Ч 05
Ч- Ж
ма^еР
Н. В. ЧебаноЯ
Ю. А. Василєако
Бухгалтерський
фінансовий
облік
Посібник
ББК 65.052
Ч 34
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний
посібник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист № 2/77 від 12. 01. 2001 р.)
Посібник написано за новими Планом рахунків і Національ-
ними стандартами бухгалтерського обліку. Містить системний вик-
лад організації та методології бухгалтерського фінансового обліку
на основі узагальнення роботи підприємств різних галузей.
Значну увагу приділено практиці відображення на рахунках
бухгалтерського обліку різноманітних господарських операцій,
розрахункам за податками, зборами, обов’язковими платежами.
Матеріал проілюстровано таблицями, рисунками, прикладами.
Для студентів, які вивчають бухгалтерський фінансовий облік
у вищих навчальних закладах. Прислужиться бухгалтерам-практи-
кпм.
Рецензенти:
доктор економічних наук, професор В. М. Соболєв______
кандидат економічних наук, професор [А. Ф. Кондратьєва\
© Н. В. Чебанова, Ю. А. Василенко, 2002
1811№в6 580—132—5	© ВЦ «Академія», оригінал-макет, 2002
і
Зміст
1. Основи теорії	1.1. Суть та основні принципи
бухгалтерського	бухгалтерського обліку	9
обліку	1.2. Предмет, об’єкти
	і метод бухгалтерського обліку	16 1.3. Бухгалтерський баланс,
	типи балансових змін	25 1.4. Рахунки бухгалтерського
	обліку і подвійний запис	36 Призначення і структура рахунків
	бухгалтерського обліку	36
	Взаємозв’язок рахунків з балансом 38 Подвійний запис, його суть
	і значення	43
	Синтетичні та аналітичні рахунки 56 Оборотні відомості за синтетичними
	та аналітичними рахунками	57 1.5. Класифікація рахунків
	бухгалтерського обліку	75 Класифікація бухгалтерських рахунків
	за їх призначенням та будовою	75
Класифікація рахунків за економічним змістом	90
1.6. План рахунків бухгалтерського обліку	92
1.7. Облікові реєстри. Форми бухгалтерського обліку	94
Облікові реєстри	94
Форми бухгалтерського обліку	97
1.8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві	104
1.9. Документообіг на підприємстві	109
2. Облік грошових 2.1. Грошові кошти та їхній облік	119
коштів,	_ _	. розрахункових 2-2‘ Облік касових операцій	121
операцій,	1 грошових документів	
фінансових	2.3. Облік операцій на поточному	
інвестицій	рахунку в національній валюті	139
Порядок відкриття поточних рахунків у банку	139
Виписки банку, їх перевірка та обробка	142
Кореспонденція рахунків за поточним рахунком	145
Заповнення облікових реєстрів за рахунком 31 «Рахунки в банках»	148
2.4. Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті	150
2.5. Облік розрахунків із підзвітними особами	158
2. 6. Облік розрахунків із дебіторами	165
Облік довгострокової дебіторської заборгованості	165
Облік поточної дебіторської заборгованості	169
2.7. Облік розрахунків за зобов’язаннями	172
Облік довгострокових зобов’язань	172
Облік поточних зобов’язань	177
Облік забезпечень	245
Облік непередбачених зобов’язань	247
2.8. Облік цінних паперів	248
2.9. Облік фінансових інвестицій	257
3. Облік основних 3.1. Суть основних засобів,	
засобів	їх класифікація та оцінка	
і нематеріальних і завдання обліку	265
активів	Суть основних засобів	
і завдання їх обліку Класифікація та оцінка	265
основних засобів 3.2. Документальне оформлення,	267
облік основних засобів Документальне оформлення руху	275
основних засобів Аналітичний облік основних	275
засобів Синтетичний облік основних	282
засобів	283
Облік руху основних засобів Облік амортизації (зносу)	284
основних засобів Облік ремонту та модернізації	306
основних засобів	322
Облік переоцінки основних засобів	323
Облік оренди необоротних активів	326
3.3. Облік нематеріальних активів Нематеріальні активи: суть,	332
склад, оцінка Облік наявності, руху та амортизації нематеріальних	332
активів	333
4. Облік запасів 4.1. Організація обліку	
на виробничих та контролю виробничих запасів	
і торгових підпри- підприємства	344
ємствах	. „ г>  4.2. Відображення запасів	
на рахунках бухгалтерського обліку 4.3. Облік надходження	347
виробничих запасів	353
4.4. Оцінка та облік вибуття запасів	365
Оцінка вибуття запасів	365
Переоцінка виробничих запасів	370
Облік вибуття запасів	371
4.5. Облік готової продукції	376
4.6. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів	383
4.7. Документальне оформлення руху матеріальних цінностей	391
4.8. Інвентаризація матеріальних цінностей	393
4.9. Облік руху товарів	395
Облік надходження товарів	397
Документальне оформлення надходження товарів	405
Оцінка вибуття товарів	412
Облік вибуття товарів	419
Облік руху товарів у роздрібній торгівлі	427
Облік руху товарів у оптовій торгівлі	437
Облік товарів у комісійній торгівлі	440
Облік тари і результатів за операціями з тарою	449
Облік переоцінки товарно- матеріальних цінностей	453
5. Облік доходів, 5.1. Облік доходів підприємства	459
витрат	Організація обліку	
і результатів	та критЄрії визнання доходів	459
діяльності Оцінка доходу	464
Класифікація доходів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку	471
Порядок обліку та визнання доходу, одержаного у результаті господарської діяльності	474
5.2. Облік витрат підприємства	495
Організація обліку, критерії визнання та класифікація витрат підприємства	495
	Облік виробничих витрат і формування собівартості	497
	Облік операційних витрат	512
	Облік інших витрат діяльності	519
	5.3. Облік результатів діяльності підприємства Облік фінансових результатів операційної діяльності	529 529
	Облік результатів фінансової та інвестиційної діяльності	532
	Облік фінансових результатів від надзвичайних подій	534
	Відображення в обліку результатів діяльності	534
6. Облік власного	6.1. Власний капітал: його визнання,	
капіталу	функції та структура	537
	6.2. Синтетичний облік власного капіталу	541
	Облік статутного капіталу	541
	Облік пайового капіталу	545
	Облік додаткового капіталу	546
	Облік резервного капіталу Облік нерозподіленого прибутку	548
	(непокритого збитку)	549
	Облік неоплаченого капіталу	550
	Облік вилученого капіталу	554
7. Фінансова	7.1. Загальні вимоги до фінансової	
звітність	звітності, визначені П(С) БО 1	556
	Мета, склад і елементи фінансової звітності	556
	Якісні характеристики та принципи підготовки фінансової звітності	558
	7.2. Баланс	559
	Загальна характеристика звіту «Баланс»	559
	Зміст статей Балансу	560
	7.3. Звіт про фінансові результати Загальна характеристика Звіту	570
	про фінансові результати	570
Структура Звіту про фінансові результати Зміст статей Звіту	571
про фінансові результати	573
7.4. Звіт про рух грошових коштів Структура Звіту про рух	580
грошових коштів Зміст статей Звіту про рух грошових коштів і методика	580
його складання Розкриття інформації про рух грошових коштів у Примітках	583
до фінансової звітності	599
7.5. Звіт про власний капітал Структура та зміст статей Звіту	600
про власний капітал Методика складання Звіту	600
про власний капітал 7.6. Розкриття інформації у Примітках до фінансової	604
звітності 7.7. Виправлення помилок	609
у фінансовій звітності	612
8. Основи	8.1. Класифікація податків	
оподаткування і зборів, облік розрахунків за ними	615
в Україні.	Загальнодержавні податки розрахунків	Загальнодержавні збори	619
	644
за податками	Місцеві податки	645
і зборами	Місцеві збори 8.2. Контроль за дотриманням	653
розрахунково-платіжної дисципліни	659
Література	663
Короткий термінологічний словник	664
1.
Основи теорії
бухгалтерського обліку
1.1.	Суть та основні принципи
бухгалтерського обліку
Основою існування й розвитку суспільства є діяль-
ність із виробництва необхідних матеріальних благ і на-
дання послуг. Таку регулярну діяльність на постійній
основі, що передбачає одержання доходу в грошовій, ма-
теріальній або інших формах, називають господарською
діяльністю.
Господарська діяльність, спрямована на виробниц-
тво певної продукції, є виробничою діяльністю, її ре-
зультати — матеріальні блага: засоби виробництва (бу-
дівлі, машини, обладнання, сировина та матеріали) і
предмети споживання (продукти, одяг, взуття та ін.).
Створені на виробництві матеріальні блага розподіля-
ються, відбувається їх обмін і споживання. Ці неперервні
процеси утворюють процес відтворення, для нормального
здійснення якого необхідне постійне спостереження за
його перебігом.
Облік ведеться з метою контролю за господарською
діяльністю підприємства та активного впливу на її ре-
зультати. За допомогою обліку відображають і контролю-
ють стан і рух коштів, а також господарські процеси,
пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном і спожи-
ванням матеріальних благ.
10
Основи теорії бухгалтерського обліку
Отже, необхідність обліку випливає передусім із пот-
реб виробничої діяльності та є важливою функцією уп-
равління.
Господарський облік — кількісне відображення та якісна характе-
ристика господарської діяльності з метою контролю за процесом
виконання бізнес-плану та управління діяльністю підприємства.
Основними функціями господарського обліку є спос-
тереження, вимірювання та реєстрація окремих явищ, з
яких складається господарська діяльність підприємства.
До господарського обліку висувають такі вимоги:
—	точність і правдивість — усі враховані дані по-
винні достовірно відображати дійсність, обчислюватися
без помилок;
—	своєчасність — всі необхідні дані про господарську
діяльність підприємств, що використовуються для вияв-
лення та усунення недоліків, складання звітності, мають
подаватися у встановлені терміни;
—	порівняльність — необхідна для контролю за скла-
данням і виконанням бізнес-планів;
—	повнота — облік має охоплювати всі сторони гос-
подарської діяльності підприємства;
—	економічність — витрати на ведення обліку мають
бути мінімальними.
Існує три види господарського обліку:
—	оперативний;
—	статистичний;
—	бухгалтерський.
Оперативний облік — система спостереження та контролю за
визначеними господарськими операціями з метою швидкого
одержання інформації про перебіг процесу виробництва, реаліза-
ції продукції.
Оперативний облік охоплює різні процеси господарю-
вання: рух товарно-матеріальних цінностей; економію то-
варно-матеріальних ресурсів; контроль за використанням
робочого часу, раціональним та ефективним використан-
ням основних фондів та ін.
Особливістю оперативного обліку є простота у фіксу-
ванні даних, він не потребує спеціальних працівників
для його ведення. Недолік оперативного обліку — недос-
татня точність і відсутність єдиної документації. Між
оперативним і бухгалтерським обліком існує взаємо-
зв’язок, що виражається в оперативно-сальдовому методі
обліку матеріалів. Крім того, він використовується для
Суть та основні принципи бухгалтерського обліку
11
підтвердження достовірності окремих даних бухгалтер-
ського обліку.
Статистичний облік — вид господарського обліку, який забезпе-
чує кількісне вимірювання окремих суспільних явищ, що вивча-
ються, у взаємозв'язку з їхнім якісним аспектом.
Для вивчення кількісного аспекту окремих суспіль-
них явищ у статистичному обліку використовують дані
оперативного та бухгалтерського обліку, що обробляють-
ся статистичними методами й слугують для контролю за
виконанням відповідних показників.
Статистичний облік використовує показники бухгал-
терського обліку для отримання різноманітної інформа-
ції про виконання виробничої та фінансово-господарської
діяльності всіх галузей народного господарства. Дані ста-
тистичного обліку використовуються в бухгалтерському
обліку з метою отримання інформації про трудові ресур-
си, основні фонди тощо, вони підвищують достовірність
даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік — система суцільного, неперервного спос-
тереження й контролю за господарськими процесами підприємс-
тва, що передбачає виявлення, вимірювання, реєстрацію, нако-
пичення, узагальнення, зберігання та передачу інформації про ді-
яльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для
прийняття рішень.
Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку,
який веде підприємство. Фінансова, податкова, статис-
тична та інші види звітності, що використовують гро-
шовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського
обліку.
Мета ведення бухгалтерського обліку і складання фі-
нансової звітності — надання користувачам для прийнят-
тя рішень повної, правдивої та неупередженої інформації
про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошо-
вих коштів підприємства.
Правові основи регулювання, організації та ведення
бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської звіт-
ності на підприємствах визначені в Законі України «Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від
16. 07. 1999 р. № 996-ХІУ. Порядок організації та веден-
ня обліку регламентується Положеннями (стандартами)
бухгалтерського обліку (П(С)БО), Планом рахунків бух-
галтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і гос-
подарських операцій підприємств та Інструкцією про зас-
тосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
12
Основи теорії бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій
підприємств і організацій, затвердженими наказом Мініс-
терства фінансів України від ЗО. 11. 1999 р. № 291 на
виконання Закону України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні».
Для бухгалтерського обліку характерними є:
—	реєстрація усіх без винятку господарських операцій;
—	документування;
—	наявність спеціальних прийомів і способів обробки
отриманих даних.
Отже, бухгалтерський облік є суцільним і докумен-
тальним.
Перед бухгалтерським обліком стоять такі завдання:
1)	неперервне, суцільне, взаємопов’язане та докумен-
тальне відображення економічних процесів і явищ в усіх
галузях економіки;
2)	забезпечення керівництва достовірною своєчасною ін-
формацією про економічні явища та процеси, про стан засо-
бів господарювання для прийняття управлінських рішень;
3)	створення необхідної інформаційної бази для пла-
нування, стимулювання, організації, регулювання, ана-
лізу та контролю;
4)	забезпечення контролю за законністю та доцільніс-
тю здійснення операцій;
5)	забезпечення контролю за наявністю та рухом май-
на, використанням матеріальних, трудових і фінансових
ресурсів;
6)	сприяння зміцненню законності у виробничій, фі-
нансово-господарській діяльності підприємства.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться від
дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Згідно із
статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні» він базується на таких
принципах:
1.	Обачності — в бухгалтерському обліку підприємс-
тва застосовують методи оцінки, які мають запобігати за-
ниженню оцінки зобов’язань і завищенню оцінки активів
і доходів.
2.	Повного висвітлення — в обліку має міститися вся
інформація, що відображає фактичні й потенційні нас-
лідки господарських операцій і подій, які впливають на
прийняття рішень.
3.	Автономності — кожне підприємство розглядаєть-
ся як юридична особа, відокремлена від його власників.
Особисте майно та зобов’язання власників підприємства
у фінансовій звітності не відображають.
Суть та основні принципи бухгалтерського обліку
13
4.	Послідовності — постійне (з року в рік) застосуван-
ня підприємством обраної облікової політики (сукупності
принципів, методів і процедур складання та подання фі-
нансової звітності). Зміна облікової політики можлива ли-
ше у випадках, передбачених П(С)БО. Вона має бути об-
ґрунтована й розкрита у фінансовій звітності підприємства.
5.	Неперервності — оцінка активів і зобов’язань
здійснюється, виходячи з припущення, що діяльність
підприємства триватиме.
6.	Нарахування та відповідності доходів і витрат —
доходи і витрати в бухгалтерському обліку відображають
в момент виникнення, незалежно від дати надходження
грошових коштів. Для визначення фінансового результа-
ту звітного періоду доходи звітного періоду порівнюють з
витратами, здійсненими для одержання цих доходів.
7.	Превалювання (переважання) суті над формою —
операції обліковуються за суттю, а не лише виходячи з
їхньої юридичної форми.
8.	Історичної (фактичної) собівартості — оцінка ак-
тивів здійснюється, виходячи з витрат на їх придбання
або вироблення.
9.	Єдиного грошового вимірника — всі господарські
операції вимірюються і відображаються у фінансовій
звітності в єдиній грошовій одиниці.
10.	Періодичності — діяльність підприємства поділя-
ють на окремі періоди для складання фінансової звітності.
Бухгалтерський облік складається з управлінського
(внутрігосподарського) і фінансового обліку.
Управлінський облік — процес у межах конкретного підприємс-
тва, мета якого — забезпечення управлінського апарату інформа-
цією, що використовується для планування, власне управління та
контролю за діяльністю підприємства.
Управлінський облік передбачає виявлення, вимірю-
вання, збирання, аналіз, підготовку, інтерпретацію, пере-
дачу та приймання інформації, необхідної управлінсько-
му апарату для виконання його функцій. Він є важливою
частиною знань кожного, хто прагне зробити кар’єру в
бізнесі. Його значення полягає передусім у тому, що мо-
ва управлінського обліку та аналізу витрат забезпечує
функціонування системи комунікацій усередині підпри-
ємства, адже в кожному виді бізнесу необхідно управля-
ти фінансовими та іншими ресурсами, і це важливе зав-
дання розв’язують за допомогою управлінського обліку.
Кожне підприємство створює власну систему управ-
лінського обліку, використовуючи різноманітні прийоми
планування, обліку, контролю та аналізу.
14
Основи теорії бухгалтерського обліку
Об'єктами управлінського обліку є:
—	витрати підприємства за їхнім цільовим призна-
ченням, групування їх за видами продукції, процесами,
стадіями виробництва, центрами відповідальності (цен-
трами витрат і центрами прибутку), сферами діяльності,
регіонами реалізації продукції та ін. Під центром відпо-
відальності розуміють сферу діяльності, в межах якої
встановлено персональну відповідальність керівника за
показники, які він контролює;
—	доходи підприємства, групування їх за видами про-
дукції, сферами діяльності, центрами прибутку та ін.;
—	фінансові результати за видами продукції, сфера-
ми діяльності, центрами прибутку та ін.
До сфери управлінського обліку належать прогнозу-
вання, планування, облік, аналіз і контроль перелічених
вище об’єктів.
Підприємства організовують управлінський облік, ви-
ходячи з особливостей своєї діяльності, структурних роз-
мірів підприємства, потреб управління. Вони самостійно
обирають метод обліку витрат на калькулювання собівар-
тості продукції (робіт, послуг) і визначають зміст внут-
рішньої звітності, строки її подавання на різні рівні
управління. Ця інформація є суворо конфіденційною і
охороняється від конкурентів. Ознайомитися з даними
реєстрів внутрішньої звітності управлінського обліку
можна лише з дозволу власника чи керівника підприємс-
тва або за рішеннями органів суду чи прокуратури.
Організація управлінського обліку має забезпечити
ідентичність інформації та розрахунків, зроблених на ос-
нові фінансового обліку.
Фінансовий облік — сукупність правил і процедур, що забезпечу-
ють підготовку, оприлюднення інформації про результати діяль-
ності підприємства та його фінансовий стан згідно з вимогами за-
конодавчих актів і П(С)БО.
Суть фінансового обліку — накопичення інформації
про всі аспекти діяльності підприємства. Це офіційний об-
лік, який обов’язково ведеться на підприємствах відповід-
но до чинних нормативних та інструктивних документів.
Фінансовий облік має забезпечити:
—	повне й неперервне відображення всіх господар-
ських операцій, що відбулися у звітному періоді;
—	складання встановленої фінансової звітності;
—	надання користувачам інформації, необхідної для
прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Облікові документи, що формуються в системі фінан-
сового обліку, мають бути зрозумілими всім учасникам
Суть та основні принципи бухгалтерського обліку
15
ринкової економіки. Бухгалтерський фінансовий облік
поширюється передусім на діяльність підприємства в ці-
лому, а не на окремі його підрозділи.
Існує кілька груп зовнішніх користувачів інформації:
акціонери, інвестори, кредитори, аудитори, інспектори
податкових служб та ін.
Підприємства зацікавлені в залученні нових інвести-
цій для розвитку виробництва і, отже, у створенні при-
вабливого іміджу фірми. За даними фінансового обліку
акціонери, інвестори і кредитори визначають прибутко-
вість виробництва і приймають рішення, чи варто вкла-
дати в нього грошові та інші ресурси.
Акціонерам та інвесторам важливо знати: наскільки
ефективно і прибутково використовується власний капі-
тал власників підприємства; потрібні фірмі нові інвести-
ції чи їхній обсяг слід зменшити; чи може фірма бути
прибутковою в майбутньому і за яких умов.
Кредиторів цікавлять питання: чи потребує підприємс-
тво позики; чи здатне воно своєчасно виплачувати відсотки
за кредит, а відтак у строк розрахуватися з боргами.
Для покупців продукції та клієнтів важливою є ін-
формація: чи відповідає реклама фірми фактичному ста-
ну справ; наскільки обґрунтованими є ціни на товари; чи
зможе фірма протягом необхідного часу забезпечувати
гарантійне і післягарантійне обслуговування.
Державні органи контролю мають знати: чи повно й
правильно визначено прибуток і обчислено податки, чи
не порушує підприємство антимонопольне і валютне за-
конодавство, чи не завищується вартість продукції та
послуг, ціни на які регулюються державою, та ін.
Відповіді на ці та інші питання містяться у фінансо-
вому обліку і звітності, що складається на його основі.
Держава законодавчо і нормативно регулює цей облік.
В обліку застосовують натуральні, трудові та грошові
одиниці вимірювання (вимірники).
Натуральні вимірники використовують для одержан-
ня даних за кількістю однорідних об’єктів обміну: за ва-
гою, площею, довжиною, об’ємом у результаті зважуван-
ня, вимірювання (кілограми, метри, гектари, літри та ін.).
Вони забезпечують інформацію про кількість і рух сиро-
вини, матеріалів, палива, комплектуючих, напівфабрика-
тів, товарів та ін. Тому облік товарно-матеріальних цін-
ностей ведеться у грошових і в натуральних вимірниках.
Трудові вимірники використовують для обліку кіль-
кості затраченої праці на виготовлення продукції, а та-
кож кількості відпрацьованого часу. Вони виражаються
16
Основи теорії бухгалтерського обліку
в одиницях часу: хвилинах, годинах, днях. За допомогою
цих вимірників нараховують заробітну плату, визнача-
ють рівень продуктивності праці та ін.
Грошові вимірники використовують для узагальнення
господарських операцій, виражених у натуральних і тру-
дових вимірниках. За допомоги грошових вимірників от-
римують необхідну інформацію для підрахунку показни-
ків виробничої та фінансово-господарської діяльності,
визначення фінансового стану підприємства.
1.2.	Предмет, об’єкти
і метод бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік здійснюється у масштабах всієї
держави.
Предмет бухгалтерського обліку — господарська діяльність під-
приємства, що складається з окремих господарських операцій, у
результаті здійснення яких змінюються склад господарських засо-
бів і джерела їх утворення.
Господарські засоби є матеріальною основою бухгал-
терського обліку.
Господарські засоби — ресурси, що відповідають трьом основ-
ним вимогам: є власністю підприємства; мають для нього певну
цінність; мають певну вартість (можуть бути перетворені на гроші).
Сутність предмета бухгалтерського обліку розкрива-
ється в його об’єктах.
Об'єкт бухгалтерського обліку — господарські засоби підприємс-
тва та джерела утворення цих засобів (спосіб одержання певного
засобу).
Без знання складу господарських засобів, їх розмі-
щення та джерел утворення, а також призначення не-
можливо управляти виробництвом.
За видами і розміщенням господарські засоби поділя-
ють на:
—	засоби тривалого використання;
—	оборотні засоби;
—	відокремлені засоби;
—	засоби, що не належать підприємству (табл. 1.1).
Засоби тривалого використання — засоби праці, ут-
римувані підприємством з метою використання їх у про-
цесі виробництва чи поставки товарів і послуг, надання в

Імені Юрія Конпр згадка
Таблиця 1.1
Класифікація господарських засобів за видами і розміщенням
Засоби тривалого використання	Оборотні засоби	Відокремлені засоби	Засоби, що не належать підприємству
1. Основні засоби: — будівлі та споруди — земельні ділянки чч(- машини, л '"'Х» устаткування ^чДр^їївцортні — інстру^оту^их. -^^іодаХч1^^ інвгргі^’х^ — иИ&'^ои<5вні ой?ТЇЄматеріальні активи	1.	Матеріальні засоби: — сировина і матеріали — готова продукція — товари — малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) — тара і тарні матеріали 2.	Кошти: — грошові кошти в касі — кошти в банках на поточних рахунках у національній та іноземній валютах — в акредетивах і на чекових книжках — інші грошові кошти 3.	Кошти в розрахунках: — дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — дебіторська заборгованість підзвітних осіб — аванси видані — аванси одержані — інші дебітори	1. Відрахування до бюджету 2. Відстрочені податкові активи	1.	Орендовані основні засоби, крім орендних підприємств 2.	Товарно- матеріальні цінності, прийняті на тимчасове зберігання 3.	Товари, прийняті на комісію
Предмет, об’єкти і метод бухгалтерського обліку
18
Основи теорії бухгалтерського обліку
оренду іншим особам або для здійснення адміністратив-
них і соціально-культурних функцій. Передбачуваний
строк корисного використання (експлуатації) цих засобів
має бути тривалішим, ніж один рік (або операційний
цикл, якщо він перевищує рік). Операційний, цикл —
період часу між придбанням господарських засобів для
здійснення діяльності та одержанням грошових коштів
від реалізації виготовленої за їх допомогою продукції, то-
варів або надання послуг.
Оборотні засоби — засоби, призначені для викорис-
тання чи реалізації протягом одного операційного циклу
(обороту). До них належать матеріальні засоби та грошо-
ві кошти, не обмежені у використанні, а також інші за-
соби праці, яких не можна віднести до основних засобів
і нематеріальних активів.
Відокремлені засоби — засоби тимчасово або безпово-
ротно вилучені (відокремлені) з обороту. Наприклад, ви-
користана частка прибутку з відрахувань до бюджету і
відстрочених податкових активів.
Засоби, що не належать підприємству, — засоби,
які знаходяться на підприємстві, але не належать йому.
Наприклад, товари, що приймаються на комісію.
Усі засоби підприємства формуються за рахунок пев-
них джерел, класифікацію яких наведено в табл. 1.2.
Таблиця 1.2
Класифікація джерел господарських засобів
Джерела власних коштів	Джерела позикових коштів
1.	Капітал (фонди): —	статутний —	пайовий —	додатковий. 2.	Нерозподілений прибуток: —	від основної діяльності (реалізація товарів, робіт, послуг) —	від іншої реалізації —	від позареалізаційних операцій 3.	Резерви: —	резервний фонд —	резерв майбутніх витрат і платежів 4.	Бюджетне фінансування: — на капітальні вкладення — на поповнення оборотних засобів — цільове фінансування	1.	Кредити, банків: —	довгострокові кредити банків —	короткострокові кредити банків 2.	Кредиторська заборгованість: — постачальникам — за векселями, виданими іншим кредиторам 3.	Зобов’язання: — з оплати праці — перед бюджетом — зі страхування — інші
Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку
19
До джерел власних коштів належать:
—	капітал (статутний, пайовий, додатковий);
—	нерозподілений прибуток;
—	резерви;
—	бюджетне фінансування (табл. 1.2).
Одним із первинних джерел інвестування та форму-
вання майна підприємства є статутний капітал.
Статутний капітал — зафіксована в установчих
документах загальна вартість активів (господарських за-
собів), які є внеском власників (учасників) до капіталу
підприємства.
Він забезпечує регулювання відносин власності та
управління підприємством, його розмір не може бути
меншим за встановлену законодавством суму. На держав-
них підприємствах статутний капітал утворюється за ра-
хунок коштів, що виділяються з Державного бюджету
України.
Нерозподілений прибуток — прибуток, який зали-
шається на підприємстві після виплати доходів власни-
кам і формування резервного капіталу.
Резерви — сума резервів, утворених відповідно до
чинного законодавства або установчих документів за ра-
хунок прибутку підприємства.
Бюджетне фінансування — додаткові кошти, виділе-
ні з Державного бюджету на розширення господарської
діяльності державному підприємству.
До джерел позикових коштів належать:
—	кредити банків;
—	кредиторська заборгованість;
—	зобов’язання (табл. 1.2).
Кредити банків — кредити, надані підприємству на
конкретні цілі на умовах повернення у визначені строки.
Кредиторська заборгованість за товари, роботи,
послуги — сума заборгованості підприємства перед пос-
тачальниками і підрядниками (іншими підприємствами,
організаціями та особами) за матеріальні цінності, вико-
нані роботи та одержані послуги (крім заборгованості, за-
безпеченої векселями). Вона утворюється в процесі госпо-
дарської діяльності за виникнення на підприємстві не-
сплачених боргів.
Зобов’язання — заборгованість підприємства, що ви-
никла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очі-
кується, призведе до зменшення господарських засобів
підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.
20
Основи теорії бухгалтерського обліку
Відмінність між джерелами утворення господарських
засобів і самими господарськими засобами ілюструє та-
кий приклад.
Приклад
Побудуємо таблицю з двох граф. У лівій її частині ві-
добразимо господарські засоби підприємства за кожною
господарською операцією, у правій — джерела утворення
цих засобів.
Господарські засоби	Джерела утворення господарських засобів
Для створення та реєстрації підприємства засновник вніс грошові кошти в сумі 500 грн. на банківський рахунок	
Грошові кошти 500	Внесок засновника 500
Разом 500	Разом 500
На підприємстві з’явилися господарські засоби — грошові кошти. Джерелом утворення цих засобів є вне- сок засновника в сумі 500 грн.	
Підприємство взяло позику в банку — 1 000 грн.	
Грошові кошти 500	Внесок засновника 500
Позика банку 1 000	Позика банку 1 000
Разом 1 500	Разом 1 500
Обсяг засобів на підприємстві збільшився: 500 + + 1 000 = 1 500 грн. Джерелами утворення цих засобів є: 500 грн. — внесок засновника, 1 000 грн. — позика банку.	
Підприємство одержало аванс від іншого підприємства — 2 000 грн.	
Грошові кошти 1 500	Внесок засновника 500
Аванс 2 000	Позика банку 1 000
	Аванс 2 000
Разом 3 500	Разом 3 500
Грошові кошти на підприємстві збільшилися до 3 500 грн. їхні джерела: 500 грн. — внесок засновника, 1 000 грн. — позика банку, 2 000 грн. — аванс, одержа- ний від іншого підприємства (залучені кошти іншого підприємства).	
Предмет, об’єкти і метод бухгалтерського обліку
21
Підприємство придбало матеріали на суму 2 500 грн. У результаті цієї господарської операції залишилося 1 000 грн. і з’явилося матеріалів на суму 2 500 грн. Загальна сума засобів не змінилася, відбулася лише заміна грошових коштів на матеріальні цінності.	
Грошові кошти 1 000	Внесок засновника 500
Матеріали 2 500	Позика банку 1 000
	Аванс 2 000
Разом 3 500	Разом 3 500
Сума засобів на підприємстві — 3 500 грн., сума дже- рел їхнього утворення —3 500 грн. Джерела утворення засобів не змінилися.	
3 матеріалів виготовлено продукції на суму 1 500 грн. У результаті цієї операції матеріалів на підприємстві залишилося на суму 1 000 грн. і з’явилася на суму 1 500 грн. готова продукція. Загальна сума засобів на підприємстві не змінилася.	
Грошові кошти 1 000	Внесок засновника 500
Матеріали 1 000	Позика банку 1 000
Готова продукція 1 500	Аванс 2 000
Разом 3 500	Разом 3 500
Особливу увагу слід звернути на те, що джерела ут- ворення засобів підприємства залишилися тими самими і сума господарських засобів, як і раніше, дорівнює су- мі джерел утворення цих засобів.	
Готову продукцію продали за 2 000 грн. Оскільки вона коштувала підприємству 1 500 грн., воно одержало прибуток, тобто його засоби (гроші) збільшилися на 500 грн., і джерелом цих засобів є прибуток, одержаний від реалізації готової продукції.	
Готова продукція 0	Внесок засновника 500
Грошові кошти 1 000	Позика банку 1 000
Матеріали 1 000	Аванс 2 000
Виручка 2 000	Прибуток 500
Разом 4 000	Разом 4 000
Наведений приклад ілюструє, які засоби були на під-
приємстві (грошові ресурси, матеріали, готова продук-
22
Основи теорії бухгалтерського обліку
ція), як ці засоби брали участь у господарському процесі
й за рахунок яких джерел вони утворилися та поповнюва-
лися (внеску засновника до статутного капіталу, позики
(кредиту) банку, тимчасового залучення коштів іншого
підприємства у вигляді авансу, прибутку підприємства). 3.
цього випливає такий висновок: сума господарських засо-
бів у грошовому вимірі завжди дорівнює сумі джерел ут-
ворення цих засобів.
Для вивчення стану й використання засобів та їхніх
джерел застосовують способи та прийоми обліку, які ста-
новлять суть методу бухгалтерського обліку.
Метод бухгалтерського обліку — система способів безперервно-
го відображення та узагальнення об’єктів обліку за якісно одно-
рідними ознаками.
Основними елементами методу бухгалтерського обліку є:
— документація;
—	інвентаризація;
—	калькуляція;
—	оцінка;
—	рахунки;
—	подвійний запис;
—	баланс;
—	звітність.
Доку ментація — спосіб первинного спостереження
за господарськими операціями та обґрунтування бухгал-
терських записів.
До обліку приймають лише правильно оформлені до-
кументи, складені згідно з вимогами Закону «Про бух-
галтерський облік та фінансову звітність в Україні» від
16. 07. 1999 р. № 996—XIV. Форми первинних докумен-
тів затверджують Міністерство фінансів України і Мініс-
терство статистики України.
Показники, що характеризують господарські опера-
ції, фіксуються в документі й надають йому юридичної
сили, мають назву «реквізити».
Обов’язковими реквізитами документів є: наймену-
вання документа (рахунок, накладна, касовий ордер); да-
та його складення (місяць зазначають буквами); опис
змісту господарської операції (в натуральному та вартіс-
ному вираженні), підписи осіб, відповідальних за здій-
снення операцій і правильність оформлення документів.
У бухгалтерії первинні документи підлягають пере-
вірці з формальної (використання бланка відповідної
форми, заповнення всіх реквізитів) та арифметичної (ра-
хункової) точки зору і за фактом проведення (законність
і доцільність здійснення операцій).
Предмет, об’єкти і метод бухгалтерського обліку
23
Допущені в первинних документах помилки (за ви-
нятком касових і банківських) виправляють коректур-
ним способом: неправильний текст або цифру закреслю-
ють так, щоб можна було прочитати закреслене; зверху
надписують правильно текст або цифру, застерігаючи на-
писом «Виправлено» із зазначенням дати та підписами
осіб, що підписували документ раніше. Відповідальність
за неправильно оформлений документ покладають на
осіб, що його склали та підписали.
Інвентаризація — перевірка відповідності фактичної
наявності засобів з даними бухгалтерського обліку, вияв-
лення необлікованих цінностей, розкрадань.
Принцип інвентаризації: «Прийшов, побачив, записав».
Інвентаризацію проводять в обов’язковому порядку в
строки, передбачені законодавством; за зміни матеріаль-
но відповідальних осіб (на день прийняття-передання
справ); за встановлення фактів крадіжок, після стихій-
них лих тощо відповідно до Інструкції з інвентаризації
основних засобів і нематеріальних активів, товарно-мате-
ріальних цінностей, грошових коштів, документів і роз-
рахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів
України від 11. 08. 1994 р. № 69.
Калькуляція — спосіб групування витрат і визначен-
ня собівартості придбаних матеріальних цінностей, виго-
товленої продукції та виконаних робіт.
Калькулювання собівартості дає змогу виявляти й
аналізувати витрати на виробництво продукції та послуг,
обґрунтовано встановлювати ціни. У процесі калькулю-
вання обчислюють собівартість продукції, яка є базою
для визначення ціни виробленої продукції, виконаних
робіт і послуг.
На практиці калькуляцію оформляють у вигляді таб-
лиці — кошторису витрат.
Наприклад, кошторис витрат на ремонт квартири:
Вартість шпалер	50,0 грн.
Вартість клею	3,0 грн.
Зарплата робітника	40,0 грн.
Інше	10,0 грн.
Усього	103,0 грн.
Калькуляційні таблиці складають на основі норма-
тивних документів, що передбачені для кожної галузі ви-
робництва.
24
Основи теорії бухгалтерського обліку
Оцінка — спосіб вартісного вимірювання господар-
ських явищ, що обліковуються. Математичне вираження
цього способу є таким:
Кількість х
Ціна за одиницю
Вартість
У діяльності підприємства виділяють:
1)	купівельну вартість — вартість, за якою підпри-
ємство придбало товарно-матеріальні та інші цінності;
2)	продажну вартість — вартість, за якою воно реа-
лізовує (продає) товар;
3)	собівартість готової продукції або послуг — суму
виробничих та інших витрат на виготовлення конкретної
продукції на конкретному підприємстві.
Обов’язковою умовою під час оформлення первинних
бухгалтерських документів є відображення вартості гос-
подарської операції. Лише таким чином оформлені доку-
менти можна записати на рахунки.
Рахунки — засіб групування та поточного обліку на-
явності й використання активів, зобов’язань і капіталу.
Процес відображення господарських операцій на ра-
хунках бухгалтерського обліку здійснюють за допомогою
подвійного запису.
Подвійний запис — метод, згідно з яким кожна гос-
подарська операція має бути відображена на дебеті одно-
го і на кредиті іншого рахунка.
Баланс — метод групування та відображення у гро-
шовій формі активів, зобов’язань і капіталу на відповід-
ну дату.
Звітність — сукупність затверджених у встановле-
ному порядку звітних форм, які об’єднують комплекс
систематизованих показників, що характеризують вироб-
ничу та фінансово-господарську діяльність підприємства
за відповідний період.
Завдання звітності — узагальнення даних поточного
бухгалтерського обліку і надання користувачам своєчас-
ної та правдивої інформації про діяльність підприємства
для прийняття управлінських рішень. Порядок складан-
ня, обсяг річної бухгалтерської звітності регламентують-
ся Законом України «Про бухгалтерський облік і фінан-
сову звітність в Україні» та відповідними Положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський баланс, типи балансових змін
25
1.3.	Бухгалтерський баланс,
типи балансових змін
Уявлення про склад господарських засобів (майна)
підприємства та їхніх джерел на звітну дату дає бухгал-
терський баланс.
У балансі господарські засоби підприємства відобра-
жають за складом та розміщенням, а також за джерела-
ми їх утворення та цільовим призначенням у грошовому
вираженні на визначену дату.
Мета складання балансу — надання користувачам
повної, правдивої та неупередженої інформації про фі-
нансовий стан підприємства на звітну дату.
Структура та зміст балансу змінюються залежно від
форм власності, рівня продуктивних сил і розвитку ви-
робничих відносин суспільства.
Баланси класифікують за:
—	джерелами складання;
—	термінами складання;
—	обсягами даних;
—	змістом;
—	формою.
За джерелами складання баланси поділяють на:
1)	інвентарні — складаються на підставі повного
опису інвентарю і є скороченим варіантом балансу;
2)	книжкові — складаються на підставі запису в кни-
гах без підтвердження інвентаризації, тому їх називають
пробними, або попередніми;
3)	генеральний — є синтезом інвентарного та книжко-
вого балансів і складається за рік на підставі інвентари-
заційного опису та попереднього балансу.
За термінами складання розрізняють баланси:
1)	вступні — складаються на час створення підпри-
ємства;
2)	операційні — складаються протягом року й відоб-
ражають окремі аспекти діяльності підприємства;
3)	ліквідаційні — складаються під час ліквідації під-
приємства.
Залежно від обсягів даних баланси поділяють на:
1)	прості — баланси підприємств, які не мають
структурних підрозділів або філій;
2)	складні — баланси підприємств, що мають струк-
турні підрозділи;
3)	зведені — баланси підприємств, які мають філії.
26
Основи теорії бухгалтерського обліку
За змістом розрізняють баланси:
1)	сальдові — містять тільки залишки по рахунках і ха-
рактеризують майновий стан господарства на певну дату;
2)	оборотні — баланси, які, крім залишків по рахун-
ках, містять обороти по дебету та кредиту цих рахунків;
3)	результативні — баланси доходів і витрат або
прибутків і збитків, які дають змогу визначити чистий
прибуток або чистий збиток;
4)	проміжні — баланси, що складаються на будь-яку
дату залежно від потреби;
5)	шахові — баланси, які, крім залишків по рахун-
ках, містять кореспонденції по цих рахунках. Такі
баланси доцільно складати лише на невеликих підпри-
ємствах, що використовують обмежену кількість бухгал-
терських рахунків;
6)	порівняльні — баланси, в яких порівнюються стат-
ті звітного балансу з відповідними статтями балансу за
попередній період.
За формою баланси поділяються на:
1) повні;
2) скорочені.
Усі види балансів називають бухгалтерськими, ос-
кільки їх складають на підставі даних бухгалтерського
обліку. Підприємства та організації складають місячну,
квартальну і річну звітність, компонентом якої обов’яз-
ково є бухгалтерський баланс.
За будовою бухгалтерський баланс є двосторонньою
таблицею: ліва частина — актив балансу, права — пасив
балансу.
Актив балансу — система показників, яка відображає склад і розмі-
щення засобів підприємства, що об’єднані у якісно однорідні групи.
Активи відображені в балансі як вартість майна та
боргових прав, які має та які контролює підприємство.
Активи — економічні ресурси, контрольовані підприємством, які,
як очікується, зроблять вигідними майбутні операції.
Вони дають певне уявлення про потенціал підприємс-
тва щодо здійснення майбутніх витрат.
Пасив балансу — система показників, яка відображає джерела
утворення та цільове призначення засобів підприємства, що
об’єднані у якісно однорідні групи.
Засоби фінансування називають зобов’язаннями і ві-
дображають у пасиві балансу.
Різниця активів і зобов’язань — це вартість власних
засобів підприємства (власний капітал).
Бухгалтерський баланс, типи балансових змін
27
Активи (А)
Зобов’язання (3)\
Власний
капітал (ВК)
Звідси:
Власний
капітал (ВК )
Активи (А)
Зобов’язання
(3)
Наведене співвідношення є головним балансовим рів-
нянням.
Однорідні види засобів і джерел їх утворення відобра-
жають у балансі окремим рядком, що має назву «стат-
тя балансу».
Кожна стаття в балансі призначена для відображення
певного елемента (групи однорідних елементів) господар-
ських засобів. Статті згруповано в розділи. Зміст і форма
балансу, а також загальні вимоги до визнання та роз-
криття його статей, визначаються П(С)БО 2 «Баланс».
Актив балансу складається з трьох розділів (табл.1.3): 
І.	Необоротні активи — активи, які не були віднесе-
ні до оборотних.
II.	Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіва-
ленти, не обмежені у використанні, а також інші акти-
ви, призначені для реалізації чи використання протя-
гом операційного циклу або дванадцяти місяців від да-
ти балансу.
III.	Витрати майбутніх періодів — витрати, оплачені
у звітному періоді, які належать до наступного (наступ-
них) періоду.
Пасив балансу містить п’ять розділів (табл 1.3):
І.	Власний капітал — частина активів підприємства,
що залишається після відрахування його зобов’язань.
II.	Забезпечення майбутніх витрат і платежів —
умовні (потенційні) зобов’язання, щодо яких сума й час
майбутніх платежів не визначені (оплата відпусток пра-
цівникам, здійснення гарантійного ремонту випущеної
продукції та ін.).
III.	Довгострокові зобов’язання — зобов’язання, що
не належать до поточних.
IV.	Поточні зобов’язання — зобов’язання, що будуть
погашені протягом операційного циклу підприємства або
дванадцяти місяців від дати балансу.
V.	Доходи майбутніх періодів — суми доходів, одер-
жані протягом поточного та попередніх звітних періодів,
які будуть визнані в майбутніх звітних періодах (наприк-
28
Основи теорії бухгалтерського обліку
лад, нарахований дохід з відсотків за одержаним довго-
строковим векселем).
Таблиця 1.3
Баланс на 31 грудня 200Х р.
Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	• 3	4
І. Необоротні активи			
Нематеріальні активи:			
Залишкова вартість	010	10,0	12,0
Первісна вартість	011	11,0	14,0
Знос	012	1,0	2,0
Незавершене будівництво	020	—	—
Основні засоби:			
Залишкова вартість	030	50,0	50,0
Первісна вартість	031	240,0	240,0
Знос	032	190,0	190,0
Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковують- ся за методом участі в капіталі інших підприємств	040	—	2,0
Інші фінансові інвестиції	045	—	—
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	3,0	3,0
Відстрочені податкові активи	060	—	—
Інші необоротні активи	070	—	—
Усього за розділом І	080	63,0	67,0
II. Оборотні активи			
Запаси:			
виробничі запаси	100	12,0	8,0
тварини на вирощувані та відгодівлі	110	—	—
незавершене виробництво	120	—	—
готова продукція	130	5,0	7,0
Товари	140	—	—
Бухгалтерський баланс, типи балансових змін
29
Продовження таблиці 1.3
1	2	34	4
Векселі одержані	150	—	4,0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:			
чиста реалізаційна вартість	160	15,0	9,0
первісна вартість	161	—	—
резерв сумнівних боргів	162	—	—
Дебіторська заборгованість за розрахунками:			
з бюджетом	170	2,0	1,0
за виданими авансами	180	—	—
з нарахованих доходів	190		
із внутрішніх розрахунків	200	3,0	2,0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	—	—
Поточні фінансові інвестиції	220	1,0	
Грошові кошти та їх еквіваленти:			
в національній валюті	230	15,0	10,0
в іноземній валюті	240	—	—
Інші оборотні активи	250	—	—
Усього за розділом II	260	53,0	41,0
III. Витрати майбутніх періодів	270	3,0	6,0
Баланс	280	119,0	114,0
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
І. Власний капітал			
Статутний капітал	300	65,0	60,0
Пайовий капітал	310	—	—
Додатковий вкладений капітал	320	—	—
Інший додатковий капітал	330	—	—
Резервний капітал	340	—	—
зо
Основи теорії бухгалтерського обліку
Продовження таблиці 1.3
1	2	3	4
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	8,0	12,0
Неоплачений капітал	360	-1,0	-10,0
Вилучений капітал	370	( )	( )
Усього за розділом І	380	72,0	62,0
П. Забезпечення наступних витрат і платежів			
Забезпечення виплат персоналу	400	5,0	2,0
Інші забезпечення	410	—	—
Цільове фінансування	420	—	—
Усього за розділом II	430	5,0	2,0
ПІ. Довгострокові зобов’язання			
Довгострокові кредити банків	440	—	—
Довгострокові фінансові зобов’язання	450	—	—
Відстрочені податкові зобов’язання	460	—	—
Інші довгострокові зобов’язання	470	—	—
Усього за розділом ПІ	480	—	—
IV. Поточні зобов’язання			
Короткострокові кредити банків	500	—	—
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	2,0	4,0
Векселі видані	520	—	11,0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	20,0	14,0
Поточні зобов’язання за розрахунками:			
з одержаних авансів	540	6,0	4,0
з бюджетом	550	4,0	5,0
з позабюджетних платежів	560	3,0	2,0
зі страхування	570	2,0	2,0
з оплати праці	580	5,0	8,0
<ч .іліерський баланс, типи балансових змін
31
Закінчення таблиці 1.3
1	2	3	4
в учасниками	590	—	—
1.1 ннутрішніх розрахунків	600	—	—
Інші поточні зобов’язання	610	—	—
.''сього за розділом IV	620	42,0	50,0
V. Доходи майбутніх періодів	630	—	—
Вилане	640	119,0	114,0
Керівник	Головний бухгалтер
Особливістю бухгалтерського балансу є рівність вар-
тісних підсумків активу й пасиву, зумовлена тим, що в
обох частинах відображають ту саму суму коштів, але за
рівним групуванням: в активі — за видами, в пасиві —
і»и джерелами.
Для здійснення будь-якого виду діяльності підпри-
<мство має відповідні господарські засоби (будівлі, облад-
нання, матеріали, гроші та ін.). Засоби, що знаходяться
на підприємстві, у процесі здійснення конкретного виду
діяльності (господарської операції) весь час змінюються:
нбільшуються (засоби одержують, виробляють) або змен-
шуються (засоби витрачають, продають, відвантажують).
Господарська операція — дія або подія, що зумовлює зміну в
структурі активів (господарських засобів) і зобов’язань, у власно-
му капіталі підприємства (джерелі господарських засобів).
Усі господарські операції на підприємстві зумовлю-
ють зміни в балансі. Існує чотири типи таких змін.
Перший тип — зміни, що відбуваються всередині акти-
ну балансу (наприклад, передача матеріалів у виробниц-
тво). При цьому підсумок активу балансу не змінюється.
Другий тип — зміни, що відбуваються всередині па-
сиву балансу (наприклад, утримання податків із зарпла-
ти). При цьому підсумок пасиву балансу не змінюється.
Третій тип — відбувається збільшення господарських
засобів, яке завжди зумовлює збільшення джерела. На-
приклад, одержані, але не оплачені матеріали від поста-
чальників. Збільшилися засоби — збільшився й борг перед
постачальниками. Отже, ця операція впливає на збільшен-
ня підсумків активу та пасиву на однакову величину.
Четвертий тип — відбувається зменшення господар-
ських засобів, і на ту саму суму зменшується джерело.
Наприклад, з рахунків у банку сплачують частину забор-
32
Основи теорії бухгалтерського обліку
гованості за банківський кредит. Суму списують з рахун-
ків у банку (стаття активу), і на таку ж суму зменшуєть-
ся заборгованість за кредит (стаття пасиву). Отже, підсум-
ки активу і пасиву балансу зменшуються на однакову ве-
личину.
Типи змін балансу в результаті здійснення господар-
ських операцій математично відображають формулою:
А = П, де А — актив, П — пасив балансу.
Перший тип:	А + а - а = П,	де а — стаття активу балансу.
Другий тип:	А = П - п + п,	де п — стаття пасиву
Третій тип: Четвертий тип:	А + а = П + п А - а = П - п	балансу.
Таблиця 1.4
Початковий бухгалтерський баланс на 01. 01. 200Х р.
Актив		Пасив	
Господарські засоби	Сума	Джерела господарських засобів	Сума, грн.
Виробничі запаси (201)	20 000	Статутний капітал (40) Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (63)	50 000 20 000
Незавершене виробництво(23) Грошові кошти (31)	20 000 61 000	Поточні зобов’язання за розрахунками: — з бюджетом (641) — з оплати праці (661)	1 000 ЗО 000
Баланс	101 000	Баланс	101 000
Перший тип господарських операцій. Відкриємо за
даними балансу (табл. 1.4) субрахунок 201 «Сировина і
матеріали» та рахунок 23 «Виробництво» і запишемо на
них операцію 1; «Передано у виробництво матеріали —
З 000 грн.»:
Дт	201	Кт	Дт	23	Кт
ПС 20 000		ПС	20 000	
	1. 3 000	1.	3 000	
Об.	—	Об. 3 000	Об.	3 000	Об. —
КС 17 000		КС	23 000	
іі»-рі і,кий баланс, типи балансових змін
33
Цю операцію відображають на двох активних рахун-
ках; субрахунку 201 «Сировина і матеріали» і рахунку 23
♦ Виробництво». Під час передачі матеріалів відбувається
зменшення на субрахунку 201, а на рахунку 23 — збіль-
шення, збільшується стаття балансу «Незавершене ви-
робництво» (рахунок 23) і зменшується стаття балансу
• Виробничі запаси» (субрахунок 201).
Підсумок балансу не змінився, балансова рівновага
зберігається (табл. 1.5).
Таблиця 1.5
Бухгалтерський баланс за першою операцією
Актин		Пасив	
Господарські засоби	Сума	Джерела господарських засобів	Сума, грн.
Виробничі запаси (201)	17 000	Статутний капітал (40) Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (63)	50 000 20 000
Незавершене виробництво(23) Грошові кошти (31)	23 000 61 000	Поточні зобов’язання за розрахунками: — з бюджетом (641) — з оплати праці (661)	4 000 27 000
Баланс	101 000	Баланс	101 000
Другий тип господарських операцій. Відкриємо за да-
ними балансу рахунки 661 «Розрахунки за заробітною
платою» та 641 «Розрахунки за податками» і запишемо на
них операцію 2: «Утримано прибутковий податок із заро-
бітної плати — 3 000 грн.»:
Дт 661 Кт	Дт 641 Кт
	ПС ЗО 000	ПС	1 000
2.	3 000		2.	3 000
Об. 3 000	Об. —	Об. —	Об.	3 000
	КС 27 000	КС	4 000
У цьому разі використовують два пасивні рахунки. У
результаті здійсненої операції залишок на одному рахун-
ку збільшується, на другому — зменшується. Отже,
2
34
Основи теорії бухгалтерського обліку
збільшується стаття пасиву балансу «За податками і пла-
тежами» і зменшується стаття пасиву балансу «Розра-
хунки з оплати праці».
Підсумок балансу не змінився, балансова рівновага
зберігається (табл. 1.6).
Таблиця 1.6
Бухгалтерський баланс за другою операцією
Актив		Пасив	
Господарські засоби	Сума	Джерела господарських засобів	Сума, грн.
Виробничі запаси (201)	17 000	Статутний капітал (40) Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (63)	50 000 20 000
Незавершене виробництво(23) Грошові кошти (31)	23 000 61 000	Поточні зобов’язання за розрахунками: — з бюджетом (641) — з оплати праці (661)	4 000 27 000
Баланс	101 000	Баланс	101 000
Третій тип господарських операцій. Відкриємо за да-
ними балансу субрахунок 201 «Сировина і матеріали» та
рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядни-
ками» і запишемо на них операцію 3: «Надійшли від пос-
тачальників матеріали на ЗО 000 грн.; рахунків іще не оп-
лачено»:
Дт 201 Кт	Дт	63 Кт
ПС 17 000			ПС	20 000
3.	3 000		3.	ЗО 000
Об.	47 000	Об. —	Об. —	Об.	30 000
КС	47000		КС	50 000
У цьому разі кореспондують активний субрахунок
201 «Сировина і матеріали» і пасивний рахунок 63
«Розрахунки з постачальниками та підрядниками». За-
лишки на обох рахунках збільшуються. Збільшуються
запаси матеріалів і, отже, збільшується заборгованість
перед постачальниками на суму матеріалів, що надій-
Бухгалтерський баланс, типи балансових змін
35
шли. Таким чином, відбувається зміна показників за
статтею активу балансу «Виробничі запаси» (збільшен-
ня) і за статтею пасиву балансу «Кредиторська заборго-
ваність за товари, роботи, послуги» (збільшення).
Підсумки активу й пасиву балансу збільшилися на
ЗО 000 грн. кожний, балансова рівновага зберігається
(табл. 1.7).
Таблиця 1.7
Бухгалтерський баланс за третьою операцією
Актив		Пасив	
Господарські засоби	Сума	Джерела господарських засобів	Сума, грн.
Виробничі запаси (201)	47 000	Статутний капітал (40) Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (63)	50 000 50 000
Незавершене виробництво (23) Грошові кошти (31)	23 000 61 000	Поточні зобов’язання за розрахунками: — з бюджетом (641) — з оплати праці (661)	4 000 27 000
Баланс	131 000	Баланс	131 000
Четвертий тип господарських операцій. Відкриємо за
даними балансу рахунок 31 «Рахунки в банках» та суб-
рахунок 641 «Розрахунки за податками» і запишемо опе-
рацію 4: «Перераховано з рахунків у банку заборгова-
ність до бюджету на суму 4 000 грн.»:
Дт 31	Кт	Дт 641	Кт
ПС 61 000		ПС 4 000
	4. 4 000	4.	4 000	
Об.	—	4 000	Об. 4 000	Об.	—
КС 57 000		КС	—
У цьому разі кореспондують активний рахунок 31
«Рахунки в банках» і пасивний субрахунок 641 «Розра-
хунки за податками». Залишки на обох рахунках змен-
шилися, отже, змінилися показники за статтею активу
балансу «Грошові кошти» (зменшення) і за статтею па-
сиву балансу «Поточні зобов’язання за розрахунками з
бюджетом» (зменшення).
36
Основи теорії бухгалтерського обліку
Підсумок активу та пасиву балансу зменшився на
4 000 грн. Балансова рівновага при цьому зберігається
(табл. 1.8).
Таблиця 1.8
Бухгалтерський баланс за четвертою операцією
Актив		Пасив	
Господарські засоби	Сума	Джерела господарських засобів	Сума, грн.
Виробничі запаси (201)	47 000	Статутний капітал (40) Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (63)	50 000 50 000
Незавершене виробництво (23) Грошові кошти (31)	23 000 57 000	Поточні зобов’язання за розрахунками: — з бюджетом (641) — з оплати праці (661)	27 000
Баланс	127 000	Баланс	127 000
1.4. Рахунки бухгалтерського
обліку і подвійний запис
Призначення і структура рахунків
бухгалтерського обліку
Підприємницька діяльність у будь-якій формі являє
собою неперервний кругообіг засобів (майна), які почина-
ють, завершують і відновлюють свій рух. Для відобра-
ження динаміки бізнесу в бухгалтерському обліку вико-
ристовують систему рахунків.
Система бухгалтерських рахунків — спосіб економічного групуван-
ня, поточного відображення та оперативного контролю за господар-
ськими засобами підприємства, їхніми джерелами та господарськи-
ми операціями.
Рахунок являє собою двосторонню таблицю, ліва части-
на якої — дебет (лат. НеЬеІ — винен), права — кредит
(лат. сгесііі — він вірить). Він складається з таких частин:
залишок (сальдо), оборот по дебету, оборот по кредиту.
Залишок (сальдо) — сума засобів, наявна за певним їх
видом (рахунком) на момент спостереження.
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
37
Залишок є різницею між підсумками записів по дебету
і по кредиту рахунків і враховує зміни на рахунку на кінець
звітного періоду. За відсутності залишку рахунок вважаєть-
ся закритим.
Практично залишки визначаються на рахунках на по-
чаток і кінець звітного місяця, однак їх можна визначи-
ти і на будь-яку дату.
Рух засобів та їхніх джерел розкривають операції, які
послідовно відображають на рахунках (кожну операцію
окремо). При цьому кожну операцію відображають по де-
бету одного рахунка і по кредиту іншого.
Оборот по дебету — сума записів операцій по дебету.
Оборот по кредиту — сума записів операцій по
кредиту.
Таким чином, один рахунок являє собою спосіб непе-
рервного (щоденного) обліку одного засобу, джерела або
їх групи, а всі рахунки разом забезпечують поточний об-
лік усіх господарських засобів та їхніх джерел.
На кожному окремому рахунку реєструють первинний
стан засобів і джерел їх утворення, а також відображають
господарські операції у вигляді збільшення або зменшення.
Перелік рахунків бухгалтерського обліку, їхні назви,
порядок відображення об’єктів і операцій на рахунках
викладено в Плані рахунків бухгалтерського обліку акти-
вів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під-
приємств та організацій і в Інструкції з його застосування.
Для зручності користування Планом рахунків на прак-
тиці нерідко вказують одночасно і найменування рахунка, і
його номер, однак іноді — лише номер рахунка, не зазнача-
ючи його назви. Наприклад, облік готівкових коштів «ве-
деться на рахунку ЗО «Каса», але можна сказати «ведеться
на рахунку ЗО». Правильними є обидва формулювання.
Номер рахунка складається з двох або трьох цифр.
Перша цифра позначає клас, до якого належить рахунок;
перша і друга цифри — номер рахунка, а третя (якщо во-
на є) вказує на його склад (субрахунок, або рахунок дру-
гого порядку). Наприклад, рахунок ЗО «Каса», на якому
обліковують усі готівкові грошові кошти підприємства в
усіх видах валюти. Розмежування готівкових грошових
коштів за видами валюти здійснюють на субрахунках
ЗОЇ і 302: на субрахунку ЗОЇ обліковують готівкові гро-
шові кошти в національній валюті, на субрахунку 302 —
н іноземній валюті. Назви рахункам дають, виходячи з
того, що саме обліковуватимуть на рахунку: якщо, на-
приклад, обліковують рух виробничих запасів, рахунок
38
Основи теорії бухгалтерського обліку
має назву «Виробничі запаси», його номер — 20; якщо
заробітну плату (нарахування, утримання) — «Розрахун-
ки з оплати праці» (його номер — 66).
Для узагальнення різнорідних господарських явищ
записи на рахунках роблять у грошовому вираженні.
Основний принцип обліку на рахунках полягає в то-
му, що на кожну групу однорідних засобів або джерел
відкривають окремий рахунок, на якому записують по-
чатковий залишок цієї групи засобів і всі наступні його
зміни, що відбулися у результаті здійснення господар-
ських операцій.
Взаємозв’язок рахунків з балансом
Рахунки бухгалтерського обліку взаємопов’язані з
бухгалтерським балансом (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Взаємозв’язок рахунків з балансом
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
39
У загальному випадку взаємозв’язок виражається та-
ким чином:
—	залишки (сальдо) активних рахунків завжди відоб-
ражають по дебету цих рахунків і записують у лівій час-
тині балансу — в активі;
—	залишки пасивних рахунків завжди відображають
по кредиту цих рахунків і записують у правій частині ба-
лансу — в пасиві.
Отже, на підставі залишків на рахунках складають
бухгалтерський баланс на відповідну звітну дату.
За відношенням до балансу рахунки поділяють на ак-
тивні, пасивні та активно-пасивні.
Активні рахунки — рахунки, призначені для обліку стану, руху та
змін господарських засобів за їхніми видами.
На цих рахунках початковий залишок записують по
дебету. На дебеті фіксують також усі дані про збільшен-
ня залишку. На кредиті відображають операції, що зу-
мовлюють зменшення залишку. Кінцеве сальдо визнача-
ють у такий спосіб:
Сума початкового залишку (сальдо) по дебету рахунка +
+ оборот по дебету рахунка - оборот по кредиту рахунка.
На рис. 1.2 зображено схему активного рахунка.
Дебет	Кредит
Залишок (сальдо) господарських засобів на початок місяця (початкове сальдо — ПС)	
Господарські операції, що зумовлюють збільшення господарських засобів «+»	Господарські операції, що зумовлюють зменшення господарських засобів «-»
Оборот по дебету (сума господарських операцій за місяць)	Оборот по кредиту (сума господарських операцій за місяць)
Залишок (сальдо) на кінець місяця (кінцеве сальдо — КС): ПС + оборот по дебету - - оборот по кредиту	
Рис. 1. 2. Схема активного рахунка
Розглянемо приклад записів сум господарських опе-
рацій на одному з активних рахунків, наприклад, на
рахунку 20 «Виробничі запаси», субрахунку 201 «Сиро-
вина і матеріали», який відображає зміни в господар-
ських засобах підприємства (табл. 1.9).
40
Осмовиджірії бухгалтерського обліку
Таблиця 1.9
Рахунок 20 «Виробничі запаси»
' Субрахунок 201 «Сировина і матеріали»
Дебет		Кредит	
ПС 01.10	200		
Надходження сировини і матеріалів: 1. на 05.10 2. на 17.10	«+» 300 200	Вибуття сировини і матеріалів «-» 3. на 25.10	250
Оборот по дебету	500	Оборот по кредиту	250
КС на 01.11	450		
Із записів у таблиці випливає, що на початок жовтня
на підприємстві було початкове сальдо (ПС) матеріалів на
суму 200 грн. Оскільки рахунок є активним, цей зали-
шок відображено в дебетовому рядку рахунка, тобто по
дебету рахунка.
Протягом жовтня було здійснено такі операції:
—	надходження (збільшення) сировини і матеріалів
5 і 17 жовтня відповідно на 300 грн. і 200 грн.;
—	вибуття (зменшення) сировини і матеріалів у зв’язку
з передачею їх у виробництво 25 жовтня на суму 250 грн.
Оскільки субрахунок 201 «Сировина і матеріали» є
активним, збільшення сировини і матеріалів було відоб-
ражено на дебеті рахунка, а зменшення — відповідно на
кредиті цього рахунка.
Наприкінці місяця підраховують обороти:	।
—	по дебету субрахунки 201, що характеризує збіль-і
шення господарських засобів: 500 грн. (300 + 200);	|
—	по кредиту субрахунки 201, що характеризує змен-:
шення господарських засобів: 250 грн.	І
За наведеною нижче формулою обчислюють кінцеве
сальдо (КС) по субрахунку 201. Воно ще має назву «За-
лишок (сальдо) на кінець місяця».
Дебетовий залишок на початок місяця на активному рахунку	+	Оборот по дебету цього рахунка	-	Оборот по кредиту цього рахунка	=	Дебетовий залишок на кінець місяця на активному рахунку
КС = (200 + 500 — 250) = 450 грн. Отже, новий зали-
шок матеріалів станом на 01.11 становить 450 грн. ,
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
41
Пасивні рахунки — рахунки, призначені для обліку стану, руху та
зміни джерел засобів підприємства.
На пасивних рахунках порядок запису протилежний за-
пису на активних рахунках: початкове сальдо (ПС) запису-
ють на кредиті рахунка, тут роблять також усі записи, що
характеризують збільшення джерела засобів. Відомості про
зменшення джерела засобів записують на дебеті пасивного
рахунка. Кінцеве сальдо (кс) визначають у такий спосіб:
Сума початкового залишку (сальдо) по кредиту рахун-
ка + оборот по кредиту рахунка - оборот по дебету рахунка.
На рис. 1.3 зображено схему пасивного рахунка.
Дебет	Кредит
	Залишок (сальдо) джерел господарських засобів на початок місяця (ПС)
Господарські операції, що зумовлюють зменшення джерел господарських засобів «—»	Господарські операції, що зумовлюють збільшення джерел господарських засобів ♦+»
Оборот по дебету (сума господарських операцій за місяць)	Оборот по кредиту (сума господарських операцій за місяць)
	Залишок (сальдо) на кінець місяця (КС): ПС + оборот по кредиту - оборот по дебету
Рис. 1.3. Схема пасивного рахунка
Господарські операції на пасивному рахунку 66 «Роз-
рахунки з оплати праці» відображають у такий спосіб
(табл. 1.10):
Таблиця 1.10
Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці»
Субрахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою»
Дебет		Кредит
		ПС 01.10	200
Заборгованість із зарплати «-»		Заборгованість із зарплати «+»
2.06.10:		1.05.10 Нарахування	300 зарплати
— виплата зарплати	300	
— погашення боргу	150	
Оборот по дебету	450	Оборот по кредиту	300
		КС на 01.11	50
42
Основи теорії бухгалтерського обліку
Залишок джерела господарських засобів (заборгова-
ності підприємства перед працівниками із зарплати) на
початок жовтня становив 200 грн., субрахунок 661 —
пасивний, тому залишок записують на кредиті рахунка.
05.10 у результаті нарахування зарплати за другу поло-
вину вересня ця заборгованість збільшилася на 300 грн.
Таким чином, заборгованість, яка є джерелом засобів, що
використовуються, зросла. Збільшення джерел засобів ві-
дображають на кредиті пасивного рахунка, отже, суму за
05.10 записують на кредиті субрахунка 661 «Розрахунки
за заробітною платою». Підприємство сплатило частину
заборгованості на суму 150 грн. Оскільки заборгованість
із зарплати зменшилася, а субрахунок 661 є пасивним,
зменшення джерела засобів відображають на дебеті цьо-
го рахунка.
Обчислюють обороти по дебету та по кредиту цього
рахунка. Оборот по дебету: 450 грн. (сума операцій за
06.10 (300 + 150); оборот по кредиту: 300 грн. (операція
за 05.10).
Відтак, згідно з правилом визначення кінцевого
залишку (сальдо) на пасивному рахунку визначають
залишок заборгованості з оплати праці по субрахунку
661 «Розрахунки за заробітною платою» за формулою:
Кредитовий
залишок
(сальдо) на
початок місяця
на пасивному
рахунку
Оборот
по
кредиту
цього
рахунка
Оборот
по
дебету
цього
рахунка
Кредитовий
залишок на
кінець місяця
на пасивному
рахунку
КС = (200 + 300 — 450) = 50 грн.
Активно-пасивні рахунки — рахунки, які поєднують ознаки актив-
них і пасивних рахунків.
Обороти по дебету та по кредиту таких рахунків
відображають розрахункові операції різного змісту: в
одних випадках на дебеті показують збільшення дебітор-
ської заборгованості, в інших — зменшення кредитор-
ської заборгованості. На кредиті таких рахунків показу-
ють збільшення кредиторської заборгованості та змен-
шення дебіторської заборгованості. Відповідно й сальдо
по цих рахунках може бути дебетове або кредитове.
Розглянемо рахунок 63 «Розрахунки з постачальни-
ками та підрядниками». Якщо на ньому показано забор-
гованість підприємства перед постачальниками — раху-
нок є пасивним. Сальдо по таких рахунках визначають
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
43
на підставі даних аналітичних рахунків і показують роз-
горнуто, тобто одночасно і по дебету, і по кредиту.
Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками
та підрядниками»
Дебет	Кредит
на 01.10: 5 000	на 01.10: 8 500
На 01.10 постачальники заборгували підприємству
5 000 грн., а підприємство постачальникам — 8 500 грн.
Оскільки це розрахунки з різними постачальниками, су-
му заборгованості слід показувати за кожним постачаль-
ником окремо.
Сальдо по таких рахунках записують окремо. Сальдо
по дебету записують в активі балансу, а сальдо по креди-
ту — в пасиві балансу.
Подвійний запис, його суть і значення
У результаті здійснення господарської операції відбу-
вається рух і зміна об’єктів бухгалтерського обліку. Кож-
ну таку операцію відображають на двох статтях балансу,
при цьому ці статті змінюються на одну й ту саму вели-
чину. Для контролю та обліку таких змін використову-
ють метод подвійного запису.
Метод подвійного запису — метод, згідно з яким кожну господар-
ську операцію в одній і тій самій сумі записують на двох рахунках:
на одному рахунку — на дебеті, на другому — на кредиті.
Короткий запис, що показує, як і на яких рахунках
відображається операція, є рахунковою формулою, або
проводкою. Взаємозв’язок між рахунками, що виникає у
результаті відображення на них господарських операцій
способом подвійного запису, називають кореспонденцією
рахунків, а самі рахунки, вказані в бухгалтерській про-
водці, — кореспондуючими.
Розрізняють прості та складні бухгалтерські проводки.
У простій бухгалтерській проводці дебет одного ра-
хунка кореспондує з кредитом також одного рахунка.
Запис на певний рахунок визначається економічним
змістом операції залежно від того, які види засобів почи-
нають рух.
Розглянемо приклади подвійного запису господар-
ських операцій на основі даних таблиці 1.11.
44
Основи теорії бухгалтерського обліку
Таблиця 1.11
№ п/п	Зміст господарських операцій	Сума
1.	Одержано гроші з банківського рахунка в касу для виплати заробітної плати	ЗО 000
2.	Утримано прибутковий податок із заробітної плати	5 000
3.	Надійшли матеріали від постачальників, їх рахунки не оплачено	20 000
4.	Перераховано з банківського рахунка заборгованість до бюджету	7 000
Операція 1. Одержано гроші з банківського рахунка в
касу для виплати заробітної плати в сумі ЗО 000 грн.
Відбулося збільшення грошових коштів у касі. Раху-
нок ЗО «Каса» — активний, отже, цю суму слід записати
на дебеті.
При цьому зменшилися грошові кошти на активному
рахунку 31 «Рахунки в банках», цю суму слід записати
на кредиті.
Таким чином, перша операція має бути відображена
такою бухгалтерською проводкою:
Дт ЗО «Каса» Кт Дт 31 «Рахунки в банках» Кт
ЗО 000	|	|	30 000
Дт 30	ЗО 000
Кт 31	ЗО 000
Практично це відбувається так. Касир їде до банку,
там одержує гроші на виплату заробітної плати і приво-
зить їх у касу підприємства. Грошові кошти на рахунку
31 «Рахунки в банках» зменшуються, а на рахунку
30 «Каса» — збільшуються.
Операція 2. Згідно із законодавством кожний праців-
ник сплачує зі свого заробітку прибутковий податок.
Утримано прибутковий податок із заробітної плати в
сумі 5 000 грн. Заборгованість підприємства перед бюд-
жетом збільшилася на суму цього прибуткового податку.
Субрахунок 641 «Розрахунки за податками» — пасив-
ний, тому цю суму записують на кредиті. Субрахунок
661 «Розрахунки за заробітною платою» — теж пасив-
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
45
ний, тому суму утримань із заробітної плати відобража-
ють на дебеті, оскільки відбулося зменшення.
Дт 661 «Розрахунки Кт
за заробітною	Дт 641 «Розрахунки Кт
платою»	за податками»
5 000	]	15 000
Дт 661	5 000
Кт 641 5 000
Операція 3. Надійшли матеріали від постачальників,
їхні рахунки в сумі 2 000 грн. не оплачено. Відбулося
збільшення засобів на активному субрахунку 201 «Сиро-
вина і матеріали», тому цю суму слід записати на дебеті
цього рахунка. Рахунок 63 «Розрахунки 3 постачальни-
ками та підрядниками» є активно-пасивним, кредитор-
ська заборгованість підприємства перед постачальниками
збільшилася, тому суму вартості матеріалів записують на
кредиті рахунка 63.
дт 63 «Розрахунки Кт
Дт 201 «Сировина	Кт	з постачальниками
і матеріали»	та підрядниками»
20 000	|	120 000
Дт 201 20 000
Кт 63 20 000
Операція 4. Перераховано з рахунків у банку заборго-
ваність до бюджету в сумі 7 000 грн. Відбулося зменшен-
ня грошових коштів на активному рахунку 31 «Рахунки
в банках», тому цю суму слід записати на кредиті рахун-
ка. Водночас зменшилася заборгованість перед бюдже-
том. Рахунок 641 «Розрахунки за додатками» — пасив-
ний; отже, цю суму слід записати на дебеті.
Дт 641 «Розрахунки Кт
за податками»
7 000	|
Дт 641 7 000
Кт 31 7 000
Дт 31 «Рахунки Кт
в банках»
' 7 000
Розглянуті операції є ілюстрацією того, що для под-
війного запису (складання бухгалтерської проводки) не-
46
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
обхідні докладні відомості про рахунки, їхнє призначен-
ня, структуру, галузь застосування (про це йтиметься да-
лі). Слід пам’ятати:
—	якщо кореспондують (залежно від змісту операції)
два активні рахунки (операція 1) або два пасивні рахун-
ки (операція 2), то обов’язково на одному з них буде
збільшення, а на другому — зменшення;
—	якщо кореспондують один активний рахунок і дру-
гий пасивний (операції 3 і 4), то на обох буде зменшення
або на обох — збільшення.
Операція 1. Кореспондують два активні рахунки.
Зміни в розміщенні господарських засобів:
Дт	ЗО «Каса»			Кт
ПС	50 000			
1.	ЗО 000			
Об.	ЗО 000	Об.	—	
кс	80 000			
Дт	31 «Рахунки	Кт в банках»	
ПС	550 000	
		1. ЗО 000
Об.	—	Об. ЗО 000
КС 520 000		
Операція 2. Кореспондують два пасивні рахунки.
Зміни джерел:
Дт 661 «Розрахунки Кт
за заробітною
платою»
	ПС 50 000
2.	5 000	
Об. 5 000	Об. —
	КС 45 000
Дт 641 «Розрахунки Кт
за податками »
	ПС	40 000
	2.	5 000
Об. —	Об.	5 000
	КС	45 000
Операція 3. Кореспондують активний рахунок і пасив-
ний рахунок.
Збільшення джерела та збільшення господарських за-
собів:
Дт 63 «Розрахунки з Кт Дт	201 «Сировина	Кт	постачальниками і матеріали »	та підрядниками »		
ПС 40 000		ПС 50 000
3.	20 000		3.	20 000
Об. 20 000	Об. —	Об. —	Об. 20 000
КС 60 000		КС 70 000
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
Операція 4. Кореспондують активний рахунок і шк
ний рахунок.
Зменшення джерела та зменшення господарських загс*
Дт 641 «Розрахунки Кт
за податками »
	ПС 30 000
4. 7 000	
Об. 7 000	Об. —
	КС 23 000
Дт 31 «Рахунки
в банках•
ПС 50 000________________
_______________4.	7 0<)<
Об. — Об. 7 0(><
КС 43 000
У складній, бухгалтерській проводці суму операції
писують на дебеті одного рахунка і на кредиті двох
більше рахунків (або навпаки — на кредиті одного
хунка і на дебеті двох чи більше рахунків). Такі за пі
роблять на підставі документів, що містять комплсю
інформацію. Наприклад, виписка банку може містити
формацію за один день про зарахування грошових н<
тів на рахунки підприємства в банку з декількох джс
(виручка від реалізації, що надійшла від покупці» ч<-
безготівкові розрахунки; виручка, здана готівкою з а
підприємства; сплата дебіторської заборгованості та п
Отже, на розрахунковому рахунку відбудеться ;«>і
шення на загальну суму, зараховану за день: д<-
31 «Рахунки в банках», а запис на кредит розподілит
на трьох рахунках: 70 «Доходи від реалізації», ЗО <
са» та 37 «Розрахунки з різними дебіторами».
Приклад
Під час нарахування заробітної плати робітники
службовцям підприємства утримано прибутковий ікі
ток у сумі 5 000 грн. і до Пенсійного фонду (1 %)
2 800 грн. Кореспонденцію рахунків складають тип
чином: у результаті цієї операції зменшується зііГ»<>|
ваність перед робітниками та службовцями на <ц
7 800 грн. (5 000 + 2 800) і збільшується на ту саму
му заборгованість із платежів до бюджету (прибутної
податок — 5 000 грн. та за розрахунками із страху»
ня — 2 800 грн.). Усі рахунки, призначені для <>г>»
цих видів розрахунків, є пасивними. Перерахунін
роблять не щодня, а під час одержання грошей п» н
лату заробітної плати, і бухгалтерська проводка міні
такий вигляд:
Дт 661 «Розрахунки за заробітною платою»:
7 800 грн. — пасивний (зменшення боргу);
48
Основи теорії бухгалтерського обліку
Кт 641 «Розрахунки за податками»: 5 000 грн. — па-
сивний (збільшення боргу);
Кт 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»:
2 800 грн. — пасивний (збільшення боргу).
Приклад
У день одержання в касу грошових коштів із рахунка в
банку в сумі 18 000 грн. перераховано також прибутковий
податок до бюджету (5 000 грн.) і до Пенсійного фонду —
2 800 грн. Отже, цього дня з рахунка в банку було списа-
но 25 800 грн. (18 000 + 5 000 + 2800). Кореспонденція ра-
хунків (бухгалтерська проводка) матиме такий вигляд:
Дт ЗО «Каса»: 18 000 грн. — активний (збільшення);
Дт 641 «Розрахунки за податками»: 5 000 грн. — па-
сивний (зменшення боргу);
Дт 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»:
2800 грн. — пасивний (зменшення боргу);
Кт 31 «Рахунки в банках»: 25 800 грн. — активний
(зменшення).
Загальна сума обороту по дебету рахунків має дорів-
нювати сумі обороту по кредиту. Це означає, що всі суми
за документами мають бути записані на дебеті та креди-
ті рахунків і при цьому має дотримуватися рівність сум
оборотів по дебету всіх рахунків за місяць і сум оборотів
по кредиту всіх рахунків за місяць.
У бухгалтерському обліку не допускається складан-
ня складних проводок, у яких одночасно дебетуються
та кредитуються по кілька рахунків. Такі проводки
виключають установлення кореспонденції рахунків за
кожною окремою господарською операцією і перешкод-
жають виконанню обліком контрольних функцій.
Для правильного складання бухгалтерської проводки
необхідно дати відповідь на такі запитання:
1.	Які зміни спричинить ця операція?
2.	Яких рахунків вона стосується?
3.	Що відбувається з обліковуваними об’єктами (збіль-
шення чи зменшення)?
4.	У якій частині (лівій чи правій) рахунків слід ві-
добразити ці зміни (правила запису на рахунках)?
Відображення господарських операцій на рахунках син-
тетичного обліку розглянуто у наведеному нижче прикладі.
Приклад
У січні 200Х р. підприємство здійснило такі господар-
ські операції (табл. 1.12):
Таблиця 1.12
№ п/п	Господарські операції	Дебет	Кредит
1.	Одержано готівкові кошти з рахунка в банку для видачі заробітної плати — 40 000 грн.	ЗО	31
2.	Видано заробітну плату працівникам підприємства — 40 000 грн.	661	ЗО
3.	Передано у виробництво матеріали — 80 000 грн.	23	201
4.	Нараховано заробітну плату працівникам підприємства — 50 000 грн.	23	661
5.	Утримано прибутковий податок із заробітної плати працівників — 400 грн.	661	641
6.	Перераховано з рахунка в банку в погашення заборгованості постачальникові — 14 000 грн.	63	31
7.	Передано на склад готову продукцію — 60 000 грн.	26	23
8.	Відвантажено покупцям готову продукцію — 24 000 грн.	36	701
9.	Прийнято до оплати рахунок постачальника за матеріали, іцо надійшли, — 16 000 грн.	20	63
10.	Сплачено позики банку — 200 000 грн.	601	31
11.	Надійшли на рахунок у банку грошові кошти від покупців за одержану продукцію — 24 000 грн.	31	36
12.	Визначено собівартість реалізованої готової продукції — 22 000 грн.	901	26
13.	Списано дохід від реалізації готової продукції на рахунок фінансових результатів — 24 000 грн.	701	791
14.	Списано собівартість реалізованої готової продукції — 22 000 грн.	791	901
15.	Визначено і списано фінансовий результат від реалізації продукції — 2 000 грн.	791	441
<о
бухгалтерського обліку і подвійний запис
50
Основи теорії бухгалтерського обліку
Операція 1. Гроші з рахунків у банку надходять у ка-
су, тому за цією операцією кореспондують рахунок 31
«Рахунки в банках» і рахунок ЗО «Каса».
У результаті цієї операції зменшується сума грошо-
вих коштів на розрахунковому рахунку і збільшується в
касі (на 40 000 грн.). Обидва рахунки є активними (на
них відображають наявність і рух грошових коштів під-
приємства), тому цю операцію записують на дебеті ра-
хунка 30 і на кредиті рахунка 31:
Дт 31 «Рахунки Кт	Дт 30 *Касаі> Кт
в банках»
ПС	800 000	ПС			200
		1.	40 000	1.	40 000
Операція 2. За цією операцією кореспондують субра-
хунок 661 «Розрахунки за заробітною платою» та раху-
нок 30 «Каса».
Субрахунок 661 є пасивним, у результаті цієї опера-
ції зменшується (ліквідується) заборгованість із заробіт-
ної плати, тому 40 000 грн. записують на дебеті цього ра-
хунка і на кредиті рахунка 30 (цей рахунок є активним,
відбувається зменшення грошових коштів у касі):
Дт ЗО «Каса» Кт
Дт 661 «Розрахунки Кт
за заробітною
платою»
ПС 200
1. 40 000	2. 40 000
ПС 40 000
2. 40 000
Операція 3. Цю господарську операцію відображають
на активному субрахунку 201 «Сировина і матеріали» та
активному рахунку 23 «Виробництво». Засоби на субра-
хунку 201 зменшуються, а на рахунку 23 збільшуються:
Дт 201 «Сировина Кт
і матеріали»	Дт 23 «Виробництво» Кт
ПС 200 000	ПС 120 000
	3. 80 000	3.	80 000
Операція 4. Після нарахування заробітної плати до
моменту її видачі утворюється заборгованість підприємс-
тва перед працівниками. Її відображають на кредиті
субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» та
на дебеті рахунка 23 «Виробництво», оскільки заробітна
плата є складовою витрат на виробництво продукції.
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
51
Дт 23 «Виробництво» Кт
Дт 661 «Розрахунки Кт
за заробітною
платою»
	ПС	40 000
2.	40 000	4.	50 000
ПС 20 000
3. 80 000
4. 50 000
Операція 5. Після утримання податків із заробітної
плати у підприємства виникає на цю суму заборгованість
перед бюджетом. Цю заборгованість відображають на
кредиті пасивного субрахунка 641 «Розрахунки за подат-
ками» і на дебеті пасивного субрахунка 661 «Розрахунки
за заробітною платою»:
Дт 641 «Розрахунки за податками»	Кт	Дт	661 «Розрахунки	Кт за заробітною платою»
ПС	—		ПС	—
5.	400	2.	40 000 4.	50 000
		5.	400
Операція 6. За цією операцією сплачується заборгова-
ність постачальникові за одержані раніше матеріали.
Зменшення заборгованості перед постачальниками відоб-
ражають на дебеті активно-пасивного рахунка 63 «Розра-
хунки з постачальниками та підрядниками». Зменшення
коштів на рахунку в банку відображають на кредиті ра-
хунка 31 «Рахунки в банках»:
Дт 31 «Рахунки	Кт
в банках»
ПС 800 000	
	1.	40 000 6.	14 000
дт 63 «Розрахунки	Кт
з постачальниками
та підрядниками»
6.	14 000	ПС 340 000
	
