Хвороби,  шкідники
та  прояви  дефіциту
елементів  живлення
 зернових  культур
 Bayer  CropScience

(
 УДК  581.132:632.954:633.15
 ІНСТИТУТ  ФІЗІОЛОГІЇ  РОСЛИН  І  ГЕНЕТИКИ  НАН  УКРАЇНИ
ТОВ  «БАЙЄР»
 Для  фахівців  у  галузі  рослинництва:  наукових  співробітників,
виробничників,  викладачів  та  студентів  вузів.
 Для  специалистов  в  области  растениеводства:  научных  со¬
трудников,  производственников,  преподавателей  и  студентов
вузов.
 For  experts  in  the  field  of  crop  science:  research  scientists,
farmers,  teachers  and  students.
 Автори:
 член-кор.  НАН  України  В.  В.  Швартау1
канд.  біол.  наук/1.  М.  Михальська1
пошукач  Д.  А.  Стратієвський2
 Відповідальний  редактор:
 академік  НАН  України  В.  В.  Моргун
 Рецензенти:
 академік  НААН  України  0.  0.  Іващенко,
академік  НААН  України  І.  М.  Гудков
канд.  с.-г.  наук  М.  І.  Кучер
 Затверджено  до  друку  Вченою  радою  Інституту  фізіології
рослин  і  генетики  НАН  України.
 Протокол  №7  від  19.11.2013  р.
 ISBN
 ©  Інститут  фізіології  рослин  і  генетики  НАНУ,  2013
©  Компанія  «Байер»,  2013
 Розділ  хвороби  підготували:
 Акулов  0.  Ю.,  Заслужений  працівник  освіти  України,  к.  б.  н.,
доцент  кафедри  мікології  та  фітоімунологи  Харківського
національного  університету  ім.  В.  Н.  Каразіна.
 Стратієвський  Д.  А.  Кроп-менеджер  ТОВ  «Байєр».
 Розділ  шкідники  підготували:
 Трибель  С.  0.  д.  с.-г.  н.,  проф.,  головний  науковий  співро¬
бітник  лабораторії  ентомології  та  стійкості  сільськогосподар¬
ських  культур  до  шкідників,  Інституту  захисту  рослин  НААН.
Стратієвський  Д.  А.  Кроп-менеджер  ТОВ  «Байєр».
 11нститут  фізіології  рослин  і  генетики  НАН  України
03022  Київ-22,  вул.  Васильківська,  31/17
Тел./факс  (044)  257  90  18
 2 	ТОВ  «Байєр»
 04071  Київ,  вул.  Верхній  Вал,  4-6
Тел./факс:  +38  (044)  220-33-00

І
 Алфавітний  перелік  хвороб
 Альтернаріоз 	34
 Борошниста  роса 	18
 Бура  листкова  іржа 	19
 Гельмінтоспоріозна  (звичайна)  коренева  гниль 	4
 Жовта  іржа  злаків 	20
 Жовта  карликовість 	38
 Жовта  мозаїка  ячменю 	37
 Карликова  іржа  ячменю 	22
 Карликова  сажка 	10
 Корончаста  іржа  вівса 	23
 Летюча  сажка 	11
 Летюча  сажка  вівса 	16
 Летюча  сажка  ячменю 	13
 Несправжня  борошниста  роса 	39
 Оливкова  пліснява,  або  кладоспоріоз 	35
 Офіобольозна  коренева  гниль 	6
 Піренофороз  (жовта  плямистість) 			 26
 Пошкодження  гербіцидами  групи  2,4-Д 	40
 Ризоктоніоз  (облямівкова  плямистість) 	7
 Ринхоспоріоз  (облямівкова  плямистість) 	ЗО
 Ріжки 	17
 Тверда  (кам’яна,  покрита)  сажка  вівса 	15
 Септоріоз  (ураження  сходів) 	8
 Септоріоз  колосу 	25
 Септоріоз  листя 	24
 Сіра  пліснява 	36
 Сітчаста  плямистість  ячменю 	27
 Смугаста  плямистість  ячменю 	28
 Стеблова  (лінійна)  іржа 	21
 Стеблова  сажка  жита 	14
 Стрес  від  нестачі  вологи 	41
 Тверда  (кам’яна,  покрита)  сажка  ячменю 	12
 Тверда  (смердюча)  сажка 	9
 Темно-бура  плямистість 	29
 Тифульоз 	2
 Фузаріоз  колоса 	33
 Фузаріозна  коренева  гниль 	З
 Фузаріозна  плямистість  листя  і  стебел 	32
 Фузаріозна  снігова  пліснява 	1
 Церкоспорельозна  прикоренева  гниль 	5
 Червоно-бура  плямистість  вівса 	31
 Українські  назви

Alternaria  alternata 	34
 Bipolaris  sorokiniana 	4,  29
 Blumeria  graminis 	18
 Botrytis  cinerea 	36
 Cladosporium  herbarum 	35
 Claviceps  purpurea 	17
 Drechslera  avenae 	31
 Drechslera  graminea 	28
 Drechslera  teres 	27
 Drechslera  tritici-repentis 	26
 Erysiphe  graminis 	18
 Fusarium 	3,  32,  33
 Fusarium  nivale 	1
 Gaeumannomyces  graminis 	6
 Helminthosporium  avenae 	31
 Helminthosporium  gramineum 	28
 Helminthosporium  sativum 	4,  29
 Helminthosporium  teres 	27
 Microdochium  nivale 	1
 Ophiobolus  graminis 	6
 Phytophthora  macrospora 	39
 Pseudocercosporella  herpotrichoides 	5
 Puccinia  anomala 	22
 Puccinia  coronata 	23
 Puccinia  dispersa 	19
 Puccinia  glumarum 	20
 Puccinia  graminis 	21
 Puccinia  hordei 	22
 Puccinia  recondita 	19
 Puccinia  simplex 	22
 Puccinia  striiformis 	20
 Rhizoctonia  cerealis 	7
 Rhizoctonia  solani 	7
 Rhynchosporium  secalis 	30
 Sclerophthora  macrospora 	39
 Septoria  graminicola 	24
 Septoria  nodorum 	8,  25
 Septoria  tritici 	24
 Stagonospora  nodorum 	8,  25
 Tilletia  caries 	9
 Tilletia  contraversa 	10
 Tilletia  tritici 	9
 Typhula  idahoensis 	2
 Typhula  incarnata 	2
 Urocystis  occulta 	14
 Ustilago  avenae 	16
 Ustilago  hordei 	12,15
 Ustilago  kolleri 	12,15
 Ustilago  nuda 	13
 Ustilago  tritici 	11
 Ustillago  laevis 	12,15
 Латинські  назви

Алфавітний  перелік  шкідників
 Блішка  звичайна  стеблова 	51
 Блішка  смугаста 	50
 Галиця  жовта  злакова 	58
 Елія  гостроголова 	63
 Елія  носата 	64
 Жук  красун 	46
 Жук  кузька 	47
 Капустянка 	53
 Кліщ  звичайний  павутинний 	70
 Кліщ  пшеничний  чотириногий 	71
 Клоп  трав’яний 	67
 Ковалик  посівний 	43
 Ковалик  смугастий 	42
 Комарик  пшеничний 	58
 Миша  жовтогорла 	75
 Миша  хатня 	74
 Муха  озима 	56
 Муха  паросткова 	57
 Муха  шведська  вівсяна 	55
 Нематода  стеблова 	72
 П’явиця  червоногруда 	49
 Пильщик  хлібний  чорний 	68
 Полівка  звичайна 	73
 Попелиця  велика  злакова 	62
 Попелиця  звичайна  злакова 	61
 Попелиця  черемхова 	60
 Сарана  перелітна  або  азійська 	52
 Совка  озима 	54
 Трипс  пшеничний 	69
 Турун  (жужелиця)  хлібний  малий 	48
 Хрущ  польовий 	46
 Хрущ  травневий  західний  	44
 Хрущ  травневий  східний 	45
 Цикадка  смугаста 	59
 Черепашка  австрійська 	65
 Черепашка  шкідлива 	66
 Українські  назви

f
 Acaria  tritici  (Shev.) 	71
 Aelia  acuminata  (L.) 	63
 Aelia  rostrata  (Boh.) 	64
 Agriotes  lineatus  L 	42
 Agriotes  sputator  L 	43
 Agrotis  segetum 	54
 Anisoplia  austriaca  (Hrbst.) 	47
 Anisoplia  segetum  (Hrbst.) 	46
 Apodemus  flavicollis  (Melch.) 	75
 Chaetocnema  hortensis  (Geoffr.) 	51
 Contarinia  tritici  (Kirby.) 	58
 Delia  piatura  (Migen.) 	57
 Ditylenchus  dipsaci  (Kiihn) 	72
 Erygaster  austriacus  (Schrnk.) 	65
 Eurygaster  integriceps  (Put.) 	66
 Gryllotalpa  gryllotalpa  (L.) 	53
 Haplothrips  tritici  (Kurd.) 	69
 Leptohylemyia  coardata  (Falien.) 	56
 Locusta  migratoria  (L.) 	52
 Lygus  rugulipennis  (Poop.) 	67
 Melolontha  hippocastani  (F.) 	45
 Melolontha  melolontha  (L.) 	44
 Microtus  arvalis  (Pali.) 	73
 Mus  musculus  (Linn.) 	74
 Oscinella  frit  (L.) 	55
 Oulema  melanopus  (L.) 	49
 Phyllotreta  vittula  (Redt.) 	50
 Psammotettix  striatus  (L.) 	59
 Rhopalosiphum  padi  (L.) 	60
 Schizaphis  graminum  (Rond.) 	61
 Sitobion  avenae  (F.) 	62
 Tetranychus  urticae  (Koch.) 	70
 Trachelus  tabidus  (F.) 	68
 Zabrus  tenebrioides  (Goeze) 	48
 Латинські  назви

Симптоми  дефіциту  елементів
живлення  у  рослинах  пшениці
 Азот  (N) 	76
 Бор  (В) 	87
 Залізо  (Fe) 	86
 Калій  (К) 	78
 Кальцій  (Са) 	80
 Магній  (Мд) 	81
 Марганець  (Мп) 	83
 Мідь  (Си) 	82
 Молібден  (Мо) 	85
 Сірка  (S) 	79
 Фосфор  (Р) 	 	77
 Хлор  (СІ) 	88
 Цинк  (Zn) 	84
 Токсичність  алюмінію  (АІ)
 89

Фузаріозна  снігова  пліснява
 Збудник:  Microdochium  nivale  =  Fusarium  nivale  (застар.)
 Телеоморфа:  Monographella  nivalis
1 	(=Calonectria 	graminicola)

1
 Фузаріозна  снігова  пліснява
 Збудник  —  Microdochium  nivale;  =  Fusarium  nivale  (застар.)
Телеоморфа  —  Monographelia  nivalis  (=Calonectria  graminicoia)
 Опис
 Хвороба  уражує  озимі  пшеницю,  ячмінь  та  жито,  а  також
багаторічні  злаки  і  проявляється  після  танення  снігу.  Інфек¬
ція  зберігається  переважно  на  рослинних  рештках  і  в  ґрунті.
Впродовж  вегетації  збудник  поширюється  конідіями  повітряно-
крапельним  шляхом.
 Симптоми
 На  нижніх  листках  та  вузлі  кущення  утворюється  ніжний  паву¬
тинний  наліт  білого  або  рожевого  кольору.  Конідіальне  споро-
ношення  має  вигляд  дрібних  блідо-рожевих  або  помаранчевих
подушечок,  зазвичай  біля  основи  стебла.  Через  певний  час  на
поверхні  відмерлих  органів  рослини  також  утворюються  кулясті
плодові  тіла  діаметром  0,3  мм  —  спочатку  золотаво-помаран-
чеві,  згодом  темно-бурі.  Інфіковані  листки  часто  склеюються
і  загнивають.  Вузол  кущення  руйнується.  Збудник  хвороби
здатен  інфікувати  коріння,  пазуху  листка  та  колеоптіль  при
температурі  0...+5°С.  Здатен  рости  при  температурі  -6...+32°С.
Інфекція  може  розвиватися  на  всіх  стадіях  росту  і  розвитку
рослини  та  здатна  зберігатись  навіть  в  насінні.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Ослаблення  рослин  унаслідок  несприятливих  умов
(відлига,  надмірна  вологість  ґрунту,  відносно  низька
температура  навесні,  повільне  танення  снігу  і  випадіння
його  на  непромерзлий  ґрунт).  Утворення  щільної  льодової
кірки  (насту)  над  рослинами.
 2. 	Висока  вологість  повітря  за  відносно  низької  температури
(<+4°С)  навесні.
 3. 	Повторні  та  загущені  посіви  культури.
 4. 	Завищені  дози  азотних  добрив.
 5. 	Розташування  посівів  озимих  культур  у  низинних  місцях.
 Захисні  заходи
 1. 	Створення  і  впровадження  стійких  сортів.
 2. 	Якісний  насіннєвий  матеріал.
 3. 	Правильний  вибір  попередників.
 4. 	Дренування  і  вапнування  вологих  кислих  ґрунтів.
 5. 	Зяблева  оранка.
 6. 	Сівба  озимих  в  оптимальні  строки.
 7. 	Осінні  підживлення  фосфорно-калійними  добривами.
 8. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами
 (восени  якнайпізніше,  але  до  випадання  снігу  на  поля).
 9. 	Протруєння  насіння  препаратами  Ламардор®  Про,
 Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

Тифульоз
 Збудники:  Typhula  incarnata,
Т.  idahoensis  та  ін.
 2

2
 Тифульоз
 Збудники  —  Typhula  incarnata,  Т.  idahoensis  та  ін.
 Опис
 Хвороба  проявляється  у  вигляді  локальних  осередків  на  сходах
озимих  (пшениці,  жита,  ячменю)  та  багаторічних  злаків  восени
та  після  перезимівлі.  Збудник  зберігається  в  ґрунті  у  вигляді
склероціїв.  Упродовж  вегетації  гриб  поширюється  базидіоспо-
рами,  які  утворюються  під  час  проростання  склероціїв  плодо¬
вими  тілами.
 Симптоми
 Хворі  рослини  мають  темно-зелене  забарвлення  і  на  вигляд
схожі  на  ошпарені  окропом.  Вузол  кущення  руйнується  і  над¬
земна  частина  легко  відокремлюється  від  коренів.  У  пазухах
листків  (іноді  під  епідермісом)  та  на  коренях  утворюються
склероції.  У  Т.  incarnata  склероції  діаметром  0,5-5  мм,  окру¬
глі  або  пласкі,  спочатку  білі,  потім  червоно-бурі  або  чорні,
у  Т.  idahoensis  —  значно  меншого  розміру,  чорні,  розсіяні  по¬
верхнею  відмерлих  листків  і  тканин  кореневої  шийки.  В  ураже¬
них  рослинах  перехід  від  мертвої  до  живої  тканини  окреслений
червоно-коричневою  облямівкою.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Ослаблення  рослин  унаслідок  несприятливих  умов
(холодна  і  сира  осінь,  тепла  зима  з  великими  снігопадами,
холодна  затяжна  весна,  незбалансоване  внесення  азотних
добрив,  важкі  ґрунти).
 2. 	Ділянки,  засмічені  пирієм  повзучим.
 Захисні  заходи
 1. 	Дотримання  науково  обґрунтованої  сівозміни.
 2. 	Дренування  і  вапнування  вологих  кислих  ґрунтів.
 3. 	Глибока  і  своєчасна  зяблева  оранка.
 4. 	Сівба  озимих  в  оптимальні  строки.
 5. 	Використання  високоякісного  насіння.
 6. 	Осіннє  підживлення  фосфорно-калійними  добривами.
 7. 	Підживлення  азотними  добривами  рано  навесні
та  боронування  сходів.
 8. 	Знищення  бур’янів  —  резерваторів  інфекції
(зокрема,  пирію  повзучого).

f
 Фузаріозна  коренева  гниль
 Збудники:  види  роду  Fusarium  (Fusarium  avenaceum,
F.  culmorum,  F.  graminearum,  F.  oxysporum,
F.  verticillioides  та  ін.)

з
 Фузаріозна  коренева  гниль
 Збудники  —  види  роду  Fusarium  (Fusarium  avenaceum,
F.  culmorum,  F.  graminearum,  F.  oxysporum,  F.  verticillioides  та  ін.).
Телеоморфи  належать  до  різних  родів  порядку  Hypocreales.
 Опис
 Хвороба  трапляється  на  будь-яких  культурних  та  диких  злаках
(на  кожному  виді  зазвичай  свої  види  або  спеціалізовані  форми
збудників).  Впродовж  вегетації  зараження  здійснюється  коні¬
діями,  які  поширюються  повітряно-крапельним  шляхом.  Гриб
зберігається  у  вигляді  міцелію,  хламідоспор  та  конідій  на  рос¬
линних  рештках  та  в  ґрунті,  а  також  на  поверхні  і  всередині
насіння.
 Симптоми
 Збудники  хвороби  здатні  інфікувати  всі  органи  рослини.  Під
назвою  «коренева  гниль»  зазвичай  розглядають  ураження  ко¬
ренів,  а  також  приземної  частини  стебел.  Інфіковані  органи
буріють  та  руйнуються,  іноді  з  утворенням  сухої  гнилі.  У  вологих
умовах  на  них  утворюються  міцелій  і  конідіальне  спороношення
гриба  у  вигляді  нальоту  різних  відтінків  білого  або  рожевого
кольорів.  Листки  жовтіють  і  відмирають.  Хвороба  спричинює
зрідження  сходів,  скорочення  загальної  і  продуктивної  ку¬
щистості,  білостебловість,  утворення  недорозвиненого  колоса
з  плюсклим  зерном  та  підвищує  ламкість  стебел.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Суха  і  тепла  погода  з  недостатнім  або  нестійким  зволо¬
женням  ґрунту.
 2. 	Надмірний  вміст  нітратного  азоту  в  ґрунті.
 3. 	Механічні  пошкодження  нематодами  і  комахами.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни.
 3. 	Строки  сівби:  ярі  —  в  оптимально  ранні  строки;
озимі  —  в  оптимально  пізні.
 4. 	Внесення  органічних  і  фосфорно-калійних  добрив.
 5. 	Лущення  стерні  і  рання  зяблева  оранка.
 6. 	Протруєння  насіння  препаратами  Ламардор®  Про,
 Юнта®  Квадро,  Сценік®.*
 *  Реєстрація  очікується.

(
 Гельмінтоспоріозна  (звичайна)
коренева  гниль
 Збудник:  Bipolaris  sorokiniana
=  Helminthosporium  sativum  (застар.)
Телеоморфа:  Cochliobolus  sativus

4
 Гельмінтоспоріозна  (звичайна)
коренева  гниль
 Збудник  —  Bipolaris  sorokiniana,
 =  Helminthosporium  sativum  (застар.)
 Телеоморфа  —  Cochliobolus  sativus
 Опис
 Хвороба  зустрічається  на  пшениці,  ячмені,  житі,  вівсі,  а  також  на
різноманітних  диких  злаках.  Найбільш  сприйнятлива  до  хвороби
культура  —  ярий  ячмінь,  найстійкіша  —  овес.  Збудник  зберіга¬
ється  в  ґрунті,  на  інфікованих  рослинних  рештках,  на  поверхні
і  всередині  насіння.  Впродовж  вегетаційного  періоду  інфекція  по¬
ширюється  за  допомогою  конідій  повітряно-крапельним  шляхом.
Сумчаста  стадія  трапляється  дуже  рідко  і,  вірогідно,  великого  зна¬
чення  не  має.  Збудник  хвороби  здатен  уражувати  листки  —  темно-
бура  плямистість  та  насіння  —  чорний  зародок  (див.  опис  №  29).
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  на  проростках  і  сходах  побурінням
колеоптилю,  пожовтінням  і  деформацією  листків,  загальним
пригніченням  рослин;  у  дорослих  рослин  спостерігається
загнивання  первинних  і  вторинних  коренів,  вузла  кущення
і  приземної  частини  стебла.  За  незначного  ураження  на  осно¬
ві  стебла  виникають  темно-коричневі  некрози  у  вигляді  смуг.
Сильний  ступінь  зараження  призводить  до  загнивання  основи
стебла,  аж  до  найнижчого  вузла.  В  зонах  вирощування  з  сухим
теплим  кліматом  корені  і  коренева  шийка  уражуються  сухою
гниллю  і  набувають  чорного  кольору.  Рослини  відстають  у  рості,
спостерігається  білоколосиця  і  загибель  продуктивних  стебел.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Тривала  посуха.
 2. 	Температура  повітря  +22..  ,26°С  (оптимальна  для  розви¬
тку  збудника).
 3. 	Більш  глибоке  висівання  насіння.
 4. 	Загущені  посіви.
 5. 	Підвищені  дози  азотних  добрив,  зокрема  нітратних  форм.
 6. 	Засмічення  посівів  злаковими  бур’янами  —  резерваторами
інфекції.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни.
 3. 	Лущення  стерні  і  рання  зяблева  оранка.
 4. 	Строки  сівби:  ярих  —  оптимально  ранні;  озимих  —  опти¬
мально  пізні.
 5. 	Внесення  органічних  і  фосфорно-калійних  добрив.
 6. 	Оптимальні  норми  і  глибина  висіву  насіння.
 7. 	Боротьба  з  бур’янами  —  резерваторами  інфекції.
 8. 	Передпосівне  протруювання  насіння  препаратами
Ламардор®  Про,  Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

(
 Церкоспорельозна  прикоренева  гниль
 Збудник:  Pseudocercosporella  herpotrichoides
Телеоморфа:  Oculimacula  yallundae
 5

5
 Церкоспорельозна  прикоренева  гниль
(ламкість  стебел,  очкова  плямистість)
 Збудник  —  Pseudocercosporella  herpotrichoides
Телеоморфа  —  Oculimacula  yallundae
 Опис
 Уражуються  сходи  і  дорослі  рослини  переважно  озимої  пше¬
ниці,  жита  та  ячменю,  зрідка  —  ярі  культури.  Збудник  збері¬
гається  на  інфікованих  рослинних  рештках  у  ґрунті.  Впродовж
вегетації  гриб  поширюється  конідіями,  які  переносяться  пові¬
тряними  потоками  і  краплями  дощу.
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  у  вигляді  плямистості  на  колеоптилі  та
основі  стебла,  інколи  також  на  листкових  піхвах.  Плями  еліп¬
тичні,  розміром  0,5-2,5  см,  оточені  розмитою  шоколадного  ко¬
льору  облямівкою.  В  середній  частині  виразки  формується  очко
у  вигляді  чорного  порошкоподібного  нальоту  конідій,  які  утво¬
рюються  на  стромі  —  щільному  переплетенні  гіф.  За  сильного
ураження  декілька  виразок  зливаються  воєдино,  оперізуючи
стебло.  В  такому  разі  основа  соломини  здається  обвугленою.
Уражена  тканина  руйнується,  стебла  викривлюються,  надламу¬
ються  і  вилягають  (характерна  ознака  —  хаотичне,  невпоряд-
коване  вилягання).  На  поздовжньому  розрізі  стебла  всередині
соломини  виявляють  сірий  пушок  —  міцелій  збудника.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 Тепла  зима  з  відлигами  і  дощова  прохолодна  весна,
холодна  і  вогка  осінь.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни  (інтервал  між  двома  посівами
озимої  пшениці  має  бути  не  менше  двох  років).
 3. 	Відмова  від  ранніх  строків  сівби  озимих,  оскільки  раннє
висівання  сприяє  збільшенню  періоду  зараження.
 4. 	Дотримання  норми  висіву  насіння.
 5. 	Внесення  органічних  добрив,  що  активізують  діяльність
мікроорганізмів-антагоністів.
 6. 	Внесення  фосфорно-калійних  добрив.
 7. 	Протруєння  насіння.
 8. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами  Солігор®,  Фаль¬
кон®,  Авіатор®Хрго,  Медісон®.

(
 Офіобольозна  коренева  гниль
 Збудник:  Ophiobolus  graminis
(=Gaeumannomyces  graminis)
Анаморфа:  Harpophora  sp.

6
 Офіобольозна  коренева  гниль
 Збудник  —  Ophiobolus  graminis  (=Gaeumannomyces  graminis)
Анаморфа  —  Harpophora  sp.
 Опис
 Хвороба  уражує,  головним  чином,  пшеницю,  проте  трапляється
також  на  ячмені,  житі  і  вівсі.  Може  колонізувати  дикі  злаки.
В  життєвому  циклі  збудника  домінує  аскоспорова  стадія  —
телеоморфа.  Впродовж  вегетації  аскоспори  гриба  розносять¬
ся  потоками  повітря  і  краплями  дощу.  В  ґрунті  цей  патоген
здатен  поширюватися  у  вигляді  міцелію,  тому  хвороба  часто
проявляється  у  вигляді  локальних  осередків.  Зберігається  гриб
на  інфікованих  рослинних  рештках  у  ґрунті  у  вигляді  міцелію,
склероціїв  та  хламідоспор.
 Симптоми
 Інфікування  рослин  відбувається  навесні  з  появою  сходів.
Збудник  викликає  почорніння  зародкових  і  мичкуватих  коре¬
нів,  а  також  стеблового  міжвузля.  Корені  біля  вузла  кущення
стають  ламкими,  з  часом  їхні  тканини  темніють  і  загнивають.
Стебла  хворих  рослин  легко  відриваються  від  коренів.  Основа
стебла  чорна,  гладенька,  блищить,  але  не  виглядає  обвугле¬
ною,  як  за  церкоспорельозу.  На  тканинах  основи  соломини  під
піхвами  старих  базальних  листків  утворюється  накопичення
бурого  міцелію,  на  якому  формується  велика  кількість  напів-
занурених  плодових  тіл  —  псевдотеціїв.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Підвищена  вологість  повітря  і  ґрунту.
 2. 	Бідні  на  органічну  речовину,  легкі  ґрунти  зі  слабкою
і  середньою  кислотністю  середовища  (pH  5,0-6,5).
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни  (із  введенням  бобових  і  технічних
культур  з  метою  очищення  ґрунту).
 3. 	Лущення  стерні  і  рання  зяблева  оранка.
 4. 	Внесення  органічних  і  фосфорно-калійних  добрив.
 5. 	Оптимальна  глибина  висіву  насіння.
 6. 	Боротьба  з  бур’янами  —  резерваторами  інфекції
(особливо  з  пирієм  повзучим).

г
 Ризоктоніоз  (облямівкова  плямистість)
 Збудники:  види  роду  Rhizoctonia
(Rhizoctonia  cerealis,  R.  solani  та  ін.)
Телеоморфи:  Ceratobasidium  cereale,
Thanatephorus  cucumeris

7
 Ризоктоніоз  (облямівкова  плямистість)
 Збудники  —  Rhizoctonia  cerealis,  R.  solani
Телеоморфи  —  Ceratobasidium  cereale,
 Thanatephorus  cucumeris
 Опис
 Хвороба  проявляється  переважно  на  пшениці,  ячмені,  житі
та  тритикале.  Збудник  поширюється  частками  міцелію  та
склероціями  під  час  механічного  обробітку  ґрунту.  Гриб  зимує
у  вигляді  міцелію  та  склероціїв  на  рослинних  рештках  у  ґрунті.
Збудники  хвороби  не  є  високоспеціалізованими  паразитами  й,
окрім  злаків,  можуть  інфікувати  інші  рослини.
 Симптоми
 На  колеоптилі,  листкових  піхвах  та  нижній  частині  стебел  утво¬
рюються  видовжені  еліптичні  світло-сірі  або  білясті  плями  (за¬
вдовжки  2  см  і  більше)  з  чіткою  некротичною  облямівкою.  Іноді
форма  плями  може  бути  загострено-овальною.  Плями  розта¬
шовані  окремо  або  групами.  Зливаючись,  вони  окільцьовують
стебло  і  надають  йому  мармурового  забарвлення.  За  ураження
R.  cerealis  на  знебарвленій  поверхні  плям  утворюються  дрібні
темнозабарвлені  склероції,  іноді  у  вигляді  корости,  яка  легко
зчищається;  в  цей  період  хворобу  можна  сприйняти  як  церкос-
порельоз.  Склероції  R.  solani  значно  більші,  часто  зростаються
з  листковою  піхвою  і  обгорткою  стебла.  За  сильного  ураження
гриб  проникає  всередину  стебла  і  може  стати  причиною  ви¬
лягання  рослин.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Суха  спекотна  погода.
 2. 	Загущені  посіви.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Лущення  стерні  і  рання  зяблева  оранка  (що  збільшує
період  деструкції  уражених  рослинних  решток).
 3. 	Внесення  органічних  і  фосфорно-калійних  добрив.
 4. 	Строки  сівби:  ярі  —  в  оптимально  ранні,  озимі  —  в  опти¬
мально  пізні.
 5. 	Вапнування  кислих  ґрунтів.
 6. 	Протруєння  насіння  препаратами  Ламардор®  Про,
 Юнта®  Квадро,  Сценік®*  (профілактично).
 7. 	Обприскування  рослин  фунгіцидами  Фалькон®,  Солігор®,
Авіатор®  Хрго,  Медісон®  в  період  вегетації.
 *  Реєстрація  очікується.

Септоріоз  (ураження  сходів)
 Збудник:  Stagonospora  nodorum,
=Septoria  nodorum  (застар.)
Телеоморфа:  Phaeosphaeria  nodorum

8
 Септоріоз  (ураження  сходів)
 Збудник  —  Stagonospora  nodorum
=  Septoria  nudorum  (застар.)
 Телеоморфа  —  Phaeosphaeria  nodorum
 Опис
 Збудник  уражує  пшеницю,  ячмінь,  жито,  тритикале  і  численні
дикі  злаки.  Більш  відомий  як  причина  листкових  плямистостей,
хвороб  колоса  і  насіння  (опис  хвороби  №  25).
 Симптоми
 Перші  ознаки  хвороби  проявляються  на  колеоптилі  у  вигляді
окремих  кутастих  коричневих  плям  та  бурих  смуг.  Інфікований
колеоптиль  зазвичай  недорозвинений,  з  часом  містить  численні
дрібні  чорні  спороносні  структури  збудника  —  пікніди,  в  се¬
редині  яких  утворюються  конідії.  Іноді  також  спостерігається
деформація  уражених  проростків,  побуріння  кореневої  шийки
й  основи  перших  листків.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 Недотримання  умов  зберігання  насіннєвого  матеріалу.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни.
 3. 	Заорювання  післяжнивних  решток  і  сходів  падалиці.
 4. 	Оптимальні  строки  сівби.
 5. 	Внесення  повного  мінерального  добрива  (NPK)
з  мікроелементами  (марганець,  бор,  мідь).
 6. 	Своєчасне  збирання  та  сушіння  зерна.
 7. 	Передпосівне  протруювання  насіння  препаратами
Ламардор®  Про,  Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

Тверда  (смердюча)  сажка
 Збудник:  Tilletia  caries
=  Tilletia  tritici
 9

9
 Тверда  (смердюча)  сажка
 Збудник  —  Tilletia  caries
=  Т.  tritici
 Опис
 Уражуються  культурні  злаки  (пшениця,  інколи  жито)  та  деякі
дикі  (пирій,  вівсяниця).  В  інфікованих  рослинах  замість  зерен
утворюються  мішечки,  заповнені  теліоспорами  паразита.  Здо¬
рове  насіння  заспорюється  в  період  збирання  й  обмолочування
врожаю.  Інфікування  пшениці  відбувається  лише  в  фазу  про¬
ростка.
 Симптоми
 Хвороба  стає  помітною  в  фазі  молочної  стиглості.  Уражені
колоски  темно-зелені,  менші  від  здорових,  прямостоячі.  На
час  збирання  різниця  в  забарвленні  зникає,  лусочки  хворих
колосків  широко  розсунуті,  замість  зерна  під  ними  формується
темна  брудна  маса  спор  із  характерним  оселедцевим  запахом.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Температура  ґрунту  на  глибині  загортання  насіння  —
+5...10°С,  відносна  вологість  —  40-60%.
 2. 	Пізні  строки  сівби  озимої  пшениці  і  надмірно  рання  сівба
ярої  пшениці  в  роки  з  прохолодною  весною.
 3. 	Надмірна  глибина  загортання  насіння.
 4. 	Загущені  посіви.
 5. 	Важкі  суглинисті  ґрунти,  бідні  на  органічні  речовини.
 Захисні  заходи
 1. 	Стійкі  сорти.
 2. 	Використання  якісного  насіння.
 3. 	Лущення  стерні  та  зяблева  оранка  ділянок.
 4. 	Дотримання  сівозміни.
 5. 	Дотримання  норм  добрив,  строків  і  способів  сівби.
 6. 	Протруювання  насіння  системними  або  контактними
препаратами:  Ламардор®  Про,  Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

Карликова  сажка
 Збудник:  Tilletia  contraversa
 ю

10
 Карликова  сажка
 Збудник  —  Tilletia  contraversa
 Опис
 Здатна  колонізувати  різноманітні  культурні  (пшениця,  ячмінь,
жито)  та  дикі  злаки.  Найчастіше  трапляється  на  озимій  пшениці
та  ячмені.  За  життєвим  циклом  близька  до  твердої  сажки  пше¬
ниці  (див.  опис  №  9).  Сходи  інфікуються  біля  поверхні  ґрунту
у  фазі  одного-трьох  листків.
 Симптоми
 Рослини,  заражені  збудником  карликової  сажки,  вдвічі,  а  іно¬
ді  й  вчетверо  нижчі  від  здорових  рослин  і  дуже  інтенсивно
кущаться.  У  нестійких  сортів  кількість  паростків  може  сяга¬
ти  50  і  більше.  За  карликової  сажки  колоски  щільніші,  ніж  за
ураження  твердою  сажкою,  а  колоскові  лусочки  розсунуті  так,
що  вони  набувають  пір’ястого  вигляду.  Іноді  хворі  колоски  не
виходять  із  пазухи  верхнього  листка  або  залишаються  напів-
прикритими.  В  хворому  колоску  замість  зерна  утворюються
сажкові  мішечки,  що  заповнені  теліоспорами.  Уражені  ділянки
поля  практично  не  дають  урожаю.  Хвороба  часто  має  вигляд
локальних  осередків,  здебільшого  по  краях  полів,  біля  доріг,
лісосмуг  і  узлісь.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Часті,  але  не  рясні  дощі.
 2. 	Слабокислі,  нейтральні  і  слаболужні  ґрунти.
 3. 	Неглибоке  загортання  насіння.
 4. 	Температура  (0...+8°С,  максимум  +10...12°С)
 5. 	Присутність  снігового  покриву.
 6. 	>  3-5  тижнів  похмурої  погоди.
 7. 	Життєздатність  спор  сягає  10  років.
 Захисні  заходи
 1. 	Вирощування  стійких  сортів.
 2. 	Не  рекомендується  використовувати  на  насіння  зерно
з  полів,  де  виявлено  карликову  сажку.
 3. 	Дотримання  сівозмін,  норми  і  співвідношення
застосовуваних  добрив.
 4. 	Строки  і  способи  сівби.
 5. 	Використання  мікроелементів  (бор,  кобальт,  молібден,
мідь,  марганець).
 6. 	Протруєння  насіння  препаратами:  Ламардор®  Про,
 Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

Летюча  сажка
 Збудник:  Ustilago  tritici
 11

11
 Летюча  сажка
 Збудник  —  Ustilago  tritici
 Опис
 Хвороба  уражує  різноманітні  культурні  (пшениця,  жито,  ячмінь,
овес)  та  дикі  злаки  в  період  цвітіння.  Збудник  зберігається  у  ви¬
гляді  міцелію  в  зародку  зернівки.  Насіннєва  інфекція  прихо¬
вана  всередині  життєздатних  насінин,  які  зовні  мають  вигляд
здорових.  На  здорові  рослини  інфекція  потрапляє  повітряним
шляхом  (теліоспорами).  Повний  життєвий  цикл  гриба-паразита
проходить  за  два  вегетаційні  сезони.
 Симптоми
 Після  проростання  інфікованих  насінин  міцелій  гриба  посту¬
пово  розростається  всім  стеблом.  У  фазі  колосіння  злаків  він
проникає  в  колос,  після  чого  всі  частини  колосків  —  зав’язі,
лусочки,  остюки  —  руйнуються  і  перетворюються  в  порохняву
масу  теліоспор.  Незруйнованим  залишається  лише  стрижень.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Вологість  повітря  понад  50%  у  поєднанні  з  температурою
+22..  .25°С  під  час  виколошування  і  цвітіння.
 2. 	Вітряна  погода  в  період  цвітіння.
 3. 	Пізня  сівба  сприйнятливого  до  хвороби  сорту.
 4. 	Вирощування  хлібних  злаків  поблизу  від  осередків
інфекції.
 Захисні  заходи
 1. 	Науково  обґрунтоване  ведення  насінництва  (просторова
ізоляція  насіннєвих  ділянок  від  господарських  посівів  —
не  менш  ніж  0,5  км).
 2. 	Використання  мікроелементів  (бор,  кобальт,  молібден,
мідь,  марганець).
 3. 	Передпосівна  обробка  насіння  системними  протруйника¬
ми:  Ламардор  Про,  Юнта  Квадро,  Сценік  *
 *  Реєстрація  очікується.

