Author: Толочко П.П.
Tags: восточные славяне культура історія історія україни навчальний посібник археологія видавництво либідь стародавня історія менталітет українства слов'янська пробатьківщина
ISBN: 5-325-00415-8
Year: 1995
Text
КНИГА
Автори:
П. П. Тол очко
(Kepiвник авторського
калективу)
Д. Н. Козак
С. Д. Крижицький
О. П. Моця
В. Ю. Myp3iH
О. В. Симоненко
Д. Я. Телепн
Художники-Ьностратори:
М. М. (седев
П. Л. Коржснко
IMS-
ББК 63.3(4УКР)2я73
Д13
Розповсюдження та тнражування
без офйинного доэволу видавннцтва
заборонено
Рецензента: д-р icx наук М. I. Гладких,
д-р icT. наук €. В. Черненко
Головна редакщя лператури
з духовного вщродження Украти
та кторико-фйюсофських наук
Головнин редактор С. В. Головко
Редактор С. О. Васильченко
0503020902-030
Д----------------Без оголошення
224-95
ISBN 5-325-00415-8 (кн. 2)
ISBN 5-325-00566-9
С' П. П. Тол ома о. Д. Н. Козак. О. П. Moua га 1995.
С П. Л. Коршсмао, М М (салса. (ляктрмц!, 1995.
С В. I. Юрчмшин, х у дож юс офорылеммя. 1995.
1. ПОХОДЖЕННЯ
Слов'янська прабатыивщина. 1нтерес
до проблеми прабатыавщини слов’ян
ниник ще у XII ст. Так, вцшовщаючи
у сно|й «rioBicri минулих лгг» на запитан-
ни «звщки иiшла земля Руська?», зна-
менитей лп-описець Нестор нише: «По
довгих же часах сит слов’яни на Дунаю,
де есть ниш Угорська земля та Болгар-
ська. Од тих слов'ян розшшлися вони
по земл! i прозвалися 1мснами своТми,—
|од того, | де сипи, на котрому М1СЦ1».
Розповщь Нестора стала основою так
звано) балканська (дунайськт) reopii
походження слов’ян — пашвно< у творах
польських i чеських хрожсттв XIII—
XV ст. У XIX ст. П пщтримували pocift-
5
Р03Д1Л ПЕРШИЙ
сын кторики С. М. Соловйов, М. П. По-
годж, В. О. Ключевський, а в нишшнш
час на новж джерелознавчш баз! розви-
ваг. московський лжгвгстО. М. Трубачов.
Однак уже в епоху раннього се-
редньов!ччя юнували й !нш! погляди що-
до э гад ан о! проблем и. У VIII ст. географ
Баварський (автор «Баварсько! хрон1-
ки») i космограф Равеннський висунули
ппотезу про автохтонне походження
слов’янства. За щсю ппотезою, П1дхоп-
асною багатьма захщносвропейськими
вченими XIV—XVIII ст., предками
слов'ян були ск!фи, алан и, роксолани,
кельти, фрак1ЙЦ1,— словом, eci т! народи,
як! колись жили м!ж Одрою i Дшпром
i про яких так чи шакше з г ад увал и
сучасш 1м автори. Послщовники згаданоТ
теорп виходили з того, що слов'яни спо-
конв!ку мешкали на одних ! тих самих
мкцях, а от же, античн! письменники,
!сторики, географи описували саме ix,
хоч i вживали при цьому !нш! етношми.
Так склалися два ос нов № напрями
в пошуках прабатыивщини слов’ян: м-
гращйний та автохтошчний.
Яскравим представником останньо-
го був вщомий чеський дослщник П. Ша-
фарик — автор добре знаноТ в XIX ст.
книги «Слов’янськ! старожитносп».
Взявши за основу повщомлеяня писем -
них джерел, вш пов'язав !з слов'янами
гсторичн! племена eenedie, кот pi, на його
думку, проживали з давшх-давен на
величезних обширах м!ж Балтикою
й Чорним морем, Татрами й Доном.
Центром слов'янськдИ прабатьк^вщини
Шафарик уважав Подшстров’я, Под1л-
ля та Волинь. Цю ппотезу пщтримав
i розвинув за допомогою нових джерел
росшський >сторик початку XX ст.
М. П. Погодш.
Знячний вили» на яктипзац>ю наукоких по-
шуми у дагай сфер) справила праця вндатнсио
чеського сламста Л. Ншерле «Слов'янсыи старо-
житносп*, видана в Праи 1902 року. В н>й уза-
гальиюаалисв тогочасн) досягнення роних наук —
лиикк-гихн, iCTOpti. етнографп, топошмжн. Про-
аналпувавши ix, Ншерле д)йшов внсношу: при
багыавщина слов'ян знаходилася на територП
мж BicMMO, Нарвою га Прип ятью. Середшм По
днтров'ям. Прутам i Серетом. а центр нравтнних
слов'янсъких земель — на Волши (з ним ототож-
нювалися icropuHHi племена невртв, б уд ши в i cid-
ф>в-землероб)в); в окремий етнос слов'яни eudi-
лилися десь у I ст. до н. е.
Концепшя Л. Ншерле заклала пшгрунтя так
звано! в»сло-дн1провськ<м теори походження
слов'ян. а згодом стала вихшним пунктом при
побудуванш р1зних ппотез. за якими слов'яни
займ ал и той чи шший репой — на захш або на
схш Яш Вкли. Одн! дослшники локала зу вал и
слов'ян на сход) — н басейнах Прнп'яп та Джп-
ра. друп — на заходе у В)сло-Одерському межи-
р)чч). треп ж — до яких вшносилася й Ылышеть
радянських учених — посдиуют» ц> два вар^анти
й розширюють меж) слов'янсько) прабатыав-
щинн вш Одри на заход) до Подншров'я на сход)
(О. I. Тереножкш. П М. Третьяков, Б. О. Ри-
баков).
Надзвичайна важливкгть проблеми
вимагас бодай стислого гстор!ограф!чно-
го огляду. Так, польський ботажк Ю. Ро-
стафшський поклав в основу своТх розв!-
док орипнальне джерело — флорис тич-
ну лексику. Вивчаючи давньослов'янську
мову, в!н з'ясував, що в нш вщеутня
назва дерева бука, натомкть поширен!
назви граба, плюща, тиса. Звщси — ви-
сновок: рег/он слов'янськсм прабатыав-
щини розташовуеться пом ареалом зро-
стання бука й охоплюс тальки землг 13
добре eidoMUMu слов'янам рослинами.
На думку Ростаф!нського, такш умов!
вщповщають Припятське Полисе я й
Верхне Подшпров'я. 1з цим погоджував-
ся вщомий н!мецький славвст М. Фас мер,
який виявив на цш територ!! кыька де-
сятюв pi чок 1з давньослов'янськими на-
звами; в Центральна Csponi, вважав
Фас мер, трапляються лише кельтсый,
германськ!, фракжськ! й !лл!р!йськ! п-
дрошми.
Зах(дне походження слов'ян — при-
чому також i3 позицш автохтошзму —
найпослщовшше обстоювали, починаючи
6
ДАВН1 СЛОВЯНИ
11ра6атыйш|ин1 слоа'ан (за Б. О. Рибаковим):
/ гграгтоуйа сма'внсмЫ нрсбатыйвашмн; 1 — т«(игто0а пфвсжж'ш свовоОв VI— IV ст. *в к. ес J — територйв «ГусмЫ мвва!»
• VI VII ст. н. е. (рж. М. Н /гсжаа)
। 30-х рок1в нашого стол!ття, польсыи
нчеш Ю. Костшевський, Я. Чеканов-
ський, Т. Лер-Сплавинський. Археолог
К>. Костшевський п ок лав в основу вкло-
одерська концепци гипотезу про слов’ян-
< ьк у належшсть лужыцьксн культуры, no-
ширен <Й в nepiod гизньа бронзы та
раннього зализа лйж Bic.wto ы Одрою, а
також у eepxie'xx Елъбы ы частково в
. taxi'dн/ы Укршш. За цим дослщником,
«пддкосмцем лужинькоТ групп пам'яток
стало населения пшеворсько? культури,
яке склалося в результат! проникнення
и середовище лужичан бм!ьш швючних
племен — носпв поморе ьк си культури;
пшеворська ж культура пов'язусться з
кторичними венедами.
Т. Лер-Сплавинський обгрунтував
свою гшотезу антрополопчними, лшгвь
стичними, археолопчними дан им и. На
думку цього науковця, до II тис. до н. е.
бгльша частина Свропи була заселена
угро-фшами — теориями культури гре-
бшцево! керам!ки. На почаггку ж згада-
ного тисячол1ття з Центрально! Свропи
на сх1д аж до Середнього Повод ж я й
П|вжчного Кавказу просунул ас я частина
1ндосвропейц1в — HOciiB культури штри-
ховано? керамжи. Внаслдок зхлшання ix
з угро-ф»намы на землях М1ж Вислою
7
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Сарапа в останн! стол пт а до ново? ери в опнЬ Помпошя Медли (рис. М. М. (свлсва м реконструк-
цию ф. Нансена)
й Одрою сформувалися балто-слов'ян и:
десь близько середины I тис. до н. е.,
ш'сля розселення носив поморськсп куль-
туры з Нижнього Появления в середо-
виир лужицьких племен ГПвдня Польир,
слов'ян и ыдгалузилися aid балпв. Сти-
дом за Костшевським Лер-Сплавинський
уважав: пшеворська культура, як i оксив-
ська, с археалопчним вщповщником
с лов* я н - веден ie.
Зразком М1грац1йного педходу до вирпиения
етнонгтормчних проб/ем е теория походження
слов'ян, висунута О. О. Шахматовой Етн1чннй
розвиток розглкласться прихнльииками Mirpauio-
нпму як просторова експаная. тобто як переселен-
ия. пер<одична зм,на територп одним i тим самим
народом. KepiBHon засадою елочного пронесу с
pyx HapoaiB. а отже, tmictom i суттю етнологшних
доелшжень с внвчення напрямт таких pyxia.
Слов’яни. за О. О. Шахматовнм, входили до oahici
з труп схщних 1ндосвропейшв, як1 те за сиво?
давними займалн Балпйське узбережжя. В певний
перюд часу одна частмиа них 1ндосвропейщв
переселил ас я на П|вдень i склада там етн1чну
основу майбутшх 1ранщв та фрак|йц1в, а друга
частика за.тишнлася на michi й розвинулася 3
часом у балто-слов'янсъку етшчну спсльжсть.
8
У I тис. до и. е. останки розпаласа. й у II ст.
н. коли герма нс ыа племена переселил нс я 3
Потслення до Подунав'я й Приалов*я. слоа'яни
гай нал и 1Хню тернторно й проживали на нгй
до V ст. Саме тут вщбувався прочее nojipi6nen-
ня nepaicHoi слов'ансыго! сшльностг. i звики ж
розпочииалося роэселення слоа'ян в Caponi.
()ск1льки до V ст. шлях на швдень заступали
готи, a шзшше — гунн, слов'яни рухалися в основ-
ному на захгд. в межир!чча Одри та Ельбн. а та-
кож i на ехш — у Прнп'ятсько-Дшпроаський ба-
сейн. Так виникли жиадна й mnieKHo-wtitlMi
групи слов'ян. Пкгла розгрому гун!В у V ст. слов'яни
рушили на швдень досягли Чорного моря. Дунаю,
де й сформувалася !хня гиоденна група.
Ясна pi4, така концепщя етно1сторичного
розвитку слов'янства у наш час викликас лише
суто 1сторюграф|чний iirrepec. однак свого часу
праця Шахматова актшизувала дискус!ю нааколо
порушено! проблеми й тим самим стимулювала П
подальше вивчення.
Найнов1шу Teopiio слов'янсько! пра-
батыавщини виеунув у 60-х роках вщо-
МИЙ ПОЛЬСЬКИЙ 1СТОрИК i Л1НГВ1СТ Г. Лов-
мянський. В основу його ппотези по-
крадено анал13 топон1М1ки й особливо
стимологн назв pi чок, озер тощо. Пра-
слов’янеьку icTopiio цей дослщник у являв
с об) так.
До появи слов'ян на територп Свропи
проживало так зване ляпонське (старо-
свропейське) населения. Десь близько
середини II тис. до н. е. 13-за Середньо«
Волги й Нижньси Оки на зах!д i гпвгач
ропючали просу ват ис я групп швючноТ
чаетини 1ндоевропейського населения.
Праве крило цього етшчного мае иву
с клад ал и предки германцев, централь-
но — бал Tib, а л!ве — предки слов'ян.
V результат! асилйляци прийшлою 1ндо-
>чропейсъкою людшетю гйвшчна групи
< lapoeeponeiupe сформувалися герман -
< ьм народи, a гйвденнаИ, що мала назву
•венед и»,— слов’яни та балти. Шдокре-
чиншись aid балНв у середин! I тис. до
н. е.. слов'яни зберегли й етшчну назву
। lapot вропейц1в.
1деТ Г. Ловмянського розвивас й пев-
UOHI М1рою модифжус польський кторик
К Гспзель. На його думку, балто-слов’я-
ни вже в II тис. до н. е. займали терито-
piio М1ж Дшпром i В (слою. На початку
/ тис. до н. е. гивденн! балто-слов' яни
(предки слов’ян) заселили територ/ю
Mi ж Bi с лою й Одрою та асимЬтювали
м^сцевих мешканфв — eeHedie-Lixipiu-
ipe. Так склалися праслов'яни. В pi3Hi
nepioAH на ixHi земл! проникали кельти,
дакшщ та inuii народи, котрй асимьлю-
валися у мкцевому середовинц.
Писемш джерела про слов'ян. Почат -
ковий период свого життя слов’яни як
сформований етнос провели, очевидно,
в глибинах Свропейського континенту,
вщдалених В1Д центр(в тогочасного куль-
турного життя. Тому стародавга ктори-
ки, пол1тики, географ и, письменники, як(
щкавилися варварським cbitom, залиши-
ли про наших предюв аж надто уривча-
сту, суперечливу, нерщко м(зерну шфор-
мафю. Але й у цьому в игл яд i п зна-
чения важко переощнити.
Для розумшня проблеми етногенезу
слов’янства надзвичайну щннкть станов-
лять пов!домлення готського кторика
VI ст. Йордана про те, що слов'янсыа
угруповання, шдом! в його час пщ рини-
ми назвами, в давнину об'сднувалися пщ
одним епкльним (менем — «венеди».
Найдавшша в Caponi згадка про цей
етношм, котра мктиться в листах рим-
ського кторика Помпоюя Мелли (I ст.
до н. е.), дж шла до нас через пращ
також римського кторика, географа й
природознавця початку I ст. н. е. Пл(шя
Старшого. Помпонш Мелла пише, що
римський проконсул у Галли отримав у
дар В1д германщв двох «шд1в» (в1нд1в),
прибитих штормом до германеьких бере-
пв на Балтшському узбережжг Б1ль-
шкть учених тлумачать це повщомлення
як стйдчення проживания венед1в-
слов'ян на берегах Балтики вже в / ст.
до н. е. Бельш конкретними вважаються
вщомосп Плппя Старшого, який, опи-
суючи народи Прибалтики, згадуе сар-
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
9
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
мат!в, венед1в, CKippie, rippie. Ц! дан!
вщносяться до 5 р. н. е. i спираються
на матер!али експедиц!? римського флоту
в гирло В!сли, подан! римським ктори-
ком Фшемоном.
ГЪпшя icTOTHO доповнюе римський
1сторик другоТ половини I ст. н. е. Тацит.
У його прац! «Гермашя» наводиться
конкретний опис не лише територп ве-
нед!в, а й кйлькох важливих рис Тхнього
життя й побуту. Так, на вщмшу вщ
сармат!в венеди-слов'яни будують дом!в-
ки. а отже, с ост им землеробським
народом. Вони добр! воТни, мають на
озброснн! щити, провалять активж восн-
ш ail проти певюн1в та фешв i при цьому
застоеовують продуману тактику. Тацит
не вказус спещалыю на територ!ю про-
живания венед!в (обмежившись за-
уваженням, що вона розташовусться на
схщ вщ германщв), однак досить точно
встановлюс П при опис! життсд!яльност!
вен ед is,— це земл! м!ж племенами фен!в
! певк!н!в, як! зазнавали напад!в пра-
слов’ян. Певюни жили в гирл! Дунаю й,
можливо, над Дшстром, уздовж схщних
вщропв Карпат, фени — на швшч вщ
балт!в, за Двшою й Верхньою Волгою;
германц! мешкали на схщ вщ В!сли.
Отже, за Тацитом, територ!я розселення
венед!в у I ст. об!ймала обшири на схщ
вщ В!сли, на твдень вщ фен!в i балт!в
та на п!вн!ч вщ бастаршв. На сход!,
гадас Г. Ловмянський, ця територ!я
досягала л!вого берега Дншра, оскьльки
лшгвкти простежуюгь контакти моей
с лов’ян i племен Приазов’я — спал!в
(звщеи—арха!чне слов’янське слово
«гсполж»).
Ще одна згадка про слов’ян, уже пщ
?хньою влас ною н аз вою (хоча й дещо
перекрученою), мктиться в «Географ!?»
ученого з Олександр!? Птолемея (89—
167 рр.). Кр!м племен, що проживали на
твдень вщ венед!в, цей автор називас
народи, як! розселилися вщ Прибалтики
далеко на схщ: гал!нд!в, сидишв, става-
н!в, алашв. Назви «ставани* та «слов’я-
ни» були щентифжован! багатьма до-
слщниками, починаючи ще вщ М. В. Ло-
моносова й В. М. Татищева. На думку
Г. Ловмянського, згадан! народи були
пов'язан! з торговельним шляхом вщ
Балтшського до Азовського мор!в, ко-
трий м!г кнувати в I—II ст.; ставашв
польський науковець локал!зував у Се-
редньому Подшпров’! й Подесенш. На
його думку, ця назва вживалася купця-
ми, кот pi налагодили торпвлю м!ж при-
балтами та аланами.
На поюдомлення про слоя'ян-кенещв натрап-
лясмо i в дорожшй карп римських купша — у так
званих Пегпнгероаих таблицах друго? половини
III ст. На карт), де наводиться пере.,|к резких
нарсмйв i земель, венеди один раз розницей! на
твнм В1Д Карпат, у Поднкггров’и а другнй — у гир-
Л1 Дунаю. Цей документ розглядаеться як пщ-
твердження факту заселения слов'янами Поду-
мав'я вже в тзньоримський час.
3 аналёзу писемн их джерел можна
зробити висновок, що слов'яни на рубеж!
новей ери займах и сучаснё Полёсся, Во-
лынь, Подёлля та Середнс Поднёпров’я.
У II—III ст. венеди звёдсёля йдуть через
землё бастарнёв ё дакёйцёв на територёю
мёж гирлами Дунаю та Днёпра и жёдають
на нёй.
Виразно, з чёткою локалёзацёею, пи-
семнё джерела фёксують слов’ян у сере-
динё I тис. н. е., коли останнё виступають
на ёсторичну арену Свропи у виглядё
уже с формован дё могутньдё суспёльно-
полётичней с или.
Вйзантзйськ! автор и VI ст. Йордан,
Прокотй Кесаршський, Менандр Про-
тектор, Феофщакт Симокката, Мавриюй
Стратег, знаючи слов’я и пщ !менем ве-
недёв, антёв та склавенёв, описують ?х у
CBOtx працях як багатолюдний народ,
котрий активно впливас на пол!тичн!
под!? в П!вденшй i П!вденно-Схщн!й
Сврот. Сселившись на Балканах, слов’я-
ни посНйно воювали з В!зант»сю, чим
10
Роиелення г.яретснсысих племен на рубеже ери за иписом Корнел! я Taixra (рис М. .4. (свлсва)
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
। пояснюсться гцдвищений inrepec згада-
них а втор! в до територп, внутрЫньо! ор-
гаюзацп й соц!ально-пол!тичноТ структу-
ри сво!х небезпечних сусадв, !хнього
шнськового устрою, взас.мов!д носин з
одними народами тощо.
'1а Йорданом, слов’яни у VI ст. по-
ды я.1ис я на три велик! частини: венед!в,
ан пн । склавен1в. Територ!я розселення
<и< единого племен! венед!в 13 швдня
|>к|хч лювалася Карпатами, а !з заходу —
|«-рх!в’ями Bic ли. Сх!дн! меж! Йорданов!
не були в!дом!, але, на його думку, вони
пр<м гягалися на далеку вщетань. С кла-
не-ни мешкають «вед м!ста Нов!снтуна
й озера, що зметься Мурс!анським, до
Данастра, а на швн!ч — до В!скли | Ви-
ли). Анти ж проживають на землях
в!д Данастра до Данапра, до того м!сця,
де Понтшське море утворюс вигин».
Якщо така локал!зац!я венед!в та ант!в
б!льш-менш ясна, то ареал поширення
склавенських племен точно з’ясувати
важко, оск!льки географ!чн! прив’язки
Йордана нам не зрозумип. Од ж дос л па-
ники розм!щують склавешв у Подунав’!,
шип — в швжчшй частин! с у час но!
УкраТни. Виходячи ж 1з анамзу eeix
«йдомих на сьогодш писемних джерел,
можно diuru висновку: слов'яни займали
район и Bic ли, Дшстра, Прип’ятсъкого
Пол(сся, сягали Верхнього Подшпров я.
11
Р03Д1Л ПЕРШИЙ
Слоо'яисьял
лультура V-VBcT
Слов’янсьш
культур* V-VMct
АРУГО! Групп
(птнычвськл)
С лов’я я сыч
СТАРОЖЯТНОСН
ntotaoT ТРУПА
VI-VII ст твючно
Схема культурогенеху слоа'ан (за В. В. Седовым). Рис. М. М. 1свмва
Джерела VI ст. чпко фТксують слов’ян
(анчв i с клаве н! в) на левому берез!
Дунаю, який вони переходить наприктн-
ц1 VI — на початку VII ст.
Лшпйстика, антропололя, археолог! я
про походження слоя'ян. Важливе Micue
у дослщженн! слов’янського етногенезу
нал ежить Л(нгв1стиц|. Для nomyxie пер-
eicHoi територп слов’ян велике значения
мае картографування архаТчних слов’ян-
ських пдрон1м1в i тойонов. В. М. Топо-
ров i О. М. Трубачов з’ясували: ц! назви
найвиразшше та у значнш юлькост!
виявлякггься на птвдень eid Прип'ят! й
Десни, досягаючи верхным течП Швден-
ного Бугу та Середнього Подшстров’я.
12
П)вн1чн!ше трапляються балтсыа пдро-
шми, на Лшобережж.! Джпра — ipaHcwci,
на захщ вщ В>сли — германсыи. Про-
анал!зувавши слов'янсыа архаТчж пдро-
шми, шмецький науковель I. Удольп
те ж Д1йшов висновку, що вони найщьпь-
niiue розташован! у верх1в’ях Пруту, в
Середньому та Верхньому Поднгстров’Т
до верх!в*1в Вкли. Проге Л1нгвктична
наука мае своТ вади, головна з яких
пол я гае в неможливостз продатувати ti
чи iHiui мовж явища.
Що ж до ф)зичного типу слов'ян, то
за матер1алами антрополопв у рвзних
peri он ах у ньому простежуються пом)ТН1
вщм1нносп, зумовлеж контактами 13
сусщн1ми народами: балтськими, фракш-
ськими, германськими. Цей вис новой е
дуже важливим для визначення напрям1в
слов'янського етногенезу. Однак даш
антропологи теж не дають повиси карти-
ни. Вщомо, наприклад, що впродовж
I тис. н. е. i ражше слов’яни ховали ceoix
неб|жчик1в шляхом тьлоспалення, а це,
iBtcHO, позбавляе науковшв однкТ з важ-
ливих джерелознавчих баз при вивченж
ранжх етап1в icTopii слов’янства.
3 огляду на все сказане особливого
точения набувають археологиям мате-
рили. Вони не тальки доповнюють icro-
ричн1, Л1нгв1стичн1, антропологиям дже-
рела, а й розкривакль нов! стор/нки
життя давньослов'янськы люд нос ci.
Слш при ньому зазначитн, що при побуду-
4IIUI тих чи 1нших концепцЛ археологи не завжди
> vm>p<> дотрнмувалися данях caoci науки, а це при-
пмчгило до слабо, а то й зовом не обгруитованих
пиогез. Згадасмо у зв'язку з ним польського
Л1Н пдника Ю. Костшеяського. якин anpiopi ого-
Л1кив слов'янськими BCI археалолчш культури на
к-рнгорп Пальни (починаючи вщ лужицькоТ).
It Укра'|Н1 таким самим шляхом пппли В. В. Хвой-
ка । В. П. Петров,— виходячи з позицй авто-
«тониму. вони запропонували розпочинати ро-
нж, д > дов'янства безпосередньо во трипСльських
и и мен. РосМський учений П. М. Третьяков ува-
• лв праслов'янськими культури шиурово, керам,•
к и II гнс. до н. е.
Ос тан him и десятир1ччями завдяки
значному поповненню слов'янськоТ ар-
хеологи новими матер!алами слое тер i-
гасться зближення позищй науковщв.
Важливе значения для вирпиення питан-
ия походження слов'ян мали вщкриття й
вивчення ранньосередньов1чних слов'ян-
ських культур — празько! та пеныав-
ськей, теля чого суть проблеми звелася
до з'ясування пронесу генезису них
культур. Мас мкце й докоржна змжа
методологи. Paniine вчен! прагнули ство-
рити загальну схему слов'янського етно-
генезу, а тепер зосереджуюгь увагу на
невеликих далянках дослщжень. Основ-
ною моделлю став шлях не вщ нев1-
домого до вщомого, а навпаки. Провщну
роль при цьому в1Д1грають слов’янсыа
старожитност!, яю добре узгоджуються
з писемними даними. На сьогодж ви-
значилися три основж напрями в пошу-
ках джерел ранньослов'янсько! культури.
Представники перш ого напряму
К. Годловський (Польша), I. Вернер
(ФРН), М. Б. Щук1н (Рос1я) беруть за
основу пор1вняльного розгляду со-
Ц1ально-економ1чну модель с лов’ ягсько-
го сустльства епохи середньов)ччя, вба-
чаючи П коршня на територп Верхнього
П од ж п ров’я, Подесення й Беларуси —
в peri он i поширення пам’яток киТвськоТ
культури III—V ст. Представники дру-
гого напряму В. В. Седов, I. П. Русано-
ва (РоФя), виходячи з морфолог1чних
ознак само! матер1альн(Я культури (го-
ловним чином 13 под1бност1 чи шенти-
ф|каш1 певних форм лшноТ керам1ки,
елеменпв поховального обряду), висуну-
ли ппотезу, за якою коржня слов'ян-
ства треба шукати в межир(чч) Одри й
Вкли — в ареал) розселення пшеворщв.
Не вдаючись до детального розгляду
згаданих теорш, зазначимо лише, що
вони, на наш погляд. позначен) рядом
вад, спричинених не досить глибокою
вивчежстю тих чи шших пам'яток, пев-
ДЛВН1 СЛОВ'ЯНИ
13
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
них культур або !сторичних явищ тощо.
Прихильники обох викладених наукових
теч!й стоять на позициях м!грац!он!зму,
абсолютизащя як ого (так само як ! авто-
хтошзму) в же неодноразово доводила
свою без перс пек тив же ть.
Про трет|й напрям, запропонований
украТнськими вченими, йтиметься нижче.
УкраГнська археолоНчта наука про
походження с лов'ян. На основ! результа-
те багатор!чиих польових дослщжень i
величезно! к Ln ьк ост! нагромадженого
археслопчного матер!алу киТвськ! на-
ук oBiii створили яюсно нову концепц1ю
слов’янського етногенезу. Вона грунту-
сться на тез! щодо автохтонност! Cao-
s' янства лаж Днепром та Одрою (хоча
при цьому не (гнорустъся й важлива
роль м!грац!йних процес!в).
За методолог!чну основу ц!е! кон цеп-
ци править положения, зад но з яким
формування слов’янського етносу в!дбу-
валося поетапно i здШснювалося впро-
довж тривалого часу шляхом !нтеграцП
його з шшими етнокультурними трупами:
болтами на Швноч!, (ранамовними пле-
менами на Швдн!, германцами на Захо-
di, фрак1йцями на Швденному Заход!.
До рубежу III—11 ст. до н. е. ц! процеси
розвивалися головном чином на терито-
рП М1Ж В!слою й Одрою, охоплюючи
гакож Волинь в ареалах поширення лу-
жицько!, поморе ьк 6! та клыниевш куль-
тур. Шелл виникнення зарубинецькт
культури, визначальним субстратом якей
наступали поморе ько-кльошев! племе-
на —!з включениям м!сцевих (балт-
еьких, граномовних) компонентов,—
центр слов'янськся icropii перем! щусть-
< я в межироччя Шсли i Дшпра.
Синхронна зарубинецькш пшевор-
ська культура, сформована на територп
Полыц! в основному схщногерманськими
племенами п!д впливом кельпв, також
мктила в соб! слов'янський (поморсько-
кльошевий) компонент.
У друпй половин! I ст. и. е. заруби-
нецька культура Подншров’я розпа-
дастъся п!д ударами сармат!в. Майже
все Я населения п ок ид ас сво! дом!вки й
вщходить у лков! райони Верхнього По-
дншров’я й Подесення, частково — в
Птвденне Побужжя. Освоюючи твжчш
peri он и, слов'яни активно контактували
з тамтешшми бал там и. В результат! ви-
никли свосрщн! шзньозарубинецьк! па-
м’ятки, що лягли в основу формування
у III ст. кшвсько! культури. На баз!
останньо( у V—VI ст. складаються ран-
ньосередньов!чн! слов’янськ! старожит-
носп — колочинськ! та частково пень-
KiecbKi. Те ж зарубинецьке населения,
яке залишилося в Середньому Подш-
пров'Т, зм!шалося !з схщнопшеворсысими
племенами, котр! пришили сюди у знач-
Н1й к Ln ьк осп, а також ув!брало в себе
деяк! балтсью й сарматськ! елементи.
В!д цього конгломерату племен залиши-
лися старожитнос-ri, як! теж входять
до ареалу поширення шзньозарубинець-
ких пам'яток.
Дещо !накше розвивалася тодпння
слов’янська людшеть у захщшй частин!
сучасноТ Укра!ни. В середин! I ст., при-
близив в той самий час, що i в Подн!-
пров’Т, зарубинц! Прип’ятського Полкся
м!грували з нас ид жен их м!сць на тв-
день — Волинь i Поднктров’я. Тут вони
штегрувалися з мкцевими мешканця-
ми — нос1ями верхньоджстровського
вар!анта пшеворськоТ культури (останш
були нащадками поморсько-кльошевих
< «см* етногенезу слов'ян, зазропоноаана украТнськими славТстамн (рис. М. М. (евлела):
• « at • J р« ВБК — ммбарсмс влк — KwiaaalaiacMa; ЗК — lyfipuluaa; ЗБК — мрубиигама; 1КЧ - 1потпити — Кшиешто —
•1»ра а; КВК — «Пасма: КЛК— колочатсааа: КШК - иприкжаао! аераааИк: ЛПК — штшама: ЛРК — Л)и Рйиа»»*» ЛСК —
а|... тттаы саЬфсыа: МГК — аашограаса**: ПЗП — lai>*<»•«>увинеимI пааа'стша; ПКК — оСиаамаип* ПЛК Поаиешта -
4>аа>а>ма; ПНК — пгнмйсм*: ПР1 — проМгаОаааио раааасааМ ауаьтура** Капувс: ПРК — npaiaaa; ПШК - maraop<^a PKI -
р.~а.н.аиА ai<ar,p,ia<a iaanync; РМК — роаагакш: < »К — Сукоа — •еаазберг: ЧХК — аера<жа|вса*«; ЮХК — maixul
ДАВН1 СЛОВ’ЯНИ
15
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
племен, котр! асимьтювали якусьчастину
германщв). Унаслщок цих 1нтегращйних
процеов у друпй половин! I ст. створю-
ються пам'ятки зубрицькб! групи. Вони
мають багато сшльних рис 13 тзньо-
зарубинецькими старожитностями По-
джпров’я й ГНвденного Побужжя та,
ймов!рно, генетично пов’язан! з ними.
Це ц!лком зрозумьпо, бо ж обидв! ui
етнокультурн! сп1льносп грунтуються на
единому пшеворсько-зарубинецькому
субстрат!, який сягас сво!ми коршнями
поморсько-кльошево! культури. Теория-
ми зубрицьких i тзньозарубинеиьких
пам’яток виступали венеди, описан) Та-
цитом.
У III ст. зубрицьке населения разом
13 фракциями — нос i ям и липицьких
пам’яток Поджстров’я — i пщ впливом
римських провжшй форм устье я в черня-
Х1вську культуру, до ареалу яко! ув!йшла
й частина тзньозарубинеиьких племен
Середнього Подшпров’я (!нша частина
увшшла до ки!всько| культури). Напри-
к!нц! IV — у V ст. на баз! чернях!всько!
культури складакпься ранньосередньо-
в!чн! празько-корчацька, а також частко-
во пеныавська культури слов'ян.
2. ДАВНЬОСЛОВ'ЯНСЬК! ПЛЕМЕНА НА РУБЕЖ1
ТА В ПЕРИЛА ЧВЕРТ1 I ТИС. Н. Е.
Археолог!*»! культури слов’ян II ст.
до н. е.— II ст. и. е. На рубеж! ново!
ери давньослов’янсыи племена мали
к!лька культур них утворень, археолопч-
ним в!дпов1дником яких уважають за-
рубинецьку, пшеворську (верхньоднт-
стровську) культури, гизньозарубинецъ-
ку та зубрицьку культурна групи.
Зарубинецька культура,
що кнувала з II ст. до н. е. до 1 ст.
н. е., охоплювала схщний i швшчний
peri он и давньослов’янського мае иву в
басейнах Середнього й Верхнього Дншра
та в Прип’ятському Полке!. За пщрахун-
ками киТвського археолога С. В. Макси-
мова, И пам’ятки охоплюють площу
близько 500 тис. км2. Селища розта-
шовувалися гшздами, вщдаленими одне
В1Д одного. Кож не таке гшздо склада-
лося з 10—15 поселень i належало одно-
му племен!. Племжна територ!я не була
сталою i в р!зн! час и розширювалася
або, навпаки, звужувалася. 3 другоТ по-
лпенни I ст. б!льш!сть областей прожи-
вания зарубинецьких племен опинилася
в зон! експаисп сармапв. Це змусило
основну мае у слов'ян залишити освоен!
земл! й в!д|йти в без печи iuii район и
Верхнього Подншров’я, Подесення, в
Швденне Побужжя.
Обезлюдшло i Прип’ятське Полкся.
Тут причиною мкрацп стала, вочевидь,
не вжськова загроза, а як!сь природж
катак.'нзми (ероз!я земл!, тдвищення
пщземних вод i як наслщок — надм!рна
волопсть). Зарубинц! в!д!йшли по р!чках
Горинь, Случ, Стир на твдень i розсе-
лилися в основному на Волин! та Подн!-
стров’Т, частково — м!ж Захщним Бугом
i Вклою та в ПодшпровТ.
Якщо м!гращя з Пол!сся була, оче-
видно, повною, то в Середньому По-
дшпров’! значка частина зарубинецько-
го населения залишалася на сво'Сх м!с-
цях, зм!шавшись !з новими пришельца-
ми — бал там и, пшеворцями, сарматами,
зарубиицями з Полкся. Утворена в ре-
зультат! людська сп!льн!сть, основу яко!
становило мкцеве населения, значною
М1рою мшяе характер свое! культури.
1ншими с тают ь мкця розташування по-
селень, поховальн! обряди, вбрання, й ли-
ше частина матер!ального комплексу по-
переднього часу продовжуе розвиватися
в симбюз! з балтськими, сарматськими,
пшеворськими елементами. Враховуючи
16
консервативность звичаТв тих часов, ц!
змони можна вважати глобальними. Змо-
нюкггься напрями торговельних зв'язков,
м!жплем!нних контактов. Це зумовлюва-
лося г им, що економ1чн1 й культ урш
интерес и новен сги'льносп орйнтувалися
переважно на зах^дш культ урш аре ал и
через посередництво й за прямей учаей
сnopidненого населения Подшстров’я та
Волиш, а через дакшщв — 1з римськими
провинциями. В археолопчжй науц! вс!
пам’ятки, залишеш змошаним населен-
иям Подншров’я та Подесення (основу
якого с клад ал и давньослов’янсько пле-
мена венед!в), об’еднаж в так звану
п i з н ь о з а р у б и н е ц ь к у куль-
ту р н у трупу.
У захщному perioHi набула поширен-
ня пшеворська культура
верхньодн1стровського ва-
pi а н т а. Цей р!зновид давньослов’ян-
сько! культури, що кнував !з I ст. до
н. е. до середини I ст. н. е., поещав про-
м1жне мосце (не т!льки в територоально-
му, а й у культурному вщношенж) м1ж
германцами та слов'яками. Пшеворц!
за ймал и земло площею близько 60 тис.
км2 М1ж Bicлою й Саном на Захода
Горинню—на Сход!, Прип'яттю—на
ГПвноч! та Збручем — на Повдн!. Подоб-
но до зарубинецьких, пшеворсько посе-
ления розташовувалися гжздами, на
значив вщетано одне вщ одного. Неве-
лик! за розм!рами, вони складалися з
двох—трьох жител i к!лькох господар-
ських будовель. Тут проживала, ймо-
aipHo, одна невелика патр!архальна сш’я.
Неподалнс вщ поселения розмооцувався
цвинтар.
У друпй половин! I ст. н. е. пшевор-
ську культуру на щй територп змшюють
пам’ятки зубрицько! культур-
но ! г р у п и, створено! пшеворськими
й прибулими з Прип'ятського Полкся
зарубинецькими племенами. Ui пам’ятки
отоюжнюють !з слов’янами) венедами.
описан им и Тацитом. Межа зубрицьких
старожитностей на П!вноч! i Сходо
збкасться з ареалом пшеворсько!'
верхньоднктровсько! культури, на За-
ход! поширюсться на Люблжщину й
Посання, а на П!вдн! — на Середнс
Подмстров’я. Я кто освоения захщно!
територп слов'янами було, очевидно,
результатом мирно! асимоляц!! германсь-
кого населения, то заселения середньо-
дюстровських земель, зайнятих в основ-
ному даюйцями та бастарнами, вщбува-
лося не лише мирним шляхом. Напри-
клад, Тацит зазначае, що венеди, озброс-
ш щитами, «гасають» м!ж певкшами
(бастарнами) та фенами «задля грабун-
ку».
На сьогодн! дослщникам в! дом о 10
гжзд зубрицьких поселень, шкть з яких
розташоваж на Волин! й чотири — в По-
днктров’о. Кожне з них об’еднувало
киька труп селищ. На селищ!, мабуть,
проживали патр!архальна с!м'я або к!ль-
ка кровноспорщнених сомей; трупу селищ
складав рщ, а гжздо — плем’я.
Генезис культур давшх слов’ян. По-
ходження давньослов’янських культур
рубежу ново!' ери остаточно ще не з’ясо-
ване. Це стосуеться й зарубинщв. Так!
дослщники, як €. В. Максимов, С. П. Па-
чкова, К. В. Каспарова, вважають, що
1х виникнення с одним !з наслщюв Mirpa-
uiT р!зних свропейрьких народ!в, котра
налрикшц! Ill — на початку II ст. до н. е.
охопила бас ей ни Вкли, Днктра та Днш-
ра i внесла значн! змши у внутр!шн!й
розвиток автохтонного населения. Кр!м
зарубинецько!, тут виникають зовш по-
д!бнц од нах р!зн! за етжчним складом
пшеворська, оксивська, поянешти-лука-
ш!вська культури. Отже, доелджуючи
1х генезис, необх^дно враховувати роль
у ньому м^сцевих i прийшлих племен.
У р!зних peri он ах поширення нав!ть
одшсТ культури ц! два фактори виявляли-
ся Дна ново. Так, зарубинецька куль-
ДАВН1 СЛОВ’ЯНИ
17
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
тура чпко подьлястъся на три локальш
aapiaHTH: прип’ятський, верхньодншров-
ський та середньодн1провський. Вщм1н-
ностт м!ж ними зумовлюються разним
ствтдношенням мкцевих мешканщв i
прийшлих поморсько-кльошевих племен.
Останы стали основним компонентом
зарубинецькоТ культури в Полюс!.
У всрхньодшпровському реп он i заруби-
нецыа пам ятки мають виразы риси мк-
цевоТ милоградсько! культури, у се-
редньодшпровському — автохтонних
культур шзньосюфського часу.
Ще биьш дискусшним с питания генезису
пшеворсько! культури на територй Полыц) На-
прик1нш XIX ст. вважалося. що вона походить
в|д кельня, але водном ас кнувала думка про гер-
мансыи коренi. Бслышсть повоснних польських
досл1ДннК1В вважали П слов'янською, 11 70-х ро-
KIB запанував погляд стосовно належносн цих
пам’яток до схщногерманського союзу племен,
В1ломих у писемних джерелах тд назвою лугпв,
та iXHix нащадюв.
Знаряддя пращ, предмета озброеиня. побутош речи
керам1ка зарубинецьких племен Подн1пров'я (за
Ю. В. Кухаренком та €. В. Максимовом). Рис.
П. Л. Коршснка
Дослщження пшеворсько! культури показали,
що на рубеж! Ill—II ст. до н. е. вона у сформовано-
му ВНГЛЯД1 була привнесена схщними германцами
на територйо Вкло-Одерського межир!Ччя.
Прнйшле германеькс населенна мешкало по-
руч 13 HociaMH MicueBoi поморсько-кльошево! куль-
тура. Лише через столптя спостер!гасться процес
включения цил л клан octi — aiporvuio, слов'яи-
сько! — у пшеворське середоаише. На цих даикх
грунтусться й ппотеза про походженна верхиьо-
ди!стровського варианта пшеворсько! культури.
пам'атки акого з’явклися на Волин! * Подн1стровП
також у сформованому инглиш. але еже в I ст.
до и. е (тобто тодц кали на територп Полыц!
вщбувався процес штеграцп прийшлоТ германсько?
та автохтонно! поморсько-кльошево! культур).
Пом1тний поморсько-кльошевий компонент у пше-
ворських пам ятках Во.зино-Дн!стровсько!о репону
може емдчити про те. що сюди переселилися jmi-
шаж племена. Пеана 1эаляц>я В1д основного пше-
ворського масиву (в основному германского),
вплив частково спорщненого мкцевого поморсько-
кльошевого населенна, а дещо тзшше — сусщ-
нього зарубинецького привели до того, що у пше-
ворцв Волин! й Подн!странщнни перевагу отри-
мала «помореько-кльошева» (давньослов'анська)
Л1шя етиокультуриого розвитку. Натомкть у
В1сло-Одерському межир!ЧЧ1 пшеворськ! племена,
серед як их були слов'янськ! групп, видчували по-
СТ1ЙНИЙ вплив 13 боку захщиих i п:втчно-
зах|дних германщв.
ДАВН1 СЛОВЯНИ
Р03Д1Л ПЕРШИЙ
Виникнення зубрицькоТ та шзньоза-
рубинецькся культур стало результатом
складних етнокультурних процеов на те-
риторп нишшным У крайни в I ст. н. е.
Саме тод1 роз пал ис я попередш куль-
тури так званого латенського циклу:
пшеворська, зарубинецька, поянешти-
лукапдвська. Знову розпочалися мнрацп:
зарубинш Полкся прийшли на Волинь i
Поджстрянщину. Середнього Подш-
пров'я — в Подесення й Схщне Подьлля.
Разом i3 тим на гпвдень i схщ просува-
лися пшеворщ. Тхн1й вплив дос я гас Днш-
ра i схщшших територш. 1з твдня в
Укра)нський Л костел проникаюгь дакш-
Ш, котр| принесли 13 собою липицьку
культуру, а також сармати. Спальне про-
живания на одних землях р>зних племен,
як! перебували приблизно на однаковому
piBHi сощально-економйчного розвитку,
створило умови для етжчноТ iHTerpauji,
асимкляцп й консол1дац11. Саме Ц1 проне-
си мгж пшеворцями та прийшлими з
Прип’ятського Полкся зарубинцями
лягли в основу пам’яток зубрицькоТ
групи.
Широк! досл!дження дали змогу про-
Зарубинсцьк) ф!бу,х (I) та пряжки (2)
(рис. П. Л. Коршенка за Ю. В. Кухарепк<>м)
ЙНЙ
стежити детал! цього вторичного явища.
З'ясувалося, що зарубинц! йшли на hobi
земл! невеликими, вочевидь, с!мейними
колективами. Вони не створювали тут
своТх поселень, а займали вже !снуюч!
(тобто ПШеВОрСЬК!), 3 Ml Шу МЧИСЬ 13 М1С-
цевим населениям i привносили в його
середовище елементи свое! культури.
Так на пшеворських поселениях з'яви-
лися нов/, вже б/культурш комплексы.
Значно зросла чиселыпстъ мешканщв,
а тому через тогочасний екстенсивний
спос!б ведения господарства нем ин уч е
мала виникнути необхщжстъ вщселення
симбюзних пшеворсько-зарубинецьких
ймейних общин на hobi мгсця, освоен-
ия нових земельних шляпок i пасовищ
тощо.
Еклектизм комплексу зубрицьких
пам’яток спостерцасться до к!нця 1 ст.
н. е. ГНзшше формуклъся стал! синкре-
тичн! у свош основ! риси культури сло-
в'ян цього регюну. Процес пшеворсько-
зарубинецько! штеграцп остаточно за-
вершився тут у III—IV ст. на пам'ятках
чернях!вського типу.
У формування зубрицько! групи
ДАВН1 словяни
Верхнього та Середнього Поднктров'я
були втягнуп носп липицько! культури,
основу яких, нагадаемо, становили да-
кшць
За таких складных умов /нтеграцП
р/зних етнокультурних елемент/в i в/д-
бувався процес складання — на баз/ за-
рубынецькых племен — гйзньозарубы-
нецьксн культурны групы. В Серед ньому
та Верхньому Подтпров'!, П!вденному
Побужж! вщомо к!лька тигпв П пам’яток
к!нця I—II ст. Тут простежуються зм!-
шан! зарубинецько-пшеворськ!, заруби-
нецько-сарматсыи, зарубинецько-балт-
ськ! етиокультурн! елементи. В резуль-
тат/ взасмодП вс/х цых культурно-/сто-
ричных мае ив/в наприк/нц/ И — у III ст.
викристал/зовусться нова давньослов’ян-
ська, так звана кшвська, культура.
Незважаючи на низку сп!льних еле-
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Реконструкция пшеворського поселения 6«ля с. Прка Полонка на Волин! (разкопки Д. Н. Козака).
Реконстр. Д. Н. Козака та П. Л. Корнинка, рис. П. Л. Корнинка
менпв у зубриными та тзньозарубинець-
мй культурах, як! дають шдстави гово-
рити про Тхшй генетичний зв'язок. Mix
ними с й пен hi В1дм1нност1, зумовлеш
р)зними контактами i вшивом суб-
стратного населения. Якщо дав ж слов'я-
ни Подншров’я вступали в асимглятивш
зв'язки голов ним чином 13 балтським
(культури юхн1вська, штриховано! кера-
мйки) та йраномовним (сармати) насе-
лениям, то давш слов'яни Поднктрян-
щини й Волин! — з дакшським (липиць-
ка культура) та слов’яно-германським
(пшеворська культура). Ырог1дно, ц)
22
ДАВН1 СЛОВ’ЯНИ
Сиена розмнпення археолопЧ1мх культур рубежу ери й перинй половини I тис, н. е. в Централь
Н1й та CxijuoA Capon! (за Д. Н. Козаком)'.
л — кораоим РммсьмоТ 1мп*{й1 м»1 р. кордомм РммсмоТ 1мперП йд IM до 117 р.; а — к <т до им Рим с koi >мпе
рЛ am 117 до 271 р^ дудьтурж / — гмиеаорсша; 2 — дмпмиька; Г — «убрммми; 4 — мрубажешма; 5 — памяти
сарматй (рис. М М.
процеси створювали передумови для
формування в ос тан Hiй чнерт» 1 тис. н. е.
ок рем их летописных схеднослов’ янсъких
племен та ixrnx оСсднань. Тому розгля-
немо lx конкретшше.
Давш слов'яни та Тхн! сусщн. Харак-
тер взасмозв’язк1в слов'ян i дакшщв
зумовлювався ixhim «черезсмужним»
проживаниям у Поджстров’| впродовж
досить три вал ого часу. Мирж стосунки
М1ж ними не могли не привести до знач-
НИХ обопгльних культурних ВПЛИВ1В та
iHTerpauii цих р{зних за походженням
етнос1в.
Пшеаорсько-дак1Йсыи в1дносини добре ьлю-
струютъся матер1алами даох могильитойв поблиэу
с. Звенигород на Льшащин). а також ряду поселена
у цьому ж perioHi. Hi пам ятки демонструють
симбют поховально, обрядностт та синкретизм се-
лищних структур. Так! явитца с, очевидно, ре-
зультатом г.тибоких асимьтятивних npouecia. Korpi
поступово привели до злиття даюйського i пшевор-
ського населения. Остаточне зникнення дак!йських
елеменпв у Поджстров1 (що равнозначно ix тл-
ковипй асимитяцн) припал ас на юнець II ст.
Захщними сусгдами слов'ян Подш-
стров'я й Волин! були пшеворськ! пле-
мена, серед яких переважали pi3Hi схщ-
ногермансыа угруповання (та. можливо.
23
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Культура дашйсыих (лилицьких) племен ПоднЬ
строа'я (за MorepiaMMU розкопок В. М. Цигизика):
t — лкаш* посул; 2 — пржлниж J — ф4вуие < бронгоаа по-
<Ганна; S — вруаальннЛ посук «—1 — план ta репокipyanla
>ем.<анап га пмо пмребв 1> поселенца Ыва с. РемеНаш: » 9 —
план га репонструпиш англа майспри i иного ж поселенка
Г Р«с. г« ре коне групп;; II Л <орн1сн<и>
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
Р03Д1Л ПЕРШИЙ
слов'яни). В район! Посання й Люблж-
щини ц! дв) етнокультурн! групи прожи-
вали пор яд. Про жвав) контакти м!ж ни-
ми в I—II ст. свщчать знахщки на зу-
брицьких пам'ятках пшеворсько! кера-
м!ки, прикрас, деталей одягу (пряжки,
деяк! типи заспбок).
кторична ситуация рвко змшюсться
наприк1нц| II ст., насамперед на Волин!.
Ще у друпй половин! цього стол!ття
сусщга з Волинню земл1 Мазовп й Пщ-
ляшшя, що ix займали схщногерманськ!
та слов’янськ! племена, були загарбан!
готами — войовничим i добре оргажзо-
ваним народом, який у I ст. переселив-
ся з Ютландп до Повклення. Судячи
з того, що в цей час припинили свое кну-
вання майже eci пшеворсыа пам'ятки
Мазовп та Пщляшшя, готська навала,
на думку польських дослщник!в, супро-
воджувалася виткненням i винищенням
мкцевих мешканщв.
В останнш чверт! II ст. готи, об’сднав-
ши навколо себе iraui германськ! пле-
мена, зокрема бургунщв, вандал is, а по-
т!м — reniflie, рушили через Волинь на
територ!ю сучасно! У крал ни. Пщ Тхн!м
тис ком волинськ! слов’яни вщ!йшли на
твдень— у Поднктров’я, а також до
Середнього Под ran ров’я.
За археолопчн ими дан ими, в останшй
чверт! II ст. sei слов'янськ! поселения
Волин! припинили свое кнування. На
них з'являетъся шар германськт так
звано» ввльбарськсй культури. Натомктъ
у Подгастров’Т в той же час р!зко збшь-
шуеться кмьккть слов'янських поселены,
а вже кнуюч! розширюють сво! меж!;
населения репону зростае у 2,5—3 рази.
Нов! археолопчн! матер!али, отриман!
О. В. Гудковою, свщчать: пам’ятки,
близьк! до зубрицьких, з’явилися далеко
на твдю — в Буджацькому степу (вони
дктали назву етул!йських). IJi матер!али
добре узгоджуються з Певтшгеровими
таблицами, як! приблизно в цьому само-
му мкц! локалвують венеддв; не виклю-
чено, що археолопчн! й писемн! джерела
вщбивакяь рух останшх на твдень на-
приюнщ II ст.
На пам'ятках Подшстроя'я елементи культури
вельбаршв повнгстю шдсутт,— очевидно, !хн!й на-
ступ спромоглися зупиннти чнсленш слов'янськ!
племена даного репону. С л щи германца гублять-
ся на територп Малого Полкся — й сьогодж
болотистого району, який вщдияе Волинь ащ
Подглля. Готи змушен! були повернути на схщ —
у Лишение Побужжя й Середнс Подшпров'я.
Тут мешкало битьш розрщжене населения, тож
нападникам удалое я пробитие я до Атовського й
Чорноморського узбережжя. Через Поджстрое'я
з Посання пройшли титьки добре озбросж загони
вершникш. На думку дослщникгв, то були ванда-
ли. потиснен! у верх!в'ях В(сли готами. Свщ-
ченням цього е поява н Подн1строа7, голоеним
чином М1ж гирлами Золото! Лили i Збруча, похо-
вань 31 збросю (Кам'янка Велижа, Добростани,
Твфж, Рудки. 1ване-3олоте, Репужинщ та in.).
Загалом вшомо близка о 20 таких пам’ято*. Сели-
ща В1дсутн1. Н|яких територ1альних чи демогра-
ф1чних зрушень у цей час тут не спостертгалос я.
Отже, археолопчн! матер!али вщтво-
рюють с кд ад ний процес кторичного роз-
витку давньослов'янського етносу на ру-
беж! й у перппй чверт! I тис. н. е. В1н йиов
шляхом взаемодП 1з су&дами, вбирания
елеменйв исньа культури та eidnoeidHo
3mihu власна. Консолщування слов’ян-
ських племен було порушене навалою
гот!в, як! на певний час запроваднли
пол!тичний диктат на територп нин!ш-
ньо| Укршни. Залежнкть вщ германц!в
збереглася в пам'ят! слов’янського на-
роду аж до давньорусысого часу, вщ-
бившись у «Повкт! минулих Л1т».
26
3. СЛОВ’ЯНИ У ДРУГ1Й ЧВЕРТ1 I ТИС. Н. Е.
Чернях!вська культура. У III—IV ст.
шзньозарубинецьк! та зубрицыа старо-
жил-носта, запишем! на територп Швден-
но-Схщно! Свропи венедами, змшюють-
ся пам’ятками культур: чернямвськт,
KuiecbKci, вельбарськсп, карпатських
курган!в. Слов’яни були творцями ки-
iecbKdi та частково чернях1всько'1 куль-
тур. Остан ня кнувала протягом указания
стхиптъ i становила виключне явише в
icTopii не лише давнього слов'янства, а й
!нших народ!в Схщна Свропи. Ti вменен-
ия пов'язане з именем В. В. Хвойки,
котрий у друпй половин! XIX ст. роз-
коп ав перший могильник у с. Черняхав
на КиТвщиш. Приблизно в той же час у
верх!в*ях Днктра й Захщного Бугу до-
слЁдження пам’яток ttiel культури роз по-
чав К. Гадачек. У нишшнш час винчен-
иям icTopii чернях!вських племен займа-
ються украТнськ! науковц! М. Ю. Брай-
чевський, В. Д. Баран, О. В. Гудкова,
Б. В. Магомедов та !н.
За данями €. В. Махно, на сьогодш на терн
ropii нашем кражи вшомо близко 3 тис. черия-
Х1асыких поселены i могнльник1в. Затхлом же вони
охоол киоты переаажну частику територп У кражи.
Молдови. Румуни. Археолопчн! розкоаки велисв на
150 селищах (понад 100 — в У краж: > i 50 могиль-
никах: найбшыш! 1 останки розташован! в Молдин
та Румутс де вшкрито близыао 500 похованы 13
г ыоаежлаленнвм i тшоспаленнам. На територп
У кражи теж с велик, могилыники — в Чернвхов!
(Политров'к! та Чернкле» Руському (Подхлля).
В них розкрито к(лыкасот б(ритуалыних похованы.
Будучи одним !з найскладнпиих куль-
турних феноменов в icropii давнього на-
селения Свропи, чернях!вська культура
ось уже близько 100 рок (в привертас до
себе пильну увагу дослщнюав. У числ!
найважливгших i doci залишаються пи-
тания етносу цього народу.
В. В. Хвойка вважав черняхшшв
вит вором автохтон!в, тобто слов'ян, i в
типолопчному план! виводив !х !з зару-
бинц!в. Н1мецьк! й ПОЛЬСЬК! дослщники
довоенного часу пов'язували виникнення
чернях1вських пам’яток !з приходом на
нишшн! украшськ! земл! схщногерман-
ських племен гот!в i геп1Д1в. Сучасн!
вчею Укра!ни та Pocii у виршенн!
цього питания поделил ис я на два табори.
Перш! обстоюють слов'янську належ-
жсть носив чернях!всько! культу-
ри (М. Ю. См!шко, €. В. Махно,
Е. О. Симонович, А. Т. Смменко,
М. Ю. Брайчевський), друп — герман-
ську (М. А. Тиханова, Ю. В. Кухаренко).
В ос тан ж десятир!ччя запанувала ком-
промкна точка зору, за якою чернямв-
ське населения було р1зноетшчним i
с клад алое я it ск1фо-сармат1в, германцев,
фрак!йц1в, слов’ян.
В. Д. Баран, О. В. Гудкова, Б. В. Ма-
гомедов видыяють три локалыи вар!ан-
ти пам’яток, де переважас той чи !нший
етнос. Перша трупа (П!вн!чно-3ахщне
Причорномор'я) характеризусться
кам'яними ж нт лам и. Наявшсть велико!
кёлькост! йлопокладень у могилах !з
пщбоями та запл!чхами, дом!нування
серед лшного посуду сюфо-сарматських
форм — усе це дас шдстави вважати ск!-
ф!в i сармапв основним етючним ком-
понентом у склад! творшв цього ком-
плексу пам’яток. Для старожитностей
друго! локально! групи, розташованих в
межир!чч! Днктра, Пруту й Дунаю, ти-
повими с велик! наземн! глинобитн! жит-
ла, поховання з! скорченими юстяками,
гето-дакЁйська лЁпна керам!ка. У трет!й
rpyni, котра охоплюс Лкостеп УкраТни,
переважають житла-нап!вземлянки та
лшний посуд, форми якого, з одного
боку, успадковують традици попередн!х
культур, а з шшого — близыа до кера-
м!ки ранньосередньов!чних слов’ян.
Таким чином, у Швшчному Причор-
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
27
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Вигляд черняХ1кького поселения (рис. П. Л. Коршснка за матер>алами С. П. Р Османа)
номор"( основу носив черняхгвськт куль-
тури складали скгфо-сармати, на тери-
торП нин/шн/х Молдовы та Румуни —
дако-гети, в Л1состепу У крайни —
слов’яни. KpiM того, майже в ycix регио-
нах, oxpiM Верх ньодшстровськ ого, трап-
ляються вельбарсько-чернях!всыа па-
мятки, що свщчить про пом1тне мкце
германщв серед чернях1вшв (наприюнщ
II — в IV ст. германщ проживали ком-
пактною групою на територп Волин! м!ж
Захщним Бугом i Горинню).
Формування свосрщного чернях!в-
ського етносу зумовлювалося специфич-
ною кторичною ситуащсю в Ceponi у
II ст. На основ! складних пггегращйних
процес 1в у цей час виникають стабклып
культури утворення: зубрицьке на Дш-
28
ы
(mtm-nij и j ntrntiid^im- ttc mn3mdo)f -ц -ц jnd) вннм'хюи шочП t иянггм^мдиим (f) BitnAdo
нов»! Cl (I) неги K.eodiiiierou ojoemradaj ti CHHarxxMi (/) неги иинчк-ejet retUieriCi eeeMixKHdah
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Чериях1кыи нямиста. ntaiicKH, сережки, перстень, пояснв пряжки. ф<були та прикраси
t упорядкування Д. Н. Козака, рис. П. Л. Корнинка)
стр й Волин! та тзньозарубинецьке —
в Подтпров’1. Ц| генетично пов’язаш
М1ж собою культури синтезували пам’ят-
ки багатьох своТх попередниюв: пшевор-
ських, зарубинецьких, липицьких, балт-
ських, якоюсь корою—сарматських i
германських племен. Зникас характерна
для тзньолатенськоТ епохи родова й пле-
М1нна замкнуткть, що вщкрило шлях
новим культурним, етшчним та еконо-
мйчним зв'язкам; налагоджуюгься жвав!
контакти з античними центрами ГНв-
щчного Причорномор’я, наддунайськими
провжщями Риму. Посередниками в цих
зв'язках виступали сармати та мешкан-
Ц1 шзньосюфських городищ Нижнього
Дншра, як1 розселилися по швючному
узбережж! Чорного моря, а також да-
кшщ з Пруто-Дшстровського межир1Ч-
чя. Просування цих вар варе ьк их племен
уздовж кордон1в Римськсм iMnepii, наб|-
ги на римськ! волод1ння с при ял и за-
своснню досягнень античное цивипзаци.
впровадженню ix у влас не господарство
та побут. Швидке поширення серед на-
селения Укра'ши кшця II—III ст. нових
30
знарядь землеробства (наприклад, за-
л!зного маральника, ротацшних жорен),
прогресивних cnoco6ie металообробки,
гончарного ремесла свшчить про довод!
високий pieeHb роз витку мгсцевоТ еконо-
м!ки. В o6mih на хл1б, м'ясо, Ьшп про-
дукти сшьського господарства р>зко зро-
стае !мпорт з античних мкт вина, при-
крас, побутових предмете тощо.
За цих умов формуеться едина куль-
тура — черняхтвська, яка поеднала в co6i
виробничо-техшчн! досягнення рим-
ських npoeiHipu i Mtcyeei традицП pi3HO-
етшчних племен, у тому числ1 i с.we'ян.
Певну роль в етногенез! чернях1вц!в
втирали й готи, котр! якраз у цей час
з'явилися в Лкостепу. Запровадивши по-
Л1тичний контроль над мкцевим населен-
иям, насамперед сквфо-сарматами й да-
кшцями, воюючи з Римом i слов’янами,
вони стимулювали консолщашю авто-
хтонних племен, утворення великих
сокп!в м!ж ними.
От же. ейдзначаючись еднгстю сетях
культурних елеменпв, счерняхтв» разом
|’з тим включав у себе pi3Hi етшчш
групи, в тому чисм й слов'янсыа. На вщ-
М1ну вщ ранньоримського часу, слов’яни
HI—IV ст. не мали Ч1тко визначено! влас-
Hoi культури. Як i iHiiii етнокультурш
утворення ГПвденно-Схщно« та Цент-
рально! Свропи, вони сприйняли про-
В1нщйно-римську культуру, хоч i зберег-
ли при цьому властив! 1м етнограф|чн1
риси.
Замен ад чернях!вських племен при-
падас на кшець IV—V ст. i пов’язаний
з навал ою гужв.
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
Прикраси з »и1мч»стою емаллю ранньосл<м'ж«ського часу з Поджпроа’я та реконструкш
Тхнього функцюнальнсго аикористання в ааяз! (реконстр. та рис. П. Л. Коршснка за наукопою
консум>тац1сю €. Г. Гороховсыино)
31
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Формуаання ново! ранньосередньов1чно1 куль-
тури вгдбувалося в умовах поспйних вайи авто-
xtohib is готами за пал1тичну иезалежнкть. Пгсля
разгрому гопа рунами вплив германит на мгсце-
si навколишн! племена, очевидно, впав. 1з цього
слов'яни не забарилися скорнстатися та об'сднали
СВО1 сили для рпнучого двобою з готе ьк им и угру-
пованнями. За свиченням Йордана, ця вгйна три-
вала з перем1иним ycnixoM i завершнлася порез-
кою антського князя Божа. Готський володар
BiniTapiA polin'яв його разом is 40-ка шшими
вождями переможених. Однак перемога над Бо-
жем не зупиннла пронес консолздацн слое'ян-
ських племен та 1хню боротьбу проти ворогш
Готське об'еднання. до як ого входили р1зноетн!чи1
групи степоеих i лкостепових племен, розпалося.
а сам! готи покинули niMeHHo-Cxiauy Европу
й пипли на 3axix Гхнс micuc заступили слое'ян-
сыс1 племена анпв та склавгтв. згуртован! в кезь-
ка ВОСННО-ПОЛ1ТИЧНИХ corona.
В. Д. Баран уважас готсько-антсью вгйни
V ст. початком формуаання ново! етнокультурно!
спсльностз П1вдеино-Схглно1 Свропи. в ямй слов'я-
ни вгд1гравали провгдиу роль.
