/
Text
.*4* ф»1у•<*<•«•
»• О*// ,
ГЛАВНОЕ УПРАВА. ЗЕМЛЕУСТРОЙСТВА И ЗЕМЛЕДѢЛІЯ
РУССКОЕ
НАРОДНОЕ ИСКУССТВО
НА ВТОРОЙ
ВСЕРОССІЙСКОЙ КУСТАРНОЙ ВЫСТАВКЪ
ВЪ
ПЕТРОГРАДЪ
ВЪ 1913 Г.
ПЕТРОГРАДЪ
1914.
Книга о русскомъ народномъ
искусствѣ на Второй Всероссійской кустар-
ной выставкѣ въ Петроградѣ въ 1913 году, изданная
по распоряженію Главноуправляющаго Землеустройствомъ и
& Земледѣліемъ, Статсъ - Секретаря А. В. Кривошеина, составлена
V/
ф
Ф
Ф
ф
ф
Ф
подъ редакціей профессора А. В. Прахова, при участіи В. Т. Георгіев-
скаго (иконописЬ), Н. А- Бартрама (игрушечный промЫселъ), А. Н. Доливо-
ДоброволЬской (ткачество), С. Д. Давыдовой (ковровое дѣло, круЖевная про-
мышленность, промЫселъ соломоплетенія), Е. Н. Половцевой (вЫшивалЬнЫй, золото-
швейнЫй, набоечный и мебелЬнЫй промЫслЫ), В. И. ДухонЬ (камнеобраба-
тЫвающіе промЫслЫ) и др. Портретъ Ея Императорскаго Величества Го-
сударЫни Императрицы Александры ѲеодоровнЫ, Августѣйшей покро- .
Ч
Ч
ч
ч
вителЬницЫ Второй Всероссійской кустарной вЫставки, исполненъ
въ Экспедиціи Заготовленія ГосударственнЫхъ бумагъ. Фото-
графическіе снимки, клише и печать исполнены Т-вомъ Д
М. Прокудинъ - Горскій и К° и Т-вомъ
Р. Р. Голике и А. И. ВилЬборгъ.
ч
ф
ф
ф
ф
ф
ф
ф
&
&
&
ПРЕДИСЛОВІЕ.
^СТОЯЩЕЕ изданіе имѣетъ цѢлЬю сохранить и запечатлѣть, въ возможно
точномъ и художественномъ отраженіи, лучшіе образцы русскаго художе-
ственнаго кустарнаго труда, собранное на второй всероссійской кустарной
вЬісшавкѢ 1913 года въ Петроградѣ.
То драгоцѣнное, что даютъ вЬісшавки, Живое и почти осязателЬно-яркое
впечатлѣніе достигнутыхъ въ данной отрасли народнаго труда успѣховъ,—
впечатлѣніе, котораго не замѣнитъ самое подробное научно-статиспіическое
обслѣдованіе,—слишкомъ бЬістро утрачивается. Остаются толЬко общія и неяснЫя
воспоминанія у шѣхъ, кому посчастливилось лично бЫшЬ на вЬіспіавкѢ. Такъ, напри-
мѣръ, отъ первой всероссійской кустарной вЫспіавки 1902 года, явившейся своего
рода откровеніемъ для русскаго общества и впервЫе показавшей во весЬ ростъ
значеніе, самобЬітностЬ и разнообразіе кустарнЫхъ промЬісловъ, къ соЖалѢнію,
слѣдовъ почти не осталось. МеЖду тѣмъ» если бЬі собранные на этой вЫставкѢ
образцы кустарнЫхъ издѣлій бЫли тогда Же воспроизведены и увѣковѣчены въ
особомъ изданіи, — какой Живои интересъ представила 6Ы теперЬ возможность
сличить и сопоставить ихъ съ тѣмъ, что украсило собою вторую вЫставку,
спустя 10 лѣтъ!
Главное Управленіе Землеустройства и Земледѣлія убѢЖдено, что послѣдова-
тельное изданіе такихъ альбомовъ, отражающихъ, хотя и въ уменьшенномъ видѣ,
но зато въ правдивомъ зеркалѣ формъ и красокъ,—состояніе русскаго народнаго
искусства въ данное время, — явится незамѣнимою въ будущемъ «художественною
лѢтописЬю» кустарнаго дѣла.
Воспроизводя на 66 отдѢлЬнЫхъ таблицахъ лучшія издѣлія второй всероссійской
кустарной вЫставки, настоящее изданіе сопровождаетъ таблицы краткими поясни-
телЬнЫми очерками, по тѣмъ Же отдѣламъ, какіе бЫли установлены и на вЫставкѢ,
а именно:
1) иконописЬ; 2) игрушечнЫй промЫселъ; 3) ткачество; 4) ковровое дѣло; 5) на-
боечнЫй промЫселъ; 6) вЫшивалѣнЫй промЫселъ; 7) золотошвейнЫй промЫселъ; 6) кру-
жевная промышленность; 9) металлическія издѣлія; 10) ювелирное дѣло; 11) издѣлія
изъ дерева; 12) мебелЬнЫй промЫселъ; 13) промЫселъ соломоплетенія; 14) гончарное
дѣло; 15) камнеобрабатЫвающіи промЫселъ на Уралѣ.
Для освѣщенія 'предшествующаго состоянія того или другого художественнаго
кустарства, пріемовъ и обстоятельствъ современнаго производства, а такЖе для
убѣдительности указаній на нѢкоторЫя малоудачнЫя использованія хорошихъ мате-
ріаловъ—текстъ подкрѣпленъ соотвѣтствующими изображеніями. Ьъ текстѣ Же
нашли мѣсто, наконецъ, нѢкошорЫе общіе видЫ тѣхъ отдѣловъ вЫставки, гдѣ
художественный элементъ игралъ выдающуюся ролЬ.
Въ очеркахъ даются краткія свѣдѣнія о современномъ положеніи отдѢлЬнЫхъ
отраслей кустарнаго труда, о пріемахъ производства, о томъ, что дѣлается Пра-
вительствомъ» и мѣстными общественными силами для повышенія уровня кустар-
ныхъ издѣлій и для расширенія ихъ сбЫта. Попутно приводятся нѢкоторЫя спра-
вочныя свѣдѣнія для тѣхъ лицъ, которЫя поЖелали 6Ы заказать и пріобрѣсти
какія-либо кустарнЫя издѣлія (цѣнЫ издѣліи, адреса кустарей, посредническихъ зем-
скихъ конторъ и іи. д.).
Подборъ образцовъ, помѢщеннЫхъ на 56 таблицахъ и образующихъ главную
частЬ настоящаго изданія—задуманную вѣдомствомъ «почетную вЫставку» лучшихъ
худоЖественнЫхъ кустарнЫхъ издѣлій—производился безъ предвзятости. Издѣлія
вЫбиралисЬ исключительно по ихъ характерности и художественной привлека-
тельности. Въ результатѣ оказалось, что великорусскія губерніи, группирующіяся
вокругъ ілавнаго центра ’нашей кустарной промышленности, /ЛосквЫ,— дали для
книги 64 рисунка; Малороссія, предводимая вторымъ по значенію центромъ, ПолтаТ
вой,—39 рисунковъ; Кавказъ и Азіатскія области — 22, юЖнЫя губерніи Европейской
Россіи—7, Царство ПолЬское—6, Финляндія—6.
ЦифрЫ эти говорятъ сами за себя и подтверждаютъ сохранившіяся въ памяти
ошъ посѣщеній вЫставки впечатлѣнія. ВЫставка подчеркнула крупное, руководящее
значеніе въ кустарномъ дѣлѣ .ЧосквЫ и ПолтавЫ; по, кромѣ того, она порадовала
всѣхъ любителей кустарнаго дѣла яснЫми признаками того, что въ‘самЫхъ раз-
личныхъ мѣстностяхъ нашего отечества проснулось Желаніе крѣпко дерЖатЬся
мѣстныхъ худоЖественнЫхъ преданій. Всюду Желаютъ не обезличивать себя въ
какомъ-либо условномъ шаблонѣ, а, напротивъ того, ярче вЫразишЬ мѣстную рус-
скую красоту, отчего и общерусское народное искусство, конечно, моЖетъ толЬко
вЫигратЬ. •
Въ этомъ отношеніи худоЖественнЫй «запасъ» послѣдней вЫставки свидѣтель-
ствуетъ о Жизненности иѢсколЬкихъ стилей.
Въ первую голову долЖенъ бЫтЬ поставленъ сшилЬ великорусскій, народнЫй и
историческій, примыкающій къ до-Петровскимъ пошибамъ.
За нимъ слѣдуетъ стилЬ малорусскій, представляющій использованіе просто-
народныхъ узоровъ и худоЖественнЫхъ мотивовъ ХѴПІ вѣка, сохранившихся въ
вЫшивкахъ, коврахъ и т. н.
Далѣе надо отмѣтить отзвуки итальянскаго ренесанса, отголоски стиля
имперіи, такъ близко сроднившагося съ нашей стариной начала XIX столѣтія и
даЖе преобразовавшагося у насъ въ особЫи «русскій ампиръ». Наконецъ, на многихъ
образцахъ замѣтно вліяніе и совершенно чуЖдаго русскому, да и всякому народному
искусству, стиля «модернъ».
На ряду со всѣми этими видоизмѣненіями и оттѣнками худоЖественнЫхъ вку-
совъ собственно русскаго населенія, кустарнЫя издѣлія Кавказа и Азіатскихъ об-
ластей, Царства ПолЬскаго, ЛитвЫ и Финляндіи дополняютъ общую картину народ-
наго искусства Имперіи.
Главное Управленіе Землеустройства и Земледѣлія убѢЖденно дерЖится взгляда,
вЫраЖеннаго ошъ его имени при открЫтіи всероссійскаго Кустарнаго съѣзда 1913 г.,
что «кустарная промышленность моЖетъ и будетъ успѣшно развиваться піолЬкоподъ
сѢнЬю художественной самобытности. «Знаменемъ» кустарнаго дѣла является, по
убѣжденію вЬдомсшва,—самобЫшная яркость кустарнЫхъ издѣлій и тѣсная связЬ
ихъ съ роднЫмъ искусствомъ».
«Постепенно» — говорилось при открытіи съѣзда — «худоЖественнЫй уровень
кустарнЫхъ издѣліи поднимается; во многихъ губерніяхъ замѣтно стремленіе вводигпЬ
въ издѣлія мѢстнЫй орнаментъ, оберегая ею цѢлЬностЬ и подлинность. Къ соЖ*і-
лѣнію, однако, нерѣдко прокрадЫваются и другія чуЖдЫя и подраЖапіелЬнЫя вліянія.
А меЖду тѣмъ, въ русскомъ искусствѣ, въ его прошломъ, настолько обилѣнЫй
источникъ красотЫ и разноборазія, что его моЖно и надо исполЬзоватЬ для кустар-
ныхъ издѣлій несравненно полнѣе и шире».
«Если всякое искусство долЖно бЬігпѣ національнымъ для того, чтобы сохранить
свою яркость и цѢлЬностЬ, если всякое искусство долЖно звучатЬ въ общей міро-
вой гармоніи своей собственной, ничѣмъ не замѣнимой нотой,—то тѣмъ съ боль-
шимъ основаніемъ моЖно сказать это относительно искусства прикладного и
особенно кусшарнаю. ВѢдЬ главная привлекательность кустарнЬіхъ издѣлій—это,
именно, сохраняющаяся на нихъ «печатЬ руки», индивидуальности, Живого
интимнаго чувства: то, что даЖе въ не совсѣмъ законченныхъ, шероховатыхъ
иногда издѣліяхъ неизмѣримо цѣннѣе бездушнаго совершенства машинЫ. Примѣните
ту Же оцѣнку къ кустарной промышленности всего народа и вЫ неизбѣжно придете
къ требованію національной, ясно и ярко вЫраЖенной самобытности. II это не
«теорія»: рядъ бывшихъ за послѣднее время международныхъ вЫставокъ наглядно
показалъ, что толЬко кустарнЫя издѣлія самобытнаго русскаго образца разбира-
лись иностранцами нарасхватъ; всякія Же поддѣлки полъ чуЖія вліянія не привлекали
рѣшительно ничЬего вниманія»
При томъ вліяніи, какое оказываютъ на крестьянское кустарство образо-
ванные классЫ, естественно, ваЖно, чиіобЫ въ нихъ самихъ,—настоящихъ и буду-
щихъ наставникахъ худоЖниковъ-кустарей,—произошелъ рѢшителЬнЫй поворотъ
къ отечественнымъ вкусамъ, къ отечественнымъ преданіямъ. Такой поворотъ,
чтобы бЫтЬ прочнЫмъ, долЖенъ начинаться съ впечатлѣній дѣтства. Какъ нашъ
богатЫй русскій язЫкь мЫ усваиваемъ еще* въ младенчествѣ отъ матери, такъ
и язЫкъ худоЖесшвеннЫхъ формъ долЖенъ усваиваться нами сЫзмалЬства.
Своимъ успѣхомъ вторая всероссійская кустарная вЫставка, равно какъ и
первая, 1902 > г., обязаны бЫли, главнымъ образомъ, расцвѣту художественнаго
кустарспіва, которбе слуЖитъ не задачамъ обработки сЫрЫхъ матеріаловъ, но
потребности обнаруЖишЬ внутреннія переживанія человѣка въ его поіонѣ за
красотой, полЬзуясЬ для этого обнаруженія предметами, необходимыми въ повсе-
дневной Жизни. Въ самомъ дѣлѣ, всѣ эти узорочЬя рисованнЫя, писаннЫя, шканЫя,
лѢпнЫя, рѢзнЫя и т. д., которЫми кустарЬ убираетъ свои издѣлія, совершен-
ствуютъ ли они прямое назначеніе этихъ издѣлій, напримѣръ, ноЖа, какъ рѢЖущаго
орудія, стула, какъ поддерживающаго предмета, и т. и.? Нѣтъ; весЬ этоіпъ худоЖе-
ственнЫи придатокъ вЫтекаетъ изъ Желанія окруЖитЬ человѣка и въ его повсе-
дневной Жизни красотой. Это поведетъ въ будущемъ къ возникновенію на общихъ
кустарнЬіхъ выставкахъ самостоятелЬнЫхъ худоЖесшвеннЫхъ отдѣловъ, отдѣловъ
«русскаго народнаго искусства». Собрать воедино всѣ проблески прекраснаго въ
народной душѣ, показать, какъ въ зеркалѣ, красоту эшой души—какая цѣнная задача
оЖидаетъ очередную всероссійскую кустарную вЫставку1
Съ возникновеніемъ самостоятелЬнЫхъ отдѣловъ народнаго художественнаго
творчества, естественно свяЖешся провѣрка ихъ полношЫ и будетъ замѣчено, что
изъ трехъ искусствъ, Живописи, ваянія и зодчества, русское народное зодчество
пока совершенно отсутствуетъ на кустарнЬіхъ вЫсшавкахъ, а, меЖду тѣмъ, вопросъ
о народномъ строительствѣ пріобрѣтаетъ именно теперЬ особую ваЖностЬ, въ
виду начинающагося въ отдѢлЬнЫхъ раіонахъ перехода нашей деревни отъ сгораемЫхъ
построекъ къ огнеупорнымъ. БесЬма Желательно бЫло 6Ы, чтобы такой переходъ
не повелъ къ вЫмиранію національныхъ чертъ въ народномъ русскомъ зодчествѣ.
Существенный вопросъ, которЫй навязЫвался внимательному посѣтителю
вЫставки, складЫвался такъ: все ню, что здѢсЬ собрано, моЖно ли все это счи-
тать искусствомъ народнЫмъ, іп. е. такимъ, которое, во-первЫхъ, народъ самъ
создаетъ и, во-вторЫхъ, для своеі о Же собственна! о художественна! о удовлетворенія.
Ч Изъ рѣчи Статсь-Сскрстаря А. Ь. Кривошеина, 17 марта 1413 года, при открЬіпни Всероссійскаго съѣзда дѣятелей
по кустарной промышленности.
На первЬій вопросъ вЫсшавка краснорѣчиво свидѣтельствовала, что значи-
тельная частЬ кустарей попала въ ученіе и находится полъ руководствомъ просвѣ-
щенныхъ лицъ и учрежденій, которЬія несутъ кустарю и новое искусство и усовер-
шенствованную технику, вооруЖая его для борЬбЫ за новЬій товаръ и прошивъ
эксплоатаціи посредниковъ, и противъ конкуррентовъ на рЫнкѢ. При этомъ нелЬзя
бЬіло не замѣтить, что въ то Же время на первое мѣсто вЫдвииулосЬ стремленіе
удовлетворять спросъ не со сторонЬі иароднЫхъ массъ, а со сшоронЫ обезпечен-
ныхъ классовъ.
Все, что мЫ видѣли на вЫставкѢ, бЫло созданіемъ не простонародЬя, а всего
русскаго народа въ его совокупности, но для удовлетворенія преимущественно
заЖиточнЫхъ круговъ.
Естественно ЖелатЬ, чтобы русское художественное кустарство питалось отъ
своихъ трудовъ не толЬко тѣлесно, путемъ полученія заработной платЫ, но слу-
жило 6Ы и такимъ задачамъ, исполненіе которЫхъ одинаково ваЖно для всѣхъ клас-
совъ, тѣмъ болѣе, что такое всенародное поприще естЬ; эпю поприще—церковное.
Направить производигпелЬпЫя силЫ кустарей-худоЖниковъ на храмоздателЬство,
на постройку, роспись и уборку храмовъ, на снабженіе ихъ иконостасами, кіотами,
приборами освѣщенія, священною утварЬю, ризницами, мебелЬю, однимъ словомъ
всѣми предметами церковной обстановки и обихода и притомъ въ коренномъ рус-
скомъ стилѣ, значило 6Ы придать художественному кустарству еще болѣе народнЫй
характеръ, да и въ отношеніи экономическомъ весЬма пополнить область прило-
женія кустарнаго труда, ничутЬ не пбсягая на то, что имъ уЖе завоевано.
ІіасколЬко наши кустари-худоЖники готовЫ къ исполненію такихъ работъ,—на
это ша Же вЫсшавка давала краснорѣчивый утвердителЬнЬій отвѣтъ: каменщики,
плотники, столяры, рѣзчики, позолотчики, иконописцЫ, стѢнописцЫ, каменорѢзЫ,
гончарЫ, кузиецЫ, литейщики, чеканщики, граверЫ, басменщики, ювелирЫ, ткачи,
набойщики, вЫшивалЬщицЫ—всѣ эти мастера и мастерицы на вЫставкѢ бЫли
представлены множествомъ отличнЫхъ издѣлій и всѣ они могли бЫ бЫтЬ привлечены
на общенародное поприще церковное, а развитое и вполнѣ вЫрабошанное артелЬное
начало, такЖе засвидѣтельствованное вЫставкой, указываетъ на полную исполни-
мость такихъ задачъ со спюронЫ экономической.
ОкруЖитЬ ЖизнЬ частной семЬи красотою стариннаго русскаго убранства—
подъ силу толЬко болѣе обезпеченнымъ людямъ. Но вліяніе этого верхняго культур-
наго слоя на народнЫе низЫ и, въ частности, на развитіе народнаго искусства и
кустарнаго дѣла—громадно. Гакъ бЫло всегда въ старину, когда болѣе просвѣщен-
ные и умѢлЫе люди обучали у насъ темнЫхъ мастеровъ и поднимали своимъ вку-
сомъ и требованіями качество ихъ издѣлій. Такъ это и теперь, и даЖе еще въ
болЬшей мѣрѣ; теперЬ у насъ и русскія образованныя ЖенщинЫ, и русскіе худож-
ники, и цѢлЫй рядъ учебныхъ мастерскихъ руководятъ работами кустарей, сиаб-
Жаютъ ихъ рисунками и т. д. Поэтому такъ ваЖно воспитать преданность завѣ-
тамъ родной старинЫ и самобЫіппому русскому искусству—въ этомъ верхнемъ
слоѣ народномъ, окруЖитѣ русскую образованную семЬю—въ ея повседневномъ оби-
ходѣ впечатлѣніями русскаго народнаго творчества, незамѣтно, но глубоко про-
никающими въ душу. Г5ъ такой обстановкѣ вѣрнѣе слоЖатся и окрѣпнутъ тѣ
талантливые люди, кошорЫе поведутъ за собою впередъ и русское народное
искусство.
Русскому кустарному искусству предстоитъ слѢдователЬно рядъ широкихъ и
благодарныхъ задачъ: создать народную и художественную, цѢлЬную во всѣхъ своихъ
Житейскихъ и бЫшовЫхъ мелочахъ, обстановку русскаго Ж и л о г о д о м а, русской
дѣтской, русской церкви и школЫ. Конечно, толЬко благодатная красота
церковнаго русскаго обихода явится при этомъ, по общедоступности своего влія-
нія, всенародной.
Разумѣется, и эти «мечіпЫ» о будущемъ русскаго кустарнаго дѣла, и болѣе
близкія худоЖественнЫй задачи —все это толЬко одна изъ сторонъ кустарнаго дѣла,
самая яркая и праздничная, но сравнительно небольшая и далеко не исчерпЫваю-
щая огромной экономической ваЖности русскаго куспіарства.
Существеннѣйшія и основная задачи Правительства, земскихъ учрежденіи и
отдѢлЬнЫхъ дѣятелей, отдающихъ свои силЬі полдерЖкѢ кустарной промышлен-
ности, леЖатъ въ иной, будничной и организаціонно-дѣловой области. Необходимо
обезпечить кустарямъ болЬшую экономическую устойчивость, облегчитЬ имъ кре-
дитъ, обезпечишь пользованіе болѣе совершенными, хотя 6Ы и дорогими приспособ-
леніями, организовать пріемъ оптовЫхъ заказовъ, всѣми силами содѣйствовать
расширенію рЫпковъ сбЫта кустарнЬіхъ издѣлій, словомъ—датЬ кустарям ъ хлѣбъ.
Но, въ полмой мѣрѣ сознавая преобладающую ваЖностЬ такихъ пасущнЫхъ
заботъ, нелЬзя все Же и въ этой области думать толЬко «о хлѣбѣ единомъ».
Призванное слуЖитЬ кустарному дѣлу, Главное Управленіе Землеустройства и
Земледѣлія считаетъ своимъ прямЫмъ долгомъ, независимо ошъ организаціонныхъ
задачъ и широкои экономической помощи русскому кустарству, поддерЖиватЬ въ
обществѣ интересъ къ художественной сторонѣ нашихъ кустарнЬіхъ издѣлій.
Съ этою цѢлЬю имѣется въ виду, время отъ времени —и во всякомъ случаѣ при
каЖдой вЫставкѢ, — издавать, кромѣ отчетовъ и статистическихъ очерковъ, алЬ-
бомЬі, подобные настоящему.
ВѢдЬ «дутою» кустарной промышленности является все Же красота оЖивля-
ющаго трудъ кустарей «русскаго народнаго искусства». Собратѣ отдѢлЬнЫе, раз-
сѣянные въ кустарнЬіхъ издѣліяхъ, проблески этой красотЫ, датЬ возможность
ознакомиться съ ними, полюбоваться ихъ яркимъ сіяніемъ, возмоЖно болЬшему
кругу людей,— у насъ въ Россіи и за-границей,—значитъ, безъ сомнѣнія, вѣрнѣйшимъ
образомъ, хотя 6Ы и косвенно, содѣйствовать и расширенію сбЫта русскихъ
кустарнЬіхъ издѣлій, а слѢдователЬно и подъему благосостоянія кустарей.
Этой благодарной цѣли слуЖапіъ всѣ кустарнЫя вЫставки; ла послуЖитъ ей,
хотя 6Ы въ малой долѣ, и настоящая книга.
ОГЛАВЛЕНІЕ.
Предисловіе....................................•......................Стр. I — V.
ИконописЬ.......................................................... » 1—8.
Рисунки въ текстЬ.......................................*, . . » 1,4, 5,8.
ИгрушечнЫй промЫселъ.................................................. » 9 — и.
Таблицы I—X.
Ткачество........................*................................. . » 12-19.
ТаблицЬі XI—XV.
Рисунки въ текстЪ......................Сіпр. 12, 13, 14, 15, 16, 17. 18, 19, 21, 22, 23.
*
Ковровое дѣло......................................................... » 20- 39.
Таблицы XVII—XXXII.
Рисунки въ текстЪ........Стр. 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38.
НабоечнЫй промЫселъ................................................... » 40.
Таблица XVI.
Рисунки въ текстЪ............................................. « 39,43,74.
ВЫшивалЬнЫй промЫселъ.................................'............... » 41—54.
Таблицы ХХХШ-ХИХ.
Рисунки въ текстЪ..........................Стр. 41, 42, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 51.
ЗолопюшвейнЫй промЫселъ............................................... » 53 —54.
Таблицы XXXIII, XIII, ХЪѴІ.
КруЖевная промышленность.............................................. » 55—63.
Таблицы ХИХ-ЬХ.
Рисунки въ текстЪ......................................Стр. 52, 54, 55, 57, 59.
Металлическія издѣлія. Ювелирное дЪло................................... » 64—67.
Таблицы ЬХІ-ЬХІХ.
Рисунокъ въ текстЪ.............................................. » 65.
МебелЬнЫй промЫселъ..................................................... » 68—74.
Таблицы І_ХХ—ІХХХѴ1І.
Рисунки въ текстЪ........................................ Стр. 69, 71, 72, 74.
ПромЫселъ соломоплетенія.............................................. » 75—76.
Рисунокъ въ текстЪ............................................ » 75.
Гончарное дѣло........................................................ » 77 - 79.
Таблица IXXXVIII.
Рисунки въ текстЪ............................................. » 78—79.
КамнеобрабатЫвающіе кустарнЫе промЫслЫ на Уралѣ....................... » 80—82.
Рисунки въ текстЪ............................................. » 80—81.
Алфавитный указатель дѣятелей и учрежденіи по народному искусству. » 83-85.
ТАБЛИЦЫ
Коллекція куколъ, неполна иная членами Первой Асні'кіЯі іірілели кустарнЫхъ одЬвалІицнцъ (СсцгісискіГі іюс п\ъ Цосковскші губ.* Нгікііяя ул )
Тсчлмп лля коіійючпн'і гллікнли модели ншіогдофичгекмо опІдЪла Чогі конскаго Румяіщспскаго музея, предеііід паяющія разлншікш. нарол*
іпп .шн, ит&лшиіція Россчііі, о иіЁіЬикг русскіе коСішомЫ періода ХѴТ> XVII вЪКрвъ, спппаплснііЫе тто *лічшігніячъ Олеаркс Мссросргіі идругнхіі-
ПолЬішшс'іііпп матеріаловъ—куспіиш»йго пронзілодеігіпа. ОпоимсірЬ куколъ— отъ 74 *№ и бЬініс; въ среднечъ I1 «—2 ру&
г 4^ьніч^л\ _нмр - ц*і,-к‘л' 1ідкі|кіи?ісл^и Ьюіип гіе Ггп^5кп->^"иівеу ыоюеггіеітгч^ *Ь Чп-г иі}
и
ІІгрѵі іъи учг^наіі игрушечной масіпгр.-к. іи Мпскоіѵ кііі и іП'лгі ігп ісмстшіа ръ < грпево.пъ посадѣ и кусншрі’і посола
ііидъ мѵ к • «ни дг гі і ію ч Ъ м лстерскп 1і
ІоиеЬ ртсіѵепшіі сіе ГаІсКег сі’-еІи<1съ. оиш Іа кіЬпсаІіап гіи [оигі *іи /еті-Іѵо сіи доцѵегПСіШІ сіе Мойсии іідпа к Ытигд сіе Ясгсіиісѵ.
нп5і циг «ІС5 іэгІЫеэ-рлѵзнп’- сіп Ьогщь ітті^іііапі лоиа Іа ііггесйст сіе Гаісіісп
Игрушки учебной игрушечной мастерской Московскаго губернскаго земства въ Сергіевомъ лосадЪ
и кустарей посада подъ рѵководством ь мастерской.
ІоисЬ ргоѵспапі бс Гаіеііег сГёіибез, рош Іа ІнЬнсаІюп <Іи іоиеі, «іи /етзіѵо сіи доиѵепіетені сіе Мозсои,
сіагіз Іс Ьоигд дс Зегдиісѵ, еі сіез агТЫсз-раузапз ди Ьоигд, ігиѵаіііапі зоиз Іа сіігссНоп де Гаіеііег.
/московскій КРЕМЛЬ въ XVII в
іМ^игрпніа Впшенъ иачинается мпъ крайней іЪвсй ич чергіней гніаронЪ
и ядепъ еѴЬ&а направо ко-ж пугъ *ргч»я|,
1. Ьіішіім І&йдоизлолнаѵі. 15. &ориіім Танннііскіс-
СшѢнл- СтЪпа.
2. Башня Сенатская Стѣна. 14 Ьашня Влгиімч БгзЫмянная Стѣна.
3. Башня Набатная С шѣна. іг Блирія Псрізля Ьг^Ьомчиноя. СшЬна.
4. Борота Спасскіе. Стѣна. 5. Гхлніня АрегналЬнач. Стѣна. 6- . Ешропіа 1 І^кокЬскіс. Стѣна. 7. 15аіи ня. Стѣна. в Влшив Константмііо-Еленснскті Стѣна. 9. |>і)шта Троицкіе. Стѣна. 10. Башня Конюшенная Стѣна. 11. 1>эшпя ОруЖеЙтиі, Стѣна. 12. дрогла Ьпровицкіе <‘тЪна. 13. Оашня Скигблопсклн. СтЪпгі- 14 Башня Петра Митрополита. Стѣна. КолокплЬня Инпна Велнкагп Соборъ Архангельскій. Успенскій. > ДвЪпалцотн Апостоловъ. * ЬдагстЫценскій. Грановитая Палата. Золотая Палата. Дворсцг- Теремной. ПотѢшнЫЙ. ЦерковЬ Константина и ЕдгпЬі. > Николая Гастуискаго. Печерской Богоматерн. > Чудова моНасінЬіря. > Вознесенскаго минасніЬрчі. » Спаса на Бору. Ѵсірд-Мученики ПрпказііЬт ЫЗбЪъ казармЬі и складЬі.
14 Башня Благовѣщенская (съ церковію]
Стѣна.
М цслЬ Московскаго Кремля XVII п Нспомігнз по рисѵнкѵ архитектора Іхисде теііко кудоЛесшвепно-снюлкірнои
мастерской Москонскаго губернскаго эсмспіна.
"Лгні^іп сіи Кгетііп Ие Мозсои аи XVII ягсіе, ехёсиіе сГлргсэ Іс Оемш сіе Гнгсііііесбе ВвпФігспко а Гаіеііег Пе тепиізспс
агіііНоис б(і гст&Ко би аоиѵетстспі бе Мозсоіг
1. КуклЬі издѣлія кн. А. Дундуковой-Корсаковои, —2. Игрушки, исполненная по моделямъ кустарнаго Музея
Московскаго губернскаго земства учебной игрушечной мастерской Сергіева посада. Ьлюло деревянное,
кустаря Александрова, мастера въ художественной столярной мастерской того Же земства. Ларецъ и
мелкія коробки изъ папЬе-маше Федоскинской артели Московской губ. и уѣзда.
1. Роирёез ехёсиіёез раг Іа ргіпсеззе А. ОоипдоикоН-Когзакоік — 2. ]оиеіз ехёсиіёз д’аргёз Іез тодёіез ди
тизёе коизіаг ди хетзіѵо ди доиѵегпетепі де Мозсои, а Гаіеііеі д’арргепііззаде роиг Іа ГаЬгісаііоп ди юиеі,
ди Ьоигд де Зегдиіеѵ. РІаі еп Ьоіз де Гагіізіе-раузап АІехапдгоИ, таііге д Гаіеііег де тепиізегіе агіізіідие ди
хетзіѵо ди доиѵегпетепі де Мозсои. СоИгез еі реіііез Ьоііез еп раріег-таскё ргоѵепапі де Іа зосіёіё соорёгаііѵе
де Гёдозкто (дізігісі еі доиѵегпетепі де Мозсои).
т
2.
ІІгрчінки н іт» чиповаго лгрспа, испохнешіЬііі кусіимрычн д Ьотородскос Вдидіпчиігкоіі гѵб Длексніілровскаго у'Ьзди,
іоіісН гц Ьоі^ ^г 1іПеи14 ехёсиісі рш кч пгікчіорауздп» ііи ѵШаде сіе йгідпгод^кптё. день •гпепігпі гіе ѴІадттпіг,
СІІ5ІГІСІ СГАІСХ*ІШІГИѴ.
Игрушки изъ міпорвго лгре&а, исгтоАиеіпіЬш куппцрамм д Богородское Блвдни-ірскай губ А\ек^РМАроін:кгііо уЪзля
кэдеЬ еп Ьоі? 4с ііікиі. рдг Іг* агѣ^Іг^-р^^агь 4и ѵіііпде <іе І^РГгнЪкоі?, аоиѵегпспіспі 4с ѴІдгііпііг,
ШзІгісІ 4'АІсхаигІгоѵ.
И_ілЪа:іі Полтавскихъ кусшсфей Мііхароссиіскад сыдМЧь КуклЬ испалкемЬі куспіарячіі с. Опошли. Полтавской і у & ЗепЬковскаго уЪзло.
по оригиналамъ хулоАііпцІм ТрнполЬскои Группу зшу полгггапскіе кусторп іт^лп счвспіЬе подметши I го Имгкршіі орскому КЬсрчссрпц
Государю ІІослѣдшікѵ Цсспрсвнч^ ХлексЪю ІІпкшмшичу
Ггоѵдігк кодяЬгі сіе РпІІвѵа, Чатіедс РеІіМЗизэіеп Роіір^сз сх^еШсз раг Іез агЬзІсі-риул^пі сіи ѵЛІиде сЮроскігіа сіи оаауггпетепі сіе
РоМвув, сіізігісі <^е /епкру. сГаргёз Іе$ піо<1ёІе$ зсиІп№5 раг М-Не 1 гіроізкаіа. Гез аг1І5Іс^рау&ап5 сіе Роііауе оп! еи Гііоппеиг сГоНпг се огонр*'
сп сасісаи а эдп Аіісзас Ітрспаіс 1с ТзагсѵікЬ Мсхіз > ііек
ІІ.ІдЪлНІ іЮчЬскНХЪ кѴ'ГПТНГ^ІГ. Поліккая СВвлЫк). КуклЬі ІП> ПШЬскнхЪ кр«Ч ніЬшН к|ІХЪ коСГПЮЧйХЪ. ѴПдЪЛІЯ ЦгЖіЩйКЬНіИ О І5ю[Ю ПО
прпіі <^*лепіиѵ куколъ соспюяіцміо ноль уѵксчюлгпіппмъ ООщесптя Поощренія КѵспкшнІ>іч_ь ПромЬіслонъ &ь Цирсп.-«Ъ ПолЬекочъ
Кои ерь рмиэпііл ѵчгбію-іпкацкоіі мяспісрскол *О-М Поощреніи куспіирпЬхъ Нрпміхслопъ пі> ЦцрсзцвЪ ПолЬскомъ» къ .V ОрЬішен'Ь
[Ъирщшккоіі ілб
КешМйгл рЫопаЬн ?\шчице іюіоінм». ІЛшрсо еп еоМШНСЭ бс рпумііі* роіопиіа ргоѵщшпі (Іи Впсеяоі кйияЬи* сспігпі рпнг Та ѴлГіпслііоп
<]г> роцрее^, рЕас г чоиз Іа ІиссГіоп бе Ів 5оиё!е рош кі ілнісскоп г|е РіпбіЫпе каи$!^гс сіпп» Іе гоуаипіг сіе Роііщис Тарі^ «чсгиИ
Гаіеііег (і'ёГшкъ ехр&гіпіеціаіез 4е Нззаос бе !н 1>осіёІё роиг ісі ргЫесііоп сіе Гішіизігіс кои$Іпі г Нлнл Іе гаушіте бе Роіадге; ѵіііацг
і1'Оігѵс4ігѵ\ дптггпггпгпі иіс Ѵтзідѵіе
Финляндскія кѵклЫ 3, Гр. іо, 14* IX 20 исполнены ль куколЬпои мастерской Общества Марши въ г Аба куклЬі XX 2 Г. 22. 23,
4 '*> испамгемЬі въ мастерской НетІІіІ въ I гл ігннгфорсіі ЛерглпниЬія игрушки X V 1, 2.3 4, 7.3,9* ІЛ П, 16, 17, 19, ;*6 и 52 исполненія
въ игрушечномъ заведеніи въ Борго.
Рйіірёсэ НпІапОДэез. 1с» роцрссь X. \ 6, 10, 14, 15, 20 юпі схесиіёеь Ъпз І'вІеБег сіе роирёгл сіе Іа ЯосігЧе Маіі о ДЬо, Ье* ропріез 21,
22. -'А 24*25 ргоѵіеппепі 4е Гаіеііег сіе* коизІаг$ НетГІіі 6 НЫйгпаІогз, ке$ юисЬ си Ьоій V I. 2, ’., 4_ ?, Н* Ч 1 \ 13, 16.1/, 14 гъ гі X? опі <^1е
счесціга сіапъ Гаіеііісіг Ппіппсіаіз риш Іи ГаЬгісаЬрп <іе* іопеЬ и І5пгдо.
1. Рязанской губ. народнЬіе Женскіе наряды, а Чихниловскаго \Ъзда, Ь. СапоЖковскаго уѣзда,
с. Рязанскаго уѣзда. Изъ кустарнаго музея Рязанскаго губернскаго земства.—2. Полтавской губ.,
Переяславскаго уѣзда, с. СкопцЫ, показателЬнЬій кустарнЬій пунктъ А Ь. Семиградовой и Е. И.
ПрибЬілЬской. а. Ь. ШелковЫе. шугаи. вЬішитЬіе шелкомъ, с. КоЖухъ Женскій изъ крашеной
холстинЫ, издѣліе кѵспіарей с. Сунки, Кіевской гѵб., Черкасскаго уѣзда.
1. Ооиѵегпетепі де Ріагап: ѵёіетепіз еі рагигез рориіаиез де Іеттез. а. Г)и дізігісі де Міккаііоѵ,
Ь. І7и дізіпсі де Знродек, с. Ни дізіпсі де Ріаг.ап Сез ёскапііііопз ргоѵіеппепі ди тизёе ди гетзіѵо
ди доиѵегпетепі де Ріагап. — 2. Ооиѵегпетепі де Роііаѵа; дізігісі де Рёгёіизіаѵ, ѵіііаде де Зкорігу,
аіеііег ехрёптепіаі дѵтдизіііе коизіаге де Ч-ез А. V. ЗеппдісідоН еі Е. I. РгіЬуІзкаіа. а. Ь. Ѵёіетепіз
Іётіпіпз де деззиз, еп зоіе Ьгодсе (скоидкаі). с. Ѵёіетепі іётіпіп де деззиз, еп іоііе соіогёе еі ііззёе,
оиѵгаде дез коизіагз ди ѵіііаде де Зоипку, доиѵегпетепі де Кіеѵ, дізіпсі Тскегказу.
и.
XI.
1. Костромского уѣзднаго земства кустарнЬш складъ. СтаринмЬіе Женскіе костромскіе наряды —
2. Крестьянскіе разшитЫе коЖухи; ннлЪво ХарЬковской губ., г. АхтЬірки; справа коЖухи Курской губ-
1 ІЭёроі б’іпбизігіе коизіаге би гетзКо би доиѵегпетепі бе Козігота. Апсісппез рнгигез (ёттіпез бе
Козігота —2. Ѵёіетепіз бе раузапз: а даисЬе ипе реііззе Ьгобёе б'АкМугка (доиѵегпетепі бе Кііаікоѵ};
а бгоііе беих реііззез Ьгобёез ргоѵепапі би доиѵегпетепі бе Коигзк.
2.
хш
ГканЫя мэдЪлія Олефнрпвской учебнми ткацкой мастерской Міірі-римскаго ѵЬ-ідмпги іечства Почта вс кои гуй.
'ідмагѵѣсъ для лвергм н «яіразціл плахта вЬіѵь машепііі и нр.
Оиѵгадс*» еп сіе Гёгоіс Іи гет^іѵо (Іи йізігіеі ск Мігдокмі (1о!і5 Іс ѵШцуг сІ'ОІёПгоѵка, доичспіецісЫ Не РоНвѵд,
Рогііёге сі (ШГёгепЬ ёсІтггЬ I Іпп& Тіадиз аепге сГсіоНе рои г Іа іцрг реіік-гикіегілс Н лрреіё* «ріикійи ,
XIV
ДеретткнЬіЯ рпспнснЕмя нллЪлія оілііслн «Ку<этщ|Я>ХудоЖіім1оь*«
въ Ссрпенсчъ ппсллі Чосковсікой гув.
ОЫгЬ сп г-пн псіпі ргоѵспагй г|г Іа зпгк№ кюргіаііѵс 4 АИтНг-
І’ілЫш сіи Ьоигд Нг Зыциіеѵ (ргшѵегпстепі <Ь* Мпзсоц)
1 Іерн]іготіск(іп гѵб, I №гбсяЬ изъ \озЬ и камілша двухъ магіпсрскмѵь
(інмнцкли уЬздшіГО ЭЗДСтВД, ВЪ Г СоСШщЪ И С. ТогійлСвкЬ, и ОДНО»!
СѵркіДл-каів уЪздшіі ) земсгплв въ г Ы.ѵѵткЪ Ік.щкім пидЬмн ку< шареи,
паботаюпон ь »го Кролснсцкім кѵсиілрло-пік&цкіа земскш складъ Одно
шкивъ тпкнцксш \ м НопопІліЛковскаго уТэЗ.ІИгЗГП ЗСМСПІіѵі
Опиѵгпігтгпі сіг ТсЬегпіаоѵ МсиЫг^ г*п ймгт Н гп іоігс ргпѵспяпі
сігііч іігіігг»: гіеі гешэКо ііи <1і>кі4 Не 5о»піЬш (сіе |д ѵіііс ііе ^имгйк-і
сі Щі мПііц.- іідг Тороііоѵка) еі сіи істйІѵс сіи {Ігніпсі Не інуиіаі (ѵіНл^іе гіг
І^ікіоѵкгг] .*. іііііі гткъігіс’э Лг іі^міх гхссііііЧ ріі Іс* іііІі^к-^риузаі^ Ни
ЦрркІ Нг Іі^щзоксмііНаг, <1<і /спхНа ік ІчоЬгчН? Ни гпснігіе-Іс Нзздго ргомспі
Не ГяНісг сурглітіспіпі гіі] /ет -к-і гічі гііМгісі сіе КлѵойѴЬкоѵ
Фннляплскт и «дЬлгя І'киіеДки, ипцюналЬнкіс ЬостюлЬі, чЫАиЪіс сшшгн. сини |ьь видЪ лодки), крссліЬянскіе чвсЪі,. моаслЬ днуколки
изъ раіхлчнЫхъ фшощіш-кнхь кѵстлрніххъ складовъ
Тгоѵдцх Ппінгміліз. МІІаіпсз, солйтеь шШтшх. ЬоНрі га &кѵз. Іганісвих еп Іргтс сіе Еніглие (риіккн}. когіодс сіе рауьагѵ сМшмь
пю<ігІе ііс сНагіЫ п йгих гои«. ргоѵстіапі сісз йИкгснЬ <к+роЬ ск коизктга гіс ГшІагИс
ХѴі
ИідЬлія илъ навойки кѵстагні Ц. Е. МалЪеші, Московской і ли,. Всрейскшо у'Ьзло, нъ г„ клюкопЪ,
Ташмповскон волости
Содопі5 гп кчіг ппрптпрг. ехбсиіё^ рад ГагіЫе-рау^ап >\ Е ЧвкЧНГ Ли иоиѵргпетспі ск* ЛѴисои.
сііМгісі сіе Ѵегсійі. ѵШцде ііс Кіюикоѵ.
хѵп.
коверъ—рабошЫ ученицъ копроваго еиплЬленія состоящей подъ АигусніЪіпинмъ покровитель стаемъ Еи Императорскаго йеліічествд
ГесуларЫші Императрицы МярИ ѲеадорошіЬ 'Ляріпнскоіі практической імколЫ круЖгтінп ь, подиессниЫй Императрицъ Мйрт
біеодоротіЪ по случаю '*1і-тн-*ЧпІя ДмгугтпТйііиаго иокровигпслЬстве иіколЬ
Іаріі — іта\ті1 гім еі^ѵе^ іЦе Геіеііег ііс ІцрЬ сіс ГГийе РіпТідие Л\агіе еіг гісгііеІГе^, пш счі ріассс миіз ГАнццМг Рйі'тсяіаде сіе 5а Марсій
ГІтрегаігісе Члгіп Егсиіпгпѵлп І.г Мрі5 о оііегі і 5п ЛѴатезІс ГІиірсгЕіІтісс нші стіекгсг ’е іиЪйе <.1и ІІі-с иптѵсіяліге ііе ’тіп Диииме
Рлітогнідс
1. Коверъ гладкій, коврово-ткацкой мастерской Е. И. В. В. Кн. ОлЬги Александровны, Воронежской губ.—
2. Сумахъ, исполненный по старинному образцу Дагестанской обл., Каитаго-Табасаранскаго округа.