Операція 7. З виробництва на склад передається ви-
роблена протягом місяця продукція, отже, відбувається
збільшення на рахунку 26 «Готова продукція», а під час
відпуску з виробництва готової продукції відбувається
зменшення на рахунку 23 «Виробництво». Рахунки 26 і
23 є активними, тому збільшення слід відобразити на де-
беті рахунка 26, а зменшення — на кредиті рахунка 23:
Дт 23 «Виробництво» Кт
ПС 120 000	
3.	80 000
4.	50 000
7. 60 000
Дт 26 «Готова Кт
продукція »
ПС 28 000
7. 60 000
52
Основи теорії бухгалтерського обліку
Операція 8. У результаті відвантаження покупцям го-
тової продукції виникає дебіторська заборгованість по-
купців перед підприємством, яку відображають на дебеті
рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».
Водночас нараховується дохід від реалізації, який відоб-
ражають на кредиті субрахунка 701 «Дохід від реалізації
готової продукції».
Дт 36 «Розрахунки Кт
з покупцями
та замовниками»
ПС 20 000
8.	24 000
Дт 701 «Дохід від Кт
реалізації готової
продукції»
ПС =
8.	24 000
Операція 9. У результаті надходження матеріалів від-
бувається збільшення на активному субрахунку 201.
Збільшується також заборгованість постачальникові за
рахунком 63 на суму матеріалів, що надійшли.
Дт 201 «Сировина Кт
і матеріали»
ПС	200 000	
9.	16 000	8. 80 000
Дт 63 «Розрахунки Кт
з постачальниками
та підрядниками»
	ПС	340 000
6.	14 000	9.	16 000
Операція 10. За цією операцією відбувається змен-
шення засобів на активному рахунку 31, погашення за-
боргованості з цієї позиції відображають на пасивному
субрахунку 601.
Дт 31 «Рахунки Кт
в банках»
ПС 800 000	
	1. 40 000 6. 14 000 10. 200 000
Дт 601 «Короткострокові Кт
кредити банків у
національній валюті»
	ПС 200 000
10. 200 000	
Операція 11. Під час надходження грошей на рахунок
збільшується сума грошових коштів. Таке збільшення ві-
дображають на дебеті рахунка 31 «Рахунки в банках».
Грошові кошти надійшли від покупців за одержану про-
дукцію, тобто відбувається погашення заборгованості,
яке відображають на кредиті рахунка 36 «Розрахунки з
покупцями та замовниками».
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
53
Дт 36 «Розрахунки Кт
з покупцями
та замовниками»
Дт 31 «Рахунки Кт
в банках»
ПС 800 000	
11. 24 000	1. 40 000 6. 14 000 10. 200 000
ПС -
8.	24 000
11. 24 000
Операція 12. Собівартість реалізованої продукції ві-
дображають на дебеті субрахунка 901 «Собівартість реа-
лізованої готової продукції», а оскільки готову продук-
цію за собівартістю обліковують на активному рахунку
26, то списання відображають на кредиті цього рахунка.
дт 26 «Готова Кт
продукція»
ПС	28 000	
7.	60 000	12. 22 000
Дт 901 «Собівартість Кт
реалізованої
готової продукції»
ПС	—	
12.	22 000	
Операція 13. Для визначення фінансового результату
необхідно субрахунок 701 закрити на субрахунок 791
«Результат основної діяльності». Оскільки на субрахун-
ку 701 суму було записано на кредиті (операція 8), то
для закриття рахунка необхідно визначити кредитовий
оборот субрахунка 701, а на дебеті записати суму, яка
дорівнює сумі кредитового обороту (для наведеного
прикладу — продублювати на дебеті субрахунка 701 су-
му операції 8). Водночас цю суму записують на кредиті
субрахунка 791.
Дт 791 «Результат Кт
основної
діяльності»
Дт 701 «Дохід від Кт
реалізації
готової продукції»
Початкового сальдо
не передбачено
13.	24 000	8.	24 000
Об.	24 000	Об.	24 000
Початкового сальдо
не передбачено
[13^	24 000
Операція 14. Для віднесення собівартості реалізованої
готової продукції на рахунок фінансових результатів слід
закрити субрахунок 901, тобто у цьому випадку дії бух-
галтера такі ж, як і в операції 13, лише на субрахунку
901 був дебетовий оборот, отже, тепер на кредиті рахун-
ка слід записати суму дебетового обороту (закриваючи
субрахунок 901 на субрахунок 791).
54
Основи теорії бухгалтерського обліку
Дт 901 «Собівартість Кт
реалізованої
готової продукції»
Початкового сальдо
не передбачено
ІЗ. 22 000 14.	22 000
Об. 22 000 о£	22 000
Дт 791 «Результат Кт
основної діяльності»
Початкового сальдо
не передбачено
ьй 22 000 113. 24 000
Операція 15. Для визначення та списання фінансово-
го результату субрахунок 791 «Результат основної діяль-
ності» слід закрити на рахунок 44 «Нерозподілені прибут-
ки (непокриті збитки)». У наведеному прикладі прибуток
становить 2 000 грн. (24 000 - 22 000). Якщо дебетовий
оборот більший від кредитового, отримують збиток, якщо
навпаки — прибуток.
Дт 44 «Нерозподілені Кт
прибутки
(непокриті збитки)»
	—	ПС
	15.	2 000
Об. —	Об. 2 000
	
Дт 791 «Результат Кт
основної
діяльності»
Початкового сальдо
не передбачено____
14.	22 000	13. 24 000
15.	2 000	
Об.	24 000	Об. 24 000
Отже, закриття будь-якого рахунка можна звести до
вирівнювання оборотів; суму, що закриватиме рахунок,
записують у ту його частину, в якій менше значення обо-
роту.
Обчислюють обороти по дебету та по кредиту й виво-
дять залишки на рахунках.
Результати перевіряють у такий спосіб: рахунки піс-
ля підрахунку оборотів і кінцевих залишків (сальдо) по-
винні мати такий вигляд:
Дт________201____________Кт
ПС 200 000	
9.	16 000	3.	80 000
Об. 16 000	Об. 80 000
КС 136 000	
Дт________23__________Кт
ПС 120 000	
3. 80 000 4. 50 000	7.	60 000
Об. 130 000	Об. 60 000
КС 190 000	
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
55
Дт________26_________Кт
ПС 28 000	
7. 60 000	12.	22 000
Об. 60 000	Об. 22 000
КС 66 000	
Дт________31 ________Кт
ПС	800 000	
11.	24 000	1. 40 000 6. 14 000 10. 200 000
Об.	24 000	Об. 254 000
КС	570 000	
Дт________ЗО________Кт
ПС	200		
1.	40 000	2.	40 000
Об.	40 000	Об.	40 000
кс Дт	200 3(	3	Кт	
ПС	20 000		
8.	24 000	11.	24 000
Об.	24 000	Об.	24 000
КС	20 000		
Дт________44_________Кт
		ПС	—	
		15.	2 000
Об.	—	Об.	2 000
		КС	2 000
Дт_________641_________Кт
	ПС	—
	5.	400
Об. —	Об. 400
Дт	901	КС	400 Кт
Початкового сальдо не передбачено	
12. 22 000	14.	22 000
Об. 22 000	Об. 22 000
—	—
Дт	791		Кт
Початкового сальдо не передбачено		
14. 22 000 15. 2 000	13.	24 000
Об. 24 000	Об.	24 000
Дт	661	Кт	
	ПС	40 000
2.	40 000 5.	400	4.	50 000
Об. 40 400	Об.	50 000
	кс	49 600
Дт	701		Кт
Початкового сальдо не передбачено		
13. 24 000	8.	24 000
Об. 24 000	Об.	24 000
—	—	
На кожному рахунку бухгалтерського обліку госпо-
дарські операції відображають за їх здійсненням у кален-
дарній послідовності. Таке групування операцій на ра-
хунках є хронологічним записом. Його роблять в реєстра-
56
Основи теорії бухгалтерського обліку
ційних журналах. Запис операцій на рахунках бухгал-
терського обліку за допомогою систематизації однорідних
сум є систематичним записом. Він дає змогу одержува-
ти з цих рахунків бухгалтерського обліку потрібні відо-
мості про обліковувані об’єкти. Такий запис ведуть у
журналах-ордерах за рахунками і відомостями до них.
Синтетичні та аналітичні рахунки
Для одержання різних за ступенем деталізації даних
на підприємствах і в організаціях ведуть два види рахун-
ків — синтетичні та аналітичні.
Синтетичні рахунки — рахунки, за допомогою яких узагальнено
відображають стан і рух економічно однорідних видів господар-
ських засобів за їхнім складом і розміщенням, а також за джере-
лами їхнього формування та цільовим призначенням у грошовому
вираженні.
Облік, що ведеться на цих рахунках, є синтетичним
обліком.
Аналітичні рахунки — рахунки, за допомогою яких дають деталі-
зовану характеристику даних синтетичних рахунків.
Ці рахунки містять не лише грошові, а й натуральні
показники. Облік, побудований на аналітичних рахун-
ках, є аналітичним обліком.
Синтетичний і аналітичний облік взаємопов’язані.
Аналітичні рахунки — частина синтетичного обліку і
мають ту саму структуру, що й синтетичні, тобто якщо
синтетичний рахунок є активним, то активним є й від-
повідний аналітичний рахунок, і навпаки. З огляду на
це записи господарських операцій на аналітичних ра-
хунках роблять у тій самій частині, що й на синтетич-
ному рахунку.
Бухгалтерські записи на синтетичних і аналітичних
рахунках роблять на підставі даних одних і тих самих
первинних документів, тому звірка синтетичного й ана-
літичного обліків завжди дає рівні суми.
Аналітичні рахунки відкривають, як правило, для ві-
дображення руху товарно-матеріальних цінностей і роз-
рахункових взаємовідносин.
Деякі рахунки не потребують деталізації, тому по них
не відкривають аналітичних рахунків. Такими рахунка-
ми є, наприклад, рахунок ЗО «Каса» та рахунок 31 «Ра-
хунки в банках».
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
57
Аналітичні рахунки ведуть на картках, у книгах або
відомостях.
Суми залишків (сальдо) на кожному синтетичному ра-
хунку на початок і кінець звітного періоду мають дорів-
нювати сумі залишків усіх його аналітичних рахунків.
Суми дебетового та кредитового оборотів кожного
синтетичного рахунка мають дорівнювати сумі відповід-
них оборотів по всіх його аналітичних рахунках.
Тотожність записів на синтетичному рахунку записам
на аналітичних рахунках, відкритих для його деталізації,
має важливе значення для контролю за правильністю об-
лікових записів. Відсутність такої тотожності свідчить про
наявність помилки, яку слід виявити й виправити.
Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у бухгал-
терському обліку використовують субрахунки.
Субрахунок — синтетичний рахунок другого порядку.
Субрахунки є першим ступенем деталізації синтетич-
ного рахунка (рис. 1.4). За допомогою субрахунків дані об-
ліку групують для одержання потрібних відомостей в ін-
шому розрізі — за видами діяльності чи номенклатурою
(видами цінностей).
Рис. 1.4. Взаємозв’язок синтетичних і аналітичних рахунків
на прикладі рахунка 28 «Товари»
Оборотні відомості за синтетичними
та аналітичними рахунками
У результаті поточного обліку господарські операції
відображають у великій кількості синтетичних і аналі-
тичних рахунків. Для оперативного управління роботою
підприємства в цілому, контролю за станом і рухом за-
58
Основи теорії бухгалтерського обліку
собів та перевірки правильності бухгалтерських запи-
сів, а також складання бухгалтерського балансу отрима-
ти дані безпосередньо з рахунків дуже важко. Тому всі
матеріали поточного обліку слід узагальнити. Одним із
способів узагальнення поточного обліку за рахунками є
оборотні відомості. Ці відомості поділяють на прості та
шахові.
Записи, зроблені на синтетичних рахунках, наприкін-
ці місяця узагальнюють у простій оборотній відомості
(табл. 1.13).
Таблиця 1.13
Проста оборотна відомість за синтетичними рахунками
бухгалтерського обліку (грн.)
Наймену- вання рахунка	Сальдо на початок місяця		Обороти за місяць		Сальдо на кінець місяця	
	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
Основні засоби	11397,20		8008,60		19405,80	
Матеріали	729,92		202,78		932,70	
Товари	12350,45		43800,22	34602,54	21548,13	
Каса	9,27		40068,01	40000,20	77,08	
Рахунки в банках	9700,60		13660,37	18340,05	5020,92	
Розрахун- ки 3 ПІД- ЗВІТНИМИ особами			9,00	3,00	6,00	
Статутний капітал		22950,60		8008,60		30959,20
Нерозпо- ділені прибут- ки (непо- криті збитки)		6903,64	1500,10			5403,54
Розрахун- ки з пос- тачальни- ками та підрядни- ками	4333,20	10713,11	17007,80		10627,89	
Разом	34187,44	34187,44	117962,19	117962,19	46990,63	46990,63
Оборотна відомість за синтетичними рахунками пе-
редбачає забезпечення трьох пар рівностей:
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
59
1)	підсумків залишку на початок місяця по дебету і
кредиту;
2)	підсумків оборотів по дебету і кредиту;
3)	підсумків залишку на кінець місяця по дебету і
кредиту.
Оборотна відомість має контрольне значення, вона
дає змогу виявити помилки у відображенні господар-
ських операцій на рахунках. Якщо порушується одна з
трьох пар рівностей, це означає, що у відображенні гос-
подарських операцій припустилися помилки.
Просту оборотну відомість використовують як інфор-
мацію для оперативного управління діяльністю підпри-
ємства, оскільки вона містить дані про стан і зміни мате-
ріальних і грошових ресурсів.
Однак проста оборотна відомість за синтетичними ра-
хунками не деталізує зміст оборотів.
Показником взаємозв’язку між рахунками бухгалтер-
ського обліку є шахова оборотна відомість за синтетични-
ми рахунками (табл. 1.14).
Таблиця 1.14
Шахова оборотна відомість за синтетичними
рахунками бухгалтерського обліку (грн.)
№ операції	Шифр рахунка і		Шифр рахунка	ЗО	31	66		Разом
		Кредит Дебет	Каса	Рахунки в банках	Розрахунки з оплати праці		
1.	зо	Каса		200			200
2.	31	Рахунки в банках	200				200
3.	66	Розра- хунки 3 оплати праці	150				150
4.	23	Основне вироб- ництво			230		230
							
		Разом	350	200	230		780
60
Основи теорії бухгалтерського обліку
Шахову оборотну відомість складають послідовно
протягом місяця. Її перевагою є наявність сум оборотів
у розрізі кожного кореспондуючого рахунка по дебету
та кредиту. Основне контролююче значення цієї відомос-
ті — виявлення помилкової кореспонденції між рахунка-
ми бухгалтерського обліку.
На основі оборотних відомостей синтетичного обліку
складають баланс. Розглянемо це на прикладі.
Приклад
Завдання 1. Відкрити рахунки на 01. 01. 200Х р.
Завдання 2. Скласти бухгалтерські проводки за госпо-
дарськими операціями за січень.
Завдання 3. Підрахувати обороти та залишки за всіма
рахунками на 01. 02. 200Х р.
Завдання 4. Звірити дебетові та кредитові обороти
(скласти оборотну відомість) і скласти пробний баланс на
01. 02. 200Х р.
Вихідні дані (табл. 1.15—1.16):
Таблиця 1.15
Залишки за синтетичними рахунками
підприємства на 01. 01. 200Х р.
Шифр рахунка	Найменування рахунків	Сума	
		Дебет	Кредит
10	Основні засоби	60 000	
201	Сировина і матеріали	12 000	
23	Виробництво	5 000	
ЗО	Каса	100	
31	Рахунки в банках	15 000	
63	Розрахунки з постачальниками та підрядниками		6 100
66	Розрахунки з оплати праці		11 000
40	Статутний капітал		68 000
44	Нерозподілені прибутки		4 000
60	Короткострокові позики		3 000
	Разом	92 100	92 100
Таблиця 1.16
Господарські операції підприємства за січень
№ п/п	Найменування операцій	Сума	
		Часткова	Загальна
1	2	3	4
1.	Відпущено зі складу матеріалів у виробництво		8 000
ахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
61
Закінчення таблиці 1.16
1	2	3	4
2.	Одержано з поточного рахунка гроші в касу		5 000
3.	Перераховано заборгованість постачальникам		2 500
4.	Виплачено заробітну плату		4 500
5.	Одержано від постачальників матеріали		10 000
6.	3 поточного рахунка сплачено частину заборгованості банку		2 000
7.	Одержано від постачальника та взято на баланс обладнання		12 000
	Разом:		44 000
Завдання 1. Синтетичні рахунки підприємства:
10 «Основні засоби»
	№	Дебет	№	Кредит
Сальдо на 01.01		60 000		
	76	12 000		
Оборот		12 000		—
Сальдо на 01.02		72 000		
152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»
	№	Дебет	№	Кредит
Сальдо на 01.01		—		
	7а	12 000	76	12 000
Оборот		12 000		12 000
Сальдо на 01.02		—		—
201 «Сировина і матеріали»
	№	Дебет	№	Кредит
Сальдо на 01.01		12 000		
	5	10 000	1	8 000
Оборот		10 000		8 000
Сальдо на 01.02		14 000		
23 «Виробництво»
	№	Дебет	№	Кредит
Сальдо на 01.01		5 000		
	1	8 000		
Оборот		8 000		—
Сальдо на 01.02		13 000		
62
Основи теорії бухгалтерського обліку
ЗО «Каса»
	№	Дебет	№	Кредит
Сальдо на 01.01		100		
	2	5 000	4	4 500
Оборот		5 000		4 500
Сальдо на 01.02		600		
31 «Рахунки в банках»
	№	Дебет	№	Кредит
Сальдо на 01.01		15 000		
			2	5 000
			3	2 500
			6	2 000
Оборот		—		9 500
Сальдо на 01.02		5 500		
60 «Короткострокові позики»
	№	Дебет	№	Кредит
Сальдо на 01.01				3 000
	6	2 000		
Оборот		2 000		—
Сальдо на 01.02				1 000
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
	№	Дебет	№	Кредит
Сальдо на 01.01				6 100
	3	2 500	5	10 000
			7а	12 000
Оборот		2 500		22 000
Сальдо на 01.02				25 600
66 «Розрахунки з оплати праці»
	№	Дебет	« №	Кредит
Сальдо на 01.01				11 000
	4	4 500		
Оборот		4 500		—
Сальдо на 01.02				6 500
Завдання 2. Кореспонденція рахунків (бухгалтерські
проводки) за господарськими операціями за січень:
1.	Дт 23 «Виробництво»	} 8 000 грн.
Кт 201 «Сировина і матеріали».
2.	Дт 30 «Каса»	} 5 000 грн.
Кт 31 «Рахунки в банках».
Рахунки бухгалтерські обту' подвійний запис
63
3.	Дт 63 «розрахунки з постачали- } 2 500 грн.
никами 'а підрядниками»
Кт 31 «рахунки в банках».
4.	Дт 66 «розрахунки з оплати праці» } 4 500 грн.
Кт ЗО «Ь'аса>>-
5.	Дт 201 «Сировина і матеріали» } 10 000 грн.
Кт 63 «розрахунки з постачальниками та підряд-
никами»'	,
6.	Дт 60 «короткострокові позики» } 2 000 грн.
Кт 31 «рахунки в банках».
7а. Дт 152 «Придбання (виготовлення) 1 12 000 грн.
основний засобів»	1
Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підряд-
никами*-
76. Дт 10 «Основні засоби»	} 12 000 грн.
Кт 152 «Придбання (виготовлення) основних
засобів»'
Завдання 3 Оборотна відомість за синтетичними ра-
хунками за січень 200Х р. (табл. 1.17)
Таблиця 1.17
Шифр рахунка		/ НаймеиуванЬ рахунка	Сальдо на 01.01		Обороти за січень		Сальдо на 01.02	
		Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
10	Основні засоби	г		60 000		12 000	—	72 000	
152	Придбання (виготовлен' ня)основний засобів	,				12 000	12 000		
201	Сировина і матеріали ,		12 000		10 000	8 000	14 000	
23	Виробництві?		5 000		8 000	—	13 000	
зо	Каса	,	-	100		5 000	4 500	600	
31	Рахунки в банках 		15 000		—	9 500	5 500	
40	Статутний капітал 		—	68 000	—	—	—	68 000
44	Нерозподіл^н1 прибутки (непокриті збитки) ,			4 000				4 000
60	Короткостр^* кові позику		—	3 000	2 000	—	—	1 000
63	Розрахунки з постачаль' ннками та пі лрялника1*1 и		6 100	2 500	22 000	—	25 600
66	Розрахунки 3 оплати пра^——	—	11 000	4 500	—	—	6 500
	Разом:	,		92 100	92 100	56 000	56 000	105 100	105 100
64
Основи теорії бухгалтерського обліку
Розв’язання задачі складається з чотирьох частин.
Перша частина: показує виконання завдань 1 і З,
тобто рахунки відкрито на підставі залишків на 01. 01
за вихідними даними, а відтак заповнено на підставі ко-
респонденції рахунків, складених у другій частині роз-
в’язання, після чого підраховано обороти й залишки
на 1.02.
Друга частина: показує кореспонденції рахунків,
складені за господарськими операціями за січень.
Третя частина: показує результати узагальнення да-
них обліку та перевірку отриманих результатів. Обов’яз-
ковою умовою, як зазначалося вище, є наявність рівнос-
ті дебетових і кредитових оборотів, а також дебетових і
кредитових залишків на всіх рахунках, що ведуться на
підприємстві.
Четверта частина: на підставі оборотної відомості
складають пробний баланс, який відображає залишки на
кінець звітного періоду, але не дає змоги визначити про-
пуск у записах господарських операцій, знайти помилку
(якщо вона є) у записаній сумі.
Завдання 4. Пробний баланс на 01. 02. 2001 р. (табл.
1.18)
Таблиця 1.18
Актив		Сума, грн.	Пасив		Сума, грн.
10	Основні засоби	72 000	40	Статутний капітал	68 000
201	Сировина і мате- ріали	14 000	44	Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)	4 000
23	Вироб- ництво	13 000	60	Короткострокові позики	1 000
ЗО	Каса	600	63	Розрахунки з постачальни- ками та підрядниками	25 600
31	Рахунки в банках	5 500	66	Розрахунки з оплати праці	6 500
	Баланс	105 100		Баланс	105 100
Аналогічно складають оборотні відомості за рахунка-
ми аналітичного обліку, в яких суми залишків і оборотів
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
65
на рахунках аналітичного обліку мають відповідати та-
ким самим показникам на синтетичному рахунку, до
якого ведуться аналітичні рахунки (табл. 1.19).
Таблиця 1.19
Аналітична оборотна відомість за субрахунком 201
«Сировина і матеріали»
Вид матеріалів	Од. вимірювання	Ціна, грн.	Залишок на початок місяця		Оборот за місяць				Залишок на кінець місяця	
					Прибуток		Кількість			
			Кількість	Сума	Кількість	Сума	Кількість	Сума	Кількість	Сума
										
Приклад складання оборотної відомості за рахунками
аналітичного обліку наведено нижче.
Приклад
На 01.10. на складі було матеріалів на загальну суму
20 000 грн., у тому числі металу — 100 кг за ціною 100 грн.,
фанери — 120 аркушів за ціною 50 грн. і 200 банок фар-
би за ціною 20 грн.
Протягом жовтня було здійснено такі операції:
1)	05.10 оприбуткували матеріали від постачальника на
загальну суму 30 000 грн., у тому числі металу — 150 кг
вартістю 15 000 грн., фанери — 200 аркушів загальною
вартістю 10 000 грн. і 250 банок фарби на суму 5 000 грн.
2)	17.10 оприбуткували матеріали на загальну суму
20 000 грн., у тому числі металу — 100 кг на суму
10 000 грн., фанери — 120 аркушів на суму 6 000 грн.
і 200 банок фарби на суму 4 000 грн.
3)	25.10 реалізовано матеріали на загальну суму
25 000 грн., у тому числі металу — 120 кг на суму
12 000 грн., фанери — 160 аркушів на суму 8 000 грн.
і 250 банок фарби на суму 5 000 грн.
Відкриємо синтетичний субрахунок 201 «Сировина і
матеріали». Залишок (сальдо) на початок місяця по цьо-
му субрахунку становив 20 000 грн.
Запишемо на ньому операції (табл. 1.20):
з
66
Основи теорії бухгалтерського обліку
Таблиця 1.20
Субрахунок № 201 «Сировина і матеріали»
	Сума	
	Дебет	Кредит
Залишок на 01.10	20 000	
Операція		
№ 1	ЗО 000	
№ 2	20 000	
№ 3		25 000
Оборот за місяць	50 000	25 000
Залишок на 01.11	45 000	
Розглянемо аналітичні рахунки (табл. 1.21—1.23).
1.	Рахунок «Метал»:
од. вимірювання — кг, ціна за од. — 100 грн.
Таблиця 1.21
№ операції, дата	Зміст операції	Прибуток		Видаток		Залишок	
		Кількість 1		Сума	Кількість	Сума 	1	Кількість	Сума
Сальдо на 01.10						100	10 000
1) 05.10	Опри- бутковано, накладна № 6	150	15 000			250	25 000
2) 17.10	Опри- бутковано, накладна № 12	100	10 000			350	35 000
3) 25.10	Реалізо- вано, накладна № 47			120	12 000	230	23 000
Оборот за місяць		250	25 000	120	12 000	X	X
Сальдо на 01.11						230	23 000
2.	Рахунок «Фанера»:
од. вимірювання — аркуш; ціна за од. — 50 грн.
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
67
Таблиця 1.22
№ операції, дата	Зміст операції	Прибуток		Видаток		Залишок	
		Кількість	Сума	Кількість	Сума	Кількість	Сума
Сальдо на 01.10						120	6 000
1) 05.10	Опри- бутковано, накладна № 6	200	10 000			320	16 000
2) 17.10	Опри- бутковано, накладна № 12	120	6 000			440	22 000
3) 25.10	Реалізовано, накладна № 47			160	8 000	280	14 000
Оборот за місяць		320	16 000	160	8 000	X	X
Сальдо на 01.11						280	14 000
3.	Рахунок «Фарба»:
од. вимірювання — шт., ціна за од. — 20 грн.
Таблиця 1.23
№ операції, дата	Зміст операції	Прибуток		Видаток		Залишок	
		к. • Кількість	Сума	Кількість	Сума	| Кількість	Сума
Сальдо на 01.10						200	4 000
1) 05.10	Оприбут- ковано, накладна № 6	250	5 000			450	9 000
2) 17.10	Оприбут- ковано, накладна № 12	200	4 000			650	13 000
3) 25.10	Реалізовано, накладна № 47			250	5 000	400	8 000
Оборот за місяць		450	9 000	250	5 000	X	X
Сальдо на 01.11						400	8 000
68
Основи теорії бухгалтерського обліку
Складемо оборотну відомість за рахунками аналітич-
ного обліку 1, 2, 3 (табл. 1.24).
Таблиця 1.24
Оборотна відомість за рахунками аналітичного обліку
№ п/п	к § X се 5 Й 8 >» V И		Залишок на початок місяця		Оборот за місяць				Залишок на кінець місяця	
					Прибуток		Видаток			
			Кількість і	Сума	Кількість	Сума	Кількість	Сума	Кількість	Сума
	Наймен апаліти	рахункі								
1.	Метал, кг		100	10 000	250	25 000	120	12 000	230	23 000
2.	Фанера,		120	6 000	320	16 000	160	8 000	280	14 000
3.	арк.		200	4 000	450	9 000	250	5 000	400	8 000
	Фарба, шт.									
	Разом		X	20 000	X	50 000	X	25 000		45 000
Рядок «Разом» графи «Прибуток» оборотної відомос-
ті (50 000) — це обороти по дебету синтетичного рахунка
«Сировина і матеріали», а рядок «Разом» графи «Вида-
ток» оборотної відомості (25 000) — обороти по кредиту
синтетичного рахунка «Сировина і матеріали».
Для оперативного управління господарською діяльніс-
тю підприємства необхідні дані не лише про загальну суму
об’єктів, що обліковуються, а й про залишки, збільшення
та зменшення їх за окремими видами, найменуваннями,
ґатунками та ін. Розглянемо наведений нижче приклад.
Приклад
Складемо оборотну відомість за синтетичними рахун-
ками і пробний баланс заводу «Прогрес» станом на 1. 04.
200Х р. на підставі пробного балансу на 01. 03. 200Х р. і
розшифровок господарських операцій за березень 200Х р.
(табл. 1.25 — 1.27).
Таблиця 1.25
Пробний баланс механічного заводу «Прогрес»
на 01. 03. 200Х р. (грн.)
Актив			Пасив		
№ п/п	Найменування статей	Сума	№ п/п	Найменування статей	Сума
1	2	3	4	5	6
1.	Основні засоби (Ю)	300 000	1.	Статутний капітал (40)	389 700
2.	Сировина і матеріали 1201)		54 000	2.	Розрахунки за заробітною платою (661)	16 800
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
69
Закінчення таблиці 1.25
1	2	3	4	5	6
8.	Виробництво (23)	6 000	3.	Розрахунки з вітчизняними постачальниками (631)	13 500
4.	Каса (ЗО)	300			
5.	Рахунки в банках (31)	59 700			
		420 000			420 000
Таблиця 1.26
Розшифровка за статтею «Сировина і матеріали»
на 01. 03. 200Х р. (грн.)
№ п/п	Найменування матеріалів	Од. вимі* рювання	Кількість	Ціна	Сума
1.	Залізо листове	т	20	750	15 000
2.	Сталь кругла	т	70	300	21 000
3.	Мідь	т	15	1 200	18 000
		Разом:			54 000
Таблиця 1.27
Розшифровка за статтею «Розрахунки
з постачальниками та підрядниками»
на 1. 03. 200Х р. (грн.)
№ п/п	Найменування організації	Сума	
		Дебет	Кредит
1.	Головпостач		9 300
2.	Кольорметзбут		4 200
	Разом:		13 500
Протягом місяця відбулися зміни у складі засобів та
їхніх джерел заводу «Прогрес», що були зумовлені ви-
робничими господарськими операціями (табл. 1.28).
Таблиця 1.28
Журнал господарських операцій заводу «Прогрес»
за березень 200Х р.* (грн./
№ п/п	Документ і зміст господарської операції	Сума	Кореспонденція рахунків	
			Дебет	Кредит
1	2	3	4	5
1.	Прибутковий ордер № 1 надійшла на склад від Головпостачу: сталь кругла — 20 т	6 000	201	631
70
Основи теорії бухгалтерського обліку
Закінчення таблиці 1.28
1	2	3	4	5
2.	Лімітно-забірні карти №№ 11 — 17: відпущено зі складу у виробництво: залізо листове — 5 т	3 750	23	201
	сталь кругла — ЗО т	9 000	23	201
3.	Виписка з поточного рахунка: перераховано з рахунка в банку в погашення заборгованості Головпостачу	9 300	631	311
	та Кольорметзбуту	4 200	631	311
4.	Лімітно-забірні карти №№ 57 — 72: відпущено зі складу у виробництво: залізо листове — 4 т	3 000	23	201
	сталь кругла — 45 т	13 500	23	201
	мідь — 6 т	7 200	23	201
5.	Прибутковий касовий ордер № 13: одержано в касу з рахунка	16 800	301	311
6.	Видатковий касовий ордер № 13: видано за платіжними відомостями заробітну плату робітникам і службовцям	16 800	661	301
7.	Прибуткові ордери №№ 30 — 45: надійшли на склад від Головпостачу: залізо листове — 10 т	7 500	201	631
	сталь кругла — 18 т	5 400	201	631
8.	Разом	102 450		
* Журнал господарських операцій допомагає бухгалтерові
фіксувати всі господарські операції та своєчасно відображати їх
в обліку.
Рвхунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
71
і
Необхідно:
—	відкрити аналітичні рахунки;
—	відобразити в них операції з журналу;
—	підрахувати обороти й залишки, скласти оборотні
Відомості за аналітичними рахунками;
—	відкрити синтетичні рахунки (за балансом);
—	відобразити в них операції з журналу;
—	підрахувати обороти й залишки;
—	скласти оборотну відомість за синтетичними ра-
хунками і пробний баланс.
1.	Відкриємо аналітичні рахунки-картки кількісно-
підсумкового обліку (табл. 1.29—1.31).
Таблиця 1.29
Дебет	|	Кредит											
Залізо листове											
В в Л	Зміст	Од. вимір.	Ціна	1 Кількість 1	Сума	№ п/п	Зміст операцій	| Од. вимір. 1	Ціна	| Кількість	Сума
	На 01.03	т	750	20	15 000						
і.	Головпостач	т	750	10	7 500	1.	Відпущено у виробництво	т	750	5	3 750
						2.	Відпущено у виробництво	т	750	4	3 000
	За березень	т	750	10	7 500		За березень	т	750	9	6 750
	На 01.04	т	750	21	15 750						
Таблиця 1.30
Дебет						Кредит					
Сталь кругла											
Е Е	Зміст	Од. вимір.	1 і Ціна	Кількість 1	Сума	| и/и	Зміст операцій	1 Од. вимір. 1	Ціна	Кількість |	Сума
	На 01.03	т	300	70	21 000						
1.	Головпостач	т	300	20	6 000	1.	Відпущено у виробництво	т	300	зо	9 000
2.	Головпостач	т	300	18	5 400	2.	Відпущено у виробництво	т	300	45	13 500
	За березень	т	300	38	11 400		За березень	т	300	75	22 500
	На 01.04	т	300	33	9 900						
72
Основи теорії бухгалтерського обліку
Таблиця 1.31
Дебет						Кредит					
Мідь											
П/п	Зміст	Од. вимір.	Ціна	Кількість	Сума	№ п/п	)	Зміст операцій	Г Од. вимір. |	Ціна	Кількість |	Сума
	На 01.03	т	1 200	15	18 000						
	—					1	Відпущено у виробництво	т	1 200	6	7 200
	За березень	т	—	—	—		За березень	т	1 200	6	7 200
	На 01.04	т	1 200	9	10 800						
2.	Складемо оборотну відомість синтетичного обліку
за субрахунком 201 та рахунком 63 (табл. 1.32, 1.33).
Таблиця 1.32
Оборотна відомість за аналітичними рахунками
(до субрахунка 201 «Сировина і матеріали»)
№ п/п	Найменування матеріалу	Залишок на початок місяця		Оборот за місяць				Залишок на кінець місяця	
				Дебет		Кредит			
		Кількість	Сума	Кількість	Сума	Кількість	Сума	Кількість	Сума
1.	Залізо	20	15 000	10	7 500	9	6 750	21	15 750
	листове								
2.	Сталь	70	21 000	38	11 400	75	22 500	33	9 900
	кругла								
3.	Мідь	15	18 000	—	—	6	7 200	9	10 800
	Разом		54 000		18 900		36 450		36 450
Дт Головпостач Кт
	ПС	9 300
	1.	6 000
3. 9 300	2.	12 900
Об. 9 300	Об.	18 900
	КС	18 900
Дт Кольорметзбут Кт
		ПС	4 200
2.	4 200		
Об.	4 200	Об.	—
		КС	—
Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
73
Таблиця 1.33
Оборотна відомість за аналітичними рахунками
(до рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками
та підрядниками»)
м п/п	Найменування постачальника	Залишок на початок місяця		Обороти за місяць		Залишок на кінець місяця	
		Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
1.	Головпостач		9 300	9 300	18 900		18 900
2.	Кольормет- збут		4 200	4 200	—		—
	Разом:		13 500	13 500	18 900		18 900
Відкриємо рахунки синтетичного обліку:
Дт	10 Кт
ПС	300 000	
		
Об.	—	Об. —
КС	300 000	
Дт 201 Кт
ПС	54 000	
1.	6 000	2. 12 750
7.	12 900	4. 23 700
Об.	18 900	Об. 36 450
КС	36 450	
Дт	23 Кт
ПС 6 000	
2. 12 750 4. 23 700	
Об. 36 450	Об.	—
КС 42 450	
Дт
ЗОЇ Кт
ПС	300		
5.	16 800	6.	16 800
Об.	16 800	Об.	16 800
КС	300		
Дт	311 Кт
ПС 59 700	
	3. 13 500 5. 16 800
Об.	—	Об. ЗО 300
КС 29 400	
Дт	40 Кт
	ПС 389 700
	