Кшвська культура. Бьпьшою сам обут -
н!стю вщзначалася культура слов'ян дру-
ГО1 чверт! I тис., ei дом а в nayui як кжв-
ська й поширена в твшчшй частим
Середнього та швденшй — Верхнього
Поджпров'я, а також на сумйжних те-
ритор1ях сучасноУ Беларусь На твдю
вона межувала з черняхйвськими. на nie-
HO4i — з балтськими племенами. Цю
культуру В1дкрив наприюнщ 40-х — на
початку 50-х ромв В. М. Даниленко,
а систематична дослщження зд|йснюють,
почина куч и h 70-х ромв, Р. В. Терпи-
ловський, Н. М. Кравченко, С. О. Горю-
нов. На територп нашоТ краши вщомо
близько 150 пам’яток ки!вськоТ культури
(понад 30 13 них розкопанО. В. М. Да-
ниленко вважав П прямим продовженням
розвитку зарубинецькоТ людносп й по-
передником ранньосередньов^чного сло-
в'янства, проте ширше вивчення ки!в-
ських пам’яток з'ясувало складнпш про-
Кришталеаг й сердол(ко« шмисга та 1мпорт»п
(з тернторг! Нгмеччинн) склягп кухл! з черня-
xiacbKHX поселснь i похоаань (у-порядкування
Д. Н. Козака, рис. П. Л. Корн/снка)
32
Реконструкщя поселения ки1ясь*о1 культури 64ля с. Гочеяе I в Полесеин) (розкопки Р. В. Тер-
пиловською). Реконсгр. Р. В. Терпиловського га П. Л. Корнинка, рис. П. Л. Корнинка
ДАВН1 СЛОВ’ЯНИ
цеси, пов’язаж 31 становлениям i роз-
витком lx Hix Hociie, унес ком останжх у
слов’яисысий етногенез тощо.
Етшчне гидгрунтя кшвсько! куль-
тури було створене зарубинцями, пше-
ворцячи та ixHiMU суйдами (yciM 1м
загалам належать зм/шан! у свый ocHoei
гйзньозарубинецый старожитносп). Тх
синтез, вочевндь, i вщ1грав роль головно-
го стрижня при формуваиж нового
утворення. Це пщтверджустъся й тим,
що, кр1м виразних зарубинецьких рис,
33
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Поседеют иЛясько! кужтури 64ля с. Poime (Понесения). План розюшення житлояих i госпоаарських
сноруд. план житла та його реконструкшя (реконстр Р. В. Терпиловсысого та П. Л. Коршсюса. рис.
П. Л. Корниика)
ран hi пам’ятки ки!всько1 культури вклю-
чають i шлу низку балтських юхжвських
(особливо в Подесенж), сарматських i
пшеворських (переважно у верх>в'ях
Сейму, Пела i CiaepcbKoro Дшця) еле-
менпв. На думку дослщнюав, у складан-
Hi кжвсько! культури активну участь взя-
ли групп населения, як! просунулися у
II ст. на швдень га гирла Березини й
Сожа. Це були нащадки зарубинецьких
племен, xorpi ще на початку I ст. aifli-
йшли га Середнього Поджпров’я на nie-
Hi4 nut тиском сармат)в.
У процесс формування кшвськаИ
культури в!дбулася складна перебудова
традицш yeix з гад ан их етнокультурних
груп. О к рем! класичн! зарубинецыа ри-
си значно т ране форм у вал ис я, але ос нов-
Hi напрями соц!ально-економ!чного роз-
витку залишилися незм/нними.
У своему розвитку нова спиьюстъ
пройшла три етапи. На першому (III ст.)
поглиблювалися контакта ки'|'вських пле-
мен га балтським культур ним ареалом
лковоТ зони. Пщ його впливом слов'яни
виробили свое специф|чне вбрання, до
складу якого входило багато прикрас га
вжмчастою емаллю. Для середнього —
найвихцого — етапу (друга половина
III—IV ст.) характера широк! торго-
вельн! зв'язки ки!вських племен is черня-
х!вцями. На шзньому erani, що збшаеть-
ся 13 заключною фазою розвитку чер-
нях!вськ6( культури (друга половина
IV — перша половина V ст.), впливи
останньо! охоплюють eci репони поши-
34
YHiujWHi аироби юаелрного ми-
егеитаа IV—VI ст. з територи
Середнього Подн1проа'я:
/ — рнмсыц»-Ы ш«т1А<ьн мА стиль: 2 —
кнТвсьамй; 3—гумськмА- Золото, мшь.
емаль. гранат. Лис. П Л. К^ткл
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
рення киТвсько! культури, значно по*
глиблюються й ур^зномаштнюються. Тут
уже виникають риси, к от pi стать про-
Н1ДНИМИ в ранньосередньов1чних слов’ян-
ських культурах (эокрема колочинсыйй
та пеныавсыай). На сьогодж генетич-
ний зв’язок М1ж киТвською та колочин-
ською культурами вважасться доведе-1
ним, що тдтверджусться майже цЕлко-
35
витим збшом ixHix територ1й, значною
под!бн1стю елемент1в матер1альн<Я куль-
тури й особливостей господарсько! д|-
яльносп, а також наявнктю ряду пере-
хщних пам'яток V ст. Однак через втрату
контакте 13 римськими провшшями ко-
лом и нс ька культура в целому прим!тивн1-
ша, hi ж киТвська.
Якщо колочиншв можна назвати без-
посереджми спадкосмцями киТвських
племен, щодо 1ншоТ ранньосередньов1ч-
но'1 слов’янсько! людносп — ПеНЬК1В-
ськоТ — справа СТОГН» дещо жакше.
Ареал побутування п пам'яток набагато
ширший, Н1Ж киТвських; лише у формах
керамиси та елементах житлобуд!вництва
збиасться ряд шзньокжвських i ранньо-
пеныавських рис. У той же час багато
пеныавських елеменпв пов’язусться з
чернях1вським культуриим комплексом,
а також культурою степових племен.
М1жетн!чн контакта слов'ян III—
IV ст. Пам'ятки кшвсько! культури с
головним джерелом для вивчення pi3HO-
Материлъний комплекс племен вельбарскксй куль-
тури (рис. П. Л. Корнйнка за магер/а.зами раз-
копок Д. Н. Козака. М. Ю. Сзйшка та I. К. Свеш-
никова)
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
б)чних слов’яно-балтських контакпв у
други) чверт! I тис. Саме вин ик ней ня
uici культури. вщмшност) П носив вщ
тих слов’ян, к от pi перебували у склад)
чернях)всько) культурно-етмчно) сп1ль-
ностт, було результатом процес 1в асимн
ляцп слов'янами балтсько) людност) в
твденно-схщжй частик) сучасноТ Бела-
русь Тому балтськ) елементи
репрезентован) в найважливппих компо-
нентах матер)ального комплексу ки!в-
ських племен —у формах лшних горщи-
К1в, в одязь набор! прикрас та 1н.
Певний вплив на етшчний розвиток
niBHiwo-cxiAHoi частики слов'янського
масиву справляли, вочевидь, групи с к i -
ф i в i сармат) в, як) проживали се-
ред чернях)вц)в. Значно бшьшою м)рою
вп/мв 13 боку йраномовного населения
виявлявся в середовищ) слов’ян — меш-
канщв люостепово) зони.
Якщо в характер) поселень слов’яни-
чернях)вц) загалом зберегли свою само-
бутжеть, то в поховальному обряд) вона
вже не простежустье я (останнш н)чим
не в)др)знясться вщ обряд)в )нших етн)ч-
ДАВН1 словяни
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Реконструкция поселения вельбарсыий культури боля с. Ьоратми ВолмкькоТ обллсто (розкопки Д Н Кам-
ка). Реконстр. Д. Н. Козака те П. Л. Корнинка, рис. П Л. Корнйнка
них складников чернях!всо>ко! людносп).
Етнокультурне забарвлення найвиразоп-
ше демонструе компактна трупа слов’ян-
ських племен, котро займали Верхне й
Серед не Поднктров'я. В цьому perioHi
чотко простежусться свосроднкть струк-
турн поселень (з виклочною перевагооо
нашвземлянок), форм лтного посуду,
поховальних звичаов. Тутешно слов’яни
контактували з пшеворцями, в ос-
новному з г е р м а н ц я м и - в а н д а-
л а м и; межа м!ж ними пролягала при-
близно по Сану i верхов'ях Вкли. Про щ
зв’язки у 111—IV ст. сводчать, наприклад,
пшеворсько керамочж форм и та орнамен-
талыо! мотиви, виявлен! на слов’янських
пам’ятках Поднктров'я. Судячи з ма-
тероалов поселения у с. Березець на
JlbBieouHHi, ок рем! повеворш безпосе-
редньо проникали до середовища дн!-
стровських слов'ян.
Вище вже йшлося про те, що на-
38
прик!нц! II ст. н. е. на територ!ю сучасно!
У кражи з П|вн1чно-3ах1дно1 Полыщ
прийшли числен Hi племена вел ьба р-
с ь к о i культури, нооями яко) ви-
ступали готи, г е п i д и та iHuii групи
с х i д н и х ге рм а и ц i в. У «чистому
вигляд!» вельбарсыс! пам'ятки локал!зу-
ються на Зажигай Волин! — вщ Захщ-
ного Бугу до Гориш. В П!вденно-Сх!д-
шй Волин! юнують зм!шаж вельбарсько-
чернях!вськ! пам'ятки. Очевидно, тут, на
пограничч! з чернях!вцями, проживали
вельбарц!, як! засво!ли пров!нщйно-рим-
ську чернях1вську культуру.
Окрема сятушия склалася в ГНвшчно-За-
х одному Причорномор'! та Прутсьдо-Днктроесь-
кому межир1ЧЧ1. Тут вияален! >м!шан1 вельбар-
сько-дакйЬсый й вельбарсько-ск|фо-сарматсыи
пам'ятки — свищи асиммятивних npoueciB м>ж
готе ь* им та автохтонним населениям У Верхньо-
му ПоднктровТ. де слоя'яни проживали суцйь-
ним маснвом, велъбарсыо елементи у материально-
му комплекс! В1дсутн1. В Серелньому Поди>стров'1
останшм часом дослсджено кслька поселень вель-
барсысого типу. Вони Ч1тко вшрйэняютъся вщ
мкцевих — слов'яно- чернях!вських — пам'яток.
Стльиими для них с лише прояви пров1НЦ1Йио-
римсько! культури (кружальна керамша. предме-
ти ремесла, знаряддя землеробе тва I. Отже, будь-
як! контакти м!ж готами i слов'яками в Подн1-
стров'! не простежек!. Те ж саме можна скатати
й шодо Подн1Пров'я й Подесення. де в кшькох
випадках таф)ксован1 перекриття uiapis поселень
KHiacbKoi культури шарами вельбарсысих поселень.
Матераальна культура ктвського населения також
не включат. всльбарських елементав. Як бвчимо.
на вшману вад фракайщв. скафав. сарматах, слов'яни
у III -IV ст. тдебальшого перебувалн в антаго-
нистичному протистоянна з готами. Це. до pesi,
апдтверджусться й писем жми лжереламн. про що
йшлося вище.
Швденно-захщними сусщами слов’ян
Подшстров'я у III — на початку IV ст.
були Hocii культури карпат-
ських курган! в. Вони проживали
на передир*ях Карпат у невеликих сели-
щах. поблнзу родючих грунт!в i водой-
мищ. Тхн!й матер!альний комплекс за-
знав значного впливу з боку римських
пров!нц!й. Особливост! процесу с клад ан-
ня цього етносу (зокрема формування
його поховального обряду) пщводять до
думки про його гето-дакшськ! корен!.
М. Ю. Смппко нважав, що ця культура
належала дакшському племен! карта,
а Л. В. Вакуленко вид!лила в шй слов'ян-
ськ! риси. Це дае змогу висловити при-
пущення, що в середовищ! гето-дак!й-
ц!в кнував слов’янський компонент, який,
за археолопчними матер!алами, з часом
набувас дедал! биьшого розвитку i,
врешт!-решт, стае домжуючим. Таким
чином, 1сторичний шлях культури кар-
патсысих курганов е наочною 1люстра-
цию процесу асим1ляци данными слов’я-
нами гето-дак1йц1в. Можливо, саме в
цьаму яаиир полягають глибинш причи-
ни ceoepidHocri слов’янських етшчних
груп, що проживають ниш в Карпатах.
Отже, у друпй чверт! I тис., як i до
цього, слов'яни жваво контактували !з
своТми сусщами: ск!фо-сарматами, бал-
тами, дакшцями, частково — схщними
Германиями. Ареал слов’янських земель
у Верхньому Подншров’! суттсво розши-
рився за рахунок освоения бал тс ьк их
територж, а в Прикарпатп — дак!й-
ських. Активпуеться проникнення ело-
s'ян у Подунав'я.
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
4. РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН НА ТЕРИТОРП УКРАТНИ
У ДРУПЙ ПОЛОВИН1 I ТИС. Н. Е.
Apxeonoriwi культури слов'ян ран-
нього середньов!ччя. В середин! 1 тис.
киТвськ!, чернях!вськ!< карпатськ! с таро-
житное ri римського часу поступово зм!-
нюються ранныкередньошчними — пра-
зькими. пен!ж1вськими, колочинськими.
30
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Розмчнгння слов'янськнх культур рл Hiu.au середньошччя (упорядкування карги Д. Н. Козака, рис.
М. М. Ивлева):
I кмочмжма яу*турв: 1 — пгяыйска аужгувк 3— пракао-аовчаимка культур*; 3 — пам'ти >о>гашш1а VI — VII CTJ 3—
лклмнемл крупа
як1, зпдно з писемними джерелами, на-
лежали слов'янським племенам ант1в
i склавешв.
Систематичне вивчення цих культур
розпочав чеський археолог I. Борков-
ський, котрий опублшував у 1940 р. пра-
цю «Старослов’янська керамжа в Серед-
Н1й Ceponi (студ1я початмв слов'янськоТ
культури)». На сьогодю в Центральна
i Сх1дн1й Ceponi вщкрито понад тисячу
слов’янських ранньосередньов1чних па-
м'яток (в Укра'Сн! — близько 500). Вони
po3Miuiyюгься на величезшй територп
вщ Bepxis’iB Прип’ят! i Дшпра на ГПв-
ноч! до Балкан на ГНвдга, вщ Десни й
Сейму на Сход| до Ельби й Заали на
Заходь На eeix цих землях, особливо
на швденних, слов’яни в VI ст., за об-
разним висловом Йордана, «через rpixn
Hatui бушуюгь...».
40
Рет пра>ыо-корчацькиж племен Iупорядкування
Д. Н. Комка, рис. П. Л. Корнйнка)
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
У цей час слов'янськш матер!альнш
культур! в ласт uni ед меть i hitko вираже-
не етнограф!чне забарвлення. Сгилыи
елементи простежуються, зокрема, в то-
пографа поселень, у житловому буеИв-
ництей. Провщним типом житла е заглиб-
лена в материк до 1 м квадратна в план!
натвземлянка з тччю-кам'янкою в куп.
Вщкрит! також типов! для римсько! епо-
хи поединок! житла овально!, прямо-
кутно! чи неправильно! в план! форми, з
вогнищем або глиняною шччю. У V—
Р03Д1Л ПЕРШИЙ
Празько-корчапьы культура: план поселения Раш-
Kia 2, план i рекомструкш я ж игла з цього по-
селения, керамика рззних erania розвитку культури.
Реконстр. жите л та рис. П. Л. Корн1снка м
в. Д. Бараном
Штйиппп^
5
Прекоиструйо8ана
житяо
VII ст. aci слов’я нс ыа угруповання ви-
к он увал и стильный поховальний обряд:
тиюспалення або поховання в урнах
(рщше — в ямках) на грунтових могиль-
никах. Лише у схщгай частиш Прип’ят-
ського Пол1сся трапляються tui ос пален-
ия пщ курганними насипами. У VIII—
IX ст. цей обряд поширюсться на sei
peri он и слов'янського св1ту. К е ролика, на
вщмшу вщ попереднього часу, майже
ви ключи о лита та груба. Тиьки на Дж-
CTpi, Прут! й у Подунав'! у V — на почат-
ку VI ст. ще зр!дка вживався гончарний
посуд, виготовлений за траджйями рим-
ських провжцш. Ha6ip посудин сталии
i б|дний — горщик та сковорцхка.
Dot с тер
Продолжения
ДАВН1 СЛОВ’ЯНИ
Однаковими були також знаряддя
npaip (ножц пряслиця), прикраси (бра-
слеги. ф(були), знахщки яких на посе-
лениях поодинокь
Близыасть основных вияв/'в мат epi-
алън(М культури ранньосередньовтчних
слов’янських племен е важливим ceid-
ченням ixHboi внутрйиный сдност! та
сп!льност1 походження. При цьому, зеле-
но, мали мкце й певф локальн! В1дм1н-
hocti, насамперед у формах горщиюв.
За фею й деякими шшими ознаками
Я! етапу
слов'янська культура VI—VII ст. дыить-
ся на локальФ групи-культури: п р а з ь -
к у, пеньк!вську, колочинську.
Пам'ятки першо! з них поширеФ на
Прип’я-п, и правих притоках та на Верх-
ньому ДФстрь а також у межир1чч1 В|сли
та Ельби й середньоТ темп Дунаю, дру-
гой — в ПодФпров*Т, П1вденному Побуж-
Ж1 й Понизз! Днктра, третый* — в П1в-
Н1чному Подн1пров’|, в басен нах Десни,
Сейму. Сожу, Березини.
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
1
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
Ви| ляд ранным.юа'янгького чоломчого та линочого
«брання м матсрилами Мартижаського скарбу
(V—VI ст.). Реконсгр. П. Л. Корнинка га О. М. При
ходнюка за маушиммп консультащсю О. Л. Spaii-
чевсыим, рис. П. Л. Корнинка
CTapoaurmocri пеныикмо! культури (рис.
П. Л. Корнсенка)
Формування слов’янських культур
V—VII ст. Вище в же йшлося про pi3Hi
точки зору щодо походження ранньо-
середньов1чних слов’янських культур.
Гшотези I. Вернера, К. Годловського,
В. В. Седова, 1. П. Русаново! мал и пщ-
стави для кнування т1льки до моменту
вщкриття перехщних слов’янських ста-
рожитностей IV—V ст. При цьому були
доелшжеж не лише окрем> комплекси
на чернях1вських (Черепин, Сокы, Бако-
та) або ранньосередньов1чних пам'ят-
ках (Кодин, Кавеччина, Пархом1вка), а й
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
поселения вщповщних час!в. як! запов-
жоють хронолопчну лакуну м1ж рим-
ським часом i ранн!м середньов!ччям.
За характером знахщок перехщн!
пам ятки к!нця IV—V ст. подшяються на
дв! територ!ально-культурж групи. Пер-
ша сконцентрована в Середньому По-
дшпров*! та верх!в’ях П is денного Бугу,
друга — в Поджстрянщиж та верх!в’ях
Пруту. Для першо!' характерж шдквад-
ратн! в план! житла-ншпвземлянки з
вогнищем, а шод! — ще й 3i стовпом у
центр!. К ерам !к а ви ключи о л in на; пере-
важають б!кон!чн! та цшпндрично-кожч-
ш горшики, под!бн! до киТвського посуду.
Для Прутсько-Джстровського репону
типовими с житла-нашвземлянки квад-
Л|пний посуд, знаряддя npaui й предмети отброс н
ня колочннсько< культури (рис. п. Л. Корн(снка
за Marrpia.iaMu разкопок Р. В. Терпиловсъкого)
Слов'янсыи поселения я Ceponi V—VIII ст. (за I. Леманом, П. Донатам, I. П. Руса новою, В. Д. Бара
нам) та шляхи розселення сх!лмих слов’ян у ра>в<ьому ссрсдньовчч! (за В. Д. Бараном):
I поселеяня a ашай землянками. *е я пяяк 2 — поеелення » иал>ааемааикааш. м с «огиишл 3 — поселения > Шипами формами
жител . яоенишами: 4 — поеелеанаа а на а ем шани жита ан и I корги Д Н Комка, рос М М l«aai»>
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
ратно! в план! форми, з шччю-кам'янкою.
В керам1чному комплекс! сгпвкнують
лшн! та гончарн! вироби. Кон!чн! л!пж
горщики мають висок! округл! пл)чки й
нагадуютъ л!пну чернях!вську керамжу.
Ранньосередньовшним слов'янським
угрупованням передували культури рим-
ського часу — пшеворська та чернях!в-
ська, як! становили перифер!ю npoein-
ц!йно-римського свату, та кжвська, що п
провшцшно-римськ! вп-тиви торкнулися
значно меншою м!рою. Порйвняння цих
старожитностей приводить до висновку:
ранньосередньо/ичн) слов’ янсыа куль-
тури не були продолжениям надбань яко-
гось одного народу римського часу —
вони 1нтегрували елементи ecix культур
111—IV ст. Так, кжвська культура безпо-
середньо стосувалася генезису колочин-
ських i частково пеныавських, черня-
47
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Слов'янськ! кужтури VIII—X сти
/ — MMMMmiBfbaa; 2 — салтзвсьаа; J — ромемсьаа; 4 — типу Лука Райaiaei^aa: J — сжм'тсва! пос еле мм в VIII—X Ct.
Серелиьо! € a pom < уяодл^кумммя клряп Д Н Ксплкл. pin. Н М. IttMtt)
Х1вська — празьких i частково пеныав-
ських племен.
Що ж до сошально-економ1чного
розвитку ранньосередньов1чних слов'ян,
то вш наближувався cxopiuie до модели
ви роб лен oi киТвським населениям, шж до
модел! пров1нщйно-римського зразка.
Пеана прим,тив,зац|я життя слов'ян у V—
VII ст. зумоклювалася розривом — унаслщок нава-
ли гушв — традиц!йних за'язк,в Л костелу з рнм-
ськими провжщями Зникас така нев,д'смна ри-
са чернях1вських могильник, в. як тыопокладення.
В похованнях абсолютно мдсутня зброя (ознака
пшеворшв). Могил и бс1н,шають у них трапляютъ-
ся лише кальцинован, людсыо метки, (икали при-
крип горщиком або черепком чи п ок ладен, в
урну. Елементи такого обряду можна знайти в
деяких культурах римського часу, одиак bih гаде
не був пануючим. Змжюсться планування по-
селень. щезають наземн, глииобитн, ж игла: пря-
мокутш в план, бушвл, з шдхритим вот нищем
зустр!чаються дуже редко, основним типом стае
квадратна нал,вземлянка з тччю-кам'янкою. Заро-
дившись у сереловищ) зарубиишв. цей тип у чнел,
жших продоажус кнувати в зубрицьких, шзньо-
зарубннецьких культурних трупах та в чернях,в-
ських пам'ятках Лкостепу. На думку В. Д. Ба-
рана. п,ч-кам’янка виникла в IV—V ст. в Поди,-
стрянщин!. багатш на камжь.
Керамика в цитому продоажус традицй черня-
xiBCbKoi Л1состепоао1 та кшвсько! культур, але при-
М1Тив13усться. одномаштшшас. Звичайно поши-
рюсться одна з форм попередиього часу: у ко-
лом ин та — тю.1ьланопод|бна, у пеньк1вшв — б|-
кошчна. у пражщв — кошчна. Поравняно з по-
передшм часом змжюсться характер ремкництва:
занепадають гончарн! майстерн!. припиняють
шяльнкть велик, металурпйн, центри, а нато-
М1сть внникають невелик, тимчасое, поселения ме-
талурпв ,3 ксльдома горнами. В землеробстш та
присе-тищному тваринництв, пом,тних змж не шд-
булося.
Як уважають деяю дос лщ ник и (зо-
крема В. Д. Баран), слов'яни в римсъку
епоху не створили ориг(нальнт культу-
48
Культура типу Лука-Райк1вець*а. Виглад юроанша Монастирыж (реконстр та рис. П Л. Корнйнка
за матер/алами розкопок С. В. Максимова та В. О. Петрашенко)
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
ри, а були включен! до загально! культур-
но! модель що виникла гид пров!нц!йно-
римським впливом. Кр!м того, у склад!
чернях!вська культури слов’яни були по-
литично залежними aid воснно-полттич-
ного союзу, створеного готами в Швшч-
ному Причорномор’ь Аж лише теля
перемоги гун!в над готами на рубеж!
IV—V ст. почала розвиватися в.таена
слов'янська ранньосередньов!чна куль-
тура. Територ1я и формування охоплю-
вала не т!льки Швдень сучасно! Белорус!
(як твердили деяю досл!дники, визнаючи
npiopurer кшвських племен у складами
культури слов’ян VI—VII ст.), а й л!со-
crenoei обшири м!ж Дшпром i В!слою,
а також м!ж Bi слою та Одрою — в ареал!
розселення пшеворщв.
Однорщжсть археолопчно! культури
VI—VII ст. евщчить, напевно, про гсну-
вання щлком сформованого слов’янсько-
го етносу. I справдц саме для цього часу
писемн! джерела фшеують провщну роль
слов'ян в свропейсынй icTopii. Слов'яни
тод! об'сднувалися в могутн! bochhi сою-
зи, нападали на В!зант!ю, проникали да-
леко на ГПвденний Захщ Балканського
швострова й доходили до Рейна. Все це
49
свщчило про те, що слов’янство досягло
стадп воснна демократа. На його зем-
лях виникаюгь невелик! укр!плен! по-
селения — економ1чн! й пол!тичн! центри
союз1в племен, м!сця збору озбросних
дружин. Од не з таких укрйзлень вщкри-
то на СтарокиТвськж гор! в Киев!, три —
на Волин!, б!ля с!л Бабка, Зимне та
Лежниця (останн! належали дул!бам —
одному з найбыып ранжх слов'янських
племшних об’еднань); ккпька под!бних
археолопчних об’скпв вщомо й на тери-
торп Бсларус! (Хотомель) та Схщно!
Полыц! (ШелН).
Розселення схЬних слов'ян. Процес
розселення слов’ян у Ceponi припадас
на V—VI ст. Колочинсыб та пеныав-
ськ! племена просуваються на П!вжч i
Швжчний Схщ, коложзуюти все Верх-
нс Поджпров'я. До VHI ст. вони зай-
маюгь бас ей н С!верського Джця та вер-
х!в’я Оки. В VI—VII ст. пеныавц! при-
Культура типу Лу*а-Райк!кцька:
/ — л<|<ний I 1ч>уж1лыаЫ1 посук 1—i. 3 — мирша npaui: 4
пргАмгги о>6рккмия; б — ямам I реяомстр}ац1я жагтлв tp
гр рис П. Л Кортины м MPtcpi&jtPM* ромимнн С. В. Чал
самвом гр В. О. Петрашрнко)
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
ДАВН1 СЛОВ’ЯНИ
ходить на Подглля, зм!шуючись у По-
днктров'! з населениям празько! групи
пам’яток. Останн!, у свою чергу, тради-
Ц1ЙНИМН шляхами проник а ють !з Волин!
й Поднктров'я в Подншров'я. Однак
це були малц внутр! шн! мкращйн! те-
мп. Значно потухший людсыа потоки
рухалися на Швдень i Швденний За-
xid — у Подунав'я, до кордошв ШзантП.
За археолопчними знахщками, пересе-
лениями були Hocii празько! та пеныав-
сько!' культур. Вони просувалися з Воли-
Hi та Поднктров'я в Попруття й на
Серет, а звщти через Потисся — в По-
дунав'я. Тут на ixHix поселениях вияв-
лен! типов! схщнослов’янськ! квадратш
в план! нал!вэемлянки з печами-кам’ян-
ками та з характерним для Днктро-
Дншровського межир!ччя набором кера-
м!ки. В Подунав'ц як показав В. Д. Ба-
ран, шляхи пеньк!вц!в i пражц!в ро-
зшшлися: перш! заселяють Нижнс
Подунав'я, Баткани, територ!» сучасних
Румунй, Болгарп, земл! колишньо!
Югослав!!, друг! пщшмаються вгору по
течи Дунаю й освоюють територп сучас-
них Словаки та Моравп. Наступи! потоки
Мкисвий та 1м1юртний посуд вол ниши* ьк<>( (э л I-
к а) й роменсько? (справа) культур (упорядку-
лання Д. Н. Козака, рис. Л. Л. Коршснка)
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
носив празько! культури переходить у
межир)ччя Ельби та Заали, просуваю-
чись вниз по Ельб| в зах[дному напрям,
на територ!ю сучасно) ФРН. Певно, вже
у VIII ст. слов’яни — вихщц! з Дшстро-
Дунайського межир>ччя — заселили все
Поельб’я аж до Балпйського моря
(сьогодшшня земля Шлезв1г-Гольигпн1я
у ФРН).
1нший напрям руху ранньосеред ньо-
в/чних слов’ян пролягав з територП еу-
часнся Польир вздовж берег/в Балтики.
Тут вони створили суювсько-фельд-
берзьку культуру. В твшчних землях су-
часноТ ФРН слов’яни проживали до кш-
ця Х111 ст., а тзшше були знищеш або
асимьтьован! Германиями.
Археололчш культури слов’ян на-
передодн! утворення державносп. На ко-
ршних слов'янських землях, вид Право-
бережжя Дншра до Закарпаття, празька
та пеныавська культури змшюються в
VIII ст. новою, яка отримала назву
Лука-Райк1вецька. На сьогодж вщомо
понад 200 пам’яток цю культури. Дослщ-
ники видьдяють два перюди п роз-
витку: юнець VII—VIII ст., коли побу-
тувала виключно лшна керамша, i IX ст.,
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
коли Л1пний i гончарний посуд cnie-
снують. Загальноприйнятою е точка зо-
ру, за якою пам’ятки типу Луки-Рай-
кшецыаЯ п генетичному план! безпо-
середньо продовжують ранньослоп’ян-
сыа празыа старожитносп. На думку
ряду досл1дник!в, окрем/ елементи ново-
утпоренп культури, зокрема керам/чний
посуд, пов’язують и 1з пеныавсъкою люд-
шстю. Отже, празыа та пеныавсыа
пам'ятки станоплять гидгрунтя пам'яток
типу Луки-Райк1вецьк<м.
Схщнослов’янська етшчна належ-
жсть носив культури Лука-Райювецька
не викликас сумн!в!в. Основною про-
блемою с щентиф!кац!я археолопчних
пам’яток з л!тописними групами сх!д-
них слов’ян, яю с клад ал и велик! союзи
племен, а де як! об'сднувалися в окрем!
княж!ння. До полянського м/ж племен-
ного об’сднання дослщники вщносять
поселения VIII—IX ст. КиТвщини та Ка-
н!вщини. П!вденн!ше полян («вниз по
Дншру») Л1топис роз mi щус уличав, котр!
згодом переселилися на земл> м!ж П!в-
денним Бугом i Дшстром. На Схшюй
Волин! проживали древляни, а у вер-
х!в’ях Зах1дного Бугу i Дн!стра — дул^би
(тзшше — волиняни й бужани). 3 ти-
верцями, як: жили, за лпописом, по
Днютру аж до Дунаю, науковц! пов'язу-
Р03Д1Л ПЕРШИЙ
ють старожитност! Пруто-Днктровсько-
го межир>ччя. Прикарпаття та Закарпат-
тя тай мал и хорват и.
Археалог/чн! пам'ятки VIII—IX ст. у
з гад ан их регионах мало чим роняться
mi ж собою. Переважання рис культур-
на сгйльност! може св!дчити про куль-
турно-етшчну консолдафю слов'ян-
ських племен наперед од н! утворення
Кшвська Pyci i про формуаання едина
давньоруська народности
Територ!ю Дншровського Жвобереж-
жя у VII—IX ст. об!ймали слов'янськ!
культури — волинфвська й роменська.
Вони репрезентован! укр!пленими посе-
лениями, селищами та великими могиль-
никами. Як показали багатор!чн! дослщ-
ження (1. I. Ляпушкш, П. М. Третьяков,
Д. Т. Березовець, О. В. Сухобоков),
Ц1 культури виникли в результат! три-
валого роз вит к у слов'янського населен-
ия, який запершиеся в nepiod форму-
вання Давньоруська держави. M/ж ними
1снуе типолойчна близыасть — у фор-
мах лепного посуду, орнаментацп, кон-
структивних особливостях житлобуд!в-
ництва, характер! господарсько! д!яль-
Hocri. На думку бьпьшосп дослщнюив,
волинщвсыи пам'ятки запишет сло-
в’янизованими сюфо-сарматами, котр!
стан овил и один !з компоненте черня-
xiscbKoi культури. Питания щодо пле-
мжно!' належност! роменщв дос! диску-
туеться. Найпоширешшою с думка про
!хн!й зв’язок !з м!жплем!нним союзом
северян. Такий погляд зб!гасться з дани-
ми лпопису, який локал!зус deep ян в
басейнах л!вих приток!в Дшпра («другий
сЪдоша по Десне, и по Семи, по Суле и
нарекошася СЪверъ...»).
5. OCHOBHI ФОРМИ ГОСПОДАРСЬКО! Д1ЯЛЬНОСТЕ
СОЦ1АЛЬНИЙ РОЗВИТОК.
ДУХОВНА КУЛЬТУРА
Господарство, торпвля. Етнограф!ч-
Hi дан! та писемн! джерела свщчать,
що основу господарська д!яльносп
ранньослов' янська спльност! с тан овило
землеробство. «У них велика к!льк!сть
рЬноТ худоби та земних плод!в, складс-
ких у купи, особливо проса i пшениц!*,—
зазначав в!зантшсысий автор VI ст.
Псевдо-Маврикш. Зв’язок м!ж спосо-
бом господарювання й особливостями
розселення слов’ян у VI—VII ст. за-
ф!ксував жший в!зантжський жформа-
тор — Прокопж Кесаржський: «Живуть
вони на великш вщстан! один в!д одно-
го. I вс! вони часто змжюють м!сце про-
живания... Тому-то й земл! !м треба зай-
мати багато». Вж же з гад ус про велик!
стада худоби, що Тх слов'яни забирали
у переможених як вшськову здобич, про
принесения бик!в у жертву богам. Араб-
ський автор X ст. 1бн-Руста вказус, що
слов’яни — це «народ, котрий пасе сви-
ней, як ми овець, а б!льша частина |його]
nocieis — 1з проса», а його сп!вв!тчизник
i сучасник 1браг!м 16н-Я куб лише: сло-
в’яни засчвають поле дет! на р!к —
влггку та навес Hi i збирають два врожаь
От же. у друг! и половин! I тис. слов'яни моли
розвинеш землеробство i тваринничтво. Тради-
шйнкть для них цих гкподарських галухсй дово-
дить насамперед толо<'раф|я дааиьос.юв янських
поселень. починаючи «л рубежу й nepuioi полоаи-
ни I тис. н. е. Наш, предки селнлися поблизу
р1чок, струима та озер, невисоко над р!внем води,
поряд 13 заплавними луками — там. де були при-
дали! для землеробства й легп дзя оброб<тку
родюч! земли росли багап трави — над1йна база
для тваринницгва. Основною системою землеобро-
б!тку був перел!г. вируб застосовувався р!дко.
За перелогу поле обробляли й засвалн аж до
виснаження земли а попм воно В1дпочивало до
вйзновлення родючостй Така система можлива.
звкио. лише за наявносп велико! кшькосп зе-
мель is В1дпое1дними якостями. Вона не потре-
54
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
3 л I • а — реконструкц!* мгального «гладу мл»<ов<и сооруди та П летал! а поселения III—IV ст.
61ля с. laaHKiaui а ПодюстровЗ (за материалами Й С. Винокура), справа— реконструкция
англ аду гончарней печ! та ножно! ступи населенна чернях1асмо( культури (за матерталами
Б. В. Магомедом). Рис. П. Л. Корнинка за Й. С. Винокуром i Б. В. Магомедовым
бувала великих трудових татрат, > високих уро-
жаев нежна було досягти та м1Н1мальиого обро-
б)тку грунту й м ниэько! ефективносп орннх
тнарадь. Тож для того часу згаданнй спосгб ве-
ления лемлеробства був досить продуктнвним i та-
безпечував тдносно невелик! людсыа колективи
необхшяою киижктю харч>в. It лернових с>яли
просо, пшеиицю — двоэернянку та карликову.
Врожай «бирали невеликими серпами, пристосо-
ваннми переважно хтя обриання колосшв. Зерно
мололи ручними жорнами.
Судами з остеолопчного матер!алу,
впродовж усього I тис. слов’яни роз во-
дили переважно велику рог ат у худобу
i свиней. Як тяглову силу уже тод| могли
використовувати вол!в. Рщше трапля-
ються К1стки др1бно< рогато! худоби та
коня. Такий склад стада вщповщас при-
селищному характеров! тваринництва.
Взимку худобу тримали в закритих при-
м!щеннях. Знахщки кк свщчать про за-
гопвлю С1на для пщгод1вл! т вар ин у стай-
нях.
У III—IV ст., теля засвосння куль-
тури чернях1вщв, землеробство у слов’ян
пщнеслося на якюно новий р!вень. По-
ширюються НОВ! прийоми оброб|тку
грунту, збСльшусться асортимент с!ль-
ськогосподарських знарядь, запровад-
жуються Hoei культур hi злаки. Саме в
цей час з'являються плужш ноли —
чересла, за допомогою яких спочатку
р!зали грунт, а пот!м розорювали ралом.
56
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
що вже мало зал1зний наконечник (на-
ральник). Це було значно ефективш-
шим, шж до цього, коли землю тольки
розпушували ралом перед С1вбою. Б1пьш>
врожа! стимулювали ур1зноман1тнення
знарядь для збирання та обробки зерна.
На черняхйвських поселениях висштлю-
ваного часу вже частоте трапляються
серии, коси, мотики. З’являються жор-
на — куди продукта в Hi mi пор!вняно гз
зернотерками. Це нововведения здШсни-
ло справжню революцию в повсякденно-
му житт! — eidrodi люди почали вигйка-
ти хлб i корж1, яю nocutu основне мсце
в харчовому paipoHi. KpiM того, варилися
pi3Hi Kami.
Наступили яккний стрибок у розвит-
ку землеробства спостерпасться в VII —
VIII ст. Одтсю з причин прогресивних
зм!н було, очевидно, скорочення плоиц
легких для обробп-ку орних земель, що
сталося, у свою чергу, внаслщок р1зкого
збьльшення народонаселения. Люди зму-
шеш були вже обробляти важк> грунта
на плато, що дало поштовх до вдоско-
налення сыьськогосподарських знарядь.
Запроваджусться pa.no з вщносно широ-
ким наральником i череслом, завдяки
чому поглиблюсться оранка. Виникае
двопыьна система землеробства. З’явля-
сться новий, близький до сучасного, тип
серпа з асиметричним лезом та вщцну-
57
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Слов'янський агмаелар- аиварннк VI—VII ст. за роботою (рсконстр. та рис. П. Л. Корнинка за
материалами розкопок Й. С. Винокура)
тим руюв'ям. Розширюеться ассортимент
культур них злак is, дедал! час Time вжи-
ваються придатншп до розмелювання
гол озер ж пшениц! (хоч, як i panime.
важливу роль вщиравали жито, просо,
ЯЧМ1НЬ).
Крам злак они х, ще з рубежу ново!
ери вщом) горох, боби, pina. Можливо,
культивувалися i плодов! дерева.
Пеану роль у гослодарства раинах слов'ян ва-
дагравали промисли (мисливство. рибальство.
бортинцтво!, яка поааовнкжали економачну базу
общини. Мисливство ораснтуваиаося. нас амперед.
на здобуття м'ясноа ажа. Полаовали на лося, бла-
городного оленя, зубра, тура, косулю, кабана.
Кастки цих ткарнн становлять вад 10 до 20 %
остеолопчного материалу з поселень. Одним аз
традищйних експортних товара в слов'ян ще аз
сивоа давииии було хутро впольсиааних диких зва-
рав.
Рибальстао засвадчене знахадками риб'ячих
касток та лускаа, залазними гачками, остенжми.
керамачними грузилами аад саток а неводак
Про наявнасть бортництва в докиавсыау епоху
твердить писемна джерела. Так. у V ст. Гунам, яка
58
Мали певня н яни э корянним населениям, були
вядомя Hanoi «кавас» i «медос» — це. безперечно.
перекручен! слов'янсыи назви квасу та меду. На-
певно, мел i Bick у цей час добували 13 дупел,
де гияздилися дик, бджоли.
Зя адасмо таком про збиральництво, роль як ото,
напевно, рязко зростала у неврожайн! роки. Збн-
рали жолудя, горяхи, ягодн. гриби. дикоростуч!
плоди.
1з ремесел найрозвинупшими були
эалЬодобування та мет ало об робка, кот pi
знойною mi рою визначали ртвень роз-
витку сусшльства i в тому числт земле-
робства, вшськова справа тощо. Сло-
в’яни мешкали на сприятливих для за-
л!зообробна справи територ!ях,— тут
простягалися велик! люи, що служили
джерелом виготовлення деревного ву-
плля, а в рзчкових заплавах мютилося
вдосталь болот но! руди.
Ti викопували. проминали й випалювали на
вознищах та в печах. Деревне вугялля отриму-
вали. спалюючи дрова у спеяпалыяих ямах без до-
ступу повятря. Нимало таких ям виявлено на по-
селения I—II ст. в Лютежя на Ктащиня, а пооди-
нокя ими траплякттъся на бзльшостз поселены. Так
само на багатьох слов'янських населених пунктах
в и явлен! сл1ди залгюдобувного виробннцтва у ви-
гляд| залишкяв окремих горняя, криця, яилакяв.
Широкомасштабне виробництво заляза фшсусться
рядше (поселения II—VII ст. у Ремезявцях на
Верхньому Диястрз, згадуваний уже Ляопж, а та-
кож Умань i Гайворон на Подялля).
На раншх етапах використовувалися
одноразов! горни, що свщчить про до-
машни) характер виробництва. Виплав-
кою металу займалнся, вочевидь, ковалi-
ушверсали, однак не регулярно, а в раз!
необхщносп. Ще в перш! столггтя ново!
ери слов’яни знали i стащонарн! назем и!
горни, призначен! для багаторазових
плавок й обладнан! системою шлакови-
пуску. Проте вони не д!стали повсюдного
Середня чвстина обкладки газов меча 1з зоо- та
антрзиюморфними «обряжениями 1з пшеворського
мояззльника бяля с. Приняв на Лкаймциня (розкопки
Д. Н. Комка). Фото В. I. Клочка
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
59
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Т II11lllil111
поширення, ос кильки !хня продукфя, ма-
буть, перевищувала попит тогочасного
населения.
Крицю — малояюсне зал!зо и знач-
ними дом!шками шлаюв — отримували в
сиродутний способ. Шлаки виводили ку-
ванням. Що ж до стал!, то через с клад-
Hicrb технологичного процесу п виробля-
ли р|дко, й цжувалася вона дуже високо.
PieeHb ковальського ремесла у сло-
в'ян до VII—VIII ст. був пор!вняно
низьким. Майстри вол од ил и техжкою
пластично! обробки металу в гарячому
стан! (тобто кування), цементацн заго-
товок i готових речей, зварювання. Ма-
сивн! предмети виготовлялися шляхом
зварювання кспькох штабок металу в па-
кет ну заготовку. Асортимент залйзних
вироб!в становие близько 30 наза, вклю-
чаючи знарялдя npanL зброю, дет ал i одя-
гу, прикраси.
Кожна громада утримувала свого ко-
валя, який самотужки забезпечував себе
сировиною. Спешал1зашя була нерозви-
нутою, й рем1сники провалили весь об-
сяг роб1т, пов'язаних 13 добуванням руди,
виготовленням та обробкою чорних i
кольорових металie, лагодженням зшсо-
ваних пред мет ie тощо.
Починаючи з VI—VII ст. спостер!-
гасться деяке пщнесення ремесла. В цей
час металурпя вщокремлюсться вид ко-
вал ьства, розпочинасться торпвля нашв-
фабрикатами. На пам’ятках VIII—X ст.
вже з'являються склад» за конструкцию
с тал ев! вироби. Нова тех налог! я с прияла
поглибленню спец1алгзацп майстртв, ди-
ференц)аци eciet замзообровна с прав и,
гйдвищенню и продуктивное^.
Прикраси з кольорових метал!в виго-
товлялися в техн!» литва. Про це свад-
чать знахщки глиняних тиглав ! ливарних
План I реконструкц!я святилища э поселения
тубрицько? культури боя с. Зага? на Волин!
(розкопки Д. Н. Козака). Рекокстр. Д. Н. Ко-
зака та П. Л. Коршснка, рис. П Л. Коршснка
формочок. Так зван! пальчастз ф!були,
прикраси з вшмчастою емаллю та !нш!
с клади! реч! вщливалися за восковими
моделями. Застосовували також куван-
ня й карбування. Сировина — олов'ян!
с плав и, бронза, латунь, ерйбло — була
привгзнокх На прикраси нерщко йшли
ертбн! монета — римськ! денар!!, араб-
ськ! дирхеми.
Традифйно поширеним зал и шал ос я
гончарне ремесло. На рубеж! ново! ери
слов'яни — зарубннц! та пшеворц! — шд
впливом кельтизованих племен Цент-
рально! Свропи навчилися виготовля-
ти дискований посуд вишуканих форм
(миски, вази, кухлики). Така доверше-
н!сть виконання, а також певна стандар-
тазафя р!зних тип!в посудин, особливо
столових, дас Фдставн для твердження
про наявнфть квал!ф!коваиих гон чар! в,
як! працювали на ринок. Наприкшф II —
на початку III ст. через активж м!граф!
племен, порушення демограф!чно! та со-
фально-економ!чно! стаб!льност! як!сть
посуду значно попршусться. Гончарство
набирас домашнього характеру, й кожна
ам’я обходиться уже аласною продукцию.
У III—IV ст. слов'яни широко ви-
користовували посуд, виготовлений на
гончарному круз! майстрами — здебиль-
шого вихидцями з римських провшфй.
У межах Укршни знайдено вже близько
40 таких майстерень. Гончарство наби-
рае товарного характеру. За пщрахунка-
ми дослщника цього ремесла О. О. Бо-
бринського, тогочасний майстер виготов-
ляв щодня вид 30 до 80 посудин, по-
стачаючи пос удом округу в рад!ус! киль-
ка десятк!в к!лометр!в. Припус кають, що
гончар! вим!нювали в мгсцевого населения
сво! вироби на продукта сьльського гос-
подарства з наступним !х перепродажем
за денар!! на ринках Римсько! !мперп.
Але з розпадом чернях!всько! культури i
втратою зв’язюв !з Римом гончарство
знову занепадас i прим!тив!зуг.ться.
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
61
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
В умовах натурального гослодарства таи ви-
ли ремкиичо! Д|яльност1 слов'ян, як пряд(ння,
ткацтво. обробка шюри. каменю. дерена. Мали
домашней характер i забезпечували людей най-
необх1лнииими ловсикденннми речами: одягом,
взуттям, побутоаими предметами тощо. Археоло-
пчними розкопками вкдкрита величезна кглыость
глиняних пряслиць i грузил вщ ткацьких верста-
ria, каст я них лощил для обробки шюри, юстяних
та металевих проколок. голок, шил, котушок. за-
Л1зних сокир, Скобелев, доли, свердел тощо.
Судячи з досконалих прийом|в житлобушвииц-
тва, слов'яни добре опанували деревообробне ре-
месло. Тесл) виготоаляли меблг сани, човни. рала,
хатнс начиння та in. Знахщки на деяких посе-
лениях 111—IV ст. piauiB вы токарного верста-
та можутъ свщчити про виробництво дерев'яних
мисок, чарок, керам1чт аналоги яких невщом!.
Такий посуд нерщко траплясться на пам'ятках
ки1всько1 доби.
Незважаючи на натуральный спос)б
гослодарства й поршняно низький р)вень
роз витку сощально-економйчних вщ но-
син, давш слов'яни вели активну вну-
тр) шню та зовшшню торговлю (у вигляд)
натурального обижу). На рубеж! ново!
ери вони пщтримували торговельно-об-
мжж контакти з п)зньоантичними цент-
рами, п)зжше — з римськими провжцдя-
ми в ГПвжчному Причорномор’1 й По-
дунав’ц з В|зант1сю. Ц| стосунки щодо
слов'ян мали коложальний характер: вво-
зилися вина, вироби 31 скла, прикрасн,
cpi6m монеты, а вивознлися раби, зерно,
хутра, шюри, в)ск, мед. Торговельж шля-
хи проходили, зокрема, Джстром ) Днш-
ром (остан н ж згодом став для слов’ян
основним).
Про pi3Ho6i4Hi контакти з швжчни-
ми (балти, фшо-угри), схщними (тюр-
ки), захщними (германц)) с ус (дам и свщ-
чать деяк) im порт ж детал) слов’янського
одягу: бурштинов! нам иста прибалт)й-
ського походження, ф)були, пряжки з те-
риторп нин1шньо1 Полыц) та Подунав’я.
Активы) взасмини пщтримуюгься м)ж
нос!ями кжвсько) культури та чернях)в-
цями. Останж постачали cboix твючних
торговельних партнер)в продукщею влас-
ного виробництва — фйбулами, пряжка-
ми, склом, гребенями, а також масив-
ними жорнами з вулкашчного туфу, що
виготовлялися на Под1лл).
У VIII—X ст. is вщокремленням ре-
месла вщ сшьського гослодарства. заро-
дженням товарного виробництва та зро-
с тан ням внутр)шнього обмжу зовжшня
торпвля значно розширюеться. Схщн)
слов'яни мали тощ торговельж стосунки
з Великою Морав)ею, Болгарию, Хоза-
pieio, В)зант)ею та )ншими кражами й
народами.
CycnbibHi вщносини. За писемними
даними, у слов’янському середовинц ще
у VI ст. панували пераснообщинн/ eid-
носини. Так, Прокожй Кесаршський пи-
ше: склавжи й анти «живуть в народо-
правству й тому в них доля i недоля
вважаються сшльною справок*.
Динам1ку розвитку сусгпльних вщно-
син у слов'ян розкривають деяю кате-
ropii археолопчного матер>алу, зокрема
структура поселень упродовж 1 тис. На-
приклад, зарубинц) на рубеж! ново! ери
мешкали на вже кгнуючих тривалнй час,
укршлених валами й ровами поселениях,
а також на вщкритих селищах. На одних
поселениях ж игла й господаре ьк) буд)вл)
розташовувалися разом в окремих тру-
пах (Пилипенкова Гора), на )нших
господарськ) комплексы розм)щувалися
окремо вщ житлових. 3 от л яду на це
можна зробити вис ново к, що в остан ньо-
му випадку ми маемо справу з единою
мономтною громадою (родом), яка
складалася з юлькох обо одше! narpiap-
хальнд! ciM"i. Патриархальна ж громада,
у свою черту, об'еднувала певну кзлькють
Реконструкшя святилища з чернях)вського
поселения бепя с. IsaiiKiiui на Под)лл1 та
ым'ай цю.*1 черняхмськнх племен Поля
стров'я (за матер(а.чами Й. С. Винокура).
Реконстр. Й. С. Винокура га П. Л. Коршснка,
рис. П. Л. Коршенка
62
1
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
Р03Д1Л ПЕРШИЙ
мал их с!мей. Очевидно, саме таким па-
тр!архальним ам’ям, к от pi нал!чували по
килька десятков чолов!к, належали окре-
м! групи жител та господарських споруд
на городищ! Пилипенкова Гора. На ш-
ших поселениях кнування под!бних ci-
мей стратиграф!чно не засвщчуеться, од-
нак концентрация господарських буд!-
вель виразно доводить факт стильно!
влас носи век! гром ад и на засоби кну-
вання. Ц1 колективи, назван! в науц!
переменою суадською общиною, вели
сгйльне господарство, обробляли разом
землю та разводили худобу протягом
тривалого часу.
Ситу aria змшюсться в I—II ст., що
глюструсться матер!алами зубрицькоТ та
пйзньозарубинецько! культурних труп.
Зиикають укриглен! поселения, а нато-
ми: ть у масовому порядку з’являються
невелик! селища, яы нал!чують 6—
10 жител । кглька десятые господарських
споруд. Останш, як i в попередшй час,
шкали розм!щен! окремими трупами, але
в основному — поряд 13 житлами, утво-
рюючи окремий господарський дв!р. На
таких поселениях проживали вже окрем!
патр1архалыи с1мЧ, що складалися 1з
кровное породнен их мал их с1мей- Виник-
нення селищ, що належали о к ре мим
патриархальном ам’ям як осередкам
уособлена влас ноет!, стало результатом
про грее у орного землеробство на е кетен-
сившй основ! — пашвного в 1—VIII ст.
Саме це змщнювало господарську само-
спйшсть патр1архальних с!мей i с прияло
видсленню lx 1з общин и.
У VIII—IX ст. розвиток сусгальних
вадносин у слов’ян визначастъся зм!цнен-
ням господарсько! самоспйност! мал их
а'мей, як! перетворюються на головний
пиробничий осередок. Поселения цього
Ритуальннй посуд слов'» 111—IV (за мате-
ри ими чернях1всько1 культури). У порядку-
иы««« Д. Н. Комка, рис. П. Л. Коршснка
часу зноеу ста ют ь великими й довго-
тривалими. На них розм^щувалося по
кьлька десятые окремих житлоэо-госпо-
дарських комплексов. Кожей га них зай-
мала мала сгм'я. Прогрес землероб ст на
на 6a3i застосування нових знарядь пращ
(рала з наральником i череслом, удо-
сконалених тишв серпа, коси), узвичасн-
ня нових землеробських систем (дво-
пилля), розвиток ремесел ! торпвл!—
все це вело до складання територ1ально-
cycidcbKol, або селянсько!, общини. Про
кнування у слов'ян таких суспильних вщ-
носин у nepievi формування давньорусь-
ко! державностт повфомляють, напри-
клад, ли-описи. Так, полями сплачували
данину «з диму», «з рала», «з плуга».
От же, яд им», nid яким треба розум!ти
окремий дыр, де мешкала мала ам’я
(тобто С1мейна пара з юлькома д!тьми),
був основною одиницею слов’янською
сусгйльства.
У тогочасшй сустльно-полпичшй
систем! община входила до ширшого
об'еднання — племен!. Як це вщбилося в
археолог!<«их джерелах? Спираючись на
середньов!чн! аналоги, можна вважати:
общин! (pbdoei) eidnoeidcau гшзда (гру-
пи) одночасових поселень, розташова-
них на значн/й вгдетан! одне eid одного.
Так! пнзда вщом! в yeix культурах I тис.
Картографування добре дослщжених те-
ритор!й показус й белый широк! скуп-
чення, як! об'еднують групи гюзд. Остан-
ш утворювалися вздовж якоТсь р!чки або
П частини, займаючи к!лька десятые
кглометрга. М!ж ними кнували незасе-
лен! зони. Так! скупчення вщповщають,
очевидно, племенам. За повадомленням
Йордана, венеди подглялися на ок рем!
племена, назви котрих походять вад назв
род!в та мкць Тхнього проживания.
У nepioa фуницонумння первкно! сусшсько!
общини племена вже ггратили еяоном1чш функ-
цй. тате набули великого значения як воен но-по-
л)тичиа сила, об'еднання озброених людей, що
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
65
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
усвщомлюють свою близьюстъ i спор<днен>сть.
1з смдчень автор,в V|—VII ст. видно: пщ час
похошв на Шзанпю с клав,ни й анти об'сднувв-
лнся у восиш союзи. П!сля кожного малого на-
(игу вони поиерталнс'я додому, ведучи тис «41 по-
лонених. бшьшкть 13 яких та )нша здобяч потрап-
ляли до рук ватажюв , дружинниюв. Поступоао
змщнюючи свою економ!чну кладу над однопле-
Mi и никами, таю вожд, перстворювалнся на па-
швну aepxiBKy.
В VI ст. слов'янство вступило в добу военно!
демократ!!. Тогочасн, звича, наших предюв хя-
рактеризус, наприклад. таке пов|домлення Псевдо-
Маврин я коли слов'яни збираються до гурту,
<р!шення одних негайно заперечуються шшими.
ОСК1ЛВКИ ВС1 вони ворся ують м,ж собою i при иному
шато не хоче поступитися (ншому... Серед них
багато ватажюв, але згоди меж ними нс мае». По-
ширюетъея патр!архальне рабство, коли полонених
приймали в С1м'ю як молода,их член,в. а через
пеяний час вшпускали або повергали одноплемен-
никам за викуп.
Очолюван, воен ним и ватажками, племена
об'сднувалися в союзи на час пйни is суетами,
потзм розпалалися , в раз, потреби знову утворю-
валися, але вже у новому склад,. Разом !з ТИМ
попри весь авторитет ватажюв бетышеть важли-
вих справ вирниувалися на народних зборах. де
кожний дорослий чалое! к — общинник — був
BOIHOM.
П рот я гом VI!—VIII ст. у середови-
mi твденних слов’ян складаються перш!
ранньодержавш утворення (держава Са-
мо, Велика Морав(я). В той же период
у схщних слов'ян змноиоються лижпле-
М1НН1 военш союзи, в ареал! яких до
IX ст. формуються полетико-адмжктра-
гивне ремкничо-торговельж й культов!
центри. Ок рем । з них (Khib, Черните,
Полоцьк та 1нш0 згодом стали першими
давньоруськими м к там и, 1нш1 ж зал и ши-
лис я центрами дислокаци военних дру-
жин (Зимне, Хотомель).
У межах сокхив племен поступово
доласться племшна замкнугкть, i вони
перетворюються на етшчн! ы соф алый
стильности. У процес! подальшоТ консо-
Л1дацп схщнослов’янських об’еднань ви-
никають окрем! княз!вства (полян, древ-
лян, северян), на основ! яких утворюсть-
ся Руська земля.
66
1деололя. Анал1з археолопчних дже-
рел евщчить, що вже в перших столеттях
ново! ери слов'яни Мали досить розвине-
ну язичницьку лйфолоаю й оргашзован!
формы культу (як в и раз IxHix мгфоло-
litHux уявлень). Провщне мкце в язич-
ницькому пантеон! пос шали божества,
пов’язан! з аграриям культом. Особливе
значения мало обожнення неба й небес-
них с bit ил — уособлень вищих сил. Лето-
писи повщомляють про божества сон-
ця — Сварога, Далсдьбога, Хорса. Про-
тягом усього I тис. культ сонця pi3Ho-
манетно й широко вттлювався в символи-
ки х знаках на керам(щ, прикрасах, пред-
метах побуту тощо. На думку С. О. То-
карева, у слов’ян кнував i культ богиш
земле Богом тварин — i, можливо, багат-
ства — був Велес; вж мав також вщно-
шен ня до обряд!в, котрими супроводжу-
валося збирання врожаю. Пев ну роль
у землеробському культов) вщкравав
Стрибог—бог ветру. Аграрного культу
безпосередньо стосуеться образ Пере-
плута-Симаргла — бога рослинност! й
ж ит те дай hoi сили природи, захисника
насшня рослнн, бога багатства i статюв.
Давю слов'яни обожнювали й одухо-
творювали природу в yeix п проявах (во-
да, вогонь, лк, дерева тощо). 3 летопис-
них даних вщом! дух лигу — лковик
(гайовик), дух води — водяник, поля —
полудниця та ш. Дуже поширеним був
культ Д1вчнни-русалки, яка живе в полц
Лк|, у ВОД!. СПОКОНВ1ЧНО слов’янс ыс им и
й дуже дав him и м>фолопчними персона-
жами виступають берегине водянице
вовкулаки, упире
На основ! археолог!чних джерел до-
ход им о висновку, що в!рування слов’ян
малы переважно утилтгарний характер.
Основна "ix 1дея — господарський до-
бробут i процветания роду. Проте разом
Предмета культового при значения слов'ян
III—VI! ст. Упорядкування Д. Н. Козака,
рис. П. Л. Корн1снка
ДАВШ СЛОВ'ЯНИ
s и спод1ваннями на пом!ч i заступництво
2 божествен них покровител!в слов'яни, як
J те показують матер1али чернях!всько!
с культури, володи!и й певною сумою прак-
5 тичних позитив них знань, що особливо
ч виявилися в складанHi господарських
о календар!в. У них вщбит! знания руху не-
бесних свпил, розумшня законом!рно
стей розвитку природи тощо.
Поряд га невизначеним, аморфним,
неперсон!ф!кованим поклошнням си-
лам природи населения ГБвденно-Схщ-
Hoi Свропи на рубеж! ново! ери почи-
нам створювати систему антрополорфних
божеств. А це вимагало чгтюшсн класи-
ф!кацп мзфолопчних об ряд! в, визначен-
ня !хн!х основних функщй. За приклад
цього править композищя на обкладщ
nix он меча га пшеворського могильника
(руб!ж ново? ери) у Гринев! поблизу
Львова, де нар!вн! 13 зооморфними вже
вис тупа ють й антропоморфн! м!фолопч-
ш repoi. (доли чернях!вських племен
становлять, очевидно, завершальну лан-
ку антропоморф!зац!| м!фолопчних уяв-
лень давшх слов'ян. Тх можна вважати
попередниками знаменитого збручансь-
кого щола.
Схщж слов’яни у I тис. и. е. пройш-
ли к!лька ступежв социального розвитку.
В I—VII ст. вони перебували на завер-
шалыпй стадп розкладу первкнообщин-
ного ладу, коли ще панувала патр!ар-
хальна община, шзшше — на етап! фор-
мування станово-класового сустльства
! протодержавних об’сднань. Кожнш !з
цих стадш вщповщали с во! форми орга-
шзацп сак рал ьн их д!й. За патр!архально-
родових вщносин, напевно, переважав
амейно-родовий культ у вигляд! покло-
ншня предкам. Разом !з тим юнували
й общиню культи, пов'язаш нас ампер ед
!з землеробством — базою економ!чного
добробуту сусгальства. До сакральних
пам'яток с!мейно-родового, общинного
характеру належать мал юн к и на госпо-
68
дарсько-побутових предметах, розташо-
ван1 на селищах общинн! святилища та
жертовники.
Б1льш високому р!внев! сусгпльних
вщносин у слов’ян, коли основою Тхньо!
сощазьно! орган гаацп стали плем'я та
союзи племен (VIII—IX ст.), вщповща-
ли племнм й м!жплем1нш сакральш
центры — святилища-городища, вщкрит!
на Буковин!, в Середньому Подгастров’Т.
3 посиленням класового розшарування,
на стадп переходу до державних форм
життя, вщловщно складалися переду мо-
ей для трансформацп племшних i м!ж-
племшних бопв та культ!в у державш
культи. Таку реформу спробував зддй-
снити, як вщомо, князь Володимир Свя-
тославич у 980 р.
Складним । дискуайним с питания про на-
явюсть i час появи жерцм у слов'ян На думку
С. О. Токарева. ритуали родового культу викону-
валися старейшинами С1мей та ролла, общин hi *
культи були прерогативою профес!йних виконав-
шв сакральних лй. Писем» джерела називають
ix ведунами, волхвами, чародзями, кудесниками,
ворожбитами, вниунами. Характеризуючи м,фоло-
гво давшх слов'ян, В. В. Седов висловив думку,
що родов!, племшн! й М1жплем1нн! ритуали здйй-
снювалися родовими та плем!нними старейшина-
ми i кнвзями. а наявизсть касти жертв bih
заперечус. Проге доситъ високий р|вень органа-
зацп М|фолопчиих варувань давнах слов’ян (nia-
тверджуваиий i археолог «ними даними) передба-
час. безперечно. ран ню появу спешальних служи-
теле культу — внконавцш рагтуальних щй. Свщ-
ченням цього с общият святилища, buiomi у
слов'ян вже в перших столггтях ново! ери, -
спеаиальж м!сця для молшь i жертвопряиошень,
що ix (тобто М1СЦЯ) иеобхадно було тримати в
порядку, виконувати на них ритуальж дл або при-
найми, урядувати ними. Цим-то и займалися жерщ.
Одиак це. твасно, не вааклюмало участз у сакраль-
них церемоапях стар1йшин, вожщв i княз1в. Оче-
видно. саме вони першими почали виконувати
жертоаи! функцп, оскмьки збер1гали заича! та
М1фи рощв i племен, i через це Тм вщдавалася
перевага при иийсненю найважливаших ритуаль-
них Д1ЙСТВ.
С казане якоаось Mipoao тдтверджустъся мате-
р|алами розкопок уже згадуваного пшеаюрсыизго
могильника в Гринева поблизу Львова Зобра-
ження на виявлежй тут обкладщ nixoa меча
мають космогон1чний imict: судача ж 13 прязна-
чемнк та пишнотн озлобленна ihuihx речей, знай-
лених у могклц не&жчик бук, аочевиль, вог.нним
вождем племени Отже, весь поховальний комплекс
лас тдстави для висноаку: цей вождь був носжм
। збер1гачем найтншшо! IH форм ami роду та пле-
мен) (вплено! у сценках на тхвах меча), а зна-
чить, i проводником у «иконами! й охоронцем
родових або плем)нних традишй. Таким чином,
маемо конкретне гидтвердження aboictoi функцй
вождя военно) та сакрально). Ще одним евщ-
ченням цього с матераали княжого кургану X ст.
Чорна Могила тд Чернповом. Тут до складу
супроюдного швентаря входили й культом пред-
мета: брон ювни щол, жертовний н<ж, метки для
ворожби.
Не менш дискусшним -залишасться
питания про верховне божество слов’ян.