1. Таріз газ, ехёсиіё а Гаіеііег сіе ііззаде де іаріз де $. А. I. Іа О. В. Оіда ДІехапдгоѵпа, доиѵегпетепі де Ѵогопіёде.—
2. Зоитакіі, ехёсиіё д’аргёз ип апсіеп тодёіе. Ргоѵіпсе ди ОадЬезіап, дізігісі де Каііадо-ТаЬаззагап.
I Коверъ бвркагпііЫГі. рабопйл мастерицъ учебхо-іпкдцкоя ковровой мастерской Е |1 іХ Пгмікоп Княгини ОлЬгн Д.чсксягировнЬі,
ВоронсА-скон губ — 2 и 3 КоврЬі, работъ ткацкой мастсрсксіі А, И НарЬшікипай, Тамбовской г\б. Шацкаго у, нм Ыхкоті-Горо
I Тпріь чск»и1сг ігиѵші ііс* оіпігёісз 'іа І'ёсоіс сіе іівміде <1с ІлрЬ <к 5 А, к Іц Сгалсіе Оцсйсмс ОІдл Лісхапгігоѵпа, доиѵсгпетепі
ііе X огошеда—2 сі 5. ТарЬ ех&иібэ й Гоіекег (1с ІІ5*вдс сіе М-піс А. Гч. ЫпгісІікІне, дбмѵегаетеп* сІс Тшпіюѵ. сіівіпсі (іс Скаігк,
ГігорпіЧ? <іе Ьѵкоѵа>(юга.
Коверъ, узоръ «богаіпЬіри», работЫ Соснопицкой Ленской инструкторской учебной мастерской
Г. У. 3. и 3. по прядилЬно-ткацкому ремеслу.
Іаріззепе ауані ронг ііюкі бёсогаШ Іез «Водаіугз» еі зогіапі бс Гёсоіе без таНгсззез бе ііззадс
бс 5о5поѵй/у (доиѵегпетепі бе Гѵег}.
КоврЬі гладкіе, работы ковровой учебной мастерской СулЖанскаго земства Курской губ.
I <іріз газ, ехссиісз а Гаісііег-ёсоіе бе кіріз би хетзіѵо <Іи бізігісі бе Зоибіа,
доиѵегпстепі бе Коигзк.
I
коверъ бархатпЫй, рабошія Ковровой учебной мастерской СудАанскаго земства Курской губ
ІарІ8 ѵеіоиіё. ехёсиіё й І'ёсоіе <1е Іаріз би гстзіѵо бе Зоибіа, доиѵегпетепі бе Коигзк.
XXII.
Коверъ шерстяной — работЬі ученицъ Дегтяревской учебной ткацкой мастерской Полтавской губ.
Іаріэ бе Іате—ІгаѵаіІ бе*> ёіеѵез бе І’ёсоіе <1е Ііззаде бе Редііагь доиѵегпетепі бе РоИаѵа.
XXIX
Гладкій шерстяной коверъ. Килнмъ», съ геометрическимъ рисункомъ, издѣліе ѵчебііо-ткацкоіі
мастерской Лохвицкаго уѣзднаго земства Птгпанской губ.
Тиріі сп Іаіпе кз&с, отпе <Гип гіс'эіц пёотсігіцис. гхёсиіё гіапъ Гакііег-ёсоіг і]с Іьмце сіи жтзіѵо
сіи (ііЯпсІ Не Ьокіімко* дииѵсі іігтепі сіс Роііаѵц.
1. Коверъ финляндскій, издѣліе мастерской Санна Алтоненъ, Вазаской губ., ст. ИлЬмаіоки.—2. Коверъ полЬскім,
издѣліе мастерской Маріи Сливинской, Варшавская губ.—У Всссарабскій коверъ.—4. Коверъ оаботЬв ткацкой
мастерской В. Іі. Ханенко, Кіевской губ. Исполненъ по рисунку В. В. Кричевскаго.
1. Гаріз Гіппоіз бе Гаісііег сіе 5аппа АІІопсп, доиѵегпетепі сіе Ѵаза, зіаіюп Птаіокі. — 2. Гаріз роіопаіз сіе і'аісііег
сіе Магіе Зііѵтзка, доиѵегпетепі сіе Ѵагзоѵіе. — 3. Іаріз гиззе сіе ВеззагаЬіе. — 4. Торіз ргоѵепапі де Гаісііег де
Йззаде де М-те V. И. Ккапепко, доиѵегпетепі де Кіеѵ д'аргёз Іе деззіп де М-г КгіісЬеѵзку.
•к
и
I ЬЫшивки Кіевскихъ кусіпарокъ изъ Кіевскаго кустарнаго склада.— 2. КовровЬія изаЪлія
мастерской С. Р. Апознанской, въ ЦарсгпвЪ ПолЬскомъ.
I Вгосіегіез сіез агіізіез-раузаппез сіе кіеѵ ргоѵспаиі сіи сіёроі сі’іікіи.чіне коизіаге сіе Кіеѵ.—
2. Гаріз сіе Гаіеііег сіе Зоркіе Арозпапзка. Роіодпс.
Финляндскіе коврЬ. ИвлЬію коверъ «Вуііул копія съ крестЬянскего ковра 1791 г Изготовленъ ть ІілЬмпіокй въ ЭспіерОоптш креспіЬянкан
X \лтонѵнъ. Надержу гоъ\енъ французскаго обрпзка но рисунку ч\ Шварценбергъ. вЫшканъ (к БЬерклундъ въ Мастерской Друзей РуѣодЬлЬ-
пъ ГглЬеннгфорсЪ. Направо коверъ «РѴіІУъ копія съ крсстЬянскиго ковра 1796 г. вЬннкаігь въ ткацкой гпколЪ бетптергофа йъ Таыдспігусіл ВуквЫ
13. М. XV И иѣройпгпп мтпіПіалЬі вдалЬдЫде подлиннаго ковра
Тарі» Гіпіолсіаіэ І)еих ІдрЬ Пугіч •, серіеэ арпЧ Іоріз лпсігпз г|г 1/01 гі 17к<эв сгёсфёя 1с ргеяііег & ІІтлокі сіап* ГКМегЬоітне оаг Іа риушііпе
А. Аііопсп; 1с лссопд Фяіл Гёсоіс сіе Ііэдлде бе ^’сііегкоі А Іт'іиІдоИзв. Ьс» ІсНгсд 13. М. М, И ялпі Ісз іпіЬиІсз Фі роязеззсііг бс Гогідгпаі. Аи бся-иь
сіи 1дрІ5 бс 1/91 іе Ігоиѵс ип інріз гпосіегпе. сі арг& Іс бездиі <к М. ЗсЬч пг/спЬсгу ехёсиіё риг Ч-піе О. Ркеткіипск
ххѵііь
1 Комеръ шсрсіішішН съ нордомъ, Ттйкннсксяі гѵб.
I 1 ѵірі’- г]< Ьонпг к* Іпшг Ни ф>и\гпкчпг(Н Вакои
21 Кивенъ шерстяной съ ворсомъ, Е.ми-ппггппплЬской губ.. Оба коічта исполненіи по гнідршпіЬіМ'ь
образцамъ йл ь кйвкйзскпго *і% зея
2_ ІНггп - ргпѵіпсе сПшЫ < г- гісих Інгі* опі ёіё схссика (Гпрггч гГвпаеп® ггюіІск*$ ни гптгё
ііц Сиіісдле.
КаакаэсМе АдеМшн» ппплочнЬе ковріи съ ішкрустироваииЬімм рнсѵпкічи, іплЪлія г Ѵрша Дагестанская облости
АгЬаЪдсК^ соисвчісп* Ьцн* <іг ігиЬт. пгпс$ <Уіпспі5ІиІі«іП!* гп Іеиігг, гхдсиіс^ оп мііау* іГОиг1 1м. июѵІпсс гІи 1 лоІн-5^і
XXX,
кавказскія кустппнЫл нззЬлія Нилъ входамъ—щелкомъ пИшіигизи матерія изъ Кѵріітнекпіі пвлшикн Подъ драпировкот Кѵрпшнгкая
ширма и «чихъ*, родъ шнрмЬі изъ прѵтЬевъ, обмоіпшіііЫхъ ше^конЬімп інтгками, (гёрозѵюпшмн узоръ. На сіпВнЪ коврім. Кубинскіе, Бакинской
губ. Нй полу издЪлія, мешнкя изъ н&Ы. Зршгтіскаго О&ЦССтМ паснросшршікшя гюдеэъЬахъ знаніи н Сочинскаго Общества
Тгоѵаох коиуіатз саисазссц.3. Аи бе Ггпіггс, Ь»ц Ьгобс <ѣ_ ьонт і гі-ѵслшіІ сГипс ісп!с кшт!с: зои* Іа гігиш*пе, ші ратамші кнгсіе ип
іТсІіікк*, дспге бе рвгаѵспі гп О5щг епіоіігс бе Гііл бе зоіе ГоггпаіН ігп ііігзічп Ли ишг, без іаріз бе коиЬа [доцѵсгпетені бе Викои}. Рдг Ігмг.
теиЫез ітеззі^ сл зашіе ргоѵепалі бе Іа 5осИМ 6‘Еггѵап роиг 1е б&ѵсіеррсіпепі беэ сопппіімпсгз иііігз еі б? Іа Зосіеіб бе *^акЬі
ДеревспшЬія плдЪлія Абрамцевской ^чебііо-ііокэдптг-лЪнор дшсіисрской ЯкунчпковоЙ въ с Лбрамцевк ДмМіАДОвскаго уЪэдФ.
Московской г>б. Гос п іи на я мсбелЬ и горки изъ краснаго дерева « каоглЬскоЙ берсзін. КопгДй чпс терской М. Ѳ. Я куі™ иконой,
ни с, СпломсмкЪ Гііпбойской Морш-йискаго ѵЪздн
МеііЪкі сп Ьоіі ргоѵеМнИ 4с Гик-Тіе# <Г4№іеэ ехрбгііиеаЫеа Л Ж-п® М. Г |акоші!с|іікоГІ по ѵіііаде (ГАЬгатЫѵс кіЫгіс! ск Отфоѵ.
доіаѵгпіспісчіі <1е іЧо^соп). ^аіоп е| ѵііітс сп ш.чі|сні гі еп ЬоиІСШІЬ 1-С$ Іиріь ргоѵісппгпі сіе Гиісііс^ ііѵ Мчііе М. 1\ ІакоийісІіІкюП
оп ѵіііаде Не ^ріптспкц (доцѵсшетепі 4г ТатЬо*, НіМгісІ <Іс Чогѵікіпчкі.
х\хп.
ДсргвчннЬач ішЪллі ЛбрамцсисІшИ учебно - показательной частерскап М- Ф; Якѵіічм копой въ с Лбрамцетйъ Хяінпровского -уѣзда,
ЧоскопскоЙ Еуб кресло, ціцбѵрешъ, свЬчііои ящикъ, складной аналои* стѵль, деревштог паникадило, царскіе врапіа КоррЬі мастерской
М Ф Чкѵітинкпвпй» въ с, ГоломенкЪ- .-Чоршвіи:коіо уЪзла, Тамбовской пб.
Ггиѵаих еп Ьоі? сіе ГоІсІісг сГс1шк*з схрегіт.еп<аІе5 гГАЬгеткеѵо де Ч-піе .4. к. ІакоипІсМкоІТ ой ѵіііаде іГЛкгопіксѵо, дЫгІсІ ис йлпігоч,
дтпсіпетепі ис Чизсош Іицісші, ІйІюиісІ догс!е*аегдевФ Іиігн^рінші сііаівс, слпсІгІаЬге (сГё0Іізс) сп Ьшх рогіе Н ісопоМа^е^ ІацЬ ргоѵепапі
бе ГокПсг бе АѴ-гпе ІвксшіткІіікоН сіи МІЬоС бе ^оіопіепка {сіілкісі бе Могскапзк, доіпсіпетепі бе ТатЬоМ-
№№ 1, 2, 3, 4, 5, 9, И. Издѣлія, вЬісшавленнЬія КусшарнЬімь складомъ ИовоторЖскаго
уѣзднаго земства.—№ 1. ТачанЬе изъ разноцвѣтныхъ коЖь сапоги.—№ 2. ДороЖка
холщевая, тишая серебромъ и бархаткой. — № 3. ОблоЖка для бювара коЖаная,
шитая золотомъ. — № 4. ВЬшімвка для экрана, тишая шелкомъ и золотомъ по
рѣдинкѣ. —№ 5. ДороЖка на столь, шитая шелкомъ и золотомъ. —№ б. Подушка.—
№ 11. Мѣшочекъ круЖевной.— №№ 7, 8 и 10. ВЫшивки по холсту цвѣтной бумагой
мастерской с. ЬѢлоцерковки, ХоролЬскаго ѵѣзда, Полтавской губ., О-ва Помощи
Ручному Труду.—№ 12. Полотенце, издѣліе практической школЬі С. П. Казначеевой
въ с. Подлѣсномъ, Михайловскаго уѣзда, Рязанской губ.
ХХХПІ
I. ВЬппивки, золотошвейныя и коэкапЫя издѣлія, экспопнровашіЬія кусгпарнЫмъ отдѣломъ ІТово-
торЖской уѣздной земской управЫ, Тверской губ 2. казанскихъ татаръ шитЬе цвѣтное по іюлошпѵ,
коЖанЬіс «ичсги» (сапоги), Женскіе и муЖскіе, и туфли, строчснЬія разноцвѣтными телками.
I Вгосіегіез еп Ыз сіе зоіе, ЬгосІегіеа еп ог еі оЬ'іеіз еп сиіг Ьгодё, ехрозёз раг Іе хетзіѵо гкі Фзігісі сіе Тогюк,
доиѵепіешеп! <1е Тѵеі. 2. Вгосіепез еп соиіеиг зиг Іоііе, ехёсиіёсь раг Іез Гагіагез сіе ка/ап, іісііёцш
(Ьоііез) еі рапіоиііез еп сші рош Ііоспшез еі (епішез, Іносіегз сіе чоіе сіе соиіеиг
ВЫшитое покрывало рабошЬі кустарокъ Тамбовской губ., Шацкаго уЪзда, с. ЬЫкова-Гора,
А И ГІарЫшкиной
Соиѵге Ш Ьгобё, ехесиіе раі Іс^ агіізіез-раузаппез би роиѵегпстепі бе ТатЬоѵ, бізіпсі бе СкаЫк,
ѵіііаде бе Вукоѵа-Сога, аррагіспапі а ^Л-те А. М Ыаіусіікіпе.
СкапіертЬ вЬішитая шелками по шелку, издѣліе кустарокъ Тамбовской губ
Шацкаго уЪзла, с. ЬЬікона-Гора А. Н. НарЬшікином.
№арре бе зоіе Ьгобсе бе зоіе—оиѵгаде бея раузаппез-коизіагез би ѵіііаде
бе Вукоѵа-Сюга, богпаіпс бе 'Л-те А. IX. Ъшгусккіпс
ІЗЬшіишая скапіергпЬ работія кусгпарокъ Тамбовской губ., Шацкаго уЬзда, с. Ыикова-Гора. А. 11 НарЬішкнной.
\аррс Ьгобее, ехесиіёе раг Ісз агіізісз-раузаппез сіи доиѵегпетепі бе ТппіЬоѵ, бізігіеі сіе (1ий/к, ѵіііаде
сіе Вукоѵи-бога, аррагіепапі а М-тс А. № ЫагусГікіпе.
ЬЬіпіитпос покрывало изъ лЬняніихъ нитокъ рабогпЬі Кадомской кустарной мастерской
/А. Ю. Авиновой, Гамбовской губ. Рисунокъ изъ собранія кн М.ІІ Гагариной въ Москвѣ.
Соиѵге-ІіІ Ьгобс сп Гііз бе Ііп, схссиіс о Гаісіісг коизіаг бе кабот бе /А-піе /А. АѵіпоГІ,
доиѵегпетепі бе ГатЬоѵ, б’аргеь Іе бе^зіп ргоѵепапі бе Іа соііесііоп бе Іа ргіпссввс
М. И. Сюдагіпс а /Ао$сои.
ИЬітивкн цвЪшнЬіми пклкамн, золотомъ и серебромъ по атласу для церковныхъ
облаченій, пзлЬлія РЪшспшловскаго показательнаго пункта Полтавскаго губерн-
скаго земства.
Ьгобсгісз еп Іііз бе зоіе бе сонісиг. ог еі игдспі, зш заііп роиг ѵёістепіз засегбоктх,
ехёсиіёез бапз ГакЧіег-ёсоІе би ѵіііадс бе Пссііёіііоѵка би /.етзіѵо би доиѵегпстспі
бе РоИаѵа
хххк
НМшпнки по пашіпну и шелку іпрдуіпкп п пп I ѵчеПпо-паішзапіелЬііаго ковоошп о и вЬі ши вилЬи аш пункта Л, И. Ссмиградовой
и I I!, ПсііЛЬілЬскпіі въ г с копны I Тереяслевскаго уЪзда Полтавской гуг>
^гсмкгігс маг НіТё Н >щ мф- (соііміпз еіс.) ргаѵгпаі^ Нг І'аіеіігт гігіпгі»-5 ехр^гігпепЫг’* сіи к;і|іг- еі сЬ Іа Ьмгіегіе сіе тслсішпе
А V. ^ётпі<_| -ѵі'Ніі с! I I РпЬуЬкйкі, чіііпа^ <1с Зкорі/і. гіі^ігісі гк Мгп-шчіпѵ, олііѵетпетгпі Не РоИаѵп
1 Полтавской гѵб., Переяславскаго уЪзла, показателЬнЬій кустарнЬій пунктъ въ селЪ
СкопцЬі, г-Жъ Семиградовои и ПрибЫлЬскои. ВЬішивка по холсту, рисунокъ для подушки.—
2. Зозовская Кустарная артелЬ, учрежденная Ю. Н. Гудимъ-Левковичъ въ Кіевской губ.,
Липовецкомъ ѵѣздѣ, въ м. ЗозовЪ. Священническое и ліаконское облаченіе изъ шелка,
украшеннаго шелковЬмъ Же шитЬемъ по старинному малороссійскому образцу.
1 ОоиѵегпетепІ бе Роііаѵа, бізіпсі бе Рёгёіазіпѵ, зіаііоп ехрёптепіаіе б’іпбизігіе коизіаге
би ѵіііаде бе Зкорі?^ <іе Л'Ѵез Зетідгабоіі еі РгіЬуІзкаТи. Вгобепез зиг іоііс безып роиг
соиззт.—2. Зесіюп Коизіаге бе 7огоѵо, Гопбёе раг 1. Ч Ооибіте-Іеѵкоѵбсіі, доиѵегпетепі
бе Кіеѵ, бізігісі бе I іроѵеіх. Ѵёістеіз засегбоіаих, роиг ргёігез еі роиг біисгез, еп зоіе еі
Ьгобёз бе зоіе б'аргёз ип апсіеп тобсіе реііі-гиззіеп.
XI..
ЬЬішивки №№ 1, 2 и 3 исіюлненЬ) въ имѣніи Н. /А. Давыдовой, с. Вербовкѣ Чигиринскаго уѣзда
Кіевской губ. № 4 вЫшивка; мебелѣ рѣзная и инкрѵсгпированная, и металлическія блюдо и зеркало
кустарнаго пункта въ имѣніи кн. II. Г. ЯшвилЬ, Кіевской губ. Черкасскаго уѣзда, въ с. Сунки.
Вгобегіез №№ 1, 2 еі '5, ехёсиіёсз бапз Іе ботаіпс бе М-тс ОаѵубоП аи ѵіііадс бе ѴегЬоѵка,
доиуегпетепі бс Кіеѵ, бізіпсі бе Тсіпдішіпе; К 4 Ьгобсгіе; теиЫез зсиіріёз еі іпегизіёз; Іе ріаі е|
Іе тігоіг сп тёіаі ргоѵіепііепі бе Іа зіаііоп б’іпбизігіе коизіаге би ботаіпе бе [а ргіпсеззе \|. О. ІасЬѵіІ.
доиуегпетепі бе Кіеѵ, бізіпсі бе Тсііегказу, мііаде бе 5оипкі.
ВЬішишЬііі коверъ, «Рай», исполненъ креспіЬянкой Д. Салгановой въ с. Сумки, Кіевской губ.
Черкасскаго уѣзда, по рисунку кн. II. Г. ЯшнилЬ.
Таріззегіе Ьгосіёе, гергёзепіапі !е «Рагасііз», ехесиіёе сіапз 1е ѵіІІаде сіе Зоипку, доиѵегпепіепі
сіе Кіеѵ, сіізіпсі сіе ТсНегсазу, (Гаргёз Іе {Іеззіп сіе М-ше Іа рппссззс 1М. О. ІаскѵіІ раг Гагіізіс-
раузаппе I). ЗаІдапоП.
ХІ.ІІІ.
ЬЬппивка по полотну по рисунку г-Жи ЛѴ К Хорватъ, Херсонской губ.. Александрійскаго уѣзда,
въ с. РевовкЪ.
Пгосіепе $нг іоііс сі'арггз Іс скззт сіе М-тс М С КІюгѵаіе, доиѵегпетепі сіе КЬегзоп,
(іізіпсі іГАіехапсІі і<і, Ііатеаи сіе Реѵоѵка.
хиѵ
ВЬішівкн по рисунку г-А и 51. К Хориашь кустоіюкъ с Рсиовкл Херсонской гуп, Алскгвнлрімскаго >Ъзла
Еиосісгіез коизісие* сГиріёэ Іс^ Нг 5Ѵте Ч. С. КЬстѵвк <іи к ітгаи Псѵочки, цоиѵетпепіепі гіс КЬегаоп
г1і%ІпгТ гі'Дкхаг:<іпа
*
ІМлііііьтпкіі па рисунку г-Ли А К. Хорватъ Ьѵгшйрокь с. Реаовки. ХерсоііСксш губ., Алекгандріііскіііо уЬ^ла
Вг«кГІС5 Ьаіьіагг'і й'аргбз Іг й«5Іп <1.е 'Ѵтс < КЬиг^гг лапхчи гіе Ксѵюѵки доцѵг.пістсп! Кііеб^п.
сЫгіеі (Г Мс*ап4гІіа
МЛІ
Кавказскія вЫшішкм ЛізЬ эритшекпкъ шшючЬі іДрдечиііъ< ЧещЪіре грузинскихъ гола міі ихъ убора ‘Тзсйкрапп* АймбрскенЬі
Сйюроі тушинской рибсгсіЫ ДвЪ иЬшнітНія скшпсрши пуъ г Шуши ГаисипсгіііюлЬсШ пб. Рубашка, пЫшінпая ^плоточъ и
серебромъ, изъ Даггстти к<ш иблаіпш. ДДе^кичъ ше^ктйші вт» Мухинскаго ѵГіэла ГлнсшнхіпполЬокоП губ. іДЖсдЛямъ
шслкопНй изъ Шсмйхинскзго уЬэла Ітакти кой г у».
Ьгогігп*1? саисазЕепгісз. Осих саІоНе? <ігпѵап ѴнкЫсйііп і^и.Игг соіИигеа <іе Слёогуіс *То^икгаѵі ЬапіЬггсіиіп ллсіел—оиѵгирс бг
СЬоисІш. ^гцѵ парре* Ьйм№е» сіе СЬоисЬа доиѵегпетепі <ПЗЬаЬеікрсгіі. СЬетЬе Ьгосісе ог сі нгдгпі, ^к* іи ргоѵіпсе сіи Овдіігліпп,
□Іссінте* сіе чоц і]и Ш&іпеі гіе ХииЬэ (доиѵегпетепі с| । ІІ»іЬсЛіроІ|. ‘ПІссІщпе сіе м)іе сіи гіізкіеі ск Пнётаіт (аоиѵегпетспі ііс Ьакои).
хілч
Тѵвмйской Киргизскія шкамЫя лолосЫ, слѵ&шшя лѵя украшенія кнПнпісікъ, и кЬпіпики
Ргоѵцісс к Тоигдві. Ьщісігз сЗс Ьііе, эегѵпіі'іі Л Ія ПгсоійПоі'і <1с* ІеМзд кііцпі/еі, с! іісих Іядеісгіез.
ВЬшіивки Верхнее покрЬівало — издѣліе кусгпарокъ с. ГороЖанки ВоронеЖскоп губ., рабо-
тающихъ для склада Е. И. Чоколовон. ВЬішивка во второмъ ряду сверху у лѣваго края,
въ третьемъ вторая справа и ниЖняя — издѣлія кусгпарокъ с. МураевнЬг, Данковскаго у.
Рязанской губ., кн. М. И. Шаховской Прочія издѣлія —Олонецкаго пункта Общества Помощи
Ручному Труду.
Вгобегіез. Соііѵге-Ііі—оиѵгаде без раузаппез-коизіагез би ѵіііаде Оогоіапка, доиѵегпетепі бе
Ѵогопіеде, ігаѵаіііапі роиг Іе бербі бе М-тс ТсІюкоІоП. І а Ьгобеііе б'еп Ьаз, ееііе аи-беззиз.
Іа зёсопбе би едіё бгоіі еі Іа Ігоізіётс бапз Гапдіс даисііс зоиз Іа дгапбе соиѵсгіигс б’еп Гіаиі
50гб Іез оиѵгадез без раузаппез-коизіагез би ѵіііаде бе ААоиіаіеѵпа, бізіпсі бе ІУапкоѵ, доиѵег-
петепі бе Ріа/ап, бе Іа рппсеззе М. СІіаккоѵзкоі. І.сз аиігез зопі Іез оиѵгадез бе Іа зіаНоп
коизіене бе Іа Зосіёіс роиг Гспсоигадетспі би ігаѵаіі тапиеі, <1и доиѵегпетепі б’ОІопеіх.
хих.
[ѴЫшивкм гю лЬняному ватисгау и по кигсЪ и кру&сіьа кустарнаго пункціи въ с. СоломенкЪ Моршпнеквго ^Ъзда
Гам&ОБгкпп губ. уцреАлгнннгп' М. О Якѵнчпкоэсін
ЬпхкгіеЗ ми ЬаІЫе сі піг тои^еЬпе ргоѵспчпі гіе И эіаіііоп г] пи^ькіе каидкіг <1и ѵіііияс ск* ЗсГрцнтикц
МіУНсІ гіг |щи4 ііпіпгніетеМ іг ТатЬоѵ), к>псіёг і-іг М-тс М II Іакоилккіксп
ли».
&
^Г-*л
І\ру Левніля издЬлія Палспскон школЬі круЖевницъ I I. А. Огаревой въ Елецкомъ уЪзлІЬ
Орловской губ.
Оиѵгадез еп бспіеііез бе Гёсоіе (іе (ІспіеПіётгз бе М-піс № ОцагсГІ. Оізкісі <1с I Ісіл.
доиѵегпетепі сГОгеі.
к[туЯссшюе покрывало робшпЬі ученикъ Члрімнскои практической школЬі круДенницъ, состоящей полъ Аъі ѵсінМіттъ
ппкппннгпг уЬстпао.мъ 1-я Пмпсінцгіорскнго Величества ГосѵдарЬікіи И мпещі а ішщЬ Мдрім ѲеодороавЫ, поднесенное І^я Ведн-
чеспіпу но случаю 25-лЬтій ЛвіѵстЪйшого Ія покіэошігпглЬсщнц
СоиугЕ-Ш еп ^спіеііе^ гкёсиіё раг Іеь ёісѵе» сіе Гёгоіг ргвііеще *1г (&ПМ1І&ГЗД Мвііе, циі Ле Іічшѵс аошв КАіщияіс рякопауе
ск Ба ГІтрёггіітісе I ^осіоіоѵііо. оііеіі л 5а МиіоІ^ Л ГпссамОп «іи .'5-е шііііѵгеміігг -іе вдп АндиМг роігопш]*-
III
крѵ&гініЫя издЪ-мя крѵкгннагп смнлѣдо при ГонЫЪінскан и^рковмо-прнходгкоіі школЪ И Л Гршн’,
ръ Чпдчійікскомъ уЬзлЪ Вятской пЯ
Оиѵггкцсл ?л йсгікЛзд <1с Гаіеіісі ій' СіолЬд сіс М*тс V Спзѵс.’ екзіпсі ііе 5\ііІту|е Фі цпиуЕГііст^пі
Х'шікй
ни.
КруЖевнІля издѣлія Кадомской школЫ круЖевниць М. Ю. Авиновой, въ Тспчбовекои губ.
Оиѵіи0г5 еп сіепіеііез сіе Гёсоіе гіс гіспТсПіёгез сіе М-ше М. АѵіпоН и Касіопі, доиѵегпетепі
сіе ТатЬоѵ.
иѵ
круглой сЬинсрніЬ ьЬшнлыи но блшнсіііу. и покрЬвдло не постгдЬ. пЫщигпое по батисту, съ иголЬчаіііЬииі и плстгнЫмн
круАсшіміі и фнлс — иаімлііЬі ученицъ Колонской тколЫ кпѵАснмнцъ /Л К> \впнонои въ 'ТинГцвдскон губ.
Хиррс ішніс сі соиѵсс-ІН схр^иісч рат Іея еігѵе^ гк Гесок бг бсгііеіііёгез бе ,Ч-те ЛѵіпоП о Кабопі. цойѵгпі?тпгпі іе ТйтЬм
КруЖевнЬы издѣлія Дѣдовской учебной мастерской А. М. киселя, въ Прмлукскомъ уЪзлЪ,
Полтавской губ.
Оиѵгаде еп сіспіеііез сіе І’ёсоіе сіе Иёсіоѵо сіе А. Л\. Кіззеі, сіізігісі сіе Ргііоику,
доиѵегпетепі сіе Роііаѵа.
КруЖевнЬія издѣлія: ГѴ 1 и 2 1 ІовоторЖскаго Отдѣла. М° 3, 4, 5, 6 и 7 Кукарской школЬі круЖевницъ,
Вятской губ., 8. 9, 10. II. 12, 15, 14 и 15 Ирландское круЖево, плетеное подъ руководствомъ
О. Г. Корсаковой, въ Псковской губ.; IV 16, 17 и 18 мастерской I И Чоколовой, въ Задонскомъ уѣздѣ,
Воронежской губ., № 19 въ мастерской кн М, V. Шаховской, въ Мокшанскомъ уѣздѣ, Пензенской губ.;
№ 20, 21 и 22 кустарнЬіхъ пунктовъ А. С. Дубасовой.
Оиѵгадез еп сіепіеііез: Іез № I еі 2 ргоѵісппепі бе Іа зесііоп соизіагс сіи хетзіѵо сіе Моѵоіогюк»
Іез № 3, 4, 5, 6 сі / бе Гссоіс бе Коикагка, доиѵсі петепі сіе Ѵіаіка I еч КТ 8, 9, 10, II, 12, 13, 14 еі 15, бспісііез
сі*іі Іппсіе. ехёсиіёез зоиз Іа сіігесНоп <1е М-те КогзакоИ, доиѵсгпетепі бе Рзкоѵ, іез № 16, 17 еі 18 рго-
ѵіеппепі сіе Гаіеііег сіе М-те ТсІюсоІоИ, бічігісі сіе /.асіопзк, доиуегпетепі (іе Ѵогопіёде, Іс № 19 а сіе
ехесиіе сіапч Гаіеііег сіе Іа ргіпсеззе М А. СкакЬохѵзкоГ, бічѣісі бе МоксІіап, доиѵегпетепі сіе Реп/а,
Ісз № 20, 21 сі 22 5оп1 дез оиѵгадез, ёхесиіёз раг Іез раузапнеч сіез зіаііопз соизіагез, огуапізёз раг
М-те Ройба550П\
І_ѴІІ.
I Митра и священническая риза изъ серебряныхъ круЖевъ рабоіпЬі крестьянки Ляминой, въ
с. УстЬе Каді іи конскаго уѣзда вологодской губ.—2. КруЖсвной пологъ, украшеннЬіи цвѢніиЬіми
вЬішпвками, издѣліе куешарокъ, Тамбовской губ. Шацкаго уѣзда, с.БЬікона-гора А.1Т.НарЬппкиной.
1. Мііге еі сІіаміЫе еп бепіеііеь б'агдепі: Ііаѵннх бе Іа раузаппе-коизіаге I іатіпе сіи ѵіііаде б'ОизІіё,
бізіпсі бе Кабнікоѵ, доиѵегпепіені бе Ѵоіодба.—2. Соиіііпе еп бепіеІІе, огпее бе Ьгобспс» бе
соиіеиг, ігаѵаіі <1е$ раузапнез (Іи бізігісі бе СГіаі/к, доиѵегпетгій бе ТапіЬоѵ.
І А ІИ.
КрѵАгнпЫя нздЪдія школъ — Ворисовс ко п, Ккашпрининскон и Аіідоссвскои Е 11 Полоііцопий въ Скопи искомъ у'ЬххЬ І'ялвнскоіі гѵб
Онѵтадгь сп 'ІспіеІІез сіг» ссоіел сіг ВогЬзоѵ, сіс Екоісгіпіпяку с! сі'ДпгігеІсѵякѵ сіе М-гпе роІоѵкоіГ; *іііігісі гк ^ксрте,
доиѵггп^тпгтй сіе Рія*ап-
КруЖсвмос покрЬівало съ вЬниивками, рабогпЫ мастерской кн. М. А. Шаховской,
въ Мокшанскомъ уЪздѢ, Пензенской губ.
Сонѵге-ІіІ еп сіеійеііе аѵес ЬгосІегісз ргоѵепапі <Іе Гаіеііег бе Іа Рппсеззе
М. А. СІіпкоѵзкоу, сіі^іпсі (Іе МоксЬші, доиуегпетепі сіе Репза.
і ѵ\ А Шаховской, вь с. Валерки, Пензенской
КуспіарнЬія кр>АевпЬія издѣлія Кустарнаго пункта н Шаховской. — 2. ПокрЬінало филейное,
губ., Мокшанскаго уѣда — I. ПокрЬінало по Ри<ѵ^ ѵ ’ „с^ихъ — V ПокрЫвало кружевное
копія со стариннаго, хранящагося въ сем > ” д сііакйоѵзкоі. ѵіііаде
ОепІеІІсз ехеспісез раг Ісз коизіагз де Іа зіоііоп кои^Іаю де ^'врГ^з |е сіеззіп бе Іа ргіпсезм.
де Ѵа/егкі, доиѵегпетепі де Рейха, дізіпсі дг / о<с ап. ‘ сопзегѵсе раг Іа ІатіІІе дез рнисе?>
М. А. СЬакЬоѵ^оу -2. Соиѵгс-ІИ еп ІІІеІ. соріе д'ипе Р'ес;.а"%||°" -
СЬакКоѵ5коу. - 3. Соиѵге-ІіІ еп гіепіеисі.
К Ь ТАБЛИЦАМЪ 1X1. I XII.
Предметы за №№ 1—50 и 55 сработанЫ трудовой артелЬю вЫучениковъ
Художественно-ремесленной учебной мастерской золото - серебрянаго дѣла въ
с. БолЬшомъ-Красномъ, Костромскои губ. и уѣзда. Ѵставъ артели ѵтверЖденъ
въ 1912 г. Съ 1913 г. въ пользованіе артели предоставлена работная мастерская,
оборудованная на средства Министерства Торговли и Промышленности и на
ассигнованныя Костромскимъ губернскимъ и уѢзднЫмъ земствомъ. ПЫнѢ въ
артели 20 членовъ. ЗавѣдЫваше артелЬю леЖитъ на завѣдующемъ КрасноселЬскои
Худ.-ремесл. мастерской. До 1913 г. будущимъ артелЬщикамъ разрѣшено бЫло
работать въ учебной мастерской. Ростъ ихъ издѣлій вЫразился такъ:
ВЪ 1908 г. на сумму 449 р. 73 к. 1909 » » » 1243 » 60 »
1910 » » * 1199 » 99 »
> 1911 » > > 2286 » 56 »
> 1912 » » » 2750 » 24 »
Съ 1910 г. издѣлія сбЫвалисЬ преимущественно въ кустарнЫіі складъ Костром-
ского губернскаго земства.
Съ заказами обращаться или въ кусшарнЫи складъ костромского губернскаго
земства (Кострома, Русина ул., 8), или къ завѣдующему Худ -ремесл. учебной
мастерской въ с. БолЬшомъ-Красномъ, Костромскои губ. и уѣзда
Издѣлія 51 — 54 исполнены преподавательницей по прикладному искусству
Худ.-рем. учебной мастерской К. А. Апухтиной.
Названіе издѣліи трудовой артели ЦЪНА ЗА ШТ,
вЫучемнков-ь КросиоселЬсной худо- метал- серсб-
Жсствснио-ремес ленной диче- пян.;
мастерской гинхъ:
Р К. Р. К.
I. Коробка овалЬноя ....... — — — —
2. НоЖъ для книгъ.............. 140 — —
3. Коробка съ волами ... . 7 50 — —
4. НоЖъ для книгъ........... 1— — —
5. Коробка «Нимфа».......... 2 40 — —
6. Спичечница................ 1 15 3 50
7. » ................. 1 15 3 50
8. Доска для блокъ-нота — — —
9. Коробка ....................— — — —
10. Доска для блокъ-нота .... — — — —
11. ПряЖки для кушака.......... 2 — — —
12. Пудреница.................. 1 50 — —
13, Коробка «ДЪвочко».......... 2 — — —
14. » съ эмалЬю................ 1 20 — —
15. КолЪцо салфеточное........— 95 2 40
16. > » .....1— 250
17. коробка..................... 360 — —
18. » пудреница............. 3 75 — —
19. Доска для блокъ-нота .... 3 25 — —
20 коробка круглая...........— — — —
21. » продолговатая. ... — — — —
22. Пудреница. ................ I 15 2 50
23. ЗеркнлЬце «Орфей»........ 2 25 4 50
24. Доска для блокъ-нота — —
25. НоЖъ для книг ъ............. 150 — —
26. Брошка . ...................— — 1 10
Названіе издѣлій трудовой артели ЦЪНА ЗА ШТ.
аЬіучеинковъ КросиоселЬской худо- мстал- сереб-
Жествеино-ремесленной диче- рян.:
мастерской скихъ
Р К. Р К.
27. ЗастеЖки...................... — 240
28. НоЖъ для книгъ............... 150 — —
29. ЗастеЖки........................— 215
30. Брошка.......................— — — 85
31. » — - 1 25
32. Кулонъ-подвЬска — — —
33 Брошка..................... — — — 80
34. » — — — 85
35. » - - - 80
36. Запонки......................— — 120
37. Брошка.......................— — — 70
за » — - - 80
39. » -г — - 80
40. НоЖъ для кмиг ъ....... . 135 — —
41. Брошка.....................— — — 90
42. Кулон ь-подвЪска...........— — 3 75
43 Брошка ....................— — 1 —
44. ЦЪпЬ для часовъ............— — 3 25
45. Брошка.....................— — 1 —
46. * .................. . — — 1 —
47. » ...................— — 1 —
48. Запонки.............................127
49. Браслетъ.....................— — 3 2.5
50. Запонки......................— — 130
55. Коробка «ЛосЬ* ........ 3 50 — —
ИздЬлія серебрянЬія. золоченЬія и эмалированная КрасноселЬской трудовой артели бЫвшихъ учениковъ
КрасноселЬской художественно-ремесленной школЫ Министерства Горговли и Промышленности,
въ с. ЬолЬшомь-Красномь, Костромской губ. и уЪзда.
ОЬіеі» еп агдепі, еп ог еі сп стай бс Іа зосіёіё соорёгаііѵс, Гогтёе раг Іез апсіепз сісѵез бс Гёсоіс сіи
Міпізіёгс сіи Соттегсе еі сіе ГІпбизІгіе, сіапз Іе ѵіііадс бе Воісйоіё-Кгазпоіё, бізіпсі еі доиѵегпсіпепі
бе козіготи.
И іл'Ьлія серебряная. юлочснЬія и »малировашіЬія КрасноселЬскои трудовой артели оЬпзшихъ учениковъ
КрасноселЬскои художественно-ремесленной тколЬі Министерства Іорговмі и I ІромЬ шлейное нш
въ с. ЬолЬшомь-Красііомъ Костромской губ. н уЬздо.
ОЬ)еІ5 еп агдепі, еп ог сі еп стай сіе іа Восіёіё еоорсгаііѵе сіе Кгамюіё 5ё1о, Гогтёе раг 1г5 ансіепз
ёіёѵсз сіе Гёсоіе <Гігміііьіі іе «ііігйнше сіи МіпіМёге сіи Соттсгсс еі <1с Ппйи4гіс. Йапз Іе ѵіііаде
боІсйоіё-Кггюпоіё, сііяігісі еі доиѵегпетепі сіе Козігота.
I XIII
ІІллЬлія илъ бЬлаю металла кустарей - ювелировъ Казанской губ.
І5і|оих еі оЬіеЬ еп гпёіаі Ыапс (Іе*-. коиъініч би уоиѵегпетепі бе Калап.
Издѣлія изъ бѣлаго металла кустарей-ювелировъ Казанской губ
Гтоих еі оЬіеЬ еп тёіаі Ыапс сіез коіьіаі* (Іи доиѵегпетепі сіе Ка/ап.
юаслнрію-кулоАссітііясііно-рсмсс.ч^ітоііі чосгпгрскші каіпис'каго губернскаго земі ітпт нъ г РЫбц&я-< хободд Л'іипіенгкаго уЪзди
Вііпиіепе {ГаН. оЬіеЬ ргоѵепаііі ііг Гаіёііег (іи хстзіѵо йи доиѵегпетепі Не Ка^-зп ди ѵШодс сіе ПуЬп<пй-5кйнхівФ сіізіпсі ск Ілісінгѵ
1.x VI.
Издѣлія ювелирно-худоЖественно-ремссленной мастерской Казанскаго губернскаго земства
въ с. РЫбная-Слобола, Лаишевскаго уѣзда.
Ьиоих еі оЬіеіз б’агі ргоѵепапі сіе 1'аіеіісг сіи гстзіѵо сіи доиѵегпетепі сіе Ка/.ап, бап5 1е ѵіііаде
бе РѵЬпиіа-ЗІоЬосІа, бЫгісі бе Еаіскеѵ.
Издѣлія ювелирно-худоЖесіпвенно-ремесленной мастерской Казанскаго губернскаго земства
въ с. РЬібпая-Слобода, Лаишевскаго уѣзда.
Вііоих еі оЬіеіз (Гагі ргоѵепапі Не Гаіеііег <1и /егпзіѵо би доиѵегпетсні бс Кахап, дапз Іе ѵіііаде
бе ИуЬпаіа-ЗІоЬоба, бізігіеі бе I аіекеѵ.
Кавказскія нздЪлы изъ мсіішллоиъ. Дагсстпппгкой облости Л старыхъ кремнгиічхъ пистолета. коробка л*я пнтіпосъ, болЬшои
ссребойнЬш полносъ, шашка. грузинскій кѵвілъіггь, -кула (кувшипъ для вина], 1 кипЖоѵі. пудгіеиншіа, чайникъ, коробка круі ѵія.
пресъ-ішпЬе, чсрііилЬнІъй приборъ, фнлнгранопЬш Женскій поясъ Спіаріш ір - эингкоіі рнботіч чашки, кулн’ изъ кокоса іуъ герг 'пянсіи
опринЪ ссргбінтЫй кувшинъ. ДхалцЫхскон рабоіпЫ корзяньа серсбрянао филиграновая. Армавирской работѣ—собля.
ОЬісіь саіісйыгпя еп теіпі Ргоѵіпсс (Іи ОадНсаШп ігоій ріЧгіісЬ й зііех» ітг Ьнік а сдаісГІсь. ип дг.ічб ріціеци еп игуспі. щі эиіне
ІвЪегксэзс, ипе спусЪе дйагдкппс, ипе ‘коіДа» ГсгисЬс а ѴІпЬ Ігоі5 риіапатЛі, чпг Ьрік а роцбге. ипе Жеісгс, игпг ЬоНс гопсіе, ип ргеэёс*
рдріег. и» гпепег. инг ссіпіиге еп ІІкугапс рощ Гетто. Апсіспл оиугадез сіе Осоіуіс: ипс Іпазс, шіе «копіи» сп поіх бе сосо спсііа^гг
ййпз Йс І’пгдеп!. цпс сгисЬе сп агдепі Оиѵгаде» ^'АЬакікк іте согЬг Не еп ащепІ ГіЬигши- Оиѵгаце И Дгпшчіі—ип ункте
Издѣлія чѢлнЬія и ЖслЬзнЬія Тимонннской кусіпарнои артели по производству церковной утвари
вь д А у кино Московской губ. Верейскаго уѣзда.
ОЬіеіз еп сшѵге <*| си Гсг ргоѵспапі сіе Іа соорёгаііѵе коизіаге. сіе Тітопіпо рои г Іа (аЬіісаііоп сі'оЬіеЬ
сі'ёдіізе, ѵіііаде сіе І.оикіпо, доиѵегпетепі <Іе Мозсои, <1і>ІпсІ сіе Ѵсгсіа
ьхх.
Московскія издѣлія изъ дерева. РЬзнІяе кіотпЬі и складни рабошЬі кустарей д. Кудрино
Дмитровскаго уѣзда Московской губ.
