Author: Земерова Т.
Tags: історія україни хронологія зно підручники та посібники поняття особистості навчальна програма
ISBN: 978-966-07-2945-2
Year: 2018
Text
Тетяна Земерова
ТАБЛИЦІ ТА СХЕМИ
Видавництво
:< Підручники
і посібники»
‘ якісна 5
підготовка
Тетяна Земерова
Історія України
ТАБЛИЦІ ТА СХЕМИ
Тернопіль
Видавництво «Підручники і посібники»
2018
УДК 94(03)
3-51
Редактори Маргарита Більчук, Тетяна Дунаєвська
Дизайн обкладинки Оксани Корнєєвої
Земерова Т.
3-51 Історія України. Таблиці та схеми / Т Земерова. — Терно-
піль Підручники і посібники, 2018. — 448 с.
І8ВИ 978-966-07-2945-2
Посібник містить навчальний матеріал зі шкільного курсу істерії
України у вигляді таблиць і схем і повного мірою відповідає чинній
навчальній програмі.
Видання розраховане на учнів, абітурієнтів і вчителів історії.
УДК 94(03)
I8ВN 978-966-07-2945-2
© Земерова Т., 20'5
ПЕРВІСНІСТЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Історія України — це наука, що вивчає розвиток людського суспільства
на території України та його закономірності
Історико-етнографічні регіони України
Назва регіону Розташування
Закарпаття Закарпатська область
Північна Буковина Чернівецька область
Східна Галичина Територія сучасних Львівської, Івано-Франківської та Терно- пільської областей
Поділля Територія сучасних Хмельницької та Вінницької областей
Полісся Північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київсь- кої, Чернігівської та Сумської областей на кордоні з Білоруссю
Волинь Північно-західна частина України, яка охоплює територію су- часних Волинської, Рівненської та Житомирської областей
Правобережна Україна Територія сучасних Вінницької, Житомирської, Кіровоградсь- кої, Київської та частково Черкаської областей
Лівобережна Україна Територія сучасних Чернігівської, Полтавської, західних райо- нів Сумської, східних районів Київської та Черкаської областей
Слобожанщина Східна частина України: територія сучасних Харківської та південно-східних районів Сумської областей, північної частини Донецької та Луганської областей
Запоріжжя Територія сучасних Дніпропетровської, Кіровоградської, та частини Донецької, Запорізької та Херсонської областей — землі, на які поширювалася влада Запорозької Січі
Південна Україна Степова частина України: територія Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Одеської, південні райони Дніпропетровської, Кіровоградської, Донецької, Луганської областей
Крим Кримський півострів
Історичні джерела — сліди життя і людської діяльності в минулому
Усні Писемні Речові Антропо- логічні Мовні Етно- графічні Фоно- й фото- документи
Міфи, легенди, казки, народні пісні тощо Літописи, документи, щоденники, мемуари тощо Знаряддя праці, посуд, одяг тощо Залишки людських поховань Процес розвитку мови Побут і звичаї народу З’явились у XIX ст.
Періодизація стародавньої історії України
З
Риси первісного суспільства
Давні люди
Назва Час появи Характеристика
Людина уміла (Ното ЬаЬіІів) 2,5—2 млн років тому • Об’єм мозку — 800 куб. см. • Виготовляла примітивні знаряддя праці — загост- рену гальку. • З’явилася в Африці
Пітекантроп (мавполюдина) 1,5 млн років тому • Об’єм мозку — 800-1100 куб. см. • Приборкав вогонь. • Розселився з Африки на Близький Схід, у південні райони Азії та Європи. • Стоянка в Україні: Королеве (Закарпаття)
Неандерталець Близько 100 тис. років тому • Об’єм мозку — 1000-1500 куб. см. • Мав масивний скелет, коренасту фігуру; на підтри- мання маси тіла йшла левова частка зусиль та енергії. • Розумові можливості обмежені: нездатний до абст- рактного мислення, збудливий та агресивний. • Покращив техніку обробки кременю. • Розселився майже всією Європою, крім Півночі. • Стоянки в Україні: Кнк-Коба (Крим), Амвросіївка (Донбас), Молодова (Подністров’я)
Людина розумна (кроманьйонець, або Ното варіепв) 40-35 тис. років тому • Об’єм мозку — до 2000 куб. см. • Тендітніша конституція, менша сила. • Формуються вертикальний профіль обличчя, підбо- ріддя, що виступає, — ознака розвитку мовлення. • Здатність до абстрактного мислення сприяла розвит- ку мистецтва, релігії, міфотворчості, лічби, появі ка- лендаря. • Більш урівноважений характер. • Стоянки в Україні: Мізинська (Чернігівщина), Ме- жиріч неподалік Канева, Кирилівська (Київ) тощо. Розселилися майже всією територією України
4
Людські колективи первісного суспільства
Ранній і середній палеоліт —► Пізній палеоліт —> Мезоліт —> Енеоліт
Первісний гурт — колектив людей (15-20 осіб), що об’єднувалися з метою виживання Родова община — колектив кровних родичів, що спільно проживають, ведуть спільне господарство; складалася із 5-7 сімей (25-30 осіб) Плем ’я — група родових общин, які мають спільні органи влади, духовну та матеріальну культуру; складалисчя із 20 общин (близько 500 осіб) Сусідська (територіальна) община — поселення людей, що не мають родинних зв’язків, займають певну територію спільно оброблюваних земель
Кам’яний вік (1 млн - кінець III тис. до н. е.)
Хронологічні межі Клімат Г осподарськежиття Людина і суспільний устрій
Палеоліт (1 млн -11 тис. років до н. е.) Ранній палеоліт
1 млн 150 тис. років тому Теплий і вологий; наприкінці періоду — похолодан- ня • Привласнювальні форми гос- подарювання: збиральництво та полювання. • Знаряддя праці — кам’яне руч- не рубило, оббите з двох боків; виконувало різні функції. • Кочовий спосіб життя • Поява пітекантропів. • Первісні гурти. • Стоянки: Короле- ве, Киїк-Коба
Середній палеоліт
150-35 тис. років до н. е. Льодовико- вий період; льодовик покривав значну частину України • Полювання на мамонтів, шерс- тистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів тощо. • Знаряддя праці: гостроконеч- ники, скребла для обробки шкур. • Наземні житла з кісток і шкур тварин. • Одяг із шкур тварин. • З’явилися релігійні вірування та образотворче мистецтво • Поява неандертальців. • Первісні гурти
5
Пізній палеоліт
35—11 тис. років до н. е. Поступове потепління і зволожен- ня клімату • Загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оле- нів і мамонтів. • Нові знаряддя праці: ножеподіб- ні пластини, наконечники спи- сів, дротики тощо; кістяні гар- пуни, шила, голки тощо. • Поширені так звані «палеолітич- ні Венери» — стилізовані стату- етки жінок — та малюнки на стінах печер або кістках. • Стародавнім святилищем є Кам’яна Могила (Запорізька обл.) — пагорб із печерами, вкритий наскальними зобра- женнями • Поява кромань- йонця. • Родова община. • Матріархат — епоха, що характе- ризується панів- ним становищем жінки в суспільст- ві, спорідненістю за материнською лінією. • Поява парних сімей. * Стоянки: Мсмрн, Мізин, Кирилівсь- ка
Мезоліт
10-6 тис. років до н. є. • Потеп- ління, ве- лике чис- ло річок, озер. Ви- никла зо- на помір- ного клі- мату. • Форму- вання су- часного тварин- ного світу • Полювання на копитних (олень, лось, кабан тощо), не- великих тварин (зайців, водоп- лавних птахів), рибальство; річкове збиральництво молю- сків. • Винайдені лук та стріли, які уможливили успішне індиві- дуальне полювання. • Інструменти для обробки дере- ва: долото, сокира, тесло. • Транспорті засоби: човпи і плоти, лижі, ручні нарти. • Найпоширеніше житло — каркасне конічне, покрите бе- резовою корою (лубом). • Приручені перші тварини — свиня, собака Формування племен
Неоліт
6-4 тис. років до н. є. Близький до сучасного • Неолітична революція — перехід від привласнювальних форм господарювання до відт- ворювальних. • Приручені бик, коза, вівця. • Нові знаряддя — мотика, серп. • Техніки шліфування, свердлін- ня, розпилювання каменю. • Поява керамічного посуду, прядіння й ткацтва. • Збільшення три- валості людського життя (до 30- 32 років) спричи- нило демографіч- ний вибух. • Перехід від кочо- вого до осілого способу життя. • Початок переходу
6
і • Транспортні засоби: сані, во- локуші; тягловою силою слу- жили домашні тварини. • Формуються перші археологічні культури — сукупність архео- логічних пам'яток певної те- риторії та часу, що мають міс- цеві своєрідні особливості до патріарха- ту— епохи, що характеризується керівною роллю чоловіка в родин- ному, господарсь- кому та громадсь- кому житті
Перші релігійні уявлення
1 1 д_
Тотемізм — уявлення про кровну спорідненість людини з тотемами — тваринами, рослинами, предметами Анімізм — віра в існування душі та духів, одухотво- рення сил природи, тварин, рослин і предметів Магія — система обрядів і ритуалів з метою впливу на природний хід подій, довкілля, людей тощо Шаманізм — віра в шамана- посередника між світами людей і духів Землеробські й скотарські культи — поклоніння уособленням сил природи, які впливають на врожай або плодючість худоби: сонця, води, вітру, землі
Пам'ятки мистецтва кам’яного віку
Браслет з кістки з меандровим орнаментом,
Мізинська стоянка
Наскельні малюнки
з гротів Кам ’яної могили
Енеоліт, або мідно-кам’яний вік (4—3 тис. до н. е.)
7
Археологічні культури часів енеоліту
Хронологічні межі
Територія
Господарство
Поселення і житла
Трипільська
культура
ІУ-ІП тис. до н. е.
Правобережжя України,
Середнє Подніпров’я
Рільне землеробство (пше-
ниця, ячмінь, просо, горох) і
скотарство (свині, велика й
дрібна рогата худоба).
З’явилася мідна металургія,
проте переважали кам’яні
знаряддя праці.
Характерна плоскодонна ма-
льована кераміка з викорис-
танням червоних, чорних та
жовтих фарб, зображенням
вишуканих спіралей та ін-
ших орнаментів, що відо-
бражали релігійні уявлення
людей.
Торгівля з населенням Ма-
лої Азії, Трансільванії, Кав-
казу______________________
Осілий спосіб життя.
Найвідоміші поселення —
Майданецьке, Тальянки то-
що площею 250-400 та, в
яких проживало до 10-20
тисяч осіб (так звані прото-
міста), будувалися у формі
кола.
У центрі поселення розта-
шовувався майдан зі святи-
лищем.
Кожні 50-70 років поселен-
ня переносилися на нове мі-
сце через виснаження ґрун-
ту; старі будівлі спалювали-
ся.
Житла прямокутні глиноби-
тні з дерев’яним каркасом
стін і глиняною долівкою,
глиняною ніччю і жертовни-
ком, могли бути двопо-
верховими, з’єднаними пе-
Середн ьостогівська
культура
У-ІУ тис. до н. е.
Степове Подніпров’я,
Приазов’я, басейн
Сіверського Дінця
Скотарство, перед-
усім розведення ко-
ней.
Уперше для верхової
їзди використано ко-
ня.
Землеробство відіг-
равало другорядну
роль (пшениця, яч-
мінь, просо, горох).
Знаряддя праці — з
каменю, кістки, рід-
ше — міді.
Керамічний посуд
прикрашений шнуро-
вим орнаментом, час-
то гостродонний
Напівкочовий спосіб
життя.
Поселення не укріп-
лені.
Житла прямокутні,
трохи заглиблені в зе-
млю; конструкція не
визначена
8
Трипільська культура Середньосгогівська культура
Хронологічні межі IV—ПІ тис. до н. е. У—ІУ тис. до н. є.
реходами. Стіни розписува- ли фарбами
Суспільний устрій • Общину очолював вождь. • Общини об’єднувались у племена, формувалися пле- мінні союзи. • Споріднення — за материн- ською лінією, проте почався перехід до патріархату Імовірно, племена об’єднувалися в пле- мінні союзи
Релігія і культура Д ф’ф' ж І ОІ д ЧІ • Головне божество — Боги- ня-Матір, символ материнс- тва й родючості. • Поклонялися бику (символу сонця та чоловічої сили), змієві (знаку вічності та віч- ного руху, охоронцю дому). • Створено основу для появи писемності у вигляді глиня- них символів та знаків на кераміці • Померлих клали до могили в скорченому положенні й посипа- ли червоною вохрою, що символізувало очисну дію вогню. • Уперше на території України застосовано обряд поховання під курганом, що свідчи- ло про поклоніння сонцю
Цивілізація і держава
Цивілізація Держава
Визначення Сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства Політичне утворення з визначеною територією, економікою і політичною владою
Ознаки • Широке використання металів, • існування писемності, • поява міст, • складні технічні знаряддя й різ- номанітні практичні знання, • державні форми управління сус- пільством, • міфологія тощо • Суверенітет (самостійність), • органи управління, • армія, • правова система, • податкова система тощо
Коли виникає в Україні За часів енеоліту; учені говорять про трипільську культуру як цивілізацію У ранньому залізному віці
9
Бронзовий ВІК (II тис. до н. е.)
Ранній залізний вік (І тис. до н. е. - IV ст. н. е.)
Загальна характеристика раннього залізного віку
Люди навчилися
плавити залізо,
знаряддя з якого
були міцнішими
і гострішими
Зросла
продуктивність
праці. Ремесло
відокремилося
від землеробства
З’явилося
виробництво
товарів для
обміну
й продажу
Посилюється
майнова нерів-
ність, утверджу-
ється приватна
власність
Племена раннього залізного віку на території України
10
Загальна характеристика кочових племен (номадів)
раннього залізного віку
Кіммерійці Скіфи Сармати
Походження Кочові іраномовні скотарі, що п вийшли з Азії
Хронологічні межі IX—VII ст. до н. е. VII—III ст. до н. е. III ст. до н. е. - III ст. н. е.
Територія розселення Причорномор’я, Крим, Кавказ Майже вся сучасна територія України Північне Причорно- мор’я та Приазов’я
Господарство Кочове скотарство Кочове скотарство, у Лісостепу — зем- леробство Кочове скотарство, мисливство, рибальст- во, від поч. нової ери — землеробство
Ремесла: гончарство, лиття з бронзи, чорна металургія, зброярство
Суспільний устрій Немає одностай- ної думки: існува- ла держава чи племінний союз Рабовласницька держава — Велика Скіфія на чолі з царем Племінні союзи (роксолани, алани, аорси, язиги тощо)
Поховання Під курганами
Військо Головна сила — кіннота
Напрямки вій- ськових походів Урарту, Ассирія, Лідія Ассирія, Лідія, Мідія Скіфія, Римська імперія
Кіммерійці
1 ! 1
Згадуються в ассирійських джерелах та «Одіссеї» Гомера Використовували легку кінноту, озброєну залізними мечами, луками та стрілами, бойовими молотами і булавами Мистецтво: геометричні орнаменти з кіл, ромбів, спіралей тощо; кам’яні стели, із зображенням озброєних фігур без голови Під тиском скіфів частина кіммерійців відійшла на Близький Схід, частина залишилася у Північному Причорномор’ї й була асимільова- на скіфами Керченська протока тривалий час мала назву Босфор Кім мерійський, а Східний Крим — Кіммерія
Скіфи
11
Політичний устрій Великої Скіфії
• Цареві належала військова, судова, політична влада, він був верховним жерцем.
• Територія держави ділилася на нами, очолювані призначеними царем вождями.
• Цар Атей у сер. IV ст. до н. е. підкорив Правобережжя Нижнього Дунаю. Загинув
Атей у битві з македонським царем Філіпом II339 р. до н. е.
Господарство
• Із заселенням Причорномор’я греками скіфи поширили торгівлю з ними: продавали
рабів, пшеницю, хутро, шкіру та іншу сировину, купували витвори мистецтва, ви-
шукану кераміку, предмети розкоші.
• За часів царя Атея Скіфія карбувала власну монету
Військова справа
• Ударну силу війська становила важка кіннота, що складалася зі знаті.
• Озброєння складалося з довгих і коротких мечів-амнакде, списів, дротиків тощо;
винайдено складний далекобійний лук (стріла летіла на 100-120 м).
• 514 р. до н. е. перський цар Дарій І вторгся в Скіфію. Скіфи застосували тактику
відступу з повним спустошенням території та вимотуванням ворога в незначних зі-
, ткненнях. Дарій зазнав поразки,
Релігія й мистецтво
• Вірили в потойбічне життя, тому могили облаштовували як підземні житла: клали
їжу, прикраси, зброю, коней, а часом і жінку. Для знатних скіфів над могилою на-
сипали курган — штучний пагорб, для царів — найвищі (відомі кургани Чоргом-
лик, Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила).
• У мистецтві поширений звіриний стиль — зображення стилізованих оленів, пан-
тер, коней, птахів і риб, фантастичних грифонів, якими прикрашали зброю, кінську
упряж, одяг, предмети побуту.
• Кам’яні скульптури зі схематичними зображенням чоловіків, які встановлювали на
курганах
Пам ’ятки скіфського мистецтва
Срібна амфора
з кургану Чортомлик
(IV ст. до н. е.)
Пекторадь — шийна прикраса,
що закривала груди
з кургану Товста Могила
(IV ст. до н. е.),
композиція якої складається
із трьох рівнів і містить сцени
зі скіфського життя
Золотий гребінь
з кургану Солоха
(кінець V-
початок IV ст. до н. е.)
12
Занепад Великої Скіфії
Сармати
Вважалися нащадками скіфів та ама- зонок — міфічних войовничих жінок з Північного Причорномор’я — Наслідували скіфський звіриний стиль, використовували вставки із сердоліку, бірюзи, кольорового скла
Мали пережитки матріархату: жінка посідала поважне становище, могла володіти зброєю і навіть правити — Військо, крім кінноти, мало важко озброєну піхоту; озброєння — лук, меч, спис
Обожнювали сили природи, існував культ сонця і вогню — УIII—IV ст. частково витіснені готами та гунами, частково асимільовані (змішалися)
Античні міста-держави та їхні сусіди на території України
Давньогрецька колонізація
Колонізація — заселення та засвоєння нової території. Велика грецька колонізація Північного Причормор’я тривала у VIII—VI до н. е.
Метрополія — держава, яка заснувала свої поселення на Колонія — поселення громадян за межами своєї держави. Грецькі
іншій території, хоча і не володіла ними колонії засновували в гирлах річок або зручних бухтах
Прг ІЧИНИ
• Перенаселення Греції • Нестача сільськогосподарської землі • Пошук нових джерел сировини, передусім металів • Пошук ринків збуту своїх товарів • Внутрішня політична боротьба змушувала до еміграції тих, хто програв • Напади лідійців і персів змушували до пошуку безпечних місць проживання
13
Життя давньогрецьких колоній
Політичний устрій • Більшість колоній були рабовласницькими республіками — полісами, які могли бути: о демократичними, бо управлялися колегією архонтів, яку періоди- чно обирали чоловіки-громадяни; о тиранічними під управлінням одноосібного правителя-тирана. • VI ст. до н.е. засноване Боспорське царство
Господарство • Землеробство: вирощували пшеницю, городину, виноград, виготов- ляли вино. • Рибальство й засолка риби, виготовлення рибних соусів. • Ремесла: металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки, ювелірна справа. • Торгівля: у скіфів купували пшеницю, шкури, хутро, рабів; продава- ли предмети розкоші, прикраси, посуд, прянощі, вина; у Грецію вез- ли пшеницю, шкури, хутро, рабів; купували тканини, зброю, прикра- си, оливкову олію, прянощі, вина. • Карбували власні гроші. • Будинки зводили з каменю або цегли, дах — солом’яний або черепи- чний. • Інтер’єри будинків розписували фресками, підлоги багатих споруд вимощували галькою або мозаїкою
Культура • Зберігалися грецькі традиції. • Діти вільних громадян зазвичай здобували початкову освіту; діти старшого віку навчалися філософії, риториці, музиці у двокласних школах. • Влаштовували вистави, концерти, декламації творів античних авторів. • У Херсонесі та Пантикапеї були театри. • Існували гімназії для занять спортом; мешканці полісів брали участь у спортивних панафінейських змаганнях в Аттиці (Греція). • На вулицях та у храмах ставили статуї богів, героїв, видатних держа- вних діячів
Релігія • Поширені культи давньогрецьких богів: Артеміди, Аполлона, Афро- діти, Діоніса. • Шанували міфологічних героїв Ахілла і Геракла — в Ольвії прохо- дили спортивні змагання Ахіллеї. • Запозичені культи божеств місцевого походження, наприклад, тавр- ської богині Діви. • УIII ст. з’являються перші християни та християнські громади
Занепад колоній • УІ ст. потрапили в залежність до Римської імперії. • На початку нової ери почали занепадати через набіги кочовиків та появу дешевої єгипетської пшениці. • УІУ-У ст. античні держави були захоплені племенами готів та гунів. Тільки Херсонес і Пантікапей потрапили під владу Візантії
14
Боспорське царство
Час створення Друга половина VI ст. до н. е.
Територія Керченський і Таманський півострови, Приазов’я; столиця — Пантікапей
Форма правління • Монархічна: влада передається у спадок. • Наприкінці II ст. до н. е. Боспорське царство увійшло до Понтійського царства, очолюваного Мітридатом VI Євпатором
Боротьба з Римом • Включення до Понтійського царства спочатку позитивно позначилось на економічному розвитку Боспору. • У І ст. до н. е. Мітридат VI опирався наступу Римської імперії в Півні- чному Причорномор’ї. • Тривалі війни виснажили економіку колоній, тому зростало незадоволен- ня понтійським царем, і античні міста повстали проти Мітридата. 63 р. до н. е. Мітридат здійснив самоіубство після зради власного сина. • У результаті війн грецькі міста Північного Причорномор’я ввійшли до Римської імперії
Мистецькі пам’ятки давньогрецьких полісів
Базиліка 1935 р.
в Херсонесі (IV ст.),
свою назву отримала
за роком розкопок
Базиліка в базиліці
(VI ст.)
у Херсонесі
Царський курган
(гробниця Митридата)
(IV ст. до н. е.),
Керч
Античний вплив на населення у> рейнських земель
Залучення до досягнень
античя цивілізації: технології
обробки землі, ремесла,
і-ва-гко-грошових відносин
Знайомство
з демократичним
устроєм і античною
культурою
Античні колонії
сприяли
поширенню
християнства
15
Давні слов’яни
Велике переселення народів
Велике переселення народів — активні переміщення «варварських» племен
від Центральної Азії до кордонів Римської імперії
через територію Східної та Північної Європи у ІУ-УІст.
Готи (II—ІУ ст.) — германські племе-
на, що в сер. II ст. переселяються
на територію України з Прибалтики;
поділялися на остготів і вестготів
Здобули перемоги над сарматами, скі-
фами в Криму та Боспорським царством.
Вестготи оселилися на захід від Дніст-
ра, а остготи — у пониззі Дніпра.
IV ст. остготські племена об’єднались у
державу на чолі з королем Германарі-
хом, що охопила територію від Балтій-
ського до Чорного й Азовського морів,
від Тиси до Дону.
Із готами на території України пов’я-
зують черняхівську археологічну куль-
туру.
З наступом іунів у середині IV ст.
частина остготів перейшла Дунай на
територію Римської імперії, а решта
залишилася під гунами
Гуни (ПІ-У ст.) — тюркський народ,
який вирушив зі степів на захід
під тиском Китаю в III ст. до н. е.
Зруйнували майже всі грецькі міста-
держави, окрім Херсонесу і Пантікапею.
У IV ст. розбили готів і тривалий час
панували в причорноморських степах
від Азовського моря до Дунаю, здійс-
нюючи набіги на Західну Європу.
Занепад гунської держави пов’язаний зі
смертю в 453 р. Аттіли — гунського
правителя.
Удосконалили сідло, прив’язавши його
на жорстку дерев’яну основу; великий
асиметричний лук зі стрілами особливої
конструкції пробивав навіть міцні обла-
дунки.
Розбиті Візантією в сер. V ст.; більша
частина гунів залишила Причорномор’я
Давні слов'яни
| Слов’яни — автохтонне (місцеве) індоєвропейське населення Центральної Європи
Уперше зга- дуються рим- ськими авто- рами І—II ст. як венеди, пізніше — як анти і склавини Прабатьківщина: території між Віслою та Сере- днім Дніпром, Прип’яттю та середніми течія- ми Дністра та Південного Бугу УIV ст. на терито- рії України склався Антський союз племен, який вою- вав на боці гунів з готами. Розпався підтиском аварів у VII ст. У У-УП ст. внаслі- док Великого розсе- лення слов’ян пле- мена замешкали від Балканського півост- рова до Балтійського моря, від Ельби до Подніпров’я
Слов’янські племінні союзи на теренах України (УІІ-УІІІ ст.)
16
Господарство
Поселення й житло
Суспільний устрій
Релігія
Збруцький ідол
(ІХст.)
Життя давніх слов’ян
• Підсічне землеробство-, випалювання лісу і посадка на зві-
льненій ділянці культурних рослин.
• Двопільна система: змінне почергове використання двох
полів, коли одне засівають зерновими (ярими або озимими),
а друге залишають «відпочивати» під паром.
• Вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, льон, коноплі,
горох, ріпу, цибулю, часник.
• Осіле скотарство (вівці, кози, велика рогата худоба, свині).
• Промисли: полювання, рибальство, бортництво.
• Ремесла: ливарна справа, ковальство, ткацтво, гончарство
(без гончарного кола), виготовлення скла, знарядь праці та
прикрас з кістки, дерева, бронзи і срібла.
• Торгівля з населенням Подунав’я, Прибалтики, Північного
Причорномор’я. Контролювали торговельний шлях з Балтійсь-
кого моря по Дніпру до Візантії («Шлях з варяг у греки»)__
• Розташовувалися на південних схилах річок або інших во-
дойм «гніздами» по 10-15 поселень у кожному.
• Жили в землянках або напівземлянках із дерев’яними або
плетеними стінами, розрахованих на-одну сім’ю. У кутку ро-
зташовували кам’яну або глиняну піч_______________________
• V—VI ст. — перехід слов’ян від родового ладу до станового
суспільства, реальна влада належала племінним зборам.
• У-УП ст. — початок формування слов’янських племінних
союзів. Племена складалися з родів, очолюваних старійши-
нами, а племінний союз очолював вождь, якому належала
верховна влада.
• Близько VI ст. заснований Київ — центр полянського пле-
мінного союзу. Легендарний засновник князь Кий був реа-
льною історичною постаттю, про яку збереглися відомості в
давньоруських та східних джерелах_________________________
• Слов’яни зберігали традиційні індоєвропейські уявлення про
трирівневу будову світу: світове дерево об’єднує потойбіч-
ний світ, землю і небо та є втіленням світобудови загалом.
• Основними богами були:
о Дажбог — бог Сонця;
о Стрибог — бог вітру;
о Перун — бог грому і блискавки;
о Велес — бог худоби та багатства;
о Мокош — богиня родючої землі тощо.
• Святилища слов’янських богів називали капищами, служи-
телів обрядів називані волхвами.
• Своїх покійників слов’яни спалювали, щоб ті швидше дістава-
лися потойбічного світу. Поховальну урну (глиняний горщик)
з прахом супроводжували необхідні речі
2* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
17
ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ
Передумови створення держави східних слов’ян
Соціально-політичні причини Економічні причини Зовнішні причини
• Виділилася панівна верхівка: вожді племен — князі, знать — бояри і воїни — дружинники. • До кінця VIII ст. завершилося формування племінних кня- зівств: полянське з центром у Києві, словенське з центром у Новгороді, сіверське з центром у Чернігові тощо • Зросла продуктивність пра- ці, внаслідок чого активізу- ється торгівля надлишко- вим продуктом. • Піднесення міст як центрів ремесла і торгівлі. • розвиток торгівельного шля- ху «3 Варяг у Греки» • Потреба обо- ронятися від нападів варя- гів, хозарів. • Організація походів на Візантію
Осередки державності на східнослов’янських землях у УП-ІХ ст.
Сусіди східних слов’ян у УІ-ІХ ст.
Авари Тюркомовні кочові народи • VI ст. авари розгромили слов’ян-антів і заснували свою державу на території сучасної Угорщини — Аварський каганат. • Слов’яни піднімали неодноразові повстання проти Аварського каганату, поки аварів не витіснили болгари
Болгари • VII ст. хан Кубрат створив у Приазов’ї державу Велика Болгарія. • Під тиском Хозарського каганату держава розпалася, частина бол- гар відкочувала в Поволжя, частина — на Дунай, де створила Бол- гарське царство. • Болгари, що залишилися в Північному Причорномор’ї, Криму, Подонні, змішалися з місцевим населенням
Хозари • У VII—VIII ст. завоювали Приазов’я, Північне Причорномор’я і Східний Крим, створивши Хозарський каганат зі столицею Ітіль на Волзі. • У VIII ст. каганат прийняв іудейську віру • Хозарам сплачували данину племена полян і сіверян. • Імовірно, у хозар слов’яни запозичили титул володаря — каган. • Каганат проіснував до кінця X ст.
18
ВІКІНГИ / варяги • Войовничі племена Скандинавії та узбережжя Балтійського моря, що здійснювали розбійницькі набіги на європейські держави у УПІ-ХІ ст. через нестачу'земель і засобів для існування. • Займалися піратством і торгівлею. • Слов’яни називали їх варягами, а Західна Європа — норманами. • 3 IX ст. засвоїли торгівельний шлях «3 Варяг у Греки»: з Балтійсь- кого моря через озеро Ільмень і систему річок — до Дніпра, яким спускалися в Чорне море і діставалися Візантії. • Узяли участь у формуванні державності Київської Русі
Балти • Балти — об’єднана назва індоєвропейських народів, які в І тисячо- літті населяли території від Балтійського моря до Подніпров’я і межиріччя Москви та Оки: литва, жемайти, жмудь, прусси, ятвяги тощо. • Займалися землеробством, скотарством і торгівлею. • Узяли участь у формування слов’янських народів — поляків, біло- русів, росіян
Угро-фіни • Народи північно-східної Європи, мешканці Уралу і Поволжя (фіни, естонці, удмурти, карели тощо). У руських літописах їх називали чудь, весь, самоїди. • УІ тисячолітті займалися збиральництвом і мисливством. • Разом зі слов’янами заклали основу російської нації, що позначило- ся як на антропологічному типі росіян, так і на мові
Теорії походження назви «Русь»
19
Правління Аскольда в Києві (IX ст.)
Підпорядкував Києву племена древлян, дреговичів частину сіверян 4— Аскольд (близько 860-882) Можливо, мав співправителем князя Діра —► Воював'з печенігами, дунайськими болгарами, уличами, деревлянами
860р. * здійснив морський похід на Константинополь та уклав перший договір Русі та Візантії Прийняв у Візантії християнство — одну зі світових релігій, яка шанує Ісуса Христа — бога і людину, що була розіп’ята заради спасіння людства 866 р. відбувався невдалий похід проти Візантії: поблизу Константинополя раптова буря розмітала більшу частину суден 875р. між Руссю та Візантією укладено угоду про ненапад і розподіл сфер впливу
Теорії виникнення Київської Русі
20
Перші київські князі династії Рюриковичів (кінець ІХ-Х ст.)
Генеалогічне дерево київських правителів
від Олега до Святослава
Правління Олега (882-912)
«Повість временних літ» про Олега: «Жив Олег, князюючи
в Києві, мир маючи з усіма країнами. І прийшла осінь, і
згадав Олег свого коня, якого колись він поставив годува-
ти, вирішивши ніколи на нього не сідати. Бо колись питав
він волхвів і кудесників: «Від чого я помру?» І мовив йому
один кудесник: «Княже! Від коня твого улюбленого, на
якому ти їздиш, — від нього тобі померти». Запали слова
ці в душу Олегові, й сказав він: «Ніколи не сяду на нього й
не побачу його більше!» 1 звелів годувати коня й не водити
його до себе. І прожив кілька років, не бачачи його, аж
поки не пішов на греків. А коли повернувся до Києва і
спливло чотири роки, на п’ятий рік згадав він свого коня,
від якого волхви колись навіщували йому смерть. І покли-
кав він старійшину конюхів і мовив: «Де кінь мій, якого
наказав я годувати і берегти?» Той же відповів: «Помер».
Олег посміхнувся й дорікнув тому кудесникові, сказавши:
«Неправду мовлять волхви, але все те брехня: кінь помер, а
я живий!» І наказав осідлати собі коня: «Хай побачу кості
його». І приїхав на те місце, де лежали його голі кістки і
череп голий, зліз з коня, посміявся гірко й мовив: «Чи від
цього черепа смерть мені прийняти?» І наступив він ногою
на череп, і виповзла з черепа змія, і вжалила князя в ноту. І
від того розхворівся він і помер»
21
Діяльність Значення діяльності
• Завоював Київ: «Се буде мати градам руським!». • Розширив кордон Русі, підпорядкувавши Києву сіве- рян, радимичів, деревлян, а також неслов’янські пле- мена меря, чудь і весь. • Звільнив підкорені племена від сплати данини Хо- зарському каганату. • Заснував нові міста і фортеці. • Організував спротив угорським племенам, які прохо- дили територією Русі з Уралу в Подунав’я. • Здійснив вдалі походи проти Візантії в 907 та 911 рр., наслідком яких став вигідний торговий договір: ру- ські купці торгували без мита та проживали в Конс- тантинополі за рахунок імператора. • Отримав прізвисько «Віщий» • Об’єднав Північну, і Пів- денну Русь (Славію і Куя- вію), що стало основою формування Київської Русі. • Сприяв централізації Русі. • Укріпив військову могут- ність держави, активізу- вав її зовнішньополітичну діяльність
Правління Ігоря (912-945)
«Повість временних літ» про Ігоря: «Сказала дружина
Ігореві: «.. .Піди, князю, із нами по данину- ти добудеш і
ми». Послухав їх Ігор, пішли до деревлян по данину ..
Узявши данину, він пішов у своє місто. Коли він поверта-
вся, то, роздумуючи, сказав дружині своїй: «Ідіть із дани-
ною додому, а я повернусь і ще походжу». Відпустив
дружину свою додому, а сам з невеликою дружиною по-
вернувся, бажаючи ще більшої здобичі. Деревляни, почу-
вши, що він знов іде, надумали зі своїм князем Малом:
«Коли внадиться вовк до овець, то перетягає все стадо,
якщо не вб’ють його...»
Діяльність
• Відновив владу над повсталими деревлянами
й уличами, підкорив радимичів та уличів.
• Дав відсіч кочовим племенам печенігів, що
вперше з’явилися біля кордонів Київської Русі.
• 941 р. під час походу на Візантію руські кораблі
були знищені «грецьким вогнем» — сумішшю
на основі нафти, що горіла навіть на воді.
• 944 р. внаслідок чергового походу уклав до-
говір з Візантією: руські купці сплачували
мито за торгівлю, а князі мали надавати до-
помогу Візантії в боротьбі з печенігами та хо-
зарами в Криму.
• Здійснив похід на Закавказзя, підкорив Тму-
тараканське князівство (Східний Крим, Та-
манський півострів).
• Убитий деревлянами під час повстання проти
повторного збору данини — полюддя
Значення діяльності
• Продовжив об’єднання слов’янсь-
ких племен.
• Жорстко укріплював центральну
князівську владу
22
Правління Ольги (945-964)
Діяльність
«Повість временних літ» про Ольгу: «Передвісниця
християнської землі, вранішня зоря перед сонцем і
зірниця перед світлом»
Значення діяльності
• Придушила древлянське повстання проти
централізації.
• Провела податкову реформу, встановивши:
о устави — порядок збору данини;
о оброки й уроки — обсяги податків і по-
винностей;
о погости — адміністративно-господарсь-
кі осередки для збору данини.
• Установила знаки князівської власності на
певних територіях з метою поповнення дер-
жавної скарбниці.
• На могилі Аскольда збудувала (або відно-
вила) церкву Св. Миколая.
• Близько 946 р. відвідала Константинополь,
де прийняла хрещення.
• 961 р. на її прохання германський імператор
Оттон І відрядив до Києва християнську мі-
сію єпископа Адальберта.
• Уклала договір з Візантією: Київська Русь
допомагала імперії в боротьбі з болгарами,
норманами й арабами в обмін на данину.
• Відновила привілеї для руських купців у
Візантії.
• Спробувала встановити дипломатичні кон-
такти з Германською імперією
• Сприяла безпосередньому підпо-
рядкуванню племінних князівств
Києву, що об’єднувало державу.
• Спроба запровадити християнство
як державну релігію не вдалася
через опір населення.
• У зовнішній політиці віддавала
перевагу дипломатії перед війсь-
ковою силою: за її правління не
було жодного великого воєнного
конфлікту.
• Підвищила міжнародний автори-
тет Київської Русі.
• У XII ст. визнана Святою
23
Правління Святослава (964-972)
«Повість временних літ» про Святослава: «Ось
якою була його зовнішність: помірного зросту, не
надто високого і не дуже низького, з кошлатими
бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безборо-
дий, з густим, дуже довгим волоссям над верх-
ньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з
одного її боку звисало пасмо волосся — ознака
знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та
всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак
виглядав він похмурим і диким. В одне вухо в
нього була втягнута золота сережка; вона була
прикрашена карбункулом в обрамленні двох пер-
лин. Одяг його був білий і відрізнявся від одяїу
його наближених тільки чистотою»
Діяльність
Централізував управління державою, зро-
бивши своїх синів намісниками в Києві,
Овручі, Новгороді.
Залишався прибічником язичництва, руй-
нував християнські храми.
Уславлений як ідеальний шляхетний воїн:
йому приписують вислови «Іду на ви!»,
«Мертві сорому не знають!», «Так не посо-
ромимо землі Руської!».
Приєднав племена в’ятичів, що мешкали у
межиріччі Оки і Волги.
964 р. розгромив Волзьку Булгарію і Хозар-
ський каганат, підпорядкував племена ясів і
касогів (Північний Кавказ).
Здійснив два походи на Дунайську Болга-
рію, допомагаючи Візантії придушити бол-
гарське повстання; мав плани перенести
столицю до болгарського міста Переяслав-
ця на Дунаї.
971 р. зазнав кілька поразок від Візантії, що
змусило відмовитися від претензій на Бол-
гарію.
Загинув від рук печенегів, найнятих Візан-
тією
Значення діяльності
Численні війни знесилили Русь.
Розором Хозарського каганату
відкрив шлях кочовикам, які за-
вдавали великої шкоди Київській
Русі.
Втратив дипломатичні зв’язки із
західноєвропейськими державами.
Більшість завойованих територій
після смерті Святослава були
втрачені
Форм
териіі
Держа
Внутрі
папітиі
Реформ
управлі
Економі
політика
24
КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА)
НАПРИКІНЦІ X - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XI СТ.
Генеалогічне дерево київських правителів
від Володимира до Ярославичів
Правління Володимира Великого (980-1015)
«Слово про закон і благодать» про Володимира: «Похвалімо ж і ми... того, хто велике і дивне діло сотворив, нашого вчи- теля і наставника, великого кагана нашої землі Володимира, онук старого Ігоря, а сина славного Святослава. ., бо воло- дарював той не в худородній і невідомій землі, а в Руській, про яку відати і чути на всі чотири кінця землі». Став київським князем унаслідок міжусобної боротьби з братами
Ж ' І 1 .ДР_» Дг £
Формування території держави • Остаточно підкорив тиверців, уличів, в’ятичів, радимичів. • Захопив у Польщі Червенські міста (Перемишль, Белз, Червень тощо). • Приєднав Закарпаття і Придністров’я. • Здійснив походи проти Волзької Болгарії. • За його правління виникло Тмутараканське князівство (Керченський і Таманський півострови)
Внутрішня політика • 988р. запровадив християнство як державну релігію. • Розбудовував Київ як столицю держави: фортецю — «міс- то Володимира», князівські палаци, церкву Пресвятої Бо- городиці (Десятинну)
Реформа управління • Ліквідував племінні князівства, посадивши своїх намісни- ків у головних містах для контролю над місцевою знаттю. • Намісники управляли землями, чинили суд, збирали да- нину
Економічна політика • Запровадив закон «Устав земляний». • Першим карбував золоті й срібні монети (срібляники і золотники) із зображенням образів Христа й Володимира та тризуб
25
Воєнна реформа • Сформував військо з дружинників-слов’ян, а не з варягів. • Для оборони від кочовиків-печенігів побудував застави з військовими гарнізонами на кордонах держави. • Ймовірно, звів так звані Змієві вали — систему укріплень для боротьби з кочовиками
Зовнішня політика • Шляхом династичних шлюбів укріпив дипломатичні зв’язки з Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Шве- цією, Германською імперією. • Започаткував відносини з Вірменією
Значення діяльності
• В основному завершив формування імперії — багатонаціональної держави, яка утворилася шляхом завоювання територій. Русь простягалася від Чудського, Ладо- зького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на захо- ді до межиріччя Оки і Волги на сході. • На зміну родоплемінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний. • Укріпив князівську владу, створив сильну централізовану державу • Хрестивши Русь, зрівняв її з провідними європейськими державами; в історію увійшов під іменами «Великий», «Святий»
Релігійні реформи Володимира
Причини • Потреба об’єднати державу навколо Києва. • Прагнення зміцнити князівську владу і міжнародний статус дер- жави
Реформа язичництва • Близько 980 р. головними богами призначено Перуна, Хорса, Дажбога, Симаргла, Стрибога, Макошь. • Багатобожжя не могло забезпечити єдність держави та міцність князівської влади
Запровадження християнства • Християнство — одна зі світових релігій. Християни шанують Ісуса Христа, який є одночасно і богом, і людиною, що була ро- зіп’ята заради спасіння людства. • 988 р. Володимир прийняв хрещення за візантійським (правосла- вним) обрядом і запровадив на Русі християнство як державну релігію
Причини обрання православного християнства • Тісні історичні й культурні зв’язки Русі та Візантії. • Аскольд і Ольга були охрещені, за легендою, саме у Візантії. • Світська влада у православ’ї вища за церковну, що мало підтри- мати авторитет князя
Значення прийняття християнства • Стимулювало розвиток культури: кам’яного зодчества, іконопису, мозаїки, фрески тощо. • Запроваджено слов’янську писемність — кирилицю. • Засновані монастирі — релігійні громади ченців і чорниць — стали центрами освіти й літописання. • Через Візантію Русь познайомилася з античними традиціями. • Пом’якшилися звичаї, з числа покарань виключено смертну кару, а принцип «око за око, зуб за зуб» замінено на грошові штрафи. • На майбутнє закладено підґрунтя для конфліктів із західними сусідами-католиками
26
Правління Ярослава Мудрого (1019-1054)
- ^‘'^Ч «Повість временних літ» про Ярослава: «І при нім стала віра хрис- тиянська плодитися в Русі і розширятися, і чорноризці стали мно- житися, і монастирі почали з’являтися. (...) І зібрав він писців мно- гих, і перекладали вони з гречизни на слов’янську мову і письмо, і списали багато книг. І придбав він книги, що ними повчаються віруючі люди і втішаються ученням божественного слова Бо як ото хто-небудь землю зоре, а другий засіє, а інші пожинають і їдять поживу вдосталь, — так і сей. Отець його Володимир землю зорав і розм’якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаємо, учення приймаючи книжнеє»
Значення діяльності
Київська Русь досягла розквіту і стала однією з провідних держав Європи. Сприяв посиленню єдності та централізації Русі
Шлях до престолу • Після смерті Володимира почалася боротьба за владу, внаслідок якої з 10 синів вижило троє чи четверо. • Останнім противником Ярослава був старший брат Мстислав Тмутара- канський. 1024р. Ярослав зазнав поразки тдЛиственом, унаслідок чо- го Лівобережжя відійшло до Мстислава (центр — Чернігів), а Право- бережжя — до Ярослава, який залишився жити у Новгороді. • Київським князем Ярослав став після смерті Мстислава 1036 р.
Внутрішня політика • До 1036 р. мав співправителем брата Мстислава. • Сприяв відновленню сильної князівської влади. • 1016 р. склав перше рукописне зведення законів — «Руську правду». Кровна помста та понівечення винуватця замінювалися грошовими штрафами, розмір яких залежав від соціального стану потерпілого: чим вище становище, тим більші штрафи. • 1051 р. сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона {митрополит — другий після патріарха чин православної церкви, який головує у митрополії). • Опікувався будівництвом нових міст і розвитком уже існуючих, особ- ливо Києва: столицю обнесено валами з трьома брамами, «Золоті во- рота» — парадний в’їзд, зведено Софійський собор, Георгієвську та Іринінську церкви. • Близько 1051 р. св. Антонієм, боярським сином з Любеча, засновано Києво-Печерський монастир (майбутню Києво-Печерську лавру). • Приєднав угрофінські племена Прибалтики, повернув Червенські міста, які Польща захопила під час міжусобиць
Зовнішня політика • 1036 р. розбив печенігів, які припинили нападати на Русь і відійшли у Подунав’я. • 1043 р. здійснив невдалий похід на Візантію. Результатом стали договір про службу руських дружин у Константинополі та шлюб дочки візан- тійського імператора Анна Мономах із сином Ярослава Всеволодом. • Вів шлюбну дипломатію: сприяв укладенню династичних шлюбів з європейськими монархічними родинами, за що отримав прізвисько «тесть Європи». Його доньки одружилися: Анна — з королем Франції, Єлизавета — з норвезьким королевичем, Анастасія — з | угорським королем; сини уклали шлюб з німецькими принцесами
27
Соціальний устрій Київської Русі
Залежне населення
І
Закупи — тимчасово залежні селяни, які позичали «ку- пу» у феодала і мали її повернути Рядовичі— тимчасово залежні селяни, які уклали з феодалом договір — «ряд» — на виконання певних робіт Челядь — раби- полонені Холопи — селяни, які розорилися і працювали в господарстві землевлас- ника; фактично раби, але за службу могли бути відпущені на волю
28
Господарство Київської Русі
Системи землеробства
УІІІ-ІХст.
У лісовій зоні — підсічне землеробство У лісостепу — перелогове землеробство: поле після кількох врожаїв залишали під пасовисько строком близько 10 років
Х—ХІст.
Двопільна Трипільна
система: одне система: одне поле
поле засіяне. засіяне озимими,
друге «під друге — яровими,
паром» — третє — «під
відпочиває паром»
Основні господарські галузі
Панувало натуральне господарство, де продукти вироблялися
для власного споживання, а не на продаж
Землеробство
• Використовували рало, соху,
плуг.
• Вирощували жито, пшеницю,
ячмінь, просо, овес.
• Удосконалювалися городницт-
во (капуста, огірки, ріпа, морк-
ва, гарбузи, цибуля тощо) і са-
дівництво (вишні, яблуні, гру-
ші, сливи), особливо з прийн-
яттям християнства
Скотарство
і промисли
• Розводили
корів, кіз,
овець.
• Мисливство,
рибальство,
збирання грибів
і ягід, бджіль-
ництво
Ремесла
У Х-ХІ ст. нарахову-
ється до 60 професій, з
яких найрозвиненіші:
• чорна металургія;
• ковальство;
• зброярство;
• ювелірна справа;
• гончарство;
• ткацтво
Грошова система Київської Русі
Перші гроші — худоба та хутро В обігу були римські денарїї або арабські срібні дирхеми Іноземні монети та срібні речі переплавляли на зливки — куни Гривні — срібні зливки у формі ромба, прямокутника, шестикутника тощо, які використовували в оптовій торгівлі 3 кінця X ст. карбували власні монети — срібляники і золотники
29
Культура України-Русі / Київської Русі IX—XI ст.
Умови розвитку • Складалася під впливом Візантії, взаємодіяла із за- хідноєвропейською та азійською культурами. • Формувалася за визначального впливу християнства. • Зберігалися язичницькі традиції
Писемність та освіта • 3 сер. IX ст. використовували глаголицю, схожу на ієрогліфічне письмо. • 3 прийняттям християнства поширилася кирилиця, створена братами-проповідниками Кирилом і Мефо- дієм на основі грецького алфавіту • Про поширення писемності свідчать графіті — напи- си на стінах будівель, кераміці тощо. • Мова богослужінь і релігійної літератури — церков- нослов’янська. • Єдиної системи освіти не існувало; школи відкривали при церквах і монастирях. • 989 р. за Володимира Великого відкрито першу шко- лу в Києві. • Києво-Печерський монастир, заснований Антонієм і укріплений Феодосієм Печерським, став центром під- готовки духовенства, лікарів, літописців, перекладачів. • При Софійському соборі створено бібліотеку, яка налічувала понад 900 книг, у тому числі античних ав- торів
ЗО
Література
Архітектура
Софійський собор
у Києві (XI ст.)
Образотворче
мистецтво
Христос Вседержитель,
Софійський собор (XI ст.)
• Перший художній твір — «Слово про закон і благо-
дать» митрополита Іларіона — обгрунтовував ідею рі-
вноправності Русі серед інших християнських держав та
визначав статус Києва як столиці.
• Книги поширюються з кінця X ст., центрами перепи-
сування і перекладів були Київ, Володимир-
Волинський, Галич.
• Пам’ятками усної народної творчості є казки, пісні,
прислів’я. Особливе місце посідають билини — геро-
їчний епос Русі — про богатирів часів Володимира
Великого (Іллю Муромця, Добрив ю Микитовича,
Альошу Поповича)________________
• Розвивалися містобудування, дерев’яна та кам’яна архі-
тектура.
• Найпоширенішими на Русі стали запозичені з Візантії
хрестово-купольні храми: склепіння з центральним
куполом спиралися на чотири стовпи, утворюючи
хрестоподібну композицію.
• Стіни соборів викладали з рядів каменю, які чергу-
ються, і плінфи — пласкої майже квадратної цегли
• Видатною архітектурною пам’яткою XI ст. є Софій-
ський собор (головний храм) у Києві_______________
• Провідні жанри:
о мозаїка — зображення, набране з різнокольорової
смальти (непрозорого скла) або камінців;
о фреска — живопис по вологій штукатурці водяни-
ми фарбами;
о іконопис — мистецтво писання ікон за певними ка-
нонами;
о книжкова мініатюра — кольорові ілюстрації в
рукописних книгах; найдавніша ілюстрована кни-
га, що дійшла до нас, — «Остромирове євангеліє»
(1056-1057).
• Видатні пам’ятки — мозаїки Богоматері Оранти та
Христа Вседержителя Софійського собору в Києві,
що налічують 177 відтінків
31
КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХНІ СТ.
Тріумвірат старших Ярославичів (1054-1073)
Правління Ярославичів
Міжусобна боротьба • Позбавляли молодших братів князівств, заповіданих батьком Ярославом, для власного збагачення. • 1067 р. ув’язнили полоцького князя Всеслава, свого двоюрідного племінника, захопивши його володіння
Боротьба з половцями • В XI ст. на східних кордонах Русі утворився Половецько- кипчацький союз кочових племен, стосунки з яким складалися по-різному: від співпраці та династичних шлюбів до воєнних зіт- кнень. • У 60-х роках XI ст. половці розширили свої володіння, внаслідок чого скоротилася територія Русі на півдні й південному сході. • 1068 р. на р. Альті половці розбили Ярославичів
Київське повстання 1068-1069 рр. • Повстання організували кияни проти Ізяслава через поразку на р. Альта та відмову князя озброїти міщан. • Кияни звільнили Всеслава Полоцького і довірили йому князівсь- кий престол; Ізяслав утік до родичів дружини у Польщу. • Встановити лад у Києві Ізяславу вдалося лише за допомоги поль- ського війська
Вишгородський з’їзд 1072 р. З’їзд князів, бояр і духовенства ухвалив «Правду Ярославичів»: • скасовано кровну помсту за вбивство; • посилено відповідальність за порушення законів; • збільшено штрафи за нанесення збитків власності; • захищені права залежних селян
Розпад тріумвірату 1073 р. розпочалися міжусобні війни між Ярославичами, тріумвірат розпався, Ізяслава вигнано до Польщі
32
Боротьба між Ярославичами за київську владу
1073—1076рр. — правління Святослава.
Уславився як меценат культури й освіти.
Помер після невдалої операції з видалення фурункула
І
1076-1078 рр. — правлідння Всеволода.
Повернув пресол Ізяславу, коли той повернувся з Польщі
4
1078 р. — правління Ізяслава.
______Був убитий у міжусобній боротьбі з племінниками___
І
1078-1093рр. — правління Всеволода.
Висоосвічений князь, який знав п’ять мов.
За його правління в Києві зведено церкву Андрія Первозваного,
Михайлівський Видубицький монастир.
Віддавав перевагу дипломатії перед війною
І
Результати політики Ярославичів
Послабилася влада великого київського князя Посилилися князівські міжусобиці Зросла кількість удільних та їхня самостійність Південні землі потерпали від набігів половців
Любецький з’їзд (снем) князів (1097)
Причина скликання Небезпека втрати державності через усобиці та постійні половецькі набіги
Керівники • Київський князь Святополк Ізяславич. • Переяславський князь Володимир Всеволодович Мономах
Рішення з’їзду • Введено новий порядок престолонаслідування: сини успадковують князівства, що належали їхнім батькам — вотчини. • Київ, Чернігів, Переяслав переходили у спадкову власність старших Ярославичів. • Володарем Русі вважався київський князь. • Інші князі отримували володіння на правах тимчасового користу- вання із власності Рюриковичів. • Князівські усобиці мають припинитися
Результати з’їзду • Рішення з’їзду не стали обов’язковими до виконання і часто пору- шувалися, усобиці не припинилися. • Князі згуртувалися на боротьбу з половецькою загрозою: о 1103 р. у битві на р. Сутінь (Молочна) руське військо розгроми- ло ворога; о 1111р. відбувся «хрестовий похід» руських князів проти полов- ців. Його організатор, Володимир Мономах, узяв за взірець за- хідноєвропейські хрестові походи, спрямовані на мусульмансь- кий Схід; руське військо супроводжувало духовенство
З* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
33
Правління Володимира Мономаха (1113-1125)
Із «Повчання дітям»: «Найбільше ж за все убогих не забувайте. А скільки зможете, по силі своїй годуйте їх, давайте милостиню сироті і вдовицю виправдовуйте самі, не дозволяйте сильним погубити лю- дину. Ні правого, ні винного не вбивайте, не повелівайте вбити його, навіть якщо він буде достойний смерті, і ніякої душі християнської не погубляйте» Ве пере уд не зале;
Наг зменшу контак
Внутрішня політика • Відновив централізовану одноособову владу на Русі. • Утвердив вотчинний принцип престолонаслідування. • Установив контроль над Волинню, Турово-Пінською землею. • Боровся з половецькою загрозою
Вели усклад
«Устав» Мономаха Доповнення до «Руської правди»: о знизив податки залежних верств населення; о зменшив відсотки за позиками лихварів; о обмежив використання праці рабів та джерела рабства
Культурно- освітня діяльність • Опікувався розбудовою Києва, звів міст через Дніпро. • Написав' знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князів- ським чварам і захищати країну від нападників
Київське, Чернігівс Галиці
Значення діяльності
Загальмував процес Забезпечив її Відновив міжнародний розпаду держави обороноздатність авторитет Київської Русі
34
Причини роздробленості Київської Русі
Особливості розвитку українських князівств (II пол. XI—І пол. XIII ст.)
Князівство Територія і столиця Особливості розвитку
Київське Правобережжя Дніпра; сто- лиця Київ • Одне з найрозвиненіших князівств, налічувало близько 80 міст; у Києві мешкало 50 тис. осіб. • Київ — політичний, економічний, релігійний і культурний центр руських земель, резиденція руського митрополита. • Торгові шляхи («3 варяг у греки», Соляний тощо) поєднували князівство з багатьма країнами. • Не було спадковою вотчиною певної династії, тому стало постійним об’єктом боротьби за владу: з 1146 по 1246 рр. князі змінювалися 46 разів. • 1169 р. володимиро-суздальський князь Авдрій Боголюбський захопив і пограбував Київ, проте князювати в місті не залишився. До Володимира було вивезено Вишгородську ікону Богоматері, яку, за легендою, написав апостол Лука. • На початку XIII ст. розпалося на окремі уділи
35
Князівство Територія і столиця Особливості розвитку
Переяславське Лівобережжя Дніпра на кордоні зі Степом; столиця Переяслав • Через близькість до Степу і постійні набіги по-' ловців мало велику кількість міст-фортець та Посульську оборонну лінію. • Слугувало щитом Русі від кочовиків і, фактично, залежало від Києва; часто саме переяславські князі згодом посідали київський престол. • Успішну боротьбу з половцями вів князь Воло- димир Глібович (1169-1187); у зв’язку з його смертю літопис уперше вживає назву «Украї- на» (1187) стосовно Переяславщини
Чернігівське Північне Лівобережжя Дніпра; до сер. XII ст. володіло містом Тмутаракань на Керченсь- кому півострові; столиця Чернігів • Густозаселене і розвинене князівство. • Князівські династії — Олеговичі та Давидовичі, засновані онуками Ярослава Мудрого. • Князі мали династичні зв’язки з половцями і залучали їх до міжусобиць. • 3 кінця XI ст. виділилося Новгород-Сіверське князівство. Про невдалий похід новгород- сіверського князя Ігоря проти половців (1185) написано поему «Слово о полку Ігоревім» із за- кликом до об’єднання руських земель. • Пам’ятками архітектури XII ст. є П’ятницька церква і Спасо-Преображенський собор
Волинське Басейн приток Прип’яті, Західного Бугу; столиця — Володимир • Засновник волинської династії — онук Володи- мира Мономаха Ізяслав Мстиславич. • Відігравало роль православного центру у близь- кості католицької Польщі. • 3 1170 р. князем став Роман Мстиславич, який рішуче обмежував сваволю бояр і праг^ІуЬ ^об’єд- нання з Галицьким князівством
Галицьке Прикарпаття, Верхнє Подністров’я; столиця — Галич • Засноване наприкінці XI ст. онуком Ярослава Мудрого Ростиславом Володимировичем на- вколо Перемишля; за правління його синів Рос- тиславичів розпалося на Перемишльське, Тере- бовлянське і Звенигородське князівства. • 1141 р. майже вся Галичина об’єднана під вла- дою перемишльського князя Володимирка Во- лодареєича; деякий час до князівства входила навіть Закарпатська Русь. • Особливість політичного життя — сильна влада бояр, які намагалися диктувати свою волю князям. • Найбільші прибутки економіці давали міжнарод- на торгівля, оскільки князівство розташоване на перетині торгових шляхів із Західної Європи до Азії, та видобуток і продаж солі. • Розквіт князівства припадає на правління Яро- слава Осмомисла (1152-1187): о придушував боярську опозицію; о приєднав землі між Карпатами та Дністром, пониззя Дунаю;
36
Князівство Територія і столиця Особливості розвитку
о будував і укріплював міста, спорудив Успен- ський собор у Галичі; о брав участь у боротьбі за Київ; о союзник Угорщини; мав дружні стосунки з Ві- зантією та Священною Римською імперією
Наслідки роздробленості Русі
Позитивні
• Економічне і культурне піднесення
руських земель: розвиток міст, ре-
месел, торгівлі, культури.
• Удосконалено систему управління
удільних земель. ••
• Розвивалися демократичні традиції:
звернення за підтримкою до міщан,
скликання віча — народних зборів
т
Негативні
• Міжусобиці підривали сили князівств,
призводили до загибелі людей і ни-
щення культурних пам’яток.
• Русь не могла протидіяти нападам по-
ловців, які грабували руські землі.
• Оскільки половці перекрили торгові
шляхи через Каспій, Русь опинилася на
узбіччі торгових шляхів
Крим під владою Візантії
Етапи розвитку візантійського Криму • Влада Візантії відновилась після розпаду гунського союзу в VI ст. • За правління імператора Юстиніана (527-565) на узбережжі і в горах будують лінію укріплень від нападів кочовиків, зводять фортеці Алустон (Алушта), Горзувіти (Гурзуф), Мангуп, Ескі- Кермен тощо. • 3 кінця VI по IX ст. в Криму панували хозари, після чого він знову повернувся до Візантії. • Головною фортецею стає Херсон (Херсонес), де мешкало до 8 тис. осіб. • 3IV ст. діяла Херсонська єпархія — осередок християнства. • Оскільки Крим був віддаленою провінцією, його використову- вали для заслання злочинців і політичних противників. • 3 VIII ст. роль чорноморської торгівлі зростає, оскільки араби закрили водні шляхи через Червоне море, тому спостерігається економічне піднесення Криму
Етнічний склад населення • У Криму мешкали греки, хозари, протоболгари, алани, печені- ги, половці, вірмени, а також нащадки готів і гунів. • Сформувались корінні тюркомовні народності — кримчаки (сповідували іудаїзм) і караїчи (сповідували особливий різно- вид іудаїзму)
Взаємини з Руссю • Слов’яни з’являються в Криму з IV ст., але помітно їхня роль зростає у ІХ-Х ст„ коли Русь контролювала шлях «із варяг у греки» і вела активну торгівлю з Візантією. • Саме у Херсоні (Корсуні) відбулось легендарне хрещення Во- лодимира. • У Х-ХІ ст. Русь контролювала Тмутараканське князівство на Керченському півострові
37
Культура Русі-України
у другій половині XI — першій половині ХПІ ст.
Умови розвитку • Ґрунтується на візантійських традиціях, але зазнає впливу Західної Європи і Степу. • У зв’язку з роздробленістю формуються різноманітні куль- турні центри —- Чернігів, Галич, Володимир-Волинський тощо
Освіта й наукові знання • Освіта, як і раніше, зосереджується при церквах і монасти- рях. Так, 1068 р. княгиня Анна Всеволодівна(Лнка) засну- вала першу в Європі школу для дівчат при Андріївському монастирі в Києві. • Актуальними є прикладні знання з медицини, математики, будівництва, технологій тощо. Наука як така ще не виокре- милася в самостійну сферу • Поширюються переклади іноземної літератури з історії, географії, філософії, астрономії тощо. • Відомі лікарі Агапіт і Даміан, ченці Києво-Печерського монастиря; княгиня Євпраксія уклала трактат «Мазі» меди- чного спрямування
Література еЗЙяДЗЙ ^гЯК Євангеліст Лука з Остромирового євангелія ;к?, Родина князя Святослава Ярославича, мініатюра з «Ізборника», 1073 р. Провідну роль відіграє релігійна література: • «Остромирове євангеліє» (1056—1057) — багато ілюстро- ване євангеліє, виконане дияконом Григорієм на замовлен- ня новгородського посадника Остромира; • Галицьке євангеліє (1144) — перша руська редакція Нового Заповіту; • патерики — збірки оповідань про життя святих; найвизна- чніший — Києво-Печерський патерик. Зароджується світська література: • «Ізборник» Святослава (1073) — збірка статей релігійного, художнього, побутового змісту на замовлення київського князя; • «Повість про осліплення Василька» (1097) — розповідь про міжусобну боротьбу після Любецького з’їзду, коли був за- сліплений теребовлянський князь Василько; • «Повчання дітям» Володимира Мономаха (близько 1109); • «Ходіння Данїїла Затворника» (поч. XII ст.) — опис палом- ництва ігумена чернігівського монастиря до Палестини; • «Слово о полку Ігоревім» (близько 1187)
Літописання • «Повість временних літ» (1113) — найдавніший руський літопис, що дійшов до наших днів; упорядник — чернець Києво-Печерського монастиря Нестор. Літопис є важливим джерелом з історії Київської Русі, оскільки визначає, «звід- ки пішла Руська земля, хто в Києві почав першим князюва- ти і звідки Руська земля взялась».
38
Літописання • Київський літопис (XII - поч. XIII ст.) є продовженням «Повісті временних літ»; ймовірно, упорядкований ігуме- ном Видубицького монастиря Мойсеєм. Чільне місце в опо- віданні посідають події Київського князівства
Архітектура • Поширюється кам’яне будівництво храмів — не лише в Києві, айв удільних столицях. У Подніпров’ї та на Волині використовували цеглу, на Галичині — камінь. • З’являються князівські замки. • Наприкінці XII ст. змінюється архітектурний стиль: будови стають більш витягнутими і нагадують вежі. • На Волині з’явилися вежі-донмсони — головні вежі євро- пейських замків, які зводилися всередині кріпосних мурів і слугували додатковою фортецею. • Пам’ятки: церква Богородиці Пирогощі у Києві, Спасо- Преображенський собор і П’ятницька церква у Чернігові, Ус- пенський собор і церква Св. Пантелеймона у Галичі
Образотворче і прикладне мистецтво • Сформувалася школа іконопису при Києво-Печерському монастирі; відомим є майстер Аліпій (Алімпій). • Поширені невеликі іконки, вирізьблені з каменю.
• Ужиткове мистецтво тісно пов’язувало християнські та язичницькі символи. Особливо цінувалися ювелірні вироби у техніках карбування, різьблення, позолоти, інкрустації зо- лотом і сріблом, емалі (тонкий шар склоподібної речовини на поверхні керамічних або металевих виробів), черні (чор- ні або темно-сірі зображення, нанесені на метал шляхом гравірування та заповнення штрихів малюнку особливим сплавом) к
Мистецькі нам ’ятки ХІ-ХІ 11 ст.
39
Успенський собор
у Володимирі-
Волинському, XII ст.
Вишгородська ікона Богородиці
(1 пол. XII ст.)
Холмська ікона
Богородиці (XI ст.)
Дорогобузька ікона
Богородиці (XIII ст.)
Свенська ікона Богородиці
з Антонієм та Феодосієм (XII ст.)
Половецька «Чорнухинська
мадонна», XII ст.
Історичне значення Київської Русі
Уперше
об’єднала східно-
слов’янські пле-
мена в єдиній
державі
Прискорила
економічний,
політичний,
культурний
розвиток схід-
них слов’ян
Стала
бар’єром між
Західною Єв-
ропою і Сте-
пом
Установила рівноп-
равні дипломатичні
та економічні від-
носини з європей-
ськими та азійсь-
кими країнами
40
КОРОЛІВСТВО РУСЬКЕ (ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА)
Утворення Галицько-Волинської держави
Передумови об’єднання
• Спільна боротьба
з поляками та угорцями.
• Етнічна однорідність
населення обох князівств.
• Припинення
династії Ростиславичів
у Галицькому князівстві
після смерті сина
Ярослава Осмомисла
Володимира у 1199 р.
1199 р.
волинський князь
Роман Мстиславич
захопив
Галицьке князівство,
> утворивши єдину
Галицько-Волинську
державу
Результати об’єднання
• Сприятливі умови
для економічного
розвитку краю.
• Зміцнені
політичні позиції
держави на тлі
роздробленості
руських земель
Правління Романа Мстиславича (1199-1205)
Галицько-Волинський літопис про Романа Мстиславича: «Був він самодержцем всієї Руської землі, ...кидався був на поганих, як той лев, ...і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха»
Внутрішня політика • Придушив свавільне галицьке боярство: «Не вбивши бджіл, не поласуєш медом». • 1202 р. узяв Київ, зробивши київським правителем луцького князя. • Для подолання усобиць запропонував проект «доброго порядку на Русі»: великий київський князь мав обиратися шістьома найвпли- вовішими князями — на кшталт імператора Германської імперії. Проте ця ідея не знайшла підтримки удільних князів
Зовнішня політика • Приєднав землі ятвягів (литовців). • Успішно боровся з половцями. • Підтримував дружні відносини з Візантією, Угорщиною, Тев- тонським орденом. • Відмовився прийняти корону з рук Папи Римського в обмін на прийняття католицтва. • Загинув 1205 р. неподалік польського міста Завихвоста під час походу проти польського князя Лешка Білого
Значення діяльності
Створив велику централізовану державу — Галицько-Волинське князівство, яке стало наступником Київської Русі Став фактичним володарем майже всієї Південно- Західної Русі, окрім Черні- гівщини Після смерті Романа Мстиславича Галиць- ко-Волинська держава розпалася
41
Боярська смута (1205-1238)
Передумови
Загибель Спротив галицького боярства Втручання Романа Мстиславича централізаторській політиці сусідніх країн
Етапи
1205 р. Галицько-Волинська держава розпалася на дві частини: о у Волинському князівстві правила вдова Романа Анна як регентша при малолітніх синах Данилі й Васильку; о у Галицькому князівстві бояри підтримали онуків Ярослава Осмоми- сла, князів Ігоровичів, які розділили князівство на Галицький, Звени- городський та Володимирський уділи
1211— 1213 рр. Тимчасовим правителем Галича став Данило, син Романа Мстиславича, але бояри знову виступили проти князя і змусили його до втечі
1213 р. Боярин Владислав Кормильчич проголосив себе галицьким князем; це був перший і єдиний випадок на Русі, коли князівський престол посів не Рю- рикович
1214 р. Польща та Угорщина розділили Галицько-Волинське князівство: о Володимирську волость віддали Данилу і Васильку Романовичам; о у Галичі посів угорський королевич Коломан; о Польща отримала Перемишль, Берестейщину й частину Холмщини. Владислава Кормильчича ув’язнено в Угорщині
1218 р. За сприяння Польщі галицьким князем став новгородський князь Мстис- лав Удатний, онук Ярослава Осмомисла. Данило Романович одружився з його дочкою
1219— 1228 рр. Боротьба Данила Романовича за повернення Волинської землі, яку він передав братові Васильку
1228— 1238 рр. Після смерті Мстислава Удатного Данило Романович веде боротьбу за галицькі землі
Завершення смути
і238р. у битві під Дорогочином Данило Романович розгромив Добжинський орден хрестоносців, оволодів Перемишлем, Галичем і відновив єдність держави
Монголо-татарська навала на українські землі
Утворення Монгольської імперії
42
Походи монголів на Русь
Дата Подія Результат
1223 р. Битва на р. Калка об’єднаного русь- ко-половецького війська (за участі Данила Романовича) з монголами Жахлива поразка русичів через неузгодженість дій воєначальни- ків
1237- 1238 рр. Північно-Східна Русь спустошена ону- ком Чингізхана Батиєм Розграбовані Рязань, Володимир, Москва, Твер
1239 р. Батий пограбував Південно-Східну Русь Розгромлені Переяславське, Чер- нігівське князівства і Крим
1240 р. Похід Батия на Київ. Облога Києва тривала понад десять тижнів — від вересня до початку грудня 1240 р. Місто майже повністю зруйнова- не, а населення зменшилося з 50- 60 тисяч до 2 тисяч мешканців
1241 р. Продовження Батиєвого походу на Західну Русь Київським і Галицько- Волинським князівствами Встояли міста Кременець, Дани- лов, Холм
Золота Орда
Утворення • Монгольська держава, утворена внаслідок завоювань, поділена на чотири частини —улуси. • 1242 р. Батиєві дістався західний улус Джучі, де була створена держава зі столицею в м. Сарай-Бату, що в XIV ст. отримала назву Золота Орда. • Руські князівства потрапили в залежність від Золотої Орди
Сфери залежності від Золотої Орди • Економічна: сплата десятини майна і продуктів, що збиралася мон- гольськими урядовцями-^аскшисии. • Політична: о руські землі були поділені на улуси між підлеглими Батиєві меншими ханами; о право на князювання підтверджував ярлик (грамота) монгольсь- кого хана, який давався в обмін на сплату данини під час особис- того візиту до резиденції хана. Часом ціною такого візиту могло бути життя князя — як, наприклад, стратили Михайла Чернігів- ського через відмову взяти участь у язичницькому обряді. • Військова: князі делегували до монгольського війська воїнів та брали участь у походах
Монгольське панування у Галицько- Волинському князівстві 1245 р. Данило Романович відвідав Золоту Орду, де зумів отримати не лише ярлик, а й привілеї для Галицько-Волинського князівства. • Держава не ділилася на улуси. • Не було намісників-баскаків. • Правили власні князі. • Держава не сплачувала данину, хоча й надавати військо для мон- гольських походів
43
Наслідки золотоординського панування на Русі
Великі людські та матеріальні
втрати, особливо на Київщині,
Чернігівщині та Пере славщині
Поширилася система підданства в стосунках
між князем і знаттю, заснована на абсолютній
покірності підданих тї безмежній владі пра-
вителя
Занепали ремесла, втрачені цілі ремісничі спеціальності (вироб- ництво емалі, черні, різьблення по каменю) Утрачено державну незалежність Русі, руські князівства втратили однаковий темп держа- вотворчих, соціально-економічних і культур- них процесів із західними країнами
Утрата військової, культурної, релігійної верхівки негативно позначилася на розвитку суспі- льства — Послабленням Русі скористалися Польща, Литва, Угорщина, які розділили українські землі
Законсервовано роздробленість Русі
Правління Данила Галицького (1238-1264)
Галицько-Волинський літопис про Данила Романовича Галицького:
«Сей же король Данило (був) князем добрим, хоробрим і мудрим,
який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різно-
манітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом
своїм Васильком. Сей же Данило був другий по Соломоні»
Внутрішня • 1238р. відновив єдність Галицько-Волинської держави.
політика • Правив спільно з братом Васильком: Данило — у Галичі, Васи-
лько — на Волині.
• 1240 р. став київським князем.
• 1245 р. під Ярославом переміг об’єднані сили поляків, угорців і
галицьких бояр, які прагнули повернути Галичину.
• Укріплював старі міста, заснував нові: Холм (1237), Львів (1256).
Столицю держави переніс до Холма.
• Підтримував міста в їхній боротьбі з власниками-феодалами.
• 1246 р. заснував Галицьку митрополію, що перебрала на себе
роль загальноруської.
• 1253 р. коронований у Дорогочині короною, надісланою Папою
Римським, і став першим королем Русі
44
Військова реформа • Створив із селян і міщан озброєне піхотне військо, щоб не зале- жати від боярства. • Запозичив у Західній Європі рицарський обладунок для кіннот- ників
Розширення кордонів держави • Відвоював Люблінську землю у Польщі (1243—1244). • Приєднав литовські племена ятвягів (1253—1254). • Внаслідок походу на Чорну Русь (північно-західна Білорусь) поставив там правителем свого сина Романа
Боротьба із Золотою Ордою • 1241 р. відбулося вторгнення монголів. • 1245 р. особисто відвідав Золоту Орду і визнав себе васалом зо- лотоординського хана, щоб уникнути подальшого розорення зе- мель. Натомість Галицько-Волинська держава фактично зберегла незалежність у внутрішній та зовнішній політиці. • 3 метою протистояння монголо-татарам уклав союз з Угорщи- ною, Польщею, Литвою, Тевтонським орденом та Папою Римсь- ким. Папа обіцяв організувати хрестовий похід проти монголо- татарів в обмін на церковну унію Данила з Римом, проте допомо- га від Риму не надійшла. • 1254 р. здійснив похід проти хана Куремси, у якому здобув пере- могу. • 1259 р. хан Бурундай змусив Данила визнати зверхність Золотої Орди і знести укріплення навколо міст
Значення діяльності
Відновив єдність Гали- цько-Волинського кня- зівства в умовах бороть- би з боярством та зовні- шніми ворогами Був видатним полководцем, дипломатом, державним діячем Показав можливість успішної боро- тьби проти монголо-татар Підняв міжнарод- ний авторитет Га- лицько-Волинської держави
45
Правління князів династії Романовичів
Правління Лева Даниловича (1264-1301)
• Став верховним правителем Галицько-Во инської держави
після смерті дядька — Василька Даниловича.
• Мало уваги приділяв економічному розвитку князівства.
• Вів переважно наступальні війни з метою завоювання нових
територій, зокрема приєднав частину Закарпатської Русі (Му-
качівщину) і Люблінську землю.
• Підтримував дипломатичні відносини з Німецьким орденом,
Угорщині ю, Чехією, Польщею, Литвою.
» Переніс столицю з Холму до Львова_______________________
Правління Володимира Васильковича (1271-1289)
• Приділяв увагу будівництву міст, замків, церков: засноване
місто Кам’янець (Литовський), розбудовано Берестя, Володи-
мир.
• Опікувався розвитком культури: подарував соборам Черніго-
ва, Перемишля та Володимира коштовні євангелія, відкрив
скрипторш — майстерню з перекладу й переписування
книг — при князівському дворі
Правління Юрія І (1301-1308)
• Став одноосібним правителем Галичини і Волині.
• Переніс столицю до Володимира.
• Прийняв титул «короля Русі», але обставини не відомі.
• Дбав про економічний і культурний розвиток держави.
• Відмовився від завоювань, віддаючи перевагу дипломатії.
• Утратив Люблінську землю і частину Закарпаття.
• 1303р. домігся утворення Галицької митрополії
Правління Андрія і Лева II (1308-1323)
Сини Юрія І, були співправителями.
Протидіяли тиску Литви.
Підтримували контакти з Тевтонсь-
ким орденом та Польщею.
Продовжували антиординську боро-
тьбу, у якій і загинули. З їхньою сме-
ртю припинилася династія Рома-
новичів
46
Правління Юрія II Болеслава Тройденовича (1325-1340)
• Був сином дочки Юрія І Львовича і мазовецького князя
Тройдена.
• Обмежив склад боярської думи, намагаючись вийти з-під
боярського впливу
• У найбільші міста замість воєвод призначив своїх намісників.
• Заохочував переселення німців і поляків в українські землі.
• Лояльно ставився до католицтва і його поширення в Україні.
• Проводив мирну зовнішню політику зблизився з Литвою,
уникав конфліктів з Ордою.
• Невдоволені бояри отруїли князя, чим скористалися сусідні
держави. Галицько-волинська держава фактично розпалася
Боротьба за Руське королівство
Культура Галицько-Волинського князівства
Особливості розвитку • Традиції Візантії та Київської Русі переплелися із західноєвропей- ською культурою. • Економічний розвиток і зростання міст сприяли культурному під- несенню навіть за умов монгольського панування
Освіта • Початкову світу здобували в міських школах або при церквах і монастирях. • Працювали школи з підготовки ремісників і купців. • При князівських дворах Холму, Володимира, Галича існували школи вищого ступеню, де ви їчгти основи філософії та права, книгописну справу • Представники знаті навчалися у Візантії та західноєвропейських університетах
47
Літописання Видатна пам’ятка XIII ст. — Галицько-Волинський літопис, що складається з Літописця Данила Галицького та Волинського літопису. Спочатку був літературним твором, згодом події розбили по роках
Архітектура • Розвиток архітектури пов’язаний із розбудовою міст Данилом Ро- мановичем. • Із західноєвропейської архітектури запозичені: о муровані замки; о романський стиль, рисами якого є прості форми, товсті стіни, важке склепіння, широкі приземкуваті фасади, масивні вежі, не- великі вікна; о ротонда — кругла в плані будівля, зазвичай увінчана куполом; о вітражі — вікна з фрагментів кольорового скла, спаяних між собою. • Зводилися міські оборонні споруди — вали, стіни, брами, замки, донжони з дерева та каменю. • Церковна архітектура: Успенські собори у Володимирі (1160) та Галичі (1157), кафедральний собор Св. Іоанна Златоуста в Холмі. • 3 кінця XIII ст. муроване церковне будівництво поступається де- рев’яному
Образотворче мистецтво • Фресками оздоблювали храми — Володимирський Успенський собор, монастирську печерну церву в Бакоті тощо. • Існувала галицько-волинська іконописна школа: ікона Богородиці з Успенської церкви йДорогобужі (XIII ст.), Волинська богоматір з Луцька (ХІП-ХІУ ст.). • Літопис згадує скульптора Авдія — різьбяра церкви Богородиці в Холмі. • Книжкова мініатюра: на межі XIII—XIV ст. створене ілюстроване Лавришівське євангеліє
Значення Галицько-Волинської держави
48
РУСЬКІ УДІЛЬНІ КНЯЗІВСТВА У СКЛАДІ СУСІДНІХ ДЕРЖАВ.
КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
Держави, до яких увійшли території сучасної України в ХІУ-ХУІ ст.
Держава Коли ввійшли Територія
Велике князівство Литовське ХГ/ст. Волинь, Київщина, Чернігівщина, Пере- яславщина і Східне Поділля
Польське королівство XIV ст. Галичина, Західна Волинь, Західне Поділля
Угорське королівство ХІ-ХШ ст. Закарпаття
Молдавське князівство XIV ст. Буковина
Московське князівство Поч. XVI ст. Чернігово-Сіверщина
Феодоро XII ст. Південно-Західне узбережжя Криму
Генуезькі колонії XIII ст. Південно-Східне узбережжя Криму
Кримське ханство XV ст. Степовий Крим, Причорноморські степи від гирла Дніпра до гирла Дону й Кубані.
Османська імперія XV ст. Північночорноморське узбережжя
Українські землі під владою
Великого князівства Литовського і Польщі
Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське (ВКЛ)
Об’єднання литовських племен стало відповіддю на тиск Тевтонського ордена; відбулось у 1240-х роках під проводом князя Міндовга (1230-1263) ► Гедимін (1316-1341) перший великий князь литовський, руський жемантійський, засновник династії Гедиміновичів —► Князівство об’єднало язичницькі племена балтів (литовців, жемайтів тощо) і православних слов’ян на взаємовигідних умовах
Генеалогічне дерево Гедиміновичів
(вказано роки правління)
4* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
49
Розширення Великого князівства Литовського
Князь Території, які приєднав Результати
Любарт Гедимінович 1340 р. став галицько-волинським князем, але фактично контролював лише Волинь; розбудував столицю Луцьк • Князівства прагнули позбавитися монголь- ського ярма, тому роз- ширення ВКЛ було пе- реважно мирним. • 90 % території ВКЛ становили руські землі. • До кінця XIV ст. ВКЛ залишалося федераці- єю земель-князівств
Князі Коріатовичі Зайняли частину Поділля
Ольгерд Гедимінович • У битві на р. Сині Води (1362) завдав поразки Золотій Орді, владу ВКЛ ви- знали Чернігівщина, Київщина, Пере- яславщина, Поділля. • Відвоював у Польщі Берестейський, Володимирський і Луцький уділи
Вітовт Заволодів Чорноморським узбережжям
Політична система
: иИЕ5.«(."А
ь.
Релігійно-
культурне життя
Оцінки становища
українських земель
уВКЛ
Верхній замок
у Луцьку (XIV ст.)
Українські землі у складі ВКЛ
Ґрунтувалася на принципі: «Старого не змінювати, нового
не впроваджувати».
Відновлено удільну систему, на чолі князівств поставлені
представники литовської династії Гедиміновичів.
Удільні князі сплачували данину й надавали збройну до-
помогу Великому князеві.
Збережений руський досвід військової організації, зведен-
ня фортець, формування оподаткування та князівської ад-
міністрації.
Збереглося законодавство «Руська правда».
Відновлено значення Київського князівства аж до права на
власну монету_______________________________________
Руська мова стала державною.
Православна церква посідала панівне становище, хоча
формально не була державною.
Литовці поєднувалися династичними шлюбами з україн-
цями.
Панувала руська культура____________________________
ВКЛ було продовженням і розвитком князівського періоду.
Спочатку ВКЛ було фактично литовсько-руською держа-
вою, але після підписання Кревської унії, коли відбувся
поворот Литви до Польщі, знищується незалежність Укра-
Їни-Русі.
Литва була загарбником, яка позбавила Україну незалеж-
ності
Утвердження польської влади на Галичині, Західній Волині й Поділлі
Рік Подія
1387 Галичина і Західна Волинь остаточно відійшли до Польщі
1432 Великий литовський князь Сигізмунд передав Польщі Західне Поділля
1434 На приєднаних українських землях створені воєводства: о у Галичині — Руське воєводство, центр Львів; о на Поділлі — Подільське воєводство, центр Камянець-Подільський; о на Західній Волині — Белзьке воєводство, центр Белз
50
Становище українських земель під владою Польщі
Заходи Результати
• Запроваджувалися польські адмініст- рація і правова система. • Місцева шляхта — землевласни- ки — зрівняна в правах з польською. • Заохочене переселення польських, німецьких та інших колоністів. • Надавалася підтримка католицьким чернечим орденам домініканців і францисканців. • Почалося закріпачення селянства • Колонізація Галичини іноземцями при- звела до суттєвої зміни етнічного скла- ду населення краю, особливо в містах. • У містах поширилося магдебурзьке право на самоврядування. • Встановлені взірці руської ділової мови за латинським прикладом. • Започаткований тривалий соціальний та етнічний конфлікт через поширення ка- толицизму та обмеження в правах пра- вославних, закриття православних цер- ков і монастирів
Об’єднання Польщі та Литви. Кревська унія (1385)
Унія — об’єднання держав, міжнародний союз
і' ' ' 1 Із Кревської уйії: «...Государ Ягайло, великий князь, з усіма своїми нехрешеними братами, ближ- німи, ...шо проживають на його землях, жагуче бажає і просить прийняти їх у католицьку віру свя- тої римської церкви. Нарешті, князь Ягайло обіцяє свої литовські й руські землі навіки приєднати до королівства Польського. .»
Причини об’єднання • Тиск Тевтонського ордену на землі Литви і Польщі, що загрожувало їх існуванню. • Претензії Московського князівства на руські землі. • Прагнення польських феодалів отримати україн- ські землі, литовських — здобути економічні та політичні привілеї, що їх мали польські магнати
Зміст Кревської унії • Великий князь литовський Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою, отримав титул польського короля та охрестився за католицьким обрядом. • Польща і Литва об’єднувалися в одну державу, хоча Литва зберігала формальну незалежність. • Казна Литви передавалася Польщі. • У Литві поширювалося католицтво
Наслідки унії • Розгром Тевтонського ордену у Грюнвальдській битві 1410 р. • На руських землях поширювався католицизм. • Викликала опір частини литовської, української та білоруської шляхти, яку очолив став князь Бі- тової Кейстутович
51
Правління великого князя Вітовта (1392-1430)
Внутрішня політика
Зовнішня політика
Результати
діяльності
Основні події
1392 р. визнаний довічним правителем ВКЛ, незважаючи
на Кревську унію.
Ліквідував найбільші удільні князівства — Київське, Нов-
город-Сіверське, Подільське, Волинське — з метою поси-
лення своєї влади. Натомість утворені провінції, якими
управляли великокнязівські намісники.
Розбудовував систему прикордонних укріплень.
1425 р. сприяв висвяченню митрополита київського і ли-
товського Григорія Цамблака всупереч волі константи-
нопольського патріарха
1399 р. зазнав поразки від татар на р. Ворскла, внаслідок
якої погодився на повернення Литви до Польщі після сво-
єї смерті.
Став одним з переможців у Грюнвальдській битві
1410р., коли об’єднані війська Польщі, Литви, Угорщини,
Чехії тощо зупинили агресію Тевтонського ордену на
слов’янські землі.
Уклав із Польщею Гродельську унію 1413 р,:
о підтверджено незалежність Литви;
о державний устрій Литви реформується за польським
взірцем;
о обмежені права не католиків, що змушувало правосла-
вну верхівку переходити в католицизм.
Територіальні зміни:
о Західне Поділля відійшло до Польщі;
о завойовано частину українського Причорномор’я;
о установлено кордон з Московським князівством по
р. Угрі
ВКЛ стало централізованою державою, розгорнувся наступ
І на українську автономію
Повстання Свидригайла
Після смерті Вітовта боротьбу православної знаті проти
наступу польських магнатів і католицької церкви очолив
великий князь литовський Свидригайло Ольгердович
(1430-1440).
Польща окупувала Поділля і Волинь, Свидригайла поляки
оголосили поляками недійсним князем.
1432 р. великим князем литовським обрано молодшого
брата Вітовта Сигізмунда Кейстутовича, представника
пропольських сил,
Українські та білоруські князі «посадили князя Свидри-
гайла на Велике княжіння Руське». До складу Великого
князівства Руського ввійшли Київщина, Чернігівщина,
Сіверщина, Поділля, Волинь, Смоленщина, Вітебська і
Полоцька землі.
52
Основні події • Литва розкололося на два ворожі табори: о заселені литовцями землі стали на бік Сигізмунда; о українці й білоруси підтримали Свидригайла. • 1435 р. в битві під Вількомиром Свидригайло зазнав по- разки
Результати боротьби • Руська знать програла в боротьбі за власну державність. • Після смерті Сигізмунда новим великим князем обрано Казимира Ягайловича (1440), який визнав Свидригайла князем удільного Волинського князівства та відновив Ки-
ївське князівство. • Після смерті Свидригайла Казимир остаточно ліквідував Волинське (1452) та Київське (1471) князівства. Кілька заколотів православної знаті з метою відновлення кня- зівств не дали результату. • Унаслідок покатоличення зникає українська аристократія, що призводить до переривання державотворчих традицій
Приєднання Чернігівської та Сіверської земель
до Московської держави
Московсько-литовські війни кінця XV — поч. XVI ст.
Передумови приєднання • Зміцнення Московського князівства. • Поширення серед московської еліти ідеї права на «вотчину москов- ських князів», тобто на всі землі Київської Русі. • Проведення політики розширення кордонів під гаслом захисту пра- вославного населення Литви від релігійних утисків
Основні етапи • Унаслідок ліквідації удільних князівств у Литві поширилася практи- ка «від’їздів» до Москви окремих князів, тобто добровільного пере- ходу під владу Московського князівства. • 1503 р. Литва визнала втрату Чернігово-Стародубського і Новгород- Сіверського князівств. • 1514 р. під Оршею литовська армія під командуванням великого гетьмана Костянтина Острозького розбила московські війська, проте на результат війни це не вплинуло: повернути свої території ВКЛ не змогло. • 1522 р. Литва втратила Смоленськ
Результати боротьби • Литва поступово втратила майже третину своєї території. • На землях Чернігівщини й Сіверщини утвердився соціально- політичний устрій, притаманний Великому князівству Московському
53
Діяльність князя Костянтина Острозького (бл. 1460-1530)
«Некоронований
король Русі», князь
із роду Рюриковичів.
Провів 33 битви —
і лише двічі зазнав
поразки. Князь мав
право користуватися
печаткою з червоного
воску, що вважалося
привілеєм самостійних
правителів. Похований
в Успенському соборі
Києво-Печерського
монастиря
Його оплакували в усіх королівських володіннях. Був той
муж таким цнотливим, мужнім та везучим, що заслужив
те, щоб називатися отцем короля, а Його Королівська Ми-
лість шанував його понад усіма. ...Був таким побожним у
своїй грецькій вірі, що його русини вважали святим. Мав
доходи близько 26 тисяч дукатів, а також доходи надзви-
чайні, дуже щедрі, від короля. Однак бідний пан усе від-
давав на утримання воїнів і подарунки для них. Тому після
нього лишилися великі борги й він сподівався, що король
їх виплатить.
В:
не
У!
• Організував зведення оборонної лінії на південних кор-
донах Литви, до складу якої ввійшли замки Дубно, Ост-
рог, Рівне, Дорогобуж та інші.
• 1497 р. обійняв посаду великого литовського гетьма-
на — головнокомандувача збройними силами, що стало
свідченням визнання його військових заслуг
• Здобув перемоги над татарами в битвах під Вишневцем
(1512) та біля р. Ольишниця на Київщині (1527).
• 8 вересня 1514 р. князь, маючи під своїм командуванням
близько 35 тис. осіб, розгромив 80-тисячну московську ар-
мію під Оршею, чим урятував Велике князівство Литовське
від розгрому.
• Був захисником православ’я: на кошти Острозького за-
сновано чимало православних храмів та монастирів у Ві-
льно, Новогрудку, Дубні, Острозі, Турові, Межиричах,
Дермані та інших містах і селах.
• Є припущення, що князь започаткував у своїх володін-
нях книгодрукування
Закарпаття
Належність землі • XI ст. потрапило під владу Угорщини. • У 1280-1320 рр. Мукачівщина входила до Галицько-Волинського князівства, проте згодом повернулася до Угорщини
Особливості статусу українських земель Закарпаття • Землі поділялися на комітати, очолювані королівськими намісника- ми-жупанами. • 3 середини XIII ст. Закарпаття колонізують волохи (румуни) та німці. • Руське населення витіснялося в гірські райони, поступово позбавляло- ся політичних прав і свобод, відбувалося закріпачення селянства
Правління Федора Коріатовича (1394-1414) • Федір Коріатович — останній подільський князь, призначений угорським королем намісником Мукачівського володіння. • Опікувався національно-релігійними інтересами руського населен- ня: заснував православний монастир Св. Миколая Чернечій горі, жіночий монастир на Сорочиній горі (с. Підгіряни), відкрив правос- лавне єпископство
54
Втрата
незалежності
Угорщини
1526 р. внаслідок поразки в битві під Могачем від Туреччини Угор-
щина поділилася на:
• Східне Закарпаття (Пряшівщина, Ужгородщина) — відійшло Тран-
сільванії;
• Західне Закарпавття — відійшло Священній Римській імперії (Ав-
стрії)
Замок Паланок у Мукачеві (ХГУ-ХУИ ст.)
Буковина
Буковина — землі між середньою течією Дністра і Карпатами, названі за поширеними тут буковими лісами
Належність землі • 3 X ст. перебувала у складі Русі, згодом увійшла до Галицько- Волинського князівства. • На початку XIV ст. потрапила під владу Золотої Орди. • 1359 р. Північна Буковина під назвою Шипинська земля ввійшла до новоствореного Молдовського князівства. • 1485 р. Молдавія визнала зверхність Османської імперії; згодом на землях Буковини була створена Хотинська райя
Особливості устрою буковинських земель • Переважна більшість населення — селяни; існувало лише 2 міс- та — Хотин і Чернівці. • Поселені мали свої кордони — хотарі. • До початку XVI ст. селяни залишалися особисто вільними. • Відбувалася колонізація земель волохами. • У 1490-1491 рр. спалахнуло селянське повстання під проводом Мухи та Андрія Барули
Кримський півострів
Феодоро (ХІІ-ХУ ст.)
Засноване у XII ст. в Пів-
денно-Західному Криму
(узбережжя від Балаклави
до Алушти)
Населення — греки, ала-
ни, кримські готи; спові-
дували православ’я
Грецьке князівство, засноване колишньою провінцією Візантії Столиця держави — Мангуп, укріплені фортеці — Каламіта, Фуна
1
Суперничало з генуезця- ми за панування в чорно- морській торгівлі Загинуло внаслідок турецького вторгнення в 1475 р.
55
Італійські колонії (ХІІІ-ХУ ст.)
Передумови створення • Втрата європейцями контролю над торговими шляхами в Середзем- ному морі, зміщення торгівлі зі Сходом до Чорного та Азовського морів. • У XIII ст. італійські міста Генуя і Венеція почали засновувати торгі- вельні бази-факторії на кримському узбережжі (Судак, Кафа, Алус- тон, Чембало, Монкастро тощо). • Переможцем у суперництві італійських міст за чорноморську торгі- влю стала Г енуя. • Роль колоній зросла у другій половині XIV ст., коли Мала Азія, Єгипет, Сирія фактично закрилися для торгових караванів через по- силення держави турків-османів
Порядок управління • Міста управлялися консулами, які обиралися на один рік і звітували перед Генуєю. • Генеральне консульство розміщувалось у Кафі (нинішня Феодосія), яка навіть карбувала власну срібну монету. • Офіційні мови — латина, грецька й татарська. • Солдайя (Судак) була військовою опорою генуезьких колоній і най- ближчим захистом Кафи
Знищення колоній • Падіння Візантії під ударами турків-османів (1453) зробило чорно- морську торгівлю небезпечною, оскільки генуезцям було забороне- но проходити Босфором і Дарданеллами. • 1475 р. генуезькі колонії знищені після захоплення Криму Османсь- кою імперією. • Чорне море втратило своє попереднє значення важливого району міжнародної торгівлі, поступившись Єгипту. Кафа перетворилася на головне місто турецької провінції Кефе
56
Кримське ханство
Утворення ханства • Після утворення Золотої Орди причорноморські степи ввійш- ли до її володінь, а на мешканців степу поширилася назва татари. • У другій половині XIП ст. у Солхаті посіла татарська адміністра- ція і місто отримало нову назву — Крим (нині Старий Крим). • 1449 р. Хаджі-Гірей (Гераії) проголосив себе незалежним правителем Кримського ханства. Його влада поширювалася на Крим, пониззя Дніпра, Приазов’я, Прикубання. • 1475 р. Османська імперія завоювала Кафу (Феодосія), Ман- іуп, Перекоп. • 1478 р. кримський хан Менглі-Прей розірвав зв’язки з Лит- вою і став васалом Османської імперії
Суспільний устрій • Державу очолював хан; ханською резиденцією був Бахчиса- рай, розбудований Менглі-Гіреєм. Хан видавав закони, ко- мандував військами, карбував монету, встановлював податки і мита. Ханів або призначали їх попередники, або обирали ка- рачі-беї, проте з османським завоюванням Криму ханів почали призначати турецькі султани. • Заступники хана — калга і нуреддін: калга — перший, нуред- дин — другий. • Владу князя обмежували курултай (з’їзд родів) та ди- ван (одночасно уряд та вища судова інстанція). • До знаті входили беї (князі); головну роль у державі відіграва- ли чотири роди — карачі-беї; привілейовані члени інших ро- дів звалися мурзами. Формально вони були ханськими васа- лами, але на практиці мали самостійність. • Рядові татари, особисто вільні, сплачували данину на користь мурз
Господарство • До поч. XVI ст. основою економіки було кочове скотарство: розводили коней, овець, значно менше — корів, кіз, верблюдів. • 3 часом розвиваються землеробство, садівництво і виногра- дарство. • Кримське ханство уславилося ремісничими виробами. • Практикувалися пограбування українських земель, захоплення ясиру — полонених, яких продавали на невільничих ринках Кафи. Від 1482 р. кримські татари щороку здійснювали похо- ди за здобиччю на українські землі, є відомості, що вони захо- пили в полон або вбили кілька сотень тисяч осіб. Татарські за- гони просувалися Чорним, Кучманським, Молдавським, По- кутним та Моравським шляхами
Культура • Культура Кримського ханства — це культура різноманітних народів: кримських татар, караїмів, італійців, вірмен, євреїв, греків тощо. • Незважаючи на панування ісламу, іновірці могли вільно збері- гати свою віру і традиції. • 3 1500 р. працювало медресе — вище духовне училище, де головними предметами були філософія та арабська мова. • Знать цінувала твори Аристотеля та його мусульманських
57
Культура послідовників, хоча загалом наука займалася переважно аст- рологічними, богословськими та юридичними проблемами. • Чимало представників ханського роду, у тому числі жінки, були талановитими поетами і музикантами. • Популярні музичні інструменти — барабан, дасуль, бубон, дарієма, зурна. • Архітектурні пам’ятки: о дюрбе — надгробні споруди правителів, високопосадовців, впливових громадян: Ескі-дюрбе (Бахчисарай, XV ст.), дю- рбе Джаніке-ханум, дочки Тохтамиша (Чуфут-Кале, XV ст.), дюрбе Діляри-Бікеч (Бахчисарай, XVIII ст.); о мечеті-, мечеть Джума-Джамі, або Хан-Джамі, де ханів по- свячували в сан (архітектор Ходжа Сінан, XVI ст.); мечеть Ешиль-Джамі (Бахчисарай, XVIII ст.); о Ханський палац із Фонтаном сліз у Бахчисараї (ХУІ-ХУІП ст.)
Кримське ханство в історії України • Сприяло формуванню кримськотатарського народу та його культури. • На початку свого існування допомагало Великому князівству Литовському оборонятися від залишків Золотої Орди
Мистецькі пам’ятки Кримського ханства
Соціальний устрій українського суспільства
Соціальна структура українського суспільства
Селянство
Міщанство
Шляхта
Духовенство
58
Українська шляхта
Категорії Хто належав Привілеї
Магнати — найбільші землевласники Князі • Нащадки удільних князів з родів Рюриковичів і Гедиміновичів. • Володіли землею за правом вотчини. • Не підпорядковувалися місцевій ад- міністрації могли мати власне війсь- ко, податки, судочинство. • Найвідоміші князівські роди — Острозькі, Вишневецькі, Збаразькі, Чарторийські тощо • Перший Литовський статут (1529) забо- ронив для шляхтичів позасудове покарання та позбавлення землі «без вини». • Другий Литовський статут (1566): о урівняв права шля- хтичів; о запровадив виборні суди; о увів систему повіто- вих сеймиків і зага- льних сеймів, на які шляхта збиралася для вирішення дер- жавних проблем
Пани Заможна шляхта з давнього боярського роду, мала вотчинне землеволодіння
Служила шляхта Зем’яни Середня шляхта, що отримала землю за військову службу з власним загоном
Бояри Дрібна шляхта, що служила особисто
Панцерні слуги Найнижча шляхетська категорія, що відбувала військову службу їхнє жит- тя майже не відрізнялося від життя заможних селян
Національний склад шляхти
У Великому князівстві Литовському У Польщі
Магнати і служила шля- хта — переважно русь- кого/українського похо- дження • Магнати — переважно поляки; українська верхівка була змушена або приймати католицтво й у перспек- тиві ополячитися, або тікати до Литви. • Середня і дрібна шляхта переважно зберігала належ- ність до православ’я
Православна церква і духовенство
| Духовенство поділялося на виїце (митрополит, єпископи, архієпископи) та рядове
г г 1 1
У XIV ст. православна церква в Лит- ві була панів- ною, з XV ст. вона поступа- ється правами католицькій 1458 р. православна церк- ва України й Білорусі перетворена на самостій- ну Київську митрополію, яка підпорядковувалась константинопольському патріархові; московська церква відокремилася від патріархії Наприкінці XV ст. Польща ліквідувала Галицьку митрополію Авторитет са- мої православ- ної церкви па- дає через її корумпованість, бідність, зни- ження освітньо- го рівня свяще- ників
59
Непривілейовані верстви населення
Міщани Селяни
Стани У самоврядних містах міща- ни були вільними особами: • патриціат — найбагатші ремісники-майстри і купці; • бюргери, або поспільст- во — більшість купців, цехові ремісники; • плебс — дрібні ремісни- ки і торговці; • низи — наймані робітни- ки, гультяї, жебраки • Слуги — особисто вільні селяни, Які пере- бували на службі й за це користувалися земельним наділами — волоками. • Данники — особисто вільні та економіч- но незалежні селяни, які сплачували дер- жаві данину. • Тяглові працювали на державній або шляхтянській землі, за що відпрацьовува- ли панщину з власною худобою (тяглом); могли бути і вільними, і кріпаками
Податки й повин- ності • Шос — податок з майна; • ремонт шляхів та укріп- лень; • військова повинність • Стація — державний грошовий податок на військові потреби; • участь у спорудженні й ремонті замків, мостів, гребель тощо; • панщина — відробітки на полі землевла- сника (для залежних селян); наприкінці XV ст. становила близько 14 днів на рік
Фільваркова система
Фільварок — багатогалузевий господарський комплекс, що ґрунтувався
на щотижневій панщині кріпаків і був зорієнтований на продаж товарів на ринку
Причини поширення Наслідки поширення
Великі географічні відкриття к. XV - поч. XVI ст. зумовили: • зростання попиту в Європі на зерно; • загальне пожвавлення господар- ської діяльності • Селянські наділи занепадали; • поширилося кріпацтво; • через наступ фільварків на селянські землі скорочувалися наділи селян; • зріс експорт продуктів, передусім хліба, до Західної Європи
Закріпачення селянства
Установлення залежності селянина від феодала,
обмеження або заборона переходу до іншого феодала
Польща Велике князівство Литовське
• 1435 р. шляхетський з’їзд Галичини обмежив перехід селян до іншого землевласника різдвяними святами за умови сплати викупу. • Постанова польського Сейму 1496 р. обмежила право переходу лише одним селянином від села на рік. • 1505 р. Сейм остаточно заборонив селянам залишати свої села без до- зволу пана • Судебник Казимира IV1468 р. позбавив селян права вільного переходу від одного феодала до іншого. • Литовський статут 1529 р. установив для розшуку селян-утікачів строк 10 років. • Литовський статут 1566 р. доповнив, що втікачі на далекі відстані могли роз- шукуватися необмежено в часі. • Литовський статут 1588 р. установив 20-річний строк для розшуку втікачів
60
Устрій селянської громади
Розвиток міст
Чисельність населення міст У найбільших містах мешкало 10-20 тис. осіб (Київ, Львів, Кам’янець), у невеликих — 2-4 тис. осіб
Етнічний склад міщан На Волині й у Центральній Україні переважали українці, у Галичи- ні — поляки, німці, вірмени, євреї тощо
Цехове виробництво • На українських землях, що входили до Польщі, поширилися це- хи— самоврядні громади вільних ремісників однієї чи кількох спеціальностей на чолі з виборним старшиною (цехмістром). • Цех мав статут, який визначав особливості виробництва, спосіб життя ремісників. • Православним ремісникам довелося виборювати своє право на вступ до цехів. • Позацехові ремісники — партачі — свою продукцію в місті могли продавати лише на ярмарках
Торгівля • Зростає міжнародна торгівля: після падіння Константинополя під ударами турок (1453) і зникнення з ринку візантійського зе- рна в Європі підвищився попит на українську сільськогосподар- ську продукцію. Центрами зовнішньої торгівля були Київ, Львів, Кам’янець-Подільський та Луцьк. • На продаж ішли зерно, худоба, віск, мед, сіль, деревина. • Купували шовк, оксамит, сукно, прянощі, хутро, вино, зброю тощо. • Основною формою внутрішньої торгівлі були ярмарки, які про- водили кілька разів на рік
Магдебурзьке право
Визначення • Міське право, що виникло в XIII ст. в Німеччині. • Передбачало звільнення міста від управління та судової влади міс- цевих феодалів-власників і створення міського самоврядування
Повноваження міської громади • Формування виборних органів міського самоврядування та суду. • Визначення порядку діяльності купецьких об’єднань і цехів. • Регулювання питань торгівлі, опіки, спадкування, покарання за злочини
Особливості в Україні • В українських містах поширюється з XIV ст. • Першими магдебурзьке право отримали Сянок (1339), Львів (1356), Кременець (1374). • У Галичині магдебурзьке право мали близько 400 населених пун- ктів, у Східній і Центральній Україні — понад 20. • Не всі міста користувалися цим правом у повному обсязі: могла зберігатися залежність від власників міста, часом магістрат не по- ділявся на колегії тощо
61
Наслідки запровадження • Захист міського населення від королівських намісників та феодалів. • Сприяння розвитку ремесла і торгівлі. • Впровадження європейських правових норм у міське життя. • Формування світогляду міського населення: демократизм, самов- рядування, розрахунок на власні сили
Система самоврядування за магдебурзьким правом
Магістрат — орган місцевого самоврядування, який обирали заможньї міщани. Засідав у спеціальному приміщенні на головній площі міста — ратуші. Складався з двох колегій, членів яких обирали довічно
1 і
Лава — суд у кримінальних справах, членами якого були засідателі —лавники Рада — адміністративний орган і суд у цивільних справах, членами якого були райці
4
Лаву очолював війт, якого обирали Бурмистр, якого обирали почергово
ТІЛЬКИ зі шляхтичів, з райців на квартал
часом він передавав посаду у спадок для керівництва діяльністю ради
Культура України Литовської доби
(друга половина ХІУ-ХУ ст.)
Освіта і наука
Особливості розвитку • Українські землі, поділені між різними державами, опинилися під їхніми культурними впливами; відбувалося взаємопроникнення української, польської, вірменської, єврейської, німецької культур. • Поширення католицької віри ускладнювало розвиток правосла- вних культурних традицій. • Татарські напади знищували українців та їх культурні пам’ятки, гальмували культурний розвиток країни. • Українці, які здобували освіту у західноєвропейських універси- тетах, поширювали цінності гуманізму — напрямку суспільної думки, спрямованого на захист гідності та свободи людини. • Культура Південної України розвивалася під впливом Золотої Орди та сусідніх християнських народів
Освіта • Зросла кількість шкіл при православних церквах і монастирях. • У латинських (кафедральних) школах при католицьких соборах навчали «семи вільних мистецтв» (латинська граматика, ри- торика, діалектика, арифметика, геометрія, музика, астрономія) та богослов’я. Найвідоміші кафедральні школи працювали у Львові, Красноставі, Перемишлі, Києві. • Вищу освіту здобували в європейських університетах, переду- сім Празькому та Ягеллонському (Краківському), куди вільно приймали православних. • Видатні вчені-українці: Юрій Дрогобич (Котермак), Павло Русин
62
Юрій Дрогобич (Котермак) (бп. 1450-1494) • Один з перших українських філософів, астрономів, астрологів, перший серед східних слов’ян доктор медицини і професор Бо- лонського і Краківського університетів. • Народився у незаможній родини солевара в Дрогобичі. • 1468 р. вступив до Ягеллонського університету, продовжив освіту в Болонському університеті в Італії, де став доктором фі- лософії. • 1481 р. обраний ректором Болонського університету. • 3 1488 р. працював професором Ягеллонського університету • 1483 р. видав «Прогностичну оцінку поточного 1483 року» — першу книгу українця, надруковану в Європі. • Дрогобич надавав підтримку Швайпольту Фіолю — першодрука- реві, німцеві з Нейштадта, якого переслідували за гуситську єресь. • Ймовірно, був учителем Миколая Коперніка
Початок друкарства • Друкарство у Європі започатковане близько 1440 р., коли ви- йшла «Біблія» Й. Гуттенберга. • Першим друкарем в Україні нині вважають львів’янина Сте- пана Дропана (близько 1460 р.), який згодом передав свою то- пографію Свято-Онуфрієвському монастирю; його друкарня згадується в історичних джерелах, але книги поки не віднайде- ні. • Німець Швайпольт Фіоль видав у Кракові книги кирили- цею — Октоїх, Тріодь Цвітна і Часослов (1491) на замовлення православної парафії Перемишля
Літописання • Короткий Київський літопис (ХІУ-ХУІ ст.) викладає події 862-1515 рр. • Літопис Великого князівства Литовського (XVI ст.) — від найдавніших часів до середини XVI ст.
Мистецтво
Архітектура
Вірменський собор Св. Богородиці
уЛьвові (1363-1370)
Камянець-Подільська фортеця (ХІУ-ХУІ ст)
• Розбудова міст відбувалася переваж-
но на основі давньоруських традицій,
коли в основу забудови покладали
особливості рельєфу.
• 3 поширенням магдебурзького права
утверджуються західноєвропейські
норми: поділ міста на квартали, схо-
дження головних вулиць на центра-
льному майдані, де розташовувався
адміністративний центр міста (ра-
туші) та головний храм (собор).
• Від середини XIV ст. споруджується
дедалі більше фортець: муровані зам-
кт Зі здені в Кам’янці-Подільському,
Мукачевому, Хотині, Луцьк, Ме-
джибіжі тощо. У Степовій Україні
укріплення були переважно дерев’яні.
63
Хотинська фортеця (ХШ-ХУІ ст.)
Покровська церква-фортеця
в Сутківцях (1467)
Образотворче мистецтво
Ікона Богородиці
з пророками
в Підгородцях
Ікона
св. Юрія Змієборця
з с. Станиля (XIV ст.)
• Видатні пам’ятки церковної архітекту-
ри — вірменський кафедральний со-
бор Успіння Богородиці (Львів), вір-
менська церква Св. Миколая (Кам’я-
нець-Подільський).
• На Поділлі храми слугували водно-
час оборонними спорудами: такою є
Покровська церква-фортеця в Сут-
ківцях (1467).
• Поширення готичного стилю пов’я-
зане з проникненням католицизму:
костьоли в Дрогобичі, Острозі, Хусті,
Меджибізький замок
(ХІУХУІст.)
• Під візантійським впливом форму-
ються іконостаси храмів — стіни з
ікон, що відокремлюють вівтар від
основної частини храму.
• Центри малярства — Перемишль,
Львів, Київ.
• Найстаріші пам’ятки іконопису —
ікона Богородиці з пророками в Під-
городцях, ікона св. Юрія Змієборця з
с. Станиля (XIV ст.).
• 3 поширенням католицизму розвива-
ється скульпіура, оскільки католицькі
храми прикрашали статуями святих.
• Відома пам’ятка книжкової мініатю-
ри— Київський Псалтир (1397),
ілюстрований Спиридонієм
64
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
(XVI - ПЕРША ПОЛОВИНА XVII СТ.)
