Text
                    КНИГА

Автори: П. П. Тол очко (керівник авторського колективу) Д. Н. Козак С. Д. Крижицький О. П. Моця В. Ю. Мурзін О. В. Симоненко Д. Я. Телегін Художники-ілюстратори: М. М. Ієвлєв П. Л. Корнієнко

ББК 63.3(4УКР)2я73 Д13 Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено Рецензенти: д-р іст. наук М. І. Гладких, д-р іст. наук Є. В. Черненко Головна редакція літератури з духовного відродження України та історико-філософських наук Головний редактор С. В. Головко Редактор С. О. Васильченко 0503020902-030 Д----------------Без оголошення 224-95 І8ВИ 5-325-00415-8 (кн. 2) I8ВN 5-325-00566-9 © П П. Толом*о. Д. Н. Коїм, О. П Моця та ія., 1995. с п. Л. Коряісмко. М М Ісался. ілюстрації, 1995. С В. І. Юрчмшин, х у дож юс оформлеммя. 1995.
1. ПОХОДЖЕННЯ Слов'янська прабатьківщина. Інтерес до проблеми прабатьківщини слов’ян виник ще у XII ст. Так, відповідаючи у своїй «Повісті минулих літ» на запитан- им «звідки пішла земля Руська?», зна- менитий літописець Нестор пише: «По довгих же часах сіли слов’яни на Дунаю, де єсть нині Угорська земля та Болгар- ська. Од тих слов'ян розійшлися вони по землі і прозвалися іменами своїми,— |од того, | де сіли, на котрому місці». Розповідь Нестор а стала основою так званої бал камської (дунайської) теорії походження слов’ян — панівної у творах польських і чеських хроністів XIII— XV ст. У XIX ст. її підтримували росій- 5
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ські історики С. М. Соловйов, М. П. По- годін, В. О. Ключевський. а в нинішній час на новій джерелознавчій базі розви- ває московський лінгвіст О. М. Трубачов. Однак уже в епоху раннього се- редньовіччя існували й інші погляди що- до згаданої проблеми. У VIII ст. географ Баварський (автор «Баварської хроні- ки») і космограф Равеннський висунули гіпотезу про автохтонне походження слов’янства. За цією гіпотезою, підхоп- леною багатьма західноєвропейськими вченими XIV—XVIII ст., предками слов'ян були скіфи, алани, роксолани, кельти, фракійці,— словом, всі ті народи, які колись жили між Одрою і Дніпром і про яких так чи інакше згадували сучасні їм автори. Послідовники згаданої теорії виходили з того, що слов'яни спо- конвіку мешкали на одних і тих самих місцях, а отже, античні письменники, історики, географи описували саме їх, хоч і вживали при цьому інші етноніми. Так склалися два основні напрями в пошуках прабатьківщини слов'ян: мі- граційний та автох тонічний. Яскравим представником останньо- го був відомий чеський дослідник П. Ша- фарик — автор добре знаної в XIX ст. книги «Слов’янські старожитності». Взявши за основу повідомлення писем- них джерел, він пов’язав із слов'янами історичні племена венедів, котрі, на його думку, проживали з давніх-давен на величезних обширах між Балтикою й Чорним морем, Татрами й Доном. Центром слов'янськім прабатьківщини Шафарик уважав Подністров’я, Поділ- ля та Волинь. Цю гіпотезу підтримав і розвинув за допомогою нових джерел російський історик початку XX ст. М. П. Погодін. Значний вплив на активізацію наукових по- шуків у даній сфері справила праця видатною чеського славіста Я. Нідерле «Слов'янські старо- житності», видана в Празі 1902 року. В ній уза- гальнювалися тогочасні досягнення різних наук — лінгвістики, історії, етнографії, топоніміки. Про- аналізувавши їх, Нідерле дійшов висновку: пра- батьківщина слов'ян знаходилася на території між Віслою. Нарвою та Прип'яттю. Середнім По- дніпров'ям. Прутам і Серетом, а центр правічних слов'янських земель — на Волині (з ним ототож- нювалися історичні племена неврів, будинів і скі- фів-землеробів і; в окремий етнос слов'яни виді- лилися десь у І ст. до н. е. Концепція Я. Нідерле заклала підгрунтя так званої вісло-дніпровськді теорії походження слов'ян, а згодом стала вихідним пунктом при побудуванні різних гіпотез, за якими слов'яни займали той чи інший регіон — на захід або на схід від Вісли. Одні дослідники локалізували слов'ян на сході — н басейнах Прип'яті та Дніп- ра. другі — на заході, у Вісло-Одерському межи- річчі. треті ж — до яких відносилася й більшість радянських учених — поєднують ці два варіанти й розширюють межі слов'янської прабатьків- щини від Одри на заході до Подніпров'я на сході (О. І. Тереножкін. П. М. Третьяков. Б. О. Ри- бакові. Надзвичайна важливість проблеми вимагає бодай стислого історіографічно- го огляду. Так, польський ботанік Ю. Ро- стафінський поклав в основу своїх розві- док оригінальне джерело — флористич- ну лексику. Вивчаючи давньослов'янську мову, він з'ясував, що в ній відсутня назва дерева бука, натомість поширені назви граба, плюща, тиса. Звідси — ви- сновок: регіон слов'янської прабатьків- щини розташовується поза ареалом зро- стання бука й охоплює тільки землі із добре відомими слов'янам рослинами. На думку Ростафінського, такій умові відповідають Прип'ятське Полісся й Верхнє Подніпров’я. Із цим погоджував- ся відомий німецький славіст М. Фас мер, який виявив на цій території кілька де- сятків річок із давньослов'янськими на- звами; в Центральній Європі, вважав Фасмер. трапляються лише кельтські, германські, фракійські й іллірійські гі- дроніми. Західне походження слов'ян — при- чому також із позицій автохтонізму — найпослідовніше обстоювали, починаючи 6
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ І І раба тькі миина слов'ян (за Б. О. Ри баковим): / гграгто^йа сма'янсмої прабатмйвашмн; 1 — т«(игтор*а іфмжхм свлвотіа VI— IV ст. яв и «4 4 — територія «Гусь*о! ммаї» • VI VII с». ». Є. (рж М. М /г.жвв) і 30-х років нашого століття, польські вчені Ю. Костшевський, Я. Чеканов- ський, Т. Лер-Сплавинський. Археолог К>. Костшевський поклав в основу вісло- одерськді концепції гіпотезу про слов’ян- ську належність лужицької культури, по- ширенім в період пізньо бронзи та І»ш нього заліза між Віслою и Одрою, а іакож у верхів'ях Ельби й частково в .(вхідній Україні. За цим дослідником, спадкоємцем лужицької групи пам'яток стало населення пшеворської культури, яке склалося в результаті проникнення її середовище лужичан більш північних племен — носіїв поморської культури; пшевОрська ж культура пов'язується з історичними венедами. Т. Лер-Сплавинський обгрунтував свою гіпотезу антропологічними, лінгві- стичними, археологічними даними. На думку цього науковця, до II тис. до н. е. більша частина Європи була заселена угро-фінами — творцями культури гре- бінцевої кераміки. На початку ж згада- ного тисячоліття з Центральної Європи на схід аж до Середнього Поволжя й Північного Кавказу просунулася частина індоєвропейців — носіїв культури штри- хованої кераміки. Внаслідок змішання іх з угро-фінами на землях між Віслою 7
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Європа в останні століття до нової гри в описі Помпонів Мелли ірис. М. М. Ісвлєва м реконструк- цією ф. Чане єна) й Одрою сформувалися балто-слов' яни: десь близько середини І тис. до н. е., після розселення носіїв поморської куль- тури з Нижнього Повіслення в середо- вищі лужицьких племен Півдня Польщі, слов'яни відгалузилися від болтів. Слі- дом за Костшевським Лер-Сплавинський уважав: пшеворська культура, як і оксив- ська, є археологічним відповідником с лов* я н - веден ів. Зразком міграційного підходу до вирішення етноісторичних проб/ем є теорія походження слов'ян, висунута О. О. Шахматоаим Етнічний розвиток розглядається прихильниками міграціо- нізму як просторова експансія, тобто як переселен- ня. періодична зміна території одним і тим самим народом. Керівною засадою етнічного процесу с рух народів, а отже, змістом і суттю етнологічних досліджень с вивчення напрямів таких рухів. Слов’яни, за О. О. Шахматовим, входили до однієї з груп східних індоєвропейців, які ще за сивої давнини займали Балтійське узбережжя. В певний період часу одна частина цих індоєвропейців переселилася на Південь і склала там етнічну основу майбутніх іранців та фракійців а друга частина залишилася на місці й розвинулася з часом у балто-слов' янську етнічну спільність. 8
У І тис. до її. е. остання розпалася, й у II ст. н. е., коли германські племена переселилися з Повіслення до Подунав'я й Прнаїов'я. слов'яни зайняли їхню територію й проживали на ній до V ст. Саме тут відбувався процес подрібнен- ня первісної слов'янської спільності, і звідси ж розпочиналося розселення слов'ян в Європі. Оскільки до V ст. шлях на південь заступали готи, а пізніше — гуни, слов'яни рухалися в основ- ному на захід, в межиріччя Одри та Ельби, а та- кож і на схід — у Прип'ятсько-Дніпровський ба- сейн. Так ВИНИКЛИ західна й південно-західна групи слон ян. Після розгрому гунів у V ст. слов'яни рушили на південь, досягли Чорного моря. Дунаю, де й сформувалася їхня південна група. Ясна річ, така концепція етноісторичного розвитку слов'янства у наш час викликає лише суто історіографічний інтерес, однак свого часу праця Шах матова активізувала дискусію навколо порушеної проблеми й тим самим стимулювала її подальше вивчення. Найновішу теорію слов'янської пра- батьківщини висунув у 60-х роках відо- мий польський історик і лінгвіст Г. Лов- мянський. В основу його гіпотези по- кладено аналіз топоніміки й особливо етимології назв річок, озер тощо. Пра- слов’янську історію цей дослідник уявляв собі так. До появи слов'ян на території Європи проживало так зване ляпонське (старо- європейське) населення. Десь близько середини II тис. до н. е. із-за Середньої Волги й Нижньої Оки на захід і північ розпочали просуватися групи північної частини індоєвропейського населення. Праве крило цього етнічного масиву складали предки германців, централь- не — балтів, а ліве — предки слов'ян. V результаті асиміляції прийшлою індо- іаропейською людністю північна групи < іаравропейців сформувалися герман- ські народи, а південна, що мала назву •венеди»,— слов’яни та болти. Відокре- мившись від балтів у середині І тис. до н. е„ слов'яни зберегли й етнічну назву । іара вропейців. Ідеї Г. Ловмямського розвиває й пев- ніші мірою модифікує польський історик II Гепзель. На його думку, балто-слов’я- ни вже в II тис. до н. е. займали терито- рію між Дніпром і Віслою. На початку / тис. до н. е. південні балто-слов'яни (предки слов’ян) заселили територію між Віслою й Одрою та асимілювали місцевих мешканців — венедів-іллірій- ців. Так склалися праслов'яни. В різні періоди на їхні землі проникали кельти, дакійці та інші народи, котрі асимілю- валися у місцевому середовищі. Писемні джерела про слов'ян. Почат- ковий період свого життя слов’яни як сформований етнос провели, очевидно, в глибинах Європейського континенту, віддалених від центрів тогочасного куль- турного життя. Тому стародавні істори- ки, політики, географи, письменники, які цікавилися варварським світом, залиши- ли про наших предків аж надто уривча- сту, суперечливу, нерідко мізерну інфор- мацію. Але й у цьому вигляді її зна- чення важко переоцінити. Для розуміння проблеми етногенезу слов’янства надзвичайну цінність станов- лять повідомлення готського історика VI ст. Йордана про те, що слов'янські угруповання, відомі в його час під різни- ми назвами, в давнину об'єднувалися під одним спільним іменем — «венеди». Найдавніша в Європі згадка про цей етнонім, котра міститься в листах рим- ського історика Помпонія Мелли (І ст. до н. е.), дійшла до нас через праці також римського історика, географа й природознавця початку І ст. н. е. Плінія Старшого. Помпоній Мелла пише, що римський проконсул у Галлії отримав у дар від германців двох «індів» (вінців), прибитих штормом до германських бере- гів на Балтійському узбережжі. Біль- шість учених тлумачать це повідомлення як свідчення проживання венедів- слов’ян на берегах Балтики вже в / ст. до н. е. Більш конкретними вважаються відомості Плінія Старшого, який, опи- суючи народи Прибалтики, згадує сар- ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 9
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ матів, венедів, скіррів, гіррів. Ці дані відносяться до 5 р. н. е. і спираються на матеріали експедиції римського флоту в гирло Вісли, подані римським істори- ком Філемоном. Плінія істотно доповнює римський історик другої половини І ст. н. е. Тацит. У його праці «Германія» наводиться конкретний опис не лише території ве- недів, а й кількох важливих рис їхнього життя й побуту. Так, на відміну від сарматів венеди-слов'яни будують домів- ки, а отже, є осілим землеробським народом. Вони добрі воїни, мають на озброєнні щити, провадять активні воєн- ні дії проти певкінів та фенів і при цьому застосовують продуману тактику. Тацит не вказує спеціально на територію про- живання венедів (обмежившись за- уваженням, що вона розташовується на схід від германців), однак досить точно встановлює її при описі життєдіяльності венедів,— це землі між племенами фенів і певкінів, які зазнавали нападів пра- слов’ян. Певкіни жили в гирлі Дунаю й, можливо, над Дністром, уздовж східних відрогів Карпат, фени — на північ від балтів, за Двіною й Верхньою Волгою; германці мешкали на схід від Вісли. Отже, за Тацитом, територія розселення венедів у І ст. обіймала обшири на схід від Вісли, на південь від фенів і балтів та на північ від бастарнів. На сході, гадає Г. Ловмянський, ця територія досягала лівого берега Дніпра, оскільки лінгвісти простежують контакти мови слов’ян і племен Приазов’я — спадів (звідси—архаїчне слов’янське слово «ісполін»). Ще одна згадка про слов’ян, уже під їхньою власною назвою (хоча й дещо перекрученою), міститься в «Географії» ученого з Олександрії Птолемея (89— 167 рр.). Крім племен, що проживали на південь від венедів, цей автор називає народи, які розселилися від Прибалтики далеко на схід: галіндів, сидинів, става- нів, аланів. Назви «ставани» та «слов’я- ни» були ідентифіковані багатьма до- слідниками, починаючи ще від М. В. Ло- моносова й В. М. Татищева. На думку Г. Ловмянського, згадані народи були пов'язані з торговельним шляхом від Балтійського до Азовського морів, ко- трий міг існувати в І—II ст.; ставанів польський науковець локалізував у Се- редньому Подніпров’ї й Подесенні. На його думку, ця назва вживалася купця- ми, котрі налагодили торгівлю між при- балтами та аланами. На повідомлення про слов'яи-венедів натрап- ляємо і в дорожній карті римських купців — у так званих Певтінгерових таблицях другої половини III ст. На карті, де наводиться перелік різних народів і земель, венеди один раз розміщені на північ від Карпат, у Подністров'ї, а другий — у гир- лі Дунаю. Цей документ розглядається як під- твердження факту заселення слов'янами Поду- нав'я вже в пізньоримський час. З аналізу писемних джерел можна зробити висновок, що слов'яни на рубежі нової ери займали сучасні Полісся, Во- линь, Поділля та Середнє Подніпров’я. У П—Ш ст. венеди звідсіля йдуть через землі бастарнів і данійців на територію між гирлами Дунаю та Дніпра й осідають на ній. Виразно, з чіткою локалізацією, пи- семні джерела фіксують слов'ян у сере- дині І тис. н. е., коли останні виступають на історичну арену Європи у вигляді уже сформованої могутньо суспільно- політично сили. Візантійські автори VI ст. Йордан, Прокопій Кесарійський, Менандр Про- тектор, Феофілакт Симокката, Маврикій Стратег, знаючи слов’ян під іменем ве- недів, антів та склавенів, описують їх у своїх працях як багатолюдний народ, котрий активно впливає на політичні події в Південній і Південно-Східній Європі. Оселившись на Балканах, слов’я- ни постійно воювали з Візантією, чим 10
Розселення г.яразісйських племен на рубежі ери за описом Корненя Таїхта (рис М. .4. Ісвлєва) ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ і пояснюється підвищений інтерес згада- них авторів до території, внутрішньої ор- ганізації й соціально-політичної структу- ри своїх небезпечних сусідів, їхнього іннськового устрою, взаємовідносин з іншими народами тощо. '1а Йорданом, слов’яни у VI ст. по- ділялися на три великі частини: венедів, антів і склавенів. Територія розселення чисельного племені венедів із півдня пк|хч лювалася Карпатами, а із заходу — верхів'ями Вісли. Східні межі Йорданові не були відомі, але, на його думку, вони прім тягалися на далеку відстань. Скла- яеии мешкають «від міста Новієитуна й оіера, що зветься Мурманським, до Данастра, а на північ — до Віскли | Віс- ли). Анти ж проживають на землях від Данастра до Дананра, до того місця, де Понтійське море утворює вигин». Якщо така локалізація венедів та антів більш-менш ясна, то ареал поширення склавенських племен точно з’ясувати важко, оскільки географічні прив'язки йордана нам не зрозумілі. Одні дослід- ники розміщують склавенів у Подунав'ї, інші — в північній частині сучасної України. Виходячи ж із аналізу всіх відомих на сьогодні писемних джерел, можна дійти висновку: слов'яни займали райони Вісли, Дністра, Прип’ятського Полісся, сягали Верхнього Подніпров'я. 11
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Слов’янські культури У-УИст ДРУГОЇ Групи (пгньківськк) Слов’янські СТКРОЖНТНОСТі Слов’янськ» культур» У-УПст ОГРІЛОЇ (лупи УІ-УІІСТ Північно Схема культурогенеіу слов'ян (за В. В. Ссдовим). Рис. М. М. Ісвмлі Джерела VI ст. чітко фіксують слов'ян (антів і склавенів) на лівому березі Дунаю, який вони переходять наприкін- ці VI — на початку VII ст. Лінгвістика, антропологія, археологія про походжаїня слов'ян. Важливе місце у дослідженні слов’янського етногенезу належить лінгвістиці. Для пошуків пер- вісної території слов'ян велике значення мас картографування архаїчних слов’ян- ських гідронімів і топонімів. В. М. Топо- ров і О. М. Трубачов з’ясували: ці назви найвиразніше та у значній кількості виявляються на південь від Прип'яті й Десни, досягаючи верхньо/ течії Півден- ного Бугу та Середнього Подністров’я. 12
Північніше трапляються балтські гідро- німи, на Лівобережжі Дніпра — іранські, на захід від Вісли — германські. Про- аналізувавши слов'янські архаїчні гідро- німи, німецький науковець І. Удольп теж дійшов висновку, що вони найщіль- ніше розташовані у верхів'ях Пруту, в Середньому та Верхньому Подністров'ї до верхів'їв Вісли. Проте лінгвістична наука має свої вади, головна з яких полягає в неможливості продатувати ті чи інші мовні явища. Що ж до фізичного типу слов'ян, то за матеріалами антропологів у різних регіонах у ньому простежуються помітні відмінності, зумовлені контактами із сусідніми народами: балтськими, фракій- ськими, германськими. Цей висновок є дуже важливим для визначення напрямів слов'янського етногенезу. Однак дані антропології теж не дають повної карти- ни. Відомо, наприклад, що впродовж І тис. н. е. і раніше слов’яни ховали своїх небіжчиків шляхом тілоспалення, а це, івісно, позбавляє науковців однієї з важ- ливих джерелознавчих баз при вивченні ранніх етапів історії слов’янства. З огляду на все сказане особливого •начення набувають археологічні мате- ріали. Вони не тільки доповнюють істо- ричні, лінгвістичні, антропологічні дже- рела. а й розкривають нові сторінки життя давньослов'янськді людності. Слід при цьому зазначити, що при побуду- дііііі тих чи інших концепцій археологи не завжди > ут>р<> дотримувалися даних своєї науки, а це при- топило до слабо, а то й зовсім не обгрунтованих пініте-». Згадаємо у зв'язку з цим польського Лін лідника Ю. Костшевського. який апріорі ого- лікип слов'янськими всі археологічні культури на к-ригорії Польщі (починаючи від лужицької). В Україні таким самим шляхом пішли В. В. Хвой- на і В. П. Петров,— виходячи з позицій авто- • іоніїму. вони запропонували розпочинати ро- жчнд слов'янства безпосередньо від трипільських її і мен. Російський учений П. М. Третьяхов ум- чи» праслов'янськими культури шнурової керамі- • и II тис. до н. е. Останніми десятиріччями завдяки значному поповненню слов'янської ар- хеології новими матеріалами спостері- гається зближення позицій науковців. Важливе значення для вирішення питан- ня походження слов'ян мали відкриття й вивчення ранньосередньовічних слов'ян- ських культур — празької та пеньків- ської, після чого суть проблеми звелася до з'ясування процесу генезису цих культур. Має місце й докорінна зміна методології. Раніше вчені прагнули ство- рити загальну схему слов'янського етно- генезу, а тепер зосереджують увагу на невеликих ділянках досліджень. Основ- ною моделлю став шлях не від неві- домого до відомого, а навпаки. Провідну роль при цьому відіграють слов'янські старожитності, які добре узгоджуються з писемними даними. На сьогодні ви- значилися три основні напрями в пошу- ках джерел ранньослов'янської культури. Представники першого напряму К. Годловський (Польща), І. Вернер (ФРН), М. Б. Щукін (Росія) беруть за основу порівняльного розгляду со- ціально-економічну модель слов'янсько- го суспільства епохи середньовіччя, вба- чаючи її коріння на території Верхнього Подніпров'я, Подесення й Бєларусі,— в регіоні поширення пам'яток київської культури III—V ст. Представники дру- гого напряму В. В. Сєдов, І. П. Русано- ва (Росія), виходячи з морфологічних ознак самої матеріальної культури (го- ловним чином із подібності чи іденти- фікації певних форм ліпної кераміки, елементів поховального обряду), висуну- ли гіпотезу, за якою коріння слов'ян- ства треба шукати в межиріччі Одри й Вісли — в ареалі розселення пшеворців. Не вдаючись до детального розгляду згаданих теорій, зазначимо лише, що вони, на наш погляд, позначені рядом вад, спричинених не досить глибокою вивченістю тих чи інших пам'яток, пев- 13 ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ 14
них культур або історичних явищ тощо. Прихильники обох викладених наукових течій стоять на позиціях міграціонізму, абсолютизація якого (так само як і авто- хтонізму) вже неодноразово доводила свою безперспективність. Про третій напрям, запропонований українськими вченими, йтиметься нижче. Українська археологічна наука про походження слов'ян. На основі результа- тів багаторічних польових досліджень і величезної кількості нагромадженого археологічного матеріалу київські на- уковці створили якісно нову концепцію слов'янського етногенезу. Вона грунту- ється на тезі щодо автохтонності сло- в'янства між Дніпром та Одрою (хоча при цьому не ігнорується й важлива роль міграційних процесів). За методологічну основу цієї концеп- ції править положення, згідно з яким формування слов’янського етносу відбу- валося поетапно і здійснювалося впро- довж тривалого часу шляхом інтеграфі його з іншими етнокультурними групами: болтами на Півночі, і ран ом ов ними пле- менами на Півдні, германцями на Захо- ді, фракійцями на Південному Заході. До рубежу ПІ—П ст. до н. е. ці процеси розвивалися головним чином на терито- рії між Віслою й Одрою, охоплюючи також Волинь в ареалах поширення лу- жицької, поморській та кльошевій куль- тур. Після виникнення зарубинецькія культури, визначальним субстратом якої виступали поморсько-кльошеві племе- на — із включенням місцевих (балт- ських, іраномовних) компонентів,— центр слов’янській історії переміщуєть- ся в межиріччя Вісли і Дніпра. Синхронна зарубинецькій пшевор- ська культура, сформована на території Польщі в основному східногерманськими племенами під впливом кельтів, також містила в собі слов'янський (поморсько- кльошевий) компонент. У другій половині І ст. н. е. заруби- нецька культура Подніпров’я розпа- дається під ударами сарматів. Майже все її населення покидає свої домівки й відходить у лісові райони Верхнього По- дніпров’я й Подесення, частково — в Південне Побужжя. Освоюючи північні регіони, слов'яни активно контактували з тамтешніми балтами. В результаті ви- никли своєрідні пізньозарубинецькі па- м’ятки, що лягли в основу формування у III ст. київської культури. На базі останньої у V—VI ст. складаються ран- ньосередньовічні слов’янські старожит- ності — колочинські та частково пень- ківські. Те ж зарубинецьке населення, яке залишилося в Середньому Подні- пров'ї, змішалося із східнопшеворськими племенами, котрі прийшли сюди у знач- ній кількості, а також увібрало в себе деякі балтські й сарматські елементи. Від цього конгломерату племен залиши- лися старожитності, які теж входять до ареалу поширення пізньозарубинець- ких пам'яток. Дещо інакше розвивалася тодішня слов’янська людність у західній частині сучасної України. В середині І ст., при- близно в той самий час, що і в Подні- пров’ї, зарубинці Прип’ятського Полісся мігрували з насиджених місць на пів- день — Волинь і Подністров’я. Тут вони інтегрувалися з місцевими мешканця- ми — носіями верхньодніпровського варіанта пшеворської культури (останні були нащадками поморсько-кльошевих < «гм* етногенезу слов'ян, запропонована українськими славістами (рис. М. М. Ісвлсла): • « аа У у рк ВБК — аеаабарсма; ВЛК — аааииціасааа: ЗК — іуПрицма; ЗБК — мрубиигама; ІКЧ - І лот лани — Кшиешти — Чара а; КВК — КИІКМШ; КЛК — ю.чнаикааа; КШК - иприаоааиоі аераааИи: ЛПК — аипниааа: ЛРК — Луаа Раааіиеііма: ЛСК — аЬгаїгіаіааа свіфаьаа: МГК — миаограасажа; ПЗП — піньоаарувинеамі пам'атаи; ПКК — іАмаамаапк П.1К -Поаигата - Лаааайи: ПНК — пеньаіасьаа: ПРІ — проМиїаіаааиориаасаааМ вуаьтурааа іаапуаьс ПРК — прана а; ПШК - ішагаорсма: РКІ - р«иаааи ауліураіаЛ іаапуаьс; РМК — роаапкьи: < »К — Сукоа — •еаьаберг: ЧХК — аериааівсааа; ЮХК — «пніасма ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 15
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ племен, котрі асимілювали якусь частину германців). Унаслідок цих інтеграційних процесів у другій половині І ст. створю- ються пам'ятки зубрицькоі групи. Вони мають багато спільних рис із пізньо- зарубинецькими старожитностями По- дніпров’я й Південного Побужжя та, ймовірно, генетично пов'язані з ними. Це цілком зрозуміло, бо ж обидві ці етнокультурні спільності грунтуються на єдиному пшеворсько-зарубинецькому субстраті, який сягає своїми коріннями поморсько-кльошевої культури. Творця- ми зубрицьких і пізньозарубинецьких пам’яток виступали венеди, описані Та- цитом. У НІ ст. зубрицьке населення разом із фракійцями — носіями липицьких пам’яток Подністров’я — і під впливом римських провінцій формується в черня- хівську культуру, по ареалу якої увійшла й частина пізньозарубинецьких племен Середнього Подніпров'я (інша частина увійшла до київської культури). Напри- кінці IV — у V ст. на базі черняхівської культури складаються ранньосередньо- вічні празько-корчацька, а також частко- во пеньківська культури слов'ян. 2. ДАВНЬОСЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА НА РУБЕЖІ ТА В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ І ТИС. Н. Е. Археологічні культури слов’ян II ст. до н. е.— II ст. и. е. На рубежі нової ери давньослов’янські племена мали кілька культурних утворень, археологіч- ним відповідником яких уважають за- рубинецьку, пшеворську (верхньодні- провську) культури, пізньозарубинець- ку та зубрицьку культурні групи. Зарубинецька культура, що існувала з II ст. до н. е. до 1 ст. н. е., охоплювала східний і північний регіони давньослов’янського масиву в басейнах Середнього й Верхнього Дніпра та в Прип’ятському Поліссі. За підрахун- ками київського археолога Є. В. Макси- мова, її пам’ятки охоплюють площу близько 500 тис. км2. Селища розта- шовувалися гніздами, віддаленими одне від одного. Кожне таке гніздо склада- лося з 10—15 поселень і належало одно- му племені. Племінна територія не була сталою і в різні часи розширювалася або, навпаки, звужувалася. З другої по- ловини І ст. більшість областей прожи- вання зарубинецьких племен опинилася в зоні експансії сарматів. Це змусило основну масу слов'ян залишити освоєні землі й відійти в безпечніші райони Верхнього Подніпров’я, Подесення, в Південне Побужжя. Обезлюдніло і Прип’ятське Полісся. Тут причиною міграції стала, вочевидь, не військова загроза, а якісь природні катаклізми (ерозія землі, підвищення підземних вод і як наслідок — надмірна вологість). Зарубинці відійшли по річках Горинь, Случ, Стир на південь і розсе- лилися в основному на Волині та Подні- стров’ї, частково — між Західним Бугом і Віслою та в Подніпров'ї. Якщо міграція з Полісся була, оче- видно, повною, то в Середньому По- дніпров’ї значна частина зарубинецько- го населення залишалася на своїх міс- цях, змішавшись із новими пришельця- ми — бал тами, пшеворцями, сарматами, зарубинцями з Полісся. Утворена в ре- зультаті людська спільність, основу якої становило місцеве населення, значною мірою міняє характер своєї культури. Іншими стають місця розташування по- селень, поховальні обряди, вбрання, й ли- ше частина матеріального комплексу по- переднього часу продовжує розвиватися в симбіозі з балтськими, сарматськими, пшеворськими елементами. Враховуючи 16
консервативність звичаїв тих часів, ці зміни можна вважати глобальними. Змі- нюються напрями торговельних зв'язків, міжплемінних контактів. Це зумовлюва- лося тим, що економічні й культурні інтереси нової спільності орієнтувалися переважно на західні культурні ареали через посередництво й за прямім участі спорідненого населення Подністров’я та Волині, а через данійців — із римськими провінціями. В археологічній науці всі пам'ятки, залишені змішаним населен- ням Подніпров'я та Подесення (основу якого складали давньослов'янські пле- мена венедів), об'єднані в так звану п і зньо з ару бинецьку куль- турну групу. У західному регіоні набула поширен- ня пшеворська культура верхньодністровського ва- ріанта. Цей різновид давньослов’ян- ської культури, що існував із І ст. до н. е. до середини І ст. н. е., посідав про- міжне місце (не тільки н територіально- му, а й у культурному відношенні) між германцями та слов'янами. Пшеворці займали землі площею близько 60 тис. км2 між Віслою й Саном на Заході, Горинню—на Сході, Прип'яттю—на Півночі та Збручем — на Півдні. Подіб- но до зарубинецьких, пшеворські посе- лення розташовувалися гніздами, на значній відстані одне від одного. Неве- ликі за розмірами, вони складалися з двох—трьох жител і кількох господар- ських будівель. Тут проживала, ймо- вірно, одна невелика патріархальна сім’я. Неподалік від поселення розміщувався цвинтар. У другій половині І ст. н. е. пшевор- ську культуру на цій території змінюють пам'ятки зубрицької культур- ної групи, створеної пшеворськими й прибулими з Прип'ятського Полісся зарубинецькими племенами. Ці пам’ятки отоюжнюють із слов’янами^венедами. описаними Тацитом. Межа зубрицьких старожитностей на Півночі і Сході збігається з ареалом пшеворської верхньодністровської культури, на За- ході поширюється на Люблінщину й Посання, а на Півдні — на Середнє Подністров’я. Якщо освоєння західної території слов'янами було, очевидно, результатом мирної асиміляції германсь- кого населення, то заселення середньо- дністровських земель, зайнятих в основ- ному дакійцями та бастарнами, відбува- лося не лише мирним шляхом. Напри- клад, Тацит зазначає, що венеди, озброє- ні щитами, «гасають» між певкінами (бастарнами) та фенами «задля грабун- ку». На сьогодні дослідникам відомо 10 гнізд зубрицьких поселень, шість з яких розташовані на Волині й чотири — в По- дністров’ї. Кожне з них об’єднувало кілька груп селищ. На селищі, мабуть, проживали патріархальна сім'я або кіль- ка кровноспоріднених сімей; групу селищ складав рід, а гніздо — плем’я. Генезис культур давніх слов’ян. По- ходження давньослов’яиських культур рубежу нової ери остаточно ще не з’ясо- ване. Це стосується й зарубинців. Такі дослідники, як Є. В. Максимов, С. П. Па- чкова, К. В. Кас парова, вважають, що їх виникнення є одним із наслідків мігра- ції різних європейських народів, котра наприкінці 111 — на початку II ст. до н. е. охопила басейни Вісли, Дністра та Дніп- ра і внесла значні зміни у внутрішній розвиток автохтонного населення. Крім зарубинецької, тут виникають зовні по- дібні, однак різні за етнічним складом пшеворська, оксивська, поянешти-лука- шівська культури. Отже, дослджуючи їх генезис, необхідно враховувати роль у ньому місцевих і прийшлих племен. У різних регіонах поширення навіть однієї культури ці два фактори виявляли- ся дна ново. Так, зарубинецька куль- ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 17
тура чітко поділяється на три локальні варіанти: прип'ятський, верхньодніпров- ський та середньодніпровський. Відмін- ності між ними зумовлюються різним співвідношенням місцевих мешканців і прийшлих поморсько-кльошевих племен. Останні стали основним компонентом зарубинецької культури в Поліссі. У верхньодніпровському регіоні заруби- нецькі пам'ятки мають виразні риси міс- цевої милоградської культури, у се- редньодніпровському — автохтонних культур пізньоскіфського часу. РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Ще більш дискусійним є питання генезису пшеворської культури на території Польщі. На- прикінці XIX ст. вважалося, що вона походить від кельтів, але водночас існувала думка про гер- манські корені. Більшість повоєнних польських дослідників вважали П слов'янською. Із 70-х ро- ків запанував погляд стосовно належності цих пам'яток до східногерманського союзу племен, відомих у писемних джерелах під назвою лугІїв, та їхніх нащадків. Знаряддя праці, предмети озброєння. побутові речі, кераміка зарубинецьких племен Подніпров'я (за Ю. В. Кухаренком та Є. В. Максимовим). Рис. П. Л. Корніснка
Дослідження пшеворської культури показали, що на рубежі III—II ст. до н. е. вона у сформовано- му вигляді була привнесена східними германцями на територію Вісло-Одерського межиріччя. Прийшле германське населення мешкало по- руч із носіями місцевої поморсько-кльошевоі куль- тури. Лише через століття спостерігається процес включення цієї людності — вірогідно, слов'ян- ської — у пшеворське середовище. На цих даних грунтується й гіпотеза про походження верхньо- дністровського варіанта пшеворської культури, пам'ятки якого з'явилися на Волині * Подністров'ї також у сформованому вигляді, але вже в І ст. до н. є (тобто тоді, коли на території Польщі відбувався процес інтеграції прийшлої германської та автохтонної поморсько-кльошевоі культур). Помітний поморсько-кльошевий компонент у пше- ворських пам'ятках Волино-Дністровськоіо регіону може свідчити про те. що сюди переселилися змі- шані племена. Певна ізоляція від основного пше- ворського масиву (в основному германсіжого), вплив частково спорідненого місцевого поморсько- кльошеаоїо населення, а дещо пізніше — сусід- нього зарубинецького привели до того, що у пше- ворцв Волині й Подністрянщини перевагу отри- мала «поморе ько-кльошева» (давньослов'янська) лінія етнокультурного розвитку. Натомість у Вісло-Одерському межиріччі пшеворські племена, серед яких були слов'янські групи, відчували по- стійний вплив із боку західних і північно- західних германців. ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Виникнення зубрицької та пізньоза- рубинецької культур стало результатом складних етнокультурних процесів на те- риторії нинішньої України в І ст. н. е. Саме тоді розпалися попередні куль- тури так званого латенського циклу: пшеворська, зарубинецька, поянешти- лукашівська. Знову розпочалися міграції: зарубинці Полісся прийшли на Волинь і Подністрянщину, Середнього Подні- пров'я — в Подесення й Східне Поділля. Разом із тим на південь і схід просува- лися пшеворці. їхній вплив досягає Дніп- ра і східніших територій. Із півдня в Український Лісостеп проникають даній- ці, котрі принесли із собою липицьку культуру, а також сармати. Спільне про- живання на одних землях різних племен, які перебували приблизно на однаковому рівні соціально-економічного розвитку, створило умови для етнічної інтеграції, асиміляції й консолідації. Саме ці проце- си між пшеворцями та прийшлими з Прип’ятського Полісся зарубинцями лягли в основу пам’яток зубрицької групи. Широкі дослідження дали змогу про- Зарубинсцькі фібу.х (І) та пряжки (2) (риє. П. Л. Корніснка за Ю. В. Кухаренкам)
стежити деталі цього історичного явища. З'ясувалося, що зарубинці йшли на нові землі невеликими, вочевидь, сімейними колективами. Вони не створювали тут своїх поселень, а займали вже існуючі (тобто пшеворські), змішуючись із міс- цевим населенням і привносячи в його середовище елементи своєї культури. Так на пшеворських поселеннях з'яви- лися нові, вже бікультурні комплекси. Значно зросла чисельність мешканців, а тому через тогочасний екстенсивний спосіб ведення господарства неминуче мала виникнути необхідність відселення симбіозних пшеворсько-зарубинецьких сімейних общин на нові місця, освоєн- ня нових земельних ділянок і пасовищ тощо. Еклектизм комплексу зубрицьких пам’яток спостерігається до кінця 1 ст. н. е. Пізніше формуються сталі синкре- тичні у своїй основі риси культури сло- в’ян цього регіону. Процес пшеворсько- зарубинецької інтеграції остаточно за- вершився тут у ПІ—IV ст. на пам'ятках черняхівського типу. У формування зубрицької групи ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ Верхнього та Середнього Подністров'я були втягнуті носії липицької культури, основу яких, нагадаємо, становили да- нійці. За таких складних умов інтеграції різних етнокультурних елементів і від- бувався процес складання — на базі за- рубинецьких племен — пізньозаруби- нецькоі культурної групи. В Середньому та Верхньому Подніпров'ї, Південному Побужжі відомо кілька типів її пам’яток кінця І—II ст. Тут простежуються змі- шані зарубинецько-пшеворські, заруби- нецько-сарматські, зарубинецько-балт- ські етнокультурні елементи. В резуль- таті взаємодії всіх цих культурно-істо- ричних масивів наприкінці Н — у ПІ ст. викристалізовується нова давньослов’ян- ська, так звана київська, культура. Незважаючи на низку спільних еле-
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Реконструкція пшеворського поселення біля с. Гірка Полонка на Волині (розкопки Д. Н. Козака). Ргконстр. Д. Н. Козака та П. Л. Корніснка. рис. П. Л. Корніснка ментів у зубрицькій та пізньозарубинець- кій культурах, які дають підстави гово- рити про їхній генетичний зв'язок, між ними є й певні відмінності, зумовлені різними контактами і впливом суб- страт ного населення. Якщо давні слов'я- ни Подніпров'я вступали в асимілятивні зв'язки головним чином із балтським (культури юхнівська, штрихованої кера- міки) та іраномовним (сармати) насе- ленням, то давні слов'яни Подністрян- щини й Волині — з дакійським (липиць- ка культура) та слов’яно-германським (пшеворська культура). Вірогідно, ці 22
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ Снема роїміїцгння археологічімх культур рубежу ери й першої половини І тис н. е. в Централь ній та Східній Європі (за Д. Н. Козаком)'. л — кордомм РммсьдоТ імперії ю ♦! р. И. в - кордомм Риме мої імперії вія 1*5 Ю 117 р.; 4 — водойм Риме мої імпе ріі від 117 *> НІ вудьтурж / — пшеворсьда; 2 — лмпміивв; Г — іубрмдміа; 4 — мрубимепма; 5 — пам'етжв сарматів (рве. М А/. /гшвві процеси створювали передумови для формування в останній чверті 1 тис. н. е. окремих літописних східнослов'янських племен та їхніх об’єднань. Тому розгля- немо їх конкретніше. Давні слов'яни та їхні сусіди. Харак- тер взаємозв'язків слов'ян і дакійців зумовлювався їхнім «черезсмужним» проживанням у Подністров'ї впродовж досить тривалого часу. Мирні стосунки між ними не могли не привести до знач- них обопільних культурних впливів та інтеграції цих різних за походженням етносів. Пшеаорсько-дакійські відносини добре ілю- струються матеріалами двох могильників поблизу с. Звенигород на Львівщині, а також ряду поселень у цьому ж регіоні. Ці пам'ятки демонструють симбіоз поховальної обрядності та синкретизм се- лищних структур. Такі явища є, очевидно, ре- зультатом глибоких асимілятивних процесів, котрі поступово привели до злиття дакійського і пшевор- ського населення. Остаточне зникнення дакійських елементів у Подністров'ї (що рівнозначно іх ціл- ковитій асиміляції) припадає на кінець II ст. Західними сусідами слов'ян Подні- стров'я й Волині були пшеворські пле- мена, серед яких переважали різні схід- ногерманські угруповання (та, можливо. 23
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Культура дамаських (лилицьких) племен Подні- стров'я (за матеріалами розкопок В. М. Цигилика): ! — лісній* посуд; 2 — пржлниж 3 — фібули: 9 броніоаа по- сушна; 3 — руааампаЛ посук б—1 — план га реажсіруаміа іемланаи та жни іниреба І> поселенні біла с. Ремеїіаш: » 9 — план га ревонструаціа антаа майспри і ижого ж поселенка ІП«с, ге рекомсгручцО П Л Корчігккл) ДАВНІ СЛОВ яни
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ слов'яни). В районі Посання й Люблін- щини ці дві етнокультурні групи прожи- вали поряд. Про жваві контакти між ни- ми в І—II ст. свідчать знахідки на зу- брицьких пам'ятках пшеворської кера- міки, прикрас, деталей одягу (пряжки, деякі типи застібок). Історична ситуація різко змінюється наприкінці II ст., насамперед на Волині. Ще у другій половині цього століття сусідні з Волинню землі Мазовії й Під- ляшшя, що їх займали східногерманські та слов’янські племена, були загарбані готами — войовничим і добре організо- ваним народом, який у І ст. переселив- ся з Ютландії до Повіслення. Судячи з того, що в цей час припинили своє існу- вання майже всі пшеворські пам'ятки Мазовії та Підляшшя, готська навала, на думку польських дослідників, супро- воджувалася витісненням і винищенням місцевих мешканців. В останній чверті II ст. готи, об’єднав- ши навколо себе інші германські пле- мена, зокрема бургундів, вандалів, а по- тім — геп ід і в, рушили через Волинь на територію сучасної України. Під їхнім тиском волинські слов’яни відійшли на південь — у Подністров'я, а також до Середнього Подніпров’я. За археологічними даними, в останній чверті II ст. всі слов'янські поселення Волині припинили своє існування. На них з’являється шар германської так званої вельбарськоі культури. Натомість у Подністров’ї в той же час різко збіль- шується кількість слов'янських поселень, а вже існуючі розширюють свої межі; населення регіону зростає у 2,5—3 рази. Нові археологічні матеріали, отримані О. В. Гудковою, свідчать: пам’ятки, близькі до зубрицьких, з’явилися далеко на півдні — в Буджацькому степу (вони дістали назву етулійських). Ці матеріали добре узгоджуються з Певтінгеровими таблицями, які приблизно в цьому само- му місці локалізують венедів; не виклю- чено, що археологічні й писемні джерела відбивають рух останніх на південь на- прикінці II ст. На пам'ятках Подністров'я елементи культури вельбарців повністю відсутні.— очевидно, їхній на- ступ спромоглися зупинити численні слов'янські племена даного регіону. Сліди германців гублять- ся на території Малого Полісся — й сьогодні болотистого району, який відділяє Волинь від Поділля. Готи змушені були повернути на схід — у Південне Побужжя й Середнє Подніпров'я. Тут мешкало більш розріджене населення, тож нападникам удалося пробитися до Азовського й Чорноморського узбережжя. Через Подністров'я з Посання пройшли тільки добре озброєні загони вершників На думку дослідників, то були ванда- ли. потиснені у верхів'ях Вісли готами. Свід- ченням цього є поява в Подністров'ї, головним чином між гирлами Золотої Липи і Збруча, похо- вань зі зброєю (Кам'янка Велика, Добростани, Твірж, Рудки. Іване-Золоте, Репужинці та ін.). Загалом відомо близько 20 таких пам’яток. Сели- ща відсутні. Ніяких територіальних чи демогра- фічних зрушень у цей час тут не спостерігалося. Отже, археологічні матеріали відтво- рюють складний процес історичного роз- витку давньослов'ямського етносу на ру- бежі й у першій чверті І тис. н. е. Він ішов шляхом взаємодії із сусідами, вбирання елементів 'їхньої культури та відповідно зміни власна. Консолідування слов’ян- ських племен було порушене навалою готів, які на певний час запровадили політичний диктат на території ниніш- ньої України. Залежність від германців збереглася в пам'яті слов'янського на- роду аж до давньоруського часу, від- бившись у «Повісті минулих літ». 26
3. СЛОВ’ЯНИ У ДРУГІЙ ЧВЕРТІ І ТИС. Н. Е. Черняхівська культура. У III—IV ст. пізньозарубинецькі та зубрицькі старо- житності, залишені на території Півден- но-Східної Європи венедами, змінюють- ся пам’ятками культур: черняхівськт, київської, вельбарськді, карпатських курганів. Слов’яни були творцями ки- ївської та частково черняхівської куль- тур. Остання існувала протягом указаних століть і становила виключне явище в історії не лише давнього слов'янства, а й інших народів Східної Європи. Її вивчен- ня пов'язане з іменем В. В. Хвойки, котрий у другій половині XIX ст. роз- копав перший могильник у с. Черняхів на Київщині. Приблизно в той же час у верхів’ях Дністра й Західного Бугу до- слідження пам’яток цієї культури розпо- чав К. Гадачек. У нинішній час вивчен- ням історії черняхівських племен займа- ються українські науковці М. Ю. Брай- чевський, В. Д. Баран, О. В. Гудкова, Б. В. Магомедов та ін. За даними Є. В. Махно, на сьогодні на тери- торії нашої країни відомо близько 3 тис. черня- хівських поселень і могильників. Загалом же вони охоплюють переважну частину території України. Молдови. Румунії. Археологічні розкопки велися на 150 селищах (понад 100 — в Україні* і 50 могиль- никах: найбільші 1 останніх розташовані в Молдові та Румунії, де відкрито близько 500 поховань із п.іоасжладенням і тооспченням. На території України теж є великі могильники — в Черняхові (Подніпров'я) та Чернилеві Руському (Поділля). В них розкрито кількасот біритуальних поховань. Будучи одним із найскладніших куль- турних феноменів в історії давнього на- селення Європи, черняхівська культура ось уже близько 100 років привертає до себе пильну увагу дослідників. У числі найважливіших і досі залишаються пи- тання етносу цього народу. В. В. Хвойка вважав черняхівців витвором автохтонів, тобто слов'ян, і в типологічному плані виводив їх із зару- бинців. Німецькі й польські дослідники довоєнного часу пов'язували виникнення черняхівських пам'яток із приходом на нинішні українські землі східногерман- ських племен готів і гепідів. Сучасні вчені України та Росії у вирішенні цього питання поділилися на два табори. Перші обстоюють слов'янську належ- ність носіїв черняхівської культу- ри (М. Ю. Смішко, Є. В. Махно, Е. О. Симонович, А. Т. Сміленко, М. Ю. Брайчевський), другі — герман- ську (М. А. Тиханова, Ю. В. Кухаренко). В останні десятиріччя запанувала ком- промісна точка зору, за якою черняхів- ське населення було різноетнічним і складалося із скіфо-сарматів, германців, фракійців, слов’ян. В. Д. Баран, О. В. Гудкова, Б. В. Ма- гомедов виділяють три локальні варіан- ти пам'яток, де переважає той чи інший етнос. Перша група (Північно-Західне Причорномор'я) характеризується кам'яними житлами. Наявність великої кількості тілопокладень у могилах із підбоями та заплічками, домінування серед ліпного посуду скіфо-сарматських форм — усе це дає підстави вважати скі- фів і сарматів основним етнічним ком- понентом у складі творців цього ком- плексу пам’яток. Для старожитностей другої локальної групи, розташованих в межиріччі Дністра, Пруту й Дунаю, ти- повими є великі наземні глинобитні жит- ла, поховання зі скорченими кістяками, гето-дакійська ліпна кераміка. У третій групі, котра охоплює Лісостеп України, переважають житла-напівземлянки та ліпний посуд, форми якого, з одного боку, успадковують традиції попередніх культур, а з іншого — близькі до кера- міки ранньосередньовічних слов'ян. Таким чином, у Північному Причор- ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 27
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Вигляд черняхікького поселення (рис. П. Л. Корніснка за матеріалами Є. П. Рікмана) помор'ї основу носив черняхівськді куль- тури складали скіфо-сармати, на тери- торії нинішніх Молдови та Румунії — дако-гети, в Лісостепу України — слов’яни. Крім того, майже в усіх регіо- нах, окрім Верх ньодністровськ ого, трап- ляються вельбарсько-черняхівські па- м'ятки, що свідчить про помітне місце германців серед черняхівців (наприкінці II — в IV ст. германці проживали ком- пактною групою на території Волині між Західним Бугом і Горинню). Формування своєрідного черняхів- ського етносу зумовлювалося специфіч- ною історичною ситуацією в Європі у II ст. На основі складних інтеграційних процесів у цей час виникають стабільні культурні утворення: зубрицьке на Дні- 28
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ Черняхівська культури загальний план (І) поселення із Середнього Подніпров’я, план (2) та рекон- струкція (3) напівземлянки з цього поселення (рис. П. Л. Корпієнка за магеріаліми Є. П. Рікмана) 29
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Черияхікькі намиста, підвіски, сережки, перстень, поясні пряжки, фібули та прикраси І упорядкування Д. Н. Козака, рис. П. Л. Корніснка) стрі й Волині та пізньозарубинецьке — в Подніпров'ї. Ці генетично пов'язані між собою культури синтезували пам’ят- ки багатьох своїх попередників: пшевор- ських, зарубинецьких, липицьких, балт- ських, якоюсь мірою—сарматських і германських племен. Зникає характерна для пізньолатенської епохи родова й пле- мінна замкнутість, що відкрило шлях новим культурним, етнічним та еконо- мічним зв'язкам; налагоджуються жваві контакти з античними центрами Пів- нічного Причорномор’я, наддунайськими ЗО провінціями Риму. Посередниками в цих зв'язках виступали сармати та мешкан- ці пізньоскіфських городищ Нижнього Дніпра, які розселилися по північному узбережжі Чорного моря, а також да- кійці з Пруто-Дністровського межиріч- чя. Просування цих варварських племен уздовж кордонів Римської імперії, набі- ги на римські володіння сприяли за- своєнню досягнень античної цивілізації, впровадженню їх у власне господарство та побут. Швидке поширення серед на- селення України кінця II—III ст. нових
знарядь землеробства (наприклад, за- лізного наральника, ротаційних жорен), прогресивних способів металообробки, гончарного ремесла свідчить про доволі високий рівень розвитку місцевої еконо- міки. В обмін на хліб, м'ясо, інші про- дукти сільського господарства різко зро- стає імпорт з античних міст вина, при- крас, побутових предметів тощо. За цих умов формується єдина куль- тура — черняхівська, яка поєднала в собі виробничо-технічні досягнення рим- ських провінцій і місцеві традиції різно- етнічних племен, у тому числі і слов'ян. Певну роль в етногенезі черняхівців відіграли й готи, котрі якраз у цей час з'явилися в Лісостепу. Запровадивши по- літичний контроль над місцевим населен- ням. насамперед скіфо-сарматами й да- кійцями, воюючи з Римом і слов’янами, вони стимулювали консолідацію авто- хтонних племен, утворення великих союзів між ними. Отже, відзначаючись єдністю своїх культурних елементів, •черняхів» разом із тим включав у себе різні етнічні групи, в тому числі й слов’янські. На від- міну від ранньоримського часу, слов’яни ПІ—IV ст. не мали чітко визначеної влас- ної культури. Як і інші етнокультурні утворення Південно-Східної та Цент- ральної Європи, вони сприйняли про- вінційно-римську культуру, хоч і зберег- ли при цьому властиві їм етнографічні риси. Занепад черняхівських племен при- падає на кінець IV—V ст. і пов’язаний із навалою гунів. ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ Прикраси з виїмчастою емаллю раниьослов'янського часу з Полніпров’я та реконструкції їхнього функціонального використаю!» в одязі (реконстр. та рис. П. Л. Корніснка .ш науковою консультацією Є. Г. Гороховськосо) 31
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Формування нової ранньосередньовічної куль- тури відбувалося в умовах постійних війн авто- хтонів із готами за політичну незалежність. Після розгрому готів гунами вплив германців на місце- ві навколишні племена, очевидно, впав. Із цього слов'яни не забарилися скористатися та об'єднали свої сили для рішучого двобою з готськими угру- пованнями. За свідченням Йордане, ця війна три- вала з перемінним успіхом і завершилася пораз- кою антського князя Божа. Готський володар Віиітарій розіп'яв його разом із 40-ка іншими вождями переможених. Однак перемога над Бо- жем не зупинила процес консолідації слов'ян- ських племен та їхню боротьбу проти ворогів. Готське об'єднання, до якого входили різноетнічні групи степових і лісостепових племен, розпалося, а самі готи покинули Південно-Східну Європу й пішли на Захід. їхнє місце заступили слов'ян- ські племена антів та склавінів. згуртовані в кіль- ка воєнно-політичних союзів. В. Д. Баран уважає готсько-антські війни V ст. початком формування нової етнокультурної спільності Південно-Східної Європи, в якій слов'я- ни відігравали провідну роль. Київська культура. Більшою самобут- ністю відзначалася культура слов'ян дру- гої чверті І тис., відома в науці як київ- ська й поширена в північній частині Середнього та південній — Верхнього Подніпров'я, а також на суміжних те- риторіях сучасної Бєларусі. На півдні вона межувала з черняхівськими. на пів- ночі — з балтськими племенами. Цю культуру відкрив наприкінці 40-х — на початку 50-х років В. М. Даниленко, а систематичні дослідження здійснюють, починаючи із 70-х років. Р. В. Терпи- ловський, Н. М. Кравченко, Є. О. Горю- нов. На території нашої країни відомо близько 150 пам'яток київської культури (понад ЗО із них розкопані). В. М. Да- ниленко вважав її прямим продовженням розвитку зарубинецької людності й по- передником ранньосередньовічного сло- в'янства, проте ширше вивчення київ- ських пам'яток з'ясувало складніші про- Кришталеві й сердолікові намиста та іьвюртмі (з території Німеччини) скляні кухлі з черня- хівськнх поселень і поховань (упорядкування Д. Н. Козака, рис. П. Л. Корніснка) 32
Реконструкція поселення київської культури біля с. Гочеве І в Подесенні (розкопки Р. В. Тер- пи.ювською). Реконсгр. Р. В. Терп азовського га П. Л. Корніснка. рис. П. Л. Корніснка ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ цеси, пов’язані зі становленням і роз- витком їхніх носіїв, унеском останніх у слов’янський етногенез тощо. Етнічне підгрунтя київської куль- тури було створене зарубинцями, пше- ворцячи та їхніми сусідами (усім їм загалом належать змішані у своїй основі пізньозарубинецькі старожитності). їх синтез, вочевидь, і відіграв роль головно- го стрижня при формуванні нового утворення. Це підтверджується й тим, що, крім виразних зарубинецьких рис, 33
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Поселешя київської кужтури біля с. Роїте (Подесення). План розміщення житлових і господарських споруд, план житла та його реконструкція (реконстр. Р. В. Терпиловського та П. Л. Корніснка, рис. П. Л. Корніснка) ранні пам'ятки київської культури вклю- чають і цілу низку балтських юхнівських (особливо в Подесенні), сарматських і пшеворських (переважно у верхів'ях Сейму, Псла і Сі перського Дінця) еле- ментів. На думку дослідників, у складан- ні київської культури активну участь взя- ли групи населення, які просунулися у II ст. на південь із гирла Березини й Сожа. Це були нащадки зарубинецьких племен, котрі ще на початку І ст. віді- йшли із Середнього Подніпров'я на пів- ніч під тиском сарматів. У процесі формування київської культури відбулася складна перебудова традицій усіх згаданих етнокультурних груп. Окремі класичні зарубинецькі ри- си значно трансформувалися, але основ- ні напрями соціально-економічного роз- витку залишилися незмінними. У своєму розвитку нова спільність пройшла три етапи. На першому (III ст.) поглиблювалися контакти київських пле- мен із балтським культурним ареалом лісової зони. Під його впливом слов'яни виробили своє специфічне вбрання, до складу якого входило багато прикрас із виїмчастою емаллю. Для середнього — найвищого — етапу (друга половина ПІ—IV ст.) характерні широкі торго- вельні зв'язки київських племен із черня- хівцями. На пізньому етапі, що збігаєть- ся із заключною фазою розвитку чер- няхівської культури (друга половина IV — перша половина V ст.), впливи останньої охоплюють всі регіони поши- 34
Уніижні вироби кжлрного ми- стецтва IV—VI ст. з території Середнього Подніпров'я: / — римсько-візантійський стиль; 2 — київський; З—сумський- Золото, міль, емаль, гранат. Лис. П Л. ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ рення київської культури, значно по* глиблюються й урізноманітнюються. Тут уже виникають риси, котрі стають про- відними в ранньосередньовічних слов’ян- ських культурах (зокрема полонинській та пеньківській). На сьогодні генетич- ний зв’язок між київською та коломий- ською культурами вважається доведе-1 ним, що підтверджується майже цілко- 35
витим збігом їхніх територій, значною подібністю елементів матеріальної куль- тури й особливостей господарської ді- яльності, а також наявністю ряду пере- хідних пам'яток V ст. Однак через втрату контактів із римськими провінціями ко- лочинська культура в цілому примітивні- ша, ніж київська. Якщо колочинців можна назвати без- посередніми спадкоємцями київських племен, щодо іншої ранньосередньовіч- ної слов’янської людності — пеньків- ської — справа стоїть дещо інакше. Ареал побутування її пам'яток набагато ширший, ніж київських; лише у формах кераміки та елементах житлобудівництва збігається ряд пізньокиївських і ранньо- пеньківських рис. У той же час багато пеньківських елементів пов’язується з черняхівським культурним комплексом, а також культурою степових племен. Міжетнічні контакти слов’ян III— IV ст. Пам'ятки київської культури є ГОЛОВНИМ джерелом ДЛЯ вивчення рІЗНО- Матеріальний комплекс племен вельбарськоі куль- тури (рис. П. Л. Корніснка за магеріа.зами роз- копок Д. Н. Козака. М. Ю. Смішка та І. К. Свеш- никопа) РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
бічних слов'яно-балтських контактів у другій чверті І тис. Саме виникнення цієї культури, відмінності її носіїв від тих слов’ян, котрі перебували у складі черняхівської культурно-етнічної спіль- ності, було результатом процесів асимі- ляції слов'янами балтської людності в південно-східній частині сучасної Бєла- русі. Тому балтські елементи репрезентовані в найважливіших компо- нентах матеріального комплексу київ- ських племен —у формах ліпних горщи- ків, в одязі, наборі прикрас та ін. Певний вплив на етнічний розвиток півні<«іо-східної частини слов'янського масиву справляли, вочевидь, групи скі- фів і сарматів, які проживали се- ред черняхівців. Значно більшою мірою вп/мв із боку іраномовного населення виявлявся в середовищі слов’ян — меш- канців лісостепової зони. Якщо в характері поселень слов’яни- черняхівці загалом зберегли свою само- бутність, то в поховальному обряді вона вже не простежується (останній нічим не відрізняється від обрядів інших етніч- ДАВНІ слов яни
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Реконструкція поселення вежбкрськоі культури біля с. Бора тин Волмк-ькоТ області (розкопки Д Н Коза- ка). Реконстр. Д. Н. Козака та П. А. Корніснка. рис. П А. Корніснка них складників черняхівської людності). Етнокультурне забарвлення найвиразні- ше демонструє компактна група слов'ян- ських племен, котрі займали Верхнє й Середнє Подністров'я. В цьому регіоні чітко простежується своєрідність струк- тури поселень (з виклочною перевагою напівземлянок), форм ліпного посуду, поховальних звичаїв. Тутешні слов’яни контактували з пшеворцями, в ос- новному з г е р м а н ц я м и - в а н д а- лами; межа між ними пролягала при- близно по Сану і верхів'ях Вісли. Про ці зв’язки у НІ—IV ст. свідчать, наприклад, пшеворські керамічні форми та орнамен- тальні мотиви, виявлені на слов’янських пам’ятках Подністров'я. Судячи з ма- теріалів поселення у с. Березень на Львівщині, окремі пшеворці безпосе- редньо проникали до середовища дні- стровських слов'ян. Вище вже йшлося про те, що на- зв
при кінці II ст. н. е. на територію сучасної України з Північно-Західної Польщі прийшли численні племена в е л ь б а р- ської культури, носіями якої ви- ступали готи, гепіди та інші групи східних германців. У «чистому вигляді» вельбарські пам'ятки локалізу- ються на Західній Волині — від Захід- ного Бугу до Горині. В Південно-Схід- ній Волині існують змішані вельбарсько- черняхівські пам'ятки. Очевидно, тут, на пограниччі з черняхівцями, проживали вельбарці, які засвоїли провінційно-рим- ську черняхівську культуру. Окрема ситуація склалася в Північно-За- хідному Причорномор’ї та Прутскао-Дністровсь- кому межиріччі. Тут виявлені імішані вельбар- сько-дакійсккі й вельбарсько-скіфо-сарматсми пам'ятки — свідки асимілятивних процесів між готським та автохтонним населенням. У Верхньо- му Подністров’ї, де слов'яни проживали суціль- ним масивом, вельбарські елементи у матеріально- му комплексі відсутні. В Середньому Подністров’ї останнім часом досліджено кілька поселень вель- барського типу. Вони чітко відрізняються від місцевих — слов’яни, черняхівських — пам'яток. Спільними для них є лише прояви провінційно- римської культури (кружальна кераміка предме- ти ремесла, знаряддя землеробства). Отже, будь- які контакти між готами і слов'янами я Подні- стров'ї не простежені. Те ж саме можна сказати й щодо Подніпров'я й Подесення. де в кількох випадках зафіксовані перекриття шарів поселень київської культури шарами вельбарських поселень. Матеріальна культура київського населення також не включає, вельбарських елементів. Як бачимо, на відміну від фракійців, скіфів, сарматів. слов'яни у III — IV ст. здебільшого перебували в антаго- ністичному протистоянні з готами. Це. до речі, підтверджується й пнсемімми джерелами, про що йшлося вище. Південно-західними сусідами слов'ян Подністров'я у III — на початку IV ст. були носії культури карпат- ських курганів. Вони проживали на передгір'ях Карпат у невеликих сели- щах. поблизу родючих грунтів і водой- мищ. їхній матеріальний комплекс за- знав значного впливу з боку римських провінцій. Особливості процесу складан- ня цього етносу (зокрема формування його поховального обряду) підводять до думки про його гето-дакійські корені. М. Ю. Смішко вважав, що ця культура належала дакійському племені карпів, а Л. В. Вакуленко виділила в ній слов'ян- ські риси. Це дає змогу висловити при- пущення, що в середовищі гето-дакій- ців існував слов'янський компонент, який, за археологічними матеріалами, з часом набуває дедалі більшого розвитку і, врешті-решт, стає домінуючим. Таким чином, історичний шлях культури кар- патських курганів є наочною ілюстра- цією процесу асиміляції давніми слов’я- нами гето-дакійців. Можливо, саме в цьому явищі полягають глибинні причи- ни своєрідності слов’янських етнічних груп, що проживають нині в Карпатах. Отже, у другій чверті І тис., як і до цього, слов'яни жваво контактували із своїми сусідами: скіфо-сарматами, бал- тами, дакійцями, частково — східними германцями. Ареал слов’янських земель у Верхньому Подніпров’ї суттєво розши- рився за рахунок освоєння балтських територій, а в Прикарпатті — дакій- ських. Активізується проникнення сло- в'ян у Подунав'я. ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 4. РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ І ТИС. Н. Е. Археологї<мі культури слов'ян ран- нього середньовіччя. В середині І тис. київські, черняхівські, карпатські старо- житності римського часу поступово змі- нюються ранньосередньовічними — пра- зькими. пеньківськими, колочинськими. ЗО
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Роїміпігння слов'янських культур раннього середньовіччя (упорядкування карги Д. Н. Козака, рис. М. М. Іевлсва): І кмочмжма «ультурв: 1 — пгпшйоїа іужтуаа; 3— пражо-аовяшміа культура; з — пам'пхи хегашшіа VI — VII ст.; З— акааінсміа група які, згідно з писемними джерелами, на- лежали слов'янським племенам антів і склавенів. Систематичне вивчення цих культур розпочав чеський археолог І. Борков- ський, котрий опублікував у 1940 р. пра- цю «Старослов’янська кераміка в Серед- ній Європі (студія початків слов'янської культури)». На сьогодні в Центральній і Східній Європі відкрито понад тисячу слов’янських ранньосередньовічних па- м'яток (в Україні — близько 500). Вони розміщуються на величезній території від верхів’їв Прип’яті і Дніпра на Пів- ночі до Ба.ікан на Півдні, від Десни й Сейму на Сході до Ельби й Заали на Заході. На всіх цих землях, особливо на південних, слов’яни в VI ст., за об- разним висловом йордана, «через гріхи наші бушують...». 40
Речі праімо-корчацькиж племен <упорядкування Д. Н. Козака, рис. П. Л. Корніснка) ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ У цей час слов’янській матеріальній культурі властиві єдність і чітко вираже- не етнографічне забарвлення. Спільні елементи простежуються, зокрема, в то- пографи поселень, у житловому будів- ництві. Провідним типом житла є заглиб- лена в материк до 1 м квадратна в плані напівземлянка з піччю-кам'янкою в куті. Відкриті також типові для римської епо- хи поодинокі житла овальної, прямо- кутної чи неправильної в плані форми, з вогнищем або глиняною піччю. У V—
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Праіько-корчацьм культура: план поселення Раш- ків і, план і реконструкція житла 1 цього по- селення, кераміка різних етапів розвитку культури. Реконстр. жител та рис. П. Л. Корніснка за Н. Д Бараном ШтЙпппп^ !™.. 5 Прекоиструйоіане житяо VII ст. всі слов’янські уіруповання ви- конували спільний поховальний обряд: тілоспалення або поховання в урнах (рідше — в ямках) на грунтових могиль- никах. Лише у східній частині Прип’ят- ського Полісся трапляються тілоспален- ня під курганними насипами. У VIII— IX ст. цей обряд поширюється на всі регіони слов'янського світу. Кераміка, на відміну від попереднього часу, майже виключно ліпна та груба. Тільки на Дні- стрі, Пруті й у Подунав’ї у V — на почат- ку VI ст. ще зрідка вживався гончарний посуд, виготовлений за традиціями рим- ських провінцій. Набір посудин сталий і бідний — горщик та сковорідка.
