/
Text
і -....... ........ ....... ........,....,... ....... ...........
і
І
і
і
і
і
і
І
t
І
І
І
і
і
і
І
і
і
і
І
І і
І І
1 . . . . . .c,, 1
f УКРАїІlСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА І
І .\'KPAЇHCbKOrO rолосУ t
, ІЗ КАНАДї. . \
._ """f) """ C ___( )<88>(. n-e...
НУЛЬТУРА, НАЦІОНАЛЬНІСТЬ
ТА АСИМІЛЯЦІЯ
написав
.
ї
t
j
І
і
і
t
І
П. ПОНЯТБНКО
! r i
і
,
,
КУЛЬТУРА, НАЦІОНАЛЬНІСТЬ І
ТА АСИМІЛЯЦІЯ
!
)
\
Іі.\ IШс.-\ І:
H.IJ(HIH'I'EII1:n.
Проект зі збереження
видавничої спадщини
української еміrрації
ВІННїПЕr, МАН., 1917.
)
)
) ............... ./"'-"
УКI'АЇIf('ЬК\ ВИДАВНИЧА ('lllЛКА
ВСТУПНЕ СЛОВО.
Ky.'lbTypa та її інтереси осташ!Ими часами
зробились справжним щитом, захисту якоrо
СТЗJШ шукати 3 ОДНаКОВОЮ охотою взаїмно
ворожі собі тэ.бори.
Ще не raK давно видїв світ великі міжна-
родні свари та віЙни, подиктовані інтересами
ріжних пануючих динаСТІ1Й і монархів, дальше
релїrійним фанатизмом, та звихненими нахила-
ми як поодиноких верховодів авантурників,
так і цїлих суспільних кляс. В су!!,и річи, спра-
ва міжнародних непорозумінь, свар та війн й
тепер здебільшоrо та сама; але всесторонний
розвиток rромадянськоrо житя та широка сво-
бода слова в більшости европейських країн не
дозволяють вже тепер з таким цинїзмом силь.
,ному нападати слабшоrо, не дозваляють на-
турам з зажерливими нахилами та з хижаць-
кою вдачею дусити своїх с.усїдів та ра(,увати
чуже добро. Тепер вже стало не зручно роби-
ти все се так отверто, як то робилось в 17 і 18
віках. І от, про .1Jюдське око, для приспаня люд-
CbKoro сумлїня, в таких випадках тепер вва-
жа€ть ся потрібним хоронитись перед осудом
rромадської опінїї плащиком культури та її
інтересів.
Коли в 16 віці ішпанські та портуrальскі
аванту,рники иід проводом Кортеса, Верраца-
но й друrих, просто рабували тубольців
Америки й закладали серед них кольонїї для
більшоrо визиску, то вже тепер Бельrійці в
KOHro, й НЇмці в repepo хоч виробляють ма-
5
4
Вище порушене питан€, особливо цікаве
Д.1Я Toro народу, який самий бере участь в
боротьбі за CBO€ націона.1ьне відроджен€ і жи-
T€ та зазна€ на собі ворожих ударів аси-
ляторів. Се питан€ дасть ся розвязати і лек-
ше зрозуміти тодї, коли ми зясу€мо собі зміст,
Щ)ироду та задачі КУ,1ЬТУРИ і пояснимо стано-
вище КУ.1ьтури до національноrо момента в
житю людськости.
ло не те саме, але rанебні свої вчинки мУ ять.
вже прикривати перед широким світом й СУМ-
лїн€м JІюдськоrо rOBopeHH, що вони все ро-
б.'lЯТЬ для поширюваня КУ.'lЬтури, що повнять
вищу цивілїзаціЙну місію.
Та коли таке недоладне MaCKOBaH€ rраб
жників може ошукати ті.1ЬКИ дуже довірчиву
Й недосвідчену .1ЮДИНУ, то винших знова ви-
падках де наСИ.1ЬСТВО й рабован€ провадить
ся вже від довшоrо часу й не такими то ДYQКe
rрубими й не.1ЮДСЬКИМИ способами, то наси.'1Ь-
никам Й рабівникам вдасть ся нераз входити
за правдивих просвітителів, а іх шкідлива ро-
бота здобува€ собі в .'lюдиЙ признан€ й по-
шану, так як би вона справдї ПрИНОСШІа ко-
ристь правдивій культурі.
З таким непорозумін€м що до вірноі оцін-
. ки дїячів і Їх роботи стріча€мо ся най.частїйше
там де якийсь оден нарід хоче винародовлю-
вати (асимілювати) ДРУirИЙ й там де якийсь
нарід розбуджу€ть ся ДО самостійноrо націо-
Ha.1bHoro житя. Яk прихильники ассиміляцій,
так само й прихильники й оборонці народних
ідроджень провадять Й боронять свою робо-
ту не ради неї самої а все ПОК.'1икують ся на
ку. 7Т ЬТУру й цивілїзацію. Кажуть, що все вони
роблять для вищоі КУ.'lьтури. Тут, вороrи
йдуть один проти друrоrо віЙною на жит€ або
на смерть, а на їх бо€вих прапорах однакові
rасла: "інтереси ку.'lьтури". Річ очевидна, що
raC.lO одноrо з BoporiB мусить бути фальши-
ве, Й маскувати якісь инші інтереси да.'lекі пра-
вдивіЙ KY\1 1 bTypi. A.тr.e збаrнути, котрий саМе 3
вороrуючих € вороною, а вбрав ся в павине
пір€? ЯК про се розвідатись. А дізнати Ся конче
тр'еба, аби знати кому вірити й КОІ'О с.'lухати.
КУЛЬТУРА, НАЦІОНАЛЬНІСТЬ
ТА АСИМІЛЯЦІЯ
КУЛЬТУРА І ЦИВIЛїЗАЦІЯ.
Слово "культура" розу/мі€ть ся деякими
ученими досить широко і вважа€ть ся за одно-
значне зі С.10ВОМ "цивілїзація". Деякі учені
звужують значін€ слова "КУ.1ьтура" і відріжня-
ють йоrо від Toro, що розумі€ть ся під словом
"цивілізація". Та се відокремлен€ не Ma€ ще
виразно зазначених rраниць і € покищо більше
менше штучне. Ми беремо слово "культура"
в ширшому Йоrо значіню і розумі€мо в нім
наЙвисший степень духовоrо розвитку, rромад-
CbKoro устрою і відносин, та иатеріяльних при-
дбань, які осяrла в боротьбі з природою та
в спі.1ЬНОМУ житю европейська .1юдність.
Отже С.10ВО "КУ.1ьтура" як рівнож і C.10BO
.,цивілїзація" хоч і заrа,1ЬНО вживані, а.'lе в іх
найвищому значіню вони не € ще чимсь вира-
зно означеним, від себе відмеженим, і те з чо-
ro вони СК.lадають ся походить з ріжних прик-
мет та здобутків, які осяrнуди поодинокі на-
роди нації. А серед націй rоворимо ro-
.10ВНО про нації европейські у одних стоїть
стан освіти вище як у друrих, У друrих знова
rромадськиЙ .lад вище; у третих може бути
бі.lьше матерія.'lЬНИХ надбань і т. д. Зрозуміло
.
після cero, що культура окремих народів ча-
сом річ досить умовна. Між так званими
культурними народами € такі, котрі досяrли
наЙвищоrо степеня культури на сей час; але
€ знова й такі, що МОЖ IТЬ рахувати ся куль-
турним хиба в порівнаню з б.1ИЩИМИ ПО роз
вою сусїдами, а стають не культурними, або
лише в части культурними, в порівнаню з на-
родами, що з найбільшою силою, розмахом та
повнотою розвинули у себе всі зазначені при-
кмети культурноrо житя.
Три rалузи Культури.
Все, що входить в розумін€ такої заrаль-
но-европейської культури, Д1ЛИТЬ ся на три
rа.'ІУЗИ, які хоч тісно сполучені одна з одною і
переплїтають ся, а.lе всеж таки охоплюють
Кожда відмінні в rоловних рисах ел€менти
К '\1ЬТУРИ, а В,1асне:
1) rромадської культури; 2) Матеріяльноі
культури; і 13) Духовної чи інтел€ктуальної
КУ.1ьтури.
Перш, нїж переЙти до заміток над окреми-
ми rа.1УЗЯМИ заrа.1ЬНО европейської культури,
мусимо зазначити, що сама та культура не е
чимсь самостійним. Европейська культура, як
побачимо з Toro, що буде дальше сказано, са-
ма € тільки rалузею, частиною більшоrо кущь-
TypHoro дерева, що зветь ся заrально-людсь-
кою світовою ку.1ЬТУРОЮ.
Колиска Культури.
o скілько історичні памятники дозволя-
ють, і 0 cKi.'lbKO .1ЮДСЬКиЙ розум зміr заrлянути
вr,Jlубину віків і Прочитати пошарпані сторін-
ки ве.1ИКОЇ книrи МИнуJlОrо, наука зазначуе,
9
що колискою заrально-людськоі КУ 1JЬТУРИ бу-
ла не пишна Европа, а зародилась вона . оза
Европою, на береrах ріки НЇлю в ЕrипТl, та
ріках Тиrpу і Евфрата (Асіро-Вавилон). Наука
до казу'\€, що першими творцями T ап.о<:тола-
ми культури були не rорді арійс.:КІ.. (б ЛІ на:
роди Европи, а були ними АРШ Ц l. ПІВ ЧНОІ
Африки та передної Азії, а також lшаНЦl тих
Арійцїв з чорноскірими та ЖОВТОСКІр ми раса-
ми а почасти Й самі ті раси. В тон час, як
Еr пет вже мав велику культуру, прадїди І'ре-
ків мешкали ще в печерах. Народи середзем.-
.HO-морськоrо побережа rреція, Рим і друп,
що були першими ІІоширителями кудьтури
в Европі, розвинули свою культуру не aMOC:
тійно, а завдяки вп:швам Фінїкіян, яКІ саМІ
виховува.1JИСЬ на еrипеТСЬКQ - асіро - вави-
лонсь іЙ КУ,lьтурі. Початки сеї кудьтури
на европеЙському побережу Серед емн?.rо мо:
ря добре прищепились і a. в І реЦIl, u РИМ1
буЙні паростки. Та, ще Й ПІЗНlише европеиська
ку.1ьтура мала допомоrу З Азіі та Африки. Так,
наПРИК.lад. КО.1И під вор.?жим OД XOM апсь-
кої теократії та теокраТІІ паТрІЯрХІВ паростки
поча.-Ш БУ,1И всихати і вянути, l' осправу
КУЛЬТУРИ вратува.'Іа СИ,lа, яка ПРИЙШ,1а з нова
з поз'а ЕВрОІІИ. Такою силою були Араби, що
животворною rрозою пронеслись понад побе-
режем Середземноrо моря, ста.1И твердою . -
. rою на Піренейському півострові (в ІшпаНI1)
і тут знова западили світло кудьтури, яке по:
чало звідси поширюватись по цілій ЕвроПl,
проrаняючи скрізь темряву! HOBoro варварства.
Всі народи здібні творити культуру.
В дальшім пош рюваню, зан'есена в пер:-,
1 0 --
11
шиЙ раз Фінїкійцями, а в друrий раз Арабами.
Ky.lbТypa в Европі ставала чимсь відмінним
(инакшим) від CBoro первісноrо жерела. Як
п.оqачимо далї, що забуван€ безпосередноrо і
ТlCHoro звязку нинїшної европейської культури
з культурою яка зарОДИ:ІаСЬ давно в Еrиптї та
в Acipo-ВавилонЇ доводить часом, до необе-
режних висновків і заключень. IrHOpOBaH€ те
доводить до Toro, що ми Haдa€MO надмірну
Bary европейським народам, як виключним тво-
рцям ку.1ЬТУРИ, перед народами инших кон-
тинентів. Досить зrадати приклад французь-
KOro соціольоrа Ш. Летурно, котрий ДYMa€ і
пише, що до KYJ1bTypHoro житя Й творчости
здібні лише білі .'1; юди, жовті ще сяк так; а
чорні то вже рішучо нї. Тим часом, вже з
попередноrо ми бачили, на прикладї Еrипту.