Об. —	Об.	—
	КС 389 700
V
74
Основи теорії бухгалтерського обліку
Дт	631		Кт
	ПС	3 500
3. 13 500	1.	6 500
	7.	12 900
Об. 13 500	Об.	18 900
КС 18 900
Дт	661	Кт
	ПС 16 800	
6. 16 800		
06.16 800	Об.	—
	КС	—
3.	Складемо оборотну відомість синтетичного обліку
(табл. 1.34).
Таблиця 1.34
Оборотна відомість синтетичного обліку
Шнфр рахунка (суб рахунка)	Найменування рахунка (субрахунка)	Сальдо на початок місяця		Обороти за місяць		Сальдо на кінець місяця	
		Дебет	Кредит і		Дебет	Кредит	Дебет	1 і Кредит
10	Основні засоби	300 000		—	—	300 000	
201	Сировина і матеріали	54 000		18 900	36 450	36 450	
23	Виробництво	6 000		36 450	—	42 450	
ЗОЇ	Каса в національній валюті	300		16 800	16 800	300	
311	Поточні рахунки в національній валюті	59 700		—	ЗО 300	29 400	
40	Статутний капітал		389 700	—	—		389 700
631	Розрахунки з вітчизняними постачальни- ками		аз 500	13 500	18 900		І8 900
661	Розрахунки за заробітною платою		16 800	16 800	—		
	Разом:	420 000	420 000	102 450	102 450	408 600	408 600
На підставі оборотної відомості складемо пробний ба-
ланс на 01. 04. 200Х р. (табл. 1.35).
Таблиця 1.35
Пробний баланс механічного заводу «Прогрес»
на 01. 04. 200Х р. (грн.)
Актив			Пасив		
№ п/п	Найменування статей	Сума	№ п/п	Найменування статей	Сума
1	2	3	4	5	6
1.	Основні засоби(10)	300 000	1.	Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками (631)	389 700
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
75
Закінчення таблиці 1.35
1	2	3	4	5	6
>	Сировина і матеріали £20Г)		36 450	2.	Статутний капітал (40)	18 900
з.	Виробництво (23)	42 450			
і.	Каса (ЗО)	300			
!>.	Рахунки в банках (31)	29 400			
	Разом:	408 600		Разом:	408 600
1.5.	Класифікація
рахунків бухгалтерського обліку
Класифікація бухгалтерських рахунків
за їх призначенням та будовою
Для правильного відображення на рахунках бухгал-
терського обліку різноманітних численних господар-
ських операцій необхідно знати класифікацію рахунків.
Класифікація рахунків — науково обгрунтоване групування ра-
хунків за суттєвими однорідними ознаками.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку дає
змогу визначити зміст окремих груп рахунків та їхнє
призначення, а також їх структуру.
Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за та-
кими ознаками:
1)	за ступенем узагальнення облікових даних;
2)	за взаємозв’язком з балансом;
3)	за призначенням та будовою;
4)	за економічним змістом.
Як уже зазначалося, за ступенем узагальнення облі-
кових даних рахунки поділяють на синтетичні та аналі-
тичні. За взаємозв’язком із балансом — на активні, па-
сивні та активно-пасивні.
Класифікація бухгалтерських рахунків за їх приз-
наченням та будовою дає змогу з’ясувати особливості
рахунків, їхні властивості, призначення та будову. На
рис. 1.5 наведено таку класифікацію.
76
Основи теорії бухгалтерського обліку
Рис. 1.5.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
за призначенням та будовою
Основні рахунки. За допомогою цих рахунків контро-
люють забезпеченість підприємства матеріальними ре-
сурсами, грошовими коштами, обсяги та призначення на-
явних засобів, їх стан, зміни розрахунків із дебіторами і
кредиторами.
Основні рахунки — рахунки, призначені для обліку наявності та
руху господарських засобів підприємства.
Основні рахунки поділяють на:
1)	матеріальні;
2)	нематеріальні активи;
3)	грошові;
4)	капіталу;
5)	розрахункові.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
77
Матеріальні рахунки призначені для обліку наяв-
ності та руху матеріальних цінностей, які має підприємс-
тво. За відношенням до балансу ці рахунки є активними.
На дебеті матеріальних рахунків відображають надход-
ження (придбання, збільшення) господарських засобів,
на кредиті — вибуття (видаток, зменшення) цих засобів.
Залишки за інвентарними рахунками можуть бути лише
по дебету, вони означають наявність на певну дату певно-
го виду засобів. Аналітичний облік за цими рахунками
ведеться обов’язково з використанням натуральних і гро-
шових вимірників.
До матеріальних належать рахунки: 10 «Основні засо-
би», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 20 «Вироб-
ничі запаси», 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»,
22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 25 «Напів-
фабрикати», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сіль-
ськогосподарського виробництва», 28 «Товари».
Достовірність залишків (сальдо) на перше число за
цими рахунками можна перевірити, провівши інвентари-
зацію. Наприклад, рахунок 10 «Основні засоби» призна-
чений для узагальнення інформації про наявність і рух
належних підприємству на правах власності основних за-
собів, що знаходяться в експлуатації, в запасі чи переда-
ні в оренду. Основні засоби обліковують на рахунку 10 за
первісною вартістю: на дебеті відображають надходження
основних засобів, на кредиті — вибуття. Сальдо лише де-
бетове, показує наявність основних засобів на певну дату
і відображається в розділі І Активу балансу.
Нематеріальні активи виділено в окрему групу з ог-
ляду на економічний зміст обліковуваних об’єктів. За
своєю суттю рахунок 12 «Нематеріальні активи» є та-
ким, як і матеріальні рахунки.
Грошові рахунки призначені для обліку грошових
коштів підприємства. До них належать рахунки: ЗО «Ка-
са», 31 «Рахунки в банках» та ін.
Усі ці рахунки активні: на дебеті відображають над-
ходження грошових коштів на певну дату, на кредиті —
видатки, перерахування. Залишки (сальдо) за цими рахун-
ками на перше число можуть бути лише дебетовими, ві-
дображаються в розділі II Активу балансу й показують на-
явність грошових коштів на цю дату. Рахунок ЗО «Каса»
призначений для узагальнення інформації про наявність і
рух грошових коштів (готівки) в касі підприємства, а ра-
хунок 31 «Рахунки в банках» — про наявність і рух гро-
шових коштів (безготівкових грошей), що знаходяться на
поточному та інших рахунках підприємства в банку.
78
Основи теорії бухгалтерського обліку
Рахунки капіталу призначені для узагальнення
інформації про стан і рух засобів, що є різновидами влас-
ного капіталу: статутного, пайового, додаткового, резерв-
ного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених
прибутків (непокритих збитків). Усі ці рахунки є
пасивними. Кредитові залишки за рахунками капіталу ві-
дображають в розділі І Пасиву балансу. Наприклад, раху-
нок 40 «Статутний капітал» призначений для обліку та
узагальнення інформації про стан і рух статутного капіта-
лу підприємства, а сальдо на цьому рахунку має дорівню-
вати розміру статутного капіталу. До цієї підгрупи відно-
сять і рахунок 48 «Цільове фінансування і цільові надход-
ження», на якому ведеться облік і узагальнення інформа-
ції про наявність і рух засобів, одержаних на реалізацію
заходів цільового призначення. На кредиті цього рахунка
відображають кошти цільового призначення, одержані як
джерело фінансування певних заходів, на дебеті — суми,
використані за певними напрямами, а також повернення
невикористаних сум. Рахунок має кредитове сальдо, що
відображається в розділі II Пасиву балансу.
Рахунки розрахункові призначені для розрахунків
підприємства з іншими підприємствами та окремими осо-
бами. На них обліковується дебіторська та кредиторська
заборгованість, тому рахунки розрахункові є активними,
пасивними та активно-пасивними. На активних розрахун-
кових рахунках обліковують дебіторську заборгованість.
До них належать, наприклад, рахунки 16 «Довгострокова
дебіторська заборгованість», 34 «Короткострокові векселі
одержані», 36 «Розрахунки з покупцями та замовника-
ми» і субрахунок 371 «Розрахунки за виданими аванса-
ми». На дебеті цих рахунків відображають заборгова-
ність інших підприємств, на кредиті — погашення ними
цієї заборгованості. Дебетовий залишок рахунка відобра-
жають у розділі II Активу балансу. На пасивних розра-
хункових рахунках обліковують кредиторську заборго-
ваність. До них належать рахунки 50 «Довгострокові
позики», 60 «Короткострокові позики», 61 «Поточна
заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»,
62 «Короткострокові векселі видані», 65 «Розрахунки за
страхуванням», 66 «Розрахунки з оплати праці» та ін.
На кредиті пасивних розрахункових рахунків відобража-
ють виникнення (збільшення) кредиторської заборгова-
ності, на дебеті — її погашення (зменшення). Наприклад,
на кредиті рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» ві-
дображають нарахування заробітної плати (збільшення
заборгованості), на дебеті — виплату заробітної плати та
утримання (зменшення заборгованості). Кредитовий
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
79
залишок рахунка відображають у розділі IV Пасиву ба-
лансу. На пасивних рахунках ведеться також облік довго-
строкових зобов’язань підприємства, зокрема, на
пасивному рахунку 50 «Довгострокові позики» — облік
заборгованості підприємства за довгостроковими зо-
бов’язаннями перед банками і одержаними від них пози-
ками та іншими залученими позиченими коштами (крім
кредитів банків), які не є поточними зобов’язаннями.
Залишки за цими рахунками відображають у розділі
ПІ Пасиву балансу. На активно-пасивних розрахункових
рахунках ведеться облік одночасно дебіторської та креди-
торської заборгованості. Це змішані рахунки. Наприклад,
на дебеті рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та
підрядниками» відображають збільшення заборгованості
(дебіторської) постачальників перед підприємством і пога-
шення кредиторської заборгованості підприємства, що
виникла раніше; на кредиті — навпаки. Активно-пасив-
ні рахунки можуть мати два залишки: по дебету (дебі-
торська заборгованість) і по кредиту (кредиторська
заборгованість). Такий «подвійний» залишок є розгорну-
тим. У балансі підприємства дебетові сальдо цих рахун-
ків відображають у складі оборотних активів, а кредито-
ві — у складі зобов’язань.
Особливою підгрупою є рахунки з податкових роз-
рахунків. На активному рахунку 17 «Відстрочені по-
даткові активи» ведеться облік суми податків на при-
буток, що підлягає компенсації в наступних звітних
періодах. Сальдо по цьому рахунку відображають у роз-
ділі І Активу балансу. На пасивному рахунку 54 «Від-
строчені податкові зобов’язання» ведеться облік сум
податку на прибуток, які сплачуватимуться в наступ-
них періодах. На кредиті цього рахунка відображають
суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в наступ-
них періодах, на дебеті — зменшення відстрочених
податкових зобов’язань у зв’язку з нарахуванням по-
точних податкових зобов’язань. Залишки (сальдо) за
рахунком — лише кредитові — відображають у розділі
III Пасиву балансу.
Регулюючі рахунки. Вони не мають самостійного зна-
чення і ведуться як доповнення до основних рахунків.
Регулюючі рахунки — рахунки, які виконують функції уточнення
(регулювання) оцінки господарських засобів та їхніх джерел.
За допомогою регулюючих рахунків реальну вартість
об’єкта визначають як різницю суми основного (регульо-
ваного) рахунка і суми регулюючого рахунка.
80
Основи теорії бухгалтерського обліку
Регулюючі рахунки поділяють на:
1) додаткові;
2) контрарні.
Додаткові рахунки призначені для відображення су-
ми, на яку коригується залишок (сальдо) основного ра-
хунка. За відношенням до балансу вони є активними ра-
хунками, наприклад, окремий аналітичний рахунок
«Транспортно-заготівельні витрати». За допомогою до-
даткових рахунків визначають фактичну собівартість то-
варно-матеріальних цінностей при їх списанні.
Контрарні рахунки призначені для обліку суми, на
яку коригується залишок (сальдо) основних рахунків.
їх поділяють на контрактивні та контрпасивні.
Контрактивні контрарні рахунки, будучи пасивни-
ми, уточнюють суму активного рахунка (активних статей
балансу). Прикладом такого рахунка є рахунок 13 «Знос
необоротних активів», призначений для накопичення ін-
формації про амортизовану вартість необоротних матері-
альних і нематеріальних активів, що підлягають амор-
тизації. На цьому рахунку відображають суму зносу не-
оборотних активів у процесі їхньої експлуатації, а самі
необоротні активи (будівлі, споруди, обладнання та ін.)
обліковують на активному основному рахунку 10 «Ос-
новні засоби» за первісною вартістю (рис. 1.6). Відніман-
ням суми зносу від первісної вартості визначають за-
лишкову, тобто реальну (фактичну), вартість необорот-
них активів. Рахунок 13 «Знос необоротних активів» є
пасивним, і такі регулюючі рахунки, як цей, називають
контрактивними.
Рахунок 10		Рахунок 13	
«Основні засоби»		«Знос необоротних активів»	
Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
Сальдо на 1 вересня — 1 000 грн. (первісна вартість)			Сальдо на 1 вересня — 250 грн. (сума зносу)
Рис. 1.6. Контрактивний рахунок
Залишкова (фактична) вартість основних засобів на
1 вересня становить 750 грн. (1 000 - 250).
Контрактивними рахунками є також рахунок 38 «Ре-
зерв сумнівних боргів» і субрахунок 285 «Торгова націн-
ка», що уточнює оцінку товарів, облік яких ведеться на
торгових підприємствах на рахунку 28 «Товари».
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
81
Контрпасивні контрарні рахунки, будучи активни-
ми, уточнюють суму пасивного рахунка. Такими є рахун-
ки 45 «Вилучений капітал» і 46 «Неоплачений капітал».
Зокрема, на рахунку 45 ведеться облік вилученого капі-
талу, який на вимогу учасника акціонерного товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю чи повного то-
вариства або його правонаступника (спадкоємця) має бу-
ти повернутий у разі викупу власних акцій у акціонерів
для їхнього перепродажу або скасування, а також у разі
зменшення номінальної вартості акцій.
На дебеті цього рахунка відображають суми внесків,
які повертають учаснику товариства, вартість викупле-
них у акціонерів власних акцій за купівельною ціною та
суми, на які зменшується розмір внесків або номінальна
вартість акцій; на кредиті — вартість скасованих або пе-
репроданих акцій. Дебетове сальдо цього рахунка дорів-
нює вартості викуплених власних акцій і відображається
в балансі від’ємними числами. На дебеті рахунка 46 ві-
дображають заборгованість засновників господарського
товариства за внесками до статутного капіталу, на креди-
ті — погашення цієї заборгованості. Якщо засновник ро-
бить внесок до статутного капіталу, наприклад, основни-
ми засобами, то бухгалтерська проводка є такою:
Дт 10 «Основні засоби»;
Кт 46 «Неоплачений капітал».
Бюджетно-розподільчі рахунки. Серед них є рахунки
і активні, і пасивні.
Бюджетно-розподільчі рахунки — рахунки, призначені для роз-
поділу отриманих доходів або витрат між звітними періодами.
Активним є рахунок 39 «Витрати майбутніх періо-
дів». На дебеті цього рахунка ведеться облік витрат,
зроблених у поточному періоді, які фактично належать
до витрат майбутніх періодів: витрати на передплату га-
зет і журналів, наперед сплачені суми за оренду примі-
щення та ін. На кредиті рахунка 39 витрати поступово
списують з настанням відповідних періодів. Цей рахунок
може мати дебетове сальдо на перше число, яке означає не-
розподілену суму витрат і відображається в розділі III Ак-
тиву балансу.
До пасивних рахунків належить рахунок 47 «Забезпе-
чення майбутніх витрат і платежів», на якому узагаль-
нюють інформацію про рух коштів, що резервуються для
забезпечення майбутніх витрат і платежів, та включення
82
Основи теорії бухгалтерського обліку
їх до витрат поточного періоду. Зокрема, для забезпечен-
ня оплати відпусток використовують субрахунок 471 «За-
безпечення виплат відпусток».
На рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів» узагаль-
нюють інформацію про доходи, які одержані у звітному
періоді, але належать до майбутніх звітних періодів.
На дебеті рахунка відображають списання суми доходів,
одержаних раніше, на відповідні рахунки у звітному періо-
ді, на кредиті — суми одержаних доходів, що належать до
майбутніх звітних періодів. Залишок рахунка — кредито-
вий, його відображають у розділі V Пасиву балансу.
Усі бюджетно-розподільчі рахунки допомагають пра-
вильно відображати доходи і витрати звітного періоду,
незалежно від часу одержання або сплати.
Операційні рахунки. Особливістю цих рахунків є те,
що їх не відображають у балансі підприємства і закрива-
ють на кінець звітного періоду.
Операційні рахунки — рахунки, призначені для відображення од-
норідних операцій, пов'язаних із господарськими процесами.
Операційні рахунки поділяють на:
1)	калькуляційні;
2)	збирально-розподільчі;
3)	контрольно-накопичувальні;
4)	рахунки витрат діяльності;
5)	рахунки витрат за елементами;
6)	рахунки доходів.
Калькуляційні рахунки використовують для обліку
витрат, пов’язаних із виробництвом продукції (робіт,
послуг). За їх допомогою визначають фактичну собівар-
тість продукції. Ці рахунки є активними, на дебеті відоб-
ражають усі прямі та непрямі витрати, що пов’язані з
виробництвом, на кредиті — списання витрат, пов’яза-
них з готовою продукцією. Зокрема, рахунок 23 «Вироб-
ництво» призначений для обліку витрат із виробництва
продукції (робіт, послуг). На дебеті цього рахунка відоб-
ражають операційні витрати, загальновиробничі витрати
та втрати від браку продукції, на кредиті — суми фак-
тичної собівартості завершеної у виробництві продукції,
виконаних робіт і послуг. Залишок на рахунку 23 завжди
є дебетовими і означає незавершене виробництво.
До незавершеного виробництва належить продукція,
яка не пройшла всіх стадій (фаз) виробництва, передба-
чених технологічним процесом, а також вироби, які не
укомплектовані й не пройшли випробувань і технічного
приймання.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
83
До цієї підгрупи відносять і рахунок 15 «Капітальні
інвестиції», на якому обліковують витрати на придбання
або створення матеріальних і нематеріальних необорот-
них активів. На дебеті рахунка 15 відображають збіль-
шення таких витрат на кредиті — їхнє зменшення (уве-
дення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних чи
створених активів та ін.).
Збирально-розподільчі рахунки призначені для облі-
ку непрямих витрат з метою їх наступного розподілу та
включення до собівартості виробленої продукції.
До таких рахунків належить рахунок 91 «Загаль-
новиробничі витрати», на якому обліковують витрати з
організації виробництва та управління цехами, відді-
леннями, бригадами та іншими підрозділами основного
виробництва; витрати, пов’язані з утриманням і експлу-
атацією машин та обладнання; амортизацію основних
засобів загальновиробничого призначення, амортизацію
нематеріальних активів загальновиробничого призна-
чення та ін. Рахунок 91 закривають на рахунок 23 «Ви-
робництво» і 90 «Собівартість реалізації» залежно від
розподілу витрат.
Облік витрат діяльності в бухгалтерському обліку є
таким (табл. 1.36):
Таблиця 1.36
Облік витрат діяльності
№ п/п	Зміст операції	Сума	Кореспонденція рахунків	
			Дебет	Кредит
1.	Відпущено матеріали у виробництво	200 000	23	201
2.	Нараховано заробітну плату робітникам виробництва	ЗО 000	23	66
3.	Нараховано заробітну плату іншому виробничому персоналу	35 000	91	66
4.	Відпущено малоцінні та швидкозношувані предмети для загальновиробничих потреб	4 000	91	22
5.	Списано наприкінці місяця загальновиробничі витрати на виробництво	39 000	23	91
6.	Випущено з виробництва та оприбутковано на складі за фактичною собівартістю готову продукцію	269 000	26	23
84
Основи теорії бухгалтерського обліку
Контрольно-накопичувальні рахунки використову-
ють для накопичення інформації про цільові витрати. На
дебеті цих рахунків відображають збільшення витрат, на
кредиті — списання на фінансовий результат.
До них належать рахунки 92 «Адміністративні витра-
ти» та 93 «Витрати на збут».
Рахунки витрат діяльності використовують для
узагальнення інформації про витрати операційної, інвес-
тиційної, фінансової діяльності та витрати, пов’язані із
запобіганням надзвичайним подіям та ліквідацією їхніх
наслідків. Склад витрат і порядок їх визнання визнача-
ються відповідними положеннями (стандартами) бухгал-
терського обліку. Основні вимоги до визнання, складу та
оцінки витрат викладено в П(С)БО 16 «Витрати».
Зокрема, рахунок 90 «Собівартість реалізації» приз-
начений для узагальнення інформації про собівартість
реалізованої виготовленої продукції, придбаних товарів,
виконаних робіт, наданих послуг. На дебеті цього рахун-
ка відображають виробничу собівартість реалізованої
продукції, робіт, послуг або собівартість придбаних това-
рів, реалізованих протягом звітного періоду.
До рахунків витрат діяльності також належать рахун-
ки 94 «Інші витрати операційної діяльності», 95 «Фінан-
сові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі», 97 «Ін-
ші витрати», 98 «Податки на прибуток», 99 «Надзвичай-
ні витрати».
Ці рахунки закривають на рахунок фінансових ре-
зультатів.
Рахунки за елементами витрат призначені для
узагальнення інформації про витрати підприємства у
звітному періоді. До них належать рахунки 80 «Матері-
альні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Від-
рахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація»,
84 «Інші операційні витрати» та 85 «Інші витрати».
Рахунки витрат за елементами за відношенням до
балансу є активними. На дебеті відображають збільшен-
ня витрат, на кредиті — їх списання. Наприкінці кож-
ного звітного періоду всі витрати списують на відповідні
рахунки: малі підприємства — на рахунки 23 «Вироб-
ництво» та 79 «Фінансові результати»; інші підприємс-
тва — на рахунок 23 «Виробництво» та рахунки класу 9.
Рахунки доходів використовують для обліку доходів
від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності
підприємства, а також від надзвичайних подій. На дебе-
ті цих рахунків відображають формування доходів звіт-
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
85
ного періоду, на кредиті — їх списання на фінансові ре-
зультати. Рахунки доходів наприкінці звітного періоду
закривають, вони не мають залишків.
Розглянемо формування доходів, наприклад, на рахун-
ку 70 «Доходи від реалізації», на якому обліковують дохо-
ди від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг,
доходи від страхової діяльності, а також знижки, надані
покупцям. Цей рахунок використовують підприємства не-
залежно від здійснюваного ними виду діяльності.
На кредиті рахунка 70 відображають збільшення
(одержання) доходу (економічних вигод), на дебеті — су-
ми нарахованих непрямих податків (акцизного збору, по-
датку на додану вартість та інших, що передбачені зако-
нодавством) і списання в порядку закриття на рахунок
79 «Фінансові результати».
Приклад
За даними, наведеними в табл. 1.37, доходи від реалі-
зації готової продукції відображають такими проводками:
Таблиця 1.37
№ п/п	Зміст операції	Сума	Кореспондуючі рахунки	
			Дебет	Кредит
1.	Відображено дохід від реалізації готової продукції, відвантаженої покупцям	120 000	36	701
2.	Нараховано податкові зобов’язання за ПДВ (20%) 120 000 х 20 : 120 = 20 000	20 000	701	643
3.	Дохід від реалізації готової продукції включено до фінансового результату	100 000	701	791
1.	Під час відвантаження покупцям готової продук-
ції, яку слід реалізувати, збільшення (одержання) дохо-
ду від реалізації цієї продукції відображають на кредиті
субрахунка 701 «Дохід від реалізації готової продукції»
в сумі 120 000 грн.
2.	При збільшенні (одержанні) доходу від реалізації
готової продукції нараховують податкові зобов’язання за
податком на додану вартість (ПДВ) у сумі 20 000 грн.
(120 000 х 20 : 120 = 20 000 грн.).
86
Основи теорії бухгалтерського обліку
3.	Визначають чистий дохід від реалізації готової
продукції, тобто дохід за відрахуванням податків і збо-
рів належних до сплати з доходу (ПДВ, акцизний збір),
а також інших відрахувань (знижка, повернення то-
вару).
У наведеному прикладі сума чистого доходу дорівню-
ватиме:
120 000 - 20 000 = 100 000 (дохід мінус податкові зо-
бов’язання за ПДВ).
Суму чистого доходу, одержаного від реалізації гото-
вої продукції, списують на рахунок 79 «Фінансові ре-
зультати». Облік доходу від реалізації готової продукції
зображено на рис. 1.7.
643 «Податкові зобов’язання» за ПДВ		701 «Дохід	36 «Розрахунки від реалізації	з покупцями готової продукції»	та замовниками»		
| 2) 20 000 *-, 79 «Фінансові результати»		ПС — -+-2) 20 000 г>3) 100 000	—	(-►І) 120 000 1) 120 000*-)	
ПС	3) 100 000*-	120 000 КС —	100 000	
Рис. 1.7. Схема обліку доходу від реалізації готової продукції
Слід зауважити, що за субрахунком 701 оборот по де-
бету дорівнює обороту по кредиту, а це означає, що раху-
нок закривають і залишків (сальдо) немає. Одержаний
чистий дохід у повному обсязі списують на рахунок 79
«Фінансові результати».
Фінансово-результативний рахунок. Ним є рахунок
79 «Фінансові результати».
Фінансово-результативний рахунок — рахунок, який призначено
для обліку та узагальнення інформації про фінансові результати
підприємства від здійснення операційної, фінансової та інвести-
ційної діяльності, а також унаслідок надзвичайних подій.
На кредиті цього рахунка відображають одержані до-
ходи від реалізації, інші операційні доходи, доходи від
участі в капіталі, інші фінансові доходи та надзвичайні
доходи; на дебеті — списання витрат, пов’язаних із зви-
чайною діяльністю підприємства, надзвичайними подія-
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
87
ми, а також нараховану суму податку на прибуток. Саль-
до рахунка під час його закриття списують на рахунок 44
«Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».
Приклад
За даними таблиці 1.38 треба визначити фінансовий
результат реалізації готової продукції.
Таблиця 1.38
№ п/п	Зміст операції	Сума	Кореспондуючі рахунки	
			Дебет	Кредит
1.	Списано дохід від реалізації готової продукції	100 000	701	791
2.	Списано собівартість реалізованої готової продукції на фінансовий результат	70 000	791	901
3.	Відображено в фінансових результатах нарахований податок на прибуток	9 000	791	981
4.	Відображено суму нерозподіленого прибутку від реалізації продукції	21 000	791	441
Після списання суми доходу від реалізації готової про-
дукції з субрахунка 701 «Дохід від реалізації готової про-
дукції» на субрахунок 791 «Результат основної діяльності»
визначають фінансовий результат реалізації цієї продукції.
Для цього собівартість реалізованої готової продукції із
субрахунка 901 «Собівартість реалізованої готової продук-
ції» списують на рахунок фінансових результатів. Підпри-
ємства, що не використовують в обліку рахунки класу 9
«Витрати діяльності», списують собівартість реалізованої
готової продукції відразу з рахунка 26 «Готова продукція».
Списання собівартості реалізованої готової продукції
в обліку відображають таким чином:
Дт 791 Кт 26 — без застосування рахунків класу 9;
Дт 901 Кт 26	і із застосуванням рахунків класу 9.
Дт 791 Кт 901. /
У наведеному прикладі собівартість реалізованої гото-
вої продукції спочатку відображають такими записами:
Дт 901 Кт 26 на суму 70 000 грн., а відтак списують
із субрахунка 901 на рахунок фінансових результатів:
Дт 791 Кт 901 — 70 000 грн.
Оборот по дебету субрахунка 901 дорівнює обороту по
кредиту, тобто рахунок закривають.
88
Основи теорії бухгалтерського обліку
Наступним етапом у визначенні фінансового резуль-
тату (прибутку) є відображення нарахованого податку на
прибуток у фінансових результатах. Для цього визнача-
ють суму податку на прибуток.
Сума прибутку до оподаткування, за даними бухгал-
терського обліку, дорівнює ЗО 000 грн. (100 000 - 70 000).
Ставка податку на прибуток, згідно з чинним законодавс-
твом, становить ЗО %.
Таким чином, сума податку на прибуток дорівнює:
ЗО 000 х 30 : 100 = 9 000 грн.
Нарахування податку на прибуток в обліку відобра-
жають записом:
Дт 981 Кт 641.
Суму нарахованого податку на прибуток за даними
бухгалтерського обліку включають до фінансових резуль-
татів і відображають записом:
Дт 791 Кт 981.
Відтак обчислюють суму прибутку, яка підлягає спи-
санню на субрахунок 441 «Прибуток нерозподілений» у
порядку закриття субрахунка 791 «Результат основної
діяльності»:
100 000 - 70 000 - 9 000 = 21 000 грн.
901 «Собівартість
реалізованої
готової продукції»
701 «Дохід від
реалізації
готової продукції»
70 000
2) 20 000 1) 120 000
70 000
4) 70 000 ч-п
70 000
г»3) 100 000
120 000
120000
981 «Податки на
прибуток від
звичайної діяльності»
9 000
791 «Результат
основної діяльності»
3) 100 000*
І-*-4) 70 000
5) 9 000 -•—►З) 9 000
9 000
9 000
100 000
100 000
441 «Прибуток
нерозподілений»
6) 21 000 *-
 21 000
21 000
Рис. 1.8. Схема визначення фінансового результату
реалізації готової продукції
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
89
Списання суми нерозподіленого прибутку (21 000 грн.)
на рахунок 441 оформляють записом:
Дт 791 Кт 441.
На рис. 1.8 показано списання доходу від реалізації на
рахунок фінансових результатів (операція 3), списання со-
бівартості реалізованої готової продукції (операція 4), відоб-
раження податку на прибуток у фінансових результатах
(операція 5), обчислення та списання суми нерозподіленого
(чистого) прибутку, одержаного від реалізації (операція 6).
Крім розглянутих вище рахунків, існують позабалан-
сові рахунки.
Позабалансові рахунки — рахунки, залишки яких показують поза
підсумком таблиці балансу.
Ці рахунки призначені для узагальнення інформації
про наявність і рух:
—	цінностей, які не належать підприємству, але тим-
часово знаходяться в його користуванні, розпорядженні
чи на зберіганні (наприклад, орендовані основні засоби,
матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, комі-
сії, переробці);
—	умовних прав і зобов’язань підприємства (наприк-
лад, застави, гарантії, зобов’язання);
—	бланків суворого обліку (довіреності, товарно-тран-
спортні накладні та ін.);
—	списаних активів (нестача цінностей, дебіторська
заборгованість) для спостереження за можливістю їх
компенсації винними особами або боржниками.
Усі перелічені цінності обліковують на позабалансо-
вих рахунках 01 «Орендовані необоротні активи»,
02 «Активи на відповідальному зберіганні» та ін. У Пла-
ні рахунків передбачено позабалансові рахунки — від 01
до 08.
Особливістю цих рахунків є те, що на них не ведеть-
ся подвійний запис. Операції відображають або лише на
дебеті (за надходження засобів), або лише на кредиті (за
повернення засобів). За структурою вони подібні на ак-
тивні рахунки.
Дт	02 «Активи на відповідальному зберіганні»	Кт
Надходження матеріалів	Повернення матеріалів
8 000 грн.	власникові 8 000 грн.
Наприклад, одержано від постачальника не оплачені
підприємством матеріали, які за договором забороняєть-
90
Основи теорії бухгалтерського обліку
ся витрачати до їх оплати. Матеріали знаходяться на від-
повідальному зберіганні — 8 000 грн. Цю операцію слід
відобразити на дебеті рахунка 02 «Активи на відпові-
дальному зберіганні».
Об’єкти, що обліковані на позабалансових рахунках,
підлягають інвентаризації в порядку і в строки, встанов-
лені для власних товарно-матеріальних цінностей.
Класифікація рахунків за економічним змістом
Економічний зміст рахунка визначається змістом
об’єкта, облік якого ведеться на цьому рахунку. Об’єкти
обліку пов’язані з господарськими засобами, господар-
ськими процесами та джерелами їх утворення, тому ра-
^-| Рахунки бухгалтерського обліку				
Рахунки господарських засобів і господарських процесів		Рахунки джерел утворення господарських засобів		
				
Рахунки наявних (неспоживаних) засобів		Рахунки власних джерел	і	Рахунки доходів і фінансових результатів 	1	 Рахунки доходів від операцій усієї діяльності
Рахунки основних засобів		Рахунки власного капіталу Рахунки доходів майбутніх періодів		
Рахунки нематеріальних активів				
Рахунки виробничих запасів				
Рахунки предметів праці				т
Рахунки предметів обігу		Рахунки цільового фінансування		Рахунки фінансових результатів
Рахунки грошових коштів				
Рахунки коштів у розрахунках				
				
		і— Рахунки залучених джепел —і		
Рахунки фінансових інвестицій		V '		—	....... . і,
		Рахунки довгострокових зобов’язань Рахунки довгострокових позик, зобов’язань за облігаціями, виданими векселями та за орендою Рахунки відстрочених податкових та інших зобов’язань		Рахунки поточних зобов’язань
Рахунки векселів одержаних				
				
Рахунки споживаних засобів ('процесів)				Рахунки короткострокових позик, виданих короткострокових векселів Рахунки з розподілу національного доходу
Рахунки процесів виробництва				
Рахунки капітальних інвестицій одержаних				
Рахунки витрат майбутніх періодів				
।				
Рахунки витрат за елементами				Рахунки розрахункові з кредиторами
Рахунки витрат діяльності				
Рис. 1.9. Класифікації рахунків за економічним змістом
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку
91
хунки бухгалтерського обліку за економічним змістом
групують у такому ж розрізі.
Класифікацію бухгалтерських рахунків за економіч-
ним змістом наведено на рис. 1.9.
Рахунки господарських засобів і господарських про-
цесів поділяють на дві групи:
1) рахунки наявних (неспоживаних) засобів;
2) рахунки споживаних засобів (процесів).
До рахунків наявних (неспоживаних) засобів на-
лежать рахунки: основних засобів (10,11,13); нематері-
альних активів (12, 13); виробничих запасів (20—22);
предметів праці (25—27); предметів обігу (28); грошо-
вих коштів (30,31, 33); коштів у розрахунках (16, 36,
37); фінансових інвестицій (14, 35); векселів одержа-
них (34, 16).
До рахунків споживаних засобів (процесів) відно-
сять рахунки: процесів виробництва (23, 91); капіталь-
них інвестицій одержаних (15); витрат майбутніх пері-
одів (39); витрат за елементами (клас 8); витрат діяль-
ності (клас 9).
Рахунки джерел утворення господарських засобів
поділяють на три групи:
1)	рахунки власних джерел;
2)	рахунки залучених джерел;
3)	рахунки доходів і фінансових результатів
До рахунків власних джерел відносять рахунки:
власного капіталу (40—46 ); доходів майбутніх періодів
(69); цільового фінансування (48).
Рахунки залучених джерел поділяють на:
— рахунки довгострокових зобов’язань (рахунки дов-
гострокових позик (50); рахунки довгострокових зо-
бов’язань за облігаціями, виданими векселями та за
орендою (51—53); рахунки відстрочених податкових та
інших зобов’язань (54, 55).
— рахунки поточних зобов’язань (рахунки коротко-
строкових позик, виданих короткострокових векселів
(60, 62); рахунки з розподілу національного доходу (64—
67); розрахункові рахунки з кредиторами (61, 63, 68).
До рахунків доходів і фінансових результатів нале-
жать рахунки: доходів від операцій усієї діяльності (70,
71, 73, 75); рахунки фінансових результатів (79).
92
Основи теорії бухгалтерського обліку
1.6. План рахунків
бухгалтерського обліку
Одне з чільних місць в організації бухгалтерського
обліку належить Плану рахунків бухгалтерського обліку.
План рахунків — систематизований перелік рахунків і схем реєс-
трації, групування на них фактів фінансово-господарської діяль-
ності в бухгалтерському обліку.
План рахунків визначає основні методологічні поло-
ження щодо ведення бухгалтерського обліку, забезпечує
тотожність відображення відповідних операцій і процесів.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капі-
талу, зобов’язань і господарських операцій, а також Інс-
трукція з його застосування затверджені Наказом Мініс-
терства фінансів України від ЗО. 11. 1999 р. № 291 і за-
реєстровані в Міністерстві юстиції України 21. 12. 1999 р.
відповідно під № 892/4185 і № 893/4186. Він є обов’язко-
вим для використання підприємствами та організаціями
незалежно від форм власності та видів діяльності.
План рахунків бухгалтерського обліку складається з
балансових рахунків (залишки по цих рахунках відобра-
жають у таблиці балансу) і позабалансових рахунків (за-
лишки відображають поза підсумком таблиці балансу).
До балансових рахунків належать рахунки класів 1—9:
Клас 1. Необоротні активи. Рахунки цього класу
призначені для узагальнення інформації про наявність і
рух активів та інвестицій. До цього класу належать де-
сять синтетичних рахунків.
Клас 2. Запаси. Рахунки цього класу призначені для
узагальнення інформації про наявність і рух предметів
праці, тварин на відгодівлі, малоцінних та швидкозно-
шуваних предметів, готової продукції, витрат на вироб-
ництво. Облік запасів ведеться за кількістю та ціною. До
цього класу належать дев’ять синтетичних рахунків.
Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи. На рахун-
ках цього класу узагальнюють інформацію про наявність
і рух грошових коштів у національній та іноземній валю-
тах. До класу 3 належать також рахунки з обліку отри-
маних короткострокових векселів, поточних фінансових
інвестицій і розрахунків з дебіторами. Складається він з
дев’яти синтетичних рахунків.
Клас 4. Власний капітал і забезпечення зобов’язань.
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інфор-
План рахунків бухгалтерського обліку
93
мації про наявність і рух власного капіталу, цільових
надходжень, забезпечення майбутніх витрат і платежів.
Вони дають інформацію для контролю за рухом капіталу
та для складання фінансової звітності. До цього класу на-
лежать десять синтетичних рахунків.
Клас 5. Довгострокові зобов’язання. На рахунках
цього класу узагальнюють інформацію про облік заборго-
ваності підприємства, строк погашення якої більший як
дванадцять місяців, довгострокові позики, довгострокові
векселі видані, зобов’язання за облігаціями. Складається
з шести синтетичних рахунків.
Клас 6. Поточні зобов’язання. Рахунки цього класу
призначені для узагальнення інформації про зобов’язання,
термін погашення яких — дванадцять місяців від дати ба-
лансу. За призначенням ці рахунки такі ж, як і рахунки
класу 5. Складається з десяти синтетичних рахунків.
Клас 7. Доходи і результати діяльності. На рахунках
цього класу узагальнюють інформацію про доходи від
операційної, інвестиційної та фінансової діяльності під-
приємства, а також від надзвичайних подій. До цього
класу належать вісім синтетичних рахунків.
Клас 8. Витрати за елементами. Рахунки цього класу
використовують за рішенням підприємства, вони є тран-
зитними. На них групують витрати за елементами. Скла-
дається з шести синтетичних рахунків.
Клас 9. Витрати діяльності. На рахунках цього класу
узагальнюють інформацію про витрати від операційної,
інвестиційної, фінансової діяльності та витрати із запобі-
гання надзвичайним подіям та ліквідації їхніх наслідків,
їх використовують усі підприємства, крім малих. Скла-
дається з десяти синтетичних рахунків.
До позабалансових рахунків належать рахунки класу 0.
Клас 0. Позабалансові рахунки. Рахунки цього класу
призначені для обліку активів, що не належать підпри-
ємству.
Кожний клас рахунків групують за певною ознакою.
Зокрема, клас 2 «Запаси»: рахунки цього класу призна-
чені для узагальнення інформації про запаси, що нале-
жать підприємству; клас 3 «Кошти, розрахунки та інші
активи»: рахунки цього класу містять інформацію про
наявність і рух грошових коштів, грошових документів,
дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів,
витрат майбутніх періодів.
У Плані рахунків вказують код (номер) кожного ра-
хунка: дво- або трицифрове число. Перша цифра коду по-
94
Основи теорії бухгалтерського обліку
значає клас рахунків; друга цифра — номер синтетичного
рахунка цього класу (рахунок першого порядку); третя
цифра — номер субрахунка (рахунок другого порядку).
Наприклад, субрахунок 201 «Сировина і матеріали»:
2 — клас 2 «Запаси»;
0 — номер синтетичного рахунка «Виробничі запаси»;
1 — номер субрахунка «Сировина та матеріали».
Субрахунки (рахунки другого порядку) підприємство
використовує залежно від власних потреб. Наприклад, до
рахунка 23 «Виробництво» воно може самостійно відкри-
вати субрахунки: 231 «Основне виробництво», 232 «До-
поміжне виробництво» та ін.
Балансові рахунки визначено таким чином, щоб їхнє
сальдо відповідало сумам, які відображають у статтях ба-
лансу. Розділи І—III Активу балансу заповнюють на під-
ставі даних рахунків класів 1—3, а розділи І—V Пасиву
балансу — на підставі даних рахунків класів 4—6.
Дані рахунків класів 7-—9, на яких обліковують вит-
рати, доходи і фінансові результати, використовують для
складання Звіту про фінансові результати. Дані позаба-
лансових рахунків класу 0 відображають у Примітках до
фінансових звітів. Особливу увагу слід звернути на те,
що рахунки класів 0—7 є обов’язковими для всіх підпри-
ємств, а рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуть усі
підприємства, крім суб’єктів малого підприємництва та
організацій, що не здійснюють комерційної діяльності, із
відкриттям за власним бажанням рахунків класу 8 «Вит-
рати за елементами».
Оскільки використання Плану рахунків передбачено
в усіх галузях народного господарства, кожне підприємс-
тво розробляє робочий план рахунків залежно від видів
діяльності.
1.7.	Облікові реєстри.
Форми бухгалтерського обліку
Облікові реєстри
Законодавчі та нормативні документи, передусім
П(С)БО, встановлюють єдині принципи і правила відоб-
раження інформації про господарську діяльність в облі-
кових реєстрах і формах звітності незалежно від форми
бухгалтерського обліку.
Облікові реєстри. Форми бухгалтерського обліку
95
Облікові реєстри — паперові або машинні носії встановленого
формату, які використовують для реєстрації та групування даних
про наявність засобів та операції з ними, зафіксованих первинни-
ми носіями інформації.
У реєстрах заздалегідь зазначають кореспондуючі ра-
хунки, що полегшує облікову реєстрацію та забезпечує
правильне відображення господарських операцій на ра-
хунках.
Реєстри бухгалтерського обліку класифікують за на-
веденими нижче ознаками.
За характером бухгалтерських записів:
—	систематичні — для реєстрації господарських
операцій у систематизованому вигляді за однорідними
ознаками, тобто в бухгалтерських рахунках. Такі записи
ведуть у Головній книзі, де узагальнюють записи за кож-
ним рахунком;
—	хронологічні — для обліку всіх господарських опе-
рацій у календарному порядку їхнього здійснення та
оформлення (журнали хронологічного запису господар-
ських операцій, Касова книга);
—	комбіновані — для одночасного відображення систе-
матичних і хронологічних записів (журнали-ордери).
За змістом:
—	синтетичні — для відображення господарських
операцій в узагальненому вигляді й лише у грошовому
вираженні;
—	аналітичні — для детального відображення кож-
ної операції (у двох показниках — натуральному та гро-
шовому) і з пояснювальним текстом.
За зовнішнім виглядом:
—	Бухгалтерські книги — для систематичних і хро-
нологічних записів (Касова книга, Товарна книга та ін.);
—	картки — для обліку основних засобів, товарно-
матеріальних цінностей та ін.;
—	відомості — їх відкривають до журналів-ордерів для
отримання додаткових даних про господарські операції.
Помилки, зроблені в облікових реєстрах, виправля-
ють способом «червоне сторно» і способом додаткових
проводок.
Спосіб «червоне сторно» полягає в тому, що непра-
вильний бухгалтерський запис анулюють складанням
пік званого сторнувального запису, в якому помилку (ко-
респонденцію рахунків, суму) вписують червоним чорни-
лом або кульковою пастою, а правильний запис (корес-
понденцію рахунків, суму) — темним кольором.
96
Основи теорії бухгалтерського обліку
Приклад
Під час оприбуткування запасних частин, що надій-
шли від постачальників, в обліку було зроблено запи-
си: Дт 201, Кт 63. Однак надходження запасних частин
має бути оформлене проводкою Дт 207 Кт 63. Тому для
виправлення помилки застосували спосіб «червоне
сторно»:
Дт Субрахунок 207 Кт
«Запасні
частини»
3) 800	[
Правильний запис
Об. 800	ГОб^	=“
Дт Субрахунок 201 Кт
«Сировина і
матеріали»
| 1)800
Помилковий запис
_________І 2Д
Сторнувальний запис
—	| Об. =
Дт Рахунок 63 Кт
«Розрахунки з
постачальниками
та
підрядниками »
П 1) 800
2) Щ
3) 800
Об.
Об. 800
Якщо відображено завищену суму, сторнується різниця.
Спосіб додаткових проводок застосовують у разі по-
милкового відображення заниженої суми в обліку. Для
виправлення помилки додатково роблять проводку на
потрібну суму.
В усіх випадках виправлень обов’язково вказують
зміст з посиланням на проводку, яка виправляється.
Виправлення помилки має бути застережене написом
«Виправлено» та підтверджене підписом осіб, що підпи-
сували документ, із зазначенням дати виправлення.
Облікові реєстри. Форми бухгалтерського обліку
97
Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтер-
ський облік і фінансову звітність» від 16. 07. 1999 р.
№ 996 підприємство вживає необхідних заходів для за-
побігання несанкціонованому та непомітному виправ-
ленню записів у первинних документах і реєстрах бух-
галтерського обліку.
Керівник (власник) або уповноважена ним особа за-
безпечує належне зберігання та збереження бухгалтер-
ських документів протягом установлених законодавством
строків, але не менш як три роки.
Первинні документи та реєстри бухгалтерського облі-
ку можуть бути вилучені в підприємства лише за рішен-
ням відповідних органів у межах повноважень, передба-
чених законодавством. Посадова особа підприємства має
право у присутності представників органів, які здійсню-
ють вилучення, зняти копії з документів, що вилучають-
ся. Обов’язковим є складання реєстра документів що ви-
лучають, у порядку, встановленому чинним законодавс-
твом.
Форми бухгалтерського обліку
У бухгалтерському обліку використовують різні його
форми.
Форма бухгалтерського обліку — сукупність реєстрів обліку, спо-
соби реєстрації та узагальнення в них інформації про всі госпо-
дарські операції з урахуванням особливостей діяльності підпри-
ємства й технології обробки облікових даних вручну або з вико-
ристанням комп’ютерів.
Застосування реєстрів бухгалтерського обліку регла-
ментують Методичні рекомендації із застосування реєс-
трів бухгалтерського обліку, затверджені наказом
Міністерства фінансів України від 29. 12. 2000 р. № 356.
Форму бухгалтерського обліку підприємство обирає
самостійно.
За ручного ведення бухгалтерського обліку найпоши-
ренішою є журнально-ордерна форма (рис. 1.10).
Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на
принципі накопичення. Його суть полягає в тому, що для
обліку однорідних господарських операцій використову-
ються накопичувальні відомості.
4 ! «
98
Основи теорії бухгалтерського обйну
-----запис
—..... звірка
Рис. 1.10. Журнально-ордерна форма обліку
Журнально-ордерна форма обліку включає такі облі-
кові реєстри:
—	журнали-ордери;
—	відомості (накопичувальні та групувальні);
—	розроблювальні таблиці;
— Головну книгу.
Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою.
На кредиті відповідного синтетичного рахунка облікова
інформація в журналі-ордері систематизується у відпо-
відних графах реєстру в розрізі кореспондуючих дебето-
ваних рахунків. Журнали-ордери використовують як для
окремого рахунка, так і для групи взаємопов’язаних ра-
хунків.
Відомості (накопичувальні та групувальні) викорис-
товують для складання фінансової звітності.
У табл. 1.39 наведено реєстри бухгалтерського обліку,
передбачені Методичними рекомендаціями з їхнього зас-
тосування.
Облікові реєстри. Форми бухгалтерського обліку
99
Таблиця 1.39
Реєстри бухгалтерського обліку
№ журналів	№ відомостей	Найменування та призначення облікових реєстрів
1	2	3
1.		Облік грошових коштів і грошових
—		документів Журнал 1 за кредитом рахунків ЗО, 31, 33
	1.1	Відомість за дебетом рахунка ЗО
	1.2	Відомість за дебетом рахунка 31
	1.3	Відомість за дебетом рахунка 33
2.		Облік довгострокових і
	—	короткострокових позик Журнал 2 за кредитом рахунків 50, 60
3.		Облік розрахунків, довгострокових і поточних зобов’язань Розділ І Журналу 3. Облік розрахунків за товари, роботи, послуги, інших розрахунків і резерву сумнівних боргів (за кредитом рахунків 16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68) Розділ II Журналу 3. Облік розрахунків із бюджетом, облік довгострокових і поточних зобов’язань (за кредитом рахунків 17, 52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69)
	3.1	Відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками
	3.2	Відомість аналітичного обліку розрахунків із різними дебіторами
	3.3	Відомість аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками
	3.4	Відомість аналітичного обліку виданих і одержаних векселів
	3.5	Відомість аналітичного обліку розрахунків за іншими операціями
	3.6	Відомість аналітичного обліку розрахунків із бюджетом
4.		Облік необоротних активів і фінансових інвестицій Розділ І Журналу 4. Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів і зносу необоротних активів (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 19) Розділ II Журналу 4.
100
Основи теорії бухгалтерського обліку
Закінчення таблиці 1.39
1	2	3
		Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів (за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35)
	4.1	Відомість аналітичного обліку капітальних інвестицій
	4.2	Відомість аналітичного обліку фінансових інвестицій
	4.3	Відомість аналітичного обліку нематеріальних активів
5, 5А		Облік витрат
	—	Розділ І Журналу 5 і Журналу 5А за кредитом рахунків 90, 92, 93, 94, 95,
		96, 97, 98, 99 і Розділ II Журналу 5 і
	—	Журналу 5А за кредитом рахунків із журналів 1, 2, 3, 4, 6
	—	Розділ ПІ Журналу 5А за кредитом рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91
	—	Розділ III А Журналу 5А за кредитом рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 39, 65, 66, 80, 81, 82, 83, 84, 91.
	—	Розділ ПІ Б Журналу 5А за кредитом рахунків 20, 22, 39, 65, 66
	—	Розділ IV Журналу 5 і Журналу 5А. Аналітичні дані до рахунка 28 ♦Товари»
	5.1	Відомість аналітичного обліку запасів
6.		Облік доходів і результатів діяльності
	—	Журнал 6 за кредитом рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 79
	—	Розділ II «Аналітичні дані про доходи»
7.		Облік власного капіталу й забезпечення зобов’язань Журнал 7 за кредитом рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49
	7.1	Відомість аналітичних даних рахунка 42 «Додатковий капітал»
	7.2	Відомість аналітичних даних рахунка 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»
	7.3	Відомість аналітичних даних рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
—	8	Відомість позабалансового обліку
Облікові реєстри. Форми бухгалтерського обліку
101
Реєстри бухгалтерського обліку побудовані згідно з
кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку, вста-
новленою Інструкцією про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій, зат-
вердженою наказом Міністерства фінансів України від
ЗО. 11. 1999 р. № 291.
Крім журналів-ордерів, усі підприємства в обов’язко-
вому порядку ведуть Головну книгу. Вона слугує для уза-
гальнення даних журналів, взаємної перевірки правиль-
ності записів на окремих рахунках і складання фінансо-
вої звітності. У Головній книзі відображають підсумки
оборотів по кредиту рахунків. При цьому кредитовий
оборот із журналу-ордера за певним рахунком перено-
ситься загальною сумою, а дебетовий оборот кожного ра-
хунка Головної книги формується з різних журналів.
Таким чином, синтетичний облік за журнально-ордер-
ної форми забезпечує інформаційні зв’язки за кожним
синтетичним рахунком: в журналах-ордерах — у розрізі
дебетованих рахунків, а в Головній книзі — кредитова-
них. У цьому виявляється контрольна функція бухгалтер-
ського обліку за станом об’єктів та їхніми змінами. Го-
ловну книгу відкривають на рік, для кожного місяця від-
ведено в ній окремий рядок.
Для контролю за правильністю записів у синтетично-
му обліку роблять звірку даних Головної книги з даними
оборотних відомостей за аналітичними рахунками.
Суб’єкти малого підприємництва незалежно від тех-
нології та наявності виробництва продукції (робіт, пос-
луг), її матеріаломісткості та кількості здійснюваних за
місяць господарських операцій (обсягу документообігу),
можуть обрати один із таких варіантів ведення спроще-
ної форми бухгалтерського обліку:
1) просту форма бухгалтерського обліку;
2) форму бухгалтерського обліку з використанням (ве-
денням) реєстрів обліку майна малого підприємства.
Проста форму бухгалтерського обліку передбачає ве-
дення суб’єктами малого підприємництва таких обліко-
вих реєстрів:
—	книги обліку господарських операцій — форма
№ К-1;
—	відомості обліку основних засобів, нарахованих
амортизаційних відрахувань (зносу) — типова форма
№ В-1;
—	відомості обліку виробничих запасів, готової про-
дукції та товарів — форма № В-2;
102
Основи теорії бухгалтерського обліку
—	відомості обліку заробітної плати за типовою фор-
мою № В-8 (під час її заповнення слід брати до уваги, що
графи 18—21 не використовуються).
Форма бухгалтерського обліку з використанням (ве-
денням ) реєстрів обліку майна малого підприємства пот-
ребує ведення суб’єктами малого підприємництва значно
більшої кількості відомостей (і, отже, повніше відображає
фінансово-майновий стан підприємства), зокрема:
—	відомість обліку основних засобів, нарахованих
амортизаційних відрахувань (зносу) — форма № В-1;
—	відомість обліку виробничих запасів, готової про-
дукції та товарів — форма № В-2;
—	відомість обліку витрат на виробництво — форма
№ В-3;
—	відомість обліку грошових коштів — форма № В-4;
—	відомість обліку розрахунків та інших операцій —
форма № В-5;
—	відомість обліку реалізації — форма № В-6;
—	відомість обліку розрахунків із постачальника-
ми — форма № В-7;
—	відомість обліку заробітної плати — форма № В-8
(без використання граф 18-21);
—	відомість шахова — форма № В-9.
Як правило, у кожній відомості відображають облік
операцій за одним із рахунків бухгалтерського обліку,
що використовуються.
Суму за будь-якою операцією записують у двох відо-
мостях одночасно: в одній — на дебеті рахунка з наведен-
ням шифру кредитованого рахунка (у графі «Кореспонду-
ючий рахунок»), а в другій — на кредиті рахунка з ана-
логічним записом шифру дебетованого рахунка. В обох
відомостях у графі «Зміст операції» записують зміст
здійсненої операції на основі форм первинної облікової
документації.
Дані про фінансово-господарську діяльність малого
підприємства за місяць з усіх відомостей переносять у ві-
домість форми № В-9, яка є підставою для складання
оборотної відомості, що використовується для складання
бухгалтерського балансу.
Використання сучасних комп’ютерів зумовило появу
діалогово-автоматизованої (комп’ютерної) форми облі-
ку, яка передбачає застосування персональних комп’юте-
рів (ПК) для автоматизації фінансового та управлінського
обліку і створення автоматизованих робочих місць (АРМ)
бухгалтера, директора, спеціаліста та ін. (рис. 1.11)
Облікові реєстри. Форми бухгалтерського обліку
103
Концентратор
АРМ
директора
Лазерний
принтер
Виділений
сервер бази
даних (БД)
Зовнішній пристрій
архівації та
зберігання даних
Модем для
підключення
до системи
електронних
платежів
АРМ
спеціаліста
Можливість розширення
мережі за рахунок
підключення додаткових
робочих станцій
АРМ
бухгалтера
Рис. 1.11. Локальна мережа АРМ
АРМ
бухгалтера