Тверда  (кам’яна,  покрита)
сажка  ячменю
 12
 Збудник:  Ustilago  hordei  =
Ustilago  kolleri  =  Ustillago  laevis

12
 Тверда  (кам’яна,  покрита)  сажка
ячменю
 Збудник  —  Ustilago  hordei
=  Ustilago  kolleri
=  Ustillago  laevis
 Опис
 Хвороба  уражує  переважно  ячмінь,  овес,  але  спорадично  тра¬
пляється  на  інших  культурах.  Джерелом  інфекції  є  заспорене
насіння.  Спори  потрапляють  на  поверхню  зерна  під  час  обмо¬
лочування  культури  і  зберігаються  впродовж  зими.  Рослини
заражуються  в  період  проростання  насіння.  Важлива  діагнос¬
тична  ознака  даного  виду  збудника  —  теліоспори  з  гладенькою
поверхнею.
 Симптоми
 Гриб  руйнує  колос,  перетворюючи  зерно  в  темно-коричневу
спорову  масу,  прикриту  залишками  квіткових  лусочок  у  ви¬
гляді  тонкої  сіруватої  плівки,  через  яку  і  проглядає  ця  маса.
Зберігається  лише  зовнішній  шар  тканин  лусочок,  колосковий
стрижень  та,  іноді,  остюки.  Колос,  уражений  твердою  сажкою,
не  завжди  виходить  із  піхви  листка.  Для  цього  виду  сажки  при¬
таманне  злипання  спор  у  щільні  клубочки,  які  важко  розчавити.
Звідси  і  назва  —  «кам’яна  сажка».  Уражений  хворобою  колос
не  руйнується  до  обмолочування  ячменю.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Оптимальна  для  проростання  спор  вологість  ґрунту  —
60-70%  повної  польової  вологоємності  (ППВ).
 2. 	Температура  ґрунту  під  час  проростання  насіння  —
 +16..  .19°С.
 3. 	Надмірна  глибина  загортання  насіння,  загущені  посіви.
Захисні  заходи
 1. 	Вирощування  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Обов’язкове  очищення  і  сортування  насіння.
 3. 	Дотримання  сівозмін,  норм  внесення  добрив,  строків
і  способів  сівби.
 4. 	Протруєння  насіння  препаратами:  Ламардор®  Про,
 Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

Летюча  сажка  ячменю
 Збудник:  Ustilago  nuda

13
 Летюча  сажка  ячменю
 Збудник  —  Ustilago  nuda
 Опис
 Збудник  зберігається  у  вигляді  міцелію  всередині  зернівки
(в  зародку)  і  заражає  її  в  період  цвітіння.  Біологічні  ознаки
паразита  майже  ідентичні  ознакам  Ustilago  tritici  (див.  вище).
Окрім  ячменю,  збудник  хвороби  здатен  інфікувати  овес.
 Симптоми
 У  фазі  колосіння  у  хворих  рослин  ячменю  руйнуються  всі  час¬
тини  колосків  (зав’язі,  лусочки,  остюки),  які  перетворюються  на
чорну  порохняву  масу  теліоспор.  Незруйнованим  залишається
лише  стрижень.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Волога  і  вітряна  погода  в  період  цвітіння.
 2. 	Температура  повітря  —  +23..  .30°С.
 3. 	Рання  сівба.
 Захисні  заходи
 1. 	Науково  обґрунтоване  ведення  насінництва  (просторова
ізоляція  насіннєвих  ділянок  від  господарських  посівів  —
не  менш  ніж  0,5  км).
 2. 	Використання  мікроелементів  (бор,  кобальт,  молібден,
мідь,  марганець).
 3. 	Протруєння  насіння  системними  препаратами:
 Ламардор®  Про,  Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

Стеблова  сажка  жита
 Збудник:  Urocystis  occulta
 14

14
 Стеблова  сажка  жита
 Збудник  —  Urocystis  occulta
 Опис
 Головним  джерелом  хвороби  є  поверхнево  заспорене  насіння,
меншою  мірою  —  уражені  стебловою  сажкою  рослинні  рештки
в  ґрунті,  оскільки  життєздатність  спор  у  ґрунті  зберігається  не
більше  року.  Інфікування  рослин  відбувається  в  період  утворен¬
ня  сходів  —  від  проростання  насіння  до  появи  першого  листка.
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  в  період  колосіння  і  пізніше.  Ураження
розвивається  переважно  на  стеблах  (найчастіше  —  на  верхній
частині),  а  також  на  листках,  листкових  піхвах  та  нижній  час¬
тині  колоса  у  вигляді  поздовжніх  свинцево-сірих  смуг,  спочатку
прикритих  епідермісом,  злегка  випуклих,  заповнених  спорами.
Пізніше  епідерміс  розтріскується  вздовж,  через  утворені  трі¬
щини  висипається  чорна  маса  теліоспор.  Інколи  спостерігають
спороношення  гриба  в  колосі,  але  найчастіше  хворі  рослини  не
дають  колоса  або  в  колосках  не  утворюється  зерно.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 Температура  ґрунту  —  +13,5...20°С,  вологість  ґрунту  —
25-40%  граничної  польової  вологоємності.
 Захисні  заходи
 1. 	Вирощування  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозмін,  норм  унесення  добрив,  строків
і  способів  сівби.
 3. 	Обробіток  ґрунту.
 4. 	Протруєння  насіння  препаратами:  Ламардор®  Про,
 Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

Тверда  (кам’яна,  покрита)
сажка  вівса
 Збудник:  Ustilago  hordei  =  Ustilago  kolleri
15 	= 	Ustillago 	laevis

15
 Тверда  (кам’яна,  покрита)  сажка  вівса
 Збудник  —  Ustilago  hordei
=  Ustilago  kolleri
=  Ustillago  laevis
 Опис
 Хвороба  уражує  переважно  овес  та  ячмінь,  спорадично  трапля¬
ється  на  деяких  диких  злаках.  Джерело  інфекції  —  заспорене
насіння.  Спори  потрапляють  на  поверхню  зерна  або  під  його
плівки  під  час  обмолочування  і  зберігаються  впродовж  зими.  За
вологих  умов  спори  під  плівкою  можуть  проростати,  утворюючи
міцелій,  але  під  час  підсушування  зерна  він  розпадається  на
геми  (клітини  невизначеної  форми,  що  перебувають  у  стані  спо¬
кою)  і  зберігається  до  сівби.  Зараження  рослин  відбувається
в  ґрунті  під  час  проростання  насіння.  Важлива  діагностична
ознака  виду  —  теліоспори  з  гладенькою  поверхнею.
 Симптоми
 Хвороба  стає  помітною  під  час  формування  волоті.  Вміст  зерна
у  волоті  заміщується  клубочками  темно-коричневих  теліоспор,
які  просвічуються  через  тонкі  колоскові  плівки.  Створюється
враження,  що  під  плівками  сформувались  чорні  зерна,  тому
тверду  сажку  часто  називають  «покритою».  Спорова  маса  щіль¬
на,  зазвичай  у  полі  не  розпорошується,  і  спори  перебувають
у  вигляді  компактних  мас  до  збирання  й  обмолочування  вро¬
жаю.  Гілочки  суцвіття  недорозвинені,  й  волоть  має  компактний
вигляд.  Рослини,  заражені  твердою  сажкою  вівса,  дозрівають
передчасно.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 Температура  ґрунту  під  час  проростання  насіння  —  +16..  ,19°С.
 Захисні  заходи
 1. 	Сівбу  проводять  насінням  із  високими  сортовими
і  посівними  якостями.
 2. 	Сівба  в  оптимальні  строки  і  на  оптимальну  глибину.
 3. 	Лущення  і  зяблева  оранка  ділянки.
 4. 	Внесення  фосфорно-калійних  добрив,  які  підвищують  опір
рослин  зараженню.
 5. 	Протруєння  насіння  системними  протруйниками,  оскільки
теліоспори  можуть  міститися  як  на  поверхні  насіння,
 так  і  під  його  плівками.

Летюча  сажка  вівса
 Збудник:  Ustilago  avenae
 16

16
 Летюча  сажка  вівса
 Збудник  —  Ustilago  avenae
 Опис
 Основні  ознаки  хвороби  дуже  подібні  до  ознак  летючої  сажки
ячменю  (збудник  —  Ustilago  nuda).  Заспорення  і  деякий  розви¬
ток  міцелію  відбуваються  під  час  цвітіння,  але  інфекційні  гіфи
не  проникають  у  зародок,  а  залишаються  під  плівками  і  в  пери¬
карпії,  де  розпадаються  на  геми  і  зберігаються  до  сівби.  Навес¬
ні,  під  час  проростання  зерна,  геми  утворюють  новий  міцелій,
який  проникає  в  точку  росту  і  дифузно  розвивається  в  рослині,
досягаючи  зав’язі.  Під  час  формування  волоті  міцелій  посилено
розростається,  перетворюючи  уражені  органи  в  спорову  масу.
Окрім  вівса,  збудник  хвороби  здатен  інфікувати  ячмінь.
 Симптоми
 Хвороба  стає  помітною  у  період  формування  волоті.  Всі  частини
колосків  волоті  руйнуються,  перетворюючись  в  чорно-оливкову
спорову  масу,  зберігаються  лише  осьові  частини  колосків  і  во¬
лоті.  Іноді  спостерігається  ураження  колосків  лише  в  нижній
частині  волоті.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Волога  і  вітряна  погода  в  період  цвітіння.
 2. 	Вирощування  посівів  поблизу  осередків  інфекції.
 Захисні  заходи
 1. 	Вирощування  сортів  із  підвищеною  стійкістю  до  хвороби.
 2. 	Науково  обґрунтоване  ведення  насінництва  (просторова
ізоляція  насіннєвих  ділянок  від  господарських  посівів  —
не  менш  ніж  0,5  км).
 3. 	Дотримання  сівозміни.
 4. 	Дотримання  строків  сівби.
 5. 	Протруєння  насіння  системними  препаратами.

Ріжки
 Збудник:  Claviceps  purpurea
Анаморфа:  Sphacelia  segetum
 17

17
 Ріжки
 Збудник  —  Claviceps  purpurea
Анаморфа  —  Sphacelia  segetum
 Опис
 Хвороба  зустрічається  на  житі,  пшениці  (зокрема  твердій),
ячмені  і  багатьох  інших  злаках.  Уражує  колос  та  листя.  В  ура¬
женому  колосі  замість  деяких  насінин  утворюються  великі
темнозабарвлені  склероції  гриба  —  ріжки.  Склероції  зимують
у  ґрунті  або  потрапляють  у  нього  навесні  разом  із  насінням.
Первинне  зараження  рослин  аскоспорами,  що  утворюються
під  час  проростання  склероціїв,  відбувається  в  період  цвітін¬
ня.  Джерелом  вторинного  зараження  є  конідії,  що  розносяться
комахами  з  краплями  солодкої  рідини  (медяною  росою),  пере¬
носяться  вітром,  краплями  дощу  або  внаслідок  тертя  колосків
між  собою.  Склероції  зберігають  схожість  лише  рік-два.
 Симптоми
 Під  час  цвітіння  з  уражених  колосків  виділяється  білувата  лип¬
ка  солодкувата  рідина,  яку  іноді  називають  «медяною  росою».
Пізніше,  коли  закінчується  цвітіння,  в  колосках  замість  зерна
утворюються  спочатку  м’які  фіолетові,  а  пізніше  —  тверді  тем¬
но-фіолетові,  майже  чорні,  зігнуті  склероції  гриба  завдовжки
2-4  см.  Під  час  збирання  врожаю  склероції  висипаються  на
поверхню  ґрунту,  а  частина  їх  потрапляє  в  зерно.  Навесні  скле¬
роції  проростають,  утворюючи  від  5  до  ЗО  м’ясистих  пурпурових
стром,  які  мають  довгу  ніжку  (до  5  см)  і  червонувату  голівку
діаметром  3-4  мм.  Усередині  голівки,  ближче  до  поверхні,  роз¬
ташовані  суцільним  шаром  булавоподібні  плодові  тіла  —  пери-
теції,  в  яких  утворюються  численні  аскоспори.
 Умови  для  розвитку
 Температура  повітря  —  0...+10°С
Найбільш  уразливий  орган  рослини  —  колос.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Хмарна  холодна  погода,  яка  призводить
до  відтермінування  періоду  цвітіння  злаків.
 2. 	Рясні  опади,  вітряна  погода  в  період  цвітіння.
 3. 	Зернові  попередники,  злакові  бур’яни.
 4. 	Комахи,  що  переносять  конідії  на  здорові  квітки.
 Захисні  заходи
 1. 	Ретельне  очищення  насіннєвого  матеріалу  із  застосу¬
ванням  сортувальних  машин  (віялок,  трієрів),  оснащених
ситами,  пристосованими  для  відокремлення  склероціїв
(ріжків).
 2. 	Наявність  перехідного  насіннєвого  фонду  з  терміном
зберігання  не  менше  двох  років.
 3. 	Повернення  зернових  на  поле  не  раніше  ніж  через  два
роки.  Наявність  просторової  ізоляції  полів.  Використання
провокативних  сидератних  посівів.
 4. 	Лущення  стерні,  глибока  зяблева  оранка.

Борошниста  роса
 Збудник:  Blumeria  graminis
=  Erysiphe  graminis  (застар.)
 18

18
 Борошниста  роса
 Збудник  —  BIumeria  graminis
=Erysiphe  graminis  (застар.)
 Опис
 Хвороба  спостерігається  на  різноманітних  хлібних  та  дикорос¬
лих  злаках.  Упродовж  вегетації  інфекція  поширюється  коні¬
діями  повітряно-крапельним  шляхом.  Зимує  гриб  переважно
у  вигляді  плодових  тіл  хазмотеціїв  (застар.  —  клейстотеції)  на
рослинних  рештках.
 Симптоми
 На  зовнішній  поверхні  надземної  частини  рослин  утворюються
спочатку  матові  плями,  а  згодом  білий  павутинний  наліт,  який
складається  з  міцелію  та  конідій  патогену.  Через  певний  час
наліт  буріє,  і  на  ньому  з’являються  темно-коричневі  або  майже
чорні,  повністю  замкнені  плодові  тіла  —  хазмотеції.
 Умови  для  розвитку
 Температура  +3°С...30°С  і  відносна  вологість  повітря  —
50-100%.
 Уразливі  частини  рослини
 Стебла,  листя,  листкові  піхви,  іноді  колоски.
 Інкубаційний  період
 Від  3  до  11  днів,  за  підвищення  температури  понад  +30°С  роз¬
виток  хвороби  уповільнюється.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Підвищена  впродовж  вегетації  відносна  вологість  повітря
і  температура  +10  С...15°С.
 2. 	Густий  стеблостій.
 3. 	Завищені  норми  азотних  добрив.
 4. 	Чергування  посухи  зі  зволоженням  ґрунтів,
сильний  перепад  температур.
 Захисні  заходи
 1. 	Вирощування  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни  і  просторова  ізоляція  полів  озимих
культур  від  ярих  і  посівів  минулого  року.
 3. 	Своєчасне  збирання;  лущення  стерні  і  рання  зяблева
оранка  до  появи  сходів  озимих.
 4. 	Внесення  фосфорно-калійних  добрив.
 5. 	Передпосівна  обробка  насіння  мікроелементами
(марганець,  кобальт,  залізо).
 6. 	Висів  ярих  зернових  у  ранні  строки,  озимих  —
в  оптимальний  для  зони  термін.
 7. 	Дотримання  норми  висіву  насіння,
недопущення  загущених  посівів.
 8. 	Осінньо-весняна  обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:
Фалькон®,  Солігор®,  Авіатор®  Хрго,  Медісон®.

19
 Бура  листкова  іржа
 Збудник:  Риссіпіа  recondita
=  Риссіпіа  dispersa  (застар.)

19
 Бура  листкова  іржа
 Риссіпіа  recondita
=  Риссіпіа  dispersa  (застар.)
 Опис
 Хвороба  уражує  хлібні  (переважно  пшеницю  та  жито)  та  чис¬
ленні  дикорослі  злаки.  Проміжні  рослини-господарі:  рутвиця,
рівноплідник,  кривоцвіт  польовий,  воловик  лікарський,  синяк
звичайний  та  ін.  Упродовж  вегетації  злаків  збудник  поширю¬
ється  уредоспорами.  Зимує  у  вигляді  теліоспор  на  рослинних
рештках.  Навесні  теліоспори  проростають  базидіями  з  базиді-
оспорами,  які  інфікують  проміжного  господаря.
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  у  вигляді  безладно  розташованих  на
поверхні  листя  бурих  дрібних  округлих  або  овальних  пустул,
які  розпорошуються  уредоспорами.  Останні  округлі,  бурува¬
ті,  з  шипуватою  оболонкою.  Пізніше  (на  старіючих  листках)
з  нижнього  боку  можна  виявити  теліоложа  з  двоклітинними
теліоспорами,  які  мають  вигляд  чорних  блискучих  подушечок,
що  розвиваються  під  епідермісом  листка.
 Умови  для  розвитку
 Наявність  крапельної  вологи  в  температурному  діапазоні
+2,5...31  °С  (оптимум  —+15...25°С).
 Уразливі  частини  рослини
 Листки,  пазухи  листків.
 Інкубаційний  період
 За  температури  від  +4°С  до  25°С  він  триває  від  5  до  18  діб.
Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Ранній  висів  нестійких  сортів.
 2. 	Підвищені  дози  азотних  добрив.
 3. 	Тепла  погода  восени  і  взимку,  тепла  і  волога  весна.
 4. 	Масові  сходи  падалиці.
 5. 	Наявність  проміжних  рослин-господарів.
 6. 	Спалах  іржі  в  попередньому  році.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  стійких  сортів.
 2. 	Сівозміна.
 3. 	Внесення  повного  мінерального  добрива  з  підвищеними
дозами  калію  та  фосфору.
 4. 	Обробка  насіння  мікроелементами.
 5. 	Знищення  сходів  падалиці  пшениці  та  диких  злаків  (пирій
повзучий,  бромус  м’який,  тонконіг  звичайний
 та  вузьколистий,  костриця  лучна,  житняк  та  ін.).
 6. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,
Солігор®,  Авіатор®  Хрго,  Медісон®.

20
 Жовта  іржа  злаків
 Збудник:  Риссіпіа  striiformis
=  Риссіпіа  glumarum  (застар.)

20
 Жовта  іржа  злаків
 Риссіпіа  striiformis
=  Риссіпіа  glumarum  (застар.)
 Опис
 Вид  розвивається  на  пшениці,  ячмені,  інколи  житі  та  деяких
диких  злаках  (відомо  кілька  спеціалізованих  форм).  Гриб  має
спрощений  життєвий  цикл;  проміжний  господар  досі  невідо¬
мий.  Основну  роль  в  інфікуванні  злаків  відіграють  уредоспори.
Теліоспори  хоча  й  утворюються,  вірогідно,  не  мають  особливого
значення  в  житті  гриба.  Збудник  хвороби  зберігається  у  вигляді
міцелію  та  уредоспор  на  озимих  культурах  та  багаторічних  зла¬
кових  травах.  У  період  вегетації  інфекція  поширюється  уредос¬
порами  за  допомогою  повітряних  потоків.  На  озимих  культурах
хвороба  з’являється  досить  рано  —  у  травні-червні.
 Симптоми
 На  нестійких  сортах  поміж  жилками  з  верхнього  і  нижнього
боків  листкової  пластинки  рядами  або  групами  розташовані
лимонно-жовті  уредопустули,  тканина  навколо  них  стає  хлоро-
тичною.  Під  кінець  вегетаційного  сезону  (зазвичай  на  нижньому
боці  листка)  утворюються  чорні  блискучі,  прикриті  епідермісом
теліоложа  з  двоклітинними  бурими  теліоспорами  з  короткою
безбарвною  ніжкою.
 Умови  для  розвитку
 Висока  вологість  повітря  (близько  100%)  і  температура  від  0°С
до  25°С  (оптимум  —  +11...  13°С).
 Уразливі  частини  рослини
 Усі  надземні  органи,  переважно  листя.
 Інкубаційний  період
 За  температури  +10...15°С  триває  10-11  днів.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Прохолодна  погода  навесні  і  в  першу  половину  літа.
 2. 	Часті  опади  в  період  колосіння.
 3. 	Температура  повітря  від  +4°С  до  11  °С.
 4. 	Надмірно  ранні  посіви  озимих.
 5. 	Засміченість  посівів  злаковими  бур’янами.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  стійких  сортів.
 2. 	Сівозміна.
 3. 	Внесення  повного  мінерального  добрива
і  рання  зяблева  оранка.
 4. 	Обробка  насіння  мікроелементами.
 5. 	Знищення  падалиці.
 6. 	Боротьба  з  бур’янами.
 7. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,
Солігор®,  Авіатор®  Хрго,  Медісон®.

21
 Стеблова  (лінійна)  іржа
 Збудник:  Риссіпіа  graminis

21
 Стеблова  (лінійна)  іржа
 Збудник  —  Риссіпіа  graminis
Опис
 Хвороба  уражує  найрізноманітніші  хлібні  та  дикорослі  злаки.
Риссіпіа  graminis  var.  graminis  колонізує  пшеницю,  а  Риссіпіа
graminis  var.  stakmanii  —  овес,  ячмінь  та  жито.  Весняна  стадія
(еціоспори)  утворюється  на  проміжній  рослині-господарі  —
барбарисі  або  магонії.  Впродовж  вегетаційного  сезону  патоген
поширюється  повітряними  потоками  за  допомогою  уредоспор.
Узимку  теліоспори  іржі  зберігаються  на  рослинних  рештках,
а  міцелій  —  на  озимих  культурах  і  багаторічних  травах.
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  у  вигляді  іржастих  видовжених  літніх
пустул  (уредопустул),  що  прориваються  з-під  епідермісу.  Чорні
видовжені  теліоложа  з  двоклітинними  теліоспорами  зазвичай
утворюються  на  місці  уредопустул,  інколи  зливаються  і  утво¬
рюють  смуги  завдовжки  до  22  мм.
 Умови  для  розвитку
 Теліоспори  проростають  лише  навесні  за  температури
+9...29°С  (оптимум  —  +18...22°С)  і  вологості  повітря  —
95-100%.
 Уразливі  частини  рослини
 Стебло,  інколи  також  листя,  пазухи  листя  і  колос.
 Інкубаційний  період
 За  температури  +20°С  триває  близько  семи  діб.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Ранні  посіви  озимих  і  пізні  посіви  ярих  культур.
 2. 	Надлишкове  внесення  азотних  добрив.
 3. 	Тепла  осінь;  волога,  тепла,  затяжна  весна.
 4. 	Масовий  розвиток  хвороби  в  попередньому  році.
 5. 	Засміченість  посівів  злаковими  бур’янами.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни.
 3. 	Лущення  стерні  та  рання  глибока  оранка.
 4. 	Внесення  підвищених  норм  фосфорно-калійних  добрив
і  обробка  насіння  мікроелементами  (бор,  магній,  мідь,
марганець).
 5. 	Знищення  проміжних  господарів  —  барбарису  і  магонії.
 6. 	Боротьба  з  бур’янами.
 7. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,
Солігор®,  Авіатор®  Хрго,  Медісон®.

Карликова  іржа  ячменю
 Збудник:  Риссіпіа  hordei
=  Риссіпіа  anomala,  Р.  simplex  (застар.)

22
 Карликова  іржа  ячменю
 Риссіпіа  hordei
 =  Р.  апотаіа,  Р.  simplex  (застар.)
 Опис
 Хвороба  уражує  ячмінь.  Упродовж  вегетації  інфекція  поширю¬
ється  уредоспорами  за  допомогою  повітряних  потоків.  Збудник
зберігається  у  формі  уредоміцелію  на  посівах  озимого  ячме¬
ню,  в  падалиці  та  у  вигляді  теліоспор  на  рослинних  рештках.
Проміжний  господар  —  рястка  види,  очиток,  деякі  дикі  цибулі.
 Симптоми
 На  озимому  ячмені  інфікування  сходів  спостерігається  ще
з  осені  у  вигляді  дрібних  безладно  розміщених  уредопустул.
На  ярому  ячмені  симптоми  хвороби  з’являються  на  початку
стадії  молочної  (або  навіть  воскової)  стиглості  зерна.  На  листках
та  їхніх  піхвах  утворюються  безладно  розташовані  дрібні  уре-
допустули,  що  мають  жовте  або  жовто-буре  забарвлення.  Іно¬
ді  ураження  переходить  на  стебла.  Пізніше  на  нижньому  боці
листків  і  листкових  піхв  під  епідермісом  формуються  дрібні
чорні  теліоспори.
 Умови  для  розвитку
 За  наявності  краплинної  вологи  і  температури  повітря  —
+10...25°С  (оптимум  —  +15...  18°С)  інфікування  настає  впро¬
довж  шести-восьми  годин.
 Уразливі  частини  рослини
 Найчастіше  уражуються  листкова  пластинка  і  листкові  пазухи.
Інкубаційний  період
 За  температури  повітря  +15...25°С  —на  триває  сім-десять  діб.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Наявність  краплинної  вологи  і  температура  повітря
+15...  18°С.
 2. 	Наявність  проміжного  господаря,  падалиці  і  посівів
озимого  ячменю.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  стійких  сортів.
 2. 	Сівозміна.
 3. 	Внесення  повного  мінерального  добрива  з  підвищеними
дозами  калію  та  фосфору.
 4. 	Обробка  насіння  мікроелементами.
 5. 	Знищення  проміжних  господарів.
 6. 	Обробка  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,  Солігор®,
Авіатор®  Хрго.

23
 Корончаста  іржа  вівса
 Збудник:  Риссіпіа  coronata

23
 Корончаста  іржа  вівса
 Збудник  —  Риссіпіа  coronata
Опис
 Хвороба  уражує  овес  (інколи  також  ячмінь)  і  різноманітні  дико¬
рослі  злаки.  Впродовж  періоду  вегетації  інфекція  поширюється
уредоспорами  повітряно-крапельним  шляхом.  Гриб  зимує  у  ви¬
гляді  теліоспор  у  рослинних  рештках.  Проміжний  господар  —
жостір  проносний,  крушина  ламка  та  ін.
 Симптоми
 Перші  ознаки  зараження  злаків  виявляють  пізно  —  зазвичай
після  колосіння  або  на  момент  наливання  зерна.  Хвороба
проявляється  на  верхньому  боці  листка  у  вигляді  безладно
розкиданих  окремих  або  групками  помаранчевих  пустул,  які
складаються  з  великих  уредоспор  із  шипуватою  оболонкою.  До
осені  навколо  подушечок  літніх  спор  (найчастіше  —  на  нижньо¬
му  боці  листка)  утворюються  теліоложа  гриба  у  вигляді  чорних
блискучих,  прикритих  епідермісом  кілець  або  еліпсів.  Верхня
клітина  теліоспор  має  низку  виростів,  що  нагадують  корону,
звідки  походить  назва  хвороби  —  «корончаста  іржа».
 Умови  для  розвитку
 Краплинна  волога  і  температура  +10..  ,40°С  (оптимальна  —
+20..  .25°С).
 Уразливі  частини  рослини
 Листки,  їхні  піхви  і  рідше  —  стебла.  Інкубаційний  період  триває
від  7  до  14  днів.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Часті  опади  в  період  вегетації.
 2. 	Пізній  висів  культури  і  посіви,  розташовані  поблизу
проміжного  господаря.
 3. 	Підвищення  дози  азотних  добрив.
 4. 	Прояв  хвороби  в  попередньому  році.
 Захисні  заходи
 1. 	Використання  стійких  сортів.
 2. 	Лущення  стерні  і  рання  глибока  зяблева  оранка.
 3. 	Оптимальні  строки  висіву.
 4. 	Внесення  повного  мінерального  добрива  з  підвищеними
дозами  фосфору  і  калію,  а  також  позакореневі
фосфорно-калійні  підживлення.
 5. 	Знезараження  і  передпосівна  обробка  насіння  мікроеле¬
ментами  (молібден,  цинк,  мідь,  марганець,  кобальт).
 6. 	Обробка  вегетуючих  рослин  ячменю  фунгіцидами:  Фаль¬
кон",  Солігор".

Септоріоз  листя
 Збудник:  Septoria  tritici
=  Septoria  graminicoia
Телеоморфа:  Mycosphaerella  graminicoia

24
 Септоріоз  листя
 Збудник  —  Septoria  tritici
 =  Septoria  graminicola
 Телеоморфа  —  Mycosphaereiia  graminicola
 Опис
 Збудник  уражує  понад  40  видів  культурних  і  дикорослих  зла¬
ків,  у  тому  числі  пшеницю,  ячмінь,  жито,  овес.  Влітку  інфекція
поширюється  конідіями  (пікноспорами)  повітряно-крапельним
шляхом.  Зимує  у  вигляді  перитеціїв  і  пікнід  на  рослинних
рештках.
 Симптоми
 Плями  з  обох  боків  листків  —  лінійні,  жовтувато-коричневі,
іржасто-бурі  або  зеленувато-бурі,  в  центрі  —  іноді  білясті,
без  облямівки  або  з  жовтою  чи  темно-пурпурною  облямівкою,
5-10  х  2-5  мм,  іноді  вони  зливаються  докупи.  В  центрі  плями
утворюються  дрібні  кулеподібні  темно-бурі  пікніди,  всередині
яких  утворюються  довгі  світлозабарвлені  септовані  конідії.
 Умови  для  розвитку
 Краплинна  волога,  температура  —  +9...28°С  (оптимум
■20...2?  Сі.
 Уразливі  частини  рослини
 Листки  (рідше  піхви  і  стебла).  Інкубаційний  період  —  шість-
дев’ять  днів.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Дощі,  рясні  роси,  вилягання  культури.
 2. 	Високі  дози  азотних  добрив.
 3. 	Вітряна  погода.
 Захисні  заходи
 1. 	Районування  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни.
 3. 	Заорювання  пожнивних  решток  і  сходів  падалиці.
 4. 	Оптимальні  строки  сівби  і  дотримання  норми  висіву
насіння.
 5. 	Внесення  повного  мінерального  добрива  (NPK)  з  мікро¬
елементами  (марганець,  бор,  мідь).
 6. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,
Солігор®,  Медісон®,  Авіатор®  Хрго,  Тілмор®.

Септоріоз  колосу
 Збудник:  Stagonospora  nodorum,
=Septoria  nodorum  (застар.)
Телеоморфа:  Phaeosphaeria  nodorum

25
 Септоріоз  колосу
 Збудник  —  Stagonospora  nodorum
=  Septoria  nodorum  (застар.)
 Телеоморфа  —  Phaeosphaeria  nodorum
 Опис
 Уражуються  всі  надземні  органи  пшениці,  жита,  ячменю  та  ін¬
ших  злаків.  Упродовж  вегетації  зараження  здійснюється  коні¬
діями  (пікноспорами),  які  поширюються  повітряно-крапельним
шляхом.  Міцелій  і  пікноспори  зимують  на  рослинних  рештках,
на  посівах  озимини,  падалиці,  бур’янах.  Важливим  джерелом
інфекції  є  хворе  насіння,  за  висіву  яким  часто  спостерігається
ураження  сходів,  яке  було  описане  раніше  (стр.  8).
 Симптоми
 На  листках  і  стеблах,  починаючи  з  фази  сходів  —  кущення
з’являються  світло-бурі  плями  з  хлоротичною  облямівкою  або  без
неї.  В  центрі  або  на  всій  поверхні  плями  утворюються  чорні  дрібні
пікніди  зі  спороношенням  збудника.  На  стеблах  хвороба  проявля¬
ється  в  період  дозрівання  у  вигляді  буруватих  розмитих  плям  без
облямівки.  Поряд  із  листками  з  часом  уражуються  колоскові  лу¬
сочки  й  інші  частини  колоса,  починаючи  з  його  верхньої  частини.
На  колоскових  лусочках  —  темно-бурі  або  темно-фіолетові  плями,
які  пізніше  світліють,  містять  чисельні  пікніди  у  вигляді  чорних
крапок.  З  колоскових  лусочок  хвороба  переходить  на  зерно.
 Умови  для  розвитку
 Температура  +5...35°С,  оптимум  —  +  15...25°С,  висока  во¬
логість  повітря.
 Уразливі  частини  рослини
 Листки,  листкові  піхви,  стебла,  стрижень  колоса,  колоскові
лусочки,  зерно.  Інкубаційний  період  —8-20  днів.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Сильні  роси,  вилягання  культур.
 2. 	Часті  опади  в  поєднанні  з  температурою  +15...25°С.
 3. 	Високі  до^и  азотних  добрив.
 4. 	Передозування  гербіцидів,  регуляторів  росту.
 Захисні  заходи
 1. 	Впровадження  стійких  сортів.
 2. 	Заорювання  післяжнивних  решток  і  сходів  падалиці.
 3. 	Дотримання  сівозміни.
 4. 	Оптимальні  строки  сівби  і  норми  висіву  насіння.
 5. 	Внесення  повного  мінерального  добрива  (NPK)
 з 	мікроелементами  (марганець,  бор,  мідь).
 6. 	Своєчасне  збирання,  сушіння  зерна,  теплове  обігрівання,
знезараження  насіння.
 7. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Тілмор®,
Солігор®,  Авіатор®  Хрго,  Медісон®.

Піренофороз  (жовта  плямистість)
 Збудник:  Drechslera  tritici-repentis
Телеоморфа:  Pyrenophora  tritici-repentis

26
 Піренофороз  (жовта  плямистість)
 Збудник  —  Drechslera  tritici-repentis
Телеоморфа  —  Pyrenophora  tritici-repentis
 Опис
 Хвороба  трапляється  переважно  на  пшениці  і  на  деяких  ди¬
корослих  злаках.  Збудник  поширюється  конідіями  повітряно-
крапельним  шляхом.  Гриб  зимує  у  післяжнивних  рештках  та
насінні.  На  листках  і  стеблах,  що  перезимували,  утворюється
сумчаста  стадія  збудника  —  чорні  псевдотеції  з  аскоспорами.
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  з  обох  боків  листка  і  на  листкових  піхвах
озимої  пшениці  та  інших  злакових  культур  у  вигляді  дрібних  пооди¬
ноких  або  численних  плям  овальної  чи  округлої  форми  діаметром
2-5  мм,  з  жовтим  або  світло-коричневим  забарвленням.  У  центрі
плями  епідерміс  злегка  піднятий.  З  часом  плями  розростаються,
стають  темно-коричневими,  завдовжки  від  12  мм  до  20  мм.  За
кольором  у  цей  період  вони  не  відрізняються  від  плям,  що  ви¬
никають  за  септоріозу,  але  не  утворюють  пікнід.  Плями  можуть
бути  у  вигляді  смуг  і  охоплювати  30-50%  листкової  поверхні.  Лише
наприкінці  вегетаційного  сезону  на  плямах  з’являється  оливково-
бурий  наліт  конідіального  спороношення.  На  листках  стійких  сортів
рослин  плями  розростаються  незначною  мірою  або  залишаються
без  змін,  особливо  на  прапорцевому  листку.  Гриб  може  викликати
ураження  колоскових  лусочок.  На  них  плями  видовжені  або  у  ви¬
гляді  рисок  розміром  2-4  х  1-2  мм,  не  розростаються.
 Умови  для  розвитку
 Краплинна  волога,  температура  —  +  5..  .35°С,
оптимальна  —  +21..  ,23°С.
 Уразливі  частини  рослини
 Листкова  поверхня,  колоскові  лусочки  і  зернівка  пшениці,
ячменю  і  жита.
 Інкубаційний  період
 За  оптимальної  температури  шість-вісім  днів.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Тривалість  зволоження:  для  стійких  сортів  —  24-48  год.;
середньостійких  —  14-18.,  для  нестійких  —12  год.
 2. 	Мінімальні  технології  обробітку  ґрунту.
 Захисні  заходи
 1. 	Сорти  з  підвищеною  стійкістю  до  хвороби.
 2. 	Ретельне  знищення  післяжнивних  решток.
 3. 	Дотримання  сівозміни.
 4. 	Здоровий  насіннєвий  матеріал.
 5. 	Протруєння  насіння  препаратами:  Ламардор®  Про,
 Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 6. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,
Солігор®,  Медісон®,  Авіатор®  Хрго.
 *  Реєстрація  очікується.

Сітчаста  плямистість  ячменю
 Збудник:  Drechslera  teres
=Helminthosporium  teres  (застар.)
Телеоморфа:  Pyrenophora  teres

27
 Сітчата  плямистість  ячменю
 Збудник  —  Drechslera  teres  =  Helminthosporium  teres  (застар.)
Телеоморфа  —  Pyrenophora  teres
 Опис
 Хвороба  проявляється  на  озимому  і  ярому  ячмені.  Зараження
здійснюється  конідіями,  які  переносяться  повітряними  потоками
і  краплями  дощу.  Гриб  зимує  у  вигляді  міцелію  та  конідій  на  після¬
жнивних  рештках.  Після  перезимівлі  на  рослинних  рештках  утворю¬
ються  псевдотеції  із  сумками  і  сумкоспорами,  які  також  заражають
культуру  навесні.  Важливим  джерелом  інфекції  є  хворе  насіння.
 Симптоми
 Проявляється  в  період  кущення,  але  найбільший  розвиток  хворо¬
би  спостерігається  під  час  цвітіння  і  наливання  зерна.  Характерна
ознака  цієї  хвороби  —  утворення  на  листках  овальних  бурих  плям
із  блідо-жовтою  облямівкою,  а  також  із  поздовжніми  і  попере¬
чними  рисками,  які  утворюють  сітчастий  малюнок.  Злиття  плям
і  розщеплення  листкової  пластинки,  як  за  смугастого  гельмінтос-
поріозу  (збудник  —  D.  graminea),  не  відбувається.  Після  колосіння
рослин  сітчаста  плямистість  призводить  до  швидкого  всихання
верхніх  листків.  У  вологих  умовах  на  некротичних  плямах  утворю¬
ється  темний  наліт  конідіального  спороношення  гриба.
 Умови  для  розвитку
 100%-а  відносна  вологість  повітря  в  діапазоні  температур
+15...25°С;  оптимальною  температурою  є  +22°С.
 Уразливі  частини  рослини
 Листки,  листкові  пазухи,  колоски  і  зерна.
 Інкубаційний  період
 Ураження  відбувається  на  5-20  день  залежно  від  погодних  умов.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Посіви  ранніх  строків.
 2. 	Температура  повітря  у  фазі  сходів  —  +12..  ,16°С.
 3. 	Велика  кількість  азотних  добрив.
 4. 	Застосування  фунгіцидів,  які  не  мають  високої  активності
проти  Drechslera  teres.
 Захисні  заходи
 1. 	Вирощування  відносно  стійких  сортів.
 2. 	Дотримання  сівозміни.
 3. 	Рання  глибока  зяблева  оранка.
 4. 	Внесення  фосфорно-калійних  добрив  у  суміші  з  мікро¬
елементами  (мідь,  марганець).
 5. 	Оптимальні  строки  сівби.
 6. 	Протруєння  насіння  препаратами:  Ламардор®  Про,  Юнта®
Квадро,  Сценік®*.
 7. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,
Солігор®,  Авіатор®  Хрго.
 *  Реєстрація  очікується.