Оиѵгадсзсп Ьоіз бсз коизіагз сіи доиѵсгпспісгб бс Мозсои. Кіоіеэ (сабгсз роиг Ісз тіадсз заіпіез)
еі Ігіріупиез еп Ьоія ьсиіріё без аііізіез-раузаііз сіи ѵіііаде бе Коибппо, бізігісі бе 1)тбгоѵ.
доиѵегпетспі бе Мозсои.
іххк
ДсосвяикЬш издѣлія кусгпоря В ГК Ворноскопя-. Живущаго нъ Московской гѵб., станція ХотпЬково. въ с, Кудрина
ЬіЬсІоЬ еп Ьоіз, схйсиісз рют ГагіІ5ІС’>ра'ѴЗ<іп V, р. ѴсгпскзкоН, кзЬііппЕ 1с ѵіПэдс сіс Коікігіпск (5іаЬоп *іс КЬрІкоѵо,
воцусгпеіпел! йе Мозсои),
иаайШіЛиюлмѴ'й*•1
ХЙЙІМЖІ110 - СТОГ ІПРН<1Н
ніішкстані-іосіжііііго
< Ерг і*с Ь -ПйфХЬ
кЛ\С^.4>В(1І)И Гй'іі
Гй»
Худоікгстпгпно-сіііолміііти мастерская Московскаго гуйсрнскжс» ігмстпа въ Сері кэдгь іюсидЪ буфетъ рлбояіЫ
СсрпгіН-кихь кута реи по рисунка худлзкники С уъсроп*.
Аіеіісг <іе тсииЬгііе аНЬІіаие сіи /етліѵо сіи доиѵсгпстпсій <|? Мювсои сіап» Іе Ьоигд сіе 5гідигеѵ ВиПН гхёсиІё
ряг Іг* ѳгіШо-риѵяп^ (1г сГасн г.5 I? сісч^иі хіе ГаіНМе ЗоиѵаизИ.
Худа^кссшвенни-стполярная ічастсрсклп Московскаго ілбсрнского х?мспіка въ Сергіевомъ посолЬ. Буфетъ роПогпЬі Сергіевскихъ
кустарей па рисунку ху.уыктікгі Гунпрппа
Ліеіісг сіе тепиьегіе агііМіпиг сіи гетьіѵо гім ^аиѵггпетгпі Ис >\п*спи сійпѵ к Ьсигд бе Зегдше^ ВиІеІ ехёсик раг Іе* агІіМс5-рау5ал5
бс Зсг^иісѵ б’оргёь 1с беміп бс Гагіізіе ЗоиѵогоН.
ХудоЖссшвеино-столярііая мастерская Московскаго губернскаго земства въ Сергіевомъ носадѣ.
Мелкія издѣлія изъ дерева.
Аісііег сіе тепшзегіе атЫкше сіи х.стзіѵо сіи доиѵегпетепі сіе Мозсои сіигіз Іг Ьоигд сіе Зсгдиіеѵ,
ІііЬеІоІз еп Ьоіз.
I ІздЪлія нзи серезонаго дерева школіи ш юнру кпюі 'овь Главнаго Управленія Землеустройства и ІенчедТілія по худйЖествсІшо-спіоЛирному
проіиводипиѵ, въ с, ЛнгнчпнЬ, Московскаго уЪлда, по рисуй комъ чуло/кинка II И. Субботина
'АсиЫе* г! ЬіЬеІоЬ еп Ьоі» Не Ьппіеаи гноѵепапі Не I ггоіе (Гдрртепііз^сіце <1іі МіпЫёгс Не ГАдтісиІіиге роиг Іез іпдіігея гіе іпспиізепе агНэіщие,
гці мііадс бе Ід-цсИсКбѵо Мігі'нсі бе ЛѴмсоиЪ О аргёз кз НгмипЗ' бе Г ' *>оиЬаЬле\
ЬХ.Х\ 1.
Плгтсиая мсбс.хЬ Вязсчскага ск\ОАОЧНо-поптреѲиліе^Ьилго 0-&Э въ с, ЬолЬшііхъ-Ьцлечаѵъ. блиль станціи 1 омщішіс
М.-Вргтской Я*. д.
МсиЫль кшёз ргоѵепапі бе Іи Зосіёіс іииіікііс бе спплоттаЙол би ѵДІ дуе вокЬіг-ѴідлегпѴ ргіз бс Іа МаЬші бі (ИІікіги
КЬетіп бе Іег бе Моэсои-ІѴЫі.
Плепіемші чейг^Ь Дкшпѵтгкпіі учебно-показа іпелЪиоіі корзиночной чіістпгрскои Г» Н, Інмі типовъ
пъ с Акшауптъ КареуиѵКліо ѵЬзад Симбирской ілб.
МеиЫез Ітсзлеѵ еп овіеі еі еп юпе гіе і’пкііег (ГеіигІе* ехрсгіпіепТлІёі 4е V К. РоІіѵдпаІІ ни ѵіііаде
сГ-ѴкеЫоиГе. гіізЗпсі де Кадоия, поиѵетпеіпепІ: сіе 5ітЪ№к
I ххѵш.
Деревянная бесѣдка съ украшеніями, плстенЬіми изъ камЬшга, — издѣліе школЬі
инструкторовъ Главнаго Управленія Землеустройства и Земледѣлія по древообра-
ба тЬіва тощимъ прой шолспівамъ, въ ЛХаршнскомъ посадѣ. Казанской губ.
РаѵіІІоп сп Ьоіз аѵес огпетспЬ сіе юпе гесоигЬё—Ігаѵаіі ехесиіе а Гёсоіе б’арргепіізяаде
би Мтізіёге бе ГДдгісиІІиге о Гизадс без таіігез-іпзігисіеигз роиг Іе Ігаѵаіі би Ьоіз,
бапз Іе Ьоигд Мапіпзкі, доиѵегпетепі бе Кахап.
1. 'нижегородски і ннкрусттігнмишііізн и рѢзнЬи» иллЬлм — ? Вюпо и кргс ю, ѵкрлшсннЬш гпоненЬшн н рЪ.іиІллш орламешіідми,
іипботЬі учснмкркь хтло^есііівѵцлп^/тпАяріи,*и мастйпскші Чцске&екмго зсчспша въ С >ргісвбмъ шхадЪ, Чоскокской гѵб
1 *>іі*гадс5 еп Ьрг і*>шіз№ еі хиіріё <1и даиѵегпсгпспі <іс іЧііт-Моѵдагогі — Й &іиеаи (аи^іИ еп Ьпіз м:ійр1г сіе ГйТеіігг
1? тепипетіг пг1і5іиіие <Іи 7^*т^\о гіи 'Юііѵегпетепі иг Чодеои <1ші& Іе Ьоигд <іг ЗсгдиІеѵ
Пн Негородской гѴ ДуСювдя мНІг-лЬ. шполнеммы кустарячц с Лескова по рисункамъ кулоАпики А И Дурново
СоиѵеспетенІ гіе \ппу-№яѵяйгси1 МлиЫез сііёпс схйсиісз изг кя агіЫе>муэаім <йв 'іІЗнде гк Іу^киѵо
сі'оргёз Іи сІеміП5 <к ГнгНьк А кб ГХоигпоѵп
гѵб. Дубовая мсйелЬ ра<кипЫ кучлпорсн е. ЛЬсковд цо рисунким ь худо/кнпксі А. I I ДУДООЮ,
въ русскомъ сшилЬ
Ооиѵсгпстеггі <Іс ^і|пу-\оѵдог(к1 МсиЫ^з йс сМпе, ежёсмиЬ сішю Іе ьіуіе тиь^с раі Іеа йгІЫсз-раузйпз
сіи ѵгіііэде I улкаѵо* НѴірггз Ігз гіеэттз йе І'агІЫе X Ч Ікшгіюѵг*
іаххіі
Ни г сгородг кои губ, Лйкоздя красная мсбслЪ исполненіи ня кугніарпчи Ішшшшіскаго и Семоновсклга уЪ^лсвь,
по рисункомъ художника А, Н Дурново.
Ссніѵтіетеяі <к Кнпѵ-Моѵдогоіі МеиЫе» Іаді^з гѵіщо, ехссціс* рді кь ігІі.Мй^рн^пу сЫпсЬ
ск‘ ЕѴПакЫіа еі <іс Зёіпгппѵ «Гаргсз к? бс і йгіі^с А. М. Ооигпоѵо.
I XXXIII
Вятскаго Гѵ^срнгкагп Земства к^снырнЬіи складъ Че4елЬ Вятскихъ кѵгтнрей міъ бергтютлго к^пгіпкп тю гтгѵпкамъ
Ншпскаго ГуПерискаго кус тарнаго склада
1)грсТ сіе кпи^агз гіи гетліѵо гіц ппиѵепігтеіИ <1е Х іаікн. МецЬкі <1е? агіЫс^-раулап!! йс Ѵіаікд, схёсиій еп гасіпеь <іс Ьоиіеаи
(ГвргёА гіе^мп* И<- І иігіігі кои.Иш <1и хстчіѵп сіц цопѵеггггпгні <іг Ѵіаіка
г ХХКІѴ.
Пермская мебелЬ. ЛѵбонЬн бѵФепгь Кояповской кустарной учеПіюп мастерской; дѵбсюЪш сервантъ Юговскоіі кустарной учебной
мастерской, Пермскаго уЪэде. Гардеройъ кугтнря Т В. Трушкова: тпѵмбФчкр кѵсіиора П. М. 1\сшшг.пв— оба предметна Нзъ бЪлша клена.
МеиЫся ск- Регтп ВиПгІ еп скёпе» <Іе Гаіеііег гі'арргепйігйое <1’тш1іі5Ігіе коиі5імгг ііе каіопоѵі сііе^ммі сіе сНёпе, йс I аіеііег «Іарріепіі* ще
гір ѴоііЯФМ гін Шзітісі Не РегііНі. Агпіоігс еі ІііЫг *1с лиіі сГвгнЬІс Ылпсй скесиіссь раг ір > агіг5Іе>*ра^ 5ап&.
ілххѵ.
ЧгЛглЬ в прочій лсреьшіѵЫя иддЪлія ПолішшскЫі столярно-р'Ьлчащкші чагтерский Полшавсікага гѵйсрігскага
исчспииі- ЛЪл^вскнхъ ѵчсблЬіхді частсрскикъ. Прилѵкскаго уЪэднагс земствъ въ с. Дѣловцѣ н др.
МсиЫея еі оЫеЬ еп Ъспэ ргоѵсяипі. де Гаіеіігг сіе тесшЬегіе лгИайфіе сіи гстніѵо 4е шжѵеттей <1с МЬмі,
'|г* иІНіггѵ'ёсоІг* сіи /гпиіѵіз іи ^іМ/ісІ сіе Г’ліикі <1дл^ !г ^ІІииѵ <1іг ІЪейоѵп сіе
Буфсіоь нзь клсмодогп лереад Издѣліе лреводЪлЬной мсн: терской Полтавскаго губернскаго эсмстпгі. по рисунку
художника К II, Черчейко
ВцПг! сп йгаЫе рюѵепапі сіе Гпіеііег роиг іг_і ксѵпііх еп Ьо|» На летэіѵо' 4ц ^оілѵсіпстепі (Іе РоНаѵа Н'^іргс? 1с <$сміп бе Гагівіг V. I. I сНегІсНспко
С XXXV 1|+
При сундука для пГ'Нданаго гсліікпрусскііс малороссійскій і» юлЬскпі
Тт*Й9 соГГгей Не тпгівде: сіе Іл цгапгіе Ниміе. гіе Іи ргШе Милые
еі <1е Іи Рпіодис.
ГопчарнЬія издЪлія Полпіавскоіі губ,, м. Опошня ЗснЬковскаго уТэзла, казаковъ Е. Е. РЬзника,
Ѳ. И Червенка, Пороснаго и др.
Роіегіез ргоѵепапі би доиѵегпетепі бс РоІІаѵа, Ьатсаи б'ОросЬпіа, бізігіеі бс У.епкоѵ;
ігаѵаих без созадие* Ріёхпік, Тсііегѵепко, Рогозін сі пиігез.
ОЧЕРКИ РУССКАГО НАРОДНАГО
ИСКУССТВА.
иконопись.
Среди кустарнЬіхъ промЫсловь центральныхъ губерніи видное мѣсто занимаетъ иконописЬ.
ТѢ милліоны иконъ, которЫя долЖнЫ удовлетворять рслипознѣія потребности русскаго православнаго
народа, изготовляются преимущественно куспіарнЫмъ способомъ въ ііЬшѢшнсмъ Бязниковскомъ
уѣздѣ Владимірской губерніи, въ слободахъ МспіёрѢ, Холуѣ, Палехѣ и въ близлежащихъ селеніяхъ,
въ древней СуздалЬской области, отчего и иконописЬ зпіа называется суздалЬскою.
ЗдѢсЬ иконописное мастерство даешь главнѣй! заработокъ. Отсюда иконЫ развозятся
офенями по всей Россіи, ( ибири, Кавказу, а въ послѣднее время разсЬілаются по ЖелѢзнЫмъ доро-
іамъ во всѣ уголки Россіи къ тѣмъ Же офенямъ, большинство кошорЬіхь осѣло въ различныхъ
городахъ и торговыхъ посадахъ, ідѣ они и сдѣлались торговыми агентами своихъ родичей по
сбЬтіу иконъ.
Занятіе населенія древнс-сузлалЬскихъ слободъ иконописнЬімъ мастерствомъ утвердилось
давно и обязано своимъ происхожденіемъ, по мнѣнію однихъ, Троіщс-( Гергіевой Лаврѣ, ідѣ уЖе въ XV в.
процвѣтало иконописаніе (Андреи Рублевъ), и въ составъ вотчинъ которой входила въ XVII в. цент-
ральная слобода иконописнаго района —Холуи; но мнѣнію другихъ—это мастерство насаждено еще
Андреемъ Боголюбскимъ, какъ имъ Же насаждено въ Боголюбскои волости строительное искусство,
поставляющее до сихъ поръ десятки гпЫсячъ рабочихъ на всю Россію.
Древнія грамопіЫ и актЬі XVII в. свидѣтельствуютъ о занятіи населенія этихъ селъ и слободъ
иконописЬю, какъ о прочно и давно слоЖившемся здѢсЬ мастерствѣ, ус пѣвшемъ лаЖе впастЬ въ
ремесленный шаблонъ, прошивъ котораго вооруЖалисЬ вЫсшія власти цсрковнЫя и самъ царѣ Алексѣи
Михайловичъ, горячо любившій всякаго рода искусства и въ особенности иконописЬ.
Послѣ открытія Академіи ХудоЖесшвъ и другихъ училищъ Живописи русскій народъ въ массѣ
получалъ иконЫ попреЖнему изъ иконописнЬіхъ слободъ, какъ получаетъ ихъ и до сихъ поръ.
Правда, число иконописцевъ на мѣстахъ за послѣднее полустолЬтІе значительно сократилось:
лучшіе изъ мастеровъ переселились въ Москву, Петербургъ и другіе города, основали здѢсЬ иконо-
писныя мастерскія, многіе бросили это мастерство вслѣдствіе конкуренціи печатныхъ иконъ, но
число занимающихся этимъ дѣломъ еще доволЬпо значительно.
По шщапіелЬному подсчету наличнаго количества иконописцевъ въ вязни ковскомъ уѣ ідѣ,
произведенному въ ІѴ11 г., ихъ оказалось 1322 человѣка.
ТорговЫи оборотъ всѣхъ этихъ кустарей трудно поддастся учету: цѢиЫ па иконЫ не-
устойчивы, и заработная плота мастеровъ очепѣ сбита, но во всякомъ случаѣ общій заработокъ
превышаетъ милліонъ рублей.
БсѢ здѣшніе иконописцЫ раздѣляются на нѣсколько разрядовъ. Первое мѣсто занимаютъ зд-
водчикн, гп. с. хозяева, содержащіе особЫя иконописнЬія мастерскія, въ которЫхъ Живутъ по найму
15—20 и болѣе, иконописцевъ-рабопіниковъ и учениковъ. Вторую группу составляютъ работники-
хозяева: эшо мастера, имѣющіе свои дома и хозяйства, которЫе работаютъ иконЫ сами исключи-
тельно у себя на дому при помощи членовъ своей семЬи и нѢсколЬкихъ рабочихъ и продаютъ на-
писаннЬія иконЬі непосредственно или въ иконописные складЫ, или черезъ офеней I ретЬи иконо-
писцЫ— промЬіш.іенники, копюрЬіе набираютъ заказЬі на иконЫ и исполняютъ ихъ либо на мѣстахъ.,
либо дома. Наконецъ, самая многочисленная группа — это работники и ученики.
Работники нанимаются за ЖалованЬе у иконописцевъ-* заводчиковъ и иконописцевъ-хозяевъ
помѣсячно или слѢлЬно, причемъ нъ мѣсяцѣ считается 23—25 рабочихъ дней; отработавъ ихъ,
работникъ имѣетъ право писатЬ иконЫ на продаЖу отъ себя лично, и вЬірученнЫя денЬги идутъ
въ полную его собственность. Работающіе сдѢлЬно получаютъ особую плату съ иконЫ или за
сотню.
При написаніи иконЬі принято распредѣлять части работЬі меЖдѵ многими рабочими, копюрЬіе
доводятъ отдѢлЬнЫе пріемЫ писанія* кпЖдЫи своей части до виртуозности, достигая при этомъ
замѣчательной бЫстротЬі нъ работѣ. Икона здѢсЬ — произведеніе искусства не одного лица,
а непремѣнно нѢсколЬкихъ и иногда многихъ. Вотъ вкратцѣ самЬіи процессъ изготовленія иконЬі
въ здѣшнихъ мастерскихъ.
ПреЖде всего приготовляется кипарисная, липовая, олЬховая или просто сосновая доска. ВЫ-
сѵшенную въ мастерской доску извѣстной мѣры иконописецъ покрЬіваетъ левкасомъ (алебастромъ,
смѣшаннымъ съ клеемъ) и вЫрнвниваешъ тупЫмъ ноЖомъ (клопикомъ) и мокрой тряпкой всѣ ше-
роховатости на левкашеннои поверхности доски, затѣмъ лощитъ ее мокрою ладонЬю. Па вЫлощен-
нЬій гр\нтъ мастеръ накладываетъ бумаЖнЫй рисунокъ будущей иконЫ, на которомъ всѣ штрихи
и коншурЫ изображеній проколотЫ иглою, и бЫстро бЬетъ по наложенному рисунку мѣшкомъ съ
толченЫмъ углемъ. Черная пЫлЬ, проходя сквозЬ скваЖинЫ, оставляетъ на бѣломъ грунтѣ темнЫй
абрисъ всѣхъ штриховъ. Чтобы не стеретЬ этотъ тонкій абрисъ, мастеръ закрѣпляетъ рисунокъ,
проводя по немъ графЬей (иглой, вставленной въ деревянную ручку), затѣмъ приготовляетъ фонъ
красочный или золоченЫи сусалЬнЫмъ золотомъ, или серебромъ на яичномъ бѣлкѣ, разбавленномъ
водой. Иногда этотъ золотой и серебряный фонъ чеканятъ, ш. е. вЬібиваюшъ «чеканами» ') рнзнЫя
украшенія въ видѣ травъ, цвѣтовъ, крестиковъ, звѣздочекъ, чешуекъ и проч.* 2). Подготовительныя
рпботЫ выполняются большею частью учениками, позолота Же и чеканка производятся масте-
рами позолотчиками и чеканщиками.
Затѣмъ икона поступаетъ въ рѵки иконописца, которЫй по готовому рисунку у Же на-
кладываетъ ризнЫя краски. ПреЖде всего пишется «доличное», то есшЬ одеЖдЫ («парчи-) и
обстановка (палатЫ, земля, травЫ, деревЬя) и прочія околичности. При этомъ краски (сурикъ,
зеленЫй кронъ, бѣлила, ЖелтЬіи.кронъ, баканъ, охра, санкирЬ) накладываются въ строгой постепен-
ности одна на другую, въ разъ опредѣленномъ порядкѣ. «Доличное- исполняетъ особЫи мастеръ
«доличникъ». Когда «долинное* готово, икона переходишь въ руки «личника», которЫй уЖе пишетъ
лики свяпіЫхъ, такЖе извѣстными красками и въ такомъ Же строго опредѣленномъ порядкѣ.
Сначала мѣсто ликовъ, рукъ и вообще тѣла «личникъ» покрЬіваетъ сннкирЬю (темною краской),
по неи приписываетъ лицо, глаза, носъ и проч., «охритъ охрой», тѣни на лицахъ «оЖивляетъ
оЖивкои», придавая ликамъ свѢтлЫй видъ» «насѣкаетъ бѣлилами» бѣлки въ глазахъ, «просѣдѣниваетъ»
сѣдину въ волосахъ, и работа личника оканчивается. Іретій мастеръ окрашиваетъ края иконЬі
сурикомъ, отдѣляя чертами чернЫми и бѢлЫми края иконЫ ошъ срединЫ, четвертый дѣлаетъ на
иконѣ надписи тупЫмъ перомъ саЖей или чернилами, пяшЬій мастеръ «олифитъ» икону варенЫ.мъ
съ нѢкоторЫми красками лЬнянЫмъ масломъ и икона готова на продаЖу.
Ясно, что работа мастеровъ здѢсЬ механическая. КаЖдЫй изъ мастеровъ выполняетъ толЬко
одну какѵю нибудЬ частЬ работѣ), набивая руку толЬко въ выполненіи этой части, и нерѣдко
навсегда остается мастеромъ только по выполненію этой одной частности, не умѣя написатЬ
цѣлой иконЫ. При этомъ многіе изъ мастеровъ, и «личники» и «доличники», часто не умѣютъ нари-
соватЬ цѣлой человѣческой фигуры. Рисунки для иконъ исполняются такимъ Же механическимъ
образомъ учениками-иконописцами. Если нуЖно написатЬ какѵю либо икону, рисунка которой ѵ
иконописца нѣтъ, то онъ беретъ преЖде написанную икону, обводитъ контуръ рисунка и штрихи
на неи саЖеи. разведенной на суслѣ, или просто чернилами, накладываетъ на этотъ рисунокъ
сЫрои листъ бумаги и плотно приЖимаетъ, отчего рисунокъ цѣликомъ отпечатывается на листѣ
По этому отпечатку прокалЫваешся иглой сразу листовъ по6—12, и получается цѢлЫхъ 6—^экзем-
пляровъ нуЖнЫхъ рисунковъ «припороховъ». Кромѣ того, у каЖдого иконописца существуетъ
руководство въ видѣ рукописнаго «подлинника», переходящаго изъ поколѣнія въ поколѣніе, съ рисун-
ками праздниковъ и свяшЫхъ цѣлаго года.
*) Чеканъ—небольшая сталЬнпя полочка, на одномъ концѣ которой вЫлитъ какой нибудЬ орнаментъ: звѣздочка, че-
шуйка, крестикъ и т п Мастеръ чеканщикъ, ударяя молоткомъ по тупому концу чекана, вЬібиваеть {чеканитъ} этотъ
орнаментъ но металлическихъ частяхъ фона.
2) На дешевыхъ иконахъ фонъ дѣлается изъ сусплЬнаго серебра, которое принимаетъ видъ золота отъ отвара
крушиніи, а такЖе отъ копоти, такое копченое серебро называютъ «коптелЬю».
Распредѣленіе ошдѣлЬпЫхъ частей работЫ меЖду многими мастерами повело къ необыкновен-
ной бЬістротѢ написанія иконъ. Небольшая иконописная мастерская, состоящая изъ 5-6 работни-
ковъ, моЖетъ вЬтуститЬ въ денЬ отъ 100 до 300 такъ назЫваемЫхъ «расхоЖмхъ* иконъ, т. е.
такихъ, которЫя массами распространяются офенями въ народѣ Бея забота мастера направлена
къ тому, чтобы какъ моЖно болЬше написатЬ за денЬ иконъ. Дешевизна такихъ иконъ—часто
баснословная: за 5—12 коп. моЖно купитЬ икону отъ 3 до 8 вершковъ величины съ изображеніемъ
нѣсколЬкихъ святЫхъ, а за 25 к. «десятерикъ-полницу», т. е. икону 8 вершковъ съ изображеніемъ
12 двунадесяшЫхъ праздниковъ и Боскресешя Христова.
Еще дешевле и быстрѣе производятся «подризнЫя» и ^подфолеЖнЬія» иконЫ, на которЫхъ
пишутся толЬко лики и руки свяшЫхъ, всѣ Же осталЬнЫя мѣста просто прикрЫваются ризой.
Бсе, сказанное о дешевизнѣ и бЫстротѢ написанія, относится, однако, толЬко къ иконамъ,
«расхоЖимъ». Бъ здѣшнихъ мастерскихъ изготовляются иконЫ и болѣе тщателЬно, цѢнимЫя едва ли
не вь десятЬ разъ дороЖе. ОнѢ пишутся лучшими мастерами подъ «греческія», «новгородскія» и «строга-
новскія» писЬма, т. е. съ соблюденіемъ до мельчайшей подробности топ маперЫ писемъ, какая
бЫла у древнерусскихъ мастеровъ, въ XVI-X VII вѣкѣ, при накладываніи красокъ на икону, при раз-
дѣлкѣ «ликовъ», «долиннаго» и «палатнаго» писЬма. Но и у этихъ мастеровъ существуетъ реме-
сленное распредѣленіе работЫ меЖду «личниками» и «доличниками».
Подобнаго рода иконЫ—достояніе зажиточнаго меньшинства. ОнѢ приготовляются по особому
заказу для любителей., которЫе на икону смотрятъ, какъ на «БоЖіе милосердіе»,—и этимъ име-
немъ обыкновенно и называютъ ее.
Разница меЖду дешевой «.расхоЖеи» иконой и дорогой «подстаринной» состоитъ въ томъ, что
для послѣдней употребляются лучшіе матеріалы и вся иконописная работа производится чрезвы-
чайно тщателЬно. Особенно бросается это въ глаза въ мелкихъ иконахъ, гдѣ недостатки рисунка
дѣлаются почти незамѢтнЫми, а тщателЬностЬ выполненія мельчайшихъ штриховъ неволЬно вЫ-
зЫваетъ изумленіе. Любители дорого цѣнятъ иконЫ этого рода и мастера, такъ назЫваемЫс
«мелочники», получаютъ доволЬно значительное, сравнительно съ прочими, вознагражденіе. Зара-
ботокъ «мелочника" колеблется меЖду 40 и 80 рублями въ мѣсяцъ, о пишущаго «расхоЖія» иконЫ отъ
12—15 и до 20 руб въ мѣсяцъ.
МеЖду мастерами дорогихъ иконъ икоиописцЫ МстерЫ занимаютъ первое мѣсто. Прекрасно
зная всѣ пріемЫ и отличителЬнЫе признаки писемъ греческихъ, новгородскихъ, строгановскихъ и
старо-московскихъ, они свято хранятъ иконописное преданіе и потому среди нихъ естЬ от-
. личнЫе реставраторы.
ОбЫчнЬш способъ обученія иконописанію въ мастерскихъ или «заводахъ>, какъ ихъ здѢсЬ назы-
ваютъ, слѣдующій. МалЬчикъ отдается въ мастерскую лѣтъ съ 8—9 на срокъ отъ 5 до 7 лѣтъ,
и все это время онъ обязанъ ЖиіпЬ у хозяина мастера безъ ЖалованЬя. ѴченЬе начинается съ
того, что малЬчика заставляютъ теретЬ краски, левкаситЬ «дерева» (іп. е. доски) для иконъ,
чиститЬ ихъ, словомъ исполнять всѣ подготовите\ЬнЫя работы. Затѣмъ ученику даютъ копи-
ровать икону Св. Іоанна богослова на томъ основаніи, что этотъ угодникъ, по общему вѣрованію
иконописцевъ, помогаетъ въ искусствѣ иконописанія '). Эта икона копируется нѣсколько разъ,
пока рука не научится владЬтЬ кистЬю и не иавЫкнстъ водитЬ правилЬио по чертамъ готоваго
рисунка. Послѣ пяти-шести мѣсяцевъ такихъ упражненіи ученика засаЖиваютъ уЖе писатЬ
лешевЫя иконЫ на продаЖу, не слишкомъ безпокоясЬ о ихъ достоинствѣ. Бея забота ученика
въ томъ, чтобЫ вЫучитЬся писатЬ какъ моЖно бЫстрѢе. Тогда малЬчикъ берется писатЬ иконЫ
у хозяина -на урокъ», выполнивши которЫи, онъ имѣетъ право писатЬ ихъ въ свою полЬзу.
ОбЫчная обстановка иконописнЫхъ мастерскихъ кустарей иконописцевъ доволЬно бѣдная.
Большинство ютится въ небольшихъ деревяннЫхъ домикахъ; комнатЫ, гдѣ производятся работЫ,
тѢснЫ и неуютнЫ; лишЬ мастерскія у заводчиковъ обширнЫ и представляютъ сравнительныя удоб-
ства. При входѣ въ комнату сразу пораЖаетъ пирамида «деревъ* (досокъ для иконъ) и неокончен-
ныхъ образовъ и силЬнЫй запахъ левкаса (грунтовки досокъ); по срединѣ комнатЫ сидитъ трудя-
щаяся семЬя иконниковъ за столомъ, если вечеръ—за одною керосиновою лампой; посрединѣ
спуіценЫ отъ потолка на веревочкахъ къ лампѣ, какъ они называютъ, «глобусы», тары бѣлаго
стекла съ налитой водою; отъ лампЫ сквозѣ воду въ шарахъ проникаетъ самЫи силЬнЫй свѣтъ
на то мѣсто иконЫ, гдѣ пишутъ. На столахъ леЖатъ всѣ ихъ принадлежности: краски, разведенныя
въ деревяннЫхъ безъ ручекъ лоЖкахъ, кисти, горшечекъ съ водою для промЫватя кистей, яичнЫя
скорлупЫ, съ яичнЫмъ Желткомъ для разведенія красокъ, дсрсвяннЫс циркули и пр. Рисованіе какъ
оіпдѣлЬнЫй предметъ въ этихъ мастерскихъ не преподается.
') Это вѣрованіе имѣетъ свое основаніе въ древне-русской иконописной читературБ. Въ древнихъ сборникахъ до
сихъ поръ попадаются списки сказанія «о Святомъ Отцѣ нашемъ Іоаннъ, како научилъ человѣка иконЫ писати», въ которомъ
разсказывается, что Іоаннъ богословъ научилъ олною человѣка иконЫ писптѣ, изобразивъ на пескѣ свой ликъ. Въ
книгѣ «какимь СвятЫмъ отъ бога и какая благодать чудесъ и исцѣленій дана» упоминается и Іоаннъ Ьогословъ слѣдую-
щимъ образомъ: «молитЬся объ изученіи иконнаго писанія Святому Апостолу Іоанну Ьогослову. Сентября 26 д,».
ИконЬі рабопіЬі учениковъ иконописнЫхъ школъ въ Палехѣ, Холуѣ и МсшёрѢ, основаннЫхъ коми-
гостомъ попечительства о русской иконописи въ І5язниковскомъ уѣздѣ, Владимірской губ
Ісонез; ігиѵаих дез ёісѵез сіез аісііегз, Гопдёз раг Іс Сопіііё роиг Іа ргоіесііоп сіе ГаіІ сіе Іа реіпіиге
дез ісопез еп РиззІе дапз Іез ѵіііадез сіе Раіеіі, КЬоІоиі еі Мэііога, дізіпсі де Ѵіагткі, доиѵегпетепі
де ѴІадітіг.
Высочайше учрежденный въ 1901 г. Комитетъ попечительства о русской иконописи,
Желая придти на помощЬ здѣшнему иконописанію, открЫлъ во всѣхъ трехъ центрахъ свои учебнЫя
мастерскія. Во главу обученія иконописи поставлено бЬіло академическое рисованіе, но вмѣстѣ съ
тѣмъ учебная мастерская долЖна бЬіла строго хранишь и всѣ древніе пріемѣ! писЬма иконъ. Іакимъ
образомъ постановка дѣла являласЬ двойственной.
Комитетъ нашелъ цѣлесообразнымъ учрежденіе здѣсѣ не чисто худоЖественнЫхъ школъ
по образцу школъ рисовалѣнЫхъ. а особаго шипа практически поставленныхъ учеонЫхъ мастерскихъ,
въ которЫхъ на первомъ планѣ долЖно сгпоятЬ полное и всестороннее обученіе древнему мастер-
ству икопописапія, но па ряду съ нимъ и преподаваніе рисованія какъ важнѣйшаго способа улуч-
шенія худоЖественнЫхъ формъ. Однимъ изъ непремѣнныхъ условіи организаціи этихъ школъ, дол-
женствующихъ поддерЖивашЬ догматическое иконописное преданіе, Комитетъ призналъ назначеніе
во главѣ каЖдой изъ нихъ художника сь академическимъ образованіемъ, на котораго возлоЖено
ИконЫ работы кустарей иконописцевъ Владимірской губ., Вязниковскаго уѣзда, селъ: Палеха, Холуя
и МстёрЫ.
Ісопез, ігаѵаих дез агіізіез раузапз без ѵіііадез бе Раіеіі, кЬоІош еі Мзѣога, бізіпсі бс Ѵіахпікі,
доиѵегпетепі бе Ѵіабітіг.
преподаваніе рисованія, Живописи, перспективы и анатоміи, гп. с. всѣхъ элементовъ искусства,
основаннаго не па иконописномъ преданіи, а на свободномъ изслѣдованіи, кромѣ завѣдующаго
художника академиста, въ каЖдую учебную мастерскую положено бЫло назначать двухъ лучшихъ
мѢстпЫхь иконописцевъ, которЫмъ и вмѣнитѣ въ обязанность преподавать учащимся всѣ «секрешЬі»
традиціоннаго иконописнаго мастерства, обучая ихъ древнерусскимъ стилямъ, въ какихъ писанЫ
наши древнія, чтимЫя народомъ иконЫ. Организація школъ съ піакимъ впушреннимь противорѣ-
чіемъ въ преслѣдуемыхъ цѣляхъ не обѣщала особаго успѣха.
С. Холуи—единственное мѣсто нъ этомъ районѣ, гдѣ среди иконописцевъ не мало такихъ ма-
стеровъ, которЫе бросили древнюю иконописЬ и пишутъ иконЫ не на япцѣ, какъ въ МстёрѢ и
Палехѣ, а маслянѣіми красками, подраЖая академическимъ художникамъ. Отсюда вЫходяшъ тѣ
«Живописцѣ!» сптЬнники, которЫе зимой пишутъ иконѣі маслянЫми красками, а лѣтомъ цѣлЫми
артелями расходятся по разнымъ мѣстамъ для росписи церквей. Самая манера писЬма здѣсѣ другая.
Иконописецъ и старинщикъ, т. е. пишущій иконѣі въ старинныхъ стиляхъ, пишетъ ли онъ «расхоЖую
икону» и\и «заказную», небрежно или тщателЬно, сокращая или растягивая процессъ писЬма,—испол-
няетъ работу тонкой кистЬю, накладывая краски, разведенныя на яйцѣ, мелкими штришками, въ
особенности дѣлая «оЖивку» въ ликѣ, или «пробѣла» въ одеЖдѣ. Холуйскій Же мастеръ Живописецъ
пишетъ икону маслянЫми красками широкой кистЬю. V него нѣтъ этой длинной процедуры
«отдѣлки» иконЫ. Сдѣлавъ подмалевку широкой кистЬю, онъ бЫстро прописЫваетъ лицо, одеЖдЫ и
при этомъ не слѣдуешь рабски «подлиннику» или укоренившемуся обЫчаю, но пишетъ свободно,
руководствуясь какими либо рисунками, болѣшею частію олеографіями, снятіями съ общеизвѣст-
ныхъ иконъ.
На улучшеніе Холуйской Живописи имѣла благотворное вліяніе школа иконописанія, открытая
здѢсЬ архіепископомъ Владимірскимъ Феогностомъ въ 1883 г. и имѣвшая во главѣ худоЖника Н. Н.
Харламова. Р>ъ настоящее время школа эта состоитъ въ вѣдѣніи Комитета попечительства о
русской иконописи.
Село Палехъ по количеству населенія гораздо менЬше, чѣмъ с. с. Мстёра и Холуй. ПалеховцЫ,
изготовляя иконЫ по заказамъ, не замкнулись въ своей слободѣ, какъ мстёрцЫ, бЫвшіе расколЬ-
никами, но, бЫвая съ иконнЫмъ «промЫсломъ» въ Москвѣ и другихъ мѣстахъ, чутко слѣдили за всѣми
тѣми перемѣнами, какія персЖивало наше церковное искусство съ конца XVII в.; эти перемѢнЬ
отразились и въ палеховской иконописи, причемъ палеховцЫ сумѣли избѢЖатЬ крайностей и увлеченіи.
Излюбленной манерой писЬма палеховскихъ мастеровъ слуЖитъ «фрязЬ», и большинство иконъ
пишется здѢсЬ во «фряЖскомъ» стилѣ. ЗдѢсЬ существуетъ свои особЫи техническій пріемъ писанія
иконъ, такЖе составляющія середину меЖду способомъ писанія иконъ Живописнымъ и иконописнымъ.
Икону вначалѣ пишутъ маслянЫми красками или всю, или толЬко «доличное», на манеръ Живописной.
Затѣмъ начинаютъ раздѢлЫватЬ,—по здѣшнему, «отбиратЬ» красками, разведенными на яйцѣ,—лицо,
волосЫ, глаза, пробѣла одеЖдь и проч. совершенно такъ, какъ мстерцЫ пишутъ свои иконЫ. Въ
результатѣ такой работЫ получается нѣчто среднее меЖду ЖивописЬю и иконописЬю. Впечатлѣніе
отъ такой иконЫ дополняется еще роскошнЫмъ золоченЫмъ фономъ, украшеннымъ затѣйливою
чеканкой.
Въ Палехѣ сохрани\осЬ умѢнЬе исполнять въ древнемъ вкусѣ фресковую стѢнописЬ, однако,
при сравненіи палеховскихъ фресокъ съ древними получается такое Же впечатлѣніе, какъ при
сравненіи ученической копіи съ высокохудожественною картиной, и ролЬ копіи здѢсЬ играетъ пале-
ховская стѢнописЬ. Къ соЖалѣнію, палеховскія фрески не отличаются и прочностью.
Протесты «СуздалЬскихъ богомазовъ» противъ печатной иконЫ бЫли повтореніемъ протестовъ
переписчиковъ рукописей противъ печатнаго станка Гутенберга. Печатная икона ударила толЬко
по копіистамъ «расхоЖихъ» иконъ, не коснувшисЬ ни изготовителей дорогихъ образовъ, ни «иконо-
стасчиковъ», ни «стѣнниковъ». IІослѣ безплодныхъ домогашелЬствь о запрещеніи печатанія иконъ,
суздалЬскіе мастера догадались,—и никто другой какъ именно мстёрцЫ, скупая массу печатныхъ
иконъ, принялись за изготовленіе «фолеЖнЫхъ» кіотовъ, съ такими пёчатнЫми иконами, въ пора-
жающемъ количествѣ. Ихъ застекхеннЫе кіотЬ съ печатными иконами подъ ризами и съ уборомъ
изъ фолЬги, серебреной и золоченой, цѣною отъ 8 до 40 коп.—это не что иное, какъ улучшенное
предложеніе, отвѣчающее спросу бѣдняковъ.
«СуздалЬское» иконописаніе это—переЖитокъ русской старинЫ, принявшей здѢсЬ характеръ
мѣстный—въ замѣнъ нѣкогда свойственнаго еи общерусскаго значенія. Если догматическое искусство
допетровской Руси сохранилось именно здѢсЬ, а не гдѣ нибудЬ въ другомъ мѣстѣ, то причина въ
томъ, что старовѢріе наиболѣе удерЖалосЬ въ сѣверо-восточномъ углу бассейна Волги и КамЫ.
Это старовѣрческое искусство не встрѣчаетъ настойчиваго спроса ни на югѣ, ни на западѣ,
ни въ центрѣ Россіи, вообще во всѣхъ тѣхъ областяхъ, гдѣ послѢ;никоновское православіе пустило
глубокіе корни. Этимъ, конечно, предрѣшается вопросъ о дальнѣйшей судЬбѣ «СуздалЬскаго» искус-
ства, и какъ видно изъ предыдущаго, въ трехъ Лі Ѣздахъ этого мастерства у Же теперь замѣтно
колебаніе, постепенный переходъ отъ старовѣрческаго пошиба къ общеправославному: Мотора
еще крѣпится, Палехъ со своею «фрязЬю» занимаетъ среднее положеніе, а Холуи уЖе отдался успѣ-
хамъ свободнаго искусства.
Для общаго блага ваЖно полдсрЖивашЬ не временное, частичное проявленіе русскаго художе-
ственнаго генія, а самЫи геніи въ цѣхомъ, которЫй моЖетъ и долЖенъ обнаруживаться посте-
пенно въ разнообразныхъ откровеніяхъ, условленныхъ постепеннымъ накопленіемъ знати, и, конечно,
для укрѣпленія русскаго худоЖсства въ такомъ насиЖенномъ гнѣздѣ, какъ древнесуздалЬская
область, ЖелателЬнЫ соотвѣтствующія образователЬнЫя учрежденія.
ОПИСАНІЕ РИСУНКОВЪ
На страницъ 1 и 4
•
ИконЬі иконописнЫхъ учебнЫхъ мастерскихъ ВЫСОЧАЙШЕ учрежденнаго Комитета попечительства о русской ико-
нописи въ с.с. ПалсхЬ, ХолуЬ и МстёрЪ Владимірской губерніи.
№ 1, 2, 3. Іисусъ Христосъ, БоЖія МатерЬ и Іоаннъ Предтеча. (См. стр, 1).
4) Казанская БоЖія МатерЬ.
5] НерукотворсннЫи образъ.
6) Образъ Неопалимой КупинЬі.
7) Нерукотворенный образъ,—БоЖія МатерЬ съ Младенцемъ, Іисусъ Христосъ въ ростъ съ евангеліемъ, Поклоненіе
ПастЫрсй (но образцу М. В. Нестерова въ Кіево-ВладимірсІ^омъ соборЪ), Преподобный Сергій.
На страницъ 5.
1) БоЖія МатсрЬ Иверская, К. С. Бабанова, такъ называемой фряЖской работы. Цѣна 17 руб.
2) Іоаннъ Богословъ, Его Же. ЦЪна 25 руб.
3) ЬлоговЪщеніс. Его Же. ЦЪна 25 руб.
4} СпасипіелЬ—фряЖской работЫ, на олЬхЪ—работа В. А. Хохлова изъ Палеха. ЦЪна 5 руб.
5) Пр. Серіій РадонсЖскій, Живописный, Н П Костерима изъ села Холуя. 15 руб.
6) Спаситель греческой работЫ, на кипарисѣ—изъ мастерской П. И. Мумрикова въ МстёрЪ ЦЪна 15 руб.
7) Софія Премудрость БоЖія, на кипарнсЪ, греческихъ писемъ. Его Же. ЦЪна 75 руб.
81 Николай Чудотворецъ, Живописный, на олЬхЪ—работа Н. П. Костерима изъ Холуя.
91 Эммануилъ, греческой работЫ на кипарисѣ, брптЬсвъ Сусловыхъ изъ МстерЫ. ЦЪна 15 руб.
101 БоЖія МатсрЬ—КаменЬ нерукосѣчной ГорЫ, икона работЫ иконописной учебной мастерской ВЫСОЧАЙШЕ учреж-
деннаго Комитета попечительства о русской иконописи въ селѣ ХолуЬ.
111 Іоаннъ Богословъ—фряЖской работЫ, В. А. Хохлова изъ Палеха ЦЪна 4 руб.
121 Серафимъ Саровскій, работЫ мастера М. А. Захарова изъ села Холуя, Живописный. ЦЪна 2 р. 50 к.
131 Архангелъ Михаилъ, братЬсвъ Сусловыхъ изъ МстерЫ. ЦЪна 2 руб. 50 коп.
14} Владимірская БоЖія МатсрЬ, мастерской 11. Б. ГолЫшева въ МстерЪ. ЦЪна 15 руб.
15) Архангелъ Михоилъ—П. И. Мумрикова изъ МстерЫ. ЦЪна 25 руб.
16) Господъ БседерЖителЬ, греч. ст. на кипарнсЪ, В. О. Шитова изъ МстерЫ. ЦЪна 25 руб.
17) Спаситель, подъ греческій стилЬ—работа Б. А. Хохлова изъ Палеха. ЦЪна 4 руб.
• 18) Боюлюбская БоЖія МатерЬ,—работа мастерской П. И. Мумрикова ЦЪна 25 руб.
19) Св. Троица—работа К, С. Бабанова изъ Палеха.
На страницъ 8
1) Св. Троица на полотнѣ—работа мастерской К. С. Бабанова изъ Палеха. ЦЪна 35 руб.
2)' Александръ Невскій—мастерской Б. В. Миронова изъ МстерЫ, на олЬхЪ ЦЪна 10 руб.
3) Воскресеніе Христово—работа К. С. Бабанова изъ Палеха, на кипарисѣ. Цѣна 25 руб.
4) Плащаница, шитая по бархату С. Т. МолЬковЫмъ изъ МстерЫ. Цѣни 30 руб.
5) Благовѣщеніе—К. С. Бабанова изъ Палеха. Цѣна 25 руб.