О ліс тер Продовження ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ Однаковими були також знаряддя праці (ножі, пряслиця), прикраси (бра- слети. фібули), знахідки яких на посе- леннях поодинокі. Близькість основних виявів матері- альнім культури ранньосередньовічних слов’янських племен е важливим свід- ченням їхньої внутрішньої єдності та спільності походження. При цьому, звіс- но, мали місце й певні локальні відмін- ності, насамперед у формах горщиків. За цією й деякими іншими ознаками Я! етапу слов'янська культура VI—VII ст. ділить- ся на локальні групи-культури: празь- ку, пеньківську, колочинську. Пам'ятки першої з них поширені на Прип’яті, її правих притоках та на Верх- ньому Дністрі, а також у межиріччі Вісли та Ельби й середньої течії Дунаю, дру- гої — в Подніпров'ї, Південному Побуж- жі й Пониззі Дністра, третьої — в Пів- нічному Подніпров'ї, в басейнах Десни, Сейму. Сожу, Березини.
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
1 ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ Вигляд ранньої.юв'янгького чоловічого та жіночого брання та матеріалами Мартинікького скарбу (V—VI ст.). Реконстр. П. Л. Корніснка та О. М. При ходнюка за маукгмммп консультацією О. А. Браи чекьхоі, рис. П. Л. Корніснка Старожитності пенькікмої культури (рис. П. Л. Корніснка/ Формування слов’янських культур V—VII ст. Вище вже йшлося про різні точки зору щодо походження ранньо- середньовічних слов'янських культур. Гіпотези І. Вернера, К. Годловського, В. В. Сєдова, 1. П. Русанової мали під- стави для існування тільки до моменту відкриття перехідних слов’янських ста- рожитносте# IV—V ст. При цьому були досліджені не лише окремі комплекси на черняхівських (Черепин, Сокіл, Бако- та) або ранньосередньовічних пам'ят- ках (Кодин, Кавеччина, Пархомівка), а й
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ поселення відповідних часів, які запов- нюють хронологічну лакуну між рим- ським часом і раннім середньовіччям. За характером знахідок перехідні пам'ятки кінця IV—V ст. поділяються на дві територіально-культурні групи. Пер- ша сконцентрована в Середньому По- дніпров’ї та верхів’ях Південного Бугу, друга — в Подністрянщині та верхів’ях Пруту. Для першої характерні підквад- ратні в плані житла-напівземлянки з вогнищем, а іноді — ще й зі стовпом у центрі. Кераміка виключно ліпна; пере- важають біконічиі та циліндрично-коніч- ні горщики, подібні до київського посуду. Для Прутсько-Дністровського регіону типовими є житла-напівземлянки квад- Ліпний посуд, знаряддя праці й предмети озброєн- ня коломийської культури (рис. П. Л. Корніснка за матеріалами розкопок Р. В. Терпиловського)
Слов'янські поселення в Європі V—VIII ст. (за І. Леманом, П. Дока там, І. П. Руса новою, В. Д. Бара нам) та шляхи розселення східних слов'ян у раївіьому середньовіччі (за В. Д. Бараком): І поселенні 1 илпііхемлінілми. ле « пеяі: 2 — поселенні в иіпіііемаіиііш. же < югииш: З — поселенні > іхшнмн формами жител і лоенншіми: « — поселенні а ні>ємними житлами < гіюрнічваняя «орти Д. Н Коми, рис М М Ісжааші ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ ратної' в плані форми, з піччю-кам'янкою. В керамічному комплексі співіснують ліпні та гончарні вироби. Конічні ліпні горщики мають високі округлі плічки й нагадують ліпну черняхівську кераміку. Ранньосередньовічним слов'янським угрупованням передували культури рим- ського часу — пшеворська та черняхів- ська, які становили периферію провін- ційно-римського світу, та київська, що її провінційно-римські впливи торкнулися значно меншою мірою. Порівняння цих старожитностей приводить до висновку: ранньосередньовічні слов' янські куль- тури не були продовженням надбань яко- гось одного народу римського часу — вони інтегрували елементи всіх культур III—IV ст. Так, київська культура безпо- середньо стосувалася генезису колочин- ських і частково пеньківських, черня- 47
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Слов'янські кул>тури VIII—X СТ4 / — •олимцівсь&а; 2 — салтівсьаа; З — ромемська; 4 — типу Лука Рай ліве і»аа: 5 — сая'жсмі поселенив VIII— X ст. Середньої € а роли і уяоря^куммня клргм Д. Н Ксплкл. рис. Н М. Іимаї) хівська — празьких і частково пеньків* ських племен. Що ж до соціально-економічного розвитку ранньосередньовічних слов'ян, то він наближувався скоріше до моделі, виробленої київським населенням, ніж до моделі провінційно-римського зразка. Певна примітивізація життя слов'ян у V— VII ст. зумовлювалия розривом — унаслідок нава- ли гунів — традиційних зв'язків Лісостепу з рим- ськими провінціями Зникає така невід'ємна ри- са черняхівських могильників, як тілопокладення. В похованнях абсолютно відсутня зброя (ознака пшеворшв). Могили біднішають: у них трапляють- ся лише кальциновані людські кістки, інколи при- криті горщиком або черепком чи покладені и урну. Елементи такого обряду можна знайти в деяких культурах римського часу, однак він ніде не був пануючим. Змінюється планування по- селень. щезають наземні глинобитні житла: пря- мокутні в плані будівлі з відкритим вогнищем зустрічаються дуже рідко, основним типом стає квадратна напівземлянка з піччю-кам'янкою. Заро- дившись у середовищі зарубинців. цей тип у числі інших продовжує існувати в зубрнцьких, пізньо- зарубинецьких культурних групах та в черняхів- ських пам'ятках Лісостепу. На думку В. Д. Ба- рана. піч-кам’янка виникла в IV—V ст. в Подні- стрянщині. багатій на камінь. Кераміка в цілому продовжує традиції черня- хівської лісостепової та київської культур, але при- мітивізується. одноманітнішеє. Звичайно поши- рюється одна з форм попереднього часу: у ко- лочинщв — тюльпаноподібна. у пеньківша — бі- конічна. у пражців — конічна. Порівняно з по- переднім часом змінюється характер ремісництва: занепадають гончарні майстерні, припиняють діяльність великі металургійні центри, а нато- мість виникають невеликі тимчасові поселення ме- талургів із кількома горнами. В землеробстві та приселищному тваринництві помітних змін не від- булося. Як уважають деякі дослідники (зо- крема В. Д. Баран), слов'яни в римську епоху не створили оригінальної культу- 48
Культура типу Лука-Райківецька. Виї.ілд кіроанша Монастирмж (реконстр. та рис. П Л. Корніснка за матеріалами розкопок Є. В. Максимова та В. О. Петрашенко) ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ ри, а були включені до загальна культур- на моделі, що виникла під провінційно- римським впливом. Крім того, у складі черняхівська культури слов’яни були по- літично залежними від воєнно-політич- ного союзу, створеного готами в Північ- ному Причорномор’ї. Аж лише після перемоги гунів над готами на рубежі IV—V ст. почала розвиватися власна слов'янська ранньосередньовічна куль- тура. Територія її формування охоплю- вала не тільки Південь сучасної Бєларусі (як твердили деякі дослідники, визнаючи пріоритет київських племен у складанні культури слов’ян VI—VII ст.), а й лісо- степові обшири між Дніпром і Віслою, а також між Віслою та Одрою — в ареалі розселення пшеворців. Однорідність археологічної культури VI—VII ст. свідчить, напевно, про існу- вання цілком сформованого слов'янсько- го етносу. І справді, саме для цього часу писемні джерела фіксують провідну роль слов'ян в європейській історії. Слов'яни тоді об'єднувалися в могутні воєнні сою- зи, нападали на Візантію, проникали да- леко на Південний Захід Балканського півострова й доходили до Рейна. Все це 49
свідчило про те, що слов’янство досягло стадії воєнна демократи. На його зем- лях виникають невеликі укріплені по- селення — економічні й політичні центри союзів племен, місця збору озброєних дружин. Одне з таких укріплень відкри- то на Старокиївській горі в Києві, три — на Волині, біля сіл Бабка, Зимне та Лежниця (останні належали дулібам — одному з найбільш ранніх слов'янських племінних об’єднань); кілька подібних археологічних об’єктів відомо й на тери- торії Бєларусі (Хотомель) та Східної Польщі (Шелігі). Розселення східних слов'ян. Процес розселення слов’ян у Європі припадає на V—VI ст. Колочинські та пеньків- ські племена просуваються на Північ і Північний Схід, колонізукяи все Верх- нє Подніпров'я. До VIII ст. вони зай- мають басейн Сіверського Дінця та вер- хів’я Оки. В VI—VII ст. пеньківці при- Культура типу Лука-РайкІвсцька: І — япниа І вруаальинй посук 1-і. і — анарша праці; 4 предмети оібросмия; б — паям І реконструкція житла Грежм«« гр г« рис П. Л Кортнчи м яллтерілллми роі«<мт<мс €. В. Мак самкам гя В. О. Петрашснко) РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ ходять на Поділля, змішуючись у По- дністров’ї з населенням празької групи пам’яток. Останні, у свою чергу, тради- ційними шляхами проникають із Волині й Подністров'я в Подніпров'я. Однак це були малі, внутрішні міграційні те- чії. Значно потужніші людські потоки рухалися на Південь і Південний За- хід — у Подунав'я, до кордонів Візантії. За археологічними знахідками, пересе- ленцями були носії празької та пеньків- ської культур. Вони просувалися з Воли- ні та Подністров'я в Попруття й на Серет, а звідти через Потисся — в По- дунав'я. Тут на їхніх поселеннях вияв- лені типові східнослов'янські квадратні в плані напівземлянки з печами-кам’ян- ками та з характерним для Дністро- Днілровського межиріччя набором кера- міки. В Подунав’ї, як показав В. Д. Ба- ран, шляхи пеньківців і пражців ро- зійшлися: перші заселяють Нижнє Подунав'я, Балкани, територію сучасних Румунії, Болгарії, землі колишньої Югославії, другі піднімаються вгору по течії Дунаю й освоюють території сучас- них Словакії та Моравії. Наступні потоки
Мкиевий та імпортний посуд волинців ької (і я і- а) й роменсько? (справа) культур (упорядку- вання Д. Н. Козака. рис.Л. Л. Корніснка) РОЗДІЛ ПЕРШИЙ носіїв празької культури переходять у межиріччя Ельби та Заали, просуваю- чись вниз по Ельбі в західному напрямі на територію сучасної ФРН. Певно, вже у VIII ст. слов’яни — вихідці з Дністро- Дунайського межиріччя — заселили все Поельб’я аж до Балтійського моря (сьогоднішня земля Шлезвіг-Гольштінія у ФРН). Інший напрям руху ранньосеред ньо- вічних слов’ян пролягав з території су- часна Польщі вздовж берегів Балтики. Тут вони створили суківсько-фельд- берзьку культуру. В північних землях су- часної ФРН слов’яни проживали до кін- ця XIII ст.. а пізніше були знищені або асимільовані германцями. Археологічні культури слов’ян на- передодні утворення державності. На ко- рінних слов'янських землях, від Право- бережжя Дніпра до Закарпаття, празька та пеньківська культури змінюються в VIII ст. новою, яка отримала назву Лука-Райківецька. На сьогодні відомо понад 200 пам'яток цієї культури. Дослід- ники виділяють два періоди її роз- витку: кінець VII—VIII ст., коли побу- тувала виключно ліпна кераміка, і IX ст.,
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ коли ліпний і гончарний посуд спів- існують. Загальноприйнятою є точка зо- ру, за якою пам'ятки типу Луки-Рай- ківецькоі в генетичному плані безпо- середньо продовжують ранньослов’ян- ські празькі старожитності. На думку ряду дослідників, окремі елементи ново- утвореної культури, зокрема керамічний посуд, пов’язують її із пеньківською люд- ністю. Отже, празькі та пеньківські пам'ятки становлять підгрунтя пам'яток типу Луки-Райківецькді. Східнослов’янська етнічна належ- ність носіїв культури Лука-Райківецька не викликає сумнівів. Основною про- блемою є ідентифікація археологічних пам’яток з літописними групами схід- них слов’ян, які складали великі союзи племен, а деякі об'єднувалися в окремі княжіння. До полянського міжплемін- ного об'єднання дослідники відносять поселення VIII—IX ст. Київщини та Ка- нівщини. Південніше полян («вниз по Дніпру») літопис розміщує уличів, котрі згодом переселилися на землі між Пів- денним Бугом і Дністром. На Східній Волині проживали древляни, а у вер- хів’ях Західного Бугу і Дністра — дуліби (пізніше — волиняни й бужани). З ти- верцями, які жили, за літописом, по Дністру аж до Дунаю, науковці пов'язу-
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ють старожитності Пруто-Дністровсько- го межиріччя. Прикарпаття та Закарпат- тя займали хорвати. Археологічні пам'ятки VIII—IX ст. у згаданих регіонах ма.и> чим різняться між собою. Переважання рис культур- ної спільності може свідчити про куль- турно-етнічну консолідацію слов'ян- ських племен напередодні утворення Київська Русі і про формування єдиної давньоруська народності. Територію Дніпровського Лівобереж- жя у VII—IX ст. обіймали слов'янські культури — волинцівська й роменська. Вони репрезентовані укріпленими посе- леннями, селищами та великими могиль- никами. Як показали багаторічні дослід- ження (1. І. Ляпушкін, П. М. Третьяков, Д. Т. Березовець, О. В. Сухобоков), ці культури виникли в результаті три- валого розвитку слов’янського населен- ня, який завершився в період форму- вання Давньоруської держави. Між ними існує типологічна близькість — у фор- мах ліпного посуду, орнаментації, кон- структивних особливостях житлобудів- ництва, характері господарської діяль- ності. На думку більшості дослідників, волинцівські пам'ятки залишені сло- в’янизоваиими скіфо-сарматами, котрі становили один із компонентів черня- хівської культури. Питання щодо пле- мінної належності роменців досі диску- тується. Найпоширенішою є думка про їхній зв’язок із міжплемінним союзом сіверян. Такий погляд збігається з дани- ми літопису, який локалізує сіверян в басейнах лівих притиків Дніпра («другий сКдоша по Десне, и по Семи, по Суде и нарекошася СЬверь...»). 5. ОСНОВНІ ФОРМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТЕ СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК. ДУХОВНА КУЛЬТУРА Господарство, торгівля. Етнографіч- ні дані та писемні джерела свідчать, що основу господарської діяльності ранньослов’янськді спільності становило землеробство. «У них велика кількість різної худоби та земних плодів, складе- них у купи, особливо проса і пшениці*,— зазначав візантійський автор VI ст. Псевдо-Маврикій. Зв’язок між спосо- бом господарювання й особливостями розселення слов’ян у VI—VII ст. за- фіксував інший візантійський інформа- тор — Прокопій Кесарійський: «Живуть вони на великій відстані один від одно- го. І всі вони часто змінюють місце про- живання... Тому-то й землі їм треба зай- мати багато». Він же згадує про великі стада худоби, що їх слов'яни забирали у переможених як військову здобич, про принесення биків у жертву богам. Араб- ський автор X ст. Ібн-Руста вказує, що слов’яни — це «народ, котрий пасе сви- ней, як ми овець, а більша частина |його] посівів — із проса», а його співвітчизник і сучасник Ібрагім 16н-Я куб пише: сло- в'яни засівають поле двічі на рік — влітку та навесні і збирають два врожаї. Отже, у другій половині І тис. слов'яни мали розвинені землеробство і тваринництво. Тради- ційність для них цих господарських галузей дово- дить насамперед топографія давиьослов'ямських поселень, починаючи від рубежу й першої полови- ни І тис. н. е. Наші предки селилися поблизу річок, струмків та озер, невисоко над рівнем води, поряд із заплавними луками — там. де були при- датні для землеробства й легкі для обробітку родючі землі, росли багаті трави — надійна база для тваринництва. Основною системою землеобро- бітку був переліг, вируб застосовувався рідко. За перелогу поле обробляли й засівали аж до виснаження землі, а потім воно відпочивало до відновлення родючості. Така система можлива, звісно, лише за наявності великої кількості зе- мель із відповідними якостями. Вона не потре- 54
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Зліва— реконструкція загального яигляду млюїоаоі споруди та П деталі і поселення III—IV ст. біля с. Іванкіаці а ПодиістровЗ (за матеріалами Й С. Винокура), справа — реконструкція вигляду гончарної печі та ножної ступи населення черняяіаської культури (за матеріалами Б. В. Магомедола). Рис. П. Л. Корніснка за Й. С. Винокуром і Б. В. Матомедовим бувала великих трудових затрат, і високих уро- жаїв можна було досягти та мінімального обро- бітку грунту й за низької ефективності орних знарядь. Тож для того часу згаданий спосіб ве- дення землеробства був досить продуктивним і за- безпечував відносно невеликі людські колективи необхідною кількістю харчів. Із зернових сіяли просо, пшеницю — двозернянку та карликову. Врожай збирали невеликими серпами, пристосо- ваними переважно хзя обрізання колосків. Зерно мололи ручними жорнами. Судячи з остеологічного матеріалу, впродовж усього І тис. слов’яни розво- дили переважно велику рогату худобу і свиней. Як тяглову силу уже тоді могли використовувати волів. Рідше трапля- ються кістки дрібної рогатої худоби та коня. Такий склад стада відповідає при- селищному характерові тваринництва. Взимку худобу тримали в закритих при- міщеннях. Знахідки кіс свідчать про за- готівлю сіна для підгодівлі тварин у стай- нях. У III—IV ст., після засвоєння куль- тури черняхівців, землеробство у слов’ян піднеслося на якісно новий рівень. По- ширюються нові прийоми обробітку грунту, збільшується асортимент сіль- ськогосподарських знарядь, запровад- жуються нові культурні злаки. Саме в цей час з'являються плужні ножі — чересла, за допомогою яких спочатку різали грунт, а потім розорювали ралом. 56
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ що вже мало залізний наконечник (на- ральник). Це було значно ефективні- шим, ніж до цього, коли землю тільки розпушували ралом перед сівбою. Більші врожаї стимулювали урізноманітнення знарядь для збирання та обробки зерна. На черняхівських поселеннях висвітлю- ваного часу вже частіше трапляються серпи, коси, мотики. З’являються жор- на — куди продуктивніші порівняно із зер нот ер ками. Це нововведення здійсни- ло справжню революцію в повсякденно- му житті — відтоді люди почали випіка- ти хліб і коржі, які посіли основне місце в харчовому раціоні. Крім того, варилися різні каші. Наступний якісний стрибок у розвит- ку землеробства спостерігається в VII — VIII ст. Однією з причин прогресивних змін було, очевидно, скорочення площі легких для обробітку орних земель, що сталося, у свою чергу, внаслідок різкого збільшення народонаселення. Люди зму- шені були вже обробляти важкі грунти на плато, що дало поштовх до вдоско- налення сільськогосподарських знарядь. Запроваджується рало з відносно широ- ким наральником і череслом, завдяки чому поглиблюється оранка. Виникає двопільна система землеробства. З’явля- ється новий, близький до сучасного, тип серпа з асиметричним лезом та відігну- 57
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Слов'янський ювелір- ливарник VI—VII ст. за роботою (реконстр та рис. П. Л. Корніснка за матеріалами розкопок Й. С. Винокура) тим руків'ям. Розширюється асортимент культурних злаків, дедалі частіше вжи- ваються придатніші до розмелювання гол озер ні пшениці (хоч, як і раніше, важливу роль відігравали жито, просо, ячмінь). Крім злакових, ще з рубежу нової ери відомі горох, боби, ріпа. Можливо, культивувалися і плодові дерева. Певну роль у господарстві ранніх слов'ян ві- дігравали промисли (мисливство. рибальство. бортинцтвоі, які поповнювали економічну базу общини. Мисливство орієнтувалося, насамперед, на здобуття м'ясної їжі. Полювали на лося, бла- городного оленя, зубра, тура, косулю, кабана. Кістки цих тварин становлять від 10 до 20 % остеологічного матеріалу з поселень. Одним із традиційних експортних товарів слов'ян ще із сивої давнини було хутро впольованих диких зві- рів. Рибальство засвідчене знахідками риб'ячих кісток та луски, залізними гачками, остенями, керамічними грузилами від сіток і неводів. Про наявність бортництва в докиївсмсу епоху твердять писемні джерела. Так. у V ст. гунам, які 58
мали певні зв'язки з корінним населенням, були відомі напої «кавас» і «медос» — це. беїперечно. перекручені слов'янські назви квасу та меду. На- певно, мед і віск у цей час добували із дупел, де гніздилися дикі бджоли. Зі адасмо також про збирал'иіицтпо, роль якого, напевно, різко зростала у неврожайні роки. Зби- рали жолуді, горіхи, ягоди, гриби, дикоростучі плоди. Із ремесел найрозвинутішими були залізодобування та металообробка, котрі значною мірою визначали рівень роз- витку суспільства і в тому числі земле- робства, військова справи тощо. Сло- в’яни мешкали на сприятливих для за- лізообробнсї справи територіях,— тут простягалися великі ліси, що служили джерелом виготовлення деревного ву- гілля, а в річкових заплавах містилося вдосталь болотної руди. Ті викопували, промивали й випалювати на вогнищах та в печах. Деревне вугілля отриму- вали. спалюючи дрова у спеціальних ямах без до- ступу повітря. Чимало таких ям виявлено на по- селенні І—II ст. в Лютежі на Київщині, а пооди- нокі ями трапляються на більшості поселень. Так само на багатьох слов'янських населених пунктах виявлені сліди залізодобувного виробництва у ви- гляді залишків окремих горнів, криці, шлаків. Широкомасштабне виробництво заліза фіксується рідше (поселення II—VII ст. у Ремезівцях на Верхньому Дністрі, згадуваний уже Лютіле, а та- кож Умань і Гайворон на Поділлі). На ранніх етапах використовувалися одноразові горни, що свідчить про до- машній характер виробництва. Виплав- кою металу займалися, вочевидь, ковалі- універсали, однак не регулярно, а в разі необхідності. Ще в перші століття нової ери слов’яни знали і стаціонарні наземні горни, призначені для багаторазових плавок й обладнані системою шлакови- пуску. Проте вони не дістали повсюдного Середня частин» обкладки піхов меча із 300- та антропоморфними зображеннями із пшеворської о могильника біля с. Грині» на Львівщині (розкопки Д. Н. Козака). Фото В. І. Клочка ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 59

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ТІІІІІІІІНІкІ
поширення, оскільки їхня продукція, ма- буть, перевищувала попит тогочасного населення. Крицю — мало якісне залізо із знач- ними домішками шлаків — отримували в сиродутний спосіб. Шлаки виводили ку- ванням. Що ж до сталі, то через склад- ність технологічного процесу її виробля- ли рідко, й цінувалася вона дуже високо. Рівень ковальського ремесла у сло- в’ян до VII—VIII ст. був порівняно низьким. Майстри володіли технікою пластично» обробки металу в гарячому стані (тобто кування), цементації заго- товок і готових речей, зварювання. Ма- сивні предмети виготовлялися шляхом зварювання кількох штабок металу в па- кетну заготовку. Асортимент залізних виробів становив близько ЗО назв, вклю- чаючи знаряддя праці, зброю, деталі одя- гу, прикраси. Кожна громада утримувала свого ко- валя, який самотужки забезпечував себе сировиною Спеціалізація була нерозви- нутою, й ремісники провадили весь об- сяг робіт, пов'язаних із добуванням руди, виготовленням та обробкою чорних і кольорових металів, лагодженням зіпсо- ваних предметів тощо. Починаючи з VI—VII ст. спостері- гається деяке піднесення ремесла. В цей час металургія відокремлюється від ко- вальства, розпочинається торгівля напів- фабрикатами. На пам’ятках VIII—X ст. вже з’являються складні за конструкцією сталеві вироби. Нова технологія сприяла поглибленню спеціалізації майстрів, ди- ференціації всієї залізообробноі справи, підвищенню її продуктивності. Прикраси з кольорових металів виго- товлялися в техніці литва. Про це свід- чать знахідки глиняних тиглів і ливарних План і реконструкція святилища з поселення іубрицькоі культури біля С. Затаї на Волині (розкопки Д. Н. Козака). Реконстр. Д. Н. Ко- зака та П. Л. Корніснка. рис. П Л. Корніснка формочок. Так звані пальчасті фібули, прикраси з виїмчастою емаллю та інші складні речі відливалися за восковими моделями. Застосовували також куван- ня й карбування. Сировина — олов’яні сплави, бронза, латунь, срібло — була привізною На прикраси нерідко йшли срібні монети — римські денарії, араб- ські дирхеми. Традиційно поширеним залишалося гончарне ремесло. На рубежі нової ери слов'яни — зарубинці та пшеворці — під впливом кельтизованих племен Цент- ральної Європи навчилися виготовля- ти лискований посуд вишуканих форм (миски, вази, кухлики). Така доверше- ність виконання, а також певна стандар- тизація різних типів посудин, особливо столових, дає підстави для твердження про наявність кваліфікованих гончарів, які працювали на ринок. Наприкінці II — на початку III ст. через активні міграції племен, порушення демографічної та со- ціально-економічної стабільності якість посуду значно погіршується. Гончарство набирає домашнього характеру, й кожна сім’я обходиться уже класною продукцією. У III—IV ст. слов’яни широко ви- користовували посуд, виготовлений на гончарному крузі майстрами — здебіль- шого вихідцями з римських провінцій. У межах України знайдено вже близько 40 таких майстерень. Гончарство наби- рає товарного характеру. За підрахунка- ми дослідника цього ремесла О. О. Бо- бринського, тогочасний майстер виготов- ляв щодня від ЗО до 80 посудин, по- с та чаючи посудом округу в радіусі кіль- ка десятків кілометрів. Припускають, що гончарі вимінювали в місцевого населення свої вироби на продукти сільського гос- подарства з наступним їх перепродажем за денарії на ринках Римської імперії. Але з розпадом черняхівської культури і втратою зв’язків із Римом гончарство знову занепадає і примітивізується. ДАВНІ словяни 61
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ В умовах натурального господарства такі ви- ди ремісничої діяльності слов'ян, як прядіння, ткацтво, обробка шкіри, каменю. дерева, мали домашній характер і забезпечували людей най- необхілнішими повсякденними речами: одягом, взуттям, побутовими предметами тощо. Археоло- гічними розкопками відкрита величезна кількість глиняних пряслиць і грузил від ткацьких верста- тів, кістяних лощил для обробки шкіри, кістяних та металевих прокаток. голок, шил, котушок, за- лізних со«ир, скобелів, доліт, свердел тощо. Судячи з досконалих прийомів житлобудівниц- тва, слов'яни добре опанували деревообробне ре- месло. Теслі виготовляли меблі, сани, човни, рала, хатнє начиння та іи. Знахідки на деяких посе- леннях III—IV ст. різців від токарного верста- та можуть свідчити про виробництво дерев'яних мисок, чарок, керамічні аналоги яких невідомі. Такий посуд нерідко трапляється на пам'ятках київської доби. Незважаючи на натуральний спосіб господарства й порівняно низький рівень розвитку соціально-економічних відно- син, давні слов'яни вели активну вну- трішню та зовнішню торгівлю (у вигляді натурального обміну). На рубежі нової ери вони підтримували торговельно-об- мінні контакти з пізньоантичними цент- рами, пізніше — з римськими провінція- ми в Північному Причорномор'ї й По- дунав’ї, з Візантією. Ці стосунки щодо слов'ян мали колоніальний характер: вво- зилися вина, вироби зі скла, прикраси, срібні монети, а вивозилися раби, зерно, хутра, шкіри, віск, мед. Торговельні шля- хи проходили, зокрема, Дністром і Дніп- ром (останній згодом став для слов’ян основним). Про різнобічні контакти з північни- ми (балти, фіно-угри), східними (тюр- ки), західними (германці) сусідами свід- чать деякі імпортні деталі слов’янського одягу: бурштинові намиста прибалтій- ського походження, фібули, пряжки з те- риторії нинішньої Польщі та Подунав’я. Активні взаємини підтримуються між носіями київської культури та черняхів- цями. Останні постачали своїх північних торговельних партнерів продукцією влас- ного виробництва — фібулами, пряжка- ми, склом, гребенями, а також масив- ними жорнами з вулканічного туфу, що виготовлялися на Поділлі. У VIII—X ст. із відокремленням ре- месла від сільського господарства, заро- дженням товарного виробництва та зро- станням внутрішнього обміну зовнішня торгівля значно розширюється. Східні слов'яни мали тоді торговельні стосунки з Великою Моравією, Болгарією, Хоза- рією, Візантією та іншими країнами й народами. Суспільні відносини. За писемними даними, у слов’янському середовищі ще у VI ст. панували первіснообщинні від- носини. Так, Прокопій Кесарійський пи- ше: склавіни й анти «живуть в народо- правстві, й тому в них доля і недоля вважаються спільною справою». Динаміку розвитку суспільних відно- син у слов'ян розкривають деякі кате- горії археологічного матеріалу, зокрема структура поселень упродовж 1 тис. На- приклад, зарубинці на рубежі нової ери мешкали на вже існуючих тривалий час, укріплених валами й ровами поселеннях, а також на відкритих селищах. На одних поселеннях житла й господарські будівлі розташовувалися разом в окремих гру- пах (Пилипенкова Гора), на інших господарські комплекси розміщувалися окремо від житлових. З огляду на це можна зробити висновок, що в останньо- му випадку ми маємо справу з єдиною монолітною громадою (родом), яка складалася з кількох або однієї патріар- хальної сім'ї. Патріархальна ж громада, у свою чергу, об'єднувала певну кількість Реконструкція святилища з черняхівсмого поселення біля с. Іванківці на Поділлі та кам'яїв скі.ві меріях івсьанх племен Подні- стров'я (за матеріалами Й. С. Винокура). Реконстр. Й. С. Винокура та П. Л. Корніснка, рис. П. Л. Корніснка 62

1 ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
малих сімей. Очевидно, саме таким па- тріархальним сім’ям, котрі налічували по кілька десятків чоловік, належали окре- мі групи жител та господарських споруд на городищі Пилипенкова Гора. На ін- ших поселеннях існування подібних сі- мей стратиграфічно не засвідчується, од- нак концентрація господарських буді- вель виразно доводить факт спільної власності всієї громади на засоби існу- вання. Ці колективи, названі в науці первісною сусідською общиною, вели спільне господарство, обробляли разом землю та розводили худобу протягом т ривалого часу. Ситуація змінюється в І—II ст., що ілюструється матеріалами зубрицької та пізньозарубинецької культурних груп. Зникають укріплені поселення, а нато- мість у масовому порядку з’являються невеликі селища, які налічують 6— 10 жител і кілька десятків господарських споруд. Останні, як і в попередній час, інколи розміщені окремими групами, але в основному — поряд із житлами, утво- рюючи окремий господарський двір. На таких поселеннях проживали вже окремі патріархальні сім’ї, що складалися із кровноспоріднених малих сімей. Виник- нення селищ, що належали окремим патріархальним сім’ям як осередкам уособлена власності, стало результатом прогресу орного землеробства на екстен- сивній основі — панівного в І—VIII ст. Саме це зміцнювало господарську само- стійність патріархальних сімей і сприяло виділенню їх із общини. У VIII—IX ст. розвиток суспільних відносин у слов’ян визначається зміцнен- ням господарської самостійності малих сімей, які перетворюються на головний виробничий осередок. Поселення цього Ритуальний посуд слов'ам 111—IV (за мате ріаимн черняхівської культури). У порядку- лмннн Д. Н. Козака, рис. П. Л. Корніснка часу знову стають великими й довго- тривалими. На них розміщувалося по кілька десятків окремих житлово-госпо- дарських комплексів. Кожен із них зай- мала мала сім'я. Прогрес землеробства на базі застосування нових знарядь праці (рала з наральником і череслом, удо- сконалених типів серпа, коси), узвичаєн- ня нових землеробських систем (дво- пілля), розвиток ремесел і торгівлі — все це вело до складання територіально- сусідської, або селянської, общини. Про існування у слов'ян таких суспільних від- носин у період формування давньорусь- кої державності повідомляють, напри- клад, літописи. Так, поляни сплачували данину «з диму», «з рала», «з плуга». Отже, «дим», під яким треба розуміти окремий двір, де мешкала мала сім’я (тобто сімейна пара з кількома дітьми), був основною одиницею слов’янського суспільства. У тогочасній суспільно-політичній системі община входила до ширшого об’єднання — племені. Як це відбилося в археологів их джерелах? Спираючись на середньовічні аналогії, можна вважати: общині ( родові ) від повід али гнізда (гру- пи) одпочасових поселень, розташова- них на значній відстані одне від одного. Такі гнізда відомі в усіх культурах І тис. Картоірафування добре досліджених те- риторій показує й більш широкі скуп- чення, які об'єднують групи гнізд. Остан- ні утворювалися вздовж якоїсь річки або її частини, займаючи кілька десятків кілометрів. Між ними існували незасе- лені зони. Такі скупчення відповідають, очевидно, племенам. За повідомленням Йордан а, венеди поділялися на окремі племена, назви котрих походять від назв родів та місць їхнього проживання. У період функціонування первісної сусідської общини племена вже втратили економічні функ- ції, зате набули великого значення як воєн но- по- літична сила, об'єднання озброєних людей, що ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 65
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ усвідомлюють свою близькість і спорідненість. Із свідчень авторів VI—VII ст. видно: під час походів на Візантію склавши й анти об'єднува- лись у воєнні союзи. Післв кожного вдалого на- бігу вони поверталигм додому, ведучи тисячі по- лонених. більшість із яких та інша здобич потрап- ляли до рук ватажків і дружинників. Поступово зміцнюючи свою економічну владу над однопле- мінниками. такі вожді перетворювалися на па- нівну верхівку. В VI ст. слов'янство вступило в добу воєнної демократії. Тогочасні звичаї наших предків ха- рактеризує, наприклад, таке повідомлення Псеадо- Маврикія: коли слов'яни збираються до гурту, «рішення одних негайно заперечуються іншими, оскільки всі вони ворогують між собою і при цьому ніхто не хоче поступитися іншому... Серед них багато ватажків, але згоди між ними немає». По- ширюється патріархальне рабство, коли полонених приймали в сім'ю як молодших членів, а через певний час відпускали або повертали одноплемін- никам за викуп. Очолювані воєнними ватажками, племена об'єднувалися в союзи на час війни із сусідами, потім розпалалися і в разі потреби знову утворю- валися, але вже у новому складі. Разом із тим попри весь авторитет ватажків більшість валши- вих справ вирішувалися на народних зборах, де кожний дорослий чоловік — общинник — був воїном. Протягом VI!—VIII ст. у середови- щі південних слов’ян складаються перші ранньодержавні утворення (держава Са- мо, Велика Моравія). В той же період у східних слов'ян зміцнюються міжпле- мінні воєнні союзи, в ареалі яких до IX ст. формуються політико-адміністра- гивні, ремісничо-торговельні й культові центри. Окремі з них (Київ, Чернігів, Полоцьк та інші) згодом стали першими давньоруськими містами, інші ж залиши- лися центрами дислокації воєнних дру- жин (Зимне, Хотомель). У межах союзів племен поступово долається племінна замкнутість, і вони перетворюються на етнічні й соціальні спільності. У процесі подальшої консо- лідації східнослов’янських об’єднань ви- никають окремі князівства (полян, древ- лян, сіверян), на основі яких утворюєть- ся Руська земля. 66 ідеологія. Аналіз археологічних дже- рел свідчить, що вже в перших століттях нової ери слов'яни мали досить розвине- ну язичницьку міфологію й організовані форми культу (як вираз їхніх міфоло- гічних уявлень). Провідне місце в язич- ницькому пантеоні посідали божества, пов’язані з аграрним культом. Особливе значення мало обожнення неба й небес- них світил — уособлень вищих сил. Літо- писи повідомляють про божества сон- ця — Сварога, Даждьбога, Хорса. Про- тягом усього І тис. культ сонця різно- манітно й широко втілювався в символіч- них знаках на кераміці, прикрасах, пред- метах побуту тощо. На думку С. О. То- карева, у слов’ян існував і культ богині землі. Богом тварин — і, можливо, багат- ства — був Велес; він мав також відно- шення до обрядів, котрими супроводжу- валося збирання врожаю. Певну роль у землеробському культові відігравав Стрибог—бог вітру. Аграрного культу безпосередньо стосується образ Пере- плута-Симаргла — бога рослинності й життєдайної сили природи, захисника насіння рослин, бога багатства і статків. Давні слов'яни обожнювали й одухо- творювали природу в усіх її проявах (во- да, вогонь, ліс, дерева тощо). З літопис- них даних відомі дух лісу — лісовик (гайовик), дух води — водяник, поля — полудниця та ін. Дуже поширеним був культ дівчнни-русалки, яка живе в полі, лісі, у воді. Споконвічно слов’янськими й дуже давніми міфологічними персона- жами виступають берегині, водяниці, вовкулаки, упирі. На основі археологічних джерел до- ходимо висновку, що вірування слов’ян мали переважно утилітарний характер. Основна їх Ідея — господарський до- бробут і процвітання роду. Проте разом Предмети культового призначення слов'ян III—VII ст. Упорядкування Д. Н. Козака, рис. П. Л. Корніснка
ДАВНІ СЛОН яни
к із сподіваннями на поміч і заступництво 2 божественних покровителів слов'яни, як те показують матеріали черняхівської с культури, володіли й певною сумою прак- 5 тичних позитивних знань, що особливо ч виявилися в складанні господарських о календарів. У них відбиті знання руху не- бесних світил, розуміння закономірно- стей розвитку природи тощо. Поряд із невизначеним, аморфним, неперсоніфікованим поклонінням си- лам природи населення Південно-Схід- ної Європи на рубежі нової ери почи- нає створювати систему смтропомірфних божеств. А це вимагало чіткішої класи- фікації міфологічних обрядів, визначен- ня їхніх основних функцій. За приклад цього править композиція на обкладці піхов меча із пшеворського могильника (рубіж нової ери) у Гриневі поблизу Львова, де нарівні із зооморфними вже виступають й антропоморфні міфологіч- ні герої. Ідоли черняхівських племен становлять, очевидно, завершальну лан- ку антропоморфізації міфологічних уяв- лень давніх слов'ян. Тх можна вважати попередниками знаменитого збручансь- кого ідола. Східні слов’яни у І тис. н. е. пройш- ли кілька ступенів соціального розвитку. В І—VII ст. вони перебували на завер- шальній стадії розкладу первіснообщин- ного ладу, коли ще панувала патріар- хальна община, пізніше — на етапі фор- мування станово-класового суспільства і протидержавних об'єднань. Кожній із цих стадій відповідали свої форми орга- нізації сакральних дій. За патріархально- родових відносин, напевно, переважав сімейно-родовий культ у вигляді покло- ніння предкам. Разом із тим існували й общинні культи, пов'язані насамперед із землеробством — базою економічного добробуту суспільства. До сакральних пам'яток сімейно-родового, общинного характеру належать малюнки на госпо- 68 дарсько-побутових предметах, розташо- вані на селищах общинні святилища та жертовники. Більш високому рівневі суспільних відносин у слов’ян, коли основою їхньої соціальної організації стали плем'я та союзи племен (VIII—IX ст.), відповіда- ли племінні й міжплемінні сакральні центри — святилища-городища, відкриті на Буковині, в Середньому Подністров’ї. З посиленням класового розшарування, на стадії переходу до державних форм життя, відповідно складалися передумо- ви для трансформації племінних і між- племінних богів та культів у державні культи. Таку реформу спробував здій- снити, як відомо, князь Володимир Свя- тославич у 980 р. Складним і дискусійним с питаним про на- ааність і час помай жерці* у слов’ян. На думку С. О. Токарева. ритуали родового культу викону- валися старійшинами сімей та родів, общинні * культи були прерогативою професійних виконав- ців сакральних лй. Писемні джерела називають їх ведунами. волхвами, чародіями, кудесннками, ворожбитами, віщунами. Характеризуючи міфоло- гію давніх слов'ян, В. В. Сєдов висловив думку, що родові, племінні й міжплемінні ритуали здій- снювалися родовими та племінними старійшина- ми і князями, а наявність касти жертв він заперечує. Проте досить високий рівень органі- зації міфологічних вірувань давніх слов’ян (під- тверджуваний і археологнннми даними) передба- чає. безперечної, ранню пояау спеціальних служи- телів культу — виконавців ритуальних дій. Свід- ченням цього є общинні святилища, відомі у слов'ян вже в перших століттях нової ери, - спеціальні місця для молінь і жертвоприношень, що їх (тобто місця) необхідно було тримати в порядку, виконувати на них ритуальні дії або при- наймні урядувати ними. Цим-то й займалися жерці. Однак це. звісно, не виключало участі у сакраль- них церемоніях старійшин, вождів і князів. Оче- видно, саме вони першими почали виконувати жертовні функції, оскільки зберігали звичаї та міфи родів і племен, і через це їм віддавалася перевага при здійсненні найважливіших ритуаль- них дійств. Сказане якоюсь мірою підтверджується мате- ріалами розкопок уже згадуваного пшеворського могильника в Гриневі поблизу Львова Зобра- ження на виявленій тут обкладці піхов меча
мають космогонічний зміст; судячи ж із призна- чення та пишноти оздоблення інших речей, знай- дених у могилі, небіжчик бук. вочевидь, воєнним вождем племені. Отже, весь поховальний комплекс дає підстави для висновку: цей вождь був носієм і зберігачем найціннішої інформації роду та пле- мені (втіленої у сценках на піхвах меча), а зна- чить, і провідником у виконанні й охоронцем родових або племінних традицій. Таким чином, маємо конкретне підтвердження двоїстої функції вождя: воєнної та сакральної. Ще одним свід- ченням цього є матеріали княжого кургану X СТ. Чорна Могила під Черніговом. Тут до складу супровідного інвентаря входили й культові пред- мети: бронювни ідол, жертовний НІЖ, кістки для ворожби. Не менш дискусійним -залишається питання про верховне божество слов’ян. Б. О. Рибаков уважає, що до X ст. таким божеством був Род: «Християнському богові Саваофу протиставляється не Перун, а його стадіальний попередник, давній землеробський бог Род, божество неба, блискавок, дощу, всієї природи, людського роду й навіть підземного сві- ту»; Перуна ж — бога грому і блискав- ки — увели до язичницького пантеону лише в X ст.— за часів Володимира Святославича. На погляд В. В. Сєдова, Перун став загальнослов’янським богом грому і блискавки з другої половини І тис., а Род, домінуюча роль якого у слов'янській міфології визначається ще за глибокої давнини, перетворюється в цей час на домашнє божество (а також, можливо, на божество сімейних общин); при цьому згаданий автор посилається на таке повідомлення Прокопія Кеса- рійського: «Вони [склавени та анти] вважають, що тільки один бог — творець блискавок — є володарем усього світу, і приносять йому в жертву биків та всіх інших тварин». Проте в наведеному урив- ку не згадується ім’я самого божества,— ним міг бути і Род, і Перун, або ще якийсь міфологічний персонаж. Оригінальну думку з цього приводу висловив С. О. Токарєв: заперечуючи точку зору Б. О. Рибакова щодо Рода як верховного божества всіх слов’ян до- християнської епохи, він твердить: давні слов'яни ніколи не мали політичних або економічних об’єднань, а відтак не могли мати і спільних богів та спільні культи; кожне плем'я — а можливо, й рід — по- клонялося своїм богам. Разом із тим Токарєв припускає, що деякі з племінних богів могли набути ширшої популярності і стати міжплемінними. В язичницькій міфології давмх сло- в’ян, початок формування якої сягає глибинних шарів історії, сконцентровані культурні досягнення й позитивний до- свід великої кількості людських поколінь. Пройшовши впродовж 1 тис. ряд важли- вих етапів свого розвитку і не зникнувши із свідомості людей навіть у період Київ- ської Русі й монголо-татарського пану- вання, ця міфологія збереглася в бага- тьох елементах культури й побуту на- щадків венедів та антів — різних етно- ірафічних груп українського народу. ДАВНІ словяни 6. КОЧОВИКИ РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В ПРИЧОРНОМОРСЬКОМУ СТЕПУ Перехідний період від античної доби до раннього середньовіччя поклав край пануванню в Північному Причорномор’ї іраномовних кочовиків. їхнє місце засту- пають нові повновладні господарі степо- вих обширів — тюркомовні племена. Цей час називають добою Великого пересе- лення народів, і першими з них були гуни. «Вони стають до бою, шикуючись у вигляді клину, з відчайдушним зойком. Дуже легко схоплюючись із місця, вони інколи раптово й навмисно розсипають- 69
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ся в різні боки та гасають розпоро- шеними натовпами, сіючи смерть на ши- роких просторах». Так писав про гунів сучасник і сшдок їхньої навали — рим- ський історик Амміан Марцеллін. Звід- ки ж прийшов цей войовничий народ, який згодом дістав від європейських хро- ністів назву «бича Божого»? його істо- ричний шлях розпочинається ще до но- вої ери на Далекому Сході... Удар «бича Божого». У III—II ст. у китайських документах уперше з’явля- ються згадки про кочові орди хунну (сюнну), які мешкали на північно-за- хідному кордоні Піднебесної імперії. Вони плюндрували прикордонні міста, брали численний полон, вимагали дани- ни. Китай докладав величезних зусиль, аби позбавитися цього лиха, застосовую- чи при цьому найрізноманітніші засоби. Жорстокі битви змінювалися пишними спільними бенкетами, хуннські загони йшли на службу за Велику китайську стіну, а чарівні принцеси з імператор- ського дому їхали в далекі чужинські степи, щоб стати дружинами шаньюїв — володарів кочовиків. Та ось у середині І ст. н. е. хунну розкололися на два великі угруповання — північне та півден- не. Між ними розпочалася запекла бо- ротьба за владу. Південному угрупо- ванню допомагали китайці. Після низки поразок північні хунну в 93 р. відко- чували на захід, в Джунгарію. Китай дістав жаданий спокій, а для народів тих країн, де заходить Сонце, настав час ви- пробувань, що тривав майже п’ять століть. На жаль, перебування хунну-вигнанців між Тянь-Шанем та Європою аж надто слабо від- бите в історичних та археологічних джерелах. Мож- ливо. їм належать деякі середньоазіатські мо- гильники II—III ст. и. е. (Кенкольський. Акчій- Карасу). Античний автор Діонісій Перієгет (117— 138 ррЗ розміщує а Прнкаспії якихось «унім, а його сучасник Птолемей пише про «хунів», котрі мешкають поміж бастарнами та роксолана- ми (тобто на території сучасної України). Достовірні повідомлення про цей на- род уже як про гунів стосуються IV ст.: за Амміаном Марцелліном, у 70-х роках гуни, з'явившись десь із-за «Меотійських боліт», напали на аланів і, «вчинивши серед них страшенне винищення і спу- стошення», заволоділи їхніми землями. Переслідуючи аланін, частина пришель- ців через Прикубання пройшла на Та- мань—азіатську частину Бос перського царства. Почалося знищення й без того конаючої держави. Впали Кепи, Фанаго- рія, Гермонасса. Форсувавши Боспор, нападники здобули Тірітаку. На євро- пейському березі протоки вони зіткну- лися з кримськими готами, перемогли їх та вийшли в «широкі й родючі» землі остготів. Тут до них приєдналися головні сили, які рухалися степами від Дону. Розгромивши остготів, кочові орди до- сягли володінь вестготів (візіготів), роз- ташованих у Подністров’ї. Переможені вестготи, залишки остготів та аланів (іншу частину цих племен завойовники включили до складу свого війська і при- мусили їх битися з родичами) з дозволу римського імператора Валента перейшли за Дунай до Фракії й Мезії. А в Північ- ному Причорномор'ї утворилася могутня та небезпечна для суддів гунська держа- ва, що увібрала в себе рештки місце- вих народів (про це свідчить, зокрема, те, що готські, аланські, гунські пам’ят- ки с синхронними та зустрічаються на одній території). У 425 р., за правління кагана Руї, гуни намагалися захопити придунайські землі, однак кадрові легіони все ще міц- ного Риму завдали м поразки. Кочови- ки повернулися у свої степи, та ненадов- го. В 433 р. Руя помер, і влада перейшла до його небожів Блєди й Аттіли. Мабуть, брати не дуже полюбляли один одного, Гунський вершник V ст. Іреконстр. П. Л. Корніенка та О. В. Симоненка. рис. П. Л. Корніенка) 70
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ бо в 445 р. Блсду було вбито, й Аттіла став єдиним каганом. Розпочався його короткий, але блискавичний шлях все- світньої слави, відомий нам завдяки гот- ському історикові Йордану. «Хто ж, на- решті, відкрив предкам нашим шлях до Меотід, що стільки століть був замкне- ний та таємничий? Хто ж примусив тоді перед неозброєними відступити озброєних? Обличчя гунів не спромог- лося винести все багатолюдство».— так звернувся згодом каган до свого вій- ська перед битвою на Каталаунських полях у Галлії, надихаючи його на звитя- гу. Однак шлях до Каталаунів був не близький.» Орди Аттіли форсували Дунай і вдер- лися до Паннонії (римська провінція на території сучасної Угорщини), де меш- кали сармати. Тутешній степ сподо- бався непереможному ватажкові, й гуни розташували свої кочів’я на землях між Дунаєм і Тисою. Й досі угорці звуть свою країну «Хунгарія», тобто «Країна гунів». Пришельців зі Сходу жахалася вся Європа. Римські провінції змушені були відкупатися від них даниною. Підкорив- ши середньоєвропейські германські пле- мена герулів, гепідів, остготів, гуни за- бирали їхніх воїнів до свого війська. У 443, 447—448 рр. кочовики сплюн- дрували східні провінції Римської' імпе- рії, а згодом Аттіла вирішив загарбати й її західну частину — Галлію. Величез- не збірне військо — гуни, остготи, алани, герули — рушило в похід. У 451 р. на Каталаунських полях (сучасна Франція) його зустріли римські легіони (підсилені франками та вестготами) на чолі з до- свідченим полководцем Аецієм. У запек- лій битві (за Йорданом, у ній брали участь 180 тис. вояків з обох боків) гуни зазнали поразки, й Аттіла повернув назад. На зворотньому шляху він піді- йшов до міста Рима, однак, не зважив- шись на штурм, обмежився даниною з обложених. Каталаунська поразка підірвала могутність гу- нів. У 453 р. помер Аттіла. і. як це часто трап- лялося із сильними, але не міцними кійськово- політмчними угрупованнями кочовиків, гунська дер- жава почала швидко занепадати. «Між спадко- ємцями Аттіли спалахнула суперечка за владу...— писав Йордан,— і поки вони, нерозумні, всі разом прагнули володарювати, всі ж разом і втратити владу». Повстали гепіди, піднявши на боротьбу інші германські племена. В битві з ними в 455 р. біля Недао вчорашні володарі Паннонії були роз- громлені та змушені повернутися до Північного Причорномор'я. Однак тут на них вже чекали нові вороги, котрі прийшли з того ж таки Сходу,— акацири. кутригури. оногури. Спроби гунів проби- тися на Балканський півострів зазнали невдачі. * Врешті-решт їх спіткала доля тих. кого вони сто- ліття тому примусили зійти з історичної арени.— аланів і готів. Підкорені новими володарями сте- пів, гуни поступово «розчинилися» серед них — За відносно коротке перебування гу- нів у Північному Причорномор'ї вони, звісно, залишили по собі небагато пам'я- ток. На сьогодні тут відомо лише близько 15 поховальних комплексів і кілька ви- падкових знахідок (щоправда, іуни зро- били виразний внесок у прикладне мис- тецтво античного світу, однак про це йти- меться далі). Поховання різноманітні — тілоспалення й тілопокладення кількох типів. Це свідчить, насамперед, про ет- ні<*«у строкатість гуне ьк ого середовища. Ще в XIX ст. було досліджено могиль- ник біля с. Новогригорівка на Запо- ріжчині, який містив дев’ять курганів із могилами заможних воїнів (тіл ос пален- ня під кам’яними насипами); супровід- ний інвентар складався із зброї, кін- ського спорядження, коштовних при- крас. Годі ж біля сіл Поди, Саги, Олеш- ки (сучасний район м. Цюрупинська на Херсонщині) були випадково знайдені гунські прикраси. Останніми роками кілька гунеьких по- ховань відкрито на Миколаївщині. Оде- щині і в Криму. Вони здійснені у зви- 72