що "ее да.7Jеко не так, як каже Летурно. Білий
чоловік, хоч він і пану€ тепер над цїлим сві-
ТО1\], мусить BC таки памятати, що він не все
був на чолї поступу; що до Toro поступу й
КУ.lьтурної працї здатні та причетні й кольо-
рові раси. Не кажемо вже про зrаданих Арій-
цїв Азії та Африки, не кажемо про такі азій-
. ські народи як Китайцї, але Й чорноскірі Неrри
яких довrийчас в Европі мали за сотво-
ріня не rідні назви .'1юдини Й вони, ті Неrри
з року-на-рік роб.1ЯТЬ значні успіхи на шляху
Ky.'IbTypHoro поступу. Всупереч запевненям.
Летурно, Неrри в Злучених Державах Америки,
мають власні вищі наукові заклади, десятки'
тисяч народних шкі.1, боrато часописий, прос-
8ітні та фінансові орrанїзації, а посеред чи-
сленної інте.1їrенції видатних вчених, бесідників
і писате.lїв. Та й взаrалї досвід довів факт,
кажучи словами антропольоrа Шафrавзена пра-
вдивість думки, що "нема раси, котраб по
своїй натурі була нездатна до вищоrо розви-
тку, до твореня кудьтури". А.1е вернемось до
ку.1ЬТУРИ в Европі. .
rромадська Культура. Всі народи запозичають
КУЛЬТУРУ у друrих.
Спостеріrаючи у ріжних народів окремі
ск.1адові е.1€менти ку.1ЬТУР, ми не можемо не
зауважити, що як КУ,1ьтура матеріЯ.1ьна, так і
ку.1ьтура rромадська в своїх вищих формах
мають наХИ.1 ставати, скорше чи пізнїЙше,
властивими всїм народам зем.'1Ї. Візьмім хочби
rромадську культуру, в обсяr якої входять:
родина, rромада, держава з їх правними і зви-
ча€вими нормами. Тут ми бачимо, як маЙже у
всїх европейських народів відносини і права
членів родини, членів rромад, підданих скла-
дають ся і нормують ся майже після одноrо
модеJlЮ; обмежують ся, а потім і _овсїм па-
даютЬ права і привілеї окремих суспільних ста-
нів, клясів, а зростають на їх місце права і
значіня особи, як такої супроти прав €Ї до ро-
дини, rромади, та держави. Державний лад
всюди, незалежно від форми орrанїзації уря-
ду, чи то монархія, чи республика йде від
абсолютизму, олїrархії, до конституціоналізму,
а далї до парляментаризму.
Норми, права, полїтичний і rромадський
лад одноrо народу. вироблені сим народом
самостійно, або під впливом норм і ладу своїх
сусїдів, можуть стати і стають жерелом наслї-
дуваня за взірець і друrим народам; при чо-
му той народ, що эапозичуеть ся у друrих не
rубить нї своеї самостійности, нї своеї націона-
пьної відмінно сти. Приміром, реформи росій-
12
ських царів Петра І., Катерини ІІ.; та Олексан-
дра ІІ. бу,1И наС:ІЇдуванями 110 части нїмецьких
і французьких взірцїВ, та проте вони не зміни-
ли Росії під взr,1ЯДОМ націона,1ЬНИМ і не наб-
пижили Росіян до нїмецькоrо чи французько-
ro народноrо типу. Далї Японїя, запозичивши
3 заходу норми rорожанськоrо та пубдичноrо
права, запозичивши полїтичний аад, не втра-
тила CBO€Ї національньости, так само як не
втратила €Ї нї Турція, нї Персія, що від азіЙсь-
Koro деспотичноrо абсо.1ЮТИЗМУ перейшли до
европеЙськоrо конституціоналїЗМу. При таких
запозиченях швидче бувае таке, що народ не
rубить свої національні риси, а навпаки запо'
зичене добро пристосову€ собі до нових на-
ціональних відмінностий, пристосову€ до н.а-
родних потреб. Націона,7Jьність, що позичила
добро у Korocb так нїби забарв.1Ю€ йоrо своїми
націона.1ЬНИМИ фарбами. Про сей процес за-
фарблюваня запозичених культурних вартостей,
буде у нас док.1аднїйше мова КО.'lи будемо ro-
. ворити про розповсюднюван€ вартостей ду-
хової культури.
Мандрівка матеріяльної КУЛЬТУРИ.
Ще збільшою леrкістю і скорістю, як
е,1€менти rромадської кулььтури, передають ся
на далекі простори від одноrо народу до дру-
roro придбаня матеріяльної культури, бо ма-
теріЯ.'ІЬна куЛЬТ)\ра ще менше як rромадська
культура € СПОJ1УlЧена з творчістю виключно
якоїсь нації. Так звана матеріяльна культура
склада€ть ся з усїх винаходів і виrадок, удо-
сконалень і улїпшень, що допомаrають людям
8ДОВОЛИТИ свої жит€ві конечні і перші потре-
би, що не тільки увільняють людий від залеж-
13
ности сил природи, а навпаки допомаrають ті
сили опанувати, полекшують й прискорюють
8за€мні зносини. Всякі машини, способи пере-
80Зу, теJІErраф, тел€фон і т. п. все се скла-
дa€ матеріяльну культуру. Поза національ-
ність сеї к)їльтури річ очевидна. У ткацько-
му варстатї rвайта нема нїчоrо анrлїйськоrо,
в бездротному тел€rрафі Марконїя HeMa€ нїчо-
ro італїйськоrо, в rрамофонї ЕДlIсона нїчоrо
американськоrо, в моноплянї Блеріо нїчоrо
французькоrо. Технїка вся поза національна,
і в своїй найвищій формі вона MaHДpy€ всюди,
куди кличе ЇЇ розвиток продуктивних сил та
капітал, rроші. Персія, без нїякої втрати і шко-
ди для себе може переняти всї наЙновійші
технїчні здобутки з цїлоrо світа і покористува-
тись ними.
ЗвичаЙно, се не значить, що те користува-
не <;я новою удосконаленою технїкою не спри-
чинить ся до певних змін в національній вдачі
народу, який ту технїКу переЙма€, бо вони,
сї зміни будуть наслїдком дальшоrо розвою
етнїчної одиницї, а не чужими національними
рисами нїмецькими чи анrлїйськими, прищеп-
JІеними разЬм з запозиченими нїмецькими, чи
анrлїйськими машинами. Що се правда, про
те свідчить приклад культ)lрноrо поступу Япо-
нїї й инших наРОДів.
3апозичаня В области духової культури.
Трохи инакше справа виrляда€ в обсяrу ду-
хової чи інтел€ктуальної культури. Коли ro-
80рИТЬ ся про духову культуру, то Ma€Tb ся на
увазї всю духову дїяльність людскости в най-
ширшому значіню cboro слова, а власне: ре-
лїrію, етику, фільозофію, поезію, науку шту-
14
15
ку та всї мови. Всї сї ел менти духової KY b .
тури, на перший поr.:rяд, НІби також поза-нацlO-
нальнї бо мають риси все,'Іюдськоrо придбаня.
От . хоч би ре.1їrія та фіJ1ьозофія. Хиба ми
не бачимо, що одну й ту саму релїrію визна-
ють ріжні народи. Православі€ Великороси,
Українцї, rреки, Болrари й ПРОЧІ; католи изм
Поляки, Французи, Італїйцї та ще деяКl на-
роди; або навпаки члени одної нар?дно :и
подїлені на ріжні релїrійні rромади. .МІЖ НіМ-
llями € католики і протестанти; МІЖ Серба-
ми православні, каТОJ1ИКИ і мусульмани й т.
д. Так само ріжні фільозофічні системи, що
знаходять собі прихильників поза межами 1'0-
ro народу, серед якоrо первісно в никли, по-
ширюють ся й серед друrих народІВ в друr х
краях. Етика й мораль, що складають ся ПlД
ВП,швом релїrійних та фільозофічних систем.
радше мають клясовиЙ, нїж ародний. харак-
тер. Капіталїст НЇмець Ma€ БІльше С?ІЛь. оrо,
і сходить ся в своїх поrлядах з каштаЛ1СТОМ
Французом, як з робітником тої самої народ-
ности з робітником Нїмцем. Наука також
поза-національна. В законї ЛаВ lаз € про віч-
ність матерії нема нїчоrо французькоrо; тео-
рію походженя ЗООJ1ьоrічних пород однаково
обробляли, як Фрацуз Лямарк, так і. Анrлїе ь
Дарвін; радій відкрили подруже КЮРІ, ЧОЛОВІК
'був Француз, а пані Кюрі полька. Професо-
рови І. Мечнікову не завадило йоrо румуно-
українське походжен€ стояти на чоЛ1 фран-
цузькоrо Пастеровськоrо бактфіольоrічноr,?
інституту. Професорови Сторож нкови, УКраІ-
ицеви з роду і по симпатіях H перешкаджало
бути професором MOCKoBcbKoro унїв рситету
та дослїдувачем творчости rенїяльноrо анrлій-
CbKoro ApaMaTypra Шекспіра. Що до решти
зазначених елементів духової культури, то І
творчість поетичну, в ШТУКУІ і в мову вже біль-
ше входять національні фарби поруч з заrаJiь-
ними. Поезія і штука знають мотиви, сюжеТ14
форми, які € властиві народам мало не Bcboro
світу, а поруч з тим в кождоrо народа з окре-
Ма в сих rалузях духової культури е свої сю-
жети, свої мотиви, утворені під впливом від-
мінної історії, відмінних красот і характеру
природи. Ше біJ1ьше національних рис надав
поезії мова народу. Мова будучи необхі-
дним ел€ментом словесної творчости, рівно-
часно € також і самостійним ЧИННиКО:lf кvльту-
ри, бо містить в вироблених словах цїле бо--
rацтво душевних переживань попередних п
колїнь; містить цїлий ряд зауважених BiДHO
син між предметами, між причинами та наслїk
ками. Засвоюючи собі рідну мову, кожда оди-
ниця засвою€ одночасно не мертві знаки а
живі образи, орrанїчно злучені з минулим на-
рода, з йоrо теперішністю зі всею ПрИРОДОЮ,
що ОТОЧУ€ ту одиницю.
Майже вся культура дасть ся пересаджувати :s
rpYHTY на rpYHT.
Коли зважити скількість складників КУЛlr
тури, шо на перший п;:>rляд, стоять поза-на..
національністю, зі скількістю тих складників, в
яких національна фарба помітна, то л e'r ко
прийти до висновку, що культура, з малими
виїмками, майже вся поза-національна, і дз€ть
ся ;:rerKO пересаджувати з одноrо rpYiНTY на
друrий. Воно так, але се ще не значить, що
ку.'1ьтура, а особливо духова культура в BC1r
вільна від впливів і фарб національних; ее не
17
16
С,1їдів та спостережень, мусимо зазначити факт
істнованя відмінностей в ПСИХО,'Іьоrії думаня
.1ЮДИЙ, не за,1ежно від тої чи иншої клясової
бу\ll.ОВИ суспільности СЇ відмінности повстали
у нинїшних народів як наС,1Їдки .давно M H -
.10ro житя предків ріжних народІВ. Дааею ІХ
предКи ЖИJ1И в ріжних обставинах фізичних
середовищах ма.1И инших СУСЇдів, инших
BoporiB, відбува.'ІИ час Бід часу ріжні MaHдpi -
ки, скоріЙше чи пові,1ьнїйше переход ли ВІД
стану дикунів, що бродять лише за ЗВІРОМ дО
стану кочовників в межах певної зем.7ІЇ; від
стану кочовників до стану осї,10СТИ, від мислив-
ства до скотарства, хлїборобства і т. д. Все се,
буllI.УЧИ відмінним для кождоrо народу вп,:ш-
вало як на фізичну так і на духову вдачу РІЖ-
них народів ріжно, не в однаковій мірі, сприяло
Биробленю і зміцненю одних звичаїв і наХИ.'Іів,
а ОСJIабленю друrих. Не ті.'!ьки житя далеких
предків, а й житя предків близших, житя те-
періlllне нїколи не б у.'! 0 й не € однаковим
Д,.'ІЯ всїх народів. Ся неоднаковість житя так
вшшвала, вплива€ і буде впливати на людий
жиючих тепер і на Їх нащадків, відбиваючись
на души народа, виробляючи відмінні нахили,
звичаї смаки і т. д.