Працюючи на ПК у діалоговому режимі, бухгалтер
на робочому місці один раз вводить інформацію про
здійснювані господарські операції для наступного ба-
гаторазового використання, для вирішення не лише
облікових, а й інших управлінських завдань у резуль-
таті створення єдиної бази даних (БД) на виділеному
сервері.
Результатна інформація у вигляді аналітичних таб-
лиць, реєстрів синтетичного обліку або форм звітності в
регламентному режимі чи на запит бухгалтера виводить-
ся на екран монітора або друкується на паперових носі-
ях інформації.
Використання діалогово-автоматизованої форми облі-
ку на основі сучасних комп’ютерних технологій уперше
вивільнило бухгалтера від виконання другорядних функ-
цій реєстратора господарських операцій, дало йому змо-
гу ввійти до вищого управлінського персоналу підпри-
ємства.
104
Основи теорії бухгалтерського обліку
1.8. Організація
бухгалтерського обліку
на підприємстві
Бухгалтерський облік на підприємстві має бути на-
лежним чином організований.
Організація бухгалтерського обліку — цілеспрямована діяль-
ність із створення та вдосконалення системи економічної інфор-
мації про всі аспекти діяльності підприємства та його господарські
операції, що забезпечує прийняття обгрунтованих управлінських
рішень.
Ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність» надає підприємству право самостій-
ного вибору способу організації бухгалтерського обліку,
за якого його можуть здійснювати:
1.	Бухгалтер або бухгалтерська служба на чолі з го-
ловним бухгалтером. Такий спосіб організації бухгалтер-
ського обліку є найпоширенішим. Він передбачає також
можливість використання на посаді бухгалтера працівни-
ка за сумісництвом.
2.	Спеціаліст-підприємець. Веде бухгалтерський облік
для сторонніх користувачів без створення юридичної осо-
би. За такого способу організації обліку закон не перед-
бачає обов’язкового додаткового дозволу для підприємця
на здійснення підприємницької діяльності. Така органі-
зація бухгалтерського обліку передбачає можливість ук-
ладення договору із аудитором, який здійснює свою ді-
яльність на правах приватного підприємця.
3.	Централізована бухгалтерія або аудиторська фір-
ма на договірних засадах. Як правило, застосовується
або в різних об’єднаннях, або в державних організаціях.
Можлива ситуація, коли функції централізованої бухгал-
терії виконує бухгалтерія одного з підприємств (наприк-
лад, головного підприємства в об’єднанні).
Ведення бухгалтерського обліку аудиторською фір-
мою передбачає наявність у неї ліцензії на здійснення ау-
диторської діяльності згідно із Законом України «Про ау-
диторську діяльність».
4.	Власник або керівник підприємства. Лише у випад-
ках, коли звітність таких підприємств, згідно з чинним
законодавством, не підлягає оприлюдненню в обов’язко-
вому порядку. Така організація бухгалтерського обліку
може використовуватися на невеликих, найчастіше —
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
105
приватних підприємствах; її застосування на підприємс-
твах, які повинні оприлюднювати свою звітність, згідно
з вимогами чинного законодавства, забороняється.
Ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність» регламентує й інші питання органі-
зації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
Зокрема, підприємство зобов’язане здійснювати неперерв-
не ведення бухгалтерського обліку від дня організації
підприємства до його ліквідації. При цьому пунктом 3 ці-
єї статті передбачено законодавчий захист бухгалтера, ос-
кільки відповідальність за організацію бухгалтерського
обліку і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх
господарських операцій у первинних документах, збере-
ження опрацьованих документів, реєстрів і звітності про-
тягом установленого строку, але не менш ніж 3 роки, не-
се власник (власники) або уповноважений орган (посадо-
ва особа), що здійснює управління підприємством згідно
із законодавством і установчими документами.
Відповідальність за бухгалтерський облік операцій у
разі ліквідації підприємства, включаючи оцінку майна і
зобов’язань, складання ліквідаційного балансу і фінансо-
вої звітності, несе ліквідаційна комісія, що утворюється
згідно із законодавством.
Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ве-
дення бухгалтерського обліку підприємства:
—	забезпечує дотримання на підприємстві встановле-
них єдиних методологічних принципів бухгалтерського
обліку;
—	забезпечує складання та подання в установлені
строки фінансової звітності;
—	організовує контроль за відображенням на рахун-
ках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
—	бере участь в оформленні документів, пов’язаних з
нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, розкра-
дання та псування активів підприємства;
—	забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку
у філіях, представництвах, відділеннях та інших відок-
ремлених підрозділах підприємства.
Закон надає підприємству також певну самостійність
у вирішенні питань організації бухгалтерського обліку.
Підприємство самостійно:
—	визначає облікову політику підприємства;
—	обирає форму бухгалтерського обліку;
—	розробляє систему та форми внутрігосподарського
(управлінського) контролю, обліку та звітності;
106
Основи теорії бухгалтерського обліку
—	визначає права працівників та -підпису бухгалтер-
ських документів;
—	затверджує правила документообігу і технологію
обробки облікової інформації, додаткову систему рахун-
ків і реєстрів аналітичного обліку;
—	може виділяти на окремий баланс філії, представ-
ництва, відділення та інші відокремлені організації, що
зобов’язані вести бухгалтерський облік, із наступним
включенням їхніх показників до фінансової звітності під-
приємства.
Одним із найважливіших документів, що визначають
правильність організації та ведення бухгалтерського обліку
на підприємствах, є наказ «Про облікову політику підпри-
ємства». Орієнтовну форму цього наказу наведено нижче.
НАКАЗ
Про облікову політику підприємства
«02» січня 200Х р.	м. Харків
Згідно із Законом України від 16. 07. 1999 р. № 996-ХІУ
«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та
відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку
П(С)БО з метою забезпечення єдиних принципів, методів і проце-
дур, що використовуються підприємством для складання та по-
дання фінансової звітності,
НАКАЗУЮ:
1.	На основі П(С)БО забезпечити незмінність правил, яки-
ми слід керуватися у веденні бухгалтерського обліку, складан-
ні й поданні фінансової звітності.
2.	Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової
звітності здійснювати за журнально-ордерною формою згідно з
основними принципами, викладеними в П(С)БО 1.
3.	Установити межу суттєвості при складанні фінансової
звітності в розмірі 100 грн.
4.	Активи і зобов’язання підприємства відображати у звіт-
ності лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:
—	їхня оцінка може бути достовірно визначена;
—	існує вірогідність отримання або втрати майбутніх еко-
номічних вигод.
5.	Бухгалтерський облік основних засобів здійснювати згід-
но з П(С)БО 7 «Основні засоби».
Класифікацію основних засобів у бухгалтерському обліку
здійснювати на підставі п.5 П(С)БО 7.
Первісна вартість основних засобів формується згідно з
пунктами 8—15 П(С)БО 7.
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
107
Амортизації підлягають всі основні засоби, крім землі. На-
рахування амортизації здійснювати протягом строку корисного
використання об’єкта і припиняти на період його реконструк-
ції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Амор-
тизацію основних засобів у бухгалтерському обліку нараховува-
ти із застосуванням методів, викладених у п. 26 П(С)БО 7.
Нарахування амортизації починати з місяця, наступного за
тим, у якому об’єкт основних засобів став придатним для ко-
рисного використання, і припиняти з місяця, наступного за мі-
сяцем вибуття об’єкта основних засобів.
Нарахування амортизації з метою оподаткування здійсню-
вати згідно із статтею 8 Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22. 05. 1997 р. № 283/97-ВР. Суми
амортизації визначати із застосуванням норм амортизації, вста-
новлених п. 8.6 вищезазначеного Закону.
Об’єкт основних засобів виключати з активів у разі його
продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям
активу.
6.	Бухгалтерський облік нематеріальних активів вести за
групами згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Первісну
вартість нематеріального активу формувати на підставі пунктів
11 — 17 П(С)БО 8.
Амортизацію всіх груп нематеріальних активів нараховува-
ти прямолінійним методом. Наприкінці звітного року перегля-
нути:
—	строки використання нематеріальних активів;
—	методи амортизації нематеріальних активів;
—	оцінку нематеріальних активів.
Переоцінити нематеріальний актив до справедливої вартос-
ті, якщо його балансова вартість суттєво відрізняється від спра-
ведливої вартості на дату балансу.
7.	Довгострокові фінансові інвестиції обліковувати за мето-
дом участі в капіталі. Вартість довгострокових фінансових інвес-
тицій збільшувати на суму частки інвестора у прибутку асоційо-
ваної компанії та зменшувати на суму одержаних дивідендів.
8.	Відстрочені податкові активи визнавати в тому випадку,
якщо податок на прибуток, визначений згідно з обліковою по-
літикою, є меншим за суму податку на прибуток, визначеного
згідно з чинним законодавством.
9.	Одиницею бухгалтерського обліку запасів є вид запасів
(найменування або група).
Первісну вартість запасів, придбаних за плату, визначати
за собівартістю запасів згідно з пунктом 9 П(С)БО 9 «Запаси».
Первісну вартість запасів, виготовлених на підприємстві,
визначати згідно з П(С)БО 16 «Витрати».
Не включати до первісної вартості запасів витрати, втрати
та нестачі, перелічені в пункті 14 П(С)БО 9.
У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності запаси під-
приємства відображати за меншою з двох оцінок; первісною вар-
тістю або чистою вартістю реалізації.
108
Основи теорії бухгалтерського обліку
При відпусканні запасів у виробництво, продаж або іншому
вибутті здійснювати оцінку запасів за методами:
—	ідентифікованої собівартості;
—	середньозваженої собівартості;
—	ФІФО;
—	ЛІФО;
—	нормативних витрат;
—	ціни продажу.
До всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають
однакове призначення та однакові умови використання, засто-
совується лише один із методів оцінки запасів.
Запаси, що належать підприємству, обліковувати на відпо-
відних рахунках бухгалтерського обліку класу 2 «Запаси».
Матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберіган-
ня, переробку, комісію, обліковувати на рахунках класу 0 «По-
забалансові рахунки».
10.	Малоцінні та швидкозношувані предмети, що належать
до необоротних активів, обліковувати на рахунку 11 «Інші нео-
боротні матеріальні активи». На вартість малоцінних та
швидкозношуваних предметів, що належать до необоротних ак-
тивів, нараховувати знос і обліковувати його на рахунку 132
«Знос інших необоротних активів».
Малоцінні та швидкозношувані предмети, що належать до
запасів, обліковувати на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозно-
шувані предмети». Вартість малоцінних та швидкозношуваних
предметів, переданих в експлуатацію, списувати з балансу на
рахунки обліку витрат. Для забезпечення збереження зазначе-
них предметів в експлуатації організувати належний контроль
і оперативний облік у кількісному вираженні за місцями екс-
плуатації протягом строку їхнього фактичного використання.
11.	Дебіторську заборгованість відображати в балансі за
чистою реалізаційною вартістю на дату балансу. Чисту реаліза-
ційну вартість визначати як різницю між сумою дебіторської
заборгованості та резервом сумнівних боргів. Резерв сумнівних
боргів за продукцію, товари встановити в розмірі 5% від за-
гальної суми такої заборгованості.
12.	Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» гро-
шовими коштами вважати готівку, кошти на рахунках у банках
і депозити на вимогу. Грошові кошти обліковувати на відповід-
них рахунках класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи».
13.	Наперед сплачені суми орендної плати, передплати пе-
ріодичних видань, плати за рекламні послуги та інші витрати,
що віднесені до наступних періодів, обліковувати у складі вит-
рат майбутніх періодів.
14.	Відстрочені податкові зобов’язання визнавати в тому
випадку, якщо податок на прибуток, обчислений згідно з чин-
ним законодавством, є меншим за податок на прибуток, визна-
чений згідно з обліковою політикою підприємства.
15.	Доходи визнавати та оцінювати згідно з П(С)БО 15
«Дохід».
Документообіг на підприємстві
109
16.	Класифікацію та визнання витрат здійснювати згідно з
П(С)БО 16 «Витрати».
17.	До виробничої собівартості продукції включати:
—	прямі витрати;
—	виробничі накладні витрати.
18.	Постійні виробничі накладні витрати розподіляти на
одиницю продукції, виходячи з нормальної виробничої потуж-
ності виробничого обладнання.
19.	Витрати, що не пов’язані з операційною діяльністю і не
включаються до собівартості реалізованої продукції, відносити
до витрат звітного періоду.
20.	Витрати, що пов’язані з операційною діяльністю і не
включаються до собівартості реалізованої продукції, кваліфіку-
вати згідно з П(С)БО 16 «Витрати».
21.	Доходи і витрати включати до «Звіту про фінансові ре-
зультати» і на підставі принципів нарахування та відповідності ві-
дображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в тих
періодах, яких вони стосуються.
22.	Затвердити систему оплати праці згідно з Колективним
договором підприємства.
23.	Оподаткування здійснювати згідно з чинним законо-
давством України.
24.	У разі прийняття нових законодавчих актів або внесен-
ня змін (доповнень) у чинні П(С)БО вносити відповідні зміни
(доповнення) до цього наказу.
Відповідальність за внесення таких змін і доповнень пок-
ласти на головного бухгалтера підприємства.
Директор	(підпис) //
1.9.	Документообіг на підприємстві
На підприємстві за час його діяльності створюється та
обертається значна кількість документів.
Бухгалтерський документ — документ, що містить відомості про
господарську операцію і є юридичним свідченням її здійсненням.
Для розв’язання завдань оптимізації бухгалтерського
обліку з урахуванням технологічних особливостей під-
приємства керівництво встановлює загальні правила до-
кументообігу і затверджує його графік.
Документообіг — рух бухгалтерських документів на підприємстві
з моменту їх одержання (створення) до завершення обробки та
передання в архів.
Документообіг охоплює:
—	створення документів або одержання їх від інших
підприємств, організацій;
110
Основи теорії бухгалтерського обліку
—	перевірку документів;
—	обробку документів;
—	передання документів в архів.
Керівник підприємства зобов’язаний створити необ-
хідні умови для правильного ведення бухгалтерського об-
ліку, забезпечити виконання всіма підрозділами, служба-
ми і працівниками правомірних вимог бухгалтерії з дот-
римання порядку оформлення та подання до обліку доку-
ментів.
Бухгалтерські документи класифікують:
1)	за призначенням;
2)	за порядком складання;
3)	за способом відображення операцій.
За призначенням бухгалтерські документи поділяють на:
—	розпорядницькі — містять розпорядження про ви-
конання будь-якої господарської операції. їхнє призна-
чення — передання указів керівництва безпосередньо вико-
навцям. Такими документами є: накази, розпорядження,
записки про прийом або звільнення, про відпустку та ін;
—	виправдні — документи, які оформляють до вже
здійснених операцій. їх складають у момент здійснення
операції й вони є першим етапом їх обліку. До них від-
носяться акти приймання, квитанції, відомості;
—	документи бухгалтерського оформлення — доку-
менти, які розроблюються бухгалтерією для облікових
записів, їх спрощення та скорочення: розподільчі та гру-
пувальні відомості, розрахунки, бухгалтерські довідки;
—	комбіновані — документи, які поєднують накази
кількох видів документів (розпорядницьких, виправдних
і документів бухгалтерського оформлення). Наприклад,
авансовий звіт, прибутковий касовий ордер, видатковий
касовий ордер.
За порядком складання бухгалтерські документи по-
діляють на:
—	первинні;
—	зведені.
Первинні документи — документи, в яких фіксують
факт здійснення господарських операцій, вони є підста-
вою для відображення цих операцій у бухгалтерському
обліку. Ці документи мають бути складені в момент
здійснення операції, а якщо це неможливо — одразу
після її завершення. До них належать: накладні, кви-
танції та ін.
Зведені документи — документи, складені на
підставі первинних документів з метою контролю та впо-
рядкування обробки даних.
Документообіг на підприємстві
111
У них відображають операції, що оформлені відповід-
ними первинними документами. До цих документів від-
носять: відомості витрат на утримання та експлуатацію
обладнання, авансовий звіт та ін.
Первинні та зведені облікові документи складають на
паперових або машинних носіях і вони мають містити та-
кі реквізити:
—	назву документа;
—	дату й місце його складення;
—	найменування підприємства, від імені якого скла-
дено документ;
—	зміст і обсяг господарської операції, одиницю ви-
мірювання;
—	посади осіб, відповідальних за здійснення госпо-
дарської операції та правильність її оформлення;
—	особистий підпис або інші дані, що дають змогу
ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні гос-
подарської операції.
За способом відображення операцій документи поді-
ляють на:
—	разові;
—	накопичувальні.
Разові документи відображають одну чи декілька
господарських операцій. Ці документи після їх складан-
ня одразу передають у бухгалтерію, вони можуть вико-
ристовуватися для бухгалтерських записів. Такими доку-
ментами є платіжні доручення, касові ордери та ін.
Накопичувальні документи використовують для
оформлення однорідних операцій, що здійснюються на
підприємстві у різний час. Мета їх складання — змен-
шення виписування документів до операцій, що здійсню-
ються на підприємстві багатократно протягом короткого
періоду часу. До таких документів відносять табель облі-
ку робочого часу, добовий забірний лист та ін.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку пер-
винних документах, систематизується на рахунках бух-
галтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітич-
ного обліку методом подвійного запису.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для
запобігання несанкціонованому й непомітному виправ-
ленню записів у первинних документах і реєстрах бух-
галтерського обліку та забезпечує їхнє зберігання протя-
гом установлених строків.
За умови складання і зберігання первинних докумен-
тів та облікових реєстрів на машинних носіях інформації
підприємство зобов’язане власним коштом виготовити ко-
112
Основи теорії бухгалтерського обліку
пїї на паперових носіях на вимогу інших учасників госпо-
дарських операцій, а також правоохоронних та інших ор-
ганів у межах їхніх повноважень, передбачених законом.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних
документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недосто-
вірність даних несуть особи, які склали й підписали до-
кумент.
Склад документів визначений Положенням про доку-
ментальне забезпечення записів у бухгалтерському облі-
ку, затвердженим наказом Міністерства фінансів Украї-
ни від 24. 11. 1995 р. № 88.
Строки зберігання первинних документів, облікових
реєстрів і бухгалтерської звітності встановлені наказом
Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів
України від 20. 07. 1998 р. № 41 і наведені в табл. 1.40.
Таблиця 1.40
Витяг із Переліку типових документів
із зазначенням строків їхнього зберігання
№ статті	Вид документа	Строк зберігання документів		Примітка
1	2	3	4	5
		В установах, організаціях, на підприєм- ствах, документи яких надходять у держархіви	В установах, організаціях, на підпри- ємствах, документи яких не над- ходять у держархіви	
4.2. Бухгалтерський облік і звітність				
308	Бухгалтерські звіти й баланси організацій та пояснювальні записки до них:			* За від- сутності річних — постійно ** За від- сутності річних — 10 років
	а) зведені річні	Постійно	—	
	б) річні	Постійно	10 років	
	в) квартальні	3 роки *	3 роки **	
309	Звіти про фінансування			* За від- сутності річних — постійно ** За від- сутності річних — 10 років
Документообіг на підприємстві
113
Продовження таблиці 1.40
1	2	3	4	5
				**** За відсутності річних і кварталь- них — 10 років
	а) зведені річні	Постійно	—	
	б) річні	Постійно	10 років	
	в) квартальні	3 роки *	3 роки **	
	г) місячні	1 рік***	1 рік ****	
310	Передатні, розподільчі, ліквідаційні баланси і додатки, пояснювальні записки до них	Постійно	10 років	
311	Протоколи засідань комісій з розгляду та затвердження звітів і балансів:			* За від- сутності річних — постійно ** За від- сутності річних — 10 років
	а) річні	Постійно	10 років	
	б) квартальні	3 роки*	3 роки**	
312	Аналітичні таблиці з розробки та аналізу річних звітів і балансів	Постійно	5 років	
313	Листування з приводу затвердження та уточнення балансів і звітів	3 роки	3 роки	
314	Листування з приводу строків подання бухгалтерської та фінансової звітності	1 рік	1 рік	
315	Первинні документи і додатки до них, які фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для бухгалтерських записів (касові, банківські документи, повідомлення банків і перевідні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти	3 роки*	3 роки**	* За умови закінчення ревізій. У разі виникнен- ня проти- річ, супере- чок, слід- чих і судових справ — зберігають- ся до ухвалення остаточ- ного рішення
114
Основи теорії бухгалтерського обліку
Продовження таблиці 1.40
1	2	3	4	5
	про прийняття, здачу, списання майна і матеріалів, квитанції та накладні з обліку товарно- матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.)			
316	Особові рахунки:			* Після закінчення виплати допомоги і пенсій; для разової до- помоги — 1 рік
	а) для робітників і службовців, студентів	75 років — «В»	75 років — «В»	
	б) для тих, хто одержує пенсії та державні допомоги	5 років*	5 років*	
317	Розрахункові (розрахунково- платіжні) відомості (в тому числі й на машинних носіях)	5 років*	5 років*	* За відсутності особових рахунків — 75 років
318	Інвентарні картки й журнали обліку основних засобів	3 роки*	3 роки*	* Після ліквідації основних засобів
319	Доручення на одержання грошових сум і товарно- матеріальних цінностей (у тому числі й анульовані)	3 роки	3 роки	
320	Гарантійні листи	3 роки	3 роки	
321	Облікові реєстри (Головна книга, журнали-ордери, розроблювальні таблиці та ін.)	3 роки*	3 роки*	Див. примітку до ст. 315
322	Допоміжні й контрольні книги, журнали, картотеки, касові книги, оборотні відомості	3 роки*	1 рік*	Див. примітку до ст. 315
323	Книги обліку депонованої зарплати, журнали реєстрації виконавчих листів	3 роки	3 роки	
Документообіг на підприємстві
115
Продовження таблиці 1.40
1	2	3	4	5
324	Журнали, книги реєстрації рахунків, касових ордерів, доручень, платіжних доручень та ін.	3 роки	3 роки	
325	Корінці, копії ордерів, рахунків, фактур, накладних, квитанцій, чекових книжок	3 роки*	3 роки*	Див. примітку до ст. 315
326	Реєстри рахунків до оплати	3 роки*	3 роки*	Див. примітку до ст. 315
327	Звіти, відомості про надходження, витрачання і залишки дорогоцінних металів, діамантів і виробів із них	3 роки	3 роки	
328	Відомості (дані) про використання кредитів:			
	а) річні	3 роки	3 роки	
	б) квартальні	1 рік	1 рік	
329	Відомості обліку фондів, лімітів заробітної плати і контролю за їх розподілом, за розрахунками з перевитрачання і заборгованості із заробітної плати, за відрахуваннями із заробітної плати, за коштами соціального страхування, за виплатою відпускних, вихідної допомоги та ін.	3 роки*	3 роки*	
330	Документи інвентаризації (протоколи засідань інвентаризаційних комісій, інвентаризаційні описи, акти, звіряльні відомості)	3 роки*	3 роки*	Див. примітку до ст. 315
331	Документи (копії звітів, виписки з протоколів, висновки) з виплати допомоги, пенсій, оплати листків	Доки ие мине необхідність	Доки не мине необхідність	
116
Основи теорії бухгалтерського обліку
Продовження таблиці 1.40
ї—	2	3	4	5
	непрацездатності з Фонду соціального страхування			
332	Виконавчі листи	Доки не мине необхідність	Доки не мине необхідність	
333	Договори- зобов’язання за товари, одержувані в кредит, листування з приводу оформлення договорів- зобов’язань	Доки не мине необхідність	Доки не мине необхідність	
334	Довідки, подані в бухгалтерію, на оплату навчальних відпусток, одержання податкових пільг та ін.	Доки не мине необхідність	Доки не мине необхідність	
335	Документи (довідки, акти, зобов'язання, листування) з приводу дебіторської заборгованості, розтрат, нестач, розкрадання	Доки не мине необхідність	Доки не мине необхідність	
336	Документи (протоколи, акти, звіти) щодо переоцінки основних фондів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва	Постійно	До нової переоцінки	
337	Акти, відомості переоцінки й визначення зносу основних засобів	Постійно	До нової переоцінки (індексації)	
338	Паспорти будівель*, споруд*, устаткування	3 роки**	3 роки**	* Паспорти будівель, споруд — пам’яток архітектур- ри, що перебува- ють під охорон- ною держа- ви, —
Документообіг на підприємстві
117
Продовження таблиці 1.40
1	2	3	4	5
				постійно ** Після ліквідації основних засобів
339	Наглядові справи з нагляду за будівлями та спорудами, що перебувають під охороною держави	Постійно		
340	Листування з приводу будівель і споруд	3 роки	3 роки	
341	Документи (плани, звіти, листування) щодо проведення документальних ревізій і контрольно- ревізійної роботи	3 роки	3 роки	
342	Акти докумен- тальних ревізій фінансово-госпо- дарської діяльності організацій, документи (довідки, доповідні записки) до них	5 років	5 років *	Див. примітку до ст. 315
343	Листування з приводу фінансово- господарської діяльності (з обліку фондів, накладання та стягнення штрафів, приймання, здачі, списання матеріальних цінностей та ін.)	3 роки	3 роки	
344	Акти перевірок каси, правильності справляння податків та ін.	3 роки	3 роки	
345	Договори, угоди (господарські, операційні, трудові та ін.)	3 роки *	3 роки *	* По закінченні строку дії договорів, угод, за умови закінчен- ня ревізій
346	Реєстри договорів	3 роки	3 роки	
347	Договори про матеріальну відповідальність	5 років *	5 років *	*Після звільнен- ня мате- ріально відпові- дальної особи
118
Основи теорії бухгалтерського обліку
Закінчення таблиці 1.40
1	2	3	4	5
348	Зразки підписів (матеріально відповідальних осіб)	Доки не мине необхідність	Доки не мине необхідність	
349	Відомості про реєстрацію державних підприємств, установ, організацій, кооперативів, малих підприємств та ін.	5 років *	5 років *	* Після ліквідації підприєм- ств, уста- нов, орга- нізацій
350	Розрахункові відомості сплати внесків до різних фондів	3 роки	3 роки	
Первинні документи та реєстри бухгалтерського облі-
ку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішен-
ням відповідних органів, прийнятим у межах їхніх пов-
новажень, передбачених законодавством. Посадова особа
підприємства має право в присутності представників ор-
ганів, які здійснюють вилучення, зняти копії з докумен-
тів, що вилучаються. Обов’язковим є складання реєстру
документів, що вилучаються, в порядку, встановленому
законодавством.
Запитання. Завдання
1.	З якою метою здійснюють господарський облік? Охарактери-
зуйте його види.
2.	Розкрийте суть, завдання та принципи бухгалтерського обліку.
3.	Що таке господарські засоби підприємства та як їх класифікують?
4.	Проаналізуйте джерела господарських засобів підприємства.
5.	Дайте характеристику активного, пасивного та активно-пасив-
ного рахунків.
6.	Якою є структура балансу і як класифікують баланси?
7.	Розкрийте типи балансових змін, проілюструйте їх прикладами.
8.	З’ясуйте суть подвійного запису на рахунках і взаємозв’язок
рахунків з балансом.
9.	Як класифікують бухгалтерські рахунки за призначенням та бу-
довою; за економічним змістом?
10.	Проаналізуйте План рахунків бухгалтерського обліку.
11.	Які форми бухгалтерського обліку є найпоширенішими?
12.	Як забезпечуються організація та ведення бухгалтерського об-
ліку на підприємстві?
Облік грошових коштів,
розрахункових операцій,
фінансових інвестицій
2.1. Грошові кошти та їхній облік
Одним із найважливіших показників діяльності під-
приємства в ринковій економіці, за яким оцінюється ста-
більність його фінансового стану, є ліквідність — можли-
вість перетворення активів підприємства на готівкові
кошти. У затвердженому Міністерством фінансів Укра-
їни П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» дається
наведене нижче визначення грошових коштів.
Грошов/ кошти — готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до
запитання.
Таким чином, грошові кошти включають кошти в ка-
сі й на поточних та інших рахунках у банках, що можуть
бути використані для поточних операцій. Кошти обліко-
вують на рахунках класу 3:
ЗО «Каса»;
31 «Рахунки в банках»;
33 «Інші кошти».
Інформацію про наявність і рух коштів у касі підпри-
ємства узагальнюють на синтетичному рахунку ЗО «Каса».
Рахунок ЗО «Каса» має такі субрахунки:
ЗОЇ «Каса в національній валюті»;
302 «Каса в іноземній валюті».
120
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Облік наявності та руху коштів, що знаходяться на
рахунках у банку і можуть бути використані лише для
поточних операцій, здійснюють на рахунку 31 «Рахунки
в банках».
Рахунок 31 «Рахунки в банках» має такі субрахунки:
311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
312	«Поточні рахунки в іноземній валюті»;
313	«Інші рахунки в банку в національній валюті»;
314	«Інші рахунки в банку в іноземній валюті».
Узагальнення інформації про наявність та рух грошових
документів (у національній та іноземній валюті), що знахо-
дяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербово-
го збору, оплачених проїзних документів, оплачених путівок
до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та
про кошти в дорозі, тобто грошові суми, які внесено до кас
банків, ощадних кас або поштових відділень для наступного
їх зарахування на поточний або інші рахунки підприємства,
здійснюється на синтетичному рахунку 33 «Інші кошти».
Рахунок 33 «Інші кошти» має такі субрахунки:
331 «Грошові документи в національній валюті»;
332 «Грошові документи в іноземній валюті»;
333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»;
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».
Еквівалентами коштів є короткострокові, високолік-
відні інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми
коштів і для яких характерний ризик зміни вартості.
Приклади грошових еквівалентів:
—	інвестиції, якщо термін їх погашення 3 місяці або
менше від дати придбання;
—	інвестиції у привілейовані акції, що купуються за
короткий строк до їх погашення.
Облік еквівалентів коштів ведуть на рахунку 351
«Еквіваленти грошових коштів» за видами фінансових
інвестицій.
Кошти, які неможливо використати для операцій
протягом одного року, починаючи з дати складення ба-
лансу, або протягом операційного циклу через обмежен-
ня вилучають із складу оборотних активів і відобража-
ють як необоротні активи. Для обліку таких коштів ви-
користовують синтетичний рахунок 18 «Інші необоротні
активи»; на дебеті цього рахунка відображають активи,
використання яких, як очікується, буде неможливим
протягом дванадцяти місяців від дати балансу.
У разі банкрутства обслуговуючого банку або якщо
керівництво підприємства вважає, що повернення коштів
Облік касових операцій і грошових документів
121
малоймовірне, кошти на рахунку в банку вилучаються зі
складу активів і списують як збитки звітного періоду.
Усі рахунки коштів — суто активні, й на них не мо-
жуть утворюватися кредитові сальдо.
2.2. Облік касових операцій
і грошових документів
Підприємству у процесі його діяльності потрібна го-
тівка для термінових розрахунків з клієнтами, для опла-
ти витрат, виплати заробітної плати працівникам та ін.
Готівка є абсолютно ліквідним активом і через це нерід-
ко розкрадається. Тому необхідні постійний контроль за
своєчасним і правильним оформленням касових докумен-
тів та їх обробкою, регулярна інвентаризація каси.
Організацію прийняття, видачі та зберігання готівки в
касі, а також оформлення касових операцій регламентує
«Положення про ведення касових операцій в національній
валюті України», затверджене постановою Правління На-
ціонального банку України від 19. 02. 2001 р. № 72.
Касові операції оформляють прибутковими та видат-
ковими касовими ордерами, типові форми і порядок за-
повнення яких затверджено наказом Міністерства статис-
тики України від 15. 02. 1996 р. № 51 «Про затверджен-
ня типових форм первинного обліку касових операцій».
Усі підприємства, незалежно від форм власності й ви-
ду діяльності, повинні зберігати свої кошти в установах
банків. У своїх касах вони можуть мати готівку в межах
лімітів залишку готівки в касі, які встановлюються бан-
ком щорічно протягом першого кварталу, а за необхіднос-
ті переглядаються протягом року. Для встановлення лімі-
тів залишків готівки в касі установи банків одержують
заявку-розрахунок від торгових підприємств. У разі її не-
подання банк установлює ліміт підприємству самостійно.
Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється для
селянських (фермерських) господарств, що займаються
виключно виробництвом, переробкою та реалізацією
сільськогосподарської продукції, і для фізичних осіб —
суб’єктів підприємницької діяльності.
Порядок установлення лімітів залишку готівки в касі
регулюється Інструкцією Національного банку України
№ 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу устано-
вами банків України», затвердженою постановою Прав-
122
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
ління Національного банку України від 19. 02. 2001 р.
№ 69, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України
12. 03. 2001 р. № 216/5407.
Усю готівку понад установлені ліміти підприємства
повинні здавати у порядку і в строки, установлені бан-
ком, для зарахування на їхні рахунки. Якщо ліміт за-
лишків готівки в касі підприємства не встановлено, наяв-
на готівка в касі на кінець дня має бути здана в банк (не-
залежно від причин відсутності ліміту каси).
Готівковий виторг від реалізації товарів (робіт, пос-
луг), підприємства і фізичні особи — суб’єкти підприєм-
ницької діяльності можуть використовувати в необхід-
них розмірах для забезпечення своєї статутної та госпо-
дарської діяльності (в тому числі й на оплату праці та
виплату дивідендів чи доходу).
З цією метою вони можуть використовувати і готівку
з каси банку. При цьому підприємства і фізичні особи—
суб’єкти підприємницької діяльності повинні забезпечу-
вати систематичну й повну сплату податків і внесення
обов’язкових платежів до державних цільових фондів у
порядку і в строки, визначені чинним законодавством.
Підприємства та фізичні особи — суб’єкти підприєм-
ницької діяльності незалежно від наявності в них подат-
кової заборгованості можуть здійснювати розрахунки з
податків та обов’язкових платежів з бюджетами і дер-
жавними цільовими фондами в готівковій формі.
Підприємства незалежно від форм власності, в тому
числі колективні сільськогосподарські підприємства і се-
лянські (фермерські) господарства, а також фізичні осо-
би — суб’єкти підприємницької діяльності, що мають по-
даткову заборгованість, усі розрахунки з іншими підпри-
ємствами та фізичними особами — суб’єктами підприєм-
ництва повинні здійснювати лише в безготівковій формі.
Встановлюючи ліміти залишку готівки в касі, беруть
до уваги, що підприємства, виконавчі органи селищних,
міських та районних у містах рад мають право зберігати
в касах протягом трьох днів понад установлений ліміт го-
тівку, отриману в банку для виплати заробітної плати,
заохочень, грошових допомог усіх видів, компенсацій
(далі — виплати, пов’язані з оплатою праці), пенсій, сти-
пендій, відряджень, дивідендів (доходу); колективні сіль-
ськогосподарські підприємства, підприємства залізнич-
ного транспорту та морські порти для здійснення таких
виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі
органи сільських рад — протягом п’яти робочих днів,
Облік касових операцій і грошових документів
123
включаючи день одержання готівки в банку. По закін-
ченні цих строків суми готівки, не використані за при-
значенням, повертають у банк не пізніше наступного ро-
бочого дня, й вони надалі видаються підприємствам на
їхню першу вимогу на ті самі цілі.
Видача готівки під звіт із кас підприємств здійсню-
ється за умови повного звіту конкретної підзвітної особи
за раніше видані під звіт суми.
Особи, що одержали готівку під звіт (у тому числі на
відрядження), повинні подати бухгалтерії підприємства
або централізованій бухгалтерії звіт про витрачені суми.
Готівка, видана під звіт, але з певних причин не витраче-
на (частково або повністю), має бути повернута в касу під-
приємства одночасно з авансовим звітом не пізніше нас-
тупного робочого дня після дня видачі її під звіт (на від-
рядження — не пізніше трьох робочих днів після повер-
нення з відрядження; на закупівлю сільськогосподарської
продукції — не пізніше десяти робочих днів від дня її ви-
дачі під звіт). Якщо з каси підприємства його співробіт-
нику одночасно видано готівку на відрядження та кошти
під звіт для вирішення в цьому відрядженні виробничих
або господарських питань (у тому числі й для закупівлі
сільськогосподарської продукції) і термін відрядження
перевищує один робочий день від дня видачі коштів під
звіт, підзвітна особа протягом трьох робочих днів після
повернення з відрядження має подати бухгалтерії підпри-
ємства одночасно звіт про суму, видану їй для вирішення
виробничих питань або господарських потреб, і авансовий
звіт про кошти, витрачені безпосередньо на відрядження.
У разі витрачання підприємством, що має податкову
заборгованість, готівки з виручки (касових надходжень),
одержаної з кас банків (крім розрахунків за податками і
обов’язковими платежами), ці кошти розрахунково вклю-
чаються у фактичні залишки готівки в касі до того дня,
коли було здійснено такі витрати, з наступним порівнян-
ням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.
Підприємства щокварталу подають у банк касову за-
явку встановленого зразка про суму надходжень і видачу
готівки, а також календар виплати заробітної плати.
Згідно з Указом Президента України від 12. 06. 1995 р.
№ 436 з урахуванням змін від 11. 05. 1999 р. № 491/99 у
разі порушення юридичними особами всіх форм власності
та фізичними особами — суб’єктами підприємницької ді-
яльності норм регулювання обігу готівки, встановлених
НБУ, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:
124
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
—	за перевищення встановлених лімітів залишку го-
тівки в касах;
—	за неоприбуткування (неповне оприбуткування) го-
тівки в касах;
—	за невстановлення ліміту залишків у касі;
—	за перевищення встановлених термінів викорис-
тання виданої під звіт готівки;
—	за здійснення готівкових розрахунків без оформ-
лення відповідних платіжних документів;
—	за використання отриманої в установах банків го-
тівки не за цільовим призначенням.
Цим документом визначено і розміри штрафних
санкцій.
Штрафи застосовуються податковими інспекціями за
матеріалами проведених ними перевірок і стягуються до
Державного бюджету в беззаперечному порядку.
Надходження коштів до каси оформляється прибут-
ковими касовими ордерами, підписаними головним бух-
галтером або уповноваженою ним особою.
При прийманні грошей особі, що здає їх у касу підпри-
ємства, видають квитанцію за підписом головного бухгал-
тера (або уповноваженої ним особи) і касира, завірену пе-
чаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.
Перелік касових операцій, що оформляються прибут-
ковим касовим ордером, наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Касові операції, що оформляються прибутковим
касовим ордером
№ п/п	Господарська операція	Підстава	Кредит рахунка
1	2	3	4
1.	Готівкова виручка	Довідка-заява про прийняття виручки	70
2.	Одержання з банку до каси — на виплату зарплати — для видачі на господарські потреби — витрати на відрядження — позики працівникам	Чек із чекової книжки	31
Облік касових операцій і грошових документів
125
Закінчення таблиці 2.1
1	2	3	4
3.	Повернення невикористаних підзвітних сум	Авансовий звіт	372
4.	Внесення коштів на погашення нестачі за результатами інвентаризації	Акт результатів інвентаризації та витяг із протоколу зборів комісії	375
5.	Повернення позики, одержаної працівником для будівництва, придбання або упорядкування садової ділянки	Договір із працівником про позику	377
6.	Внесок готівкою на погашення заборгованості за товари, продані в кредит	Кредитний договір з працівником	377
7.	Внесок до статутного капіталу	Виписка із статуту або витяг з протоколу зборів	46
8.	Плата батьків за утримання дітей у дитячих установах	Договір 3 працівником про утримання дітей у дитячих установах	377
9.	Внесення надлишку грошей за результатами інвентаризації каси	Акт результатів інвентаризації та витяг з протоколу зборів комісії	719
На підприємствах, що здійснюють розрахунки в без-
готівковому порядку, гроші до каси надходять з поточно-
го рахунка в банку через касира (або іншу уповноважену
особу) за грошовими чеками. Чеки зброшуровані в чеко-
ві книжки, які підприємства одержують у відділенні бан-
ку за заявою і зберігають у касі разом із готівкою. Для
одержання грошей у банку заповнені чеки підписуються
керівником підприємства та головним бухгалтером і за-
свідчуються печаткою. На корінці чека зазначається осо-
ба, якій доручено одержання готівки. Жодні виправлен-
ня в чеках не допускаються.
126
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Видача готівки з кас підприємств здійснюється за
видатковими ордерами або за належним чином оформ-
леними іншими документами (платіжні відомості, заяв-
ки на видачу грошей, рахунки тощо) з проставленням
на цих документах штампа з реквізитами видаткового
касового ордера. Документи на видачу грошей мають
бути підписані керівником і головним бухгалтером або
уповноваженими ними особами. Перелік касових опера-
цій, що оформляються видатковим касовим ордером,
наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Касові операції, що оформляються
видатковим касовим ордером
№ п/п	Господарська операція	Підстава	Дебет рахунка
1	2	3	4
1.	Готівкова виручка до банку — самостійно — через інкасацію	Квитанція банку Супровідна відомість	311, 312 333, 334
2.	Під звіт на господарські потреби і відрядження	Заява з візою керівника або наказ	372
3.	Виплата зарплати, грошових допомог із фонду оплати праці	Розрахунково- платіжна або платіжна відомість	661
4.	Виплата грошових допомог за рахунок відрахувань на державне соціальне страхування (допомога на похорон тощо)	Розрахунково- платіжна або платіжна відомість	377
5.	Видана працівникам позика	Двосторонній договір	377
6.	Внесення коштів на рахунки в банку для погашення нестач за результатами інвентаризації	Акт результатів інвентаризації та витяг із протоколу зборів комісії	311, 312
Облік касових операцій і грошових документів
127
Закінчення таблиці 2.2
1	2	3	4
7.	Внесення на рахунок в банку суми, що одержана працівником на будівництво, придбання чи благоустрій садової ділянки	Договір з працівником про позику	311
8.	Внесення на поточний рахунок внеску працівників на погашення заборгованості за товари, продані в кредит	Кредитний договір з працівниками	311
9.	Внесення на поточний рахунок внеску до статутного капіталу	Виписка із статуту або витяг із протоколу зборів	311
10.	Внесення на поточний рахунок плати батьків за утримання дітей у дитячих установах	Договір з працівником про утримання дітей у дитячих установах	311
11.	Внесення надлишку грошей за результатами інвентаризації каси на поточний рахунок	Акт результатів інвентаризації та витяг із протоколу зборів комісії	311
Якщо на документах, що додаються до видаткових
касових ордерів, є дозвільний підпис керівника підпри-
ємства, підпис керівника на видаткових касових ордерах
не є обов’язковим.
Касир видає гроші лише особі, зазначеній у видатко-
вому касовому ордері або в документі, що його заміняє. У
разі видачі грошей за дорученням, оформленим у встанов-
леному порядку, в тексті ордера після прізвища, імені та
по батькові одержувача грошей бухгалтерія зазначає пріз-
вище, ім’я та по батькові особи, якій довірено одержати
гроші. Якщо гроші видаються за відомістю, перед розпи-
сом про одержання грошей касир робить напис «За дору-
ченням». Доручення залишається в касира і прикріплю-
ється до видаткового касового ордера або відомості.
У разі виплати грошей за платіжними відомостями на
титульній сторінці відомості робиться дозвільний напис
128
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
про виплату грошей за підписом керівника і головного
бухгалтера або уповноважених ними осіб із зазначенням
термінів видачі грошей і суми прописом. Навпроти пріз-
вищ осіб, яким не зроблено виплати за платіжною відо-
містю, касир ставить штамп або робить позначку від ру-
ки «Депоновано». В кінці відомості робиться запис про
фактично виплачену суму і про суми, що підлягають де-
понуванню; їхній загальний підсумок має відповідати
підсумку за платіжною відомістю. На загальну суму ви-
писується видатковий касовий ордер або ставиться у ві-
домості штамп «Видатковий касовий ордер №_____».
Прибутковий касовий ордер і квитанція до нього, а та-
кож видатковий касовий ордер бухгалтер заповнює чітко,
без виправлень, навіть тих, що застережені. В цих доку-
ментах зазначається підстава для їх складення і наводить-
ся перелік документів, що додаються. Видача прибутково-
го та видаткового касових ордерів або документів, що їх
заміняють, на руки особам, які вносять або одержують
гроші, забороняється. Приймання та видача грошей здій-
снюються лише у день складення касових ордерів.
По закінченні операцій касир підписує прибуткові та
видаткові касові ордери (одразу після їх одержання та
видачі на їх підставі грошей), а документи, що додають-
ся до них, погашає штампом або написом «Оплачено» із
зазначенням дати (число, місяць, рік).
Прибуткові та видаткові касові ордери або документи,
що їх заміняють, до передачі в касу реєструються бухгал-
терією в журналах реєстрації прибуткових та видаткових
касових ордерів (табл. 2. 3). Видаткові касові ордери, що
оформлені на платіжних відомостях, реєструються після
видачі грошей.
Таблиця 2.3
Журнал реєстрації касових ордерів
Прибутковий документ		Сума	Примітка	Видатковий документ		Су- ма	Примітка
Дата	Но- мер			Дата	Но- мер		
12.01. 2002	1	2 000	Одержа- но на ви- плату зарплати	12.01. 2002	1	160	Іваненку Н.М. на відряджен- ня
Усі надходження та видача готівки підприємства об-
ліковуються в касовій книзі.
Облік касових операцій і грошових документів
129
Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну
касову книгу, яка має бути пронумерована, прошита й
опечатана сургучем або мастиковою печаткою. Кількість
сторінок у касовій книзі засвідчується підписом керівни-
ка і головного бухгалтера підприємства.
Якщо на підприємстві в касі зберігаються кошти в
іноземній валюті, у тому числі в карбованцях, їх облік
ведеться в окремій книзі за видами валют.
Записи в касовій книзі роблять у двох примірниках
через копіювальний папір кульковою ручкою. Другі при-
мірники сторінок (відривні) є звітом касира. Обидва при-
мірники мають однакові номери.
Підчистки та необумовлені виправлення в касовій
книзі забороняються. Зроблені виправлення засвідчують-
ся підписами касира і головного бухгалтера.
Записи в касовій книзі касир робить одразу після от-
римання чи видачі грошей за кожним ордером. Щоденно
наприкінці робочого дня він підводить підсумки за день,
виводить залишок грошей у касі на наступне число і пе-
редає в бухгалтерію як звіт касира другий примірник з
прибутковими та видатковими документами під розпис-
ку в касовій книзі.
Підприємства торгівлі та сфери обслуговування насе-
лення при здійсненні касових операцій з готівкою мають
забезпечити постійну наявність у своїх касах розмінної
монети різних номіналів (не менше 5% від суми встанов-
леного для підприємства ліміту залишку готівки в касі)
для видачі громадянам. Видача розмінної монети оформ-
ляється видатковим касовим ордером під звіт касиру-
операціоністу.
З метою запобігання перевищенню встановленого лі-
міту коштів у касі фактичну наявність на кінець дня по-
рівнюють з розміром ліміту, зменшеним на суму виданої
розмінної монети. Повернення розмінної монети в касу
підприємства здійснюють лише за зміни матеріально від-
повідальної особи.
Невидача (або несвоєчасна видача) громадянам здачі
через відсутність або нестачу розмінної монети на цих
підприємствах протягом робочого дня, а також її наяв-
ність на підприємстві в розмірах, менших за встановле-
ні, є порушенням касової дисципліни, і до винних мо-
жуть бути застосовані штрафні санкції за порушення
правил ведення касових операцій, що тягне за собою
штраф від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів
(НМД) громадян.
5 2'95
130	Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Ті самі дії, вчинені особою, на яку протягом року вже
накладалося подібне адміністративне стягнення, кара-
ються штрафом від 10 до 20 НМД.
Одержані касові звіти й документи обробляються.
Кожний запис перевіряється по суті, звіряється з первин-
ним документом, відтак у кожному документі та у звіті
проставляється шифр синтетичного рахунка і субрахун-
ків, що кореспондують з рахунком ЗО «Каса». Залишок
грошей на початок дня за звітом касира бухгалтер звіряє
із залишком грошей на кінець дня, виведеним у поперед-
ньому звіті, й перевіряє правильність виведених оборотів
і залишків.
Контроль за правильним веденням касової книги по-
кладається на головного бухгалтера підприємства.
Видача грошей із каси, не засвідчена підписом одержу-
вача у видатковому касовому ордері, на виправдання за-
лишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважаєть-
ся недостачею і стягується з касира. Готівка, не підтвер-
джена прибутковими касовими ордерами, вважається над-
лишком каси і зараховується до прибутку підприємства.
Бухгалтери та інші працівники, що мають право під-
пису касових документів, не можуть виконувати обов’яз-
ки касирів.
Дані про касові операції за журнально-ордерної форми
обліку систематизуються у двох багатографних реєстрах:
в журналі-ордері № 1 по кредиту рахунка ЗО «Каса» і в
дебетовій відомості № 1.1 по дебету рахунка ЗО «Каса».
Підставою для складання журналу-ордера № 1 і відо-
мості № 1.1 є звіт касира з доданими до нього докумен-
тами. Записи у відповідних графах журналу-ордера і ві-
домості робляться підсумком за день після перевірки об-
ґрунтованості всіх даних, відображених у звіті касира, і
зазначення шифрів кореспондуючих рахунків на кожно-
му касовому документі. В облікових реєстрах за рахун-
ком ЗО «Каса» не роблять бухгалтерських записів, що не
відповідають фактично здійсненим касовим операціям
(видачі грошових коштів за повернений товар).
За необхідності на суми, відображені в журналі-орде-
рі № 1 і у відомості № 1.1, складаються аркуші-розшиф-
ровки, в яких відображається аналітичний облік за корес-
пондуючими рахунками і дається розшифровка за субра-
хунками. По закінченні місяця в облікових реєстрах за
рахунком ЗО підводять підсумки в розрізі кореспондую-
чих рахунків і звіряють з оборотами по цих рахунках, ві-
дображеними в інших журналах-ордерах або відомостях у
Облік касових операцій і грошових документів
131
кореспонденції з рахунком ЗО «Каса». Обороти за місяць
із журналу-ордера № 1 переносять у Головну книгу. Зали-
шок грошових коштів в касі відображають у відомості № 1.1
лише на початок і кінець місяця. Залишок грошових
коштів, відображений у відомості на кінець місяця, має
відповідати залишку на кінець дня останнього касового
звіту і залишку, відображеному в Головній книзі.
На підприємствах, де працюють операційні каси (про-
даж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валют), від-
кривають субрахунки «Операційна каса в національній
валюті» та «Операційна каса в іноземній валюті», що ви-
користовуються для обліку операцій в обмінних пунктах.
На підприємствах, які здійснюють грошові операції в
іноземній валюті, її облік і відображення в реєстрах бух-
галтерського обліку здійснюється в такому самому по-
рядку, як і облік національної валюти. Грошові операції
за кожним видом валют відображають в окремій касовій
книзі. У бухгалтерському обліку касові операції в інозем-
ній валюті відображають в окремому для кожного виду
валют журналі-ордері № 1 по кредиту субрахунка 302
«Каса в іноземній валюті» в кореспонденції з дебетом ра-
хунків і у відомості № 1.1 по дебету субрахунка 302 з
розподілом сум по кредиту кореспондуючих рахунків.
Дані зі звіту касира вносять у бухгалтерські реєстри
в грошовій одиниці України з одночасним відображен-
ням тих самих операцій у валюті, в якій вони здійснюва-
лися. Ці показники вносять в облікові реєстри у вигляді
дробу, в чисельнику якого зазначають суму в іноземній
валюті, а в знаменнику — її еквівалент у грошовій оди-
ниці України. Для визначення еквівалента використову-
ється офіційний курс гривні до іноземної валюти, вста-
новлений НБУ на дату здійснення операції.
На дебеті рахунка ЗО відображають надходження гро-
шей у касу, на кредиті — їх видачу (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Основні бухгалтерські проводки за рахунком ЗО «Каса»
№ п/п	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків	
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Готівка в національній валюті, що надійшла в касу за реалізовану продукцію і матеріальні цінності	ЗОЇ	701,702, 703
132
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Продовження таблиці 2.4
1	2	3	4
2.	Кошти, одержані за чеком з банку на різні цілі в національній валюті	ЗОЇ	311
3.	Кошти, що надійшли як часткова оплата путівки, придбаної підприємством за національну валюту	ЗОЇ	377
4.	Суми, що надійшли від покупців за придбання абонементів на харчування (на підприємствах громадського харчування)	ЗОЇ	361
5.	Повернення підзвітними особами невикористаних сум у національній валюті	ЗОЇ	372
6.	Суми, що надійшли на погашення заподіяних матеріальних збитків	ЗОЇ	375
7.	Суми, що надійшли на погашення дебіторської заборгованості персоналу за отриманими раніше позиками	ЗОЇ	377
8.	Суми, що надійшли на оплату акцій, реалізованих за готівку, як внесок засновників до статутного капіталу	ЗОЇ	46
9.	Надлишки в касі грошей у національній валюті, виявлені під час інвентаризації	ЗОЇ	719
10.	Суми, що надійшли від продажу облігацій	ЗОЇ	521
11.	Кошти в іноземній валюті, одержані для закордонних відряджень	302	312
12.	Додатна курсова різниця	302	714
13.	Повернення сум працівникам на погашення переплат і виданих авансів у рахунок зарплати	зо	66
14.	Внесення готівки в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства (виручка, депонована зарплата, невикористані кошти на відрядження і господарські потреби) в національній валюті	311	ЗОЇ
15.	Внесення валютних коштів для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті (невикористані кошти на закордонні відрядження)	312	302
16.	Суми, здані для зарахування на поточний рахунок, у національній валюті через інкасатора	333	ЗОЇ
Облік касових операцій і грошових документів
133
Закінчення таблиці 2.4
1	2	3	4
17.	Виплата заробітної плати, в тому числі депонованої	66	ЗОЇ
18.	Суми, видані під звіт на господарські потреби, на відрядження, а також на відшкодування перевитрат за затвердженими авансовими рахунками в національній валюті	372	ЗОЇ
19.	Видача персоналу позик на індивідуальне житлове будівництво та на інші потреби за рахунок коштів, одержаних від банків	377	ЗОЇ
20.	Суми виявлених при інвентаризації нестач готівки в касі	947	ЗОЇ
21.	Від’ємна курсова різниця за перерахунком іноземної валюти в касі за зниження курсу НБУ	945	302
Віднесення сум з касових операцій до валових дохо-
дів або валових витрат залежить від правил ведення по-
даткового обліку. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств», затвердженого
Постановою Верховної Ради України від 22. 05. 1997 р.
№ 283/97-ВР:
— датою збільшення валового доходу вважається да-
та, що припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше: або
зарахування коштів від покупця (замовника) на банків-
ський рахунок платника податку для оплати товарів (ро-
біт, послуг), які підлягають продажу; або в разі продажу
товарів (робіт, послуг) за готівку — їх оприбуткування в
касі платника податку, а за відсутності такої — інкаса-
ція готівки в банківській установі, яка обслуговує плат-
ника податку; або відвантаження товарів, а для робіт
(послуг) — фактичне надання результатів робіт (послуг)
платником податку;
— датою збільшення валових витрат виробництва
(обігу) вважається дата, що припадає на податковий пе-
ріод, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що
відбулася раніше: або списання коштів з банківських ра-
хунків платника податку для оплати товарів (робіт, пос-
луг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з
каси платника податку; або оприбуткування платником
134
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
податку товарів, а для робіт (послуг) — фактичне одер-
жання платником податку результатів робіт (послуг).
Наприкінці місяця в журналі-ордері Ке 1 і відомості
№1.1 підсумовують надходження і витрати готівки, в то-
му числі за кореспондуючими рахунками, і обліковують
залишок грошей у касі на перше число наступного міся-
ця, який має бути тотожним такому ж показникові в ка-
совій книзі. Підсумкові дані записують у Головну книгу.
Грошову виручку підприємства здають в установлено-
му банком порядку:
—	у денні та вечірні каси установ банку;
—	інкасаторам для наступної здачі в установи банків;
—	в об’єднані каси при підприємствах для наступної
здачі у відповідні установи банків;
—	підприємствам зв’язку для переказу на рахунки в
установах банків.
Терміни і порядок здачі виручки встановлюються ус-
тановами банків кожному підприємству за погодженням
із його керівником з огляду на необхідність прискорення
обігу грошей і своєчасне надходження їх до кас банків:
—	для організацій, що розташовані в місцевості, де є
установи банків, підприємства зв’язку,— щоденно в день
надходження грошей в їхні каси;
—	у місцевості, де немає установ банків або підпри-
ємств зв’язку,— не рідше одного разу за три дні;
—	для підприємств і організацій, що мають невеликі
суми виручки і значно віддалені від установ банків або
підприємств зв’язку,— не рідше одного разу за десять
днів за умови, що загальна сума прибутку за десять днів
не перевищує 10 НМД.
Здача готівки в каси установ банків оформляється ви-
писуванням об’яви, що складається з трьох частин: влас-
не об’яви — документа, який є підставою для зарахуван-
ня готівки на рахунок підприємства; квитанції — доку-
мента з відміткою каси установи банку, який видається
особі, що вносила гроші, і є підтвердженням для списан-
ня відповідних сум по касі; ордера — додається до випис-
ки банку як підстава правомірності зарахування коштів
на поточний рахунок підприємства.
Здача виручки інкасатору оформляється супровідною
відомістю в трьох примірниках: перший примірник (суп-
ровідну відомість) вкладають до інкасаторської сумки,
другий (накладну) — вручають інкасатору при одержан-
ні ним сумки, третій (копію супровідної відомості) — за-
лишають у касі підприємства (інкасатор розписується на
цьому примірнику і ставить штамп), вона є підставою для
Облік касових операцій і грошових документів
135
видачі коштів із каси та підтвердженням здачі грошей на
поточний рахунок у банку. На зворотному боці першого і
другого примірників матеріально відповідальні особи за-
повнюють опис по купюрах грошей, що здаються.
Гроші, здані в банк, але не зараховані на поточний ра-
хунок (до 12 години наступного дня), мають назву «кош-
ти в дорозі». Вони обліковуються на активних субрахун-
ках 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»,
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті». На де-
беті рахунка відображають суми, здані в банк, на креди-
ті — зараховані на поточний рахунок. Здача виручки в
національній валюті в банк відображається проводкою:
Дт 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»;
Кт ЗОЇ «Каса в національній валюті».
При зарахуванні грошей на поточний рахунок (згідно
з випискою банку) бухгалтер має зробити запис:
Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
Кт 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті».
На кожне перше число місяця сальдо за цим рахун-
ком має відповідати розміру виручки, зданої в останній
день місяця.
У касі підприємства можуть зберігатися не лише
готівка, а й грошові документи (путівки до будинків відпо-
чинку та санаторіїв, поштові марки тощо). Ці кошти обліко-
вують на субрахунках 331 «Грошові документи в національ-
ній валюті» і 332 «Грошові документи в іноземній валюті».
Надходження і видача грошових документів оформля-
ються прибутковими та видатковими касовими ордерами
або накладними, що замінюють їх. Касир складає звіт про
рух грошових документів. Надходження грошових доку-
ментів відображають на дебеті субрахунків 331, 332, а спи-
сання — на кредиті. Наприклад, одержання путівок та їх
оприбуткування на підприємстві відображають записом:
Дт 331 «Грошові документи в національній валюті»;
Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Оплату вартості придбаних путівок:
Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
При одержанні пільгових путівок від органів соціаль-
ного страхування вартість цих путівок в обліку відобра-
жають проводкою:
Дт 331 «Грошові документи в національній валюті»;
Кт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням».
Як правило, при видачі путівки працівник сплачує в
касу певну частину її вартості, що в обліку відображають
проводкою:
136
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Дт 377 ] надано путівку працівникові;
Кт 331 )
Дт ЗОЇ 1 внесено працівником
Кт 377 ] частину вартості путівки;
Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Решту вартості путівки списують за рахунок коштів
соціального страхування або за рахунок забезпечення
витрат і платежів. У обліку це відображають записами:
Дт 651 «Розрахунки з соціального страхування»;
Кт 331 «Грошові документи в національній валюті».
Або:
Дт 474 «Забезпечення інших витрат і платежів»;
Кт 331 «Грошові документи в національній валюті».
У визначені керівником підприємства строки, але не рід-
ше одного разу на квартал, на кожному підприємстві прово-
дять раптову ревізію каси з перерахунком купюр усіх гро-
шей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі.
Залишок готівки в касі звіряють з даними обліку за касовою
книгою. Для проведення ревізії каси наказом керівника під-
приємства призначається комісія, яка складає акт.
При виявленні в касі нестачі або надлишку цінностей
в акті зазначають їхню суму та обставини виникнення.
Встановлені надлишки коштів у касі оприбутковують і
відображають у складі інших доходів підприємства від
операційної діяльності:
Дт ЗО «Каса»;
Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності».
Виявлені нестачі коштів в касі підприємства відно-
сять на матеріально відповідальних осіб:
1. Відображення факту нестачі коштів і грошових до-
кументів в касі підприємства:
Дт 947 «Нестачі і втрати 1 на суму нестачі
від псування цінностей» ] в касі підприємства;
Кт ЗО «Каса».
Дт 947 «Нестачі і втрати 1 на нестачу
від псування цінностей» / грошових документів;
Кт 33 «Інші кошти».
2. Сума нестачі, що підлягає відшкодуванню матері-
ально відповідальною особою:
Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих
збитків»;
Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Суми погашеної нестачі в момент її списання з мате-
ріально відповідальної особи відображають у складі до-
ходів підприємства від операційної діяльності.
Облік касових операцій і грошових документів
137
Приклад
За наведеними у таблиці 2.5 господарськими операці-
ями слід заповнити такі документи:
1.	Звіт касира за 4 листопада 200Х р. (табл. 2.5).
2.	Журнал-ордер № 1 за листопад (табл. 2.6).
3.	Відомість № 1.1 за листопад (табл. 2.7).
4.	Головну книгу за рахунком ЗО «Каса» (табл. 2.8).
Таблиця 2.5
Звіт касира за 4 листопада 200Х р.
и/іі	Дата	Документ	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1.	04.11	Чек 123123, ПКО 18	Одержано з п/р в касу для виплати заробітної плати за жовтень 200Х р.	ЗОЇ	311	1 250
2.	04.11	ВКО 27, ПВ 11	Виплачено заробітну плату за жовтень 200Х р.	661	ЗОЇ	1 250
3.	04.11	ПКО 19, довідка- заява	Надійшла виручка від реалізації (через реалізатора Шевченка А. П.)	ЗОЇ	701	1 000
4.	04.11	ВКО 28, квитанція банку	Внесено виручку до поточного рахунка	311	301	1 000
5.	18.11	Чек 123124, ПКО 20	Одержано з банку за чеком на господарські потреби (60 грн.) і на відрядження (140 грн.)	ЗОЇ	311	200
6.	18.11	ВКО 29, заява з візою керівника	Видано на господарські потреби Петрову А. А.	372	ЗОЇ	60
7.	18.11	ВКО зо, наказ керівника	Видано на відрядження Вєтровій Р. М.	372	ЗОЇ	140
8.	30.11	ПКО 21, авансовий звіт	Повернення невикористаних підзвітних сум Вєтровою Р. М.	ЗОЇ	372	8
9.	30.11	ВКО 31, квитанція банку	Внесено на поточний рахунок з каси	311	301	8
138
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Таблиця 2.6
Журнал-ордер № 1 за листопад 200Х р.
по кредиту рахунка ЗО «Каса» на дебет рахунків
.№ рядка	Дата або за які числа	| № документа 1			.		311 Поточний рахунок	65 Розрахунки з органами страхування	661 Розрахунки за заробітною платою	372 Розрахунки з підзвіт - ними особами	377 Розрахунки з робітниками та службов - цями за іншими операціями	Інші рахунки	Разом
1. 2. 3.	04—17 18—29 ЗО	2,4 6,7 9	1 000 8	—	1 250	200	—		2 250 200 8
Разом:			1 008	—	1 250	200	—		2 458
Таблиця 2. 7
Відомість № 1.1 за листопад 200Х р.
по дебету рахунка ЗО «Каса» на кредит рахунків
№ рядка	Дата або за які числа	№ документа	70 Доходи від реалізації	1 311 Поточний рахунок	372 Розрахунки з підзвітними особами	377 Розрахунки з робітниками та службовцями за іншими операціями	46 Неоплачений капітал	Інші рахунки	Разом
1.	04—17	1,3	1 000	1 250	—	—	—		2 250
2.	18—29	5	—	200	—	—	—		200
3.	зо	8	—	—	8	—	—		8
Разом:			1 000	1 450	8	—	—		2 458
Сальдо на початок місяця за Головною книгою —
20 грн.
Сальдо на кінець місяця — 20 грн. Відомості аркушів-роз-
чіифровок і сальдо звірено в Головній книзі.
Журнал-ордер і відомість закінчені ЗО листопада 200Х р.
Виконавець (підпис)
Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті
139
Суму оборотів відображено ЗО листопада 200Х р.
Головний бухгалтер (підпис)
Сальдо на кінець місяця обчислюють за формулою:
С, “ Сн + Од - Ок (у наведеному прикладі Ся = 20 + 2458 - 2 458).
Таблиця 2.8
Заповнення Головної книги
за рахунком ЗО «Каса» за листопад 200Х р.
Рахунок ЗО «Каса»								
Місяць	Обороти по дебету на кредит рахунків				Всьо- го по дебету	Всього ПО КрЄ‘ диту	Саль- до	
	Рахунок 701	Рахунок 311	Рахунок 372	Інші			Дебет	Кредит
								