чайних ямах або, рідше, в ямах із під- боями. У вхідних ямах або на неве- ликих приступках знаходилися кінські черепи та кістки ніг — залишки шкури, що Ті знімали з туші коня разом із голо- вою та ногами. Цей звичай доводить тюркське походження гунів — адже пізні ше (й аж до ХНІ ст.) він є однією з про- відних рис поховань тюркомовних кочо- виків. Орієнтація небіжчиків нестала: північ, північний захід, захід. Чоловічі могили супроводжувалися довгими мечами або палашами, стрілець- кою зброєю. Щодо останньої, то в гунів надзвичайно поширився — й через те навіть був названий археологами «гун- ським» — тип лука, вже й до цього відо- мий у інших народів, але вживаний ни- ми зрідка: великий, важкий, із кістяними обкладками. Стріляли з такого лука дов- гими стрілами з великими ромбічними трилопатевими наконечниками, ковани- ми із заліза. Гуни принесли із собою деякі но- ві деталі кінського спорядження — де- рев’яні арчаки сідел, інколи прикрашені золотими платівками з характерним лус- катим орнаментом: Г-подібні псалії; своє- рідні прикраси вуздечки. Але найві- домішою рисою гунської культури є по- ліхромний стиль, у котрому виконані діадеми, колти, гривни, прикраси вузди і зброї, пряжки та інші речі. Цей стиль відрізняється від сарматського доміну- ванням червоного кольору вставок, що суспіль укривають виріб. Що ж до мате- ріалу, з якого виготовлялися ці вставки, то на відміну від своїх попередників гуни замість емалі майже завжди засто- совували коштовні й напівкоштовні ка- мінці — гранати та альмандини. Тло по- верхні предмета між вставками пла- кується вже не позолоченим сріблом, а щирим золотом. Поширюється техніка «клуазоне», за якою геть уся поверхня виробу вкривається геометричним орна- ментом, викладеним із пласких камінців, які, у свою чергу, забрані в золоті рамки (йдеться про т. зв. перегородчасту ін- крустацію). Разом із гунами ця яскра- ва поліхромія розповсюдилася по всій Європі, зокрема в античних містах При- чорномор’я й Середземномор'я, й досяг- ла аж Північної Африки, куди її занесли колишні союзники гунів — вандали. Як приклад наведемо опис ганського похо- вання V ст.. дослідженого в 1986 р. в могильнику Кубей на Одещині. В ямі з підбоєм було поховано заможного воїна. На дні вхідної ями відкриті череп і кістки ніг коня (залишки шкури, знятої з туші разом із головою та ногами). Поруч Ь людським кістяком лежали рештки дерев'яного сідла та вуздечки. Палиці сідла прикрашалися золотими платівками з лускатим орнаментом. О голів'я та поводи вуздечки крпклися до вудил золотими обоймами, інкрустованими альмандинами. Знайде- ні також П-подібиі золоті інкрустовані накладки (від піхов кинджала?), кілька срібних пряжок від портупеї, численні золоті платівки (ними, мабуть, було оздоблене вбрання), деталі вишуканого поя- са — срібні накладки і пряжка: зброя репрезенто- вана залізним кинджалом, залишками лука з кістя- ними обкладками, залізними наконечниками стріл. Під прапорами з вовчими головами. Після розпаду тунського політичного об’єднання степи Причорномор'я на якийсь час стали ареною бурхливих по- дій. Йордан повідомляє, що, повернув- шись із Європи, гуни зіткнулися тут зі своїми етичними родичами—акацира- ми. Та невдовзі всі вони разом уже від- чули тиск нових ворогів — кутригурів, оногурів, утигурів. Ці племена, що їх деякі джерела (зокрема, той же Йордан) називають гунами, насправді, мабуть, на- лежали до тюркомовних протоболгар, які просунулися в Північне Причорно- мор’я наприкінці V — на початку VI ст. Однак, як і завжди, перші ланки цього ланцюга заворушилися далеко на Сході. У середині VI ст. у степах Централь- ної Азії виник Тюркський каганат (552— 630 рр.). Войовничий рід Ашина з племе- ні тупо (так звали тюрків китайці) об’- ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 73
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ єднав під своєю владою численні спо- ріднені племена — місцеві та алтайські. Тотемом Ашина був вовк, а тому зобра- ження голови цього звіра стало симво- лом завойовницької політики каганату. Розгромивши попередніх господарів сте- пу — жужанів, тюрки-тугю (відомий ро- сійський дослідник Л. М. Гумільов зве їх тюркютами) посунули до Середньої Азії. А вже у 70-х роках VI ст. їхні воло- діння сягають Північного Кавказу, Бос- пору, Північного Причорномор'я. Від тюр- кютської кінноти, яка йшла у наступ під прапорами з вовчими головами, тіка- ли оногури, кутригури та інші протобол- гари. Можливо, в авангарді цієї новій навали рухалися авари — перші відомі нам із літописних джерел кочовики, котрі, з'явившись у 558 р. у Причорно- мор'ї, безпосередньо зіткнулися зі старо- давніми слов'янами: «Си же обри воеваху на словенех, и примучиша дулеби, сущая словенн...» Авари швидко пройшли причорномор- ські степи, спинилися в Паннонії і ство- рили тут Аварський каганат, до скла- ду якого увійшли місцеві племена та ча- стина підкорених протоболгар. Позбув- шись аварів, кутригури, утигури й оно- План і розріз поховання знатного гун- ського воїна вершника V ст. і мотиль 74

ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ гури десь у 635 р. сформували в Пів- нічному Причорномор’ї та Приазов'ї свою державу — Велику Болгарію, із столицею у зруйнованій ще гунами Фана- горії. Її очолив каган Кубрат (із роду Дуло — давнього суперника роду А шина в боротьбі за владу). Болгарське об’єд- нання підтримувало зв'язки з Аварським каганатом й уклало союз із Візантій- ською імперією. Про те, що Болгарія бу- ла великою державою і з нею мусила рахуватися навіть могутня Візантія, свід- чить факт одержання Кубратом від імпе- ратора Іраклія титулу патриція. Одночасно з Великою Болгарією, на схід від неї, між Доном і Волгою та в Прикаспії, виникло інше тюркське об’єд- нання — Хозарський каганах, де влада- рював славетний рід Ашина — ворог ро- ду Дуло. Отже, зіткнення між болгара- ми й хозарами було неминучим. Воно сталося вже по смерті Кубрата, в сере- дині VII ст. Двоє з його п'яти синів — Аспарух і Батбай — очолили дві великі орди, на які тоді розпалася Болгарія. Аспарух воював сміливо, але Батбай ки- нув його напризволяще і скорився су- противникові. Після цього Аспарух у 70-х роках разом зі своєю ордою від- кочував за Дунай, де й заснував нову державу — Дунайську Болгарію (зго- дом — Болгарське царство і, нарешті, сучасна Болгарія). Відтоді й аж до сере- дини X ст. Хозарський каганах безроз- дільно панував у Північному Причорно- мор’ї. Упродовж цього часу він провадив пік тій ні війни з арабами, русами (в 965 р. Київський князь Святослав здобув сто- лицю Хозарії — місто Саркел), а остан- нього вирішального удару йому завдали нові пришельці зі Сходу — печеніги та огузи. Таким чином, протягом якихось 200 років у Північному Причорномор’ї досить часто змінюва- ли один одного різні кочові народи. За таких умов вони, звісно, не могли іалншити по собі масових пам'яток. У іаіалі па археологічних старожитно- стях дуже негативно позначалися політична неста- більність. війни й інші суспільно-політичні струси. Це й зрозуміло. адже за лихих часів корінне на- селення вже рідко коли дотримується звичаїв предків, а то й зовсім покидає насиджені місця. Прийшлі ж кочовики, захоплюючи нову терито- рію. якийсь час ще не вважають п своєю, й тому хні могили мають тоді вигляд поодиноких впус- кних поховань, характерних для першої стадії кочування (коли все плем'я безупинно пересу- вається. не залишаючись надовго на одному місці*. Більшість пам’яток кочовиків VI — VIII ст. репрезентована курганними по- хованнями, частина — випадковими зна- хідками речей і кладів. Своєрідну групу становлять пам'ятки типу Мала Переще- пина — Глодоси — Вознесеика (про них ітиметься далі). Останніми роками завдяки масовим розкопкам курганів на Півдні України почали окреслюватися загальні риси культури VI—VII ст., що належала, як гадають, аварам або про- тоболгарам (цю точку зору підтримує де- далі більше науковців). їхні поховання знайдені в Христофорівці на Миколаїв- щині, в Сиваському, Сивашівці, Чорно- морському на Херсонщині, в Малій Тер- нівці й Токмаку на Запоріжчині, тобто в тих місцях, де стародавні джерела якраз і локалізують кутригурів, оногурів, аварів та інші племена. Як правило, по- ховання виконувалися у звичайних, пря- мокутних у плані ямах.Інколи на пере- криття могили клали цілого коня (Сива- шівка) або його шкуру (Костогризове, Яблуня). Це є сталим звичаєм у тюрко- мовних народів. Небіжчиків випростува- ли на спині, галовою на північ або північ- ний схід. Чоловіків супроводжувала до потойбічного світу їхня зброя: довп за- лізні палаші, іноді зі своєрідними В-по- дібними петлями на піхвах (деталь, що чітко датує те чи інше поховання), «гун- ський» лук з кістяними обкладками, стрі- ли із залізними наконечниками (вже не ромбічними, а трилопатевими або трапе- цієподібними). 76
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ Наремінна гарнітура гунів VI—VII ст. (за матеріалами розкопок на Херсон шині). Реконстр. О. В. Симоненка та П. Л. Корніснка, рис. П. Л. Корніснка Характерною рисою цих поховань є срібна гар- нітура поясів та взуттєвих ремінців. Стиль її ви- конання названо «геральдичним». І справді, біль- шість бляшок відлито у формі лицарських щитів із загостреним нижнім краєм. У виробах є отво- ри — круглі або у вигляді напівмісяця. Краї бляшок обов'язково фацетовані. Пасують до них і пряж- ки — застібки до поясів. Такі поясні набори відо- мі на Сході, в алтайських і мінусинських степах (що і вказує на історичну батьківщину носіїв цьо- го стилю». Самі ж набірні пояси, на думку дослід- ників. були відзнакою воїна, своєрідними «пого- нами». оскільки їх знаходять переважно у воїнських похованнях. З інших речей у могилах кочовиків VI—VII ст. зрідка трапляються недбало виконані ліпні горщики, а одного разу на Херсонщині виявили чудовий мідний казан. 77
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Широко відомими є пам'ятки вищої родо-племінної знаті кочовиків VII — початку VIII ст.— так звані клади з Ма- лої Перещепнни на Полтавщині, Глодо- сів на Кіровоградщині та Вознесенки на Запоріжчині. Подібні до них знахідки походять із с. Келегеї в дельті Дніп- ра та з Нових Санжар (Полтавщина). Останнім часом доведено, що ці «клади» у дійсності є довготривалими поминаль- ними комплексами кочівницьких вождів. Загальна особливість цього типу пам'яток — уміщення в яму перепалених речей воєнного вжитку табель палашів. вудил, стремен, оздобле- них золотом та коштовним камінням, а також ве- личезної кількості прикрас (так. у Малій Переще- пиш загальна вага тільки золота становить понад 2.1 кг. у Глодосах —близько 2,6, у Вознесенії і — 1,2 кг). Серед цих шедеврів середньовічного юве- лірного мистецтва назвемо палаш, руків'я та піхви якого прикрашені золотом (Мала ПерещепинаІ, золоті сережки, гривні та медальйони з лан- цюжками (Глодоси). браслети, персні, гарніту- ри поясів і прикраси вуздечки, срібні, позолочені й золоті таці, тарілки, глеки, вази, келихи, ритоии. амфори. Знайдено також велику кількість (на сьо- годні — 89) золотих візантійських монет, карбо- ваних між 582 та 668 рр. імператорами Маври- кієм. Тиберієм. Фокою. Іраклієм, Константаном II. Більшість коштовних речей є виробами візантій- ських та перських майстрів і. безумовно, потра- пили до степу як здобич кочовиків або як пода- рунки їхнім вождям (надаючи Кубратові титул патриція. Іраклій супроводив це багатими дарами: до речі, болгарські дослідники вважають, що ком- плекс із Малої Перещепнни належав саме цьому каганові). У ЇХ ст. північнопричорноморськи- ми степами прокотилася ще одна орда. Це були угри — кочовики з Південного Приуралля, витіснені на захід сусіда- ми — печенігами та огузами. Перебуван- ня угрів на наших землях було недовгим, але відбилося в давньоруських літописах: «...пришед%ше кь Дніпру сташа вежами; ббша бо ходяще аки се половци» (лі- тописець наголошує на кочовому укладі життя угорських племен, порівнюючи їх із сучасними авторові номадами). Між русами та уграми відбулася битва, невда- ла для перших. Вождь пришельців Ол- мош зажадав контрибуції, в обмін на яку йому запропонували покинути сло- в’янську територію. Обидві умови було виконано з обох сторін, й кочовики по- сунули далі на захід, залишивши по собі кілька сторінок у літопису та назву од- ного з урочищ стародавнього Києва — Угорське. У 896 р. вони на чолі з Арпа- дом прийшли до Паннонії, де заснували Угорське князівство (пізніше — королів- ство). Ця дата досі святкується угорця- ми як «рік одержання батьківщини». Пам'ятки угрів добре відомі в При- ураллі (Великотиганський та Велико- тарханський могильники), однак прак- тично відсутні в Україні. З огляду на швидкість їхнього переходу через Північ- не Причорномор’я це зовсім не дивно. Археологи пов'язують з ними деякі типи наременної гарнітури і припускають, що якась частина угорської орди брала участь у складанні пам'яток типу Глодо- си — Вознесенка. Можливо, уграм нале- жать і поодинокі поховання, які, маючи загалом вигляд ранньотюркськнх, від- різняються від останніх деталями обряду (зокрема, відсутністю кісток коня).
1. РУСЬ В ІСТОРІОГРАФІЇ І ДЖЕРЕЛАХ У IX ст. в результаті тривалого внутріш* нього розвитку східнослов'янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, склалася одна з найбільших держав середньовічної Європи — Русь. Роль її історичного ядра відігравало Се- реднє Подніпров’я, де традиції політич- ного життя сягали ще скіфо-античних часів. У зв’язку з тим, що центром нової держави впродовж багатьох століть був 79
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Київ, в історичній літературі вона ді- стала назву Київської Русі. Широко вживаються також назви Давньоруська держава, Київська держава. Давня Русь. Охоплюючи величезну територію — від Балтики й Північного Льодовитого океану до Чорного моря, від Волги до Карпат,— Русь становила собою істо- рично важливу контактну зону між Араб- ським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Це й зумовило її швидке входження до загальноєвро- пейського історико-культурного процесу. Про нову могутню державу одночас- но заговорили в різних частинах Ста- рого Світу. Повідомлення арабських та візантійських авторів, згадки у сканди- навських сагах та французьких епічних творах показують Русь як велику країну, яка посідає важливе місце в системі європейських політичних й економічних контактів. За словами арабського істори- ка, географа та мандрівника X ст. Аль- Масуді, руси «утворюють великий на- род». Перлина західноєвропейського се- редньовічного епосу — «Пісня про Ро- ланда» засвідчує участь руських дружин у війні проти Карла Великого. Візантій- ський автор Нікіта Хоніат наголошував, що «християнський» руський народ уря- тував імперію від навали половців. Одночасно з міжнародним визнанням на Русі зростало і зміцнювалося усві- домлення своєї належності до світової історії. Не випадково на монетах Воло- димира Святославича великий київський князь зображувався так само, як і візан- тійський імператор. Визначний церков- но-політичний діяч Русі першої полови- ни XI ст. митрополит Іларіон писав, що князі «не вь худЬ бо и невідомі зем- ли владьічЬствоваша. нь в РуськЬ, яже ведома и сльїшиша всКми четьірьми кон- нами земли». Київській Русі належить особливе місце в історїі Східної Європи — ана- логічне тому, котре посідала імперія Карла Великого в історії Західної. За- вершення в Подніпров’ї державотвор- чих процесів позитивно позначилося на етнічному розвиткові східнослов’янсь- ких племен, що поступово складалися в єдину народність. В Ті основі лежали спільна територія, єдина мова, спорід- нена культура, відносно тісні внутріш- ні економічні зв’язки. Упродовж всього періоду існування Давньоруська держа- ви руська етнічна спільність розвившій- ся шляхом консолідації, хоч і зберігала при цьому етнографічні регіональні осо- бливості. Велике історичне значення мала Київська Русь І для багатьох неслов'янських народів. Ті досяг- нення в галузі суспільно-політичного, економіч- ного, культурного розвитку ставали надбанням литви. естів, латишів, карелів, весі. мері, муро- ми. мордви, тюркських кочових племен південно- руських степів Частина цих народів етнічно й політично інтегрувалася у складі Русі. Існування відносно єдиної Київської держави охоплює період з IX по 30-ті роки XII ст. Політична форма — ранньо- феодальна монархія з елементами феде- ралізму. В 30-ті роки XII ст. вона вступи- ла в період феодальної роздробленості, характеризований дальшим розвитком продуктивних сил і виробничих відно- син, кристалізацією окремих князівств. Видозмінюючи свою федеральну струк- туру, Русь проіснувала до 40-х років XIII ст. і впала під ударами монголо- татарських завойовників. Історіографія. Київській Русі при- свячена величезна наукова література. Вже в працях російських та українських істориків кінця XVIII — першої полови- ни XIX ст. В. М. Татищева, М. М. Карам- зіна, М. П. Погодіна, М. Ф. Берлінського, М. О. Максимовича та інших була роз- горнута широка панорама розвитку пер- шої східнослов’янської держави. Напрям 80
Київська Русь /за П. П. Толочком). Рис. М М. Ісв.ива КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Софійський собор у Києві. Сучасний вигляд досліджень мав переважно династичний характер, що й визначало основну того- часну схему історичного процесу. Згідно із названими істориками, Русь спочатку була єдиною державою; це забезпечува- лося єдністю князівського роду, члени якого владарювали спільно і в злагоді. Пізніше, у XII—XIII ст., принцип стар- шинства був порушений, наслідком чого стали нескінченні міжусобиці. М. М. Ка- рамзін уважав, що Русь утратила свою силу вже після смерті Ярослава Мудро- го: «Давня Русь поховала з Ярославом свою могутність і благополуччя. Засно- 82
пана єдиновладдям, вона втратила склу, блиск і громадське щастя, будучи знову роздробленою на малі області... Держа- ва, яка за одне століття пройшла шлях від колиски до своєї величі, підупадала й руйнувалася понад триста років». Відзначаючи слов’янський звичай спільно володіти землею, М. П. Погодін убачав головну причину князівських між- усобиць у виділенні волостей, яке роз- почалося ще на зорі давньоруської істо- рії: «В установлених для XII—ХНІ ст. межах землі-волості існували вже всере- дині XI ст., на цей час вони склалися територіально, причому збігалися із зем- лями, які займали племена» (тут ідеть- ся про літописні племена полян, древ- лян, сіверян, котрі насправді були вели- кими союзами племен). Теорію уділів, на які начебто по- стійно розділялася Русь, рішуче запере- чив С. М. Соловйов. У передмові до першої книги своєї праці «История Рос- сии с древнейших времен» він наголошу- вав: «Не ділити, не дрібнити руську істо- рію на окремі частини, періоди, але з’єд- нувати їх, стежити переважно за зв’яз- ками явищ, за безпосередньою спадко- вістю форм; не розділяти засад, але роз- глядати їх у взаємодії, намагатися по- яснити кожне явище із внутрішніх при- чин, перш ніж виділити із загального потоку подій і підпорядкувати зовніш- ньому впливу». Новий історичний метод С. М. Соловйова і створена ним чітка родова теорія справили значний вплив на вітчизняну історіографію другої по- ловини XIX ст. Цей вплив не обминув навіть тих науковців, які відчували не- досконалість побудов видатного істори- ка й намагалися доповнити їх поняттями общинного побуту та вотчини. М. І. Костомаров розглядав Русь як федерацію князівств, засновану на спіль- ності походження, єдності мови, побуту, віри, князівського роду. «Корінний зачин руського державного ладу йшов двома шляхами: з одного боку, до складання руської землі в єдинодержавне тіло, а з іншого — до утворення в ньому політич- них суспільств, які, зберігаючи кожне свою самобутність, не втрачали між со- бою зв'язку та єдності... Русь ішла до федерації, й федерація була тою фор- мою, в яку вона почала прибиратися. Татарське завоювання зробило крутий поворот в її державному житті». Ідею єдності Київської Русі підтри- мав В. О. Ключевський. ЯкіМ. і. Косто- маров, він убачав в її історії уособлення боротьби двох засад, які вели, з одного боку, до політичного дроблення держави, а з іншого — до збереження Ті єдності. Круговерть міжкнязівських чвар і війн утягувала до своєї орбіти місцеве насе- лення, безпосередньо зачіпала їхні інте- реси, а отже, об’єктивно гальмувала се- паратистські тенденції. Вважати Русь XII ст. федерацією, заснованою на кров- ній спорідненості правителів, В. О. Клю- чевський не поділяв думку про цілкови- ту окремішність давньоруських земель: «У ній (Русі.— Лет.) діяли зв’язки, які з’єднували землі в одне ціле, але були вони не політичні, а племінні, економічні, соціальні й церковно-моральні». Видатний український історик М. С. Грушевський присвятив власне Київській Русі два томи своєї фунда- ментальної праці «Історія України-Ру- си». Використавши широке коло писем- них джерел, він показав суперечливість її історичного розвою: впродовж X— XII ст. високого рівня розвитку досягли виплекані Києвом економіка, культура, право, але сам державний організм по- ступово занепадав. На відміну від біль- шості тогочасних дослідників, М. С. Гру- шевський навіть часи Ярослава Мудрого відніс до періоду розкладу старої Київ- ської держави. Цей період, протягнув- шись аж до монголо-татарської навали, КИЇВСЬКА РУСЬ 83
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
КИЇВСЬКА РУСЬ Давньоруський воїн у бойовому спорядженні Реконстр. та рис. П. Л. Корніснка за науковою консультацією О. А. Брайчевськоі (за матеріалами Музею історичних коштовностей України) Типи давньоруських шоломів (реконстр. та рис. П. Л. Корніснка за Н. Семе новим) мав свої «застої й перерви», коли окре- мим князям випадало відновити «давню державну систему, залежність давніх провінцій від Києва». Перша стадія в процесі розкладу завершилася князю- ванням Мстислава Великого, після чого розпочався політичний занепад Києва. Переломним моментом в існуванні Київ- ської Русі М. С. Грушевський називав 1169 р. (рік здобуття Києва військами Андрія Боголюбського), а фіналом — монголо-татарську навалу: «В сих напря- мах агонія давньої Руської держави за- кінчилася вповні вже в середині XIII ст., але завдяки сформуванню в українсько- руських землях нового політичного центру, що притягнув до себе західну частину її земель (Галицько-Волинська держава), державне життя на Україні протяглося ще на століття довше». У XIX — на початку XX ст. помітно зріс інтерес дослідників до історії окре- мих земель-князівств. Вийшли друком монографії О. С. Грушевського, П. В. Го- лубовського, Д. І. Баталія. В. Г. Ляско- рейського, М. П. Дашкевича, А. М. Ан- дріяшева, в яких підсумовувалися розвід- ки із згаданої проблеми, зібрані дже- рела стосовно історії Галицької, Во- линської', Київськім, Чернігівської, Пере- яславської, Смоленської, Полоцької й ін- ших земель. З точки зору методології більшість із цих «регіональних історій» наближалися до праць М. М. Ка- рамзіна, М. П. Погодіна, М. С. Гру- шевського та інших істориків, які дотримувалися концепції прогресуючого політичного занепаду Давньоруської держави.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Дискусії навколо питань держав- но-політичного розвитку Київської Русі тривали далі й не завершилися й досі. На думку М. Н. Покровського, Русь була типовою феодальною державою, полі- тична структура котрої протягом X— XIII ст. не зазнала кардинальних змін. Пізніше такий же погляд висловив Д. С. Лихачов,— за ним, міжусобиці давньоруських князів розпочалися од- разу ж по смерті Володимира Свято- славича й не припинялися аж до нападу монгол о-тат ар. У працях Б. Д. Трекова, С. В. (Опі- кова, М. М. Тихомирова, Б. О. Рибакова, В. й. Довженка розроблялася нова кон- цепція історії та культури Київської Ру- сі, розвиток якої визначався феодальною формаційною системою Щодо держав- ного устрою думки розбіглися. Так, Б. Д. Греков пояснював розклад Русі економічним занепадом Середнього По- дніпров'я, що розпочався із середини XII ст.; С. В. Юшко в, крім економіч- ного фактора, важливою причиною роз- паду єдиної держави вважав князівські міжусобиці, а також постійний тиск на Ті кордони половецьких орд; за Юшко- вим. Київська Русь остаточно припини- ла своє існування в 1169 р., коли її сто- лицю здобув Андрій Богалюбськюі. М. М. Ти- хомирив, загалом визнаючи процес дроб- лення Київської Русі на окремі князів- ства, разом із тим наголошував, що вона й у XII—XIII ст. залишалася значною міжнародною силою на Сході Європи. Згідно з Б. О. Рибаковим, час від 1132 по 1241 р. правильніше називати не періодом феодальної роздробленості, а початковим етапом зрілого феодаліз- му, коли формувалися самостійні князів ства-королівства. Він не поділяє думку тих, хто твердить про економічний за- непад Середнього Подніпров’я та Києва у XII—XIII ст. В. й. Довженок підкреслював: фео- дальні землі-князівства не були чимось новим для Русі XII—XIII ст., вони ви- никли ще з утворенням Київської дер- жави і становили Ті структурні одиниці. На його думку, єдність Русі трималася на міцних економі«ших зв'язках, спільній матеріальній і духовній культурі, мові, православній вірі, законодавстві, на усві- домленні різними верствами населення необхідності боротьби проти зовнішніх ворогів. На думку В. Т. Пашуто та Л. В. Че- реп ні на, Київська Русь, політична си- стема якої була заснована на васалітеті підвладна знаті й різних формах данин- ності сусідніх народів, проіснувала, видо- змінюючи свою форму, до 30-х років XIII ст. У ряді праць П. П. Тол очка обгрунто- вується концепція єдності Русі й ролі Києва як її економічного, культурного та політичного центру аж до монголо-та- тарськді навали. Крім названих істориків, значний внесок у дослідження історії Київської Русі зробили С. О. Висоцький. В. Л. Яшн. Я. М. Щапов, М. П. Ку- чера, І. Я. Фроянов, П. О. Раппопорт, М. Ю. Брай- чевський. А. М. Кнрпичннков, М. Ф. Котляр. А. В. Куза, О. П, Моця, А. О. Мединцева. П. Ф. Лисенко, В. П. Коваленко. Г. В. Штихов, О. Пріцак. Я. Пеленський та інші українські й за- кордонні. зокрема російські, науковці. Більшість праць останнього часу характеризується широким залученням писемних та археологічних джерел до висвітлення історії окремих давньоруських земель і міст, загальних питань економічного, суспільно- політичного, етнічного, культурного розвитку всієї Русі тощо. Джерела. Протягом тривалого часу основним джерелом вивчення історії Київської Русі були літописи. Аж надто довірливе ставлення до них у минулому нерідко призводило до неправильних ви- сновків. Сьогодні користуватися літопис- ними матеріалами стало значно прості- ше, чому сприяла велика джерелознавча робота багатьох українських і російських 86
Кошт XII ст. Золота, чернь. Київ учених різних поколінь — М. І. Костома- рова, О. О. Шахматова, М. С. Гру шев- ського, Д. С. Лихачова, М. М. Тихоми- рова, Б. О. Рибакова, А. М. Насонова, В. Л. Яніна, В. Т. Па шуто, А. Г. Кузьмі- на, В. Ю. Франчук та ін. Щоправда, вона ще далека від завершення. Літописи — воістину невичерпне джерело, яке вима- гає від кожного дослідника самостійно- го критичного аналізу та осмислення укладеної в цьому джерелі інформації. Основу давньоруського літописання становить •Повість минулих літ». Укла- дена Нестором у Печорському монастирі близько 1110 р., вона піддавалася редак- ції в 1116р. ігуменом Видубицького мо- настиря Сильвестром, а в 1118 р.— одним із прибічників князя Мстислава Володи- мировича (після чого, до речі, в ній з’яви- лася значна норманська вуаль). «Повість минулих літ» утримується в Лаврентіївському й Іпатіївському літо- писних зводах. Лаврентіївський зберіг- ся в єдиному примірнику, написаному ченцем Лаврентієм у 1377 р. для суздаль- сько-нижегородського князя Дмитра. Іпатіївський (назва від Іпатіївського мо- настиря під Костромою, звідки походить список) датується початком XV ст. Він утримує ряд зводів південноруського лі- тописання, зокрема Київський 1198 р. і Галицько-Волинський XIII ст. Близьким до Лаврентіївського є Рад- зивіллівський літопис. Він зберігся в «ли- цьовому» ілюстрованому списку XV ст., однак укладений був ще на початку XIII ст. Великий інтерес для вивчення історії Давньої Русі становлять літописні зводи XVI ст., зокрема Никонівський, Хлібни- ківськнй, а також праця В. М. Татищева «История Российска», в якій широко використані літописні джерела, які не дійшли до наших дмв. Дослідники з’ясу- вали: практично у всіх пізніх зводах — у розділах, котрі стосуються домонголь- ського часу — містяться дані якогось пів- денноруського літопису, але відмінно- го від Іпатіївського. Важливі відомості і історії Русі та Києм дає Кнєво Печерський Патерик, основу якого стано- вить переписка володимиро-суздальськоіо спископа Снмона — колишнього ченця Печерського мона- стиря — з ченцем того * монастиря Палікарпом. У Патерику вмішено унікальні замальовки старо- давнього київського життя зі згадуванням імен маляра Алімпія. лікарів Агаліта і Вірменина, про- вадиться ідея уславлення Києяо-Печерського мона- стиря як загальнорусьаого православного центру. Отже, незважаючи на історик о-літературний жанр Патерика, він, як довели О. О. Шахматок Д. І. Абрамович. А. Г. Кузьмін, є повноцінним джерелом з історії Русі. Ідейно близькими до літописів є лі- тературні твори — «Слово про закон і благодать», «Повчання Володимира Мо- номаха», «Ходіння ігумена Даниїла», «Слово о полку Ігоревім» та ін. За деяки- ми винятками, на них значно меншою КИЇВСЬКА РУСЬ 87
РОЗДІЛ ДРУГИЙ мірою позначився вплив «сильних світу цього», однак це аж ніяк не завадило їм провадити патріотичну ідею державна й народна єдності Київська Русі. За Руську землю, за князів своїх і за весь руський народ молився в далекому Єру- салимі ігумен Даниїл. Із ще більшою силою ідея єдності Руської землі прозву- чала в геніальній поемі «Слово о полку Ігоревім». У «Золотому слові» великий київський князь Святослав закликає інших князів ступити «вгь злата стре- мень... за землю Рускую*. Серед писемних джерел важливе міс- це посідає «Руська Правда» — звід юри- дичних законоположень, чинних на те- риторії всієї держави. Початок їй покла- ла так звана «Правда Ярослава», роз- роблена Ярославом Мудрим у 1015— 1016 рр., а формування давньоруського феодального законодавства завершилося у XIII ст. Довгий час не діставало належної оцінки дуже цікаве джерело з давньо- руської історії — мініатюри Радзивіллів- ського літопису. Тільки після виходу друком відомих праць російського до- слідника А. В. Арциховського, а також після грунтовного джерелознавчого ана- лізу літопису, здійсненого Б. О. Риба- ковим, стало очевидгмм, що через готич- ні рами вікон мініатюр проступає світло Русі, близької до «Слова о полку Ігоре- вім». 2. УТВОРЕННЯ Проблема виникнення Київської Ру- сі — одна з найактуальніших у вітчизня- ній історіографії. В цілому дослідники відтворили доволі повний і об’єктивний образ держави східних слов’ян, котра сформувалася в результаті їхньої трива- лої політичної та соціально-економічної еволюції, збагаченої досвідом сусідніх 88 Останнім часом джерело! на «чий писемний фонд історії Русі значно поповнився. Йдеться про знамениті берестяні грамоти Новгорода. Старої Руси, Пскова. Твері. Звениюродв. графіті на сті- нах культових споруд Кнс.ва. Новгорода. Старої Ладоги та інших давньоруських міст. їх грунтов- ний джерелознавчий аналіз виконали Б. О. Ри- баков, С. О. Висоцький. В. Л. Якій, А. О. Медин- цева, А. А. Залізняк, Л. В. Черепній. Сьогодні різнобічне вирішення тих або інших питань соціально-економіч- ного, політичного, культурного розвитку Київської Русі просто неможливе без залучення археологічних матеріалів. Не- знання або ігнорування їх нерідко при- зводить до того, що в історичній науці повторюються висновки, зроблені ще в XIX ст., але вже давно спростовані ар- хеологією. У зв'язку з цим нагадаємо, приміром, про долю відомої теорії еко- номічного занепаду Києва й запустіння Південної Русі у XII—XIII ст. Багаторічні систематичні розкопки літописних міст Києва, Чернігова, Пере- яслава, Галича, Вишгорода, Білгорода, Новгорода-Сіверського, Путивля, Звени- города, Любеча, Пліснеська, Городська, Колодяжина, а також численних того- часних городищ і селищ засвідчують, що всі вони аж до монголо-татарської на- вали розвивалися по висхідній лінії. Орди Чингісхана й Батия перервали цей поступ і круто змінили історичний про- цес як у Південній Русі, так і на всіх давньоруських землях. КИЇВСЬКОЇ РУСІ народів. Вона розвивалася в рамках за- гальних закономірностей історико-куль- турного процесу середньовічної Європи, в якому кожний етнос брав участь, на- самперед, через власні культурні тради- ції. Разом із тим доводиться констату- вати: поряд із науково-об’єктивним ви-
світленням згаданої проблеми існують й інші підходи. За ними, внутрішні законо- мірності складання східнослов'янської державності, традиції якої сягають у гли- бину віків, підмінюються зовнішніми; роль культуртрегерів східних слов’ян від- водиться візантійцям, хозарам, норма- нам та ін. Літопис про початки Русі. Вище вже згадувалося, що, відповідаючи на запитан- ня «откуда єсть пошла земля Руская?», літописець Нестор у «Повісті минулих літ» відтворив широку картину розселен- ня східнослов'янських племінних об’єд- нань — полян, древлян, сіверян, воли- нян, дреговичів, словеи (загальним чис- лом 14), які перебували на стадії заро- дження державності. В літопису ці об’єд- нання названі князівствами: «И по сихь братьи (після Кия, Щека й Хорива.— Авг.) держати почата родь нхь кня- женье в поляхь, а в деревляхь своє, а дреговичи своє, а словени своє в НовЬ- городЬ, а другое на Полоть». «Род» тут виступає в значенні князівської династії. Центром зародження східнослов'ян- ської державності було Середнє По- дніпров'я, що мало, повторимо, давні традиції політичного розвитку. В VI— VII ст. тут виникло велике об’єднання полян, яке згодом перейняло назву одно- го з місцевих племен — Рос або Рус. Першим князем цього союзу Нестор називає Кия. котрий ходив до Царгорода і з почестями буя прийнятий візантійським імператором: «Ини же, не свЬдуше. рекоша. яко Кий єсть персвозникь биль, оу Києва бо бяше перевозь тогда с оиоя < горонн Дніпра, гімь гдаголаху: на перевозь на Кнєвь. Аще бо би перевозникь Кий. то не би чодиль Царюгороду; но се Кий княжаше а роді сиосмь. при ходи ятю ему ко царю, якоже с катають, яко велику честь прияль от царя, при которомь приходить цари. Илущю же ему велять, приде кь Дунаевн. и вьзлюби місто, и еруби градокь маль, и хотяше сісти с ро.іомь своимь, н не дата ему ту близь живущим; еже и донині наречють Дунай ци городище Киевець. Киеяи же пришедшю ять < аои ірадь Киевь, ту животі свой сконча; а брать его Щекь и Хоривь и сестра их Либедь ту сконча- ша». Повідомлення Нестора (яке, до речі, поділяють далеко не всі вчені) не є чимось незвичайним у слов'янській історії. Воно, по суті, підтверджується свідченнями візантійських авторів про постійні на- біги антів і склавінів на візантійські володіння наприкінці V — в VII ст. Розповідь Проколів Ке- саріійського про антсько-візантійські контакти ЗО—40-х років VI ст., а також про антського вож- дя Хільбудія певним чином перегукується з роз- повіддю Нестора про Кия. Важливим моментом у процесі полі- тичної консолідації Полянського племін- ного союзу стало заснування Києва. Ві- домі на сьогодні археологічні й писемні джерела дають підстави твердити, що це сталося наприкінці V — в першій поло- вині VI ст. Розташоване в надзвичайно зручній географічній точці, котра була своєрідним природноісторичним фоку- сом Східноєвропейської рівнини, це мі- сто протягом тривалого часу правило за головний політичний центр східних сло- в’ян. Практично кожному союзові племен відповідає своя археологічна культура. Виходячи з даної тези, можна окреслити територію ранніх слов’янських об’єднань та визначити рівень їхнього соціально- економічного розвитку. За Б. О. Рибако- вим, Полянський союз племен (або Русь VI—VII ст.) охоплював землі площею до 200 тис. км2. Процеси консолідації східнослов’ян- ських племен, що відбувалися за умов постійної небезпеки з боку кочовиків, викликали до життя нову форму посе- лень. У літопису вона дістала визначення «град». Можна припустити, що ці «гради» виступали насамперед як адміністратив- но-політичні й культові центри союзів племен, а також як порубіжні фортеці. Археологічні дослідження Києва, Черні- гова, Пскова, Ізборська, городищ біля сіл Зимне (Волинь), Пастирське (Чер- кащина), Колочин (Гомельщииа) та КИЇВСЬКА РУСЬ 89
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
інших засвідчують їхню фізичну та со- ціальну однотипність. Руська земля. Важливим етапом у розвитку Давньоруської держави були VIII—IX ст. Саме тоді, за Нестором, у Середньому Подніпров’ї склалося дер- жавне об'єднання полян, древлян і сіве- рян — Руська земля. Наявні писемні джерела містять чи- мало аргументів на користь південного походження терміна «Русь». Ті ж істо- рики, які обстоюють думку щодо його і пені-«ого походження, апелюють, як правило, до «Повісті минулих літ», охоче цитуючи таке її місце: «И бЬша у него (князя Олега.— Лет.) варязи и словени и прочии прозвашася русью». Однак при цьому забувають відзначити: дивне перетворення північних зайд на русів відбувається тільки після того, як вони потрапляють до Києва. У зв'язку з цим виникає ще одне за- питання: якщо, згідно з цими дослід- никами, завдяки тісним слов'яно-фіно- скандинавським контактам назва «Русь» уже в IX ст. могла з’явитися лише в се- редовищі цього змішаного населення (тобто далеко на північ від Середнього Подніпров'я), то чому Олег оголосив •матерью городам руским» не якесь пів- нічне місто — скажімо, Ладогу або Нов- город, розташовані в центрі Північної Русі,— а Київ, віддалений від останньої на тисячу кілометрів? Літописці й пізніше чітко відрізнятимуть русь ід варягів і навіть словен У 1015 р. Ярослав вступив із Новіорода на Київ з тисячею варягів га іншими аоями. йому назустріч вийшов Свято- полк, «пристрой бещисла вои, Русь и печенЬгь». ї після утвердження на київському столі вже КИЇВСЬКА РУСЬ Давньоруська зброя (рис. П. Л. Корніснка ш матеріалами публікацій) Давньоруські прикраси (рис. П. Л. Корніснка ш матеріалами публікацій) 91
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Підвіски X—XII ст. (рис. П. Л. Корніснка за матеріалами публікацій) Ярослав став володарем руської (київської) дру- жини. Ще показовшіим у цьому плані є свідчення давньоруських літописів XII—XIII ст. У них по- няття «Русь» або «Руська земля» виступають у двох значеннях — широкому, яке стосується всіх східнослов'янських земель у складі Давньоруської держави, й вузькому, вживаному тільки щодо пів- денної частини цих земель. — Київщини. Черні- гвщини. Переяславщини Аналіз літописних по- відомлень про Руську землю у вузькому зна- ченні цього терміна, або про внутрішню Русь, дає змогу визначити її мели — між Десною на півночі. Сеймом і Сулою на сході, Россю й Тяс- мином на півдні. Горинню на заході. Інакше кажу- чи. це ті самі землі, де колись сиділи поляни, сіверяни і древляни, які-то й склали етнопомтичну ік'нову ранньодержавного утворення Русь. До речі, саме тут збереглося найбільше гідронімів і топо- німів, пов’язаних із цією назвою, Рось, Росава, Роставиця, Ростовець та ін. Коли на Русі з'яви- лося кілька міст із назвою Переяслав, перший із них (який дав цю назву іншим) став назива- тися Переяслав-Руський. Навряд чи можна сумніватися у тому, що пізні літописці відродили пам'ять й окреслили ту корінну Русь, котра поклала початок державі. Оче- видно, і Константин Багрянородний. говорячи про «внутрішню Русь», мав на увазі саме цей регіон. Хронологічно най ран і ші згадки назви «Русь» в арабській літературі належать авторам IX ст.: ріка Друс (Данапрос- Дніпро), Руські гори (Джабал-Рус), купці (ар-Рус). В анонімному творі то- го ж століття «Худуд ал-Алам» говорить- ся: країна русів знаходиться між горою печенігів на сході, рікою Рутою на півдн і слов’янами на заході. Ібн-Хордадбех відзначив, що, за твердженням самих русів, вони є християнами. Свідчення на користь цього містяться в «Житії Стефана Сурозького», де розповідається про похід князя Бравліна до Криму кін- ця VIII — початку IX ст. (як і всі його наступники — київські князі, котрі хо- дили на Візантію, Бравлін мав на меті утвердити Русь на чорноморських рин- ках). Успішність цих ранніх воєнних ек- спедицій доводиться тим, що «Румійське море» стало називатися «Руським»: «А ДнБпрь втечеть в Понетьское море треми жерелом-ь, еже море словеть Рус- кое». Уважний і неупереджений аналіз лі- тописних свідчень не дає підстав убача- ти в назві «Русь» щось чуже для східних слов'ян, нібито привнесене в їхнє життя тільки у IX — X ст. Навпаки, той факт, що ця назва швидко поширилася на весь східнослов'янський світ, указує на давні традиції його побутування в даному се- редовищі. Незалежно від свого похо- дження, в період східнослов' янськоі ет- нополітичноі й культурна консолідації назва є Русь» була тотожньою назві асло- в’яни». В цьому нас переконують літо- писні висловлювання — «Руские гради», «мьі от рода Руского», «Русин» та ін. Скандинавські металеві фібули, знайдені на Київщині (рис. П. Л. Корніснка за люте ріалами публікацій) 92
КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Вікінги. Зображення на килимі і Байо (Франція) Поза сумнівом, уже в IX—X ст. колишні міжплемінні союзи поступово зливають- ся в єдину етнічну спільність. Ця народ- ність почала називатися іродом руським» або іРуссю». Русь і нормани. Норманізм як науко- ва течія має давнє коріння. Виник він у Росії у XVIII ст., а вже потім його під- хопила історіографія західних країн. На сьогодні крайнощі старої норманської школи (як, до речі, й антинорманізму) подолані, однак проблема залишається. Неонорманісти оголошують варягів одм- єю з історичних сил, котра відіграла вирішальну роль в утворенні Київської Русі, заснуванні давньоруських міст тощо. Характерною в цьому відношенні є позиція шведського діклідника Холгера Арбмана. З одного боку, він, як і його попередники, доводив: просуваючись на схід і південь, шведи підкорили місцеве, головним чином слов'янське, населення й дали йому політичну організацію; з іншого ж — цього науковця бентежи- ла незначна кількість пам’яток сканди- навського походження в давньоруських містах. Практично всі історики, які прагнуть обгрунтувати пріоритет скандинавів в утворенні Київської Русі, як один із го- ловних аргументів використовують відо- мий текст із «Повісті минулих літ» про закликання варягів: «И изьбрашася З братья с роди свими, пояша по собі всю Русь, и придоша, старіиший Рюрикь, сіде Новігороді, а другий Синеусь, на Білі-озері, а третий Изборьсті, Тру- _ ворь». Як доведено, два з цих братів виявилися міфічними. Вони виникли під пером літописця, який погано знав швед- ську мову: Сінеус (або Біле Них) озна- чає «свій рід», а Трувор (або "Ліги уогіпз) — «вірна дружина». Не все ясно з Рюриком. Історичність його не підда- ється сумнівам, однак етнічна належ- ність і роль у давньоруській історії ще потребують з’ясування. Деякі дослідни- ки вважають його вихідцем з Ютландії (Данія), але не виключено, що він міг 94
походити з венедських ободритів,— в їх- ніх землях відоме торговельне місто Рерік (до речі, в німецького хроніста XI ст. Адама Бременського ім’я Рерік виступає як друга назва поморських слов’ян-ободритів). Все сказане стосується й етнічної належності паркіш. Нині є всі підстави стверджувати: нони мали не тільки скандинавське (шведське чи дат- ське), а й паморсько-слов’ ямське походження. Вражаючий феномен адаптації вже першого поко- ління варягів на Русі не може знайти задовільного пояснення, якщо не припустити, що ще до приходу їх на береги Волхова і Дніпра вони були наполо- вину слов'янами. За археологічне підтвердження широкого проникнення поморсько-слов'янського населення в північні й північно-західні райони Русі правлять керамічні комплекси так званого балтійського вигляду, знайдені в Новгороді. IV ко- ні, Старій Ладозі, в городку на Ловаті. На тісний зв'язок псковських кривичів і новгородських і іо- не н із венедським (західнослов'янським) регкмюм вказують і дані лінгвістики. Некоректні посилання ряду зарубіж- них дослідників на літописні повідом- лення про варягів створюють оманливе враження мало не рівноправної участі їх у східнослов'янському державному бу- дівництві. Однак навіть і у виправленому вигляді «Повість минулих літ» не дає для цього підстав. Після приходу на Русь Рю- рик, згідно із статтею 862 р., сів у Нов- КИЇВСЬКА РУСЬ Підвіска й перстень із знаками Рюриковичів (рис. П. Л. Корніснка за матеріалами публі- кацій) Кістяна горловина бурдюка та розіортка зображення на ній (с. Верхній Салтів на Харків- щині). Рис. П. Л. Корніснка 95
городі, Сінеус — у Білоозері, Трувор — в Ізборську. По смерті братів «прия в ласть Рюрикь, и роздая мужем?» своим-ь градн, овому Полотескь, овому Ростові», другому БЬлоозеро». Наче передбачаючи майбутні претензії норманістів, Нестор (а може, його попередник) пояснив: «А перьвии насельници в НовЬгородЬ СловЬне, вь Полотьски кривими». У 882 р. князь Олег, спускаючись Дніп- ром, «приде кь Смоленьску сь кривими, и прия градь, и посади мужь свой; оттуда поиде внизь, и взя Любець, и по- сади мужь свой». Сам же він сів у Києві. То де ж тут рівноправна участь? Адже Рюрик та Олег не засновують нових міст, а здобувають уже існуючі, не запро- ваджують у них систему політичної вла- ди, а лише міняють стару адміністрацію на «свою»! Цілком природно, що нова князівська династія, північна за похо- дженням, спочатку сприяла залученню варягів до державного життя. Однак це ніколи не набирало форм панування, засилля чужинців. Процес їхнього при- пливу на Русь контролювався, а прожи- РОЗДІЛ ДРУГИЙ Прикраси й залізні вироби населення Хозарського каганату (салтівсьжа культура). Рис. П. Л. Кор- ніснка 96
ванн я у слов’янському середовищі — регламентувалося (що виявлялося, на- приклад, в екстериторіальності варязь- ких дружин у відношенні до великих давньоруських міст). Думки про недоцільність тримати буйні вата- ги варана у містах дійшов ще Володимир Свято- славам. До речі, він вирішив повідомити візантій- ського імператора про досвід спілкування русичів із норманами. Посли, виряджені ним до Царгоро- да попереду відправленої туди ж варяіької дру- жини. передали імператорові такі слова київського князя: «Се йдуть к тебь варязи. не мози ихь держа- ти вь граді. оли то сгьворять ти зло. яко и сде. но росточи я розно». Щоразу, як тільки варязькі найманці виконували своє завдання, князі намага- лися позбутися їх. При цьому не тільки не від- дячували — із родинною щедрістю — за їхню службу, а й нерідко не платили навіть обумовленої суми. Таке траплялося, наприклад, за Володими- ра Святославича та Ярослава Мудрого. Ці та інші факти доводять: слое'яно-скандинавська за похо- дженням князівська династія на Русі досить швид- ко стала просто слов'янською і вже не мислила себе поза інтересами очоленої нею держави. Русь і Хозарі я. У VII ст. в пониззях Волги й Дону з'явилися хозари. Вони заснували свою державу — Хозарський каганат із центром у місті Ітіль. Деякі сучасні західні історики та археологи твердять, нібито ця «мирна торговельна держава» справила виключно благодій- ний вплив на політичний і культурний розвиток східних слов’ян. Професор Гарвардського університету (США) О. Пріцак узагалі пропонує відмовитися від концепції слов'янського походжен- ня Русі. Згідно з ним, поляни були не слов’янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка — спадкоємницею роду Кия, який заснував (іноді вжива- ється термін «завоював») Київ у VIII ст. У першому томі своєї планованої ба- гатотомної праці «Походження Русі» О. Пріцак висловив таку думку: «Ідеї дер- жавності не виникають спонтанно, але переносяться з одного регіону до іншого, а їхніми носіями і засновниками держав є купці та воїни, що найраніше виді- лилися у професійні групи населення». Однак із подальшого викладу видно, що у Францію чи Німеччину, а також у Хозарію державність все ж таки не була принесена, а зародилася там саме спон- танно, що ж до східних слов'ян, то їм державність принесли, причому одразу з двох сторін — із Заходу та Сходу. Чи підкріплюються ці висновки ар- хеологічним матеріалом? Адже коли б вер- сія хозарської Русі й Києва мала рацію, ми могли б сподіватися на аналогічність знахідок у Києві та хозарських цент- рах — Саркелі, Ітілі та ін. О. Пріцак зов- сім не торкається археології. А шко- да. бо в іншому разі він неодмінно пе- реконався б, що розкопки стародавньо- го Києва незаперечно доводять місцеву слов'янську самобутність його матері- альна культури. Речі хозарського ко- ла — так званої салтово-маяцької куль- тури — в Києві трапляються в поодино- ких екземплярах і складають лише якусь частку відсотка від загальної кількості знахідок. Не витримує випробування архео- логією і твердження О. Пріцака про бу- дівництво Києва наприкінці VIII — у першій половині IX ст. Пам'ятки, які засвідчують безперервний розвиток на київських горах важливого адміністра- тивно-політичного й культурного центру Полянського союзу племен, датуються кінцем У—УІП ст. Уже в IX ст. у Києві на місцевій слов'янській основі склала- ся нова міська культура, котра не мала нічого спільного з хозарською. Сказане, звісно, не означає заперечення будь- яких зв'язків Середнього Подніпров'я та Києва з хозарським світом. Поза вся- ким сумнівом, відбите в писемних дже- релах сусідство і взаємодія цих етно- політичних утворень — ранньої Русі та Хозарії — аж ніяк не могли минути без- слідно для них обох. А проте було б історично помилково твердити про одно- КИЇВСЬКА РУСЬ 97
РОЗДІЛ ДРУГИЙ бічність цих впливів, а тим більше ото- тожнювати два різноетнічні масиви (Хозарі я, очевидно, досить відчутно впливала на складання економічних і політичних структур у східнослов'ян- ському світі, що виявилося, зокрема, в запозиченні київськими князями титулу кагана, а також системи дуумвірату). Загалом же «цивілізаторська» діяль- ність хозар полягала насамперед у тому, що вони силою зброї підкорили окремі східнослов'янські племінні об'єднання — полян, сіверян, в'ятичів — і перетворили їх на своїх данників. Тим самим вони змушували східних слов’ян консолідува- тися для боротьби за своє визволення. Отже, державне утворення Руська земля розвивалося й міцніло не під патронатом Хозаріі, а в боротьбі проти Ті експансії. Є підстави вважати, що вже за князюван- ня в Києві Аскольда й Діра хозарська зверхність у межах власне Руської землі була подолана. Потім Олег здійснив — у 884 і 885 рр.— походи на хозар і звільнив від їхньої влади східних сіверян і радимичів. Край хозарському владарю- ванню на Русі остаточно поклав Свято- слав Ігоревич. Аскольд і Дір. Під 862 р. в «Повісті минулих літ» згадуються київські князі Аскольд і Дір, які спочатку начебто були боярами Рюрика, але відпросилися в нього в похід на Константинополь і по дорозі здобули Київ. Цю версію, дуже поширену в зарубіжній історіо- графії, переконливо спростував ще О. О. Шахматов. Аналіз літописних по- відомлень привів його до висновку: ці князі ЇХ ст. були нащадками Кия. остан- німи представниками місцевої київської династії. Пізніше до аналогічної думки прийшли Б. О. Рибаков, М. М. Тихоми- ров та інші дослідники, які підтвердили свої розшуки свідченням польського хроніста Яна Длугоша: «Після смерті Кия, Щека та Хорива, успадковуючи за прямою лінією, їхні сини і племінники багато років панували у руських, поки спадщина не перейшла до двох рідних братів Аскольда й Діра». На користь слов’янського походжен- ня Аскольда й Діра свідчить і літописна стаття «Повісті минулих літ» 882 р.: «И придоста кь горамь кт> Києвьскимь, и оувидЬ Олегь, яко Осколдь и Дирз> княжита... И приплу подь Оугорьское, похоронивгь вои своя, и присла ко Асколду и Дирови, глаголя, яко „Гость есмь, и идемь вь Греки от Олга и от Игоря княжича. Да придЬта к намь кь родомь своимь'*. Асколдь же и Дирь придоста, и вьіскакав вси прочии изь лодья... И убиша Асколда и Дира». Наведений текст ставить цілий ряд запитань. Якщо Аскольд і Дір належали до оточення Рюри- ка, чому тоді факт їхнього князювання виявив- ся таким несподіваним для Олега? Як могло тра- питися. що в Києві лишилося непоміченим про- ходження по Дніпру великої флотилії? Кому зна- добився маскарад зі схованкою воїнів? І. нарешті, чому київські князі мусили йти до Олега, а не він до них. що з усіх точок зору виглядало б куди логічнішим? Вся справа тут у тому, що реальні події розгор- талися інакше, ніж у викладі літописця. Ідея за- хоплення Києва виникла в Олега значно раніше, а здійснив він її, напевно, не без допомоги ото- чення Аскольда й Діра, бо аж надто гладко Олег здійснив свій задум. Оволодіти Києвом силоміць він не мав жадного шансу. Навряд чи зарадила б і хитрість зі схованкою воїнів, адже підступне вбивство Аскольда й Діра в Угорському (тут. напевне, вже в IX ст. знаходилася заміська кня- зівська резиденція) ще не гарантувало узурпа- торові безперешкодного вступу до столиці Русі. Тим часом він здобув її без щонайменших зусиль! Літопис спокійно підсумовує події 882 р. словами: «И сЬде Олегь княжа вь Києві». Все це наводить на природне припущення: Аскольд і Дір стали жертвою не стільки Олега, скільки власних бояр. Часи дуумвірату Аскольда й Діра по- значилися цілою низкою визначних по- дій. Особливого розголосу набув похід руських дружин під проводом Аскольда на Константинополь у 860 р. Незважаю- чи на відносну невдачу цього походу, він 98