Вплив психольоrїї думаня на відмінність
творчости.
значить, що націонадьність не Ma€ жадноrо
. . значін для зросту, П,lеканя Й поширеня куль-
тури. Те 111,0 дерева приЙмають ся на одному й
на иншому І'рУНТЇ, ще не значить, що дерева
ті моrли пер в і с н 0 зрости і викохатись са-
мостійно теж на кождому rpYHTi, в кождому
клїматї та серед всяких обставин. Поза-націо-
на,1ьність культури також не значить, що ко-
жде її дерево rалузь зростаючи на ин-
шому rpYHTЇ, в иншім клїматї та серед иншо-
ro окруженя, нїж первісниЙ rpYHT, к.1Їмат і 0-
кружен€, не втратить чоrось з тих В.1Jастивостей,
що Ma€, і не придба€ під впливом нових умов
нових властивостей хоч в сути річи овочі бу-
дуть ті самі. Тут HacyBa€TЬ ся порівнан€ КУI7IЬТУ
ри й її здатности РОЗJ1ивати ся з країни в країну,
з П.1Jекан€м. ... виноrраду. Наукою доказа-
но, що родовищем виноrраду € Закавказ€;
а виноrрад ми тепер находимо в Kpa Hax дуже
далеких від Йоrо первісноrо родовища. І ви-
ноrрад, не перестаючи бути виноrрадом; на
Кавказї Ma€ один смак і ВJ1астивости; в Криму
инші; на Уrорщинї инші; а в Бесарабії і Шам-
панїї знова инші. Будучи делїкатною росли-
ною полудня, виноrрад проте може рости, як
йоrо добре пильнувати й під Льондоном (в
Анrлїї в країнї воrкости та туманів) буде
виноrрад рости також й на Українї і reTb на
півночи. 3 Toro ясно, що культурні здобутки,
запозичені одним народом у друrоrо, нїколи в
відмінних обставинах не лишають ся такими
самими, а все тратять свій первісний виrляд і
зафарблюють ся місцевими красками.
Відмінности в Психольоrіі думаня людий.
По думцї вчених людий, і на підставі до-
Відмінна психольоrїя думаня впливав на.
відмінність психольоrії творчости" й тому то
в творчости кождоrо народа явля'€ть ся більше
чи менше виразний національний момент, на-
ціональна закраска чи фарба. Поза-національ-
ність культури, а особливо духової культури,
не шкодить їй носити ознаки краски націо-
18
19
на.1ЬНОСТИ І, навпаки, націона,'lьні ознаки не
з:меньшують в культурних вартостях ЇXHboro
заrально-людськоrо значіня. Тільки на перший
поr.:ІЯД зда€ть ся, що ся "двоїстість" культури
нїби перечить собі. З приводу тої двоїстости
проф. Овсянико-Куликовський висловлю€ть ся,
що нас,'lїдки фільозофічної, артистичної, та
лїтературної дїяльности національних reHЇЇB е
заrально людські, се значить: "утворюють бо-
rацтво, з якоrо може користати кождий; хто
ті.1ЬКИ доріс до ТОіО аби те боrацтво роЗ)1міти
і засвоювати собі. Відріжняючись від себе ті-
лькw степенями розвою в еволюційнім напрямі,
основні норми, або закони льоrічноrо думаня
і розумової творчости € також заrаJ1ЬНО .'lюдсь-
ки:ми. Але психольоrія думаня і творчости на-
бувають розмаїтости відповідно національнос-
'І'ЯМ, і В сьому розуміню відокрем.1ЮЮТЬ на-
приклад,: нїмецьку фільозофію, науку, поезію,
музику анrлїйську; французьку; іта,'lїЙСЬКУ;
та ДРУіі. Ся розмаїтість виявля€ть СЯ не в на-
". .
пр ямках, не в "школах не в ІДеях, не в ІДеалах,
а також і не в технїцї розумової працї, ае се
ріжниця психольоrічних звичок напрямів,
по яких йде думка й творчість, ее ріжниця
В інтимних рУlХах думки, що лежать поза сві-
цомістю. В сьому власне виявля€ть ся CBo€piд-
ність, окремішність національно - розумових
І)блич" . .
Клясичні Приміри.
Ще з більшим натиском підкреслю€ проф.
Овсянико-Куликовський в своїм творі "Що Та-
ке Національність" національні краски в духо-
вій творчости. Він каже, що заrальнолюдські
культурні варто сти . стають жерелом моrучих
впдивів розвивають творчу силу на ИНШІМ
(рунтї ті,'1ЬКО тодї КОJ1И на них дежить Вlk
знака печать яскравої національної творчо-
сти. Се доводить ся клясичним приміром БіблП
і Христіяньства, як творів жидівськоrо націо-
наДЬНОІО rенїя. Вони СІ1равдї позначені запози-
ченями і впливами з ріжних сторін, та проте
стали сі твори заrально-людським добром. Так
само мають на собі національні відзнаки:
rрецька поезія, штука, наука і фільозофія;
римське право та латинська лїтература; індусь-
кі казки, байки та Будиїзм; італїйська умілість
часів відродженя і т. д. і т. д. Зrаданий автор,
так само як і Француз А. Фу\oil€, каже, що між
духовим розвитком людини й виразністю П
національноrо облича € тїсний звязок. Досло-
Ішо пише проф. так: "У людий зі ста,'lИМ розу-
мом, людий з розумовими талантами від при-
роди. .. національні відмінности виявляють
СЯ дуже яскраво. І сила непохитности націона.
льности тих людий відповіда€ високости іх-
Hboro розуму та хисту". Справдї, хиба не rлу-
боко національні письменники та фільозофи;
Пrо, Руссо, Конт як Французи; Байрон, Спен
сер, Дарвін як Анrлїйцї, Лесінr, (ете, Ші.
Л€Р як Нїмцї: Пушкін, TypreH€B, Толстой
як Великороси-Москалї; або Сковорода, Шев-
ченко, ДраІоманів як Українцї? Тілько пси.
хічна недуrа, моrлаб довести подібних вели.
ких людий до втрати іх національних облич.
Тоі самої думки про тїСне сполучен€ високої
культурности та талановитости з національ.
ним обличем € і проф. П. Н. Арданов, який
пише: "Все те, що rеніяльне, е заразом і інди-
відуальне а індивідуальне завсїrди націона-
Льне. Високий степень культурноrо розвитку,
. 20 .
зви:айно .'lучить ся і з високо розвиненою
наЦlOна.1ЬНОЮ самосвідомістю. Чим вища на-
ЦІональна самосвідомість, тим вищиЙ рівень
КУJIЬТУРНОСТИ й навпаки. Народи, які мають
наЙбі:ІЬШУ культуру як от Французи, Нїмцї,
Анr:!їйцї мають також і наЙбі.lьше розвине
ну національну свідомість".
Отже без сумнїву, що Ky.'lbTYPHi е,1€менти
ВП,lивають на націона.1ьні і навпаки. СеЙ ВП.'lИВ
проявляпь ся не тілько на розумовіЙ працї і
В.1астивих здобутках та.1ановитих Ч,1енів кож
дої нації, а також і на тих культурних варто-
стях, які народ запозича€ у друrих народів..
Коли ми підчеркували залежність заrа.1ЬНО-
европейської культури від старих ку.1ЬТУР, а
також, КО,1И ми розr.'lяда,'ш е.1€менти іромад
СЬКОІ культури, то вже мусїли зауважити, що
народи запозичаючись культурою вjд друrих,
пристосовують її, 0 скілько Їм потрібно до
своїх звичок, потреб, нахилів і душі народа;
забарвлюють запозичені вартости, так би ска-
зати, в свої націона,1ьні фарби. Ше виразнїй
..ше виявля€ть ся сей процес уподоб.1юваня при
:засвоюваню вартостий дух.ової КУ.1Jьтури. В
;:Dисше зrаданих словах проф. Овсянико Кули-
КОВСЬКОіО зазначено, що Біб.1ЇЯ, наприк.'шд,
. будучи чисто-національним твором жидівсь-
'КОІО rенїя, Ma€ разом з тим і ознаки впли-
'вів з боку та запозичень з инших жере.'!:. Жи-
дівський rецїй в творчому процесї перетворив
сторонні ел€менти і ВП,1ИВИ так, що вони Mor-
ли, поруч з ориrінальними продуктами йоrо
власної творчости, утворити цїде. Або берім
Христіяньство. Будучи релїrі€ю простих cep
цем rалилейських рибалок, та маючи виразно
.зазначені риси релїrії всепрощеня і братно-
21
ro Еднаня, Христіяньство в дорозї чи процесі
поширюваня серед ріжних народів, в ріжних
країнах, набу,вало скрізь в дечім відмінних
форм. Перенесене в rрецію, христіяньство по
rречупь ся, набува€ риси фільозофічної сис-
теми, яка вже ранїйше була там утворена жи-.
ТЕМ і стаВИ.1а жертвенники "невідомому Боrу"..
в rpeuiї, місце простих, всїм зрозумілих евал-
І'ельських заповідий в христіянстві заступае
холодна метафіЗИRа та дія.'l€ктика. В Римі хри-
стіянство романїзупь ся, оберта€ть ся в тео-
кратичну орrанїзацію, в правдиву попівську
імперію, з намісником Христа папою-цезаром
на чолї. Місце €ванrе,1ЬСКИХ заповідей заступ ае
в Римі цї.1ковита підвладність авторітетови,
карно сти, ритуалови. В НЇмеччинЇ христіянс-
тво набува€ риси ре,'lїrійноrо індивідуалїзму.
у Франuії наБУВq€ фОрМj1 Іромадської ре-
лїrії та моралї. Христіянство п ренесене з rpe-
ції до руських славянських племен CTa€ від-
мінним від СВОіО жерела. Також і в межах са-
Moro p 'CЬKOiO П,1емени ріжнить ся від себе,
приміром CTa€ воно інакшим на береrах Днї-
пра, а инакшим !3 стїнах МОСКОВСЬКОІО Кремлю,
Як відомо, московське "блаrочесті€" дивилось
косо і на ірецьку "Ересь" і на "латиньство"
українських вчених Київо-моrилянської Ака-
демії. В тоЙ же саме час. само московське
. "древлї€ блаrочеСТЕ", в очах західно-европей-
ських теольоrів, було непевним яко прикмета
христіяньства. Чи потреБУЕМО тут rоворити
про те, що Христіянство на Руси хотяй давне
тисячами лїт, ще й дотепер заховало деякі по-
raHcbKi звичаї, повіря, забобони, що дивним
робом сполучають ся з христіянськими обря-
дами, приписами і надають тут Христіянству
22 ....
.... 23
.ідмінний вітlЯД. На инших прикладах може-
мо побачити, що взаrалї народи широко запо-
зичають ся культурою з заrаЛЬНО-.1юдськоі
скарбницї, при чому, кожда національність з -
свою€ запозичені вартости не в Їх первісному
виr.тІЯДЇ хиба ,'ІНше матеріЯJ1ЬНУ культуру
а всеіда перероблю€ Їх більше або менше
rpYHTOBHO на свій аад, припасову€ дО CBO€Ї
психіки, до CBO€Ї вподоби.