Смугаста  плямистість  ячменю
 Збудник:  Drechslera  graminea
=Helminthosporium  gramineum  (застар.)
Телеоморфа:  Pyrenophora  graminea

28
 Смугаста  плямистість  ячменю
 Збудник  —  Drechslera  graminea
=  Helminthosporium  gramineum  (застар.)
 Телеоморфа  —  Pyrenophora  graminea
 Опис
 Збудник  уражує  ячмінь  від  початку  сходів  до  дозрівання.  Впро¬
довж  періоду  вегетації  інфекція  поширюється  конідіями  пові¬
тряно-крапельним  шляхом.  Гриб  зберігається  у  формі  конідій
та  міцелію  на  рослинних  рештках,  у  ґрунті,  в  насінні.  На  рос¬
линних  рештках  навесні  утворюються  псевдотеції.  Життєвий
цикл  гриба  подібний  до  циклу  збудника  сітчастої  плямистості
ячменю  (опис  №  27).
 Симптоми
 На  листках  ячменю  утворюються  спочатку  блідо-жовті  з  по¬
ступовим  потемнінням,  видовжені,  витягнуті  від  основи  до
вершини  листка  плями,  оточені  вузькою  темною  облямівкою
з  нерівними  краями.  Нерідко  листки  розщеплюються  вздовж
на  дві-три  частини,  відмирають  і  опадають.  У  вологих  умовах  на
потемнілих  смугах  утворюється  темний  наліт,  що  складається
з  циліндричних  спор  оливкового  кольору  з  кількома  попере¬
чними  перетинками.  У  нестійких  сортів  гриб  викликає  побу¬
ріння  зерна  в  зоні  зародка,  а  інколи  й  усієї  зернівки.  Під  час
проростання  хворих  зерен  часто  спостерігається  руйнування
зародкових  коренів.
 Умови  для  розвитку  хвороби
 Температура  від  +10  до  33°С.
 Уразливі  частини  рослини
 Листки,  зернівка  під  час  її  формування.
 інкубаційний  період
 Шість-дев’ять  днів  пза  температури  +18...22°С.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Пізні  строки  сівби.
 2. 	Завищені  дози  азотних  добрив.
 3. 	Пізні  сходи.
 Захисні  заходи
 1. 	Вирощування  сортів  з  підвищеною  стійкістю  до  хвороби.
 2. 	Дотримання  сівозміни.
 3. 	Внесення  фосфорно-калійних  добрив  у  суміші  з  мікро¬
елементами  (мідь,  марганець).
 4. 	Оптимальні  строки  сівби.
 5. 	Протруєння  насіння  препаратами:  Ламардор®,  Ламардор®
Про,  Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 6. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,
Солігор®,  Авіатор®  Хрго.
 *  Реєстрація  очікується.

Темно-бура  плямистість
 Збудник:  Bipolaris  sorokiniana
=Helminthosporium  sativum  (застар.)
Телеоморфа:  Cochliobolus  sativus

29
 Темно-бура  плямистість
 Збудник  —  Bipolaris  sorokiniana
=  Helminthosporium  sativum  (застар.)
 Телеоморфа  —  Cochliobolus  sativus
 Опис
 Гриб  уражує  різноманітні  хлібні  та  дикі  злаки.  Найбільш  сприй¬
нятлива  до  хвороби  культура  —  ярий  ячмінь,  найстійкіша  —
овес.  Упродовж  вегетаційного  періоду  інфекція  поширюється
за  допомогою  конідій  повітряно-крапельним  шляхом.  Сумчаста
стадія  трапляється  дуже  рідко  і,  вірогідно,  великого  значення
не  має.  Збудник  зберігається  у  ґрунті,  на  інфікованих  рослин¬
них  рештках,  на  поверхні  і  всередині  насіння  (чорний  зародок).
Окрім  плямистості,  гриб  викликає  також  загнивання  сходів  та
звичайну  (гельмінтоспоріозну)  кореневу  гниль  (див.  опис  №  4).
 Симптоми
 На  нижніх  листках  уражених  рослин  утворюються  темно-бурі
плями  та  виразки,  що  поступово  поширюються  всією  поверх¬
нею  листка;  водночас  відмерлі  листки  набувають  чорно-ко¬
ричневого  забарвлення.  Зараження  колосків  проявляється  на
колоскових  лусочках,  остюках  і  зернах  у  вигляді  коричнево-
чорних  некрозів,  що  має  назву  «чорний  зародок».
 Умови  для  розвитку
 Оптимальна  температура  для  росту  гриба  —  +27..  ,28°С,  для
утворення  конідій  —  +16...25°С,  мінімальна  —  +10°С,  макси¬
мальна—  +29°С.  Світло  прискорює  спороутворення.  Оптималь¬
на  вологість  субстрату  для  розвитку  гриба  —  60-80%  повної
вологоємності;  оптимальна  кислотність  середовища  —  рН6-7.
В  умовах  посушливого  клімату  конідії  С.  sativus  зберігаються
в  ґрунті  до  п’яти  років.
 Уразливі  частини  рослини
 Збудник  уражує  листки,  а  також  основу  стебла  і  колос.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Тепла  погода  з  рясними  опадами  в  період  дозрівання
зернових  культур.
 2. 	Незбалансованість  мінерального  живлення,
особливо  за  азотом  і  фосфором.
 3. 	Несвоєчасне  збирання  врожаю.
 Захисні  заходи
 1. 	Ретельне  переорювання  післяжнивних  решток.
 2. 	Уникнення  щільної  сівозміни  з  чергуванням  пшениці
і  ячменю.
 3. 	Внесення  добрив  відповідно  до  потреби.
 4. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,
Солігор®,  Авіатор®  Хрго.
 5. 	Протруєння  насіння  препаратами:  Ламардор®  Про,
 Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 *  Реєстрація  очікується.

зо
 Ринхоспоріоз
(облямівкова  плямистість)
 Збудник:  Rhynchosporium  secalis

зо
 Ринхоспоріоз
(облямівкова  плямистість)
 Збудник  —  Rhynchosporium  secalis
Опис
 Хвороба  виявлена  на  ячмені,  житі  і  на  деяких  диких  злаках.
Упродовж  вегетації  збудник  поширюється  конідіями  повітряно-
крапельним  шляхом.  Міцелій  і  конідії  зимують  на  рослинних
рештках,  у  ґрунті,  в  насінні  і  на  заражених  з  осені  посівах  ози¬
мих.  Телеоморфа  невідома.
 Симптоми
 Перші  симптоми  хвороби  проявляються  у  вигляді  темно-  або
блідо-сірих  плям  на  листках,  які  пізніше  стають  водянистими.
З  розвитком  інфекції  центр  плям  стає  сухим,  світло-сірим  або
майже  білим,  облямівка  плями  набуває  темно-коричневого  кольо¬
ру  і  може  бути  оточена  хлорозом.  Плями  овальні  до  видовжених
і  не  обмежені  листковими  жилками.  Найбільше  сприйнятливі  до
ураження  листкова  поверхня  й  обгортка  листка.  На  генеративних
органах  плями  з  темно-коричневою  облямівкою  і  світло-коричне-
вою  серединою  виникають  на  внутрішній  поверхні  квіткової  луски
біля  основи  остюків.  Міцелій  безбарвний  до  світло-сірого,  зазви¬
чай  формує  компактну  строму  під  кутикулою  рослини-господаря.
 Умови  для  розвитку
 Краплинна  волога,  температура  —  +5..  ,30°С.
 Уразливі  частини  рослини
 Колеоптиле,  листки,  листкова  обгортка,  колоскові  лусочки,
квіткові  лусочки  й  остюки.
 Інкубаційний  період
 Від  восьми  днів  до  чотирьох  тижнів  залежно  від  погодних  умов
і  стійкості  сорту.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Надлишкове  зволоження.
 2. 	Підвищені  дози  азотних  добрив.
 3. 	Пізня  сівба.
 4. 	Засміченість  посівів  злаковими  бур’янами.
 Захисні  заходи
 1. 	Вирощування  стійких  сортів.
 2. 	Збирання  насіннєвого  зерна  з  найменш  уражених  ділянок.
 3. 	Знищення  рослинних  решток  і  падалиці  заорюванням
та  випасанням  худоби.
 4. 	Сівозміна,  уникнення  монокультури  ячменю  та  жита.
 5. 	Просторова  ізоляція  полів  ячменю  і  жита  від  багаторічних  трав.
 6. 	Сівба  в  оптимальні  (більш  ранні)  строки.
 7. 	Боротьба  з  бур’янами.
 8. 	У  період  закінчення  фази  кущення  проводять  обробку
вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Фалькон®,  Солігор®,
Авіатор®  Хрго.

Червоно-бура  плямистість  вівса
 Збудник:  Drechslera  avenae
=  Helminthosporium  avenae  (застар.)
Телеоморфа:  Pyrenophora  avenae

31
 Червоно-бура  плямистість  вівса
 Збудник  —  Drechslera  avenae
=  Helminthosporium  avenae  (застар.)
 Телеоморфа  —  Pyrenophora  avenae
 Опис
 Гриб  уражує  переважно  овес,  але  спорадично  може  траплятися
на  деяких  інших  злаках.  Під  час  вегетації  гриб  поширюється
конідіями,  вітром  і  краплями  дощу,  викликаючи  нові  зараження
листків  і  волоті.  Зимує  у  вигляді  міцелію  та  конідій  на  рештках
уражених  листків  і  в  насінні.  В  умовах  тривалої  вологої  весни  на
перезимувалих  рослинних  рештках  біля  поверхні  ґрунту  інколи
утворюється  сумчаста  стадія  збудника.  Сумкоспори  заражують
листки  навесні  і  є  додатковим  джерелом  інфекції.
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  на  сходах  і  на  дорослих  рослинах.
На  листках  утворюються  тьмяно-сірі  або  коричневі  з  червону¬
ватим  відтінком,  видовжені,  іноді  довгі  і  вузькі  плями,  обмежені
з  боків  жилками  листка.  Ці  плями  не  зливаються  і  не  дають
поздовжніх  розривів,  але  викликають  усихання  всієї  листкової
пластинки.  За  вологої  погоди  на  плямах  з’являється  оливко¬
вий  конідіальний  наліт;  спори  —  світло-оливкові,  циліндрич¬
ні,  з  трьома-шістьма  поперечними  перетинками,  гладенькі.
За  сильного  розвитку  хвороби  в  колосках  волоті  формується
плюскле  зерно.  Ураження  зерен  не  має  чітко  виражених  симп¬
томів.
 Умови  для  розвитку
 Температура  —  +5...33°С  (оптимум  —  +18..  .24°С),  вологість  —
96%  і  вища.
 Уразливі  частини  рослини
 Листки,  зернівка  під  час  формування.  Інкубаційний  період  —
близько  п’яти  діб.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Затяжна  волога  весна.
 2. 	Температура  повітря  —  +18...24°С,
вологість  —  понад  96%.
 3. 	Засміченість  полів  у  сівозміні  вівсюгом.
 Захисні  заходи
 1. 	Сорти  з  підвищеною  стійкістю.
 2. 	Здійснення  зяблевого  комплексу  обробітку  ґрунту.
 3. 	Дотримання  сівозміни.
 4. 	Фосфорно-калійні  добрива  в  суміші  з  мікроелементами
(мідь,  марганець,  бор).
 5. 	Дотримання  строків  сівби.
 6. 	Боротьба  з  вівсюгом  у  сівозміні.
 7. 	Протруєння  насіння.
 8. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами.

Фузаріозна  плямистість
листя  і  стебел
 Збудники:  види  роду  Fusarium
(Fusarium  culmorum,  F.  graminearum,
F.  nivale,  F.  poae,  F.  sporotrichioides  та  ін.)

32
 Фузаріозна  плямистість  листя  і  стебел
 Збудники  —  види  роду  Fusarium  (F.  culmorum,  F.  graminearum,
F.  nivale,  F.  poae  F.  sporotrichioides  та  ін.)
 Опис
 Хвороба  зустрічається  повсюди  на  озимих  і  ярих  культурах  та
дикорослих  злаках.  Інфікування  листків  і  стебел  на  озимих
культурах  можна  спостерігати  з  фази  трубкування  до  молочно-
воскової  стиглості.  Збудник  зберігається  у  вигляді  міцелію,  ко¬
нідій  та  хламідоспор  на  рослинних  рештках,  в  ґрунті,  на  насінні.
 Симптоми
 На  листках  з’являються  сіруваті  або  жовтуваті  облямовані  плями.
Збільшуючись,  вони  займають  всю  площу  листкової  пластин¬
ки,  листкових  піхов,  викликаючи  їхнє  відмирання.  За  сильно¬
го  ураження  плями  можуть  переходити  на  стебла,  де  хвороба
починається  з  появи  на  міжвузлях  окремих  плям  округлої  або
неправильної  форми.  З  часом  плями  збільшуються  і  темніють.
На  вузлах,  у  місцях  ураження,  тканина  чорніє,  знебарвлюється.
У  вологих  умовах  на  плямах  розвивається  конідіальне  споро-
ношення  гриба,  інколи  у  вигляді  слизистих  утворень.  F.  nivale,
крім  симптомів  снігової  плісняви  (опис  №  1),  викликає  ураження
листків  і  листкових  піхов  після  колосіння.  Спочатку  вздовж  жи¬
лок  з’являються  некрози  у  вигляді  крапок.  Потім  навколо  центра
утворюється  світло-коричневий  ореол,  край  якого  здається  про¬
сякнутим  водою.  Плями  розростаються  всією  поверхнею  листка
і  листкової  піхви.  Відмирання  тканини  відбувається  згори  від  міс¬
ця  ураження.  Інші  прояви  фузаріозу  описані  окремо:  фузаріозна
коренева  гниль  —  стр.  З,  фузаріоз  колосу  —  стр.  33.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Зернові  попередники.
 2. 	Загущені  посіви.
 3. 	Весняне  ураження  фузаріозною  сніговою  пліснявою
(за  інфікування  Fusarium  nivale).
 4. 	Прохолодна  волога  погода  навесні  і  тепла  з  рясними
опадами  —  влітку.
 5. 	Незбалансованість  мінерального  харчування,  особливо
за  азотом  і  фосфором.
 Захисні  заходи
 1. 	Добір  стійких  сортів.
 2. 	Обробіток  ґрунту  (у  зонах,  де  сівозміна  насичена  зер¬
новими,  оранку  слід  проводити  з  відвертанням  пласту,
забезпечувати  загортання  рослинних  решток).
 3. 	Дотримання  сівозміни,  норм  внесення  добрив,  строків
і  способів  сівби.
 4. 	Проведення  протруювання  насіння  препаратами:
Ламардор®,  Ламардор®  Про,  Юнта®  Квадро,  Сценік®*.
 5. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Солігор®,
Медісон®,  Тілмор®,  Авіатор®  Хрго.
 *  Реєстрація  очікується.

Фузаріоз  колоса
 Збудники:  види  роду  Fusarium
(Fusarium  avenaceum,  F.  culmorum,
F.  graminearum,  F.  oxysporum  та  ін.)

33
 Фузаріоз  колоса  і  зерна
 Збудники  —  Fusarium  avenaceum,  F.  culmorum,  F.  graminearum,
F.  oxysporum  та  ін.
 Опис
 Хворобою  уражуються  пшениця,  ячмінь,  жито,  значно  рідше
овес.  Упродовж  вегетації  гриб  поширюється  конідіями  і  (в  де¬
яких  видів)  аскоспорами.  Вони  розносяться  дощем,  вітром,
комахами.  Деякі  види  збудників  фузаріозу  утворюють  структу¬
ри  спокою  —  склероції  та  хламідоспори,  деякі  перезимовують
у  вигляді  міцелію,  а  також  у  вигляді  плодових  тіл  —  перитеціїв
на  рослинних  рештках.
 Симптоми
 Хвороба  стає  помітною  в  період  наливання  зерна  або  молочної
стиглості,  коли  окремі  колоски,  частини  колоса  або  цілі  недо¬
зрілі  колоски  біліють,  в  той  час  як  здорові  залишаються  зелени¬
ми.  У  місці  змикання  лусочок  утворюється  слабо  помітний  наліт
рожевого,  червоного  або  помаранчевого  кольорів.  Пізніше  на
колоскових  лусочках  можуть  з’являтися  плодові  тіла  гриба  —
перитеції.  Іноді  на  колосі  утворюється  суцільний  міцеліальний
наліт.  Унаслідок  ураження  зерна  стають  плюсклими,  втрачають
схожість  або  дають  слабкі  сходи.
 Інші  прояви  фузаріозу  описані  окремо:  снігова  пліснява  —  див.
опис  стр.  1,  фузаріозна  коренева  гниль  —  стр.  З,  фузаріозна
плямистість  листя  і  стебел  —  стр  32.
 Умови  для  розвитку
 Температура  —  +20...25°С  і  відносна  вологість  повітря  —
70-80%.
 Уразливі  частини  рослини
 Листки,  пазухи  листків,  колос,  зерно.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Тепла  погода  з  рясними  опадами  в  період  дозрівання
зернових  культур.
 2. 	Незбалансованість  мінерального  живлення,  особливо
за  азотом  і  фосфором.
 3. 	Несвоєчасне  збирання  врожаю.
 Захисні  заходи
 1. 	Просушування,  очищення,  повітряно-теплове  або  сонячне
обігрівання  й  знезараження  посівного  матеріалу.
 2. 	Оптимально  ранні  строки  сівби  ярих  зернових.
 3. 	Внесення  фосфорно-калійних  добрив  і  мікроелементів.
 4. 	Зберігання  зерна  в  умовах  оптимальної  вологості.
 5. 	Дотримання  сівозміни.
 6. 	Знищення  стерні  і  глибока  зяблева  оранка.
 7. 	Районування  сортів  підвищеної  стійкості.
 8. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Солігор®,
Тілмор®.

34
 Альтернаріоз
 Alternaria  alternata  та  ін.
Телеоморфа:  Lewia  spp.

34
 Альтернаріоз
 Alternaria  alternata  та  ін.
 Телеоморфа:  Lewia  spp.
 Опис
 Анаморфний  гриб  Alternaria  alternata  є  неспеціалізованим  на-
півсапротрофним  видом,  який  колонізує  мертві  та  вмираючі
тканини  рослини  або  структури,  в  яких  відсутні  виражені  за¬
хисні  реакції.  Зазвичай  гриб  проникає  всередину  насіння,  але
його  міцелій  накопичується  переважно  у  плодовій  оболонці
і  лише  іноді  досягає  ендосперму.  Сильно  уражене  зерно  має
темніше  забарвлення.  Альтернаріоз  —  одна  з  причин  чорного
зародку  насіння  злаків.
 Симптоми
 Альтернаріоз  на  посівах  хлібних  злаків  найперше  проявляється
зазвичай  у  період  молочної  стиглості  зерна  у  вигляді  темних
плям  на  колоскових  лусочках.  Пізніше,  в  період  дозрівання
зерна,  спостерігається  поступове  інфікування  та  почорніння
насінин  (чорний  зародок).  Насіння,  уражене  альтернаріозом,
має  знижені  енергію  проростання  і  схожість,  а  рослини,  що
виросли  з  такого  насіння,  відстають  у  рості  та  розвитку,  вна¬
слідок  чого  знижується  врожайність.
 Умови  для  розвитку
 Високі  температура  (понад  +24°С)  і  вологість  повітря  в  період
молочної  стиглості  зерна.
 Уразливі  частини  рослини
 Колоскові  лусочки,  зерно.
 Інкубаційний  період
 Залежно  від  погодних  умов  —  від  3  до  20  днів.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Насиченість  сівозміни  монокультурами.
 2. 	Висока  температура  і  вологість  повітря.
 Захисні  заходи
 1. 	Дотримання  сівозміни.
 2. 	Пряме  збирання  врожаю.
 3. 	Заорювання  пожнивних  решток  і  сходів  падалиці.
 4. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Солігор®,
Тілмор®.

Оливкова  пліснява,
або  кладоспоріоз
 Збудник:  Cladosporium  herbarum  та  ін.
35 	Телеоморфа: 	Davidiella 	tassiana 	та 	ін.

35
 Оливкова  пліснява,  або  кладоспоріоз
 Збудник  —  Cladosporium  herbarum  та  ін.
 Телеоморфа  —  Davidiella  tassiana  та  ін.
 Опис
 Гриб  Cladosporium  herbarum  є  неспеціалізованим  напівсапро-
трофним  видом,  який  колонізує  ослаблені  рослини  пшениці  та
інших  зернових  культур,  особливо  в  період  їхнього  дозрівання.
Впродовж  вегетаційного  сезону  конідії  збудника  поширюють¬
ся  повітряно-крапельним  шляхом.  Гриб  зберігається  у  вигляді
міцелію  і  конідій  на  уражених  рештках  рослин  і  насінні.  На  пе-
резимувалих  рослинних  рештках  інколи  формуються  плодові
тіла  —  псевдотеції.
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  у  вигляді  оливково-чорного  оксамито¬
вого  нальоту  конідієносців  та  конідій  гриба.  Гриб  дуже  швидко
розвивається  на  виділеннях  попелиць,  тому  в  разі  сильного
розмноження  цього  шкідника  на  посівах  збільшується  рівень
ураження  рослин  оливковою  пліснявою.  Запізнення  зі  збиран¬
ням  урожаю  за  вологої  погоди  також  призводить  до  швидкого
поширення  хвороби  та  почорніння  усієї  надземної  маси  рослин.
 Умови  для  розвитку
 Волога  погода  під  час  дозрівання.
 Уразливі  частини  рослини
 Стебла,  колоски,  зерна  і  старі  листки.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Запізнення  зі  збиранням  пшениці  за  вологої  погоди.
 2. 	Несвоєчасне  підбирання  валків  під  час  роздільного
збирання.
 3. 	Сильне  ушкодження  рослин  попелицею.
 Захисні  заходи
 1. 	Внесення  органічних  і  мінеральних  добрив
і  мікроелементів.
 2. 	Підготовка  насіннєвого  матеріалу.
 3. 	Дотримання  термінів  висіву:  озиму  пшеницю  слід  висівати
в  оптимальні,  а  яру  —  в  ранні  строки.
 4. 	Обов’язкове  проведення  лущення  стерні  і  зяблевої  оранки
після  збирання  врожаю.
 5. 	Знищення  бур’янів.
 6. 	Своєчасне  збирання  зернових  культур  і  скорочення  строку
їхнього  перебування  у  валках.
 7. 	Обробка  вегетуючих  рослин  фунгіцидами:  Солігор®,
Тілмор®.

Сіра  пліснява
 Збудник:  Botrytis  cinerea
Телеоморфа:  Botryotinia  fuckeliana
 36

36
 Сіра  пліснява
 Збудник  —  Botrytis  cinerea
Телеоморфа  —  Botryotinia  fuckeliana
 Опис
 Хвороба  трапляється  на  різноманітних  хлібних  злаках:  житі,  яч¬
мені,  пшениці,  вівсі.  Впродовж  вегетаційного  сезону  збудник
поширюється  конідіями  повітряно-крапельним  шляхом,  збері¬
гається  на  післяжнивних  рештках,  насінні  у  вигляді  міцелію,
склероціїв,  конідій.
 Симптоми
 За  вологої  погоди  на  ослаблених,  травмованих  або  заселених
іншими  грибами  частинах  рослини  з’являється  наліт  сірого
кольору.  Часто  уражуються  старі  нижні  листки.  На  верхніх
листках  гриб  розвивається  у  вигляді  червоно-бурих  плям
неправильної  форми.  Симптоми  хвороби  особливо  помітні
на  колосках.  Після  цвітіння  на  колоскових  лусочках  пшениці
і  ячменю  з’являється  світло-буре  забарвлення.  Окремі  колоски
буріють  повністю.  За  сприятливих  умов  гриб  швидко  колонізує
поверхню  колоска,  на  час  дозрівання  весь  колос  може  бути
покритим  сірим  міцелієм.  Інфікування  зерна  призводить  до
погіршення  кольору  борошна  та  зниження  якостей  посівного
матеріалу.  Хвороба  дуже  поширена,  однак  економічно  суттєвої
шкоди  завдає  рідко.  Стійкі  сорти  відсутні.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Волога  холодна  погода.
 2. 	Ушкодження  листковими  попелицями  і  трипсами,  а  також
ураження  борошнистою  росою.
 Захисні  заходи
 1. 	Своєчасне  збирання  зернових;  недопускання  тривалого
перебування  збіжжя  у  валках.
 2. 	Ретельне  заорювання  рослинних  решток.
 3. 	Просушування,  очищення,  повітряно-теплове  або  сонячне
обігрівання  і  знезараження  посівного  матеріалу.

Жовта  мозаїка  ячменю
 вірус  жовтої  мозаїки  ячменю

37
 Жовта  мозаїка  ячменю
 (вірус  жовтої  мозаїки  ячменю,  ВЖМЯ)
 Опис
 Хвороба  уражує  різноманітні  хлібні  та  дикі  злаки  (особливо
часто  —  озимий  і  ярий  ячмінь  та  пшеницю).  Перенесення  ві¬
русу  і  зараження  зернових  відбувається  за  допомогою  гриба
Polymyxa  graminis,  який  можна  знайти  практично  на  будь-якому
полі.  Гриб  сам  по  собі  викликає  незначні  ураження  коріння,  але
внаслідок  перенесення  вірусу  завдає  великої  шкоди  посівам.
Спори  гриба,  уражені  вірусом,  можуть  переноситися  полем.
 Симптоми
 Хвороба  проявляється  навесні  осередками  пожовтіння:  ура¬
жені  рослини  —  світлішого  забарвлення,  на  молодих  листках
утворюються  світло-зелені  риски  і  смуги,  які  поступово  збіль¬
шуються,  верхні  краї  листків  жовтішають  та  поступово  всиха¬
ють.  Рослини  дуже  відстають  у  рості  (часто  досягають  лише
половини  належної  висоти),  погано  кущаться,  коренева  система
слабо  розвинена.  Колос,  якщо  він  утворюється,  вкорочений.  На
одній  і  тій  самій  ділянці  хворобу  можна  спостерігати  впродовж
багатьох  років.
 Умови  для  розвитку
 Перезволоження  ґрунту  восени  і  ранні  повторні  приморозки  на
ґрунті,  насиченому  вологою  (пошкодження  кореневої  системи
через  випирання  сходів  під  час  промерзання  ґрунту),  сприя¬
ють  зараженню  грибом  і  вірусом.  Розмноження  вірусу  і  прояв
симптомів  (передумова  —  попередня  дія  холоду)  відбувається  за
температури  +3...17°С.  Вторинне  поширення  гриба  разом  із  ві¬
русом  зумовлене  перенесенням  землі  знаряддями  землеробства,
покришками  коліс,  із  продукцією  рослинництва,  внаслідок  ерозії.
 Уразливі  частини  рослини
 Листки,  коренева  система.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Надмірна  вологість  ґрунту  восени.
 2. 	Глинисті,  лесові  ґрунти.
 3. 	Ранні  весняні  відлиги.
 4. 	Затяжна  холодна  весна.
 5. 	Ушкодження  сисними  шкідниками.
 Захисні  заходи
 1. 	Не  рекомендується  вирощувати  ячмінь  на  інфікованих
ділянках,  оскільки  в  ґрунті  Р.  graminis  зберігає  здатність
до  зараження  понад  п’ять  років.
 2. 	Недопускання  надранньої  сівби.
 3. 	Дотримання  запобіжних  заходів  з  тим,  щоб  попередити
перенесення  гриба  знаряддями  для  обробітку  ґрунту.
 4. 	Боротьба  зі  шкідниками-переносниками  такими  інсекти¬
цидами  як:  Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс  та  Коннект®.
 5. 	Протруювання  насіння  препаратами:  Гаучо®  Плюс,
 Юнта®  Квадро.

Жовта  карликовість
 вірус  жовтої  карликовості  ячменю
 38

38
 Жовта  карликовість
 (вірус  жовтої  карликовості  ячменю,  ВЖКЯ)
 Опис
 Уражуються  основні  зернові  культури  —  пшениця,  ячмінь,  овес,
а  також  деякі  дикі  злаки.  Переносниками  вірусу  є  комахи,  що
живляться  соком  хворих  рослин  (зокрема,  вірус  передаеться
не  менш  як  23  видами  попелиць).  Вірус  зберігається  в  рос¬
линах,  що  зимують.
 Симптоми
 В  уражених  рослинах  ячменю  спостерігається  інтенсивне  за¬
барвлення  листків  у  жовтий  колір,  а  листки  пшениці  і  вівса
червоніють.  Із  часом  листки  стають  жорсткими.  Ознак  мозаїки
немає.  За  ураження  молодих  рослин  спостерігається  інтенсив¬
не  кущення  і  карликовість;  вони  ледве  сягають  половини  нор¬
мальної  висоти,  коренева  система  розвинута  слабко.  Колоски
часто  не  утворюються  або  формуються  короткими  та  дають
незначний  урожай.  Якщо  зараження  відбувається  вже  після
кущення,  молоді  листки  жовтішають,  але  значної  затримки
росту  не  відбувається.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Рання  сівба  зернових.
 2. 	Затяжна  волога  осінь.
 3. 	Морозна  зима.
 4. 	Надлишок  азоту  (сприяє  розмноженню  попелиць).
Захисні  заходи
 1. 	Створення  стійких  (або  толерантних)  сортів.
 2. 	Боротьба  з  попелицями-переносниками  шляхом  інсек¬
тицидного  протруєння  насіння,  обробка  озимих  ранніх
строків  сівби  та  інсектицидні  обробки  впродовж  вегетації.
 3. 	Протруювання  насіння  препаратами:  Гаучо®  Плюс,
 Юнта"  Квадро.
 4. 	Оптимальні  строки  сівби  (залежно  від  масового  льоту
попелиць.
 5. 	Боротьба  з  бур’янами-резерваторами  вірусу  (злакові
бур’яни,  сходи  падалиці)  і  шкідниками-переносниками
такими  інсектицидами  як:  Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс
та  Коннект®.
 6. 	Застосування  збалансованих  доз  добрив.

Несправжня  борошниста  роса
 Збудник:  Sclerophthora  macrospora
=  Phytophthora  macrospora  (застар.)
 39

39
 Несправжня  борошниста  роса
 Збудник  —  Sclerophthora  macrospora
=  Phytophthora  macrospora  (застар.)
 Карантинний  вид!
 Опис
 Гриб  Sclerophthora  macrospora  —  системний  облігатний  пара¬
зит,  який  уражує  різноманітні  злаки  та  осоки.  Серед  культурних
рослин  найсприйнятливішими  до  хвороби  є  рис,  ячмінь,  куку¬
рудза  та  сорго.  Впродовж  вегетації  зараження  здійснюється
конідіями,  які  здатні  «відстрілюватися»,  а  потім  рухатися  за  до¬
помогою  повітряних  мас.  За  наявності  краплинної  вологи  конідії
можуть  проростати  зооспорами  (так  само,  як  у  Phytophthora).
Гриб  зберігається  переважно  у  вигляді  товстостінних  ооспор
у  рослинних  рештках  та  в  ґрунті,  меншою  мірою  —  у  вигляді
міцелію  в  ураженому  насінні.
 Симптоми
 У  молодих  рослин  хвороба  викликає  пожовтіння,  затримку  рос¬
ту  й  аномально  рясне  кущіння.  Більшість  хворих  рослин  швидко
вмирає.  При  інфікуванні  більш  дорослих  рослин  спостерігаєть¬
ся  деформація  та  гіпертрофія  надземної  частини  (так  звана
«божевільна  верхівка»).  На  поверхні  уражених  органів  у  воло¬
гу  погоду  утворюється  білий  шар  конідієносців  із  конідіями,
і  рослини  мають  вигляд  припорошених  борошном.  Важливою
діагностичною  ознакою  гриба  є  також  наявність  численних
сферичних  жовтувато-коричневих  ооспор  у  гіпертрофованих
органах  рослини.
 Чинники,  що  сприяють  розвитку  хвороби
 1. 	Надлишок  вологи  у  ґрунті
 (переважно  на  заболочених,  погано  дренованих  ґрунтах).
 2. 	Висока  вологість  повітря.
 Захисні  заходи
 1. 	Запобігання  тривалому  перезволоженню  (підтопленню)
рослин  у  полі.
 2. 	Якісний  насіннєвий  матеріал.
 3. 	Боротьба  зі  злаковими  бур’янами.
 4. 	Збалансоване  внесення  мінеральних  добрив.
 5. 	Дотримання  сівозміни.
 6. 	Використання  фунгіцидів  і  протруйників
(таких  самих,  як  і  проти  пітіозу).

40

40
 Пошкодження  гербіцидами  групи  2,4-Д
 При  внесенні  гербіцидів  групи  2,4-Д  у  фазу  трубкування  (коли
відбувається  формування  колосу).  В  подальшому  відбуваються
незворотні  процеси,  які  призводять  до  деформації  квітів,  а  та¬
кож  до  їх  стерильності.
 При  внесенні  препаратів  цієї  групи  слід  уважно  притримуватися
строків  внесення  за  фазами  культури.

Стрес  від  нестачі  вологи
 41

41
 Стрес  від  нестачі  вологи
 Стрес  від  недостатньої  вологості  повітря  відбувається,  почина¬
ючи  з  фази  кущення  і  до  фази  наливу  зерна.  Листки  реагують
на  недостатню  вологість,  скручуючи  і  згинаючи  листову  плас¬
тинку  впродовж  дня.  Під  час  наливу  зерна  це  призводить  до
поганого  формування  колосу  і  в  подальшому  призводить  до
формування  щуплих  зерен.  Також  це  призводить  до  зниження
наростання  вегетативної  маси,  поганого  кущення  і  формування
кореневої  системи.

42
 Ковалик  смугастий
(Agriotes  lineatus  L.)

42
 Ковалик  смугастий  (Agriotes  lineatus  L.)
 Дев’ятий  черевцевий  сегмент  зі  спини  гладенький,  блиску¬
чий.  Останні  тергіти  черевця  гладенькі,  рівномірно  крапчасті.
Дихальця  овальні,  спереду  розширені,  їхня  довжина  в  1,5-2
рази  перевищує  ширину.  Передвершинний  зубчик  верхніх
щелеп  гострий  і  утворює  з  вершиною  щелепи  гострий  кут.
Лобова  пластинка  на  задньому  кінці  більш  тупо  заокруглена.
Відстань  від  дихальцевих  ямок  до  переднього  краю  дев’ятого
сегмента  становить  0,2  довжини  сегмента.  Косі  борозенки,
що  йдуть  від  заднього  краю  дихальцевих  ямок,  наявні,  їхня
довжина  становить  третину  довжини  сегмента.  Забарвлення
солом’яно-жовте.  Жук  жовто-коричневий,  7,5-10  мм.  Шкодить
на  Поліссі  і  в  Лісостепу.
 Морфологія
 Тіло  жуків  видовжене,  передньоспинка  —  з  відтягнутими  на¬
зад  задніми  кутами.  Довжина  тіла  жуків  різних  видів  —  від  2
до  20  мм.  Яйця  овальної  форми,  білого  кольору,  завдовжки
від  0,5  до  1,5  мм.  Личинки  довгі,  циліндричні,  приплюснуті,
з  сильно  хітинізованим  щільним  покривом  жовтуватого  чи
червоно-бурого  кольору.
 Голова  плюскла,  з  добре  розвиненими  серповидними  щелепа¬
ми,  внутрішня  сторона  яких  посередині  у  багатьох  видів  має
серединний  зубець,  а  перед  вершиною  —  додатковий  зубець.
Верхньої  губи  немає.  Передній  край  наличника  хітинізований
і  утворює  загострену  чи  тризубчасту  пластинку  —  носале  (між
основами  верхніх  щелеп).  На  верхній  частині  голови  є  лобні
шви,  що  обмежують  лобну  пластинку,  яка  в  передній  частині
лопатоподібна  і  має  келихоподібну  форму,  черевця  дев’ятого
сегмента  і  перетворений  в  анальну  підпорку,  на  вершині  якої
розміщений  анальний  отвір.
 Особливості  розвитку
 Зимують  жуки  і  личинки  різних  віків  у  ґрунті,  залежно  від  виду,
на  глибині  10-100  см.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 За  чисельності  дротяників  та  інших  фітофагів  до  5  екз./м2
загроза  для  польових  культур  відсутня,  за  їхньої  кількості  на
рівні  5-20  екз./м2  висівання  зернових  культур  без  обробки  на¬
сіння  інсектицидним  протруйником  Юнта®  Квадро  або  Гаучо■
Плюс  призведе  до  відчутної  зрідженості  посівів.  Поля  з  осе¬
редками  шкідника  чисельністю  понад  50  екз./м2  потребують
обов’язкового  введення  чорного  чи  зайнятого  пару  з  висіван¬
ням  жита,  пшениці,  тритикале  на  зелений  корм  з  неодмінною
обробкою  насіння  інсектицидним  протруйником  Юнта®  Квадро
або  Гаучо®  Плюс.

43
 Ковалик  посівний
(Agriotes  sputator  L.)