відіграв вирішальну роль в утверджен- ні міжнародних позицій Київської Русі. Облога Царгорода стала своєрідним пун- ктом відліку руської історії у грець- ких хроніках: із посиланням на «ле- гописанье греческое» ^Повість минулих літ» відзначає, що від цього часу *нача- ся прозьюати Руска земля». Тобто відбу- лося, по суті, дипломатичне визнання Візантією східнослов'янської держави. Ці дві країни уклали між собою договір «миру й любові», однією з найважли- віших статей якого було хрещення Русі. Ось що писав із цього приводу патріарх Фотій у своєму «Окружному посланні» східним митрополитам: «Підкоривши су- сідні народи й через це надмірно загор- дившись, вони (руси.— Лет.) звели руку на Ромейську імперію. Але тепер вони проміняли еллінську й безбожну віру і язичництво.— Авт.), в якій раніше пе- ребували, на чисте християнське вчен- ня, увійшовши в число підданих нам і друзів... і в них загорілася така спрага віри та ревність, що вони прийняли пастиря і з великою старанністю справ- ляють християнські обряди». Ця важлива подія в житті Київської держави не відзначена в «Повісті мину- лих літ». Із тогочасних джерел тільки Никонівський літопис зберіг повідомлен- ня про Аскольдове хрещення Русі (в тій частині цього списку, яка, на думку Б. О. Рибакова й інших істориків, була укладена на основі «літопису Ас кал ь- да»). Певною мірою русько-візантійський договір 60-х років IX ст. зумовлював активність Русі на Сході. Так, похід на Абесгун відповідав практичним інтере- сам руських, але разом із тим розгля- дався і як виконання ними союзницьких зобов'язань щодо Візантії, яка тоді вою- вала з Арабським халіфатом. Таким чином, усе сказане вище дає підстави зробити загальний висновок: Київська Русь другої половини IX ст. являла собою значну військово-політич- ну структуру, що владно входила в коло європейських держав. КИЇВСЬКА РУСЬ 3. ПЕРІОД РАННЬОГО ФЕОДАЛІЗМУ Ранньофеодальний період історії Ки- ївської держави був етапом, на якому < гарі суспільно-економічні відносини ціл- ком змінювались новими, створюва- ними вже на класовій основі. В цей час зміцніла матеріальна база феодаль- ного способу виробництва, і він почав відії равати провідну роль у багатоуклад- ній економіці країни. Поступово оформи- нк я ієрархія самого класу феодалів, де кожен із «сильних світу цього» зале- жав від багатшого і знатнішого,— до самого великого князя київського (слід при цьому відзначити, що в середньо- вічному світі ті, хто стояв на горі суспіль- ні» піраміди — князі, королі, кагани, ко- нунги,— в свою чергу, теж вважалися особисто залежними— від Бога). Соціальна ієрархія. Писемні джерела постійно фіксують участь у багатьох подіях на Русі представників різних ка- тегорій князівського оточення: гриднів, мечників, отроків, кращих мужів, бояр та ін. Крім великого князя київського, на сторінках літописів називаються й під- леглі йому місцеві «велиции князи». Розшарування феодалів по соціаль- ній вертикалі відбилося й у археологіч- них матеріалах, зокрема в поховальних пам'ятках, досліджуваних у різні часи В. В. Хвойкою, В. Б. Антоновичем, Д. І. Бліфельаом, О. П. Моцею та інши- 99
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Схема рогзрізу та реконструкція етапів поховально- го обряду в кургані давньоруського часу та загальна схема конструкції насипу (та матеріалами розко- пок Д. Я. Самок касова кургану Чорна Могила на Чернігівщині). Рис. П.Л. Корніснка за реконструк- цією Б О. Рибакова ми. Так, серед багатих могил зі зброєю виділені чотири групи: поховання воїна (одиночне); воїна з конем; воїна з жін- кою (дружиною або рабинею-наложни- цею); воїна з жінкою та конем. Із цих груп тільки дві перші реально репрезен- тують заупокійні обителі представників молодшої князівської дружини — про- фесійного контингенту вояків-найман- ців, для яких війна та захист інтересів свого сюзерена становили основу життє- діяльності. До третьої й четвертої груп входили й могили знатних воїнів із най- ближчого князівського оточення. Ще в 1872—1873 рр. Д. Я. Самоявасов до- слідив у Чернігові Чорну Могилу — курган із по- хованням ОДНОГО З «ВЄ.1ИЦИИХ» князів місцевої династії. За переказами, тут спочив князь Чор- ний — легендарний засновник міста. Насип курга- ну заввишки більш ніж 10 й окружністю 170 м було оперезано ровом завширшки близько 7 м. На підсипці в центрі кургану виявлене кострище із залишками кісток трьох осіб (чоловіка, жінки й підлітка) та різноманітним супровідним інвен- тарем: зброєю, знаряддями праці, побутовими предметами, візантійськими монетами X ст.. кіст- ками жертовних тварин і т. ін. Феодалізація земель. Після об'єднан- ня у 882 р. північно- та південноруських земель верховні правителі Русі активно продовжували політику приєднання до державної території околиць східносло- в'янського світу, придушу юти щонаймен- ші сепаратистські прояви з боку місцевої племінної верхівки. Археологічні мате- ріали дають змогу простежити конкретні шляхи реалізації намірів київських кня- зів щодо цілковитого підкорення півден- норуської території. За пам'ятками X ст. добре визначаються не зафіксовані на- лежним чином у писемних джерелах головні напрямки феодалізації право- бережних і лівобережних районів Подні- пров'я. Такими «магістральними» шля- хами на Лівобережжі виступали літопис- ні Чернігів — Сновськ (сучасний Сед- нів Чернігівської області) — Стародуб (сучасний райцентр Брянської області Росії), Київ— Переяслав Руський — Курськ. На Правобережжі аналогічна стратегічна лінія проходила через Київ Реконструкція уявного киї ляду князівського похо- вання-тілоспалення зрубі кургану Чорна Могила (за описом Д. Я. Самокмсом) та речі з цього поховання (рис. П. Л. Корніснка за реконструкцією Б. О. Рибакова) 100
КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Два ритони 1 турячих рогів із кургану Чорна Могила: загальний вигляд і прорисовка зображень на срібних окуттях (рис. П. Л. Корніснка за В. В. Ссдовим і Б. О. Робаковим) на Пересопницю (сучасний населений пункт у Рівненській області). Далі на Захід ця лінія простежується слабше, однак можна впевнено говорити, що два головні магістральні шляхи пролягали в напрямку літописних Червенських гра- дів (територія сучасного Люблінського воєводства в Польщі), міст Пліснеська (нині—с. Підгірні Львівської області) та Перемишля (сучасний Пшемисль у Польщі). За А. М. Кесоновим, у при- карпатському регіоні феодальні відно- сини від самого початку успішно роз- вивалися без якихось генеруючих ім- пульсів із Середнього Подніпров’я, а то- му київським князям доводилося докла- дати великих зусиль у боротьбі з Давньо- польською державою за цілковите під- порядкування собі цих розвинених в економічному відношенні земель, зай- нятих автохтонним — східнослов'ян- ським — населенням. Важливу роль на цьому початковому етапі розвитку феодалізму на Русі про- довжували відігравати воєнні походи за межі її території. З цього правлячий клас мав великий зиск, а сама молода держава стверджувала свій престиж на міжнародній арені. Зацікавленість в от- риманні доходів у результаті міждержав- них воєнних конфліктів, а також зов- нішньоторговельних операцій становила найхарактернішу рису політики воло- дарів кінця IX — перша половини X ст. 102
У той же час центральна казна почала вже поповнюватися надходженнями із внутрішніх районів країни. Основним напрямком закордонних воєнних походів залишалися Візантія та її столиця — Константинополь. У 907 р. київський князь Олег (роки правління 882—912) навіть прибив на знак перемо- ги свого щита до міської брами Цар- города. В першій половині X ст. були укладені перші ру< ько-візантійські дипломатичні договори. В дого- иорі від 945 р. читаємо: «И великий князь нашь Иіорь. и княіи и боляри его. и людье аси рустии інк лаша нм к Роману, и Костянтину, и кь Стефа- чу. кь яеликимь царемь греческимь. створити лю- Гн>вь сь самЬми цари, со всЬмь болярствомь и со «Уми людьми гречьскими на вся літа, донде же . ьясть солнце и весь мирь стоить. И еже по- мислить от странм руския разрушити таку любовь, н елико ихь крешенье прияли суть, да приймуть мес ть от бога вседержителя, осулсденье на погн- бель вь весь вЬкь в будущий: и елико ихь єсть не хрещеао, да не ймуть помощи от бога ни от Перуна. ,іа не ущитятся іцитм своими. и да посЬчеми будуть мсчн своими. от стрЬль И ОТ ИНОГО Іфужья. и да будуть раби вь весь вЬкь в будущий». Супере<шості класового суспільства, що посилювалися, та спроби київських інсрхників забирати собі і своїм людям дедалі більшу частку громадського до- іаткового продукту призводили, звісно, до конфліктів із безпосередніми вироб- никами. Інколи ці сутички закінчувалися трагічно. Так сталося, наприклад, у 945 р., коли київський князь Ігор (912— 945) вирішив двічі підряд зібрати данину і древлян. Довідавшись про це, вони зій- шлися на віче та, за свідченням літопису, ід явили: «Аще ся вьвадить волкь в овц%, го підносить все стадо, аще не оубьюгь <ч о; тако и се аще не оубьемь его, то вся під погубить». Після цього князівську пружину перебили, а самого Ігоря розі- рвали навпіл між двома нахиленими де- ревами. Часи князювання Ольги (945—964) іа Святослава (964—972) значною мі- рою характеризувалися тими ж самими рисами, що й попередні. На паритет- ному ріпні провадяться русько-візантій- ські переговори; під тиском руської воєн- ної могутності гине Хозарський каганат: феодалізація внутрішніх районів країни виходить на якісно новий рівень, коли місцеві князівські династії поступово потрапляють під цілковиту зверхність центральнії влади або ж замінюються представниками великокнязівської ро- дини. Так, поки Ольга займалася дер- жавними справами в Києві, її син Свято- слав протягом тривалого часу контролю- КИЇВСЬКА РУСЬ Прийом княгині Ожги імператором Константаном у Константинополі. Фреска Софійського собору в Києві (за С. О. Рисоцьким) 103
РОЗДІЛ ДРУГИЙ вав ситуацію в північному регіоні держа- ви — в Новгороді (це засвідчено візан- тійськими джерелами, а також знахід- кою у згаданому місті кістяного виробу із двозубом — князівським знаком Свя- тослава). Помста Ольги за вбивство сво- го чоловіка Ігоря супроводжувалася по- лоненням древлян та передачею їх у повну залежність слугам і радникам княгині. Крім активної внутрішньополі- тичної діяльності, Ольга підтримувала зносини з європейськими країнами, на- самперед Візантією. У 957 р. (за новими даними — у 946) вона відвідала Царго- род, де була прийнята імператором Кон- стантином Багрянородним і патріархом. Конструкція укріплень Білгорода-Київського (нині — с. Біжородка Київської обл.).Рис. М. М. /се- лева за реконструкцією Б О. Рибакова 104
Десятинна церква Ірис. М. М. Ісвмва за реконструкцією М. В. Холостенка) КИЇВСЬКА РУСЬ Яскравою фігурою був і її син, князь < нятослав,— природжений воїн, який не п іі.ки блискуче здійснював тактичні опе- рації. а й розробляв тривалі стратегічні кампанії. Сучасники говорили, що Свято- < лин Ігоревим легкий та швидкий у вій- < і.коних походах, наче барс. Із собою він не брав ні намету, ні воза, ні казана; •ік і його вірні дружинники, їв печене на нугіллях м'ясо, спав на підстилці із < ід том у головах. Візантієць Лев Діакон іа лишив словесний портрет князя. Він був середній на зріст, кирпатий, вусатий, мап кошлаті брови і світло-сині очі. На голеній голові залишалося тільки од- не пас мо волосся, а у вусі блищала зо- лота сережка. Починаючи бій, Свято- слав завжди попереджав супротивника: «Хочю на вьі ити». Повертаючись зі своїми військами з Болгарії на Русь після виснажливих битв із переважаючими силами візантійського імператора Іоанна Цимісхія, Святослав загинув біля Дніпровських порогів від рук печенігів. Епоха Володимира. Логічне завер- шення політика руських князів IX—X ст. дістала за Володимира (980—1015) — позашлюбного сина Святослава та ключ- ниці княгині Ольги — Малуші. В ці часи Русь утвердилася на провідних позиціях серед найрозвинутіших країн середньо- му
РОЗДІЛ ДРУГИЙ вічної Європи. На рубежі тисячоліть про- водиться реформа структури державного правління, в результаті якої чільні поса- ди в керівництві почали обіймати гільки члени великокнязівської родини, а систе- ма взаємовідносин між сюзеренами та васалами стала чітко зарегламенто- ваною. Загальне піднесення Київськім Русі дало змогу зміцнити її кордони. Оборон- ні лінії зводяться насамперед довко- ла Києва, Чернігова, Перяслава — трьох найважливіших осередків Руської землі. Під 988 р. літопис зазначає: «...рече Владимира: се не добро, еже маль городь окало Києва. И нача ставити городи по Десні, и по Востри, и по Трубежеви, и по Сулі, и по Стугні». Наведена інфор- мація добре підтверджується матеріала- ми досліджень численних градів, біль- шість з яких відігравали важливу роль і в наступні століття (літописні Воїнь, Новгород-Сіверський, Білгород та ін.) У соціально-політичній сфері стосун- ки різних груп панівної верхівки розви- валися в діалектично пов'язаній опози- ції двох основ — державна та родової. До верхніх щаблів соціальної ієрархії прагнули як представники племінної вер- хівки, так і безрідні, але повністю від- Ижчкицькі амулети і прикраси із християнською символікою (рис. П. Л. Корніснка за матеріалами публікацій) 106
дані великому князеві та його оточенню вихідці з різних земель і народів. Наприкінці X ст. відбулися корінні і міни ідеологічної системи — вона була приведена у відповідність до соціально- економічна структури феодалізованого суспільства. Писемні джерела свідчать, що у 80-х роках згаданого століття Воло- димир Святославич починає «релігійні експерименти». Спочатку створює в Киє- ві пантеон популярних у різних землях Східної Європи язичницьких богів і ста- вить на чолі цього пантеону Перука — головного бога великокнязівської дру- жини. Однак специфіка феодалізму (вер- тикальна стратифікація суспільства) вимагала мати над усім народом тільки одного володаря, а в релігійно-ідеологіч- ній сфері — відповідно тільки одного бога. Тож розпочинаються пошуки зада- ної альтернативи язичницькому багато- божжю. ' Літописи вказують на знайомство Во- лодимира з догмами ісламу, іудаїзму, християнства (в західному та східному варіантах). Після детального вивчення и тх релігійних систем, оцінки конкрет- ної політична ситуації та цілого ряду дипломатичних заходів князь, а за ним і вся Русь у 988 р. приймають із Візантії православне християнство, котре стало • нріційною державною релігією. Через цю акцію величезна історична ваги Ки- ївська держава увійшла до кола євро- пейських християнських краін. Дуже іросло політичне значення великого ки- їїо і.кого князя. Шлюб із візантійською принцесою Анною зробив Володимира фактично рівним імператорові. Сталося цс. і ніс но, не з доброї волі константи- нопольського двору, який категорично танеречував подібні мезальянси, а під ти< ком Володимира. Для цього йому до- велося здійснити похід на Херсонес (Корсунь), де й відбулися обидві уро- чисті події — хрещення князя та його вінчання з Анною. «Повість минулих літ» оповідає про це так: «...йде Володимерь сь вои на Корсунь, градь гречьский. и затворишася корсуняне ві граді. И ста Володимерь об онь полі города в лимени. дали града стрілите єдино, и боряхуся кріпко изі града Володимерь же обьстоя іраді Изнемо- гаху иь граді людье, и рече Володмиерь к грвжа- номь: „Аще ся не вдасте, имаьгь стояти и за 3 лі- та". Оки же не послушаша того. Володимерь же изряди воа своа, и попелі приступити кь гра- ду. Симь же спуше им-ь. корсуняне, подкопавше стіну градскую, крадуще смплемую перьсть. и но- шаху к собі иь граді, смплюще посреді града. Вомни же присьіпаху бале, а Володимерь стояще. И се мужь корсунянииь стріли, нмянемь Настась, напсаиь сице на стрілі: ..Кіалязи. вже суть за тобою от вістова, ис того вода идеть по трубі, копань перейми". Володимерь же, се сльїшавь, возріяь на небо, рече: „Аще се ся сбудеть, и самі ся креццо". И ту абье попелі копати прекі трубамь. и преяша воду. Людье изнемогоша йод- ною жажею и предашася. Вниде Володимерь ю, градь и дружина его. и посла Володимерь ко царема. Васклью и Костянтину, глагола сице: „Се градь ваю славнмй взяхь; слмшю же се, яко сестру имата дівою, да аще еі не кдаста за мя. створю граду вашему, якоже н сему створихь". И слмшаста царя, бмста печальна, и вьздаста вість, сице і лаголюща: ..Не достоять хреїтеяномь за поганий лаяти. Аше ся крестнши. то и се До- лучить. и царство небесное приимеши. и с нами єдиновірникь будеши. Аще ли сего не хощеши створити, не можемь дати сестри епосе за тя“. Сн слмшавь Володимерь, рече посланнмі от царю: ,. Глагол ите царема тако: Яко ать крещюся, яко испмтахь преже сихь дний законі ваші, и єсть ми люба віра ваша и служеньс, єже бо ми сповіда- ша посланий нами мужи". И си слмшавша царя ради бмста. и умолиста сестру свою, нмянемь Аньиу, и посласта кь Володимеру, глаголюша: ..Крестися, и тогда послеві сестру свою к тобі". Рече же Володимерь. „Да ііришедьше сь сестрою кашею креслять мя". И послушаста царя и посласта сестру свою, сановники нікня и прозвутерм. Она же не хотяще ити: „Яко в полон.— рече,— йду, лучи бьі ми еде оумрети". И рЬста єн братня: „Едв како обратись бон тобою Рускую іемлю в іюкаяньє, а Гречьскую землю избавить, оть лютня рати. Видиши ли. калько зла створиша Русь гре- ком!? И ннні аше не кдешн. то же ймуть створити намі". И одна ю при нуди ша. Она же, сідьши в кубару, цКломміїи оужики своя сі плачені, гкжде чресь морс. И приде кі Корсуню, и изкдоша корсуняне с поклоном!, и ніведоша ю в градь, КИЇВСЬКА РУСЬ 107
РОЗДІЛ ДРУГИЙ и іккадиша ю вь полатЬ. По божью же оустрою в се время раїболЬ Володимерь очима, и не видяше ничтоже, и гужаше аелми. и не доммшлаїиеться, что створити. И посла к нему царина, рекуще: -Аще хощеши избитити болЬїнн сен, то вьсаорь крестнся, аще лн. то не имаши избмги недуга сего“. Си слмшавь Володимерь, рече: «Да аце нстина будеть. то повстин* велике богь будет хрестеяиеске". И повслЬ хрестити ся. Епископь же корсуньский с попи царицини. огласивь, хрести Володимира Яко вгьтложи руку на нь. абье протре Видивь же се Володимире напрасное исціленьс. и прослав» бога, рекь: „Топерео оуведЬхь бога истиньнаго". Се же видЬвіие дружина сто. миози крестмшася. Крести же ся в церкви свята го Василья...» Незабаром відбулося хрещення киян, новгородців, жителів інших давньору- ських міст і регіонів. Розпочалося будів- ництво християнських храмів, у тому чи- слі і славетної Десятинної церкви на київському дитинці. Наприкінці X — в XI ст. церкви споруджуються насамперед у головних центрах, а пізніше — у від- даленіших районах. У результаті прийняття нової релігії Київська держава стала ідеологічним партнером більшості країн середньовіч- на Європи. Позитивне значення хрещен- ня Русі не підлягає сумніву. Окремі ди- скусії виникають тільки з питань, на які ж сторони людського буття впливала нова віра: на побут, мораль, культуру тощо. Аналіз стародавніх джерел із точки зору сучасної науки дає підстави твер- дити: язичницька система світогляду яв- ляла собою складний комплекс обрядів та ідей, котрі відбивали багатий духовний світ наших предків, і перемога християн- ства над прадідівськими віруваннями зумовлювалася не їхнім «примітивіз- мом», а більшою відповідністю нова релігії соціально-економічній моделі феаіалізму. Все ж протистояння язич- ництва і православ’я на Русі, розпоча- те задовго до 988 р., тривало аж до XIII ст., про що свідчать, зокрема, деякі типи археологічних знахідок, писемні джерела. Так, протягом X—XIII ст. у більшості районів країни над могилами померлих продовжували насипати курга- ни, а це, як відомо, один із основних елементів старого поховального ритуалу. Поєднання язичницької та християн- ської символіки зафіксовано на амуле- тах-оберегах, побутових речах, прикра- сах. На шиферному пряслиці XII ст., знайденому біля Софійського собору в Києві, виявлено цікавий напис: «Потво- рина» (чи «Потвориня»), На думку Б. О. Рибакова, пряслице належало жін- ці, яка займалася чарівництвом — «тво- рила потвори». Отже, можна твердити, що після запровадження православ’я на Русі стара й нова ідеологічні системи довгий час співіснували, а вірування бу- ли значною мірою синкретичними. Від Ярослава Мудрого до Володими- ра Моном ах а. Київська Русь розвивалася як могутній державний організм, який активно впливав на всі сфери життя середньовічної Європи. По смерті свого батька Володимира Святославича Яро- слав Мудрий розпочав боротьбу із своїм братом Святополком за київсь- кий стіл. Після тривалого збройного конфлікту він досяг, нарешті, мети і правив Руссю з 1019 по 1054 р. Ярослав успішно про- довжив політику Володимира. Були на- лагоджені дипломатичні стосунки з біль- шістю європейських держав, у тому числі й через династичні шлюби. Зрослий еко- номічний потенціал країни дав змогу ще більше стабілізувати кордони. В архео- логічному плані показовими є Пороська оборонна лінія, обсаджена різноплемін- ним населенням, і Змійові вали (зав- довжки до і тис. км), призначені для захисту слов’ян-землеробів від кочів- ницьких орд. Як показав київський до- слідник М. П. Кучера, їхнє зведення 108
Нркллв Мудрий. Реконструкція М. М. Гера- < МШМСІ припадає на час правління Володими- ра Святославича та Ярослава. На між- народній арені послідовно проводився курс на піднесення пріоритету Русі. Зокрема, це відбилося у спробі вивести руську церкву з-під надмірної залежно- « її від Візантії, коли на її чолі без узго- /іасііня з константинопольським патрі- архом було поставлено не грека (як то практикувалося до цього), а русина Іла- рнміа. Після смерті Ярослава сформувався правовий статус Києва і прилеглих те- риторій як лагальнородової спадщини І’юриковичів. Великий князь володів нею тимчасово — доки сидів на київському і голі Першим тут утвердився Ізяслав — старший син Ярослава. Він правив з 1054 по 1073 р. із невеликою перервою (викликаною антикнязівським повстан- ням киян у 1068 р. і втечею Ізясла- ва до Польщі). Чернігівська земля ві- дійшла до Святослава, а Переяслав- ська — до Всеволода. Інші сини Яросла- ва отримали віддаленіші від столиці наділи. Тріумвірат старших Ярославичів (модифікований у дуумвірат після смер- ті першого з них у 1078 р. у битві на Нежатиній ниві) певний час визначав політику Давньоруської держави і яко- юсь мірою стримував сепаратистські прагнення молодших братів. Однак не- забаром старші правителі пересварилися, і великокнязівський стіл захопив дру- гий із Ярославичів — Святослав (1073— 1076). Після його смерті Києвом за пра- вом найближчого спадкоємця заволодів Всеволод (1076—1093). Суперечки між представниками різ- них гілок князівського роду поглиблю- валися й надалі, що відбилося в регіо- нальних конфліктах та рішеннях кня- зівських з'їздів (у 1097 р. такий з’їзд відбувся в Любечі — резиденції чернігів- ських князів). Основу цих суперечок становили соціально-економічні чинни- ки, зокрема, зміцнення феодалізму на місцях. Усі ці явища добре фіксуються матеріальними пам'ятками (так, вироби ремісників, предмети торгівлі тощо, знай- дені у віддалених від основних центрів населених пунктах, за якістю не відріз- нялися одні від одних). Протиріччя зайшли так далеко, що для міжусобної боротьби почали залу- чатися й сусіди, насамперед кочовики причорноморських степів. Все це, звісно, послаблювало міць країни та погіршува- ло умови життя широких народних мас, які найбільше потерпали від князівських чвар. Для різних прошарків суспільства КИЇВСЬКА РУСЬ 109 •
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Золоті та срібні монети Володимира і Ярослава (прорис. П. Л. Корніснка) дедалі привабливішими ставали об'єдну- вані ьн і тенденції, виразниками котрих на початку XII ст. стали великі київські князі Володимир Мономах (1113—1125) та його син Мстислав Великий (1125— 1132). Перший набув популярності, ще будучи чернігівським (1078—1094) і переяславським (1094—1113) князем. Саме він виступав ініціатором походів на половців, його заклики об'єднатися діставаній підтримку й розуміння седед багатьох соціальних верста починаючи від простих сільських трударів — смер- дів. Далекоглядна діяльність Мономаха сприяла певній стабілізації внутрішньо- політичного становища. За його влада- рювання практично всі удільні прави- телі повністю залежали від великого князя. Н умовах політичного затишшя почали зміцнюватися економічні зв'язки між різними давньоруськими землями. ПО
По смерті Володимира у 1125 р. на київському столі утвердився його син Мстислав — ревний продовжувач полі- тики батька. Роки його правління спра- ведливо вважаються в історичній літе- ратурі часом найвищого піднесення об’сднувальних тенденцій у Київській Русі. Однак високий рівень економічного розвитку і відповідних йому суспільних відносин уже невблаганно підводив одну з найбільших держав тогочасної Європи до епохи феодальної роздробленості. КИЇВСЬКА РУСЬ 4. ФЕОДАЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ Основні тенденції розвитку. Перши- ми десятиліттями XII ст. закінчився ран- ньофеодальний період історії Київської Русі, й вона вступила в епоху феодаль- ній роздробленості. За Б. О. Рибаковим га іншими істориками, час із ЗО-х років XII по 40-ві роки XIII ст. характери- зувався поглибленням процесу феодалі- •ації земель, назрілими потребами нала- годження нормального виробництва в місті й на селі. Як показали нові дослідження, кри- сталізацію відносно незалежних кня- іівств не можна ототожнювати з полі- і очним розкладом Давньоруської дер- жави. Остання лише видозмінила свою <|юрму, прийшла у відповідність до нових структур земельної власності. Зміцнення <|н-тильного способу виробництва по- кликало до життя не тільки імунітетні прана, а й надзвичайно розгалужену нстему васальних зв’язків. Панівний кат Русі XII—XIII ст. являв собою । «нічну фетальну ієрархію, на верхніх щаблях якої перебували представники кия пнеького роду, а нижчі посідали боя- ри. дружинна знать, дворяни. Князі — засновники місцевих дина- । іій швидко зміцнивши своє становище и ігмлях, увійшли в тісний контакт із ІІ'Мі іжим боярством, великою земельною ішіттю, конче зацікавленою в мирному і їм напарюванні у своїх вотчинах. Із ча- пім, однак, між осілими на землю кия- нами й місцевим родовим боярством ПНІШКИ'ІИ серйозні протиріччя, котрі не- рідко переростали у збройні конфлікти. Тож у боротьбі із сепаратистськими тенденціями з боку великого боярства князі мусили спиратися на постійну дружину, розташовану поблизу від сто- лиці князівства й готову щомиті вируши- ти в похід. Так у XII ст. в кожній землі народжується нижчий прошарок феода- лів — дрібне дворянство, сформоване із князівських дружинників, слуг, рядови- чів, тіунів. Невід’ємним елементом державного розвитку Русі була церква — не тільки засіб ідеологічного впливу на маси, а й частина панівного класу. Церковна орга- нізація нагадувала світську. На її чолі стояв митрополит «Київський і всієї Ру- сі», якого поставляли константинополь- ський патріарх або великий київський князь (із наступним затвердженням со- бором руських єпископів). Єпархіями, в XII—XIII ст. територіально наближе- ними до князівств, управляли єпископи, їх, переважно з числа київського духо- венства, поставляли митрополит разом із великим київським князем. Важли- вою складовою частиною церковних ор- ганізацій були монастирі, розташовані як у великих містах, так і поза ни- ми. У XII—ХНІ ст. церква володіла де- сятками міст і сіл, величезними зе- мельними угіддями. Вона брала актив- ну участь і в політичному житті, бо ж, будучи неодмінною частиною держа- ви, маючи централізоване адміністратив- не управління, не була зацікавлена в еко- III
РОЗДІЛ ДРУГИЙ План залишків та етапи реконструкції одного з жител київського Подолу, реконструкція його загального вигляду та інтер'єру (рис. П. Л. Корніснка за реконструкцією П. П. Голочка й В. О. Харламова) немічному й політичному роздробленні країни. Важко переоцінити ідеологічний вплив церкви на маси, в яких вона вихо- вувала почуття народного єднання, дер- жавної й духовної цілісності. Тим самим у XII—XIII ст. стимулювався процес консолідації руської етнічної спільності. Це дуже важливий момент, бо, якщо на першому етапі існування Київської Русі силою, котра сприяла етнічній згур- тованості східного слов’янства, виступа- ла держава, то на другому однією з умов державної єдності стала саме ця руська етнічна спільність. Окрім етнічної, давньоруські землі за часів феодальної роздробленості збері- гали також і культурну спільність. Ре- зультати розкопок міст, городищ, по- селень, могильників тощо засвідчують: у XII—XIII ст. матеріальна культура Русі стає більш однорідною. Бурхливий розвиток міст як осередків вищих куль- турних цінностей народу доводить існу- вання в тогочасному суспільстві над- звичайно активних доцентрових куль- турних тенденцій. На Русі склався єди- ний (за певних локальних відмінностей) стиль культури, формування якого не залежало від феодального дроблення земель. Аналіз літописних повідомлень по- 112
казує, що Русь XII—ХНІ ст. зберігала й територіальну ці .тісні сть. Ті потребували і князі, й церква, й широкі народні маси (котрі, повторимо, найбільше терпіли від внутрішніх усобиць та вторгнень на- падників із-за кордону). Відображенням цього прагнення є численні чік-ратурні твори — від «Повчання Мономаха» до «Слова про погибель землі Руської», де ідея • яиості руської землі звучить із наростаючою і илою. Адресуючи до князів свої палкі заклики припинити ворожнечу й об'єднатися для боротьби проти зовнішніх ворогів, давньоруські публіцисти ♦ блискучій літературній формі виражали споді- вання всього давньоруського народу. Не випад- ково ж «Руська земля» стала центральним обра- нім геніальної поеми «Слово о полку Ігоревім». Політична історія XII—XIII ст. з її і кладкою та заплутаною системою між- кнн пвських взаємин, нескінченними усо- бицями та об’єднавчими з’їздами, постій- ною половецькою загрозою і «хресто- вими» походами руських дружин у Степ ніс відчує федеративну форму управлін- ню на Русі із провідною роллю і зна- ченням київського столу. Традиційна ролі. Києва — головного міста країни, її культурного й релігійного центру, еконо- мічна могутність, честь і право старшин- । та великокнязівської влади, високий ті .ільнонародний авторитет «матери го- родам руским» і в XII—XIII ст. робили н іаповітною мрією багатьох честолюб- них князів. Політичне суперництво окремих кня- нпських династій близько середини XII ст. викликало до життя систему дуумвірату — одночасового співправлін- нн н Києві князів із двох найсильніших кмиинських ліній. Винайдене київським (німрі твом, співправління князів-дуумві- рп< II ІД і грало позитивну роль в політичній її торії Київської Русі XII—XIII ст. У цей чім її політичний розвиток характери- іуіілні я не тільки доцентровими, а й від- цгні різними тенденціями. Носіями остан- ніх стало велике боярство земель. Зміц- нення місцевої влади призвело до того, що в окремі періоди зі сфери київського впливу виходили Галицьке й Ростово- Суздальське князівства. Полоцька та Новгородська феодальні напівреспуб- ліки. Федератияна форма державного управління Русі XII—XIII ст. (кваліфікована ше як полі- центрнчнаї остаточно визначилася в епоху фео- дальної роздробленості, однак зародилася, по су- ті. ще на першому етапі історії Давньоруської держави, кати Ватодимир Святослави» здійснив адміністративну реформу (модифіковану потім Ярославом Мудрим). Землі й волості були від- дані в управління синам великих київських кня- зів і кил яли собою тепер структурні одиниці єдиної держави. Протягом XI—XII ст. на патітичній карті Русі з'явилося близько 15 великих земель-кня- зівств. із яких п'ять — Київське. Чернігівське. Переяславське. Ватодимиро-Волинське й Галиць- ке — розташовувалися переважно в межах тери- торії сучасної України. Удільні князівства не були монолітними та самостійними державами: у другій гюловині XII і у XIII ст. процес патітико-адміністративного дроблення захопив і їх. Виникло безліч малих княінктя-васалів. Кожна земля я мініатюрі повторювала політичну систему всієї держави. Разом із тим у більшості земель у XII—XIII ст. помітні й тенденції до єдності, виразниками яких була сильна князівська влада. Київська земля. Важливе місце в по- літичній структурі Русі періоду феодаль- ної роздробленості посідали Київ і Київ- ська земля. Втративши реальну політич- ну силу, Київ, однак, залишався церков- ним центром усіх давньоруських земель та організатором боротьби проти зовніш- ніх ворогів, а отже, й далі відігравав роль політичної столиці Русі. Аж до кінця 60-х років XII ст. необхідною умовою досягнення князями політичної старшо- сті було володіння київським столом. Пізніше боротьба князів за відновлен- ня загальноруської єдності відбувалася шляхом утвердження в ролі об’єднавчого центру стольного міста однієї із земель, але за обов’язкової участі правителів у співволодінні Києвом. КИЇВСЬКА РУСЬ 113
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Київська земля — давне політичне й територіальне ядро Русі — на відміну від більшості земель не перетворилася на спадкову вотчину якоїсь із князів- ських ліній, а впродовж усього періо- ду феодальної роздробленості вважала- ся загал ьнодинастичною спадщиною давньоруського князівського роду. Роз- виток різних форм співправління на київському столі привів до того, що Київ і Київська земля стали об’єктом колек- тивного сюзеренітету найсильніших кня- зів. Формування території Київської зем- лі в основному завершилося у другій по- ловині XI ст., коли стару Руську землю було розподілено між Києвом, Черніго- вом і Переяславом. До київського столу відійшли колишнє полянське Правобе- режжя, землі древлян, південно-західні райони розселення дреговичів, а також землі уличів у басейні Південного Бугу. Географічно Київська земля обіймала частини двох ландшафтних зон — Лісу й Лісостепу, що позитивно позначалося на її економічному розвиткові. Численні ріки — Дніпро, Десна, Прип'ять, Півден- ний Буг та інші — сполучали її з най- віддаленішими районами держави, а та- кож із міжнародними ринками. У стра- тегічному ж відношенні окраїнне розта- шування Київської землі (вона межува- ла з половецьким Степом) сприятливим не було. Постійні набіги печенігів і по- ловців на її південні райони підривали економіку, відволікали населення від мирної праці і примушували його брати- ся до зброї тощо. Одночасно з формуванням основної території Київської землі визначилися й її межі. На Лівобережжі Київ про- довжував володіти невеликою смугою (завширшки 10—15 км), яка простяга- лася від гирла Десни до гирла Трубежу. На правому березі північні межі прохо- дили по вододілу Прип’яті, Березини й Німану. Західні рубежі вже в X—XI ст. сягали Горині й Західного Бугу, де зна- ходилася Берестейська область. На пів- денному заході межа Київщини проля- Скронев кільця XII—XIII ст. 114
Нареміпгі бляшки і реконструкція кінської упряжі і [ліс. П. Л. Корніснка за матеріалами публікацій) КИЇВСЬКА РУСЬ імла по лінії Південного Бугу і Случі, на півдні — збігалася із державним кор- доном Русі (по річці Рось). У період феодальної роздробленості К мінська земля була однією з най роз- чин піших і густозаселених областей йішіни. В писемних джерелах згадуєть- < и близько 80 її міст. Головним містом Кіііпщини і всієї Русі був Київ. За свого найвищого розвитку він займав площу б ні ііжо 400 га, а число його мешканців дікигало 50 тис. Археологічні розкопки ііикліують його як значний центр реме- сла й торгівлі, що підтримував жваві економічні зв'язки з багатьма країнами Європи. Важливу роль у житті Київської Русі відігравали також Вишгород, Біл- город, Василів, Юр’їв, Овруч та інші міста Київщини. У висвітлюваний час великокнязів- ський стіл був об’єктом гострої конку- рентної боротьби чернігівських, волин- ських, ростово-суздальських, смолен- ських князів. У проведенні об'єднавчої політики деякі з них досягли визначних успіхів. Так, Всеволод Ольгович (1139— 115
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Київська земля (за П. П. Толочком). Рис. М. М. (солева 1146), Ізяслав Метиславич (1146— 1154), Ростислав Мстиславич (1158— 1167), Святослав Всеволодович (1177— 1194) і Рюрик Ростиславич (1180— 1202) долали сепаратизм удільних воло- дарів і відновлювали єдність Русі. Осо- бливо вдалими були їхні зусилля щодо організації спільної боротьби проти по- ловців, коли найсильніші міста — Київ, Переяслав, Чернігів, Володимир-Волин- ський, Галич, Турів, Смоленськ — над- силали свої війська для участі в об’єдна- них походах. Поступальний розвиток Київської землі перервали монголо-татари. В 1223 р. вони завдали з’єднаним силам південноруських князівств першого від- чутного удару. В битві на Калці загинув київський князь Мстислав Романович. А похід хана Батия став для Києва фатальним. Чернігівське князівство. Найбільшим князівством Південної Русі було Черні- гівське. Процес його формування завер- шився в XI ст., коли Ярослав Мудрий віддав Чернігову колишні землі сіверян, радимичів, в’ятичів, а також Муромську волость і Тмутаракань (сучасна Та- мань). Засновником чернігівської дина- стії був син Ярослава — Святослав. 116
< обор Київського монастиря в Києві (рис. М. М. Ісвмаа м реконструкцією Ю. С. Лсєєла і В. О. Харла иони) КИЇВСЬКА РУСЬ До Чернігівської землі на початку XII ст. входили території, розташовані в басейнах Десни й Сейму, Сожу, верх- німи течії Оки. За межу поміж Чернігів- щиною та Київщиною формально вва- жапся Дніпро, однак фактично вона про- іигала на певній відстані від нього. Пів- ..ні кордони Чернігівської землі сяга- іи верхів'їв Сожу, Іпуті, Десни, пів- нічно-східні доходили до р. Лопасня. На півдні й південному сході чернігово- ри іанські землі розмежовувалися водо- ймами Дону та його притоків Проні, і о< ни. Упи. Зуші. Посейм’я займало проміжне становище між Чернігівщиною й Переяславщиною. Головним його мі- стом був Курськ. Розташований на по- рубіжжі зі Степом, він нерідко терпів від половецьких нападів. Постійна небез- пека виховувала тут сміливих воїнів — «к мі ті в». У «Слові о полку Ігоревім» Буй Тур Всеволод, звертаючись до Ігоря, так славить своїх бійців: А мои ти куряии Сіл доми кьмети: Падь трубами імжити, Гіодь шеломш иьхтЬлЬяни, Конець копи я яьскорьмлени. Пути имь іЛдоми. 117
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Чернігівська та Переяславська землі (за П. П. Толочком). Рис. М. М. (селева
Яруга имі» інаеми Луни у нихь налряженн, Тули отяорени. Саблм итьосгрени; Сами скачуть, акн сЬрии вльци я! полк Ищучи себе чти, а князю славЬ. Курське князівство було своєрідними порогами Чернігівської землі в Степ, а також ланкою, що сполучала Чернігів із Гмутараканню — великим містом і між- народним портом на Керченській про- тоці, в якому мешкали русичі, греки, хозари, вірмени, євреї, адигейці. Із XI ст. Гмутаракань належала чернігівським князям. Пізніше згадки про неї зникають п сторінок давньоруських літописів. Про цю нтрату натякає і «Слово о полку Іго- ін-ііім»: Святославичі, мов два соколи, полетіли Поискаги градь Тмутараканя А любо нспити шеломомь Дону. Географічне розташування Чернігів- цю ої землі сприяло тому, що тут ще під часів утворення Київської Русі осі- дало ірано- та тюркомовне населення — попередники половців, а згодом і самі половці. В економічному плані Черні- і їй* ьке князівство було одним із найроз- пинутіших. Серед його міст виділялися Чернігів, Новгород-Сіверський, Путивль, ґрмпськ, Курськ, Стародуб. Вони відіїра- вали важливу роль в історико-культурно- му. економічному, політичному житті не іін-ки князівства, а й усієї країни. Сто- 'іичний Чернігів посідав друге після Киє- іія місце серед найбільших міст Південної І*у< і його площа досягала 250 га. Він мнн потужну фортецю, загальна довжи- ни палів якої дорівнювала 6,5 км. У місті р>> пін палися ремесло, торгівля, монумен- і іі іьііе будівництво. За міцними міськи- ми пінами зосереджувалися двори кия- ни, бояр, воєвод — власників численних мі> і і сіл у межах землі. Політичний розвиток Чернігівського н ІІонгород-Сіверського князівств у Єпископська брама у Переясяаві-Руському (нині — м. Переяслая-Хмельницький). Рис. М. М. Іеллева за реконструкцією Ю. С. Лсссла КИЇВСЬКА РУСЬ XII — першій половині XIII ст. був по- в'язаний із діяльністю князівських ди- настій Ольговичів і Давидовичів (від імен засновників — синів Святослава Яросла- вича — Олега й Давида). Представники цих родів змагалися за право сидіти на чернігівському столі, а найеиерпйніші утверджувалися й на великокнязівсь- кому. Помітний слід в історії Чернігів- щини лишили по собі Всеволод Ольго- вич (1 128—1139), Ізяслав Давидович (1139—1161), Святослав Всеволодович (1163—1177), Всеволод Чермний (1204—1212). Під час феодальної роздробленості в Чернігівському князівстві виникло близько 16 невеликих уділів, зв'язок яких із чернігівським столом дедалі біль- ше слабшав. Переяславське князівство. Склалося як одна з трьох частин стародавньої Руської землі ще до розділу її між сина- ми Ярослава Мудрого. У XII—XIII ст. 119
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Галицько-Волинські землі (за П. П. Толочком). Рис. М. М. (солева воно, на відміну від інших князівств, фактично не мало політичної самостій- ності й повністю залежало від Києва. Після відокремлення від Переяслав- ського князівства північно-східних зе- мель його розміри значно зменшилися. 120
'Іітописне місто Тустінь (нині — с. Урмч на Львівщині). Розкопки та реконструкція М. Ф. Рожка, рис. М. М. Ісвмва КИЇВСЬКА РУСЬ На заході й північному заході межа Переяславщини проходила по Дніпру, Корані, Десні, Остру, на північному «ході — по верхів'ях Удаю, Сули. Хоро- іу і Псла. На сході переяславські землі межували зі Степом. Тут, як і скрізь на русько-степовому порубіжжі, осідали тюркомовні племена: торки, берендеї, гурпеї. Центр князівства — Переяслав — ро і раціонувався неподалік від Дніпра, при впадінні р. Альти в Трубіж. Це місто надується вже на перших сторінках лі- топису. У XII — XIII ст. воно входило до чме 1.1 найбільших у Південній Русі, мало першокласну на той час фортецю, що цілії равала важливу роль у боротьбі про- їв кочовиків. Крім невеликого дитинця між Альтою і Трубежем, Переяслав мав також великий посад, обнесений потуж- ною оборонною стіною завдовжки близько 3,5 км. Археологічні розкопки виявили значну кількість монументаль- них культових і світських споруд, ремі- сничих майстерень, жител міського люду. Довкола Переяслава розташовували- ся князівські феодальні двори, села й замки. Інших великих міст Переяслав- ська земля не мала. В літопису зга- дуються такі міста-фортеці, як Остер- ський городок (на Острі), Баруч і Бронь- Княж на Трубежі, Прилуки, Переволока- на-Удаї, Воїнь, Лубни-на-Сулі, Лутава- на-Хоролі. Переяславські князі брали активну участь, а нерідко й очолювали походи на половців. Найвідомішими серед них були Ярополк Володимирович (1113— 1132), Ізяслав Мстиславич (1142— 121
РОЗДІЛ ДРУГИЙ 1146), Володимир Глібович (1169— 1187). Останній особливо уславився своєю боротьбою проти хана Кончака. Смерть Володимира Глібовича, яка ста- лася після чергового походу в Степ у 1187 р., відгукнулася глибокою тугою по всій Переяславщині. «И плакашася по немь вси Переяславцн...— пише лі- топис,— о нем же Оукраина много по- стона». Наприкінці XII — в перших десяти- літтях XIII ст. Переяславська земля або вважалася частиною великокнязівських володінь, або потрапляла під своєрідний протекторат Всеволода Суздальського (в Переяславі короткий час сиділи його сини та племінники). Напередодні мон- голо-татарської навали Переяслав, як і Київ, взагалі не мав князя. Така ситуа- ція не могла не мати для міста й усієї землі згубних наслідків. Західні князівства Південної Русі — Волинське й Галицьке — виникли не в результаті розкладу єдиної Київської держави, а у процесі місцевого розвитку. В той час, коли на цей регіон поширила- ся влада Києва, тут уже існували чи- сленні міста і сформовані політичні структури управління. Етнічну підосно- ву західних земель Русі становили дулі- би, тиверці, бужани, хорвати, волиняни. Волинське князівство. Це — порівня- но невелика окраїнна земля Київської Русі. Залежність Волині від Києва, а пізніше від Галича зумовила певну не- визначеність її політичних кордонів. На сході межі між Волинню та Київщиною проходили по середній течії рік Стир, Горинь, Случ, північні пролягали від впа- діння р. Турія у Прип’ять до вододілу Пини й Мухівця. Західні рубежі Волині становили водночас і державний кордон Русі з Польщею (від гирла р. Нури і далі на південь через верхню Кросну, вздовж Тисмениці й Вепру). Ці межі, звісно, певною мірою умовні, оскільки й на захід 122 від окресленої лінії знаходилися руські населені пункти. Землі між Бугом і Віс- лою неодноразово були предметом не- згоди між Руссю та Польщею. В 1213 р. Данило Романович відібрав у польського князя Лешка «Берестмй, и Угровескь, и Верещюгь, и Столпье, Комовь, и всю Украйну». Межа між Волинню й Галичиною до їхнього об’єднання проходила від р. Сан по р. Любачівка до верхів’їв Західного Бугу й далі до верхів'їв Горині та Серету. Волинська земля дістала назву від свого давнього політичного центру — міста Волинь на Західному Бузі. Вже на початку XI ст. він зійшов з історичної арени і поступився місцем новій столи- ці — Володимиру, заснованому Володи- миром Святославичем. У XII — XIII ст. Володимир являв собою велике місто з добре обладнаною фортецею. Коли в 1231 р. угорський король підступив до нього, то в захоплен- ні вигукнув, що такого міста немає на- віть у німецьких краях. Великий торго- вельно-ремісничий центр, Володимир не тільки займав трикутник між річка- ми Сточею й Лугом, а й простягнувся вздовж лівого берега Лугу. За свідченням літопису, в XIII ст. в ньому розміщу- валися торговельні колонії німців, су рож- ців, новгородців, євреїв. Як єпископ- ський центр, Володимир відзначався численними монументальними культо- вими будівлями. Серед інших міст Во- линського князівства виділялися Луцьк, Холм, Белз, Дорогобуж, Пересопниця, Кременець. Аж до середини XII ст. Волинська земля не мала власна князівської ди- настії,— вона або безпосередньо управ- лялася із Києва, або ж на володимир- ському столі сиділи київські ставлени- ки. Тільки за князювання Ізяслава Мсти- славича Волинь отримала статус спадко- вої вотчини й надовго закріпилася за
ІІтопн мннголо-татар на Південну Русь (за П. П. Таночком): І Х»и 11» і — поіоаи Ні*—1241 рр.; ) — маршрут руїу руські» кружка да р. Кшкк в II» р^ Ф • н»виці князівств <рШС М. М /гвжвв) КИЇВСЬКА РУСЬ його родом (щоправда, й надалі тісно •і ми модіючи з Києвом). Волинські князі брали активну участь у боротьбі за вели- «жнязівський стіл, намагаючись зосе- редити в одних руках Київську й Волин- іьку іемлі. Серед найвидатніших волинських князів XII—XIII ст.— Мстислав Ізясла- яич, Роман Мстиславич, Данило Рома- ні »нич. І алицьке князівство. Почало форму- йте я наприкінці XI ст., але остаточно । ► ішлося тільки в 40-х роках наступного । іоііптя. Подібно до Волині, Галичина бу 1.1 невеликим князівством. На північ- ному сході вона межувала з Волинню, нн < ході з Київщиною. За рубіж між ними правили верхів'я Горині, Случі, Південного Бугу. На півдні спочатку була освоєна територія Верхнього й Серед- нього Подністров’я, пізніше до складу Галичини увійшли Верхнє Попруття, а з другої чверті XII ст.— і Дністровсько- Дунайське Пониззя. Західними сусіда- ми Галичини були Угорщина й Польща. Державний кордон тут проходив від гир- ла Сена по вододілу рік Віслок і Вісло- ка, далі — по Карпатському хребту до Семиграддя й по Серету — до Пониззя. До Галицького князівства входила також і Закарпатська Русь. Основні центри Галицької землі: Пе- ремишль, Звенигород, Теребовль, Галич. Останній із 40-х років XII ст. став столи- 123
РОЗДІЛ ДРУГИЙ цею. його швидке піднесення зумовлю- валося зручним географічним розташу- ванням (він стояв на Дністрі — важли- вій торговельній магістралі), а також тим, що в околицях Галича залягали великі поклади солі. Місто мало потужну фортецю, зведену на підвищенні між рі- ками Луква та Мозолевий Потік й ото- чену з півдня двома системами подвій- них і потрійних валів і ровів. Галич був великим торговельно-ре- місничим центром. На посаді та в «під- городді» розміщувалися ювелірні, гон- чарні, склоробні майстерні. Уздовж ліво- го берега Лук ви й аж до самого Дністра тяглися боярські садиби, монастирські оселі. Значний єпископський осередок Русі, столиця Галичини милувала око де- сятками монументальних культових спо- руд. Білокам'яні, оздоблені художнім різьбленням і декоративною керамікою храми, кам'яні й дерев'яні палаци, мо- гутні земляні вали із дерев'яними забо- ролами — все це викликало щире захоп- лення сучасників. Розквіт Галицького князівства при- падає на часи князювання Володимира Володаревича (1141 —1152) та Ярослава Осмомисла (1152—1187), які подолали опір місцевого боярства й утвердили міц- ну центральну владу. Наприкінці XII ст. Галичина й Во- линь об'єдналися. Так виникло Галиць- ко-Волинське князівство. Його волода- рем став Роман Мстиславич (1199— 1205). Оволодівши потім Києвом, він, по суті, сконсолідував усю Південну Русь в єдиній державній структурі. Не- дарма в 1204 р. папа римський Інокен- тій III пропонував Романові королівську корону. Держава Романа Мстиславич а не пережила свого творця. Після 1205 р., коли Роман загинув під Завихостом, вона розпалася на уділи, й Галичина увійшла в смугу тривалої політичної кризи. Боярство організовувало нескін- ченні бунти і змови проти князівської влади і врешті-решт перетворило землю на арену, де зводили між собою рахунки правителі сусідніх країн, а також на предмет політичних маніпуляцій рим- ської церкви. У 1229 р. на галицькому столі оста- точно утверджується Данило Романович, який досяг помітних успіхів у стабілі- зації політичного життя західноруських земель. Поступальний історичний розвиток Давньої Русі перервали монголо-татари. Вперше вони з'явилися в Північнопри- чорноморському Степу в 20-х роках ХНІ ст. На київському з’їзді князів 1223 р. було вирішено не чекати, поки монголо-татари вдеруться в межі держа- ви, а зустріти їх на чужій території. Того ж року сталася трагічна для русь- ких дружин битва на Калці. Однак після своєї перемоги монголи дійшли тільки до Новгорода-Святополча на Дніпрі, після чого повернули назад. У 1237 р. вони знову вирушили в похід на Русь. У 1239 р. здобули Переяслав та Черні- гів, у 1240 р.— Київ, у 1241 р.— Володи- мир-Волинський, Галич та інші міста. Дійшовши до Польщі, Угорщини й Чехії, Батий припинив похід на Захід і через Боснію, Сербію, Болгарію та Русь вивів свої війська в пониззя Волги. Тут він заснував свою могутню державу — Золо- ту Орду. Приводом для відмови від походу в Європу послужила смерть головного монгольського хана — Угедея, однак на- справді Батий просто не мав уже сил, аби утримувати в покорі завойовані країни. 124
5. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК Давньоруська держава із центром у Києві відкрила новий, феодальний період и історії східних слов'ян, котрі промину- ли у своєму розвитку рабовласницьку формацію. На базі розкладу первісно- общинного ладу в них одразу почав формуватися феодалізм. Головну особ- ливість його раннього етапу становила данинна форма експлуатації трудящого населення (так зване полюддя). Поступово, в міру захоплення князя- ми і знаттю общинних земель, склада- лося феодальне помістя. Це, у свою чер- • у. спричинилося до виникнення такої форми експлуатації, як підробітки. Впер- ше про них згадує літопис під 946 р. (у зв’язку з реформою княгині Ольги). «Уроки», запроваджені київською адмі- ністрацією, стали, по суті, нормованими виробітками в господарстві феодала. Значення їх зростало із розвитком товар- ного виробництва і збільшенням попиту на сільськогосподарську продукцію. Основною категорією населення, зай- нятого на виробітках, були феодально залежні смерди. Вони тримали власне господарство, однак мусили певний час працювати на свого пана. Джерела на- КИЇВСЬКА РУСЬ I Іредстаншки різних суспіжних верста давньоруського населення (реконстр. одягу П. П То- точка) 125
РОЗДІЛ ДРУГИЙ зикають й іншу категорію, котра обслу- говувала феодальне господарство,— дворову челядь, або холопів. Вони пере- бували в цілковитій власності хазяїна. Близьким до холопського було стано- вище рядовичів і закупів — колишніх смердів, які внаслідок посилення ек- сплуатації втрачали власне господарство і йшли в кабалу до пана. Працювали в нього за договором — «рядом» (звідси й «рядовимі») або відробляли грошовий борг — «купу» (звідси — «закупи»). Третьою формою феодальної експлу- атації була грошова рента, засвідчена писемними джерелами вже для X ст. У XII—XIII ст. вона поширилася по всій Русі. Усі перелічені форми визискування трудящого люду визначалися рівнем розвитку виробництва на той чи інший момент. Зі свого боку, вони впливали на економічне становище суспільства. Ха- рактерною особливістю КйівськдІ Русі були швидкі темпи Ті соціально-еконо- мічного розвитку. За порівняно короткий історичний період вона добилася знач- них успіхів у розвитку сільського госпо- дарства, ремесла, торгівлі тощо. Сільське господарства Провідне міс- це в економіці Київської Русі протягом усієї її історії посідало сільське госпо- дарство, що мало давні місцеві тради- ції. Особливо високого рівня досягло землеробство. Як показав київський на- уковець В. й. Довженок, селяни вико- 126
КИЇВСЬКА РУСЬ Давньоруські землеробські знаряддя праці (І), )><м>н групці я вигляду ожюколісного плуга і че- |и< «їм і наральником (2) і знаряддя деревооброб- них' іх месда (3). Рис та реконстр. П.Л. Корніснка ристовували досконалі на той час зна- ряддя праці й застосовували кілька агро- технічних систем — парову (з двопіль- ною і трипільною сівозмінами), під- січну й перелогову. Асортимент земле- робських знарядь досить широкий — плуг, рала з широкими і вузькими ле- зами, одно-, дво- і тризубі сохи, борони, мотики, заступи, коси, серпи тощо. Із рільничних культур вирощувалися в ос- новному жито, пшениця, просо, ячмінь, овес, горох, коноплі, льон. Продуктив- ність праці була настільки високою, що валовий збір зерна набагато перевищу- вав потреби населення. 127
І
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Візантійські амфори X—XIII ст, знайдені а Китаї КИЇВСЬКА РУСЬ Корчага із приба.тгійським бурштином (XIII ст.), знайдена а Києві і фото О. Фрідлянда) Шиферні ливарні формочки для виготовлення ювелірних виробів та прикрас Ірис. П. Л. Корніснка ш матеріалами публікацій)
РОЗДІЛ ДРУГИЙ План сільського поселення XI- XII ст. біля с. Ав- туничі на Чернігівщині та знахідки з нього Ірис. П. Л. Корніснка за матеріалами розкопок О. П. Мо- ці і В. П. Коваленка) Високорозвинене землеробство, бага- тющі пасовиська й сіножаті давали змо- гу утримувати велику кількість худоби. Тваринництву приділялася постійна ува- га, недарма ж у «Руській Правді» кра- діжка свійських тварин визначалася як злочин, що тягнув за собою суворе по- карання. Важливою допоміжною галуззю гос- подарства в Київській Русі були про- мисли: полювання, рибальство, бджіль- ництво. Так, мед і віск не тільки широко вживалися самими русичами, а й стано- вили не останню статтю в зовнішній торгівлі. Тож не дивно, що бортництво перебувало під захистом відповідних пунктів «Руської Правди». Ремесло. Висококласне ремісниче виробництво зосереджувалося переваж- но в містах, однак деякі його галузі розвивалися і в селах. Перед у цій сфері господарської діяльності вели чорна ме- талургія та металообробка. Залізо до- бували з болотяних руд (у поліських районах вміст заліза в руді досягав 18—40 %). Плавилося воно у спеціаль- них сиродутних горнах, залишки яких виявлені в багатьох місцях. Спеціалізо-
КИЇВСЬКА РУСЬ ваним центром залізообробного вироб- ництва був Городськ на Тетереві, ви- разні сліди такого виробництва зафіксо- вані також у Вишгороді. Обробка заліза й виготовлення з нього речей для господарських потреб, військової справи, побуту тощо здійсню- валися в ковальських майстернях, знай- дених в усіх без винятку давньоруських містах. Асортимент виробів із заліза на- лічував близько 150 назв. Майстри опа- нували всі відомі тоді технічні й техно- логічні методи його обробки: кування, іварювання сталевих лез, інкрустацію кольоровими металами та ін. Високим рівнем майстерності відзначалися • куїнецьі злату и серебру»: виготовлені ними голоті діадеми й барми, колти й намиста, срібні браслети-наручі та інші ювелірні речі користува- лися повсюдною славою. їх виробляли в техніці нерегородчастої емалі, скані, черні, литва, карбу- вання. свинцевих та олов'яних відливок. У XII ст. київські ремісники винайшли мистецтво відливок прикрас у спеціальних формочках. Ці прикраси їмо ували золоті й срібні вироби і призначалися дія широкого ринку. Майстерність давньоруських ювелірів дістала міжнародне визнання. У відомому трактаті чен- ня Іеофіла з Падерборна (Німеччина! «Про різні аудожества» Русь названа країною, де відкриті іекрети «мистецтва емалі й різноманітності чериі*. Ні-пшиною руського емалевого виробництва < гали |»оботи київського майстра другої половини ЧII ст. Лазара Бопііи. Найкращі серед них — 131
РОЗДІЛ ДРУГИЙ дві княнікькі діадеми (одна із зображенням де- ісусного чину, інша - із зображенням яознссіння Олександра Македонського), а також хрест Єфросинії Полоцької. З емалевим виробництвом було тісно пов'яза- не склоробсгло. Тривалий час уважалося. що всі скляні предмети привозилися на Русь із Візанті’і, однак археологічні розкопки спростували цю дум- ку. На сьогодні скловарні майстерні відомі в ба- гатьох давньоруських центрах. Тут виготовлялися мозаїчна маса (смальта), віконне скло, посуд, бра- слети. намиста тощо. До числа масової продукції відно- сяться також вироби з глини, кістки, дерева, каменю. Ремесло розвивалося як у структурі феодальних господарств, так і на вільній міській основі. У XII—XIII ст. посадські ремісники почали об'єднуватися в корпо- рації, свідченням чого є назви міських «кінців» (Гончарний, Плотнипький, Ко- жум'яцький), воріт («Кузнечньїе»), а та- кож згадки писемних джерел про артілі «городників» і «мостників». Торгівля. Дуже важливу рать в еко- номіці Київської Русі відігравала тор- гівля, рівень розвитку якої визначався станом сільськогосподарського й ремі- сничого виробництва. Основною тенден- цією економічних зв'язків був обмін у межах невеликих районів у радіусі 10— ЗО км: саме на такій території розходи- лися вироби сільських ковалів, гончарів, ювелірів, шевців. Активно розвивалася також торгівля в межах усієї країни. Так, продукція київських ремісників — скляні браслети, енколпіони (хрести-складні), речі з перегородчастою емаллю — масово над- ходили до багатьох міст і сіл. Жвава торгівля сполучала різні за природними умовами частини Русі: Галицька земля вивозила в інші князівства сіль. Новго- родська — хутра. Київська й інші півден- норуські землі експортували на Північ зерно тощо. Обмін мав різні форми і здійснювався або через замовлення, або через купівлю- продаж. Для цього існували постійно й періодично діючі ринки в містах і селах (такі села називались погостами, що означало місце «гостьби» — торгівлі). Поряд із внутрішньою широкого розвитку на- була міжнародна торгівля. За найважливішу тор- говельну комунікацію правив знаменитий шлях •від Греків», або «Грецький», який зв'язував Русь із балтійськими та чорноморськими ринка- ми. Активно функціонували також «Соляний» і • Залозний» шляхи, що вели до Галичини й на Північний Кавказ. Шлях Київ — Галич — Пра- га Регенсбург пролягав через країни Централь ної та Західної Європи. Руські купці постачали на міжнародні ринки хутра, мед. віск, шкіри, деякі вили ремісничої продукції, а також — на ранніх етапах — рабів. Із-за кордону вести золото, срібло, коштовні тка- нини. вина, масло, столовий посуд, речі християн- ського культу, зброю. Основними торіовельними контрагентами Київської Русі виступали Візантія. Волзько-Камська Болгарія. Хозарія. країни Араб- ського Сходу, скандинавські, центрально- й за- хідноєвропейські держави. На Русі існували купецькі об'єднання, спеціалізовані на торгівлі з певними країнами або певними видами товарів. Наприклад, відома Іванівська община Новгорода зосереджувала у своїх руках торгівлю воском, київські купецькі об'єд- нання «гречників» і «залозників» торгу- вали з Візантією і Кавказом. У багатьох містах — Києві, Новіороді, Смоленську, Володимирі-Волинському та інших — розташовувалися торговельні двори іно- земних купців. Про високий рівень торгівлі в Київ- ській Русі свідчила практика кредитних операцій, відбита в законодавстві: «Русь- ка Правда» утримує статті щодо регла- ментування порядку стягнення боргу із купців-боржників і виплати ними про- центів під позичені гроші. Торгівля покликала до життя інтен- сивний грошовий обіг. На ранньому ета- пі (VIII—X ст.) на Русі ходили арабські диргеми (знайдено сотні тисяч), візан- тійські номісми й міліаресії, західно- європейські динари. За Володимира Свя- 132
кхніїнький терем у Чернігові (рис. М. М. Іевлсва ш реконструкцією М. Н Холостенка) КИЇВСЬКА РУСЬ кк і.інича та Ярослава Мудрого Русь «ирбувала власні монети — срібники і митники. Від XI ст. під час великих пфгонельних операцій розраховувалися < рійними зливками — гривнами вагою від 95 до 197 г. Вживалися гривни ірі.ох типів — київська, новгородська та чгриіі інська. Село. Розвиток феодальних відносин і уііроноджувався соціальною диференці- ації ю поселень. Більшість із них являли і обок* села, мешканці яких були безпо- ігргдньо зайняті в сільськогосподар- । міому виробництві, інші — феодальні двори-маєтки, де зосереджувався адмі- ністративний апарат округи. Писемні джерела подають кілька назв сільських поселень часів Київської Русі: «село», «сільце», «деревня», «погост», «двір», «дом». Вони відрізнялися одне від одного не лише розмірами, а й со- ціальними функціями. Так, «погост» ви- значається як центральне поселення округи (можливо, сільської общини), де знаходилися торговище й культове місце, «деревня» — як невелике дочірнє поселення, утворене вихідцями з великих сіл, «двір» і «дом» — як садиби феодалів. 133
РОЗДІЛ ДРУГИЙ центри володінь (останні звичайно обно- силися потужними укріпленнями). Археологи виявили практично всі названі ти- пи сільських поселень. Найбільші з них займали площу від 2 до 6 га. Тут налічувалося до 50 селян- ських дворів. З урахуванням розмірів тогочасних житлових будинків можна припустити, що сім’я селянина-смерда складалася із шести семи чо- ловік. їй належали господарські будівлі, худоба, різноманітні знаряддя пращ, речі домашнього вжитку тощо. В літописі містяться конкретні відомості щодо власності селянської сім'ї. Так. у 1103 р. на Долоб- ському озері під Києвом відбувся князівський з'їзд. Великий київський князь Святополк відмов- лявся йти на половців, мотивуючи це інтересами смердів: «Негодно ньінЬ весні, ити. хочемь погу- бити смердьі н ролик» (рілля.— Аізт.1 ихь». А Во- лодимир Мономах наполягав на негайному похо- ді й також посилався на інтереси смердів: «Дивно ми. дружино, оже лошадей жалуйте, екі же кто ореть: а сего чему не проммслите, оже начнеть орати смердь. и приЬхавь половчинь ударить и стрЬлою. а лошадь его поиметь. а в село его Ьхавь иметь жену его и дЬти его. и все его имЬнье*. В літописній статті 1111 р. згадується також і тік смерда. Вважається, що за трипільної сівозмі- ни пересічне селянське господарство ма- ло володіти приблизно 12 десятинами землі. Очевидно, ця середня норма землекористування становила й одиницю оподаткування, відому під назвами «ра- ло». «плуг» і «дим» (тут назви орних знарядь визначають ту площу землі, що її можна було ними обробити, а «дим» — саме господарство, також обкладене по- дат ком). Місто. Зміни у сфері суспільно-полі- тичного й соціально-економічного життя східних слов'ян уже в третій чверті І тис. зумовили виникнення нових форм посе- лень — так званих »градів», в яких до- слідники справедливо вбачають зародки міських осередків у вигляді міжплемін- них центрів, порубіжних укріплень, пунктів збору данини, общинних са- кральних місць тощо. Писемні повідомлення та археологіч- ні матеріали кінця VIII — IX ст. засвід- чують існування в цей час у східних слов'ян багатьох міських центрів. «По- вість минулих літ» називає стосовно IX — X ст. понад 20 міст, у тому числі Київ. Чернігів. Переяслав, Білгород, Вишгород. Любеч, Смоленськ, Псков, Ізборськ, Новгород, Ладогу та ін. У XI ст. літописи згадують ще 32 міста. У XIII ст. за літописними даними на Русі налічува- лося 300 «градів», з яких близько 100 бу- ли справжніми містами. Укріплене валами й ровами, місто структурно поділялося на детинець і по- сад. Його складовими частинами висту- пали також передмістя та окольні райо- ни. де розміщувалися феодальні садиби, монастирі тощо. Площа найбільших міст Київської Русі — столиць земель-князівств — до- сягала кількасот гектарів, а населення — кількох десятків тисяч чоловік. Отже, це були складні соціальні організми, які виконували в системі феодальних вироб- ничих відносин цілий комплекс функ- цій — економічних, адміністративно- політичних, ідеологічних, культурних. Господарське життя міст характери- зувалося. з одного боку, високою кон- центрацією в них ремесла й торгівлі, а з іншого — тісними зв'язками із сільським господарством. Останнє засвідчено чи- сленними знахідками тут землеробських знарядь праці, а також зосередженням садиб феодалів власників великих маєтків у землях. Створюваний селяна- ми додатковий продукт надходив до міст і там перерозподілявся: йшов на будів- ництво різних споруд, укріплень, на роз- виток матеріальної й духовної культури і т. д. Основний контингент городян стано- вили князі, великі землевласники, дру- жинники. ремісники, торговці, челядни- ки. служителі культу. Роль центру громадського життя відігравали багато- людні торги,— за «Руською Правдою», 134
на них офіційно оглошувалося про крадіжки, доводилися до відома населен- ня розпорядження князя тощо. Наявні літописні та археологічні дже- рела доводять: упродовж усієї своєї істо- рії Давню Русь відзначав стабільний со- ціально-економічний розвиток. Повною мірою це стосується й Південної Русі, де невпинно зростала кількість сільських і міських поселень, а відтак і чисель- ність їхніх мешканців. За нашими під- рахунками, в межах південноруських князівств— Київського, Чернігівського, Переяславського, Володимир-Волин- ського й Галицького, які обіймали пло- щу загалом близько 600 тис. км2, у XII — XIII ст. проживало до шести міньйонів чоловік. КИЇВСЬКА РУСЬ 6. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ НА РУСІ В X—XIII ст. Суспільно-політичне життя в Київ- ській Русі завжди позначалося неабиякою •к гинністю. За літописами, в ньому брали участь практично всі верстви тогочас- ною населення. Причиною цього була не •к оціальна гармонія» безкласового су- і шльства, яка, згідно з твердженням деяких істориків, нібито відкривала до- «гуп демократичним низам до сфери управління, а якраз навпаки — гострі со- ціальні протиріччя. В даному розділі йі йметься лише про ті суспільно-полі- іичні структури та явища, в яких най- ди кіше виражена класова природа орга- нні державної влади на Русі. Князь. Проблема князівської влади пй Русі неодноразово порушувалася у Працях В. І. Сергеєвича, Б. Д. Трекова, її О. Рибакова, В. Т. Па шуто, І. Я. Фроя- нііап, П. П. Толочка та інших дослідни- ків Висловлювалися різні часом проти- и*ні думки щодо місця і ролі князя и /І анньоруській державі. Так, в уявленні І Я Фроянова князь — не феодальний правитель, котрий уособлював законо- давчу й виконавчу владу в усій країні аби и якійсь окремій землі, а такий собі наїрі.ірх, «слуга народу», перейнятий ви- > інічно інтересами останнього. Однак • іяроданні джерела висвітлюють зовсім іншу картину. Влада й управління на Русі цілком зосереджувалися в руках феодалів. насамперед князівсько-бояр- ськді верхівки. Князь виступав не тільки верховним правителем країни, землі, волості, а й законодавчим розпорядни- ком усього життєвого укладу. Його від- сутність у місті чи землі порушувала нормальне функціонування всіх місце- вих адміністративно-управлінських служб. Зміна князів звичайно призводи- ла й до зміни попередньої адміністрації, яка не тільки не мала імунітету щодо князівської влади, але й безпосередньо їй підпорядковувалася. Однією із суттєвих функцій князів- ської влади була законодавчо-судова. Від перших же років існування Київської держави князі разпочали активну зако- нодавчу діяльність. М. М. Тихомиров, С. В. Юшков, В. Т. Пашуто та інші дослідники детально вивчили її й на цій основі розкрили феодальний характер давньоруського законодавства. Устави й уставні грамоти Володимира Святосла- вича, Ярослава Мудрого, Ізяслава, Свя- тослава та Всеволода Ярославичів, Во- лодимира Мономаха, Мстислава Володи- мировича, Ізяслава й Ростислава Мсти- славичів та інших князів показують: їхня законодавча влада поширювалася практично на всі сфери буття. Вона ре- гламентувала норми міського співжиття, надходження данини на користь держа- ви. розпоряджалася міським земельним фондом, комунальним благоустроєм 135
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Княііікьке парадне вбрання XII—XIII ст. < ре констр. II IІ Гіі.ччкаІ (Устав Ярослава «О мостбхь»), визна- чала місце церкви та її кліру в державно- му управлінні (Устав новгородського князя Всеволода про церковні суди, людей і міри торгові). Торкаючись пи- тання про соціальний статус і компетен- цію основних органів державного управ- ління на Русі, слід наголосити, що вони вже в початковий період розвитку Київ- ської держави були інститутами кня- зівській влади. Тож цілком природно, що князь-законодавець покладав пиль- нування за виконанням усіх згаданих норм на свій же адміністративний апа- рат. До його складу входили тисяцькі, воєводи, посадники, намісники, сотські, десятники, тіуни, дворецькі та інші уря- довці. З часом цей апарат ставав дедалі численнішим і розгалуженішим. На службі у князя перебувала верхівка фео- дальної знаті, соціальне й майнове ста- новище якої значною мірою визначало- ся її участю в державному управлінні. Віче. Висновок, що давньоруське віче було органом народовладдя, сформулю ли історики XIX ст. В. І. Сергеєвич, М. В. Довнар-Запольськии, І. А. Лінні- ченко. Цей висновок логічно випливав з їхнього розуміння загальнонародного характеру Русі. Сучасні ж науковці знач- но розходяться в оцінках природи, ком- петенції та складу віча. Одні (Б. Д. Гре- ков. М. М. Тихомирив. І. Я. Фроянов) вважають, що воно відкривало шлях ни- зам до державного управління, інші (С. В. Юшков, В. Т. Пашуто, В. Я. Я пін. II. II. Толочко) вбачають у ньому вузько- класовий орган, прибраний феодалами до своїх рук. Розповідаючи про важливі державні справи, літописи нерідко вказують на участь у них »нищих н худих», «вссх людей», «всех КИЯН*, тобто пред- ставників нижчого стану. Однак аж надто довіря- тися цим свідченням не варто. В Т. Пашуто слушно зазначає, що це було тільки прийнятим у Давній Русі літературно-церковним висловом: •Смішно навіть припустити, що в країні, де зако- ном була Руська правда, жебраки і вбогі вирішу- вали. кому зайняти княжни стіл Осмомисла». В. Я. Я пін твердить: загальноміське віче вузько- класовий орган, і в ньому не було місця «всьому Новгороду»; воно об'єднувало лише великих феода лів і виступало не як нарісші збори, а як збори панівного класу. Аналогічний висновок зроблено й щодо київського віча. Аналіз подій, пов'язаних із діяльні- стю віча, свідчить про значне посилення великого боярства. Зміцнення його еко- номічних позицій, особливо в період фео- дальної роздробленості, супроводжува- 136
лося намаганням отримати свою частку в управлінні містом і землею. Крім суперечностей між князівською владою та боярською феодальною демо- кратією, в діяльності віча відбивалися й істотні протиріччя в середовищі само- ю боярства,— адже в політичному відно- шенні воно не являло собою моноліт- ної сили. Відомі випадки, коли віче ви- користовувалося для прикриття звичай- ної змови певного боярського угрупо- нання проти неугодного князя та його оточення. Все сказане переконує: віче як су- спільний інститут, який сягав своім ко- рінням ще додержавних часів, ніколи не було органом справжнього народовладдя, широкої участі демократичних низів у державному управлінні. Керівну роль і право представництва в ньому утримува- ли за собою верхи. За сильного князя віча були слухняними додатками до верховної влади, за слабкого — залеж- нії гь могла бути і зворотною. Отже, загальний висновок: у X— XIII ст. на Русі існували, доповнюючи один одного — а нерідко і вступаючи в конфлікт,— орган феодальної демокра- ті (віче) і представник монархічної в чади (князь). Народні рухи. Основним джерелом нр<> народні рухи на Русі в X—XIII ст. • літописи. Враховуючи залежність їх укладачів від князівської влади, мабуть, ін слід чекати від них повного й аде- к їм ти ого висвітлення соціальних колізій. Але гой факт, що навіть за такої залеж- ів» її згадки про соціальні заворушення те ж таки регулярно потрапляли на • горшки літописів, переконливо свідчить: їв инище становило невід'ємну рису виття давньоруського суспільства. Перший значний соціальний кон- флікт стався в 945 р., коли, нагадаємо, кпин. Ігор порушив норми збирання по- КИЇВСЬКА РУСЬ Святковий убір жінки князівсько-боярського кола XI—ХНІ ст. (реконстр. П. П. Толочна) люддя й зажадав від древлян подвійної данини. Останні на чолі зі своїм князем повстали, розгромили дружину Ігоря, а самого його стратили. Вочевидь, одно- значно трактувати це повстання як кла- совий протест не було б слушним. Ско- ріше можна говорити про конфлікт між центральною владою і древлянськими князями. Разом із тим не можна виклю- чати й елемента народного опору у від- повідь на посилення феодальної експлу- атації. У писемних джерелах збереглися ві- 137
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Скарб прикрас XII ст. із Києва: 1—3 — «чільні підвіски; 4 — персні з печатками; 5 ірис. II. Л. Корніснка ш Г. Ф. Корзухішно) кручені браслети; 6 гривна, 7 браслет-наруч домості про цілий ряд народних рухів XI-XIII ст.: 1068—1069, 1113, 1146— 1147, 1157 рр,— у Кисні, 1024, 1070— 1071, І 175 рр.— у Ростово-Суздальській землі, 1069 1 070. 11 36, 1209, 1228 рр.— у Новгороді, 1219 р.— у Галичі. Коли в них брали активну участь не тільки най- злиденніші міські низи, а й селяни, тоді ці повстання досягали широкого розма- ху. Заворушення нерідко набували ре- лігійного забарвлення і сполучалися з боротьбою проти християнства як спів- учасника феодальних утисків. Так, волх- ви очолили повстання 1024 і 1070— 1071 рр. у Ростовській землі, 1068 — 1069 рр.— у Києві, 1069—1070 рр.— у Новгороді. 138 Феодальні партії, які постійно воро- гували між собою, аби посадовити на князівський стіл свого кандидата, нерід- ко використовували в цих цілях невдо- волення трудящого люду. Однак яких би форм не набували на- родні рухи, всі вони мали досить чітко виражений класовий характер. Народ бо- ровся проти посилення феодальної ек- сплуатації, проти конкретних визискува- чів — князів, великих землевласників, вотчинників, представників князівської адміністрації, лихварів. Під тиском низів правлячі кола змушені були йти на деякі поступки, вносити зміни до законодав- ства, спрямовані на обмеження сва- вільства «сильних світу цього» тощо.
Оцінюючи народні рухи на Русі в X—XIII ст. я* класові, їх разом із тим не можна вважати «ніифеодальними. Феодалізм тоді являв собою формацію, яка ще далеко не вичерпала своїх прім ресивних можливостей, і альтернативою йому мія ли бути тільки віджилі первіснообщинні від- носини. Отже, за таких умов будь-який анти- феодальний рух, кати б він мав місце, був би |4'іреснвним явищем. Суспільство просто ще не іоірью до такої форми соціалшого протесту. Жодне повстання не ставило собі за мету прин- ципово змінити існуючі порядки. Трудяще на- іе.чення Давньої Русі боролося не проти фе- одальної системи як такої, а проти конкретних гк< іілуататорів. Тож конструктивність тогочасних народних повстань полягала насамперед у запро- аадаенні доцільніших форм соціально-економічних Мдиосин. Суспільно-політичні відносини та за- конодавство. В тісному зв’язку із соці- альною активністю народних мас знахо- дилася еволюція феодального законо- диш тна. Сформувавшись на основі зви- чаї ного права, яке існувало у східних < цм'ян ще в додержавний період, воно було поставлене на службу панівному к ііісові й послідовно боронило інтере- си князів, бояр, інших заможних верств. Ц<- засвідчив уже перший юридичний •від «Устав і закон руський», згаду- ваний у русько-візантійських договорах 911 й 944 рр. Він грунтувався на поділі населення на вільних і залежних (челя- динів). Древлянське повстання 945 р. змуси- ло правлячу київську верхівку на чолі з княгинею Ольгою вжити заходів щодо зміни системи зиску шляхом визначення «уроків» і «уставів» — твердих норм фео- дальних повинностей. За князювання Володимира Свято- славича на Русі значно почастішали роз- бої як акти класового протесту населен- ня, котре в процесі феодалізації втрачало землю. Для захисту панівного класу Во- лодимир запровадив новий закон — «Устав земляний», що передбачав смерт- ну кару розбійнику, потім замінену кон- фіскацією його майна на користь дер- жави. Свою долю відповідальності за опір новим порядкам несла й община — верв. Правові устави ЇХ — X ст. ввійшли в «Руську Правду». її найдавнішою части- ною була «Правда Ярослава», видана ним Новгороду в 1015—1016 рр. Із ме- тою зміцнення своїх позицій у Києві КИЇВСЬКА РУСЬ • Лгііький іамоа І рис. М. М. Ісл.ияи м реконструкцією Б. О. Рибаком) 139
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Ярослав Мудрий між. 1024 та 1026 рр. розробив «Покон вірний», що визначав розміри данини з населення на користь князівських дружинників. Наступний етап законотворчості по- в'язаний із діяльністю синів Ярослава. В 1072 р. Ізяслав, Святослав, Всеволод, а також бояри і представники вищого духівництва затвердили у Випігороді «Правду Ярославичів». Поява нового ко- дексу юридичних норм зумовлювалася народними рухами кінця 60-х — початку 70-х років XI ст.— вони не тільки за- гострили соціальну ситуацію в країні, а й висвітлили недосконалість існуючих право порядків. Як і попередні правові кодекси, «Правда Яро- славичів» боронила насдмперед інтереси панівного класу. Однак у пій уже з’явилися статті* спрямо- вані на обмеження свавільства землевлас- ників стосовно тлежного населення. Зокрема, їм за боронилося чинити без князівського суду роз- праву над смердами; запроваджувалися штрафи за вбивство селянина, знищення його коня. Ясна річ, усе це диктувалося перш за все інтересами феодальною господарства, бо ж його успішний розвиток великою мірою залежав він забезпече- ності смердів тягловою силою та сільськогоспо- дарським реманентом. Під тиском народного повстання в Києві 1113 р. Володимир Мономах до- повнив правові норми. Устав Мономах а затвердили на нараді в Берестові, в якій, окрім великого князя, взяли участь київ- ський, бєлгородський і переяславський тисяцькі, «муж» князя Олега Святосла- вича, інші представники феодальної зна- ті. Нарада відбувалася в той момент, коли в Києві ше тривали заворушення. Отже, великий князь визнав за необхідне з’явитися у збунтованому місті з реаль- ною відповіддю на вимоги трудящих мас. Цілком зрозуміло, що законодавство Мономах а відбило передусім інтереси панівного класу. Воно підтверджувало вотчинний імунітет феодала та його пра- во на експлуатацію підвладного насе- лення. Разом із тим новий устав дещо об- межував лихварство, а це можна розгля- дати як поступки міщанам і селянам. Статті, згідно з якими полегшувалося становище закупів, свідчили: Володимир і його оточення добре розуміли потреби економічного розвитку країни, адже для утримування власного господарства се- лянин потребував певних юридичних й економічних гарантій. Наступний важливий етап у розвит- ку давньоруського законодавства було спричинено народними хвилюваннями 40-х років XII ст. на Півдні Русі. За Л. В. Черепніним та іншими істориками, нові статті «Прос травної Правди» на- лежали до двох уставів: Всеволода Оль- говича та Ізяслава Мстиславича. Біль- шість статей — про князівське господар- ство, правопорядки у вотчинних селах, спадщину тощо — стали своєрідною реакцією влади на події 1146- 1147 рр. в Києві. Дослідники виділяють у «Про- странній Правді» комплекс статей, що їх здогадно можна пов’язувати з діяль- ністю володимиро-суздальського князя Всеволода Велике Гніздо. їхня поява розглядається як наслідок народних ру- хів у Володимирі й землі в 1174-..... 1 1 75 рр. Тривалий процес формування да- вньоруського законодавства завернім вся на початку XIII ст. у Новгороді. Як і до цього, правотворча діяльність верхів стимулювалася тиском знизу. 140
7. ЕТНІЧНИЙ РОЗВИТОК Період існування Київської держа- • ви — один із найважливіших в етнічно- му розвитку східних слов'ян. У цей час (•малася і розвивалася нова історична середньовічна спільність, котра дістала в сучасній науці назву ^давньоруська народність». Вона становила етнічну основу майбутнього українського, а та- кож російського та білоруського народів. Літописи донесли до нас згадки про майже півтора десятка слов'янських племінних об’єднань, які в останній чверті 1 тис. являли собою етнополі- тичні угруповання, за своєю соціально- економічною суттю значно відмінні від класичних племен первісного суспіль- » гва. З літописних полян, древлян, сіве- рян, волинян, уличів, хорватів — меш- каншв території сучасної України — складалися утворення, котрі перебували на перехідному етапі від докласового до класового суспільства. В їхньому се- ргдонищі вже виділилася племінна вер- хівка, почалося майнове розшарування Тощо. Писемні та археологічні джерела мають змогу більш-менш точно локалі- зувати сіверян у лівобережних районах Дніпра, полян — на Дніпровському Пра- вобережжі, древлян і волинян — на Во- іині (відповідно Східній і Західній), хорватів — у Прикарпатті, уличів — на Пиж ньому Подніпров’ї та Південному Побужжі. Матеріальна культура назва- них угруповань відображена в пам'ят- ких гину Луки-Райківецької, роменської їв нолинцівської культур. На старожит- гих останньої відбився помітний •плин Хозарського каганату. Роніоділ східних слов'ян на окремі між- II » МІННІ іруїіи в другій половині І тис. просте- • їй * н іа деякими елементами їхньої етногра- фічної культури пізніших часів. Це стосується, зокрема, скроневих кілець X—XII ст.— прикрас, що нашивалися на головні убори або впліталися у волосся чи підвішувалися біля скроні. В різних регіонах Східної Європи побутували свої типи таких кілець. Ще на початку II тис. вони залиша- лися одним із основних елементів жіночого вбрання. Східнослов'янська спільність. Напри- кінці І тис. у Середньому Подніпров’ї починає складатися так звана дружинна культура, пам'ятки якої засвідчують роз- виток східнослов'янського етносу в тіс- них контактах із Візантійською імпе- рією, Арабським Сходом, Волзькою Болгарією, скандинавськими країнами та іншими сусідами. Запозичення фіксу- ються насамперед у речових наборах представників привілейованих прошарків суспільства. У цей час з'являються так звані речі- гібриди (йдеться передусім про вироби художнього ремесла). їхня специфіка полягала в тому, що в манері виконання якогось набору чи окремого предмета — скажімо, прикрас пояса дружинника, металевої гарнітури кінського споряд- ження абощо — сполучалися як місцеві, так і надбані ремісничі мотиви і традиції. Яскравим прикладом цього є знайдена на київському Подолі шиферна формоч- ка з арабським написом, призначена для відливання улюблених дружинника- ми поясних металевих накладок (бля- шок). Крім ремісничих традицій, деякі предмети-гібриди несуть на собі відбиток взаємовпливів ідеологічних уявлень різ- них контактуючих між собою етносів. Це добре простежується, наприклад, у сюжетах зображень на срібному окутті турячих рогів із згадуваної вище Чорної Могили. Одні дослідники шукають про- тотипи цих сюжетів у духовному світі КИЇВСЬКА РУСЬ 141
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Рокелення східнослов'янських літосжних племен (рис. М. М. Існ.ина)
місцевих слов’ян, другі — народів Пів- нічної Європи, треті — у звичаях хозар. На Русь, звісно, потрапляли не лише ідеї, а й їхні носії — вихідці з інших зе- мель. Особливо інтенсивні міжрегіональ- ні зв'язки відбувалися за князювання Колодимира Святославича, який для охорони південних кордонів держави переселяв «кращих мужів» із північних східнослов'янських земель на степове прикордоння. Цю практику продовжува- ли і його наступники, що підтверджу- сгься археологічними матеріалами. І>. О. Рибаков датує початок циклу билин іі|н> народного богатиря Іллю Муромця саме 90-ми роками X ст. Крім слов’ян, на південноруські землі переселялися також фіно-угри та балти. Помітну роль у житті Київської Русі, інобливо в перші століття її існування, «іди равали вікінги. їх використовували як ноїнів-професіоналів, дипломатів, радників князів та виконавців інших до- ручень (часом доволі сумнівних). Щоб відтворити це різиоетиічне князівське нПічення, можна послатися на боротьбу за київ- < м стіл синів Володимира Святославича.коли за накипім одного з них — Святополка— в 1015 р. А* вбиті два його брати — Борис і Гліб (згодом іаншцювані руською церквою). На першого напа- тн «иіпіородсью «мужі боярські» (у своїй біль- ші» н. напевно, слов'яни за походженням), а до- Ан ш варяги. Разом із Борисом загинув його слу- іа унрсць Георгій. Гліба ж зарізав власний М«пр ІИрчин,— судячи з імені, виходець із кочів- шни.«.по середовища. Чимало ііриіоельців назавжди залишалося на І'»'* । і|ч-д них — згадувані в літописах варяги І в» ш.д і Шимон. Упродовж правління в Києві Іінрв. Ольги, Святослава, Ярололка Свенельд в.» їм їдою й мав значний вплив при дворі, і ямі іип у 977 р. підбурив Ярополка на брато- «Аивчу мину з овруцьким князем Олегом: «Поиди II» Гір»її. , ВОЙ и прими волость его». Шимон у Іін.Я р , лідом за Володимиром Мономахом ви- іі,іни» на Волгу, в Ростово-Суздальську землю, Я тіпне. я там тисяцьким, отримавши за це великі ••мг’іміі наділи. Ьі'імііість переселенців поступово асимілюва- київська русь Сканлмнавська черепахіиюдібна фібула з Ше- стоаицького курганного могильника (Київшн на). Рис. П. Л. Корніснка за Д. І. Б.іфе.им)ом лася місцевим населенням. По них залишалися не тільки згадки в писемних джерелах, а й мате- ріальні пам'ятки: окремі речі ба навіть комплекси, виявлені в похованнях (застібки-фібули, різно- манітні підвіски тощо). 143

РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Давньоруський одяг <за зображеннями на брасле- тах-наручах). Рис. та прорис. П. Л. Корніснка за реконструкції™ О. Л. Брайчевськот КИЇВСЬКА РУСЬ Будівлі старокиТвсмого Подолу, характерні також для різних районів Русі (рис. П. Л. Корніснка за реконструкцією П. П. Таточка та В. О. Харзамова)
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Стильова єдність давньоруської культової архітектури (м П. П. Голочкам). Рис. М. М. /селево На початку II тис. вихідців із Півночі Європи у військових контингентах на Півдні Русі змінюють причорноморські кочовики. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси привели до етнічного консолідування східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Вона характеризувалася насамперед єдністю мови (із збереженням, проте, місцевих діалектів), спільністю території (котра в основному збігалася з межами Київської Русі), матеріальної та духовної культури, релігії, певною економічною цілісністю. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й однакові традиції, звичаї, звичаєве право і закон, суд, військовий устрій, спільна боротьба 146
проти зовнішніх ворогів. Мабуть, уже в цей час виникають певні елементи на- ціональної самосвідомості, почуття па- тріотизму. Сказане вище підтверджується архе- ологічними матеріалами. Так, протягом усієї історії Київської Русі вироблявся цілий ряд речей і систем, відомих одно- часно в різних районах східнослов'ян- ської ойкумени. Йдеться, зокрема, про традиції житлобудування, загально- руські типи тих або інших ремісничих виробів, однотипні предмети озброєння, прикраси, елементи вбрання. Єдність простежується не тільки на рівні економічних відносин, а й у ідео- логічній сфері. Наприклад, починаючи з другої половини І тис. на більшій частині східнослов’янської території існував сте- реотипний підкурганний обряд похо- вання. Після прийняття християнства його догми поступово (але практично син- хронно) поширюються по всій Русі, підтвердженням чого є зведення в пер- шій половині XI ст. Софійських соборів у Києві, Новгороді, Полоцьку. Взагалі, м епоху Середньовіччя все світосприй- мання було релігійним, тож віднесення іебе до мусульман, іудаїстів чи християн (у нашому конкретному випадку — пра- вославних) також лежало в основі етніч- ного самоусвідомлення. Давньоруська народність у XII— XIII ст. Питання про давньоруську на- родність періоду феодальної роздробле- ності Русі жваво дискутується в історич- ній літературі. Спираючись на думку, що на цьому етапі розвитку феодалізму між окремими землями-князівствами і.інмирають економічні, культурні та політичні зв’язки, частина дослідників доходить висновку про відповідний роз- пад давньоруської етнічної спільності. Як показав П. П. Толочко, за основний доказ при обгрунтуванні цього висновку править недоведене положення щодо розпаду держави на окремі князівства. Як аргумент на користь відсутності етнічної спільності окремі науковці ви- сувають неодноразове протиставлення в літописах Руської землі — тобто Серед- ньодніпровського регіону — іншим давньоруським землям. Однак при цьому не беруться до уваги численні записи, в яких Русь виступає і як сукупність усіх земель-князівств. Особливо характерною в цьому плані є літописна стаття 1216 р. За нею Русь — це «вся Русская земля, и Галичская, и Киевская, и Смоленская, и Черниговская, и Новгородская, и Ря- занская». Якщо ж звернутися до зафік- сованих у літописах XII—XIII ст. подій на Півдні, Північному Сході та Півночі Східної Європи, тобто на Київщині, Во- лодимиро-Суздальщині та Новгородщи- ні, то можна легко простежити величезну зацікавленість і якнайдетальнішу поін- формовані сть кожної із названих земель стосовно життя своїх сусідів. Це теж наочно свідчить про постійні інтенсивні зв'язки між землями-князівствами за феодальної роздробленості. Так, під 1145 р. Суздальський літопис сповіщає про пожежу на київському Подалі, Іпатіївський (південноруський літопис- ний звід) під 1158 р. розповідає гро будів- ництво князем Андрієм Боголюбським церкви у Володимирі-на-Клязьмі, Новго- родський під 1224 р. докладно описує битву з татарами на Калці. Крім того, в різних літописах нерідко ретельно занотовувалися події, важливі для життя всієї країни. Отже, наведені факти дають підста- ви для твердження про інтенсивні сто- сунки між окремими частинами Русі та про існування єдиної давньоруської на- родності і в період феодальної роздроб- леності. КИЇВСЬКА РУСЬ 147
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Огляд матеріалі» із питання існування давньо- руської народності завершимо згадкою про мотиви єдності «землі Руської*, що містяться в багатьох писемних джерелах початку II тис. («Слово про іакон і благодать» Іларіона, «Пам'ять і похвала Володимиру* Іакова Мніха, «Слово о полку Ігоре- вім* та інші). Навіть у «Слові про погибель Руської в-млі* (XIII ст.) координати Русі визначаються » межах усіх давньоруських земель-князівств: О світло світлая и украсно украшена земля Руськая! И многими красотами удивлена еси... Отсіле до Угорь, от Угорь и до Ляховь, от Ляховь до Чеховь. от Чеховь до Ятвязи и от Ятвязи до Литви, от Лнтвьі до Німець, от Німець до Корілм, от Корільї до Устьюга, гді тамо бяху Тоймичи поганин и за Дмшючимь моремь. От моря до Болгарь, от Болгарь до Буртась, от Буртась до Черемись, от Черемись до Мордьви — то все покорено бню богомь крестияньскому язику поганьскмя странм... А для францисканського ченця Плано Карпіні, який у 1248 р. їхав до Золотої Орди, саме Київ у недалекому минулому був столицею всієї східно- । тов'янської держави. Не можна не згадати і про викори- стання протягом усього давньоруського періоду єдиних юридичних норм на тери- торії всієї Русі. Вони були викладені в • Руській Правді», починаючи зі статті І Короткої редакції: «...аще будеть русин, іюбо гридин, любо купчина, любо ябет- ник, любо мечник, аще изьгои будеть, любо словенин...» При цьому писемні джерела знаходяться в повній відповід- ності до археологічних, які засвідчують Ніджіби з дерева із розкопок на київському Подолі. > «рак терні також для різних давньоруських ігриторій (рис. П. Л. Корніснка за матеріалами публікацій) єдність матеріальної культури, а отже, й народності як її творця. На першому етапі існування Київ- ської Русі етнічна інтеграція відбувалася значною мірою завдяки централізації управління всіма сферами суспільного й економічного життя. На другому, за фео- дальної роздробленості, консолідації східнослов'янської спільності сприяла вся структура соціально-економічних • відносин на Русі, насамперед специфіка феодального •держання» волостей-наді- лів. На відміну від західноєвропейських феодалів, котрі, отримавши володіння, залишалися в них назавжди й мали право на успадкування, давньоруські князі (або й служилі бояри) постійно боролися за престижніші й економічно вигідніші волості. Це спричинювалося до безпе- рервних переміщень, бо ж за князями по Русі мандрувало і їхнє оточення. Учо- рашній київський чи вишгородський князь завтра ставав, скажімо, володими- ро-суздальським (як це було з Юрієм Долгоруким або Андрієм Богалюбським). Це вважалося нормою в тогочасному бурхливому політичному житті. Така си- стема виключала місцеву замкнутість і сприяла консолідації давньоруської на- родності. Щоправда, не слід забувати: чітке усвідомлення державної й національно- етнічної єдності Русі було притаманне насамперед Рюриковичам та їхнім спо- движникам. Серед широких мас інте- граційні процеси в цей історичний період виявлялися набагато слабше. До того ж величезної шкоди завдала навала орд Батия, внаслідок якої Русь втратила державно-національну незалежність. Си- туація у сфері етнічного розвитку до- корінно змінилася. Відтепер визначальну роль відігравали місцеві особливості — мовні, культурні, етнографічні. На колись єдиній етнокультурній основі почали складатися споріднені народи: україн- КИЇВСЬКА РУСЬ 149
РОЗДІЛ ДРУГИЙ ський, російський і білоруський. Власне, кристалізація цих нових етносів спосте- рігалася ще за епохи Київської Русі, 8. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ. РУСЬ І КОЧОВИЙ СВІТ Міжнародні зв’язки Русі почали складатися одночасно з формуванням східнослов’янської політичної спільності. Надалі вони активно розвивалися. Відносини з країнами Європи та Азії мали місце в найрізноманітніших сферах життя: в торгівлі та обміні, політиці, династичних шлюбах, релігії, культурі тощо. Отже, розвій давньоруської дипло- матії тісно пов'язаний з усім комплексом соціальн о-економічних, політичних, культурних процесів у середньовічному світі. При цьому, звісно, використову- валися і традиції та звичаї, усталені ще в ранньослов'янські часи, а також між- народний досвід, запозичений у інших слов’янських і неслов’янських народів. В. Т. Пашуто розділив усю історію давньоруської дипломатії на два періоди. Перший — ранньофеодальний (IX— XI ст.), коли відносно єдина тоді дипло- матія все ж набула уже двох функцій; внутрішньої, імперської, покликаної за- безпечувати виконання васалітетпих обов’язків неслов’янськими народами, котрі входили до складу Київської дер- жави і проживали на Півночі та Пів- нічному Сході Східної Європи, і зовніш- ньої, або міжнародної,— у відношенні до іноземних країн. Другий період вклада- ється в рамки феодальної роздробле- ності, характеризованої в політичній сфері колективним сюзеренітетам найсйль- ніших князів. Дипломатія цього періоду відзначалася неабиякою складністю й не мала єдиного координаційного центру. Та незважаючи на це, можна стверджу- вати: у IX — XIII ст. міжнародні зв’язки Русі відбувалися на рівні свого часу, з однак загибель останньої внаслідок ор- динської навали значно інтенсифікувала ці процеси. усіма піднесеннями та спадами, зумовле- ними конкретно-історичними обстави- нами. Активне включення Київської Русі в міжнародні стосунки і створення влас- ного «дипломатичного корпусу» розпо- чалося з перших же десятиліть існуван- ня держави. До здійснення дипломатич- них акцій залучалися як слов’яни, так і іноземці. Вже Бертинська хроніка пові- домляє; правитель народу Рос (названий хаканом) у 839 р. «заради дружби» виря- див дипломатичну місію до Візантії. За пізнішими джерелами, міжнародні кон- такти Русі мали кілька основних напрям- ків: країни Арабського Сходу, Сканди- навія, Західна Європа, Найтісніші зв’яз- ки підтримувалися з Візантією. Русь і Схід. Відносини Русі з країна- ми арабського світу та Середньої Азії, ХозарІєю, Волзькою Болгарією, Іраном та іншими державами Сходу мають бага- товікову історію. Вже автори IX—X ст. Ібн-Хаукаль, Іби-Хордадбег, Аль-Істар- хі, Аль-МасудІ та Інші засвідчують по- стійні контакти арабів із руса ми і демон- струють обізнаність із географією та історичними подіями у східноєвропей- ському регіоні. Східні слов’яни дуже тіс- но спілкувалися з народами Поволжя, які під впливом арабів прийняли іслам. Це пояснюється активною участю сло- в’ян, болгар і хозар у посередницькій торгівлі між Заходом і Сходом, а також бажанням поволзьких володарів мати свою частку з прибутків від транзиту то- варів через їхні землі. Відзначимо, до речі, про спроби втяг- нути наприкінці X ст, Русь до магометан- 15(1
Нідливки деталей наремінної гарнітури, зроблені з ливарної формочки з арабським написом, та реконструкція пояса давньоруського дружинника (рис. П. Л. Корніснка. реконстр. пояса Р. С. Орлана) КИЇВСЬКА РУСЬ ського світу, про що повідомляють Ша- раф ал-Заман Тахір Марвазі та «По- вість минулих літ» (ідеться про поїздки русів до Хорезма та Булгара з метою вивчення догм ісламу, перебування в Києві волзьких болгар, котрі перекону- вали Володимира Святославича в істин- ності мусульманської ідеології). Тісне переплетенні інтересів Русі і східних лсржав іноді призводило до отримання дивіден- дні якимось сусідом, що не брав активної участі » пй чи іншій конкретній міжнародній акції. Так, ІІилтька Болгарія стала повністю самостійною й економічно могутньою .тише після розгрому Свя- нкланом Ігоровичем Хозарії у 60-х роках X ст. І хоча А. П. Новосельцев уважає, що Хозарська держава остаточно припинила своє існування аж тільки через століття після поразки від Святосла- 151
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Ьрсяоовнй болгарський іамочок. знайдений на території Середнього Подніпров’я (рис. П. Л. Корніснка) Русь та Європа. У висвітлюваний час Русь інтенсивно розвивала відносини із країнами Скандинавії, Центральної та Західної Європи: Данією, Швецією, Польщею, Чехією, Угорщиною, Німеччи- ною, Францією, Англією, Ірландією. Цьому сприяло, зокрема, прийняття Рус- сю правослаії я як офіційної державної релігії. Така акція, повторимо, зробила Київську державу ідеологічним партне- ром християнськім Європи. Не завжди ці взаємовідносини були мирними, однак за допомогою диплома- тичних місій і численних династичних шлюбів князі врешті-решт добивалися стабільності. Важливе місце в міждер- жавних зносинах відводилося взаємним зобов'язанням у військовій сфері: Русь діставала допомогу від сусідів — сканди- навів, поляків та інших — і, в свою чергу, віддячувала їм тим же. Ще раз згадаємо і про такий вагомий аргумент на ко- ристь Русі в її зносинах з європейськими ва, можна твердити, що в другій половині X ст. поволзькі болгари завдяки Русі позбулися свого основного суперника. Воєнні й політичні конфлікти нерід- ко завершувалися підписанням різних угод, у тому числі й торговельних. У 1006 р. Болгарія та Русь уклали дого- вір, після якого зв’язки цих країн стали постійними, а їхні купці одержали гаран- тію безпеки та сприяння в їхніх спра- вах. Ці контакти здійснювалися як через водні магістралі, так і через сухопутні шляхи. Вони тривали і за феодальної роздробленості, про що свідчить Ал-Гар- наті, який у середині XII ст. проїхав із Багдада через пониззя Волги й Булгар до Києва (а пізніше — далі, до Угор- щини). Проте взаємовплив двох великих середньовічних культур стримувався протистоянням їхніх різних релігійних доктрин. Зображення Са. Миколая — фрагмент срібно} чана місцевого виробництва (XII—XIII ст.). Чернігів. Фото В. П. Коваленка 152
і.ілиіііки будівель середньовічних часів у Корсуні КИЇВСЬКА РУСЬ країнами, як регулювання східної торгів- лі, контрольованої східнослов’янськими князями завдяки вигідному географічно- му розташуванню підвладних їм земель. Особливо високого рівня міжнародні відно- < ини досягли та князювання Ярослава Мудрого (перша половина XI ст.). У цей час назріла кон- фронтація з Візантійською імперією, а також виникла потреба в закряіленні мирних стосунків та підписанні взаємовигідних угод про спів- ріюітництво з правителями ряду європейських кржав. Ярослав удався до перевіреного меха- ііі іму міждержавних зносин у середньовічні ча- »и династичних шлюбів. У 104.3 р. польський • праль Казимир одружується із сестрою князя Марією-Доброгнівою. а трохи раніше, у 1039 р, І іяслав Яріклавич бере за себе сестру Казимнра — Нртруду-Олисаву. В 1048 р, Лина Ярославна, побравшись із королем Франції Генріхом І, стає королевою цієї держави. Ще одна дочка Яросла- ва Анастасія — йде заміж за угорського коро- ля Андрія, а інша. Єлизавета, за норвезького — Гаральда Грізного (по смерті чоловіка вона знову виходить заміж за датського короля Свена). Після збройних конфліктів і переговорів по дипломатичній лінії а 1052 р. відновилися мирні стосунки Русі з Візантією. Це було закріплено шлюбом Всеволода Ярославича з дочкою імпера- тора Константина IX Мономаха — Марією (їхнім сином був славетний князь Володимир Мономах). Як бачимо, завдяки численним династичним шлюбам своїх дітей Ярослав Мудрий налагодив дружні зв'язки мало не з усім тогочасним ци- вілізованим світом, його самого нерідко нази- вають «тестем Європи». Дипломатичні прийоми, які склада- лися з поєднання воєнної сили, перего- ворів та укладення договорів, розвива- лися і в епоху феодальної роздроблено- сті. Тоді наймогутніші князі-правителі окремих земель домоглися права нетіль- 153