Жовтень							20	
Листопад	1 000	1 450	8	—	2 458	2 458	20	
Грудень								
2.3. Облік операцій на поточному
рахунку в національній валюті
Порядок відкриття поточних рахунків у банку
Будь-яка форма підприємницької діяльності передба-
чає активний обмін коштами. Посередниками в цих роз-
рахунках є спеціальні державні та комерційні господар-
ські одиниці — банки.
У процесі господарської діяльності постійно здійсню-
ються допоміжні грошові розрахунки між підприємства-
ми, між підприємством і бюджетом, органами страхуван-
ня, громадськими організаціями, фізичними особами,
завдяки чому завершується перетворення грошової фор-
ми виділених коштів на виробничі запаси, одержання
грошової виручки та чистого прибутку, що міститься в
ній. Отже, грошові розрахунки — найважливіший фак-
140
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
тор обороту коштів, а їхнє своєчасне завершення — необ-
хідна умова безперервного процесу виробництва.
Усі юридичні особи, незалежно від форм власності, а
також фізичні особи — громадяни України, іноземні гро-
мадяни, особи без громадянства, що є суб’єктами підпри-
ємницької діяльності, — здійснюють між собою розра-
хунки за товари, роботи, послуги та цінні папери.
Для зберігання коштів і здійснення всіх видів розра-
хункових, кредитних і касових операцій юридичним осо-
бам — суб’єктам підприємницької діяльності, незалежно
від форм власності, а також фізичним особам банки від-
кривають рахунки.
Правовідносини, що виникають у клієнтів банків під
час відкриття поточних, депозитних, кредитних рахунків
у національній та іноземній валюті, регулює Інструкція
«Про відкриття банками рахунків в національній і іно-
земній валюті», затверджена постановою Правління НБУ
від 18. 12. 1998 р. № 527.
Підприємства, їхні відокремлені підрозділи, фізичні
особи (в тому числі фізичні особи — суб’єкти підприєм-
ницької діяльності) можуть відкривати поточні та інші
рахунки в будь-яких банках України та інших держав за
власним вибором і за згодою цих банків. Власник рахун-
ка протягом трьох робочих днів від дня відкриття або
закриття рахунка повідомляє номер цього рахунка по-
датковому органу за місцем своєї реєстрації і банкам, у
яких уже мав відкриті рахунки в національній чи іно-
земній валюті. Поточні рахунки в національній валюті
відкривають для підприємств, що здійснюють науково-
дослідницьку, виробничу та іншу комерційну діяльність
з метою одержання прибутку, мають основні та оборотні
засоби і самостійний баланс. З поточного рахунка здій-
снюють операції, що забезпечують комерційну та іншу
діяльність підприємства (розрахунки за товарно-мате-
ріальні цінності з постачальниками і покупцями продук-
ції; надання та одержання послуг; одержання заробітної
плати й сплата обов’язкових платежів до бюджету і дер-
жавних фондів; операції, пов’язані з забезпеченням влас-
них матеріально-побутових потреб, та інші згідно із ста-
тутною діяльністю підприємства).
Підприємствам, що мають філії, відділення та інші
відокремлені підрозділи, які знаходяться на окремому
балансі та є самостійними платниками податку, а також
структурним підрозділам, які відокремлюються в проце-
Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті
141
сі приватизації, за клопотанням власника основного ра-
хунка і за згодою установи банку, в якому відкривається
поточний рахунок, можуть бути відкриті поточні рахун-
ки для здійснення розрахунків за місцезнаходженням
цих підрозділів.
При відкритті всіх видів рахунків банк повинен у
триденний строк повідомити про це податкову інспекцію
за місцем реєстрації власника рахунка.
Для відкриття поточного рахунка в банк подають та-
кі документи:
1.	Заяву про відкриття рахунка.
2.	Копію свідоцтва про державну реєстрацію підпри-
ємства у виконавчих органах влади.
3.	Копію рішення про створення, реорганізацію під-
приємства, засвідчену нотаріально або органом, що прий-
няв таке рішення.
4.	Копію належним чином зареєстрованого статуту
(положення), засвідчену нотаріально. Установа банку, в
якому відкриваються рахунки (субрахунки), робить від-
мітку про відкриття такого рахунка на примірнику ста-
туту (положення), на якому зроблено відмітку податкової
інспекції про реєстрацію підприємства в податкових ор-
ганах, відтак цей примірник повертають власнику рахун-
ка.
5.	Копію документа, який підтверджує, що підпри-
ємство взято на облік у податкових органах.
6.	Картку зі зразками підписів директора та його зас-
тупника, головного бухгалтера та його заступника і від-
битком печатки.
7.	Копію документа про реєстрацію в органах Пенсій-
ного фонду України, засвідчену нотаріально або органом,
який здійснює реєстрацію.
8.	Копію документа про реєстрацію в органах Фонду
соціального страхування України, засвідчену нотаріаль-
но або органом, який здійснює реєстрацію.
Орендні підприємства додатково подають нотаріально
засвідчену копію договору про оренду. Суб’єкти підпри-
ємницької діяльності (повні командитні товариства, фер-
мерські господарства, підприємці без створення юридич-
ної особи тощо), наявність статуту для яких не передба-
чено законом, статут для відкриття рахунка не подають.
Картку зі зразками підписів та відбитком печатки по-
дають усі юридичні особи та інші суб’єкти підприємниць-
кої діяльності (незалежно від форм власності), яким від-
кривають рахунки в установах банків.
142
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Право першого підпису належить керівнику підпри-
ємства, якому відкривають рахунок, а також іншим по-
садовим особам, уповноваженим керівником. Право дру-
гого підпису належить головному бухгалтеру та уповно-
важеним ним особам. Якщо посада головного бухгалтера
не передбачена або в разі, коли ця посада тимчасово не
заміщена тощо, власник рахунка робить про це відмітку
в картці зі зразками підписів і відбитком печатки. По ра-
хунках юридичних осіб, в штаті яких відсутні особи, що
мають право другого підпису, а також підприємців (без
утворення юридичної особи) в установи банків подається
нотаріально засвідчена картка зі зразком підпису тільки
власника рахунка.
У картці зі зразками підписів і відбитком печатки
зазначають номер рахунка та ідентифікаційний код (но-
мер) власника рахунка, підтверджений відповідними до-
відками статистичних або податкових органів.
Виписки банку, їх перевірка та обробка
При відкритті поточного рахунка в банку відкрива-
ють особовий рахунок підприємства з присвоєнням номе-
ра. Особові рахунки банк веде в двох примірниках: пер-
ший — для банку, другий видається підприємству як ви-
писка з рахунка. Виписку банку з поточного рахунка (ко-
пія записів на цьому рахунку) з доданням відповідних
первинних документів (об’ява на внесок готівки, чек,
платіжне доручення, розрахунковий чек тощо) щоденно
або в інші узгоджені з підприємством строки (залежно
від частоти операцій по розрахунковому рахунку), пере-
дають уповноваженому представникові підприємства або
особам, які мають право підпису грошових документів.
Виправлення у виписці банку підтверджуються підписом
головного бухгалтера установи банку та відбитком круг-
лої печатки. Виправлення в первинних грошових доку-
ментах не допускаються. Якщо у виписці знайдено суми,
зараховані на поточний рахунок помилково, або в ній не
відображено сум здійснених операцій, власник рахунка
має негайно повідомити про це банк, який в наступних
виписках робить виправлення через зарахування (спи-
сання) відповідних претензійних сум. Періодично і на
1 січня письмово підтверджується залишок коштів на ра-
хунку згідно з даними банку.
Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті	143
Виписка банку є реєстром аналітичного обліку і під-
ставою для бухгалтерських записів. Одержану з банку
виписку в бухгалтерії перевіряють і обробляють: додають
первинні документи, вказують коди рахунків, що корес-
пондують з синтетичним рахунком первинного порядку
31 «Рахунки в банках» (субрахунки 311, 314). На дебеті
рахунка 31 «Рахунки в банках» відображають надход-
ження коштів, на кредиті — їх використання.
Форми банківських виписок можуть бути різними,
але з обов’язковим зазначенням: вхідного залишку кош-
тів на поточному рахунку на початок дня, надходжень і
перерахувань коштів протягом дня окремо за кожним
фактом платежу, вихідного залишку на поточному ра-
хунку на кінець дня. По кожному факту платежу вказу-
ють, на підставі якого номера документа його було зроб-
лено, реквізити банку і номер рахунка власника. Під час
обробки банківських виписок слід брати до уваги, що з
точки зору банку всі кошти підприємств (внески) є бор-
говими зобов’язаннями банку, тому залишки коштів та
їх надходження на поточний рахунок підприємства ві-
дображають на кредиті, а видачу або перерахування кош-
тів — на дебеті рахунка. Бухгалтер записує ці операції
на рахунка 31 «Рахунки в банках» у зворотному поряд-
ку: надходження — на дебеті, а видачу або перерахуван-
ня коштів — на кредиті.
На дебеті виписки банк відображає погашення своєї
заборгованості перед власником рахунка, а в журналі-ор-
дері № 1 за рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер
проводить ці операції на кредиті рахунка 31 як списан-
ня коштів з поточного рахунка.
У виписці з кредиту банк відображає збільшення за-
боргованості перед своїм клієнтом, а у відомості № 1.2 за
рахунком 31 «Рахунки в банках» бухгалтер проводить ці
операції на дебеті рахунка 31 як надходження коштів на
поточний рахунок.
Таким чином, виписка — основний документ, згідно
з яким бухгалтер складає кореспонденцію рахунків про
рух коштів; вона є реєстром аналітичного обліку та під-
ставою для бухгалтерських записів. Подання до банку
первинних документів і прийняття їх банком не є підста-
вою для обліку операцій доти, поки вони не будуть відоб-
ражені у виписці.
У виписці банку обов’язково зазначають такі реквізити:
1.	Номер поточного рахунка підприємства.
2.	Дату попередньої виписки і дату руху коштів.
144
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
3.	Залишок коштів до руху коштів.
4.	Суми операцій.
5.	Номери документів.
6.	Розрахункові рахунки-кореспонденти (на які або з
яких почався рух після виконаних протягом дня розра-
хунків).
Нижче наведено зразок виписки банку.
Філіал ЗАТ КБ «Приватбанк» у м. Харкові Виписка за період з 12. 03. 2002 по 12. 03. 2002	11. 03. 2002 Особовий	українські гривні рахунок	№ 36006199459981						
Дата	Код МФО	Кореспондуючий рахунок	Номер документа	Код оп.	Оборо- ти	Залиш- ки
					Дебет	Кредит
12.03.02		Вхідний залишок				432.07
12.03.02	350589	2604581	117		575.00	
12.03.02	331605	29026100030916	137			63.00
12.03.02	313731	26005020036980	54			33.00
Обороти					675	96.00
Вихідний залишок						3.07
Бухгалтер у день одержання виписки здійснює операції,
які позначають бухгалтерським терміном «контування» —
перевірка й обробка виписки. Цей процес передбачає:
1.	Нумерування виписки.
2.	Добір документів, які підтверджують факт здій-
снення господарської операції, і перевірка наявності вип-
равдних документів від інших підприємств, що є підста-
вою для зарахування або списання коштів.
3.	Звірку достовірності записів у виписці банку і до-
даних до неї документах, а також відповідності суми у
виписці сумам виправдних документів на перерахування
або зарахування коштів.
4.	Перевірку правильності визначення залишку гро-
шей на поточному рахунку після здійснених операцій.
5.	Зазначення кореспондуючого рахунка у виписці
проти кожної суми згідно з наведеними операціями. Ті
самі рахунки зазначають у документах, доданих до ви-
писки.
6.	За необхідності — зазначення кодів аналітичних
статей обліку.
Помилки у виписці з вини банку відображають у ко-
респонденції з синтетичним рахунком 37 «Розрахунки з
Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті	145
різними дебіторами» (субрахунок 374 «Розрахунки за
претензіями» в частині розрахунків за «Операціями, що
помилково проведені на поточних рахунках»). Помилко-
во списану з поточного рахунка суму відображають та-
ким записом:
Дт 374 «Розрахунки за претензіями»;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Помилково зараховану суму:
Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
Кт 374 «Розрахунки за претензіями».
У наступних розрахунках банк вносить виправлення,
а в бухгалтерському обліку підприємства цю заборгова-
ність списують.
Для правильного ведення обліку розрахункових опе-
рацій їх слід чітко формулювати у первинних докумен-
тах і докладно розписувати суми платежу, зокрема коли
платіж складається з кількох сум. Так, якщо сума в пла-
тіжному документі складається з платежу за строком і
пені за прострочення платежу, то в документі необхідно
розшифрувати, з яких статей складається сума платежу.
Всі розшифровки показують у графі «Призначення пла-
тежу». Суму, що списана (зарахована) банком, відобра-
жають відповідно не на двох, а по змозі на більшій кіль-
кості рахунків.
Своєчасна підготовка документів і здійснення розра-
хунків дасть змогу уникнути грошових штрафів і сплати
пені. З цією метою необхідно вивчати інструкції про по-
рядок внесення платежів (податків) до бюджету, інших
фондів, а також угоди підприємства зі своїми партнера-
ми, консультуватися з працівниками банків, юристами,
аудиторами, досвідченими бухгалтерами.
Розрахункова і платіжна дисципліна є одним із най-
важливіших елементів роботи бухгалтера.
Кореспонденція рахунків за поточним рахунком
Синтетичний облік операцій за поточним рахунком
здійснюють на грошовому рахунку 31 «Рахунки в бан-
ках». На дебеті рахунка відображають надходження
(збільшення) грошей, на кредиті — їх списання. Сальдо
рахунка може бути тільки дебетовим і показує залишок
грошей на певну дату.
Оборот по дебету цього рахунка показує надходження
готівки з каси, одержання коштів від реалізації, повер-
нення банківських кредитів, надходження заборгованос-
тей від покупців і замовників та ін.
146
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
На кредиті рахунка 31 відображають зменшення
коштів у зв’язку з видачею готівки в касу, погашенням
заборгованостей постачальникам, підрядникам, до бюд-
жету, в банк за одержані кредити, тобто списання кош-
тів. Основні бухгалтерські проводки за рахунком 31 «Ра-
хунки в банках» (субрахунок 311 «Поточні рахунки в на-
ціональній валюті») наведено в табл. 2.9.
Таблиця 2.9
Основні бухгалтерські проводки за рахунком
31 «Рахунки в банках» (субрахунок 311
«Поточні рахунки в національній валюті»)
№ п/п	Зміст операцій	Кореспондуючі рахунки	
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Зарахування сум, що надійшли від покупців або замовників в оплату рахунків-фактур за відвантажені товари, продукцію, послуги в національній валюті	311	361
2.	Надходження сум готівкою	311	301
3.	Зарахування готівки, зданої в банк через інкасатора	311	333
4.	Зарахування залишку сум за невикористаними чековими книжками	311	313
5.	Повернення невикористаної суми акредитива	311	313
6.	Суми, що надійшли за погашені ощадні сертифікати	311	331
7.	Кошти, що надійшли за погашені облігації	311	352
8.	Зарахування сум за одержаними векселями	311	341
9.	Зарахування сум, повернених фінансовими органами	311	641
10.	Зарахування сум, що надійшли за претензіями	311	374
11.	Зарахування сум, що надійшли від інших дебіторів	311	377
12.	Помилково зарахована банком сума	311	374
13.	Кошти, що надійшли від засновників підприємства як внески до статутного капіталу	311	46
14.	Суми, що надійшли від перепродажу викуплених власних акцій	311	451
15.	Суми, що надійшли від продажу акцій власної емісії:		
	— за номінальною вартістю	311	46
	— на суму емісійного прибутку	311	46
Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті
147
Продовження таблиці 2.9
1	2	3	4
16.	Зарахування одержаних штрафів, пені, неустойки	311	715
17.	Зарахування дивідендів від фінансових вкладів за участі в різних товариствах	311	731
18.	Надходження сум на погашення дебіторської заборгованості, що списана в минулі роки до збитку	311	716
19.	Зарахування сум одержаного короткострокового кредиту	311	601
20.	Зарахування сум одержаного довгострокового кредиту	311	501
21.	Зарахування сум, що надійшли від продажу облігацій	311	521
22.	Зарахування на поточний рахунок одержаного кредиту для працівників підприємства	311	501
23.	Одержання грошей в касу за чеком	ЗОЇ	311
24.	Сплата заборгованості постачальникам	631	311
25.	Перерахування платежів до бюджету	641	311
26.	Сплата штрафів, пені, неустойки	948	311
27.	Стягнення банком відсотків за кредит:		
	— за поточним і пролонгованим без змін умов кредиту	951	311
	— за простроченим кредитом	951	311
28.	Погашення короткострокової позики банку	601	311
29.	Перерахування на погашення заборгованості: — органам соціального страхування — Пенсійному фонду — за індивідуальним страхуванням — за перерахуванням прибуткового податку з громадян та інших видів податків до бюджету — до Державного фонду соціального страхування на випадок безробіття — інші обов’язкові збори	652 651 654 641 653 642	311 311 311 311 311 311
ЗО.	Сплата векселів	621	311
31.	Списання банком сум:		
	— за виставлення акредитивів	313	311
	— за видачу чекових книжок	313	311
32.	Перерахування організаціям і особам різної кредиторської заборгованості	685	311
33.	Придбання ощадних сертифікатів банку	331	311
34.	Викуп акціонерним товариством власних акцій у акціонерів	451	311
35.	Фінансові внески в акції, облігації, різні вклади	141, 142, 143	311
148
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Закінчення таблиці 2.9
1	2	3	4
36.	Перерахування сум за претензіями	374	311
37.	Внески коштів підприємств на депозитні рахунки в банках	313	311
38.	Аванси, що переказані під звіт працівникам підприємства, які перебувають у відрядженні в інших містах	372	311
39.	Оплата витрат, пов’язаних із заходами запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха	991 992	311
40.	Суми, перераховані на утримання вищих організацій	949	311
41.	Суми, списані на погашення заборгованості:		
	— за короткостроковими позиками	601	311
	— за довгостроковими позиками	501	311
42.	Перерахування банку суми, що одержана від працівників підприємства для погашення позики на індивідуальне житлове будівництво та на інші цілі	501	311
43.	Перерахування авансів постачальникам і підрядникам за замовленнями з тривалим строком виконання	371	311
44.	Погашення заборгованості за облігаціями	521	311
45.	Придбання бланків векселів	92	311
46.	Суми, що списані банком за касове обслуговування	92	311
47.	Попередня оплата за товарно-матеріальні цінності (ТМЦ):		
	— в частині вартості ТМЦ без ПДВ	631	311
	— на суму ПДВ	631	311
Віднесення цих сум до валових доходів або валових
витрат залежить від правил ведення податкового обліку
згідно зі ст. 11 Закону України «Про оподаткування при-
бутків підприємств», затвердженого Постановою Верхов-
ної Ради України від 22. 05. 1997 р. № 283/97-ВР.
Заповнення облікових реєстрів
за рахунком 31 «Рахунки в банках»
Дані про операції за рахунками в банку за журналь-
но-ордерної форми обліку систематизуються у двох бага-
тографних реєстрах: у журналі-ордері №1 на кредиті ра-
Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті
149
хунка 31 «Рахунки в банках» і у відомості № 1.2 — на
дебеті рахунка. Підставою для складання цих реєстрів є
виписки банку і додані до них розрахункові документи,
що підтверджують зарахування грошових коштів на ра-
хунок або їх списання. Записи в журналі-ордері та у ві-
домості роблять після обробки банківських виписок, яка
полягає у:
—	перевірці відповідності записів у доданих до випи-
сок розрахункових документах. При одержанні готівки з
каси банку до виписки додається квитанція прибуткового
касового ордера, яку оформляють під час оприбуткування
готівки в касу підприємства. Якщо у виписці банку вияв-
лено операції з помилкового зарахування грошових кош-
тів (які не належать цьому підприємству), вживають за-
ходів з повернення їх платникові;
—	зазначенні в доданих розрахункових документах і
банківській виписці шифрів кореспондуючих рахунків за
кожною операцією;
—	групуванні окремо по дебету і окремо по кредиту
сум через підрахунок за однорідними операціями по од-
нойменних кореспондуючих рахунках, шифри яких
проставлено у виписці;
—	підрахунку сум, занесених у відповідні до корес-
пондуючих рахунків графи в журналі-ордері № 1 і відо-
мості № 1.2, і запису результатів підрахунку.
Аналітичний облік за рахунком 31 у розрізі кореспон-
дуючих рахунків відображають у листках-розшифровках
на основі доданих до виписки банку розрахункових доку-
ментів, у яких зазначено номер документа, дату, корот-
ке найменування та суму операції.
По закінченні місяця в журналі-ордері № 1 і відомос-
ті № 1.2 підводять підсумки за кореспондуючими рахун-
ками і звіряють з оборотами за цими рахунками, що ві-
дображені в інших облікових реєстрах у кореспонденції з
рахунком 31. Обороти за місяць із журналу-ордера № 1
переносять у Головну книгу.
Залишок грошових коштів на рахунках в банку ві-
дображають у відомості № 1.2 тільки на початок і кінець
місяця. Залишок грошових коштів, указаний на кінець
місяця у відомості № 1.2, має відповідати залишку гро-
шових коштів на поточному рахунку, який (залишок) ві-
дображено в останній у цьому місяці виписці банку, і да-
ним Головної книги.
150	Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Для оперативних цілей протягом місяця використо-
вують дані про залишки грошових коштів на поточному
рахунку підприємства в банку, відображені у виписках
банку.
По закінченні місяця бухгалтер збирає всі виписки з
підколотими до них додатками первинних документів за
датами у хронологічному порядку і зшиває в окрему
папку.
Порядок складання всіх бухгалтерських реєстрів і
первинних документів до них законодавством поки що не
регламентовано. На практиці бухгалтери зшивають їх
різними способами, найпоширеніші з них такі:
1) зшивають первинні документи, що відносяться до
певного рахунка, зверху — журнал-ордер і відомість, а
також (за необхідності) відомості аналітичного обліку,
листки-розшифровки та ін. Відтак усі журнали-ордери і
відомості до них з первинними документами складають
за рахунками в порядку збільшення, і формується книга
за місяць;
2) зшивають первинні документи, що стосуються пев-
ного рахунка, зверху — журнал-ордер і відомість, а
також (за необхідності) відомості аналітичного обліку,
листки-розшифровки та ін. Усі документи за певним ра-
хунком складають у папку і наприкінці року зшивають у
наростаючому порядку за місяцями.
2.4. Облік операцій на поточному
рахунку в іноземній валюті
Для розрахунків за операціями в безготівковій і
готівковій іноземній валюті, згідно із законодавством
України, підприємства, організації, установи, фізичні
особи відкривають поточні банківські рахунки в інозем-
ній валюті.
Порядок відкриття рахунків у іноземній валюті регу-
лює Інструкція «Про відкриття банками рахунків у на-
ціональній та іноземній валюті», затверджена постано-
вою Правління НБУ від 18. 12. 1998 р. № 527.
Для відкриття рахунків у іноземній валюті юридичні
особи-резиденти і фізичні особи подають уповноваженому
банку ті самі документи, що й для відкриття поточних
Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті
151
рахунків у національній валюті. Якщо поточний рахунок
в іноземній валюті відкривають у тому самому банку, де
відкрито поточний рахунок в національній валюті, по-
дання пакета документів не є обов’язковим.
Формування інформації про операції в іноземній ва-
люті в бухгалтерському обліку здійснюють згідно з вимо-
гами П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Операція в іноземній валюті — господарська операція, вартість
якої визначено в іноземній валюті або яка потребує розрахунків
в іноземній валюті.
Облік операцій в іноземній валюті здійснюють згідно
з Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкці-
єю з його застосування, затвердженими наказом Мініс-
терства фінансів України від ЗО. 11. 1999 р. № 291.
Для обліку операцій за рахунками в іноземній валю-
ті підприємства використовують субрахунки активного
рахунка 31 «Рахунки в банках»:
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».
Рахунки в іноземній валюті в Україні та за кордоном
за субрахунками не розмежовані, але підприємства
мають право вести облік операцій за цими рахунками
окремо.
Субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валю-
ті» і 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті»
призначені для узагальнення інформації про наявність і
рух грошових коштів у іноземній валюті.
Згідно з постановою Правління НБУ від 04. 09. 1998 р.
№ 349 «Про запровадження обов’язкового продажу над-
ходжень в іноземній валюті на користь резидентів — юри-
дичних осіб» запроваджено обов’язковий продаж експор-
тних валютних надходжень. Постановою НБУ від
14. 09. 1998 р. № 365 «Про внесення змін у постанову
Правління НБУ від 04. 09. 1998 р. № 349» ставку
обов’язкового продажу експортних надходжень було виз-
начено в розмірі 50%.
Обов’язковому продажу, згідно з цією постановою, не
підлягають кошти, які:
—	надходять у вигляді кредитів, позик, фінансової
допомоги від уповноважених банків і кредитно-фінансо-
вих установ;
—	перераховуються на територію України з метою
здійснення інвестицій;
152
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
—	придбані на Міжбанківській валютній біржі (МВБ)
України для розрахунків з нерезидентами;
—	надійшли на користь резидентів-посередників за
договорами комісії, доручення і підлягають перерахуван-
ню резидентам та нерезидентам;
—	належать уповноваженим банкам і уповноваженим
кредитно-фінансовим установам;
—	розміщені резидентами як депозити в уповноваже-
них банках;
—	надходять транспортним організаціям від експор-
ту власних послуг і спрямовуються на експлуатаційні
витрати.
Кошти в іноземній валюті, що підлягають обов’язково-
му продажу, зараховують в повному обсязі на розподіль-
чий рахунок. Перерозподіл здійснюють таким чином:
—	50% для обов’язкового продажу;
—	50% на поточний рахунок власника.
Ці кошти підлягають 100% продажу в таких випадках:
—	якщо валюта, придбана для виконання зобов’язань
перед нерезидентами, протягом п’яти банківських днів
не перерахована за призначенням;
—	якщо кошти в іноземній валюті, придбані на МВБ
України і перераховані на користь нерезидента, поверну-
лися через невиконання зобов’язань.
Господарські операції за валютними рахунками пря-
мо чи опосередковано пов’язані з зовнішньоекономічною
діяльністю (ЗЕД), експортом або імпортом товарів (робіт,
послуг). Розрахунки між підприємствами на внутрішньо-
му ринку допускаються лише в національній валюті
(гривнях).
Усі операції за поточним рахунком в іноземній валю-
ті реєструються на підставі банківських виписок і дода-
них до них підтверджувальних документів. У банків-
ській виписці обов’язково вказуються валютні суми
(вхідне сальдо на початок дня, суми за операціями, ви-
хідне сальдо на кінець дня).
Згідно з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»
операції в іноземній валюті відображають в національній
валюті України під час їх первісного визнання перера-
хуванням суми в іноземній валюті за курсом НБУ на да-
ту здійснення операції.
Суми авансів (попередньої оплати), видані іншим осо-
бам в рахунок платежів для придбання немонетарних ак-
тивів (запасів, основних засобів) і одержання робіт, пос-
луг, включають до вартості цих активів (робіт, послуг)
Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті
153
перерахуванням у національну валюту за курсом НБУ на
дату виплати авансу.
Суми авансів (попередньої оплати), одержані від ін-
ших осіб в рахунок платежів для поставки готової продук-
ції, інших активів, виконання робіт (послуг), включають
до доходу звітного періоду перерахуванням в національну
валюту за курсом НБУ на дату одержання авансу.
Під час складання звітності, тобто на кожну дату
балансу:
—	монетарні статті (статті грошових коштів) відобра-
жають за курсом НБУ на дату балансу;
—	немонетарні статті, що відображені за історичною
собівартістю і зарахування яких на баланс пов’язане з
операцією в іноземній валюті, відображають за валютним
курсом на дату здійснення операції;
—	немонетарні статті, що відображені за справедли-
вою вартістю в іноземній валюті, відображаються за ва-
лютним курсом на дату визначення цієї справедливої
вартості.
Курсові різниці за монетарними статтями визначають
на дату здійснення розрахунків і на дату балансу. Згідно
з П(С)БО 21 курсові різниці, що виникають від перера-
хунку активів і зобов’язань, відображають у доходах або
витратах за видами діяльності.
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в
іноземній валюті та інших монетарних статей з операцій-
ної діяльності відображають в інших операційних дохо-
дах або витратах.
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей
інвестиційної та фінансової діяльності відображають в ін-
ших витратах або доходах.
Операції в іноземній валюті обліковують на таких
субрахунках:
711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» — відоб-
ражають доходи від реалізації іноземної валюти.
714 «Дохід від операційної курсової різниці» — відоб-
ражають доходи від курсових різниць за активами і зо-
бов’язаннями підприємства, пов’язані з операційною ді-
яльністю.
744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» — ві-
дображають додатні курсові різниці (доходи) за активами
і зобов’язаннями в іноземній валюті, пов’язані з фінансо-
вою та інвестиційною діяльністю підприємства.
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» —
відображають собівартість іноземної валюти на дату її
реалізації.
154
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
945 «Втрати від операційної курсової різниці» — ві-
дображають втрати з активів і зобов’язань операційної
діяльності підприємства від зміни курсу гривні щодо іно-
земної валюти.
974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» —
відображають втрати з активів і зобов’язань неоперацій-
ної діяльності підприємства від зміни курсу гривні щодо
іноземної валюти.
При перерахунку грошових коштів за поточним ра-
хунком в іноземній валюті додатну операційну курсову
різницю відображають в обліку записом: Дт 312 Кт 714,
а від’ємну операційну курсову різницю — записом:
Дт 945 Кт 312.
Приклад
На поточному рахунку в іноземній валюті — 3 500 дол.
США за курсом НБУ 1 дол. США = 5,45 грн. На кінець
кварталу курс становив 1 дол. США = 5,55 грн. У грив-
нях залишок на кінець кварталу — 19 425 грн. (5,55 х
х 3 500) проти 19 075 грн. (5,45 х 3 500) на початок квар-
талу. Курсова різниця (додатна) дорівнює 350 грн.
(19 425 - 19 075), або (5,55 - 5,45) х 3 500. В обліку це
відображено записом:
Дт 312 1 350, суму включають до складу
Кт 714 ) валового доходу підприємства.
Згідно із Законом України від 23. 09. 1994 р. № 185
«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю-
ті» резиденти, що купили іноземну валюту через уповно-
важені банки для виконання зобов’язань перед нерези-
дентами, повинні здійснити перерахунок таких сум про-
тягом п’яти робочих днів з моменту зарахування сум на
валютні рахунки резидентів. У разі порушення резиден-
тами цих строків придбана валюта продається уповнова-
женими банками протягом п’яти робочих днів на Між-
банківській валютній біржі України. При цьому додатна
курсова різниця, що виникла за такою операцією, що-
кварталу спрямовується до Державного бюджету і в облі-
ку відображається записом: Дт 312 Кт 641, а від’ємну
курсову різницю відносять на результати господарської
діяльності резидента, тобто на дебет субрахунка 945 (на
фінансові результати від іншої звичайної діяльності).
У процесі господарської діяльності підприємства мо-
жуть здійснювати операції, пов’язані з продажем і купів-
лею безготівкової іноземної валюти.
Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті
155
Валютні кошти, перераховані до уповноваженого бан-
ку для продажу в сумі, обчисленій за курсом НБУ на да-
ту здійснення операції, відображають записами:
Дт 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті»;
Кт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».
Суму української валюти, одержаної від продажу без-
готівкової іноземної валюти, в обліку відображають запи-
сами:
Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
Кт 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти».
Одночасно складають проводку на списання проданої
валюти:
Дт 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»;
Кт 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».
Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізова-
ної іноземної валюти визначають перерахунком в націо-
нальну валюту України за курсом НБУ на дату продажу.
Послуги уповноваженого банку з виконання доручен-
ня підприємства на продаж іноземної валюти відобража-
ють на дебеті субрахунка 949 «Інші витрати операційної
діяльності». Фінансовий результат від продажу іноземної
валюти в обліку відображають записами:
Дт 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти»;
Кт 791 «Фінансові результати основної діяльності»;
Дт 791 «Фінансові результати основної діяльності»;
Кт 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»;
Дт 791 «Фінансові результати основної діяльності»;
Кт 949 «Інші витрати операційної діяльності».
Приклад
Підприємство прийняло рішення про продаж валюти
в сумі 5 000 дол. США. Курс НБУ на дату продажу —
5,45 грн. за 1 дол., ринковий курс — 5,50 грн. за 1 дол.,
оплата послуг банку — 300 грн.
Бухгалтерські проводки з продажу безготівкової іно-
земної валюти є такими (табл. 2.10):
Таблиця 2.10
№ п/п	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дебет	Кредит	
1 •	2	3	4	5
	Перерахунок іноземної валюти для її продажу ($5 000 х 5,45 = 27 250)	334	312	27 250
156
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Закінчення таблиці 2.10
1	2	3	4	5
2.“	Зарахування суми національної валюти, одержаної від продажу іноземної валюти	311	711	27 500
3.	Списання проданої іноземної валюти	942	334	27 250
4.*	Нарахування комісійної винагороди банку	949	685	300
5.	Оплата послуг банку	685	311	300
6.	Списано на фінансовий результат прибуток від продажу іноземної валюти	711	791	27 500
7.	Списано собівартість проданої валюти	791	942	27 250
8.	Відображення у фінансових результатах послуги банку з продажу валюти	791	949	300
9.	Визначено фінансовий результат (Дт 442, Кт 791 — збиток) (Дт 791, Кт 441 — прибуток)	442	791	50
Суми від цих операцій включають до: *валових витрат під-
приємства; **валових доходів підприємства.
Вартість придбаної іноземної валюти, обчисленої в
українській валюті за курсом НБУ на дату зарахування
іноземної валюти на рахунок підприємства в уповноваже-
ному банку, відображають проводками:
Дт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
Кт 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».
Інформація про додатну курсову різницю обліковуєть-
ся на кредиті субрахунка 714 «Дохід від операційної кур-
сової різниці», а інформація про від’ємну курсову різни-
цю (збитки) — в активах на субрахунку 945 «Втрати від
операційної курсової різниці».
Приклад
1. Підприємство купило іноземну валюту в сумі
2 000 дол. США для здійснення розрахунків з нерезиден-
том. Курс НБУ на дату купівлі становив: 1 дол. США =
5,45 грн., ринковий курс — 1 дол. СІЛА = 5,50 грн.
Бухгалтерські проводки з цієї операції наведено в
таблиці 2.11 (графа 5).
2. Підприємство купило іноземну валюту — 2 000 дол.
США. Курс НБУ на дату здійснення операції становив: 1 дол.
Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті
157
США = 5,60 грн., ринковий курс — 1 дол. США = 5,50 грн.
Бухгалтерські проводки з купівлі безготівкової іно-
земної валюти наведено в табл. 2.11.
Таблиця 2. 11
№ п/п	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.	
		Дебет	Кредит		
1.	Перерахунок суми національної валюти для купівлі іноземної валюти ($2 000 х 5,50 = = 11 000)	334	311	11 000	11 000
2.	Зарахування придбаної іноземної валюти за курсом НБУ ($2 000 х 5,45= = 10 900) ($2 000 х х 5,60 = 11 200)	312	334	10 900	11 200
3.	Списано різницю між вартістю придбаної іноземної валюти, обчисленої за курсом НБУ та ринковим курсом (11 000 - 10 900 = = 100)(11 200 - - 11 000 = 200)	945 334	334 714	100	200
4.‘	Нараховано комісійну винагороду банку за організацію купівлі валюти	949	685	110	110
5.	Оплата послуг банку	685	311	110	110
6.	Відображено фінансовий результат	791 714 791 442 791	945 791 949 791 441	100 110 210	200 110 90
*Суму від цієї операції включають до валових витрат.
Операції, пов’язані з купівлею-продажем іноземної
валюти, мають такі особливості щодо формування об’єк-
та оподаткування:
— операції з придбання іноземної валюти за гривні не
впливають на зміну валових доходів і витрат. Водночас
158
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
суми комісійної винагороди, сплачені банку або біржі за
здійснення операцій з купівлі валюти, обліковують у ва-
лових витратах, але вони не впливають на розмір вартос-
ті придбаної валюти (пп. 7.3.4. Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств»);
— суми, одержані від продажу іноземної валюти,
збільшують валові доходи підприємства, а балансова вар-
тість такої іноземної валюти збільшує валові витрати
(пп. 7.3.5 цього Закону). Балансову вартість придбаної
іноземної валюти в податковому обліку визначають, ви-
ходячи з суми гривень, перерахованої для її купівлі (без
урахування комісійних або вартості інших послуг з кон-
вертації).
У бухгалтерському обліку балансова вартість придба-
ної валюти відповідає сумі, вказаній у виписці банку при
її зарахуванні на поточний рахунок в іноземній валюті.
Записи операцій в реєстрі бухгалтерського обліку за
субрахунками 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
і 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті», а також
на інших рахунках обліку активів і пасивів, вартість
яких визначена в іноземній валюті, робить підприємство,
що здійснює господарську діяльність в Україні та за її ме-
жами, в грошовій одиниці України. Водночас зазначені
записи операцій з активами і пасивами, що підлягають
перерахунку в зв’язку зі змінами курсу НБУ, роблять у
тій іноземній валюті, в якій здійснюють платежі.
Дані про валютні операції на рахунках в банках сис-
тематизуються в журналі-ордері № 1 з кредиту і відомос-
ті № 1.2 з дебету відповідного рахунка. Облік іноземної
валюти в бухгалтерських реєстрах є аналогічним обліку
грошових коштів в національній валюті з тією лише різ-
ницею, що записи в них роблять одночасно у двох валю-
тах — іноземній та національній.
2.5. Облік розрахунків
із підзвітними особами
За неможливості оплатити витрати через банк або ка-
су здійснюють видачу підзвітних сум. Готівку видають
працівникам підприємства на господарські потреби й
витрати у відрядженні. Підзвітні суми видають на пев-
ний строк і з певною метою.
Облік розрахунків із підзвітними особами
159
Службове відрядження — поїздка працівника за розпорядженням
керівника підприємства на певний строк до іншої місцевості для ви-
конання службового доручення не за місцем основної роботи.
Порядок і умови відрядження працівників визнача-
ються Інструкцією про службові відрядження в межах
України та за кордон, затвердженою наказом Міністерс-
тва фінансів України від 13. 03. 1998 р. № 59, однак її
положення дійсні в частині, що не суперечить пп. 5.4.8
Закону України «Про оподаткування прибутку підпри-
ємств» від 22. 05. 1997 р.
Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебува-
ють у трудових відносинах з платником податку або є
членами керівних органів платника податку, можуть бу-
ти включені до валових витрат платника податку тільки
за наявності документів, що засвідчують вартість цих
витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних
рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (моте-
лів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщен-
ня й проживання фізичної особи, страхові поліси тощо.
Не включають до складу витрат платника податку готів-
ку, витрачену на цілі, визначені пп. 5.3.1 і 5.4.4 Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств», а
також на цілі, що не пов’язані з поверненням особистих
витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
Не дозволяється відносити до витрат на харчування
вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми
чайових (за винятком випадків, коли суми таких чайо-
вих включаються в рахунок згідно із законом країни пе-
ребування), а також плату за видовищні заходи.
Додатково до витрат включають видатки на харчуван-
ня й фінансування інших особистих потреб фізичної осо-
би, що не підтверджені документально (добові витрати),
понесені в зв’язку з її відрядженням, у межах граничних
норм, визначених Кабінетом Міністрів України за кожну
добу відрядження, включаючи день від’їзду та приїзду.
Такі граничні норми встановлюються в гривнях:
—	в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно
від країни відрядження і статусу населених пунктів;
—	в єдиній сумі для відряджень у межах України не-
залежно від статусу населених пунктів.
Суму добових визначають:
—	у разі відрядження в межах України і країн, з
якими не встановлено або спрощено прикордонний кон-
троль, — згідно з відмітками сторони, що відряджає, і
сторони, яка приймає, на посвідченні про відрядження,
160
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
форму якого затверджено центральним податковим
органом;
— у разі відрядження в країни, з якими встановлено
повний прикордонний контроль, — згідно з відмітками
органів прикордонного контролю в паспорті або докумен-
ті, що його заміняє.
За відсутності таких відміток сума добових не вклю-
чається до валових витрат платника податку.
Будь-які витрати на відрядження можуть бути включе-
ні до валових витрат платника податку за наявності доку-
ментів, що підтверджують зв’язок відрядження з основною
діяльністю такого платника податку: запрошень сторони,
що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю плат-
ника податку; підписаної угоди (контракту); інших доку-
ментів, які встановлюють або засвідчують бажання встано-
вити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчу-
ють участь відрядженої особи в переговорах, конференціях
або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збіга-
ється з основною діяльністю платника податку.
За запитом представника податкового органу платник
податку має забезпечити власним коштом переклад звіт-
них і підтверджувальних документів, виданих іноземною
мовою.
Суму і склад витрат на відрядження державних служ-
бовців, а також інших осіб, які направляються у відряд-
ження підприємствами, установами та організаціями, що
повністю або частково утримуються (фінансуються) за ра-
хунок бюджетних коштів, визначає Кабінет Міністрів
України. Сума добових для таких категорій фізичних
осіб не може перевищувати суму, встановлену Кабінетом
Міністрів України. Власник або уповноважена ним особа
може визначати обмеження щодо сум і цілей використан-
ня коштів, наданих на відрядження.
Направлення працівників у відрядження здійснюєть-
ся керівниками цих підприємств і оформляється наказом
(розпорядженням) із зазначенням пункту призначення,
найменування підприємства, установи, місця відряджен-
ня працівника, терміну й мети відрядження. Працівнику
видається посвідчення про відрядження.
Термін відрядження визначається керівником підпри-
ємства, але не може перевищувати:
—	в межах України — ЗО календарних днів;
—	за кордон — 60 календарних днів.
Термін відрядження працівників, що направляються
для виконання монтажних, налагоджувальних, ре-
Облік розрахунків із підзвітними особами
161
монтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати
періоду будівництва об’єктів.
Фактичний час перебування в місцях відрядження
визначається за відмітками в посвідченні про відряджен-
ня про день прибуття на місце відрядження і день вибут-
тя з місця відрядження.
Реєстрація осіб, що виїздять у відрядження і прибу-
вають у місце відрядження, на підприємствах здійсню-
ється у спеціальних журналах (табл. 2.12 і 2.13).
Таблиця 2.12
Журнал реєстрації посвідчень про відрядження
№ п/п	- ’и Ф о й -в к о .2 кс а#	Місце роботи і посада	Місце відряд- ження	Дата і номер наказу (розпо- рядження)	Дата і номер посвідчення про відрядження	Дата виїзду у відрядження	Дата прибуття 3 відрядження
1	2	3	4	5	6	7	8
Таблиця 2.13
Журнал обліку працівників, що прибули у відрядження
в___________________________________________________
(назва установи, організації, підприємства, об’єднання)
№ п/п	Прізвище, ім’я, по батькові відря- дженого	Посада, яку обіймає	Назва підприємства, установи, що видала посвідчення про відрядження	Дата прибуття	Дата вибуття
1	2	3	4	5	6
Днем вибуття у відрядження вважається день від-
правки поїзда, літака, автобуса або іншого транспортно-
го засобу від місця постійної роботи відрядженого праців-
ника, а днем прибуття — день прибуття транспортного
засобу до місця постійної роботи відрядженого працівни-
ка. При відправці транспортного засобу до 24 години
включно днем вибуття у відрядження вважається поточ-
на доба, а з 0 годин і пізніше — наступна доба. Аналогіч-
но визначається день прибуття відрядженого працівника
до місця постійної роботи.
162
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
За відрядженим працівником зберігається місце робо-
ти (посада) і середній заробіток або посадовий оклад з
урахуванням доплат і надбавок (у випадках, передбаче-
них чинним законодавством) за час відрядження, в тому
числі й за час перебування в дорозі.
Середній заробіток або посадовий оклад з урахуван-
ням доплат і надбавок за час перебування працівника у
відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за гра-
фіком, установленим за місцем постійної роботи.
Норми відшкодування витрат на службове відряджен-
ня встановлено Постановою Кабінету Міністрів України
«Про норми відшкодування витрат на відрядження в ме-
жах України та за кордон» від 23. 04. 1999 р. № 663.
За час перебування у відрядженні відшкодовуються
витрати за найм житлового приміщення за наявності під-
тверджувальних документів у розмірі фактичних витрат з
урахуванням додаткових послуг, що надаються в готелях.
Для працівників підприємств, установ і організацій
усіх форм власності (крім державних службовців, а та-
кож осіб, що направляються у відрядження підприємс-
твами, установами і організаціями, які повністю або
частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюдже-
тів) установлено такі граничні норми добових витрат:
а)	коли до рахунків на оплату вартості проживання в
готелях не включають витрати на харчування, для від-
ряджень в межах України — 18 грн., для відряджень за
кордон — 231 грн.;
б)	коли до рахунків вартості проживання в готелях
включають витрати на:
—	одноразове харчування, для відряджень в межах
України — 14 грн. 40 коп., для відряджень за кордон —
185 грн.;
—	дворазове харчування, для відряджень в межах
України — 10 грн. 80 коп., для відряджень за кордон —
128 грн.;
—	триразове харчування, для відряджень в межах
України — 7 грн. 80 коп., для відряджень за кордон —
81 грн.
Норми відшкодування витрат на відрядження в межах
України і за кордон для державних службовців і праців-
ників підприємств і організацій, що повністю або частко-
во утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюдже-
ту, встановлено спеціальним додатком до Постанови Кабі-
нету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат
на відрядження в межах України та за кордон».
Облік розрахунків із підзвітними особами
163
Підприємства, установи та організації, що направля-
ють працівників у відрядження за кордон, забезпечують
їх коштами в національній валюті країни, в яку відряд-
жається працівник, або у вільно конвертованій валюті у
вигляді авансу на поточні витрати згідно з нормами у
розмірах, що обумовлені їх реальними потребами в краї-
ні перебування. Перерахунок в іноземну валюту здійсню-
ється за прогнозним офіційним обмінним курсом націо-
нальної валюти до долара США на поточний рік.
Залишок коштів понад суму, використану згідно з
авансовим звітом, працівнику належить повернути в касу
підприємства, установи чи організації в грошових одини-
цях, в яких було видано аванс, але не пізніше 10 (а з доз-
волу керівника через важливі причини — 20) робочих днів
після повернення з відрядження. В разі неповернення пра-
цівником залишку коштів відповідна сума стягується бух-
галтерією у встановленому законодавством порядку.
Державним службовцям, а також особам, які направ-
ляються у відрядження в межах України і за кордон під-
приємствами, установами і організаціями, що повністю
або частково утримуються (фінансуються) за рахунок
коштів бюджетів, за наявності підтверджувальних доку-
ментів відшкодовують витрати:
—	на проїзд (включаючи перевіз багажу) до місця від-
рядження і назад, а також до місця проживання;
—	на побутові послуги, що надаються в готелях
(прання, чистка, лагодження і прасування одягу, взуття
або білизни), але не більш як 10% норм добових витрат
для країни відрядження, які визначено у додатку до ді-
ючої Постанови, за всі дні проживання;
—	на бронювання місць у готелях у розмірі не більш
як 50% вартості місця за добу;
—	на користування постільною білизною в поїздах;
—	на комісійні у разі обміну валюти.
Витрати на службові телефонні переговори відшкодо-
вуються в розмірах, узгоджених із керівником.
Авансові звіти складаються також за підзвітні суми,
використані для оплати господарських послуг, купівлю
товарно-матеріальних цінностей. До цих звітів додають
відповідні підтверджувальні документи (чеки, квитанції,
акти). Звіти затверджує керівник підприємства. В аван-
совому звіті проставляють кореспондуючі рахунки за
призначенням витрат.
Синтетичний облік розрахунків з підзвітними особа-
ми здійснюють на рахунку 37, субрахунок 372 «Розра-
хунки з підзвітними особами» (табл. 2.14).
164
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Сальдо субрахунка може бути як дебетовим, так і кре-
дитовим. Такі показники відображають у балансі підпри-
ємства розгорнуто: дебетове сальдо — у складі оборотних
активів, кредитове сальдо — в складі зобов’язань.
Таблиця 2.14
Основні бухгалтерські проводки за субрахунком 372
«Розрахунки з підзвітними особами»
№ п/п	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків	
		Дебет	Кредит
1.	Видача сум під звіт	372	301
2.	Придбання підзвітними особами товарно-матеріальних цінностей і оплата витрат на їхню доставку		
	— вартість сировини, матеріалів	201	372
	— будівельних матеріалів	205	372
	— малоцінних та швидкозношуваних предметів	22	372
	— товарів	281	372
3.	Списання використаних сум за службовими відрядженнями	92	372
~ГГ~	Повернення невикористаних сум підзвіту	ЗОЇ	372
5.”	Утримання невикористаних підзвітних сум із заробітної плати за згодою працівника	661	372
Суми від цих операцій включають до: *валових доходів під-
приємств; **валових витрат підприємств залежно від події, що
відбулася раніше, згідно із ст. 11 Закону України «Про оподат-
кування прибутків підприємств».
Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особа-
ми ведеться по кожній підзвітній особі з зазначенням за-
лишку боргу на початок місяця, сум, виданих під звіт і
списаних згідно зі звітами, залишку боргу на кінець мі-
сяця.
Облік розрахунків з підзвітними особами має забезпе-
чувати правильність і своєчасність розрахунків, тому він
ведеться окремо по кожній виданій під звіт сумі й кож-
ній підзвітній особі.
Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з під-
звітними особами здійснюється в єдиній системі записів.
Підставою для заповнення журналу-ордера № 3 і ві-
домості № 3.2 є:
Облік розрахунків із дебіторами
165
—	касові документи, що свідчать про видачу
або повернення підзвітних сум;
—	авансові звіти з доданням документів, що підтвер-
джують цільове використання виданих коштів;
—	наказ, розрахунково-платіжна відомість при утри-
манні з заробітної плати працівника не повернених своє-
часно невикористаних коштів.
Записи в журналі-ордері роблять із надходженням до-
кументів.
2. 6. Облік розрахунків
із дебіторами
Облік довгострокової
дебіторської заборгованості
Підприємства укладають між собою і виконують уго-
ди з купівлі засобів та предметів праці, реалізації про-
дукції (робіт, послуг). За все, що придбане на стороні,
слід платити гроші і відповідно одержувати платежі за
відпущену продукцію або надані послуги. Вони також
здійснюють розрахунки з бюджетом, банками, органами
страхування, громадськими організаціями, благодійними
фондами, безпосередньо з працівниками тощо у двох фор-
мах: безготівковій та перерахуванням через систему бан-
ків або у вигляді платежів готівкою (безготівкові та го-
тівкові розрахунки).
Безготівкові перерахування через банк є основною
формою розрахунків. Залежно від економічного змісту їх
поділяють на:
—	розрахунки за товарними операціями;
—	розрахунки за фінансовими зобов’язаннями.
Усі розрахункові операції незалежно від форм розра-
хунків із моменту виникнення поділяють на:
—	дебіторську заборгованість;
—	кредиторську заборгованість.
Принципи формування в бухгалтерському обліку ін-
формації про дебіторську заборгованість визначає
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів
підприємству на певну дату.
Юридичні та фізичні особи, які внаслідок подій, що
відбулися, заборгували підприємству певні суми грошо-
166
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
вих коштів, їхніх еквівалентів або інших активів, є дебі-
торами.
Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо
її сума може бути достовірно визначена та існує вірогід-
ність одержання за нею майбутніх економічних вигод.
Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, ро-
боти, послуги за строками погашення з моменту виник-
нення поділяють на:
—	довгострокову дебіторську заборгованість;
—	поточну дебіторську заборгованість.
Дебіторську заборгованість, не погашену в строк, кла-
сифікують за строками непогашення і для кожної групи
встановлюють коефіцієнт сумнівності, який підприємство
визначає самостійно, виходячи з фактичної суми безна-
дійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари,
роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт
сумнівності збільшується із зростанням строків непога-
шення дебіторської заборгованості.
Величину резерву сумнівних боргів визначають, ви-
ходячи із платоспроможності окремих дебіторів або на
підставі класифікації за строками непогашення.
Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської
заборгованості, яка не виникає у процесі нормального операцій-
ного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців від дати ба-
лансу.
Довгострокову дебіторську заборгованість фізичних
або юридичних осіб обліковують на рахунку 16 «Довго-
строкова дебіторська заборгованість», який має такі суб-
рахунки:
161	«Заборгованість за майно, що передано у фінансо-
ву оренду»;
162	«Довгострокові векселі одержані»;
163	«Інша дебіторська заборгованість».
Розглянемо докладніше дебіторську заборгованість,
забезпечену векселями.
Облік довгострокової дебіторської заборгованості, за-
безпеченої векселями. Особливості обігу векселів в Укра-
їні, видачу простих і перевідних векселів, здійснення
операцій з векселями регламентує Закон України «Про
обіг векселів в Україні» від 05. 04. 2001 р. № 2374-ІП.
Вексель — безумовне грошове зобов'язання сплатити певну суму
грошей на вимогу або у встановлений термін.
Особа, яка підписує вексель і, отже, зобов’язується
сплатити за ним, є векселедавцем. Особа, яка одержує
Облік розрахунків із дебіторами
167
платіж за векселем, — векселетримач. Вексель виконує
функцію кредитних грошей, засобів платежу і як цінний
папір сам стає об’єктом різних операцій (купівлі-прода-
жу, обліку, застави).
У векселі обов’язково зазначають: назву кредитора
(векселетримача), позичальника (векселедавця); суму
боргу, місце й термін платежу. Розрізняють такі типи
векселів:
1) простий — його виписує позичальник (векселеда-
вець), який зобов’язується сплатити борг, і видає його
кредитору (векселетримачу). Вексель зберігається у век-
селетримача;
2) перевідний (тратта) — письмова вимога кредито-
ра (трасанта) до позичальника (трасата) сплатити зазна-
чену у векселі суму третій особі (ремітенту).
Тратта в обов’язковому порядку має бути акцептова-
на позичальником.
Гарантія оплати за векселем має назву «аваль» і є спе-
ціальним написом на лицьовому боці векселя. Фізична або
юридична особа, що оформила аваль, відповідає за вексе-
лем нарівні з платником, але, оплативши вексель, може
вимагати від платника відшкодування суми платежу.
Витрати, пов’язані з виготовленням або придбанням
бланків векселів, сплатою мита, належать до адміністра-
тивних витрат, які обліковують на рахунку 92 «Адмініс-
тративні витрати».
Заборгованість із розрахунків з покупцями, замовни-
ками та іншими дебіторами, забезпечену одержаними
векселями, залежно від строку погашення векселя облі-
ковують підприємства-постачальники на субрахунку 162
«Довгострокові векселі одержані» і рахунку 34 «Корот-
кострокові векселі одержані».
На дебеті субрахунка 162 «Довгострокові векселі
одержані» обліковують векселі, одержані на забезпечен-
ня довгострокової дебіторської заборгованості, на креди-
ті — погашення заборгованості.
Одержання довгострокового векселя на погашення де-
біторської заборгованості відображають в обліку записом:
Дт 162 «Довгострокові векселі одержані»;
Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Погашення векселя грошима в обліку відображають
записом:
Дт ЗО «Каса», 31 «Рахунки в банках»;
Кт 162 «Довгострокові векселі одержані».
На дебеті рахунка 34 «Короткострокові векселі одер-
жані» ведеться облік векселів, одержаних за продані то-
т
168
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
вари (роботи, послуги) та за іншими операціями, на кре-
диті — погашення одержаним векселем кредиторської за-
боргованості, продаж векселів третій особі тощо.
Векселі одержані зберігаються в касі підприємства
згідно з Порядком ведення касових операцій або переда-
ються на зберігання в банк. Перелік векселів, що знахо-
дяться на зберіганні в касі підприємства, відображають у
спеціальному описі, в якому зазначають назву платника,
суму і строк погашення векселя. При погашенні заборго-
ваності, яку забезпечено векселями, в опису робиться
позначка і проставляється дата виписки банку або іншо-
го платіжного документа. Якщо одержані підприємством
векселі на підставі відповідної угоди здають на зберіган-
ня до установ банку, то в реєстрах аналітичного обліку
роблять запис про документ, одержаний з банку.
Витрати, пов’язані з оплатою послуг банку за одер-
жання гарантій, вексельного авалю, облік боргових ви-
мог і зобов’язань, включають до адміністративних витрат
і обліковують на рахунку 92 «Адміністративні витрати».
Підприємства, що визначають виручку від реалізації
продукції (робіт, послуг) за сумою, яку у вигляді плате-
жу за відвантажену продукцію зараховано на рахунки в
установах банків, облік одержаних векселів до їх оплати
ведуть на позабалансовому рахунку 06 «Гарантії і забез-
печення одержані».
Якщо векселетримач реалізацію продукції (товарів,
робіт, послуг) відображає в обліку в міру подання розра-
хункових документів покупцями (замовниками), при
одержанні векселів з реалізованої продукції (товарів, ро-
біт, послуг) в обліку робиться запис:
Дт 34 «Короткострокові векселі одержані»;
Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».
Аналогічно в бухгалтерському обліку роблять записи,
пов’язані з одержанням векселів для забезпечення інших
видів дебіторської заборгованості. Суму прибутку, одер-
жану векселетримачем за відстрочення платежу, відобра-
жають записом:
Дт 34 «Короткострокові векселі одержані»;
Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності».
Суми, обліковані на рахунку 34, списують в міру по-
гашення заборгованості, забезпеченої векселями, в корес-
понденції з рахунками обліку коштів:
Дт ЗО «Каса», 31 «Рахунки в банках»;
Кт 34 «Короткострокові векселі одержані».
Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним
векселем і за строками погашення.
Облік розрахунків із дебіторами
169
На дебеті субрахунка 163 «Інша дебіторська заборго-
ваність» обліковують довгострокову дебіторську заборго-
ваність, яку не відображають на інших рахунках, зокре-
ма з працівниками за виданими довгостроковими пози-
ками. На дебеті субрахунка відображають виникнення
заборгованості, на кредиті — її погашення.
Наприклад, видачу позики майстрові цеху на будів-
ництво будинку строком на 3 роки слід відобразити таки-
ми записами:
Дт 163 «Інша дебіторська заборгованість»;
Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Аналітичний облік довгострокової дебіторської забор-
гованості ведуть по кожному дебітору за видами заборго-
ваності, строками її виникнення та погашення.
Облік поточної дебіторської заборгованості
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, то-
вари, роботи, послуги визнається активом одночасно з
визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, ро-
біт, послуг і оцінюється за первісною вартістю. Таку за-
боргованість включають до підсумків балансу за чистою
реалізаційною вартістю, яку обчислюють як суму поточ-
ної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву
сумнівних боргів.
Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборго-
ваності, яка виникає у процесі нормального операційного циклу або
буде погашена протягом дванадцяти місяців від дати балансу.
До розрахунків за поточною дебіторською заборгова-
ністю належать:
—	розрахунки з покупцями;
—	розрахунки за векселями одержаними;
—	розрахунки з іншими дебіторами.
Облік розрахунків з покупцями (рахунок 36 «Розра-
хунки з покупцями та замовниками»). На цьому рахун-
ку узагальнюють інформацію про розрахунки з покупця-
ми та замовниками за відвантажену продукцію, викона-
ні роботи й послуги, окрім заборгованості, що забезпече-
на векселем.
Рахунок 36 має такі субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;
362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
На дебеті субрахунків відображають вартість продажу
реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка охоп-
170
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
лює податок на додану вартість (ПДВ), акцизи та інші
обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до
бюджетних і позабюджетних фондів і включені у вар-
тість реалізації; на кредиті — суму платежів, що надій-
шли на рахунки підприємства до банківських установ, та
інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображає за-
боргованість покупців і замовників за одержану продук-
цію (роботи, послуги).
На субрахунку 362 ведеться облік по кожному дебіто-
ру в гривнях і у валюті, обумовленій договором.
Аналітичний облік розрахунків з покупцями і замов-
никами ведеться по кожному покупцю й замовнику, за
кожним поданим до сплати рахунком.
Приклад
ТОВ «Весна» відвантажило готову продукцію фірмі
«Зоря» за вартістю продажу з урахуванням ПДВ 12 000
грн. В обліку слід зробити такі записи:
Дт 361 «Розрахунки	1 12 000 грн.
з вітчизняними покупцями» /
Кт 701 «Дохід від реалізації готової продукції».
Одержано кошти на оплату відвантаженої продукції:
Дт 30 «Каса» — готівка.
Дт 31 «Рахунки в банках» — безготівкові на поточ-
ний рахунок.
Дт 34 «Короткострокові векселі одержані» — у вигля-
ді векселя.
Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» —
12 000 грн.
Сальдо субрахунків 361 і 362 відображають загальну
дебіторську заборгованість покупців, а в балансі підпри-
ємства цю суму слід відобразити з вирахуванням очіку-
ваної суми несплати боргів.
Суми, щодо яких існує ризик неповернення, відобра-
жають на кредиті пасивного рахунка 38 «Резерв сумнів-
них боргів»:
Дт 944 «Сумнівні 1 на суму створеного
та безнадійні борги» / резерву сумнівних боргів;
Кт 38 «Резерв сумнівних боргів».
Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сум-
нівних боргів викладено в П(С)БО 10 «Дебіторська забор-
гованість».
Так, якщо на кредиті рахунка 38 відображають ство-
рення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахун-
ками витрат, то на дебеті — списання сумнівної заборго-
Облік розрахунків із дебіторами
171
ваності або зменшення нарахованих резервів у кореспон-
денції з рахунком обліку доходів.
Наприклад:
Дт 94 «Інші витрати» 1 створення резерву
операційної діяльності / сумнівних боргів;
Кт 38 «Резерв сумнівних боргів».
Або:
Дт 38 «Резерв сумнівних боргів» 1 зменшення
> нарахованих
) резервів;
Кт 71 «Інший операційний дохід».
Облік розрахунків за векселями одержаними (раху-
нок 34 «Короткострокові векселі одержані»). їх облік на-
ведено в розділі «Облік довгострокової дебіторської
заборгованості» в частині розрахунків за «Довгостроко-
вими векселями одержаними».
Облік розрахунків з іншими дебіторами (рахунок 37
«Розрахунки з різними дебіторами»). На цьому рахунку
ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською за-
боргованістю з різними дебіторами за виданими авансами,
нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуван-
ням завданих збитків, за позиками членам кредитних спі-
лок і за іншими операціями.
Рахунок 37 має такі субрахунки:
371 «Розрахунки за виданими авансами» — облікову-
ють аванси, видані іншим підприємствам.
372 «Розрахунки з підзвітними особами» — облікову-
ють розрахунки з підзвітними особами.
373 «Розрахунки за нарахованими доходами» — облі-
ковують нараховані дивіденди, відсотки, роялті, що під-
лягають одержанню.
374 «Розрахунки за претензіями» — обліковують роз-
рахунки за претензіями, пред’явленими постачальника-
ми та підрядниками, а також за пред’явленими штрафа-
ми, пенею, неустойками.
375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збит-
ків» — обліковують розрахунки з відшкодування підпри-
ємству збитків внаслідок нестач і втрат від псування цін-
ностей, якщо винуватця виявлено.
376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спі-
лок» — обліковують розрахунки за позиками членам
кредитних спілок.
377 «Розрахунки з іншими дебіторами» — обліковують
розрахунки за операціями, що пов’язані зі спільною діяль-
172
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
ністю, розрахунки з працівниками (окрім розрахунків з
оплати праці та з підзвітними особами), інші розрахунки.
Видачу позик працівникові підприємства відобража-
ють в обліку записом:
Дт 377«Розрахунки 1 на суму наданої позики;
з іншими дебіторами» і
Кт ЗОЇ «Каса в національній валюті».
Дт ЗОЇ «Каса	1 на суму погашення позики;
в національній валюті» >
Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Аналітичний облік розрахунків з іншими дебіторами
ведуть окремо за підприємствами, організаціями та фі-
зичними особами, з якими здійснюють розрахунок. Ра-
хунки для обліку розрахунків, що мають переважне де-
бетове сальдо, включено до класу 3, а рахунки для облі-
ку розрахунків, що мають переважне кредитове сальдо, а
також активно-пасивні рахунки в «чистому вигляді» —
до класу 6. У зв’язку з цим рахунки 37 «Розрахунки з
різними дебіторами» і 68 «Розрахунки за іншими опера-
ціями» можуть мати одночасно дебетове і кредитове саль-
до і будуть відображені в Балансі окремо (розгорнуто) в
активі та пасиві відповідно.
2.7.	Облік розрахунків
за зобов’язаннями
Облік довгострокових зобов’язань
У бухгалтерському обліку інформацію про зобов’язання
формують згідно з вимогами П(С)БО 11 «Зобов’язання».
Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внас-
лідок подій, що відбулися, і погашення якої в майбутньому, як очі-
кується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілю-
ють економічні вигоди.
Зобов’язання визнається за умови, що його оцінка мо-
же бути достовірно визначена й існує вірогідність змен-
шення економічних вигод у майбутньому внаслідок його
погашення. Якщо на дату балансу визнане раніше зо-
бов’язання не підлягає погашенню, його суму включа-
ють до доходу звітного періоду.
З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділя-
ють на:
—	довгострокові;
—	поточні;
Облік розрахунків за зобов’язаннями
173
—	забезпечення;
—	непередбачені.
Довгострокове зобов'язання — зобов’язання, на яке нараховують-
ся відсотки і яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців
від дати балансу, якщо первісний термін погашення перевищував
дванадцять місяців і до затвердження фінансової звітності існує до-
говір про переоформлення цього зобов’язання як довгострокового.
Зобов’язання за кредитним договором, умови якого
порушені, є довгостроковим, якщо:
—	позикодавець до затвердження фінансової звітнос-
ті погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслі-
док порушення;
—	не очікуються наступні порушення кредитного до-
говору протягом дванадцяти місяців від дати балансу.
Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються
відсотки, відображають у балансі за їхньою теперішньою
вартістю.
Теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів
(за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як пе-
редбачається, буде потрібна для погашення зобов'язання в про-
цесі звичайної діяльності.
Визначення теперішньої вартості залежить від умов і
виду зобов’язання.
Для обліку довгострокових зобов’язань у Плані ра-
хунків бухгалтерського обліку призначено рахунки кла-
су 5 «Довгострокові зобов’язання».
До довгострокових зобов’язань підприємства нале-
жать:
—	довгострокові кредити банків;
—	довгострокові фінансові зобов’язання;
—	інші довгострокові зобов’язання.
Облік довгострокових кредитів банків. До таких від-
носять заборгованість, що не підлягає погашенню протя-
гом дванадцяти місяців від дати балансу. Для одержання
кредиту в банку укладають кредитний договір, в якому
обумовлюють взаємні зобов’язання та економічну відпові-
дальність сторін. Кредит є цілеспрямованим, терміновим,
поворотним і платним (сплата відсотків за користування
ним). Для одержання кредиту підприємство подає у банк
заяву, клопотання, техніко-економічне обґрунтування,
нотаріально засвідчений договір застави, документи, що
підтверджують наявність майна, яке заставляють, нак-
ладні або рахунки, що підтверджують товарність кредиту.
174
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Залежно від терміну повернення розрізняють коротко-
строковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до 3 ро-
ків) і довгостроковий (від 3 до 5 років) кредити. Процес
кредитування здійснюється на підставі відповідних нор-
мативних документів.
Згідно з п. 21 постанови Правління НБУ «Про креди-
тування» від 28. 09. 1995 р. № 246 (з урахуванням змін
від 29. 04. 1996 р. № 361) забороняється надання креди-
тів на:
—	відшкодування збитків від господарської діяльнос-
ті позичальника;
—	формування та збільшення статутного фонду ко-
мерційних банків та інших господарських товариств.
Довгострокові кредити видаються банком на придбан-
ня основних засобів, на капітальне будівництво та інші
цілі.
Облік розрахунків за довгостроковими кредитами
банків і коштами, позиченими в інших осіб, які не є по-
точним зобов’язанням, ведеться на рахунку 50 «Довго-
строкові позики».
На кредиті рахунка 50 відображають суми одержаних
довгострокових кредитів, а також переведення коротко-
строкових (відстрочених), на дебеті — погашення забор-
гованості за ними і переведення в поточну заборгованість
за довгостроковими зобов’язаннями.
Рахунок 50 має такі субрахунки:
501 «Довгострокові кредити банків у національній ва-
люті»;
502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;
503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у на-
ціональній валюті»;
504 «Відстрочені довгострокові кредити в іноземній
валюті»;
505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»;
506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».
На субрахунках 501, 502 відображають суми довго-
строкової заборгованості банкам за наданий кредит від-
повідно в національній та іноземній валюті. На субра-
хунках 503, 504 — суми відстроченої заборгованості
банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено
(відповідно в національній та іноземній валюті). На суб-
рахунках 505, 506 — суми довгострокової заборгованос-
ті з залучення позикових коштів (окрім кредитів бан-
ків) відповідно в національній та іноземній валюті.
Одержання довгострокової позики банку в обліку відоб-
ражають записом:
Облік розрахунків за зобов’язаннями
175
Дт 31 «Рахунки в банках» '
Кт 50 «Довгострокові
 на суму одержаної позики.
позики»
Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (бан-
ками) у розрізі кожного кредиту окремо і за строками по-
гашення кредиту.
За користування кредитом нараховуються відсотки
за встановленими ставками. В обліку це відображають
записами:
Дт 951 «Відсотки за кредит»;
Кт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».
Суми цих відсотків банк щомісяця списує з поточно-
го рахунка, в обліку це відображають записами:
Дт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»;
Кт 31 «Рахунки в банках».
Згідно з пп. 5.5.1 Закону України «Про оподаткуван-
ня прибутку підприємств» від 22. 05. 1997 р. витрати на
сплату відсотків за фінансовими кредитами, одержаними
для поповнення власних оборотних засобів, а також для
придбання основних виробничих фондів і нематеріальних
активів для поточної виробничої діяльності, незалежно
від строків кредитування, включають до валових витрат.
Витрати, пов’язані з оплатою відсотків за одержани-
ми кредитами, згідно з П(С)БО 16 «Витрати», належать
до фінансових витрат.
Облік довгострокових фінансових зобов’язань
1) Облік розрахунків, забезпечених довгостроковими
векселями виданими. Розрахунки підприємства з поста-
чальниками за матеріальні цінності, виконані роботи, за-
боргованість за якими забезпечено виданими довгостро-
ковими векселями, обліковують на рахунку 51 «Довго-
строкові векселі видані».
На цьому рахунку ведуть облік розрахунків з поста-
чальниками, підрядниками та іншими кредиторами за ма-
теріальні цінності, виконані роботи, одержані послуги і за
іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена
виданими векселями і не є поточним зобов’язанням. На
кредиті рахунка 51 відображають видачу векселя на забез-
печення заборгованості, на дебеті — погашення заборгова-
ності, забезпеченої виданим векселем. Наприклад, видано
вексель на погашення довгострокової заборгованості перед
постачальником:
Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»;
Кт 51 «Довгострокові векселі видані».
1
176
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Погашення виданого векселя перерахуванням грошо-
вих коштів з поточного рахунка в обліку відображають
записами:
Дт 51 «Довгострокові векселі видані»;
Кт 31 «Рахунки в банках».
Аналітичний облік ведеться по кожному виданому
векселю.
2) Розрахунки з орендодавцями за необоротні акти-
ви, передані на умовах довгострокової оренди. Для цих
розрахунків призначено рахунок 53 «Довгострокові зо-
бов’язання з оренди», який має такі субрахунки:
531 «Зобов’язання з фінансової оренди»;
532 «Зобов’язання з оренди цілісних майнових ком-
плексів» .
На кредиті рахунка 53 «Довгострокові зобов’язання з
оренди» відображають нарахування заборгованості перед
орендодавцем за одержані об’єкти довгострокової оренди,
на дебеті — її погашення, переведення у короткостроко-
ві зобов’язання.
Наприклад, нарахування заборгованості за основними
засобами, взятими у фінансову оренду, відображають за-
писами:
Дт 10 «Основні засоби» } виникнення заборгованості;
Кт 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»;
Дт 53«Довгострокові
зобов’язання з оренди»
Кт ЗО «Каса»
погашення заборгованості.
Кт 31 «Рахунки в банках»
Облік інших довгострокових зобов’язань. Для уза-
гальнення інформації про розрахунки з іншими кредито-
рами і за іншими операціями, заборгованість за якими не
є поточними зобов’язаннями, призначено рахунок 55 «Ін-
ші довгострокові зобов’язання». Зокрема, на цьому ра-
хунку відображають відстрочену, згідно із законодавс-
твом, заборгованість за податками, зборами, фінансову
допомогу на поворотній основі тощо. На кредиті рахунка
відображають збільшення довгострокових зобов’язань, на
дебеті — їхнє погашення, списання, переведення у корот-
кострокові тощо.
Аналітичний облік ведеться по кожному кредитору і
за видами залучених коштів:
Дт ЗО «Каса»,
Дт 31«Рахунки в банках»
Кт 55«Інші довгострокові
зобов’язання»
одержана поворотна
. фінансова допомога
від кредитора;
Облік розрахунків за зобов’язаннями
177
Дт 55«Інші довгострокові	повернення
зобов’язання»	фінансової допомоги.
Кт ЗО «Каса»
Кт 31 «Рахунки в банках»
Облік поточних зобов’язань
Поточні зобов’язання відображають у балансі за су-
мою погашення — недисконтованою сумою грошових
коштів або їхніх еквівалентів, яка будет сплачена для по-
гашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності під-
приємства.
Поточне зобов’язання — зобов’язання, яке буде погашено у про-
цесі звичайного операційного циклу підприємства або має бути
погашено протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Поточними зобов’язаннями є:
1)	короткострокові кредити банків;
2)	короткострокові векселі видані;
3)	поточна заборгованість за довгостроковими зобов’я-
заннями;
4)	кредиторська заборгованість за товари, роботи, пос-
луги;
5)	поточна заборгованість за розрахунками:
—	з одержаних авансів;
—	з бюджетом;
—	з оплати праці;
—	зі страхування;
—	з учасниками;
6)	інші поточні зобов’язання:
—	розрахунки за нарахованими відсотками;
—	розрахунки з іншими кредиторами.
Облік короткострокових кредитів банків
Облік поточних зобов’язань підприємств перед банка-
ми за одержаними від них кредитами (позиками) в націо-
нальній та іноземній валютах, термін повернення яких
не перевищує дванадцяти місяців від дати балансу, і за
позиками, термін сплати яких минув, ведеться на рахун-
ку 60 «Короткострокові позики». На кредиті рахунка ві-
дображають суми одержаних позик, на дебеті — суми їх
погашення і переведення до довгострокових зобов’язань
у випадку відстрочки позик.
178	Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Рахунок 60 має такі субрахунки:
601 «Короткострокові кредити банків у національній
валюті»;
602 «Короткострокові кредити банків в іноземній ва-
люті»;
603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у
національній валюті»;
604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в
іноземній валюті»;
605 «Прострочені позики в національній валюті»;
606 «Прострочені позики в іноземній валюті».
Одержання кредитів в обліку відображають записами:
Дт 31 «Рахунки в банках» і одержано кредит,
І термін погашення якого
] 3 місяці;
Кт 60 «Короткострокові позики».
Погашення кредитів:
'і сплачено кредит
Дт 60 «Короткострокові позики» І з поточного
Кт 31 «Рахунки в банках» ] рахунка.
Облік короткострокових векселів виданих
Облік розрахунків за заборгованістю постачальникам,
підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину,
матеріали, товари, послуги, роботи і за іншими операція-
ми, якщо на неї підприємство видало векселі, здійснюєть-
ся на рахунку 62 «Короткострокові векселі видані».
Рахунок 62 має такі субрахунки:
621 «Короткострокові векселі, видані в національній
валюті»;
622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній ва-
люті».
На кредиті рахунка 62 відображають видачу векселів
у забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників
та інших кредиторів і в забезпечення інших операцій, на
дебеті — погашення заборгованості за виданими векселя-
ми, її списання та ін.
Видачу векселя в забезпечення поточних зобов’язань
перед постачальниками за одержані сировину й матеріа-
ли відображають записами:
Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»;
Кт 62 «Короткострокові векселі видані».
Облік розрахунків за зобов'язаннями
179
Погашення зобов’язань, забезпечених векселем:
Дт 62 «Короткострокові векселі видані»;
Кт ЗО «Каса», 31 «Рахунки в банках».
Аналітичний облік ведеться по кожному виданому
векселю і за строками погашення.
Облік поточної заборгованості
за довгостроковими зобов’язаннями
Якщо термін погашення довгострокового зобов’язан-
ня — дванадцять місяців від дати балансу, його
переводять із довгострокових і обліковують як поточні
зобов’язання на рахунку 61 «Поточна заборгованість за
довгостроковими зобов’язаннями».
Рахунок 61 має такі субрахунки:
611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зо-
бов’язаннями в національній валюті»;
612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зо-
бов’язаннями в іноземній валюті».
На кредиті рахунка 61 відображають ту частину дов-
гострокових зобов’язань, яка має бути погашена протя-
гом дванадцять місяців від дати балансу, на дебеті — по-
гашення поточної заборгованості, її списання тощо.
У бухгалтерському обліку записи за цими операціями
є такими:
—	частина довгострокового кредиту переведена у по-
точні зобов’язання:
Дт 501 «Довгострокові кредити банків у національній
валюті»;
Кт 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими
зобов’язаннями в національній валюті»;
—	нараховані відсотки за користування довгостроко-
вим кредитом:
Дт 951 «Відсотки за кредит»;
Кт 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими
зобов’язаннями в національній валюті»;
—	сплачена сума поточної заборгованості та сума на-
рахованих відсотків за довгостроковим кредитом:
Дт 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими
зобов’язаннями в національній валюті»;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Аналітичний облік ведеться за кредиторами і за вида-
ми заборгованості.
180
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Облік кредиторської заборгованості
за товари, роботи, послуги
Підприємства самостійно обирають форми розрахун-
ків з постачальниками та підрядниками і зазначають їх
в укладених угодах.
Форми і порядок розрахунків регламентує Інструкція
«Про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті», затверджена постановою Правління НБУ від
29. 03. 2001 р. № 135.
Для здійснення розрахунків можуть використовува-
тися акредитивна, інкасова, вексельна їх форми, а також
форми розрахунків за розрахунковими чеками і з вико-
ристанням розрахункових документів на паперових носі-
ях і в електронному вигляді.
Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті» встановлює правила використання
при здійсненні розрахункових операцій платіжних інс-
трументів у формі:
—	меморіального ордера;
—	платіжного доручення;
—	платіжної вимоги-доручення;
—	акредитива;
—	чека;
—	векселя;
—	платіжної вимоги.
Відповідальність за правильність заповнення реквізи-
тів розрахункового документа несе особа, яка його офор-
мила.
Розрахункові документи, що подаються клієнтами до
банку в паперовій формі, мають відповідати вимогам ус-
тановлених стандартів і містити, залежно від їхньої фор-
ми, такі реквізити:
—	назву документа;
—	номер документа;
—	число, місяць, рік його виписування (число і рік
зазначають цифрами, місяць — літерами);
—	назви платника і одержувача коштів (їхнє офіцій-
не скорочення);
—	ідентифікаційні коди платника і одержувача кош-
тів за Єдиним державним реєстром підприємств і органі-
зацій України;
—	назви банків платника і одержувача, їх місцезна-
ходження та умовні номери МФО (код банку);
—	суму платежу цифрами і літерами;
Облік розрахунків за зобов’язаннями
181
—	призначення платежу;
—	назву товару (виконаних робіт, наданих послуг);
—	посилання на документ, на підставі якого здійсню-
ється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний
документ тощо), із зазначенням його номера і дати;
—	зазначення законодавчого акта, яким передбачено
право беззаперечного стягнення і безакцентного списан-
ня коштів (його дата, номер і відповідний пункт);
—	на першому примірнику — відбиток печатки і під-
писи відповідальних осіб платника або (і) одержувача
коштів; підрозділи бюджетної класифікації і термін нас-
тання платежу (в разі перерахування коштів до бюджету);
—	суму податку на додану вартість або напис «Без по-
датку на додану вартість».
Якщо хоча б один із зазначених реквізитів не вказа-
но або вказано не повністю, банк такий документ до ви-
конання не приймає.
Крім того, Інструкція запроваджує механізм здій-
снення стягнення сум недоплати, а також порядок нара-
хування пені за прострочення платежів і порядок запов-
нення при цьому відповідних банківських документів.
По закінченні встановлених термінів сплати відповід-
них платежів не внесена сума вважається недоплатою і
стягується з нарахуванням пені.
Органи стягнення самостійно нараховують пеню з су-
ми недоплати і несуть відповідальність за достовірність
даних її обліку.
На прохання органів стягнення для визначення суми
пені установи Національного банку України надають до-
відку про облікову ставку Національного банку України
в період, за який стягується пеня.
Платники коштів, які не дотримуються встановлених
термінів платежів, за прострочення платежу згідно із За-
коном України від 22. 11. 1996 р. № 543/96-ВР «Про від-
повідальність за несвоєчасне виконання грошових зо-
бов’язань» сплачують на користь одержувачів пеню в
розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не ви-
ще подвійної облікової ставки Національного банку Ук-
раїни, що діяла в період, за який стягується пеня.
За несвоєчасно сплачені суми платники самостійно
нараховують пеню, за правильність нарахування якої не-
суть відповідальність, і подають у банк платіжне дору-
чення на перерахування сум пені, як правило, одночасно
зі сплатою основного боргу.
182	Облік грошових коштів, розрахункових операцій
У платіжному дорученні сума пені, якщо вона сплачу-
ється разом з сумою основного боргу, зазначається окремо.
Спори між платником і одержувачем коштів, які ви-
никатимуть у зв’язку з несплатою або неправильним на-
рахуванням платником пені, мають вирішуватися в пре-
тензійно-позовному порядку.
У разі затримки банком одержувача зарахування гро-
шових надходжень на рахунок клієнта понад встановлений
термін банк згідно з Законом України від 22. 11. 1996 р.
№ 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне вико-
нання грошових зобов’язань» і умовами договору про
здійснення розрахунково-касового обслуговування спла-
чує на користь одержувача коштів пеню в розмірі, що
встановлюється за згодою сторін, але не вище подвійної
облікової ставки Національного банку України, що діяла
в період, за який стягується пеня.
Порядок погашення зобов’язань юридичних і фізич-
них осіб перед бюджетами і державними цільовими фон-
дами за податками і зборами (обов’язковими платежами),
нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, застосо-
вуваних до платників податків контролюючими органа-
ми, визначає Закон України «Про порядок погашення зо-
бов’язань платників податків перед бюджетами і держав-
ними цільовими фондами» від 21. 12. 2000 р. № 2181-ПІ.
Безготівкові розрахункові документи виписують з
використанням технічних засобів під копіювальний па-
пір у двох примірниках, платіжні вимоги — в трьох
примірниках.
Однією з найпоширеніших форм розрахунків з поста-
чальниками і підрядниками є розрахунки за платіжними
дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.
Платіжне доручення — оформлене на спеціальному
бланку розпорядження підприємства банкові, який його
обслуговує, про перерахування певної суми зі свого ра-
хунка на рахунок іншого підприємства.
Платіжне доручення банк приймає до виконання про-
тягом 10 днів від дня його виписування і лише в сумі, яка
може бути оплачена, виходячи з наявності коштів на ра-
хунку або за рахунок кредиту. Доручення на перерахуван-
ня коштів у дохід до бюджету і за платежами податкового
характеру до державних цільових фондів банк приймає
незалежно від наявності коштів на рахунку підприємства.
Розрахунки платіжними дорученнями використову-
ються між підприємствами за одержані товарно-матері-
альні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні
Облік розрахунків за зобов’язаннями
183