6) Пр. Исаія —работа мастерской бр СуслонЫхъ изъ МстерЫ. ЦЪна 10 руб.
7) 12 праздниковъ—работа А. А. Горбунова изъ Холуя. ЦЪна 15 руб.
8) Николай Чудотворецъ (на полотнѣ), фонъ подраЖаніе мозаикѣ—работа К. С. Бабанова изъ Палеха.
9) СвятцЫ—А. А. Горбунова изъ Холуя—на кипарисѣ. ЦЪна 25 руб.
Ю) Николай Чудотворецъ въ ризѣ и
11) Пр. Серафимъ Саровскій въ ризѣ. Цѣна 50 руб. Какъ этЪ, такъ и 10 другихъ иконъ въ ризахъ рядомъ—всѣ мастер-
ской 11 В. ГолЫшев.і изъ МстерЫ.
12) Николай Чудотворецъ—работа П. Н. ТерснтЬева изъ Холуя, на кипарисѣ. Цѣна 30 руб.
13) Іоаннъ Богословъ—(на полотнѣ) работа К. С. Бабанова изъ Палеха. ЦЪна 10 руб
14) Николай Чудотворецъ—работа Н С. Костерина изъ Холуя, на кипарнсЪ. ЦЪна 25 руб.
15) Иверская БоЖія МатерЬ Его Же. 17 руб.
16) Спаситель, фряЖскій, Б. А. Хохлова изъ Палеха. ЦЪна 5 руб.
ИконЫ рабошЬі кустарей иконописцевъ Владичірскои губ., ІЗязниковскаі о ѵЪзла, селъ: Палеха, Холуя и МстёрЬі.
Ісопез; ігаѵаих без агіізіез раузапз без ѵіііадез бе Раіеіі, Кйоіоиі еі Мзіюга, бізігіеі бе ѴіахпікІ, доиѵегпетепі
бе Ѵіабітіг.
ИГРУШЕЧНЫЙ 1 ІРОМЫСЕЛ'Ь.
Почти нѣтъ губерніи въ Россіи, гдѣ кустари не дѣлали бЬі игрушекъ, сбЫвая ихъ въ своемъ Же
районѣ, на маленькихъ провинціальныхъ ярмаркахъ и базарахъ. ГлавнЫй сортъ подобныхъ издѣліи—
розличнЬія глинянЫя свистулЬки; на сѣверѣ до сихъ поръ встрѣчаются и деревяннЫя фигурЫ,
изображающія примитивнѣіхъ конѣковъ, телѢЖки и тому подобное.
Сергіевъ посадъ Московской губерніи въ теченіе многихъ столѣтіи слуЖилъ просвѢтителЬнЬімъ
центромъ всей Россіи и привлекалъ къ своимъ святЫнямъ сотни тЫсячъ людей. Многіе ремеслен-
ники, ютившіеся вокругъ посада, находили здѢсЬ сбѣітъ своимъ издѣліямъ. ТочнЫхъ даннѣіхъ, по коимъ
возмоЖно бЫло 6Ы опредѣлить начало игрушечнаго производства въ этой мѣстности, не суще-
ствуетъ. По сохранившимся игрушкамъ моЖно предположить, что исполнялись онѣ ибЬіли предметомъ
торговли еще съ 1 /50 г. Сперва игрушки бЫли толЬко деревяннЫя, позЖе пѢкоторЫе изъ масте-
ровъ научились лѣпному игрушечному производству изъ бумаги (папЬе-маше). Еще позЖе стали
работать игрушки изъ Жести. Одѣваніе куколъ началось не болѣе какъ за нѣсколько десятковъ
лѣтъ до нашего времени. Къ соЖалѢнію, игрушекъ почти никто никогда не сохранялъ, и до насъ
дошло сравнительно мало образцовъ прошлаго, по коимъ моЖно бЫло 6Ы обосновать исторію ку-
старнЫхъ игрушекъ.
На игрушкахъ, сохранившихся отъ копца 1700 г. до начала 1800 г.г., замѣтно вліяніе француз-
скою фарфора и инЫхъ привознЫхъ съ запада «кунштюковъ*. Особенно это сказЫвалосЬ въ неболь-
шихъ, рѢзнЫхъ изъ дерева фигуркахъ, которЫя по своимъ размѣрамъ бЫли весЬма близки къ
фарфоровЫмъ Же группамъ, но, при всемъ томъ, мастеръ изъ народа сохранилъ въ своихъ произ-
веденіяхъ много своеобразной техники, свои вЫборъ типовъ и общую трактовку сюЖета. Въ
игрушкахъ эпохи 1800 г.г. продолжаетъ мелЬкатЬ вліяніе западной формѣі, но свое, русское, стало
замѣтнѣе. Дъ царствованіе Николая I появляются цѣликомъ русскія темЫ, а еще далЬше, при Але-
ксандрѣ II, м<ончателЬно изъявляетъ свое направленіе Московская губернія, опредѣленно занявъ
первое мѣсто въ кустарномъ игрушечномъ дѣлѣ Россіи, какъ по своимъ моделямъ, такъ и по
размѣрамъ сбЬітз. Этому весЬма способствовало изобиліе лѣса, а такЖе удобнЫя условія для
сбЬіта, слоЖившіяся, благодаря близости такого покупного центра» какъ.Москва. Бъ Дмитровскомъ
уѣздѣ развилось производство металлическихъ игрушекъ. Бъ Звенигородскомъ, Подольскомъ и
Верейскомъ уѣздахъ сосредоточилась вЫдѢлка токарпЬіхъ игрушекъ («матрёшки* и пасхалЬнЫя
яйца). Въ Богородскомъ и Бронницкомъ уѣздахъ дѣлаютъ игрушки изъ глинЫ и фарфора — головки
для куколъ, маленькія фигуры ЖивотнЫхъ и т. п. Большинство маленькихъ игрушекъ расписы-
вается. Бъ самомъ Сергіевомъ посадѣ и его округѣ сосредоточено производство игрушекъ почти
всѣхъ сортовъ, но болѣе всего изготовляется лѢпнЫхъ изъ бумаги и мастики, здѢсЬ Же зани-
маются одѣваніемъ куколъ и вЫдѣлЫваютъ игрушки изъ дерева какъ столярнЫя, такъ и рѣзнЫя,
скулЬптурнЫя. ЕстЬ здѢсЬ еще кустари-столярЫ, назЫваемЫе «ящичниками», которЫе вЫдѣлЫваютъ
неболЬцпя коробочки и куколЬную мебелЬ; игрушечники Жесіпянники работаютъ въ Дмитровскомъ
уѣздѣ; важнѣйшіе сорта ихъ издѣліи — нароходЫ, ЖелѢзнЫя дороги, мелЬницЫ, кухни, чайная и
кухонная посуда.
ТочнЫхъ свѣдѣніи о количествѣ кустарей игрушечниковъ въ настоящее время не имѣется. На
основаніи бЫвшихъ ранѣе изЫсканій и наблюденіи моЖно предполоЖипіѣ, что общее количество
кустарей игрушечниковъ всей Московской губерніи (кромѣ Сергіева посада и его окрестностей,
гдѣ этимъ дѣломъ занято до 550 дворовъ) лолЖно достигать къ настоящему времени въ общемъ
до 4.000 человѣкъ. Главная форма производства мелко-семейная съ участіемъ какъ Женщинъ, такъ
и дѣтей, при существованіи раздѣленія труда. Заработокъ далеко не ровенъ. Такъ, игрушечникъ
столяръ зарабатываетъ ошъ 50 коп. до 1 р\б., лучшія пюкарЬ до 2 рѵб. въ ленЬ, лѣпщикъ около
1 руб. ЖенщинЫ, одѣвающія куколь низшихъ сортовъ, въ среднемъ зарабатываютъ 50 коп. въ
денЬ, мастсрицЫ лучшихъ сортовъ получаютъ до I1/* руб. Изъ такихъ мастерицъ, при помощи
Московскаго губернскаго земства, въ 1911 г. образовалась артелЬ работницъ, вЫдѢлЫвающихъ
главнымъ образомъ куклЫ, одѢтЫя въ костюмЫ народностей, населяющихъ Россію, а за послѣднее
время одѣваютъ куколъ и въ костюмЫ XVI, XVII вѣковъ. (См. таблицу I).
Въ Сергіевомъ посадѣ съ 1891 г. дѣйствуетъ учебная игрушечная мастерская Московскаго
губернскаго земства. (См. таблицу 11). Мастерская эта обучаетъ взрослаго кустаря путемъ
учебнопоказапіелЬнои дѣятельности самой мастерской, а шакЖе снабЖая кустарей новЫми образ-
цами, кромѣ этого она Же скупаетъ издѣлія у кустарей и организуетъ сбЬітъ этихъ издѣліи. Под-
ростки съ 14-лѢшняго возраста учатся въ мастерской въ теченіе 3-хъ лѣтъ. За время своей
дѣятельности мастерская улучшила игрушки изъ папЬе-маше и различныхъ другихъ массъ, ввела испол-
неніе профилЬнЫхъ столярнЫхь игрушекъ, научила кустарей дѢ\атЬ куклЫ изъ небЬющихся массъ
и вообще чрезвычайно поразнообразила модели игрушекъ по всѣмъ типамъ производствъ посада
и его округи, какъ новЫми рисунками и формами игрушекъ, такъ и способами ихъ работЫ
и х>доЖественностЬю отдѣлки Ч. Г5ъ октябрѣ 1913 г. мастерская эта передана губернскимъ
земствомъ для самостоятельнаго веденія дѣла кустарной артели игрушечниковъ, при чемъ пред-
полагается вліяніе земства на направленіе дѣла въ дальнѣйшемъ черезъ посредство спеціалистовъ
кустарнаго музея.
Бъ деревнѣ Богородское, Константиновскои волости, Александровскаго уѣзда, Владимірской
губерніи, издавна существуетъ игрушечно-рѣзное производство, коимъ занято въ настоящее время
до 200 человѣкъ муЖчинъ и Женщинъ (кромѣ взрослЫхъ, работаютъ и дѣти). Ьогородское находится
въ 25 верстахъ отъ Сергіева посада, которЫй своей торговлей игрушками имѣлъ, благодаря своей
близости, естественно, болЬшое вмяніе и на этотъ пунктъ. Ііачачо расцвѣта богородскаго игру-
шечнаго дѣла слѣдуетъ отнести къ турецкой кампаніи, когда популярный богородскій «Скобелевъ»
проникалъ нъ самѣіе отдаленные уголки Россійской имперіи. Всероссійская вЫставка, бывшая въ
ПиЖнемъ-НовгородѢ, еще болѣе укрѣпила рЫнокъ за богородскими рѣзчиками. БогоролцЫ предста-
вляютъ изъ себя опредѣленнѣй! типъ кустаря, гдѣ промЫселъ еще не преобладаетъ надъ земле-
дѣліемъ, а идетъ съ нимъ рука объ руку. Издѣлія богородцевъ весЬма любопЫтнЫ и единственны
въ своемъ родѣ во всей Россіи. Бъ сущности каЖдЫй изъ этихъ игрушечниковъ представляетъ
изъ себя скулѣптора по дереву и среди нихъ встрѣчаются многіе весЬма талантливые, исполняю-
щіе оченЬ слоЖнЫя группЫ, могущія украсишЬ любой изъ музеевъ, какъ яркое проявленіе русскаго
народнаго творчества. Послѣднія группЫ, конечно, не игрушки, какъ по своимъ темамъ, такъ и по
своей сложности, при чемь инЫя и расцѣниваются свЫше десяти рублей за штуку. НавЫкъ въ рѢзЬбѢ,
передаваемый изъ поколѣнія въ поколѣніе, достигаетъ иногда поразителЬнЫхъ результатовъ. Такъ
напримѣръ всѣмъ извѣстные «кузнецЫ» работающей отъ 1 руб. 15 коп. за сотню, фигурки солда-
тиковъ отъ 10 коп. за сотню, каретка съ двумя конями—15 коп. и т. д. Заработокъ лучшихъ рѣз-
чиковъ достигаетъ до 2 руб. въ денѣ, а иногда и болѣе. Кустари занятЫ своимъ промЫсломъ все
свободное отъ земледѣлія время. Работаютъ семЬями. Въ большинствѣ случаевъ трудь раздѣ-
ляется. Менѣе умѣлЫе шолЬко подготовляютъ игрушку, а лучшіе мастера заканчиваютъ и зани-
маются -ея сборкой. Какъ бЫло вЫше указано, на созданіе этого промЫсла имѣло болЬшое вліяніе
игрушечное дѣло Сергіева посада, что дало возможность Московскому губернскому земству оказЫ-
ватЬ богородцамъ непосредственную помощЬ сперва черезъ учебную мастерскую, а затѣмъ черезъ
кусіпарнЫи музеи и музей образцовъ Московскаго губернскаго земства, которЫй снабЖалъ и снаб-
жаетъ игрушечниковъ богбродцевъ новЫми моделями, расширяя кругъ ихъ дѣятельности.
ОПИСАНІЕ РИСУНКОВЪ.
ТАБЛИЦА I.
Коллекція куколъ, исполненная членами первой Ленской артели кустарихъ одѢвалЬщицъ (Сергіевскій посадъ. Москов-
ской губерніи, НиЖняя улица).
ТАБЛИЦА II.
Собранныя злЬсЬ игрушки исполнены кустарями Ссрпсва Посада и его окрестностей подъ руководствомъ учебной
игрушечной мастерской Московскаго Губернскаго Земства и по моделямъ музея образцовъ Московскаго Кустарнаго Музея.
Многія изъ нихъ исполнены по оригиналЬнЫмъ рисункамъ художниковъ. Сидящіе наверху кошка, собака и чедвЬдЬ--по рисун-
камъ Овешково—сдЪланЫ изъ мастики. НиЖе ихъ звѣри и птицЫ исполнены изъ папЬе-маше. РЬщарЬ по рисунку Езучев-
скаго. Группа различныхъ ЖивотнЫхъ около избушки изображаетъ русскую сказку *ЗимовЬе звѣрей»—по рисунку БѣлЬ-
скаго. ЗдѢсЬ Же помѣщенЫ «матрешки* и пингвинъ, исполненные изъ бумаЖной массЫ по рисунку худоЖника Ватагина.
ПиЖе висятъ елочнЫя украшенія изъ бѵмаЖной массЫ по рисунку Овсшкова. Русскій возокъ по рисунку И. Давыдова.
Воевода, сидящій на конѣ, по рисунку И. Бартрамъ; по его Же рисунку группа танцующихъ фигурокъ, рѣзнЫхъ изъ дерева.
Пароходъ изъ Жести исполненъ кустаремъ Дмитровскаго ѵѣзда.
*) Сравнивая цифрЫ сбЫта, моЖно наглядно убѣдипіЬся въ расширеніи дѣятельности учебной мастерской: въ 1891 г,—
1.600 Руб4 1895 г.-5.270 руб.; 1900 Г.-24.244 руб.; 19о5 г.—40.930 руб.; 1910 г.—71.204 руб.
ТАБЛИЦА III.
Игрушки, исполненныя Учебной Игрушечной Мастерской Московскаго Губернскаго Земства въ Сергіевомъ Посадѣ,
а также подъ ся наблюденіемъ различными кустарями. Верблюдъ изъ папЬе-маше по рисунку худоЖника Овешкова
(ц. 45 руб.). Жирафъ, корова, собака, утка, кошка, индюкъ изъ бумаЖной массЫ. КонЬ въ саняхъ съ двумя сѣдоками
(ц. 38 руб), КонЬ въ сбруѣ. ОбтяЖнЫя и другія игрушки—по оригиналЬнЬічъ моделямъ мастерской. КуклЫ одѢтЫ артелЬю
кустарихъ одѣвалЬщиць въ Сергіевомъ Посадѣ.
ТАБЛИЦА IV.
Кремлѣ XVII вѣка исполненъ художественной мастерской Московскаго Губернскаго Земства по рисункамъ архитек-
тора Бондаренко.
Объясненіе кремля XVII вѣка. Нумерація башенъ начинается съ лѣвой угловой на первомъ планѣ и идетъ слѣва
направо. 1. Башня—Водовзводная. Стѣна. 2. Башня—Сенатская, Стѣна. 3. Башня—Набатная. Стѣна. 4. Ворота—Спасскіе
Стѣна 5. Башня—АрсеналЬная. Стѣна 6. Ворота—Никольскіе. Стѣна. 7 Башня. Стѣна. 8 Башня—Константино-Гленинская
Стѣна 9 Ворота—Троицкіе Стѣна 10. Башня—Конюшенная Стѣна 11. Башня—ОруЖейная Стѣна. 12 Ворота—Боровицкіе.
Стѣна 13 Ьаіння—Свибловская Стѣна. 14 Башня—Благовѣщенская съ цсрковЬю Стѣна. 15 Борота—Тайнинскіе Стѣна.
16, Башня—2-я БезЫмянная Стѣна. 17. Башня—1-я БезЫмянная. Стѣна. 18. Башня—Петра Митрополита Стѣна. Колоколѣня—
Ивана Великаго. Соборъ—Архангельскій Соборъ—Успенскій. Соборъ—Двѣнадцать Апостоловъ Соборъ—Благовѣщенскій.
Грановитая палата. Золотая палата Дворецъ—Теремной. Дворецъ—ПотѣшнЫй. ЦерковЬ—Константина и ЕлсиЫ ЦсрковЬ—
Николая Гастунскаго. ЦерковЬ—Печерской Богоматери. ЦерковЬ—Чудова Монастыря. ЦерковЬ—Вознесенскаго монастЫря.
ЦсрковЬ—Спасъ на Бору. ЦерковЬ—Ѵара мученика. ПриказнЫя избЫ. 7 заборчиковъ къ приказнЫмъ избамъ. КазармЫ и СкладЫ.
ТАБЛИЦА V.
КуклЫ работЫ Кн. А. А. Дундуковой-Корсаковой.
ДеревянпЫя раскрашенныя игрушки работЫ учебной игрушечной мастерской Московскаго Губернскаю Земства въ
Сергіевомъ Посадѣ
Издѣлія изъ папЬе-маше Федоскинской артели Живописцевъ по папЬе-маше, въ д. Семснищево, Московской губерніи
близъ ст. Лобня Савеловской Жел. дор. Ларецъ и мелкія коробки.
ТАБЛИЦА VI.
СкулЬптурнЫя группЫ и игрушки, исполненныя кустарями дер. Богородское, Владимірской губ., Александровскаго
уѣзда, Конеіпантиновской волости: КонЬ и олснЬ—кустаремъ Я П ЬобловкинЫмъ; Іона и китъ (ц. 17 руб.) и Судъ Соло-
мона (ц. 12 руб.) исполнены кустаремъ С. Д. БарашковЬімъ; памятникъ Петру I (ц. 25 руб.) и два русскихъ воина на коняхъ
(внизу)—кустаремъ И. Ф БордснковЫмъ; казакъ и лѣвица, Иванъ Царевичъ на конѣ и онъ-Жс на сѣромъ волкѣ—кустаремъ
Ф. С. БалаевЫмъ; группа «Какъ мЬіши кота хоронили» (внизу)—кустаремъ Фил. Дм. ЯрошкинЫчъ; типЫ крестьянъ—куста-
ремъ А. Я ЧушкинЫмъ.
ОсталЬнЫя мелкія вещи исполнены кустарями этой Же деревни: Степ. Егор СтуловЫмъ, Андр. Фил. ЗснинЫмъ и
Мих. Ив. СтуловЫмъ.
Всѣ озночсннЬіе предметы вЫрѢзанЫ изъ липЫ ПродаЖа ихъ производится КустарнЫмъ Музеемъ Московскаго
Губернскаго Земства. (Москва, ЛеонтЬевскій пер.)
ТАБЛИЦА VII.
СкулЬптурнЫя, рѢзнЫя изъ липоваго дерева группы, исполнепнЫ: 9 группъ, представляющихъ отдѢлЬнЫе эпизодЫ
изъ Жизни крестьянъ,—кустаремъ А. Я. ЧушкинЫмъ дер. Богородское, Владимірской губерніи; «Бой Еру слана Лазаревича со
Змѣемъ ГорЫнЫчемъ» кустаремъ той Же деревни П. Ф БарденковЫчъ; 3 грѵппЫ <ИлЬя Муромецъ и Соловей Разбойникъ»,
«Квартетъ» и «Походъ короля Людовика въ каретѣ, знпряЖениой цугомъ», исполнены кустаремъ Сергіева Посада, Москов-
ской губерніи, Ив. Ал РЫЖевЫмъ.
ТАБЛИЦА VIII.
Малороссійская свадьба ОпЫтъ малороссійскихъ игрушекъ, исполненный по моделямъ худоЖмицЫ ГриполЬской кустарями
м. Опошни ЗенЬковскаго уѣзда, Полтавской губерніи Полтавское Губернское Земство имѣло счастіе поднести эту группу
Его Императорскому БЫсочсству Государю Наслѣднику Цесаревичу Алексію Николаевичу.
ТАБЛИЦА IX.
Группа изъ куколъ, представляющая ПолЬскую с.вадЬбу, исполненная Еленою Адслштсйнъ въ Центральномъ бюро по
производству куколъ, состоящемъ подъ руководствомъ Общества Поощренія КустарнЬіхъ ПромЫсловь въ Царствѣ Поль-
скомъ. КуклЫ въ этнографическихъ крестьянскихъ костюмахъ. I одовос производство на сумму 2.500 руб Матеріалы
пріобрѣтаются въ БаршавѢ па 1.000 руб. въ годъ. СбЫтъ въ БаршавѢ, РучнЫмъ способомъ работаютъ до 40 дѣвушекъ.
ТАБЛИЦА X.
Финляндскія куклЫ. ИзобраЖеннЫя на рисункѣ куклЫ изготовлены въ мастерской куколъ Общества Марта въ
Або. ОткрЫтая въ 1908 г., мастерская эта получила отъ Абоскаго Общества Марта 1.000 марокъ въ видѣ основного капи-
тала. КуклЫ заказываются приблизительно ни 30.000 марокъ примѣрно въ 40 семЬяхъ, въ окрестностяхъ г. Або. СЫрой
матеріалъ преимущественно финляндскій, головки изъ Германіи. Завѣ дующая г-Жа Аврора Янсонъ (Аигога ІаЬпззоп), руко-
водительница работъ г-Жа 3 Борсліусъ. она Же составляетъ и образцы. ЦѣнЫ—двухъ куколъ въ качалкѣ и куклЫ подъ
вороной по ф. мк. 5.50. КуклЫ крайней налѣво въ среднемъ ряду ф. мк. 12. Двухъ куколъ въ финскихъ національныхъ костю-
махъ—ф. мк. 5.5о. ПятЬ куколъ въ ниЖнемъ ряду слѣва на томъ Же рисункѣ отъ кустарнаю склада НетПіі (Домашнее
трудолюбіе) въ ГелЬсингфорсѣ. Цѣна первой слѣва—ф. мк. 13.75, осталЬнЬіхъ по 750 за штуку. ДеревяннЬія игрушки изго-
товлены въ Финляндской мастерской игрушекъ въ г. Борго. Ежегодное производство на 60.000 марокъ. ЦѣнЫ: стѣнной шкафъ—
ф мк. 6. 50. Жбанъ для кваса—ф. мк. 14, клоунъ—ф мк. 2, качалка для куклЫ—ф. мк. 4.50, сорока, хлопающаякрЫлЬями—ф мк. 2,
ворона, кивающая головой и мигающая однимъ глазомъ—ф. мк. 6.50, Жбанъ—ф. мк. 10, шкафчикъ для часовъ—ф. мк. 1.50,
старикъ-пилЬщикъ—ф. мк. 1.50, цЫпленокъ—50 пенни, футляръ для писемъ—ф. мк. 1.25, ящичекъ для конфсктъ—ф. мк. 2,
кивающій Журавлѣ ф. мк. 150 и модслЬ крсстЬянскаго сундука-ф мк. 250.
БЫрѢзаннЫе изъ дерева предмеіпЫ, изготовлены Іоганнесомъ и Эліасомъ ИлЬкка и зъ Яласъярви, занимающимися рѣзЬбой
съ 1907 года. ЦѣнЫ: бѣлка—ф мк. 1, лисица—ф. мк. 1.25, лосЬ—ф. чк. 250, играющіе козлики- ф. мк. 2, оленѣ—ф. мк. 2.50.
Полтавская губернія. Ткачиха-кустарка, работающая лома по заказу РѢшстиловскаго пункта,
шкетъ полотенца съ переборными концами. Въ правомъ углу за станкомъ виситъ полотенце съ
широкимъ переборномъ узоромъ. Влѣво на лавкѣ леЖніиъ свернушЫй вь трубку холстъ, пригото-
вленной къ сдачѣ.
Ооиѵегпстепі (1с Роііаѵа. Онѵгіёгс коизіаге, ехёсиѣті о ботісііс Іез соттаінісз сіи сспігс ігкіиьіпеі
сіе Рёскёіііоѵка еі ііззапі ип еззніе—таіп аих ехігёніііёз батазвёез. Оегпёге Іс гпсЬсг езі ассгоскё
ин еззиіе—таіп огис сГип Іагдс тоііі батаззё.
ТКАЧЕСТВО.
Обиліе различныхъ тканей на Второй Всероссійской Кустарной ВЫставкѢ бЫло поразипіелЬно.
КаЖдая мѣстность дала ткани соотвѣтственно своему характеру, мѣстнымъ условіямъ и мате-
ріаламъ, начиная съ грубаго мѣшечнаго холста изъ оческовъ лѣва ипенЬки или толстаго крестьян-
скаго сукна изъ кислой терети для онучъ, постепенно переходя къ лучшимъ сортамъ по матеріалу,
качеству работЫ, сложности рисунка, и кончая изЫсканнЫми шерстяиЬіми и чЬиянЫми декоратив-
ными тканями съ красивЫми оригиналЬнЬіми узорами, удовлетворяющими избалованнаго потреби-
теля и имѣющими сбЫтъ за границу.
< ь развитіемъ кустарной промышленности Россія постепенно покрЫласЬ сѢіпЬю спеціальныхъ
школъ и мастерскихъ по различнымъ отраслямъ труда. Въ настоящее время вь 35 губерніяхъ
работаютъ 100 ткацкихъ учебнЫхъ мастерскихъ и предполагается открытіе еще новЫхъ, такъ
какъ населеніе всс болЬшс проникается сознаніемъ необходимости перехода на усовершенствованные
станки, при кошорЫхъ заработокъ увеличивается.
ГлавнЫмъ затрудненіемъ въ кустарномъ ткачествѣ является вопросъ объ «аппретурѣ» тканей,
отъ которой зависитъ ихъ сбЫтъ: шерсшянЫя ткани совершенно не могѵпіъ бЫшЬ ііущснЬі въ
продаЖу безъ отдѣлки; лЬняііЫя и бумаЖнЫя издѣлія, хотя вь менЬшсп зависимости отъ нея,
такЖе много вЬіигрЫваюшъ при ней. Мелкія аппретурныя заведенія, существующія въ кустарнЫхъ
и фабричныхъ районахъ, въ большинствѣ случаевъ портятъ ткани за неимѣніемъ хорошихъ машинъ
и мастеровъ, а крупнЫя фабрики опіказЬтаютъ и вь большинствѣ случаевъ потому, что кустарнЫя
ПОЛТАВСКАЯ ГУБЕРНІЯ.
Полтавская губернія. ІІлахгпЬі, гарлинЫ н коврикъ изъ учебно-ткацкой мастерской
Чиргородскаго Уѣзднаго Земства Полтавской губерніи, въ с. ОлефировкѢ Олефи-
ронская ткачиха въ мѣстномъ костюмѣ со старинпЬімъ шслковЬімъ фартукомъ,
затканнЬімъ серебромъ, въ черной корсеткѣ и монистахъ.
Соиѵегпстепі бе Роііаѵа. Гіззиз роиг гоЬез сіе раузаппез, гібсаих еі спгреНс, ехёсиіёз а
1’аісііег-ёсоіс сіе ііззаде сі’ОІёПгоѵка, Іопсіё раг Іе /етзіѵо <іе Мігдогоф доиѵегпетепі
сіе Роііаѵа Оиѵгісге сГОІёГігоѵка сп созіите ІосаІ аѵес соіііег, іаЫісг апсіеп еп зоіе
Ііззёе сіагдепі еі согзеіеі ноіг.
Полтавская губернія. Мастерская РѢшетиловскаго пункта. На широкомъ станкѣ три ткачихи рабо-
таютъ «переборную» скатсртЬ.
Ооиѵегпетепі бс РоІІаѵа; аіеііеі сіи сепіге ітІиМпе! <1е Рёсѣёіііоѵка Ггоіз оиѵгіёгез ііззапі ипе парре
батиззёс.
ткани, вЫработаннЫя изъ матеріала нѣісокаго сорта, при хорошей отдѣлкѣ, составляютъ неЖе-
липіелѣную конкуренцію Фабричнымъ издѣліямъ.
Среди лицъ, руководящихъ кустарномъ ткачествомъ, возникла мЫслЬ объ устройствъ коопера-
тивнаго аппретурнаго заведенія для отдѣлки кустарнЬіхъ тканей лЬнянЬіхъ, шерстяпЫхъ и бумаж-
ныхъ, но лля этого требуется затрата значительнаго капитала.
СбЬіпіъ тканей, болЬшею частѣю, идетъ черезъ цснгпралЬнЬіс и мѣстные складѣі, нЬкошорЬіе
товарѣі сбываются на мѣстѣ, и наименьшее количество продается непосредственно самими
кустарями Парча, дсшевЫя шслковЬія ткани, тикъ, сарпинка, ярославскія и костромскія полотна
и столовое бѣлѣе поступаютъ въ торговые дома. При настоящей организаціи дѣла большинство
кустарей получаетъ опредѣленные заказЫ черезъ кустарнѣіе складѣі, учебнЫя мастерскія и спеціаль-
ные пункты раздачи работъ, кошорѣіе вЫдають имъ шребуемѣій матеріалъ ) ели у кустаря нѣтъ
псобходимѣіхъ орудіи производства, онъ пріобрѣтаетъ ихъ отъ тѣхъ Же учрежденій и постепенно
выплачиваетъ ихъ стоимость при сдачѣ работѣі
Несмотря на увеличеніе общаго числа трудовѣіхъ артелей, ткацкихъ артелей еще очепѣ чало,
ихъ не насчитывается н десятка.
Полная зависимость ткачей отъ раздаточнЫхъ конторъ существуетъ, главнымъ образомъ, въ
старѣйшихъ ткацкихъ районахъ: Московской губерніи (вЫрабошка парчи, дешевЫхъ шелковЫхъ тка-
ней, шерстянЫхъ платковъ), Владимірской губерніи (канаусъ, полушслковЫя ткани, марля), Рязан-
ской губерніи (тикъ, нолубумнЖиѣія ткани). Ярославской іуберніи, Костромской губерніи (лѣнянЫя
полотна, столовое бѣлѣе) и Саратовской губерніи (сарпинки).
Населеніе сѣверныхъ губерній дало па вЫстпавку исключительно лЬняпЬіе холсгпЫ, рисун-
чатѣія лѣнянЫя и полубумаЖнѣія ткани, употребляемыя па «столешники», *утиралЬникн» и
прозрачііЫя на «полога . ПреЖняя роскотЬ красокъ и узоровъ пропадаетъ теперь ни сѣ-
верѣ и прелссгпнЫе нпроднЬіе уборы крестьянокъ сѣверныхъ губерніи, въ родѣ, напримѣръ,
ПОЛТАВСКАЯ ГѴВІ РгіІЯ.
РаботЫ кусгпарей РѢпіешиловскаго пункта ВдолЬ стѣнъ развѢшенЫ уборЫ для окопъ и дверей
различныхъ узоровъ и способовъ тканЬя, на нихъ при коло шЬі «хусшочки». Темная -хусточка*
приколота па бѣлой занавѣси съ очснЬ красивЫмъ бортомъ такъ наз. «I Іолубот-
кинал рисунка, столЬ распространеннаго и излюбленнаго въ Малороссіи.
Па столѣ леЖатъ разной величины салфетки и полушки, полъ
устланъ ковриками и дороЖками. Вся эта группа
издѣліи показываетъ, какъ широко разрабо-
танъ и исполЬзовавъ для тканЬя
мѢспінЫй орнаментъ.
0Ѳ11ѴЕРЫЕМЕЫ1 ІЯ; РОІ.ТАѴА.
Тгаѵаих без коизіагз би сепіге іпбизіпеі бе Рёсііёіііоѵка. ІЭез ІагпЬгериіпз роиг рогіез еі Гепеітгз, огпёз
бе біИёгепіз тоіііз еі биз а біѵегз ргосёбёз бе Ііззаде, зопі репбиз Іе Іопд без тигз. 6с
реібез зегѵіебез саггёез у зопі ёріпдіёез, рагті ІезциеІІез ипе, бе соиіеиг іопсёс,
езі Іічёе зш ип гібеаи Ыапс, гепіагдиаЫе раг зез Ьогбз рагііспііёгстепі
аГГесІюініёз еп Реіііс Риззіс еі бопі Іе тоіб езі арреіё «Ро-
ІоиЬоікте». 5иг Іа ІаЫе, без зегѵіеііез еі без соиззіпз
бе біИсгепіез бітепзіопз. І.е ріапскег езі
соиѵегі бе сагреНез еі бс «сЬетіпз».
СкаіпершЬ, затканная рисункомъ, представляющимъ богагпЬіреи, ИлЬю Муромца,
ДобрЬшю Никитича и Алёшу Поповича, но картинѣ 15. М І5аснецова. Издѣліе
учениковъ школЬі инструкторовъ по красилЬно-ткацкому дѣлу въ г. ВЬішнемь-
ВолочкѢ, Iверскои губ
Ыарре Ііззёе, бёсогёе сі'нпс сотрозіііоп гергёзепіапі Іез ігоіз Ьоуаіугз сіе Гёрорёе гнззе
сі’аргёз Іе іаЫеан сіе V. М Ѵазпе/оІТ, ехесиіёе сіапз Гаіеііег-ёсоіе сіе Іа ѵіііе сіе
Ѵускту-ѴоІоісЬок, доиѵегпетепі <1е Тѵсг.
помѢщсннЬіхъ здѢсЬ нарядовъ рязанокъ н костромичекъ становятся достояніемъ музеевъ.
(См. піаблицЬі XI и XII).
КрсстЬянки перестаютъ носитЬ красивое головніяе уборЬі, столЬ разнообразное по формѣ,
богато шишЬіе юлотомъ, съ подвѣсками изъ низаннаго бисера, зашканнЬіе красивЬіми узорами,
сорочки и шѵшпанЬі такЖе вѣіходяшъ изъ модЬі, и ткачихи, не находя примѣненія этимъ издѣліямъ,
перестаютъ ихъ вЬідѢлЬіватЬ.
Изъ учебно-ткацкихъ мастерскихъ сѣвернаго района, вліяніе которЬіхъ отражается на повы-
шеніи качества тканей, наибольшее значеніе имѣютъ двѣ инструкторскія школія, содерЖимЫя за
счетъ Главнаго Управленія Землеустройства и Земледѣлія:
1. Школа инструкторовъ по красилЬно-ткацкому производству въ г. І5Ышнемъ-ІЗолочкѢ I вер-
ской губерніи вЬірабапіЬіваетъ холстЬі, скатерти, полотенца, коврЬі и прочую псстрялЬ, суще-
ствуетъ съ 1898 г. Въ ней обучается до 40 учениковъ. (См. рис. стр. 16).
2. Школа инструкторшъ по прядилЬно-ткацкому прой іводешву въ л. Сосновицахъ Кузовкинской
волости, НовошорЖскаго уѣзда Тверской губерніи, существуетъ съ 19(Х) г., вЬірабашЬіваешъ различ-
наго рода ткани—лѣнянЬія, інерстянЬія и шелковЬія, имѣетъ 5? ученицы и до 20 работницъ въ сосѣд-
нихъ деревняхъ. (См. таблицу XX и рис. спір. 17). Далѣе:
3. Іотсмская земская учебно-ткацкая мастерская Вологодской губерніи (г. ГотЬма), отпкрѣігпая
въ 1904 г.
4 Старо-Русская земская ткацкая мастерская Новгородской губер-
ніи (г. Сшарая-Руса, Старорусская земская управа), первая, основанная
въ губерніи вь 1895 і.; благодаря ей населеніе впсрвЫс ознакомилось съ
самолетами.
5 СарапулЬская учебно-ткацкая мастерская въ гор. Сарапулъ Вят-
ской губ. дѣйствуетъ съ 1895 года.
Сели сѢвернЬій районъ далъ предпочтительно бѢлЫя безъ рисунковъ
ткани, то экспонаты юЖнЫхъ губерніи явились полною имъ противо-
положностью, настолько они красочны и богатЫ разнообразіемъ узо-
рочЬевь; къ тому Же и способъ вЫработки этихъ типичныхъ тканей
совершенно иной, извѢсшнЫи ноль названіемъ «перебора».
Особенно вЫсоко развито ткачество въ Полтавской і уб., которая
по числу учебно-ткацкихъ мастерскихъ (1/) занимаетъ первое мѣсто,
и издѣлія ея — высокаго качества.
Полтавское Губернское Земство занялосЬ разработкою богатаго
мЬстнаго орнамента; дающаго возможность безконечно разнообразишь
«переборныя» іпкани, ткани эти отличаются умѢлЫмь подборомъ цвЬ-
шовъ. ГлавиЬіми разсадниками усовершенствованія ткачества въ губерніи
слуЖашъ ниЖсслѢлующія учрежденія:
1. Дегтяревская учебно-ткацкая мастерская Губернскаго Земства
въ с. Деппярахъ Прилукскаго уѣзда, съ полиЬімъ курсомъ теоріи ткаче-
ства и крашенЬя, открытая вь 1897 голу. При мастерской имѣется
показаіпелЬпЬіи пунктъ для кустарей и раздача имъ работъ; пунктъ
обслуживаетъ около 500 ткачей и ткачихи. Инструкторшами но всѣхъ
ткацкихъ мастерскихъ губерніи состоять ученицЫ Дегтяревскои ма-
стерской. не мало ихъ и въ другихъ губерніяхъ.
2. Ѵѣтешиловскій іпкнцкій покаэателЬііЬіи пунктъ въ м. РѢшети-
ловкѣ, Полтавскаго уѣзда, самЫй крупнЫи въ губерніи, раздающій вь
настоящее время работу 1.500 кустарямъ. Послѣ вЫставки въ Петер-
бургѣ, получилъ множество заказовъ. (См. рис. стр 12, 14, 15).
3. Олесітровская ткацкая мастерская, /Миргородскаго Уѣзднаго Зем-
ство въ с. ОлсфировкѢ Миргородскаго у. Полтавской губ. съ двумя
отдѣленіями въ Миргородѣ и Сорочинцахъ, особенно выдѣляется плахто-
вЫми тканями, вЬірабатЫваемЬіми въ болЬшомъ количествѣ и привле-
кающими съ болЬпшмъ вкусомъ подобранными тѣнями. (См рис. стр. 13,
19. 21, 22. 23 и табл. XIII).
I я красилЬня, работающая исключительно прочнЬіми красками, обслу-
живаетъ мастерскую, кустарей, получающихъ черезъ нее заказЫ, и часш-
ніихъ лицъ (См. рис. стр 18).
Къ іи. XIII. ЦѢнЫ тлЬлій Олефнровской Ткацкой мастерской ІІлахшЬі синь 8 р. до
22 р. ПдахтовЫя дороЖкн отъ 2 р 5(1 к. до 5 р. ПлахтовЬія скатерти отъ 1*> р до М) р.
ЛомбрскснЬі къ норіпЬеримъ 2 р 50 к., 5 р„ 9 р и 12 руб. I ІоршЬсрЬі отъ 8 р. до 12 р Ков-
рикъ—КоцЬ, отъ 2 р до *> р. ПламповЫя матеріи отъ /О кои мі аріи ин ь. ДороЖка без-
счетнаго псрсбарп V р Подушка 2 р. 5о к
'ЗаказЫ < лѣлѵсшъ направлять въ ^Ѣсшечко Великіе СорочинцЫ, Полтавской г., Оле-
(|шровской ткацкой мастерской
Издѣлія всѣхъ пунктовъ губерніи продаются въ Кустарномъ Складѣ I у бернскою
Земства (і Полтава) и на мѣстахъ, тамъ Же принимаіопп я шказЬі.
I ипичнЫя Кролсвецкія ткани Черниговской губерніи стоятъ ниЖе Пол-
тавскихъ вь художественномъ отношеніи, но піакЖе пользуются давнею
извѣстностью. Особенно славятся «орлянЫс» рушники. (См. гпабл. XIV).
Издѣлія Кролевецкихь ткачей продаются въ юродѣ КролевцѢ въ
кустарномъ Складѣ Земства, гдЬ моЖиоііаити различные сорта рушниковъ,
поргііЬерЫ, занавѣси, скатерти, дороЖки мѣстнаго характера съ цвѣт-
нымъ переборомъ, такЖс лЬняпЫя полотенца, столовое бѢлЬе, простЫни
Кромѣ Кролсвца, за послѣдніе годЫ въ Черниговской губерніи раз-
росгпастся новЫй ткацкій пунктъ въ м. Новая-ВасанЬ Козелецкаго уЬздп;
ідѢсЬ узорЫ болѣе разнообразны и мягкой расцвѣтки
Поршъ занавѣси. вЫтканнои въ школѣ инструкторшъ по прядилЬно-ткацкому дѣлу въ с. СосновицЬі.
НовошорЖскаго у., Тверской губ.
□ёсогаНоп б’ип іібсаи ІІ55с а Гаіеііег-ссоіе би ѵіііаде бе Зогяюѵіілу, доиѵегпетепі бе Тѵсг.
КрасилЬня Олефировскои ткацкой мастерской /Лиргородскаіо уѣздіісііо земства Полтавской губ.
Теіпіпгегіе сіе Гаіеііег сіез ііззегапсЬ би /стзіѵо Ни сіізігісі бе Мігдогоф доиуегпетепі бе Роііаѵа. сіапз
1с ѵіііадс б’ОІсіігоѵка.
ЗдѢсЬ вЬірабатЬіваются исключительно лЬпянЬіс холстЬі разнообразныхъ номеровъ: отъ тонкой
рѣдинки», идущен на платЬя и вЫшивки, до оченЬ толстой матеріи для мебели и портЬеръ.
Для окраски пряЖн. въ прочнЫе цвѣта, устроена прекрасно оборудованная красилЬня
Ткани и набойки по стариішЬімъ образцамъ имѣютъ хорошій сбЬітъ въ Россіи и за-границеи.
ЛЬпянЬіс бѣлѣіе и цвѢтнЬіе холстЬі прочной окраски вЬірабатЬіваются Ткацкою мастерскою
ПсиадЫхскаго СелЬско-Хо киісіпвсннаго Общества (с. ПенадЫха Гаращанскаго уѣзда. Кіевской іѵб.)
Издѣлія продаются въ кіевскомъ Кустарномъ Складѣ
Въ губерніяхъ юЖпѣе Кіевской и Полтавской кустарное ткачество мало развито.
ІУь губерніяхъ западнаго края наибольшаго вниманія заслуживаютъ въ Витебской губерніи
разнообразныя терсшянЬія издѣлія кустарихъ и учебно-ткацкихъ мастерскихъ, находящихся въ
непосредственномъ вѣдѣніи основашелЬницЬі ихъ—графини А. А ѵ\оллЬ. За 25 лѣтъ существованія
ея учебно-ткацкая мастерская, перемѣняя, послѣдовательно, нѣсколько пунктовъ въ губерніи, имѣла
благотворное вліяніе на вѣіеокое развитіе ткачества во всѣхъ мѣстахъ, ідѣ работала.
ШерстянЫя издѣлія вЫсокаго качества продаются въ собственномъ магазинѣ А. А. Моллѣ и К-о
къ г. Гшлѣпа (ЬолЬшая ул., 10). (См. рис стр 28. 29).
Въ Царствѣ ПолЬскомъ достоинЫ вниманія:
1 ПІерстянЬія издѣлія «Ткацкой мастерской па паяхъ» (м. ЗгерЖъ Петроковскои губерніи),
которая вЫрабатЫваетъ дешевЫс плэдЫ и шсрстяніяя ткани.
2 . ЬумнЖпЬія сарпинки и зефиръ 1-ва кустарей «Ткачъ» въ Петроковскои губерніи
' 5 ЛЬнянЫя полотенца, скатерти. просіпѣінн «Кооперативнаго Г-на ФрамполЬскихъ Ткачей»
(м. ФрамполЬ Люблинской губерніи)
Издѣлія этихъ трехъ ткацкихъ пунктовъ, дающихъ заработокъ многимъ ткачамъ, съ болѣшимъ
успѣхомъ сбываются во всѣхъ городахъ Царства ПолЬскаго
ІканЬ Олефировской ткацкой мастерской Миргородскаго у, Полтавской іѵб.
Ііззи бёсогс (Гогпетепіз реЬі-гиззіспз сі ргоѵепапі сіс Гаіеііег-ссоіс ФОІсПгоѵка,
ФзігісІ сіе Мігдогосі. доиѵегпетепі сіе РоІІаѵа.
Вь кіевской губерніи, гдЬ господствуетъ вЫшиваніс. кустарное ткачество все таки прививается,
напримѣръ—въ ВасилЬковскомъ у Ѣздѣ вь с. I леновкѣ около учебно-ткацкой мастерской б. И. Хансико.