РОЗДІЛ ДРУГИЙ ки на самостійні політичні акції всереди- ні країни, а й на незалежну політику на міжнародній арені та створення ви- гідних для себе союзів. Часом виникали досить цікаві коаліції удільних князів. Так, володимиро-галицька панівна вер- хівка прагнула дружби з Візантією й Малою Польщею, а волинсько-чернігів- сько-смоленська — з Угорщиною та Ма- зовією. Однак спроби вирішити внутріш- ні проблеми за допомогою іноземних правителів не завжди закінчувалися успі- хом для ініціаторів таких дій. Наприклад, після смерті галицького князя Ярослава Осмомисла його син Володимир звернув- ся за підтримкою проти Романа Мсти- славича Волинського до угорського коро- ля. Проте останній, відвоювавши столи- цю князівства, не тільки не повернув її Володимирові, а й навіть заточив його до вежі одного зі своїх замків. Галиць- кий стіл на деякий час обійняв короле- вич Андрій. Русь і Візаіггія. Як уже зазначалося, між цими державами відбувалися осо- бливо інтенсивні взаємовідносини на різ- них рівнях (розпочаті ще за князювання Аскольда та Діра). Ініціатором запровадження й розвит- ку русько-візантійських стосунків висту- пав Київ. Зацікавлений у регулярних зв'язках із Константинополем, він у IX—X ст. силою зброї долав перешкоди, створювані недоброзичливо настроєною візантійською дипломатією. Хоч як цього прагнули імператори, але протягом кіль- кох століть — аж до здобуття в 1204 р. Константинополя хрестоносцями й по- ступової загибелі імперії — їм так і не вдалося підпорядкувати собі Русь. Прикладами цього можуть бути взаємовідно- сини княгині Ольги та П сина Святослава з імпе- раторами Констангином Багрянородним і Ники- фором Фокою. коли останні не спромоглися на- кинути русичам свою волю, а також використати їхні війська в боротьбі проти дунайських болгар. Повернувшись до Києва. Ольга на нагадування Константина про обіцяні нею дари відповіла «Аще тьі такоже постоиши у меня в Почайн». яко же язь а Суду, то тогда й дамі». Пізніше, в 959 р„ княгиня дошкулила Константинополю вдалим дипломатичним маневром, звернувшись 11 проханням про організацію християнської церкви на Русі до германського імператора Оттона. А Святослав, розгромивши Дунайську Болгарію та уклавши з нею мир, повів свої дружини на Константинополь. Він навіть мав намір перенести столицю Русі в місто Переяславець на Дунаї. Незалежність політики Київської держави щодо Візантії засвідчують і русько-візантійські договори 911 і 944 рр., й історичні події, пов'язані з християнізацією та одруженням Володи- мира Святославича з візаігтійською принцесою Анною, й поставлення собо- ром руських єпископів у 1147 р. (за князювання в Києві Ізяслава Мстисла- вича) на митрополичу кафедру русина Климента Смолятича і т. п. Паритетна ситуація зберігалася аж до ХНІ ст., хоча й тоді в більшості випадків митро- политів на Русі попередньо благословля- ли константинопольські патріархи. Русь і Північне Причорномор'я. Зо- ною постійних суперечностей між Киє- вом і Константинополем був Кримський півострів, центром якого в епоху Серед- ньовіччя був Корсунь (Херсонес). Він відіграв роль посередника Візантії в її сухопутній та морській торгівлі з Руссю. Зазначимо, що влада імперії над Таври- кою (тобто Кримом) не була абсолют- ною. По суті, один тільки Корсунь і був тут її опорним пунктом в економічному та політичному протистоянні із сусідні- ми країнами за Північне Причорномор'я. Зі свого боку, Візантія боронила місто від ворогів, хоча й не завжди вдало (нагадаємо: в часи прийняття християн- ства його здобув Володимир Святосла- вич). На території Криму сформувалося План місцезнаходження середньовічних культових будівель у Корсуні (рис. М. М. Ісв.пва) 154
КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ грекомовне, однак зберігаюче своєрідні місцеві традиції населення, котре дістало назву кримських греків. Вони горнулися до Корсуня, чим і пояснюється концен- трація навколо нього землеробських по- селень, а пізніше — великих феодальних укріплень. Особливістю Корсуня було те, що він зростав на руїнах античного Херсоне- са, повторюючи його регулярне плану- вання. В порівнянні з греко-римською забудовою змінювалися лише квартали. Безперечно, однією з найцікавіших груп археологічних пам'яток Криму є й так звані печерні міста (Ескі-Кермен, Чуфут-Кале, Мангуп та інші): крім на- земних кам'яних будівель, тут були й ви- рубані у скелях печери. Вони мали зде- більшого господарське та воєнно-обо- ронне призначення, рідше — правили за церкви та монастирі. Борючись із Візантією за Крим, Русь не відмовлялася від намірів панувати загалом у Північному Причорномор'ї. Під її тиском ще за часів Святослава Ігоревича імператор Цимісхій визнав право східнослов'янської держави на во- лодіння Керченською протокою, фактич- но пропонуючи тим самим київському князеві продовжувати завоювання цих територій. Згодом плацдармом Русі на Тамані стала вже згадувана вище Тму- таракань. В центрі цього міста син Воло- димира Святославича Мстислав «заложи церковь святні я Богородица и созда ю». Із Тмутаракані походить дуже цікавий напис 1068 р. на мармуровій плиті — частині цоколя якоїсь античної скульп- тури: «В лето 6576, иидикта 6 Глеб князь мерил море по леду от Томутораканя до Корчева, 14 000 сажень». Тобто князь Гліб Святославич, промірявши відстань від Керчі до Тмутаракані, наказав за- Кераміка Корсуня Ірис. П. Л. Корніснка за мате ріалами публікацій) 156
Тмутараханський камінь (Тамань). Прорис. П. Л. Корніснка за А. О. Мединцевою КИЇВСЬКА РУСЬ фіксувати цю подію у спеціальному написі. Русь і кочовики. Населення південно- руських земель найактивніше контакту- вало з кочовиками причорноморських степів — печенігами, торками, беренде- ями, половцями. Давньоруські літописи згадують не менш як вісім шлюбів відо- мих руських князів із дочками половець- ких ханів. Як пише А. М. Робінсон, сім’ї тоді були багатодітними, і якщо припустити, що у восьми князівських родинах у середньому виросло по п’ятеро дітей — синів і дочок, то близько 40 давньоруських князів і княгинь були напівполовцями, а далі в них народило- ся приблизно 200 половецьких онуків. Стосунки останніх скріплювалися пов- торними шлюбами княжичів змішаного походження. Відносини між степовиками і слов’я- нами-землеробами були різними. Ха- рактерною в цьому плані є доля двох героїв «Слова о полку Ігоревім» — князя Ігоря Святославича й хана Кончака, які протягом досить короткого періоду то втікали разом в одному човні від спільного ворога, то насмерть протистоя- ли один одному на полі бою, то родича- лися через шлюби своїх дітей... Але ча- стіше Русь знаходилася в стані збройної конфронтації зі Степом, використовуючи при цьому для охорони своїх південних кордонів самих же кочовиків («своїх поганих»). У середині XII ст. Порості навіть виник союз чорних клобуків — васалів київських кня- зів. Він складався з різноплемінних кочівниць- ких угруповань, котрі осідали на землі. їхні старо- житності систематизовані С. О. Плетньовою. Перебуваючи на службі в Києва, чорні клобуки з повним правом могли говорити князеві Юрію Довгорукому: «Ми вмираємо за Руську землю з твоїм сином і голови свої складаємо за твою честь». Із літописів відомі й інші контингенти найманців-кочовиків. що служили окремим кня- зям (переяславські торки та іншії. Однак їхніх поховань на території Русі, крім згаданого поро- ського району, відомо дуже мала Можливо, від- служивши за плату певний час, вони поверталися до Степу. (До речі, в степовому Причорномор'ї, окрім тюркомовних племен, проживали й групи слов'ян. Це стосується передусім Нижнього По- дніпров'я. В гирлі Дніпра існував навіть значний слов'янський населений пункт — Олеш'є.І Іноді кочовиків використовували на Русі для розв’язання внутрішніх дина- стичних суперечок. Запрошувалися як професійні найманці на князівській службі, так і волонтери зі Степу, згодні взяти участь у якійсь одній конкретній операції (наприклад, «дикі половці»). Послугами степовиків особливо часто користувалися чернігівські Ольговичі, а засновник династії у цьому зв’язку навіть отримав прізвисько «Гореславич». Найцікавішими матеріальними па- м’ятками кочового світу с так звані кам'яні баби — скульптури чоловіків і 157
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Хозарські стремена та палаші (рис. П. Л. Кор- ніснка) Давньоруські шаблі, пряжка, шпори, кресало (рис. П. Л. Корніснка) жінок, установлювані на курганах, а також супровідне начиння поховань. Воїн вирушав у потойбічні краї, вбраний у кольчугу, із шоломом на голові та захисною залізною маскою на обличчі. Крім забитого коня в повному споряд- женні, до могили клали зброю (стріли, шаблю та ін.), казан для варіння м'яса, побутові предмети тощо. Природжені вершники та вояки, ко- човики виробили такий бойовий — на- ступальний і захисний — обладунок, який ідеально відповідав умовам війни в безлісій місцевості. Тож цілком природ- ним є те, що слов'яни, особливо мешкан- ці Південної Русі, у своїй боротьбі проти степових сусідів запозичили багато чого з їхнього військового спорядження. На думку А. М. Кирпичникова та інших дослідників, давньоруські кольчуга, го- строверхий шолом і шабля походять са- ме від прототипів, поширених у КОЧОВИ- КІВ Європи та Азії. Останнім часом на Півдні України археологами виявлені багаті поховання середньовічних кочовиків. Серед них виділяється половецька могила в кургані іаввишки 6 м на р. Чингул. Цінність цієї пам'ятки полягає не тільки в різноманіт- ному супровідному інвентарі, а і в тому, що поховання дійшло до нас незайма- ним, у первісному вигляді. Це дає змогу зафіксувати всі деталі і відтворити ці- лісну картину заупокійного обряду. Навколо прямокутної ями великих розмірів було покладено п'ятеро забитих коней зі збруєю та сідлами, оздобленими срібними з позолотою бляшками. На земляних східцях у середині ямн покладено до 10 розрубаних туш баранів. Небіжчик лежав у дерев'яному саркофазі, замкненому чотир- ма давньоруськими циліндричними замками. Пиш- не вбрання — гаптований золотими бляшками, нитками, парчевими стрічками й бісером каптан, парчеві, прикрашені срібними платівками і пряжка- ми пояси, шаптка з нашитими срібними, інкру- стованими бурштином бляшками; предмети оз- броєння залізний шолом із напівмаскою і кольчужною бармнцею. щит, сагайдак, налуччя, стріли, кольчуга, шабля, кинджал; аксесуари вер- ховного жерця — курильниця, ножі; символ вла- ди — кручена випрямлена шийна гривна з високо- пробного золота; срібні прикраси, різноманітні побутові речі, зокрема чудовий за якістю виконання полив'яний посуд, коштовні тканини,— ке це свідчить про те, що померлий за життя посідав дуже високе соціальне становище в половецькому суспільстві. Історична доля половців, як і біль- шості середньовічних кочових народів, склалася драматично. Вони не зберегли себе, розчинилися у східнослов'янському та інших осілих етносах, з якими кон- тактували впродовж кількох століть. Край самостійному етнополітичному розвиткові половців поклала монголо- татарська навала. КИЇВСЬКА РУСЬ 9. КУЛЬТУРА Культурі Київської Русі IX—XIII ст. притаманний безперервний поступаль- ний розвиток. Більшість її галузей — прикладне мистецтво, дерев'яна архітек- тура, народна творчість — мали глибокі вікові традиції. Мистецтво русичів відби- вало не тільки їхню органічну естетичну потребу прикрашати багатоманітний світ оточуючих речей, а й світосприйняття, ідеологію тогочасної людини. Феномен надзвичайного культурного злету Київської Русі нерідко пояснюєть- ся виключно тісними контактами з Ві- зантією, Хозарією, країнами Централь- 159
РОЗДІЛ ДРУГИЙ ної та Західної Європи. Це не зовсім так. Справді, вплив згаданих та інших держав на культуру Русі був значним, але далеко не визначальним. Щоб зерна передових цивілізацій, насамперед візан- тійської, могли дати рясні сходи в ново- му середовищі, вони мали потрапити в добре підготовлений ірунт. Саме таким і виявився «культурний грунт» східних слов’ян, який увібрав у себе багатовікові традиції місцевого розвитку, збагачено- го впливом сусідів. Писемність, освіта. На етапі завер- шення формування Київської Русі її культура збагатилася новими елемента- ми. Найважливіший серед них — писем ність, поширення якої у східнослов’ян- ському світі передувало офіційному за- провадженню християнства. Археологіч- ні джерела дають підстави відносити час опанування неупорядкованим пи- сьмом до IX ст. Болгарський автср по- чатку X ст. Чорноризець Храбр писав: слов'яни раніше «не имеху книгь, но чрьтами и резами чьтеху и гадаху, по- . гани суще, крБстивше же ся, римскими и грЬчЬскьіми письменні нуждахуся сло- венскоу речь безь устроения и тако бешу много лБта». Пізніше вони отримали дві азбуки — глаголицю та кирилицю, одна з яких складена слов'янським про- світником Кирилом. Більшість дослідни- ків схиляється до думки, що йдеться про глаголицю. Кирилиця ж, згідно з 1.1. Срезневським і С. Георгієвим, виник- ла на базі грецького уставу VI VIII ст., доповненого слов'янськими літерами. Порівняно раннє знайомство Русі з писемністю засвідчує літописне повідом- лення про знахідку Кирилом у Корсуні Євангелія та псалтиря, написаних «русь- кими письменні». Підтвердженням цього можуть бути й договори Русі з греками: один з їхніх примірників призначався для Русі і писався слов'янською мовою. Договір 911 р. вказує на руський звичай писати духовні заповіти на випадок смерті, а одна із статей договору 944 р. вимагала, щоб руські посли або купці, прибуваючи до Царгорода, мали при собі не золоті і срібні печатки (як це практи кувалося раніше), а спеціальні грамоти, підписані князем. Доказом ранньою існування писемності на Русі може слу- гувати і знахідка в одному з гньоздін ських курганів корчаги другої чверті X ст. із прошкрябаним написом «гороух ща» чи «гороушна» (гірчиця, гірчичне масло). Особливий інтерес становить так звап.< Софійська абетка, виявлена київським досліднії ким С. О. Висоиьким на стіні Михайлівської вівтаря Софійського собору в Києві. Вона скла далася із 27-и літер: 23-х грецьких і чотирьох слов'янських: Б, Ж, III ІЦ Цс не кириличним алфавіт, шо складається із 43-х літер. Не можи» Його вважати й абеткок' із 38-и літер, про як» згадує Чорноризець Храбр. За С. О. Висоїіьким Софійська абетка відбиває один із перехіднії* етапів східнос.ків'енської писемності, коли г грецького алфавіту почали додавати літери для ПСреДаННЯ фОНеТИЧИИХ Особливостей СЛОВ'ЯНСЬК' і мови. Не виключено, що перед нами алфавіт, яким користувалися на Русі ше за Аскольда та Діра. Після запровадження християнства як державної релігії на Русі утверджу еться кирилична система письма. Нені написані всі відомі нам твори XI і на ступнях століть: Остромирове Євангеліє. Ізборники 1073 і 1076 рр., «Слово о зако- не и благодати». Метис лавове Євангеліє, «Повість минулих літ» та ін. Названі твори — не єдині пам'ятки, на під- ставі яких можна скласти уявлення про характер і рівень поширення писемності в Київській державі. Великий додатковіїп матеріал дають також археологічні роз- копки. В числі знайдених численних виробів із написами — шиферні прясли ця. керамічний і металевий посуд, ливар ні формочки, плінфа (тонка цегла). Зміст написів різний, але найчастіше вони за- свідчують власника речі («княжа», «спа- 160
Давньоруські написи на пряслицях, кераміці та ливарній формі (рис. та прорис. П. Л. Корніснка за С. О. Висоцьким. М. К. Карсером, О. П. Моцею) КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ сова», «княжо єсть», «Мстиславля кор чага», «Давидова чара», «Гюргева», «Ган рило», «Молодило», «Янка вдала пря слень Жирце» та ін.), іноді вказують на вміст посудини («Ярополче вино», зга дувана уже «гороухща»), містять поба жання («благодатиеша полна корчага сия»), увічнюють ім’я майстрів («Мако сим», «Людота», «Костантин»), Піклування про освіту з часу прии няття християнства взяли на себе держи ва й церква. За князювання Володями ра Святославича в Києві вже існує дер жавна школа, де навчалися — або, як пише літопис, «постигали учение книж ное» — діти «нарочитой чади» — най ближчого оточення князя («учение книжное» — тут не просто письменність, а навчання різним наукам). Продовженню й поглибленню освіти сприяли бібліотеки, створювані при мо- настирях і церквах. Багато хто із князів виявив себе завзятим шанувальником книжних знань. Так, Ярослав Мудрий Софійська абетка (за С. О. Висоцьким), металеві писала і київського Подолу. берестяна грамота із Звенигорода иа Львівщині (за 1. К. Свсшниковим). Рис. та прорис. П. Л. Кор- ніснкл
КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ заснував бібліотеку Софії Київської, його син Святослав наповнив книгами кліті своїх князівських палат, князь Микола Святоша витратив на книги всю свою казну й подарував їх Печерському мо- настирю. «Великим книжником» літопи си називають волинського князя XIII ст. Володимира Васильковича. Власні книж- кові зібрання мали також деякі освічені ченці. У давньоруських школах і бібліоте- ках виховалося чимало видатних лі- тописців, літераторів, богословів, філо- софів, публіцистів. Імена окремих із них за тогочасних умов, коли авторству яко- гось твору не надавалося такого значен- ня, як пізніше, чи не дивом збереглися до наших днів. Назвемо лише кількох: літописці Никон Великий, Нестор, Силь- вестр, митрополит-публіцист Іларіон, єпископ Кирил Турівський, мнтрополит- ідеаліст Клим Смолятич, Данило Заточ- ник. Літописання. У справі поширення освіти на Русі важко переоцінити роль Софії Київської. Книги, які виходили із її стін, слугували основою для створен- ня нових бібліотек, у тому числі й вели- кої бібліотеки Печерського монастиря (з кінця XI ст.— найбільшого осередку культурного життя Київської держави). Згодом у кожному єпископському місті, а також у великих монастирях, за при- кладом Софії виникли свої книгописні майстерні, котрі разом із бібліотеками склали базу для розвитку давньоруського літописання — видатного явища в куль- турному житті не лише Київські» Русі, а й усієї середньовічної Європи. Росій- ський академік XVIII ст. Г. Міллер, вра- жений широтою літописної інформації та рівнем її систематизації, писав, що Нестор і його наступники створили на- стільки повну систему історії, що жодна інша нація не може похвалитися таким скарбом. Літописання на Русі виникло рано Б. О. Рибаков та інші дослідники від носять першопочатки нашої історичної писемності до часів князя Аскольда 60—80-х років IX ст. Виділяється та» званий «Літопис Оскольда», сліди якою збереглися в Никонівському зводі XVI ст. Спробу київського науковця М. Ю. Брайчевського реконструювати цей літопис шляхом перенесення до нь<> го повідомлень, що стосуються епохи Володимира Святославича, не слід вн.і жати за коректну. Адже систематичне літописання за Аскольда ще не велося, може йтися лише про поодинокі записи. Є більше підстав говорити про літо писну традицію кінця X — початку XI ст., на чому наполягають М. М. Ти хомиров, Б. О. Рибаков, Л. В. Черепній. Як уважається, в цей час з’явився істо- ричний твір, який підбивав підсумки діяльності Володимира Святославича т.і його попередників. Не виключено, що створювався він у стінах Десятинної церкви, а його автором був Анастас Корсунянин. Цей літописний звід являв собою першу спробу історичного у за гальнення історії Київської Русі впро довж і50 років. О. О. Шахматов виділив літописний твір 1039 р., який був створений при Софійському соборі в Києві і який одер- жав назву найдавнішого Київського зво ду. Він закінчується великою статтею з похвалою будівннчій і просвітницькій діяльності Ярослава Мудрого. У 70—80-х роках XI ст. літописання ведеться в Десятинній церкві, а також у Києво-Печерському монастирі, де в 1078 р. ігумен Никон створив самостій- ний літописний звід. Никон виступав не просто редактором зібраних до нього матеріалів, а й автором основного тек- сту літопису з 1039 по 1078 р. Ще один літописний звід XI ст. (1095) пов’язу- ється з діяльністю ігумена Києво-Печер- 164
КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ ського монастиря Іоанна. В ньому ви- разно пролунав заклик до єднання кня- зів у боротьбі проти половців. На початку ХП ст, в Києво-Печер- ському монастирі створюється літопис- ний звід, названий його автором Несто- ром «Повістю минулих літ». Дослідники одностайно називають її видатною істо- рико-літературною пам’яткою. Вона уві- брала в себе не лише весь досвід істо- ричної писемності попереднього часу, а й досягнення європейської думки, традиції візантійської культури. У вступі до «По- вісті» Нестор розгорнув широку картину світової історії, показав місце слов’ян і Київської Русі в тодішньому світі, ствер- див прогресивну філософську ідею вза- ємозв’язку і взаємозумовленості історії всіх народів, рішуче засудив міжкнязів- ські усобиці. Вражає широка ерудиція Нестора,— він постійно звертається до Біблії — найвищого авторитету історич- них знань епохи Середньовіччя, до чис- ленних візантійських хронік. Помітний вплив на нього справила візантійська хроніка X ст. Георгія Амартола. «Повість минулих літ» доведена Нестором до 1110 р. Як уже згадувалося вище, за князювання Володимира Мопомаха та Мстислава вона була піддана дворазовому редагуванню: у 1116 р. ігуме- ном Видубицького монастиря Сильвестром, у 1118 р.— Мстиславом Володимировичем або його прихильником. Унаслідок цього в ній з'явилася норманська концепція давньоруської історії, яка не відповідає історичній дійсності. «Повість» най- краще збереглася у двох літописних списках — Лаврентїївському (1377) та Іпатіївському (поча- ток XV ст.). Останній складається також із Київ- ського (1198) і Галицько-Володимирського (кі- нець ХНІ ст.) літописних зводів. Київський звід укладено ігуменом Видубицького монастиря Моїсс- єм — придворним літописцем великого київського князя Рюрика Ростиславича, Галицький - книж- ником Тимофієм та його продовжувачами. Крім Києва, літописання велося в Новгороді, Чернігові, Переяславі, Галичі, В ол од им ирі - В ол инс ьк о му, В ол о ди мирі - на-Клязьмі, Ростові та інших містах Русі. У XII—ХІП ст. поряд із традицій ними з’являються нові форми історич- них творів: сказання, сімейні та родові хроніки, воєнні повісті, життєписи кня- зів. Характерна особливість літописання епохи феодальної роздробленості — йо- го вузькоземельна приуроченість: круго- зір удільних літописців звичайно не по ишрювався за межі князівств. Виняток становить київське літописання, яке і в цей час зберігало загальноруський ха- рактер. Вивчення хронології літописів пока- зує, що вона базувалася переважно на «Константинопольській» ері, яка визна- чала період від «створення світу» до «різдва Христа» в 5508 р. Окремі статті датуються за «олександрійською», або «антіохійською», ерою — тривалістю 5500 р. Різними були й стилі літочислен- ня, тобто визначення початку року. В більшості літописних зво дів вжившій два стилі — березневий і ультраберезне- вий (останній був на один рік старший). Зустрічається, хоча й рідко, вересневий грецький стиль літочислення,— на пів- року старший за березневий і на пів- року молодший за ультраберезневий. Література. Поряд з історичною пи- семністю на Русі неабиякий розвиток дістала оригінальна література: агіогра- фічна, філософсько-публіцистична, ху- дожня. її природне підгрунтя становила усна народна творчість: епічні й ліричні пісні та перекази, легенди, замовляння, заклинання, Особливе місце посідали пісні — билини, де історія народу відтво- рювалася самим же народом. Відомі би- лини київського та новгородського цик- лів. У них оспівуються народні богатирі Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альо- ша Попович, селянин-орач Микула Селя- нине ви ч. Оригінальна література XI—ХШ ст. репрезентована на сьогодні невеликою кількістю творів — більшість їх не 166
Юр'см божнмія в Острі (рис. М М. Іеллсеа за реконструкцією Ю. С. Лсєєва) дійшла до наших днів. Проте і за (береженими пам’ятками, кожна з яких є справжнім шедевром, можна зробити висновок про високий рівень розвитку літератури в Київській Русі. Йдеться, окрема, про видатний твір митрополита- русича Іларіона «Слово о законе и благо- дати», агіографічні твори Нестора «Чте- ние о жизни и погублений... Бориса и Глеба» та «Житнє Феодосия Печерско- <о», «Поучение» дітям Володимира Мо- номаха, «Посланиє» митрополита-русича К.іима Смолятича, проповіді та повчан- ня єпископа турівського Кирила, «Слово о полку Игореве», «Хождение Даниила Заточника» та ін. Іларіонове «Слово о законе и благо- дати», проголошене близько 1050 р. в Со- фії Київській, стало своєрідним маніфес- том самоусвідомлення руського народу. Оглядаючи християнські діяння княгині Ольги та Володимира Святославича, автор порівнює цих володарів із візан- тійським імператором Константаном Ве- ликим та його матір'ю Оленою. Ярослав Мудрий став продовжувачем добрих справ батька, будівничим великого міста і славетного храму. «Слово» закінчується зверненням до Ярослава, котрий, немов Соломон після Давида, «великий дом божий святой Божьей премудрости соз- дал на святость и на освящение твоєму городу, которьій украсил всякой красо- той». Своєрідною відповіддю на запити давньоруського життя другої половини XI ст. став Ізборник 1076 р. Велике місце в ньому займає повчання про те, «како подобает человеку бита», тобто якими приписами людині необхідно ке- руватися в житті. Вперше в давньорусь- кій суспільній думці визнається наяв- ність соціальних протиріч: меншість ба- гатих розкошує, тоді як «большая часть мира сего в ништете єсть». При цьому праведні й бідні живуть мало, а заможні «многие лета». Тож цілком у дусі хри- стиянської моралі Ізборник закликає ба- гатих і злидарів до загальної любові і взаємного всепрощення. Видатним публіцистом був великий князь Во- лодимир Мономах, перу якого належить відоме «Поучение» дгтям. Головна ідея твору — тривога за долю Русі, шматованої міжкнязівськими чва- рами, заклик піклуватись про свою землю та під- даних: «Всего же паче убогнхь не забивайте, но елико могуще по силі кормите, и придайте сироть, и вдовицю оправдите самн, а не вдавай- те енльншгь погубити челсжЬка. Нн права, ни кри- ва не убивайте, ни повелівайте убити его. Аще бу- КИЇВСЬКА РУСЬ 167
РОЗДІЛ ДРУГИЙ деть шшииеігь с мерти, а души не погубляйте никоя же хрестьяньь РЬчь М<УІНЯЧЄТ и лихо и добро, не кленитеся богом ц не хреститеся, нЬту бо ти ну ж а пикоея же. Аще ли вьі будете кресть цел свати к братьи или кому, а ли управивьшє серце своє, на нсм-ь мажете устояти, то же цЬлуйтс, и цЬ лопав- ше блюдЬте, да не, приступи, погубите душЬ своеЬ, Епископьі, и попьі и игуменм... с любовью взимайте от нихь благословленеє, и не устраняйтсся оть нихь, и по силі» любите и набдите, да приймете огь нихь молитву... оть бога, Паче всего гордости не вмійте в сердим и вії ум+>, но рцйм: омертви семи, ДЕіесь живи, а заутра в гробь; се все, что ньі еси вдаль, не наше, но твоє, поручиль нм еси на мало дний. И в земля не хороните, то їм єсть велюсь грЬхь* Старая чти яко отца, а молодая яко братью. В дому свосмь не лЬнитсся, но все види те; не зрите на тивуна, ни на отрока, да не посмЬются приходящии к вамь ни дому вашому, ни об'їду вашему. На войну вшщед-ь, не лЬнитеся, не зрите на воєвода; ни питью, ни Ьденью не лаго- дите, ни спанью; і сторожЬ сими нар вживайте, и ночь, отвеюду нарядивше окоп о вои тоже лязи- те, а рано встанЬте; а оружья не сни майте с собе вборзй, не розглядавше лЬмощами, внезапу бо человЬкь погьїбасть. Лж^ блюдися и пьяньства в блуд а, в томь бо душа погнбаегь и тЬло. Куда же ходяще путсмь по своимь землямь, не дайте па- кости д'Ьяти отроком ь, ни своимь, ни чюжимь, ни вь селіі х ь, ни в ж итЬ хь, да не кл яти вас начнуть». Серед церковної літератури виділя- ється «Чтение о жизни и погублений... Бориса и Глеба» Нестора Печорського. Це — розповідь про життя і смерть мо- лодших Ярославичів. Вони прийняли її з мученицькою покірливістю й тим са- мим, з погляду' Нестора — прихильника принципу старшинства на Русі, явили собою гідний наслідування приклад хри- стиянської смиренності. Митрополит К.лим Смолятич, відре- комендований літописцем як філософ і книжник, яких до того не було на Русі, у «Посланні до Фоми пресвітера» виказує широку ерудицію, знання класичної фі- лософії, проводить ідеалістичну концеп- цію некористолюбства. Незвичною для багатьох сучасників Клима Смолятича здавалася його сентенція: «премудрість це божество, а храмом є людство». Великою популярністю користувались твори й Кирила Турівського. В його повчаннях, проповідях і молитвах, нації саних із неабияким ораторським і пое тичним хистом, відчуваються градні- грецької літератури з її драматизмом ; постійним протиставленням позитивної 1 негативному. Наприкінці XII ст. написане «Слово о полку Игореве» — перлина давньо русь- кої художньої літератури. Палкі дискусії з приводу авторства «Слова» та місця його створення, які дедалі більше стаю і ь цариною місцевих любителів-патріотів. манеконструктивні й до того ж безпер елективні, Та й не це є головним. Важли во, що «Слово» з’явилося на Русі й нале- жало перу видатного нашого співвітчиз- ника. Розповідаючи про невдалий похі,; новгород-сіверського князя Ігоря Святе славича в 1185 р. на половців, автор поеми вбачає причину трагедії на берегах Каяли в роз’єднаності князів, в їхньому сепаратизмі. Тому з такою силою зву чить у «Слові» ідея єдності Руської землі. На початку XIII ст. складено Києво- Печерський патерик, до якого увійшли повчання Феодосія Печерського, житійні твори Нестора, послання суздальського єпископа Симона печерському ченцеві Полікарпу, Полікарпа до ігумена Акінді- на. В посланнях Полікарпа, викладених у формі переказів, містяться важливі да- ні щодо будівництва Успенської церкви Печерського монастиря, зодчих, живо- писців, зокрема київського художника Алімпія. Наукові знання. Науково-природничі знання в Київській Русі, як і в інших країнах середньовічної Європи, перебу- вали під сильним впливом трактатів Козьми Індикошюва. В його уяві Земля являла собою чотирикутник, який оми- вається з усіх боків океаном, а всередині має два моря — Середземне й Каспій- ське та дві затоки — Перську та Аравій- ську. За океаном також є земля; вона 168
оточена муром, що переходить у небо- схил. Із географічного опису «Повісті ми- нулих літ» можна зробити висновок: Несторові Земля уявлялася інакше. Го- ворячи про спадщину трьох синів леген- дарного Ноя, він перелічив майже всі країни Європи, Азії та Північної Афри- ки, їхні моря, ріки, острови. В деталь- ному описі шляху із «Варяг у Греки* він підкреслює, що з Варязького моря можна припливти до Риму, а від Риму — в Понтійське (Чорне) море, куди впа- дає Дніпро (останній системою річок та озер сполучається з тим же Варязьким морем). Активна виробнича діяльність, розви- ток ковальського, ювелірного, склороб- ного, керамічного й інших ремесел зумо- вили освоєння русичами знань у галузі фізичних і хімічних властивостей мате- ріале, а торгівля, монументальне будів- ництво, літочислення сприяли розвитку математики та астрономії (згідно з дослідженнями Ю. К. Афанасьєва та Б. О. Рибакова, на Русі добре знали фор- мули вирахування площі кола). Певних успіхів досягла також медицина, грунто- вана на лікуванні травами. В Києво- Печерському патерику, нагадуємо, роз- повідається про двох київських «лічців» кінця XI—XII ст.— Агапіта та Вірмени- на, які користувались великою популяр- ністю серед киян і певною мірою конку- рували один з одним. Знахідки пінцетів і спеціальних ножів засвідчують засто- сування хірургічних операцій (?). До то- го ж із літопису відомо, що київському князеві Святославу Ярославичу видаля- ли пухлину — «різанье желве» (що- правда, ця операція була невдалою). Музика, театральні дійства. Важли- ною частиною давньоруської духовної культури була музика. Вона супроводжу- вала людину від її народження й аж до самої смерті. Великого поширення на- були обрядові танці, пісні, скомороські ігри, гуслярські розспіви. Певно, саме співцями-гуслярами були славетний Боян, який жив при дворі Святослава Ярославича і славив подвиги князів, а також «славутний певец» — галичанин Мітус, згадуваний у літописі під 1241 р. Скоморохи-витівники («затейники») бу- ли професійними акторами й музиканта- ми. Вони виступали на княжих дворах, міських площах. Про розвиток музично-театрального мистецтва на Русі можна судити з відо- мих фресок Софії Київської. На одній із них зображено оркестр із семи вико- навців. які грають на флейті, трубі, лют- ні, гуслях, органі. Близькі за формою зображення музичних інструментів ба- чимо й на мініатюрах Радзивіллівсько- го літопису, на срібній чаші XII ст. з Чернігова, київських платівчастих бра- слетах-наручах. У розповіді Києво-Пе- черського патерика про спокуси Ісаакія говориться, що біси «удариша в согтЬли, в гусли и в бубни и начаша имь играти». Великим любителем музики й театралі- зованих дійств був Святослав Ярославич, при дворі якого, крім уже згадуваного співця Бояна, утримувалася трупа музи- кантів і скоморохів. Про це ми довідуємо- ся з «Жития Фе од оси я Печерского». Коли печерський старець увійшов до хра- му, його погляду відкрилася картина музично-театрального дійства: «И се ви- ді многая игракнца прідь ним*ь; бвьі гусліньїя гласьі испущающемь, дру- гая же орьганьння гласи поющемь, и инімь замарьньїя писки гласящемь, и тако вьсімь играющемь и веселя- щемься, яко же обьічаи єсть прЬдь кня- зі мь (Святославом Ярославичем.— Авт.)». Ще раніше така сама музично- театральна група існувала при дворі Святополка Окаянного. Засудивши кня- зя за вбивство братів Бориса і Гліба, КИЇВСЬКА РУСЬ 169
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
літописець зауважує: «Лють бо граду тому, в немь же князь унь, любя вино пити сь гуслями и с младьіми свЬтникьі». Надзвичайно поширені в народі скомо- роські танці й ігри, які вийшли з гли- бокої язичницької старовини, різко за- суджувалися церквою. В повчаннях і проповідях вони називаються «поган- ськими* звичаями або «сатанинськими» обрядами. Музичні інструменти типу гудків, гуслів, сопілок трапляються під час архе- ологічних розкопок, зокрема в Новгоро- ді, де добре зберігається дерево. В Києві знайдені кістяні кастаньєти. Після прийняття християнства на Ру- сі поширився хоровий, одно- та багато- голосний спів. Знали тут і нотну си- стему — так звані крюкову та кондокар- ну нотації. Архітектура. Зовнішній вигляд на- селених пунктів Київської Русі визна- чався насамперед дерев’яними споруда- ми. Археологічні розкопки Києва, Новго- рода, Старої Ладоги, Пскова, Звениго- рода, інших давньоруських міст виявили численні залишки зрубних будівель, а також різні конструктивні деталі — карнизи, лиштви, коньки, колонки, одвір- ки тощо, які засвідчують пишний архі- тектурний декор жител русичів X — XIII ст. До справжніх шедеврів народ- ного житлобудування можна віднести будинки заможних верств населення, відомі в писемних джерелах під назвою «хоромів». Вони складалися з кількох зрубів, які утворювали цілий комплекс приміщень — «сіни», «істбу», «кліть». У великих містах князівсько-боярські та купецькі хороми мали два й більше по- верхи. Біднота ж мешкала в однокамер- їображення музик І танцюристів на фресках Софії Київської, музичні інструменти епохи Київської Русі (рис. та прорис. П. Л. Корніснка ш С. О. Висоцьким. І. Ф. Тоцькою та О. М. Заярузним) них будинках площею близько 20 м2. На Півдні Русі вони зводилися пере- важно на основі каркасно-стовпової кон- струкції, обмащеної глиною. Побілене по глині, таке житло нагадувало пізнішу українську хату. З дерева споруджували- ся також міські укріплення (кліті, забо- рона, вежі), міські та сільські церкви. Так, дерев’яними були перші Софійські собори в Києві та Новгороді, храми ча- сів Володимира Святославича, постав- лені на місцях зруйнованих язичницьких капищ. Вихід Русі на .міжнародну арену, знайомство з візантійською культурою, а потім і запровадження християнства зумовили виникнення монументальної кам’яної архітектури. Саме з нею київ- ські князі асоціювали як державну мо- гутність, так і власну велич,— адже вони, володарі, мали жити в палацах не гірших, ніж у візантійських імператорів, а київ- ські храми не повинні були ні в чому по- ступатися царгородським. Наприкінці X — початку XI ст. на Русі склалися необхідні умови для бу- дівництва кам'яних споруд. Ідеться, зо- крема, про високий технічний рівень давньоруського ремесла, його зрослу спеціалізацію. Ремісники порівняно швидко опанували новими професіями, пов'язаними з монументальною архіте- ктурою. Однак перші кам'яні будівлі зво- дилися, безперечно, ще під керівництвом візантійських зодчих. У згаданий час розпочалося ство- рення ансамблю монументальних споруд князівського центру в Києві. Найкращою будівлею «міста Володимира» бу- ла Десятинна церква 996 р. Про вигляд цього най- давнішого кам'яного храму Київської Русі дові- дуємося з писемних свідчень і даних археологіч- них розкопок. За своїм типом він належав до хрестовокупольних взантійських храмів. Стіни зведено з каменю й цегли. Внутрішній простір перекривався склепінням у формі хреста, над КИЇВСЬКА РУСЬ 171
РОЗДІЛ ДРУГИЙ ВТід до фортеці Тустань (рис. М. М. (селева за реконструкцією М. Ф. Ражка) якими підносилася баня, підтримувана підпружни- ми аркааи (останні, у свою чергу, спиралися на чотири центральні стовпи). Зі сходу розташо- вувалися напівкруглі виступи — вівтарі. Тринефне ядро оточувалося галереями, поділеними на кіль- ка приміщень. Із західного беж у підносилися дві башти, які разом із багатої .таким завершенням надавали Десятинній церкві особливої урочистості. Новий етап розвитку монументальної архітектури на Русі репрезентують на- самперед будівлі ансамблю «міста Яро- слава» в Києві. Якщо побудовані за Володимира Святославича кам'яні спо- руди витримані у візантійських тради- ціях, то за Ярослава Мудрого давньо- руське зодчество набирає вже досить виразних національних рис. Це засвід чує шедевр кам'яного будівництва пер- шої половини XI ст.— Софійський собор (1037). його величезні й разом з тим гармонійно витримані форми, урочисто- святкове внутрішнє опорядження викли- кали захоплення сучасників. Митропо- лит Іларіон, свідок зведення Софії, писав: «Церкви дивна и славна вс^мь округь- нимь странамь, яко же ина не обрящетея вь всемь полунощи земнЬм от вьстока до залада». Софія Київська становила собою ве- летенську п’ятинефну хрестовокупольну споруду із 13 куполами, оточену з пів- нічного, західного та південного боків двома рядами відкритих галерей. Із захо- ду, між зовнішніми галереями, до собору були прибудовані дві вежі, широкі гвин- тові сходи яких вели на церковні хори або полаті. Крім Києва, монументальне будів- ництво в першій половині XI ст. велося і в інших містах Київської Русі. В По- лоцьку та Новгороді за прикладом Софії Київської зводяться однойменні собори (1045—1050). У Чернігові за наказом брата Ярослава Мудрого Мстислава роз- почалося спорудження єпископського Спаського собору, за своєю архітектурою близького до Десятинної церкви. Це — велична тринефна споруда, увінчана п'ятьма банями. До північно-західного кута прилягала башта, подібна до Со- фійських, із протилежного — хрещаль- ня. Центральний неф відділявся від біч- них двоярусними аркадами на мармурових колонах із капітелями іонійського орде- ру. Відсутність галерей надавала Спась- кому соборові видовжених пропорцій по лінії схід — захід. Хрещата форма вну- трішніх стовпів, невідома у візантій- ському зодчестві, в майбутньому стане типовим елементом давньоруської архі- тектури. У другій половині XI ст. культове 172
будівництво розгортається і в інших давньоруських центрах. У цей час масо- во засновуються монастирі з новими кам'яними храмами. В Києві це — собо- ри Дмитрівського (пізніше Михайлів- ського Златоверхого), Михайлівського Видубицького, Печерського та Клов- ського монастирів. Виробився новий тип монастирського храму, який згодом по- ширився по всій Русі і став особливо характерним для XII ст. Першим репрезентантом цього типу був Успенський собор Києво-Печерського монастиря (1078) — хрестовому пальна, шестистовпна. три- нефна будівля, увінчана однією банею. Зі сходу нефи завершувалися гранчастими апсидами, із заходу розташовувався нартекс — притвор із хо- рами над ним. Надзвичайна популярність Успен- ського собору на Русі викликала бажання на- слідувати його тип і в інших містах. Так, Воло- инмир Мономах звів аналогічний храм у Ростові: «Вземь міру божественная тоя церкви Печер- ской, всЬиь подобиемь сііда церкви вь граді Ро- стові*. В Києві за подобою Успенського було (будовано Михайлівський Златоверхий собор (І 108). 1-і лишки дерев'яних зрубів на київському Подолі Із 30-х років ХП ст. культова архі- тектура Київської Русі набирає нових рис. Одночасно з посиленням політичної ролі удільних князівств зростали й їхні столиці. В кожній із них, звісно, швид- кими темпами розвивалося монумен- тальне будівництво. Кількість храмів зростала, однак їхні розміри зменшува- лися, архітектура спрощувалася, вну- трішнє спорядження ставало менш ви- шуканим. Шестистовпні храми із часом поступаються місцем чотиристовпним, зникають сходові вежі, а сходи тепер вибудовуються в товщі стін. Іншою стає й техніка будівельної кладки. Якщо ра- ніше скрізь використовували великі кам'яні брили й тонку плінфу, то відтепер застосовується тільки порядова система кладки. Збільшується товщина самої плінфи. В Південній Русі у XII ст. значно розвинулися київська, чернігівська та переяславська архітектурні школи, об'єднані єдиним стилевим напрямком. Характерними пам'ятками цього періоду є храм Федорівського монастиря (1131), церкви Богородиці Пирогощі (1132), Кирилівська (1146) та Василівська (1183) в Києві, Юр'ївська (1144) у Ка- неві, Борисоглібська (1128) та Успен- ська (40-ві роки XII ст.) у Чернігові. Галицькі монументальні будівлі ціл- ком зводилися із світло-сірого вапняку. За Ярослава Осмомисла формується ан- самбль князівського двору, до складу якого входили білокам'яний Успенський собор (1157), палац та інші будівлі. Центральний храм Галича до наших днів не зберігся. Про його тип якоюсь мірою можна судити на основі церкви Св. Пантелеймона (близько 1200 р.) — тринефної, чотиристовпної, побудованої із добре підігнаних один до одного вап- някових блоків. Апсиди розчленовані на- півколонками з капітелями корінфського ордеру. Над ними — аркатурний пояс. КИЇВСЬКА РУСЬ 173
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Цікаві так звані перспективні портали церкви, заглиблені в товщу стіни і при- крашені романською різьбою. Західний (центральний) портал оздоблено колон- ками з корінфськими капітелями. Білокам'яні храми будувалися також і в інших містах Галичини. З літопису дізнаємось, що в Хол мі місцевий зодчий і різьбяр Авдій звів церкву Св. Іоанна. Ті фасади прикрашалися скульптурними масками, розписами фарбами, позоло- тою, вікна — вітражами (так званими «римскими стеклами»). Наприкінці XII — на початку XIII ст. монументальна архітектура Київської Русі розвивалася шляхом ускладнення зовнішніх форм. Будівлі цього періоду мають висотні композиції й нагадують башти. Особливу увагу будівничі приді- ляли профільованим пілястрам (прямо- Дмньоруські полив'яні плитки (Чернігів, Київ) та глиняна іграшка з київського Подолу (рис. П. Л. Корніснка) І
нисні лінії яких надавали храмам над- шичайної стрункості), а також порталам, чий складний і розвинутий профіль доб- ре поєднувався з пілястрами. В цих еле- ментах, можливо, відбився вплив давньо- руської дерев'яної архітектури. У згаданий час на Київщині з'яв- ляються церкви: Трисвятительська (1187) у Києві, Св. Василія (1190) и Овручі, Св. Апостолів (1197) у Білго- роді. Не виключено, що будівничим при- наймні деяких із них був знаменитий київський архітектор Петро Милоніг, котрий працював при дворі великого київського князя Рюрика Ростиславича. Новий архітектурний стиль найви- разніше виявився в чернігівській П’ят- ницькій церкві (початок XIII ст.). Це — чотиристовпна баштоподібна споруда із трилопатевим стрільчастим завершен- ням. Всі фасади розчленовані складно- продільними пілястрами, аркатурними поясами, поребриком, нішами. Перспек- тивні портали заглиблені в товщу стін. Мистецтво. З культовою архітекту- рою тісно пов’язані такі види давньо- руського мистецтва, як живопис, худож- нє різьблення, майоліка. На ранньому етапі розвитку монументальні споруди поєднували у своєму інтер'єрі мозаїку та фрески, пізніше запанувало тільки фрескове опорядження. Особливої уваги заслуговує ансамбль розписів Софії Київської. Головний вів- тар і склепіння прикрашені мозаїчними юбраженнями, зокрема апсида цент- рального вівтаря — величною постаттю Ьогоматері Оранти (висота — 5,45 м), позначеною монументальністю, вишука- ністю ліній, соковитістю фарб і надзви- чайною гармонією колориту. Оранта ндягнута в пурпурний мафорій із золо- тими складками, синій хітон і червоні чобітки. З-під пояса звисає біла хустка, світла пляма якої немов підкреслює оригінальне кольорове вирішення. Ши- Хрест XI ст. із зображенням Хри- ста (с. Ж ожин на Черкащині) КИЇВСЬКА РУСЬ рокий поміст, на якому стоїть Оранта, має золотавий фон і прикрашений ко- штовними каменями. Всі мозаїки Софії Київської набра- ні зі смальти 177 кольорових відтінків на яскравому золотавому фоні. Фрески вкривали всі стіни собору. За стилістикою вони близькі до мозаїк. Добре прочитується єдиний задум фре- скових панно. Тут зображені три цикли: євангельський, біблійний та житійний. Світський сюжетний живопис розміщено в західній частині храму. Він становить унікальне явище, не характерне для візантійських церковних канонів. Ідеться про урочисту композицію із зображен- ням засновника Софії — Ярослава Муд- рого та його сім’ї на стінах середнього нефа. Чудовим внутрішнім опорядженням славився собор Михайлівського Злато- верхого монастиря в Києві. За схемою композицій його мозаїки нагадували Со- фійські: Оранта, «Євхаристія», «Святи- тельський чин». На думку Д. В. Айнало- 175
РОЗДІЛ ДРУГИЙ Срібний браслет-наруч XII—XПІ ст. Прикраси кінської збруї і дороюціиних металі» і кістки (рис. П.Л. Корніснка за матеріалами Музею історичних коштовностей України) Вироби давньоруською кісткоріїною ремесла (рис. П. Л. Корніснка) ва, підтвердженою пізніше В. І. Антоно- вою та іншими дослідниками, у створен- ні мозаїк цього собору брав участь ви- датний київський маляр кінця XI — початку XII ст. Алімпій, який пройшов школу царградських майстрів. У Києві склалася іконографія Св. Бо- риса і Гліба. Уявлення про неї дає, зо- крема, ікона «Борис і Гліб» кінця XIII — початку XIV ст., що експонується в Київському державному музеї російсько- го мистецтва. З Новгорода походять ікони «Архангел» кінця XI ст. та «Устюзьке Благовіщення» XII ст., близь- кі за стилем до фресок і мозаїк Ми- хайлівського Златоверхого собору. Ціка- ва ікона XIII ст. «Покрова» походить з Галичини (зберігається в Київському державному музеї українського мистец- тва) . Серед пам'яток художнього різьблен- ня по каменю найбільшу увагу при- 176
КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ вертають плити, виготовлені в техніці орнаментального й тематичного рельєфу та призначені для оздоблення храмів і палаців. Одинадцять таких плит зберег- лося на хорах Софії Київської. Вони всуціль покриті вишуканим рослинно- геометричним орнаментом, доповненим геральдичними зображеннями орлів і риб. За взірці для київських майстрів кінця X — початку XI ст. правили різь- блені вироби із праконеського мармуру, що добре видно на прикладі шиферного саркофага з Десятинної церкви, виго- товленого київськими майстрами. Його орнаментальні мотиви мають багато спільного з мармуровим саркофагом Ярослава Мудрого, привезеним із Візан- тії. Виключний інтерес становлять чоти- ри шиферні плити з різьбленими тема- тичними рельєфами: дві — з Михайлів- ського Златоверхого монастиря, дві — з Києво-Печерського. На михайлівських плитах зображені вершники — «святі воїни», покровителі київських князів: Георгій Побідоносець та Федір Стра тилат — на одній, святий Меркурій і Дмитрій Солунський — на іншій. Визначним досягненням давньорусь- ких різьбярів по каменю є невеличкі ікони. Найчастіше на них зображені перші руські святі — Борис і Гліб, Дмит- рій Солунський, Богородиця, Спас, Св. Миколай тощо. Високого рівня досягло в Київській Русі прикладне мистецтво. Орнаменталь- ними композиціями, більшість елементів яких брали свій початок не лише у сло- в'янській, а й у значно давнішій язич- ницькій старовині, вкривалися побутові речі, прикраси, зброя, металеві та кера- мічні посудини, різьблені кістяні речі тощо. Надзвичайною декоративністю виді- ляються вироби художнього ремесла, ви- готовлені в техніці емалі й черні. Вишу- каність рослинного орнаменту й загал ковість сюжетної композиції притаманні вже згадуваним вище срібним окуттям до двох турячих рогів, виявлених під час розкопок кургану Чорна Могила (X ст.) в Чернігові. Особливістю давньоруського прикладного миі тецтва с співіснування елементів язичницької і.: християнської символіки. Як уже наголошувалося вище, вони нерідко мирно уживалися на одному предметі. Так, на київській золотій емалевії; діадемі XI—XII ст. з деісусним чином поруч * апостолами зображені дівочі голівки й дерево жит тя. Цілком можливо, що язичницькі сюжети 1-і символи на виробах християнської доби X XIII ст. несли н собі не тільки декоративну а й магічну охоронну функцію. Одним із поширених видів приклад- ного мистецтва було художнє литво по воскових моделях у кам'яних і глиня- них формах. Давньоруські ливарники виготовляли величезні бронзові паніка- дила, дзвони, лампади із зображенням святих, хрести-енколпіони, оклади книг, іконки, змійовики тощо. Відзначимо дві пречудові бронзові арки XII ст, роботи Константи па, знайдені під час розкопок давньоруського міста Вщиж на Брян- іцині. Ремісники Київської Русі порівняно рано оволоділи технологією склороб- ства, майолікової кераміки. Цьому спри- яло широке будівництво кам’яних спо- руд, оздоблених всередині смальтою та керамічними полив’яними плитками. Розкопки Києва та Білгорода виявили поліхромні плитки, орнаментовані рос- линним плетивом жовтого, білого й зеле- ного кольорів. Ними викладалися під- логи і стіни князівських палаців, білго- родської церкви Св. Апостолів. Слід згадати І про такий популярний вид художнього ремесла на Русі, як різьблення по дереву й кістці. Віртуозно виконаними дерев’яними оздобами при- крашалися фасади зрубних будинків, одвірки, речі домашнього вжитку, човни, 178
Східнослов'янські скроневі кільця (рис. П. Л. Корнйнка м В. В. Седовим) КИЇВСЬКА РУСЬ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ сани тощо. Різьблення було плоским, орнамент — геометричним, рідше — рос- линно-геометричним. Дерев’яні колони, знайдені в Новгороді, свідчать про дуже високу майстерність давньоруських де- реворобів. Окремі елементи орнаменту сягають у глибину століть, у деяких вга- дуються античні традиції. Різьблені кістяні речі здобули широ- ке міжнародне визнання. Особливо сла- вилися скриньки, образки, руків’я ножів, дзеркал, ложки, шахові та шашкові фі- гурки. Вони покриті геометричним і рос- линним орнаментом, на деяких трапля- ються майстерно вирізані голови фанта- стичних звірів, різноманітні сюжетні композиції. Взагалі вироби художнього ремесла Київської Русі відзначалися високим рів- нем технічного, технологічного й есте- тичного виконання й охоче купувалися за кордоном. Продукція майстерень Киє- ва, Новгорода, Галича, Чернігова та ін- ших давньоруських міст відома з архео- логічних розкопок у багатьох євро- пейських країнах. Таким чином, все сказане дає підста- ви зробити висновок про найвищий між- народний клас досягнень культури Київ- ' ської Русі IX — XIII ст. На превеликий жаль, цей яскравий період повнокровно- го розвитку могутньої східнослов'янської держави було безжально перервано мон- голо-татарською навалою. На цьому за- вершилася ціла епоха в житті старо давнього населення нашої країни й роз- почався перехід до формування власне українського етносу.