цінності та послуги в порядку попередньої оплати; в
авансових платежах; у платежах до бюджету, органів со-
ціального страхування, оплаті претензій з якості та нес-
тачі продукції, штрафів, пені; при сплаті кредиторської
заборгованості, а також для завершення розрахунків за
актами звірки взаємної заборгованості суб’єктів госпо-
дарської діяльності.
Розрахунки платіжними дорученнями відображають
в обліку платника такими записами:
Дт 631, 681, 641, 651;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» по-
стачальника;
Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».
Обов’язковою вимогою при оформленні платіжних до-
кументів у разі внесення платежів до бюджету є зазна-
чення в рядку «Призначення платежу» наведених нижче
даних (друкованим способом) в такій послідовності:
1)	службовий код «070» (призначення бюджетного
платежу);
2)	ідентифікаційний код платника згідно з Держреєс-
тром України;
3)	код розділу платежу згідно з бюджетною класифі-
кацією;
4)	код параграфа платежу згідно з бюджетною класи-
фікацією;
5)	код виду оплати;
6)	інформація про призначення платежу.
Після кожного коду друкують розділовий знак (;).
Наприклад, у платіжному дорученні на перерахування
збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття у рядку «Призначення платежу» має бути ві-
дображено:
070; 22610320; 053; 00; 40; Збір на обов’язкове со-
ціальне страхування на випадок безробіття за жовтень
200Х р. в сумі 136,80 грн., в тому числі: за ставкою
2,1% — 102,6 грн; за ставкою 0,5% — 34,2 грн.
За цією формою можуть здійснюватися розрахунки
дорученнями, акцептованими банком, переказом коштів
через відділення зв’язку без обмеження сум:
—	на ім’я окремих громадян: пенсії, аліменти, заро-
бітна плата, авторський гонорар, суми витрат на відряд-
ження;
—	для зарахування на рахунок банку торгової вируч-
ки, податків тощо;
184
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
—	підприємствам на виплату заробітної плати, для
закупівлі сільськогосподарської продукції у населення в
місцевості, де немає банків.
Доручення акцептується банком за умови депонуван-
ня суми, яка міститься в ньому, на окремому балансово-
му рахунку. Для цього платник подає у своє відділення
банку для акцептування доручення в трьох примірниках
з підписами та відбитком печатки на перших двох при-
мірниках. Так, при перерахуванні коштів на ім’я окре-
мих громадян переказом складають списки із зазначен-
ням одержувача грошей, сум і призначення переказу. На
загальну суму переказу виписують платіжне доручення,
яке разом із списком одержувачів подають у банк, де йо-
го акцептують. Відтак це платіжне доручення із списком
здають у відділення зв’язку, яке оформляє прийом пере-
казів. В обліку цей процес відображають записами:
Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Платіжна вимога-доручення — комбінований доку-
мент, який складається з двох частин: верхня — вимога
постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до по-
купця (платника) оплатити вартість продукції, відпуще-
ної йому за угодою (виконаних робіт, наданих послуг);
нижня — доручення платника своєму банку про перера-
хування з його рахунка сум, зазначених у графі «Сума до
оплати».
Платіжну вимогу-доручення заповнює постачальник і
передає покупцеві разом з відвантаженою продукцією
або після надання послуг. Покупець, одержавши цей до-
кумент, за наявності в нього коштів на розрахунковому
рахунку зазначає прописом суму, яка підлягає сплаті, і
код розрахункового рахунка, відтак передає у банк до
оплати. Якщо на момент одержання платіжної вимоги-
доручення на рахунку немає потрібної суми коштів, пла-
тіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимо-
ги-доручення виписують в міру накопичення коштів.
При цьому можлива часткова оплата виставленої суми.
Під час останнього платежу до одержаної виписки банку
до платіжного доручення додається платіжна вимога-до-
ручення, на оплату якої зроблено розрахунки.
Порядок і терміни передачі платником до банку пла-
тіжної вимоги-доручення встановлюються сторонами в
договорі й банком не контролюються.
Аналітичний облік за рахунком 63 «Розрахунки з
постачальниками та підрядниками» ведеться за кожним
Облік розрахунків за зобов’язаннями
185
платіжним документом і постачальником лінійним мето-
дом запису по кожній позиції. При обробці первинних
документів бухгалтер протягом місяця складає реєстр
прибуткових і видаткових документів, у якому зазначає
номер і дату супровідних документів (товарно-тран-
спортна накладна, рахунок-фактура, накладна), вартість
матеріальних цінностей, що надійшли, а також номер і
дату платіжного документа на сплату заборгованості. За-
гальна сума товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за до-
кументами, не оплаченими в поточному і в попередніх мі-
сяцях, має відповідати кредитовому сальдо рахунка 63.
Дебетове сальдо рахунка 63 показує, що платіжні до-
кументи оплачено, а товарно-матеріальні цінності не
одержано. Це сальдо відображають в активі балансу за
відповідною статтею. Бухгалтерські проводки за рахун-
ком 63 наведено в табл. 2.15.
Таблиця 2.15
Бухгалтерські проводки за рахунком 63
«Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
№ п/п	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків	
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Погашення кредиторської заборгованості постачальникам за одержані товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) в національній валюті	631	311
2.	Відображення заборгованості постачальника, що виникла за здійснену попередню оплату: а) на суму без ПДВ; б) на суму ПДВ; в) одночасно на суму ПДВ.	631 631 644	311 311 631
3.	Зарахування суми претензій, які постачальники задовольнили до сплати заборгованості за товари, що надійшли	631	374
4.	Надходження від постачальників товарів і тари, матеріалів, малоцінних предметів тощо (без ПДВ)	20, 22	631
5.	Відображення транспортних витрат, понесених постачальниками (на суму без ПДВ)	93	631
186
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Закінчення таблиці 2.15
1	2	3	4
6.	Відображення суми ПДВ, зазначеної в платіжних документах постачальників	644	631
7.	Відображення нестачі товарно-матеріальних цінностей у межах норм природних втрат у дорозі	947	631
8.	Пред’явлення постачальнику претензій за нестачі, що встановлені під час ТМЦ-приймання, з вини постачальника	374	631
Згідно із ст. 11 Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» суми цих операцій відносять до
валових доходів або валових витрат.
Поширеною формою є також розрахунки акредитивами.
Акредитив — спосіб безготівкових розрахунків між
підприємствами та організаціями, за якого банк платни-
ка дає доручення банку, що обслуговує одержувача пла-
тежу, сплатити відповідну суму в обумовлений строк за
умов, зазначених в акредитивній заяві платника.
У банку покупця або постачальника може бути від-
крито такі акредитиви: покриті (депоновані в банку пос-
тачальника або в банку покупця) і непокриті (гарантова-
ні); відзивні та безвідзивні. Найдоцільнішою є практика
використання в розрахунках акредитивів із депонуван-
ням коштів в банку постачальника.
Покритий акредитив — акредитив, який передбачає
бронювання коштів (певної суми) платника на окремому
рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кош-
ти бронюються на аналітичному рахунку «Розрахунки за
акредитивами».
Непокритий акредитив — акредитив, який викорис-
товують для здійснення платежів, коли на рахунку плат-
ника тимчасово відсутні кошти, але оплату гарантує
банк-емітент за рахунок банківського кредиту.
Відзивний акредитив — акредитив, який може бути
змінений або анульований банком покупця без поперед-
нього узгодження з постачальником.
Безвідзивний акредитив — акредитив, який може бу-
ти змінений або анульований лише за згодою постачаль-
ника.
Акредитив, на якому не зазначено, що він є відзив-
ним, вважається безвідзивним.
Облік розрахунків за зобов’язаннями
187
Акредитив виставляють для розрахунків тільки з од-
ним постачальником на обумовлений в акредитивному
договорі термін. З акредитива не можна видавати готів-
ку, а також оплачувати товари, що залишаються на від-
повідальному зберіганні в постачальника.
Після відвантаження товару (продукції) постачальник
подає до свого відділення банку рахунки на відвантажену
продукцію, на підставі яких йому зараховується платіж з
акредитива. Списання коштів у банку платника здійсню-
ється на підставі одержаних від банку постачальника ра-
хунків і доданих до них товарно-транспортних докумен-
тів, номерів і дат приймально-здавальних документів.
Кошти, вкладені в акредитив, обліковують на субра-
хунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
Акредитив може виставлятися як за рахунок власних
коштів, так і за рахунок кредиту банку. Виставлення ак-
редитива за рахунок власних коштів в обліку відобража-
ють записами:
Дт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;
Кт 31 «Рахунки в банках»;
— при оплаті рахунків постачальника:
Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»;
Кт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;
— при поверненні невикористаних сум акредитива:
Дт 31 «Рахунки в банках»;
Кт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
Якщо акредитив виставляють за рахунок позики бан-
ку, то замість рахунка 31 «Рахунки в банках» викорис-
товують рахунок 60 «Короткострокові позики».
Розрахунки чеками використовують у безготівкових
розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою змен-
шення розрахунків готівкою за одержані товари, викона-
ні роботи, послуги.
Чек — письмове розпорядження платника певній уста-
нові сплатити з його рахунка власнику чека певну суму.
Чеки дійсні протягом 10 днів, не враховуючи дня їх
виписування.
Розрізняють грошові й розрахункові чеки.
Грошовий чек — чек, який використовують для одер-
жання власником чека через кредитну установу готівки
для виплати заробітної плати, премій, допомоги, коштів
на відрядження.
Розрахунковий чек — письмове розпорядження влас-
ника рахунка своєму банку про перерахування певної су-
188
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
ми грошей з його рахунка на рахунок одержувача коштів.
Чекова книжка — зброшуровані у вигляді книжки по
10, 20 і 26 аркушів розрахункові чеки, які можуть бути
виписані підприємством на суму, що не перевищує вста-
новленого йому ліміту. Ліміт чекової книжки обмежено
сумою попередньо депонованих у банку коштів на особо-
вому рахунку чекодавця. Термін дії чекової книжки —
один рік. Нелімітована чекова книжка — зброшуровані
у вигляді книжки чеки, оплату яких банк гарантує без
обмеження ліміту. Гарантією платежу є попереднє депо-
нування коштів або банківський кредит. Термін дії
книжки — один рік від дня видачі.
Для одержання чекової книжки підприємство подає
заяву за підписом осіб, що мають право підпису докумен-
тів для здійснення операцій за поточним рахунком, з від-
битком печатки. Разом із заявою до банку подають пла-
тіжне доручення для депонування коштів на окремому
рахунку чекодавця.
При видачі чекової книжки банк на обкладинці прос-
тавляє граничну суму (ліміт), затверджує її підписом ке-
руючого банком і печаткою.
Чекодавець виписує чек і проставляє такі реквізити:
суму — цифрами у спеціальній зоні правої частини чека
і прописом — в центральній частині чека; мотив для пе-
рерахувань над графою «Сума прописом»; назву одержу-
вача платежу в полі «Кому»; дату, місце заповнення на
спеціальних полях чека. Чекодавець реєструє видані че-
ки на спеціально відведених сторінках в кінці чекової
книжки. Чекоотримувач здає в банк чеки з реєстрами. В
реєстрі повинні бути такі реквізити: назва банку платни-
ка (чекодавця), його номер, назва і номер банку, де від-
крито кореспондентський рахунок банку платника, номер
кореспондуючого рахунка; номер рахунка чекодавця; су-
ма чека; номер чека. Реєстр підписується і засвідчується
печаткою чекоотримувача згідно з карткою зразків.
Виписаний для оплати чек при пред’явленні його в
банк одержувача має бути засвідчений підписом посадо-
вих осіб чекодавця і його печаткою, що підтверджує
факт одержання матеріальних цінностей або надання
послуг.
Після закінчення терміну дії чекової книжки невико-
ристана сума ліміту повертається на поточний рахунок
власника чекової книжки.
Підприємствам, що здійснюють торгову і посеред-
ницьку діяльність, банк видає лімітовані чекові книжки.
Облік розрахунків за зобов'язаннями
189
Облік розрахунків за ними здійснюється на субрахунку
313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
В обліку ці розрахунки відображають так само, як і
за акредитивної форми розрахунків.
За рівномірного постачання товарів покупці розрахову-
ються з постачальниками в порядку планових платежів.
Облік поточної заборгованості за розрахунками
Розрахунки за одержаними авансами. Підприємства
отримують аванси під поставку продукції або товарів,
під виконання робіт чи послуг. Облік одержаних аван-
сів або сум попередньої оплати покупцями та замовни-
ками продукції та виконаних робіт здійснюється на
субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними»
рахунка 68 «Розрахунки за іншими операціями». На
кредиті відображають збільшення заборгованості, на де-
беті — її зменшення.
У бухгалтерському обліку операції з одержання аван-
сів або попередньої оплати оформляють проводками:
— одержано аванс або попередню оплату від покупців
за продукцію:
Дт 31 «Рахунки в банках»;
Кт 681 «Розрахунки за авансами одержаними»;
— відображено податкові зобов’язання з ПДВ:
Дт 643 «Податкові зобов’язання»;
Кт 641 «Розрахунки за податками»;
—	відображено реалізацію продукції, за яку одержа-
но попередню оплату:
Дт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»;
Кт 70 «Доходи від реалізації»;
—	списано суми податкових зобов’язань з ПДВ:
Дт 70 «Доходи від реалізації»;
Кт 643 «Податкові зобов’язання»;
—	здійснено залік попередньої оплати:
Дт 681 «Розрахунки за авансами одержаними»;
Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».
Аналітичний облік авансів одержаних та попередніх
оплат ведеться окремо за підприємствами, організація-
ми, з якими здійснюються розрахунки.
Розрахунки з бюджетом. Інформацію про розрахунки
підприємства за всіма видами платежів до бюджету,
включаючи податки з працівників підприємства, і за фі-
нансовими санкціями обліковують на рахунку 64 «Розра-
хунки за податками і платежами».
190
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
На кредиті рахунка 64 відображають нараховані пла- -
тежі до бюджету, на дебеті — податки, що належать до
відшкодування з бюджету, їх сплату, списання та ін.
Рахунок 64 має такі субрахунки:
641 «Розрахунки за податками» — для обліку подат-
ків, що нараховуються і сплачуються згідно з чинним за-
конодавством (ПДВ, податок на прибуток та ін.).
Наприклад, нараховано податок на прибуток від зви-
чайної діяльності за даними бухгалтерського обліку:
Дт 98 «Податки на прибуток»
Кт 641 «Розрахунки	• на СУМУ нарахованого
за податками».	податку.
Порядок справляння таких платежів регулюється чин-
ним законодавством.
642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» —
для обліку розрахунків за зборами (обов’язковими плате-
жами), що справляються згідно з чинним законодавством
і облік яких не ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за
страхуванням».
643 «Податкові зобов’язання» для обліку суми ПДВ,
яку визначено на підставі з одержаних авансів.
Наприклад, одержано аванс за товари в розмірі 12 000 грн.:
Дт 31 «Рахунки в банках»;
Кт 681 «Розрахунки за авансами одержаними».
10 000 (ціна без ПДВ) + 2 000 (ПДВ 20%) = 12 000.
Дт 643 — 2 000 } нараховано податкове зобов’язання;
Кт 641 — 2 000.
644 «Податковий кредит» — для обліку суми ПДВ, на
яку підприємство має право зменшити ПДВ.
Синтетичний облік розрахунків із бюджетом наведено
в табл. 2.16.
Таблиця 2.16
Синтетичний облік розрахунків із бюджетом
№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Нараховано податок на прибуток	98	641
2.	Перераховано податок на прибуток до бюджету	641	311
3.	Нараховано податок на додану вартість	36, 70, 71	641
Облік розрахунків за зобов’язаннями
191
Закінчення таблиці 2.16
1	2	3	4
4.	Перераховано податок на додану вартість до бюджету	641	311
5.	Утримано прибутковий податок із заробітної плати працівників	661	641
6.	Перераховано прибутковий податок до бюджету	641	311
7.	Нараховано податок на землю	92	641
8.	Перераховано податок на землю до бюджету	641	311
9.	Нараховано податок із власників транспортних засобів	92	641
10.	Перераховано податок із власників транспортних засобів до бюджету	641	311
11.	Нараховано комунальний податок	92	641
12.	Перераховано комунальний податок	641	311
Аналітичний облік розрахунків за податками та пла-
тежами ведеться за їх видами.
Розрахунки з оплати праці. Заборгованість із заро-
бітної плати та пов’язані з нею зобов’язання підприємс-
тва перед органами страхування, бюджетом та за інши-
ми розрахунками є значною частиною поточних зо-
бов’язань (короткострокова кредиторська заборгованість
підприємства).
Організація оплати праці на підприємствах. Ко-
жен громадянин має право на працю, яке реалізує укла-
денням трудового договору на одному чи кількох підпри-
ємствах, в установах або організаціях, якщо іншого не
передбачено законодавством, колективним договором або
згодою сторін.
Облік праці та заробітної плати є одним із найважли-
віших у всій системі обліку на підприємстві. Найголовні-
ші його завдання:
—	у встановлені строки здійснювати розрахунки з пер-
соналом підприємства з оплати праці (нарахування зар-
плати та інших виплат, сум утримання і видачі на руки);
—	своєчасно і правильно відносити на собівартість
продукції (робіт, послуг) суми нарахованої заробітної
праці та відрахувань органам соціального страхування,
Пенсійному фонду;
—	збирати і групувати показники з праці та заробітної
плати для складання необхідної звітності, а також для роз-
рахунків з органами соціального страхування, соціального
страхування на випадок безробіття, Пенсійним фондом.
192
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Організація оплати праці на підприємствах визнача-
ється діючими формами оплати праці (погодинної та від-
рядної), а також законодавством про працю.
Завдання бухгалтера підприємства полягає в тому, щоб:
а)	своєчасно затребувати всі необхідні документи для
нарахування заробітної плати;
б)	правильно виконати розрахунки;
в)	включити нараховану суму до складу валових вит-
рат підприємства;
г)	своєчасно здійснити виплату.
Бухгалтер у цьому разі є виконавцем, усі ж організа-
ційні питання застосування форм оплати праці, раціо-
нального використання робочого часу вирішуються ке-
рівництвом підприємства та його службами.
Згідно з чинним законодавством підприємства мають
повну самостійність у виборі форм оплати праці праців-
ників. При цьому погодинна оплата передбачає оплату
праці за встановленими окладами, відрядна — залежно
від розцінок та обсягів виконаних робіт.
У	діловодстві підприємства мають бути нормативні доку-
менти, що регулюють порядок нарахування заробітної плати:
—	штатний розклад;
—	розцінки і норми;
—	договори підряду (на виконання разових робіт);
—	інші трудові договори (контракт, авторські тощо);
—	накази та розпорядження (на виплату премій, доп-
лат, матеріальної допомоги);
—	колективний договір.
Штатний розклад — документ, у якому встановлено
перелік посад і окладів на певний період (рік).
Зразок штатного розкладу наведено нижче.
Затверджую
Директор фірми ТОВ «Візит»
Т. П. Волошина
5 жовтня 200Х р.
Штатний розклад ТОВ «Візит» на III квартал 200Х р.
№ п/п	Назва посади	Кількість працівників	Оклад, грн.	Місячний фонд, грн.
1.	Директор	1	800	800
2.	Головний бухгалтер	1	600	600
3.	Інженер-механік	3	300	900
4.	Експедитор	1	250	250
5.	Водій	2	200	400
	та ін.			
Усього		8		2 950
Облік розрахунків за зобов'язаннями
193
Трудовий договір (підряду, інші трудові договори) перед-
бачає дотримання працівниками внутрішнього трудового роз-
порядку: режиму робочого часу, виконання певної роботи.
При укладанні цивільно-правових угод, договорів під-
ряду, доручення, видавничого договору процес праці не
регламентується, а відносини сторін визначаються тільки
результатами праці (обумовлюється ціна і предмет дого-
вору, термін і якість виконання робіт тощо).
Розмежування понять трудового договору і цивільно-
правових трудових відносин має важливе практичне зна-
чення. Так, тільки період роботи за трудовим договором
зараховується до трудового стажу, записується в трудову
книжку. Укладання трудового договору оформляється на-
казом, а договору підряду — двосторонньою угодою. Дого-
вір підряду можуть укладати лише особи, що досягли 18
років, трудовий договір — 16 років, а учні загальноосвіт-
ніх шкіл, профтехучилищ і середніх спеціальних навчаль-
них закладів (у вільний від навчання час) — 14 років.
Зарахування на роботу згідно з трудовим договором
оформляється наказом або розпорядженням власника чи
уповноваженої ним особи. На підприємстві має бути кни-
га наказів (розпоряджень) про прийом, переведення і
звільнення тих, хто працює за трудовими договорами:
прошита, пронумерована, скріплена підписом керівника
і печаткою підприємства.
Для підвищення ефективності праці та якості продук-
ції, а також нормалізації співвідношення результатів
праці й доходів працівників доцільно використовувати
контрактну форму трудового договору (контракт) з тими
категоріями працівників, щодо яких діють відповідні
нормативні акти Закону України «Про підприємства в
Україні» (ст. 16), «Про підприємництво» (ст. 9), «Про
споживчу кооперацію» (ст. 14), «Про освіту» (ст. 15, 49)
та ін.
Контракт укладають у письмовій формі, його підписує
керівник підприємства, з одного боку, і працівник — з ін-
шого. В ньому визначають: предмет укладення і термін дії
договору, права, обов’язки і відповідальність сторін, умо-
ви матеріального забезпечення, організації праці праців-
ника, умови розірвання контракту. Порядок застосування
контрактної форми праці викладено в Положенні про по-
рядок укладання контрактів про прийняття (наймання) на
роботу працівників, затвердженому Постановою Кабінету
Міністрів України від 19. 03. 1994 р. № 170.
7 і”
194
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Прийняття на роботу за контрактом оформляють на-
казом. Контракт може укладатися на певний термін, на
час виконання певної роботи. Оплата праці за контрак-
том може складатися з двох частин: авансової та винаго-
роди за кінцевий результат. Періодичність виплати аван-
су та його розмір визначаються за згодою сторін, але він
не може бути нижчим за мінімальні розміри оплати пра-
ці працівників відповідної кваліфікації, визначені чин-
ним законодавством. Винагорода за кінцевий результат
виплачується по закінченні роботи з урахуванням її об-
сягів та якості.
За успішне виконання умов контракту в цілому або
окремих його етапів підприємство може додатково до до-
говірної суми сплатити виконавцю за рахунок власних
коштів заохочувальну винагороду, яка визначається при
укладані контракту або в процесі роботи. По закінченні
контракту виплата всіх належних сум здійснюється в
строк, визначений за згодою сторін, але не пізніш як
протягом 10 днів після підписання акта про прийняття
виконаної роботи.
Роботу, виконану за контрактом, приймають за актом
здачі-приймання. Нарахування оплати кінцевого резуль-
тату здійснюють на підставі акта здачі-приймання робіт
і звіту виконавця.
Наказ (розпорядження) про зарахування до штату
підприємства доводиться до працівника під розписку. На
підставі цього наказу робиться запис в трудовій книжці
працівника. На підприємстві ведуть книгу обліку трудо-
вих книжок і вкладок до них, а також прибутково-видат-
кову книгу з обліку трудових книжок і вкладок до них.
Крім цього, на підприємстві мають бути особові
листки й картки, книги протоколів загальних зборів тру-
дового колективу.
Типові форми первинних документів з обліку праці та
заробітної плати затверджено наказом Міністерства ста-
тистики України від 22. 05. 1996 р. № 144.
На кожному підприємстві ведеться облік особового
складу на підставі первинних документів: наказ (розпо-
рядження) про прийняття на роботу (ф. Т-1), наказ (розпо-
рядження) про переведення на іншу роботу (ф. Т-5),
наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. Т-6), на-
каз (розпорядження) про припинення трудового договору
(ф. Т-8) та ін. Відомості про кожного працівника фіксу-
ються в особовій картці (ф. Т-2, затверджена наказом Мі-
ністерства статистики України від 11. 08. 1993 р. № 180).
Облік розрахунків за зобов’язаннями
195
Кожному працівнику присвоюють табельний номер,
за яким він числиться в табелі обліку робочого часу та у
всіх документах на зарплату. Цей облік веде працівник,
на якого покладено ці обов’язки.
Облік використання робочого часу. Ведеться в табе-
лях обліку використання робочого часу, в річних табель-
них картках тощо (ф. Т-12 і ф. Т-13). Якщо ф. Т-13
використовується тільки для обліку робочого часу, то
ф.Т-12 призначено і для розрахунку заробітної плати. До
табеля включають усіх постійних і тимчасових працівни-
ків, занесених у списковий склад підприємства. Табелі
відкривають або по підприємству в цілому (невеликі під-
приємства), або по його структурних підрозділах і кате-
горіях працюючих.
Вони необхідні не тільки для обліку використання ро-
бочого часу всіх категорій працівників, а й для розрахун-
ків з ними за заробітною платою і одержання даних про
відпрацьований час.
Відмітки в табелі обліку використання робочого часу
про причини відсутності на роботі, про тривалість робо-
чого дня, про наднормативну роботу та інші відхилення
від нормальних умов праці роблять лише на підставі
оформлених належним чином документів (листки непра-
цездатності, листки простоїв, довідки про виконання дер-
жавних або громадських обов’язків, наказ про відряд-
ження тощо).
Облік використання робочого часу здійснюють двома
способами:
—	методом суцільної реєстрації;
—	за відхиленнями (відміткою тільки неявок, запіз-
нень, понаднормового часу, прогулів тощо). У другому
варіанті по закінченні місяця підраховують загальний
календарний фонд робочого часу, час невиходів та інших
втрат. Від загального календарного фонду віднімають усі
втрати і одержують фактично відпрацьований час.
Норма робочого часу (40 годин на тиждень) поширю-
ється на всі категорії працівників, крім тих, для яких за-
конодавством встановлено скорочену тривалість робочого
часу незалежно від того, є вони постійними, сезонними
чи тимчасовими працівниками, працівниками основних
чи допоміжних виробництв. Цю норму встановлено для
підприємств усіх форм власності та організаційно-право-
вих форм.
Скорочено тривалість робочого часу для певних кате-
горій працівників:
196
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
—	у віці від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
—	у віці від 15 до 16 років і учнів у віці від 14 до
років, що працюють в період канікул,— 24 години
на тиждень;
—- зайнятих на роботах із шкідливими умовами пра-
ці — не більш як 36 годин на тиждень та ін.
Законодавство дозволяє скорочувати тривалість робо-
чого чаСу за рахунок власних коштів підприємства для
жіно^ що мають дітей у віці до 14 років або дитину-ін-
валіда незалежно від віку.
З? скороченої тривалості робочого часу оплату здій-
снюють як за повний робочий час.
З? узгодженням між працівником і власником з ура-
хуванням інтересів і можливостей підприємства, необхід-
ності забезпечення виробничого процесу працівник може
бути прийнятий на роботу на неповний робочий день або
НЄПОЇНИЙ робочий тиждень, що має бути обумовлено в
трудовому договорі та оформлено наказом. У трудовій
книжці запис про це не роблять. Робота за неповного ро-
бочого часу не тягне за собою обмежень тривалості що-
річної відпустки, нарахування трудового стажу та інших
трудових прав працівника.
Для окремих категорій працівників може встановлю-
ватися ненормований робочий день, за якого за виробни-
чої Необхідності допускається виконання роботи понад
встановлену тривалість робочого дня без додаткової опла-
ти або компенсації відгулом. Ненормований робочий день
може встановлюватися для керівного, адміністративно-
керівного, технічного персоналу; для осіб, робочий час
яких у зв’язку з особливостями умов їхньої праці не під-
дається точному обліку. Ненормований робочий день не
повинен поширюватися на робітників.
Тривалість робочого дня, дні відпочинку передбача-
ються у графіку виходу на роботу.
Табель складає призначений працівник, підписує ке-
рівник підрозділу і його передають у бухгалтерію. Бух-
галтер перевіряє правильність обчислення робочого часу
кожного працівника, відділу, цеху. Ці дані потрібні для
контролю використання робочого часу, складання звіту,
нарахування заробітної плати.
Для нарахування заробітної плати необхідні не лише
дані црО кількість працюючих, відпрацьований час, а й
ПРО Виконану роботу. Особливо важливою є точність об-
ліку обсягів виконаних робіт для працівників, що працю-
ють За відрядною оплатою. Обсяг виконаних робіт відо-
Облік розрахунків за зобов'язаннями
197
вражають у відповідних первинних документах (рапор-
тах про виробіток, маршрутних листках, нарядах) або
накопичувальних відомостях обліку виробітку. В індиві-
дуальних виробництвах основним документом з обліку
виробітку є наряд. У серійних виробництвах — маршрут-
ні листки, карти у поєднанні зі змінним рапортом: їх ви-
писує виробничий відділ, і вони супроводжують відповід-
ну партію деталей або вузол деталей від початку до кін-
ця їх виготовлення. Як правило, маршрутні листки є на
машинобудівних підприємствах у розкрійно-заготівель-
них, механічних і складальних цехах, іноді — в інстру-
ментальних і ковальських цехах.
Принципова відмінність маршрутного листка від
наряду полягає в тому, що наряд виписують на одного
робітника (або бригаду), який виконує відповідну опера-
цію, а маршрутний листок — на всю роботу, яку викону-
ють різні робітники у відповідній партії продукції.
У масових виробництвах роботи, виконувані кожним
робітником, як правило, однотипні. Тому тут частіше ви-
користовують змінний рапорт без маршрутного листка. У
ньому зазначають дані про щоденний виробіток праців-
ника. Іноді ведуть журнал робіт на зразок табельної відо-
мості.
Склад фонду оплати праці. Істотну роль у бухгал-
терському обліку відіграє контроль за інформацією про
розрахунки з персоналом (як штатним, так і позаштат-
ним), про оплату праці (за всіма видами заробітної пла-
ти, преміями, допомогами).
Усі виплати персоналу поділяють на такі, що пов’яза-
ні з витратами, які включають до собівартості продукції,
робіт, послуг, адміністративними витратами, витратами
на збут, іншими операційними витратами, і виплати, що
здійснюються за рахунок соціального страхування.
Згідно із законодавством оплата праці може здійсню-
ватися за відпрацьований і за невідпрацьований на під-
приємстві час. Перша включає оплату за тарифними
ставками і посадовими окладами, відрядними розцінка-
ми, різні доплати і надбавки (доплати за роботу в нічний
час, за працю у вихідні та святкові дні, за понаднормо-
вий час тощо, надбавки за вислугу років, за поєднання
професій тощо), поточне преміювання праці. Друга —
оплата основної та додаткової відпустки, навчальних від-
пусток, пільгових годин підлітків, перерв у роботі мате-
рів, які годують немовлят, виконання державних та гро-
мадських обов’язків, вихідну допомогу та ін.
198
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від
24.04.1995 р. №108/95-ВР та Інструкції із статистики заро-
бітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики
України від 11. 12. 1995 р. № 323, витрати на оплату праці
складаються з фонду основної та фонду додаткової заробіт-
ної праці, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу згід-
но з визначеними нормами праці, яка встановлюється у вигляді
тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та
посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад вста-
новлені норми, за трудові успіхи й винаходи та за особливі умови
праці, яка включає доплати, надбавки, гарантовані й компенса-
ційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії,
пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно з п. 5.6 Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22. 05. 1997 р. до валових ви-
трат підприємства належать витрати на оплату праці, що
охоплюють витрати на виплату основної та додаткової за-
робітної плати. До валових витрат належать і витрати на
виплату авторських винагород, виплати за виконання ро-
біт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового ха-
рактеру, будь-які інші виплати у грошовій і натуральній
формах, встановлені за домовленістю сторін.
Фонд основної заробітної плати:
—	заробітна плата, нарахована за виконану роботу
(відпрацьований час) за відрядними розцінками, тариф-
ними ставками, посадовими окладами;
—	вартість продукції, що видається в порядку натураль-
ної оплати працівникам згідно з чинним законодавством;
—	надбавки й доплати до тарифних ставок і посадо-
вих окладів у розмірах, передбачених законодавством
(бригадирам із робітників, які не звільнені від основної
роботи, за керівництво бригадами);
а)	керівникам, спеціалістам, службовцям за високі
досягнення в праці або за виконання особливо важливих
завдань на термін їх виконання;
б)	за знання іноземної мови у випадках, передбачених
законодавством;
в)	за поєднання професій (посад), розширення зон об-
слуговування або збільшення обсягу робіт, що викону-
ються, за стаж роботи й вислугу років та ін.;
—	оплата праці працівників, які не перебувають у
штаті підприємства, але виконують роботи згідно з дого-
Облік розрахунків за зобов'язаннями
199
ворами цивільно-правового характеру, включаючи дого-
вір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками
здійснює безпосередньо це підприємство;
—	плата працівникам, що не перебувають у штаті під-
приємства, за виконання разових робіт (ремонт інвента-
ря, експертиза тощо);
—	вартість безоплатно наданого форменого одягу, що
залишається в особистому користуванні, або пільги у
зв’язку з його продажем за зниженими цінами;
—	оплата робочого часу працівників, які залучаються
до виконання державних і громадських обов’язків згідно
із законодавством;
—	оплата за роботу у святкові та вихідні дні, в понад-
нормовий та нічний час за розцінками, визначеними за-
конодавчими актами;
—	виплата різниці в окладах у разі тимчасового замі-
щення та в інших випадках згідно із законодавством;
—	оплата праці за керівництво виробничою практи-
кою студентів;
—	зарплата за основним місцем роботи за час навчання
працівників, спеціалістів з відривом від виробництва в сис-
темі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
—	оплата вимушеного прогулу;
—	оплата праці студентів, учнів середніх профтехучи-
лищ в період проходження практики;
—	суми вихідної грошової допомоги тощо.
Фонд додаткової заробітної плати:
—	оплата щорічних і додаткових відпусток, оплата
навчальних відпусток, надання грошових компенсацій за
невикористану відпустку;
—	премії за сприяння винахідництву та раціоналізації;
—	одноразові заохочення (за виконання особливо
важливих виробничих завдань);
—	премії працівникам за виробничі результати, в то-
му числі за виконання і перевиконання виробничих зав-
дань:
а)	за виконання акордних завдань у визначений термін;
б)	за підвищення продуктивності праці;
в)	за поліпшення кінцевих результатів господарської
діяльності (відділу, секції, цеху та ін.);
г)	за економію матеріалів, сировини тощо, зменшен-
ня простоїв обладнання та інші якісні показники в робо-
ті підприємства;
— виплата різниці в заробітку в разі переводу на
нижчеоплачувану роботу.
200
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
З урахуванням своїх можливостей підприємства мо-
жуть запроваджувати пільгові виплати у вигляді:
—	додаткових відпусток понад передбачені законо-
давством (в тому числі жінкам, що виховують дітей);
—	надбавок до пенсій;
—	оплати путівок працівникам та їхнім дітям на лі-
кування і відпочинок коштом підприємства;
	— надання працівникам матеріальної допомоги тощо.
Ці пільгові виплати обліковують у складі інших опе-
раційних витрат на субрахунку 949 «Інші витрати опера-
ційної діяльності».
Форми й системи оплати праці. Організація заро-
бітної плати на підприємстві визначається трьома еле-
ментами: тарифною системою, нормуванням праці та
формами оплати праці.
Тарифна система дає змогу оцінити працю щодо якос-
ті, нормування — облікувати кількість затраченої праці,
а форми — визначити порядок розрахунку заробітної
плати.
Згідно із Законами України «Про підприємства в Ук-
раїні» (ст. 16) та «Про підприємництво» підприємства са-
мостійно розробляють і затверджують форми й системи
оплати праці: тарифні ставки, посадові оклади, відрядні
розцінки, премії, надбавки і доплати за умовами, перед-
баченими договором. Державні тарифні ставки і оклади
на підприємствах можуть використовуватися як орієнти-
ри для визначення оплати праці залежно від професій,
кваліфікації працівників, складності умов виконуваних
ними робіт. Розмір оплати праці може бути нижчим від
установленої мінімальної заробітної плати у разі невико-
нання норм виробітку, виготовлення продукції з браком,
простою та інших причин.
Керівник підприємства самостійно на підставі колек-
тивного договору встановлює працівникам конкретні та-
рифні ставки, оклади.
Тепер основою побудови системи тарифних ставок і
окладів є мінімальна заробітна плата, встановлена Уря-
дом України.
Тарифна система — основний елемент державного ре-
гулювання оплати праці. Її складовими є: Єдина тариф-
на система (ЄТС), Єдиний тарифно-кваліфікаційний до-
відник (ЄТКД), тарифні ставки й оклади.
Тарифна система використовується для розподілу ро-
біт і працівників залежно від складності робіт і кваліфі-
кації працівників, за розрядами тарифної сітки. За та-
Облік розрахунків за зобов'язаннями
201
рифної системи діють відрядна і погодинна форми опла-
ти праці працівників, що охоплюють системи для різних
організаційно-технічних умов виробництва.
Заробітну плату за тарифом визначають множенням
годинної тарифної ставки на відпрацьовані години за та-
белем. Для погодинних працівників заробіток за місяць
визначають діленням окладу на кількість робочих днів за,
графіком і множення результату на фактично відпрацьо-
вані дні за табелем.
Приклад
Бухгалтеру підприємства встановлено оклад 121 грн.
У звітному місяці він відпрацював 16 робочих днів. Гра-
фіком було передбачено 22 робочі дні.
Заробіток бухгалтера за відпрацьований місяць ста-
новитиме:
121 : 22 х 16 = 88 (грн.).
Відрядна форма заробітної плати. Матеріально зацікав-
лює робітників у підвищенні продуктивності праці та спри-
яє дієвому контролю за організацією виробничого процесу.
Розрізняють відрядну оплату праці індивідуальну —
заробітна плата визначається множенням відрядної роз-
цінки на обсяги виконаної роботи, та бригадну — норми
виробітку встановлюють на бригаду. Бригадний відряд-
ний заробіток розподіляється між членами бригади з ура-
хуванням відпрацьованого часу і тарифних ставок.
Відрядна оплата праці має такі системи: пряму, від-
рядно-преміальну, відрядно-прогресивну і акордну.
За прямої системи заробіток кожного робітника про-
порційний його виробітку і визначається як добуток ус-
тановленої відрядної розцінки на кількість виготовлених
(відпрацьованих) одиниць продукції (розцінки є одини-
чні та комплексні).
Приклад
1. Робітник протягом місяця виготовив 1 425 шт. ви-
робу А (розцінка — 0,05 грн. за одиницю) і 2 787 шт. ви-
робу В (розцінка — 0,03 грн. за одиницю). За виконану
роботу йому належить оплата:
(1 425 х 0,05) + (2 787 х 0,03) = 154,86 грн.
2. Робітник виконав свою норму виробітку на 104%.
Згідно з умовами преміювання йому належить:
10% — за виконання норми виробітку на 100%;
1,5% — за кожний відсоток перевиконання норм ви-
робітку.
202	Облік грошових коштів, розрахункових операцій
с? Отже, загальний заробіток робітника становить:
? загальний розмір премії: 10 + 1,5 х 4 = 16%.
Сума премії: 154,86 х 16 : 100 = 24,78 грн.
ж» Загальний заробіток: 154,86 + 24,78 = 179,64 грн.
Найпоширенішою є відрядно-преміальна система опла-
ти праці. Робітнику, крім заробітку за прямими відрядни-
ми розцінками, виплачують премії за встановленою шка-
лою за певні якісні та кількісні показники праці: переви-
конання норм виробітку, підвищення якості продукції,
відсутність браку тощо. Премії нараховуються за фактич-
но відпрацьований час на основі відрядного заробітку.
За відрядної форми оплати праці облік виробітку
можна організувати за умови, що існує можливість вимі-
рювання та обліку обсягу робіт, виконаних кожним
робітником, у натуральних вимірниках. Якщо роботи
виконує бригада, оплата праці, як уже зазначалося, роз-
поділяється між членами бригади відповідно до їхньої
кваліфікації та кількості затраченої праці.
Залежно від характеру виробництва застосовують та-
кі форми первинних документів: наряд на відрядну пра-
цю, маршрутний лист (картка), відомість обліку виробіт-
ку, акт про приймання виконаних робіт та ін.
Основний документ на відрядну працю — наряд. Роз-
різняють разові та накопичувальні наряди, а також інди-
відуальні (роботу виконує один робітник) та бригадні (ро-
боту виконує бригада). Якщо робота за нарядом до кінця
місяця не закінчена, розцінюється виконана частка, а по
закінченні (завершенні) роботи дається завдання в наря-
ді на наступний місяць.
На зворотному боці наряда містяться додаткові дані
про склад бригади, відпрацьований нею час, обсяг вико-
наних робіт, кваліфікацію членів бригади.
Приклад
Бригада у складі 3-х осіб виконала роботу за нарядом
на суму 948 грн. (табл. 2.17). Розрахунок бригадного заро-
бітку є таким:
1.	Визначають тарифний заробіток кожного члена
бригади, зокрема у Іваненка Р. М. він становить 210 грн.
(10 грн. х 21).
2.	Загальна сума тарифного заробітку усіх членів бри-
гади дорівнює 474 грн.: 210 + 144 + 120.
3.	Коефіцієнт розподілу приробітку одержують ділен-
ням суми фактичного заробітку на суму тарифного заробіт-
ку: відрядний заробіток — 948; тарифний заробіток — 474.
Облік розрахунків за зобов’язанняг*в-.- > ,\ и •	203
Кпр = 948 : 474 = 2.
4.	Фактичний заробіток Іванова Р. М. становить 210 х
х 2 = 420 грн.
Таблиця 2.17
№ п/п	Прізвище, ім'я, по батькові	Роз- ряд	Фактично відпра- цьовано годин	Годинна тарифна ставка, грн.	Тариф- ний заробі- ток, грн.	Відрядний заробіток, гри.
1.	Іваненко Р. М.	V	21	10	210	420
2.	Кузьменко Д. Р.	IV	18	8	144	288
3.	Марченко Є. А.	IV	15	8	120	240
Разом:			54		474	948
Приклад
За відпрацьований час робітнику нараховано зарпла-
ту 108,2 грн. За кожний відсоток перевиконання вироб-
ничого завдання передбачено премію 2,5%. За економію
матеріалу — 35% його вартості. Завдання виконано на
104,2%, зекономлено матеріалів на 4,5 грн.
Заробіток робітника становитиме:
—	за відпрацьований час: 108,2 грн.;
—	премія за перевиконання плану: 11,36 грн.
(4,2 х 2,5 = 10,5; 10,5 х 108,2 : 100)
—	премія за економію матеріалів: 1,58 (4,5 х 0,35).
Разом: 121,14 грн.
Погодинна форма заробітної плати. Погодинну заро-
бітну плату розраховують на основі даних про відпрацьо-
ваний час і тарифну ставку робітника.
Погодинна форма заробітної плати — оплата за фак-
тично відпрацьований час (з урахуванням кваліфікації
робітника), що не залежить від виконаної роботи.
Розрізняють просту погодинну систему оплати праці
та погодинно-преміальну.
За простої погодинної системи заробітна плата прямо
залежить від кількості відпрацьованого часу переважно
за календарний місяць (за місячної тарифної ставки або
місячного посадового окладу), за годину (за годинної та-
рифної ставки).
За погодинно-преміальної системи, крім оплати часу,
враховують також якість роботи, тому робітникам нара-
ховуються премії за економію матеріалів, палива, енер-
гії, за скорочення простоїв та ін.
204
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Погодинна оплата праці поширюється на всі категорії
працюючих. Так, значна частка праці робітників у про-
мисловості оплачується за погодинною формою, і для
розрахунку їх заробітку досить знати фактично відпра-
цьований час і тарифну ставку. Основним документом
при цьому є табель обліку використаного робочого часу.
Суму заробітку погодинного робітника визначають як до-
буток тарифної ставки на відпрацьовані ним години.
Приклад
Погодинний робітник IV розряду відпрацював у ве-
ресні (згідно з табелем) 148 годин. Годинна тарифна став-
ка за цим розрядом — 1,2 грн.
Місячний заробіток робітника становить 177,6 грн.
(148 х 1,2).
Проста погодинна система оплати праці дає змогу
враховувати кваліфікацію робітника, але недостатньо за-
безпечує зв’язок між кінцевим результатом праці робіт-
ника і його заробітною платою. Тому в промисловості по-
ширена погодинно-преміальна система оплати праці, за
якої враховуються кількість та якість праці, зростає від-
повідальність і особиста матеріальна зацікавленість ро-
бітників у результатах праці, оскільки преміювання
здійснюють за економію часу, скорочення й усунення
простоїв, економію матеріалів. Розміри премій і показни-
ки преміювання визначаються Положенням про премію-
вання, розробленим підприємством. Керівники підпри-
ємств, спеціалісти та інші службовці преміюються за ос-
новні результати господарської діяльності.
У заробітній платі певні суми становлять доплати і
надбавки.
Оплата праці, виходячи із середнього заробітку. Пос-
тановою Кабінету Міністрів України від 08. 02. 1995 р.
№ 100 затверджено «Порядок обліку середньої заробітної
плати», що регламентує випадки, за яких для розрахун-
ку оплати праці використовують поняття «середня заро-
бітна плата».
До таких видів оплати праці належать:
—	оплата щорічних і додаткових відпусток;
—	оплата відпусток у зв’язку з навчанням без відри-
ву від виробництва;
—	виплата нарахованих грошових допомог у зв’язку
з тимчасовою непрацездатністю або з вагітністю та поло-
гами;	:
—	виплата вихідної грошової допомоги;	>:1-
Облік розрахунків за зобов’язаннями	205
—	оплата службових відряджень і часу вимушеного
прогулу;
—	виплата компенсацій за невикористану відпустку
та інші випадки, передбачені законодавством.
Розглянемо докладніше розрахунки, пов’язані з опла-
тою відпусток.
Оплата відпусток. Згідно із ст. 74 КЗпПУ усім пра-
цівникам надаються щорічні відпустки зі збереженням
місця роботи (посади) і середнього заробітку. Законом Ук-
раїни «Про відпустки» від 15. 11. 1996 р. передбачено, що
право на відпустку мають громадяни України, які перебу-
вають у трудових відносинах з підприємствами, організа-
ціями незалежно від форми власності, виду діяльності та
галузевої належності, а також ті, хто працює за трудовим
договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами Укра-
їни право на відпустку мають іноземні громадяни та осо-
би без громадянства, які працюють в Україні.
Щорічна основна відпустка надається працівникам
тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьова-
ний робочий рік, який відраховують від дня укладення
трудового договору. Тривалість основної відпустки для
працівників деяких галузей промисловості та окремих
категорій працівників встановлена ст. 6 Закону «Про від-
пустки». Зокрема, особам у віці до 18 років щорічна ос-
новна відпустка надається тривалістю 31 календарний
день, інвалідам І і II груп — ЗО календарних днів, інва-
лідам III групи — 26 календарних днів.
Черговість надання відпусток визначається графіком.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повною
тривалістю протягом двох років підряд, ненадання їх
протягом робочого року особам у віці до 18 років, а та-
кож працівникам, які мають право на додаткову від-
пустку у зв’язку з шкідливими умовами праці або з особ-
ливим характером праці (останнє стосується також пра-
цівників, для яких установлено ненормований робочий
день). Ненадання щорічної відпустки в перелічених ви-
падках є порушенням законодавства про працю і кара-
ється адміністративним штрафом від 5 до 10 НМД (ст. 41
КоАП).
Щорічна відпустка на прохання працівника може бу-
ти поділена на частини будь-якої тривалості за умови, що
основна неперервна частина становитиме не менш як
14 календарних днів.
Згідно із ст. 24 Закону «Про відпустки» за бажанням
працівника частина щорічної відпустки може бути замі-
206
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
нена грошовою компенсацією. Однак при цьому трива-
лість наданої працівнику щорічної відпустки (включаю-
чи додаткову) не повинна бути меншою за 24 календарні
дні. Особам до 18 років заміна всіх видів відпусток гро-
шовою компенсацією не дозволяється.
Нарахування, пов’язані з оплатою щорічних відпус-
ток (основної та додаткової), здійснюються за рахунок
коштів підприємств на оплату праці.
Суму відпускних нараховують, виходячи з середнього
заробітку.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати
часу щорічної та додаткової відпусток (або для випла-
ти компенсації за невикористану відпустку), відпусток
у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва
здійснюють, виходячи з виплат за останні 12 календар-
них місяців роботи, що передували місяцю надання
відпустки.
Працівнику, якйй відпрацював на підприємстві менш
як рік, середню зарплату розраховують з виплат за фак-
тичний час роботи, тобто з першого числа місяця, нас-
тупного після оформлення на роботу, до першого числа
місяця, в якому надається відпустка або виплачується
компенсація за невикористану відпустку.
Якщо протягом 12 місяців, за які визначається заро-
біток для оплати відпускних, були періоди, коли, згідно
із законодавством, працівник звільнявся від основної ро-
боти з частковим збереженням заробітку або без оплати,
ці періоди вилучають із розрахунку. За надання праців-
никові відпустки без збереження заробітної плати через
відсутність сировини, матеріалів ці періоди за рішенням
адміністрації та профспілкового комітету також можуть
вилучатися з розрахунку.
Святкові та неробочі дні, що припадають на період
відпустки, в розрахунок тривалості відпустки не беруть і
не оплачують.
Приклад
Робітниці надано відпустку тривалістю 24 календарні
дні з 1 квітня 200Х року.
Зарплата від 1 квітня 200Х року до 31 березня поточ-
ного року становить 872,4 грн.
Сума відпускних становитиме:
(872,4 х 24) : (365 - 12) = 59,30 грн. (12 — кількість
святкових і неробочих днів у році).
Облік розрахунків за зобов'язаннями	207
Приклад
Робітник почав роботу 5 лютого і звільнився 19 лип-
ня 200Х р. Він має право на щорічну основну відпустку
24 календарні дні та додаткову — 6 календарних днів.
Разом — ЗО календарних днів.
Для обчислення середньодобового заробітку за розра-
хунковий період (з 05. 02. 200Х до 19. 07. 200Х) суму за-
робітку за цей період ділять на кількість календарних
днів у ньому, за винятком святкових і неробочих днів,
що припадають на цей період:
Заробіток за лютий — червень 200Х р. — 600,4 грн.;
На цей період припадає — 165 календарних днів, в
тому числі святкових і неробочих — 7 днів.
Середній заробіток становить: 600,4:(165-7) =
= 3,80 грн.
Тривалість відпустки визначають пропорційно від-
працьованому часу, тобто розмір належної річної відпус-
тки ділять на 12 і множать на кількість повних відпра-
цьованих місяців. Повними вважаються місяці, в яких
працівник відпрацював 15 і більше календарних днів.
Оскільки у наведеному прикладі працівник звільнив-
ся у другій половині місяця, за цей місяць (липень) Йо-
му буде нараховано компенсацію за невикористану від-
пустку, тобто для розрахунку тривалості відпустки бе-
реться 6 місяців.
У наведеному прикладі тривалість відпустки стано-
вить 15 днів (ЗО : 12 х 6 = 15).
Компенсація за 15 днів належної відпустки — 57,0 грн.
(3,8 х 15 = 57,0).
Якщо працівник з незалежних від нього причин пра-
цював у режимі неповного робочого тижня, або перебував
у відпустці без збереження заробітної плати, або з
частковим її збереженням, його середньодобовий заробі-
ток для розрахунку відпускних визначається так, як у
наведеному нижче прикладі.
Приклад
У розрахунковому періоді від липня 200Х р. по чер-
вень 200Х р. за п’ятиденного робочого тижня працівник
працював у такому режимі: з 1 липня по ЗІ грудня
200Х р. — по 3 дні на тиждень; з 1 січня по 16 лютого
200Х р. перебував у відпустці без збереження заробітної
плати за згодою сторін; з 17 лютого по ЗО червня 200Х р.
працював повний робочий тиждень.
208
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Загальний заробіток за розрахунковий період стано-
вив 1 570 грн. Кількість календарних днів у розрахун-
ковому періоді, на яку слід поділити загальний заробі-
ток, — 258 днів: з 365 календарних днів року вилуча-
ють 12 святкових і неробочих днів, 50 робочих днів,
які працівник працював у скороченому режимі праці,
та 45 календарних днів, протягом яких він перебував у
відпустці без збереження заробітної плати (365 - 12 -
- 50 - 45 = 258).
Середній заробіток становитиме: 1 570 : 258 = 6,09 грн.
Якщо працівник звільняється до кінця робочого ро-
ку, за який йому вже було надано відпустку, із його
заробітної плати можуть за наказом (розпорядженням)
адміністрації бути утримані гроші за невідпрацьовані
дні відпустки. Вирахування за ці дні не роблять у разі
звільнення працівника з роботи у зв’язку з призовом
(вступом) на військову службу, переведенням за згодою
працівника на інше підприємство або переходом на ви-
борну посаду. Це правило поширюється і при звільнен-
ні працівника з ініціативи адміністрації: у зв’язку з
ліквідацією підприємства; через скорочення кількості
працівників; у разі виявленої невідповідності робітника
або службовця посаді, яку він обіймає, або роботі, яку
він виконує; через неналежну кваліфікацію або стан
здоров’я тощо.
Утримання та відрахування із заробітної плати.
Об’єктом оподаткування є сукупний дохід громадян,
одержаний із різних джерел. Бухгалтерія підприємства
здійснює не тільки нарахування заробітної плати, а й ут-
римання та вирахування з неї.
Усі види утримань з одержаних доходів поділяють на
утримання обов’язкові, згідно з чинним законодавством,
і утримання за згодою працівників. До обов’язкових ут-
римань належать: прибутковий податок, відрахування
до Пенсійного фонду, утримання збору на загально-
обов’язкове соціальне страхування, утримання збору на
обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіт-
тя та утримання за виконавчими листами за рішенням
судових органів (аліменти, сплата сум розтрат і розкра-
дань та ін.).
До утримань за згодою працівника відносять: утри-
мання на підставі його письмової заяви: профспілкові
внески, погашення сум дрібних нестач, вартість харчу-
вання (на підприємствах харчування), відрахування з ін-
дивідуального соціального страхування, невикористані
підзвітні суми, суми до оплати акцій підприємства тощо.
Облік розрахунків за зобов'язаннями
209
Отже, із нарахованої заробітної плати працівників ут-
римують:
—	прибутковий податок;
—	відрахування до Пенсійного фонду;
—	збір на соціальне страхування;
—	збір на соціальне страхування на випадок безробіття;
—	за виконавчим документом на користь інших під-
приємств і осіб;
—	неповернені своєчасно підзвітні суми;
—	за заподіяну матеріальну шкоду;
—	за товари, куплені в кредит;
—	за одержаними позиками;
—	профспілкові внески та ін.
Відрахування до Пенсійного фонду. Порядок нараху-
вання і сплати страхових внесків громадян до Пенсійного
фонду регламентують Закон України «Про збір на обов’яз-
кове державне пенсійне страхування» від 26. 06. 1997 р.
№ 400 із змінами та доповненнями, Інструкція про нара-
хування, сплату внесків до Пенсійного фонду і витрачання
його коштів.
Обов’язкові страхові внески до Пенсійного фонду
сплачуються в такому розмірі:
—	1% — усі категорії працюючих громадян (у тому
числі особи, що працюють за угодами цивільно-правово-
го характеру і працюючі пенсіонери), якщо сукупний
оподатковуваний дохід не перевищує 150 грн.;
—	2% — усі категорії працюючих громадян, якщо су-
купний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн.
Законом України від 17. 02. 2000 р. № 1461-ПІ вне-
сено зміни до Закону «Про збір на державне пенсійне
страхування», згідно з якими для платників збору — фі-
зичних осіб, що мають статус державного службовця, —
встановлено шкалу ставок для нарахування збору до
Пенсійного фонду:
—	1% з частки сукупного оподатковуваного доходу,
що не перевищує 150 грн.;
—	2% з частки сукупного оподатковуваного доходу в
розмірі від 151 до 250 грн.;
—	3% з частки сукупного оподатковуваного доходу в
розмірі від 251 до 350 грн.;
—	4% з частки сукупного оподатковуваного доходу в
розмірі від 351 до 500 грн.;
—	5% з частки сукупного оподатковуваного доходу,
яка перевищує 500 грн.
Обов’язкові страхові внески нараховуються на всі ви-
ди виплат, з яких здійснюється відрахування страхових
210
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
внесків на державне соціальне страхування, крім видів
виплат, визначених Законом, зокрема на:
—	вихідну грошову допомогу при звільненні;
—	компенсаційні виплати (добові на відрядження в
межах нормативу і виплати замість добових);
—	суми відшкодування збитку, заподіяного працівни-
кові внаслідок каліцтва або іншим ушкодженням здо-
ров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;
—	стипендії, що виплачуються підприємством слуха-
чам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, яких
направлено на навчання з відривом від виробництва;
—	грошову допомогу, що виплачується за рахунок
підприємства молодим спеціалістам на час відпустки піс-
ля закінчення вищого або середнього спеціального нав-
чального закладу;
—	компенсаційні виплати, що здійснюються згідно із
Законом України «Про статус і соціальний захист грома-
дян, що постраждали внаслідок чорнобильської катастро-
фи» від 01. 07. 1992 р. (на оздоровлення, при звільненні,
на харчування, винагороду за вислугу років, різні грошо-
ві допомоги на дітей);
—	суми грошових допомог сім’ям з дітьми, що випла-
чуються з державних і місцевих бюджетів згідно із Зако-
ном України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
від 21. 11. 1992 р.;
—	виплати з коштів Фонду соціального страхування і
Пенсійного фонду України та деякі інші;
—	доходи, одержані у вигляді дивідендів за акціями,
та інші доходи, одержані від розподілу прибутку (доходу)
підприємства.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи
з додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду»
від 31. 08. 1996 р. № 1023 з Переліку видів оплати та ін-
ших виплат, на які не нараховуються страхові внески,
вилучено компенсацію за невикористану відпустку.
Утримання із заробітної плати робітників та службов-
ців внесків до Пенсійного фонду в обліку відображають
записами:
Дт 661 «Розрахунки 1 на суму утриманих внесків
за заробітної платою ] до Пенсійного фонду;
Кт 651«3а пенсійним забезпеченням».
Дт 651 «За пенсійним 1 на суму внесків, перерахованих
забезпеченням» ] до Пенсійного фонду;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Облік розрахунків за зобов'язаннями
211
Обов’язкові страхові внески працюючих громадян пе-
рераховують на рахунок Пенсійного фонду (Пенсійного
фонду) одночасно зі сплатою прибуткового податку з гро-
мадян по закінченні календарного місяця в день одер-
жання в банках коштів на виплату належних їм сум.
Платники внесків одночасно з поданням чеків на
одержання коштів для виплат заробітної плати за другу
половину місяця подають у банк платіжне доручення на
перерахування до Пенсійного фонду суми внесків. Якщо
на рахунку підприємства в банку немає коштів для вип-
лати заробітної плати і сплати внесків до Пенсійного
фонду в повному обсязі, воно подає в банк чек на заробіт-
ну плату і платіжне доручення на перерахування внесків
до Пенсійного фонду пропорційно нарахованим сумам.
Утримання прибуткового податку. Основними норма-
тивними документами, що регламентують утримання при-
буткового податку, є Декрет Кабінету Міністрів України
«Про прибутковий податок з громадян» від 26. 12. 1992 р.
№ 13-92 та Інструкція ГДШУ від 21. 03. 1993 р. № 12 з
наступними змінами і доповненнями, а також Закон Ук-
раїни «Про внесення змін та доповнень до Декрету
Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з
громадян» від 13. 02. 1998 р.
Платниками прибуткового податку в Україні є гро-
мадяни України, іноземні громадяни та особи без грома-
дянства.
Об’єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний
дохід за календарний рік, одержаний з різних джерел на
території України і за її межами.
До сукупного оподатковуваного доходу громадян за
місцем основної роботи (основним місцем роботи вва-
жається підприємство будь-якої форми власності або
інший суб’єкт підприємницької діяльності, наприклад,
фізична особа, з яким громадянин має трудові відносини
за умови обов’язкового ведення в цьому місці трудової
книжки і відрахувань до фонду соціального страхування)
включають:
—	доходи за виконання трудових зобов’язань, у тому
числі за сумісництво на тому ж підприємстві (незалежно
від того, в якій формі вони одержані — в натуральній чи
грошовій);
—	у разі виплати заробітної плати в натуральній
формі продукцією власного виробництва її розмір у
місячному сукупному доході працівника нараховується
за відпускною ціною цієї продукції стороннім спожива-
чам в поточному місяці, коли здійснено нарахування
212
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
заробітної плати. Якщо в поточному місяці така продук-
ція не реалізовувалася, для розрахунку беруть відпускну
ціну попереднього місяця. Натуральна продукція інших
виробників (товар) у місячному сукупному доході оціню-
ється за ціною її придбання. Якщо ці товари були прода-
ні на пільгових умовах за зниженими цінами, різницю
між цінами придбання і цінами продажу зараховують до
оподатковуваного доходу працівника. Натурпродукція,
одержана за бартерними операціями в галузі ЗЕД і вико-
ристана для оплати праці, оцінюється за митною вартіс-
тю, сплаченою при її ввезенні в Україну і перерахованою
на українську національну валюту за курсом НБУ на да-
ту одержання натурального доходу;
—	за виконання робіт за договорами підряду;
—	доходи, одержані від розподілу прибутку (доходу)
підприємства. Персоніфікація частини чистого прибутку
підприємства незалежно від його наступного використан-
ня (в тому числі для приватизації) є розподілом прибут-
ку (доходу) між працівниками підприємства, а тому пер-
соніфіковані кошти підлягають оподаткуванню;
—	виплати за листками непрацездатності через хворо-
бу чи догляд за хворою дитиною;
—	доплати до пенсій, які призначаються за рахунок
коштів підприємства в іншому порядку, ніж це передба-
чено пенсійним законодавством України;
—	суми компенсаційних виплат, наприклад, витрати,
що перевищують встановлені чинним законодавством
норми;
—	суми компенсації за невикористану відпустку при
звільненні;
—	суми матеріальної допомоги, у тому числі вартість
речових призів і подарунків;
—	сума вартості майна, яка є його часткою, якщо при
ліквідації (реорганізації, перепрофілюванні) підприємств
(крім випадків приватизації) здійснюється розподіл май-
на (у грошовій і в натуральній формах) між членами ко-
лективу;
—	винагороди за вислугу років і стаж роботи, а також
винагороди за підсумками роботи за рік (підлягають опо-
даткуванню за основною ставкою в складі доходу того мі-
сяця, в якому виплачуються);
—	одноразові грошові виплати, що здійснюються за
рішенням трудового колективу за рахунок підприємства
громадянам, які йдуть на пенсію за віком (ст. 15 Закону
України «Про основні заходи захисту ветеранів праці та
інших громадян похилого віку» від 20. 01. 1994 р.);
Облік розрахунків за зобов'язаннями
213
—	суми стипендій та інших доходів студентів вищих
і середніх навчальних закладів, аспірантів (податок утри-
мується з урахуванням неоподатковуваного мінімуму та
інших пільг);
—	інші доходи від надання підприємством своїм пра-
цівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і на-
туральній формах.
Дохід від продажу акцій, який не перевищує їх номі-
нальної вартості або ціни попереднього придбання, що є
частиною заробітної плати, оподатковується за основною
ставкою. Якщо акції було придбано за особисті внески,
то у разі їх продажу оподатковується тільки та частина
доходу, яка перевищує номінальну вартість або ціну їх
попереднього придбання.
До доходів також відносять виплачені безпосередньо
працівникам кошти в будь-якій формі (в грошовій чи у
вигляді талонів на певну суму) на харчування, за винятком
вартості харчування, передбаченого рішенням уряду як
компенсація за роботу, пов’язану зі шкідливими умовами
праці, і сум, спрямованих підприємствами до власних під-
приємств харчування на здешевлення харчування своїх
працівників (лист ГДПАУ від 07. 04. 1995 р. № 14 —
116/11—1632).
До сукупного оподатковуваного доходу громадян не
включаються (і на ці суми не нараховуються збори до
Пенсійного фонду і Фонду соцстраху):
—	допомога з державного соціального страхування і
державного соціального забезпечення, крім допомоги у
разі тимчасової непрацездатності (в тому числі для дог-
ляду за хворою дитиною), зокрема:
—	допомога у разі вагітності і пологів; одноразова до-
помога при народженні дитини; допомога для догляду за
дитиною;
—	грошові виплати матерям (батькам), що зайняті
доглядом за трьома і більше дітьми віком до 16 років;
—	допомога для догляду за дитиною-інвалідом;
—	допомога на дітей віком до 16 років (тих, що нав-
чаються, — до 18 років);
—	допомога на дітей одиноким матерям;
—	допомога на дітей військовослужбовців строкової
служби;
—	допомога на дітей, що перебувають під опікою, пік-
луванням;
—	тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки
яких ухиляються від сплати аліментів або справляння
аліментів неможливе;
214
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
—	допомога на поховання, в тому числі надана за ра-
хунок юридичних і фізичних осіб;
—	суми одержаних аліментів;
—	державні пенсії, а також додаткові пенсії, що вип-
лачуються за умовами добровільного страхування пенсій;
—	компенсаційні виплати у грошовій і натуральній
формах у межах норм, передбачених чинним законодавс-
твом, за винятком компенсацій за невикористану відпуст-
ку при звільненні;
—	суми грошового забезпечення, грошові винагороди
та інші виплати, одержані військовослужбовцями, особа-
ми рядового і командного складу органів внутрішніх
справ за виконання службових обов’язків;
—	суми, одержані від відчуження майна, яке належа-
ло громадянам за правом власності, за нотаріальне пос-
відчення якого сплачується державне мито, крім доходів,
одержаних від реалізації продукції та іншого майна в ре-
зультаті здійснення підприємницької діяльності з метою
одержання прибутку;
—	доходи громадян від продажу вирощеної в особис-
тому підсобному господарстві, на присадибній, дачній або
садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва,
худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і
продукції їх забою в сирому вигляді чи у вигляді первин-
ної обробки;
—	суми від успадкування і дарування, за винятком
сум авторської винагороди, які періодично одержують
спадкоємці (правонаступники) авторів творів науки, літе-
ратури і мистецтва, а також за відкриття, винаходи і
промислові зразки;
—	виграші на облігації державних позик і лотереї, від-
сотки і виграші на внески в установах банків, на ощадні
сертифікати і державні казначейські зобов’язання;
—	суми, одержані громадянами за обов’язковим і доб-
ровільним страхуванням (крім випадків, коли страхові
внески з накопичувального страхування здійснюються за
рахунок коштів підприємств, установ і організацій);
—	суми матеріальної допомоги у грошовій і в нату-
ральній формах (незалежно від її розмірів), що надаєть-
ся за рішенням уряду України у разі стихійного або еко-
логічного лиха, аварії та катастрофи місцевими органами
державної виконавчої влади, профспілками, фондами со-
ціального страхування, благодійними фондами та інозем-
ними державами;
Облік розрахунків за зобов'язаннями
215
—	суми, одержані громадянами від розміщення їхніх
особистих заощаджень на поточних (депозитних) рахун-
ках банків України, в т. ч. в іноземній валюті;
—	суми доходів, спрямовані до джерел їхнього одер-
жання на придбання акцій, і суми, що інвестувалися на
реконструкцію та розширення виробництва суб’єктів під-
приємницької діяльності;
—	суми, перераховані за заявами громадян (у тому
числі фізичними особами — суб’єктами підприємницької
діяльності) у відділення благодійних і екологічних фон-
дів, а також підприємствам, установам, організаціям,
закладам культури, освіти, науки, охорони здоров’я та
соціального забезпечення, що фінансуються з бюджету, в
межах 12 мінімальних заробітних плат на рік;
—	суми, одержані працівниками на відшкодування
збитку, заподіяного їм каліцтвом чи іншим ушкоджен-
ням здоров’я, що пов’язане з виконанням трудових
обов’язків, а також у разі втрати годувальника;
—	суми, одержані громадянами за здачу ними крові
та від інших видів донорства, за здачу грудного молока;
—	вартість путівок на лікування, відпочинок і в ди-
тячі оздоровчі табори, крім туристичних і міжнародних;
—	суми, одержані від органів статистики за ведення
записів сімейних бюджетів;
—	суми доходів осіб, які виконують сільськогосподар-
ські та будівельні роботи в сільській місцевості тимчасо-
во або сезонно, а також членів студентських будівельних
загонів, що споруджують об’єкти в сільській місцевості;
—	доходи працівників сільськогосподарських підпри-
ємств і рибних господарств, незалежно від форми влас-
ності та господарювання, і риболовних колгоспів, одер-
жані ними натурою (сільськогосподарською, рибною про-
дукцією власного виробництва вказаних підприємств і
продукцією її переробки, за винятком продукції, вста-
новленої Кабінетом Міністрів України). Нарахування
цих доходів здійснюється за очікуваною собівартістю від-
повідної продукції;
—	суми оплати утримання й навчання дітей в дош-
кільних виховних закладах, закладах початкової загаль-
ної, професійно-технічної освіти, а також у державних
вищих навчальних закладах на території України, за ра-
хунок фізичних та юридичних осіб;
—	суми державних премій України у сфері науки і
техніки, Державні премії України ім. Т. Г. Шевченка,
державні премії з архітектури;
216
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
—	суми одноразових грошових виплат громадянам
похилого віку в разі виходу на пенсію, які виплачують-
ся згідно із ст. 15 Закону України «Про основні заходи
соціального захисту ветеранів праці та інших громадян
похилого віку»;
—	суми дивідендів, які було оподатковано під час їх
виплати згідно із Законом України «Про оподаткування
прибутку підприємств».
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про
прибутковий податок з громадян» (ст. 6 із змінами та до-
повненнями) оподатковуваний сукупний дохід громадян
за місцем основної роботи зменшується:
1)	на суму НМД;
2)	одному з батьків на суму НМД на кожну дитину у
віці до 16 років за умови, що сукупний дохід на місяць
не перевищує 10 мінімальних заробітних плат;
3)	на суму 10 НМД, включаючи розмір пільг п. 1 і
п. 2, для:
а)	громадян, що постраждали від чорнобильської ка-
тастрофи і віднесені до І та II категорій;
б)	інвалідів війни І групи та прирівняних до них осіб;
4)	на суму до 5 НМД, включаючи розмір пільг п. 1 і
п. 2, для:
а)	учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойо-
вих операцій із захисту колишнього СРСР з-поміж вій-
ськовослужбовців, що проходили службу у військових
частинах, штабах, які входили до складу діючої армії, і
партизанів;
б)	військовослужбовців, що проходили службу у скла-
ді обмеженого контингенту радянських військ у Респуб-
ліці Афганістан та інших країнах, де в цей період вели-
ся бойові дії;
в)	інвалідів дитинства, інвалідів І та II групи, крім ін-
валідів війни;
г)	громадян, що постраждали від чорнобильської ка-
тастрофи, віднесених до III та IV категорій.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України
«Про ставки оподаткування доходів працівників, що зай-
няті на підземних роботах у вугільній та гірничодобувній
промисловості, і зменшення податку багатодітним
сім’ям» від 23. 06. 1993 р. № 470 заробітна плата та ін-
ші види доходів працівників цих галузей (до них нале-
жать категорії працівників, зайнятих на підземних робо-
тах повний робочий день) оподатковуються за ставкою
10% за основним місцем роботи. Інші одержувані доходи
оподатковуються на загальних підставах.
Облік розрахунків за зобов’язаннями
217
До прийняття Закону України «Про прибутковий по-
даток з громадян» при визначенні розміру прибуткового
податку з доходів учасників бойових дій, інвалідів війни,
осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та
осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про ста-
тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на-
дається пільга 15 НМД (Постанова Верховної Ради Укра-
їни від 25. 04. 1996 р. № 146 «Про деякі питання спла-
ти прибуткового податку з громадян»).
Дія цієї Постанови поширюється і на багатодітні сім’ї
робітників і службовців усіх галузей народного господарс-
тва (багатодітними вважаються сім’ї, що мають трьох і
більше дітей віком до 16 років). Пільга на оподаткування
надається одному з батьків. Обчислена сума прибуткового
податку зменшується на 50%. Таке зменшення здій-
снюється з суми податку, обчисленого з урахуванням
зменшення сукупного оподатковуваного доходу на певну
кількість НМД, яка відповідає кількості дітей віком до 16
років, тобто з урахуванням п. 2 ст. 6 Декрету Кабінету Мі-
ністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
За наявності у громадянина права на пільги на кіль-
кох підставах йому надається одна з них за його вибором.
Цей порядок зберігається при проведенні кінцевого роз-
рахунку прибуткового податку за відповідний період ка-
лендарного року.
При виникненні права на пільги протягом року вони
надаються з місяця, в якому було подано документи, що є
підставою для одержання пільг. У разі несвоєчасного по-
дання документів з поважних причин пільга надається з
місяця виникнення такого права за рішенням власника,
або уповноваженого ним органу, або керівника податкової
інспекції, але не раніш, як з початку календарного року.
Перелічені пільги поширюються і на громадян, що
здійснюють підприємницьку діяльність без утворення
юридичної особи, якщо цей вид діяльності є для них ос-
новним місцем роботи і наявні всі необхідні документи
для призначення пільг.
Із суми доходів, які одержують громадяни-засновники і
учасники підприємств у вигляді дивідендів за акціями у ре-
зультаті розподілу прибутку цих підприємств та інших кор-
поративних прав, податок не утримується згідно із Законом
України «Про внесення змін і доповнень до Декрету КМУ
«Про прибутковий податок з громадян» від 13. 02. 1998 р.
При проведенні розрахунків прибуткового податку з
сукупного доходу (місячного, річного) суми одержаних
дивідендів мають бути враховані у складі сукупного до-
218
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
ходу платника лише для визначеня права на одержання
пільги. Прибутковий податок із загальної суми дивіден-
дів у складі сукупного податку не нараховується.
Сукупний оподатковуваний дохід для обчислення
прибуткового податку визначають, виходячи з цілих гри-
вень (копійки від 1 до 99 включно не враховують).
Громадяни, що мають доходи поза основним місцем
роботи, повинні вести облік доходів і витрат, пов’язаних
з одержанням цих доходів. По закінченні календарного
року до 1 квітня вони подають у податкову інспекцію за
місцем проживання декларацію про суму сукупного до-
ходу за місцем основної і неосновної роботи.
До доходів, одержаних не за місцем основної роботи,
належать зокрема: виплати за роботу за сумісництвом, за
разові та інші роботи, що виконуються на підставі дого-
ворів підряду та інших договорів цивільно-правового
характеру і, зокрема, договорів купівлі-продажу між гро-
мадянами — не жителями України і підприємством;
суми належного інвестиційного доходу, одержаного від
розміщення пенсійних активів у Пенсійному фонді під час
зарахування його на особові рахунки учасників фонду; су-
ми, що доплачуються підприємством до стипендій, які
одержують студенти в навчальному закладі.
З метою усунення подвійного оподаткування у джере-
ла виплати доходів не утримується податок з громадян,
що підтверджують сплату авансових платежів прибутко-
вого податку за місцем діяльності (проживання) в Укра-
їні платіжним дорученням або патентом податкової адмі-
ністрації та оригіналом свідоцтва про державну реєстра-
цію як суб’єкта підприємницької діяльності.
Згідно з п. 12 розділу ПІ «Інструкції про прибутковий
податок з громадян» не утримується також податок тор-
говими підприємствами, установами, організаціями і фі-
зичними особами — суб’єктами підприємницької діяль-
ності з громадян, які мають постійне місце проживання
в Україні, при виплаті коштів від реалізації прийнятих
від них на комісію товарів. При цьому зазначені юридич-
ні та фізичні особи повинні надсилати в податкові адмі-
ністрації за місцем проживання цих громадян довідку
ф. 2 про виплачені суми.
Щодо оподаткування доходу, одержаного громадяна-
ми України від продажу продукції, вирощеної в особис-
тому підсобному господарстві, на присадибній, дачній та
садовій ділянці (продукції бджільництва та рослинниц-
тва, худоби, кролів, нутрій, птиці як в живому вигляді,
так і продукції їх забою, в сирому стані й у вигляді пер-
Облік розрахунків за зобов’язаннями
219
винної переробки), згідно з п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету
Міністрів України «Про прибутковий податок з грома-
дян», прибутковий податок за місцем виплати таких до-
ходів громадян з постійним місцем проживання в Украї-
ні не утримується в разі підтвердження ними походжен-
ня зазначеної продукції довідкою місцевої ради народних
депутатів, а про виплачені суми надсилається довідка
ф. 2 до податкових адміністрацій за місцем проживання
громадян, в якій зазначають суму виплаченого доходу і
причину неутримання податку.
Не справляється податок і не подається до податко-
вих адміністрацій довідка ф. 2 у випадках закупівлі цієї
продукції будь-якими заготівельними організаціями та
фізичними особами — суб’єктами підприємницької ді-
яльності безпосередньо за місцем її вирощування (вироб-
ництва).
Не оподатковуються у джерела виплати кошти, які
одержує фізична особа від продажу цінних паперів (ак-
цій, інвестиційних сертифікатів, облігацій тощо) не за
місцем основної роботи (у сфері вільного обігу). Ці кош-
ти підлягають оподаткуванню у складі річного оподатко-
вуваного доходу з поданням декларації про одержані до-
ходи до податкової адміністрації за місцем проживання
(лист ГДШУ від 09. 01. 1996 р. № 14-116-60).
Прибутковий податок стягують з початку календар-
ного року по закінченні кожного місяця з суми оподатко-
вуваного доходу за встановленими ставками з урахуван-
|аям раніше утриманої суми податку. Ставки і розміри
податку наведено в табл. 2.18.
Таблиця 2.18
Ставки прибуткового податку
Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу, грн.	Ставки і розміри податку
До 17 (з доходу в розмірі НМД)	Не оподатковується
18—85 (від 1 до 5 НМД)	10% від суми, що перевищує розмір НМД
86—170 (від 5 до 10 НМД)	6 грн. 80 коп. + 15% від суми, що перевищує 85 грн.
171—1 020 (від 10 до 60 НМД)	19 грн. 55 коп. + 20% від суми, що перевищує 170 грн.
1 021—1 700 (від 60 до 100 НМД)	189 грн. 55 коп. + 30% від суми, що перевищує 1 020 грн.
1 701 і вище (понадІОО НМД)	393 грн. 55 коп. + 40% від суми, що перевищує 1 700 грн.
220	Облік грошових коштів, розрахункових операцій
При виході працівника у відпустку прибутковий по-
даток утримується в такому порядку:
1)	окремо утримується податок із заробітку за мину-
лий місяць, якщо до моменту виходу у відпустку цей по-
даток ще не було утримано;
2)	окремо із відпускної суми і заробітку за поточний
місяць, якщо працівник перебуватиме у відпустці до кін-
ця місяця;
3)	із суми відпускних, що припадають на неповний
наступний місяць, при виході у відпустку не утримують-
ся. Податок із сум відпускних утримується разом із заро-
бітком за весь цей місяць у загальному порядку.
Приклад
Працівник іде у відпустку з 4 вересня 200Х р. на 24
робочі дні (у відпустці до кінця місяця). Має двох дітей
віком до 16 років. Дні видачі зарплати — 4 і 20 числа.
Нарахована заробітна плата за серпень — 129,6 грн. На-
раховано за вересень:
за відпрацьовані дні	4,5 грн.
за дні відпустки	105,0 грн.
Всього:	109,5 грн.
Сума утриманого прибуткового податку становить:
а)	за попередній місяць: прибутковий податок —
10,0 грн. [(85,0 - 51,0) х 0,1 + (129 - 85,0) х 0,15];
б)	за поточний місяць:
прибутковий податок — 7,0 грн. [(85,0 - 51,0) х
х 0,1 + (109, 5 - 85,0) х 0,15].
При виході у відпустку прибутковий податок буде ут-
римано із заробітку за серпень і повністю із загальної су-
ми заробітку за перші дні вересня та відпускної суми.
Сума утриманого прибуткового податку становить:
10,0 + 7,0 = 17 грн.
Приклад
Працівник іде у відпустку з 19 вересня 200Х р. на 56
календарних днів. Йому нараховано:
1)	за відпрацьовані дні у вересні — 42,88 грн.;
2)	відпускні — всього 193,2 грн., в тому числі припа-
дає на вересень (12 календарних днів) — 41,4 грн., на
жовтень (31 календарний день) — 106,95 грн., на листо-
пад (13 календарних днів) — 44,85 грн.
Прибутковий податок буде утримано:
1)	із заробітної плати і відпускних за вересень (всьо-
го нараховано: 42,88 + 41,4 = 84,28 грн.) — (84,0 - 17,0) х
х 0,1 — 6,7 грн.;
Облік розрахунків за зобов’язаннями
221
2)	із суми відпускних за жовтень — 6,8 + (106,0 -
- 85,0) х 0,15 = 9,95 грн.;
Всього в момент виходу у відпустку утримана сума
податку становить 16,65 грн. (6,7 + 9,95);
3)	із відпускних сум, що припадають на листопад, по-
даток не буде утримано. Після повернення з відпустки
при видачі заробітної плати за листопад податок утриму-
ється з загальної суми заробітку за листопад, включаючи
відпускні суми.
У разі несвоєчасного або неправильного утримання
податку перерахунок суми податку допускається не
більш як протягом 3-х років з моменту виявлення факту
неправильного оподаткування. Якщо працівник звіль-
нився, донараховані суми податку утримуються за раху-
нок підприємства. Бухгалтер підприємства, який нарахо-
вує заробітну плату й утримує податки з доходів праців-
ників, за несвоєчасне перерахування до бюджету суми
податку, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення
податкових органів за встановленою формою про доходи
громадян та в інших випадках притягується податкови-
ми органами до адміністративної відповідальності у фор-
мі штрафу в розмірі трьох НМД, а за аналогічні дії вдру-
ге протягом року — в розмірі п’яти НМД.
Якщо підприємство для виплати заробітної плати
одержує гроші в банку, воно одночасно з чеком на одер-
жання коштів на заробітну плату за другу половину мі-
сяця подає платіжне доручення на перерахування до
бюджету утриманих сум податку з громадян. Торгові під-
приємства, що виплачують зарплату за рахунок виручки
від реалізації та надання послуг, перераховують утрима-
ні суми податку до бюджету через установи банків нас-
тупного дня після виплати сум заробітної плати праців-
никам.
Прибутковий податок не за місцем основної роботи
розраховують з суми обчисленого прибутку за ставкою
20% . Наприклад, за договором наряду робітнику нарахо-
вано 200 грн. Прибутковий податок з цієї суми буде ут-
римано в розмірі 40 грн. (20% від 200 грн.).
Сумісництвом вважається виконання працівником,
окрім основної, іншої регулярно оплачуваної роботи у
вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому під-
приємстві або у громадян (підприємця, приватної особи)
за наймом.
Оплату праці сумісників здійснюють за фактично ви-
конану роботу. Одержана за роботу за сумісництвом заро-
222	Облік грошових коштів, розрахункових операцій
бітна плата при обчисленні середнього заробітку за ос-
новною роботою не враховується.
Відпустка на роботі за сумісництвом надається одно-
часно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата за
відпустку або виплата компенсації за невикористану від-
пустку здійснюється сумісникам, що виконують роботу
за робітничими професіями, а також вчителям і виклада-
чам шкіл, середніх спеціальних, професійно-технічних
та інших навчальних закладів, прирівняним до них за
оплатою праці працівникам, педагогічним працівникам
дошкільних, позашкільних та інших дитячих закладів,
медичним і фармацевтичним працівникам у закладах
охорони здоров’я і соціального забезпечення, що працю-
ють за спеціальністю.
Сума прибуткового податку, утримана підприємства-
ми з фізичних осіб, підлягає своєчасному і правильному
перерахуванню до бюджету.
Для обліку сум податків, утриманих з громадян на
користь Державного бюджету використовують рахунок
64 «Розрахунки за податками і платежами», який приз-
начено для узагальнення інформації про рахунки підпри-
ємств з усіх видів платежів до бюджету, включаючи по-
датки з працівників підприємства.
Дт 661 «Розрахунки 1 на суму
за заробітною платою» і прибуткового податку;
Кт 641 «Розрахунки за податками», утриманими із
заробітної плати.
Дт 641 «Розрахунки за 1 суму податку,
податками»	1 перерахованого до бюджету;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Утримання збору на соціальне страхування на випа-
док безробіття. Закон України «Про загальнообов’язко-
ве державне соціальне страхування на випадок безробіт-
тя» від 02. 03. 2000 р. № 1533-ПІ визначає правові, фі-
нансові та організаційні принципи загальнообов’язкового
державного соціального страхування на випадок безро-
біття.
Розмір внесків на загальнообов’язкове державне соці-
альне страхування на випадок безробіття встановлено За-
коном України «Про розмір внесків на деякі види загаль-
нообов’язкового державного соціального страхування»
від 11. 01. 2001 р. № 2213-ПІ:
— для найманих працівників — 0,5% від сумі; опла-
ти праці, а також заохочувальних і компенсаційних вип-
лат, у тому числі в натуральній формі, які оподаткову-
ються прибутковим податком з громадян;
Облік розрахунків за зобов'язаннями
223
— для осіб, які беруть участь у соціальному страхуван-
ні на випадок безробіття на добровільних принципах (чле-
ни творчих спілок, творчі працівники, що не є членами
творчих спілок, фізичні особи, суб’єкти підприємницької
діяльності, громадяни України, які працюють за кордо-
ном і не беруть участі у системі соціального страхування
тієї країни, де працюють): з 01. 01. 2001 р. — 5,5%, з
01. 07. 2001 р. — 6% від суми оподатковуваного доходу.
Суми, утримані з фізичних осіб, підлягають своєчас-
ному перерахуванню до бюджету. Перерахування внесків
здійснюється одночасно з одержанням коштів на випла-
ту заробітної плати.
Облік сум, утриманих як збір на соціальне страхуван-
ня на випадок безробіття, відображають на рахунку
65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунок 653 «За
страхуванням на випадок безробіття». На кредиті субра-
хунка 653 відображають нараховані зобов’язання за стра-
хуванням на випадок безробіття, на дебеті — сплату за-
боргованості. В обліку це відображають записами:
Дт 661 «Розрахунки 1 на суму утриманого збору;
за заробітною платою» -І
Кт 653 «За страхуванням на випадок безробіття».
Дт 653 «За страхуванням 1 на суму перерахованого
на випадок безробіття» ) збору;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Утримання за виконавчими листами. Підставою для
утримання і переказу аліментів є виконавчі листи,
письмові заяви громадян про добровільну сплату алімен-
тів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах про
обов’язок сплачувати аліменти.
Бухгалтерія реєструє одержані виконавчі листи в спе-
ціальному журналі або картці й за ними утримує із заро-
бітної плати аліменти.