Литовское Художественное Общество (ВилЬна, ЗавалЬная улица, 15), существующее съ 1907 года,
посшавичо себѣ задачею—собраній мѢснтЫй орнаментъ и снабЖашЬ ткачей чертсЖами и рисун-
ками народнаго характера. Имъ издано описаніе собранныхъ коллекцій тканей, поясовъ, ковровъ,
головныхъ уборовъ, деревяннЫхь издѣліи и проч и предполагается составленіе по нимъ рисунковъ
для распространенія среди кустарей.
Финляндія своими многочисленными и разнообразными тканями дала на вЫставкѣ полную
картину кустарнаго производства, стоящаго въ этой области на вЫсокои степени развитія бла-
годаря сохранившемуся еще среди населенія обЬічаю носигпЬ націоналЬнЫе костюмЫ, стариннЫя
характерныя ткани вЫрабатЫваюшся но всей Финляндіи въ большомъ количествѣ, сохраняя сшарин-
нЫе цвѣта и рисунки Финскій орнаментъ слуЖигпъ источникомъ при выполненіи не толЬко ткац-
кихъ работъ, но такЖе и вЬішивокъ. (См. таблицы XV и XXVII)
Увлеченіе декадентствомъ не прошло, впрочемъ, и мимо Финляндіи. (См. на таблицѣ XXV фин-
ляндскій коверъ съ пряхами).
ВЬірабатЫваюшся ткани изъ различныхъ сортовъ лЬна и шерсти, причемъ, не рѣдко, ручного
пряденЬя (на самопрялкѣ), которое доведено до художественной ровности и шонинЫ.
Ткани продаются вь кустарнЫхъ магазинахъ въ ГелЬсингфорсѢ, Або, Гавастгусѣ, бЬернеборгѢ,
Таммерфорсѣ, ВЫборгѢ, Куопіо и другихъ городахъ
ГканЬ Олефировской ткацкой мастерской Миріородскаго у., Полтавской губ.
ГІ5зи ііёсогё сГогпетепЕ реііі-і иззіепз еі ргоѵепапі сіе Гаіеііег-ёсоіе сГОІёПгоѵка,
бізігіеі бе ЛХігдогоф доиѵегпетепі бе Роііаѵа.
Состоящей подъ Августѣйшимъ покровительствомъ ГосударЫни Императрицы Маріи ОсолоровнЫ
Маріинской практической школЫ круЖевпицъ и коверщицъ учсницЫ за работой.
І.сз сісѵсз <1е Гссоіе ргаіідис Магіе, (1с сіспісіісб еі бс кіріз, аи ігаѵаіі.
К О В Р О В О Е л Т> А О.
На Второй Всероссійской Кустарной ВЫставкѢ видное мѣсто занимали коврЫ. Выработка
ковровъ имѣетъ у насъ двоякое происхожденіе: одно, заносное изъ Франціи стараніями Царя Петри I,
или случайно привитое нь той или и ной мѣстности; другое, — вЫіпскающсс изъ потребностей
бЫпіа въ нѢкопюрЫхъ губерніяхъ Имперіи,
Шпалерная мануфактура, въ числѣ многихъ другихъ, обязана своимъ возникновеніемъ въ Россіи
I Іешру I. Сохранилось преданіе, что Желаніе это возникло у Петра, когда онъ увидѣлъ гобеленовЫе
коврЫ, вЫвезеннЫе изъ Франціи русскимъ посломъ, княземъ Я. Ф. Долгорукимъ.
Для заведенія дѣла, по указу царя, Яковъ Лефортъ законтрактовалъ въ ПариЖѢ въ 1/16 г.
мастеровъ королевскои Гобеленовской мануфактуры. Первая партія мастеровъ пріѣхала въ Пстер-
бургъ въ началѣ 1/1/ г, съ нзвѢстнЫмъ архитекторомъ Леблономъ І’ю главѣ первой группЫ
состоялъ ЬегагелЬ Торопя заведеніе шпалернаго дѣла, Петръ приказалъ, чтобЫ вЫткана бЫла
шпалера, изображающая Полтавскую баталцо. Оригиналъ поручили написаній придворному Живо-
писцу Караваку. • ’
Въ І/-1І і. при мануфактурѣ учреждена бЫла школа рисованія.
Въ періодъ 1764 —1802 гг. шпалерная мануфактура, личнЬш составь которой доходилъ до 150 че-
ловѣкъ, ткала не шолЬко каршинЫ,—изъ нихъ многія по оригиналамъ ЭрмиіпаЖнЫхъ картинъ,—
по такЖе такъ назЫваемЫе картиннЬіе обои и коврЬі въ тѣсномъ смЫслѢ,
Издѣлія поступали ко двору. толЬко немногія исполнялись по часпі-
нЫмь заказамъ.
Съ тридцатыхъ годовъ прошлаго вѣка Кабинетъ Его Величества по
отношенію ко всѣмъ императорскимъ фабрикамъ и заводамъ дерЖался
опредѣленной тенденціи: поставить ихъ на коммерческихъ началахъ,
чшобЫ они чоіли не толЬко окупать себя, по и приносишь чисшЫй до-
ходъ Полъ вліяніемъ такой тенденціи при шпалерной мануфактурѣ
въ ШЗб г. біяло ѵчрсЖдено заведеніе простЫхъ паборнЫхъ ковровъ па
манеръ англійскихъ и шотландскихъ.
Такимъ образомъ художественное заведеніе стало превращаться
въ гпоргово-промЫшленное, что и бЫло закрѣплено Высочайше ѵінвер-
ЖленнЬімъ положеніемъ объ Императорской шпалерной мануфактурѣ
8 февраля 1837 і
Но такъ какъ мануфактура давала толЬко убЫтки, то 1-го ноля
1858 г министръ Двора объявилъ Кабинету Высочайшее повелѣніе. ‘Нм-
псраторскую шпалерную мануфактуру упразднить».
Гаковъ бЫлъ конецъ начинаніямъ Петра I по насажденію ковроваго
дѣла: «чіпобЬі симъ великолѣпнымъ мастерствомъ вящше украсишЬ, рас-
пространить и умноЖишЬ всѣ худоЖесшва, служившія къ славѣ и вЬігодѣ
Россійской Имперіи» ')•
Однако, начинанія эти имѣли своихъ послѣдователей среди дворянъ.
Вь помѢщичЬихъ усадьбахъ Саратовской, Пензенской и Симбир-
скои губерніи вЫлѢлЫвали превосходные конрЬі на манеръ обюссоповъ
и ткали тончайшія шали, заимствованныя изъ Франціи. Съ освобожде-
ніемъ кресшЬянъ работЫ эти постепенно бЫли прекращаемы, не оста-
вивъ замѣтнаго вліянія на распространеніи ковроваго дѣла въ Россіи.
Вь другихъ мѣстностяхъ дѣло это іюль вліяніемъ если не бЬшіо-
вЬіхъ, то экономическихъ условіи прнвилосЬ лучше.
Гакими центрами являются: Гюменскій округъ, вь которомъ ковро-
вое дѣло распространено въ 53 селеніяхъ: носадъ Дубовка ЦарицЬшскаго
уѣзда. Саратовской губ., и деревня УрЫвъ Коротоякскаго уѣзда, Воро-
нежской губерніи.
Наиболѣе Же прочное основаніе имѣетъ ковровое дѣло вь Курской,
Полтавской, Херсонской, Подольской и Бессарабской губерніяхъ, гдѣ
работа эта, вЬшіекая изъ мѣсшнЬіхъ обЫчаевъ, вмѣстѣ съпіѣмь, отвѣ-
чаетъ и потребности населенія въ подсобныхъ заработкахъ
Производство ковровъ вь Гюмеискомъ округѣ
ІобоуЬскоіі губерніи.
Въ I юменскомъ округѣ ГоболЬской губерніи, заселявшемся сначала
татарами, а затѣмъ русскими вЫходцами изъ разнЫхъ мѣстностей
Россіи и бухарцами, составъ населенія представляетъ болЬшое разно-
образіе племенъ, сохранившихъ и до настоящаго времени свои обЫчаи и
нравЫ
ІюменцЬі не знаютъ-когда ѣ при какихъ обстоятельствахъ у нихъ
возникло производство ковровъ Сами Же коверщицЫ убѢЖденЫ въ томъ,
«что изъ вѣка вѣковъ коврЫ гпкалисЬ у нихъ на кроснахъ». Всего вѣро-
ятнѣе, что, первоначально, вѣідѣлка ковровъ занесена бЫла въ ГюмсмЬ,
какъ и коЖевснное лЬло, бухарскими переселенцами, а піакЖе и тата-
рами, ЖенЬі кошорЬіхъ и понЬшѢ продолжаютъ заниматься вЫдѢлкой
«паласовъ*. НѢкошорЫс намеки на такое заимствованіе мЫ находимъ
ГкинЬ Олефировской ткацкой мастерской, Миргородскаго у.,
Полтавской іуб.
IІ55Н (Іесогё сГогпетспЫ реій-гітіепзеі ргоѵепапі сіс Гаісііег-ёсоіе
би ѵіііаде сГОІёГігоѵка гіізіпгі сіе Мігдогосі, доиѵеі петепі сіе РоІІаѵа
*) Слоіла ИмнсратрицЬі Екапісринія II
ГканЬ Олефировской ткацкой мастерской. Миргородскаго у Полтавской і уб.
ГІ5511 бссоге (ГогпетепЬ реііі-гизяеп» еі ргоѵепапі бе Гаіеііег-ёсоіе би ѵіііаде
сГОІсІігоѵка, бізігіеі бе Мігдогоб, доиѵегпетепі бе РоІІаѵа.
въ объясненіяхъ мастерицъ относительно составленія рисунковъ для ковровъ. Гакъ ковсрщицЬі
говорятъ, что «изъ голонЬі онѣ вЫдумЫваютъ болЬше ««персидскіе» узоры «въ пѣшку» или «въ
разброску», а съ рисунковъ все могутъ вЫгпкагпЬ» Такимъ образомъ, моЖно предполагать, что русскіе
поселенцЫ переняли у бухарскихъ вЫходцсвъ ткапЬе ковровъ съ ворсомъ «морховЫхъ» ’) (по мѣст-
ному) бухарскаго и персидскаго происхожденія, а у татаръ изготовленіе гладкихъ ковровъ—«паласовъ» )
По техникѣ и виду работЫ тюменскіе коврЬі дѣлятся на і ладкіе — «палнсЪі» и ворсистЫе или
«морховЫе» По формѣ и назначенію коврЫ изготовляются ниЖеслѢдующіе- тропинки. половЫс,
покромЬі, насгполЬники, полушорнЫе и сундучнЫе. Матеріаломъ слуЖатъ: шсрсгпЬ коровЬя кислая и
яловая, овсчЬя киргизская «степная» и русская, а тнкЖе «снасти», т. е. толстая лѣняная пряЖа,
ссученная вь ? и 5 нитки. Матеріалы эти —частЬю мѣстнаго происхожденія, частЬю привознЬіе
Окраской шерсти «ткалЬи» занимаются сами. Въ окраску идетъ рЬіЖая и темная шерспіЬ, яло-
вая Же бѣлая, лучшая, употребляется въ натуральномъ видѣ безъ окраски. Вь преЖнее время
краски употреблялись не столЬ разнообразныя, какъ-то кубовая, санллЬ, серній и другія, болЬшею
частЬю расшигпелЬнЫя Теперь вь дѣло идутъ анилиновЬія краски, «бѵксинЫ». «Буксинъ» покушается
мастерицами въ Тюмени, либо на селЬскихъ торЖкохъ у пріѢзЖичь торговцевъ
Относительно рисунковъ мастерицы мало взЫскапіелЬнЫ Изъ печатныхъ рисунковъ у ткалсіі
встрѣчаются самЫе заурялнЫе, издаваемые за-границей (въ Берлинѣ и Лейпцигѣ), для вЫшинашя но
канвѣ, они лохоляпіь до шкалеи чрезъ заказчиковъ на ковровЫя издѣлія. Иногда Же мастерицЫ
вдохновляются рисунками, украшающими этикетки, наклеиваемЫя но бутЫлкахъ съ развЫми спирт-
нЫми напитками. Наибольшимъ успѣхомъ среди шкалеи и покупателей тюменскихъ ковровъ поль-
зуются рисунки цвѣтовъ, ЖивошнЬіхь и лаЖе человѣческихъ сригуръ. Главное Же, кь чему стре-
мятся мастерицы при работѣ морховЫхъ ковровъ, и чшо имъ болѣе всего нравится — это, чтобы
коверъ вЬіходилъ пестрѣе, чтобы «краски такъ и горѣли на свѣту» ОсобЫмъ разнообразіемъ рисун-
ковъ отличаются коврЫ «морховЫе»; о нихъ ткалЬи говорятъ: «все мЫ моЖемъ вЫткатЬ—собакъ ли
кошекъ, оленя какого или охотника, букетЫ или гирляндЫ; какой узоръ пришлете, такой коверъ и
сдѣлаемъ и шерсіпЬ накрасимъ».
Гладкіе ковоЫ, «паласЫ». далеко не такъ разнообразны по узорамъ и краскамъ. Для нихъ узорЫ
дѣлаются либо тянутЫе -«цѣпочкой», либо въ «разброску», всегда оченЬ рѣдкіе, расположенные на
гладкомъ (ропѣ, болЬшею частЬю чернаго или темнаго цвѣта. Такая разница въ примѣненіи рисун-
ковъ на коврахъ «морховЫхъ» и «гладкихъ» находится, какъ поясняютъ ткалЬи, въ зависимости
отъ способовъ работЫ. Въ «морховЫхъ» коврахъ, напримѣръ, техника когпорЫхъ заключается вь
«насаЖиванш» узелковъ шерсти, составляющихъ «ворсъ», исполненіе самЫхъ разнообразныхъ узо-
ровъ, часто повторяемыхъ или требующихъ различныхъ оттѣнковъ, не представляетъ затруд-
неній. Вь «пачасахъ- напротивъ, частая перемѣна цвѣтовъ шерсти, при разнообразіи рисунка,
оченЬ затрудняетъ работу, потому что узоръ выводится помощЬю челноковъ. Тюменскія масгперицЫ
могутъ гошовитЬ коврЫ какихъ угодно размѣровъ.
’) І5ь Гврапейском Россіи коврЬі съ ворсомъ называются: «мохровіхмн» отъ слова «мохоръ-, обозначающій о у кресть-
янъ «кнспіЬ (мохрЬі — кисти); нъ Тюмени Же коврЫ съ ворсомъ нродолЖаюпть тізЫватЬ но старинному: «морховЫми» отъ
слова «морхъ» — ворсъ бархатной матеріи
-) Русчкім масіперицЫ употребляютъ іііопіъ Же терминъ «наласію для обозначенія гладкихъ ковровъ, изютоалисмЬіхь
па манеръ погпіочнЬіхъ «паласовъ»
Свои издѣлія ткалЬи сбЫвезютъ на торЖкахъ или въ іюмеіш. а потому самое болѣшос коли-
чество дѣлается въ видѣ' «полуторнЬіхъ» и «сундучнЫхъ* ковровъ, изготовляемыхъ каЖдой семЬей
коверщицъ.
Какъ въ селеніяхъ Тюменскаго округа, такъ и въ деревняхъ, и въ селахъ, и въ Женскихъ мона-
стыряхъ, гдѣ производство ковровъ составляет ъ, нерѣдко, ваЖное подспорѣс въ добЫваніи средствъ
къ Жити, всюду слЬшіашся Жалобы на невозможность получашЬ хорошіе рисунки для ковровъ
Производство ковровъ въ Воронежской губерніи.
Другимъ центромъ ковровЫхъ издѣліи, тикЖе съ характеромъ восточныхъ является слобода
УрЫвъ Коротоякскаго уѣзда. Воронежской губерніи ЗдѢсЬ изготовляются гладкіе коврЬі, килпчЫ .
имѣющіе всѣ одинъ и тотъ Же гпипичнЬіи турецкій рисѵнокъ Насажденіемъ въ этой слободѣ
ковровой работЫ населеніе обязано плѢннЬімт» туркамъ, солдатамъ, кошорЫе временно находили*Ь
въ УрЫвѢ. Жители этой слободЫ съ благодарностью вспоминаютъ о плѢнпЬіхн, научившихъ ихн—
подготовлять и красишЬ шерсіііЬ и шкатЬ коврЫ
Гкугпъ лпіи коврЫ на простыхъ деревенскихъ станкахъ, употребляемыхъ для ткапЬя холста,
пюлЬко нѣсколько болѣе широкихъ ’)•
Въ 1912 г. въ слоб. УрЫвъ до 600 дворовъ занималось ткаиЬемъ ковровъ.
ІІЬтѢ тѣмъ Же стали заниматься іпакЖе крестЬянки деревни Лиски.
Въ Воронежской губерніи и уѣздѣ въ с. Старо^Жинотинномъ дѣйству-
етъ учебно-ткацкая ковровая мастерская I я И. В В. Кн. ОлЬги Алексан-
дровны Мастерская основана бЫла въ 1911 г. Художественнаго руководителя
не имѣется, работаютъ по сшарЫмъ рисункамъ ученицъ И О. Поощренія
ХулоЖссшвъ изъ мѣстной шерсти поярокъ.
Образцы издѣліи эпюи мастерской помѣщенія на таблицахъ XVIII и XIX.
Въ Задонскомъ уѣздѣ въ г. ГороЖанкѢ, эпюи Же губерніи, устроена
бѣілн руколѢлЬня и ковровая мастерская П II Чоколовон (І я издѣлія
см. на таблицахъ XI.VIII и І.ѴІ).
Всѣ коврЬі, изготовляемые мѢсЬ, дѣлаются «полстриЖнЫми ; техника ихъ за-
ключается въ «завязЬгваніи стручковъ-», т. е узелковъ.
Орудія рабошЫ въ ковровомъ промЬіслѢ состоятъ: изъ вертикальнаго ткацкаго
станка, гребня, ящика на ноЖкахъ, низенЬкон скамеечки и палки ВсршикалЬнЬш
станокъ представляетъ изъ себя одиночную или двойную раму, сдѣланную изъ
оченЬ толстЫхъ брусЬсвъ Одиночная рама прикрѣпляется одной стороной къ по-
толку горницЫ, въ которой работаютъ, другой—упирается въ полъ.
г/
Производство ковровъ въ носадѣ ДубовкЪ ЦарицЬшскаго уѣзда,
Саратовской губерніи.
Посадъ Дубовка ЦарицЫнскаго уѣзда. Саратовской губерніи, заслужилъ давно
извѣстность своими коврами
Дѵбовскіе. коврЫ вЬідѢлЬіваіотся изъ мѣстной шерсти, причемъ фонъ ковровъ
бЫваетъ чаще всего бѢлЫи съ букетами болЬшихь цвѣпюігь и съ каймой изъ мел-
кихъ тянущихся гирляндъ.
Работа ковровъ проникла въ слободу, вѣроятно, чрезъ переселенцевъ изъ
іубернііі съ малороссійскимъ населеніемъ, вслѣдствіе чего и называется «хохлацкой»
Ковровое производспіцр, какъ иромЬісель, впрочемъ доЖиваепгь здѢсЬ послѣдніе
дни. Въ прсЖніе годЬі покупателями ковровъ бЬіли лѢсопромЬннлеиники, съ вер-
ховЬевъ Волги, съ проведеніемъ Же Желѣзной дороги на ЦарицЫнъ—центръ торговли
лѣсомъ перешелъ туда.
ГкапЬ Олсфировской ткацкой мастерской Миргородскаго уѣзда, Полтавской губ.
I іази бёсогё б’огпетепіз реІй-гиз8Іеп5 еі ргоѵепшіібе Гаіеіігг-ёсоіе би ѵіііаде б’ОІёГігоѵка,
бізігіеі бе Мігдогоб, доиѵегпетепі бе РоЙаѵа.
Ч Такіе коврЬі вЬіносягпгя крсстпЬяпкомн во мноЖсспівѢ нп станцію Лиски Юго-ВосточнЪоа* Ж л и
ііреллогаюшея поссаЖирамъ
Тюменскій «морховЬш» коверъ
I аріз ѵеіоніё Не I іітспе.
«килимъ» изъ слободЫ Урія въ Воронежской губ
«Кіііт» (іаріь поп ѵеіоніё) сіе Іа Ьоигдасіе Оигуѵ,
доиѵегпетепі сіс Ѵогопісдс.
Въ настоящее время шканЬемъ ковровъ занимаются лишЪ вь 4-хъ семЬяхъ.
Гаково положеніе ковроваго дѣла въ трехъ описаннЫхъ центрахъ, гдѣ работа ковровъ бЫла
привита населенію и слуЖила для полученія заработка, не изготовляя, вь то Же время, пред-
метовъ домашняго обихода, необходимыхъ въ крестьянскихъ семЬяхъ въ другихъ центрахъ ковро-
ваго производства въ Россіи
Производство ковровъ въ Курской, Полгпавской, Херсонской, ПодолЬской и
Вессарабской губерніяхъ.
Иной характеръ имѣетъ производство ковровъ вь губерніяхъ—Курской, Полтавской, Херсонской,
ПодолЬской и бессарабской. ЗдѢсЬ земледѣліе составляетъ главное занятіе крестьянъ и потому
изготовленію ковровъ удѣляется лишЬ время, свободное ійпь селЬско-хозяйсшвсннЫхъ работъ. Однако,
крестьяне этихъ губерній широко пользуются въ своемъ обиходѣ ковровЬіми издѣліями Іакъ, ков-
рами устилаютъ горницу, ковромъ убираютъ сани на святкахъ во время кашанЬя; коврЫ Же
слуЖатъ и покрЫшкои зимой въ стуЖу, при поѣздкахъ и приданЬімъ каЖдой невѢстЫ — словомъ,
коверъ составляетъ ваЖную принадлежность крестЬянской семЬи, и вотъ почему изготовленіе
ковровъ идетъ соразмѣрно требованіямъ мѣстнымъ, и толЬко излишки поступаютъ вь продаЖу
Курскіе коврЬі дѣлаются двухъ сортовъ: «глалцовЫе», іи. е. гладкіе и «мохровЫс» съ доволЬно
высокимъ ворсомъ Матеріалами для изготовленія ковровъ слуЖотъ: мѣстная пенЬка и шерсшЬ
домашней овцЫ простои породЫ. Для окрашиванія Же шерсти употребляются отчасти покупиЫя
краски, отчасти расшишелЬнЫя, добЫваемЫя на мѣстѣ.
Орудія, упопірсбляемЬія при изготовленіи ковровъ, и техника тканЬя мохровЫхъ ковровъ
шѣ Же, что и въ слободѣ Дубовкѣ. Гехника Же гладцонЫхъ ковровъ заслуживаетъ особаго вниманія
СтриЖенЬій коверъ изъ посоли Дубовка,
Саратовской губ.
Таріз ѵеіоійё сіе Іа Ьоигдасіе сіе ІЭоиЬоѵкп,
доиѵегпетепі (Іе Загаіоѵ.
Гладкій бсссарабскіи коверъ.
Іарн пои ѵеіоиіё сіс Іа ВеьзагаЬіс.
Дѣлаются они піикЖе на вершикалЬнЫхъ станкахъ болѣшого размѣра. Г>ъ гпканЬѢ одного и того
Же ковра принимаютъ участіе обыкновенно двѣ—три ковсрщицЫ; опЫтная мастерица «ведетъ
узоръ», олна изъ помощницъ додѢлЫваешь его, а другая дѣлаетъ фонъ. Гкапѣс «гладцовЫхъ» ковровъ
подвигается медленно и напоминаетъ работу извЬгшнЫхъ французскихъ іобеленовъ; толЬко наши
самоучки мастерицы менѣе искусны вь вЬілѢлЫваніи узоровъ. Относительно послѣднихъ нелѣзя
сказать ничего утЬішшіелЬнаго; розЫ громаднЬіхъ размѣровъ, самЫхъ невозмоЖнЫхъ и уролливЫхъ
тоновъ и очертаніи, составляютъ излюбленнЫи рисунокъ коверщицъ. И такой вкусъ не является
чѣмъ нибудЬ новѣімъ, на старинномъ коврѣ, съ заткаппЫмъ на немъ 1816 іоломъ, красуются тѣ Же
іромаднЫя, неуклюЖія розѣі (см. рис. стр 26) При производствѣ мохровѣіхъ ковровъ встрѣчались
попЫткм подраЖатЬ коврамъ восточнымъ; но потомъ и па нихъ толЬко и виднѣі бЫли, что цвѢтЫ
крупнЫе и мелкіе Замѣчательно, что, какой бЬі коверъ ни ткали, фонъ въ немъ дѣлаютъ преиму-
щественно чернЬій, несмотря на трудность окраски шерсти въ чериЫи цвѣтъ.
Изготовленіемъ ковровъ занимаются вь нѢкогпорЫхъ селеніяхъ Курскаго. ФатеЖскаі о, I Циг рон-
скаго. СудЖанскаго и ЛЬговскаго уѣздовъ, но число коверщицъ пока не установлено.
ІУь Курской губ стараніями земства для поднятія кустарнаго дѣла, въ СудЖанскомъ уѣздѣ,
образованы бЫли послѣдовательно три учсбнЬіхъ ковровЫхъ мастерскихъ: въ д. Косторноп (въ
1900 г.) и затѣмъ въ і СудЖѢ и заштатномъ городѣ МирополЬѢ. Косторской мастерской завѣ-
лустъ ученица Маріипснскои школы круЖсвницъ и коверщицъ въ С.-Петербургѣ. Рисунки даются
художникомъ. Па таблицѣ XXII помѣщенъ бархагпнЫй коверъ съ гирляндами и розами; на таблицѣ XXI
два ковра, одинъ, представляющій весну, другой осснЬ У посѣтителей второй всероссійской Ку-
старной ВЫставки СудЖиискіе коврЫ имѣли выдающійся успѣхъ.
Ковровое производство излавно существовало во многихъ мѣстахъ Полтавской губерніи.
Помимо удовлетворенія домашнихъ потребностей, коврЫ тли въ пролаЖу.
курскій і ладцовЬій» коверъ
1НІ6 г.
Іарь пои ѵекпНе <іи цоиѵег-
псііісп! сіе Іхоигзк. Ш!б.
Полтавскіе коврЫ какъ преЖде, такъ и нЫнѢ, бываютъ мохровЫс — коцЫ и гладкіе — килимЫ
Но характеру узора они дѣлятся на коврЬі «счетнЫе». на кошорЫхъ цвѢтЫ съ тѣнями, и «нссчет-
нЫе», гдѣ цвѢтЫ безъ тѣней.
Для тканЬя «коцъ» крестЬянки употребляютъ «кросна», вертикалЬнЫя болѣшія р<імЫ. КилимЫ
Же ткутъ па обыкновенныхъ «верстакахъ», упошреблясмЫхъ для тканЬя холста.
Матеріалы, шсрстЬ и пенЬка, мѣстнаго происхожденія.
Окрашиваніемъ шерсти занимаются обыкновенно сами коверщицЫ либо покупнЫми красками,
либо приготовленными дома изъ растеніи.
Что касается узоровъ, шо для «коць» (мохровЫхъ ковровъ) ткалЬи придерживаются болЬше
рисунковъ цвЬтовъ.
Въ килимахъ все еще встрѣчаются геометрическія фигуры.
І5ъ настоящее время у крестьянъ въ модѣ полосатЫе коврЫ — «дерги». Но нихъ узоръ со-
стоитъ изъ широкихъ и узкихъ полосъ; коверщицЫ, сверхъ того, дѣлаютъ, па широкихъ полосахъ
и гь разноцвѣтной шерсти, вязанЫе ѵзорЫ и маленькія звѣздочки.
Производство килимовъ особенно распространено въ Полтавской губерніи.
Стараніями Полтавскаго губернскаго земства и земствъ уѣздовъ во всѣхъ отрасляхъ народ-
наго труда, въ томъ числѣ и въ ковровомъ дѣлѣ, наступило чрезвычайное оЖивленіе. ІѴь с. Дег-
шярахъ, Прилукскаго уѣзда, основана бЫла ткацкая учебная мастерская, дѣятельность которой
направлена на возрожденіе мѣстнаго орнамента; оі ромнЫй запасъ старыхъ крѢпостнЫхъ» ковровъ,
нЬінѣ Жадно собираемыхъ въ Музеи (Кіевскій, Полтавскій, Екатеринославскій и лр.), пришелся
какъ нелѣзя болѣе кстати и въ настоящее время пока идетъ пюлЬко перекопировка этихъ ста-
ринныхъ издѣлій или близкое имъ подраЖашс. Образцами этого двиЖсгня въ полтавскомъ ковро-
вомъ дѣлѣ могутъ слуЖнтЬ коврЫ работЫ ученицъ Дегшяревской мастерской. Изъ нихъ роскош-
нЫи коверъ. изображенный на таблицѢХХІІІ, Полтавское земство имѣло счастіе поднести Его Импе-
раторскому величеству Государю Императору. Другіе образцы см. на страницахъ 27 и 57.
Украина всегда увлекалась цвѣтами и въ нарядѣ малороссіянокъ цвѢгпЫ играютъ первую ролѣ
въ головнЫхъ уборахъ. І5ъ силу этого природнаго предрасположенія цвѣтной орнаментъ, надви-
гавшійся кь намъ съ Запада, нашелъ такой сочувственный откликъ но Украинѣ. Ьсніѣ дапіирован-
пѣія книги XVI сгп., въ когпорЫхъ засвидѣтельствованъ этотъ интереснЫп переходъ отъ архаи-
ческой византійской орнаментики къ Живой цвѣточной Но рядомъ шло вліяніе шакЖе и восточ-
ныхъ образцовъ съ геометрическими узорочЬями, оно такЖе сохранилось въ издѣліяхъ прошлаго и
піакЖе привлекаетъ копіистовъ патріотическаго склада. Образцомъ этого направленія моЖетъ
слуЖитЬ «килимъ» Лохвицкаго уѣзда, Полтавской губерніи, номЬщсннЬіи на таблицѣ ХХ1\
Наибольшее количество ковровъ, поступающихъ въ продаЖу, изготовляется въ уѣздахъ: ЗѣнЬ-
ковскомь, Міргородскомъ, Роменскомь и въ ограниченномъ
( вѣдѣнія о производствѣ ковровъ въ Херсонской гу-
берніи весЬма ск\дпЫ. Въ ПасицелЬской волости, АнанЬев-
скаго уѣзда, шкутъ коврЬі («килимЬі»), дороЖки, стѢниЬіе
коврЫ («паритари»), полотенца (рушники и насѣрамЬі)
Работамъ этимъ посвящаютъ свободное время. Спе-
ціально Же такими работами въ семЬяхъ не занимаются.
КовровЫіі проміясель проникъ въ селенія названной волости
лѣтъ 100 тому назадъ
Судя по названію ковровЬіхъ издѣлій, «килимЬі» и «па-
ритари », — моАно предполагать, что издѣлія эти бЬіли
іаимсшвованЬі у коверщицъ ПодолЬской губ., гдѣ изгото-
вляются килимЬі, и въ бессарабской, гдѣ «паритари»—
сшѢннЫе коврЬі, въ ходу для убранства горницъ въ уюпі-
нѣіхъ избахъ мѢстнЬіхъ крестьянъ.
ІІЬінѢ ковровЬін промЫселъ въ Херсонской губерніи
падаетъ вслѣдствіи конкуренціи фабричныхъ издѣліи.
ГлавнЫмъ центромъ изготовленія ковровъ въ Подоль-
ской губерніи является с. клембовка. ЯмполЬскаго уѣзда.
Согласно стародавнимъ обЬічая.мъ, коверъ занимаетъ вид-
ное мѣсто среди предметовъ домашняго обихода подоль-
скихъ крестьянъ, коверъ составляетъ необходимую при-
надлежность приданаго каЖдой певѢстЬі и количество
ковровъ является лучшимъ свидѣтельствомъ богатства
семЬи. Матеріаломъ для изготовленія ковровъ слуЖатъ:
I) іііерсшЬ мѣстной овцѣі, цЫгайскои породЫ, 2) пенЬка,
приготовляемая изъ мѣстной Же конопли, и 3) бѣлая тол-
стая бумаіа. ІПерсгпЬ окрашиваютъ сами минералЬнЫми
красками, изрѣдка сдаютъ въ окраску.
Подготовительныя работЫ производятся самими ко-
верщицами въ зимнее время; къ шканЬю Же ковровъ кресть-
янки приступаютъ лишѣ весной, когда муЖскос населеніе
ухолитъ на работу, въ поле, а дѣти цѢлЫг дни проводятъ
на улицахъ и хата становится свободнѣе для размѣщенія
станковъ.
коврЬі дѣлаются узкіе и широкіе; узкіе—не болѣе
одного аршина въ ширину, бЫваюшъ двухъ аршинъ длинЫ,
а иногда даЖе и 1? арш., смотря по назначенію своему
Такіе коврЫ готовятся па обыкновенныхъ деревенскихъ
кроснахъ; широкіе Же коврЫ изготовляются на особыхъ
станкахъ, назЫваемЫхъ «разбой», весЬма громоздкихъ, такъ
какъ эти станки долЖнЫ соотвѣтствовать ширинѣ ковра,
доходящей иногда до 4 и болѣе аршинъ, Вовремя работЫ
они устанавливаются вертикально; ихъ прислоняютъ къ
стѣнѣ такъ, что верхній край ихъ касается потолка, а
числѣ въ Полтавскомъ и Прилукскомъ
Гладкій коверъ Дегтярсвскои учебно-
ткацкой мастерской Полшнвскаі о і у-
бернскаго земства.
Таріяпоп ѵеІоиІсргоѵепапІбеГаісІісг-ёсоІс
бе ііззадс би ѵіііаде бе Ведіагу, доиѵеі-
петепі бе Роііаѵа
ниЖній упирается въ полъ хапіЫ.
коврЬі вЫдѢлЫваются всегда гладкіе. По техникѣ коврЫ узкіе и широкіе—различны. Узкіе коврЫ,
лѣлаемѣіе на кроснахъ, имѣютъ іпканЬ плотную; широкіе Же напоминаютъ своимъ составомъ
тканЬ гобсленовскихъ ковровъ. Узкіе коврЫ называются «килимъ», болЬшіс «скорцъ». Въ селеніяхъ
по рубеЖѢ ПодолЬской и бессарабской губерніи, гдѣ Живутъ молдаване, длиннЫе коврЫ для лавокъ
вдолЬ стѣнъ называются «лаерпгь». а узкіе для украшенія стѣнъ позади лавокъ—«скорцъ».
Въ с. КлембовкѢ дѣлаютъ еще родъ ковровъ, состоящихъ изъ толешоіі шерстяной обыкновенной
ткани съ релЬес|піЫмъ узоромъ, вЫлоЖеннЫмъ толспіои разноцвѣтной пишкой. Въ общемъ. коврЫ
отличаются красивой работой и гармоніей въ сочетаніи красокъ. Что касается узоровъ, то моЖно
найти сіце кое-гдѣ красивые рисунки, оригиналЬнЫе, передаваемые преемственно подъ названіемъ:
Гладкій шерстяной коверъ, вЫшканііЬіи въ учебно-ткацкой мастерской графини
А А Моллѣ, въ ЬплЬнЬ
Гаріз еп Іаіпе, поп ѵеіоиіё, Н ргоѵіепі бе Гаіеііе-ёсоіс Не М-те Іа согпіеззе А. А МоІІ,
а Ѵііпп.
«розЫ», «вилЫ», гп. е. зигзаги, «шашки» и ш д., среди нихъ особенно выдѣляется райское дерево» (по
молдавски- «поме»), имѣющее особое значеніе въ обрядахъ молдаванъ
Къ сожалѣнію, всѣ эти типичные и интересные рисунки вЫходяшь изъ употребленія
Вслѣдствіе сложности и дороговизнЫ, изготовленіе большихъ ковровъ ограничено Напро-
тивъ, «кнлимкм», издѣлія клембовскихъ коверщицъ, встрѣчаются далеко га предѣлами «Подольской
губерніи.
ТканЬе ковровъ распространено по всей Ьессарабіи и глуЖингь какъ для убранства Жи-
лищъ молдаванъ, такъ и для соблюденія мѣстныхъ обЫчаевъ, и толЬко по крайней нуЖдЬ въ
деньгахъ излишекъ сбывается па сторону. Исключеніе составляетъ сѣверна^ часшЬ Хошин-
скаго уѣзда (Хотинская Вуковина), населенная русинами, малозсмелЬс которЫхъ заставляетъ
прибѣгать къ подсобнымъ промЫсламъ. Поэтому коврЫ на продаЖу изготовляются толЬко вь
Хошинскомь уѣздѣ
крестЬянскіс коврЫ всѣ гладкіе, «килимЫ». ГлавнЫмъ матеріаломъ слуЖишъ шсрстЬ мѢспшЬіхъ
овецъ породы «пушекъ», на сѣверѣ и въ средней части Всссарабіи, я «цЫгайской», на югѣ Ьессара-
біи, и пенЬка. Шерстяную и пснЬковую пряЖу готовятъ сами ткалЬи Окрашиваніемъ шерсти иши-
маются онѣ Же, употребляя для этого аннлиновЫя и отчасти растителЬнЫя краски
УзорЬі на коврахъ представляютъ своеобразные орнаменты геометрическіе и фантастическіе,
разбросанные но черному и Желтому фону. Среди послѣднихъ вЫлѣляется дерево ноліе*. украшен-
ное цвѣтами Часто повторяющійся въ коврахъ рисунокъ этотъ моЖетъ бЬіпіЬ воспроизведеніемъ
болЬшой вѣтви, украшенной всевозмоЖпЫми цвѣтами, фруктами, лоскуточками и т под., сопро-
вождающей, согласно обЫчаю молдаванъ, покойника при похоронахъ. Кромѣ того, среди ковровЫхъ
узоровъ естЬ такЖе немало условныхъ цвѣтовъ, назЫвасмЫхъ по молдавски «трандафиръ», т. е.
роза, малѣва. Фонъ молдавскихъ ковровъ по преимуществу чернЫй, но бЫвасгпъ и цвѣтной; дѣлают ъ
коврЫ такЖе и въ полосы СамЬіе выдающіеся цвѣта вь бессарабскихъ коврахъ—чернЫй, Желто-
палевЫи, малиновЫй, иногда съ прнмѢсЬю зеленаго.
('танки, употребляемые коверщицами въ Ьессарабш, двухъ родовъ: одни вершикалЬнЫе, разбой»,
другіе горнзоиталЬнЫс, послѣдніе слуЖашъ одновременно какъ для тканЬя матерій, такъ и для
изготовленія гладкихъ ковровъ Образецъ бессарабскаго ковра см па таблицѣ XXV
I ладкій шерстяной коверъ, вЫтканнЫи въ учебно-ткацкой мастерской графини
Л. А. МоллЬ, въ ВилЬпѢ.
Гарія сн Іате, пои ѵеіоиіё, іі ргоѵіепі <іе І'аіеііег <іе М-те Іа сопйеззе А. А. МоІІ,
а Ѵііпа
Недостатокъ хорошихъ рисунковъ и правильно организованнаго сбЬігпа роняютъ цѣну ковро-
вЬіхъ издѣліи. Поэтому работа ковровъ все еще, гланнЫмъ образомъ, прололЖаешъ слуЖишЬ по-
требностямъ семЬи молдаванъ и не развивается до степени нромЫсла, обезпечивающаго населенно
извѢспгнЫи заработокъ.
Ковровое дѣло, требующее не пюлЬко хорошей техники, но и худоЖесшвеннЫхъ рисунковъ,
обратило по себя вниманіе правительства.
Въ 1888 г при переходѣ попеченія о кустарной промышленности въ Россіи изъ Министерства
Финансовъ въ вѣдѣніе Министерства I осу дарственныхъ Имуществъ, предпринято бЬіло изслѣдо-
ваніе ковроваго производства въ Россіи, на Кавказѣ, въ Закаспійской области, въ Туркестанѣ и
ВухарѢ. Изученіе этого дѣли, въ теченіе 1888-92 гг. въ губерніяхъ: ТоболЬскои, Саратовской, Воро-
нежской, Курской, Полтавской, Вессарабскои и ПодолЬскои, указало на всѣ недостатки въ производ-
ствѣ ковровъ въ этихъ губерніяхъ и побудило Министерство ошкрЫтЬ въ 1889 г. при состоящей
подъ Августѣйшимъ покровительствомъ Ея Императорскаго Величества ГосударЬши Императрицы
Маріи ОсодоровнЬі Маріинской школѣ круЖевницъ отдѣленіе для улучшенія техники ковроваго дѣла
и разработки рисунковъ для ковровъ.
Аля преподаванія правилѣнЫхъ пріемовъ работЫ ковровъ бЫла приглашена г-Жа Жу-
ковская, изучившая производство какъ персидскихъ, такъ и текинскихъ и другихъ ковровЫхъ
издѣлій.
ПервЫя ученицЫ бЫли присланы: изъ бессарабской губ., отъ С. В. Казицинои; изъ Іамбовскои
губ., огпъ А. И НарЫшкиной; изъ Курской губ., отъ СудЖапскаго земства.
Кавказскія коверщнцЫ за работой.
Оиѵгіёгсз саисаьіеппез ея Іаріз сіи ігаѵаіі
Но окончаніи курса ѵченицЬі ковроваго отдѣленія Маріинской інколЬі получали мѣста учитель-
ницъ и вносили улучшенные пріемы въ работу ковровъ. Гакимь образомъ бЫло положено начало
совсртснсшвованпо ковроваго дѣла вь Россіи.
Образецъ издѣлій ковроваго отдѣленія Маріинской тколЬі круЖевницъ на таблицѣ XVII, гдѣ
воспроизведенъ коверъ, изготовлсннЫи по персидскому образцу ученицами тколЬі для поднесенія
Августѣйшей покровительницѣ Ыя Имп. І5ел ГосударЫнѢ Императрицѣ Маріи Ѳеодоровнѣ по случаю
2*>-лѢпшяго юбилея Августѣйшаго покровительства школѣ.
Собранные въ настоящемъ изданіи снимки съ ковровъ свидѣтельствуютъ о стремленіи ом-
скихъ учрежденіи и частнЫхъ лицъ къ возстановленію лучшихъ образцовъ ковровЫхъ издѣлій какъ
мѣстныхъ, гдѣ такія работЫ существовали издавна, такъ и къ подражанію восточнымъ ковро-
вЫмъ издѣліямъ, а такЖе къ созданію новЫхъ рисунковъ для ковровъ.
Въ Тверской губ., I ІовоторЖскомъ у., вь д СосновицЫ, основана бЫла ГлавнЫмъ Управленіемъ
3 и 3. вь 1900 г. Женская инструкторская учебная мастерская по прядилЬно-ткацкому ремеслу,
въ числѣ вЫсшавленнЫхъ сю издѣлій находился болЬшой коверъ, по рисунку II Я. Билибина «Ьога-
тЫри», изобраЖеннЫи на таблицѣ XX. Рисунокъ Билибина слуЖилъ иллюстраціей къ бЬілинѢ
«БолЪга». Коверъ изъ кавказской шерсти на основѣ изъ пенЬковой нитки (Цѣна 250 р.).
Въ Тамбовской губерніи насажденіемъ художественнаго ковроваго дѣла запятЫ многіе, среди
нихъ выдѣляются своею просвѣтительною дѢятелЬносіпЬю А II. ІІарЫшкина и М Ѳ Якунчикова.
СпіарЫй кавказскій коверъ изъ г. Шуши, ЕлисавепшолЬской губерніи.
Таріз саисаэісп апсіеп, ѵсіоиіё, ргоѵспапі сіе Іа ѵіііс де СІюисЬа, доиѵегпетепі сГЕІізаЬсійроІ.
Первая основала въ 1895 і. ткацкую мастерскую, при содѣйствіи коверщицЫ, окончившей
Маріинскую школу, въ своемъ имѣніи ТЗЬікова Гора. Издѣлія отличаются высокими техническими и
худоЖественнЬіми достоинствами, образцЬі на таблицъ XIX Олинъ изъ этихъ ковровъ прелепш-
вляетъ удачное подражаніе текинскимъ.
М О. Якунчикова въ 1909 г. основала ткацкую мастерскую вь с. Соломенкѣ Монтанскаго у .
подъ руководствомъ ткачихъ изъ Маріинской школЫ обучается до 60 дѣвочекъ. ЗдѢсЬ господ-
ствуетъ увлеченіе стилемъ имперіи, о чемъ краснорѣчиво свидѣтельствуютъ великолѣпные
мсбслЬ и коврЫ, помѢщеннЫс на таблицахъ XXXI и XXXII. СбЫтъ издѣлій на сумму до 7.СХХ1 руб.
въ голъ.
Въ кіевской губ., въ ВаснлЬковскомъ у., въ с. ЕленовкѢ, ткацкое производство заведено г-Жсй
В. Н. Ханенко. На таблицѣ XXV помѣщенъ коверъ работЬі этой мастерской по рисунку 15. в. Кри-
чевскаго.