Б. О. Рибаков уважас, що до X ст. таким
божеством був Род: «Християнському
богов! Саваофу протиставляеться не
Перун, а його стад!альний попередник,
давшй землеробський бог Род, божество
неба, блискавок, дощу, ecici природ и,
людського роду й нав!ть пщземного cai-
тув; Перуна ж — бога грому i блискав-
ки — увели до язичницького пантеону
лише в X ст.— за чаов Володимира
Святославича. На погляд В. В. Седова,
Перун став загальнослов’янським богом
грому i блмскавки з друго! половики
1 тис., а Род, домшуюча роль як ого у
слов'янсыий мйфолоп! визначастъся ще
за глибоко! дав нини, перетворюстъс я в
цей час на домашне божество (а також,
можливо, на божество с!мейних общин);
при цьому згаланий автор пос класться
на таке повщомлення Прокоп!я Кеса-
ршського: «Вони [с клаве ни та анти]
вважають, що тъльки один бог — творець
блискавок — е володарем усього св«ту, i
приносить йому в жертву бимв та seix
!нших т варин». Проте в наведен ом у урив-
ку не згадуеться !м*я самого божества,—
ним Mir бути i Род, i Перун, або ще
якийсь м!фолопчний персонаж.
Орипнальну думку з цього приводу
висловив С. О. Токарев: заперечуючи
точку зору Б. О. Рибакова щодо Рода
як верховного божества вс!х слов’ян до-
християнсько! епохи, в!н твердить: давш
слов'яни юколи не мали полггичних або
економ!чних об’еднань, а вщтак не могли
мати ! епгльних бопв та сп!льн! культи;
кожне плем'я — а можливо, й р!д — по-
клон ял ос я свого богам. Разом !з тим
Токарев припускас, що деяк! з племжних
бопв могли набути ширшо! популярност!
i стати м1жплем1нними.
В язичницыай м!фологп давмх сло-
в’ян, початок формування яко! сягас
глибинних шар!в icropiT, сконцентроваж
культурн! досягнення й позитивний до-
св1д велико! юлькосп людських покол!нь.
Пройшовши впродовж 1 тис. ряд важли-
вих етагпв свого розвитку i не зникнувши
13 свщомост! людей нав!ть у пер!од Ки!в-
сько< Pyci й монголо-татарського пану-
вання, ця м!фолопя збереглася в бага-
тьох елементах культури й побуту на-
щадкш венед!в та ант!в — р!зних етно-
1раф!чних груп укра!нського народу.
ДАВН1 словяни
6. КОЧОВИКИ РАННЬОГО СЕРЕДНБОВ1ЧЧЯ
В ПРИЧОРНОМОРСЬКОМУ СТЕПУ
Переход ний перюд в!д антично! доби
до раннього середньов!ччя поклав край
пануванню в П!вшчному Причорномор’!
!раномовних кочовиюв. Тхнс м!сце засту-
па ють нов! повновладн! господар! степо-
вих обшир!в — тюркомовн/ племена. Цей
час називають добою Великого пересе-
ления народдв, i першими з них були гуни.
«Вони стають до бою, шикуючись у
ви гл ЯД) клину, з вщчайдушним зойком.
Дуже легко схоплюючись is мкця, вони
школи раптово й навмисно розеипаюгь-
69
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
ся в pi3Hi боки та гасають роз по ро-
шен им и натовпами, оючи смерть на ши-
роких просторах». Так писав про гун!в
сучасник i с мд ок 1хньо< навали — рим-
ський кторик AMMiaii Марцеллж. Звщ-
ки ж прийшов цей войовничий народ,
який згодом д!став в!д свропейських хро-
н!спв назву «бича Божого»? його кто-
ричний шлях роз поч ин ас тьс я ще до но-
во)' ери на Далекому Сходи.
Удар «бича Божого». У III—II ст.
у китайських документах уперше з'явля-
ються згадки про кочов) орди хунну
(сюнну), як1 мешкали на твжчно-за-
хщному кордон! Пщ небесно) iMnepii.
Вони плюндрували прикордонж М1ста,
брали численний полон, вимагали дани-
ни. Китай докладав величезних зусиль,
аби позбавитися цього лиха, застосовую-
чи при цьому найр«зноман1тн11Ш засоби.
Жорсток! битви змжювалися лишними
сшльними бенкетами, хуннськ! загони
йшли на службу за Велику китайську
спну, а чар!вж принцеси з 1мператор-
ського дому ix ал и в далек! чужинсыа
степи, щоб стати дружинами шанькйв —
володар!в кочовиюв. Та ось у середин!
I ст. н. е. хунну розкололися на два
велик! угруповання — жвжчне та швден-
не. М!ж ними розпочалася запекла бо-
рот ьба за владу. П!вденному угрупо-
ванню допомагали китайц!. П!сля низки
поразок п!вн!чн! хунну в 93 р. вщко-
ч увал и на захщ, в Джунгар!ю. Китай
дгстав жаданий спок!й, а для народ!в тих
кра?н, де заходить Сонце, настав час ви-
пробувань, що тривав май же п’ять столпъ.
На жаль, перебукання хуину-вигнаншв меж
Тянь-Шанем та Европою аж надто слабо вса-
бнте а >сторичних та археолопчних джерелах. Мож-
ливо. 1м належать леях! середньоайатсыа мо-
гильники II—III ст. и. е. (Кенкольський. Акч)й-
Карасу). Античиий автор Д1он1с)й Пер«сгет (117—
138 рр3 розмпцус а Прикаспп якихось «ушм,
а його сучасник Птолемей лише про «хушв»,
KOTpi мешкають помгж бастарнами та роксолана-
ми (тобто на територп сучаснЫ Украши)
Достов!рж повщомлення про цей на-
род уже як про гушв стосуюгься IV ст.:
за Амм!аном Марцеллшом, у 70-х роках
гуни, з'явившись десь !з-за «Меотшських
болгг», напали на алашв i, «вчинивши
серед них страшенне винищення i спу-
стошення», заволодии ixhimh землями.
Переслщуючи алажв, частица пришель-
щв через Прикубання пройшла на Та-
мань— аз!атську частину Бос пореького
царства. Почалося знищення й без того
конаючся держави. Впали Кепи, Фанаго-
р!я, Гермонасса. Форсувавши Бос пор,
нападники здобули Т!р!таку. На свро-
пейському берез! протоки вони зггкну-
лися з кримськими готами, перемогли ix
та вийшли в «широк! й родюч!» земл!
остгопв. Тут до них присдналися головж
сили, як! рухалися степами вщ Дону.
Розгромивши остгопв, кочов! орди до-
сягли володжь вестгопв (в!з!гот!в), роз-
ташованих у Поджстров’?. Переможеж
вестгот и, залишки остгопв та алажв
(шшу частину цих племен завойовники
включили до складу свого в!йська ! при-
мусили Тх битися з родичами) з дозволу
римського (мператора Валента перейшли
за Дунай до Фрак!? й Мез!?. А в Шееч-
ному Причорномор! утворилася могут ня
та небезпечна для eyc^die гунська держа-
ва, що увгбрала в себе рештки мсце-
вих народ i в (про це сш'дчить, зокрема.
те, що готсыа, алансыа, гунсый пам’ят-
ки с синхрон ними та зустр(чаються на
од ей територП).
У 425 р., за правлжня кагана Ру?,
гуни намагалися захопити придунайсыа
земл!, однак кадров! лепони все ще м!ц-
ного Риму заедали ?м поразки. Кочови-
ки повернулися у сво? степи, та ненадов-
го. В 433 р. Руя помер, i влада перейшла
до його небож!в Б л с. ди й Атттли. Мабуть,
б рати не дуже полюбляли один одного,
Гунсмий вершник V ст.
!реконстр. П. Л. Коршенка та
О. В. Симоненко, рис. П. Л. Коршенка)
70
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
бо в 445 р. Блсду було вбито, й Атттла
став единим каганом. Розпочався його
короткий, але блискавичний шлях все-
свггньо! слави. вщомий нам завдяки гот-
ському icTopHKoei Йордану. «Хто ж, на-
рештц вщкрив предкам нашим шлях до
Me от щ, що стальки столйъ був зам к не-
ний та таемничий? Хто ж примусив
тод1 перед неозброеними вщступити
озброених? Обличчя гун!в не спромог-
лося винести все багатолюдство».— так
звернувся згодом каган до свого вж-
ська перед битвою на Каталаунських
полях у Галлп, надихаючи його на звитя-
гу. Однак шлях до Каталаушв був не
близький—
Орди Аттити форс увал и Дунай i вдер-
лися до Паннони (римська провшщя
на територп с у час но} Угорщини), де меш-
кали сармати. Тутешжй степ сподо-
бався непереможному ватажковц й гуни
розташували с во ! коч!в’я на землях м1ж
Дунаем i Тисою. Й дос! угорщ звуть
свою Kpainy «Хунгар1я», тобто «Кража
гун!в».
Пришельшв 31 Сходу жахалася вся
Свропа. Римськ! провжцн змушен! були
вщкупатися вщ них даниною. Пщкорив-
ши середньсквропейськ! германе ьк! пле-
мена герул1в, геп!д!в, остгопв, гуни за-
бирали ixHix boihib до свого в)йська.
У 443, 447—448 рр. кочовики с пл юн-
дрували cxiflHi провжцн Римсько} !мпе-
рп, а згодом Атттла вир! шив загар бати
й П захщну частину — Г алл i ю. Величез-
не зб!рне в!йсько — гуни, остготи, алани,
герули — рушило в похщ. У 451 р. на
Каталаунських полях (суч ас на Франц! я)
його зустржи римсып лег!они (пщеилен!
франками та вестготами) на чол! з до-
евщченим полководцем Аещем. У запек-
Л1й битв} (за Йорданом, у жй брали
участь 180 тис. вояк!в з обох бок!в)
гуни зазнали поразки, й Атпла повернув
назад. На зворотньому шляху ван пщ!-
йшов до мк'та Рима, однак, не зважив-
шись на штурм, обмежився даниною з
обложения.
К ат ал а у нс ь* а поразкд пицрвала могутнкть гу-
ща. У 453 р. номер Агила. L як це часто трап-
л ял ос я п сил ьн им и. але не мщними тйськопо-
полггичними угрупоааннями komokhkib, гунсыш дер-
жава почала ШИМКО занепалати. «М|ж спядко-
емцями Агпли спалахнула суперечка за кладу...—
писав Йордан,— i поя и вони, нерозумга, aci разом
прагнули и<ыодарювати. жл ж разом i «тратили
кладу». Повстали гешди, отнявши на боротьбу
1НШ1 германсыа племена. В битв1 з ними в 455 р.
бела Недао вчорашш володар! Паннони були роз-
громлею та змушеш поаернутися до П|мочног<>
Причорномор'я. Однак тут на них вже чекали нов!
вороги. Korpi прийшли з того ж таки Сходу,—
акацири, кутригури. оногури. Спроби гута проби-
тися на Балканський niaocrpiB зазнали невдачг
* Вренгп-решт ix стткала доля тих. кого вони сто-
Л1ТТЯ тому яримускли 31ЙТН з кторично! арени -
алани i гопв Пщкорен! новими володарями сте-
niB, гуни поступово «розчинилися» серед них —
За вщносно коротке перебування гу-
н!в у ГИвшчному Причорномор’1 вони.
зв1сно, залишили по co6i небагато пам'я-
ток. На сьогодн! тут вщомо лише близько
15 поховальних комплексе i к/лька ви-
падкових знах/док (щоправда, 1уни зро-
били виразний в нес ок у прикладне мис-
тецтво античного евгту, однак про це йти-
меться дал!). Поховання р!зноман!тю —
титоспалення й титопокладення киькох
тип1в. Це евщчить, насамперед, про ет-
Hiwy строкаткть гунського середовища.
Ще в XIX ст. було дослщжено могиль-
ник бтля с. Новогригор!вка на Запо-
р!жчиш, який М1стив дев’ять кургашв 13
могилами заможних во!н!в (ттлос пален -
ня пщ кам’яними насипами); супровщ-
ний швентар складався !з зброТ, кш-
ського спорядження, коштовних при-
крас. Год! ж б!ля сш Поди, Саги, Олеш-
ки (сучасний район м. Цюрупинська на
Херсонщин!) були випадково знайден!
гунськ! прикраси.
Останшми роками ктлька гунських по-
ховань вщкрито на МиколаТвщин!. Оде-
щин! i в Криму. Вони зддйснен! у зви-
72
чайних ямах або, рщше, в ямах 13 пщ-
боями. У exidHux ямах або на неве-
ликих приступках знаходилися ктнсыа
черв пи та метки шг — залишки шкури,
що Ti зн1мали з туш) коня разом 1з голо-
вою та ногами. Цей звичай доводить
тюркське поход же ння гушв — ад же гизш-
ше (й аж до ХШ ст.) втн с одшею з про-
втдних рис поховань тюркомовних кочо-
вимв. Ор!снтац!я неб!жчик!в нестала:
п!вн!ч, швшчний захщ. захщ.
Чолов!ч! могили супроводжувалися
довгими мечами або палашами, стр!лець-
кою зброею. Щодо останньо!, то в гушв
надзвичайно поширився — й через те
нав)ть був названий археологами «гун-
ським» — тип лука, вже й до цього вщо-
мий у шших народ1в, аде вживаний ни-
ми зрщка: великий, важкий, га кгстяними
обкладками. Стреляли з такого лука дов-
гими стритами з великими ромб!чними
трилопаТевими наконечниками, ковани-
ми !з зал1за.
Гун и принесли 13 собою деяю но-
ei детая! юнського спорядження — де-
рев’ян i арчаки с шел, школи прикрашен!
зол от ими плапвками з характер ним лус-
катим орнаментом; Г-под!бш псалщсвос-
р!дн! прикраси вуздечки. Але найвь
ДОМ1ШОЮ рисок» гунськот культури € по-
Л1хромний стиль, у к от ром у виконаш
щадеми, колти, гривни, прикраси вузди i
збрся, пряжки та iHiui речи Цей стиль
вщрйзняеться в!д сарматського дом!ну-
ванням червоного кольору вставок, що
сусгпль укривають вир!б. Що ж до мате-
р!аду, з як ого виготовлялися ц! вставки,
то на вщмжу в!д своТх попередник!в
гуни заметь ем ад! майже завжди час то-
сову вал и коштовн! й нашвкоштовн! ка-
мшц! — гранати та альмандини. Тло по-
верхю предмета м!ж вставками пла-
кустье я вже не позолоченим ертблом,
а ширим золотом. Поширюсться техника
«клуазоне», за якою геть уся поверх ня
виробу вкриваг.ться геометричним орна-
ментом, викладеним !з пласких камжщв,
яки У свою чергу, забран! в зол от! рамки
(йдеться про т. зв. перегородчасту ж-
крустащю). Разом h Гунами ця яс кра-
на пол!хром!я розповсюдилася по везй
Ceponi, зокрема в античних м!стах При-
чорномор’я й Середземномор'я, й досяг-
ла аж Швжчно! Африки, куди Г! занесли
колишн! союзники гушв — вандал и.
Як приклад наведено опис гунського похо-
вання V ст., доелшженого в I486 р. в могильнику
К убей на Одешиш. В ям» з тдбосм було похоаано
заможного Soina. На ди» вх»дно1 ими В1дкрит1
череп i истки ил* койя (залишки шкури. знято» з
туш» разом п голоаою та ногами). Порум h лкздським
к к т як ом лежали рештки дереа' яного с шла та
вуздечки. Палиц» сшла прикрашалнея золотими
плапвками э лускатим орнаментом. Огояп'я та
поводи вуздечки крпклися до вуднл эолотими
обоймами. (нкрустошними альмандинами. Знайде-
н» також П-пошбш талон шкрустован» накладки
(вш nixoa кинджала?). илька ср«биих пряжок вш
портупей численн» залог» плат»вки (ними, мабутъ,
було оздоблене вбрання). летал» вишуканого поя-
са — ср»бн» накладки । пряжка: збр<»я репрезенто-
вана зал»зним кннджалом, залишкамн лука з кктя-
ними обкладками, залиними наконечниками стрся.
Пщ прапорами з вовчими головами.
Пюля розпаду гунського пол!тичного
об’еднання степи Причорномор'я на
якийсь час стали ареною бурхливих по-
д!й. Йордан повщомляс, що, повернув-
шись га Свропи, гуни згакнулися тут 31
своТми етнниими родичами—акацира-
ми. Та невдовз! вс! вони разом уже вщ-
чули тис к нових воропв — кутригур!в,
оногур!в, утигур!в. Ц» племена, що ix
де як! джерела (зокрема, той же Йордан)
називактть Гунами, нас правд!, мабуть, на-
лежали до тюркомовних протоболгар,
як! просунулися в ГПвшчне Причорно-
мор’я наприкшц» V — на початку VI ст.
Однак, як i завжди, перш! ланки цього
ланцюга заворушилися далеко на Сход!.
У середин! VI ст. у степах Централь-
но! Азн виник Тюркський каганат (552—
630 рр.). Войовничий рщ Ашина з племе-
ш тугю (так звали тюрюв китайщ) об’-
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
73
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
ед пав пщ своею владою числен hi с по-
ршней i племена — мкгцев! та алтайськк
Тотемом Ашина був вовк, а тому зобра-
ження голови цього зв1ра стало симво-
лом завойовницькоТ пол1тики каганату.
Розгромивши попередшх господар1в сте-
пу — жужашв, тюрки-тугю (вщомий ро-
с1йський доел 1Дник Л. М. Гумыьов зве
ix тюркютами) посунули до СередньоТ
Ази. А вже у 70-х роках VI ст. ixni воло-
дшня сягають ГБвжчного Кавказу, Бос-
пору, ГПвжчного Причорномор'я. Вщ тюр-
кютсько) кшноти, яка йшла у наступ
П1Д прапорами з вовчими головами, пка-
ли оногури, кутригури та iniui протобол-
гари. Можливо, а авангардё цёсё новдё
навали рухалися авари — nepuii вёдомё
нам ёз летописных джерел кочовики,
котрё, з'явившись у 558 р. у Причорно-
мор'ё, безпосередньо зёткнулися зё старо-
давнёми слов'янами: «Си же обри воеваху
на словенех, и примучиша дулеби, сущая
словены...»
Авари ш в ид ко пройшли причорномор-
CbKi степи, спинилися в Паннонп i ство-
рили тут Аварський каганат, до скла-
ду якого увшшли Micueei племена та Ча-
стина шдкорених протоболгар. Позбув-
шись aeapiB, кутригури, утигури й оно-
План i poipii похоаанна жатого гун-
ського «Яна-вершника V ст. э могиль-
74
ДАВН1 СЛОВ’ЯНИ
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
гури десь у 635 р. сформували в П!в-
шчтому Причорномор’Т та Приазов'Т
свою державу — Велику Болгаре ю, is
столицею у зруйновашй ще Гунами Фана-
ropii. Ti очолив каган Кубрат (13 роду
Дуло — давнього суперника роду А шина
в боротьб! за владу). Болгарське об’ед-
нання пщтримувало зв'язки з А варе ьк им
каганатом й у клало союз is В!зант!й-
ською iMiiepicto. Про те, що Болгар!я бу-
ла великою державою i з нею мусила
рахуватися нашть могутня В!зант!я, евщ-
чить факт одержания Кубратом вщ !мпе-
ратора 1ракл!я титулу патрищя.
Одночас но з Великою Болгарию, на
схщ вщ на, м|ж Доном i Волгою та в
Прнкаспп, виникло шше тюрксысе об’сд-
нання — Хозарський каганат, де влада-
рював славетний рщ Ашина — ворог ро-
ду Дуло. Отже, з!ткнення м!ж болгара-
ми й хозарами було неминучим. Воно
с тал ос я вже по смерт! Кубрата, в сере-
дин! VII СТ. ДвОС 3 ЙОГО П'ЯТИ СИН1В —
Аспарух i Батбай — очолили дя велик!
орди, на як! тод) розпалася Болгар!я.
Аспарух воював смитиво, але Батбай ки-
нув його напризволяще i скорився су-
противников!. Пкля цього Аспарух у
70-х роках разом 31 своею ордою вщ-
кочував за Дунай, де й заснував нову
державу — Дунайську Болгар!ю (зго-
дом — Болгарське царство i, нарештц
с уч ас на Болгар!я). Вёдтодё й аж до сере-
дины X ст. Хозарський каганат безраз-
дельно пануеав у /Ценённому Причорно-
мор’ё. Упродовж цього часу bih провадив
поспйн! В1йни з арабами, русами (в 965 р.
Ки!вський князь Святослав здобув сто-
лицю Хозарп — Micro Саркел), а остан-
нього вир! шального удару йому заедали
нов! пришельц! 31 Сходу — печешги та
огузи.
Таким чином, протягом як их ось 200 роке* у
Швн1чнаму Причорнамор"! досить часто ианюла-
ли один одного рема кочоя народи. За таких умов
вони. шено. не могли залншити по co6i масояих
пам яток. У кимн па археолопчних старожитно-
стях луже негативно позначалися пол!тична иеста-
бетьшетъ. ийни й inuii сусп1льио-псл1тичн1 струси.
Це й тротумсто. ал же за лихих чаов коршне на-
селения вже редко коли дотримустъся твичаТв
предюв. а то й зоас|м пои плас насиджеш мтеця.
Прийшлт ж кочовики. захоплюючи нову терито-
pi«o. якийсь час ще не вважають и своею, й тому
ixHi могмли мають тод> вигляд поодиноких впус-
кних похоаань. характерних для nepuioi стали
кочування (коли все плем'я безупинио Пересу-
васться. не залишаючись надоиго на одному Micui).
БСлышсть пам’яток кочовнюв VI —
VIII ст. репрезентована курганными по-
хованнями, частина — еипадкоеими зна-
хёдками речей ё кладёв. Своерщну групу
становлять пам'ятки типу Мала Переще-
пина — Глодоси — Вознесенка (про
них ^иметься дал!). Останшми роками
завдяки масовим розкопкам кургашв на
П!вдн! У крайни почали окреслюватися
загальн! риси культури VI—VII ст., що
належала, як гадають, аварам або про-
тобол! арам (цю точку зору пщтримуе де-
дал! больше науковшв). IxHi поховання
знайдеШ в Христофор1вщ на МиколаТв-
щин!, в Сиваському, Сиваинвщ, Чорно-
мере ьком у на Херсонщинц в Малш Тер-
швц! й Токмаку на Запор!жчит, тобто
в тих М1сцях, де стародавш джерела
якраз i локал!зуюгь кутригур!в, onorypie,
aeapis та 1нпп племена. Як правило, по-
ховання виконувалися у звичайних, пря-
мокутних у план! ямах. 1нксли на пере-
криття могили клали цитого коня (Сива-
ш!вка) або його шкуру (Костогризове,
Яблуня). Це с стал им звичасм у тюрко-
мовних народтв. Неб!жчиюв випростува-
ли на спин!, головою на тмвшч або швжч-
ний схщ. Чоловнав супроводжувала до
потойб!чного евп-у тхня зброя: довп за-
л!зн! палаш!, !нод! si свосртдними В-по-
д!бними петлями на тхвах (деталь, що
ч!тко датус те чи !нше поховання), «гун-
ський» лук з ктстяними обкладками, стр!-
ли 13 залгтними наконечниками (вже не
ромб!чними, а трилопатевими або трапе-
ц!спод!бними).
76
ДАВН1 СЛОВ’ЯНИ
Наремшна lapurrypa гун!в VI—VII ст.
(за материалами розаошж на Херсон
щинО. Реконстр. О. В. Симоненко га
П. Л. KopnicHKO. рис. П. Л. Корн>снка
Характерною рисою цих похованье срлбна гар-
нитура noacia та взуттсвих рем!нц1в. Стиль П ви-
конання названо «гералызичним». I справа!. б(ль-
tiiicrb блянюк вшлито у форм) лицарськнх типа
13 загостреинм нижшм краем. У виробах с отво-
ри — кругл! або у виг ляд! натвмкяця. Kpai бляшок
обов'язково фацетоваж. Пасують до них i пряж-
ки — заепбки до поясов. Taxi поясю набора вщо-
MI на Сходт в алтайських i мшусинських степах
(що i вказус на кторичну батыовщину носов цьо-
го стилю». Сам! ж Ha6ipi<i поясн, на думку дослщ-
HHKIB. були вщзнакою воТна. свосрщними «пого-
нами». оеккльки ix знаходятъ переважно у во!нськнх
похованнях.
3 шших речей у могилах кочовик1в
VI—VII ст. зрщка трапляються недбало
виконан! лшш горщики, а одного разу
на Херсонщин! виявили чудовий мщний
казан.
77
РОЗД1Л ПЕРШИЙ
Широко вщомими с пам’ятки вищо!'
родо-плем1нноТ знатз кочовиюв VII —
початку VIII ст.— так зван! клади з Ма-
ло! Перещепини на Полтавщинц Глодо-
cie на Кзровоградщиж та Вознесенки на
Запор!жчиш. Под!бж до них знахщки
походить !з с. КелегеТ в дельт! Днт-
ра та з Нових Санжар (Полтавщина).
Ос тан Hi м часом доведено, що щ «клади»
у дшсност! е довготривалими поминаль-
ними комплексами коч!вницьких вождш.
Загальиа особлипсть цього типу пам’яток —
ум)щення в яму перепалеиих речей военного
житкз табель палаш)». вудил. стремен, оздобле-
инх золотом та коштовннм камшням. а тако* ве-
личезно! кьзькост) прикрас (так. у Мал1Й Переще-
пин) загальиа вага тальки золота становить попал
2.1 кг. у Глоаосах —близько 2,6, у Вознесенц)—
1,2 кг). Серед цих шедевра середпьошчного юве-
лфного мистецтва назвемо палаш, рук>а'я та nixBH
вкого прикрашен) золотом (Мала Перещепина),
залог) сережки, гривж та медальйони з лан-
цюжками (Глодоси). браслетн. Персии гаршту-
ри пояс)в i прикраси вузлечки. ертбн), позолочен)
й залог) тацс г аретан, г.зек и. вази. келихн. ритоии.
амфори. Знайдено також велику юлыость (на сьо-
гоан) — 89) золотих в)занТ1йських монет, карбо-
ваних mi ж $82 та 668 рр. императорами Маври-
kicm. Тибер)см. Фокою. 1ракл)см, Константином II.
Б)льш>сть коштояних речей с виробами в>занпй-
ських та перських майстрш i. безумовно. потра-
пили до степу як здобич кочовики або як пода-
рунки )хн)м вождям (налаючи Кубратов) титул
патришя. 1ракл)й сопроводив це багатими дарами:
до речи болгарсын доел йд ник и вважають. що ком-
плекс )3 Мало! Перещепини належав саме цьому
каганов)),
У IX ст. твжчнопричорноморськи-
ми степами прокотилася ще одна орда.
Це були угри — кочовики з Швденного
Приуралля, випсвеш на захщ с ус ща-
ми — печениами та огузами. Перебуван-
ня yrpie на наших землях було недовгим,
але вщбилося в давньоруських лггописах:
«...пришедЪше къ Днепру сташа вежами;
ббша бо ходяще аки се половци» (л1-
тописець наголошус на кочовому уклад)
життя угорських племен, пор!внюючи ix
13 сучасними авторов! номадами). М!ж
русами та уграми вщбулася битва, невда-
ла для перших. Вождь пришельщв Ол-
мош зажадав контрибуцн, в обмж на
яку йому запропонували покинути сло-
в’янську територ!ю. Обидв! умов и було
виконано з обох стор!н, й кочовики по-
сунули дал! на захщ, зал иш и вши по соб!
к!лька сторжок у лггопису та назву од-
ного з урочищ стародавнього Киева —
Угорське. У 896 р. вони на чол! з Арпа-
дом прийшли до Паннонп, де заснували
Угорське к няз!вство (тзжше — корол!в-
ство). Ця дата дос! святкуеться угория-
ми як «рис одержания батыавщини».
Пам’ятки угр!в добре вщом! в При-
уралл! (Великотиганський та Велико-
тарханський могильники), однак прак-
тично вщеутн! в Укра!н!. 3 огляду на
швидк!стъ 1'хнього переходу через П!вн!ч-
не Причорномор’я це зовам не дивно.
Археологи пов'язують з ними деяк! типи
наременно! гаржтури i припускають, що
якась частика угорсько! орди брала
участь у складанн! пам’яток типу Глодо-
си — Вознесенка. Можливо, уграм нале-
жать i поодинок! поховання, як!, маючи
загалом вигляд ранньотюркських, вщ-
р!зняються вщ останшх деталями обряду
(зокрема, вщеутжетю к!сток коня).
1. РУСЬ В 1СТОР1ОГРАФП I ДЖЕРЕЛАХ
У IX ст. в результат! тривалого внутри*
нього розвитку схщнослов'янських
племен, збагаченого впливами сусщшх
народов, с клал ас я одна з найбильших
держав середньов1чно1 Свропи — Русь.
Роль Ti вторичного ядра аудировало Се-
редне Под Hi проа'я, де традици политич-
ного життя сягали ще скуфо-античних
часув. У зв’язку з тим, що центром ново!
держави впродовж багатьох стол1ть був
79
РОЗД1Л ДРУТИЙ
Киш, в кторичн1й .iiтературi вона до-
стала назву Ки!всько! Pyci. Широко
вживаються також назви Давньоруська
держава, КиТ'вська держава. Давня
Русы
Охоплюючи величезну територ!ю —
вщ Балтики й П1вн1чного Льодовитого
океану до Чорного моря, вщ Волги до
Карпат,— Русь становила собою вто-
рично важливу контактну зону м>ж Араб-
ським Сходом i Захщною Европою,
В|зант(сю i Скандинав1€ю. Це й зумовнло
и швидке входження до загальносвро-
пейського кторико-культурного процесу.
Про нову могутню державу одночас -
но заговорили в рвзних частиках Ста-
рого Свпу. Повщомлення арабських та
вгзантшських автор! в, з гад к и у сканди-
навських сагах та французьких еп!чних
творах показують Русь як велику краТ'ну,
яка посщас важливе Micue в систем)
свропейських полпичних й економ!чних
к он так tib. За словами арабського гстори-
ка, географа та манщнвника X ст. Аль-
Масудй руси «утворюють великий на-
род». Перлина захщносвропейського се-
редньошчного епосу — «Пкня про Ро-
ланда» засвщчус участь руських дружин
у В1йш проти Карла Великого. В1зант1й-
ський автор Нната Хожат наголошував.
що «християнський» руський народ уря-
тував iMiiepiio вщ навали половщв.
Одночас но з м(жнародним визнанням
на Pyci зростало i змтнювалося ycei-
домлення свое!' належностз до cbitobo!
icTopii. Не випадково на монетах Воло-
димира Святославича великий киТвський
князь зображувався так само, як i в)зан-
пйський (мператор. Визначний церков-
но-пол!тичний д!яч Pyci першо! половн-
ик XI ст. митрополит LnapioH писав,
що княз! «не въ худЪ бо и невЪдомЪ зем-
ли владычЪствоваша. нъ в РуськЪ, яже
ведома и слышиша всЪми четырьми кон-
цами земли».
КшвськШ Pyci належить ос об ливе
мкце в icTopii Сходна Свропи — ана-
лог1чне тому, кот ре nocidaxa iMnepix
Карла Великого в icropii 3axidHdi. За-
вершения в ПодшпровЧ державотвор-
чих процес!в позитивно позначилося на
етHi иному розвитково сх1днослов’янсь-
ких племен, що поступово складалися
в едину народность. В П ocHoei лежали
стильна Tepuropix, едина мова, cnopid-
нена культура, в{дносно Tic но внутрош-
но е кон о мои но зв'язки. Упродовж всього
nepiody кнування Давньоруська держа-
ви руська етшчна спольшсть розвивала-
ся шляхом KOHCoxidaipi, хоч i з бе piгола
при цьому етнографочно peei опалый осо-
бливое Ti.
Велике )сторичне значения мала КиТвська Русь
i для багатьох несло»'янськ их народов. Ti дос яг-
нения в галуз) сусп1льно-пол1тичиого, економ)ч-
ного, культурного розвитку ставали налбанням
литви. если. латиш)в, карел)в. вес), мерс муро-
ми. мордви. тюркеьких кочових племен твденно-
руських стетв. Частина цих народов етшчно й
пол1Тично )нтегрувалася у склад! Pyci.
кнування вщносно едино! КиТвсько!
держави охоплюс перщд з IX по 30-Ti
роки XII ст. Полпична форма — ранньо-
феодальна монархоя з елементами феде-
рал1зму. В ЗО-Ti роки XII ст. вона вступи-
ла в пер1од феодально! роздроблгносп,
характеризований дальшим розвитком
продукта в них сил i виробничих вщ но-
син, кристал1защсю окремих княз!вств.
Видозмшюючи свою федеральну струк-
туру, Русь проёснувала до 40-х poxie
XIII ст. i впала пщ ударами монголо-
татарських завойовниюв.
1стор!огрзф1я. Кишськш Pyci при-
свячена величезна наукова литература.
Вже в працях росЧйських та укра!нських
кторик1в К1нця XVIII — першо! полови-
ни XIX ст. В. М. Татищева, М. М. Карам-
зша, М. П. Погод1на, М. Ф. Берлшського,
М. О. Максимовича та шших була роз-
горнута широка панорама розвитку пер-
шоТ схщнослов’янсько! держави. Напрям
80
Кжкька Русь (за П. П. Толочком). Рис. М. М. Ice.uea
КИ(ВСЬКЛ РУСЬ
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Софайсыкий собор у Киев). Сучасний вигляд
дослщжень мав переважно династичний
характер, що й визначало основну того-
часну схему вторичного процесу. Зпдно
и названими историками, Русь спочатку
була единою державою; це забезпечува-
лося еднктю княз1вського роду, члени
якого владарювали спйльно i в злагод|.
ГПзжше, у XII—XIII ст., принцип стар-
шинства був порушений, наслщком чого
стали несюнченш м!жусобиш. М. М. Ка-
рамзш уважав, що Русь утратила свою
силу вже П1сля смертт Ярослава Мудро-
го: «Давня Русь поховала з Ярославом
свою могутжеть i благополуччя. Засно-
82
пана единовлдддям, вона втратила силу,
б лис к i громад ське щастя, будучи знову
роздробленою на мал! облает!... Держа-
ва, яка за одне столктя пройшла шлях
вщ кол иск и до свое! велич!, п!ду падал а
й руйнувалася понад триста рок!в».
Вщзначаючи слов’янський звичай
епшьно володки землею, М. П. Погодин
убачав голов ну причину княз!вських м!ж-
усобиць у видйгенш волостей, яке роз-
почалося ще на 3opi давньоруськоТ icто-
рн: «В ус танов лен их для XII—XIII ст.
межах зёмльволосп к н увал и вже в сере-
дин! XI ст., на цей час вони склалися
територ!ально, причому збкалися is зем-
лями, як! за й мал и племена» (тут [деть-
ся про лкописн! племена полян, древ-
лян, северян, к от pi нас правд! були вели-
кими союзами племен).
Teopito ydixie, на як! начебто по-
спйно розщлялася Русь, р!шуче запере-
чив С. М. Соловйов. У передмов! до
першо! книги свое? пращ «История Рос-
сии с древнейших времен» вж наголошу-
вав: «Не д!лити, не дрйбнити руську кто-
р!ю на окрем! частини, пер io ди, але з’ед-
нувати Тх, стежити переважно за зв’яз-
ками явит, за безпосередньою спадко-
вктю форм; не роздтяти засад, але роз-
глядати ix у взаемодп, намагатися по-
яс нити кожне явите !з внутр!шн!х при-
чин, перш шж видшити !з загального
потоку под!й i пщпорядкувати зовшш-
ньому впливу». Новий кторичний метод
С. М. Соловйова i створена ним ч!тка
родова теор/я справили значний вплив
на в!тчизняну ютор!ограф!ю другоТ по-
ловини XIX ст. Цей вплив не об минув
навкь тих науковщв, як! шдчували не-
досконалкть побудив видатного истори-
ка й намагалися доповнити ix поняттями
общинного побуту та вотчини.
М. I. Костомаров роз гл яд ав Русь як
федерацию княмветв, засновану на сгйль-
носп походження, едносп моей, побуту,
eipu, князгвеъкого роду. «Коржний зачин
руського державного ладу йшов двома
шляхами: з одного боку, до складання
русько! земл! в единодержавие т!ло, а з
жшого — до утворення в ньому полкич-
них сусшльств, як[ зберкаючи кожне
свою самобутнктъ, не втрачали м!ж со-
бою зв'язку та едносп... Русь !шла до
федерацп, й федеращя була тою фор-
мою, в яку вона почала прибиратися.
Татарське завоювання зробнло крутий
поворот в Г! державному житп».
1дею едносп КиТвсько! Pyci тдтри-
мав В. О. Ключевський. Як i М. I. Косто-
маров, вж убачав в п к тори уособлення
боротьби двох засад, як1 вели, з одного
боку, до политичного дробления державы,
а з 1ншого — до збереження Ti едносп.
Круговерть м!жкняз!вських чвар i в!йн
утягувала до свое! орбки мкцеве насе-
ления, безпосеред ньо зачшала !хк жте-
реси, а отже, об’ективно гальмувала се-
паратисток! тенденцп. Вважаши Русь
XII ст. федерафею, засновал о ю на крав-
ши споргдненосп правителе, В. О. Клю-
чевський не подняв думку про ц!лкови-
ту окрем!шнкть давньоруських земель:
«У нш (Pyci.— Авт.) д!яли зв’язки, як!
з'еднували земл! в одне ц!ле, але були
вони не полкичн!, а племжн!, економ!чн!,
соц!альн! й церковно-моральж».
Вид атнии укра!нський кторик
М. С. Грушевський присвятив влас не
Ки!вськ!й Pyci два томи свое? фунда-
ментально! пращ «1стор!я У кражи-Ру-
си». Використавши широке коло писем-
них джерел, вж показав суперечливкть
П кторичного розвою: впродовж X—
XII ст. высокого р(вня розвитку досягли
виплекан1 Киевом економ!ка, культура,
право, але сам державный оргашзм по-
ступово занепадав. На вщмжу в!д б1ль-
шост! тогочасних дослщниюв, М. С. Гру-
шевський навкь часи Ярослава Мудрого
вщнк до перюду розкладу старо! Ки!в-
сько! держави. Цей перюд, протягнув-
шись аж до монголо-татарсько! навали,
КИТВСЬКА РУСЬ
83
РОЗД1Л ДРУГИЙ
КИГВСЬКА РУСЬ
Давиьорусмий воТн у боАовому спорядженнС
Реконстр. та рис. П. Л. Корнинка за
науковаю консультацию О. А. Брайчевська
(за матерзалами Музею (сторичних
коштовностей Укразни)
Типи давньорусысих шолаи|в (реконстр. та рис.
П. Л. Корнинка за Б. Семе новом)
мав с во ! «застоЧ й перерви», коли окре-
мим князям ви падал о вЧдновити «давню
державну систему, залежшсть давнЧх
провЧнцЧй вЧд Киева». Перша стадЧя в
процесЧ розкладу завершилася князю-
ванням Мстислава Великого, пЧсля чого
розпочався полЧтичний занепад Киева.
Переломним моментом в ЧснуваннЧ КиЧв-
сько'Ч Pyci М. С. Грушевський називав
1169 р. (рЧк здобуття Киева вЧйськами
АндрЧя Боголюбського), а фЧналом —
монголо-татарську навалу: «В сих напря-
мах агонЧя давньоЧ Русько! держави за-
кЧнчилася вповнЧ вже в середин! XIII ст.,
але завдяки сформуванню в укра'Чнсько-
руських землях нового политичного
центру, що притягнув до себе захЧдну
частину п земель (Галицысо-Волинська
держава), державне життя на УкраЧнЧ
протяглося ще на столЧття довше».
У XIX — на початку XX ст. помЧтно
зрЧс Чнтерес дослЧдникЧв до ЧсторЧТ окре-
мих земель-княз1вств. Вийшли друком
монограф|| О. С. Грушевського, П. В. Го-
лубовського, Д. I. БагалЧя. В. Г. Ляско-
ронського, М. П. Дашкевича, А. М. Ан-
дрЧяшева, в яких пщсумовувалися роз вит-
ки Чз з гадай о! проблеми, зЧбранЧ дже-
рел а стосовно icTopii Галицько!, Во-
линськсй, КиЧвськсм, ЧернЧпвськоТ, Пере-
яславсько!', СмоленськоТ, ПолоцькоТ й ш-
ших земель. 3 точки зору методологи
бЧлышсть 13 цих «репональних ЧсторЧй»
наближалися до праць М. М. Ка-
рамзина, М. П. ПогодЧна, М. С Гру-
шевського та Чнших ЧсторикЧв,
якЧ дотримувалися концепцп
прогресуючого пол1тичного
шнепаду Давньорусько!
Ле ржави.
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Дискуси навколо питань держав-
но-пол!тичного розвитку КиТвськоТ Pyci
тривали дал! й не завершилися й дос!.
На думку М. Н. Покровсъкого, Русь була
типовою феодальною державою, поли-
тична структура котра протягом X—
XIII ст. не зазнала кардинальных зм!н.
ГПзжше такий же погляд висловив
Д. С. Лихачов,— за ним, мТжусобищ
давньоруських княз1в розпочалися од-
разу ж по смерт! Володимира Свято-
славича й не припинялися аж до нападу
монгол о-тат ар.
У працях Б. Д. Грекова, С. В. Юш-
кова, М. М. Тихомирова, Б. О. Рибакова,
В. й. Доеженка розроблялася нова кон-
цепщя icTopii та культури КиТвськоТ Py-
ci, розвиток якоТ визначався феодальною
формацшною системою Щодо держав-
ного устрою думки розб!глися. Так,
Б. Д. Греков пояснював роз клад Pyci
ек он ом! иным занепадом Середнього По-
дн!пров'я, що розпочався га середини
XII ст.; С. В. Юшков, кр!м економ!ч-
ного фактора, важливою причиною роз-
паду едино! держави вважав княз!вськ!
м! ж усобиц!, а також поеййний тис к на
и корд он и половецьких орд; за Юшко-
вим, КиТвська Русь остаточно припини-
ла свое кнування в 1169 р., коли н сто-
лкни здобув Андрей БогалюбськюТ. М. М. Ти-
хомиров, загалом визнаючи пронес дроб-
ления КиТвськоТ Pyci на ок рем! княз!в-
ства, разом i3 тим наголошував, що вона
й у XII—XIII ст. зал нш ал ас я значною
мТжнародною силою на Сход! Свропи.
Зпдно з Б. О. Рибаковим, час вщ
1132 по 1241 р. правилыпше називати
не nepiodoM феодально! роздробленост!,
а початковим етапом зр!лого феодамз-
му, коли форм увал ис я самостшн! княз! в
ства-корол!вства. Bin не подТляс думку
тих, хто твердить про економ!чннй за-
непад Середнього Под нш ров’ я та Киева
у XII—XIII ст.
В. й. Довженок пщкреслював: фео-
дальж земл!-княз!вства не були чимось
новим для Pyci XII—XIII ст., вони ви-
никли ще з утворенням Кшвсъкд! дер-
жави ! с танов или П структурн! одиниц!.
На його думку, едюстъ Pyci трималася
на мщних економ!ших зв'язках, сгпльшй
матер!альн!й i духовшй культур!, мовц
православна eipi, закон одавствг, на ус в!-
домленш р!зними верствами населения
необхщнос-п боротьби проти зовтшшх
воропв.
На думку В. Т. Пашуто та Л. В. Че-
реп Hi на, КиТвська Русь, полТтична си-
стема якоТ була заснована на eacanireri
шдвладна знат! й ргзних формах данин-
ност! cycidnix народ!в, прокнувала, видо-
зм!нюючи свою форму, до 30-х рок!в
XIII ст.
У ряд! праць П. П. Тол очка обгрунто-
вуеться концепц! я ед ноет! Pyci й рол!
Киева як Ti економ!иного, культурного та
политичного центру аж до монголо-та-
тарська навали.
Кргм названих icropHKie, значний пиесок у
доелкджеиня icropii КтвськоТ Pyci зробнли
С. О. Висоцький. В. Л. Яши, Я. М. Щапов, М. П. Ку-
чера, I. Я. Фроянов, П. О. Раппопорт, М. Ю. Брай-
чевський. А. М. Кирпичников, М. Ф. Котляр.
А. В. Куза, О. П. Моця, А. О. Мединцева.
П. Ф. Лисенко. В. П. Коваленко. Г. В. Штихов,
О. Пршак. Я. Пеленський та iHiui ухрвТнсыа й за-
кордоин!, зокрема роайсыо. науковш. Биышсть
праць останмъого часу характеризусться широким
залучениям писемних та археолопчних джерел до
висв1тлення icropii окремих давньоруських земель
i Mier, загальних питань еяоиом1чного, суспТльио-
пол1тичного, етшчного, культурного розвитку aciei
Pyci тощо.
Джерела. Протягом тривалого часу
осиовним джерел ом вивчення icropii
КиТвськоТ Pyci були л!тописи. Аж нддто
дов!рливе ставлен ня до них у минулому
нерщко призводило до неправнльних ви-
CHOBKiB. Сьогодн! користуватися лп-опис-
ними матер!алами стало значно просri-
me, чому с при яла велика джерелознавча
робота багатьох украТнських i рос!йських
86
Колт XII ст. Золото, чернь. К и?»
учених р1зних поколшь — М. I. Костома-
рова, О. О. Шахматова, М. С. Грушев-
ського, Д. С. Лихачова, М. М. Тихоми-
рова, Б. О. Рибакова, А. М. Насонова,
В. Л. Ян1на, В. Т. Пашуто, А. Г. Кузьмн
на, В. Ю. Франчук та ш. Щоправда, вона
ще далека вщ завершения. Лггописи —
not с тину невичерпне джерело, яке вима-
гас вщ кожного дослщника самостийно-
го критичного анализу та осмислення
еакладеноё в цьому джерел! шформащё.
Основу давньорусъкого Air описания
становись • Повесть минулих лет». Укла-
дена Нестором у Печерському монастир!
блмзько 1110 р., вона пщдавалася редак-
цп в 1116р. ёгуменом Видубицького мо-
настиря Сильвестром, а в 1118 р.— самим
13 нриб|чник1в князя Мстислава Володи-
мировича (теля чого, до peni, в ней з’яви-
лася значка норманська вуаль).
«Потеть минулих лёт» утримусться
в Лаврент11вському й 1патёёвсысому лёто-
писних зводах. Лаврентёёвський зберёг-
ся в единому примёрнику, написаному
ченцем Лаврентием у 1377 р. для суздаль-
сько-нижегородського князя Дмитра.
(патё'ёвський (назва вщ 1патёёвського мо-
н ас тир я пщ Костромою, звёдки походить
список) датуеться початком XV ст. BiH
утримуе ряд зводёв швденноруського ле-
тописания, зокрема Киёвський 1198 р. ё
Галицько-Волинський XIII ст.
Близьким до Лаврентпвського е Рад-
зивщл!вський лётопис. Вён зберёгся в «ли-
цьовому» ёлеострованому списку XV ст.,
однак укладений був ще на початку
XIII ст.
Великий ёнтерес для вивчення i с тори
Давньоё Pyci становлять лётопис нё зводи
XVI ст., зокрема Никонёвський, Хлёбни-
кёвсысий, а також праця В. М. Татищева
«История Российская», в якёй широко
використанё лётописнё джерела, якё не
дёйшли до наших див. Дослёдники з’ясу-
вали: практично у всех пёзнёх зводах —
у роздёлах, к от pi стосуктгься домонголь-
ського часу — мёстяться даш якогось пёв-
денноруського лётопису, але вёдмшно-
го вщ (патёёвського.
Вежлив! ведомости 1 icTOpii Pyci та Кнсаа две
Кнг.воПечерський Патерик, основу як ого стано-
иить переписка ваюдимиро-суvucibcького епископа
Симона — колишнього чеиця Печерського мона-
стиря — э ченцем того * монастиря Палжарпом.
У Патерику вмйцено ун!кальн1 замальовки старо-
давнього кшкмого жиггя 31 1галуванням ,мен
маляра АЛ1МП1Я. л>кар|в Aranira i В1рменина. про-
водиться 1дея уславлення К не во-Печерського мона-
стиря як загальнорусьаого православного центру.
Отже. незважаючи на кторико-л1тературний жанр
Патерика, вен, як довели О. О. Шахматов.
Д. I. Абрамович. А. Г. Кузьм1Н, с повиощнним
джерелоы з icropii Pyci.
1дейно близькими до лгтопиов с ле-
тературш твори — «Слово про закон i
благодать», «Повчання Володимира Мо-
номаха», «Ходшня шумена Даниела»,
«Слово о полку I горев 1м» та ш. За де яки-
ми винятками, на них значно меншоео
КИГВСЬКА РУСЬ
87
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Mipoio позначився в пли в «сильних свету
цього», однак це аж ж як не завалило
м провадити патр1отичну щею держална
й народна сдностё Кшвська Pyci. За
Руську землю, за княз!в cboix i за весь
руський народ молився в далекому Сру-
салим! ii-умен Данихл. 1з ще бхлыиою
силою щея еднос-ri Руськох земл! прозву-
чала в гешалынй поем! «Слово о полку
1горев1м». У «Золотому слов!» великий
кжвський князь Святослав закликас
нших княз1в ступити «въ злата стре-
мень... за землю Рускую*.
Серед писемних джерел важливе м!с-
це посщас «Руська Правда» — зад юри-
дичних законоположень, чинних на те-
риторп Bcici держави. Початок 1й покла-
ла так звана «Правда Ярослава», роз-
роблена Ярославом Мудрим у 1015—
1016 рр., а формування давньоруського
феодального законодавства завершил ос я
у XIII ст.
Довгий час не дгставало належиоТ
ощнки дуже щкаве джерело з давньо-
русько! icTopii — мёшатюри Радзивиипв-
СЬКОГО лпопису. Тихьки П1СЛЯ виходу
друком вщомих праць роойського до-
слщника А. В. Арциховського, а також
теля грунтовного джерелознавчого ана-
Л1зу Л1топису, зд1йс неного Б. О. Риба-
ковим, стало очевидмзм, що через готич-
ж рами bikoh мЫатюр п рос туп ас свило
Pyci, близькох до «Слова о полку Irope-
В1М».
2. УТВОРЕННЯ
Проблема виникнення КиТвськоТ Py-
ci — одна з найактуальн1ших у в!тчизня-
шй кторюграфп. В щлому дослщники
вщтворили довод! повний i об’сктивний
образ держави схщннх слов'ян, котра
с форм увал ас я в результат! Тхньо» трива-
ло! палпичнЫ та соц!ально-економ!чноТ
еволюцп, збагачено! доевщом сусщжх
88
Останжм часом джерелознаачий писем ний
фонд icTopii Pyci значно поповника. Й дет к ж про
знаменит! берестян! грамота Новгорода. Старо!
Руси, Пскова. Тверс Звенигорода, графт на СП-
нах культових споруд Киева. Новгорода. Старо!
Ладоги та ihiukx дави вору ськ их mict. Тх грунтов-
ний джерелоэнавчий аналгз виконали Б. О. Ри-
баков, С О. Висоцький. В. Л. Яши, А. О. Медин-
цева. А. А. Залинах. Л. В. Черепжн.
Сьогодж р!зноб!чне вир!шення тих
або шших питань соц!ально-економ!ч-
ного, пол!тичного, культурного розвитку
КиТвсысоТ Pyci просто неможливе без
залучения археалогёчних мат epi але в. Не-
знания або йгнорування ix нерщко при-
зводить до того, що в 1СТОрИЧН1Й науц>
повторюються висновки, зроблеж ще в
XIX ст., але вже давно спростован! ар-
хеолопсю. У зв'язку з цим нагадасмо,
прим1ром, про долю вщомо? теорп еко-
ном1чного занепаду Киева й запустзння
nieденно! Pyci у XII—XIII ст.
BaraTopiwi систематичи! роз коп к и
лпописних М1ст Киева, Чержгова, Пере-
яслава, Галича, Вишгорода, Белгорода,
Новгорода-CiBepcbKoro, Путивля, Звени-
города, Любеча, Плкнеська, Городська,
Колодяжина, а також численних того-
часних городищ i селищ заевщчують, що
Bci вони аж до монголо-татарськоТ на-
вали розвивалися по висхщщй лшП.
Орди Чинпсхана й Батия перервали цей
пос туп i круто змтили юторичний про-
цес як у niBAeHHM Pyci, так i на seix
давньоруських землях.
КИТВСЬКОТ РУС1
народ!в. Вона розвивалася в рамках за-
гальних закономерностей ёсторико-куль-
турного процесу середньовёчноё €вропи,
в яком у кожний етнос брал участь, па-
сам перед, через власнё культурна тради-
цн.
Разом i3 тим доводиться констату-
вати: пор яд (з науково-об’сктивним ви-
сятленням згаданоТ проблеми кнують й
iHiui пщходи. За ними, BHyrpimHi законо-
MipHOCTi складання схщнослов’янсько!
державносп, традицп якоТ сягаютьу гли-
бину aitae, шд мшюютьс я зовшшшми;
роль культуртрегера схщних слов’ян вы-
водиться виантЫцям, хозарам, норма-
нам та ш.
Вполне про початки Pyci. Вите вже
згадувалося, що, витовщаючи на запитан-
ня «откуда есть пошла земля Руская?»,
Л1тописець Нестор у «ПовЫп минулих
лгг» вщтворив широку картину розселен-
ня схщнослов'янських племжних об’сд-
нань — полян, древлян, аверян, воли-
нян, дреговичie, словен (загальним чис-
лом 14), я Ki перебували на стадп заро-
дження державносп. В лпопису щ об’сд-
нання назван! княз!вствами: «И по сихъ
братьи (п>сля Кия, Щека й Хорива.—
Авт.) держати почаша родъ ихъ кня-
женье в поляхъ, а в деревляхъ свое,
а дреговичи свое, а словЪни свое в НовЪ-
городЬ, а другое на Полоть». «Род» тут
ниступас в знамени! княз1всько) династн.
Центром зародження сх!днослов'ян-
еькаИ державносп було Середнс По-
дшпров’я, що мало, повторимо, давш
традицп поэтичного розвитку. В V!—
VH ст. тут виникло велике об'еднання
полян, яке згодом перейняло назву одно-
го з мтецевих племен — Рос або Рус.
Першим князем цього союзу Нестор називат.
Кия. котрий ходив до Царгорода i э почестями
був прийиятий тзанпйсьжим 1мператором «Ини
же, не свЪдуще. рекоша. яко Кий есть перевозникь
быль, оу Киева бо бяше перевозъ тогда с оно я
< тороны ДнЪпра, гЬмь глаголаху: на перевозъ на
Кисвъ. Аще бо бы перевозникъ Кий. то не бы
ходнлъ Царюгороду. но се Кий княжаше а родъ
сзюсмь, приходивши ему ко царю, якоже скатають.
яко велику честь приялъ от царя, при которомъ
приходил, цари. Илущю же ему вспять, приде къ
Дунаеви. и възлюби мЬсто, и сруби градокъ малъ,
и хотяше сЪсти с родомь своимъ, и не дата ему
ту близь живущим; еже и донынЪ наречють Дунай
ни городище Киевець. Киеаи же пришедшю въ
< ион |радъ Киегь, ту животъ свой сконча; а брать
его Щекъ и Хоривъ и сестра их Лыбедь ту сконча-
ша».
Пошдомлення Нестора (яке,дореч1, пощляють
далеко не bci вченЛ не с чимось незвичайним у
слов'янсной icropii. Boho, по cyri, пщтверджусться
свизченнями жзантзйських авторш про пост1йш на-
бии анттв i склав1Н1в на В13ан"пйськ1 Волошина
наприк)нц| V — в VII ст. Розпомдь Прокоспя Ке-
сарйського про aHTCbxo-BiaaHTiftcbKi контакти
30—40-х poKia VI ст., а також про антського вож-
дя Хизьбушя певним чином перегукусться з роз-
поваддю Нестора про Кия.
Важливим моментом у процесс поли-
тична консолдацП Полянського плем1н-
ного союзу стало заснування Киева. Bi-
дом! на сьогодш археолог! чн! й писем Hi
джерела дають nidcraeu твердити, що це
сталося наприюнщ V — в периий поло-
вин! VI ст. Розташоване в надзвичайно
зручнШ географ! чнш точф, колра була
своср!дним природн&сторичним фоку-
сом Схтдносвропейськб! р!внини, це Mi-
cro протяг ом тривалого часу правило за
головний пол!тичний центр сх1дних сло-
нян.
Практично кожному союзов1 племен
вщповщаЕ своя археолопчна культура.
Ви ходячи з дано? тези, можна окреслити
територ!» ран Hix слов’янських об’еднань
та визначити р1вень Тхнього сощально-
економйчного розвитку. За Б. О. Рибако-
вим, Полянський союз племен (або Русь
VI—VII ст.) охоплював земл) площеюдо
200 тис. км2.
Пронеси консолщаци схщнослов’ян-
ських племен, що вщбувалися за умов
пос-пйшй иебезпеки з боку кочовик>в,
вй клик ал и до життя нову форму посе-
лены У лкопису вона дгстала визначення
«град». Можна припустити, що щ «гради»
виступали насамперед як адм1Н1Стратив-
но-пол1тичн! й культов! центри союзов
племен, а також як поруЫжнл фортеф.
Археолопчш дослщження Киева, Черш-
гова, Пскова, 1зборська, городищ 61пя
сЫ Зимне (Волинь), Пастирське (Чер-
кащина), Колочин (Гомельщина) та
КИТВСЬКА РУСЬ
89
РОЗД1Л ДРУГИЙ
|нших засвщчують Тхню ф|зичну та со-
щальну однотипюсть.
Руста земля. Важливим еталом у
розвитку Давньорусько! держали були
VIII—IX ст. Саме rodi, за Нестором,
у Середньаму Поднтпров’Ч с клал ос я дер-
жав не offсднання полян, древлян i севе-
рян — Руська земля.
Наявш писемж джерела мктять ни-
мало аргуменпв на користь твденного
походження термша «Русь». Ti ж icro-
рики, ям обстоюють думку щодо його
uiBHi-woro походження, апелюють, як
правило, до «Повктт минулих лгг», охоче
цитуючи таке п мкце: «И бЬша у него
(князя Олега.— Лет.) варязи и словЪни
и прочий прозвашася русью». Однак
при цьому забувають вщзначити: ливне
перетворення швшчних зайд на руств
нщбуваеться титьки теля того, як вони
потралляють до Киева.
У зв'язку з ним виникас ще одне за-
питання: ямцо, згщно з ними дос л сц-
инками, завдяки пеним слов'яно-фжо-
скандинавським контактам назва «Русь»
уже в IX ст. могла з’явитися лише в се-
ред овинц цього змннаного населения
(гобто далеко на швшч вщ Середнього
Подшпров'я), то чому Олег от алое и в
•матерью городам руским» не якесь тв-
итй е micto — скаж1мо, Ладогу або Нов-
город, розташован! в центр) ГИвшчнот
Pyci,— а Ки1в, виталений вщ останньо!
на тисячу ктлометрш?
Л|топнсц1 й пттнипе Ч1тко мдргтнятимуть рус»
in варяпв i навать словен У 1015 р. Ярослав
•иступив ii Новюрода на Кип 1 тисячею варяпв
га 1НШИМИ воямн. йоыу назустр|ч вийшоа Свято-
полк, «пристрои бещжла вой, Русь и печенЪгь».
Л гисля утвердження на киТвському стол! вже
КИТВСЬКА РУСЬ
Л.иитьоруська 16роя (рис. П. Л. Корнинка
ш митер/алами пубякацИ)
Дааньорусыи прикраси (рис. П. Л. Корни нка
ш MarepiaMMU пубякацИ)
91
РОЗД1Л ДРУГИЙ
ГИдшски X—XII ст. (рис. П. Л. Корнкнка
за матереалами публёкацёй)
Ярослав став володарем русько! (ки'1всько1) дру-
жи ни. Ще показовипим у цьому план! с свздчення
давньоруських ."отопиов XII—XIII ст. У них по-
няття «Русь» або «Руська земля» виступакхгь у
двох значениях — широкому, яке стосустъся Bcix
схшнослов'янськкх земель у склад! Давньорусько!
держави, й вузькому. вживаному пльки щодо шв-
денно! частини цих земель, — Ктвщини. Черж-
гвщини. Пережлавщини Аналп лгголисних по-
шдом лень про Руську землю у вузькому зна-
мени! цього терм! на, або про внутрниню Русь,
две змогу визначнти П мели — mi ж Десною на
П1ВНОЧ1, Сеймом i Сулою на сход, Россю й Тяс-
мином на П1вдн1. Горинню на заход!, (накше кажу
чи. це ri сам/ земл. de колись сид/ли поляни.
сёверяни i древлян и, яю-то й склали етноволтичну
основу ранньодержавниго утворення Русь. До реч,,
саме тут збереглося найбезьше пдроюм!В i топо-
HiMia, пов’язаних is цею назвою, Рось, Росам.
Роставиця, Ростоеець та ж. Коли на Pyci э*яви-
лося кзлька мзет 13 назвою Переяслав, перший is
них (який дав цю иазву ihluhm) став назнва-
тнея Переяслав-Руський.
Навряд чи можна сумжватися у тому, що
Гизи! Л1тописц| мдродили пам ять й окреслили ту
кор1нну Русь, котра поклала початок державе Оче-
видно i Константин Багрянородний. говорячи про
«внутрйпию Русь», мав на указ! саме цей репон.
Хронолопчно найрашол згадки начни
«Русь» в арабсыай лкератур! належать
авторам IX ст.: pixa Друс (Данапрос-
Дншро), Русый гори (Джабал-Рус),
купщ (ар-Рус). В анотмному TBopi то-
го ж стал1ття «Худуд ал-Алам» говорить-
ся: красна pyciв знаходиться М1ж горою
печешпв на сходе рйеою Рутою на швдн
i слов’янами на заходе 1бн-Хордадбех
вщзначив, що, за твердженням самих
pycie, вони с христианами. Свщчення
на користь цього мктяться в «Житп
Стефана Сурозького», де розповщасться
про похщ князя Бравл1на до Криму кж-
ця VIII — початку IX ст. (як i eci його
наступ ники — кювсыа князе котр| хо-
дили на В|зант1ю, Бравлш мав на мет>
утвердити Русь на чорноморських рин-
ках). Усшштсть цих ранжх военних ек-
спедицш доводиться тим, що «Румшське
море» стало називатися «Руським»:
«А ДнЪпръ втечеть в Понетьское море
треми жереломъ, еже море словеть Рус-
кое».
Уважний i неупереджений аналгз Л1-
тописних евщчень не дас пщетав убача-
ти в назв| «Русь» щось чуже для схщних
слов'ян, шбито привнесене в 1хнс життя
тьльки у IX — X ст. Нан пах и, той факт,
що ця назгш швидко поширилася на весь
сходное лов' янський ceir, указуе на daeei
традицП його побутування в даному се-
редовиир. Незалежно eid свого похо-
дження, в п epi од смднослов' янськся ет-
нополгтична й культурна консолтдацП
назва к Русь» бу ла тотожнымо назв( есло-
в’яни». В цьому нас переконують лгго-
писю висловлювання — «Руские грады»,
«мы от рода Руского», «Русин» та ш.
Склндинл»ськ1 металев! ф!бзли. знайлех!
на Ки1кшин! (рис. П. Л. Коршснка за
мате реалами публёкафи)
92
КИГВСЬКА РУСЬ
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Bi*iKM. Зображення на килим) 1 Байо (Франц)я)
Поза сумшвом, уже в IX—X ст. колыши!
м1жплем1нн1 союзы поступало злывають-
ся в един у етночну стлыистъ. Ця народ-
ность почала назилатися • родом русъким»
або *Руссю».
Русь i норманн. Нормажзм як науко-
ва теч^я мае давне коршня. Виник вж у
Роси у XVIII ст., а вже попм його пщ-
х опила 1стор1ограф1я захщних кра!н.
На сьогодж край но mi старо! нормансысо!
шкали (як, до речц й антинормажзму)
подолан!, однак проблема залишасться.
Неонормажсти оголошують варяпв одм-
сю з кторичних сил, котра вщ1грала
вирйшальну роль в утворенш Кжвсько!
Pyci, заснуванш давньоруських мкт
тощо.
Характерною в цьому вщношенш е
позиция шведського дослщника Холгера
Арбмана. 3 одного боку, вж, як i його
попередники, доводив: просуваючись на
схщ i твдень, шведи пщкорили мкцеве,
голов ним чином слов'янське, населения
й дали йому полпичну оргажзащю;
з i итого ж — цього науковця бентежи-
ла незначна киьккть пам’яток сканди-
навського походження в давньоруських
мктах.
Практично Bci кторики, як.1 прагнуть
обгрунтувати пр1оритет скандинавйв в
утворенш Кжвсько! Pyci, як один 13 го-
ловних аргуменпв використовують вщо-
мий текст 13 «Повкп минулих лт» про
закликання варяпв: «И изъбрашася
3 братья с роды свими, пояша по собъ
всю Русь, и придоша, старейший Рюрикъ,
с%де НовЪгородЪ, а другий Синеусъ,
на БЪлЪ-озерЪ, а третий ИзборьстЪ, Тру- _
воръ». Як доведено, два з цих брат is
виявилися мй4лчними. Вони виникли пщ
пером Л1тописця, який погано знав швед-
ську мову: Сшеус (або Sine hus) озна-
чае «свш рщ», а Трувор (або Thru
voring) — «В1рна дружина». Не все ясно
з Рюриком. 1сторичнкть його не пщда-
стъся сумжвам, однак етшчна належ-
нкть i роль у давньорусыай к тори ще
потребують з’ясування. Деям дослщни-
ки вважають його вихщцем з Ютландп
(Дажя), але не виключено, що в!н мк
94
походити э венеде ьк их ободрит гв,— в IX-
wix землях вщоме тор говел ьне мгсто
Pepix (до речц в жмецысого хронкта
XI ст. Адама Бременського 1м’я Pepix
вис туп ас як друга назва поморських
слов’ян-ободрит!в).