Аліменти стягуються за рішенням суду на дітей, не-
працездатних батьків, одного з членів подружжя. Алі-
менти утримуються із сум заробітної плати, з допомог за
тимчасовою непрацездатністю, нарахованих за звітний
місяць після утримання з них прибуткового податку, а
також із сум нарахованих пенсій і стипендій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р.
№ 146 затверджено Перелік видів заробітку (доходу), які
підлягають обліку при нарахуванні аліментів. Зокрема, пе-
редбачається, що утримання аліментів з працівників здійс-
нюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як
224
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
на основній роботі, так і на роботі за сумісництвом, у то-
му числі: з основної заробітної плати; усіх видів доплат і
надбавок до неї; грошових і натуральних премій; заробіт-
ної плати, яка зберігається на час відпустки, а також
одержаної при звільненні компенсації за невикористану
відпустку; оплати за понаднормову роботу; роботу в
святкові, неробочі й вихідні дні; премій за підсумками
роботи за рік; надбавки за вислугу років; допомоги дер-
жавного соціального страхування, а також допомоги за
тимчасовою непрацездатністю; сум, одержаних для від-
шкодування збитків у зв’язку з втратою працездатності;
допомоги з безробіття; одержаної пенсії, за винятком
надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам І групи
для догляду за ними; стипендій; доходів від підприєм-
ницької діяльності та ін.
У 3-денний строк від дня, встановленого для виплати
заробітної плати, пенсій, стипендій, суми утриманих алі-
ментів мають бути сплачені одержувачу або переказані
поштою за рахунок стягувана.
Не стягуються аліменти з сум матеріальної допомоги,
одноразових винагород за винаходи та раціоналізаторські
пропозиції; вихідної допомоги при звільненні; одноразо-
вих премій; компенсацій під час відряджень; допомоги
на поховання; допомоги багатодітним і одиноким мате-
рям; дотацій за обіди, вартості путівок в санаторії за ра-
хунок фонду споживання та інших видів доходу.
Адміністрація підприємства повинна повідомити су-
дового виконавця у 3-денний строк про звільнення пра-
цівника, який сплачує аліменти за виконавчим листом, а
також про нове місце його роботи, якщо це відомо.
Облік розрахунків за виконавчими документами здій-
снюють на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими креди-
торами». Аналітичний облік розрахунків з іншими кре-
диторами ведеться окремо за підприємствами і фізич-
ними особами, з якими здійснюються розрахунки.
Приклад
Працівнику нараховано за місяць за тарифом 128,6 грн.
і премію в сумі 60 грн. Працівник платить аліменти на од-
ну дитину.
Розрахунок суми до виплати наведено нижче:
Сума доходу працівника за поточний місяць: 128,6 +
+ 60,0 = 188,6 грн.
Утримання за місяць:
Облік розрахунків за зобов'язаннями
225
а)	прибутковий податок: 19,55 + (188,0 - 170,0) х 0,2 =
= 23,15 грн., або (85,0 - 17,0) х 0,1 х (170,0 - 85,0) х
х 0,15 + (188,0 - 170,0) х 0,2 = 23,15 грн.;
б)	відрахування до Пенсійного фонду (2%):
(188,6 х 0,2) = 3,77 грн.;
в)	збір на соціальне страхування (0,5%):
(188,6 х 0,005) = 0.94 грн.;
г)	збір на соціальне страхування на випадок безробіт-
тя (0,5%); (188,6 х 0,005) = 0,94 грн.;
ґ) аліменти (25%); [(188,6 - 23,15) х 0,25] = 41,36 грн.;
д)	сума, що належить до виплати працівникові:
188,6 - 23,15 - 3,77 - 0,94 - 0,94 - 41,36 = 118,44 грн.
Інші утримання із заробітної плати. Крім обов’яз-
кових утримань із заробітної плати робітників і службов-
ців можуть здійснюватися відрахування на підставі їх-
ньої письмової заяви:
—	перерахування заробітної плати до ощадного банку;
—	перерахування страховим організаціям;
—	перерахування профспілкових внесків;
—	погашення позики на будівництво і благоустрій са-
дових будиночків і ділянок тощо.
Такі операції обліковують на субрахунках 377 і 685.
Утримання та відрахування бухгалтерія підприємства
здійснює на підставі письмового доручення (заяви) пра-
цівників. Так, суми утримання за товари, придбані в кре-
дит, бухгалтерія перераховує торговим організаціям
не пізніше 3-х днів від дня виплати заробітної плати за
другу половину місяця. При звільненні працівника бух-
галтерія повинна утримати з нього весь залишок заборго-
ваності, при цьому сума утримання не повинна переви-
щувати встановленого максимуму — 50%. За неповного
погашення кредиту доручення-зобов’язання передається
торговій організації для пред’явлення його працівникові
за новим місцем роботи.
Страхові внески за договорами особистого страхуван-
ня бухгалтерія перераховує на рахунки страхових органі-
зацій у банках.
Якщо внаслідок розрахункової помилки бухгалтерії
працівникам помилково виплачено зайві кошти, такі
суми утримують не пізніш як протягом місяця від дня
виплати, що оформляється наказом (розпорядженням)
керівництва підприємства з зазначенням причин і розмі-
ру переплати. Переплати внаслідок завищення розцінок,
8 Мі
226
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
окладів, неправильного обліку відпрацьованого часу,
неправильного застосування чинного законодавства про
працю тощо з працівника не утримуються, а компенсу-
ються за рахунок винної посадової особи.
Утримання за невідпрацьовані дні відпустки здійсню-
ють при звільненні в межах, що не перевищують суми за-
робітної плати, яку працівник одержує при розрахунку.
При звільненні у зв’язку з призовом на військову служ-
бу, скороченням штатів, невідповідністю посаді, яку
обіймає працівник, переведенням в іншу організацію за
наказом, суми за невідпрацьовані дні не стягують.
Утримання із заробітної плати для відшкодування
збитків організації здійснюють у межах місячного заро-
бітку в разі порушення правил внутрішнього розпорядку,
посадової інструкції, договору про матеріальну відпові-
дальність. При цьому розмір збитків від нестачі, псуван-
ня матеріальних цінностей обчислюють згідно з вимога-
ми Порядку визначеня розміру збитків від розкрадання,
нестачі, знищення (пошкодження) матеріальних ціннос-
тей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Ук-
раїни від 22. 01, 1996 р., а збитків, заподіяних праців-
ником, що виконує операції, пов’язані з закупівлею,
продажем, доставкою, зберіганням та використанням у
процесі виробництва дорогоцінних металів та коштов-
них каменів, відходів і лому, які містять ці елементи, а
також валютні операції (в тому числі в разі неповернен-
ня в установлений термін авансу, виданого в інвалюті на
службове відрядження і господарські потреби), — згідно
із Законом України «Про визначення розмірів збитків,
заподіяних підприємству, установі, організації розкра-
данням, знищенням (пошкодженням), нестачею або втра-
тою дорогоцінних металів, коштовних каменів і валют-
них цінностей» від 06. 06. 1995 р.
Власнику або уповноваженому ним органу забороня-
ється будь-яким способом обмежувати працівника у віль-
ному розпорядженні своєю зарплатою, крім випадків, пе-
редбачених законодавством.
Забороняються всі види відрахувань із заробітної пла-
ти, метою яких є пряма або непряма сплата працівником
власнику або уповноваженому ним органу (особі) чи
будь-якому посереднику за одержання або збереження
роботи.
Утримання із заробітної плати можуть здійснюватися
тільки у випадках, передбачених законодавством. При
Облік розрахунків за зобов'язаннями
227
кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх
утримань не може перевищувати 50% заробітної плати,
яка належить до виплати працівнику. Зазначені обме-
ження не поширюються на утримання із заробітної пла-
ти при відбуванні кари у вигляді виправних робіт та при
стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Не допуска-
ються утримання з вихідної грошової допомоги, компен-
саційних та інших виплат, на які, згідно із законодавс-
твом, не звертається стягнення.
При кожній виплаті заробітної плати працівник має
бути поінформований про такі дані, що мають відношен-
ня до періоду, за який здійснюється оплата праці:
—	загальна сума нарахованих коштів на оплату пра-
ці з розшифровкою за видами оплат;
—	розміри та підстави утримань із заробітної плати;
—	суми коштів на оплату праці, що належать до вип-
лати.
Заробітна плата робітникам і службовцям, згідно із
законодавством про працю, виплачується в строки, вста-
новлені колективним договором. Застосовується авансо-
вий та безавансовий порядок розрахунків за заробітною
платою за першу половину місяця.
Заробітна плата робітникам і службовцям виплачу-
ється один або два рази на місяць у вигляді авансу за
першу половину місяця та розрахунку за другу половину
місяця.
Аванси нараховуються в розмірі 40 або 50% окладу за
вирахуванням податків.
Мінімальний розмір авансу не повинен бути нижчим
за тарифну ставку (оклад) працівника за відпрацьований
час. Підставою для визначеня відпрацьованого часу, за
який видається аванс, є табель обліку відпрацьованого
часу за першу половину місяця.
Аванс видається на підставі платіжних відомостей, а
розрахунок за місяць оформляється розрахунково-пла-
тіжною або розрахунковою відомістю.
На кожного працівника відкривають на рік особові
рахунки (картки). В титульній частині зазначають
загальні відомості про працівника: дату і рік народжен-
ня, дату і номер наказу про зарахування на роботу, ок-
лад або ставку, види утримань та деякі інші довідкові да-
ні. В графі змісту на кожний місяць передбачено рядок,
в якому відображають усі нарахування та утримання.
228
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Розрахункові, розрахунково-платіжні відомості та
особові рахунки є реєстрами аналітичного обліку. При
їх складанні слід мати на увазі, що до них не включа-
ють виплати, які не входять до фонду заробітної плати
і до заробітної плати працівників при підрахунках її
середнього розміру, а також суми, що не оподаткову-
ються, зокрема, грошова допомога на дитину, на дітей
віком до 16 років, на поховання та ін. Ці суми випла-
чуються окремо за платіжними відомостями і видатко-
вими касовими ордерами. Одночасно з нарахуванням
здійснюють розрахунок утримань із заробітної плати і
визначають суми, що належать до видачі на руки пра-
цівникам.
Основним реєстром, що використовується для оформ-
лення розрахунків з робітниками та службовцями, є роз-
рахункова відомість (табл. 2.19). Це реєстр аналітичного
обліку, який складається в розрізі кожного табельного
номера, за цехами, категоріями працівників та видами
оплат і утримань.
Підставою для складання розрахункових відомостей
і листків розрахунку заробітної плати є первинні доку-
менти:
—	табель обліку використання робочого часу;
—	розрахунки бухгалтерії за всіма видами додаткової
заробітної плати та грошових допомог з тимчасової не-
працездатності;
—	розрахункові відомості за минулий місяць;
—	рішення судових органів на стягнення за виконав-
чими листами;
Розрахункова
| № п/п	|	Посада, профе- сія	Прізвище, ім’я. по батькові	Оклад	Пільги	Нараховано				Всього нараховано
					підрядно	ПОГОДИННО	за листком непрацездат- ності	| відпускні |	
1.	інже- нер	Кузьменко А. І.	300	1 НМД		300			300
2.	технік	Кузін Р. А.	200	2 НМД	200				200
	Разом				200	300			500
Облік розрахунків за зобов'язаннями
229
—	платіжні відомості на виданий раніше аванс за
першу половину місяця;
—	видаткові касові ордери на видачу позапланових
авансів тощо.
Порядок видачі заробітної плати. Видача заробіт-
ної плати здійснюється за платіжними відомостями в
установлені на підприємстві дні місяця. Підставою для
видачі заробітної плати є наказ в касу для виплати зазна-
ченої суми.
Підписують наказ керівник підприємства і головний
бухгалтер. Заробітна плата видається протягом 3-х днів
від дня одержання грошей у банку. По закінченні трьох
днів касир перевіряє і підсумовує видану заробітну пла-
ту, а напроти прізвищ осіб, що не одержали її, в графі
«Розписка в одержанні» проставляє штамп або пише від
руки «Депоновано». Платіжна відомість закривається
двома сумами: «Видано готівкою» та «Депоновано». Бух-
галтер виписує видатковий ордер на видану суму заробіт-
ної плати. Видатковий касовий ордер передається касиру
для реєстрації в касовій книзі.
Суми не виданої заробітної плати касир здає до банку
на поточний рахунок підприємства із зазначенням: «Де-
поновані суми».
Не одержану своєчасно робітниками і службовцями
заробітну плату підприємство зберігає протягом 3-х років
і обліковує на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»,
субрахунок 662 «Розрахунки з депонентами».
відомість
Таблиця 2.19
№ п/п	Аванс 1	Прибутковий податок 1		До Пенсійного фонду (2%)	Збір на страхування на випадок безробіття	За виконавчими листами	За товари, придбані в кредит	Всього утримано і видано	Сума до виплати
1.	120	45,55	6	1,5	63,61	—	236,66	63,34
2.	80	23,85	4	1,0	—		108,85	91,15
	200	69,40	10	2,5	63,61		345,51	154,49
230
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Нижче наведено приклад платіжної відомості
Платіжна відомість № 10 за листопад 200Х р.
За цією платіжною відомістю виплачено: П’ятсот дев’янос-
то сім грн. двадцять коп. (597 грн. 20 коп.).
Депоновано: Сто сорок грн. вісімдесят коп. (140 грн. 80 коп.).
Виплату здійснив(ла)	Петренко
Перевірив(ла)	Сидоренко
№ п/п	Табель- ний номер	Прізвище, ім’я, по батькові	Сума, грн.	Розписка в одержанні
1.	0181	Голубєв І. М.	150,0	Підпис
2.	0187	Козак Р. І.	90,0	Підпис
3.	0235	Гордійчук В. П.	200,0	Підпис
4.	0317	Бадран В. Я.	40,8	Депоновано
5.	0112	Грохова Н. І.	157,2	Підпис
6.	0051	Ільїна Н. І.	100,0	Депоновано
Всього: 738 грн. (Сімсот тридцять вісім гривень)				
Бухгалтерія підприємства здійснює не лише розраху-
нок сум належної працівникам заробітної плати, премій,
грошових допомог, а й організує облік цих сум на рахун-
ках бухгалтерського обліку. Суми нарахувань заробітної
плати і премій відносять на виробничі рахунки і включа-
ють до собівартості продукції.
Заробітна плата є одним із елементів собівартості про-
дукції (витрат підприємства). Нарахування заробітної
плати — це водночас її розподіл на відповідні рахунки
витрат за статтями і об’єктами калькулювання залежно
від характеру та призначення використаної на підпри-
ємствах праці.
Синтетичний облік розрахунків з персоналом з оп-
лати праці. В системі бухгалтерських рахунків для ві-
дображення розрахунків з робітниками та службовцями
з оплати праці призначено рахунок 66 «Розрахунки з оп-
лати праці», що має такі субрахунки:
661 «Розрахунки за заробітною платою»;
662 «Розрахунки з депонентами».
На дебеті субрахунка 661 відображають виплати,
утримання, перерахування заробітної плати, а на креди-
ті — всі види нарахувань (основна й додаткова заробітна
плата, всі види доплат і надбавок, компенсаційні та інші
виплати).
Кредитове сальдо характеризує суму заборгованості
підприємства працівникам з оплати праці й відповідає
сумі до видачі за розрахунком за другу половину місяця.
Облік розрахунків за зобов’язаннями
231
На дебеті субрахунка 662 відображають виплату депо-
нованої заробітної плати, її перерахування до бюджету в
разі закінчення строку позовної давності (3 роки), а на
кредиті — суми нарахованої, але своєчасно не одержаної
заробітної плати.
Витрати на оплату праці виробничих робітників на
підставі документів, які визначають витрати праці, від-
носять до статті «Основна заробітна плата» на окремі
об’єкти калькулювання за прямою ознакою, і в обліку це
відображають записом:
Дт 23 «Виробництво»;
Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».
Заробітну плату робітників, зайнятих у підсобних і
допоміжних виробництвах, господарствах, відносять на
дебет рахунка 23 «Виробництво» або субрахунка 949 «Ін-
ші витрати операційної діяльності».
Якщо неможливо віднести окремі види надбавок, доп-
лат, заохочувальних і компенсаційних виплат за прямою
ознакою, розподіл їх за об’єктами здійснюють непрямим
методом, пропорційно до сум заробітної плати без додатко-
вої заробітної плати або іншим способом. У такому разі до-
даткову заробітну плату робітників основного виробництва,
основну та додаткову заробітну плату ІТП, службовців і
допоміжних робітників цехів відносять на дебет рахунка
91 «Загальновиробничі витрати». Основну і додаткову за-
робітну плату адміністративно-керівного та обслуговуючого
персоналу заводоуправління відносять на дебет рахунків
92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».
Таким чином, основна й додаткова заробітна плата,
нарахована за відрядними розцінками, погодинно, за та-
рифними ставками і окладами, премії за виробничі по-
казники в обліку відображають відповідними проводка-
ми (табл. 2.20).
Таблиця 2.20
Бухгалтерські проводки за рахунком 66
«Розрахунки з оплати праці»
№ п/п	Зміст операцій	Кореспондуючі рахунки	
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Нараховано заробітну плату		
	— основним виробничим робітникам	23	661
232
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Продовження таблиці 2. 20
1	2	3	4
	— іншому виробничому персоналу	91	661
	— адміністративно-господарському персоналу	92	661
	•— за роботи, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг	93	661
	— за роботи, пов’язані з придбанням, створенням основних засобів	15	661
	— за роботи, пов’язані з дослідженнями й розробкою, що здійснюються підприємством	941	661
	— працівникам житлово- комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку та інших установ оздоровчого і культурного призначення	949	661
2.	Суми, нараховані за листками непрацездатності —	за перші 5 днів; —	за наступні дні та інші суми, виплачувані за рахунок коштів соціального страхування	23, 91-94 65	661 661
3.	Суми премій, нараховані усім категоріям працівників	949	661
4.	Суми нарахованих відпускних за рахунок створеного раніше резерву	471	661
5.	Утримання із заробітної плати		
	— прибуткового податку	661	641
	— збору до Пенсійного фонду	661	651
	— збору на соціальне страхування	661	652
	— збору на страхування на випадок безробіття	661	653
	— за письмовими дорученнями у випадку добровільного страхування	661	654
	— суми, утримані за виконавчими листами	661	685
	— суми, утримані для погашення заборгованості з позик, кредитів	661	377
Облік розрахунків за зобов'язаннями
233
Закінчення таблиці 2.20
1	2	3	4
	— з відшкодування матеріальних збитків	661	375
	— з відшкодування невикористаних підзвітних сум	661	372
	— суми, утримані з зарплати за допущений брак	661	24
6.	Депонована сума не виплаченої своєчасно заробітної плати	661	662
7.	Виплачена заробітна плата працівникам підприємства	661	ЗОЇ
8.	Виплачена депонована заробітна плата	662	ЗОЇ
9.	Депонована заробітна плата, що належить до перерахування до бюджету по закінченні терміну позовної давності	662	64
10.	Виплачена заробітна плата готовою продукцією (здійснена натуроплата)	661	70, 71, 74
Суми, нараховані за щорічні відпустки, включають до
фонду оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що на-
лежить за дні відпустки у звітному місяці. Суми, що на-
лежать за дні відпустки наступного місяця, включають
до фонду оплати праці наступного місяця.
Суми, видані працівникові у звітному періоді за дні
відпустки наступного (майбутнього) періоду, слід врахо-
вувати у звітному місяці як виданий аванс. Ці суми в об-
ліку доцільно відображати на окремому субрахунку з ме-
тою посилення контролю, наприклад, підприємство може
відкрити додатковий субрахунок 663 «Заробітна плата
наступних періодів».
Резервується лише заробітна плата на час відпусток
працівників з огляду на те, що в період їхньої відсутнос-
ті продукцію виготовляють інші робітники, які їх замі-
няють. Очікувані платежі заробітної плати за час черго-
вих відпусток інших категорій персоналу не резервують.
За час відпустки керівників і спеціалістів їхні функції
звичайно виконують призначені працівники, тому їх ви-
хід у відпустку не спричиняє додаткових витрат підпри-
ємства, крім випадків виплати різниці в окладах за пері-
од тимчасового сумісництва.
У період зростання неплатоспроможності підприємств
значної питомої ваги у розрахунках з робітниками та
службовцями набуває натуральна заробітна плата. Поста-
234
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
новою Кабінету Міністрів України від 03. 04. 1993 р. № 244
при застосуванні цього виду розрахунків заборонено ви-
давати як натуральну оплату низку непродовольчих і
продовольчих товарно-матеріальних цінностей.
Перелік товарів, не дозволених до виплати заробітної
плати натурою:
—	зброя, боєприпаси, інша продукція військового
призначення, яку випускають підприємства оборонної
промисловості; продукція, що має стратегічне значення
за переліком, який визначається законодавчими актами;
вибухонебезпечні та отруйні речовини, наркотичні речо-
вини;
—	товари виробничо-технічного призначення; нафта і
нафтопродукти; продукція хімічної промисловості; міне-
ральні добрива; продукція целюлозно-паперової промис-
ловості;
—	будівельні матеріали та вироби з них; лісоматеріа-
ли (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівлі);
—	товари медичної, фармацевтичної та мікробіологіч-
ної промисловості;
—	благородні метали та коштовне каміння, вироби з
них;
—	усі види алкогольних напоїв, включаючи спирт і
виноматеріали;
—	непродовольчі товари широкого вжитку;
—	продовольчі товари промислової переробки, крім
цукру, призначеного для розрахунків із сільськогоспо-
дарськими підприємствами та насіннєвими заводами, во-
діями автотранспортних підприємств, працівниками за-
лізничного транспорту, що забезпечують перевезення
цукрового буряка; продукція переробки ефіроолійних
культур, крім олії рослинної, призначеної для розрахун-
ків з працівниками сільськогосподарських підприємств;
—	кокони шовкопряда; махорка, тютюн, тютюнові
вироби;
—	продукція звірівництва, хутро; вовна (сировина);
—	шкіра та шкіряна сировина;
—	сировина льону, конопель, бавовни для текстиль-
ної промисловості;
—	 лікарські рослини, реп’яхова олія, хміль, мак;
—	коренеплоди цукрового буряка, продукція його пе-
реробки;
—	продукція насінництва; продукція бджільництва,
крім меду;
—	племінне поголів’я худоби.
Облік розрахунків за зобов'язаннями	235
Оскільки виплати натурою прирівнюються до заробіт-
ної плати, з цих сум утримуються податки (прибутковий
податок і відрахування до Пенсійного фонду) і здійсню-
ються нарахування в розмірах, що діють стосовно основ-
ної заробітної плати.
При видачі натуроплати в обліку роблять такі проводки:
Дт 661	сплачена заборгованість
Кт 70, 71, 74 І за нарахованою заробітною платою
через видачу (реалізацію)
> готової продукції.
У розрахунках з робітниками та службовцями нада-
ють кредити.
Облік кредитів банку, наданих працівникам підпри-
ємства на індивідуальне житлове будівництво та інші
потреби, здійснюється на рахунку 50 «Довгострокові по-
зики», субрахунок 505 «Інші довгострокові позики в на-
ціональній валюті» в розрізі кожного кредиту і строків
його погашення. Розрахунки з працівниками за одержа-
ні позики ведуть на субрахунку 377 «Розрахунки з інши-
ми дебіторами». В бухгалтерському обліку ці операції ві-
дображають таким чином:
—	при одержанні кредиту в банку:
Дт 31 «Рахунки в банках»;
Кт 505 «Інші довгострокові позики в національній ва-
люті»;
—	при наданні позики працівнику:
Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;
Кт ЗО «Каса»;
—	погашення позики працівником:
Дт ЗО «Каса»;
Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
У діяльності підприємства практикують надання без-
відсоткових позик працівникам за рахунок коштів під-
приємства. Для надання позики підприємство одержує
кошти в банку на підставі касової заяви. Повернення по-
зики здійснюється або поступовим вирахуванням із заро-
бітної плати, або повним чи частковим внесенням коштів
у касу підприємства. Строк погашення обумовлюється за
згодою сторін.
До обліку розрахунків з робітниками та службовцями
за іншими операціями належать також розрахунки за то-
вари, продані в кредит. Порядок здійснення таких розра-
хунків регламентовано «Правилами продажу товарів дов-
гострокового використання в кредит», затвердженими
236
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і
торгівлі України від 18. 12. 1995 р. № 169.
Продаж товарів у кредит дозволено підприємствам
усіх форм власності згідно з їх статутами. Продаж здій-
снюється громадянам, що постійно проживають у місті,
іншому населеному пункті, де знаходиться господарюю-
чий суб’єкт. Реалізацію товарів у кредит і сплату внесків
здійснюють за цінами, що діють на день продажу. Нас-
тупні зміни цін на товари, аналогічні проданим у кредит,
не тягнуть за собою перерахунку.
Передача покупцю товарів, придбаних у кредит, здійс-
нюється за оплати не менш як 25% їхньої вартості, а
товарів за ціною, що перевищує 20 НМД, — не менш
як 50%. Залишок вартості товарів покупець сплачує про-
тягом 6—12 місяців, а товарів, ціна яких перевищує
20 НМД, — до 2 років.
Сума кредиту, що надається, не повинна перевищувати
тримісячної заробітної плати (пенсії, стипендії, заробітку)
в разі продажу товарів з відстроченням платежу на
6 місяців, шестимісячної — у разі розстрочки платежу на
12 місяців, дванадцятимісячної — на 24 місяці. У випад-
ках, коли вартість товару перевищує граничну суму креди-
ту, різницю сплачує покупець під час одержання товару.
Продаж товарів у кредит здійснюється за пред’явлен-
ня покупцем паспорта (для військовослужбовців — пос-
відчення особи) і довідки з місця роботи (навчання), для
пенсіонерів — довідки органу, що виплачує пенсію.
Довідки на придбання товарів у кредит видаються ад-
міністрацією підприємств лише особам, які працюють на
цьому місці роботи не менш як 6 місяців. Довідки не ви-
даються особам, у яких утримання за виконавчими доку-
ментами становлять 50% заробітної плати.
Якщо кредит погашається утриманням сум із заробіт-
ної плати, загальна сума таких утримань не повинна пе-
ревищувати 50%.
Підприємства можуть видавати працівникам лише
одну довідку на придбання товарів довгострокового ко-
ристування у кредит. Наступну довідку видають лише
після пред’явлення договору-зобов’язання торгового під-
приємства про повний розрахунок за товари, придбані за
раніше одержаною довідкою.
Керівники і головні бухгалтери підприємств несуть
персональну відповідальність за порушення встановлено-
го порядку зберігання, видачі та обліку довідок на прид-
бання товарів довгострокового користування у кредит.
Облік розрахунків за зобов'язаннями
237
Розрахунки за страхуванням. Згідно з чинним законо-
давством до нарахувань до фонду оплати праці належать:
—	збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
—	збір на обов’язкове соціальне страхування;
—	збір на обов’язкове соціальне страхування на випа-
док безробіття.
Облік цих зборів здійснюють на рахунку 65 «Розра-
хунки за страхуванням» на відповідних субрахунках:
651 «За пенсійним забезпеченням»;
652 «За соціальним страхуванням»;
653 «За страхуванням на випадок безробіття».
Розглянемо докладніше особливості обліку цих зборів.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обліку та сплати цього збору визначено Законом
України від 26. 06. 1997 р. № 400 «Про збір на обов’яз-
кове державне пенсійне страхування» з урахуванням
змін і доповнень та Інструкцією про порядок нарахуван-
ня і сплати підприємствами, установами, організаціями і
громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду Ук-
раїни зі змінами та доповненнями.
Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від
форм власності, бюджетні, громадські організації, що ви-
користовують працю найманих працівників, а також фі-
зичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності є
платниками збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування за ставкою 3%.
Об’єктом нарахування збору є фактичні витрати на
оплату праці, що включають витрати на виплату основ-
ної та додаткової заробітної плати й інших видів заохо-
чень і виплат, у тому числі в натуральній формі, що під-
лягають оподаткуванню на доходи фізичних осіб (прибут-
ковий податок з громадян).
Облік розрахунків з Пенсійним фондом України за
збором на обов’язкове державне пенсійне страхування
здійснюють на субрахунку 651 «За пенсійним забезпечен-
ням». На кредиті субрахунка відображають суми нарахо-
ваних зобов’язань з пенсійного страхування, на дебеті —
їхнє погашення.
Джерелом нарахування зборів на обов’язкове держав-
не страхування є нарахування витрат з оплати праці.
Нарахування заробітної плати основним виробничим
працівникам в обліку відображають записами:
Дт 23 «Виробництво» 1 на суму
І нарахованої заробітної плати;
Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».
238
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Отже, і нарахований збір на державне пенсійне стра-
хування із заробітної плати виробничих працівників
збільшує витрати основного виробництва і відображаєть-
ся в обліку записом:
Дт 23 «Виробництво» 1 на суму нарахованого збору
/ на пенсійне страхування;
Кт 651«3а пенсійним забезпеченням».
При нарахуванні заробітної плати адміністративно-
господарському персоналу:
Дт 92 «Адміністративні витрати» на суму
Кт 661 «Розрахунки	І заробітної плати
за заробітною платою» | адміністративного
. персоналу.
Збір на пенсійне страхування із заробітної плати ад-
міністративного персоналу збільшує адміністративні вит-
рати:
Дт 92 «Адміністративні витрати» на суму
Кт 651 «За пенсійним	І нарахованого
забезпеченням»	| збору на пенсійне
• страхування.
Суми збору на пенсійне страхування визначають мно-
женням встановленої ставки 32% на розмір фактично на-
рахованої заробітної плати (незалежно від джерел фінан-
сування виплат) та інших виплат.
Приклад
Розрахунок збору на пенсійне страхування за бере-
зень 200Х р. є таким:
1. Загальний фонд заробітної плати, усіх видів вип-
лат, на які нараховуються страхові внески, становив
2 320 грн. З них:
а)	заробітна плата виробничих працівників — 1 320 грн.;
б)	заробітна плата адміністративного персоналу —
650 грн.;
в)	заробітна плата за роботи, пов’язані зі збутом про-
дукції, — 350 грн.
Загальна сума збору на пенсійне страхування стано-
вила:
2 320 х 32 : 100 = 742,40 грн.
З них:
а)	на суму заробітної плати виробничих працівників:
1 320 х 32 : 100 = 422,40 грн.;
б)	на суму заробітної плати адміністративного персо-
налу:
650 х 32 : 100 = 208,00 грн.;
Облік розрахунків за зобов’язаннями
239
в)	на суму заробітної плати за роботи, пов’язані зі
збутом продукції:
450 х 32 : 100 = 144,00 грн.
В обліку слід зробити такі проводки:
а)	Дт 23 Кт 651 — 422,40 грн.;
б)	Дт 92 Кт 651 — 208,00 грн.;
в)	Дт 93 Кт 651 — 144,00 грн.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування
сплачується одночасно з одержанням коштів на оплату
праці.
Перерахування до Пенсійного фонду нарахованого
збору на пенсійне страхування в обліку відображають за-
писом:
Дт 651 «За пенсійним і на суму
забезпеченням» / перерахованого збору;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Суми, не сплачені своєчасно, вважаються простроче-
ною заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені.
Збір на обов’язкове соціальне страхування. Закон Ук-
раїни «Основи законодавства України про загальнообов’яз-
кове державне соціальне страхування» від 14. 01. 1998 р.
№ 16 визначає правові, фінансові та організаційні принци-
пи державного соціального страхування громадян.
Законом України «Про розмір внесків на деякі види
загальнообов’язкового державного соціального страху-
вання» від 11. 01. 2001 р. 2213-Ш встановлено розмір
внесків на соціальне страхування:
— для роботодавців — 2,9% від суми фактичних вит-
рат на оплату праці найманих працівників, що включа-
ють витрати на виплату основної та додаткової заробітної
плати, інших видів заохочень, у тому числі в натураль-
ній формі, що підлягають оподаткуванню прибутковим
податком з громадян;
— для найманих працівників — від суми оплати пра-
ці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а
також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в то-
му числі в натуральній формі, що підлягають оподатку-
ванню прибутковим податком з громадян: 0,25% — для
працівників, заробітна плата яких не перевищує 150 грн.;
0,5% — для працівників, заробітна плата яких вища за
150 грн.
Збір фонду оплати праці обчислюють множенням виз-
наченої ставки 2,9% на суму нарахованої заробітної плати.
240
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Приклад
Загальна сума фонду заробітної плати на підприємс-
тві за березень 200Х р. становила 2 320 грн.
Сума збору на соціальне страхування:
2 320 х 2,9 : 100 = 67,28 грн.
Дт 23 «Виробництво»
Джерелом нарахування збору на соціальне страхуван-
ня є джерело нарахування заробітної плати:
—	~	на суму заробітної плати,
, нарахованої виробничим
працівникам;
Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».
Дт 23 «Виробництво» 1 на суму збору
і на соціальне страхування;
Кт 652 «За соціальним страхуванням».
Облік розрахунків за соціальним страхуванням здій-
снюють на субрахунку 652 «За соціальним страхуванням».
На кредиті цього субрахунка відображають суми нарахова-
них зобов’язань зі збору на соціальне страхування, на кре-
диті — погашення та використання коштів страхування.
Законом України «Про загальнообов’язкове держав-
не соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою непра-
цездатністю та витратами, що пов’язані з народженням
та похованням» від 18. 01. 2001 р. 2240-ІП визначено
правові, організаційні та фінансові основи загально-
обов’язкового страхування громадян на випадок тимча-
сової непрацездатності, у зв’язку з вагітністю та полога-
ми, народженням дитини та необхідністю догляду за
нею, у випадку смерті, а також з надання послуг з сана-
торно-курортного лікування та оздоровлення застрахова-
ним особам та членам їхніх сімей. Допомога за тимчасо-
вою непрацездатністю надається застрахованій особі у
вигляді матеріального забезпечення, яке повністю або
частково компенсує втрату заробітку у випадку:
—	тимчасової непрацездатності внаслідок захворю-
вання або травми, що не пов’язана з нещасним випадком
на виробництві;
—	необхідності догляду за хворою дитиною;
—	необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
—	санаторно-курортного лікування та інших випад-
ках, передбачених чинним законодавством.
Підставою для призначення грошової допомоги за
тимчасовою непрацездатністю є виданий за встановленим
порядком лікарняний листок (листок непрацездатності).
Інші документи не можуть бути підставою для призна-
чення грошової допомоги.
Облік розрахунків за зобов’язаннями
241
Грошова допомога за тимчасовою непрацездатністю ви-
дається з першого дня втрати працездатності і до її понов-
лення або до визначеня лікарняно-трудовою експертною
комісією (ЛТЕК) інвалідності, навіть якщо в цей час робіт-
ника або службовця було звільнено. Грошова допомога за
тимчасовою непрацездатністю видається застрахованим
особам залежно від страхового стажу в розмірі:
а)	100% середнього заробітку (доходу):
—	особам, що застраховані більш як 8 років;
—	особам, віднесеним до 1—4-ої категорії осіб, які
постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС;
—	в інших випадках, передбачених чинним законо-
давством;
б)	80% середнього заробітку (доходу) особам, що за-
страховані та мають страховий стаж від 5 до 8 років;
в)	60% середнього заробітку (доходу) особам, що за-
страховані та мають страховий стаж до 5 років.
Виплата грошової допомоги за тимчасовою непраце-
здатністю за поточний місяць здійснюється в строки,
встановлені для виплати заробітної плати.
Приклад
Працівник підприємства, стаж роботи (страхування)
якого 6 років, у березні 200Х р. хворів 6 днів — з 13. 03
по 18. 03 включно. Відомо, що його заробіток у січні ста-
новив 153 грн., в лютому — 164 грн. Суму, яка належить
до виплати працівникові за лікарняним листком, розра-
ховують у наведений нижче спосіб.
Середньодобовий заробіток робітника за попередні два
місяці:
(153 + 164) : (20 + 21) = 317 : 41 = 7,73 грн.
Оскільки стаж страхування працівника — 6 років,
йому виплачується 80%-ва денна грошова допомога:
7,73 х 80 : 100 = 6,18 грн. Лікарняний листок надано з
13.03 до 18.03, тому оплачуються 5 робочих днів (випла-
та за лікарняним листком здійснюється тільки за робочі
дні). Отже, сума, що належить до виплати за лікарняним
листком, становитиме: 6,18 х 5 = 30,90 грн.
Нарахування та виплату допомоги за тимчасовою неп-
рацездатністю за перші п’ять діб здійснюють за рахунок
коштів підприємства та обліковують на рахунку 94 «Ін-
ші витрати операційної діяльності». Нарахування виплат
за тимчасовою непрацездатністю за наступні п’ять діб
здійснюють за рахунок коштів фонду соціального страху-
вання. В бухгалтерському обліку роблять такі проводки:
242	Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Дт 94 «Інші витрати» ] на суму нарахованої
операційної діяльності» _[ грошової допомоги;
Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».
Дт 652 «За соціальним 1 на суму нарахованої
страхуванням»	/ грошової допомоги;
Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».
Збір на обов’язкове соціальне страхування сплачується
одночасно з одержанням коштів на виплату заробітної пла-
ти в установах банків. В обліку це оформляють проводкою:
Дт 652 «За соціальним'] на суму перерахованого
страхуванням»	> збору до Фонду
-І соціального страхування;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Збір на обов’язкове страхування на випадок безро-
біття. Законом України «Про розмір внесків на деякі
види загальнообов’язкового державного соціального стра-
хування» від 11. 01. 2001 р. № 2213-ПІ установлено роз-
мір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття:
— для роботодавців з 09. 02. 2002 р. — 2,1%, від су-
ми фактичних витрат на оплату праці найманих праців-
ників, що включають витрати на виплату основної та до-
даткової заробітної плати, інші заохочувальні та компен-
саційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які
оподатковуються прибутковим податком з громадян.
Збір на фонд оплати праці нараховують множенням
встановленої ставки 2,1% на суму нарахованої заробітної
плати.
Приклад
Загальний фонд заробітної плати на підприємстві за
березень 200Х р. становив 2 320 грн. Сума збору на
обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіт-
тя: 2 320 х 2,1 : 100 = 48,93 грн.
Джерелом нарахування збору на обов’язкове со-
ціальне страхування на випадок безробіття є джерело
нарахування заробітної плати:
Дт 23 «Виробництво» 1 на суму нарахованої
] заробітної плати
виробничим працівникам;
Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».
Дт 23 «Виробництво» 1 на суму нарахованого
| збору на страхування
на випадок безробіття;
Кт 653 «За страхуванням на випадок безробіття».
Облік розрахунків за зобов’язаннями	243
Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття
обліковують на субрахунку 653 «За страхуванням на ви-
падок безробіття». На кредиті субрахунка відображають
суми нарахованого збору, на дебеті — сплату зобов’язань
за збором на страхування на випадок безробіття. Збір на
соціальне страхування на випадок безробіття сплачують
одночасно з одержанням коштів на виплату заробітної
плати в установах банку.
Перерахування збору на соціальне страхування на ви-
падок безробіття в обліку відображають записом:
Дт 653 «За страхуванням і на суму
на випадок безробіття» / перерахованого збору;
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Розрахунки з учасниками. Інформацію про розрахун-
ки з учасниками та засновниками підприємств, що
пов’язані з розподілом прибутку, узагальнюють на ра-
хунку 67 «Розрахунки з учасниками».
На кредиті рахунка відображають збільшення забор-
гованості підприємства перед засновниками та учасника-
ми, на дебеті — її зменшення.
Облік дивідендів, нарахованих власникам простих та
привілейованих акцій за рахунок прибутку або за раху-
нок інших джерел, передбачених засновницькими доку-
ментами, ведеться на субрахунку 671 «Розрахунки за на-
рахованими дивідендами».
У бухгалтерському обліку операції з розрахунків за
нарахованими дивідентами відображають записами:
—	нараховано дивіденди:
Дт 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»;
Кт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
—	нараховано податок на дивіденди:
Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
Кт 641 «Розрахунки за податками»;
—	виплачені дивіденди:
Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
Кт ЗО «Каса»;
Кт 31 «Рахунки в банках».
Виплати, що нараховуються учасникам та засновни-
кам за використання майна (земельним та майновим па-
єм), а також виплати частини вартості активів, що нале-
жать учаснику (засновнику), який вибуває з товариства,
обліковують на субрахунку 672 «Розрахунки за іншими
виплатами».
Аналітичний облік ведеться за кожним учасником і
засновником за видами виплат.
244
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Облік інших поточних зобов’язань
До розрахунків за іншими поточними зобов’язаннями
відносять розрахунки за нарахованими відсотками та
розрахунки з іншими кредиторами.
Розрахунки за нарахованими відсотками. їх облік
здійснюють на субрахунку 684 «Розрахунки за нарахова-
ними відсотками» рахунка 68 «Розрахунки за іншими
операціями». Відсотки нараховують за використання
грошових коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих
у кредит, за використання майна, отриманого за лізинго-
вими, орендними операціями.
На кредиті субрахунка 684 «Розрахунки за нарахова-
ними відсотками» відображають нарахування відсотків,
на дебеті — їх сплату.
У бухгалтерському обліку ці операції відображають
записами:
—	нараховано відсотки за отриманий банківський
кредит:
Дт 951 «Відсотки за кредит»;
Кт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»;
—	сплачено відсотки за кредит:
Дт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»;
Кт 31 «Рахунки в банках».
Розрахунки з іншими кредиторами. До них відносять:
—	розрахунки за операціями некомерційного характе-
ру (з навчальними та науково-дослідницькими закладами);
—	розрахунки з орендаторами нежитлових примі-
щень житлово-комунального господарства;
—	розрахунки з батьками дітей, що відвідують дитя-
чі заклади.
Облік розрахунків за цими операціями здійснюють на
субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» ра-
хунка 68 «Розрахунки за іншими операціями».
Бухгалтерські записи за розрахунками з іншими кре-
диторами є такими:
—	відображено заборгованість орендатора за примі-
щення:
Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»;
Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності»;
—	погашена заборгованість за оренду приміщень:
Дт 31 «Рахунки в банках»;
Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Аналітичний облік розрахунків з іншими кредитора-
ми ведеться окремо за підприємствами, організаціями,
установами та фізичними особами, з якими здійснюють-
ся розрахунки.
Облік розрахунків за зобов’язаннями	245
Облік забезпечень
Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання» забезпечення мо-
жуть утворюватися для компенсації майбутніх витрат
підприємства.
Забезпечення — зобов'язання з невизначеними сумою або часом
погашення на дату балансу.
До цих витрат відносять:
—	оплату відпусток працівникам;
—	додатковеє пенсійне забезпечення;
—	виконання гарантійних зобов’язань;
—	реструктуризацію;
—	виконання зобов’язань за обтяжливими контракта-
ми та ін.
Суми утворених забезпечень визнаються витратами
підприємства.
Забезпечення утворюється у разі виникнення внаслі-
док подій, що відбулися, зобов’язання, оцінку якого
можна визначити розрахунком і погашення якого, ймо-
вірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у
собі економічні вигоди. Забороняється утворювати забез-
печення для покриття майбутніх збитків від діяльності
підприємства.
Забезпечення для компенсації витрат на реструктури-
зацію утворюється за наявності затвердженого керівниц-
твом підприємства плану реструктуризації з конкретними
заходами, строками їхнього виконання і сумою майбутніх
витрат, пов’язаних з реалізацією цього плану. Воно виз-
начається за сумою прямих витрат, не пов’язаних з по-
дальшою діяльністю підприємства.
Сума забезпечення визначається за обліковою оцін-
кою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваної компен-
сації), необхідних для погашення відповідного зо-
бов’язання, на дату балансу. Забезпечення використову-
ють для компенсації лише тих витрат, для покриття
яких його було створено.
Залишок забезпечення переглядають на кожну дату
балансу і за необхідності коригують (збільшують або
зменшують). За вірогідності вибуття активів для пога-
шення майбутніх зобов’язань сума такого забезпечення
підлягає сторнуванню.
Для обліку забезпечень у бухгалтерському обліку ви-
користовують рахунок 47 «Забезпечення майбутніх вит-
рат і платежів», на якому узагальнюють інформацію про
246
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються
для забезпечення майбутніх витрат і платежів та вклю-
чення їх до складу витрат поточного періоду. На кредиті
рахунка відображають нарахування забезпечень, на дебе-
ті — їх використання. Рахунок 47 «Забезпечення майбут-
ніх витрат і платежів» має такі субрахунки:
471 «Забезпечення виплат відпусток»;
472 «Додаткове пенсійне забезпечення»;
473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»;
474 «Забезпечення інших витрат і платежів».
Облік руху та залишків коштів на оплату чергових
відпусток працівникам підприємства ведеться на субра-
хунку 471 «Забезпечення виплат відпусток». Суму забез-
печення виплати відпусток визначають як добуток фак-
тично нарахованої заробітної плати працівникам і відсот-
ка, розрахованого як відношення річної планової суми на
оплату відпусток до загального планового фонду оплати
праці. На субрахунку 471 відображають також забезпе-
чення обов’язкових відрахувань і зборів на соціальне
страхування, на державне пенсійне страхування, на стра-
хування на випадок безробіття від суми забезпечення
виплат відпусток.
Створення забезпечень з виплати відпусток в обліку
оформляють проводками:
Дт 23 «Виробництво»;
Дт 91 «Загальновиробничі витрати»;
Дт 92 «Адміністративні витрати»;
Дт 93 «Витрати на збут»;
Дт 94 «Інші витрати операційної діяльності»;
Кт 471 «Забезпечення виплат відпусток».
Нарахування сум, пов’язаних з оплатою відпусток і
відрахувань від них на соціальні заходи, в обліку відоб-
ражають проводками:
Дт 471 «Забезпечення виплати відпусток»;
Кт 66 «Розрахунки з оплати праці»;
Дт 471 «Забезпечення виплат відпусток»;
Кт 65 «Розрахунки за страхуванням».
На субрахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечен-
ня» ведеться облік коштів для реалізації програми пен-
сійного забезпечення.
Облік руху і залишків коштів, зарезервованих для за-
безпечення витрат на проведення гарантійних ремонтів
проданої продукції, ремонту предметів прокату здійсню-
Облік розрахунків за зобов’язаннями
247
ють на субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зо-
бов’язань».
Створення забезпечення, пов’язаного з гарантійними
зобов’язаннями, оформляють такими бухгалтерськими
проводками:
Дт 93 «Витрати на збут»;
Кт 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»;
Здійснення витрат на гарантійний ремонт в обліку:
Дт 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»;
Кт 68 «Розрахунки за іншими операціями».
Аналітичний облік забезпечення майбутніх витрат і
платежів ведеться за їхніми видами, напрямами форму-
вання і використання.
Облік непередбачених зобов’язань
П(С)БО 11 «Зобов’язання» визначає принципи обліку
непередбачених зобов’язань.
Непередбачене зобов’язання — 1) зобов’язання, що може ви-
никнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтвер-
джено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи біль-
ше невизначених майбутніх подій, за якими підприємство не має
повного контролю; або 2) теперішнє зобов’язання, що виникає
внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймо-
вірно, що для його урегулювання треба буде використовувати ре-
сурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зо-
бов’язань не можна достовірно визначити.
У бухгалтерському обліку непередбачені зобов’язання
підприємства відображають за обліковою оцінкою на суб-
рахунку 042 «Непередбачені зобов’язання» позабалансо-
вого рахунка 04 «Непередбачені активи й зобов’язання».
На субрахунку 042 накопичується інформація про наяв-
ність непередбаченого зобов’язання, яке може затребува-
ти (але повної певності щодо цього немає), витрачання
ресурсів у сумі очікуваних збитків.
Інформація про існування таких зобов’язань необхід-
на для розкриття її у Примітках до фінансової звітності
підприємства. По кожному виду непередбачених зо-
бов’язань наводиться:
—	короткий опис зобов’язання та його сума;
	— невизначеність щодо суми або строку погашення;
—	сума очікуваного погашення зобов’язання іншою
стороною.
248
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
2.8. Облік цінних паперів
Існування ринкової економіки неможливе без розви-
нутого ринку цінних паперів, що забезпечує вільний обіг
коштів.
Цінні папери — грошові або товарні документи, які надають їхньо-
му власникові майнові права і право на одержання відповідних
грошових сум доходів.
Постановою Верховної Ради України від 22. 09. 1995 р.
№ 342 схвалено «Концепцію функціонування та розвитку
фондового ринку України», головна мета якої — станов-
лення ефективного і справедливого ринку цінних паперів в
Україні та його інтегрування у світові фондові ринки.
Законом України «Про цінні папери і фондову біржу»
від 18. 06. 1991 р. визначено такі види цінних паперів,
що можуть випускатися і обертатися в Україні: акції, об-
лігації державних та місцевих позик, облігації підпри-
ємств, казначейські зобов’язання держави, ощадні серти-
фікати, векселі.
Акції та похідні від них цінні папери (приватизацій-
ні папери, інвестиційні сертифікати) відносять до пайо-
вих цінних паперів, за якими емітент не несе зобов’язань
повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які
засвідчують його участь у статутному капіталі, надають
їх власникам право участі в керівництві справами емі-
тента та отримання частини прибутку у вигляді дивіден-
дів і частки майна у разі ліквідації емітента.
Облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифі-
кати, векселі є борговими цінними паперами, за якими
емітент має зобов’язання повернути у певний термін
кошти, інвестовані в його діяльність, і сплатити дохід у
вигляді фіксованого відсотка, але які не надають їх влас-
никам права на участь у керівництві справами емітента.
Розрізняють цінні папери іменні та на пред’явника, з
вільним або обмеженим колом обігу, в паперовій або ін-
шій формі (у формі записів на рахунках в системі елек-
тронного обігу цінних паперів).
Операції, пов’язані з цінними паперами, не є об’єк-
том оподаткування, і, отже, суми податку на додану вар-
тість, сплачені за виконані роботи або послуги, пов’яза-
ні з цими операціями, відносять на собівартість (ст. 3.2
Закону України «Про податок на додану вартість» від
03. 04. 1997 р. № 168).
Облік цінних паперів
249
Найпоширенішими видами цінних паперів є акції та
облігації.
Акція — цінний безстроковий папір, що засвідчує корпоративне
право (право власності) на частину (пай) у статутному капіталі
юридичної особи, включаючи право на визначення та отримання
відповідної частини прибутку (дивідендів) цієї юридичної особи.
Акція має номінальну, емісійну та курсову вартість.
Номінальна вартість — вартість, зазначена на блан-
ку акції, яка визначає розмір капіталу акціонера.
Емісійна вартість — вартість, за якою здійснюється
первинний продаж акцій.
Курсова вартість — вартість акцій на визначену да-
ту, за якою їх можна купити або продати.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється
в розмірі його статутного капіталу або на всю вартість
майна державного підприємства (в разі перетворення йо-
го на акціонерне товариство).
Порядок реєстрації та випуску акцій та облігацій під-
приємств регулює Положення про порядок реєстрації ви-
пуску акцій відкритих акціонерних товариств та обліга-
цій підприємств, затверджене наказам Державної комісії
з цінних паперів та фондового ринку від 20. 09. 1996 р.
№ 210 у редакції від 09. 02. 2000 р. № 18.
За випуск цінних паперів (акцій) емітент сплачує дер-
жавне мито до місцевого бюджету в розмірі 0,1% від но-
мінальної вартості емісії. За несплату мита стягується
штраф — 10% від нарахованого до сплати мита і пеня —
0,2% за кожний день прострочення.
Бланк акцій містить такі реквізити: фірмову назву
АТ; назва цінного паперу — «Акція»; серію і порядко-
вий номер; дату випуску; вид (проста або привілейова-
на акція); номінальну вартість акції; ім’я власника (для
іменної акції); розмір статутного капіталу товариства на
день випуску акції, а також кількість акцій, що випус-
каються; термін виплати дивідендів; підпис уповнова-
женої особи.
Акції можуть бути видані одержувачу тільки після
повної оплати їх вартості. Однак переважно акції на ру-
ки власникам не видаються. Замість них акціонери отри-
мують один або декілька сертифікатів — документів, що
засвідчують їх права на певну кількість цінних паперів.
Бланк сертифіката містить такі реквізити: назву емітента
250
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
(товариства, підприємства, що випустило акції); кількість
акцій, на які видано сертифікат; ім’я власника сертифі-
ката; найменування агента з реєстрації та реєстраційний
номер; підписи осіб, уповноважених АТ засвідчувати
сертифікати.
Суму зареєстрованого статутного капіталу та заборго-
ваність засновників підприємства ( акціонерів за номі-
нальною вартістю акцій) в обліку відображають записом:
Дт 46 «Неоплачений капітал»;
Кт 40 «Статутний капітал».
На суму заборгованості акціонерів за різницею між
продажною та номінальною вартістю розміщених акцій
роблять запис:
Дт 46 «Неоплачений капітал»;
Кт 421 «Емісійний дохід».
На субрахунку 421 «Емісійний дохід» відображають
різницю між продажною та номінальною вартістю первіс-
но розміщених акцій.
Акціонерне товариство може збільшувати статутний
капітал, якщо всі раніше випущені акції, оплачені за
вартістю, яка не може бути нижчою за номінальну.
Статутний капітал зростає у результаті: випуску но-
вих акцій; обміну облігацій на акції, збільшення номі-
нальної вартості акцій.
Рішення про збільшення статутного капіталу прийма-
ють загальні збори акціонерів, і таке збільшення обов’яз-
ково реєструється.
В обліку збільшення статутного капіталу відобра-
жають:
—	у результаті додаткового випуску акцій за рахунок
дивідендів:
Дт 46 «Неоплачений капітал»;
Кт 40 «Статутний капітал»;
Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
Кт 46 «Неоплачений капітал»;
—	у результаті обміну облігацій на акції:
Дт 46 «Неоплачений капітал»;
Кт 40 «Статутний капітал»;
Дт 521 «Зобов’язання за облігаціями»;
Дт 46 «Неоплачений капітал».
Зменшення статутного капіталу підприємства відбу-
вається внаслідок зменшення номінальної вартості акції,
зменшення кількості акцій.
Облік цінних паперів
251
У бухгалтерському обліку зменшення статутного ка-
піталу внаслідок зменшення кількості акцій відобража-
ють записами:
— на вартість викуплених акцій у власників:
Дт 451 «Вилучені акції»;
Кт ЗО «Каса», 31 «Рахунки в банках»;
— на вартість анульованих акцій:
Дт 40 «Статутний капітал»;
Кт 451 «Вилучені акції».
Розрізняють акції прості та привелійовані, іменні та
на пред’явника.
Власник простої акції отримує дивіденди. Розмір ди-
відендів за звичайними акціями один раз на рік визначає
рада директорів товариства і затверджують збори акціо-
нерів, виходячи з отриманих фінансових результатів і
потреб у використанні прибутку для розширення та роз-
витку діяльності АТ.
На суму, що не перевищує 10% статутного капіталу,
можуть бути випущені привілейовані акції, власники
яких мають переважне право на отримання фіксованого
доходу (незалежно від розміру отриманого прибутку), а
також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонер-
ного товариства в разі його ліквідації. Як правило, влас-
ники привілейованих акцій не мають права участі в ке-
рівництві акціонерним товариством.
У разі нестачі прибутку виплата дивідендів за приві-
лейованими акціями здійснюється за рахунок резервного
капіталу.
Нарахування та виплату дивідендів у бухгалтерсько-
му обліку відображають записами:
—	на суму нарахованих дивідендів:
Дт 443 «Прибуток викорстаний у звітному періоді»;
Кт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
—	нараховано податок на дивіденди:
Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
Кт 641 «Розрахунки за податками»
—	виплачені дивіденди:
Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
Кт ЗО «Каса»; 31 «Рахунки в банках»;
—	перераховано податок на дивіденди до бюджету:
Дт 641 «Розрахунки за податками»
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
252
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Якщо дивіденди отримують від інших підприємств,
крім асоційованих, дочірніх, спільних, у бухгалтерсько-
му обліку роблять такі записи:
—	нараховано дивіденди:
Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;
Кт 731 «Дивіденди одержані»;
—	отримані дивіденди:
Дт 31«Рахунки в банках»;
Кт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами».
Рух іменних акцій фіксується в книзі реєстрації ак-
цій, яку веде акціонерне товариство або спеціальний
агент за дорученням товариства. До неї заносять дані про
кожну іменну акцію, у тому числі відомості про власни-
ка, час її придбання, а також кількість акцій в окремих
акціонерів. За акціями на пред’явника у книзі реєстрації
фіксують лише їх загальну кількість.
Згідно із Законом України «Про оподаткування при-
бутку підприємства» від 22. 05. 1997 р. до валових вит-
рат включають витрати на виготовлення та придбання
бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов’яза-
ні з емісією цінних паперів, витрати на виплату винаго-
род інвестиційному керівнику, оплату послуг депозита-
рій, витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних
банків і кредитно-фінансових установ з обліку цінних
паперів.
Акціонерне товариство може прийняти рішення про
повторний продаж раніше вилучених акцій за ціною: їх
придбання, вищою за ціну придбання, нижчою від вар-
тості їх придбання.
За повторного продажу акції за ціною їх придбання
у бухгалтерському обліку балансова вартість вилученого
капіталу зменшується на вартість придбання проданих
акцій.
Якщо акціонерне товариство продає акції за ціною,
вищою від ціни їх придбання, у бухгалтерському обліку
на вартість проданих акцій зменшиться вилучений капі-
тал, а на різницю між вартістю продажу та ціною прид-
бання збільшиться додатковий капітал.
Приклад
Акціонерне товариство «Мрія» здійснює повторний
продаж 1 000 акцій за ціною 7 грн. за акцію. Ціна прид-
бання акій становила 4 грн. за акцію.
Відображення цієї операції в бухгалтерському обліку
є таким (табл. 2.21):
Облік цінних паперів
253
Таблиця 2.21
№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дебет	Кредит	
1.	Відображено повторний випуск викуплених акцій у частці вартості їх придбання	ЗО, 31	451	4 000
2.	Відображено перевишення вартості продажу над вартістю придбання	ЗО, 31	421	3 000
Акціонерне товариство за повторного продажу акцій
може продати їх за ціною, нижчою від ціни придбання.
У такому разі вилучений капітал зменшиться на вартість
проданих акцій, на різницю між вартістю придбання та
вартістю продажу зменшиться додатковий капітал, а за
відсутності коштів на субрахунках 421, 425 — зменшить-
ся нерозподілений прибуток. Бухгалтерська проводка є
такою:
—	на суму, отриману від продажу акцій:
Дт ЗО «Каса», 31 «Рахунки в банках»;
Кт 451 «Вилучені акції»;
—	на різницю між покупною та продажною вартістю:
а) за рахунок емісійного доходу:
Дт 421 «Емісійний дохід»;
Кт 451 «Вилучені акції»;
б)	за рахунок іншого додаткового капіталу:
Дт 425 «Інший додатковий капітал»;
Кт 451 «Вилучені акції»;
в)	за рахунок нерозподіленого прибутку:
Дт 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»;
Кт 451 «Вилучені акції».
Акціонерні товариства можуть прийняти рішення про
вилучення акцій та їх анулювання. Якщо вартість прид-
бання вилучених акцій менша за вартість їх первинного
випуску, але вища за номінальну, в бухгалтерському об-
ліку роблять такі записи:
— на номінальну вартість вилучених акцій:
Дт 40 «Статутний капітал»;
Кт 451 «Вилучені акції»;
— на різницю між номінальною вартістю та вартістю
придбання:
Дт 421 «Емісійний дохід»;
254
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Дт 425 «Інший додатковий капітал»;
Кт 451 «Вилучені акції».
За рішенням зборів акціонерів акції можуть бути
розподілені або консолідовані. За розподілу акції заміню-
ються на інші, меншого номіналу, а за консолідації — на
акції більшого номіналу. В обох цих випадках розмір
вкладів акціонерів не змінюється, тому в бухгалтер-
ському обліку записів на синтетичних рахунках не роб-
лять. Ці операції відображають записами на аналітич-
них рахунках.
Облік бланків акцій, облігацій та інших цінних па-
перів здійснюють на позабалансовому рахунку 08 «Блан-
ки суворого обліку» за номінальною вартістю. Вони збе-
рігаються в касі акціонерного товариства відповідно до
Порядку ведення касових операцій у народному госпо-
дарстві України. Рух бланків відображають на рахунку
08 на підставі первинних документів на їх оприбуткуван-
ня й видачу. Списання бланків здійснюють при їх вида-
чі акціонерам після повної виплати їхньої вартості. Ана-
літичний облік бланків акцій ведеться за їхніми видами.
Незалежно від форми оплати вартість акцій відобра-
жають у національній валюті України.
Фінансові вклади в акції, облігації, а також вклади у
статутні капітали інших підприємств та інші прибуткові
активи (ощадні сертифікати, депозити тощо) в бухгалтер-
ському обліку й балансі поділяють на довгострокові (на
строк більше 1 року) і поточні (на строк до 1 року).
Особливим різновидом довгострокових і поточних фі-
нансових вкладів є облігації.
Облігація — цінний папір, що засвідчує право її власника на від-
шкодування йому в установлений строк номінальної вартості облі-
гації та фіксованого відсотка.
У світовій практиці розрізняють: облігації коротко-
строкові — строком обігу до 5 років. Облігації, випущені
на строк від 7 до 15 років — середньострокові, а ті, що
перебувають в обігу понад 20 років — довгострокові.
Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями ве-
дуть на рахунку 52 «Довгострокові зобов’язання за облі-
гаціями ».
Рахунок 52 призначено для обліку розрахунків з ін-
шими особами за випущеними й оплаченими особистими
облігаціями строком сплати понад 12 місяців від дати ба-
лансу.
Рахунок 52 «Довгострокові зобов’язання за облігація-
ми» має такі субрахунки:
Облік цінних паперів
255
521 «Зобов’язання за облігаціями» — на дебеті облі-
ковують боргові зобов’язання за номінальною вартістю
облігацій, на кредиті — погашення заборгованості за роз-
рахунками з власниками облігацій.
522 «Премія за випущеними облігаціями» — на кредиті
обліковують нарахування сум премій за випущеними обліга-
ціями, на дебеті — погашення заборгованості за преміями.
523 «Дисконт за випущеними облігаціями» — на де-
беті обліковують суми дисконту за випущеними облігаці-
ями, на кредиті — списання нарахованих сум.
Аналітичний облік довгострокових зобов’язань ве-
деться за їх видами і термінами погашення.
Інформацію про наявність і рух довгострокових інвес-
тицій (вкладів) у цінні папери інших підприємств, облі-
гацій державних і місцевих позик, статутний капітал ін-
ших підприємств, створених на території країни та за
кордоном, узагальнюють на рахунку 14 «Довгострокові
фінансові інвестиції».
Цей рахунок має такі субрахунки:
141	«Інвестиції пов’язаним сторонам за методом облі-
ку участі в капіталі»;
142	«Інші інвестиції пов’язаним сторонам»;
143	«Інвестиції непов’язаним сторонам».
Особливістю довгострокових інвестицій є те, що вони
не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
На дебеті рахунка 14 відображають вартість довгостроко-
вих інвестицій, на кредиті — їх вибуття (списання) або
зменшення вартості, а також отримання дивідендів від
обсягу інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за
методом обліку участі в капіталі.
Наприклад:
а)	інвестовані кошти в акції асоційованого підприємс-
тва відображають такою бухгалтерською проводкою:
Дт 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за мето-
дом обліку участі в капіталі»;
Кт 31 «Рахунки в банках»;
б)	отриманий дохід (в сумі збільшення частки інвесто-
рів у капіталі) від інвестицій в асоційоване підприємство
в обліку відображають такою бухгалтерською проводкою:
Дт 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за мето-
дом обліку участі в капіталі»;
Кт 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підпри-
ємства» ;
в)	нарахування дивідендів за інвестиціями в наведе-
ному вище прикладі оформляють такою бухгалтерською
проводкою:
256	Облік грошових коштів, розрахункових операц®
Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;
Кт 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом
обліку участі в капіталі».
Аналітичний облік за рахунком 14 ведеться за вида-
ми довгострокових фінансових вкладів та об’єктами ін-
вестування. Цей облік має забезпечити можливість отри-
мання інформації про довгострокові фінансові вклади в
об’єкти як на території країни, так і за кордоном.
Облік наявності та руху поточних фінансових інвести-
цій, інвестиційний строк яких не перевищує одного ро-
ку, що можуть бути реалізовані в будь-який момент
(крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів),
ведеться на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції»,
субрахунок 352 «Інші поточні фінансові інвестиції». На
дебеті субрахунка 352 відображають придбання поточних
фінансових інвестицій, на кредиті — їх вибуття.
Аналітичний облік здійснюють за видами фінансових
інвестицій із забезпеченням можливості отримання ін-
формації про інвестиції як на території країни, так і за
кордоном.
До таких цінних паперів належать облігації внутріш-
ніх державних і місцевих позик, а також облігації, які
випускають окремі підприємства, але які не дають права
їх власнику на участь в управлінні підприємством.
Облігації можуть випускати підприємства всіх форм
власності, об’єднання підприємств, акціонерні та інші това-
риства, не дають їх власникам права на участь в управлінні.
Ці облігації можуть бути іменними та на пред’явника, віль-
но обертатися або з обмеженим колом обігу.
Акціонерні товариства мають право випускати обліга-
ції на суму не більш як 25% від розміру статутного ка-
піталу і лише після повної оплати усіх випущених акцій.
Облігації, запропоновані до відкритого продажу з нас-
тупним вільним обігом, повинні мати купонний лист.
Не допускається випуск облігацій підприємствами
для відшкодування збитків, пов’язаних з їх господар-
ською діяльністю.
Облігації всіх видів купуються громадянами лише за
рахунок їх власних коштів. Підприємства купують облі-
гації всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх
розпорядження після сплати податків.
Усі цінні папери мають зберігатися у вогнетривких
шафах, сейфах. За відсутності необхідних умов їх можна
здати на зберігання до банку. Особливих умов зберігання
потребують також чисті, незаповнені бланки чеків, кви-
Облік фінансових інвестицій
257
танцій, трудових книжок тощо. Для контролю за їх збе-
реженням ведуть окремий журнал, в якому розписують-
ся особи, що отримали бланки суворої звітності, із зазна-
ченням номера та серії бланка.
Матеріальна відповідальність за їх збереження покла-
дається на касира або особу, яка виконує його обов’язки.
Усі цінні папери, що зберігаються в касі, описуються
у відповідному реєстрі (книзі), який складають у 2-х при-
мірниках: один — для касира, другий — для бухгалтер-
ської служби. Записи в ньому ведуться за кожним видом
цінного папера.
Таким чином, обов’язком бухгалтера є також робота
з цінними паперами, а саме: забезпечення їх збереження,
своєчасного пред’явлення при розрахунках, обліку фі-
нансових результатів за операціями з ними. Для окремих
підприємств (у страхових та інвестиційних компаніях,
акціонерних товариствах, банках, фондових біржах то-
що) робота з цінними паперами — їх основна діяльність,
для інших — можливість отримання прибутків від госпо-
дарського використання коштів.
2.9.	Облік фінансових інвестицій
З метою одержання прибутку багато підприємств, що
мають у своєму розпорядженні тимчасово не зайняті в
операційній діяльності грошові кошти, інвестують їх в
об’єкти різних галузей економічної діяльності.
Основи формування в бухгалтерському обліку інформа-
ції про фінансові інвестиції та розкриття її у фінансовій
звітності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».
Фінансові інвестиції —- активи, утримувані підприємством з метою
збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вар-
тості капіталу або інших вигод для інвестора.
Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції первісно оці-
нюються та відображаються в бухгалтерському обліку за
собівартістю.
Формування собівартості фінансової інвестиції зале-
жить від способу її придбання. Фінансові інвестиції мо-
жуть бути придбані:
—	за грошові кошти;
—	в обмін на цінні папери власної емісії;
—	в обмін на інші активи (крім грошових коштів).
Собівартість фінансової інвестиції, придбаної за грошо-
ві кошти, складається з ціни придбання, комісійної вина-
9 2-95
258
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
городи, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та
інших витрат, пов’язаних з придбанням цієї інвестиції.
Приклад
АТ «Весна» придбало за грошові кошти 2 000 акцій
АТ «Веселка» за ціною 12 грн. за одну акцію (номіналь-
на вартість акції — 10 грн.). Комісійна винагорода бро-
керу становила 500 грн., інші витрати — 120 грн.
Собівартість фінансової інвестиції визначають у такий
спосіб (табл. 2.22):
Таблиця 2.22
Ціна придбання фінансової інвестиції (2 000 х х 12 грн.)	24 000 грн.
Комісійні послуги	500 грн.
Інші витрати, пов’язані з придбанням інвестиції	120 грн.
Собівартість фінансової інвестиції (24 000 + 500 + 120)	24 620 грн.
При придбанні фінансової інвестиції в обміні на цін-
ні папери власної емісії або інші активи її собівартість
визначається за справедливою вартістю переданих цін-
них паперів чи інших активів.
Фінансові інвестиції (як і дебіторська заборгованість
чи зобов’язання) поділяють на довгострокові та поточні.
Довгострокові фінансові інвестиції — інвестиції,
які підприємство утримує довше, ніж дванадцять міся-
ців, від дати їхнього придбання, а також усі інвести-
ції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який
момент. Як правило, довгострокові інвестиції підпри-
ємства набувають для систематичного одержання при-
бутку у вигляді відсотків, дивідендів або для збіль-
шення капіталу за рахунок зростання вартості цих ін-
вестицій.
Поточні фінансові інвестиції — інвестиції, які під-
приємство утримує на строк, що не перевищує дванад-
цять місяців, і які можуть бути вільно реалізовані в
будь-який час.
Фінансові інвестиції обліковують на рахунках бухгал-
терського обліку залежно від того, до якої групи вони на-
лежать. У П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» виділено дві
групи фінансових інвестицій:
—	фінансові інвестиції, що надають право власності;
Облік фінансових інвестицій
259
—	фінансові інвестиції, що не надають права власності.
Фінансові інвестиції, що надають право власності,
характеризуються тим, що:
—	засвідчують право власності підприємства на ча-
стку в статутному капіталі об’єкта інвестування;
—	є пайовими цінними паперами або внесками до
статутного капіталу інших підприємств;
—	мають необмежений строк обігу.
Такі інвестиції можуть утримуватися підприємством
з метою одержання доходів за рахунок дивідендів або на-
буватися з метою перепродажу і одержання доходів за ра-
хунок зростання їхньої ринкової вартості.
До цих інвестицій відносять:
1.	Інвестиції в асоційовані підприємства.
Асоційоване підприємство — підприємство, в якому інвестору на-
лежить блокувальний (понад 25%) пакет акцій і яке не є дочірнім
або спільним підприємством.
2.	Інвестиції в дочірні підприємства.
Дочірнє підприємство — підприємство, що перебуває під контро-
лем материнського (холдингового) підприємства.
3.	Інвестиції у спільну діяльність.
Спільна діяльність — господарська діяльність з утворенням або
без утворення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контро-
лю двох або більше сторін згідно з договором між ними.
Отже, фінансові інвестиції у спільну діяльність з утво-
ренням юридичної особи у такому разі належать до інвес-
тицій, що надають право власності, коли інвестор здій-
снює контроль за діяльністью спільного підприємства або
суттєво впливає (має повноваження брати участь у прий-
нятті рішень щодо фінансової, господарської та комерцій-
ної політики об’єкта інвестування без здійснення контро-
лю за цією політикою) на діяльність об’єкта інвестування.
4.	Інвестиції в підприємство, на яке інвестор має нез-
начний вплив.
5.	Інвестиції, що придбані інвестором винятково для
перепродажу.
Інвестиціями, що надають право власності, є акції ак-
ціонерних товариств або внески до статутного капіталу
інших підприємств.
Фінансові інвестиції, які не надають права власнос-
ті, характеризуються тим, що:
— мають боргову природу;
260
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
—	є борговими цінними паперами або договорами
(контрактами) з об’єктом інвестування;
—	мають визначений строк обігу.
Вони можуть утримуватися підприємством до їхнього
погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків
або бути придбані з метою перепродажу і одержання до-
ходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій;
До фінансових інвестицій, які не надають права влас-
ності, належать:
1) інвестиції, що утримуються підприємством до їх-
нього погашення.
2) інвестиції, придбані з метою перепродажу.
До фінансових інвестицій, які не надають права
власності, належать облігації державних і місцевих по-
зик, казначейські зобов’язання, ощадні інвестиційні
сертифікати.
П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» визначає такі мето-
ди оцінки фінансових інвестицій:
—	оцінка за справедливою вартістю;
—	оцінка за амортизованою собівартістю;
—	оцінка за методом участі в капіталі.
Фінансові інвестиції, крім інвестицій, які утримують-
ся підприємством до їхнього погашення або облікову-
ються за методом участі в капіталі, на дату балансу ві-
дображають за справедливою вартістю.
Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснено обмін
активу або оплату зобов’язання в результаті операції між
обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Справедлива вартість ринкової інвестиції — вартість,
яку можна одержати від продажу фінансової інвестиції
на активному ринку.
Якщо фінансові інвестиції не обертаються на фондово-
му ринку, їхню справедливу вартість визначають на осно-
ві можливої вартості інвестиції в разі продажу її хоча б
одному покупцеві, що має ознаки зацікавленої та неза-
лежної сторони.
Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких досто-
вірно визначити неможливо, відображають на дату балан-
су за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення корис-
ності. Фінансові інвестиції, які утримуються підприємс-
твом до їхнього погашення, відображають на дату балансу
за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.
Амортизована собівартість фінансової інвестиції — собівартість
фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внас-
лідок зменшення корисності, збільшена (зменшена) на суму на-
Облік фінансових інвестицій
261
громадженої амортизації дисконту (премії).
Різниця між собівартістю і вартістю погашення фі-
нансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні)
амортизується інвестором протягом періоду від дати
придбання до дати погашення за методом ефективної
ставки відсотка.
Метод ефективної ставки відсотка — метод нарахування аморти-
зації дисконту або премії, згідноз яким сума амортизації визнача-
ється як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і
добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок
періоду, за який нараховується відсоток.
Ефективну ставку відсотка обчислюють за формулою:
Номінальна Номінальна	Кількість
вартість х ставка + Сума ; періодів
облігацій відсотка	дисконту нарахування
відсотків
(Продажна вартість облігацій + Номінальна вартість облігацій)
Приклад	2
Підприємство «Весна» придбало в січні 2001 року облі-
гації номінальною вартістю 64 450 грн. за 60 140 грн. (дис-
конт становив 4 310 грн.). Фіксована ставка відсотка за об-
лігаціями — 9% річних. Дата погашення настане через
5 років. Виплата відсотка здійснюється щорічно в кінці ро-
ку (номінальна сума відсотка 64 450 х 9% = 5 800 грн.)
Розрахунок ефективної ставки відсотка і амортизації
дисконту за інвестиціями в облігації є таким:
Ефективна ставка відсотка дорівнює 10,8% .
Розрахунок амортизації дисконта за інвестиціями в
облігації (табл. 2.23):
Таблиця 2.23
Дата	Номіналь- на сума відсотка, грн.	Сума відсот- ка за ефек- тивною став- кою, грн.	Сума амор- тизації дис- конту, грн. (гр.З - гр.2)	Амортизована со- бівартість інвес- тиції, грн.
01.2001				60 140
12.2001	5 800	6 495	695	60 835
12.2002	5 800	6 571	770	61 605
12.2003	5 800	6 653	853	62 458
12.2004	5 800	6 745	945	63 403
12.2005	5 800	6 847	1 047	64 450
262
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Суму амортизації дисконту або премії нараховують
одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансо-
вих інвестицій), що належить до одержання, і відобража-
ють у складі інших фінансових доходів або в складі ін-
ших фінансових витрат з одночасним збільшенням чи
зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.
Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підпри-
ємства і в спільну діяльність з утворенням юридичної
особи на дату балансу відображають за вартістю, визна-
ченою методом участі в капіталі, крім випадків, указа-
них в пунктах 17 і 22 П(С)БО 12.
Інвестиції, які обліковують методом участі в капіта-
лі, на дату балансу відображають за вартістю, що визна-
чається з урахуванням усіх змін у власному капіталі
об’єкта інвестування, крім тих, які є результатом опера-
цій між інвестором і об’єктом інвестування.
Балансова вартість фінансових інвестицій може збіль-
шуватися або зменшуватися на суму, що є часткою інвес-
тора в чистому прибутку за звітний період. Ці суми вклю-
чають до доходів або втрат від участі в капіталі. Одночас-
но балансова вартість фінансових інвестицій зменшується
на суму визнаних дивідендів від об’єкта інвестування.
Балансова вартість фінансових інвестицій може збіль-
шуватися або зменшуватися на частку інвестора в сумі
інших змін у власному капіталі об’єкта інвестування за
звітний період. Ці суми вилучають або включають у від-
повідні статті власного капіталу інвестора. Якщо сума
зменшення частки капіталу інвестора в сумі інших змін у
власному капіталі об’єкта інвестування більша за відповід-
ну статтю власного капіталу інвестора, то на таку різницю
зменшується нерозподілений прибуток або збільшується
непокритий збиток. Зменшення балансової вартості фінан-
сових інвестицій відображають у бухгалтерському обліку
лише на суму, яка не призводить до від’ємного значення
цих інвестицій. Фінансові інвестиції, які внаслідок змен-
шення їхньої балансової вартості досягають нульової вар-
тості, відображають у бухгалтерському обліку в складі фі-
нансових інвестицій за нульовою вартістю.
Якщо інвестор продає активи або передає їх (як внесок
до статутного капіталу) дочірньому, спільному, асоційова-
ному підприємству, в складі фінансових результатів звіт-
ного періоду відображають лише ту частину прибутку або
збитку, яка припадає на інших інвесторів. Суму прибутку
або збитку від внеску чи продажу дочірньому, спільному,
асоційованому підприємству, яка належить інвестору,
включають до складу доходів або витрат майбутніх періо-
Облік фінансових інвестицій
263
дів. Такі суми визнаються прибутком або збитком інвесто-
ра тільки після продажу активів дочірнім, спільним, асо-
ційованим підприємством іншим особам або в період амор-
тизації одержаних чи придбаних необоротних активів.
Інвестор дочірнього, спільного, асоційованого підпри-
ємства відображає всю суму понесених збитків, якщо
внесок або продаж свідчать про зменшення чистої вартос-
ті реалізації оборотних активів чи зменшення кориснос-
ті необоротних активів.
Якщо інвестор придбав активи у дочірнього, спільно-
го, асоційованого підприємства, суму прибутку чи збит-
ку об’єкта інвестування від цієї операції, що припадає на
інвестора, відображають тільки після перепродажу цих
активів іншим особам або в періодах амортизації придба-
них необоротних активів. Збитки, що виникають внаслі-
док зменшення чистої вартості реалізації оборотних ак-
тивів або зменшення корисності необоротних активів, ві-
дображають в період здійснення операції.
Приклад
Підприємство «Весна» в січні 200Х року придбало
частку ( 45%) у власному капіталі підприємства «Весел-
ка» за 900 000 грн. Підприємство «Весна» веде облік ін-
вестиції в асоційоване підприємство «Веселка» методом
участі в капіталі. Чистий прибуток за 200Х р. підприємс-
тва «Веселка» становив 200 000 грн., сума нарахованих
дивідендів — 60 000 грн., збільшення додаткового капі-
талу за рахунок дооцінки активів — 80 000 грн.
Вартість фінансової інвестиції підприємства «Весна»
в асоційоване підприємство «Веселка» методом участі в
капіталі визначають у наведений нижче спосіб.
Балансова вартість інвестиції на 01. 01. 200Х р. —
900 000 грн.
Частка інвестора в чистому прибутку за 200Х р.:
200 000 х 45% = 90 000 грн. В обліку це відображають
записами:
Дт 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом
обліку участі в капіталі»;
Кт 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підпри-
ємства».
Частка інвестора в дивідендах: 60 000 х 45% =
= 27 000 грн. В обліку це оформляють записами:
Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;
Кт 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом
обліку участі в капіталі».
264
Облік грошових коштів, розрахункових операцій
Частка інвестора в сумі збільшення додаткового капі-
талу: 80 000 х 45% = 36 000 грн. В обліку це відобража-
ють записом:
Дт 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом
обліку участі в капіталі»;
Кт 423 «Дооцінка активів».
Балансова вартість фінансової інвестиції на 31. 12. 200Х
року: 900 000 + 27 000 + 36 000 = 963 000 грн.
Оцінку та облік фінансових інвестицій здійснюють за
кожною фінансовою інвестицією.
Інформацію про фінансові інвестиції розкривають у
Примітках до фінансової звітності, в яких указують:
— балансову вартість фінансових інвестицій, включе-
них до статті балансу «Довгострокові фінансові інвестиції,
обліковані методом участі в капіталі інших підприємств»;
— фінансові інвестиції, включені до статей балансу
«Інші довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні
фінансові інвестиції» за собівартістю, за справедливою
вартістю, за амортизованою вартістю;
— підстави для визначення справедливої вартості фі-
нансових інвестицій;
— доходи і втрати від змін справедливої вартості фі-
нансових інвестицій за звітний період;
— перелік асоційованих, дочірніх, спільних підпри-
ємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки,
які використовуються для обліку фінансових інвестицій.
Контрольний учасник спільного підприємства також
розкриває інформацію про зобов’язання інвестиційного
характеру в Примітках до фінансової звітності.
Запитання. Завдання
1.	Проаналізуйте документи, призначені для оформлення касових
операцій.
2.	На яких рахунках і як здійснюють облік грошових коштів у
банках?
3.	З’ясуйте механізм організації аналітичного обліку розрахунків
із підзвітними особами.
4.	Розкрийте сутність дебіторської заборгованості та обліку
розрахунків за нею.
5.	Які зобов’язання є довгостроковими і як здійснюють їх облік?
6.	Дайте коротку характеристику видів поточних зобов'язань.
7.	Як і в яких формах здійснюють розрахунки з постачальниками
та підрядниками?
8.	Які відрахування та утримання здійснюють із заробітної плати
працівників?
9.	Проаналізуйте облік фінансових інвестицій.
3.
Облік основних засобів
і нематеріальних активів
3.1. Суть основних засобів,
їх класифікація та оцінка
і завдання обліку
Суть основних засобів і завдання їх обліку
Для здійснення своєї діяльності підприємства мусять
мати необхідні засоби та матеріальні умови. Це найголов-
ніший елемент продуктивних сил, який детермінує їхній
розвиток. У бухгалтерському обліку засоби праці виділе-
но в окремий об’єкт обліку, що має назву «основні засо-
би (фонди) підприємства».
Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує
з метою використання їх у процесі виробництва або поставки
товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або
для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій,
очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких
більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за
рік).
Вкладення в майно тривалого користування станов-
лять значну, а в багатьох випадках переважну частину
інвестицій. Хоча основні засоби (03) належать до най-
менш ліквідної частини активів, питання їхньої реаліза-
ції є істотними для фінансового маневрування підпри-
266
Облік основних засобів і нематеріальних активів
ємств. Управління основними засобами тісно пов’язане з
управлінням інвестуванням (капітальними вкладення-
ми), яке відіграє у менеджменті важливу роль. Успішне
розв’язання завдань управління основними засобами та
обґрунтування інвестиційної політики щодо них потре-
бує ефективного обліку та різностороннього використану
ня інформації, що надається.
Головними завданнями обліку основних засобів є:
—	правильне і своєчасне відображення надходження,
вибуття й переміщення 03;
—	контроль за їхньою наявністю та збереженням у
місцях експлуатації;
—	своєчасне й точне обчислення зношення (аморти-
зації) 03 і правильне відображення його в обліку;
—	визначення витрат на ремонт, а також контроль за
раціональним використанням коштів, виділених з цією
метою;
—	виявлення об’єктів, які не використовуються;
—	контроль за ефективністю використання, пошуки
резервів підвищення ефективності роботи машин, облад-
нання та ін.;
—	оперативне забезпечення керівництва підприємс-
тва необхідною інформацією про стан основних засобів
через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на
базі сучасних засобів обчислювальної техніки.
Об’єктом обліку основних засобів у бухгалтерському
обліку є закінчений пристрій з усіма приладдями до
нього або окремий конструктивно відокремлений пред-
мет, призначений для виконання певних самостійних
функцій, або відокремлений комплекс конструктивно
поєднаних предметів однакового чи різного призначен-
ня, які мають для обслуговування спільні пристрої,
приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок
чого кожний із предметів може виконувати свої функції
(а комплекс — певну роботу) лише у складі комплексу,
а не самостійно.
Якщо один об’єкт основних засобів складається з
частин, що мають різні строки корисного використання
(експлуатації), то кожна з цих частин може визнавати-
ся в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основ-
них засобів. Це важливо для обліку устаткування і
транспортних засобів, частини (деталі) яких можуть об-
ліковуватися окремо, а також для будівель і приміщень,
що постійно перебудовуються, поліпшуються, переоб-
ладнуються.
Суть основних засобів, їх класифікація та оцінка
267
Класифікація та оцінка основних засобів
В організації правильного обліку основних засобів го-
ловною є науково обґрунтована їх класифікація (групу-
вання) за найважливішими економічними і технічними
ознаками (рис. 3.1).
Власні
Орендовані
| За належністю )-
За ступенем використання у виробничій і господарській діяльності		н_
		