43
 Ковалик  посівний  (Agriotes  sputator  L.)
 Дев’ятий  черевцевий  сегмент  короткий  конусоподібний,  його
довжина  вдвічі  менша  за  ширину,  щетинки  верхівкової  части¬
ни  сегмента  розміщені  непослідовно  і  виходять  із  гладеньких
кільцевих  пор;  зі  спини  (тергніту)  він  зморшкуватий,  останні
тергніти  —  в  мілких  поперечних  тріщинах,  у  передній  частині
(до  лінії  дихалець)  матові,  в  середній  —  блискучі,  грубо  пунк¬
тировані.  Дихальці  довгі  і  вузькі,  з  паралельними  сторонами,
їхня  довжина  більша  за  ширину.  Додатковий  зубець  утворює
з  вершиною  щелепи  майже  прямий  кут.  Забарвлення  жовте.
Довжина  тіла  —  до  18  мм.  Жук  вузький,  коричневий  до  чор¬
но-коричневого,  завдовжки  6-8,5  мм.  Переважно  шкодить  на
Поліссі,  в  Лісостепу  і  на  півночі  Степу.
 Морфологія
 Тіло  жуків  видовжене,  передньоспинка  —  з  відтягнутими  на¬
зад  задніми  кутами.  Довжина  тіла  жуків  різних  видів  —  від  2
до  20  мм.  Яйця  овальної  форми,  білого  кольору,  завдовжки
від  0,5  до  1,5  мм.  Личинки  довгі,  циліндричні,  приплюснуті,
з  сильно  хітинізованим  щільним  покривом  жовтуватого  чи
червоно-бурого  кольору.
 Голова  плюскла,  з  добре  розвиненими  серповидними  щелепа¬
ми,  внутрішня  сторона  яких  посередині  у  багатьох  видів  має
серединний  зубець,  а  перед  вершиною  —  додатковий  зубець.
Верхньої  губи  немає.  Передній  край  наличника  хітинізований
і  утворює  загострену  чи  тризубчасту  пластинку  —  носале  (між
основами  верхніх  щелеп).  На  верхній  частині  голови  є  лобні
шви,  що  обмежують  лобну  пластинку,  яка  в  передній  частині
лопатоподібна  і  має  келихоподібну  форму,  черевця  дев’ятого
сегмента  і  перетворений  в  анальну  підпорку,  на  вершині  якої
розміщений  анальний  отвір.
 Особливості  розвитку
 Зимують  жуки  і  личинки  різних  віків  у  ґрунті,  залежно  від  виду,
на  глибині  10-100  см.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 За  чисельності  дротяників  та  інших  фітофагів  до  5  екз./м2
загроза  для  польових  культур  відсутня,  за  їхньої  кількості  на
рівні  5-20  екз./м2  висівання  зернових  культур  без  обробки  на¬
сіння  інсектицидним  протруйником  Юнта®  Квадро  або  Гаучо®
Плюс  призведе  до  відчутної  зрідженості  посівів.  Поля  з  осе¬
редками  шкідника  чисельністю  понад  50  екз./м2  потребують
обов’язкового  введення  чорного  чи  зайнятого  пару  з  висіван¬
ням  жита,  пшениці,  тритикале  на  зелений  корм  з  неодмінною
обробкою  насіння  інсектицидним  протруйником  Юнта®  Квадро
або  Гаучо®  Плюс.

Визначник,  %,  ураження  листків
 пшениці  борошнистою  росою

Визначник,  %,  ураження  листків
 ячменю  борошнистою  росою
 1% 	5% 	10% 	25% 	50% 	75%

Визначник,  %,  ураження  листків
 пшениці  жовтою  іржею
 1% 	5% 	10% 	25% 	50%

Визначник,  %,  ураження  листків
 ячменю  карликовою  іржею
 1% 	5% 	10% 	25% 	0%

Визначник,  %,  ураження  листків
 септоріозом  колоса  (Septoria  nodorum)
 1% 	5% 	10% 	25% 	50% 	75%

Визначник,  %,  ураження  колоса
 септоріозом
 5% 	10% 	25% 	50%

Визначник,  %,  ураження  листків
сітчастою  плямистістю  ячменю
 1% 	5% 	10% 	25% 	50% 	75%

44
 Травневий  західний  хрущ  —
Melolontha  melolontha  (L.)

44
 Травневий  західний  хрущ  —
Melolontha  melolontha  (L.)
 В  Україні  поширений  переважно  на  Поліссі  і  в  Лісостепу.  Пів¬
денна  лінія  зони  поширення  проходить  від  Запоріжжя  через  пів¬
нічні  райони  Одеської  області,  Кіровоград  до  західних  кордонів.
 Морфологічні  ознаки
 Жук  завдовжки  22,5-31,5  мм,  чорно-бурий  або  світло-коричне¬
вий,  боки  І-Ѵ-го  черевних  етернітів  —  із  крупними  трикутними
білими  плямами;  надкрила,  пігідій  і  ноги  можуть  бути  частково
або  повністю  чорні,  інколи  передньоспинка  буває  бурою.  По
боках  —  у  густих  цятках,  з  невеликим  «дзеркальцем»  побли¬
зу  середини  тіла;  волоски  на  диску  жовтувато-сірі,  рідкі,  що
стирчать,  достатньо  довгі,  по  боках  поєднані  в  дві  поздовжні
смуги,  назовні  вони  короткі  і  напівприлеглі;  у  самця  волоски
дещо  довші,  ніж  у  самиці.  Яйце  біле,  овальне,  до  2  мм.  Личинка
С-подібно  зігнута,  біла,  голова  блискуча,  руда,  завдовжки  до
65  см  і  дуже  схожа  з  М.  hippocastani  L  Лялечка  відкрита,  біла
або  жовтувата,  перед  перетворенням  на  жука  чорніє.
 Біологічні  особливості
 Генерація  три-чотирирічна.  Зимують  жуки  і  личинки  різних
віків  у  ґрунті.  Літ  імаго  відбувається  до  початку  розпускання
листя  широколистих  порід  дерев,  переважно  з  кінця  квітня,
і  триває  до  середини  червня.  В  день  жуки  зосереджуються
в  кронах  дерев,  а  в  сутінках  інтенсивно  живляться,  літають.
Після  парування  самиці  зариваються  у  розпушений  проша¬
рок  ґрунту  на  глибину  10-20  см  і  відкладають  яйця  купками
по  25-30  шт.  у  два-три  прийоми  (всього  60-70  яєць),  після
чого  відмирають.  На  зимівлю  вони  заглиблюються  в  ґрунт  до
50-150  см,  а  навесні  піднімаються  на  поверхню,  живляться,
влітку  линяють  і  перетворюються  в  L2,  після  чого  починають
живитися  корінням.  Вік  личинок  можна  визначити  за  шириною
голови,  яка  у  L1  становить  2,5  мм;  L2-4  і  L3—6,6  мм.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 На  полях  за  чисельності  личинок  хрущів  2-3  екз./м2  (переважно
це  поля,  що  межують  із  лісосмугами  чи  іншими  багаторічними
насадженнями)  та  на  відстані  до  200  м  від  них  сівбу  зернових
культур  слід  проводити  насінням,  обробленим  інсектицидними
протруйниками:  Юнта®  Квадро,  Гаучо"  Плюс.  Ефективне  вне¬
сення  в  передпосівну  культивацію  рідких  азотних  добрив  (амі¬
ачна  вода  тощо).  В  роки  масового  льоту  жуків  місця  скупчення
шкідника  —  лісосмуги,  узлісся,  сади  —  обприскують  інсекти¬
цидами.  Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,  Протеус",  Коннект

45
 Хрущ  травневий  східний  —
Melolontha  hippocastani  (F.)

45
 Хрущ  травневий  східний  —
Melolontha  hippocastani  (F.)
 (Coleoptera:  Scarabaeidae)  [20]
 В  Україні  поширений  повсюдно,  проте  більш  численний  у  схід¬
них  і  центральних  областях  Лісостепу  та  на  півночі  Степу  до
лінії:  північні  райони  Одеської,  Закарпатської  і  Донецької  об¬
ластей.
 Морфологічні  ознаки
 Жук  завдовжки  20,5-29  мм,  червоно-бурий,  слабкоблискучий,
задня  частина  голови  чорнувата,  щиток  блискучо-чорний,  че¬
ревце  чорне,  по  боках  І-Ѵ-го  етернітів  —  трикутні  білі  плями,
епіплеври  і  пігідій  чорні,  ноги  і  вусики  червоно-бурі,  булава
темно-бура.  Забарвлення  передньоспинки,  надкрил  і  ніг  варі¬
ює  від  черво-бурого  до  чорного.  Булава  вусиків  самця  велика
семичленикова,  у  самиці  —  менша  і  шестичленикова.  Пере-
дньоспинка  покрита  волосками,  які  по  боках  загущені  у  вигля¬
ді  продовгуватої  смуги.  Надкрила  в  густих  коротких  волосках.
Пігідій  сильно  звисаючий,  до  верхівки  звужений,  у  самця  —
укорочений  і  до  вершини  розширений,  у  самиці  —  однакової
ширини.  Яйця  білі,  продовгуваті,  1,5x2  мм.  Личинка  завдовжки
до  65  мм,  С-подібно  зігнута,  біла,  голова  блискуча,  руда.  Вусики
чотиричленикові,  порівняно  довгі  (завдовжки  як  ноги).  Чотири
останні  дихальця  помітно  менші  за  попередні.  Анальний  отвір  —
у  формі  поперечної  щілини.  Лялечка  жовтувато-біла  з  двома
відростками  на  верхівці  черевця.
 Біологічні  особливості
 Такі  самі,  як  і  М.  melolontha.  Тривалість  генерації  —  чотири-
п’ять  років.  У  північних  областях  личинка  L3  зимує  двічі.  Роки
з  масовим  льотом  жуків  повторюються  через  чотири-п’ять
років.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 На  полях  за  чисельності  личинок  хрущів  2-3  екз./м2  (переважно
це  поля,  що  межують  із  лісосмугами  чи  іншими  багаторічними
насадженнями)  та  на  відстані  до  200  м  від  них  сівбу  зернових
культур  слід  проводити  насінням,  обробленим  інсектицидними
протруйниками:  Юнта®  Квадро,  Гаучо®  Плюс.  Ефективне  вне¬
сення  в  передпосівну  культивацію  рідких  азотних  добрив  (амі¬
ачна  вода  тощо).  В  роки  масового  льоту  жуків  місця  скупчення
шкідника  —  лісосмуги,  узлісся,  сади  —  обприскують  інсекти¬
цидами:  Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,  Протеус®,  Коннект®.

Хрущ  польовий,  або  жук  красун  —
Anisoplia  segetum  (Hrbst.)
 46

46
 Хрущ  польовий,  або  жук  красун  —
Anisoplia  segetum  (Hrbst.)
 В  Україні  поширений  повсюдно,  окрім  північно-західних  об¬
ластей.  Найчисленніший  у  Степу  і  південній  частині  Лісостепу.
Жуки  живляться  пиляками  і  нестиглим  зерном  злаків:  пшениці,
жита,  тритикале,  ячменю  та  диких  і  культурних  злаків.  Личинки
старшого  віку  (L3)  після  перезимівлі  —  коренями  різних  рослин.
 Морфологічні  ознаки
 Жук  завдовжки  8-12  мм,  чорний  із  металевим  полиском.  Над-
крила  червонувато-коричневі,  у  самиць  —  менш  яскраві,  з  не¬
чіткою  плямою  біля  щитка,  в  рідких  волосках,  дещо  загущених
на  щитку;  пігідій  і  низ  —  у  досить  густих  волосках.  Наличник,
передньоспинка  і  щиток  —  із  зеленуватим  полиском  чи  мідно-
червоні  в  густих  довгих  волосках.
 Личинка  С-подібна,  завдовжки  25-30  мм,  біла,  голова  жовто-
бура,  на  задній  частині  анального  тергіту  —  з  обмежувальною
борозенкою,  трохи  видовженою  площинкою.  На  задній  частині
анального  етерніту  —  два  коротких  поздовжніх  ряди  із  6-8
маленьких  шипиків,  довжина  рядів  у  2-2,5  раза  перевищує
відстань  між  ними.
 Біологічні  особливості
 Генерація  однорічна.  Розвиток  триває  11  місяців,  зимує  личин¬
ка  в  ґрунті  на  глибині  35-80  см  один  раз,  на  відміну  вік  жука
кузьки  і  хрестоносця,  личинки  яких  зимують  двічі.  Жук  літає
раніше,  ніж  кузька  і  хрестоносець:  із  третьої  декади  травня
(на  півночі  —  з  першої  декади  червня)  до  середини  серпня.
Загалом  період  його  льоту  дещо  коротший,  ніж  A  austriaca,
і  він  значно  менше  шкодить.
 Жуки  активні  в  теплі  сонячні  дні.  Вони  частіше  зосереджуються
на  посівах  жита  та  інших  злаків,  живлячись  пиляками  квіток,
і  рідше  пошкоджують  зав’язь.  Для  відкладання  яєць  жуки  за¬
риваються  у  супіщаний  чи  піщаний  ґрунт.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Із  появою  жуків  на  полях  зернових  культур  за  чисельнос¬
ті  2-3  екз./м2  використовують  інсектициди  Децис®  Профі,
Децис®  f-Люкс,  Коннект®  на  крайових  смугах  (завширшки
60-80  м),  а  в  разі  потреби  —  на  всьому  полі.  Зволікати  із  за¬
стосуванням  інсектицидів  не  слід,  оскільки  в  окремі  роки  жуки
через  чотири-п’ять  днів  починають  відкладати  яйця  (їхня  чи¬
сельність  у  цей  час  зменшується,  а  згодом  знову  збільшується).

м
 Жук  кузька  —
Anisoplia  austriaca  (Hrbst.)
 47

47
 Жук  кузька  —Anisoplia  austriaca
(Hrbst.)
 В  Україні  поширений  повсюдно,  окрім  північно-західних  об¬
ластей  Полісся.  Найчисленніший  і  найбільш  шкідливий  у  Степу
і  центральній  та  східній  частинах  Лісостепу.
 Морфологічні  ознаки
 Жук  завдовжки  12,8-16  мм.  Зверху  голий,  знизу  в  густих  сі¬
рих  прилеглих  волосках.  Чорний,  голова,  предньоспинка  і  щи¬
ток  —  із  зеленим  полиском,  надкрила  буро-жовті,  червоно-бурі,
у  самців  однотонні  або  з  чорною  плямою  біля  щитка  —  корот¬
шою,  ніж  у  самиць,  у  яких  вона  чіткіше  виражена.  Наличник  ви¬
тягнутий  вперед  до  вершини,  розширений,  піднятий;  бічні  краї
надкрил  укриті  короткими  рідкими  волосками,  у  самиць  —  із
потовщеним  валиком.  Личинка  С-подібна,  завдовжки  до  35  мм,
біла  з  буро-жовтою  головою,  з  нормально  розвиненими  чотири-
члениковими  вусиками  і  ногами.  На  задній  частині  анального
етерніту  посередині  —  два  поздовжніх  паралельних  радіальних
шипиків  по  7-9  шт.  у  кожному,  що  виходять  за  межі  поля,  вкри¬
того  гачкоподібними  щетинками.  Лялечка  жовтувато-біла,  на
вершині  черевця  без  відростків,  завдовжки  14-17  мм.
 Біологічні  особливості
 Генерація  дворічна.  Зимує  личинка  двічі  в  ґрунті.  Її  розвиток
триває  22  місяці,  після  чого  наприкінці  травня  —  на  початку
червня  вона  перетворюється  на  лялечку,  остання  через  14-
18  днів  перетворюється  на  жука.  Через  8-15  діб  після  виходу  із
ґрунту  самиці  зариваються  у  землю  на  10-15  см  і  відкладають
невеликими  купками  в  два-три  прийоми  всього  30-40  яєць.
Для  цього  надають  перевагу  розпушеним  зволоженим  ґрунтам
під  просапними  культурами  та  чорним  парам.  Ембріональний
розвиток  триває  17-21  добу.  Восени  вони  заглиблюються
в  ґрунт  до  36-80  см,  а  навесні  піднімаються  у  поверхневий
прошарок.  Після  другої  перезимівлі  у  травні  в  ґрунтовому  шарі
10-15  см  роблять  печерки,  де  перетворюються  на  лялечок,
а  останні  —  на  жуків.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 За  чисельності  личинок  хлібних  жуків  15  екз./м2  —  сіяти  озимі
зернові  насінням,  протруєним  інсектицидними  препаратами
Гаучо®  Плюс,  Юнта®  Квадро,  або  на  10-12  днів  пізніше  опти¬
мальних  строків.  Із  появою  хлібних  жуків  на  полях  зернових
культур  за  чисельності  2-3  екз./м2  використовують  інсектициди
Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,  Коннект®  на  крайових  смугах
(завширшки  60-80  м),  а  в  разі  потреби  —  на  всьому  полі.

Турун  (жужелиця)  хлібний  малий  —
Zabrus  tenebrioides  (Goeze)
 48

48
 Турун  (жужелиця)  хлібний  малий  —
Zabrus  tenebrioides  (Goeze)
 В  Україні  поширений  повсюдно,  проте  найбільш  численний
і  шкідливий  у  Степу.  За  рівнем  шкодочинності  в  Україні  визна¬
чено  три  зони:  підвищеної  шкідливості  —  Одеська,  Миколаїв¬
ська,  Херсонська,  Донецька  області  і  степова  частина  АР  Крим.
 Морфологічні  ознаки
 Жук  завдовжки  12-16  мм,  смоляно-чорний  зі  слабким  полис¬
ком.  Вусики,  щупики,  лапки,  а  у  молодих  жуків  і  черевце  —  від
рудуватого  до  смоляно-бурого  забарвлення.  Голова  велика,  ву¬
сики  короткі,  опушені  з  ІѴ-го  членика.  Лапки  самця  з  більш  роз¬
ширеними,  ніж  у  самиці,  трьома  члениками.  Яйце  прозоро-біле,
блискуче,  гладеньке,  овальної  форми,  завдовжки  2-2,5  мм.
Личинка  камподієподібна,  за  період  розвитку  линяє  двічі,  тобто
проходить  три  віки,  які  визначають  за  довжиною  тіла,  шириною
головної  капсули  і  забарвленням  тіла
 Біологічні  особливості
 Розвивається  в  одному  поколінні.  Зимують  личинки  різного
віку  (переважно  L2  і  L3,  іноді  яйця  і  жуки)  в  ґрунті  на  глибині
30-40  см.  їхнє  живлення  навесні  починається  після  відтавання
ґрунту  і  триває  45-50  днів.  Личинки  заляльковуються  в  травні
в  земляних  печерках  на  глибині  20-30  см.  Жуки  активно  жив¬
ляться  зерном  у  колосі,  переважно  вранці  або  ввечері,  а  вдень
переховуються  під  рослинними  рештками  або  в  ґрунті,  що
робить  їх  малопомітними  на  посівах.  З  часом  вони  парують¬
ся.  Жуки  піднімаються  у  поверхневий  шар  ґрунту  після  його
зволоження,  і  самиці  відкладають  яйця  на  глибину  до  10  см  по
5-30  шт.  у  комірці.  Личинки  живуть  у  нірках,  куди  затягують
листочки  сходів  падалиці,  а  згодом  і  озимої  пшениці,  об’їдаючи
їх  до  жилок.  Оптимальними  умовами  для  масового  розмножен¬
ня  фітофага  є  температура  повітря  +19..  ,24°С  і  опади  понад
30-40  мм  у  серпні-вересні.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Сівбу  проводять  в  оптимальні  строки  високоякісним  насінням,
протруєним  інсектофунгіцидним  препаратом  Юнта®  Квадро.
Проти  личинок  за  їхньої  чисельності  у  фазах:  сходів  —  1  екз./м2,
повного  кущіння  —  3  екз./м2,  весняного  відростання  на  недо¬
статньо  розкушених  посівах  (коефіцієнт  кущистості  <2)  —
З  екз./м2,  а  на  добре  розкушених  посівах  (Кк  >3)  —  5  екз./м2  —
застосовують  інсектициди.  Проти  жуків  на  посівах  пшениці,
ячменю  в  період  наливання  —  воскової  стиглості  зерна  за
чисельності  3-5  екз./м2  використовують  інсектицид  Протеус®.

49
 П’явиця  червоногруда  —
Oulema  melanopus  (L.)

49
 П’явиця  червоногруда  —  Oulema
melanopus  (L)
 (Coleoptera:  Chrysomelidae)  [5,  ЗО]
 Ксерофіл.  Шкодять  як  жук,  так  і  личинка.  Жуки  вигризають
поздовжні  наскрізні  дірки  на  листках,  личинки  скелетують
листки,  залишають  непошкодженими  жилки,  від  чого  листки
стають  сизуватими  і  засихають,  а  посіви  набувають  сизувато¬
го  забарвлення.  Пошкоджують  пшеницю,  ячмінь,  овес,  просо,
кукурудзу,  злакові  трави.
 Морфологічні  ознаки
 Жук  завдовжки  4-4,5  мм,  зеленувато-синій,  передньоспинка
і  ноги  жовтувато-червоні.  Вусики,  вершини  стегон  і  лапки  чорні.
Передньоспинка  сильновипукла,  перед  основою  —  з  широкою,
глибокою,  тонко-  і  густопунктированою  перетяжкою,  яка  на
боках  розширюється  і  згладжується.  Надкрила  з  різними  крап¬
ковими  рядами,  проміжки  у  самця  вузькі,  у  самиці  —  ширші
і  плюсклі.  Яйце  янтарно-жовте,  циліндричне,  завдовжки  0,8—
1,0  мм.  Личинка  з  чітко  вираженою  головою  і  трьома  парами
ніг,  розширена  у  черевній  частині  і  покрита  бурим  слизом.
 Біологічні  особливості
 Зимують  жуки  в  ґрунті  на  глибині  3-5  см,  на  полях  після
зернових  культур  чи  в  травостої  злакових  трав.  Виходять  на
поверхню  і  розселюються  на  посіви  злакових  культур  і  дико¬
рослих  трав  у  кінці  квітня  —  на  початку  травня  та  починають
живитися  на  листках,  прогризаючи  продовгуваті  дірки.  Через
8-10  днів  починають  відкладати  яйця  на  нижню  сторону  лист¬
ків  ланцюжком  по  5-7  шт.  Плодючість  самиць  —  до  300  яєць.
Період  відкладання  яєць  розтягнутий  інколи  до  ЗО  днів.  Через
10-14  днів  із  яєць  виплоджуються  личинки.  Розвиток  личинок
триває  12-14  днів.  Після  завершення  розвитку  вони  відходять
у  ґрунт  і  на  глибині  2-3  см  заляльковуються  в  коконі.  Розви¬
ток  лялечки  триває  два-три  тижні.  Молоді  жуки  з’являються
у  липні,  і  частина  популяції  залишається  в  коконах  до  весни
наступного  року,  а  частина  —  виходить  на  поверхню  і  заселяє
посіви  ярих:  кукурудзу,  просо,  сорго,  рис.  Ступінь  шкідливості
фітофага  залежить  від  чисельності  і  стійкості  сорту.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Знищення  злакових  бур’янів,  особливо  пирію  повзучого,  на
полях  та  за  їхніми  межами.  Використання  стійких  сортів,  до¬
тримання  строків  сівби,  норм  висівання  насіння,  обов’язкове
протруєння  насіннєвого  матеріалу  препаратами  Гаучо®  Плюс,
Юнта®  Квадро  на  ярих  злаках  (пшениця,  ячмінь,  овес  та  інші)  —
забезпечує  загибель  жуків  під  час  живлення  токсикованими
сходами.  За  появи  жуків  чисельністю  10-15  екз./м2  у  весняний
період,  а  в  період  трубкування  —1-2  личинки/стебло  застосо¬
вують  інсектицид:  Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,  Коннект®,
Протеус®.

50
 Блішка  смугаста  —
Phyllotreta  vittula  (Redt.)

50
 Блішка  смугаста  —  Phyllotreta  vittula
(Redt.)
 В  Україні  поширена  повсюдно.  Часто  зустрічається  масово.
Шкодять  жуки,  уражуючи  культури:  пшеницю,  жито,  тритикале,
ячмінь,  овес,  просо,  кукурудзу,  сіяні  та  дикорослі  злакові  трави.
Відмічена  як  шкідник  сходів  буряків,  капустяних,  анісу,  коріан¬
дру,  рису  тощо.  Найнебезпечніше  пошкодження  —  в  роки  з  ран¬
ньовесняними  посухами,  коли  інтенсивність  живлення  збіль¬
шується  в  три-п’ять  разів,  а  толерантність  рослин  послаблена.
 Морфологічні  ознаки
 Жук  завдовжки  1,5-2  мм  чорний,  голова  і  передньоспинка  —  із
зеленуватим  чи  блакитним  металевим  полиском.  На  кожному
надкрилі  —  жовта  повздовжня  смуга.  Перші  чотири  членики
вусиків  червоно-жовті,  основа  стегна  червоно-бура.  Надкрила
блискучі,  вкриті  густими  рядами  крапок.
 Яйце  блідо-жовте,  овальне,  завдовжки  0,52  мм.  Личинка  біла,
циліндрична,  без  помітних  склеритів,  за  винятком  останнього
черевцевого  сегмента,  який  сильно  склеротизований  і  має  ши¬
лоподібний  відросток.  Довжина  тіла  —  3,5  мм.
 Біологічні  особливості
 Жуки  вигризають  м’якоть  верхньої  паренхіми  листків  у  формі
продовгуватих  смужок.  На  сходах  ярих  злаків  спочатку  по¬
шкоджують  верхівкові  частини,  а  згодом  —  усю  пластинку.  За
сильної  пошкодженості  рослин  посів  набуває  жовтувато-сірого
забарвлення.  Часто  пошкоджують  ярі  злаки  ще  в  період,  коли
перший  листок  з’являється  на  поверхні,  а  за  прохолодної  по¬
годи  і  уповільненого  росту  паростків  вони  гризуть  їхню  підземну
частину.  Найінтенсивніше  живляться  за  температури  повітря
+17..  ,20°С.  В  цей  період  активно  паруються  і  відкладають  яйця
в  ґрунт  на  1-3  см.  Найінтенсивніше  відкладання  яєць  відбува¬
ється  в  травні-червні.  Личинки  в  ґрунті  живляться  корінцями
злаків,  заляльковуються.  Розвиток  лялечки  триває  до  двох
тижнів.  На  початку  липня  уже  з’являються  молоді  жуки,  які
виходять  на  поверхню  і  починають  інтенсивно  живитись  зеле¬
ними  частинами  рослин  та  мігрують  на  більш  пізні  ярі  злаки
(кукурудзу,  просо,  злакові  трави).
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Висока  культура  землеробства  з  дотриманням  оптимальних
строків  проведення  всіх  технологічних  операцій,  що  підвищує
толерантність  рослин  до  пошкоджень.  Найрадикальнішим  за¬
ходом  є  протруювання  насіння  всіх  ярих  колосових  культур  сис¬
темними  інсектицидними  препаратами:  Гаучо®  Плюс,  Юнта®
Квадро.  Сівба  в  ранні  строки.  Моніторинг  заселеності  посівів
і  пошкодженості  рослин.  За  чисельності  блішок  на  посівах  ози¬
мих  злаків  під  час  проведення  обліків  пристроєм  Комкова  чи
ящиком  Петлюка  нарівні  100  екз./м2  чи  пошкодженості  6-8%
сходів  ярих  злаків  посіви  слід  обприскувати  інсектицидами:
Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,  Коннект®,  Протеус®.

Блішка  звичайна  стеблова  —
Chaetocnema  hortensis  (Geoffr.)
 51

51
 Блішка  звичайна  стеблова  —
Chaetocnema  hortensis  (Geoffr.)
 (Coleoptera:  Chrysomelidae)
 В  Україні  поширена  повсюдно.  Пошкоджує  пшеницю,  жито,
ячмінь,  овес,  сіяні  і  дикорослі  злакові  трави.  Шкодять  як  жуки,
так  і  личинки,  проте  шкода  личинок  більш  відчутна,  оскільки
вони  пошкоджують  внутрішні  тканини  стебел  —  так  само,  як
Ch.  aridula.
 Морфологічні  ознаки
 Жук  завдовжки  2,5-3  мм,  яйцеподібної  форми,  темно-брон¬
зовий,  рідше  темно-синій  із  зеленуватим  полиском.  Передні
стегна  червоно-бурі  з  бронзовим  полиском,  основна  половина
вусиків  і  ноги  темно-жовті.  Проміжки  між  крапками  на  голові
і  передньоспинці  такої  самої  ширини,  як  самі  крапки.
 Біологічні  особливості
 Зимують  жуки  на  узліссях,  у  лісосмугах  під  обпалим  листям,
на  схилах  ярів,  балок,  на  полях  з  багаторічними  травами,  на
луках  під  рослинними  рештками.  Навесні  мігрують  на  поля  зі
злаковими  культурами  та  травами.  Зустрічається  одночасно
з  Ch.  Aridula,  проте  надає  перевагу  ярим  зерновим  і  дикорос¬
лим  злакам.  Окрім  того,  відрізняється  від  попереднього  виду
тим,  що  самиця  відкладає  яйця  в  поверхневий  шар  ґрунту  біля
основи  рослин,  а  личинка  після  виплодження  із  яйця  проникає
в  стебло,  де  живиться  впродовж  свого  розвитку.  За  пошко-
дженості  в  період  кущіння  верхівковий  листок  жовтіє,  а  згодом
засихає,  нахиляється  до  землі,  стебло  всередині  заповнене
потертю  і  білуватими  екскрементами  та  має  внизу  отвір.  За
пошкодженості  в  період  виколошування  призупиняється  ріст
рослини,  колос  не  виходить  із  піхви  листка,  з’являється  біло¬
колосиця  і  вилягання  стебел.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Оптимальні  строки  сівби  і  норми  висівання  насіння  зменшу¬
ють  рівень  шкідливості.  Обробка  насіння  ярих  зернових  культур
системними  інсектицидами  Гаучо"  Плюс,  Юнта'"’  Квадро  об¬
межує  виживання  личинок.  Систематичне  знищення  злакових
бур’янів  як  на  полях,  так  і  за  їхніми  межами  обмежує  чисель¬
ність  блішок.
 За  чисельності  блішок  на  посівах  озимих  культур  20  екз./м2,
а  на  сходах  ярих  колосових  —  10  екз./м2  крайові  смуги,  а  в  разі
потреби  —  все  поле  обприскують  інсектицидами:  Децис®  Про-
фі,  Децис"  f-Люкс,  Коннект  ,  Протеус".

Сарана  перелітна,  або  азійська  —
Locusta  migratoria  (L.)
 52

52
 Сарана  перелітна,  або  азійська  —
Locusta  migratoria  (L.)
 В  Україні  представлена  двома  підвидами;  L.  тідгатогіа
migramoria  (L),  L.  тідгатогіа  rossica  (Uv.etZoI.)  (середньоро-
сійська  сарана).
 Перший  підвид  переважно  поширений  у  заплавах  річок  Дунаю,
Дністра,  Дніпра,  Прута  та  ін.  і  розвивається  в  заростях  комишів,
по  берегах  річок,  озер  і  морів.  Другий  підвид  зосереджується
на  ділянках,  що  добре  прогріваються,  зі  слабко  підзолистими
ґрунтами.  Один  із  осередків  цієї  сарани  перебуває  в  Чернігів¬
ській  області.  їхні  популяції  можуть  бути  представлені  пооди¬
нокою  і  стадною  формами.  Широкий  поліфаг.
 Морфологічні  ознаки
 У  L.  тідгатогіа  тідгатогіа  довжина  самиць  —  45-55  мм,  сам¬
ців  —  35-50  мм,  у  середньоросійської—  29—40  і  37-52  мм,  від¬
повідно.  Забарвлення  від  бурого  до  зеленого.  Надкрила  довгі,
крила  прозорі,  біля  основи  зеленуваті.  Яйця  завдовжки  6-8  мм,
за  формою  подібні  до  зерна  жита.  Кубушка  слабкозігнута,  за¬
вдовжки  50-76  мм,  яйця  в  ній  розміщені  в  чотири  ряди  від  55
до  115  шт.  Навесні  з  яєць  виходять  личинки  бурувато-корич¬
невого  забарвлення,  які  впродовж  розвитку  линяють  чотири
рази,  тобто  мають  п’ять  віків.
 Біологічні  особливості
 Личинки  азійської  сарани  в  роки  з  ранньою  весною  виплоджу¬
ються  в  третій  декаді  травня  —  першій  червня,  в  холодні  —
в  середині  червня.  Оптимальною  температурою  для  личинок
є  середньоденна  температура  +15...  18  °С  впродовж  двох
тижнів.  Окрилення  шкідника  в  південних  регіонах  настає  на
початку  липня.  Відкладання  яєць  самиці  починають  із  середини
серпня  і  продовжують  до  жовтня.  Одна  самиця  відкладає  дві
кубушки.  В  результаті  міграції  сарани  від  місця  відкладання
яєць  їхня  щільність  у  популяції  може  постійно  змінюватись.
У  зв’язку  з  цим  слід  систематично  стежити  за  цим  фітофа¬
гом  і  виявляти  місця  його  скупчень.  Максимальна  щільність
личинок  в  кулігах  —  80000  екз./м2  для  личинок  першого  по¬
коления  та  7  000  екз./м2  для  личинок  5-го  покоління.  Куліги
личинок  можуть  мігрувати  на  велику  відстань:  при  слабкому
рослинному  покриві  личинки  5-го  віку  долають  до  3  км  на  добу.
Спарювання  починається  через  2-4  тижня  після  окрилення,
а  ще  через  2-3  тижні  самиці  починають  відкладати  яйця.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Систематичний  моніторинг  чисельності  і  життєздатності  по¬
пуляції  фітофага.  За  масової  появи  личинок  застосовують  ін¬
сектициди  Децис®  f-Люкс,  Протеус®,  Коннект®.

53
 Капустянка  —
Gryllotalpa  gryllotalpa  (L.)

53
 Капустянка  —  Gryllotalpa  gryllotalpa  (L.)
 Поширена  повсюдно.  Широкий  поліфаг.
 Шкідливість:  навесні  виїдає  проросле  насіння  злаків,  влітку,
проробляючи  ходи  в  ґрунті,  перегризає  корінці,  підземні  сте¬
бла,  довкола  гніздової  печерки  (кладки)  знищує  рослини.  На
зернових  культурах  суцільного  висівання  інколи  зустрічається
на  краях  полів.  Спричинює  зрідження  посівів.
 Морфологічні  ознаки
 Довжина  тіла  —  35-50  мм.  Коричнева  з  шовковистим  полис¬
ком,  знизу  жовтувата  в  густих  коротких  волосках.  Передні
ноги  —  копальні,  короткі,  розширені,  з  потужними  зубцями.
Задні  гомілки  мають  по  3-4  шипи  з  внутрішньої  сторони.  Над-
крила  короткі,  доходять  до  половини  черевця,  шкіряні  з  сіткою
грубих  жилок.  Крила  розвинуті,  прозорі,  з  густою  сіткою  жилок,
складені  в  джгут  і  виступають  за  кінець  черевця.  На  кінці  че¬
ревця  —довгі  опушені  церки.  Яйце  за  формою  і  розміром  поді¬
бне  до  просяного  зерна,  діаметром  3-3,5  мм,  жовте  зі  слабким
коричневим  нашаруванням  і  зеленуватим  полиском.  Личинка
імагоподібна,  завдовжки:  L1  —  до  15  мм,  L2-20,  L3-25,  L4-
35  мм  із  кількістю  члеників  вусиків,  відповідно,—  34,  70,  85
і  100.  У  пронімф  (L4)  з’являються  зачатки  крил.  Після  п’ятого
і  шостого  линяння  (L5-L6)  вони  досягають  7-8  мм.
 Біологічні  особливості
 Зимують  личинки  L3-L4  і  дорослі  комахи  в  ґрунті  на  глибині
від  20  до  100  см.  Масовий  вихід  із  місця  зимівлі  настає  за
прогрівання  ґрунту  на  глибині  20-30  см  до  +8,5...10°С,  жив¬
лення  починається  за  температури  +12...15°С.  Відкладання
яєць  —  у  другій-третій  декадах  травня.  Кожна  кладка  (печерка)
може  містити  до  360  яєць  і  більше,  їх  охороняє  самиця.  Через
 10-20  днів  із  яєць  виплоджуються  личинки,  які  залишаються
впродовж  двох-трьох  тижнів  у  печерці  під  охороною  самиці.
Спочатку  вони  живляться  перегноєм,  потім  проробляють  ходи
і  переходять  на  живлення  коренями  рослин,  коренеплодами,
бульбами.  Повний  цикл  розвитку  триває  два-три  роки.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Сівозміна  з  високою  культурою  землеробства  на  парових  полях
і  просапних  культурах,  ефективне  розпушування  ґрунту  на  гли¬
бину  8-10  см  у  кінці  травня  —  на  початку  червня  (період  розви¬
тку  яєць  і  личинок  першого  віку).  На  сильно  заселених  полях  під
пізні  ярі  культури  проводять  сівбу  вівса  (50-70  кг/га)  насінням,
протруєним  спеціальними  інсектицидними  препаратами.