Все с казане стосустъся й етючно? належносп
парит. Ниш с Bci тдетави стверджувати: вони
мали не тгльаи скандинавске (шведске чи дит-
ске), а й паморсъко-слов’ ямсъке пах од жен ия.
Вражаючий феномен адаптацп вже першого поко-
пння варяги на Pyci не мо*е з найти задовелмсто
пояснения, якщо не припуститн, що ще до приходу
IX на береги Волхова i Дшпра вони були наполо-
вину слов янами. За археолопчие тдтвердження
широкого проник нения поморско-слов'янского
населения в шанзчю й твн1чз»о-зах1ДИ1 ранони
Pyci правд ять керам imhi комплекс и так зван.ио
балтийского англ яду, знайдеш в Новгород!. ГК co-
rn, СтарМ Ладозк в городку на Лова-п. На пений
зв'язок псковских кривич!в । новгородских I ю-
эен 13 венедским (захшнослов янским) регвмюм
вказупть i даю лшгвастики.
Некоректш посилання ряду зарубгж-
них дослщникгв на лгтописш повщом-
лення про варяпв створюють оманливе
враження мало не ргвноправно! участг гх
у схщнослов'янському державному бу-
дгвництвг. Однак навгть i у виправленому
вигляд! «Повгсть минулих лгг» не дас для
цього тдетав. flic ля приходу на Русь Рю-
рик, зггдно 13 статтею 862 р., сш у Нов-
КИТВСЬКА РУСЬ
П|дв1ска й перстень 13 знаками Рюрикович(в
(рис. П. Л. Коршснка за матегяалами пз6я(-
кац(й)
Ккгтяна горловина бурдюка та розгортка зображення на >пй (с. Верхюй Cajrria на Xapxia-
iuhiu). Рис. П. Л. Коршснка
95
городц Сшеус — у Бслоозери Трувор —
в 1зборську. По смертт братов «прия
власть Рюрикъ, и роздая мужемъ своимъ
грады, овому Полотескъ, овому Ростовъ,
другому БЪлоозеро». Наче передбачаючи
майбутн! претензп нормаюстш, Нестор
(а може, його попередник) пояснив:
«А перьвии насельници в НовЪгородЪ
СловЪне, въ Полоты ки кривичи».
У 882 р. князь Олег, спускаючись Днт-
ром, «приде къ Смоленьеку съ кривичи,
и прия градъ, и посади мужь свой;
оттуда поиде внизъ, и взя Любець, и по-
сади мужь свой». Сам же bih сш у Киев!.
То де ж тут р1вноправна участь? Адже
Рюрик та Олег не засновують нових
мкт, а здобувають уже юнуючи не запро-
ваджують у них систему пол1тично! впа-
ди, а лише мжяють стару адм!н»страц1ю
на «свою»! Цижом природ но, що нова
княз)вська динаспя, твшчна за похо-
дженням, спочатку с при яла залучению
варяпв до державного життя. Однак
це школи не набирало форм панування,
засилля чужинщв. Процес Тхнього при-
пливу на Русь контролювався, а прожи-
РОЗД1Л ДРУГИЙ
и* GW
Прнкраси й мл i Mil кироби населения Хомрського
каганату (cajrriаська культура). Рис. П. Л. Кор-
шснка
96
ван ня у слов'янському середовииц —
регламентувалося (що виявлялося, на-
приклад, в екстеритор1альност1 варязь-
ких дружин у вщношенж до великих
давньоруських мкт).
Думки про недощльнкть гримати буйш вата-
ги варяпв у мктах шйшоа ще Поладим ир Свято-
славич. До речь bih вирпонв повиомити впанп*-
ського 1мператора про дос ид спспкування русичвв
ij норманами. Поели, виряджен! ним до Царгоро-
да попереду вщиравленоТ гуди ж варянжо! дру-
жини. передали 1мператороВ1 таю слова киТвського
князя: «Се идуть к тебк варязи. не мози ихъ держа-
ли въ градЪ. оли то егьворять ти зло. яко и еде.
но росточи я розно». Щоразу. як пльки мразью
найманш внконували свое заедания, княз! намага-
лися позбутися ix. При цьому нс пльки не В|д-
дячували — is родинною щедр«стю — за Тхню
службу, а й нер|дко не платили накть обумоалено1
суми. Таке траплялося. наприклад. за Володими-
ра Святославича та Ярослава Мудрого. Ц| та imn
факти доводить: слое'яно-скандинавська за похо-
дженням княз1Всма дннаспя на Pyci доситъ швид-
ке стала просто слов'яиською i вже не числила себе
поза (нтересами очолеио! нею держави.
Русь i Хозар1я. У VII ст. в пониззях
Волги й Дону з'явилися хозари. Вони
заснували свою державу — Хозарський
каганат 13 центром у micti 1ттль. Деяю
с у час Hi захщш кторики та археологи
твердить, Н1бито ця «мирна торговельна
держава» справила виключно благодш-
ний вплив на полп-ичний i культурний
розвиток схщних слов’ян. Професор
Гарвардського ушверситету (США)
О. Пр1цак узагал! пропонус вщмовитися
вщ концепцп слов’янського походжен-
ня Pyci. Згщно з ним, поляни були
не слов’янами, а р1зновидом хозар, а
Тх ня кшвська гика — спадкоемницею
роду Кия, який заснував (шод| в жива-
c. тъе я термж «завоював») КиТв у VIII ст.
У першому том1 своеТ плановано!' ба-
гатотомнеч пращ «Походження Pyci»
О. Прщак висловив таку думку: «1деТ дер-
жавностт не виникають спонтанно, але
переносятьс я з одного репону до жшого,
a Тхтми нос i ям и i засновниками держав
€ купщ та вожи, що найрашше видь
лилися у професжш групи населения».
Однак is подальшого викладу видно, що
у Франщю чи Н|меччину, а також у
Xosapiio державжеть все ж таки не була
принесена, а зародилася там саме спон-
танно, що ж до схщних слов'ян, то Тм
державтсть принесли, причому одразу
з двох стор!н — h Заходу та Сходу.
Чи тдкршлюються Ш висновки ар-
хеолопчним матер 1ал ом? Адже коли б вер-
ci я хозарськоТ Pyci й Киева мала рашю,
ми могли б cnoflieaTHCH на аналопчжсть
знахщок у Киев! та хозарських цент-
рах — Саркели iTUii та ш. О. Прщак зов-
ам не торкасться археологи. А шко-
да. бо в жшому раз! siH неодмжно пе-
реконався б, що розкопки стародавньо-
го Киева незаперечно доводить мсцеву
слов'янську самобутшсть його матери-
альна культури. Peni хозарського ко-
ла — так звано!' салтово-маяцько! куль-
тури — в Киев! трапляються в поодино-
ких екземплярах i складають лише якусь
час тку вщеотка вщ загальноТ кшькосп
знахщок.
Не витримус випробування архео-
логию i твердження О. Прщака про бу-
д!вництво Киева налрикжш VIII — у
першш половит IX ст. Пам'ятки, яю
засв)дчують безперервний розвиток на
кшвських горах важливого адмтшетра-
тивно-полИичного и культурного центру
Полянського союзу племен, датуються
юнцем V—Vlll ст. Уже в IX ст. у Киев)
на м1сцев1й слов’янсыай основ! склала-
ся нова моська культура, котра не мала
нт кого сильного з хозарською. Сказане,
звкно, не означас заперечення будь-
яких зв'язюв Середнього Подншров'я
та Киева з хозарським cbitom. Поза вся-
ким сумшвом, вщбите в писемних дже-
релах сусщство i взаемод!я цих етно-
пол!тичних утворень — ранньо! Pyci та
Хозарп — аж Hi як не могли минути без-
слщно для них обох. А проте було б
вторично помилково твердити про одно-
КИГВСЬКА РУСЬ
97
РОЗД1Л ДРУГИЙ
б!чн!сть цих вплив!в, а тим больше ото-
тожнювати два р!зноетн!чн! масиви
(Хозар! я, очевидно, досить вщчутно
впливала на складання економачних i
пол!тичних структур у схщнослов'ян-
ському свт, що виявилося, зокрема, в
запозиченн! киТвськими князями титулу
кагана, а також системи дуумв!рату).
Загалом же «цивипзаторська» д!яль-
Н1сть хозар полягала насамперед у тому,
що вони силою эброй пщкорили ок рем i
схщнослов’янськ! племшш об’сднання —
полян, С1верян, в’ятич!в — i перетворили
ix на сво<х данник1в. Тим самим вони
змушували схщних слов’ян консолщува-
тися для боротьби за свое визволення.
Отже, держание утворення Руська зелсм
розвивалося й мйрйло не пгд патронатом
ХозарП, а в боротьб! проги и експанси.
С шдстави вважати, що вже за князюван-
ня в Киев! Аскольда й Д!ра хозарська
зверхшсть у межах власне РуськоТ земл!
була подол ан а. Пот!м Олег здайснив —
у 884 i 885 рр.— походи на хозар i
зв1льнив вщ ixHboi влади схщних северян
! радимичав. Край хозарському владар ю-
ванню на Pyci остаточно поклав Свято-
слав (горевич.
Аскольд i Д!р. Пщ 862 р. в «Поваст!
минул их Л1Т» згадуються киТвськ! княз!
Аскольд i Д|р, як! спочатку начебто
були боярами Рюрика, але вщпросилися
в нього в похщ на Константинополь
i по дороз! здобули Киав. Цю верою,
дуже поширену в зарубажнай icTopio-
графп, переконливо спростував ще
О. О. Шахматов. Анализ л!тописних по-
вщомлень прив1в його до висновку: щ
княз! IX ст. були нашадками Кия. остан-
шми представниками мкцевоТ киТвсько!
династн. П1зн1ше до аналогично! думки
прийшли Б. О. Рибаков, М. М. Тихоми-
ров та iHiui дослщники, як! подтвердили
С во! розшуки сшдченням польського
хрошста Яна Длугоша: «ГИсля с мери
Кия, Щека та Хорива, успадковуючи за
прямою л!ш€ю, ixHi сини i племшники
багато рок!в пан увал и у руських, поки
спадщина не перейшла до двох рщних
брат!в Аскольда й Д!ра».
На користь слов’янського походжен-
ня Аскольда й Д!ра свщчить i л!тописна
стаття «Пов!ст! минул их л!т» 882 р.:
«И придоста къ горамъ къ Кисвьскимъ,
и оувидЪ Олегь, яко Осколдъ и Диръ
княжита... И приплу подъ Оугорьское,
похоронивь вой своя, и приела ко Асколду
и Дирови, глаголя, яко „Гость есмь,
и идемъ въ Греки от Олга и от Игоря
княжича. Да придЪта к намъ къ родомъ
своимъ". Асколдъ же и Диръ придоста,
и выскакав вей прочий изъ лодья...
И убиша Асколда и Дира».
Наведений текст ставить цалий ряд запитаны
Якщо Аскольд i flip належали до оточен ня Рюри-
ка, чому тода факт ахнього князюаання ааиявив-
ся таким несподаваним для Олега? Як могло тра-
питися. що в Киева лишклося непомаченим про-
ходження по Диапру велико? флотилп? Кому зна-
добився маскарад за схованкою вопив? I, нарешта.
чому киавська княза мусили йтн до Олега, а не ван
до них. що з усах тонок эору виглядяло б куди
ЛОГ1ЧН1ШИМ?
Вся справа тут у тому, що реальна поди розгор-
талися анакааае. наж у никлада лггооисця. 1дея за-
хоплення Киева виникла в Олега значно ранаше.
а здайснив ван аа, напевно, не без допомоги ото-
чення Аскольда й Дара. 6о аж иадто гладко Олег
здайснив свай задум. Овилодати Киевом силомаць
ван не мав жадного шансу. Навращ чи зарядила б
а хитрасть за схованкою воанав, адже падступне
вбнветво Аскольда й Дара в Угорському (тут.
напевне. вже в IX ст. знаходнлася замкька кня-
завська резиденщя) ше не гарантувало узурпа-
торова безперешкодного аступу до столищ Руса.
Тим часом ван здобув аа без щонайменших
зусиль! Латонис спокайно падсумовус подл 882 р.
словами: «И сЬде Олегь княжа въ КиевЬь. Все аге
наводить на природне припущення: Асколы! а Дар
стали жертвоао не стальаси Олега, скальки власних
бояр.
Час и дуумв!рату Аскольда й Д!ра по-
значилися щлою низкою визначних по-
д!й. Особливого розголосу набув похщ
руських дружин пщ проводом Аскольда
на Константинополь у 860 р. Незважаю-
чи на вщносну невдачу цього походу, вш
98
вццграв вир1шальну роль в утверджен-
HI М1жнародних поэищй КиТвськоТ Pyci.
Облога Царгорода стала свое родним пун-
ктом aid яку русько! icTopii у грець-
ких хрошках: 1з посиланням на «ле-
тописанье греческое» <Пов/сть минулих
л/т» aid значат. що в/д цього часу »напа-
ся прозывати Руска земля». Тобто вщбу-
лося, по cyri, дипломатичне визнання
Впаит1сю схщнослов'янськоТ держави.
Hi дв! краТни у клал и М1ж собою договйр
«миру й любое!», оджсю з найважли-
Н1ших статей якого було хрещення Pyci.
Ось що писав is цього приводу narpiapx
Фотш у своему «Окружному послами!»
схимим митрополитам: «Пщкоривши су-
сщга народи й через це надм!рно загор-
дившись, вони (руси.— Авт.) звели руку
на Ромейську Тмперпо. Але тепер вони
нромшяли елл1нську й безбожну eipy
< язичництво.— Авт.), в яюй рашше пе-
ребували, на чисте християнсысе вчен-
ня, увшшовши в число пщданих нам i
друз!в... i в них загорится така с Прага
три та ревюсть, що вони прийняли
пастиря i з великою стараншстю справ-
ляюсь християнськ! обряди».
Ця важлива под! я в житт! КиТвськоТ
держави не вщзначена в «FloeicTi мину-
лих зпт». 1з тогочасних джерел т!льки
Никон1вський л!топис зберц повщомлен-
ня про Аскольдове хрещення Pyci (в
тш частин! цього списку, яка, на думку
Б. О. Рибакова й !нших гсторшив, була
укладена на ocHoei «лПолису Асколь-
да»).
Певною mi рою русько-в1зантшський
догов1р 60-х poKis IX ст. зумовлював
актившеть Pyci на Сходи Так, похщ на
А бес гун вщповщав практичним штере-
сам руських, але разом i3 тим роз гл я-
дався i як виконання ними союзницьких
зобов'язань щодо В|зантп, яка тод! вою-
вала з Арабським хал!фатом.
Таким чином, усе сказане вище дае
пщетави зробити загальний висновок:
Кшвсъка Русь друган половины IX ст.
являла собою значну вшськово-пол/тич-
ну структуру, що владно входила в коло
европейських держав.
КИТВСЬКА РУСЬ
3. ПЕРЮД РАННЬОГО ФЕОДАЛИЗМУ
Ранньофеодальний перюд icropii Ки-
iBCbKOi держави був етапом, на якому
< rapi суспыьно-економ!чн( вщносини сил-
ком змшювались новими, створюва-
ними вже на класов/й основ/. В цей
час змгцмела матерТальна база феодаль-
ного способу виробницгва, i вш почав
Hinn равати провщну роль у багатоуклад-
Н1и економ!ш краТни. Поступово оформи-
ли я icpapxifl самого класу феодал is,
де кожей i3 «с ильм их свТту цього» заде-
лан вщ багатшого i знатшшого,— до
самого великого князя киТвського (слщ
при цьому вщзначити, що в середньо-
н!чному сват! Ti, хто стояв на ropi суспьзь-
но| шрамщи — княз!, короли кагани, ко-
нунги,— в свою чергу, теж вважалися
ос об нс то залежи им и— вщ Бога).
Сощальна iepapxifl. Писем Hi джерел а
пос-пйно фйссують участь у багатьох
под!ях на Pyci представниюв р1зних ка-
тегорш княз!вського оточення: гридшв,
мечник is, отрок i в, кращих мужТв, бояр та
iH. KpiM великого князя киТвського, на
cropiHKax л!топис!в називаються й пщ-
легл! йому Micuesi «велиции князи».
Розшарування феодал!в по сощаль-
шй вертикал1 вщбнлося й у археолопч-
них матерТалах, зокрема в поховальних
пам'ятках, дослщжуваних у pi3Hi час и
В. В. Хвойкою, В. Б. Антоновичем,
Д. I. Бл(фелыюм, О. П. Моцею та шши-
99
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Схема рогтрпу та реконструкшя етата похоаально-
го обряду a xyptaid давньоруського часу та загальна
схема конструхцП насилу (та материлами розко-
пок Д. Я. Само«аасова кургану Норна Могила на
MepHiriauiHHi). Рис. П.Л. Корнинка за реконструк-
цию Б. О. Рыбакова
ми. Так, серед багатих могил 3i збросю
видьте н! чотири групи: поховання воша
(одиночне); во! на з конем; воТна з Ж1Н-
кою (дружиною або рабинею-наложни-
цею); во'|'на з жшкою та конем. 1з цих
груп титьки дв1 перш! реально репрезен-
ту ють заупокшю обител! представник!в
молодшоТ княз1всько1 дружини — про-
фес юного контингенту вояк!в-найман-
ц|в, для яких В1йна та захист 1нтерес!в
свого сюзерена становили основу життс-
ддяльность До третье» й четверто} груп
входили й могили знатних во!н!в !з най-
ближчого КНЯ31ВСЬКОГО оточен ня.
Ще 1872—1873 рр. Д. Я. Самоивасов до-
едимте у HeptiiroBi Норму Могилу — курган 13 по-
токам ням одного э «велициих» кияз!В Micueaoi
династп. За перекатами, тут спочнв князь Чор-
ний — легендарний засновиик мкта. Насип курга-
ну затишки белым Hi* 10 й окружиктю 170 м
було оперезано ровом завширшки близько 7 м.
На П1дсилц| в центр! кургану аиявлене кострище
13 залишками исток трьох oci6 (чалов!ка, ж:нки
й п1дл1тка> та р1зноман1тним супровщиим |нвен-
тарем: збросю. знаряддями пращ, побутовими
предметами. В!зант1йськими монетами X ст., мет-
ками жертовних тварин i т. 1И.
Фе(пал1за1ия земель. flic л я об’еднан-
ня у 882 р. швшчно- та швденноруських
земель верховж правител! Pyci активно
продовжували пол1тику приеднання до
державно} територп околиць схщносло-
в’янського св!ту, придушу юти щонаймен-
uii сепаратистськ! прояви з боку м!сцево!
племшно} верх{вки. Археолопчн! мате-
р!али дають змогу простежити конкретно
шляхи реалйзацн HaMipie кшвських кня-
31В щодо цшковитого тдкорення гнвден-
норусько} територп. За пам'ятками X ст.
добре визначаютъея не заф^ксоваш на-
лежним чином у писемних джерелах
головш напрямки феодал1заци право-
бережиях i лгвобережних район/в Подш-
пров'я. Такими «мапстральними» шля-
хами на Л!вобережж1 виступали Л1топис-
ж Чержпв — Сновськ (сучасний Сед-
шв Чержпвсько} областз) — Стародуб
(сучасний райцентр Брянсько} облает!
Pocii), Кжв— Переяслав Руський —
Курсыс. На Правобережж! аналогична
стратепчна лш!я проходила через Ки!в
Рекснструкшя уявного ви: ляду княт1всь«ого похо-
вання-тхяослалення а зруб< кургану Норна Могила
(за олисом Д. Я. Самоквасоаа I та pesi з цього
поховання (рис. П. Л. Корнинка за реконструкцию
Б. О. Рыбакова)
100
КИТВСЬКА РУСЬ
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Дм ритони 1 турячих poria h кургану Чорна Могила: игальний яигляд i прорисовка эображень на
ср4бних окуттях (рис. П. Л. Коршснка м В. В. Седовым i Б. О. Рыбаковым)
на Пересопницю (сучасний населений
пункт у Р|вненсыий областт). Дал1 на
Захщ ця л)шя простежусться слабше,
однак можна впевнено говорит и, що два
голов Hi мапстральш шляхи прилагали в
напрямку Л1тописних Червенських гра-
дов (територ!я сучасного Любл1нського
воеводства в Полыщ), мкт Плкгнеська
(ниш—с. Пщпрц) Льв1всько'1 областЬ
та Перемишля (сучасний Пшемисль у
Полыщ). За А. М. Насоновим, у при-
карпатському peri он i феодалып в щ но-
сики вщ самого початку усгпшно роз-
вивалися без якихось генеруючих 1М-
пулыдв 13 Середнього Подшпров’я, а то-
му ки|'вським князям доводил ос я докла-
дати великих зусильу боротьб! з Давньо-
польською державою за щлковите пщ-
порядкування co6i цих розвинених в
економйчному вщношенш земель, зай-
нятих автохтонким — схщнослов'ян-
ським — населениям.
Важливу роль на цьому початковому
erani розвитку феодал1зму на Pyci про-
довжували вшгравати военш походи за
меж{ П територп. 3 цього правлячий
клас мав великий зиск, а сама молода
держава стверджувала св:й престиж на
М1жнароднш аренг Зац1кавлен(стъ в от-
риманш дoxodie у результат! лаждержав-
ких военных конфмкпв, а також зов-
шшньогорговельних операций станов ила
найхарактершшу рису ломтики воло-
dapie к/нця IX — перша половины X ст.
102
У той же час центральна казна почала
вже поповнюватися надходженнями 13
ннутргшнгх райошв краТни.
Основним напрямком закордонних
воснних поход1в залишалися В1зант1я та
н столица — Константинополь. У 907 р.
киТвський князь Олег (роки правлшня
882—912) навпъ прибив на знак перемо-
ги свого щита до мгськоТ брами Цар-
города.
В перипй половин) X ст. були укладен) iiepuii
ру< ько-в1зан-пйсыи дипломатичн! договори. В дого-
•u>pi вщ 945 р. читаемо: «И великий князь нашъ
Игорь, и князи и боляри его. и людье вен рустии
ИЖ лаша ны к Роману, и Костянтину, и кь Стефа-
ну. къ великимь царемь грсческимъ. стаорити лю-
бовь сь самими цари, со всЪыъ болярстаомъ и со
«Ими людьми гречьскимн на вся лЪта, донде же
СМКТЪ солнце и весь мирь стоить. И еже по-
мыслить от страны руския разрушити таку любовь,
и елико ихъ «решенье прияли суть, да при им уть
мес ть от бога вседержителя, осужденье на погн-
бель вь весь вЬкъ в будущий: и елико ихъ есть не
«рещеао, да не нм уть помощи от бога ни от Перуна.
Jia не ущитятся щиты своими, и да посЬчеми
будуть мечи своими, от стрЬлъ и от иного оружья,
и да будуть раби въ весь вЪкъ в будущий».
CynepewocTi класового суспгльства,
що посилювалися, та спроби киТвських
im-pxHHKie забирати co6i i своТм людям
дед ал i бгльшу частку гром аде ьк ого до-
I.IT НОВОГО Продукту ПРИЗ ВОДИЛ И, ЗВ1СНО,
до конфлк'пв 1з безпосереднгми вироб-
ннками. 1нколи щ сутички зак!нчувалися
rp.niMHo. Так сталося, наприклад, у
945 р., коли кшвський князь 1гор (912—
945) пирнпив дв!ч1 шдряд 3|брати данину
। древлян. Довщавшись про це, вони зЫ-
шлися на В1че та, за евщченням лггопису,
мявили: «Аще ся въвадить волкъ в овцЪ,
го ныносить все стадо, аще не оубыоть
<•> о; тако и се аще не оубьемъ его, то вся
ны погубить». Пкгля цього князгвську
пружину перебили, а самого 1горя роз!-
рвали нажил М1Ж двома нахиленими де-
ренами.
Чаги князювання Ольги (945—964)
га Святослава (964—972) значною Mi-
рою характеризувалися тими ж самими
рисами, що й попередш. На паритет-
ному pietd проводиться русько<изант!й-
сыа переговори; nid тискам руськоИ воен-
но! могутност! гине Хозарський каганат:
феодал!зац!я внутр»шшх райошв крайни
виходить на я/асно новий pieenb, коли
мгецев! княз!всък! династП поступово
потрапляють nid цечковиту зверхн1сть
центральн!» влади або ж зам1нюються
представниками великокнямвськп ро-
дили. Так, поки Ольга займалася дер-
жав ним и справами в Киев), П син Свято-
слав протягом три вал ого часу контролю-
КИТВСЬКА РУСЬ
Прийом княгин! Ожги (мперятором Константином
у Констшпинополс Фреска Соф|Асьаого собору
в Кием (м С. О. Рисоцьким)
103
РОЗД1Л ДРУГИЙ
вав ситуацио в твжчному репож держа-
ви — в Новгород! (це засвщчено виан-
тшськими джерелами, а також знахш-
кою у згаданому mich костяного ниробу
!з двозубом — княз1вським знаком Свя-
тослава). Помета Ольги за вбивство сво-
го чолов)ка 1горя супроводжувалася по-
лоненням древлян та передачею ix у
повну залежн1сть слугам i радникам
княгине К.р!м активно! внутр!шньопол1-
тично! шяльносп, Ольга пщтримувала
зноеини з свропейськими кра!нами, на-
самперед В!зант!ею. У 957 р. (за новими
даними — у 946) вона вщвщала Царго-
род, де була прийнята 1мператором Кон-
стантином Багрянородним i narpiapxoM.
Конструкшя ужртлень Бигорода-КиТаського (ниш — с. Ыжородка КиТасьао? обл.).Рис. М. М. /се-
мей за рекпмструкц/сю Б. О. Рыбакова
104
Десятинна иернва (рис. М. М. (семей за реконструкцию М. В. Холостенка)
КИГВСЬКА РУСЬ
Яскравою фиурою був i и син, князь
< нятослав,— природжений вот, який не
и U.K и блискуче здайснював тактичж опе-
рши!. а й розробляв тривал! стратепчш
квмпанн. Сучасники говорили, що Свято-
< шн hopeвич легкий та швидкий у В1Й-
< 1.КОИИХ походах, наче барс. 1з собою вш
не брав Hi намету. Hi воза, ш казана;
мк । його BipHi дружинники, Тв печене
на нупллях м’ясо, спав на пщстилш 1з
< и 1<>м у головах. (Мзанткщь Лев Д{акон
14 1ИШИН словесний портрет князя. BiH
буи с сред нт на зркт, кирпатий, вусатий,
мап к о пшат i брови i св1тло-син1 очг
На голент голов! зал и шал ос я пльки од-
нс пасмо волос с я, а у eyci блищала зо-
лота сережка. Починаючи бт, Свято-
слав завжди попереджав супротивника:
«Хочю на вы ити».
Повертаючись 31 своТми втськами з
Болгари на Русь теля виснажливих битв
is переважаючими силами в!зант!йського
(мператора 1оанна Цимгсх1я, Святослав
загинув бЬ1я Дншровських поропв вщ
рук печенптв.
Епоха Володимира. Лопчне завер-
шения шхгйтика руських княз!в IX—X ст.
дктала за Володимира (980—1015) —
позашлюбного сина Святослава та ключ-
ниц! к ня тин! Ольги — Малуил. В ц> часы
Русь утвердилася на протдних птиц(ях
серед найрозвинупших кра'(н середньо-
105
РОЗД1Л ДРУГИЙ
eiHHo’i Европи. На рубежа тисячомть про-
водиться реформа структуры державного
правлгння, в результат! яко! Ч!льн1 поса-
ди в кер/вництв! почали обНсмати Нльки
члени великокнязгвськой родини, а систе-
ма взаемов!дносин mi ж сюзеренами та
васалами стала ч!тко зарегламенто-
ваною.
Загальне шднесення КиТвськоТ Pyci
дало змогу змщнити П кордони. Оборон-
Hi лшп з водиться нас ампер ед дов ко-
ла Киева, Чержгова, Пер яс лава — трьох
найважливших осередк^в РуськоТ земли
Пщ 988 р. Л1топис зазначас: «...рече
Владимира»: се не добро, еже малъ городъ
около Киева. И нача ставит и городы по
ДеснЬ, и по Востри, и по Трубежеви,
и по СулЬ, и по СтугнЪ». Наведена шфор-
машя добре пщтверджусться матер!ала-
ми дослщжень численних град1в, бйль-
опсть з яких вщ1гравали важливу роль
i в наступи! стол!ття (л!тописж ВоТнь,
Новгород-Оверський, Белгород та 1Н.)
У со1пально-пол1тичжй сфер! стосун-
ки р1зних труп пажвно! верхшки розви-
валися в фалектично пов’язанш опози-
цп двох основ — державна та родовой.
До верхжх щабл1в сошально! icpapxii
прагнули як представники племшноТ вер-
х!вки, так i безрщш, але повжетю в!д-
И жчкицьк! амулсти i прикрас и h христи янсысою симаши» (рис. П. Л. Коршснка м
Marepia.vMU пубяюирй)
106
дан! великому Князев! та його оточенню
нихцщ! з р1зних земель i народ!в.
Наприк1нц1 X ст. в1дбулися Kopinni
imihu (деолог^чны система — лона була
приведена у eidnoeidnicn до соцтально-
економ!чна структура феодал1зованого
сусгйльства. Писемн! джерела сшдчать,
що у 80-х роках згаданого столггтя Воло-
димир Святославич починас «рел!г!йн!
експерименти». Спочатку створюс в Кис-
И1 пантеон популярних у р!зних землях
Сх!дно< Свропи язичницьких бопв i ста-
вить на чал! цього пантеону Перуна —
головного бога великокняз!вськоТ дру-
жи ни.
Однак специф|ка феодал!зму (вер-
тикальна стратиф!кац!я сусгйльства)
к и маг ал а мати над ус!м народом т!льки
одного володаря, а в рел!г!йно-!деолопч-
Н1Й сфер! — в!дпов1дно тгльки одного
бога. Тож розпочинаються пошуки зада-
но! альтернативи язичницькому багато-
божжю. '
Л!тописи вказують на знайомство Во-
лодимира з догмами !сламу, !уда!зму,
христианства (в захщному та схщному
нар|антах). Шелл детального вивчення
изх рел/ггйних систем, оценки конкрет-
но) политична ситуацП та целого ряду
дипломатичная заходов князь, а за ним i
вся Русь у 988 р. приймають 13 В1зантП
православие християнство, котре стало
• нр1ц1йною державною релтг1сю. Через
цю акцйо величезней исторична ваги Ки-
ииька держава увшшла до кола свро-
псиських християнських крейн. Дуже
«росло пал!тичне значения великого ки-
но ького князя. Шлюб is В1зант1йською
принцесою Анною зробив Володимира
фактично piBHHM !мператоров!. Стал ос я
це. inicHO, не з добро! вол! константи-
нонольського двору, який категорично
ншеречував под!бн! мезальянс и, а п!д
1и< ком Володимира. Для цього йому до-
псл<к я здгйснити пох!д на Херсонес
(Корсунь), де й вщбулися об ид в! уро-
чист! подл — хрещення князя та його
вшчання з Анною.
«Попеть минулих .тт» опомдас про це так:
«...иде Володимеръ сь вой на Корсунь, градъ
гречьекий, и затворишася корсуняне въ градЪ.
И ста Володимеръ об онъ по ль города н лнмени.
дали града стрЬлище едино, и боряхуся крЪпко
изъ града Володимеръ же обьстоя <радъ Изнемо-
гаху п> градъ людье, и рече Володмиеръ к гража-
номъ: „Аще ся не вдасте. имамъ стояти нм 3 лЪ-
та". Они же не послушаша того. Володимеръ же
изряди яоа своя, и повелЪ приступили къ гра-
ду. Симъ же спуще имъ. корсуняне, подкопайте
стЪну градскую, крадуще сыплемую перьсть. и но-
шаху к собь еъ градъ, сыплюще посредЬ града.
Вомни же прнсыпаху боле, а Володимеръ стояще.
И се мужъ корсунянинъ стрЬли, нмянемъ Настасъ,
наосанъ сице на стрълъ „Кладяэн. яже суть
за тобою от въетока. ис того вода клеть по трубь,
копавъ перейми". Володимеръ же, се слышавъ,
возрЪвъ на небо, рече: „Аще се ся сбудетъ, и саьгь
ся крещю". И ту абье повелЪ копати прею
трубамъ. и преяша воду. Людье изнемогоша вод-
ною жажею и предашася. В ни де Володимеръ вь
градъ и дружина его. и посла Володимеръ ко
царема. Васклью и Костянтину. глаголя сине:
„Се градъ ваю славный взяхъ; слышю же се, яко
сестру имата дЪвою, да аще еЪ не класта за мя.
створю граду вашему, якоже и сему створихъ".
И слышаста царя, быста печальна, и въздаста
вЬстъ. сине глаголюща: „Не достоять хрестеяноыъ
за поганы я даяти. Аще ся крестнши. то и се по-
лучишь и царство небесное приимеши. и с нами
сдиновЬрникъ будеши. Аще ли сего не хощеши
створмти, нс можемъ дати сестры сносе за тя“.
Сн слышаяъ Володимеръ, рече гьхлаяымъ от царю:
„Глаголите царема тако: Яко ать крещюся, яко
испытахъ преже сихъ дний закоиъ вашъ. и есть
ми люба вЬра ваша и служенье, еже бо ми сповЬда-
ша послании нами мужи". И си слышавши царя
ради быста. и умолиста сестру свою, имянемъ Аньиу,
и посласта къ Вштодимеру, глаголюща: „Крее тис я.
и тогда послевЬ сестру свою к тобЬ". Рече же
Володимерь. „Да пришедъшс сь сестрою нашею
крестять мя". И послушаете царя и посласта
сестру свою, сановники нЪкия и прозвутеры.
Она же не хотяще иттс „Яко в полон.— рече,—
иду, лучи бы ми еде оумрети". И рКста ей братия:
„Еда како обратить богъ тобою Рускую *емлю в
покаянье, а Греч некую землю избавишь, оть люты я
рати. Видиши ли. колько зла с твори та Русь гре-
комъ? И нынЪ аще не ндешн. то же нмуть стаорити
намъ". И одна ю при нуди ша. Она же, сЪдъши
в кубару. цКктвампи оужики своя съ плачемъ, гнятде
чресъ морс. И приде къ Корсуню. и изидоша
корсуняне с поклономз», и нЪведоша ю в градъ,
КИГВСЬКА РУСЬ
107
РОЗД1Л ДРУГИЙ
и шкадиша ю аь полатЬ. По божью же оустрою в
се время ра >болЪ Володимеръ очима. и не вмдяше
ничтоже, и гужаше аелми. и не домышляшетъея,
что спюрити. И посла к нему царица, рекуще:
..Аще хоте ши избытити болЪзии сея. то въскорЬ
крестнся, аще лн. то не имаши избытн недуга
сего“. Си слышавъ Володимеръ, рече: -.Да аце
истина будетъ, то поистинЪ аеликъ богъ будет
хрестеяиескъ". И повслЪ хрестити ся. Епискапъ
же корсуньский с попы царицины. огласивъ,
крести Володимира. Яко выложи руку на нь.
абье протрЪ Видивъ же се Володимиръ напрасное
исцЪленьс. и проела вн бога, рекъ: „Топерво
оуведЪхъ бога истиньнаго". Се же вмдЪвше дружина
сто, многи крестишася. Крести же ся в церкви
свята го Василья...»
Незабаром вщбулося хрещення киян,
новгородщв, жител1в шших давньору-
ських MiCT i peri он 1в. Розпочалося буд!в-
ництво християнських храм1в, у тому чи-
сл! i славетhoi ДесятинноТ церкви на
кшвському дитинцг HanpHKiHui X — в
XI ст. церкви споруджуються насамперед
у голов них центрах, а жзжше — у вщ-
далежших районах.
У результат! прийняття ноет релйи
Кшвська держава стала 1деалоггчним
партнером (нльшост! краИн середньоыч-
нт Европы. Позитивне значения хрещен-
ня Pyci не пщлягас сумжву. Окрем! ди-
скусп виникають пльки з питань, на
як! ж сторони людського буття в пл и вал а
нова eipa: на побут, мораль, культуру
тощо.
Анал13 стародавних джерел 13 точки
зору сучасно! науки дае пщетави твер-
дити: язичницька система свиогляду яв-
ляла собою складний комплекс обряд!в
та щей, Korpi вщбивали багатий духовний
CBIT наших предав, i перемога христиан-
ства над прадщ1вськими в)руваннями
зумовлювалас я не Тхшм «прим!тив!з-
мом», а большою eidnoeidtdcTio ноет
релиИ сощально-економ^чшй модели
феодализму. Все ж протистояиня язич-
ництва i православ’я на Pyci, розпоча-
те задовго до 988 р., тривало аж до
XIII ст., про що свщчать, зокрема, деяк!
типи археолопчних знахщок, писемж
джерела. Так, протягом X—XIII ст. у
биьшосп райожв к рати над могилами
померлих продовжували насипати курга-
ни, а це, як вщомо, один is основних
ел ем ен Tie старого поховального ритуалу.
Посднання язичницько! та християн-
ськоТ символ! к и заф'иссовано на амуле-
тах-оберегах, побутових речах, прикра-
сах. На шиферному пряслиц! XII ст.,
знайденому б!ля Софшського собору в
Киев!, в и явлен о ц!кавий напис: «Потво-
рина» (чи «Потвориня»), На думку
Б. О. Рибакова, пряслице належало жж-
ц!, яка займалася чар!вництвом — «тво-
рила потвори». Отже, можно твердыти,
що теля запровадження принт лав'я
на Pyci стара й нова (деоло&чш системы
долгий час спвгснували, а в1рування бу-
ли значною м1рою синкретичными.
Вщ Ярослава Мудрого до Володими-
ра Мономаха. Кшвська Русь розвивалася
як могутнш державний оргажзм, який
активно впливав на eci сфери життя
середньов!чно1 Свропи. По смертз свого
батька Володимира Святославича Яро-
слав Мудрий розпочав боротьбу is cboim
братом Святополком за киТвсь-
кий стм.
Пкля тривалого збройного конфл!кту
в!н досяг, нарепгп, мети i правив Руссю
з 1019 по 1054 р. Ярослав устшно про-
довжив noniTHKy Володимира. Були на-
лагоджеж дипломатичж стосунки з бьль-
tnicno свропейських держав, у тому числ!
й через династичж шлюби. Зрослий еко-
ном!чний потешцал крат и дав змогу ще
больше стабЫзувати кордони. В архео-
лопчному план) показовими е Пороська
оборонна л! Hi я, обсаджена р!зноплем!н-
ним населениям, i Змшов! вали (зав-
довжки до 1 тис. км), призначеш для
захисту слов’ян-землероб1в вщ коч!в-
ницьких орд. Як показав кшвський до-
слщник М. П. Кучера, Тхнс зведення
108
Нркллв Мудрий. Реконструкция М. М. Гера-
< мшмв
припадав на час правлшня Володими-
ра Святославича та Ярослава. На м!ж-
народшй арен! послщовно проводився
курс на шднесення прюритету Pyci.
Зокрема, це вщбилося у cnpo6i вивести
руську церкву з-пщ надм!рноТ залежно-
с и нщ В!зантп, коли на н чол! без узго-
/1*сння з константинопольським патри-
архом було поставлено не грека (як то
ирактикувалося до цього), а русина Ма-
рита.
Шсля CMepri Ярослава сформувався
прававий статус Киева i прилеглих те-
рн i opt й як загалънороденмн с пайщики
I’topuKoeuuie. Великий князь волод!в нею
гимчасово — доки сид!в на киТвському
। юл! Першим тут утвердився 1зяслав —
старший син Ярослава. Вш правив з
1054 по 1073 р. !з невеликою Перервою
(викликаною антикняз!вським повстан-
ням киян у 1068 р. i втечею 1зясла-
ва до Польиц). Чершпвська земля ei-
дшшла до Святослава, а Переяслав-
ська — до Всеволода. 1нпп сини Яросла-
ва отримали в!ддален!ш! вщ столиц!
надМи.
TpiyMBipaT старших Ярославич!в
(модиф)кований у дуумв!рат теля смер-
Т1 першого з них у 1078 р. у битв! на
Нежатишй нив!) певний час визначав
пол1тику Давньорусько! держави i яко-
юсь м!рою стримував сепаратистськ!
прагнення молодших брат!в. Однак не-
забаром старш! правител! пересварилися,
i великокняз!вський с пл захопив дру-
гий 13 Ярославич!в — Святослав (1073—
1076).
ГЪсля його смерт! Киевом за пра-
вом найближчого спадкоемця заволод!в
Всеволод (1076—1093).
Суперечки м!ж представниками р!з-
них г!лок княз!вського роду поглиблю-
валися й надалц що вщбилося в perio-
нальних конфл!ктах та р!шеннях кня-
з!вських з*!зд!в (у 1097 р. такий з'Тзд
вщбувся в Любеч! — резиденц!! чершпв-
ських княз!в). Основу цих суперечок
становили соц!ально-економ!чн! чиини-
ки, зокрема, зм!цнення феодал!зму на
мкцях. Ус1 ш явища добре фшсуються
матер!альними пам'ятками (так, вироби
рем!сник!в, предмет и торпвл! тощо, знай-
ден! у в!ддалених вщ основних центр!в
населених пунктах, за яюстю не вщр!з-
нялися одн! вщ одних).
Протир!ччя зайшли так далеко, що
для м!жусобноТ боротьби почали залу-
чатися й сусщи, насамперед кочовики
причорноморських стешв. Все це, звгсно,
послаблювало м!ць краши та попршува-
ло умов и життя широких народних мае,
як! найбшьше потерпали вщ княз!вських
чвар. Для р!зних прошарюв сусгильства
КИГВСЬКА РУСЬ
109 •
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Золот! га срйби) монета Володимира i Ярослава (прорис. П. Л. Корнинка)
дедат! приваблив!шими ставали об’сдну-
вальж тенденцп, виразниками котрих на
початку XII ст. стали велик! киТвсыа
княз! Володимир Мономах (1113—1125)
та його син Мстислав Великий (1125—
1132). Перший набув популярности ще
будучи чермпвським (1078—1094) i
переяславським (1094—1113) князем.
Саме вш висту пав !нщ!атором поход>в
на половщв. його заклики об'еднатися
даставали шдтримку й розумшня седед
багатьох сощальних верста починаючи
вщ простих ситьських трудар1в — смер-
дов.
Далекоглядна дгяльшеть Мономаха
сприяла певши стабЫзацП внутр1шньо-
пол1тичного становища. За його влада-
рювання практично eci усИлыи прави-
rexi повшетю залежали aid великого
князя. Н умовах политичного затишшя
почали зм1цнюватися економ1чн1 зв'язки
M/ж pi.iHUMU давньорусъкими землями.
ПО
По смертз В 0.1 од им и ра у 1125 р. на
кжвському стол! утвердився його син
Мстислав — ревний продовжувам пол!-
тики батька. Роки його правмння спра-
ведливо вважаються в (сторичнгй Л1те-
parypi часом найвищого nid несения
об'сднувальних тенденцш у Кшвськш
Pyci. Однак високий pieeHb економ!чного
розвитку i вщповщних йому сусшльних
вщносин уже невблаганно пщводив одну
з найбьльших держав тогочасно! Европи
до епохи феодально! роз дроблен octi.
КИТВСЬКА РУСЬ
4. ФЕОДАЛЬНА РОЗДРОБЛЕН1СТВ
Ochobhi тенденцП розвитку. Перши-
ми десятилп-тями XII ст. зак!нчився ран-
ньофеодальний перюд icropii КиГвсько!
Pyci, й вона вступила в епоху феодаль-
но роздробленосп. За Б. О. Рибаковим
га 1ншими гсториками, час 13 30-х рок!в
XII по 40-ei роки XIII ст. характери-
зувався поглибленням процесу феодал!-
<чци земель, нал put ими потребами нала-
.•одження нормального виробництва в
uteri й на сел!.
Як показали нов! дослщження, кри-
I гал1'зац1'ю в/дносно незалежных кня-
ивств не можно ототожнювати з пол/-
гичним розкладом Давньоруська дер-
жавы. Остання лише видозмшила свою
<)юрму, прийшла у вщповщшсть до нових
структур земельно!' аласностт. Змщнення
<|н-одального способу виробництва по-
кликало до життя не тьльки !мун!тетн!
нрава, а й надзвичайно роз гаду жену
< нс тему вас ал ьн их зв’язюв. Пашвний
алас Pyci XII—XIII ст. являв собою
« кладну феодальну ir.papxiio, на верхшх
шаблих якоТ перебували представники
кии о кс ьк ого роду, а нижч! пос фал и боя-
ри. дружинна знать, дворяни.
Княз! — засновники мкгцевих дина-
। пй, швидко зм!цнивши свое становище
и 1смлях, увшшли в т!сний контакт h
нм» I*им боярством, великою земельною
1НИТТЮ, конче зашкавленою в мирному
нм нодарюванн! у своТх вотчинах. 1з ча-
|<>м, однак, м!ж осФими на землю кня-
immii й м!сцевим родовим боярством
миикали серйозн! протир!ччя, котр! не-
редко переростали у збройн! конфл!кти.
Тож у боротьб! !з сепаратистськ им и
тенденшями з боку великого боярства
княз! мусили спиратися на пост!йну
дружину, розташовану поблизу вщ сто-
лиц! княз!вства й готову щомиг! вируши-
ти в похщ. Так у XII ст. в кожнш земл!
народжусться нижчий прошарок феода-
л!в — др»бне дворянство, сформоване !з
княз!вських дружинник1в, слуг, рядови-
ч!в, т!ун!в.
Heeid’tMHUM елементом державного
розвитку Pyci була церква — не т/льки
заОб 1деолог!чного вплыву на моей, а и
час тына пашвного класу. Церковна орга-
н!зац!я нагадувала свиську. На Г! чол!
стояв митрополит «КиТвський i Bcici Py-
ci», якого поставляли константинополь-
ський narpiapx або великий киТвський
князь (13 наступ ним затвердженням со-
бором руських спискошв). €парх1ями,
в XII—XIII ст. територ!ально наближе-
ними до княз!встн, управляли спископи.
Тх, переважно з числа ки!вського духо-
венства, поставляли митрополит разом
!з великим кшвським князем. Важли-
вою складовою час тиною церковник ор-
ган !зашй були монастирь розташован!
як у великих м!стах, так i поза ни-
ми. У XII—XIII ст. церква володьла де-
сятками м!ст i cut, величезними зе-
мельними угщдями. Вона брала актив-
ну участь ! в поличному житп, бо ж,
будучи неодмшною частиною держа-
ви, маючи централ!зоване адмшктратив-
не управспння, не була защкавлена в еко-
III
РОЗД1Л ДРУГИЙ
План млишаив та етапи реконструкцП одного з жител киТвського Подолу, реконструкция його
загального виг л яд у та штер'сру (рис. П. Л. Коршснка за реконструкцию П. П. Талочка й
В. О. Харламова)
НОМ1ЧНОМУ Й ПОЛ1ТИЧНОМУ роздробленш
краТни. Важко переофнити 1деолог1чний
вплив церкви на маси, в яких вона вихо-
вувала почуття народного сднання, дер-
жавно! й дуХОвнЫ Ц!Л1СНОСТ1. Тим
самим у XII—XIII ст. стимулювався
процес консомдаци русько! етшчно!
с гиль носи.
Це дуже важливий момент, бо, якщо
на першому етагй Фнування Кшвсько!
Pyci силою, котра серия.за етшчшй згур-
тованост! сходного слов’янства, виступа-
ла держава, то на другому одшею з умов
державно! едноси стала саме ця руська
етшчна сгйльшсть.
ОкрТм етжчноТ, давньорусыа земл! за
частв феодально! роз дроблен octi зберь
гали також i культ урну сгйлыисть. Ре-
зультати розкопок м!ст, городищ, по-
селень, могильниюв тощо засвщчуюгь:
у XII—XIII ст. матер>альна культура
Pyci стае битый однорщною. Бурхливий
розвиток М1ст як осередюв вищих куль-
турних щнностей народу доводить кну-
вання в тогочасному суспьтьств! над-
звичайно активних доцентрових куль-
турних тенденций. На Pyci склався еди-
ний (за певних локальних в!дм!нностей)
стиль культури, формування якого не
залежало eid феодального дробления
земель.
Аналтз лттописних повщомлень по-
112
казус, що Русь XII—XIII ст. збер!гала й
геритор/альну флсшсть. Ti потреб увал и
। князи й церква, й широк! народи! маси
(KOTpi, повторимо, найбьтьше тершли
шд ннутр!шн!х ус об инь та вторгнень на-
падниюв 13-за кордону).
Всюбраженням цього прагнення с численю
чисратурн) твори — Bia «Повчання Мономаха»
до «Слова про погибель земл) Руськой. де щея
• ди1кп руськоТ земл) заучить ij наростаючою
i илою. Адресуючи до княз)в с во) палю заклики
прнпинити ворожнечу й об'сднатися для боротьби
проги lOBHiuiHix ворона давньорусью публщисти
♦ блнскучш лгтературшй форм, виражали спод>-
аання всього даяньоруського народу. Не випад-
ьово ж «Руська земля* стала централь» им обра-
н>м ген1ально1 поеми «Слово о полку 1горев)м».
Пол!тична icropia XII—XIII ст. з п
i кладною та заплутаною системою м!ж-
кнн пвських взасмин, несюнченними усо-
Оицями та об’еднавчими з'Тздами, п ос Tift-
ною половецькою загрозою i «хресто-
пим и* походами руських дружин у Степ
шевщчус федерат иену форму управ.ин-
нн на Pyci 13 протдною роллю i зна-
чениям кшвського столу. Традицшна
роль Киева — головного м!ста кражи, П
культурного й рел!г!йного центру, еконо-
м!чна могутжеть, честь i право старшин-
। та великокняз!всько| влади, високий
ini .ыьнонародний авторитет «матери го-
родам руским» i в XII—XIII ст. робили
II ыповпною Mpicio багатьох честолюб-
ии* к НЯ 31 в.
Нол!тичне суперництво окремих к ня-
ни» ьк их династий близько середини
XII ст. вйкликало до життя систему
цуумн!рату — одночасового ствправлж-
нн н Киев) княз!в !з двох найсильжших
ьннюкьких л!н!й. Винайдене киТвським
(>иир<твом, ствправл1ння княз!в-дуумв!-
pin шдирало поз ит и в ну рать в пол!тичн!й
i< |орц КиТвськоТ Pyci XII—XIII ст. У цей
чж и пал!тичний розвиток характерн-
ейшей не тьтьки доцентровими, а й вщ-
цгшровими тенденшями. Ноаями остан-
Hix стало велике боярство земель. Зм!ц-
нення мкцевоТ влади призвело до того,
що в окрем! пер!оди з! сфери кжвського
впливу виходили Галицьке й Ростово-
Суздальське княз!вства. Полоцька та
Новгородська феодальж Hani в рес пуб-
лики.
Федеративна форма державного упраялжня
Pyci XII—XIII ст. (квал)ф)кована ше як пол1-
центрична) остаточно визиачнлася в епоху фео-
дально! роздроблеиосп. однак зародил ас я. по су-
ть ще на першому етап) icTopii Давньорусько)
держави. кати Ватодимир Святославич зшйснив
адм1Н1стративну реформу (модиф)ковану noTiM
Ярославом Мудрим). Земл) й волосн були ви-
дан) в управлшня синам великих кювських кия-
31 в । являли собою тепер структура одинит едино)
держави. Протягом XI—XII ст. на пол)тичн1й карт)
Pyci з'явил ос я близько 15 великих земель-кня-
3) вс та is як их п'ять — Ки)вське. Чернизвське.
Перевела аське. Ватодимиро-Волинське и Галиць-
ке — розташовувалнея переважно в межах тери-
Topii сучасно) Украши.
Удстьн) княнветва не були монолпними та
самост|йннми державами: у друпй половин) XII
i у XIII ст. процес пол)тико-адм1н>стратнвного
дробления захолнв i ix. В и никло безл)ч малих
кн яижтв- васал)в. Кожна земля и MiHiaTK>pi
повторювала полпичну систему Bcici держави.
Разом )3 тнм у 6)лы1юст) земель у XII—XIII ст.
noMiTHi й тенденц!) до едноетс виразниками яких
була сильна княз>вська клада.
Кшвська земля. Важливе мкце в по-
л!тичн1Й структур! Pyci перюду феодаль-
но! роздроблеиостт поещали К и! в i Кжв-
ська земля. Втративши реальну пол!тич-
ну силу, Кжн, однак, залишався церков-
ним центром yeix давньоруських земель
та оргажзатором боротьби проти зовн!ш-
жх воропв, а отже, й дал! в!д!гравав рать
пол!тично! столиц! Pyci. Аж до к!нця
60-х рок!в XII ст. необхщною умовою
досягнення князями пал!тично1 старшо-
CTi було володжня киТвським столом.
П!зжше боротьба княз!в за вщновлен-
ня загальнорусько! едност! вщбувалася
шляхом утвердження в рол! об’еднавчого
центру стольного м!ста одже! !з земель,
але за обов’язковоТ учасп правител!в у
сшвволоджж Киевом.
113
КИГВСЬКА РУСЬ
РОЗД1Л ДРУГИЙ
КиТвська земля — давне помтичне й
територ>альне ядро Pyci — на в!дм!ну
вад б!лыиост! земель не перетворклася
на спадкову вотчину яко'Тсь h княз!в-
ських л!шй, а впродовж усього nepio-
ду феодально! роздробленост! внажала-
ся загальнодинастичною спадщиною
давньсруського княз!вського роду. Роз-
виток разных форм сгйвправмння на
кшвському стом npueie до того, що Кшв
i Кшвська земля стали об’ е к том колек-
тивного сюзеренитету найсилыиших Кня-
зев.
Формуаання територп КиТвськоТ зем-
л! в основному завершилося у другш по-
ловин! XI ст., коли стару Руську землю
було розподЬлено м1ж Киевом, Чершго-
вом i Переяславом. До киТвського столу
вйийшли колишнс полянське Прав обе-
рем ж я. земл! древлян, швденно-захщн!
райони розселення дреговичТв, а також
земл! улич!в у басейн! ГКвденного Бугу.
Географ!чно КиТвська земля об!ймала
частини двох ландшафтних зон — Л icy
й Л!состепу, що позитивно позначалося
на И економ!чному роз вит ков!. Численн!
р!ки — Днтро, Десна, Прип'ять, ГПвден-
ний Буг та iHiui — сполучали и з най-
в!ддален!шими районами держави, а та-
кож !з м!ж народ ними ринками. У стра-
тег !чн ом у ж вщношенн! окраТнне розта-
шування КиТвськоТ земл! (вона меж ува-
ла з половецьким Степом) сприятливим
не було. Поспйн! наб!ги печешпв ! по-
ловши на П швденн! райони шдривали
економ|ку, вщвол!кали населения в!д
мирно! пращ ! примушували його брати-
ся до зброТ тощо.
Одночасно з формуванням основноТ
територп КиТвськоТ земл! визначилися
й ТТ меж). На Л!вобережж! КиТв про-
довжував волод!ти невеликою смутою
(завширшки 10—15 км), яка простяга-
лася в!д гирла Десни до гирла Трубежу.
На правому берез! швшчн! меж! прохо-
дили по вододтлу Прип’ят!, Березини й
Н!ману. Зах!дн! рубеж! вже в X—XI ст.
сягали Горин! й Захщного Бугу, де зна-
ходилася Берестейська область. На п!в-
денному заход! межа КиТвщини проля-
Скроне ылыш XII—XIII ст.
114
llapcMitxi бляшки i рекомструкшя KiHCbKoi упряж! (рис. П. Л. Корнкнка за мат epi азам и
публкац1й)
КИГВСЬКА РУСЬ
гала по лшл ГБвденного Бугу i Случц
на 1нвдн1 — збгалася 13 державним кор-
доном Pyci (по pi4ui Рось).
У nepiod феодально/ роз дроб лен ж п
Ки/чська земля була од нйю з найроз-
ницу/йиих / густозаселених областей
яри/и и. В писемних джерелах згадуеть-
< и близько 80 н Mi ст. Головним mictom
Кнннцини i Bciei Pyci був КиТв. За свого
ниинищого розвитку Bin займав площу
б hi ижо 400 га, а число його мешканщв
двигало 50 тис. Археолопчш розкопки
нок.пують його як значний центр реме-
сла й торпвлц що пщтримував жвав)
економ!чн1 зв'язки з багатьма кражами
Свропи. Важливу роль у житп КиТвськоТ
Pyci вйигравали також Вишгород. Бм-
город, Васил!в, Юр’Тв, Овруч та шил
Mie та КиТвщини.
У висштлюваний час великокняз4в-
ський спл був об’ектом гостро? конку-
рентно! боротьби чершлвських, волин-
сысих, ростово-суздальських, смолен-
ських княз1в. У проведенш об'сднавчо!
пол1тики деяк! з них досягли визначних
ycnixie. Так, Всеволод Ольгович (1139—
115
РОЗД1Л ДРУГИЙ
КиТвська земля (за П. П. Толочком). Рис. М. М. (еллева
1146), Гзяслав Метис лавич (1146—
1154), Ростислав Мстиславич (1158—
1167), Святослав Всеволодович (1177—
1194) i Рюрик Ростиславич (1180—
1202) дол ал и сепаратизм уд 1л ьн их воло-
дар!в i вщновлювали ед меть Pyci. Осо-
бливо вддлими були тхш зусилля щодо
оргажзацп спйтьноТ бор от ьб и проти по-
ловши, коли найсилыпип Mie та — КиТв,
Пере яс лав, Чержпв, Володимир-Волин-
ський, Галич, Ту pie, Смоленськ — над-
силали своТ вшська для участт в об’една-
них походах.
Поступальний розвиток КиТвськоТ
земл! перервали монголо-татари. В
1223 р. вони завдали з'еднаним силам
твденноруських княз!вств пер того В1д-
чутного удару. В битв) на Калщ загинув
киТвський князь Мстислав Романович.
А пох1Д хана Батия став для Киева
фатальним.
Чершпвське князтветво. Найбитьшим
княз1вством ПтвденноТ Pyci було Черж-
пвське. Процес його формування завер-
ит иве я в XI ст., коли Ярослав Мудрий
вцтдав Чержгову колишж земл! аверян,
радимич!в, в’ятичйв, а також Муромську
волость i Тмутаракань (сучасна Та-
мань). Засновником чершпвськоТ ди на-
ст iT був син Ярослава — Святослав.
116
< обор Клокького монастнря Киев! (рис. М. М. квмаа за реконструкцию Ю. С. Асесаа i В. О. Харла
КИГВСЬКА РУСЬ
До Черннлвсько! земл! на початку
XII ст. входили територД розташоваж
в басейнах Дес ни й Сейму, Сожу, верх-
нмя темп Оки. За межу пом!ж Чершпв-
щиною та Кжвщиною формально вва-
жапся Джпро, однак фактично вона про-
1игала на певнш вщетаж вщ нього. ГПв-
..hi кордони Чержпвсько! земл! сяга-
1И иерх!в’!в Сожу, Inyri, Дес ни. жв-
н!ч11о-сх!дн1 доходили до р. Лопасня.
11.1 iiiiviiii й твденному сход! чержгово-
1>и laiichKi земл! розмежовувалися водо-
емам и Дону та його притоюв Пронц
• <>» ни. Упи. Зуш!. Посейм’я займ ал о
пром!жне становище м!ж Чержпвщиною
й Переяславщиною. Головним його Mi-
стом був Курсък. Розташований на по-
руб!жж! з! Степом, шн нерщко терт в
вщ половецьких напад!в. Постшна небез-
пека виховувала тут см!ливих во!н!в —
«кмтв». У «Слов! о полку 1горев!м»
Буй Тур Всеволод, звертаючись до 1горя,
так славить сво!х б!йц!в:
А мои ти куряни свЬдоми къмети:
Подъ трубами поеити,
Подъ шеломы иьхтЬлЬяни,
Конець поп и я въекоръмлени.
Пути имъ вЬдоми,
117
ЧернЬткька та Переяслакын земл! (за П. П. Толочком). Рис. М. М. (слива
Р03Д1Л ДРУГИЙ
Яруга имъ лнаеми
Луцк у нихъ нанряженн,
Тули отнорени.
Сабли итьосгрени;
Сами скачутъ, акы скрин влыхи вК гюлЪ
Ищучи себе чти, а князю славК
Курське княз1вство було своерщними
порогами ЧернНвськш земл! в Степ, а
також ланкою, що с получала Чершпв h
Тмутараканню — великим мктом i м!ж-
народним портом на Керченськш про-
пни, в якому мешкали русичу греки,
хозари, В1рмени, евре!, адигейц!. 1э XI ст.
Тмутаракань належала чержпвським
князям. П!зшше згадки про не! зникають
и сторшок давньоруських л!топис!в. Про
цк> нтрату натякэе i «Слово о полку 1го-
|н-н1М»: Святославич!, мов два соколи,
полетит
Поискаги градъ Тмутаракани
А любо нспити шеломом!» Дону.
Географ!чне розташування Чернптв-
И.КО1 земл! с прияло тому, що тут ще
ш/i час!в утворення Кжвсько! Pyci oci-
дало ipaHO- та тюркомовне населения —
поперед ники половщв, а згодом i сам!
ноловцЕ В економ!чному план! Черш-
। IB* ьке княз!вство було одним !з найроз-
»инутш1их. Серед його мкт видьтялися
Чершпв, Новгород-Оверський, Путивль,
Ьрмпськ, Курськ, Стародуб. Вони вщнра-
ил in нажливу роль в кторико-культурно-
mv, економ!чному, подлинному житп не
НП.КИ княз!вства, а й yciei кра!'ни. С то-
потни Чершпв поещав друге теля Кис-
ни м)сце серед наибольших мкт П!вденноТ
1*у< । його площа досягала 250 га. Вш
мин иотужну фортецю, загальна довжи-
IHI н.ипв якоТ дор!внювала 6,5 км. У Mien
Р>> ишналися ремесло, торпвля, монумен-
iii miie буд1вництво. За м!цними мкьки-
ми сипами зосереджувалися двор и кня-
Н||, бояр, воевод — власниюв численних
мп । । си у межах земл!.
Пол!тичний розвиток Чершпвського
и 11ои город-Ci вере ьк ого княз!вств у
Списксюська брама у ПереяслаЫ-Русмому
(Нию — м. Переяслав-Хмельницький). Рис.
М. М. /еалева за реконструкцию Ю. С. Асеева
КИ(ВСЬКА РУСЬ
XII — першш половин! XIII ст. був по-
s'язаний 1з д!яльнктю княз!вськмх ди-
нас пй Ольгович!в ! Давидовичie (вщ !мен
засновникш — син!в Святослава Яросла-
вича — Олега й Давида). Пред ставники
цих род!в змагалися за право сид!ти на
чернндвському стол!, а найенерпйжш!
утверджувалися й на великокняз!всь-
кому. Пом1тний слщ в icTopii Чершпв-
щини лишили по соб! Всеволод Олыо-
вич (1 128—1139), [зяслав Давидович
(1139—1161), Святослав Всеволодович
(1163—1177), Всеволод Чермний
(1204—1212).
Пщ час феодально! роздробленост! в
Чершпвському княз!встш виникло
близько 16 невеликих уд!л!в, зв’язок
яких и чернйдвським столом дедал! б!ль-
ше слабшав.
Переяславське княз!вство. С клал ос я
як одна з трьох частин стародавньо<
РуськоТ земл! ще до розщлу П м!ж сина-
ми Ярослава Мудрого. У XII—XIII ст.
119
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Галицько-Волинсыа w-M.ti (за П. П. Толочком). Рис. М. М. /свлева
«оно, на eidMiHy eid intuux княмвств,
фактично не мало политичной самостш-
nocri й повшстю залежало aid Киева.
Пкгля вщокремлення вщ Переяслав-
ського княз!вства гпвжчно-схщних зе-
мель його розм!ри значно зменшилися.
120
linxiHCHC Micro Тустань (ниш — с. Урич на Льшащиш). Р at копки га реконструкция М. Ф. Рожка,
рис. М. М. Ice.wea
КШВСЬКА РУСЬ
Ila заход! й твшчному заход! межа
11среяславщини проходила по Дн!пру,
Коран!, Дес н!. Ос тру, на твшчному
«ход! — по верх!в'ях У даю, Сули. Хоро-
IV i Пела. На сход! переяславсыа земл!
межували з! Степом. Тут, як i скр!зь
на русько-степовому поруб!жжц ос (дали
поркомовн! племена: торки, берендеТ,
rvpiiei.