Утворення Речі Посполитої
1569 р. Польське королівство і Велике князівство Литовське підписали Люблінську унію
Причини • Ослаблення Литви внаслідок московсько-литовських війн кінця ХУ-ХУІ ст. • Прагнення Польщі отримати українські землі. • Бажання шляхтичів Великого князівства Литовського мати рівні права з польськими землевласниками. • Потреба спільного ефективного захисту від турецько-татарських набігів
Зміст Люблінської унії • Польща та ВКЛ об’єднались у єдину державу — Річ Посполиту (дослівно — «спільна справа»), очолювану королем. • Шляхта мала право не підпорядковуватися владі короля і навіть чинити збройний опір — рокош. • Запроваджена єдина грошова одиниця. • Польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литві, а ли- товці — у Польщі. • Литовська шляхта урівнювалася в правах з польською. • Ліквідовані митні кордони. • Польща та Литва проводили спільну зовнішню політику. • Українські землі, що становили третину території Речі Посполитої, переходили під владу Польщі та ділилися на шість воєводств. • ВКЛ зберегло певну автономію: власні закони, судову систему, військо, уряд та адміністрацію, офіційну руську мову
Результат Річ Посполита була виборною монархією зі шляхетською демократією
Українські воєводства у складі Речі Посполитої
Воєводства Белзьке
Волинське
Руське
Брацлавське
Київське
Подільське
Воєводи Призначалися урядом
Очолювали шляхетське ополчення
Головували на місцевих сеймах
Контролювали шляхетські суди
Контролювали діяльність повітових старост і каштелянів — комендантів фортець
5* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
65
Управління Річчю Посполитою
66
Особливості розвитку українських земель у складі Речі Посполитої
Фільваркове господарство • Фільваркова система, є основою магнатських господарств. • Зростають латифундії — великі приватні земельні володіння. Найбільшими землевласниками були Вишневецькі, Корецькі, Ка- линовські, Замойські. • В Україні діяли Литовські статути (1566,1588), які узаконювали кріпацтво. Проте до сер. XVII ст. закріпачено не більше чверті се- лян; переважно кріпосне право поширене на Галичині та Волині. • Запровадження фільварків і панщини в Наддніпрянщині спричиняє селянські втечі
Розвиток міст, ремесла і торгівлі • Більшість міст мали населення 2—3 тис. осіб; Львів, Київ — до 18 тис. населення. • Магдебурзьке право мали близько 400 населених пунктів Галичи- ни, понад 20 — у Східній та Центральній Україні. • До сер. XVII ст. в Україні нараховувалося близько 300 ремісничих спеціальностей, що свідчить про високий рівень спеціалізації. • Зростанню торгівлі сприяло проголошення суботи днем безмитної торгівлі, введення єдиної системи мір і ваги, встановлення відсотка
на лихварські кредити. • Південні землі залишалися майже незаселеними через постійні набіги татар
Василь-Костянтин Острозький (1526-1608)
Князь,
син Костянтина Острозького,
«некоронований король Русі»
Секретар папського нунція Г Спаноцці: «Що стосу-
ється Костянтина князя Острозького, дві речі, зда-
ється говорять за нього. Одна — що вважається за
найбагатшого та наймоіутнішого пана в цілому ко-
ролівстві, друга — що є загальновизнаним за чолові-
ка розумного, щирого, відвертого, відважного і доб-
рого в найвищому ступені. Проте дві інші речі бу-
дуть на перешкоді, одна — що він є русином, і з того
можна судити, що не дуже хотітимуть його поляки,
як і литвини, які так само домагатимуться трону
Інша — що сповідує грецьку і є головним заступни-
ком та охоронцем схизматів»
Політична
діяльність
• Наприкінці XVI ст. був найбільшим після короля землевласни-
ком Речі Посполитої: йому належало 80 містечок і 2760 сіл, а йо-
го річний прибуток перевищував 19 мільйонів злотих.
• Міг виставити військо чисельністю 15-20 тис. осіб.
• Колонізував порубіжні землі Київщини та Брацлавщини, засно-
вуючи нові міста, замки та слободи.
• 1559 р. Острозький став воєводою київським:
о контролював збір податків;
о стежив за скарбницею;
о організовував будівництво оборонних укріплень і мобілізацію
війська;
67
Політична діяльність о керував збройними силам і ополченням; о здійснював правосуддя. • 1569 р. став сенатором Речі Посполитої. . • 1573-1574 рр. був одним із можливих кандидатів на польський престол
Культурницька діяльність • Зробив свою резиденцію в Острозі центром культурного опору католицькому та унійному наступу. • Утворив гурток (академію) слов’янських та грецьких учених, при якій працювали бібліотека і друкарня. • Відкрив знамениту Острозьку колегію. • Сприяв затвердженню статуту Львівського братства. • Заснував монастирі та шпиталі
Роль в історії Освітня і меценатська активність Василя-Костянтина Острозького сприяли поєднанню українських традицій із західноєвропейським відродженням
Релігійне життя в Україні в XVI ст.
Становище православної церкви
1 1 1 1
Після падіння Візантії (1453) головний вплив чинила Московська митрополія, що прагнула під- порядкувати Київ Церква визна- валася рівно- правною, мала урядові «во- льності та привілеї» Вище духовенство король призначав за гроші або за- слуги чи борги держави перед особою. У другій половині XVI ст. жоден митрополит не був обраний церковним собо- ром Державні особи постійно втручали- ся в церковні спра- ви: судили свяще- ників, не признача- ли настоятелів, щоб самими отримувати доходи з церковних маєтків, обкладали церкву високими податками тощо
Реформація
Реформація — суспільно-політичний рух за оновлення католицької церкви. Поширився в Західній Європі в XVI ст. Протестантизм — напрям у християнській релігії католицизму і православ’я
1 1
За змен- шення впливу церкви і духовенства За здешев- лення церкви і спрощення церковних служб За доступ- ність для широкого загалу свя- щенних текстів Християнські протестантські церкви, незалежні від папи римського
Лютеранська Кальвіністська
68
Реформаційний рух в Україні
Течії протестантизму, поширені в Україні Вплив реформації на православну церкву
Кальвінізм започаткований Ж. Кальвіном. Ґрун- тувався на вченні про божественне прире- чення: Бог заздале- гідь визначив, хто має врятуватися, а хто приречений до вічної загибелі, і змінити це неможли- во. Був популярний серед шляхти, яка сподівалася на пере- діл церковних земель Социніанство засноване Ф. Социном. Спові- дувало ідеї свободи і духовної чистоти людини, людської природу Ісуса Хри- ста, неприйняття ікон у богослужін- ні, заперечення смертної кари. Со- циніани відкривали школи, типографїї. Було поширене серед міщан Ідея доступності святого письма і перекладу Біблії на народну мову втілилася в україномовному Пересопницькому Євангелії (1556—1561), створеному на Волині Вплив парафіяльної громади на церкву реалізувався в діяльності православних братств
Протестантизм не набув поширення серед українців,
залишившись «панською вірою», не прийнятою селянством
Пересопницьке євангеліє (1556-1561)
Перший повний переклад святого письма простою українською мовою. Рукописна книга, на якій присягають президенти України
1 1 1 1
Завершене в місті Пересопниця на Волині Перекладене простою українською мовою архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм Переписане Михайлом Василевичем із Сянока Автор мініатюр і художнього офо- рмлення — Фе- дуск із Самбора
Православні братства
Братства — громадсько-релігійні об’єднання православних міщан, що діяли в Україні наприкінці XVI - у XVII ст.
Мета Захист національно-релігійних та економічних прав українців, про- тистояння окатоличенню та спольщенню українського народу
Створення братств • Перші братства засновані в середині XV ст. при православних хра- мах у Львові, Луцьку; вони опікувалися родинами братчиків, забез- печували храми книгами та іконами, влаштовували церковні свята. • У 1570-х роках через активізацію католицької церкви та поширення реформаційних ідей братства розширили сферу діяльності й намага- лися втручатися в церковні справи, що викликало опір з боку церкви. • 1586 р. Львівське братство отримало право ставропігії — підпоряд- куватися патріархові, а не місцевій церковній владі; таким правом згодом користувалися і Віденське, Луцьке, Київське братства
69
Діяльність братств • Відстоювали право міських громад брати участь в управлінні церковними справами, контролювати діяльність духовенства. • Усували негідних священиків з посади, наводили лад у монастирях. • Захищали інтереси православних ремісників у разі їх вступу до цеху. • Надавали позики, засновували притулки для безхатьків. • Облаштовували друкарні, що випускали богословську, навчальну та іншу літературу різними мовами. • Створювали школи для дітей міщан і духовенства
Організація братства • Складалося з кількох десятків братчиків, які сплачували щорічні внески на діяльність організації. • Хоча братства починалися як об’єднання міщан, вступ до них не був обмежений для представників інших вільних станів, а також для жінок. • Раз на рік на загальних зборах обирали керівництво — старших братів. • Порушення дисципліни каралося штрафом або роботами на ко- ристь братства. • Суперечки між братчиками розглядав власний братський суд
Значення дія- льності • Відіграли важливу роль у національно-релігійному житті україн- ців, поширюючи освіту і культуру. • Зміцнили українське суспільство завдяки створенню мережі осві- тніх закладів і друкарень. • Братські школи вплинули на розвиток європейської педагогічної науки
Контрреформаційний рух на землях України
Контрреформація — система заходів, здійснюваних католицької церквою від середини XVI ст. з метою укріплення своїх позицій і боротьби з протестантизмом
Діяльність єзуїтів • Єзуїтський орден — чернечий католицький орден, створений в сер. XVI ст. за ініціативи Ігнатія Лойоли. Мета ордену — проповіду- вання християнства, протистояння реформації та поширення католи- цизму, зміцнення влади Папи Римського. • На українських землях єзуїти почали діяти з 1569 р. • Засновано мережу єзуїтських колегій
Ідея церковної унії • Поширюються ідеї унії православної та католицької церков, що зна- ходять підтримку як серед католицького, так і серед православного духовенства. • Навколо ідеї унії розгорнулася літературна суперечка — полеміка: о прихильники унії — переважно католики -— наполягали на об’єд- нанні церков під владою Папи Римського (П. Скарга, трактат «Про єдність Божої Церкви під одним Пастирем»); о противники наголошували на релігійних утисках православ’я (Г Смотрицький, «Ключ царства небесного», М. Смотрицький, «Тренос» («Плач»), І. Вишенський, «Послання до єпископів»)
70
Календарна реформа 1582 р. • Папа Римський Григорій XIII запровадив новий календар — григорі- анський, який мав подолати відставання календарного часу від аст- рономічного. • Православні держави календар не прийняли, спираючись на бого- словські аргументи. • Реформа сприяла загостренню церковного протистояння в Україні
Шкільництво в Україні XVI ст.
Слов’яно-греко- латинські школи Викладали латинську, грецьку, церковнослов’янську мови, а також «сім вільних мистецтв»
Братські школи • Першу братську школу відкрито у Львові 1586р. • Наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. на українських землях діяло близько ЗО братських шкіл, найкращі — Львів- ська, Київська і Луцька. • Діяла класно-урочна система організації навчання, була суво- ра дисципліна. • Вивчали «сім вільних мистецтв», церковнослов’янську та .літе- ратурну староукраїнську мови, грецьку і латину. У більшості братських шкіл програма відповідала рівню середньої школи. • Навчалися діти різних станів і матеріального статку. • 1591 р. Львівське братство надрукувало перший підручник грецької мови — «Адельфотес». • Учителями працювали видатні українські просвітники: Сте- фан і Лаврентій Зизанії, Іов Борецький, Мелетій Смотриць- кий, Памво Беринда та ін.
Острозька колегія • 1578р. в Острозі запрацювала слов’яно-греко-латинська шко- ла — Острозька колегія — перший вищий навчальний за-
клад України. • Заснована князем Василем-Костянтином Острозьким, про- існувала тридцять років.
г * • Ректор колегії — Герасим Смотрицький (? - 1594), шляхтич за походженням, письменник-полеміст, який був запрошений Ва- силем-Костянтином Острозьким очолити навчальний заклад. • При Острозькій колегії працював видавничий гурток, на базі якого першодрукар Іван Федоров видав «Буквар» та Остро-
Герасим Смотрицький зьку Біблію. • Колегія готувала викладачів для братських шкіл, духовенство та виховала значний прошарок української еліти
Єзуїтські колегії • Навчальні заклади на основі католицького віровчення. • Давали високий рівень освіти, мали єдині статут, програму і підручники. • Приймали на навчання і некатоликів. • Найперші колегії відкрито в Ярославі, Львові, Кам’янці, Лу- цьку, Перемишлі
Протестантські гімназії Кальвіністські та соцініанські; їх організовувала і контролювала громада
71
Іван Федоров (Федорович)
Один
із засновників
друкарства
в Україні
(близько
1510-1583)
• Біографія молодого Федорова невідома; ймовірно, навчався в
’ Краківському університеті.
• 1564 р. в Москві Федоров видрукував першу датовану російсь-
ку книгу «Апостол».
• Через звинувачення у єресі й переслідування вищого московсь-
кого духовенства 1566 р. він залишив Москву і переїхав пра-
цювати до Литви.
• Заснував у Львові власну друкарню, щоб не залежати від замо-
вників. 1574 р. Федоров видав «Апостол» і «Буквар». Проте
справа виявилася неприбутковою, і майно друкарні було заа-
рештоване.
• 1578 р. переїхав до Острога на запрошення Василя-Костянтина
Острозького, де налагодив роботу друкарні. 1581 р. тут видру-
кована перша повна слов’янська Біблія кириличного шрифту,
так звана Острозька Біблія.
• Цікавився військовою інженерією: відливав гармати, винайшов
багатодульну мортиру з частинами, що взаємозамінювалися.
• Після роботи в Острозі працював у Кракові та Відні, мав тісні
зв’язки з освіченими люДьми Європи.
• 1582 р. повернувся до Львова. Після його смерті друкарня пе-
рейшла до Львівського Успенського братства
Берестейській собор і укладення Берестейської церковної унії 1596р.
Берестейській собор — церковний собор, що схвалив унію православної та католицької церков у жовтні 1596 р.
Причини укладення унії Для католиків: • Католицька церква прагнула розширити свій вплив на православ- них. • Єдина церква мала укріпити Річ Посполиту; унію тлумачили як початок навернення до католицизму. Для православних: • Московський патріархат, визнаний 1589 р., мав на меті підпорядку- вати українську церкву, що непокоїло православне духовенство. • Православні духовенство і знать прагнули рівноправності з католи- ками, посилення своїх позицій, зближення із західноєвропейською культурою. • Вище православне духовенство сподівалось позбавитися контролю братств
Православні ініціатори унії • Єпископи Іпатій Потій («батько унії»), Гедеон Балабан (згодом відмовився), Кирило Терлецький; • Впливові українські магнати
Противники унії • Частина єпископів, братства, православні монастирі, більшість пра- вославної шляхти, селянство; антиунійну боротьбу очолив князь Василь-Костянтин Острозький. • Провели в Бересті паралельний церковний собор, який засудив об’єднання церков
72
Зміст унії Православна і католицька церкви об’єдналися в греко-католицьку (уніатську)'. • церква зберігала православні обряди, церковнослов’янську мову, право на митрополичу та єпископські кафедри, право на одруження нижчого духовенства; • визнані зверхність папи римського та вчення католицької церкви; • греко-католицьке духовенство зрівнялося в правах із католицьким, звільнене від сплати податків; • шляхта та міщани, які прийняли унію, урівнялись у правах із католика- ми, набули право обіймати посади в державних і міських урядах
Поширення унії • Унію прийняли шість із восьми єпархій Київської митрополії, ще дві — Перемишльська та Львівська — сто років потому. • Перший греко-католицький митрополит — Михайло Рогоза, після його смерті — 1патій Потій (1599)
Наслідки укладення унії • Становлення греко-католицької церкви відбувалося за підтримки Речі Посполитої та папи римського, а методи набуття церковного майна і поширення впливу відверто порушували права православ- них. Почалася боротьба православних із греко-католиками, в украї- нському суспільстві загострилися релігійні протиріччя. • Православна церква опинилася поза законом. • Православні та протестанти зблизились у боротьбі проти наступу католицизму. • Не відбулося обіцяне зрівняння уніатів з католиками, греко- католицькі єпископи не отримали місць у сенаті. • Фактично греко-католицька церква в першій половині XVII ст. ви- явилася слабшою за православну. • Водночас Українська греко-католицька церква відстоювала націо- нальну ідентичність українців і чинила спротив окатоличенню
Митрополит 1патій Потій (1599-1613)
Митрополит
греко-католицької
церкви
(1541-1613)
• Походив зі шляхетської родини.
• У Вільні, де він виховувався, були сильні кальвіністські
настрої; молодий Потій став протестантом, і лише у віці 33
років повернувся у православ’я.
• 1593 р. став Володимиро-Берестейським єпископом.
• Товаришував з Василем-Костянтином Острозьким, входив
до його академії.
• Заснував у Бересті братство й українську школу при ньому.
• Один з ініціаторів укладення Берестейської унії.
• Блискучий письменник-полеміст: доводив переваги греко-
католицької церкви в умовах наступу католицизму, оскіль-
ки вона зберігала православний обряд та захищала вірян від
свавілля польської шляхти.
• Від 1599 р. і до смерті був Київським митрополитом греко-
католицької церкви, проте змушений був перебратися до
Вільна через конфлікт з православними.
• Схилив на бік уніатства значну частину волинської шляхти.
» Заснував перші греко-католицькі братства, школи, типографїї
73
Легалізація православної церкви
Методи боротьби • Православні братства вели судові процеси за право володіння цер- ковним майном, опротестовували протиправну діяльність уніатів на сеймах Речі Посполитої. • Православна і протестантська шляхта об’єдналися в питаннях захисту своїх прав на богослужіння, недоторканості церков та їх- нього майна
Заснування Київського братства • 1615 р. засноване Київське Богоявленське братство за сприяння І. Борецького. • Братство мало власні школу і друкарню, що зробило його культур- но-освітнім центром православного Києва. • Приміщення для братської школи подарувала українська шляхтян- ка Гальшка Гулевичівна
Висвячення митрополита • 1620 р. під час перебування в Києві єрусалимського патріарха Феофана І. Борецький був висвячений на Київського митрополита та відновив діяльність православних єпископств. • Польський уряд оцінив цей крок як протизаконний, але в умовах загострення польсько-турецьких відносин не став розправлятися з новоявленою православною верхівкою
Визнання православної церкви 1632 р. польський уряд видав «Пункти для заспокоєння руського народу», які офіційно визнавали існування православної церкви і надавали широкі права православним, у тому числі обіймати держав- ні посади в Речі Посполитій
Митрополит Іов Борецький (1620-1631)
Київський
митрополит
православної церкви
(1560-1631)
• Народився в дрібношляхетській родині на Галичині, ймовір-
но, закінчив Острозьку колегію та Краківський університет.
• Співзасновник Київського братства і школи при ньому
• Був ректором Львівської, згодом Київської братської шко-
ли. Вважав, що освіта має бути поза церквою.
• На початку XVII ст. переїхав до Києва, де спершу став
настоятелем Михайлівського Золотоверхого монастиря, а
1620 р. висвячений на посаду православного митрополита
Київського і Галицького.
• Письменник-полеміст, автор творів «Протестація» (1621),
«Юстифікація» (1622), що відстоювали православні позиції.
• Підгримував розвиток книгодрукування.
• Шукав порозуміння з греко-католицькою церквою та уря-
дом Речі Посполитої
74
Митрополит Петро Могила (1632-1647)
Жг Київський митрополит православної церкви (1596-1647) • Син господаря Волощини й Молдавського князівства та угор- ської принцеси. Батька отруїли, коли Петру було 10 років, і родина переїхала до України. • Освіту здобував у Львівській братській школі, Замойській академії, згодом у Парижі або в Голландії. • Служив у польському королівському війську, брав участь у війнах з Туреччиною. • Був близьким до Іова Борецького, яким побачив у молодому шляхтичі свого наступника. • 1627 р., у віці ЗО років, став архімандритом Києво-Печерського монастиря: оновив церкви, прикрасив печери, повелів навчати неписьменних священиків, власним коштом утримував богаді- льню для жебраків. • 1632 р. обраний митрополитом Київським; уперше Київську митрополію очолив представник княжого роду, рівна першим особам держави
Реформи церковного життя • Контролював моральні якості духовенства, дотримання церко- вних канонів під час богослужіння. • Запровадив екзамени священиків на знання обов’язків, до яких додалися виховні проповіді для парафіян по неділях і святах. • Боровся з порушеннями у призначеннях на церковні посади. • Щорічно збирав церковні собори для вирішення нагальних церковних проблем; на собори запрошували і представників світських кіл. • Запровадив у богослужінні українську мову замість церковно- слов’янської, аби наблизити церкву до народу
Культурно- освітня діяльність • Після смерті І. Борецького став опікуном Київського братства і відкрив Лаврську школу за типом польських колегій; викла- дання там вели латинською і польською мовами. • 1632 р. Київська братська і Лаврська школи об’єдналися в Києво- Печерську колегію під патронатом П. Могили. 3 часом колегія називатиметься Києво-Могилянською та стане академією. • За сприяння П. Могили відкриті колегії у Вінниці та Кременці, а також у Молдавії. • Розширив діяльність типографїї Києво-Печерського монастиря, де видавали україномовні церковні полемічні твори, а також «Требник» П. Могили — книгу, що містить тексти молитов і священнодійств (хрещень, молебнів, освячення житла тощо). • Відібрав у греко-католицької церкви та реставрував Софійсь- кий собор, сприяв розкопкам Десятинної церкви, зруйнованої монголо-татарами в 1240 р. • Створив гурток учених і культурних діячів, так званий Моги- лянський Атенеум, який під його керівництвом опрацював проект «Православного сповідання віри», першого православ- ного катехізису — релігійної книги, що містить стислий ви- клад догматів християнської віри в запитаннях і відповідях
Роль в історії Петро Могила сприяв укріпленню позицій православної церкви в суспільстві як об’єднавчого центру інтересів українців
75
Києво-Могилянська колегія (1632)
Утворена внаслідок злиття Київської братської (заснована 1615 р.)
і Лаврської (заснована 1631 р.) шкіл
Навчання безкоштовне, колегія
існувала на пожертви заможних
студентів та меценатів
За основу навчальної програми
було взято плани єзуїтських коле-
гій: до «семи вільних мистецтв»
додавалися філософія та бого-
слов’я; навчання велося латинсь-
кою мовою 12 років
Кількість студентів сягала
500 осіб, у той час як деякі євро-
пейські університети навчали
200-300 студентів
На старших курсах щосуботи проходили
диспути, що наближувало програму до
західноєвропейських університетів
1658р. колегія набула статусу академії;
тривалий час вона залишалася єдиним
вищим навчальним закладом України та
Східної Європи, що працював без станових
обмежень
Києво-Могилянську колегію в різні роки
закінчили 14 майбутніх гетьманів України,
у тому числі І. Виговський, І. Мазепа,
П. Орлик, П. Полуботко, Д. Апостол,
П. Дорошенко
Культура України XVI — першої половини XVII ст.
Мова, друкарська справа, театр
Загальна характеристика • Через Річ Посполиту українці взаємодіяли із західноєвропейсь- кою культурою, відчули вплив Відродження, Реформації та Контрреформації, гуманізму. • Виникнення та розвиток друкарства спряли прискореній і шир- шій передачі інформації та знань. • Українська шляхта і міщанство відіграли вирішальну роль у збереженні та розвитку української культури
Українська (руська) мова • Мала статус офіційної відповідно до Литовських статутів. • Співіснували дві літературні мови — староукраїнська {проста) та український різновид церковнослов’янської. • Проста мова наближена до розмовної й широко використовува- лася в урядових та судових документах, поезії, літописах (Пере- сопницьке євангеліє, 1556-1561)
76
Друкарська справа • Розвивається з XVI ст.; до середини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень. • Іван Федоров (XVI ст.) — перший відомий друкар, книги якого збереглися донині. • У першій половині XVII ст. провідне місце посідає друкарня Києво-Печерської лаври, заснована 1615 р. Єлисеєм Плетене- цьким; 1616 р. вийшла перша книга — «Часослов»
Шкільні друковані підручники • 1574 р. у Львові виданий «Буквар» І. Федорова. • 1596 р. в типографїї Віденського братства видані «Граматика словенська», «Буквар» і «Лексис» Лаврентія Зизанія. • 1619 р. видано «Граматику словенську» Мелетія Смотрицько- го, сина Г. Смотрицького; «Граматика» слугувала шкільним під- ручником близько 200 років. • 1627 р. виданий «Лексикон словенороський» Памви Беринди: у першій частіші церковнослов’янські слова перекладено простою українською мовою, у другій — витлумачено власні назви та імена людей
Театр • На початку XVII ст. поширюється шкільний театр як складова навчання у братських школах та колегіях; до релігійних свят або
урочистих подій тут ставили шкільну драму переважно релігій- ного змісту, яка тривала кілька годин. • Перерви між частинами шкільної драми заповнювали інтерме- діям и — короткими виставами побутово-комедійного змісту українською мовою. • Формується вертеп — мандрівний ляльковий театр, ідею якого запозичено в католиків. Вистави відбувалися в двоярусній де- рев’яній скриньці, що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви. У верхньому ярусі відтворювали «небесні» події, у нижньому — «земні». Вистава починалася релігійною частиною (народження Христа, винищення немовлят Іродом, Іродова смерть), а закінчувалась на нижньому ярусі, де розігрували сцени з народного життя
Мистецькі пам'ятки
Панівні архітектурні стилі • Ренесанс (XVI спи): повернення до тра- дицій давньогрецької та давньоримської архітектури, симетрія, простота форм, гладкі стіни, склепіння; поширений за- вдяки роботі італійських архітекторів. • Бароко (з кінця XVI ст.): пишність, великі форми, багато кривих ліній і поверхонь, ко- нтрасти світла і тіні, використання ліпнини, скульптур, кольорів у оздобленні
77
Архітектура і містобудування
Особливості містобудування
Чорна Кам ’яниця у Львові, Ансамбль
ансамбль пл. Ринок площі
(архітектор Ринок,
П. Красовський, к. XVI ст.) Львів
Поширюється регулярна забудова
міст: чітке розташування головної
площі круглої або квадратної фо-
рми, кварталів, прямих вулиць.
Центром міст із магдебурзьким
правом стає ратуша, навколо якої
розташовувалася ринкова площа.
У містах Центральної України
(Київ, Чернігів тощо) зберігало-
ся давнє планування, пов’язане з
рельєфом місцевості
Пам ’ятки ренесансної архітектури
Відомі львівські пам’ятки ренесансної архітектури XVI ст..
• будинок Корнякта, арх. П. Барбон і П. Римлянин (к. XVI ст.);
• ансамбль Успенської церкви у Львові (к. XVI - поч. XVI ст.):
о церква Успіння (архітектор П. Римлянин);
о вежа Корнякта (архітектор П. Барбон);
о каплиця Трьох Святителів (архітектор П. Красовський).
• Ансамбль Кафедрального костелу у Львові: каплиця Боїмів, архітектор А. Бре-
мер, скульптори Г. Шольц, Я. Пфістер (1609-1617)
Будинок
Корнякта у Львові,
ансамбль пл. Ринок
Ансамбль
Успенської церкви
у Львові
Каплиця
Боїмів
Дерев ’яна церковна архітектура
У церковній архітектурі переважало дерево як дешевший матеріал: церква Зішестя
св. Духа в Потеличі на Львівщині (поч. XVI ст.)
78
Оборонні споруди
Острозький замок.
Кругла вежа
Троїцький монастир-
фортеця в Межирічі
• Основу оборонних споруд ста-
новили високі й міцні мури, на
яких споруджували вежі: Ост-
розький замок (XVI ст.).
• Фортечний вигляд мають і мо-
настирі — наприклад, Троїць-
кий Межиріцький монастир
поблизу Острога (XVI ст.).
• На початку XVII ст.
з’являються бастіонні укріп-
лення: п’ятикутні вежі виносять
назовні за межі стін, що давало
можливість вести вогонь уз-
довж мурів
Барокова архітектура
Барокові пам’ятки палацового
ми< тецтва XVII ст. — шляхетсь-
кі замки.
Найвідомішим є замок у Підгір-
цях, арх. Андреа дель Аква
(Львівщина, 1630-1640-ві роки),
де поєднуються пізній ренесанс і
раннє бароко
Іконопис
Ікона
«Христос перед Пілотом»
М. Петрахновича
Ікона
«Успіння Богородиці»
О. Гороиіковича
• Церковний живопис традиційно
представлений фресками та іко-
нописом, у які проникають ідеї
Відродження.
• Центр українського іконопису —
Перемишль; відомим автором був
Олексій Горошковий, автор ікони
«Успіння Богородиці» (1547).
• . На початку XVII ст. художники
об’єднуються в цехи.
• Ікона «Христос перед Піло-
том» з Успенської церкви у
Львові, автор М. Петрахнович
(1630-1638)
79
Світський живопис
З’явився світський портретний живопис, наприклад, портрет князя Криштофа Зба-
разького (після 1622 р.)
Книжкова мініатюра і гравюра
Євангеліст Лука.
Пересопницьке
євангеліє
Гравюра.
Євангеліст Лука
з «Апостола» 1574 р.
Зберігаються традиції книжко-
вої мініатюри в оздобленні ру-
кописних книг, зокрема Пере-
сопницького євангелія (1556-
1561).
Книгодрукування сприяє розви-
тку гравюри — виду графіки, у
якому зображення є друкованим
відтиском малюнка, нанесеного
на дошку з каменю, дерева (де-
реворит), металу (мідерит); пе-
рші гравюри зустрічаємо у
львівському виданні «Апосто-
ла» 1. Федорова
Скульптура
Надгробок князя Костянтина Острозького з Успенського собору Києво-Печерської
лаври, скульптор С. Чешек (1579)
80
СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА
(XVI - ПЕРША ПОЛОВИНА XVII СТ.)
Виникнення українського козацтва
Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця XV ст. Перша згадка про українських козаків датована 1489 р.
Значення терміна «козак» • Слово «козак» походить від монгольського «захисник кордону»: так називали вартових або розбійників, що мешкали в причорно- морських степах. Після розпаду Золотої Орди козаками називали кочові народи частини монгольської держави. • 3 другої половини XV ст. слово «козак» набуло значення «людина без підданства». • В українській мові слово «козацтво» визначає суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників
Склад козацтва • Селяни, а також міщани і дрібна шляхта. • За національним складом: молдавани, литовці, білоруси, росіяни і навіть татари, але найбільше — українці
Господарство козаків • Землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля. • Нерідко — грабунок татарських купців
Значення козацтва в історії України • Козаки засвоїли степові запустілі землі. • Були захисниками південних районів України від турецько-та- тарських нападів. • Брали участь у народних повстаннях. • Сформували основи козацької державності
Запорозька Січ
Поняття січі • Січ — укріплена фортеця, що розташовувалася на острові нижче від дніпровських порогів; була своєрідною столицею козаків. • Назва походить від слова «сікти» й означає укріплення з дерева, хмизу, глини. • Фортеця мала великі вежі з бійницями для гармат, склади, арсе- нали. Іноді до річки проривали підземних хід. • Першою з відомих січей називають Хортицьку (1556-1557), створену Дмитром Вишневецьким. Крім Хортицької, також ві- домі Базавлуцька, Томаківська, Чортомлицька січі тощо
6* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
81
Облаштування Січі • У центрі — майдан з церквою, від нього відходили довгі будин- ки — курені, у яких жили січовики. • Військо поділялося на полки, по 6-7 куренів у кожному. • Чисельність козаків залежала від пори року, епідемій, перебіїу воєнних подій. Зазвичай на Січі мешкала військова залога у 2- 3 тис. осіб, а решта козаків жили у зимівниках хуторах
Козацькі порядки • Умови вступу до Січі були нескладними, але козаки мали нести військову службу. • Козаки, незалежно від національності, мали бути православними. • Вступивши в січове військо, козаки змінювали своє ім’я на доте- пне прізвисько, немов починаючи нове життя. • Перебування жінок на території Січі заборонялося. • Існував закон козацького побратимства. • Козаки суворо карали кримінальні злочини, застосовуючи тілесні покарання та смертну кару. Найтяжчими злочинами вважалися вбивство козака іншим козаком, розкрадання майна чи грошей, порушення дисципліни, особливо в поході
Дмитро Вишневецький (1516-1563)
Легендарний засновник Хортицької Запорізької Січі.
Походив з великокнязівського роду Гедиміновичів, був
двоюрідним братом московського царя Івана Грозного.
Мав значні маєтки, обіймав посади канівського і черкаського
старости, тобто відповідав за оборону південних кордонів
Великого князівства Литовського
Очолив низку козацьких походів на Крим і Туреччину Своїм коштом розбудував фортецю на острові Мала Хортиця Намагався створити ли- товсько- московський союз проти Кримського ханства, але в останній мо- мент Москва відмовила Ви- шневенькому 1563 р. Вишне- вецький втрути- вся в боротьбу за молдавський престол, потра- пив у полон і був виданий туркам Молдавією Страчений у Стамбулі та ввійшов в історію під іменем Байда-, за іншою версією, зві- льнений на прохання Роксолани, турецької султанші- українки, а Байду — ін- шого козаць- кого ватаж- ка — справді стратили
82
Устрій Запорозької Січі
Територія Територія козацької держави — Вольностей Війська Запорізького Низо- вого —- розташовувалась у степу нижньої течії Дніпра
Січова рада • Січова (Військова) Рада — вищий орган влади. • Проводилася 2-3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Великодня. • Рішення Ради вважалися рішенням усього війська і були обов’язкові для виконання. • Повноваження ради: о обрання козацької старшини; о оголошення війни і підписання миру; о організація військових походів; о покарання злочинців; о розподіл угідь тощо. • Рішення приймали не голосуванням, а вигуками і підкиданням шапок
Козацька старшина • Старшина — обране січовою радою керівництво; символами влади були певні предмети — клейноди (від німецького «коштовності»). • Кошовий отаман, або гетьман зосереджував вищу владу на Січі, вступав у дипломатичні відносини, затверджував судові вироки, очо- лював військо. Його клейнод — срібна булава. • Воєнний суддя розв’язував конфлікти між козаками та кримінальні справи, за відсутності гетьмана виконував його обов’язки; його клей- ноди — січова печатка і палиця. • Писар очолював канцелярію, займався діловодством, офіційним лис- туванням; клейнод — чорнильниця у срібній оправі — каламар. • Осавул відповідав за оборону Січі й організовував воєнну службу, стежив за дотриманням правопорядку на Січі й в усьому Запоріжжі; його владний символ — дерев’яний жезл, обкований з обох кінців срібними кільцями. • Обозний відав артилерією, займався комплектацією війська. • Хорунжий — організатор усіх колективних зібрань на Січі, відав клей- нодами та наглядав за виконанням судових вироків; клейнод — корогва. Також обиралася полкова старшина
Січ була республікою з необхідними ознаками державності: територією, системою владних органів, військом і правовими звичаями
Схема управління Запорізької Січі
83
Військове мистецтво козаків
84
Реєстрове козацтво
Козацький реєстр — козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої та записані в спеціальні списки-реєстри
Причини створення • Річ Посполита потребувала козаків для охорони південних кордо- нів та у війнах. • Уряд прагнув установити контроль над козацтвом та зменшити його вплив в українському суспільстві
Формування реєстру • 1572 р. король Сигізмунд II Август створив реєстр із 300 найма- них козаків, які отримали назву реєстрових. • 157фр. король Стефан Баторій вручив війську клейноди. • Пізніше реєстр збільшувався і становив, залежно від обставин, від 1 до 6 тисяч козаків
Права та привілеї реєстрового козацтва • Підпорядковувалися офіцерам, призначеним королем. • Заборона нападати самовільно на Кримське ханство і Туреччину. • Право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею. • Плата за військову службу. • Звільнення від уплати податків та виконання повинностей. • Обрання гетьмана і старшини на козацькій Раді. • Власні судова й адміністративна юрисдикція. • У містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир — як шпиталь і арсенал
Козацькі повстання 90-х років XVI ст.
Причини повстань • Закріпачення селянства і нереєстрових козаків. • Збільшення панщини через поширення фільваркових господарств. • Захоплення феодалами південноукраїнських земель, де вони зітк- нулися з інтересами козаків. • Ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру, несвоєчасна оплата та порушення майнових прав реєстровців
Учасники повстань Козаки, селяни-втікачі, міщани
Основні вимоги • Збільшення плати за військову службу. • Розширення козацького реєстру. • Вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії. • Привілеї для православної церкви
Повстання Козацька війна під проводом
Криштофа Косинського Северина Наливайка
(1591-1593) (1594-1596)
85
Повстання Криштофа Косинського (1591—1593) Козацька війна під проводом Северина Наливайка (1594-1596)
Портрет керівника Гетьман реєстрово- 4 го козацтва, дріб- ни" шляхтич. Три- Д валіні час служив Родин* князів Ост- розьких, після чого .. почав козакувати і Ьу УзДИ дослужився до пол- ковника реєстрово- го війська. Був позбавлений білоцер- ківським старостою Я. Острозьким отриманого за службу маєтку, через що і розпочав повстання Походив з ремі- Ч сничої або дріб- ношляхетської ро- I дини, брав участь 3 У походах до Кри- му і Молдови. Служив у війську магната Острозь- кого, коли в нього відібрали землю. Наливайко по- лишив службу і створив повстан- ський загін
Територія Поділля, Київщина, Волинь Брацлавщина, Київщина, Волинь, Білорусь
Події • Повсталі захопили замок Я. Острозького в Білій Церкві, Трипілля, Переяслав тощо, де встановлювали січові порядки. • Взимку 1593 р. повстанці зустрі- лися з польськими військами під містечком П’яткою на Волині. Після тижня кривавих боїв підпи- сано угоду: о К. Косинський позбавлений ге- тьманства; о з реєстру виписують тих, хто приєднався під час повстання; о козаки втратили право підтри- мувати дипломатичні зв’язки з іншими державами та здійсню- вати військові походи. • Навесні 1593 р. К. Косинський був захоплений у полон і вбитий • Повстання підтримане козаць- кими ватажками М. Шаулою та Г. Лободою. • Проти повстанців рушила ка- ральна експедиція Речі Поспо- литої. • Відступаючи під натиском сильнішого противника, Нали- вайко планував перейти на те- риторію Московського царст- ва, але був розбитий під Луб- нами в урочищі Солониця (1596). • С. Наливайка і М. Шаулу захо- пили і стратили
Уроки козацьких повстань • Повстання виявили неорганізованість і роз’єднаність козацтва, але водночас — можливість спільних дій із селянами, міщанами і шлях- тою. • Козацтво проявило себе суспільною силою, готовою до оборони свої прав і привілеїв. • Стали спробою поширити права і привілеї реєстрових козаків на все козацтво. • Був набутий досвід організації повстань на великих територіях
86
Доба героїчних походів козацтва
Причини походів • Попередження татарських набігів на українські землі. • Перенесення бойових дій на територію ворога. • Отримання багатої здобичі. • Визволення християнських бранців
Основні події • 1602 р. розгромлений турецький флот під Кілією. • 1606 р. взято турецьку фортецю Варну. • 1608 р. взято й зруйновано Перекоп. • 1614 р. козацький флот під командуванням П. Сагайдачного напав на Трапезунд, Сіноп та спалив турецький флот. • 1615 р. флот П. Сагайдачного атакував Стамбул. • 1616 р. розбито турецький флот під Очаковом, зруйновано Кафу. • 1616-1617 рр. — атака на Синоп, Трапезунд, Стамбул. • 1620 р. — козацькі напади на Стамбул і Галац
Результати походів • За сприяння Речі Посполитої створено Дніпровську флотилію. • Європейські країни, Московія і навіть антитурецькі сили Кримського ханства запрошували козаків до спільних дій проти Османської імперії. • Навколо козацтва утворився ореол захисників християн від турецько- го поневолення, тому з’являються вимоги визнати козаків окремим станом і прирівняти їх до шляхти як «лицарських людей». • Загострилися взаємини між Польщею та Туреччиною, що призвело до Хотинської війни
Хотинська війна 1621 р.
Причини Туреччина продовжувала боротьбу за розширення своїх кордонів за рахунок території Речі Посполитої
Сили сторін • Туреччина: 250-тисячна армія. • Польща: 35-тисячна армія
Основні події • Польща зосередила сили на обороні Хотина і звернулася по допомогу до козацтва. • Козацька рада ухвалила погодитися на пропозицію Польщі про участь у війні за умови виконання Польщею таких вимог о реєстр збільшується до 20 тис. осіб; о з Київщини виводять коронні польські війська; о дотримується релігійна рівноправність; о підтримується відновлена православна ієрархія. • 40-тисячне козацьке військо під Хотином очолив П. Конашевич- Сагайдачний. • На відміну від оборонної стратегії поляків, козаки вели наступальні дії. • Польсько-українське військо здобуло перемогу
Результати війни • За Хотинським мирним договором, турки зобов’язувалися не нападати на українські землі, а поляки — зупинити козацькі походи на Туреччину. • Спростовано думку про непереможність турецької армії. • Туреччина відмовилася від наміру завоювати всю Європу • Польський король відмовився від виконання обіцянок, наданих П. Сагайдачному
87
Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний (бл. 1570-1622)
ІІЛЧ460ІК4Л-У5. ЛК М34П8 Походив з дрібної шляхетської родини с. Кульчинці під Самбором. Освіту здобув в Острозькій колегії, де навчався разом із Мелетієм Смотрицьким. Брав участь у походах на Молдову та Лівонію, у тридцять років став одним з визна-
них козацьких ватажків. Прізвисько Сагайдачний отримав за віртуозне володіння луком (сагайдак — чохол для стріл). Під його проводом козаки неодноразово здійснювали похо-
-А Портрет із книги «На жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашееича- Сагайдачного» (1622) ди на турецькі фортеці, а 1616 р. його вперше згадано як гетьмана. Зазнав кількох серйозних поранень у Хотинській війні, де допомога козаків була вирішальною для Польщі. У квітні 1622 р. гетьман помер і був похований у Богоявленському соборі Братського монастиря в Києві
Військово-політична діяльність • Перетворив козацьке військо на регулярне з відповідни- ми дисципліною, навчанням та озброєнням. • Збільшив козацький флот до 300 кораблів. • Співпрацював з нереєстровим козацтвом.
• Організував успішні походи козаків проти Османської імперії та Кримського ханства, що привернуло увагу Єв- ропи; приєднався до антитурецького союзу європейських держав — «Ліги християнської міліції». • 1618 р. брав участь у поході королевича Владислава на Москву; його результатом стали Деулінське перемир’я та здобуття Польщею Смоленщини і Чернігово-Сіверщини. • 1620 р. надіслав до Москви прохання прийняти козаків на військову службу. • У Хотинській війні 1621 р. козацьке військо під його проводом відіграло вирішальну роль у розгромі турок. • Стримував антипольські настрої в козацькому середо- вищі, віддаючи перевагу переговорам і компромісам
Культурно- просвітницька діяльність • Разом із Військом Запорізьким вступив до Київського братства, забезпечивши останньому матеріальну і мора- льну підтримку. • Сприяв відновленню православної ієрархії в Речі Поспо- литій. • Заповів великі кошти Львівському, Луцькому і Київсь- кому братствам
Місце в історії • Підняв авторитет українського козацтва. • Козацькі формування перетворилися на боєздатне сучас- не військо чисельністю до 40 тис. осіб. • Козацтво активно втручалося в політичне, релігійне, культурне життя держави. • Козацтво виступило в ролі рятівника всієї Європи від наступу Османської імперії
88
Причини козацьких повстань першої половини XVII ст.
Козацькі повстання першої половини XVII ст.
Керівник повстання Основні події Результат
Марко Жмайло (1625) Привід’, заборона Польщею морських походів. • У відповідь на незгоду козаків виконати вимоги уряду Польща відправила каральний загін. • Після бойових дій на Куру- ковому озері польська сто- рона пішла на переговори. • Помірковані козаки пере- обрали гетьмана — ним став Михайло Дорошенко, який і підписав угоду Куруківська угода (1625) • Реєстр — 6 тисяч осіб, збільшено плату за'службу. • Створено 6 полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Кор- сунський, Переяславський, Черка- ський і Чигиринський. • Реєстровців очолював гетьман, якого обирала загальновійськова рада та затверджував польський король. • Керівництво реєстром здійснював регіментар — головний начальник коронного війська в Україні. • 1 тисяча козаків мала постійно перебувати на Запоріжжі, щоби пе- решкодити втечам селян. • Козаки відмовлялися від морських походів та взаємин з іншими дер- жавами. • Нереєстровці повертаються додому
Тарас Трясило (Федорович) (1630) Привід’, вбивство нереєстро- вими козаками гетьмана ре- єстровців. • Нереєстрові козаки обрали гетьманом Тараса Трясила і розпочали боротьбу за своє визнання.’ • 20 травня 1630 р. повстанці влаштували «Тарасову ніч», вирізавши «Золоту роту» з добірних польських вояків неподалік Переяслава Переяславська угода (1630) • Реєстр збільшено до 8 тис осіб. • До реєстру вписуються козаки, вилучені з нього на початок року. • Козаки самостійно обирають геть- мана. • Учасникам повстання оголошено амністію. Угода не була затверджена сеймом
89
Керівник повстання Основні події Результат
Іван Судима (1635) Привід', щоби перешкодити повстанням, поляки побуду- вали на дніпровських порогах фортецю Кодак, де розмісти- ли воєнний гарнізон. • 1635 р. загін Сулими зруй- нував Кодацьку фортецю. • Прихильники компромісу 3 Польщею видали Сулиму властям • Сулиму страчено у Варшаві. • Кодацьку фортецю було відбудо- вано
Павло Бут (Павлюк), Яків Острянин (Остряниця), Дмитро Гуня (1637-1638) Привід', польський уряд ви- рішив переглянути реєстр, видаливши неблагонадійних. • Козацько-селянське війсь- ко громило маєтки польсь- кої шляхти у Подніпров’ї. • Під Кумейками повстансь- ке військо зазнало поразки. • Поляки запропонували пе- реговори, П. Бута і кількох ватажків схопили реєстровці та передали польському ко- мандуванню; згодом їх стра- тили у Варшаві. • Нова хвиля — навесні 1638 р., коли повсталі вста- новили контроль над Полта- вщиною. • Під Жовнином козаки були розбиті й відійшли на тери- торію Московського царства «Ординація Війська Запорізького реєстрового» (1638) • Реєстр — 6 тисяч козаків. • Реєстровці позбавлені самовряду- вання: полковниками могли бути лише поляки, очолював військо не гетьман, а спеціальний королівсь- кий комісар. • На Січі перебувала польська залога. • Козаки передавали полякам арти- лерію та військові відзнаки. • Заборонялися козацькі морські походи. • Обмежена територія розселення козаків. • Нереєстрові козаки мали стати кріпаками. Настало так зване десятиліття «зо- лотого спокою» — до 1648 р.
90
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII СТ.
Національно-визвольна війна сер. XVII ст.
1 1
Мета війни Характер війни Рушійні сили Місце у світовій історії
Звільнити Україну з-під влади Речі Посполитої, сформувати власну українську державу Антифеодальний національно- визвольний під релігійними лозунгами Козацтво, селянство, міщани, дрібна шля- хта та пра- вославне духовенство Була частиною загально- європейської боротьби за створення національних держав та утвердження буржуазних відносин (Англійська революція 1640 р., антиіспанське повстання в Каталонії 1640 р. та на Сицилїї 1647 р. тощо)
Причини Національно-визвольної війни
Соціально- економічні • Посилення кріпосного гніту в окремих регіонах панщина зросла до 5-6 днів на тиждень, додалися інші повинності, збільшені податки. • Поширення фільваркової системи на південно-східні території, де проживало покозачене населення. • Утиски православних міщан: обмежені в проживанні окремими квар- талами, в участі в міському самоврядуванні, торгівлі й ремеслах. • «Ординація війська Запорізького» (1638) обмежила права реєстро- вців, нереєстрові козаки перетворювалися на селян, відновлено Кодацьку фортецю
Національно- релігійні • Утиски православ’я, братств та братських шкіл. • Поширення унії. • Політика спольщення
Політичні • Відсутність власної державності. • Нерівність у правовому і політичному становищі української пра- вославної шляхти. • Прагнення козацької верхівки здобути владу. • Сваволя шляхти підривала міцність держави, влада короля послаб- лена
Зовнішньо- політичні • Сусіди Польщі — Московська держава, Швеція та Туреччина — заці- кавлені в послабленні Речі Посполитої. Так, Москва підгримувала всі антипольські козацькі повстання кінця XVI - початку XVII ст. • Європейські країни, послаблені Тридцятирічною війною (1618- 1648), були зайняті своїми проблемами і не втручалися в східноєв- ропейські процеси
91
Богдан Зиновій Хмельницький
Лідер
Національно-визвольної
війни,
гетьман
Війська Запорізького
(бл. 1595 1657)
Походив з українського шляхетського роду. Здобув освіту
у Львівському єзуїтському колегіумі, разом із батьком
служив у козачому війську. У битві під Цецорою 1620 р.,
коли турки нанесли полякам страшну поразку, батько
Хмельницького загинув, а сам Богдан потрапив у полон,
звідки його викупили за два роки. Повернувшись додому,
він служив у польського короля, одружився з козачкою
Ганною Сомко і вів господарство на хуторі Суботів. Хме-
льницький, користуючись доброю репутацією в королівсь-
кої адміністрації, став писарем Запорізького Війська. За
деякими даними, 1644 р. він вів переговори щодо умов
найму на французьку службу запорозьких козаків. Але
1646 р. сталася трагедія: за відсутності Хмельницького на
хутір напав польський шляхтич Д. Чаплинський, розграбу-
вав маєток, забив до смерті десятирічного сина й увіз наре-
чену. Добитися правосудця Хмельницькому не вдалося
навіть у короля, тому він утік на Запоріжжя, де закликав
козаків до помсти.
Драматично складалося' особисте життя гетьмана. Пер-
ша дружина, Ганна Сомко, померла. Після звільнення
від поляків Наддніпрянщини Богдан Хмельницький
знову зійшовся з викраденою в нього Мотрею; вона, за
деякими свідченнями, перебувала під сильним впливом
єзуїтів. З Тимошем Хмельницьким, сином Богдана, вона
відверто ворогувала. 1651 р. Тиміш за відсутності Бог-
дана наказав стратити її. Ходили чутки, що Мотря нама-
галася отруїти Богдана. Невдовзі гетьман одружився
втретє із сестрою свого соратника, ніжинського полков-
ника Івана Золотаренка, на той час удовицею. Розваж-
лива, хазяйновита жінка користувалася в оточенні Хме-
льницького повагою. Вона допомагала чоловікові навіть
у державних справах, а після смерті гетьмана пішла в
монастир
Підготовка до повстання
Обрання Б. Хмельницького гетьманом • У січні 1648 р. Богдан Хмельницький з прибічниками здобули Микитинську Січ, де розташовувалися коронні війська. • На початку лютого 1648 р. козацька рада обрала Хмельниць- кого гетьманом
Укладення союзів • Укладений воєнно-політичний союз із Кримським ханством: в обмін на військову здобич та заручників татарська кіннота ви- ступила на боці запорожців, припинялися татарські набіги на південь України. • Відправлені посольства до турецького султана і донських козаків
92
Інші заходи • Розіслані універсали до українського народу із закликом під- нятися на боротьбу проти свавілля магнатів і шляхти та вступати до козацького війська.. • Налагоджено виробництво пороху та закупівлю зброї. • Укладено домовленість про перехід реєстровці на бік повста- лих з початком воєнних дій. • Організоване звернення до коронного гетьмана М. Потоцького з вимогами скасувати «Ординацію» 1638 р., вивести з Украї- ни коронне військо і дозволити морські походи; Хмельниць- кий дістав відмову
Розгортання Національно-визвольної війни (1648-1649)
Дата Подія Результати
1648 р.
29 квітня— 16 травня 1648 р. Битва в урочищі Жовті Води. Уцілілих поляків узято в татарський полон, загинув командувач польського загону С. По- тоцький До кінця серпня 1648 р. козаки звільнили від польського панування Лівобережжя, Брацлав- ське, Київське, частину Подільського воєводств
25-26 травня 1648 р. Битва під Корсунем-, у татарський полон потрапили польські командувачі М. По- тоцький і М. Калиновський
Червень- липень 1648 р. Правобережжям прокотилися каральні походи: польський під командуванням Я. Вишневецького та український під проводом М. Кривоноса. Українські вій- ська та бунтівні селяни знищували като- лицьке духовенство, шляхту, євреїв-орен- дарів, а поляки відповідали розправами над українським населенням
23 вересня 1648 р. Битва під Пилявцями. Коронні війська тікали, налякані чутками про наближення татарської армії, слідом за командувача- ми — А. Конєцпольським, В. Заславсь- ким, М. Остророгом, — кинувши обоз • Козакам дісталися значні трофеї. • Відкритий шлях для наступу на Галичину і Волинь
Вересень- жовтень 1648 р. Облога Львова, війська М. Кривоноса взяли Високий замок. Облогу знято після сплати львів’янами викупу — понад 1 млн злотих Переяславське пере- мир'я: о припинено воєнні дії до весни; о визначено кордон розмежування між сторонами; о козакам поверта- ють їхні вільності; о учасники повстан- ня амністовані
Жовтень- листопад 1648 р. Облога Замостя
23 грудня 1648 р. Хмельницький з тріумфом повернувся до Києва, де його зустрічали єрусалимський патріарх Паїсій, київський митрополит С. Косів, студенти Києво-Могилянської колегії
93
Дата Подія Результати
1649 р.
Квітень — липень 1649 р. Воєнні дії на Поділлі та наступ литовсь- ких військ у тил козацькій армії в Білору- сі. Київський полковник М. Кричевський дав бій литовцям під Лоєвом Литовські війська від- мовилися від продов- ження наступу
Червень - серпень 1649 р. • Козацька армія розпочала облогу Зба- ража, па допомогу якому вирушило 20- тисячне польське військо, очолюване королем Яном Казимиром. • Козацька армія вийшла назустріч і ото- чила королівське військо під Зборовом. • Поляки пішли на переговори з Кримсь- ким ханством • Річ Посполита зо- бов’язалася платити щорічно данину хану, заплатити за викуп ар- мії, оточеної в Збаражі. • Українська і польська армії уклали Зборів- ський договір
Зборівський договір (1649)
Зміст Результати укладення
• Влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства. • Реєстр становив 40 тис. козаків. • Державні посади в Гетьманщині обіймають лише українці. • Повстанцям гарантована повна амністія. • Питання про долю унії та церковне майно має бути винесене на найближчий сейм. • Євреї та єзуїти мають залишити Україну • Ані Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором: о почалися антигетьманські ви- ступи козаків, які не потрапили до реєстру; о Польща прагнула силою розв’язати козацьку державу • Створено умови для формування української державності
Формування козацької держави
Назва держави • Офіційна назва держави — Військо Запорізьке. • В історичній літературі козацьку державу називають Гетьманщиною
Система управління • Генеральна (Військова) рада вирішувала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, але її значення неухильно знижувалося; • Старшинська рада складалася з полковників і Генеральної стар- шини, з часом вона замінила генеральну раду; • до уряду — Генеральної старшини — входили генеральний пи- сар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генера- льних суддів; • вищою адміністративною установою Гетьманщини стала Генера- льна військова канцелярія; • виконавча й судова влада зосереджувалися в руках гетьмана; він же був головнокомандуючим збройних сил. Гетьмана обирали ко- заки, хоча його влада поширювалася на всі стани; • гетьман видавав розпорядчі документи —універсали
Територія Змінювалася україно-польськими договорами, проте Київщина зали- шалася козацькою; столиця Чигирин
94
Політико- адміністра- тивний устрій • Гетьманщина поділялася на полки, що складалися із сотень-, за Зборівським договором, полків було 16, кожен з них охоплював 11-22 сотні; • полковники здебільшого призначалися гетьманом; вони зосере- джували військову, судову, адміністративну владу на своїй тери- торії; військова влада в сотнях належала сотникам-, • сотні поділялися на курені, до яких входило від 10 до 40 вояків села або містечка; • великі міста зберігали магдебурзьке право, влада в них належала магістратам; • рештою міст керували городові отамани, а селами — сільські отамани; посада отамана була виборною; • Запорізька Січ була автономною і підпорядковувалася безпосере- дньо гетьманському правлінню, а кошового отамана обирали са- мі січовики; • усі органи влади підпорядковувалися гетьманському урядові
Право і судочинство • Ґрунтувалися на нормах звичаєвого, козацького, магдебурзького права, Литовських стаїутах; • система судочинства складалася з Генерального суду, полкових і сотенних судів; • у містах із магдебурзьким правом діяли міські суди; • у селах — копні суди селянських громад
Фінансова система та податки • Існували податкова і митна системи; • введено посаду генерального підскарбія (1654), який опікувався бюджетною сферою; • в обігу поширені польські, згодом — турецькі й московські моне- ти; є згадки про карбування власної монети (утім, жодна монета не збереглася)
Збройні сили • Налічували, за різними оцінками, від 100 до 300 тис. осіб; • формувалися за полково-сотенним територіальним принципом: полки виставляли кілька сотень козаків; • військо складалося з представників різних верств населення; • основу війська становила піхота, озброєна мушкетами; • до армії входили кіннота, артилерія, підрозділи розвідки, фортифі- каційної служби, прикордонники, загони варти
Зовнішня політика • Україна підтримувала дипломатичні контакти з Росією, Кримсь- ким ханством, Туреччиною, Річчю Посполитою, Молдовським князівством, Трансільванією; • Гетьманщину визнали Венеція, Волощина, Швеція тощо
Соціальна структура населення • Складалася з п’яти станів: козацтво, шляхетство, духовенство, міщанство, селянство; • до привілейованих верств населення полежали українська шляхта, козацька старшина, вище правос. аг іе духовенство та міська знать; • відбулося масове покозачення населення
95
Державна символіка Війська Запорізького
Воєнні дії 1651 р.
Дата Подія Результати
Лютий 1651 р. Поляки відновили воєнні дії та захопили при- кордонні козацькі міста Чернівпі, Шаргород, Ямпіль, оточили Вінницю • Втрати козаків сягали ЗО тис. осіб. • Укладений Бі- лоцерківський договір (1651)
28 червня — 10 липня 1651 р. Битва під Берестечком. Хмельницький зазнав поразки — знову через зраду кримського хана. Козацькі війська опинилися в оточенні, лише завдяки рішучості наказного гетьмана І. Богуна частина війська змогла вирватися
Іван Богун
Соратник
Б. Хмельницького,
полковник
(?-1664)
Походив з української шляхти. Иа початку Національно-
визвольної війни гетьман Б. Хмельницький призначив
Івана Богуна полковником Вінницького, пізніше Каль-
ницького полку. У Берестецькій битві Богуна обрали
наказним гетьманом в оточеному поляками козацькому
таборі. Хитрістю відволікши основні сили противника,
Ботун організував переправу через болото і вивів з ото-
чення основні сили українського війська. Богун був у
числі противників курсу Хмельницького на союз із Мос-
квою. Після смерті гетьмана він підтримував курс
І. Виговського на унезалежнення від Москви, але й
зближення із Польщею чи Туреччиною викликало спро-
тив полковника. 1662 р. Богун був ув’язнений поляками і
відправлений до Мальброка, а згодом був убитий за
звинуваченням у контактах із Москвою.
Богуна шанували і союзники, і вороги. Як співали в од-
ній з дум: «А кобзарі грали, в струни дотикали та Богда-
на з Богуном піснями вихваляли!»
96
Білоцерківський договір (1651)
Зміст договору Результати договору
• Влада гетьмана поширюється лише на Київщину. • Козацький реєстр скорочується до 20 тис. осіб. • Польська шляхта повертається до своїх маєтків, а селяни — до шляхти. • Б. Хмельницький розриває союз із Кримським ханством, позбавляється права дипломатичних відносин. • Старшину і полковників затверджує король. • Учасники повстання амністовані • Масова втеча селян з Пра- вобережжя на землі Мос- ковської держави — Слобід- ську Україну. • Польський сейм договір не затвердив, що розв’язало ру- ки Б. Хмельницькому
Воєнні дії 1652-1653 рр.
Дата Подія Результат
Червень 1652 р. Битва під Батогом', козаки розгромили польську ар- мію; сучасники порівню- вали її з битвою Ганнібала при Каннах Б. Хмельницький запропонував перего- вори, але сейм відкинув вимоги козаків
Жовтень- грудень 1653 р. Облога Жванця козацькою армією Кам 'енецька угода'. о воєнні дії припиняються; о татари отримують від поляків данину і ясир на західноукраїнських землях; о відновлюється Зборівський договір
Молдавські походи Б. Хмельницького
Похід Мета Основні події Результати
І похід (серпень - вересень 1650р.) Змусити Мо- лдову розір- вати союз із Польщею; ук- ласти динас- тичний союз 3 Молдовою • Українсько-татарська армія захопила столицю Молдови Ясси. • Молдавський господар В. Лупу (Лупул) відмовив- ся від союзу з Польщею, уклав союз із Б. Хмель- ницьким і погодився на шлюб своєї дочки Розанди та Тимоша Хмельницького Після поразки козацької армії в битві під Бересте- чком (1651) В. Лупу від- мовився від виконання договору
II похід (червень 1652 р.) Змусити Мо- лдову викона- ти союзницькі зобов’язання щодо України • Під впливом Батозької битви україно-молдавсь- кий союз поновлено. • Відбулося весілля Розан- ди і Тимоша Хмельниць- кого У квітні 1653 р. Валахія і Трансільванія за підтрим- ки Польщі здійснили в Молдові державний пере- ворот і позбавили В. Лупу влади
7* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
97
Похід Мета Основні події Результати
III похід (квітень — травень 1653 р.) Допомогти В. Лупу пове- рнути престол • Козацьке військо Т Хмель- ницького допомогло гос- подарю відновити владу. • Бажаючи закріпити успіх, Т Хмельницький розвер- нув наступ на Валахію, який завершився пораз- кою • Формування антиук- раїнського союзу у складі Речі Посполи- тої, Валахії, Трансіль- ванії. • У липні 1653 р. владу В. Лупу знову повалено
IV похід (серпень — вересень 1653р.) Допомогти В. Лупу пове- рнути престол • Останній похід Т Хмель- ницького на Молдову. Під Сучавою козаки потрапили в оточення, Тиміш Хмель- ницький помер від смерте- льного поранення. • Козаки здалися на почес- них умовах: вони залиша- ли Сучаву та вивозили ті- ло Т Хмельницького Молдовська політика Б. Хмельницького не дала бажаних результатів: о Молдова не стала надійним союзни- ком; о утворилася антиук- раїнська коаліція; о Б. Хмельницький утратив сина — ймовірного наступ- ника
Становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.
Внутрішньополітичне становище Зовнішньополітичне становище
• Спустошене Правобережжя, де прохо- дили воєнні дії. • Україною прокотилися голод, епідемії холери і чуми. • Масове переселення українців, особли- во на Лівобережжя, Слобожанщину • Зменшення населення щонайменше на ЗО % мало наслідком скорочення україн- ської армії. • Війна спричинила занепад сільського господарства, ремесел, торгівлі. • Населення втомилося від війни, розча- ровувалося в гетьманському правлінні, не бажало воювати • Сформувалась антиукраїнська коалі- ція у складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії, Молдови. • Союз із Кримським ханством неоднора- зово демонстрував свою ненадійність. • Річ Посполита не визнала поразки і готувалася до продовження війни. • Гетьман вів переговори з Туреччи- ною, Москвою, Волощиною, Трансі- льванією, Швецією
98
Дипломатія Богдана Хмельницького
Ставлення європейських держав до Національно-визвольної війни
Католицькі держави • Австрія, Іспанія, князівства Південної Німеччини, Франція підт- римали Річ Посполиту. • Франція погодилася надати допомоіу в боротьбі з козаками. • Венеціанська республіка підтримала Україну, оскільки вбачала в козацтві союзника в боротьбі проти Туреччини. 1650 р. Гетьма- нщину навіть відвідав венеційський посол Альберто Виміні, хо- ча договір і не підписали
Протестантські держави • Англія, Голландія, Швеція, князівства Північної Німеччини спів- чутливо ставилися до української сторони, оскільки війна посла- блювала католицький табір. • Швеція висловила готовність розпочати війну проти Речі Поспо- литої
Православні держави • Православні патріархи благословили Б. Хмельницького на пере- можну війну. • Московія та Молдова сподівалися використати україно-польську війну у власних інтересах, очікуючи на послаблення обох сторін
Дипломатичні зв'язки Гетьманщини
3 Кримським ханством 1648 р. укладено військово-політичний союз
3 Туреччиною • 1649 р. українським купцям надані права безмитної торгівлі в турецьких портах та вільного плавання Чорним морем. • 1651 р. турецький султан пообіцяв узяти Україну під свій про- текторат і навіть надіслав гетьманові клейноди. Проте тісний союз із Туреччиною мав недоліки через релігійне протистоян- ня мусульман і християн та ненадійність васала імперії — Кримського ханства
3 Трансільванією та Волощиною Протягом війни взаємини змінювалися від дружніх до відверто ворожих
3 Московським царством • 3 кінця 1648 р. відбувався регулярний обмін посольствами. • 1649 р. встановлено безмитну торгівлю хлібом. • Щоб Москва швидше погодилася на союз із Гетьманщиною, Б. Хмельницький пригрозив зближенням із Туреччиною. • У жовтні 1653 р. московський Земський Собор дав згоду на укладення російсько-українського союзу і відправив в Україну посольство, очолюване боярином В. Бутурліним
Україно-московський договір 1654р.
Причини • Б. Хмельницький попереджував імовірний союз Московії та
зближення Речі Посполитої.
Гетьманщини • Московське царство неодноразово приймало на своїй терито-
з Москвою рїї повстанські козацькі загони і надавало їм допомогу • Московити, як і українці, були православними. • Москва прагнула розширити свої території та залучити козаків до охорони держави
99
Переяславська рада • 8 січня 1654 р. на Військовій раді в м. Переяславі прийнято рішення про прийняття Гетьманщиною московського проте- кторату. • Московські посли відмовилися присягати на вірність від імені царя Олексія Михайловича, мотивуючи це тим, що цар є са- модержцем і слова свого не змінює. Отже, під час Переяслав- ської ради не було укладено жодного офіційного правового акту, відбулася лише одностороння присяга гетьмана та коза- цької старшини. • У січні - лютому 1654 р. до присяги було приведено близько 200 міст і містечок
Реакція на союз із Москвою в Україні • На Переяславській раді рішення не одностайне, частина коза- ків схилялися до заступництва Туреччини. Хмельницький пе- реконав старшину виступити на підтримку московського сою- зу, обіцяючи збереження їхніх прав та привілеїв. • Відмовилися присягати Уманський і Брацлавський полковни- ки І. Богун та І. Сірко', збройні виступи відбулися в Полтавсь- кому та Кропивянському полках. • Невідомо, чи присягала Запорізька Січ. • Вище духовенство української церкви на чолі з митрополитом С. Косовим не схвалило договір
Протекторат
Ґрунтується на договорі
захищає слабшу Слабша держава —
Сильна держава надає певні послуги залишається
суверенною
і_________________________________________________________________________________________І
Якщо одна зі сторін не виконує свої обов’язки,
іншу сторону вважають вільною від договору.
Березневі статті (21 березня 1654 р.)
Основний зміст • Гетьманщина визнала протекторат Московського царства. • Козаки зберігали всі права та вільності, реєстр склав 60 тис. осіб. • Генеральна і полкова старшина отримували платню. • Гетьмана обирає козацьке військо і сповіщає про це царя. • Податки збираються українськими чиновниками. • В містах зберігається самоврядування. • Зберігаються власні правова і судова системи. • Підтверджене право київського митрополита і всього духовенства на їхні маєтності. • Україна має право на зовнішні відносини, окрім як з Польщею та Туреччиною. • У Києві та на кордонах України з Річчю Посполитою розташову- ються російські військові залогц. • Московський уряд зобов’язується вступити у війну з Польщею навесні 1654 р. • У разі татарських нападів на Україну передбачалися спільні мос- ковсько-українські походи проти Кримського ханства
Неузгоджені питання Українська православна церква відмовлялася визнати залежність від Московського патріархату
100
Значення Березневих статей • Статті змінили політичну ситуацію у Східній Європі. • Україна сприймала статті як тимчасове явище, Москва — як пер- ший крок до повного об’єднання
Оцінки мос- ковсько- українського договору • Персональна унія, за якою дві країни, маючи одного монарха, збе- рігають самоврядування. • Протекторат Москви над Україною; Україна — васальна, залежна територія. • Входження українських земель до Московської держави. • Військово-політичний союз Москви та України. • Конфедерація Московського царства та Гетьманщини. • Возз’єднання України з історичними землями Росії
Наслідки московсько-українського договору 1654 р.
Для України Для Москви
• Дозволив Україні зберегти дер- жавність, судовий, військовий, адміністративний устрій. • Дав Україні союзника для проти- стояння Речі Посполитій. • Звільнив від релігійних утисків православну церкву • Збільшив боєздатність армії за рахунок підконтрольного козацького війська. • Придбані родючі землі й сировинні родо- вища. • Козацькі війська захищали Росію від туре- цько-татарських нападів. • Казна поповнювалася за рахунок українсь- ких податків
Воєнні дії 1654-1655 років
Передумови
Польща не визнала Переяславський договір Польща розірвала дипломатичні стосунки з Москвою і розпочала проти неї війну
Основні кампанії
Дата Подія
Червень - вересень 1654 р. • Українська армія під командуванням І. Золотаренка зайняла Біло- русь, чим викликала невдоволення московського царя, який сам мав намір приєднати білоруські землі. • Кримське ханство уклало союз із Річчю Посполитою проти Московії та України
Грудень 1654 р. Польща захопила Брацлав
Січень 1655 р. Битва під Охматовом, незважаючи на великі втрати, не надала перева- ги жодній стороні. Місце битви назвали битви Дрижиполем через морози
Вересень 1655 р. Під Городком українська армія розбила війська коронного гетьмана С. Потоцького та визволила значну частину Західної України
Вересень - листопад 1655 р. • Облога Львова козацькими військами; знята після сплати викупу львів’янами. • Становище козацького війська ускладнилося через вторгнення та- тарської армії на Поділля
101
Листопад 1655 р. • Під Озерною українсько-московська армія нанесла поразку татарам. • Кримське ханство знову перейшло на бік Б. Хмельницького
1 1
Результати
Завдяки успішним діям української армії в липні 1655 р. війну проти Польщі розпочала Швеція, яка прагнула здобути балтійське узбережжя
Віленське перемир’я (жовтень 1656р.)
Передумови • В умовах наступу Швеції Польща запропонувала мир Гетьманщині та Московському царству • Б. Хмельницький відмовився, розраховуючи на успішне продовжен- ня воєнних дій. • Москва, стурбована успіхами Швеції, погодилася на польські умови
Основний зміст • Припинено воєнні дії між Московською державою і Річчю Посполи- тою. • Москва і Польща ведуть спільні воєнні дії проти Швеції та зо- бов’язуються не укладати з нею мир поодинці. • Московський цар Олексій Михайлович отримав можливість бути обраним польським королем після смерті Яна Казимира. • Перемир’я укладено без участі української сторони, представників якої навіть не пустили на переговори
Наслідки перемир’я • Москва порушила умови протекторату • Б. Хмельницький розпочав пошук нових союзників у боротьбі проти Польщі, маючи намір розірвати стосунки з Московською державою
Діяльність Б. Хмельницького у 1656-1657рр.
Дипломатична діяльність Договір з Трансільванією укладений у жовтні 1656 р. • Трансільванський князь Дьєрдь II Ракоці обіцяв допомогти Б. Хмельницькому відвоювати Галичину й частину Білорусі. • За гетьманом визнане право на «всю Русь до Вісли». Переговори зі Швецією: • Гетьманщина запропонувала союз в обмін на українські землі, що перебували у складі Польщі. • Швеція спочатку відмовила, але 1657 р. посольство Карла X Гус- тава погодилося на вимоги України. • Договір підписати не встигли через смерть Б. Хмельницького
Воєнні дії • Грудень 1656 р. — спільний наступ на Польщу розпочали Трансі- льванія, Швеція та козацькі полки А. Ждановича. • Узимку 1656-1657 рр. війська союзників узяли Перемишль, Вар- шаву, Краків, Люблін, Брест. • Навесні 1657р. Швеція вийшла з війни через початок воєнних дій з Данією, а трансільванський князь вирішив капітулювати. • Не очікуючи на капітуляцію, полки А. Ждановича повернулися в Україну в липні 1657р.
Результати • Перемогу над Польщею не здобуто. • Розпався союз держав проти Речі Посполитої. • Самовільне повернення козацького війська обурило Б. Хмель- ницького, який помер 27 липня 1657 р., не залишивши гідного спадкоємця
102
Зміни в українському суспільстві
внаслідок Національно-визвольної війни
Стан Суть змін
Козацтво • Замінило польську шляхту як панівний клас. Згідно з московським переписом 1654 р., близько половини дорослого чоловічого насе- лення становили козаки. • Чимало української знаті та заможних козаків обійняли високі по- сади і використовували їх для зміцнення свого впливу та достатку. Гетьмани лише сприяли цьому, роздаючи землі та посади. Таким чином, старшина перетворюється на земельних магнатів. • Серед козацької старшини тривали суперечки щодо можливого зов- нішньополітичного партнерства: залишатися з Москвою, повертатися до Речі Посполитої чи шукати союзника серед інших держав
Селянство • Отримали особисту свободу, право розпоряджатися власним май- ном, переселятися коли і куди завгодно. • Здобули право спадкового володіння своєю землею. • Мусили виконувати певні повинності на користь Війська Запорізь- кого: забезпечувати його транспортними засобами, провізією та сплачувати податки
Міщани • Найменше виграли від результатів війни. • Чимало містечок потрапило під владу місцевої старшини і мало сплачувати мито за торгівлю, тоді як козаки цього не робили
Православне духовенство • Підтримувало з козацькою верхівкою дружні стосунки. • Хмельницький та його наступники підтверджували права монасти- рів на землі, обов’язок селян нести трудові повинності на користь церкви
Показав, що боротьба
за національне
визволення і відновлення
державності має
грунтуватися
на узгодженні інтересів
різних верств і груп
населення
Значення
діяльності
Б. Хмельницького
Налагодив
дипломатичну службу,
яка гідно захищала
українські інтереси
на європейській арені
та зробила Гетьманщи-
ну її рівноправним гра-
вцем
Відродив Українську
державу
Завдяки
Національно-
визвольній війні
відбулася
перебудова
економічних
відносин на основі
вільної праці
Створив у короткі
строки боєздатну армію
103
КОЗАЦЬКА УКРАЇНА
НАПРИКІНЦІ 50-Х СТ. XVII - НА ПОЧАТКУ ХУІП СТ.
Боротьба за владу після смерті Богдана Хмельницького
Перед смертю Б. Хмельницький заповів гетьманську булаву своєму 16- річному синові Юрію за прикладом європейських монархій —> У вересні 1657 р. старшинська рада в Чигирині доручила генеральному писареві І. Виговському виконувати гетьманські повноваження до повноліття Юрія —> У жовтні 1657 р. на Корсунській раді, де були присутні рядові козаки, міщани, духівництво та посли іноземних держав, І. Виговського обрали повноправним гетьманом
Гетьманування Івана Виговського (1657-1659)
Гетьман України
(7-1664)
Внутрішня
політика
Зовнішня політика
Походив зі старовинної української православної шлях-
ти, дістав освіту, імовірно, у Києво-Могилянській коле-
гії. Брав участь у битві на Жовтих Водах з польського
боку, потрапив у татарський полон, поки бранця не вря-
тував Богдан Хмельницький. Так Виговський став осо-
бистим писарем гетьмана. Він створив потужну та висо-
коефективну Генеральну канцелярію та широку агенту-
рну мережу, яка сповіщала гетьмана про все важливе,
що діялося не лише в Україні, а й за кордоном. Хоча
Виговський був одним з найпалкіших прихильників
союзу з Москвою, після Віденського перемир’я він за-
ймається створенням нової антипольської коаліції.
Був розстріляний у Польщі
• Укріплював становище козацької старшини і правос-
лавної шляхти, роздаючи землі, що призводило до на-
ростання соціальної напруженості та невдоволення
народу.
• 1658 р. за допомогою кримських татар жорстоко при-
душив повстання полтавського полковника М. Пуш-
каря і кошового отамана Я. Барабаша, підбурюване
Москвою. М. Пушкар загинув, Я. Барабаш страчений
• Зберігав союзішцькі відносини з Московською дер-
жавою, погодився ввести московські війська до Пере-
яслава, Ніжина й Чернігова.
• Активізував зв’язки з Кримом, Туреччиною, Швеці-
єю, домовився про перемир’я з Польщею.
« Підписав Гадяцьку угоду (1658) з Річчю Посполитою
104
Гадяцька угода (1658)
Причини підписання
Складна політична ситуація в Україні, намагання Москви переглянути Березневі статті Підтримка Москвою антигетьманської опозиції
Основний зміст
Статус українських земель • Гетьманщина як Велике князівство Руське (ВКР) входить разом з Польщею та Великим князівством Литовським до Речі Посполитої як рівноправна держава. • Короля Речі Посполитої обирають на загальному сеймі. • Західноукраїнські землі залишаються у складі Польщі
Система управління • ВКР очолює гетьман, обраний довічно козацтвом, шляхтою та духо- венством і затверджений королем. • Гетьманові належить вища виконавча влада, він очолює збройні сили ВКР. • Вища законодавча влада належить обраним Національним зборам (парламенту). • ВКР має незалежну фінансову, податкову і судову системи, власні гроші. • Посади можуть обіймати лише українці
Соціально- економічні питання • Козакам гарантуються права і вільності. • Польські феодали повертаються в Україну, відновлюються велике землеволодіння, кріпацтво, повинності й податки селян і міщан, що існували до 1648 р.
Культурно- релігійні питання • Унія скасовується, православні урівнюються в правах з католиками, православні митрополит і єпископи отримують місця в сенаті. • Києво-Могилянська колегія набуває статусу академії й урівнюється в правах із Краківським університетом; заплановано заснувати в Україні ще одну академію. Шкіл та типографій слід відкрити стіль- ки, «скільки буде потрібно». • Встановлено свободу друку і слова, навіть у релігійних питаннях (заборонено лише образу королівської гідності)
Військо і зовнішня політика • Збройні сили ВКР складаються з ЗО тисяч реєстру та 10 тисяч най- манців. • Гетьман втрачає право на самостійні міжнародні зв’язки. • Польські та литовські війська можуть перебувати на території ВКР тільки в разі крайньої потреби й у підпорядкуванні гетьмана
Оцінки договору
Видатний пам’ятник дер- жавної та правової думки, українська національна . програма Став відмовою від незалежності України Підштовхнув Україну до соціаль- них конфліктів, знищивши соціа- льно-економічні здобутки Націо- нально-визвольної війни
Наслідки договору
Сейм Речі Посполитої урізав Гадяцький договір, обмеживши реєстр, право на обрання гетьмана, власну монету тощо Московсько-українська війна 1658-1659 років
105
Московсько-українська війна 1658-1659 рр.
Події війни Наслідки війни
• Московський цар Олексій Михайлович оголосив І. Виговського зрадником. • Навесні 1659 р. на Гетьманщину виру- шило 100-тисячне московське військо, очолюване князем О. Трубецьким. • Московське військо зупинила оборона Конотопа, що тривала з квітня до черв- ня 1659 р. • Спільне козацько-татарське військо під командуванням І. Виговського, яке виступило на допомогу обложеним, вщент розбило московські війська 28 червня 1659 р. під Конотопом • Цар Олексій Михайлович погодився на відновлення договору 1654 р. • Гетьман не зумів використати результа- ти перемоги, приборкати промосковсь- ки налаштовану старшину. • Запорізька Січ підняла анти гетьман- ське повстання. • Московська армія, підтримуючи заколо- тників, захопила Лівобережжя України. • У жовтні 1659 р. І. Виговський зрікся гетьманської булави, аби не провоку- вати громадянську війну, і виїхав до Польщі
Гетьманування Юрія Хмельницького (1659-1663)
Гетьман України
(близько 1641-1685)
Переяславські статті
(1659)
з Московським
царством
Був наймолодшої дитиною Богдана Хмельницького та
його першої дружини Ганни Сомко. Дістав непогану
домашню освіту, знав кілька мов, був добре обізнаний
зі святим Письмом. Недовго провчився він і в Києво-
Могилянській академії. Мав хист до письменництва,
науки, але зовсім не був здатний до ролі гетьмана та
військового діяча, яку йому обрала доля. Людина сла-
бкодуха, без чітких переконань, без таланту військово-
го і державного діяча, він став маріонеткою в руках
сильніших противників. Обраний гетьманом наприкі-
нці вересня 1659 р. Під тиском московських військ був
змушений підписати Переяславські статті (угоду) —
грубу підробку березневих статей 1654 р.
• Обрання гетьмана відбувається лише з ухвали мос-
ковського царя.
• Гетьман утратив право призначати та звільняти
Генеральну старшину і полковників.
• Козакам заборонено вести війни і зовнішні зносини
без дозволу царя.
• Російські війська розташовуються в усіх великих міс-
тах (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів).
• Козаки мусять брати участь у московських війнах.
• Українська церква підпорядковується московському
патріархові (Українська православна церква відки-
нула цю статтю).
Гетьманщина фактично перетворилася на автономію
Московії
106
Чуднівська кампанія • Улітку 1660 р. московсько-українська армія розпо- чала наступ на Правобережжя і потрапила в ото- чення під Чудновим. • Московське командування капітулювало. • У жовтні Ю. Хмельницький підписав з Польщею Слободищенську угоду, яка була урізаною копією Галицького договору (1658)
Слободшценська угода (1660) 3 Річчю Посполитою • Україна відновлювала державний зв’язок з Річчю Посполитою. • Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала лише автономію на чолі з гетьманом. • Українська армія зобов’язувалася взяти участь у воєнних діях проти Московської держави
Результати гетьманування • У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікся булави і постригся в ченці. • Правобережна Україна повернулася до складу Речі Посполитої. • Лівобережні полки виступили за збереження союзу з Москвою. • Наказним гетьманом Лівобережної України обрали Я. Сомка. Це стало початком поділу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну частини з влас- ними гетьманами та війни між окремими регіонами України
Руїна
107
Гетьмани розділеної України
Правобережна Україна Лівобережна Україна
Гетьман Роки прав- ління Підписані договори Гетьман Роки прав- ління Підписані договори
Павло Тетеря 1663- 1665 Іван Брюховецький 1663- 1668 Батуринські статті (1663), Московські статті (1665) з Московським царством; Анд- русівське пере- мир’я (1667)
Петро Дорошенко 1665- 1677 Корсунська угода з Туреч- чиною (1669); Бучацький мир (1672) Дем’ян Многогрішний 1669- 1672 Глухівські статті (1669) з Москов- ським царством
Юрій Хмельни- цький 1677— 1681 Бахчисарайсь- кий мир (1681) Іван Самойлович 1672- 1687 Конотопські статті (1672) з Московським царством; Віч- ний мир (1686)
Гетьманування Павла Тетері (1663-1665)
Гетьман
Правобережної
України
(бл. 1620-1671).
Зять
Б. Хмельницького
• Орієнтувався на Польщу, продовжуючи політику
І. Виговського.
• Спробував об’єднати Право- та Лівобережжя з допо-
могою поляків і кримських татар, але невдало.
• Змушений постійно приборкувати антигетьмапські
виступи полковників, не мав широкої підтримки
українського населення.
• Вимагав від Речі Посполитої:
о рівноправ’я православної та католицької церков;
о підтвердити привілеї козацької старшини;
о дозволити самостійні дипломатичні відносини з
Молдовою;
о розпочати мирні переговори з Московською дер-
жавою.
• 1665 р. призначив наказним гетьманом М.Ханенка,
проте до смерті так і не зрікся гетьманства.
• Доля П. Тетері після гетьманства достеменно не ві-
дома. Ймовірно, був отруєний поляками
108
Гетьманування Івана Брюховецького (1663-1668)
им^к. ’ £ЖЛ Л Гетьман Лівобережної України (1623-1668) Походження Брюховецького невідоме; був вихователем Юрія Хмельницького. Коли Хмельниченка проголосили гетьманом, Брюховецький подався на Запорізьку Січ. Там він завоював авто- ритет серед козацької голоти, граючи на її нелюбові до старшини. Разом із загоном запорожців у 1662 р. прибув до московського воєводи і так увійшов до нього в довіру, що той рекомендував Брюховецького цареві як найвідданішого претендента на гетьман- ство. У червні 1663 р. чорна рада — козацька рада за участі неза- можних козаків — обрала його гетьманом. Конкуренти Брюхове- цького, Я. Сомко і В. Золотаренко, були заарештовані царським уповноваженим, а згодом їх стратили; ще близько 50 противників гетьмана відправлено до Сибіру
Батуринські статті (1663) з Московським царством • Гетьманщина забезпечує харчами московське військо в Україні. • Україна повертає московським поміщикам селян-утікачів. • Українським купцям заборонено ввозити і продавати тютюн і горілку в Московській державі, а хліб — на Правобережжі й у Кримському ханстві
Московські статті (1665) з Московським царством • Українські землі переходять під безпосередню владу мос- ковського царя. • Вибори гетьмана відбуваються лише з дозволу царя й у при- сутності його представників. • Збільшено кількість московських військ в Україні; вони утримували за рахунок українського населення. • Податки до царської казни збирали московські чиновники. • Українським містам повернуті грамоти на магдебурзьке право, проте гетьман утратив право надавати містам самов- рядування. • Гетьманові заборонено вступати в дипломатичні стосунки з іншими державами. • Київський митрополит підпорядковувався Московському патріархату. Україна фактично була підпорядкована царським воєводам
Політика гетьмана • 1664-1665 рр. намагався встановити контроль над Правобе- режжям. • Перший гетьман, який відвідав Москву і навіть одружився з московською княжною. • Підписав Андрусівське перемир ’я (1667). • 1668 р., побоюючись втратити гетьманство через загальне незадоволення, заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під турецький протекторат; розпочав переговори з П. Дорошенком, правобережним гетьманом. • Коли на Лівобережну Україну перейшли полки П. Дорошенка, козаки виступили проти І. Брюховецького і вбили його під Опішнею. П. Дорошенко наказав поховати гетьмана з почестями
Результати гетьманування Закріплений поділ українських земель: • Правобережжя опинилося під владою Речі Посполитої; • Лівобережжя, або Лівобережна Гетьманщина, залишилося під протекторатом Московського царства
109
Андрусівське перемир’я (1667)
Московське царство
Річ Посполита
На тринадцять із половиною років
• Правобережна Україна відходила І Іольщі.
• Лівобережна Україна залишалася за Московською державою.
• Київ тимчасово контролював лівобережний гетьман.
за два роки мав відійти Польщі.
• Запорізька Січ перебуває під сильним контролем обох держав
Наслідки перемир’я
Перекреслені здобутки 20-річної боротьби українського народу за власну державність Узаконений поділ українських земель сусідніми державами Поставив завдання ліквідувати штучний розкол українського народу
Гетьманування Петра Дорошенка (1665-1676)
Гетьман
Правобережної
України
(1627-1698)
Внутрішня
політика
Народився в Чигирині у славетній козацькій родині. Освіту
здобув, ймовірно, у Києво-Могилянській колегії. Від 1649 р.
Дорошенко був гарматним писарем, потім дістав уряд прилу-
цького полковника. З однаковою недовірою він ставився і до
Польщі, де панувала шляхта, і до Московїї. Найвизначнішим
дорадником Дорошенка був київський митрополит Й. Нелю-
бович-Тукальський.
Після Андрусівського перемир’я 1667 р. Дорошенко звернувся
до Стамбула за підтримкою в боротьбі проти поляків, але ре-
зультати війни його розчарували. 1676 р. Дорошенко склав геть-
манські відзнаки. Невдовзі за царським наказом він переїхав до
Москви, де його прийняли з почестями і навіть одружили. У
1683-1691 рр. Петро Дорошенко обіймав посаду в’ятського
воєводи; потім до кінця віку жив у дарованому йому селі Яропо-
лче. Помер гетьман на 71 році життя. Його правнучкою була
красуня Наталія Гончарова, дружина О. С. Пушкіна________
• Часто скликав козацькі ради, де вислуховував рядових коза-
ків.
• Щоб не залежати від старшини, створив 20-тисячний кор-
пус сердюків — козаків найманого піхотного полку
• Установив нову митну лінію на українському кордоні.
• Почав карбувати власну монету
• Заохочував колонізацію незаселених прикордонних зі сте-
пом земель.
• Домагався від Речі Посполитої поновлення Гадяцького
договору
• 1668 р. об’єднав Ліво- і Правобережжя, був проголошений
гетьманом усієї України.
110
• 1669 р. змушений повернутися на Правобережжя: на гетьман- ську булаву пред’явив претензії племінник І. Брюховецького П. Суховій, підтриманий Запорозькою Січчю і кримськими татарами. На Лівобережжі залишився наказний гетьман — Д. Многогрішний, який за відсутності П. Дорошенка був про- голошений повноправним гетьманом. • 1669 р. уклав з Туреччиною союзний договір, ухвалений козацькою радою, —Корсунську угоду
Корсунська угода (1669) з Туреччиною • Україна визнає зверхність турецького султана. • Турецький султан допомагає П. Дорошенку відвоювати у Речі Посполитої Галичину, Волинь і Київщину та розпочати з Мо- сковською державою війну за Лівобережну Україну. • Територія Гетьманщини — від Перемишля до Путивля. • Гетьман обирається довічно. • Українська православна церква зберігає автономію у складі константинопольського патріархату. • Українське населення не сплачує податки і данину на ко- ристь султану • На допомогу гетьману прибуває військо кримських татар, які не мають права брати ясир. • Козацьке'військо має брати участь у війнах Туреччини. • Без згоди гетьмана турецький султан і кримський хан не можуть укладати договори з Річчю Посполитою та Мос- ковською державою
Україно-турецько- польська війна 1672 р. • У травні 1672 р. україно-турецько-татарська армія розпо- чала війну проти Речі Посполитої. • Українські війська на боці Туреччини очолив П. Дорошен- ко, на боці Польщі — М. Ханенко. • П. Дорошенко із союзниками взяли Кам’янець-Подільсь- кий, рушили на Галичину й обложили Львів. • Результатом війни став Бучацький договір (1672)
Бучацький договір (1672) • Польща передала Туреччини Подільське воєводство з Кам’янцем. • П. Дорошенко гетьманував на Брацлавщині та Південній Київщині. • Польщі залишалися Галичина, Волинь і Північна Київщина
Наступ Москви на Правобережжя 1674 р. • Москва скористалася Бучацьким договором, щоби, не по- рушуючи Андрусівського перемир’я, захопити Правобере- жну Україну. • 1674 р. на Правобережжя вступили війська московського воєводи Г. Ромадановського та лівобережного гетьмана І. Самойловича. • У березні 1674 р. на Переяславській козацькій раді М. Ханенко склав булаву, П. Дорошенка формально відс- торонили від влади, а ге ті паном усієї України проголоси- ли І. Самойловича. • Влада П. Дорошенка на Правобережжі була відновлена завдяки турецькій армії, І. Самойлович був змушений по- вернутися на Лівобережжя
111
Результати • Татари і турки грабували Правобережжя, і без того зруйно-
гетьманування ване тривалою війною. • Населення краю масово тікало на «московську Україну», проклинаючи гетьмана. • 1675 р. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туре- ччиною, передав булаву кошовому отаману Запорізької Сі- чі І. Сіркові та присягнув на вірність московському цареві
Останнє гетьманування Юрія Хмельницького (1677-1681)
Політика гетьмана • Ставленик Туреччини, яка прагнула зберегти контроль над Украї- ною після зречення П. Дорошенка. • Іменував себе «князем сарматським, Малої Росїї-України, вождем Війська Запорізького». • Здійснив із турецько-татарською армією Чигиринські походи з метою завоювання Правобережної України
Чигиринські походи • 1677р. — перший похід. Після тритижневої облоги Чигирина туре- цько-татарськими військами до міста підійшла україно-московська армія під командуванням І. Самойловича та воєводи Г Рома- дановського; турки відступили. • 1678 р. — другий похід. 200-тисячне турецько-татарське військо захопило Чигирин після місячної облоги. Російсько-українські сили відійшли на Лівобережжя. Ю. Хмельницькому дісталася влада на Правобережній Україні
Результат правління • Чигиринські походи довершили спустошення Правобережжя. • Після підписання Московський царством та Туреччиною Бахчиса- райського миру (1681) Ю. Хмельницького позбавили гетьманської булави. Він був страчений турками в Кам’янці-Подільському чи то в 1681, Чито в 1685 р.
Бахчисарайський мир (1681)
Урегулював
московсько-
турецькі
суперечки
щодо
володіння
українськими
землями
• Туреччина отримала Південну Київщину,
Брацлавщину і Поділля.
• Кордон між державами встановлено по
Дніпру-
• Землі між Дніпром та Бугом залишалася
незаселеними 20 років.
• Встановлені вільні полювання в південних
степах обох берегів Дніпра, риболовля на
Дніпрі та його притоках і в Чорному морі
Москва
відмовилася
від претензій
на
Правобережжя
на користь
Туреччини
112
Гетьманування Дем’яна Многогрішного (1669-1672)
Гетьман
Лівобережної України
(1631-1703)
Глухівські
статті (1669)
з Московським
царством
Політика гетьмана
Результати
гетьманування
Виходець із селянської родини, він покозачився під
час Національно-визвольної війни і виявив чималі
організаторські здібності. Його кар’єра складалася
доволі вдало: за Дорошенка про нього повідомляють
як про чернігівського полковника, а в 1669 р. він стає
спочатку наказним, а потім повноправним гетьманом.
Проте втримати булаву виявилося складніше: просту-
ватий і недипломатичний гетьман швидко нажив воро-
гів, які й написали донос цареві. Його першого з-
поміж гетьманів таємно вивезли до Москви, допитали
із застосуванням тортур і засудили до страти. Згодом
вирок було змінено на довічне заслання до Сибіру.
Коли Многогрішного звільнили в 1688 р., він незаба-
ром постригся у ченці. Помер колишній гетьман в
Іркутську на поч. XVIII ст.
• Московські воєводи залишалися тільки в п’ятьох
містах (Києві, Чернігові, Переяславі, Ніжині, Острі),
втрачали право втручатися в справи української ад-
міністрації.
• Козацький реєстр — ЗО тисяч осіб.
• Гетьман має право на наймане військо (1 тис. осіб).
• Податки збирає козацька старшиною.
• Обмежено перехід селян у козацтво.
• Гетьманові забороняло вступати в зовнішні зноси-
ни. *
» Резиденцію гетьмана переносили до Батурина_____
• Домігся, що Київ залишився за Московською дер-
жавою, незважаючи на умови Андрусівського пере-
мир’я.
• Прагнув послабити роль старшини на користь геть-
манської влади.
• Вів таємні переговори з П. Дорошенком про перехід
Лівобережної України під протекторат Туреччини.
• Незалежність політики та недипломатичність
Д. Многогрішного призвели до доносу старшини на
гетьмана. Хоча гетьмана мав судити суд Війська
Запорізького, саме московський суд звинуватив йо-
го в державній зраді й довічно заслав до Іркутської
в’язниці_________________________________________
• Зумів відвоювати в Москви значну частину втраче-
них Брюховецьким прав Гетьманщини.
• Його доля продемонструвала готовність старшини
співпрацювати з Москвою задля задоволення влас-
них потреб усупереч інтересам держави
8* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
113
Гетьманування Івана Самойловича (1672-1687)
Гетьман
Лівобережної України
(?—1690)
Конотопські статті
(1672)
з Московським царством
Політика гетьмана
Результати
гетьманування
Походив із сім’ї священика, освіту здобув у Києво-
Могилянській колегії. Службу в козацькому війську роз-
почав військовим писарем, за Д. Многогрішного був ге-
неральним суддею й узяв участь у старшинській змові
проти гетьмана.
За часів гетьманування І. Самойловича його старший син
Семен став стародубським полковником; після його смер-
ті що посаду обійняв молодший син Яків. Середній син
Григорій отримав посаду чернігівського полковника. З
Москвою гетьман довгий час жив у згоді. Там виховува-
лися його сини, свою дочку одружив він з боярином
Ф. Шереметьєвим. Проте близькість із Москвою гетьмана
не врятувала: як і на Многогрішного, на нього написали
донос і відправили з ріднею до Сибіру Величезні геть-
манські скарби поділено на дві частини: половину взято
до Москви, а половину передано до військового скарбу
• Гетьманові заборонено підтримувати зовнішні зносини
без царської згоди, особливо з П. Дорошенком.
• Гетьман не мав права карати та позбавляти старшину
посад без згоди старшинської ради.
* Розпущено наймані гетьманські війська_____________
• Спирався на козацьку старшину не скликав Генераль-
ну військову раду, роздавав землі, сформував бунчуко-
ве товариство зі старшинських синів, які в майбут-
ньому мали обійняти високі посади.
• Заохочував будівництво храмів.
• Збільшив наймане військо всупереч забороні Москви.
• Прагнув відновити єдність українських земель: 1674 р.
здійснив похід на Правобережжя проти П. Дорошенка,
але був змушений відступити під натиском турецько-
татарської армії.
• 1676 р., після зречення П. Дорошенка, став фактичним
гетьманом і Ліво-, і Правобережжя.
• 1678-1679 рр. організував «великий згін» — переселення
українського населення з Правобережжя на Лівобережжя,
щоби ускладнити туркам напади на Гетьманщину.
• Брав участь в обороні Чигирина від турецько-
татарської армії (1677-1678), у російському Кримсь-
кому поході (1687).
• За його правління (але без його участі) Москва і Річ
Посполита підписали Вічний мир______________________
• Зусилля Самойловича щодо об’єднання українських
земель виявилися марними.
• Відверте прагнення поєднати сильну владу і матеріаль-
не збагачення призвело до незадоволення старшини і
доносу
114
Вічний мир (1686)
Перший кримський похід 1687р.
115
Лівобережна Україна та Слобожанщина
У другій половині XVIII ст.
Лівобережна Гетьманщина
Територія Лівобережні українські землі, Київ з приміською зоною, що пере- бували в межах Московського царства
Адміністративно- політичний устрій • Ділилася на 10 полків — військових і адміністративно- територіальних одиниць. • Гетьмана обирала Старшинська рада, його кандидатура за- тверджувалася царем. • 3 кожним новим гетьманом царський уряд підписував новий договір — статті. • Загальновійськова рада скликалася залежно від обставин і втратила своє значення. • Старшинська рада замінила загальновійськову і вирішувала питання оборони, обирала генеральну старшину, визначала ро- змір податків та орендної плати
Повноваження гетьмана • Призначення на посади. • Встановлення податків. • установлення нагород. • Розподіл земель
Склад Генеральної старшини • Обозний — відповідав за постачання армії. • Суддя — очолював генеральний суд. • Осавул — відповідав з організацію військових частин. • Підскарбій — займався казною, фінансовою та податковою політикою. • Хорунжий — відповідав за збереження військового прапору — хоругви. • Бунчужний — зберігав бунчук — гетьманський символ влади
Соціально- економічний розвиток • Селяни не поспішали брати землі з державного фонду, тому що за неї слід було нести військову службу, і оселялися на зе- млях старшини та церкви. • Козацька старшина намагалася збільшити свої землеволодіння, захоплюючи наділи дрібних господарів і перетворюючи ранго- ві маєтки (надані за службу) на спадкову власність. • Поступово поширюється панщина, хоча за часів Національно- визвольної війни вона була замінена на чинш — переважно грошовий податок. • В містах існувало магдебурзьке право. • 3 поширенням використання найманої праці розвивається дрі- бнотоварне виробництво
116
Слобожанщина, або Слобідська Україна
Територія Історична область, яка охоплює території сучасних Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей України, частину Воро- незької, Білгородської та Курської областей Російської Федерації, Територія належала Московському царству
Заселення • Перші колоністи з’явилися на так званому Дикому полі в XV — на початку XVI ст. • Регулярне заселення відбувається з середини XVII ст., перева- жно українськими козаками і селянами, особливо після пораз- ки козацької армії під Берестечком (1651). • Московський уряд, зацікавлений у переселенцях, надавав пев- ні свободи, зокрема звільнення від податків; поселення стали називати слободами, а територію — Слобожанщиною. • Засновані міста: Острогозьк, Суми (1652), Охтирка, Харків (1654) тощо
Адміністративно- політичний устрій • Слобожанщина підпорядковувалася бєлгородському воєводі, посади гетьмана не існувало. • Сформовані п’ять полків: Острогозький, Харківський, Сумсь- кий, Охтирський, Ізюмський. • Полковники обиралися на полкових козацьких радах і затверджу- валися царем; мали ті ж повноваження, що й у Гетьманщині. • Полкова старшина обиралася довічно, часто посада полковни- ка була спадковою
Соціально- економічний розвиток • Діяло право заїїманщини-. поселенці могли брати стільки зем- лі, скільки могли обробити. • Селяни, як і в Гетьманщині, оселялися переважно на старшин- ських землях. • Поряд із землями, заселеними українськими переселенцями, на Слобожанщині існували маєтки російських поміщиків, по- жалувані царем за службу. Заселяли їх привезеними з Росії кріпаками
Запорізька Січ у другій половині XVIII ст.
Територія • У 1652—1709 рр. існувала Чортомлицька Січ, заснована непо- далік гирла р. Чортомлик. • За Андрусівським перемир’ям (1667) перебувала під контролем Московської держави і Речі Посполитої. • За Вічним миром (1686) Січ опинилася на території Московсь- кого царства, почалося будівництво московських фортець на Запоріжжі
Підпорядкування • За правління Б. Хмельницького підпорядковувалася гетьмано- ві, зберігаючи автономію. • Пізніше часто відігравала роль опозиції гетьманській владі; таку позицію січовиків підтримувала Москва, щоб послабити гетьманську владу
117
Дипломатія • Січ підтримувала контакти з Польщею і Кримським ханством, навіть зверталася до Речі Посполитої з проханням перейти в її підданство. • Продовжувала відігравати роль захисника від турецько- татарських нападів
Економіка Січі • Розвинені промисли (полювання, рибальство, бджільництво) і скотарство. • Через набіги татар хліборобство не набуло значного розвитку. • Основна форма господарювання — хутірські господарства зимівники. • Вели торгівлю з Правобережжям, Гетьманщиною, Річчю Пос- политою, Кримським ханством, Туреччиною. Вивозили мед, хутро, шкіри, рогату худобу, коней, закуповували сіль, хліб, зброю, боєприпаси, тканину
Отаман Іван Сірко
Легендарний отаман Запорізької Січі (бл. 1610-1680) За однією з версій, походив з Мурафи, що на Поділлі. За перека- зами, був характерником, тобто мав зв’язок з вищою силою. Козацький ватажок був глибоко релігійною людиною, безсріб- ником, майже не вживав спиртного і відзначався військовими чеснотами. Брав участь у воєнних діях у Франції. 3 1663 р. Сірко жив на Січі, де протягом 15 років обирався кошовим отаманом. Загалом славетний козацький полководець здійснив 55 військових похо- дів, не зазнавши жодної поразки в битвах. Татари називали Сір- ка урус-шайтаном, тобто руським дияволом, а татарські матері лякали його іменем своїх дітей. На всесвітньо відомій картині І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» Сірко є центральним персонажем. Отаман похований на цвинтарі неподалік Чортомлицької Січі, однак надгробний камінь з написом було знищено російським військом при розоренні Січі 1709 р.
Політична діяльність отамана • Політична орієнтація постійно змінювалася: не склав присяги на вірність царю в 1654 р., але протистояв гетьманам І. Виговському таП. Тетері через їхню пропольську політику. • Після Андрусівського миру 1667 р. знаходився в опозиції Москві й водночас воював із татарами. • 1672 р. був заарештований царськими урядниками і відправ- лений до Сибіру через намір виставити свою кандидатуру на виборах гетьмана. Проте незабаром Сірка випустили на ви- могу польського короля з огляду на потребу очолити бороть- бу з турецькою армією
Військові перемоги • Здобув турецьку фортецю Очаків (1670). • Розгромив 40-тисячне турецько-татарське військо, яке спро- бувало знищити Чортомлицьку Січ (1675). • Регулярно нападав на Кримське ханство. • Визволив з рабства близько 100 тисяч полонених, не лише українців, а й євреїв та католиків. • Брав участь у чигиринських походах на боці І. Самойловича
Результати отаманства І. Сірко намагався активно впливати на події в Україні, проте не завжди це сприяло укріпленню української держави
118
Гетьманування Івана Мазепи (1687-1709)
Гетьман України
(1640—1709)
Коломацькі статті
(1687)
Соціально-економічна
політика
Народився в с. Мазепинці на Білоцерківщині в родиш знатного
шляхтича з роду Мазеп-Колединських. Освіту здобував у Киє-
во-Могилянській колегії, навчальних закладах Європи. Слу-
жив у польського короля, гетьманів П. Дорошенка та
І. Самойловича, де здобув славу дипломата. Його вважали
одним з найбільших і найбагатших феодалів Європи. Мазепа
вільно володів, окрім польської та російської, латиною, італій-
ською, німецькою, французькою, татарською мовами. У його
резиденції в Батурині було зібрано шикарну бібліотеку, колек-
цію зброї та картин.
Упродовж життя Мазепа славився як підкорювач жіночих
сердець, але найвідомішим є роман 60-річного гетьмана з
власною хрещеницею, 16-річною Мотрею Кочубей, дочкою
генерального судді. За кілька років Василь Кочубей, видав-
ши дочку заміж, напише донос на Мазепу Петру І, але поп-
латиться за нього своїм життям: довіра царя до українсько-
го гетьмана була безмежною. Заслуги Мазепи були відзна-
чені вищою московською нагородою — орденом Андрія
Первозванного з- написом «За віру і вірність». Помер у м.
Бендери (Туреччина). Могила Мазепи досі не знайдена.
Невідома навіть справжня зовнішність Мазепи— Росія
знищила всі прижиттєві зображення гетьмана______________
• Цар затверджує універсали гетьмана, дає дозвіл на приз-
начення і звільнення старшини.
• Старшина зобов’язана наглядати за гетьманом і доносити
на нього царському урядові.
• Обмежене право гетьмана розпоряджатися землями.
• Козацький реєстр — ЗО тисяч осіб.
• Зберігалися компанійські полки — вільнонаймані кінні
полки
• Гетьману заборонені дипломатичні відносини з іншими
державами, він відмовляється від претензій на Правобе-
режжя.
• Гетьман зобов’язаний надсилати козацьке військо на
війну з Кримським ханством і Туреччиною.
• У столиці Гетьманщини Батурині розміщується полк
московських стрільців.
• Українським купцям заборонено торгувати в Московсь-
кій державі та підтримувати зв’язки з Кримським ханст-
вом.
• Українці мають приймати знецінені московські гроші.
• Рекомендувалося заохочувати україно-московські шлюби
• Наділяв землями та привілеями козацьку старшину, фор-
муючи еліту українського суспільства.
• Надавав пільги організаторам промисловості, особливо
рудних, паперових, порохових мануфактур — великих
підприємств, де використовувалась наймана ручна праця
на основі розподілу праці.
119
Соціально-економічна політика • Розвивав вівчарство, конярство, соляний промисел, ви- робництво селітри. • Підтримував торгівлю, як внутрішню, так і зовнішню (з Польщею, Кримом, Московським царством, Кавказом, Персією). • Запровадив панщину два дні на тиждень. • Силою придушував селянські повстання, що дало підста- ви запорожцям називати його «вітчимом України»
Зовнішня політика • Розраховував за допомогою Московії відвоювати у Польщі Правобережну Україну, у Туреччини і Кримського ханст- ва — узбережжя Чорного й Азовського морів. • Брав участь у Другому кримському поході (1689) та Азо- во-Дніпровських війнах (1695-1696) за вихід Росії до мор- ського узбережжя, які завершилися невдачею для москов- сько-українських сил і посилили невдоволення населення Гетьманщини зростанням податків і московською воєн- ною присутністю. • Незважаючи на заборону, мав дипломатичні відносини з багатьма європейськими державами
Культурно- просвітницька політика • Реставрував двадцять і заснував дванадцять храмів; на- віть український архітектурний стиль назвали «мазепин- ське бароко». Найвідоміші храми: Богоявленський собор Київського Братського монастиря, церква Всіх Святих Києво-Печерської лаври. • Обдаровував цінними речами, іконами українські церкви і монастирі. • 1701 р. Києво-Могилянська колегія отримала статус ака- демії та гетьманську щорічну субсидію. • Направляв дітей старшини на навчання за кордон • Розбудував столицю Батурин за зразком Версалю, палацу французьких монархів. • Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. • Купив Пересопницьке Євангеліє, яке згодом подарував Переяславському кафедральному соборові. • Був покровителем літератури, підтримував І. Максимо- вича, Ф. Прокоповича, Є. Яворського; сам був автором віршів
Паліївщина (1702—1704)
Що це Національно-визвольне повстання під проводом білоцерківського пол- ковника Семена Палія (Гурка)
Передумови • 1684 р. Річ Посполита відновила Військо Запорізьке на своїй тери- торії. • 1699 р. Карловицька угода між Річчю Посполитою та Османською імперією повертала Брацлавщину, Поділля і Південну Київщину Польщі, загроза турецького нападу суттєво зменшилася, тому сейм ухвалив розпустити козацькі полки і ліквідувати козацький стан
120
Мета Звільнити Правобережжя від польського панування та об’єднатися з Лівобережною Україною
Основні події • 1702 р. козаки під проводом С. Палія розпочали повстання, підтри- мане селянами. Армія С. Палія захоплювала міста Київщини, Воли- ні, Поділля, Галичини. • Повстанці звернулися по допомогу до запорожців, І. Мазепи та Мо- скви. • 1704 р. московсько-козацьке військо зайняло Київщину і Волинь
Результати Правобережна і Лівобережна Україна об’єдналися під гетьмануванням І. Мазепи до 1709 р.
Україна в подіях Північної війни
Північна війна — війна коаліції
Речі Посполитої, Саксонії, Данії,
Московського царства (Росії)
проти Швеції в 1700-1721 рр.
Мета Росії’, відвоювати вихід
до Балтійського моря та
приєднати прибалтійські території
Участь України у війні
• Козацькі полки змушені воювати під командуванням російських генералів
у Прибалтиці, Пскові, Білорусі, зазнавали зневаги і несли великі втрати.
• Козаків використовували на будівництві інженерних споруд: доріг, каналів, фортець.
• На території України побудовано чимало укріплень, у тому числі Київську фортецю
на Печерську.
• Україна постачала харчі, фураж, коней, волів для російської армії
Наслідки для України
Масове незадоволення українців Наростання загрози ліквідації автономії Гетьманщини Початок переговорів І. Мазепи зі шведським королем Карпом XII та Річчю Посполитою
Перехід Мазепи на бік Швеції
Восени 1708 р. війська Карла ХП розпочали похід на Москву через Україну Мазепа звернувся до Петра І по військову допомогу, але дістав відмову Таким чином, Петро І порушив умови протекторату, отже, Мазепа був вільний від зобов’язань щодо царя 28 жовтня 1708 р. Мазепа з прибічниками (близько 4 тис. осіб) перейшов на бік Швеції та уклав військовий договір
121
Військовий україно-шведський договір (1708)
Причини укладення Землі Правобережної України могли стати платою Речі Посполитій за її участь у війні з будь-якого боку; українські інтереси до уваги не бралися
Зміст • Шведська армія обороняє Україну. • Мазепа стає довічним гетьманом або князем України, зберігаються права і вольності козаків. • На час війни шведи могли розташуватися в кількох українських містах
Наслідки договору • По Україні були розіслані універсали із закликом відійти від Росії. • У березні 1709 р. до Мазепи приєдналася Запорізька Січ на чолі з отаманом Костем Гордієнком; загальна чисельність сил Мазепи ста- новила близько 12—15 тисяч осіб. • Неоднозначно оцінений українцями, які вважали Швецію ворогом. • Розпочався царський терор в Україні
Царський терор в Україні
Антимазепінські заходи • Мазепу звинувачували в намірі передати Україну під владу Польщі та повернути унію. • В усіх церквах Московського царства Мазепі проголосили ана- фему — церковне прокляття, було здійснено символічну страту опудала Мазепи, знищено портрети гетьмана. • У листопаді 1708 р. обраний новий гетьман — Іван Скоропад- ський
Знищення Батурина 2 листопада 1708 р. гетьманську резиденцію Батурин знищено разом із жителями війська О. Меншикова
Розправа над мазепинцями • Над прихильниками Мазепи проведений суд, до страти засу- джено близько 900 представників старшини. • Конфісковані маєтки «мазепинців» роздали російським генера- лам та старшині, що залишилася вірною царю. • Усім «мазепинцям», які повернулися до Петра І, оголосили амністію і наділили їх новими маєтками та нагородами
122
Ліквідація • У квітні 1709 р. російське військо під командуванням
Запорізької О. Меншикова зруйнувало Запорізьку Січ.