ПРИІ<лад на НЇМЦЯХ. Аперцепuія в ЖИТЮ народів
Си.'lУ, зміст і значін€ аперцепції в народ-
ному житю добре поясню€ і доводить прикла-
дом нїмецькоrо народу письменник Отто Ба-
вер. Сей приклад, незалежно від нїмецькоrо
народу, може бути поширениЙ, піС,7JЯ відповід-
них змін, на кожду иншу народність.
"Ми зна€мо пише' О. Бавер, що на-
ція яку ми взяли за приклад (НЇмецька нація)
на протнзї віків запозичала культурні ел€мен-
rи від ріжних і розмаїтих народів. Далекі пра-
дїди нинїшних НЇмцЇв спочатку були під ве-
ликим впливом більше розвинених Кельтів, по-
riM під впливом римської культури. До сих
!ШJІИвів пізнїйше дол ;'Чив ся ВП.'lив Христіян-
ства, який ввів в склад НЇмецької народної
орrанїзації ел€менти ірецької та римської ку-
льтури. За часів февдалїзму дуже великий
був вплив полуднево-французької культури;
за часів хрестових походів долучив ся ще
вплив іта,'lїйської та ріжних східних культур.
КапіталїстичниЙ спосіб продукції продоптав
серед НЇмцЇв шляхи для впливів іта.'lїйськоrо
rуманїЗМу та італїйськоrо відродженя. Наступ-
ні віки стають свідками великоrо впливу Фран-
цузів. Буржуазія по короткім занепадї знова
прокида€ть ся до житя, підпада€ впливам ста-
рої ку.1ЬТУРИ, та французьких, анrлїйських, нї-
дерляндських наук і штук. В девятнайцятім
віцї (ХІХ) нїмецьке ку.1ьтурне боrацтво побі
JIЬШУ€ТЬ ся через вплив найріжнороднїЙШИХ
націй, навіть инших частин GBiTa. І не вважаючи
на все се не може бути й мови про заrин
нїмеЦЬКОІО народу і йоrо властивостей. Сей.
факт поясню€ть ся національною аперцепці€ю.
Жадна нація не засвою€ чужо національних ел€-.
ментів в їх незмінному виrлядї, а все присто .
COBY€ ті запозичені ел€менти до cBoro побуту, .
перетворю€ Їх відповідно своїй вподобі. Фран-.
цузькі К'уЛЬТ lрні ел€менти були засво€ні як..
НЇмцями, так само і АнrлїЙцями; проте в FO-
JIOBaX Анr,1ЇЙцЇв ел€менти францу ької культу
ри ста,'lИ чимсь відмінним від Toro, чим вони
стали в rOJIOBaX НЇмцЇв, а иншими стали вони
в rоловах ПО.тІяків та Великоросів-Москалїв.
часів Катерини ІІ.
ЯІ<і Народи rинуть..
Зі Bcero висше сказаноrо очевидним CTa€ .
як необхідним € ПJІекан€ СВОІ'О "національноrо
ДУХОВОіО облича", як конечним € засвоюватк.
заrально-людські культурні вартости, в iHTepe
сах не J1ише всїх окремих національностей, але
і в інтересах самої кущьтури. Здатність до апе-
рцепції (засвоюваня) € для ріжних народів
часто питан€м не лише духовоrо, а то й фізич-
Horo житя, чи смерти. Коли. невблаrані істори
чно-соціяльні умови ставляли народ з низькою.
власною культурою та мало розвиненою здіб
ністю до засвоюваня, перед J1ицем вищої куль-
тури, то такий народ не видержу€ ваrи Ti€ї
чужоЇ КУJ1ЬТУРИ й rине під П тяrаром, як ду-
хово, так навіть і фізично. Тубольцї-Індіяна
25
. :>4
ро опіку€ть ся уряд. Добрий ПрИК,lад аа Інді-
янах в Америцї. СЇ занепади та вимираня на-
родів можна пояснити ті.'ІЬКО тим, що той чи
иншиЙ народ, поставлений непереможними со-
ція.1ЬНИМИ умовами в необхідність засвоювати
нову чужу культуру, не Ma€ в своїй вдачі від-
повідноrо хисту (аперцепції), тому й нездатний
витримати боротьби за €CTBOBaH€ поруч з чу-
жинцями, краще і боrатше озбро€ними Ky.'lb-
т)1рними здобутками. Так звичайно бува€, ко-
;ІИ у народа нема здібности до зосвоюваня
або аперцепції; коли-ж та здібність €, то тодї
нема чоrо страхатись за той народ, хотяй би
він як скоро запозичав ся: все запозичене
буде йому на користь. 3апозичен€ те не стра-
шне народови навіть тодї, коли воно відбу-
Ba€TЬ ся з примусу, з наказу вдасти. не повіль-
но а раптовно. Приклад можемо вказати на
европеїзацію Росії за часів Петра І. й пізнїйше;
а ще більше на яскравий приклад Японії, яка
'не так ще давно була зовсїм чужа впливам
европейської культури.
3апозичаня і аперцепція нїколи не бу-
вають випадковими і поодинокими явищами.
В житю кождоrо народа, відбува€ть ся постій-
ний доплив чужих і відплив своїх рідних куль-
турних ел€ментів. І чим більший сей доплив
та відплив в ріжних народів, чим більше число
ріжних народів захоплюють своїми хвилями
ті ДОП.1ИВИ та відпливи тим більше з Toro
користи, для заrально людської культури. Со-
ціольоr Бастіян каже, що в краях, де стикаеть
ся більша скількість ріжнородних народів, ци-
вілїзація розцвита€. Сю Д)1МКу д. Бастіяна,
Л. rумлович назива€ "важним стверджен'€М
давно віДОМОіО факта!. Про таку виміну проф.
обох Америк, приходом до Америки, Евро-
пейцїв, деякі виrинули, а ті, що €ствують, ко.
нають з кождим роком. Тут, цїкаQО зауважити.
що в Америцї під натиском Европейцїв виrи
нули, або rинуть, не лише Індіяни дик)ши, а й
такі народи як Інки, Мускази, Ацтеки, які в той
час як прийш.'lи завойовники з Европи мали
досить високо розвинену й ориrіна.1ЬНУ куль-
туру. Про культурний стан зrаданих народів в
МИНУ.10МУ свідчать як сучасники rішпанських
та портуrаJIЬСЬКИХ завоЙовників, так і ті реш
тки побуту, архітектури, штуки та ,'lїтератури.
що ще й тепер знаходять ся, часом, на місцях
булих осель тих народів. Перед .'lицем вищої
европейської культури розвиток сво€рідних
культур американських Тубольцїв зовсїм при
пинив ся; очевидно не на користь КУ.1ьтурі, бо
припинен€ се позбаВИ,10 культуру можливос-
тей мати ориrінальні вартости. Припинен€ роз-
витку ку.1ЬТУР Інків, Мусказів та Ацтеків (в
Америцї) значило для тих народів не поступ.
а ку.1ЬТУРНИЙ занепад, бо нїм вони засвої,'!И
все добре з европеййської культури, ті куль-
турні по сво€му народи ,мусїли з початку за-
непасти до становища дикунів і тодї 0 скіль
ко не виrинули, підноситись до европейської
культурности. Отже Ma€MO перед собою rріз-
ниЙ перехід від одної культури до друrої, в
якому переходї rинуть культурні варто сти, за-
непадають, а то й rинуть НЩ .ОДН. Сей тяжкий
для "інородцїв" процес поясню€ть ся не сами-
ми тілько наСИ,'lьствами завойовників або силь-
нїЙших. Ми бачимо, як на наших очах вимира-
ють то тут, то там ріжні підбиті поневолені
народи не ті,'!ько тодї, коли їх віддано на по-
талу ріжним зайдам, а й тодї, ко,пи ними щи-
26
27
Овсянико-Куликовський каже:
"Ко.1И уважнїЙше придивити ся до допли-
ву й відпливу, то можна побачити, ЩО найбіль-
ше культурний ВП.1ИВ в ріжних націона,1ЬНИХ
осередках мають якраз ел€менти, котрі самі
повстали в наС,1Їдок ск,'!адних. перехрестних,
міжнародних впливів, та набу.1И в CBO€MY
творчому національному осередкови наЙбі,'lЬ-
ше яскраву національну форму. Досить зrа-
дати КJlЯСИЧНУ фраНЦjlЗЬКУ лїтературу XVII ві-
ка; французьку фі:Іьозофію XVII вік,,: Шекспі-
ра і Сервантеса; нїмецьку лїтературу віків 'XVIII
і ХІХ; зrадати фіJlьозофію Канта, І е(е.1Я, Ше-
дїн(а; звернути YBary на розповсюднен€ нової
великоруської (московської) лїтератури в за-
хідній Европі і в Америцї; на всесвітну попу-
л рність Ібсена і т. д. В усїх отсих зявищах.
націона.1ЬНОЇ творчости, і в фактах розповсю-
дженя Ti€ї творчости і BcecBiTHoro впливу, то-
му хто добре спостеріrа€ впада€ в око передо-
всїм те, що тут відбува€ть ся обмін кращими
продуктами націонльної творчости, що в сїм
'обмінї rоловне місце належить не тим продук-
там, які більше прості та лекше засвоюють ся,
.а навпаки rO.'lOBHe місце в зазначенім обмі-
нї належить тим виробам, які СК,1аднїЙші змі.
стом, повідьнїЙше і труднїйше засвоюють ся,
іменно через те, що на них різко відбилась на-
діона.'lьна психо.'lьоrія.
Все сказане в іорі дa€ нам. змоrу щераз
l<підкреслити, що Ky.'lbTypa будучи заrально-
'людською, по походженю € ріжно-національна;
. -а по зверхним виявам її в житю кождоrо на-
рода, культура € національна. У кождоrо на-
рода вона Ma€ відмінну інтерпретацію,. втїлена
в більше чи менше ориrінальні форми, та в
брана в відмінні народні краски. Засади OДHa
кові; а відмінні: культ, звичаї, мова і т. д.
Взаrалї поза. націонаv1ьність і національність.
культури йдуть в парі. Лише люди KOpOTKO
зорі в один, чи друrий бік, бачать в культурі
або самиЙ космополїтизм, або переважно лише
свої, надто У,'lюблені, рідні, національні форми,.
краску й одяr. Як перше так і друіе станови-
ще не € норма.1ЬНИМ.
Перша хороба веде до забитя національ-
ної свідомости Й чутя; а друrа до пересади.
Toro чутя, до зоольоrічноrо націоналїзму. Тим.
часом ми бачимо, що справдї науковий демо-
кратичний космополїтизм хотяй він ворожий,
націона.:!Їзмови, нїколи не закрива€ очей на
націона.7Іьні форми культури, і навіть підносить"
значін€ національностий для культури, а часом
то тут, то там вважа€ навіть саму куаьтуру за"
національну. Слїду€ кілька прикладів.
Оден з керманичів соціял-демократії, Е.
Пернерсторфер, вважа€., що націона.'lьність, ,В.
ЇЇ вищіЙ формі, € ідеа.1ьне добро, бо "вона
в найвищому CBO€MY розвитку означа€ .'lюдську
кудьтуру". Всяка культура, каже даJІЇ д. Пер нер-
сторфер, € НаціоНа.'lьНа.... вона бере свій по-
чаток в окремому народові і заз.начу€ть ся В.
своїх вищих формах різко виявленим націо-
нальним характером. Так само А. Бебедь, на,
міжнародному соціялїстичному КОНіресї в Шту-
TrapTЇ заявив, що "культурне жит€ може роз-
вивати ся тілько на основі рідної мови, на,
rрjШТЇ націона.1ьностей". Третий визначний дїяч
соціШІ-демократії, Жорес, сказав в промові Haj
тім - же KOHrpecї таке: "рідний край ее .
скарбниця .1юдськоrо rенїя та поступ)', і не'
ДОбр € робітникам розuив.ни ті дороrо.1'1Іїпніі
-------- \5
ПОСУДИ ,'ІЮДСЬКОЇ культури".