Въ сѢвсро-западнЫхъ губерніяхъ, вь Витебской и лр., обращаетъ на себ$і вниманіе кустарная
дѣятельность гр. А. А. МоллЬ. Изъ ея мастерской вЬіходятъ коврЫ въ стилѣ тобегпе по рисун-
камъ Живописца Спіабровскаго, не лишеннымъ настроенія: образцЬі ихъ помѣщеніи на стр. 28 и 29,
коверъ съ озеромъ и птицами подъ плакучими деревьями и коверъ съ замкомъ въ горахъ.
въ отдѣлѣ Царства ПолЬскаго вЫдѢлялисЬ коврЫ двухъ мастерскихъ. 15ь Варшавскомъ уѣздѣ
дѣйствуетъ ковровая мастерская Маріи Сливииской, образецъ ея издѣлія — коверъ съ тюлЬпанами
на таблицѣ XXV. въ Островскомъ у., ЛомЖинской губ., въ с. РусЬ вь 1903 г. ошкрЬіта бѣіла ковро-
вая мастерская Софіи Апозманскон. Она вЬірабашЬіваетъ въ годъ до 150 ковровъ на сумму до 5.000 р.
ОбразцЬі издѣлій па таблицахъ XXVI и IX.
На пюи Же таблицѣ XXVI помѢщенЬі бумаЖнЬіс орнаменты и бумаЖная подвѣска къ потолку,
паукъ , издѣлія крестьянокъ 15. Кн Ловичскаго, с. Налимова. На коврахъ поставлена такЖе посула
изъ поливной ілинЬі мастера С. Ягмина изъ л. вишнево, варшавскаго уѣзда.
Кавказскій стриЖеиЫи коверъ изъ г. Шуши, ЕлисаветполЬскои губерніи.
Гаріз сансазіеп, ѵеіоиіе, ргоѵепаиі сіе Іа ѵіііе бе СйоисЬа, доиѵегпешеп! сі'І ІізаЬеПіроІ.
КОЬРОВОЕ ЛЬЛО НА КАВКАЗЪ.
Искусство производитъ коврЫ зародилось па зарѣ цивилизаціи восточныхъ народовъ. КоврЬі
шіервЫе начали дѢлагпЬ нь Египтѣ и на берегахъ Тигра и Ефрата, а затѣмъ постепенно искус-
ство это перешло въ малую Азію, Персію и Индію. КулЬтура этихъ странъ, проникая на
Кавказъ, принесла съ собой, еще во времена глубокой древности, и умѣніе дѢлашЬ коврЬі.
КрасивЬгми, поэтическими легендами оруЖснЫ древнѣйшія сказанія о коврахъ. Великолѣпные,
художественно вЬіполненнЫг коврЫ фигурируютъ въ нЫніной обстановкѣ фараоновъ и шаховъ, при
религіозныхъ церемоніяхъ разнЫхъ кулЬшовъ и прославляютъ трудолюбіе и искусство часто вссЬма
вЫсоконоставленнЫхъ Женщинъ, окруЖеннЫхъ ореоломъ вЬісокой добродѣтели
ПривЫчка смотрѢпіЬ на ковровЫя издѣлія, какъ на драгоцѣнныя произведенія вЫсшаго искус-
ства, сохранилась до сихъ поръ во многихъ заЖиточнЫхъ домахъ кавказскихъ народностей, но умѣніе
дѢлатЬ коврЫ постепенно проникало въ широкіе слои кочевого и земледЬлЬческаго населенія и полъ
давленіемъ нуЖдЫ въ ленеЖнЫхъ заработкахъ превратилось въ промЫселъ чисто простонароднаго
кустарнаго характера
РаюнЬі ковроваго промЬісла и нѣкоторыя особенности издѣлій.
КовровЫй промЫселъ получилъ вссЬма серьезное распространеніе въ предѣлахъ юЖпаго и во-
сточнаго Закавказья. На Сѣверномъ Кавказѣ его нѣтъ у русскаго населенія, а у туземцевъ горной
и плоскостной части оно развито лишЬ въ пѢкоторЫхъ мѣстахъ и носитъ скорѣе любительскій,
Кавказскій спіриЖенЫй коверъ изъ г. Шуши, ЕлизавешполЬской губерніи.
I аріз саисазіеп ѵеіоиіё, ргоѵепапі бс Іа ѵіііе бе СкоисЬа, доиѵегпетепі бе ЕІізаЬсНіроІс.
чѣмъ промЫшленнЬш характеръ. Точно такЖе не имѣетъ это дѣло экономическаго значенія нъ
Грузіи и во всемъ западномъ Закавказьѣ и на Черноморскомъ поберсЖЬѢ.
Въ Дагестанѣ производство ковровъ и паласовъ оченЬ распространено, но въ послѣднее время
переЖиваетъ кризисъ, вслѣдствіе утраіпЬі старыхъ рисунковъ и красокъ, и лишЬ стариинЫе коврЫ
находятъ достаточный сбЫтъ внѣ округа.
Въ юЖномъ Дагестанѣ, вь Кюринскомъ округѣ, особенно развито производство сумаховъ.
Сумахи эти съ оригиналЬнЬіми узорами, съ художественнымъ подборомъ красокъ, пользуются боль-
шимъ спросомъ заграницей
ПодобнЫи сумахъ изъ села Митага, Дагестанской области, Каишаі о-1 абасарапскаго округа,
изображенъ на таблицѣ XVIII. ЗамѢчатслЬнЫ двухсторонніе паласЫ Темиръ-Ханъ-Шуриискаго
округа, нзвѢстнЫе подъ названіемъ «луми» съ красивЫмъ архаическимъ рисункомъ, но производ-
ство ихъ ограничено.
Изъ ковровъ съ ворсомъ на ріянкѣ извѣстны дербентскіе и шабасарскіе [юЖнЫй Дагестанъ)
15ь нѢкошорЫхъ селеніяхъ Дагестана производятъ и «дЖедЖими» весЬма высокаго качества.
Эта тонкая ковровая матерія безъ ворса, одно-или двухсторонняя, смотря по характеру рисунка,
для изготовленія тонкихъ сшивнЫхъ покрывалъ и обивки мебели
Кубинскій ковровЫи раіонъ, Бакинской губерніи, одинъ изъ самЫхъ замѢчаніелЬнЫхъ по каче-
ству издѣліи Нигдѣ на Кавказѣ не употребляютъ такой тонкой пряЖи, какъ здѢсЬ, и коврЫ этого
раіона отличаются необыкновенной тонкостью и плотноспіЬю. РастишелЬнЫя краски оконча-
тельно еще не вЬітѢспенЫ. СтариинЫе мѢстнЫе рисунки здѢсЬ такЖе болЬшс сохранились, чѣмъ
въ другихъ раіонахъ. По характеру ткани и размѣрамъ издѣлія этого рола вполнѣ тоЖдсственнЫ
съ дагестанскими
На таблицѣ XXVIII изобраЖенЫ коврЫ сь ворсомъ работЫ села Зейхуръ, Кубинскаго уѣзда,
Бакинской і уберіпи.
зз
з
кавказскій гладкій коверъ, «Зили», изъ г. Шуши, I ли швепіполЬскоіі губерніи.
’Іаріз саисаьісп поп ѵеіоиіё, «7.ІІІ», ргоѵепнпі Не Іа ѵіііе (1с СЬоисЬа. доиѵегпетепі НТІнаЬеІІіроІ.
ПзвѢспінЫе на рЬінкѢ бакинскіе и муганскіе коврЫ производятся въ сосѣднихъ уѣздахъ Бакин-
скомъ и ЛЖеватскомъ; по типу они оченЬ близко подходить къ кубинскимъ, но размѣръ производства
ограниченнѣе. Гораздо въ болЬшемъ количествѣ доставляются на рЬінки такъ пазЬіваемЬіс капри-
спіанскіе коврЬі, производящіеся въ IПемахинскомь уѣздѣ, гдѣ эти издѣлія въ общемъ по качеству
нѣсколько уступаютъ кубинскимъ, по зато двухсторонніе паласЫ получаются здѢсЬ самаго высо-
каго качества. ІУь юЖномъ Ленкоранскомъ уѣздѣ производятся болЬшіе килимЫ (особѣіе двухсторон-
ніе безворсЫе коврЫ) и дЖедЖимЫ, а такъ Же хурЖипЫ (персмешнЫя сумки) и мафраши (для укладки
постелей, см. рис. стр. 38). КоврЬі ленкоранскіе, несмотря на сосѣдство Персіи, невысокаго качества
СилЬно распространенное здѢсЬ, примѣненіе плохихъ анилиновЬіхъ красокъ портитъ всЬ издѣлія.
Кавказскими коврами изъ этихъ мѣстностей бЫла завѣшена вся стѣна Кавказскаго отдѣла
вЫставки, изображенная на таблицѣ XXX.
15ь сосѣдней Г.лиззветполЬскон губерніи Карабахъ,—бЫвшсс обширное карабахское ханство,—
обнимающее нЫнѢ уѣздѣі I Путинскій, ДЖсванширскііі. Карягинскій и Зангезурскій, славится сво-
ими коврами съ древнихъ временъ. IПутинскіе купцЫ издавна способствовали широкой органи-
заціи сбЫта карабахскихъ ковровъ, вЫрабашЫвая вмѣстѣ съ тѣмъ у мѣстныхъ кустарей умѣніе
удовлетворять вкусамъ и потребностямъ болЬнюго рЫнка. Къ тому Же многіе карабахскіе ханЫ
оставили по себѣ памяшѣ, какъ вЫсокіе покровители ковроваго искусства.
Благодаря этимъ обстоятельствамъ, ни одинъ уголокъ Кавказа не производилъ столько разно-
образныхъ и чрезвычайно цѢннЫхъ въ художественномъ отношеніи ковровЫхъ издѣліи, какъ
Карабахъ. I ородъ Шуша бЬілъ преЖде всего руководителемъ худоЖественнЫхъ вкусов ь заказчиковъ-
покупщиковь и вообще мѣстомъ обширнаго сбЫта; здѢсЬ работали наилучшія мастерицы, гадавов-
ішя тонъ всему ковровому производству не шолЬко вь этомъ раіонѣ, но и во всемъ Закавказьѣ.
По то. что двигало здѢсЬ ковровое дѣло впередъ, то отчасти послуЖило и причиной упадка: под-
держивая дѢятелЬное сношеніе съ европейскими странами, карабахцЫ ранЬше, чѣмъ кто-либо на
Кавказѣ, познакомились съ химическими апилиповЫми красками и чуЖеземнЫми рисунками и съ этого
Внутренность кибитки ЧингслЬскон волости, Курганской области. Киргизъ и киргизка за работой
и ихъ издѣлія, тканЫя и вЫшитЫя
Ѵие тіёгіеиге бе Іа іепіе би бізіпсі бс ГсЬіпдиеІ, ргоѵіпсе де Тоигдаі. С.сз КігдЬіхеь, оссирёз а Ісигз
оиѵгадез коизіагз: іізяіз еі Ьгосіегіез.
момента начинается паденіе карабахскаго ковроваго производства. Образцы тушинскихъ ковровъ
помѣщеніи ни стр. 31, 52, 55 и 34.
КоврЬі съ ворсомъ здѢсЬ отличаются болЬшими размѣрами изъ подражанія Персіи, которая
производитъ болЬшіе коврЫ для половъ при европейской меблировкѣ комнатъ
ТипичиЬіе карабахскіе коврЬі, такъ назЬіваемЬіе «хали* —вссЬма вЬісокой цѣнности.
Изъ безворсѣіхъ ковровъ отличаются своими оригиналЬпЫми красивЬіми рисунками: «зили»
(см рис. на сіпр. 34), «шадда* и «варни*; всѣ эти издѣлія —одностороннія. Кромѣ того, во всемъ
Карабахѣ, какъ и въ осіпалЬпой части губерніи, производятся въ болЬшом ь количествѣ двухсторон-
ніе, безворсЫе иаласЬі,
Въ предѣлахъ Эриванской губерніи и Карсской области ковровѣімъ промЫсломь занимаются,
главнымъ образомъ, кочсвЫе и полукочевЫс курдЫ. Армяне шакЖе вЫдѢлЫваютъ хорошіе коврЫ, но
СЫрдарЬинская обл. Ташкентскія ткацкія, ковровЫя, вЬтнішЬія и набоиковЫя издѣлія.
ТІ55Ц5, іаріз, Ьгобегіез еі іойез реіпіез сіе Іа ѵіііе бе ГасІікепІ
они работаютъ болЬше для своихъ домашнихъ потребностей, чѣмъ для рЫнка. По славу эпюго
раіона составляютъ курдскіе «яманЬі», безворсЫе, двухсторонніе паласЬі весЬма тонкой работЫ съ
чрезвычайно оригималЬнЫми рисунками. (См. рис. стр. 37). ЯманЫ идутъ, главаЫмъ образомъ, на пор-
тЬерЫ. ВесЬма интересны ніакЖе односторонніе коврЫ —«чій-килимъ» и «чихъ»—это роль ширмЬі,
составляющей принадлежность кѵріпимской палатки. (См. таблицу XXX). Основа чиха—камЫшевЫе
прутЬя, которЫе затѣмъ заматываются разноцвѣтными шерсшяііЫми нитками,а иногда и шелковЫми.
Гладкій коверъ Деггпяревской учебно-ткацкой мастерской Полтавскаго
губернскаго земства.
Таріз пои ѵеіоиіё ргоѵепапі Не Гаіеііег-ёсоіе «іе Ііззаде <ііі ѵіііаде сіе Оедіагу,
доиѵегпетені <іе Роііаѵа.
КоврЬі съ ворсомъ производятся въ этомъ раюнѣ въ небольшомъ количествѣ, но отличаются
иногда интсреснЬіми и оригиналЬнЫми узорами.
ЬесЬча орш иналЬнЬімъ промЫсломъ на Кавказѣ является такЖе производство воилочнЫхъ ков-
ровъ. такъ назЬіваемЬіхъ «арбабаши», развитое въ Верхнихъ и НиЖнихъ Казаннщахъ, БугленѢ и
Гладкій Курдскій коверъ «яманЬі».
Таріз Кигсіе, еп Іаіпе, поп ѵеіоиіё, «Ѵатапу».
Кавказскій «мафрашъ», слуЖащій для укладки мягкой рухляди (постели и т. и.).
«МаігасЬе» спѵеіорре роиг ріавЬ еі рсПеіегісз саисазіеп.
пѢкоторЫхъ другихъ селеніяхъ Темиръ-Ханъ-1! Іурскаго округа, Дагестанской области ПодобнЫи Же
промЫселъ имѣется въ пѢкоторЫхъ пунктахъ Грозненскаго округа, напримѣръ вь селѣ Ачхой,
Герской области. Берутъ два войлока хорошаго качества, окрашсннЬіе въ разнЫе цвѣта, болЬшсй
частЬю въ синій и краснЫй, и вЫрѢзЫваютъ по одинаковому масштабу фигурЬі; послѣ этого вЫрѣзку
изъ синяго войлока вставляютъ въ краснЫи и обратно и вшиваютъ крѣпко нрочнЫми нитками,
• накладывая на швЫ бѣлую шесЬму, Дѣлаются узорчатЫе войлока различныхъ типовъ въ различныхъ
частяхъ края—каЖдня народность вноситъ въ это дѣло свои особЫе пріемѣ! и вкусЫ, но наиболЬ-
шимъ спросомъ на рЫнкѣ пользуются ^арбапаши*. (См. таблицу XXIX).
Богатѣйшій отдѣлъ на второй Всероссійской кустарной ВЫставкѢ, снабЖеннЫй самЫми разно-
образными издѣліями, краснорѣчиво подтверждалъ вышесказанное о ковровой промышленности на
этой окраинѣ Россіи,
Въ заключеніе нелЬзя не упомянуть объ издѣліяхъ кочевЫхъ киргизъ и рукодѣліяхъ русскихъ
переселенцевъ въ СЫрдарЬинской области (см. рис на стр 56) и въ Туріайской области (см. рис.,
стр. 35].
БолЬшой интересъ представляли коллекціи киргизскихъ работъ, находившихся въ палаткахъ,
доставленныхъ изъ Тургаиской области, Среди вЫставлсннЫхъ работъ наибольшее вниманіе заслу-
живаютъ «чій-килимъ» и «чихъ». замѢчателЬнЫе по рисункамъ евримъ, множество такъ назЫвае-
мЫхъ дороЖскъ, т. с. неширокихъ, загпканнЫхъ гладкими и вЫпуклЫми рисунками ковровЫхъ полосъ,
служащихъ для скрѣпленія верхней части палатки.
О ковровомъ дѣлѣ въ Финляндіи имѣются скуднЫя свѣдѣнія.
Не подлежитъ сомнѣнію, что финская орнаментика, еще Живущая среди народа, по прямой
линіи ведетъ свое происхожденіе отъ той, которая 600 лѣть шомѵ назадъ бЫла заключена въ
могилахъ древнихъ финовъ. МЫ знаемъ, что формЫ, подобныя финскимъ, существовали у большин-
ства народовъ на извѣстной степени ихъ развитія, но нъ настоящее время ни одинъ народъ
не сохранилъ ихъ нъ такомъ количествѣ и такой чистотѣ, какъ финскій.
Древнее финское кустарничество не изсякло и послѣ введенія христіанства.
ѴЖе во время шведскаго владычества бЫли приняты .многія мѣры для поднятія финскаго
кустарнаго производства, вь особенности во время такъ называемаго періода свободы.
Самое ваЖиое, однако, значеніе для финскаго кустарничества имѣло учрежденіе финляндскаго
экономическаго общества вь 1797 г. Въ 1813 голу Императоръ Александръ I ассигновалъ 10.000 руб,
меЖлу прочимъ, для поднятія полотняно-ткацкой промышленности; благодаря названному обществу,
нЫнЬ именующемуся Императорскимъ Финляндскимъ Экономическимъ Обществомъ, бЬіли открЬішЫ
три тколЬі кустарной промышленности, или рукодѣлія, въ Або, въ Еэогнэсѣ и въ Кэуру, что спо-
собствовало поднятію кустарнаго искусства и дало значительной части парода возможность въ
186/—68 и въ 1892— 1893, въ годЬі повсемѣстнаго неуроЖая, найти средства для борЬбЫ съ нуЖдою.
По всей вѣроятности, къ нѣкоторому виду ковровъ нуЖно отнести рисунчншЬія покрЬівала,
которЫя въ свое время бЫли особой ошраслЬю деревенскаго ткацкаго производства. Волѣе легкаго
исполненія, т. с. обыкновеннымъ способомъ шканЫми, являются «раану» (гааіш) или «лоида» (Іокіе)
и «шякяня» (Нікапа), Такія покрЬівала изготовляются и теперь въ особенности нъ Эстербоптіи
и мѣстами въ Кареліи. Размѣръ ихъ примѣрно 120, 180 сант. и цѣна 20—60 марокъ за штуку. Какъ
по техникѣ, такъ и но исполненію болѣе цѢшіЫ мохнаіпЬія покрывала или коврЬі, назЫваемЫя»
ріойютъ* (гуііиі). Они настолько прочнЫ, что сохранялись въ полной исправности въ теченіе двухъ
столѣтіи. Производство ихь распространено въ особенности въ Эсшерботніи, Тавасшландіи, о
шакЖе въ Сатакѵнтѣ. (См. таблицу XXVII).
ПокрЬівала эти употреблялись первоначально для постели, но впослѣдствіи такЖе и на сто-
лахъ. диванахъ и даЖе на полу. Въ настоящее время производство это почти исчезло, но дѣлаются
попЫтки возродишь его.
На двухъ снимкахъ, сдѣланныхъ съ ковровъ, на которЫхъ затканЫ 1/91 и 1/96, доволЬно
отчетливо видна техника работЫ. Исполнены они но сшаршпіЫмъ образцамъ вышеупомянутыхъ
«мохнаіпЫхъ ковровъ*—«рюйіошъ». и замѢчатслѣнЫ своими своеобразными рисунками.
Ковровое дѣло въ Финляндіи испЫшЬіваешъ такЖе и друпя худоЖественнЫй вліянія, чему сви-
дѣтелями—коверъ, въ духѣ французскихъ гобеленовъ, изобраЖеннЫй па таблицѣ XXVII, и декадент-
скій коверъ, съ пряхами, на таблицѣ XXV
Набойная мастерская въ с. ОлефировкѢ Миргородскаго уѣзда, Полтавской губерніи
I ’аіеііег сіе іоііе решіе сіи ѵіііадс сі’ОІсГігоѵка, сіізігісі сіе Мігдогосі, доиѵегпетепі сіе Роііаѵа
НАЬОЕЧНЫЙ ІІРОМЫСГЛ'Ь.
Бъ непосредственной связи съ кустарнЫмъ ткачествомъ находится набоечнЫй промЫселъ, или
ручное печатаніе красками на доморощенныхъ тканяхъ.
Производство набоекъ, какъ требующее силЫ, естЬ промЫселъ по преимуществу муЖской, хотя
не исключаетъ такЖе участія Женщинъ и подростковъ.
Набоечное производство—остатокъ одной изъ самЫхъ старинныхъ отраслей художественной
кустарной промышленности Оно пришло къ намъ изъ Индіи и Пс-рсіи и извѣстно на Руси съ
XII вѣка.
Въ старину, задолго до появленія ситценабивныхъ фабрикъ, набойки ручнЫмъ способомъ бЫли
чрезвычайно распространены въ Россіи. Этимъ промЫсломъ кормилисЬ цѢлЫе ѵѢздЫ.
Въ набойкахъ вЫливалосЬ народное творчество, вѣками создававшее національное русское
искусство, въ одной изъ его любопытнѣйшихъ формъ. По уцѣлѣвшимъ въ нашихъ музеяхъ остат-
камъ набоечнаго дѣла въ Россіи и по историческимъ записямъ, относящимся ко времени его про-
цвѣтанія, моЖно судитЬ не толЬко о распространенности производства набоекъ, но и о чрезвы-
чайномъ разнообразіи его нъ примѣненіи къ предметамъ домашняго обихода.
Бъ настоящее время во многихъ мѣстахъ Россіи, при содѣйствій Главнаго Управленія Зем.
и Земл., снова обращено вниманіе на поднятіе этой отрасли народнаго труда. Благодаря огромному
спросу на нашу набойку въ Россіи и заграницей, сбЫпіъ ея пошелъ бЬістрЫми шагами впередъ, и
надо надѢятЬся, что при современныхъ усовершенствованіяхъ въ области красилЬной химіи не
далеко то время, когда наша русская набойка снова займетъ подобающее еи почетное мѣсто среди
другихъ нашихъ тканей.
Производство набоекъ наиболѣе сохранилось въ сѣвернЫхъ и сѢверно-восточнЫхъ губерніяхъ:
вологодской, Олонецкой, Пермской, Уфимской, Бятской, Костромской, отчасти Казанской, Нижего-
родской, Московской и Рязанской
Бъ одной Вятской губ. кустарей набоечнаго дѣла насчитывается до 15.000 человѣкъ. Наиболѣе
устоичивЫмъ оказался этотъ промЫселъ въ мѣстахъ, отдаленныхъ отъ ЖелѣзнЫхъ дорогъ,
напримѣръ, въ Уфимской губ., ідѣ онъ даЖе за послѣднее время самъ собою развивается, и въ
Рязанской губ., въ СапоЖконскомъ уѣздѣ.
Бъ Московскои губ., благодаря энергіи М. Ѳ. Як^нчиковой и извѣстнаго покровителя кустарной
промышленности С. Т. Морозова, сумѣвшихъ заставишь кустарей набиватЬ по стариннымъ,
хранящимся въ музеяхъ доскамъ, появились на рЫнкѢ издѣлія, которЫя пришлисЬ оченЬ по душѣ
національному повороту въ пашемъ обществѣ. Издѣлія эти, отличаясь худоЖественностЬю
рисунка и старинной техникой, примѣнимы для мебели, поршЬеръ, скатертей, подушекъ и т. п.
украшеніи нашего ЖилЬя, однимъ словомъ—кресшЬянская набойка нашла хорошій сбЫшъ у город-
ского покупателя. Бъ послѣднее время набойка все болЬшс и болЬшс требуется заграницу и
успѣхъ ея такъ великъ, что появились уЖе фабричныя подраЖанія этому кустарному производству.
Наиболѣе крупнЫми производителями иабоики считаются братЬя МалѢевЫ въ Московской губ.
и Бочаровъ въ г. Костромѣ. (См. таблицу XVI).
Бъ двѣ инструкторскія школЫ, организованныя Главнымъ 'Управленіемъ Земл. и Земл. въ Твер-
ской губ.: одну въ г. БЫшнемъ-БолочкѢ для юношей, другую въ д. СосновицЫ, НовоторЖскаго уѣзда,
для дѣвушекъ, для крашенія и ткачества,—введено шакЖе обученіе и набоечному дѣлу, такъ что
эти школЫ даютъ руководителей и руководительницъ по ткачеству, набойкѣ и крашенію мате-
ріаловъ для тканЬя.
Изъ земскихъ подобныхъ школъ извѣстна Олефировская въ Полтавской губ. (см. рис. стр. 39),
а изъ частнЫхъ Г-Жъ Б. II Ханенко подъ Кіевомъ, Ю. Н. Гудимъ-Левковичъ въ м. Зозовѣ Кіевской
гѵб. (см. рис. стр. 43) и школа Ю. П. Дягилева въ с. Боровенецъ Новгородской губ., Билдайскаго
уѣзда.
Черниговскія вЫшивалЬщицЫ за работой
Вгосіеизе* (іи доиѵегпетепі (іе Гсііегпідоѵ аи ІгаѵаіІ
ВЫШИВАЛЬНЫЙ ПРОМЫСЕЛЪ.
ВЫшиналЬнЫіі промЫселъ моЖно счишатЬ отголоскомъ одного изъ самЫхъ сшаришіЫхъ видовъ
народнаго творчества тѣхъ временъ, когда слагался народнЫй русскій орнаментъ, когда вЫшнвка
являлась естественнымъ выраженіемъ релиі іозно-худоЖесшвешіой потребности народа. Наибольшее
количество остатковъ стариннаго русскаго шитЬя сохранилось на полотенцахъ, кикъ па пред-
метахъ. имѣвшихъ огромную распространенность и разнообразное назначеніе въ Жизни русскаго
человѣка. Полотенца и теперь еще слуЖатъ не толЬко для украшенія внутреннихъ стЬнъ избЫ, гдѣ
они представляютъ «картинную галлерею» крестьянина, по употребляются такЖе при многихъ
обрядахъ и слуДапгь въ качествѣ ех ѵоіо при разнЬіхъ церковныхъ приношеніяхъ.
ІеперЬ, когда русскія полотенца постепенно утрачиваютъ свое первоначальное назначеніе,
вЫшивки со старинныхъ рушниковъ и другихъ предметовъ крестЬянскаго домашняго обихода —
насшолЬниковъ, просшЬшЬ, наволокъ, рубахъ, сарафановъ, кокошниковъ, сорокъ и пр.— вь рукахъ
нашихъ искуснЫхъ вЫшивалЬщицъ стали приспособляться ко вкусамъ городскихъ покупательницъ.
При сравненіи вЬтіивалЬнЬіхъ и круЖевнЫхъ кустарнЫхъ иромЫслоггь, меЖду ними замѣтно корен-
ное различіе. КруЖсвнЬіс промЬісловЫе центры относительно не многочисленны; зато годовЫе обороты
ихъ громалнЫ. ЫмшивалЬнЫе, наоборотъ, чрезвычайно многочисленны и число ихъ еЖегодно увели-
чивается, а меЖду тѣмъ, самЫс крупнЬіе среди нихъ не могутъ идти въ сравненіе даЖе съ мелкими
круЖевнЫмн пунктами въ отношеніе іірибЫлЬііости вь Орловской губерніи обороты круЖевницъ
превышаютъ два милліона рублей, тогда какъ обороты вЫшивалЬщицъ, лаЖе наиболѣе популярныхъ,
кресгпецкихъ, досітпа ютъ лишЬ скромнЫхь цифръ.
Гакос различіе находится въ связи съ различнымъ отношеніемъ современной русской ЖешцинЫ
къ развитію этихъ двухъ родспівгннЫхъ но внѣшнему і илу формъ городнаго труда
ВЬішивки по стариннымъ узорамъ крестьянокъ, руководимыхъ показашслЬнЫмъ кусгпарнЫмъ
пунктомъ 3. С. Соколовой вь Хавской волости, Воронежскаго уЪзда.
Сюпѵегпетспі еі сііМгігі <іг Ѵогопіёде, ѵоіозіе сіе Кйаѵзк, чіаіюп схрсгітспіаіе «іе М-те 5окоіоН.
Вгоскпеэ (І'арггч сісв пюііЬ апсіспз, ехсспіееь р<п Іеч рауяаппез (Іе (ііІГёісиіз ѵіііадез.
СодерЖимое рисунки.
I СкогпершЬ изъ суровой набивной холсшннЫ, зашитая бдЪднЫми шелками, бортъ изъ шелковой матеріи свЬшло-
нссочншо цвѣнш. ЦЪна безъ шелковой отдѣлки 22 р., съ опілЬлкой 26 р. 50 к.
Полушки изъ тонкой суровой ходетинЬі, зашитой шелками и серебромъ. Рисунокъ снятъ со дно кокошника
1 Подушка изъ холсшинЫ кубоваго цвѣта, лашитой по старинному рисунку шелками блЬднЫхъ шоковъ, іеленЫхъ,
голубЬхъ и цвѣпш маренЬі разнЬіхъ ошшЬнковъ.
4, 5. 6. Рисунки сь пермскаго плашка, фонъ шслковЬіи, зслснЬіи, каймЬі золопіЫя и ссребрянЬія. ЦЬна 6 р. аршинъ
/. Рисунокъ взятъ со стариннаго нол «тііЬілЬпики», пі е. полоски, надѣвавшейся подъ кокошникъ, чтобы скрЬітЬ
волоса снизу ПЬшіинка ствринніммъ серебромъ.
8. Шелковая нЫшннка, рисунокъ взятъ съ нижегородской Женской сорочки
9 ѢЫшивкі! < ъ мордовской рубашки
10. ІІЬішивка шелками но песочному фону, рисунокъ Тамбовской губ
Ліаконскос облаченіе изъ набойки, обшитой золошЬімъ галуномъ, издЪліе
Золоіи кои кустарной артели Липовсцкаго уЪзда, Кіевской губерніи.
ІіаЬй бе біасге еп Іоііе ітрппіёс, дагпіе б’ип уаіоп б’ог; ігаѵаіі сіе Іа Зосіёіё
соорёгаііѵс бе /охоѵо, бізінсі бе I іроѵсіг, доиѵегпетепі бе Кісѵ.
1!, 12. ВЫшпвки по рисунку, взятому съ серебряныхъ «пол.іптЬілЬннковъ* Тамбовской 176, ЦЬіні 12 р принтъ
15. 14, 15. 16 ВЫишвкн по рисункамъ, заимствованнымъ изъ церковнЫхъ заставокъ. ЦЪна 9 р, ЯН к. аршинъ.
Г/. Шитая скатертЬ. Середина изъ кубовой холстинЫ, кайма изъ бѣлой холстинЫ, зашитой шелками по старинному
рисунку. ЦГмш 85 р
Съ заказами обращаться къ Зинаидѣ СеріЪсвнѢ Соколовой въ село НиколЬскос, Воронежской суб. и уЪзл<«.
КруЖсвііЫе промЬіслЫ (по крайней мЬрЬ, главнЬія изъ нихъ) существуютъ издавна, и совре-
менная интеллигентная Женщина подошла къ нимь, какь къ гошовЬімь уЖе промЫслямъ, и по чЬрЪ
силъ и умЬнія помогаетъ поднятію ихъ техники.
ЬЬішивнлЬиое Же искусство, какъ промыселъ, еще толЬко нароЖдается; вЬішивалЬнЬіс пунктЬі,
за немногими исключеніями, возникаютъ, благодаря именно интеллигентному вм ЬшателЬстну.
Способы, примЪняемЬіе при вЬішиваніи, рашообразнЬі, и саміяе твЬі многочисленны, многіе игъ
старинныхъ швовъ еще и до сихъ поръ не возстановлены.
ГлавнЫхъ группъ вЬшшвокъ двЪ: вЫшиваніе на рукахъ и вЫшиваніс въ пялЬцахъ.
Издѣлія практической школЫ С. II Казначеевой, въ с Подлѣсномъ Рязанской губерніи.
РгобиіЬ сіе Гаісіісг-ссоіе ріайоие бе М-те 5 КахпаісЬсеГГ, ип ѵіііаде бе РосІІёзпша, доиѵсг-
пепіепі (Іе Ріа/ап
Къ первой группѣ относится, в<> нсрвЫхь, іпнпіЬс двухстороннее Этотъ красивЫи способъ,
требующій много времени, считается самЫмъ древнимъ; называется такъ потому, что съ
ооѣпхъ сторонъ работа имѣетъ совершенно олинаковЫи вилъ Ію шовъ имѣетъ много разно-
видностей, смотря по мѣстности, ідѣ онъ въ ходу, а такЖе и по направленію самЫхъ спісЖ-
ковъ Но вторЫхъ—іпитЬе крестомъ, чрезвычайно распространенное, имѣющее шакЖе много под-
ра ідѣленій.
Вторая группа —вЫшиваніе въ пялЬцахъ, шакЖе древняго происхожденія. ( рели швовъ .»пюи группЫ
особенно интересны дна способа: шишЬс по вЫрѣзи и шишЬс но перевити . ШишЬс по вЫрѢзи»
исполняется такимъ образомъ, что иль холста выдергиваются но счешу ниши (обыкновенно 5—4) и
оставляются пшкЖс по счешу; затѣмъ иголкой захватываются оставшіяся іісвЫдсрнутЫми нити
такъ, чшобѣі получался ЖелаемЫй узоръ. Этотъ способъ такъ Же старъ, какъ и двухстороннее
ніитЬс
ІІІишЬе «по перевити» исполняется такъ, что всѣ, оставшіяся нсвЬідсрганпЫмн, пиши холста
перевиваются иголкой, образуя какъ бѣі толстую канву, по которой уЖс разстилается узоръ
Эти оба способа вЫшивапія назЫнаюшся шакЖе «строчкой»
Существуетъ еще группа вЫшиванія, называемаго «въ тамбуръ». Оно занесено къ намъ съ
востока и оченЬ уііошребишелЬно въ настоящее время на Кавказѣ и въ Туркестанѣ, встрѣчается
такЖе доволЬно часто во Владимірской, Московской и другихъ губерніяхъ
Несмотря па общераспространенность вЫшивапія въ Россіи, а. моЖетъ бЫтѣ, именно благо-
даря тому, что вЫтиватЬ умѣютъ всѣ, переходъ эпюй отрасли Женскаго труда изъ домашней въ
промЫселъ совершается чрезвычайно туго. Ясно вЫраЖеннЫе вЫшивалЬнЫе промЬісловЫе пункшЫ,
сь болЬшимъ количествомъ запятЫхъ рукъ, имѣются всего въ нѢсколЬкихъ мѣстахъ Россіи, но
и тѣ не идутъ лаЖе въ отдаленное сравненіе съ круЖевнЫмн.
БЫшивалЬнЫя и другія рабопіЫ крестьянокъ с Алексина ДорогобуЖскаго уѣзда, Смоленской губерніи,
организованныя X С Барышниковой
І.сз ЬгосІсгіез сіе рауѵпшеч бн ѵіііаде Мехіпо, (Гібігісі сіе ПогодоЬопде сіи доиѵсгпстсп! сіе Зпіоіепък,
ехёсиіссь зоиз Іа сіігесііоп бс М-те БагусѣткоП
Умышленное насажденіе вЫшнванія, какъ промЫсла, началось сравнительно недавно. Началось,
в» большинствѣ случаевъ, съ помощи Женскому населенно въ псуроЖайнЫе годЫ. Съ тѣхъ поръ,
мало по малу, раскрылось передъ глазами всѣхъ необычайное разнообразіе, а, вмѣстѣ съ тѣмъ, и
вЫсокая цѢнностпЬ Женскаго крестЬянскаго вЫшиванія
Едва ли не піонеркой въ эпюмъ дѣлѣ явилась ( II Казначеева. помѣщица Рязанской губерніи,
сумѣвшая почти четверть вѣка тому назадъ такъ удачно подоити къ этому дѣлу, что временная
помоіцЬ крестьянкамъ въ вилЬ раздачи работЫ превратилась въ промЫселъ. ІУъ настоящее время
Рязанскія сшроченнЫя издѣлія цѣнятся вездѣ, вЫвозятся въ болЬшомъ количествѣ іа границу
(Европу и Америку) и находятъ ліассу подраЖапій.
Основанная ( Ч Казначеевой школа, въ с. Подлѣсномъ, оказываешь и до сихъ норъ свое
вліяніе па возрастающее въ Рязанской губерніи производство строченнЫхъ издѣліи по полотну,
батисту, шелку, холсту и пр. (С м. рис стр. 44)
Остатки пашей сшаринЫ—узоры крестьянскихъ вЫшинокъ доволЬио разнообразны
Несмотря на смѣшанное населеніе нашихъ губерніи. мЬсшнЫе узорЫ въ пѢкошорЫ.хь игъ нихъ
все еще сохраняютъ свои характерныя чертЫ почти во всей цѣлости; моЖно и сейчасъ еще разли-
чать русскія вЬшшвки по губерніямъ: сѢнернЫмъ, восшочнЫмъ (БолЖскимъ), юЖпЫмъ (Малороссій-
скимъ) и западпЫмъ
( тариннЫе узорЫ на вЫшивкахъ встрѣчаются на сѣверѣ, въ губерніяхъ: Архангельской,
Олонецкой, Новгородской, Псковской, отчасти Вологодской и Тверской. Большинство вЫшивокъ,
находимыхъ здѢсЬ, исполнено лвухешорошіимь швомъ, съ преобладающимъ изображеніемъ деревьевъ,
людей и Животныхъ, съ сюЖетами значенія религіознаго (древнс-славянскос богослуЖсшс, поклоне-
ніе дерсвЬям ь и т. л ).
ВЬішивка шелками, серебромъ и золотомъ по атласу, издЪліе РЬшс-
тиловской учебно-показательной мастерской Полтавскаго губернскаго
земства.
бгобегіез еп ПЬ сіе зоіе соіогёз, еп Гііз богёз еі агдепіёз, зш заііп б'аргёз Іез
Незыпз реШ-і иззіепз, ргоѵепапі бе Гаіеііег сГеіибез ехрёппіепіаіез <іи ѵіііаде бе
РёсНёііІоѵка, доиѵегпетепі бе Роііаѵа.
Двѣ скатерти» вЫшишЫя по вЫдерганному полотну, издѣлія кустарнаго пункта Кн М. Н Шаховской,
въ с. МурасвнЬ Данковскаго уѣзда, Рязанской губерніи.
І)еих парре$ Ьгобёез а іоиг зиг Іоііе, ргоѵепапі сіе Іа віаіюп коизіаге бе Іа ргіпсеззе М К. Сйаккоѵзкоі,
аи ѵіііаде бе Моигаіоѵпа, бізігіеі бе Рапкоѵ, доиѵегпетепі <1е Ріалап.
15ь вЬіпінвкахь губерній восточныхъ, приволЖскихъ: Ярославской. Костромской. Нижегородской,
Казанской, Пермской, Симбирской, Самарской, Саратовской,—изобраЖешя деревьевъ и людей встрѣ-
чаются рѢЖе и оно менѣе характерно, преобладаютъ узоры геометрическіе.
ІЗЬтшвки юЖнЫхъ губерніи: Черниговской, Полтавской, Кіевской, Подольской, Херсонской,—
отличаются обиліемъ роскошнЫхъ цвѣтовъ и тонкихъ гирляндъ, исполненныхъ обыкновенно разно-
цвѣтными нитями, при полномъ отсутствіи человѣческихъ фигуръ и ЖивопінЫхъ.
І5ъ губерніяхъ центральныхъ: Московской, І5ладимірскон, Пензенской, Тамбовской, КалуЖской,
ГулЬской, Орловской, Рязанской, ВоропеЖской,—встрѣчаются вЫшивки съ узорами см ѣшаннаго типа,
не имѣющаго опредѣленнаго характера, какъ въ отношеніе рисунка, такъ и матеріала для вЬіши-
ванІя. То Же относится и къ вЫшивкамъ запалнЬіхъ губерній, гдѣ, впрочемъ, отчасти сказывается
вліяніе Царства I ІолЬскаго.
большинство нашихъ вЫшивалѣнЫхъ промЫсловъ развивается именно въ централЪнЬіхъ губер-
ніяхъ, гѢвернЬіе пока остаются въ сторонѣ и мало извѣстны
НЪкоторЬія попЫтки кь знакомству съ ними дЬлаепгь Архангельское общество изученія рус-
скаго сѣвера, а такЖе школа вЫшивокъ по холсту Петрозаводскаго уѣзднаго земства.
Олонецкая губ отличается совершенно своеобразными вЫшивками сь богашЫмъ старин-
нымъ рисункомъ. Въ болЬніомъ ходу въ Олонецкой гѵб. вЫшивка «въ тамбуръ» но вЫдергапіюму и
Образцы шкаііЬя и вЫшиванія ШколЫ народнаго искусства, основанной I я Императорскимъ
величествомъ ГосударЬтей Императрицей Александрой Ѳеодоровной вь С.-ІІеніербург’Ь’)
I сііапііііоп» сіе І155Н5 еі сіе Ьгосіепе» сіе Гёсоіе сі'агі рориіаігс, Гопсіёс раі 5и Маіезіё ГІтреіаіпсе
Аіехапска Гёосіогоѵпа, а 51. РеІеіъЬошд
расшитому холсту Способъ вЫшиванія оченЬ медленный, но поразиіпслЬпо красивѣй Стоитъ разъ
увидЬтЬ Олонецкія вЫшивки, чпіобЫ и\ь никогда не забЫшЬ.
Наилучішя издѣлія Олонецкой і уб получаются черезъ КусшарііЫй ('кладъ «Общества Помощи
Ручному Груду», имѣющему собственный пунктъ (ІІІунгскпі погостъ) для раздачи работъ вЫши-
валЬщицамь. (См шабл. XI VIII)
болѣе широкій характеръ кустарнаго промЫсла приняло вЫшиваніе по холсту вь Крестецкомъ
уѣздѣ Новгородской і уб
Распространенію мѣстныхъ кустарнЫхъ вЫшинокь и переходу этого крестьянскаго рукодѣлія
вь нромЫселъ много способствуешь такЖе Валдайская земская управа. Годовое производство на
сумму свЫте Гхімх) р.
Въ Тверской губ,, вь < Версзки, существуетъ мастерская Женскихъ рукодѣлій имени Бекле-
мишевой.
ѣусшарнЫй Отдѣлъ НовошорАской Земской ѴправЫ, подъ руководствомъ Д А. Романова, имѣетъ
школу-маспісрскуіо въ і. ІорЖкѢ, гдѣ изготовляются великолѣпныя юлошотвейнЫя издѣлія, шЬютъ
илащаницЫ и друие церковнЫе предметы, кромѣ піого, мастерпцЫ г. ТорЖка работаютъ вЫшивки
для мебели, а піакЖе піачаюпгь шаменишЫя ГорЖ конскія коЖи какъ для обивки мебели, подушекъ
и пр . такъ и для шуфелЬ, портфелей и другихъ изящнЬіхъ издѣліи. СбЫшъ предметовъ па сумму
свЫте 20.000 р ежегодно. Мастерская имѣешь массу наірадь го всевозмоЖнЫхъ вЫсшавокъ вь
Россіи и яі іраницен (( м. шабл. XXXIII).
•) ЦЪііЬі и ідЪлін ШколЬі нигюліиіго искусспииі. Коперъ для дЬни кой съ бѵршомъ, ѵкришеииіммь «ірхлнгелЬскимн пряни-
клми—Ѵі г»уП Гіплоскн для іптпЬссй лЬняная <*ъ цнЬтнЫмъ \ юромъ по бЪлому фешу 40 коп ю іірпіннь, но суровому
фону—7'» к<т ю нріппііь Холщевнм, іііишжі інелкпми « к.іітчиіФ—10 рублей
Издѣлія «Кустарнаго I рула», Общества улучшенія народнаго труда въ память I Іаря-Освободиіпеля,
Александра II. СлЬва—скатсршЬ, вЫшитая по рисунку І\.И Груздева и А. С. Дубасовой. Справа—
скатертЬ учебнаго пункта иь ХоролЬскомъ уѣздѣ, Полтавской губерніи.
вгобегіез бс Іа Зосісіё «Тгаѵаіі Коизіагл роиг Гатёііогаііоп без Ігаѵаих таниеіз рориіаігез еп тётоіге
(іи Гзаг-Етапсіраіеиг, ЛІехапбге II Л бгоііе: Марре, ргоѵепапі би ссійге б’ёіибг^ би бізігіеі бе КкогоІ,
доиѵсгпетспі бе Роііаѵа. А даисЬс: Ыаррс Ьгобсс б’аргез Іс беззіп бс ОгоигбеГГ сі бс ^\-те Л ЫоиЬазоІІ.
І5’ь МалмЫЖскомь у., Вятской губ., на средства В. Л. Граве. открыта въ с ГонЬбѢ вЫшивалЬная
школа, работаютъ строчку и глодЬ изящно.» прочно. (См. табл III)
ВЫшиваніемъ занимается крестЬяпскоФ Женское населеніе Нижегородской губ. (около 2.0(Х) Жен-
щинъ) Эти работЫ не организованы, небреЖнЫ, хотя въ болЬшомъ количествъ сбываются на
Нижегородской ярмаркѣ и расходятся но Россіи.