Січі • Російські війська конфіскували артилерію та амуніцію, спалили флотилію, а захоплених козаків закатували. • Вцілілі після розправи січовики втекли до Кримського ханства і заснували при впадінні р. Інгулець в Дніпро Олешківську Січ
Полтавська битва
Відбулася 27 червня 1709 р. між шведськими та російськими військами, їй передувала облога Полтави шведською армією
Мета шведів • Захопити в Полтаві порох, фураж, провіант та одяг. • Витягти в Україну російські війська для генеральної битви. • Установити контроль над басейном р. Ворскла та переправою через Дніпро в Переволочній
Результат битви • Під час облоги Полтави до міста підійшла російська армія Петра І, до якої входили й українські військові частини під командуванням С. Палія. • Битва тривала кілька годин, і ще до полудня шведи були розгромлені
Причини поразки шведсько- козацької армії • Кількісна перевага російського війська (майже вдвічі). • Відірваність шведського війська від баз постачання. • Карл XII не зміг особисто очолити армію через поранення, а між генералами панувала незгода. • Відсутність єдиного тактичного плану битви
Наслідки поразки • Мазепі та Карлу XII вдалося втекти в турецькі володіння. • Козаків, які воювали на боці шведів і потрапили в московський по- лон, було показово закатовано та виставлено на привселюдний огляд. • Україна зазнала значних людських та матеріальних утрат. • Почалася ліквідація Гетьманщини царським урядом. • І. Мазепа не іережив поразки і помер у жовтні 1709 р. в Бендерах
123
Гетьман Пилип Орлик (1710-1742)
Гетьман України
у вигнанні (1672—1742)
Політика гетьмана
Похід
на Правобережжя
Результати
гетьманування
Народився в с. Косуті на Віленщині, походив зі стародав-
нього чеського роду. Вихованням Пилипа опікувалася
мати — православна шляхтянка, адже батько загинув під
Хотином, коли хлопчикові не було й року. Пилип здобув
освіту в Києво-Могилянській колегії, згодом служив при
управління Київської митрополії та в гетьманській канце-
лярії. Вільно володів багатьма мовами. 1708 р. він обійняв
посаду генерального писаря і став найближчою довіреною
особою Мазепи. Після поразки в Полтавській битві Орлик
опинився в еміграції, де й був обраний гетьманом. Своє
життя він присвятив боротьбі за відновлення незалежної
України, але помер у злиднях, далеко від батьківщини і
родини
• Обраний гетьманом на козацькій раді в Бендерах 1710 р.
• Прагнув утворити велику антиросійську коаліції євро-
пейських держав, Туреччини і Кримського ханства.
• Підписав договір з Карлом XII про протекторат Швеції
над Україною. Шведський король зобов’язувався вести
війну з Росією, доки Україну не буде звільнено від мо-
сковського панування.
• Уклав так звану Конституцію Пилипа Орлика (1710).
* Воював за встановлення влади на Правобережжі_____
• 1711 р. здійснив похід на Правобережжя у союзі з
Польщею, Туреччиною і Кримським ханством, проте
авторитет Орлика підірвали вилазки татарських загонів
на ( лобожанщину
• Під тиском російських військ гетьман змушений від-
ступити.
• 1711 р. Росія уклала з Туреччиною Прутський мир:
Туреччині повертався Азов, Москва відмовлялася від
претензій на Правобережну Україну__________________
• Міжнародна ситуація не сприяла формуванню міцної
антиросійської коаліції:
о Росія перемогла в Північній війні та проголосила се-
бе імперією-,
о Туреччина задовольнилася Азовським узбережжям;
о Польщу роздирали міжусобні війни.
• Неодноразові звернення до Речі Посполитої, Франції,
Англії, німецьких держав, Голландії, Папської держави
тощо за підтримкою результату не дали.
• П. Орлик так і залишився гетьманом у вигнанні; швед-
ський історик А. Єнсен називав його «Дон Кіхотом ви-
мріяного образу»
124
Конституція Пилипа Орлика
документа Угода між П. Орликом, старшиною та запорожцями, укладена під час обрання П. Орлика гетьманом 1710 р.
Головна ідея Обмеження влади гетьмана і прагнення старшини відігравати провідну роль у суспільно-політичному житті України
Вступна частина • Б. Хмельницький відновив незалежність України в боротьбі з Поль- щею. • Московське царство порушило взяті на себе зобов’язання щодо України, тому Військо Запорізьке було змушене відстоювати права українців збройним шляхом. • І. Мазепа був захисником інтересів України, Карл ХП — «покрови- телем і протектором України»
Основний зміст • Україна є суверенною державою під протекторатом Швеції. • Територія України складається з Чернігівського, Брацлавського і Київського воєводств. • Влада ділиться на три гілки: законодавчу (Генеральна рада), вико- навчу (гетьман і генеральна старшина) і судову (Генеральний суд). • Гетьманська влада обмежується участю Генеральної військової ради (парламенту) в державному управлінні; до Генеральної ради має увійти не тільки генеральна, полкова і сотенна старшина, а й по де- путату від кожного полку та Низового Війська Запорізького. • Уряди полковників і сотників є виборними. • Гетьман не розпоряджається державними коштами; бюджетом відає генеральний скарбничий, який узгоджує дії з гетьманом. • Визнано природні права людини, насамперед право на протест про- ти гноблення. • Православ’я є державною релігією. • Передбачений соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звіль- нялися від податків та повинностей
Значення Конституції • Військо Запорізьке мало стати виборною гетьманською монархією парламентарного типу. • Конституція — пам’ятка суспільно-політичної думки та символ боротьби за створення незалежної України
Ліквідація козацтва на Правобережжі
Причини
1699 р.
остаточно ліквідовано
турецьку загрозу
Поразка повстань
С. Палія (1702-1704) та
І. Мазепи (1708-1709)
Результати
1713 р.
сейм Речі Посполитої
ухвалив ліквідувати полковий
устрій Правобережжя
1714 р.
російські війська залишили ♦
Правобережну Україну
Поразка походу
П. Орлика (1711)
125
Гетьманування Івана Скоропадського (1708 1722)
Гетьман України
Народився в козацькій родині: його батько й дід брали
участь у Національно-визвольній війні. Служив у ге-
тьманів П. Дорошенка та М. Ханенка, але згодом пе-
ребрався на Лівобережжя. Працював у канцелярії
І. Самойловича, дослужився до полкового писаря Чер-
нігова, а за Мазепи став стародубським полковником.
Обраний гетьманом 17 листопада 1708 р. після пораз-
ки 1. Мазепи за прямою вказівкою Петра І, проте нама-
гався полегшити становище мазепинців та їхніх родин
(1647-1722) _____________________________________________________
«Рішительний указ», \ • Встановлений російський контроль над бюджетом І
або І Гетьмащини. І
Решетилівські статті І • Козаки залишилися в підпорядкуванні російським І
(1709) І офіцерам. і
І \ • Захоплена на Січі козацька артилерія залишилася у
\ \ російському війську у
• Збільшено кількість російських залог у містах Ліво-
бережжя.
• Прийняття гетьманом іноземних послів можливе
лише в присутності царського міністра-резидента
_______________________________П. Ізмайлова___________________________________
Результати • Спроби гетьмана нейтралізувати наслідки повстан-
гетьманування ня Мазепи мали частковий успіх.
• Реального впливу на російську політику щодо Укра-
їни гетьман не мав, старшина налагоджувала конта-
кти безпосередньо з оточенням Петра І
Політика Петра І щодо українських земель
після Полтавської битви
Політичні обмеження • Замість назв «Україна», «Гетьманщина», «Військо запорізь- ке» запроваджується поняття «Малоросія». • Резиденцію гетьмана перенесено до Глухова поблизу росій- ського кордону; тут перебували два російські полки, підпо- рядковані безпосередньо міністру-резиденту • Петро І самостійно призначав генеральну і полкову старши- ну, у тому числі росіян і німців, які отримували великі маєт- ності в Україні. • Тривали мобілізації козаків для участі в Північній війні та роботах з будівництва укріплень, Волго-Донського і Ладозь- кого каналів і нової російської столиці Санкт-Петербургу • У 1722-1727 рр. Гетьманщиною управляла Малоросійська колегія з 6 московських чиновників на чолі з С. Велья- міновим, яка контролювала розподіл земель, установлювала і стягувала податки, розміщувала російські війська. Гетьмана в цей період не обирали
126
Економічні обмеження • 3 Гетьманщини заборонено вивозити будь-які товари до Центральної та Західної Європи. • До Гетьманщини, заборонили ввозити іноземні товари, крім російських. • Мито, встановлене на російсько-українському кордоні, над- ходило до Москви. • Запоріжжю оголошено економічну блокаду. • Російське військо в Україні утримувалося коштом Гетьман- щини
Культурно- церковні обмеження • 1709 р. за кордон вислані студенти Києво-Могилянської академії, що були вихідцями з Правобережжя. • 1720 р. заборонено друкувати книжки українською мовою, з церков вилучали книги українського друку і заміняли їх на московські видання. • 3 України почали вивозити історичні пам’ятки, рідкісні кни- ги, давні грамоти тощо. • Українські вчені, письменники, богослови переманювалися до Петербурга і Москви, де ставали вірними слугами царської політики (Феофан Прокопович, Стефан Яворський тощо). • Замість посади митрополита 1722 р. запроваджено посаду
архієпископа Київського та Малої Росії, тобто митрополія ліквідована. Архієпископа призначав синод — духовна коле- гія, очолювана Петром І
Культура України
Загальна характеристика
• Зазнала величезного впливу Національно-визвольної війни і Руїни. • Розвивалася в умовах існування української державності — Гетьманщини — та гетьманської фінансової підтримки. • Негативним чинником культурного розвитку став поділ українських земель держа- вами-сусідами. • Поступово набувала світського характеру • Від початку XVIII ст. активізувався наступ російського царизму на українську культуру: скоротилася кількість студентів Києво-Могилянської академії, звільнили «неблагонадійних» викладачів, царський уряд заохочував переїзд до Росії талано- витих учених, митців, церковних діячів. • Відчутний вплив західноєвропейського бароко — мистецького стилю XVII- XVIII ст., що характеризується контрастністю, експресією, динамізмом, театраль- ністю
Освіта
Початкова • Здобувалася в початкових школах (Лівобережжя), братських школах (Правобережжя), єзуїтських школах для шляхти (Правобережжя). • Вчителями виступали так звані мат Явні дяки, або дяки-бакаляри, які переходили з місця на місце
Середня • 1700 р. відкритий Чернігівський колегіум — перший на Лівобережжі. • На Правобережжі й у Західній Україні діяли єзуїтські колегії — Львівська, Луцька, Каменецька тощо
127
Вища Києво-Могилянська колегія (з 1701 р. — академія): • була відкрита всім верствам населення, але серед учнів переважали .діти козацької старшини, багатих козаків, духовенства і міщан; • випускниками академії були С. Яворський — автор учення про піра- міду влади в Російській імперії, Ф. Прокопович — автор концепції про божественне походження царської влади; • 1666 р. Москва намагалась ліквідувати колегію, але безуспішно
Література
Усна народна творчість • Представлена передусім думами — ліро-епічними творами про коза- ків, які виконували речитативом мандрівні кобзарі, бандуристи, лір- ники. • Думи та історичні пісні змальовували Національно-визвольну війну та її героїв. Поширюються також чумацькі, рекрутські, козацькі пісні
Художня література • К. Зиновіїв зібрав колекцію народних прислів’їв та приказок, був автором віршів про життя простолюду. • І. Величковський був автором барокових курйозних віршів — вишу- каних поетичних творів, незвичайних за формою, для яких характер- не поєднання зорових і слухових елементів, узгоджених зі змістом
Наука
Філософія і точні науки • Як самостійна наука починає розвиватися філософія. • Києво-Могилянська академія приділяє увагу розвитку фізики, мате- матики, особливо за часів ректора Ф. Проконовича
Історія • «Синопсис, або Стислий опис від різних літописців про початок слов’яно-руського народу» П. Кохановського (1674) став першим си- стематизованим підручником з вітчизняної історії. • Вчені Києво-Могилянської академії провели перші археологічні дос- лідження — розкопки Десятинної церкви в Києві. • У першій половині XVIII ст. з’являються козацькі літописи — істо- рико-літературні твори, присвячені козацьким війнам, які подавали історію України з точки зору козацтва: о «Літопис Самовидця», що охоплює події 1648 -1702 рр.; автором уважають Р. Ракушку-Романовського; о літопис галицького полковника Г. Граб’янки про події 1648- 1708 рр.; о літопис канцеляриста Генеральної військової канцелярії С. Ве- личка про події 1648-1700 рр. Літописи обґрунтовували окремішність України від Росії та українців від росіян, добровільність угоди козаків з Московією, право України на споконвічні права і вольності
128
Образотворче мистецтво
Особливості розвитку
• Основні живописні жанри — іконопис, фреска, портрет. Найпопулярнішою стала
живописна школа Києво-Печерської лаври, представники якої розписували храми
в багатьох українських містах.
• Іконописні образи відходять від канонів, стають більш земними; у портреті
з’являються риси реалізму.
• Особливо популярною стала ікона Покрову Богородиці.
• Збагачуються художні засоби: перспектива, світлові та колористичні ефекти.
• Окрім святих, у храмах зображують ктиторів — благодійників.
• Видатні українські майстри:
о І. Руткович (ікона «Архангел Михаїл» з іконостасу Церкви Різдва Христового в
Жовкві);
о Й. Кондзелевич (ікона «Вознесіння» з Манявського Скиту).
• Популярним стає так званий парсунний живопис—портрети гетьманів і старшини.
• Набули поширення народні картини із зображенням козака Мамая.
• Розвиток графіки пов’язаний із книгодрукуванням. Олександр і Леонтій Тарасе-
вичі та їхній учень Іван Щирський уважаються засновниками української школи
граверів. Уперше створено портретні гравюри
Пам’ятки
Ікона «Архангел Михаїл»
з іконостасу церкви
Різдва Христового
вм. Жовква.
Автор І. Руткович
(кінець XVII ст.)
Ікона
«Вознесіння Богородиці»
з іконостасу
церкви Воздвиження
Чесного Хреста
монастиря
Скит Манявський.
Автор И. Кондзелевич
(кінець XVII —
початок XVIII ст.)
Ікона
«Покрова Богородиці»
з портретом
Богдана Хмельницького
(перша половина XVIII ст.)
9* Т. Земсрова. Історія України в таблицях і схемах
129
Портрет Григорія Гамалії
(кінець XVII ст.)
Гравюра «Іван Мазепа серед своїх
добрих справ» (1706). Автор І. Мигура
Архітектура
Пам’ятки
Іплінська церква в Суботові (1653)
Покровський собор,
Харків (1689)
__________Особливості розвитку________
Архітектура бароко в Україні мала
певні відмінні риси і дістала назву ма-
зепинського, або козацького бароко.
Для нього характерні:
о помірний орнамент;
о відсутність чітко вираженого голо-
вного фасаду: козацький собор ні-
би відкритий до всіх сторін світу;
о поширені п’ятипільні храми, що в
плані являли собою рівносторон-
ній хрест;
о грушоподібна форма купола, який
завершувався іншим куполом зна-
чно менших розмірів
Свято-Троїцький собор Густинського
монастиря, Чернігівщина (1674-1676)
130
Троїцький собор
Троїцько-Іллінського монастиря, Чернігів
(1679-1689)
Георгіївський собор
Видубицького монастиря, Київ
(1696-1701)
Становище Української православної церкви
131
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 20-90 РР. XVIII СТ.
Гетьманування Павла Полуботка (1722-1723)
Мав козацьке коріння, закінчив Києво-Могилянську академію. Разом з батьком брав участь у старшинській змові проти Мазепи,
за що був позбавлений маєтностей і заарештований. Утім, у 1706 р. став чернігівським полковником. У жовтні 1708 р. він перебував у російському таборі, тому не міг підтримати Мазепу.
Коли того ж року на посаду гетьмана було запропоновано Полу- ботка, Петро І зауважив: «3 нього може вийти другий Мазе-
Г 'г па»,— й обрали Скоропадського. 1722 р., після смерті
> ' А? чЯ І. Скоропадського, генеральна старшина поклала тимчасові ге- тьманські обов’язки на наказного гетьмана Павла Полуботка,
Наказний гетьман (1660-1724) звернувшись одночасно до Петра І по дозвіл щодо гетьманських виборів — щоправда, безрезультатно. Помер гетьман у Петропа- вловській фортеці. 3 його іменем пов’язана легенда про казну Гетьманщини, яку Полуботок начебто передав на зберігання до Англійського банку, побоюючись її конфіскації Петром І
Політика гетьмана • Запровадив колегіальні суди й установив порядок судової апеляції (оскарження). • Призначив інспекторів, які наглядали за виконанням гетьман- ських рішень. • 1723 р. старшина відправила цареві Коломацькі петиції (чо- лобитні) — звернення до Петра І з вимогою відновлення державних прав України
Результати гетьманування Полуботка та інших представників старшини — загалом 16 осіб — звинуватили в державній зраді й кинули до Петропавловської фор- теці, де вони перебували до смерті Петра 11725 р.
Гетьманування Данила Апостола (1727-1734)
Передумови
відновлення
гетьманства
Гетьман України
(1654-1734)
• Після смерті Петра І престол посіла його дружина, Катерина І
(1725-1727), згодом — онук Петра І Петро II (1727-1730). Але
фактично країною правив О. Меншиков, соратник Петра І,
який мав великі маєтності в Україні.
• Малоросійська колегія підняла податки на землевласників, що
спричинило немилість Меншикова.
• Росія готувалась до війни з Туреччиною та потребувала союз-
ників і надійного тилу_______________________________________
Народився в с. Великі Сорочинці на Полтавщині в козацько-
старшинській родині. Завдяки власним воєнним заслугам та авто-
ритету батька у 28 років обійняв посаду миргородського полков-
ника. Став одним з найактивніших учасників розробки україно-
шведського союзу і навіть приєднався до шведської армії в
1708 р. Проте за декілька місяців повернувся на бік Петра І.
1723 р. був заарештований разом із Павлом Полуботком, випуще-
ний з іншими представниками козацької старшини 1724 р. Став
гетьманом завдяки підтримці О. Меншикова, з яким товаришував
132
«Рішительні пункти» (1727), отримані від царської адміністрації • Генеральну старшину і полковників обирають козаки і затвер- джує імператор. • Дипломатичні стосунки гетьмана можливі лише зі згоди імпе- ратора. • Українське військо обмежується трьома найманими полками (по 500 осіб), які підпорядковуються російським воєначальни- кам, і реєстровими козаками. • Росіяни можуть мати володіння в Гетьманщині, а українці — в Росії
Політика гетьмана • Зменшено кількість росіян у гетьманському уряді. • Обмежено чисельність російських військ в Україні • Відновлено право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників. • Запорожцям дозволено повернутись у засновану Нову Січ на р. Підпільній (1734). • Укладено «Звод» українських законів. • Проведено ревізію державних земель, незаконно захоплені повернуто в державне володіння. • Відокремлено гетьманську казну від державної, уперше чітко визначено бюджетні видатки України. • Скасовано податки, раніше накладені Малоросійською колегі- єю, та торговельні обмеження для Гетьманщини. • Будував «Українську лінію» — оборонні споруди від Дніпра до Дінця. • У Глухові відкрито першу в Україні школу співаків і друкарню
Результати гетьманування • Політика Д. Апостола сприяла відродженню української еко- номіки, поліпшенню життя козацтва і селянства, обмеженню свавілля російських урядовців в Україні. • Тимчасово стримано ліквідацію автономії Гетьманщини
Правління гетьманського уряду (1734-1750)
133
«Рішительні пункти» (1727), отримані від царської адміністрації • Генеральну старшину і полковників обирають козаки і затвер- джує імператор. .• Дипломатичні стосунки гетьмана можливі лише зі згоди імпе- ратора. • Українське військо обмежується трьома найманими полками (по 500 осіб), які підпорядковуються російським воєначальни- кам, і реєстровими козаками. • Росіяни можуть мати володіння в Гетьманщині, а українці — в Росії
Політика гетьмана • Зменшено кількість росіян у гетьманському уряді. • Обмежено чисельність російських військ в У країні. • Відновлено право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників. • Запорожцям дозволено повернутись у засновану Нову Січ на р. Підпільній (1734). • Укладено «Звод» українських законів. • Проведено ревізію державних земель, незаконно захоплені повернуто в державне володіння. • Відокремлено гетьманську казну від державної, уперше чітко визначено бюджетні видатки України. • Скасовано податки, раніше накладені Малоросійською колегі- єю, та торговельні обмеження для Гетьманщини. • Будував «Українську лінію» — оборонні споруди від Дніпра до Дінця. • У Глухові відкрито першу в Україні школу співаків і друкарню
Результати гетьманування • Політика Д. Апостола сприяла відродженню української еко- номіки, поліпшенню життя козацтва і селянства, обмеженню свавілля російських урядовців в Україні. • Тимчасово стримано ліквідацію автономії Гетьманщини
Правління гетьманського уряду (1734-1750)
133
Гетьманування Кирила Розумовського (1750-1764)
Передумови обрання • 1741 р. до влади прийшла імператриця Єлизавета, доч- ка Петра І; її чоловіком був українець Олексій Розумов- ський (Розум), а при дворі поширилася мода на україн- ську культуру. • 1744 р. козацька старшина за сприяння О. Розумовського звернулася до Єлизавети з проханням відновити гетьманс- тво. Кандидатурою на посаду гетьмана став молодший брат чоловіка Єлизавети — Кирило Розумовський
Причини відновлення гетьманства • Наполягання козацької старшини. • Потреба в українській підтримці в майбутніх війнах із Туреччиною і Пруссією
Останній гетьман України (1728-1803) Народився в сім’ї козака Григорія Розума на Чернігівщині. Завдяки протекції брата здобув освіту в університетах Євро- пи, отримав графський титул. У 18-річному віці призначений президентом Петербурзької Академії наук, а його дружиною стала троюрідна сестра імператриці. Обраний гетьманом у 22 роки; у столиці Батурині зібрав одну з найкращих росій- ських бібліотек; син гетьмана Андрій був покровителем ком- позитора Людвіга ван Бетховена. Брав участь у палацовому перевороті, коли імператрицею була проголошена Катери- на II. Але саме вона примусила Кирила Розумовського піти з гетьманства, за що зберегла високе становище, маєтки і за- безпечила велику пенсію. Правління Розумовського назива- ють золотою осінню Гетьманщини
Політична діяльність • Не укладав жодних статей із царською адміністрацією, отже, повноваження гетьмана не регулювалися договором. • Українські справи розглядалися Колегією закордонних справ, що формально визнавало особливий статус Гетьма- нщини. • Повернув резиденцію з Глухова до Батурина, який розбу- дував за європейським взірцем. • Підпорядкував своїй адміністрації Запорізьку Січ і Київ. • Збирав старшинські з’їзди — Генеральні зібрання — як прототип шляхетського парламенту (за польським взірцем). • Виступив з проектом спадкового гетьманства в Україні. • Заборонив заарештовувати українців без згоди гетьмана, окрім кримінальних злочинців
Економічні реформи • Домігся заборони закріпачення українців. • Пізніше заборонив перехід селян без письмової згоди зем- левласника
Судова реформа • Генеральний військовий суд став вищою судовою інста- нцією. • Розмежовано виконавчу і судову гілки влади. • Замість полкових судів засновані суди земський (для роз- гляду цивільних справ), підкоморський (для розгляду зе- мельних справ) і гродський (очолюваний полковником, розглядав кримінальні справи)
134
Військова реформа • Полки перетворено на регулярні. • Уніфіковано зброю та уніформу для козацького війська. • Удосконалено артилерію. • 3 України виведено російські війська
Культурно-освітня сфера • Запровадив обов’язкове навчання козацьких дітей. • Планував відкрити в Батурині університет та реорганізу- вати за університетським принципом Києво-Могилянську академію
Результати гетьманування • Імператриця Катерина П (1762—1796) запропонувала Розу- мовському відставку. • 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквіда- цію гетьманської влади в Україні
Історичне значення Гетьманщини
Друга Малоросійська колегія (1764—1786)
Перебрала на себе управління Гетьманщиною після скасування гетьманської посади
Мета діяльності • Ліквідувати залишки автономії Гетьманщини. • Закріпачити селян. • Контролювати економічний розвиток України. • Збільшити збір податків з населення
Склад • Складалася з чотирьох представників козацької генеральної старшини та чотирьох російських чиновників. • Президент -— генерал-губернатор краю П. Румянцев
135
Ліквідація автономії Лівобережної Гетьманщини і Слобожанщини
Роки Подія
1765 • Козацькі полки на Слобожанщині перетворено на регулярні гусарські полки. • На території слобідських полків утворено Слобідсько-Українську губер- нію з центром у Харкові. • На козаків поширено так званий рубльовий збір — нарівні із селянами
1765- 1767 • Проведено Генеральний опис Малоросії, перепис населення, повинностей і податків, опис населених пунктів. • Генеральна військова канцелярія, Генеральний військовий суд та інші установи перетворено на департаменти Малоросійської колегії
1775 Остаточно зруйновано Запорозьку Січ
1781 • Ліквідовано полково-сотенний устрій Лівобережної Гетьманщини. • Замість Гетьманщини створене Малоросійське генерал-губернаторство, яке поділялося на намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород- Сіверське, згодом додалися Харківське та Катеринославське). • Глухів утратив столичний статус. • Старшина отримала російські військові чини, а козаків перейменовано на «військових обивателів»
1783 • Замість козацьких полків утворено регулярні карабіперські (кінні) полки. • Повторно закріпачено селян Лівобережжя і Слобожанщини, що викликало масовий спротив і повстання
1785 • На Україну поширено «Жалувану грамоту дворянству»: козацьку стар- шину зрівняно в правах з російським дворянством. • Проведено секуляризацію монастирських маєтків — конфіскацію на ко- ристь держави
Запорозькі Січі XVIII ст.
Назва Роки існування Територія розташу ван ня Примітки
Чортомлицька 1652-1709 Острів Чортомлик Зруйнована за наказом Петра І через підтримку повстання І. Мазепи
Кам’янська 1709-1711 Ріка Кам’янка Розташована в Кримському ханстві
Олешківська 1711-1734 Урочище Олешки Розташована в Кримському ханстві
Нова (Підпільненська) 1734-1775 Ріка Підпільна Зруйнована за наказом Катерини II
Задунайська 1775-1828 Гирло Дунаю Розташована в Туреччині, знищена під час російсько-турецької війни
Банатська 1785-1805 Провінція Банат Розташована в Австрії
Чорноморське військо 1787 Землі між Бугом і Дністром Розташована в Росії
136
Нова Січ (1734-1775)
Заснування • 1734 р. ЗО тис. запорожців, очолюваних отаманом 1. Білицьким, повернулися до Росії й заснували Нову (Підпільненську) Січ на р. Підпільній неподалік від старої Чортомлицької Січі. • Запорозькі землі отримали офіційну назву — Вольності Війська Запорозького
Територія Землі Вольностей охоплювали територію нинішніх Дніпропетровсь- кої, значної частини Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Лу- ганської, Миколаївської та Херсонської областей
Устрій • Кошового отамана обирали раз на рік на загальній Військовій раді; він очолював військо, адміністрацію, фінанси, суд, предста- вляв Січ у зовнішніх зносинах. • Територія Нової Січі поділялася на округи-паланкн; спочатку їх було п’ять, згодом вісім. Паланки мали свої герб і печатку. • Паланкою управляла адміністрація, обрана паланковою радою. • До адміністрації входили полковник, писар, суддя, осавул, отама- ни слобод, що входили до округи. • У паланках, окрім козаків, жили й селяни, які обирали власних отаманів. '• Як військова одиниця, Січ отримувала грошове жалування и під- порядковувалася російському командуванню (за правління К. Розумовського — гетьманові)
Господарство • Активно розвивалися рільництво, рибальство, бджільництво, мисливство тощо; переважали великі господарства. • Зимівники перетворилися на великі хутори, де жили власники, управителі та наймити. • Хліб, якого не вистачало в попередні століття, тепер експортували. • Ремісничими центрами були центри паланок. • Січ вела торгівлю, у тому числі посередницьку. Головними тор- говими партерами були Кримське ханство, Туреччина, Росія, Мо- лдова тощо
Встановлення російського контролю над Запорозькою Січчю
у XVIII ст.
Рік Урядові заходи
1731- 1733 Споруджено Українську лінію укріплень від Дніпра до Сіверського Дінця
1735 Споруджено Ново-Січенську лінію укріплень
1751 Початок розселення на землях Запорожжя сербів, болгар, румунів та греків
1752 На запорізьких землях Правобережжя та частини Лівобережжя утворено військовий округ — Нову Сербію, що відібрала частину території кількох паланок
1753 На лівобережних запорозьких землях засновано військовий округ Слов’яносербія
1754 Зведено фортецю св. Єлизавети (нині Кіровоград)
1764 Утворено Новоросійську губернію, до якої увійшли й запорозькі землі
1770 Почалося будівництво НовоїДніпровської лінії укріплень навколо Запорожжя
137
Ліквідація Запорозької Січі
Причини Заходи
• Утрата Туреччиною своїх володінь на Південному узбережжі Криму ліквідувала потребу в запорозько- му війську. • Запорозька Січ, символ свободи і незалежності, була джерелом соці- альної нестабільності. • Успішний розвиток економіки Запо- рожжя, заснованої на використанні вільнонайманої праці, підтримував ідею самостійності Січі. • Внутрішній устрій Запорозької Січі був заснований на демократи- чних, республіканських принци- пах, які суперечили загальноім- перським нормам і порядкам • 15 червня 1775 р. генерал П. Текелій з великими збройними силами ото- чив Січ й оголосив про її ліквідацію. Оточені здалися без бою. • Більшість запорожців вийшла з ото- чення і втекла до Туреччини. • Козацьку старшину на чолі з кошо- вим отаманом Петром Калнишев- ським заарештували. Кошового суд- дю П. Головатого та писаря І. Глобу заслано до Сибіру, а Кал- нишевського було ув’язнено в Со- ловецькому монастирі. • 14 серпня 1775 р. вийшов маніфест Катерини II про ліквідацію Запоро- зької Січі як осередку пияцтва, неві- гластва й неробства
_____________________________Результати ліквідації Січі________________________
• Землі Січі передавалися державі й незабаром були поділені фаворитами та набли-
женими імператриці — понад 4 млн десятин.
• У другій половині 1780-х років відбулася колонізація степового Причорномор’я росія-
нами-розкольниками й іноземцями (сербами, греками, німцями, болгарами тощо).
» Понад половина козаків закріпачені указом Катерини II
Петро Калнишевськии
Останній кошовий отаман
Запорозької Січі
(1690-1803)
Народився в селі Пустовійтівка Лубенського полку в
козацькій або шляхетській родині. 1762 р. обраний
кошовим, але того ж року після зустрічі в Москві з
царицею Катериною II усунутий з посади. У січні
1765 р. всупереч царській волі старшина знову обрала
його кошовим. За доблесть у російсько-турецькій війні
1768—1774 років Військо Запорозьке дістало подяку від
цариці, а кошовий отаман -— чин генерал-лейтенанта.
4 червня 1775 р. 100-тисячне військо під командуван-
ням генерал-поручника П. Текелія обступило Січ, ско-
риставшись тим, що Військо Запорозьке ще було на
турецькому фронті. Не маючи сил боронитися, Кални-
шевський змушений здати фортецю без бою. Разом зі
старшиною Калнишевського було заарештовано і дові-
чно заслано до Соловецького монастиря. 1801 р. ука-
зом нового імператора Олександра І 111-річного Кал-
нишевського помилували, але він залишився ченцем у
монастирі, де й помер на 113 році життя|
138
Історичне значення Запорозької Січі
Запорозька Січ підхопила державну
традицію, яка обірвалася після
ліквідації Галицько-Волинського
та Київського князівств
Запорозька Січ підхопила державну
традицію, яка обірвалася після
ліквідації Галицько-Волинського
та Київського князівств
Запорожці створили суспільний устрій,
заснований на демократичних традиціях і
республіканізмі, який у середині XVII ст.
був поширений на значній частині
українських земель
Січ матеріально підтримувала діяльність
братств і навчальних закладів,
просвітницьку роботу православних
церков і монастирів
Січ стримувала агресивні прагнення
Кримського ханства
Січ стала активним захисником прав
православної церкви
Існування Запорозької Січі як самос-
тійної політичної сили було визнано
на міжнародному рівні: Кіш вів пере-
говори з представниками Швеції,
Трансільванії, Польщі, Кримського
ханства, Московського царства тощо,
укладав зовнішньополітичні союзи
Військове мистецтво козаків і своєрідна
тактика ведення бою суттєво збагатили
арсенал методів ведення війни і могли
вирішувати долю не лише певної битви,
а й існування держави
(приклад — перемога над Туреччиною
в Хотинській війні 1621 р.)
У другій половині XVII ст. кошові отамани проводили політику, яка суперечила державницьким устремлінням українських гетьманів, що підривало сили молодої Української держави — Січ сприяла поширенню козацького ідеалу як людини, яка володіє особистою свободою, землею, підпорядковується власним органам управління і несе винятково військові обов’язки
Козацтво увійшло в свідомість українського народу як символ його прагнення
до свободи, демократії та національної незалежності, а в очах зовнішнього світ
терміни «козак» і «українець» стали тотожними
Українське козацтво після ліквідації Запорозької Січі
Запорожці в Туреччині • 1775 р. 5 тисяч козаків перейшли та територію Туреччини, де засну- вали Задунайську Січ і були прийняті у турецьке підданство. • 1828 р. ватажок задунайського козацтва Йосип Гладкий вивів бли- зько 2 тисяч козаків з родинами до Росії, де вони приєдналися до Чорноморського козацького війська на Кубані. Козаки, що залиши- лися в Туреччині, були піддані розправі: кількасот вбиті, решта поз- бавлені домівок і майна
Запорожці в Австрії • 1785 р. частина козаків переселилася до Буковини (Австрія), але опинилася у складному матеріальному становищі. • Під час війни з Туреччиною 1788-1791 рр. більшість козаків або загинула, або дезертирувала
139
Запорожці в Росії • 1783—1791 рр. із колишніх запорозьких козаків у Росії сформували Військо вірних козаків, або Чорноморське військо, яке брало участь у російсько-турецькій війні. Військо отримало землю між Південним Бугом і Дністром із центром у Слободзеї (Молдова). • Військо вірних козаків брало участь у штурмах Очакова, Кінбурна, Ізмаїла; діяла Чорноморська козацька флотилія. • 1792 р. почалося переселення запорожців на землі між Кубанню і Доном, на Таманський півострів, з метою використання козаків для оборони від черкеських племен. • 1860р. Чорноморське військо перейменовано на Кубанське. • 1832 р. створене Азовське козаче військо, яке охороняло узбережжя від контрабандистів
Російсько-турецькі війни другої половини XVIII ст. та їх наслідки
Кючук-Кайнарджійський мир (1774) Ясський мир (1791)
Мета Росії Посилити свої політичні та економічні позиції в Північному Причорномор’ї, на Балканах та в країнах Близького і Середнього Сходу
Зміст договору • Росія приєднала українські землі в межиріччі Дніпра й Південного Бугу до узбережжя Чорного моря, частину морського узбережжя з фортецям Керч, Єнікале, Кінбурн, Азов. • Кримське ханство оголошено незале- жною від Туреччини державою. • Туреччина відновила автономію Мол- давського князівства та Волощини, які фактично потрапили під протекторат Росії. • Російські торгові судна вільно плава- ють Чорним морем і проходять через Боспор і Дарданелли • Росія приєднала землі між Південним Бугом та Дніст- ром із фортецею Очаків. • Кордон між Росією та Ту- реччиною встановлено по Дністру. • Туреччина визнала приєд- нання до Росії Криму й Ку- бані. • Росія повернула Туреччині Молдову й Волощину
Наслідки договору • Посилено присутність Ррсії на півдні України. • Відпала потреба в Запорізькій Січі. • 1783 р. Кримське ханство включене до складу Російської імперії. • Припинилися турецько-татарські набі- ги, у Криму ліквідовано работоргівлю, Крим приєднано до імперського росій- ського ринку. • Почалися утиски татар, масові втечі татар до Туреччини • Масове переселення людей на Південь України, засну- вання міст (Одеса, Катери- нослав, Маріуполь, Мико- лаїв, Севастополь). • Швидкий економічний роз- виток південних українських земель. • 1796 р. кріпацтво запрова- джено на південних землях України
140
Південна Україна
Правобережна і Західна Україна під владою Польщі
Соціально-економічні
__________________проблеми____________________
• Край спустошений і знелюднілий внаслідок
тривалих воєнних дій та примусового пересе-
лення мешканців на Лівобережну Україну.
• Землевласники стимулювали заселення спусто-
шених війною земель шляхом утворення слобод.
• Державну та общинну землі захоплювали маг-
нати; зросла чисельність безземельних селян.
• Збільшено повинності селян: панщина до 4-
5 днів, ремонт і спорудження панських будин-
ків, шляхів, мостів, натуральні побори (птиця,
мед, гриби тощо).
• Міста, крім Львова і Кам’янця-Подільського,
втратили магдебурзьке право
Політично-релігійні
____________проблеми_________
• Православних побавили пра-
ва брати участь у сеймових
комісіях і трибуналах.
• Православні єпархії силою
перетворювали на греко-ка-
толицькі.
• Православних священиків
змусили відбувати панщину.
• Греко-католицькій церкві
нав’язували польську мову.
• Відсутність сильної королів-
ської влади мала наслідком
анархію і феодальну сваволю
______________________Результати_______________________
Наростання невдоволення українців владою Речі Посполитої,
що виливалося в антипольські антифеодальні повстання
Гайдамацький рух на Правобережжі
141
Коліївщина (1768)
Походження
назви______
Причини
повстання
Мета повстання
Керівники
повстання
Іван Гонта
Основні події
Придушення
повстання
Коліївщина — гайдамацьке повстання, від слова «колій» —
«м’ясник»___________________________________________________
• Загострення протистояння між православними і католиками
• 1768 р. утворено військово-політичне об’єднання польської
шляхти і католицького духовенства за збереження прав шляхти
і католицизму — Барська конфедерація, яке придушувало
протести православного населення.
• Росія втрутилася у внутрішні справи Речі Посполитої від ви-
глядом захисту прав православних____________________________
Відновити Гетьманщину і козацький стан_____________________
• Максим Залізняк (близько 1740-?), походив із селянської роди-
ни на Чигириншині. Тринадцятирічним хлопцем подався на За-
порозьку Січ, був послушником Онуфрїївського та Мотронин-
ського монастирів. Мав неабиякі організаторські здібності та
військовий талант. Навесні 1768 р. Залізняк зібрав у Холодному
Яру, неподалік Мотронинського монастиря, загін гайдамаків і
підняв повстання проти польської шляхти. Після арешту росій-
ськими військами його засудили до смерті, але потім замінили
покарання на довічну каторгу. Залізнякові вдалося втекти, але
невдовзі його впіймали і таки доправили до Сибіру. Там його
сліди губляться; радше за все, він помер на каторзі.
• Іван Гонта (?—1768) народився в селянській родині на Чер-
кащині, проте був непогано освіченим. За службу графу Пото-
цькому отримав посаду сотника і два села у власність, що свід-
чило про небачений кар’єрний зліт. Тим не менше, багатий со-
тник приєднався до гайдамаків. Після арешту росіянами майно
Гонти було конфісковане; його та інших 840 уманських гайда-
маків, як підданих Речі Посполитої, передали польському ко-
мандуванню. Ватажка гайдамаків було засуджено до страти,
що мала тривати два тижні
• Повстанці захопили Жаботин, Смілу, Богуслав, Канів тощо; на
підконтрольних територіях Залізняк скасовував панщину та
унію, розподіляв панські землі між селянами.
• До Залізняка приєднався загін уманського сотника Івана Гонти.
• Після взяття Умані гайдамацька рада проголосила відновлення
Гетьманщини, Максима Залізняка — гетьманом, Гонту — пол-
ковником уманським.
• Жертвами антипольських та антиєврейських погромів гайда-
маків стало щонайменше 12 тисяч осіб.
• Польський уряд звернувся по допомогу до Росії в боротьбі як із
конфедератами, так і з гайдамаками_________________________
• Гайдамаки повірили, що російські війська, які ввійшли на Пра-
вобережжя, прийшли підтримати їх у боротьбі з Польщею. У
липні 1768 р. ватажки Коліївщини були заарештовані російсь-
ким командуванням, а основні сили повстанців знищені.
• М. Залізняка засудили на каторжні роботи в Нерчинську,
І. Гонта був страчений через четвертування.
• Коліївщина тривала до травня 1769 р
142
Опришківський рух
Поділи Речі Посполитої
Країна Приєднані території
І поділ, 1772 II поділ, 1793 III поділ, 1795
Росія Частина Східної Білорусі Правобережна Україна, Центральна Білорусь Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та литовські землі
Австрія Східна Галичина Нічого не отримала Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і Познанню
Пруссія Помор’я (без Гданська) Гданськ, значна час- тина Великої Польщі Основна частина Великої Польщі з Варшавою
Результати поділів
Річ Посполита припинила існування Під владою Російської імперії опинилися всі українські землі Правобережжя Галичина, Буковина й Закарпаття ввійшли до складу Австрійської імперії
143
Політика Російської імперії на приєднаних землях
Перші заходи російської влади Значення приєднання українських земель до Росії
• Українські землі об’єднано в Київську, Волинську та Подільську губернії, при цьому не враховано особливості окремих українських регіонів. • Державна мова — російська; діловодство велося російської та польською мовами. • За польською шляхтою збережено її права та при- вілеї. • Діяв третій Литовський статут 1588 р. • Головні адміністративні та судові посади обійня- ли російські чиновники. • Землі католицької церкви конфісковано й переда- но російському дворянству • Припинилися необмежене шляхетське свавілля, пере- слідування православної церкви. • Україну залучено до зага- льноросійського ринку, • Створено сприятливіші умо- ви для формування українсь- кої нації
Соціальна структура українського суспільства
Верстви Характеристика
Козацька верхівка • Відбулося розшарування козацтва і формування вищої верстви за рахунок злиття української шляхти і козацької старшини. • У 1680-х роках, за гетьманування І. Самойловича, сформувалось Значкове військове товариство — представники старшинських ро- дів, які могли претендувати на державні посади. Таким чином було закріплено розшарування козацтва. • Старшина мала привілеї: о володіла маєтками, де відпрацьовували панщину селяни (але не кріпаки); о судові справи розглядав Генеральний військовий суд; о нижчі чини козацького війська не могли позиватися до вищих; о брала участь у Старшинській раді, впливаючи на політичні рі- шення. • За «Жалуваною грамотою дворянству» (1785) старшина прирівню- валась до російського дворянства; довести шляхетність походження було доволі легко, тому частка дворян в Україні була вищою, ніж в інших регіонах імперії, часом на підставі фальшивих документів. • У Речі Посполитій козацтво ліквідовано ще 1713 р.
Рядове козацтво • Тривалі війни Росії, залучення козаків до будівництва каналів, вій- ськових укріплень тощо підривали економічну основу козацтва, яке несло службу власним коштом. • 1735 р. козацтво поділили на виборних, які несли військову службу, і під помічників, які через бідність не могли придбати військове спорядження і мали допомагати по господарству виборним. • Перехід у старшину був складним і дуже обмеженим. • Чисельність козацтва постійно скорочується за рахунок переходу в стан селян або міщан
144
Повторне закріпачення селянстра • Зросла панщина — від 2 днів на тиждень за Мазепи до 3-4 днів за його наступників. • 1783 р. селяни колишньої Гетьманщини втратили право переходу на землі іншого власника, тобто були повторно закріпачені
Міщанство • Міщани стали політично безправними: їхні інтереси козацька вер- хівка не враховувала, міські самоврядні органи не мали влади над козаками, які мешкали в містах. • Часом старшина позбавляла міста магдебурзького права. • Козаки не сплачували податки за торгівлю, на відміну від міщан. • Росія періодично обмежувала торгівельні права
Культура України
Загальна характеристика
• Поєднуються розквіт українського мистецтва й адаптація до імперської культури. • Політика царського уряду на ліквідацію автономії Гетьманщини та русифікацію обмежувала культурний розвиток України. • Культура зазнала впливу ідей західноєвропейського Просвітництва — суспільно- го руху за віротерпимість, свободу наукової та філософської думки. • Відбувався поступовий перехід лід бароко до класицизму — мистецького напряму, який орієнтується на античні взірці; йому притаманні простота форм і композиції, звернення до античної спадщини, оспівування героїв. • Відплив української інтелектуальної еліти до Москви і Петербурга перетворював Гетьманщину на російську провінцію
Освіта
Початкова • До кінця XVIII ст. скорочено мережу початкових шкіл, оскільки селяни не мали коштів на їх утримання. • 1769 р. вилучено українські букварі, згодом закрито школи при пол- кових козацьких канцеляріях. • 1786 р. на території Гетьманщини створено чотирикласні (для дво- рян) та двокласні (для міщан) народні училища, де навчання вели російською мовою. • 1774 р. на західноукраїнських землях (Австрійська імперія) запрова- джено обов’язкову початкову освіту рідною мовою; повну середню освіту здобували в німецькомовних гімназіях
Вища • Києво-Могилянська академія розширила навчальну програму: вивча- ли французьку, німецьку, давньоєврейську мови, історію, географію, математику, архітектуру, живопис, економіку, медицину. • Останній період піднесення — з 1731 р., коли митрополитом Київсь- ким став Рафаїл Заборовський. • Із середини XVIII ст. Києво-Могилянська академія поступово зане- падає (закрита 1817 р.). • Відкрито Харківську (1726) і Переяславську (1738) колегії; наприкі- нці XVIII ст. їх перетворено на духовні училища. • У Харківській колегії вперше в Укрш’ні відкрито класи інженерно- природничого профілю, де готували інженерів і вивчали математику, геометрію, артилерію, геодезію. • Львівський університет (відновив свій статус 1784 р.) з приєднанням до Австрії перейшов на німецьку мову
10* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
145
Друкарство
• Приватна топографія А. Піллера у Львові почала видавати перший часопис — «Львівську газету» — французькою мовою. • Типографії Російської імперії переведено на «гражданський» шрифт. • Широкий асортимент літератури: церковні книги, календарі, збірки пісень, навча- льні посібники, господарські поради, які поширювалися і за межами України
Наука
Медицина • Лікарі-українці здобули вчений ступінь доктора медицини: І. Полетика, С. Крутень, І. Руцький тощо. • Н. Амбодик-Максимович — автор перших у Російській імперії підручників з акушерства і ботаніки. • Г. Тереховський — дослідник мікроорганізмів. • Д. Самойлович уперше обґрунтував можливість щеплення від чуми. Навчальні й лікувальні заклади: о у Львові 1773 р. відкрито медичний колегіум для підготовки лікарів і аптекарів; о 1787 р. у Єлісаветграді відкрито першу в Подніпров’ї спеціа- льну медичну школу; о 1792 р. засновано Київський військовий шпиталь
Математика Викладач Києво-Могилянської академії І. Фальковський видав підру- чники «Скорочення змішаної математики», «Теоретична астрономія»
Феофан Прокопович
Церковний
і громадський діяч,
письменник, учений
(1681-1736)
Народився в Києві в родині крамаря, але після смерті
батьків перебував під опікою дядька, намісника київсь-
кого Братського монастиря і ректора Києво-Моги-
лянської колегії. Після закінчення Києво-Могилянської
колегії Феофан продовжив навчання, у тому числі в Рим-
ській католицькій академії, згодом викладав у рідній
колегії. Свою трагікомедію «Володимир» він присвятив
І. Мазепі; утім, після подій 1709 р. засудив гетьмана.
1711 р. Феофан виголосив проповідь з нагоди річниці
Полтавської битви, яка сподобалася цареві. Прокоповича
призначено ректором Києво-Могилянської академії та
професором богослов’я. Невдовзі за бажанням Петра І
Прокопович переїхав до Петербурга. За п’ять років його
призначено віце-президентом Синоду. Прокопович вва-
жав, що державу має очолювати освічений монарх, «фі-
лософ на троні», покликаний звершувати просвітницькі
ідеали. Він брав участь в організації Російської Академії
наук. Останнє десятиріччя життя майже залишив діяль-
ність вченого, зазнавав переслідувань з боку противників
пстровської політики. Помер у Новгороді, похований у
новгородському Софійському соборі.
146
Григорій Сковорода та його філософія
Григорій Сковорода
(1'722-1794) — видат-
ний український про-
світитель, філософ,
поет, композитор.
Народився в с. Чорну-
хи на Полтавщині в
сім’ї козака. У кро-
ків вступив до Києво-
Могилянської акаде-
мії, де навчався з пе-
рервами майже 20 років. Якийсь час Сково-
рода служив у придворній хоровій капелі
імператриці Єлизавети Петрівни в Петер-
бурзі, побував у багатьох країнах. Частину
життя присвятив педагогіці: він викладав у
Переяславському та Харківському колегіу-
мах, працював домашнім учителем у помі-
щика С. Томари в с. Ковраї на Переяслав-
щині. Проте йому заборонили займатися
викладацькою діяльністю через розходжен-
ня концепції моралі з офіційно-церковною.
Останні 25 років життя Сковорода мандру-
вав Україною, мешкаючи в мастках прияте-
лів, і писав твори та проповідував свої фі-
лософські погляди. Помер у с. Пан-Іванівці
(тепер Сковородинівка Золочівського р-ну
Харківської обл.) в домі свого приятеля
А. Ковалевського. Епітафія «Світ ловив
мене, та не впіймав», на думку вчених,
характеризує Сковороду як першого екзис-
тенціаліста
Учення про дві природи і три світи:
о дві природи — видима й не-
видима — є у кожній речі чи
явищі; видима відразу впадає у
вічі, а невидима — це справж-
ня сутність, що відкриваєгься
дослідникові;
о три світи — це Всесвіт, Біблія
і людина: Всесвіт-макросвіт
зашифрований у світі символі-
чному — Біблії, який належить
пізнати людині-мікросвітові. У
Біблії приховано й сконцент-
ровано всю мудрість Всесвіту,
а пізнати її належить людині
Теорія спорідненої, або «зродної»
праці: людина осягне щастя лише
тоді, коли вона пізнає свою невиди-
му природу-сутність, посяде в сус-
пільному організмі визначене їй
місце і буде задоволена результата-
ми своєї праці
Автор книг «Сад божественних
пісень» та «Байки харківські»
Музика
Загальна характеристика
1729р. засноване спеціалізоване музичне училище в Глухові М. Дилецький — автор музичної граматики Композитори: М. Березовський (перша українська опера «Демофонт»); Д. Бортнянський (опери, твори церковної музики); А. Ведель (хорові концерти) Виникають цехи музикантів, які обслуговували урочисті церемонії, військові походи та розваги
147
Видатні композитори
Максим
Березовський
(1745—1777)
Дмитро
Бортнянський
(1751-1825)
Артем
Ведель
(1770-1808)
Народився в гетьманській столиці Глухові в козацькій родині, там
же закінчив співацьку школу. У Київській духовній академії його
зарахували до академічної капели, керівником якої Березовський
невдовзі став. З 10 років писав власні хорові твори. Коли 1761 р.
на хоровому концерті диригував 16-річний Максим, його побачив
генерал П. Румянцев, і студента забрали до Петербургу. 1765 р. за
протекцією К. Розумовського його відрядили на навчання до
Італії. 1771 р. молодого композитора обрали членом Болонської
філармонічної академії, згодом — почесним членом ще кількох
академій. Такий успіх до нього мав лише Моцарт. Коли 29-річний
Березовський повернувся до Петербургу, його зарахували до
придворної капели звичайним співаком. Він написав оперу «Ма-
рія» українською мовою, чимало духовних концертів, але музику
ніде не виконували; композитор жив у борг 2 квітня 1777 р. Бере-
зовський наклав на себе руки_______________________________
Народився в Глухові в заможній міщанській родині. Ймовірно,
навчався в Глухівській співацькій школі, звідки семирічним хло-
пчиком потрапив до придворної капели в Петербурзі. Як і Бере-
зовський, своє навчання він продовжив в Італії, де написав кілька
опер та хорові твори Крізь класичну манеру творів композитора
можна почути й українські мелодії. Після повернення Бортнянсь-
кий працював у придворній капелі та капельмейстером у престо-
лонаступника, майбутнього імператора Павла І. А за кілька днів
після коронації Павло І призначає композитора директором прид-
ворної капели. Згодом Бортнянський здобуде й інші посади та
почесні титули: почесний член Академії мистецтв, головний цер-
ковно-музичний цензор тощо. Його твори звучали на всіх прид-
ворних церемоніях. На похорон митця з’явилося стільки людей,
що до церкви, де його відспівували, їх довелося впускати за квит-
ками. Його нарекли «дідусем російської музики»_____________
Народився в сім’ї київського художника-різьбяра. Освіту здо-
був у Києво-Могилянській академії, де почав писати музику,
диригувати студентським хором та оркестром, виступати як
скрипаль. Пізніше митрополит Київський і Галицький відря-
див Веделя до Москви — керувати капелою генерал-
губернатора. Пропрацювавши п’ять років, композитор повер-
нувся додому. Формально перебуваючи на військовій службі,
він очолив музичну капелу піхотного корпусу та хор солдатсь-
ких дітей. Коли покровитель Веделя, генерал Леванідов, був
переведений до Харкова, композитор також переїхав. Його
високо цінували, концерти композитора співали в церквах та
Харківській колегії. Та з часом культурне життя столиці Сло-
божанщини занепало: зачинили театр, губернський хор, сим-
фонічні оркестри. 1798 р. Ведель повернувся до Києва, став
послушником Києво-Печерської Лаври, проте ченцем стати
відмовився. Ймовірно, через це почалися гоніння на компози-
тора. Його оголосили несповна розуму і запроторили до боже-
вільні. За дев’ять років Ведель помер, а його твори (нині відо-
мо близько 80) тривалий час були заборонені
148
Архітектура
Преображенська церква
у Великих Сорочинцях (1732)
Архітектор Д. Апостол
Андріївська церква у Києві
(1744-1767).
Архітектор Б. Растреялі
Успенська соборна церква
Почаївської лаври (1771-1783).
Архітектор Г. Гофман
Ковнірівський корпус
Києво-Печерської лаври.
Архітектор
Степан Ковнір
Бароко
Залишається панівним стилем до кінця XVIII ст.
Видатні архітектори
Іван Григорович-Барський (1713-1791) народив-
ся на Поділлі, але дитинство пройшло в Києві.
Навчався в Києво-Могилянській академії. Спро-
бував себе в архітектурі вже у зрілі роки. У 1748—
1749 рр. збудував на Подолі водогін з фігурою
апостола Андрія. Пізніше архітектор наново де-
корував стародавню Кирилівську церкву, реконс-
труював церкву Богородиці Пирогощі. З наявних
нині будівель Григоровича-Барського приверта-
ють увагу Покровська церква (1766), у якій від-
чувається вплив петербурзького архітектора Рас-
треллі, та Наберсжно-Микільська церква (1772—
1775). Кілька споруд традиційно приписують
зодчому — зокрема, дзвіницю Ближніх печер
лаври, залишки церкви Костянтина й Олени. За
видатний внесок у розбудову Києва 1787 р. Київ-
ський магістрат надав архітектору шляхетство.
Архітектор Степан Ковнір (1695-1786) був під-
даним Лаври, тому брав участь у її відновленні
після пожежі 1718 р. Під керівництвом архітек-
торів Й. Шеделя та В. Нейолова він із часом здо-
був звання майстра кам’яного будівництва. За
участі Ковніра зведено Кловський палац і низку
споруд Лаври, у якій він пропрацював майже
сорок років
Дерев’яна Троїцька соборна
церква в Самарі
(зараз Новомосковськ).
Архітектор Я. Погребняк.
Покровська церква
в Києві (1766).
Архітектор
І. Григорович-Барський
Унікальний дев ’ятибанний
храм, зведений без цвяхів
на замовлення козацької
старшини (1773-1779)
149
Рококо
• Поширене на західноукраїнських землях.
• Притаманні надмірність прикрас, особливо в оздобленні інтер’єрів, вишуканість та
увага до міфології
Собор Се. Юра у Львові (1744-1762).
Архітектори Б. Меретин, скульптор Й. Пінзель
Класицизм
• Набуває поширення з другої половини XVIII ст.
• Характеризується поверненням до простих античних форм:
о симетричний фасад — зовнішній, лицьовий бік будівлі;
о портики — відкриті поперечні колонади біля входу в будівлю;
о пілястри — пласкі виступи на стіні будівлі у вигляді колони;
о карнизи — горизонтальні виступи на стіні, що підтримують дах і захищають
стіну від води, що стікає;
о фронтон — зазвичай трикутне завершення фасаду будівлі, портика, колонади,
з боків обмежене двома схилами даху й карнизом при основі;
о пастельні світлі кольори;
о стримані прикраси;
о регулярна забудова міст
Батуринський палац К. Розумовського (1799-1803). Архітектор Ч. Камерон
150
Образотворче мистецтво
Скульптура
Скульптурна група святого Юрія Змієборця на фасаді собору Св. Юра у Львові.
Скульптор Й. Лінзель
Живопис
Ікона Моління
з Вознесенської церкви
в Березні
(близько 1762 р.)
Видатні українські
художники
Дмитро
Левицький
• Монументальний живопис представлений храмовими
розписами, оздобленням громадських споруд і палаців
(художники А. Антропов, Г. ІД. Левицькі).
• Для портретного живопису характерні зображення козаць-
кої старшини та заможних міщан.
• Поширений образ козака-бандуриста — козака Мамая.
Картини обов’язково містили зображення кобзи — симво-
лу народної історії, коня — символу волі, сам козак часто
сидить під дубом — символом могутності народу Спис,
штоф і чарка на картині символізували скороминучість
життя, бо були пов’язані з поховальним козацьким обря-
дом: спис ставили на місці поховання, а чарку і штоф кла-
ли в могилу
Дмитро Левицький (1735-1822) — видатний український
живописець, майстер парадного і камерного портретів.
Народився в Києві. Його батько був священиком, займався
живописом і гравюрою, передавши синові перші навички
живописної майстерносіі. Важливу роль у долі хлопця відіг-
рав відомий петербурзький художник А. П. Антропов, що
приїхав до Києва для розпису Андріївської церкви. Батько і
син Левицькі, ймовірно, брали участь в оздобленні храму У
23 роки художник стає учнем Антропова у Петербурзі. Упе-
рше ім’я Левицького отримує популярність у зв’язку з виста-
вкою в Академії витівок, на яку він представив шість майсте-
рно написаних портретів. Протягом наступних 20 років ху-
дожник був оточений славою, отримуючи замовлення царсь-
кого двору і створюючи галерею портретів російського дво-
рянства. 1787 р. Левицький залишив викладання в Академії
та зазнав великих матеріальних труднощів. Його спіткало
велике нещастя: сліпота. Останню роботу майстра датовано
1812 р.
151
Володимир
Боровиковський
Володимир Боровиковський (1757-1825) — український
іконописець та портретист. Народився у Миргороді в козаць-
кій сім’ї; спеціальності, як і брати, вивчився в батька-
іконописця У рідному місті жив і працював понад ЗО років,
служив у Миргородському козачому полку. Переїхавши до
Петербурга наприкінці 1780-х рр., очевидно, працював під
керівництвом Д. Левицького. Був академіком і радником
Академії мистецтв. Автор ікон для головного іконостасу
Казанського собору, Троїцького собору Олександро-Невської
Лаври в Петербурзі, Покровської церкви на Чернігівщині
тощо. Великим успіхом користувались його мініатюри й
портрети, особливо жіночі
Взаємовпливи європейської, української
та російської культур
Західна Європа • Бароко, класицизм, просвітництво зароджувались у Західній Європі, звідки поширювались Україною. • Українські студенти навчалися в університетах Лейпцига, Кенігсберга, Страсбурга, музичних академіях Італії тощо. • Робота українських майстрів і живописців була затребувана в Польщі, Литві тощо
Польща • Незважаючи на трагічні обставини виходу частини українських земель з- під влади Речі Посполитої, Польща сприймалася як мати, спільний дім народів Речі Посполитої. • Польща забезпечувала тісний зв’язок із Західною Європою — як еконо- мічний, так і освітньо-культурний. • Демократичність політичної шляхетської культури, стандарти шляхетної поведінки збереглися в українському суспільстві
Росія • Попри спільність православ’я, Москва довго залишалась політично і культурно чужою українцям, а союз із нею часто трактували як «мос- ковське ярмо». • Політика обмеження, а згодом і ліквідації Гетьманщини, русифікація культури стали головними чинниками впливу Росії. • Україна вплинула на російську освітню систему: Києво-Могилянська колегія стала взірцем для Словяно-греко-латинської академії, її виклада- чі та автори підручників були українцями. • Театральне мистецтво Росії запозичено з України. • Величезний вплив на московське друкарство: українські майстри впро- вадили заголовок на початку книги, пробіли між словами, знаки перено- су, нумерацію кожної сторінки тощо
152
XIX СТ.: ДОБА МОДЕРНІЗАЦІЇ
ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В ЄВРОПІ
Держава Російська імперія Австрійська імперія
Правляча династія Романови Габсбурги
Які українські землі входили • Лівобережна Україна (колишня Гетьманщина) (з 1654 р.); • Правобережна Україна (з 1793 р.); • Західна Волинь (з 1795 р.); • Південна Україна і Крим (1774- 1791 рр.) • Г аличина (з 1772 р.); • Буковина {з 1775 р.); • Закарпаття (з середини XVI ст.)
Мета урядів Включити українські землі у державну систему імперії
Адміністративно-територіальний поділ Наддніпрянської України
Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель
Регіон Куди входив Ким управлявся Адміністративно- територіальні ОДИНИЦІ
Східна Галичина Коронний край Королівство Галіцїї та Лодомерії (Володимерїі), столиця Львів Намісник, призначений імператором, та шляхетський сейм Дистрикти (округи), очолювані старостами
Північна Буковина
Закарпаття Братиславське намісництво Угорського королівства у складі Австрійської імперії Самоврядування не мало, управлялося чиновниками Комітати (жупи), очолювані жупанами з місцевих магнатів
153
Національний і соціальний склад населення України
Регіон Українці Віросповідання українців Панівний клас Національні меншини Кріпаки
Правобережна Україна 88% Православні Польська шля- хта, російське дворянство Поляки, євреї, росіяни 75-90 %
Лівобережна Україна 95% Православні Російське дворянство Поляки, євреї, росіяни, греки, серби, болгари 30-45 %
Слобожанщина 86% Православні Російське дворянство Росіяни 30-45 %
Південна Україна 72% Православні Російське дворянство Росіяни, серби, німці, євреї, греки 20-25 %
Крим 4% Православні Російське дворянство 8 5% — кримські татари, вірме- ни, греки, бол- гари, євреї, караїми Для крим- ських татар крі- пацтва немає
Східна Г аличина 70% Греко-католики Польська шля- хта, німецькі чиновники Поляки, німці, вірмени Кріпацтва немає
Закарпаття 70% Православні Угорські пани Угорці, руму- ни, словаки
Північна Буковина 75% Православні та греко-католики Румунські пани Румуни, євреї, німці
Релігійні конфесії
Християнство
Православні • У Росії православними були 98 % українців. • Віряни належали до Ру@О>кої православної церкви, Київська митрополія ліквідована ще у XVIII ст. • Церів%ґеталв^зиЯрйддам-руоифпиняінаееяеіж5Гл’ • В Австрійській імперії православної церкви немає
Греко- католики • Австрія надавала підтримку греко-католицькій церкві, щоби здо- бути підтримку українців: 1808 р. створено митрополію, відкриті навчальні заклади. • 1839 р. Росія заборонила діяльність греко-католицької церкви, її вірян переведено до православної церкви
Римо- католики • У Російській імперії — переважно поляки Правобережжя, близько 2 млн осіб. • У першій половині XIX ст. частково ліквідовані монастирі та гос- подарства церкви
154
Старообрядці, або розкольники • Виникли в Росії як протест проти релігійної реформи патріарха Нікона (сер. XVII ст.); від переслідувань переселялися на північ Росії, до Сибіру, частково — на територію Гетьманщини. • Масове переселення до Україні відбулося за сприяння Катерини П
Протестанти • Набувають популярності наприкінці XVIII ст. у зв’язку з пересе- ленням німців на Південь України. • Найпоширеніші напрями: о меноніти (від імені засновника Менно Сімонса) виступали за мирне співжиття, відсутність насильства, добросусідство і вза- ємодопомогу; о штундисти (від німецького «штунде» — година) відмовлялися від церкви і священиків, релігійних агрибутів, натомість раз на день збиралися на годину для спільного читання й обговорення Біблії. • Православні протестанти, або духовні християни, що вийшли зі старообрядців-росіян: о духобори відкидали Святе Письмо, церковні обряди, не визна- вали церковного шлюбу; о молокани не визнавали святих, ікон, заперечували необхідність священиків; не споживали свинину, алкоголь-
Інші конфесії
Іудеї • Іудаїзм сповідували винятково євреї, чисельність яких зросла до 10 % населення Правобережжя та Галичини. • В Австрії іудаїзм зрівняно з іншими релігіями. • У Російській імперії впроваджено смугу осілості (1791): євреям- іудеям заборонено переселятися далі від території колишньої Речі Посполитої, тобто Право- і Лівобережжя. У разі переходу в право- слав’я обмеження знімалось
Мусульмани • Кримські татари. • Чисельність мусульман зменшувалась через еміграцію кримських татар до Туреччини протягом усього XIX ст. • Кандидатура на посаду муфтія — представника вищого ісламсь- кого духовенства — затверджувалась губернатором; муфтієм не могла стати особа, яка здобула освіту за кордоном
155
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
НАПРИКІНЦІ XVIII - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
Україна в системі міжнародних відносин
Україна в російсько-турецьких війнах початку XIX ст.
1806-1812 рр. 1828-1829 рр.
Мета учасників • Туреччина прагнула повернення контролю над Північним Причо- рномор’ям. • Росія напередодні війни з напо- леонівською Францією бажала попередити ймовірний удар Ту- реччини з тилу • Туреччина прагнула відновити контроль над чорноморськими протоками. • Росія скористалася послаблен- ням Туреччини внаслідок Гре- цької національно-визвольної революції для розширення причорноморських володінь
Участь України • Україна — база постачання ро- сійської армії. • В українських губерніях провели набір земського ополчення. • Воєнні дії велися на території Південної Бессарабїї; особливо жорсткі бої були за Ізмаїл • 1828 р. на бік Росії перейшла частина козаків Задунайської Січі, очолювана кошовим ота- маном Й. Гладким, що сприяло перемозі російського війська. • На боці Росії утворене Дунай- ське козацьке військо, яке бра- ло участь у бойових діях
Результати війни • За Бухарестським миром (1812) Росія отримала Бессарабію — частину Молдови в межиріччі Дністра і Пруту; населення Хо- тинського, Акерманського та Із- маїльського повітів було пере- важно українським. • Росія убезпечила свої південні кордони • За Адріанопольським миром (1829) Туреччина передала Ро- сії гирло Дунаю і східне узбе- режжя Чорного моря. • 3 числа козаків-задунайців ут- ворене Азовське козацьке вій- сько (1832-1864), що боролося з контрабандистами • 1860 р. Чорноморське козацьке військо реформоване в Кубан- ське: до нього приєднані ро- сійські козацькі частини з ме- тою русифікації та придушення традицій автономізму
Йосип Гладкий
Останній отаман
Задунайської Сіні
(1789-1866)
Йосип Гладкий був родом із заможної козацької родини. Вже маючи
сім’ю, подався чумакувати, тоді працював в Одесі, а далі опинився на
Задунайській Січі. Під час російсько-турецької війни 1828 р. він як
кошовий отаман організував перехід частини козаків до Російської
імперії, разом із канцелярією та скарбницею. Козаків, які залишилися
в Задунайській Січі, турки вирізали у якості покарання за зраду; Січ
припинила існування. А Гладкий за штурм турецької фортеці Ісакчі
отримав звання полковника, золотий Георгіївський хрест і дворянст-
во. У відставку Гладкий вийшов у чині генерал-майора і наказного
отамана Азовського козацького війська
156
Україна у війні Наполеона з Росією (1812)
Причини війни • Наполеон безуспішно вимагав від Олександра І підтримати блокаду Англії. • Росія вимагала вивести французькі війська з Прусїї
Українське питання у підгото- вці до війни • 3 початку XIX ст. Франція звинуватила російський уряд у ліквідації українського козацтва. • Велися переговори із Задунайською Січчю про спільні дії проти Росії. • Посол Франції у Туреччині розглядав плани організації українського повстання проти імперської влади
Плани Наполеона щодо України • Не існувало єдиного плану облаштування повоєнної України, лише загальні проекти. • Правобережна Україна мала відійти до Великого герцогства Варшав- ського. • Волинь мала відійти до Австрії як плата за воєнну допомогу у війні з Росією. • На території Лівобережної та південної України планувалося створи- ти дві держави — наполеоніди, — які підпорядковувалися б Франції
Ставлення українців до війни • Прибічники Гетьманщини сподівалися на допомогу Наполеона у відновленні автономії або незалежності України. • Більшість українських дворян підтримали Росію, побоюючись пере- дання українських земель Польщі. • Польська шляхта Правобережжя була на боці Наполеона, сподіваю- чись відновити Річ Посполиту
Участь українців у війні • Сформовано козацькі кінні полки (25 тис. осіб), які озброювалися за рахунок громади; сім’ям ополченців обіцяні довічна свобода і земля. • Сформовано земське ополчення (75 тис. осіб), до якого могли вступа- ти, за згодою поміщиків, і кріпаки. Набір обмежено Чернігівською і Полтавською губерніями. • Мешканці окупованих французами повітів Західної Волині організу- вали партизанську боротьбу. • Українські полки брали участь у боях на теренах Росії (Бородинська битва 1812 р.) та в Європі (Лейпцизька битва 1813 р.), несли гарні- зонну службу в населених пунктах Франції, Німеччини, Польщі
Результати війни ДЛЯ українців • Земське ополчення розформовано, не отримавши жодних пільг; крі- паки повернулися до поміщиків з нагородою в 2 карбованці. • У козаків кавалерійських полків відібрали надані привілеї, знову по- вернувши їх до стану державних селян; витрати на озброєння компен- совані не були. • Чимало козацьких ополченців вступили до Чорноморського козацтва
Російська політика в Україні
Реформи управління • У 1831—1835 рр скасоване магдебурзьке право на Лівобережжі; у містах замість магістратів уведені міські думи. • Державні податки збирала імперська казенна палата. • 1841 р. ліквідоване судочинство за Литовськими статутами на Пра- вобережжі. • 3 офіційного вжитку вилучено назву «Україна», натомість українсь- кі регіони отримали назви «Західна Росія», «Південна Росія», «Но- воросія»
157
Ліквідація
греко-
католицької
церкви
• 1796 р. митрополичий престол греко-католицької церкви перенесе-
но з Києва до Полоцька.
• 1839 р. церкву ліквідовано, за винятком Холмської єпархії (закрита
1875 р.)'.
'• Греко-католики змушені перейти в православ’я
Соціально-економічний розвиток українських земель
у першій половині XIX ст.
158
Міста, торгівля і транспорт
Міста • Міста перетворюються на центри промисловості й торгівлі: від 1825 до 1861 р. кількість промислових підприємств у містах зро- сла втричі. • Чисельність міщан зросла за першу половину XIX ст. втричі — до 11 %, на Півдні України — майже в 65 разів. • 1817 р. Одесу проголошено порто-франко (вільним портом) — до міста дозволено безмитне ввезення іноземних товарів та їхній безмитний продаж; Одеса стала найбільшим містом України та третім Росії за кількістю мешканців. • Українські міста заселялися переважно неукраїнцями: російсь- кими чиновниками, російськими та єврейськими купцями, ремі- сниками, робітниками тощо; на Правобережжі в містах прожи- вало чимало поляків, у Західній Україні — поляки, румуни, нім- ці, євреї
Внутрішня торгівля • Розвиток внутрішньої торгівлі пов’язаний з поглибленням регіо- нальної спеціалізації та товарністю виробництва. • Роздрібна торгівля велася у постійних міських крамницях; у невеличких містечках — на щонедільних базарах і торгах. • Гуртова торгівля відбувалась на ярмарках-, існувало близько 2 тисяч ярмарків, найбільші з яких проходили у Харкові, Єліса- ветграді, Сумах, Полтаві. • Чумакування — торгівля і перевезення товарів, передусім солі й риби — сприяло розшаруванню селянства і був одним з основ- них джерел накопичення капіталу. • Більшість купців — росіяни, поступово з’являються й українці (найвідоміші —Яхненки)
Зовнішня торгівля • Росія торгувала передусім через порти Чорного та Азовського морів. • Експорт: Наддніпрянщина — хліб, м’ясо, вовна, тютюн, сало, олія, цукор; Галичина — сільськогосподарська продукція; Буко- вина — вовна, ліс, льон. • Імпорт: тканини, вироби з металу, скло, посуд, колоніальні това- ри (чай, кава, прянощі тощо)
Транспорт • Найпопулярніший гужовий транспорт; побудовані лише дві шосейні дороги, бракувало річкових мостів і переправ. • 1823 р. споруджено перший український пароплав «Бджілка», який буксував вантажні баржі. • У 40-х роках XIX ст. пароплави стали курсувати не тільки Дніп- ром, а й Дністром та Десною' у 50-х роках діяло дві пароплавні компанії, яким належало 17 пароплавів. • 1828 р. миколаївський суднобудівний завод започаткував морсь- ке пароплавство, з’єднавши С де и з містами Криму
159
Українське національне відродження
160
Стадії національного відродження
Назва Часові рамки Учасники Напрямки роботи Результати
Академічна Кінець XVIII — середина XIX ст. Вузьке коло вчених та ентузіастів • Збирання і пуб- лікація народної творчості; • вивчення історії та мови свого на- роду; • написання істо- ричних та етног- рафічних дослі- джень, художніх творів, присвяче- них українській тематиці Аргументоване обгрунтування існування окремої нації
Культурницька (україно- фільська) Середина XIX ст. — 1890-ті роки Культурно- освітні діячі, митці, які по- пуляризують думки вчених •_ Відродження мови, боротьба за розширення сфери її викори- стання; • поширення літе- ратурних, драма- тичних, науко- вих творів рід- ною мовою; • створення вида- вничих, просвіт- ницьких, музей- них закладів та установ Зростання наці- ональної само- свідомості, формування теоретичного підгрунтя для діяльності по- літичних осе- редків
Політична Кінець XIX — початок XX ст. Політики, які очолюють народну боро- тьбу за націо- нальні права і проголошення державної незалежності • Зародження ма- сового національ- ного руху; • виникнення по- літичних органі- зацій, що вима- гали автономії та незалежності Державна неза- лежність нації
11 * Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
161
Нащадки козацької старшини наприкінці XVIII ст.
Ототожнювали з Україною лише елітну соціальну групу —-
дворянство, — а не український народ
Традиціоналісти Асимілятори (малороси)
• Відстоювали залишки автономії Гетьманщини: відновлення козаць- кого військ, власного судочинства. • У 1780-1790-ті створили Новго- род-Сіверський гурток з представ- ників кількох десятків старшинсь- ких родів - Полетик, Маркевичів, Капністів тощо. Гуртківці підготу- вали проект відновлення козацько- го війська, який був відкинутий урядом. 1791 р., в умовах російсь- ко-турецької війни, В.Капніст вів переговори у Берліні про союз України з Пруссією проти Росії, утім, безуспішно • Любили Україну, але вважали, що автономія не відповідає вимогам сучасності, пишались приналежні- стю до Російської імперії, що вбе- регла Україну від Речі Посполитої, Османської імперії і Кримського ханства. • Надавали особливого статусу росій- ській мові на противагу «мужиць- кій» українській. • Найвідоміші представники — князь О. Безбородько, В. Кочубей
Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні
Нова література 1798р. вийшли друком перші частини поеми «Енеїди» І. Котля- ревського розмовною українською мовою, які започаткувала нову українську літературу
Збирання і публікація українського фольклору та літератури • М. Цертелєв надрукував першу збірку українських історичних дум — «Опьіт собирания старинньїх малороссийских песен» (1819). • М. Максимович підготував перші видання ліричних українських пісень «Малоросійські пісні» (1827), «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849). • 1841 р. у Петербурзі за редакцією Є. Гребінки вийшов альманах «Ластівка», у якому всі твори були написані українською мовою
Дослідження української мови • «Граматика малоросійського наречія» О. Павловського (1818) уперше розробила граматичний стрій української мови, принципи її літературного та розмовного вжитку • Першу в Галичині граматику української мови підготував І. Могильницький. • І. Войцехович упорядкував словник української мови (1823). • І. Срезневський у статті «Взгляд на пам’ятники украинской на- родной словесности» (1834) обґрунтував самостійність українсь- кої мови, яка має велике літературне майбутнє
Заснування Харківського університету (1805) • 1805 р. за ініціативи й сприяння В. Каразіна відкрито Харківський університет, який став центром українського духовного відро- дження. Ректором університету тривалий час був український поет П. Гулак-Артемовський. • При університеті працювала друкарня, яка за перші десять років існування випустила половину всіх книг, що видавалися в Росій- ській імперії.
162
Заснування Харківського університету (1805) • 1812 р. вийшло перше періодичне видання в і ідрос "іській Украї- ні— «Харьковский еженедельник»; також популярними журна- лами стали «Український вісник», «Український журнал», «Запо- розька старовина». • Гурток «харк'вських романтиків» під проводом І. Срезневського вивчав українську історію та культуру, впроваджував українську мову в літературу; 1831 р. гурток видав «Український альманах» з творами харківських письменників та українським фольклором. • 1834р. заснування Київського університету спричинило перемі- щення українського інтелектуального центру з Харкова до Києва
Заснування Київського університету (1834) • Створений на базі Кременецького ліцею, який зачинили після участі його студентів у польському повстанні 1831 р. • Головна мета заснування — боротьба з пропольськими настроями, насадження російської культури на Г равобережжі. • Став українським інтелектуальним центром, перейнявши цю роль у Харківського університету
Результати Формування національної ідеї — відновлення власної державності для захисту економічних та культурних інтересів
Університетські першопрохідці
Засновник
Харківського
університету,
вчений і винахідник
(1773-1842)
Перший ректор
Київського
університету,
вчений-мовознавець,
ботанік
(1804-1873)
Василь Каразін народився на Харківщині у дворянській роди-
ні. У 25 років був затриманий при спробі таємно виїхати до
Європи разом з дружиною-кріпачкою. Каразіну належить ідея
про створення одного з перших у Європі Міністерства народ-
ної освіти. У родовому маєтку Кручик він мав хімічну лабора-
торію й метеорологічну станцію — першу в Харківській губе-
рнії. Там же були й велика бібліотека, народна школа, засно-
вана ним сільська дума, що надавала самоврядування кріпа-
кам, які дістали у спадкове володіння землі. З ініціативи Васи-
ля Назаровича на кошти місцевого дворянства і купецтва було
засновано Харківський університет. Також ним було створене
Філотехнічне товариство. За критику суспільного ладу Каразін
був ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці, а після звільнен-
ня жив під наглядом поліції у своєму маєтку Помер у Мико-
лаєві, де і похований__________________________________
Михайло Максимович народився в родині сільського судді на
хуторі Тимківщина (нині Черкаська обл.). У 19 років закінчив
Московський університет, де навчався на словесному і приро-
дничому відділах. Через десять років став доктором наук і
професором кафедри ботаніки. 1834 р. Максимович очолив
новостворений Київський університет Св. Володимира. Був
почесним членом багатьох наукових товариств та університе-
тів. Учений енциклопедичних знань, він підгримував стосунки
з Т. Шевченком, М. Костомаровим, П. Гулаком-Артемовським
тощо. Його видання українського фольклору відзначені далеко
за межами України. Займався вивченням «Руської правди»,
«Слова о полку Ігоревім», «Повісті временних літ»; не оминув
археологію та історію. Також Максимович є одним з осново-
положників української ботаніки. 1840 р. учений пішов з дер-
жавної служби через погіршення здоров’я і зайнявся науковою
роботою. Помер на своєму хуторі Михайлова Гора
163
Заснування Харківського університету (1805) • 1812 р. вийшло перше періодичне видання в підросійській Украї- ні— «Харьковский еженедельник»; також популярними журна- лами стали «Український вісник», «Український журнал», «Запо- розька старовина». • Гурток «харківських романтиків» під проводом /. Срезневського вивчав українську історію та культуру, впроваджував українську мову в літературу; 1831 р. гурток видав «Український альманах» з творами харківських письменників та українським фольклором. • 1834р. заснування Київського університету спричинило перемі- щення українського інтелектуального центру з Харкова до Києва
Заснування Київського університету (1834) • Створений на базі Кременецького ліцею, який зачинили після участі його студентів у польському повстанні 1831 р. • Головна мета заснування — боротьба з пропольськими настроями, насадження російської культури на Правобережжі. • Став українським інтелектуальним центром, перейнявши цю роль у Харківського університету
Результати Формування національної ідеї — відновлення власної державності для захисту економічних та культурних інтересів
Університетські першопрохідці
Засновник
Харківського
університету,
вчений і винахідник
(1773-1842)
Перший ректор
Київського
університету,
вчений-мовознавець,
ботанік
(1804-1873)
Василь Каразін народився на Харківщині у дворянській роди-
ні. У 25 років був затриманий при спробі таємно виїхати до
Європи разом з дружиною-кріпачкою. Каразіну належить ідея
про створення одного з перших у Європі Міністерства народ-
ної освіти. У родовому маєтку Кручик він мав хімічну лабора-
торію й метеорологічну станцію — першу в Харківській губе-
рнії. Там же були й велика бібліотека, народна школа, засно-
вана ним сільська дума, що надавала самоврядування кріпа-
кам, які дістали у спадкове володіння землі. З ініціативи Васи-
ля Назаровича на кошти місцевого дворянства і купецтва було
засновано Харківський університет. Також ним було створене
Філотехнічне товариство. За критику суспільного ладу Каразін
був ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці, а після звільнен-
ня жив під наглядом поліції у своєму маєтку Помер у Мико-
лаєві, де і похований_________________________________
Михайло Максимович народився в родині сільського судді на
хуторі Тимківщина (нині Черкаська обл.). У 19 років закінчив
Московський університет, де навчався на словесному і приро-
дничому відділах. Через десять років став доктором наук і
професором кафедри ботаніки. 1834 р. Максимович очолив
новосгворений Київський університет Св. Володимира. Був
почесним членом багатьох наукових товариств та університе-
тів. Учений енциклопедичних знань, він підтримував стосунки
з Т Шевченком, М. Костомаровим, П. Гулаком-Артемовським
тощо. Його видання українського фольклору відзначені далеко
за межами України. Займався вивченням «Руської правди»,
«Слова о полку Ігоревім», «Повісті временних літ»; не оминув
археологію та історію. Також Максимович є одним з осново-
положників української ботаніки. 1840 р. учений пішов з дер-
жавної служби через погіршення здоров’я і зайнявся науковою
роботою. Помер на своєму хуторі Михайлова Гора
163
Кирило-Мефодіївське братство (1846-1847)
Передумови створення • На початку 1840-х років студенти й викладачі Київського університету організували таємний гурток «Київська молода», учасники якого ціка- вилися національно-визвольною боротьбою слов’янських народів. • • 1845—1846 рр. гурток оформився в нелегальне Кирило-Мефодіївське братство, назване на честь слов’янських просвітителів
Організатори • Професор Київського університету історик М. Костомаров. • Викладач гімназії, письменник П. Куліш. • Чиновник М. Гулак. • Поет і художник Т. Шевченко
Мета діяльності Утвердження національної української державності з демократичним ладом у конфедерації слов’янських держав — союзі незалежних дер- жав, що об’єднуються з метою координації своєї діяльності
Програмні документи • «Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія» В. Білозерського. • «Закон Божий, або Книга буття українського народу» М. Кос- томарова. • «Начерки Конституції республіки» Г. Андрузького
Програмні засади • Створення конфедерації вільних слов’янських держав з демократи- чним ладом (на кшталт США) зі столицею в Києві, вищим органом федерації мав стати Слов’янський собор (сейм) із консультативни- ми повноваженнями. • Реалізація християнських ідеалів справедливості, свободи й рівнос- ті в поєднанні з українськими патріотизмом. • Повалення самодержавства і встановлення республіки. • Ліквідація кріпосного права. • Рівність громадян перед законом, скасування станів. • Поширення освіти серед народу
Течії • Поміркована, або ліберальна, на чолі з М. Костомаровим та П. Кулішем’. за легальну просвітницьку роботу і пропаганду реформ. • Радикальна на чолі з М. Гулаком та Т. Шевченком', за створення бойової організації з підготовки народного повстання
Практична діяльність • Поширення програмних документів і творів Т. Шевченка. • Пропаганда ідей в університеті та інших навчальних закладах Києва. • Розробка проекту створення в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів для всіх верств населення. • Збирання коштів на видання української книги, зокрема популяр- них книжок економічного змісту. • Установлення контактів з литовськими, польськими, чеськими ре- волюціонерами
Ліквідація братства • У березні 1847 р. за доносом братчики заарештовані та відправлені до Петербурга, де слідством керував сам Микола 1. • Братчики отримали різні покарання: Т. Шевченка віддали в солдати й заслали на 10 років без права писати й малювати; В. Білозерсь- кого заслано в Олонецьку губернію під нагляд поліції; М. Гулак три роки перебував у Шліссельбурзькій фортеці, після чого був за- сланий до Пермі. • Були амністовані в 1855 р. (крім Т. Шевченка) після смерті Миколи І
164
Значення діяльності братства • Перша спроба інтелігенції перейти від культурницького до полі- тичного етапу визвольної боротьби. • Уперше здійснено спробу об’єднати українську національну ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов’янської єдності. • Національне звільнення українців розглядалося в контексті загаль- ноєвропейської боротьби поневолених народів. • За своїми світоглядними принципами братство було схожим на такі європейські організації, як «Молода Італія», «Молода Ірландія».
Організатори Кирило-Мефодіївського братства
Микола Гулак
(1822—1899)
Микола
Костомаров
(1817—1885)
Походив із козацько-старшинського роду. Закінчив юридич-
ний факультет Дерптського (Тартуського) університету. В
1845-1847 рр. він виконував обов’язки чиновника канцелярії
київського генерал-губернатора, тоді й став співзасновником
Кирило-Мефодіївського братства. Після арешту три роки
Гулак провів у Шліссельбурзькій фортеці. Згодом перебував
під наглядом поліції в Пермі, працював викладачем у навча-
льних закладах Одеси, Керчі, Кутаїсі та Тифлісу Йому нале-
-жать переклади з грузинської та азербайджанської літератури
Народився на Воронежчині, був позашлюбною дитиною по-
міщика Івана Костомарова та кріпачки, тому був кріпаком
власного батька. Ситуацію не змінив навіть подальший шлюб
батьків Костомарова. Після смерті батька матері довелося
викуповувати сина з кріпацтва. У Харківському університеті
Костомаров зблизився з гуртком українських романтиків
Харківського зацікавився козацьким минулим України, а от
захистити магістерську дисертацію, присвячену Берестейсь-
кій унії, йому не дали через незадоволення церкви. 1845 р.
Костомаров переїхав до Києва, де став викладачем Київсько-
го університету і співзасновником Кирило-Мефодіївського
братства, а також автором програмних документів. Після
арешту він був засланий до Саратова, а після завершення
заслання очолив кафедру російської історії Петербурзького
університету. На цей період припадає заснування громадівсь-
кого руху. Журнал «Основа» публікував роботи вченого, які
обгрунтовували відмінності історії українців і росіян. 1862 р.
він подав у відставку на знак протесту проти репресій в уні-
верситеті та зосередився на дослідницькій роботі. Костома-
ров першим у Східній Європі обгрунтував народницьку шко-
лу історії: головним він уважав історію народу в усіх її про-
явах, а не події чи історичні постаті. Помер і похований уче-
ний у Петербурзі
165
Пантелеймон
Куліш
(1819-1897)
Тарас Шевченко
(1814-1861)
Народився на Чернігівщині в сім’ї доволі заможного землев-
ласника. Був вільним слухачем у Київському університеті,
хоча диплому не отримав. Працюючи вчителем у Києві, зій-
шовся з М. Гулаком, М. Костомаровим і В. Білозерським, які
стали засновниками братства. Тоді ж він серйозно захопився
християнськими ідеями і багато подорожував Правобереж-
жям як член Археографічної комісії, що досліджувала істо-
ричні пам’ятки. Завдяки своїй літературній діяльності Куліш
отримав запрошення до Петербурзького університету на по-
саду викладача російської мови для іноземних студентів. Під
час відрядження до Польщі його заарештували у справі Ки-
рило-Мефодїївського братства. Далі було заслання до В’ятки,
та вже за три роки Куліш повернувся до російської столиці.
1859 р. він видав перший історичний роман українською
мовою «Чорна Рада» та став співзасновником громади. Зго-
дом він тісно співпрацював з галицьким українським рухом
народовців. Протягом життя змінювалися погляди митця: у
молодості захоплений добою козаччини, у зрілі роки він роз-
чарувався в ній, уважаючи надто руйнівною стихією. Він
набагато пережив своїх товаришів по братству, померши
майже там, де й народився, -— на Чернігівщині__________
Народився 9 березня в с. Моринці на Черкащині в родині
кріпака. Був викуплений з кріпацтва за гроші, виручені від
продажу портрету В. Жуковського пензля К. Брюллова. За-
кінчив Петербурзьку Академію мистецтв. Під впливом
Є. Гребінки почав писати вірші, перша збірка яких з’явилася
в 1840 р. під назвою «Кобзар». 1843 р. Шевченко повернувся
в Україну, де став членом Кирило-Мефодїївського братства.
Покаранням за просвітницьку діяльність стали 10 років сол-
датчини в Оренбурзькому краї. Поезія Шевченка, написана
живою розмовною мовою, за словами історика Я. Грицака,
«будила національні почуття і давала бачення майбутнього:
якщо у минулому Україна користувалася правами самостій-
ної держави, то це мало служити достатніми підставами для
здобуття політичної незалежності у майбутньому». Увесь
пізніший українських національний рух ототожнював себе із
Шевченком як духовним батьком, а мученицька особиста
доля стала основою національного міфу. Помер поет
10 березня 1861 р. в Петербурзі, був перепохований у Каневі
на Чернечій (нині Тарасовій) горі
166
Російський і польський повстанські рухи в Україні
Масонство в Україні
Поняття масонства Масонство — релігійно-етичний рух «вільних каменярів». Його при- бічники закликали до морального самовдосконалення й об’єднання людей за принципами взаємодопомоги, інтернаціонального братерст- ва, рівності
Учасники руху Масонські осередки —ложі — об’єднували представників привілейо- ваної верхівки суспільства; кожна ложа нараховувала 20-80 осіб
Найвідоміші ложі • Харківська «Вмираючий сфінкс» (1817). • Полтавська «Любов до істини» (1818) вирізнялася національним спрямуванням; її членами були І. Котляревський, С. Кочубей, В. Лукашевич, П. Капніст. • Київська «Ложа об’єднаних слов’ян» (1818). • Одеська «Понт Евксинський» (1818) була багатонаціональною, її засновником став граф О. Лонжерон, майбутній генерал-губернатор
Результати діяльності • 1822 р. цар Олександр І заборонив діяльність масонів. • Українське масонство не стало провідником реформування суспіль- ства відповідно до ідеалів братства • На основі забороненої полтавської ложі В. Лукашевич утворив Малоросійське товариство (1819-1826), що ставило на меті скасу- вання кріпацтва й відновлення української автономії у складі Польщі
Декабристський рух в Україні
Декабристи представники дворянства Росії, які боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. У грудні 1825 р. вони здійснили спробу державного перевороту
Причини й передумови поширення • Розуміння частиною російської еліти, що кріпацтво і самодер- жавство є головними причинами відсталості Росії. • Вплив війни з Наполеоном 1812 р., яка виховала патріотизм майбутніх декабристів та зблизила їх з народом, та закордон- них походів російської армії 1813-1814 рр., що познайомили із західними революційними вченнями. • Розчарування в Олександрі І, який спочатку сприяв розробці реформаторських проектів, а після наполеонівських воєн уста- новив реакційний режим. • Вплив міжнародних подій: зростання національно-визвольного руху в Італії, Греції, Іспанії. • Діяльність масонських лож та Малоросійського товариства. • Діяльність таємних дворянських організацій, метою яких був державний переворот та проведення прогресивних реформ
Декабристські організації • Південне товариство з центром у Тульчині (Україна) (1821), керівник — П. Пестель. • Північне товариство з центром у Петербурзі (1822), керів- ник — М. Муравйов. • Товариство об’єднаних слов’ян у Новограді-Волинському (1823), фундатори — брати Андрій та Петро Борисович 1825 р. об’єдналося з Південним товариством
167
Повстання декабристів • 14 грудня 1825 р. повстання в Петербурзі було придушене че- рез нерішучість організаторів. • 28 грудня 1825 р. учасники Південного товариства С. Муравйов- Апостол та М. Бестужев-Рюмін підняли повстання Чернігівсь- кого полку поблизу Василькова. Урядові війська змогли ізолювати повсталих, солдати здалися практично без бою
Підсумки декабристського руху • Мета й ідеї були незрозумілими народові, вони мали вузьку соціальну базу (дворянство), керівники не проявили рішучості за переваги урядових військ. • Декабристи стали взірцем мужності, героїзму та самопожертви. • Вперше в історії Російської імперії організоване збройне повс- тання проти самодержавства, що дало поштовх революційному рухові в наступні роки (польське повстання 1830-1831 рр., дія- льність Кирило-Мефодіївського братства). • Після поразки декабристів створено таємну поліцію, посилився нагляд за вищими навчальними закладами
Програмні документи декабристів
Південне товариство Північне товариство Товариство об’єднаних слов’ян
Назва «Руська правда» Конституція «Правила об’єднаних слов’ян»
Політичний устрій Республіка Конституційна монархія Республіка
Права і свободи • Виборче право для чоловіків; • скасування кріпацтва з наділенням селян землею; • скасування станових обмежень; • свобода слова, друку, віросповідання
Національне питання • Збереження єдиної непо- дільної Росії. • Польща має право на відо- кремлення. • Україна — од- на з десяти об- ластей Росії • Росія — федерація з чо- тирнадцяти держав і двох областей без урахування етнічних кордонів. • Україна поділиться на Чорноморську державу з центром у Києві та Українську державу з центром у Харкові • Слов’янські на- роди об’єднують- ся у федеративну республіку • Створення окре- мої Української держави не пе- редбачене
168
Польське повстання 1830-1831 років
Причини Порушення дарованої імператором Олександром І Конституцію Королівс- тва Польського (1815)
Мета Відновлення незалежності Польщі в кордонах 1772 р.
Основні події • У листопаді 1830 р. розпочалося збройне повстання у Варшаві. • Утворений Національний уряд на чолі з князем А. Чарторийським. • Із гаслом «За нашу і вашу свободу!» Національний уряд звернувся по допомогу до росіян, українців, білорусів і литовців. • Національний уряд не передбачав для інших народів автономії, скасу- вання кріпацтва та шляхетських привілеїв, тому селянство та представ- ники інших національностей відмовилися від збройної боротьби. • Командуючий російською армією на Правобережжі закликав селян вступати до новосформованих козацьких загонів для протистояння по- лякам, обіцяючи відновлення козацького стану; селян заохочували заа- рештовувати поміщиків-поляків в обмін на свободу. • У вересні 1831 р. російські війська генерала І. Паскевича взяли Варша- ву і придушили повстання
Наслідки повстання
Для Польщі Для України
• Значна частина польських рево- люціонерів емігрувала до Західної Європи. • Почалася нова хвиля русифікації Правобережної України. • Значну частину польської шляхти Правобережжя позбавлено дворян- ства і маєтків • 1839 р. остаточно ліквідовано греко- католицьку церкву в Росії. • Замість закритих Кременецького ліцею та Віденського університету відкрито Київ- ський університет (1834). • Розкол україно-польського союзу в Гали- чині та розвиток власне українського наці- онального відродження
Соціальні рухи та виступи селянства
Причини • У Росії — посилення кріпосного гніту. • Безправне становище селянства, зловживання імперських чинов- ників
Мета Скасування кріпацтва (в Росії) або повинностей, отримання землі
Методи боротьби • Скарги на поміщиків до урядових установ. • Непокора місцевим та центральним властям. • Організація органів самоврядування. • Псування знарядь праці, відмова виконувати повинності, втечі. • Повстання, підпал маєтків та вбивства поміщиків
Найбільші повстання • Повстання проти режиму військових поселень у Чугуєві (1819), Шебелинці (1829) на Харківщині. • Виступи під проводом У.Кармелюка (1813-1835) на Поділлі. Після втечі з солдатів разом із загоном однодумців здійснював напади на поміщиків, купців, шинкарів
Значення соціальних рухів • Змушували поміщиків зменшувати експлуатацію селянства. • Спонукали представників українського дворянства до розв’язання проблеми кріпацтва та національного відродження України. • Були продовженням соціальної боротьби українців попередніх століть
169
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ
АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII -
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
Реформи Марії-Терезії та Йосифа II
в Австрійській імперії (кінець XVIII ст.)
Мета реформ • Стабілізувати соціально-економічну ситуацію та зміцнити імперію. • Замінити місцеву шляхту на імперських чиновників. • Покращити матеріальне становище населення
Аграрна реформа • 1780 р. складено «Інвентарі», до яких вносили повинності й розміри податків селян; землевласникам заборонено збільшувати повинності порівняно із зафіксованими. • Заборонено тілесні покарання, суботню та недільну панщину; панщину обмежено трьома днями на тиждень. • 1782 р. селяни звільнені від особистої залежності й отримали певні громадянські права: брати шлюб, навчати дітей у школах, мати самов- рядування. • Скасовано поміщицький суд над селянами, селян юридично зрівняно в правах із поміщиками. • Селяни отримали право постійного користування на землі, які вони обробляли. • 1789 р. скасовано панщину (відновлено після смерті Йосифа 11)
Релігійна реформа • Церкву підпорядковано державі, священики стали державними служ- бовцями й отримали зарплату • Римо-католицьку, протестантську і греко-католицьку церкви визнано рівноправними, а їхні віряни отримали рівний доступ до державної служби. • 1808 р. відновлено Галицьку митрополію. • 1773 р. ліквідовано орден єзуїтів. • Визнано рівноправність євреїв
Освітня реформа • 1774р. утворено мережу державних початкових шкіл: о однокласні школи з рідною мовою навчання; о трикласні з польською або німецькою мовами навчання; о чотирикласні школи польською або німецькою мовою, готували уч- нів до гімназій. • 1774 р. засновано генеральну греко-католицьку семінарію у Відні — Барбареум. • 1784 р. відновлено діяльність Львівського університету • У 1787—1809 рр. при Львівському університеті діяв Руський інститут з українською мовою навчання
Значення реформ • Сприяли політичній модернізації краю. • Посилили німецький вплив. • Поширили серед селянства та греко-католицького духовенства позити- вне ставлення до правлячої династії
170
Промисловий розвиток українських земель в Австрії
• Зовсім не було великих підприємств зі стратегічних міркувань: Західна Україна
могла стати зоною воєнного конфлікту між Австрією та Росією.
• Зайнято близько 2 % населення, переважна більшість підприємств — ремісничо-
мануфактурні.
• Переробка сировини (нафти, лісу тощо) — за межами регіону.
• Загальмовані традиційні галузі — шкіряна, текстильна, лісна, тютюнова — через
конкуренцію з німецькою та чеською фабричною промисловістю.
• Найдовший в імперії робочий день (до 14—16 годин) при найнижчих зарплаті та
соціальному захисті працівників
Соціальні рухи та виступи селянства
Причини Безправне становище селянства, зловживання імперських чиновників
Мета Скасування повинностей, отримання землі
Методи боротьби • Скарги на помішиків до урядових установ. • Непокора місцевим та центральним властям. • Організація органів самоврядування. • Псування знарядь праці, відмова виконувати повинності, втечі. • Повстання, підпал маєтків та вбивства поміщиків
Найбільші повстання • До середини XIX ст тривав рух опришків; сплеск - у 1819-1825 р. під проводом М. Штолюка. • «Холерні бунти» на Закарпатті (1831) унаслідок обмеження пересу- вання селян (карантини) через епідемію холери; у результаті скасо- вано частину повинностей. • Повстання на Буковині під проводом Л. Кобилиці (1843-1844). Се- ляни захоплювали панські землі, ліси, пасовиська, виганяли чинов- ників і встановлювали самоврядування.
Значення соціальних рухів • Змушували поміщиків зменшувати експлуатацію селянства. • Спонукали представників українського дворянства до розв’язання проблеми кріпацтва та національного відродження України. • Були продовженням соціальної боротьби українців попередніх століть
Початок національного відродження в Західній Україні
Особливості • Західні українці майже повністю втратили національну еліту, яка полонізувалась або мадяризувалась, тому лідерство у національ- ному відродженні перейшло до греко-католицького духовенства. • Австрійська імперія використовувала український рух для про- тиваги польському та угорському рухам. • Відродження почалось на Закарпатті, далі поширилось на Гали- чину і лише в середині XIX ст. — на Буковину. • Відбувалося під значним впливом Наддніпрянщини, але від се- редини XIX ст. національний рух Західної України починає ви- переджати рух на Наддніпрянщині
171
Поширення просвітницьких Ідей у Закарпатті • Процес національного відродження розпочався у Закарпатті наприкінці XVIII ст. завдяки діяльності єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії А. Бачинського. • Центром просвітництва стала Ужгородська духовна семінарія. • Українських культурно-просвітніх діячів Закарпаття назвали народними будителями: о перший історик Закарпаття — І. Базилович', о мовознавець — М. Лучкай', о автор граматики — О. Духнович
Діяльність священика О. Духновича • Сприяв уведенню української мови до програми шкільної освіти Закарпаття. • Став автором першого українського букваря, підручників з гра- матики та географії. • Упорядкував україномовний молитовник
Товариство галицьких греко-католицьких священиків у Перемишлі
Заснування Товариство засноване 1816 р. за ініціативи священика /. Могильницького', голова — єпископ М. Левицький
Мета Поширення освіти серед галицького селянства
Діяльність • Розширено мережу парафіяльних шкіл. • Введено українську мову навчання у початкових школах. • Видано кілька підручників і молитовників, зокрема граматики І. Могильницького, Й. Лозинського, Й. Ле- вицького. • І. Могильницький у «Розвідці про руську мову» дово- див, що українська мова є окремою східнослов’янською мовою, поширеною на всіх українських землях
Г лг4і * V ' я ; І ЯІ Іван Могильницький (1777-1831) — український освітній і церковний діяч, один з провісників національного відро- дження в Галичині. Закінчивши Львівську семінарію та Віденський університет, почав кар’єру парафіяльним свя- щеником у с. Дроздовичі. За його клопотанням там було відкрито першу в його окрузі народну школу. 1816 р. Могильницький став ректором новозаснованого дяко-вчительського інституту в Перемишлі, де запровадив предмет «руська мова». Тоді ж він заснував першу на захід- ноукраїнських землях культурно-освітню громадську органі- зацію «Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти і культури серед вірних». А ще за два роки Могильницького призначили шкільним інспектором усієї Перемишльської єпархії. Просвітник під- готував і видав низку підручників українською мовою для народних шкіл: «Буквар славено-руського язика», «Катехі- зис», «Граматику язика словено-руського» тощо
172
«Руська трійця» (1833-1837)
Культурно-просвітницький гурток студентів Львівської семінарії
У , Маркіян Шаіикевич (1811-1843) Маркіян Шашкевич народився в с. Підлисся на Галичині в родині священика. Був вільним слухачем у Львівському університеті, за- кінчив Львівську семінарію. У студентські роки заснував просвіт- ницький гурток української молоді «Руська трійця». Після закін- чення семінарії працював парафіяльним священиком у селах Льві- вщини. Через бідність і туберкульоз рано помер; через п’ятдесят років був перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові. Для галицької історії він важить так само, як Тарас Шевченко для Над- дніпрянщини
Яків Головацький (1814-1888) Яків Головацький народився в с. Чепелі на Львівщині у священи- цькій родині. Під час навчання у Львівському університеті став співзасновником «Руської трійці». Завдяки його зв’язкам у Буда- пешті й видрукували «Русалку Дністрову». Тривалий час уважався неблагонадійним, однак усе одно Головацький підготував ще один український альманах «Вінок русинам на обжинки» (1847). Під час революції 1848 року очолив новостворену кафедру української мови Львівського університету, був учасником Собору руських учених. У 46 років став ректором Львівського університету Але свої українські переконання зрадив, уважаючи українців частиною російського народу, і навіть переїхав до Російської імперії
/. Вагилевич народився в сім’ї пароха на Станіславівщині (Івано- Франківщині). Студентом Львівської семінарії брав участь у поль- ських підпільних організаціях. У 1830-ті роки як учасник «Руської трійці» став співавтором альманахів гуртка. Через цю діяльність Вагилевича висвятили на священика через сім років після того, як він закінчив семінарію. Під час революції 1848 р. залишив посаду священика і переїхав до Львова. Тоді ж він перейшов на прополь- ські позиції та перейшов у лютеранство, але через це втратив підт- римку покровителів-католиків. За чотири роки до смерті став місь- ким архіваріусом Львова. Залишив по собі великий доробок етног- рафічних досліджень Галичини
Іван Вагилевич (1811-1866)
Мета • Перетворити українську мову на мову науки, літератури і вищої школи. • Пробудити національну свідомість галичан за допомогою про- світництва
Діяльність • Збирали народні пісні, казки, легенди. • Виступали проти латинізації українського письменства, підгриму- вали використання української мови у побуті інтелігенції. • М. Шашкевич підготував першу українську «Читанку» (1836) — підручник для молодших школярів. • Укладали альманахи української літератури: о рукописна «Зоря» (1834) не допущена до друку; о друкована «Русалка Дністрова» (1837) — перша україно- мовна книга, видана в Західній Україні; заборонена і вилу- чена австрійськими властями. Головні ідеї: визнання єдності українського народу, уславлення народних борців за націо- нальне визволення, пропаганда ідеї власної державності
173
Розправа над «Руською трійцею» • Членів «Руської трійці» притягли до відповідальності як злочин- ців та поставили під поліційний контроль. • М. Шашкевича заслано священиком до найбідніших парафій; Я. Головацький тривалий час не міг отримати церковний сан, І. Вагилевич перейшов у протестантизм, аби уникнути переслі- дувань
Значення діяльності • Діяльність «Руської трійці» мала широкий розголос і привернула громадську увагу до українського питання. • «Трійця» започаткувала в Галичині українську літературу, за- сновану на народній мові. • Діяльність «Трійці» була підтримана діячами Наддніпрянської України — М. Максимовичем, І. Срезневським, а також польсь- кими і чеськими просвітителями. • Традиції іуртка було продовжено народовським напрямом укра- їнського руху
Революція 1848-1849 років на західноукраїнських землях
Передумови • Низка буржуазно-демократичних революцій у європейських краї- нах — Франції, Італії, Німеччині, Австрії — на початку 1848 р., що виступали за демократію і політичну рівноправність й отрима- ли назву «Весна народів». • Визвольні рухи бездержавних народів Східної та Центральної Європи
Мета • Уведення конституції та парламенту • Скасування панщини
Початок революції • 15 березня 1848 р. австрійський цісар Фердинанд проголосив конституцію, що надавала свободу слова, друку, зборів та перед- бачала скликання парламенту — рейхстагу. • У квітні 1848 р. ліквідовано панщину на Галичині
Політичні організації Галичини • У квітні 1848 р. поляки Галичини організували Центральну раду народову у Львові з метою відновлення Речі Посполитої та надан- ня їй широкої автономії у складі Австрійської імперії; українці ви- значені як гілка польського народу • Руський собор — організація спольщеної української шляхти, яка не бажала відокремлення від польської верхівки; І. Вагилевич ре- дагував її газету • У травні 1848 р. засновано Головну Руську Раду — першу україн- ську політичну організацію греко-католицького духовенства й інтелігенції з метою захисту національних інтересів
Українці в австрійському рейхстазі • Рейхстаг працював з липня 1848 до березня 1849 р. • 3 383 депутатів — 39 українців Галичини (27 селян, 8 священиків, 3 інтелігенти) та 8 українців Буковини; українських селян у пар- ламенті очолили Л. Кобилиця та І. Капущак. • Мета українських депутатів — скасувати відшкодування поміщи- кам за ліквідацію панщини
174
Львівське повстання 1—2 листопада 1848 р. • Спалахнуло у відповідь на придушення революції в Угорщині та розстріл демонстрації у Львові. • Провідниками повстання стали польська та українська національ- на гвардія, академічний легіон, студентство. • Повстання придушене, польську та українську національну гвар- дію розпущено. • Закрито всі періодичні видання, заборонено збори й політичні товариства
Поразка революції • У березні 1849 р. розпущено парламент, скасовано демократичну конституцію. • Нова конституція суттєво обмежила права громадян і парламенту на користь імператора. • До квітня 1850 р. тривали селянські повстання на Буковині під проводом Л. Кобилиці. • 1851р. розпущено Головну руську раду
Причини поразки революції Відсутність єдності між представниками різних етнічних груп захід- ноукраїнського населення — українців і поляків, українців та угор- ців, оскільки українцям відмовляли у праві на обмежену автономію
Головна Руська Рада
Керівники Греко-католинькі священики Г Яхимович, згодом М. Куземський
Програмні вимоги • Поділ Галичини на Західну (польську) й Східну (українську). • Забезпечити для українців і поляків Галичини рівний доступ до дер- жавних посад. • Запровадити українську мову в діловодство. • Зрівняти греко-католицьке духовенство в правах з представниками інших віросповідань. • Призначити на державні посади у Східній Галичині чиновників, що володіють українською мовою
Діяльність • Створено близько 50 місцевих рад у містах і селах. • Уперше використано національну символіку — синьо-жовтий прапор і герб із зображенням золотого лева на синьому тлі (герб Галицько- Волинського князівства). • Уперше заявлено про національну єдність галичан та українців Над- дніпрянщини. • Започатковано видання першої української щотижневої газети «Зоря Галицька» (1848-1852). • Утворено Галицько-Руську матицю — організацію з видання деше- вих підручників і книжок для народу українською мовою. • У Львові відкрито Народний дім з українською бібліотекою, музеєм і народним клубом. • 1849 р. засновано кафедру української мови Львівського університе- ту, яку очолив Я. Головацький. • Українську мову запроваджено в народних школах. • У жовтні 1848 р. скликано Собо} руських учених — перший з’їзд західноукраїнських діячів науки і культури, який ухвалив єдину гра- матику української мови. • Сформовано загони національної гвардії та академічного легіону у Львові, батальйон руських гірських стрільців
175
Лук’ян Кобилиця
Ватажок
народних повстань
(1812-1851)
Буковинський селянин, у віці 27 років був обраний уповнова-
женим, якому доручалося відстоювати громадські інтереси.
Побачивши безрезультатність звернень до владних органів, у
1843-1844 рр. очолив виступи селян, які відмовлялися відроб-
ляти панщину, самочинно переобрали сільську старшину, вису-
нули вимоги відкриття українських шкіл, вільного користуван-
ня лісами і пасовиськами. Під час революції 1848-1849 років в
Австрійській імперії селяни Буковини обрали його депутатом
парламенту. У листопаді 1848 р. на зборах у Вижниці він закли-
кав селян до повстання, і виступи під його керівництвом трива-
ли до літа 1849. За два роки Кобилицю заарештували; після
катувань в ув’язненні його вислали до міста Ґура-Гумора, де
селянський ватажок і помер
Українське питання на Слов’янському з’їзді в Празі
Скликаний у червні 1848 р. чеськими, польськими та українськими організаціями —> Мета: узгодити погляди та інтереси слов’янських народів у боротьбі за свої права в Австрійській імперії Створена польсько- українська угода «Вимоги українців у Галичині»
• Рівні права на використання польської та української мов у
школах та установах Галичини.
• Рівні права представникам різних національностей і віросповідань.
• Спільний польсько-український сейм, уряд, національна гвардія.
• Питання про поділ Галичини на польську та українську
частини мас вирішити австрійський рейхстаг___________________
4
Українців-русинів уперше визнали представниками
окремого народу Галичини з власними національно-культурними
правами, проте угода не реалізована
Результати й наслідки революції
Скасовано панщину; покращився
соціальний статус селянства
Політичні сили Австрійської імперії
визнали існування в Галичині
українського народу з власними
національними потребами
Вперше українці сформулювали свої
власні політичні програми та усвідомили
себе як єдину національну спільноту з
наддніпрянськими українцями
Запроваджено основи
парламентського правління
Головна Руська рада — перша в
XIX ст. політична організація
українців, яка стала виразником
інтересів і потреб українців
Західні українці досягли суттєвих
результатів у національно-
визвольному русі порівняно
з іншими народами
176
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
КІНЦЯ XVIII СТ. - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.