Піс.'ІЯ Bcero висше сказаноrо виплива€ льо
rічний висновок, що:
1. !cTHY€ тілько одна, спільна всїм наро-
дам, заrально-людська культура.
2. Нема нї "вищої", нї "нищої" культури,
як такої, а € тілько народи, які доросли до
заСЕl)юваня більшої чи меншої, скількосТИ за-
rально-люДСЬКИХ культурних вартостей.
3. Нема нї вибраних, нї занедбаних наро-
дів, а кождиЙ з них, при відповідних умовах
може стати в приrодї заrаЛЬНО-.'Іюдській куль-
турі сво€ю творчістю й своїми національними
формами.
4. Інтереси культури вимаrають вільноrо
РОЗВИТКУ всїх народів, всїх національностей
без винятку, бо кождий нарід, кожда націона-
льність скорше чи пізнїйше може стати жере-
лом самостійної, ориrінальної творчости, що
вийде на користь всїй JlЮД ЬКОСТИ.
Перейдемо тепер до асиміляції, процеса,
протилежноrо націонаJІЬНИМ відродженям, яка
Ma€ дуже боrато прихильників серед ріжних
суспільних верств, особливо серед суспіль-
них верств держано-паН 1ЮЧИХ націй.
АСИ М І Л Я Ц І Я.
Процес асиміляції Ma€ на метї якийсь на-
род, звичайно полїтично залежний від друіО-
іО, тими чи иншими способами уподобити йо-
ro тому ДРУіОМУ народови у всїх проявах що-
дeH OiO КУ,1ЬТУРНОІО житя, а передовсїм в
моВІ, звичаях, та в rромадських порядках. Та-
1{ уподоблен€, чи асиміляція Ma€ для всїх су,с-
ПІ.1ьних кляс державної, полїтично-пан ..
... УЮЧОl
наЦIl св.ою ?собисту користь. Боrатим купцям
аСИМl,1ЯЦІЯ улекшу€ промислову і торrовель-
ну конкуренцію на ринках полїтично поневоле-
НОіО народу, і увільня€ ТОРІОВЦЇВ від ТОіО аби
вчились чужу мову. Бюрократії асиміляція
дa€ переваr при обсаджуваню посад в ріжних
державних ІНституціях і дa€ змоr l урядникам
уря увати не знаючи місцевої мови, нї звичаїв.
РоБІтникам асиміляція улекшу€ змоrу зна-
ходити працю серед полїтично поневолених.
Поза юrясовій інтелїrенції (журналїстам, лїка-
p M, ДBOKa:aM, письменникам, то-що) аси-
МІЛЯЦІЯ, зБIЛЬШУ€ можнїсть скорше та до-
роще п одавати свою інтел€ктуальну працю.
Вся П?ЛІтично-пануюча нація, а особливо бур-
ЖуазНІ кляси та бюрократія мають великий
особистий інтерес з асиміляції якоrось дрvrо-
ro народа. Вони ВСеіда кажуть, що справа ap-
та ТОіО, щоб за неї взятись "як слїд". І за неї
БОНИ беруть ся, озброюючись чим можна та
В б живаючи в qоро:rьбі. gcero від свіДОМОіО r py
oro ' , -.
наСИ.'lьства до всяких замаскованих, хит-
рих теоретичних баламуцтв. Бюрократія пану-
ючоrо народу rада€, що одноманїтність дер-
жавноrо ,1аду та вживан€ лише одної мови
;ю
31
iaдa€ державі великої сили та забезпечуе її
MorYTHicTb. lнтелїrенція пануючоrо народу до-
,старча€ бюрократії вчених теоретиків та дїячів,
'які виrадують теорії про космоподїтизм куль
..тури, про ЇЇ "висшість", чи "нищість" У Toro
'ЧИ иншоrо народа. В таких вчених, які € у
наймах пануючої нації, КОСМОПо.'lїтизм вихо-
дить однозначним з національними формами
культури пануючоrо народа; їх народна куль-
ту\ра все в Їх очах € вищою кудьтурою, і то
'культурою ддя якої й варт тільки жити в світї.
А всяка проча культура, то вже нища, менше
вартна. А буржуазія боrаті ,1ЮДИ розу-
міючи, як нїхто, користь для себе з асиміляції
чим МОіа більшоrо числа чужоrо народу, по-
пирають асиміляцію всїма СИJ1ами, радо при-
ходять в поміч з своїми rрішми на попиране
асиміляції і всеrда помаrають бюрократії
лідтримувати "міць та силу держави". а інте-
лїrенції насаджувати на чужім (рунтї їх "висо-
ку" КУЛЬТУіру. Всю сю роботу робить ся шля-
ХІ)М винародовлюваня понеВО.1ених і недержав-
них націЙ, нїбито в імени культури, але в сути
річи на превелику шкоду для заrально-,'lЮДСЬ-
кої КУ,'lьтури.
Державні асимі;ІЯТОРИ намаrаючись надати
асиміляції як наЙбільше поступовоrо виrляду,
аби замилити людям очи і втихомирити свое
сумлїн€, виправдують асиміляцію інтересами
заrально- людської культури, кажуть, що шля-
хом її поширюють ся нїбито, вищі форми ку,ЛЬ-
тури. Та в тім rовореню, асимі,1ЯТОРИ навмисне
забувають на дві річи, а власне: що самі вони,
або Їх відда,'1ені предки, КО.1И засвоювали від
'своїх сусїдів здобутки культури, то засвоїли
від них ті.1ЬКИ зміст, а ФОРМУ надали тому змі
стови свою власну, вироблену на rpYHTЇ CBO€Ї
націона.1ЬНОЇ, або иншими СJ10вами, вбрали той
зміст в свою одежу. Друrе, що процес зас-
воюваня заrаЛЬНО-J1ЮДСЬКИХ культурних вар-
тостей € процес не (ва.1ТУ та насильства, а
шляхотноrо співдїланя, добровільної виміни, й
належить не до асиміляціЇ, а до аперцепції.
ПQК,1икУіВаня прихильників асиміляції на
невблаrані, непереможні закони історії, що ве-
дуть начеб то до злитя менших народів з біль-
шими також безпідставні. Правда, історія
людства зна€ такі випадки, коли цїлий народ
по більше, чи менше довrих утисках переЙмав
ся культурою в чужих формах; але то були
инші часи, инші обставини, цїлком відмінні від
нинїшних. Давно, за часів панщини та за часів
початковоrо капіталїзму участь в культурному
житю браJ1И тіJ1ЬКИ, нечисленні верстви духо-
венства, Ш.1яхотства та rорожан. Решта, маси
поспільства, через ріжні забобони, через крі-
пацтво, через обмежеНЕ в особистих правах, а
то й цї.'Іковите поневолен€, були майже виклю-
чені з обсяrу культурноrо житя і КУЛЬТ lрних
впливів. Та до Toro ще культура тих часів, бу-
ла взаrа.1Ї біДНЇйша, б )'1а під ВП.'1ИВОМ унївер-
залїзму церкви, а найrоловнїЙше, що переда-
валась не в живій мові, а в якійсь невтральній,
Всїм чужій, переважно .1атинсьькій, а пізнїЙше
французькій. Тодї, асиміляторам доводило ся
мати дїло як з меншою масою, призначеною до
асиміляції, так і зменшою скількостию куль-
Турних вартостеЙ, які вони збирались накину
ти, паньству иншоrо народа. ТрафJ1ЯЛОСЬ так,
що з асимідяці€ю паньства rинув національно і
ввесь народ, наПРИК,1ад, ПО,1абські Славяне що
майже ПОТОНУJ1И в нїмецькому морщ. Та з ебі-
32
льшоrо, так всеrда не було. Здебільшоrо з
асимільована інте,1їrенція става.1а просто чу-
жою, й воро-жою свому народови, що за.'lИШИВ
ся, до слушноrо часу, надалї марно нидіти й
примирати в темряві некудьтурности. Так, Ha
прим ір було з rерманїзаці€ю Чехів, с.10ваків;
а з ПО,1ьонїзаці€ю . .. Українцїв, Бі.1Орусинів та
Литовцїв.
А.1е суспідьно економічне жит€ .1ЮДСЬКОСТИ
Йшло і йде в тім напрямі, що захопдю€ у свій
вир все ширші і ширші народні маси, зводить
Їх до купи, кладе маси одної національности
проти мас друrої, ставить їх лицем перед над-
звичайно складною і виразно чужою культу-
рою, та нищить, або зменьшу€ привіл€ї окре-
мих кляс.
Боротьба <sa icTHOBaH€ при нових еконо-
мічних відносинах та порядках, що прийшли
за панщиною, вимаrа€ неrайноrо засво€ня мож
ливо як наЙбільшої скі,1ЬКОСТИ к)щьтурних вар-
тостеЙ. І ось показаJIО ся, що се засво€н€ MO
жна осяrнути тільки тодї, коли чужі культурні
вартости пристосову€ть ся до себе, дО CBO€Ї
вдачі, душі чи психіки. В звязку з сим бачи-
мо, що в західніЙ Европі розцьвіт к,шіталїзму
в одніЙ половинї ХІХ віку привів до демокра-
тизації та націонадїзації кудьтури. Тут ми на-
rлядно бачимо як культура рішучо скида€ з
себе кастову виключність та рештки схолясти-
чних форм. З ш.'!яхоцьких палат з панських
шкіл КУ,1ьТ)іра та наука пішди в народ. бо так
вимаrали нові потреби нових часів.
Розбуджен€ завмерлих народів.
СЇ нові економічні і соціяльні відносини,
подиктовані капіталїзмом, та ся демократиза-
33
ція ку.1ЬТУРИ ВI1К,1Ика,lИ, поруч з рево.'ІюціЙним
рухом, і нечуваний досї рух національний..
рух який вивів на широку жит€ву арену Ц1Лу
rромаду, здава.10СЬ, навіки завмер,1ИХ народів.
В інтересах широких мас, тепер збирались
окрушини давно мину:IОI'О. Почали відrребу.
вати націона.lьні ознаки: мову. побуyr, лїтера
турні на народні памятки СJ10весности, iCT()
рію .. все старанно ДОСЛЇджувалось, розбира-
лось як rp)lHT для HOBoro культурноrо житя,
ставало формами, в які виливалась доси чужа,
малозрозумі.1а культура. Разом з сим, вийшла
з народа й нова, правдиво національна інтелї-
rенція. що стада творити для кождоrо cBoro
народу КУ.1ьтурні варто сти в націонадьних фо-
рмах. Отже новий економічний лад, наче той
казковиЙ чарівний принц, розбудив ДО житя не
одну красуню націю, ЩО спала в простому, за-
недбаному, .Й заrулюканому народови сотки
. років.
Чи витати нам ее розбуджен€ народів, чи
жа.1увати над ним? Не Bara€MOCb сказати, що
кожда поступова дюдина м)1сить тілько витати
сей рух відродж ня приспаних народів. Зреш-
тою, навіть вороже відношен€ до cero розбу-
дженя з якоrо би оно боку не походило все
одно беЗСИ:Іе стримати розвиток розбудженя
беЗСИ.1е як безсидими € люди припинити тво-
peH€ хмар. Ся безсилість BoporiB національних
відроджень очевидна і виявля€ть ся вона хоч-
би в тіЙ запек.'!ости, в тій жорстокости та не-
у.'lьтурности, з якою асимілятори ріжних Ma
рок, як "rакатисти", "вшехподяки" , "обруси-
Тедї" і дрні. борять ся з немилими Їм змаrаня-
Ми до Щlціона.'lЬНО-КУ.'!ьтурних відроджень ріж-
Них недержавних і доси, навіть, ку.'Іьтурно не
34
самостійних націй. Одначе нїякими rреблями
нїхто не здола€ спинити ііРСЬКОіО потоку, що
Ma€ безнастанний доплив води З CHЇrOBoro вер-
хівя; потік прорве, або обійде rребдю, постав
.лену на йоrо дорозї, і понесе свої води далі,
до широкоrо моря. Чи не теж саме і з націо-
наJ1ЬНИМИ рухами, з національними відродже-
нями, що черпають сили з rлибин народноrо
, самопізнаня і законів соціяльноrо розвитку, та
рвуІть ся винести той чи инший народ з йоrо
ориrінальною культурною творчістю в широке
море заrально людськоrо поступу? 3аrальні
засади національних відроджень, так rлибоко
rнїздять ся в самій природї економічно-соціяль
них зявищ, що вороже відношен€ до них з бо.