Центр княз!вства — Переяслав —
ро иашовувався неподал!к вщ Дншра,
при впад!нн! р. Альти в Труб!ж. Це мкто
надусться вже на перших сторшках л!-
|опису. У XII — XIII ст. воно входило до
чис па найбшыиих у П!вденн!й Pyci, мало
нершокласну на той час фортецю, що
•иди равала важливу роль у боротьб! про-
1н кочовиюв. Кр!м невеликого дитинця
mi ж Альтою i Трубежем, Переяслав мав
ткож великий посад, обнесений потуж-
ною оборонною спною завдовжки
близько 3,5 км. Археолопчн! розкопки
вия вил и значну кшьккть монументаль-
них культових i свпських споруд, ремь
сничих майстерень, жител мкького
люду.
Довкола Переяслава розташовували-
ся княз!вськ! феодальн! двори, села й
замки. 1нших великих мкт Переяслав-
ська земля не мала. В л!топису зга-
ду югьс я так! мкта-фортещ, як Остер-
ський городок (на Остр!), Баруч i Бронь-
Княж на Трубеж!, Прилуки, Переволока-
на-Уда!, Во!нь, Лубни-на-Сул!, Лутава-
на-Хорол!.
Переяславськ! княз! брали активну
участь, а нерщко й очолювали походи
на половщв. Найшдомпиими серед них
були Ярополк Володимирович (1113—
1132), 1зяслав Мстиславич (1142—
121
РОЗД1Л ДРУГИЙ
1146), Володимир Глебович (1169—
1187). Останшй особливо уславився
своею боротьбою проти хана Кончака.
Смерть Володимира Гл!бовича, яка ста-
лася теля чергового походу в Степ
у 1187 р., в!дгукнулася глибокою тугою
по Bern Переяславщиш. «И плакашася
по немъ вси Переяславци...— пише л!-
топис,— о нем же Оукраина много no-
стона».
Налрикшц! XII — в перших десяти-
Л1ттях XIII ст. Переяславська земля або
вважалася частиною великокняз!вських
вол од| и ь, або пот рал л ял а пщ свосрщний
протекторат Всеволода Суздальського
(в Переяслав! короткий час сидыи його
сини та плем!нники). Наперед од Hi мон-
голо-татарсько! навали Переяслав, як i
КиТв, взагал! не мав князя. Така ситуа-
ция не могла не мати для мкта й yciei
земл! з губ них наслщюв.
3axidni княз!вства Швденна Pyci —
Волинеьке й Галицьке — виникли не в
результат! розкладу едина Кшвська
держави, а у процесс мсцевого розвитку.
В той час, коли на цей репой поширила-
ся влада Киева, тут уже кнували чи-
слен Hi мкта i сформован! пол!тичн!
с трук тур и управлшня. Етючну пщос но-
ну захщних земель Pyci становили дуль
би, тиверц!, бужани, хорвати, вол ин ян и.
Волине ьке княз!вство. Це — пор!вня-
но невелика окраднна земля КиТвсько!
Pyci. Залежнкть Волин! вщ Киева, а
пЬшше вщ Галича зумовила певну не-
визначенкть П пол!тичних кордотв. На
сход! меж! м!ж Волинню та Ки1вщиною
проходили по середшй течи р!к Стир,
Горинь, Случ, гпвшчн! пролягали вщ впа-
д!ння р. Тур!я у Прип’ять до вододыу
Пини й Мух!вця. Захщhi рубеж! Волин!
становили водночас i державний кордон
Pyci з Полыцею (вщ гирла р. Нури i дал!
на твдень через верхню Кросну, вздовж
Тисмениц! й Вепру). Ц! межц звкно,
певною м!рою ум о в hl, осюльки й на захщ
122
вщ окреслено! лшп знаходилися руськ!
населен! пункта. Земл! м!ж Бугом i Bic-
лою неодноразово були предметом не-
згоди м!ж Руссю та Полыцею. В 1213 р.
Данило Романович вщ!брав у польського
князя Лешка «Берестай, и Угровескъ, и
Верещинъ, и Столпье, Комовъ, и всю
Украйну».
Межа М1ж Волинню й Галичиною до
Тхнього об’еднання проходила вщ р. Сан
по р. Любач!вка до верх!в’Тв Захщного
Бугу й дал! до верх!в'Тв Горин! та Серету.
Вол и нс ьк а земля дктала назву вщ
свого давнього политичного центру —
мкта Волинь на Захщному Бузи Вже на
початку XI ст. в!н зжшов з кторично!
арени i поступився мкцем новы столи-
ц! — Володимиру, заснованому Вол од и-
миром Святославичем.
У XII — XIII ст. Володимир являв
собою велике мкто з добре обладнаною
фортецею. Коли в 1231 р. угорський
король пщетупив до нього, то в захоплен-
Н1 вигукнув, що такого мкта немас на-
в!ть у жмецьких краях. Великий торго-
вельно-ремкничий центр, Володимир
не тальки займав трикутник м!ж р!чка-
ми Сточею й Лугом, а й простягнувся
вздовж л!вого берега Лугу. За евщченням
л!топису, в XIII ст. в ньому розм!щу-
валися торговельн! колони н!мц!в, су рож-
ц!в, новгородщв, евреТв. Як епископ-
ський центр, Володимир вщзначався
численними монументальними культо-
вими буд!влями. Серед шших мкт Во-
линського княз!вства виды ял ис я Луцьк,
Холм, Белз, Дорогобуж, Пересопниця,
Кременець.
Аж до середини XI! ст. Волинська
земля не мала власна княз^вськтм ди-
настП.— вона або безпосередньо управ-
ля.юся 13 Киева, або ж на володимир-
ському стол! cuduiu кшвсыа ставлени-
ки. Тыьки за князювання 1зяслава Мсти-
славича Волинь отримала статус спадко-
воТ вотчини й надовго закршилася за
IlmoiiH мннголо-татар на ГНиениу Русь (за П. П. Тапочкам):
I »4il II» ►! 2 — поюаи I»»— U4I ьь-; 3 — маршрут РПУ русьаит «ружш др р. luu • 1»3 |к-
Ф • н»виц! ямшйств (рис М. М 1свлсва)
КИТВСЬКА РУСЬ
Йон» родом (щоправда, й надал! ткно
и ни мод|ючи з Киевом). Вол и нс ыа княз!
брали актив ну участь у борот ьб1 за вели-
«икнинвський ctui, намагаючись зосе-
1>< лиги в одних руках КиТвську й Волин-
<ьку 1емл1.
(сред найвидатшших волинських
кия пн XII—XIII ст.— Мстислав 1зясла-
вич, Роман Мстиславич, Данило Рома-
ионич.
I алицьке княз!вство. Почало форму-
ин ин и наприюнц! XI ст., але остаточно
< * шяося тьтьки в 40-х роках наступного
। тн/нття. Под|бно до Волин!, Галичина
бу i.i ненеликим княз!вством. На швшч-
ному сход! вона межувала з Волинню,
иа < ход! з Ки1вщиною. За руб!ж м!ж
ними правили верх!в'я Гориш, Случи
П!вденного Бугу. На швдн! с початку була
освоена територ!я Верхнього й Серед-
нього Поднктров’я, тзшше до складу
Галичини увжшли Верхнс Попруття, а
з другоТ чверт! XII ст.— i Днктровсько-
Дунайське Пониззя. Захщними сусща-
ми Галичини були Угорщина й Польша.
Державинй кордон тут проходив вш гир-
ла Сана по вододму р!к В!слок ! Вкло-
ка, дал! — по Карпатському хребту до
Семиграддя й по Серету — до Пониззя.
До Галицького кня мветва входила також
i Закарпатська Русь.
Основн! центри Галицько! земл!: Пе-
ремишль, Звенигород, Теребовль, Галич.
Останжй Ь 40-х рок!в XII ст. став стали-
123
РОЗД1Л ДРУГИЙ
цею. його швидке пщнесення зумовлю-
валося зручним географ!чним розташу-
ванням (в1н стояв на Днктр! — вежли-
вы торговельжй Marie трал!), а також
тим, що в околицях Галича залягали
велик! поклади соли Micro мало потужну
фортецю, зведену на пщвищенж м!ж pi-
ками Луква та Мозолевий Потйс й ото-
чену з твдня двома системами подвш-
них i потршних вал!в i ров!в.
Галич був великим торговельно-ре-
мкничим центром. На nocaai та в «пщ-
городд!» розм!щувалися ювел!рш, гон-
чар и!, склоробж майстерHi. Уздовж л!во-
го берега Лукви й аж до самого Джстра
тяглися боярськ! садиби, монастирськ!
осел!. Значний спископський осередок
Pyci, столица Галичини милувала око де-
сятками монументальних культових спо-
руд. Билокам'яж, озлоблен! художжм
р!зьбленням i декоративною керамшою
храми. кам’яж й дерев’ян! палаци, мо-
гут Hi земляж вали 13 дерев’яними забо-
ролами — все це викликало щире захоп-
лення сучасник!в.
Розкв!т Г ал иц ьк ого князйвства при-
падав на часи князювання Володимира
Володаревича (1141 —1152) та Ярослава
Осмомисла (1152—1187), як! подолали
onip мкцевого боярства й утвердили мщ-
ну центральну владу.
Наприюнщ XII ст. Галичина й Во-
линь об'сдналися. Так виникло Галиць-
ко-Волинське княз!вство. Його волода-
рем став Роман Мстиславич (1199—
1205). Оволод'шши пот 1м Киевом, в!н,
по cyri, сконсол/дував усю П1вденну
Русь в едшай державши структур!. Не-
дарма в 1204 р. папа римський 1нокен-
т!й III пропонував Романов! корол!вську
корону.
Держава Романа Мстиславич а не
пережила свого творця. П!сля 1205 р.,
коли Роман загинув пщ Завихостом,
вона розпалася на удили, й Галичина
увййшла в смуту тривало!' политично!
кризи. Боярство оргашзовувало нескж-
ченж бунти i змови проги княз!вськоТ
влади i Bpeurri-peuiT перетворило землю
на арену, де з водил и м!ж собою рахунки
правит ел! сусщжх краТн, а також на
предмет полйтичних мажпуляцж рим-
сько! церкви.
У 1229 р. на галицькому стол! оста-
точно утверджусться Данило Романович,
який досяг помпних ус nixie у стабип-
зацп подлинного життя захщноруських
земель.
Поступальний гсторичний розвиток
Давньо! Pyci перервали монголо-татари.
Вперше вони з'явилися в П1В№чнопри-
чорноморському Степу в 20-х роках
XIII ст. На кювському з’!зд! княз!в
1223 р. було вир!шено не чекати, поки
монголо-татари вдеруться в меж! держа-
ви, а зустр!ти ix на чуж!й територп.
Того ж року сталася трапчна для русь-
ких дружин битва на Калщ. Однак теля
свое! перемоги монголи дышл и тальки
до Новгорода-Святополча на Джпрц
теля чого повернули назад. У 1237 р.
вони знову вирушили в похщ на Русь.
У 1239 р. здобули Переяслав та Черш-
пв, у 1240 р.— Кжв, у 1241 р.— Володи-
мир-Волинський, Галич та !нш! м!ста.
ДШшовши до Польиц, Угорщини й Чехи,
Батий припинив похщ на Захщ i через
Босжю, Серб!ю, Болгар!ю та Русь вив!в
сво!' вжська в пониззя Волги. Тут вж
заснував свою могутню державу — Золо-
ту Орду.
Приводом для вщмови вщ походу в
Свропу послужила смерть головного
монгольського хана — Угедея, однак на-
справд! Батий просто не мав уже сил, аби
утримувати в noKopi завойоваж кра!'ни.
124
5. СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНИЙ розвиток
Давньоруська держава 13 центром у
Киев! всяк рила новин, феодальний nepiod
и icTopii* схщних слов'ян, котр| промину-
in у своему розвитку рабовласницьку
формащю. На баз! розклиду перв!сно-
нбщинного ладу в них одразу почая
формуватися феодализм. Головну особ-
иимсть його раннього етапу с танонила
дининна форма експлуатаци трудящого
населения (так звоне полюддя).
Поступово, в Mipy захоплення князя-
ми i знаттю общинних земель, склада-
лося феодальне помктя. Це, у свою чер-
• у. спричинилося до виникнення тако!
форм и експлуатацн, як в!дроб!тки. Впер-
ше про них згадус лггопис шд 946 р.
(у зв’язку з реформою княгин) Ольги).
«Уроки», залроваджеж кжвською адмь
нктрацкю. стали, по сутц нормованими
вщробкками в господарств! феодала.
Значения ix зростало в розвитком товар-
ного виробництва i збиьшенням иониту
на сыьськогосподарську продукфю.
Основною категоркю населения, зай-
нятого на вшробкках, були феодально
залежнт смерди. Вони тримали влас не
господарство. однак мусили певний час
працювати на свого пана. Джерела на-
КШВСЬКА РУСЬ
I (редсганшки рпних сусгажних верста дааньорусьаого населения (реконстр. одягу П. П То-
ючка)
125
РОЗД1Л ДРУГИЙ
зивають й 1ншу категор1ю, котра обслу-
говувала феодальне господарство,—
дворову челядь, або холоп! в. Вони пере-
бували в щлковитж власносп хазяТна.
Близьким до холопського було стано-
вище рядович!в i чакугив — колишшх
смерщв, як! внаслшок посилення ек-
сплуатацп втрачали влас не господарство
i жили в кабалу до пана. Працювали в
нього за договором — «рядом» (звщси й
«рядовичи) або вщробляли грошовий
борг — «купу» (звщси — «закупи»).
Третьою формою феодально! експлу-
атацп була грошова рента, засядчена
писемним и джерелами вже для X ст.
У XII—XIII ст. вона поширилася по вай
Pyci.
У ci перемчен! формы визискування
трудящого люду визначалися р!внем
розвитку виробництва на той чи шший
момент. 3i свого боку, вони впливалы на
економ!чне становище сусгйльства. Ха-
рактерною особлива: тю Кшвськд) Pyci
були швидю темпи и сощально-еконо-
м/чного розвитку. За пор!вняно короткий
1сторичний nepiod вона добилася знач-
них ус nixie у розвитку с1льського госпо-
дарства, ремесла, торг1в.й тощо.
Ольське господарство. Провщне mic-
це в економ!Ц| КтвськоТ Pyci протягом
yciei П icTopii посщало с1льське госпо-
дарство, що мало давш мкцев! тради-
цм. Особливо високого р!вня досягло
землеробство. Як показав кжвський на-
ук овець В. й. Довженок, селяни вико-
126
КИГВСЬКА РУСЬ
Давпьоруськ) землеробсыо гнарялдя праш (I),
рг»<ян rpyuiia вигляду ожюколсного плуга j че-
|и< «>м । наральниаом (2) i энаряддя дсреаооброб-
нпап (х месда (3). Рис та реконстр. П.Л. Корнинка
ристовували досконалг на той час зна-
ряддя пращ й застосовували кглька агро-
техтчних систем — парову (з двопигь-
ною i тритльною авозмгнами), гид-
ами у й перелогову. Асортимент земле-
робських знарядь досить широкий —
плуг, рала з широкими i вузькими ле-
зами, одно-, дво- i тризуб! сохи, борони,
мотики, заступи, коси, серпи тощо. 1з
ргльничних культур вирощувалися в ос-
новному жито, пшеииця, просо, ячмгнь,
овес, горох, коноплц льон. Продуктив-
ность пращ була настыьки високою, що
валовий збгр зерна набагато перевищу-
вав потреби населения.
127
i
РОЗД1Л ДРУГИЙ
BiutirriAcbKi амфори X—XIII ст, тнайлен! Кисы
КИГВСЬКА РУСЬ
Корчага h приба.тпйським бурштипом (XIII ст.),
шайдена в Кис bi Г фото О. Фрч)лян<)а)
Шиферн) ливарн) формочки для виготовлен!iя
к>вел!риих вироб'в та прикрас /рис. П. Л. Корни нка
ш магерю шми пуб.-пкацт)
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Илан си1ьсь«ого поселения XI- XII ст. 61ля с. Ав-
тунич! на Чернивший! та тнахшкн з нього <рис.
П. Л. Корнн нка за мате рюлами рож опок О. П. Mo-
Hi i В. П. Коваленко)
Високорозвинене землеробство, бага-
тющ1 пасовиська й сзножат! давали змо-
гу утримувати велику китыасть худоби.
Тваринництяу придклялася поспйна у ва-
га, недарма ж у «Русыай Правда» кра-
Д1жка св1йських тварин визначалася як
злочин, що тягнув за собою суворе по-
карання.
Вежливою допом1жною галуззю гос-
подаре тва в Ки1вськ1Й Pyci були про-
мисли: полювання, рибальство, бджкль-
ництво. Так, мед i Bic к не пльки широко
вживалися самими русичами, а й стано-
вили не останню статтю в зовюшшй
торпвл!. Тож не дивно, що бортництво
перебувало пщ захистом вщповщних
пунктов «Русько! Правди».
Ремесло. Висококласне ремюниче
виробництво зосереджувалося переваж-
но в мютах, однак деяю його галуз!
розвивалися i в селах. Перед у щй сфер!
господарськоТ д!яльносп вели норна ме-
талурая та металообробка. Зал13о до-
бывали з болотяних руд (у палкьких
районах вмкт залiза в руд) досягав
18—40 %). Плавилося вон о у с пе Даль-
них сиро дут них горнах, залишки яких
виявлен! в багатьох мгсцях. Спещал1зо-
КИГВСЬКА РУСЬ
ваним центром зал1зообробного вироб-
ництва був Городськ на Тетерев!, ви-
разж сл1ди такого виробництва зафйксо-
важ також у Вишгородг
Обробка зал!за й виготовлення з
иного речей для господарських потреб.
|||йськово1 справи, побуту тощо зщйсню-
палися в ковальських майстернях, знай-
дених в ycix без винятку давньоруських
мигах. Асортимент вироб!в 13 зализа на-
лжував близько 150 назв. Майстри опа-
нуиали Bci видом i тод! техжчн! й техно-
лопчш методи його обробки: кування,
(нарювання сталевих лез, шкрустащю
кол норови ми металами та iH.
В ис ок им р!внем майстерност! В1дзначалися
• кушецы злату и серебру»: виготоалеш ними
♦oaori дйадеми й бармн. колти й намиста. cpi6ni
браслети-наруч) та inuii ювел|рн! реч| корнстува-
лнся повсюдною славою. Тх вироблялн в техник
нерегородчасто! емали скани черни лнтва. карбу-
вання. свинцевих та олов'яних видлнвов. У XII ст.
»и)всый ремкники винайшлн мистеитво пдливок
прикрас у спешальинх формочках. Hi прикраси
1мпували эолот) й ср|бн! вироби i призначалися
ДЛЯ широкого ринку.
Майстернкть давньоруських юве.-ирш д(стала
mi • народ не визнання. У мдомому трактат! цен-
на li4Kt>bia з Падерборна (Н)меччина* «Про piiHi
аудожества» Русь названа краТною, де вшкрит!
екрети «мистецтва ема.н й р1з>юман1тност1
Чгрн».
Вершиною руського емалевого виробництва
। зали |>оботи ктвського майстра друго! полоаини
КП ст. Лазаря Бопии. Найкранц серед них —
131
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Дн княннсью ладеми (одна is (обряжениям де-
ку с кого чину, (нша - is зображенням вознесшим
Олександра Македонського). а також хрест
СфросинП ПолоцькоТ.
3 емалевим внробництвом було тУсно пое'яза-
не ск.торобстло. Трнвалий час уважалося. що Bci
склян! предмета привознлися на Русь is Bi занттУ,
однак археолопчш розкопки спростували ню дум-
ку. На сьоголш скловарнУ майстерн! вьзом, в ба-
гатьох давньоруських центрах. Тут виютоалялися
мозаУчна маса (смальта!, bikohhc скло. посуд, бра-
слети. намиста тощо.
До числа масово! продукци вщно-
сяться також вироби з глини, метки,
дерева, каменю.
Ремесло розвивалося як у структур/
феодальних господарств, так i на в/лыай
м/ськш основ/. У XII—XIII ст. посадсыа
реьосники почали об'еднуватися в корпо-
рации свщченням чого с назви мк'ьких
«кжшв» (Гончарний, Плотницький, Ко-
жум'яцький), ворУт («Кузнечные»), а та-
кож згадки писемних джерел про apTvii
«ГОрОД НИК IB» i «МОСТНИК1В».
Торпвля. Дуже важливу роль в еко-
номнц Ки!всько! Pyci вцпгравала тор-
г/вля, pieeHb розвитку яко! визначався
станом с/льськогосподарського й рем/-
сничого виробництва. Основною тенден-
цию економ!чних зв'язк!в був обм/н у
межах невеликих райошв у paaiyci 10—
30 км: саме на такж територп розходи-
лися вироби С1льських ковал(в, гончарУв,
KTBe.'iipie, шеви! в.
Активно розвивалася також торпвля
в межах ycici краТни. Так, продукщя
ки!вських рем!сник!в — скляш брас лети,
енколжони (хрести-складнО, реч> з
перегородчастою емаллю — масово над-
ходили до багатьох мкт i cLi. Жвава
торпвля сполучала р1зш за природними
умовами час тин и Pyci: Галицька земля
вивозила в iHini князУвства сыь, Новго-
родська — хутра, КиТвська й шип гпвден-
норуськ! земл! експортували на ГПвшч
зерно тощо.
Обмж мав pi3Hi форми i зджснювався
або через замовлення, або через кутвлю-
продаж. Для цього кнували поспйно и
перуодично д!юч1 ринки в мктах i селах
(таю села називались погостами, що
означало мкце «гостьби» — торпвлО.
Пор яд is виутрниньою широкого розвитку Ка-
була mi ж народна торпвля. За найважлнвУшу тор
товельну комушкацУю правив знаменитий шлях
«вщ ГрекУв». або «Грецький». який зв'язував
Русь is балтзйськими та чорноморськими ринка-
ми. Активно функцУоиували також «Соляний» i
«Залозний» шляхи, що вели до Галнчнни й на
П|вн1чннй Кавказ. Шлях КиУв—Галич— Пра-
га Регенсбург проляг ав через краши Централь
hoi та ЗахУдноУ Свропи
Русью купш постачалн на мiжнapoднi ринки
хутра, мед. вУск, шюри. деяю вили ремУсничо!
продукци. а також — иа ран Hix етапах — рабУв.
1э-за кордону вести золото. срУбло. коштовнУ тка-
ннни. вина, масло, столовий посуд. речУ християн-
ського культу, зброю. Основнимн торювельними
контрагентами КиУасько! Pyci виступали Виаипя.
Волзько-Камська BivuapiM. ХозарУя. краУни Араб-
ського Сходу, скандинавсью. центрально- й за-
Х1дносвр<м1ейсью держави.
На Pyci кнували купецыа об'сднання,
спешалгюван! на Toprisni з певними
кражами або певними видами TOBapie.
Наприклад, вщома 1ватвська община
Новгорода зосереджувала у своТх руках
торузвлю воском, киТвсыа купецьк! об'ед-
нання «гречник1в» i «залозниюв» торгу-
вали з Виа нт и: ю i Кавказом. У багатьох
MicTax — Киев!, Новгород!, Смоленську,
ВолодимиргВолинському та жших —
розташовувалися торговельн! двор и шо-
земних купщв.
Про високий pieeHb торпвл! в КиУв-
ськ!Й Pyci свщчила практика кредитних
операшй, в1дбита в законодавствп «Русь-
ка Правда» утримус статтз щодо регла-
ментування порядку стягнення боргу h
кугнпв-боржник1в । виплати ними про-
центе гид позичен! гроин.
Торпвля покликала до життя штен-
сивний грошовий o6ir. На ранньому ета-
ni (VIII—X ст.) на Pyci ходили арабсыи
диргеми (знайдено сотш тисяч), вУзан-
пйсыа ном1сми й Muiiapecii, захщно-
европейськ! динари. За Володимира Свя-
132
кпнипський терем у Mepuiroai (рис. М. М. /евлсва
ш реконструкцию М. Н Холостенка)
КИТВСЬКА РУСЬ
кк лавича та Ярослава Мудрого Русь
»ирбувала власш монети — ср>бники i
« ы г ники. Вщ XI ст. пщ час великих
п»рг<>нельних операций розраховувалися
< р'бними зливками — гривнами вагою
тд 95 до 197 г. Вживалися гривни
ipi.ox тип1в — ки|'вська, Новгородеька та
черни 1нська.
Село. Розвиток феодальних вщносин
। унроноджувався социальною диференф-
ицб и> поселень. Билышсть is них являли
। обою села, мешканш яких були безпо-
(гргдньо зайнят! в сшьськогосподар-
(мому виробництв), 1нш) — феодалыи
даори-мастки, де зосереджувався адмь
шетративний апарат округи.
Писемж джерела пода ют ь кьлька назв
сщьських поселень час!в КиТвсько) Pyci:
«село», «сьтьце», «деревня», «погост»,
«дв!р», «дом». Вони вщр1знялися одне
вщ одного не лише розм!рами, а й со-
шальними функщями. Так, «погост» ви-
значасться як центральне поселения
округи (можливо, сшьсько! общини),
де знаходилися торговище й культове
Micue, «деревня» — як невелике дочерне
поселения, утворене вихщцями з великих
cut, «дв!р» i «дом» — як садиби феодал!в.
133
РОЗД1Л ДРУГИЙ
центри вол одни. (ос тан Hi звичайно обно-
силися потужними укреплениями).
Археологи виявили практично Ki назван) ти-
пи сьтьськнх поселены Найбкчыш т них займалн
плошу 2 до 6 та. Тут налйчувалося до 50 селян-
ських двор1в. 3 урахуваиням poiMipiB тогочасних
жнтлових будинмв можна припустити. що сии'я
селянина-смерда склалалася в шести семи чо-
лов)к. Тй належали господарем) буд>ал). худоба,
риномаштн! тнаряддя праш. реч) домашнього
вжитку тощо.
В .ИТОЧИС1 мктяться конкретн) bi.iomocti щодо
влаенжт) сслянсько) ом'). Так. у 1103 р. на Долоб-
ському oiepi гид Киевом в)дбувся княпвський
з'гзх Великин ки1вський князь Святополк bcimob-
лявся йти на половши, мотивуючи це )нтересами
смерят: «Негодно нынЪ веснЪ итн. хочемъ погу-
били смерды и ратью (рглля.— Анг.1 ихь». А Во-
лодимир Мономах наполягав на негайному похо-
Д) й також посилався на штереси смерят: «Дивно
ми. дружи но. оже лошадей жалуйте, ею же кто
ореть: а сего чему не промыслите, оже начнеть
орати смердъ. и приЬхавъ половчинъ ударить и
стрелою, а лошадь его поиметь, а в село его
Ьхавъ иметь жену его и дЪти его. и все его
имЪнье*. В Л1топнсн1й статт) 1111 р. тгадусться
також i tik смерда.
Вважаеться. що за тригнльно! Фвозмь
ни переачне селянське господарство ма-
ло володпи приблизно 12 десятинами
земли Очевидно, ця середня норма
землекористування становила й одиницю
оподаткування. вщому пщ назвами «ра-
ло». «плуг» i «дим» (тут назви орних
знарядь визначають ту площу земли що
п можна було ними обробити, а «дим» —
саме господарство. також обкладене по-
дат ком).
Мкто. Зм)ни у сфер! суспильно-поль
тичного й сошально-економ!чного життя
схщних слов'ян уже в третж чверт! I тис.
зумовили виникнення новых форм посе-
лены — так званых •град/в», в яких до-
сядники справедливо вбачають зародкы
м'иьких осередюв у выгляд/ м1жплем1н-
них центров, поруб/жних укреплены,
пунктов збору данный, общинных са-
кральных МКЦЪ ТОЩО.
Писем hi повщомлення та археолопч-
ш матер! ал и юнця VIII — IX ст. заевщ-
чують кнування в цей час у схщних
слов'ян багатьох мкьких центр!в. «По-
вить минулих ли» називае стосовно
IX—X ст. понад 20 мкт, у тому числ!
Ки!в. Чернйзв, Переяслав, Белгород,
Вишгород. Любеч, Смоленськ, Псков,
(зборськ, Новгород, Ладогу та ж. У XI ст.
лпописи згадують ще 32 мкта. У XIII ст.
за Л1тописними даними на Pyci нал!чува-
лося 300 «град!в», з яких близько 100 бу-
ли справжжми мктами.
Укршлене валами й ровами. мкто
структурно подщялося на детинець i по-
сад. Його складовими частицами висту-
пали також передмктя та околып райо-
ни. де розм!щувалися (ре од алый садиби,
монастир! тощо.
Площа найбизьших мкт Ки!всько!
Pyci — столиць земель-княз)вств — до-
сягала юлькасот гектарйв, а населения —
кьтькох десятые тисяч чолов1к. Отже,
це були складш соц1а.1ьн1 орган1зми. як<
виконували в систем! феодальных вироб-
ничих aid носин ц!лий комплекс функ-
щй — економ1чних, адмшктративно-
no.iiruHHUX, 1деолог/чних. культурных.
Господарське життя мкт характери-
зувалося. з одного боку, высокою кон-
центрацию в них ремесла й торг!вя, а з
iHinoro — tichumu зв'язками i.3 алъським
господарством. Ос тан ни заевщчено чи-
сленними знахщками тут землеробських
знарядь пращ, а також зосередженням
садиб феодал IB власник1в великих
Mac.TKie у землях. Створюваний селяна-
ми додатковий продукт надходив до мкт
i там перерозподьтявся: йшов на буд!в-
ництво рвних споруд. укршлень, на роз-
виток матер!ально'| й духовно! культури
i т. д.
Основний контингент городян стано-
вили князи велик! землевлас ники, дру-
жинники. ремкники, торговци челядни-
ки. служител! культу. Роль центру
громадського життя вщкравали багато-
людн! торги,— за «Руською Правдою»,
134
на них оф!щйно оглошувалося про
крад!жки, доводилися до вщома населен-
ия розпорядження князя тощо.
Наявш лггопвсж та археолог! чж дже-
рел а доводить: упродовж yciei свое! icro-
in~i Дав ню Русь eid значив стабтяьний со-
Ц1ч.1ьно-економ1чний розвиток. Повною
м|рою це стосусться й П!вденноТ Pyci,
де невпинно з рос тал а кТлыистъ сТльських
i М1ських поселень, а вщтак i чисель-
жсть Тхжх мешканшв. За нашими пщ-
рахунками, в межах швденноруських
княз!вств— КиТвського, Черюпвського,
Переяславського, Володимир-Волин-
ського й Галицького. як! обшмали пло-
щу загалом близько 600 тис. км2, у XII—
XIII ст. проживало до шести мсльйожв
ЧОЛОВ1К.
КИГВСЬКА РУСЬ
6. СУСП1ЛЬНО-ПОЛ1ТИЧН1 В1ДНОСИНИ НА РУС1 В X—XIII ст.
Сусшльно-пол!тичне життя в КиТв-
41.К1Й Pyci завжди позначалося неабиякою
•к гивжстю. За лгтописами, в ньому брали
участь практично вс! верстви тогочас-
иого населения. Причиною цього була не
* оц!альна гарможя» безкласового су-
i шльства, яка, злдно 3 твердженням
деиких !сторик!в, жбито вщкривала до-
«гун демократичним низам до сфери
унран.нння, а якраз навпаки — гостр! co-
in альн! протир!ччя. В даному роздал!
Hi иметься лише про Ti сусгильно-поль
»мчн! с трук тур и та явища, в яких най-
ми кипе виражена класова природа орга-
на державно! влади на Pyci.
Князь. Проблема княз!вськоТ влади
ни Pyci неодноразово порушувалася у
нрицях В. I. Сергеевича, Б. Д. Грекова.
1« О Рибакова, В. Т. Пашуто, 1. Я. Фроя-
инвн. П. П. Толочка та !нших дослщни-
*1и Кисловлювалися р!знс часом проти-
ижш думки щодо шеця i рол! князя
и /1>ннн.оруськ!й держав!. Так, в у явлен Hi
I Я Фроянова князь — не феодальний
правитель, котрий уособлював законо-
иннчу й виконавчу владу в ус!й краТж
•Йо в як!йсь окремш земли а такий co6i
naipi.ipx, «слуга народу», перейнятий ви-
► 'ночио штересами останнього. Однак
• гвродшж джерела виевгглюють зовам
Инну картину. Влада й управ.-иння на
tptKOM зосереджувалися в руках
феодиив. насачперед княмвеъко-бояр-
ська eepxieKu. Князь виступав не тйгьки
верховним правителем кршни. земл!,
волость а и законодавчим розпорядни-
ком усього життевого укладу. Його вщ-
сутюсть у Micri чи земл! порушувала
нормальне функфонування вс!х мгсце-
вих адм!шстративно-управл!нських
служб. Зм!на княз!в звичайно призводи-
ла й до змши попередньо! адмЫстрацн,
яка не тйльки не мала !мужтету щодо
княз!вськоТ влади, але й безпосередньо
Тй пщпорядковувалася.
Оджсю !з суттевих функщй княз!в-
ськоТ влади була законодавчо-судова.
Вщ перших же рок!в кнування КиТвськоТ
держави княз! разлочали активну зако-
нодавчу д!яльн!сть. М. М. Тихомиров,
С. В. Юшков, В. Т. Пашуто та iHiui
дослщники детально вивчнли ТТ й на ц!й
основ! розкрили феодальний характер
давньоруського законодавства. Устави й
устав Hi грамоти Володимира Святосла-
вича, Ярослава Мудрого, 1зяслава, Свя-
тослава та Всеволода Ярославич!в, Во-
лодимира Мономаха, Мстислава Володи-
мировича, 1э яс лава й Ростислава Мсти-
славич!в та шших княз!в показують:
Тхня законодавча влада поширювалася
практично на eci сфери буття. Вона ре-
гламентувала норми мюького сшвжиття,
надходження данини на користь держа-
ви. розпоряджалася мкьким земельним
фондом, комунальним благоус троем
135
РО1ЛГ1 ДРУГИЙ
Кия 31вське парадне вбрання XII—XIII ст. <ре
кометр. П. П. Толонка)
(Устав Ярослава «О мостбхъ»), визна-
чала мгсце церкви та Т! uiipy в державно-
му управлшн! (Устав новгородського
князя Всеволода про церковш суди,
людей i м!ри торговЬ. Торкаючись пи-
тания про со1пальний статус i компетен-
цию осиовних opi aniB державного управ-
лжня на Pyci, елгд наголосити, що вони
вже в початковий перюд розвитку Ки!в-
сько! держави були тнетитутами кня-
з/вськм влади. Тож цьтком природно,
що князь-законодавець покладав пиль-
нування за виконанням yeix згаданих
норм на свш же адмжктративний апа-
рат. До його складу входили тисяцью.
восводи. посадники, намкники, сотсыа,
десятники. т(уни. дворецыа та iinui уря-
Довщ. 3 часом цей апарат ставав дедал)
численниним i розгалужешшим. На
служб) у князя перебувала верх)вка фео-
дально! знат). сощальне й майнове ста-
новище яко! значною м!рою визначало-
ся !"! участю в державному управлишь
Bine. Висиовок. що давньоруське в)че
було органом народовладдя. сформулю-
ли историки XIX ст. В. I. Сергеевич,
М. В. Довнар-Запольський, I. A. JIihhi-
ченко. Цей висновок ло»зчно випливаи
з Тхнього розумщня загальнонародного
характеру Pyci. Сучасш ж науковш знач-
ио розходяться в оцшках природи, ком-
петенцп та складу в,ча. Од»й (Б. Д. Гре-
ков, М. М. Тихомиров. I. Я. Фроянов)
вважають, що воно вщкривало шлях ни-
зам до державного управлжня, imui
(С. В. Юшков, В. Т. Пашуто, В. Л. Яши,
II. II. Толочко) вбачаютьу ньому вузько-
класовий орган, прибраний феодалами
до своТх рук.
Розповшаючн пр» важлиш держави! справи.
л!тописн нередко вкачують на участь у них «нищих
и худых», «всех людей», «всех киян». тобт» пред-
ставник!!! нижчого стану. Однак аж надто домря-
тися цим сшдченням не парт». В Т. Пашут»
слушно зашачас, що не бул» пльки приипятим
у Давши Pyci л1тературно-исрк»вним вислоном:
•Смпнно нан!ть припустити, шо в кранв, де зако-
ном була Руська правда, жебракн i вбоп нирнпу-
вали. кому зайиятн княжий спл Осмомисла».
В. Л. Яшн твердить: загальнамкьке втче вузько-
класовин орган, i в ньому не було мк'ця «всьому
Новгорспу»; в»н»<тб'сднувал» лише великих феода
Л1в : виступало не як нарщн! Фори. а як збори
пан1вно!» класу. Аналопчний висновок зроблено
й щодо ки1вського в!ча.
А нал 13 под|й, пов'язаних i3 Д1яльн1-
стю вша, св)дчить про знание посимннм
великого боярства. Змщнення його еко-
ном1чних позищй, особливо в перюд фео-
дально! роздробленост), супроводжува-
136
лося намаганням отримати свою частку
и yiipamiiHHi mictom i землею.
KpiM суперечностей кож княз1вською
младою та боярською феодальною демо-
кратию, в д!яльност| в1ча вщбивалися й
icTOTHi протир1ччя в середовищд само-
го боярства,— адже в поличному вщно-
шент воно не являло собою монол1Т-
но1 сили. Вадома випадки, коли sine ви-
користовувалося для прикритгя звичай-
ноТ змови певного боярського угрупо-
паиня проти неугодного князя та його
«точения.
Все сказане переконуе: втче як су-
сгильний 1нститут, який сягав сетям ко-
леням ще додержавних час!в, нтколи не
було органом справжнього народовладдя,
широко! у част! демократичных низ!в у
державному управ.инн!. Кер!вну роль !
право представництва в ньому утримува-
»м за собою верхи. За сильного князя
тча були слухняними додатками до
верховно? влади, за слабкого — зал еж-
ик гь могла бути i зворотною.
Отже, загальний висновок: у X—
Kill ст. на Pyci тснували, доповнюючи
один одного — а нертдко i вступаючи в
конфлткт,— орган феодально! демокра-
tl! (nine) i пред ставни к монархтчно!
о чади (князь).
Народи! рухи. Основним джерелом
Про народна рухи на Pyci в X—XIII ст.
• Л1ТОПИСИ. Враховуючи залежшсть Тх
укладач!в вад княз!всько1 влади, мабуть,
m слщ чекати вад них повного й аде-
анмпаого висватлення сошальних колаз!й.
Але гой факт, що нав!ть за тако! залеж-
ам» га падки про сощальш заворушення
амг ж таки регулярно потрапляли на
• горшки латопиав, переконливо свщчить:
ав и нище становило невгд'смну рису
пиги давньоруського сустйльства.
Перший значний сощальний кон-
•|наакг ста вс я в 945 р., коли, нагадаемо,
кааиаа. (гор порушив норми збирання по-
КИГВСЬКА РУСЬ
Свагткоаий y6ip жааакн аиаязакько-боярсккого
кола XI—XIII ст. (реконстр. П. П. Толочка)
люддя й за ж ада в вщ древлян подвшноа
даниааи. Оста и ж на 4oai 31 сво'ам князем
повстали, розгромили дружину 1горя, а
самого його стратили. Вочевидь, одно-
значно трактувати це повстання як кла-
совий протест не було б слушним. Ско-
piiue можна говорити про конфликт Mix
центральною владою i древлянськими
князями. Разом is тим не можна виклю-
чати й елемента народного опору у вщ-
повщь на посилення феодально! експлу-
атацп.
У писемних джерелах збереглися ei-
137
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Скарб прикрас XII ст. il Киева:
/—3 — ОЧШЬН! пеипски; 4 — перчи 3 печатками; 5
(рис. II. Л. Корнкнка ш Г. Ф. Корзух1н<»о)
кручеш браслети; 6
гривна; 7 браслет-наруч
домоет! про щлий ряд народних pvxie
XI-XIII ст.: 1068—1069, 1113, 1146—
1147, 1157 рр,— у Киси!, 1024, 1070—
1071, I 175 рр.— у Ростово-Суздальськш
земл!, 1069 1070. 11.%, 1209, 1228 рр.—
у Новгород!, 1219 р.— у Галич!. Коли в
них брали активну участь не т!льки най-
злиденнпн! м!ськ! низи, а й селяни, тод!
ш повстання досягали широкого розма-
ху. Заворушення нер!дко набували ре-
лНйного забарвлення i сполучалися з
боротьбою проти христианства як сшв-
учаеннка феодальних утисюв. Так, волх-
ви очолили повстання 1024 ! 1070—
1071 рр. у Ростове ьмй земл!, 1068 —
1069 рр.— у Киев!, 1069—1070 рр.— у
Новгород!.
138
Феодальн! парт!!, як! поспйно во ро-
гу на л и mi ж собою, аби посадовити на
княз!вський ст!л свого кандидата, нерш-
ко використовували в цих шлях невдо-
волення трудящого люду.
Однак яких би форм не набували на-
роди! рухи, вс! вони мали досить ч!тко
виражений к.таеоний характер. Народ бо-
ровся проти посилення феодально! ек-
сплуатацп, проти конкретних визискува-
ч!в — княз!в, великих землевласниюв,
вотчинник!в. представникт княз!всько!
адм!н!страцп, лихнар!в. Г1!д тиском низ!в
правляч! кола змушен! були йти на деяк!
поступки, вносити змши до законодав-
ства, спрямован! на обмеження сва-
в!льства «сильних св!ту цього» тощо.
Оцшюючи народи! рухи на Pyci в X—XIII ст.
я* класош, ix ранни тэ тим не можна вважати
«нгифеодальиими. Феодалом год являв собою
формаций, яка ще далеко не внчерпала ежих
ир>м ресивних можлитюстей, i альтернативою йому
могли бути титьки В1ДЖИЛ1 первснообщинш атд-
1ННИНН. Отже. за таких умов будь-який анти-
фсодальиий рух, кати б six мая мйсце, був би
peipecHBHHM явищем. Сустльство просто ще не
|о|рью до тако! форми сощалъиого протесту.
Жодие повстання не ставило co6i за мету прин-
цииово ТМ1НИТИ киуточ! порядки. Трудяще на-
селения Давньо! Pyci боролося не проти фе-
опально» системи як такса, а проти конкретннх
»м нлуататор1в. Тож конструктивн1сть тогочасних
народних повстань пол яг ала насамперел у запро-
аид«ени1 доцтльшших форм соц1ально-економ!чних
Мкиосин.
Сусшльно-полггичш вщносини та за-
ксиюдавство. В ткному зв’язку 13 сощ-
альною активнктю народимх мае знахо-
дилася еволюшя феодального законо-
лит гна. Сформувавшись на основ! зви-
чт вого права, яке /снувало у сходных
< «оет'ян ще в додержанный nepiod, воно
Пуло поставлене на службу паш иному
a lacoei й поел/доено боронило штере-
»м кня.ив, бояр, 1нших заможних версте.
Цг тасв1дчив уже перший юридичний
НМД «Устав i закон руський», згаду-
ваний у русько-в!зант!йських договорах
911 й 944 рр. BiH грунтувався на подии
населения на выьних i залежних (челя-
ДИН1В).
Древлянське повстання 945 р. змуси-
ло правлячу кювську верх!вку на чол! з
княгинею Ольгою вжити заход!в щодо
зм1ни системи диску шляхом визначення
«урок!в» i «уставов» — твердих норм фео-
дальних повинностей.
За князювання Володимира Свято-
славича на Pyci значно почастннали роз-
6oi як акти класового протесту населен-
ия, котре в процес! феодал!заци втрачало
землю. Для захисту пан!вного класу Во-
лодимир запровадив новий закон —
«Устав земляний», що передбачав смерт-
ну кару розбшнику, пот!м зам!нену кон-
ф!скацкю його майна на користь дер-
жави. Свою долю вйдповщальност! за
onip новим порядкам несла й община —
верв.
Правое! устави IX — X ст. ввшшли в
«Руську Правду». Ti найдавжшою части-
ною була «Правда Ярослава», видана
ним Новгороду в 1015—1016 рр. 1з ме-
тою змщнення своТх позищй у Киев!
КИГВСЬКА РУСЬ
|«Ии<и.кий имо« tрис. М. М. /семей м реконструкцию Б. О. Рибакоеа/
139
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Ярослав Мудрий м!ж 1024 та 1026 рр.
розробив «Покои в!рний», що визначав
розм!ри данини з населения на корпеть
княз!вських дружинниктв.
Наступ ний стал закон отвори octi по-
в'язаний 13 д1яльн!стю chhib Ярослава.
В 1072 р. 1зяслав, Святослав, Всеволод,
а також бояри i представники витого
духтвництва затвердили у Вишгород!
«Правду Ярослави'йв». Поява нового ко-
дексу юридичних норм зумовлювалася
народними рухами кшця 60-х — початку
70-х рок1в XI ст.— вони нс тишки за-
гострили сощальну ситуаций в крапп,
а й висв1тлили недйсконалтсть тснуючих
правопорядок.
Як i попередн! прав obi коде к си, «Правда Яро-
славичАв» боронила нисам перед !нтереси па нА вьюг и
класу. Однак у шй уже Уявилися статиц сирямо-
важ на обмеження евшйльегва хемлеаяас-
ниюв етосоано -лилежшмо населения. Зокрема, Тм
заборой яд ося чинити без княшвськоги суду роз-
праву над смердами; зап ронаджувалися шграфи за
вбивство селянина, знищення його коня. Ясна pi4,
усе це дик ту вал оси перш за все знтересами
феодальною юсиодарства, бо ж його уеппиний
роз виток великою ьпрою зале жав В1н забезпече-
HOcTi смерд in тягловою силою та стльськогоспо-
дарсъким реманентсм.
П1д диском народного повстання в
Киев! 1113 р. Володимир Мономах до-
повнив правое! нор ми. Устав Мономаха
затвердили на парад! в Берестов!, в як!й,
окртм великого князя, взяли участь ки!в-
ський, бЬтгородський i переяславський
тисяцьк!, «муж» князя Олега Святосла-
вича, !нш! представники феодально"! зна-
ть Нарада вщбувалася в той момент,
коли в Киев! ше три вал и заворушення.
Отже, великий князь визнавза необхтдне
з’явитися у збунтоваиому м!ст! з реаль-
ною в1дпов!ддю на вимоги трудящих мае.
Щлком зрозум’тло, що законодавство
Мономаха вщбило передущм !нтереси
пан!вного класу. Воно шдтверджувало
вотчинный i му Hirer феодала та його пра-
во на експлуатацйо тйдвладного насе-
ления. Разом ьз тим новий устав дещо об-
межував лихварство, а це можна розгля-
дати як поступки мпцанам i селянам.
Статть зг!дно з якими полегшувалося
становище закуп!в, евщчили: Володимир
i його оточення добре розум!ли потреби
економ!чного розвитку крат ни, адже для
утримування власного господарства се-
лянин потребував певних юридичних й
економ!чних гарантий.
Наступний важливий етап у розвит-
ку давньоруського законодавства було
спричинено народними хвилюва пнями
40-х poKiB XII ст. на П!вдщ Pyci. За
Л. В. Черепншим та !ншими кториками,
нов! статтт «Пространно! Правд и» на-
лежали до двох устав!в: Всеволода Оль-
говича та 1зяслава Мстиславича. Б!ль-
rnicTb статей — про княз!вське господар-
ство, правопорядки у вотчинних селах,
спадщину тощо — стали своерщною
реакщею влади на поди 1146- 1147 рр.
в Киев!. Дослщники вид!ляють у «Про-
странней Правд!» комплекс статей, що‘ix
здогадно можна пов’язувати з д!яль-
н!стю володи миро-с уз дальського князя
Всеволода Велике Гшздо. 1хня поява
розглядаеться як наслщок народних ру-
х!в у Володимир! й земл! в 1174-......
1 1 75 рр,
Тривалий процес формування да-
вньоруського законодавства завертим вся
па початку XIII ст. у Новгород!. Як !
до цього, правотворча д!яльн!сть верхтв
стимулювалася тис к ом знизу.
140
7. ЕТН1ЧНИЙ РОЗВИТОК
Перюд кнування КиТвськоТ держа- •
пи — один 13 найважлив!ших в етшчно-
му розвитку схщних слов'ян. У цей час
склалася i розвивалася нова (сторична
середньовочна стильность, к огра достала
ч сучасшй науцо назву ^давньоруська
народойсть». Вона становила етшчну
основу майбутнього украл нського, а та-
кож росшського та болоруського народов.
Л)тописи донесли до нас згадки про
майже швтора десятка слов'янських
племжних об’сднань, як! в останшй
чисрт! I тис. являли собою етнополь
тичн! угруповання, за своею сощально-
•кономТчною суттю значно в!дм!нн! вщ
класичних племен первкного суспьль-
» тиа. 3 Л1тописних полян, древлян, ciee-
рян, волинян, улич!в, хорватов — меш-
«аншв територп сучасноТ УкраТни —
складалися утворення, Korpi перебували
ян переходному етапо вод докласового
<•<> класового сусгйльства. В Тхньому се-
|и'ловищ! вже видщилася племшна вер-
няка, почалося майнове розшарування
Тощо.
Писемн! та археолопчш джерела
мають змогу бТльш-менш точно локал!-
«увати северян у лТвобережних районах
Днища, полян — на Дншровському Пра-
вобережж!, древлян i волинян — на Во-
uiiii (вщповщно Схщюй i Захщшй),
«орнапв — у Прикарпаттъ улич!в— на
Нижиному Подншров'Т та П!вдеиному
Побужжь Матер!альна культура назва-
ние угрупованъ вщображена в пам'ят-
»я* типу Луки-Райк1вецькоТ, роменськоТ
п<1линц1вськоТ культур. На старожит-
ш« гях оста иным вщбився пом!тний
•нлин Хозарського каганату.
Ронкчйл схщних слов'ян на окрем! м1ж-
HoMiiiui групи в друпй половин! I тис. просте-
• <<<« и н за деякими елементами ixHboi етногра-
ф|чно1 культури minium» часie. Це стосусться,
зокрема. скроневих млець X—XII ст.— прикрас,
що нашивалися на галоен! убори або вп.нталися
у волосся чи пщвшувалиея 61ля скрош. В рпних
репонах Сходно! Свропи побутували cboi типи
таких келець. Ще на початку II тис. вони залиша-
лися одним 13 основних елемеипв Ж1ночого
абрання.
Сх1днослов'янська сппыясть. Напри-
KiHui I тис. у Середньому Подшпров'Т
п оч и нас складатися так звана дружинна
культура, пам'ятки якоТ заевщчують роз-
виток схщнослов'янського етносу в Tic-
них контактах 13 В1зантшською iMne-
picio, Арабським Сходом, Волзькою
Болгар1ею, скандинавськими краТнами
та шшими сусщами. Залозичення ф4ксу-
ються насамперед у речових наборах
представниюв привиейованих прошарюв
суспмьства.
У цей час з'являються так зваю реч1-
пбриди (йдеться передуам про вироби
художнього ремесла). Тхня специф>ка
полягала в тому, що в манер! виконання
якогось набору чи окремого предмета —
скаж)мо, прикрас пояса дружинника.
металевоТ гаржтури юнського споряд-
ження абощо — сполучалися як Micuesi,
так i надбан! ремкнич! мотиви i традицп.
Яскравим прикладом цього с знайдена
на киТвському Подол! шиферна формоч-
ка з арабським написом, призначена
для вщливання улюблених дружинника-
ми поясних металевих накладок (бля-
шок).
Кр!м рем!сничих традищй, деяк!
предмети-Нбриди несуть на соб! вщбиток
взасмовплив!в щеолог!чних уявлень pis-
них контактуючих м!ж собою етноов.
Це добре простежуеться, наприклад, у
сюжетах зображень на ср!бному окутт!
турячих ропв 1з згадуваноТ вище ЧорноТ
Могили. Одю дослщники шукають про-
тотипи цих сюжет!в у духовному св!т!
КИГВСЬКА РУСЬ
141
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Роэселемня сх|днослов'янських л(т<н»»сних племен (рис. М. М. 1сн.ина)
мкцевих слов’ян, друг! — народ!в ГПв-
жчноТ Свропи, треп — у звичаях хозар.
На Русь, зв1сно, потрапляли не лише
inei, а й IxHi носн — вихщщ з шших зе-
мель. Особливо штенсивж м!жрепональ-
ш зв'язки вщбувалися за князювання
Володимира Святославича, який для
«хорони гивденних кордсмпв держави
переселив «кращих муж!в» Ь швжчних
t хщнослов'янських земель на степове
прикордоння. Цю практику продовжува-
ли i його наступники, що ждтверджу-
сться археолопчними матерйалами.
В О. Рибаков датус початок циклу билин
про народного богатиря 1ллю Муромця
симе 90-ми роками X ст.
KpiM слов’ян, на твденнорусып земл!
пересел ялися також фшо-угри та балти.
11ом1тпу роль у ж игл Кжвсько! Pyci,
о» об л и во в nepini стол)ття п 1снування,
м|до равали В1к1нги. Тх використовували
як во1жв-професюнал1в, дипломат! в,
paлник1в княз1в та виконавщв 1нших до-
ручень (часом довод! сумжвних).
1Цоб вщтворити не р(зноети(чне княпвське
•номсння, можна послатися на боротьбу за ки(в-
> м ctui СИН1Я Володимира Святославича, коли за
на» жом одного з них — Святополка— в 1015 р.
А* << вбип два його брати — Борис i Гл)б (згодом
• а>онн юван! руською церквою) На першого напа-
ян «иниородсып «муж1 боярсЬЮ» (у СВО1Й бгль-
<««• и. напевно, слов'яни за походженням), а до-
йн >и варяги. Разом is Борисом загинув його слу-
1я укрсць Гсорпй. Г.иба ж зарвзав власний
• Вв«1» I Орчин,— судами з ШОВ, виходень is кочтв-
HHiu.aoio середовнща.
Нимало пришелыив иазавжди залишалося на
• <’гред них — згадуван! в л(тописах варяги
I mi» >||,1 । Шимон. Упродовж правлжня в Киии
liilpa. Ольги, Святослава, Ярололка Свенельд
».«подою й мав значний вплив при дворе
I «м< мп у 977 р. пмбурив Ярополка на брато-
яАиач* мину з овруцьким князем Олегом: «Поиди
на Оран, .ной и прими волость его». Шимон у
Н1А» |> i ладом за Володимиром Мономахом ви-
hihihh на Волгу, в Ростоео-Суздальську землю,
Я н|ни№ и там тисяцьким, отримааши за це велик!
«•Mr’iMH надели.
iH'iMHicrb переселенщв поступово аси м Снова -
КИ1ВСБКА РУСЬ
Сканлинавська черепахопошбка фабула 3 Ше-
стовицького курганного могильника (КиТвшн
на). Рис. П. Л. Корнинка за Д. I. Ь.ифг.ил>ом
лася мкцевим населениям. По них залишалися
не пльки згадки в писемннх джерелах, а и мате-
ртальж пам'ятки: окрем! реч, ба нав!ТЬ комплекса,
виявлен! в похованнях (заспбки-ф|6ули, рпно-
ман1тн! пщв1ски тощо).
143
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Дааньоруський одяг <ха юбражгннями на брасле-
тах-наручах). Рис. та прорис. П. Л. Корнйнка за
реконструкцию О. Л. Брайчевськот
КИГВСЬКА РУСЬ
Буд1ал1 старокнТвсмого Подолу, характерн! тамож
для рвних paAoHia Pyci (рис. П. Л. Корнинка
за реконструкцию П. П. Татонка та В. О. Харламова)
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Стильова сдм<сть дааньорусько! культово! аритектурн (м П. П. Томиком). Рис. М. М. It ям во
На початку II тис. вихщщв 13 Швноч!
Свропи у шйськових контингентах на
Ц|вдж Pyci зм1нюють причорноморськ!
КОЧОВИКИ.
1нтеграц1йш помтико-еконолачн! та
культу рш процеси привели до етш иного
консо.-идування cxiduux слов'ян, яю
утворили давньоруську народшсть. Вона
характеризувалася насамперед едшстю
моей (1з збереженням, проге, м!сцевих
diaxetcrie), сшлыостю територи (котра в
основному з&галася з межами Кшвсько!
Pyci), MarepiaxbHol та духовно!' культури,
релгП, певною економгчною Ц1мсн1'стю.
Етшчному згуртуванню cxiduux слов'ян
в сдину народшсть сприяли й од на к сип
традици, звича!, звичаеве право i закон,
суд, вшськовий ycrpiu, сильна боротьба
146
проти зовнйишх eopoeiв. Мабуть, уже в
цей час виникають певш елементи на-
ционально! caMOceidoMOcri, почуття па-
триотизму.
Сказане вище пщтверджуеться архе-
<>.'Ю11Ч ни ми материалами. Так, протягом
ycici icTopii Ки!всько! Pyci вироблявся
шлий ряд речей i систем, вщомих одно-
часно в р!зних районах схщнослов'ян-
сько! ойкумени. Йдеться, зокрема, про
градицп житлобудування, загально-
русыа типи тих або !нших ремкничих
кироб|в, однотипт предмети озбросння,
прикраси, елементи вбрання.
Сднкть простежуеться не т!льки на
piBHi економ1чних вщносин, а й у щео-
лопчшй сфер!. Наприклад, починаючи з
друго! половини I тис. на бьтышй частит
сх!днослов’янсько! територп кнував сте-
реотипний пщкурганний обряд похо-
кання.
Пкля прийняття християнства його
догми поступово (але практично син-
хронно) поширюються ПО ВС1Й Pyci,
шдтвердженням чого с зведення в пер-
||нй половит XI ст. Софжських co6opie
у Киевц Новгород!, Полоцьку. Взагал!,
и епоху Середньов!ччя все св!тосприй-
мання було релпзйним, тож в!днесення
<ебе до мусульман, 1уда!спв чи християн
(у нашому конкретному випадку — пра-
нославних) також лежало в основ! еттч-
иого самоусвщомлення.
Давньоруська народжсть у XII—
XIII ст. Питания про давньоруську на-
родтсть перюду феодально! роздробле-
иоеп Pyci жваво дискутуеться в кторич-
шй лпературк Спираючись на думку, що
на цьому еташ розвитку феодал! зму
м)ж окремими землями-кн яз!вствами
ынмирають eKOHOMi4Hi, культурт та
нол!тичт зв’язки, частмна досл!дник!в
доходить висновку про вщповщний роз-
нил давньорусько! етжчно! спиьностз.
Як показав П. П. Толочко, за основний
доказ при обгрунтуванш цього висновку
править недоведене положения щодо
розпаду держави на окрем! княз!вства.
Як аргумент на користь вщсутност!
еттчно! стльност! окрем! науковц! ви-
сувають неодноразове протиставлення в
л!тописах Русько! земл! — тобто Серед-
ньодтпровського per io ну — мшим
давньоруським землям. Однак при цьому
не беруться до уваги числент записи,
в яких Русь виступас i як сукупшсть ycix
земель-княз!вств. Особливо характерною
в цьому плат е л!тописна стаття 1216 р.
За нею Русь — це «вся Русская земля,
и Галичская, и Киевская, и Смоленская,
и Черниговская, и Новгородская, и Ря-
занская». Якщо ж звернутися до заф!к-
сованих у лкописах XII—XIII ст. под!й
на ГНвдю, Швжчному Сход! та П!вноч!
Схщно! Свропи, тобто на Ки!вщин!, Во-
лодимиро-Суздальщин! та Новгородщи-
Hi, то можна легко простежити величезну
зацткавлентсть ! якнайдеталыйшу по!н-
формован! сть кожно! тз названих земель
стосовно життя ceotx cycidie. Це теж
наочно свщчить про поспйн! ттенсивт
зв’язки м!ж землями-княз!вствами за
феодально! роздробленосп. Так, пщ
1145 р. Суздальський л!топис спов!щас
про пожежу на ктвському Подол!,
1патпвський (твденноруський л!топис-
ний звщ) пщ 1158 р. розловщас гро бущв-
ництво князем AnupicM Боголюбським
церкви у Володимир!-на-Клязьму Новго-
родський пщ 1224 р. доклад но описус
битву з татарами на Калщ. KpiM того,
в ргзних л1тописах нерщко ретельно
занотовувалися поди, важлив! для життя
Bcic! кра!ни.
Отже. наведен! факти дають nidcra-
ви dxu твердження про !нтенсивн! сто-
сунки Mt ж окремими частинами Pyci та
про !снування cduHo'i daenbopycbKoi на-
podHocri i в nepiod фе1м)а.1ьно1 роздроб-
леност!.
КИГВСЬКА РУСЬ
147
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Огляд MaTepia-Н» ij питания хнування даяньо-
русько, народносп завершим о падкою про мотияи
• ju<ocTi «земл! Руськой, що мктяться в багатьох
писемних джерелах початку II тис. («Слово про
закон i благодать* I.iapioHa, «Память i похвала
Володимиру» Iахова Mhixb, «Слово о полку Irope-
в|м» та iMiui >. Нав1ть у «Слова про погибель Русысоа
•емлй (XIII ст.) координати Pyci визначаються
в межах усах давньоруських земель-князшств:
О свЪтло свЬтлая
и украсно украшена
земля Руська я!
И многими красотами удивлена есаа...
ОтсЪле до Угорь,
от Угорь и до Ляховь,
от Ляховь до Чеховъ,
от Чеховъ до Ятвязи
и от Ятвязи до Лагтвы.
от Литвы до НЪмецъ,
от НВмени до КорЪлы,
от КорЬлы до Устьюга,
гдЪ тамо бяху Тоймичи поганим
и за Дышаочимъ моремь.
От моря до Болгарь,
от Болгарь до Буртасъ,
от Буртасъ до Черемисъ,
от Черемисъ до Мордъви —
то все покорено было богомъ
крестияньскому языку поганьскыя
страны...
А для францисканського ченця Плано Карпана,
«кий у 1248 р. ахав до Золото! Орди, саме Киав
у недалекому минулому був столицею всаса схадно-
। чов'янсько! держави.
Не можна не згадати i про викори-
атання протягом усього давньоруського
нерюду ед ин их юридичних норм на тери-
ropii ecici Pyci. Вони були викладеж в
еРуськ1Й Правда», починаючи 3i стат-ri
I Коротко! редакцп: «...аще будеть русин,
заобо гридин, любо купчина, любо ябет-
ник, любо мечник, аще изыои будеть,
любо Словении...» При цьому писемн!
джерела знаходяться в повнай вадповад-
носп до археолопчних, як! заевщчують
|а><|юби з дерева аз розкопок на киавському Подола.
»арак терна також для разних давньоруських
|гритор1й (рис. П. Л. Коршснка м материалами
nyfiiiKaifiit)
едшеть матераально! культури, а отже, й
народноста як П теория.
На першому етат аснування Ки!в-
ськоа Pyci етначна антегращя вадбувалася
значною Mipoao завдяки централ! за ци
управлтння вс1ма сферами су сильного й
економтчного життя. На другому, за фео-
дально! роздробле носта, консолщацп
схщнослов'янсько! сшльносп сприяла
вся структура софально-е коном! чних
• в!дносин на Pyci, насамперед специфика
феодального •держания» волостей-Hadi-
л!в. На вад Mi ну в!д зааидноевропейсажих
феодала в, котр!, отримавши володання,
залишалися в них назавжди й мали право
на успадкуваиня, давньорусью княз! (або
й служил! бояри) поспйно боролися
за престижжип й економ!чно вигщжип
волость Це спричинювалося до безпе-
рервних перемащень, бо ж за князями
по Руса мандрувало i ахне оточен ня. Учо-
рашшй ки!вський чи виш городе ький
князь завтра ставав, скаж!мо, володими-
ро-суздальським (як це було з FOpieM
Долгоруким або Андреем Боахзлюбським).
Це вважалося нормою в тогочасному
бурхливому полггичному жигп. Така си-
стема виключала мсцеву эамкнуйсть i
сприяла консолдаци давньорусько! на-
родности.
Щоправда, не слщ забувати: ч!тке
уевщомлення державно! й нацаонально-
етшчноа едносп Pyci було притаманне
насамперед Рюриковичам та !хшм спо-
движникам. Серед широких мае ште-
а-ращйн! процеси в цей асторичний пераод
виявлялися набагато слабше. До того ж
величезно! шкоди заедала навала орд
Батия, внас.гпдок яко! Русь втратила
державно-нацюнальну незалежшеть. Си-
туацая у сфер! етшчного розвитку до-
коранно змшилася. Вщтепер визначальну
роль вгд!гравали м!сцев( особливосй —
мовна, культурн!, етнограф!чна. На колись
сдинш етнокультуржй основ! почали
склддатися спораднена народи: укра!н-
КИТВСЬКА РУСЬ
149
РОЗД1Л ДРУГИЙ
ський, росшський i б1лоруський. Власне,
кристалгзащя цих пових етносш спосте-
piraaacH ще за снохи КиТвсько! Pyci,
S. М1ЖНАРОДН1 В1ДНОСИНИ. РУСЬ I КОЧОВИЙ CBIT
М1жнародн1 зв’язки Pyci почали
с к лад ат ис я одночас но з форму ван ням
ехщнослов’янсько! полпично! сшльностй
Надал! вони активно розвивалися.
Вщносини з кра'шами Свропи та Азп
мали мкце в найр1зноман1тнппих сферах
життя: в торгчвлЧ та обмшц пол!тищ,
династичних шлюбах, релин, культур!
тощо. Отже, розв/й давньорусыал дипло-
мати ricuo пов'язаний з ус/'м комплексом
соц/альн о-еконолачних, позйтичних,
культуриих процессе у середнымячному
ceiii. При цьому, звкно, використову-
валися i традицп та звича!, усталей! ще
в ранньослов'янськ! часи, а також м!ж-
народний доевщ, занозичений у !шиих
слов'янських i неслов’янських народов.