Наука та'українські вчені
Наукові установи • Засновано астрономічні обсерваторії у Харкові, Миколаєві, Києві. • Відкрито метеорологічні станції в Харкові, Києві, Миколаєві та Полтаві. • 1817 р. засновано бібліотеку Оссолінських у Львові, 1827 р. — Львівський інститут Оссолінських, що мав, окрім бібліотеки, музей і друкарню та впливав на поширення освіти, науки і культури в регіоні
Наукові товарис- тва • Філотехнічне в Харкові (1811—1818) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості. • Товариство наук при Харківському університеті (1812-1829). • Тимчасовий комітет для розшуку старожитностей у Києві (1835-1845). • Тимчасова комісія для розгляду давніх актів (1843), у якій працювали Т. Шевченко, М. Костомаров
Математика М. Остроградський (1801-1861) • Професор Харківського університету Т. Осиповський склав підручник з математики, що користувався великою популярні- стю. • М. Остроградський, випускник Харківського університету, був членом багатьох світових академій наук, став засновником Петербурзької наукової школи
Медицина І. Орлай, випускник Львівського та Віденського університетів; очолював Ніжинський та Рішельєвський ліцеї
12* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
177
Природничі науки • О. Волощак, професор Львівського університету, вивчав рос- линний світ Карпат, був обраний членом Віденської та Краків- ської академій наук, Наукового товариства ім. Т. Шевченка. • М. Максимович, перший ректор Київського університету, уклав підручники «Основи біології», «Основи зоології», «Сис- тематика рослин» тощо
Література першої половини XIX ст.
Письменник Твори
Іван Котляревський (1769 1838) Автор перших українських творів розмовною мовою: поеми «Ене- їда» (1798), п’єс «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»; був директором Полтавського театру
Петро Гулак- Артемовський (1790-1865) Відомий український байкар; найпопулярніша байка — «Пан та собака»; був ректором Харківського університету (1841-1848)
Григорій Квітка- Основ ’яненко (1778-1843) Творець української прози, автор «Малоросійських оповідань», повістей «Конотопська відьма», «Маруся», п’єс «Сватання на Гон- чарівці», «Шельменко-денщик»; був директором Харківського театру
Євген Гребінка (1812-1848) Відомий байкар (збірка «Малоросійські приказки»), автор прозо- вих творів і поезій, зокрема романсу «Очи черньте». Переклав українською мовою з елементами бурлеску поему О. Пушкіна «Полтава»
Микола Гоголь (1809 1852) Прозаїк, який писав російською мовою; найвідоміші твори — «Ве- чори на хуторі поблизу Диканьки», «Тарас Бульба» — є українсь- кими за змістом і духом
Тарас Шевченко (1814-1861) Класик української літератури, автор козацького міфу України. Став відомим завдяки збірці «Кобзар» (1840); автор історичної поеми «Гайдамаки» (1841), збірки поезій «Три літа» (1843-1845), повістей «Музикаїтт», «Художник», драми «Назар Стодоля»
Історичні твори почату XIX ст.
Твір Характеристика
«Історія Русів» • Анонімний історичний твір початку XIX ст., який обґрунто- вував національну ідею України. • Авторство приписують автономістам Г Кониському та Г. Полетиці. • Погляди автора: о У країна — пряма спадкоємиця Київської Русі; о польсько-литовсько доба час розвитку української ав- тономії; о Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького була справедливою боротьбою; о Москва порушила Березневі статті 1654 р.,
178
«Історія Русів» о повстання І. Мазепи було реакцією на гноблення російсь- ких царів; о захисниками Української держави були І. Виговський, Д. Многогрішний, П. Полуботок
«Історія Малої Росії» Д. Бантиша- Каменського (1822) • Українці є відгалуженням російського народу; • возз’єднання України з Росією — найвизначніша подія в їхній історії; • Україна має історичне право на автономне самоврядування. Перша масштабна праця з історії України
«Історія Малоросії» М. Маркевича (1842-1843) • Історія України є незалежною від історії Росії; • українці є самобутнім народом, який має право на самостій- ність __.
* Значення історичних творів
Постійно відтворювали та зміцнювали історичну пам’ять українського народу, яка існує у вигляді історичних міфів і легенд та спогадів старших поколінь Вивчення історії сприяло пошуку історичних коренів національних проблем українців, сучасних авторам, та шляхів їх розв’язання
Розвиток театрального-і музичного мистецтва
Театр Музика
• Відкриті перші стаціонарні професійні театри у Харкові й Полтаві, де ставили українські п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» (І. Котляревський), «Сватання на Гончарівці» (Г Квітка- Основ’яненко) тощо, п’єси Шекспіра, Пушкіна, Грібоєдова. • Директор, режисер, актор Харківського театру — Г. Квітка-Основ’яненко, Пол- тавського театру — І. Котляревський. • Діяли аматорські театри, поміщицькі театри з селян-кріпаків, зокрема театр В. Гоголя-Яновського (батька письмен- ника) в селі Кибінці на Полтавщині. • Видатні актори першої половини XIX ст. —М. Щепкін, К. Соленик • Поширені народні ансамблі — троїсті музики (скрипка, цимбали, бубон) — та мандрівні кобзарі та лірники. • У великих містах створювалися світ- ські хори й оркестри; найвідомішим став Перемишльський хор. • Відомий київський піаніст і компози- тор — И. Витвицький, автор музич- них творів, заснованих та українсько- му фольклорі. • Зародилася українська симфонічна музика: симфонія М. Овсянико- Куликовського на основі українських пісень. • 1847 р. в українських містах гастролю- вав знаменитий угорський композитор і піаніст Ференц Ліст
179
Архітектура першої половини XIX ст.
• Панував класичний стиль.
• Поширена планова забудова губернських центрів (Полтави, Києва, Харкова): у
центрі міста створювали головний майдан правильної геометричної форми, який
оточували адміністративні споруди, від майдану розходилися прямокутні квартали.
• Формуються архітектурні ансамблі.
Храми в Наддніпрянській Україні будують за офіційно затвердженим російсько-
візантійським стилем
Живопис першої половини XIX ст.
• Живописні жанри: побутовий, портретний, пейзажний, історичний.
• Провідне місце належало портретному жанру, у якому працювали:
о В. Тропінін, «Дівчина з Поділля»;
о Т. Шевченко, «Автопортрет» (1840).
• Картина Т Шевченка «Катерина» (1842).
• Графіка: Т. Шевченко, серія офортів на історичну тематику «Живописна Україна».
• Видатним іконописцем Західної України був Л. Долинський, автор розписів та
ікон собору Св. Юра у Львові, Успенського собору Почаївської лаври
В. Тропінін.
(Дівчина з Поділля» (1816)
Автопортрет
Т. Шевченка (1840)
Т. Шевченко.
«Катерина» (1842)
180
Дари в Чигирині
Судна рада
Видубицький монастир
ї
Казка
Серія офортів Т. Шевченка «Живописна Україна» (1844)
181
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
Україна в системі міжнародних відносин
Україна в геополітичних планах європейських країн
Країна Погляд на українські землі
Німецька імперія (з 1871 р.) • Регіон, який має традиційні тісні зв’язки з німецьким світом, пови- нен визнавати провідну роль німецької економіки й культури. • На території українських земель мала бути створена незалежна держава — Велике Київське князівство на чолі з представником династії Габсбургів
Російська імперія Україна — російська земля, де необхідно подолати польські та інші впливи, яких Україна зазнала протягом періоду відокремлення від Росії, та перетворити українців на «справжніх росіян»
Австро- Угорщина Державна єдність усіх народів, у тому числі українського, навколо австрійської нації
Через загрозу репресій українські діячі не висловлювали свого ставлення
до планів західних країн
Україна у Кримській (Східній) війні (1853-1856)
Причина війни • Занепад Османської імперії. • Прагнення російського імператора Миколи І зміцнити свій вплив на Балканському півострові і Близькому Сході, взяти під конт- роль чорноморські протоки Босфор і Дарданелли
Учасники війни Росія, Османська імперія, Велика Британія, Франція, П’ємонт
Територія воєнних дій Чорноморське узбережжя Туреччини, Кримський півострів, аквато- рія Чорного моря
Участь України у війні • У Київській, Подільській та Волинській губерніях формувалися партизанські загони. • Україна надавала допомогу продовольством і фуражем, транспо- ртом; на потреби війни працювали військові заводи. • За період 11-місячної облоги Севастополя англійськими і францу- зькими військами загинуло понад 20 тис. українців. • Один з керівників оборони Севастополя адмірал П. На- хімов — був нащадком генерального писаря при І. Мазепі Ф. Нахімовського; солдати П. Кішка та Г Шевченко — відомі герої оборони міста: Г Шевченко був першим рядовим-кріпаком, якому встановили пам’ятник. • На боці антиросійської коаліції воював козачий загін польського шляхтича Михайла Чайковського (Садик-паші), метою якого бу- ло створення україно-польської держави
Результати війни 1856р. Паризький мирний договір закріпив поразку Росії
Значення Кримської війни • Продемонструвала економічну слабкість і військово-технічне відста- вання Російської імперії від провідних європейських держав. • Дала поштовх для прискорення модернізації Росії
182
Модернізаційні процеси
Особливості модернізації України
Скасування кріпацтва в Російській імперії (1861)
Мета Відкрити шлях до розвитку капіталістичних відносин
Причини • Криза феодально-кріпосницьких відносин. • Зростання селянських повстань і заворушень. • Гальмування ринкових відносин у сільському господарстві та промисловості через нестачу вільної робочої сили та вузький ри- нок збуту товарів. • Військово-економічне відставання від провідних світових країн. • Негативний міжнародний імідж
Передумови Поразка у Кримській (Східній) війні (1853-1856)
Етапи прове- дення • Скасування кріпацтва проголошене 19 лютого 1861 р. «Маніфес- том» Олександра II. • 1866 р. державні селяни отримали право викупити землю
Зміст • Скасована особиста залежність селянина від поміщика. • Селяни дістали особисту свободу і громадянські права: вступати у шлюб, укладати договори, торгувати і займатися промислами, вступати на службу або в навчальні заклади, розпоряджатися сво- їм майном, самостійно виступати в суді. • 20% вартості землі поміщику сплачували селяни протягом 49 років, решту платила держава. • До укладення викупної угоди селяни відпрацьовували панщину і сплачували оброк, маючи статус тимчасовозобов’язаних. • Селянська община відповідала за викупні операції і сплату пода- тків селянами за принципом кругової поруки, коли всі селяни ві- дповідають за обставини одного. • Для кожної губернії встановлені норми землеволодіння; якщо селянський наділ перевищував норму, його «відрізали» на ко- ристь поміщика.
183
• Селян позбавлено права користуватися пасовищами, луками, лісами. • На Правобережжі селянські наділи збільшили, щоби позбавити польських поміщиків селянської підтримки на випадок чергового повстання
Результати • У власність селяни отримали менше половини землі, тому про- блема малоземелля не розв’язана. • Реформа в цілому сприяла розвитку господарства, розчистила шлях для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, формування індустріального суспільства
Демократичні реформи 60-70 років XIX ст. в Російській імперії
Сфера, рік Зміст Значення
Земська реформа (1864) • У повітах і губерніях обиралися земські управи, або земства — місцеві виборні органи влади. • Повноваження земств: опіка над школами, ліка- рнями, статистикою, лісництвами тощо, тобто культурна, господарська і благочинна діяль- ність. • До складу земств входили дворяни, буржуазія, селянство. • Робота фінансувалась із земельного податку. • На Правобережжі земська реформа впроваджена тільки 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху • Земства і думи привчали насе- лення до самовря- дування. • їх робота сприяла поширенню осві- ти, наданню ме- дичної допомоги в селах, загально- му підвищенню культурного рів- ня. • Земства часто переймались за- провадженням української мови в освітні заклади, питаннями обме- ження самодер- жавства і прийн- яття конституції
Реформа міського самовря- дування (1870) • Міські думи перетворювалися на органи самов- рядування, які обиралися всіма платниками по- датків; перевагу мала велика і середня буржуа- зія. • На своїх зборах міська дума обирали міського голову та управу, яка була постійним виконав- чим органом управління. • Думи опікувалися комунальними проблемами (шляхами, освітленням, соціальними питаннями тощо) й перебували під контролем губернатора та міністра внутрішніх справ
Судова реформа (1864) • Запроваджено безстановий суд, незалежний від владних органів. • Публічність засідань (могли бути присутні представники преси, публіка). • Уведено змагальність судочинства між адвока- том і прокурором. • У карних справах уведено суд присяжних, коли у судовому засіданні беруть участь звичайні громадяни — так звана лава присяжних. • Дрібні справи розглядав мировий суддя, який обирався земством або міською думою. • Встановлені кілька судових інстанцій: мировий, • Реформа сприяла демократизації судочинства. • Створені можли- вості для захисту гідності, здоров’я, майна у суперечці з представником будь-якої верстви
184
Судова реформа (1864) окружний суди, судова палата; для особливо ва- жливих справ — Верховний кримінальний суд • Справи селян розглядали не загальні, а окремі волосні суди', для селян збереглися фізичні по- карання різками. • Окремі суди збереглися і для військових (три- бунали) та духовенства (консисторії). • Справи про «державних злочинців» передавали- ся військовим судам
Освітня реформа (1864) • Введена єдина система початкової освіти у народних училищах; навчання в училищах змішане для дівчаток і хлопчиків. • Створено мережу чоловічих класичних гімна- зій (давали ґрунтовну класичну освіту і мож- ливість вступити до університету) та реальних гімназій (училищ) (давали природничу і фізи- ко-математичну освіту і можливість вступити до вищої технічної школи), до яких міг вступи- ти будь-хто платоспроможний. • Відновлено автономію університетів. • Відкриті жіночі гімназії та вищі приватні жіно- чі курси. • Жінкам дозволено вчителювати. • Створювалася популярна література, видавали- ся підручники • Реформа сприяла демократизації освіти, зробивши її доступнішою для нижчих верств населення. • Освітня система забезпечила фахі- вцями економіку, що бурхливо роз- вивалася. • Остаточно утвер- дила русифіка- ційну політику в освітній системі
Військова реформа (1862- 1874) • Замість рекрутських наборів запроваджена загальна військова повинність чоловіків- недворян з 20 років. • Служба скорочувалася з 25 до 6-7 років; осві- чені особи служили менше. • Заборонені тілесні покарання. • Країну поділено на 15 військових округів, в Україні — Харківський, Одеський, Київський. • Армія переозброювалася за новітніми техноло- гіями, створений паровий військовий флот • Підвищила боє- здатність росій- ської армії.
Фінансова реформа (1860- 1864) • Управління грошовими ресурсами зосереджене в руках міністерства фінансів. • Створені незалежні від губернатора контрольні палати, які щомісяця контролювали видатки всіх іубернських установ. • Заснований Державний банк, який мав перева- жне право на кредитування торговельних і промислових підприємств. • Скасовано відкупну систему податків. • Встановлені акцизні збори, що збиралися дер- жавними установами. • 3 1862 р. у пресі публікувалися дані про прибу- тки й видатки держави • Фінансова систе- ма стала відкри- тішою. • Зменшилась ко- рупція, жорсткі- шим став конт- роль над держав- ними коштами
185
Реформа цензури <1865) • Введено попередню політичну цензуру — кон- троль держави над виявом думок — для періо- дичних видань. • Скасовано попередню цензуру для наукових та урядових видань, але у разі порушень видавці сплачували великі штрафи. • Видавцям заборонено торкатися політичних питань • Найбільш консе- рвативна рефор- ма, що змушувала видавців до обе- режності і само цензури, щоби не розоритись
Наслідки реформ 1860-1870-х років
Закладено підґрунтя для переходу від феодально- станового устрою Російської імперії до бур- жуазно-представницького Реформи сприяли економічному й політичному розвитку держави Законодавчо визначені й закріплені громадянські права населення Відбулася певна демократизація суспільства
Сільське господарство в пореформений період
Фактори, що гальмували розвиток Розвиток товарних відносин
• Поміщицьке землеволодіння та селянська община. • Відробіткова система господа- рювання (фактична панщина). • Не розмежовані сервітути і зем- лекористування (черезсмужжя). • Розорення поміщицьких госпо- дарств, особливо на Півдні Укра- їни, внаслідок невміння поміщи- ків пристосуватися до нових умов господарювання. • Унаслідок розорення селянства утворився надлишок робочої си- ли, який не могли поглинути слабо розвинені промисловість, торгівля і транспорт. • Значний податковий тягар селян: вони сплачували викупні платежі за землю, подушний податок, не- прямі податки на цукор, чай, тю- тюн, бавовну. • Низька продуктивність і товар- ність селянських господарств • Відбувається капіталізація сільського гос- подарства — процес перетворення певної галузі господарювання на прибуткову шля- хом активного вкладення капіталів для отримання прибутку. • Земля стала товаром; поміщики продають землі заможним селянам і купцям. • Збільшується кількість великих землевлас- ників недворянського походження (Тереще- нки, Харитоненки, Симиренки тощо). • Розвивається спеціалізація районів: о Південна Україна — зернове господарство; о Правобережжя — цукрові буряки та тех- нічні культури (льон, соняшник), харчова промисловість; • Україна збирала 43 % світового врожаю ячменю, 20% пшениці, 10% кукурудзи; українська пшениця становила до 90 % ро- сійського зернового експорту • Удосконалено знаряддя праці та машини в передових поміщицьких і великих селянсь- ких господарствах: кінні молотарки, культи- ватори, три- і чотирилемішні плуги, косарки тощо. • Поширилося використання вільнонайманої праці, особливо в Південній Україні та на цукрових заводах. • Трудова міграція
186
Промисловість у пореформений період
Індустріальна революція Завершилась у 60-80-ті роки XIX ст.
Провідні галузі • Вугледобування: Донецький басейн давав 65 % вугілля імперії на кінець XIX ст. • Чорна металургія: Криворізький басейн став провід- ним, даючи 50 % чавуну і сталі. • Сільськогосподарське машинобудування — до 70% імперського виробництва. • Цукрова промисловість Правобережжя — 80 % росій- ського виробництва
Традиційні галузі, що занепали Гуральництво, виробництво сукна і полотна
Особливості • Найактивніше розвивався Південно-Східний промис- ловий регіон. • Висока концентрація виробництва-, скорочення дріб- них підприємств, збільшення великих. • Темпи розвитку легкої промисловості вдвічі менші за темпи розвитку важкої
Залучення іноземного капіталу • Франція, Бельгія вкладали в кам’яновугільну, маши- нобудівну, металообробну промисловість, Німеччи- на — в машинобудівну, металообробну промисловість: • Іноземний капітал контролював 63 % вугільної промис- ловості, 90 % металургії • Іноземці сприяли поширенню новітніх технологій, але водночас викачували прибутки за кордон
Ознаки колоніального характеру української економіки
1 1 IX X
Видобувна промисловість переважала над переробною: їхні частки становили відповідно 70 і 15% Гальмування розвитку тих галузей, які становили конкуренцію імперським виробникам (полотняної, суконної тощо) Відсутність замкнутого технологічного циклу в більшості виробництв: лише 15 % українських підприємств виробляли готову продукцію Капітали з України викачували шляхом продажу готових імперських товарів
Транспорт
Розвиток річкового і морського парового транспорту 1865р. перша залі- зниця з’єднала Балту й Одесу Залізничне будівництво стимулювало розвиток важкої промисловості, у Харкові та Луганську відрилися перші паро- возобудівні заводи Сітка залізничних магістралей ство- рювалася відповід- но до військово- стратегічних, а не економічних потреб
187
Міста
Поняття урбанізації • Урбанізація — процес зосередження населення, економічного та культурного життя в містах. • Чисельність міського населення в 1900 р. становила 13 %, що нижче за середній показник по Російській імперії (15 %) та захід- ноєвропейських країнах (40-70 %)
Великі промислово- торговельні центри • Одеса (400 тис. населення) — торгово-промисловий центр Півдня України; • Київ (250 тис. населення) — адміністративно-культурний центр, осередок машинобудування; • Харків (175 тис. населення) — торгово-промисловий центр Ліво- бережжя; • Львів (160 тис. населення) — адміністративний і торгово- фінансовий центр західноукраїнських земель; • Катеринослав (115 тис. населення) — промисловий центр Півдня України. Занепадають невеликі й середні міста (Полтава, Суми, Бердичів, Житомир)
Побутові зміни • У великих містах збудовано електростанції, поширювалося газове, згодом електричне освітлення. • 1892 р. в Києві запущено перший у Росії трамвай. • Від 1880-х років запроваджується телефонний зв’язок — спочатку в Одесі, потім в інших містах
Національний склад • Українці становили третину міського населення в Росії, 15— 20 % — у великих містах Західної України • У великих містах Російської імперії переважали росіяни, в Авст- рійській імперії — німці та поляки
Внутрішня торгівля
Внутрішня
• Розвитку сприяли зростання ринку землі та
запровадження банківсько-кредитної системи.
• Зросла кількість закладів стаціонарної торгів-
лі— магазинів, крамниць, наметів, особливо в
нових промислових містах.
• Зменшилася питома вага ярмаркової торгівлі;
поруч із загальними ярмарками діяли спеціалі-
зовані, де торгували одним товаром.
• Створені товарні біржі — господарські
об’єднання для спрощення гуртової торгівлі.
• Торгівля з іншими регіонам Росії: з України
вивозили руди, кам’яне вугілля, метал, цукор,
хліб; завозили нафту, гас, машини, текстиль,
взуття тощо
Зовнішня
• Здійснювалася через чорно-
морські порти та митниці на
Волині й Поділлі.
• Україна експортувала хліб
(перше місце у хлібному екс-
порті Росії), цукор, м’ясо, во-
вну, а також будівельне ка-
мінні та деревину — перева-
жно до Англії, Італії, Німеч-
чини, Персії.
• Імпорт становили машини,
олово, свинець, шовк, бавов-
на, чай, кава, рис тощо
188
Українські підприємці
Терещенки Українські промисловці, землевласники та меценати середини XIX початку XX ст. Походили з козацької родини м. Глухова й розбагатіли на гуртовій торгівлі під час Кримської війни. Посідали провідні місця в торгівлі хлібом, цукром та худобою, у цукровому, гуральному, сукон- ному виробництві тощо. Терещенкам належало понад 200 тис. десятин землі. У 1911 р. їхні рахунки в закордонних банках перевищували 13 млн карбованців. 1872 р. вони здобули дворянське звання. Один з Терещенків — Михайло Іванович — обирався до IV Державної Думи, а в 1917 р. був міністром фінансів. Родина Терещенків витратила майже 5 млн карбованців на благодійні цілі. Художнє зібрання Терещенків стало основою Київського музею російського мистецтва
Яхненки Рід промисловців-цукрозаводчиків, що походив із селян-кріпаків м. Сміли на Черкащині. Глава роду Михайло, розжившись торгівлею, викупив з кріпацтва всю свою родину. Яхненки розбагатіли з гуртової торгівлі промисловими виробами, худобою, хлібом. У 20-30-ті роки XIX ст. разом із Ф. Симиренком, колишнім кріпаком князя Воронцова, Яхненки будують та орендують млини, ведуть гуртову торгівлю худо- бою та хлібом і навіть засновують фірму «Брати Яхненки і Симирен- ко». 1851 р. вони удостоєні'звання почесних громадян Одеси. Згодом стають виробниками цукру та засновують машинобудівний завод, що випускав техніку для цукроварень. На заводі також було збудовано два пароплави — «Українець» і «Ярослав»
Симиренки Родина українських промисловців-цукрозаводчиків; її засновником став Федір Симиренко, козак за народженням, який потрапив у кріпаки. Йому вдалося викупитися з кріпацтва та розбагатіти на цукровому ви- робництві разом із братами Яхненками. Сини Федора Симиренка, Пла- тон і Василь, здобули інженерну освіту в Парижі; для працівників цук- рового заводу у Млієві вони побудували промислове містечко, у якому були будинки з городами для сімей, гуртожиток для одинаків, аптека, театр, крамниці, лазня, школа, церква, а вулиці освітлювалися газовими ліхтарями. Лев Платонович Симиренко успішно займався садівницт- вом, на його честь названо знаменитий сорт яблук
Соціальна структура населення України
Дворянство / шляхта • Привілейована верства, що мала переважний вплив на державну політику, особливо в Росії. • Становила 1 % населення
Селянство • Становило 81 % населення. • Заможних селян (15 %) називали куркулями; вони мали до 15 десятин землі, кілька коней, техніку, використовували працю наймитів і працювали на ринок. • Селяни-середняки (25 %) мали 8 десятин землі, кілька коней, часом купували техніку. • Бідняки (60 %) або втрачали землю, або мали до 4 десятин, що не забезпечувало потреб родини; змушені були наймитувати в багат- ших односельців
189
Буржуазія • Становила менше 1 % населення. • Орієнтувалася не на вільну конкуренцію, а на монополію держави, не на завоювання влади, а на вписування в самодержавну владну систему. • Багатонаціональна за складом: бельгійці, французи, євреї, росіяни тощо; у дрібній та середній промисловості частка української бур- жуазії більша. • Українці були представлені серед цукрозаводчиків (Терещенки, Харитоненки, Симиренки, Яхненки) та в інших галузях, пов’язаних із переробкою сільськогосподарської продукції. • Українські підприємці витрачали чимало коштів на благодійну діяльність: будували школи, фінансували українські періодичні ви- дання, театри, виплачували стипендії обдарованим студентам тощо
Робітничий клас (пролетаріат) • Становив 13% населення, поповнювався переважно за рахунок розорених селян. • Серед робітників (особливо кваліфікованих) було мало українців через низький рівень освіти. • Робочий день становив 9,5-11,5 годин у Росії, 16-18 годин — у Північній Буковині та Закарпатті. • Практично відсутні були техніка безпеки, медична допомога пра- цівникам, нормальні побутові умови
Інтелігенція (люди розумової праці) • Становила 4 % населення, з них українці — близько третини верстви. • Головним джерелом постачання нижчих прошарків, інтелігенції було заможне селянство. • Виконувала роль національної еліти
Січневе польське повстання 1863-1864 років
Мета Відновити Річ Посполиту в кордонах 1772 р., визволивши її території від російського панування
Територія Царство Польське (перебувало у складі Роси-), Київська і Волинська губернії
Керівництво • Центральний національний комітет у складі Я. Домбровського, 3. Падлевського, Б. Шварце, А. Гіллера тощо. • «Комітет російських офіцерів в Польщі», одним із керівників якого був українець А. Потебня
Ставлення українців Масової української підтримки повстання не набуло, оскільки поляки відкидали право українців на власну державність
Результати повстання • Ліквідовані залишки автономії польських земель у складі Росії. • Заборонена освіта польською мовою. • Збільшилися землеволодіння російських та українських поміщиків на Правобережжі. • Центри польської опозиції царизму перемістилися за кордон — переважно до Парижа та Лондона
190
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ. КУЛЬТУРНИЦЬКИЙ ЕТАП
Хлопоманський рух
Поняття хлопоманства Хлопомани — таємний гурток частини спольщених студентів Київ- ського університету 50 початку 60-х років XIX ст., які вирішили присвятити себе захисту інтересів українського народу
Провідник В. Антонович
Мета • Зближення шляхти з українським народом, який був зраджений поляками. • У майбутньому — встановлення демократичної республіки на основі рівноправного добровільного співжиття українців, росіян і поляків
Діяльність • Спростовували твердження, що Правобережна Україна є части- ною Польщі, а українська мова — діалект польської. • Дотримувалися народних звичаїв, спілкувалися українською мо- вою, носили українське народне вбрання. • Збирали український фольклор. • Вели просвітницьку роботу на селі. • Припинили ходіння по селах внаслідок поліцейського тиску в 1861 р. і приєдналися до українських груп, що діяли в містах
Громадівський рух
Поняття громади Напівлегальні непартійні культурно-освітні об’єднання української інтелігенції, що обґрунтували самостійність українських народу, мови, культури
Мета Підвищити культурно-освітній рівень українського народу шляхом поширення освіти й розвитку видавничої справи
Засновники В. Білозерський, М. Костомаров, Т Шевченко, П. Куліш тощо (колишні кирило-мефодіївці)
Діяльність • Першу громаду створено в Петербурзі (1859-1863). • Мережа громад поширилася в Україні (Київ (1861), Полтава, Одеса, Харків, Чернігів) та Росії (Москва, Єкатеринодар); Київську громаду очолив колишній хлопоман В. Антонович. • Організовано недільні та щоденні школи для дорослих, де вчителю- вали студенти та гімназисти старших класів. • Засновано просвітницьку серію книг — «Сільську бібліотеку». • Створено українські підручники: «Буквар південноруський» Т Шев- ченка, «Граматика» П. Куліша. • Збиралися кошти на видання української літератури. • Організовано публічні лекції та бібліотеки. • Поширювалися літературні твори Т Шевченка, М. Вовчка, П. Кулі- ша та інших письменників
Періодичні видання • «Основа» — літературно-науковгй т юмісячний журнал українською та частково російською мовами, який видавала Петербурзька грома- да (1861—1862). Редактори журналу — В. Білозерський, П. Куліш; фундатори — меценати В. Тарновський і Г. Галаган. • Тижневик «Чернігівський листок» (1861-1863), редактор — україн- ський байкар Л. Глібов
191
Заборона діяльності громад • Громади було розгромлено в 1863 р.: закрито недільні школи, зааре- штовано активних учасників руху, припинено видання громадівської преси. • Валуєвський циркуляр 1863 р. довершив тиск і спричинив перерву в розвитку українського національного руху на десять років
Діяльність Володимира Антоновича
Український
історик,
співорганізатор
Київської громади
(1834-1908)
Значення діяльності
Народився в містечку Махнівці на Київщині; по лінії
матері походив з польського роду князів Любомирських,
по лінії батька— з угорського роду Джидаїв. У Київсь-
кому університеті Антонович закінчив два факультети:
медичний та історико-філологічний. Працював учителем
у гімназії, головним редактором Тимчасової комісії для
розгляду давніх актів при канцелярії київського генерал-
губернатора. Наукову роботу Антонович поєднував із
громадсько-культурною діяльністю. Про будинок В. Ан-
тоновича київський генерал-губернатор М. Чортков заяв-
ляв: «Українське питання завершиться тільки тоді, коли я
з корінням винищу цю хату на розі Кузнечної та Жилян-
ської вулиць».
• Автор понад 300 праць з історії, археології та етнографії
України, засновник так званої «київської школи» істори-
ків, до якої увійшли Д. Баталій, М. Грушевський тощо.
• Як учасник хлопоманського руху, виклав його ідеоло-
гію в знаменитій статті «Моя сповідь».
• Один з організаторів Київської громади, Старої грома-
ди та ініціатор політики «нової ери» в Галичині.
• Прикриттям українській громадській діяльності слугу-
вали різноманітні легальні об’єднання й наукові това-
риства Києва — Історичне товариство Нестора Літопи-
сця, Південно-Західне відділення Російського геогра-
фічного товариства, Археографічна комісія тощо________
Став організатором українського суспільно-культурниць-
кого руху, основоположником української наукової школи
Реакція імперської влади Росії на розвиток українського руху
Документ Валуєвський циркуляр (1863) Емський указ (1876)
Таємний указ міністра внутрішніх справ Російсь- кої імперії П. Валуєва Указ російського імператора Олександ- ра II, виданий у м. Емсі
Причини видання • Активізація українського культурно-просвіт- ницького руху. • Польське повстання 1863-1864 рр. • Активність «Старої громади» • 1875 р. за наказом Олександра II створено спеціальну комісію для формування стра- тегії боротьби з громадівцями
Мета • Не допустити поширення української освіти. • Забезпечити подальшу русифікацію українських земель
192
Зміст • «Малоруської мови не було, немає і не може бути». • Заборонено освіту украї- нською мовою. • Заборонено друк шкіль- них, науково-популярних і релігійних видань укра- їнською мовою. • Дозволено видання лише української художньої лі- тератури Накладено заборону на: о друк будь-яких книг українською мо- вою; історичні документи і художні твори могли друкуватися російським шрифтом; о українські театральні вистави, концер- ти з українськими піснями; о ввезення української літератури, на- друкованої за кордоном; о переклади українською мовою; о викладання українською мовою в по- чаткових школах; о видання газети «Київський телеграф»$ о українські книги в шкільних бібліоте- ках
Наслідки запровад- ження • Загальмовано українсь- ке національне відро- дження. • Фактично припинено іс- нування української лі- тератури в Російській імперії • Закрито Південно-Західний відділ Росій- ського географічного товариства. • Звільнено кількох професорів Київського університету. • Розпочалася перевірка вчителів на благо- надійність; українських викладачів пос- тупово переводять до російських губер- ній, а в Україні збільшується чисельність викладачів-росіян. • 3 1876 р. діяльність громад стає нелега- льною, центр політичної боротьби пере- носиться до Галичини. • Відбувся розкол громадівського руху: о П. Куліш, М. Костомаров закликали пі- дкоритися політиці царизму й обмежи- тися культурницькою діяльністю; о В. Антонович, П. Житецький пропо- відували компроміс із самодержавст- вом та розвивати культуру українську в контакті з російською; о Б. Грінченко, М. Драгоманов висту- пили послідовними противниками по- ширення русифікації
Стара громада (Київ)
Передумови • Демократизація суспільства внаслідок реформ 1860-1870-х рр. • Залучення до громадянського життя селянства. • Розширення самоврядування
Мета діяльності Перетворення Росії на федерацію, надання широкої автономії Україні
Лідери В. Антонович (голова), П. Житецький, С. Полонинський, М. Лисен- ко, М. Старицький тощо
13* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
193
Особливості • Перетворилася на напівлегальну організацію, що не була масовою й об’єднувала інтелектуальну еліту Києва. • Значна частина членів «Старої громади» брала участь у діяльності земських установ та органів міського самоврядування. • Вела винятково неполітичну діяльність
Діяльність • Збирання, обробка і публікація етнографічних матеріалів та праць з історії України. • На базі історичного факультету Київського університету М. Максимовичем та І. Хрущовим засновано Історичне товариство Нестора Літописця (1873); серед його учасників — М. Костомаров, В. Антонович, І. Срезневський тощо. • Засновано Південно-Західний відділ Російського географічного товариства на чолі з Г Галаганом (1873). • Випуск газети «Київський телеграф» (1873-1875), яка публікувала і критичні матеріали щодо державної політики
Південно- Західний відділ Російського географічного товариства • Учасниками Товариства стали історик В. Антонович, економіст М. Зібер, публіцист М. Драгоманов, статистик 0. Русов. • Нараховувало до 200 дійсних членів і членів-кореспондентів. • Видало дев’ять томів «Записок» відділу зі статистичними, етногра- фічними, археологічними матеріалами, збірку українських історич- них пісень. • 1874 р. організовано і проведено III Археологічний з’їзд у Києві
Діяльність Михайла Драгоманова
Громадський діяч
економіст,
публіцист
(1841-1895)
Політичні
погляди
Народився в Гадячі на Полтавщині. Рідний брат української
письменниці О. Пчілки, матері Лесі Українки. За незалежні
погляди був виключений з останнього класу гімназії без права
вступати до іншого навчального закладу, тому закінчував на-
вчання екстерном. Цікаво, що дядько Драгоманова був членом
декабристського Товариства об’єднаних слов’ян і помер на
засланні. Працював у Київському університеті. Активний учас-
ник «Старої громади» та Південно-Західного відділу Російсько-
го географічного товариства. Після звільнення з Київського
університету за наказом Олександра П виїхав за кордон, видавав
у Швейцарії журнал «Громада».
З 1889 р. працював у Софійському університеті. Болгарський
уряд не видав Драгоманова російським властям
• Демократизм', парламентська влада, широкі демократичні
права і свободи для всіх громадян.
• Федералізм: децентралізація управління, запровадження са-
моврядування. Україна має стати частиною федеративної Ро-
сійської республіки. Політичним ідеалом М. Драгоманова бу-
ла Швейцарія.
• Європеїзм: запорукою прогресу є зв’язок із Західною Євро-
пою.
• Культурництво: боротьба має вестися винятково просвітни-
цькими методами, «чиста справа потребує чистих рук».
» Еволюційність: поступова реалізація поміркованих вимог.
194
Політичні погляди • У статті «Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876)» доводив, що Україна більше втратила, ніж здо- була від російського панування
Закордонна діяльність (від 1875 р.) • За дорученням і на кошти Київської громади організував у Відні видання української пропагандистської та науково- популярної літератури. • Видавав український політичний журнал «Громада». • У 1886 р. розійшовся з поміркованими громадівцями та втра- тив їхню фінансову підтримку
Значення діяльності • Першим виніс проблему переслідування української мови на міжнародну арену. • Вплинув на формування ідейно-політичного світогляду на- ступних поколінь українців. • На думку деяких дослідників, захоплення федералістськими ідеями Драгоманова послабило український рух під час боро- тьби за незалежність 1917-1920 років
Громадівський соціалізм М. Драгоманова
Громадівський рух у 80-90-ті роки XIX ст.
195
Значення діяльності громад
1 — 1 1
Заклали основи українсь- кої науки Науково обгрунтува- ли самобут- ність україн- ського наро- ду Завершили об’єднання ліво- і право- бережної те- чій українсь- кого руху в Російській імперії Український національ- ний рух під- ведений до політичної стадії Вплинули на розвиток українсько- го руху на Західній Україні
Політичний етап українського національного руху
Братство Тарасівців
Поняття Таємна студентська організація (1892-1893), створена на могилі Т. Шев- ченка в Каневі
Учасники І. Липа, В. Шемет, М. Міхновський тощо
Мета Повна державна незалежність України
Програма • Самостійна соборна Україна. • Створення Української федерації. • Державу очолюватимуть гетьман (президент) і сойм (парламент). • У державній власності — земля і надра, велика промисловість і іурто- ва торгівля. • Відокремлення церкви від держави, свобода віри. • Загальна трудова повинність. • Загальна безоплатна освіта. • Створення національної армії
Діяльність • Організація лекцій, таємних сходок, українських вистав, нелегальної бібліотеки. • Встановлення зв’язків з аналогічними гуртками в Полтаві, Одесі, Хер- соні та інших містах. • У 1893 р. проведено арешти «тарасівців», братство припинило існу- вання
Значення діяльності Братства • Перша самостійницька українська організація в Наддніпрянській Україні. • Уперше чітко сформульовано політичну мету українського руху. • Діяльність братства знайшла продовження в студентських громадах, особливо харківській, з якої вийшла перша українська політична пар- тія Наддніпрянщини — Революційна українська партія
196
Національне відродження кримських татар
Передумови • Процеси модернізації в Російській імперії. • Діяльність видатного просвітника Ісмаїл бея Гаг- ринського
ИШ •: • І - л. я <» •ф Ісмаїл бей Гаспринський (1851-1914) Ісмаїл бей Гаспринський походив з небагатої ро- дини військового, навчався в кадетських корпусах Во- ронежа і Москви. Викладав у Бахчисарайській мусуль- манській школі, працював у Парижі секретарем І. Тургенєва. • Став засновником справи осучаснення та європеїзаці’ кримськотатарської освіти, поєднанні її з християнсь- кими цінностями та науково-технічним прогресом. • Як депутат Бахчисарайської міської думи, згодом міський голова Бахчисарая, сприяв збільшенню пред- ставництва кримських татар в самоврядних органах та просвітництву. • 1883 р. почав видавати першу кримськотатарську газету «Терджиман» («Перекладач»), пізніше — пер- ший журнал для мусульманських жінок «Світ ба- жань». • Автор шкільних програм і підручників
Робітничий і соціал-демократичний рух в Україні
Передумови • Чисельне зростання пролетаріату України. • Відсутність робітничого законодавства в Російській імперії. • Розчарування в народницьких ідеалах. • Діяльність М. Драгоманова
Робітничий рух • 1875 р. в Одесі створено першу робітничу організацію «Пів- денноросійській союз робітників», що прагнула ліквідувати самодержавство шляхом насильницького перевороту. • «Союз» організував страйки на промислових підприємствах Одеси. Наприкінці 1875 р. розгромлений
Соціал- демократичний рух • Перші пропагандисти марксизму в Україні — С. Поло- нинський, М. Зібер (1870-ті роки), які перекладали марксист- ську літературу. • 1890-ті роки — поява перших нелегальних марксистських гуртків у Катеринославі, Одесі, Харкові, Києві, які займалися пропагандою. • 1898 р. — участь українських соціал-демократів у першому з’їзді Російської соціал-демократичної робітничої партії
197
Марксизм
198
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ
АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
Селянська реформа 1848 р.
Мета Відкрити шлях до розвитку капіталістичних відносин
Причини • Криза феодально-кріпосницьких відносин. • Зростання селянських повстань і заворушень. • Гальмування ринкових відносин у сільському господарстві та про- мисловості через брак вільної робочої сили та вузький ринок збуту товарів
Передумови Революція 1848 р. в Австрійській імперії
Суть Ліквідація панщини як пережитку кріпосної системи
Етапи проведення Панщину ліквідовували в кілька етапів: • березень в Угорщині й на Закарпатті; • квітень — Галичина; • серпень — Буковина
Зміст • Скасовано панщину за викуп: 2/3 вартості відшкодування поміщи- кам за втрачену робочу силу виплачували селяни, !4 — держава. • Селяни отримали право власності на земельні наділи. • За поміщиками залишилось сервітутне право на ліси і пасовиська, тому селяни мусили за користування ними платити чи відробляти. • Селяни отримали право власності, громадянські права. • Скасовано примусову купівлю селянами поміщицької горілки
Результати • Реформа в цілому сприяла розвитку господарства, розчистила шлях для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, формуван- ня індустріального суспільства. • Збереглось малоземелля селян
Кооперативний рух
Поняття кооперативу Кооператив — підприємство, створене на основі об’єднання влас- ності осіб для підприємницької діяльності
Причини розгортання Потреба в дешевих кредитах на розвиток справи та об’єднанні для спільної реалізації продукції
Особливості розвитку • Перші кооперативи проіснували недовго; зростання кооператив- ного руху припадає на 1880-ті роки. • Західноукраїнські землі мали кращі організаційні та правові осно- ви, адже Австрія прийняла кооперативне законодавство 1873 р., у Російській імперії такого закону не існувало, а громадська актив- ність жорстко контролювалась
Початок руху • Перший споживчий кооператив у Наддніпрянщині відкрито 1866р. в Харкові; товариство торгувало предметами широкого вжитку, мало власні їдальню, фабрику овочевих напоїв, забезпе- чувало членів кооперативу паливом. • Спеціалізовані кооперативи Галичини з’являються завдяки Васи- лю Нагірному, який заснував споживчий кооператив «Народна торгівля» (1883)
199
Діяльність кооперативів • Допомагали селянам купувати землю й реманент, збувати продукцію. • Мали власні дослідні станції та періодичну пресу. • Організовували хати-читальні, освітні курси тощо. • Найчисельніші кооперативи — кредитні спілки, які давали пози- ки під 10 % (лихварі — під 150-200 %). • 3 кредитних спілок виросли українські банки і страхові товариства Галичини: «Віра» (1894), «Дністер» (1895), «Земельний банк» (1901)
Промисловість і транспорт у пореформений період
Промисловий переворот Завершився у середині 80-х років XIX ст.
Провідні галузі • Лісопильне виробництво. • Нафтодобування у Дрогобицько-Бориславському районі давало 5 % світового видобутку нафти. • Видобуток бурого вугілля, граніту, мармуру, глини, вапня- ку • Солеварна промисловість: 64 % видобутку солі в імперії
Традиційні галузі, що занепали Цукрова, текстильна, шкіряна, паперова
Особливості • Низька концентрація виробництва: 95 % підприємств — дрібні. • Українська промисловість не мала податкових пільг • Рівень зарплат — у 1,5—2 рази нижчий за імперський
Залучення іноземно- го капіталу • Іноземний капітал переважав у великій та середній проми- словості: німецький, англійський, французький, бельгійсь- кий, канадський • Іноземці сприяли поширенню новітніх технологій, але вод- ночас викачували прибутки за кордон
Залізничний транспорт • 1861 р. побудована перша залізниця — Відень-Перемишль- Львів
Результати розвитку • Західна Україна відставала від загальноімперського рівня на 10-15 років. • Розвиток залізничного транспорту не призвів до суттєвого збільшення промислового виробництва у Західній Україні
Трудова міграція
Причини • Малоземелля селян. • Нерозвиненість промисловості. • Демографічний бум
Напрямки • Сезонна міграція — до європейських країн (Німеччини, Росії, Румунії тощо). • На постійне проживання — до Канади, США, Бразилії, Австралії, де українці мали власні громадські структури
Масштаби міграції Близько 500 тис. осіб
200
Адміністративні зміни в Австрійській імперії
Реформа місцевого врядування (1860) • Національні провінції отримали право обирати крайові сейми із законодавчими повноваженнями місцевого рівня. • На українських землях обрано Галицький і Буковинський сейми. • Уряд не розділив Галичину на Західну і Східну, Закарпаття не отримало самоврядування
Конституційна реформа (1867) • Імперію перетворено з Австрійської на Австро-Угорську. • До складу Австрії увійшли Галичина і Буковина, до Угорщини — Закарпатська Україна. • Австро-Угорщину очолював імператор з династії Габсбургів, водночас він був королем Угорщини. • Владу імператора було обмежено рейхсратом в Австрії та сей- мом в Угорщині
Значення реформ • Парламентаризм та федералізм затвердилися як державотворчі принципи імперії. • Сприяли зростанню громадянської активності населення. • Принаймні формально надано рівність усім народам імперії. • Створено фундамент для розгортання національно-визвольної боротьби народів імперії
Наслідки ДЛЯ західно- українських земель • Українці могли обирати й бути обраними до австрійського та угорського парламентів, галицького і буковинського сеймів. • Офіційно проголошено міжнаціональну рівноправність у школах, державних установах і судах. • Австрійська влада не переслідувала українські просвітницькі об’єднання та видавництва. • Водночас польська мова стає мовою освіти й управління в Гали- чині, що знову загрожує українцям денаціоналізацією
Суспільно-політичний рух у Західній Україні другої половини XIX ст.
Москвофіли (русофіли) Народовці (українофіли)
Де сформувались Сформувались на Західній Укра- їні в середовищі українського духовенства Українська течія на західноукра- їнських землях, що зародилася в 60-ті роки XIX ст.
Передумови формування • Придушення українського руху за допомоги польської шляхти. • Зневіра у власному «плебей- ському» народі. • Ототожнення з великою Ро- сійською імперією давало по- чуття значущості • Зростання національної самос- відомості серед освічених українців. • Поширення творчості Т. Шев- ченка, М. Костомарова тощо. • Протистояння з москвофілами
Лідери Я. Головацький, І. Гуталевич, Б. Дідицький К. Климкович, Є. Згарський, Ф. За- ревич, В. Шашкевич (син М. Ша- шкевича)
Соціальна база Частина духовенства, поміщиків, чиновників та інтелігенції Західноукраїнська інтелігенція
Програмні засади • Заперечення існування україн- ського народу та мови. • Провідна роль Росії серед слов’янських народів. • Єдність усіх українських зе- мель, необхідність їх об’єд- нання в одній державі. • Розвиток єдиної української
201
Москвофіли (русофіли) Народовці (українофіли)
• Приєднання західноукраїнсь- ких земель до Росії. • Захист юліанського календаря, візантійської літургії, кирилиці як ознаки руської ідентичності МОВИ. • Створення української літера- тури на народній основі
Діяльність • 1870 р. заснували політичну організацію — Руську Раду, яку вважали наступницею Го- ловної руської ради. • Очолювали громадські й куль- турні установи Львова — Ста- вропігійський інститут, На- родний дім, Галицько-Руську матицю. • Видавали газети й журнали («Слово», «Народний дім», «Семейная библиотека» тощо), науково-літературні збірки, де пропагували свої ідеї. • Намагалися створити «язи- чіє» — суміш російської, укра- їнської, польської та церков- нослов’янської мов, яку пода- вали як руську мову • Спекулювали на вірі селян у російського «доброго царя», який розв’яже соціально- економічні проблеми. • Вели боротьбу 3 пияцтвом, створили братства тверезості • Контактували з представника- ми громадівського руху Над- дніпрянщини. • Друкували та пропагували тво- ри І. Котляревського, Т Шев- ченка, Г Квітки-Основ’яненки тощо. • Ініціювали створення у Львові першого професійного україн- ського театру (1864). • Організували видання журна- лів «Вечорниці», «Русалка», «Мета», «Правда», українсь- ких газет — «Батьківщина», «Діло», «Буковина». • 1875 р. відкрито Чернівецький університету, де народовець Г. Онишкевич очолив кафедру української філології. • 1880 р. скликані перші масові українські збори (віче), де об- говорювалися економічні про- блеми селянства, політичне становище українців, стан ос- віти
Значення діяльності • У 60-80-ті роки XIX ст. моск- вофіли посідали провідне ста- новище в громадському житті Західної України, а на Закар- патті — до поч. XX ст., отри- муючи підтримку з боку Росій- ської імперії (у тому числі й фінансову). • Сприяли денаціоналізації ук- раїнців Галичини, Буковини, Закарпаття. • Відіграли певну роль у підви- щенні культурно-освітнього рівня селянства і робітників • До кінця XIX ст. посіли прові- дну роль у громадському й ку- льтурному житті української громади Західної України. • Сприяли підвищенню культур- но-освітнього рівня селянства. • Сформували основу для поча- тку політичної діяльності українців
202
Товариства народовців
Назва Рік заснування Перший голова Діяльність
«Руська бесіда» 1861 В. Продай • Товариство-клуб, яке мало філії в усіх великих містах Галичини й Буковини. • Спочатку перебувало під конт- ролем москвофілів, із середини 1880-х років — під впливом на- родовців. • Займалося організацією літерату- рно-музичних вечорів, концертів
Товариство Св. Василя (Закарпаття) 1866 І. Раковський • Видавало часопис «Світ». • Проіснувало лише кілька років через брак коштів і перехід на москвофільські позиції.
«Просвіта» 1868 А. Вахнянин • Займалася видавництвом украї- нської літератури, за 60 років видала близько тисячі наймену- вань книжок. • Організовувала читальні в містах і селах, де можна було ознайоми- тися як з художньою, так і зі спе- ціалізованою літературою з сіль- ського господарства. • Проводила літературні вечори та лекції. • Фінансувала діяльність коопера- тивів: за сприяння «Просвіти» були створені кооперативи «На- родна торгівля», «Сільський гос- подар», страхова компанія «Дні- стер»
Літературне товариство ім. Т Г Шевченка 1873 К. Сушкевич • Організоване з метою розвитку української мови й літератури. • Видавало журнали «Правда» й «Зоря», художню літературу
Наукове товариство ім. Т Г Шевченка НТШ) 1892 Ю. Целевич, О. Барвінський • Виникло внаслідок реорганізації Літературного товариства ім. Т Шевченка. • У складі товариства працювали історико-філософська, філологі- чна та математично-природни- чо-медична секції. • Видавалися журнали «Зоря», «Літературно-науковий вісник», «Записки НТШ»
203
Назва РІК заснування Перший голова Діяльність
Народна рада 1885 Ю. Романчук, О. Огоновський • Політична організація, що мала стати продовжувачем Головної Руської ради і домогтися відо- кремлення Східної Галичини від Західної. • Не сформувалась як розгалуже- на організація. • Стала основою для створення Української національно-демо- кратичної партії (1899)
«Нова ера»
Поняття «Нова ера» — українсько-польські домовленості 1890 р.; заверши- лася 1894 р. через невдоволення обох сторін
Передумови запровадження • Загострення відносин між Австро-Угорщиною та Росією, що не могли поділити Балкани на сфери впливу. • Австро-Угорщина планувала приєднати Наддніпрянську Україну в майбутній війні й шукала підтримки в українців. • Керівники Київської громади В. Антонович, О. Кониський під- тримали проект Австро-Угорщини в обмін на широкі національ- но-культурні права українців 'Галичини — «українського П’ємонту», за назвою італійського королівства, навколо якого відбулося об’єднання Італії в середині XIX ст.
Зміст політики • Українцям надано певну кількість місць в Австрійському парла- менті та Галицькому сеймі. • Відкрито три українські гімназії. • Засновано кафедру української історії (історії Східної Європи) у Львівському університеті; перший її завідувач—М. Грушевський. • Літературне товариство ім. Т. Г Шевченка перетворено на нау- кове, частково фінансоване державою. • Українському фонетичному правопису надано статус офіційного і введено його до шкільних підручників. • Поширено двомовність на низку учительських семінарій. • Створено ощадне товариство «Дністер» для українського насе- лення. • Розширено сферу використання української мови в державних установах. • Відкрито доступ українцям до державних посад
Значення «новоерівської політики» • Розширено національно-культурні та політичні права українців. • Відбувся розкол українського руху на прибічників і противників «нової ери»
204
Діяльність братів Барвінських
Володимир Барвінський (1850-1883)
Один з лідерів народовців, співзаснов-
ник товариства «Просвіта» (1868).
Засновник і перший редактор найпо-
пулярнішої української газети Галичи-
ни «Діло».
Організатор першого українського
народного віче з вимогою розширення
політичних, економічних і культурних
прав українців (1880)
Олександр Барвінський (1847-1926)
Неодноразовий депутат австрійського
парламенту.
Ініціатор перетворення Літературного
товариства ім. Т. Шевченка на наукове,
голова НТШ (1892-1897).
Автор підручників з української літе-
ратури та мови на основі фонетичного
правопису
Народовський рух на Буковині
Радикальний руху Галичині
Хто такі радикали Радикали — представники молодої інтелігенції, що об’єднали націона- льну та соціальну боротьбу за визволення українського народу; відчули значний вплив соціалізму
Лідери І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький
205
Програмні засади • Возз’єднання українських земель в одній державі. • Скасування залишків кріпацтва, передання поміщицьких земель селя- нам. • Зменшення ролі церкви в суспільному житті
Діяльність • Критикували і москвофілів, і народовців, прагнучи політизацїї україн- ського руху • Пропагували ідеї серед селян і робітників. • Намагалися перетворити «Просвіти» на свої осередки. • Створили перші українські партії. • У 1877-1878 рр. відбувся перший судовий процес над радикалами, які відбулися незначними покараннями
Значення діяльності Сприяли політизацїї українського руху
Діяльність Івана Франка
Письменник,
громадський
і політичний діяч
(1856-1916)
Народився в с. Нагуєвичі на Львівщині. Після закінчення Дрого-
бицької гімназії Франко вступив на філософський факультет
Львівського університету Скандальний успіх молодому письмен-
никові принесли оповідання про життя бориславських нафтовиків.
Разом із М. Павликом він видає журнали «Громадський друг»,
«Дзвін», «Світ», де публікує свої твори. У 1880-х роках Франко
кілька разів нелегально відвідав Київ, де встановив контакти з
діячами громади та одружився з Ольгою Хоружинською. 1891 р.
йому вдається нарешті закінчити Чернівецький університет, а
1893 р. він одержав вчений ступінь доктора філософії. Щоправда,
очолити кафедру Львівського університету Франкові не дали,
проте на початку XX ст. його обрано членом Чеського наукового
товариства та визнано доктором наук Харківського університету
1890 р. за підтримки М. Драгоманова він став співзасновником
Русько-Української Радикальної Партії, підготувавши для неї про-
граму РУРП неодноразово висувала Франка на посаду посла ві-
денського парламенту і галицького сейму, але,, через виборчі мані-
пуляції адміністрації та провокації супротивників, без успіху
1899 р. РУРП розкололася, Франко заснував Українську націона-
льно-демократичну партію
Формування українських партій на західноукраїнських землях
Партія Лідери Програмні положення та діяльність
Русько- Українська радикальна партія (РУРП, 1890) І. Франко, М. Павлик Програма-мінімум: • економічні реформи з метою покращення матеріального добробуту трудящих; • встановлення демократичних прав і свобод; • піднесення національної самосвідомості українців.
206
Партія Лідери Програмні положення та діяльність
Русько- Українська радикальна партія (РУРП, 1890) Програма-максимум: • перемога соціалізму; • автономія України (пізніше — незалеж- ність). Методи боротьби: парламентські
Українська національно- демократична партія (УНДП, 1896) В. Будзиновський, Ю. Романчук, Кость та Євген Левицькі Програм а-мінімум: створення єдиної української національної провінції Австро-Угорщини з власним сеймом та адміністрацією. Програма-максимум: соборність і незалежність України. Методи боротьби: парламентські
Українська соціал- демократична партія (УСДП, 1899) М. Ганкевич, С. Вітик, В. Охримович, Ю. Бачинський Програма-мінімум: • захист інтересів робітників; • виборча реформа з метою демократизації виборів. Програма-максимум: • досягнення соціалізму шляхом реформ; • незалежна Українська республіка. Методи боротьби: парламентські
«Україна іггеїіепіа» (1895)
«Україна іггедепіа» («Україна уяр-
млена») — брошура західноукраїн-
ського соціал-демократа Юліана
Бачинського (1870-1940). Народи-
вся на Тернопільщині в с. Новосіл-
ка в родині греко-католицького
священика. Навчався на юридич-
ному факультеті Львівського та
Берлінського університетів. Брав
участь у подіях Української рево-
люції, після її поразки мешкав у
Німеччині, а 1932 р. перебрався до
Києва. Його звинуватили в антира-
дянській терористичній діяльності
та засудили на 10-річне ув’язнення,
де він і помер
Обґрунтовано
ідею створення незалежної
Української держави
Здобуття Україною
незалежності
є необхідною умовою
її економічного
та культурного розвитку
207
УКРАЇНА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ
208
Створення українських політичних партій у Наддніпрянщині
Партія Лідери Програмні положення та діяльність
Революційна українська партія (РУП), 1900 Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич, М. Русов • Програма — «Самостійна Україна» М. Міхновського, у якій обґрунтовані історичні права України на самостійне існування. • Новий лідер національного руху — інтеліген- ція, яка служить своєму народові. • Метод боротьби — «кривава і безпощадна» війна. • Пізніше РУП перейшла на засади автономії України у внутрішніх справах, надала перева- гу марксистському соціалізму. • Пропаганда; часописи «Гасло», «Селянин». • 1904 р. — розкол РУП на «Спілку» та УСДРП
Українська соціалістична партія, 1902 Б. Ярошевський, М. Меленевсь- кий-Басок • Кінцева мета — демократична Українська республіка із суспільною власністю на засоби виробництва. • Укладення «братерського союзу» із соціаліс- тичними партіями Польщі та Росії в боротьбі із самодержавством за самостійність України
Українська народна партія (УНП), 1902 М. Махновсь- кий, О. Макаренко • Мета — повна державна самостійність Украї- ни. • Установлення президентської республіки. • Передання землі у власність селян. • Надання соціальних гарантій для широких верств населення. • Пропагандистська діяльність: агітація в гро- мадських організаціях, листи до владних ор- ганів з вимогою зняти заборони на українську мову, поширення листівок із закликом боро- тися проти самодержавства. • 1904 р. в УНП створено воєнізовану організа- цію «Оборона України», яка мала очолити на- ціональне повстання. • Фактично припинила існування 1909 р. після повальних арештів
Українська соціал- демократична спілка («Спілка»), 1904 М. Меленевськи й-Басок, О. Скоропис- Йолтухівський • Виступала з марксистських позицій. • Не визнавала збройного постання як методу боротьби. • Земельне питання має бути вирішене всенаро- дно обраною Конституційною радою. • 1905 р. увійшла до меншовицької фракції РСДРП
Українська соціал- демократична робітнича партія (УСДРП), 1905 М. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра, • Національно-територіальна автономія України у складі демократичної Російської республіки. • Ліквідація приватної власності. • Передання великих підприємств та поміщиць- ких маєтків державі та органам самовряду- вання.
14* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
209
Партія Лідери Програмні положення та діяльність
• Демократичні права і свободи. • Рівноправність мов у громадських та урядо- вих установах. • Пропаганда серед селянства, робітників, сту- дентства, солдат; часописи «Праця», «Робіт- ник».
Українська демократично- радикальна партія (УДРП), 1905 А. Лотоцький, Є. Чикаленко, Б. Грінченко, С. Єфремов • Виникла в результаті злиття Української де- мократичної партії (УДП) та Української ра- дикальної партії (УРП), утворених 1904 р. • Мета — установлення в Росії конституційної монархії та федеративного устрою. • У країна — автономія у складі Росії. • Збереження приватної власності. • Демократичні права і свободи. • Випуск наукової, історичної, етнографічної літератури; часописи «Рідний край», «Гро- мадська думка», «Рада»
Провідна роль у національному політичному русі належала інтелігенції Українські партії початку XX ст. були малочисельними, а до 1905 р. нелегальними Абсолютна більшість партій та політичних діячів стояли на автономістських або федералістських позиціях
Спортивно-фізкультурні організації Західної України
Назва Рік заснування Лідери
«Сокіл» 1894 В. Нагірний, І. Боберський
«Січ» 1900 К. Трильовський
«Пласт» 1911 О. Тисовський, І. Чмола та П. Франко
«Січові Стрільці» 1912 К. Трильовський
Діяльність
Спиралися на військові традиції Запорозької Січі та українського козацтва Підвищували фізич- ну культуру: організовували зма- гання, навчання по- жежної справи, по- ширювали велоспорт тощо Створювалися на зразок відомих юнацьких спортивно- військових об’єднань (у Чехії, Англії) Перебували під впливом громадських та політичних організацій — «Просвіти», РУРП Опікувалися духовним вихованням української молоді
210
Значення діяльності
Сприяли формуванню національної свідомості Стали праобразом створення українських військових об’єднань
Український проект
Український проект — українське національне відродження
і створення національної держави
Зусиллями національної еліти поширено ідею
єдності — соборності — українських земель,
яка з’явилася й у програмах українських
_____________політичних партій_____________
Усвідомлюється мовна
єдність, відбувається
формування української
літературної мови
На українські позиції почасти переходять і представники інших національностей — росіяни, євреї, поляки, які своєю батьківщиною вважають У країну Формується єдиний погляд на історію українського народу
Україна в роки
буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. у Росії
211
Розгортання Російської революції
Період Зміст Основні події
Січень — жовтень 1905 р. Наростання революції • Масові страйки робітників, погроми селянами помі- щицьких маєтків, виступи студентів. • У Катеринославі, Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакіє- вому створені ради робітничих депутатів, які взяли на себе керівництво боротьбою. • У червні 1905 р. відбулося перше збройне повстання в армії на броненосці «Потьомкін», очолюване укра- їнцями Г Вакуленчуком та О. Матюшенком. • У жовтні 1905 р. відбувся загальноросійський полі- тичний страйк (в Україні страйкувало 120 тис. ро- бітників) з вимогами: о 8-годинний робочий день; о встановлення демократичних свобод; о знищення самодержавства; о скликання Установчих зборів
Жовтень — грудень 1905 р. Пік революції • 17 жовтня 1905 р. вийшов Маніфест імператора Миколи П: о проголошено громадянські права і свободи, осо- биста недоторканість; о дозволено створювати політичні партії; о запроваджено вибори до Державної думи як всес- танового законодавчого органу імперії; о усунено обмеження щодо використання українсь- кої мови. • Почалося формування багатопартійної системи. • Тривали виступи в армії та на флоті: повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом 11. Шмідгом; ви- ступ полку саперів у Києві на чолі з підпоручиком Б. Жаданівським у листопаді 1905 р. • У грудні 1905 р. відбулися збройні повстання в Гор- лівці, Катеринославі, Харкові, Києві, Одесі, Микола- єві під гаслом «Геть самодержавство!»
Січень 1906 — червень 1907 рр. Поступовий спад революції • Скликано І та II Державні думи. • Скоротилися страйки і виступи. • Почалося придушення революції: створювали війсь- ково-польові суди, в окремих місцевостях було вве- дено воєнний стан. • 3 червня 1907 р. — «третьочервневий переворот»: Микола II розпустив II Державну Думу та опубліку- вав новий виборчий закон, що виключав зі списків виборців 80 % населення Російської імперії
212
Український національний рух у роки революції 1905-1907 рр.
Поштовх до розвитку У листопаді 1905 р. закон дозволив видання літератури національними мовами, створення культурно-освітніх національних товариств, відк- риття національних театрів
Основні вимоги українців • Відновити українську автономію. • Ліквідувати мовно-культурні заборони й обмеження. • Запровадити навчання рідною мовою. • Дозволити заснування культурно-освітніх гуртків і товариств. • Відновити видання україномовної літератури
Напрямки діяльності
Українська преса і видавництво • Перші газети — «Хлібороб» (листопад 1905 р., видавці — брати Шемети), «Громадська думка» (грудень 1905 р., видавець — Є. Чикаленко). • Усього в 1905-1907 рр. виходило 24 періодичні видання. • 1907 р. в Петербурзі вийшло повне видання «Кобзаря» Т. Шевченка. • У Державних думах Росії діяли У країнські громади
Заснування «Просвіт» • Першу «Просвіту» засновано в Одесі в жовтні 1905 р. • До середини 1907 р. створено 35 організацій, до яких входили М. Аркас, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, Леся Українка, Панас Мирний, Д. Яворницький тощо
Освіта й наука • Відкрито українські школи, україномовні відділення в Харківсько- му та Одеському університетах. • Почалося запровадження української мови в університетах: в Одесі О. Грушевський, брат М. Грушевського, викладав історію України, у Харкові О. Сумцов почав викладати українську літературу. • 1907 р. М. Грушевський заснував у Києві Українське наукове това- риство, переніс зі Львова до Києва видання «Літературно-наукового вісника»
Діяльність Євгена Чикаленка
Громадський діяч,
меценат
(1861—1929)
Народився в багатій селянській сім’ї на Херсонщині. Навча-
ючись у Харківському університеті, вступив до української
студентської громади і був заарештований та висланий до
рідного маєтку за звинуваченням в українському сепаратиз-
мі. Там Чикаленко займався господарством, запроваджуючи
новітні технології.
• Після смерті 8-річної дочки вшанував її пам’ять, виділив-
ши кошти на премію за найкраще написану популярну іс-
торію України.
• Був одним із провідних членів «Старої громади» (з 1900),
ЗУБО та УДРП (з 1905), засновником Товариства україн-
ських поступовців (1908).
• Видав популярні «Розмови про сільське хазяйство», у
тому числі українською мовою, загальним накладом пів-
мільйона примірників.
• Фінансував видання українських газет літератури, діяль-
ність громадських організацій.
Меценатові належать слова: «Мало любити Україну до гли-
бини душі, треба любити її й до глибини кишені»
213
Діяльність українських громад у І та II Державних думах
І Дума II Дума
Час існування 27 квітня — 8 липня 1906 р. 20 лютого - 2 червня 1907 р.
Участь політичних партій Узяла участь тільки УРДП, соціал-демократичні партії бойкотували вибори Усі політичні партії
Депутати від України 102 102
Чисельність громади 45 осіб, голова громади — І. Шраг 47 осіб
Видання громади Журнал «Український вісник» Часопис «Рідна справа Думські вісті»
Програма та діяльність • Федералізація Росії. • Національно-територіальна автономія України. • Створення українського сей- му • Запровадження української мови в народній школі як мо- ви викладання • Автономія України. • Запровадження української мови в народній школі, суді та церкві. • Створення кафедр української мови, літератури, історії в уні- верситетах. • Підготовка українських учителів в учительських семінаріях
Розпуск Думи 8 липня 1906 р. Микола II роз- пустив І Думу за день до за- планованої промови українсь- кого громади з програмними вимогами • 3 червня 1907 р. Микола II роз- пустив II Думу • Новий виборчий закон забезпе- чував помішикам і буржуазії пе- ревагу в Думі
Результати Російської революції 1905-1907 рр.
1 | □2
Завершилася поразкою, не вирішила завдань, що стояли перед нею Сприяла проведенню реформ і скасуванню викупних платежів за землю селян Сприяла активізації українського національного руху Започаткувала парламентську діяльність українських політичних сил
214
Столипінська аграрна реформа в Російській імперії (1906-1911)
Причини реформи Гальмування капіталістичних відносин у сільському господарс- тві внаслідок: • панування селянської общини; • кругової поруки у сплаті податків; • малоземелля селян
Мета реформи Створити заможне селянство як опору існуючої влади
Зміст реформи • Ліквідовано обов’язкову селянську общину • Селянинові надано права на відруб — приватну землю одним масивом у межах села та хутір — землю за межами села. • Дозволено вільну купівлю-продаж землі за кредитної допо- моги Селянського земельного банку • Угіддя — ліс, сіножаті — залишалися у спільному користу- ванні. • Бажаючих малоземельних селян переселяли у східні райони Росії — на Далекій Схід, до Сибіру, Середньої Азії
Особливості рефо- рми в Україні • Активний процес купівлі-продажу землі, у тому числі помі- щицької. • На Правобережжі і Полтавщині майже вся земля перейшла в особисту приватну власність. • 3 общини вийшли 50,7 % селянських господарств Правобе- режжя, 34,2 % господарств Півдня, 16,5 % господарств Ліво- бережжя України.
Результати реформи Позитивні • Селяни перетворилися на індивідуальних власників землі. • Створені великі фермерські господарства з використанням передових технологій. • Зросли валовий збір зернових і товарність сільського госпо- дарства. • Утворилися «Сірий клин» на півдні Сибіру і в Казахстані та «Зелений клин» на півдні Далекого Сходу, заселені переваж- но українцями (близько 1—1,5 млн. чоловік).
Негативні • Розорення малоземельних селян, подальше розшарування українського села. • Бідняцькі господарства залишалися малопродуктивними та малотоварними. • Зросла соціальна напруга на селі. • Погана організація переселення, незвичні природні умови призвели до повернення чверті переселенців
215
Ліберальний рух в Україні
Поняття лібералізму Ідейна й політична течія, що проголошує принцип громадянських, політичних й економічних свобод
Підірунтя Діяльність земств
Мета • Розбудова економіки на основі вільного ринку й конкуренції. • Правова держава на основі конституційної монархії
Діяльність • Пошук компромісів з урядом. • Створення опозиційної преси. • Скликання земських з’їздів. • Організація бенкетів, на яких приймали звернення до царського уряду з вимогою встановлення конституційного ладу. • Впливові осередки — земства Чернігівщини (І. Петрункевич, І. Шраг)
Причини слаб- кості • Вузька соціальна база, практична відсутність «третього стану» в Росії. • Поміркованість гасел і завдань. • Абсолютно лояльне ставлення до самодержавства
Парламентаризм у західноукраїнських землях
Поняття Парламентаризм — система політичної організації держави, за якої чітко розмежовані повноваження законодавчої і виконавчої влади за привілейованого становища парламенту
Українці в авст- рійському парла- менті • 1907 р. в Галичині вперше відбулись парламентські вибори на основі загального виборчого права для чоловіків, унаслідок чого зросла чисельність депутатів-українців у австрійському парламенті та Галицькому сеймі. • РУРП та УНДП стали парламентськими партіями, що об’єд- налися в Український парламентський союз. • Зріс вплив народовців у політичному житті: 1912 р. народо- вець Ю. Романчук став заступником голови австрійського па- рламенту
216
Боротьба за український університет • 1902 р. у ході боротьби за українізацію Львівського універси- тету 600 українських студентів оголосили бойкот і перейшли на навчання до інших університетів. • 1910 р. від кулі польського шовініста загинув студент універ- ситету Адам Коцко, похорон якого перетворився на українсь- ку багатотисячну демонстрацію
У країно-польська компромісна угода (1914) • Українці отримають третину місць у Галицькому сеймі і пов- новажне представництво у сеймових комісіях. • До 1916 р у Львові буде засновано український університет
Посилення національного гніту
в Наддніпрянській Україні
у 1907-1914 рр.
Столипінська реакція • По завершенню революції розпочався період так званої столипінської реакції — за прізвищем міністра внутрішніх справ Росії П. Столипіна. • Насаджувалась ідеологія великодержавного шовінізму і ксенофобії— ненависті до чужоземного. • 1908 р. у Києві створено чорносотенний «Клуб російських націоналістів» з метою протидії польському та українському рухові. • Закрито половину українських газет, частину видавництв, багато «Просвіт». • Заборонили викладання у школах та спілкування у позаурочний час українською мовою. • Відновлено заборону створювати будь-які національні товариства, клуби, видавати пресу рідною мовою, вживати терміни «Україна», «український народ». • Не дозволялись навіть постановки українських п’єс, вшанування пам’яті Т Шевченка тощо
Справа Бейліса • Посилився антисемітизм — ворожнеча до євреїв. • У 19111913 рр. розголосу набула справа Бейліса: київського єврея М. Бейліса звинуватили у ритуальному вбивстві 12-річного російського хлопчика. • На захист М. Бейліса виступила демократична громадськість. Його виправдали присяжні, справжні злочинці були пізніше заарештовані
217
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
В СЕРЕДИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX СТ.
Загальна характеристика
Позитивні тенденції Негативні тенденції
• Буржуазні реформи створили умови для розши- рення культурно-просвітницької діяльності. • Завершення промислового перевороту зміц- нило матеріальну базу культури, стимулювало розвиток освіти й науки. • Народницька ідеологія зорієнтувала увагу інтелігенції на селянство, сприяла вивченню проблем етнографії, мови, фольклору. • Значну роль відігравали меценати — цукроза- водчики Терещенки, Симиренки, які виділяли мільйонні кошти на відкриття шкіл, утриман- ня закладів охорони здоров’я, матеріальну пі- дтримку діячів культури, діяльність театрів тощо • Значна частина українських митців виїхала за кордон або сприяла розбудові російської культури: письменник В. Коро- ленко, художник 1. Грабар, пе- дагог К. Ушинський тощо. • Розвиток культури відбувався за умов існування імперських ре- жимів, денаціоналізації та аси- міляції українського народу. • Негативний вплив територіа- льної роз’єднаності українсь- ких земель
Освіта
Наддніпрянська Україна Західна Україна
Початкова освіта • 1864 р. запроваджені початкові народні училища з терміном навчання 3—5 ро- ків. Вони були безстановими і навчали Закону Божого, читання, письма, ари- фметики, церковного співу • Існували земські, приватні, церковні школи. • Недільні, вечірні школи для дорослих, організовані громадами (1859—1862). • Шкільним навчанням охоплено лише третина українських дітей • Валуєвським циркуляром (1863) та Емським указом (1876) заборонено освіту українською мовою • 1869 р. уведено формально обов’язкове навчання дітей від 6 до 14 років. • Бракувало українських шкіл та кваліфікованих учителів. • Поширення українських шкіл та видання підруч- ників відбувалося завдяки «Просвіті». • 67 % українців Галичини, 75 % українців Буковини були неписьменними
Середня освіта • Класичні 8-річні гімназії та 7-річні реальні училища — російськомовні. • 1870 р. відкрито жіночі гімназії та 4- річні прогімназії. • Існувала мережа середніх закладів, де учні отримували фахову підготовку учительські семінарії, духовні семіна- рії, кадетські корпуси, комерційні та сільськогосподарські училища. • Українські гімназії існу- вали у Львові та Переми- шлі; на Буковині у двох гімназіях українська мова викладалася як окремий предмет, на Закарпатті гі- мназії були винятково угорські.
218
Наддніпрянська Україна Західна Україна
Середня освіта • Гімназії та училища проголошено без- становими, проте обмежено вступ євре- їв, а циркуляр про «кухарчиних дітей» заборонив приймати до гімназій дітей- вихідців з нижчих верств населення (1887). • Доступ до освіти обмежено високою платою за навчання. • Інститути шляхетних дівчат, кадетські корпуси приймали тільки дітей дворян. Значну роль відігравала благочинна ді- яльність: на кошти Г. Галагана відкри- то чимало народних шкіл і гімназію в Прилуках, колегію Павла Галагана в Києві • Мова навчання в більшо- сті навчальних закла- дів — польська, угорська, німецька. • Гімназична освіта платна. Українські учні в серед- ніх освітніх закладах ста- новили лише 16 %
Вища освіта • Крім Харківського (1805) та Київсько- го (1834), відкрито Новоросійський університет в Одесі {1865). • У 1863—1884 рр. університети користу- валися широкою автономією, правом обрання на викладацькі та адміністра- тивні посади. • На потреби промисловості працювали Харківський технологічний та Київсь- кий політехнічні інститути, Ніжинсь- кий юридичний ліцей, Вище гірниче училище в Катеринославі тощо. • Певний час працювали вищі жіночі курси в Києві (1878) • Відкрито Чернівецький університет (1875), Львів- ський політехнічний ін- ститут, Академію ветери- нарної медицини у Львові. • Засновано кафедру історії України у Львівському університеті
Наука
Загальні тенденції • Відбувається організаційне оформлення науки: виникнення центрів університетської науки, наукових товариств. • Ішов процес формування наукових кадрів в Україні, створення наукових шкіл, напрямів. • Наука в Україні, зокрема гуманітарна, набуває національного забарвлення. • Наукові дослідження та технічні винаходи в Україні досягають європейських та світових стандартів • Через політичні переслідування, матеріальне становище украї- нські вчені вимушені були емігрувати, працювати в іноземних наукових центрах, що мало своїм наслідком розпорошення сил, зниження наукового потенціалу нації
219
Природничі науки • О. Ляпунов створив теорію стійкості й рівноваги руху механіч- них систем. • М. Бекетов став одним із засновників фізичної хімії. • І. Сєченов — засновник російської фізіологічної школи. • І. Пулюй відкрив рентгенівське випромінювання. • М. Пильчиков розробляв теорію магнітних аномалій та магніт- них вимірів, працював у галузі електротехніки та електролізу, здійснював перші теоретичні та експериментальні дослідження з радіоактивності, створив першу в Харкові радіостанцію, продо- вжував дослідження радіозв’язку, створив модель радіокерова- ного протимінного захисту для військових кораблів. • Д. Граве створив київську наукову алгебраїчну школу. • Д. Романський заснував харківську школу радіофізики. • Г. Суслов і П. Воронець працювали в галузі теоретичної та практичної механіки. • Л. Мацієвич — автор ідеї створення авіаносця. • Л. Лутугін створив геологічну карту Донецького басейну, від- значену золотою медаллю на Всесвітній виставці. • М. Курако заклав основи сучасної металургії; доменні печі, зве- дені за його проектом, не поступалися західноєвропейським. • С. Реформатський відкрив хімічні реакції металоорганічного синтезу. • Л. Симиренко заснував нову галузь — промислове садівництво
Літакобудування, повітроплавання • У Києві створено одне з перших у Росії Київське товариство повітроплавання', його учасник професор А. Кудаиіев здійснив перший політ на аероплані вітчизняного виробництва (1910). • Члени Одеського аероклубу М. Єфімов та С. Уточкін демон- стрували польоти на аеропланах. • 1. Сікорський розробив один з перших у світі гелікоптерів (1910), найбільший у світі літак «Ілля Муромець» (1913). • Брати Касяненки збудували першу в Росії авієтку — малопо- тужний літак широкого використання, який випробовує П. Нестеров (1911-1913). • П. Нестеров виконав першу в світі «мертву петлю» на літаку та здійснив авіапереліт Київ-Одеса-Київ, установивши рекорди швидкості, дальності, тривалості польоту
Медицина, біохімія • І. Мечніков відкрив явище фагоцитозу — поглинання клітина- ми організму мікробів, створив теорію утворення багатоклі- тинних організмів з одноклітинних, заклав основи порівняльної патології та мікробіології. • М. Гамалія створив разом з Мечніковим першу в Росії та другу в світі бактеріологічну станцію (1886). • Ю. Шимановський винайшов чимало медичних інструментів, працював над проблемами хірургії. • І. Горбачевський вивчав механізми утворення сечової кислоти в організмі; був ректором Кардового університету, першим мі- ністром охорони здоров’я Австро-Угорщини. • Д. Заболотний — лікар-інфекціоніст, відкрив шляхи поши- рення чуми і засоби боротьби з нею. • М. Стражеско досліджував патології органів кровообігу • В. Данилевський вивчав загальну та порівняльну фізіологію, фізіологію нервової системи
220
Історична наука • 1852 р. створено Київський державний архів. • Відбувалася публікація історичних джерел — «Архива Юго- Западной России» та матеріалів Археографічної комісії, сприя- ло розширенню історичних досліджень. • В. Антонович та М. Костомаров — засновники народницько- го напрямку української історіографії. • М. Костомаров започаткував наукову розробку історії України із залученням вітчизняних та закордонних архівів («Богдан Хмельницький»). • В. Антонович обґрунтував національну особливість минулого українського народу («Про походження козацтва», «Бесіди про часи козацькі на Україні»). • М. Гру шевський у 1898 р. випустив перший том десятитомної «Історії України-Руси», де обґрунтував ідею тяглості українсь- кої історії від часів Київської Русі до сучасності. • Д. Яворницький створив тритомну «Історію запорізьких коза- ків». • В.Липинський розробив концепцію провідної ролі еліти в державному будівництві та суспільному житті. • Ф. Вовк — професор Вищої школи антропології у Парижі, викладач Петербурзького університету, організатор археологі- чних, етнографічних, антропологічних експедицій в Україні. Дійшов висновку, що українці за антропологічним ознаками близькі до південних слов’ян. • В. Хвойка — першовідкривач і дослідник Трипільської культу- ри часів енеоліту
Географія С. Рудницький — засновник української наукової географії, автор підручників та карт України
Мовознавство • О. Потебня, професор Харківського університету, започатку- вав психологічний напрям в українському мовознавстві. • А. Кримський досліджував староукраїнські тексти, які підтвер- дили український характер мови давнього Києва; видав трито- мну «Українську граматику • Б. Грінченко упорядкував 4-томний «Словар української мо- ви», який отримав премію Петербурзької академії наук. • І. Пулюй у співпраці з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав українською мовою Псалтир та Євангеліє
Філософія П. Юркевич, викладач Київської духовної академії, розвинув погляди Г. Сковороди в так званій «філософи серця»: божествен- на мета, яку здійснюють люди, може бути пізнана не головою, а серцем, оскільки розум — вершина, а серце — коріння духовного життя
221
Література
Друга половина XIX ст. Початок XX ст.
• Реалізм — літературний напрям, який характеризується правдивим і всебіч- ним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ, • З’явилися нові теми — майнове розша- рування селянства, життя робітників, пошук інтелігенцією свого місця в сус- пільстві, соціальна і національна боро- тьба, • Посилюється публіцистичність худож- ніх творів, значна частина українських письменників брала участь у політич- ній діяльності Модернізм явище в культу- рі доби індустріалізму, розрив із попередньою традицією, насамперед традицією реаліз- му, пошук нових форм, при- йомів, засобів художньої дія- льності й урешті створення нової реальності
Автори і твори • Марко Вовчок, «Народні оповідання». • П. Куліш, роман «Чорна рада». • Панас Мирний, роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». • І. Франко, поеми «Марійка», «Наймич- ка», вірші «Каменярі», «Вічний рево- люціонер». • Леся Українка, поеми «Кам’яний гос- подар», драма-феєрія «Лісова пісня». • М. Коцюбинський, «1’аіа тог^апа». • В. Стефаник, новели з життя західноук- раїнського селянства («Кам’яний хрест») • 1901 р. М. Вороний оприлю- днив модерністські гасла. • 1907 р. група галицьких пое- тів «Молода муза» (В. Па- човський, О. Луцький, П Кар- манський) проголосила мані- фест з критикою реалізму, • М. Семенко засновник першого українського об’єд- нання футуристів (Київ, 1913)
Театр
Заснування професійних театрів • 1864 р. засновано першу українську професійну трупу при культур- но-освітньому товаристві «Руська бесіда» у Львові. • 1882 р. в Єлісаветграді (нині Кропивницький) братами Тобілеви- чами (І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський) ство- рене Товариство українських акторів під проводом М. Кропив- ницького, згодом М. Старицького, або театр корифеїв
Особливості театру • 1881 р. дозволено українські вистави в Росії, але вони не мали торкати- ся тем із життя інтелігенції; не дозволяли ставити й перекладні п’єси. • Прагнучи здобути популярність, актори робили наголос на співі, тан- цях, тобто принижували мистецький рівень вистав; водночас саме ці «гопачні» елементи зробили українські театри Модними в Росії. • Головна дійова особа п’єс — як правило, селянство; характерні етнографізм, побутовізм
Драматурги • М. Старицький, «За двома зайцями», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка». • М. Кропивницький, «Дай серцю волю, заведе в неволю». • І. Карпенко-Карий, «Мартин Боруля», «Наймичка», «Сто тисяч»
Актори М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський, М. Садовська- Барілотті
222
Музика
Створення гімну Пісня М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Украї- на...» (1862) виконувалася як національний гімн, а з 2001 р. є Державним гімном України
Оперне мистецтво • С. Гулак-Артемовський, «Запорожець за Дунаєм» (1862) — перша українська опера; • М. Лисенко, «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Пан Коць- кий». • С. Крушельницька співала на багатьох сценах Європи та Америки; у її доробку — арії з 60 опер
Хорова музика • М. Леонтович — український композитор, громадський діяч, педа- гог, автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть». • К. Стеценко композитор, хоровий диригент, священик, учень М. Лисенка; найвідоміша композиція — «Заповіт» на слова Т Шев- ченка
Музичні заклади Створено мережу музичних училищ, відкрито вищу музично- драматичну школу в Києві (1904), музичний інститут у Львові (1905), Київську та Одеську консерваторії (1913)
Діяльність М. Лисенка
Український
композитор
і громадський
діяч
(1842—1912)
Значення діяльності
Народився в с. Гриньки Кременчуцького повіту Полтавсь-
кої губернії в сім’ї офіцера. Після закінчення природничого
факультету Київського університету обрав музичну
кар’єру, навчався в Лейпцигу та Петербурзі. Проявив себе
як композитор, виконавець, педагог і громадський діяч.
• Записав думи і пісні з репертуару кобзаря О. Вересая.
• Обробив понад 600 зразків українського музичного
фольклору
• Автор пісень на слова Т Шевченка, І. Франка, Лесі
Українки, М. Вороного.
• Автор опер «Енеїда», «Різдвяна ніч», «Наталка Полта-
вка», «Тарас Бульба» тощо.
• Створив перші українські опери для дітей: «Пан Коць-
кий», «Коза Дереза», «Зима і весна».
• Організатор щорічних шевченківських концертів, захі-
дноукраїнського музичного товариства «Боян».
• Голова ради правління «Українського клубу».
• Відкрив першу в Україні національну музично-
драматичну школу (1904)
М. Лисенко став засновником української класичної му-
зики
223
Архітектурні пам'ятки
Друга половина XIX ст.
Початок XX ст.
Резиденція православних митрополитів
Буковини і Далмації в Чернівцях (1864-1873).
Архітектор Й. Главки
Будинок з химерами в Києві
(1901-1903).
Архітектор В. Городецький
Володимирський собор у Києві
(1862-1896).
Архітектори Ю. Бернгардт, К. Маєвський
Будинок страхового товариства
«Дністер» у Львові (1905—1906).
Архітектор І. Левинський та ін.
224
Будівля оперного театру в Одесі
(1883—1887).
Архітектори Г. Гельмер, Ф. Фельнер
Будинок Національної опери України
(1901).
Архітектор В. Шретер
Будинок Полтавського губернського земства (1903-1908).
Архітектор В. Кричевський
Скульптура
Ідея зведення пам’ятника Б. Хмельницькому належала М. Костомарову, якого підт-
римала громадськість Києва. Від початку роботи над проектом пам’ятника до його
встановлення на Софійській площі минуло майже тридцять років
Пам ’ятник Богдану Хмельницькому в Києві (1888).
Архітектор В. Ніколаєв, скульптор М. Микешин
15* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
225
Загальна
характеристика
Образотворче мистецтво
• Головні центри живопису — Київ, Харків, Одеса.
• Українське образотворче мистецтво багатожанрове: портрет,
пейзаж, історичні картини тощо.
• Українські художники брали участь у діяльності Товариства
пересувних виставок в Росії (1870), яке пропагувало реалістичні
побутові та історичні сюжети.
• М. Пимоненко (1862-1912) одним з перших поєднав побутовий
жанр і український пейзаж.
• С. Васильківський (1854-1917) — видатний пейзажист, автор
історичних полотен.
• Українські мотиви звучали у творчості І. Рєпіна (1844-1930),
уродженця Чугуєва (Харківщина).
• І. Труш (1869-1941) — український імпресіоніст, автор ліричних
пейзажів і портретів
• На початку XX ст. поширюються модерністські напрямки: абст-
ракціонізм (безпредметне мистецтво), кубофутуризм (поєднання
кубізму — членування предметів на геометричні фігури та
футуризму — зображення механізмів), супрематизм (поєднання
геометричних фігур і кольору). Представниками модерністської
течії були К. Малевич, О. Богомазов, Г. Нарбут тощо
Картини українських майстрів
І. Рєпін. «Запорожці пишуть листа
турецькому султанові» (1880-1891)
М. Пимоненко.
«Ворожіння» (1893)
С. Васильківський.
«Весняний день в Україні» (1883)
М. Пимоненко.
«Сінокіс» (1900)
226
Українські меценати
Портрет Діяльність
Богдан Ханенко (1849- 1917) — колекціонер української старовини і творів мистецтва, архео- лог, меценат. Після закін- чення Московського уні- верситету працював суд- дею. Узяв шлюб із Варва- рою Терещенко, дочкою відомого цукропромисло- вця, і долучився до сімей- ної справи дружини: від 1896 р. обіймав посаду директора і голови прав- ління Товариства цукро- бурякових та рафінадних заводів братів Терешенків • Був членом Археологічної комісії, Історичного товари- ства Нестора Літописця та інших наукових товариств. • Зібрав велику колекцію творів західноєвропейського, єгипетського, візантійського, давньоруського, китайсь- кого, японського мистецтва і бібліотеку • Сприяв заснуванню Київського художньо-промислово- го й наукового музею (1904), основу якого становила археологічна колекція Ханенків. • Провадив власним коштом археологічні розкопки, пе- реважно на території Київщини; результатом дослі- джень став збірник «Древносте Поднепровья». • Підтримував лікарні, притулки, училища, школи, долу- чився до фінансування будівництва Політехнічного ін- ституту • Варвара Ханенко заснувала й утримувала на Київщині 6 майстерень народних художніх промислів. • Після смерті чоловіка Варвара Ханенко передала коле- кцію Українській академії наук (нині Музей мис- тецтв імені Богдана та Варвари Ханенків)
Симиренки — рід про- мисловців-цукроварни- ків, конструкторів і вла- сників машинобудівних заводів, піонерів пароп- лавства на Дніпрі, вче- них і практиків садівни- цтва, меценатів україн- ської культури • Платан Федорович Симиренко (1821-1863) надавав фінансову підтримку Т Шевченку, здійснивши останнє за життя поета видання «Кобзаря». • Лев Платонович Симиренко (1855—1920) став заснов- ником української та російської помології (промисло- вого розведення яблук); у колекційному саду Симирен- ка нараховувалося майже 3000 сортів різних плодових, ягідних, горіхоплідних і квітково-декоративних рослин. • Симиренки фінансували видання журналів «Київська старовина», «Україна», «Рада» та ін. • Матеріально підтримували українських політичних
227
Портрет Діяльність
діячів і письменників, таких як М. Драгоманов, М. Ко- цюбинський. • 1912 р. пожертвували 100 тис. крб для Наукового товари- ства ім. Т. Шевченка на купівлю нового будинку. • Весь свій маєток ціною близько 10 млн крб Василь Федорович Симиренко (1835—1915) записав на потреби української культури
Терещенки — рід торгов- ців, цукрових промислов- ців, меценатів української культури. Микола Івано- вич Терещенко (1819- 1903) розбагатів на виро- бництві цукру, водночас піклувався про фінансу- вання і будівництво ліку- вальних закладів рідної Чернігівщини. Його мо- лодший брат, Федір Іва- нович Терещенко (1832— 1894), був збирачем ху- дожньої колекції, відкри- тої для відвідувачів. Спра- ву продовжили діти: Іван та Олександр Миколайо- вичі, Варвара Миколаївна та її чоловік Богдан Хане- нко, Федір Федорович • Родина Терещенків на меценатство витратила близько 5 млн крб, підтверджуючи тим самим девіз їхнього дворянського герба «Прагнути до громадських справ». • Художнє зібрання Терещенків, започатковане Мико- лою Терещенкам, лягло в основу кількох сучасних му- зейних колекцій: Тараса Шевченка, Національного ху- дожнього, Російського мистецтва, Західного і східного мистецтв. • Микола Терещенко пожертвував 150 тис. крб на будів- ництво Київського політехнічного інституту — найбі- льше з приватних осіб. • Федір Терещенко на створення Київського міського музею пожертвував 25 тис. крб. Його коштом були зве- дені й утримувалися колонія для навчання ремесел ма- лолітніх злочинців, пологовий і нічліжний будинки в Києві. • Іван Миколайович Терещенко (1854-1903) утримував Київську малювальну школу О. Мурашка, на облашту- вання й утримання якої було витрачено 150 тис. крб. • Олександр Миколайович Терещенко (1856-1911) підт- римував незаможних студентів і гімназистів, медичні установи й музичні колективи Києва
Церковне життя
Православна церква в Росії • Тривав процес русифікації — лише 50 % священиків українсь- ких губерній були українцями, українців не висвячували на вищі посади, проповіді читали російською, було заборонено зводити церкви або малювати ікони в українському стилі. • Під час революції 1905—1907 р. частина духовенства виступила за українізацію богослужіння. • З’явилися українські переклади Біблії: о 1903 р. у Відні опубліковано Біблію в перекладі І.Нечуя- Левицького та І. Пулюя', о 1906-1911 рр. у Москві над перекладом Біблії працював П. Морачевський. • Після революції, як виняток, було дозволене викладання украї- нської мови в церковнопарафіяльних школах та семінарії на Поділлі. • Поширюється ідея автокефалії — самостійності українсь-
228
кої церкви
Протестантський рух у Росії • Поширений переважно серед німців-колоністів Півдня України та навколишнього українського населення. • Популярні секти: о баптисти, які вважали, що хрещення має відбуватися в до- рослому віці, коли людина розуміє відповідальність цього вчинку; о євангелісти, які відкидали всі священні тексти, окрім Ново- го заповіту; о штундисти (від німецького «штунде» — «година»): щодня одну годину слід присвячувати вивченню Біблії та читанню псалмів. • Переслідування сектантів загальмувалося після революції 1905-1907 рр.
Греко- католицька церква • Була національною українською церквою на західноукраїнсь- ких землях, яка підтримувала громадську діяльність українців. • Значну роль у зміцненні її авторитету відіграв митрополит А. Шептицький (від 1900 р.)
Діяльність Андрея Шептицького
Митрополит Української
греко-католицької церкви
(1865-1944)
Народився в с. Прилбичі на Львівщині в старовинній
графській українській родині. Після воєнної служби
та навчання в європейських університетах обрав релі-
гійне служіння. У віці 33 років його призначають
Станіславським єпископом, а 1901 р. Шептицького
висвятили на Галицького митрополита греко-
католицької церкви. Митрополит усіляко підтримував
український національний рух і навіть звертався до
австрійського уряду за підтримкою у створенні неза-
лежної української держави. У роки II Світової війни
неодноразово виступав з протестами щодо винищення
євреїв, написав листа Папі Римському із засудженням
нацизму. Євреїв переховували в греко-католицьких
монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Помер
Андрей Шептицький 1 листопада 1944 р., похований у
підземеллі собору Св. Юра у Львові
• Заснував у Львові Український національний музей
і став його головним меценатом.
• Був депутатом віденського парламенту і галицького
сейму; за його сприяння виборча реформа мала збі-
льшити представництво українців у галицькому сей-
мі, але І Світова війна завадила реалізувати ці плани.
• Підтримував українські культурно-просвітні това-
риства «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський гос-
подар».
229
• Придбав будівлю, де розташувалася художня школа О. Новаківського та майстерні інших художників. • Надавав стипендії молодим українським митцям на навчання в європейських навчальних закладах. • Передав Станіславській єпархіальній бібліотеці 4 тисяч книг. • Був ініціатором і засновником Земельного банку у Львові (1910). • Виділив близько 1 млн доларів на допомогу дитя- чим будинкам. • На території Львівської митрополії створено два заповідники. • Домігся урядової допомоги для вдів священиків
Значення діяльності Шептицький об’єднав зусилля греко-католицьких священиків і світської інтелігенції в боротьбі за наці- ональне визволення українців
Зміни в житті української жінки
Фемінізм • У другій половині XIX - на початку XX ст. поширюют ься ідеї фемінізму — теорії, що обґрунтовує фактичну і юридичну рів- ність жінок і чоловіків. • Виявом фемінізму стала емансипація — рух за звільнення від залежності, скасування обмежень, зрівняння у правах
Жіноча освіта • Боротьба за право на освіту мало наслідком відкриття Вищих жіночих курсів у Києві (1878), Харкові (1880), Фребелівського педагогічного інституту в Києві (1907) з підготовки виховате- льок дитсадків. • Перший дитячий садок у Києві відкрила С. Русова. • До відкриття вищих жіночих курсів долучилась Є. Гогоцька, організаторкою недільних шкіл стали X. Алчевська, С. Русова
Жіночі гуртки • 1884 р. відкрито перші жіночі гуртки — Український жіночий гурток О. Доброграевої (Київ) та Товариство руських женщин Н. Кобринської (Львів); згодом географія гуртків розширилась (Одеса, Тернопіль, Чернівці, Станіславів тощо). • Гуртки зосереджувались на видавничій діяльност і, організації дитячих садочків, охороні прав жінок, які працюють.
Жінки, які брали участь у професійному і громадському житті • Жінки-письменниці: Марко Вовчок (Марія Вілінська- Маркович), Грицько Григоренко (Олександра Судовщикова- Косач), Христина Алчевська, Олена Пчілка (Драгоманова- Косач), Леся Українка (Лариса Косач). • Акторки театру: М. Заньковецька, М. Садовська-Барілотгі, Л. Лін- ницька. • Жінки-науковці: математик Софія Ковалевська, професорка Стокгольмського університету, член-кореспондент Петербурзь- кої академії наук; Олександра Єфименко, історик, у майбут- ньому — перша жінка-професор Харківського університету
230
УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914-1918)
Перша світова війна — це глобальний збройний конфлікт, що тривав у 1914—
1918 роках між військово-політичними блоками: Антантою (Велика Британія, Фран-
ція, Росія) і Троїстим, пізніше Четверним союзом (Німеччина, Австро-Угорщина,
Італія) та їхніми союзниками. У війні взяли участь 38 держав, загинуло понад 10 млн.
військових і цивільних.
Причини Першої світової війни
Україна в геополітичних планах країн Антанти
і Центральних держав (Троїстого союзу)
Національний рух на західноукраїнських землях
у роки Першої світової війни
Організація Головна Українська Рада (ТУР) Союз Визволення України (СВУ) Загальна Українська Рада (ЗУР)
Дата створення 1 серпня 1914 р. 4 серпня 1914 р. 5 травня 1915 р.
Лідери К. Левицький, М. Павлик, М. Ганкевич Д. Донцов, А. Жук, В. Доро- шенко тощо (політичні еміг- ранти з Наддніпрянщини) К. Левицький
231
УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914-1918)
Перша світова війна — це глобальний збройний конфлікт, що тривав у 1914—
1918 роках між військово-політичними блоками: Антантою (Велика Британія, Фран-
ція, Росія) і Троїстим, пізніше Четверним союзом (Німеччина, Австро-Угорщина,
Італія) та їхніми союзниками. У війні взяли участь 38 держав, загинуло понад 10 млн.
військових і цивільних.
Причини Першої світової війни
Україна в геополітичних планах країн Антанти
і Центральних держав (Троїстого союзу)
Національний рух на західноукраїнських землях
у роки Першої світової війни
Організація Головна Українська Рада (ТУР) Союз Визволення України (СВУ) Загальна Українська Рада (ЗУР)
Дата створення 1 серпня 1914 р. 4 серпня 1914 р. 5 травня 1915 р.
Лідери К. Левицький, М. Павлик, М. Ганкевич Д. Донцов, А. Жук, В. Доро- шенко тощо (політичні еміг- ранти з Наддніпрянщини) К. Левицький
231
Організація Головна Українська Рада (ГУР) Союз Визволення України (СВУ) Загальна Українська Рада (ЗУР)
Мета • Захист інте- ресів україн- ців в Австро- Угорщині в умовах І Сві- тової війни. • Об’єднання українських земель під владою Авст- ро-Угорщини Самостійна демократична Українська держава у формі конституційної монархії, яку очолить представник династії Габсбургів • Об’єднання всіх українських зе- мель у межах Ав- стро-Угорщини в автономний ко- ронний край. • Розмежування Галичини на За- хідну (польську) та Східну (украї- нську)
Програмний документ «Маніфест» «Наша платформа» —
Діяльність •' Підтримка австрійського уряду у війні. • Активна участь у фо- рмуванні ук- раїнських військових підрозділів — Українських січових стрі- льців (УСС) • Співпраця з урядами Ні- меччини та Австро-Угор- щини, за рахунок яких СВУ фінансувався. Цей факг спричинив звинувачення в захисті інтересів передусім Німеччини, а не України. • Допомога військовополоне- ним українцям: о створення окремих та- борів для українських військовополонених; о організація в таборах освітніх курсів, бібліотек; о поширення політичної лі- тератури; о участь у формуванні українських дивізій сіро- і синьожупанників (20 тис. осіб), що воювали у складі німецької та авст- ро-угорської армій. • Культурно-просвітницька робота: о видання періодичної пре- си з історії та сучасного становища України; о створення українських установ, організацій, шкіл тощо Привернення уваги урядових кіл Авст- ро-Угорщини до ідеї української держав- ності
232
Лідери західноукраїнських організацій
часів І Світової війни
Факти з біографії
Діяльність
Кость Левицький
(1859-1941), іро-
мадський і політич-
ний діяч, голова
уряду ЗУНР (1918—
1919). Народився в
містечку Тисмени-
ця в сім’ї греко-
католицького свя-
щеника. Вів у Льво-
ві юридичну прак-
тику, став співзасновником кооперативів
та кредитних спілок — «Народної торгі-
влі», «Дністера», «Земельного банку»
тощо, працював у «Просвіті», формував
українську юридичну термінологію.
Помер у листопаді 1941 р.
• 1899 р. обраний членом президії Україн-
ської національно-демократичної партії,
а згодом — головою.
• 1907 р. обраний послом австрійського
парламенту, а 1908 р. — Галицького
сейму, в яких він виконував обов’язки
заступника.
• 3 початком І Світової війни очолив Го-
ловну Українську Раду.
• У листопаді 1918 р. став головою уряду
Західноукраїнської Народної Республіки
(ЗУНР).
• 1923 р. увійшов до Українського націо-
нально-демократичного об’єднання.
• 1939 р., після вступу Червоної армії у
Львів, 80-річного К. Левицького заареш-
тували і звільнили лише за півтора роки.
• У червні 1941 р. очолив Раду Сеньйорів
Української держави, яка намагалась за-
хищати українців в умовах німецької
окупації, пом’якшувати окупаційний
Дмитро Дорошен-
ко (1882-1951) —
політичний діяч,
дипломат, історик.
Народився у Віль-
нюсі в старовинній
козацькій родині, з
якої походили ге-
тьмани Дорошенки.
Навчався історії та
філології в різних
університетах, у тому числі в Петербурзі,
де очолив Українську студентську гро-
маду. Помер в еміграції
режим_______________________________
• Був членом РУПу та ТУПу, співпрацю-
вав з багатьма політичними виданнями
Галичини і Наддніпрянщини.
• 1915 р. став заступником голови «Това-
риства допомоги населенню Півдня Ро-
сії», очолив відділ допомоги українцям
на окупованих російськими військами
землях Галичини і Буковини.
• У квітні 1917 р. увійшов до Української
Центральної Ради.
• 1918 р. очолював Міністерство закор-
донних справ Української держави.
• Працював у Кам’янець-Подільському
університеті.
• 1920 р. емігрував, працював як історик у
Відні, Празі, Мюнхені, Берліні.
• Уперше розглянув історію України з
точки зору державництва
233
Ставлення до війни українських політичних сил
та громадських організацій Наддніпрянщини
Організація Позиція
Товариство українських поступовців • Закликало до підтримки Російської імперії, сподіваючись на надання автономії Україні в майбутньому • 1916 р. в декларації «Наша позиція» ТУП закликало до нейтралітету
Українська соціал-демократична робітнича партія • С. Петлюра закликав до підтримки зусиль Росії у війні. • В. Винниченко засудив війну та відстоював ідею автономії України
Юнацька спілка • Вимагала автономії України. • Окремі організації закликали до терористичної боротьби проти Росії на користь Німеччини та Австро-Угорщини, оскільки поразка Росії надасть шанс здобути незалежність України
Карпато-Руський визвольний комітет • Утворений у Києві емігрантами-русофілами з Галичини у 1914 р. • Закликав до «возз’єднання» всіх українських земель у складі Російської імперії
Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст • Надавав допомогу жертвам російської окупації Галичи- ни — біженцям, заручникам тощо. • Політичні погляди члени комітету не оголошували, але сприяли заснуванню українських народних шкіл на окупо- ваних Росією територіях Західної України
Товариство допомоги населенню І Півдня Росії Збирало кошти на допомоіу районам, що постраждали від воєнних дій, біженцям та висланим галичанам
Хід воєнних дій на території України (1914-1917)
Головні операції Результати
1914 — початок 1915 рр. — наступ російської армії
• 18 серпня 1914 р. — початок наступу російської армії під командуванням О. Брусилова у Г аличині. • 23 серпня — вересень 1914 р. — Гали- цька битва. • Березень 1915 р. — Росія захопила фортецю Перемишль • Австро-уторські війська зазнали пора- зки. • Продовжено російський наступ на Карпати. • Галичина і Буковина окуповані Росією
1915 р. — контрнаступ німецької та австро-угорської армій
Травень 1915 р. — Горлицький прорив російського фронту німецькими та авст- ро-угорськими військами • Росія втратила Північну Буковину, Східну Галичину, Підляшшя, Холмщи- ну, Берестейщину та Західну Волинь. • Установлено позиційну війну
234
1916 р. — наступ російської армії
22 травня — поч. червня 1916 р. — Бру- силовський прорив, наступальна операція російських військ під командуванням генерала О. Брусилова Росія повернула Східну Галичину (без Львова), Північну Буковину, частину Західної Волині
1917р. — наступ російської армії
Червень 1917 р. — російський наступ на львівському напрямку • Провал операції, Росія втратила Гали- чину й Буковину. • Війна знову стала позиційною
Бойові дії на Чорному морі
Розпочалися у жовтні 1914 р.
□2 1
Німецькі крейсери «Гебен» і «Бре- слау» обстріляли Одесу, Севасто- поль, Феодосію та Новоросійськ У Чорному морі встановлені німецько- турецькі минні загородження, щоби завдати втрат корабельному складу противника, ускладнити перевезення на морських торго- вих комунікаціях
Українські січові стрільці
Поняття Легіон Українських січових стрільців (УСС) — українське військо- ве формування у складі австро-угорської армії, що діяло на російсь- кому фронті в 1914—1918 рр.
Утворення • Легіон чисельністю 2,5 тис. осіб створено в серпні 1914 р. в м. Стрий за підтримки ГУР. • Стрільцями ставали добровольці, які не підлягали мобілізації до австро-угорської армії. • Ядром легіону стали активісти молодіжних воєнізованих органі- зацій «Січ», «Сокіл», «Пласт»
Перші командири Т Рожанківський, М. Галущинський, Г Коссак
Бойовий шлях • У складі австрійської армії стрільці обороняли карпатські перева- ли, займались розвідувальною та охоронною службою. • У квітні-травні 1915 р. здобули перемогу в битві на горі Маківка. • Улітку 1915 р. стрільці відзначились у битвах під Болеховим, Галичем тощо. • У листопаді 1915 р. завдяки УСС було зупинено російський на- ступ під Бережанами. • У вересні 1916 р. в боях за гору Лисоня стрільці зазнали величез- них утрат — понад половину старшин і тисячу рядових бійців, в результаті чого стрілецький полк переформатований на курінь. • У липні 1917 р. внаслідок наступу російської армії під с. Конюхи в полон потрапив майже весь легіон; на основі 400 осіб, які вряту- вались, сформовано новий курінь. • Липень 1917 р. — похід до р. Збруч. • 1918 р. стрільці брали участь у боях з більшовиками та німецько- австрійській окупації України
235
Культурно- просвітницька діяльність УСС • Висвітлення бойового шляху УСС та його ідеологічних принципів у художніх творах і пресі. • Організована стрілецька гімназія для продовження навчання стрі- льців. • Облаштовані бібліотеки, хати-читальні, початкові школи, курси для неписьменних на Волині
Значення Легіону УСС • Легіон вирізнявся високим бойовим духом і відмінною дисциплі- ною, а стрільці були переконані, що борються за свободу України. • Офіцери виховували особовий склад у патріотичному дусі. • Згодом УСС стали основою для створення української національ- ної армії
Політика Російської та Австро-У горської імперій
на українських землях
Держава Росія Австро-У горщи иа
Мета політики Поширити на західноукраїнські землі законодавство Російської імперії, спів- працювати з москвофілами Запобігти поширенню моск- вофільських настроїв
Основні заходи • Утворено Галицько-Буковинське ге- нерал-губернаторство у складі Львів- ської, Перемишльської, Тернопільсь- кої, Чернівецької губерній на чолі з графом Г. Бобринським. • Насильницька русифікація: запрова- дження російської мови, законів тощо. • Закрито українські гімназії, газети і журнали, книгарні, видавництва, біб- ліотеки тощо, хоча польські працюва- ли безперешкодно. • Заборонено «Просвіти», українські політичні партії, спортивні та молоді- жні організації. • Розгорнулися репресії проти українсь- ких політичних та іромадських діячів. • Почалися переслідування греко- католицької церкви, депортація (при- мусове виселення) сотень священиків греко-католицької церкви, у тому числі й митрополита А. Шептицького, углиб Російської імперії • Масові арешти запідозре- них у співчутті Росії. • Більшість затриманих без суду і слідства потрапила в концтабори (найбільший — Талергоф), де утримували- ся в антисанітарних умо- вах. • Невдачі австро-угорських військ нерідко пояснюва- лися зрадою українців в тилу і на фронті
236
Посилення економічної та політичної кризи в Російській імперії
Стан економіки • Промисловість переведено на воєнний лад. • Створені воєнно-промислові комітети, що об’єднували підприєм- ців і отримували державні військові замовлення та кошти на озброєння армії. • Нестача вугілля і металу на військові потреби. • Скоротилася чисельність робочої сили на селі через мобілізації до армії та, як наслідок, зменшилося виробництво продовольства. • До виробництва залучають жінок, підлітків, людей похилого віку: у промисловості кількість таких робітників зросла втричі за пері- од 1914-1917 рр. • Робочий день зріс до 15-16 годин. • Унаслідок грошової емісії (додаткового випуску грошей) у кілька разів зросли ціни на продукти харчування і повсякденного вжит- ку, а різке скорочення виробництва цих товарів спричинило спе- куляцію
Наростання соціальної напруги • Економічна криза і поразки на фронті мали наслідком робітничі страйки й селянські виступи, поширення антиурядових настроїв
Політична нестабільність • 1915 р. у Державній Думі утворено «Прогресивний блок», члени якого вимагали від царя включити до уряду своїх довірених осіб, які контролювали б рішення кабінету міністрів; це ускладнило взаємини між Думою та імператором. • Постійні зміни урядового складу сприяли політичній нестабільно- сті. • Зріс вплив на царську родину авантюриста Г Распутіна
Наслідки І Світової війни для України
237
Історичні портрети
Михайло Галущинський (1878-1931) — перший командант
Легіону УСС в 1914-1915 рр. Народився на Тернопільщині в
сім’ї грско-католицького священика. Студентом Львівського
та Віденського університетів брав участь у громадсько-
політичних організаціях, видавав журнал «Молода Україна»
У ЗО років очолив Рогдтинську українську гімназію. З почат-
ком Першої світової війни вступив до Легіону УСС, згодом
брав участь у боротьбі за незалежність ЗУНР
У повоєнний період очолював товариство «Просвіта». 1925 р.
став співзасновником і провідним Українського національно-
демократичного об’єднання (УНДО). Був сенатором і віце-
маршалом сенату, депутатом Сейму Польської Республіки.
Похований на Личаківському цвинтарі_____________________
Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринзький (Василь
Вишиваний) (1895-1948) — австрійський ерцгерцог, полков-
ник Легіону УСС.
З 12 років жив із родиною на Західній Галичині. Ще в юності
зацікавився українською культурою, а першою українською
книгою для нього стала «Мала історія України» М. Гру-
шевського. Закінчив військову академію у 1915 р. і почав
війну у званні лейтенанта. Вільгельм українізував 13-й полк
уланів, а за носіння подарованої вишитої сорочки ерцгерцог
отримав прізвисько Василь Вишиваний.
З 21 року став депутатом австрійського сенату, де надавав
протекцію українським депутатам і пристав до ідеї автономії
українських земель. Тоді ж його розглядають як претендента
на посаду гетьмана автономної чи навіть незалежної України.
Навесні 1918 р. Вільгельма Габсбурга призначено команди-
ром австрійської «Групи архікнязя Вільгельма», до якої вхо-
див і курінь УСС. Він відмовлявся придушувати народні
повстання, які були реакцією на реквізиції хліба за Брестсь-
ким договором, унаслідок чого відкликаний до столиці. За
часів Директорії Вільгельм отримав звання полковника армії
УНР. На знак протесту проти Варшавської угоди 1920 р. пі-
шов у відставку В еміграції Василь Вишиваний певний час
продовжував брати участь у житті української діаспори. Мав
ріелторський бізнес, жив в Італії, Іспанії. У роки Другої сві-
тової війни відмовився від співпраці з нацистами. 1947 р.