ку окремих одиниць, чи цілих суспільних кляс,
може хиба тілько заrальмувати Йоrо розвиток,
затримувати темп Йоrо кроку. Ми Ma€MO пов-
ну рацію чекати національно-культурних рухів
СКРІЗЬ, де для них € економічні і соціЯ.;Іьні
перед умови, хоч несприяючі обставини може
доси rа,1ьмували ВИЯВJ1ен€ тих рухів. Жит€ до-
вело, що національно-культурні відродженя
австріЙських Славян відбились як найкорист
нійше на положеню тих Славян, а також і на
поступови заrально-людської культури. Те, що
мибачимо на прикдадї австрійських Славян,
може бути порушене і на кожду иншу народ-
ність, що опинилась, чи може опинитись в та-
«ім самім положеню.
Яка би не була бідна на культуру та.
чи инша національність, але кождий щирий
прихильник культурноrо поступу мусить не за-
бувати, що розцвіт заrально-людської культу-
ри серед кождоrо щtр.QДУМО ЛИВИЙ тільки на
rPYHTЇ національних відмінностей ТОіО народу.
35
Нищен€ тих національних відмінностей, або
постійне Ia,1ЬMOBaH€ свобідноrо засвоюваня
робить ЦЇ.1i .1юдськости дуже велику шкоду.
ПравдиВІСТЬ вище зазначеноrо, як і шкід-
ливість через занедбан€ в культурі національ-
них красок, можемо побачити хоч би з насту-
пноrо.
В російськім журна.'lї "Русская Мис.1JЬ", в
статї "На ріжні теми" (1911 р. І. книжка) д.
П. Стр уве висловив ся між иншим, що україн-
ський культурний РУІХ в Росії, через непере-
можну СИ.1)' історично-культурних обставин, €
засуджений на нидїн€ і безплідність, а україн-
ське Hace.1eH€ на з московщен€. У відповідь на
сей .стрий, а.1е зовсїм немотивований засуд, д.
УкраІНець в У. книжцї тоrож таки журнала
доводить, що коли б справдї так сталось 3
укр. народом і йоrо справою, як то пророкуе
Д. П. Струве. то себ було тільки на велику
шкоду заrа.'ІЬНО ЛЮДСЬКій К)ільтурі, що дово-
д.ить д. ;Українець сам на собі.. Д. Українець в
ТІЙ відповіди каже про себе таке:
,.я народив ся в одному з найбі.1ьше
ве.1ИКИХ, отже значить, обрусїЛИХ, змос-
ковщених міст України. . " походжу з ду-
же інте.1їrентної і в значній мірі обрусї-
.10Ї родини. Володїю не тільки великорус-
скою (московською) та ПО.1ЬСЬКОЮ, a.'le й
ч)'жосторонними мовами... Я навіть пи-
шу на них, а проте і до cboro часу к,lену
свою До.1Ю за те, що я виховував ся не в
рідній школї, що за часів дитиньства я
ма,10 чув рідних пісень і звуків, що моя
фантазія скупчувалась не на рідних казках,
що з .'lїтерат)ірою я познайомив ся не на
,рідній мові, і що ріс чужий тому народа-
ви, . серед KOTporo я жив, чужий MO€M
36
37
рідному народови. Тільки за юнацьких
вже часів я почав уважно студіювати укра-
їнську мову, познайомив ся з українською
піснею, поезі€ю та ЛЇтературою, полюбив
український театр, і я тепер вважаю, та й
завжди вважав, що тільки з СЬОіО часу Я
почав робити ся освіченою і культурною
,'Іюдиною. Те, що я пережив д ішею, за
часів коли знайомив ся з українством,
, . .
надзвичайно цоширило мою здатН1СТЬ вІД-
чуваня. Тільки з ТОіО часу на мене стала
робити rлибоке, непереможне Bpa iH€ ве-
ликорусска і европейська лїрика. Тодї ж
таки я відразу збаrнув суть драми, і у
мене склав ся цїлком инший поrляд на лї-
тературу" .
" Ви запевня€те', пише да,1Ї д. Українець
до п. Струве, що IKpaїHCЬKa культура ще не
icTHY€. Може бути, що Й ваша правда. Але чи
не дивно, що ті е.'l€менти, з котрих мусить
скласти ся або вже склада€ть ся українська
культура, зробили мене освіченою й культур-
ною людиною?" .
Так каже про Bary національноrо rpYHТY в
культурі високо інтелїrентна і з :пирокою
европейською освітою людина. ЩИР1СТЬ тону
в вище наведених словах робить лист д. УКра1-
нця справжним "человічеським документом".
Коли рідний, національньиЙ rpY T CT!€ не-
обхідним Д.'lя культурноrо розвою 1НтеЛІrента,
що вже почасти від ТОіО rpYHTY був відірва-
ний. то 0 стількож сей rр 1НТ необхіднїйший
там . e Йде мЬва про поширен€ культури серед
ши оких народних мас. Тут траrізм духовоrо
незадоволеня та розладу, що повста€ на rpyH-
тї поверковоrо засво€ня культури в чужих на-
ціональних формах, приносить ще більше
Т Ж і, просто руЙнуючі нас:йдки; з тою хиба
ВІДмІНОЮ, що сей траrізм не відчува€ть ся так
остро п с ред ..мас, бо маси ті позбавлені ще.
налеЖНОІ 1НтеЛІrенції. Маси народні, здебіль-
шоrо, почувають себе просто беззбройними і
неспроможними на оборону перед натиском
асиміJ1яції, яка доводить Їх до стаНовища
якихсь культурних виродків з наДЗвичайно
попсованою психікою.
Звязок між ЛЮдською думкою і мовою.
Давно доказано наукою, що між психольо-
:ічним процесом дуіманя та мовою людини
ICTHY€ як наЙтїснїЙший звязок. НЇмецький уче-
ний ільrельм І'умболт, в CBO€MY знаменитому
ТВОрІ про ріжницї В мовах, каже, між иншим,
про той звязок що мова Е знаряд до ВИЯВ,1еня
думки. Без мови HeMa€ думок. Людська думка
родить ся лише в злуцї з мовою. Відмінно ти В
мовах залежать від духовних відмінностей 0-
кр мих народів, і кождиЙ народ виявля€ сво€ю
мовою властивий Йому триб думок і поrлядів.
.,Мова", каже В. rумбольт, се світоrляд, Лю-
ДИна мислить образами. а думки ВIdСЛОВЛЮ€
символами, що дають ся їЙ в рідніЙ мові. І чим
я мова боrатша на образи, чим влучнїйші ії
саова. символи, чим в бі,'!ьше зrідну систему
вони уложені, тим лекше у людини відбу/ва€ть
ся процес думаня, тим кращою збро€ю ДіІЯ за-
сво€ня здобутків вищої духової культури во-
на володї€. А.lе якоюб не була чи баrатою чи
. ,
бідною та, чи инша рідна мова, одначе кожда
з них може стати і мусить стати для народа,
що її засвоїв, знаDЯДОМ поширюваня культури,
бо ті:іьки при сїЙ умові увесь народ може бу-
38
39
ти ПРИ.ч'ченим до користаня КУ.1ьтурними б.1а
rами. ПіС.1Я cero, неупереджений читач сам бу
де Mir с \ДИТИ про те, яку зброю в.ложено в
руки .1ЮДИНИ для засвоюваня КУЛЬТУРИ така
буде прозорість ДУМКИ У неї. ЯкиЙ світоr.1ЯД
може мати .:Іюдина, яка в своїй мові вживаЕ
такі С.10ва "перлини", як: "я поїл коней" (3
московська), замість "я напував коней; в Аме-
рицї приміром "Я ;ІаЙкую". або "бом .1ише
raдeMY€"; або як записані в одній книжцї Б.
rрінченка, зразки мови українських се.'lЯН, ЩО
зазнали на собі впливів асиміляції. Якаж маЕ
бути нїкчемна змістом' і шкідлива впливами
та "культура, ЩО Йде в парі з подібною до Ha
ведених зразків мовою! А мова та, як бачимо,
эаступа€ місце ве.1ЬМИ поетичної української
мови, боrацтвом якої заХОШІювались навіть чу
жинцї: як Великорос Пушкін,Лоляк Міцкевич
та ДРУlrі. Отже процес асиімляцїї на Українї, і
с.еред наших eMirpaHTiB в Америцї, ЩО веде до
знищеня TaKoro KY,1bTypHoro боrацтва і знаря-
ду ку.1ЬТУРИ як рідна мова YKpaїHcbKoro наро-
ду, а натомість поширю€ смішний ..жарrон" ,Е
в ве.1ИкіЙ, і дуже замішній мірі шкід.1ИВИЙ для
культури, як YKpaїHcbKoro народа так і заrа.1Ь
но-.1ЮДСЬКОЇ.
І справдї, ми бачимо, що на Українї і в
Аме.рицї, де всякі охочі асимідятори хочуть
ширити культуру В чужіЙ наШОМ 1 народови'
мові, .........: рівень тої культури значно нижчий як
він € там де ку.1ьтура ширить ся між нашим
народом в рідній українській мові. Те, ЩО на
Українї € так великий процент неписьменних
поясня€ть ся лише тим, ЩО царські власти хо-
тї.1!И ширити на УкраіНі культуру лише в мос-
1\0вськіЙ :\lОві.
Боrато прикладів культурноrо занепаду
під в .1Ивом асимі,1яції дa€ Уrорщина. Мадя-
ризашя уrорсы(хx недержавних народів у_
країнцїв, PJ1MYH, НЇмцїв, С10ваків доводить
тут до ДУХовоrо і матеріяльноrо за.непаду, ча-
сто до цїлковитої неrрамотности та зубожіня.
Бо, перше нїж засвоїти чужу КУ.1ЬТУРУ, широкі
народні маси мусять позбути ся CBO€Ї культу-
ри, занепасти до цї:ІКовитої некультурности.
Під самим Будапештом, осередком мадярської
К 1ЛЬТУРИ, живуть rромадки нїмецьких селян,
про котрих оден соціяд-демократ дав такі ві-
домости:
.,Дїти зrаданих селян НЇМЦ1В по шість ро-
ків вчать ся в мадярськіЙ народніЙ школї, але
вийшовши З неї, вони вже через й 2 роки
зовсї:VІ забувають мадярську мову. Селяни НЇм-
цї зовсїм безпорадні; фактично стоять поза
державою, бо мадярська по мові адмінїстра-
ція, суд, часописи все се Д,1Я них книrа за-
печатана сїмома печатя:ми. В тоЙ же час, їм
стаЕ також не приступною і нїмецька книжка
і мова. І чи тут користь дЛЯ КУ.1ЬТУРИ і людс-
тва? Доки у з мадяризованих НЇмцїв зоста€ть
ся щось із рідної мови, вони не в силї засвоїти
чужу мову, але Їм стаЕ чужою вже й лїтератур-
на нї:'vrецька мова. ЯК ЩО тільки Мадярам спри-
ятимуть обставини, досяrти cBoro в справі ма-
дяризаціЇ недержавних уrорських національно-
стий, то се дасть половинї селянськоrо насе-
;:Іеня ;)'rорщини найменше два поко,'1Їня безrра-
мотних та економічно зубожілих.
Чи може бути острійший акт оскарженя Про-
ти асиміляції за П, тяжкі провини проти куль-
Тури, як два висше наведені приклади культу-
pHoro занепаду через асиміляцію Українцїв та
40
41
уrорських НЇмцЇв.