В. Т. Пашуто роздьтив усю iciopiro
давньорусько! дипломат!! на два перюди.
Перший — ранньофеодальний (IX—
XI ст.), коли вщносно едина тод! дипло-
матия все ж наб ул а уже двох функцш;
внутр!шнъо1, iMnepcbKoi, покликано*) за-
безпечувати виконапня васал!тетних
обов’язюв неслов’янськими народами,
котр! входили до складу КиЧвськоТ дер-
жави i проживали на Швно'й таП!в-
ючному Cxoai Схщно! Свропи, i зовнйн-
ньо1, або mi жн ар од но!,— у выношены до
пюземних кра!н. Другий перюд вклада-
еться в рамки феодально/ роздробле-
nocTi, характеризовано! в поденный
сфер! колективним сюзеренитетом найейль-
н1ших княз!в. Дипломами цього перюду
вщзначалася неабиякою складшстю й не
мала единого координацдйного центру.
Та пезважаючи на це, можна стверджу-
вати: у IX — XIII ст. м1жнародж зв’язки
Pyci вщбувалися на р!вш свого часу, з
однак загибелъ останньо!' внаслщок ор-
динсько! навали значке штенсифжувала
Ц1 процеси.
у сама шднесеннями та спадами, зумовле-
ними конкретно- юторичними обстави-
нами.
Активне включения Кшвсько! Pyci
в Mi ж народы стосунки i створе нн я влас-
ного «дипломатичного корпусу» розпо-
чалося з перших же десяти л ггь кнуван-
ня держави. До здшенення дипломатич-
них акцш залучалися як слов’яни, так i
шоземцк Вже Бертинська хрошка nosi-
домляк: правитель народу Рос (названий
хаканом) у 839 р. «заради дружби» виря-
див дипломатичну мклю до В1зантп. За
шзшшими джерелами, Mi жн ар оды кон-
такта Pyci мали юлька основних напрям-
к!в: крайни Арабського Сходу, Сканди-
нав1я, Захщна Сврона, Найтюыш! зв’яз-
ки пщтримувалися з Выантыю.
Русь i Сх!д. Вщносини Pyci з кра!'на-
ми арабського св!ту та Середньо! Азп,
Хозаршю, Волзькою Болгарию, 1раном
та шшими державами Сходу мають бага-
товжову icTopiro. Вже автори IX—X ст.
1бн-Хаукаль, 1би-Хордадбег, АльЛстар-
xi, Аль-Macyni та !нцп заевщчують по-
ст) йш контакти apa6ie Чз русами i демон-
струють об!знан!сть is географшю та
!сторичними под)ями у схщносвропей-
ському perioni. Схщш слов’яни дуже Tic-
но спыкувалися з народами Поволжя,
як! пщ впливом арабов прийняли шлам.
Це пояснюеться активною участю сло-
в’ян, болгар i хозар у посередницькш
Toprieai м1ж Заходом i Сходом, а також
бажанням поволзьких володар1в мата
свою частку з прибутюв вщ транзиту то-
варов через ixiii земл!.
Вщзначимо, до peni, про спроби втяг-
нути наприюнщ X ст, Русь до магометан-
150
Недливки деталей нарем!нно1 гарнётури. зроблен! 1 .тиварно!
формочки з арабським напитом, та реконструкща пояса
длвньоруського дружюгника (рис. П. Л. Корнйнка, реконстр.
пояса Р. С. Орлона)
КИГВСЬКА РУСЬ
ського св1ту, про що повщомляють Ша-
раф ал-Заман Taxip Mapaaii та «По-
нять минул их Л1Т» Одеться про поТздки
pycie до Хорезма та Булгара з метою
винчения догм хламу, перебування в
Киев! волзьких болгар, KOTpi перекоку-
пал и Володнмира Святославича в icthh-
iiocri мусульманськоТ щеологп).
Ткне переплетении штереав Pyci i схщних
лгржав 1нод1 прмзводило до отрицания див1ден-
Д1В якимось сусгдом, що не брав активно? участт
» пй чи 1НШ1Й конкретней межнародней акцп. Так,
Нолтька Бал rape я стала повнестео самостейною й
економвчно могутньою .тише пкля роирому Свя-
н кланом 1горевнчем X озари у 60-х роках X ст.
I хоча А. П. Новосельцев уважас, що Хозарська
лсржава остаточно припиннла свое ic ну ванн я аж
ильки через столеття теля поразки шд Святосла-
151
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Ьргягговнй болгарський аамочок. тнайдений на
територо Сере дикого Поднгпроа'я (рис.
П. Л. Коршснка)
Русь та Европа. У виевгглюваний час
Русь штенсивно розвивала вщносини 13
кражами Скандинав?!, Центрально? та
Захщно? Европи: Дашею, Швещею,
Польшею, Чех1ею, Угорщиною, Шмеччи-
ною, Франц1ею, Англ1ею, 1рланд1ею.
Цьому сприяло, зокрема, прийняття Рус-
ею правосла^ я як оф!ц1йно1 державно!
релгП. Така акцтя. повторимо, зробила
Кшвську державу (деолог/чним партне-
ром християнська Свропи.
Не завжди щ взаемовщносини були
мирними, однак за допомогою диплома-
тичних Miciit i численних династичних
шлюб1в княз! врештьрешт добивалися
стабильность Важливе м>сце в м>ждер-
жавних зносинах вщводилося взаемним
зобов'язанням у вжськовш сфер!: Русь
дктавала допомогу В1Д с у ci д) в — сканди-
нав! в, поляк1в та шших — i, в свою чергу,
вщдячувала ?м тим же. Ще раз згадаемо
i про такий вагомий аргумент на ко-
рпеть Pyci в п зносинах з свропейськими
ва, можна твердити. що друпй половин! X ст.
поволзыо волгари тавдяки Pyci поэбулнся свою
основного с уп ерник а.
Военю й пол!тичш конфл1кти нерщ-
ко завершувалися тдписанням р!зних
угод, у тому числ! й торговельних.
У 1006 р. Волга pi я та Русь уклали дого-
sip, теля я к ого зв’язки цих кра?н стали
пост1йними, a txш купщ одержали гаран-
пю безпеки та сприяння в Тхшх спра-
вах. Ц| контакти зддйснювалися як через
води! мапстрал!, так i через сухопутн!
шляхи. Вони тривали i за феодально?
роздробленосп, про що свщчитъ Ал-Гар-
на-ri, який у середин! XII ст. проТхав
13 Багдада через пониззя Волги й Булгар
до Киева (а тзнше — дали до Угор-
щини). Проте взасмовплив двох великих
середньов!чних культур стримувався
протистоянням Тхшх резких рел?пйних
доктрин.
Зображення Св. Миволая — фрагмент срйбнем чана
мгецемао виробниитва (XII—XIII ст.). Чернила.
фото В. П. Ком.ины
152
1.ЫИШКИ 6уд|вель середньошчнмх час) в у Kopcyui
КИГВСЬКА РУСЬ
кражами, як регулювання схщно? торпв-
jii, контрольовано? схщнослов’янськими
князями завдяки випдному географ)чно-
му розташуванню гпдвладних ?м земель.
СХ'обливо високого р|вня м)жнародн! шдно-
< инн дос ясли за князювання Ярослава Мудрого
<uepuia половина XI ст.). У цей час назрела кон-
Фронтащя з Вгиипйською шперзею. а також
ниникла потреба в закрюленн) мирннх стосунмв
та тдписанн) взасмовипдних угод про cnia-
1»ч>1тництво з правителями ряду свропейських
держав. Ярослав удався до nepeaipeHoro меха-
< 1му междержааних зиосин у серсдньов1чш ча-
> и династичннх шлюбзв. У 1043 р. польський
король Казимир одружусться is сестрою князя
МарЕю-Доброгшвою. а трохи ранние, у 1039 р,
I <нслав Ярославич бере за себе сестру Казимира —
1 ергруду-Олисаву. В 1048 р, Анна Ярославна,
инбраашись 13 королем Францп Генр1хом I, стае
королевою uici держави. Ще одна дочка Яросла-
ва Анастас)я — йде замзж за угорського коро-
ля Андрзя, а (нша. Слизавета. за Кореезького —
Гаральда Грозного (по смертз чолоежа вона знову
виходить ЗЭМ1Ж за датського короля Свена),
П)сля збройних конфл1кт1В i переговорен по
дипломатичн1й лши а 1052 р. вшновилися мири!
стосунки Pyci з В|зант1сю. Це було закр1плсно
шлюбом Всеволода Ярзхлавича з дочкою iMiiepa-
тора Константина IX Мономаха — Маркю (Тхшм
сином був славетний князь Володимир Мономах).
Як бачимо, завдяки числеииим династичним
шлюбам cboJx дзтей Ярослав Мудрий налагодив
дружи) зв’язки мало не 3 уом тогочасним ци-
в1Л13ованим СВ1ТОМ. його самого нередко нази-
вають «тестем Свропи».
Дипломатичш прийоми, як! склада-
лися з поеднання военно? енли, перего-
eopin та укладення договор)в, розвива-
лися i в епоху феодально? роздроблено-
CTi. Тода наймогутншп князьправител)
окремих земель домоглися права нетьль-
153
РОЗД1Л ДРУГИЙ
ки на самостжж пол1тичш акцп все ре ди -
><i кражи, а й на незалежну политику
на мйжнароднж apeni та створення вн-
ешних для себе союз1в. Часом виникали
досить Ц|кав1 коалщп удшьних княз!в.
Так, володимиро-галицька naniena вер-
Х1вка прагнула дружби з Ызанпсю й
Малою Польщею, а волинсько-чержпв-
сько-смоленська — з Угорщиною та Ма-
зовгсю. Однак спробн виршшти внутршь
ш проблеми за допомогою жоземних
правител1в не завжди закжчувалися ycni-
хом для iHiuiaTopis таких дж. Напри клад,
П1сля смерт! галицького князя Ярослава
Осмомисла його син Володимир звернув-
ся за пщтримкою проти Романа Мсти-
славича Волинського до угорського коро-
ля. Проте останшй, вщвоювавши столи-
цю княз!вства, не тшьки не повернув ii
Володимиров!, а й навггь заточив його
до веж> одного 31 своТх замк)в. Галиць-
кий спл на деякий час обжняв короле-
вич Андрж.
Русь i В|за>П1Я. Як уже зазначалося,
Mix цими державами вщбувалися осо-
бливо 1нтенсивн1 взасмовщносини на р!з-
них р1внях (розпочатз ще за князювання
Аскольда та Д!ра).
Ini Датором запровадження й розвит-
ку русько-вЬантИкьких ст осу н к/в в исту-
пив Kuie. Защкавлений у регул ярких
зв'язках 13 Константинополем, bih у
IX—X ст. силою зброТ долав перешкоди,
створюваж недоброзичливо настросною
В1зант1йською дипломапею. Хоч як цього
прагнули 1мператори, але протягом кить-
кох столггь — аж до здобуття в 1204 р.
Константинополя хрестоносцями й по-
сту повоТ загибел) iMnepii — im так i не
в дал ос я гпдпорядкувати co6i Русь.
Прикладами цього можуть бути взаем оящно-
симн княгин) Ольги та П сина Святослава з 1мпе-
раторами Константином Багрянородным i Ники-
фором Фокою, коли остами, не сиром от лис я на-
кину ти русичам свою волю, а також використати
ixHi вшська в боротьб, проти дунайських болгар.
Повернувшись до Киева. Ольга на нагадуваннн
Константина про o6iuani нею дари aianoauia
«Аще ты такоже постоиши у меня в ПочайнЪ
яко же язъ а Суду, то тогда и дамъ». Пгзн1ше.
в 959 р„ княгиня дошкулнла Константинополю
вда.1им дипломатичным маневром, звсрнувшись 11
проханням про орган, сапно християнсько, церкви
на Pyci до германського ,мператора Оттона.
А Святослав, роиромивши Дуиайську Болгар,к,
та уклавши I нею мир, пое,в с во, дружи ни на
Константинополь. Вт нав,ть мав навар перенести
столицю Pyci в м,сто Переяславець на Дуна,.
Незалежшсть полггики Ки)всько1
держави щодо Вгзантп заевщчують i
русько-вгзантшсью договори 911 i
944 рр., й кторичж поди, пов'язаж з
християжзащсю та одруженням Володи-
мира Святославича з в!за>гтжською
принцесою Анною, й поставления собо-
ром руських спискожв у 1147 р. (за
князювання в Киев, 1зяслава Мстисла-
вича) на митрополичу кафедру русина
Климента Смолятича i т. п. Паритетна
ситуащя зберналася аж до XIII ст.,
хоча й тод| в биьшосп випадюв митро-
полит1в на Pyci попередньо благословля-
ли константинопольсью narpiapxn.
Русь i nieni4ne Причорномор'я. Зо-
ною поетжних суперечностей м!ж Кие-
вом । Константинополем був Кримський
nieocTpia, центром якого в епоху Серед-
ньошччя був Корсунь (Херсонес). Вж
Buirpas роль посередника В1зантп в П
сухопутжй та морсьюй торпвл! з Руссю.
Зазначимо, що влада iMnepii над Таври-
кою (тобто Кримом) не була абсолют-
ною. По суп, один тиьки Корсунь i був
тут п опорним пунктом в економжному
та политичному протистоянн! 13 сусщш-
ми кражами за П1вжчне Причорномор'я.
3i свого боку, В1занпя боронила Micro
вщ воропв, хоча й не завжди вдало
(нагадаемо: в часи прийняття христиан-
ства його здобув Володимир Святосла-
вич). На територп Криму сформувалося
План мкцениходження середньошчннх культояих
бушяель у Корс у Hi (рис. М. М. /св.пва)
154
КИГВСЬКА РУСЬ
РОЗД1Л ДРУГИЙ
грекомовне, однак збер>гаюче своерщн!
Miciieei традицп населения, котре дктало
назву кримських греюв. Вони горнулися
до Корсукя, чим i пояенюсться концен-
трац1я навколо нього землеробських по-
селень, а тзшше — великих феодальних
укрйтлень.
Особлив1стю Корсу ня було те, що bih
зростав на руТнах античного Херсоне-
са, повторюючи його регулярне плану-
вання. В поршняши з греко-римською
забудовою змшювалися лише квартали.
Безперечно, оджсю з найц1кав)ших
груп археолопчних пам'яток Криму с
й так зван! печерш мкта (Есю-Кермен,
Чуфут-Кале, Мангуп та пшп): KpiM на-
земних кам'яних буд!вель, тут були й ви-
рубат у скелях печери. Вони мали зде-
бгльшого господарське та воснно-обо-
ронне призначення, рщше — правили за
церкви та монастирь
Борючись 13 В/занпсю за Крим, Русь
не «гдмовлялася aid HOMipie панувати
зага.юм у ГПвн/чному ПричорноморЧ.
Пщ ТТ тиском ще за часчв Святослава
Поре вич a iM пера тор Цимкхш визнав
право схщнослов'янсько! держави на во-
лод1ння Керченською протокою, фактич-
но пропонуючи тим самим кжвському
Князев! продовжувати завоювання цих
територ!й. Згодом плацдармом Pyci на
Таман! стала вже з гаду вана вище Тму-
таракань. В центр! цього мкта син Воло-
димира Святославича Мстислав «заложи
церковь святыя Богородица и созда ю».
1з Т му та рака ю походить дуже щкавий
напис 1068 р. на мармуровш плип —
частит цоколя якоТсь антично! скульп-
тури: «В лето 6576, индикта 6 Глеб князь
мерил море по леду от Томутораканя
до Корчева, 14 000 сажень». Тобто князь
Гл|б Святославич, пром!рявши вщстань
В1д Kepni до Тмутаракат, наказав за-
Керамша Корсу ня (рис. П. Л. К орленка за маге
(калами пубикац/й)
156
Тмутараканський кам1нь (Тамань). Про рис. П. Л. Корнйнка за А. О. Мединцевою
КИГВСЬКА РУСЬ
ф!ксувате цю под!ю у с легальному
папис!.
Русь i кочовики. Населения твденно-
руських земель найактевшше контакту-
вало з кочовиками причорноморських
cTenie — печешгами, торками, беренде-
ями, половцями. Давньоруськ! л!тописи
згадують не менш як bicim шлюб!в вщо-
мих руських княз!в 13 дочками половець-
ких хашв. Як пише А. М. Робтсон,
cim’i тод! були багатощтними, i якщо
припустите, що у восьми княз!вських
родинах у середньому виросло по п’ятеро
д|тей — си ж в i дочок, то близько 40
давньоруських княз!в i княгинь були
натвполовцями, а дал! в них народило-
ся приблизно 200 половецьких онуюв.
Стосунки останшх скршлювалися пов-
торними шлюбами княжич!в зм!шаного
походження.
Вщносини mi ж степовиками i с лов'я-
нами-землеробами були рйзними. Ха-
рактерною в цьому плата с доля двох
героТв «Слова о полку 1горев!м» — князя
1горя Святославича й хана Кончака,
як1 протягом досить короткого перюду
то выкали разом в одному човж вщ
пильного ворога, то насмерть протистоя-
ли один одному на пол! бою, то родича-
лися через шлюби своТх щтей... Але ча-
CTiiue Русь знаходилася в стаю збройно!
конфронтаци 31 Степом, використовуючи
при цьому для охороии с во ix гавденних
кордошв самих же кочовиюв («своТх
поганих»).
У середин) XII ст. flopocci нають виник
союз чорних клобуков— васал1« кювських Кня-
зев. Bih складався з р(зноллем1нних коч1вниць-
ких угруповань. котр> ос1далн на земли Тхж старо-
житност! систематизоваш С. О. Плетньовою.
Перебуваючи на служб) в Киева, морю клобуки
з повним правом могли говорите Князев! Юр1ю
Долгорукому: «Ми вмирасмо за Руську землю з
TBoiм сином i голови свой склад атмо за твою
честь». 1з лггопиав вадом! й inuii контингеити
найманц1в-кочовик1в. що служили окремим кня-
зям (переяслаасью горки та ниш). Однак ixhix
поховань на територп Pyci, кр!м п аданого поро-
ського району, ащомо дуже мала Можлнво, на-
служивши за плату певний час, вони поаерталися
до Степу. (До реч!, в степовому Причорномор'Т,
окр<м тюркомовних племен, проживали й групи
слов'ян. Це стосусться передус!м Нижнього По-
дн!пров'я. В гир-п Дн)пра кнував нав!ть значний
слов'янський населений пункт — Олеш'с.)
1нощ кочовиюв використовували на
Pyci для розв'язання внутрниюх дина-
стичних суперечок. Запрошувалися як
професшш найма нщ на княз!всьюй
служб!, так i волонтери si Степу, згодж
взяти участь у яюйсь одшй конкретшй
операцп (наприклад, «дню половщ»).
Пос лугам и степовиюв особливо часто
користувалися черн|Нвсью Ольгович!, а
засновник династп у цьому зв’язку нав!ть
отримав пр!звисько «Гореславич».
Найщкавйшими матер!альними па-
м’ятками кочового св!ту с так зван!
кам'яга баби — скульптури чоловтв i
157
pojaui другий
Хозарсыи стремена та палаш! (рис. П. Л. Кор-
шснка)
Давньорусыи шабли пряжка, шпори. кресало
(рис. П. Л. Корнинка)
жжок, установлюван! на курганах, а
також супрснндне начиння поховань.
Во!н вирушав у потойб!чн! краг, вбраний
у кольчугу, 13 шеломом на голов! та
захисною зал 13ною маскою на обличи!.
Кр!м забитого коня в повному споряд-
женж, до могили клали зброю (стриги,
шаблю та ie.), казан для варжня м'яса,
побутов! предмета тощо.
Природжен! вершники та вояки, ко-
човики виробили такий бойовий — на-
ступальний i захисний — обладунок,
який щеально вщповщав умовам вжни в
безлюй мкцевосп. Тож щлком при род-
ним с те, що слов'яни, особливо мешкан-
V ГИвденно! Pyci, у сво!й боротьб! проти
степових cyciflie запозичили багато чого
з Тхнього вжськового спорядження. На
думку А. М. Кирпичникова та жших
дослщниюв, давньоруськ! кольчуга, го-
строверхий шолом i шабля походять са-
ме вщ прототип IB, поширених у кочови-
KiB Свропи та Азп.
Останшм часом на ГПвдн! У кражи
археологами виявлен! багат! поховання
ссредньов!чних кочовиюв. Серед них
нидкпясться половецька могила в курган!
шввишки 6 м на р. Чингул. Цжнкть uiei
пам'ятки полягас не тгльки в разномаст-
ному супровщному жвентар!, a i в тому,
що поховання дшшло до нас незайма-
ним, у перв!сному вигляд!. Це дае змогу
зафжсувати вс! детал! i вщтворити цд-
л!сну картину заупоюйного обряду.
Навколо прямокутноа ямн великих розмйрзв
було покладено п'ятеро забнтах коней si збрусю
та седлами, озлоблен им и ср!бними з позолотою
бляшками. На земляних сх|дцях у середин! ямн
покладено до 10 розрубаних тушбарашв. Небёжчик
лежав у дерев'яному саркофаз!, замкненому чотир-
ма давньоруськими цилшдричними замками. Лиш-
не вбрання — гаптований золотими бляшками,
нитками, парчеамми строками й бисером каптан,
парчея!. прикрашен! ср>бними платками i пряжка-
ми пояси, шаптка з наш нт ими срёбннми. шкру-
стованимн бурштаном бляшками; предмета оз-
бросння залп ний шолом is нашвмаскою i
кольчужною бармицею, щит, сагайдак, налуччя,
стрзли, кольчуга, шабля, кинджал; аксесуари вер-
ховного жерця — курильница, нож:; символ вла-
ди — кручена випрямлена шийна гривна з високо-
пробного золота; срзбн! прикраси, р<зноман1Т>||
побутов: речи зокрема чудоаий за яшстю виконання
полив'яний посуд, коштовш тканини,— все це
св!дчить про те, що померлий за життя посщав ду же
високе сошальне становище в половсцькому
сустльств!.
[сторична доля половщв, як i б!ль-
шосп середньов!чних кочових народ!в,
склалася драматично. Вони не зберегли
себе, розчинилися у схщнослов'янському
та жших ос!лих етносах, з якими кон-
тактувалм впродовж кигькох столпы
Край самостийному етнопол!тичному
розвитков! полошив поклала монголо-
татарська навала.
КИГВСЬКА РУСЬ
9. КУЛЬТУРА
Культур! Кжвсько! Pyci IX—XIII ст.
притаманний безперервний поступаль-
пий розвиток. Ылышсть ii галузей —
приклддне мистецтво, дерев'яна арх!тек-
гура, народна творчкть — мали глибок!
bikob! традицп. Мистецтво pycuuie eid6u-
вало не ильки 1хню оргашчну естетичну
потребу прикрашати богатоман/тний ceir
оточуючих речей, а й св/тосприйняття,
1деологйо тогочасно! людини.
Феномен надзвичайного культурного
злету Ки!всько1 Pyci нерщко пояснюсть-
ся виключно пенями контактами з Bi-
занпсю, Хозар!сю, кражами Централь-
159
РОЗД1Л ДРУГИЙ
hoi та ЗахщноТ Свропи. Це не зовом
так. Справд!, вил и в згаданих та )нших
держав на культуру Pyci був значним,
але далеко не визначальпим. Щоб зерна
передовик цив)л)зац)й, насамперед вгзан-
тшськоТ, могли дати рясш сходи в ново-
му середовищ), вони мали потрапити в
добре шдготоклений |рунт. Саме таким
i виявився «культурный грунт» cxiduux
слов’ян, який увтбрав у себе багатов/к<ии
традици ласцевого розвитку, збагачено-
го впливом cycidie.
Писемшсть, освпа. На еташ завер-
шения формування Ки'|всько| Pyci п
культура збагатилася новими елемента-
ми. Найважливпний серед них — писем
нтстъ, поширення яко!’ у схщнослов'ян-
ському ceiii передувало офпийному за-
провадженню христианства. Археолопч-
Hi джерела дають шдстави вщносити
час опанування неупорядкованим пи-
сьмом до IX ст. Болгарський автор по-
чатку X ст. Чорноризець Храбр писав:
слов'я ни рашше «не и меху книгъ, но
чрьтами и резами чьтеху и гадаху, по- .
гани суще, крБстивше же ся, римскими и
грБчЪскыми письмены нуждахуся сло-
венскоу речь безъ устроения и тако бешу
много лБта». П)знппе вони отримали
дм азбуки — глаголицю та кирилицю,
одна з яких складена слов'янським про-
св1тником Кирилом. Бмышсть дослщни-
KIB схилясться до думки, що йдеться про
глаголицю. Кирилиця ж, зпдно з
1.1. Срезневським i С. Георпсвим, виник-
ла на баз) грецького уставу VI VIII ст.,
доповненого слов'янськими лперами.
Пор)вняно ранне знакомство Pyci з
писемжстю засвщчус л)тописне повщом-
ення про знахщку Кирилом у Корсуш
€вангел1я та псалтиря, иаписаних «русь-
кими письмены». (Бдтвердженням цього
можуть бути й договори Pyci з греками:
один з i'xnix прим1рник!в призначався
для Pyci i писано я слов'янською мовою.
Договйр 911 р. вказус на руський зничай
пнсати духов hi заповпи на випадок
смерть а одна 13 статей договору 944 р.
вимагала, щоб русый поели або купш.
прибуваючи до Царгорода, Мали при соб)
не золот) i cpioni печатки (як це практи
кувалося рашше), а спещальш грамоти.
тдписан) князем. Доказом ранньою
к'нування писемност! на Pyci може сл>
гувати i знахщка в одному з гньоздн,
ських кургашв корчаги другоТ чверп
X ст. i3 прошкрябаним написом «гороух
ща» чи «гороушна» (прчиця, прчичн*
масло).
Особливий )ИТерес становить так )ва
С»>ф>ис|Аа абетка, винилена khibclkhm дскл>лн1<
ком С. О. Висоньким на cTini Михайл1всы.ос
HiarapK Софйиькоео собору к Киеве Вона сила
далеея 13 27-и лоер: 23-х греиьких i чотиры»
слов'янських: Б, Ж, 111. 1Ц Це не кириличнии
алфав1т. шо склад».в*’» )1 43-х лпер. Не молки
йоги ввалати й абеткою н 38-и .отер, про як»
надут Чориоризеиь Храбр. За С. О. Висовьким
Соф)нс)>ка абетка в)дбнваг. один и nepexid»in
eraniti cxidHtH’.itnf'янсынй писемност), коли г
ipeiibKoto алфавпу почали лодавати .птери дли
передан ня фонетичних особливоелей слов'янськ! ।
моей. Не виклв'чено, то перед нами алфавит, яким
користувалися на Pyci ше за Аскольда та Hipa.
Шсля запровадження християнстви
як державной релтгй на Pyci утверджу
стъся кирилична система письма. Нек»
написан) sei eiдомi нам твори XI i на
ступних стол)ть: Остромирове Свангелш,
1зборники 1073 i 1076 рр., «Слово о зако-
не и благодати», Мстиславове Свангелщ
«Повить минулих лп» та ш. Назван)
твори — не сдиш пам'ятки, на тд-
став) яких можна скласти уявлення про
характер i pieenb поширення писемност)
в Ки)всыай держав). Великий додатковни
Marepiaji дають також археолопчш роз
копки. В числ! знайдених численник
вироб)в is написами — шиферш прясли
ця. керам)чний i металевий посуд, ливар
ni формочки, шлифа (тонка цегла). 3mict
напиов р)зний, але найчаепше вони за-
евщчують нласника реч) («княжа», «спа-
160
Дааньорусып написи на пряслицах, керампп та
лиаарн!й форма (рис. та прорис. П. Л. Коргйснка
за С. О. Висоцьким. М. К. Карьерам, О. П. Моцею)
КШВСЬКА РУСЬ
РОЗД1Л ДРУГИЙ
ft Б
сова», «княжо есть», «Мстиславля кор
чага», «Давидова чара», «Гюргева», «Ган
рило», «Молодило», «Янка вдала при
слень Жирце» та ш.), )нод) вказують на
BMicT посудини («Ярополче вино», зга
дувана уже «гороухща»), мктять поба
жання («благодатнеша полна корча) а
сия»), ув1чнюють 1м’я майстр(в («Мако
сим», «Людота», «Костантин»),
Шклування про oceiry з часу при и
няття христианства взяли на себе держа
ва й церква. За князювання Володими
ра Святославича в Киев: вже к нус дер
жавна школа, де навчалися — або, як
пише Л1топис, «постигали учение книж
ное» — дгти «нарочитой чади» — най
ближчого оточення князя («учение
книжное» — тут не просто письменность,
а навчання р)зним наукам).
Продовженню й поглибленню оевки
сприяли б|бл!отеки, створюваю при мо-
настирях i церквах. Багато хто h княз,и
виявив себе завзятим шанувальником
книжних знань. Так, Ярослав Мудрий
Софтйська абетка (ли С. О. Висоцъким), мсталев) писала
1 к ж вс того Подолу. берест яка грамота о Звенигорода на
Льв1В1цин| (за 1. К. Свсшниковим). Рис. та прорис. П. Л. Кор-
шснкл
КИГВСЬКА РУСЬ
Р03Д1Л ДРУГИЙ
заснував бУблУотеку Софй' КиУвсько!, його
син Святослав наповнив книгами клгп
ceoix князУвських палат, князь Микола
Святоша витрагив на книги всю свою
казну й подарував ix Печерському мо-
настирю. «Великим книжником» лУтопи
си називають воли нс ьк ого князя XIII ст.
Володимира Васильковича. ВласнУ книж-
ков! зУбрання мали також деяк! освУченУ
ченцУ.
У давньоруських школах i бУблУоте-
ках виховалося нимало видатних Jii-
тописцУв, л1тератор1в, богослов! в, фУло-
соф|В, публ1цист1в. 1мена окремих is них
за тогочасних умов, коли авторству яко-
гось твору нс надавалося такого значен-
ия, як пУзшше, чи не дивом збереглися
до наших днУв. Назвемо лише юлькох:
лУтописщ Никон Великий, Нестор, Силь-
вестр, митрополит-публщист 1ларюн,
епископ Кирил ТурУвський, митрополит-
УдеалУст Клим Смолятич, Данило Заточ-
ник.
Лггописання. У справ! поширення
освУти на Pyci важко переоцУнити роль
Софп КиУвсько!. Книги, як! виходили <з
П спи, слугували основою для створен-
ня нових бУблУотек, у тому числУ й вели-
ко! бУблУотеки Печерського монастиря
(з юнця XI ст.— найбьзыиого осередку
культурного життя КиУвсько! держави).
3 годом у кожному епископському мгстй
а також у великих монастирях, за при-
кладом Софи виникли cedi книгописш
майстерш, Korpi разом i:i 6i6.itотеками
склали базу для розвитку давньоруського
летописания — видатного явища в куль-
турному життё не лише Киевськея Pyci,
а й ycici середнынйчное Свропи. Pocirt-
ськик академ!к XVIII ст. Г. МУллер, вра-
жений широтою лУтописно! Унформаци
та рУвнем !! систематизаци, писав, що
Нестор i його наступники створили на-
спльки повну систему icTopii, що жодна
1нша нац!я нс може похвалитися таким
скарбом.
Лпописання на Pyci виникло рано
Б. О. Рибаков та Уний дослщники шд
носять першопочатки нашо! кгторичши
писемностУ до часУв князя Аскольда
60—80-х рок1в IX ст. ВидУлясться так
званий «ЛУтопис Оскольда», слУди якою
збереглися в НиконУвському звени
XVI ст. Спробу киУвського науковпя
М. Ю. Брайчевського реконструюватп
цей лУтопис шляхом перенесения до ны>
го повУдомлень, що стосуються епохи
Володимира Святославича, не слУд вна
жати за коректну. Адже систематичш
л!тописання за Аскольда ще не велося.
може йтися лише про поодинокУ записи.
С б!льше гпдетав говори ти про лУто
писну традищю юнця X — початку
XI ст., на чому наполягають М. М. Ти
хомиров, Б. О. Рибаков, Л. В. Черешни.
Як уважаеться, в цей час з’явився кто-
ричний тв!р, який шдбивав гадсумки
дУяльностУ Володимира Святославича та
його попередииюв. Не виключено, що
створювався вш у сттнах Десятинно!
церкви, а його автором був Анастас
Корсунянин. Цей лттописний звёд являв
собою першу спробу i старинного уза
гальнення icrope'i Киевськдё Pyci впро
довж 150 рокев.
О. О. Шахматов видУлив лУтописнии
Teip 1039 р., який був створений при
СофУйському соборУ в Кисля ! який одер-
жав назву найдавнУшого КиУвського зво
ду. ВУн заюнчусться великою статгею
з похвалою будУвнич!й i просвУтницькш
дУяльностт Ярослава Мудрого.
У 70—80-х роках XI ст. л!тописання
ведеться в ДесятиннУй церквУ, а також
у Киево-Печерському монастир!, де в
1078 р. Угумен Никон створив самостУй-
ний лУтописний звУд. Никон виступав не-
просто редактором зУбраних до нього
матерУалУв, а й автором основного тек-
сту лУтопису з 1039 по 1078 р. Ще один
лУтописний звУд XI ст. (1095) пов’язу-
сться з щяльжетю Угумена Кисво-Печер-
164
КИТВСЬКА РУСЬ
РОЗД1Л ДРУГИЙ
ського монастиря Ioanna. В ньому ви-
разно пролунав заклик до еднання кня-
3ie у боротьб! проти половцф.
На початку ХП ст, в Киево-Печер-
ському монастир! створюеться л!топис-
ний звф, названий його автором Несто-
ром «Пов!стю минулих лп». Дослщники
одностайно иазивають !Т видатною Фто-
рико-лггературною пам’яткою. Вона yei-
брала в себе не лише весь doceid iвто-
рично! писемност! попереднъого часу, а й
досягнення европейсько! думки, традици
в!зант!йськб! культ у ри. У вс тут до «По-
вФтФ Нестор розгорнув широку картину
csiTOBoi Фторп, показав мфце слов’ян !
КиТвсько! Pyci в т од im ньому свт, ствер-
див прогресивну фФософську фею вза-
ем озв’язку i в за ем оз ум овле 11 ост! icTopii
Bcix народ!в, р!шуче засудив м)жкня31в-
ськ! усобиц!. Вражае широка ерудищя
Нестора,— в!н постшно звертаеться до
1йблп — найвищого авторитету фторич-
них знань епохи Середньов)ччя, до чис-
ленник в!зант1йських хронФ. Помгтний
вплив на нього справила в!зант!йська
хронФа X ст. Теория Амартола.
«IloBlCTb минулих Л1т» доведена Нестором до
1110 р. Як уже згадувалося нище, за князкшання
Володимира Мономаха та Мстислава вона (гула
гдддана дворазовому редагуванню: у И 16 р. игуме-
ном Видубицького монастиря Сильвестром, у
1118 р.— Мстиславом Володям ирония ем або його
прихильником. Унасл1док цього в н1й з'явилася
норманська концепщя давнъоруськоТ icTopii, яка
не в1днов1дае Фгоричшй щйспосп. «Повесть» най-
краще збереглася у двох лп-оп неких списках —
Лаврентпвському (1377) та 1патпвському (поча-
ток XV ст.). Остан нФ складаеться також i3 Кипз-
ського (1198) i Галицько-Володимирського (к1-
нець XJ1I ст.) Л1тописних звод1в. КиГвський зв1д
укладенп йуменом Видубицького монастиря Мокс-
им — придвориям летописцем великого кшиського
князя Рюрика Ростиславича, Галицький — книж-
ником Тимоф1ем та його продовжувачами.
KpiM Киева, лггописання велося в
Новгород!, ЧернФов!, Пере я слаги, Галич!,
В ол од им npi - В ол инс ьк о му, В ол о ди мир! -
на-Клязьм!, Ростов! та Фших Mi стах
Pyci. У XII—XIII ст. наряд is традищй
ними з’являються нов! форми Фторич-
них творив: сказания, Фмейф та родов!
хроники, военн! noeicri, життеписи кня-
з!в. Характерна особлив1стъ лгтописання
епохи феодально! роздробленост! — йо-
го вузъкоземельна приурочен!сть: круго-
зор уд!льних мтописфв звичайно не по
ишрювався за меж! княз!вств. Виняток
становить кшвське лгтописання, яке ! в
цей час збер!гало загальноруський ха-
рактер.
Вивчення хронологи лФопиНв пока-
зус, що вона базу вал ася переважно на
«Константинопольськж» epi, яка визна-
чала перюд вф «створення свфу» до
«р1здва Христа» в 5508 р. Окрем! статл
датуються за «олександршською», або
«антаох!йською», ерою — тривалфтю
5500 р. Р13НИМИ були й стил! лФочислен-
ня, тобто визначення початку року.
В бФьшост! лФописних звод!в в живал и
два стил! — березневий i ультраберезне-
вий (останфй був на один рФ старший).
ЗустрФасться, хоча й р1дко, вересневий
грецький стиль лггочислення,— на nie-
року старший за березневий i на шв-
року молодший за ультраберезневий.
ЛФература. Поряд з Фторичною пи-
семнФтю на Pyci неабиякий розвиток
д Фтал а оригшальна литература: ariorpa-
ф!чна, фотософсько-публщистична, ху-
дожня. Т1 природне пфгрунтя становила
усна народна творчФть: епФФ й л!ричф
пФФ та перекази, легенди, замОвлянпя,
заклинания. Особливе мФце посфали
пФФ — билини, де icTopifl народу вфтво-
рювалася самим же народом. Bi дом! би-
лини км'!всякого та Новгородського цик-
лов. У них оспФуються народы богатир)
1лля Муромець, Добриня Никитич, Альо-
ша Попович, селянин-орач М икула Селя-
нине вич.
ОригФальна лггература XI—ХШ ст.
репрезентована на сьогодш невеликою
кФькФтю твор!в — бФьппстъ !х не
166
Юр'сы божнждя в Oerpi (рис. М М. (сл ипа за
реконструкцию Ю. С. Асеева)
дтшла до наших дшв. Проте i за
(береженими пам ятками, кожна з яких с
справжжм шедевром, можна зробити
нисновок про высокий ртвень розвитку
йтератури в Кшвсыай Pyci. Йдеться,
юкрема, про видатний Teip митрополита-
русича Liapiona «Слово о законе и благо-
дати», апограф!чж твори Нестора «Чте-
ние о жизни и погублении... Бориса и
Глеба» та «Житие Феодосия Печерско-
го», «Поучение» щтям Володимира Мо-
номаха, «Послание» митрополита-русича
Клима Смолятича, проповщ! та повчан-
ня епископа тур1вського Кирила, «Слово
о полку Игореве», «Хождение Даниила
Заточника» та ш.
1ларюнове «Слово о законе и благо-
дати», проголошене близько 1050 р. в Со-
фп Кювськш, стало свое pit) ним машфес-
том самоусв1домлення руського народу.
Оглядаючи християнськ! ддяння КНЯГИЖ
Ольги та Володимира Святославича,
автор nopiBHioe цих володар!в is В1зан-
тжським (мператором Константином Ве-
ликим та його матйр'ю Оленою. Ярослав
Мудрий став продовжувачем добрих
справ батька, бушвничим великого мкта
i славетного храму. «Слово» зашнчусться
зверненням до Ярослава, котрий, немов
Соломон теля Давида, «великий дом
божий святой Божьей премудрости соз-
дал на святость и на освящение твоему
городу, который украсил всякой красо-
той».
Свосрщною В1дпов1ддю на запити
давньоруського життя друго! половини
XI ст. став (зборник 1076 р. Велике
М1сце в ньому займас повчання про те,
«како подобает человеку бита», тобто
якими приписами людиж необхщно ке-
руватася в житп. Вперше в давньорусь-
к!й сусшлыпй думщ визнаеться наяв-
шеть сощалъних протиртч: менннсть ба-
гатих розкошуе, тод! як «большая часть
мира сего в ништете есть». При цьому
праведж й бщж живутъ мало, а заможж
«многие лета». Тож щлком у дуа хри-
стаянськоТ морали (зборник закликас ба-
татах i злидар!в до загально! любое) i
взаемного всепрощения.
Видатним публщистом був великий князь Во-
лодимир Мономах, перу якого иалежить вцюме
«Поучение» дгтям. Головна 1дея твору — тривога
за долю Pyci, шматоваио! м>жкняз1вськими чва-
рами, заклик тклуввтись про свою землю та шд-
даних: «Всего же паче убогыхъ не забывайте,
но елико могуще по сил» кормите, и придайте
сирот», и вдовицю оправдите сами, а не плавай
те енльнымъ погубил» челс«»ка. Ни права, ни кри-
ва не убивайте, ни повелевайте убити его. Аше бу-
КИГВСЬКА РУСЬ
167
РОЗД1Л ДРУГИЙ
деть шшииеиъ смерти, а души не и огубляйте
никоя же хрестьяны. РЪчь мсшняче, и лихо и добро,
не кленитеся богом ь, нс хреститеся, нЪту бо тм
ну ж а никое» же. Аще ли вы будете крестъ целовати
к братьи или кому, а ли упранивьше серцс свое,
на нсмъ можете устояти, тоже цЬлуйте, и ц*Ь левая-
ше блюдЬте, да не, приступи, погубите ДушЬ своеК
Епископы, и попы и игумены... с любовью взимайте
от иихъ благословленье, и не устраняйтесь отъ
нихъ, и по силЪ любите и набдите, да приимете
отъ нихъ молитву... отъ бога. Паче всего гордости
нс имЪйте в сердим и въ ум-b, но рцЪм: смертни
ее мы, днесь живи, а заутра в гробъ; се все, что ны
еси вдаль, не наше, но твое, поручилъ ны еси на
мало дний. И в земли не хороните, то ны есть
великъ гр-Ьхъ. Старый чти яко отца, а молоды»
нко братью. В дому своем ъ не лЪнитеся, но все
видите; не зрите на тивуна, ни на отрока, да не
посмеются приходящим к вамъ ни дому вашему,
ни обЪду вашему. На войну выщедь, не лЬ ни тес я,
не зрите на воеводы; ни питью, ни Ъденью не лаг о
дите, ни спанью; i сторожЪ сами нар я живайте,
и ночь, отнеюду нарядивше около вой тоже лязи-
те, а рано вега нЪ те; а оружья не снимайте с собе
вборзй, не розглядавше лЪнощами, внезапу бо
человЪкъ погыбастъ. ЛжЪ блюди с я и пьяньства и
блуда, в томъ бо душа погыбаетъ и тЬло. Куда же
ходяще путсмъ по своимъ землямъ, не дайте па-
кости дЬяти отроком ь, ни своимъ, ни чюжимъ,
ни въ селЪ хъ, ни в ж итЬ хъ, да не кл яти вас
начнут ь».
Серед церковно! л!тератури видьтя-
еться «Чтение о жизни и погублении...
Бориса и Глеба» Нестора Печерського.
Це — розповщь про життя ё смерть мо-
лодших Ярославич1в. Вони прийняли ii'
з мученицькою покёрливктю й тим са-
мим, з погляду Нестора — прихильника
принципу старшинства на Pyci, явили
собою пдний наслёдування приклад хри-
стияиськоТ смиренност!.
Митрополит Клим Смолятич, вщре-
комендований лётописцем як философ i
книжник, яких до того не було на Pyci,
у «Посланш до Фоми пресвитера» виказус
широк.у ерудищю, знания класичнсп ф1-
лософн, проводить щеалютичну концеп-
цию некористолюбства. Незвичною для
багатьох сучаснишв Клима Смолятича
здавалася його сентенщя: «премудрость
це божество, а храмом с людство».
Великою популяршетю користувались
твори й Кирила Тур1вського. В його
повчаннях, проповедях i молитвах, напн
саних 13 неабияким ораторським i ное
тичпим хистом, вёдчуваються градиг
грецькоТ лЬератури з if драматизмом ;
ност1йним нротиставленням позитивно! >
негативному.
Наприкшц) XII ст. написане «Слов,,
о полку Игореве» — перлина давньорусь-
ко! художньо! лётератури. Палк) дискус:;
з приводу авторства «Слова» та мкч’.я
його створення, ям дедал! больше стаю fт
цариною мкцевих любителёв-патрёотчв.
малоконструктивн! й до того ж безпер
спективн!, Та й не це с головним. Важли
во, що «Слово» з’явилося на Pyci й нале
жало перу видатного нашого сшввНчиз
ника. Розповёдаючи про невдалий похё.;
новгород-с1верського князя 1горя Свято,
славича в 1185 р. на половши, автор
поеми вбачае причину трагеди на берегах
Каяли в роз’еднамос'п князёв, в 1хньом\
сепаратизм!. Тому з такою силою зву
чить у «Слов!» !дея едносп' Русько! земль
На початку XIII ст. скл адено Киеве-
Печерський патерик, до якого увшшли
повчання Феодосия Печерського, житшн:
твори Нестора, послания суздальського
епископа Симона печерському ченцеш
Полшарпу, Полшарпа до ёгумена Акшдь
па. В посланиях Полёкарпа, викладених
у форм! переказёв, мёстяться важлив! да-
ni щодо будёвництва Успенсько! церкви
Печерського монастиря, зодчих, живо-
писщв, зокрема киТвського художник;?
Азпмшя.
Науков! знания. Науково-природничё
знания в Киёвсьюй Pyci, як i в ёнших
крашах середньов1чно1 Свропи, перебу-
вали пщ сильним впливом трактапв
Козьми 1ндикоплова. В його уяв! Земля
являла собою чотирикутник, який оми-
ваеться з yeix ookib океаном, а всерединё
мае два моря — Середземне й Касшй-
ське та двё затоки — Перську та Аравш-
ську. За океаном також с земля; вона
168
оточена муром, що переходить у небо-
схил.
1з географ1чного опису «Повктт ми-
нулих Л1Т» можна зробити висновок:
Несторов) Земля уявлялася шакше. Го-
ворячи про спадщину трьох сижв леген-
дарного Ноя, в)н перел)чив майже вс!
краТни Свропи, Азл та П!вн!чно! Афри-
ки, ix» моря, р!ки, остров и. В деталь-
ному опис) шляху 1з «Варяг у Греки*
вш пщкреслюе, що з Варязького моря
можна припливти до Риму, а вщ Риму —
в Понпйське (Чорне) море, куди впа-
дав Дншро (остангай системою р!чок
та озер сполучаеться з тим же Варязьким
морем).
Активна виробнича ддяльшсть, розви-
ток ковальського, ювел!рного, склороб-
ного, керам!чного й шших ремесел зумо-
вили освоения русичами знань у галуз!
ф1зичних i ximihhux властивостей мате-
риале, а торпвля, монументальне буд!в-
ництво, л!точислення сприяли розвитку
математики та астронома (зг/дно з
досл!дженнями Ю. К. Афанасьева та
Б. О. Рибакова, на Pyci добре знали фор-
му ли вирахування плоил кола). Певних
ycnixis досягла також медицина, грунто-
вана на лжуванш травами. В Киево-
Печерському патерику, нагадуемо, роз-
повщасться про двох киТвських «л!чц!в»
кшця XI—XII ст.— Агашта та В!рмени-
на, як! користувались великою популяр-
шетю серед киян i певною м!рою конку-
рували один з одним. Знах!дки шнце-пв
। спещальних нож)в заевщчують засто-
сування х!рурпчних операцш (?). До то-
го ж !з л!топису вщомо, що киТвському
князев) Святославу Ярославичу видаля-
ли пухли ну — «рЪзанье желве» (що-
правда, ця операщя була невдалою).
Музика, театральн! щйства. Важли-
вою части ною давньорусько! духовно)
культури була музика. Вона супроводжу-
вала людину вщ Г! народження й аж до
само! смерть Великого поширення на-
були обрядов! танщ, п!сш, скоморосью
1гри, гуслярсью розстви. Певно, саме
ствцями-гуслярами були славетний
Боян, який жив при двор! Святослава
Ярославича i славив подвиги княз!в, а
також «славутний певец» — галичанин
М!тус, згадуваний у л!топис! пщ 1241 р.
Скоморохи-випвиики («затейники») бу-
ли професшними акторами й музиканта-
ми. Вони виступали на княжих дворах,
мкьких площах.
Про розвиток музично-теат рольного
мистецтва на Pyci можна судити з вщо-
мих фресок Софп КиТвсько). На одн!й
13 них зображено оркестр 13 семи вико-
навц!в, як! грають на флейт!, труб!, лют-
ш, гуслях, орган!. Близью за формою
зображення музичних шетруменпв ба-
чимо й на м!шатюрах Радзив!лл!всько-
го л!топису, на ср!бн!й чаш! XII ст. з
Чершгова, киТвських плат !вч ас тих бра-
слетах-наручах. У розповщ! Киево-Пе-
черського патерика про спокуси 1саак!я
говориться, що б!си «удариша в согтЬли,
в гусли и в бубны и начаша имъ играти».
Великим любителем музики й театраль
зованих щйств був Святослав Ярославич,
при двор! якого, кр!м уже згадуваного
сшвця Бояна, утримувалася трупа музи-
кант!в i скоморох!в. Про це ми довщуемо-
ся з «Жития Феодосия Печерского».
Коли печерський старець увшшов до хра-
му, його погляду вщкрилася картина
музично-театрального дшетва: «И се ви-
дЬ многыя игракнца прЪдъ нимъ; бвы
гуслЪныя гласы испущающемъ, дру-
гыя же оръганъныя гласы поющемъ,
и ииЬмъ замаръныя пискы гласящемъ,
и тако въсЪмъ играющемъ и веселя-
щемъся, яко же обычаи есть прЬдь кня-
зЪмъ (Святославом Ярославичем.—
Авт.)».
Ще рашше така сама музично-
театральна трупа гснувала при двор!
Святополка Окаянного. Засудивши кня-
зя за вбивство брат 1в Бориса i Гл!ба,
КИТВСЬКА РУСЬ
169
РОЗД1Л ДРУГИЙ
л!тописець зауважус: «Лютъ бо граду
тому, в немъ же князь унь, любя вино
пяти съ гуслями и с младыми свЪтникы».
Надзвичайно поширен! в народ! скомо-
росью танц| й 1гри, як) вийшли з гли-
бокоГ язичницько! старовини, р)зко за-
суджувалися церквою. В повчаннях i
проповщях вони називаються «поган-
ськими* звичаями або «сатанинськими»
обрядами.
Музичш шструменти типу гуд к! в,
гусл1в, сопелок трапляються пщ час архе-
олопчних розкопок, зокрема в Новгоро-
да, де добре збер!гасться дерево. В Киев)
знайдею юстяш кастаньети.
ГИсля прийняття христианства на Py-
ci поширився хоровий, одно- та багато-
голосний cniB. Знали тут i нотну си-
стему — так зван! Крюкову та кондокар-
ну нотацп.
Арх1тектура. Зовшшюй вигляд на-
селения пункпв Ки!всько! Pyci визна-
чався насамперед дерев’ яними споруда-
ми. Археолопчю розкопки Киева, Новго-
рода, Старо! Ладоги, Пскова, Звениго-
рода, шших давньоруських мкт виявили
численш залишки зрубних буд!вель, а
також р!зш конструктивы детал! —
карнизи, лиштви, коньки, колонки, одв!р-
ки тощо, ям заевщчують лишний apxi-
тектурний декор жител русич!в X —
XIII ст. До справжюх шедевр!в народ-
ного житлобудування можна вщнести
будинки заможних верств населения,
ВЩОМ1 в писе мних джерелах пщ назвою
«xopoMie». Вони складалися з кьтькох
зруб!в, як! утворювали щлий комплекс
нримнцень — «они», «йстбу», «кл!ть».
У великих мктах княз!всько-боярсыи та
купецьк! хороми мали два й б!льше по-
верх и. Бщнота ж мешкала в од но каме р-
(ображення музик I танцюристгв на фресках
Софи Кшвсько!, музичн! 1нструменти епохи
КиТвсько? Pyci (рис. та прорис. П. Л. Коршснка
ш С. О. Висоцъким. I. Ф. Тоцькою та
О. М. Заярузним)
них будинках площею близько 20 м2.
На П!вдн! Pyci вони зводилися пере-
важно на основ) каркасно-стовпово! кон-
струкцн, обмащеноТ глиною. Побшене по
глин!, таке житло нагадувало шзшшу
укра!нську хату. 3 дерева споруджували-
ся також м)ськ! укр)плення (клт, забо-
рола, веж!), мкыа та сьтьсыа церкви.
Так, дерев’яними були перш! Соф!йськ!
с обор и в Киев! та Новгород!, храми ча-
с!в Володимира Святославича, постав-
лен! на мкцях зруйнованих яэичницьких
капищ.
Buxid Pyci на лажнародну арену,
знайомство з втзантшською культурою,
а пойм i запровадження християнства
зумовили виникнення монументальны
кам'яно! архттектури. Саме з нею ки!в-
сью княз! асощювали як державну мо-
гутнкть, так i вл ас ну велич,— адже вони,
володар!, мали жиги в палацах не прших,
юж у в!занпйських !м пера тор! в, а киТв-
сью храми не повинш були ш в чому по-
ступатися царгородським.
Наприкшц! X — початку XI ст. на
Pyci склалися необхщш умови для бу-
д!вництва кам'яних споруд. [деться, зо-
крема, про ни сок ий техючний р!вень
давньоруського ремесла, його зрослу
спец!ал!зац!ю. Ремкники пор!вняно
швидко опанували нови ми профеаями,
пов'язаними з монументальною арх!те-
к ту рою. Однак перш! кам'ян! буд!ал! зво-
дилися, безперечно, ще пщ кер!вництвом
в!заипйських зодчих.
У згаданий час розпочалося ство-
рен ня ансамблю монументальних споруд
княз!вського центру в Киев!.
Найкращою будавлею «Micra Володимира» бу-
ла Десятинна церква 496 р. Про вигляд цього най-
давнгшого кам'яксго храму Ки1всь*о« Pyci довг-
дусмося 1 писем них евгдчень i даних археолопч-
них розкопок. За cboim типом в!н належав до
хрестовокупольних азампйських храм,в. Синя
заедено з каменю й цегли. Внутр<шшй проспр
перекривався оикпмням у форм! хреста, над
КИГВСЬКА РУСЬ
171
РОЗД1Л ДРУГИЙ
В7зд до фортец! Тустань (рис. М. М. (свлсва за
реконструюрсю М. Ф. Рожка)
якнми пйдноснлася баня, тдтримуаана тдпружни-
ми аркаяи (останн!, у свою черту, спирал нс я
на чотири центральи! стовпи). 3i сходу рохташо-
вувалнся нашакругл! ан ступи — aiarapi. Трннефне
ядро оточу вал ос я галереями, подыеннми на ящи-
ка примпцень. Is захшиаго беж у пшносклися ДВ1
башти. як1 разом 13 багатоглавим завершениям
надавали Десятинной церкм особливой урочистосп.
Новий етап розвитку монументально!
арх!тектури на Pyci репрезентують на-
самперед буфвл! ансамблю «Miста Яро-
слава» в Киев!. Якщо побудован! за
Володимира Святославича кам'ян! спо-
руди витримам у в!зант!йських тради-
циях, то за Ярослава Мудрого давньо-
руське зодчество набирае вже досить
виразних нафональних рис. Це засвш
чуе шедевр кам'яного буд!вництва пер
шо! половини XL ст.— Соф!йський собор
(1037). його величезн! й разом з тим
гарможйно витримаш форми, урочисто-
святкове внутр! шнс опорядження викли
кали захоплення сучаснюав. Митропо-
лит 1 лар! он, сводок зведенняСофп, писав:
«Церкви дивна и славна всЪмъ округъ-
нимъ странамъ, яко же ина не обрящетсн
въ всемъ полунощи эемнЬм от въетока до
запада».
Соф!я КиТвська ста нови л а собою ве-
дете нську п’ятинефну хрестовокупольну
споруду 13 13 куполами, оточену з п!в-
шчного, захщного та швденного 6okib
двома рядами в!дкритих галерей. 1з захо-
ду, м!ж зовшшжми галереями, до собору
були прибудоваш дв! вежЦ широк! гвин-
тов! сходи яких вели на церковн! хори
або полап.
Кр!м Киева, монументальне буд!в-
ництво в перипй половим XI ст. велося
i в шших М1стах Ки!всько! Pyci. В По-
лоцьку та Новгород! за прикладом Соф!!
Кжвсько! зводяться однойменн! собори
(1045—1050). У Mepniroei за наказом
брата Ярослава Мудрого Мстислава роз-
почалося спорудження епископського
С пас ьк ого собору, за своею арх!тектурою
близького до Десятинно! церкви. Це —
велична тринефна споруда, увшчана
п'ятьма банями. До швшчно-захщного
кута прилагала башта, под!бна до Со-
ф!йських, 13 протилежного — хрещаль-
ня. Центральний неф вщд!лявся в!д б!ч-
них двоярусними аркадами на мармурових
колонах !з каштелями юшйського орде-
ру. BiflcymicTb галерей надавала Спась-
кому соборов! видовжених пропорщй по
л!нп схщ — зах!д. Хрещата форма вну-
rpiutHix стовгйв, неведома у <язантШ-
ському зодчеств!, в майбутньому стане
типовым елементом давньоруськоЧ apxi
тектури.
У друпй половин! XI ст. культове
172
буд!вництво розгортаеться i в шших
давньоруських центрах. У цей час масо-
во засновуються монастир! з новими
кам'яними храмами. В Киев! це — собо-
ри Дмитр!вського (тзтше Михайл!в-
ського Златоверхого), Михайл!вського
Видубицького, Печерського та Клов-
ського монастир!в. Виробився новый тип
монастирського храму, який згодом по-
ширився по eci и Pyci i став особливо
характерным для XII ст.
Першим репрезентантом цього типу був
У.пенський собор Кисво-Печерського монастиря
(1078) — хрестовокупояьна, шестистовпна. три-
иефна будовля, у и мчана одшсю банею. 3i сходу
нефи заверит увал ис я гранчастнмн апсидами, is
заходу розташовуваася нартекс — притвор is хо-
рами над ним. Надзвичайна популярность Успен-
ського собору на Pyci виклихала бажання иа-
• идувати його тип i в шших мостах. Так, Воло-
пнмир Мономах зава аналопчний храм у Ростове
«Вземъ мЪру божественная тоя церкви Печер-
< кой. всЪмъ подобиемъ сЪзда церкви въ градЪ Ро-
стовЬ». В Киева за подобою Успенського було
(будовано Мнхайлйвськнй Златоверхий собор
(I 108).
Li тишки дерев'яних зрубйв на киТвському Подгиб
1з 30-х рок!в ХП ст. культова apxi-
тектура КиТвсько! Pyci набирас нових
рис. Одночасно з посиленням полггично!
рол! уд!льних княз!вств зростали й 1ХН1
СТОЛИЦ). В КОЖШЙ 13 них, звпено, ШВИД-
КИМИ темпами розвивалося монумен-
тальне буд!вництво. К1льк1сть храмов
зростала, однак ix» розм!ри зменшува-
лися, арх!тектура спрощувалася, вну-
трццне спорядження ставало менш ви-
шуканим. Шестистовпн! храми 13 часом
поступаються м!сцем чотиристовпним,
зникають сходов! веж!, а сходи тепер
вибудовуються в товщ! стш. 1ншою стае
й техшка буд!вельно! кладки. Якщо ра-
Н1ше скр1зь використовували велик!
кам'яш брили й тонку плшфу, то вщтепер
застосовуетъся пльки порядова система
кладки. Збьтьшуеться то вши на само!
плшфи.
В П!вденжй Pyci у ХП ст. значно
розеину лися киТвська, чершпвська та
переяславська арх1тектурж школи,
об’еднан! единим стилевим напрямком.
Харахтерними пам'ятками цього перюду
е храм Федор1вського монастиря (1131),
церкви Богородиц! Пирогощ! (1132),
Кирил!вська (1146) та Васил!вська
(1183) в Киев!, Юр'Твська (1144) у Ка-
нев!, Борисогл!бська (1128) та Успен-
ська (40-в! роки XII ст.) у Чершгов!.
Галицьк! монументальн! будшл! ц!л-
ком зводилися !з св!тло-с!рого вапняку.
За Ярослава Осмомисла форм устье я ан-
самбль княз!вського двору, до складу
якого входили б!локам'яний Успенський
собор (1157), палац та !нш! буд!влЕ
Центральний храм Галича до наших
дшв не зберися. Про його тип якоюсь
м!рою можна судити на основ! церкви
Св. Пантелеймона (близько 1200 р.) —
тринефно!, чотиристовпноТ, побудовано!
!з добре п!д!гнаних один до одного вап-
някових блоюв. Апсиди розчленоваю на-
швколонками з каштелями коршфського
ордеру. Над ними — аркатурний пояс.
КИГВСЬКА РУСЬ
173
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Ц!кав! так зван! перспективна портал и
церкви, заглиблен! в товщу ст! ни i при-
крашен! романською рпьбою. Захщний
(центральний) портал оздоблено колон-
ками з коршфськими каштелями.
Бшокам'яю храми будувалися також
i в шших мктах Галичини. 3 л!топису
Д13наёмось, що в Холм! мкцевий зодчий
i р!зьбяр Авд!й зв!в церкву Св. 1оанна.
Ti фасади прикрашалися скульптурними
масками, розписами фарбами, позоло-
тою, в!кна — в!тражами (так званими
«римскими стеклами»),
Наприкшц! XII — на початку XIII ст.
монументальна арх!тектура КиввськоТ
Pyci розвивалася шляхом ускладнення
зовжшюх форм. Буд!ал! цього перюду
мають висотш композиц!! й нагадують
башти. Особливу увагу буд!внич! придь
ляли профгльованим пилястрам (прямо-
Дмньорусыи полн«'ян1 плитки (Hepniri*,
Ки1к) та глиняна кратка s киТвського
Подолу (рис. П. Л. Кори(снка)
I
внеш л! нй яких надавали храмам над-
шичайно! стрункосп), а також порталам,
чий складний i розвинутий профиль доб-
ре поеднувався з пилястрами. В них еле-
ментах, можливо, в!дбився вплив давньо-
русько! дерев’яно! арх!тектури.
У згаданий час на Ки!вщин! з'яв-
ляються церкви: Трисвятительська
(1187) у Киев!, Св. Василия (1190)
и Овруч!, Св. Апостол!в (1197) у Белго-
род!. Не виключено, що буд!вничим при-
найми! деяких !з них був знаменитий
кжвський архитектор Петро Милоюг,
котрий працював при двор! великого
кжвського князя Рюрика Ростиславича.
Новий арх!тектурний стиль найви-
разжше ви я ви вс я в чержпвсьюй П'ят-
ницьк!й церкв) (початок XIII ст.). Це —
чотиристовпна баштопод!бна споруда !з
трилопатевим стргльчастим завершен-
иям. Вс! фасади розчленоваш складно-
нродмышми пилястрами, аркатурними
поясами, поребриком, ншами. Перспек-
гивн1 портали заглиблеж в товщу спи.
Мистецтво. 3 культовою архитекту-
рою т!сно пов’язан! таю види давньо-
руського мистецтва, як живопис, худож-
т р!зьблення, майолка. На ранньому
етат розвитку монументальн! споруди
поеднували у своему штер'ер! мозшку
та фрески, тэжше запанувало ильки
фрескове опорядження.
Особливо! уваги заслуговуе ансамбль
розпиав Софн КиТвсько!. Головний в!в-
гар i склетння прикрашен! моза!'чними
юбраженнями, зокрема апсида цент-
рального в!втаря — неличною постаттю
Ьогоматер! Оранти (висота — 5,45 м),
позначеною монументальжетю, вишука-
Н1стю л!жй, соковиллстю фарб i надзви-
чайною гарможею колориту. Оранта
ндягнута в пурпурний мафорш 13 золо-
тими складками, сижй х!тон i червон!
чобпки. З-пщ пояса звисае б!ла хустка,
свила пл яма яко! немов ждкреслюе
орипнальне кольорове вир!шення. Ши-
Хрест XI ст. 1Э юбраженняч Хри-
ста (с. Жоянин на Черкашин! I
КИГВСЬКА РУСЬ
рокий пом!ст, на якому стогн» Оранта,
мае золотавий фон i прикрашений ко-
штовними каменями.
Bci моза!ки Соф!! Ки!всько! набра-
ж з! смальта 177 кольорових вщтшюв
на яскравому золотавому фон!.
Фрески вкривали вс! еллни собору.
За стил!стикою вони близью до моза!к.
Добре прочитуеться сдиний задум фре-
скових панно. Тут зображеж три цикли:
евангельський, б!бл!йний та жипйний.
Свиський сюжетний живопис розм!щено
в зах!дн!й части Hi храму. В!н становить
ужкальне явите, не характерне для
в!зант!йських церковник канон!в. (деться
про урочисту композищю !з зображен-
ням засновника Софн — Ярослава Муд-
рого та його с!м’! на ст!нах середнього
нефа.
Чудовим внутршппм опорядженням
славився собор М ихайл!вського Злато-
верхого монастиря в Киев!. За схемою
композишй його моза!ки нагадували Со-
фшськк Оранта, «Свхариспя», «Святи-
тельський чин». На думку Д. В. Айнало-
175
РОЗД1Л ДРУГИЙ
Ср'бний браслет-наруч XII—XI □ ст.