його було заарештовано радянськими спецслужбами за зви-
нуваченням у контактах з ОУН та шпигунство. Помер у
Лук’янівській в’язниці Києва від туберкульозу, ймовірно, там
і похований. Посмертно реабілітований 1989 р.
238
Григорій Коссак (1882-1939) — командант УСС, полковник,
командам Української Галицької Армії.
Народився у Дрогобичі, у Коссаків часто гостював І. Франко.
Після закінчення вчительської семінарії вчителював, керував
Бережанською філією товариства «Сокіл», разом із братами
брав активну участь у роботі товариства «Січових Стрільців».
У серпні 1914 р. призначений отаманом другого куреня Легі-
ону УСС, а в січні-березні 1915 р. був комендантом полку
УСС. Під його командуванням курінь УСС повернув утрачені
позиції на горі Маківка в 1915 р.
У 1918 р. брав участь у формуванні Української галицької
армії, обороняв Львів під час Листопадового зриву. У 1920-ті
роки перебував у еміграції. Під впливом українізації переїхав
до УСРР, викладав у школі червоних старшин у Харкові,
згодом очолив військову кафедру Дніпропетровського хіміч-
ного інституту.
1931 р. звинувачений у приналежності до Українського Наці-
онального центру і засуджений до п’яти років ув’язнення.
1939 р. розстріляний. Посмертно реабілітований 1989 року
Андрій Жук (1880-1968) — український громадсько-
політичний діяч, дипломат і публіцист.
Народився на Полтавщині. Після закінчення парафіяльної
школи працював канцеляристом Лубенської земської управи,
став одним з лідерів УСДРП, кілька разів був ув’язнений
через політичну діяльність і емігрував до Львова. Там засну-
вав Український інформаційний комітет. На його основі з
початком Першої світової війни виник Союз Визволення
України, де Жук був секретарем. Був дипломатом Укршнсь-
кої Держави та УНР, референтом диктатора ЗО УНР
Є. Петрушевича. Співпрацював з багатьма українськими ча-
сописами. За часів українізації в УСРР сподівався на розбу-
дову самостійності. З 1930-х років відійшов від політичної
діяльності і входив до керівництва кооперативним рухом
Галичини. Залишив чимало праць з історії українського рево-
люційного руху
239
ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Періоди Української революції
І. Березень1917 - квітень 1918 рр. Доба Центральної Ради: створення і діяль- ність, проголошення її Універсалів
II. Квітень 1918 - грудень 1918 рр. Доба Гетьманату П. Скоропадського
III. Грудень 1918— листопад 1921 рр. Доба Директорії: встановлення влади Дире- кторії УНР, розгортання та придушення масштабного повстанського руху
Формування представницьких органів влади в Україні
Українська Центральна Рада • 4 (17) березня 1917р. представники українських політичних партій та громадських організацій утворили Українську Центральну Раду (УЦР) — представницький орган в умовах революції. • Голова УЦР — М. Грушевський. • Початкова мета — підготовка до Установчих зборів, підтримка- українського національного руху; за кілька тижнів М. Грушевський висуває гасло автономії України
Робітничі і солдатські ради • Створювалися стихійно під контролем Петроградської ради, нерідко втручалися в урядові повноваження. • Засновники — переважно загальноросійські партії соціал-де- мократів (більшовиків і меншовиків) та есерів. • 1 (14) березня 1917 р. Петроградська рада видала Наказ № 1: у військо- вих частинах мали обирати ради солдатських депутатів, які брали на себе контроль над військами, залишаючи офіцерами лише командуван- ня в бойових операціях. Цей наказ сприяв дезорганізації армії. • У квітні 1917 р. лідер більшовиків В. Ленін висуває гасло «Вся вла- да — радам!», закликаючи однопартійній завоювати більшість у ра- дах різного рівня; за такої умови влада в державі перейшла б до пар- тії більшовиків, оминаючи демократичні вибори. • Більшовики починають формувати червоногвардійські загони — власні збройні сили, що діяли в Києві, Харкові, Катеринослав, на Донбасі
240
Організація нових українських партій
Партія Лідери Програмні положення
Українська партія соціалістів- федералістів (УПСФ) (на основі ТУП) Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський • Автономія України. • Розбудова парламентської республіки. • Земельна реформа на основі збере- ження приватної власності. • Національно-культурне будівництво
Українська партія соціалістів- революціонерів (УПСР) М. Грушевський, М. Ковалевський, П. Христюк • Автономія України. • Ліквідація поміщицько о землеволо- діння. • Аграрна реформа на користь селянс- тва
Українська партія соціалістів- самостійників (УПСС) І. Липа, О. Макаренко • Термінова незалежність України. • Створення українських збройних сил
Українська демократично- хліборобська партія (УДХП) В. Шемет, В. Липинський • Незалежність України. • Створення сильної влади. • Приватна власність на землю
Ставлення загальноросійських політичних партій
до українського питання
Партія Лідер Позиція
Партія октябристів О. Гучков Збереження єдиної неподільної Росії, запере- чували автономію України
Партія конституційних демократів (кадетів) П. Мілюков Відмова Україні в автономії, але дозвіл на національно-культурний розвиток
РСДРП(м) (меншовики) Ю. Мартов Заперечували автономію України
РСДРП(б) (більшовики) В. Ульянов (Ленін) Прагнули встановлення диктатури пролета- ріату, автономія України можлива на час буржуазно-демократичної революції
Партія соціалістів- революціонерів (есерів) В. Чернов Автономія України можлива
Склад УЦР
Автономісти Самостійники
1 1
Українська соціал- демократична робітнича партія (УСДРП) Українська партія соціалістів- федералістів (УПСФ, колишнє ТУП) Українська партія соціалістів- революціонерів (УПСР) Українська партія соціалістів- самостійників (УПСС) Українська демократично- хліборобська партія (УДХП)
16* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
241
Український національний конгрес
Дата 6-8 (19-21) квітня 1917 р.
Учасники Понад 900 делегатів від політичних партій, громадських, військових, селянських організацій, представники фронтів тощо
Рішення • Ухвалено гасло національно-територіальної автономії У країни у складі Російської федеративної республіки. • Підтверджені повноваження УЦР як крайового органу влади. • Головою УЦР обрано М. Грушевського, заступниками — С. Єфремо- ва і В. Винниченка. • Обрано комітет з 20 осіб для роботи між сесіями УЦР — Малу Раду
Значення Визначено мету українського руху в революції
Діяльність Сергія Єфремова
Громадсько-
політичний
і державний діяч,
літературознавець
(1876-1939)
Народився в родині священика. Навчався в духовній семінарії
та Київському університеті. Автор близько десяти тисяч публі-
цистичних і наукових статей, низки робіт, присвячених творчо-
сті Марка Вовчка, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла
Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Івана Карпенка-
Карого, Панаса Мирного та ін.
• На початку XX ст. став учасником або навіть співзасновни-
ком кількох організацій і партій.
• Був одним з 82-х відомих літераторів і громадських діячів,
що підписали опублікований у зв’язку зі «справою Бейліса»
протест «До російського суспільства (з приводу кривавого
наклепу на євреїв)».
• У березні 1917 р. увійшов до Української Центральної Ради і
незабаром став заступником голови УЦР та генеральним сек-
ретарем міжнаціональних справ.
• 3 приходом більшовиків переховувався і був амністований
лише на прохання Української академії наук 1919 р.
• Обійняв посаду віце-президента УАН та голови деяких нау-
кових товариств.
• 1929 р. Єфремова було звинувачено в організації уявної Спі-
лки визволення України й засуджено до смертної кари із за-
міною на 10 років ув’язнення. Помер 1939 р. в ув’язненні
Початок українізації армії
Мета • Для М. Грушевського, В. Винниченка — створити українські час- тини в російській армії на час війни. • Для М. Міхновського розбудувати повноцінну національну армію
Основні етапи • У березні 1917 р. за ініціативи М. Міхновського створено Україн- ський військовий клуб ім. гетьмана П. Полуботка. • У травні 1917 р. 1 Всеукраїнський військовий з’їзд обрав Генера- льний військовий комітет на чолі з С. Петлюрою, який мав опі- куватися українізацією військових частин та підтримувати зв’язки з російським Генеральним штабом. • II Всеукраїнський військовий з’їзд затвердив статут Генерального військового комітету (червень 1917 р.).
242
• У липні 1917 р. головнокомандуючий російськими військами Л. Корнілов видав наказ про українізацію частин армії. • Навесні 1917 р. в Севастополі створено Чорноморську раду, майже на всіх кораблях Чорноморського флоту засновані українські ради
Українізовані частини • 1-й український полк ім. Б. Хмельницького (Київ, квітень 1917 р.). • Український піхотний полк ім. П. Дорошенка (Чернігів, квітень 1917 р.), розформований командуванням. • Український полк ім. П. Полуботка (Київ, червень 1917 р.); був роз- формований у липні 1917 р. за підтримку виступу самостійників. • І Український корпус під командуванням П. Скоропадського (40 тис. осіб) (Київ, жовтень 1917 р.). • Створено перші підрозділи Вільного козацтва на кшталт козацько- го війська, які займалися охороною своїх населених пунктів
Підсумки • Більшість УЦР, зокрема М. Грушевський та В. Винниченко, не розуміли важливості створення української армії. • Спротив українізації армії чинили як генералітет російської армії, так і ради солдатських депутатів. • Українські діячі негативно ставилися до російського офіцерства. • 3 осені 1917 р. зріс вплив більшовиків в армії — почалася її біль- шовизація
Проголошення автономії України
І Універсал УЦР 10 (23) червня 1917р.
Передумови проголошення • У травні 1917 р. переговори делегації УЦР на чолі з В. Винниченком з Тимчасовим урядом провалилися. Уряд від- хилив вимоги про офіційне визнання автономії України, украї- нізацію освіти, фінансування національних потреб українців. • У червні 1917 р. II Всеукраїнський військовий з’їзд закликав проголосити автономію України без узгодження з Тимчасовим урядом
Основні положення І Універсалу акту конституційного значення • Проголошено автономію України у складі Росії. • УЦР — вищий державний орган влади в Україні до скликання Українських Установчих зборів (Сейму). • Населення має створювати підпорядковані УЦР місцеві органи влади. • Створюється українська державна скарбниця за рахунок спеціа- льного податку з населення. • У державотворчих процесах в Україні мають брати участь представники всіх національностей. • Земельний закон має закріпити за народом України право влас- ності на землю
Утворення українського УРЯДУ Генерального Секретаріату 15 (28) червня 1917 р. створено перший український уряд у складі представників УСДРП, УПСР, УПСФ: • В. Винниченко — голова; • П. Христюк — секретар внутрішніх справ, генеральний писар; • X. Барановський — секретар фінансових справ; • М. Стасюк — секретар продовольчих справ;
243
• С. Петлюра — секретар військових справ; • Б. Мартос — секретар земельних справ; • В. Садовський — секретар судових справ; • С. Єфремов — секретар міжнаціональних справ; • І. Стешенко — секретар освіти
Реакція Тимчасового уряду • І Універсал засуджений як сепаратистський, але до насильниць- ких заходів не вдався. • І Всеросійський з’їзд робітничих і солдатських депутатів закли- кав до примирення уряду та УЦР, наголошуючи, що лише Все- російські установчі збори правомочні вирішувати питання на- дання автономії
Значення І Універсалу • УЦР фактично перетворилася на законодавчий орган, що під- вищило її авторитет. • Сприяв формуванню української державності. • Закріпив прив’язку України до Росії, втрачено слушний момент для проголошення незалежності
Діяльність Володимира Винниченка
Український
письменник,
публіцист,
політичний діяч
(1880-1951)
Народився в Єлисаветграді (нині Кіровоград) у родині
чабана. Незважаючи на бідність родини, закінчив гімназію
та юридичний факультет Київського університету, всту-
пив до Української студентської громади, що була осеред-
ком РУПу. Тоді ж він почав і літературну творчість. За
участь у студентських заворушеннях Винниченка виклю-
чили з університету та заарештували на короткий термін.
Після цього він прослужив кілька місяців в армії, а далі
дезертирував і втік до Львова. Так розпочалася його бурх-
лива революційна діяльність з арештами, перетинами
кордону, еміграцією.
• 1905 р. став головою УСДРП.
• У березні 1917 р. приступив до роботи в УЦР’ став авто-
ром універсалів і головою Генерального Секретаріату.
• Пішов у відставку у січні 1918 р. на вимогу есерів, які
вимагали рішучішої політики.
• 3 гетьманом П. Скоропадським не співпрацював, нато-
мість очолив опозиційний Український національний
союз.
• 3 листопада 1918 р. до початку лютого 1919 р. Винни-
ченко очолював Директорію УНР, але через загострен-
ня політичної ситуації та особистий конфлікт з
С. Петлюрою емігрував.
• 1920 р. листувався з керівництвом УСРР, сподіваючись
на посаду заступника голови Раднаркому та наркому
закордонних справ.
• 1941 р. Винниченко деякий час перебував під арештом
за наказом німецької окупаційної влади. Помер і похо-
ваний у с. Мужен на півдні Франції
244
II Універсал УЦР 3 (16) липня 1917р.
Передумови проголошення • УЦР і Тимчасовий уряд шукали порозуміння. • Тимчасовий уряд потребував підтримки всередині країни у зв’язку з поразкою російського наступу на фронті в червні 1917 р. • На початку липня 1917 р. до Києва прибула делегація Тимчасово- го уряду у складі О. Керенського, М. Терещенка, І. Церетелі для встановлення контролю над Українською революцією
Основні положення • УЦР визнано вищим органом влади в Україні. • Тимчасовий уряд затвердив склад Генерального Секретаріату. • Генеральний Секретаріат визнано вищим виконавчим органом влади в Україні. • Україна відмовляється від самочинного проголошення автономії до Всеросійських Установчих зборів. • Під контролем російського командування відбудеться формуван- ня українських військових частин. • УІІР поповнюється представниками національних меншин
Результати проголошення • Досягнуто компроміс між УЦР та Тимчасовим урядом. • Липнева криза Тимчасового уряду: зі складу Тимчасового уряду вийшла партія кадетів на знак протесту проти визнання УЦР. • 4-9 (17—22) липня 1917р. у Києві відбувся виступ самостійни- ків — полку ім. П. Полуботка, невдоволеного відмовою від авто- номії, що поглибив розкол в українському національному русі. Полуботківці захопили державні установи, вимагаючи проголо- шення незалежності, але були роззброєні за наказом УЦР. • Падіння авторитету УЦР
Значення • Продовжив курс УЦР на досягнення автономії України. • Продемонстрував курс УЦР на демократичне мирне вирішення проблем. • Мав суттєві вади: не окреслював територію, підпорядковану УЦР, не визначав повноваження Генерального секретаріату тощо. • Підтвердив негативне ставлення Тимчасового уряду щодо україн- ського питання
Липнева політична криза у Петрограді (1917)
Причини кризи • Провал червневого наступу російської армії. • Погіршення продовольчого становища
Основні події • 4 (17) липня 1917 р. відбулася масова демонстрація частково озброє- них солдатів, матросів і робітників у Петрограді. • До демонстрантів приєдналися більшовиків під гаслом «Уся влада радам!»; вони планували скинути Тимчасовий уряд. • Лад у столиці наводили фронтові частини, у Петрограді запровадже- но воєнний стан
Результати кризи • Голова Тимчасового уряду Г. Львов подав у відставку; новий уряд з необмеженими повноваженнями очолив О. Керенський. • Проведено масове вилучення зброї в населення, розформовано біль- шовицькі загони червоної гвардії. • Військові частини, які брали участь у демонстрації, розформовано. • Більшовики відмовилися від співпраці з урядом
Позиція УЦР • Підтримала Тимчасовий уряд. • УЦР не скористалася кризою для посилення свого впливу, передусім серед робітничого класу
245
Основні положення Статуту Генерального Секретаріат
і Тимчасової інструкції
Генерального секретаріату Тимчасового уряду
Статут... Тимчасова інструкція...
Час і процедура прийняття Прийнятий УЦР 16 липня 1917 р. і відправлений на затвердження до Тимчасового уряду Отримана УЦР у серпні 1917 р. замість Статуту
Статус ГС Генеральний Секретаріат — найви- щий орган управління в Україні, який формується УЦР і відповідає перед нею Генеральний Секретаріат місцевий орган Тимчасово- го уряду, який уряд затвер- джує за поданням УЦР
Порядок відставки ГС Генеральний Секретаріат подає у відставку внаслідок недовіри УЦР Генеральний Секретаріат звільняється Тимчасовим урядом
Територія, підпорядкована ГС Влада Генерального Секретаріату поширюється на 9 українських гу- берній: • Київську, • Волинську, • Полтавську, • Подільську, • Херсонську, • Катеринославську, • Харківську, • частину Чернігівської, • частину Таврійської Влада Генерального Секре- таріату поширюється на 5 українських губерній: • Київську, • Волинську, • Подільську, • Полтавську, • частину Чернігівської
Склад ГС До складу Генерального Секретаріа- ту входять 14 секретарств: внутріш- ніх, фінансових, земельних, військо- вих, продовольчих, національних справ; юстиції, освіти, торгівлі, пра- ці, промисловості, пошти та телег- рафу, шляхів сполучення Генеральний Секретаріат втрачає секретарства: • військових справ, • продовольчих справ, • судових справ, • шляхів сполучення • пошти і телеграфу
Оцінка Тимчасової інструкції
Порушувала компроміс, досягнутий УЦР та Тимчасовим урядом за II Універсалом Призвела до загострення конфлікту між Тимчасовим урядом та УЦР
246
Корніловський заколот (26-30 серпня (9-13 вересня) 1917 р.)
Поняття Заколот військових, очолюваний верховним головнокомандувачем російської армії генералом Л. Корниловим
Мета Установити військову диктатуру для виведення Росії з економічної та політичної кризи
Причини заколоту • Погіршення економічного становища країни, посилення соціальної напруги. • Загострення політичної боротьби за умов слабкості Тимчасового уряду • Поразки на фронтах І Світової війни
Основні події • У серпні 1917 р. в Москві Державна нарада підприємців, військових, поміщиків призначила Л. Корнилова верховним головнокомандува- чем армії генерала. • 26 серпня (9 вересня) 1917 р. почався заколот. • У містах України створено комітети порятунку революції, блокува- лися штаби офіцерства, заарештовано командувача Південно- Західного фронту А. Денікіна. • ЗО серпня (13 вересня) 1917 р. заколот придушено за активної участі більшовиків
Результати заколоту • Поразка правих сил у боротьбі за владу в Росії, утрата Тимчасовим урядом опори серед заможних верств населення. • Зростання авторитету більшовиків, які брали активну участь у при- душенні заколоту, більшовизація рад
З’їзд народів Росії у Києві (8-15 (21-28) вересня 1917 р.)
Мета Визначити принципи федеративного переоблаштування Росії
Учасники Делегати від різних національних груп Росії (українці, литовці, естонці, білоруси, молдавани, грузини, євреї, донські козаки тощо); російська делегація відсутня
Ініціатор Українська Центральна рада
Рішення з’їзду • Всі народи Росії повинні мати рівні національно-культурні права. • Вирішення питань соціально-економічного розвитку має враховувати місцеву специфіку • Російська мова — державна; у церковній, шкільній та судовій сферах крайові мови рівноправні. • Разом з Всеросійськими Установчими Зборами скликати Крайові Установчі Збори, які вирішать питання політичного устрою кожної національно-територіальної автономії. • Створено постійно діючу Раду народів, до якої входили по чотири представники кожного народу
Особливі позиції • Литовські делегати висловилися за цілковиту незалежність Литви. • Єврейських делегатів цікавило створення єврейської автономії у Па- лестині. • Поляки розглядали федерацію як проміжний етап на шляху до власної повної державної самостійності
Результати з’їзду • Розпочато підготовку до Українських Установчих зборів. • УЦР заявила про поширення повноважень на всі сфери життя України і на всі дев’ять її губерній (без Криму). • Тимчасовий уряд, який не визнав цього рішення, наказав київським судовим властям розпочати судовий процес проти Генерального Сек- ретаріату
247
Жовтневі події 1917 р. в Києві
Передумови • 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. більшовики здійснили державний переворот у Петрограді, поваливши Тимчасовий уряд. • Новий уряд, очолюваний В. Леніним, отримав назву Рада народних комісарів — Раднарком. • Політичні сили Росії, у тому числі й деякі більшовицькі комітети України, засудили переворот
Зміст • 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. утворено надзвичайний виконавчий орган, підзвітний УЦР — Комітет охорони революції з представни- ків партій та громадських організацій. • 26 жовтня (8 листопада) 1917 р. УЦР засудила більшовицький пере- ворот. • 29-31 жовтня (11-13 листопада) 1917 р. тривало збройне протисто- яння в Києві між більшовицьким Військово-революційним коміте- том та силами штабу Київського військового округу (КВО), що за- лишалися вірними Тимчасовому урядові. Більшовики здобули пере- могу завдяки негласній підтримці УЦР
Результати конфлікту • Комісія більшовицького ревкому, УЦР, штабу КВО і міської думи визнала УЦР єдиним представником влади. • УЦР заявила про контроль над тиловими гарнізонами, розташова- ними на території України, тимчасовим начальником КВО призна- чено підполковника В. Павленка. • Владу Генерального Секретаріату поширено на всі українські області. • Більшовики розпочали організацію Всеукраїнського з’їзду рад, на яко- му планувалося узурпувати владу в УЦР шляхом створення власної, бі- льшовицької Центральної Ради рад робітничих і солдатських депутатів
Перші закони (декрети) радянської влади
Прийняті на II Всеросійському з’їзді Рад (жовтень-листопад 1917 р.), перші декрети
Раднаркому було спрямовано на здобуття підтримки широких верств населення
Декрет про мир • Пропозиція до урядів і народів воюючих країн почати переговори про «справедливий та демократичний мир». • Негайне перемир’я з Німеччиною. • Початок переговорів з Четверним союзом щодо укладення миру без анексій (насильницького приєднання територій) та контрибуцій (грошових виплат державам-переможцям)
Декрет про землю • Конфіскація поміщицьких земель. • Передання землі радам селянських депутатів. • Зрівняльний розподіл землі. • Передання селянам поміщицьких інвентарю та худоби. • Скасування селянського боргу
Декларація прав народів Росії • Знищення національного гноблення. • Рівноправ’я і самовизначення націям до їх повного відокремлення й утворення самостійних держав. • Скасовування національних й релігійних привілеїв та обмежень. • Вільний розвиток будь-якої нації
248
ПІ Універсал УЦР (7 (20) листопада 1917 р.). Проголошення УНР
Причини проголошення
Загроза встановлення радянської влади та Визнання УЦР носієм найвищої розв’язання громадянської війни в Україні влади в Україні
Основні положення
Державний устрій і територія • Проголошено Українську Народну Республіку (УНР) у складі феде- ративної Росії. • УЦР — вищий законодавчий, а Генеральний Секретаріат — вищий виконавчий органи УНР до скликання Українських Установчих зборів. • До УНР мають бути включені землі, де більшість населення станов- лять українці: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщи- на, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Кри- му), у майбутньому шляхом переговорів приєднаються інші україн- ські етнічні території. • Призначене скликання Українських Установчих зборів
Права і свободи • Скасовано смертну кару; оголошено амністію політичним в’язням. • Розширено права органів місцевого самоврядування. • Проголошено демократичні свободи: слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканості особи й помешкання тощо. • Визнано права національних меншин на національно-територіальну автономію
Соціально- економічна політика • Скасовано право власності на поміщицькі, удільні, монастирські, кабінетні, церковні та інші землі нетрудових господарств. • Земля — власність трудового народу й має перейти до нього без викупу (по 40 десятин на господарство). До Установчих зборів зем- лею порядкуватимуть земельні комітети, обрані народом. • Уведено 8-годинний робочий день; встановлено державний контроль за виробництвом
Ставлення до війни УЦР підтримує мирні переговори для швидкого закінчення війни
Результати проголошення
Закладено основи демократич н ого устрою Української держави Серед селян зріс вплив більшовиків, які обіцяли зрівняльний розподіл землі Наявність суперечливого становища: з одного боку, УНР залишалась складовою частиною Росії, з іншого — не визнавала Раднарком легітимним урядом Росії
249
Галицько-буковинський курінь січових стрільців
Військовий підрозділ, що входив до полку ім. П. Дорошенка і
1
Сформований у листо- паді 1917 р. в Києві з військовополонених галичан і буковинців, військових Австро- Угорщини, у складі полку ім. П. Дорошен- ка 3 кінця 1917 р. його очолив Є. Коновалець , який провів реорганізацію Мета боротьба за самостійну Соборну Україн- ську Державу Займався охоро- ною УЦР та осо- бисто М. Гру- шевського Розформова- ний на почат- ку травня 1918 р. після гетьмансько- го перевороту
Вибори до Українських установчих зборів
Українські Установчі Збори — виборна законодавча установа, завданням якої
було затвердити новий лад і встановити конституцію української держави
Дата Принципи Результати
Вибори відбу- лись 27 грудня 1917 р. (9 січня 1918 р.), збори мали бути скли- кані 9 (22) січня 1918 р. Загальні, рівні, прямі вибори при таємному голосуванні чоловіків і жінок від 20 років (ЗОЇ депутат) • Пройшли не в усіх губерніях через воєнні дії. • Найбільше голосів здобули украї- нські есери (близько ЗО %) та УСДРП (близько ЗО %); за біль- шовиків проголосували 19% на- селення України
Події 1917 р. в Криму. Курултай та Кримська Народна Республіка
Рішення з’їзду мусульман Кри- му • Відбувся у березні 1917 р. у Сімферополі. • Обраний Мусульманський виконавчий комітет; голова муф- тій Криму, юрист, автор кримськотатарського національного гімну «Я присягнувся» Нуман Челебіджихан. • Виконком вимагав національно-культурної автономії у складі демократичної Росії
Розвиток націо- нального руху кримських татар у 1917 р. • У липні 1917 р. створена кримськотатарська політична партія «Міллі Фірка» («Національна партія»). Програма партії перед- бачала скликання парламенту і проголошення в Криму народної республіки. • У Сімферополі створений кримськотатарський батальйон, з фронту до Криму повернули кілька татарських військових час- тин. • Відкриті культурні та освітні заклади, серед яких — Національ- ний татарський музей у Ханському палаці в Бахчисараї, Педа- гогічний інститут імені Ісмаїла Гаспринського та Національний художній технікум (обидва у Бахчисараї прим, авт.), у Сім- ферополі — жіночий учительський інститут
250
Скликання Курултай • У жовтні 1917 р. З’їзд представників кримськотатарських орга- нізацій ухвалив скликати Курултай (кримськотатарський пар- ламент), що мав стати вищим національним органом влади і вирішити питання про автономію Криму • У листопаді 1917 р. відбулись вибори до Курултаю. Право го- лосу мали чоловіки та жінки, яким на день виборів виповнилося 20 років. • Перемоіу здобула партія «Міллі Фірка», до Курултаю було обрано 76 депутатів, з них четверо жінок. • Мусульманський виконком засудив більшовицький переворот у листопаді 1917 р.
Проголошення Кримської на- родної республіки • 13 грудня 1917р. Курултай проголосив Кримську Народну Республіку, яка стала першою в світі тюркською республікою. • Затверджено державну символіку Кримської Народної Респуб- ліки. • Ухвалено демократичні «Кримськотатарські основні зако- ни» першу Констизуцію Криму Вона проголошувала право кожного народу на національне самовизначення і самовряду- вання, проведення вільних, прямих, рівних виборів шляхом та- ємного голосування, скасувала звання та стани і проголосила рівність усіх громадян незалежно від їхньої національності або віри та рівноправність жінок і чоловіків. • Курултай сформував національний уряд, Директорію, у складі п’яти директорів (міністрів) на чолі з Нуманом Челебіджиха- ном
Взаємини Кримської на- родної республіки з сусідами • Директорію визнала УЦР, натомість Директорія засудила агре- сію Радянської Росії проти УНР • Раднарком не визнав ані Кримської Народної Республіки, ані її Директорії. Кримські більшовики у ніч на 16 грудня захопили Севастополь та почали наступ на інші міста Криму
Результати боро- тьби • Н. Челебіджихан намагався домовитися з більшовиками про припинення бойових дій, під час переговорів заарештований і розстріляний в лютому 1918 р. • Наприкінці січня 1918 року більшовики захопили весь Крим, розпустили Курултай та влаштували на півострові масовий те- рор, який супроводжувався погромами татарських селищ. • Кримська народна республіка зазнала поразки
251
І Всеукраїнський з’їзд Рад
Працював у Києві 4—6 (17-19) грудня 1917 р. Більшість депутатів — від селянства та україхнізованих військових частин Більшовики прагнули передати всю владу радам, перетворивши УЦР на Центральний виконавчий комітет рад (ЦВК) —► Делегати-більшовики, очолювані В. Затонським, залишили з’їзд та переїхали до Харкова, де проходив обласний з’їзд рад Донецько- Криворізького басейну
+
З’їзд: • висловив довіру УЦР та ГС; . засудив ультиматум Раднаркому; . звинуватив Петроград у розпалюванні війни з Україною —►
Ультиматум Раднаркому (4 (17) грудня 1917 року)
Причини • Невдала спроба більшовицького перевороту в УНР наприкінці лис- топада 1917 р., зірвана військами УЦР та силами 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського. • Провал більшовицького плану щодо встановлення радянської влади через І Всеукраїнський з’їзд Рад
Зміст ультима- туму • Визнано УНР та її права на самовизначення аж до відокремлення від Росії. • УЦР звинувачено в проведенні «двозначної буржуазної політики», тому її не визнано повноважним представником українського народу. • УНР повинна: о відмовитися від дезорганізації загального фронту; о припинити роззброєння більшовицьких частин на своїй території; о не пропускати військові частини з фронту на Дон та Урал, де роз- горнулося антибільшовицьке повстання; о сприяти радянським військам у боротьбі з «контрреволюційними» повстаннями
Реакція УЦР на ультиматум • Ультиматум відхилено. • Припинено транспортування хліба до Росії. • Прийнято рішення про формування української грошової системи, оскільки Петроград припинив фінансування
Результат Розпочалася війна Радянської Росії проти УНР
252
Радянська УНР
Хід воєнних дій Радянської Росії проти УНР
Дата Подія
9 (22) грудня 1917 р. Російські більшовицькі війська під командуванням В. Ан- тонова-Овсієнка захопили Харків
17 (ЗО) грудня 1917 р. Виданий Маніфест ЦВК України про повалення влади УЦР і Генерального Секретаріату
Грудень 1917 р. — січень 1918 р. Більшовики захопили Олександрівськ, Одесу, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, майже всю Лівобережну Україну
16 (29) січня 1918 р. • Більшовицьке повстання в Києві на заводі «Арсенал», при- душене УЦР. • Бій на станції Крути між радянськими військами та об’єдна- ним загоном українських добровольців на чолі з сотником В. Омельченком, який складався з курсантів, студентів та гімназистів
26 січня (7 лютого) 1918 р. УЦР залишила Київ; столицю взято більшовиками під коман- дуванням Ю. Коцюбинського
Під контролем більшовиків опинилася більша частина
Лівобережної та Південної України з Кримом
253
Перша спроба радянізації України (січень - березень 1918 р.)
Органи радянської влади • До Києва переїхали ЦВК України та Народний Секретаріат. • На місцях владу перебрали ради робітничих, солдатських і се- лянських депутатів, революційні комітети ревкоми, військ- ревкоми
Робітничо- селянська армія Червоне козацтво на чолі з В. Примаковим — українське радянське військове формування, що виникло у грудні 1917 р., складалося з 3—4 полків у складі 5-18 тис. осіб
Територіальний поділ України Територію України поділено на регіональні «республіки»: Донець- ко-Криворізьку, Одеську, Таврійську; частина українських земель увійшла до Донської республіки
Економічна політика • Розпочато націоналізацію великих промислових підприємств, встановлено робітничий контроль за виробництвом. • Промисловість України підпорядковано Вищій Раді Народного господарства (ВРНГ) Росії. • На Україну поширено Декрет про землю та інші російські зако- ни; поновлено вивезення хліба з України до Росії. • 3 України вивозили обладнання, верстати, сировина, вагонний парк, паровози
Червоний терор • Політика залякування, фізичного знищення політичних против- ників або невинних громадян. Лише в Києві на початку 1918 р. було розстріляно без суду та слідства 5 тис. осіб
IV Універсал УЦР (9 (22) січня 1918 р.)
Причини проголошення
Втрата надій на створення федеративної демократичної Росії Загроза захоплення України більшовиками Необхідність відмежуватися від Радянської Росії для ведення мирних переговорів з іншими державами
Основні положення
Державний устрій • УНР — самостійна, незалежна, вільна, суверенна держава. • Підтверджено всі демократичні свободи, проголошені III Універса- лом. • УЦР зберігає повноваження до скликання Українських установчих зборів. • Генеральний Секретаріат перейменовано на Раду Народних Міністрів (голова — В. Голубович). • Рада Народних Міністрів продовжує переговори з Четверним союзом з метою укладення миру • Призначено перевибори місцевих органів влади
Військове питання • Постійна армія розпускається, натомість створюється народна міліція. • Громадян УНР закликано до відчайдушної боротьби з більшовиками
254
Соціально- економічні реформи • Підтверджено передачу землі трудовому народу без викупу на основі скасування приватної власності на землю; реформа має завершитися до початку посівної. • Ліси, води, надра є надбанням усього народу • Промисловість переводиться на виробництво товарів народного вжи- тку • Боротьба з безробіттям, допомога інвалідам війни. • Уведено державний контроль над банками, експортом, імпортом та ціноутворенням
Результати проголошення
Створено самостійну українську державу Незалежність надала можливість вирішувати нагальні соціально- економічні питання, не очікуючи на новий демократичний устрій Росії Україна здобула право на самостійне ведення переговорів з іншими державами, зокрема про припинення війни та допомогу в боротьбі з більшовиками
Брестський мир та УНР
Початок переговорів • Переговори у Бресті (Брест-Литовському) між Росією та Четверним союзом почалися з ініціативи Раднаркому 9 (22) грудня 1917 р. • 19 грудня 1917 р. (1 січня 1918 р.) на переговори прибула делегація УЦР на чолі з В. Голубовичем. • ЗО грудня 1917 р. (12 січня 1918 р.) відбулася невдала спроба біль- шовиків замінити делегацію УЦР представниками Радянської Укра- їни; делегація УЦР визнана єдиним самостійним і повноважним представником народу України
Завдання країн- учасниць • УНР: домогтися включення до складу УНР Східної Галичини, Пів- нічної Буковини, Закарпаття, Холмщини, Підляшшя або, як мінімум, виділення цих земель в окремий коронний край Австро-Угоршини 3 широкою автономією. • Четверний союз: забезпечити продовольством населення своїх країн та армію. • Радянська Росія: зберегти свою територію
Умови Брестського миру УНР та Четвер- ного союзу (27 січня (9 лютого) 1918 р.) • Припинено стан війни між УНР та Четверним союзом. • Сторони відмовилися від взаємних територіальних та матеріальних претензій. • Поновлено довоєнні кордони між Україною та Австро-Угорщиною. • Кордон з Польщею мала визначити спільна комісія з урахуванням етнічного складу населення. • Протягом першої половини 1918 р. УНР мала поставити до Німеч- чини та Австро-Угорщини велик’ обсяги продовольства: 60 млн пу- дів зерна, 2750 пудів м’яса, іншу продукцію
Значення Брестського договору • Незалежність УНР визнано на міжнаподній арені. • Створено умови для звільнення У .раїни від більшовиків шляхом збройного втручання країн Четвертного союзу • Установлено залежність УНР від Четверного союзу. • У подальшому мир зашкодив УНР установити зв’язки з країнами Антанти, які виграли І Світову війну
255
Наслідки Брестського договору • Підписано Військову конвенцію між УНР та Німеччиною й Австро- Угорщиною про надання військової допомоги. • 18 лютого 1918 р. почався наступ 450-тисячної армії Четверного союзу та військ УНР від Балтійського моря до Карпат. • 3 березня 1918 р. укладено мир між Росією та Четверним союзом, за яким радянська сторона визнавала незалежність УНР
Окупація України військами Четверного союзу
Окупаційні зони Заходи окупаційної адміністрації
Головнокомандувач німецьких військ в Україні — генерал-фельдмаршал Г. фон Ейхгорн. • Австро-Угорщина: Волинь, Поділля, Херсонська та Катеринославська губе- рнії. • Німеччина: решта української території • Контролювала кам’яновугільну, залі- зорудну промисловість, залізниці та водний транспорт. • Наказала засіяти всю оранку, оскільки УЦР затягувала земельну реформу. • Для страйкарів і повстанців уведені військово-польові суди
Кримський похід П. Болбочана
Зміст події Військовий похід групи армії УНР, передусім Запорозького корпу- су, на чолі з полковником Петром Болбочаном у квітні 1918 р. на Крим проти більшовиків
Мета Встановлення на території півострову української влади, встанов- лення контролю над Чорноморським флотом
Основні події • Розпочався 22 квітня 1918 р. взяттям мосту через Сиваш і Джанкоя. • 24 квітня Болбочан узяв Сімферополь і Бахчисарай. • 29 квітня частина кораблів Чорноморського флоту підняла украї- нські прапори та заявила про підпорядкування Києву • Запорозький корпус поповнився татарськими добровольчими формуваннями
Конфлікт з німецьким командуванням • Німецьке командування не планувало передавати Україні Крим, від якого УНР відмовилась ще під час переговорів у Бересті. Кримський похід відбувся без узгодження з німецькими союзни- ками. • Німці змусили припинити просування українських військ під загрозою застосування сили, блокували Запорозький корпус і ви- магали здачі зброї і військового спорядження. • УЦР заборонила показувати німцям свій таємний наказ про взят- тя Криму, фактично залишивши армію УНР без підтримки. • 27 квітня після надзвичайно складних переговорів між запорож- цями, німецьким командуванням та урядом Київ визнав, що ста- лося непорозуміння. • Запорожцям наказано залишити Крим, але зі зброєю, знаменами та значною частиною захопленого майна
Результати походу • Кримський похід Запорізької дивізії став тріумфом українського війська, продемонстрував його здатність до реалізації складних військових операцій, виявив блискучий талант полковника Петра Болбочана, як здібного воєначальника.
256
Результати походу • За кілька місяців гетьман Скоропадський отримав Чорноморський флот та право приєднати до України Крим на правах автономії. • Це були перші поразки, завдані більшовикам після їхнього при- ходу до влади в Російській республіці
Падіння УЦР
Політика УЦР навесні 1918 р. • Запроваджено григоріанський календар. • Затверджено державний герб — тризуб. • Запроваджено громадянство УНР. • Скасовано приватну власність на землю. • 29 квітня 1918 р. ухвалено Конституцію УНР, президентом УНР обрано М. Грушевського
Підготовка державного перевороту • Вільне козацтво та Українська демократично-хліборобська партія вимагали захисту приватної власності та заміни УЦР на сильного лідера. • У квітні 1918 р. Українська народна громада почала перего- вори з німецькою окупаційною адміністрацією про зміну влади в Україні
Гетьманський переворот П. Скоропадського • 29 квітня 1918 р. Всеукраїнський з’їзд хліборобів- землевласників проголосив гетьманом України почесного отамана Вільного козацтва П. Скоропадського. • У ніч на ЗО квітня 1918 р. прибічники гетьмана захопили державні установи
Причини падіння УНР
Внутрішні чинники • Розкол в українському суспільному русі за ознаками ідей, регіонів, різних груп еліти тощо. • Складні умови діяльності — господарська руїна, безладдя, анархія. • Відсутність програми, яка об’єднала б усі верстви українського насе- лення. • Надія на демократичну федерацію народів Росії та замирення з біль- шовиками. • Непослідовність, нерішучість у вирішенні нагальних соціально- економічних проблем, зволікання з проведенням аграрної реформи. • Небажання і невміння створити регулярну українську армію та інші силові структури. • Відсутність політичного досвіду лідерів УНР
Зовнішні чинники • Байдужість країн Антанти до долі України. • Фактична окупація німецькими військами території України, конфлікт УЦР з німецько-австрійською окупаційною адміністрацією. • Ідеологічний та військовий тиск з боку більшовиків
257
17* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
Результати походу • За кілька місяців гетьман Скоропадський отримав Чорноморський флот та право приєднати до України Крим на правах автономії. • Це були перші поразки, завдані більшовикам після їхнього при- ходу до влади в Російській республіці
Падіння УЦР
Політика УЦР навесні 1918 р. • Запроваджено григоріанський календар. • Затверджено державний герб — тризуб. • Запроваджено громадянство УНР. • Скасовано приватну власність на землю. • 29 квітня 1918 р. ухвалено Конституцію УНР, президентом УНР обрано М. Грушевського
Підготовка державного перевороту • Вільне козацтво та Українська демократично-хліборобська партія вимагали захисту приватної власності та заміни УЦР на сильного лідера. • У квітні 1918 р. Українська народна громада почала перего- вори з німецькою окупаційною адміністрацією про зміну влади в Україні
Г етьмацський переворот . П. Скоропадського • 29 квітня 1918 р. Всеукраїнський з’їзд хліборобів- землевласників проголосив гетьманом України почесного отамана Вільного козацтва П. Скоропадського. • У ніч на ЗО квітня 1918 р. прибічники гетьмана захопили державні установи
Причини падіння УНР
Внутрішні чинники • Розкол в українському суспільному русі за ознаками ідей, регіонів, різних груп еліти тощо. • Складні умови діяльності — господарська руїна, безладдя, анархія. • Відсутність програми, яка об’єднала б усі верстви українського насе- лення. • Надія на демократичну федерацію народів Росії та замирення з біль- шовиками. • Непослідовність, нерішучість у вирішенні нагальних соціально- економічних проблем, зволікання з проведенням аграрної реформи. • Небажання і невміння створити регулярну українську армію та інші силові структури. • Відсутність політичного досвіду лідерів УНР
Зовнішні чинники • Байдужість країн Антанти до долі України. • Фактична окупація німецькими військами території України, конфлікт УЦР з німецько-австрійською окупаційною адміністрацією. • Ідеологічний та військовий тиск з боку більшовиків
257
17* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
РОЗГОРТАННЯ РЕВОЛЮЦІЇ.
БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ
Павло Скоропадський
Павло Скоропадський
(1873—1945)
державний
і політичний діяч,
воєначальник,
гетьман України
Походив зі старовинного українського козацько-шляхетсь-
кого роду Скоропадських. Зробив військову кар’єру, брав
участь у російсько-японській війні.
• 1917 р. за наказом Л. Корнилова провів українізацію 34-
го корпусу (60 тис. вояків).
• У жовтні 1917 р. на з’їзді Вільного козацтва обраний по-
чесним військовим отаманом.
• У листопаді 1917 р. корпус під його командуванням став на
захист УЦР, але Скоропадського звинуватили у прагненні
державного перевороту і змусили подати у відставку.
• 3 29 квітня до 15 грудня 1918 р. був гетьманом України.
• Емігрував до Німеччини, де його зусиллями 1926 р. ство-
рено Український науковий інститут при Берлінському
університеті.
• У квітні 1945 р. під час бомбардування станції Платлінг
(біля Мюнхена, Німеччина) П. Скоропадського було тяж-
ко поранено. Помер у лікарні монастиря Метцен
Політика П. Скоропадського
Законодавча база • Грамота до всього українського народу • Закон «Про тимчасовий державний устрій України»
Політико- адміністративний устрій • УНР перетворено на Українську Державу монархічного типу на чолі з гетьманом. • Гетьман зосередив у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову владу, керував закордонними відносинами, був голо- внокомандувачем армії та флоту • Голови Ради Міністрів: Ф. Лизоіуб (травень - листопад); С. Гербель (листопад — грудень)
Соціально- економічна політика • Приватна власність — «фундамент культури й цивілізації». • Націоналізовані підприємства, землю й майно повертали попереднім власникам. • Селян разом із худобою та реманентом віддавали в розпоря- дження поміщиків. Організатори страйків на польових ро- ботах підлягали тюремному ув’язненню на один рік. • Розроблено земельну реформу упродовж двох років помі- щики вільно продаватимуть свою землю (не більше ніж по 25 десятин в руки), після чого Держбанк примусово вику- пить маєтки площею понад 200 десятин. • Скасовано 8-годинний робочий день, заборонено страйки. • Сформовано український бюджет. • Запроваджено конвертовану гривну, відкрито українські банки. • Відновлено залізничне сполучення. • Організовано громадські роботи для боротьби з безробіттям. • Установлено торговельні зв’язки з Німеччиною та Австро- Угорщиною
258
Національно- культурна політика • У країнська мова фактично стала державною. • Поступова українізація освіти: о у жовтні 1918 р. відкриті українські університети в Києві та Кам’янці-Подільському; о засновано українські кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси; о відкрито понад 150 гімназій; о видано кілька мільйонів україномовних підручників. • 24 листопада 1918 р. створено Українську Академію наук на чолі з В. Вернадським. • Засновано національні установи: архів, бібліотеки, історич- ний музей, галерею мистецтв, театр драми та опери, держа- вну капелу та симфонічний оркестр. • Улітку 1918 р. Всеукраїнський Церковний Собор проголо- сив автокефалію (самостійність і самоврядування) Україн- ської православної церкви
Військова справа • Заплановано створити армії чисельністю 310 тис. осіб, але в листопаді 1918 р. українські дивізії налічували лише 65 тис. вояків через спротив окупаційних військ. • Відновлюється українське козацтво
Зовнішня політика • Українську державу визнали ЗО країн, установлено дипло- матичні відносини з 12 країнами. • Головні союзники — Німеччина та Австро-Угорщина. • 12 червня 1918р. підписано перемир’я з Радянською Росією: о відновлено залізничний та поштово-телеграфний зв’язок; о питання кордону відклали через затягування Росією пере- говорів. • Не вирішено бессарабське питання: гетьман перервав дип- ломатичні відносини з Румунією, яка у квітні 1918 р. захо- пила Бессарабію. • Велися переговори з кримським урядом колишнього царсь- кого генерала С. Сулькевича про приєднання до Української Держави на правах автономії. • 14 листопада 1918 р. у зв’язку з поразкою Німеччини в І Світовій війні видана Грамота П. Скоропадського про від- мову від самостійної Української держави та курс на утво- рення Всеросійської федерації народів
Ставлення політичних сил до гетьманському режиму
Підтримка • Гетьманський режим підтримували старе чиновництво, буржуазія, поміщики, які шукали економічну стабільність і були байдужими до національної ідеї. • Представники промислово-фінансової буржуазії та поміщики ство- рили ПРОТОФІС — Союз промисловості, торгівлі, фінансів, сільсь- кого господарства — і заявили про сприяння гетьманській політиці
Опозиція • Політику гетьмана засудили Український національно-державний союз у складі соціалістичних партій та організацій, Всеукраїнський земський союз, нелегальні II Всеукраїнський селянський, Всеукра- їнський робітничий з’їзди.
259
Опозиція • Розгорнувся повстанський селянський рух на Київщині, Чернігівщи- ні, Катеринославщині, який підтримали боротьбисти та більшовики. Придушенням селянських повстань займалися переважно німецькі окупаційні війська. • Страйкова боротьба профспілок; найбільший страйк організований залізничниками за фінансової підтримки Радянської Росії. • У липні 1918 р. у Москві відбувся І з’їзд КП(б)У — Комуністичної партії більшовиків України, очолюваної Г. П’ятаковим. • Українська партія есерів розкололася: ліве крило — «боротьбис- ти» — закликали до повалення гетьманського режиму, праві заявили про готовність співпрацювати з гетьманом
Кримські крайові уряди
Утворення кримського уряду • У квітні 1918 р. після походу П. Болбочана Крим залишився під контролем Німеччини. • Перший крайовий уряд очолив Сулейман Сулькевич (червень - листопад 1918 р.), який узяв курс на розбудову незалежної держави в Криму. Уряд проіснував до завершення І Світової війни, коли Сулькевич утратив німецьку підтримку
Політика Першого крайового уряду • Затверджені державні символи на основі гербу колишньої Таврій- ської губернії. • Державні мови — російська, кримськотатарська і німецька. • Запроваджене громадянство Криму. • Зберігались закони Російської імперії, вибори — на основі майно- вого цензу, свобода друку обмежена. • Відновлені приватна власність, свобода торгівлі і підприємництва. • Визнане право кримських татар на культурну автономію. • Відкритий Таврійський університет. • 3 червня 1918 р. тривала митна війна і транспортна блокада Украї- нської держави П. Скоропадського, який прагнув приєднати Крим. У вересні стартували переговори про входження Криму до України на правах широкої автономії
Політика Другого крайового уряду • Уряд очолив Соломон Крим (листопад 1918 — квітень 1919 р.). • В Криму розташувались частини Добровольчої (білогвардійської) армії та Антанти. • Мета уряду — входження до «єдиної неподільної» Росії, боротьба з більшовизмом, скликання Кримського крайового сейму • Уряд не зумів впоратись з інфляцією та налагодити економічне житгя півострова, що призвело до поширення більшовицьких настроїв. • У квітні 1919 р. більшовицька армія взяла Крим і проголосила Кримську Соціалістичну Радянську Республіку
Антигетьманський переворот 1918 р.
Передумови • У серпні 1918 р. Український національно-державний союз перетво- рено на Український національний союз (УНС), який очолив А. Ніковський (пізніше В. Винниченко); мета — повстання проти гетьманської влади. • Листопадова революція 1918 р. в Німеччині та завершення І Світо- вої війни, внаслідок чого Україна залишилася без підтримки Німеч- чини та Австро-Угорщини.
260
Передумови • 13 листопада 1918 р. Росія анулювала Берестейській мирний дого- вір, відмовившись від визнання України незалежною державою
Основні події • 14 листопада 1918 р. на таємному засіданні УНС утворено верхов- ний орган для керівництва повстанням —Директорію УНР. • 18 листопада 1918 р. гетьманські війська зазнали поразки під Мото- вилівкою, значна частина армії перейшла на бік Директорії. • 14 грудня 1918 р. більшовики підняли повстання у Києві, але безус- пішно: до столиці увійшли війська Директорії; гетьман П. Ско- ропадський зрікся влади
Причини падіння гетьманату П. Скоропадського
Симон Петлюра
Петлюра Симон
(1879-1926) —
член Директорії,
Головний отаман
військ УНР
Народився в Полтаві в сім’ї візника. Освіту здобув у Полтавській
бурсі; з духовної семінарії був виключений. Під впливом
М. Міхновського вступив до РУПу. У 1905-1907 рр. брав активну
участь у діяльності УСДРП. У роки І Світової війни працював у
Земському союзі.
• 1917 р. очолив Комітет Західного фронту, а згодом — Генера-
льний військовий комітет і Генеральне секретарство у військо-
вих справах.
• Через конфлікт із В. Винниченком, який не підтримував утво-
рення української армії, вийшов з уряду і почав створювати
українські військові частини на Лівобережжі.
• За часів гетьманату очолював Київське губернське земство та
Всеукраїнський союз земств, домагався обмеження прав вели-
ких землевласників.
• Восени 1918 р. проголосив себе «головнокомандуючим отама-
ном» і взяв участь в антигетьманському повстанні Директорії.
• На початку лютого 1919 р., коли Директорія залишила Київ,
зосередив усю владу в своїх руках.
• Після укладення Варшавського договору з Польщею (1920) пет-
люрівські війська разом із польською армією здобули Київ.
• Після поразки українських сил опинився в еміграції. 1926 р. ота-
мана УНР убив у Парижі анархіст Шварцбарт
261
Політика Директорії
Склад Директорії • В. Винниченко (голова, член УСДРП). • С. Петлюра (головний отаман військ УНР, член УСДРП). • Ф. Швець (член УПСР). • А. Макаренко (керівник профспілки залізничників, безпаргійний). • О. Андрієвський (член УПСС)
Політичний курс (проголошений Декларацією 26 грудня 1918 р.) • Скасовано Українську державу, відновлено УНР • Директорія — тимчасова верховна влада до скликання Трудового кошресу. Трудовий конгрес проходив у Києві 23-28 січня 1919 р., передав усю повноту влади Директорії та саморозпустився. • Влада в УНР належить трудящим, а нетрудові класи позбавля- ються права голосу (промисловці, помішики, комерсанти, части- на інтелігенції, духовенство). • Уряд — Рада Народних Міністрів на чолі з В. Чехівським. • Влада на місцях належить губернським та повітовим трудовим радам
Соціально- економічна політика • Ліквідовано приватну власність. • Поміщицькі землі площею понад 15 десятин підлягають конфіс- кації з подальшим переділом між селянами. • Відновлено 8-годинний робочий день, установлено робітничий контроль на підприємствах. • Страйки і профспілки фактично заборонено. • Передбачено заходи з надання допомоги безробітним та іншим категоріям нужденних. • 1 січня 1919 р. проголошено автокефалію Української правосла- вної церкви
Зовнішня політика • 3 грудня 1918р. тривала війна з Радянською Росією. • 22 січня 1919 р. підписано Акт злуки із Західноукраїнською Народною Республікою. • У лютому 1919 р. розпочалися переговори про спільні дії з Ан- тантою проти більшовицьких військ, проте безуспішно
Результати діяльності • Директорія фактично встановила Україні національний варіант радянської влади. • В умовах громадянської війни та інтервенції соціально-еконо- мічні перетворення було відкладено. Головним завданням стала перемога у війні
Отаманщина в армії Директорії
Суть • Основу української армії становили напівпартизанські загони, очолювані виборними отаманами. За умов відсутності боєздатної армії отаманом міг стати той, хто міг командувати, мав зброю і виказував лояльність до Директорії. • Військові частини формувалися під конкретного отамана. • Отаманів фінансували за рахунок державної казни, але контроль над ними був практично відсутній. • Отаманські загони відмовлялися воювати далеко від домівок і розпорошувалися зі зброєю в руках. • Отамани переходили на бік більшовиків, якщо ті пропонували кращі умови (січень 1919 р. —Григор’єв, Зелений)
262
Причини • Різке погіршення економічної ситуації в Україні. • Розвал фронтів. • Накопичення великої кількості зброї в населення. • Недалекоглядність політики національних українських урядів щодо воєнного питання. • Прагнення селян захиститися від анархії (безвладдя)
Впливові отамани та контрольована ними територія • Зелений (Д. Терпило): Київщина. • М. Григор’єв: Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина. • Н. Махно: Таврія, Катеринославщина. • Ангел: Чернігівщина. • Божко: Катеринославщина
Наслідки • Фактично ліквідовано центральну владу • Посилились анархія та криміналізація суспільства. • Масові єврейські погроми, жертвами яких, за єврейськими джере- лами, стали до ЗО тис. осіб. • Головний отаман військ УНР С. Петлюра -— почав боротьбу з отаманщиною влітку 1919 р.
Інтервенція країн Антанти (листопад 1918 - квітень 1919 рр.)
Поняття Інтервенція — збройне втручання однієї або кількох держав у внут- рішні справи іншої держави
Мета Антанти • Не допустити поширення більшовизму за умов падіння Гетьманату та відступу німецьких військ. • Надати допомогу білогвардійським силам Росії, що прагнули повален- ня більшовицького уряду та відновлення «єдиної неподільної Росії». • Окупувати Україну з Києвом та Харковом
Ставлення Антанти до України Не визнавала ані Українську державу П. Скоропадського, ані Дирек- торію УНР
Основні події інтервенції
Дата Подія Результат
Листопад - грудень 1918 р. Висадка французьких, англійських, грецьких, румунських, польських частин у портах від Одеси від Ново- російська (Росія) близько 60 тис. осіб Війська Антанти зайняли прибережну смугу Причо- рномор’я по лінії Тирас- поль -— Миколаїв Херсон
Лютий 1919 р. Антанта поставила ультиматум Дире- кторії: о вилучити зі складу Директорії соціалістів; о відмовитися від більшовицької соціально-економічної політики; о реорганізувати армію УНР; о підпорядкувати армію УНР сою- зному командуванню нарівні з Добровольчою армією Денікіна • Петлюра вийшов з УСДРП, В. Винничен- ко з Директорії, пе- редавши свої повнова- ження С. Петлюрі. • Сподівання на допомогу Антанти не справдили- ся, наступ більшовиків продовжувався
263
Березень - квітень 1919 р. Боротьбу з інтервентами вели біль- шовики та українські ліві есери Партизанські частини зай- няли Херсон, Миколаїв, Одесу
Квітень 1919 р. Унаслідок повстання французьких моряків війська Антанти евакуйовані з Півдня України Флот Антанти продовжив морську блокаду чорно- морського узбережжя та постачання білогвардійців
Друга війна Радянської Росії проти УНР
Передумови війни • 13 листопада 1918 р. Радянська Росія анулювала Брестський мир та заявила про невизнання України самостійною державою. • У Москві створено Революційну військову раду — Реввійськраду (И. Сталін, Г. П’ятаков, В. Затонський, В. Антонов-Овсіснко) для організації російського наступу на Україну. • 28 листопада 1918 р. у м. Суджа сформовано Тимчасовий робітни- чо-селянський уряд України, який заявив про встановлення радян- ської влади в Україні (голова Г. П’ятаков)
Основні події • Наприкінці грудня 1918 р. Росія розпочала наступ на українські території, залишені німцями. • 3 січня 1919 р. більшовики захопили Харків, куди переїхав Тимча- совий робітничо-селянський уряд. • У відповідь на вимогу Директорії припинити воєнні дії Раднарком заявив, що воєнні дії ведуть війська Директорії та Українського ра- дянського уряду, тому конфлікт є внутрішньо українським. • У січні—лютому 1919 р. більшовики оволоділи Лівобережжям і час- тиною Півдня України; Директорія переїхала до Вінниці. • До квітня 1919 р. основні військові сили Директорії було розгром- лено
Результати війни Майже на всій території України встановлено радянську владу, за ви- нятком Надзбруччя і західних областей
Причини поразки Директорії
264
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)
Створення ЗУНР
Передумови • Вихід Австро-Угорщини з І Світової війни в жовтні 1918 р. • Проголошення незалежності Польщі, що претендувала на віднов- лення кордонів 1772 р. • 16 жовтня 1918 р. вийшов маніфест австрійського імператора «До моїх вірних австрійських народів» про перебудову держави на фе- деративних засадах. • Досвід політичної діяльності українців у Австро-Угорщині
Основні події • 18 жовтня 1918 р. у Львові на зборах депутатів галицького і буко- винського сеймів, лідерів українських політичних партій та греко- католицького духовенства обрано Українську Народну Раду. • 1 листопада 1918 р. відбувся так званий Листопадовий зрив — українські військові формування на чолі з сотником Д. Вітебським захопили найважливіші об’єкти та урядові установи у Львові та ін- ших містах Східної Галичини. • 11 листопада 1918 р. Українська Народна Рада створила українсь- кий уряд —Державний Секретаріат на чолі з К. Левицьким. • 13 листопада 1918 р. проголошено самостійну ЗУНР, президентом якої згодом став Є. Петрушевич
Євген Петрушевич
Український
громадсько-
політичний діяч,
президент
і диктатор ЗУНР
(1863-1940)
Народився в м. Буськ на Львівщині в сім’ї греко-католицького
священика. Юридичну освіту здобув у Львівському універси-
теті. 1899 р. вступив до УНДП, від якої неодноразово обирав-
ся до австрійського парламенту та Галицького сейму. У роки
І Світової війни був головою галицької делегації на перегово-
рах у Брест-Литовську 1918 р., де домігся включення до мир-
ної угоди УНР та Четверного союзу пункту про автономію
Галичини.
• Із проголошенням ЗУНР став її президентом.
• У червні 1919 р. отримав диктаторські повноваження.
• Більшовики пропонували Петрушевичу військову підтрим-
ку у боротьбі з поляками в обмін на розрив ЗУНР з УНР,
проте диктатор на зраду не пішов.
• Після втрати надії на відновлення ЗУНР Є. Петрушевич
виїхав в еміграцію, щоби продовжити дипломатичну боро-
тьбу.
• Після визнання Антантою влади Польщі над Галичиною
переїхав до Берліну. Коли у вересні 1939 р. Німеччина на-
пала на Польщу, надіслав уряду Гітлера лист протесту.
Похований президент ЗУНР у Берліні; перепохований 2002 р.
у Львові на Личаківському цвинтарі
265
Політика ЗУНР
Державне управління • Створені дієві органи законодавчої й виконавчої влади в центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів. • Державні символи: жовто-синій прапор, герб — золотий лев на си- ньому тлі. • Прийнятий закон про громадянство, українська мова — державна. • Національним меншинам гарантовано ЗО % місць у майбутньому парламенті
Соціально- економічна політика • Земельна реформа: о земля великих власників (переважно поляків) передавалася земе- льним комітетам; о термін наділення селян землею не встановлювався, о за самочинне захоплення земель передбачалося покарання. • Запроваджено 8-годинний робочий день. • Установлено державну монополію на продаж найважливіших проду- ктів. • Уведено національну валюту тривні та карбованці
Військова справа • Створено Українську Галицьку Армію (УГА) на чолі з М. Омеля- новичем-Павленком. • УГА формувалася на основі загальної військової повинності. • На січень 1919 р. УГА налічувала 60 тис. осіб
Культурно- освітня політика • Дозволено заснування приватних шкіл. • Національні меншини отримали право на школи з рідною мовою викладання
Зовнішня політика • 22 січня 1919 р. у Києві проголошений Акт злуки ЗУНР і УНР • Укріплено міжнародні позиції: о відкрито посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині; о дипломатичні представництва в Чехословаччині, СІІІА, Бразилії, Канаді, Італії. • Делегація ЗУНР брала участь у Паризькій мирній конференції. • Війна із Польщею
Акт Злуки (22 січня 1919 р.)
Зміст Наслідки укладення
• Декларація про об’єднання УНР та ЗУНР має бути затверджена Всеукра- їнськими установчими зборами. • До зборів ЗУНР отримує назву Захід- ноукраїнська область УНР (ЗОУНР). • ЗОУНР зберігає власні владні органи та армію. • Президент ЗУНР Є. Петрушевич вхо- дить до складу Директорії • Акт Злуки продемонстрував прагнення українського народу до соборності (єдності) держави. • Формально соборна Україна проісну- вала до 16 листопада 1919 р. • Реального об’єднання не відбулося через несприятливі зовнішні обстави- ни та розбіжності лідерів УНР і ЗУНР у політичних поглядах
266
Україно-польська війна 1918-1919 рр.
Причини війни • Територіальні претензії Польщі на західноукраїнські землі. • Проголошення ЗУНР
Початок війни 1 листопада 1918 р. розпочалось україно-польське збройне протисто- яння
Лінія Бартелемі • У січні 1919 р. відбулись польсько-українські переговори за посеред- ництва місії Антанти на чолі з генералом Ж. Бартелемі. • Перемир’я ЗУНР та Польщі могло відбутись на таких умовах: о демаркаційна (розмежувальна) лінія між Галичиною та Польщею мала пройти від Кам’янки-Струмилової до Дрогобича та Турки (лінія Бартелемі)', о третина Галичини зі Львовом і Дрогобицьким нафтовим районом залишалися за Польщею; о остаточне розв’язання питання польсько-українського кордону по- кладалося на Паризьку мирну конференцію. • Уряд ЗУНР пропозицію відхилив
Події весни-літа 1919 р. Події весни-літа 1919 р. • Франція надала Польщі військову допомогу, озброївши польську армію генерала Ю. Галлера чисельністю 80 тис. осіб. • Польський наступ підтримала Румунія, яка захопила частину галиць- кого Підкарпаття. • У червні 1919 р. президент ЗУНР Є. Петрушевич отримав диктатор- ські повноваження; новим головнокомандуючим УГА призначено О. Трекова. • УГА організувала наступальну операцію Чортківську офензиву, у ході якої 25 тис. українських вояків примусили відступити по всій лі- нії фронту 100-тисячну польську армію. Успіх не вдалося закріпити, оскільки УГА виснажена безперервними тритижневими боями
Результати війни • 25 червня 1919 р. Паризька мирна конференція визнала права Польщі на окупацію Східної Галичини. • 16-18 липня 1919 р. УГА відступила за р. Збруч, до якої Польща оку- пувала Галичину, і об’єдналася з армією УНР
267
Національний рух
у Північній Буковині, Хотинщині, Закарпатті
Північна Буковина • У жовтні 1918 р. виникли паралельні владні органи: Український крайовий комітет та Румунська Національна рада, які боролися, від- повідно, за приєднання до ЗУНР та Румунії. • 6 листопада 1918 р. Буковинське народне віче у Чернівцях проголо- сило Українську республіку, яка мала об’єднатися із ЗУНР • 11 листопада 1918 р. Буковину окупували румунські війська
Хотинщина • У січні 1918 р. Румунія, користуючись більшовицьким наступом на УНР, захопила Бессарабію. • У січні 1919 р. у відповідь на репресії проти українських громадсь- ких діячів спалахнуло Хотинське повстання, придушене румунськи- ми військами
Закарпаття • У листопаді 1918 р. Закарпаття опинилось у новоствореній Угорсь- кій республіці. • У січні 1919 р. Закарпатські всенародні збори в Хусті прийняли рі- шення про возз’єднання Закарпаття з Україною, проте частина краю була окупована чехо-словацькими та румунськими військами. • У березні-квітні 1919 р. Закарпаття було автономною одиницею Угорської Радянської Республіки, що проіснувала 40 днів. • У травні 1919 р. Народні Ради в Ужгороді, Хусті, Пряшеві ухвалили рішення про приєднання Закарпаття до Чехо-Словаччини
Поглинення західноукраїнських територій іншими державами
Східна Галичина • 25 червня 1919 р. Паризька мирна конференція надала Польщі право володіння Галичиною на 10 років. • У листопаді 1919 р. Рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною та встановила східний кордон Польщі по лінії Керзона-. він мав проходити відповідно до приблиз- ного етнографічного розселення поляків та українців по лінії Грод- но-Брест-Литовський—Перемишль-Карпати. • У березні 1923 р. Рада Антанти остаточно включила Східну Галичи- ну до складу Польщі
Північна Буковина Сен-Жерменський договір Антанти та Австрії (1919) передав Північну Буковину до складу Румунії
Закарпаття Сен-Жерменський договір передав Закарпаття до складу Чехо- Словаччини на правах автономії
268
Політика радянського уряду в Україні в 1919 р.
Проголошення УСРР
Українська Соціалістична Радянська Республіка
(УСРР)
проголошена більшовиками в січні 1919 р.
І
Конституція УСРР (10 березня 1919р.)
створена за взірцем Конституції РСФРР
Диктатура пролетаріату Скасування приватної власності Влада трудового народу в особі Позбавлення політичних прав поміщиків, буржуазії, інтелігенції та духовенства
Органи влади УСРР
Вищі Місцеві
• На Всеукраїнський з’їзд Рад одного депутата обирали: о від сільської волості незалежно ВІД кількості населення; о від 10 тисяч робітників; о від 1 тисячі червоноармійців. • Між з’їздами працював Всеукраїнський Центра- льний Виконавчий Комітет (ВУЦВК), голова Г. Петровський. • Уряд — Рада Народних Комісарів (РНК), голова та комісар закордонних справ X. Раковський. • Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК, або ВУЧК), очолювана М. Лацисом, вела боротьбу з контрреволюцією • Ради робітничих і солдатсь- ких депутатів — обирали лише у великих містах. • У невеликих містах і містеч- ках діяли військово-рево- люційні комітети — ревко- ми, які здійснювали дикта- туру правлячої партії. • У селах призначалися комі- тети незаможних селян — комнезами (комбіди), оскі- льки вплив більшовиків тут був мінімальним
Військово-політичний союз УСРР з Радянською Росією (1919)
Сфера Зміст домовленостей
Військова • Реввійськрада УСРР підлягала Реввійськраді РСФРР. • На територію України поширено дію декретів і розпоряджень РСФРР з питань військового будівництва. • Армійські статути однакові
Економічна • На Україну поширено російську грошову систему. • УСРР не мала права на власний бюджет, а фінансувалася з Москви. • Об’єднані залізниці, поштово-телеграфний зв’язок
Політична Травень 1919 р. — ВУЦВК затвердив так званий «військово-політич- ний союз» з Росією, за яким об’єднувалися: • військові організації та військове командування; • ради народного господарства; • залізничне управління і господарство;
269
Політична • фінанси; • комісаріати праці
УСРР зберігала формальні ознаки незалежності У принципових питаннях УСРР повністю підпорядковувалась Москві Підпорядкування України Росії у військовій сфері було необмеженим
Політика воєнного комунізму
Промисловість_______
• Національні
підприємства
важкої, середньої
та доібної
промисловості.
• Установлено
державний контроль
над виробництвом.
• Уведено загальну
трудову повинність для
чоловіків від 18
до 45 років
(для технічних
спеціалістів
до 65 років).
• Мілітаризація праці:
створені табори
примусової праці,
заборонений
самовільний перехід
з однієї установи
до іншої, паспорт
замінено трудовою
книжкою тощо
Воєнний комунізм
більшовицька політика
у 1919-1920 рр.5
спрямована на заміну
вільного обігу товарів
і грошей
централізованим
розподілом
продовольства
і промислових товарів
серед населення.
Запроваджувався
методами:
о червоного терору;
о жорсткої централізації;
о створення прозагонів;
о реквізицій
та конфіскацій
безоплатного або
майже безоплатного
вилучення майна
Торгівля і фінанси
• Заборонено вільну
торгівлю.
• Встановлено тверді
ціни на товари.
• Уведено
карткову систему
постачання
міського населення
за зрівняльним
принципом.
• Скасовано
плату за житло,
комунальні послуги,
транспорт
т
Сільське господарці но
• Продрозкладка вилучення «надлишків» продовольства у селян:
о при визначенні обсягів виходили з потреби держави у хлібі;
господарство мало здати державі 85 % зерна;
о від продрозкладки звільнялися господарства із засівом менше 5 деся тий;
о частина вилученого хліба залишилася в селі для розподілу між бідняками;
о практичне здійснення розкладки покладалося на комнезами та надіслані
з міст продовольчі загони.
• Державна монополія на продаж і заготівлю хліба.
• Загороджувальні загони на залізницях і водних шляхах
мали перешкодити нелегальній торгівлі хлібом.
• Кругова порука у сплаті продрозкладки.
• Створення великих соціалістичних гогсподарств
радгоспів (державних сільськогосподарських підприємств)
і комун (колективів, що об’єдналися для сумісного проживання
на основі спільного майна і праці)
270
Результати воєнного комунізму
1 1 II 1
Економічна криза: падіння сільського- сподарського та промислового ви- робництва, інфля- ція Ліквідація ринкових відносин, приду- шення приватної ініціативи Поширення примусових, насильниць- ких методів Погір- шення умов життя народу, зростання соціаль- ної на- пруги Розгортан- ня повстан- ського руху проти полі- тики біль- шовиків
Режим генерала А. Денікіна
Установлення режиму
У травні 1919 р. з Дону розпочався наступ білогвардійської армії генерала А. Денікіна У червні 1919 р. більшовики залишили Донбас, Харків, Катеринослав, Миколаїв, Одесу
Політика Денікіна
Державний устрій • Мета денікінців — відновлення єдиної неподільної Росії, тому Україна не має права на незалежність або автономію. • На окупованій території України створено Харківську, Київську, Новоросійську області, очолювані російськими генералами з необ- меженими повноваженнями. • «Білий терор» — жорстоке переслідування всіх противників режиму
Соціально- економічна політика • Поновлено приватну власність, націоналізоване майно повертали попереднім власникам. • Відновлено поміщицьке землеволодіння (максимум 400 десятин). • Селяни мали право викупу землі по 45 десятин на родину • Третину врожаю селяни мали віддавати поміщикам безоплатно, а також сплачувати податок на користь денікінської армії. • Скасовано 8- годинний робочий день. • Профспілки заборонено. • Відновлено вільну торгівлю
Національне питання • Відновлено царське освітнє законодавство, що забороняло україн- ські школи і видання. • Розпалення антисемітизму, єврейські погроми
Результати денікінської політики
Розгортання робітничих повстань та селянського повстанського руху; чисельність партизанських загонів налічувала щонайменше 100 тис. осіб Петлюрівські рейди по тилах денікінців Наступ Червоної армії
271
Повстанський рух в Україні
Причини вини- кнення Репресивна політика більшовиків і денікінців
Соціальна база Селянство
Мета (залежала від поглядів повстанців) • Установлення радянської влади. • Відновлення УНР. • Встановлення справедливої народної влади. • Боротьба за самозбереження
Лідери • Н. Махно, який контролював район Гуляйполя, підтримував більшовиків умовно. Радянський уряд мусив рахуватися з «бать- ком», адже той утримував фронт білогвардійців на південному напрямку. • Д. Терпило (Зелений) вийшов з армії УНР, перейшов із загонами на бік Червоної армії, але згодом виступив проти більшовиків, установивши контроль над Катеринославщиною. • М. Григор’єв (Серветник) перейшов на бік Червоної армії на початку 1919 р., брав активну участь у боротьбі з військами Ан- танти. У травні 1919 р. підняв антикомуністичне повстання — щоправда, додавши єврейських погромів і гасло «Україна для українців!». Від Григор’єва відмежувалися українські політичні партії та інші отамани, його війська були розгромлені більшови- ками, а сам він убитий за наказом Махна • Брати Чучупаки створили на Чигиринщині Холодноярську республіку (1918-1922) з повстанською армією до 15 тис. осіб. Воювали повстанці під чорним прапором із написом «Воля України або смерть!» проти німців, більшовиків, білогвардійців. У серпні 1921 р. ЧК обіцяла амністію холодноярським отаманам, які перейдуть на бік радянської влади, натомість ув’язнила час- тину ватажків повстанців і розпочала репресії проти холоднояр- ців. Ліквідувати Холодноярську республіку більшовикам вда- лось лише після спецоперацїї. Отамани Холодного Яру загинули при спробі втечі з в’язниці 1923 р.
Організаційні форми • Сільські та повітові повстанські відділи, групи й загони, що не мали постійного керівного центру • Утворення народних республік — Баштанської, Холодноярської, Висунської — на Півдні України
Значення повс- танського руху Повстанські загони становили неабияку військову загрозу всім регулярним арміям на території України, проте відсутність об’єднавчої сили і взаємне протистояння призвели врешті до їхньої поразки
Бойові дії армії УНР та УГА у другій половині 1919 р.
Серпневий наступ 1919 р. • Після втрати території ЗУНР УГА приєдналась до армії УНР. • Об’єднані армії починають наступ у двох напрямках: о на Одесу, де сподівалися на контакт з Антантою; о на Київ
272
«Київська катастрофа» • ЗО серпня 1919 р. до Києва одночасно вступили українські війська та частини Добровольчої армії А. Денікіна. Київ опинився під конт- ролем двох армій. • Після переговорів українські війська відступили до Василькова в обмін на нейтралітет денікінців. • У вересні 1919 р. білогвардійці розпочали наступ на Правобережжя, порушивши домовленість
«Трикутник смерті» • У жовтні — листопаді 1919 р. УНР опинилася в «трикутнику смер- ті» між Польщею, Радянською Росією та білогвардійськими війсь- ками Денікіна. • Ситуація ускладнювалася браком озброєння, теплого одягу, епідемі- єю тифу, відсутністю медикаментів. Втрати армії УНР становили до 70 % особового складу. • С. Петлюра шукав підтримки у Росії, Н. Махна, Польщі. • УГА на чолі з генералом М. Тарнавським перейшла на бік Денікіна, намагаючись подолати безвихідь. • На початку грудня 1919 р. С. Петлюра припинив регулярні воєнні дії та розпустив армію
Завершення регулярної війни • 6 грудня 1919 р. — 6 травня 1920 р. відбувся Перший зимовий по- хід решток українських військ під командуванням М. Омеляновича- Павленка по тилах Добровольчої та Червоної армій. • Денікінська армія під тиском Червоної армії на Революційно- повстанської армії України Н. Махна відійшла до Криму • УГА, отримавши відмову від Румунії у притулку і не маючи можли- вості повернутися на бік Петлюри, увійшла до складу Червоної ар- мії під назвою ЧУГА — Червона УГА
Результат воєнних дій На початку 1920 р. Червона армія контролювала майже всю українську територію, за винятком захоплених Польщею Волині та Західного Поділля
Український націонал-комунізм
Поняття Суспільно-політичний рух та система ідей, що поєднує радикально ліву ідеологію (більшовизм) із ідеями та прак- тикою національного руху
Хто належить до націо- нал-комуністів Політичні сили, організації, діячі, які у 1917-1920 рр. підт- римували більшовиків, а з початку 1920 р. влилися до КП(б)У або намагалися це зробити
Ідеологічні особливості На перше місце ставили соціальне, а не національне виз- волення. Усвідомлювали себе належними до української спільноти і культури, але заперечували загальнонаціональну позакла- сову єдність, підтримували класову боротьбу всередині українського суспільства. В основі державного будівництва — етнічний принцип. Визнали необхідність встановлення влади рад на основі диктатури пролетаріату, увійшли до складу радянських урядів і місцевих рад
18* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
273
Комуністичні партії в Україні
Назва партії Дата виникнення Характеристика Подальша доля
КП(б)У Липень 1918 р. Комуністична партія більшовиків України — частина РКП(б), яка повністю втілювала в життя полі- тику більшовиків Стала єдиною політич- ною партією в Україні з сер. 1920-х рр.
УКП(б) (бороть- бисти) Травень 1918 р. Українська комуністична партія боротьбистів. • 3 березня 1919 р. перейшла на комуністичну платформу • Спиралася на українське се- лянство та національну інтелі- генцію. • Мета — незалежність України, створення окремої української Червоної армії Під тиском РКП(б) верхівка партії перей- шла на позиції більшо- виків і в березні 1920 р. увійшла до КП(б)У, отримавши високі по- сади і вплив на культу- рну політику
УКП Січень 1920 р. Українська комуністична партія. • Виникла на основі об’єднання частини УСДРП і боротьбис- тів, що не увійшли до КП(б)У • Спиралася на українських робітників. • Мета — самостійна комуніс- тична УСРР • Виступала проти більшовиць- кої окупації України як загрози відновлення Російської імперії У березні 1925 р. само- ліквідувалася
Радянсько-польська війна
Варшавська угода між Польщею та УНР (21-24 квітня 1920 р.)
Сторони угоди Польща та УНР в особі С. Петлюри. Складалася з політичної, торгове- льно-економічної та військової конвенцій
Причини укладення • Потреба УНР у зовнішній підтримці для боротьби з більшовиками. • Прагнення Польщі узаконити завоювання західноукраїнських земель та здобути вплив на УНР
Основний зміст • Польща визнає незалежність УНР на чолі з Директорією. • Польща відмовляється від ідеї поновлення Речі Посполитої у кордо- нах 1772 р. • УНР погоджується на передачу Польщі західноукраїнських земель. • Польща та УНР ведуть спільні воєнні дії проти більшовиків на тери- торії України. • Збройні сили УНР підпорядковуються польському командуванню і споряджаються за польський рахунок. • Польські війська на території України утримуються за рахунок УНР • Польському урядові підпорядковуватимуться українські залізниці
274
Результат • 25 квітня 1920 р. почався наступ польсько-українських військ проти Червоної армії. • На бік армії УНР перейшли частини ЧУГА. • 6 травня 1920 р. польська армія і частини УНР вступили до Києва та зупинилися на рубежі Дніпра
Польський окупаційний режим в Україні
Заходи Результати
• Створення польського управлінського апарату. • Відновлення поміщицької власності на землю. • Репресії щодо українського населення. • Вивезення до Польщі промислового устаткуван- ня, продовольства, сировини • Вороже ставлення українців до польської підтримки. • Розгортання партизанського та підпільного рухів. • Підтримка населенням контр- наступу Червоної армії
Завершення радянсько-польської війни
Контрнаступ радянських військ • 12 червня 1920 р. більшовики під командуванням М. Тухачевського повернули Київ. • У липні 1920 р. воєнні дії розгорнулися на території Польщі та Галичини. Радянське командування, розраховуючи на наближення світової революції, створювало на загарбаних територіях радянські органи влади та проголосило Галицьку Радянську Республіку • Британський міністр закордонних справ Дзк. Керзон звернувся до РСФРР з пропозицією зупинитися на відстані 50 км від лінії, визна- ченої як східний кордон Польщі відповідно до етнічного розселення українців і білорусів (лінія Керзона). Радянське командування відмо- вилося від посередництва Антанти і продовжило наступ. • У серпні 1920 р. генерал-хорунжий Армії УНР М. Безручко тримав оборону Замостя, тим часом Польща під Варшавою нанесла потуж- ний контрудар по Червоній армії, яка змушена залишити територію Польщі та Західної України
Ризький мир (18 березня 1921 р.) Укладений Польщею, РСФРР та УСРР • Анульовано Варшавський договір між Польщею та УНР • Польща визнала УСРР • Польща отримала західноукраїнські та західнобілоруські землі та зобов’язалася забезпечити умови для національно-культурного роз- витку росіянам, українцям і білорусам на території Польщі
275
Українські воєначальники 1917-1921 років
Михайло Омелянович-Павленко (1878-1952) — генерал-
полковник Армії УНР, політичний діяч.
Народився в сім’ї генерала артилерії російської армії, ма-
ти— з грузинського князівського роду. Омеляновичем на-
звав себе на честь діда — задунайського козака. Служив у
Волинському лейб-гвардійському полку. Брав участь у ро-
сійсько-японській та 1 Світовій війнах. Закінчив Академію
Генштабу. Навесні 1917 р. полковник Павленко став одним з
організаторів Вільного козацтва та гайдамацького куреня на
Катеринославщині, був представником УЦР при штабі Оде-
ського військового округу. Гетьман П. Скоропадський під-
вищив його до генерал-хорунжого. Восени 1918 р. виїхав до
ЗУНР, щоби не брати участі у протистоянні Гетьманату і
Директорії УНР У грудні 1918 р. очолив Українську галиць-
ку армію. Через поразку УГА у війні з Польщею в червні
1919 р. перейшов до армії УНР, а в грудні очолив її. За умов
«трикутника смерті» переформував рештки армії на парти-
занські з’єднання, що пройшли Зимовим походом по тилах
противників 2,5 тис. км. У травні 1920 р. учасники походу
приєдналися до польсько-українських військ, що вели наступ
на більшовиків за Варшавським договором. У листопаді 1920
р. армія УНР під командуванням Омеляновича-Павленка
відступила до Польщі.
^Емігрував до Чехо-Словаччини. Влітку 1941 р. очолив
Генеральну раду комбатантів, яка пропонувала німцям
створити українські збройні сили. Але Німеччина відмо-
вилася від українського проекту
Вже у Західній Німеччині восени 1945 р. Омелянович-
Павленко створив ветеранську Спілку українських вояків,
був призначений військовим міністром уряду УНР в екзи-
лі. Останні роки жив у Парижі________________________
Марко Безручко (1883-1944) — генерал Армії УНР
Народився на Херсонщині (нині Токмак Запорізької обл.),
закінчив учительську семінарію. Після недовгого вчителю-
вання закінчив Одеське юнкерське училище, далі — Мико-
лаївську академію Генерального штабу в Петербурзі, яку
закінчив улітку 1914 року. У роки І Світової війни Безручко
був начальником штабу піхотної дивізії. 1917 р. він брав
активну участь у створенні української армії, що виявилося
непотрібним Центральній Раді. За доби Гетьманату Безручко
служить в Генеральному штабі, але підтримав Директорію,
коли Скоропадський заявив про федерацію з Росією. Безруч-
ко стає начальником оперативного відділу Генерального
штабу Армії УНР — керівником української розвідки і
контррозвідки, а в березні 1919 р — начальником штабу
Корпусу Січових Стрільців, одного з найбільш боєздатних
276
українських підрозділів. Після укладення Варшавського
договору 6-та січова Безручка і 3-я Запорізька дивізія Олек-
сандра Удовиченка розпочали спільно з 3-ю польською армі-
єю наступ на Київ, який визволили 7 травня. Під час контр-
наступу Червоної армії Безручко тримав оборону Замостя,
що зупинило просування більшовиків на Варшаву. Наприкі-
нці 1920 р. він очолив військову місію і штаб Армії УНР у
Варшаві, згодом став військовим міністром та віце-міністром
УНР в екзилі. Працював у Картографічному інституті Війсь-
ка Польського, очолював Українське воєнно-історичне това-
риство і редагував військовий альманах «За державність». У
1938 р. Безручка нагородили найвищим польським орденом
«Уігіиіі Мііііап», проте він відмовився його прийняти: «Я
воював за Україну, а не за Польщу» Похований на правос-
лавному кладовищі Армії УНР у Варшаві__________________
Олександр Удовиченко (Удовидченко) (1887-1975) —
військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР (генерал-
полковник в еміграції).
Народився в Харкові; батько, який походив із селян, отримав
дворянство за військову службу. Виховувався в дитячому
притулку принца Ольденбурзького, закінчив Військово-
топоірафічне училище й увійшов до складу корпусу топо-
графів Російської армії. Під час І Світової війни воював на
фронті. Нагороджений Георгіївською зброєю.
З 1917 р. призначений військовим радником Петлюри,
згодом начальником штабу Гайдамацького коша Слобід-
ської України. Брав участь у воєнних діях 1917-1920 рр.
на різних військових посадах: Відзначився як командир
Третьої Залізної Стрілецької дивізії — однієї з найбільш
боєздатних частин армії УНР У 1919 р. потрапив у полон
Добровольчої Армії Денікіна, звідки втік і відновив Третю
Залізну Стрілецьку дивізію, якою командував до відступу
Армії УНР за Збруч у листопаді 1920 р.
1924 р. переїхав до Франції, де вів громадсько-політичну
діяльність. Віце-президент УНР в екзилі у 1954-1961 рр.
Боротьба з білогвардійськими силами П, Врангеля
У квітні 1920 р. головнокомандвачем білогвардійської армії, що закріпилася в Криму, став барон П. Вранге. іь
Основні заходи П. Врангеля • Утворив уряд Півдня Росії. • Проголосив право народів самостійно визначати форму правління в Росії. • Селяни отримували землі великих землевласників у довічну влас- ність за викуп. • Запровадив органи селянського самоврядування — волосні земства. • Доручив розробку нового фабричного законодавства, яке б реально захищало права робітників
277
Взаємини П. Врангеля зУНР • У вересні 1920 р. відбулася зустріч делегації УНР з П. Врангелем з метою визнання незалежності України та координації дій проти бі- льшовиків. • 8 листопада 1920 р. П. Врангель визнав незалежність УНР
Наступ П. Врангеля на Україну • Мета — захоплення Донбасу • Наступ розпочався під час радянсько-польської війни в червні 1920 р. Білогвардійці оволоділи Північною Таврією, вийшли на лінію Херсон — Нікополь — Бердянськ, створили загрозу для Донбасу. • У вересні 1920 р. проти білогвардійців створено Південний фронт Червоної армії на чолі з М. Фрунзе, укладено угоду про спільні дії радянських військ та армії Н. Махна. • У жовтні 1920 р. білогвардійські війська після невдалої спроби про- рватися в Донбас відійшли із захоплених територій до Криму • 7-12 листопада 1920 р. Червона армія штурмувала Перекоп, форсу- вала Сиваш, взяла Перекопські й Чонгарські укріплення. • 17листопада 1920 р. Крим остаточно перейшов до рук більшовиків
Наслідки поразки П. Врангеля • Евакуація близько 150 тис. білогвардійських вояків та біженців до Туреччини. • Червоний терор: масові розстріли військовослужбовців армії Вран- геля в Криму • 25-26 листопада 1920 р. більшовики розірвали союз з Н. Махно і почали знищення збройних формувань махновців
Завершення воєнних дій 1920 р.
У вересні 1920 р.
залишки
білогвардійців та
армії УИР
об’єдналися
для спільної
боротьби з
більшовиками й
почали спільний
наступ
Після укладення
радянсько-
польського
перемир’я
у жовтні 1920 р.
українська
армія втратила
надію на
зовнішню
підтримку
18 листопада 1920 р.
петлюрівські
війська
були розгромлені
у Волочиську
Червонокозачою
дивізією
В. Примакова і
бригадою
Г Котовеького
Залишки
військ УНР
перейшли
на територію
Польщі, де
були
інтерновані
278
Діяльність Нестора Махна
повстанський отаман
(1888-1934)
Народився на Катеринославщині, юнаком долучився до анархі-
стського руху. 1917 р. повернувся з ув’язнення і розгорнув ши-
року діяльність як політик і військовий діяч. Він виступав проти
будь-якої форми влади, забезпечення життя трудівників на ос-
нові безпартійності та безвладдя. За умов протиборства двох
сильних противників в Україні намагався стати «третьою си-
лою» поряд з Директорією і більшовиками. Спроба більшови-
цьких органів влади втілити політику воєнного комунізму при-
вела до антибільшовицьких настроїв у махновських військах. У
червні 1919 р. Н. Махно, об’єднавшись з армією М. Григор’єва,
відкрито виступив проти радянської влади. У серпні 1921 р.
Махно разом з 77 бійцями перейшов кордон з Румунією. У квіт-
ні 1925 р. переїхав до Парижа, де і помер
«Махновщина»
Суспільно-політичне явище в Україні 1918-1920 рр., що полягало в утвердженні анархістських ідей на території Гуляйпольської республіки
Центр Гуляй-Поле Олександрійського повіту Катеринославської губернії
Політика Махна • Неприйняття централізму, диктатури пролетаріату, керівної ролі біль- шовицької партії. • Ліквідація приватної власності на землю. • Конфіскація хліба в заможних селян. • Фізична розправа над поміщиками. • Створення Революційної партизансько-повстанської армії України. • Підтримка українства
Тактика • Заперечував тактику позиційної війни на захоплення та утримання територій. • Уперше в XX ст. впровадив маневрену війну
Етапи бойових ДІЙ • Літо-осінь 1918 р. — організація повстанських загонів Н. Махна проти гетьманату П. Скоропадського. • Початок 1919 р. — боротьба армії Н. Махна в союзі з Червоною армією проти Директорії. Переформування махновських повстанських загонів у 3-тю бригаду Задніпровської дивізії. • Весна-осінь 1919 р. — боротьба з білогвардійцями, розрив із більшо- виками. • У листопаді 1920 р. Н. Махно виступив спільно з Червоною армією проти П. Врангеля. • 3 кінця листопада 1920 р. до серпня 1921 р. Н. Махно вів виснажливу боротьбу проти більшовицької влади
279
Другий зимовий (Льодовий) похід військ УНР (листопад 1921 р.)
Організатор Уряд УНР в еміграції (Польща)
Мета • Об’єднати дії розрізнених селянських повстанських загонів. • Організувати антибільшовицьке повстання в Україні
Учасники ґ Л' Юрій Тютюнник (1891-1930) Рейдові групи армії УНР — Волинська, Подільська, Бессарабсь- ка— на чолі з генерал-хорунжим Ю. Тютюнником (близько 1,5 тис. осіб). Юрій Тютюнник народився в с. Будшце на Київщині й був онуком сестри Т. Шевченка. Воював на фронтах І Світової війни, з початком революції сприяв українізації військових частин Росії. Організував повстанські загони проти гетьмана, що діяли на Київщині. Був наго- роджений Залізним хрестом армії УНР, брав участь у Першому зи- мовому поході, стяв одним з організаторів Другого зимового походу. 1923 р. був заарештований під час переходу радянського кордону та примушений опублікувати лист «До всіх українських вояків, перебу- ваючи на еміграції». За це генерал-хорунжого армії УНР помилува- ли. 1929 р. заарештований вдруге, наступного року розстріляний
Основні події • 25 жовтня 1921 р. розпочався наступ військ УНР. • Подільська група здійснила 1500-кілометровий рейд, дійшовши майже до Києва. Повернулася на територію Польщі на початку грудня 1921 р. • Бессарабська група, зустрівшись із переважаючими силами Червоної армії, після важких боїв відступила на територію Ру- мунії. • Волинська група під командуванням Ю. Тютюнника — ударна сила походу — просувалася північними районам України на Київщину. • 17 листопада 1921 р. сили Ю. Тютюнника були оточені поблизу м. Базар на Житомирщині. Понад 400 осіб загинуло, у полон по- трапило близько 500 повстанців, 359 з яких розстріляні. Невели- ка група штабу та поранених (близько 100 осіб) з Ю. Тютюн- ником прорвалася з оточення в Польщу
Результат Радянська сторона змусила Польщу відмовитися від підтримки С. Петлюри
Значення походу Остання спроба військ УНР відновити незалежність України
Причини поразок українських самостійницьких сил
280
Українська культура в 1917-1920 рр.
Свобода творчості, скасовано обмеження на національно- культурний розвиток Умови розвитку культури Складна політична й еко- номічна ситуація, пов’язана з революцією та війною
1
Боротьба національної та нової пролетарської культури Перетворення культур- ної сфери на засіб ідео- логічної боротьби Загибель та еміграція діячів культури й науки, нищення культурних та історичних * пам’яток
Освіта і наука
Політика УЦР • Поступова українізація освіти, заснування українських гімназій. • У Києві засновано Народний університет. • Підтримка «Просвіт», які організовували бібліотеки, хорові колек- тиви, драмгуртки тощо, поширювали українську літературу
Політика Гетьманату • Продовжено створення мережі українських гімназій. • Запроваджено обов’язкове вивчення української мови, історії, геог- рафії. • Відкрито українські університети в Києві та Кам’янці-Подільсь- кому. • У російських університетах Києва, Харкова та Одеси відкрито укра- їнознавчі кафедри. • Розроблено новітні правила українського правопису • 24 листопада 1918 р. відкрито Українську Академію наук (УАН); перший президент — В. Вернадський, учений секретар — А. Кримський. УАН складалася з трьох секцій: історико-філо- логічних, фізико-математичних і соціально-економічних наук
Політика УСРР • Головне завдання — підпорядкувати освіту цілям комуністичного виховання. • 1920 р. створено Комісію УСРР у боротьбі з неграмотністю (голо- ва — Г. Петровський). • Уведено обов’язкове безкоштовне навчання для дітей 7-16 років, 1920 р. створено загальноосвітню трудову семирічну школу.
Політика УСРР • Скасовано викладання Закону Божого, гуманітарні дисципліни мали викладати на основі ідей соціалізму. • Запроваджено нові правила вступу до вишів: першочергово студен- тами ставали представники пролетаріату та селянства, документів про середню освіту не вимагали. • Для підготовки селянсько-робітничої молоді до навчання відкрито робітничі факультети — робітфаки. • 1920 р. закрито університети, на їх основі створено інститути на- родної освіти. • У вишах запроваджено посаду комісара з метою політичного конт- ролю. • 1921 р. ліквідовано «Просвіти», оскільки вони не перейшли на ко- муністичну ідеологію. • Активна пропагандистська робота: агітпотяги, агітпароплави, лек- ції, концерти, листівки тощо
281
Література
Музика й театр
Доба УНР та Гетьманату Доба УСРР
• 1918 р. засновано Український театр драми та опери, Державний народний театр під ке- рівництвом П. Саксаганського, «Молодий те- атр» Л. Курбаса та Г. Юри. • 1918 р. створено Державний симфонічний оркестр під керівництвом 0. Горілого (від 1919 р. — ім. Лисенка), Українська державна капела. • 1919р. діяла Українська республіканська капела під керівництвом К. Стеценка та А. Кошиця; розпалася через поразку УНР • 1920 р. засновано театр ім. 1. Франка під керівництвом Г Юри (Вінниця), що пізніше переїхав до Києва. • 1919р. — Державна українська мандрівна капела (абревіатура «ДУМКА») під орудою Н. Городовенка. • 1920 р. створено Київський музично-драматичний інститут
Мистецтво
Доба УНР та Гетьманату Більшовицька політика
• 1917 р. засновано Українську Академію мис- тецтв, перший ректор —Л/. Бойчук. • В. Кричевський створив ескізи державних грошових банкнотів, великої та малої держа- вних печаток, державних гербів, поштових марок. • Г Нарбут на замовлення УЦР та гетьмансь- кого уряду виконав проекти грошових зна- ків, поштових марок, державного гербу, вій- ськового строю тощо. • У жовтні 1918 р. в Ромнах відкрито перший пам’ятник Т Шевченку, скульптор І. Кава- лерідзе • Головна художня форма — по- літичний плакат. • Розвиток монументального жи- вопису — стінних розписів, пан- но — як форми більшовицької пропаганди. • 1919 р. Декрет Раднаркому УСРР постановив знести доре- волюційні пам’ятники царям та іншим діячам, натомість зводи- лися малохудожні монументи Леніну, Марксу, Енгельсу та ін- шим революціонерам
282
ВСТАНОВЛЕННЯ Й УТВЕРДЖЕННЯ
КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ
УСРР на початку 1920-х років
Міжнародне становище • УСРР вийшла з міжнародної ізоляції: встановлено дипломатичні та економічні відносини з Литвою, Латвією, Естонією (1921), Ту- реччиною, Німеччиною (1922) • 3 1922 р. починається обмеження дипломатичної активності УСРР з боку РСФРР. • 1923 р. ліквідовано Народний комісаріат закордонних справ УСРР
Економічне становище • Глибока економічна криза внаслідок тривалих воєнних дій та полі- тики воєнного комунізму виробниціво промислової продукції становило 10 %, збір хліба - менше 40 % від довоєнного рівня. • Гіперінфляція — надмірне збільшення маси паперових ірошей в обігу у порівнянні з 1917 р. ціни зросли на 7200 %. • Розвал житлово-комунальної сфери, дефіцит житла. • Голод 1921-1923 рр.
Внутрішньо- політичне становище • Збройний опір селянства радянській владі: на початку 1921 р. ли- ше в офіційних повстанських загонах воювало понад 100 тис. осіб. • Маргіналізація населення
Державний статус України в 1921-1922 рр.
Дата Союз Зміст домовленостей
Червень 1919 р.— грудень 1920 р. Воєнно-політичний союз Росії, України, Латвії, Литви і Білорусії Об’єднано п’ять найважливіших наркоматів: військових справ, народного господарства, залізничного управління, фінансів та праці
Грудень 1920 р.- грудень 1922 р. «Договірна федерація» УСРР та інших радян- ських республік • Договори про воєнний та господарський союз. • До вже об’єднаних наркоматів додалися наркомати зовнішньої торгівлі, шляхів, пошти і телеграфу • На територію УСРР поширено російське законодавство
Проекти об’єднання радянських республік
Автономізація Конфедерація Союз республік
Й. Сталін Керівництво КП Грузії В. Ленін
Відмова радянських республік від планів створення власних національних держав та їх входження до складу СРФРР на правах автономних республік Встановлення договірних відносин між самостійними та незалежними республіками Входження всіх радянських республік до нового державного об’єднання Союзу Радянських Соціалістич- них республік (СРСР) на рівних правах
283
Утворення Союзу радянських Соціалістичних республік (СРСР)
Дата Подія
ЗО грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд рад у Москві затвердив Декларацію та Договір про утворення СРСР на основі ленінського проекту
Січень 1924 р. II Всесоюзний з’їзд рад затвердив першу Конституцію СРСР. Формально республіки мало право залишити СРСР, але механізм вихо- ду був відсутній, отже, СРСР перетворювався на централізовану уніта- рну державу
Травень 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, законода- вчо закріпивши вступ України до СРСР
Результати входження України до СРСР
Україна втратила навіть формальну незалежність Визнано територіальну цілісність України, культурні права українців та національних меншин на її території
Керівництво УРСР у 1920-х роках
Перші (генеральні) секретарі КП(б)У Голови Раднаркомів
В. Молотов (1920-1921) X. Раковський (1919-1923)
Д. Мануїльський (1921-1923) В. Чубар (1923-1934)
Е. Квірінг (1923-1925)
Л. Каганович (1925—1928)
Діяльність Християна Раковського
Більшовицький
діяч, голова
Раднаркому
УСРР
(1873-1941)
Народився у Болгарії. Був активним учасником болгарського і румун-
ського соціалістичних рухів, одним із засновників соціал-
демократичних партій у Болгарії і Румунії. 1917 р. вступив у партію
більшовиків, був членом Центрального виконавчого комітету Рад
Румунського фронту, Чорноморського флоту і Одеського військового
округу.
1918 р. очолив більшовицьку дипломатичну делегацію на переговорах
з урядом гетьмана П. Скоропадського.
З січня 1919 по липень 1923 рр. з перервами очолював уряд Радянсь-
кої України.
У 1920-ті роки вимагав розширення політичної та економічної самос-
тійності УСРР, тому втратив посаду голови українського уряду.
За організацію «лівої опозиції» був виключений з комуністичної
партії і засланий.
1937 р. заарештований як учасник «антирадянського правотроцкі-
стського блоку» та засуджений до 20 років ув’язнення. 1941 р.
Раковського розстріляли
284
Адміністративно-територіальний поділ УСРР
Роки Зміст реформи
1917-1921 • В основному зберігався дорадянський поділ у складі 12 губерній: о Правобережжя: Київська, Волинська, Подільська; о Лівобережжя: Харківська, Полтавська, Чернігівська; о Південь: Катеринославська, Херсонська, Таврійська, новостворені Одеська та Запорізька губернії; о новостворена для боротьби з селянським повстанським рухом Кременчуцька губернія (ліквідована після розгрому Холодноярсь- кої республіки). • Крим — автономія у складі РСФРР
1922 • Замість повітів, що ділилися на волості, створені округи, які ділилися на райони. • Скорочено кількість губерній до 9: о Правобережжя: Київська, Волинська, Подільська; о Лівобережжя: Харківська, Полтавська, Чернігівська; о Південь: Катеринославська, Одеська, Донецька губернії (включала Шахтинську і Таганрозьку округи)
1924-1925 • Ліквідовані губернії як адміністративні одиниці, натомість запрова- джено триступеневий адміністративний поділ: округи - райони - сільради. • Створені національні райони і сільради (єврейські, польські, німець- кі, грецькі, татарські). • Таганрозька й Шахтинська округи перейшли до складу РРФСР, нато- мість УСРР отримала частину Курщини. • Місто Юзівку перейменовано на Сталіне. • 1924 р. створено Молдавську автономну СРР у складі УСРР
1930 3 метою наближення провінції до центру ліквідовані округи,- запрова- джено двоступеневий поділ: район або і місто — сільрада
1932 • Відновлено триступеневий адміністративний поділ: області — райо- ни — міські, селигцні, сільські ради. • Утворено 7 областей: Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Одесь- ка, Харківську, Донецька та Чернігівська. • До 1940 р. зберігалася Молдавська автономія
Голод в Україні 1921-1923 рр.
Причини голоду • Післявоєнна розруха. • Скорочення сільськогосподарського виробництва внаслідок продро- зкладки. • Вивезення хліба до Росії та інших радянських республік, хлібний експорт. • Посуха та неврожай у південних і степових районах України. • Боротьба з селянським повстанським рухом
Масштаби голоду • Охопив південь України: нинішні Запорізьку, Дніпропетровську, Миколаївську, Херсонську, Одеську та Харківську області. • Голодувало 25 % населення України, або 5,6 млн осіб
Заходи влади • Тривалий час факт голоду замовчувався. • Продовжувалися збір продподатку та вивезення хліба з України. • Під приводом боротьби з голодом вилучалися церковні цінності
285
Організації, що надали міжнародну гуманітарну допомогу • АРА (Американська адміністрація допомоги, очолювана президен- том США Гувером). • Фонд Ф. Нансена виділив частину отриманої Нобелівської премії на закупівлю продовольства для України. • Міжнародний комітет робітничої допомоги. • Червоний Хрест. • Релігійні організації. Основна частка міжнародної допомоги була спрямована до Росії
Наслідки голоду • Загинуло близько 1,5-2 млн осіб. • Придушений селянський повстанський рух в Україні. • Підірвано церковний вплив. • Зміцнена більшовицька влада
Нова економічна політика (1921-1928)
Суть Економічна політика більшовиків, що базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки
Причини переходу до непу • І либока економічна криза, спричинена тривалою війною та полі- тикою воєнного комунізму • Політична криза: селянські повстання, страйки робітників, висту- пи в армії, на флоті. • Спад революційної хвилі на Заході, відкладення реалізації ідеї «світової соціалістичної революції». • Початок реалізації плану електрифікації Росії ГОЕЛРО (1920): будівництво ЗО великих електростанцій, серед них Дніпровсь- ка ГЕС
Основні заходи непу
Сільське господарство • Продрозкладку замінено на продподаток, який був меншим за розміром і встановлювався до посівної. • Дозволено оренду землі. • Дозволено використовувати найману працю. • Розвивалися різні форми кооперації: о ТСОЗи — товариства зі спільної обробки землі; о артілі — мали спільні посіви, але в індивідуальному користуван- ні залишалися присадибна ділянка, інвентар та тяглова сила. • Скасовано кругову поруку при сплаті податків
Промисловість • У приватну власність продавали дрібні та частину середніх підп- риємств; транспорт, великі та значна частина середніх підпри- ємств залишалися у державній власності. • Дозволено оренду та найману працю. • Великі підприємства об’єднувались у трести об’єднання підприємств однієї або декількох галузей, де учасники об’єднують виробництво, збут, управління і фінанси. • Для державних підприємств уведено госпрозрахунок — планове господарювання на основі самоокупності, без допомоги коштів державного бюджету • Скасовано загальну трудову повинність. • Відбувся перехід від зрівняльної до відрядної зарплатні. • Дозволено створювати концесії— підприємства та інші державні господарські об’єкти, які передавали в оренду іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам
286
Фінанси й торгівля • Поновлено вільну торгівлю. • Уведено державні податки, платня за транспорт, комунальні пос- луги. • У 1922-1924 рр. проведено грошову реформу: випущено конвер- тований червонець, який дорівнював 10 царським карбованцям (обмінювався на 6 доларів). • Збережено державну монополію в зовнішній торгівлі
Суперечливість непу
В економіці У політиці
• Періодичні кризи хлібозаготівель, спричинені небажанням селян здавати врожай за наднизькими державними цінами та надвисокими цінами на промислову продукцію. • Оренда переважала над денаціоналізацією; строк оренди не перевищував 5 років. • У заможних селян і колишніх поміщиків «відріза- ли» надлишки землі. • Великі податки обмежували прибуток приватних підприємців, придушували зростання обсягів ви- робництва, спричиняли підвищення цін. • Надзвичайно низький соціально-побутовий рівень життя на селі. • Низька продуктивність праці на державних підп- риємствах. • Відплив капіталів у тіньову сферу • Установлено привілеї для партійних працівників. • Виборчих прав позбавлено торговців, орендарів, які ви- користовували найману пра- цю. • Пропагувалося негативне ставлення до нової буржуа- зії. • Проводилися регулярні реп- ресії проти приватних влас- ників
Результати непу
287
Політика коренізації
Суть Коренізація — надання народам СРСР можливості розвивати власні культури, мови, готувати національні кадри
Початок Квітень 1923 р.
Напрямки в Україні • Українізація, яка проводилася з 1923 р. до початку 1930-х років. • Сприяння розвитку національних меншин
Причини українізації • Потреба в посиленні контролю і впливу комуністичної партії в суспільстві. • Потреба в пошуку спільної мови з селянством та залученні на бік радянської влади національної інтелігенції. • Прагнення створити позитивний образ радянської влади у світо- вому співтоваристві. • Українізація мала компенсувати втрату політичного суверенітету УСРР
Провідники Народні комісари освіти УСРР Г. Гринько (1923-1924), О. Шумський (1925-1927), М. Скрипник (1927-1933)
Заходи українізації • Підготовка та залучення українських кадрів до управління: кіль- кість українців у партійно-державному апараті зросла до 52-54 % у 1927 р. • Запровадження в усіх установах та навчальних закладах україн- ської мови: у 1927 р. на українську мову навчання перейшли 25 % вишів, близько 50 % технікумів, 90 % початкової школи; 97 % українських дітей навчалися у школі рідною мовою. • Видання газет, журналів, книжок українською мовою (до 89 % періодичних видань). • Три чверті українських театрів перейшли на українську мову, причому ставили не лише твори національного репертуару, а й перекладені п’єси іноземних авторів. • Розвиток української культури під керівництвом комуністичної партії. • Вивчення національної історії, відродження традицій. • 1928 р. затверджено правила українського правопису, розроблено ВУАН (так званий скрипниківський правопис)
Розвиток національних меншин • 3 1924 р. створювались національні райони (єврейські, німецькі, болгарські тощо), школи з мовою національних меншин; усього до 1930 р. діяло 25 національних районів. • 1927 р. росіян визнано в Україні національною меншиною. • У складі УСРР утворено Молдавську Автономну республіку (1924-1940). • У складі РРФСР утворено Кримську Автономну Республіку (1921— 1945); під проводом В. Ібрагімова тут проводилася «татаризація», розвиток мережі татарських культурно-освітніх закладів
Труднощі та суперечливість українізації • Мала численних противників у особі верхівки КП(б)У, російсь- кого та зрусифікованого міщанства, російської інтелігенції та пролетаріату. • Брак учителів, викладачів, підручників; до роботи залучалися навіть галицькі педагоги. • Посилилася ворожнеча з національними меншинами.
288
• Українізація не торкнулася вищого керівництва КП(б)У, Черво- ної Армії та каральних органів. • Повільні темпи запровадження
Завершення українізації • Категоричним противником українізації був перший секретар ЦК КП(б)У Л. Каганович. • Офіційного рішення про завершення українізації не було, але фактично політику згортають з кінця 1920-х років. • 3 1934 р. преса писала винятково про «більшовицьку україніза- цію», з 1937 р. термін «українізація» зник. • 1938 р. запроваджено обов’язкове викладання російської мови в усіх українських школах
Оцінки українізації • Обманна, декоративна політика. • Широкомасштабна провокація, спрямована на виявлення і насту- пне знищення національно свідомих українців. • Вимушена, компромісна політика, як і неп загалом
Націонал-комунізм 1920-х років
Напрям у комуністичному русі, прибічники якого вважали,
що комунізм слід пристосувати до національних специфічних умов
Напрямок Автор Зміст
Волобуєвщина СІ М. Волобуєв- Артемов (1903-1972) Економіст • Обґрунтував тезу про більш високий рівень укра- їнської економіки порівняно з російською у XVIII ст., коли було зліквідовано Гетьманщину. • Показав колоніальне ставлення до економіки України, що збереглося з царських часів. • Зробив висновки про підпорядкування проми- слового будівництва в радянській Україні інте- ресам Росії. • Вимагав забезпечити реальне керівництво економікою республіканськими органами та контроль над загальносоюзними відомствами, ліквідувати провінційний статус української мови і культури. • Стверджував необхідність самостійного еко- номічного комплексу України. У волобуєвгцині звинувачували представників наукової інтелігенції
Шумськизм 1 Ь • Опирався призначенню на керівні державні та партійні посади в УРСР неукраїнців, які байду- жі до національного відродження. • Наполягав на відкликанні з посади першого секретаря КП(б)У Л. Кагановича за помилкову кадрову політику. • Переконував, що вищі посади в УРСР мають обіймати українці: КП(б)У — В. Чубар, а
Пі <1
Нарком світи УСРР О. Шумський (1890-1946) уряд — Г. Гринько. Під звинувачення в шумськизмі підпадали пред- ставники державного і партійного апаратів УРСР
19* Т Земерова. Історія України в таблицях і схемах
289
Скрипниківщина
Нарком освіти
УСРР
М. Скрипник
(1872-1933)
• Вважав, що УРСР є самостійним членом УРСР
і має право на незалежну культурно-освітню
політику.
• Дозволяв друкувати твори письменників-
емігрантів.
• Пропонував приєднати до України області з
переважно українським населенням.
• Твердив, що українська культура не менш
значуща за російську
• Всеукраїнська правописна конференція, склика-
на за його участі, звільнила український право-
пис від русифікаційних впливів.
У скрипниківщині звинувачували представників
старої партій і юї гвардії прибічників українізації
Літературна дискусія 1925-1928 рр. Хвильовизм
1 Народився в селищі Тростянець на Сумщині в сім’ї вчителя. На фронті І Світової війни долучився до більшовиків, 1918 р. навіть очолив загін, що боровся з гетьманцями, петлюрівцями, а на- ступного року вступив до комуністичної партії та Червоної армії. На початку 1920-х років Хвильовий опинився у Харкові, де почав писати. 1925 р. письменник заснував ВАПЛІТЕ й роз- горнув літературну дискусію про масовість або професіоналізм у культурі. Гасло «Геть від Москви!» призвело до переслідувань
Микола Хвильовий (Фітільов) (1893-1933) український письменник, поет з боку партійного керівництва. 1933 р. письменник проїхався українськими селами, які вмирали від голоду; одночасно був заарештований друг Хвильового Михайло Яловий. 13 травня 1933 р. Хвильовий запросив додому гостей на читання нового твору. У розпал вечірки він застрелився у своєму кабінеті
Мета дискусії Визначення перспектив й напрямків розвитку української літе- ратури
Погляди Хвильового • Включення української культури в європейську і світову пов’язане з новими можливостями, наданими революцією. • Українська культура це не «культурна просвіта», не «ша- роварна культура» і провінціальність. • Одна з причин «хуторянства» копіювання українськими діячами взірців російської культури, але цей шлях безперс- пективний: «російська література тяжить над нами в віках як господар становища, який привчав нашу психіку до раб- ського наслідування». • Гасло «Геть від Москви! Даєш Європу!», спрямоване проти однобокої орієнтації на російську культуру, було переведе- не владою в політичну площину Письменника звинуватили в сепаратизмі та націоналізмі
Наслідки дискусії • Початок погрому націонал-комуністів УСРР • У «хвильовизмі» звинувачували представників творчої інтелі- генції, погляди та творчість яких містили національні мотиви
290
Значення українізації
Культура України в 1921-1928 рр.