висновки Отже, в цій книжці ми простежили історичний шлях розвитку стародавніх суспільств на території сучасної України від найдавніших часів до середини XIII ст. Цей шлях був складним, загалом поступальним, але не завжди — однолінійно ви- східним. Людська історія знала періоди стагнацій і криз, спричинених різними катаклізмами, після чого тому чи іншому суспільству доводилося неначе вдруге всту- пати на путь, уже здолану їхніми попередниками. Найдавнішою соціально-економічною формацією була первіснообщинна. Суть її полягала в колективному виробництві та споживанні, а також у колективній власно- сті на природні ресурси і знаряддя праці. Протягом тривалого часу первіснообщин- ний лад пройшов кілька стадій свого розвитку, відмінних за характером продуктив- них сил і виробничих відносин. Чітко виділяються дві стадії (епохи): привласнюючо- го та відтворюючого господарства. Основними соціально-економічними осередками їхніх соціальних структур були відповідно первісна община та рід. Іноді виділяється ще й третя стадія, пов’язана з виникненням в економіці металургії, а в суспільній організації — племінного ладу. Основна мета первісного виробництва полягала у створенні продукту, необхід- ного для забезпечення фізичного існування людини і відтворення населення. 181
висновки У рамках первіснообщинної формації відбулися два великі суспільні поділи пращ Перший характеризувався виділенням пастуших племен, що зумовило значне підви щення продуктивності праці, появу додаткового продукту, а відтак і обміну. Другий. пов’язаний з виділенням металурги як самостійної галузі виробництва, спричинився до корінних змін в економічній і суспільній структурі. Розвиток продуктивних сил у первісному суспільстві відбувався по висхідній лінії, але нерівномірно. В одних регіонах історичний поступ ішов швидше, в інших - повільніше. Це приводило до співіснування па певних етапах і в певних суспіль ствах історично послідовних явищ. У відповідності до провідної ролі жінки або чоловіка в громадському житті родо- вий лад набирав форм матріархату чи патріархату. В історичному плані матріархат більшою мірою характерний для суспільств із привласнюючою економікою та куль том продовжувачки людського роду, патріархат же притаманний суспільствам і.і відтворюючою економікою, провідне місце в якій належало чоловікові як основному виробникові й господареві сімейного багатства. Первіснообщинний лад у межах сучасної України співвідносився з такими архео- логічними періодами, як палеоліт (стародавній кам’яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам’яний вік), енеоліт (мідно-кам’яний вік), бронзовий вік. Найдавніша людина сучасного типу з'явилася на наших землях близько мільйона років до н. е. Переконливі докази тому дають мате ріали розкопок багатошарового палеолітичного поселення поблизу с. Королеве на Закарпатті. Тут у багатометровій товщі суглинкових відкладів простежено вісім культурних горизонтів, датованих часом від і млн до 35 тис. років до н. е. Аналіз місцезнаходжень кісткових решток найдавні ших людей та їхніх речей на території України свідчить, що найвірогід пішими напрямками їх початкового роз- селення у нас були західний — із боку Західної Європи та південно-східний — і:; боку Кавказу. Ранньопалеолітичне населення жило невеликими групами, користувалося вогнем, займалося збиральництвом. Суть цього періоду --- колективне виробництво й колек тивне споживання. Шлюбні зв’язки мали парно-груповий характер, а община стано- вила не стільки родову, скільки соціально-економічну одиницю. Клімат тоді був теплий, але мали місце й періодичні похолодання — провісни- ки Дніпровського зледеніння. Наступний етап історичного розвитку палеолітичної людини датується 150— 35 тис. років до н. е. У цей час відбувається інтенсивне заселення Східної Європи, що досягає басейну Десни. Чисельно невеликі середньопалеолітичні колективи складалися із двох — ноти рьох сімей. Соціальна організація базувалася на кровноспоріднених відносинах. В общині спостерігався природний розподіл праці; чоловік займався полюванням (добуванням їжі), жінка — збереженням домашнього вогнища та продовженням роду. Заключний етап епохи палеоліту датується 35—10 тис. років до н. е. Він характе- ризувався різким похолоданням, спричиненим останнім великим зледенінням (вал- дайським). Змінилися рослинність, тваринний світ — поряд із формами помірних широт у холодних степах нинішньої України з’явилися й північні: мамонт, шерстис- тий носоріг, північний олень, вівцебик, песець, сайгак. 182
У пізньому палеоліті значно зросло населення. Виділяються локальні етнокуль- турні зони, близькі між собою за рівнем розвитку та соціальною структурою. На цей час припадає завершення формування людини сучасного фізичного типу, яка діста- ла назву Ното Баріепз, або кроманьйонця (за місцем першої знахідки кісток у печері Кро-Маньйон у Франції). На думку дослідників, наприкінці пізнього палеоліту визначилася криза полюван- ня на великих тварин, зумовлена антропогенними і природними факторами. Вихід із неї було знайдено через мікролітизацію знарядь праці та зміну форм мислив- ського господарства. В мезоліті сталися великі зміни у природному середовищі. Приблизно 11 тис. років тому Європа звільнилася від останнього льодовика. Клімат пом'якшав, .ланд- шафт но-географічні зони набули нинішніх характеристик, сформувалися русла рі- чок. Близьким до сучасного став тваринний світ. Із мезолітом пов'язані кардинальні зміни у сфері виробництва знарядь праці. Тоді були винайдені лук і стріла, що, в свою чергу, привело до реорганізації мислив- ського господарства та соціальної структури общини. Розпочалося приручення диких тварин: насамперед вовка, потім — дикого кабана. Нестача м'ясної їжі стимулювала розвиток рибальства, а також збиральництва, яке привело згодом до початків рос- линництва. Наявні археологічні дані свідчать: у мезоліті відбулася друга велика криза мис- ливського господарства і виникли зародкові форми відтворюючого. Зміни в господарській діяльності первісної людини зумовили еволюцію й со- ціального життя. Індивідуалізація виробництва та споживання піднесла роль парної сім'ї, хоч остання тоді ще не стала економічним осередком суспільства: таким за- лишалася община (в науці вона називається кланом, або ранньородовою общиною). Деякі дослідники вважають за можливе твердити про початок формування племінної етнічної спільності. Завершальною стадією кам'яного віку стала епоха неоліту, датована часом із б по 3 тис. до н. е. Вона характеризується подальшими змінами в економіці. Поряд із традиційними ії формами — мисливством, рибальством, збиральництвом — за- роджуються й поширюються нові — скотарство, землеробство. Тепер основою по- ступального розвитку тогочасного населення, чисельність якого значно зросла, є відтворююче господарство. Перехід до свідомого виробництва продуктів харчуван- ня — це якісно новий етап в історії людства, що його визначають як «неолітичну революцію». В соціальному плані неолітична епоха була часом розквіту родового ладу. Наяв- ність родової структури засвідчена, зокрема, могильниками. Виробничі відносини відтепер базуються на спільній власності роду на знаряддя і продукти праці, а в зоні відтворюючого господарства — й на певну територію, тобто на землю. Значно підви- щилася в цей час і роль сім! — генеалогічної основи роду. В IV—ПІ тис. до н. е. на~території сучасної України відбувся перехід до епохи міді. Вона характеризувалася не лише освоєнням технології виробництва та обробки міді, а й дальшим прогресом відтворюючих форм господарства — землеробства і скотарства. Найяскравішою археологічною культурою нової епохи є трипільська, пам'ятки котрої виявлені в лісостеповій зоні на величезних обширах від Прута й Дунаю до Дніпра. Характер господарськбі діяльності трипільців зумовив подальше ВИСНОВКИ 183
висновки зміцнення міжтериторіальних зв’язків, що відбилося у відповідних формах соціа іь неп структури. На базі територіальних общин формуються племена, зароджують^ я міжплемінні об'єднання, складається ієрархічна структура родів, виділяються нан знатніші з-поміж них на чолі з визнаними главами — патріархами. У другій половині НІ тис. до н. е. на наших землях розпочався бронзовий вік Його характерною особливістю є значне поширення виробів із бронзи — першого штучно створеного людиною метатевого сплаву. Опанування новою технологією даю змогу значно розширити асортимент знарядь праці і зброї. В соціально-політичному житті населення бронзового віку сталися кардинальні зрушення. Розвиток виробництва та обміну, а також постійна боротьба за територію зумовили прискорення консолідаційних процесів на всіх рівнях суспільної організи цГі. Ці процеси завершилися утворенням великих союзів племен на чолі з вождями Зростання питомої ваги скотарства викликало початок певного майнового розшару вання серед общинників, а через його відносно невелику — в порівнянні із земле рабством — трудозатратність частина чоловіків вийшла із господарської сфери і спеціалізувалася на грабіжницьких набігах на сусідів. Бронзовий вік на території сучасної України являв собою завершальну стадію первіснообщинного ладу, який пройшов тривалий шлях розвитку від первісної общи ни (базованої на екзогамних шлюбних стосунках) до воєнно-потестарних племін них об’єднань. У його надрах зародилися й визріли всі передумови для виникнен ня станово-класових відносин — визначальних на наступному історичному етапі. Із відкриттям і поширенням заліза « історії стародавнього населення України розпочалася нова епоха докорінної ломки старих соціально-економічних струк тур. На неї припадає завершення процесу розкладу первіснообщинного ладу и початок переходу до станово-класового суспільства. Поява додаткового продукту спричинилася до створення порівняно міцних, ієрархічно добре організованих воєн но-політичних об'єднань, що, в свою чергу, сприяло виділенню воєнно-аристокри тичнді верхівки суспільства. Спостерігається трансформація додаткового продукту в престижно значущі цінності — скарби золотих і срібних коштовностей, пишне вбрання тощо. Значною мірою цей процес залежав від того, наскільки кочовикам південноукраїнських степів (кіммерійцям, скіфам, сарматам) вдавалося підтримува ти політичні контакти з античними містами-державами Північного Причорномор'я Тут неодмінно слід підкреслити стимулюючий вплив античної цивілізації І тис. до н. е. на формування станово-класових суспільств у середовищі тогочасного населен ня України, а також на зародження тут державотворчої традиції. Наприкінці II — на початку І тис. до н. е. у степах Північного Причорномор'я розселилися кіммерійці найдавніший народ, назву якого донесли до нас писемні джерела (зокрема •Одіссея» давньогрецького поета Гомера). Провідною галуззю господарства у кіммерійців було кочове скотарство. Воно досяглії в них найвищої ефективності й дозволяло створювати додатковий продукт основу існування кім мерійських кінних загонів, спроможних на далекі, аж до Передньої Азії, грабіжниць кі походи. Етнічність кіммерійців з'ясована не до кінця. Є певні підстави стверджувати, що вони належали до однієї з іраномовних груп. їхнє воєнно-політичне об’єднання проіснувало до VII ст. до н. е. й розпалося під тиском скіфів. Пізніше кіммерійці, вочевидь, розчинилися у скіфському суспільстві. 184
На початку 1 тис. до н. е. у лісостеповій зоні України продовжували жити місцеві землероби і скотарі. Дніпровське Правобережжя заселяло велике угрупо- вання чорноліських племен. Постійна загроза нападу з боку кіммерійців спонукала чорнолісців до будівництва величезних укріплень. У середині VII ст. до н. е. в південноукраїнських степах з'являються іраномовні скіфи. Вони витіснили звідси, а частково асимілювали кіммерійців. До меж скіфських володінь увійшла також лісостепова зона. Гвловними ріками Скіфи були Борисфен (Дніпро), Гіпаніс (Південний Буг), Тірас (Дністер), Танаіс (Дон) та ін. Давньогрецький історик Геродот дав загальну картину розселення народів Скіфи та її сусідів. У пониззі Південного Бугу мешкали калліпіди, вище їх — алазони, а далі на північ, між Дніпром і Дністром,— скіфи-орачі. Всі ці три групи племен зай- чалися землеробством (за Геродотом, скіфи-орачі вирощували зерно на продаж північнопричорноморським античним колоніям, головним чином ОльвГі). Степові обшири Лівобережжя і Правобережжя Дніпра обіймали скіфи-кочовики й царські скіфи. На схід від Дніпра, в Лісостепу, проживали скіфи-землероби. Скіфію оточували численні народи, етнічно не споріднені з нею. В лісостеповій і поліській зонах, за Геродотом, жили сколоти, неври, меланхлени, андрофаги, ге лон и, будини та ін. Наприкінці VI ст. до н. е. в причорноморських степах на чолі з іраномовними скіфами формується могутнє державне об'єднання, до складу якого увійшло й місце- ве населення степових і лісостепових районів. У Скіфії володарювали царі, а також заможна племінна верхівка; столиця розташовувалася на Нижньому Дніпрі (поблизу сучасного міста Кам'янка-Дніпровська). За своїм характером Скіфська держава була значною мірою експлуататорсько- паразитарною, оскільки за основне джерело отримання нею додаткового продукту правили експлуатація сусідніх землеробських племен, грабіжницькі воєнні походи, збирання данини з підкорених народів тощо. Розквіт скіфської державності припадає на VI—IV ст. до н. е. і визначається феноменом царських курганів. Суспільство розвивалося шляхом класоутворення, але цей процес так і не завершився: на перешкоді стояв принцип колективного користування землею, який консервував родоплемінні відносини. Із кінця ПІ ст. до н. е. під натиском сарматів частина скіфського населення віді- йшла в Нижнє Подніпров'я і степовий Крим, де заснувала нову столицю під грецькою назвою Неаполь (Нове Місто). Це державне об'єднання фігурує в науковій літерату- рі як Мала Скіфія. Завершальний період в історії скіфів характеризувався подальшим розвитком у них державності й етнічної консолідації, зародженням міських форм життя, по- жвавленням торговельних і культурних зв'язків із грецькими містами Північного Причорномор'я. Найвищого піднесення Мала Скіфія досягла у II ст. до н. е. В перші століття нової ери спостерігається ще один сплеск Ті економічної й політичної могут- ності, після чого під ударами сарматів із півночі та римських міст-держав із півдня вона у ПІ ст. н. е. фактично припиняє своє існування. Іраномовні сармати почали проникати зі сходу в Північне Причорномор'я у НІ ст. до н. е. Вже в наступному столітті вони зайняли межиріччя Дону і Дніпра, на рубежі ер — межиріччя Дніпра і Дністра. Частина сарматів просунулася на північ, ВИСНОВКИ 185
висновки у Лісостепове Правобережжя.— на землі .місцевих землеробських племен, у тому числі слов'янських. Із гарматами пов'язаний цілий період в історії стародавньої України. Протягом шести століть ці войовничі кочовики посідали панівне становище у степах Північного Причорномор'я. Античні автори відзначали спорідненість сарматів і скіфів, мова кот рих належала до північно-східної групи іранських мов. У середині ПІ ст. н. е. гармати втрачають свої провідні позиції у причорномор ських степах. У цей час сюди з Прибалтики прийшли готи. Уклавши спілку з місце Ьи.ми племенами (серед яких були й сар.мато-алани), вони здійснювали спустошливі напади на римські міста Північного Причорномор'я. Л в IV ст. н. е. у Степу з’явилися нові пришельці зі Сходу — кочові гуни. Велику роль у стародавній історії України відіграли грецькі міста-держави Пів- нічного Причорномор'я. Залишаючись органічною частиною античної цивілізації, вони разом із тим жили й розвивалися в тісній взаємодії з місцевим населенням У процесі грецької колонізації Північного Причорномор’я тут утворилися чоти ри основні осередки: район Дні про-Бузького й Береза нського лиманів (поселення Борисфеніда, місто Ольвія), район Дністровського лиману (.міста Ніконій, Тіра). південно-західне узбережжя Криму (.місто Херсонес), Керченський і Таманський півострови (міста Пантікапей, Феодосія, Фанагорія та інші). За формою політичного устрою ці .міста-держави були подібними до грецьких полісів і становили собою (за винятком Боспору) рабовласницькі демократичні республіки. їхня ад.міністра тивно-територіальна структура копіювала тип, усталений у материковій Греції роль політичного, економічного та культурного центру держави відігравало .місто, навколо якого розташовувалася хора — сільськогосподарська округа. Протягом тисячолітнього існування античної цивілізації в Північному Причор номері .міста-держави справили великий вплив на соціально-політичний розвиток, економіку, культуру не лише сусідніх із ними скіфів, сарматів, гепідів, а й віддалені- ших племен, у тому числі і слов’янських. Слов'яни вперше згадуються — під іменем венедів — у працях римських і грець ких істориків І—II ст. н. е. Плінія Старшого, Тацита, Клавдія Птоле.мея. Згідно із цими авторами, землі наших предків розлягалися між степами Північного При Чорномор’я, Віслою та Прибалтикою. Згодом до території розселення слов'ян долучилося ще Нижнє й Середнє Подунав'я. На сході давня слов'янська ойкумена сягала Середнього та Верхнього Подніпров' я (включно з басейнами Прип'яті й Десни). Археологічним виявом давніх слов'ян на цих величезних обширах були культури — зарубинецька на сході та частина пшеворської на заході. Бурхливі часи великого переселення народів П—VII ст. спричинилися до значних етнічних зрушень у південно-східноєвропейському регіоні. Певна частина слов'ян була змушена покинути свої предковічні місця й переселитися на нові землі Йдеться насамперед про • надлишкове» населення, оскільки регіон між Середнім Подніпров я.м і Верхнім Подністров'ям і надалі зал йшовся стабільно слов'янським У III—IV ст. тут побутували черняхівська ку.я.ц/м, яка склалася під сильним впливом римських провінцій, а також київська, населення котрої у Верхньому Подніпрові тісно взаємодіяло з балтськи.ми племенами. Від VI ст. величезний слов'янський .масив розподіляється на кілька етнокультур них зон: західна стала місцем проживання »ск.тавінів» та *венедів», східна — єантів» 186
та носіїв полонинської культури. У суспільно-політичному плані цей поділ відбиває, очевидно, стадію формування переддержавних структур — так званих союзів пле- мен. У VI—VII ст. вони відігравали помітну роль у європейській історії, зокрема візантійській, і були відзначені багатьма тогочасними авторами — Прокопієм Кеса- рі йським, Маврикієм Стратегом, Йорданом та ін. У VI—VII ст. слов'яни ведуть війни з Візантійською імперією й заселяють майже весь Волконський півострів. У межах території сучасної України східнослов’янська культура переддержавно- го періоду позначається загалом високим рівнем спільності, відбитої в характері поселень, особливостях домобудівництва, поховальному обряді, речовому матеріалі тощо. Основним заняттям східних слов’ян було землеробство, на базі якого розви- валися скотарство, ремесло й торгівля. В суспільно-політичній сфері спостерігають- ся, з одного боку, певна диференціація, розпад великого, але не міцного Антського об’єднання, а з іншого — консолідація окремих етнографічних регіонів. У літописі ці нові етнополітичні структури дістали назву племен — полян, древлян, сіверян, уличів, волинян, дулібів, тиверців, хорватів та інших, але насправді це були союзи племен. Упродовж VI—VIII ст. у східнослов'янському суспільстві відбувається процес соціального розшарування, з'являються вожді-князі, озброєна дружина, виникають укріплені центри — місця зосередження владних і культових структур. Поступово під дією внутрішньої нтеграційних і зовнішньополітичних чинників (насамперед тиску з боку Хозарського каганату) в Середньому Подніпров’ї складається ранньо- державне утворення «Руська земля» із центром у Києві. Від рубежу VIII—IX ст. розпочинається руський період історії, що характери- зувався формуванням і розвитком однієї з найбільших і наймогутніших держав Середньовіччя. Сучасники — араби та візантійці — називали Ті Руссю, а народ — русами. Київська Русь проіснувала до 40-х років XIII ст. і впала під ударами монголо- татарських орд. За своїм соціально-економічним і культурним розвитком Київська Русь пере- бувала на рівні передових країн середньовічної Європи. Культурні цінності, ство- рені генієм давніх русичів, витримали випробування часом, а кращі з них увійшли до скарбниці світової культури. На міжнародній арені Русь посідала одне з провідних місць. Вона підтримувала широкі економічні, політичні й культурні зв'язки з багатьма державами Сходу й За- ходу, Півночі й Півдня. Особливо тісними були контакти з Візантією і Сканди- навією, а також із Польщею, Чехією, Болгарією, Грузією, Францією, Англією, Німеччиною. Яскравим виявом високого міжнародного авторитету Русі є дина- стичні шлюби київського князівського двору із дворами багатьох країн. Протягом кількох століть військова могутність Русі була тим щитом, об який розбивалися численні орди кочових племен Степу — печенігів, чорних клобуків, по- ловців. У цьому відношенні їй судилася історією раль рятівниці європейської хри- стиянської цивілізації. За визнанням візантійського історика XII ст. Нікіти Хоніата, саме руський народ урятував Візантію від половецької навали. У 1237—1241 рр. монголо-татари завдали поступальному розвиткові Київської Русі непоправного удару. Кочовики зруйнували державу, сплюндрували Ті квітучу культуру, високорозвинене ремесло, знищили найбільші осередки життя, вигубили висновки 187
висновки або забрали в рабство значну частину населення. І все ж історичні традиції давньо руського періоду продовжували жити, оскільки лишилися живими Ті носії. В нових історичних умовах вони стали основою історико-культурного відродження Русі- У країни. • • • На завершення слід наголосити, що авторський колектив цієї книги в міру можли- вості реалізував методологічні принципи та ідеї, проголошені у «Передмові». Давня історія України подається не як проста сума подій, що відбувалися в окремі епохи й періоди, а як органічно спадковий розвиток конкретних племен, народів і су- спільств, котрі, безперервно розвиваючи традиції своїх попередників, урешті-решт склали підгрунтя українського етногенетичного процесу.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ПЕРВІСНА ДОБА Артелунко И. И. Племена Верхнего н Среднего Поднепровья в зпоху бронзи. М., 1967. Археологи я Украинской ССР: В 3 т. К, 1985. Т. 1. Первобитная археология. Надер О. Н. Изучение зпипалеолита Крнмской яйли // Сов. археология. 1940. N9 5. Балагури З. А. История племен периода позднебронзового века в Среднем Поднестровье (культура Ноа): Автореф. лис. .. канд. ист. наук. К., 1964. Березанекая С. С. Средний период бронзового века в Севсрной Украине. Кч 1972. Березанская С. С. Пустннка — поселение зпохи бронзьі на Днепре. К., 1974. Бибиков С. Н. Грот Мурзак-Коба — новая позднепалеолитическая стоянка в Криму // Сов. археология. 1940. N9 5. Бибиков С. Н. Некоторне вопросн заселення Восточной Европн в зпоху палеолита // Сов. археология. 1959. N9 4. Бибиков С. Н. Раскопки в навесе Фатьма-Коба и некоторне вопроси изучения мезолита Крима // Материалн и исслед. по археологии СССР. М., 1966. № 126. Бодянский А. В. Мустьерская стоянка у скали Орел (в Днепровском Надпорожье) // Крат. сообщения Ин-та археологии АН УССР. К., 1960. Внп. 9. Бондарь Н. Н. Поселення Среднего Поднепровья зпохи ранней бронзи. К., 1974. Борисковский П. И. Палеолит Украйни // Материалн и исслед. по археологии СССР. Мч 1953. Внп. 40. Братченко С. Н. Нижнєє Подонье в зпоху ередней бронзи. К, 1976. Векилова Е. А. Каменннй век Крима: Некоторне итоги и проблеми // Материалн и исслед. по археологии СССР. М., 1971. N9 173. Гладилин В. Н. Проблеми раннего палеолита Восточной Европн. К„ 1976. Гладилин В. Н. О времени возникновения позднего палеолита в Европе // Археологи- ческие исследования на Украине в 1976—1978 гг. Днепропетровск, 1980. Гладких М. И. К вопросу о разграничении хозяйственно-культурннх типов и историко- зтнографических общностей позднего палеолита // Палеозкология древнего человека. М., 1977. Городцов В. А. Результати археологических исследований в Изюмском уезде Харьков- ской губернии в 1901 г.//Тр. XII археол. сьезда. М., 1905. Т. І. Даниленко В. Н. Неолит Украйни. Кч 1969. Даниленко В. Н. Знеолит Украйни. К., 1974. -я 189
Ефименко П. П. Первобитное общество. К., 1953. Збенович В. Г. Позднетрипольские племена Северного Причерноморья. К., 1974. Колосов Ю. Г. Шайтан-Коба — мустьєрська стоянка в Криму. К., 1972. Колосов Ю. Г. Мустьерские стоянки района Белогорска. К, 1983. Круц В. А. Позднетрипольские памятники Среднего Поднепровья. К., 1977. Лагодовська О. Ф„ Шапошникоаа О. Г., Макаревич М. Л. Михайлівське поселення. К.. 1962. Макаренко М. О. Маріюпільський могильник. К., 1933. Мацкевич Л. Г. Мезолит и неолит Восточного Крьіма. К., 1977. Мавша Т. Г. Об антропоморфной пластике трипольской культури // Сов. археология. 1969. № 2. Не при на В. И. Неолиг ямочно-гребенчатой керамики на У крайнє. К., 1976. Пассек Т. С. Периодизация трипольских поселений. М, 1949. Пассек Т. С„ Черньчи Е. К. Памятники культури линейно-ленточной керамики на тер- ритории СССР //Свод археол. источников. М., 1963. Внп. Б1-ІІ. Пидопличко И. Г. Позднепалеолитические жилища из костей мамонта на Украине. К., 1969. Потехина И. Д. К вопросу о носите лях культури Средний Стог II по антропологическим данннм // Сов. археология. 1983. М» 4. Потушняк М. Ф. Питання хронології та культурної належ пості пам’яток неоліту та енеоліту Закарпаття // Дослідження стародавньої історії Закарпаття. Ужгород, 1972. Русинський М. Я. Деякі підсумки та ближчі завдання палеонтологічних вивчень у межах УРСР // Антропологія. 1931. Т. 4. Савич В. П. Пізньопалеазітичне населення Південно-Західної Ватині. К., 1975. Самоквасов Д. Я. Могили русской земли. М, 1908. Свешніков І. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці III — на по- чатку II тисячоліття до нашої ери. К., 1974. Смирнов С. В. Палеоліт Дніпровського Надпоріжжя. К., 1973. Станка В. Н. Мирное: Проблеми мезолита Северного Причерноморья. К., 1983. Телееін Д. Я. Дніпро-донецька культура. К.. 1968. Телееін Д. Я. Середньостогівська культура епохи міді. К., 1973. Телегін Д. Я. Мезолітичні пам'ятки України. К., 1981. Формолов А. А. Зтнокультурние области на территории Европейской части СССР в ка- менном веке. М.. 1958. Чередниченко Н. Н. История ерубнмх племен Подонья: Автореф. дис. „. канд. ист. наук. К.. 1973. Черниіи О. П. Володимирська палеолітична стоянка. К, 1953. Черннш А. П. Палеолит и мезолит Приднестровья. М., 1973. Черняков И. Т. Племена Северо-Западного Причерноморья в позднем бронзовим веке Автореф. дис. ... канд. ист. наук. К., 1975. ШарифутСинови И. К. Степное Поднепровье в зпоху поздней бронзи. К.. 1982. Шовкопляе И. Г. Мезинская стоянка. К.. 1965. 190
СКІФО-САРМАТСЬКИЙ ЧАС Абаев В. И. Скифо-европейские изоглоссн. М.. 1965. Алексеев А. Ю. Скифская хроника. СПб., 1992. Алексеев А. Ю.. Мурзин В. Ю„ Ролле Р. Чертомлик: Скифский царский курган IV в. до н. з. К.. 1990. Археологня Украинской ССР: В 3 т. К., 1986. Т. 2. Скифо-сарматская и античная архео- логи я. Белявский В. А. Война Вавнлона за независимость (627 —605 гг. до н. з.) и гегемония скифов в Переднсй Азин// Исследования по истории стран Востока. Л., 1964. Бонград-Левин Г. М., Грантоаский 3. А. От Скифин до Индии. М., 1983. Брашинский И. Б. Сокровища скифских царей. 1967. Бунятян Е. П. Методика социальних реконструкций в археологии: На материале скиф- ских могнльннков IV—III вв. до н. з. К., 1985. Вьісотская Т. Н. Неаполь — столице государства поздних скифов. К., 1979. Гаврили>к Н. А. Домашнєє производство и бьгг степних скифов. К., 1989. Граков Б. М. Скіфи. К., 1947. Граков Б. Н. Скифн. М, 1971. Золото Степу: Археологія України / Автори-упорядники П. П. Толочко, В. Ю. Мурзін, Р. Ролле та ін. Київ: Шлезвіг, 1992. Ильинская В. А. Скифн Д неп рове кого лесостепнсго Левобережья. К., 1968. Ильинская В. А. Раннескифские кургани бассейна р. Тясмин. К, 1975. Ильинская В. А., Тереножкин А. И. Скифия VII—IV вв. до н. з. К., 1983. Ковпаненко Г. Т. Племена скіфського часу на Ворсклі. К-, 1967. Ковпаненко Г. Т. Кургани раннєєкифского времени в бассейне р. Рось. К., 1981. Ковпаненко Г. Т., Бессонова С. С., Скорий С. А. Памятники скифской зпохи Днепров- ского лесостепного Правобережья. К, 1989. Куклина И. В. Зтногеография Скифин по античним источникам. Л-, 1985. Лесков А. М. Кургани: проблеми, находки. Л^ 1981. Максименко В. Е. Савроматн и сарматн на Нижнем Дону. Ростов-на-Дону, 1983. Махоргьсх С. В. Скифн на Северном Кавказе. М., 1991. Мозолевський Б. М. Товста Могила. К., 1979. Мозолеоський Б. М. Скіфський степ. К., 1983. Мурзин В. Ю. Скифская архаика Северного Причерноморья. К, 1984. Мурзин В. Ю. Происхождение скифов: основнне зтапн формирования скифского зтно- са. К.. 1990. Нейхардт А. А. Скифский рассказ Геродота в отечественной историографии. Лч 1982. Ольховский В. С. Погребально-поминальная обрядность населення степной Скифин. М., 1991. Петренко В. Г. Правобережне Среднего Поднепровья в V—III вв. до н. з. // Свод археол. источников. М., 1967. Вьш. ДІ-4. Полин С. В. От Скифии к Сарматии. Кч 1992. Раенский Д. С. Очерки идеологии скифо-сакских племен. М., 1977. Раевский Д. С. Модель мира скифской культури. М, 1985. Ростовцев М. И. Зллинство и иранство на юте России. Пг., 1918. Ростовцев М. И. Скифия и Б оспор. Л., 1925. 191
Ршбаков Б. А. Геродотова Скифия. М., 1979. Симоненко А. В.. Лобай Б. И. Сарматьі Севсро-Запаяного Прнчерноморья в І в. н. з. К., 1991. Скорий С. А. Курган Переп'ятиха (До етнокультурної історії Дніпровського Лісостепового Правобережжя). К.. 1990. Смирнов К. Ф. Савроматьі. М.. 1964. Тереножкин А. И. Киммерийцн. К„ 1976. Хазанон А. М. Социальная история скифов. М., 1975. Черненко Е. В. Скифский доспсх. К.. 1968. Черненко Е. В. Скифские лучники. К., 1981. Черненко Е. В. Скифо-персидская война. К., 1984. Шрамко Б. А. Бельское городище скифской зпохи. Кч 1987. Яковенко Е. В. Скіфи Східного Криму. К.. 1974. Міппа Е. Н. ЗсуіЬіапх апіі Огеекз. СатЬгіО^е. 1913. # ЯоІІе Я. Тоїепкиїї Оег ЗкиїЬеп. Вегііп; І4е*-¥огк, 1979. ЯоІІе Я. Оіе \¥еІі Оег ЗкуіЬеп. Ьихет; Егапкїип/М., 1980. АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я Анохин В. А. Монетное дело Херсонеса (IV в. до н. з.— XII в. н. з.). К., 1977. Анохин В. А. Монетное дело Боспора. К, 1986. Анохин В. А. Монетьі античних городов Северо-Западного Приче(тноморья. К.. 1989. Античная культура Северного Прнчерноморья в первьіе века нашей зрьі: Сб. науч. тр. К.. 1986. Античная культура Северного Прнчерноморья: Сб. науч. тр. К. 1984. Античная скульптура Херсонеса. К.. 1976. Античньїе города Северного Прнчерноморья: Очерки истории и культури. М.; Л-, 1955. Античнне древности Северного Прнчерноморья: Сб. науч. тр. К.. 1988. Археология Украинской ССР: В 3 т К, 1986. Т. 2. Скифо-сарматская и античная археология. Белов І'. Д. Херсонес Таврический: Ист.-археол. очерк. Л.. 1948. Блаватский В. Д. Античная археология Северного Прнчерноморья. М., 1961. Блалатский В. Д. Пантикапей: Очерки истории столицьі Боспора. М., 1964. Бришинский И. Б. Афиньї и Севсрное Причерноморье в VI—IV вв. до н. з. М.. 1963. Буйских С. Б. Фортификация Ольвийского государства (первне века нашей зрьі). К., 1991. Виноградом Ю. Г. Политическая история Ольвийского полиса, VII—І вв. до н. з.: Ист.- зпиграф. исслед. М., 1989. Гайдукевич В. Ф. Бос порекое царство. М.; Л, 1949. Гайдукевич В. Ф. Илурат // Материальї и исслед. по археологии СССР. М., 1958. V' 85. Иванова А. П. Скульптура и живопнсь Боспора: Очерки. К., 1961. Кадеев В. И. Очерки истории зкономики Херсонеса Таврического в І IV веках н. з. X., 1970. Кадеев В. И. Херсонес Таврический в первих веках нашей зрьі. X.. 1981. Кадеев В. И.. Сорочин С. Б. Зкономические святи античних городов Северного При черноморья в І в. до н. з.— V в. н. з. (на материалах Херсонеса). X.. 1989. 192
Карьаиконский П. О. Монети Ольвии: Очерк денежн<го обращения Северо-Западного Причерноморья н античную зпоху. К., 1988. Карь/шковский П. О.. Клейман И. Б. Древний город Тира: Ист.-археол. очерк. К., 1985. Козуб Ю. І. Некрополь Ольвії V—IV ст. до н. е. К, 1974. Корпус боспорских надписей. М.; Л., 1965. Крапинина В. В. Ольвия первих веков нашей зри. К._ 1993. Кругликова И. Т. Сельское хозяйство Боспора. М., 1975. Крь/жицкий С. Д. Жил не ансамбли древней Ольвии. IV—II вв. до н. з. К., 1971. Крьіжицкий С. Д. Жилне дома античних городов Северного Причерноморья < VI в. до н. з.— IV в. н. з.). К.. 1982. Крьтжицкий С. Д. Ольвия: Историографическое исследование архитектурно-строитель- ннх комплексов. К., 1985. Крнжицкий С. Д. Архитектура античних государств Северного Причерноморья. К., 1993. Крьіжицкий С. Д.. Буйских С. Б.. Б ура кім А. В., Отрешко В. М. Сельская округа Ольвии. К., 1989. Крьіжицкий С. Д., Буйских С. Б., Отрешко В. М. Античнне поселення Нижнего По- бужья (археологическая карта). К., 1990. Кутайсім В. А. Античний город Керкннитида, VI—II вв. до н. з. К., 1990. Дапин В. В. Греческая колонизация Северного Причерноморья (критический очерк оте- чественнмх теорий колонизации). К, 1966. Латьішен В. В. Исследования об истории и государственном строе города Ольвии. СПб., 1887. Латишем В. В. Известия древних писателей іреческих и латинскнх оСкифии и Кавказе. СПб„ 1893. Т. І; 1904, Т. II. Масленникоо А. А. Населенис Боспорского государства в VI—II вв. до н. з. М., 1981. Масленникоа А. А. Население Боспорского государства в первих веках н. з. М., 1990. Надписи Ольвии (1917—1965). Л.. 1968. Опайко Н. А. Архаический Торик: Античний город на северо-востоке Понта. М.. 1980. Охотников С. Б. Нижнєє Поднестровье в VI—V вв. до н. з. Кч 1990. Парович-Пешикан М. Некрополь Ольвии зллинистического времени. К., 1974. Ростовцев М. И. Античная декоративная живопись на юте России. М., 1913. Т. 2; 1914. Т. І. Русяева А. С. Земледельческие культури в Ольвии догетского времени. К., 1979. Русяела А. С. Античние терракотн Северо-Западного Причерноморья (VI — І вв. до н. з.). К., 1982. Русяева А. С. Религия и культи античной Ольвии. К, 1992. Самойліма Т. Л. Тира в VI—І вв. до н. з. К, 1988. Секерская Н. М. Античний Никоний и его округа в VI—IV вв. до н. з. К, 1989. Скржинская М. В. Северное Причерноморье в описаним Плиния Старшего. К, 1977. Скржинская М. В. Древнегреческий фольклор и литература о Северном Причерно- морье. К, 1991. Скуіїнона В. М. Архаический некрополь Ольвии: Публикация одной коллекции. Л., 1988. Сокольский Н. И. Деревообрабативающее ремесло в античних государствах Северного Причерноморья. М., 1971. Сокольский Н. И. Таманский тслос и резиденция Хрисалиска. М., 1976. 193
Стрже.іецкий С. Ф. Клерк Херсонесе Таврическогос К истории древнего земледелия в Криму. Симферополь, 1961. Шелоч Д. Б. Танаис и Нижний Дон в III—І ви. до н. з. М.. 1970. Шелов Д. Б. Танаис и Нижний Дон в псрвьіе века нашей зрн. М., 1972. Щег.им А. Н. Северо-Западннй Крим в античную зпоху. Л., 1975. Шеглоа А. Н. Полис и хора. Симферополь. 1976. Ьаіуаііег Б. Іпкгіріюпеь аіпіцоае огае Зеріепігіопаїіз» Роті Еихіпі: Сгаеса сі Іаїтас Реїгороіі, 1916. ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ Археологии Украинской ССР: В З т. К„ 1986. Т. 3. Раннеславянский и древнерусскии периодн. Ауліх в. Б. Зимнівське городище. К„ 1972. Баран Б. Д. Ранні слов'яни між Дністром і Прип’яттю. К, 1972. Баран Б. Д. Черняхівська культура. К, 1981. Баран Б. Д. Пражская культура. К„ 19X8. Баран Б. Д.. Козак Д. Н„ Терпи.іоаеький Р. Б. Походження слов’ян. К, 1991. Бобринский А. А. Гончарство Восточной Европн. М„ 1978. Брайчеоський М. Ю. Біля джерел слов’янської державності. К, 1964. Брайчеаснкий М. Б). Походження Русі. К., 1968. Буданона Б. П. Готьі в зпоху великого переселення народов. М., 1990. Вакуленко Б. Б. Пам'ятки передгір’я Українських Карпат першої полонини І тис. н. е. К.. 1977. Винокур І. С. Історія та культура черняхівських племен Дністро-Дніпровського межи- річчя II—V ст. н. е. К, 1972. Гончаров В. К. Райковецкое городище. К., 1950. Грушевський Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. К, |99|. Т. І. До початку XI віка. Гудкоаа А. В.. Фокеев М. М. Земледельїін и кочевники в низовьях Дуная. К., 1984. Довженок В. Й. Землеробство Древньої Русі. К, 1961. Зтнокультурная карта территории УССР в І тне. н. з. К., 1985. Йордан. О происхождении и деяниях гетов. М.. 1960. Козак Д. Н. Пшеворська культура у Верхньому Подністров’ї та Західному Побужжі. К., 1984. Козак Д. Н. Етнокультурна історія Волині. К.. 1992. Кухаренко В). В. Памитники железного века на территории Полесья // Свод археол. источников. М.. 1961. Вьт. ДІ-29. Кухаренко К>. В. Зарубинецкая культура // Свод археол. источников. М., 1964. Вмп. Д1-29. Ляпушкин И. И. Городище Новотроицкое // Материалн и исслед. по археологии СССР. М.. 1958. № 74. Ляпушкин И. И. Днепровское Лесостепное Левобережье в зпоху раннего железа // Мате- риалн и исслед. по археологии СССР. М., 1961. N° 104. Магомедші Б. Б. Черняховские племена Северо-Западні» о Причерноморья. К., 1987. Макси.чон Е. Б. Среднее Поднепровье на рубеже нашей зрн. К., 1982. 194
Максимов Е. В. Заруби не цка я культура на территории УССР. К., 1985. Петров В. П. Етногенез слов'ян. К., 1972. Приходнюк О. М. Слов'яни на Поділлі. К., 1975. Прокопий из Кесарии. Война с готами. М.. 1950. Руса нова И. П. Славянские древности V!—IX вв. между Д неп ром и Западним Бугом // Свод археол. источников. М., 1973. Вмп. ЕІ-25. Русанова И. П. Славянские древности VI—VII вв. М„ 1976. Свод древнейших письменних и з вести й о славянах. М., 1991. Т. І <1—VI вв.). СеАов В. В. Происхождение и ранняя история славян. М.. 1979. Седов В. В. Восточнме славяне в VI—XIII вв. М.. 1982. Славяне Юго-Восточной Европьі в предгосударственний период. К, 1990. Сміленко А. Т. Слов'яни та їх сусіди у степовому Подніпров'ї (II — XIII ст.). Кч 1975. Смішко М. Ю. Карпатські кургани першої половини І тис. н. е. К., 1960. Сухобоков О. В. Славяне Днепровского Левобережья. К., 1975. Тацит Корнелий. О происхождении германцев и местоположении Германии // Соч.: В 2 т. М., 1970. Т. 1. Терпиловский Р. В. Ран ниє славяне Подесенья III—V вв. К., 1984. Терпиловский Р. В., Абашина Н. С. Памятники киевской культури. К., 1992. Тимощук Б. О. Слов'яни Північної Буковини V—IX ст. К., 1976. Третьяков В. П. У истоков древнерусской народности. М., 1970. Цигилик В. М. Населення Верхнього Подністров'я перших століть нашої ери. К., 1975. СоїВоичікі К. Рметіапу киї їй гоже і омиїпісге ж роїидпіожеу і згбОкожеу Роксе ж тіод- «ут окгеме рггеїіггутхкіт і ж окгеме ггупккіт. ХУагмажа, 1985. Непхеї И'. Рокка магоіута. \¥агхгажа. 1973. 7аісІ2еччікі К. 7. ргоЬІетаїукі росгдікож Дожіаїкгсгугпу і Роккі. 1_осіі, 1968. Сг. І. Бег-Бріая’іЛькі Т. О ромиркасЬ і ргао]сгугпіе ЗІожіап. Рогпап. 1946. Еоя’тіапхкі Н. Росгдікі Роккі. \¥апаажа. 1964. КИЇВСЬКА РУСЬ Алексеева Т. И. Зтногенез восточнмх славян: По данньїм антропологии. 1973. Аничков Е. В. Язичество и древняя Русь. СПб., 1914. Артамонов М. И. История хозар. Лм 1962. Археология Прнчерноморья, Волнни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периодн). К., 1990. Археология Украинской ССР: В 3 т. К.. 1986. Т. 3. Раннеславянский и древнерусский периодн. Асеев Ю. С. Архітектура Київської Русі. К, 1969. Баранов И. А. Таврика в зпоху раннего средневековья. К., 1990. Б.тіфельд Д. І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. К, 1977. Брайчевський М. Ю. Кати і як виник Київ. К., 1963. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. К, 1968. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. К„ 1988. Буклин В. А., Дубов И. В.. Дебеіїев Г. С. Археологические памятники Древней Руси, ЇХ—XI вв. Л.. 1978. 195
Вьісоцкий С. А. Средневековне надписи Софии Кисвской. К., 1476. Висоцький С. О. Про що розповіли давні стіни. К., 1978. Вьіеоцкий С. Л. Києвекие і раффити XI—XVII вв. К, 1985. Гаркали А. Я. Сказання мусульманских писателей о славянах и русских. СПб., 1870. Галубинский Е. История русской церкви. М.. 1901. Т. 1. Греков Б. Д. Киевская Русь. М.. 1955. Грушевський Михайло. Історія Украінн-Руси: В 11т., 12 ки. К.. 1991. Т. І. До початку XI віка; 1992. Т. II. Х-Х1П вік. Гумилеч Л. Н. Древняя Русь и Великая Степь. М., 1992. Гуренич А. Я. Походи вики ш ов. М., 1966. Гуренич А. Я. Категории ередневековой культури. М., 1972. Даркевич В. П. Путями ередневековьіх мастеров. М., 1972. Дочженок В. Й. Військова справа в Київській Русі. К., 1950. Доаженок В. Й. Землеробство древньої Русі до середини XIII ст. К., 1961. Донженок В. Й.. Гончаров В. К.. Юра Р. О. Древньоруське місто Воїнь. К., 1966. Древнерусские княжества X—XIII вв. М., 1975. Зама.чеев А. Ф.. Зоц В. А. Ммслители Киевской Руси. 2-е изд.. перераб. и доп. К.. 1987. Земли Южной Руси в IX — XIV вв. К„ 1985. История культури древней Руси. М.; Л., 1951. Каргер М. К. Древний Киев: В 2 т. М.; Л.. 1958—1961. Києво-Печерський Патерик. К., 1991. Килиевич С. Р. Детинец Києва IX первой половинь) XIII вв. К., 1976. Кирпичников А. Н. Дреннерусское оружие // Свод археол. источников. М., 1966. Вьпі. 1-2. Консгангин Багря породний. Об управлений империей. М, 1991. Корзухина Г. Ф. Русские клади IX XIII вв. М.; Л.. 1954. Кула А. В. Мальїе города Древней Руси. М., 1989. Кучера М. П. Змиевн вальї Среднего Поднепровья. К., 1987. Максимом Е. В., Петрашенко В. А. Славянскне памятники у с. Монастнрек на Среднем Днепрс. К.. 1988. Махновець Л. Є. Літопис Руський. К., 1989. Моця А. П. Население Среднего Поднепровья IX—XIII вв. К.. 1987. Моця А. II. Погребальньїе памятники южнорусских земель IX — XIII вв. К, 1990. Міяц В. Л. Укрспления 'Гаврики X—XV вв. К^ 1991. Насоноя А. Н. «Русская земля» и образование территории древнерусского государства. М, 1951. Новім; в археологии Києва. К, 1981. Пашуто В. Т. Внешняя политнка Древней Руси. М.. 1968. Пеняк II. С. Ранньослов’янське і давньоруське населення 'Закарпаття VI—XIII ст. К.. 1980. Плетнеаа С. А. Печенеги, торки и половцьі в южнорусских стелях. М., 1958. П.іегнена С. А. От кочений к городам. М., 1967. Повесть временньїх лет. М.; Л.. 1950. Рамм Б. Я. Папство и Русь в X — XV веках. М.; Л., 1959. Раппопорт П. А. Дренние русские крепости. М., 1965. Раппопорт П. А. Д(>евнерусское жили ще. Л., 1975. 196
Робинсон А. Н. Литература Древней Руси в литературном процессе средневековья, XI—XIII вв. М.. 1980. Романім Б. А. Люди и нравьі Древней Руси. М.; Л., 1966. Рибаков Б. А. Ремесло Древней Руси. М, 1948. Рибаков Б. А. Древняя Русь: Сказання, бьілиньї, лет описи. М.. 1963. Рнбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. М., 1982. Сагайдак М. А. Давньокиївський Поділ. К., 1991. Самоквасов Д. Я. Могили Русской зсмли. М., 1908. Седов В. В. Восточньіє славяне в VI—XIII вв. М., 1982. Сухобоков О. В. Славяне Днепровского Левобережья. К., 1975. Сухобоков О. В. Дніпровське Лісостепове Лівобережжя у VIII—XIII ст. К., 1992. Тимощук Б. О. Північна Буковина— земля слов'янська. Ужгород, 1969. Тимощук Б. О. Давньоруська Буковина (X — перша половина XIV ст.). К„ 1982. Толочко П. П. Історична топографія стародавнього Києва. К., 1972. Голочко П. П. Киев и Киевская земля в зпоху феодально# раздробленности XII— XIII веков. К.. 1980. Голочко П. П. Древний Киев. К, 1983. Толочко П. П. Древняя Русь: очерки сониально-политической исторни. К., 1987. Толочко П. П. Древнерусский феодальний город. К., 1989. Толочко П. П. Історичні портрети. Км 1990. Толочко О. П. Князь в Древней Руси: вдасть, собственность, идеология. К., 1992. Хабургаев Г. А. Зтнонимия «Повести временньїх лет». М.. 1979. Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. К., 1913. Чернігів і Північне Лівобережжя. К, 1928. Чернигов и его округа в IX —XIII вв. К.. 1988. Южная Русь и Византия. Кч 1991. Янин В. Л. Денежно-весовме системи русского средневековья. М., 1956.