Совка  озима  —  Agrotis  segetum
(Denis,  Schiffemuller,  1775)
 54

54
 Совка  озима  —  Agrotis  segetum
(Denis,  Schiffemuller,  1775)
 Поліфаг.  Зустрічається  на  луках,  пасовищах,  орних  землях,
у  степу,  балках,  лісосмугах,  парках,  садах.
 Морфологічні  ознаки
 Метелик  у  розмаху  крил  —  34-45  мм.  Передні  крила  від  бу-
рувато-сірих  до  коричнево-чорних.  Кругла,  ниркоподібна
і  клиноподібна  плями  оточені  чорною  облямівкою.  На  зовніш¬
ньому  краї  крила  —  ряд  чорних  рисок,  посередині  крила  —  дві
подвійні  темні  лінії.  Задні  крила  білувато-сірі  з  дещо  темні¬
шим  краєм.  Крила  самиць  темніші,  ніж  у  самців.  Вуса  самиць
щетиноподібні,  самців  —  на  2/3  довжини  гребінчасті.  Яйце
біле,  напівкулясте,  із  45-48  радіальними  реберцями,  в  діа¬
метрі  0,5-0,6  мм.  Гусениця  в  дорослому  віці  (L6)  завдовжки
40-50  мм,  землисто-сіра  з  масним  полиском,  вздовж  спини
і  по  боках  —  темні  смуги.
 Біологічні  особливості
 Розвивається  у  двох  поколіннях.  Зимує  гусениця  L6  в  ґрунті  на
глибині  10-25  см,  витримує  понижені  температури  до  -11  °С,
а  за  низької  вологості  —  до  -18°С.  Гусениці  L3-L5  неспроможні
витримувати  температури  нижчі,  ніж-5°С.  Навесні  за  прогрі¬
вання  ґрунту  на  глибині  перебування  гусениць  до  +10°С  вони
активізуються,  піднімаються  у  поверхневий  прошарок,  за  потре¬
би  живляться  або  готують  печерку  для  залялькування.  Розвиток
лялечки  триває  25-35  днів.  Літ  метеликів  спостерігається  в  се¬
редині  травня  —  в  червні  і  може  тривати  25-40  днів.  Метелики
активні  в  сутінках,  для  їхнього  розвитку  необхідне  додаткове
живлення  нектаром  квітів.  Залежно  від  умов  розвитку  гусе¬
ниці,  лялечок  і  метеликів,  плодючість  самиць  коливається  від
470  до  2200  яєць.  Розвиток  лялечки  літнього  покоління  триває
 11-14  днів.  Розвиток  літньої  генерації  триває  50-70  днів  за  суми
ефективних  температур  (понад  10°С)  550-750°С.
 Метелики  другого  покоління  літають  у  липні-вересні,  від¬
кладають  яйця  в  середині  вересня,  переважно  на  пожнивних
і  парових  полях  та  низькорослих  просапних  культурах  (овочеві
і  буряки).  Найбільшу  небезпеку  створюють  сходам  озимих  куль¬
тур  за  сівби  на  полях,  що  були  забур’янені  перед  висіванням.
Гусениці  живляться  до  початку  —  середини  жовтня,  а  за  досяг¬
нення  L5-L6  відходять  на  зимівлю  в  глибший  прошарок  ґрунту.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Глибока  зяблева  оранка  полів  не  пізніш  ніж  у  середині  жовтня
(до  відходу  гусені  на  зимівлю)  погіршує  їхню  зимівлю.  В  період
відкладання  яєць  метеликами  —  випуск  совкової  форми  трихо¬
грами  в  три  прийоми  з  інтервалами  чотири-п’ять  діб  по  ЗО,  40
і  30%  розрахованої  норми  за  співвідношення  одна  самиця  пара¬
зита  на  10  яєць  фітофага.  В  період  появи  гусениць  молодших  ві¬
ків  (L1-L3)  за  чисельності  3-5  екз./м2  проводять  обприскування
полів  у  вечірні  години,  коли  гусениці  активно  живляться,  пре¬
паратами.  Децис®  Профі,  Децис®  f-Лкжс,  Протеус®,  Коннект

Муха  шведська  вівсяна  —
Oscinella  frit  (L.)
 55

55
 Муха  шведська  вівсяна  —
Oscinella  frit  (L.)
 В  Україні  поширена  повсюдно,  проте  більш  численна  і  шкідлива
на  Поліссі  і  в  Лісостепу,  особливо  західній  частині.
 Морфологічні  ознаки
 Муха  завдовжки  1,5-2  мм,  чорна,  основа  черевця  знизу  жов¬
та,  ноги  чорні,  лапки  жовті.  Висота  щічок  на  найвужчому  місці
менша  за  довжину  третього  членика  вусиків,  проте  більша  за
діаметр  гомілки  біля  верхівки.  Співвідношення  довжини  ІІ-го
членика  арісти  до  Ili-го  дорівнює  0,52-0,57.  Крила  прозорі.
Яйце  видовжено-циліндричне,  0,7  х  0,16  мм,  біле  чи  кремове.
Личинка  білувато-жовта,  циліндрична,  спереду  загострена,  зза¬
ду  заокруглена,  L3  віку  —  завдовжки  2,5-4,5  мм,  така  сама,  як
у  0.  pusilla,  проте  на  кутикулі  відсутні  великі  шипики  основного
ряду,  інколи  є  залишки  у  вигляді  однієї-двох  смужок  біля  країв
валика.  Пупарій  завдовжки  2-3  мм,  завширшки  1,3  мм.
 Біологічні  особливості
 Залежно  від  погодних  умов,  розвивається  три-пять  генерацій.
Зимує  переважно  доросла  личинка  (L3)  всередині  стебел  озимих
хлібів  і  злакових  трав.  Навесні  за  середньодобової  температу¬
ри  12°С  личинки  заляльковуються,  а  виліт  мух  спостерігається
в  квітні-травні.  Після  їхнього  вильоту  перша  партія  яєць  визріває
без  додаткового  живлення  завдяки  запасам  жирового  тіла.  Від¬
кладання  яєць  після  1-ї  копуляції  починається  на  третій-п’ятий
день  після  вильоту  мух.  Одна  самиця  відкладає  30-40  яєць.
Після  копуляції  і  визрівання  яєць  цей  цикл  повторюється  два-
чотири  рази.  Самиці  відкладають  яйця  по  одному  переважно  за
колеоптиле  молодих  пагонів,  а  також  на  стебла,  за  піхву  листків,
інколи  на  ґрунт  біля  паростків.  Найсприятливіший  період  для
зернових  злаків  —  фаза  двох-трьох  листків.  Тривалість  розвитку
однієї  генерації  залежить  від  температурних  умов.  Ембріональ¬
ний  розвиток  за  температури  +18°С  триває  8-12  діб,  +22°С  —
4-8  діб.  Розвиток  личинок  (L1-L3)  триває  18-26  днів,  лялеч¬
ки  —  11-25,  а  генерації  в  цілому  —  32-59  діб.  За  температури
нижче  +16°С  відкладання  яєць  припиняється.  Перша  генерація
розвивається  на  підгоні  озимих  і  сходах  ярих  колосових  злаків;
друга  —  на  підгоні  ярих,  дикорослих  злаків  і  на  їхньому  колоссі;
третя  і  четверта  —  на  сходах  падалиці,  озимих  злаків,  п’ята
(за  теплої  затяжної  осені)  —  на  сходах  озимих.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Протруювання  насіння  системними  інсектицидними  про¬
труйниками  Гаучо®  Плюс,  Юнта®  Квадро.  На  сходах  озимих
та  ярих  зернових  без  обробки  насіння  інсектицидами,  а  та¬
кож  на  озимих  у  весняний  період  за  чисельності  імаго  зла¬
кових  мух  30-40  екз./ЮО  помахів  сачком  або  за  заселеності
10-15%  рослин  кладками  яєць  чи  личинками  мух  крайові
смуги,  а  за  потреби  —  все  поле  обприскують  інсектицидами:
Децис®  Профі,  Коннект®,  Децис®  f-Люкс,  Протеус®.

Муха  озима  —
Leptohylemyia  coardata  (Falien.)
 56

56
 Муха  озима  —  Leptohylemyia  coardata
(Falien.)
 (Син.:  Chortophila,  Hylemya,  Leptohylemyia,  Phorbia)
 В  Україні  поширена  на  Поліссі  і  в  Лісостепу.  Личинка  пошко¬
джує  озиму  пшеницю,  жито,  тритикале,  ячмінь,  а  також  злакові
трави.
 Морфологічні  ознаки
 Муха  завдовжки  8-10  мм,  іржасто-сіра;  ноги  червоно-жовтува¬
ті,  довгі,  з  чорними  лапками.  Лоб  у  самця  вузький,  очі  зближені.
У  самиці  лоб  широкий.  Щетинки  на  кінці  довгі  перисті;  крила
жовтуваті.  До  осені  забарвлення  сірішає.  Доросла  личинка  за¬
вдовжки  7-11  мм,  майже  циліндрична,  останній  сегмент  зріза¬
ний  навскіс  і  закінчується  знизу  чотирма  м’ясистими  зубцями,
з  яких  два  крайніх  —  конусоподібні,  середні  —  широкі,  дво-
верхівкові.  Ротові  гачки  дуже  грубі  і  міцні,  з  сімома-вісьмома
парами  зубчиків  по  внутрішньому  краю.  У  личинки  першого  віку
(L1)  ротовий  апарат  складається  із  тонких  гострих  серпоподіб¬
них  гачків  і  цілої  системи  слабкохітинізованих  важелів.  Пупарій
завдовжки  до  7  мм,  коричнево-жовтий,  видовжено-бочкоподіб-
ний,  з  чітко  помітними  відростками  на  задньому  кінці,  тонкий,
за  формою  —  як  у  личинки.
 Біологічні  особливості
 Розвивається  в  одному  поколінні.  Зимує  личинка  в  яйцевих  обо¬
лонках  у  поверхневому  прошарку  ґрунту  (до  3  см)  на  озимих
злаках,  злакових  травах.  Ранньої  весни,  на  початку  відновлення
вегетації  озимих,  личинки  виходять  із  яйцевих  оболонок  і  про¬
никають  у  молоді  стебла  рослин;  після  чого  в  основі  стебла
можна  помітити  невеличку  дірочку.  Личинка  живиться  соко¬
витими  тканинами  нижньої  частини  стебла.  В  результаті  по¬
шкоджень  центральний  листок  засихає,  а  личинка  переходить
у  нове  стебло.  Одна  личинка  за  період  розвитку,  який  триває
30-36  днів,  може  пошкодити  три-п’ять  стебел.  Залялькуван-
ня  відбувається  у  ґрунті  на  глибині  3-8  см.  Розвиток  лялечки
триває  чотири-п’ять  тижнів.  Мухи  вилітають  у  червні-вересні.
Статеве  дозрівання  триває  20-25  днів  за  наявності  квітучих
рослин  і  нектару.  Після  парування  самиці  відкладають  яйця
у  серпні-вересні  в  поверхневий  шар  ґрунту.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Знищення  падалиці.  Підготовка  поля  до  сівби,  оптимальні
строки  висіву.  Передпосівна  обробка  насіння  озимих  і  ярих
зернових  системними  інсектицидними  протруйниками:  Гаучо®
Плюс,  Юнта®  Квадро.  В  період  масового  льоту  мух  весняного
покоління  на  озимих  культурах  та  на  посівах  ярих  без  обробки
насіння  інсектицидними  протруйниками  за  чисельності  мух
30-40  екз./ЮО  помахів  та  заселеності  личинками  10-15%
стебел  крайові  смуги  обприскують  інсектицидами:  Децис®
Профі,  Коннект®,  Децис®  f-Люкс,  Протеус®.

Муха  паросткова  —
Delia  piatura  (Migen.)
 57

57
 Муха  паросткова  —  Delia  piatura  (Мідеп.)
 Син.:  Phorbia  cilicrura  (Rondani)
 В  Україні  поширена  повсюдно.  Широкий  поліфаг.  Пошкоджує
сходи:  зернових  культур,  цукрових  буряків,  соняшнику,  огірків,
квасолі,  гарбузів,  дині,  бобових,  гороху,  люпину,  сої,  шпинату
і  низки  інших  культур.
 Морфологічні  ознаки
 Муха  завдовжки  3-6  мм,  жовтувато-сіра,  середньоспинка  —
з  коричневим  нашаруванням  і  трьома  поздовжніми  коричневими
смужками,  з  яких  найширша  середня.  Черевце  сіре  з  вузькою  по¬
здовжньою  чорною  смужкою.  Голова  сіра,  спереду  зі  світло-оран¬
жевою  оксамитовою  лобною  смужкою.  У  самця  внутрішній  край
задніх  гомілок  —  із  довшими  тонкими  волосками,  які  утворюють
гребінець,  на  задніх  стегнах  знизу  по  внутрішньому  краю  —  три-
чотири  довгі  щетинки.  Яйце  біле,  видовжене,  завтовшки  до  1  мм,
один  кінець  звужений,  другий  —  заокруглений.
 Личинка  (L1)  прозора,  ледь  помітна  (до  1  мм),  на  третій-п’ятий
день  білішає.  Доросла  личинка  (L3)  завдовжки  до  7  мм,  брудно-
біла,  м’ясиста.  Задній  кінець  навскіс  зрізаний,  по  його  краях  —
ряд  конусоподібних  горбочків:  чотири  нижніх  більші,  ніж  решта.
На  бічних  сторонах  зрізу  і  під  великими  горбочками  —  декілька
дрібніших.  Передній  кінець  звужений  і  помітні  два  чорних  зі¬
гнутих  ротових  гачки.
 Пупарій  завдовжки  4-5  мм,  жовто-бурий,  видовжено-овальний,
на  задньому  кінці  помітно  чотири  великі  зубчики.
 Біологічні  особливості
 Розвивається  у  трьох  поколіннях.  Зимує  пупарій  у  ґрунті  на  гли¬
бині  7-8  см.  Літ  мух:  першого  покоління  —  в  травні;  другого  —
в  червні,  третього  —  в  кінці  липня  —  в  серпні.  Самиці  відклада¬
ють  яйця  під  вологі  грудочки  ґрунту,  надаючи  перевагу  добре
зволоженим  місцям.  Ембріональний  розвиток  триває  2-10  днів.
Плодючість  самиць  —  до  60  яєць.  Якщо  ґрунт  пересихає,  то  яйця
гинуть.  Личинки  добре  рухаються  в  ґрунті  і  можуть  переповзати
на  значні  відстані  в  пошуках  живильного  середовища.  Знайшовши
насіння,  що  проростає,  чи  сходи  кормових  рослин,  личинки  по¬
шкоджують  їх.  Розвиток  личинок  триває  30-40  діб.  Залялькуван-
ня  першого  і  другого  покоління  відбувається  на  глибині  3-7  см,
третього  —10  см.  Найбільшої  шкоди  завдають  личинки  першого
покоління  —  пошкоджують  сходи  різних  рослин;  личинки  другого
і  третього  покоління  —  кореневу  систему.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Велику  роль  відіграють  агротехнічні  прийоми:  високоякісна
передпосівна  підготовка  ґрунту,  сівба  в  оптимальні  строки,
на  оптимальну  глибину  насінням,  протруєним  інсектицидними
протруйниками:  Гаучо®  Плюс,  Юнта®  Квадро.  Утримування
міжрядь  просапних  культур  у  розпушеному  стані,  що  сприяє
загибелі  яєць  від  пересихання  та  знищенню  їх  і  личинок  хи¬
жими  комахами.  Обприскують  інсектицидами:  Децис®  Профі,
Коннект®,  Децис®  f-Люкс,  Протеус®.

58
 Галиця  жовта  злакова,
або  пшеничний  комарик  —
Contarinia  tritici  (Kirby.)

58
 Галиця  жовта  злакова,  або  пшеничний
комарик  —  Contarinia  tritici  (Kirby.)
 В  Україні  поширена  повсюдно,  проте  більш  численна  і  шкідлива
в  західній  частині  Полісся  і  Лісостепу.
 Личинка  пошкоджує  зерна  в  колосі:  пшениці,  жита,  тритикале.
 Морфологічні  ознаки
 Комарик  світло-жовтий  з  чорною  головою;  самиця  завдовж¬
ки  1,5  мм,  самець  —  1  мм.  Вусики  самиці  13—14-членикові,
самця  —  26-членикові.  Крила  з  дуже  маленькими  волосками.
Личинка  лимонно-жовта,  видовжено-яйцеподібної  форми,  за¬
вдовжки  до  2  мм.  Головний  сегмент  маленький,  з  одночлени-
ковими  вусиками.  Грудна  вилочка  розширена  спереду.
 Біологічні  особливості
 Зимує  личинка  в  ґрунті  в  шовковистому  коконі.  Імаго  галиць
літають  у  період  цвітіння  зернових  культур;  найактивніші  за
три-чотири  години  до  заходу  сонця,  в  ці  години  вони  відкла¬
дають  яйця.  Самиці  відкладають  яйця  на  луски  купками,  інко¬
ли  на  колос,  який  ще  не  розвинувся.  Ембріональний  розвиток
триває  до  10  діб.  Личинки  після  виплодження  розвиваються
в  колосках,  залазять  всередину  квіток,  живляться  генератив¬
ними  частинами,  пошкоджують  зернівки.  В  колосках  личинки
живуть  переважно  групами.
 По  закінченні  розвитку  личинки  падають  на  ґрунт,  плетуть
шовковистий  кокон,  де  і  зимують.
 За  пошкодженості  галицею  колос  часто  стає  стерильним
(череззерниця);  колоскові  луски  окремих  колосків  білішають,
і  через  них  просвічуються  личинки.
 Чисельність  галиці  визначається  низкою  чинників.  Галиця  —
типовий  мезофіл,  і  посушлива  погода  в  період  розвитку  ляле¬
чок  спричинює  їхню  загибель,  а  за  надлишкового  зволоження
лялечки  гинуть  від  грибних  хвороб.  Окрім  того,  личинок  у  пе¬
ріод  живлення  знищують  кокцинеліди,  золотоочки,  а  в  ґрун¬
ті  —  мермитіди.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Сівозміна,  агротехнічні  прийоми:  лущіння  стерні,  глибока
зяблева  оранка.  В  період  масового  льоту  імаго  галиці  ефек¬
тивне  обприскування  рослин  інсектицидами:  Децис®  Профі,
Коннект®,  Децис®  f-Люкс,  Протеус®.

59
 Цикадка  смугаста  —
Psammotettix  striatus  (L.)

59
 Цикадка  смугаста  —  Psammotettix
striatus  (L.)
 В  Україні  поширена  повсюдно.  Пошкоджує  пшеницю,  жито,  яч¬
мінь,  овес,  кукурудзу,  рис,  просо,  злакові  трави.  Переносник
вірусних  хвороб:  карликовість  пшениці,  блідо-зеленої  карли¬
ковості  і  мозаїки  пшениці,  остання  уражує  інші  злаки.  Шкодять
імаго  і  личинки.
 Морфологічні  ознаки
 Імаго  завдовжки  3-4,5  мм  із  розвинутими  крилами,  сірувато-
жовтого  забарвлення  з  нечітким  поздовжньосмугастим  ри¬
сунком.  Голова  п’ятикутна,  тім’я  прямокутно  виступає  вперед.
Передньоспинка  поперечна,  дещо  довша  за  тім’ячко,  передній
край  широкозаокруглений,  сірувато-жовтого  забарвлення  із
шістьома  поздовжніми  смугами.  Передні  крила  довші,  ніж  че¬
ревце,  дахоподібно  складені,  чашечки  місцями  охоплені  бурою
облямівкою  у  вигляді  поздовжніх  штрихів.  Черевце  від  бурого
до  чорного  кольору.  Личинка  сірувато-жовта,  передня  частина
тіла  ширша  і  світліша  за  задню,  черевце  звужене  до  вершини.
 Біологічні  особливості
 В  умовах  України  розвивається  два-чотири  покоління.  Зимують
яйця  в  стеблах  озимих  злаків.  Виплодження  личинок  залежить
від  погодних  умов,  починається  із  середини  квітня  —  початку
травня.  Розвиток  личинок  триває  20-30  днів,  а  за  температури
25°С  закінчується  за  19-20  днів.  Личинки  молодих  віків  мало¬
рухливі,  ссуть  соки  з  молодих  листків  і  пагонів  сходів.  З  L3
віку  вони  починають  стрибати.  Окрилення  шкідника  першого
покоління  починається  на  початку  червня  і  досягає  максиму¬
му  в  кінці  місяця.  Пошкодження  другим  поколінням  зернових
колосових  культур  відбувається  в  період  молочно-воскової
стиглості.  Після  збирання  озимих  —  мігрують  на  ярі  культури,
дикорослі  злаки,  надаючи  перевагу  більш  зволоженим  стаціям
із  соковитою  рослинністю,  де  відбувається  розвиток  другого
покоління.  Самиці  відкладають  яйця  в  листки  і  колосові  луски
злаків,  під  епідерміс.  В  одній  кладці  буває  від  2  до  10  яєць.
Усього  самиця  може  відкласти  від  50  до  200  яєць.  Дорослі
цикадки  другого  покоління  повертаються  на  сходи  озимих  для
живлення  і  відкладання  зимуючих  яєць.  Навіть  за  наявності
 1-2  цикадок  упродовж  шести-семи  днів  рослини  частково
гинуть  навесні  або  не  виколошуються.  Окрім  того,  рослини,
пошкоджені  цикадками,  уражуються  борошнистою  росою.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Сівба  в  оптимальні  строки  із  незначним  зміщенням  у  піз¬
ні  насінням,  протруєним  інсектицидами:  Гаучо®  Плюс,
Юнта®  Квадро.  Систематичні  обстеження  посівів  злакових
культур  і  оцінювання  фітосанітарного  стану.  За  чисельності
цикадок  40-50  екз./м2  чи  150  екз./ЮО  помахів  сачком  —  засто¬
сування  інсектицидних  препаратів:  Коннект",  Децис®  Профі,
Децис"  f-Люкс,  Протеус".

60
 Черемхова  попелиця  —
Rhopalosiphum  padi  (L.)
 (Homoptera:  Aphididae)  [5,  9,  10]
 В  Україні  поширена  повсюдно.  Пошкоджує  черемху  (Padus
racemosa),  а  також  злаки:  пшеницю,  ячмінь,  жито,  тритикале,
овес,  кукурудзу,  культурні  і  дикорослі  злакові  трави.
 Морфологічні  ознаки
 Самиця-засновниця  більша  за  розмірами,  ніж  безкрила  пар-
теногенетична,  світло-зеленого  забарвлення,  без  опушення,
вусики  шестичленикові.  Безкрила  партеногенетична  самиця
яйцеподібна,  сіро-зелена  з  іржасто-червоними  плямами  на¬
вколо  трубочок  і  між  ними,  вкрита  білим  пилком  і  рідкими  ко¬
роткими  волосками.  На  передньогрудді,  а  також  на  1-му  і  VII-
му  сегментах  черевця  —  дрібні  маргінальні  горбочки.  Кутикула
ямчаста,  вусики  довші  за  половину  тіла,  без  вторинних  ринарій.
Трубочки  циліндричні,  на  кінці  дещо  здуті,  з  перетяжкою  перед
кришечкою  і  довші,  ніж  пальцевий  хвостик.  Крилата  живородна
самиця  —  з  вторинними  ринаріями  на  ІІІ-му  і  ІѴ-му  члениках.
Самці  статевого  покоління  безкрилі,  бурі.  Самиці  крилаті,
темно-зелені,  з  великою  кількістю  вторинних  ринарій  на  ІІІ-му
і  Ѵ-му  члениках  вусиків.
 Біологічні  особливості
 Цикл  розвитку  дводомний.  Яйця  зимують  на  черемсі,  з  якої
влітку  самиці  мігрують  на  злаки.  Вихід  засновниць  із  яєць  від¬
бувається  з  розпусканням  бруньок  черемхи  (кінець  квітня  —
початок  травня).  В  травні  —  на  початку  червня  з’являються
крилаті  самиці-переселенки,  які  мігрують  на  злакові  культури,
де  шкідник  розмножується  партеногенетично.  У  вересні  стате-
носки,  а  дещо  пізніше  самиці-ремігрантки  мігрують  на  черемху,
статеноски  народжують  самиць,  які  після  парування  із  самцями
відкладають  яйця  біля  основи  бруньок  на  черемсі.  Плідність  за¬
пліднених  самиць  —  4-7  яєць,  партеногенетичних  —  30-40  ли¬
чинок.  Розвивається  на  злаках  до  10  поколінь.  Оптимальними
умовами  є  температура  +18...22°С  і  помірне  зволоження.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Сівба  зернових  культур  в  оптимальні  строки  високоякісним  на¬
сінням,  протруєним  інсектопрепаратами:  Гаучо®  Плюс,  Юнта®
Квадро.  ЕПШ:  сходи  —  третій  листок  заселено  15%  рослин  або
100-150  екз./м2;  трубкування  —  колосіння,  відповідно,—  30%
рослин  і  8-10  екз./стебло;  формування  —  початок  МВС  зер¬
на—  50%  колосся  і  15-20  екз./колос.  За  щільності  популяції
попелиць  на  рівні  ЕПШ  застосовують  інсектициди:  Коннект®,
Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,  Протеус®.

Звичайна  злакова  попелиця  —
Schizaphis  graminum  (Rond.)
 61

61
 Звичайна  злакова  попелиця  —
Schizaphis  graminum  (Rond.)
 (Homoptera:  Aphididae)  [5,  9,  10]
 В  Україні  поширена  повсюдно,  проте  найчастіше  масово  роз¬
множується  і  шкодить  на  півдні  Лісостепу  і  в  Степу.  Пошкоджує
пшеницю,  жито,  ячмінь,  овес,  сорго,  просо,  рис,  кукурудзу,  су¬
данську  траву,  джугар,  дикорослі  злакові  трави.
 Морфологічні  ознаки
 Безкрилі  партеногенетичні  самиці  завдовжки  1,2-2,0  мм,  світ¬
ло-зелені  з  поздовжньою  зеленою  смугою  посередині  спини,
без  опилення,  в  коротких  рідких  волосках  по  одному  ряду  на
сегментах.  Тергум  без  скперотизації.  Маргінальні  горбочки  со¬
скоподібні,  невеликі,  містяться  на  передньогрудді  та  1-му  і  VII-
му  сегментах  черевця.  Вусики  досягають  половини  довжини
тіла,  без  вторинних  ринарій.  Трубочки  довгі,  циліндричні,  не
здуті,  світлі,  лише  перед  кришечкою  буруваті  і  в  1,7-2  рази
довші  за  пальцеподібний  хвостик.  Крилата  партеногенетична
самиця  —  з  вторинними  ринаріями  (8-12)  на  третьому  членику
вусиків.
 Біологічні  особливості
 Зимують  яйця  чорного  кольору  завдовжки  0,6  мм  на  листках
сходів  озимих  культур,  сіяних  і  дикорослих  злакових  трав,  па¬
далиці  зернових.  У  квітні  з  них  виплоджуються  личинки,  які
перетворюються  у  крилатих  самиць-розселювачок,  що  наро¬
джують  безкрилих  самиць-засновниць,  які,  розмножуючись,
утворюють  численні  колонії.  Із  достиганням  зернових  культур
в  колоніях  шкідника  утворюються  крилаті  переселенці,  що  мі¬
грують  на  дикорослі  злакові  трави,  сходи  падалиці  зернових.
Восени  з’являються  статеноски,  які  народжують  безкрилих
самців  та  крилатих  самиць.  Самиці  після  запліднення  відкла¬
дають  по  3-7  зимуючих  яєць.  Розвиток  одного  покоління  вліт¬
ку  триває  8-15  днів,  а  за  весняно-літній  період  розвивається
15-20  поколінь  за  плодючості  партеногенетичних  самиць  —
30-40  личинок.  Оптимальними  умовами  для  розвитку  є  тем¬
пература  +20..  ,24°С  і  недостатнє  зволоження.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Сівба  зернових  культур  в  оптимальні  строки  високоякісним  на¬
сінням,  протруєним  інсектопрепаратами:  Гаучо®  Плюс,  Юнта®
Квадро.  ЕПШ:  сходи  —  третій  листок  заселено  15%  рослин  або
100-150  екз./м2;  трубкування  —  колосіння,  відповідно,—  30%
рослин  і  8-10  екз./стебло;  формування  —  початок  МВС  зер¬
на  —  50%  колосся  і  15-20  екз./колос.  За  щільності  популяції
попелиць  на  рівні  ЕПШ  застосовують  інсектициди:  Коннект®,
Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,  Протеус®.

Велика  злакова  попелиця  —
Sitobion  avenae  (F.)
 62

62
 Велика  злакова  попелиця  —
Sitobion  avenae  (F.)
 В  Україні  поширена  повсюдно,  найчастіше  розмножується
в  масовій  кількості  в  Лісостепу.  Шкодять  дорослі  комахи  і  ли¬
чинки,  пошкоджуючи  пшеницю,  жито,  тритикале,  ячмінь,  овес,
рис,  культурні  і  дикорослі  злакові  трави:  ссуть  соки  з  листків,
стебел,  колосся.
 Морфологічні  ознаки
 Дорослі  попелиці  жовто-зелені,  червонуваті  чи  жовто-бурі,  за¬
вдовжки  2,5-3,2  мм.  На  черевці  —  темні  плями;  вусики  чорні,
довші,  ніж  тіло,  ноги  довгі,  трубки  і  хвостик  масивні.  Крилаті
особини  червоно-бурі,  черевце  зелене.  Не  утворює  великих
колоній.
 Біологічні  особливості
 Життєвий  цикл  однодомний.  Зимують  яйця  на  озимих  злако¬
вих  культурах  і  диких  та  культурних  злакових  травах.  У  квітні
з’являються  безкрилі  партеногенетичні  самиці-засновниці
і  крилаті  розселювачки.  Плодючість  запліднених  самиць  —
 4-6  яєць,  партеногенетичних  —  25-70  личинок.  Оптимальни¬
ми  умовами  для  розвитку  є  температура  повітря  +18...22°С
і  помірне  зволоження.  Тривалість  розвитку  личинок  у  літній
період  —  8-15  днів,  розвивається  10-15  поколінь.  За  період
розвитку  личинки  чотири  рази  линяють.  На  колоссі  разом  з  ін¬
шими  попелицями  утворюють  спільні  колонії.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Сівозміна  і  висока  культура  землеробства,  утримування  полів,
їхніх  закрайків,  узбіч  доріг  у  чистому,  без  бур’янів,  стані.  Вико¬
ристання  стійких  сортів.  Своєчасне  збирання  зернових  культур
без  втрат.  Негайне  видалення  з  полів  післязбиральних  решток,
лущіння  стерні  і  повторне  —  через  12-14  днів.  Заорювання
сходів  падалиці  не  пізніш  як  за  10-12  днів  до  початку  сівби
озимих  культур  для  розриву  трофічних  зв’язків  попелиць,  ци¬
кадок,  клопів  та  інших  комах.  Ретельна  підготовка  ґрунту  до  ви¬
сівання  зернових  культур.  Сівба  зернових  культур  в  оптимальні
строки  високоякісним  насінням,  протруєним  інсектопрепарата-
ми:  Гаучо®  Плюс,  Юнта®  Квадро.  Систематичний  моніторинг
фітосанітарного  стану  посівів  і  облік  чисельності  попелиць:
у  період  сходи  —  третій  листок  —  16  проб  на  0,5  м  рядка;
трубкування  —  колосіння  —10  проб  на  10  рослинах;  формуван¬
ня  —  початок  молочно-воскової  стиглості  зерна  —  по  5  колосів
у  10  місцях.  ЕПШ:  сходи  —  третій  листок  заселено  15%  рослин
або  100-150  екз./м2;  трубкування  —  колосіння,  відповідно,—
30%  рослин  і  8-10  екз./стебло;  формування  —  початок  МВС
зерна  —  50%  колосся  і  15-20  екз./колос.  За  щільності  популяції
попелиць  на  рівні  ЕПШ  застосовують  інсектициди:  Коннект®,
Децис®  Профі,  Децис®  f-Лкжс,  Протеус®.

63
 Елія  гостроголова  —
Aelia  acuminata  (L.)

63
 Елія  гостроголова  —
Aelia  acuminata  (L.)
 В  Україні  поширена  повсюдно,  проте  численніша  в  Лісостепу
і  на  Поліссі,  Передкарпатті  і  Закарпатті.  Шкодить  так  само,  як
черепашка  шкідлива:  навесні  перезимувалі  клопи  живляться
соками  вегетативних  частин  рослин,  із  появою  генеративних
органів  переходять  на  них  і  живляться  зерном  від  фази  його
формування  до  настання  повної  стиглості.  Знижують  урожай¬
ність,  погіршують  якість  зерна  і  хлібопекарські  властивості
борошна.
 Морфологічні  ознаки
 Тіло  видовжено-овальне,  жовтувато-коричневе,  завдовжки
 7-10  мм,  загострене  спереду,  звужене  ззаду.  На  задньому
стегні  —  дві  чорні  цятки.  Щиток  трикутний,  дещо  коротший
за  надкрила  і  покриває  дві  третини  черевця.  Яйце  бочкоподіб¬
не,  завдовжки  0,92  мм  і  завширшки  0,74  мм.  Личинка  (L1-L5)
1,6-6,7  мм  завдовжки,  покрита  короткими,  добре  помітними
щетинками.
 Біологічні  особливості
 Помірно  мезофільний  вид,  більш  тісно  пов’язаний  із  дикорос¬
лими  і  культурними  злаковими  травами,  ніж  із  культурними
злаками.  На  початку  весни  живляться  на  різних  рослинах,  на¬
віть  на  деревних  породах,  у  травні  зосереджуються  на  злакових
травах,  а  з  початком  колосіння  злакових  колосових  культур
перелітають  на  них.  Відкладання  яєць  починається  з  середини
травня  і  триває  до  кінця  червня.  Ембріональний  розвиток  —
впродовж  6-8  днів,  личинок  —  48-60  днів.  Личинки  молодших
віків  зосереджуються  переважно  в  нижньому  і  середньому
ярусах.  Пізніше  (L3-L5)  переходять  у  верхній  ярус  кормових
рослин,  де  живляться  на  генеративних  органах  рослин,  осо¬
бливо  у  фази  молочної  —  молочно-воскової  стиглості  зерна.
Небезпечною  чисельністю  на  злакових  культурах  вважається
3-3,5  екз./м2.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 На  пшениці  озимій  та  ячмені  озимому  в  фазі  весняного  кущін¬
ня  —  трубкування  —  2  екз.  імаго  на  1  м2;  формування  —  на¬
ливання  зерна  —  2  личинки/м2  на  посівах  сильних  та  цінних
сортів  та  4-6  —  на  решті  посівів,  20-30  личинок/м2  —  на
фуражних  посівах.  На  пшениці  ярій  та  ячмені  ярому  в  фазі
кущіння  —  3-4  імаго/м2;  цвітіння  —  формування  зерна  —
2-4  личинки/м2  (на  насіннєвих  посівах  та  посівах  сильних  і  цін¬
них  сортів)  і  8-10  —  на  рядових  посівах.  Обприскування  рос¬
лин  препаратами.  Коннект®,  Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,
Протеус®.

Елія  носата  —  Aelia  rostrata  (Boh.)
 64

64
 Елія  носата  —  Aelia  rostrata  (Boh.)
 В  Україні  поширена  в  лісостеповій  і  степовій  зонах.  Пошкоджує
пшеницю,  ячмінь,  овес,  культурні  і  дикорослі  злакові  трави.
Шкодять  дорослі  комахи  і  личинки.  їх  шкідливість  аналогічна
шкідливій  черепашці.
 Морфологічні  ознаки
 Тіло  видовжене,  жовтуватого  забарвлення,  з  рисунком  із  про¬
довгуватих  темних  смуг  і  світлих  гладеньких,  ледь  помітних,
реберець.  Голова  трикутна,  з  витягнутими  вперед  скронями,  які
прикривають  вершину  наличника,  що  надало  назву  родині  цих
клопів  —  гостроголові.  Хоботкові  пластинки  знизу  з  крупним
зубцем.  Довжина  тіла  —  10-12  мм.  Яйця  бочкоподібні,  блідо-
кремові,  покриті  сіточкою  ворсистих  реберець,  із  18-22  сторч-
куватими  відростками  мікропіле;  заввишки  0,94,  завширшки
 0,71  мм.  Личинки  (L1-L5)  завдовжки  1,7-7,5  мм,  видовжені,
жовтувато-білі  з  темними,  часто  нечіткими,  поздовжніми  сму¬
гами,  без  опушення.
 Біологічні  особливості
 Помірно  ксерофільний  вид.  Зимують  дорослі  клопи  поблизу
місць  розмноження  —  на  узліссі,  в  лісосмугах,  на  схилах  ярів
і  річкових  терас,  часто  на  полях  у  заростях  рудеральної  рос¬
линності,  в  стерні  багаторічних  трав.  Ембріональний  розвиток
за  температури  +18..  .25°С  триває  6-8  діб,  а  личинок  —  35-
50  діб.  У  Лісостепу  личинки  з’являються  в  кінці  травня  —  на
початку  червня,  в  Степу  —  на  тиждень  раніше.  Личинки  L1-L5
живляться  переважно  на  колоссі,  виїдаючи  вміст  зернівок.
Загроза  відчутного  погіршення  якості  зерна,  зниження  вро¬
жайності  виникає  за  наявності  2-3  імаго  і  личинок  на  1  м2.
Молоді  клопи  перебувають  на  зернових  культурах  до  збирання
врожаю,  після  чого  перелітають  на  трави,  де  ще  тривалий  час
живляться.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 На  пшениці  озимій  та  ячмені  озимому  в  фазі  весняного  кущін¬
ня  —  трубкування  —  2  екз.  імаго  на  1  м2;  формування  —  на¬
ливання  зерна  —  2  личинки/м2  на  посівах  сильних  та  цінних
сортів  та  4-6  —  на  решті  посівів,  20-30  личинок/м2  —  на
фуражних  посівах.  На  пшениці  ярій  та  ячмені  ярому  в  фазі
кущіння  —  3-4  імаго/м2;  цвітіння  —  формування  зерна  —
 2-4  личинки/м2  (на  насіннєвих  посівах  та  посівах  сильних
і  цінних  сортів)  і  8-10  —  на  рядових  посівах.  Обприскуван¬
ня  рослин  препаратами:  Коннект®,  Децис®  Профі,  Децис®
f-Люкс,  Протеус®.

Черепашка  австрійська  —
Erygaster  austriacus  (Schrnk.)
 65

65
 Черепашка  австрійська  —  Erygaster
austriacus  (Schrnk.)
 Поширена  в  Лісостепу  і  на  Поліссі.  Пошкоджує  пшеницю,  жито,
ячмінь,  овес,  кукурудзу,  злакові  культурні  і  дикорослі  трави.
Проте  в  масовій  чисельності  не  розмножується,  рівень  її  шкід¬
ливості  менший,  ніж  черепашки  шкідливої.
 Морфологічні  ознаки
 Забарвлення  тіла  мінливе:  від  червонувато-рудувато-бурого
до  жовто-коричневого,  шкідник  завдовжки  11-13  мм.  Голова
завдовжки  і  завширшки  однакова,  спереду  гостра.
 Біологічні  особливості
 Мезофіл,  розвивається  в  одній  генерації.  Зимують  статевозрілі
клопи  в  лісосмугах,  на  узліссі  в  підстилці  широколистих  порід.
Його  біологічні  особливості  схожі  з  черепашкою  шкідливою,
проте  черепашка  маврська  є  ширшим  олігофагом  і  може  роз¬
виватись  на  більш  широкому  колі  кормових  рослин,  а  личинки
старших  віків  можуть  живитися  насінням  багатьох  дводольних
рослин.  Оселяється  дифузно  на  мезофільних  біотопах,  а  тому
на  посівах  злаків  зустрічається  в  невеликій  чисельності,  проте
в  період  посухи,  коли  вигоряє  природна  рослинність,  чисель¬
ність  фітофага  на  посівах  злакових  культур  різко  збільшуєть¬
ся.  Загалом  розвиток  черепашки  маврської  більш  розтягнутий
у  часі,  ніж  черепашки  шкідливої.  В  Лісостепу  імаго  відкладають
яйця  в  другій  половині  червня.  Окрилення  клопів  починається
з  другої  половини  липня.  Відліт  клопів  у  місця  зимівлі  триває
з  кінця  липня  і  до  пізньої  осені.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Важливим  домінуючим  чинником  регулювання  чисельності
шкідливої  черепашки  та  обмеження  її  шкідливості  є  хімічний
метод,  інсектициди  застосовують  за  щільності  популяції  фі¬
тофага  на  рівні  ЕПШ.  На  пшениці  озимій  та  ячмені  озимому
в  фазі  весняного  кущіння  —  трубкування  —  2  екз.  імаго  на
1  fvi2;  формування  —  наливання  зерна  —  2  личинки/м2  на  по¬
сівах  сильних  та  цінних  сортів  та  4-6  —  на  решті  посівів,  20-30
личинок/м’  —  на  фуражних  посівах.  На  пшениці  ярій  та  ячмені
ярому  в  фазі  кущіння  —  3-4  імаго/м2;  цвітіння  —  формуван¬
ня  зерна  -  2--4  личинки/м2  (на  насіннєвих  посівах  та  посівах
сильних  і  цінних  сортів)  і  8-10  —  на  рядових  посівах.  Обприску¬
вання  рослин  препаратами:  Коннект®,  Децис®  Профі,  Децис®
f-Люкс,  Протеус®.