Принципи більшовицької культурної політики («культурноїреволюції»)
Мета Принципи
• Ліквідувати неписьменність. • Створити систему народної освіти. • Сформувати нову інтелігенцію. • Перетворити літературу і мистецтво на інструмент ідеологічного впливу. • Використати наукові досягнення для соціалістичного будівництва • Перебудова культури на принципах марксизму • Державний контроль над духовним жит- тям суспільства. • Боротьба з відхиленнями від офіційного партійного курсу. • Висилка за кордон або еміграція пред- ставників інтелігенції
Освіта
Боротьба з неписьменністю • Відповідно до постанови про ліквідацію неписьменності (1921), населення УСРР від 8 до 50 років мало вчитися читати і писати. • Створено комісію для боротьби з неписьменністю (1921). • Товариство «Геть неписьменність!» (1923) створювало пункти ліквідації неписьменності —лікнепи. • На кінець 1920-х років грамоті навчилися 70 % дорослого насе- лення в містах, 50 % селян. • «Просвіти» насильно реорганізовано в сільські будинки та хаги- читальні
Шкільна освіта • Уведено обов’язкову початкову освіту. • Запроваджено безкоштовне навчання дітей у загальних семиріч- них школах та професійно-технічних закладах. • Зросла кількість українських шкіл. • Створено навчально-виховні заклади для сиріт та безпритуль- них, зокрема завдяки педагогу А. Макаренку
291
Вища освіта • Розширено мережу робітфаків. • Проведено українізацію вищої освіти. • Створено Вищу партійну школу в Харкові та інші навчальні заклади, покликані забезпечити більшовицьку партію та держа- ву кадрами кваліфікованих працівників, викладачів, пропаган- дистів. • Відбулася «пролетаризація» студентства
Розвиток науки
Загальні риси • Діяльність науковців перебувала під суворим контролем влади. • Ідеологізація науки, особливо суспільної. • Ліквідовано наукові товариства. • 1922 р. організовано так званий «філософський пароплав» — висилка за кордон представників інтелектуальної еліти Росії та України
Академія наук • 1921-1928 рр. Всеукраїнську академію наук (ВУАН) очолював відо- мий український ботанік В. Липський, віце-президент — С. Єфремов. • 1925 р. ВУАН перетворено на філію АН СРСР. • 1928-1929 рр. АН УРСР очолив знаменитий епідеміолог Д. Заболотний. • Напрями роботи установи: о історико-філологічний; о фізико-математичний; о соціально-економічний
Заснування науково- дослідних інститутів та інших наукових установ • 1921 р. — Інститут української наукової мови. • 1922 р. — Інститут туберкульозу, Науковий інститут селекції, Всеук- раїнський археологічний комітет, Інститут книгознавства (Київ). • 1925 р. — Біохімічний інститут (Харків). • 1926 р. — Інститут педагогіки, Інститут літератури ім. Т. Шевченка, Всеукраїнська наукова асоціації сходознавства (Харків), Геологічний інститут (Київ), Полтавська гравіметрична обсерваторія. • 1927 р. — Інститут фізичної хімії (Дніпропетровськ), Інститут геог- рафії та картографії (Харків). • 1928 р. — Український фізико-технічний інститут (УФТІ) (Харків). • 1929 р. — Інститут мікробіології та епідеміології, Інститут фізики (Київ)
Українські вчені • В. Вернадський заклав основи геохімії, вивчав проблеми мінералогії та радіоактивності. • Ю. Кондратюк ще 1919 р. написав роботу «Завоювання міжпланет- них просторів» (вийшла друком 1929 р.); його розрахунки використа- ли американські вчені для підготовки польоту космічного корабля «Арроіо» на Місяць. • О. Богомолець — основоположник української наукової школи пато- фізіології, організатор української науки, автор численних праць з ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету та алергії, ра- ку, старіння організму • Л. Писаржевський створив основи електронної хімії; у підручнику «Вступ до хімії» (1926) вперше виклав весь матеріал з позиції елект- ронної теорії будови атомів і молекул. Очолював Український інсти- тут фізичної хімії.
292
• В. Кістяківський вивчав електрохімію металів. • В. Папський заснував Ботанічний сад УАН, вивчав водорості Чорно- го моря. • Д. Багалій, М. Гру шевський продовжували вивчення історії України. • С. Єфремов видав низку монографічних нарисів, присвячених твор- чості Марка Вовка, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцю- бинського, Івана Нечуй-Левицького, Івана Карпенка-Карого, Панаса Мирного тощо. • А. Кримський заснував українське сходознавство, очолив Інститут української наукової мови
Літературно-художні об’єднання
Назва Рік утворення Учасники Програмні засади
«Гарт» 1923 В. Еллан-Блакитний, П. Тичина, В. Сосюра, О. Довженко • Творчість українською мовою. • Створення інтернаціональ- ної комуністичної культури
«Плуг» 1922 П. Панч, А. Головко Творчість спрямовано на ор- ганізацію свідомості селян- ської маси, сільської інтелі- генції в дусі пролетарської революції
«Аспис» («Асоціація пи- сьменників»), або неокласики 1923 М. Зеров, М. Рильський, В. Підмогильний Дотримання класичних єв- ропейських форм прози та поезії
В АПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури 1925 М. Хвильовий, П. Тичина, М. Бажан, Ю. Яновський Українська література по- винна розвиватися під впли- вом кращих досягнень захід- ноєвропейської культури
Театр і кіно
Театральне мистецтво • 1925 р. в Україні діяли 45 професійних театрів. • 1922 р. у Києві відкрито театр «Бере:іль> під керівництвом Л. Курбаса, авангардистського режисера світового рівня. «Бере- зіль» утворено на базі «Молодого театру». На Всесвітній теат- ральній виставці у Парижі (1925 р.) макети «Березоля» отрима- ли золоту медаль. • 1925 р. у Харкові засновано Український театр опери та ба- лету. • Видатні актори: А. Бучма, М. Крушельницький, Н. Ужвій, О. Сердюк, М. Заньковецька тощо
Кінематограф • 1922 р. засновано Всеукраїнське фотокіноуправління. • Засновано кіностудії: Одеську (1922), Київську (1927), відк- рито близько 500 кінотеатрів
293
Довженко Олександр
(1894-1956)
видатний український
письменник і кінорежисер
Народився в селянській родині в містечку Сосниця на
Чернігівшині. Був слухачем Академії мистецтв у Києві,
служив у Червоній Армії. Працював у консульствах у
Варшаві та Берліні, де й почав вивчати модерне євро-
пейське мистецтво. На тридцять третьому році життя
О. Довженко приїхав до Одеси, де почав працювати
режисером на кіностудії.
• Першим був комедійний фільм «Ягідка кохання»,
хоча сам режисер ніколи не зараховував його до сво-
го творчого доробку.
• У 1920-ті роки знято стрічки стрічки «Сумка дип-
кур’єра», а далі — «Звенигора», «Арсенал», а картина
«Земля» визнана однією з десяти кращих кінострічок
усіх часів і народів Проте саме ці фільми принесли
режисерові тавро «українського буржуазного націо-
наліста».
• 1934 р. Довженко втік до Москви і подав листа
И. Сталіну з проханням «захистити мене й допомогти
мені творчо розвиватися».
• 1941 р. Довженко пішов на фронт добровольцем,
працював у газетах, зробив хронікальні фільми «Виз-
волення» (1941), «Битва за нашу рідну Україну»
(1943) та «Перемога на Правобережжі» (1945).
• На початку 1950-х років режисер переважно займався
педагогічною та викладацькою роботою в Інституті
кінематографії, писав сценарії та кіноповісті.
• Уже після його смерті. 1959 року, за сценарій фільму
«Поема про море» О. Довженку посмертно прису-
джено Ленінську премію але як російському, а не
українському письменникові
Образотворче мистецтво, архітектура
Характерні риси • Поширені масові агітаційні мистецькі форми — плакати, пам’ятники. • У скульптурі робився акцент на пропаганді: у більшості насе- лених пунктів встановлено пам’ятники Леніну; зведено пам’ятник Артсму у Святогорську (скульптор І. Кавалерідзе). • Провідний архітектурний стиль — конструктивізм, економ- ність, функціональність, націленість на масове виробництво (ансамбль площі Дзержинського та будівля Держпрому в Ха- ркові, арх. С. Серафимов, С. Кравець і М. Фельгер)
Мистецькі організації • Асоціація художників Червоної України (АХЧУ, 1926-1930), члени якої вважали себе наступниками художників-реалістів XIX ст. (С. їжакевич, К. Трохименко, М. Самокиш, Ф. Кри- чевський). • Асоціація революційного мистецтва України (АРМУ, 1925- 1932) об’єднала художників-авангардистів О. Богомазова, М. Бойчука, К. Гвоздика, В. Меллера, В. Седляра, які поєднува- ли народне мис гецтво з елемен тами європейського модернізму
294
Бойчук Михайло
(1881-1937) —
видатний
український
художник
Народився в с. Романівна на Тернопільщині в селянській сім’ї.
Коштом митрополита А. Шептицького художник навчався у
Віденській та Краківській художніх академіях, згодом — у
Мюнхені та Парижі. Бойчук замислився над вагою колекі ивнос-
ті в мистецтві як у сприйнятті, так і у творчості — і прийшов
до монументалізму та орієнтації на мистецтво Візантії й Київсь-
кої Русі. 1909 р. Бойчук заснував майстерню неовізантійського
мистецтва. Напередодні І Світової війни Бойчук з дружиною,
художницею Софією Налепинською, повернувся до Львова. Під
час війни художника росіяни заслали в Арзамас. Але з 1917 р
художник працював у Києві як професор новоствореної Україн-
ської Академії мистецтв. М. Бойчук брав участь у монументаль-
ній пропаганді, очолив перші державні майстерні. Ного група
розписала агітпароплав «Більшовик», оформила приміщення
Харківського оперного театру тощо, але отримала звинувачення
у спотворенні образів радянських людей. У 1926-1927 рр. Бой-
чук разом із дружиною та учнями мали творчу подорож до Єв-
ропи, шо стало однією з формальних підстав для їхнього арешту
та звинувачення в «шпигунстві». 1936 р. Бойчука заарешзували
та невдовзі розстріляли, а більшість його робіт знищені
Релігійне життя
Церковна політика • Офіційно проголошено свободу совісті та віросповідання, відокремлено церкву від держави і школу від церкви. • Радянська влада проводила антицерковну, войовничо- атеїстичну політику, арешти, переслідування духовенства та віруючих. • Під приводом боротьби з голодом 1921-1923 рр. вилучали церковні цінності. • Радянська влада намагалася внести розкол між різними конфесіями, підтримувала секти, шо підривали єдність це- ркви. • 1928 р. вийшов Адміністративний кодекс УРСР, що містив «Правила про культи» і сприяв посиленню репресій проти духовенства
Утворення УАПЦ • У січні 1918 р. Всеукраїнський церковний собор виступив за створення незалежної від Московського патріархату це- ркви. • 1919 р., за часів Директорії, прийнято «Закон про верховне управління Української Православної Автокефальної Синода- льної Церкви». • 1920 р. Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) заявила про свою незалежність. • 1921 р. відбулося організаційне оформлення УАПЦ на чолі з митрополитом В. Литовським. • УАПЦ не визнана патріархом Московським, не змогла створити необхідну матеріальну базу • 1926 р. В. Липківського заарештовано
295
Василь Липківський
(1864-1937) —
перший митрополит
УАПЦ.
Народився на Київщині в сім’ї священика. Закінчив Київську
духовну академію, працював учителем закону божого. У
27 років став настоятелем в Липовецькому міському соборі. У
29 років обійняв посаду директора Київської церковно-
учительської школи, та за два роки його звинуватили в украї-
нофільстві й звільнили.
1917 р. Липківський став одним із лідерів українського цер-
ковного руху за утворення Українську автокефальну правос-
лавну церкву 1921 р. його майже одностайно обрано першим
митрополитом Київським та всієї України.
Церква запровадила в богослужіння українську мову, відроджу-
вала національні традиції в церковному житті. Було чимало про-
блем, передусім брак підготовлених кадрів: від єпископів до
парафіяльних священиків, права на церковне майно, взаємини з
радянською владою, яка звинувачувала прихильників церкви у
націонал-шовінізмі і докладала зусиль для розколу автокефаль-
ної церкви. Від 1925 р. починаються репресії проти спільників
церкви і власне В. Липківського: арешти, ув’язнення, заслання,
конфіскація церковного майна. 1927 р. церковний собор зняв
митрополита з посади під тиском ДНУ.
Наступні десять років Липківський з родиною перебивалися
допомогою, що її надсилав з Канади давній друг Остаточний
удар було нанесено справою СВУ, де автокефальна церква
була представлена як «ланка антирадянського підпілля».
1930 р. УАПЦ «саморозпу сталася». 1937 р. митрополита зно-
ву заарештували і розстріляли за вироком «трійки» — позасу-
дового органу Точне місце поховання невідоме.
Керівництво УРСР в 1930-ті роки
Перші (генеральні) секретарі КП(б)У Голови Раднаркомів
С. Косіор (1928-1938) В Чубар (1923-1934)
М. Хрущов (1938-1947) П. Любченко (1934-1937)
М. Бондаренко (1937)
Д. Коротченко (1938-1939)
М. Хрущов (1939-1947)
Зміна керівництва СРСР
Після смерті Леніна (1924) почалася внутрішньопартійна боротьба за лідерсгво. Найі мовірніши ми спадкоємцями Леніна могли стати Й. Сталін, Л. Троцький, М. Бухарін —► 1927 р. з партії виключено Л. Троцького, який виступав за повернення до воєнного комунізму, 1929 р,— М Бухаріна —► 1929 р. И Сталін, генеральний секрегар ЦК ВКП(б), зосередив у своїх руках необмежену владу —> 1934 р. столицю УСРР перенесено з Харкова до Києва
296
Радянська модернізація кінця 1920- -1930-х років
1 1
Індустріалізація — прискорений розвиток важкої та енергетичної промисловості Колективізація — примусове перетворення одноосібних селянських господарств на великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи) Культурна революція — ліквідація неписьменності, поширення комуністичної ідеології, виховання «нової людини»
Індустріалізація
Курс на індустріалізацію проголошено XIV з’їздом ВКП(б) у грудні 1925 р., розпочато 1928 р.
Завдання • Забезпечити економічну самостійність СРСР • Зміцнити обороноздатність СРСР • Створити матеріально-технічну базу для модернізації промисло- вості та сільського господарства
Труднощі індустріалізації • Відсутність розвиненої інфраструктури (мостів, доріг тощо). • Нестача кваліфікованих кадрів. • Дефіцит обладнання. • Нестача коштів через можливість використання лише внутріш- ніх джерел фінансування, адже розраховувати на кредити Захо- ду комуністичний СРСР не міг
Джерела фінансування • Перекачування грошей із сільського господарства, легкої та харчової промисловості. • Зростання податків, режим економії. • Внутрішні позики, спочатку добровільні, а потім примусові. • Інфляція: лише протягом І п’ятирічки випущено 4 млрд незабез- печених золотом карбованців. • Розширення продажу горілки: у 1927 р. завдяки продажу спирт- них напоїв бюджет одержав понад 500 млн крб., в 1934 р. — 6,8 млрд крб. • Експорт сировини й продовольства. • Продаж історичних та культурних цінностей за кордон. • Режим економії на соціальній сфері, освіті, житловому будівни- цтві: за 1927—1929 рр. лише в УСРР зекономлено 65 млн крб. • Використання безкоштовної праці в’язнів ГУЛАГу, експлуата- ція робітників і селянства. • Пропаганда патріотичного ставлення до індустріалізації: пере- виконання норм, надурочні роботи, суботники тощо
Зміст індустріалізації • Переважне будівництво та реконструкція підприємств групи «А» — важкої та енергетичної промисловості, повільний розвиток підприємств групи «Б», що випускають предмети споживання. • Впроваджено адміністративне управління економікою. • Відбувалася за п’ятирічними планами — п’ятирічками. Для І п’ятирічки розроблено два варіанти планових завдань — відп- равний (щорічні темпи зростання промислової продукції— 16- 18 %) та оптимальний (темпи приросту — 20-22 %). 1929 р. бу- ло затверджено оптимальний план
297
Перші п’ятирічки
І п’ятирічка II п’ятирічка
Хронологічні межі 1928-1932 1933-1937
Заплановані темпи приросту 1929 р. стаття Сталіна «Рік ве- ликого перелому» поставила завдання перейти до прискоре- ної (форсованої) індустріалізації та досягти приросту в 32 % 16,5 %
Новобудови Харківський тракторний завод (1931), Дніпрогес (1932), 53 шах- ти тощо Харківський турбінний завод, Новокраматорський завод важ- кого машинобудування, азот- ний завод у Горлівці, «Криво- ріжсталь», «Азовсталь», «Запо- ріжсталь»
Соціалістичне змагання між підприємствами за виконання плану 1932 р. започатковано ізотовсь- кий рух: донецький шахтар М. Ізотов висунув зобов’язання допомагати відсталим робітни- кам і наглядати за їх працею Стаханівський рух: 1935 р. вибійник донбаської шахти «Центральна-Ірміна» О. Стаха- нов застосував новий метод ро- боти й установив рекорд з ви- добування вугілля
Соціальна сфера, легка та харчова промисловість • Запроваджено карткову сис- тему. • Капіталовкладення в легку та харчову промисловість ли- ше 12,5 % • Закрито нечисленні приватні підприємства, що забезпечу- вали споживчий ринок. • Збільшено кошти на харчову та легку промисловість. • 1935 р. скасовано карткову систему
Результати Заявлено про дострокове вико- нання І п’ятирічки за чотири роки три місяці, хоча насправді жодну з п’ятирічок виконано не було Виконана краще за першу, але мала наслідком катастрофічну кризу сільського господарства
298
Результати індустріалізації
Позитивні Негативні
• Україна вийшла на якісно но- вий рівень промислового роз- витку, зросла частка промисло- вості в загальному обсязі вало- вої продукції республіки. • Зросла кількість важких про- мислових підприємств в 11 ра- зів до 1938 р. • Україна посіла 2-ге місце в Європі за виплавкою чавуну (після Німеччини), 3-тє міс- це — за виплавкою сталі, 4-те місце у світі — за видобутком вугілля, за виробництво мета- лу і машин випередила Фран- цію, Італію. • Посилено процеси урбаніза- ції: напередодні II Світової війни в містах мешкав кожен третій українець. • Відбулась певна українізація міст, формування українсько- го робітничого класу. • Ліквідовано безробіття • Сформувалася адміністративно-планова, дире- ктивна економіка, заснована на надмірній централізації управління, застосуванні адмініс- тративних (примусових) методів без урахуван- ня ринкових законів. • Укріпилася ролі комуністичної партії в державі. • Привілейоване становите важкої промисловос- ті призвело до перекосу розвитку економіки. • Підірвано розвиток сільського господарства, легкої та харчової промисловості. • До 40 % капіталовкладень у промисловість заморожено у незавершених проектах. • Нерівномірне географічне районування: розви- вали передусім Лівобережну Україну • Господарство УСРР повністю підпорядковува- лося центральним органам влади. • Знизився життєвий рівень, а від голоду, хвороб, репресій і важких умов праці загинули мільйо- ни людей. • Надвисокі темпи індустріалізації призводили до частих аварій, марнотратства, що пояснювали «диверсіями ворогів народу», «саботажем» і ка- рали передусім інженерно-технічних працівників
Суцільна колективізація сільського господарства
Завдання • Спростити викачування коштів із села на потреби індустріаліза- ції. • Забезпечити населення країни дешевими продуктами харчуван- ня і сировиною. • Перетворити неконтрольовані державою індивідуальні селянські господарства на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державі юму керівництву. • Ліквідувати куркульство — заможне селянство як клас
Методи • Залякування. • Розкуркулення — репресії проти неохочих вступати до колгоспу (ліквідовано понад 200 тис. селянських господарств «куркулів»); о розстріл або ув’язнення на 10 років; о конфіскація майна, виселення до північних та східних районів СРСР; о переселення за територію колгоспів, надання гіршої землі. • Обмеження свободи пересування селянства
Початок кооперації села • 1927 р. XV з’їзд ВКП(б) узяв курс на кооперування села під приводом боротьби з хлібозаготівельними кризами (1925-1926, 1927—1928), коли селяни відмовлялися продавати державі зерно за наднизькими цінами. • 1928 р. утворено першу машинно-тракторну станцію (МТС) в Україні з метою виробничо-технічного обслуговування колгос- пів і радгоспів, посилення впливу держави на село
Примусова колективізація • 1929 р. оголошено Сталіним «Роком великого перелому». • У листопаді взято курс на суцільну примусову колективізацію села, що мала завершитися в Україні до осені 1930 р. • Відповід дю стала хвиля селянських повстань: на початку 1930 р. кількість повсталих сягала 1 млн осіб. Селяни нищили майно, що підлягало колективізації, забирали з колгоспів худобу, били місцеву адміністрацію, організовували збройний опір. • 1930 р. стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» звинува- тила в насильницькій колективізації місцеві партійні та радянсь- кі організації, для заспокоєння України селянам дозволено ви- ходити з колгоспів. • 3 кінця 1930 р. почалась нова хвиля колективізації. До кінця 1932 р. в Україні було об’єднано в колгоспи близько 70 % се- лянських господарств, що володіли 80 % посівних площ. • До 1937 р. до колгоспів увійшло 96 % селянських господарств
Результати колективізації • Деградувало сільськогосподарське виробництво, знищено 200 тис. найбільш працездатних селянських господарств. • Відбувся занепад почуття індивідуалізму українського селянина. • Утверджено командну економіку на селі за повного підпорядку- вання колгоспів державній владі. • Голодомор 1932-1933 рр. • Здійснено індустріальний стрибок країни
Голодомор 1932-1933 рр.
Зміст поняття Голодомор — штучний голод, організований за сприяння влади
Причини • Прискорена насильницька колективізація. • Нереальний план хлібозаготівель для України на 1932 р., який республіка не виконала. • Експорт продовольства на потреби індустріалізації. • Відсутність допомоги союзного центру. • Потреба в придушенні опору українського селянства колективізації
«Закон про п’ять колосків» У серпні 1932 р. прийнято постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації та зміцнення суспільної (соціа- лістичної) власності» («Закон про п’ять колосків»): за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або ув’язнення терміном не менше 10 років
300
Діяльність урядової комісії В. Молотова (листопад 1932 р.) • Впровадила натуральні штрафи, обшуки. • На кордонах України та транспортних шляхах встановила загоро- джувальні загони, які перешкоджали пересуванню людей. • Запровадила натуральні штрафи для колгоспів-боржників, що означало вилучення всіх продовольчих запасів. • Увела блокаду сіл-боржників, які вносили на так звані «чорні дошки» (припинено державне кредитування, заборонено державну торгівлю)
Інші репресивні заходи • У грудні 1932 р. запроваджено внутрішній паспорт з обов’язковою пропискою. Селяни паспортів не отримали, що унеможливлювало їх переїзд до міста. • 1933 р. утворено політвідділи МТС, які перевіряли діяльність кол- госпного керівництва, репресували «куркулів» та «підкуркульни- ків», контролювали виконання державних і партійних постанов. • Інформацію про голод приховували, сам термін «голод» не вжива- ли, міжнародна допомога не надійшла
Наслідки голодомору • Величезні людські втрати: за різними оцінками — від 3,5 до 8 млн осіб. • Сільську місцевість перетворено на резервацію фактично закріпа- чених селян. • Знищено старе українське село з його народними традиціями. • До спустошеної України переселяли селян з Росії, Білорусі, Казах- стану тощо. • Деградація сільського господарства
Сталінський тоталітарний режим в Україні
Поняття тоталітаризму Тоталітаризм — політичний режим, який передбачає встановлення всеохоплювального державного контролю над усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосере- дження влади в руках окремої групи (політичної партії)
Утвердження комуністичної тоталітарної ідеології • Антирелігійна кампанія. • Закрито «Просвіти». • Боротьба проти опозиції — «ухилів» — у комуністичній партії. • Цілковита монополія держави на інформацію
Монополізація влади більшовицькою партією • КП(б)У перетворено на український філіал РКП(б) з відсутністю будь-якої самостійності. • Протягом 1920-х років ліквідовано партії есерів-боротьбістів, меншовиків, Українську комуністичну партію (УКП). • 1936 р. до Конституції СРСР внесено положення про керівну роль комуністичної партії та розбудову соціалістичного суспіль- ства, аналогічна теза містилась і в Конституції УРСР 1937р. • Відбулось зрощення компартії з державним апаратом, який бу- дувався на принципах особистої відданості
Репресивний апарат • Створено каральні органи — Державне політичне управління (ДНУ), Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС). • Зросла система ГУЛАГу — Державного управління таборів. • Спрощено судову систему, що давало змогу в короткі терміни виносити звинувачувальні вироки
ЗОЇ
Контроль держави над суспільним життям • Усі громадські організації передано під юрисдикцію НКВС. • Створено підконтрольні державі громадські товариства: «Анти- алкогольне товариство», «Друзі радіо» тощо. • Комуністичним вихованням молоді під контролем держави за- ймалися масові дитячі та молодіжні організації — піонерська організація ім. Леніна (1922) та Ленінська Комуністична Спілка Молоді України (ЛКСМУ) (1918)
Партійний контроль над економічною сферою • Відбулося одержавлення всіх форм власності. • Утверджено командно-адміністративну систему в управлінні. • Уведено жорстку трудову дисципліну • Широко використовувалася безкоштовна праця політв’язнів
Партійний контроль у духовній сфері • Установлено монополію комуністичної ідеології, що базувалася на марксизмі. • Відбулася ідеологізація освіти і культури. • Установлено жорстку цензуру і контроль над засобами масової інформації. • Повне підкорення особистості інтересам колективу та держави
Масові репресії в Україні
Зміст поняття Репресії—захід державного примусу, покарання
Мета масових репресій • Утвердити особисту владу Сталіна. • Утримати під контролем партії та особисто Сталіна суспільні процеси. • Ліквідувати організовану опозицію в більшовицькій партії. • «Зачистити» суспільство від «антирадянських елементів». • Придушити відцентрові настрої у різних регіонах держави. • Забезпечити державу безкоштовною робочою силою. • Заморозити процеси національного відродження. • Нав’язати «образ ворога», на якого можна списати недоліки мо- дернізації
Методи • Показові політичні процеси. • Створено Особливі наради НКВС для спрощення судочинства в разі покарання «ворогів народу» та членів їх сімей — вони розг- лядали справи за відсутності обвинуваченого і свідків. • Судові повноваження надано «тріїікам» — позасудовим органам, що складалися з районних або обласних керівників партії, НКВС та прокуратури. • Справи про «терористичні акти» розглядали протягом 10 днів без участі прокурора або адвоката, оскарження вироків не допускалося. • Узаконено застосування катувань щодо заарештованих. • Швидке виконання смертної кари, заборона апеляції
Провідники масових репресій в Україні • С. Косіор, перший секретар ЦК КП(б)У (1928-1938). • П. Постишев, перший секретар Харківського (1933-1934), зго- дом Київського (1934-1937) обкомів партії. Обидва були репресовані наприкінці 1930-х років
302
Хвилі репресій • 1929-1931 рр. — розкуркулення, депортації. • 1932-1934 рр. — голодомор, репресивний спалах після вбивства С. Кірова (1934), боротьба з «націоналістичним ухильництвом». • 1937-1938 рр. — «Великий терор» — наймасштабніший за чисе- льністю жертв
Найбільші процеси • 1928 р. — Шахтинська справа над 53 спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою дія- льністю. За підсумками справи Сталін висунув тезу загострення класової боротьби в міру просування країни до соціалізму • 1929—1930 рр. — процес над Спілкою визволення України (СВУ), яка нібито готувала збройне повстання і відновлення самостійної «буржуазної» України; головною жертвою процесу стала стара інтелігенція (В. Чехівський, С. Єфремов, А. Ніковський). • 1931 р. — процес Українського національного центру (УНЦ) над колишніми провідними діячами УНР (М. Грушевським, В. Голу- бовичем тощо). • 1934 р. — арешт та розправа над українськими кобзарями й лір- никами. • 1933-1934 рр. — процес Української військової організації (УВО). • 1937 р. «Процес військових», звинувачених у підготовці дер- жавного перевороту; репресовані И. Якір — командувач київсько- го військового округу, І. Дубовий — командувач Харківського військового округу, Є. Ковтюх, І. Федько, Д. Шмідт, І. Уборевич тощо. Усього протягом 1930-х років в Україні «виявлено» 15 центрів, ор- ганізацій, блоків, членами яких начебто були тисячі осіб
Місця масових поховань жертв репре- сій • Найбільше в Україні місце поховань жертв комуністичних полі- тичних репресій 1937—1941 рр. — біля селища Биківня (нинішній Київ), де, за різними даними, поховано від 15 до понад 100 тис. осіб, закатованих або розстріляних в позасудовому порядку орга- нами НКВС у Києві. • Масові поховання репресованих є також у П’ятихатках (Харків), с. Халявин (Чернігів), Макухівка (Полтава), Рутченкове поле (До- нецьк), Католицьке кладовище (Умань) тощо. • За радянських часів урядові комісії стверджували, що Биківня є місцем поховання нацистських жертв
Результати репресій • Втрати від репресій 1927—1938 рр. становлять щонайменше 4,4 млн осіб, тобто загинув кожен десятий українець. Серед реп- ресованих 250 членів Академії наук, 500 письменників, сотні митців. • Зміцнено особисту владу Сталіна, ліквідовано навіть потенційних противників. • Створено образ «внутрішнього всрога». • Поширилася атмосфера страху й недовіри, підлабузництво, доноси. • Різко скоротилася чисельність висококласних спеціалістів. • Підірвано обороноспроможність країни. • Знищено українську національну еліту
303
Стан української культури 1930-х років
Освіта
Позитивні тенденції Негативні тенденції
• В основному завершено кампа- нію з ліквідації неписьменності. • 1930 р. запроваджено обов’яз- кову початкову освіту в сільсь- кій місцевості та загальне семи- річне навчання у містах. • 1933 р. відновлено діяльність Харківського, Київського, Одесь- кого університетів, відкрито Дніпропетровський університет. • Збільшено кількість середніх спеціальних та вищих навчаль- них закладів • Дефіцит кваліфікованих педагогів з вищою освітою. • Скоротилася кількість українських шкіл. • 1938 р. запроваджено обов’язкове вивчення російської мови в неросійських школах Украї- ни. • 1933 р. проведено «чистку» Наркомату осві- ти: звільнено майже 200 «націоналістів і во- рожих елементів», 100 % обласного керівни- цтва управління освіти. • 3 бібліотек вилучали «ідеологічно шкідливу літературу», у тому числі І. Тургенєва, Л. Толстого, В. Гюго
Наука
Академія наук УРСР Провідна установа, очолювана О. Богомольцем (з 1930 р.), до складу якої входило 26 інститутів
Науково- дослідні інститути • 1931 р. — Інститут клінічної фізіології під керівництвом О. Бого- мольця. • 1934 р. — Інститут електрозварювання під керівництвом Є. Патона.
304
Науково- дослідні інститути • Український інститут хвороб очей і тканинної терапії під керівницт- вом В. Філатова (Одеса). • 1932 р. — у Фізико-технічному інституті (Харків) уперше в СРСР штучно розщеплено атомне ядро
Українські вчені • М. Крилов вивчав проблеми теорії нелінійних коливальних процесів. • М. Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелі- нійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. • Л. Ландау розробив кінетичну теорію плазми, очолював теоретичний відділ Харківського фізико-технічного інституту. • Є. Ліфшиць займався проблемами ядерної фізики. • Є. Патон розробляв проблему електрозварювання металів. • М. Стражеско очолив створений ним Український науково-дос- лідний інститут клінічної медицини. • В. Філатов очолював організований ним Одеський науково-дос- лідний інститут очних хвороб та тканинної терапії, створив школу офтальмологів. • М. Гамалія, Д. Заболотний продовжували працювати в галузі меди- цини та епідеміології. • В. Папський сприяв відкриттю першого в Україні йодного заводу. • О. Палладін заснував українську біохімічну школу, зокрема біохімію вітамінів, нейрохімію тощо. • С. Єфремов, М. Зеров, А. Кримський працювали в галузі теорії літе- ратури, мовознавства. • Д. Багалій, Д. Яворницький, М. Груиіевський, М. Слабченко — істо- рики
Театр, кінематограф
Кіно • 1930 р. Д. Вертов зняв перший звуковий документальний фільм «Симфонія Донбасу». • І. Кавалерідзе зняв перші кіноопери «Наталка-Полтавка» (1936) та «Запорожець за Дунаєм» (1938)
Народився в с. Старий Скалат в акторській родині. Знав вісім іноземних мов, завдяки чому перекладав п’єси українською; навчався у Львівському та Віденському університетах. • Заснував в Україні модерністський «Молодий театр» (1917), Київський драматичний театр — Кийдрамте (1920). • 1922 р. створив театр «Березіль», який працював у Києві та Харкові (з 1926 р.). У театрі працювали актори Н. Ужвій, А. Бучма, М. Крушельницькій, постійним автором став М. Ку- ліш («Міна Мазайло», «МакленаГраса», «Народний Малахій»), • Першим серед радянських режисерів отримав золоту театра- льну медаль у Парижі (1923).
Лесь Курбас (1887-1937) Український театральний діяч, керівник театру «Березіль» • Був наймолодшим народним артистом УРСР (1925). Після самоіубства М. Скрипника, який підтримував «Березіль», Курбаса звинуватили в українському націоналізмі та відсторо- нили від керівництва театром. Режисера заарештували наприкі- нці 1933 р., ув’язнили в Соловецькому таборі, а в листопаді 1937 р. розстріляли в карельському урочищі Сандормох
20* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
305
Антицерковна політика в Україні
Мета політики • Сформувати атеїстичний світогляд. • Вилучити церковні цінності на державні потреби
Основний зміст • Унаслідок гонінь на УАПЦ її керівництво репресовано, а церква заявила про самоліквідацію в 1930 р. • 11 п’ятирічку оголошено «п’ятирічкою боротьби з релігією». • Відбувалося масове нищення культових споруд, пограбування храмів: на 1936 р. залишилося 9 % культових споруд від рівня 1916р. • Через ЗМІ та навчальні заклади нав’язували атеїстичні погляди
Результати антицерков ної політики • Глибокі моральні деформації в суспільстві. • Зростання бездуховності
306
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1921-1939 РР.
Західноукраїнські землі
[ 1
Польща (з 1919 р) Румунія (з1918р.) Чехословаччина (з 1919 р.)
Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина з населенням 5 млн українців (15% населення Польщі) Північна Буковина, Ізмаїльський, Аккерманський, Хотинський повіти Бессарабії, Мармарощина з населенням близько 1 млн українців (за іншими оцінками, близько 500 тис. осіб) Закарпаття з населенням 455 тис. українців
Загальна характеристика становища західноукраїнських земель
1 1 1
Політична сфера Економічна сфера Національне життя
• Відсутні органи самоврядування. • Українцям заборо- нено обіймати ад- міністративні по- сади, офіцерські посади в армії. • Обмежено полі- тичні права укра- їнців • Економіка українських зе- мель має колоніальний ха- рактер. • Переважає аїрарний сектор. • Унаслідок безземелля та безробіття — міграція та еміграція населення. • Розвивається кооперативний рух • Політику держав спрямовано на асиміляцію україн- ського населення. • Існують мовні обмеження у сфері освіти та культури. • Національні утис- ки українського населення
Етапи польської політики щодо українських земель
Етап Мета Зміст політики
І етап (1919-1923) Здобути юридичне підтвердження прав на західноукраїнські землі • Правовий статус українських земель у складі Польщі невизначений. • Для здобуття підтримки українського насе- лення та міжнародної спільноти польська влада гарантувала (але не виконала): о українську автономію; о право українців на рідну мову в публі- чному житті на початкові школи; о самоврядування Львівського, Станіс- лавського і Тернопільського воєводств. • Українці Галичини не визнавали владу Польської держави, організовували бойкот перепису населення, виборів до сейму. • 1923 р. Рада послів Франції, Англії, Італії, Японії остаточно затвердила суверенітет Польщі над Східною Галичиною
307
Етап Мета Зміст політики
II етап (1923-1926) Перетворити західноукраїнські землі на аграрно-сировинний придаток, асимілювати українців • Польські землі поділено на корінні польські землі (Польща «А») та окраїнні — перева- жно українські й білоруські землі (Польща «Б»). Польща «А» отримувала дешеві кре- дити і державну підтримку, Польща «Б» стала ринком збуту, постачальником деше- вої сировини та робочої сили; її територію називали східними кресами. • Штучно стримується промисловий розви- ток. • Аграрне перенаселення і безземелля, українцям заборонено купувати землю. • Землі роздають осадникам — відставним солдатам та офіцерам польської армії, членам їхніх родин, цивільним переселе- нцям-полякам з метою полонізації украї- нських і білоруських територій. Усього переселено до 200 тис. осіб. • Політика полонізації: о ліквідовано автономію Галичини; о назву Східної Галичини замінено на Східну Малопольщу; о заборонено видавництво української преси; о створено утраквістичні (двомовні польсько-українські) школи; о поступово закриваються українські шко- ли: якщо у 1911-1912 навчальному роках їх було 2418, то у 1926-1927 рр. — 845; о уведено квоту на вступ українців до Львівського університету та інших ви- щих навчальних закладів; о закрито кафедру української історії Львівського університету; о єдиний вищий український навчальний заклад — Греко-католицька богослов- ська академія
III етап (1926-1937) Стабілізувати внутрішнє становище на територіях національних меншин, підготовка до відновлення Польщі «від моря до моря» • Політику поглинення українських земель замінено на політику федералізації Поль- щі. • Польща відмовилася від примусової наці- ональної асиміляції. • 1928 р. воєводою Волині призначено коли- шнього члена петлюрівського уряду Г. Юзевського, який прагнув досягти поль- сько-українського компромісу.
308
Етап Мета Зміст політики
ПІ етап (1926-1937) • Зросли інвестиції в українську економіку, підтримка українських банків та коопера- тивів. • Звільнено більшість українських політич- них в’язнів. • 1930 р. умовах Великої депресії проводи- лась політика пацифікації («умиротво- рення») — придушення страйків і селян- ських виступів за допомогою поліції та армії, запровадження колективної відпо- відальності громади за дії окремих її чле- нів. Ліга Націй засудила дії Польщі, але репресії не припинилися
IV етап (1937-1939) Позбавити український рух підт- римки Німеччини напередодні можливого нападу Гітлера на Польщу • Повернення до ідеї однонаціональної Польської держави. • Відновлено політику національної асимі- ляції
Українські політичні партії та організації Східної Галичини
Партія Рік утворення Лідери Програмні засади та діяльність
Нелегальні партії
Комуністична партія Західної України (КПЗУ) 1919 р. Р. Кузьма, М. Заячківський • Визволення Західної України шляхом соціалістичної рево- люції. • Возз’єднання з Радянською Україною. • 1921 р. — входження до складу Комуністичної партії Польщі на правах автономної організації
Українська військова організація (УВО) 1920 р. Є. Коновалець • Українська самостійна соборна держава. • Боротьба з радянофільсгвом і полонофільством. • Здійснення загально-національ- ного українського повстання. • Методи боротьби: пропаганда серед молоді, бойкоти виборів, служби в армії тощо, саботаж, індивідуальний терор проти оса- дників, чиновників, підрив потя- гів і мостів, рейди тощо
309
Партія Рік утворення Лідери Програмні засади та діяльність
Організація українських націоналістів (ОУН), створена на основі УВО та студентських організацій 1929 р. Є. Коновалець С. Бандера, А. Мельник • Створення української самос- тійної соборної держави шля- хом всенародного збройного повстання. • Націоналізація природних ба- гатств, залізниць, стратегічних галузей. • Збереження приватної власності. • Методи боротьби: просвітниц- тво, саботаж, індивідуальний терор проти урядовців та укра- їнців-прибічників нормалізації відносин з Польщею (зокре- ма— вбивство міністра внут- рішніх справ Б. Перацького, ініціатора пацифікації (1934)), співпраця з країнами — воро- гами Польщі та СРСР • Ідеологія інтегральний на- ціоналізм (автор Д. Донцов). о нація — абсолютна цінність; о мета виправдовує засоби; о ініціативна меншість має право на творче насильство над рештою; о політичні партії та класи мають об’єднатися заради мети; о майбутню Українську держа- ву має очолити вождь із нео- бмеженою владою
Легальні партії
Українське національно- демократичне об’єднання (УНДО) 1925 р. В. Мудрий • Створення незалежної соборної України мирним шляхом. • Конституційна демократія. • Захист інтересів українського населення в парламенті. • Культурно-просвітницька дія- льність
Українська соціал- радикальна партія (УСРП) 1926 р. Л. Бачинський И. Макух М. Стахів • Здобуття незалежної України легальними методами. • Передання влади трудовому народу • Земля — селянам без викупу, обмеження приватної власності. • Відокремлення церкви від держави
310
Діячі українського руху в Польщі
Євген Коновалець
(1891-1938)
засновник
Української
Військової
Організації,
голова
Проводу Українських
Націоналістів
Андрій Мельник
(1890-1964)
український
військовий і політичний
діяч, голова ОУН
Народився в учительській родині в с. Зашкові на Львів-
щині, закінчив Львівський університет. За його власним
зізнанням, найбільший вплив на нього мали пропагандист
спорту І. Боберський та Д. Донцов.
У роки І Світової війни потрапив до російського полону З
початком Лютневої революції 1917 р. він разом із галиць-
кими старшинами розгорнув агітаційну боротьбу серед
військовополонених, а у вересні втік до Києва, де брав
очолив Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців.
Після завершення визвольної боротьби армією УНР Ко-
новалець шукав нових методів боротьби за українську
незалежність і 1921 р. сформував Українську військову
організацію — УВО, — яка мала діяти в умовах підпілля.
1929 р. він очолив новостворену Організацію українських
націоналістів Коновалець установив контакти з політич-
ними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії,
Італії, організував українські політично-інформаційні
служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив
до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції,
намагався винести українське питання на обговорення
Ліги Націй. Така активність політика викликала занепоко-
єння в більшовицького керівництва в Москві. 23 травня
1938 р. Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в
результаті спецоперацїї, проведеної органами НКВД
СРСР__________________________________________________
Народився в селі Воля Якубова на Львівщині. У роки
І Світової війни воював у легіоні УСС, потрапив до росій-
ського полону, де познайомився з Євгеном Коновальцем.
1917 р., коли розпочалася Українська революція, друзі
втекли з полону і воювали в армії УНР Після поразки
революції, в еміграції він разом з Коновальцем створив
Українську військову організацію (УВО). Кілька років
провів у польський в’язниці, деякий час управляв маєтно-
стями митрополита греко-католицької церкви А. Шеп-
тицького.
1938 р. очолив ОУН згідно з усним заповітом Коновальця.
Архієпископ УГКЦ І. Бучко твердив: «Полковник Мель-
ник — це найкраща людина, якого українці можуть мати
за вождя. Працьовитий, побожний і шанований усіма
він мало говорить, зате робить...» У роки німецької оку-
пації України перебував спочатку під домашнім арештом,
а з лютого 1944 р. був ув’язнений у концтаборі Заксенхау-
зен. Помер і похований у князівстві Люксембург
311
Василь Мудрий
(1893-1966) —
український громадський
і політичний діяч
Народився на Тернопільщині. Навчався у Львівському уні-
верситеті. Був членом і головою земської управи Проскуро-
ва, співорганізатором Львівського таємного українського
університету, головним редактором газети «Діло» у Львові
Мудрий був співзасновником, а згодом і головою
УНДО — найвпливовішої полі тичної сили Західної Укра-
їни, що мала підтримку «Просвіти» і кооперативних орга-
нізацій. Був провідником Української парламентської
репрезентації та віце-марпіалком сейму Польщі. Відстою-
вав ідею нормалізації україно-польських відносин у Захі-
дній Україні, завдяки його зусиллям Польща звільнила
політв’язнів з концтабору Береза-Картузька, профінансу-
вала видання української літератури, створені українські
наукові установи.
У роки II Світової війни був співробітником референтури
зовнішніх зв’язків Проводу українських націоналістів,
віце-президент Української головної визвольної ради. У
повоєнний час став президентом Центрального представ-
ництва українських емігрантів у Західній Німеччині. Піс-
ля переїзду до СШЛ до смерті працював виконавчим ди-
ректором Українського конгресового комітету Америки
Культурне життя українців у Польщі
Навчальні та наукові заклади • У Львові засновано таємний Український університет (1921-1925), який мав три факультети — філософський, правничий, медичний — та 15 кафедр. • 1928 р. Львівську греко-католицьку семінарію перетворено на Бого- словську академію. • 1930 р. за сприяння екзильного (емігрантського) уряду УНР та за підтримки міністерства віросповідань Польщі засновано Український науковий інстиіут, очолюваний О. Лотоцьким. Інститут займався ак- тивною видавничою справою. • Тривала діяльність Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ). • Товариство «Рідна школа» створило власну мережу приватних україн- ських шкіл
Громадські організації • Продовжували діяти «Просвіти», яка нараховувала до 11 тис. членів. • Організація «Союз українок» охопила значну частину українського жіноцтва. • Існувало близько 3,5 тис. кооперативів, які налічували 660 тис. членів
Церковна політика • Зберігалася провідна роль греко-католицької церкви, у якій проти- стояли прибічники злиття з католицькою церквою та національно орієнтовані сили на чолі з А. Шептицьким. А. Шептицький засуджу- вав політику пацифікації, теракти ОУН та виступи комуністів. • Польська влада спробувала запровадити на Волині «новий обжон- дик» — новий обряд для вірян греко-католицької церкви, наближе- ний до католицького. Зазнавши поразки, поляки почали конфіскову- вати церковні землі та руйнувати храми. • Православних насильно навертали в католицьку віру: з чинних у 1914 р. 389 православних церков у 1939 р. залишилося лише 51
312
Українські землі у складі Румунії
Етапи румунської політики щодо українських земель
Етап Мета Зміст
І етап (1918-1928) Утвердження румунської влади, колоніальна експлуатація українських земель • На українських землях запроваджено во- єнний стан. • Закрито підприємства і майстерні, облад- нання вивозили до Румунії. • Земельні володіння українського селянст- ва скоротилися майже втричі. • Зросла орендна плата за землю. • Землі роздавали румунським офіцерам. • Жорстоко придушувався визвольний рух та селянські виступи: у 1919 р. — Хотин- ське, у 1924 р. — Татарбунарське повс- тання. • Румунізація краю: о 1924 р. законом про шкільну систему українців оголошено румунами, які «забули рідну мову»; о закрито всі українські школи; о ліквідовано українську кафедру Черні- вецького університету; о почалося переслідування української церкви; о імена та прізвища, назви міст і сіл змі- нювали на румунські; о Буковина втратила автономію
II етап (1928-1933) Пошук внутрішньої підтримки в умовах кризи Відносне послаблення режиму внаслідок економічної та політичної нестабільності в умовах Великої депресії
ПІ етап (1933-1940) Забезпечення стабільності політичного режиму • 1933 р. на українських землях знову вве- дено надзвичайний стан. • Зміцнено поліцію та службу безпеки. • 1938 р. встановлено особисту диктатуру короля Кароля II, заборонено всі політичні партії
313
Українські партії та організації в Румунії
Партія Рік утворення Лідери Програмні засади
Комуністична партія Буковини 1918 С. Канюк В. Гаврилюк Ф. Стасюк • Возз’єднання з Радянською Україною. • 1926 р. — входження до складу Комуністичної партії Румунії
Українська національна партія (УНП) 1927 В. Залозецький- Сас • «Органічна робота», компро- міс із чинним режимом. • Парламентська партія
Товариства «Мазепа», «Залізняк» 1930-ті О. Зибачинський Д. Квітковський Націоналістичні організації на кшталт ОУН
Діяльність Володимира Залозецького-Саса
Володимир-Сергій
Залозецький-Сас
(1884-1965)
український політик,
дипломат, меценат
Народився у родині хірурга в Чернівцях, отримав прекрасну
домашню освіту. Далі були гімназія, та правничий факуль-
тет Чернівецького університету, філософський факультет
Віденського університету Працював у державній службі
охорони історико-мистецьких пам’яток.
Під час І Світової війни служив в австрійській армії і пот-
рапив у російський полон. Після повернення на батьківщи-
ну 1918 р. служив під командуванням Василя Вишиваного.
У жовтні 1918 р. Залозецького-Саса обрали заступником
голови Українського крайового комітету Буковини, згодом
він став віце-президентом краю. Через протести проти ру-
мунської окупації Буковини був заарештований. 1919 р. був
радником посольства ЗУНР та УНР Навіть повернувшись
до Румунії на початку 1920-х, зберігав громадянство УНР
Заснував Український музей народознавства у Чернівцях.
1927 р. став співзасновником Української національної
партії, був єдиним українським депутатом румунського
парламенту. 1937 р. виступав у британському парламенті
щодо питань голодомору в УСРР, обраний президентом
Лондонського конгресу національних меншостей. Після
II Світової війни жив у Відні, де заснував товариства «Спі-
лка Українців у Австрії» та «Буковина». Там викладав у
Віденському університеті, заснував ляльковий театр, з яким
виступав на гастролях та по телебаченню
314
Українські землі у складі Чехословаччини
Входження Закарпаття до Чехословаччини • Після розвалу Австро-Угорщини президент Чехос- ловаччини пообіцяв українцям Закарпаття автоно- мію, й у листопаді 1918 р. Американська Народна Рада карпатських русинів прийняла рішення про приєднання Закарпаття до Чехословаччини. • 1920 р. Тріанонський договір Антанти з Угорщи- ною закріпив це рішення; Закарпаття отримало на- зву «Підкарпатська Русь»
Політичний статус • До 1938 р. була відсутня обіцяна автономія. • Визнано право українців проживати в межах єдиної територіально-адміністративної одиниці — Під- карпатської Русі. • Українцям дозволено обіймати державні посади. • Відсутні суто українські політичні партії
Соціально-економічний розвиток • Промисловий розвиток відсталий, незважаючи на державні капіталовкладення: край перебував на рі- вні ХУГИ ст. • Зберігалися високі орендна плата за землю, штрафи й податки. • Аграрне питання частково вирішено шляхом пере- дання селянам окремих земель угорських поміщи- ків
Національно-культурна політика • Зросла чисельність українських шкіл, гімназій, зокрема початкових шкіл з 525 у 1914 р. до 851 у 1938 р. • Діяли українські вищі навчальні та науково- дослідні заклади: о Український вільний університет (1921); о Високий педагогічний інститут ім. Драгоманова в Празі (1923-1933); о Українська господарська академія в Подєбрадах (1922-1935). • Вільно працювали українські громадські та спорти- вні організації — «Просвіти», «Пласт» тощо. • Створено українські театральні осередки, хори тощо. • М’яка чехізація: відкриття чеських шкіл паралельно з українськими та угорськими. • Саме Чехословаччина стала головним культурним і науково-освітнім осередком української еміграції
315
Українські політичні течії на Закапатті
316
Карпатська Україна
Передумови проголошення • ЗО вересня 1938 р. Німеччина, Італія, Велика Британія і Фран- ція підписали Мюнхенську угоду, за якою Чехословаччина ма- ла передати Німеччині Судетську область. • Чехословацький уряд потребував внутрішньої підтримки наці- ональних меншин. • Зросла загроза агресії з боку Угорщини та Румунії
Надання Закарпаттю автономії • 11 жовтня 1938 р. уряд Чехо-Словаччини надав Підкарпатській Русі автономію; уряд очолив А. Волошин. • У листопаді 1938 р. рішенням Віденського арбітражу Німеччи- на та Італія передали Угорщині частину Закарпаття (Ужгород, Мукачеве, Берегове). Угорську окупацію краю було призупи- нено на вимогу Гітлера і Муссоліні. Гітлер пообіцяв надати За- карпаттю свою підтримку. • Закарпатській уряд переїхав до Хуста. Почалося формування армії — Карпатської Січі під командуванням Д. Клімпуша, на- зву Підкарпатська Русь замінили на Карпатську Україну. • У січні - лютому 1939 р. відбулися вибори до сейму; А. Во- лошин звернувся до Гітлера з проханням узяти Карпатську Україну під свій захист. • 14 березня 1939 р. угорські війська продовжили окупацію За- карпаття
Незалежність Карпатської України 15 березня 1939р. проголошено незалежність Карпатської України. • Президентом обрано А. Волошина, головою сейму — А. Штефана. • Затверджено державні символи Карпатської України: держав- ний герб — ведмідь на червоному полі, чотири сині та жовті смуги з правого боку, тризуб з хрестом на середньому зубі; гімн — пісня П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». • Розгорнулися воєнні дії між 5-тисячною Карпатською Січчю та 40-тисячною угорською армією. • 17 березня 1939 р. територію Закарпаття повністю окуповано угорськими військами. А. Волошин та уряд емігрували, а парти- занська боротьба Карпатської Січі тривала до середини квітня
Ж !• яі |5гї. . Народився в с. Келечині на Закарпатті в сім’ї греко-католицького священика, пішов стопами батька. Двадцять один рік він очолю- вав Ужгородську вчительську семінарію, був автором 42 під- ручників і посібників, редагував кілька часописів. Під час подій 1938-1939 років розраховував на підтримку Німеч- чини, проте німецький диктатор пішов на поступки Сталіну, який не бажав навіть чути про незалежну Карпатську Україну Після падіння Карпатської України президент і частина уряду емігрува-
Августин Волошин (1874-1945) — президент Карпатської України ли до Праги, де А. Волошин працював в Українському вільному університеті, а згодом був обраний ректором університету 1 травня 1945 р. він був заарештований радянською контррозвід- кою і вивезений до СРСР, де помер в ув’язненні
317
УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
(1939-1945 РР.)
Радянсько-німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі
Пакт Молотова-Ріббентропа (23 серпня 1939 р.)
Сторони підписання: СРСР (міністр закордонних справ В. Молотов)
і Німеччина (міністр закордонних справ И. фон Ріббентроп)
Договір про ненапад Таємний протокол
• Гарантія взаємного ненападу на 10 років. • Гарантія взаємного нейтралітету в разі війни однієї з країн. • Взаємні зобов’язання не брати участі в коаліціях держав, спря- мованих відповідно проти Ні- меччини чи СРСР • Розмежування сфер інтересів Німеччини та СРСР у Східній Європі по лінії рік На- рев, Вісла, Сян: о у сфері впливу Німеччини — Західна Європа, Західна та Центральна Польща, Литва; о у сфері впливу СРСР — Латвія, Есто- нія, Фінляндія, Східна Польща (Західна Україна, Західна Білорусь), частина Румунії (Бессарабія). • СРСР вводить свої війська в Польщу піс- ля Німеччини
Наслідки
1 вересня 1939р. Німеччина напала на Польщу, що стало початком Другої світової війни 17 вересня 1939 р. Червона армія вступила на територію Польщі, розпочавши так званий «визвольний похід»
«Визвольний похід» Червоної армії
Мета походу 17 вересня 1939 р. Червона армія почала окупацію Західної України та Західної Білорусії з метою приєднання до СРСР
Привід Захист українців від фашистської агресії
Фронти Ще 11 вересня 1939 р. СРСР створив фронти: о Український (командувач С. Тимошенко); о Білоруський (командувач М. Ковальов)
Результати походу • 22 вересня 1939 р. Львів узято Червоною армією. • 28 вересня 1939 р. німецька армія взяла Варшаву, СРСР та Німеччина уклали договір про остаточний розподіл Польщі. • Протягом 1940 р. понад 20 тис. офіцерів польської армії, які потрапи- ли до радянського полону, було розстріляно в Катині поблизу Смо- ленська, у Старобільську та Харкові
318
Договір про дружбу та кордони між Німеччиною та СРСР
(28 вересня 1939р.)
Уточнено кордон
між Німеччиною
та СРСР по
«лінії Керзона»
До СРСР
відійшли Східна
Г аличина
й Західна Волинь
(51,4 % території
Польщі
з населенням
13 млн осіб)
До Німеччини
відійшли
українські
Лемківщина,
Посяння,
Холмщина,
Підляшшя
(Закерзоння)
СРСР
зобов’язався
постачати
до Німеччини
сировину
і продовольство
Результати радянсько-німецьких договорів 1939 р.
Для Німеччини Для СРСР Для України
• Свобода дій у Західній Європі. • Значні матеріальні та людські ресурси. • Продовольча та воєнно-страте- гічна підтримка з боку СРСР. • Попередження війни на два фронти • Тимчасовий нейтралітет з Німеччиною. • Територіальне розши- рення, значні матеріальні та людські ресурси. • Можливість нарощуван- ня воєнного потенціалу Входження Га- личини, Волині, Північної Буко- вини та частини Бессарабії до УРСР
Входження західноукраїнських земель до СРСР
Територія Підстави Юридичне оформлення Адміністративно- територіальний поділ
Г аличина і Волинь Окупація територій Червоною армією внаслідок «Визво- льного походу» • 22 жовтня 1939 р. відбулися вибори до Народних Зборів За- хідної України під ко- нтролем радянських військових. • Народні збори прийн- яли Декларацію про входження Західної України до складу УРСР • 1 листопада 1939р. сесія Верховної Ради СРСР затвердила За- кони про во' з’< днання Західної України з УРСР у склад Союзу Радянських Соціаліс- тичних Республік До УРСР відійшли землі з населенням по- над 7 млн осіб. Створено області: о Львівська; о Дрогобицька; о Станіславська (Івано- Франківська); о Волинська; о Рівненська; о Тернопільська
319
Територія Підстави Юридичне оформлення Адміністративно- територіальний поділ
Північна Буковина і Бесарабія • 26 червня 1940 р. Раднарком СРСР звернувся до уря- ду Румунії 3 ви- могою повернути Бессарабію та пе- редати Північну Буковину на підс- таві рішення На- родного віча Бу- ковини (листопад 1918 р.) про воз- з’єднання з Укра- їною. • Під тиском Німе- ччини румунсь- кий уряд задово- льнив пропозицію СРСР.ЗО червня 1940 р. Червона армія зайняла ці території 2 серпня 1940 р. Верхов- на Рада СРСР прийняла рішення про прийняття Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР До УРСР відійшли території з населенням близько 8 млн осіб. • Створено області — Чернівецька та Ізма- їльська. • 3 решти території Бессарабії й Молдав- ської автономної ре- спубліки (з 1924 р. перебувала у складі УРСР) створено Мо- лдавську РСР
Радянізація західних областей України
Суть радянізацїї Система заходів, спрямованих на насильницьке установлення ра- дянської влади, побудову соціалістичного суспільства за економіч- ною та політичною моделлю СРСР на західноукраїнських землях
Основні складові • Деполонізація і нав’язування радянської ідеології. • Знищення буржуазних прошарків населення — буржуазії, помі- щицтва. • Етнографічні зміни: зменшення чисельності поляків та євреїв. • Економічні перетворення за взірцем СРСР
Державне управління • Створено органи радянської влади. • Поширено радянське законодавство. • Поділ на воєводства замінено поділом на області та райони. • Зі східних районів до Західної України направлено велику кіль- кість кадрів, часто російськомовних. • Установлено контроль партійно-радянського керівництва над усіма сферами життя
Промисловість • Проведено націоналізацію промислових підприємств. • Розпочато індустріалізацію. • Запроваджено 8-годинний робочий день
Сільське господарство • Ліквідовано поміщицьке та церковне землеволодіння. • Землю розподіляли між селянами. • Навесні 1940 р. розпочалася примусова колективізація
320
Соціальна та культурна сфера • «Культурна революція»: насадження комуністичної ідеології, виховання відданості сталінському режиму системою освіти та засобами масової інформації. • Розширено мережу навчальних закладів усіх рівнів; засновано бібліотеки, клуби тощо. • Проведено українізацію державних установ, усієї системи освіти, преси, культурних закладів, судочинства. • Уведено безкоштовне навчання, медичне обслуговування, пен- сійне забезпечення. • Ліквідовано безробіття. • Заборонено всі політичні партії, громадські, кооперативні, куль- турно-освітні товариства, створені раніше; дозволена діяльність лише КП(б)У, комсомолу, радянських профспілок. • Радянську політику запроваджували командно-адміністратив- ними методами, нехтуючи місцевими особливостями та традиці- ями. • Розпочалися утиски церкви, особливо греко-католицької. • Репресії щодо місцевого населення; у східні райони депортовано близько 10 % населення — колишніх держслужбовців, осадників, поміщиків, офіцерів, громадських і політичних діячів
Результати радянізацїї • Покращився рівень життя найбідніших прошарків населення. • Зростало незадоволення репресивними методами влади. • Поширювалася ідея створення самостійної Української держави, що сприяло вступу молоді до загонів ОУН
Напад Німеччини на СРСР
21* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
321
Україна в німецьких планах
Мета захоплення України Німеччиною Варіанти планів нацистської Німеччини щодо України
• Підірвати військово-промисловий потенціал СРСР. • Забезпечити Німеччину ресурса- ми для ведення війни. • Створити вигідний плацдарм для подальшого наступу німецької армії. • Нейтралізувати Крим як стратегі- чний об’єкт у Чорному морі. • Деморалізувати Червону армію та населення СРСР • Після розгрому СРСР і повалення більшови- цького режиму створити нову Російську дер- жаву, до складу якої ввійшла б і Україна. • Сприяти створенню маріонеткової держави «Велика Україна», виходячи з тактичних міркувань та інтересів Німеччини. • Перетворити Україну на німецьку колонію, джерело сировини, трудових ресурсів, ро- дючих земель, саме цю думку поділяв А. Гітлер
Співвідношення сил СРСР та Німеччини
Німеччина СРСР
Загалом
Особовий склад армій 8 300 тис. осіб (після мобілізації) 5 700 тис. осіб (до мобілізації)
Гармати й міномети 88 тис. 115 900
Танки 5 700 23 300
Літаки 10 тис. 22 400
На кордоні
Особовий склад армій 153 дивізії (4 050 тис. осіб) 170 дивізій (3 484 тис. осіб)
Г армати й міномети 50 тис. 50 тис.
Танки 4 тис. 12 379
Літаки 2 850 19 500
Воєнні дії 1941 року
на території України
Дата Подія Результат
22 червня 1941 р. Бомбардування німецькою авіацією українських міст (Рівне, Львів, Житомир, Київ, Севастополь та ін.), запеклі бої на кордонах Утворено фронти: о Південно-Західний (командувач М. Кирпонос); о Південний (командувач І. Тюле- нєв)
23-29 червня 1941 р. Найбільша танкова битва поча- ткового періоду війни в районі Луцьк — Броди — Рівне Контрнаступ Червоної армії не мав успіху, хоча на ділянці вона мала 3846 танків, а німецька — 799 машин
30 червня - 11 липня 1941 р. Відступ Червоної Армії на обох фронтах • На Півдні німецько-румунські вій- ська захопили Північну Буковину й Бессарабію та підійшли до Дністра. • На Заході України німці взяли Дро- гобич, Львів, Луцьк, Рівне, Жито- мир і наблизилися до Києва
322
Дата Подія Результат
11 липня - 22 вересня 1941 р. Київська оборонна операція: о Ставка Верховного голо- внокомандування не до- зволила вчасно відвести війська з київського ви- ступу й зайняти більш вдалу позицію для обо- рони; о в оточенні («котлі») опи- нилися понад 660 тис. осіб; вийшли 20 тис. осіб; о у котлі загинув коман- дуючий фронтом М. Кирпонос; о 19 вересня 1941 р. гітле- рівці зайняли Київ • Оборона Києва дала змогу провес- ти евакуацію на схід людей і вели- ких підприємств Лівобережжя та Донбасу • 16 вересня 1941 р. видано таємний наказ № 270: командири і солдати, які потрапили в полон, є дезерти- рами
5 серпня — 16 жовтня 1941 р. Оборона Одеси • Чорноморський флот міг контро- лювати акваторію Чорного моря, загрожуючи нафтовим родовищам Румунії. • Південний фронт організовано ві- дійшов за Дніпро
25 жовтня 1941 р. Німці зайняли Харків До кінця жовтня окуповано значну частину Донбасу
ЗО жовтня 1941 р.- 4 липня 1942 р. Оборона Севастополя, шо тривала 250 днів 16 листопада 1941 р. радянські війсь- ка залишили Крим, крім невеликого району Севастополя
Наслідки воєнних дій 1941 р. для Червоної армії
Територіальні втрати На кінець 1941 р. втрачено майже всю територію України, за винят- ком частини Донбасу і Севастопольського району
Людські втрати • Військовополонених — 3 806 865 радянських солдатів. • Убитих і померлих від ран у госпіталях — 567 тис. осіб. • Поранених і хворих — 1314 тис. осіб. • Дезертирів (ті, хто ухилився від полону і фронту) від 1 до 1,5 млн осіб. • Зниклих безвісти — близько 1 млн осіб
Втрати техніки 21 тис. танків, 17 тис. літаків, 33 тис. гармат і 6,5 млн стрілецької зброї
323
Воєнні дії першої половини 1942 р.
Передумови Внаслідок розгрому німців під Москвою в грудні 1941 р., коли був зірваний план блискавичної війни, створені умови для контрнаступу радянських військ
Плани воєнних дій На початок 1942 р. радянське керівництво не мало єдиного погляду на розвиток воєнних дій: о Генштаб: активна стратегічна оборона, накопичення резервів, а потім перехід у рішучий наступ; о Сталін: серія наступальних операцій на окремих напрямках у Криму, під Харковом і Ленінградом
Хід воєнних дій
Дата Подія Результат
Грудень 1941 - січень 1942 рр. Керченсько-Феодосі йський десант • Розгром Кримського фронту • Повторна окупація Криму
Січень - квітень 1942 р. Кримська операція з метою визволення степового Криму • Поразка і вт рата Керченського півострова. • У полон потрапило 176 тис. радянських солдат і офіцерів, втрачено всі літаки й танки, 2,5 тис. гармат
12-29 травня 1942 р. Барвінківська (Харківська) наступальна операція радянсь- ких військ під Харковом В оточення потрапили три радян- ські армії загальною чисельністю 240 тис. осіб
4 липня 1942 р. Здано Севастополь', проте ос- танні захисники міста утриму- вали оборону на мисі Херсонес до 15 липня За час оборони міста ворог утра- тив близько 300 тис. осіб — біль- ше, ніж усі втрати нацистів з ве- ресня 1939 р. по червень 1941 р
Наслідки воєнних дій
• План бліцкригу остаточно зірваний. • 22 липня 1942 р. територію України остаточно окуповано нацистськими військами після захоплення м. Свердловська Вороіниловградської (нині — Луганської) області. • 28 липня 1942 р. Державний комітет оборони видав наказ № 227 («Ані кроку назад!»): о запроваджувалися штрафні роти і батальйони; о поширено практику загороджувальних загонів, що перебували в тилу військових частин і мали розстрілювати «боягузів» у випадку відступу; о дозволялося знімати з посад командувачів арміями, командирів дивізій, полків за «самовільний» відступ
324
Причини поразок Червоної армії
Сталін був переконаний, що Німеччина не
розпочне війну проти СРСР до перемоги над
Великою Британією
Напад нацистської Німеччини був раптовим
Репресії командного складу армії напередо-
дні війни призвели до того, що у 1941 р.
лише 26 % командирів мали досвід бойових
операцій, 7 % командирів — вищу військову
освіту, 37 % не мали навіть середньої освіти
Після укладення пакту Ріббентропа-Молотова СРСР опинився в міжнародній ізоляції
як союзник Німеччини; крига у відносинах з Великою Британією та США почала
скресати лише влітку — восени 1941 р., коли формувалась антигітлерівська коаліція
Мобілізаційні заходи в Україні
Поняття мобілізації Переведення збройних сил держави, промисловості, транс- порту та інших галузей економіки на воєнний стан
Основні мобілізаційні заходи • Й. Сталін очолив Державний Комітет Оборони та Ставку Верховного Головнокомандування, фактично замкнувши на собі прийняття найважливіших рішень. • У більшості областей введено воєнний стан, усі справи громадського порядку та безпеки передавалися військо- вим трибуналам. • Почалися масові арешти та страти «підозрілих» осіб, знищення політичних в’язнів. • До Червоної армії з України мобілізовано понад 2 млн осіб. • Створено загони народного ополчення з числа добровольців. • Споруджувалися оборонні укріплення. • Організовано державну позику, добровільну здачу насе- ленням дорогоцінностей та коштів до фонду оборони
Перебудова економіки на воєнний лад • Збільшено випуск воєнної продукції. • Тривалість робочого дня подовжено до 11 годин. • Скасовано відпустки. • Керівництву дозволено переводити працівників на будь- яку роботу без їх згоди. • Жорстка трудова дисципліна
Евакуація — виве- дення у тил з місцево- сті, що перебувала під загрозою нападу воро- га, населення, матері- альних ресурсів • 26 червня 1941 р. в Україні створено спеціальну комісію з евакуації на чолі з Д. Жилою. • Першочергово евакуйовані партійні та державні керівники, підприємства оборонної промисловості та їх працівники. • Усього з України евакуйовано понад 550 великих підпри- ємств, не менше 3,5 млн населення. • Усе, що не встигали вивезти, підлягало знищенню (такти- ка «випаленої землі»)
325
Окупаційний режим в Україні
Зони окупації
Адміністративно- територіальна одиниця Керівник Територія Центр
Румунська провінція «Трансністрія» Губернатор Г Алексяну Чернівецька та Ізмаїль- ська області УРСР, землі між Бугом і Дніс- тром Тирасполь, згодом Одеса
Дистрикт «Галичина» у складі Польського ге- нерал-губернаторства Гауляйтер Г Франк Львівська, Дрогобиць- ка, Станіславська й Тернопільська області УРСР Львів
Рейхскомісаріат «Укра- їна» Гауляйтер Е. Кох Більша частина україн- ських земель (окрім прифронтових), Крим, Орловська область Ро- сії, деякі райони Білору- сії Рівне
Прифронтові райони, підпорядковані війсь- ковому командуванню Мали перейти до рейхскомісаріату «Україна» Донбас, Чернігівська, Сумська, Харківська області
Управління окупованими територіями
Рейхміністерство у справах окупованих східних областей
під керівництвом рейхсміністра А. Розенберга
Німецька адміністрація Місцева адміністрація Поліцейські органи
Рейхскомісар, генеральні комісари, окружні комісари, міські комісари, коменданти Переважно з місцевих мешканців: у містах — бургомістри, у районах голови, у селах старости Г естапо (державна таємна поліція); СС (охоронні загони нацистів); служба порядку місцева поліція
План «Ост»
Затверджений нацистами у травні 1940 р.
І . . г
Короткотерміновий Довготерміновий
• Колонізація Східної Європи німецькими, датськи- ми, голландськими колоністами. • Створення на окупованих землях імперських комі- саріатів. • Фізичне знищення частини слов’янського населення та перетворення решти на слуг панівної раси • Переселення на Схід залишків слов’янсько- го населення. • Звільнення Криму для німецьких КОЛОНІСТІВ
326
«Новий порядок»
Поняття «Нового порядку» Жорстокий режим, установлений нацистами на окупованій території України, інших частинах СРСР, іцо супроводжувався воєнними зло- чинами — свідомим грубим порушенням законів та звичаїв війни, масовими розстрілами і депортацією місцевого населення
Тотальний терор • Уведено німецькі кримінальне право і суди, комендантську годину. • Спалення населених пунктів разом з мешканцями. В Україні спа- лено 381 село, вбито понад 40 тис. їх мешканців. • Створення системи концтаборів для радянських військовополоне- них і мирного населення (180 великих таборів); з 6 млн військово- полонених загинули 4 млн, у тому числі 1 млн 800 тис. в Україні. • Широко практикувались страти заручників як відплата за теракіи
Г олокост • Голокоспі — загибель значної частини єврейського населення Європи в ході систематичного переслідування і знищення його на- цистами та їхніми посібниками в Німеччині й на захоплених тери- торіях у роки II Світової війни. • В Україні нацисти знищили близько 2,4 млн євреїв і 220 тис. циган. • Після захоплення Києва у Бабиному Яру лише за два дні (29 і 30 вересня 1941 р.) було розстріляно 33,7 тис. євреїв. Усього в Украї- ні нараховують близько 250 місць масових розстрілів. • На захист євреїв відкрито виступив митрополит греко-католицької церкви А. Шептицький, який особисто врятував 150 дітей. • 550 українців Ізраїль визнав праведниками світу за укриття євреїв від переслідування і страти
Економічна експлуатація • Трудова повинність від 18 до 45, згодом від 14 до 65 рокій. • Населення міст нічим не забезпечувалось, лише взимку 1941/1942 років запроваджено картки на продукти, які забезпечу- вали половину фізіологічної норми виживання. • Примусове вивезення до Німеччини робочої сили — остарбайте- рів (2,5 млн осіб). • Економічний визиск України: вивезення хліба, продовольства, устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей, навіть чор- нозему до Німеччини. • Збережено колгоспну систему під новою назвою «громадські гос- подарства» (за винятком західноукраїнських земель). • Уведено гроші — окупаційні марки
Зміни в окупаційній політиці (через від- ступ німець- кої армії на фронті) навесні 1943 р. • Запроваджено соціальний захист працівників: право на лікарняний зі збереженням половини зарплати, медичне обслуговування, пен- сію за втрату годувальника тощо. • Уведено пенсії для осіб, які постраждали від більшовицьких реп- ресій, розкуркуленим селянам повертали майно. • У містах фінансували роботу дитячих притулків, дитсадків. • Уведено матеріальне заохочення співпраці з окупаційною владою: нагородження землею та худобою, промисловими товарами, зни- ження податків
327
Колабораціонізм
Поняття колабораціонізму Добровільна співпраця місцевого населення з окупаційною вла- дою
Причини поширення • Прагнення помсти радянській владі за спричинені нею крив- ди — розкуркулення, голодомор, репресії тощо. • Сподівання, що за допомоги Німеччини можна здобути неза- лежність України. • Визнання СРСР військовополонених зрадниками батьківщини штовхало їх на співпрацю з нацистами заради виживання. • Прагнення пристосуватися до нових умов життя та зробити кар’єру. • Страх за життя родини
Прояви колабораціонізму • Участь у роботі окупаційної адміністрації — магістратурах, допоміжній поліції тощо. Постійним представницьким орга- ном українців був Український центральний комітет на чолі з професором В. Кубійовичем у Кракові. • Служба в допоміжних військових частинах, до яких часто записувалися військовополонені
Оцінка колабораціонізму Колабораціонізм населення на території колишнього СРСР не- співставний з колабораціонізмом у країнах Західної Європи, де були здебільшого збережені громадські та державні установи. Співробітництво з окупаційною владою часто означало єдиний шанс на виживання колаборанта і його родини
Наступальні операції Червоної Армії кінця 1942-1943 рр.
Дата Подія Результат
19 листопада 1942 р.— 2 лютого 1943 р. Контрнаступ Червоної Армії під Спіалінградом, початок докорінного зламу в 11 Світо- вій війні на користь антигітле- рівської коаліції. Оточено 300 тис. німців та союзників, 90 тис. з них потрапили в по- лон, решта загинули • 18 грудня 1942 р. звільнено перший населений пункт УРСР — с. Півнівка Міловсь- кого р-ну Ворошиловградської (зараз Луганської) області. • У січні - лютому 1943 р. звіль- нені Донбас і Харків. • у лютому - березні 1943 р. внаслідок контрнаступу німе- цьких військ Червона Армія втратила Харків, Бєлгород, Пі- внічно-Східний Донбас
5 липня - 23 серпня 1943 р. Курська битва. Червона армія досягла переваги (у чисельно- сті бійців — у півтора рази, майже вдвічі — в артилерії, в 1,3 рази — в авіації) та пе- рейшла в контрнаступ • Серпень 1943 р. — Білгородсь- ко-Харківська операція. • У вересні 1943 р. завершено звільнення Донбасу. • Червона армія вийшла до Дніпра
328
Дата Подія Результат
Вересень - листопад 1943 р. • Битва за Дніпро — Ниж- ньо-Дніпровська і Київська операції з форсування Дніп- ра. • 6 листопада 1943 р. ціною величезних жертв звільнено Київ', за різними оцінками, втрати становили від 417 тис. до 2 млн червоноармійців У жовтні 1943 р. звільнено Запо- різьку, Дніпропетровську області
Наслідки воєнних дій
• Звільнено Лівобережну і Південну Україну. • 20 жовтня 1943 р. Воронезький, Степовий, Південно-Західний, Південний фронти перейменовані відповідно на 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти • 3 осені 1943 до осені 1944 р. до Червоної армії з України було мобілізовано понад 4 млн осіб. Польові військкомати формували з молоді маршові роти, які кидали в бій, часто навіть у цивільному одязі та з однією рушницею на 5-10 осіб (так звані «чорносвитники», або «трофейні солдати»). Так хлопці мали спокутувати гріх українців, які надто довго жили на окупованій території
Наступальні операції Червоної Армії 1944 р. Визволення України
Дата Подія Результати
Січень 1944 р. Житомирсько- Бердичівська, Кіровоградська операції • Майже повністю звільнено Київську і Жито- мирську області. • Підготовлено умови для успішного проведення Корсунь-Шевченківської операції
Січень — лютий 1944 р. Корсунь- Шевченківська операція («Сталінград на Дніпрі») В оточенні опинились 11 ворожих дивізій чисе- льністю 80 тис. осіб, ворог зазнав великих тех- нічних втрат
Січень — лютий 1944 р. Нікопольсько- Криворізька, Рівнен- сько-Луцька операції Створені умови для наступу на Правобережну Україну
Березень — середина квітня 1944 р. Проскурово- Чернівецька, Умансь- ко-Ботошанська, Березнеіувато- Снігурівська, Одеська операції • Звільнено Південну й Правобережну Україну. • У березні 1944 р. радянські війська вийшли на кордон із Румунією, у квітні 1944 р. — на кордон із Чехословаччиною
8 квітня — 12 травня 1944 р. Кримська наступальна операція • Визволення Криму. • Депортація населення Криму у травні 1944 р. за звинуваченням у зраді з півострова до Уз- бекистану виселено 238,5 тис. татар, 15 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 8,5 тис. вірмен; май- же половина депортованих загинула
329
Дата Подія Результати
Липень 1944 р. Львівсько- Сандомирська операція • Німецькі війська відступили із Західної Укра- їни та південно-східних районів Польщі. • Створено сприятливі умови для наступу ра- дянських військ у Закарпатті, Польщі та Че- хословаччині
Серпень 1944 р. Яссько-Кишинівська операція • Визволено Молдавську РСР та Ізмаїльську область України. • 3 війни виведено союзника Німеччини Румунію
Жовтень 1944р Карпатсько- Ужгородська операція • 8 жовтня 1944 р. визволено останній окупова- ний нацистами населений пункт УРСР с. Лавочне Дрогобицької області. • 28 жовтня 1944р. — повне визволення За- карпаття
Наслідки воєнних дій
• Нацистські окупанти повністю вигнані з українських земель • 9 травня 1945 р. — завершення війни з Німеччиною, День перемоги
Рух Опору в Україні в 1941-1942 рр.
Поняття Руху Опору Підпільна і повстанська боротьба народів Європи проти окупації Німеч- чиною та її союзниками
Причини розгортання • Жорстокий окупаційний режим. • Організація руху опору на окупованих територіях радянським кері- вництвом
Форми діяльності • Допомога партизанам і підпільникам. • Відмова від співпраці з окупаційною владою. • Саботаж (випуск неякісної продукції, зрив поставок продовольства для німецької армії, ухилення від робіт тощо). • Поширення листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів. • Створення підпільних, партизанських і регулярних військових стру- ктур. • Диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, шляхів, мостів. • Розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо. • Розвідувальна діяльність. • Визволення військовополонених та врятування людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини. • Рейди по тилах ворога
Течії Руху Опору в Україні
1 1 . . 1
Радянська Національна Польська
За відновлення радянської влади (радянські партизани і підпільники) За створення незалежної України (ОУН, Українська повстанська армія) За відновлення Польщі (Армія крайова)
330
Радянська течія Руху Опору
Мета • Сприяти діям Червоної армії у визволенні України, узгоджуючи військові операції. • Представляти радянську владу на окупованій території, займатися пропагандистською роботою. • Нейтралізувати вплив ОУН на Правобережній Україні
Територія Сумщина, Чернігівщина, Полісся
Особливості • Радянська військова доктрина не передбачала організації партизан- ського та підпільного руху, оскільки війну планувалося вести на те- риторії противника; лише влітку 1942 р. Сталін визнав необхідність координації руху опору • Спроби організації радянського руху опору влітку 1941 р. належать працівникам НКВС та комуністам, залишеним у тилу ворога для під- пільної діяльності, проте підтримки українців вони не мали
Керівні структури Червень 1942 р. — утворено Український штаб партизанського руху під керівництвом Т. Строкача
Підпільні групи • Підготовка підпільної роботи відбувалася нашвидкуруч, без ретель- ного добору кадрів, організації конспірації тощо, тому втрати серед підпільників були великими: до літа 1942 р. з 23 створених підпіль- них обкомів партії залишилося 13. • Усього протягом окупації в Україні діяло понад 3,5 тис. підпільних організацій і груп
Партизанські загони • Першими партизанами і підпільниками вимушено ставали радянсь- кі бійці, які опинялися в оточенні й вели боротьбу за виживання. • У серпні 1941 липні 1942 рр. НКВС створив 778 партизанських загонів і 622 диверсійні групи, але до кінця 1942 р. 93 % цих фор- мувань припинили існування. • Партизанські загони складалися переважно з партійного, комсомо- льського, радянського і господарського активу, співробітників мілі- ції та органів держбезпеки. • У другій половині 1942-1943 рр. радянські партизани фактично перетворилися на регулярну армію: вони отримували постачання, командирам нараховували зарплату, як офіцерам. • Найбільшими з’єднаннями, що налічували по 2—4 тис. бійців, ко- мандували С. Ковпак, О. Федоров, М. Наумов, О. Сабуров. • Форми боротьби — диверсії на залізницях та воєнних об’єктах, рейди по тилах ворога, розвідка. • У міру наближення радянської армії дії партизан дедалі більше узгоджувалися з діями регулярної армії
Діяльність • Операції, спрямовані на знищення комунікацій ворога та підтримку наступу радянської армії: о липень — серпень 1943 р. — операція «Рейкова війна»; о вересень 1943 р. — операція «Концерт». • Участь у визволенні населених пунктів (Рівне, Луцьк, Умань тощо). • Глибокі рейди по з илах ворога: о Карпатський рейд С. Ковпака (червень-жовтень 1943 р.) з метою виведення з ладу нафтопромислів; о Львівсько-Варшавський рейд П. Вершигори (січень-квітень 1944 р.); о усього протягом війни — 19 рейдів. • Терор проти колаборантів та членів їхніх родин. • Т ерор проти населення Західної У країни, яке підтримувало ОУН та УПА
331
Результати діяльності • Партизанами та підпільниками було вбито близько 10 тис. німець- ких військових та колаборантів. • Знищення техніки і живої сили противника, саботаж продовольчих поставок тощо відповідали завданню вигнання нацистських окупантів. • На думку деяких дослідників, широкого розгортання підпільно- партизанського руху в Україні не відбулось через побоювання ра- дянського командування, що озброєні формування можуть долучи- тись до національної течії Руху Опору
Українці в Червоній армії та радянському Русі Опору
Сидір Ковпак
(1887-1967) —
командир Сумського
партизанського
з’єднання, двічі
Герой Радянського
Союзу
Іван Кожедуб
(1920-1991) —
льотчик-ас,
тричі Герой
Радянського Союзу
Народився в с. Котельва на Полтавщині в бідній селянській
родині. Брав участь у І Світовій війні, нагороджений Георгієв-
ським хрестом. 1918 р. організував партизанський загін, який
боровся з німецькими військами, згодом воював з арміями
А. Денікіна і П. Врангеля. 1919 р. вступив до РКП(б). Після
завершення війни перейшов на господарську роботу; 1937 р.
очолив Путивльський міськвиконком Сумської області. Лише
випадок і дружба врятували його від арешту та ув’язнення в
добу Великого терору.
• У вересні 1941 р. створив і очолив Путивльський партизан-
ський загін, у жовтні — Сумське партизанське з’єднання.
• З’єднання Ковпака здійснили кілька рейдів українськими,
білоруськими та російськими лісами, але найвідомішим був
Карпатський рейд 1943 р. — понад 10 тис. км.
• 1944 р. С. Ковпак став членом Верховного Суду УРСР, після
війни входив до Президії Верховної Ради УРСР.
« Автор книги «Від Путивля до Карпат»_____________________
Народився на Сумщині в сім’ї церковного старости. Родина,
ймовірно, була розкуркулена. 1934 р. Кожедуб вступив до тех-
нікуму в Шостці, тоді ж захопився авіацією.
• На початку німецько-радянської війни закінчив Чугуївське
льотне училище, де його залишили інструктором.
• За постійні порушення дисципліни — картярство — Коже-
дуба відправили на Воронезький фронт, брав участь у Курсь-
кій битві, де збив перший літак.
• За місяць отримав орден Червоного прапора, а в лютому
1944 р. — Золоту Зірку Героя.
• Друге звання Героя здобув у серпні 1944 р., третє — у серпні
1945 р.
• Кожедуб жодного разу не був збитий, до кінця війни здійс-
нив 330 бойових вильотів, в 120 повітряних боях збив 64 лі-
таки противника, серед них 17 пікіруючих бомбардувальни-
ків Іи-87, по 2 бомбардувальника Іи-88 і Не-111, 16 винищу-
вачів ВЕ-109 і 21 Рзу-190, 3 штурмовика Нк-129, єдиний у сві-
ті збив новітній реактивний винищувач Ме-262
• Іван Кожедуб вважається найкращим асом серед льотчиків
СРСР і решти антигіт лерівської коаліції.
Після війни закінчив Військово-повітряну академію, засвоїв
реактивний літак МіГ-15. У 1950 р. брав участь у Корейській
війні, де дивізія Кожедуба збила 215 літаків сил ООН. Далі
працював у Міністерстві оборони, до смерті обирався депута-
том Верховної Ради СРСР
332
Амет-Хан Султан
(1920-1971) —
льотчик-ас, двічі
Герой Радянського
Союзу
Кузьма Дерев ’янко
(1904-1954) —
Герой України,
генерал-лейтенант
Народився в Алупці в родині кримської татарки і лакця
• Воював з 22 червня 1941 р., брав участь у Сталінградській
битві.
• За війну провів 603 бойових вильотів, збив особисто ЗО літа-
ків противника, 19 літаків у групових боях.
• Завершив війну гвардії майором.
• Усього за війну Амет-хан Султан отримав п’ятнадцять дер-
жавних нагород.
• Після війни працював льотчиком-випробувачем, брав участь
у підготовці космічних польотів.
• Загинув під час випробування літака.
• 2015 р. Верховна Рада України присвоїла ім’я героя аеропор-
ту Сімферополя
Народився на Уманщині, з 18 років — у Червоній армії. Після
закінчення Військової академії працював у Розвідувальному
управлінні Червоної армії.
• У 1936-1938 рр. організував постачання радянським озбро-
єнням Китаю через гори Тянь-Шань і пустелю Гобі. Під час
радянсько-фінської війни — начальник штабу диверсійної
лижвяної бригади. Був нагороджений орденами Леніна та
Червоної Зірки і відразу з майора став полковником.
• У серпні 1941 р. очолив унікальний рейд у німецький зил,
звільнивши з концтабору під Старою Руссою близько двох
тисяч полонених червоноармійців.
• 1942-1945 рр. — начштабу кількох армій, спланував низку
видатних операцій (звільнення Харкова, Яссо-Кишинівська
операція, звільнення Будапешта, взяття Відня).
• 2 вересня 1945 р. приймав капітуляцію Японії. Ймовірно, Де-
рев’янка обрали через його володіння японською та англійсь-
кою мовами, розвідницькі якості та чималий штабний військо-
вий досвід. Підпис українця під Актом капітуляції був додатко-
вим аргументом у дискусіях про доцільність входження до
складу країн-засновниць ООН України та Білорусі.
• За наказом Москви підготував звіт з обстеження місця вибу-
хів у Хіросімі і Нагасакі, за що згодом поплатився онкологі-
єю і ранньою смертю.
• У 1946-1951 рр. представляв СРСР у Союзній Раді для Япо-
нії, був присутнім на Токійському процесі й засвідчив страту
військових злочинців, вніс чимало пропозицій з демократи-
зації Японії. США нагородили К. М. Дерев’янка орденом
«Легіон заслуг», а СРСР — другим орденом Леніна.
• У 1950-х рр. став начальником управління інформації ГРУ.
• 2007 р. йому посмертно присвоєно звання Герой України з
удостоєнням ордена «Золота Зірка»
333
Національна течія Руху Опору
Діяльність ОУН в роки II Світової війни
ОУН-М ОУН-Б
Провідна ідея Незалежність України буде по- ступово здобута за допомоги Німе- ччини Українська держава буде вста- новлена внаслідок національної революції, тому орієнтація виня- тково на зовнішню підтримку є хибною
Діяльність • Утворювалися похідні групи. • Відмежувалися від проголошен- ня незалежності України ЗО чер- вня 1941 р., вважаючи, що цей крок загострив відносини з ні- мецькою окупаційною владою. • У жовтні 1941 р в Києві створе- но Українську національну раду на чолі з професором М. Велич- ковським, яку розглядали як пе- редпарламент майбутньої Укра- їнської держави. За місяць її дія- льність була заборонена гітлері- вцями. • 1943 р. створено стрілецьку дивізію СС «Галичина», яка ма- ла воювати лише на Східному фронті й ніколи — проти захід- них союзників. Дивізія брала участь у боротьбі з радянськими партизанами, а в липні 1944 р. була розгромлена Червоною ар- мією під Бродами. • Від 1943 р. ОУН-М створює партизанські загони для бороть- би з нацистами • Утворювалися похідні групи. • 1941 р. створено український легіон (600 осіб) як основу майбутньої української армії, що складався з батальйонів «Роланд» і «Нахтігаль». • ЗО червня 1941 р. у Львові проголошено Акт відновлен- ня Української держави, очолюваної урядом на чолі з Я. Отецькою. Новостворений уряд був розігнаний німцями, С. Бандера та Я. Отецько за- арештовані. • 1942 р. ОУН-Б взяла участь у сгворенні УПА. • У серпні 1943 р. ПІ Надзви- чайний великий збір ОУН-Б проголосив курс на боротьбу проти «московсько-більшо- вицького та німецького ярма» та прийняв програму, яка пе- редбачала розбудову демок- ратичної держави і рівність громадян України незалежно від національності
Результати діяльності • У листопаді- грудні 1941 р. по- чалися репресії проти ОУ11-М. • Громадянські структури, ство- рені ОУН-М, перетворилися на додаток окупаційного апарату • У вересні 1941 р. розпочалися репресії окупаційної німець- кої влади проти ОУН-Б, яка була змушена піти в підпілля. • Головні зусилля ОУН-Б в 1942-1945 рр. зосередились на організації збройної боро- тьби з окупантами
334
Діяльність УПА
Поняття УПА Українська повстанська армія (УПА) — військово-політичне фо- рмування, що діяло в Україні в 1942-1950-х рр.
Мета Здобуття незалежності України
Територія Переважно західноукраїнські землі
Етапи формування • Улітку 1941 р. за ініціативою ОУН створено Українську Народну Революційну Армію (УНРА), що налічувала до 4 тис. осіб. Згодом через тиск німців більшість бійців УНРА перейшла до відділів На- родної міліції, що контролювала порядок у населених пунктах. • У серпні 1941 р. Т. Бульба-Боровець оголосив себе головним отаманом України, організував нерегулярне формування україн- ської міліції — «Поліську Січ», що діяла на території Полісся і Волині (1-2 тис. осіб). • 14 жовтня 1942 р. — офіційна дата створення УПА; орієнтовна чисельність — 25-30 тис. осіб (на 1944 р.). • 1943 р. до УПА приєднано майже всі загони «Поліської Січі» та мельніківців, загони Української Народної Самооборони на чолі з О. Луцьким діяли під безпосереднім контролем УПА
Командири Д. Клячківський (Клим Савур), з 1943 р. — Р. Шухевич
Протистояння з Німеччиною • Перша сутичка з німецькими окупаційними військами відбулась у січні 1943 р. на Рівненщині. • Визволила значну територію Полісся, Волині, Галичини, де ство- рила українську адміністрацію («українські республіки»). Беззе- мельних і малоземельних селян стали наділяти землею. • Громила німецькі табори для військовополонених. • Здійснювала диверсії на німецьких комунікаціях і теракти проти гітлерівського командування. • У червні 1943 р. німецьке командування організувало масштабну анти повстанську операцію із залученням танків, літаків та бро- непоїздів
Протистояння зСРСР • Воєнні дії проти радянських партизан розпочались з січня 1943 р. з метою здобуття зброї та боєприпасів. • Активна фаза протистояння почалась у 1944 р., з приходом фро- нту на територію Правобережжя і Західної України. • Навесні 1944 р. відбулось кілька масштабних зачисток, спрямо- ваних проти УПА та ОУН. • Взимку 1944—1945 рр. НКВС ор авізував «Велику блокаду» лісо- вих масивів Західної України, вбивства командирів через агенту- рну мережу
335
Керівні органи Обрані в липні 1944 р., в умовах наступу Червоної армії: • Українська головна визвольна рада (УГВР) — вищий керівний орган національно-визвольної боротьби українського народу, створений для об’єднання і координації українців на всій терито- рії країни та представлення українських інтересів на міжнародній арені (президент К. Осьмак); • Генеральний секретаріат, який очолив Р. Шухевич
Противники УПА • Німецькі окупаційні війська та їх союзники. • Польська Армія Крайова. • Радянські партизанські загони. • Підрозділи Червоної армії
Результати діяльності • УПА перетворилася на серйозну військову силу: на 1944 р. її чисельність склала, за різними оцінками, 60-90 тис. бійців. • Через загони УПА протягом війни пройшло 400 тис. осіб. • Загони УПА стали багатонаціональними завдяки приєднанню кримських татар, грузин, узбеків, вірмен тощо, які полишили службу в частинах німецької армії. • На відміну від Руху Опору в Європі, УПА не отримувала жодної зовнішньої підтримки, тому змушена зберігати і зміцнювати вла- сні сили, поширювати свій контроль на якомога більшу частину українських земель, вичікуючи моменту для вирішального удару
Діячі українського національного Руху Опору
Олена Теліга
(1907-1942) —
українська поетеса
і громадська діячка
Народилася в Петербурзі в сім’ї інженера. Батько Олени
працював якийсь час міністром уряду УНР. Після поразки
УНР родина емігрувала до Чехо-Словаччини, де Олена
вступила на історико-філологічний факультет Українського
педінституту та одружилась зі старшиною армії УНР Ми-
хайлом Телігою. У 22 роки Теліги переїхали до Варшави.
Там вона познайомилася з Д. Донцовим та одним з керівни-
ків ОУН О. Ольжичем.
• 1939 р. вступила до ОУН; під час розколу організації
підтримала А. Мельника.
• У липні 1941 р. у складі похідної групи шрушила до
Львова, а звідти — до Києва.
• В окупованому Києві очолила Спілку українських пись-
менників та редагувала літературно-мистецький альма-
нах «Літаври» при тижневику «Українське слово». «Літа-
ври» знайомили киян із творчістю української еміграції,
наголошували на українських національних і державних
цінностях.
• Коли почалися репресії нацистів щодо ОУН, Олена відмо-
вилася залишати Київ. Гї та чоловіка заарештували 9 лютого
1942 р. та розстріляли в Бабиному Яру 22 лютого
336
Степан Бандера
(1909-1959) —
ідеолог українського
націоналістичного руху,
голова Проводу ОУН-Б
Роман Шухевич
(1907-1950) —
головнокомандувач
Української
повстанської армії
Народився в с. Старий Угринів у сім’ї греко-католицького
священика. Навчався на агрономічному відділі Високої
Політехнічної школи, працював у «Просвіті» та «Пласті»,
займався спортом.
• 1929 р. вступив до ОУН, 1933 р. став крайовим провідни-
ком ОУН на західноукраїнських землях. Саме під керів-
ництвом Бандери ОУН переходить до гучних політичних
терактів.
• За організацію вбивства міністра внутрішніх справ
Польщі Б. Пєрацького (1934) Бандеру засудили до стра-
ти, яку згодом замінили на довічне ув’язнення (вийшов
на волю у вересні 1939 р.).
• 1940 р. група, очолювана Степаном Бандерою, вийшла з
ОУН та заснувала ОУН-Б.
• ОУН-Б ЗО червня 1941 р. проголосила відновлення Укра-
їнської Держави, Бандеру заарештували, українські бата-
льйони розпущені.
• У концтаборі Заксенхаузен Бандера перебував до грудня
1944 р., поки німці не звільнили його з розрахунку — що-
правда, марного — на тісне співробітництво.
• 1945 р. Бандеру поновлено на посаді голови Проводу
ОУН, Р. Шухевич став його заступником.
• 15 жовтня 1959 р. С. Бандеру було вбито агентом КДБ в
Мюнхені — ціаністим калієм зі спеціального пістолету
Народився у Львові в родині юриста. Закінчив Львівський
політехнічний інститут. Любив спорт, був членом «Пласту» і
студентом заочного курсу Музичного інституту ім. М. Лисенка
у Львові за класом фортепіано.
• 1925 р. вступив до УВО.
• Зі створенням ОУН став учасником багатьох акцій ор-
ганізації. Уважав, що український народ в умовах поль-
ської окупації зможе здобути собі свободу лише сило-
вим шляхом.
• У 1934-1937 рр. перебував у концтаборі.
• Після звільнення організував рекламний кооператив «Фа-
ма», який став легальним прикриттям для діяльності ОУН
та місцем працевлаштування для багатьох оунівців.
• Нелегально перейшовши в 1938 р. до Карпатської України,
Шухевич допомагав створювати її збройні сили.
• Після розколу ОУН 1940 р. очолив відділ ОУН-Б на укра-
їнських землях, що ввійшли до Німеччини за пактом Ріб-
бентропа-Молотова.
• 1941 р. став заступником командира українського бата-
льйону «Нахтігаль».
• 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН обра-
ний Головою Бюро Проводу ОУН та головнокомандую-
чим УПА.
Загинув головнокомандувач 5 березня 1950 р. в бою з части-
нами НКВС у підпільній штаб-квартирі в с. Білогорща біля
Львова. Усі його родичі пройшли через ув’язнення і заслання
22* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
337
Тарас Боровець
(псевдонім Бульба)
(1908-1981) —
діяч українського
повстанського руху
в II Світовій війни
Кирило Осьмак
(1890-1960) —
Президент УГВР
Народився на Рівненщині в сім’ї малоземельного селянина.
Працював з 14 років, відслужив у польській армії. Одружився з
дочкою чеського підприємця, мав власний гранітний кар’єр.
• 1932 р. заснував підпільне «Українське національне від-
родженням для проведення освітньої роботи серед моло-
ді, за що потрапив до польського концтабору «Береза Ка-
ртузька».
• Підготовку до створення повстанської армії вів за розпоря-
дженням уряду УНР в еміграції. На початок 1941 р. вона
нараховувала до 10 тис. осіб і мала назву «Поліська січ», пі-
зніше Українська повстанська армія, Українська народно-
революційна армія; вони вели боротьбу і проти радянських,
і проти німецьких військ у вигляді самооборони.
• Мав конфлікт з керівництвом ОУН(б) через неузгоджен-
ня політичного керівництва УПА.
• Після вступу Червоної армії на Волинь розпочав перего-
вори з німецьким командуванням про залишення зброї
для українського війська.
• Заарештований і доправлений до Заксенгаузену, де був
ув’язнений і Бандера.
По війні виїхав до США, згодом до Канади. В еміграції
видавав журнал «Меч і воля», залишив спогади. Помер і
похований у Нью-Йорку__________________________________
Народився на Полтавщині. Навчався у Московському сіль-
ськогосподарському інституті, паралельно займався журна-
лістикою. Навесні 1917 р. став представником земства у
Центральній Раді, працював у Генеральному секретаріаті. У
1920-ті роки став організатором кооперативного руху та
упорядником словника українських сільськогосподарських
термінів. Кілька разів був заарештований, зокрема й за
справою СВУ, проте жодних обвинувачень не визнав. Ось-
мак повернувся з ув’язнення 1940 р.
• В роки німецької окупації увійшов до Української націо-
нальної ради, що мала стати законодавчим органом не-
залежної України, організовував допомогу похідним гру-
пам українського підпілля, писав анти німецькі й антира-
дянські листівки.
• 1943 р. переїхав до Львова, де став директором Стрийсь-
кого окружного товариства «Сільський Господар».
• Осьмак готував програмні документи УГВР, а в липні
1944 р. обраний її президентом.
• За порятунок єврейської родини Ізраїль надав йому по-
чесне звання «Праведника світу».
1944 р. був знову заарештований радянськими спецслужба-
ми під чужим іменем, впізнаний на очній ставці власною
прийомною донькою. 1948 р. отримав вирок — 25 років
ув’язнення. Помер у Володимирському централі, реабіліто-
ваний 1994 р., перепохований в Україні 2004 р.
338
Іван Багряний
(Лозов ’ягін)
(1906-1963) —
український письменник
і політичний діяч
Олена Вітер (Йосифа)
(1904-1988) —
релігійна діячка,
Праведниця світу
Народився в Охтирці в сім’ї сільського робітника. В
19 років опублікував першу книжку оповідань «Чорні силу-
ети». Під псевдонімом Багряний друкувався в різних жур-
налах, але не завжди успішно: поема «Ауе Магіа» (1929)
була заборонена цензурою й вилучена з книготоргівлі.
• 1932 р. заарештований за контрреволюційну діяльність,
засуджений до 5 років заслання на Далекому Сході.
1937 р. утік в Україну, за кілька місяців знову заарешто-
ваний. Про досвід сидіння у Харківській в’язниці НКВС
на Холодній горі написав у романі «Сад Гетсиманський».
Тортури не змусили письменника визнати обвинувачен-
ня, і 1940 р. його звільнили під нагляд.
• 3 початком війни працював у референтурі пропаганди
ОУН: писав статті, пісні, малював плакати і карикатури,
брав участь у створенні програмних документів УГВР.
• 1945 р. емігрував до Хорватії, згодом до Німеччини, де
видав памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» з
обґрунтуванням закономірності еміграції з Радянського
Союзу.
• Заснував і до самої смерті редагував газету «Українські
вісті», брав участь у створенні Мистецького українського
руху, Об’єднання демократичної української молоді, був
організатором Української революційно-демократичної
партії, головою Виконавчого органу Української Націо-
нальної Ради і заступником президента УНР. Похований
у місті Новий Ульм____________________________________
Народилася на Львівщині в сім’ї гімназійних викладачів.
Після закінчення Львівської жіночої гімназії півтора роки
навчалась у медичному інституті. У 17 років, після смерті
батька, стала черницею-василіянкою. Дуже швидко її приз-
начають наставницею для новачків, у 28 років — ігуменею
студитського монастиря.
• В 1930-ті роки почала співпрацювати на лише з «Просві-
тою» і «Рідною школою», а й з ОУН. Молоду ігуменю
підтримував митрополит Андрей Шептицький.
• 1940 р. її вперше заарештували органи НКВС. У червні
1941 р. їй вдалося втекти.
• В роки війни відновлювала чернечі громади, створювала
дитячі садочки, в яких, зокрема, переховувала єврейських
дітей, за що й отримала звання Праведниці світу від Ізраїлю.
• 1945 р. знову заарештована і засуджена до 20 років като-
рги.
• На волю вийшла 1956 р., але реабілітована лише 1995 р.
Решту життя служила в підпільному монастирі міста
Скалат на Тернопільщині. До відновлення греко-
католицької церкви вона не дожила менше року
339
Волинська трагедія
Поняття Волинської трагедії Волинською трагедією називають взаємне винищення мирного насе- лення поляками та українцями в 1943-1944 рр. на Волині
Причини • Давні історичні стереотипи, що виникли за часів Речі Посполитої та поглибились в роки україно-польської війни 1918-1919 рр. та пода- льшої польської окупації західноукраїнських земель. • Відмова польського емігрантського уряду підтримати ідею незалеж- ності соборної України. • Провокації з боку окупаційної нацистської влади, зокрема масове виселення поляків для створення німецької колонії «Гіммлерштадт» і переселення на їх місце українських селян. • Значна кількість поляків на адміністративних посадах в окупаційній адміністрації на Волині
Основні події • Восени 1941 р. почалися масові вбивства українців, здійснювані Ар- мією Крайовою на Холмщині, Підлящі, у 1942-1944 рр. — на Гали- чині й Волині. • У липні 1943 р. відбулась акція деполонізації Волині, організована кері- вництвом ОУН-Б: масове винищення близько 40 тис. мирних поляків. • У жовтні 1943 р. ОУН-Б заборонила антипольські дії. • У січні 1944 р. Армія Крайова відвоювала в УПА значну територію Волині, вигнавши звідти українське населення. • 1945 р. УПА та Армія Крайова домовилися не воювати одне з одним, а організувати спільну боротьбу проти Червоної армії
Результати етнічних чисток • Загибель десятків тисяч польського та українського мирного насе- лення. • Розкол антигітлерівських сил. • Посилення україно-польського протистояння, яке остаточно завер- шилось лише в повоєнні роки внаслідок обміну населенням між Польщею та СРСР
Українці в тилу
Українці були евакуйовані до різних
областей Російської Федерації,
Казахстану, Узбекистану, Киргизії,
Туркменістану, Таджикистану
Оскільки економіку переведено на
воєнний стан, робочий день сягав
12—14 годин, відпустки і вихідні
скасовані
Частина евакуйованих працювала на
підприємствах відповідної місцевості,
частина налагоджувала виробництво на
привезеному обладнанні
До кінця 1942 р. було відновлено
довоєнну потужність оборонних
підприємств, з 1943 р. досягнуто кількісну
і якісну перевагу над Німеччиною
Широке використання праці в’язнів, передусім у видобувній промисловості
та на капітальному будівництві
340
Українці у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй
у роки Другої світової війни
Країни, в яких воювали українці Військові частини і чисельність українських сил
Польща • 120 тис. українців воювали проти Вермахту у складі Вій- ська Польського — переважно польські громадяни, які походили з Галичини та Волині, що входили до міжвоєн- ної Польщі, а також ветерани українських армій 1917- 1920 рр. Близько 8 тисяч із них загинули в боях у вересні- жовтні 1939 р. • Після поразки Польщі у 1939 р. українці продовжили воювати у складі польських збройних сил під радянським і британським командуванням
Чехословаччина • Українці Закарпаття вступали до 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свобо- ди
Канада • У канадській армії служило від 35 до 50 тис. українців (11,4 % канадських українців). • Вони проходили службу як на американському континен- ті, так і в Гонконгу, де втрати досягли 34 % від загальної кількості
США • Близько 40 тис. американців українського походження воювали в тихоокеанському регіоні, в Малій Азії, Північ- ній Африці, Європі, брали участь в поставках до СРСР по ленд-лізу, брали участь в операції «Оверлорд»
Франція • 5 тисяч українців у складі «Іноземного Легіону» брали участь у всіх великих боях на території Франції у травні - червні 1940 р. • Статус окремих підрозділів у таборі французького руху Опору отримали, три українські формування - курінь ім. І Богуна, курінь ім. Т. Шевченка та підрозділ поручика Круковського
йЯвд Му • ‘' „.у 3 Народився на Хмельниччині в селянській родині. 1941 р. закінчив Харківське піхотне училище, під час боїв у червні опинився в полоні. • Влітку 1942 р. відправлений до концтабору Бомон у Францію, де працював на шахті. Там став одним з керів- ників підпільного комітету, що готував утечі з таборів. • Через місцеве населення встановив контакт з французь- кими учасниками опору. Партизани Порика шкодили за- лізницю, пускали під укіс ешелони з вугіллям, виводили 3 ладу шахти.
Василь Порик (1920-1944) — герой французького Руху опору • Під загрозою арешту Порик утік до партизан. У квітні 1944 р. його загін розгромив табір Бомон. • Василь увійшов до центрального комітету, що координу- вав діяльність комітетів радянських військовополонених у Франції та Бельгії. • Був заарештований, тяжкопораненим утік із в’язниці. За голову Порика призначили винагороду 1 млн франків. • У липні 1944 р. потрапив у засідку і загинув. Герой Радян- ського Союзу
341
Українське питання на Ялтинській та Потсдамській конференціях
Конференція Розгляд українського питання
Кримська (Ялтинська) конференція (лютий 1945 р.) • Вирішено, що «східний кордон Польщі має проходити вздовж «лінії Керзона» з відхиленнями від неї у деяких районах від п’яти до восьми кілометрів на користь Польщі». • УРСР та Білоруській РСР дозволено взяти участь в установчій конференції ООН 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско
Потсдамська конференція (липень-серпень 1945 р.) • Визнані кордони СРСР станом на 22 червня 1941 р. (з деякими змінами на користь Польщі). • У складі СРСР залишилася Бессарабія та Північна Буковина (згідно з пактом про ненапад та договором про дружбу і кордо- ни з Німеччиною від 1939 р.)
Підсумки війни для України
Демоірафічні втрати • Загальні — близько 14 млн осіб; безпосередні втрати — 8 млн осіб. • Україна дала Червоній армії 7 млн воїнів, з них загинуло 4,1 млн
Матеріальні збитки • Матеріальні збитки в Україні становили близько 286 млрд крб. (42 % загалом по СРСР). • Зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сіл, 16,5 тис. промислових підприємств. • Понад 10 млн осіб залишилися без житла. • Падіння виробництва: у 1945 р. вироблено 20 % електроенергії, 36 % вугілля, 17 % чавуну від рівня 1940 р. • Збір зернових у 3,5 разу менше за рівень 1940 р.
Герої України • Жителі України здобули 2,5 млн бойових орденів і медалей за хо- робрість і відвагу; 2072 українці здобули звання Героя Радянського Союзу, 32 з них — двічі, а льотчик /. Козкедуб — тричі. • Тисячі українців воювали <1 канадській, американській арміях, фран- цузькому русі опору, польській армії генерала В. Андерса тощо
Культура України в роки війни
Освіта
В окупації В евакуації та після
Спрямована на онімечення україн- ського населення: о дозволено лише початкову та професійну освіту; о уведено обов’язкове вивчення німецької мови; о освітні програми розроблено німецькими чиновниками • Значну частину навчальних закладів або їхню матеріальну базу знищено в роки оку- пації; на кінець 1943/44 навчального року школу відвідувало менше третини дітей шкі- льного віку. • Для дітей-сиріт у східних районах СРСР створено дитячі будинки та інтернати. • Налагоджено роботу понад 70 вишів України в евакуації
342
Література
В окупації В евакуації
У Києві група письменників-членів ОУН організували Союз українсь- ких письменників, який видавав часопис «Литаври» (головний ре- дактор — О. Теліга) • Добровольцями на фронт пішли радянські письменники А. Головко, М. Бажан, С. Скля- ренко О. Гончар тощо; більшість із них працю- вала військовими кореспондентами. • Створено агітаційні бригади для роботи у військових частинах, шпиталях, на оборон- них підприємствах. • 1944 р. Сталін виступив з промовою «Про антиленінські помилки і націоналістичні збо- чення в кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні»
Наука
В окупації В евакуації
В окупації налагоджено роботу наукових установ: Української Академії Наук, Головного історич- ного архіву ім. В. Антоновича, Українського національного музею тощо • Наукові заклади України, у тому числі Ака- демія наук УРСР, евакуйовані. • Утворено Науково-технічний комітет спри- яння обороні на чолі з О. Богомольцем. • Робота українських вчених у різних галузях: о розробка технології виплавки броньова- них сталей (академік М. Доброхотов); о метод автоматичного дугового зварюван- ня танків Т-34 під флюсом (Інститут елек- трозварювання АН УРСР на чолі з Є. Патоном); о радіолокатор, автоматичні системи пелен- гації, пристрої для знешкодження підвод- них мін, удосконалені конструкції торпед (Фізико-технічний інститут АН УРСР); о сироватка для лікування ран (колектив Ін- ституту клінічної фізіології на чолі з О. Богомольцем); о препарат для прискорення згортання крові (Інститут біохімії АН УРСР під керівниц- твом О. Палладіна) ; о вивчення раневої інфекції (Український інститут клінічної медицини на чолі з М. Стражеско)
Мистецтво
В окупації В евакуації
Працювали Львівський і Київський оперні театри, Театр музики і дра- ми, Харківський драматичний те- атр, Харківський театр ляльок, Театр ім. Франка у Станіславі тощо • Евакуйовано майже п’ятдесят театрів; з їх- нього складу комплектували фронтові бри- гади, які давали концерти. • Розвиток кінодокументалістики: о перший кінорепортаж — «3 фронтів Віт-
343
В. Касіян, із циклу
«Гнів Шевченка — зброя перемоги»
чизняної війни» (вересень 1941 р.);
о українські оператори зняли близько 300 до-
кументальних фільмів і кіносюжетів;
о фільми О. Довженка: «Битва за нашу Ра-
дянську Україну» (1943), «Перемога на
Правобережній Україні» (1945).