Въ юЖпЫхъ губерніяхъ вЫшиваше нашло себѣ значительное число покровительницъ, стара-
ніями кошорЫхъ упрочились многія организаціи.
Въ кіевской губ. развитіе кустарнаго вЬшшвалЬнаго промЫсла на мѣстахъ многимъ обязано
кіевскому Кустарному Обществу, состоящему водъ АвгѵстЬипшмъ покровительствомъ
ГосѵдарЫни Императрицы Александры ОеодоровнЫ. РуководипіелЬницЫ кусшарнЫхъ пунктовъ
поставили себѣ цѢлЬю усовершенствовать художественную и техническую сторону крестЬянской
вЬшіивки.
Вь Липовецкомь уѣз., полъ руководствомъ Ю. И. Гудимъ-Лсвковнчъ. въ м. Зозовѣ и другихъ
селахъ вЫрабатЫваются вЬшіивки, малороссійское вЫрѢзЫваніе, мереЖки и лр. издѣлія. (См табл XI)
«Зозовская кустарная артелЬ» учреждена бЫла въ 1914 г. капиталъ артели иЫиѢ достигъ
12.000 р. ЕЖсгоднЫй сбЫтъ зозовскои артели превышаетъ 10.000 р. и постоянна растутъ
ЦЬщі ри*Ьі съ подризникомъ 258 р. ЦЪна стихаря съ подризникомъ 149 р.
Гіъ Чнгиринскрмъ уѣз.» подъ руководствомъ И. М.. Давыдовой, въ с. Вербовкѣ и вь Черкас-
скомъ уѣз., подъ руководствомъ княгини II, Г. ЯтвилЬ и С. Г. Филипсовъ, въ с. Сункахъ, появились
великолѣпныя вЫшивкн (см. табл. ХЫ)
ІЛь Черниговской губ., с. Хоробичи, II. Л. Семііликевичъ пЫтается возролипіЬ исчезающіе ста-
риннЫс рисунки вЫшивокъ и стариннЫй способъ вЫшивки по нарисованному отъ руки мѣстному
узору.
Въ Полтавской гѵб. имѣются мастерскія и школЬі для вЫшивапія во многихъ мѣстахъ.
КрестЬяики вЫшиваютъ по холсту, набойкамъ, шелку и другимъ тканямъ. Издѣлія свое-
образны, красивЬі и прочнЫ. Въ особенности славятся декоративная вЬішивки РѢшетиловскаго
пункта. ЗдѢсЬ изготовляются вЬішишЬія священническія облаченія. (См. табл. XXXVIII и рис. на
стр. 46).
Въ Переяславскомъ уѣз., показатслЬнЫй вЫшивателЬнЫй пунктъ А. В. Семиградовой и Е. И.
ПрибЫлЬской. ЗдѢсЬ изготовляются прекрасная вЫшивки, бѢлЬія и цвѢтнЫя, для всевоэмоЖнЫхъ
цѣлей. Особенно интересны декоративныя худоЖествсннЫя вЫшивки разноцвѣтными шелками для
мебели, подушекъ и проч (См. таб\. XXXIX и XI.).
ЦЪнЪі вЬішивокъ Подушки отъ 10 руб. до 35 руб< ШелковЬій шушунъ синій—цЪна 70 р. ІПелковЬій шушунъ съ болЬшой
вЬті ивкой—150 р. Съ заказами обращаться къ Анастасіи ВасилЬевнЪ Семиградовой, ст. ВарЬішевки, а СкопцЬі
ОченЬ характерныя и интересныя крестЬянскія вЫшивки изготовляются на юго-западѣ Россіи
въ ЯмполЬскомъ уѣздѣ, ПодолЬскон губ., примЫкающей къ Молдавіи. ЯмполЬскія мастерицЫ селъ
Клембовки и Еланеца вЫшиваютъ разноцвѣтной бумагой, золотомъ, серебромъ и шелками по особой
мѣстнаго происхожденія ткани, похоЖей на крегіонъ и называемой «бамбакъ». ТканЬ мягкая и
тяЖелая, удобная для вЫшиванія, хорошо моется и весЬма примѣнима къ дамскимъ и дѣтскимъ
лѣтнимъ костюмамъ. ВЫшивки разнообразны, оригиналЬнЫ Въ особенности, интересенъ узоръ,
назЫваемЫй «морозъ». Техника шитЬя оченЬ проста и похоЖа на «русскую гладѣ». ПромЫсломъ
занято около 3.000 человѣкъ. (См. рис. на стр. 51).
Въ Херсонской губ. пораЖаютъ своею красотою вЫшивки, дѢлаемЫя подъ наблюденіемъ
г-Жи Хорватъ, къ соЖалѢнію, вліяніе мастерской г-Жи Хорватъ ограничивается узкимъ райономъ:
всѣ издѣлія составляютъ собственность самой владѣлицы. (См. табл. XI.111, ХЫѴ и ХІ.Ѵ).
Въ центральныхъ губерніяхъ организаціи вЫшивалЬнаго промЬісла принимаютъ постепенно все
болЬшіе размѣры.
Во Владимірской губ. доволЬно хорошо развитъ вЫшивалЬнЫи промЫселъ «гладЬю». Имъ за-
нято до 1.000 человѣкъ болЬшею частЬю родственницы мѣстныхъ иконописцевъ. Интересно, что
вЫшиваніемъ занимаются здѢсЬ и муЖчинЫ, около 100 человѣкъ.
Въ Московской губ., Клинскомъ уѣз., существуетъ уЖе 20 лѣтъ школа рукодѣлія кн. М. А.
ЛЬвовой. ЗдѢсЬ изготовляются великолѣпныя вЫшивки гладЬю и строчкой, столовое и дамское бѢлЬе,
скатерти, вЫшивки золотомъ, серебромъ и шелками. Школа имѣетъ много наградъ, полученныхъ
на всевозмоЖнЫхъ международныхъ вЫставкахъ.
Въ Воронежской губ., въ г. УсманЬ, 3. С. Соколова учредила пунктъ рукодѢлЬнЫхъ работъ, гдѣ
изготовляются рѣдкой красотЫ вЫшивки шелками по холсту, продаваемЫя поаршинно на отдѣлки
дамскихъ платЬевъ. ѴзорЫ вЫшивокъ берутся, болЬшею частЬю, изъ старо-церковиЫхъ книгъ,
начиная съ XII вѣка.
Пунктъ возникъ въ 1902 г. во время недорода подъ руководствомъ 3. С. Соколовой, при содѣй-
ствіи селЬскои учителЬницЫ, на средства учредительницы Работаютъ на этотъ пунктъ изъ
10 деревенЬ до 300 Женщинъ и до 20 муЖчинъ (бисерная работа). Годовой оборотъ отъ 3.500 до 4.500 р.
СбЫтъ въ кустарнЫе складЫ МосквЫ и Петербурга; въ Англію (А. Л. Поюсскои), ПариЖъ.
Рисунокъ па стр. 42 представляетъ образцы работъ пункта г-Жи Соколовой.
Въ Пензенской губ. вЫшиваніемъ руководитъ княгийя М. А. Шаховская. Издѣлія (роіпі а ГаідиіІІе
и др.) отличаются болЬшимъ изяществомъ. (См. таблицу ХЬѴШ).
Въ Орловской губ., Мценскомъ у., технику вЫшивалЬнаго промЫсла подвинула впередъ княгиня
А. Д. Тенишева. Издѣлія Мценской школЫ славятся хорошимъ исполненіемъ; за границу идутъ въ
болЬшомъ количествѣ скатерти и салфетки.
Въ Рязанской Же губ., въ с. МураевнѢ, Данковскаго уѣзда, княЖна М. И. Шаховская открыла
20 лѣтъ тому назалъ мастерскую, гдѣ принимаются Желающія обучатЬся «строчкамъ». РаботЫ
этой мастерской отличаются болЬшой тщателЬностЬю, выборомъ старинныхъ узоровъ и красотою
техники.
Основанная С. П. Казначеевой школа въ с. Поххѣсномъ оказываетъ и до сихъ поръ свое
вліяніе на возрастающее въ Рязанской губерніи производство спіроченнЫхъ издѣліи по полотну,
батисту, шелку, холсту и пр. (См. рис. стр. 44). Рязанскія строченнЫя издѣлія цѣнятся вездѣ,
нЫвозятся въ болЬшомъ количествѣ за границу (Европу и Америку) и находятъ массу подражаній.
бъ ШацЦомъ уѣз., подъ попечительствомъ Статсъ-ДимЫ А. И. ПарЫшкинои, изготовляются
выдающіяся по красотѣ вЫшивки и шитЬе иголкой. (См. таблицы XXXIV, XXXV и XXXVI).
Въ Моршанскомъ уѣз., въ с. СоломенкѢ, М 0 Якунчиковой, по рисункамъ* Н. Я. ДавЫдовой,
вѣішиваются великолѣпныя издѣлія по холсту, батисту, кисеѣ и шелку. Работой занято до 300 Жен-
щинъ. СбЫтъ на сумму до 9.000 р въ годъ. Имѣется много вЫсшихъ наградъ.
Въ г. КадомѢ, подъ попечительствомъ М. Ю. Авиновои, возникъ 5 лѣтъ тому назадъ пунктъ
для раздачи Женскихъ вЫшивалѣнЫхъ работъ. Издѣлія отличаются вЫсокой худоЖественностЬю.
Работаютъ до 900 крестьянокъ. (См. таблицу XXXVII).
ШитЬе по ткани «бамбакъ» разноцвѣтной бумагой, золотомъ и серебромъ, работа кустарнхъ
с. Клембовки, ЯмполЬскаго ^Ъзда, ПодолЬской губерніи.
Вгобегіез зиг ііззи «ЬагпЬак» еп соіопз бе соиіеиг, ог еі агдепі. ехёсиіёез раг Іез раузаппсз коизіагез
би ѵШадс бс КІстЬоѵки, бізіпсі бс УатроІ, доиѵегпетепі бе Робоііе.
Большимъ успѣхолгь полЬзѵюпіся вЬшіивки мастерской» находящейся въ Саратовской іуб, подъ
попечительствомъ баронессы Іі К. Мейендорфъ
Бъ ДорогобуЖскомъ у., Смоленской губ., крестЬямскими вЫшивками руководить X. С. Барыш-
никова. учредительница пункта Женскихъ рукодѢлЬнЫхь работъ. (См. рис. стр. 45)
Бъ западнЫхъ губерніяхъ организація вЫшивалЬнаго промЬісла развита слабо, за исключеніемъ
двухъ мѣстъ.
Бъ Гродненской губ., Брестскаго и БѢлЬскаго уѣздовъ, организованы г-Жею К. Г. Беренсъ пока-
зашедЬнЫя мастерскія, гдѣ изготовляются, по указаніямъ учредительницы, вЫшнвки, мереЖки и
строчки. Имѣя складъ издѣлій въ С.-Петербургѣ, г-Жа Беренсъ прш оіповленнЬія издѣлія сь боль-
шимъ искусствомъ примѣняешь къ отдѣлкамъ столоваго и посшслЬнаго бЬлЬя, шторамъ, занавѣ-
сямъ и разпЬімь декоративнымъ вещамъ. Среди ея издѣліи особенно вЫдѢляются вЬшіивки но рисун-
камъ XVI и ХѴП столѣтій ПоказашелЬпая мастерская въ Брестскомъ ѵѣз. находится подъ Авгу-
стѣйшимъ покровительствомъ Беликой Княгини Марш ПавловнЫ.
Для К. Г. Беренсъ работаютъ такЖе крестЬянки Бладимірскоп губ. (См. табл.).
Великолѣпными, красивЫмн, типично-націоналЬнЫми вЫшивками славятся: Самаркандъ, Гаш-
кентъ, Бухара. Кавказъ и КрЫмъ. (См. таблицы XI VI и ХЬѴІІ)
КустарпЬіе складЬі, имѣющіе свои нуіікпіЬі вЫпіивалЬнЫхъ крестЬянскихъ работъ.
Складъ «КустарнЫй Грудъ* Об-ва улучшенія народнаго труда въ памяшЬ Царя-Освободшпсля
Императора Александра II въ ('.-Петербургѣ имѣетъ свои пунктъ вЫшивокъ въ Дорогобужскомъ уѣз.,
Смоленской губ., находящійся подъ руководствомъ X. С. Барышниковой.
«Общество помощи ручному труду» въ С.-Петербургѣ имѣетъ нѣсколько вЬшіиналЬнЫхъ
пунктовъ: I) въ Мцснскомъ уѣз., Орловской губ., Долговскій пунктъ, гдѣ вЫшиваются по холсту,
скатерти, портЬерЫ, полоски и т. п. Кромѣ того, особенно развито строченіе по рѣдинѣ.
2) Золотаревскій пунктъ. Орловской іуб. ЗдѢс Ь самое распространенное вышиваніе «списомъ», т. е.
контуръ, узора рисуется работницей по холсту и затѣмъ расшивается цвѣтными нитками сере-
дина. Гакъ расшиваютъ скатерти, шушунЫ, портЬерЫ и іп. п, 3) Дубенскій пунктъ въ г. ЛубнЫ
Полтавской губ ЗдѢсЬ изготовляются малороссійскія вЫрѣзи, гладѣ, мереЖка. ІІІЬютъ полоски,
полотенца, скатерти. 4) Хоролѣскін пунктъ въ м. БѢлоцерковЬѢ. Издѣлія имѣютъ характеръ мало-
россійскою шиінЬя. 5) Шунгскіи пунктъ въ Повѣпсцкомъ уѣз., Олонецкой губ. Характеръ ріишЬя —
тамбурпЬііі контуръ по ьЫдеріатюи и расшитой рѣшеткѣ. Изготовляются занавѣси, скатерти и т п.
Складъ, учреЖденнЫй вдовою Генералъ-Маіора И. А Огаревой (въ Спб.).
Складъ состоящаго подъ Августѣйшимъ I я Беличеспіва ГосуларЫни Императрицы Александры
ѲеолоровнЫ покровительствомъ Кіевскаго Кустарнаго Общества (въ Кіевѣ), Складъ состоящаго
подъ покровительствомъ І.я Императорскаго БЫсочесшва Беликой Княгини 1 лисавешЫ ѲеодоровнЫ
Общества распространенія и улучшенія кусшарнЫхъ издѣлій (въМосквѣ); Складъ Общества Поощренія
Кустарнаго ПромЫсла въ Царствѣ ПолЬскомъ (въ БаршавѢ); (кладь Полтавскаго Губернскаго Зем-
ства; ( кладъ Костромского Губернскаго Земства; Складъ ПовоторЖскаго Уѣзднаго Земства; Складь
Крссшсцкаго Уѣзднаго Земства.
КруЖево XV в. изъ церкви погоста РогоЖи, бывшаго РогоЖскаго ПрсобраЖснскаі о монастыря
близЬ МосквЫ.
ИспІсІІе «іи ХѴ-е зіёсіе, сопзегѵёе а Гёдіізе <1п сітеііёге Родоізкі (апсісп сітеііёге сіи топнМёге
РгёоЬгаіепзкі, ргёэ Мо^сои).
золотошвейный промыселъ.
Золотошвейное искусство —отрасль вЫшиванія. Игравшее въ отдаленныя времена болѣе значи-
тельную, неЖели теперь, ролЬ нъ промышленности и международной торговлѣ, оно проникло въ
Россію различными путями, главнымъ Же образомъ черезъ Византію, воспринявшую кулЬтуру
востока вообще и въ частности его золотошвейное искусство, а такЖе черезъ посредство
татаръ, засѣвшихъ на Руси на много вѣковъ и замѣтно повліявшихъ на характеръ старинныхъ
русскихъ тканей и золотое шитЬе.
Въ древней Руси золотошвейное искусство всегда особенно вЫсоко цѣнилось. БогатЫя
вЫшивки золотомъ и серебромъ, разноцвѣтными шелками, дополнялись бусами, настоящими Жем-
чугами и драгоцѣнными І^амнями. ШитЬе бЫло разнообразно и примѣнялось какъ къ головнЫмъ
уборамъ (кокошникамъ, кичкамъ, сорокамъ и т. п.), такъ и къ одеЖдамъ (сарафанамъ, шугаямъ
шубамъ и т. п.).
СтариинЫе пріемЫ шитЬя золотомъ, по всей вѣроятности, въ главныхъ своихъ чертахъ бЫли
тѣ Же, что и теперь ВЫшивали золотомъ въ пялЬцахъ, подъ шитЬе подкладЫваласЬ, для приданія
рслЬефности, бумага, вата и т. п.
Въ настоящее время золотошвейное искусство сохранилось толЬкр въ немногихъ мѣстно-
стяхъ Россіи.
Сообразно сноему происхожденію, шитЬе золодіомъ употребляется преЖде всего на предметахъ
церковнаго обихода (Византійское вліяніе), а затѣмъ на мундирнЫхъ одеЖлахъ, такЖе на свѣт-
скихъ одеЖдахъ; на предметахъ, заимствованныхъ у татаръ и вообще съ востока.
На мѣстахъ исконнаго производства мЫ встрѣчаемъ золотое шитЬе у татаръ г. Казани и
Бахчисарая.
Въ г. Казани шитЬе золотомъ слуЖитъ предметомъ крупнаго производства. Оно примѣняется,
какъ украшеніе, къ татарскимъ головнЫмъ уборамъ, муЖскимъ и Женскимъ, а такЖе и къ обуви.
Но мусульманскому обЬічаю муЖчинЫ и ЖенщннЫ носятъ на головахъ шапочки, расшитЫя
золотомъ. МуЖскія шапочки расшиваются кругомъ, Женскія Же—толЬко спереди, такъ какъ
осталЬная часгпЬ закрЫта покрЫваломъ. Болѣе 10.000 работницъ (татарокъ и христіанокъ) занято
золотошвейной работой въ г. Казани и прилеЖнщихъ къ неи слободахъ, при чемъ центръ торговли
находится нъ Казани, куда сЖегодно доставляется мастерицами до сотни тЫсячъ головнЫхъ
уборовъ. Отсюда издѣлія эти идутъ въ другіе города, гдѣ Живутъ татары,
Въ Бахчисараѣ, древней столицѣ крЫмскихъ татаръ, золотошвейное производство значительно
разнообразнѣе, неЖели въ Казани.
Въ самомъ городѣ и въ окрестныхъ татарскихъ селеніяхъ татарки вЫшиваютъ шапочки,
туфли, полотенца, шарфЫ (марамЫ) и другія мелкія вещи. ІІреЖніе, стариинЫе рисунки, крторЫе
бЫли чрезвычайно красивЫ, къ соЖалѣшю, замѣняются въ настоящее время новЫми.
Производство за послѣдніе 25 лѣтъ силЬно измѣнилось къ худшему: нѣтъ ни прежнихъ краси-
выхъ шелковъ, ни хорошей золотой нитки, ни да Же самошканиаго матеріала, замѣненнаго фабрич-
ной кисеей.
Внѣ татарскихъ районовъ золотошвейное производство, заимствованное у татаръ, стяЖало
громкую извѣстность вь издѣліяхъ мастерицъ города ТорЖка, Тверской губ.
Золотошвейное производство города ТорЖка издавна славится ня всю РусЬ. Въ 1855 г.
изъ ТорЖка бЫли вЫписанЫ въ Петербургъ 36 золотошвей, которЫмъ бЫло поручено вЫ-
шиваніе золотомъ порфирЫ, въ которой Императоръ Александръ II долЖенъ бЫлъ короноваться.
Вь настоящее время, благодаря работамъ Кустарнаго Отдѣла НовоторЯсскаго Земства, во главѣ
съ Д. Д. Романовымъ производство идетъ впередъ. Имъ организованы въ городѣ школа и
мастерская, гдѣ изготовляются великолѣпныя вещи, какъ для церкви, такъ и для дамскихъ отдѣ-
локъ, а такЖе и для декоративныхъ украшеній. МеЖду прочимъ, мастерская исполняетъ, по заказамъ
фирмЬі Оловяшникова, превосходной работЫ плащаницЫ.
ЗолошоііівсйпЬія работЫ мастерской, вмѣстѣ съ «шачалЬнЬіми» коЖанЫми издѣліями, привле-
каютъ къ себѣ все болѣе вниманія людей, вЬісоко цѣнящихъ стариннЫе способы шитЬя.
(См. таблицу ХХХШ)
Какъ промЫселъ, или какъ кустарное производство. шишЬе золотомъ сосредоточилось шакЖе вь
Московской губ. ЗдѢсЬ имъ занято болѣе /00 Женскихъ рукъ. 11 ІЬютъ, главнЫмъ образомъ, крестѣ],
нашивасмЫе па ризЫ священнослужителей. Подобнымъ Же шитЬсмъ занято Женское населеніе
Вязниковскаі о у., Владимірской губ., гдѣ вЬішиваше плащаницъ, воздуховъ и другихъ церковныхъ
принадлежностей находится въ связи съ иконопнснЬімъ промЫсломь муЖчинъ.
Среди крестьянскаго населенія встрѣчается шишЬс золотомъ и серебромъ ѵ старовѣрокъ
Костромской губ., Галичскаго уѣзда, Варнавинской волости. ЗдѢсЬ вЫшиваютъ головнЫе уборЫ
(повойники, кокошники) для собственнаго употребленія, проміясла Же не существуетъ. (См. таб. XII).
ШитЬе золотомъ, какъ промЫселъ, встрѣчается еще нъ двухъ селахъ ЧмполЬскаго уѣзда,
Подольской губ. (Клембовка и Еланецъ). ЗдѢсЬ пѣтъ настоящаго ^золотошвейнаго» производства.
СтариннЫе сплошнЫс швЫ совсѣмъ неизвѣстны. Пиши золотЬія и серсбрянЬія употребляются
толЬко меЖду прочимъ, среди цвѣтной бумаги и шелковъ въ шитЬѢ по самотканому матеріалу,
называемому «бамбакъ». Клембовскія мастерицЫ сравнительно недавно сшамі заниматься вышива-
ніемъ: онѣ указываютъ на 95-ти лѣтнюю сшарухѵ /Лароу, которая и сейчасъ еще Жива и съ кото-
рой будто 6Ы началось все производство, заимствованное отъ сосѣдокъ молдаванок ь (( м. рис. стр. 51)
Клембовскіе узорЫ разнообразны, наиболѣе распространены: цвѢтЫ, гирляндЫ, бабочки, изрѣдка
человѣческія фигурЫ. Одинъ изъ любимЫхъ, часто повторяющихся рисунковъ, называется «морозомъ».
Производствомъ занято свЫшс 2.0П0 дворовъ.
Бъ нѢкошорЫхъ мѣстахъ Россіи въ послѣднее время дѣлаются іюпЬшіки воскресить старинное
іпиніЬе золотомъ. Гакъ, въ м Зозовѣ, кіевской гѵб., подъ руководствомъ Ю. Н. Гудимъ-Лсвковпчъ,
изготовляются ризЫ для священнослужителей (см. таб. XI), а въ мастерской Кіевскаго Кустарнаго
Общества—различныя вЫшивки съ примѢсЬю золотыхъ и серебряныхъ нитей.
ОтличнЫмъ примѣромъ послѣдняго времени моЖетъ слуЖитЬ вЫшитая золотомъ, серебромъ и
разноцвѣтными шелками плащаница по оригиналу Б. М. Васнецова, составляющая одно изъ лучшихъ
украшеніи кіевскаго Владимірскаго собора.
Золотошвейное искусство доволЬно распространено у насъ по монастырямъ, гдѣ и будетъ
дерЖатЬся до тѣхъ поръ, пока церковЬ не перестанешь вдохновлять наше прикладное нскуссшво-
ІІа вЫставкѢ обращалъ по себя общее вниманіе большихъ размѣровъ стѣнной коверъ, пред-
ставляющій «Раи»* онъ вЫтишъ но холсту шелками и серебромъ, по рисунку кн. II I. ЯшвилЬ и по
заказу гр. I Ірушипскаго, въ имѣніи кн. ЯшвплЬ мѣстной крсспіЬянкой-самоучкон Домной Салгановоіі.
въ сравнительно короткій срокъ четырнадцати мѣсяцевъ. (С.м. таблицу XI.II).
КруЖевосъ покрова къ мощамъ пр. Сергія, вкладъ В. Кн. Василія Дмитріевича, 1424 г.
ІЭепіеІІе огпапі Іе ІіпссііІ, дш епѵеіорре Іез геііциез бе 5-1 Зегде; оПгапбс би Огапб
Рис Ѵаззііі РтііпёѵіІсЬ, 1424
КруЖевница за работой.
Эепіеіііёге гиьзе аи ігаѵаіі.
КРУЖЕВНАЯ ПРОМЫШЛЕННОСТЬ.
Плетеніе круЖевь составляло искони рукодѣліе, которому посвящали всегда много времени
ЖснщинЬі всѣхъ сословіи и состояніи въ Россіи, благодаря атому обстоятельству, круЖево и по
замЬішлснію, и по примѣненію и исполненію, и по матеріаламъ, употреблявшимся для плетенія
круЖевъ, отличалось издавна самЬімъ болЬшимъ разнообразіемъ.
Ьъ историческихъ документахъ упоминаніе о «Женскихъ рукодЬліяхъ» встрѣчается въ XIII вѣкѣ ).
Начало шелковаго и золотого шишЬя мЬі долЖнЫ относиіпЬ къ самЬімъ первЬімъ временамъ нашей
’) Забѣлинъ: «Домашній бЬппъ русскихъ Царицъ», нэд. 2-е, сгпр. 659.
исторіи. Съ принятіемъ христіанства, благодаря потребностямъ церкви и знакомству и близкимъ
связямъ съ Византійской имперіей, это Женское, по преимуществу, худоЖесшво получило обширнѣй-
шее примѣненіе, какъ особая отрасль искусства, служившаго исключительно церкви. Вѣроятнѣе
всего, что въ первое время особому его распространенію способствовали Женскія монастырскія
общинЫ. Женскій монастЫрЬ долЖенъ бЬілъ существовать Женскимъ рукодѣліемъ. ОченЬ есте-
ственно, что псрвЫе Женскіе монастыри бЫли и первЫми мастерскими и первЫми разсадниками
этого искусства. Однако все, что мЫ знаемъ относительно занятіи русскихъ княЖенъ и черноризицъ,
моЖетъ бЬітЬ всецѣло примѣнено къ русской Женщинѣ извѣстной эпохи вообще. Въ теремахъ
Живали не шолЬко царицЫ и царевнЫ боярЬши и боярЫшни, но и купчихи, мѣщанки и крестЬянки.
Извѣстно, что изъ всѣхъ сословій шли такЖе въ монастЫри, чтобЫ ЖитЬ, какъ вЫраЖаются обыкно-
венно крестЬянки, «не по своей волѣ*. До какой степени Женское рукодѣліе являлось необходимымъ
условіемъ этой замкнутой Жизни вЫсшаго сословія, моЖно судитЬ по тому, что съ самаго начала
XVII в. существовали при дворѣ царскіе знаменщики» (рисовалЬщики), изготовлявшіе разнЫе рисунки
спеціально для Женскихъ работъ.
Собственно слово «круЖево» встрѣчается у насъ, сколько до сихъ поръ извѣстно, впервЫе
въ Ипатіевской лѣтописи. Тамъ, подъ 1252 годомъ, говорится о князѣ Даніилѣ Галицкомъ, что при
свиданіи его съ королемъ Венгерскимъ, на немъ бЫлъ надѣтъ «коЖухъ оловира грецкаго и круЖевЫ
златЫми плоскими отитъ», а подъ 1288 годомъ разсказывается, что послѣ смерти знаменитаго
Владиміра Галицкаго «омЫвша и увиша и (его) аксамитомъ съ круЖевомъ,—яко Же достоитъ Царемъ»
и т. д. Такія указанія, за краткостью ихъ, не могутъ датЬ яснаго понятія о томъ, какого вида
бЫло это круЖево. Зато имѣющійся налицо образецъ круЖева, начала XV вѣка, нашитаго на
покровъ съ мощами св. Сергія, помѣченный 1424 годомъ (см. рис. стр 54), * и другіе, похоЖіе по
техникѣ на это круЖево, и образцы, находящіеся въ ризницѣ Троицко-Сергіевской лаврЫ, а такЖе
образецъ изъ церкви погоста РогоЖи, бЫвшаго РогоЖскаго, ПреобраЖенскаго монастыря (см. рис.
стр. 52), послуЖили, моЖно сказать, первообразомъ тѣхъ круЖевъ, которЫя и въ настоящее
время встрѣчаются среди круЖевнЫхъ издѣліи въ разнЫхъ центрахъ круЖевного производства
въ Россіи.
Воцареніе Петра I не прошло безслѣдно и для круЖевного дѣла. Согласно существующему до
сихъ поръ въ Москвѣ преданію, Императоръ Петръ I вЫписалъ въ 1725 г. изъ Брабантскихъ мона-
стырей тамошнихъ питомицъ, для обученія пряденію голландскихъ нитокъ и плетенію круЖевъ
безпріютныхъ дѣтей, принятыхъ имъ въ Новодѣвичій монастЫрЬ, близъ МосквЫ, числомъ до 250.
Это нововведеніе нашло сейчасъ Же своихъ подраЖателЬницъ среди вЫсшаго общества, стояв-
шаго близко ко двору, вслѣдствіе чего система работЫ заграничнаго круЖева и заграничные ри-
сунки стали скоро достояніемъ помѣщичьихъ усадебъ. Такъ, въ разнЫхъ запискахъ съ начала
XVIII столѣтія, вмѣсто богатаго саЖенаго Жемчугомъ или плетенаго изъ золота и серебра
круЖева, все чаще встрѣчаются названія круЖевъ «ФантаЖъ», «гарнитура брабантскихъ
круЖевъ», уборъ брюссельскихъ круЖевъ, «серебряныхъ блондовъ», «чсрнЬій фантаЖъ», «круто-
филЬскія», «малиннЫя круЖева» и т. п. Появленіе этихъ образцовъ постепенно вЬішѢсняло
стариннЫя круЖева и создало совершенно новЫй видъ круЖевъ, во вкусѣ чисто западно-
европейскомъ.
Распространенію этихъ круЖевъ много способствовали помѣщики, устраивавшіе въ своихъ
усадьбахъ родъ маленькихъ фабричекъ, гдѣ крестЬянскія дѣвушки обучались плетенію круЖевъ и
готовили ихъ въ значительномъ количествѣ. Болѣе всего привились круЖева въ родѣ МаМпез
бѢлЫя, и чернЫя,—въ родѣ СЬапЫІу. Помѣщики употребляли эти плетенЫя издѣлія частЬю для
своихъ нарядовъ, частЬю Же раздавали ихъ, а нерѣдко и продавали черезъ посредство крѣпостнЫхъ
людей, «ходившихъ по оброку», или черезъ своихъ приказчиковъ.
• Отмѣна крѣпостного права нанесла рѢшителЬнЫи ударъ такому производству кру-
Жевъ. Воспоминанія объ этомъ рукодѣліи сохранились кое-гдѣ среди древнихъ старушекъ,
занимавшихся на барскомъ дворѣ въ Московской и КалуЖской губ., гдѣ круЖевницЫ все еще поль-
зуются отчасти орудіями работЫ иностраннаго образца, а такЖе рисунками и техникой работЫ,
унаслѣдованными отъ помѣщичьихъ круЖевницъ. Указанныя здѢсЬ вѣянія не уничтожили, однако,
первичнаго типа русскаго круЖева: мЫ находимъ его во всей силѣ и съ полнЫмъ сохраненіемъ
его особенностей въ круЖевахъ, изготовлявшихся и изготовляемыхъ донЫнѢ крестьянками
и мѣщанками въ разнЫхъ деревняхъ, селахъ и городахъ Россіи. Прототипомъ этому круЖеву
слуЖили, несомнѣнно, круЖева металлическія и низаннЫя Жемчугомъ, которЫя носилисЬ
крестьянками и упоминаніе о которЫхъ мЫ находимъ въ теченіе всего XVII и въ началѣ
XVIII столѣтія.
Вотъ это-то круЖево, служившее вЫраЖеніемъ народнаго творчества,* любовно изготовляв-
шееся каЖдои семЬей для личнаго своего употребленія, стало, подъ давленіемъ экономическихъ
причинъ, проникать въ продаЖу. Распространенію плетенЫхъ издѣлій въ значительной степени
способствовало, пробудившееся въ началѣ 70-хъ годовъ истекшаго столѣтія, вниманіе русскаго
Дамскія наряды изъ круЖевъ. Налѣво—Елецкаго земства Орловской губ.; въ серединѣ—
I I. А. Огаревой, с ПалЬна Елецкаго уѣзда, Орловской губ.; направо Крестецкаго земства.
СопГесІіоп*і роиг батез еп бепіеііе^ соизіаге$ (а цаиске} Ни Хетзіоѵе Ни ёіьігісі б'ЕІеЫ,
(аи тіііеи) Не т-те М А. ОдагсГГ, ѵіііаде Раіпа Ни тёте НЫгісІ, (а Нгоііе) (Іи /.сгпзіоѵо
Не Кгезіху, доиѵегпсіпсгіі Не МоѵдогоН.
общества ко всѣмъ отраслямъ національнаго искусства, булЬ это Живопись, архитектура, мѵзЬіка,
прелметЬі домашняго обихода или промышленности, въ кошорЫхъ проявляется наролніяи вкусъ и
самобЬпшюс замЬшілсніе
Однако, производство круЖевъ, какъ отрасль кустарной промышленности, бЫло оффиціалЬно,
такъ сказать, признано толЬко въ началѣ 70-хъ головъ прошлаго столѣтія, когда впервЫе рус-
скимъ кру Жевам ь бЫло отведено нѣкоторое мѣсто па Политехнической вЬіставкѢ въ 18721 въ Москвѣ,
вслѣдъ затѣмъ русскія круЖсва появлялись неоднократно на всемірныхъ выставкахъ: въ
1873 г. въ ЬѢііѢ, въ 187/ і въ ПариЖѢ и на другихъ и всюду обращали на себя вниманіе посѣтителей,
особенно цѣнившихъ оригинальность рисунка и способъ исполненія русскихъ плетснЫхъ издѣліи.
Что Же касается литературы о круЖевпомъ дѣлѣ, то, начиная съ 1848 гола, описаніе работЫ
круЖевъ появлялось, болЬшсю частЬю, въ видѣ крайне отрЫвочнЫхь свѣдѣній въ литературныхъ
періодическихъ или въ статистическихъ изданіяхъ, при чемъ одна и та Же статЬя, но подъ раз-
ными названіями, перепечатывалась иногда въ нѢсколЬкихъ Журналахъ. Полной картішЫ положенія
круЖевнон работЫ, какъ промышленнаго занятія, подобныя статЬи не давали, всестороннее Же
и подробное обслЬловаше названной промышленности бЫло предпринято лишЬ въ 18/9 г. по почину
предсѣдателя Комиссіи по изслѣдованію кустарной промышленности въ Россіи, покойнаго 1.11.
Андреева*},
г
*| С. А ДстЪіловгі. ОтчстЬі о круЖевпомъ промЬіслЬ въ Московской губ. ТрудЬі Кочисі іи по изсл'Ьлошінік» кустарной
промышленности во Россіи. РЬш. V. 18811 г.
Изслѣдованія эти послуЖили къ выясненію: I) центровъ круЖевной промышленности въ
Имперіи; 2] приблизительной численности мастерицъ; 3) количества изготовляемаго ими товара,
4] способовъ сбЬіта его; 5) отношенія скупщиковъ и скупщицъ круЖевъ къ мастерицамъ
и, наконецъ, 6) годового оборота съ круЖевнЫмъ товаромъ.
Такими центрами въ 1880—83 г.г. оказалисЬ: ПодолЬскій и Серпуховскій уѢздЫ .Московской губ.,
Рязанскій, Скопинскіи и Михайловскій уѢздЫ Рязанской губ., города Торжокъ и Калязинъ Тверской губ.,
города Романовъ-Борисоглѣбскъ и Ростовъ Ярославской губ., Бѣлевскій и Одоевскій уѢздЫ Туль-
ской губ., Елецкій и Мценскій уѢздЫ Орловской губ., г. Бѣлозерскъ Иовгородскои губ., Вологодскій
и Кадниковскій уѢздЫ вологодской губ., г. Балахна Нижегородской губ., Лаишевскіи уЪздъ Казан-
ской губ. и Иранскій уѣздъ вятской губ. КруЖевницъ насчитывалось до 33.000, вЫрабатЫвавшихъ
круЖевного товара на сумму до 2.000.000 руб. въ годъ.
всѣ центры круЖевной промышленности въ Россіи, развиваясь совершенно самостоятельно,
сохранили извѣстный имъ присущій типъ круЖевъ и свою своеобразную технику работЫ. ТипЫ
круЖевъ дѣлятся: на «русскія сколочнЫя», на «нѣмецкое» или на «сцѣпной манеръ» и на «численнЫя».
«Русское сколочное» круЖево вЫплетается по рисунку и сколку, заранѣе приготовленному.
Отличительной чертой этого круЖева слуЖитъ болѣе или менѣе мелкая сѣтка, на которой
расположенъ рисунокъ, при чемъ рисунокъ и сѣтка вЫплетаются одновременно.
Для исполненія «русскою» круЖева употребляется Значительное количество паръ коклюшекъ,
и плетеніе его идетъ справа налѣво и обратно, не поворачивая подушки, слуЖащеи для плетенія
круЖевъ.
«Сцѣпное» или «нѣмецкое» круЖево вЫплетается такЖе по рисунку и сколку, заранѣе приго-
товленному, но узоръ этого круЖева вЫкладЫвается какъ 6Ы нескончаемой тесЬмой, фигуры
которой связанЫ болѣе или менѣе рѣдкой сѣткой, называемой «сцѣпомъ». Это круЖево вЫпле-
тается вссЬма многими парами коклюшекъ, при чемъ преЖде всего вЫплетается узоръ, при пово-
ротахъ котораго поворачивается и подушка» а затѣмъ дѣлается сѣтка, для соединенія которой,
для «сцѣпленія» и проведенія коклюшки черезъ петли, образуемыя при плетеніи, употребляется
тамбурнЫй крючекъ.
Плетеніе «численнаго» круЖева заключается въ строгомъ соблюденіи одного и тою Же числа
переплетовъ, дающихъ возмоЖностЬ повторять въ точности одинъ и тотъ Же узоръ, не поль-
зуясь для этою заранѣе приготовленнымъ сколкомъ. Мастери цЫ численною круЖева считаютъ
его самЫмъ стариннымъ.
Небезынтересно упомянуть тутъ Же, что подобное круЖево изготовляется въ Минской губ.,
въ селеніяхъ Любоницкой волости, когда-то принадлежавшихъ польскому королевскому дому.
Поселянки піакЖе плетутъ численное круЖево, толЬко для своего обихода,*самаго примитивнаго вида,
употребляя при этомъ не металлическія булавки, какъ это дѣлается всюду, а иглЫ дикои груши.
ТолЬко при численномъ круЖевѢ, гдѣ вообще требуется мало булавокъ и гдѣ нѣтъ сколковъ
(рисунка на бумагѣ), мЫслимо употребленіе столЬ грубыхъ орудій, каковЫ деревяннЫя «шпЫлЬки»,
по мѣстному названію.
Полная разъединенность центровъ круЖевной промышленности и крайнее равнодушіе масте-
рицъ одной мѣстности къ тому, какое круЖево вЫплетается въ другой, долгое время охраняли
центрЫ отъ нововведеній, и лишЬ скупщики и скупщицЫ круЖевного товара, возвращаясь изъ своихъ
странствованіи по сбЫту его, заносили кое-какіе новЫе образцы круЖевъ, которЫе и исполнялись
мастерицами въ случаѣ спеціальныхъ заказовъ.
Такое положеніе круЖевного дѣла въ значительной степени устраняло конкуренцію центровъ
меЖду собой, вслѣдствіе чего и нЫнѢ еще не чувствуется на рЫнкахъ особаго перепроизводства
круЖевного товара однороднаго образца.
Подробныя изслѣдованія круЖевного дѣла по образцамъ, сохранившимся въ различныхъ мѣст-
ностяхъ Россіи, обнаружили все богатство не только разнообразныхъ способовъ работы, но и
замЫшленія, т. е. узоровъ и матеріаловъ, употреблявшихся въ старину при плетеніи кружевъ.
ЗдѢсЬ встрѣчались золотЫя, серебряныя и лЬнянЫя нитки и разнообразные цвѢтнЫе шелка и
Жемчугъ, при чемъ нѢкоторЫя круЖевнЫя издѣлія отдѢлЫвалисЬ маленькими золотыми кисточками
съ блестками Названія узоровъ бЫли такЖе оченЬ разнообразны.
Однако, подъ вліяніемъ различныхъ преимущественно экономическихъ причинъ, плетей начали
постепенно ухудшатЬ свою работу; онѣ утрачивали изящнЫе пріемы въ плетеніи, забрасывали
красивЫе стариннЫе узорЫ круЖевъ и переходили, подъ давленіемъ скупщиковъ, къ подражанію
КруЖево сь вѣтряками, издѣліе Дѣдовской кустарной мастерской. Прилуцкаго уѣзда.
Полтавской губерніи.
ОепІеІІе реШе-гітіеппе бе Гаіеііег-ёсоіе аи ѵіііаде бс Оёбоѵо, бізігісі бе Ргііоикі, доиѵгі-
пепіепі (іе Роііаѵа.
новЫмь образцамъ, весЬма часто машиннымъ; въ пѢкоторЫхъ мѣстахъ, за неимѣніемъ хорошихъ
лЬняиЫхъ нитокъ, а иногда прямо для удешевленія круЖевъ, мастерицЫ стали прибѣгать къ упо-
требленію лощеной бумаі и, обезцѣнивая и товаръ, и свои трудъ до крайности.
Неудовлетворительное положеніе спіолЬ ваЖнои отрасли народнаго труда и вполнѣ безсозна-
тельное отношеніе мастерицъ къ рукомеслу, способствующему увеличенію ихъ средствъ къ суще-
ствованію, требовали безотлагательной помощи; необходимо бЬіло создашь центръ, въ которомъ
сосредоточивалась 6Ы дѣятельность, направленная къ улучшенію круЖевной работЫ, къ образо-
ванно болѣе искусныхъ мастерицъ, и, вмЬсгпЬ съ тѣмъ, такой центръ, гдѣ бЬі разрабатЫвалисЬ
рисунки круЖевъ въ чисто національномъ вкусѣ и гдѣ 6Ы сосредоточивались наилучтіе образцы
стариннаго русскаго плетенія круЖевъ.
ТаковЫ бЫли нуЖдЫ отечественной круЖевной промышленности, послуЖившія побудительной
причиной къ учрежденію, по плану С. А. ДавЫдовои, школЫ круЖевниць въ С.-ПгшербургѢ въ 1883 г.
Не останавливаясь здѢсЬ на подробномъ описаніи организаціи школЫ, получившей наименованіе
Маріинской практической школЫ круЖевницъ» и состоящей подъ Августѣйшимъ покровитель-
ствомъ Государыни Императрицы Маріи (^еодоравнЫ, скаЖсмъ лишЬ, что съ учрежденіемъ, по
Желанно I я Величества, этой первой кустарной школЫ, съ выпускомъ ея первЫхъ ученицъ, полу-
чавшихъ мѣста учительницъ въ разнЫхъ мѣстностяхъ круЖевпого производства въ Россіи, а такЖе
съ разработкой въ школЬ рисунковъ круЖевъ по стариниЫмъ образцамъ и сь возстановленіемъ,
одновременно, разнообразныхъ и вь вЫсшей степени изящпЫхъ стародавнихъ пріемовъ плетенія—
круЖсвиая промышленность стала замѣтно оЖивляшЬся и завоевЫвашЬ себѣ все болЬшее и болЬшее
вниманіе какъ со сгпоронЫ часшнЫхь лицъ, такъ и общественныхъ и правительственныхъ учрежденій.
Для полученія учителЬішцъ плетенія круЖевъ въ школу обращались не гполЬко изъ губерній,
гдѣ круЖевной промЫселъ существовалъ болѣе или менѣе давно, какъ напримѣръ, изъ вологодской.
Вятской, Новгородской. Рязанской, Орловской, Тверской. Казанской. Московской и Костромской,
но и изъ другихъ, гдѣ работа круЖевъ бЫла крайне мало распространена, какъ-то: изъ Архангель-
ской и Пермской, или изъ губерній, въ которЫхъ работу эту стирались насадишь, какъ напримѣръ,
въ Полтавской, въ С.-Петербургской, Тамбовской и Уфимской и въ Сибири—въ губерніяхъ: Енисей-
ской, Омской и Томской.