Прихраси мисто! эбруТ 1 доро<шинних метали
хктхи (рис. П.Л. Коршснка за маге/халами Музею
(сторичних коштовностей У крепни)
Вироби давньорусьаою кктхорпного ремесла
(рис. П. Л. Корнинка)
ва, шдтвердженою тзшше В. I. Антоно-
вою та 1ншими досгпдниками, у створен-
ш мозаТк цього собору брав участь ви-
датний киТвський маляр юнця XI —
початку XII ст. Ал1мшй, який пройшов
школу царградських майстр!в.
У Киев! склалася 1конограф!я Св. Бо-
риса i Гл1ба. У явления про не! дае, зо-
крема, жона «Борис i Гл 16» юнця XIII —
початку XIV ст., що експонуеться в
КиТвському державному музе! роойсько-
го мистецтва. 3 Новгорода походять
1кони «Архангел» кшця XI ст. та
«Устюзьке благов!щення» XII ст., близь-
к! за стилем до фресок i мозаТк Ми-
хайл!вського Златоверхого собору. Ц!ка-
ва Ткона XIII ст. «Покрова» походить з
Галичини (збер!гаеться в КиТвському
державному музеТ украшського мистец-
тва) .
Серед пам’яток художнього р!зьблен-
ня по каменю найбитьшу увагу при-
176
КИТВСЬКА РУСЬ
Р03Д1Л ДРУГИЙ
вертають плити, виготовлен! в тех hi ц!
орнаментального й тематичного рельефу
та призначен! для оздоблення храмов i
палашв. Одинадцять таких плит зберег-
лося на хорах Софи КиТвськоТ. Вони
всуфль покрит! вишуканим рослинно-
геометричним орнаментом, доповненим
геральдичними зображеннями op.iie !
риб. За вз1рф для кшвських майстр!в
кшця X — початку XI ст. правили ргзь-
блен! вироби 13 праконеського мармуру,
що добре видно на приклад! шиферного
саркофага з ДесятинноТ церкви, виго-
товленого киТвськими майстрами. Його
орнамента льн! мотиви мають бага то
шильного з мармуровим саркофагом
Ярослава Мудрого, привезеним !з В1 зай-
ти.
Виключний штерес становлять чоти-
ри шиферш плити з ргзьбленими тема-
тичними рельефами: дв! — з Михайл!в-
ського Златоверхого монастиря, дв! — з
Кисво-Печерського. На михайл!вських
плитах зображен! вершники — «свят!
во!ни», покровители кшвських князгв:
Теорий Побщоносець та Фед!р Стра
тилат — на однш, святий Мсркур!й !
Дмитрш Солунський — на !н1ШЙ.
Визначним досягненням давньорусъ-
ких р!зьбяр!в по каменю е ненеличк!
Фони. Найчастпие на них зображен!
перни руськ! свят! — Борис ! Гл!б, Дмит-
р!й Солунський, Богородица, Спас, Св,
Миколай тощо.
Високого рФня досягло в Кшвськш
Pyci прикладке мистецтво. Орнаменталь-
ними композициями, бипяшеть елемент!в
яких брали св1й початок не лише у сло-
в’янськгй, а й у значно давшгшй язич-
ницькш старовиш, вкривалися побутов!
реч!, прикрас и, зброя, мета лев! та кера-
м!чн! посуди ни, р!зьблеш к!стян! реч!
тощо.
Надзвичайпою декоратившетю вид!-
ляються вироби художнъого ремесла, ви-
готовлен! в техФф емал! й чернь Вишу-
канФть рослинного орнаменту й загал
ковкть сю же тн о!' композиф! притамаши
вже згадуваним вище ср!бним окуттям
до двох турячих рог!в, виявлених Фд
час розкопок кургану Чорна Могила
(X ст.) в Черюгов!.
Особлив1стк> давньоруського прикладного ми,
тецтва с ствгенуаання елеменпв яличницъкд! v.i
Христаяксъкы cumgo.iIku. Як уже наголошувадосд
вище, вони иерщко мирно уживалися на одному
предмет!. Так, на кизвськ'|й золотой емалевя:
дЬдсм! XI—XII ст. з дет'сусним чином поруч *
апостолами зображен! д1вочз гсипвки й дерево жит
ТЯ. Ц1ДКОМ можливо, що ИЗИЧНИЦЬК! сюжети 7.4
символи на виробах християнськоТ доби X
XIII ст. несли н н ii6i нс тальки декоративна
а й маг1чну oxop он ну функцш.
Одним 13 поширених вид!в приклад-
ного мистецтва було художне литво по
воскових моделях у кам'яних ! глиня-
них формах. Давньоруськ! ливарники
виготовляли величезш бронзов! пашка-
дила, дзвони, лампади !з зображенпям
святих, хрести-енколФони, оклади книг,
!конки, змшовики тощо. Вфзначимо дв!
пречудов! бронзов! арки ХИ ст, роботи
Константина, знайден! шд час розкопок
давньоруського мкта Вщиж на Брян-
щин!.
Рем!сники КиЧвсько! Pyci пор!вняно
рано оволодьти технологию склороб-
ства, майол!ково1 керамики. Цьому спри-
яло широке буд!вництво кам’яних спо-
руд, оздоблених всередин! смальтою та
керам!чними полив’яиими плитками.
Розкопки Киева та Белгорода виявили
пол!хромн! плитки, орнаментован! рос-
ли н ним плетивом жовтого, б!лого й зеле-
ного кольор!в. Ними викладалися шд-
логи i ст! ни княз!вських палафв, б!лго-
родсько! церкви Св. Апостол!в.
Слщ згадати 1 про та кий популярний
вид художнього ремесла на Рус!, як
р!зьблеиня по дереву й кфтф. В!ртуозно
виконаними дерев’яними оздобами при-
крашалися фасади зрубних будинк!в,
одвзрки, реч! домашнього вжитку, човни,
178
Сх|днос.тов'янсыи схронеы кмьия (рис. П. Л. К.орнинка м В. В. Ссд<
KHiBC bKA РУСЬ
РОЗД1Л ДРУГИЙ
сани тощо. Р!зьблення було плоским,
орнамент — геометричним, рщше — рос-
линно-геометричним. Дерев’ян! колони,
знайден! в Новгород!, свщчать про дуже
високу майстернкть давньоруських де-
ревороб|в. Окрем! елементи орнаменту
сягають у глибину столггь, у деяких вга-
дуються античн! традицп.
Р!зьблен! кгстяю реч! здобули широ-
ке м!жнародне визнання. Особливо сла-
вил ися скриньки, образки, рук!в*я нож!в,
дзеркал, ложки, шахов! та шашков! фь
гурки. Вони покрит! геометричним i рос-
линним орнаментом, на деяких тралля-
ються майстерно вир!зан! голови фанта-
стичних зв!р!в, р!зноман!тн! сюжетн!
композици.
Влагал вироби художнього ремесла
KuiecbKo'i Pyci мдзначалися високим pie-
нем техшчного, технологичного й есте-
тичного виконання й охоче купувалися
за кордоном. Продукция майстерень Кие-
ва, Новгорода, Галича, Чернггова та (н-
ших давньоруських mict ведома з архео-
лог! чних розкопок у багатьох евро-
пейських крал нах.
Таким чином, все сказане дас шдста-
ви зробити висновок про найвищий м!ж-
народний клас досягнень культури Ки!в
' сько! Pyci IX — XIII ст. На превеликий
жаль, цей яскравий перюд повнокровно-
го розвитку могутньоТ схщнослов'янсько!
держави було безжально перервано мон-
голо-татарською навалою. На цьому за-
вершилася ц1ла епоха в жигп старо
давнього населения наша/ крайни и роз-
почався nepexid до формування влас не
укра!нського етносу.
висновки
От же, в ц!й книжщ ми просте жили 1сторичний шлях розвитку стародавних
сусптльств на територП сучасно! У крайни eid найдавшших чаавдо серед и ни XIII ст.
Цей шлях був складним, загалом поступальним, але не завжди — однолтшйно ви-
сх!дним. Людська icTopin знала nepiodu стагнаций i криз, спричинених р!зними
катаклизмами, теля чого тому чи 1ншому сусгйльству довод ил ося неначе вдруге всту-
пати на путь, уже здолану Чхшми попередниками.
Найдавшшою соц1ально-економ!чною формацию була первгенообщинна. Суть и
полягала в колективному виробництв! та споживанш, а тако ж у колективмй власно-
ст! на природш ресурса i знаряддя проц!. Протяг ом тривалого часу перв1снообщин-
ний лад пройшов юлька cradiu свою розвитку, в1дм!нних за характером продуктив-
них сил i виробничих в!дносин. Ч1тко видЬтяються dei cradi'i (епохи): привласнюючо-
го та в!дтворюючого господарства. Основними соц1ально-економ1чними осе редком и
ixmx соцтальних структур були eidnoeidno nepeicna община та pid. Inodi eudi-тясться
ще й третя стадия, пов’язана з виникненням в економ1ц! металурги, а в сусшльшй
оргашзацП — плем!иного ладу.
Основна мета перв!сного виробництва полягала у створен hi продукту, необх!д-
ного для забезпечення ф!зичного !снування людини I в!дтворення населения.
181
ВИСНОВК.И
У рамках персйснообщиннд! формаци (ядбулися два велик! сустлыи под! ли пращ
Перший характеризувався вид!ленням пастушил племен, що зумовило значке nideu
щення продуктивност! пращ, появу додаткового продукту, а в!дтак i обм!ну. Другий.
пов’язаний з вид!ленням металурги як самост!йно'! галуз! виробництва, спричинився
до кор! н них 3MiH в еконояйчюй i сусгйлыпй структур!.
Розвиток продуктивных сил у переднему су станете! в!дбувався по eucxiduiu
л! нН, але нер!вном!рно. В одних регионах !сторичний поступ iiuoe швидше, в inuiux -
пов!льн!ше. Це приводило до сп!в!снування па певних етапах ! в певних сусп!ль
ствах iвторично посл!довних явищ.
У в!дпов!дност! до провРднсИ рол! ж!нки або чолоейка в громадському житт! родо-
вый лад набирав форм матр!архату чи патр!архату. В {старинному план! матр!архат
бнлыиою м!рою характерный для сусшльств !з привласнюючою економ! кою та куль
том продовжувачки людського роду, патриархат же притаманний сусп!льствам /з
в!дтворюючою е коном! кою, прав!дне м!сце в як!й належало чолов!ков! як основному
виробников! й zocnodapeei стмейного богатства.
Перв!снообщинний лад у межах сучасно! У крайни cnieeidnocuecx з такими архео-
лог!чними пе pi одами, як палеоаат (ста родовый кам’яний в! к), мезол'п (середшй
кам’яний в!к), неол!т (новый кам’яний в!к), енеолтт (мгдно-кам'яний в!к), бронзовый
в! К.
Найдавшша людина сучасного типу з’явилася на наших землях близько м!льйопа
рок!в до н. е. Переконлив! докази тому дають материалы розкопок багатошарового
палеолИичного поселения поблизу с. Королеве на Закорпит. Тут у багатометровгй
товщ! суглинковых в!дклад!в простежено в!с!м культурных горизонте, датованих
часом в!д ! млн до 35 тис. рок!в до н. е.
Аналтз .хйсцезнаходжень юсткових решток найдавнгших людей та ixnix речей на
територп УKpaiitu свТдчить, що найвгрог^дшшими напрямками ix початкового роз-
селення у нас були зах1дний — 1з боку Зах1дно! Свропи та п1вденно-сх!дний — i:;
боку Кавказу.
Ранньопалео.йтичне населения жило невеликими групами, користувалося вогнем,
займажкя збиральництвом. Суть цього nepiody --- колективне виробництво й колек
тивне споживання. Шлюбш зв’язки малы парно-груповий характер, а община стано-
вила не стельки родов у, с к/леки сощалъно-еконохычну одиницю.
Клтмат тод! був теплый, але мали м!сце й пер1одичн1 похолодания — прскнсни-
ки Дшпровського зледешння.
Насту пний етап (сторичного розвитку палеол1тично! люд ины дат устье я 150—
35 тис. роюв до н. е. У цей час (йдбуваеться (нтенсивне заселения Cxidndi Свропи.
що досягае басе ину Десны.
Чисельно невелик! середньопалеол!тичн! колектыви складалися !з двох — ноты
рьох с!мей. Стральна орган!зац!я базувалася на кровноспор!днених в!дносинах.
В общин! спостер!гався природный розпод!л працТ. чолов!к займався полюванням
(добуваниям !ж!), ж!нка — збереженням домашнього вогнища та продовженням роду.
Заключний етап епохи палеол!ту датуеться 35—10 тис. рок!в до н. е. Bin характе-
ры зу вале я р!зким похолоданиям, с причине ним остан him великим зледешнням (вал-
дайським). Змгнилися рослинн!стъ, тваринний св!т — поряд !з формами пом!рних
широт у холодных степах нин!шньд! У крайни з’явилися й п!вн!чш: мамонт, шерстис-
тый носор!г, п!вн!чний олень. в!вцебик. песець, сайгак.
182
У п!зньому палеолп' значно зросло населения. Вид!ляються локальн! етнокуль-
турш зони, близью мж собою за pi вне м розвитку га социальною структурою. На цей
час припадае завершения формування люд ин и сучасного ф1зичного типу, яка dicra-
ла назву Homo Sapiens, або кроманьйонця (за м^сцем nepiuoi знахСдки меток у
пене pi Кро-Маньйон у ФранцП).
На думку досл(дниюв, наприюнщ шзнього палеолту визначилася криза полюван-
ня на великих тварин. зумовлена антропогенными i природними факторами. Buxid
i3 не! було знайдено через .шкролНизащю знарядь пращ та з.шну форм мислив-
ського господарства.
В мезо.йп сталися велим зм!ни у природному середовиир. Приблизно 11 тис.
роме тому €врапа зв!льнилася eid останнього льодовика. К л мат пом'якшав, ланд-
шафт но-географ! чш зони набули нишшшх характеристик, сформувалися русла pi-
чок. Близьким до сучасного став тваринний ceir.
1з мезолИом пов'язаю кардинальн! з.шни у сфер! виробництва знарядь прац!.
Т odi були винайдеш лук i ст pi ла, що, в свою чергу, привело до реоргашзаци мислив-
ського господарства та сощально! структура общин и. Розпочалося приручения диких
тварин: насамперед вовка, поПм — дикого кабана. Нестача м'ясно! !ж1 стимулювала
розвиток рибальства, а також збиральництва, яке привело згодом до початмв рос-
линництва.
Наявш археолог!чш дата ceidnan: у мезолт в!дбулася друга велика криза мис-
ливського господарства i виникли зародктяй форми в!дтворюючого.
З.шни в господарсьмй д1яльносН nepeicHol людини зумовили еволющю й со-
щального життя. 1ндив!дуал!защя виробництва та споживання тднесла роль парно!
ciM'i, хоч остання rodi ще не стала еконо.шчним осередком сустльства: таким за-
лишалася община (в наущ вона називаеться кланом, або ранньородовою общиною).
Деям доелдники вважають за можливе твердити про початок формування пле.шнно!
етшчно! сшльносН.
Завершальною стадию кам'ян ого в!ку стала епоха неолту, датована часом i3
б по 3 тис. до н. е. Вона характеризуешься подальшими зм!нами в економ!щ. Поряд
!з традищйними Ti формами — мисливством, рибальством, збиральництвом — за-
роджуються й поширюються Hoei — скотарство, землеробство. Тепер основою по-
ступального розвитку тогочасного населения, чиселыасть якого значно зросла, с
вСдтворююче господарства. Depexid до св!домого виробництва продукте харчуван-
ня — це ямсно новий етап в icropil людства, що його визначають як енеолтичну
револющю».
В сощальному план! неомтична епоха була часом розквиу родового ладу. Наяв-
шеть podoedi структура засв!дчена, зокрема, могильниками. Виробнич! в!дносини
eidrenep базуються на сшлыий власносп роду на знаряддя i продукта пращ, а в зош
в1дтворюючого господарства — й на певну repuropiio, тобто на землю. Значно nideu-
щилася в цей час i роль ciM"i — генеалог!чно! основи роду.
В IV—III тис. до н. е. на~територи сучасно! У крайни в!дбувся nepexid до епохи
Midi. Вона характеризувалася не лише освоениям технологи виробництва та об робки
Midi, а й дальшим прогресом в!дтворюючих форм господарства — земле рабства
i скотарства. Найяскрав!шою археолог!чною культурою ново! епохи с тритльська,
пам'ятки котро! выявлен! в лсостепов1'й зон! на величезних обширах eid Прута й
Дунаю до Дн!пра. Характер господарськтм д!яльносН тригйлырв зумовив подальше
висновки
183
висновки
зм!цнення м!жтеритор1альних зв’язктв, що в!дбилося у eidnoeidnux формах софа Hi-
ndi структуры. На баз) територ/альних общин формуються племена, зарод жу юты. я
м!жплем1нш об'еднання, складаеться iepapxinHa структура podie, видктяються наи
знатшиа з-по.шж них на чолт з визнаними глинами — narpiapxa.au.
У dpyeiu половим Ill тис. до н. е. на наших землях розпочався бронзовый в/к
Його характерною особлыв!стю е значне поширення выроб/в 1з бронзы — першого
штучно створеноголюдиною металевого сплаву. Опанування новою технологию да.то
змогу значно розшыриты асортимент знарядь праф i зброк
В софально-полттичному життт населения бронзового в!ку сталися кардиналыи
зрушення. Розвиток виробництва та обмтну, а також постшна боротьба за територпо
зумовили прискорення консолтдафйних процеав на ecix р/внях сусшльно! орган/за
цП. Hi процеси завершилися утворенням великих сою:йв племен на чол/ 3 вождями
Зростання nuroMoi ваги скотарства викликало початок певного майнового розшару
ван ня серед общинниюв, а через його в1дносно невелику — в пор1внянш 1з земле
рабством — трудозатратшеть частица чолов!к1в вийшла 1з господарсько! сферы i
спефал/зувалася на граб1жницьких набнгах на cycidie.
бронзовый в/к на територП сучасно! У крайни являв собою завершальну стад/ю
nepei снообщи иного ладу, який пройшов тривалий шлях розвитку eid первйно! общи
ни (баловано/ на екзогамних шлюбних стосунках) до военно-потестарних пле.шн
них об'еднань. У його надрах зародилися й в из pi.ш eci передумови для виникнен
ня станово-класових в/дносин — визначальних на наступному iстаринному erani.
1з в!дкриттям i поширенням залт'за « icropi'i стародавнього населения Укра!ни
розпочалася нова епоха докор/нно! ломки старих софально-е коном! чних ст рук
тур. На не! припадае завершения процесу розкладу перв/снообщинного ладу и
початок переходу до станово-класового сусп/льства. Поява додаткового продукту
спричинилася до створення пор/вняно м/цних, iepapxiHHO добре орган/зованих воен
но-по.-йтичних об'еднань, що, в свою чергу, сприяло видьтенню военно-аристокри
тичнем eepxieKu сусшльства. Спостер1гаеться трансформафя додаткового продукту
в престижно значуup фнносп — скарби золотил i ср1бних коштовностей, пишне
вбрання тощо. Значною Mi рою цей процес залежал eid того, наск!льки коч овикам
пгвденноукра!нських crenie (юммер!йцям, сюфам, сарматам) вдави.ик:я шдтримуви
ти поштичн! контакта з античними мктами-державами Швшчного Причорномор’я
Тут неод.шнно емд шдкреслити стимулюючий вплив антично! цив(.изацн / тис. до
н. е. на формування станово-класових сусшльств у середовищ! тогочасного населен
ня Укра!ни, а також на зар<и)ження тут державотворчт традици.
Наприюнф И — на початку / тис. до н. е. у степах Швшчного IIричорномор'я
розселилися /аммершф найдавшший народ, назву якого донесли до нас писемгч
джерела (зокрема •Odicceu» давньогрецького поета Гомера). Пров1дною галуззю
господарство у кт.чмершфв було кочове скотарство. Воно досягло в них найвищд/
ефекгивносп й дозволяло створювати додатковий продукт основу 1'снування к/м-
мершських к!нних загошв, спроможних на долею, аж до Переднып Ази. граб1жниць
Ki походи.
Етшчшсть юммершфв з'ясована не до к!нця. € певш niдетали стверджувати, що
вони належали до odnici з ipanoMoenux груп. 1хне военно-по.йтичне об’еднання
про1снувало до VII ст. до н. е. й розпалося nid тиском сюф!в. Шзшше юммертйф.
вочевидь, розчинилися у сюфському сусшльствк
144
На початку 1 тис. до н. е. у мсостеповгй зон! У крайни продовжували жиги
мсцевг земле роб и i скота pi. Дшпровське Правобережжя заселяло велике угрупо-
вання чорномських племен. Посййна загроза нападу з боку к/ммершфв спонукала
чорномсфв до буд/вництва величезних у к pi плень.
У середин! VII ст. до н. е. в гйвденноукршнських степах з'являються 1раномовш
ск1фи. Вони випснили seidcu, а частково ас именовали юммерОирв. До меж
ск/фських волод^нь yeiuiuxa також ллсостепова зона. Г оловними pi кам и Сктфи
були Борисфен (Дшпро), Ппашс (Швденний Буг), Tipac (Дшстер), Tandic
(Дон) та in.
Давнъогрецъкий icropuK Герод от дав загальну картину розселення народов СюфП
та ii cycidie. У пониззт Швденного Бугу мешкали калл! nid и, вице !х — алазони, а
далт на швшч, м!ж Дшпром i Дшстром,— сюфи-орач1. В ci ф три групи племен зай-
чалися землеробством (за Геродотом, сюфи-орач! вирощували зерно на продаж
швшчнопричорноморським античном колош ям, головним чином Ольви). Степов!
обшири ГНвобережжя i Правобережжя Дшпра обШмали сюфи-кочовики й царсыа
еюфи. На cxid eid Дшпра, в ТНсостепу, проживали с к!фи-землероби.
Сюф>ю оточували численш народи, етшчно не спор(днеш з нею. В xicocrenoeiu
i noxicbKiu зонах, за Ге род атом, жили сколоти, неври, меланхлени, андрофаги,
гелони, будини та /н.
Наприюшр VI ст. до н. е. в причорноморських степах на чом з (раномовними
сюфами формуеться могут не державне об’еднання, до складу якого увшшло и мй'це-
ве населения степових i .йсостепових райошв. У Ск!фп володарювали царГ а також
заможна плем1 нна eepxieKa; столиця розташовувалася на Нижньому Дюnpi (поблизу
сучасного Micro Кам'янка-Дшпровська).
За своИм характером Сюфська держава була значною .юрою експлуататорсъко-
парази тарною, осюльки за основне джерело отримання нею додаткового продукту
правили експлуатафя суадшх землеробських племен, граб!жницыа военш походи,
збирання данини з гидкорених Hapodie тощо.
Розкшт сшфсько! державное™ припадас на VI—IV ст. до н. е. i визначастъся
феноменом царських курган!в. Сусгильство розвивалося шляхом класоутворення,
але цей процес так i не запершиеся: на nepetuKodi стояв принцип колективного
користування землею, який консервував родоплем!ню в!дносини.
1з шнця III ст. до н. е. nid натиском сармапв частина сюфського населения eidi-
ишла в Нижнс Подшпров'я i степовий Крим, де заснувала нову столицю nid грецькою
назвою Неаполь (Нове Micro). Це державне об'еднання фягуруе в науков!й .итерату-
pi як Мала Сюф1я.
Заверилальний nepiod в icropil сюф1в характеризувався подальшим розвитком у
них державное™ и етшчно! консол1дацп, зародженням мських форм життя, по-
жвавленням торговельних i культурних звГязюв 1з грецькими MicTa.HU Швшчного
Причорномор'я. Найвищого шднесення Мала Сюф!я досягла у II ст. до н. е. В перий
стол!ття ново! ери спостер!га€ться ще один сплески еконолачно! й пол!тично! могут-
ное™, гисля чого nid ударами сармат!в is швноч! та римських Micr-держав is
швдня вона у III ст. н. е. фактично припиняс свое 1снування.
!раномовн1 сармати поча.ти проникати 3i сходу в Швшчне Причорномор'я у
III ст. до н. е. Вже в наступному croxirri вони зайняли межир/ччя Дону i Дшпра, на
рубеж! ер — межир!ччя Дшпра i Дшстра. Частина capuarie просунулася на швшч,
висновки
185
висновки
у Л1состепове Правобережжя.— на земл мсцевих землеробських племен, у тому
чис.-и слов’янських.
1з сарматами пов’язаний ц!лий nepiod в icropii стародавнын У крайни. Протягом
шести стоять ц/ войовнич! кочовики nocida./u па Hi вне становище у степах Швшчного
Причорномор'я. Античш авторе в/’дзначали спор/днешсть сармаНв i ск/ф1в, мова кот
рих належала до твшчно-сх!дно! групи 1ранських мов.
У середин/ III ст. н. е. сармати втрачають сво! npoeidni позиц/1 у причорномор
ських степах. У цей час сюди з Прибалтики прийшли готи. У клавши сшлку з м!сце
Ъшми племенами (серед яких були й сармато-алани), вони здшснювали спустошлив/
напади на римсью Micro Швшчного Причорномор’я. А в IV ст. н. е. у Степу з’явилися
нов/ пришельщ з/ Сходу — кочов! гуни.
Велику роль у ста родивши icropii У крайни eidicpaiu грецыи хйста-держави Шв
/очного П ричорномор’ я. Залишаючись оргашчною чистиною антично! цив/.изацд.
вони разом is тим жили й розвивалися в ric/йй взаемодП з .шсцевим населениям
У процес! грецько! колош зац/1 Швшчного Причорномор’я тут утворилися чоти
ри основы осе редки: район Дшпро-Бузького й Береза нського лимашв (поселения
Борисфешда, Micro Ольв/я), район Дшстровського лиману (мета Шкошй, Tipa).
п/вденно-зах1дне узбережжя Криму (мето Херсонес), Керченський i Таманський
nieoerpoeu (Micro Пант/капей, Феодосия, Фанагор/я та 1ншЦ.За формою полттичного
устрою ц! мста-держави були под!бними до грецьких no.ticie i становили собою
(за винятком Боспору) рабовласницью демократичш республки. 1хня ад.шшетра
тивно-теpuropiальна структура кош/овала тип, усталений у материковИ/ ГрецП
роль полпичного, економ/чного та культурного центру держави eidiepaea.io Micro,
навколо якого розташовувалася хора — альськогосподарська округа.
Протягом тисячол/тнього (снування антично! цшил/зацП в твшчному Причор
номер! мтста-держави справили великий вплив на сощально-по.итичний розвиток.
е коном/ку, культуру не лише cycidnix i.i ними сюф/в, сармапв, ге/udie, а й eidda.ieui-
ших племен, у тому числ! i слов’янських.
Слов'яни вперше згадуються — nid 1менем eeuedie — у працях римських i грець
ких icropuKie I—II ст. н. е. Пл/Hi я Старшого, Тацита. K.taediu Птолемея. 3eidHO i.i
цими авторами, зем-ii наших предюв розлягалися м!ж степами Швшчного При
чорномор’я. В/слою та Прибалтикою. Згодом до територп розселення слов'ян
долучилося ще Нижнс й Середнс Подунав'я. На exodi давня слов'янська ойкумена
сягала Середнього та Верхнього Подшпров'я (включно з басейначи Прип'яН й
Десни). Археолог1чним виявом daenix слов'ян на цих величезних обширах були
культури — зарубинецька на exodi та частина пшеворсько! на заходе
Бурхлив! часи великого переселения Hapodie П—VII ст. спричинилися до значних
етшчних зрушень у швденно-сх/дноевропейськаму peeioni. Певна частина слов'ян
бу./а з.мушена покинули сво! пред ков/чн/ м/'сця й переселитися на нов/ земл/
Й деться насамперед про * надлишкове» населения, осюльки ре cion Mi ж Середшм
Подшпров'ям i Верхшм Подшстров'ям i падал/ .залишався стабильно слов'янським
У III—IV ст. тут побутували чернях/вська культура, яка скла.тася nid сильним
впливом римських пров/нц/й, а також кшвська. населения котро! у Верхньому
Подшпров! ricHo взасмод/'яло з балтськими племенами.
Bid VI ст. величезний слов'янський масив розподтлясться на юлька етнокультур
них зон: зах!дна стала мсцем проживания *склав1шв» та *eeHedie», сх/дна — tanrie-
186
та носив колочинсько! культури. У сусп!льно-пол!тичному план! цей nodi.i в!дбивае,
очевидно, стад!ю формування переддержавних структур — так званих союз!в пле-
мен. У VI—VII ст. вони eid/гравали полйтну роль у европейсыай icTopii, зокрема
в!зант!йськ!й, i були в!дзначен! багатьма тогочасними авторами — Прокошем Кеса-
piucbKUM, Маврикием Стратегом, Йорданом та 1н.
У VI—VII ст. слов'яни ведуть в!йни з В!зантшською i.unepie/o й заселяють майже
весь Балканський nieoerpie.
У межах територп сучасно! У кра'!ни сх!днослов’янська культура переддержавно-
го nepiody позначаеться загалом високим рёвнем сп! льност!, в!дбитд! в характер)
поселень, особливостях домобудтвництва, поховальному обряд), речевому матер!ал!
тощо. Основном заняттям ехтдних слов’ян було землеробства, на баз! якого розви-
валися скотарство, ремесло й торгёвля. В су стильно-пол! тичшй сфер! спостер!гають-
ся, з одного боку, певна диференц!ац!я, розпад великого, але не мёцного Антського
об’еднання, а з !ншого — консол!дац!я окремих етнограф!чних ре г! он! в. У л!топис!
ц! нов! етнопол!тичн! структура д!стали назву племен — полян, древлян, аверян,
улич! в, волинян, дулёб!в, тиверц!в, хорватie та !нших, але насправд! це були союзи
племен.
Упродовж VI—VIII ст. у сх!днослов'янському сусшльств! в!дбуваеться процес
сощального розшарування, з'являються вожд!-княз!, озброена дружина, виникають
укр!плен! центри — м!сця зосередження владних ! культових структур. Поступово
п!д д!ею внутр! шньо!нтеграц!йних i зовн!шньопол!тичних чинник!в (насамперед
тиску з боку Хозарського каганату) в Середньому Подн!пров’1 складаеться ранньо-
державне утворення «Руська земля» !з центром у Киев!.
Bid рубежу VIII—IX ст. розпочинаеться руський nepiod icropii, що характери-
зувався формуванням ! розвитком одше! з найб!льших i наймогутшших держав
Середньов!ччя. Сучасники — араби та в!занпйц! — наливали и Руссю, а народ —
русами. Кшвська Русь про!снувала до 40-х рок!в Х1П ст.! впала п!д ударами монголо-
татарських орд.
За своём соц!ально-економ!чним ! культурном розвитком Кшвська Русь пере-
бувала на pieni передових кра!н середньов!чно! Европи. Культурн! ц!нност!, ство-
рен! ген!ем давшх русич!в, витримали випробування часом, а краир з них увшшли до
скарбниц! св!тово! культури.
На м!жнародшй арен! Русь пос!дала одне 3 пров!дних м!сць. Вона шдтримувала
широк! економ!чн!, по.итичн! и культурн! зв’язки з багатьма державами Сходу й За-
ходу, Швноч! й Швдня. Особливо т!сними були контакти з В!зант!ею i Сканди-
нав!ею, а також !з Польщею, Чех!ею, Болгарёею, Груз!ею, Франщею, Англ!ею,
Шмеччиною. Яскравим виявом високого м!жнародного авторитету Рус! е дина-
стичн) шлюби кшвського княз!вського двору !з дворами багатьох кра!н.
Протягом к!лькох стол!ть в!йськова могутшеть Pyci була тим щитом, об який
розбивалися численш орди кочових племен Степу — печен!г!в, чорних клобуюв, по-
зовщв. У цьому в!дношенн! !й судилася icTopieto рать ряНвниц! европейсько! хри-
стиянсько! цив!л!заци. За визнанням в!зант!йського !сторика XII ст. Н!к!ти Хошата,
саме руський народ урятував В!зант!ю eid половецько! навали.
У 1237—1241 рр. монголо-татари заедали пост у пильному розвитков! Кшвсько!
Pyci непоправного удару. Кочовики зруйнували державу, сплюндрували и кв!тучу
культуру, високорозвинене ремесло, знищили найб!льий осередки життя, вигубили
висновки
187
висновки
або забрали в рабство значну частину населения. I все ж /сторичн! традици давнъо
руського nepiody продовжували жити, осюльки лишилися живыми и носи. В новых
1сторичних умовах вони стали основою 1сторико-культурного в1дродження Pyci-
Укршни.
• • •
На завершения слтд наголосити, що авторський колектив ще! книги в мтру можлы
eocri реалтзував методолог/чн1 принципы та idei, проголошеш у *Передмов1». Давня
icropiu У крайни подаетъся не як проста сума nodiu, що в1дбувалися в окрели епохи
й nepiodu, а як оргашчно спадковий розвиток конкретних племен, народов i су-
сгйлъств, Korpi, безперервно розвиваючи традицП cedix попередниюв, урешт/ решт
склали шдгрунтя укршнського етногенетичного процесу.
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
ПЕРВ1СНА ДОБА
Артемрнко И. И. Племена Верхнего и Среднего Поднепровья в эпоху бронзы. М., 1967.
Археология Украинской ССР: В 3 т. К, 1985. Т. 1. Первобытная археология.
Бадер О. Н. Изучение эпипалеолита Крымской яйлы // Сов. археология. 1940. N® 5.
Балагуры Э. А. История племен периода позднебронзового века в Среднем Поднестровье
(культура Ноа): Автореф. дне. .. канд. ист. наук. К., 1964.
Березанская С. С. Средний период бронзового века в Северной Украине. Кч 1972.
Березанская С. С. Пустынка — поселение эпохи бронзы на Днепре. К., 1974.
Бибиков С. Н. Грот Мурзак-Коба — новая позднепалеолитическая стоянка в Крыму //
Сов. археология. 1940. N" 5.
Бибиков С. Н. Некоторые вопросы заселения Восточной Европы в эпоху палеолита //
Сов. археология. 1959. N? 4.
Бибиков С. Н. Раскопки в навесе Фатьма-Коба и некоторые вопросы изучения мезолита
Крыма // Материалы и исслед. по археологии СССР. М., 1966. № 126.
Бодянский А. В. Мустьерская стоянка у скалы Орел (в Днепровском Нддпорожье) //
Крат, сообщения Ин-та археологии АН УССР. К., 1960. Вып. 9.
Бондарь Н. Н. Поселения Среднего Поднепровья эпохи ранней бронзы. К., 1974.
Борисковский П. И. Палеолит Украины // Материалы и исслед. по археологии СССР.
Мч 1953. Вып. 40.
Братченко С. Н. Нижнее Подонье в эпоху средней бронзы. К, 1976.
Векилова Е. А. Каменный век Крыма: Некоторые итоги и проблемы // Материалы и
исслед. по археологии СССР. М., 1971. N® 173.
Гладилин В. Н. Проблемы раннего палеолита Восточной Европы. К., 1976.
Г ладылык В. Н. О времени возникновения позднего палеолита в Европе // Археологи-
ческие исследования на Украине в 1976—1978 гг. Днепропетровск, 1980.
Гладких М. И. К вопросу о разграничении хозяйственно-культурных типов и историко-
лтнографических общностей позднего палеолита // Палеоэкология древнего человека. М.,
1977.
Г ородцов В. А. Результаты археологических исследований в Изюме ком уезде Харьков-
ской губернии в 1901 г.//Тр. XII археол. съезда. М., 1905. Т. I.
Даниленко В. Н. Неолит Украины. К, 1969.
Даниленко В. Н. Энеолит Украины. К., 1974. -я
189
Ефименко П. П. Первобытное общество. К., 1953.
Збенович В. Г. Позднетрипольские племена Северного Причерноморья. К., 1974.
Колосов Ю. Г. Шайтан-Коба — мустьсрська стоянка в Криму. К.. 1972.
Колосов Ю. Г. Мустьерские стоянки района Белогорска. К, 1983.
Круц В. Л. Позднетрипольские памятники Среднего Поднепровья. К., 1977.
Лагодовсъка О. Ф„ Шапошникова О. Г., Макаревич М. Л. Миханл1вське поселения.
К.. 1962.
Макаренко М. О. Марпотльський могильник. К., 1933.
Мацкевич Л. Г. Мезолит и неолит Восточного Крыма. К., 1977.
Мовша Т. Г. Об антропоморфной пластике трипольской культуры // Сов. археология.
1969. № 2.
Не при на В. И. Неолиг ямочно-гребенчатой керамики на Украине. К., 1976.
Пассек Т. С. Периодизация трипольских поселений. М, 1949.
Пассек Т. С„ Черныш Е. К. Памятники культуры линейно-ленточной керамики на тер-
ритории СССР //Свод археол. источников. М., 1963. Выл. Б1-11.
Пидопличко И. Г. Позднепалеолитические жилища из костей мамонта на Украине. К.,
1969.
Потехина И. Д. К вопросу о носителях культуры Средний Стог II по антропологическим
данным//Сов. археология. 1983. N» 4.
Потушняк М. Ф. Питания хронологи та культурно! належносн пам’яток неолпу та
енеол1ту Закарпаття // Дослщження стародавним icropii Закарпаття. Ужгород, 1972.
Рудинськии М. Я. Деям пщсумки та ближч! заедания палеонтолопчних вивчень у межах
УРСР // Антрополопя. 1931. Т. 4.
Савич В. П. П1зньопалеаз1тичне населения П|вденно-3ах1дно1 Валит. К., 1975.
Самокваеов Д. Я. Могилы русской земли. М, 1908.
Свешн/ков I. К. 1стор|я населения Передкарпаття, Подиля i Волиж в кжш III — на по-
чатку II тисячол!ття до нашо! ери. К., 1974.
Смирнов С. В. Палеолт Джпровського Надпор1жжя. К., 1973.
Станко В. Н. Мирное: Проблемы мезолита Северного Причерноморья. К., 1983.
ТелеНн Д. Я. Дншро-донецька культура. К.. 1968.
ТелеДн Д. Я. Середньостопвська культура епохи МЩ1. К., 1973.
Телег/н Д. Я. Мезол1тичж пам'ятки Укра!ни. К., 1981.
Формолов А. А. Этнокультурные области на территории Европейской части СССР в ка-
менном веке. М.. 1958.
Чередниченко Н. Н. История срубных племен Подонья: Автореф. дис. „. канд. ист. наук.
К.. 1973.
Черниш О. П. Володимирська палеолпична стоянка. К, 1953.
Черныш А. П. Палеолит и мезолит Приднестровья. М., 1973.
Черняков И. Т. Племена Северо-Западного Причерноморья в позднем бронзовом веке
Автореф. дис. ... канд. ист. наук. К., 1975.
Шарафутдинове И. К. Степное Поднепровье в эпоху поздней бронзы. К.. 1982.
Шовкопляс И. Г. Мезинская стоянка. К.. 1965.
190
СК1ФО-САРМАТСБКИЙ ЧАС
Абаев В. И. Скифо-европейские изоглоссы. М., 1965.
Алексеев А. Ю. Скифская хроника. СПб., 1992.
Алексеев А. Ю.. Мурзин В. Ю„ Ролле Р. Чертомлык: Скифский царский курган IV в. до и. э.
К., 1990.
Археология Украинской ССР: В 3 т. К., 1986. Т. 2. Скифо-сарматская и античная архео-
логия.
Белявский В. А. Война Вавилона за независимость (627 —605 гг. до и. 3.) и гегемония
скифов в Передней Азии// Исследования по истории стран Востока. Л., 1964.
Бонград-Левин Г. М.. Грантовский Э. А. От Скифии до Индии. М., 1983.
Брашинский И. Б. Сокровища скифских царей. 1967.
Бунятян Е. П. Методика социальных реконструкций в археологии: На материале скиф-
ских могильников IV—111 вв. до н. э. К., 1985.
Высотская Т. Н. Неаполь — столица государства поздних скифов. К., 1979.
Гаврилюк Н. А. Домашнее производство и быт степных скифов. К., 1989.
Граков Б. М Cxi фи. К., 1947.
Граков Б. И. Скифы. М, 1971.
Золото Степу: Археолопя У кражи / Автори-упорядники П. П. Толочко, В. Ю. Мурзж,
Р. Ролле та 1н. КиТв; Шлезви, 1992.
Ильинская В. А. Скифы Днепровского лесостепного Левобережья. К., 1968.
Ильинская В. А. Раннескифские курганы бассейна р. Тясмин. К, 1975.
Ильинская В. А., Тереножкин А. И. Скифия VII—IV вв. до и. э. К., 1983.
Ковпаненко Г. Т. Племена сюфського часу на Ворскль К., 1967.
Ковпаненко Г. Т. Курганы раннескифского времени в бассейне р. Росы К., 1981.
Ковпаненко Г. Т., Бессонова С. С., Скорый С. А. Памятники скифской эпохи Днепров-
ского лесостепного Правобережья. К, 1989.
Куклина И. В. Этногеография Скифии по античным источникам. Л-, 1985.
Лесков А. М. Курганы: проблемы, находки. Л., 1981.
Максименко В. Е. Савроматы и сарматы на Нижнем Дону. Ростов-на-Дону, 1983.
Махортых С. В. Скифы на Северном Кавказе. М., 1991.
Мозолевський Б. М. Товста Могила. К., 1979.
Мозолевський Б. М. Сюфський степ. К., 1983.
Мурзин В. Ю. Скифская архаика Северного Причерноморья. К, 1984.
Мурзин В. Ю. Происхождение скифов: основные этапы формирования скифского этно-
са. К.. 1990.
Нейхардт А. А. Скифский рассказ Геродота в отечественной историографии. Лч 1982.
Ольховский В. С. Погребально-поминальная обрядность населения степной Скифии.
М., 1991.
Петренко В. Г. Правобережье Среднего Поднепровья в V—III вв. до и. э. // Свод археол.
источников. М., 1967. Вып. Д1-4.
Полин С. В. От Скифии к Сарматии. К, 1992.
Раевский Д. С. Очерки идеологии скифо-сакских племен. М., 1977.
Раевский Д. С. Модель мира скифской культуры. М, 1985.
Ростовцев М. И. Эллинство и иранство на юге России. Пг., 1918.
Ростовцев М. И. Скифия и Б ос пор. Л., 1925.
191
Рыбаков Б. А. Геродотова Скифия. М., 1979.
Симоненко А. В.. Л оба и Б. И. Сарматы Северо-Западного Причерноморья в I в. и. э. К.,
1991.
Скорей С. А. Курган Переп'ятиха (Доетнокультурнойсторн Дншровського Лк'остепового
Правобережжя). К.. 1990.
Смирнов К. Ф. Савроматы. М.. 1964.
Тереножкин А. И. Киммерийцы. К., 1976.
Хазанов А. М. Социальная история скифов. М., 1975.
Черненко Е. В. Скифский доспех. К.. 1968.
Черненко Е. В. Скифские лучники. К., 1981.
Черненко Е. В. Скифо-персидская война. К., 1984.
Шрамко Б. А. Вельское городище скифской эпохи. Кч 1987.
Яковенко Е. В. Сйфи Сходного Криму. К.. 1974.
Minns Е. Н. Scythians and Greeks. Cambridge. 1913. f
Rolle R. Totenkuh der Skuthen. Berlin; New-York, 1979.
Rolle R. Die Welt der Skythen. Luzern; Frankfurt / M., 1980.
АНТИЧН1 ДЕРЖАВИ ШВШЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
Анохин В. А. Монетное дело Херсонеса (IV в. до н. э.— XII в. н. э.). К., 1977.
Анохин В. Л. Монетное дело Боспора. К, 1986.
Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. К.. 1989.
Античная культура Северного Причерноморья в первые века нашей эры: Сб. науч. тр.
К.. 1986.
Античная культура Северного Причерноморья: Сб. науч. тр. К, 1984.
Античная скульптура Херсонеса. К.. 1976.
Античные города Северного Причерноморья: Очерки истории и культуры. М.;Л., 1955.
Античные древности Северного Причерноморья: Сб. науч. тр. К.. 1988.
Археология Украинской ССР: В 3 т К, 1986. Т. 2. Скифо-сарматская и античная
археология.
Белов Г. Д. Херсонес Таврический: Ист.-археол. очерк. Л.. 1948.
Блаватский В. Д. Античная археология Северного Причерноморья. М., 1961.
Блаватский В. Д. Пантикапей: Очерки истории столицы Боспора. М., 1964.
Бришинский И. Б. Афины и Северное Причерноморье в VI—IV вв. до н. э. М.. 1963.
Буйских С. Б. Фортификация Ольвийского государства (первые века нашей эры>. К.,
1991.
Виноградов К). Г. Политическая история Ольвийского полиса, VII—I вв. до н. э.: Ист.-
эпи! раф. исслед. М., 1989.
Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство. М.; Л, 1949.
Гайдукевич В. Ф. Илурат // Материалы и исслед. по археологии СССР. М., 1958. № 85.
Иванова Л. П. Скульптура и живопись Боспора: Очерки. К., 1961.
Кадеев В. И. Очерки истории экономики Херсонеса Таврического в I IV веках и. э. X.,
1970.
Кадеев В. И. Херсонес Таврический в первых веках нашей эры. X.. 1981.
Кадеев В. И.. Сорочин С. Б. Экономические связи античных городов Северного При
черноморья в I в. до н. э.— V в. н. э. (на материалах Херсонеса). X.. 1989.
192
Карышковский П. О. Монеты Ольвии: Очерк денежн<го обращения Северо-Западного
Причерноморья в античную эпоху. К., 1988.
Карышковский П. О.. Клейман И. Б. Древний город Тира: Ист.-археол. очерк. К., 1985.
Козуб Ю. I. Некрополь Ольвп V—IV ст. до н. е. К, 1974.
Корпус боспорских надписей. М.; Л., 1965.
Крапивина В. В. Ольвия первых веков нашей эры. К.. 1993.
Кругликова И. Т. Сельское хозяйство Боспора. М., 1975.
Крыжицкий С. Д. Жилые ансамбли древней Ольвии. IV—II вв. до н. э. К.. 1971.
Крыжицкий С. Д. Жилые дома античных городов Северного Причерноморья <VI в. до
н. э,— IV в. н- э.|. К.. 1982.
Крыжицкий С. Д. Ольвия: Историографическое исследование архитектурно-строитель-
ных комплексов. К., 1985.
Крыжицкий С. Д. Архитектура античных государств Северного Причерноморья. К.,
1993.
Крыжицкий С. Д.. Буйских С. Б.. Бураков А. В., Отрешко В. М. Сельская округа Ольвии.
К.. 1989.
Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Отрешко В. М. Античные поселения Нижнего По-
бужья (археологическая карта). К., 1990.
Кутайсов В. А. Античный город Керкннитида, VI—II вв. до н. э. К., 1990.
Дапин В. В. Греческая колонизация Северного Причерноморья (критический очерк оте-
чественных теорий колонизации). К, 1966.
Латышев В. В. Исследования об истории и государственном строе города Ольвии. СПб.,
1887.
Латышев В. В. Известия древних писателей греческих и латинских о Скифии и Кавказе.
СПб., 1893. Т. I; 1904, Т. II.
Масленников А. А. Население Боспорского государства в VI—II вв. до и. э. М., 1981.
Масленников А. А. Население Боспорского государства в первых веках н. э. М., 1990.
Надписи Ольвии (1917—1965). Л.. 1968.
Опайко Н. А. Архаический Торик: Античный город на северо-востоке Понта. М., 1980.
Охотников С. Б. Нижнее Поднестровье в VI—V вв. до н. э. К, 1990.
Парович-Пешикан М. Некрополь Ольвии эллинистического времени. К., 1974.
Ростовцев М. И. Античная декоративная живопись на юге России. М., 1913. Т. 2;
1914. Т. I.
Русяева А. С. Земледельческие культуры в Ольвии догетского времени. К., 1979.
Русяева А. С. Античные терракоты Северо-Западного Причерноморья (VI — I вв. до н. э.).
К., 1982.
Русяева А. С. Религия и культы античной Ольвии. К, 1992.
Самойлова Т. Л. Тира в VI—I вв. до н. э. К, 1988.
Секерская Н. М. Античный Никоний и его округа в VI—IV вв. до н. э. К, 1989.
Скржинская М. В. Северное Причерноморье в описании Плиния Старшего. К, 1977.
Скржинская М. В. Древнегреческий фольклор и литература о Северном Причерно-
морье. К, 1991.
Ску«)нона В. М. Архаический некрополь Ольвии: Публикация одной коллекции. Л., 1988.
Сокольский Н. И. Деревообрабатывающее ремесло в античных государствах Северного
Причерноморья. М., 1971.
Сокольский Н. И. Таманский тслос и резиденция Хрисалиска. М., 1976.
193
Стржелецкий С. Ф. Клеры Херсонеса Таврического: К истории древнего земледелия в
Крыму. Симферополь, 1961.
Шелов Д. Б. Танане и Нижний Дон в III—1 ив. до н. э. М.. 1970.
Шелов Д. Б. Танаис и Нижний Дон в первые века нашей эры. М., 1972.
Щеглов Л. Н. Северо-Западный Крым в античную эпоху. Л., 1975.
Щеглов Л. Н. Полис и хора. Симферополь. 1976.
Latyshev В. Inscriptiones antiquae orae Septentrional is Ponti Euxini: Graeca el latinav
Petropoli. 1916.
ДАВН1 СЛОВ'ЯН И
Археология Украинской ССР: В 3 т. К., 1986. Т. 3. Раннеславянский и древнерусский
периоды.
Лугах В. В. Зимн(вське городище. К., 1972.
Баран В. Д. Painti слое'я ни М1Ж Днктром i Прип’яттю. К, 1972.
Баран В. Д. Чернях)вська культура. К, 1981.
Баран В. Д. Пражская культура. К„ 1988.
Баран В. Д.. Колик Д. И, Терпиловськии Р. В. Походження слов'ян. К., 1991.
Бобринский А. А. Гончарство Восточной Европы. М„ 1978.
Брайчевський М. К). Б1ля джерел слов'янсько! державность К, 1964.
Брайчевський М. Kt. Походження Pyci. К., 1968.
Буданова В. П. Готы в эпоху великого переселения народов. М., 1990.
Вакуленко В. В. Пам'ятки передпр'я Укра|нськнх Карпат neptuoi полонини I тис. и. е.
К.. 1977.
Винокур I. С. IcTopia та культура чернях1вських племен Дшстро-Дншровського межи
р>ччя II—V ст. н. е. К, 1972.
Гончаров В. К. Райковецкое городище. К., 1950.
Грушевський Михайло. 1стор«я Украши-Руси: В 11 т., 12 кн. К, |99|. Т. I. До початку
XI В1ка.
Гудкова А. В.. Фокеев М. М. Земле дельцы и кочевники в низовьях Дуная. К., 1984.
Довженок В. И. Землеробе т во Древньо! Pyci. К, 1961.
Этнокультурная карта территории УССР в I тыс. н. э. К., 1985.
Иордан. О происхождении и деяниях гетов. М„ I960.
Колак Д. Н. Пшеворська культура у Верхньому ПодшстровТ та Захщному Побужжь К..
1984.
Кошк Д. Н. Етнокультурна icTopin Волин!. К.. 1992.
Кухаренко К). В. Памятники железного века на территории Полесья // Свод археол.
источников. М.. 1961. Вып. Д1-29,
Кухаренко Kt. В. Заруби ненка и культура // Свод археол. источников. М., 1964. Вып.
Д1-29.
Ляпушкин И. И. Городище Новотроицкое // Материалы и исслед. по археологии СССР.
М.. 1958. № 74.
Ляпушкин И. И. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху раннего железа / / Мате-
риалы и исслед. по археологии СССР. М.. 1961. N? 104.
Магомедов Б. В. Черняховские племена Северо-Западного Причерноморья. К., 1987.
Максимов Е. В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. К., 1982.
194
Максимов Е. В. Зарубинецкая культура на территории УССР. К., 1985.
Петров В. П. Етногенез слов'ян. К., 1972.
Приходнюк О. М. Слов'яни на Подцлл). К., 1975.
Прокопий из Кесарии. Война с готами. М.. 1950.
Русанова И. П. Славянские древности V!—IX вв. между Днепром и Западным Бугом //
Свод археол. источников. М., 1973. Вып. EI-25.
Русанова И. П. Славянские древности VI—VII вв. М., 1976.
Свод древнейших письменных известий о славянах. М.. 1991. Т. I <1—VI вв.).
Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. М.. 1979.
Седов В. В. Восточные славяне в VI—XIII вв. М.. 1982.
Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. К, 1990.
Смтленко Л. Т. Слов'яни та ix сусщи у стеновому Поднтров*! (II — XIII ст.). KN 1975.
Cmiuiko М. Ю. Карпатськ) курган и першоТ половинн I тис. н. е. К., I960.
Сухобоков О. В. Славяне Днепровского Левобережья. К., 1975.
Тацит Корнелий. О происхождении германцев и местоположении Германии // Соч.:
В 2 т. М., 1970. Т. 1.
Терпиловский Р. В. Ранние славяне Подесенья III—V вв. К., 1984.
Терпиловский Р. В., Абашина Н. С. Памятники киевской культуры. К., 1992.
Тимощук Б. О. Слов'яни П1нн1чно1 Буковини V—IX ст. К., 1976.
Третьяков В. П. У истоков древнерусской народности. М., 1970.
Цигилик В. М. Населения Верхнього Поджстров'я перших стоять Haiuoi ери. К., 1975.
Godlowski К. Pszemiany kulturowe i osadnicze w pohidniowey I srodkowey Polsce w mlod-
szym okresie przedrzymskim i w okresie rzymskim. Warszawa, 1985.
Hensel W. Polska starozyma. Warszawa. 1973.
Jaldlewski K. 7. problemaiyki poczqtkow siowianszczyzny i Polski. Lodz, 1968. Cz. I.
Ler-SpiawiAski T. О posz^ikach i praojczyznie slowian. Poznan. 1946.
Lowmianski H. Poczipki Polski. Warszawa. 1964.
КИТВСЬКА РУСЬ
Алексеева T. И. Этногенез восточных славян: По данным антропологии. М., 1973.
Аничков Е. В. Язычество и древняя Русь. СПб., 1914,
Артамонов М. И. История хозар. Лм 1962.
Археология Причерноморья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский
периоды). К.. 1990.
Археология Украинской ССР: В 3 т. К.. 1986. Т. 3. Раннеславянский и древнерусский
периоды.
Arete Ю. С. Арх1тектура КиТвськоТ Pyci- К-. 1969.
Баранов И. А. Таврика в эпоху раннего средневековья. К.. 1990.
Б.ифельд Д. I. Давньоруськ! пам’ятки Шестовиш. К, 1977.
Брайчевський М. Ю. Кази i як виник КиТв. К., 1963.
Брайчевський М. Ю. Походження Pyci. К., 1968.
Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Pyci. К.. 1988.
Буклин В. А., Дубов И. В.. Лебедев Г. С. Археологические памятники Древней Руси,
IX—XI вв. Л.. 1978.
195
Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской. К., 1476.
Висоцький С. О. Про що розповыи давн! стши. К., 1978.
Высоцкий С. Л. Киевские граффити XI—XVII вв. К, 1985.
Гаркали А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских. СПб., 1870.
Голубинский Е. История русской церкви. М.. 1901. Т. 1.
Греков Б. Д. Киевская Русь. М., 195.1.
Грушевський Михайло. 1стор|я Украши-Руси: В 11 т., 12 кн. К.. 1991. Т. I. До початку
XI в(ка; 1992. Т. II. Х-ХП1 вш.
Гумилев Д. Н. Древняя Русь и Великая Степь. М, 1992.
Гуревич А. Я. Походы викингов. М., 1966.
Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. М., 1972.
Даркевич В. fl. Путями средневековых мастеров. М., 1972.
Довженок В. Й. Вщськова справа в Khibci.kih Pyci. К., 1950.
Довженок В. Й. Зе м ле ро бет во древныи Pyci до середини XIII ст. К., 1961.
Довженок В. Й„ Гончаров В. К.. Юра Р. О. Древньоруське мк.то Вошь. К., 1966.
Древнерусские княжества X—ХП1 вв. М., 1975.
Замалеев А. Ф.. Зоц В. А. Мыслители Киевской Руси. 2-е изд., перераб. и доп. К.. 1987.
Земли Южной Руси в IX — XIV вв. К, 1985.
История культуры древней Руси. М.; Л., 1951.
Каргер М. К. Древний Киев: В 2 т. М.; Л., 1958—1961.
Кисво-Печерський Патерик. К., 1991.
Килиевич С. Р. Детинец Киева IX первой половины XIII вв. К., 1976.
Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие // Свод археол. источников. М., 1966.
Вып. 1-2.
Константин Багрянородный. Об управлении империей. М, 1991.
Корзухина Г. Ф. Русские клады IX XIII вв. М.; Л.. 1954.
Куза А. В. Малые города Древней Руси. М., 1989.
Кучера М. П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. К., 1987.
Максимой Е. В., Петрашенко В. А. Славянские памятники у с. Монастырок на Среднем
Днепре. К., 1988.
Махновець Л. €. Лпопис Руський. К., 1989.
Моця А. П. Население Среднего Поднепровья IX—XIII вв. К., 1987.
Моця А. П. Погребальные памятники южнорусских земель IX — XIII вв. К., 1990.
Мыц В. Л. Укрепления 'Гаврики X—XV вв. К., 1991.
Насонов А. Н. «Русская земля» и образование территории древнерусского государства.
М, 1951.
Новое в археологии Киева. К, 1981.
Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. М.. 1968.
Пеняк П. С. Ранньослов’янське i ддвньоруське населения 'Закарпаття VI—XIII ст. К..
1980.
Плетнева С. А. Печенеги, торки и половцы в южнорусских степях. М., 1958.
Плетнева С. А. От кочевий к городам. М., 1967.
Повесть временных лет. М.; Л.. 1950.
Рамм Б. Я. Папство и Русь в X — XV веках. М.; Л., 1959.
Раппопорт П. А. Древние русские крепости. М., 1965.
Раппопорт П. А. Древнерусское жилище. Л., 1975.
196
Робинсон А. Н. Литература Древней Руси в литературном процессе средневековья,
XI—XIII вв. М.. 1980.
Романов Б. А. Люди и нравы Древней Руси. М.; Л., 1966.
Рыбаков Б. А. Ремесло Древней Руси. М, 1948.
Рыбаков Б. А. Древняя Русь: Сказания, былины, летописи. М.. 1963.
Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. М„ 1982.
Сагайдак М. А. ДавньокиТвський Под1л. К., 1991.
Самоквасов Д. Я. Могилы Русской земли. М., 1908.
Седов В. В. Восточные славяне в VI—XIII вв. М., 1982.
Сухобоков О. В. Славяне Днепровского Левобережья. К., 1975.
Сухобоков О. В. Дншровське Лкостепове Л|вобережжя у VIII—XIII ст. К., 1992.
Тимощук Б. О. 11(вн1чна Буковина— земля слов'янська. Ужгород, 1969.
Тимощук Б. О. Давньоруська Буковина (X — перша половина XIV ст.). К., 1982.
Толочко П. П. 1сторична топография стародавнього Киева. К., 1972.
Толочко П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII—
XIII веков. К.. 1980.
Толочко П. П. Древний Киев. К, 1983.
Толочко П. П. Древняя Русь: очерки социально-политической истории. К., 1987.
Толочко П. П. Древнерусский феодальный город. К., 1989.
Толочко П. П. (сторичн) портрсти. Км 1990.
Толочко О. П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. К., 1992.
Хабургаев Г. А. Этнонимия «Повести временных лет». М.. 1979.
Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические
времена. К., 1913.
Чершпв i П|вн)чне Л 1вобережжя. К, 1928.
Чернигов и его округа в IX —XIII вв. К.. 1988.
Южная Русь и Византия. Кч 1991.
Янин В. Л. Денежно-весовые системы русского средневековья. 1956.
КОРОТКЕ ЗВЕДЕННЯ ПИСЕМНИХ ДЖЕРЕЛ
ПРО СЛОВ'ЯН
(I — ПОЧАТОК II ТИС. Н. Е.)
П у б л i й К о р и е л i й Тацит
(народився наприкшц! 50-х рошв). «Гермашя» 1
46. Тут кордон Свевп. Я не знаю напевно, куди причислили народи псвк1шв. вснет|н
। фен in до германтв чи до сармапв. Зрештою певк1ни. яких леям називають бастарнами
у мов|, способ! життя, мкць проживания । жител, поводить себе як германий Bci вони жи-
вуть у болот!, а знать у бе ийяльност!. Змпианими шлюбами вопи спотворюють себе майже
як сарматн.
Веиети багато що засвоТли з Txnix звичаТв. адже вони обходить розбшними трупами bci
.’Ней й гори, розташоваш м!ж певкшами i фенами. Все ж таки вони В1ропднпие повинн! бути
вщнесеш до германшв. бч» й будннки будують, i носить велик) щити, i мають перевагу у тре-
нованост! । швидкост! шхоти,— все це Bi.tpiзняс Тх вщ сармат!в, ям живуть на возах i па xoiii.
Птолемей
(S9—167 рр.). *Географ|я»
111.5. 1,5. Свропейська Сармапи оточена з п!вноч! Сарматським океаном вздовж Вс-
недськоТ гори... 1ншими горами оточена Сармапя. з яких називають i Венедськ! гори.
111.5. 7-9. А займають Сармапю дуже велик! народи — венеди вздовж Bciei Венедсько!
затоки... i Менш! народи населяють Сармапю: no pimii Вктул! нижче венед!в птони. попм
ф|ни. пот1м сулони...
Cxi;tniiiie названии, знову нижче венет в, суть голшди й судини i ставани аж до алащв...
Йордан (VI ст.). «1стор1я гопв»
34. В оточенн! pi к лежить Дак!я, укршлена, шби bihiicm. крути ми Альпами. 3 Тх .tiboT
сторони. яка схилясться до nienoni вщ bhtokib р. Bic.m, на величезних просторах проживав
багаточисельне плем’я нене.тв. Хоч тепер Тх назви змшюються в залежносп вщ резни х род|в
। мкць проживания, осе ж переважно вс! вони називаються слов'янами и антами.
35. Слов'яни живуть вщ мкта Новкнтуна i озера, яке називасться Мурс!анським, аж до
Данастра й на твноч) до Вккли: болота й л)си замжяють Тм мкта. Анти ж, найбыыи могутш
з них, там, де Понпйське море робить дугу, простягаються вщ Данастра аж до Данапра. Ц|
р!ки В1ддален1 одна вщ одно!' на багато переход!в.
Це и наступн! за ним лжерела др)кужиьсм и исиовиому >а: Свод древнейших письменных известии о славя-
нах. Москва. ИН1 Т. I (гут i 'hi! переклад » дгк'шсыкш Д. Н- Кишка).
198
119. ГНсля побиття херул!в Херманарж також niuioe !з вжськом на венед!в, ям, хоча й
нарт! презирства через Тхне (погане) озброення, але могутн! чисельшстю, спочатку зробили
спробу чинити onip. Але жчого не значить багаточиселынсть нездатних до вшни, особливо
коли з ласки божо! веде наступ велика мльмсть добре озброеного В1Йська. Вони ж. як ми
сказали ранние, або в каталоз! народов. вийшовши з одного кореня, породили три народи,
тобто венед) в, ант!в i слов'ян. ям хоч тепер лютують повею дно за гр!хи наш!, проте вс! пщпо-
рядковувалися влад) Хсрманаржа.
246. ...П)сля смерт! Тхнього короля Херманарша. вони -|остготи|, В1ДД1лен! вщ в)зигот)в...
тдпорядкован) владо хунн!в. залишаються в пй самш держава, проте Амал В1Н)тар!й утримав
знаки вщм!нност! свое! верховно! влади.
247. BiH, наслщуючи влад) д!да Вултулфа, хоч i уступаючи Херманаржу у вдачк однак
важко переносячи пщпорядкування влад! хунн)в, потроху визволяючи себе вщ них, м!ж тим
прагнув виявити власиу доблесть (i| рушив 13 в!йськом у володоння анпв. I коли пщжшов до
них, був переможений у перилй сутичщ, rotim iiobib себе биаьш хоробро й короля !хнього за
<менем Боз э синами його i 70 знатними людьми розш'яв, щоб труни пов!шених подвоювали
страх покорених.
248. Але теля того... не потерп!в Баламбер. король хунжв... пов!в в!йська на В!н!тар!я.
I -(вони) довго воюють. В1н!тар!й перемагаг. у перпнй i друпй битв!...
249. У трет!й же битв!, при допомоз! обману... коли обидва тдойшли один до одного,
Баламбер. поранивши пушеною стрелою в голову В!н!тар!я, вбив його (й|... оволод!в вам
народом гот!в.
Прокоп!й Кесар!йський
(народився м!ж 490 i 507 рр.).