• Київська та Одеська кіностудії випускали в
евакуації патріотичні фільми: «Як гартувалася
сталь», «Партизани в степах України» тощо.
• Налагоджено випуск плакатів, листівок,
карикатур: цикл «Гнів Шевченка — зброя
перемоги» В. Касіяна, «Розчавимо фашист-
ську гадину» О. Олександрова, «Україна ві-
льна» В. Корецького
Церковне життя в окупованій Україні
1942 р. відновлено
УАПЦ на чолі з
архієпископом
Полікарпом
(Сикорським); була
заборонена після
повернення
радянської влади
Відновлено
діяльність
православних
храмів
Ігор Сікорський
(1889-1972) —
видатний
авіаконструктор
українського
походження
Греко-католицька церква рятувала
євреїв, переховуючи їх у монастирях
і церквах. Митрополит А. Шептицький
особисто написав листа Гіммлеру
з протестами проти винищення євреїв
і втягування в цю справу української
поліції, у соборі св. Юра переховував
150 єврейських дітей і 15 дорослих
Ігор Сікорський
Народився в Києві, в сім’ї професора медичного факультету
Київського університету. Отримав хорошу освіту в Морському
кадетському корпусі, Київському політехнічному інституті,
Паризькій технічній школі. Ще студентом спроектував і
побудував кілька гелікоптерів і літаків. 1911 р. на літаку власної
конструкції С-6 встановив світовий рекорд швидкості польоту з
двома пасажирами — 111 км/год. Під його керівництвом були
побудовані одні з перших у світі багатомоторні літаки «Гранд»
(«Російський Витязь») та «Ілля Муромець».
1918 р. емігрував до Франції, потім до США, де заснував
авіаційну фірму, яка до початку II Світової війни випустила
близько 15 типів літаків. 1939 р. перейшов на конструювання
гелікоптерів, у тому числі турбінних і амфібій. Його гелікоптери
марки «8» 1941 р. були прийняті на озброєння армією США.
Фірма Сікорського створила 17 базових літаків та 18 гелі-
коптерів.
Помер у США
344
УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
Адміністративно-територіальні зміни УРСР
Договори з Польщею
Люблінська угода (1944) • Польща визнає територіальні зміни на користь СРСР за пактом Ріббентропа-Молотова (1939). • Частину українських земель (Холмщина, Лемківщина, Надсяння, частина Підляшшя) з населенням майже 800 тис. українців передано Польщі. • На добровільній основі (згодом примусово) організовано обмін населенням між Польщею та Україною: поляки мог- ли виїхати з УРСР до Польщі, а українці «Закерзоння» — до УРСР
Договір про радянсько- польський державний кордон (1945) Відповідно до рішень Кримської конференції (1945) кордон установлено по лінії Керзона з відхиленням на схід (на ко- ристь Польщі) на 5-8 км, а в окремих районах — на 17-30 км
Угода між СРСР та ПНР про обмін ділянками державних територій (1951) До Львівської області відійшли землі в районі м. Кристинопо- ля (зараз Червоноград), до Польщі — Устрицький район Дро- гобицького району
Договір з Румунією
Мирний договір з Румунією (1947) Закріплено кордони, встановлені в 1940 р.: до УРСР відійшли Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина, острів Зміїний
Передання Закарпаття до УРСР
Договір між ЧСР і СРСР про Закарпатську Україну (1945) • З’їзд Народних комітетів Закарпаття в м. Мукачево (1944) прийняв Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною. • Радянсько-чехословацький договір юридично закріпив рішення з’їзду в Мукачево. • Указом Президії Верховної ради СРСР у складі УРСР ство- рено Закарпатську область (1946)
Результати адміністративно-територіальних змін
Остаточно встановлені та юридично закріплені кордони республіки Основна частина українських земель об’єдналася в кордонах однієї держави
345
Вихід УРСР на міжнародну арену
1944 р. відновлено Народний комісаріат закордонних справ УРСР на чолі з Д. Мануїльським
Мета СРСР • Представити приєднання західних областей України і Білорусі як возз’єднання етнічних територій. • Нейтралізувати українські національно-визвольні сили, розко- лоти українську діаспору в західних державах. • Збільшити кількість своїх голосів у майбутній ООН. • Активізувати пропаганду на міжнародній арені
Участь УРСР у роботі ООН • 1945 р. УРСР включено до 47 засновників ООН разом з Біло- руссю та СРСР. • У 1948 1949 рр. УРСР -— непостійний член Ради Безпеки ООН. • Від 1953 р. Україна щороку вносила понад 500 тис. дол. у фонд ООН для країн, які розвиваються. • 1954 р. УРСР стала членом ЮНЕСКО — постійної комісії ООН з питань освіти, науки і культури
Участь у Раді економічної взаємодопомоги (РЕВ) • 1949 р. УРСР вступила до РЕВ, створеної з ініціативи Сталіна для посилення впливу у країнах Центральної Європи. • УРСР постачала країнам-членам РЕВ вугілля, чавун, продукцію машинобудування, цінну сировину та інші товари, надавала те- хнічну допомогу в будівництві промислових і народногосподар- ських об’єктів. • УРСР отримувала промислове обладнання, предмети широкого вжитку
Участь УРСР у міжнародних конференціях • 1946 р. — Паризька мирна конференція. • 1948 р. — Дунайська конференція з питань режиму торгового судноплавства на Дунаї
Результати міжнародної діяльності УРСР • Україна вийшла на міжнародну арену, чим підвищила свій авто- ритет. • УРСР не проводила самостійну зовнішню політику, не мала права на самостійне укладення міжнародних договорів, обмін посольствами тощо. • Договори про врегулювання територіальних проблем і кордонів України з Польщею, Чехословаччиною і Румунією підписував СРСР
Керівництво УРСР у повоєнні роки
Перші секретарі ЦК КП(б)У Голови Раднаркомів (Ради міністрів) УРСР
М. Хрущов (1943 1946, 1948-1949) М. Хрущов (1939-1947)
Л. Каганович (1947) Д. Коротченко (1947-1954)
А. Мельников (1950-1953)
346
Суспільно-політичне життя УРСР повоєнних років
Державні символи УРСР • 1949 р. затверджено Державний герб та Державний прапор (верхні 2/3 полотна — червоні, нижня смуга лазурного кольору; у верх- ньому лівому куті — зірка, під нею — серп і молот). • 1950 р. ухвалено Державний гімн (слова П. Тичини, М. Бажана й О. Новицького, музика харківського композитора Д. Клебанова)
Формування владних органів • 1946 р. Раду Народних Комісарів перейменовано на Раду Міністрів УРСР. • 1947 р. відбулися перші повоєнні вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад. • Вище керівництво майже незмінне
Зростання компартії 1949 р. відбувся масовий прийом у партію, тому кількість комуністів в Україні повернулася на довоєнний рівень — 680 тис. осіб; більшість з них були українцями
Репресивна політика • Арешти і страти колаборантів (близько 93 тис. осіб). • Репресії проти репатріантів — військовополонених та цивільних осіб, які опинилися за межами своєї країни внаслідок війни і пове- рнулись на батьківщину: за роки війни у Німеччину було вивезено на примусові роботи 2,8 млн осіб, потрапило в полон 4 млн україн- ців; з них понад 300 тис. осіб були вислані до Сибіру нібито за державну зраду. • Ще 1944 р. Пленум ЦК КП(б)У прийняв постанову про боротьбу з українським буржуазним націоналізмом. • Виселення з України поляків, румунів, угорців, словаків
Особливості відбудови народного господарства України
СРСР не отримав допомоги США за планом Маршалла, тому відбудова фінансувалася за рахунок внутрішніх джерел та німецьких репарацій УРСР отримала близько 20 % загальносоюзних капіталовкладень Збереглися адміністративно- командні методи управління й економічні пріоритети часів модернізації Економіка УРСР розглядалася як частина загальносоюзної економічної системи
347
Основні заходи і проблеми відбудови
Проходила за планами IV п’ятирічки (1946-1950 рр.)
Промисловість • Важка промисловість та енергетика отримали до 85 % капіталов- кладень, що призвело до посилення диспропорцій розвитку на користь військово-промислового комплексу. • Підприємства України відбудовували за допомогою шефів — заво- дів і фабрик, розташованих на неокупованих територіях СРСР. • Створено 17 нових господарських галузей, зокрема газову галузь паливної промисловості: 1948 р. почав працювати газопровід Да- шава-Київ. • Досягнення науково-технічного прогресу впроваджувалися дуже повільно, переважали старі технології, ручна праця, висока енер- го- та матеріаломісткість виробництва тощо. • Брак робочої сили — 60 % від довоєнного рівня, особливо квалі- фікованої робочої сили — 17 % від довоєнного рівня. • Використання примусової праці як радянських в’язнів, так і німе- цьких військовополонених
Сільське господарство • За роки війни скоротилися посівні площі, поголів’я худоби; май- же повністю відсутня техніка. • Катастрофічно низькі капіталовкладення в галузь — 7 % від зага- льних капіталовкладень, заробіток колгоспника за трудоднями в чотири рази менший за зарплату робітника або службовця. • У 1948 р. чисельність працездатного населення села не переви- щувала 5,6 млн осіб1 проти 7,2 млн перед війною; 80 % колгосп- ників — жінки. • Голод 1946-1947 рр. охопив передусім Лівобережну і Південну Україну. • Укрупнення колгоспів з метою розширення використання техніки МТС. • Збільшено податки на присадибні ділянки, плодові дерева, городи колгоспників
Грошова реформа (1947) • Заощадження до 3 тис. крб., що перебували в ощадкасах, обміню- вали 1:1. • Вклади від 3 до 10 тис. крб. обмінювали 1:3. • Заощадження, які зберігалися вдома, обмінювали 1:10, що вдари- ло передусім по селянству
Етносоціальна сфера • Значні міграції населення: повернення демобілізованих червоноа- рмійців, остарбайтерів, евакуйованих; депортації. • Скоротилася чисельність представників національних меншин (євреїв, поляків, німців), збільшилася чисельність росіян. • Проблема дитячої безпритульності та злочинності. • Нестача житла (знищено 50 % довоєнного житлового фонду) та товарів повсякденного вжитку, важкі побутові умови. • Колгоспники залишилися неповноправними громадянами: мізер- на оплата праці, відсутні паспорти та пенсійне забезпечення. • Відновлено 8-годинний робочий день та оплачувані відпустки на промислових підприємствах. • Скасовано обов’язкові надурочні роботи
348
Результати відбудови • 1950 р. УРСР вийшла на рівень промислового виробництва 1940 р. • Валовий збір зерна в 1950 р. становив 85 % урожаю 1940 р. • Закладено відставання від Заходу та Японії, де провідними галу- зями ставали хімічна промисловість та електроенергетика, а не важка промисловість
Голод 1946-1947 рр.
Причини голоду • Руйнівні наслідки війни. • Форсовано збільшення хлібозаготівель. • Посуха 1946 р., урожайність зернових — 2—3 ц/га. • Відбудова промисловості за рахунок сільського господарства. • Експорт зерна, надання «братньої допомоги» країнам Центральної та Східної Європи (Польщі, Болгарії, Угорщині тощо)
Заходи влади • У колгоспів вилучено навіть насіннєвий фонд. • Організовано репресії щодо керівництва колгоспів. • Відновлено дію «Закону про п’ять колосків»
Результати голоду • Голодом охоплено східні й південні області України. • Людські втрати оцінюють у 100 тис. — 1 млн осіб, понад 1 млн хво- рих на дистрофію; чисельність жертв могла бути більшою, якби не напівтаємна продовольча допомога Західної України. • Падіння морального духу населення
Повоєнна радянізація
західних областей України
Соціально- економічна політика • Радянізація відбувалася за тими самими напрямками, що й у довоєн- ний період: індустріалізація, суцільна колективізація, «культурна ре- волюція». • Розвиток Західної України визнано пріоритетним в УРСР. • Поруч із традиційними нафтогазовою та лісозаготівельною промис- ловістю закладено машинобудівельні, металообробні, приладобудівні підприємства. • У Прикарпатті відкрито газові родовища загальносоюзного значення. • До колгоспів увійшли 93 % селянських господарств. • Почалася активна русифікація краю — передусім через вищі навча- льні заклади. • На роботу до Західної України направлено понад 100 тис. спеціалістів зі Східної України та Росії, що спричинило часткову русифікацію міст. • Західноукраїнські землі включено в єдиний загальносоюзний госпо- дарський комплекс
Церковна політика • 1945 р. заарештовано керівництво УГКЦ на чолі з митрополитом И. Сліпим. • 1946р. Львівський неканонічний собор скасував Берестейську церко- вну унію 1596 р., оголосив про возз’єднання УГКЦ з російською пра- вославною церквою.
349
Церковна політика • 1947 р. закрито храми Мукачівської єпархії УГКЦ на Закарпатті, єписко- па Г. Ромжу отруєно, а 1949 р. заявлено про «добровільне возз’єднання» Мукачівської єпархії з Російською православною церквою. • УГКЦ пішла в підпілля («церква в катакомбах»), • Розгорнулися репресії священиків, які не приєдналися до нової церкви
Репресивна політика • Велася боротьба з’єднань НКВС (пізніше МВС) з УПА та оунівським підпіллям: у середньому за перші 20 місяців радянської влади щодня відбувалося 500 сутичок між військами НКВС та УПА. • Організовано обмін населенням прикордоння з Польщею, якому на- магалася перешкодити УПА (у 1944 р. — добровільний, з весни 1945 р. — примусовий): о з СРСР до Польщі виселено 810,5 тис. осіб; о з Польщі до СРСР — 483 тис. осіб; о для неохочих переселятися в Польщі створено концтабір на базі нацистського Освенциму. • Масові депортації українців: лише в 1944—1945 рр. у східні райони СРСР відправлено 200 тис. членів сімей оунівців. Усього від репресій постраждало не менше півмільйона осіб. • Лише з початку 1950-х років радянське керівництво, зокрема міністр внутрішніх справ Л. Берія, намагається привернути на свій бік інтелі- генцію, збільшує представництво західних українців у владних орга- нах, призупиняє смертні вироки щодо членів ОУН та бійців УПА
Діяльність Йосифа Сліпого
Сліпий Йосиф
(1892-1984) —
патріарх
Української
греко-
католицької
церкви
Народився в с. Заздрість на Тернопільщині. Отримав освіту в духо-
вних та світських навчальних закладах Європи. Перетворив Львів-
ську семінарію на Греко-католицьку богословську академію. Був
дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, членом-
куратором Українського національного музею у Львові, заступни-
ком голови Українського католицького союзу.
• Призначений митрополитом А. Шептицьким його помічником з
правом наступництва.
• У листопаді 1944 р. став митрополитом УГКЦ.
• 1945 р. заарештований і невдовзі засуджений до восьми років
в’язниці за «ворожу діяльність проти УРСР, співпрацю з німець-
ко-фашистськими окупантами».
• У 1953, 1957, 1962 рр. відбулись нові судові процеси над митро-
политом. Усього Й. Сліпий провів у таборах СРСР 18 років.
• 1963 р. висланий за межі СРСР завдяки захисту з боку Папи
Римського Іоанна XXIII, Президента США Дж. Кеннеді та інших
відомих політичних і громадських діячів країн світу.
• У Римі Сліпий отримав статус архієпископа та — першим з укра-
їнців — кардинала католицької церкви.
• Заснував Український католицький університет (нині працює у
Львові), відновив діяльність Українського богословського науково-
го товариства, звів у Римі собор св. Софії, підтримував діяльність
Українського Вільного Університету у Мюнхені (Німеччина).
• 1975 р. офіційно прийняв титул патріарха помісної Української
Греко-Католицької Церкви.
• Помер у Римі, перепохований у соборі св. Юра у Львові
350
Операції з депортації українського населення
Назва Операція «Віола» Операція «Захід»
Період Квітень-серпень 1947 Жовтень 1947 р.
Держава Польща СРСР
Поняття Насильницька депортація українського населення Закерзоння на захід і північ Польщі, на території, що нещодавно належали Німеччині Одна з наймасовіших і короткотермінових сталінських депортацій населення Західної України
Мета • Полонізувати українців, які не побажали виї- хати до УРСР, перетворити Польщу на одно- національну державу. • Заселити західні і північні території, передані Німеччиною Польщі за рішенням Потсдамсь- кої конференції (1945). • Позбавити УПА підтримки українського насе- лення • Знищення «соціаль- ної бази» українсько- го визвольного руху. • Забезпечення робо- чою силою копалень і лісозаготівель Сибіру й Казахстану
Привід У березні 1947 р. у бою з УПА загинув заступник міністра національної оборони Польщі К. Свер- чевський
Результат • Із Закерзоння виселено, за різним оцінками, 140-150 тис. українців. На нових землях вони не отримали достатньої фінансової урядової допомоги. • Переселення стало особистою трагедією для родин багатьох українців. • Бойові дії УПА на Закерзонні припинилися. • До сьогодні землі Закерзоння є найменш засе- леними територіям Польщі. • 1990 р. сенат Польщі засудив операцію «Віо- ла» як злочинну • За один день депор- товано понад 77 ти- сяч осіб, з них 35 ти- сяч жінок і 23 тисячі дітей до 15 років. • Майно виселенців передане колгоспам
Боротьба ОУН, УПА
з радянською владою в повоєнні роки
351
Методи боротьби
ОУН, УПА Радянська влада
• Напади на частини НКВС і військові підрозділи, терорис- тичні акти проти радянських і партійних діячів. • Убивства місцевих активістів, які перейшли на бік радянської влади. • Масовий терор проти вчителів, лікарів, інженерів, працівників культури, направлених на ро- боту зі сходу. • Активна антирадянська пропа- ганда, організація осередків ОУН на Східній і Південній Україні • Воєнні дії проти формувань ОУН, УПА регу- лярних частин армії та НКВС. • Велика блокада (1946), вбивства командирів УПА через агентурну мережу. • Використання бактеріологічної зброї, випалю- вання лісів. • Масові депортації населення з районів розта- шування баз УПА. • Провокації спецгруп НКВС з переодяганням у форму УПА (пограбування місцевого населен- ня, знущання з місцевого населення, вбивства). • Постійне розквартирування військових гарні- зонів у селах. • Впровадження агентури в середовище повста- нців та села Західної України
Завершення збройного опору
Згортання
бойових
Дій
Причини
завершення
збройної
боротьби
Василь Кук
(1913-2007) —
генерал-хорунжий,
останній
головнокомандувач
УПА
(1950-1954)
• 1950 р. загинув командуючий УПА Р. Шухевич.
• 1950-1951 рр. — черговий наступ на УПА, знищення керівни-
цтва повстанського руху.
• 1954 р. — арешт В. Кука, командира УПА після смерті
Р. Шухевича.
• Окремі боївки продовжували боротьбу до початку 1960-х
років______________________________________________________
• Колективізація, депортація населення і радянська пропаганда
унеможливили підтримку місцевого населення й тривалий
опір.
• У 1945-1949 рр., 1956 р. оголошувалася амністія членів УПА
та підпілля ОУН.
• Масові репресії: 170 тис. членів ОУН та УПА було засуджено
й відправлено до таборів ГУЛАГу____________________________
Народився на Тернопільщині в сім’ї залізничника, з 14 років був
членом «Пласту», ще за два роки вступив до ОУН. Вчився на
юриста в Люблінському католицькому університеті.
• Неодноразово заарештований, засуджений до ув’язнення, і
врешті перейшов у підпілля.
• На початку II Світової війни став членом Проводу ОУН.
• Навесні 1941 р. очолив Центральний штаб похідних груп
ОУН.
• Навесні 1942 р. став керівником Проводу ОУН у Дніпропет-
ровську (нині — Дніпро), вперше запровадив практику листі-
вок російською мовою і в такий спосіб долучив до організації
не українців.
• Навесні 1943 р. очолив УПА-Південь.
• 3 1947 р. був заступником Р. Шухевича на всіх посадах, а
після його загибелі в 1950 р. обраний головою Проводу ОУН в
Україні, головнокомандуючим УПА та головою Генерального
Секретаріату УГВР.
« 1954 р. заарештований радянськими спецслужбами.
352
• 1960 р. написав так званий «Відкритий лист В. Кука до (...) всіх українців, що живуть за кордоном», де визнавав радянську владу, засуджував засади й методи боротьби ОУН і УПА, закликав українські організації в еміграції припинити національно- визвольну боротьбу. Завдяки цьому листу був звільнений. Працював у Державному історичному архіві та Інституті історії АН УРСР, навіть писав дисертацію, але до захисту не допуще- ний. Після написання праці «Марксизм-ленінізм про українське національне питання» був звільнений з роботи із забороною працювати в школах та наукових установах. У 2002 р. відмовив- ся від звання Героя України
Загальна характеристика розвитку культури у 1944-1953 рр.
Освіта
Позитивні тенденції Негативні тенденції
• Відновлено зруйновані та зведено нові школи, переважно силами населення. • Створено мережу вечірніх та професій- них заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих. • 1953 р. введено обов’язкову семирічну освіту. • Створено фонд всеобучу для матеріаль- ної підтримки найбідніших учнів. • Відновлено систему вищої освіти • Нестача підручників, зошитів, на- вчального обладнання. • Брак пристосованих для навчання приміщень, вчителів. • Заідеологізованість освіти. • Скоротилася кількість українських та національних (польських, угор- ських, румунських тощо) шкіл. • Русифікація освіти, особливо вищої
Наука
Позитивні тенденції Негативні тенденції
• Відновлено роботу науково-дослід- них установ. • Провідна наукова установа — Ака- демія Наук УРСР на чолі з О. Пал- ладіним. • 1946 р. запущено перший у респуб- ліці атомний реактор. • 1948-1951 рр. під керівництвом С.Ле- бедєва створено першу в Європі малу електронно-обчислювальну машину. • Під керівництвом Є. Патона впро- ваджено нову автоматичну техноло- гію зварювання під флюсом, яку ви- користали під час будівництва газо- проводу Дашава-Київ (1949) та мо- сту Патона через Дніпро (1953) • Офтальмолог В. Фііатов був номі- нований на Нобелівську премію за пересадку рогівки ока. • Запровадження досягнень науки і техніки відбувалося переважно в галузях воєнно- го виробництва. • Тотальний ідеологічний контроль над суспільними науками. • У рамках боротьби з космополітизмом закрито Кабінет єврейської історії АН УРСР, його співробітників заарештовано. • «Лисенківщина»'. президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Т. Ли- сенко свої теорії аргументував не наукови- ми доказами, а вірністю марксизму- ленінізму; стверджував, що біологічні види під впливом зміни умов зовнішнього сере- довища здатні безпосередньо породжувати інші види. Автор пов’язав свою теорію з класовою боротьбою, яка начебто розгор- тається в науці. • Заперечення генетики та кібернетики, переслідування вчених відповідних на- прямків
• О. Богомолець досліджував про- блеми старіння та ендокринології • Російських учених проголошували пер- шовідкривачами більшості фундамента- льних фізичних законів і винаходів
23* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
353
Ждановщина
Поняття Повний державний контроль над мистецьким життям, репресії творчої та наукової інтелігенції в післявоєнні роки (за іменем секретаря ЦК ВКП(б) з ідеології А. Жданова)
Мета • Створити образи внутрішнього і зовнішнього ворогів. • Посилити ідеологічний контроль над творчими процесами в галузі ку- льтури. • Придушити національно-визвольний рух
Складові частини • Боротьба з «буржуазним націоналізмом». • Боротьба з «безрідним космополітизмом» — ідеологією, що віддає перева- гу загальнолюдським цінностям перед національними проблемами. • «Лисенківщина»
Події • У серпні 1946 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про журнали «Зірка» і «Ленінград»», яка звинувачувала російських письменників А. Ахматову та М. Зощенка в безідейності та шкідництві. Вона дала початок широкій кампанії переслідувань інтелігенції в СРСР. • 1946 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанови: о «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в «Нарисі історії української літератури»; о «Про журнал сатири і гумору «Перець»»; о «Про журнал «Вітчизна»» тощо. • Розкритиковано наукову роботу професорів Львівського університету істориків І. Крип’якевича та М. Кордуби за прагнення правдиво відо- бражати історію України. • У Львові ліквідовано відділи інститутів української літератури, історії України та економіки АН УРСР. • 1947 р. в українському націоналізмі та антирадянських висловлюваннях звинувачені А. Малишко, М. Стельмах, М. Рильський, Ю. Яновський. Водночас О. Гончар здобув Сталінську премію (1948) за роман «Прапо- роносці», присвячений Великій Вітчизняній війні. • 1950 р. у рамках боротьби з космополітизмом ліквідовано Кабінет єв- рейської історії АП УРСР, а його співробітників заарештовано. • 1951 р. в націоналізмі звинувачено композитора К. Данькевича за оперу «Богдан Хмельницький», В. Сосюру — за вірш «Любіть Україну»
Наслідки • Загальмувався розвиток науки, літератури і мистецтва в країні. • Придушено патріотичне піднесення та паростки відродження українсь- кої культури після війни. • Максимально обмежено свободу творчості. • Зникло поняття мистецької школи. • Літературна критика стала засобом знищення та утримання митців у рамках офіційної ідеології. • Поглибилася ізоляція від надбань західної культури. • Фізично знищено частину інтелігенції. • Відновлено образ «внутрішнього ворога»
354
УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ
Зміна партійного керівництва СРСР та УРСР на початку 1950-х років
Смерть Сталіна Сталась 5 березня 1953 р. і спричинила боротьбу за владу в його ото- ченні
Колективне керівництво Тривало у березні - червні 1953 р. в такому складі: • Г. Маленков — Голова Ради Міністрів СРСР; • М. Хрущов — Перший Секретар ЦК КПРС; • Л. Берія — Голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки
«Берієвська лібералізація» (пом’якшення політичного режиму) • Відбувся поворот до коренізацїї. • Засуджено попередній курс у Західній Україні: там живуть не бан- дити, а націоналістично налаштовані громадяни. • Припинено виконання смертних вироків, оголошено часткову амністію в’язнів. • У червні 1953 р. голову ЦК КП(б)У Л. Мельникова звинуватили в русифікації вищої школи і дискримінації місцевих кадрів у захід- ноукраїнських областях і зняли з посади, Першим секретарем ЦК КПУ вперше став українець — О. Кириченко
Завершення тріумвірату • Г. Маленков і М. Хрущов об’єдналися в боротьбі проти Л. Берії, зробивши ставку на армію. • Наприкінці червня 1953 р. Берію заарештували за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту; пізніше його за- судили до страти. • У вересні 1953 р. М. Хрущов обраний Першим секретарем ЦККГГРС. • 1955 р. Г. Маленкова звільнено з посади Голови Ради Міністрів СРСР
Входження Кримської області до складу УРСР (1954)
Причини • Територіальна та історична близькість Криму та України. • Потреба у відновленні господарського і культурного життя на півострові, яке було в катастрофічному становищі внаслідок де- портації кримських народів. • Розділення з Україною моральної відповідальності за масові депортації
Документальне оформлення 19 лютого 1954 р. видано Указ Президії Верховної Ради СРСР на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР»
Наслідки входження Криму до УРСР • Розширено курортний потенціал України. • Зросли витрати народного господарства УРСР на відбудову Криму. • В Україні збільшилася присутність росіян, які опиралися україніза- ції: 1959 р. росіяни становили 71,4 % населення Кримської обл. • За Україною визнано роль рівноправного партнера Росії у зміц- ненні СРСР
355
Стан економіки України в першій половині 1950-х років
Промисловість • Пріоритетний розвиток зберігався за важкою промисловістю (вугільною промисловістю, чорною металургією, важким маши- нобудуванням). • Нарощувалося воєнне виробництво у зв’язку з «холодною вій- ною». • Наростало техніко-економічне відставання від країн Заходу, де пріоритет віддавався приладобудівній, хімічній промисловості, кольоровій металургії. • Зросли обсяги видобутку вугілля, нафта, газу. • Відставав розвиток легкої, харчової промисловості та інфрастру- ктури
Сільське господарство • 1953 р. розпочалися сільськогосподарські реформи. • Збільшено капіталовкладення в сільське господарство. • Списано заборгованість колгоспів. • Збільшено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію. • Податки на присадибні ділянки колгоспників зменшилися у 2,5 разу. • 3 1954 р. почалося освоєння цілинних земель Сибіру, Алтаю, Казахстану
Соціальна сфера • Зберігалися повільні темпи житлового будівництва. • Низькій рівень життя
Результати змін • Покращилося становище селянства. • Закріпився екстенсивний шлях розвитку країни
Відлига
Процес лібералізації суспільно-політичного життя, соціально-економічних реформ,
пов’язаний із перебуванням при владі М. С. Хрущова (1953-1964).
Названий за однойменною повістю 1. Еренбурга, що вишила 1954 р.
_____ Мета______________
Надати радянському
суспільству нового імпульсу
на шляху до «побудови
комунізму»
Складові частини
Десталінізапія Соціально- економічні реформи Політичні реформи
Керівництво УРСР часів Відлиги
Перші секретарі ЦК КПУ Голови Ради міністрів УРСР
О. Кириченко (1953-1957) Д. Коротченко (1947-1954)
М. Підгорний (1957-1963) Н. Кальченко (1954—1961)
П. Шелест (1963-1972) В. Щербицький (1961-1963)
І. Казанець (1963—1965)
356
Початок десталінізації
Поняття десталінізації Процес ліквідації наслідків культу особи Сталіна за часів правління М. С. Хрущова
Причини • Нове керівництво розуміло неможливість подальшої сталінської репресивної політики як з політичної, так і з економічної позиції. • Серія повстань у таборах ГУЛАГу навесні — влітку 1953 р., органі- зована за сприяння колишніх бійців УПА та членів ОУН
Основні етапи • 1953-1956 рр. (до XX з’їзду КПРС) — початок десталінізації. • 1956-1959 рр. — поглиблення десталінізації, масова реабілітація громадян Найпотужнішими були повстання в Норильському (травень-серпень 1953 р.), Воркутинському (червень-серпень 1953 р.), Кенгірському (травень-червень 1954 р.) таборах. Повсталі вимагали скорочення робочого дня, пом’якшення режиму, амністії політв’язнів тощо. Во- ни створювали комітети у табірних відділеннях, припиняли роботу, проявляли масову непокору адміністрації табору, руйнували штрафні ізолятори, налагоджували радіотрансляції. Всі повстання були жорс- токо придушені, але влада мусила піти на поступки
Зміст десталінізації • Створено комісію Президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Сталіна. • Ліквідовано систему ГУЛАГу та масові репресії. • Створено комісії з перегляду справ засуджених. • Проведено амністію та реабілітацію (виправдання і відновлення в правах) незаконно засуджених, передусім відомих партійних, державних, воєнних діячів. Не підлягали реабілітації жертви полі- тичних репресій до 1934 р., бійці УПА, селяни, репресовані під час колективізації, депортовані народи. • Прийнято рішення про перейменування населених пунктів, вулиць, установ, колгоспів, підприємств, названих на честь Сталіна, знесення пам’ятників Сталіну тощо; тіло Сталіна винесено з мавзолею. • Ліквідовано позасудові органи — воєнні трибунали МВС та Особ- лива нарада МВС. • Відновлено прокурорський нагляд. * • Скасовано надзвичайні закони і постанови, спрямовані на бороть- бу з «ворогами народу». • Почалося повернення депортованих осіб, пов’язаних із діяльністю ОУН, УПА. • Проведено чистку органів держбезпеки, скорочення їх чисельності. • Припинено ідеологічні кампанії проти інтелігенції, націоналізму тощо. • Частка українців у партійному і державному апараті зросла до 68%. • Розширено права союзних республік. • Уповільнено процес русифікації
Результати • Реабілітація понад 3,5 млн осіб. • Демократизація суспільного життя. • Активізація громадських рухів
357
XX з’їзд КПРС (1956)
На XX з’їзді КПРС, що проходив 14—25 лютого 1956 р., М. Хрущов виголосив закриту доповідь «Про культ особи И. Сталіна та його наслідки»
Зміст доповіді • Сталінську політику розкритиковано як хибну та злочинну. • На Сталіна і Берію покладено відповідальність за організацію масових репресій, депортацію народів під час війни, незаконні методи слідства ТОЩО. • Причинами появи культу Сталіна названо риси його характеру, гостру боротьбу з капіталістичним оточенням тощо, а не саму систему. • Початком незаконних репресій визначено 1934 р. • Не критикувалися методи проведення колективізації, голодомор 1932- 1933 рр. тощо
Значення доповіді • Стала імпульсом для поглиблення десталінізації. • ЗО червня 1956 р. вийшла постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків». • Критика не викривала суті командно-адміністративної системи. • Правляча верхівка продемонструвала небажання розділити відповіда- льність за вчинені злочини
Спроба державного перевороту (1957)
У червні 1957 р. на пленумі ЦК КПРС
група противників десталінізації,
очолювана Г. Маленковим,
Л. Кагановичем, В. Молотовим,
спробувала усунути М. Хрущова
з посади першого секретаря
У березні 1958 р. противників
десталінізації виключено зі складу
Президії ЦК.
М. Хрущов обійняв посаду Голови
Ради Міністрів СРСР,
сконцентрувавши практично
всю владу в державі
Політичні зміни в СРСР та УРСР
Внутрішня політика Зовнішня політика
• Скоротився адміністративний апарат. • Уведено в практику всенародне обговорення проектів законів та інших важливих питань. • Республікам передано питання обласного адміністративно-територіального устрою, районування, віднесення міст до обласного, республіканського підпорядкування, право на прийняття кодексів тощо. • Розширено повноваження місцевих рад у плануванні, будівництві, бюджетно-фінансових справах тощо. На чверть оновлено склад керівних органів КПРС. • Перебування на найвищих посадах обмежено трьома строками • Україна стала членом 29 міжнародних організацій. • Пожвавився міжнародний туризм
Результати змін
Відбулася обмежена децентралізація управління Діяльність України на міжнародній арені стала активнішою Збереглася монополія КПРС на владу в усіх сферах суспільного життя
358
Вище партійне керівництво УРСР часів Відлиги
О. І. Кириченко (1953-1957)
М. В. Підгорний (1957—1963)
Напрямки політики
• Підтримував курс М. Хрущова на лібе- •
ралізацію, але не був самостійним.
• Сприяв збільшенню чисельності украї- •
нців на державних і партійних поса-
дах.
• Реабілітація репресованих. •
• Приділяв увагу розвитку української
науки
Наслідував М. Хрущова в його діяльно-
сті й навіть у зовнішньому вигляді.
Схвалював усі програми М. Хрущова,
закликаючи до їх дострокового вико-
нання.
Розв’язував проблеми через постійні
кадрові зміни, не вникаючи в суть пи-
тань
Реформи М. Хрущова у промисловості та управлінні
Г алузь Промисловість Сільське господарство
Зміст • Скорочено кількість міністерств союзного (з ЗО до 20) та союзно- республіканського (з 21 до 13) під- порядкування. • Розширено права республік у фор- муванні бюджету, збуту продукції, використання капіталовкладень. • 1957 р. ліквідовано міністерства, замість них створено ради народного господарства (раднаргоспи) — тери- торіальні органи, що вели плануван- ня та управління промисловістю і будівництвом у межах відповідних економічних районів. • Створено Вищу раду народного господарства та державні комітети з окремих галузей промисловості. • Для запровадження досягнень нау- ково-технічної революції (НТР) створено Державний комітет Ради Міністрів СРСР у справах нової тех- ніки, Всесоюзне товариство винахі- дників і раціоналізаторів, але темпи НТР залишалися дуже повільними • Запроваджено матеріальне заохочення працівників. • Укрупнення колгоспів та перетворення їх частини на радгоспи (1957-1960). • Ліквідовано МТС: колгос- пи мали викупити техніку, щоправда, за завищеними цінами. • Непослідовні заходи щодо підсобних господарств колгоспників: спочатку — скорочення оподаткування, з 1955 р. — обмеження присадибних ділянок і по- голів’я худоби
359
Галузь П ром исловість Сільське господарство
Результати реформ • Частка республіканської промисло- вості збільшилася до 76 %, що спри- яло зростанню бюджету УРСР у 2,5 разу. • Децентралізоване управління. • Більш ефективне використання ма- теріальних і трудових ресурсів. • Збільшилося виробництво товарів народного споживання. • Реформ призвели до збоїв у вико- нанні VI п’ятирічки; у 19581965 рр. проголошено Семирічку. • Розірвано галузеві зв’язки. • Модернізація не відповідала тогоча- сним вимогам і велася за взірцем сталінських часів • Загострилася продовольча проблема. • Занепад «неперспектив- них» сіл. • Погіршилося обслугову- вання сільськогосподарсь- кої техніки. • Закріплено екстенсивний розвиток аграрної галузі. • 3 1963 р. почався імпорт хліба
Надпрограми М. Хрущова в сільському господарстві
Мета Результат
Освоєння цілинних земель (1954)
• Освоєння цілини Південного Си- біру, Казахстану, Алтаю, Північ- ного Кавказу (28-30 млн га). • У кріплення кордону з Китаєм • Відплив матеріальних та людських ресурсів з України (80 тис. осіб, 90 тис. сільгоспма- шин). • Послаблення аграрного сектору України
Розширення посівів кукурудзи (1955)
• Розв’язання зернової проблеми. • Збільшення виробництва кормів для худоби • Низька врожайність кукурудзи — 25— ЗО ц/га. • Скорочення посівів традиційних зернових. • Порушення сівозміни, структури грунтів
Тваринницька надпрограма (1957)
Догнати і перегнати США у вироб- ництві м’яса і молока на душу насе- лення • Створення великих тваринницьких компле- ксів. • Скорочення поголів’я худоби в присадиб- них господарствах. • Нестача кормів
360
Реформи в соціальній сфері
Зміст • Підвищено грошову оплату колгоспників, яку стали виплачувати щомісяця або поквартально. • Пенсії зросли на 80 %, уперше пенсії отримали колгоспники. • Селянам видано паспорти. • Розпочалося масове житлове будівництво: у 1956-1965 рр. житлом забезпечено майже 18 млн осіб. • Ліквідовано обов’язкові державні позики. • Скорочено робочий день, запроваджено 5-денний робочий тиждень. • Робітникам дозволено вільно звільнятися з підприємств і переходити на іншу роботу. • Зросли реальні зарплати: у 1951-1958 рр. прибутки середнього робіт- ника збільшилися на 230 %. • 1961 р. проведено грошову реформу: вартість карбованця збільшено вдесятеро, старі гроші обмінювалися на нові в такому ж співвідно- шенні протягом півроку. • Набула поширення побутова техніка
Результати реформ • Суттєво покращився життєвий рівень українців, особливо селянства. • Наприкінці 1950-х років підвищуються ціни, заморожується зарплата, поглиблюєть я товарний дефіцит. • На початку 1960 х років відбуваються робітничі демонстрації; найбі- льші — у Сумах, Кривому Розі, Одесі
Усунення М. Хрущова від влади
Причини Події
• Неоднозначне сприйняття критики культу осо- би Сталіна в суспільстві. • Непослідовність, суперечливість реформ. • Значне скорочення армії, що викликало незадо- волення офіцерства. • Відчутне погіршення соціально-економічного становища населення на початку 1960-х років. • У 1962—1963 роках в Донецьку, Харкові, Жда- нові (Маріуполі) відбулися робітничі страйки й маніфестації, викликані різким підвищенням цін на продукти харчування; в російському Новоче- ркаську робітнича демонстрація розігнана за допомоги військ із людськими жертвами. • Опір партійного керівництва, невдоволеного волюнтаризмом Хрущова — нехтуванням об’єктивними законами розвитку, урахуванням лише бажань і волі окремої людини • 14 жовтня 1964 р. пленум ЦК КПРС звільнив М. Хрущова з усіх посад «за станом здоров’я». • Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, Головою Ра- ди Міністрів СРСР — О. Ко- сигін
Перший випадок відсторонення від влади вищої посадової особи в СРСР став можливим завдяки демократизації радянського суспільства, розпочатій самим М. С. Хрущовим
361
Культурне життя в Україні
Розвиток освіти
Позитивні тенденції Негативні тенденції
• Скасовано плату за навчання в старших класах (1956). • 1959 р. проведено шкільну реформу: о обов’язкова восьмирічна освіта; о 10-річні школи перетворено на 11-річні; о батькам надано право обирати мову, якою навча- тимуться діти; о учні мали оволодівати робітничими професіями; з’явилися групи подовженого дня. • Організовано підготовку фахівців для нових галузей: виробництво й експлуатація автоматичних та елект- ромеханічних машин, обчислювальних машин тощо • Вивчення української мови в школі стало не- обов’язковим (факуль- тативним). • Скоротилася кількість українських шкіл. • Російська мова перева- жала у вищих навчаль- них закладах. • Недостатня матеріальна база спеціальних на- вчальних закладів
Розвиток науки
Президенти Академії наук УРСР • О. Палладій (1946-1962 рр.). • Б. Патон (від 1962 р.)
Нові науково-дослідні установи • Інститут проблем лиття (1958), Київ. • Інститут хімії високомолекулярних сполук (1959), Київ. • Інститут напівпровідників (1960), Київ. • Інститут геофізики (1960), Київ. • Інститут кібернетики (1961), Київ. • Фізико-технічний інститут низьких температур (1960), Харків
362
Основні досягнення
Кібернетика • 1957 р. засновано Обчислювальний центр, з 1962 р. — Інститут кібернетики АН УРСР під керівництвом В. Глушкова. • Створено виробничі електронно-обчислювальні машини «Київ» (1960), «Дніпро» (1961), «Промінь» (1962) тощо
Фізика • Почав виходити «Український фізичний журнал». • Харківський фізико-технічний інститут, очолюваний І. Курчатовим, досліджував проблеми атомної енергетики. 1964 р. тут був запущений найбільший у світі прискорювач електронів. • М. Боголюбов обґрунтував теорію надтекучості та надпро- відності
Технології • У Києві почало роботу Конструкторське бюро О. К. Антонова, що розробляло й впроваджувало у виро- бництво літаки серії АН, зокрема АН-24, АН-22 («Ан- тей», вантажопідйомність 60 т), АН-124 («Руслан», ван- тажопідйомність 150 т) тощо. • 1956 р. генеральним конструктором будівництва косміч- них кораблів у СРСР став житомирянин С. Корольов. • 1961 р. почалося виготовлення перших штучних алмазів. • Створення міжконтинентальних ракет, теорії конструкти- вної міцності пластмас тощо
Космонавтика Участь українських учених у запуску першого супутника Землі в 1957 р., космічного корабля з Ю. Гагаріним на борту 1961 р.
Медицина М. Амосов розробив нові методи хірургічного лікування серцевих захворювань
Суспільні науки • Почалося видання першої багатотомної «Української Радянської Енциклопедії» під редакцією М. Бажана. • Засновано журнали «Український історичний журнал», «Народна творчість та етнографія», «Радянське право», «Економіка Радянської України». • Започатковано видання багатотомної «Історії міст і сіл України»
і Ь Сергій Корольов (1906-1966) — основоположником практичної космонавтики Народився в Житомирі в сім’ї викладача російської словес- ності й доньки українського купця. 3 раннього дитинства жив у бабусі й діда в Ніжині через розлучення батьків. До 16 років навчався вдома. В Одесі, де жила родина, пішов до модельного гуртка і став членом Товариства авіації і повіт- роплавання України та Криму, у 17 років розробив модель свого першого планера. Закінчив факультет літакобудування МВТУ ім. Баумана. • 1931 р. почав працювати над проблемами ракетобудуван- ня й космонавтики. • 1933 р. призначений заступником начальника Реактивно- го науково-дослідного інститута. • 1938 р. Корольова було заарештовано й засуджено до 10 років таборів. За два роки його перевели до так званої «шаражки» — конструкторського бюро в’язнів на чолі з А. Туполєвим, що створювала літак Ту-2, а пізніше — над
363
Сергій Корольов реактивним двигуном для пікіруючого бомбардувальника Петля кова — «Пе-2». • Після дострокового звільнення Корольова відрядили до Німеччини вивчати трофейну ракетну техніку. • 1946 р. —- головний конструктор балістичних ракет. • 1956 року — керівник і головний конструктор ракетного центру. • 1957 р. було запущено перший штучний супутник Землі, 12 квітня 1961 р. — космічний політ на кораблі «Восток» Ю. Гагаріна, 1964 р. на орбіту вийшов перший багатоміс- ний корабель серії «Восход» з екіпажем на борту. • Під його керівництвом створено перші космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники серії «Космос», а також проект космічного корабля «Союз». Двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, нагороджений трьома орденами Леніна, орденом «Знак По- шани» та багатьма медалями. Помер і похований у Москві
Шістдесятництво
Поняття Обмежений рух української інтелігенції часів відлиги, спрямований проти заідеологізованості культури і на верховенство суспільства над державою
Мета • Оновлення радянського суспільства. • Відродження української мови. • Піднесення національної самосвідомості
Організації • 1960-1964 рр. — Клуб творчої молоді «Сучасник» у Києві на чолі з Л. Танюком. Учасники: І. Драч, А. Горська, М. Вінграновський, 1. Світличний тощо. • 1962 р. — Клуб творчої молоді «Пролісок» у Львові на чолі з М. Ко- сівим. Учасники: брати Горині, І. Гель, Г. Чубай, І. Калинець, І. Стасів тощо
Діяльність організацій • Пропагували українські народні традиції. • Створювали мистецькі іуртки, театральні постановки. • Організовували вечори пам’яті видатних українців (Лесі Українки, Леся Курбаса, В. Симоненка тощо). • Займалися пошуком місць масових поховань жертв сталінського терору
Тиск влади • Шістдесятники були піддані критиці пленумом ЦК КПУ (1962), з початком боротьби М. Хрущова з абстракціонізмом та іншими «від- хиленнями» від реалістичного мистецтва. їх звинувачували в надмі- рній увазі «негативним явищам» сталінізму
Література і мовознавство
Початок • Стаття О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» (1955)
ВІДЛИГИ закликала «розширити творчі рамки соціалістичного реалізму». • Скасовані партійні постанови 1940-х років з питань культурної сфери (зокрема, помилковою визнана критика опери К. Даньке- вича «Богдан Хмельницький»).
364
Початок відлиги • Реабілітовано українських поетів та письменників — О. Олеся, Т. Вороного, В. Еллан-Блакитного, Г. Косинку тощо. • Засновано суспільно-політичні, наукові та літературні журнали «Прапор», «Радянське літературознавство», «Всесвіт», «Знання та праця» тощо
Українське мовознавство • Перевидано «Словник української мови» Б. Грінченка. • Розкритиковано ідею залежності творчості українських письмен- ників він «російської передової культури». • 1956 р. широко відзначено 100-річний ювілей від дня народження І. Франка. • 1963 р. Київський університет та Інститут мовознавства УРСР про- вели конференцію з питань культури української мови, рішення якої вимагали розширення сфери використання мови в освітніх за- кладах, діловодстві, наукових творах і кіно. • 1964 р. за підозрілих обставин пожежа знищила фонди українсь- ких рукописів бібліотеки АН УРСР
Нові твори українських авторів • О. Довженко, «Зачарована Десна». • В. Сосюра, «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа» (не надруковані). • Г. Тютюнник, «Вир». • М. Стельмах, «Кров людська — не водиця». • О. Гончар, «Тронка» (відзначений Ленінською премією 1962 р.) тощо
Молоді письменники- шістдесятники • В. Симоненко, збірки «Тиша і грім», «Земне тяжіння» (посмертна). • Л. Костенко, «Проміння землі», «Мандрівне серце». • Поети Д. Павличко, М. Вінграновський, І. Мушкетик, І. Драч тощо
365
Образотворче мистецтво
Художники • М. Ерделі — автор понад тисячі пейзажів, портретів, натюр- мортів. • В. Касіян — ілюстратор «Кобзаря» Т. Шевченка. • Г. Якутович — ілюстратор багатьох творів української літе- ратури, автор гравюр на теми української історії, музики, на- родних казок. • М. Дерегус ілюстрував роман Л. Толстого «Війна і мир»; автор триптиха «Дума про козака Голоту». • визнання набули майстрині-самоучки, представниці «наївно- го мистецтва» К. Білокур, М. Приймаченко, які отримали звання народних художниць. • народні майстри: К. Білокур, М. Приймаченко. • Т. Яблонська та В. Зарецький заснували фольклорний на- прямок в українському образотворчому мистецтві
Скульптура • Зведено пам’ятник Т. Шевченку у Москві (автори М. Грисюк, Ю. Сінкевич, А. Фуженко), пам’ятник І. Франку у Львові (ав- тори В. Борисенко, Е. Мисько та ін.). • І. Гончар створив галерею пам’ятників і скульптурних портретів М. Коцюбинського, Лесі Українки, Т. Шевченка, У. Кармелюка тощо, відкрив для загального огляду свою приватну історико- етнографічну колекцію
Шестидесятництво в мистецтві 1964 р. до 150-річчя від дня народження Т. Шевченка А. Горсь- ка, О. Заливаха, Л. Семикіна, Г. Зубченко та Г. Севрук вигото- вили для вестибюля Київського університету вітраж, що зобра- жував молодого поета, який однією рукою пригортав скривдже- ну жінку, а другу простягав угору, тримаючи в ній книгу. Ком- позиція увінчувалася Шевченковими рядками: «...Возвеличу малих отих рабів німих, Я на сторожі коло них поставлю слово». Чиновники оцінили композицію як ідейно шкідливу і наказали її знищити
Церковна політика
366
Розвиток спорту
Зародження дисидентського руху
Поняття дисидентства Суспільний рух протесту проти тоталітарного режиму мирними мето- дами
Причини виникнення • Лібералізація режиму, що привела до активізації національно- визвольної боротьби. • Антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (Угорщина, Польща, Чехословаччина). • Правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948). • Монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки. • Постійні утиски та обмеження національного та культурно- духовного життя, русифікація. • Припинення збройної боротьби ОУН та УПА перевело український національно-визвольний рух у форми пропагандистської боротьби
Форми боротьби дисидентів • Протести, звернення на адресу керівників країни, «відкриті листи» до ООН. • Поширення нелегальної літератури, листівок (самвидаву). Найві- доміші праці: о Л. Самусь, «Чорні дні мого існування» — спогади про ув’язнен- ня в ГУЛАГу; о І. Дзюба, «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965); о І. Світличний, «Українська нт^лігенція перед судом КДБ» — матеріали про «справу юрист в», або суд над УРСС. Саме І. Світличний був головним організатором самвидаву в Україні. • Вивішування жовто-блакитних прапорів. • Створення дисидентських організацій. • Акції солідарності з іншими народами, які постраждали від тоталі- тарної системи
367
Дисидентські організації України 1950 - початку 1960-х років
Назва, рік заснування Лідери Мета Діяльність
Реалістичний робітничий гурток демократів (Донбас, 1956) Є. Доніченко • Демократизація СРСР. • Створення багатопартій- ної системи. • Вільні вибори. • Передання землі селянам Рукописний часопис «Свободное слово»
Група «Об’єднання» (Львів, 1956) В. Леонюк, Я. Гасюк, Б, Христинич Незалежність України Поширення листівок
Український національний комітет (Львів, близько 1960) Б. Грицина, І. Коваль • Незалежність України. • Ліквідація колгоспів. • Виселення за межі Украї- ни інших націй. • Демократичні свободи Поширення листівок, самвидаву; у майбут- ньому — організація збройної боротьби. Комітет мав розгалу- жену мережу підпі- льних груп
Українська робітничо- селянська спілка (УРСС, Львівщина, 1959) Л. Лук’яненко І. Кандиба Незалежна Україна з радян- ським ладом і соціалістич- ною економікою Поширення листівок, агітація
Український національний фронт (Львів, Івано-Франківськ, 1964) Д. Квецько • Незалежність України шля- хом проведення референ- думу. • У боротьбі з Москвою слід об’єднати національні рухи всієї Східної Європи • Рукописний жур- нал «Воля і Батькі- вщина»; • Звернення до XXIII з’їзду КПРС; по- ширення листівок ОУН
368
УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ
КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ
(СЕРЕДИНА 60-Х - СЕРЕДИНА 80-Х РР.)
Консервативний курсЛ. Брежнєва (1964-1982)
Керівництво УРСРу другій половині 1960-1980-х роках
Політика першого секретаря
ЦК КПУ П. Шелеста (1963-1972)
Політика першого секретаря
ЦК КПУ В. Щербицького (1972-1989)
Захищав економічні інтереси УРСР.
Підтримував помірковану українізацію:
вищу школу почали переводити на украї-
нську мову викладання, здійснено спробу
українізувати управлінський апарат тощо.
1970 р. видав книгу «Україно наша Радян-
• Цілковито підтримував курс Л. Бреж-
нєва, усунув від влади прибічників
П. Шелеста.
• Підтримував жорстку централізацію,
підпорядкованість республіки центру.
* Провів модернізацію легкої та хар-
24* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
369
Політика першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста (1963-1972) Політика першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького (1972-1989)
ська»; пізніше саме за цю книгу Шелеста звинуватять в ідеалізації минулого Украї- ни та обстоюванні самостійності України. • Підтримував розвиток українського мис- тецтва, зокрема кінорежисера С. Параджа- иова, фольклорний ансамбль П. Вірського тощо. • Ініціював заснування Шевченківської премії, видання «Історії міст і сіл УРСР», створення державного заповідника на о. Хортиця, музею-заповідника українсь- кої народної архітектури та побуту в с. Пирогове, будівництво палацу «Украї- на» в Києві. • Брав участь в усуненні М. Хрущова від влади. • Засуджував політику десталінізації. • Активно боровся з дисидентським ру- хом. • Розкритикований за «примиренське став- лення до буржуазного націоналізму» і переведений на роботу до Москви нової промисловості УРСР. • Дозволив розміщення на території України низки атомних електростан- цій, зокрема Чорнобильської. • Посилив русифікацію; усі державні та партійні заходи проводили росій- ською мовою. • Провів партійну чистку, приховану обміном партійних квитків. • Фактично розгромив український дисидентський рух. • Відкрив музей Леніна у Києві, меморі- альний комплекс «Український музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», Монумент на честь більшовицької революції 1917 р. у Ки- єві тощо. • Підтримував розвиток спорту, особ- ливо футбольну команду «Динамо- Київ»
Конституція УРСР 1978 р.
Розроблена на основі Конституції СРСР від 7 жовтня 1977 р.
Основний зміст • УРСР — суверенна держава в добровільному союзі радянських рес- публік. • УРСР має право приймати Конституцію і закони. • УРСР зберігає за собою право вільного виходу з СРСР (механізм реалізації цього права відсутній). • В УРСР побудовано розвинуте соціалістичне суспільство, у якому створено мотутні продуктивні сили, неухильно підвищується добро- бут і культура народу. • Влада в УРСР належить народу, який здійснює її через ради народ- них депутатів. • Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи є КПРС (6-та стаття Конституції). • Економіка УРСР є складовою частиною єдиного народно- господарчого комплексу СРСР. • Гарантовано права на працю, житло, безплатну освіту, медицину тощо і свободи слова, зборів, віросповідання громадян
Оцінка Конституції Закріплювала підлегле становище УРСР, чимало її статей мали декларативний характер і не відповідали реаліям життя
370
Косигінські економічні реформи (почалися 1965 р.)
Названі за прізвищем автора — Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна
Передумови запровадження • Скорочення національного доходу за часів правління М. Хрущова. • Економічна дискусія, започаткована харківським економістом Ліберманом, який запропонував повернутись до досвіду непу
Мета Впровадження елементів економічного регулювання у планове господарство
Реформи у промисловості та управлінні • Розширено господарчу самостійність підприємств, уведено госпрозрахунок. • Звітні показники підприємств скорочено з ЗО до 9. • 3 прибутків підприємств створено окремі фонди: матеріального стимулювання, соціально-культурного розвитку та житлового будівництва, розвитку вйробництва. • Установлено залежність фонду зарплати від прибутку підпри- ємства. • Зміцнено прямі договірні зв’язки між підприємствами. • Уведено оцінку діяльності підприємств за показником не вало- вої, а реалізованої продукції. • Ліквідовано раднаргоспи, поновлено галузеві міністерства: 11 загальносоюзних, 17 союзно-республіканських. • Особлива увага приділялася розвитку легкої та харчової про- мисловості
Сільське господарство • Суттєво знижені плани обов’язкових закупівель зерна. • У 1,5-2 рази підвищено закупівельні ціни на сільськогосподар- ську продукцію. • Встановлено 50 % надбавка до закупівельної ціни на надплано- ву продукцію. • Зросли капіталовкладення в сільське господарство. • Знижено податки, ціни на запчастини і техніку. • 3 колгоспів списано державні борги. • Скорочено звітні показники. • Розширено самостійність колгоспів у плануванні. • Скасовано обмеження на розвиток підсобних господарств, які давали 25 % овочів, ЗО % м’яса, сала, молока і фруктів, понад 50 % картоплі
Результати реформ 1 Позитивні VIII п’ятирічку (1966-1970) названо «золотою». • Виробництво промислової продукції зросло на 50 %. • 2/3 приросту промислової продукції забезпечила висока продуктивність праці. • Призупинено спад середньорічних темпів зростання вироб- ництва. • Валова продукція сільського господарства зросла на 23 %. • Національний доход СРСР становив у 1970 р. 67 % націона- льного доходу США (у 1960 р. — 58 %)
371
| Негативні | • Наприкінці 1960-х років зростає директивне планування. • Прибуток від реалізації продукції збільшували не за рахунок якості та дешевизни товару, а за рахунок приписок, подоро- жчання товару чи зниження плану. • Реформа не передбачала появи реального господаря на ви- робництві. • Реформи містили взаємовиключні процеси: посилення централізму в економіці та впровадження ринкових механіз- мів, що призвело до розбалансування економічної системи
Загострення економічної кризи у 1970 - на початку 1980-х рр.
Системна криза — криза, яка охоплює цілісну економічну систему країни,
криза базових цінностей
Промисловість
• Диспропорції економіки:
перевага важкої та енер-
гетичної промисловості,
у невиробничій сфері
працює 1/4 (у США —
3/4) працівників.
• Старіння основних виро-
бничих фондів, вичер-
пання трудових і матері-
альних ресурсів.
• Висока матеріале- та енер-
гоємність виробництва.
• Недостатня механізація та
автоматизація виробницт-
ва, повільне впровадження
наукових розробок.
• Низька якість продукції
не давала змоги конкуру-
вати на світовому ринку.
• Валюта, виторгувана за
експорт нафти і газу,
йшла не на модернізацію,
а на військову промисло-
вість та імпорт товарів
повсякденного попиту
Сільське
господарство
• Нераціональне ви-
користання земель:
непродумана мелі-
орація; передання
найкращих чорно-
земів під забудову,
шляхи, водосхо-
вища.
• Брак і погана якість
сільсько-господар-
ської техніки.
• Нестача мінераль-
них добрив, захис-
них хімічних засо-
бів тощо.
• Недбалі переробка
та зберігання вро-
жаю.
• Скорочення чисе-
льності колгоспни-
ків при незмінній
продуктивності
праці стало однією
з причин продово-
льчого дефіциту
___________і__________:
Екологія
• Будівництво хімічних
та інших екологічно
небезпечних підпри-
ємств у густонаселе-
пих районах.
• Будівництво АЕС
без урахування гео-
логічних особливос-
тей місцевості, за за-
старілими техноло-
гіями, у гусгонасе-
лених та маловодних
регіонах. На терито-
рії УРСР працювало
40 % енергоблоків
СРСР, а вироблена
енергія переважно
йшла на експорт.
• Створення «штуч-
них морів» на Дніп-
рі, затоплення ро-
дючих чорноземів.
• Розораність сільсь-
ко-господарських
угідь — 80 % проти
25 % у США, 48 % у
Франції
372
Розвиток соціальної сфери
Позитивні тенденції Негативні тенденції
• Зріс життєвий рівень українців. • Збільшилися реальні зарплати, пенсії, стипендії. • Покращилося забезпечення побутовою технікою — телеві- зорами, пральними, машинами, холодильниками. • Зведено значну кількість жит- ла, шкіл, будинків, культури. • Низькі ціни на житло та кому- нальні послуги. • Безкоштовні медицина та освіта. • Грошова допомога малозабез- печеним сім’ям з неповноліт- німи дітьми. • Користування підручниками в середній школі стало безоплат- ним. • Поліпшилося транспортне обслуговування населення: де- шевий проїзд, нові маршрути, відкриття метрополітену в Ха- ркові тощо • Уповільнилися темпи зростання добробуту, відставання за якістю життя від сусідніх євро- пейських країн. • Товарний дефіцит (нестача), спекуляція, з якими боролися імпортом товарів широкого вжитку. • Недостатні розміри пенсій та соціальних ви- плат, зрівнялівка в оплаті праці. • Низька якість житла, великі черги на його отримання, розподіл квартир за відсутності громадського контролю. • Великий розрив у соціальному забезпеченні та побутовому рівні села й міста: 5 % сіл користу- валися природним газом, 15 % — водогоном. • Низька якість рівня охорони здоров’я. • Прихована інфляція. • Привілеї номенклатури: о власна закрита система постачання продо- вольства і промтоварів; о зарплата — вдвічі-втричі вища за робітничу; о окремі санаторії, поліклініки, лікарні, пан- сіонати тощо; о краще житло, спеціальна прислуга; о гарантія навчання і престижної роботи для дітей
Етносоціальні процеси в Україні
373
Дисидентський рух
другої половини 1960 - першої половини 1980-х років
Особливості • Набуває більше прибічників, переважно в середовищі інтелігенції. • Встановлено зв’язок із громадськими та правозахисними органі- заціями Європи та США. • У 1970-х роках дисиденти відмовилися від закликів повернутися до ленінської національної політики. • Поширився рух «підписантів» -— підписи під листами протесту проти політичних репресій, які передавали у вищі органи влади. • Був доповнений страйковим робітничим рухом: у 1970 - на поч. 1980-х років страйкували Дніпропетровськ, Червоноград, Прип’ять, Київ тощо. • Не мав цілісної загальної програми
Самвидавнича діяльність • І.Дзюба, «Інтернаціоналізм чи русифікація» (1965): проаналізо- вані основні причини протестів української інтелігенції, засудже- но ігнорування громадських прав українського народу, розкрити- кована національна політика КПУ. Книга була таємно вивезена за кордон і перекладена італійською, китайською, російською, фран- цузькою та іншими мовами. • В. Чорновіл, «Правосуддя чи рецидиви терору?» (1966), «Лихо з розуму» (1966-1967): біографії двадцяти дисидентів, заарештова- них 1965 р. • В. Мороз, «Мойсей і Датан», «Хроніка опору», «Серед снігів» (1969), «Репортаж із заповідника ім. Берїї» (1970): викриття реп- ресивної радянської системи. • 1970-1972 рр. — самвидавничий журнал «Український вісник» за редакцією В. Чорновола. • 1968 р. у США українськими емігрантами засноване видавництво «Смолоскип». Перша книга видавництва — «3 генерації новато- рів: Світличний і Дзюба» О. Зінкевича (1968). Зараз видавництво працює в Україні
Найбільші акції протесту • У вересні 1965 р. у Києві в кінотеатрі «Україна» перед показом філь- му С.Параджанова «Тіні забутих предків» виступили І.Дзюба, В. Чорновіл, В. Стус на знак протесту проти арештів дисидентів. • У вересні 1968 р. за ініціативою письменника В. Некрасова проведе- но перший мітинг пам’яті жертв Голокосту в Бабиному Яру в Києві. • Акти самоспалення на знак протесту проти національної політики СРСР, здійснені В. Макухою, М. Бреславським, О. Гірником
Репресивні заходи влади • Залякування органами КДБ, організація різноманітних «кампаній» у пресі тощо. • Адміністративні заходи: догани, виключення з партії, звільнення з роботи, позбавлення радянського громадянства. • Арешти та ув’язнення; 1970 р. за досі нез’ясованих обставин заги- нула українська художниця і дисидент А. Горська. • Ізоляція в психіатричних лікарнях. • Позбавлення громадянства СРСР
Хвилі арештів • 1965 р. — арешт двадцяти п’яти представників української інтеліген- ції (І. Світличний, брати Горині, М. Озерний, О. Заливахатощо). • 1970-1972, 1974 рр. — «великий погром»: арешт понад 100 осіб (І. Дзюба, В. Мороз, В. Чорновіл, В. Стус, Є. Сверстюк). • Початок 1980-х років —- арешт близько 60 осіб. • Дисидентський рух практично розгромлений, не здобувши широ- кої підтримки народу
374
Течії дисидентського руху
Діяльність Української Гельсінської Групи (1976-1982)
Поняття Відкрита громадська правозахисна організація України, створена в листопаді 1976 р. Правозахисник — особа, яка сповідує верховенство прав людини або для якої правозахисна діяльність є професією
Передумови виникнення • Розрядка міжнародної напруженості - тимчасове ослаблення протиборства між наддержавами — США та СРСР. • 1975 р. 35 держав, у тому числі СРСР, підписали Гельсінський Заключний Акт про повагу громадянських прав і свобод та демок- ратичні принципи міжнародних відносин
Учасники групи М. Руденко — керівник; О. Бердник, Л. Лук’яненко, В. Сп'с, В. Чорно- віл, І. Кандиба, О. Мешко, П. Григоренко (загалом 37 осіб)
Мета • Ознайомити громадськість з Декларацією прав людини. • Сприяти виконанню статей Заключного Акту з питань безпеки і співробітництва в Європі. • Реалізувати право України бути представленою окремою делегацією на міжнародних нарадах щодо виконання Гельсінкських угод. • Акредитувати в Україні представників іноземної преси. • Ознайомити світову спільноту з фактами порушення прав людини в Україні
Методи боротьби • Видання заяв, меморандумів, бюлетенів. • Передання інформації про порушення прав людини міжнародним правозахисним організаціям. • Контакти з аналогічними групами в інших країнах
Репресії щодо членів УГГ • 23 члени УГГ засуджені на різні строки ув’язнення. У 1984-1985 рр. в ув’язненні померли В. Стус, О. Тихий, В. Марченко, Ю. Литвин. • 6 учасників позбавлені радянського громадянства
Результати діяльності Формально УГГ ніколи не була розпущена. 1988 р. на основі УГГ ви- никла Українська Гельсінкська Спілка
375
Релігійне дисидентство
Мета • Свобода совісті та віросповідання. • Вільне здійснення релігійних обрядів, повернення храмів вірянам. • Звільнення засуджених за релігійні переконання. • Реабілітація страчених служителів культу
Причини поширення • Заборона Української автокефальної та Української греко-католиць- кої церков. • Агресивна антирелігійна кампанія кінця 1950 — початку 1960-х років
Лідери • І. Гель, И. Тереля — за відновлення Української греко-католицької церкви (УПЩ). • В. Романюк — за виведення Російської православної церкви з-під контролю держави, згодом — за відновлення діяльності Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). • П. Вінс, Г. Вінс — за свободу діяльності протестантських церков
Діяльність • Організація таємних релігійних громад. • Створення комітету захисту УГКЦ. • Передання інформації про порушення прав віруючих міжнародним правозахисним організаціям
Рух кримських татар
У 1950-1960-хрр. кримські татари вимагали повернення на батьківщину шляхом написання колективних заяв, організації мітингів ► 1967 р. з народу зняли звинувачення у співпраці з нацистськими окупантами Близько 100 тис. татар спробували самовільно повернутися до Криму ► Внаслідок протидії держави більшість із них змушена була повернутися на попереднє місце проживання, в Криму осіло лише 900 сімей
Мустафа Джемілєв
Мустафа Дзкемілєв (Киримоглу)
(1943 р. н.) — один з лідерів
кримськотатарського
національного руху,
дисидент
Народився в с. Ай-Серез в Криму, був депорто-
ваний з родиною до Узбекистану. Через заборону
приймати до університету кримських татар працю-
вав токарем. У 16 років став членом нелегального
«Союзу кримськотатарської молоді». Невдовзі союз
розігнали, Джемілєва звільнили і передали під
ко троль органів Держбезпеки. За свої політичні
погляди він був судимий сім разів, ув’язнений
15 років. 1991 р. повернувся до Криму і на Курултаї
був обраний головою Меджлісу кримськотатарсько-
го народу. Неодноразовий народний депутат Украї-
ни. 2014 року Мустафа Джемілєв обійняв посаду
Уповноваженого Президента України у справах
кримськотатарського народу
376
Відродження пам’яті про голодомор
377
Внесок української діаспори у відродження України
Розвиток українознавства • 1944 р. в Саскечеванському університеті створена перша в Північній Америці кафедра українознавства, наприкінці 1970-х років XX ст. українознавчі дисципліни викладалися у 14 університетах Канади. • У 1970-ті роки утворений Канадський інститут українських студій при Альбертському університеті, Український науковий інститут Гарвардського університету (ініціатор утворення, зго- дом директор — історик-сходознавець О. Пріцак); викладання українознавства поширилося в університетах США. • У 80-х роках XX ст. започатковане вивчення українознавчих предметів в університетах Австралії
Діяльність громадсько- політичних організацій • Наприкінці 40-х рр. XX ст. у Канаді виникли українські гро- мадсько-політичні орі анізацїї, що ставили на меті відро- дження незалежності України. • 3 40-х років в Канаді почалися масові акції, організовані емігрантами: маніфестації, пікетування радянського посоль- ства, прес-конференції, що проголошували прагнення до створення власної держави
Релігійне питання • 1975-1978 рр. організована інформаційна кампанія «В обо- роні Віри й Церкви в Україні», присвячена недотриманню свободи віросповідання в СРСР і ліквідації УАПЦ та УГКЦ; під її впливом Генеральна Асамблея ООН прийняла поста- нову про розгляд дискримінації релігії в різних країнах світу. • 1977 р. розпочалася кампанія з відзначення Тисячоліття хрещення Руси-У країни, що стало приводом до пропаганди серед громадськості й офіційних кіл країн Заходу історії й культури України
'Ж Установи, фінансовані П. Яциком: • Інституту українських студій Гарвардського університету (США); • Енциклопедія українознавства; • Центр досліджень історії України ім. Яцика при Альбертсь- кому університеті (Канада); • Канадський інститут українських студій в Едмонтоні (Кана- да); • Освітня фундація ім. П. Яцика (Канада); • Український лекторій у Школі славістики та східноєвропей-
Петро Яцик (1921—2001) — канадський бізнесмен українського походження, меценат ських студій при Лондонському університеті (Велика Брита- нія); • документаційний центр в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті (Канада); • Український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбій- ському університеті (США). Загальна сума пожертв П. Яцика на українські інституції та книговидавництво перевищує 16 млн доларів
Завдяки наполегливій громадсько-політичній діяльності українських організацій, а
також протистоянню Заходу і СРСР у холодній війні, українське питання здобуло
підтримку на рівні урядів Канади, США, інших країн
378
Культура і духовне життя
Освіта
Головні складові
4
Русифікація: 1978 р. Централізація: 1969 р. Мілітаризація: 1972 р.
батькам дозволено створено у школах запроваджено
відмовлятися від вивчення Міністерство освіти початкову військову
рідної мови дітьми СРСР підготовку
Тенденції освітньої сфери
Шкільна освіта • Запроваджено єдиний тип середньої школи. • Обов’язкову середню освіту закріплено конституціями СРСР (1977), УРСР (1978). • Зменшено кількість шкіл з українською мовою навчання: у Донецьку та Криму не залишилося жодної української школи. • Зарплата вчителя менша, ніж середня у промисловості, тому майже 80 % учителів — жінки. • Освіта не зорієнтована на виховання ініціативних громадян
Вища освіта • Впроваджені нові дисципліни: кібернетика, генетика тощо. • На основі педінститутів створені Донецький, Сімферопольський та За- порізький університети. • Кількість студентів зросла майже вдвічі. • Зміцнилася матеріально-технічна база вишів: будівництво нових навча- льних корпусів, гуртожитків, спортивних комплексів тощо. • Відбулась майже повна русифікація вищої школи
Розвиток науки і техніки
Загальні тенденції • Науковий центр — АН УРСР на чолі з Б. Патоном. • Відсутня зацікавленість виробника у впровадженні винаходів. • Обмежено фінансування республіканських наукових установ порівняно із загальносоюзними. • Переважний розвиток галузей, що працювали на оборону
Фізика, механіка • Запущено плавильну установку «Уран» для вивчення плазми і керованої термоядерної реакції. • Здійснено теоретичні розробки для розрахунку орбіт штучних супутників землі. • Інститут кібернетики створював автоматизовані системи управ- ління підприємствами та галузями. • Досліди електрозварювання алюмінію, титану та нержавіючої сталі в умовах космічного вакууму. • Винайдено нові марки високотривкого чавуну, антикорозійної сталі
379
Техніка • Винайдені нові марки високотривкого чавуну, антикорозійної сталі. • У 1967-1984 рр. генеральним конструктором дослідно- конструкторського бюро літакобудування в Києві був О. Ан- тонов. Під його керівництвом розроблені серія літаків АН, сис- тема автоматизованого проектування транспортних літаків, за- проваджено клеєзварні з’єднання і композиційні матеріали
Аграрні науки Селекційна робота Міронівського науково-дослідного інституту під керівництвом академіка В. Ремесла (пшениця, цукровий буряк)
Медицина • В. Фролькіс працював у галузі геронтології (старіння організму). • О. Шалімов створив Київський науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної хірургії, розробив чимало хірур- гічних методик та інструментарію. • М. Амосов вивчав проблеми кардіохірургїї, біологічної кіберне- тики
Історія • Завершено видання 26-томної «Історії міст і сел. України» під керівництвом академіка П. Тронька, «Історії Української РСР». • Створені фундаментальні дослідження: «Археологія Української РСР», «Радянська енциклопедія історії України», «Історія украї- нського мистецтва». • Історикам рекомендовано вивчати радянський період; досліджен- ня попередніх періодів української історії мало повністю відпові- дати ідеологічним настановам партії. Так, за вивчення історії ко- зацтва звільнені з роботи історики О. Апанович, Я. Дзиря. • Заборонено згадувати імена М. Грушевського, О. Оглобліна, С. Єфремова тощо. • 1966 р. у самвидаві з’явилась стаття М. Брайчевського «Приєд- нання чи возз’єднання?», відхилена «Українським історичним журналом»; автора звільнили з Інститутів історії та археології і не давали працювати за фахом. • 1966 р. у Києві виникла добровільна громадська організація — Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, — яка домагалася створення музеїв у Чигирині, Суботові та Холодному Яру, меморіального комплексу на острові Хортиця. • Професор історії Східної Європи в Мічиганському університеті Р. Шпорлюк (США) видав нарис історії України «(Легате: А ВгіеГНізіоту» (1979)
Мовознавство Видано «Історію українського мистецтвознавства», «Словник укра- їнської мови», «Історію української літератури», «Історію українсь- кої мови»
380
Література і мистецтво
Загальні тенденції • Панування соціалістичного реалізму. • Спілки письменників, художників, композиторів здійснюва- ли контроль за представниками творчих професій; покора заохочувалася преміями, званнями. • Продовжено русифікацію: частка українських книг зменши- лася з 60 до 24 %, українських журналів — з 46 до 19 %, тобто повернулася до періоду початку 1920-х років.
Кінематограф • Сформувався жанр «поетичного кіно»: о Л. Осика, «Камінний хрест» (за В. Стефаником); о І. Миколайчук, «Вавилон XX» (за В. Земляком); о С. Параджанов, «Тіні забутих предків» (за М. Коцюбинсь- ким). • Технологію виготовлення і допуску в прокат фільмів було зорієнтовано на панування російської мови, адже фільми приймала московська комісія. 3 двох десятків фільмів, які щороку знімали на студії ім. Довженка, лише два-три були україномовними. • Іноземні фільми дублювалися лише російською мовою. • Зберігалася ізольованість від світового мистецького процесу
Музика • Оперні співаки: Євгенія Мірошниченко, Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов’яненко. • Композитори-пісенники: о Платан Майборода, «Київський вальс»; о Володимир Івасюк, «Червона рута», «Водограй»
Маланчуківщина і погром мистецької опозиції • «Маланчуківщина» — ідеологічний диктат у мистецькій сфері, названий за прізвищем секретаря ЦК КПУ з ідеологі- чних питань В. Маланчука: «великий погром» української інтелігенції під час «боротьби з буржуазним націоналізмом та антирадянською ідеологією». • 1968 р. розпочалося цькування нового роману О. Гончара «Собор», де звучав протест проти бездумного руйнування храмів, зневажливого ставлення до національної історії, байдужості й бездуховності. За деякими оцінками, ця кам- панія була одним з методів боротьби проти першого секре- таря КПУ П. Шелеста. • У 1970-х роках зі Спілки письменників виключено М. Лукаша, Б. Чічібабіна та ін., а видатного російською пи- сьменника В. Некрасова, який постійно жив у Києві, висла- ли за кордон. • Л. Костенко звинувачували в ідеалізації козацького минуло- го і художній неповноцінності творів; було розсипано набір її книги «Княжа гора», шість років не видавали роман у ві- ршах «Маруся Чурай».
381
Маланчуківщина і погром мистецької опозиції • За відродження і пропаганду українського фольклору забо- ронено етнографічний хор «Гомін» під орудою Л. Ященка; самого Ященка виключено зі Спілки композиторів. • Скульптора І. Гончара за збирання української етнографіч- ної колекції звинувачено в «націоналістичних збоченнях» і виключено з КГГРС. • Композитора-пісенника В. Івасюка, автора надзвичайно популярних пісень «Червона рута», «Водограй» тощо, знай- дено повішеним; офіційна версія — самогубство
Досягнення українських спортсменів
Жіночий гандбольний клуб «Спартак» з міста Києва за кількі- стю і якістю своїх перемог увійшов у Книгу рекордів Гін- несса Легендарним футболь- ним клубом стало київ- ське «Динамо», що три- надцять разів ставало чемпіоном Радянського Союзу та завойовувало перший серед радянсь- ких команд Єврокубок У складі збірної СРСР виступали олімпійські та світові чемпіони: важкоа- тлет Леонід Жаботинсь- кий, веслувальник Сергій Чухрай, художня гімнаст- ка Ірина Дерюгіна, спор- тивна гімнастка Лариса Латиніна
Молодіжний неформальний рух в Україні
Причини появи • Активізація міжнародних контактів СРСР після війни. • Системна криза радянського суспільства
Основні напрямки • Клуби самодіяльної і авторської пісні (бардівський рух). • Рух гіпі, що відстоювали пацифістські погляди і вільне кохання. • Рух стиляг, які носили яскравий закордонний одяг, вузькі штани, туфлі на платформі, пишні зачіски. • У1970-ті роки з’явилися перші панки та футбольні фанати
382
ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Початок перебудови
Керівництво України
Перший секретар ЦККПУ Голови Ради міністрів УРСР Голова Верховної Ради УРСР (з 1990 р.)
В. Щербицький (1972—1989) О. Ляшко (1972-1987) В. Івашко (1990)
В. Івашко (1989-1990) В. Масол (1987-1990) Л. Кравчук (1990-1991)
С. Гуренко (1990-1991) В. Фокін (1990-1992)
383
Аварія на Чорнобильській АЕС
Основні події • 26 квітня 1986 р. стався вибух на четвертому енергоблоці ЧАЕС, унаслідок якого завалилися дах і стіни верхньої частини будівлі. • В атмосферу було викинуто близько 50 тон ядерного палива. • Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 р. завдяки мобілізації ре- сурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів. • Довкола 4-го блоку побудовано бетонний саркофаг (об’єкт «Укриття»)
Причини аварії • Грубі порушення правил експлуатації ЧАЕС персоналом. • Недосконала конструкція реактора
Результати аварії • Влада замовчувала реальні масштаби трагедії: лише 5 травня з’яви- лося офіційне повідомлення про загрозу радіаційного забруднення. • Утворено 30-кілометрової зону відчуження навколо ЧАЕС, з території якої — зокрема, з м. Прип’ять — організовано масове переселення людей до інших областей (близько 200 тис. осіб). • 3 600 тис. ліквідаторів аварії вже загинуло близько 10%. Загальною практикою була фальсифікація даних про опромінення серед військовос- лужбовці-ліквідаторів для приведення у відповідність до чинних лімітів. • Унаслідок радіоактивного випромінювання постраждалими вважа- ються 3 млн осіб, зокрема 1 млн дітей. • Офіційно визнано радіоактивно забрудненими внаслідок Чорнобильської катастрофи 2294 населені пункти України, розташовані на території 77 районів 12 областей, у яких проживає понад 2,3 млн громадян. • Прямі витрати на подолання наслідків катастрофи лише в 1988-1990 рр. становили 20 млрд крб. • Із сільськогосподарського користування виведено близько 5 млн га земель. • Зросла частота онкологічних захворювань, збільшилася смертність українського населення. • Основними винуватцями аварії суд визнав директора та головного інженера ЧАЕС, не торкнувшись відповідальності вищих посадових осіб УРСР
Наслідки аварії • Злочинне мовчання влади призвело до розгортання антитоталітарного руху в Україні. • 1990 р. вийшла Постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи із захисту України від наслідків Чорнобильської катастрофи»: о Україну проголошено зоною екологічного лиха; о вимога припинити експлуатацію ЧАЕС; о доручення уряду звернутися до міжнародних організацій про на- дання допомоги в ліквідації наслідків аварії. • 15 грудня 2000 р. Чорнобильську АЕС закрито, над саркофагом пла- нується звести повий об’єкт укриття. • 1988 р. на території, що піддалася забрудненню, було створено радіа- ційно-екологічний заповідник
384
Основні етапи перебудови
Етапи І етап (1985-1988) II етап (1988-1991)
Мета Прискорення соціально- економічного розвитку СРСР • Перехід до регульованої ринкової економіки. • Розбудова правової держави
Соціально- економічні програми • 1985 р. — антиалкогольна кампанія', обмежено продаж алкоголю (до 1985 р. продаж алкоголю становив 12-14 % бюджетних надходжень), на- лагоджено виробництво соків та лимонадів, але водночас вирубано десятки тисяч гек- тарів виноградників, закрито виноробні господарства, по- ширилося самогоноваріння. • 1986 р. прийнято програми: о подвоїти національний до- хід за найближчі 15 років за рахунок підвищення проду- ктивності праці без змін у системі господарювання; о житлова програма: до 2000 р. кожна родина по- винна отримати окрему квартиру; о боротьба з «нетрудовими доходами», спрямована про- ти тих, хто займався напів- законною трудовою діяльні- стю (шофери, продавці кві- тів тощо). • 1987 р. започатковано рефор- му Рижков — Абалкіна за принципом «3 С» — самос- тійн сть, самоокупність, са- мофінансування: о уведено госпрозрахунок; о розвиток кооперативів у сфері громадського харчу- вання, послуг, торгівлі; о державне прийняття випу- щеної продукції, яке відбра- ковувало неякісний товар; о виборність директорів під- приємств, начальників це- хів та інших керівників на виробництві • 3 1988 р. створюються нові фор- ми підприємств: орендні, концер- ни, асоціації, малі підприємства, спільні з іноземними фірмами. • 1989 р. дозволено створювати сільськогосподарські кооперати- ви, фермерські господарства. • 1989 р. почалося нереіульоване підвищення цін і зарплат. • 1990 р. прийнято програму пере- ходу до регульованої ринкової економіки — соціально-еконо- мічної системи, що розвивається на основі приватної власності й товарно-грошових відносин: о упроваджено елементи ринко- вого механізму; о збережено левову частку дер- жавної власності. • Закон УРСР «Про економічну самостійність» (1990) закріпив: о право українського народу на володіння національними ба- гатствами і національним до- ходом України; о різноманітність і рівноправ- ність форм власності; о роздержавлення економіки; о самостійне регулювання гро- шового обігу. • У серпні 1990 р. в УРСР запрова- джено картки споживача з ку- понами, які мали зупинити дефі- цит товарів. • 1990 р. проведено обмін купюр вартістю 50 і 100 крб. на купюри нового взірця в обмежені строки, тому чимало громадян втратили домашні заощадження
25* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
385
Етапи І етап (1985-1988) II етап (1988-1991)
Політичні зміни • Розпочато амністію або по- милування політв’язнів. • 1987 р. започатковано полі- тику гласності (повернення історичних фактів, публікації творів письменників, що ра- ніше заборонялися, відмови від партійних оцінок суспіль- них явищ) і плюралізму (мо- жливість висловлювати влас- ні позиції та інтереси через представників у політичних і громадських організаціях). • Звільнені найбільш корумпо- вані керівники. • 1987 р. вибори до місцевих рад вперше проведені за ба- гатомандатними виборчими дільницями — тобто на аль- тернативній основі. • Визнано, що побудований в СРСР соціалізм є деформова- ним; справжній соціалізм має бути демократичним і туман- ним • 1988р. XIX партійна конференція прийняла рішення про необхід- ність реформування політичної системи: о розподіл влади на законодавчу, виконавчу й судову; о створення інших партій за збе- реження провідної ролі КПРС; о розширення повноважень рад. • Нова хвиля десталінізацїї, повер- нення забутих імен «українського відродження» та Української ре- волюції, дискусія про національ- ну символіку. • У вересні 1989 р. замість звільне- ного В. Щербицького першим се- кретарем КПУ обрано В. Івашка. • У лютому 1990 р. скасовано ст. 6 Конституції СРСР про керівну і спрямовуючу роль КПРС. • 1990 р. уведено посаду Президен- та СРСР, яким став М. Горбачов. • 1990 р. відбулися перші демокра- тичні вибори до Верховної Ради УРСР. • 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет
Результати • Економічні реформи вияви- лися непослідовними, поло- винчастими, тому зазнали провалу. • Не здійснені структурна пере- будова економіки, роздержав- лення економіки, створення повних технологічних циклів товарного виробництва в Укра- їні, реальне збільшення якісно- го виробництва товарів народ- ного споживання тощо. • Почалося падіння темпів еко- номічного розвитку, загост- рення соціальних проблем. • Зросла політична активність населення • Прискорилася інфляція, що приз- вело до товарного дефіциту і за- міни грошових розрахунків між підприємствами бартером (нату- ральним обміном). • Національний дохід України ско- ротився на 1,5 %. • Падіння життєвого рівня. • Зародження багатопартійності підірвало монополію КПРС на владу
386
Відсутня чітка та послідовна стратегія розвитку Причини невдач економічних реформ часів перебудови Засилля воєнно- промислового комплексу
Некомпетентність керівництва у проведенні реформ Прагнення влади поєднати несумісні моделі — адміністра- тивно-командну і ринкову Опір консервативних сил
Розгортання національно-визвольного руху
Передумови • Політика гласності, повернення творів В. Винниченка, М. Косто- марова, М. Грушевського, представників «розстріляного відро- дження». • Відродження української історії, повернення тем Української революції, голодомору тощо. • Чорнобильська катастрофа, яка продемонструвала безвідповіда- льність влади. • Падіння «залізної завіси», що суттєво обмежувала або унеможли- влювала культурні контакти із Заходом. • Включення митців, особливо письменників, у громадсько- політичне життя
Масові акції • У березні 1989 р. у Львові відбулися перша політ ична демонстра- ція, перший політичний страйк; вперше за радянських часів під- нято синьо-жовтий прапор. • 21 січня 1990 р. Народний Рух України організував акцію «Укра- їнська хвиля» — живий ланцюг від Києва до Львова, яким відзна- чили річницю Злуки УНР та ЗУНР; кількість учасників оцінюють від 450 тис. до 3 млн осіб
Неформальна преса Газети та журнали «Вибір», «Вільна Україна», «Український віс- ник», «Літературна газета» тощо
Громадські (неформальні) об’єднання • Перша — створений у 1987 р. Український культурологічний клуб (Київ). • Товариство Лева (Львів). • Товариство української мови ім. Т. Шевченка. • Історико-просвітницьке товариство «Меморіал», яке увічнювало пам’ять про жертви сталінських репресій. • Студентське об’єднання «Громада» при Київському університеті. • Екологічна Асоціація «Зелений світ». • Українська студентська спілка. • Спілка незалежної української молоді (СНУМ). • Українська Гельсінська Спілка на чолі з Л. Лук’яненком, віднов- лена 1987 р.
Проблема української мови • 1986 р. IX з’їзд письменників України виступив із протестом про- ти русифікації. • 1989 р. створено Товариство шанувальників української мови (з 1991 р. — Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка).
387
Проблема української мови • 1989 р. Закон УРСР «Про мови» оголосив українську мову дер- жавною; упродовж 5 років українська мова мала замінити росій- ську в діяльності державних установ. • Збільшено кількість шкіл з українською мовою викладання
Рухи національних меншин • Виникли національно-культурні товариства. • 1989 р. дозволено повернення депортованих кримських татар. • Унаслідок референдуму 1991 р. Кримська область здобула статус автономної республіки у складі УРСР
Релігійне відродження • 1990 р. відновлені УГКЦ (митрополит Мирослав Любачівський) та УАПЦ (митрополит Мстислав (Скрипник)). • Віруючим повертають культові споруди. • Почалося вільне видання релігійної літератури
«Червона рута» 1989 р. відбувся перший всеукраїнський молодіжний фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», у якому брали участь «Воплі Відоплясова», «Брати Гадюкіни», сестри Тельнюк, Марія Бурмака тощо. Фестиваль названий в пам’ять про композито- ра В. Івасюка. І. Малкович, поет, видавець і співорганізатор: «Фестиваль запалив іскру незалежності. Адже музика і спорт — це те, що найлегше до- ходить до всіх сердець. Мова, яку розуміють без перекладу»
Робітничий і страйковий рух
Народний Рух України за перебудову
Поняття Громадська організація, пізніше — політична партія, створена за взір- цем Народних фронтів Латвії, Литви, Естонії — перших громадських масових незалежних організацій в СРСР
Ініціатори заснування Київське відділення Спілки письменників України та працівники Інсти- туту літератури АН УРСР. Заснований у вересні 1989 р.; перший голова—І. Драч
Мета • Перетворити Україну на демократичну правову державу. • Реформувати економіку на ринкових засадах. • Створити умови для розвитку і самозбереження українського народу
388
Програмні вимоги • Демократизація суспільного і державного життя. • Реальність суверенітету України. • Пріоритет українських законів над союзними. • Необхідність укладення нового союзного договору. • Екологічна безпека. • Економічна самостійність. • Надання українській мові в УРСР статусу державної. • Відродження національної символіки. • Від 1990 р. — вимоги про вихід України з СРСР, усунення КПРС від влади, проведення виборів до рад на багатопартійній основі, з назви Руху вилучено слова «за перебудову»
Криза КПУ
Причини кризи Прояви кризи
• Відсутність реальних прав КПУ у вирішення республіканських проблем. • Відсутність розуміння сучасних сус- пільних процесів, консервативність • Скорочення чисельності партії. • Усередині КПУ з’явилася Демокра- тична платформа вимогами деполі- тизації силових структур та держав- них установ, перетворення КПРС на союз компартій республік
Формування багатопартійної системи
Передумови • Демократизація суспільно-політичного життя. • Діяльність дисидентських організацій. • Нездатність КПРС здійснювати керівництво суспільством. • Вилучення статгі про керівну і спрямовуючу роль КПРС з Конституцій СРСР та УРСР
Початок формування • 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла постанову «Про поря- док реєстрації громадських об’єднань». • Перша новостворена партія — Українська республіканська партія (УРП) на базі Української Гельсінкської Спілки; лідер Л. Лук’яненко
Результати формування багатопартійності • Протягом 1990-1991 рр. виникло понад 20 партій. • Переважна більшість новостворених партій ставила на меті створення самостійної Української держави. • Партії — малочисельні, без чітко визначеної ідеології та соці- альної бази
389
Політичні партії
Напрямок Партії Програмні засади
Праві Українська національна партія (УНП); Українська народно-демократична партія (УНДП); Українська християн- сько-демократична партія (УХДП) • Незалежність України. • Ринкова економіка. • Затвердження демократич- них принципів
Центристські Українська республіканська партія (УРП); Демократична партія України (ДПУ) • Схилялися до незалежнос- ті України. • Ринкова економіка
Соціал- демократичні Соціал-демократична партія (СДПУ); Об’єднана соціал-демократична партія (ОСДПУ) • Розширення повноважень УРСР у межах СРСР. • Соціально орієнтована рин- кова економіка
Ліві (на основі КПУ) Комуністична партія України (КПУ); Партія демократичного відродження України (ПДВУ) Збереження соціалістичної економіки та СРСР
Вибори до Верховної Ради УРСР 1990 р.
Принципи виборів • Вибори були прямими, таємними, на альтернативній основі. • Право висувати кандидатів надавалося трудовим колективам і громадським організаціям
Демократичний блок • Сформований демократичними силами як передвиборчий блок з вимогами прийняття нової Конституції України, політичного та економічного суверенітету. • Унаслідок значного опору КПУ представники Демблоку були відсторонені від засобів масової інформації. • На виборах отримав 111 мандатів із 442; особливо переконливою була перемога демократичних сил у Львівській, Івано-Франківсь- кій, Тернопільській областях і Києві
Результати виборів • Склад Верховної Ради УРСР оновився на 90 %. • Комуністична партія втратила владну монополію, але демокра- там забракло сил, аби перебрати владу: о опозиційні депутати Верховної Ради УРСР об’єдналися у блок Народна рада (125 осіб), очолюваний І. Юхновським; о комуністично-номенклатурна більшість утворила блок «За су- веренну Радянську Україну», або «Групу 239», очолювану О. Морозом. • Головою Верховної Ради став перший секретар КПУ В. Івашко, з липня 1990 р. —Л. Кравчук. • Робота Верховної Ради проходила в парламентському режимі
390
Створення Кримської автономії
Передумови • Рішення національних та економічних проблем Криму пот- ребувало розширення повноважень місцевої влади. • Активізація руху за незалежність в Україні викликала зане- покоєння консервативного кримського керівництва. • Розгляд питання про зміну статусу Криму ініціював крим- ськотатарський рух
Законодавче оформ- лення • 20 січня 1991 р. відбувся кримський референдум за віднов- лення Кримської АРСР як суб’єкта СРСР; пропозицію підт- римало понад 93 % населення. • 12 лютого 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Постанову і Закон УРСР «Про відновлення Кримської Автономної Ра- дянської Республіки»
Меджліс кримсько- татарського народу • Створений ЗО червня 1991 р. як представницький орган, метою якого є подолання наслідків геноциду кримських та- тар радянською владою, відновлення прав і національно- культурне самовизначення, представництво інтересів крим- ських татар перед українською та кримською владою, в мі- жнародних організаціях. • Затвердив кримськотатарські гімн і прапор. • Незмінний голова меджлісу — М. Джемілєв
Результати • Фактично створена нова автономія у складі УРСР. • Завдання відновлення автономії не відповідало реальному статусу Кримської АРСР, не було враховані права кримсь- ких татар, що повертались після депортації
Декларація про державний суверенітет
Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. абсолютною більшістю голосів (проти — 4 депутати)
Основний зміст • Народ України складається з громадян усіх національностей. • Український народ має право на самовизначення. • Проголошене народовладдя через місцеві ради і Верховну Раду УРСР, самостійність ВР у вирішенні будь-яких державних питань. • Влада в Україні поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову. • Гарантовано права і свободи, передбачені Конституцією. • УРСР — економічно самостійна держава, яка має право на частку загальносоюзного багатства. • Народ України має виняткове право володіти, користуватися і розпо- ряджатися національними багатствами. • УРСР має право на власні банківську, цінову, фінансову, податкову системи, держбюджет і грошову одиницю. • УРСР забезпечує захист усіх форм власності. • УРСР має право на власні збройні сили, внутрішні війська і органи держбезпеки.
391
Основний зміст • УРСР є нейтральною державою і дотримується трьох неядерних прин- ципів: не застосовувати, не виробляти і не розміщувати ядерну зброю. • УРСР є самостійним суб’єктом міжнародних відносин
Значення Декларації • Декларація стала основою нового законодавства України, хоча і не набула статусу конституційного акту. • Закладено принципи українського державотворення
Студентська «революція на граніті» 1990 р.
Поняття • 2 жовтня 1990 р. розпочалося голодування 157 студентів у Києві. • 11 жовтня 1990 р. у Києві розпочався масовий студентський страйк (близько 100 тис. осіб)
Передумови • 1 жовтня 1990 р. розпочала роботу 2-ї сесія Верховної Ради УРСР. • В Україні оголошено політичний страйк з вимогою визнати Декла- рацію про суверенітет конституційним законом. У страйку взяли участь близько 1 млн осіб (найбільше — у Львові, Івано-Франківсь- ку, Тернополі, Києві)
Вимоги страйкарів • Відставка Голови Ради Міністрів В. Масола. • Надання Декларації про державний суверенітет конституційної си- ли. • Перевибори до Верховної Ради на багатопартійній основі. • Націоналізація майна КПРС і комсомолу на території України. • Відмова від нового союзного договору. • Повернення українських солдат в Україну для проходження війсь- кової служби
Результати • Відставка Голови Ради Міністрів В. Масола. Новим головою уряду призначено В. Фокіна. • 17 жовтня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла постанову: о проведення референдуму про довіру парламенту; о підписання нового союзного договору можливе лише після роз- будови правової суверенної Української держави та прийняття нової Конституції України. • 24 жовтня 1990 р. внесено зміни до Конституції УРСР: о скасовано ст. 6 про керівну роль КПУ; о заборонено створювати організації, що ставлять на меті зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, розпалюють релі- гійну або національну ворожнечу; о проголошено верховенство законів УРСР на її території. • У листопаді 1990 р. лідерів студентського голодування та народного депутата УРСР С. Хмару заарештовано
392
Референдум щодо збереження СРСР
Серпневий заколот (19-22 серпня 1991 р.)
Мета Зупинення демократичних процесів, повернення до диктату КПРС
Привід Підписання союзного договору, призначене на 20 серпня 1990 р.
Організатори Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) на чолі з віце- президентом СРСР Г. Янаєвим у складі прем’єр-міністра СРСР В. Павлова, міністра внутрішніх справ СРСР Б. Пуго, міністра оборо- ни СРСР Д. Язова тощо
Заходи ДКНС • 19 серпня 1991 р. заявлено про хворобу чинного президента СРСР М. Горбачова й перехід влади в країні до рук керівництва ДКНС. • В окремих регіонах СРСР уведено надзвичайний стан. • Призупинено діяльність опозиційних партій та організацій. • Заборонено мітинги, демонстрації, страйки. • Відновлено цензуру. • У Москві введено комендантську годину
Реакція України • Дії ДКНС підтримало керівництво КПУ, Кримської автономної республіки. • Президія Верховної Ради УРСР на чолі з Л. Кравчуком зайняла вичікувальну позицію. • 20 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради УРСР заявила, що пос- танови ДКНС не мають юридичної сили в Україні, доки вони не затверджені Верховною Радою УРСР; населення закликали не під- даватися на провокації та вести звичний спосіб життя. • У Львові, Києві, Харкові, Донецьку та інших містах пройшли ма- сові мітинги-протести. • Міські ради Львова і Харкова засудили заколот як злочинний і закликали населення до громадянської непокори
Результати заколоту • 22 серпня 1991 р. заколот зазнав поразки. • Опозиційні сили зміцніли й відчули за собою підтримку народу. • 24 серпня 1991 р. Верховна рада УРСР майже одностайно (346 голосів проти 1) прийняла Акт проголошення незалежності України
393
Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.)
Передумови • Небезпека у зв’язку зі спробою державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 р. • Традиції державного будівництва в Україні. • Право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами. • Декларація про державний суверенітет України
Основний зміст • Проголошено незалежність України та створення самостійної укра- їнської держави — України. • Територія України є неподільною та недоторканою. • На території У країни чинні винятково Конституція і закони У країни
Значення Акту • Українці здобули незалежність мирним шляхом. • Україна мала найкращі шанси з усіх радянських республік для швидкого переходу до демократичного суспільства і ринку. • За словами політолога 3. Бжєзинського, Проголошення незалежнос- ті Україною стало однією з трьох найважливіших геополітичних подій XX ст. поряд із розпадом Австро-Угорської імперії 1918 р. та поділом Європи на два блоки в 1945 р.
Початок розбудови незалежної України
Грудневий референдум 1991 р. і вибори Президента України
Причини проведення • Нейтралізація політичних спекуляцій противників незалежності. • Продовження активної агітації проросійських сил щодо укладення нового союзного договору. • Вичікувальна позиція міжнародної спільноти
Основні питання • Підтвердження Акту проголошення незалежності України. • Таємні, прямі, альтернативні вибори Президента. Кандидати: Л. Кравчук, В. Гриньов, В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, І. Юхновсь- кий, Л. Табурянський, О. Ткаченко
Результати референдуму і виборів • «Акт проголошення незалежності України» підтримали 90,31 % виборців, у тому числі в Криму — понад 50 % виборців. • Перемога на президентських виборах Голови Верховної ради України Л. Кравчука — 61,59 % виборців
394
Леонід Кравчук
Гйі Кравчук Леонід (народ. 1934 р.) — президент України в 1991-1994рр. Народився в с. Великий Житин Волинського воєводства Польщі (тепер Рівненська область України). Закінчив Київський універ- ситет, після двох років викладання у технікумі перейшов на пар- тійну роботу. У 1988-1990 рр. Кравчук працював завідувачем ідеологічного відділу, секретарем ЦК КПУ і доклав чимало зу- силь для заборони Народного руху України. • У березні 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України, а згодом — її головою. • Вийшов зі складу КПРС після провалу спроби державного перевороту в серпні 1991 р. • 1 грудня 1991 р. обраний президентом України на перших прямих президентських виборах, набравши 61,6 % голосів • На дострокових президентських виборах 1994 р поступився Л. Кучмі, але був обраний депутатом Верховної Ради. • У 1998 і 2002 роках знову обраний депутатом Верховної Ради України. • На парламентський виборах 2006 р. блок «Не так», очолюва- ний Кравчуком, не подолав 3-відсотковий бар’єр
Розпад СРСР
Причини • Унітаризм СРСР, відсутність реальної рівноправності республік. • Політика русифікації та денаціоналізації. • Дискредитація КПРС і центральної влади. • Зростання національної самосвідомості внаслідок гласності. • Глибока соціально-економічна криза
Утворення снд • 7 грудня 1991 р. відбулася зустріч лідерів Білорусії (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин), України (Л. Кравчук) у Біловезькій пущі. • 8 грудня 1991 р. лідери цих держав офіційно підтвердили розпад СРСР та підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). • 20 грудня 1991 р. Верховна Рада України заявила: о СНД не може передбачати будь-яких наддержавних владних структур, о Україна залишає за собою право припинити свою участь в угоді або в її окремих статтях. • 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті (Казахстан) підписано Декларацію про утворення СНД керівниками Росії, України, Білорусії, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизії, Туркменії, Узбекистану, Таджикистану
Основні засади снд • Повага територіальної цілісності держав, недоторканість їхніх кордонів. • Співробітництво з питань формування єдиного економічного просто- ру, митної політики, екологічної безпеки, розвитку транспортно- комунікаційної сфери, боротьби з організованою злочинністю, зовні- шньої політики тощо. • Забезпечення громадянам рівних прав і свобод. • Право кожної держави на власні Збройні Сили на базі Збройних Сил колишнього СРСР, що були розташовані на її території
Наслідки розпаду СРСР ДЛЯ України • Заборонено діяльність Компартії України (відновила свою діяльність 1993 р.). • Більшість колишніх комуністів підтримали ідею незалежності України. • Україна здобула незалежність без кровопролиття в ході антикомуніс- тичної демократичної революції. • Незалежність України визнана державами світу
395
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ
Головні завдання розбудови незалежної України
Знищити старі політичні структури і створити правову демократичну державу Перетворити централ овану державну економіку на багатоукладну ринкову Національне відродження, оздоровити міжнаціональн. відносини Установити рівноправні відносини з іншими державами Перетворити Укпаїну на сучасну у л о со Св о Є о- о о Р2
Основні державотворчі процеси 1991-1993 років
Формування законодавчої бази
Права і свободи громадян • За законом «Про громадянство України» (жовтень 1991) громадяни- ном України міг стати кожний, хто проживав на її території та не був громадянином іншої держави. • Декларація прав національностей України (листопад 1991) гарантува- ла всім народам і національним групам рівні права. Згодом замінена на закон «Про національні меншини в Україні» (1992), який затвердив право кожного народу на культурно-національну автономію
Кордони Закон «Про Державний кордон України» визначив кордони держави, порядок їх охорони й перетину
Гроші • У січні 1992 р. в обіг уведено власну грошову одиницю — купони багаторазового використання. • 1 вересня 1996 р. купони замінено на гривні
Державна символіка Затверджена у січні — лютому 1992 р.: • Державний герб (малий) — тризуб, • Державний прапор — синьо-жовтий, • Державний гімн — мелодія пісні «Ще не вмерла Україна», музика М. Вербицького на слова П. Чубинського; у повному обсязі зі словами затверджений 6 березня 2003 р.
Формування гілок влади
Законодавча влада • Вищий орган — Верховна Рада, обрана в 1990 р. • Депутатська більшість — члени КПУ, розпущеної 1991 р. • Голова Верховної Ради після виборів президента 1991 р. — І. Плющ
Виконавча влада • Вищий орган — Кабінет Міністрів. • Міністерства, відомства, державні комітети, місцева державна адмі- ністрація. • Перші прем’єр-міністри України: о В. Фокін (квітень 1991 — жовтень 1992); о Л. Кучма (жовтень 1992 — вересень 1993)
396
Президент • Голова держави та виконавчої влади, уперше обраний 1 грудня 1991 р. всенародним прямим голосуванням. • Повноваження: о гарантує забезпечення прав і свобод громадян; о впроваджує в життя Конституцію та закони України через органи виконавчої влади; о представляє Україну на міжнародній арені. • Перший президент У країни — Леонід Кравчук (1991-1994)
Місцеві органи влади • 1992 р. прийнятий Закон «Про представників Президента України»: о в областях, районах, Києві та Севастополі формувалися нові ор- гани влади — місцеві адміністрації; о на чолі адміністрацій — представники Президента, призначені особисто ним. • 1994 р. проведено реформу місцевих владних органів: о ліквідований інститут представництв Президента; о виконавчу владу передано виконкомам рад відповідного рівня; о голрви місцевих рад обиралися загальним прямим голосуванням
Судова і право- охоронна системи • Збер жено наявну судову систему. • 1992 р. заснований Конституційний Суд України: о вирішує питання відповідності Конституції законів та інших но- рмативно-правових актів, міжнародних договорів; о тлумачення норм Конституції України. • Сформовані правоохоронні органи: прокуратура, служба безпеки, нотаріат, адвокатура, митна служба, податкова міліція тощо
Формування української армії
Концепція оборони і будівництва Збройних сил Укра- їни (жовтень 1991) • Проголошений принцип розумної достатності в питанні структури, озброєння і чисельності армії: загальна чисель- ність — 400-420 тис. осіб). • Задеклароване прагнення України стати нейтральною, без’ядерною, позаблоковою державою
Закон «Про збройні сили України» (6 грудня 1991 р.) Військові добровільно складали присягу на вірність українсь- кому народу, решта отримувала можливість звільнитися в за- пас або перейти на службу до армії будь-якої країни
Воєнна доктрина України (жовтень 1993 р.) • Україна не вважає жодну державу своїм потенційним проти- вником. • Воєнна безпека — це стан захищеності національних інте- ресів на випадок реальної або потенційної воєнної загрози
Проблеми початкового етапу державотворення
Глибока економічна криза — Криміналізація економіки і суспільства
Тісний зв’язок економіки України з народногосподарським комплексом колишнього СРСР Збереження старої партійно-державної номенклатури та керівників державних підприємств-монополістів при владі
Попередня русифікація — Відсутність об’єднавчої ідеї, низький рівень національної самосвідомості
397
Політика президента України Леоніда Кравчука
(1991-1994)
Досягнення
• Незалежність України здобуто
мирним шляхом.
• Здійснено державотворчі процеси
на першому надскладному етапі.
• Завдяки поміркованій політиці не
допустив виплеску соціальної на-
пруги.
• Відбулося міжнародне визнання
України
Народився 1934 р. на Рівненщині. Закінчив
Київський університет, зробив партійну
кар’єру. 1990 р. обраний народним депутатом
УРСР, очолював Верховну Раду. Після зако-
лоту ДКНС вийшов з компартії. Перший Пре-
зидент України
Прорахунки
• Не втілив передвиборчу програму соціаль-
но-економічних реформ.
• Не зумів подолати соціально-економічну
кризу, гіперінфляцію.
• Допустив діяльність фінансових пірамід
що пограбували останні заощадження бага-
тьох громадян.
• Політична криза 1993 - початку 1994 рр.
призвела до дострокових президентських і
парламентських виборів
Дострокові вибори Президента і депутатів Верховної Ради (1994)
Причини • Загострення протистояння між Президентом, урядом і Верховною Радою. • Наростання економічної кризи в державі (безробіття, інфляція, зар- платні борги тощо). • Зростання соціальної напруги: у 1993 р. розпочався страйк шахтарів Донбасу, який поширився на інші регіони
Вибори до Верховної Ради • Відбулись у березні 1994 р. за мажоритарною системою, коли враховуються голоси виборців, подані за кандидата, що одержав бі- льшість голосів у конкретних виборчих округах. • Більшість голосів здобули кандидати від соціалістичних партій, на- ціонально-демократичні сили отримали лише 22 місця. • Головою Верховної Ради став О. Мороз
Вибори Президента • Вибори Президента пройшли у червні - липні 1994 р. в два тури. Із 7 кандидатів у II тур вийшли Л. Кравчук (37,68 % голосів) і Л. Кучма (31,25 % голосів). • Перемогу здобув Л. Кучма (52 % голосів)
Підсумки виборів • Пропрезидентські сили зазнали поразки. • Прорахунки влади знову зробили привабливими гасла комуністів і соціалістів. • Україна стала першою державою СНД, де зміна влади відбулася мирним шляхом
398
Політика Президента України Леоніда Кучми
(1994-2004)
Досягнення
Зупинено падіння виробництва та
гіперінфляція.
Уведено власну національну
валюту — гривню.
Прийнято Конституції України.
Узято під контроль організовану
злочинність.
Проведено аграрну реформу.
Почалася освітня реформа.
Укладено Договір про дружбу і
співробітництво з Росією (1997),
за яким РФ юридично визнала
Україну незалежною державою
Народився 1938 р. на Чернігівщині. Закінчив
Дніпропетровський університет. Працював
генеральним директором ВО «Південний».
Був народним депутатом і прем’єр-міністром
України
Прорахунки
Недостатні темпи соціально-економічних
реформ.
Політична та соціально-економічна неста-
більність (за 1994-1999 рр. в Україні зміни-
лося 4 уряди).
Непрозора приватизація.
Відсутня чітка зовнішньо-політична орієн-
тація — так звана «багатовекторність».
Розквіт корупції — злочинного викорис-
тання державними чиновниками та іншими
посадовими особами своїх формальних
прав з метою збагачення.
Обмеження свободи слова, запровадження
цензури
Кримська Автономна Республіка (АРК) у 1991-1994 роках
Особливості • Створена в лютому 1991 р. • Від 1989 р. тривало повернення кримських татар. 1991 р. утво- рено Меджліс на чолі з М. Джемілевим — представницький орган кримських тагар, подібний до парламенту, метою якого є подолання наслідків геноциду, відновлення прав і національно- культурне самовизначення
Фактори нестабільності • Сильні проросійські настрої, моральна і матеріальна підтримка Росії. • Суперечності між Конституцією України і Конституцією АРК. • Незадовільне представництво української мови і культури в АРК. • Вимога кримських татар утворі ти національну автономію. • Проблеми облаштування кримських татар: безробіття, переш- коди у виділенні землі для будівництва житла, недостатнє за- безпечення культурно-освітніх потреб тощо
Питання адміністративно- • 1992 р. Конституція Криму фактично проголосила вихід авто- номії зі складу України.