Черепашка  шкідлива  —
Eurygaster  integriceps  (Put.)
 66

66
 Черепашка  шкідлива  —
Eurygaster  integriceps  (Put.)
 В  Україні  поширена  в  Лісостепу  і  Степу.  Масові  розмноження
найчастіше  спостерігаються  в  сухостеповій  підзоні.
 Морфологічні  ознаки
 Забарвлення  тіла  мінливе:  від  сірого  до  темно-коричневого.
Шкідник  завдовжки  10-12,5  мм;  голова  за  шириною  більша,
ніж  за  довжиною,  спереду  тупозаокруглена;  боковий  край  пере-
дньоспинки  з  верхнього  погляду  виразно  випинається  назовні.
Яйце  кулясте,  зелене,  близько  1  мм  у  діаметрі.  Яйцекладки
переважно  розташовані  двома  рядами,  по  сім  яєць  у  кожному.
Личинки  L1  завдовжки  1-1,5  мм,  темно-бурі,  майже  чорні;
L2  —  до  2,3  мм,  голова  і  груди  темні,  черевце  світліше;  L3  —
 3-4,5  мм,  забарвлення  світлішає,  з’являється  зачаток  щитка;
L4  —  5-6  мм,  світлі,  солом’яно-бурі,  зачаток  щитка  збільшу¬
ється,  і  з’являються  з  боків  зачатки  надкрил;  L5  —  8-10  мм.
 Біологічні  особливості
 Зимують  статевозрілі  клопи  в  підстилці  лісосмуг,  на  узліссі,  під
чагарниковою  рослинністю,  добре  освітлених  і  провітрюваних
ділянках.  Найпридатніші  дубові  та  змішані  насадження.  Навесні
за  прогрівання  підстилки  до  +10...12°С  клопи  пробуджують¬
ся,  а  за  +16...17°С  з’являються  на  поверхні  та  починають
мігрувати,  переважно  другій  половині  квітня.  Через  5-12  днів
після  інтенсивного  живлення  самиці  починають  відкладати
яйця.  Плодючість  самиць  —  200-350  яєць,  період  яйцекладки
триває  40-50  днів,  найінтенсивніше  відкладання  яєць  відбу¬
вається  за  температури  +24..  .28°С.  Через  6-20  днів  із  яєць
виплоджуються  личинки,  які  після  першого  линяння  починають
активно  живитись.  Для  завершення  їхнього  розвитку  потрібне
живлення  зерном,  особливо  озимої  та  ярої  пшениці.  Розвиток
личинок  триває  40-50  днів.  Молоді  клопи  впродовж  8-14  днів
також  інтенсивно  живляться  для  накопичення  жирового  тіла.
Найкраще  перезимовують  клопи  з  масою  тіла  125-140  мг  із
вмістом  жиру  30-38%.  Розвивається  в  одній  генерації.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Оптимальні  строки  посіву  насіння,  протруєного  препаратами
Гаучо1’  Плюс,  Юнта®  Квадро.  Важливим  домінуючим  чинником
регулювання  чисельності  шкідливої  черепашки  та  обмеження
її  шкідливості  є  хімічний  метод.  Інсектициди  застосовують  за
щільності  популяції  фітофага  на  рівні  ЕПШ.  На  пшениці  озимій  та
ячмені  озимому  в  фазі  весняного  кущіння-трубкування  —  2  екз.
імаго  на  1  м2;  формування  —  наливання  зерна  —  2  личинки/м2
на  посівах  сильних  та  цінних  сортів  та  4-6  —  на  решті  посівів,
20-30  личинок/м2  —  на  фуражних  посівах.  На  пшениці  ярій  та
ячмені  ярому  в  фазі  кущіння  —  3-4  імаго/м2;  цвітіння  —  форму¬
вання  зерна  —  2-4  личинки/м2  (на  насіннєвих  посівах  та  посівах
сильних  і  цінних  сортів)  і  8-10  —  на  рядових  посівах.  Обприску¬
вання  рослин  препаратами:  Коннект^,  Децис®  Профі,  Децис®
f-Лкжс,  Протеус®.

67
 Клоп  трав’яний  —
Lygus  rugulipennis  (Роор.)

67
 Клоп  трав’яний  —
Lygus  rugulipennis  (Роор.)
 В  Україні  поширений  повсюдно,  проте  більш  численний  на  пів¬
дні  Полісся  і  в  Лісостепу.  Поліфаг,  пошкоджує  як  вегетативні,
так  і  генеративні  органи  пшениці,  жита,  тритикале,  ячменю,
вівса,  проса,  кукурудзи,  бобових,  прядильних,  олійних  культур,
овочеві,  цукрові  буряки  та  низку  інших  культур  і  диких  рослин.
 Морфологічні  ознаки
 Імаго  від  зеленувато-сірого  до  темно-бурого  забарвлення,  ма¬
тові,  покриті  густими  волосками,  але  без  сріблястих  та  золотис¬
тих  лусочок,  з  дрібним  нечітким  пунктируванням,  завдовжки
 5-7  мм.  Голова  на  потилиці  з  чітким  поперечним  реберцем.  Ву¬
сики  вдвічі  коротші,  ніж  тіло,  хоботок  досягає  тазиків  задніх  ніг.
Яйця  блідо-жовті  чи  зеленуваті  з  тонкою  сіточкою  шестикутних
комірок  на  хоріоні,  завдовжки  0,9-1,1  мм.  Личинки  завдовжки
(L1-L5)  1,2-4  мм  L1-L2  —  зеленувато-жовті,  L3-L5  —  жовтува¬
то-зелені  з  парами  круглих  плям  на  передньо-  і  середньоспинці.
 Біологічні  особливості
 Зимують  дорослі  клопи  на  неорних  землях  із  високою  рослин¬
ністю,  у  заростях  чагарників,  лісосмугах,  на  узліссях  та  інших
захищених  місцях,  частково  —  під  рослинними  рештками  ба¬
гаторічних  трав.  У  перші  теплі  дні  клопи  пробуджуються  і  зо¬
середжуються  на  проталинах,  а  за  температури  понад  10°С
здійснюють  перельоти  в  пошуках  кормових  рослин  на  посіви
озимих  культур.  У  квітні  самиці  відкладають  яйця,  розміщую¬
чи  їх  у  черешки  листків,  вузли  стебел  або  верхівкові  частини.
Плодючість  самиць  —  30-250  яєць.  Личинки  живляться  на  всіх
соковитих  частинах  рослин,  а  після  виколошування  злаків  —
на  генеративних  органах.  Ембріональний  розвиток,  залежно
від  температури,  триває  7-15  днів,  розвиток  личинок  —  20-
30  днів.  За  вегетаційний  період  розвивається  три  покоління.
Розвиток  першого  проходить  на  колосових  культурах,  особли¬
во  —  засмічених  лободовими  та  капустяними  бур’янами,  на
озимому  ріпаку.  Розвиток  личинок  другого  покоління  відбува¬
ється  у  червні,  третього  —  з  кінця  липня  до  середини  серпня.
Розвиток  окремих  поколінь  розтягується,  і  вони  збігаються
в  часі.  У  вересні  після  посиленого  живлення  клопи  переселя¬
ються  в  місця  зимівлі.
 За  період  зимівлі  чисельність  клопів  різко  зменшується  через
ураження  грибними  патогенами.
 Заходи  обмеження  чисельності
 Високий  рівень  культури  землеробства  й  утримування  всіх  по¬
лів  сівозміни  в  чистому  від  бур’янів  стані.  Заорювання  старих
посівів  багаторічних  трав  та  пожнивних  решток  усіх  польо¬
вих  культур,  систематичне  знищення  падалиці  позбавляють
личинок  живильного  середовища.  За  чисельності  личинок
10-12  екз./м2  посіви  обприскують  препаратами:  Коннект®,
Децис®  Профі,  Децис®  f-Люкс,  Протеус®.

Пильщик  хлібний  чорний  —
Trachelus  tabidus  (F.)
 68

68
 Пильщик  хлібний  чорний  —
Trachelus  tabidus  (F.)
 Син.  Cephus  nigritus
 В  Україні  поширений  у  Стеупу  й  АР  Крим,  у  південно-східній
частині  Лісостепу.  Пошкоджує  злакові  культури,  сіяні  і  дикорос¬
лі  злакові  трави.  Надає  перевагу  ярій  пшениці  і  ярому  ячменю.
 Морфологічні  ознаки
 Тіло  завдовжки  7-10  мм,  чорне,  блискуче,  лише  на  боках  —
чорні  рудувато-жовті  поздовжні  смуги.  Вусики  довгі,  тонкі,  чор¬
ні,  до  вершини  булавоподібні,  20-22-членикові.  Крила  прозорі,
ледь  мутнуваті.  Передньостигма  і  жилки  червоно-бурі.  Стулки
яйцеклада  виступають  за  вершину  черевця,  чорні,  лише  знизу
облямовані  жовтим.
 Яйце  прозоро-бліде,  видовжено-овальне,  завдовжки  0,93  мм,
завширшки  0,25-0,28  мм.  Личинка  схожа  до  личинки  пильщи¬
ка  хлібного  звичайного,  проте  на  кінці  черевця  має  відросток
з  14-26  шипами,  розміщеними  в  два-три  ряди.
 Біологічні  особливості
 За  способом  життя  і  характером  завданих  пошкоджень  личинка
схожа  на  С.  pygmaeus.  Літ  імаго  починається  на  12-20  днів
пізніше,  ніж  у  пильщика  хлібного  звичайного,  і  збігається  з  ко¬
лосінням  ярої  пшениці  і  ячменю,  а  також  початком  цвітіння
люцерни,  де  імаго  переважно  живиться  нектаром  і  пиляками
квітів.
 Пильщик  —  типовий  ксерофіл:  за  умов  дощової  погоди  в  період
відкладання  яєць  зменшується  їхнє  виживання.  Паразитом  яєць
є  Collyria  calcitrator  Grav.,  личинки  якого  розвиваються  в  яйцях
С.  pygmaeus  і  Т.  tabidus,  і  який  в  окремі  роки  знищує  до  95%
яєць  фітофагів.  Дещо  рідше  зустрічається  хальцид  —  Picrocytus
scabri  culus  Ness.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Сівозміна.  Ранні  строки  сівби  ярих  зернових  культур.  Сорти
з  виповненою  соломою  не  уражуються  пильщиком.  Збирання
зернових  колосових  у  ранні  стислі  строки.  Боротьба  зі  злако¬
вими  мухами,  пошкодження  посівів  якими  викликає  масовий
підгін  і  невирівняність  дозрівання  стебел  та  створює  ідеальні
умови  для  пильщика.  В  період  масового  льоту  за  наявності
40-50  екз./100  помахів  сачком  крайові  смуги  чи  повністю  по¬
сіви  обприскують  інсектицидами:  Децис®  Профі,  Коннект®,
Децис®  f-Люкс,  Протеус®.

69
 Трипс  пшеничний  —
Haplothrips  tritici  (Kurd.)

69
 Трипс  пшеничний  —
Haplothrips  tritici  (Kurd.)
 В  Україні  поширений  повсюдно,  проте  численніший  у  Степу  і  на
півдні  Лісостепу.  Пошкоджує  озиму  і  яру  пшеницю,  тритикале,
жито.
 Морфологічні  ознаки
 Забарвлення  тіла  самиці  чорно-буре  до  чорного.  Передні  гоміл¬
ки  жовті  біля  основи  і  затемнені  на  краях.  Вусики:  ІІ-й  членик
на  верхівковій  частині  жовтувато-буруватий,  ІІІ-й  —  жовтий,
перед  верхівкою  затемнений,  IV-й  —  біля  основи  і  по  боках
жовтуватий,  V-й  —  тільки  на  краю  основи  жовтувато-буруватий.
Крила  прозорі,  війчасті.  Щетинки  світло-жовті.  Передні  крила
з  5-8  додатковими  війками.  Довжина  тіла  самиці  —  1,8-2,2  мм,
самця  —  1,3  мм.  Самці  дещо  вужчі  і  зустрічаються  рідше,  ніж
самиці.  Личинки  кіноварно-червоні,  зосереджуються  переваж¬
но  під  квітковими  лусками  в  борозенці  зернівки.
 Біологічні  особливості
 Зимують  дорослі  личинки  в  ґрунті,  на  глибині  орного  шару,  під
рослинними  рештками,  на  минулорічних  полях  пшениці.  Про¬
будження  навесні  настає  за  прогрівання  ґрунту  до  8°С,  коли
основна  маса  личинок  піднімається  у  поверхневий  прошарок
ґрунту  і  проникає  в  рослинні  рештки.  Тут  вони  перетворю¬
ються  на  пронімфу  і  німфу.  Розвиток  німф  триває  7-13  діб.
Масова  поява  дорослих  трипсів  збігається  в  часі  з  початком
колосіння  озимої  і  ярої  пшениці.  Вони  піднімаються  на  висоту
1,5-2  м  і  з  потоками  повітря  мігрують,  зосереджуючись  на  по¬
сівах  пшениці,  де  живляться  в  піхвах  передостаннього  листка.
З  появою  тріщин  в  обгортці  колосового  листка  проникають  все¬
редину  колоса  і  починають  відкладати  яйця.  Самиці  живуть
30-40  днів,  кожна  з  них  відкладає  23-28  яєць.  Найінтенсивні-
ше  відкладають  яйця  до  фази  повного  виколошування,  після
чого  самиці  переселяються  на  відсталі  в  розвитку  рослини
(підгін),  на  посіви  ярої  пшениці.  Стадія  яйця  триває  вісім  діб,
проте  вихід  личинок  через  розтягнутий  період  відкладання  яєць
триває  чотири-п’ять  тижнів.  Личинки,  що  виплодились,  майже
не  живляться  і  через  два-чотири  дні  линяють,  перетворюються
на  личинок  другого  віку,  які  інтенсивно  живляться.  Линяння
личинок  здебільшого  збігається  з  початком  масового  цвітіння
культури.  Тривалість  розвитку  личинки  становить  15-18  днів.
Оскільки  період  відкладання  яєць  розтягнутий,  то  розвиток
популяції  личинок  переважно  триває  30-40  діб,  від  цвітіння
до  повної  стиглості  зерна.  Високі  денні  температури  і  нестача
вологи  сприятливо  впливають  на  їхній  розвиток.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 ЕПШ  прийнято  оцінювати  за  результатами  косіння  ентомоло¬
гічним  сачком:  100  екз./Ю  помахів,  або  8-10  особин/стебло,
а  в  період  формування  —  молочної  стиглості  зерна  —  20-30  ли¬
чинок/колос,  необхідне  обприскування  рослин  препаратами:
Коннект®,  Протеус®.

Звичайний  павутинний  кліщ  —
Tetranychus  urticae  (Koch.)
 70

70
 Звичайний  павутинний  кліщ  —
Tetranychus  urticae  (Koch.)
 Перший  вид  поширеніший  у  Степу  і  на  півдні  Лісостепу,  дру¬
гий  —  на  Поліссі.
 Шкодить  імаго  і  личинка  на  злакових  колосових  культурах  —
в  червні-липні,  на  кукурудзі  —  червні-вересні:  ссуть  соки  зі¬
споду  листків,  покривають  листки  павутиною,  внаслідок  чого
ті  жовтіють,  у  них  різко  посилюється  транспірація,  порушується
водний  баланс,  знижується  вміст  хлорофілу  і  каротину.
 Морфологічні  ознаки
 Самиця  завтовшки  0,5-0,6  мм,  яйцеподібна.  Покриви  м’які,
незабарвлені.  Тіло  набуває  зеленкуватого  забарвлення  через
вміст  у  шлунку  хлорофілу.  Зимуючі  самиці  червоні.  На  спині
є  ромбоподібні  складки  шкірних  покривів,  які  помітні  під  мі¬
кроскопом.  Спинні  щетинки  голкоподібні.  Мають  чотири  пари
ніг.  Самець  світло-зелений,  менший  за  самицю,  з  більш  видо¬
вженим  тілом  —  до  0,3  мм,  що  різко  звужується  до  заднього
кінця.  Звичайний  павутинний  кліщ  морфологічно  схожий  з  тур¬
кестанським  кліщем,  різняться  лише  копулятивними  органами.
Яйце  шароподібне,  діаметром  0,13  мм,  свіжо  відкладене  —  про¬
зоре,  згодом  зеленувато-жовте  з  полиском,  і  в  ньому  помітні
червонуваті  очки  зародка.  Личинка  округла,  з  трьома  парами
ніг,  спочатку  безбарвна,  після  живлення  —  блідо-зелена,  за¬
вдовжки  0,19  мм.  Німфа  завдовжки  0,24-0,3  мм,  з  чотирма
парами  ніг,  зеленувато-жовта  з  чотирма  цятками  по  боках.
 Біологічні  особливості
 Зимують  лише  запліднені  самиці  невеликими  колоніями  під
рослинними  рештками,  в  тріщинах  дерев.  З  настанням  весни
вони  мігрують  на  різні  бур’яни,  де  посилено  живляться  і  на¬
бувають  масової  чисельності  у  червні-серпні.  Середня  плодю¬
чість  самиць  —  118-135  яєць.  Темпи  розвитку  за  температури
+18...20°С  і  вологості  <70%  становлять:  яйця  —  8,3  дня,  ли¬
чинки  —  3,2,  пронімфи  —  2,8,  дейтонімфи  —  3,7  дня.  За  темпе¬
ратури  +27,5°С  і  такої  самої  вологості  розвиток  прискорюється
і  триває:  яйця  —  3,9,  личинки  —  1,7,  пронімфи  —  1,5,  дейтонім¬
фи  —  2,1  дня.  Самиці  живуть  до  80  днів  і  можуть  відкласти  до
390  яєць.  У  Степу  може  розвитися  10  поколінь.  Почервоніння
самиць  і  їхній  відхід  на  зимівлю  настають  із  середини  вересня
і  тривають  до  кінця  жовтня.
 Заходи  обмеження  шкідливості
 Знищення  бур’янів,  які  є  резерваторами  кліщів,  особливо  на
узбіччях  доріг,  у  лісосмугах  та  на  полях.  Застосування  акари¬
цидів.

Пшеничний  чотириногий  кліщ  —
Acaria  tritici  (Shev.)
 71

71
 Пшеничний  чотириногий  кліщ  —
Acaria  tritici  (Shev.)
 Син.  Eriophyes  tritici  (Shev.)
 Поширений  повсюдно.  Пошкоджує  пшеницю,  ячмінь,  овес,
кукурудзу,  просо.
 Шкідливість.  Пошкоджені  листки  скручуються,  жовтіють.  Осо¬
бливу  небезпеку  представляє  як  переносник  вірусних  хвороб:
смугастої  мозаїки  озимої  пшениці.  На  листках  рослин  пшени¬
ці,  уражених  смугастою  мозаїкою,  вздовж  жилок  з’являються
хлоротичні,  світло-зелені  плями  і  смуги,  які  згодом  жовтіють,
зливаються  і  утворюють  чіткий  мозаїчний  рисунок.
 Морфологічні  ознаки
 Тіло  червоподібне,  рівнокільчасте,  завдовжки  220-290  мкм.
Щиток  трикутний,  з  невеликим  козирком.  Тіло  в  середньому
з  75  кільцями;  мікрогорбочки  конічні,  загострені.  Довжина
ноги  —  1-40  мкм,  гомілки  —  5,  лапки  —  7  мкм.  Генітальний
клапан  —  з  10-12  поздовжніми  костулами.  Емподій  переважно
із  7  парами  хетоїдів.
 Біологічні  особливості
 Переважно  зимують  самиці  на  сходах  пшениці,  ячменю  і  ви¬
тримують  температури  до  -30°С.  Весняна  активність  віднов¬
люється  за  температури  +9..  ,10°С.  Спочатку  кліщі  живляться
на  листках,  а  мірою  їхнього  огрубіння  переходять  на  колосся,
мігрують  на  ярі  зернові.  В  період  молочно-воскової  стиглості
на  кожному  колосі  може  налічуватись  до  2000  особин.  Із  на¬
станням  повної  стиглості  зерна  кліщі  покидають  рослини  пше¬
ниці.  В  цей  період  кліщі  набувають  позитивного  фотаксису
і  піднімаються  на  верхні  рослини,  сплітаються  в  ланцюжок
або  набувають  вертикального  положення  і  здуваються  вітром.
Цьому  сприяє  температура  +18°С  і  швидкість  вітру  0,5  м/с.
За  відсутності  живильного  середовища  і  температури  +24°С
кліщі  гинуть  через  8  годин.  Плодючість  самиць  —  до  25  яєць
(відкладають  по  одному  яйцю  в  день).  За  температури  +9°С
ембріональний  розвиток  триває  3-5  днів.  Повний  цикл  розвитку
завершується  за  8-10  днів.
 Заходи  обмеження  шкідливості
 Сівозміна.  Знищення  злакових  бур’янів,  які  є  резерваторами
кліща,  на  полях,  закрайках  полів,  узбіччях  доріг.  Знищення
сходів  падалиці  злакових  культур.  Сівба  в  оптимальні  строки
високоякісним  насінням,  протруєним  системними  інсектоака-
рицидними  препаратами.  За  відсутності  такого  протруювання
і  заселеності  рослин  озимої  пшениці  кліщем  та  ураженості
смугастою  мозаїкою  на  рівні  5%  посіви  обприскують  акари-
цидними  препаратами.

Стеблова  нематода  —
Ditylenchus  dipsaci  (Kiihn)

72
 Стеблова  нематода  —
Ditylenchus  dipsaci  (Kiihn)
 Поширена  повсюдно.  Найбільше  шкодить  на  Поліссі  і  в  Західно¬
му  Лісостепу.
 Шкідлива  стадія  —  дорослі  нематоди  і  личинки.
 Пошкоджує  культури:  пшеницю,  жито,  ячмінь,  овес  і  кукурудзу,
пошкодженість  проявляється  осередково.
 Завдає  шкоди  органам  рослин:  стеблам,  листкам,  колоссю.
Уражена  рослина  набуває  спотвореної  форми,  карликовості,
пошкоджені  частини  потовщуються,  викривлюються.
 Морфологічні  ознаки
 Довжина  тіла  —  1-1,6  мм,  ширина  —  0,04-0,06  мм.  Голова
слабкосклеротизована.  Стилет  дещо  довший  за  ширину  голо¬
ви.  Кутикула  тонкокільчаста,  по  боках  тіла  —  три  повздовжні
лінії.  Бурса  самців  сягає  2/3  довжини  хвоста.  Спікули  довші  за
діаметри  тіла  анальної  частини,  рульок  тонкий  паличкоподіб¬
ний.  Хвіст  самців  вчетверо  довший  за  ширину  тіла  в  анальній
частині,  конусоподібний,  з  гострим  кінцем.
 Біологічні  особливості
 Розвиток  і  розмноження  відбуваються  в  тканинах  рослин.  Пло¬
дючість  самиць  —  декілька  сотень  яєць.  За  оптимальних  темпе¬
ратур  (+13...18°С)  ембріональний  розвиток  триває  7-9  днів,  за
температури  35°С  —  призупиняється.  Через  9-11  днів  личинки
перетворюються  в  самиць  і  самців.  Розвиток  одного  покоління
триває  19-23  дні.  За  несприятливих  умов  анабіоз  нематод  про¬
ходить  у  тканинах  відмерлих  рослинних  решток,  а  оживають
вони  в  зволоженому  ґрунті  і  стають  рухливими.  За  літератур¬
ними  даними,  відомо  близько  20  біологічних  рас,  кожна  з  яких
має  типові  рослини-господарі  та  декілька  —  допоміжних.
 За  наявності  1-5  екз.  D.  dipsaci  на  100  г  ґрунту  в  ризосфері
створюється  загроза  культурним  рослинам.
 Дитиленхоз  зернових  культур  зареєстрований  у  багатьох  ра¬
йонах  держави.
 Заходи  з  обмеження  шкідливості
 Науково  обґрунтовані  сівозміни,  видалення  з  полів  заражених
рослинних  решток,  внесення  в  ґрунт  перепрілого  гною  чи  за¬
орювання  зеленої  маси  сидеральних  культур.  Протруювання
насіння  інсектофунгіцидними  протруйниками.

Полівка  звичайна  —
Microtus  arvalis  (Pali.)

73
 Полівка  звичайна  —
Microtus  arvalis  (Pali.)
 В  Україні  звичайна  полівка  поширена  переважно  в  правобереж¬
ній  частині  території,  відсутня  лише  в  деяких  районах  нижнього
Придністров’я,  східноєвропейська  —  на  Лівобережжі  України,
а  також  на  Придніпров’ї  і  в  Причорномор’ї.
 Морфологічні  ознаки
 Звірок  (обох  видів)  завдовжки  8,5-12  см,  хвіст  —  3-4,5  см.
Хутро  на  спині  від  бурувато-сірого  до  охристо-коричневого,
черевце  світло-сіре.  Задня  підошва  —  з  шістьма  горбочками.
 Біологічні  особливості
 В  південній  частині  селиться  переважно  в  понижених  місцях:
долинах  річок,  узліссях,  узбіччях  лісосмуг  і  доріг,  в  балках.
У  північній  частині  Степу  заселяє  цілинні  землі,  долини  річок,
сільгоспугіддя.  В  Лісостепу  основними  стаціями  є  сільгоспугід¬
дя;  на  Поліссі  —  більш  підвищені  місця  сільгоспугідь,  пасовищ,
луків.  У  ґрунті  риють  довгі  і  складні  нори  із  системою  ходів,
продовольчих  камер  і  з  одним-двома  кублами.  Кубла  обла-
штовують  на  глибині  понад  25  см,  інколи  до  50  см.  Узимку  за
глибокого  снігового  покриву  влаштовують  кубла  під  снігом  на
поверхні  ґрунту.  Основним  кормом  мишей  є  зелена  трав’яна
рослинність,  а  також  насіння  сільськогосподарських  культур
і  бур’янів.  До  заготівлі  корму  недостатньо  пристосовані,  проте
можуть  запасати  до  4  кг  різного  насіння.  Одна  самиця  може
дати  приплід  за  рік  88  особин.  Мишенята  в  16-22-денному  віці
стають  статевозрілими.  Період  вагітності  триває  19-23  дні.
В  одному  приплоді  може  бути  до  13  мишенят,  а  в  середньо¬
му  —  чотири-вісім.  Такий  високий  потенціал  розмноження
сприяє  постійно  високій  чисельності  мишей  і  призводить  до
спорадичного  масового  розмноження.  Інколи  їхня  кількість
перевищує  2000  особин/га,  що  призводить  до  загибелі  посівів
низки  культур.
 Заходи  боротьби
 Своєчасне  і  без  втрат  збирання  врожаю,  зачищення  полів  від
рослинних  решток,  знищення  сходів  падалиці  і  якісна  рання
оранка  на  зяб,  за  якої  руйнуються  мишачі  нори.  На  зрошува¬
них  полях  миші  гинуть  під  час  здійснення  поливів,  особливо  на
багаторічних  травах.  Важливим  заходом  є  внесення  аміачної
води,  250-500  л/га.  На  посівах  зернових  культур  аміачною
водою  можна  заливати  нори  (150-200  мл/отвір)  із  наступним
притоптуванням  вхідного  отвору.  Для  знищення  мишоподібних
гризунів  у  посівах  зернових  культур,  багаторічних  трав  тощо
ефективним  є  використання  затруєних  зернових  принад.

Миша  хатня  —
Mus  musculus  (Linn.)
 74

74
 Миша  хатня  —  Mus  musculus  (Linn.)
 В  Україні  поширена  повсюдно.  Переважно  шкодить  у  склад¬
ських  приміщеннях,  в  умовах  домашнього  господарювання,
проте  шкодить  і  сільськогосподарським  культурам:  пшениці,
житу,  тритикале,  ячменю,  просу,  кукурудзі,  соняшнику  та  ін¬
шим  с.-г.  культурам.  Є  переносником  небезпечної  хвороби  —
туляремії  та  інших.
 Морфологічні  ознаки
 Звірок  завдовжки  7-10  см,  довжина  хвоста  —  5-9  см.  Окрас
верхньої  частини  тіла  від  світло-сірого  до  рудувато-сірого,
черевце  світло-сіре  чи  бурувато-жовте.  На  верхніх  різцях  зсе¬
редини  є  невелика  заглибника  у  формі  уступу.
 Біологічні  особливості
 На  Поліссі  і  в  північно-західному  Лісостепу  живе  переважно
в  житлових  будинках,  складах  тощо,  лише  частина  популяції
влітку  переселяється  на  городи,  пустирі.  А  в  Степу  і  південно-
східному  Лісостепу  більша  частина  популяції  переважно  живе
впродовж  року  за  межами  населених  пунктів,  де  основними
стаціями  звірка  є  орні  та  неорні  землі,  лісосмуги,  скирти  со¬
ломи,  придорожні  смуги  тощо.  Впродовж  року  миша  змінює
місце  перебування:  взимку  вона  зосереджується  в  лісосмугах,
скиртах  соломи,  в  кущових  заростях,  а  навесні  і  влітку  —  пере¬
ходить  на  посіви  сільськогосподарських  культур.  В  польових
умовах  риє  нори  в  ґрунті  завглибшки  30-38  см,  що  мають
продовгуваті  гніздові  камери,  де  вони  живуть  улітку,  а  взимку
перекочовують  у  скирти  і  бурівлі.  За  поселення  поза  будівлями
вони  охоче  поїдають  насіння  всіх  сільськогосподарських  куль¬
тур,  надаючи  перевагу  соняшнику,  коноплі,  ріпаку,  а  також  зер¬
нам  пшениці,  жита,  тритикале,  ячменю,  вівса,  проса  та  інших.
Миші,  що  живуть  у  теплих  приміщеннях,  спроможні  розмно¬
жуватися  впродовж  усього  року,  а  ті,  що  живуть  у  польових
умовах,—  посезонно.  Статева  зрілість  настає  через  два  місяці
після  народження.  Вагітність  самиць  триває  до  20  днів.  На  Пів¬
дні  України  в  польових  умовах  буває  чотири-п’ять  приплодів
по  п’ять-шість  мишенят  у  кожному,  а  в  приміщеннях  —  до
 8-10  приплодів  по  8-10  мишенят.
 Заходи  боротьби
 Важливу  роль  відіграє  система  запобіжних  заходів,  серед  яких
основними  є  агротехнічні:  вчасне  збирання  без  втрат  урожаю,
якісна  зяблева  оранка,  що  позбавляє  мишей  корму  та  руйнує
сховища.  В  разі  недостатньої  ефективності  агротехнічних
прийомів  застосовують  родентициди,  а  також  аміачну  воду
(150-200  мл/нору)  з  наступним  притоптуванням  нір.  Аміачну
воду  застосовують  і  для  фумігації  скирт  соломи:  ЕПШ  —  3-5  ко-
лоній/га.

Миша  жовтогорла  —
Apodemus  flavicollis  (Melch.)
 75

75
 Миша  жовтогорла  —Apodemus
flavicollis  (Melch.)
 В  Україні  поширена  на  Поліссі,  в  Карпатах  і  гірських  районах  АР
Крим,  у  лісових  районах  лісостепової  зони,  лісосмугах  і  дібровах
степової  зони.  Шкодить  переважно  в  лісовому  господарстві,
проте  завдає  пошкоджень  сільськогосподарським  культурам
біля  лісів  і  лісосмуг.
 Морфологічні  ознаки
 Звірок  завдовжки  10-13,5  мм,  хвіст  —  10-13  см.  Окрас  спини
сірувато-рудий  з  інтенсивним  іржастим  відтінком.  Знизу  біла,
на  грудях  між  передніми  лапками  —  яскраво-жовта  пляма.  Очі
і  вуха  порівняно  великі.
 Біологічні  особливості
 Заселяє  переважно  лісові  і  кущові  насадження,  в  гірських
районах  АР  Крим  —  сади  і  виноградники.  Основним  кормом
є  насіння  деревних  і  кущових  порід.  У  Західному  Лісостепу
пошкоджує  сільськогосподарські  культури:  пшеницю,  ячмінь,
овес,  соняшник,  кукурудзу.
 Статевозрілими  самиці  стають  у  тримісячному  віці.  Період  ва¬
гітності  триває  25  діб.  Упродовж  року  буває  два-чотири  припло¬
ди,  в  одному  приплоді  —  троє-семеро  мишенят.  Інтенсивність
розмноження  підпорядкована  періодичності  високих  урожаїв
букових  і  ліщинових  насаджень.
 Заходи  боротьби
 Важливу  роль  відіграє  система  запобіжних  заходів,  серед  яких
основними  є  агротехнічні:  вчасне  збирання  без  втрат  урожаю,
якісна  зяблева  оранка,  що  позбавляє  мишей  корму  та  руйнує
сховища.  В  разі  недостатньої  ефективності  агротехнічних
прийомів  застосовують  родентициди,  а  також  аміачну  воду
(150-200  мл/нору)  з  наступним  притоптуванням  нір.  Аміачну
воду  застосовують  і  для  фумігації  скирт  соломи:  ЕПШ  —  3-5  ко-
лоній/га.

Шляхи  ідентифікації  дефіциту  елемен¬
 тів  живлення  у  рослинах  пшениці
 Послідовність  ідентифікації  ознак  дефіциту  елементів  живлен¬
ня  у  рослинах  пшениці:
 1. 	зв’язати  видимі  ушкодження  (зміни  у  морфології
рослини)  із  конкретними  змінами  вмісту  окремих
елементів  рослини:
 2. 	відокремити  ушкодження  шкідниками  і  хворобами
від  проявів  дефіциту  елементів  живлення;
 3. 	визначити  зміни  у  морфології  рослин  пшениці:
розмір  рослин,  листків,  стебел;
 4. 	звернути  увагу  на  зміни  кольору:  посилення/послаблення
кольору  листків  (рослин),  зміни  кольору  листків  різних
ярусів,  колір  та  форма  плям  у  ярусах  на  молодих  та
старих  листках,  характер  розташування  плям.
 За  наявності  бази  для  аналітичних  досліджень,  ідентифікація
дефіциту  елементів  живлення  спрощується.  Сучасні  аналізи
вмісту  елементів  живлення  у  рослинах  та  ґрунтах  проводять
з  попереднім  озоленням  зразків  у  кислотах  у  мікрохвильових
пічках,  наприклад  компаній  Anton  Рааг  або  Milestone  тощо,
з  наступним  визначенням  на  спектрометрах  типу  ICP-E0S
або  ICP-MS,  чи  на  сучасних  AAS-спектрометрах.  Щодо  даних,
отриманих  в  аналізах,  то  відповідність  потребам  рослин  озимої
пшениці  може  бути  узгоджена  з  даними  Табл.  1.  Звертаємо
увагу  на  те,  що  існує  сортова  специфічність  проявів  дефіциту
елементів  живлення  в  рослинах  пшениці.

Таблиця  1.  Орієнтовна  концентрація  елементів  живлення  у  ці¬
лих  пагонах  та  молодих  листках  за  дефіциту  та  норми  живлен¬
ня  рослин  озимої  пшениці  (CYMMIT,  2009).
 Елементи  живлення
 Фаза  розвитку
 Частина
 рослини
 Дефіцит
 Критичний
 рівень
 Нормальний
 рівень
 Токсичний
 рівень
 Макроелементи  (%  сухої  речовини)
 ВВСН
 Азот
 30-31
 П**
 <3.4
 3.7-4.2
 4.2-5.1
 -
 Фосфор
 31
 П
 <0.2
 0.3
 0.3-0.5
 >1.0
 Калій
 57
 П
 <1.3
 1.5
 >1.6
 -
 Сірка
 37
 П
 <0.15
 0.15
 0.2-0.3
 -
 Кальцій
 ЗО
 П
 <0.15
 0.2
 0.2-0.3
 -
 Магній
 20-30
 П
 <0.15
 0.15
 0.15-0.3
 -
 Мікроелементи  (мкг/г  сухої  речовини)
 Мідь
 20-45
 Л
 <1.3
 1.3-1.5
 >2.0
 >18
 Цинк
 20-30
 Л
 <12
 14
 15-70
 >200
 Марганець
 31
 Л
 <10
 10-13
 20-100
 >400
 Бор
 Var.
 Л
 <3
 -
 3-25
 >30
 Молібден
 10-45
 Л
 <0.05
 0.075
 >0.1
 -
 Залізо
 10-45
 Л
 -
 -
 25-100
 -
 ВВСИ  =  шкала  ВВСН;  **П  =  цілі  пагони;  Л  =  молоді  листки.

Для  коректної  ідентифікації  дефіциту  елементів  у  конкретних
ґрунтово-кліматичних  умовах,  важливо  враховувати  особли¬
вості  фізіології  метаболізму  елементів  живлення,  насамперед
відмінності  у  мобільності  елементів  живлення  у  рослинах  пше¬
ниці  (табл.  2).
 Таблиця  2.  Рухомість  елементів  живлення  у  рослинах.
 Азот  вільно  переміщується  від  старих  листків  до  молодих,  тому
візуальні  прояви  дефіциту  азоту  можна  спостерігати  з  початку
на  старих  листках.  Кальцій  не  переміщується  від  старих  листків
до  молодих  за  жодних  умов,  тому  візуальні  прояви  дефіциту
елементу  спостерігаються,  насамперед,  на  молодих  листках.