Після. висше сказаноrо, непорозумін€м ви-
дадуть ся слова вїдомоrо російськоrо публї
циста з поступових крутів П. Б. CTpYBoro звер-
нені ним проти національних культур, а проти
української з'осібна. П. Струве не Bara€Tb
ся стати оборонцем асиміляціЇ.. На йоrо поr-
ляд, то в Росії не € бажані національно-куль-
турні відродженя народів, бо як він пише: "не
може бути жадноrо сумнїву в тому, що аби
поставити яку небудь з культур народів Росії
побіч з великоруською і довести її до тої ca
мої висоти буде треба масу засобів і сил, які
при ин ших умовах пішлиб не на національне
рОЗП.10джуван€ КУ,IЬТур, а на підвисшен€ куль
тури взаrаJ1Ї. Я r,'lубоко переконаниЙ, що утво-
peH€ середної школи з українською викладо-
вою мовою було б штучним та нїчим не оправ-
даним марнотравством психічних сил". Так ro
ворить російський націоналїст-лїберал. Так ro-
ворять і пишуть всї асимілятори дужих дep
жавних народів. Автор Струве, якоrо тут наво-
димо € дальше тоі думки, що "на всїм просто-
рі Росії, крім Фінляндії та Польщі, перехід і
прилу\чен€ до великоруської (московської) ку-
льтури значить перехід на вищий степень
культури.
Поrляди висказані п. Струве, не €, звичай-
но, поrлядами Bcero поступовоrо великоруссь
Koro rромадяньства, але вони € типовими по-
rлядами на національно-культурні "сепаратиз-
ми", які зустріча€мо серед значної частини
ровінїстично-патріотичних Великоросів (Мос-
калїВ). ЗнаЙдемо таких і в Нїмеччинї, і в Aнr.
лії і в Америцї.
ЯК бачимо, п. Стр уве засуджу€ наасимї-
ляцію цїлий ряд народів російськоі імперії,
між якими Е народи, як от: Литовцї, Українцї,
Латиші, rрузини й инші, що зробили вже біль-
ше менше значні кроки на шляху націоналїза-
ції культури. Поrано лише, що п. Стр уве і йо-
1'0 одноду)мцї, В своїм обожуваню культури
взаrа.л:Ї не йдуть вже до краю. Вони, як вороrи
розмножуваня національних культур, повинні
бути консеквентними Й дати першиЙ приклад,
культурної безсторонности і зречись націона-
льної великорусської (московської) культури
й переняти .. ....ну хоч би культуру анrлїйсь-
ку, бо ж анrлїЙська культура по словам п.
Струве, вища від великоруlССКОЇ. Одначе' з та-
ким про€ктом, нїхто З поміж російських патрі-
отів асиміляторів не виступ аЕ. Нїхто не до-
коря€ російському цареви Петрови Великому,
за "марнотравство психічних сил", коли він
3MaraB ся пересадити західно европейську ку-
. льтуру на московський rpYHT, а не казав, щоб
просто взяти і пошитись В НЇмцїв, Французів,
або Анrлїйцїв, і відразу стати на вищий сте-
пень культури. Отже не йдуть до таких KOH
секвентних висновків, то, хотяй роблять нельо-
rічно, але що до великорусскої націонЗ:льности
то мають рацію. Вони мають право сказати
своїм противникам, що колиб Москва часів
Петра Великоrо приняла, скажемо, анrлїйську
КУЛЬТУР)1, ввійшлаб в сю культуру з rоловою,
то культурний світ не мав би Пушкина, не мав
би Толстоrо, Досто€вськоrо, TypreH€Ba, яких
дала тому світови великорусська національ-
Вість, зостаючись ориrінальною великоруською
(московською) національностию. Але так самож
Ma€MO право сказати й ми Українці, маса
ПРизначена п. Струве на з асимільован€, що'
42
. 43
КО.1иб українськиЙ народ, тепер біднїйший ку-
,'lьтурою як MOCKa,'lї, зрік ся і тих неве.1ИЧКИХ
початків кудьтури, які доси надбав, та тих реш-
тків, що досивстояли перед асимі,lяційним
HaBa.loM, то так само КУ,lЬТУРНИЙ світ не
мав би Шевченка, rрінченка, Драrоманова,
Франка, і ЦЇдоrо ряду инших, бідьше або мен-
ше талановитих і ориrіна.1ЬНИХ поетів пи-
сьменників, які будучи HaцiOHa.1ЬHO YKpaїHCЬ-
кими мають разом з тим і заrа.1ЬНО культу-
рне значін€.
Тим часом дїйсне марнотравство психічне
"':ИJ1, відбува€ть ся як раз при процесї винаро-
довленя. себ то як раз при роботї самиХ
панів асиміляторів. При асимідяції дійсно ни-
щить ся великої ваrи психічна сила, ЩО вB Tb
ся психічним автоматизм ом.
Психічний автоматизм ВИЯВ.1Я€ТЬ ся в бо-
raTbox наших вчинках, як наприклад, ходже-
ню, читаню, писаню, rовореню, а також 1'1 пси-
ходьоrічних способах думки та в моральній
функції сумлїня. Все ее € капіта,1, боrацтво, яке
кожда людина набува€ в формі rOTOBoro дось-
віду попередних поколїнь Toro національноrо
осередку, серед якоrо вона почала жити. Ка-
пітал сей кождий з нас непомітно доповня€
своїми спостереженями від перших днїв cBoro
розумовоrо житя на національнім rpYHTЇ. Оче-
видно, що психічний автоматизм "зберіrае ве-
.'lичезну масу eHepriїї, бо передовсїМ всї само-
чинні акти не потребують жадноrо з'усиля ду-
мки і волї, відбувають ся самі собою, не ви-
трачують психічної сили, а крім Toro, ще й
через те, що вони не TiJ1bKO не відвертають
)1Ваrи, але, навпаки спріяють скупченю її на
тій свідомій працї, відносно якої, та чи инша
.автоматична праця € нїчим иншим, як тілько
засобом, знарядом або допомаrаючим момен-
том. Всяка творчість виника€ на rpYHTЇ психіч-
HOtO автоматизму і розвиваеть ся коштом е-
Hepriї, що містить в собі той останний. ABTOMa
тичний "апарат", що стае за підставу націона-
льної творчости і заховуе необхідну для неі
енерrію се рідна мова, що досяrла в своему
розвиткови відомоrо степеня і стала виразни
ном (opraHOM) висшої думки. Але, щоб рідна
мова стала таким апаратом, треба, щоб вона
невідмінно не переставала бути рівночасно з
тим і виразником думок щоденноrо житя, зна
рядом поісяк денноrо психічноrо обмінюва-
ня". Так пише проф. Овсянико-Куликовський,
В своїй розвідцї "Що таке Національність".
Отже Bara плеканя і розвою рідної мови
очевидні. А асимілятори всякоrо крою е тоі
rадки, що ку.'1ьтура творить ся і поширю€ться
взаrалї в залежности від поширеняїм (асимі-
ляторам) рідної мови і, на підставі сеї хибної
'думки, в імя культури, не ваrають ся відбирати
у всяких народів, живі народні мови. Помиль-
ність та шкідливість, такої думки очевидні.
Якаб не бу а близькою мова асиміляторів до
мови тих, Koro вони хочуть з асимілювати,
але всеж таки та перша мова довrий час, че-
рез зрозумі,'!і причини консерватизму народ-
них мас, не матиме змоrи стати для з асимї-
льованих "знарядом повсяк денноrо психічно-
ro обмінюваня", отже, зrідно з висше наведе-
ною формулою проф. Овсянико-Куликовсько-
ro, не матиме змоrи стати для них й знарядом
культури. Що найбільше, асимілятори, нак'н-
даючи свою мову друrим, можуть при€дна-
ти до себе не трівкі в національних перекона-
44
45
нях панські верстви; для цїлО'rо нарО'ду, який
скрізь чим далї тО' все більше пО'чина€ набу-
вати значіня в культурно націО'на.'1ЬНО'МУ житю,.
те .накидуваНЕ чужО'ї мови a€ тО'й нас.lІЇдО'к.
що анї не пО'ширЮЕ наКИД)1ванО'ї мО'ви, анї не
зберіrа€ в чистО'тї CBO'€Ї ріднО'ї, а приносить
зріст дикО'rО' жарrО'ну, в якому нївечить ся і
РІДна мова нарО'да і мО'ва асиміЛЯl'О'рів. Серед
таких О'бставин нїкчемний, штучний жарrон
CTa€ знарядО'м "культури", набува€ значіня
автО'матичнО'rО' апарата, необхіднО'ї умО'ви успі
шнО'rО' розвитку вищО'ї, твО'рчО'Ї дїяльнО'сти лю
дини! Чи може бути більша ірО'нїя!!!
Тим часом, ми бачимо, що навіть rенїяль
ні твО'рцї на царині слова й ті стО'ять в своїй
твО'рчій дїяльности в великій за,'lежности від
рідної Їм мови. Ось приклади: Ада,чьберт фО'н-
Шамісо, ведичезниЙ поетичний талант KO'TPO'rO
рО'звинув ся в ['ерманїї Й на нїмецькій мО'ві,
завжди пО'перед писав свО'Ї піснї рідною йО'му
ФранцузькО'ю мовО'ю. а тодї, кО'ли вони вже.
виливались з серця, переписував їх нїмецькою
мовою. ['енїяльний rоrО'ль, що був з похО'дженя
Українцем, але через пО'лїтичнО'-сО'ціяльні умО'-
ви став російським письменникО'м, приніс з со-
БО'ю в російське письменьствО' мО'ву, ry/cTO' за-
барвлену українським еЛЕментом. Уважний до-
слїдник лїтературнО'rО' стилю і мО'ви rоrоля,
проф. Мандельштам, після дО'кладнО'rо пере-
студійО'ваня твО'рів rО'rО'ля, ПРИХОДИТЬ до пе
рекО'наня, щО' розбуджен€ твО'рчО'Ї думки У
Toro йшло по кО'лії ріднО'Ї мови, що рідною
мовою rО'rоль виявляв як найбільше rлубоку
художність та правдивість. Проф. Мандельш-
там зауважив у rоrоля, що він мислив образа-
ми і пО' rраматичних законах, властивих YKpaї
нській мО'ві, а в думках вже переказував зво ,
рО'ти та слО'ва, слО'вО' в слО'вО' пристО'сО'вуючись.
до великО'руlССЬКО'Ї (мО'скО'вськО'ї) мО'ви. Се не-
нО'рмальне станО'вище в творчО'сти rО'rоля .
ДYMaH€ мО'вО'ю українськО'ю, а HaMaraH€ robO'-,
рити мО'вО'ю веJ1ИКО'РУССЬКО'Ю дО'вело до TO
rO', що rO'rO'J1b сам не знав себе, не знав, хто
він під взr.1ЯДО'М націО'нальним: Се хитан€ "між
двО'ма душами", як rада€, наприклад, письмен-
ниця панї ЕфіменкО'ва, в значній мірі спричи-
flИ.1О'СЬ дО' психічнО'Ї недуrи rО'rО'ля.