399
політичного статусу Криму • Верховна Рада України скасувала це рішення як таке, що супе- речить Конституції України. • У січні 1994 р. президентом Криму став ІО. Мешков, який узяв курс на проголошення незалежності. У травні 1994 р. прийнято закон Криму про відродження державності республіки Крим
Результати кризи • Скасовано посаду президента АРК, обмежено автономію Криму. • Кримську проблему вирішено мирним шляхом
Конституційний процес в Україні
Етапи Зміст
І етап (1990- 1993) • Утворено Конституційну комісію. • Проект Конституції винесено на всенародне обговорення, але так і не було прийнято Верховною Радою
II етап (1994- 1996) • Між Верховною Радою України та Президентом укладено Конститу- ційний договір, який розмежував їхні повноваження і мав діяти до при- йняття нової конституції. • 28 червня 1996 р. V сесія Верховної Ради України прийняла нову Кон- ституцію України
III етап (від 2000 р.) • 16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум з питань: о зменшення кількості народних депутатів і скасування їх недоторкан- ності; о створення двопалатного парламенту; о права Президента розпустити парламент у разі нестворення постійно діяльної більшості та неприйняття бюджету країни. Верховна Ради не затвердила зміни до Конституції України, прийняті на референдумі. • 8 грудня 2004 р. Верховна Рада прийняла зміни і доповнення до Кон- ституції України, які перерозподілили владні повноваження між вищи- ми владними органами на користь парламенту. • 2011 р. Конституційний Суд скасував зміни, внесені до Конституції, і повернув Основний Закон України до варіанту 1996 р.
Основні положення Конституції України
Загальні положення • Складається з преамбули, 15 розділів, останній — перехідний, 161 статті. • Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова республіка. • Єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її шляхом референдуму або виборів до Верховної ради й органів місцевого са- моврядування. • Державною мовою є українська. • Усім громадянам гарантовано демократичні права і свободи. • Закріплено різноманітність форм власності. • Проголошено мирне і взаємовигідне співробітництво з усіма країнами
Державний устрій • Україна — унітарна республіка. • Територіальна автономія — Республіка Крим
Органи державної влади • Законодавча влада — Верховна Рада України. • Виконавча влада — Кабінет Міністрів України на чолі з Прем’єр- міністром. • Судова влада—Конституційний Суд України, Верховний Суд України
400
Чергові вибори Верховної Ради і Президента України у 1998—1999рр.
Особливості Вибори до Верховної Ради вперше відбувалися за змішаною, або ма- жоритарно-пропорційною системою: о половину депутатів обирали в одномандатних виборчих округах; о половину — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодер- жавному виборчому окрузі на основі пропорційного представни- цтва
Вибори Верховної Ради (1998) • До Верховної Ради ввійшли вісім партій, переважно соціалістичного спрямування: КПУ (24,65 %), виборчий блок Соціалістичної та Се- лянської партій (8,6 %), Соціал-демократична партія України (об’єднана) (4 %) тощо; Народний Рух України набрав 9,4 %. • Жодна політична сила не отримала достатньої кількості голосів для створення парламентської більшості
Вибори Президента (1999) • У другому турі переміг Л. Кучма, який випередив свого суперни- ка — лідера комуністів П. Симоненка. • У грудні 1999 р. Прем’єр-міністром України призначено голову Нацбанку України В. Ющенка
І Політична криза в Україні 2000-2002 рр.
Причини • Прагнення президенти Л. Кучми розширити свої повноваження. • Опір опозиції владним намірам. • Втручання Росії у внутрішньополітичні справи України
Привід • У вересні 2000 р. зник журналіст Г. Гонгадзе, який писав критичні статті на адресу Президента та його оточення. • «Касетний скандал»', оприлюднення так званих «плівок Мельничен- ка» — аудіозаписів розмов у кабінеті президента України таємно зроблених майором держохорони в 2000 р.
Прояви кризи • 2001 р. опозиція провела акцію «Україна без Кучми!». Опозицію очолили В. Ющенко та Ю. Тимошенко. • На чергових виборах до Верховної Ради 2002 р. перемогу здобув опози- ційний блок «Наша Україна», очолюваний В. Ющенком (23,6 %). Пров- ладний блок «За єдину Україну!» здобув 11,8 % голосів. • Восени 2002 р. розгорнулася акція «Повстань, Україно!», організова- на опозицією з метою відставки Л. Кучми
Результати кризи • У листопаді 2002 р. створено коаліційний уряд, очолюваний В. Януковичем, сформовано пропрезидентську парламентську біль- шість. • Довіра до президента Л. Кучми впала до 3 %. • Опозиційні сили набули досвід політичної боротьби за владу
Президентські вибори 2004р. «Помаранчева революція»
На президентських виборах 2004 р. основна боротьба розгорнулася між провладним кандидатом Прем’єр-міністром В. Януковичем, який мав дві зняті судимості, та лідером опозиції В. Ющенком. Події здобули назву «Помаранчевої революцій) через використання помаранчевого кольору командою В. Ющенка у передвиборчій боротьбі
Причини Адміністративний тиск на виборчий процес, масові фальсифікації ре- зультатів президентських виборів 2004 р.:
26* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
401
Причини о підкуп громадян, о фальсифікація підписних листів, о неправдива інформація про опозиційного кандидата у ЗМІ, о поширення фальшивих агітаційних листівок тощо
Передумови • Досвід оксамитових революцій у країнах Центральної Європи в 1989-1990 роках. • Брутальне втручання російських політиків та політтехнологів у виборчий процес 2004 р. • Падіння авторитету української влади. • Фактичне введення цензури. • Існування потужної опозиції. • Боротьба фінансово-олігархічних кланів за політичний вплив. • Усвідомлення громадянами України національних інтересів
Зміст • Центральна виборча комісія оголосила переможцем В. Януковича, що суттєво суперечило даним екзитполів (опитувань), які засвідчи- ли перемогу В. Ющенка. • Розпочались масові мітинги у Києві на Майдані Незалежності та в інших містах проти фальсифікації результатів виборів Президента в II турі
Результати • Верховна Рада України прийняла постанову про політичну кризу, визнала фальсифікацію виборів, висловила недовіру ЦВК, вказала на неприпустимість силового варіанту розвитку подій. • Верховний Суд виніс рішення про переголосування II туру президе- нтських виборів. • 26 грудня 2004 р. на переголосуванні II туру В. Ющенко переміг із результатом 51,99 % голосів, В. Янукович набрав 44,21 %
Наслідки Помаранчевої революції
Позитивні Негативні
• Україна набула іміджу демократич- ної правової держави. • Почалося формування громадянсь- кого суспільства. • Сформувався привабливий інвести- ційний клімат. • Розширено свободу слова. • Зросла національна самосвідомість • Не сформовано прозору кадрову політи- ку. • Не відбулося розмежування влади й бізнесу. • Відсутня реальна боротьба з корупцією. • Низька ефективність дій урядів. • Відсутні чітко визначені стратегічні орієнтири і план діяльності
Стан господарства після розпаду СРСР
Фактори впливу • Більшість українських підприємств підпорядковані центру, 72 % гос- подарських зв’язків замикалися на Росії. • Відсутні різні форми власності та їх ефективний захист. • Екстенсивний розвиток, диспропорційність, застарілість матеріально- технічної бази, високий рівень мілітаризації економіки. • Залежність від енергоносіїв
Г оловні завдання • Реформувати економіку на ринкових принципах: роздержавлення, приватизація, рівноправність різних форм власності. • Структурна перебудова промисловості на основі ресурсозбереження, переорієнтація з важкої промисловості на громадське споживання. • Економічна кооперація всередині України та з іноземними державами
402
Основні труднощі • Відсутність чіткої економічної програми. • Нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні нагальних економічних реформ. • Політична нестабільність, часта зміна урядів. • Відсутність правової бази для розвитку ринкової економіки
Економічна криза початку 1990-хроків
Уряди • Квітень 1991 — жовтень 1992 р. — В. Фокін. • Жовтень 1992 - вересень 1993 р. — Л. Кучма. • Вересень 1993 — червень 1994 р. — виконуючий обов’язки Ю. Звя- гільський
Загальні риси • Розпочалося роздержавлення економіки: прийняті закони «Про вла- сність», «Про приватизацію майна державних підприємств» тощо. • За 1991-1994 рр. національний дохід скоротився на 56 %, почала- ся стагнація (застій) економіки. • Улітку 1994 р. тіньовий сектор економіки зріс до 60 %. • Уряд фактично відмовився від проведення ринкових реформ, віддаючи перевагу політичній боротьбі
Фінансрва сфера • Сформовано банківську систему. • У січні 1992 р. введено купони багаторазового використання — прообраз національної валюти. • 3 осені 1992 р. інфляція перевищила 50% і перетворилася на гіперінфляцію-, у 1993 р. вона була найбільшою в світі — 10200 %. • Дефіцит держбюджету. • Підприємства і підприємці масово ухилялися від сплати податків через їхню надмірну кількість
Промисловість • Знято державний контроль за ціноутворенням, що мало наслід- ком стрімке зростання цін. • Збережено підприємства-монополісти, їх пільгове кредитування та дотування з державного бюджету. • Вполовину скорочено виробництво товарів народного споживання. • Масова зупинка підприємств, зростання боргів із зарплати і соці- альних виплат
Сільське господарство • Прийнято закони «Про селянське (фермерське) господарство», «Про форми власності на землю». • 1992 р. розпочався розділ майна колгоспів за паями, колгоспи перетворилися на сільгосппідприємства (акціонерні товариства, кооперативи, селянські союзи тощо). • Відсутність ефективної системи кредитування та дотацій призве- ла до зубожіння селянських господарств
Енергетика • Скорочено поставки енергоносіїв з Росії. • Відбувся перехід до ринкових цін
Соціальна сфера • Безробіття. • Зубожіння населення, скорочення його купівельної спроможності. • Знецінилася зарплата; її середній рівень становив 25 доларів на місяць
403
Економічний розвиток 1994—2004 рр.
Уряди • Червень 1994 - березень 1995 р. — В. Масол. • Березень 1995 — травень 1996 р. — В. Марчук. • Травень 1996 - липень 1997 р. — В. Назаренко. • Липень 1997 - грудень 1999 р. — В. Пустовойтенко. • Грудень 1999 - квітень 2001 р. — В. Ющенко. • Квітень 2001 - листопад 2002 р. — А. Кінах. • Листопад 2002 - грудень 2004 р. — В. Янукович
Загальні риси • Надання Україні позик МВФ. • Непривабливий інвестиційний клімат, корумпованість чиновни- ків, нестабільність законодавства у сфері підприємництва. • Недиверсифіковані джерела енергопостачання, як наслідок — залежність від Росії. • Від 2000 р. — зростання виробництва: середньорічні темпи зрос- тання у 2002-2003 рр. — 7,2 %. • «Тінізація» та криміналізація економіки
Фінансова сфера \ • Подолано кризу неплатежів зарплат, пенсій, стипендій. • Знижено інфляцію. • У вересні 1996 р. впроваджено національну валюту гривну, об- мінний курс до долара — 1,75-1,9. • Азійська фінансова криза 1997 р. дефолт Росії 1998 р. (нездатність і відмова виплачувати урядові борги) призвели до кризи неплате- жів і знецінення гривні вдвічі; кризу було подолано до 2002 р. • Сформувався олігархічний капітал у вигляді фінансово-промисло- вих груп, що утворили політико-економічні клани, клани використо- вують економічні ресурси для розширення політичної влади, а полі- тичну владу — для подальшого посилення економічної могутності. Найбільшими ФПГ стали СКМ (Р. Ахметов), ІСД (С. Тарута), «Інте- ртайп» (В. Пінчук), «Приват» (І. Коломойський)
Промисловість • Надвисока частка підприємств паливно-енергетичного комплексу та металургії — майже 60 %. • Скоротилась частка сучасних, наукомістких, конкурентоспромо- жних виробництв. • Масова приватизація: кожен громадянин України отримав ваучер на суму 1 млн карбованців, який можна було вкладати у трастові фонди; продаж ваучерів заборонений. Проте ринкова ціна вауче- рау 1995 р. становила 10-15 доларів. • Приватизація часто проходила за наднизьку ціну, без аукціонів. • Недостатній рівень іноземних інвестицій
Сільське господарство • Селяни набули право отримати земельний пай та вільно ним роз- поряджатись. Переважна більшість селян повертала паї колгос- пам, незначна частина зайнялася індивідуальним сільськогоспо- дарським виробництвом. • Членам колгоспів — тим, хто працює, і пенсіонерам — надавали право вільного виходу з колгоспів та створення господарських товариств і сільськогосподарських кооперативів на основі прива- тної власності. • Завершено приватизацію присадибних ділянок. • Відсутній ринок землі
Соціальна сфера • Підвищено зарплати, стипендії та пенсії. • Зріс життєвий рівень населення. • Зберігся значний — у кілька десятків разів — розрив у доходах бідних і багатих громадян
404
Україна у світовій економічній кризі 2008-2009рр.
Передумови та причини кризи • Надмірне використання населенням споживчих кредитів банків для придбання товарів імпортного асортименту та житла. • Відсутність ефективного контролю за зовнішніми позиками україн- ських підприємців. • Перевага інвестицій у торгівлю над інвестиціями у виробництво. • Висока залежність економіки від зовнішніх ринків
Поштовх до кризи Інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло різкий відтік вкладів з банків, після чого Нацбанк обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів
Прояви кризи • Різке скорочення виробництва, на 35,6 % зменшився ВВП. • Зросла тіньова економіка — до 36 % ВВП. • Рейдерські (недружні, з порушенням закону) захоплення банків і підприємств. • Дефіцит долару і панічне підвищення курсу. • Наростання затримок з виплатою зарплати, застосування вимуше- них відпусток та скорочення робочого дня, зростання безробіття. • Відновлення високої інфляції: у 2008 р. ціни зросли на 22,3 %, у 2009 р.—на 18,8%. • Зросли дефіцит держбюджету та зовнішній борг України
Висновки • Галузі, орієнтовані на експорт, виявились найбільш вразливими до кризи. • Стійкішими є сектори економіки, орієнтовані на внутрішнє спожи- вання
Розвиток соціальної сфери в Україні
Основні процеси • Поглибилося соціальне розшарування: 10% населення України володі- ють 40 % доходів, 75 % цих доходів мають кримінальне походження. • 3 1996 р. щороку Верховна Рада визначає прожитковий мінімум — набір продуктів, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. • Зросли безробіття і незареєстрована зайнятість, заробітчанство. • Повільно формується середній клас — гарант стабільності в суспі- льстві
Проблеми • Від 1993 р. триває депопуляція — зменшення чисельності населення країни, скоротилась очікувана тривалість життя. • Старіння населення (загальносвітова тенденція). • Безробіття — явне і приховане, коли працівник зайнятий кілька днів на тиждень. • Заробітчанство: постійна або сезонна робота за кордоном, особливо поширене в Західній Україні. • Невідповідність заробітної плати потребам населення: у собівартості продукції частка витрат на зарплату становить близько 11%, тоді як у провідних країнах Європейського Союзу — 30-35 %. • Низький рівень медичного обслуговування, комунальних послуг тощо. • Невирішена житлова проблема. • Зросла кількість маргіналів (бомжів)
405
Трудова еміграція
Причини Зовнішні • Великий ринок праці західних країн. • Високі зарплати. • Зростання попиту Заходу на працю іноземців
Внутрішні • Брак робочих місць. • Низька оплата праці. • Нестабільність в Україні. • Корупція, сваволя владних органів. • Відсутність перспектив для самореалізації
Сфери зайня- тості • Будівництво. • Сільське господарство. • Домашнє господарство. • Сфера торгівлі та сервісу
Країни, де найбільше трудових мігрантів- українців • Росія (близько 1 млн заробітчан); • Польща (300 тис.); • Італія (200 тис.); • Чехія (200 тис.); • Португалія (150 тис.); • Іспанія (100 тис.)
Наслідки Позитивні • Надходження іноземної валюти від грошових переказів тру- дових емігрантів. • Створення спільних підприємств з іноземцями. • Можливість самореалізації та збагачення за кордоном. • Скорочення безробіття всередині країни. • Зниження соціальної напруженості в суспільстві
Негативні • Скорочення населення України. • Втрата висококваліфікованих фахівців, відплив умів — нау- ковців. • Втрата державних коштів, витрачених на підготовку фахів- ців. • Відсутність відрахувань від зарплати заробітчан у пенсійний фонд. • Дискримінація та експлуатація наших громадян місцевими роботодавцями. • Сімейні проблеми, обмежена участь батьків у вихованні дітей
406
Національна політика України
Загальні засади \ • За етнічним складом населення Україна належить до числа поліетні- чних (багатонаціональних) країн. • Конституція України вказує, що держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11). • Національним меншинам гарантують права: о на національно-культурну автономію; о на використання національної символіки, відзначення свят, спові- дування своєї релігії; о на здобуття освіти рідною мовою
Найбільші національні меншини • В Україні проживає 134 різних етнічних груп, що визначають себе як громадяни України і становлять 22 % населення. 3 них більшість становлять етнічні українці, росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари і болгари. • У складі населення Автономної Республіки Крим кримські таїари становлять понад 12 %. У зв’язку з російською окупацією Криму до- ля народу викликає занепокоєння української влади та міжнародної спільноти.
407
Найбільші національні меншини • Роми (цигани) нараховують близько 200 тис. осіб; мало інтегровані в суспільство, мають найнижчий рівень освіти та найвищий рівень безро- біття — до 90 % — порівняно з іншими національними меншинами. • Внаслідок міграційних процесів в Україні зросла кількість вірмен, азербайджанців, корейців, арабів, вихідців з Індії, Пакистану, країн Південно-Східної Азії. • Актуальною залишається проблема нелегальної міграції: за різними даними, в Україні мешкає від 100 тисяч до 6 млн нелегалів, здебіль- шого вихідців з країн Азії та Африки
Міжнародне співробітництво України у сфері екології
1 1
Захист Світового океану Захист тваринного і рослинного світу Захист довкілля від радіоактивного забруднення Захист природних ресурсів Антарктики
Зовнішньополітична діяльність України
Основні засади • Відсутність територіальних претензій. • Вирішення міждержавних суперечностей лише політичними за- собами. • Скорочення всіх видів збройних сил і озброєнь; без’ядерний ста- тус України. • Принципи рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтру- чання у внутрішні справи тощо
Завдання зовнішньої політики • Зміна іміджу України на міжнародній арені, лібералізація режиму перетину кордонів для українців, посилення правового захисту українських трудових мігрантів. • Блокування кордонів для терористичних загроз і злочинності, завершення облаштування державного кордону. • Створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною, впрова- дження європейських стандартів в українське законодавство, співробітництво з НАТО. • Сприяння зовнішньоекономічним контактам, сприяння іноземним інвестиціям. • Сприяння поширенню українських культурних здобутків у світі, повернення українських культурних цінностей в Україну
Участь України в міжнародних організаціях • Робота у структурах ООН: о 1997 р. українець Г. Удовенко головував на Генеральній асам- блеї ООН; о 2000-2001 рр. Україна була непостійним членом Ради Безпеки ООН; о участь у миротворчих операціях ООН у Хорватії, Боснії та Герцеговині, Лівані, Сьєра-Леоне тощо. • 1992р. ратифікувала Гельсінкські угоди, вступила до Організації з Безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ). • 1992 р. взяла участь у заснуванні Чорноморського Економічного співробітництва.
408
Участь України в міжнародних організаціях • 1992 р. вступила до Міжнародного валютного фонду (МВФ), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР, зараз — Світовий банк. • 1995р. вступила до Ради Європи. • 1996 р. стала співзасновницею ГУАМ (об’єднання Грузії, Украї- ни, Азербайджану, Молдови) з метою створення євразійського транспортного коридору
Співпраця з міжнародними організаціями
НАТО • 1994 р. почалася співпраця за програмою «Партнерство заради миру». • 1999 р. підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО. • 1995 р. НАТО надавало технічну та матеріальну допомогу Харко- ву під час техногенної катастрофи на Діканівських очисних спо- рудах, у 1998 та 2001 рр. — у подоланні наслідків повеней у За- карпатті. • 2002 р. Україна заявила про намір вступу до НАТО
Євросоюз (ЄС) • 1994 р. підписано угоду про партнерство і співробітництво з ЄС. • 1999 р. затверджено стратегію співробітництва ЄС та України. • 2003 р. набула статус країни-сусіда ЄС. • 2005 р. розроблено «дорожню карту» — план просування України до вступу в ЄС. • 2009 р. Україна визнана «східним партнером ЄС». «Східне парт- нерство» передбачає спрощення візового режиму, створення зони вільної торгівлі, співпрацю у сфері енергетичної безпеки
Співдружність незалежних держав (СНД) • 8 грудня 1991 р. взяла участь у заснуванні СНД. • 1993 р. — асоційоване членство в Економічному Союзі країн СНД. • 1995 р. — військово-технічне співробітництво в межах Алматин- ської угоди про створення Об’єднаної системи протиповітряної оборони. • 2003 р. — угода про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП). • Україна зацікавлена передусім у розвитку економічного співробі- тництва: о відмовилася підписати Статут СНД, який звужував її суверені- тет; о не підписала документ про створення Об’єднаних Збройних сил СНД; о є противником створення наднаціональних структур
409
Взаємини України з сусідніми державами
Російська Федерація (РФ) • 1997р. укладено Договір про дружбу і співробітництво з РФ: о Росія визнає незалежність України; о Чорноморський флот РФ перебуватиме в Криму на правах оренди до 2017 р. • 2003 р. — конфлікт через будівництво РФ дамби до українського о. Тузла у Керченській протоці. РФ тиснула на Україну щодо делімі- тації морських кордонів, не визнаючи Тузлу українським островом. Після переговорів будівництво дамби припинилося, але РФ заявила, що статус Тузли залишається невизначеним.
Білорусь • 1995 р. — Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво. • Один з найбільших торгових партнерів України. • Співпраця у сфері транспортних послуг, машинобудування, переро- бній промисловості, військово-технічній сфері
Молдова • 2001 р. — Договір про кордони: Україна передала Молдові частину території Подунав’я. • Україна — посередник у розв’язанні Придністровського конфлікту між Республікою Молдова та самопроголошеною Придністровською республікою
Польща • Першою визнала незалежність України. • 1992 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і співробі- тництво. • Стратегічний партнер України, підтримує Україну в її інтеграції до ЄСтаНАТО. • Побудовано спільний нафтопровід «Одеса-Броди-Гданськ». • Участь у єврорегіонах «Карпати», «Буг» (разом з Угорщиною та Словаччиною)
Угорщина • 1991 р. — Договір про добросусідство і співробітництво. • Активні торгівельні зв’язки (імпорт — ліки, промислове обладнання; експорт — металургійна продукція). • Воєнне співробітництво. • Спільне протипаводкове облаштування басейну р. Тиса
Словаччина • 1993 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і співробі- тництво. • Співпраця в транзитних поставках російських нафти і газу до Європи. • Участь у будівництві українських підприємств
Румунія • Початок 1990-х років — територіальні претензії Румунії щодо Півні- чної Буковини, Бессарабії, о. Зміїний. • 1997 р. — Договір про відносини добросусідства і співробітництва. • 2009 р. — Міжнародний суд у Гаазі розв’язав румуно-українську суперечку щодо делімітації (розмежування) континентального ше- льфу: о Зміїний є островом і невід’ємною часткою України; о Україна отримала зону Чорного моря, удвічі більшу за зону Румунії; о розподіл спірної зони: 25 % отримала Україна, 75 % — Румунія
410
Без’ядерний статус України
Причини проголошення • Чорнобильська катастрофа. • Відсутність єдності української еліти в ядерному питанні. • Жорстка позиція США: на пострадянському просторі лише Росія має право на ядерну зброю як правонаступниця СРСР. • Загроза холодної війни між Києвом та Вашингтоном. • Тиск Москви, яка прагнула ізолювати Україну на міжнародній арені
Будапештський меморандум (1994) • Міжнародна угода, укладена Україною, США, Росією та Вели- кою Британією про без’ядерний статус України. • Країни-підписанти надають гарантії суверенітету та безпеки Україні: поважають її незалежність і територіальну цілісність, не застосовують сили чи загрози силою, економічного тиску. • Україна підтверджує, що приєднається до Договору про непоши- рення ядерної зброї
Результати • Росія стала єдиною пострадянською ядерною державою та підтве- рдила свій статус учасниці міжнародного ядерного клубу. • США нейтралізували стратегічну загрозу своїй національній безпеці, скоротивши витрати на оборону. • Україна втратила ядерний потенціал (близько 2 тис. одиниць ядерної зброї), але так і не отримала компенсацій за роззброєння
Президентство Віктора Ющенка (2005-2010)
Народився 1954 р. на Сумщині.
Здобув економічну освіту. Був
головою Нацбанку України
(1993—1999), прем’єр-міністром
України (1999-2001). 2002 р.
його передвиборчий блок «Наша
Україна» сформував найбільшу
фракцію у Верховній Раді.
__________________Досягнення__________________
• Незважаючи на політичну конкуренцію, не
обмежував демократію та свободу слова.
• Приділяв увагу формуванню спільної ідентич-
ності українських громадян.
• 2006 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про го-
лодомор 1932-1933 років в Україні», де голодо-
мор визнано геноцидом українського народу.
• Не брав участі в глибокій корупційній діяльності.
• Завдяки різкому збільшенню допомоги на на-
родження дитини в усіх регіонах країни зросла
народжуваність.
• Прийняв державну програму боротьби з сирітс-
твом.
« Проводив чітку проєвропейську зовнішню
__________Прорахунки__________
• Пропрезидентські сили не змо-
гли створити коаліцію у Верхо-
вній Раді, результатом став роз-
пуск парламенту 2007 р. і поза-
чергові вибори. Перемогу на
них здобула проросійська Пар-
тія регіонів (34 %).
• Не розслідувані політичні
скандали і злочини, починаю-
чи зі справи Гонгадзе.
• Не сформував дієву політичну
команду.
• Не налагодив співпрацю з
урядом і парламентом.
411
політику. • Скасовані обмеження торгівлі СІЛА з Украї- ною. • 2005 р. Україну визнано країною з ринковою економікою. • 2008 р. Україна вступила до Світової організа- ції торгівлі (СОТ). • Досягнуто прогресу у відносинах з Євросою- зом, відбулося зближення України і НАТО. • Виведені українські війська з Іраку (2005) • Різко погіршилися відносини 3 Росією — утім, не лише 3 ви- ни України. • Політична еліта залишилася незмінною.
Результатом прорахунків політики В. Ющенка стала перемога на президентських виборах 2010 р. лідера Партії регіонів В. Януковича (48,95 % проти 45,47 % Ю. Тимошенко)
Газові конфлікти з Росією
Мета Росії Наслідки
• Заволодіти газотранспортною системою та газосховищам України. • Підпорядкувати українські металургійні підп- риємства. • Переконати Європу, що для досягнення стабі- льності у газовій сфері потрібні російські га- зопроводи і збереження лідерства Росії як пос- тавника енергоресурсів. • Підірвати ідею євроінтеграцїї в Україні • Удар по авторитету Росії як надійного газового постачаль- ника. • Поява альтернативних проектів постачання газу до Європи
Роки Зміст конфлікту Результати конфлікту
2005-2006 • У відповідь на відмову України сплачувати ринкову ціну за газ Росія припинила постачання га- зу до України. • Газпром Росії звинуватив Укра- їну в несанкціонованому відборі газу з газотранспортної системи • Припинилась бартерна торгівля газом (транзит газу до Європи в обмін на постачання газу). • Збереглись пільгові ціни на газ для України (95 доларів за 1000 куб. м проти 250 доларів се- редньоєвропейської ціни). • Посередником у торгівлі газом стала компанія РосУкрЕнерго
2008-2009 • 1 січня 2009 р. російський Газп- ром зменшив, а 7 січня повніс- тю припинив поставки газу в Україну. • Головна вимога — сплата бор- гів за листопад — грудень 2008 р. • Газотранспортна система Укра- їни працювала у реверсному (зворотному) режимі, щоби за- безпечити газом мешканців Сходу і Півдня • Компанія-посередник РосУкр- Енерго ліквідована. • Середньорічну ціну на газ для України наближено до середньо- європейської. • Закріплено монополію Росії на постачання природного газу до України. • 2010 р. Харківські угоди змен- шили ціну на газ на 30 % в обмін на продовження оренди Севасто- поля Росією до 2042 р.
Наслідки Удар по авторитету Росії як надійного газового постачальника. Поява альтернативних проектів постачання газу до Європи
412
Торгівель™ війни Росії з Україною
Поняття тор- ті вельної війни Створення ситуації економічного тиску на опонента, в якому беруть участь дві і більше країн, з метою захоплення ринків, захисту націо- нального товаровиробника або з політичних мотивів. Здійснюється за допомогою митних, економічних, інформаційних, тарифних санкцій, квот на ввіз тощо
Мета Росії • Попередити підписання Україною договору про асоціацією з ЄС. • Примусити Україну до вступу до Митного союзу та Єдиного еко- номічного простору. • Політично послабити прибічників євроінтеграції. • Забезпечити перемогу проросійського кандидата на президентсь- ких виборах в Україні. • Приєднати Україну до Росії.
Головні етапи • 2006,2012 рр. — «Сирні війни»: блокування імпорту українських сирів, що призвело до банкрутства кількох заводів. • 2012 р. — обмеження імпорту м’ясної продукції. • 2013 р. — «Шоколадна війна» — заборона імпорту продукції фаб- рики «Рошен»; призупинено відвантаження металопрокатної про- дукції, ускладнено процедуру митного контролю та оформлення товарів
Наслідки • Втрати української сторони — близько 100 млн. доларів. • Українські виробники активізували переорієнтацію на західно- європейські ринки. • Політичної мети Росія не досягла
Президенство В. Януковича (2010-2014)
Народився 1950 р. на Донеччині. Закінчив Донецький полі- технічний інститут, працював директором автобази. Двічі судимий, судимості зняті. У 1997-2002 рр. обіймав посаду голови Донецької облдержадміністрації, у 2002-2004 та 2006-2007 рр. був прем’єр-міністром України. 3 квітня 2003 р. очолював Партію регіонів. 2004 р. програв прези- дентські вибори В. Ющенкові внаслідок переголосування II туру. Втік з України під час Революції гідності 2014 р., оголошений у міжнародний розшук. Проживає в Росії
Внутрішня політика \ • Зросли витрати на утримання Президента та його адмі- ністрації. • На більшість керівних посад призначені вихідці з Дон- басу за принципом особистої відданості Януковичу. • У Верховній Раді сформовано коаліцію «Стабільність і реформи». • Конституційний Суд визнав неконституційними зміни до Конституції (2004) і відновив дію Конституцію 1996 р.
413
Внутрішня політика • 2010 р. відбувся Податковий майдан — масові протести підприємців проти прийняття нового Податкового коде- ксу; до кодексу внесені зміни. • 2011-2012 рр. за звинуваченнями у зловживання владою ув’язнені колишні високопосадовці часів президентства В. Ющенка, зокрема екс-міністр внутрішніх справ В. Луценко, екс-прем’єр Ю. Тимошенко, що оцінюється як вибіркове правосуддя. • Рішеннями судів командир УПА Р. Шухевич та провід- ник ОУН-Б С. Бандера позбавлені звання Героя України. • Для отримання кредитування МВФ прийнято пенсійну реформу, яка збільшила вік жінок та страховий стаж для отримання пенсії; розміри пенсій високим посадовцям залишилися без змін. • 2011 р. заявлено проведення 21 реформи у різних сфе- рах, але за три роки Янукович визнав провал більшості з них. • Заявлено про несправедливість визнання голодомору 1932—1933 років геноцидом українського народу. • Змінено порядок вступу до вищих навчальних закладів, зокрема скасовано обов’язковість державної української мови при написанні ЗНО. • Скорочено Державну премію ім. Т. Шевченка
Зовнішня політика • 2010 р. здійснив візит до штаб-квартири ЄС, де пріори- тетами України визнані створення зони вільної торгівлі з Європою і запровадження безвізового режиму. • 2010 р. підписані Харківські угоди президентів України В. Януковича та РФ Д. Медвєдєва: о Росія зменшує ціну на газ для України на 30 %; о Україна продовжує сірок перебування Чорноморсь- кого флоту РФ у Криму на 25 років — до 2042 р. — з правом продовження ще на 5 років; о знижка в ціні на газ є часткою оплати за оренду чор- номорських баз України. • Відбулось зближення України з країнами Митного сою- зу (РФ, Білорусь і Казахстан). • 2011 р. підписано 13 двосторонніх українсько- китайських документів про співробітництво в різних сферах. • У листопаді 2013 р. Янукович відмовився підписати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, що призвело до розгортання протестів Євромайдану
Результати президентства Діяльність В. Януковича призвела до системної кризи України і масових народних протестів, відомих як Револю- ція гідності (2013-2014)
414
Революція Гідності
Поняття Політичні та суспільні зміни в Україні, викликані відходом полі- тичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на євроінтеграцію та подальшою протидією цьому курсу (21 лютого 2013 - лютий 2014 р.)
Причини • Надмірна концентрація влади в руках Президента В. Януковича та його «сім’ї». • Тотальна корупція. • Згортання демократичних прав і свобод. • Найнижчий із європейських держав індекс економічної свободи, наростання соціально-економічних проблем. • Критично низька довіра українців до владних установ. • Перетворення України на сателіта Російської Федерації.
Передумови Відмова В. Януковича від підписання запланованої угоди про асо- ціацію з Євросоюзом 28-29 листопада 2013 р., підготовка якої тривала з 2007 р. — начебто в інтересах національної безпеки Укра- їни
Хронологія головних подій
Початок мирного протесту. Євромайдан • 21 листопада 2013 р. Кабмін У країни призупинив і іроцес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом. • У соціальних мережах поширились заклики прийти на Майдан Незалежності у Києві, щоб висловити протест проти згортання європейського курсу України. • Акції протесту відбулись у Львові, Хмельницькому, Луцьку, Ужгороді, Харкові та Донецьку. • 24 листопада в Києві відбулись велика хода та мітинг на Майдані Незалежності за участі понад 100 тисяч громадян України. • 25-27 листопада пройшли перші страйки студентів. • 29 листопада на Євромайдані відбувся великий мітинг за участі лідерів опозиції — А. Яценюка, В. Кличка, О. Тягнибока; проте- стувальники вимагали дострокових парламентських виборів і ві- дставки уряду М. Азарова
Революція гідності • У ніч з 29 на 30 листопада влада застосувала силу для розгону Київського майдану, побивши студентів. • 1 грудня у Всеукраїнському віче взяли участь 500 тис. протесту- вальників та європейські дипломати; була здійснена спроба шту- рму Адміністрації Президента. • Утворений Штаб національного спротиву, основною вимогою якого були відставка Кабміну та позачергові вибори президента. • 6 грудня Демократичний Альянс почав лежачий протест під Геші- рокуратурою з вимогою звільнити хлопців, заарештованих за підоз- рою в організації масових заворушень у Києві 1 грудня. • 8 грудня 2013 р. у Києві відбувся «Марш мільйонів» — Народне Віче чисельністю понад міль кг учасників. Мітингарі оголосили про блокування Адміністрації Президента, будівлі Уряду та ін- ших установ, а також знесли пам’ятник Леніну. • 10 грудня ввечері силовики розпочали атаки на блокпости та барикади Євромайдану в урядовому кварталі. Після зустрічі з спецпредставником ЄС Кетрін Ештон та помічником Держсекре-
415
таря США Вікторією Нуланд, Віктор Янукович заявив, що «вла- да діятиме виключно в рамках закону і ніколи не вживатиме си- ли проти мирних зібрань». • 11 грудня силовики спробували зачистити Майдан незалежності від протестувальників. Завдяки закликам у соцмережах, дзвонам Михайлівського Золотоверхого собору тисячі киян вийшли на Майдан; вранці ситуація стабілізувалась. • 15 грудня віче постановило звільнити політичних в’язнів та за- боронити В. Януковичу підписувати договір про вступ України до Митного союзу. • 19 грудня Верховна Рада звільнила від кримінальної відповіда- льності учасників Євромайдану. • 22 грудня створено загальнонаціональну організацію Всеукраїн- ське об’єднання «Майдан» для координації дій. • Влада намагалась демонструвати підтримку свого курсу, органі- зувавши «антимайдани» — проплачені мітинги під прапорами Партії регіонів. Також влада залучала тітушок — молодих лю- дей спортивної зовнішності, які провокували насильство або «зачищували» громадянські акції, нападаючи на активістів. • 11 січня 2014 р. попри перешкоди влади у Харкові відбувся все- український форум Євромайданів
Силове протистояння • Поштовхом до силового протистояння стало ухвалення Верхов- ною Радою репресивних законів 16 січня 2014 р., які надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опози- цію та громадянське суспільство. Зокрема, заборонялися рух у колонах більше п’яти автомобілів, встановлення наметів, носіння шоломів, допомога протестувальникам, поширення інформації про силові структури тощо. • 19 січня 2014 р., після чергового віче на Майдані, на вулиці Грушевського в Києві відбулись зіткнення протестувальників, що намагалися пройти до будівлі Верховної Ради, та силовиків. 3 обох сторін у хід пішли спецзасоби, поранено близько 100 осіб. В. Кличко домовився з Президентом В. Януковичем про органі- зацію «круглого столу» влади й опозиції. • 21 січня біля стадіону «Динамо» ім. В. Лобановського виросли барикади. По учасникам акції та журналістам стріляв снайпер. Відбувся перший раунд переговорів опозиції з Януковичем. Без- результатний. • 22 січня ситуація загострилась, до Києва стягнули війська. Від куль снайпера загинули протестувальники Сергій Нігоян і Ми- хайло Жизневський. У лісосмузі в Бориспільському районі Київ- ської області знайдено тіло Юрія Вербицького. Бійці спецзагону міліції на морозі роздягли Михайла Гаврилюка до шкарпеток і оголеного піддавали тортурам та проводили з ним знущальну фотосесію. • 23 січня протестувальники захопили ОДА у Львові, Івано- Франківську, Рівному; у Запоріжжі десятитисячний протестний мітинг під ОДА був жорстоко розігнаний правоохоронцями і ті- ту піками. • 25 січня у Києві відбулась Всеукраїнська конференція Євромай- данів
416
Перші успіхи Євромайдану • 28 січня прем’єр-міністр М. Азаров подав у відставку. Верховна Рада скасувала дев’ять з одинадцяти репресивних законів від 16 січня, а наступного дня оголосила амністію для «мирних мітин- гарів» за умови звільнення адміністративних приміщень. • 1 лютого опозиція та представники влади обговорили українську ситуацію на щорічній конференції з безпеки в Мюнхені, де Єв- ропа та США обіцяли підтримати українців. • 16 лютого адміністративні будинки звільнені, хоча продовжене їхнє зовнішнє блокування. Активісти розблокували кілька обл- держадміністрацій. Штаб опору, Рада Майдану вимагають за- криття близько 2000 кримінальних справ проти учасників проте- стів, остаточну реабілітацію 236 раніше заарештованих
Пік Революції Гідності • 18 лютого був запланований «Мирний наступ» — багатотисячна хода протестувальників до Верховної Ради України, але демонстра- нтів зупинили міліція та бійці спецпідрозділу «Беркут»; застосовані спецзасоби і бронетехніка. У Львові, Івано-Франківську, Тернополі відбулись штурми ОДА, відділів МВС, управлінь СБУ. • 19-20 лютого тривав активний штурм Майдану, СБУ заявила про проведення «антитерористичної операції». 3 усіх боків на Майдан Незалежності розпочався наступ силовиків, був підпале- ний Будинок профспілок, де в той час перебували поранені. Вда- лося врятувати приблизно тридцять-сорок людей, ще стільки ж вважаються загиблими. За різними даними, загинуло від 70 до 100 українців — Небесна сотня. • 21 лютого на переговорах європейських міністрів та опозиції з Януковичем досягнуто домовленість: дострокові вибори Прези- дента не пізніше грудня 2014 р., відновлення дії Конституції 2004 р., новий коаліційний уряд, розслідування випадків засто- сування насильства під наглядом Ради Європи. • Верховна Рада прийняла рішення про заборону «антитерористи- чної операції»
Повалення режиму В. Януковича Повалення режиму В. Януковича • 21 лютого Верховна Рада відновила дію Конституції 2004 р. і відправила у відставку в.о. обов’язки міністра внутрішніх справ 1 В. Захарченка. • В ніч з 21 на 22 лютого В. Янукович утік до Харкова, де мав відбутися з’їзд сепаратистів. Завдяки масовій демонстрації хар- ків’ян 22 лютого з’їзд зірвано. За кілька днів В. Янукович з’явився у Росії. • 22 лютого у відставку подав Голова Верховної Ради В. Рибак, новим головою обрано О. Турчинова. Верховна Рада 328-ма го- лосами усунула В. Януковича з посади Президента через самоу- сунення від виконання своїх обов’язків. Позачергові вибори Президента України призначені на 25 травня 2014 року. Окре- мою постановою звільнено Ю. Тимошенко. • 23 лютого в Україні тривав день жалоби за загиблими під час озброєних протистоянь у Києві. Фракція Партії регіонів у Верхо- вній раді оприлюднила звернення, де відповідальність за ситуа- цію в Україні поклала на Президента В. Януковича
27* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
417
Значення Революції Гідності • Українці продемонстрували, що вищими цінностями є права людини і демократія. • Ціною відстоювання цих ідей стала загибель Небесної Сотні. • Україна заявила про необхідність і готовність до кардинальних реформ, що мають покінчити з радянським минулим. • В Україні сформувалось повноцінне громадянське суспільство, готове брати на себе відповідальність за події в країні. • Наступним випробовуванням для України стала анексія Криму Російською Федерацією та війна на Сході
Україно-російський газовий конфлікт 2014 р.
Зміст конфлікту Результати конфлікту
• У квітні 2014 р. Газпром Росії підвищив ціну на газ майже вдвічі і вима- гав від України сплатити борги за підвищеною ва- ртістю. • Єврокомісія гарантувала Україні фінансову підт- римку в разі порушення Росією ціни та реверсні поставки газу з країн ЄС. • Україна звернулась до Стокгольмського арбіт- ражу з вимогою перегля- ду завищеної ціни • 31 жовтня 2014 р. підписано тимчасову тристоронню угоду Росії, України та Єврокомісїї про відновлення газових поставок до України і безперебійний транзит до Європи до 31 березня 2015 р. • 2018 р. Стокгольмський арбітраж задовольнив вимо- ги Нафтогазу України щодо компенсації за недопос- тавлені Газпромом обсяги газу для транзиту в сумі 4,63 млрд доларів. Також Газпром має сплатити 2,56 млрд доларів на користь Нафтогазу. На суму компе- нсації накладається пеня в розмірі 7 % річних за ко- жен день несплати. • За позовами Нафтогазу у Нідерландах і Великій Брита- нії заарештоване майно Газпрому. • Нафтогаз подав новий позов проти Газпрому з вимо- гою переглянути тарифи на транспортування газу
Окупація та анексія Криму РФ
Поняття анексії Насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку
Поняття анексії Криму • Військова агресія Росії, що завершилась протиправним відторгненням Кримської автономної республіки та Севастополя від України і приєд- нанням цих територій до Російської Федерації в березні 2014 р. • Анексією Росія порушила серію міжнародних договорів, у тому числі— Будапештський меморандум (1994) про гарантії безпеки України, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією (1997) тощо
Передумови анексії • Проросійська позиція кримських державних установ — Верховної Ради і Ради Міністрів. • Створення загонів самооборони Криму з січня 2014 р., нарощування антиукраїнської пропаганди на півострові. • Діяльність загальнокримського руху «СТОПМайдан». • 4 лютого 2014 р. парламент Криму заявив про намір внести зміни до конституції АРК та провести референдум про статус півострова. Зміни мали розширити повноваження органів влади АРК аж до відо- кремлення від України
418
Причини анексії • Намагання Росії зміцнити свої позиції у Східній Європі. • Севастопольська військово-морська база є важливим об’єктом для переведення військових сил у зону Середземномор’я; це єдина база в Чорному морі, не підконтрольна НАТО. • Недопущення в Україні радикальних політико-економічних змін, розбудови демократичної моделі суспільства і держави, збереження російського впливу. • Окупація Криму не дасть Україні можливості приєднатись до НАТО. • Матеріальні вигоди від окупації: експлуатація портів, розробка ро- довищ нафти і газу, економія на оплаті оренди військово-морської бази в Севастополі тощо. • Особисті амбіції президента Росії В. Путіна увійти в історію як «збирач Російської імперії»
Основні події • 3 20 лютого 2014 р. війська Росії без розпізнавальних знаків (так звані «зелені чоловічки») почали окупацію Криму. • У ніч на 27 лютого 2014 р. озброєні бойовики захопили приміщення кримського парламенту, над урядовими установами Криму були ви- вішені російські прапори. • 1 березні 2014 р. самопроголошений «голова Ради Міністрів» автономії С. Аксьонов звернувся до президента Росії В. Пугіна з проханням за- безпечити «мир і спокій» на півострові. Держдума Росії дала дозвіл на введення військ на територію України, які захоплювали військові та на- вігаційні об’єкти і блокували українські військові частини Криму. • 11 березня 2014 р. Верховна Рада АРК прийняла Декларацію неза- лежності АРК та міста Севастополя, за якою Крим проголошувався суверенною державою, що має право звернутись до Росії з прохан- ням про включення до складу федерації. • 16 березня 2014 р. у Криму відбувся незаконний референдум про статус півострова; за його результатами, майже 97 % учасників на- чебто проголосували за «возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації». • 18 березня 2014 р. на підставі його сфальсифікованих результатів Росія включила Крим до свого складу, а 21 березня це рішення на- було чинності
Наслідки для Криму • Скорочення обсяіу демократичних прав і свобод у Криму: цензура, обмеження свободи слова і ЗМІ, залякування інакодумців, закриття громадських організацій тощо. • Мешканців Криму автоматично перевели в російське громадянство. • 3 курортного центру Крим перетворюється на військову базу Росії. • Економічні проблеми внаслідок міжнародних санкцій: банки і відомі бренди зачинили представництва в Криму, аеропорти півострова ви- конують лише чартерні та бізнес-авіарейси. • 3 півострова виїхало близько 10 тисяч осіб, переважно кримські татари. Меджліс кримськотатарського народу не визнав російської окупації, його лідерам — М. Джемілеву та Р. Чубарову — заборони- ли в’їзд на півострів. • Викрадено десятки кримськотатарських активістів, частину з яких знайдено вбитими
419
Наслідки для України • Втрата чорноморських газових родовищ. • Націоналізація Росією українських державних і приватних підпри- ємств. • Втрата морських портів. • Матеріальні втрати Україна оцінила в 1 трлн грн. • У країна вважає Крим тимчасово окупованою територією
Наслідки для Росії • Анексію Криму не визнано ООН, Парламентською асамблеєю Ради Європи (ПАРЄ), Парламентською асамблеєю Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) тощо. Міжнародні організації ви- знали дії Росії неспровокованою військовою агресією. • Призупинено членство Росії у Великій Вісімці — міжнародному клубі провідних світових країн. • Євросоюз, США та інші країни розгорнули економічні санкції проти Росії: замороження активів чиновників, згортання бізнесу іноземних кампаній в Росії, припинення або обмеження співпраці у нафтовій, газовій, воєнній галузях тощо. • Україна звернулась до Гаазького міжнародного суду та Європейсь- кого суду з прав людини з позовами про компенсацію вартості майна України та приватних власників у Криму, про відновлення поруше- них прав українських громадян
Олександр Турчина в
Олександр Турчинов
(нар. 1964) —
політичний
і державний діяч
За освітою — інженер-металург, доктор економічних наук. За
часів перебудови працював у комсомолі, входив до Демократи-
чної платформи КПРС. На початку 1990-х був радником
прем’єр-міністра Л. Кучми, співзасновником партії «Громада».
З 1998 р. — народний депутат ВРУ, наступного року разом з
Ю. Тимошенко створив партію «Батьківщина». Активний уча-
сник протестних акцій у 2002-2003 рр., Помаранчевої револю-
ції. 2005 р. — Голова СБУ. 2007-2010 рр. — перший віце-
прем’єр-міністр.
З листопада 2013 р. — один з лідерів Революції гідності, очо-
лював Штаб національного спротиву.
З лютого 2014 р. до обрання Президентом П. Порошенка був
головним посадовцем України: Головою ВРУ, виконуючим
обов’язки Президента, Верховним головнокомандувачем ЗСУ.
Заходи адміністрації О. Турчинова:
• розпочато АТО;
• створено Нацгвардію України, розпочато реформу силових
структур;
• прийнято низку законів для підготовки асоціації з ЄС;
• Україна уникла дефолту;
• розпочато конституційну реформу з метою розширення
органів самоврядування;
• забезпечено проведення демократичних президентських
виборів.
З грудня 2014 р. — секретар РНБО України, сприяв ухваленню
низки важливих документів: нової Стратегії національної без-
пеки, Воєнної доктрини, Стратегії кібербезпеки, Концепцію
розвитку сектора безпеки і оборони України тощо, поверненню
в бюджет мільярдів, награбованих В. Януковичем.
У соцмережах отримав прізвисько «Кривавий пастор»
420
Вибори Президента України 2014р.
Особливості виборів • Позачергові вибори, призначені у зв’язку з усунен- 1 ням В. Януковича з посади Президента 22 лютого 2014 р. • Відбулись 25 травня 2014 р. замість березня 2015 р.
Проблеми підготовки і проведення виборів • Мешканці Автономної Республіки Крим і Севасто- поля могли проголосувати в інших регіонах Украї- ни через російську окупацію. • На Донбасі понад половина дільниць не працювали через терористичну загрозу з боку самопроголоше- них так званих ДНР та ЛНР
Кандидати в президенти На вибори зареєструвався 21 кандидат; двоє зняли свою кандидатуру у визначений законом строк
Результати виборів Президентом України став Петро Порошенко, який набрав 54,7 % голосів і переміг у першому турі. Найближчі конкуренти — Юлія Тимошенко (12,8 %), Олег Ляшко (8,3 %), Анатолій Гриценко (5,5 %)
Народився 1965 р. на Одещині. Закінчив Київський університет за спеціальністю «міжнародні економічні відносини». На початку 1990-х років зайнявся підпри- ємництвом. 1998 р. став народним депутатом; працю-
вав Секретарем Ради безпеки й оборони України, головою Ради Нацбанку, міністром закордонних справ, міністром економічного розвитку й торгівлі.
Петро Порошенко, п’ятий Президент України Власник групи «ЕокЬеп», «5-го каналу» ТБ та деяких інших підприємств
Асоціація з ЄС
Поняття Угоди про Асоціацію • Угода про Асоціацію України з Європейським Союзом, що замінює угоду про партнерство і співробітництво. • 21 березня 2014 р. підписано політичну частину, 27 червня 2014 р. — економічну частину Асоціації
Загальні принципи Угода зобов’язує обидві сторони сприяти впровадженню європейських правил та стандартів життя в Україні: демократичних принципів, прав і свобод людини, верховенства права
Юстиція, свобода і безпека • Впровадження безвізового режиму з країнами ЄС (набув чинності 11 червня 2017 р.). • Реформа судової системи, яка має стати незалежною та неупередже- ною. • Забезпечення належного рівня захисту персональних даних відпові- дно до європейських стандартів. • Співпраця в галузі боротьби з відмиванням грошей та фінансуван- ням тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою зло- чинністю. • Антикорупційні зміни в управлінні фінансами і формуванні держ- бюджету
421
Захист прав споживачів • Вводяться європейські стандарти контролю якості продукції. • Ліквідуються мита на імпорт, українці озримують доступ до деше- вих європейських товарів. • Українські виробники відповідають за безпечність своєї продукції. • Спрощується захист прав українського споживача від недобросовіс- ного виробника
Переваги для бізнесу • Скасовуються державні стандарти та технічні умови виробництва. • Безпечна продукція не підлягає сертифікації. • Українські товари отримують безмитний вихід на європейський ринок товарів і послуг, що дасть можливість заробляти понад 380 млн євро щороку. • Підвищено захист інтелектуальної власності
Соціальна політика Освіта • Підвищення безпеки й стандартів праці. • Заборона скорочувати жінкам зарплату порівняно з чоловіками • Впровадження новітніх досягнень науки. • Сучасні демократичні форми управління освітніми закладами із залученням студентства. • Співробітництво між вищими навчальними закладами
Екологія • Вводяться нові стандарти якості води й повітря. • Зміна системи контролю навколишнього середовища. • Протягом 4-5 років українські підприємства мають стати безпечні- шими
Наука і технології • Спільна робота над створенням європейської навігаційної системи. • Використання ЄС українських технологій ракетобудування. • Розвиток ЗС-інтернету
Методи контролю • Головним контролером є Єврокомісія, якій звітує Кабінет Міністрів України. • Місії Єврокомісії періодично перевіряють виконання Україною планів щодо впровадження умов Асоціації, зустрічаються з предста- вниками владних органів, громадських організацій та бізнесу
Російсько-українська війна
Поняття Збройний конфлікт на частині території Донецької та Лугансь- кої областей
Сторони протистояння • У країнські правоохоронці та Збройні сили У країни. • Незаконні збройні формування і регулярні військові частини Росії
Передумови • Інформаційна антиукраїнська політика, яку РФ проводила, в тому числі в Україні, з 2000-х років. • Експортна блокада У країни, що тривала від літа 2013 р. • Підтримка сепаратистських сил з боку проросійських кіл українських політиків. • За словами репортера А. Бабченка, це перша війна, «розв’язана на абсолютно порожньому місці винятково про- пагандою»
Причини Прагнення РФ відновити територію СРСР під гаслом відновлен- ня «Русского мира»
422
Початок конфлікту • У квітні - травні 2014 р. незаконні збройні формування, сили Федеральної служби безпеки (ФСБ) та Головного розвідува- льного управління (ГРУ) РФ здійснили захоплення органів місцевої влади та ключових об’єктів Донецької та Луганської областей. • Україна заявила про початок Антитерористичної операції (АТО) із залученням Збройних сил. • Росія не визнала свого вторгнення до України, хоча її частини беруть безпосередню участь у бойових діях зі своєї території та на території України. Конфлікт отримав назву гібридної війни. • Росія веде агресивну шовіністичну інформаційну війну проти України, що відверто демонізує українське керівництво та державу і має на меті забезпечити підтримку антиукраїнської агресії з боку суспільства. • 27 січня 2015 р. Верховна Рада України визнала Росію агресо- ром
Проголошення ЛНРта ДНР • 7-27 квітня 2014 р. проголошені Донецька і Луганська «на- родні республіки». • Генпрокуратура України визнала ці «республіки» терористи- чними організаціями. • Міжнародні організації, США, Канада, ЄС ввели додаткові санкції проти РФ
Женевські домовленості (17 квітня 2014 р.) Переговори відбувались за участі представників України, ЄС, США та РФ з метою послаблення збройного протистояння між РФ та Україною. • РФ зобов’язали роззброїти свої незаконні збройні формуван- ня, повернути незаконно захоплене майно. • Україна гарантувала амністію учасникам протестів, за винят- ком винних у кримінальних злочинах. • Сторони конфлікту закликали утриматись від насильства і провокацій, проявів расизму та релігійної нетерпимості. • Домовитись про відведення російських військ від українських кордонів не вдалось
Початок антитерористичної операції (АТО) • 14 квітня 2014 р. Україна розпочала антитерористичну опера- цію без введення воєнного стану. • Зона АТО — Донецька і Луганська області, Ізюмський район Харківської області. • 20-27 червня 2014 р. Україна в односторонньому порядку встановила режим припинення вогню. • У червні 2014 р. відбулись зустрічі Нормандської четвірки (Україна, Німеччина, Франція, Росія) з мирного врегулю- вання мирної ситуації на Сході за участі української сторони, міжнародних спостерігачів і РФ. Домовленості про припи- нення силового конфлікту виконані терористами не були
423
Добровольчі батальйони • Військові, поліцейські та парамілітарні формування, створені в 2014 р. на добровільних засадах для захисту України від ро- сійської агресії. • Найбільші з них — Добровольчий український корпус (ДУК) «Правий сектор», «Айдар», «Азов», «Дніпро-1», «Донбас», «ОУН» тощо. • Вони брали участь у багатьох бойових операціях російсько- української війни. • Сьогодні добробати перейшли у ЗСУ і Нацгвардію, адже Конституція забороняє функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законодавством
Операція з визволення Донбасу • 1 липня 2014 р. розпочалась повномасштабна військова опе- рація з контрнаступу та ізоляції зони конфлікту від військо- вого забезпечення з боку РФ. Були звільнені Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ тощо. • 3 середини серпня 2014 р. наступ української армії блокував- ся контратакою терористів та частин російських військ. • 24-30 серпня 2014 р. під Іловайськом російські війська взяли в оточення й обстріляли близько 600 українських вояків; 186 із них загинули, сотні потрапили в полон
«Гуманітарні конвої» • У серпні 2014 р. РФ почала відправляти до України так звані «гуманітарні конвої» — матеріально-технічну допомогу те- рористам під виглядом гуманітарної допомоги. • Жоден з конвоїв не був оглянутий українською прикордон- ною службою або митницею, їхній перетин українського кор- дону порушує міжнародне право
Авіакатастрофа Боїнга • 17 липня 2014 р. над територією, контрольованої терористични- ми військам ДНР, збитий літак Боінг-777 Малазійських авіалі- ній, що виконував рейс Амстердам — Куала-Лумпур; загинули 298 осіб. Згідно з результатами розслідування, літак був ураже- ний ракетою ЗРК «Бук», що належав військам РФ. • Наслідком теракту стала третя хвиля санкцій і обмежень що- до РФ. У відповідь уряд РФ обмежив постачання продовольс- тва з країн ЄС та США
Мінські домовленості (5 вересня 2014 р.) • Двостороннє припинення вогню під контролем місії ОБСЄ. • Звільнення заручників і полонених. • Децентралізація влади через прийняття закону про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей. • Амністія учасникам воєнних подій у Донецькій та Луганській областях. • Виведення іноземної зброї та військових форсувань з терито- рії України. • Лінія розмежування визначена за станом на 19 вересня 2014 р. Домовленості підписано представниками України, РФ та ОБСЄ. Виконання угоди зірвано російсько-терористичною стороною, за час перемир’я до кінця листопада 2014 р. загинуло близько 1 тис. людей
424
Ситуація в зоні конфлікту у вересні 2014- лютому 2015 р. • Терористи та російські війська, незважаючи на Мінську уго- ду, продовжували обстріл українських позицій, порушивши режим припинення вогню понад 4 тис. разів. • Крім воєнних позицій, терористи обстрілювали на українсь- кій території пасажирський транспорт (Волноваха, Донецьк), житлові квартали Маріуполя і Краматорська, селища Луган- щини і Донеччини поблизу лінії розмежування. Жертвами те- рактів стали сотні людей. • 12-17 лютого 2015 р., незважаючи на міждержавні перегово- ри з врегулювання ситуації на Донбасі, російські війська пе- рейшли в наступ на Дебальцево і захопили цей залізничний вузол
Мінськ-2 (11-12 лютого 2015 р.) • Припинення вогню з 15 лютого 2015 р. • Відведення важкої артилерії з обох сторін на 50 км під конт- ролем місії ОБСЄ. • Звільнення та обмін полоненими і заручниками за принципом «усі на всіх». • Повне відновлення контролю України над державним кордо- ном з РФ до кінця 2015 р. • Виведення з України іноземних військових формувань, війсь- кової техніки та найманців. • Проведення в Україні конституційної реформи з метою деце- нтралізації управління та надання особливого статусу окре- мим районам Донецької та Луганської областей
Режим на окупованих територіях • Законодавство України нечинне, натомість впроваджено сис- тему покарань, яка реалізується спеціальними каральними ор- ганами і «розстрільними групами». Серед мирного населення жертвами розстрілів стали українські активісти, місцеві підп- риємці та інші особи, які відмовилися співпрацювати з проро- сійськими бойовиками. Окрім того, зафіксовано низку випадків здійснення покарань шляхом сексуальної наруги та публічного забиття полонених. • Факти викрадень та катувань терористами, позасудових страт місцевого населення, українських бійців, а також активістів «ДНР» та «ЛНР» були зафіксовані представниками міжнаро- дної правозахисної організації «Атпеьіу Іпіетагіопаї». • 3 1 грудня 2014 р. Україна припинила виплату пенсій на кон- трольованих терористами територіях через неможливість безпечного доправлення коштів. • Не працюють Алчевський металургійний, Донецький металоп- рокатний комбінати тощо, видобуток вугілля скоротився на 35 %, зруйнована інфраструктура (мости, дорога тощо)
Людські жертви На травень 2018 р.: • загинули майже 3,5 тис. українські військовослужбовців; • за даними місії ООН — 9940 загинуло понад 2,5 тис. цивіль- них осіб; • в полоні терористів перебуває 112 осіб
425
Біженці За даними ООН, на квітень 2017 р. в Україні понад 1,7 млн пере- міщених осіб зі Сходу
Українці — політичні в’язні вРФ • Від 2014 р. понад 70 громадян України ув’язнені в Криму та Росії за надуманими звинуваченнями. • Вони безпідставно утримуються в російських СІЗО або отри- мали чималі тюремні строки: Олег Сенцов, Олександр Коль- ченко, Микола Карп’юк, Станіслав Клих, Володимир Балух та інші. • Дії Росії були засуджені іноземними державами, міжнарод- ними інституціями та відомими політичними і культурними діячами
Сутність гібридної війни
Волонтерський рух
Поняття Рух із надання безкорисливої допомоги тим, хто її потребує
Початок роз- гортання • Стихійно започаткований у листопаді-грудні 2013 р. • Масового поширення набув навесні-влітку 2014 р.
Причини по- ширення • Внутрішньополітична криза, розбалансування системи державно- го управління. • Зовнішня агресія РФ. • Відсутність в армії достатніх ресурсів (одягу, медикаментів то- що). • Брак техніки, військових приладів. • Слабка виробнича база. • Брак достатньої державної підтримки переселенців з Криму і зони АТО
426
Головні напрямки • Забезпечення ЗСУ, добробатів, Нацгвардії продуктами харчуван- ня, обмундируванням, медикаментами, технікою тощо. • Допомога пораненим у лікуванні та реабілітації. • Ресурсна і соціально-правова підтримка внутрішньо переміщених осіб з Криму і зони АТО. • Підтримка і реабілітація сімей загиблих воїнів
Значення • Розвиток волонтерського руху є невід’ємною частиною грома- дянського суспільства. • Волонтери мають найвищий рівень довіри з усіх суспільних та державних інститутів. • Частина волонтерів перейшла на державну службу з метою роз- робки і проведення реформ
Українська діаспора
Країна Характеристика
Німеччина • Чисельність — близько 25 тис. осіб, живуть переважно у великих містах. • Основна хвиля переселення — під час і після II Світової війни. • Понад 80 % українців зайнято у промисловості або на будівництві. • 70 % українців є вірянами греко-католицької церкви, інші належать до православної або до баптистської конфесій. • Українські інституції: о з довоєнних часів працюють Український вільний університет, На- укове товариство ім. Т. Г. Шевченка, відділення Української віль- ної академії наук; о з 50-х рр. XX ст. в Західній Німеччині діють українські видавницт- ва «На гору» і «Дніпрова хвиля»
Франція • Чисельність — близько 40 тис. українців, які живуть переважно в містах. • Працюють у промисловості, незначна частина займається інтелектуа- льною працею. • Діаспора мало використовує українську мову; лишилась одна україн- ська недільна школа в Парижі. • Історію України і мову вивчають в інституті східних мов і цивілізацій Сорбонського університету. • 2/3 українців належать до Української католицької церкви; інші — до української автокефальної православної або протестантської церкви. • Українські інституції: о центр україністики у Франції — м. Сарсель поблизу Парижа, де з 1951 р. діє Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка, виходять «За- писки НТШ» і «Вісті із Сарселю», працює редакція багатотомного видання «Енциклопедія українознавства»; о громадські організації об’єднано в Репрезентативний комітет укра- їнців Франції
427
Країна Характеристика
Велика Британія • Масове переселення почалося 1947 р., переважно напівлегально з таборів для переміщених осіб Німеччини й Австрії. • Чисельність — близько 35 тис. чоловік; 99 % українців мешкають в Англії, переважно в містах. • Понад 80 % британських українців зайняті фізичною малокваліфіко- ваною працею. • Епізодично діють українські недільні школи і дитячі сади, система літніх таборів відпочинку «Спілки української молоді», де діти зна- йомляться з українською мовою, історією і літературою. • 75 % українців — віряни української греко-католицької церкви; інші належать до української автокефальної православної церкви та єван- гелістско-баптистських братств. • Українські інституції: о суспільно-політичні організації: «Союз українців Великобританії», «Гуцулія» тощо, при яких працюють хори, танцювальні колективи, драмгуртки, спортивні команди; о у Лондоні діє бібліотека української діаспори і музей Т. Г. Шевченка
Канада • Українська діаспора перевищує 1 млн осіб — 25 % від закордонних українців загалом. У Канаді українці посідають дев’яте місце серед національних меншин. • Першими поселенцями українського походження були жителі села Небилів зі Станіславщині В. Єленяк та І. Пилипів, які 1891 р. осели- лись у провінції Манітоба. До 1914 р. до Канади переїхало до 150 тис. українців. • Емігранта осідали в північних провінціях Онтаріо, Альберта, Маніто- ба, Саскачеван; центрами компактного проживання українців є Вінні- пег, Едмонтон, Торонто, Монреаль. • У кількох провінціях діють україно-англійські школи; є чимало про- фесійних та аматорських художніх колективів. • Українці обіймали високі державні посади: Р. Гнатишин був генерал- іубернатором Канади (1990-1995), І. Сопінко — членом Верховного суду країни, 62 українці були парламентарями. Серед знаменитих ка- надоукраїнців — хокеїста В. Грецкі та Т. Савчук, бізнесмен і меценат П. Яцик тощо. • Коштом діаспори встановлено пам’ятники українським діячам — Маркіяну Шашкевичу, Тарасові Шевченку тощо, а також жертвам го- лодомору 1933 р., жертвам Чорнобиля 1986 р. • Більшість українців — православні, також вони є вірянами Українсь- кої греко-католицької та римо-католицької церков. • Українські інституції: о більшість українських організацій об’єднано в Конгрес українців Канади; о наукові установи: Канадський інститут українських студій, Науко- ве товариство ім. Т. Г. Шевченка, Українська вільна академія наук; курс україністики викладають у 12 університетах
428
Країна Характеристика
США • Українці почали переселятися до США з кінця XIX ст.; зараз діаспора становить близько 1,2 млн осіб. • Українці компактно розселені в південно-східних промислових шта- тах — Пенсильванїї, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, переважно містах. • Близько третини українців володіють українською мовою, 15 % кори- стуються нею в побуті. • Більшість українців зайняті в промисловості, фінансових структурах і торгівлі. • За релігійною ознакою частина — атеїсти; інші — католики, греко- католики. • Серед знаменитостей українцями є авіаконструктор І. Сікорський, фі- зик Ю. Кістяківький (співавтор ядерної бомби), економіст, лауреат Но- белівської премії С. Кузнець, лінгвіст Ю. Шевельов, співачка Квітка Цісик, актриса Міла Йовович тощо. • Українські інституції: о суспільно-політичні та політичні організації: «Батьківщина», Лем- ко-Союз, Ліга американських українців, Організація українських націоналістів за кордоном тощо; о наукові центри: Український інститут при Гарвардському універ- ситеті, Наукове товариство ім. Т Г. Шевченка, Українська академія мистецтв і наук, Українське історичне товариство, Інститути украї- нської мови і літератури; україністику викладають у 28 університе- тах США
Аргентина • Живе близько 300 тис. українців, переважно в районі Буенос-Айреса • Еміграція почалась наприкінці XIX ст. із Західної України; друга хвиля припала на період після II Світової війни. • Проживають компактними групами, що сповільнює асиміляцію. • Значна частина українців зайнята в землеробстві. • Громадські організації створили Українську центральну репрезента- цію, при якій працюють художні колективи. • Українську мову вивчають у Національному університеті Буенос- Айреса
Культура та духовне життя суспільства
Позитивні фактори розвитку • Державна незалежність. • «Закон про мови в Українській РСР» (1989) забезпечив розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільства. • Ліквідовано цензуру та ідеологічний тиск. • Вільний розвиток художніх стилів і жанрів. • Подолано культурну ізоляцію. • Триває процес відродження історичної пам’яті, повернення забутої або забороненої культурної та мистецької спадщини. • Утворюються благодійні культурні фонди, товариства, об’єднання, діяльність яких спрямована на відродження національних культурних традицій. • Значний внесок зробили представники західної української діаспори меценати Є. Гуцуляк, П. Яцик, Ю. Ємець тощо
429
Негативні фактори розвитку • Наслідки тривалої русифікації. • Фінансування культурної сфери за остаточним принципом. • Засилля комерційної масової культури. • Скорочення мережі культурно-освітніх закладів
Розвиток освіти
Рівень освіти Хара ктеристи ка
Шкільна і дошкільна • Поступово впроваджено українську мову. • Дозволено недержавні навчальні заклади. • Відкрито різноманітні навчальні заклади — гімназії, ліцеї, коледжі, авторські школи тощо. • Скорочено кількість дошкільних закладів та малокомплектних шкіл. • Недостатня матеріальна база: брак підручників, обладнання тощо. • 3 1999 р. запроваджено 12-річну освіту; 2010 р. Україна повернулася до 11-річної освіти. • Відбувся перехід до 12-бальної системи оцінювання. • 2008 р. впроваджено обов’язкове зовнішнє незалежне тестування для випускників • 2018 р. розпочався перехід до Нової української школи
Вища освіта • З’явилася можливість навчання на контрактній основі. • Розширений спектр спеціальностей. • Уведено ступеневу системи підготовки — молодший спеціаліст, бака- лавр, спеціаліст, магістр. • Скорочено підготовку фахівців на заочному та вечірньому відділен- нях. • 1992 р. відроджено діяльність Києво-Могилянської академії (має ста- тус національного університету). • 2005 р. Україна долучилася до Болонського процесу реформування вищої школи
Розвиток науки
Пози і ивні тенденції Негативні тенденції
• 1994 р. Академія наук України отри- мала статус національної. • Установлено тісні зв’язки з науковими центрами української діаспори. • Відкрито інститути української мови, народознавства, сходознавства, ар- хеографії. • З’явились нові наукові напрямки (ендокринологія, молекулярна біоло- гія, нейрофізіологія тощо) • «Відплив умів» за кордон: лише в 1991— 1998 рр. виїхало понад 6 тис. учених. • Недостатнє фінансування наукових установ досліджень: щорічні сукупні витрати на науку на одного науковця скоротилися до 700 доларів (у США — 180 тис. доларів). • Слабке впровадження у виробництво наукових розробок. • Комерціалізація та розпродаж майна наукових установ
430
Досягнення українських науковців
Космічна галузь • Участь у міжнародних космічних програмах «Марс-96», «Шатл-97», «Океан» тощо. • 1997 р. відбувся політ першого космонавта незалежної України Л. Каденюка. • За програмою «Морський старт» (1999) відбувся запуск української ракети «Зеніт» з плавучого космодрому
Медицина • Електрозварювання м’яких тканин і прилад ПАТОНМЕД ЕКВЗ-ЗОО. • Маммограф — прилад для діагностики захворювань молочної залози. • Фазаграф — прилад для упереджувальної діагностики інфаркту. • Тренар — прилад для розпрацювання паралізованої кінцівки. • Призмові лінзи Френеля для лікування косоокості дітей. • Біокерамічні імпланти. • Кровоспас — кровоспинний засіб. • Бинтовий матеріал, що прискорює загоєння ран
Технології • Українець Г. Зиновєв є керівником групи вчених АЬІСЕ, яка веде головний експеримент на Великому андронному коллайдері. • Сапфірові оптичні диски для збереження інформації протягом 10 тис. років. • Електростанції на біогазі потужністю 1 МВт дешевші від західних аналогів. • Анкерне кріплення склепінь у шахтах, яке полегшує прокладання тунелів. • Гідрофобне волокно — новий ізоляційний матеріал. • Портативний допплерівський дм-радіолокатор для пошуку живих людей під завалами. • Терморозширений графіт для очищення води від нафти
Література та мистецтво
Література • Відбулося повернення раніше заборонених творів М. Куліша, М. Хвильового, Є. Маланчука, В. Стуса, М. Вороного тощо. • Триває публікація творів представників української діаспори У. Самчука, І. Багряного, Ю. Липи тощо. • Сформувалася постмодерна українська література: О. Забужко, Ю. Андрухович, С. Жадан, Т. Прохасько тощо. • Проблемою є невеликі тиражі української літератури
Театр • Створено нові муніципальні театри, театри-студїї. • Світове визнання здобули режисери Р. Віктюк, А. Жолдак. • Видатні актори: А. Роговцева, Б. Ступка, Б. Бенюк, А. Хостікоєв тощо. • Театральні фестивалі: «Травневий Київ», «Золотий лев», «Драбина»
Кінематограф • Виробництво скоротилося у 20 разів порівняно з 1988 р. • Різко скоротилася кількість кіш те грів та їх відвідувачів. • З’явилися телесеріали (одні з перших — «Роксолана» (режисер Б. Небієрідзе), «Царівна» (режисер С. Туряниця)). • 2007 р. введено обов’язкове дублювання іноземних фільмів украї- нською мовою.
431
Кінематограф • Нагороди українських кінострічок: о 2005 р. документальний короткометражний фільм І. Стремби- цького «Подорожні» здобув Золоту пальмову гілку Канського кінофестивалю; о 2004 р. мультфільм режисера С. Коваля «Шел трамвай №9» став лауреатом Берлінського кінофестивалю; о Стрічка К. Муратової «Мелодія для шарманки» здобула Гран- прі ХУЛІ Відкритого фестивалю кіно «Кіношок» (2009) та пре- мію «Ніка» (2010); о 2014 р. стрічка М. Слабошпицького «Плем’я» здобула нагороди Канського, Міланського, Лондонського та інших кінофестивалів. • Українські кінофестивалі: о 1993 р. фестиваль «Молодість» здобув міжнародний статус; о від 2009 р. проходить щорічний Одеський міжнародний кінофе- стиваль
Музика • Збереженню традицій народної творчості присвятили себе співачка Н. Матвієнко, ансамбль «Божичі», ансамбль танцю ім. П. Вірського тощо. • Оперні співаки: В. Лук’янець, Г. Ципола, А. Кочерга, В. Гришко. • Зросла популярність українських виконавців та груп: гурти «Океан Ельзи», «Скрябін», «ТНМК», Руслана Лижичко (І місце на Євро- баченні 2005 р.), Джамала (І місце на Євробаченні 2016 р.) тощо • 2006, 2017 рр. Україна приймала міжнародний пісенний конкурс Євробачення. • Музичні фестивалі: «Київ Музик Фест» (класична музика), «Краї- на Мрій» (езнічна музика), «Червона рута» (різножанрова музи- ка), «Іахг КокіеЬеІ» (джаз) тощо
Образотворче мистецтво • Відкрито широку мережу художніх галерей. • Українські художники беруть участь у Венеціанському бієннале. • Найдорожчі українські художники: О. Ройтбурд, А. Криволап, І. Чічкан, О. Тістол тощо. • Найдорожчі українські скульптори: Ж. Кадирова, О. Дяченко, О. Сухоліт, О. Рідний тощо
Розвиток спорту в Україні
1990 р. створено
Національний
Олімпійський
комітет (нинішній
голова —
С. Бубка)
1994 р. Україна
вперше брала
самостійну участь
у зимовій Олімпіаді
в Ліллі-Хаммері
(Норвегія)
2012 р. Україна
разом з Поль-
щею провела
чемпіонат
Європи
з футболу
За роки незале-
жності україн-
ські спортсмени
вибороли
84 золоті олім-
пійські медалі
432
Релігійне життя в Україні
Загальна характеристика • Знято заборони на релігійне життя. • За Конституцією України, «жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова» (ст. 35). • Зріс релігійний вплив на життя через пошук духовної опори в житті після втрати старих ідеологічних орієнтирів. • Збільшилася кількість і чисельність релігійних громад, з’явилися нетрадиційні культи. • Відбувся глибокий розкол у православ’ї, який призвів до скорочення прихильників православної віри на користь протестантських церков. • Влада використовує церкву в політичні боротьбі
УПЦ-КП • Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ-КП), митрополит Філарет (Денисенко). • Утворена 1992 р. противниками підпорядкування Москві. • Зараз є другою за чисельністю громад церквою в Україні
УІЩ-МП • Українська православна церква Московському патріархату (УПЦ- МП) контролює близько 70 % православних приходів. • Митрополит Володимир (Сабодан) був обраний заочно за сприян- ня Московської патріархії. • 2014 р. після смерті Володимира митрополитом обрано Онуфрія
УАПЦ • Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). • 2015 р. митрополитом обрано Макарія. • Церква не визнана частиною Вселенської православної церкви
УГКЦ • УГКЦ — Українська греко-католицька церква; протягом 1946- 1989 років її діяльність була заборонена в СРСР. • Є найбільшою Східною католицькою церквою у світі. • У 2001-2011 рр. митрополитом УГКЦ був Любомир Гузар, один із моральних українських авторитетів. • 3 2011 р. митрополитом УГКЦ є Святослав Шевчук
РКЦ • РКЦ — Римсько-католицька церква в Україні; католики не пере- вищують 3 % від усіх віруючих країни. • Більшість релігійних структур — на Західній Україні. • 2001 р. відбувся візит до України папи римського Іоанна-Павла 11
Протестантські церкви • Понад 100 напрямків, що об’єднують близько 2 % населення: англіка- ни, лютерани, баптисти, реформати, методисти, церкви Христатошо. • Мають власні організації — Рада Євангельських протестантських церков України, Український євангелічний альянс тощо. • Не всі протестантські церкви офіційно зареєстровані
Мусульмани • Мусульманські громади відновились на початку 1990-х років, за радянських часів вони були заборонені. • Понад три чверті мусульман України мешкають у Криму. • Мусульмани об’єднані в кілька духовно-адміністративних центрів, єдиної структури управління немає
28* Т. Земерова. Історія України в таблицях і схемах
433
ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ
Дала Подія
1 млн. р. до н. е. Поява першої людини на території сучасної України
І млн. -11 тис. до н. е. Палеоліт
10-6 тис. до н. е. Мезоліт
6-4 тис. до н. е. Неоліт
4-3 тис. до н. е. Енеоліт, або мідно-кам’яний вік. Трипільська культура
2 - поч. 1 тис. до н. е. Бронзовий вік
IX — поч. VII ст. до н. е. Кіммерійці в Північному Причорномор’ї
VII - поч. ПІ ст. до н. е. Скіфи в Північному Причорномор’ї
VIII-VI ст. до н. е. Велика ірецька колонізація
V ст. до н. е. Заснування Боспорського царства
Ш ст. до н. е. - ІП ст. Розселення сарматів
11-ІV ст. Гота в Північному Причорномор’ї
375 р. Вторгнення іунів
ІV -VI ст. Велике переселення народів
V—VII ст. Велике розселення слов’ян
860,866 рр. Походи Аскольда на Візантію
IX ст. Утворення Київської Русі
882-912 рр. Князювання Олега в Києві
907,911рр. Походи Олега на Константинополь. Укладення договорів з Візантією
912-945 рр. Князювання Б оря в Києві
941, 944 рр. Походи Ігоря на Візантію
945 р. Повстання деревлян, загибель Ігоря
945- 964 рр. Князювання Ольги в Києві
961 р. Християнська місія Адальберта до Києва
964-972 рр. Князювання Святослава Ігоревича в Києві
965 р. Розгром Святославом Хозарського каганату і Волзької Болгарії
968,969-972 рр. Походи Святослава на Болгарське царство
980-1015 рр. Князювання Володимира Великого в Києві
988 р. Запровадження християнства як державної релігії на Русі
1016 р. Укладення «Руської правди», або «Правди Ярослава»
1019-1054 рр. Князювання Ярослава Володимировича (Мудрого) у Києві
1036 р. Розгром Ярославом Мудрим печенігів під Києвом
1037 р. Завершення зведення собору Святої Софії в Києві
1051р. Призначення першого руського митрополита Іларіона, засну- вання Печерського монастиря в Києві
1054-1073 рр. Тріумвірат Ярославичів
1056-1057 рр. Створення «Остромирова євангелія»
1068 р. Поразка Ярославичів у битві з половцями на р. Альті, повстання киян
1072 р. Укладення «Правди Ярославичів»
1073 р. Упорядкування «Ізборника» Святослава
1097 р. З’їзд князів у Любечі
XII ст. Заснування князівства Феодоро
1103 р. Розгром половців на р. Сутінь
1111 р. Розгром половців поблизу м. Сугрова
1113р. Завершення Нестором «Повісті временних літ»
1113-1125 рр. Князювання Володимира Мономаха у Києві
434
Дата Подія
1125-1132 рр. Князювання Мстислава Володимировича у Києві
1141 р. Об’єднання галицьких земель Володимирком Володаревичем
1144 р. Створення Галицького Євангелія
1152-1187 рр. Князювання Ярослава Осмомисла в Галицькому князівстві
1169 р. Зруйнування Києва володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським
1170-1199 рр. Князювання Романа Мстиславича у Волинському князівстві
1185 р. Похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на поло- вців
1187 р. Перша згадка назви «Україна» в Київському літописі; створен- ня «Слова о полку Ігоревім»
1199 р. Утворення Галицько-Волинського князівства
1199-1205 рр. Князювання Романа Мстиславича у Галичі
XIII ст. Заснування в Криму генуезьких колоній
1205-1238 рр. Боярська смута в Галицькому князівстві
1223 р. Битва на р. Калка
1238-1264 рр. Князювання Данила Романовича в Галицько-Волинській дер- жаві
1238 р. Битва під Дорогочиним
1239-1241 рр. Похід монголів на Південну Русь
1240 р. Захоплення Києва монголами
1245 р. Битва під Ярославом
1253 р. Коронація Данила Галицького
1264-1301 рр. Князювання Лева Даниловича в Галицько-Волинській державі
1301-1308 рр. Правління Юрія 1 в Галицько-Волинській державі
1308-1323 рр. Правління Андрія і Лева П в Галицько-Волинській державі
1325-1340 рр. Правління Юрія I I Болеслава в Галицько-Волинській державі
1340 р. Розпад Г алицько-Волинської держави
1359 р. Входження Буковини до складу Молдавського князівства
1362 р. Битва на р. Сині Води. Приєднання Київщини, Переяславщини і 1 Іоділля до Великого князівства Литовського
1385 р. Кревська унія
1387 р. Перехід Галичини під владу Польщі
1394-1414 рр. Правління Федора Коріатовича на Закарпатті
1410 р. Грюнвальдська битва
1413 р. Городельськаунія (привілей)
1432 р. 1 Іольща здобула Західне Поділля
1434 р. Створення Руського і Подільського воєводств у складі Польщі
1435 р. Битва під Вількомиром, поразка Свидригайла
1449 р. Заснування Кримського ханства
Бл.1450-1494 Роки життя Юрія Котермака (Дрогобича)
1452 р. Ліквідація Волинського князівства
1458 р. Створення самостійної Київської митрополії
1471 Р- Остаточна ліквідація Київського князівства
1474 р. Перший татарський напад на українські землі
1475 р. Загарбання Південного узбережжя Криму Османською імпері- єю
1478 р. Визнання Кримським ханством васальної залежності від Ос- манської імперії
1483 р. Вихід друком «Проіностичної оцінки поточного 1483 року» Ю. Дрогобича — першої книги українця, надрукованої в Європі
435
Дата Подія
1489 р. Перша писемна згадка про українських козаків
1490-1491 рр. Селянське повстання на Буковині під проводом Мухи та А. Барули
1491 р. Вихід друком перших книг церковнослов’янською мовою - Часослова й Октоїха Ш. Фіоля
1503 р. Перехід Чернігово-Сіверщини під владу Московської держави внаслідок московсько-литовської війни
1514 р. Битва під Оршею, перемога Костянтина Острозького над мос- ковськими військами
1529,1566,1588 рр. Перший, Другий і Третій Литовські статути
1556 р. Заснування Запорозької Січі на острові Мала Хортиця
1556-1561 рр. Створення Пересопшщького Євангелія
1569 р. Люблінська унія, створення Речі Посполитої
1572 р. Утворення козацького реєстрового війська
1574 р. Видання І. Федоровим «Апостола» і «Букваря» у Львові
1578 р. Заснування в Острозі школи (колегії") та друкарні
1581 р. Вихід друком Острозької Біблії 1. Федорова
1582 р. Перехід на григоріанський календар у Речі Посполитій
1585 р. Заснування Львівської братської школи
1586 р. Здобуття Львівським братством права ставропігії
1591-1593 рр. Козацько-селянське повстання під проводом К. Косинського
1594-1596 рр. Козацько-селянське повстання під проводом С. Наливайка
1595-1657 рр. Роки життя Б. Хмельницького
1596 р. Берестейська унія, створення греко-католицької церкви
1615 р. Заснування Київського братства й школи при ньому
1616-1622 рр. Гетьманство П. Сагайдачного
1616 р. Похід П. Сагайдачного на Кафу; вихід друком «Часослова» в Києві
1620 р. Відновлення православної ієрархії в Україні
1621 р. Хотинська війна
1625 р. Козацько-селянське повстання під проводом М. Жмайла
1630 р. Козацько-селянське повстання під проводом Т. Федоровича (Грясила)
1632 р. Заснування Києво-Могилянської колегії
1633 р. «Статті для заспокоєння руського народу»
1635 р. Спорудження Кодацької фортеці, козацько-селянське повстання під проводом І. Сулими
1637 р. Козацько-селянське повстання під проводом П. Бута (Павлюка)
1638 р. Козацько-селянське повстання під проводом Я. Острянина та Д. Гуні. Видання Ординації Війська Запорізького
1648-1656 рр. Українська національно-визвольна війна
1648 р., квітень - тра- вень Битва на р. Жовті Води
1648, травень Битва під Корсунем
1648 р., вересень Битва під Пилявцями
1648 р., вересень — жовтень Облога Львова
1648 р., жовтень — листопад Облога Замостя
1648,23 грудня Урочистий в’їзд Б. Хмельницького у Київ
1649 р., серпень Битва під Зборовом
436
Дата Подія
1649 р. Зборівський мирний договір
1650,1652,1653 рр. Молдавські походи
1651 р., липень Битва під Берестечком, Білоцерківський договір
1652 р. Битва під Батогом
1652-1709 рр. Чортомлицька Січ
1653 р. Облога Жванця
1654, 8 січня Переяславська рада
1654, червень - вересень 1 Похід на Білорусь І. Золотаренка
1655 р., січень Битва під Охматовим (Дрижиполе)
1655 р., вересень Битва під Городком
1655 р., листопад Битва під Озерною
1656 р. Віденське перемир’я Московського царства і Речі Посполитої
1657-1659 рр. Гетьманування І. Виговського
1658 р. Гадяцький договір І. Виговського; антигетьманське повстання Я. Барабаша та М. Пушкаря
1659 р. Битва під Конотопом
1659-1663 рр. Гетьманування Ю. Хмельницького
1660 р. Чуднівська кампанія, Слободищенський трактат Ю. Хмельницького
1661 р. Заснування університету у Львові
1663-1665 рр. Гетьманування І. Тетері на Правобережній Україні
1663 р. «Чорна рада» в Ніжині
1663-1668 рр. Гетьманування І. Брюховецького на Лівобережній Україні
1665-1676 рр. Гетьманування П. Дорошенка на Правобережній Україні
1667 р. Андрусівське перемир’я між Московським царством і Польщею
1668 р. Об’єднання П. Дорошенком Право- і Лівобережної України
1669 р. Корсунські статті П. Дорошенка з Османською імперією
1669-1672 рр. Гетьманування Д. Многогрішного на Лівобережній Україні
1672 р. Бучацький договір між Польщею та Османською імперією
1672-1687 рр. Гетьманування І. Самойловича на Лівобережній Україні
1677-1681 рр. Гетьманування Ю. Хмельницького на Правобережній Україні
1677,1678 рр. Чигиринські походи Ю. Хмельницького
1681 р. Бахчисарайський мир Московської держави з Османською імперією
1684 р. Відновлення козацтва на Правобережній Україні
1686 р. Вічний мир між Московським царством та Польщею
1687 р. Перший Кримський похід Московської держави
1687-1709 рр. Гетьманування І. Мазепи
1699 р. Повернення всієї Правобережної України до складу Польщі
1702-1704 рр. Палїївщина
1700-1721 рр. Північна війна між Росією й Швецією
1701 р. Надання Києво-Могилянській колегії статусу академії
1708 р. Перехід І. Мазепи на бік Карпа XII; спалення Баїурина москов- ськими військами
1708-1722 рр. Гетьманування І. Скоропадського
1709 р. Зруйнування Чортомлицької Запорізької Січі
1709,27 червня Полтавська битва
1710-1742 рр. Гетьманування П. Орлика (в еміграції)
1710 р. Конституція П. Орлика
437
Дата Подія
1711р. Похід П. Орлика на Правобережну Україну; Прутський договір між Росією та Османською імперією
1722-1727 рр. Перша Малоросійська колегія
1722-1723 рр. Гетьманування П. Полуботка
1727-1734 рр. Гетьманування Д. Апостола
1734 р. Заснування Нової Січі на р. Підпільній
1734-1750 рр. «Правління гетьманського уряду»
1738-1745 рр. Рух опришків на чолі з О. Довбушем
1750-1764 рр. Гетьманування І. Розумовського
1764 р. Остаточна ліквідація Гетьмашцини
1764-1786 рр. Друга Малоросійська колегія
1765 р. Ліквідація Слобідських козацьких полків
1765-1767 рр. Проведення Генерального опису Малоросії
1768 р. Коліївщина
1772,1793,1795 рр. Поділи Польщі
1774 р Кючук-Кайнарджийський мир Росії з Туреччиною
1775 р. Константинопольська конвенція між Австрією й Туреччиною, передання Буковини під владу Австрії
1775 р. Ліквідація Запорізької Січі
1775-1828 рр. Задунайська Січ
1781 р. Утворення Малоросійського генерал-губернаторства
1782 р. Скасування кріпацтва в Австрійській імперії
1783 р. Приєднання Криму до Росії
1783 р. Указ Катерини П про закріпачення селян на Лівобережжі Укра- їни
1783-1791 рр. Військо вірних козаків
1784 р. Відновлення діяльності Львівського університету
1785 р. Поширення на козацьку старшину дворянського статусу
1788 р. Утворення Чорноморського козацького війська
1791 р. Ясський мир Росії з Туреччиною; місія Г. Капніста до Пруссії
1792 р. Переселення Чорноморського війська на Кубань
1798 р. Видання «Енеїди» І. Котляревського; у Харкові відкрито про- фесійний театр
1805 р. Відкриття Харківського університету
1812 р. Бухарестський мир Росії з Туреччиною; похід Наполеона на Росію
1813-1835 рр. Селянське повстання під проводом У. Кармелюка на Поділлі
1814-1861 рр. Роки життя Т. Шевченка
1816р. Заснування Товариства греко-католицьких священиків у Пере- мишлі
1817 р. Надання статусу порто-франко Одесі
1817-1857 рр. Існування військових поселень у Російській імперії
1819 р. Заснування Малоросійського товариства; повстання військових поселенців у Чуіуєві
1821 р. Створення в Тульчині Південного товарис тва декабристів
1823-1825 рр. Діяльність «Товариства об’єднаних слов’ян»
1823 р. Будівництво першого пароплаву
1825, грудень - 1826, січень Повстання Чернігівського полку
1828 р. Ліквідація Задунайської Січі, створення Дунайського козацько- го війська в Росії
438
Дата \ Подія 1
у
1830-1831 рр. Польське визвольне повстання на Правобережній Україні
1833-1837 рр. Діяльність у Львові гуртка «Руська трійця»
1831 р. «Холерні бунти» на Закарпатті
1832-1864 рр. Азовське козаче військо
1834 р. Відкриття Київського університету
1835 р. Скасування магдебурзького права в Києві
1837 р. Вихід альманаху «Русалка Дністрова»
1839 р. Ліквідація греко-католицької церкви в Російській імперії
1840 р. Перше видання «Кобзаря» Т. Шевченка
1846 р. Вихід друком «Історії Русів»
1846-1847 рр. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства
1848, квітень Скасування панщини у Східній Галичині
1848, травень Утворення у Львові Головної руської ради
1848, серпень Скасування панщини на Буковині
1848, жовтень Створення товариства «Галицько-руська матиця»
1848-1852 рр. Вихід першої української газети «Зоря Галицька»
1853-1856 рр. Кримська (Східна) війна
1855 р. «Київська козаччина»
1856 р. «Похід у Таврію за волею»
1859 р. Заснування Петербурзької громади
1860-1864 рр. Фінансова реформа в Росії
1861-1862 рр. Видання в Петербурзі журналу «Основа»
1861,19 лютого Скасування кріпацтва в Росії
1861 р. Створення Галицького й Буковинського крайових сеймів; за- снування Київської громади
1862 р. Створення українського національного гімну «Ще не вмерла Україна»
1862-1874 рр. Військова реформа в Росії
1863 р. Валуєвський циркуляр; будівництво першої залізниці на тери- торії України
1863-1864 рр. Польське національно-визвольне повстання на Правобережжі
1863-1945 рр. Життя і діяльність першого президента Української академії наук В. Вернадського
1864 р. Земська, освітня, судова реформи в Росії
1865 р. Відкриття в Одесі Новоросійського університеїу
1867 р. Перетворення Австрійської імперії на Австро-Угорську
1868 р. Заснування українського культурно-освітнього товариства «Просвіта»
1870 р. Реформа міського самоврядування в Росії
1873 р. Заснування Літературного товариства ім. Т. Шевченка (з 1892 р. — Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ)) у Льво- ві, Історичного товариства Нестора Літописця, Південно- Західного відділу Російського географічного товариства у Києві
1873-1875 рр. Вихід громадівської газети «Київський телеграф»
1874 р. «Ходіння в народ» народників
1875 р. Заснування Чернівецького університету
1876 р. Емський указ
1883 р. Створення кооперативу «Народна торгівля»
1885 р. Створення народовської Народної ради
1890-1894 рр. Доба «Нової ери»
439
Дата Подія
1890 р. Створення Русько-української радикальної партії (РУРП)
1891 р. Створення «Братства Тарасівців»
1894 р. Заснування спортивно-фізкультурного товариства «Сокіл» у Львові
1895 р. Вихід брошури Ю. Бачинського «Україна ігтесіепіа»
1897 р. Утворення першого синдикату на території України — Всеро- сійського об’єднання цукрозаводчиків
1899 р. Створення Української національно-демократичної партії (УНДП)
1900 р. Створення в Харкові Революційної української партії (РУП)
1900 р. Заснування спортивно-фізкультурного товариства «Січ»
1900-1903 рр. Світова економічна криза
1905-1907 рр. Буржуазно-демократична революція в Росії
1905 р., 17 жовтня «Маніфест» Миколи П
1905 р., листопад Вихід першої легальної української газети в Російській імперії «Хлібороб»
1905 р. Утворення Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), Української радикально-демократичної партії (УРДП); початок діяльності культурно-освітніх товариств «Просвіта» на Наддніпрянській Україні
1906-1907 рр. Участь Українських громад у роботі І та П Державних дум у Росії
1906-1908 рр. Столипінська аграрна реформа
1907 р., 3 червня Розпуск П Державної Думи в Росії, завершення революції
1908 р. Заснування Товариства українських поступовців (ТУП)
1911р. Заснування військово-спортивного товариства «Пласт» у Гали- чині
1914-1918 рр. Перша світова війна
1914,1 серпня Створення у Львові Головної української ради (ТУР)
1914,4 серпня Заснування у Львові Союзу Визволення України (СВУ)
1914, 6 серпня Створення легіону Українських Січових Стрільців (УСС)
1914 р., серпень — вересень Галицька битва
1915 р. Реорганізація Головної української ради в Загальну українську раду (ЗУР)
1915 р., травень Горлицький прорив
1916 р., травень - червень Брусиловський прорив
1916 р. Указ імператора Австро-Угорщини про автономію Галичини
1917,23 лютого Початок Лютневої буржуазної революції в Росії
1917,4 березня Утворення Української Центральної Ради (УЦР)
1917,12 березня Українська маніфестація у Петрограді
1917,6-8 квітня Всеукраїнський національний конгрес
1917,10 червня І Універсал Центральної Ради
1917,15 червня Утворення Генерального Секретаріату
1917 р., червень Провал російського наступу на львівському напрямку
1917,3 липня П Універсал Центральної Ради
1917,4-9 липня Збройний виступ самостійників у Києві
1917,26-30 серпня Корніловський заколот
1917 р., 8-15 вересня З’їзд народів Росії у Києві
1917,25 жовтня Більшовицький переворот у Петрограді
440
Дата Подія
1917,7 листопада ІП Універсал Центральної Ради
1917,4 грудня Ультиматум Раднаркому до УЦР
1917,4-6 грудня Всеукраїнський з’їзд рад у Києві
1917,12 грудня З’їзд рад у Харкові. Проголошення радянської влади в Україні
1917 р., 13 грудня Курултай кримсько-татарського народу проголосив Кримську Народну Республіку
1918,22 січня IV Універсал Цеі пральної Ради
1918,29 січня Бій на станції Крути; більшовицьке повстання на заводі «Арсе- нал» у Києві
1918,9 лютого Брестський мирний договір між УНР і державами Четверного союзу
1918 р., квітень Кримський похід П. Болбочана
1918,29 квітня Ухвалення проекту Конституції УНР. Проголошення П. Скоропадського гетьманом України
1918 р., червень — листопад Кримський крайовий уряд генерала С. Сулькевича
1918, липень Заснування Комуністичної партії більшовиків України (КП(б)У)
1918,1 листопада Українське національне повстання у Львові — Листопадовий зрив
1918,13 листопада Проголошення ЗУНР
1918,14 листопада Утворення Директорії УНР
1918,27 листопада Відкриття Української Академії наук (УАН)
1918,28 листопада Утворення Тимчасового робітничо-селянського уряду України
1918, листопад - 1919, квітень Інтервенція військ Антанти; кримський крайовий уряд С. Крима
1918,19 грудня Вступ Директорії до Києва
1918-1920 Холодноярська республіка
1919,22 січня Проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР у Києві
1919, січень Робота Трудового конгресу
1919, березень Прийняття Конституції УСРР
1919, травень Початок наступу денікінських військ на Україну; повстання отамана М. Григор’єва
1919 р., червень Чортківська офензива
1919 р., 25 червня Визнання Антантою права Польщі на окупацію Східної Гали- чини
1919 р., ЗО серпня Київська катастрофа
1919 р., листопад Трикутник смерті армії УНР
1919, грудень — 1920, травень Перший Зимовий похід військ УНР
1919 р. Заснування Комуністичної партії Західної України (КПЗУ)
1920 р. Заснування Української військової організації (УВО)
1920 р., квітень Варшавська угода УНР і Польщі
1920, квітень — жовтень Радянсько-польська війна
1920 р., 17 листопада Завоювання більшовиками Криму
1921 р., березень Початок нової економічної політики (НЕПу)
1921 р., березень Ризький мир
1921 р. Заснування Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)
1921, листопад Другий Зимовий похід армії УНР
441
Дата Подія
1921-1923 рр. Голод в Україні
1922, ЗО грудня Утворення СРСР
1923 р. Початок політики коренізації (українізації); затвердження права Польщі на Східну Галичину
1924 р. Утворення Молдавської АР у складі УСРР
1924 р. Конституція СРСР; Татарбунарське повстання на Буковині
1925 р. Проголошення курсу на індустріалізацію; затвердження Кон- ституції УСРР
1925 р. Заснування Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО)
1925-1928 рр. Літературна дискусія, започаткована М. Хвильовим
1927 р Початок курсу на кооперацію села в СРСР
1928-1932 рр. І п’ятирічка
1928 р. «Шахтинська справа»; створення першої МТС
1929,3 лютого Заснування Організації українських націоналістів (ОУН)
1929 р. «Великий перелом» у ході модернізації в СРСР; початок су- цільної колективізації
1930 р. Судовий процес у справі Спілки Визволення України (СВУ); «саморозпуск» УАПЦ
1930 р. Політика пацифікації у Східній Галичині
1931р. Судовий процес у справі Українського Національного Центру (УНЦ)
1932 р. Штучне розщеплення атомного ядра в УФТІ (Харків)
1932-1933 рр. Голодомор в Україні
1933-1934 рр. Судовий процес у справі Української військової організації (УВО)
1933-1937 рр. II п’ятирічка
1934 р. Перенесення столиці України з Харкова до Києва
1937 р. Сталінська Конституція УРСР; судовий процес у «Справі війсь- кових»
1938 р., 11 жовтня Надання Чехо-Словаччиною автономії Підкарпатській Русі
1939,15 березня Проголошення незалежності Карпатської України
1939,23 серпня Пакт Ріббентропа-Молотова
1939,1 вересня Початок Другої світової війни
1939,17 вересня «Визвольний похід» Червоної армії на західноукраїнські землі
1939,28 вересня Договір про дружбу і кордони між Німеччиною та СРСР
1939, жовтень Народні збори Західної України прийняли рішення про приєд- нання до УРСР
1940 р. Розкол ОУН, утворення ОУН-Б та ОУН-М
1940,28 червня Червона армія окупувала Північну Буковину і Бессарабію
1940, 2 серпня Включення Північної Буковини і Бессарабії до УРСР
1941,22 червня Напад Німеччини на Радянський Союз
1941, ЗО червня Проголошення Акту відновлення Української держави
1941,11 липня- 22 вересня Київська оборонна операція
1941, ЗО жов тня- 1942,4 липня Оборона Севастополя
1942, травень Барвінківська (Харківська) наступальна операція
1942, червень Утворення Українського штабу партизанського руху (УШИР)
1942,22 липня Повна окупація України нацистською Німеччиною
1942, жовтень Створення Української повстанської армії (УПА)
442
Дата Подія
1942, грудень Початок визволення України від німецької окупації
1943, червень - жовтень Карпатський рейд партизанського з'єднання С. Ковпака
1943, серпень ПІ Надзвичайний великий збір ОУН-Б
1943, вересень - лис- топад Битва за Дніпро
1943,6 листопада Звільнення Києва від німецької окупації
1943-1944 рр. Волинська трагедія
1944, січень-люгий Корсунь-Шевченківська операція
1944, травень Депортація кримських татар, греків, болгар, вірмен
1944 р., липень Створення Української головної визвольної ради (УГВР)
1944, вересень- жовтень Карпато-Ужгородська операція
1944,28 жовтня Вигнання з України нацистських загарбників
1944 р. Відновлення Наркомату закордонних справ УРСР
1945,25 квітня УРСР стала співзасновницею ООН
1945,8 травня Капітуляція Німеччини
1945 р. Закарпаття увійшло до складу УРСР
1946 р. Ліквідація Української греко-католицької церкви; розгортання політики «ждановщини»
1946-1947 рр. Голод в Україні
1947, квітень-серпень Операція «Вісла»
1949 р. Вступ УРСР до Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ)
1949-1950 рр. Затвердження державних символів УРСР
1953-1964 рр. Правління першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. «Відли- га»
1954 р. Передання Кримської області зі складу РРФСР до УРСР
1956. лютий XX з’їзд КПРС
1959 р. Заснування Української робітничо-селянської спілки (УРСС)
1960-1964 рр. Робота Клубу творчої молоді «Сучасник» у Києві
1962 р. Заснування Шевченківської премії; заснування Клубу творчої молоді «Пролісок» у Львові
1963 -1972 рр. Правління першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста
1964-1982 рр. Правління генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва, доба «застою»
1965 р. Вихід праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», пер- ша хвиля арештів дисидентів
1966-1970 рр. VIII («золота») п’ятирічка
1976 р. Утворення Української Гельсінської групи (УГГ)
1978 р. Конституція УРСР «розвиненого соціалізму»
1985-1991 рр. Правління генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова, політика перебудови
1986,26 квітня Катастрофа на Чорнобильській АЕС
1989 р. Закон про мови в Українській РСР
1989 р., березень Перша політична демонстрація у Львові, піднято жовто- блакитний прапор
1989, липень Початок страйкового руху
1989 р., вересень Установчий з’їзд Народного Руху України за перебудову
1990,21 січня Акція «Українська хвиля» на честь Акту Злуки УНР та ЗУНР
1990, березень Вибори до Верховної Ради України І скликання
1990 р. Створення Української республіканської партії (УРП)
443
Дата Подія
1990.16 липня Декларація про державний суверенітет України
1990, жовтень «Революція на граніті» в Києві
1990, березень Референдум щодо збереження СРСР
1991, лютий Утворення Кримської Автономної Радянської Республіки
1991, 19-22 серпня Серпневий заколот ДКНС
1991,24 серпня Акт проголошення незалежності України
1991,1 грудня Всеукраїнський референдум і вибори Президента України
1991,6 грудня Заснування Збройних сил України
1991-1994 Президентство Л. Кравчука
1991,8 грудня Створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Припи- нення існування СРСР
1992, січень — лютий Затвердження державних символів України
1992 р. Ратифікація Гельсінкських угод, вступ до Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)
1994 р. Обрання Президентом України Л. Кучми
1994 р. Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядер- ної зброї; початок співпраці з НАТО в рамках програми «Парт- нерство заради миру»
1995 р. Вступ України до Ради Європи
1996,28 червня Прийняття Конституції України
1996, вересень Введення національної грошової одиниці — гривні
1997 р. Українсько-російський договір про дружбу і співробітництво
1999-2004 рр. Президентство Л. Кучми
2000 р. «Справа Гонгадзе», «касетний скандал», політична криза в Україні
2001, червень Візит Папи Римського Іоанна Павла II в Україну
2004 р. «Помаранчева революція»; політична реформа
2005-2010 рр. Презцденство В. Ющенка
2005 р. Україну визнано країною з ринковою економікою
2006 р. Закон «Про голодомор 1932-1933 років в Україні»
2008 р. Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ)
2010-2014 Президентство В. Януковича
2010 р. «Харківські угоди» Росії та України
Листопад 2013 - лютий 2014 рр. Революція гідності
2014 р., лютий — березень Анексія Криму Російською Федерацією
2014 р., квітень Початок збройного вторінення Російської Федерації на терито- рію Сходу України, проголошення Донецької та Луганської «народних республік». Початок АТО
2014 р., березень - червень Підписання Україною Угоди про асоціацію Євросоюзом
2014 р., червень Обрання Президентом України П. Порошенка
2014 р., вересень Мінські домовленості
2015 р., лютий Мінські домовленості-2
2017 р., червень Запровадження безвізового режиму з країнами Євросоюзу
444
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Багатопартійна Українська держава на початку XX ст. Програмні документи пер-
ших українських політичних партій. — К., 1992.
2. Бойко О. Історія України : Навчальний посібник. — К., 2006.
3. Бондар-Терещенко І. У задзеркаллі 1910-30-х років. — К., 2009.
4. Вінцковський Т. С. Політичні діячі України: 1917-2004 рр. : Навчальний посіб-
ник. — X., 2005.
5. Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. : Короткі біографічні нариси. — К.,
2002.
6. Винниченко В. Відродження нації: у 3 т. — К., 1990.
7. Власов В. С. Історія України. 8 кл. : Підручн. для загальноосвіт. навч. закл. — К.,
2008.
8. Власов В. С., Кульчицький С. В. Історія України. 10 кл. : Навч. посібник для зага-
льноосвіт. навч. закл. — К.: Літера, 2010.
9. Гісем О., Мартинюк О. Історія України. 11 клас : Розробки уроків. — X., 2008.
10. Головко О. Б. Корона Данила Галицького. — К., 2006.
11. Грибовський В. Як Росія Крим поневолила. — К., 2009.
12. Грицак Я. Життя, смерть та інші неприємності. — К., 2008.
13. Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації XIX—
ХХст. — К., 1996.
14. Грицак Я. Страсті за націоналізмом: стара історія на новий лад. — К., 2011.
15. Грушевський М. Ілюстрована історія України. — Донецьк, 2006.
16. Дорошенко Д. Нарис історії України. — Львів, 1991.
17. Дюличев В. Рассказьі по истории Крьіма. — Симферополь, 2008.
18. Екельчик С. История Украиньї: Становление украинской нации. — К., 2010.
19. Жиров Г. Б. Анексія Криму, причини та наслідки // Збірник наукових праць Війсь-
кового інституту Київського національного університету ім. Т. Шевченка. —
2014. — Вип. 45. — С. 68-72.
20. Земерова Т. Ю., Скирда І. М. Історія України: схеми і таблиці. — X., 2011.
21. Земерова Т. Ю., Скирда І. М. Історія Укра’ ни Практичний довідник. — X., 2008.
22. Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Захід-
ній Україні (1939-1945 рр.). — К., 2009.
23. Історія України. Комплексний довідник І Укл. Воропаєва В. В., Губіна С. Л., Земе-
рова Т. Ю., Конігцева С. Є., Сидорчук В. П., Скирда І. М. — X., 2010.
24. Історія українського війська: репринтне видання : у 2 ч. — К., 1993.
25. КарнацевичВ. ІООзнаменитьіххарьковчан.—X., 2005.
26. Кінан Е. Російські історичні міфи. — К., 2001.
27. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. — К., 1984.
28. Мицик Ю., Плохій С., Стороженко І. Як козаки воювали. — Дніпропетровськ, 1990.
29. Петровський В., Радченко Л., Семененко В. Історія України. Неупереджений пог-
ляд: Факти. Міфи. Коментарі. — X., 2008.
30. Полонська-Василенко Н. Історія України : у 2 т. — К., 1992.
31. Попович М. Нарис історії України. — К., 1998.
32. Різ Л. Друга світова війна за зачиненими дверима. Сталін, нацисти і Захід. — К.,
2010.
33. Смолій В. А., Степанков В. С. Історія України : Підручн. для 7 кл. загальноосвіт.
навч. закл. — К., 2007.
445
34. Снайдер Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером і Сталіним. — К., 2011.
35. Струкевич О. К. Історія України: Підручн. для 9-го кл. загальноосвіт. навч. закл. —
К., 2009.
36. Субтельний О. Україна: Історія. — К., 1991.
37. Україна багатопартійна: Програмні документи нових партій. — К., 1991.
38. Украйна Іпсорііїа / Под общ. ред. Л. Ившиной. — 1-е изд.— К., 2004.
39. Чотири Універсали. — К., 1990.
40. Шайкан В. Повсякденне життя українців у роки німецької окупації. 1941-1944. —
К., 2010.
41. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків : у 3 т. — К., 1990-1991.
42. Яковенко Н. Нариси історії середньовічної і ранньомодерної історії України. — К.,
2005.
446
ЗМІСТ
ПЕРВІСНІСТЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ...........................З
ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ.....................18
КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) НАПРИКІНЦІ X -
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIСТ...............................25
КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XI -
ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIII СТ..............................32
КОРОЛІВСТВО РУСЬКЕ (ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА)...........41
РУСЬКІ УДІЛЬНІ КНЯЗІВСТВА У СКЛАДІ СУСІДНІХ ДЕРЖАВ.
КРИМСЬКЕ ХАНСТВО.....................................49
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
(XVI - ПЕРША ПОЛОВИНА XVII СТ )......................65
СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА (XVI - ПЕРША ПОЛОВИНА XVII СТ.)......81
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
СЕРЕДИНИ XVII СТ.....................................91
КОЗАЦЬКА УКРАЇНА НАПРИКІНЦІ 50-Х СТ. XVII - НА ПОЧАТКУ ХУІП СТ 104
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 20-90 РР. XVIII СТ....................132
XIX СТ.: ДОБА МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
В ЄВРОПІ............................................153
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ ХУІП-
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ............................156
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
НАПРИКІНЦІ XVIII - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИШ XIX СТ..........170
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ XVIII СТ. -
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ..............................177
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ............................182
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
КУЛЬТУРНИЦЬКИЙ ЕТАП.................................191
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ
(АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.199
УКРАЇНА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ...208
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В СЕРЕДИНІ XIX -
НА ПОЧАТКУ XX СТ....................................218
УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914-1918)...........231
ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ..............................240
РОЗГОРТАННЯ РЕВОЛЮЦІЇ. БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ 258
ВСТАНОВЛЕННЯ Й УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ................................283
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1921-1939 РР...................307
УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945 РР.).....318
УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ............................345
УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ..........................355
УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ
(СЕРЕДИНА 60-Х - СЕРЕДИНА 80-Х РР.).................369
ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.........................383
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ................396
ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ.....................................434
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................445
447
Навчальне видання
Земерова Тетяна
Історія України
ТАБЛИЦІ ТА СХЕМИ
Дизайн обкладинки Оксани Корнєсвої
Редактори Маргарита Більчук, Тетяна Дунаєеська
Випусковий редактор Тетяна Дунаєеська
Виготовлено згідно із СОУ 22.2-02477019-07:2012.
Формат 70x100/16. 36,29 ум. др. арк., 22,07 обл.-вид. арк. Тираж 3000. Замовлення № 18-814.
Видавець і виготовлювач Редакція газети «Підручники і посібники».
46000, м. Тернопіль, вул. Поліська, 6а. Тел.: (0352) 43-15-15; 43-10-21.
Збут: рір.1еторі1@икг.пе1 Редакція: е<іііогіа@і.иа
м^у^.рр-Ьоокз.сот.иа
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
серія ДК № 4678 від 21.01.2014 р.
Книга-попггою:а/с 376, Тернопіль, 46011.
Тел.: (0352)42-43-76; 097-50-35-376
рір.Ьоокро8І@8таі1.сот