Також,  перед  початком  ідентифікації  ознак  дефіциту  елемен¬
тів  живлення  необхідно  визначити  величину  pH  ґрунту,  та,
бажано,  знати  зміни  величини  pH  ґрунту  у  сівозміні.  Відомо
(див.  граф.  1),  що  від  рівня  pH  ґрунту  залежить  ефективність
використання  елементів  живлення  рослинами  пшениці.
 Високий
 Низький
 7,0
pH  ґрунту
 Графік  №1.  Вплив  рівня  pH  ґрунту  на  доступність  елементів
живлення  для  рослин  озимої  пшениці  (CYMMIT,  2001)

Симптоми  дефіциту  елементів
 живлення  у  рослинах  пшениці
 Дефіцит  азоту  (N)
 76
 Джерело  фото:  CIMMYT

76
 Дефіцит  азоту  (N)
 Пшениця  є  вираженим  азотофілом,  тому  дефіцит  азоту  є  ши¬
роко  поширеним  у  виробництві.  За  результатами  багаторічних
досліджень  на  Ротамстедській  дослідній  станції  (Великобрита¬
нія)  врожай  озимої  пшениці  становив  лише  2  т/га  при  внесенні
N  О  Р20580  К20  108.
 Симптоми
 Листя  пшениці  за  дефіциту  азоту  бліді  через  інгібування  синте¬
зу  хлорофілу.  Специфічні  симптоми  дефіциту  азоту,  як  фосфо¬
ру  і  калію,  візуально  спостерігаються  на  старих  листках.  Молоді
листки  при  цьому  залишаються  відносно  зеленими.  На  старих
листках  від  кінчика  починається  хлороз  або,  рідше,  пожовтіння,
поступово  втрачає  зелений  колір  і  вся  площа  листка.  Хлороз
розповсюджується  на  інші  листки.  Старі  листки  набувають  при
цьому  від  жовтуватого  до  майже  білого  забарвлення.
 Посів  пшениці  за  дефіциту  азоту  стрімко  втрачає  зелений  колір,
набуває  жовтуватих  відтінків,  з  часом  Сіріє.
 Величина  SPAD-індексу  озимої  пшениці  сорту  Смуглянка  при
визначенні  хлорофіломірами  Conica-Minolta  SPAD-502  або
N-тестером  становить  у  нормі  у  фазу  осіннього  кущіння  45-
55  одиниць,  сорту  Подолянка  —  40-50  одиниць.  У  фазу  цвітіння
Смуглянка  56-65  одиниць,  Подолянка  —  49-60  одиниць.  При
визначенні  вмісту  хлорофілу  хлорофіломіром  ССМ-200  компанії
Opti-Sciences  у  нормі  в  фазу  осіннього  кущіння  цей  показник
сорту  Смуглянка  складає  42-52  одиниці,  сорту  Подолянка  —
38-48  одиниць.  У  фазу  цвітіння  сорту  Смуглянка  —  52-62  оди¬
ниці,  Подолянка  —  46-57  одиниць.  Нижчі  показники  свідчать
про  прояв  дефіциту  азоту  відповідного  рівня.
 За  дефіциту  азоту  терміни  перебігу  вегетації  рослин
скорочуються.
 Місця,  де  зустрічається
 Практично  всі  ґрунти  України  є  дефіцитними  за  вмістом  до¬
ступного  для  рослин  азоту  за  умов  отримання  оптимальних  та
високих  врожаїв  —  4-12  т/га.
 Добрива
 Доцільним  є  внесення  азоту  восени  перед  посівом  у  дозах  не
вище  N30,  переважно  в  амонійній  формі.  Перспективним  є  ви¬
користання  перед  посівом  рідких  добрив  в  амонійній  формі
(безводний  аміак  та  аміачна  вода).
 По  мерзлоталому  ґрунту  внесення  КАСів,  вапняково-аміачної
селітри,  аміачної  селітри.
 У  підживлення  внесення  карбаміду,  розчини  КАСів,  кальциніту
(нітрату  кальцію),  нітрату  магнію  та  добрив,  що  містять  амі¬
нокислоти  (Мегафол,  екстракти  морських  водоростей  тощо),
рідких  комплексних  добрив.
 За  внесення  азоту  N-дефіцитні  рослини  можуть  досягти  цвітін¬
ня  та  сформувати  врожай.

Дефіцит  фосфору  (Р)
 77
 Джерело  фото:  CIMMYT

77
 Дефіцит  фосфору  (Р)
 Виробники  зернових  культур  вносять  переважно  азотні  до¬
брива  під  пшеницю,  тому  прояви  дефіциту  фосфору  в  Україні
є  широко  розповсюдженими.  Доступність  фосфору  для  рослин
пшениці  є  дуже  важливою  від  самого  початку  вегетації.
 Симптоми
 На  ранніх  стадіях  вегетативного  розвитку  найбільш  помітною
особливістю  дефіциту  фосфору  (Р)  рослин  пшениці  є  їх  упо¬
вільнений  ріст  і  розвиток.  Колір  всього  листя  Р-дефіцитних
рослин  стає  темним,  мутно-зеленим,  із  невеликими  плямами
на  найбільш  старіших  листках,  вони  стають  гнучкішими.  Молоді
листки  покривають  старі,  тоншають  і  можуть  залишатися  не-
розгорнутими  протягом  деякого  часу.
 Фізіологічною  особливістю  метаболізму  фосфору  в  рослинах
пшениці  є  накопичення  елементу  спочатку  в  молодих  листках.
З  формуванням  наступних  листків  фосфор  зі  старого  листка  тран¬
спортується  до  нового.  Тому,  специфічними  ознаками  дефіциту
фосфору  є  ушкодження  старих  листків.  Хлороз  починається  на  кін¬
чику  старого  листка  і  рухається  вздовж  до  основи  листка  по  його
центральній  частині.  Основа  листка  залишається  темно-зеленою.
На  відміну  від  дефіциту  азоту,  некроз  хлоротичних  ділянок
листків  відбувається  швидко.  Кінчики  та  краї  листка  набувають
жовтуватого,  брудного  червоного  та  фіолетового  забарвлення.
На  наступному  старому  листку  при  цьому  проявляються  пер¬
винні  симптоми  дефіциту  фосфору.
 Слід  звернути  увагу  на  дефіцит  фосфору  в  осінній  період,  що
може  зумовити  інгібування  процесів  кущіння  і  перезимівлі  та
у  генеративну  фазу  розвитку  рослин  пшениці  зі  суттєвими
втратами  врожаю  і  зниженням  його  якості.  За  дефіциту  фос¬
фору  терміни  перебігу  вегетації  рослин  скорочуються.
 Місця,  де  зустрічається
 Практично  всі  ґрунти  України  є  дефіцитними  за  вмістом  до¬
ступного  для  рослин  фосфору  за  умов  отримання  високих
врожаїв  -  7-12  т/га.
 Внесення  вапна  та  добрив  з  кальцієм  і  магнієм  знижує  ефек¬
тивність  використання  фосфору  з  добрив  і  ґрунту.
 Добрива
 Обробка  насіння  пшениці  добривами  з  ортофосфатом  (0,2—
1,0  кг/т)  та  використання  комплексних  і  монофосфорних  добрив
в  основне  внесення  й  позакоренево  (водорозчинні  фосфорні
добрива  —  монокалійфосфат  та  комплексні  добрива  на  його
основі,  рідкі  комплексні  добрива  тощо)  є  ефективним  шляхом
забезпечення  рослин  фосфором  протягом  вегетації.
 У  виробництві  також  зустрічаються  ознаки  дефіциту  фосфору
і  на  високих  фонах  живлення  елементом,  особливо  у  ранньо¬
весняний  та  інші  періоди  вегетації.  При  цьому,  умовами  для
прояву  дефіциту  є  інгібування  надходження  елементу  (низькі
температури,  посуха,  кореневі  гнилі  тощо)  та  добре  розвинутий
листковий  апарат  й  високі  рівні  інсоляції.

Дефіцит  калію  (К)
 78
 Джерело  фото:  CIMMYT

78
 Дефіцит  калію  (К)
 Концентрація  калію  біля  100  мМ  у  цитоплазмі  клітини  є  важли¬
вим  чинником,  що  визначає  функціональний  стан  клітин  рослин
пшениці.  Тому,  нестача  калію  для  посівів  пшениці  різко  знижує
їх  стійкість  до  стресових  умов  вирощування,  і,  навіть,  до  дії
агрохімікатів.
 Симптоми
 Специфічні  ознаки  дефіциту  калію  завжди  проявляються  на
старих  листках  рослин  пшениці,  хоча  інгібування  росту  може
спостерігатися  задовго  до  візуальних  проявів  дефіциту  елемен¬
ту  на  листках.  За  вираженого  дефіциту  калію  на  старих  листках
починають  розвиватися  темні,  далі  —  некротичні,  плями  (цяточ¬
ки)  по  всій  довжині  листка,  що  швидко  досягають  апікального
кінчика  листка  до  його  країв.
 Місця,  де  зустрічається
 Дефіцит  калію  спостерігається  на  полях  з  високим  рівнем
внесення  азотних  та  фосфорних  добрив  та  на  легких  ґрунтах.
За  розвитку  дефіциту  калію  рослини  починають  швидко  вси¬
хати,  при  цьому  в  господарствах  зернового  напрямку  широко
розповсюджене  ушкодження  посівів  за  дефіциту  калію  в  умо¬
вах  посухи.
 Суттєві  втрати  калію  спостерігаються  за  вилученням  соломи
з  полів  та  її  спалення.
 Добрива
 Рослини  пшениці  добре  реагують  на  основне  внесення  калію
як  у  формі  сульфату,  так  і  хлориду.  На  легких  ґрунтах  доціль¬
не  і  весняне  внесення  калію.  Ефективними  добривами  також
є  каліймагнезія,  сильвініт,  каїніт,  карналіт,  калушіт,  комплексні
добрива,  що  містять  калій.
 Доцільним  є  позакореневе  внесення  водорозчинних  форм  суль¬
фату  калію  восени  та  у  фази  від  кущіння  до  виходу  в  трубку.

79
 Дефіцит  сірки  (S)
 Сірка,  поряд  з  азотом  та  фосфором,  є  важливим  елементом
для  формування  якісного  зерна  пшениці.  Вона  входить  до
складу  ряду  амінокислот  і  є  важливим  компонентом  редокс-
гомеостазу  рослин  пшениці,  який  визначає  реакцію  рослин  на
зміни  у  середовищі  вирощування.
 Симптоми
 Дефіцит  сірки  призводить  до  інгібування  синтезу  хлорофілу,
тому  симптоми  дефіциту  сірки  подібні  до  проявів  дефіциту
азоту.  Тим  не  менше,  дефіцит  S  відрізняється  від  дефіци¬
ту  N.  На  відміну  від  дефіциту  азоту,  нестача  сірки  зумовлює
ушкодження  молодих  листків.  При  сірчаному  голодуванні  вони
не  опадають,  хоч  і  мають  бліде  забарвлення,  при  цьому  вся
рослина  блідне  з  більшим  ступенем  хлорозу  молодих  листків.
Характер  хлорозу  в  нових  листках  може  мати  градації  у  кольорі
від  кінчика  до  основи,  але  вони  швидко  втрачають  колір,  і  від
світло-жовтих  стають  хлоротичними.
 При  розвитку  нестачі  сірки  з  віком  прояви  дефіциту  в  рослині
можуть  з’явитися  і  на  старих  листках.
 Місця,  де  зустрічається
 Сульфати  легко  мігрують  по  профілю  ґрунту,  тому  дефіцит
сірки  спостерігається  на  легких  ґрунтах,  а  також  у  період  по¬
тужних  опадів  і  високого  промивного  режиму  ґрунту.
 Прояви  дефіциту  сірки  характерні  для  малогумусних  легких
водопроникливих  ґрунтів  або  місцевостей  (періодів)  з  великою
кількістю  опадів.
 Поля  у  віддаленій  від  промислових  центрів  місцевості  (не  над¬
ходить  S02).
 Для  сівозмін  з  вирощування  товарних  культур  з  високим  рівнем
урожайності  без  внесення  органічних  добрив.
 Для  сівозмін,  яка  має  культури  з  підвищеним  рівнем  спожи¬
вання  сірки  (ріпак  тощо).
 Розвитку  дефіциту  сірки  сприяє  внесення  високих  доз  азот¬
них  добрив  та  фосфорних  добрив  на  основі  моно-  та  диамоній
фосфату  (амофосу).
 Внесення  добрив
 Слід  звернути  увагу  на  важливість  використання  сірки  восени
в  основне  внесення  (комплексні  добрива  із  вмістом  сірки  —  діа-
мофоски,  нітроамофоски  тощо)  та  позакоренево  (S5,  що  сприяє
підвищенню  стійкості  до  хвороб  й  перезимівлі  рослин)  та  навес¬
ні  (S5-45)  врозкид  та  позакоренево.  Висока  потреба  в  елементі
на  стадіях  кущіння,  виходу  в  трубку  та  у  генеративну  фазу.
Живлення  посівів  пшениці  сіркою  доцільно  проводити  у  формах
сульфату  амонію  (врозкид),  та  шляхом  обприскування  посівів
магнієм  сірчанокислим,  водорозчинними  комплексними  добри¬
вами  зі  вмістом  сірки  тощо,  препаратами  водорозчинної  сірки.
Доцільним  є  внесення  суперфосфатів,  які  містять  5-20%  сірки.

Дефіцит  кальцію  (Са)
 Джерело  фото:  CIMMYT

80
 Дефіцит  кальцію  (Са)
 Кальцій  є  одним  з  формоутворюючих  металів  і  відіграє  важливу
роль  у  забезпеченні  росту  меристематичних  тканин.  Він  не¬
рухомий  у  флоемі  рослин.
 Симптоми
 Ознаки  дефіциту  Са  завжди  з’являються  в  нових  тканинах  —
листках  та  коренях.  Насамперед,  симптоми  проявляються  на
молодих  корінцях.  Як  і  за  дефіциту  бору,  корінці  коротшають
з  наступним  поширенням  інгібування  росту  кореневих  волосків.
Листки  пшениці,  насамперед,  старі,  зберігають  свій  темно-зе¬
лений  колір.  Хлорозу  за  дефіциту  кальцію  не  спостерігається.
Термінальний  пагін  не  розкривається,  відбувається  наступний
некроз  у  центрі  та  загибель,  спочатку  молодих  листків.
 При  внесенні  високих  доз  вапна  перед  посівом  озимої  пшениці
на  сортах  високоінтенсивного  типу  (Смуглянка  тощо)  на  па¬
ростках  утворюються  світло-жовтуваті  перетини,  які  з  часом
зникають.
 Місця,  де  зустрічається
 Дефіцит  кальцію  у  центральній  зоні  виробництва  озимої  пше¬
ниці  (Київська,  Полтавська,  Вінницька,  Черкаська,  Хмельницька
області)  спостерігається  рідко.
 Прояву  нестачі  елементу  в  рослинах  пшениці  сприяють  високі
рівні  накопичення  магнію,  кальцію  та  бору  шкодочинними  на
посівах  культури  видами  бур’янів  —  Galium  арагіпе  L,  Matricaria
perforata  Merat.,  Centaurea  cyanus  L,  Cirsium  an/ense  L
Прояву  дефіциту  кальцію  сприяє  дефіцит  бору.
 Внесення  добрив
 Внесення  вапна  та  вапнякових  матеріалів,  суперфосфату,  фос¬
форитного  борошна,  борофоски  забезпечує  рослини  кальцієм.
Зернові  культури  добре  реагують  на  позакореневе  внесення
водорозчинного  кальциніту  (нітрату  кальцію).

Дефіцит  магнію  (Mg)
 Джерело  фото:  CIMMYT

81
 Дефіцит  магнію  (Mg)
 Симптоми
 Симптоми  дефіциту  магнію  подібні  до  проявів  дефіциту  калію
(К)  і  заліза  (Fe).  Відмінностями  є  різниця  у  місці  розташування
первинних  ознак  прояву  дефіциту  елементу.  На  відміну  від  ка¬
лійного  дефіциту,  розвиток  симптомів  нестачі  елементу  у  Мд-
дефіцитних  рослин  пшениці  починається  з  молодих  листків.
Молоді  листки  бліді,  на  відміну  від  старих,  що  нагадує  ознаки
прояву  дефіциту  заліза.  Нові  листки  з  проявами  дефіциту  маг¬
нію  у  подальшому  набувають  хлоротичності  і  залишаються  у  не-
розгорнутому  стані.  Через  деякий  час  з’являється  плямистість
переважно  жовтого  кольору,  рідше  з  червонуватим  відтінком
вздовж  країв  листків,  з  наступними  некрозами.  В  цілому  —  це
нагадує  дію  посухи,  хоча  розташування  листків  залишається
вертикальним.  Таким  чином,  головною  рисою  для  початкової
ідентифікаціє  є  колір  листків:  старі  —  зелені,  молоді  —  блі¬
ді.  На  відміну  від  дефіциту  заліза  листки  складені  і  тонкі,  без
міжжилкового  хлорозу,  але  з  плямами  жовтого  кольору  різних
віддінків  до  червонуватого.
 На  виробничих  посівах  симптоми  дефіциту  магнію  виглядають
як  плямисті  пожовтіння  з  відставанням  рослин  у  рості.  Коре¬
нева  система  при  цьому  слабко  розвинена.  Величина  SPAD-
індексу  за  дефіциту  магнію  при  визначенні  хлорофіломірами
Conica-Minolta  SPAD-502  або  N-тестером  не  перевищує  35-
45  одиниць.  При  визначенні  вмісту  хлорофілу  хлорофіломіром
ССМ-200  компанії  Opti-Sciences  не  перевищує  30-40  одиниць.
 Місця,  де  зустрічається
 Дефіцит  магнію  рослин  пшениці  у  виробництві  є  відносно  рід¬
кісним  явищем  і  спостерігається  на  кислих  легких  піщаних
ґрунтах,  або  на  легких  піщаних  ґрунтах  у  період  потужних
опадів  і,  відповідно,  з  активним  промивним  режимом  ґрунту.
Прояву  нестачі  елементу  в  рослинах  пшениці  сприяють  високі
рівні  накопичення  магнію,  кальцію  та  бору  шкодочинними  на
посівах  культури  видами  бур’янів  —  Galium  aparine  L,  Matricaria
perforata  Merat.,  Centaurea  cyanus  L,  Cirsium  an/ense  L
 Добрива
 Використання  вапняково-аміачної  селітри,  калі  магу,  калімаг¬
незії,  доломіту  восени  та  по  мерзлоталому  ґрунту;  попілу  та  ор¬
ганічних  добрив  в  основне  внесення;  магнію  нітрату  та  магнію
сірчанокислого  позакоренево  (восени  та  навесні  одночасно  із
внесенням  фунгіцидів  й  інсектицидів)  є  ефективними  шляхами
запобігання  прояву  дефіциту  елементу.

82
 Дефіцит  міді  (Си)
 Джерело  фото:  CIMMYT

82
 Дефіцит  міді  (Си)
 Мідь  є  важливою  складовою  численних  компонентів  редокс-
систем  рослин.  Елемент  також  відіграє  важливу  роль  у  вугле¬
водному  і  білковому  обміні,  а  також  у  синтезі  хлорофілу.  Прояви
дефіциту  міді  можуть  сильно  варіюватися.
 Зернові  колосові  культури  є  рослинами-індикаторами  на  не¬
стачу  міді.
 Симптоми
 Листя  на  кінчиках  блідне  і  скручується,  рослини  посилено  кущать¬
ся,  але  дають  мало  колосків,  стебло  поступово  повністю  засихає.
Висихання  від  верхньої  частини  до  середини  листка  є  першим
характерним  симптомом  дефіциту  (Си),  який  з’являється  на  мо¬
лодих  листках.  Площа  висихання  швидко  поширюється  і  викликає
загибель  листка  до  його  розгортання.  Основа  листка  може  зали¬
шатися  зеленою.
 На  відміну  від  проявів  дефіциту  кальцію,  який  спостерігається
виключно  на  молодих  листках,  дефіцит  міді  може  спостерігатися
одночасно  і  на  більш  старих  листках.
 Залежно  від  ступеня  дефіциту  колос  частково  або  повністю  не  ви¬
повнений,  зерно  щупле,  врожай  внаслідок  цього  низький.
 Перші  візуальні  симптоми  дефіциту  міді  помітні  у  посіві  як  загальне
в’янення  у  фазі  початку  кущіння.  Це  особливо  помітно  за  достат¬
ньої  вологості  ґрунту.  Рослини  можуть  бути  більш  блідими,  але  це
можна  встановити  візуально  лише  в  умовах  порівняльних  дослідів.
Прояву  дефіциту  елементу  у  рослин  пшениці  сприяє  застосування
гербіцидів-інгібіторів  ацетолаксатсинтази  (від  хлорсульфурону  до
ряду  сучасних  препаратів).
 Місця,  де  зустрічається
 Симптоми  дефіциту  міді  проявляються  найчастіше  на
торф’янистих  та  на  кислих  піщаних  ґрунтах  і  виявляються  перш
за  все  у  злакових  культур.  Нестача  елементу  посилюється  при
високому  вмісті  важких  металів  у  ґрунтовому  розчині  через  ан¬
тагонізм  іонів.
 Кількість  рухомої  міді  в  дерново-підзолистих  ґрунтах  становить
 0,05-5  мг/кг  ґрунту,  в  чорноземах  4,5-10,  каштанових  ґрунтах  —
8-14,  сіроземних  ґрунтах  2,5-10  мг  на  1  кг  ґрунту.  Бідні  на  мідь
торф’янисті  ґрунти,  особливо  низинні  торфовища  та  болотні
ґрунти  (0,1-5  мг/кг),  причому  в  них  мідь  міститься  в  малодос¬
тупних  для  рослин  металоорганічних  сполуках.  З  підвищенням
pH  ґрунту  доступність  міді  зменшується,  тому  на  нейтральних
і  слабколужних  ґрунтах  рослини  відчувають  нестачу  міді.  Зернові
при  врожайності  2  т/га  виносять  до  50  г  міді  з  гектара,  а  при
врожайності  8-10  т/га  —  більше  500  г  з  гектара  тому  дефіцит
міді  у  рослин  пшениці  без  додаткового  внесення  мідних  добрив
можливий  і  в  центральній  зоні  вирощування  пшениці  (Київська,
Полтавська,  Черкаська,  Вінницька,  Хмельницька  області).
 Добрива
 Водорозчинні  форми  гідроксиду  міді  у  дозах  100  г/га  восени
та  100-300  г/га  протягом  весняного  періоду  у  2-3  внесення
є  ефективним  засобом  запобігання  прояву  дефіциту  міді.  До¬
цільним  є  також  внесення  сульфату  міді,  комплексних  добрив
та  моно  добрив  з  міддю.

83
 Джерело  фото:  CIMMYT

83
 Дефіцит  марганцю  (Мп)
 Симптоми
 Хлоропласти  у  рослин  пшениці  є  високочутливими  до  нестачі
марганцю,  що  призводить  до  блідого  кольору  у  рослин,  певним
чином  подібного  до  нестачі  магнію  та  заліза.  Нестача  марганцю
викликає  хлороз  листя.  При  сильному  дефіциті  листки  повністю
знебарвлюються,  зеленими  залишаються  лише  прожилки.  Хло-
ротичні  ділянки  стають  тьмяними,  буро-сірими  та  відмирають.
У  пшениці  перші  симптоми  виникають  на  молодих  листках,  які
стають  блідими  та  плямистими,  на  відміну  від  старих  листків.
Легкі  сірі  плями  та  повздовжна  плямистість  виникають  на  що¬
йно  розгорнутих  молодих  листках.  Характерною  особливістю
прояву  дефіциту  марганцю  є  те,  що  плями  розташовані  між
жилками  листка  нерегулярним  чином,  на  відміну  від  проявів
дефіциту  заліза.  З  часом  уражені  листки  втрачають  хлорофіл
та  всихають.  У  цій  фазі  уражені  вже  і  листки  середнього  ярусу.
У  виробництві  виражений  дефіцит  марганцю  викликає  в’янення
посівів.
 Місця,  де  зустрічається
 Дефіцит  марганцю  спостерігається  на  чорноземних  і  дерно¬
во-карбонатних  ґрунтах  з  нейтральною  або  лужною  реакцією
(чорноземи  Півдня  України).  Більшість  ґрунтів  містить  достатню
кількість  засвоюваного  марганцю,  проте  його  нестача  може
спостерігатися  на  легких  (піщаних)  ґрунтах,  де  він  вимивається
з  верхніх  шарів  ґрунту,  супіщаних  ґрунтових  відмінах  та  карбо¬
натних  торфовищах.  Нестача  марганцю  може  проявлятися  на
високогумусних  і  на  підзолистих  ґрунтах  після  їх  вапнування.
Надходження  елементу  в  рослини  знижується  за  низької  тем¬
ператури  та  високої  вологості  ґрунту,  що  найчастіше  спосте¬
рігається  ранньою  весною,  від  чого  значною  мірою  страждає
озима  пшениця.
 Дефіцит  марганцю,  як  і  заліза,  може  проявлятися  на  лужних
ґрунтах  або  за  умови  внесення  високих  доз  вапна.  Дефіцит
марганцю  частіше  проявляється  на  ущільнених  ґрунтах,  напри¬
клад  на  технологічних  коліях.
 Добрива
 Доцільним  є  використання  сірчанокислого  марганцю,  комп¬
лексних  та  моно  добрив  із  вмістом  марганцю,  марганізований
гранульований  суперфосфат  з  вмістом  марганцю  і  відходи
марганцево-рудної  промисловості  —  марганцеві  шлами.  Вно¬
сять  восени  та  навесні  у  фази  від  кущіння  до  виходу  в  трубку.

Дефіцит  цинку  (Zn)
 84
 Джерело  фото:  CIMMYT

84
 Дефіцит  цинку  (Zn)
 Нестача  цинку  призводить  до  порушення  обміну  речовин  у  рос¬
лин,  зокрема  відбувається  розпад  білків  під  дією  ферменту
рибонуклеази,  діяльність  якої  пригнічується  при  достатньому
вмісті  цього  мікроелемента.  Цинковий  дефіцит  порушує  також
вуглеводневий  обмін,  затримує  утворення  сахарози  та  крох¬
малю.  При  нестачі  цинку  в  рослинах  знижується  накопичення
цукрів,  збільшується  кількість  органічних  кислот,  порушується
синтез  білка;  при  цьому,  зростає  вміст  небілкових  сполук  азо¬
ту  -  амідів  та  амінокислот.
 Симптоми
 За  дефіциту  цинку  рослини  пшениці  набувають  сіро-зеленого
кольору.  Листки  середнього  ярусу  при  цьому  мають  некрози
в  центральній  частині,  на  більш  пізніх  стадіях  росту  відбува¬
ється  руйнація  центральної  частини  листків.
 Перші  симптоми  дефіциту  цинку  у  рослин  пшениці  з’являються
на  листках  середнього  віку.  Слід  відмітити,  що  існує  сортова
специфічність  реакції  рослин  пшениці  на  дефіцит  цинку.  В  за¬
лежності  від  сортів  можливі  прояви  дефіциту  елементу  на
старих  та  середніх  за  віком  листках.  Колір  листків  змінюється
від  зеленого  до  брудно  сіро-зеленого,  і,  як  правило,  в  централь¬
них  частинах  листків.  Листки  мають  вигляд  уражених  посухою.
Маленькі  некротичні  плями  швидко  поширюються  у  розмірах
до  меж  листків.
 За  сильного  дефіциту  цинку  листки  мають  маслянистий  ви¬
гляд,  некротичні  плями  стають  більшими,  вони  оточені  жовто-
зеленими  та  жовтими  зонами.  Симптоми  дефіциту  елементу
проявляються  навіть  на  молодих  листках.
 Чутливість  зернових  колосових  культур  за  даними  CYMMIT
(2001)  змінюється  в  такій  послідовності:
 1. 	жито  (нечутливе);
 2. 	тритікале  (переважно  нечутливе);
 3. 	м’яка  пшениця  (чутливість  сильно  варіює);
 4. 	ячмінь  (чутливість  сильно  варіює);
 5. 	овес  (чутливий);
 6. 	тверда  пшениці  (чутлива).
 Овес  та  тверда  пшениця  можуть  бути  використані  в  якості  ін¬
дикаторів  дефіциту  цинку  в  ґрунтах.
 Місця,  де  зустрічається
 Традиційно  бідні  на  цинк  карбонатні  ґрунти  з  нейтральною
та  слабколужною  реакцією.
 Добрива
 Доцільним  є  внесення  цинку  сірчанокислого,  комплексних
та  моно  добрив  з  цинком,  цинк-суперфосфат  восени  та  на¬
весні  у  фази  від  кущіння  до  виходу  в  трубку.

Дефіцит  молібдену  (Мо)
 85
 Джерело  фото:  CIMMYT

85
 Дефіцит  молібдену  (Мо)
 Симптоми
 За  нестачі  молібдену  вся  рослина  набуває  блідо-зеленого  ко¬
льору.  На  листках  середнього  ярусу  з’являються  подовжені
хлоротичні  полоси  з  наступними  некрозами  точок  росту  та
листових  пластинок.
 Симптоми  дефіциту  молібдену  залежать  від  рівня  забезпече¬
ності  посівів  азотом.  За  внесення  помірних  доз  азоту  прояви
дефіциту  молібдену  можна  побачити  візуально  лише  у  по¬
рівняльних  дослідах.  За  умов  забезпечення  високими  дозами
азоту  спостерігаються  більш  бліді  листки,  у  порівнянні  з  посі¬
вом,  де  внесено  молібден.  На  старих  листках,  які  стають  більш
зеленими,  можливі  некрози  кінчиків.
 Дефіцит  молібдену  може  знижувати  ефективність  асиміляції
нітратів,  що  приводить  до  відповідного  зниження  врожаю.
Зниження  врожаю  за  дефіциту  молібдену  може  супроводжува¬
тись  білоколосицею  та  невиповненістю  колосу.
 Місця,  де  зустрічається
 Дефіцит  молібдену  частіше  спостерігається  на  кислих  дерно¬
во-підзолистих,  сірих  лісових  ґрунтах  і  вилужених  чорноземах
У  кислих  ґрунтах  молібден  знаходиться  у  формі,  недоступній
для  засвоєння  рослинами,  і  вапнування  таких  ґрунтів  збільшує
рухливість  молібдену  і  його  доступність  для  рослин.  За  висо¬
ких  рівнів  врожайності  8-12  т/га  можливі  прояви  дефіциту
елементу  у  центральній  зоні  вирощування  пшениці  (Київська,
Полтавська,  Черкаська,  Вінницька,  Хмельницька  області).
 Добрива
 Доцільним  є  внесення  амонію  або  натрію  молібденовокисло-
го,  комплексних  і  монодобрив  з  молібденом  (Молібіон  тощо),
суперфосфату  простого  та  подвійного  з  вмістом  елементу,
а  також  відходів  електролампової  промисловості.

Дефіцит  заліза  (Fe)
 Джерело  фото:  CIMMYT

86
 Дефіцит  заліза  (Fe)
 Симптоми
 Характерною  ознакою  дефіциту  елементу  є  те,  що  старі  листки
є  зеленими,  а  нові  листки  блідими.  На  молодих  листках  про¬
являється  міжжилковий  хлороз,  який  поширюється  по  площі
листка.
 Нестача  заліза  для  рослин  пшениці  може  призводити  до  інгі¬
бування  синтезу  хлорофілу,  тому  початкові  симптоми  дефіци¬
ту  елементів  можуть  бути  схожими.  Наступний  міжжилковий
хлороз  з  чергуванням  зелених  та  білих  (слабко-жовтих)  плям
є  більш  характерим  для  проявів  дефіциту  заліза,  ніж  для  про¬
явів  нестачі  магнію  чи  марганцю.
 На  відміну  від  дефіциту  марганцю,  де  рослини  поникають,  за
нестачі  заліза  рослини  залишаються  еректильними.
 Місця,  де  зустрічається
 У  виробництві  дефіцит  заліза  спостерігається,  насамперед,  на
лужних  карбонатних  ґрунтах  Півдня  України,  або  після  внесення
значної  кількості  вапна,  особливо  у  рік  вирощування  пшениці.
При  цьому,  рослини  на  площі  технологічних  колій  можуть  за¬
лишатися  нормальними.
 Добрива
 Доцільним  є  позакореневе  внесення  заліза  у  хелатованій  фор¬
мі,  сульфату  заліза,  комплексних  та  моно  добрив,  що  містять
залізо.

87
 Дефіцит  бору  (В)
 Джерело  фото:  CIMMYT

87
 Дефіцит  бору  (В)
 Симптоми
 Через  практично  повну  відсутність  мобільності  бору  в  рослинах
та  пасивний  характер  надходження  боратів  у  тканини  рослин
прояв  ознак  дефіциту  елементу  варіює  в  залежності  від  ґрун¬
тово-кліматичних  умов  та  фази  розвитку  рослин  пшениці.  Де¬
фіцит  бору  проявляється  на  молодих  листках.  До  перших  ознак
дефіциту  можна  віднести  розтріскування  листової  пластинки,
ближче  до  середньої  жилки.  На  ряді  сортів  листки  втрачають
хлорофіл  вузькими  смугами  вздовж  листка.  Старі  листки  за¬
лишаються  зеленими.
 Важливою  є  роль  бору  в  процесах  запліднення  й  перебігу  ге¬
неративної  фази  пшениці,  тому  дефіцит  елементу  в  цю  фазу
зумовлює  суттєві  втрати  врожаю  —  при  цьому  знижується  вага
1000  зерен,  зерно  набуває  зморшкуватого  вигляду.
 Місця,  де  зустрічається
 Прояви  дефіциту  бору  зустрічаються  на  дерново-оглеєних  та
заболочених  ґрунтах,  а  також  на  вапнованих  дерново-підзо¬
листих  і  насичених  основами  ґрунтах,  піщаних  та  супіщаних
ґрунтах.
 Прояву  нестачі  елементу  в  рослинах  пшениці  сприяють  високі
рівні  накопичення  магнію,  кальцію  та  бору  шкодочинними  на
посівах  культури  видами  бур’янів  —  Galium  aparine  L.,  Matricaria
perforata  Merat.,  Centaurea  cyanus  L.,  Cirsium  an/ense  L
 Добрива
 Доцільним  є  позакореневе  внесення  борної  кислоти,  тетрабо-
ратів  (бура  тощо),  комплексних  та  моно  добрив,  що  містять
бор,  поліборатів  восени  (10-50  г/га)  та  у  фази  від  кущіння  до
прапорцевого  листка.

88
 Дефіцит  хлору  (СІ)
 Симптоми
 Дефіцит  хлору  досить  рідко  проявляється  в  осінній  період  веге¬
тації  озимої  пшениці.  Можливе  в’янення  паростків  за  дефіциту
елементу.
 Уражуються,  насамперед,  старі  листки,  з  часом  плями  з’явля¬
ються  і  на  молодих  листках.  Частина  листків  скручується.
Величина,  колір  плям  та  їх  розташування  часто  подібні  до  по¬
чаткових  симптомів  ураження  листків  септоріозом.
 Місця,  де  зустрічається
 Дефіцит  хлору  в  ґрунтах  спостерігається  у  сівозмінах  з  висо¬
кою  часткою  високоврожайних  культур,  а  також  за  відсутності
внесення  калію  хлориду.
 Реакція  рослин  озимої  пшениці  на  хлор  має  чітко  виражену
сортову  специфічність.
 Добрива
 Доцільним  є  основне  внесення  калійних  добрив  у  формі  калію
хлориду  та  комплексних  добрив,  що  містять  хлорид  калію.  Біль¬
ше  половини  усіх  сортів  пшениці  та  ячмінь  добре  реагують  на
внесення  калійних  добрив  у  формі  хлориду.

Токсичність  алюмінію  (АІ)
 89
 Джерело  фото:  CIMMYT

89
 Токсичність  алюмінію  (АІ)
 Симптоми
 Перші  симптоми  токсичності  алюмінію  на  рослини  пшениці
проявляються  зниженням  розвитку  кореневої  системи.  Час¬
то  корінці  мають  коричневий  колір.  Листки  при  цьому  дрібні,
а  міжвузля  вкорочені  та  потовщені.  Першою  ознакою  прояву
токсичності  алюмінію  є  пожовтіння  по  краю  старіших  листків,
з  подальшим  хлорозом  листків  та  їх  загибеллю.  Старі  листки
висихають.
 Враховуючи  вище  сказане,  можна  зробити  висновок,  що  не¬
стача  майже  кожного  з  елементів  живлення  призводить  до
проявів  захворювань  рослин,  зокрема  хлорозу.  На  засолених
ґрунтах  застосування  мікроелементів  посилює  поглинання
рослинами  поживних  речовин  із  ґрунту  й  знижує  поглинання
хлору,  підвищує  накопичення  цукрів  та  аскорбінової  кислоти.
Таким  чином,  підвищується  продуктивність  фотосинтезу,  спо¬
стерігається  підвищення  вмісту  хлорофілу.  Крім  того,  необхідно
відмітити  і  фунгіцидні  властивості  мікроелементів,  пригнічення
грибкових  захворювань  за  обробки  насіння  та  при  внесенні  їх
по  вегетуючих  рослинах.
 Місця,  де  зустрічається
 Значні  площі  кислих  ґрунтів  мають  високі  концентрації  вільно¬
го  алюмінію.
 Примітка:  необхідно  відмітити,  що  існує  висока  варіабельність
у  чутливості  сортів  озимої  пшениці  до  дії  вільного  алюмінію
в  ґрунті.  Інгібування  розвитку  коренів  у  кислих  ґрунтах  подібне
до  пошкодження  кореневими  гнилями  та  нематодами.
 Добрива
 Токсичність  алюмінію  для  рослин  пшениці  пов’язана  з  низьким
рівнем  pH  ґрунту  і  може  бути  зменшена  при  вапнуванні.