КОРОТКЕ ЗВЕДЕННЯ ПИСЕМНИХ ДЖЕРЕЛ ПРО СЛОВ'ЯН (І — ПОЧАТОК II ТИС. Н. Е.) Публій Корнелій Тацит (народився наприкінці 50-х років). «Германія» 1 46. Тут кордон Соєвії. Я не знаю напевно, куди причислити народи певкінів. венетів і фенів до германців чи до сарматів. Зрештою певкіни. яких деякі називають бастарнамн у мові, способі життя, місць проживання і жител, поводять себе як германці. Всі вони жи- вуть у болоті, а знать у бездіяльності. Змішаними шлюбами вони спотворюють себе майже як сарматн. Венети багато що засвоїли з їхніх звичаїв, адже вони обходять розбійними групами всі ліси й гори, розташовані між певкінами і фенами. Все ж таки вони вірогідніше повинні бути віднесені до германців, бо й будинки будують, і носять великі щити, і мають перевагу у тре- нованості і швидкості піхоти,— все це відрізняє їх від сарматів, які живуть на возах і па коні. Птолемей (Н9—167 рр.). «Географія» 111.5. 1,5. Європейська Сарматія оточена з півночі Сарматським океаном вздовж Ве- недської гори... Іншими юрами оточена Сарматія. з яких називають і Венедські юри. 111.5. 7-9. А займають Сармагію дуже великі народи — венеди вздовж всієї Вснедської затоки... і менші народи населяють Сарматію: по річці Вістулі нижче ненедів гітони. потім фіни, потім сулони... Східніше названих, знову нижче венедів, суть голінди її судини і ставани аж до аланів... Йордан (VI ст.). «Історія готів» 34. В оточенні рік лежить Дакія, укріплена, ніби вінцем, крутими Альпами. З їх лівої сторони, яка схиляється до півночі від витоків р. Вісли, на величезних просторах проживає багаточисе.тьне плем’я венедів. Хоч тепер їх назви змінюються в залежності від різних родів і місць проживання, осе ж переважно всі вони називаються слов’янами й антами. 35. Слов'яни живуть від міста Новієнтуна і озера, яке називається Мурманським, аж до Данастра й на півночі до Віскли: болота й ліси заміняють їм міста. Анти ж. найбільш моїутні з них, там, де Понтійське море робить дугу, простягаються від Данастра аж до Данапра. Ці ріки віддалені одна від одної на багато переходів. Це и наступні за ним джерела др^вуниьєм и основному за: Свод древнейтих письменник имнчтми ослввя- нах. Москва. ІЧНІ, Т. І /тут і далі переклад » росгигмсш Д. Н. Кишка). 198
119. Після побиття херулів Херманарік також пішов із військом на венедів, які, хоча й варті презирства через їхнє (погане) озброєння, але могутні чисельністю, спочатку зробили спробу чинити опір. Але нічого не значить багаточисельність нездатних до війни, особливо коли з ласки божої веде наступ велика кількість добре озброєного війська. Вони ж. як ми сказали раніше, або в каталозі народів, вийшовши з одного кореня, породили три народи, тобто венедів, антів і слов'ян, які хоч тепер лютують повсюдно за гріхи наші, проте всі підпо- рядковувалися владі Херманаріка. 246. ...Після смерті їхнього короля Херманаріка. вони -|остготи|, відділені від візиготів... підпорядковані владі хуннів. залишаються в тій самій державі, проте Амал Вінітарій утримав знаки відмінності своєї верховної влади. 247. Він, наслідуючи владі діда Вултулфа, хоч і уступаючи Херманаріку у вдачі, однак важко переносячи підпорядкування владі хуннів, потроху визволяючи себе від них, між тим прагнув виявити власну доблесть (і| рушив із військом у володіння актів. І коли підійшов до них, був переможений у першій сутичці, потім повів себе більш хоробро й короля їхнього за іменем Боз з синами його і 70 знатними людьми розіп'яв, щоб трупи повішених подвоювали страх покорених. 248. Але після того... не потерпів Баламбер. король хуннів... повів війська на Вінітарія. І -(вони| довго воюють. Вінітарій перемагає у першій і другій битві... 249. У третій же битві, при допомозі обману... коли обидва підійшли один до одного, Баламбер. поранивши пушеною стрілою в голову Вінітарія, вбив його (й)... оволодів всім народом готів. Прокопій Кесарійський (народився між 490 і 507 рр.). «Історія війн» IV. 21 —ЗО. ...Адже племена ці. слов'яни і анти, не управляються однією людиною, а здавна живуть у народоправстві, й від того у них вигідні й невигідні справи завжди ведуться спіль- но... Бо вони вважають, то один з богів — Творець блискавки — саме він і є єдиний владика всього, і йому приносять в жертву биків і всяких жертовних тварин. Долі ж вони не знають і взагалі не визнають, що вона має якесь значення, у крайньому разі у відношенні до людей, але коли смерть уже у них в ногах, чи захоплені вони хворобою, чи вирушають на війну, вони дають обітницю, якщо уникнуть її, тут же здійснити богу жертву за своє життя, а уникнувши (смерті). жертвують, що обіцяли, й думають, що цією жертвою купили собі спасіння. Проте шанують вони ріки і німф і деякі інші божества і приносять жертви також і їм всім, і при цих жертвах здійснюють ворожбу. А живуть вони в убогих хатинах, розташовуючись далеко один від одного і кожен міняючи наскільки можна часто місця поселень. Вступаючи ж у битву, більшість іде на ворогів пішими, маючи невеликі щити і списи в руках, панциря ж ніколи на себе не одягають; деякі не мають (на собі) ні хітона, ні (грубого) плаща, але пристосувавши лише штани, які прикривають сороміцькі частини, так і вступають у бійку з ворогами. Є у тих й інших і єдина мова, повністю варварська. Та й зовнішністю вони один від одного не відріз- няються, бо всі вони й високі, й дуже сильні тілом, ще й волоссям не дуже світлі й не руді, але не схильні й до чорноти, але псі вони трішки червонуваті. Спосіб їхнього життя грубий і невибагливий, як і в массагетів. і як і ті. вони постійно покриті болотом.— зрештою вони менш за все підступні й каверзні, але й у простоті своїй вони зберігають гунський норов, і ім'я колись у склавінів і антів було одне. Бо і тих, і других здавна звали «спорами», якраз 199
через те, гадаю, що вони населяють країну, розкидано розташувавши свої житла. Саме тому вони займають неймовірно обширні землі... VII. 29. Приблизно в той же час (близько 547 р.— Лет.) військо склавінін. перейшовши річку Істр, сотворило жахливе зло по всьому Іллірику аж до Єпідамна, вбиваючи її забираючи у рабство всіх дорослих людей, які їм траплялись, і грабуючи майно. Так само вдалося їм оволодіти там і багатьма фортецями, які раніше вважалися надійними, причому жодна не виявила опору; вони рискали в пошуках -{здобичі) всюди, де хотіли. А архонти Іллірика слі- дували { іа ними), маючи п'ятнадцятитисячне військо, і тим не менш не осмілюючись набли- зитися до противника. VII. .38. Приблизно в той же час (близько 549 р.— Днт.) військо склавінін чисельністю не більше ніж 3 тисячі перейшло річку Істр, причому ніхто не виявив їм опору. Без великих перешкод перейшовши зразу річку Гебр, вони розділилися надвоє. І ось архонти ромейського війська в Ілліріці і Фракії, вступивши у бій і з тими, і з іншими, хоч нони і були віддалені один від одного, несподівано зазнали поразки.» хоч ці сильно поступалися їм у чисельності... Со- творивши це. вони стали безбоязно розоряти всі області, як фракійські, так і іллірійські, й обидва {загони) взяли облогою велику кількість фортець, {хоча| раніше вони не штурму- вали стін і не осмілювалися опускатися на рівнину... Ті. які перемогли Левада, {дійшли) до моря, грабуючи {на своєму шляху) все підряд, і штурмом захопили приморське місто під нагною Топір, хоча він мав військовий гарнізон. Це перше місто фракійського примор'я лежить від Ві зантії на 12 днів шляху. В тяли його таким чином. Більшість з них заховалася у важкодостушзих місцях перед міською стіною, а деякі з'явились біля воріт, які звернуті до сходу, взялися турбувати ромеїв. {шо стояли) біли зубців {стіни|. Воїни всі, які несли там сторожу, вирішивши, що ворогів не більше, ніж було по- мічено внизу, тут же, віявшись за зброю, вийшли проти них. А варвари повернули назад, створюючи у наступаючих враження, нібито відходять від страху перед ними. Ромеї. пустив- шись у погоню, опинилися десь на відділі від міської стіни, і от {варвари), піднявшись із засідки і виявившись в тилу у переслідувачів. закрили для них {зворотній) шлях у місто. Ті. що зображали відступ, у свою чергу. розвернувшись, примусили ромеїв битися уже на два фронти. Знищивши їх. варвари кинулися до міської стіни... і. приставивши до неї драбини, взяли місто приступом. VII . 40. Іоанн і військо імператора, прибувши в Далмацію, вирішили перезимувати в Салаїїі... А склавши и ті. що раніше виявилися в землях імператора, й інші, шо дещо пізніше перейшли Істр і. змішавшись із першими, абсолютно безперешкодно розоряли держану ро- меїв... Ці варвари, розділившись на гри частини, сотворили жахливе зло по всій Європі, не (тільки) в набігах ірабуючи тамтешні області, але й зимуючи, нібито у власній країні, не б<по- чне ь ніякої небезпеки. VI II. 25. (Кінець 551 р,— А«»г.|. Величезні полчища склавінін, напавши на Іллірік. со- творили там невимовні біди. Імператор Юстіїпан послав проти них військо. П р о к о її і й Кесарійськмй. «Таємна історія» XIV. XVIII. Іллірік же і всю Фракію, рахуючи віл Іонійської затоки до передмість Ві- зантії. включаючи и Елладу і область херсонесців. гуни, і склавши, і анти {розорили), здій- снюючи набіги майже кожен рік з того часу, коли Юстініан прийняв владу над ромеями. {і] творили жахливе зло тамтешнім людям. Бо думаю, що при кожному вторгненні виявля- 200
лося більш ніж по 200 000 погублених і забраних у рабство там ромеїв. 4тому| скіфська пустеля справді стала в цій землі... Менандр Протектор (народився в середині VI ст.). «Історія» 1 Уривок 34 559 р. Вожді антські доведені були до тяжкого становища і втратили свої надії. Авари гра- бували і спустошували їхню землю. Пригнічені нападами ворогів, анти відправили до аварів посланником Мезаміра, сина Ідарізіс.ва, брата Келагастова, і попросили допустити їх викупити деяких полонених з свого народу. Посланник Мезамір, базіка і хвалько, як тільки прибув до аварів, закидав їх зарозумілими й навіть зухвалими виступами. Тоді Котрагіг, який був по- в'язаний спорідненістю з аварами й подавав проти антів найбільш неприязні поради, слу- хаючи, що Мезамір говорить зарозуміліше, аніж це дозволено посланнику, сказав кагану: «Цей чоловік мас великий вплив між антами і може сильно діяти проти тих, які хоч скільки- небудь є його ворогами. Треба вбити його, а потім без великого страху напасти на ворожу землю». Авари, переконані словами Контрагіга. ухилилися від звичної до особи посланника поваги, проігнорували права і вбили Мезаміра. Відтоді більше, ніж раніше, почали авари розоряти землю антів, не перестаючи грабувати й поневолювати жителів. Уривок 35 577/578 рр. Отже, поки проходив час в цих переговорах і посли обох держав займалися ними, а про східну війну нічого не було відомо, слов'янський народ в числі біля 100 000 чоловік спустошував Фракію й багато інших областей. Це було на четвертому році царювання Ти- верія Константина. Уривок 36 578 р. Еллада була спустошена склавінами. з усіх сторін нависла над нею біда. Тиверій не мав достатніх сил протистояти і одній частині ворогів, тим менш всім разом... Відправив він посольство до князя аварів Ваяна... Тиверій схилив його воювати проти склавінів. для того, щоб, розоряючи римські області... повернулися на свою рідну землю й, бажаючи допомогти їй, перестали грабувати римську... Як тільки авари переправилися на протилежний берег (Істра|, вони почали негайно палити поселення склавінів. розоряти їх і спустошувати поля. Ніхто з проживаючих там варварів не посмів вступити з ними у бій; всі втекли у хащі й густі ліси. Зрештою, похід аварів проти склавінів був наслідком не тільки посольства кесаря й бажання Ваяна виявити йому подяку за виявлені йому ласки,— він здійснювався і з власної ворожості Ваяна до склавінів. Адже перед тим вождь аварів відправив посольство до Давріта і до найважливіших князів склавінського народу, вимагаючи, щоб вони покорилися аварам і зобов'язалися платити данину. Давріт і старшина склавінські відповіли: «Чи народилася на світі й зігрівається проміннями сонця ця людина, яка б підкорила собі силу нашу? Не інші нашою землею, а ми чужою звикли володіти, і в цьому ми впевнені, поки будуть на світі війна й мечі». За: Мишулин Л. В Дреаниг сласяне отрммах грско-рнмских и аимнтмйских писателей по VII а. и. ж / ВДИ 1941. № І. 201
Іоанн Ефеський (VI ст.). «Церковна історія» Уривок 43 VI. 25. На третьому році по смерті імператора Юстина і правління державного Тивсрія рушив проклятий народ слов’ян, який пройшов через всю Елладу і по країні Фессалоніці і по фракійських провінціях. Здобув багато міст і фортець, спалив, пограбував і підкорив країну, сів на ній владно і без страху, як у своїй власній, і впродовж чотирьох років, доти, доки ім- ператор був зайнятий персидською війною і відправив всі свої війська на Схід, вся країна була віддана напризволяще слов'янам; останні зайняли її й розтіклися по ній на час. яке при- значив Бог. Вони спустошують, палять і грабують країну навіть до зовнішніх стін, так що захопили і всі імператорські табуни, багато тисяч голів худоби й інше, і диви — от тепер 845 рік вони живуть, сидять і ірабують в римських провінціях без турбот і страху, вбива- ючи і спалюючи; вони стали багатими, мають золото і срібло, табуни коней і багато зброї. Вони навчилися вести війну краще, ніж римляни, (і все ж вони) люди прості, які не сміли з'явитися з лісів і степів і не знали, що таке зброя, за винятком двох або трьох дротиків. Маврикій (друга половина VI початок VII ст.). «Стратегікон» XI. 5. Племена слов’ян і антів близькі за способом життя, за своїми звичаями, за своєю любов'ю до волі. їх ніяким чином не можна схилити до рабства або покори у своїй країні. Вони багаточисельні. витривалі, легко переносять спеку, холод, дощ. наготу, нестачу їжі. До прибуваючих до них іноземців вони ставляться ласкаво й, виявляючи їм знаки своєї поваги, (при переході їх | з одного місця в інше охороняють їх при необхідності, так що якщо б виявилося, що через недбалість того, хто приймає в себе іноземця, останній зазнав (якоїсь) шкоди, приймаючий його раніше починає війну (проти винного), вважаючи справою честі помстигися за чужоземця. Тих, хто знаходиться у них в полоні, вони не тримають у раб- стві, як інші племена, на протязі необмеженого часу, а, обмежуючи (термін рабства), певним часом пропонують їм вибір: бажають вони за певний викуп повернутися геть чи залишатися там (де вони знаходяться] на становищі вільних і друзів. У них велика кількість різноманітної худоби і плодів земних, що лежать у купах, особливо проса і пшениці. Скромність їх жінок перевищує всяку людську природу, так що більшість із них вва- жають смерть свого чоловіка своєю смертю і добровільно душать себе, не вважаючи пере- бування вдовою за життя. Вони селяться у лісах, біля важкодоступних рік, боліт та озер, влаштовують у своїх житлах багато виходів... Необхідні дія них речі вони заривають у тайниках, нічим зайвим відкрито не володіють і ведуть життя бродяче. Воювати ЗІ своїми ворогами вони люблять у місцях, що поросли густим лісом, у тіснинах. на урвищах; з вигодою для себе користуються (засідками], раптовими атаками, хитро- щами. і вдень, і вночі винаходячи баїато (різноманітних) способів. Досвідчені вони також і в переправі через ріки, перевершуючи в цьому відношенні всіх людей. Мужньо витримують вони перебування у воді, так що часто деякі з числа тих, що залишаються дома, захоплених 202
зненацька раптовим нападом, поринають у пучину води. При цьому вони тримають в роті спеціально виготовлені великі, видовбані всередині тростини, які доходять до поверхні води, а самі, лежачи навзнак на дні 4 ріки |, дихають з їх допомогою, і це вони можуть робити на про- тязі багатьох годин, так шо абсолютно не можна догадатися про їх присутність... Кожен озброєний двома невеликими списами, деякі мають також щити... Вони корис- туються також дерев'яними луками і невеликими стрілами, намоченими особливим ядом, сильно діючим... Не маючи над собою голови і ворогуючи один з одним, вони не визнають воєнного строю, нездатні битися у правильній битві, показуватися на відкритих, рівних місцях. Якщо і ста- неться, що вони відважилися іти на бій, то вони в час його з криком трохи просуваються вперед всі разом, і якщо противник не витримує їх крику, похитнеться, то вони сильно на- ступають, у протилежному випадку починають втікати, не поспішаючи помірятися з силами супротивника у рукопашному бою. Маючи велику допомогу в лісах, вони направляються до них, оскільки серед тіснин вони вміють відмінно воювати. Часто здобич вони кидають -|нібито| під впливом розгубленості і біжать у ліс, а потім, коли наступаючі кидаються на здобич, легко піднімаються і завдають супротивнику зло... Словом, вони підступні і не тримають свого слова відносно договорів, їх легше підпо- рядкувати страхом, ніж подарунками. Оскільки між ними нема однодумства. то вони не зби- раються разом, а якщо і зберуться, то вирішене ними тут же порушують інші, оскільки всі вони ворожі один одному і ніхто не хоче поступитися іншому. «Повість минулих літ» 1 ...Ці слов'яни прийшли і сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — древлянами, тому що сіли в лісах, а ще інші сіли між Прип'яттю й Двіною й назвалися дреговичами, інші сіли на Двіні й назвалися полочанами по річці, що впадає в Двіну й носить назву Полота. Ті ж слов'яни, котрі сіли біля озера Ільменя, прозвалися своїм ім'ям — слов'янами, й по- будували місто та назвали його Новгородом. А інші сіли по Десні, й по Сеймі, й по Сулі й на- гнались сіверянами. І так розійшовся слов'янський народ, а по його імені і грамота назвалась слов'янська... Поляни ж жили в ті часи окремо й володіли своїми родами, бо й до тієї братії були вже поляни і жили вони родами на своїх місцях, володіючи кожні своїм родом. І були три брати: один на ім'я Кий, другий — Щек і третій — Хори в, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щекавиця, а Хори в на третій горі, котра прозвалась по ньому Хоревицею. 1 збудували городок в ім'я старшого свого брата, і назвали його Київ, і був навколо міста ліс і бір великий, і ловили там звірів, і були ті мужі мудрі та тямущі, і називались вони полянами, від них поляни й до сьогодні у Києві. ...По смерті братів цих поляни пригноблювались древлянами та іншими навколишніми людьми. І знайшли їх хозари сидячими на горах цих у лісах і сказали: «Платіть нам да- нину». Поляни, порадившись, дали від диму по мечу. І віднесли їх хозари до свого князя й до своїх старійшин, і мовили їм: «Ось нову данину захопили ми». Ті ж спитали у них: «Звідкі- ля?» Вони ж відповіли: «В лісі на горах над рікою Дніпром». Знову спитали ті: «А що дали?» Вони ж показали меч, і мовили старці хозарські: «Не добра ця данина, княже: ми добули її зброєю, гострою лише з одного боку, тобто шаблями, а у цих зброя на два боки гостра, тобто ' З»: Повесть временних лет. Москва; Ленишрад, 1950. 203
мечі: стануть вони коли-небудь збирати данину і з нас, і з інших земель». І збулося це псе. бо ж не по своїй волі говорили вони, а по божому повелінню. В літо 560 (852 рік), індикта 15, коли почав царювати Михаїл, стала прозиватися Руська земля. Дізналися ми про це тому, що при цьому цареві приходила Русь на Цареград, як пи- шеться про це в літописанні грецькому. Ось чому з цієї пори почнемо і числа покладемо. В літо 6390 (882 рік]. Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів і варягів, чудь, слов'ян, мерю, весь, кривичів, і прийшов до Смоленська з криничами. і прийняв владу у місті, і посадив у ньому своїх мужів. Звідти відправився вниз і взяв Любеч. і також посадив своїх мужів. І прийшли до гір Київських, і довідався Олег, що князюють тут Аскольд і Дір. Заховав він одних воїв у лодіях. а інших залишив позаду, а сам підійшов до гір. несучи малого Ігоря. І підійшов під (горське, заховавши своїх воїв, і послав до Аскольда і Діра, говорячи їм: «Ми купці, йдемо до греків від Олега і княжича Ігоря. Прийдіть до нас. до родичів своїх». Коли ж Аскольд і Дір прийшли, усі сховані воїни вискочили із лодій. і мовив Олег Аскольду та Діру: • Не князі ви і не князівського роду, але я князівського роду», а коли винесли Ігоря, додав: •Ось він. син Рюрика». І вбили Аскольда та Діра, віднесли на гору й поховали: Аскольда на горі, що зветься нині Угорською, де тепер Ольмин двір; на тій могилі Ольма поставив церкву святого Миколи, а Дірова могила — за церквою святої Ірини. І сів Олег, княжуючи. у Києві. і сказав Олег: «Це буде маги містам руським». І були у нього варяги, і слов’яни, й інші, що прозвалися Руссю. (988 рік). І просвітився Володимир сам, і сини його, і земля його. Було ж у нього 12 синів: Вишеслав. Ізяслав. Святополк. Ярослав. Всеволод, Святослав. Мстислав. Борис і Гліб. Станіслав. Позвізд. Судислав. І посадив Вишеслава у Новгороді, Ізяслава в Полоцьку, Святополка в Турові, а Ярослава в Ростові. Коли ж помер старший Вишеслав в Новгороді, посадив у ньому Ярослава, а Бориса в Ростові, а Гліба в Муромі, Святослава в Древлянськіи землі, Всеволода у Володимирі, Мстислава у Тмутаракані. І мовив Володимир: «Недобре, що мало градів біля Києва», й почали ставити городи по Десні, і по Острі, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні. І почав набирати мужів кращих від слов'ян, і від кривичів, і від чуді, і під в'ятичів, і ними заселив гради, бо була війна з печенігами, і воював з ними, і перемагав їх. В літо 6524 11016 рік|. Прийшов Ярослав на Святополка. і стали той і другий по обидва боки Дніпра, і не наважувались розпочати бій ні ці проти тих. ні ті проти цих. і стояли три місяці один проти одного. І почав воєвода Святополків, роз’їзджаючи вздовж берега, доко- ряти новгородцям, говорячи: «Чого прийшли з кульгавим отим, ви ж теслі? Ми й поставимо вас хороми рубати нам!» Почувши це, новгородці сказали Ярославу, що «завтра ми перепра- вимось до них. якщо ніхто інший не піде з нами, самі вдаримо по них». А настали вже замо- розки. Святополк стояв між двома озерами і всю ніч пив з дружиною своєю. Ярослав же на ранок, приготувавши дружину свою до бою, засвіт переправився і. висадячись на берег, вони відштовхнули лодії від берега й пішли в наступ, і зійшлись обидві сторони. Була битва люта, і не могли з-за озера печеніги прийти на допомогу. І притиснули Святополка з дружи- ною до озера, і вступили вони на лід. і підломився під ними лід. і перемагати почав Ярослав. Побачивши це. Святополк побіг, і переміг Ярослав. Святополк втік до ляхів, а Ярослав сів у Києві, на столі батьківському й дідівському. В літо 6545 -11037 рік). Заклав Ярослав місто велике, в якому зараз Золоті ворота, заклав і церкву святої Софії, митрополію, і потім церкву святої Богородиці благовіщеним на Золотих воротах, потім монастир святого Георгія і святої Ірини. При ньому почала віра християнська плодитись та поширюватись, а чорноризці почали множитися і монастирі з'являтись. Любив Ярослав церковні устави, попів любив дуже, особливо ж чорноризців, і до книг був прихиль- 204
ний, часто читаючи їх і вночі і вдень. І зібрав книгописців багато, котрі переводили з грецької на слов'янську мову й письмо. І написали вони багато книг, по яким віруючі люди вчаться й насолоджуються вченням божественним. Як буває, що один землю зорає, другий же засіє, а треті пожинають та споживають страву неоскудну, так і тут. Адже батько його Володимир землю зорав і спушив, тобто хрещенням просвітив. Цей же засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаємо, отримуючи вчення книжне. Велика бо користь бува від вчення книжного, книги наставляють та навчають нас шляху покаяння, бо мудрість здобу- ваємо і стриманість у словах книжних. Це — ріки, що тамують спрагу всесвіту всього, це джерела мудрості. -11113 рік). Володимир Мономах сів у Києві в неділю. Зустріли його митрополит Ники- фор з єпископами і зі всіма киянами з честю великою. Сів він на столі батька свого і дідів своїх, і всі люди раді були, і заколот улігся. І л а р і о н. «Слово про закон і благодать» Хвалить же похвальними голосами Римська країна Петра.., Азія і Ефес, і Пафм Іоанна Богословця, Індія Фому, Єгипет Марка, усі країни і міста, і люди шанують і славлять кожний свого вчителя, який навчив їх православної віри. Похвалимо ж і ми, по силі нашій, малими похвалами того, що створив велике й дивне, нашого вчителя й наставника, великого кагана нашої землі — Володимира, онука старого Ігоря, сина ж славного Святослава, які, у свої літа володарюючи, мужністю й хоробрістю відомі в багатьох країнах, і перемагали, і силою згадуються нині і славляться. Не в бідній і невідомій землі володарювали, але в Руській, яку знають і чують в усіх чотирьох кінцях землі. ...Заповідав (Володимир Святославич.— Лет.) по всій землі хреститися в ім’я отця, і сина, і святого духа. І ясно, і велегласно в усіх містах славитися святій троїці, і всім бути християнами, малим і великим Арабам і вільним), юним і старим, боярам і простим, багатим і бідним. І не було жодного, хто б противився благочасному його велінню, коли хто і не любов'ю, але страхом повелителя хрестився, оскільки було благовір'я його з владою поєднано. І в один час вся земля наша уславила отця і святого духа. Тоді почав морок ідольський від нас відходити і зоря благовір'я явилась. Тоді темрява бісівська згинула, і слово євангельське землю нашу осіяло. Капища руйнувались, і церкви поставлялися, ідоли трощилися і ікони святих яви- лись. (...) ...Що незакінчене твоє закінчив, як Соломон Давидове, що дом Божий великий святий його премудрості створив, на святість і освячення місту твоєму. її ж всякою красою прикра- сив. золотом і сріблом, і каміннями дорогими, і посудом чесним. І така церква дивна і славна всім сусіднім країнам, що іншої такої не знайдеться в усій півночі земній від сходу до заходу. І славне місто твоє Київ величчю, як вінцем, обіклав. (...) Я, милістю чоловіколюбивого Бога чернець і пресвітер Іларіон, з волі його (Ярослава Мудрого.— Лет.) благочестивими єпископами був висвячений і настолований у великому і богохранимому місті Києві, щоб бути мені в ньому митрополитом, пастухом же і вчителем. Було ж це в літо 1051 за володарювання благовірного кагана Ярослава, сина Володимира. Амінь.
ДОДАТКИ ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ ДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 700—10 тис. років тому X—VI тис. до н. е. V—III тис. до н. с. IV—III тис. до н. е. II — початок І тис. до н. е. 150—40 35 тис. років тому 35—II тис. років тому V тис. до н. е. V — початок IV тис. до н. е. V—III тис. до н. с. IV тис. до н. е. Друга половина IV — початок III тис. до н. е. Друга половина IV — початок II тис. до н. е. IV тис. до її. е. IV — перша половина III тис. до н. е. Середина — друга половина IV тис. до и. е. Перша половина III тис. до н. е. Друга половина III тис. до н. е. III — середина II тис. до н. е. XXVII—XIX ст. до н. е. Кінець III — перша половина II тис. до н. е. XX—XVII ст. до н. е. XVIII—XII ст. до н. е. XVII—XIII ст. до н. е. XVII—XV ст. до н. е. палеоліт — мезоліт — неоліт — енеоліт або мідний вік — епоха бронзи — мустьсрська культура — культури пізнього палеоліту — неолітична культура Кріш. альфельдська культура — ранньонеолітичні культури: буго-дністровська, лінійно- стрічкової кераміки — дніпро-донецька культура — полгарська культура мідного віку — середиьостогівська культура — культура ямково-гребінцевої кераміки — Гумельнипя — Трипілля — Лендель — культура лійчастого посуду культура кулястих амфор — Нижня Михаилівка та Кемі-Оба ямна культура — культури шнурової кераміки — катакомбна культура — мар'янівська культура оттоманська культура — культура багатоваликової кераміки 206
XVI—XII ст. до н. е. XV—XI ст. до н. е. XIV—XII ст. до н. е. XIV—XII ст. до н. е. XIII—XII ст. до н. е. XI—IX ст. до н. е. XI — IX ст. до н. е. X—VIII ст. до н. е. IX — початок VII ст. до н. е. 722—715 рр. до н. е. 679/78 рр. до п. е. Початок VII — початок III ст. до н. Є. 70-ті роки VII ст. до н. е. VII—VI ст. до н. е. Друга половина VI ст. до н. е. Близько 614 р. до н. е. V—IV ст. до н. Є. 339 р. до н. е. 331 р. до н. е. 310/09 р. до н. е. Кінець IV — початок III ст. до н. е. Рубіж III—II ст. до н. е. 112—110 рр. до н. е. 74—63 рр. до н. е. 16 р. до н. е. Рубіж н. е. II, 35—37 рр. 49 р. 50 р. 50—60-ті роки — зрубна культура — тшинецька культура, комарівська культура — станівська культура — сабатинівська культура — культура Ноа — білозерська культура — білогрудівська культура — бондарихинська культура — кіммерійський період давньої історії України — найдавніші згадки про кіммерійців в ассірійських писем- них джерелах — вторгнення кіммерійців до Ассірії — скіфський період в давній історії України — перші згадки про кіммерійців у давньосхідних докумен- тах; початок скіфських походів до Передньої Азії — період існування «царства Ішкуза* у степах Північного Кавказу — поступове переміщення основної маси скіфського на- селення у степові райони сучасної України та утворення Північнопричорноморської Скіфії — скіфо-перська війна — розквіт Північнопричорноморської Скіфії — загибель скіфського царя Атея у бою з військом маке- донського володаря Філіппа II — похід намісника Олександра Македонського — Зопіріона до Скіфії та розгром його війська — битва на р. Фат та участь скіфів у династичній боротьбі у Б ос порі — загибель Північнопричорноморської Скіфії — утворення Малої Скіфії; поява сарматів у причорно- морських степах — війна пізньоскіфських царів Скілура та Палака проти Херсонеса. Воєнний союз Палака з царем роксоланів Тасісм — третя Мітрідатова війна, в якій брали участь причорно- морські сармати (язиги) — перший напад сарматів на дунайський кордон Римської імперії — початок переселення сарматів на Правобережжя Дніпра — напади сарматів на дунайський кордон Римської імперії — участь аорсів у боротьбі за боспорський престол — язиги в Паннонії — перекочівка частини аорсів у межиріччя Дона й Волги, у дніпро-дністровські степи. Утворення держави Фарзоя 207
6<1-ті — почато* 80-х роми 68—70 рр. Між 63 та 67 рр. 89—92 рр. Середина II ст. до н. е. 177—18(1 рр. Перша половина III ст. 40-ш роки 370-ті роки Друга половина VII ст. до н. е. VI ст. до н. е. 480—438 рр. до н. е. Середина V ст. до н. е. 438 37 р. до н. е. Близько 437 р. до н. е. 422 21 р. до н. е. 331 р. до н. е. 107—63 рр. до н. е. Кінець II ст. до н. е. Кінець II ст.— 63 р. до н. е. 107 р. до н. е. 63 р. до н. е. Середина І ст. до н. е. 45—62 рр. 54—68 рр. 63 р. 68—92 рр. 138—161 рр. 193—211 рр. 375—376 рр. До І ст. и. е. IV—II ст. до н. е. II ст. до н. е.— І ст. н. е. II ст. до н. Є.— IV ст. н. е. І СТ. ДО II. с.— І ст. н. е. 1—11 ст. Середина І — середина III ст. Кінець І—II ст. карбування в Ольвії монет сарматських царів Фаріоя та Інісмея — напади роксоланів на Нижню Мезію похід Плавтія Сільвана до Криму боротьба імператора Доміціана із сарматами на Дунаї та в Дакії — поява аланів у Північному Причорномор'ї; загибель де- яких ііізньоскіфських городищ участь сармагів у Маркоманськіи війні поява готів у Північному Причорномор'ї походи сармагів у складі готського війська на Танаїс навала гунів. Загибель сарматського об'єднання - заснування Березанського поселення заснування більшості античних держав Північного При- чорномор'я встановлення в Боспорі влади династії Археанактидін — відвідання Геродотом Ольвії початок правління в Боспорі династії Спартокідів похід Перікла в Північне Причорномор'я та вступ при- чорноморських держав до Афінського Морського союзу — заснування геракліотами Херсонеса облога Ольвії Зопіріоном правління царя Понтійської держави Мітрідата VI Сена- тора — походи полководця Мітрідата VI Сенатора Дюфанта проти скіфів залежність північнопричорноморських античних держав від Мітрідата VI Свпатора повстання в Боспорі під проводом Савмака — повстання Фанагорії проти влади Мітрідата VI Євпатора навала гетських племен під проводом Буребісти на Ольвію правління боспорського цари Котіса І правління римського імператора Нерона — похід Плавтія Сільвана до Північного Причорномор'я — правління боспорського царя І’ескупоріда II правління римського імператора Антоніна Пія правління римського імператора Септимі я Сєвера — гунеька навала довенедський період історії слов'ян — помореько-кльошева культура — заруби ненька культура — пшеворська культура на території Польщі — пшеворська культура на території України раїїііьовснедський період історії слов’ян — зубрицька культурна група — пізньозарубинецька культурна група 208
III —IV СТ. III—IV ст. 111—IV ст. Середина V—VII ст. V—VII ст. Середина V—VII ст. Середина V—VII ст. VIII—X ст. VIII —IX СТ. VIII—X ст. IX—X ст. VII—X ст. 839 р. 862 р. 882 р. 915 р. 945 р. 965—971 рр. — пізньовенедський період історії слов’ян — київська культура — черняхівська культура — антський період історії слов'ян — празько-корчацька культура — пенькінська культура — колочинська культура — переддержавний період історії слов’ян — волинцівська культура — культура Луки-Райківецької — роменська культура — салтівська культура — посольство народа «Рос» до Константинополя — літописна звістка про Аскольда й Діра — об'єднання Південної та Північної Русі — перший мирний договір Русі з печенігами — вбивство князя Ігоря повсталими древлянами — походи князя Святослава на Волзьку Болгарію, Хозарію та Балкани 988 р. 1036 р. 1068 р. — прийняття християнства на Русі як офіційної релігії — розгром Ярославом Мудрим печенігів під стінами Києва — поразка Ярославичів у битві з половцями на р. Альта й повстання киян 1097 р. — князівський з’їзд у Любечі: «..каждо держить очьчину свою» 1113 р. — прийняття на Берестові Володимиром Мономахом «Уста- ве» — доповнення до юридичного кодексу «Руська Прав- да» 1169 р. 1185 р. 1204 р. — здобуття Києва військами князівської коаліції — похід Ігоря Святославича на половців — пропозиція папи римського Роману Мстиславичу прийня- ти королівську корону 1223 р. — битва на р. Калка руських і половецьких військ із монго- ло-татарськими ордами 1240 р. — здобуття Києва та інших міст Південної Русі військами хана Батия
СЛОВНИК СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ Аверс Автохтонний Аі іог рафічні твори А гора Агораном Аканф Акрополь Акротерій Алабастр Амфора Андрон Анімізм Ант Антаблемент Антефікс Актовий храм Антропоморфний -лицьовий бік монети (див. також Реверсі гой, що виник, зародився на місці сучасного проживання, існування — агіографія — вид церковноісторичіюї літератури — опис життя святих — у Стародавній Греції міський майдан, який мав, зокрема, торговельно-адміністративні та громадські функції наглядач за ринком у давньогрецьких містах рослина, подібна до чортополоху; улюблений елемент антич- ного образотворчого мистецтва розташована на підвищенні укріплена частина античною міста — скульптурне зображення, найчастіше аканфа (див.) або пальмети (стилі зованої пальмової гілки), рідше якоїсь фі- гури тощо, встановлюване над кутами фронтону (див.) антична заокруглена знизу невелика посудина для різних пахощів. Мала видовжені форми та вушко для підвішування глиняна посудина, найчастіше з видовженим туловом і ко- нічним дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, які відходять від нього. За античних часів та раннього се- редньовіччя амфори широко використовувалися для пере- везення і зберігання рідких і сипучих речовин, фруктів тощо -у Стародавній Греції головна кімната господаря будинку, призначена для трапезувань віра в існування душ і духів, котрі управляють усім мате- ріальним світом — торцевий виступ поздовжньої стінки античного храму; як і колони, мав капітель (див.) і базу, однак іншої форми верхня горизонтальна частина колонади: звичайно склада- ється з архітраву (див.), фризу (див.) та карнизу (див.) — щиток фронтальної черепиці (див.) із різними рельєфними зображеннями, зокрема рослинними, геометричними та ін. — храм з одним портиком (див.), в якому колони (звичайно дві) обмежені з боків двома антами (див.) люди ноподібний 210
Апойкія Апсида — в античному світі поселення, колонія — напівкругле або багатобічне в плані завершення торцевої частини будівлі Аркада — кілька однакових за формою арок у будівлі, що спираються на колони або стовпи Арматурний пояс у будівлі — аркатура — прикраса стіни 3 кількох однакових глухих арок, які часто спираються на консолі (опорна конструкція), кронштейни (вид консолі), іноді — на колонки Артефакти Архітрав Архонт — тут — археологічні матеріали — опорна балка— нижня частина антаблементу (див.) — у Стародавній Греції одна з виборних керівних осіб най- вищого рівня Арчак (тюрк.) Асиміляція — тверда основа сідла — хчиття одного народу з іншим, супроводжуване зміною самосвідомості, звичаїв, мови тощо Астином Баліста Балістарій Бальзамарій — наглядач за містом у Стародавній Греції — пристрій для метання каміння (див. також Балістарій) — стрілець із балісти (див.) — антична невелика посудина для різних пахощів. Звичайно мала вузьке горло, витяі нуто-кулясте тулово і високу ніжку Барми — дорогоцінні наплічники, прикрашені зображеннями релігій- ного характеру; одягалися візантійськими імператорами й давньоруськими князями під час коронацій та урочистих виходів Бармиця — кольчужна сітка, що кріпилася до шолома й захищала шию, вуха та потилицю воїна; використовувалася, зокрема, на Русі та у степових народів Бікультурний комплекс — комплекс тих або інших пам'яток, в якому поєднані еле- менти двох різних культур (див.) Біметалеві речі — речі, зроблені з двох металів Біритуальний обряд похо-------обряд із поєднанням тілос палення (див. Кремація? й тіло- ванн я Варвари Васалітет покладення (див. Інгумація) — у давніх греків і римлян назва чужоземців — система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших (сеньйорів) Вексиляція — військовий підрозділ у давніх римлян, виділений із легіону (див.) зі своїм прапором і призначений для виконання особливих завдань Виїмчаста емаль — поширена в ранніх слов'ян та в Київській Русі техніка ви- готовлення металевих ювелірних виробів, прикрашених за- литими у спеціально видовбані гнізда кольоровими ема- лями Вотивні речі (вотиви) Гарнітура Гема — речі, що їх приносили в жертву духам або богам — металеве окуття шкіряного виробу (пояса, вуздечки тощо) — коштовний або напівкоштовний камінь із вирізьбленим на ньому зображенням 211
Г еррск — місце поховання скіфських царів, розташоване десь у Гідроніми Гіматій Нижньому Подніпров’ї — назви річок, озер тощо — вбрання давніх греків: плащ, що його одягали поверх хітона (див.) Гімнасіарх Гімнасій — керівник гімнасія (див.) — державний навчально-виховний заклад для юнаків (у Старо- давній Греції) або загальноосвітня школа (у Стародавньому Римі) Гіпокауст — в античному світі конструкція для центрального опалення нагрітим повітрям стін або підлог приміщень Гопліт Горит — давньоірецький важкоозбросний воїн-піхотинець дерев'яний футляр для лука і стріл (побутував в основному у скіфів) Г острокоііечник Г рафіті кам'яне знаряддя праці мустьсрської епохи написи й малюнки, видряпані на різних речах, стінах буді- вель тощо Гранильний тип будови лини лю- н антропології тип фізичної будови людини, який відзна- чається від масивного типу тендітнішою конституцією, стрункішими пропорціями тіла, меншим зростом, тоншими кістками тощо Гридень Грифон — дружинник, який служив у князівському палаці у стародавній міфології фантастична істота люте крилате чудовисько із лев'ячим тілом та орлиною ІЧ1ЛОВОЮ Гумус Декрет — перегній — верхня, органічна частина грунту в античному світі настанова органів державної влади; не- рідко — вибитий на камені урочистий напис на честь якоїсь події або особи Демос — у Стародавній Греції народ — спільність повноправного на- селення Дипінті Дискретний пріміес Дитинець — написи фарбою, звичайно на посудинах — роздільний, перервний, «стрибкоподібний* процес внутрішні укріплення в давньоруському місті навколо рези- денції князя або єпископа Дісра Дольмени — античне судно із двома рядами веслярів поховальні споруди дохристиянських епох, складені з кам'я- них брил у вигляді скрині також Мегаліти) Доместикація Дромос одомашнення диких тварин коридор, що веде до склепу (камери) в різних поховальних спорудах, наприклад, у курганах (див.)\ івичайно розташо- вується нижче денної поверхні Дуумвірат Едикула — тут — спільне правління двох володарів ніша, по боках якої розташовані дві колони або пілястри (див.), увінчані фронтоном (див.)’ невелика культова де- коративна споруда 212
Екзогамія — за первіснообщинного ладу звичай, який забороняв шлюби між членами однієї родової групи. Протилежне — ендогамія (див.) Екклісіастерій Еклектизм — будівля для народних зборів у Стародавній Греції — поєднання різнорідних елементів, наприклад, у філософ- ських системах, мистецьких стилях тощо Екстенсивний спосіб ви роб- ництва — такий, що відбувається на основі кількісного (а не якісного) збільшення, розширення виробництва Електр Елогій (лаг.) Емпорій Ендогамія - штучний метал: сплав золота і срібла — короткий вислів; надмогильний напис — в античному світі торговельний центр чи факторія — за первіснообщинного ладу звичай, каїн шлюби дозволяли- ся тільки між особами однієї суспільної групи. Протилеж- не — екзогамія (див.) Енкаустика Епіграфіка — живопис восковими фарбами — допоміжна історична та філологічна дисіїипліна, що вивчає стародавні написи, вирізьблені на твердих матеріалах (ка- мінь, метал тощо) Епіклеза — найменування того чи іншого божества у відповідності до його конкретного втілення Епітафія (грец.) Ергастерій Етимологія — надгробний напис — майстерня у Стародавній Греції — розділ мовознавства, що вивчає походження слів; пояснення походження якогось слова шляхом зіставлення його зі спо- рідненими словами тієї самої або іншої мови Етногенез Етноніми Забороло — походження, формування того чи іншого народу — назви племен, народностей, народів - дерев'яні захисні споруди навколо давньоруських населених пунктів Заводний кінь Зернь — запасний кінь, що його вершник веде поруч «у заводу» — дрібні золоті або срібні кульки, напаяні в ювелірних виробах на філігрань (див.) 'Зооморфний Іконо< рафія — звіроподібний — перелік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету тощо; суворо визначені правила зображення певного сюжету чи особи Інгумація Ісополітія — поховання за обрядом тілопокладення - рівність громадянських прав; надання іноземцям іромадян- ських прав Каботажне мореплавство — тут — прибережне плавання (на відміну від плавання у від- критому морі) Каган — титул ватажка племені або племінного об'єднання у деяких кочових народів (див. також Каган ат) Каганат — воєнно-політичне об'єднання ранніх тюрків (див. також Каган) 213
Калу цей Каліптер Канельована кераміка Канфар Капище Капітель Карпи) Кельт Кераміда Керамій (грец.) Кераміка Кипіть Кілік Кініки Кіфара Клер Когорта Ко.тт Кора Корогі.застика Корчага Космогонія Космографія Космологія Кратер Кремація — обвитий двома зміями жезл—атрибут давньоримського бога Меркурія вузька чотиригранна або напівкругла в поперечному пере- тині черепиця, призначена для перекриття поздовжніх бор- тиків керамід (див.) — кераміка (див.), орнаментована вертикальними жолобка- ми — канелюрами — давньоїрецька посудина типу кубка із двома вертикально розташованими ручками, на піддоні — місце культових відправ у давніх слов'ян — увінчуюча частина колони, пілястра (див.) або стовпа — профільований виступ — увінчуюча частина антаблементу (див.), фронтону (див.) або стіни бронзова сокирка зі втулкою, куди вставляється дерев'яним держак широка плоска черепиця (див. також Каліптер) — посудина випалена на вогні маса із глини з домішками піску, товчених черепашок тощо: вироби і цієї маси (див. також Теракота; В археології даний термін широко вживаються ДЛЯ означен- ня гончарних виробів дерев'яна частина лука — давньогрецька широка відкрита посудина з двома гори зон- тально розташованими ручками, на піддоні; призначалася для пиття вина давньогрецька філософська школа, шо мала певні матеріалі- стичні тенденції — давньогрецький струнний шинковим музичний інструмент земельна ділянка сільськогосподарського призначення у Стародавній Греції — підрозділ легіону (див.) поширена в Київській Русі підвісна прикраса на зразок скро- невого кільця зображення дівчини н античному образотворчому мистецтві теракотова скульптура малих форм (див. також Теракота) — велика дворучна посудина для рідини або зерна — розділ астрономії, що вивчаю походження и розвиток не- бесних тіл та їхніх систем — опис Всесвіту у книгах; сукупність коротких відомостей з астрономії, метеорології, географії, геології тут уявлення давніх людей про будову и розвиток Все- світу давньоірецька велика відкрита дворучна посудина, призна- чена для змішування вина з водою поховання за обрядом тілоспалення 214
Крепіда Кромлехи — кам'яна стінка навколо грунтового насипу кургану (див.) — культові споруди дохристиянських епох, складені з великих каменів у вигляді округлих чи квадратних у плані огорож (див. також Мегаліти) Культура — в археології — поняття, що визначає спільність археологіч- них пам’яток, які стосуються одного часу, певної території та відзначаються місцевими особливостями. Археологічна культура нерідко відбиває етнічну спільність її носіїв Культуртрегери — тут — носії тієї чи іншої культури (див.), які несуть її іншим народам Курган — грунтовий (значно рідше — кам'яний) насип над одним або кількома похованнями: звичайно має напівсферичну форму Курос Куртина Лабрис Лапідарний напис Легат зображення юнака в античному образотворчому мистецтві — фортечна стіна між двома баштами — зображення або невелика модель сокири із двома .лезами — напис, вирізьблений на камені — в імператорському Римі — командир легіону (див.); наміс- ник провінції Легіон Лекана — головний підрозділ давньоримського війська — лавньоірецька посудина типу миски з вертикальними вінця- ми та з накривкою Лекіф — давньогрецька вузькогорла, циліндрична посудина для олії. Мала одну ручку Лутерій Магія — давньогрецька широка миска для вмивання — обряди, пов’язані з чаклунством, віщуванням, вірою в над- природні сили людини тощо Матріархат — ранній період у розвитку первіснообщинного ладу, який характеризується наявністю материнського роду та рівно- правним із чоловіком, а пізніше — і провідним становищем жінки у суспільстві Меандр — стрічкоподібний орнамент у вигляді безперервної ламаної чи кривої лінії із завитками Мегаліти - загальна назва культових споруд дохристиянських епох, складених із кам'яних брил — дольменів (див.), кромлехів (див.) та ін. Мегаронний тип будівель — мегарон — прямокутна в плані однокамерна будівля із вхід- ним відкритим приміщенням — портиком (див.) у торці Метрополія — у Стародавній Греції назва міста-держави — поліса (див.) щодо заснованих ним поселень-коло ній в інших землях Міграція (лат.) Моногамія (грец.) Некрополь (грец.) Неф — переселення, переміщення — тут — одношлюбність — кладовище — витягнуте у довжину приміщення в церкві, відокремлене рядом колон чи стовпів Німфей — у Стародавній Греції — святилище німф (міфологічні істо- ти), спочатку грот, пізніше — павільйон із фонтаном і ба- сейном 215
Помади (літ.) Нуклеус Ойкіст Ойкос (грец.) Ойкумена Ойнохоя Орда Ордер Остеологічний матеріал Отрок Палаш Пандус Пантеон Пастадний тин будинку Патрилокальний шлюб Патріархат Пектораль Пеплос Перегородчаста емаль Периптер Перистиль — кочовики — кремінне ядрнще. від якого первісні люди відколювали пла- стини та відщепи — керівник групи давньоірепьких переселенців (колоністів) дім: садиба: майно; сім'я; рід — тут — сукупність земель, зайнятих тим чи іншим етносом; населена земля: грецька земля — давньогрецька вузькогорла посудина типу глека з однією руч кою і трьома зливами на вінцях; призначалася для розли- вання вина одразу в три келихи — тут — об'єднання кількох родів у степових кочовиків: об'єд- нання військових кочівницьких загонів, що здійснює загарб ницький похід певна естетично-конструктивна система стояково-балкової конструкції: в античному світі вживалися в основному дорич- ний. іонічний, корінфський та аттічнии ордери. Храмовий ордер звичайно складався з основи (стереобат — основа храму, стилобат — ряд плит, укладених під колони), власне колони й антаблементу (<)««.); колона, у свою чергу, мала базу, фует (стовбур) і капітель (<)««.). Торцеві фасади хра- му мали фронтіяіи (див.) — остеологія розділ анатомії, який вивчає форму і структуру кісток у взаємозв'язку з їхніми функціями молодший дружинник у Київській Русі. Князівські отроки виконували, зокрема, різні доручення своїх володарів довга прима шабля — похилий спуск — усі боги того чи іншого культу пастада — портик у дворі античного житлового бу- динку; об'єднував кілька приміщень така форма шлюбу, за якої дружина переходить до родової общини чоловіка — останній період в історії первіснообщинного ладу, що за- ступив матріархат (див.) і передував класовому суспіль- ству; характеризувався веденням родоводу по батьківській лінії, пануючою роллю чоловіка в господарстві, суспільстві, сім'ї тут — дорогоцінна металева нагрудна прикраса — ознака влади — одяг покривало у давніх греків (носили переважно жінки) поширена в Київській Русі техніка виготовлення металевих ювелірних виробів, коли всередину напаяних на прикрасу перегородок заливалися кольорові емалі античний храм, оточений з усіх боків колонадами — тут античний двір, оточений з усіх боків колонадами 216
Піксида — кругла або овальна скринька, вживана в античну ічнзву для зберігання косметики Піктограма — малюикове спрощене зображення предметів, понять тощо, що замінювало слово Пілястр, пілястра — плоский, прямокутний у плані, схожий на колону пи< гун мя поверхні стіни чи стовпа Пірол Піфос — скріпа для з'єднання кам'яних плит або блоків — велика глиняна гостро дон на округлобока посудина, при іни чена для зберігання господарських запасів Плакстка — тут — металевий або дерев'яний виріб, плакований (див П лаку ванн я) фольгою з коштовних металів П лакування — тут — покриття якогось виробу фольгою з коштовних мета лів (див. також Плакетка) Поліс — античне місто-держава (за політичним устроєм звичайно рабовласницька республіка) Портал — архітектурно виділений на фасаді вхід до великого будинку, переважно громадського призначення Портик — відкриті з одного боку галерея або сіни, утворені з колон чи стовпів Посад — передмістя, торговельно-реміснича частина давньоруського міста Пританейоп — у Стародавній Греції — будинок для місцеперебування служ- бових осіб — пританів; тут вони також спільно обідали й підтримували священне вогнище Проконсул - один із членів римськім адміністрації; в імператорському Римі — намісник сенатської провінції Проксенія — постанова про надання громадянинові права репрезентувати інтереси іншого полісу (див.); дарування прав взаємної го- стинності Прокуратор Простильний храм — управитель невеликої римської провінції — храм без антів (див.) та лише з одним портиком (див.) по головному фасаду Псалії — дерев'яні, кістяні або металеві частини стародавньої кін- ської вуздечки, за допомогою яких з'єднувалися вудила, повід і ремені оголів'я; до складу вуздечки входила пара псаліїв Реверс Рнтон — зворотний бік монети (див. також Аверс) — ріг для пиття; стародавня лійкоподібна посудина для пиття, виготовлена з металу, каменю, кістки, скла чи глини у вигляді голови людини або тварини Ритор Ротаційні жорна Сакральний (лат.) Сима Синкретизм Ситон — в античних країнах — оратор і вчитель красномовства — жорна, які працюють за принципом обертання навколо осі — священний, релігійний — увінчуюча частина карнизу (див.) — тут — змішування різних ідей, образів, культів тощо — службова особа у Стародавній Греції, яка контролювала торгівлю хлібом 217
Скань Скарабей — те ж, що й філігрань (див.) — тут кам'яне зображення жука-скарабея. що звичайно пра- вило за амулет Смальта Софіст — кольорове непрозоре скло, застосовуване в мозаїці — тут — розумна, винахідлива людина, вчитель мудрості та красномовства у Стародавній Греції Стела — вертикально встановлена кам'яна плита чи стовп із якимось рельєфним зображенням або написом; у стародавньому світі були поширені також антропоморфні (див.) стели, вико- нані у вигляді стилізованої чи реалістичної людської постаті Стоя галерея у вигляді колонади, відкритої з одного з поздовжніх боків Стратег Стратиграфія — воєначальник у Стародавнії! Греції та Римі тут послідовність залягання культурних шарів на археоло- гічному об'єкті Стратифікація Сфінкс — тут —соціальна диференціація суспільства — тут — фантастичне крилате чудовисько з головою жінки й тулубом лева (у давньогрецькій міфології) або кам'яна фігу- ра лева, що лежить, із головою людини (у Стародавньому Єгипті І Сюзеренітет верховне право могутнього феодала над іншим васалом (див. Васалітет?; верховне право однієї держави щодо ін- шої — залежної від неї Тамга Тарпан — іменний, родовий або племінний знак дикий кінь сірого кольору, у стародавні часи поширений, зокрема, на території нинішньої України. Один із предків свійського коня Теменос (грец.) Теракота — культова ділянка; святній ще виріб із випаленої глини (див. також Кераміка, Коропла- етика); термін звичайно вживається стосовно скульптури Терми Т нмпан Тіун — лазні у Стародавньому Римі — тут — внутрішнє поле фронтону (див.) у Київській Русі господарський управитель князя, боярина або іншого феодала Толос в античному світі кругла в плані будівля, найчастіше культо- ва — храм або гробниця Топоніміка розділ мовознавства, що вивчає власні географічні назви; топоніми сукупність географічних назв певної території Тотемізм — одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої харак- терна віра в спільне походження і кровну спорідненість між даною групою людей (родом) і певним видом тварин, птахів, риб, рослин, рідше тим чи іншим предметом або явищем природи Трепзель частина вуздечки, а саме нудила: один чи два з'єднані між собою металеві стрижні, які вкладаються в пащу коня Трибун тут начальник легіону (див.); в легіоні було шість трибу- 2ІХ
иів, які виконували свої обов'язки позмінно, по два місяці на рік кожний Т ріарГЇ — у Стародавньому Римі найдосвідченіші солдати, котрих під час бою ставили як резерв у третьому ряді бойового розта- шування війська Трієра Трієрарх Тріумвір Тріумвірат — античне судно із трьома рядами веслярів — командир трієри (див.) — член тріумвірату (див.) — у Стародавньому Римі колегія з трьох осіб, призначених або обраних задля якоїсь спеціальної мети (див. також Тріум- вір). У ширшому значенні — спільне правління трьох во- лодарів Умбон — металева бляха, що прикрашала і зміцнювала центральну частину щита Уступчасте склепіння — безрозпірне склепіння, в якому камені укладаються горизон- тальними рядами, кожний з яких трохи виступає в бік при- міщення Фаланга — у Стародавній Греції та Македонії—шикування для бою щільно зімкнутих шеренг важкоозброєної піхоти Фестон Фіал Фібула — тут — орнамент у вигляді зубчастої або хвилястої лінії — давньогрецька низька чаша із загнутими всередину вінцями — металева застібка, зроблена за принципом англійської шпильки Філігрань — один із видів ювелірної техніки — виготовлення декоратив- них ажурних предметів із тонкого скрученою золотою, срібного чи мідного дроту. На філігрань часто напаюють зернь (див.). Див. також Скань Фреска — тут — живописний твір, виконаний водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці Фрмі Фронтальна черепиця — середня горизонтальна частина антаблементу (див.) черепиця, яка виходить на карниз (див.). Див. також Анте- фікс Фронтон — верхня трикутна частина фасаду будівлі або античного над- гробку, облямована з усіх трьох боків карнизами (див.). Див. також Тимпан Хітон Хора Храп Центуріон натільний одяг у давніх греків сільськогосподарська округа античного міста частина кінської морди від лоба до ніздрів у Стародавньому Римі начальник центурії військового підрозділу, що складався із ста, пізніше — з шістдесяти воїнів Цирку мпонтійськнй Цитадель розташований навколо Чорного моря — тут найукріпленіша центральна частина фортеці; споруда фортечного типу всередині давнього міста 219
Чернь — сплав срібла, свинцю, сірки та інших компонентів, за до- помогою якого шляхом спеціальної термічної обробки при кращають вироби з металів (головним чином із срібла) Чоперн । Чопіиіи Ч урині а — ранньопалеолітичні знаряддя, виготовлені з оббитих гальок за віруваннями стародавніх людей, предмет, що має таемни чу, чудодійну силу Шаньюіі (кит.) Шеирон ватажок племені або племінного об'єднання у хунну тут орнамент у вигляді зубчастої лінії (з похиленими зуб- цями)
І ЗМІСТ Розділ перший ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 1. Походження 5 2. Давньослов’янські племена на рубежі та в першій чверті І тис. н. е. 16 3. Слов’яни у другій чверті І тис. н. е. 27 4. Розселення слов’ян на території України у другій половині І тис. н. е. 39 5. Основні форми господарської діяльності. Соціальний розвиток. Духовна культура 54 6. Кочовики раннього середньовіччя в Причорноморському степу 69
Розділ другий КИЇВСЬКА РУСЬ І. Русь в історіографії і джерелах 79 2. Утворення Київської Русі XX 3. Період раннього феодалізму 99 4. Феодальна роздробленість 111 5. Соціально-економічний розвиток 125 6. Суспільно-політичні відносини на Русі в X XIII ст. 135 7. Етнічний розвиток 141 X. Міжнародні відносини. Русь і кочовий світ 150 9. Культура 159 Висновки ІХІ Рекомендована література 1X9 Коротке зведення писемних джерел про слов'ян (І — початок П тис. н. е.) І9Х Додатки Хронологічна таблиця давньої історії України 206 Словник спеціальних термінів 210
Толочно Петро Петрович Коїм Денис Ннкодимович Моия Олександр Петрович та ін. ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ У <Уюх книгах Книга 2 Художній редактор О. Г. Григір Технічний редактор Л. І. Шяець Коректори Л. А. Нараз. Л. Ф. Іпанчла. А. Н. Кородавко Ідамо на її ладанки 24.11 1.1 Піде л«» друк» 1.1.05.95. Формат ТО • Н4 Папір іфсет. Гарнітура І .тнм< Друк оф. г« Ум лрув ара. 15.12 Ум фмрбоеїлб 5В.59 «>«ті ии.» а|м 17.ЯМ». Имл Р4* Л4І4. Іам ** 4 2В47 ВмдавмміїГШ* •Імн.ік» при Кні»«ка.»му >інвс|к нігті. 25 КИМ Кммт. Хргіматнк 10 Гилпамг мтлириї м. гай рсч муАмкаан мьл««» »м|»«>іікм*н*і >< .аб'«лмаима «ііішірл4*ами*•• 2521157 Ким. Лмаагта. І
Давня історія України: У 2 кн. Голочко П. II. (керів- ДІЗ ник авт. колективу). Козак Д. Н., Крижицький С. Д. та ін. К.: Либідь, 1995.— Кн. 2 / Таточко II. П., Ко- зак Д. Н., Моця О. П. та ін.— 224 с.. іл. І5ВІМ 5-325-00415-Х. Висвітлюючи ланню історій» України, аиюри дотримуютья думки: менталітет українства киї ворювався зусиллями річних народів, котрі протягом тисячоліть рочвивали традиції матеріального й духовного життя своїх попередників. Видання складається 1 двох книг. Друга 1 них охоплює період віл зародження слов'янства до епохи Київської Русі включно. Для студентів вищих навчальних закладів. Д 0505020402 050 224 95 Беї оголошення ЬЬК М..М4УКР)2я73