Ті, що в запасі й на консервації
За галузями народного господарства	—		Основні засоби промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі та ін.
			
			Виробничі
За функціо- нальним призначенням			
			Невиробничі
			
			Земельні ділянки
			Капітальні витрати на поліпшення земель
			Будинки, споруди і передавальні пристрої
За натурально- речовим складом	—		
			Машини та обладнання
			Транспортні засоби
			
			Інструменти, прилади, інвентар (меблі)
		—	Робоча і продуктивна худоба
			Багаторічні насадження
Рис. 3.1. Класифікація основних засобів
П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачає такі групи ос-
новних засобів, однакових за технічними характеристи-
ками, призначенням і способом використання:
1)	земельні ділянки;
268
Облік основних засобів і нематеріальних активів
2)	капітальні витрати на поліпшення земель;
3)	будинки, споруди і передавальні пристрої;
4)	машини та обладнання;
5)	транспортні засоби;
6)	інструменти, прилади, інвентар (меблі);
7)	робоча і продуктивна худоба;
8)	багаторічні насадження;
9)	інші основні засоби.
Земельні ділянки
Поняття земельної ділянки законодавством не визна-
чено. Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України всі зем-
лі за цільовим призначенням поділяють на:
1)	землі сільськогосподарського призначення;
2)	землі населених пунктів (міст, селищ міського ти-
пу й сільських населених пунктів);
3)	землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони
та іншого призначення;
4)	землі природоохоронного, оздоровчого, рекреацій-
ного та історико-культурного призначення;
5)	землі лісового фонду;
6)	землі водного фонду;
7)	землі запасу.
Капітальні витрати на поліпшення земель
До витрат на поліпшення земель належать витрати на
меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, антиеро-
зійні заходи (терасування, зміна рельєфу ярів та ін.)
Будинки, споруди і передавальні пристрої
Будинки — архітектурно-будівельні об’єкти, призна-
чені для створення умов (захист від атмосферних явищ
та ін.) для праці, життя, обслуговування населення й
зберігання матеріальних цінностей.
Інвентарним об’єктом цього класу є кожна окрема бу-
дівля, що має стіни й дах як конструктивні основні час-
тини. Якщо будівлі прилягають одна до одної і мають
спільну стіну, але кожна з них є самостійним конструк-
тивним цілим, вони вважаються окремими інвентарними
об’єктами. Надвірні будови, огорожі та інші надвірні
споруди, які обслуговують будівлю (сарай, паркан, коло-
дязь та ін.), становлять разом із нею один інвентарний
об’єкт.
Зовнішні прибудови до будівлі, які мають самостійне
господарське значення, окремо поставлені будівлі коте-
Суть основних засобів. їх класифікація та оцінка
269
лень, а також капітальні надвірні будівлі (склади, гара-
жі та ін.) є самостійними інвентарними об’єктами.
До будівель належать усі комунікації всередині будів-
лі, необхідні для її експлуатації.
Фундаменти під велике габаритне устаткування, спо-
руджені одночасно з самою будівлею, входять до її скла-
ду. Фундаменти під різними об’єктами (які не є будова-
ми), навіть якщо вони розташовані всередині будівлі, на-
лежать до інвентарних об’єктів, яким вони служать.
Споруди — інженерно-будівельні об’єкти, призначені
для створення умов, необхідних для здійснення процесу
виробництва або забезпечення досягнення невиробничих
цілей через виконання певних технічних функцій, не
пов’язаних із зміною предмета праці.
Інвентарним об’єктом цього класу вважається кожна
окрема споруда з усіма пристроями, що становлять із
ним одне ціле, наприклад:
—	резервуар (включаючи фундамент, арматуру, гар-
нітуру, підігрівальний пристрій);
—	щогла прожекторна (включаючи фундамент, опо-
ру, мережу електропроводки з усією освітлювальною ар-
матурою);
—	дорога, естакада.
Передавальні пристрої:
—	лінії електропередач, у тому числі сигналізації та
зв’язку;
—	трансмісії та трубопроводи (крім магістральних) з
усіма проміжними механізмами, необхідними для транс-
формації (перетворення) і передачі енергії, переміщення
трубопроводами рідких і газоподібних речовин.
Інвентарним об’єктом щодо електричних ліній є лінія
від розподільного пристрою електростанції (підстанції)
або від клем генераторів до розподільних пристроїв прий-
мальних підстанцій і від підстанцій до фідерних та ін-
ших службових приміщень.
Самостійними інвентарними об’єктами вважаються
трубопроводи, які не є частиною машини, будівлі чи спо-
руди, але мають самостійне значення. Так, наприклад,
теплофікаційний трубопровід від бойлера до будівлі спо-
живача теплової енергії має самостійне значення, а ввід і
трубопровід системи опалення входять до складу будівлі.
Машини та обладнання
Машини — технічні пристрої, за допомогою яких при
виконанні певних операцій технологічного процесу здійс-
270
Облік основних засобів і нематеріальних активів
нюється перетворення енергії, матеріалів і (або) інформа-
ції для отримання необхідного корисного результату.
У такому значенні цей термін сприймається одно-
значно й не потребує жодних уточнень.
Обладнання — пристрій, що виробляє або перетворює *
енергію, матеріали та інформацію.
Інвентарним об’єктом типу обладнання є кожна окре-
ма (в тому числі така, що не належить до розглянутих
раніше інвентарних об’єктів) машина (апарат, агрегат,
установка, прилад), включаючи пристрої та приладдя,
стаціонарно змонтовані прилади, інструменти, електро-
обладнання, в тому числі пристрої для її підключення до
мережі енергопостачання, а також індивідуальну огоро-
жу й фундамент (якщо об’єкт, змонтований на окремому
фундаменті, що не належить до класу «будівлі»), які вхо-
дять до її складу.
Відносячи інвентарні об’єкти до певного класу, слід
брати до уваги, крім конструктивних ознак, основне
(переважне) призначення устаткування. Так, наприк-
лад, до класу «енергетичного (силового) устаткування»
належать пристрої, що виробляють або перетворюють
теплову й електричну енергію, а також машини-двигу-
ни, що перетворюють будь-яку енергію (води, вітру,
теплову, електричну та ін.) на механічну, тобто на енер-
гію руху.
Класифікація машин і обладнання здійснюється за
функціональним принципом і за галузями виробництва:
—	машини сільськогосподарські та лісогосподарські
(наприклад, трактори, косарки);
—	верстати (наприклад, фрезерні, свердлувальні);
—	машини для металургійної промисловості (наприк-
лад, ковші, прокатні стани);
—	машини для гірничодобувної промисловості та бу-
дівництва (наприклад, бури, землерийні машини);
—	машини для обробки харчових продуктів (наприк-
лад, мукомолки, круподерки);
—	машини для виробництва текстильних виробів
(наприклад, машини прядильні, ткацькі верстати);
—	машини для виробництва паперу й картону (нап-
риклад, різаки гільйотинного типу);
—	двигуни, генератори і трансформатори електричні
(наприклад, електродвигуни, трактори, косарки);
—	прилади для розподілу електроенергії та обладнан-
ня для управління;
—	устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне
Суть основних засобів, їх класифікація та оцінка
271
(наприклад, зуболікарські крісла, ультразвукова діагнос-
тика — УЗД);
— прилади й пристрої для вимірювання, перевірки,
випробування і управління суднами, літальними апа-
ратами та для інших цілей (наприклад, радіолокацій-
на апаратура, радіопередавачі, засоби Служби єдиного
часу).
Транспортні засоби
Транспортний засіб — засіб, призначений для пере-
везення людей і (або) вантажу, а також встановленого на
ньому обладнання чи механізму.
До цієї групи належать:
—	автотранспорт;
—	судна;
—	залізничний транспорт;
—	апарати літальні: повітряні й космічні;
—	веломототранспорт;
—	електротранспорт виробничий безрейковий.
До автотранспорту, крім автомобілів, автобусів і тро-
лейбусів, відносять корпуси й причепи автомобілів (у то-
му числі контейнери), обладнання автомобільне, авто-
фургони, тягачі, самоскиди, автокрани, автобурові.
До суден, крім різних видів безпосередньо суден, на-
лежать платформи морські, конструкції плавучі (кофер-
дами, плоти, баки, цистерни, буї, бакени).
До залізничного транспорту, крім локомотивів, ваго-
нів тощо, відносять також вузли й деталі до залізничних
і трамвайних локомотивів і рухомого складу, устаткуван-
ня й матеріали для колій, у тому числі кріпильні виро-
би й арматуру, устаткування механічне (електромеханіч-
не) сигналізації та забезпечення безпеки й управління
рухом.
До літальних повітряних і космічних апаратів нале-
жать самі апарати, а також устаткування злітно-посадоч-
не, тренажери авіаційні наземні для цивільної й тран-
спортної авіації, планери, аеростати, дельтаплани, верто-
льоти, літаки, ракети-носії, супутники, наземні засоби
забезпечення польотів космічних апаратів.
До веломототранспорту відносять мотоцикли, мотове-
лосипеди, мопеди, коляски інвалідні, обладнання для мо-
тоциклів і велосипедів.
Єдиним представником виробничого безрейкового
електротранспорту є електрокар-навантажувач безрей-
ковий.
272
Облік основних засобів і нематеріальних активів
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)
Інструменти — знаряддя ручної праці або виконав-
чий механізм машини для здійснення різних робіт.
Інструменти поділяють на:
—	різальні (різець, свердло, фреза та ін.);
—	тиснучі (штамп, накатка);
—	шліфувальні (шліфувальне коло, шліфувальний
брусок);
—	ударні (молоток, зубило, пробійник);
—	кріпильно-затискувальні (затискувальний патрон
верстатів, різцевий тримач, лещата та ін.);
—	вимірювальні;
—	медичні;
—	інші.
Прилади — засоби вимірювання, аналізу, обробки й
зображення інформації, пристрої регулювання, автома-
тичні й автоматизовані системи управління.
Інвентар (меблі) — сукупність різних предметів гос-
подарського вжитку й виробничого призначення.
Робоча і продуктивна худоба
Продуктивна худоба — худоба, що використовуєть-
ся в процесі виробництва природним шляхом (у тому
числі сторожові собаки), а також тварини, що не є про-
дукцією, а використовуються для виробництва продук-
ції: самці-плідники й самиці-годувальниці, худоба мо-
лочного, вовняного стада.
Робочу й продуктивну худобу класифікують за:
—	видовою відмінністю (корови, коні та ін.);
—	статевою відмінністю (бики, корови);
—	функціональним призначенням (молочні, м’ясні,
сторожові тварини).
Багаторічні насадження
Багаторічні насадження — рослини, які використо-
вуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощу-
вання плодів, ягід), для здавання в оренду або в соціаль-
но-культурних цілях (декоративні дерева й кущі).
Багаторічні насадження поділяють на насадження:
—	ботанічних садів;
—	захисні;
—	декоративні;
—	продуктивні.
До насаджень ботанічних садів (а також інших нау-
ково-дослідних установ і навчальних закладів) відносять
Суть основних засобів, їх класифікація та оцінка
273
насадження, вирощені в науково-до