Також,  перед  початком  ідентифікації  ознак  дефіциту  елемен¬
тів  живлення  необхідно  визначити  величину  pH  ґрунту,  та,
бажано,  знати  зміни  величини  pH  ґрунту  у  сівозміні.  Відомо
(див.  граф.  1),  що  від  рівня  pH  ґрунту  залежить  ефективність
використання  елементів  живлення  рослинами  пшениці.
 Високий
 Низький
 6,0 	7,0
 pH  ґрунту
 Графік  №1.  Вплив  рівня  pH  ґрунту  на  доступність  елементів
живлення  для  рослин  озимої  пшениці  (CYMMIT,  2001)

Стадії  розвитку  зернових  культур
(код  ВВСН)
 ВВСН  09
 Сходи:  колеоптиль  проходить  поверхню  ґрунту;  лист  досягає
кінчика  колеоптиля.

ВВСН  10
 Перший  лист  виходить  з  колеоптиля.
 ВВСН  12
 Стадія  2-го  листа:  2-й  лист  розгорнутий;
з’явилось  вістря  3-го  листа.

ВВСН  21
 Початок  кущення:  з’являється  перший  паросток  кущення.
 ВВСН  23
 З’являється  3-й  паросток  кущення.

ВВСН  зо
 Початок  виходу  в  трубку:  головний  паросток  і  паростки  кущен¬
ня  сильно  направлені  догори,  починають  тягнутись.  Відстань
колоса  від  вузла  кущення  першого  см.
 ВВСН  31
 Стадія  першого  вузла:  перший  вузол  видимий  на  поверхні
землі.  Відстань  від  вузла  кущення  1  см.

ВВСН  32
 Стадія  2-го  вузла:  видимий  2-й  вузол.
Відстань  від  2-го  вузла  1  см.
 ВВСН  37
 Поява  останнього  (прапорцевого)  лиота,  ще  скроєного.

ВВСН  39
 Стадія  лігули  (листового  язичка):  лігула  прапорцевого  листа
видима,  прапорцевий  лист  повністю  розвинений.
 ВВСН  47
 Листова  піхва  прапорцевого  листа  відчиняється.

ВВСН  51
 Початок  появи  суцвіття
(колосіння):  видима
верхня  частина  мітелки
або  колосу.
 Повна  поява  суцвіття:
колос  або  мітелка
повністю  помітні.

ВВСН  65
 Середина  цвітіння:
50%  зрілих  тичинок.
 ВВСН  73
 Рання  молочна  стиглість.

фдецис
 Люкс
 Контактний  інсектицид
 Дельтаметрин,  25  г/л
Препаративна  форма:  концентрат  емульсії
Реєстраційне  посвідчення:  А  01810,  А  03473,  А  02320
Упаковка:  5  л
 Особливості  формуляції
 Запатентована  концепція  «спритної  краплі»,  яка  за  рахунок  ін¬
новаційних  прилипачів  покращує  покриття  листкової  поверхні
і  проникнення  всередину  тіла  шкідників,  забезбечує  небачений
досі  ефект  порівняно  з  іншими  препаратами  піретроїдної  групи.
 Норма
 Культура
 Об’єкт
 витрати,
 л/га
 Соя
 Люцернова  та  бавовникова  совки
 0,25-0,3
 Пшениця
 озима
 Злакові  мухи,  п’явиці,  клоп  шкідлива
черепашка,  трипси,  хлібні  жуки,
злакові  попелиці
 0,2-0,4*
 Ячмінь
 П’явиці,  хлібні  блішки,  злакові  мухи
 0,25-0,4*
 Буряки  цукрові
 Шкідники  сходів,  лучний  метелик
 0,25-0,5
 Ріпак  ярий
та  озимий
 Хрестоцвіті  блішки,  ріпаковий  квіткоїд,
ріпаковий  білан,  капустяна  попелиця,
 0,3
 ріпаковий  клоп
 Яблуня,  груша
 Плодожерка,  листовійки,  попелиці,
довгоносики
 0,5-1,0
 Кукурудза
 Лучний  метелик,  стебловий  метелик,
попелиці
 0,4-0,7
 Соняшник
 Шипоноска,  лучний  та  стебловий
метелики,  попелиці
 0,3-0,5*
 Томати
 Попелиці,  совки
 0,25-0,5
 Капуста
 Совки,  міль,  білани,  блішки
 0,3
 Виноградники
 Листовійка
 0,4-0,6
 Горох
 Попелиці,  зернівка
 0,4-0,7
 Персик
 Східна  плодожерка
 0,5
 Огірок
 Росткова  муха,  баштанна  попелиця,
трипси
 0,2-0,3
 Цибуля
 Цибулева  муха,  цибулева  муха-дзюр-
чалка,  цибулевий  прихованохоботник
 0,3
 Морква
 Морквяналистоблішка,  попелиці
 0,3
 Рис
 Злакова  рисова  попелиця,  ячмінний
мінер,  рисовий  комарик
 0,25-0,3
 *  Реєстрація  очікується.

децис*
 проан
 Сучасний  контактно-шлунковий  інсектицид
широкого  спектра  дії,  який  застосовують
на  багатьох  сільськогосподарських  культурах
 Дельтаметрин,  250  г/кг
Препаративна  форма:  водорозчинні  гранули
Реєстраційне  посвідчення:  А  02036,  А  02882
Упаковка:  0,6  кг
 Децис®  Профі  —  удосконалена  формуляція  відомого  інсекти¬
циду  Децис®,  яка  має  підвищену  концентрацію  діючої  речовини
і  зручну  для  застосування  препаративну  форму  —  водорозчинні
гранули.  Завдяки  своїй  хімічній  структурі  та  наявності  єдино¬
го  ізомеру,  Децис®  є  ефективним  інсектицидом  для  боротьби
з  широким  спектром  шкідників  на  багатьох  культурах.
 Культура
 Об’єкт
 Норма  витрати
(кг/га)  /  робочий
розчин  (літрів  води)
 Пшениця
 озима
 Клоп  шкідлива  черепашка,
пшеничний  трипс,  п’явиці
 0,04  (150-200)
 0,04  (50)  Авіаційне
обприскування
 Буряки
 цукрові
 Звичайний  буряковий  довгоносик,
сірий  довгоносик,  бурякові  блішки,
совка  озима,  бурякова  мінуююча
міль
 0,05-0,1  (150-300)
 Яблуня
 Листовійки,  яблунева  плодожерка
 0,1  (800-1500)
 Груша
 Яблунева,  грушева  та  східна
плодожерки
 0,1  (800-1500)
 Ріпак
 Ріпаковий  квіткоїд,  ріпаковий
пильщик
 0,07  (150-200)
 0,035-0,04*
 (150-200)
 Горох
 Горохова  зернівка
 0,04-0,07  (150-200)
 Капуста
 Хрестоцвіті  блішки,  совки,
попелиці
 0,035  (300)
 Томати
 Совки,  попелиці,  цикадки
 0,05  (300)
 *  В  стадії  реєстрації  у  вказаних  нормах.

Витрати  робочої  рідини
 Плодові  —  800-1000  л/га;
 цукрові  буряки,  овочеві  культури,  зернові,  ріпак—  150-350  л/га.
Авіаційна  обробка  —  від  50  л/га.  Період  від  останньої  обробки
до  збирання  врожаю  —  20-30  днів.
 Добре  змішується  з  іншими  препаратами.  Не  рекомендується
змішування  з  лужними  препаратами.  Стійкий  до  змивання  до¬
щем  після  застосування.
 Механізм  дії
 Децис®  Профі  діє  контактно-кишковим  шляхом  і  знищує  шкідника,
впливаючи  на  його  нервову  систему.  Крім  того,  для  деяких  видів
шкідників  препарат  має  додатковий  відлякувальний  ефект.
Препарат  діє  дуже  швидко  —  від  декількох  секунд  до  декількох
хвилин.

кон
 Інновативний  інсектицид  контактно-системної  дії
 Імідаклоприд  —100  г/л,  бета-цифлутрин  —12,5  г/л
Препаративна  форма:  концентрат  суспензії
Реєстраційне  посвідчення:
 А  01843,  А  03228,  А  03322,  А  03662
 Упаковка:  5  л
 Коннект®  —  препарат,  який  містить  діючу  речовину  Імідакло¬
прид  з  хімічного  класу  хлорнікотинілів  з  системним  механізмом
дії  та  бета-цифлутрин  з  хімічного  класу  піретроїдів  з  контактно-
кишковим  механізмом  дії.
 Наявність  бета-цифлутрину  гарантує  міцний  «нокдаун-ефект».  Сис¬
темність  імідакпоприду  забезпечує  тривалий  період  захисної  дії.
Препарат  діє  як  під  час  безпосереднього  контакту  з  шкідника¬
ми  —  контактна  дія,  так  і  шляхом  поїдання  ними  оброблених
рослин  (включаючи  висмоктування  рослинного  соку  сисними
шкідниками)  —  кишкова  системна  дія.  Додатковий  стимулю¬
ючий  ефект  —  завдяки  наявності  в  препараті  імідакпоприду,
який  трансформується  в  рослині  в  природний  антидепресант  —
хлорнікотинілову  кислоту:  оброблені  рослини  отримують  певний
додатковий  антистресовий  захист  проти  посухи,  перезволожен-
ня  та  інших  несприятливих  умов.
 Норма
 Культура
 Об’єкт
 витрати,
 л/га
 Пшениця  озима,
 ячмінь  ярий
(наземним
 Клоп,  цикадка,  попелиці,  трипси,
п’явиці
 0,4-0,5
 і  авіаційним
 способами)
 Звичайний  і  сірий  бурякові
 Цукрові  буряки
 довгоносики,  бурякові  блішки,
щитоноски,  бурякова  попелиця
 0,5-0,6
 Соя
 Клопи  (щитники,  сліпняки)
Бульбочкові  довгоносики,горохова
 0,4-0,5
 Горох
 попелиця,  горохова  плодожерка,
горохова  зернівка
 0,4-0,5
 Ріпак
 Хрестоцвіті  блішки,  ріпаковий
пильщик,  ріпаковий  квіткоїд
 0,4-0,5
 Цибуля
 Трипси
 0,4-0,5
 Кукурудза*
 Сірий  довгоносик,  піщаний  мідляк,
злакова  попелиця
 0,4-0,5
 Сорго*
 Злакова  попелиця
 0,5-1,0
 *  Реєстрація  очікується.

npomeyc
 Системно-контактний  інсектицид
 Тіаклоприд,  100  г/л  +  дельтаметрин,  10  г/л
Препаративна  форма:  олійна  дисперсія
Реєстраційне  посвідчення:  А  02886,  А  01576
Упаковка:  5  л
 Протеус®—  це  новий  системно-контактний  комбінований  інсек¬
тицид,  який  містить  дві  діючі  речовини  з  різними  механізмами
дії.  Препарат  має  новітню  унікальну  препаративну  форму  —
олійну  дисперсію,  яка  характеризується  ідеальним  утриман¬
ням  препарату  на  листковій  поверхні,  стійкістю  до  змивання
дощем  і  активним  проникненням  всередину  листка.  Поєднання
двох  діючих  речовин  з  різним  механізмом  дії  та  препаратив¬
на  форма  —  олійна  дисперсія  —  дають  змогу  контролювати
широкий  спектр  шкідників,  забезпечують  «нокдаун-ефект»,
довготривалу  дію  і  виключають  виникнення  резистентності
до  препарату.
 Застосування:
 ЦУКРОВІ  БУРЯКИ
 Бурякові  довгоносики,  бурякова  блішка  —1,0  л/га.
 Макс.  кратність  обробок  —  2.  Термін  очікування  20  днів.
 ПШЕНИЦЯ  ОЗИМА  ТА  ЯРА
 Хлібний  турун,  кпоп-черепашка,  попелиці,
 трипси  —0,5-1,0  л/га.
 Макс.  кратність  обробок  —  1.  Термін  очікування  20  днів.
ОЗИМИЙ  ЯЧМІНЬ
 Хлібний  турун,  хлібні  клопи,  попелиці,
трипси,  п’явиці  —  0,5-1,0  л/га.
 Макс.  кратність  обробок  —  1.  Термін  очікування  20  днів.
 РІПАК
 Прихованохоботники,  хрестоцвіті  блішки  —  0,5-0,75  л/га.
Макс.  кратність  обробок  —  1.  Термін  очікування  20  днів.
 КУКУРУДЗА
 Стебловий  та  лучний  метелики,  совки  —  0,5-1,0  л/га.
(реєстрація  очікується  в  2013  році)

дерозал
 Універсальний  листковий  фунгіцид
та  протруйник  для  застосування  на  зернових
культурах,  соняшнику  і  цукрових  буряках
 Карбендазим,  500  г/л
Препаративна  форма:  концентрат  суспензії
Реєстраційне  посвідчення:  А  02888
Упаковка:  5  л
 Дерозал®  є  високоефективним  фунгіцидом  для  профілактичних
обробок  багатьох  культур  проти  комплексу  хвороб.  Рекоменду¬
ється  дрібнокрапельне  обприскування  з  нормою  витрати  робо¬
чої  рідини-200—400  л/га  для  внесення  польовими  агрегатами
залежно  від  його  типу.
 Застосування
 Фунгіцид  в  період  вегетації
 Пшениця  яра
та  озима
 Борошниста  роса
 0,5
 Ячмінь  ярий
та  озимий
 Жито
 Борошниста  роса,  септоріоз
 Борошниста  роса
 0,5
0,3-0,4
 0,5
 Буряки  цукрові  Церкоспороз,  борошниста  роса
 Соняшник
 0,5

Авіатор
 Xpro
 Суперфунгіцид  на  ячмені
та  пшениці  проти  комплексу  захворювань
 Протіоконазол,  150  г/л  +  біксафен,  75  г/л
Препаративна  форма:  концентрат  емульсії
Реєстраційне  посвідчення:  А  №  03358
Упаковка:  5  л
 Авіатор®  Хрго  —  новий  неперевершений  фунгіцид  проти  пля-
мистостей  листя  на  ячмені  та  пшениці.  Авіатор®  Хрго  спеці¬
ально  розроблений  для  використання  на  зернових  для  боротьби
з  властивими  йому  хворобами,  серед  яких  головна  —  це  збуд¬
ники  плямистостей  листя.  Препарат  має  найбільш  довготрива¬
лу  захисну  дію,  яка  перевищує  декілька  тижнів.  Авіатор®  Хрго
в  своєму  складі  має  нову  діючу  речовину  —  біксафен  з  нового
класу  піразолкарбоксамідів,  який  відкриває  нову  еру  діючих
речовин  для  боротьби  із  захворюваннями  на  зернових  куль¬
турах.  За  рахунок  двох  діючих  речовин  з  різних  хімічних  груп
та  з  різним  механізмом  дії  препарат  здатний  контролювати
широкий  спектр  збудників.
 Застосування
 Максимальна  ефективність  досягається  за  дворазового  за¬
стосування:  перше  внесення  на  ячмені  має  бути  у  фазі  ку¬
щення  —  0,4  л/га,  а  наступне  —  у  фазі  середини  трубкування
культури  —  0,4  л/га.  У  разі  швидкого  розвитку  хвороби  ре¬
комендується  використовувати  норму  0,5  л/га  та  повторну
0,5  л/га.  На  пшениці  препарат  краще  застосовувати  в  період
від  початку  кущення  до  прапорцевого  листка.
 Культура
 Об’єкт
 Норма
 витрати,
 л/га
 Макси¬
 мальна
 кількість
 обробок
 Строк
 очіку¬
 вання,
 днів
 Борошниста
роса,  іржасті
хвороби,
 Ячмінь
 плямистості
(сітчаста,
темно-бура,
смугаста),
кореневі  гнилі
 Піренофороз,
 септоріоз,
 0,6-0,8
 2
 35
 Пшениця
 іржа,
 борошниста
 роса
 0,8-1,5
 3
 35

МІЕДІСОН
 Новий  фунгіцид  на  пшениці  для  контролю  ши¬
рокого  спектра  захворювань  листя  з  властивос¬
тями  підсилення  фотосинтезу
 Протіоконазол,  175  г/л  +  трифлоксистробін,  88  г/л
Препаративна  форма:  концентрат  суспензії
Реєстраційне  посвідчення:  А  №03402
Упаковка:  5  л
 Медісон®  —  новий  двокомпонентний  фунгіцид  із  системними
властивостями.  Медісон®  має  довготривалу  профілактичну
та  лікувальну  дію  з  фізіологічним  ефектом.  Трифлоксистро¬
бін  впливає  на  дихання  клітин  грибів,  блокуючи  передавання
електронів  мітохондріям,  тоді  як  протіоконазол  зупиняє  син¬
тез  ергостиролу.  За  рахунок  поєднання  азолової  складової  та
стробілуринової  препарат  захищає  рослину  від  пошкодження
грибковими  захворюваннями,  а,  з  іншого  боку,  запобігає  ста¬
рінню  рослини  шляхом  впливу  на  баланс  гормонів.  Медісон®  по¬
кращує  фотоасиміляцію  та  оптимізує  азотний  обмін  в  рослині,
як  результат  —  збільшується  маса  тисячі  зернин.
 Застосування
 ПШЕНИЦЯ  ОЗИМА  ТА  ЯРА  -  0,7-0,9  л/га
Обприскування  в  період  від  початку  трубкування  до  початку
колосіння.  Проти  борошнистої  роси,  септоріозів,  піренофорозів,
фузаріозів  листя,  кореневих  гнилей,  видів  іржастих  хвороб.
Максимальна  кратність  обробок  —  2.
 Термін  очікування  —  ЗО  діб
 Особливості  застосування
 Для  отримання  найкращих  результатів  від  використання
препарату  необхідно  дотримувати  строків  застосування.  Для
отримання  найкращої  ефективності  від  обох  діючих  речовин
Медісон®  застосовують  від  фази  середини  виходу  прапорце-
вого  листка  до  середини  колосіння  пшениці.  Трифлоксистробін
вкриває  листкову  поверхню  та  запобігає  проникненню  патоге-
нів  до  неї,  а  протіоконазол,  який  міститься  в  клітинах  листя,
контролює  розвиток  міцелію  в  них  та  проникнення  гаусторій.

/ж
 f
 Фунгіцид  нового  покоління  для  боротьби
із  хворобами  листя  і  колоса  зернових  культур
 Протіоконазол,  53  г/л
 +  тебуконазол,  148  г/л  +  спіроксамін,  224  г/л
Препаративна  форма:  концентрат  емульсії
Реєстраційне  посвідчення:  А  №  03356
Упаковка:  5  л
 Солігор®  —  новий  суперфунгіцид  із  системними  властивостями,
який  має  в  складі  три  діючі  речовини,  серед  яких  є  нова  діюча
речовина,  що  цілком  унеможливлює  виникнення  резистент¬
ності.
 Препарат  складається  з  трьох  діючих  речовин  з  різних  хімічних
груп:  триазолів,  спірокеталамінів  та  триазолінтіонів.  Препарат
повністю  системний  та  розроблений  для  боротьби  проти  хвороб
колоса  на  зернових  культурах.  Протіоконазол  —  діюча  речови¬
на,  яка  є  лідером  в  застосуванні  в  Європі  проти  хвороб  колоса
та  входить  до  складу  Солі  гору®.
 Препарат  можна  використовувати  під  час  вегетації  від  2-х
листків  до  кінця  цвітіння.  Для  високої  ефективності  проти
захворювань  колоса  необхідно  застосовувати  препарат  під
час  цвітіння  культури.  Саме  тоді  відбувається  інфікування
колоса  патогенами,  тому  в  цей  період  необхідно  застосува¬
ти  Солігор®.  Солігор®  має  лікувальну  дію  з  добре  вираженим
«стоп-ефектом»,  а  також  профілактичну  дію.  Діючі  речовини
Солігору®  проникають  в  рослину  та  проявляють  ефективність
швидше,  ніж  діючі  речовини  іншихфунгіцидів.
 Застосування
 Пшениця
 озима
 Борошниста  роса,
іржа,  септоріоз
листя,  піренофороз
 0  7_0  g  Обприскування
в  період  вегетації
 Пшениця 	Септоріоз  колоса,
 озима 	фузаріоз  колоса
 Обприскування
0,9-1,0  в  період  цвітіння
культури
 Борошниста  роса,
Ячмінь  ярий  плямистості  листя,
іржа
 Q  g  g  Обприскування
в  період  вегетації
 Ячмінь  ярий
 Фузаріоз,  септоріоз,
альтернаріоз  колоса
 Обприскування
0,9-1,0  в  період  цвітіння
культури

ФАЛЬКОН
 Високоефективний  фунгіцид  для  інтенсивного
вирощування  зернових  культур,  цукрових
буряків  та  винограду
 Тебуконазол,  167  г/л  +  триадименол,  43  г/л
+  спіроксамін,  250  г/л
Препаративна  форма:  концентрат  емульсії
Реєстраційне  посвідчення:  А  02105,  А  03045
Упаковка:  5  л
 Фалькон®  —  суперфунгіцид  із  системними  властивостями,
який  має  три  діючі  речовини,  що  цілком  виключає  виникнення
резистентності.  Фалькон®  має  профілактичну  і  лікувальну  дію
з  добре  вираженим  «стоп-ефектом».  Препарат  має  широкий
спектр  активності,  тривалу  дію  і  є  добре  придатним  для  змі¬
шування.
 Застосування
 Норма
 Строк
 Культура
 Об’єкт
 витрат,
 л/га
 застосу¬
 вання
 Борошниста
 Пшениця
 роса,
септоріоз,
бура  іржа,
фузаріоз
листя
 0,6
 Кущіння,
прапорце-
вий  лист
 Пшениця
 Борошниста
 роса*
 0,4
 Кущіння
 Ячмінь
 Борошниста
 роса*
 іржасті
 хвороби,
 плямистості
 0,6
 Кущіння,
 підпра-
 порцевий
 лист
 Обприс¬
 Вино¬
 градники
 Оїдіум
 0,3
 кування
в  період
вегетації
 Цукрові
 буряки
 Борошниста
 роса,
 церкоспороз
 0,6
 Обприс¬
кування
в  період
вегетації
 зо
 20
 *  Реєстрація  очікується.

шятт 	®
 ІІЛМОР
 Потужний  фунгіцид  нового  покоління  для
інтенсивного  вирощування  ріпаку  та  пшениці.
Росторегулятор  ріпаку  із  застосуванням
як  восени,  так  і  навесні.
 Протіоконазол,  80  г/л  +  тебуконазол,  160  г/л
Препаративна  форма:  концентрат  емульсії
Реєстраційне  посвідчення:  А  03360,  А  03591
Упаковка:  5  л
 Тілмор®  —  новий  системний  фунгіцид  з  двома  діючими  речови¬
нами  для  найбільш  ефективного  захисту  посівів  озимого  ріпаку
та  пшениці  від  комплексу  хвороб.  Препарат  можна  викорис¬
товувати  на  пшениці  під  час  вегетації  від  2-х  листків  до  кінця
цвітіння.  Для  високої  ефективності  проти  захворювань  колоса
необхідно  застосовувати  препарат  під  час  цвітіння  культури.
Саме  тоді  відбувається  інфікування  колоса  патогенами,  тому
в  цей  період  потрібно  застосувати  Тілмор®.
 Листкові
 плямистості:
борошниста
роса,  іржасті
збудники
 1,0 	масивів
 в  період
вегетації)
 2
 (обприскування
 ЗО
 Пшениця  піренофорозу,
озима  та  септоріозу,
яра  фузаріозу
 Фузаріоз,
 септоріоз,
 альтернаріоз
 колосу
 2
 (під  час
цвітіння-
наливання
колоса)
 ЗО

Захист  зернових
від  шкідників
та  хвороб
 Юнта®  Квадро  1,4-1,6  л/т
Комплекс  шкідників
та  захворювань
 Гаучо®  Плюс  0,3-0,6  л/т
Комплекс  шкідників
 Ламардор®  Про  0,5-0,6  л/т
Комплекс  захворювань
 *  Реєстрація  очікується
 Коннект®  0,4-0,5  л/га,  Протеус®  0,5-1,0  л/га*,  Децис®  Профі  0,04  кг/га,  Децис®  f-Люкс  0,25-0,4  л/га
 Комплекс  шкідників
 Фалькон®  0,6  л/га
Комплекс  захворювань
 Фалькон®  0,4  л/га
Борошниста  роса
 Церон®  0,75-1,0  л/га
Регулятор  росту
(запобігає  виляганню)
 Авіатор®  Хрго  0,8-1,5  л/га
Медісон®  0,7-0,9  л/га
Солігор®  0,7-0,9  л/га
Листо-стеблові  захворювання
 Тілмор®  1,0—1,5  л/га
Солігор®  0,9-1,0  л/га
Захворювання  колоса,
листя  та  стебла

Гаучо
 Високоефективний  двокомпонентний
інсектицидний  протруйник
Клотіанідин,  233  г/л  +  імідаклоприд,  233  г/л
Препаративна  форма:  текучий  концентрат  суспензії
Упаковка:  5  л
 Гаучо®  Плюс  —  базовий  двокомпонентний  інсектицидний  про¬
труйник  зернових,  що  ефективно  контролює  широкий  спектр
шкідників  та  має  позитивний  фізіологічний  ефект  на  молоді
рослини.  В  максимальній  нормі  0,8  л/т  препарат  має  добру  дію
на  гризучих  шкідників  (личинки  совок,  хлібна  жужелиця  тощо),
які  зазвичай  важко  контролювати.  Діючі  речовини  препарату  —
імідаклоприд  та  клотіанідин,  належать  до  класу  неоні  коти  ноїді  в
та  демонструють  найефективнішу  дію  серед  інших.  В  рослині
трансламінарна  та  коренева  системність  клотіанідину  вдало  по¬
єднуються  з  системністю  та  контактно-шлунковою  дією  іміда-
клоприду,  гарантуючи  повний  та  тривалий  захист.  Клотіанідин
має  низьку  розчинність  у  воді,  що  дозволяє  препарату  довше
знаходитись  у  прикореневому  ложе  та  довгий  час  поглинатися
рослиною,  що  проростає.  Для  гарантування  більшої  безпечності
для  операторів  та  повного  розкриття  ефективності  дії,  препа¬
рат  можливо  застосовувати  у  бакових  сумішах  з  фунгіцидними
протруйниками.
 Техніка  застосування
 Перед  застосуванням  Гаучо®  Плюс  слід  розбавляти  водою.
Наприклад:  9,4  л  води  +  0,6  Гаучо®  Плюс  =  10  літрів  суспен¬
зійного  розчину  для  обробки  1000  кг  насіння.  Для  протруєння
бажано  використовувати  обладнання  для  безперервної  обробки
насіння.
 Застосування  та  спектр  дій
 Культура
 Об’єкт
 Норма
 застосування,
 л/т
 Злакові  мухи,  цикадки,
 0,3-0,6
 Пшениця,  ячмінь
(по  стерньовим
 попелиці,  блішки
 попередникам)
 Комплекс  наземних  та
 0,6-0,8
 ґрунтових,  шкідників
сходів;  хлібна  жужелиця

ЛАМАРДОР
 Сучасний  фунгіцидний  протруйник  насіння
ячменю  та  пшениці  для  боротьби
із  збудниками  хвороб
 Протіоконазол,  100  г/л  +  тебуконазол,  60  г/л
+  флуопірам,  20  г/л
 Препаративна  форма:  текучий  концентрат  суспензії
Реєстраційне  свідоцтво:  А  02873
Упаковка:  5  л
 Новітня  розробка,  яка  е  добрим  збалансованим  поєднанням
трьох  системних  високоактивних  діючих  речовин,  що  роблять
препарат  неперевершеним  серед  протруйників.  Протіоконазол
належить  до  класу  хімічних  сполук  триазолінтіонів.
 Флуопірам  належить  до  нового  хімічного  класу  піридилети-
ламідів  і  має  надзвичайно  широкий  спектр  активності.  Він
є  високоефективним  проти  величезної  кількості  вищих  грибів
з  таксонів  аскоміцетів  і  дейтероміцетів.
 Завдяки  поєднанню  трьох  діючих  речовин,  препарат  має  під¬
вищену  ефективність  проти  Ріпісіїіит,  Alternarium,  Ramularium
та  Helminthosporium.
 Техніка  застосування
 Ламардор®  Про  —  повністю  готовий  до  використання  про¬
труйник,  що  містить  у  своєму  складі  не  лише  діючі  речовини,
але  й  прилипач,  фарбник  та  ін.  Перед  застосуванням  Ламар¬
дор®  Про  слід  розбавляти  водою.  Наприклад:  9,5  л  води  +
0,5-0,6  л  Ламардор®  Про  =  10  л  готового  суспензійного  про¬
труйника  для  обробки  1000  кг  насіння.  Збільшена  норма  засто¬
сування  препарату  дає  змогу  значно  краще  фарбувати  насіння.
 Застосування  та  спектр  дії
 Культура
 Об’єкт
 Норма
застосування
(л/1  т  насіння)
 Пшениця
 Летюча,  тверда  сажки,  збудники
кореневих  гнилей,  пліснявіння
насіння
 0,5-0,6
 Ячмінь
 Летюча  сажка,  кам’яна  сажка,
гельмінтоспоріоз,  комплекс
кореневих  гнилей
 0,5-0,6

ЮНТА
 КВАДРО
 Системний  чотирикомпонентний  протруйник
комбінованої  дії  проти  шкідників  та  збудників
захворювань
 Клотіанідин,  166,7  г/л  +  імідаклоприд,  166,7  г/л
+  протіоконазол,  33,3  г/л  +  тебуконазол,  6,7  г/л
 Препаративна  форма:  текучий  концентрат  суспензії
Реєстраційне  посвідчення:  А  №  03354
 Цьому  препарату  притаманні  стимулююча  дія  на  проростаючі
рослини  та  росторегулюючий  ефект.  Інсектицидна  складова
Юнта®  Квадро  накопичується  як  в  кореневій  зоні  (дає  змогу
контролювати  ґрунтових  шкідників),  так  і  в  надземній  частині
(уможливлює  контроль  наземних  шкідників).  Юнта®  Квадро  ви¬
являє  росторегулюючу  дію  на  молоді  рослини  як  в  період  про¬
ростання,  так  і  на  початку  росту  наземної  частини.  Завдяки  цим
властивостям  Юнта®  Квадро  ідеальний  у  вирішенні  проблем  із
захистом  рослин  за  використання  No-Till  технологій,  та  знижує
кількість  ґрунтових  шкідників  перед  вирощуванням  наступних
просапних  культур.  Препарату  притаманна  властивість  зни¬
ження  впливу  абіотичних  факторів:  посуха,  перезво-ложення,
вплив  перепадів  температур.  Також  Юнта®  Квадро  характерна
стимуляція  обміну  речовин  у  рослині  за  рахунок  комбінації  кло-
тіанідину,  Імідаклоприду  та  їхньої  кількості.
 Техніка  застосування
 Перед  застосуванням  Юнта®  Квадро  слід  розбавляти  водою.
Наприклад:  8,5  л  води  +1,5  л  Юнта®  Квадро  =  10  літрів  сус¬
пензійного  розчину  для  обробки  1000  кг  насіння.  Для  протру¬
єння  бажано  використовувати  обладнання  для  безперервної
обробки  насіння.
 Застосування  та  спектр  дії
 Культура
 Об’єкт
 Норма
застосування
(л/1  т  насіння)
 Пшениця
 Летюча  та  тверда  сажки,  гельмін-
тоспоріозна  та  фузаріозна  кореневі
гнилі,  пліснявіння  насіння,  злакові
мухи,  цикадки,  попелиці,  хлібний
турун,  совка,  блішки,  дротяники
 1,4-1,6
 Ячмінь
 Летюча,  кам’яна  сажки,  чорна
(несправжня)  сажка,  гельмінтоспо-
ріозна  та  фузаріозна  кореневі  гнилі,
пліснявіння  насіння,  злакові  мухи,
цикадки,  попелиці,  хлібний  турун,
совка,  блішки,  дротяники
 1,5-1,6

сценік
 Елітний  трьохкомпонентний
фунгіцидний  протруйник  насіння
 Флуоксастробін,  37,5  г/л  +  протіоконазол,  37,5  г  /л
+  тебуконазол,  5,0  г/л
 Препаративна  форма:  текучий  концентрат  суспензії
Упаковка:  5  л
 Сценік®  —  трьохкомпонентний  фунгіцидний  протруйник,  що
ефективно  контролює  широкий  спектр  хвороб  зернових  та  має
значний  позитивний  фізіологічний  ефект  на  молоді  рослини.
Препарат  має  сприятливі  токсикологічні  та  екотоксилогічні
характеристики,  відрізняється  м'якістю  дії  на  культурну  рос¬
лину.  Поряд  із  перевіреним  часом  тебуконазолом  —  з  класу
тріазолів,  препарат  містить  дві  дійсно  інноваційні  молекули
протіоконазол  —  з  підкласу  тріазолінтіонів,  інгібітор  демітила-
зи  та  флуоксастробін  —  аналог  стробілуринів  нового  покоління,
з  ярко  вираженою  системною  та  локально-системною  активніс¬
тю,  що  є  критичним  фактором  для  протруйників  насіння.  Різні
механізми  дії  діючих  речовин  знижують  вірогідність  виникнен¬
ня  резистентності.  Діючі  речовини  вдало  поєднують  одна  одну
в  контролі  мікозів  та  складені  за  сучасної  формуляції  текучого
концентрату  суспензії.
 Техніка  застосування
 Перед  застосуванням  Сценік®  слід  розбавляти  водою.
Наприклад:  8,4  л  води  +  1,4  Сценік®  =  10  літрів  суспензійного
розчину  для  обробки  1000  кг  насіння.  Для  протруєння  бажано
використовувати  обладнання  для  безперервної  обробки  на¬
сіння.
 Застосування  та  спектр  дій
 Норма
застосування,  л/т
 Пшениця 	Летюча  та  тверда  сажки, 	-|  0-і  ,6
 фузаріозні  кореневі  гнилі,
 Ячмінь 	фузаріозна  снігова  пліснява 	1,0-1,6
 Культура
 Об’єкт

(
 Церон
 Регулятор  росту  для  застосування  на  пшениці
та  ячменю  проти  вилягання.
Надає  жорсткості  та  стримує  ріст  стебла
у  рослини.
 Етефон  480  Г/Л
 Препаративна  форма:  водний  розчин
Реєстраційне  посвідчення:  А  02115,  А  03720
Упаковка:  5  л
 Церон"'  —  препарат  для  запобігання  виляганню  рослин  під  час
достигання  та  вегетації.  Препарат  розроблений  на  основі  похід¬
них  фосфорної  кислоти.  Церон  -  стимулює  ріст  кореневої  сис¬
теми  та  стримує  ріст  стебла.  Ретардантний  ефект  виникає  за
рахунок  накопичення  етилену,  що  сприяє  укорочуванню  стебла
та  потовщенню  другого  та  третього  міжвузлів,  стінок  соломин,
підвищенню  кількості  продуктивних  стебел.
 Механізм  дії
 Церон®  швидко  проникає  в  рослину  та  прискорює  біосинтез
етилену  в  рослинних  тканинах.  Етилен,  своєю  чергою,  стиму¬
лює  синтез  твердих  субстанцій  (лігнін,  целюлоза).
 Змінюється  динаміка  накопичення  біомаси  рослин,  співвідно¬
шення  соломи  та  зерна  на  користь  останнього.
 Особливість  застосування
 Норма  застосування  залежить  від  фази  розвитку  культури.
На  ранніх  стадіях,  наприклад  на  початку  трубкування,  норма
використання  повинна  бути  максимальною,  а  в  пізні  фази  її
слід  зменшувати.  Дія  етиленпродуцентів  суттєво  залежить
від  температури  повітря.  Температурний  діапазон  має  бути
від  +15°  до  +30°С.
 Сумісність
 Церон®  можна  змішувати  з  багатьма  інсектицидами  і  систем¬
ними  фунгіцидами.  Винятком  є  препарати  на  основі  дитіокар-
боматів,  сірки  та  міді.
 Перед  приготуванням  робочого  розчину  слід  перевірити  його
на  сумісність!

Захист  зернових
від  шкідників
та  хвороб
 Юнта®  Квадро  1,4-1,6  л/т
Комплекс  шкідників
та  захворювань
 Гаучо®  Плюс  0,3-0,6  л/т
Комплекс  шкідників
 Ламардор®  Про  0,5-0,6  л/т
Комплекс  захворювань
 Коннект®  0,4-0,5  л/га,  Протеус®  0,5-1,0  л/га*,  Децис®Профі  0,04  кг/га,  Децис®  f-Люкс  0,25-0,4  л/га*
 Комплекс  шкідників
 Фалькон®  0,6  л/га
Комплекс  захворювань
 Фалькон®  0,4  л/га
 ”  у  ¥
 %
 М
 Реєстрація  очікується
 0-7  13  21  25
 29
 ЗО
 ч-
 31
 Церон®  0,75-1,0  л/га
Регулятор  росту
(запобігає  виляганню)
 Авіатор®  Хрго  0,8-1,5  л/га
Медісон®  0,7-0,9  л/га
Солігор®  0,7-0,9  л/га
Листо-етеблові  захворювання
 Тілмор®  1,0-1,5  л/га
Солігор®  0,9-1,0  л/га
Захворювання  колоса,
листя  та  стебла
 Г
 (
 п
 (
 %
 П
 о
 66

Застосування  на  зернових
 Ячмінь
 Запобігання
 виляганню
 посівів
 0,5-0,75
 2
 (обробка  веге-
туючих  рослин)
 Пшениця
 0,75-1,0
 Рекомендована  максимальна  норма  препарату  за  використання
робочого  розчину  —100-300  л/га
 ВВСН  32  —  друге  міжвузля
 ВВСН  37  —  початок  виходу  прапорцевого  листка
 ВВСН  39  —  повний  вихід  прапорцевого  листка
 ВВСН  47  —  лігула  прапорцевого  листка  відкривається
 ВВСН  49  —  поява  остей  колоса
 ВВСН  51  —  початок  колосіння
 Ячмінь  озимий
Ячмінь  ярий
Ячмінь  ярий
Озима  та  яра  пшениця
 ВВСН  32-49*
ВВСН  37-49
ВВСН  39-49
ВВСН  37-51
 0,75
 0,6
 0,5
 1,0