«1стор!я вшн»
IV. 21 —30. ...Адже племена щ. слов'яни i анти, не управляються одн!сю людиною. а здавна
живуть у народоправстве й в!д того у них випдн! й нсвипдш справн завжди ведуться сшль-
но... Бо вони вважають, шо один з бопв — Творець блискавки — саме в!н i с сдиний владика
всього, i йому приносить в жертву бимв ! всяких жертовних тварин. Дол! ж вони не знають
i взагал! не визнають, що вона мае якесь значения, у крайньому раз! у вщношенн! до людей,
але коли смерть уже у них в ногах, чи захоплен! вони хворобою, чи вирушають на вшну, вони
дають обйтницю. якщо уникнуть п. тут же здойснити богу жертву за свое життя. а уникнувши
(смерт!), жертвують, що общяли, й думають, що ц!ею жертвою купили соб! спасши*. Проте
шанують вони ржи i шмф i деям !нш! божества ! приносить жертви також i !м вам. i при цих
жертвах здшенюють ворожбу. А живуть вони в убогих хатинах. розташовуючись далеко
один вщ одного i кожен мжяючи насюльки можна часто м!сця поселень. Вступаючи ж у битву,
б|лышсть !де на ворог!в п!шими, маючи невелик! щити i списи в руках, панциря ж нжолн на
себе не одягають; леям не мають (на co6i| ш х!тона, и! (грубого) плаща, але пристосувавши
лише штани. як! прикривають соромщыи частини, так i вступають у бшку з ворогами. € у тих
й !нших i едина мова, повшетю варварська. Та й зовнппшетю вони один вщ одного не вщр!з-
няються, бо вс! вони й висок!, й дуже сильш тыом, ще й волоссям не дуже св!тл! й не рудо,
але не схильн! й до чорноти, але вс! вони тропки червонуват!. Спос!б !хнього життя грубий
। невибагливий, як i в массагепн. i як i т!. вони поспйно покрит! болотом.— зрештою
вони менш за все пщетупш й каверзн!, але й у простот) сво!й вони збер!гають гунський норов,
i !м'я колись у склав!н!в i анпв було одне. Бо i тих, ! других здавна звали «спорами», якраз
199
через те, гадаю, що вони насел я ют ь крашу, розкидано розташувавши сво? житла. Саме тому
вони займають неймов!рно обширш земли.
VII. 29. Приблизив в той же час (близько 547 р.— Лет.) вшсько склавппп, перейшовши
р1чку 1стр, сотворило жахливе зло по всьому 1лл1рику аж до Сшдамна, вбиваючи й забиравши
у рабство Bcix дорослих людей, якз Тм траплялись, i грабуючи майно. Так само вдалося IM
оволод|ти там i багатьма фортецями, ям ранние вважалися налитыми, причому жодна не
выявила опору; вони рискали в попзуках 4здобичз| вс юли. де ХОТ1ЛИ. А архоззти 1лл1рика с.н-
дувалзз ) за ними|. маючи зз'ятнадцятитисячне взйсько, i тим не меню не осмщюючись ззабли-
зитися до противника.
VII. 58. Приблизно в той же час (близько 549 р.— Лит.) вшсько склавнпи чиселыпстзо
не б|лыие Н1ж 3 тисяч) иерей шло рзчку 1стр. причому шхто не выявив зм опору. Без великих
переизкод переишовши зразу р«чку Гебр, вони роздзлилззся надвое. I ось архонты ромей ського
вшська в l.'viipiin i Фраки, вступивши у бш ! з тими, i з йшзими, хоч вони i були вшдалеш один
В1Д одного, неспод1вано зазнали поразки... хоч iti сильно поступалися зм у чисельносп... Со-
творивши це. вони стали безбоязио розоряти eci облает!, як фрак'шсьм. так i 1лл!ршсыа,
и обидна -)загони) взяли облогою велику к!лыисть форгець. -|хоча| ранние вони не штурму-
вали ст1и । не осмзлювалися опускатися на р!внину...
Ti. як) перемогли Левада. -|дшшли| до моря, грабуючи (на своему шляху) все пщряд,
i штурмом захопили приморське Micro шд назвою Tonip, хоча вш мав вшськовий зарззгзон.
Це перше micto фракзйського примор'я лежить ни Bi зантн на 12 дшв шляху. Взяли його таким
чином. Бмьипсть з них заховалася у важкодоступззих мкнях перед мзською стнюзо, а леям
з'янились быи Bopir, як! звернут! до сходу, взялися турбувати роме'зв, |що стояли) бздя зубцзв
-|стзни|. Во'з’ни зк'з. якз несли там сторожу, вырешивши, що вороззв не бзльше, Н1ж було по-
мзчено внизу, тут же, взявшись за зброю. вийшли проти них. А Варвары повернули назад,
створюючи у наступавших вражеззня, избито вздходять взд страху перед ними. Ремез, пустив-
шись у погоню, онинилися десь на щддал) взд мзськоТ стзни. з от -)варвари|, пзднявшись зз
заездки । виявивзззисз. в тилу у ззереслздувач1в, закрыли для них Т<воротнзи| шлях у Micro.
Ti. що зображалзз вздетузз. у свою черту, розвернувшнсь, примусили ромезв битися уже на два
фронти. Знищивши ix. варвары кинулися до м!ськоз стши... i, приставивши до ззез драбиззи,
взяли micto приступом.
VII . 40. 1оанн । взйсько змператора. прибувши в Далмашю. вирзшили перезимувати в
Салаш... А склавши и Ti, що ранние виявилися в землях змператора, и iinui, що деизо ппшше
перейшли 1стр i. зм1шавшись 1з першими, абсолютно безперешкодно розоряли державу ро-
ме'з'в... Ц| варвари, розлыившись на три частный, сотворили жахливе зло по вой Ceponi, не
|т1льки| в naoiiax >рабуючи тамгешн! облает!, але й зимуючи. избито у в.'засн1й Kpaini, не бою-
чись Н1яко1 небезпеки.
VI II. 25. |Кзнець 551 р,— А«»г.|. Величезш полчища склав1Н1В, напавши на 1лл)р1к. со-
творили там невимовн1 бщи. (мператор Юет1И1ан послав проти них вшсько.
П р зз к о и i зз К е с а р i й с ь к и й.
«Тасмна icTopifl*
XIV. XVIII. l.nipiK же i всю Фраюю. рахуючи виз 1о|ййськоТ затоки до передм1сть Bi-
laiiTii, включаючи и Елладу i область хереонесшв. гуни. i склав1ни, i анти ^розоряли), здш-
спюючи наби и маиже кожей pix з того часу, коли Юспшан прнйняв владу над ромеями,
(i) творили жахливе зло тамтешшм людям. Бо думаю, що при кожному вгторгненш виявля-
200
лося б!льш Hi* по 200 000 погублених i забраних у рабство там роме!'в. 4тому| сюфська
пустели справа) стала в ц!й земл!...
Менандр Протектор
(народився в середин! VI ст.).
«1стор!я» 1
Уриаок 34
559 р. Вожд! антськ! доведен! були до тяжкого становища i втратили своТ надо. Авари гра-
бували i спустошували Тхню землю. Приппчен! нападами воропв, анти вщправили до аварав
посланником Мезам!ра, сипа 1дар!з!г.ва, брата Келагастова. i попросили допустити ix викупити
деяких полонених з свого народу. Посланник Мезам!р, баз!ка i хвалько, як тиьки прибув до
авар1в. закидав i'x зарозум!лими й навпь зухвалими виступами. Тод! Котрапг, який був по-
в'язаний спор!днен!стю з аварами й подавав проти ант)в найб!льш неприязн! поради. слу-
хаючи, що Мезам(р говорить зарозумипше, ашж це дозволено посланнику, сказав кагану:
«Цей чолов1к мае великий вплив м!ж антами i може сильно Д|яти проти тих, як! хоч сюльки-
небудь с його ворогами. Треба вбити його, а пот)м без великого страху напасти на ворожу
землю». Авари, перекокан! словами Контракта, ухилилися вщ звично! до особи посланника
поваги. про!пзорували права i вбили Мезам!ра. Вщтод! биьше, шж ранние, почали авари
розоряти землю ант!в, не перестаючи грабувати й поневолюватн жител!в.
Уривок 35
577/578 рр. Отже, поки проходив час в них переговорах i поели обох держав займалися
ними, а про схщну вшну шчого не було вщомо, слов'янськнй народ в числ! б!ля 100 000 чолов!к
спустошував Фрак!ю й багато шших областей. Це було на четвертому рощ царювання Ти-
вер!я Константина.
Уривок 36
578 р. Еллада була спустошена с клав! нами, з yeix сторж нависла над нею б!да. Тиверш не
мав достатжх сил протистояти i однш частин! воропв, тим менш вс!м разом... Вщправив bih
посольство до князя asapie Ваяна... Тиверш схилив його воювати проти склавпнв. для того,
щоб, розоряючи римсью облает!... повернулися на свою рщну землю й, бажаючи допомогти
Гй, перестали грабувати римську... Як т!льки авари переправилися на протилежний берег
(1стра|, вони почали негайно палити поселения склавж!в. розоряти ix i спустошувати поля.
Н!хто з проживаючих там варвар!в не посм!в вступити з ними у бш; вс! втекли у хащ! й густ!
лиги. Зрештою, похщ asapie проти склавпнв був наслщком не т!льки посольства кесаря й
бажання Ваяна виявити йому поляку за виявлен! йому ласки,— bih зджснювався ! з влас но!
ворожост! Ваяна до склавж!в. Адже перед тим вождь авар!в вщправив посольство до Даврпа
i до найважлив!ших княз!в склав!нського народу, вимагаючи, щоб вони покорилися аварам
i зобон'язалися платити данину. Давр!т ! старшина склавжськ! в!длов!ли: «Чи народилася
на свсп й з!гр!васться промжнями сонця ця людина, яка б пщкорила co6i силу нашу? Не жш!
нашою землею, а ми чужою звикли волод!ти, ! в цьому ми впевнеш, поки будуть на свт вайна
й меч!».
За: Мишулин Л. В Древние славяне в отрывках грско-рнмских и византийских писателей по VII в. н. Ж /
ВДИ 1941. № I.
201
I о а н н Ефсський
(VI ст.).
«Церковна icTopiH»
Уриаок 43
VI. 25. На третьему рощ по смерп !мператора Юстина ! правлшня державного Тивер!я
рушив проклятий народ слов’ян, який пройшов через всю Елладу i no краТн! Фессалошщ i по
фракшських провшшях. Злобу в багато mict i форте ць, спалив, пограбував ! шдкорин крашу,
CIB на Н1Й владно ! без страху, як у сво'!й власшй, i ниродовж чотирьох рою в, доти, доки !м-
ператор був зайнятий персидською шиною ! вщправив Bci cboi вшська на Схщ. вся кража
була в)ддана напрнзволяще слов'яиам; останн! зайняли п й розпклися по н!й на час. яке при-
знания Бог. Вони спустошують, нанять ! грабу ют ь крашу навпь до зовн1шжх ст!н, так що
захопили 1 bci !мператорськ! табуни, багато тисяч го.ив худобн й inuie. i диви — от тепер
845 р!к вони живуть. сидять ! арабують в римських провшшях без турбот ! страху, вбива-
ючи i спалюючи; вони стали бататими. мають золото i ср!бло, табуни коней i багато збро!’.
Вонн навчилися вести вшну краше, шж римляни, (i все ж вони| люди прост), як! не см!ли
з'явитися э лкчв i стешв i не знали, що таке зброя, за нинятком двох або трьох дротиюв.
М а в р и к i й
(друга половина VI початок VII ст.).
«Стратепкон»
XI. 5. Племена слов’ян i анпв близью за способом життя. за cboimh звичаями. за своею
любов'ю до вол!, ’ix Н1ЯКИМ чином не можна схилити до рабства або покори у сво!й крапп.
Вони багаточиселып. витрива.н. легко переносить спеку, холод, дощ. наготу, нестачу !ж!.
До прибуваючих до них !ноземщв вони ставляться лас к а во й, ниннляючи !м знаки свое!
поваги, (при переход! !х| з одного мкця в шше охороняють ix при необхщност!, так що
якщо б виявилося, що через недбалк'ть того, хто приймас в себе шоземця. останшй зазнав
(яко!сь| шкоди, приимаючий його ранние почина». вшну (проти винного), вважаючи справою
чест! помет и тис я за чужоземця. Тих, хто знаходнться у них в полон!, вони не тримають у раб-
ств!, як iiiuii племена, на протяз! необмеженого часу, а, обмежуючи (термш рабства), певчим
часом пропонуюгь !м виб!р: бажають вони за певний викун повернутися геть чи залишатися
там (де вони знаходяться) на становищ! в!льних ! друпв.
У них велика юльюсть рпномаштно! худоби i плод!в земних. що лежать у купах, особливо
проса ! пшениц!.
Скромшсть ix Ж1нок перевищус вс яку людську природу, так що бглышеть гз них вва-
жають смерть свого чолов!ка своею смертю ! добров!льно душать себе, не вважаючи пере-
бування вдовою за життя.
Вони селяться у .'псах, бгля важкодоступних р!к, бо.нт та озер, влаштовують у своТх
житлах багато виход!в... Необхщн! для них реч! вони заривають у тайниках, шчим занвим
вщкрито не волод!ють i ведуть життя бродяче.
Воювати si cboimh ворогами вони люблять у м!сиях. що поросли густим л!сом, у ткгнинах.
на урвищах; з вигодою для себе користуються (заездками), раптовими атаками, хитро-
щами. 1 вдень, i вноч! винаходячи багато (р!зноман!тних| способ!в. Досв!дчеш вони також
। и переправ! через р!ки. перевершуючи в цьому вщношенн! вс!х людей. Мужньо витримують
вони перебування у вод!, так що часто деяк! з числа тих, що залишаються дома, захоплених
202
зненацька раптовим н ап адом, поринають у пучину води. При цьому вони тримають в рот!
спещально виготовлеж велик!, видовбан! всередиж тростини. як! доходить до поверхж води,
а самц лежачи навзнак на дн> 1р!ки|, дихають з ix допомогою, i це вони можуть робити на про-
тяз! багатьох годин, так що абсолютно не можна догадатися про Тх присутжсть...
Кожен озбросний двома невеликими списами, деяк! мають також щити... Вони корис-
туються також дерев'яними луками i невеликими стрелами, намоченими особливим ядом,
сильно шючим...
Не маючи над собою голови i ворогуючи один з одним, вони не визнають военного строю,
нездатж битися у правильшй битв!, показуватися на вщкритих, р!вних мкцях. Якщо i ста-
неться, що вони вщважилися пи на б!й, то вони в час його з криком трохи просуваються
вперед Bci разом, i якщо противник не витримус Тх крику, похитнеться, то вони сильно на-
ступають, у протилежному випадку починають впкати. не посшшаючи пом!рятися з силами
супротивника у рукопашному бою. Маючи велику допомогу в лках, вони направляються до
них, оскшьки серед ticнин вони вм1ють в!дм!нно воювати. Часто здобич вони кидають -|>нбито|
пщ впливом розгубленост! i б!жать у лк, а потзм, коли наступаюч! кидаються на здобич,
легко пщшмаються i завдають супротивнику зло...
Словом, вони пщетупж i не тримають свого слова вщносно договор!в, ix легше гпдпо-
рядкувати страхом, жж подарунками. Осюльки М1Ж ними нема однодумства. то вони не зби-
раються разом, а якщо i зберуться, то вирнпеие ними тут же порушують iHiui, осксльки вс!
вони ворож! один одному i hixto не хоче поступитися жшому.
«Повгсть минулих л!т» 1
...Ц1 слов’яни прийшли i сьти по Джпру i назвалися полянами, а iHiui — древлянами,
тому що с!ли в лках, а ще iHiui cum м!ж Прип'яттю й Двжою й назвалися дреговичами, iHiui
сии на Двж! й назвалися полочанами по р!чц!, що впадас в Двжу й носить назву Полота.
Ti ж слов'яни, котр! сии бия озера Тльменя, прозвалися своТм !м'ям — слов'янами, й по-
буду вал и мкто та назвали його Новгородом. A iHiui сии по Десж. й по Сейм!, й по Сул! и на-
звались северянами. I так розшшовся слов'янський народ, а по його 1меж i грамота назвалась
слов'янська...
Поляни ж жили в т! часи окремо й володии своТми родами, бо й до Tie! брат!! були вже
поляни । жили вони родами на своТх мкцях, володцочи кожи! своТм родом. I були три брати:
один на !м'я Кий, другий — Щек i трет!й — Хори в, а сестра Тх була Либщь. Сидш Кий на
ropi, де нин! узв13 Борнч!в, а Щек с ид! в на ropi, що нин! зветься Щекавиця, а Хори в на третш
ropi, котра прозвалась по ньому Хоревицею. 1 збудували городок в !м'я старшого свого брата.
! назвали його КиТв, i був навколо мкта Л1С i б!р великий, i ловили там зв!р!в, i були Ti муж!
мудр! та тямуиц, ! наливались вони полянами, в!д них поляни й до сьогодж у Киев!.
...По смерт! брапв цих поляни пригноблювались древлянами та жшими навколишжми
людьми. I знайшли Тх хозари сидячими на горах цих у лках ! сказали: «Плапть нам Да-
нину». Поляни. порадившись. дали вщ диму по мечу. I вщнесли Тх хозари до свого князя й до
своТх старжшин, i мовили Тм: «Ось нову данину захопили ми». Ti ж с питали у них: «Звщю-
ля?» Вони ж вщповсти: «В ,iici на горах над р!кою Джпром». Знову спитали Ti: «А що дали?»
Вони ж показали меч, i мовили старщ хоэарськТ: «Не добра ця данина, княже: ми добули П
збросю, гострою лише 3 одного боку, тобто шаблями, а у цих зброя на два боки гостра, тобто
' 3»: Повесть временных лет. Москва; Ленинград, 1950.
203
мече стануть вони коли-небудь збирати лапину i з нас, i з шших земель». I збулося не все.
бо ж не по сво|'й вол! говорили вони, а по божому повелшню.
В л|то 560 {S52 р|к |, i или к та 15, коли почав царюватн Михаил, стала прозиватися Руська
земля. Дгзналися ми про не тому, що при цьому царев) приходила Русь на Цареград, як пи
шеться про не в Л1тописан|п грецькому. Ось чому з uici пори почнемо i числа покладемо.
В л!то 6390 -|ХХ2 pib|. Виступив у похщ Олег, взявши з собою багато вопив i варяпв, чудь,
слов'ян. мерю, весь. кривич1в. i принтов до Смоленська з кривичами, i принцип владу у micti.
i посадив у ньому своТх муж<в. Зв1дти в1дправився вниз i взяв Любеч. ! також посадив своТх
муж)в. I пришили до rip Кшвських. i довшався Олег, що князюють тут Аскольд i flip. Заховав
Bin одних во!в у лод!ях. a intUKX залишив позаду, а сам пиийшов до rip. несучи малого 1горя.
I ni.iiiiiiion nifl Борське. заковавши cboix boib, i послав до Аскольда i flipa. говорячи im: «Ми
кути. йдемо до гремв вш Олега i княжича 1горя. Пришить до нас. до родичт cboix». Коли ж
Аскольд i flip прийшли, yci сховаш ноши вискочили it лодш, i мовив Олег Аскольду та flipy:
• Не княз! ви i не княз!вського роду, але я княз1вського роду», а коли винесли (горя, додан:
•Ось Bin. син Рюрика». I вбили Аскольда та flipa. вщнесли на гору й поховали: Аскольда
на ropi, що зветься ниш Угорською. де тепер Ольмин двip; на Tift могил! Ольма поставив
неркну снятого Миколи, a flipoaa могила — за церкною свято! 1ринн. I ciii Олег, княжуючи.
у Киев!, i сказав Олег: «Це буде мати мкггам руським». I були у нього варяги, i слов’яни.
й intiii, що прозвалися Руссю.
1’>Х8 р!к|. I просвпився Володимир сам, i сини його, i земля його. Було ж у нього
12 сшив: Вишеслан, Гзяслав. Святополк. Ярослав. Всеволод, Святослав. Мстислав. Борис
i Г.'йб, Сташслав, Подвид, Судислав. I посадив Вишеслава у Новгород!, I зяслава в Полоцьку.
Святополка в Туров!, а Ярослава н Ростов!. Колн ж помер старший Вишеслан в Новгород!,
посадив у ньому Ярослава, а Бориса в Ростов!, a Гл'ба в Муром!, Святослава и Древлянськш
земле Всеволода у Володимир!, Мстислава у Тмутаракани I мовин Володимир: «Недобре,
що мало rpa.'iin б!ля Киева», й почали ставити городи по Деснй i по Острё i по Трубежу, i no
Сул!, i по Ступи. 1 почав набирати муж!в кращих вщ слов'ян, i в!д кривич1в. i в!д чу;ц. i ni.i
в'ятич1н, i ними заселив гради. бо була шйна з печенками, i воював з ними, i перемагав !х.
В л!то 6524 |1<)16 pix|. Прнйшов Ярослав на Святополка. i стали той i другий по обидна
боки fliiinpa. i не наважувались розпочати б!й Hi ui проти тих. iii Ti проти них. i стояли три
мк'ящ один проти одного. I почав воевода Святополюв, розТзджаючи вздовж берега, доко-
ряти новгородцям, говорячи: «Чото прийшли з кулыавим огим, ви ж тесл!? Ми й поставимо
вас хороми рубатн нам!» Почувши це, новгородщ сказали Ярославу, що «завтра мн перепра-
вимось до них. якщо nixTO пиний не пще з нами, сам! «даримо по них». А настали иже замо-
розки. Святополк стояв м!ж двома озерами i всю н!ч пив з дружиною своею. Ярослав же на
ранок, приготувавши дружину свою до бою, заевп переправився i. висадячись на берег,
вони вшштовхнули лодн вщ берега й пиили в наступ, i зшшлись обиде! сторони. Була битва
люта. । не могли з-за озера печешги прийти на допомогу. I притиснули Святополка з дружи-
ною до озера, i вступили вони на лш. i шдломився гид ними лш. i перемагати почав Ярослав.
Побачивши це. Святополк no6ir. i перемк Ярослав. Святополк впк до лях!в, а Ярослав е!в
у Киев!, на стол! батьмвському й дЫвському.
В лгго 6545 11037 рш|. Заклав Ярослав Micro велике, в якому зараз Зол от! ворота, заклав
। церкву свято! Софн, митропол!ю, i пот!м церкву свято! Богородиц! благовицення на Золотих
воротах, попм монастир святого Георпя i свято! 1рини. При ньому почала в!ра християнська
плодитись та поширюватись, а чорноризш почали множитися i монастир! з'являтись. Любив
Ярослав церковш устави, nonie любив дуже. особливо ж чорноризшв, i до книг був прихиль-
204
ний, часто читаючи ix i вноч! i вдень. I з!брав книгописщв багато. котр! переводили з грецько!
на слов’янську мову й письмо. I написали вони багато книг, по яким в!руюч! люди вчаться й
насолоджуються вченням божественним. Як бувае, що один землю зорас. другий же зас!с,
а трет! пожинають та споживають страву неоскудну, так i тут. Адже батько його Володимир
землю зорав ! спушив. тобто хрещенням просвиив. Цей же заняв книжними словами серия
в>руючих людей, а ми пожинаемо, отримуючи вчення книжке. Велика бо корнсть бува вщ
вмени я книжного, книги наставляють та навчають нас шляху покаяния, бо мудрить здобу-
васмо i стриманкть у словах книжних. Це — р!ки, що тамують спрагу всесвату всього. це
джерела мудрост!.
-11113 р!к|. Володимир Мономах cie у Киев! в нед!лю. Зустргли його митрополит Ники-
фор з епископами i 3i вс!ма киянами з честю великою. С!в в!н на стол! батька свого i дщ!в
своТх, i вс! люди рад! були, i заколот ул!гся.
I л а р ! о н.
«Слово про закон i благодать»
Хвалить же похвалышми голосами Римська кража Петра.., Аз!я i Ефес, i Пафм 1оанна
Богословия. 1нд!я Фому, Египет Марка, yci кражи ! м!ста, i люди шанують i славлять кожний
свого нчителя, який навчив ix православно'! в!ри. Похвалимо ж i ми, по сил! наций, малими
похвалами того, що створив велике й дивне, наш ого вчителя й наставника, великого кагана
Haiuoi земл! — Володимира, онука старого 1горя, сина ж славного Святослава, як!, у сво'!
л!та володарюючи, мужшетю й хоробр!стю в!дом! в багатьох кражах, i перемагали, i силою
згадуються ниш ! славляться. Не в б!дн!й i невщо*ий земл! володарювали. але в Руськш, яку
знають ! чують в yeix чотирьох кжцях земл!.
...Заповщав (Володимир Святославич.— Лет.) по вс!й земл! хреститися в !м’я отця,
i сина, i святого духа. I ясно, i велегласно в yeix мктах славитися святш Tpoiui, i bcim бути
християнами, малим i великим Арабам i выьним|, юним i старим, боярам i простим, багатим
i бщним.
I не було жодного, хто б противився благочасному його велжню, коли хто i не любое*ю,
але страхом повелителя хрестився, осюльки було благов!р'я його з владею поеднано. I в один
час вся земля наша уславила отця i святого духа.
Тод! почав морок щольський вщ нас вщходити i зоря благов!р'я явилась. Тод! темрява
б!с!вська згинула, i слово евангельське землю нашу ос!яло.
Капища руйнувались, i церкви поставлялися, доли трощилися i !кони святих яви-
лись. (...)
...Що незакжчене твос закжчив. як Соломон Давидове, що дом Божий великий святий
його премудрост! створив, на святить i освячення м!сту твоему, П ж всякою красою прикра-
сив. золотом । ср!блом, ! камжнями дорогими, i посудом чесним. I така церква дивна ! славна
вс1м сусщн!м кражам, що iHtnoi тако! не энайдеться в ус ж nienoui земнж вщ сходу до заходу.
I славне Micro твое Ки!в величчю, як вжцем. об!клав. (...)
Я, милитю чолов!колюбивого Бога чернець i пресвиер 1лар!он, з вол! його (Ярослава
Мудрого.— Авт.) благочестивими епископами був висвячений i настолований у великому i
богохранимому Micri Киев!, щоб бути мен! в ньому митрополитом, пастухом же i вчителем.
Було ж це в л!то 1051 за володарювання благов!рного кагана Ярослава, сина Володимира.
Амжь.
Д О Д А Т К И
ХРОНОЛОГ1ЧНА ТАБЛИЦЯ ДАВНЬОТ 1СТОРП УКРАГНИ
7(H)—10 тис. роив тому
X—VI тис. до и. е.
V—III тис. до и. с.
IV—III тис. до и. с.
II — початок I тис. до и. е.
150—40 35 тис. рок1в тому
35—II тис. рок! в тому
V тис. до и. е.
V — початок IV тис. до и. е.
V—III тис. до н. с.
IV тис. до и. е.
Друга половина IV — початок
III тис. до и. е.
Друга половина IV — початок
II тис. до и. е.
IV тис. до il е.
IV — перша половина III тис.
до н. е.
Середина — друга половина
IV тис. до и. е.
Перша половина III тис. до и. е.
Друга половина III тис. до н. е.
Ill — середина II тис. до il е.
XXVII—XIX ст. до и. е.
Кшець III — перша половина
II тис. до и. е.
XX—XVII ст. до н. е.
XVIII—XII ст. до и. е.
XVII—XIII ст. до il е.
XVII—XV ст. до и. е.
палеолгт
— мезолгт
— неот1т
— енео.пт або мщний bik
— епоха броши
— мустьсрська культура
— культури nt «нього палеолггу
— неолггична культура Kpiiu. альфельдська культура
— ранньонео.итичш культури: буго-днктровська, лппйно-
стр!чково1 керам! ки
— дншро-донсцька культура
— полгарська культура медного в(ку
— середньостопвська культура
— культура ямконо-1 реб|нцево'| керамаки
— Гумельнинн
— Тришлля
— Лендель
— культура лшчаетого посуду
культура кулястих амфор
— Ни*.ня Михаилжка та Кем»-Оба
ям на культура
— культури шнурово! керам1ки
— катакомбна культура
— мар'яювська культура
оттоманська культура
— культура багатоваликово! керам 1ки
206
XVI—XII ст. до и. е.
XV—XI ст. до н. е.
XIV—XII ст. до и. е.
XIV—XII ст. до н. е.
XIII—XII ст. до н. е.
XI—IX ст. до и. с.
XI — IX ст. до н> е.
X—VIII ст. до н. е.
IX — початок VII ст. до и. е.
722—715 рр. до н. е.
679/78 рр. до п. е.
Початок VII — початок III ст.
до н. е.
70-Ti роки VII ст. до н. е.
VII—VI ст. до н. е.
Друга половина VI ст. до н. е.
Близько 614 р. до н. е.
V—IV ст. до н. е.
339 р. до н. е.
331 р. до н. е.
310/09 р. до н. е.
К1нець IV — початок III ст.
до н. е.
Руб«ж III—II ст. до il е.
112—110 рр. до и. е.
74—63 рр. до н. е.
16 р. до и. е.
Руб1ж н. е.
II, 35—37 рр.
49 р.
50 р.
50—60-TI роки
— зрубна культура
— тшинецька культура, комар1вська культура
— сташвська культура
— сабатижвська культура
— культура Ноа
— биюзерська культура
— б1логруд1вська культура
— бондари хи нська культура
— юммершський перюд давньоТ icTopiT УкраТни
— найдавннш згадки про мммерштв в ассчршських писем-
них джерелах
— вторгнення К1ммер|йц1в до AccipiT
— сюфський пер)од в давнш icTopii УкраТни
— nepuii згадки про К1ммер<йц1в у давньосхщних докумен-
тах; початок сюфських походив до ПередньоТ Азп
— перюд кнування «царства 1шкуза« у степах П|ВН1чного
Кавказу
— поступове перемпцення основноТ мае и сюфського на-
селения у степов! районе сучасноТ УкраТни та утворення
ПТвшчнопричорноморськоТ СкТфп
— ск)фо-перська в!йна
— розкв1т П|в>нчнопричорноморськоТ СкТфи
— загибель сюфського царя Атея у бою з вшськом маке-
донського володаря Фел in па II
— похщ намкника Олександра Македонського — 3onipiona
до СкТфп та розгром його вшська
— битва на р. Фат та участь ск!ф1в у династнчшй боротьб)
у Б ос nopi
— загибель П|вн<чнопричорноморськоТ СкТфп
— утворення Мало! Сюфц; поява сармат,в у причорно-
морських степах
— в>йна шзньосюфських uapie Силура та Палака проти
Херсонеса. Восмний союз Палака з царем роксолажв
Таскм
— третя Мггр|датова в)йна, в якш брали участь причорно-
морськ! сармати (язиги)
— перший напад сармапв на дунайський кордон РимськоТ
|мперп
— початок переселения сармапв на Правобережжя Дн!пра
— напади сармапв на дунайський кордон РимськоТ ймперп
— участь aopcis у боротьб! за боспорський престат
— язиги в Паннонп
— перекоч!вка частики aopcis у межирТччя Дона й Волги,
у дшпро-днктровсью степи. Утворення держави Фарзоя
207
60-ii — початок 80-х ромв
68—70 рр.
Mi* 63 та 67 рр.
89—92 рр.
Середина II ст. до и. е.
177—18(1 рр.
Перша половина III ст.
40-ш роки
370-ti роки
Друга половина VII ст. до и. е.
VI ст. до и. е.
480—438 рр. до и. е.
Середина V ст. до и. е.
438 37 р. до и. е.
Близько 437 р. до н. е.
422 21 р. до и. е.
331 р. до н. е.
107—63 рр. до н. е.
Кшсць II ст. до и. е.
Kineub II ст.— 63 р. до И. е.
107 р. до и. е.
63 р. до н. е.
Середина I ст. до и. е.
45—62 рр.
54—68 рр.
63 р.
68—92 рр.
138—161 рр.
193—211 рр.
375—376 рр.
До I ст. и. е.
IV—II ст. до и. е.
II ст. до и. е.— I ст. н. е.
II ст. до н. е.— IV ст. н. е.
I ст. до и. с.— I ст. и. е.
1—11 ст.
Середина I — середина III ст.
Kineub I—II ст.
карбування в Ольвн монет сарматських цар!в Фарюя та
(шемея
— напади роксолан ib на Нижню Мез!ю
похщ Плавпя Сильвана до Криму
боротьба 1мпсратора Домйиана 13 сарматами на Дуна!
та в Даю!
— поява алашв у П!вшчному Причорномор'!; загибель де-
яких шзньоск|фських городищ
участь сармапв у Маркоманськш тин!
поява гот1в у Циничному IIричорномор"!
походи сарматтв у склад! готського вшська на Танак
навала гушв. Загибель сарматського об'еднанпя
- заснунання Бере занського поселения
заснунання бмьшосп античних держав ГБвшчного При*
чорномор’я
встановлення в Bocnopi влади династп Археанактид!н
— вщвщання Геродотом Ольвн
початок пранл!ння и Bocnopi династп Спартокщ!в
ПОХЩ Пер!кла в Пишите Причорномор’я та вступ при-
чорноморських держав до Афшеького Морськогосоюзу
— заснунання гераклютами Херсонеса
облога Олыш 3oiiipionoM
правлшня царя ПоитзиськоТ держави М1трщата VI Сена-
тора
— походи пазконодця Мпрщата VI Сенатора Дюфанта
проти сюфш
залежшеть швшчнопрнчорноморських античних держан
вщ Mi гр! да та VI Сенатора
повстання в Bocnopi пщ проводом Савмака
— повстання Фанагорп проти влади MiTpiaara VI Сенатора
навала гетських племен пщ проводом Буребк’ти на Ольвно
правлшня боспорського цари Копса I
правлшня римського im пера тора Нерона
— похщ Плавпя С (льва на до Пшшчного Причорномор'я
— Правлшня боспорського царя Рескупорща II
правлшня римського ймператора Ан тошна П!я
правлшня римського !мператора Септим,я Севера
— гунська навала
довенедськин nepion icTopii слов'ян
— помореько-кльошева культура
— зарубинецька культура
— пшеворська культура на територп Полыш
— пшеворська культура на територп Украши
ра1шьовснедський nepion icTopii слов’ян
— зубрицька культурна трупа
— тзньозаруби нецька культурна трупа
208
Ill—IV ст. Ill—IV ст. Ill—IV ст. Середина V—VII ст. V—VII ст. Середина V—VII ст. Середина V—VII ст. VIII—X ст. VIII—IX ст. VIII—X ст. IX—X ст. VII—X ст. 839 р. 862 р. 882 р. 915 р. 945 р. 965—971 рр. — шзньовенедський перюд icropii слов’ян — киТвська культура — 4ep>iHxiacbKa культура — антський п epi од icropii слов'ян — празько-корчацька культура — пеньк1вська культура — колочинська культура — переддержавний перкщ icropii слов’ян — волинщвська культура — культура Луки-Райювецько! — роменська культура — салт1вська культура — посольство народа «Рос» до Константинополя — Л1тописна звктка про Аскольда й Д!ра — об'сднання [Ивденно) та 1Нвючно| Pyci — перший мирний догов1р Pyci з псчсн1гами — вбивство князя (горя повсталими древлянами — походи князя Святослава на Волзьку Болгар1ю, Xoaapiio та Балкани
988 р. 1036 р. 1068 р. — прийняття христианства на Pyci як офщшноТ рсл!гп — розгром Ярославом Мудрим печенпзв гид спнами Киева — поразка Ярославич!в у битв! з половцями на р. Альта й повстання киян
1097 р. — киялвський з*1зд у Любечк «..каждо держитъ очъчину свою»
1113 р. — прийняття на Берестов! Володммиром Мономахом «Уста- ва» — доповнення до юридичного кодексу «Руська Прав- да»
1169 р. 1185 р. 1204 р. — здобуття Киева вшськами княз!всько! коалщп — похщ 1горя Святославича на поломив — пропозишя пали римського Роману Мстиславичу прийня- ти корол1вську корону
1223 р. — битва на р. Калка руських i половецьких В1Йськ i3 монго- ло-татарськими ордами
1240 р. — здобуття Киева та !нших мкт П|вденно| Pyci вшськами хана Батия
СЛОВНИК СПЕШАЛЬНИХ TEPMIHIB
Аверс
Автохтонний
А|нираф<чн1 твори
Агора
А гора ном
Аканф
Акрополь
Акротср|й
Алабастр
Амфора
Андреи
Ahimum
Ант
Антаблемент
Антсфжс
Антовий храм
Антропоморфный
- лицьовий 6ik монети (див. також Реверс)
гой, що виник, зародився на Micui сучасного проживания,
кнування
— апограф|Я — вид церковно1сторично1 лператури — опис
життя святих
— у Стародавней Грецн мкькнй майдан, який мав, зокрема,
тор! овельно-адмшктративш та громадськ! функцп
наглядач за ринком у лдвньогрецьких мктах
рослина, подобна до чертополоху; у люблен и й елемент антич-
ного образотворчого мистецтва
розташована на ждвищенж укршлена частина античною
мкта
— скульптурне зображення. найчасттше аканфа (див.) або
пальмети (стилгзовано! пальмовоТ плки), рщше якокь фг
гури тощо, встановлюване над кутами фронтону (див.)
антична заокруглена знизу невелика посудина для р!зних
naxomiB. Мала видовжена форми та вушко для шдвпнування
глиняна посудина, найчастнне з видовженим туловом i ко-
шчним дном, высоким i вузьким горлом та двома ручками,
як, вщходять вщ нього. За античних час!в та раннього се-
реднычпччя амфори широко використовувалися для пере-
везення i збериання рщких i сипучих речовин, фрукттв тощо
-у Стародавшй Грецн головка ммната господаря будинку,
призначена для трапезувань
вфа в кнування душ i дух<в. котр» управляю™ yciM мате-
рильним CBITOM
— торцевий виступ поздовжньоТ ctihkh античного храму; як i
колони, мав каштель (див.) i базу, однак iniuoi форми
верхня горизонтальна частина колонади: звичайно с клада-
сться з арх)траву (див.), фризу (див.) та карнизу (див.)
— щиток фронтально! черепиш (див.) it ргзиими рельсфними
зображеннями, зокрема рослинними, геометричними та ж.
— храм з одним портиком (див.), в якому колони (звичайно
дв!) обмежен! з бок,в двома антами (див.)
люди ноподобний
210
Апойкёя Апсида — в античному свёте поселения, колотя — напёвкругле або багатобёчнс в план) завершения торцевое частини будёвлё
Аркада — кёлька однакових за формою арок у будёвлё, що спираються на колони або стовпи
Аркатурний пояс у будёвлё — аркатура — прикраса стёни 3 кёлькох однакових глухих арок, якё часто спираються на консолё (спорна конструкция), кронштейни (вид консолё), ёнодё — на колонки
Артефакт и Архётрав Архонт — тут — археологёчне матерёали — опорна балка— нижня частина антаблементу (див.) — у Стародавней Грецёе одна з виборних керёвних осёб най- вищого рёв ня
Арчак (тюрк.) Асимёляцёя — тверда основа сёдла — хзиття одного народу з ёншим, супроводжуване змёною самое ведомоси, звичаёв, мови тощо
Астином Балёста Балёстарёй Бальзамарёй — наглядач за местом у Стародавней Грецёё — пристрей для метания камення (див. також Балёстарёй) — стрёлець ёз балести (див.) — антична невелика посудина для резнях пахоецёв. Звичайно мала вузьке горло, витяе нуто-кулясте тулово ё високу ееёжку
Бармн — дорогоцённё наплечники, прикрашенё зображеннями релёгёй- ного характеру; одягалися вёзантёйськими ёмператорами й давееьоруськими князями пёд час коронацёй та урочистих виходёв
Бармиця — кольчужна сетка, що крёееилася до шолома й захищала шию, вуха та потилицю воёна; вякористовувалася, зокрема, на Русе та у степових народёв
Бёкультурнин комплекс — комплекс тих або ёнших пам'яток, в я к ом у поеднанё еле- менти двох резнях культур (див.)
Бёметалевё речё — речё, зробленё з двох метал ёв
Бёритуальний обряд похо-------обряд ёз посднанням тёлос пален ня (див. Кремашя? й тёло-
ванн я Варвари Васалётет покладення (див. 1нгумацёя) — у давнёх е-рекёв ё римлян назва чужоземцёв — система особистоё залежностё одних феодалёв (васалёв) вёд ёнших, могутнёших (сеньйорёв)
Вексиляцея — вёйськовий пёдроздел у давнёх римлян, видёлений ез леезону (див.) зё своём прапором ё призначений для виконання особливих завдань
Виёмчаста емаль — поширена в раннёх слов'ян та в Киёвськёй Pyci технёка ви- готовлення металеееих ювелёрних виробёв, прикрашених за- литими у спецёально видовбанё гнёзда кольоровими ема- лями
Вотивнё речё (вотиви) Гарнет ура Гема — речё, що ёх приносили в жертву духам або богам — металеве окуття епкёряного виробу (пояса, вуздечки тощо) — коштовний або напёвкоштовний камень ёз вирёзьбленим на ньому зображенням
211
Г еррск — Micne поховання смфських napia. розташоване дееь у
Пдрон!ми Пматш Нижньому Подишров’Т — казни р1чок, озер тощо — вбрання даитх греков: плащ, що його плясали поверх xiTona (див.)
Пмнааарх Пмнасш — кер{вник пмнас1я (див.) — державний навчалыю-виховний закладная юнак1н (у Старо- давни Грецп) або загалыихквп ня школа (у Стародавньому Рим!)
Ппокауст — в античному earn конструкщя для центрального опалення нагр1тим пов!трям спн або пилот прнмпцень
Голли Горит — давнымрецький важкоозбросний ншн-тхотипець дерев'яний футляр для лука i стр!л (нобутував в основному у ск|ф!в>
Г остроконечник Г рафт кам'яне знаряддя iipani мустьсрсько! епохи иаписи й малюнки. видряпаж на pininx речах, спиах будь
ведь тощо
Гранильной тип будови лини ЛЮ- 11 антропологи тип фмично! будови люди ни. який в!дзна- часться тд масивного типу тецдиннпою конституцию, стрункппими пропори!ими т!ла. меншим зростом, тоншими метками тощо
Гридень Грифон — дружинник, який служив у княпвському палац! у стародавнш мйфолоп! фантастична iстога люте к рил а те чудовисько is лев’ячим ттлом та орлиною ктловою
Гумус Декрет — перепой — верхня, оргажчна частина грунту в античному свт наста нова opranis державно! влади; нс* р|дко — нибитий на камеи! урочистий налис на честь якоТсь подй або особи
Демос — у Стародавнш Грецп народ — сгалынсть полноправного на- селения
Дипит Дискретний прзщес Дитинець — написи фарбою, звичайно на посудинах — роздиьний, пергрвний, *стрибкопод>бний* процес BiiyTpiuiHi укрплення в давньоруському micti навколо рези- денцп князя або епископа
Дира Дольмени — античне судно ii дном а рядами весляр!н поховал ын споруди дохристин нс ьких епох, складен! з кам’я- них брил у вигляд! скрин! (див. такаж Мегалпи)
Доместикащя Дромос одомашнения диких твари н коридор, що веде до склепу (камери) в р!зних похова.п.них спору да х, иаприклад, у курганах (duej; «вичайно розташо- вусться нижче денно! лонерхн!
Дуумв1рат Еликула — тут — сгнльне правлшня ;цюх володар!в niuia, по боках яко! розташонан! дв! колони або пшястри (duej, увшчан! фронтоном невелика культова де- коративна споруда
212
Екзогамая — за первк'нообааш иного ладу звичай, який заборонив ааалюби маж членами однаеа родовоТ групи. Протилежне — ендогамая (див.)
Еккласаастерай Еклектизм — бу да вл я для народних зборав у Стародаваой Грецм — посднання разнорадних елементт, наприклад, у фиаософ- ських системах, мистецьких стилях тощо
Екстеакивний спосаб вироб-
ництва — такнй, що вадбувасться на основа калькасного (а не яккного) збиаьшення, розиаирення виробництва
Електр Елопй (лаг.) Емпорж Ендогам1я - штучний метал: сплав золота i срабла — короткий вислав; надмогильний напис — в античному свата торговельний ааентр чи фактора я — за первкнообщинного ладу звичай, кати шлаоби дозволяли- ся тальки маж особами одаааса суспальноа групи. Протилеж- не — екзогамая (див.)
Еаакаустика Еппрафака — живопис восковими фарбами — допомажна асторична та фиаолоатчна дисааиплана, що вивчае стародавна написи, вир(зьблеш на твердих матераалах (ка- маааь, метал тощо)
Епаклеза — найменування того чи жшого божества у вадповадноста до його конкретного вталення
Еп1тафая (грец.) Ергастерай Етииолопя —надгробний напис — майе терн я у Стародавшй Гредаа — роздал мовознавства, що вивчас походження слав; пояснения походження якогось слова анляхом заставленаая його за спо- радненими словами таеа самоа або анапоа мови
Етногенез Етнонами Забороло — походження, формування того чи жаааоахз народу — назви племен, народностей, народав - дерев'яна захисна сооруди навколо давньоруських населения пункпв
Заводний кань Зернь — запасний кжь, що його вераиник веде поруч «у заводу» — ;ipi6ni золота або срабна кульки, напаяна в юееларних виробах на фЫгрань (див.)
Зооморфнаоа камаоарафая — звароподабний — перелак, опис i систематизаааая зображень пев но! особи, подп, сюжету тощо; суворо визначена правила зображення певного сюжету чи особи
1нгумац)я (СОЛО ЛаПЯ — поховання за обрядом талопокладення - ршнасть громадянських прав; иадаааня аноземцям аромадян- ських прав
Каботажаае моеегалавство — тут — прибережие аалавання (на вадмжу вад плавания у вщ- критому мора)
Каган — титул ватажка племена або племжного об'еднання у деяких кочових народав (див. також Каганат)
Каганат — военно-полатичне об'еднання раннах таоркав (див. також Каган)
213
Кадуцей
Калз'птср
Кансльнвазза
керамша
Камфар
Капище
Каттель
Карни)
Кельт
Керам1да
Керамж (грец.)
Керамзка
Кибзть
Ki.iik
Кзнзки
Кзфара
Клер
Когорта
Колт
Кора
Коротает ин а
Корчага
К ос Moroni я
Космозрафзя
Космо.юпя
Кратер
Кремащя
— обвитий .гнома 1М1ЯМИ жезл—атрибут давньоримського
бога Меркур)я
вузька чотириграниа або напзвкругла в поперечному перс
тиж черепиця. призначсна для перекриття поздовжнзх бор-
тик зв керами (див.)
— керам 1ка <<)««.), орнамент она на вертикальними жолобка-
ми — канелюрами
— данным рецька посудина типу кубка 13 двома вертикально
розташованими ручками, на пщдош
— мзеце культових в)дправ у давшх слов'ян
— увзнчуюча частина колони, ззьтястра або стоила
— профшьованнй виступ—увзнчуюча частина антаблементу
фронтону (див.) або стзни
брозззова сокирка 3i втулкою, куди вставлясться дерев'яний
держак
широка плоска черепиця (див. також Ka.iirrrep)
— посудина
випалена на вогнз мае a ii глини з дом ин кам и теку, товчених
черепашек тощо: вироби з uu.i маси (див. також Теракота;
В археологи даззий термззз широко вживасться ДЛЯ означен-
ия гончарних внроб1в
дерев'яна частина лука
— данным рецька широка вздкрита посудина з двома гори зон-
тально розташованими ручками, на пзддош; призначалася
для пиття вина
давньогрецька фиософська школа, що мала певш матерзаль
стич Hi тенденцп
— давньогрецький струнний шинковки музичний шетрумеит
земельна дзлянка альськогосподарського призначення у
Стародавнзй Гре ni l
— тдроздзл лепону (див.)
поширена в Ки1в<т.к1и Pyci зйдв!сна прикраса на зразок сире-
невого к злы I я
зображення швчини н античному образотворчому мистецтвз
теракотова скульптура малих форм (див. також Теракота;
— велика дворучзза посудизза для риини або зерна
— роздйз астрономп, що вивчас походження и розвиток не-
бесних тгл та i’xHix систем
— опис Всесвзту у кишах; сукупжсть коротких вздомостен
з астрономи, метеоролоззз, географм, геологи
тут уявлення давшх людей про будову и розвиток Все-
свзту
давнымрецька велика нздкрита дноручна посудина, призна-
чена для змшзування вина з водою
поховашзя за обрядом тиоспалення
214
Крежда Кромлехи — кам'яна стжка навколо грунтового насипу кургану (дин.) — культов! споруди дохристиянських епох, складен) з великих камешв у вигляд! округлих чи квадратних у план! огорож (див. також Мегалпи!
Культура — в археологи — поняття, що визначае спйльюсть археолопч- них пам’яток, як! стосуються одного часу, певноТ територп та вгдзначаються м!сцевими особливостями. Археолопчна культура нершко в!дбнвас етгачну стлыисть ii носив
Культуртрегери — тут — Hocii Tiei чи жшо! культури (див.), як! несуть п !ншим народам
Курган — грунтовий (значно р!дше — кам’яний) насип над одним або к!лькома похованнями; звичайно мае нашвеферичну форму
Курос Куртина Лабрис Лашдарний напнс Легат зображення юнака в античному образотворчому мистецтв! — фортечна ст! на м!ж двома баштами — зображення або невелика модель сокири !з двома .тезами — напис, вир!зьблений на камеи! — в !мператорському Ним! — командир лепону (див.); нам!с- ник пров! uni!
Лег! он Лекана — головний п!дрозд!л давньоримського в!йська — давнымрецька посудина типу миски з вертикальними в!нця- ми та з накрнвкою
Лек)ф — давньогрецька вузькогорла, цилждрична посудина для олп. Мала одну ручку
Л утер! й Маня — давньогрецька широка миска для вмивання — обряди, пов’язан! з чаклунством. в! ту ванн ям. в!рою в над- природн! СИЛИ люди ни тощо
Матриархат — ранн!й пер!од у розвитку первкнообщииного ладу, який характеризуешься наявшетю материнського роду та р!вно- правним 13 чолов!ком, а тзжше — i пров!дним становищем жжки у суспьтьств!
Меандр — стр!чкопод!бний орнамент у вигляд! безперервно! .тамано! чи криво! л!нн is завитками
Мегалпн - за сальна назва культов их споруд дохристиянських епох, с кладе них 13 кам'яних брил — дольмен! в (див.), кромлех!в (див.) та IH.
Мегаронний тип буд1вель — мегарон — прямокутна в план! однокамерна бушвля !з вх!д- ним вщкритим применениям — портиком (див.) у торф
Метропол1я — у Стародавнш Греф! назва м!ста-держави — пол!са (див.) щодо заснованих ним посе лень-коло н!й в шших землях
Мйращя (.tar.) Моногам)я (грец.) Некрополь (грец.) Неф — переселения, перем!щения — тут — одношлюбФсть — кладовище — витягнуте у довжину примпцення в церкви вщокремлене рядом колон чи стовжв
№мфей — у Стародавшй Грещ! — святилище немф (м!фолопчн! icro- ти), спочатку грот. п!зн!ше — пав!льйон !з фонтаном ! ба- сейном
215
Номади f.iur.)
Нуклеус
Оймст
Ойкос (грец.)
Ойкумена
Ойнохоя
Орда
Ордер
Остео лопчний
матер*ал
Отрок
Палаш
Пандус
Пантеон
Пастадний тип будинку
Патри.кжальний )плюб
Патртархат
Пектораль
Пеплос
Перегородчаста емаль
Периптер
Перистиль
— кочовики
— кремпше ядрнще. вщ я ко го nepeicHi люди в)дколювали пла-
стики та вщщепи
— кертник групи давнынреньких псреселеншн (колонк"пв)
д|м: садиба; майно; ом'я; рщ
— тут — сукупшсть земель, зайнятих тим чи пнпим етносом;
населена земля; грецька земля
— давньогрецька вузькогорла посудина типу глека з одншю руч
кою i трьома длинами на впщях; призначалася для розли-
нання вина одразу в три келихи
— тут — об'еднання киькох ро.пв у степових кочовимв; об'ед-
нання вшськових коч1вницьких laroHie, що зшйснюе загарб
ницький похщ
пеона естетично-конструктивна система стояково-балково*
конструкций в античному cbiti вж и валис я в основному дорич-
ний, 1он1чний, коршфськии та атпчнии ордер**. Храмовий
ордер звичайно складався з основ** (стереобат — основа
храму, стилобат — ряд плит, укладених пщ колони*, власне
колони й антаблементу (дич.); колона, у свою черту, мала
базу, фуст (етовбур) i каштель Торцев) фасад** хра-
му мали фронт<я!и (<)ич.)
— остеолопя розд*л анатом!*, який вивчае форму i структуру
KICTOK у взасмозв'язку 3 ixhimu функшями
молодший дружинник у Ктвськш Pyci. Княивсью отроки
виконували, зокрема, pi зш лору чей ня сво*х володар!в
довга прима шабли
— похилий спуск
— ус* боги ТОГО ЧИ 1НШОГО культу
пастада — портик (<*««.? у двор) античного житлового бу-
динку; об'еднував шлька примвиень
така форма шлюбу, за яко* дружина переходить до родово!
общини чоловжа
— останни) пер*од в icTopii первк'нообшинного ладу, що за-
ступив Marpiapxar (дич.) i передував класовому сусшль-
ству; харак теризувався ведениям родоводу по батыавськш
Л1нп, па ну юною роллю чоловжа в господарств*, сустльств).
С1М*1
тут — доро>оц)нна металева нагрудна прикраса — ознака
влади
— одяг покривило у давшх rpexie (носили переважно ж)нки)
поширена в Кшвсыий Pyci техшка вш отопления металевих
юве.ирних в и роб) в, коли всередину напаяннх на прикрасу
перегородок заливалися кольоров* емал)
античний храм, оточений з yeix боюв колопадами
— тут античний aaip, оточений з yeix бомв колонадами
216
ГПксида — кругла або овальна скринька, вживана и аитичну сноху для збер!гання косметики
Пжтограма — мал юнко ве спрощене зображення предмет!», понять тоню, що замшювало слово
Пиастр, п!лястра — плоский, прямокутний у план!, схожий на колону пи< гун ма поверхн! ст! ни чи стовпа
nipmi Пгфос — скрша для з еднання кам'яних плит або блок!» — велика глиняна гостродонна округлобока посудина, при ihii чсна для збер1гання господарських запас!в
Плакетка — тут — металевий або дерев'яний вир!б, плакований Плакування) фольгою з коштовних метал!»
Плакування — тут — покриття якогось виробу фольгою з коштовних мета л!в (див. також Плакетка)
Полк — античне м!сто-держава (за полпичним устрогав «ничей но рабовласницька республ!ка)
Портал — арх!тектурно вид!лений на фасад! вхщ до вели кот будннку, переважно громадського призначення
Портик — вщкрит! з одного боку галерея або с!ни, утворен! з колон чи стовшв
Посад — передмктя, торговельно-ремкнича частина давньоруського м!ста
Пританейон — у Стародавшй Грецп — будинок для мкцеперебування служ- бових oci6— приташв; тут вони також спиьно общали й шдтримували священне вогнище
Проконсул - один !з член!в рнмсько! адмшктрацн; в !мператорському Рим! — намкник сенатськоТ провшцн
Проксен!я — постанова про надання громадянинов! права репрезентувати «нтереси iитого полку (див.); дарування прав взаем но! го- сти нност!
Прокуратор Простильний храм — управитель невелико) римсько! провтц!! — храм без ант!в (див.) та лише з одним портиком (див.) по головному фасаду
Пса л!? — дерев'яш. кктян! або металев! частини стародавньо! кт- ськоТ вуздечки, за допомогою яких з’сднувалися вудила. noBin i ремеш огол!в’я; до складу вуздечки входила пара псалпв
Реверс Ритон — зворотний б!к монети (див. також Аверс) — pi г для пиття; стародавня лшкоподобна посудина для пиття, виготовлена з металу, каменю, ккткн, скла чи глини у вигляд! голови людини або тварини
Ритор Ротащйж жорна Сакральний (.чат.) Сима Синкретизм Ситон — в антнчних кражах — оратор i вчитель красномовства — жорна, як! працюють за принципом обертання навколо oci — священний, релпжний — увшчуюча частина карнизу (див.) — тут — змппування р!зних щей, образ is. культ! в тощо — службова особа у Стародавшй Грецп, яка контролювала торпвлю хл!бом
217
Скань Скарабей — те ж, що и фьпгрань (див.) — тут кам'яне зображення жука-скарабея, що звичайно пра- вило за амулет
Смальта Софзст — кольорове непрозоре скло, застосовуване в мозащ! — тут — розумна, mi нах i длина людина. вчитель мудрост! та красномовства у Стародавнш Греип
Стела — вертикально встановленв кам'яна плита чи стони !з якимось рельсфним зображенням або написом; у стародавньому свп! були поширен! також ангропоморфш (див.) стели, нико- нан! у вигляд! стилгзовано! чи реалистично!' людсько! постат!
Стоя галерея у вигляд! колонади, вщкрито! з одного з поздовжюх бок!в
Стратег Стратиграф! я — военачальник у Стародавнш Греип та Рим! тут посл!довн!сть залягання культурник шарж на археоло- пчному об'сктз
Стратиф!кашя Сф!нкс — тут —соц! ал ьн а диференцшшя сусгнльства — тут — фантастичне крилате чудовисько з головою жшки и тулубом лева (у давньогрецькш м!фологп) або кам'яна ф!гу- ра лева, що лежать, гз головою людини (у Стародавньому Сгипт! I
Сюзережтст вер ко вне право могутными феодала нал шшим идеалом (див. Васал!тет); верховне право одни;! держави щодо !н- шо! — залежно! вщ не!
Тамга (гю/ж.) Тарпан — !менний. родовий або племжний знак дикий юнь ciporo кольору. у стародавн! час и поширений. зокрема, на територп нинпнньо! УкраТни. Олин is предюв свшсысого коня
Теменос (грец.) Теракота — культова .илянка; святилище вир!б is випалено! глинн (див. також Керамжа. Короп ла- стика); термш звичайно вживасться стосовно скульптури
Терми Т нмпан Т1ун — лазт у Стародавньому Рим! — тут — внутр!шнс поле фронтону (див.) у Ки!вськ!й Pyci господдрський управитель князя, боярина або шшого феодала
Толос в античному свт кругла в план! буд!вля, найчастшге культо- ва — храм або гробниця
Т<н!он1М1ка роздщ мовознавства. що вивчас власн! географ!чн! назви; топошми сукупшсть географ!чних назв пенно! територп
Тотем! зм — одна з первзених форм рел!пнних вфувань, дзя яко! харак- терна nipa в спзльне походження ! кровну спорщнен!сть М1ж даною групою людей (родом) ! певним видом тварин. iTaxie, риб, рослин. pi.iuie тим чи шшим предметом або явищем природи
Трензель частика вуздечки. а саме вудила: один чи два з'еднаш м!ж собокт металев! стрижи!, як! вкладаються в пашу коня
Трибун тут начальник леНону (див.); в .'lerioMi було нпсть трибу-
2IX
шв, як! никои ували своТ обов'язки позмжно, по два м!сяц! на р!к кожний
T piapn — у Стародавньому Рим! найдосв!дчен!ш! солдатн, котрих шд час бою ставили як резерв у третьему ряд! бокового розта- шування в!йська
Тркра Трк.рарх TpiyMeip Тр!умв!рат — античне судно !з трьома рядами весляр!в — командир тр!сри (див.) — член тр!умв!рату (див.) — у Стародавньому Рим! колепя з трьох oci6. призначених або обраних задля якоТсь специально! мети (див. також TpiyM- в!р). У ширшому значент — спьтьне правлжня трьох во- ле дар!в
Умбон — металева бляха, що прикрашала ! змщнювала центральну частику щита
Уступчасте склежння — безрозшрне склеп!ння, в якому камен! укладаються горизон- тальними рядами, кожний з яких трохи виступас в б!к прн- мнцення
Фаланга — у Стародавшй Грецн та Македонп— шикування для бою нцльно з!мкнутих шеренг важкоозбросно! жхоти
Фестон Ф!ал Фгбула — тут — орнамент у вигляд! зубчасто! або хвилястоТ л»нп — давньогрецька низька чаша 13 загнутими всередину вжцями — металева засттбка. гроблена за принципом англ!йсько'( шпильки
Ф).11грань — один !з ви.ин ювел!рноТ техн!ки — виготовлення декоратив- них ажурних предмет! в is тонкого скрученого золотого, cpiduoro чи водного дроту. На фингрань часто налаюють зернь (див.). Див. також Скань
Фреска — тут — живописний тв!р, виконаний водяними фарбами на св!жж вогкж штукатурц!
Фрм< Фронтальна черепиця — сере дня горизонтальна частина антаблементу (див.) черепиця, яка виходить на карниз (див.). Див. також Анте- фикс
Фронтон — верхня трикутна частина фасаду буд!в.и або античного над- гробку, облямована з yeix трьох бок!в карнизами (див.). Див. також Тимпан
Xitoii Хора Храп Центур1он нат!льний одяг у давшх грек!в с!льськогосподарська округа античного мкта частина юнсько! морди в!д лоба до н!здр!в у Стародавньому Рим! начальник центурп вжськового |цдро|д!лу, що складався !з ста, шзшше — з нпстдесяти BOIHIB
Цирку МГЮНТЗЙСЬКИЙ Цитадель розташований навколо Черного моря — тут найукршленпиа центральна частина фортещ; с пору да фортечного типу всередин! давнього м!ста
219
Чернь — сплав cpi&ia. свинцю, арки та ihiiihx компоненте. за до- помогою яко го шляхом спешально! терм)чно') обробки при крашають вироби з метал!в (головним чином )3 ср!бла)
Чоперн । Чопппи *1 урин)а — ранньопалеолпичш знаряддя. виготовлен) з оббит их гальок за (ируваннями стародавних люден, предмет, що мае таемни чу, чудодшну силу
Шаньюй (кит.) Шеврон ватажок племен) або плем1нного об'еднання у хунну тут орнамент у вигляд) зубчатто> л!><ii ( з похиленими зуб цями>
I
3MICT
РомНл перший
ДАВН1 СЛОВ'ЯНИ
1. Походження 5
2. Давньослов’янськ! племена на рубеж!
та в перппй чверт! I тис. н. е. 16
3. Слов’яни у друпй чверт! I тис. н. е. 27
4. Розселення слов’ян на територп УкраТни
у друпй половин! I тис. н. е. 39
5. Основн! форми господарсько! дальность
Сощальний розвиток. Духовна культура 54
6. Кочоники раннього середньов!ччя
в Причорноморському степу 69
Po.tdi.i другий
КШВСЬКА РУСЬ
I. Русь в icTopiotpatpii i джерелах 79
2. У творения КиТвськоТ Pyci XX
3. Перюд раннього феодализму 99
4. Феодальна роздроблежсть 111
5. Сощально-економ1чний розвиток 125
6. Сусшлыю-пол1тичш вщносини на Pyci в X XIII ст. 135
7. Етжчний розвиток 141
X. М|жнарод|и выноси ни. Русь i кочовий ceiT 150
9. Культура 159
В и с н о в к и 1X1
Рекоме/иЪншна .lire par ура 1X9
Корггтке медення писе мних джерел
про слов'ян (I — початок П тис. н. е.) I9X
Д о д а т к и
Хронолопчна таблиця давньоТ icTopii Украти 206
Словник спешальних термине 210
Толокно Петро Петрович
Котак Денис Никодимович
Мойя Олександр Петрович та in.
ДАВНЯ 1СТОР1Я украТни
У двох книгах
Киша 2
Художит редактор О. Г. Григ1р
Техючннй редактор Л. I. Швець
Коректори Л. A. tiapaj. Л. Ф. 1панова,
Л. Н. Бородавко
Ядами на плавания 24.11.95 Пиан л«» лруа» 15.05.95. Формат
ТО • Н4 Патр офсет. Гарт г урл I .»нм< Л|па оф. г» Ум друв
ара. 15.12 Ум фар6<*в1лб 5В.59 Об л ни.» яра 17.96,
Нил Р* 5414. 1ам. *> 5 2В47
«иллинииг•<> .Imii.ik» При Ктмтьиому >тае|к w»rf».
25 НИМ ки>и Хргма«Я|. 10
Гилмамг м)лпри« м. гни рп иуАмиан* алт» »и|»«тМи*«вн ><
.Н*'«дмаими >Пнлнрифаии!и»
252057 Ким. Понагнал I
Давня icTopifl УкраТни: У 2 кн. Толочко П. II. (Kepie-
Д13 ник авт. колективу), Козак Д. Н., Крижицький С. Д. та
in. К.: Либщь, 1995.— Кн. 2 / Толочко II. П., Ко-
зак Д. Н., Моця О. П. та in.— 224 с., 1Л.
ISBN 5-325-00415-Х.
Висволюючи Данию кторио Украши. автори дотримукгп*я лучки:
меитаЛ1Тег укратстна витиорювався гуснллями pi «них пароле. Korpi
протягом тисячолпь ро шивали традицп материального и духовного
життя choix попередниюв.
Видання складасгься г двох книг. Друга I них охоплвж nepion Bin
гаролжсния слов'янства до епохи Ки11к*ько| Pyci вклтчно.
Для cryaeHTiB вищнх навчальних такладш.
Д
(15031)204(12 030
224 95
Бс1 <и ч.няпеиня
ЬЬК 63.3<4УКР)2я73