ЩО' дО друrоrо rенїя.lьноrо Українця Шев-
ченка, то він б в поетом ті,1ЬКО' тодї, кО'ЛИ він
писав рідною йому українською мовою. Твори
Шевченка, написані великО'русськО'ю мО'вО'ю хоч
би навіть на одну й туж тему з написани и в
\l раїнській мові, пО'збавлені не то що re-
Н1ЯJІЬНОСТИ, а прО'стО' середної лїтературнО'ї та-
лановитости. Се Ma€TЬ ся так, щО' до людий
обдарованих від прирО'ди ознаками таланови-
ТО'сти, і навіть rеНЇЯЛQНО'СТИ, людий вражливО'ї
Та чутливО'ї душі. Щож до людий звичайної
Д)1ХО'вО'ї здібности і розвитку, то в них ПСl1ХО'-
льоrічні й инші наслідки відірваня від рідноі
мО'ви, значать духове самовбіЙство нарО'ду
й матеріяльне з'уБО'жін€. ,
З дїйсним, не виrаданим марнотравством
психічни сил, щО' Ma€ місце при асиміляції,
треба, МІЖ иншим, пО'яснити і те зявище, що
не вважаючи на давню денаціоналїзацію вели-
чезнО'Ї більшО'сти української інтеліrенції, яка
пО'пО'вня€ собою ряди великО'русськО'ї інтелї-
rенцї, та УіКраїнська з асимільО'вана інтелїrен-
ція відоrрала в утвореню великорусскО'ї націо-
lIальнО'ї культури дуже незначну ролю. КО'ли
не рахувати виключнО' rенїял.ьнО'rо rоrоля, ко-
46
трий, не вважаючи на свою rеНЇЯ,'lьність, писав
в великорусскій мові, то нїхто з Українцїв в
Росії не висунув ся на перше місце. А се тому,
що вони зреклись бу:ти собою. Коро.1енка в сїм
разї не можна брати на уВаІ'У, бо по ПОХО,J.же.
ню він cTi,lbKO ,Українець як і ПО.'ІЯК. А як що і
траф.1ЯЛОСЬ, що хтось із ;УкраїнцїВ все таки
виходив в перші ряди, як наПРИК.'Іад, KOCTOMa
рОБ серед учених істориків, то ее сталось вла-
сне ТОМУ, щО Костомаров був творцем не Ti.'lbKO
великорусскої, а і, переважно, української KY,
льтури. Виходить, що навіть для ве.'ІИКОРУССЬ
кої КУJІЬТУРИ бу.10б .'lїІІше, тра И,10б ся MeH
ше ІІсихічних СИ,1 і eHepriї, колиб дТкраїнцї вчи
лись в українськіЙ мові, ТВОрШІИ культуру на
українськиЙ собі рід.ниЙ .1ад, і не пхались в
чужих, так як нам всюди радять асимі.1JЯТОРИ..
Від прихильників асиміляції досить часто
можна ІІОЧУТИ думку, ЩО ко.'!и ще, МОВ.1ЯВ, аси
міляція йде, тупо серед різко відмінних етнїч
ВО rруп як Анrлїйцїв і Українцїв; ТО зовсїм
не те. серед rруп етнїчно споріднених як
Москалїв і Українцїв; де процес асимі,'1яції на
JCОРИСТЬ. культурнїЙшої і дущої J'рупи Йде, HЇ
бито, безупинно і не вб.1аrанно не з доброї .чи
.1Jихої волї тих чи инших чинників, а через те,
що мовляв, такиЙ вже закон природи, такий
. вже вирок невблаrаної історії. Тим часом
приклади свідчать, що навіть наЙбі.'lьше пле-
Idвнa спорідненість, вкупі з близкістю мов і
,D.овrочасним спільним державним жит€м, без-
сильнї перевести асимі.1яціЙниЙ процес до кі-
НЦЯ, як ЩО TiJIbKO В народї, що підпав ас им і-
.аяцїї, прокинулась національна самосвідомість.
Історія польонїзації TKpaїHцїB В Австрії й
.обрусіня в Росії дають яскраві тому прик
47
лади. Яскравий довід правдивости зазначеної
в І'орі думки дa€ також Норвеrія, історична
ДОJІЯ якої, аж до недавних часів в великіЙ мі-
рі бу.lа подібна до до.1Ї України.
Як 'KpaїHa, втративши на ранній порі сво--
ro історичноrо житя по.1Їтичну самостійність,
переХОДИ,lа під зверхність дужчих своїх близь-
КИХ сус'їдів, Польщі та Москви, так само й Нор-
веrія переходи.'lа від Данїї до Швеції то знов
навпаки, аж доки не виборола. собі в 1902 ро-
цї ПО.тІЇтичноЇ самостіЙности. CIIi.'lbHe культур-
ho-по.lЇтичне жит€ ІІротяrом більше як чо-
тирох СТо.1Їть З СІІорідненою по п.lемінному
лоходженю, по мові і вірі ДанїЕЮ довело
Норвеrію до цїлковитої денаціоналїзації, на
користь "данської" К ':ІЬТУРИ. Тілько з кінцем
ХУІІІ віку в НорвеJ'їі 1І0ча:'lИ ВИЯВ.1ЯТИ ся пе
. ші ознаки націона.1ЬНОЇ свідомости, що знач-
.. НО, поча.'lа. ЗР9стати 'з часу відірваня волею
держав, HopBeriї від Данїї і прилученя її до
Швеції. Та ВІІ,lИВ данської асиміляції був в Нор-
веrіїї oCTi.lbJ<O дужий. що, навіть вже після
здобутя цї,lКОВИТОЇ державної самостіЙности,
.серед норвежської інтелїrенції було боrато
ПРИХИ,lЬНИJ<ів '"зданщеня". Та на все те д:осить
сказати, що із трох сучасних письменників
норвежських. які зажи.lИ собі і своїй віТЧіШЇ
світової С,lави: Бь€рнсон, Ібсен і Кнут raMcYH.
ті.1ЬКИ raMcYH цї,1КОМ переняв ся ІІоrлядом:
необхідности націона:іїзації Ку.1ЬТУРИ в Норве-
riї; Ібсен був ПРИХИ.1ЬНЬИКОМ визнаваня нор-
вежської мови, як тільки домашної (провін-
ціона.'ІЇЗМУt), а не лїтературної; а БЬЕРНСОН, не
важаючи на свій щириЙ демократизм, був за
Взятим данофі.lОМ і, навіть, оден час .ariTYBaB
Проти по.ширеня прав норвежської мови.
48
49
Одначе, не вважаючи на всї перешкоди 3
боку й непорозуміня в самім народї, Норвеrія
з кождим днем все бі.'1ьше й бі,'lьше освобо-
джу€ть ся З під ВП.'lивів Данїї. Се YBiДЬHeH€ йде
тим скоршим кроком, чим все бі.'!ьше й бі.'lьше
справи по,'!Їтики Й КУ.'lЬТУри стають в HopBeriї
справами Bcero народу.
Отже прик.'!ад HopBeriї як наЙкраще дo
водить, що навіть там де на перший поr.'lЯД
ьсе нїби забеспечу€ успіх асимі:Іяції навіть там
асиміляція скорше, чи пізнїйше зустрічаЕТЬ
ся з сnоїм смерте.'lЬНИМ BoporoM, з націона,'1Ь-
ним відроджеНЕМ. Широкі маси кождої нації, в
IІроти.'lежність одиницям із інте,lїrенції, по
своїй психіцї не здатні, так наскрізь пройма-
ти СЯ' чужими. формами культури та Й не ІЮ
чувають в сьому потреби, отже борють ся
проти асимі.lяцїі то несвідомо, пасивною си
.'10Ю консерватизму, то свідомо, активною си
лою. природноrо IІОСТ 1Повоrо націона.'1ЇЗМу.
А. щО заrа.1.ЬНО .'!ЮДСЬКИЙ поступ скрізь дово-
дить до рівноправства та свідомости, то сам
собою CTa€ очевидним звязок між тим посту
пом та націона.1ЬНИМИ відродженюvІИ ріжних
народів. Відродженя сї скрізь ВИЯВ.'lялись як З
наЙбільшою силою саме тодї, КО.'lи широкі Ha
родні верстви щиро пройма.'lИ ся ідеями заrа-
.'ІЬНО .'1юдськоrо пост 'пу і навпаки.
Після наведеноrо, здава.'lоб ся, що змаrа
ня ріжних народів до національних відроджень
мусїлиб викликати скрізь ті,1ЬКО симпатію
та допомоrу з боку щирих ПРИХИ,lьників пос
тупу та воно бува€ инакше. Ми вже зазначи
.'ІИ, що 'каже п. Стр уве російський патріот і
поступовець; те саме кажуть і роблять Нїмцї
супроти ПО.'lяків В Познанї; австр. Нїмцї су-
ІІІрОТИ Чехів у Відни; Чехи проти ПО.lяків в Сі-
лезії; ПО.'lяки проти Українцїв в rа,1ИЧИНЇ; а
навіть і в тій даJlекій і нїбито свобідній Аме-
рицї і Канадї роб.'lЯТЬ те саме проти наших і
друrих eMirpaHTiB пануючі там народи. А вся
та робота асиміляторів СТРОМ.'lЯ€ .'lише .'lомаки
в колеса культури, rальму€ її хід і лиша€ нас-
лїдки вельми шкідливі діЙсним інтересам кудь-
тури.
Все попереду сказане свідчить, що Hacдї
дки асимі.lяції не мають нїчоrо спіJ1ьноrо з
з вдан.ями правдивоrо ПОСТУПУ, який маЕ за
цшь ПІдняти на вищий степень культури не ,1И
ше окремі одиницї, кляси і стани, а весь народ,
всїх. CTa€ також після сказаноrо зрозумі,'1ИМ,
що осяrнути той вищиit степень культури кож
дии народ зможе тілько тодї, коли засвоювати
ме заrально людські культурні здобутки в своїх
національних формах; а всї народи причинять
ся до розвою культури тілько тодї, коли до-
ростуть до національної самосвідомости.
Висновки, зроблені нами в кінци першої
частини, дають цїлком певну відповідь на пору
шене на вступі питан€ про те, котрий з воро-
rуючих таборів асиміляторів та прихильників
національних відроджень справдї € поступо-
1lИМ і по правдї може уважати свою працю
працею в інтересах культури. Ми бачимо. що
Rедоцїнюван€, а тим більше поборюван€ Ha
ціональних ел€ментів, ra.1bMY€ поступовиЙ рух;
бачимо, що асиміляція забива€ жерела, з яких
ЖИВИТЬ ся заrально людська KYJIЬTypa і, що 3
ВИ14ародоа,'іене-М. (асимі-JfЯці€ю) TOro чи иншо-
ro народу рабу€ть ся .1юдськість з ориrіна-
льних творчих культурних СИ.'l.
Заrальний висновок про значін€ національ-
50
Horo e,i€MeHTY в ку.1ЬТУРНій творчости житю
€, що: шлях до заrально людськоrо лежить
крізь національність, а не через неї, чи побіч
неї.
02J
MO
. I I
найбільшу українську часопись в Ка-,
і надї, яка виходить що тижня на 16 ст.
і Ук:ра НlСЬКИЙ rолос КОШТУ€ на рік 2
І ДО\7ІЯрИ.
Українсь'киЙ rолос пода€ ffшЙбільше
вістий з Укра:ЇIНИ, J1;ОПИСИЙ з житя У-
і країнцї.в 'в Канадї і р:іжних вkтий 3
І Цlлоrо світа.
І В уІ раї'н'сыімM ,rолосї знаЙдете науко-
,ві Iстатї :рюввїідКИ, ОПО:ІЗіLданя і
боrато іВсячини.
. 3аJПреН)1:\шрувавши 'собі Український
, rолос, будете 'мали в 'НїМ наЙлїпшоrо
і приятеля, з яким н'ї,коли не
і розстанетесь.
І ПередплаЧУЙ1'е отже У,крзїlНськиЙ ro-
І лос і заохочуйте друrих до передспла-
і ти Iсеї часописї. НехаЙ :не бvде анї
І одноЇ української хати ІЗ Канадї,
і в котрій не 'Н1аходИ!в би ся
і Ук:раїнський rолос!
і ПЕРЕДПЛАТУ ПОСИЛАйТЕ НА
і АДРЕСУ:
і
і
і
!
І
,
,
І
І
І
І
І
і
*, I (I""" )""I) I___O___O .""") '.:.
Ukrainian Voice
Вох 3626, Wil1nipeg, Ма"
В. У. rOJ1QCї дістанете всякі кни жки
жадаЙте катальоr'а, який ВИС}С'ШЕ:\І()
ДАРОМ.
І
і
І
і
І
І
,
І
j
і
І
І