Согласно свѣдѣніямъ частнЫхь лицъ и земскихъ дѣятелей. школЫ и мастерскія, руководимыя
названными учительницами, имѣли выдающееся вліяніе не толЬко ни улучшеніе издѣлій, по и на
распространеніе лучшихъ круЖевнЫхъ узоровъ среди кустарей, на повышеніе заработка мастерицъ
и на увеличеніе сбЫта круЖевъ. Насажденію школъ и мастерскихъ особенно благопріятствовало
въ теченіе послѣдняго десятилѣтія постоянная поддержка Главнаго Управленія Земл. и Зсмлед., давшая
въ результатѣ увеличеніе числа круЖевниць (въ 1912 г.) до КХНХХі человѣкъ и годового оборота съ
круЖсвнЫмъ товаромъ до 5.000.000 руб
Съ самаго начала своей дѣятельности часпінЫя лица и учрежденія, руководящія улучшеніемъ
круЖевпого промЫсла на мѣстахъ его производства, стремились къ сохраненію мѣстныхъ типовъ
въ круЖевнЫхъ издѣліяхъ.
Но за послѣдніе годЫ условія, при кошорЫхъ приходится работать нашимъ круЖевницамъ,
нЬсколЬко измѣнились. Благодаря усиліямъ часіннЫхъ лицъ, русское круЖево стало все сидЬнѢс
шребовашЬся заграницу.
ДоволЬно долго въ разнЫхъ странахъ спросъ бЫль на круЖево исключительно русскихъ
рисунковъ. По, постепенно, подъ вліяніемъ модЫ, требованія становились разнообразнѣе; рядомъ
съ заказомъ на русскія круЖева являлисЬ заказы на валансЬенъ (Ѵаіепсіеппс) и инЫе заграничные
образцы.
Кромѣ того, частнЫе заказчики и заказчицЫ, доставляя свои образцы крѵЖевъ, особенно
моднЫхъ, но далеко не типичныхъ и не русскихъ. вЫнуЖдали мастерицъ готовить и такое круЖево.
Въ силу этихъ обстоятельствъ, приходилось и приходится приспособляться къ новЬімъ тре-
бованіямъ, такъ какъ въ дѣлѣ промышленномъ—требованія покупателей и спросъ рЫнковъ являются
главными двигателями, и лишЬ тѣ центры круЖевного дѣла могутъ процвѣтать, въ которЫхъ
мѣстные дѣятели умѣютъ чутко прислушиваться къ этимъ требованіямъ и своевременно ихъ
удовлетворять.
Хотя подъ вліяніемъ капризовъ модЫ работа круЖевъ въ имперіи подвергается нѣкоторымъ
измѣненіямъ, однако, понимая все значеніе для отечественной круЖевной промышленности сохра-
ненія своеобразнаго типа круЖевнЫхъ издѣліи, руководители круЖевнЫхъ работъ продолжаютъ
вдохновлятЬся узорами оставшихся еще кое-гдѣ типичныхъ образцовъ стародавнихъ круЖевъ
и разыскиваютъ рисунки въ музеяхъ, изданіяхъ и библіотекахъ.
вторая всероссійская Кустарная выставка служила краснорѣчивымъ доказательствомъ этихъ
стараніи, въ вЫсшей степени интересныхъ и СлагодѢтелЬнЫхъ для круЖевного дѣла въ Россіи.
Общество круЖевницъ въ Москвѣ.
въ январѣ 1874 года возникло въ Москвѣ «Общество круЖевницъ». Поводомъ къ учрежденію
бЫло стремленіе достигнуть возможности точно и изящно воспроизводить венеціанское круЖево,
шитое иголкой. Наконецъ, удалосЬ сдѣлать прекрасные образцы этой работЫ.
ЬпервЫе шитЫя круЖева, исполненныя Е. Е. НовосилЬцевои, появились въ 1870 г на вЫставкѢ
въ Соляномъ городкѣ въ С.-Петербургѣ; въ 1872 г. на Политехнической вЫставкѢ въ Москвѣ
г-ЖѢ НовосилЬцевои за эти круЖева бЫла присуждена болЬшая золотая медалЬ. НѣкоторЫе
художники, ознакомившись на вЫставкѢ съ шитЫми круЖевами, уговорили Е. Е. ИовосилЬцеву
воспроизводить въ ея издѣліяхъ древнюю русскую орнаментику, слуЖащую украшеніемъ многочислен-
ныхъ русскихъ рукописей. ОпЫтъ примѣненія такихъ узоровъ вполнѣ удался и разнЫе орнаменты
и заставки въ древне-русскомъ стилѣ стали все болѣе и болѣе входить у г-Жи НовосилЬцевои въ
составъ вЫрабатЫваемаго ею шитаго круЖева, получившаго названіе «Московскаго круЖева», «РоіпІ
бе Мозсои».
въ 1878 г. работа ученицъ г-Жи НовосилЬцевои появилась на всемірной вЫставкѢ въ ПариЖѢ.
Международное Жюри обратило вниманіе на особенность и оригинальность і>азнообразнЫхъ рѣше-
токъ. способствовавшихъ сохраненію въ крѵЖевахъ своеобразности, присущей именно нѣкоторымъ
русскимъ вЫшивкамъ, и присудило круЖеву «Роті бе Мозсоц* болЬшую серебряную медалЬ. При
этомъ г-ЖѢ НовосилЬцевои бЫло сообщено, что эксперты не назначили еи золотой медали толЬко
потому, что шитЬе круЖевъ «Роіпі бе Мозсои» слишкомъ мало развито въ Россіи, т е. является
промышленностью слишкомъ незначительной.
И дѣйствительно, московское шитое круЖево, какъ и всякое заграничное «роіпі’6 Гаідиіііе», по
вЬісокой стоимости своей, могло бЫтЬ доступно толЬко людямъ со средствами и потому распро-
страненіе выработки его не могло идти быстро.
въ 1883 г. Е. Е. НовосилЬцева бЫла приглашена С. А. Давыдовой для занятія мѣста началЬницЫ
Маріинской практической школЫ круЖевницъ въ С.-Петербургѣ. Работа шитаго круЖева бЫла
введена такЖе въ Маріинской практической школѣ круЖевницъ, гдѣ для преподаванія ея въ провинціи
подготовлялись учителЬницЫ. По приглашенію А. И. НарЫшкиной, г-Жа НовосихЬцева въ 1885 г. лично
насадила эту работу въ имѣніи г. НарЫшкиной ПЫкова гора, Тамбовской губ.
въ 1897 г. Княгиня М. А. Шаховская завела шитЬе иголкой круЖева у себя въ имѣти —вазерки,
Мокшанскаго уѣзда, Пензенской губ., и пригласила въ 1899 г., для обученія мѣстныхъ крестьянокъ,
учительницу Кулакову, окончившую свое обученіе въ Маріинской практической школѣ круЖевницъ.
въ 1895 г. Е. Н. Чоколова открыла въ имѣніи своемъ кустарно-худоЖественную мастерскую
въ Задонскомъ уѣздѣ, воронежской губ., и для обученія въ неи шитаго иголкой круЖева пригласила
учительницу Е. И. Морозову, окончившую свое обученіе въ той Же Маріинской школѣ. Такимъ обра-
зомъ бЫло полоЖсно основаніе этой новой художественной отрасли Женскаго труда, получившаго
распространеніе въ нѢкоторЫхъ другихъ мѣстностяхъ Россіи.
На таблицѣ І.ѴІ, подъ №№ 16, 17, 18, 19, 20, 21 и 22 находятся рисунки шитЫхъ иголкой
круЖевъ.
Описаніе таблицъ круЖевнЫхъ издѣлій.
ТАБЛИЦА 1..
КруЖевнЫя издѣлія Паленскои школЫ круЖевницъ,—въ Елецкомъ уѣздѣ Орловской губ, въ
с. ПалЬна, основанной И. А. Огаревой въ 1892 г. Школа съ интернатомъ на 25 дѣвочекъ.
Техническія указанія полѵчаеть отъ учителЬницЫ-круЖевницЫ Ефросиніи Пашковой, худо-
жественныя указанія отъ попечительницы И. А. Огаревой.
Издѣлій вЫрабатЫвается на школу окрестнымъ населеніемъ на двадцать тЫсячъ вь годъ.
№ 1. Шарфъ—подражаніе французской блондЪ ЦЪна 80 руб.
№ СкатертЬ—рисунокъ заимствованъ сь Бельгійскаго круЖево Цѣна 35 руб
№ 5 Оплетъ—рисунокъ составленъ Е Пашковой. ЦЪна 12 руб
№ 4 КруЖево—заимствовано изъ рисунковъ Маріинской школЫ ЦЪна 4 руб. за аршинъ.
№ 5. КруЖево малинѣ—стдро-Елецкій рисунокъ. ЦЪна 5 р. 5о к. за аршинъ.
№ 6 КруЖево; рисунокъ заимствованъ съ Итальянскаго круЖева ЦЪна 1 р. 80 к. за аршинъ
№ 7 круЖево малинѣ-старо-Елецкій рисунокъ. ЦЪна 3 р 50 к. за аршинъ.
№ 8 круЖево лебеди-рисунокъ—собственность Маріинской школЫ ЦЪна 3 р 50 к.
№ 9. КруЖево старо-русское «ОленЬи рога». ЦЪна 1 р. 80 к. за аршинъ.
Съ заказами обращаться къ НадеЖдЪ ДлександровнЪ Огаревой; г. Елецъ Орловской губ, Палснская школа круЖевницъ
ТАБЛИЦА И.
КруЖевное покрывало работЫ ученицъ, состоящей полъ Августѣйшимъ покровительствомъ
Ея Императорскаго величества ГосударЫни Императрицы Маріи ОеодоровнЫ, Маршнскои практи-
ческой школЫ круЖевницъ вь С.-Петербургѣ, основанной въ 1883 году по Желанію Ея Величества и
по плану С. А. Давыдовой.
Плетеніе и рисованіе круЖевъ преподаетъ началЬница Маріинской школЫ—Е. К. Воробьева,
получившая художественное образованіе въ Московскомъ Спіроіановскомь училищѣ.
Рисунокъ для покрЬівахл (5арш. Х4 арш) составленъ ученицей Маріинской школЫ — 15. Переверзевой. КруЖево
плели 38 ученицъ названной школЫ подъ руководствомъ старшей мастерицЬі Ю П. Бараевой. ОтдЬлЬнЬія части Сіяли
исполненіи по образцамъ, даннЫмъ Маріинской школой, въ школахъ: Палснской- Елецкаго уЪзда, Орловской губ., Борисов-
ской— Скопинскаго уЪзда, Рязанской губ. и Дѣдовской—Прилукскаго уЪзда, Полтавской губ., подъ руководствомъ завѣдЫваю-
щихъ названными школами, обучавшимися въ Маріинской школЪ круЖевницъ.
Матеріалъ покрывала—лЬняная нитка № 100 и 160. ЦЪна 1 500 руб
Обращаться въ Маріинскую практическую школу круЖевницъ (С.-Петербургъ, Невскій, 147), къ Екатеринѣ Николаевнѣ
Воробьевой.
ТАБЛИЦА Ы1.
Издѣлія круЖевною отдѣла при ГонЬбинской церковно-приходском школѣ—МалмЫЖскаго
уѣзда, вятской губ.
Съ основанія рукодѢлЬной мастерской въ 1909 г. и до настоящаго времени всѣмъ дѣломъ,—
технической, художественной и экономической его сторонами, управляетъ и руководитъ попечи-
тельница б. А. Граве.
№ I. Накидка на диванъ. № 2. ПятЬ круЖевнЫхь галстуковъ по образцу круЖевъ Е. Н. Половцовой 4 круЖевнЫхь
образца для вЫставокъ, изъ которЫхъ орелъ и вѣтка золотЫс; круЖево подъ орломъ -ЖемчѵЖное и чешЫрсхуголЬная
вставка, направо, образецъ серебрянаго стариннаго круЖсва Цѣна галстуковъ по 1 руб, цѣна золотого орла 1 руб.70коп.
№ 3. Дамская сорочка, вЫшнтая гладЬю—б р 50 к. № 4. Накидка на кресло. Старинное нитяное русское круЖево. Рисунокъ
заимствованъ изъ алЬбома С. А. Давыдовой '). Матеріалъ—круЖевнЫя нитки. ЦЪна 23 р. 30 к. № 5 Купонъ для блузки, вЫ-
шитЫй толстой гладЬю. Къ 6. Бабочки изъ серебряною круЖева для отдѣлки дамскихъ платЬевъ. Медаліонъ изъ нитянаго
русскаго стариннаго круЖева То и другое по рисункамъ изъ того Же алЬбома. МедалЬонъ изъ нитянаго круЖева по ри-
сунку изъ вещей г-Жи I раве. ЦЪна; большая бабочка—3 руб., маленькая—1 руб 50 коп., медалЬонь I руб. 30 коп. № 7 Крѵ-
Жевнои платокъ вплансЬенъ по образцу изъ вещей г-Жи Граве ЦЪна3руб. 5о коп Матеріалъ-лЬняная нитка №8 Спш^ для
платковъ, вЫшнтЫй гладЬю. №№ 9 и Іо. Два круЖевнЫхъ платка ЦЪна № 9—6 руб, Іо—3руб \ II. ѢЫшишая гладЬю сал-
фетка на туалетъ. № 12. Кокошникъ по старинному рисунку, золотое круЖево съ Жемчугомъ. Матеріалъ—золотая канителЬ,
золотѣія нитки, фалЬшивЫгі Жемчугъ, ЖелтЫй атласъ. ЦЪна 12 руб № 13. ДороЖка вЫшнтая аЖурной строчкой ЦЪна 32 р. 20 к.
Съ заказами обращаться вь г МалмЫЖъ, Вятской губ., село ГоиЬба, въ ГонЬбннскую учебную рукодЪлЬную мастерскую.
Издѣлія Кадомской школЫ круЖевницъ.
К устарное дѣло бЫло насаждено въ г. Ко домѣ. Тамбовской губ., г. /Ч. Ю. Авиновои въ 1907 г.,
въ неѵроЖаиное время.
въ кадомѣ бЫли хорошія условія для насажденія всякаго рода Женскаго рукодѣлія У мѣщанокъ
моЖно бЫло найти множество старинныхъ вЫшивокъ вмѣстѣ съ издѣліями изъ грубаго фило и
мереЖки. въ первомъ Же 190/ году число работницъ-ученицъ достигло 250 душъ.
Техническія и художественныя указанія даются учредительницей; красивЫе образцы бЫли
любезно предоставлены Е. в. Шуваловой, в. П. Сидамонъ-Эристовой, И П. ШабелЬской и М. II. Долго-
руковой.
Развитіе кадомскаю кустарною дѣла характеризуется ниЖеслѢдующими цифрами
Истрачено рублей по:
ГодЫ (съ 1 іюля ПО 1 ІЮЛЯ). Оплату работЫ. Покупку матеріала. Содержаніе дѣла Продано вещей на:
1907— 8 4.371 »15 339 3.358
1911—12 10.037 2 563 2.732 19.898
Ч «Русское круЖево ѴзорЫ и сколки». С. А Давыдовой. 19П9 г. Изданіе Отдѣла СелЬской Экономіи и Сельскохозяй-
ственной Статистики, Гл Упр. Землеусшр. и Землед
СбЫшъ въ 1913 г достигъ 25.000 рублей. За работу въ Кадомскои мастерской выплачено въ теченіе
пяти съ небольшимъ лѣтъ до 50.000 рублей.
Теперь все болѣе и болѣе открывается сбЫтъ такЖе заграницу, черезъ посредство Русско-
Англійской торговой палатЫ, при чемъ требуются стариннЫе русскіе образцЬі и узорЫ. Изъ своего
опЬипа учредительница Каломскаго кустарнаго пункта вЫнесла убѣжденіе, что самЫмъ нЫгоднЫмъ и
цѣлесообразнымъ является производство по иностраннымъ образцамъ для Россіи и по русскимъ—
для заграницы.
ТАБЛИЦА НИ.
ПокрЫвало на постелЬ съ павлинами. Исполнено по рисункамъ, составленномъ М. Ю. Авиновой. Матеріалъ—полотно,
круЖева плетенЫя и шитЫя иголкою и филэ Цѣна 350 руб.
ТАБЛИЦА ИѴ.
Круглая скашертЬ и покрЫволо на постелЬ КруЖева плетенЫя, іпитЬія шолкою и филэ, Кпдомской школЫ круЖев-
пицъ. ЦЪна круглой скатерти 200 р, покрЫвало на постелЬ—340 рублей.
Съ заказами обращаться къ Маріи ЮрЬевнѢ Авиновой г каломъ, Тамбовской губ.
ТАБЛИЦА І.Ѵ.
КруЖевнЫя издѣлія Дѣдовской учебной мастерской, Прилукскаго уѣзда, Полтавской губерніи.
Мастерская основана въ 190/ году А ДА. Киселемъ. Преподавали разновременно и продолжаютъ
преподавать плетеніе и рисованіе круЖевъ учителЬницЫ, окончившія Маріинскую школу. А. А Купѣева
и А. Шептунъ. Школой руководятъ попечитель школЫ А. М. КиселЬ и его супруга, Е. Г. Киселѣ.
КруЖевное покрЫвало исполнено ученицами школЫ по рисунку А. Шептунъ. На покрЫвалЪ леЖитъ круЖевная
салфеточка. ЦЪна покрывала 50 руб. •
Съ заказами обращаться къ Александру Марковичу Киселю, г Прилуки, Полтавской губ.
ТАБЛИЦА І.ѴІ.
КрѵЖгвнЫя издЪлія изъ различныхъ мЪстъ.
№ № I и 2. КруЖевнЫя издѣлія НовоторЖскаго Кустарнаго Отдѣла.
3, 4, 5, 6, 7. КруЖевнЫя издѣлія Кукарской школЫ круЖевницъ, Вятской губ., основанной А- Г. АоанасЬевой въ
1893 году.
№ЬЙ 8, 9, 10, 11, 12. 13. 14 и 15. Ирландское круЖево. Воротничекъ, 2 рукавчика, круЖево широкое (дгйіе б’ігіапбе),
круЖево узенЬкое цвѣтами въ 3 ряда и въ одинъ рядъ и вставки Работа крестьянокъ подъ руководствомъ О. Г Корсако-
вой. СвятЫя І'орЫ Псковской губ., село Батово.
№№ 16, 17 и 18 КруЖевнЫя издѣлія кустарно-худоЖественной мастерской-Задонскаго уѣзда. БоронеЖской губ.
Мастерская основана Е. К Чоколовой въ 1895 г. ШитЬе и рисованіе круЖевъ въ школѣ, съ самаго основанія ея, преподаетъ
учительница Е. Н Морозова, окончившая Маріинскую школу. ХудоЖественнЫмъ направленіемъ въ работахъ руководитъ
попечительница Е. Н. Чоколова Нитки для работы вЫписЫваются изъ Голландіи Съ заказами обращаться къ Екатеринѣ
Николаевнѣ Чоколовой; Воронежская губ. Задонскій уѣздъ, почт ст. Бестужева, имѣніе ГороЖанка
№ 19 СкотертЬ, работЫ школЫ Кн М А. Шаховской, с. Вазерки, Мокшанскаго уѣзда, Пензенской губ. КруЖево шитое
иголкою Съ заказами обращаться къ Кн Марш Анатоліевнѣ Шаховской, С.-Петербургъ, Фонтанка, 27.
20, 21 и’22. КруЖевнЫя издЬлія кустарнЫхъ пунктовъ А. С. Дубасовой. Съ заказами обращаться къ Александрѣ
Сергѣевнѣ Дубасовой, С.-Петербургъ, Сері іевская, 62.
ТАБЛИЦА І_ѴП.
КруЖевнЫя издѣлія, примѣненныя къ церковнЫмъ облаченіямъ, работЫ кустарихъ С. УстЬе, Кадниковскаго уѣзда.
Вологодской губ. Митра и священническое облаченіе работЫ кустарихи Ляминой.
КруЖевной пологъ съ цвѣтами издѣліе Кн. М. Н. Шаховской, Рязанской губ., Данковскаго у., с. Мураевна.
КруЖевнЫя издѣчія школъ—борисовской. Екатерининской и Андреевской, основаннЫхъ Е. Н. По-
ловцевой въ Скопинскомъ уѣздѣ, Рязанской губ., меЖду 1895 и 1909 г.г.
Техническія указанія мастерицЫ получаютъ непосредственно отъ учительницъ школъ, худо-
ЖественнЫя Же указанія всегда исходятъ отъ попечительницы Е. Н. Половцевой, обучавшейся рисо-
ванію въ Центральномъ училищѣ рисованія барона Штиглица.
СбЫтъ круЖевъ, главнЫмъ образомъ, заграницу, а именно: Голландію (Амстердамъ, Гаарлемъ,
Апелдорнъ, Форбургъ, Гронингенъ, МидделЬбургъ, Дордрехтъ, а такЖе въ голландскія колоніи въ
Африкѣ). СѢв. Америку, Германію (Мюнхенъ, Нюренбергь, Киссингенъ).
Бъ Россіи сбЫтъ производится черезъ складЫ: КустарнЫи Трудъ, Народное Искусство и Гвар-
дейское Экономическое Общество въ С.-Петербургѣ.
СбЫтъ растетъ еЖегодно. общее количество круЖева, изготовляемаго при посредствѣ Скопинскихъ
школъ круЖевницъ составляло:
1909-10 г.
1910—11 »
1911—12 *
17 4Юарш.
22216 »
24286 »
на сумму
3.588 р. 95 к.
5238 • бо -
4.862 » — »
Заработокъ круЖевницъ колеблется отъ 3 р. до 48 р. въ годъ, рѣдко до 50 р.
во всѣхъ вЬішеназваннЬіхъ школахъ учительницами состоятъ бЫвшія ученицЬі Маріинской
школЫ круЖевницъ въ С.-Петербургѣ.
Борисовская школа круЖевницъ за Г/лѣтъ существованія удостоилась на вЫставкахъ многихъ
наградъ.
ТАБЛИЦА ІѴІІІ.
№ 1. КонцЫ для полотенца (могутъ слуЖитЬ для разнаго рода отдѣлокъ, какъ дамскаго наряда, такъ и мебели).
Рисунокъ составляетъ собственность Маріинской школЫ круЖевницъ въ С.-Петербургѣ, сдѣланъ ученицей школЫ подъ
руководствомъ преподавателей рисованія. Фонъ и зубцЫ—золотой нитки, орлЫ—свѣтло-голубого шелка. Исполнены масте-
рицей Борисовской школЫ. Цѣна 24 рѵб. (Пріобрѣтено КустарнЫмъ складомъ въ С.-Петербургѣ).
№ 2. Рисунокъ съ одеЖдЫ 15. К. Андрея Боголюбскаго (XII в), найденной при открытіи его мощей; остатки ея
хранятся въ Успенскомъ соборѣ во Ьхпдимірѣ. Взято изъ сочиненія В. Прохорова «Матеріалы по исторіи русскихъ одгЖдъ».
Рисунокъ и сколокъ составлены Д. М. Клочковой и ею Же исполнено это круЖево.
Матеріалъ—бѣлая и золотая нитка. Цѣна 50 руб. Пріобрѣтено КустарнЫмъ Музеемъ Г. У. 3. и 3. ЗаказЫ на
повтореніе этого круЖева полуяенЫ изъ С. Америки и изъ Африки.
№ 3. Павлинъ. ЧастЬ рисунка заимствована у О. К. Розенталѣ, бЫвшей ученицЬі Маріинской школѣі. Рисунокъ и
сколокъ изготовленѣі учительницей Екатерининской школЫ Л. Н. Мосуновой; круЖево вЫплетено ученицей этой школЫ.
Матеріалъ—серебряная и бѣлая нитка. Цѣна 17 руб. Пріобрѣтено КустарнЫмъ музеемъ Моск. губ. земства.
ЬІ 4 Старинное круЖево Тверской губ.» конца XVIII в Рисунокъ взятъ изъ сочиненія С. А. Давыдовой -Русское
круЖево и русскія круЖевницЫ*. Сколокъ изготовленъ и круЖево вЫплетено учительницей Борисовской школЫ круЖевницъ
Е. И. Гвоздевой Матеріалъ—тонкая бѣлая нитка № 140 (работо исполнялась 8 мѣсяцевъ). Цѣна 100 руб. Пріобрѣтено
С.-Петербургскимъ КустарнЫмъ Музеемъ Г V. 3. и 3.
№ 5. Рисунокъ—собственность Маріинской школЫ Матеріалъ—бѣлая нитка № 140. Цѣна 30 руб. Пріобрѣтено для
С. Америки Повтореніе на это круЖево заказано складомъ г-Жи Абаза, въ С.-Петербургѣ.
№ 6- Рисунокъ—собственность Маріинской школЫ Сколокъ приготовленъ учительницей Борисовской школЫ
К. Ф. Русиновой Матеріалъ—золотая и бѣлая лЬняная нитка. Цѣна 35 руб. Пріобрѣтено КустарнЫмъ Музеемъ Москов-
скаго Губернскаго Земства Повтореніе на это круЖево заказано для Амстердама.
№ 7. «Райскія птицЫ». Мотивъ заимствованъ изъ рисунка-собственности Маріинской школЫ. Оригинальная ком-
пановка исполнена помощницей Екатерининской школЫ, Г. И Мосуновой. Матеріалъ-золотая и бѣлая нитка. Цѣна 30 руб.
Пріобрѣтено КустарнЫмъ Музеемъ Моск. Губ. Земства. Повтореніе на это круЖево заказано для Мюнхена.
За справками обращаться: С.-Петербургъ, Малая Невка, 17, къ Екатеринѣ Николаевнѣ Половцовой.
•
КустарнЬій пунктъ села Вазерки I Іензенской губ., Мокшанскаго уѣзда.
КустарнЫй пунктъ села Базерки Пензенской губ., Мокшанскаго уѣзда, возникъ въ голоднЬіи
1892 годъ на средства Кн. Маріи АлексѢевнЫ Шаховской. ПервЫе годЫ особенное вниманіе бЫло
обращено на производство шерстянЫхъ матерій. БЫшивки и круЖевнЬія издѣлія возникли почти
одновременно. СбЫтъ въ то время бЫлъ случайный и весЬма небольшой. Бъ 1904 году Кн. М. А. Ша-
ховская передала руководство кустарнЫмъ пунктомъ княгинѣ Маріи Анатоліевнѣ Шаховской,
работЫ продолжаютъ производиться въ направленіи старо-русскаго искусства и вліявшихъ на
него итальянскихъ стилей. РаботЫ производятся изъ запаса рисунковъ, оставшихся послѣ
Кн. М. А. Шаховской. СбЫтъ издѣліи увеличивается; принимаются еЖегоднЫе заказЫ отъ Вертгеима
изъ Берлина и отъ париЖскихъ магазиновъ; нЫнѢ сдѣлана первая проба посЫлки вещей въ Египетъ.
ТАБЛИЦА ЫХ.
КруЖевное покрЫвало съ вЫшивками, работЫ мастерской Кн. М. А Шаховской, въ с. Вазерки, Мокшанскаго уѣз,
Пензенской губ.
ТАБЛИЦА ЕХ.
Три круЖевнЫхъ покрЫвала той Же мастерской Кн. М. А. Шаховской. (Считая сверху) перваго покрЫвало цѣна 250 р,
второго—350 р., третЬяго—300 р.
Съ заказами обращаться къ Кн. Маріи Анатоліевнѣ Шаховской, СПБ. Фонтанка, 27.
МЕТАЛЛИЧЕСКІЯ ИЗД'ЬЛІЯ.
ЮВЕЛИРНОЕ ДЪЛО.
Ювелирное дѣло такъ Же старо, какъ наши историческія воспоминанія. Нѣтъ могилЬника, въ
которомъ не нашлосЬ бЬі ювелирныхъ издѣліи изъ серебра или золота. Нашъ югъ въ своихъ курга-
нахъ сохранилъ слѣды великаго ювелирнаго дѣла прекрасной ЭлладЫ, затѣмъ переселявшихся народ-
ностей (готскія издѣлія); съ принятіемъ христіанства пришло Живописное, богато украшенное
эмалями ювелирное дѣло благочестивой Византіи; слѣдомъ пошли вліянія юга и востока и съ сѣвера
варяЖскихъ земелЬ; татарское нашествіе такЖе внесло немало своеобразныхъ ювелирнЬіхъ моти-
вовъ, затѣмъ начало вліятЬ западное ювелирное искусство всѣхъ народностей ЕвропЫ. Ьъ XVI —XVII в.
слоЖилосЬ, наконецъ, самостоятельное русское ювелирное дѣло, плѣняющее насъ въ издѣліяхъ
церковнаго и свѣтского назначенія МосквЫ, Ярославля, Ростова Великаго и т. д., и т. д. XVIII вѣкъ
бЫлъ вѣкомъ стремительнаго наплЫва вновЬ европейскихъ образцовъ. Все это, конечно, оставило
болѣе или менѣе замѢтнЫй слѣдъ въ золото-серебряномъ дѣлѣ нашихъ кустарей; ихъ издѣлія
представляютъ пеструю смѢсЬ, въ которой осѣли, опустившись до базарнаго уровня, самЫя
разнообразныя воздѣйствія.
Въ послѣднюю четвгртЬ XIX столѣтія дѣлалисЬ попЫтки улучшить кустарное ювелирное дѣло
какъ со сторонЫ художественной, такъ и технической. ПопЫтки эти, исходящія отъ Правитель-
ственныхъ учрежденіи, направлены на давнишнія гнѣзда ювелирнаго кустарства. Ювелирное дѣло,
какъ кустарнЫй промЫселъ, особенно развилось въ двухъ мѣстахъ на поволЖЬѢ, въ Костромской
губерніи и въ Казанской.
ЮвелирнЫмъ промЫсломъ занято крестЬянское населеніе цѣлаго округа, расположеннаго на
обѣихъ сторонахъ Волги, въ 35—40 верстахъ ниЖе КостромЫ, входящаго въ составъ уѣздовъ Ко-
стромскаго (волости: КрасноселЬская и Семеновская) и Нерехотскаго (волостЬ Сидоровская). ЗдѢсЬ
въ ста семи селеніяхъ ювелирнЫмъ дѣломъ занято болѣе 5.000 душъ.
Центръ промЫсла нЫнѢ находится въ селѣ БолЬшомъ-Красномъ, КрасноселЬской волости,
Костромскаго уѣзда. Къ нему тяготѣютъ всѣ селенія верстъ на десять и болЬше кругомъ какъ на
лѣвомъ, такъ и на правомъ берегу Волги.
Полвѣка тому назадъ промышленность эта сосредоточена бЫла на правомъ берегу
Волги, въ семи верстахъ отъ села Б.-Краснаго, въ селѣ Сидоровскомъ Нерехотскаго уѣзда.
СамЫя издѣлія тогда назЫвалисЬ сидоровскими, какъ теперь красноселЬскими. Село Сидоровское,
преЖде игравшее ролЬ, какъ первое значительное поселеніе на кратчайшей дорогѣ отъ Волги къ
Иванову-Вознесенску, потеряло свое значеніе съ проведеніемъ Шуйско-Ивановской Желѣзной дороги
и ювелирнЫй центръ перекочевалъ въ село Б.-Красное, какъ болѣе близкое къ губернскому городу.
Село Б-Красное преЖде называлось ДворцовЫмъ, его сосѣдями бЫли бояре Годуновы. До
XIX вѣка его населеніе предано бЫло исключительно селЬскому хозяйству. ЛишЬ послѣ Отече-
ственной войнЫ кое-кто сталъ заниматься здѢсЬ отливкой металлическихъ вещей и басЬменнЫмъ
(«басебнЫмъо) производствомъ, т. е. вЫдѢлкою мелкихъ вещицъ изъ тонкаго битаго серебра. Удач-
нЫи сбЫтъ въ Москву, НиЖній-Новгородъ, Петербургъ поддалъ Жару производству, и въ тридца-
тыхъ годахъ прошлаго вѣка красноселЬскіе мастера едва успѣвали исполнять заказы. Особен-
нымъ успѣхомъ пользовался скупщикъ КондЫревъ, расторговавшійся на ярмаркѣ въ Ирбитѣ, и по
его стопамъ многіе красноселЬскіе скупщики направились въ СибирЬ, а одна фирма занесла этотъ
товаръ на югъ, въ Харьковъ. Кончилось тѣмъ, что съ Нижегородской ярмарки красноселЬскія издѣлія
стали доходитЬ до Средней Азіи, Персіи, Афганистана и Индіи. Матеріаломъ для работъ слуЖило
Церковное бронзовое паникадило рабошЫ Іимонинскои артели кустарей
вь л. Лукино, Верейскаго уЪзда, Московской губерніи.
I іілііс еп Ьгоп/е рош едіі^е ІгаѵаіІ (Іе Іа Зосіеіе соорсгаНѵе коиМаге
(Іе Іітотпо, аи ѵіііаде (іе І.оикіпо, сіізігісі (іе ѴсіеІн, доиѴеі петепі сіе Мочсои
н слуЖитъ въ преобладающемъ количествъ серебро, но кое-кто работаетъ изъ чЪди и бЪлаю
металла. Золото идетъ толЬко на позолоту. Дѣлаютъ колѣна, цѣпи, серЬги. креспіЫ, брошки, бра-
слешЬі, чаинЫе приборы, щигщЬі, вилочки, рюмки, стаканчики, солонки и ш л., и т. л. Головой нара-
ботокъ рядового красноселЬца доходитъ рублей до 200. ( ніилЬ эшихъ издѣлій пЬнючнЬіп; вь настоя-
щемъ его вилЪ смѣшанный, начиная опіь слѣдовъ пошибовъ великокняжескихъ временъ, когда
дѢлалисЬ еще колпіЫ, и до базарнаго декадентства включительно.
Обширнѣйшій ріянокъ сбЬіта даЖс за предѣлами Россіи, несложная техника промЫсла, доступ-
ная всякому полу и возрасту, недорогіе инструменты, домашняя обстановка работЫ, не требую-
щая ни ухода изъ семЬи, ни особенно слоЖнЫхъ приспособленій въ домѣ, при вЬігодносніи промЫсла,
способствовали быстрому его росту.
По подсчету, опубликованному въ 1883 году, ювелирнымъ промЫсломъ въ одномъ КрасноселЬско-
Сидоровскомъ районѣ занято бЫло 3.544 человѣка; это бЫлъ апогей, такъ какъ потомъ пошло на
убЫФ и въ 1909 году ювелировъ здЪсЬ бЫло толЬко 2.145 человѣкъ. ОтчетЫ пробирнаго округа за
1904—1905 годЫ указываютъ, что въ этотъ короткій срокъ двухъ лЪтъ количество ювелировъ въ
селеніяхъ КрасноселЬскои и Сидоровской волостей значительно уменьшилось, а количество пере-
работаннаго серебра, наоборотъ, увеличилось чутЬ не въ полтора раза. Дѣло въ томъ, что скуп-
щики, понижая заработную плату, вЫнудили мастеровъ наверстЫватЬ количествомъ вЫработан-
нЫхъ издѣлій, качественно, конечно, уЖе низшихъ. Въ результатѣ эти издѣлія, нѣкогда имѣвшія
огромнЫй сбЫтъ въ Россіи и Сибири, благодаря ихъ дешевизнѣ, спасовали передъ конкуренціей
заграничныхъ издѣлій, даЖе не серебряныхъ (каковЫми всегда бЫли красноселЬскія), но превосхо-
дящихъ ихъ изяществомъ и прочностью.
Оказалась необходимой борьба за промЫселъ на два фронта: противъ художественной и тех-
нической отсталости и противъ невѣжественной экономической эксплоатаціи. Это повело къ
учрежденію въ селѣ Б.-Красномъ сперва класса техническаго рисованія министерствомъ финан-
совъ, затѣмъ учебной мастерской золото-серебрянаго дѣла министерствомъ торговли и промыш-
ленности, и, наконецъ, послѣ долгихъ мЫтарствъ, къ устройству «КрасноселЬской трудовой артели
бывшихъ воспитанниковъ красноселЬско-худоЖественной ремесленной школЫ», которЫе по окон-
чаніи школЫ, по оффиціалЬному заявленію, «поставлены бЫли въ безысходное положеніе за отсут-
ствіемъ заработка».
Это прискорбное явленіе объясняется тѣмъ, что «школа приняласЬ подготовлять художниковъ,
а кустарямъ мастерамъ, при томъ нищенскомъ положеніи, до котораго доведенъ промЫселъ скуп-
щиками, нуЖнЫ толЬко работники автоматы». Ученикамъ новаторамъ, непригоднымъ къ базар-
ному производству, не оставалось ничего иного, какъ объединиться въ трудовую артелЬ.
Какая судЬба предстоитъ помянутЫмъ учрежденіямъ, покаЖетъ будущее. Въ настоящее время
артелЬ заявляетъ, что она поставляетъ свои издѣлія на кустарнЫи складъ въ Костромѣ, что въ
1912 году всего бЫло сдано издѣліи на 2.121 руб. (при 23 артелЬщикахъ), что съ 1913 года ей предо-
ставлено пользоваться помѣщеніемъ устраиваемой въ селѣ Б.-Красномъ образцовой работной
мастерской.
О направленіи работъ «новЫхъ» ’красноселЬскихъ мастеровъ даютъ понятіе снимки съ нихъ,
помѢщеннЫе на таблицахъ 1.Х1 и І.ХІІ.
Значенія товара, какъ ассортиментнаго продукта, эти издѣлія пока еще не пріобрѣли, и рЫнки по
прежнему наполнены милліонами произведеній мастеровъ, находящихся въ рукахъ скупщиковъ и
работающихъ по старому.
Другой старинный центръ ювелирнаго промЫсла находится въ Казанской губерніи, въ Лаи-
шевскомъ уѣздѣ, въ с. РЫбная Слобода, леЖащемъ на правомъ берегу КамЫ.
РЫбная Слобода въ Казанской губерніи—не единственное мѣсто, гдѣ работаютъ ювелиры,
ювелирнЫхъ гнѣздъ тутъ наберется еще не менѣе десятка, но во всѣхъ прочихъ—населеніе татар-
ское и толЬко въ РЫбнои Слободѣ—русское. Изъ всѣхъ этихъ мѣстъ избрана бЫла РЫбная
Слобода, чтобЫ насадить улучшенное ювелирное производство путемъ учрежденія школЫ. Казан-
ское Губернское Земство устроило здѢсЬ Ювелирно-ХудоЖественно-ремесленную учебную ма-
стерскую. Мастерская существуетъ уЖе діри года, производитъ издѣлія, при 30 ученикахъ, на
сумму 750 р. и сбываетъ ихъ въ складъ Губернскаго Земства въ Казани Говорить объ этихъ издѣ-
ліяхъ, какъ объ ассортиментномъ товарѣ, преждевременно.
Издѣлія кустарей Казанской губерніи изъ бѣлаго металла какъ литЫя, такъ и филигранныя, подобно
красноселЬскимъ расходятся въ милліонахъ экземпляровъ, удовлетворяя потребности и вкусъ по пре-
имуществу мѣстнаго инородческаго просшонародЬя. ТаблицЫ І.ХПІ и 1.Х1Ѵ представляютъ коллекціи
изъ Казанскаго Музея такихъ народнЫхъ издѣлій различныхъ уѣздовъ: Казанскаго, МамадЫшскаго,’
Тетюшскаго, КозЬмодемЬянскаго, Ядринскаго и др. СерЬги, брошки, браслетЫ, шейнЫя украшенія,
цѣпочки. пряЖки для пояса и т. п., все это носитъ печатЬ азіатскаго вкуса (не говоря уЖе о
прямЫхъ копіяхъ съ кавказскихъ издѣліи съ черневЫми надписями «Кавказъ»). Это и естЬ мѣстное,
народное ювелирное искусство, обслуживающее простонародЬе. Искусство учениковъ школЫ,
изображенное на таблицахъ ЬХѴ, ЬХѴІ и ГХѴІІ, какъ это сразу видно не толЬко по стилю, но такЖе
и по вЫбору темъ (богатЫе парнЫе подсвѣчники, записнЫя книЖки, подстаканники, колЬца для
салфетокъ, разрѢзалЬнЫе ноЖи для книгъ, рамки для фотографическихъ портретовъ и т. п ),
разсчитываетъ не на простонародЬе, а на покупателей изъ заЖиточнаго класса.
Ясно изъ вышесказаннаго и изъ приложенныхъ таблицъ, что кустари новаторЫ обоихъ поволж-
скихъ центровъ, Костромскаго и Казанскаго, оторвались отъ простонародныхъ задачъ, рабо-
таютъ для заЖиточнЫхъ горожанъ, преимущественно въ стилѣ тосісгпе, обходя національныя
темЫ и какъ будто не подозрѣвая даЖе возможности примѣненія своихъ талантовъ и умѢнЬя къ
задачамъ общенароднымъ. Насколько стилЬ. ими усвоеннЫи, будетъ долговѣченъ, трудно судитЬ.
Товара, т. е. ассортимента, въ этомъ стилѣ еще нѣтъ: все это вЫдѣлЫвается, главнЫмъ образомъ,
на показъ, для вЫставокъ, и затѣмъ расходится такЖе преимущественно по коллекціямъ люби-
телей, какъ курЬезнЬіи образецъ новЫхъ исканіи. Что попадаетъ черезъ земскіе кустарнЬіс складѣ!
въ продаЖу, то количественно слишкомъ ограничено, чтобЬі вЬідерЖатЬ испЬітаніе своей товарной
пригодности
Такого новаторскаго двиЖенія въ прочихъ ювелирныхъ районахъ, судя по присланному на
вѣіставку, не наблюдалось. Значительнѣйшій ювелирнЫи районъ, Московскій, раскинутый по уѣздамъ:
Московскому, Подольскому, Серпуховскому, Рузскому, МоЖайскому, Коломенскому, Клинскому,
Звенигородскому, Волоколамскому, Дмитровскому, Богородскому, Верейскому, Бронницкому, съ арміей
ювелировъ, насчитывающей болѣе четырехъ съ половиною тЫсячъ человѣкъ, обслуживаетъ такой
громаднЫй покупной центръ, какъ Москва, которЫй самъ даетъ направленіе. Бъ Вологодской губерніи
попреЖнему идетъ вЫдѣлка серебряныхъ издѣліи съ чернЬю (Б. Устюгъ).
Изъ инородческихъ районовъ ювелирнаго дѣла, конечно, первое мѣсто принадлежитъ Кавказу.
ЗдѢсЬ работаютъ по старинѣ въ виду приподнятыхъ цѣнъ на стариннЫя кавказскія издѣлія.
Дагестанъ сларится своими издѣліями изъ серебра, украшенными эмалЬю, и золотЫми инкруста-
ціями по кости (Темиръ-Ханъ-Шура). Въ Тифлисской губерніи г. АхалцЫхъ извѣстенъ, главнымъ
образомъ, филигранными работами изъ серебра и золота Серебрянники работаютъ такЖе въ
ѣ'лисавешполЬскои губерніи, въ Мухинскомъ уѣздѣ.
Таблица І.ХѴІII представляетъ вЬіборъ предметовъ стараго и новаго кавказскаго ювелирнаго дѣла.
На этой таблицѣ изображено ниЖеслѢдующее. ,
Дагестанской области. старЬій кремневЫй пистолетъ полъ чернЬю съ гравировкой и золотою насѣчкой РаботЫ
Ибрагимова изъ с. Кубами: коробка д\я папиросъ; болЬшой серебряной подносъ съ насѣчкою по слоновой кости и
стали, съ эмалЬю и іравировкой; шашка серебряная позолоченная съ насѣчкою по слоновой кости и стали, съ эмалЬю и
гравировкой; грузинскій кувшинъ; пудренница по старому ірѵзинскому рисунку; чайникъ; коробка круглая; прессъ-папЬе со
старой грузинской орнаментикой съ гравировкой и подъ чернЬю, чернилЬнЬіи приборъ.
Изъ с Кубами Же: кинЖаѵь съ глубокой гравировкою подъ чернЬю; пистолетъ старый кремневЫй подъ чернЬю; другой
подобной Же пистолетъ съ серебряной насѣчкою по стали, кинЖалъ съ золотою насѣчкой по стали.
Изъ Темиръ-Ханъ-ШурЫ: поясъ Жгнскш филиграновый серебряный нозолоченнЫи; кипЖалъ позолоченный съ глу-
бокою гравировкой.
Изъ Армавира работЫ АлигадЖи—-сабля съ глубокою гравировкою и подъ чернЬю.
Изъ АхалцЫха Тифчисской губерніи—корзина серебряная филиграновая.
Грузинской работЫ' Кула (кувшинъ для вина} съ грузинскимъ рисункомъ старой чеканной работы, старая чеканная
чашка; Кула изъ кокосоваго орЬхо'.въ серебряной оправѣ позолоченной; стариннЫй серебряный кувшинъ чеканной работЫ
съ грузинскими сценами и орнаментами
Металлическія издѣлія съ своеобразнымъ характеромъ бЫли весЬма немногочисленны.
На таблицѣ ХИ читатель моЖетъ видѢтЬ два издѣлія изъ юЖноп Россіи, а именно металличе-
ское блюдо и такая Же рамка для зеркала, вЫчеканеннЫя изъ полЬскаго серебра крестья-
ниномъ КущовЫмъ, въ имѣніи Кн. Н Г. ЯшвилЬ, с. Сунки, Кіевской губерніи, Черкасскаго, ѵѣзда.
Украшенія рамЫ придуманЫ самимъ мастеромъ, для блюда узорЫ взятЫ со старинныхъ рушниковъ.
(Цѣна блюда 40 р., рамЫ съ зеркаломъ—20 р)
Въ Московской губерніи, въ Верейскомъ уѣздѣ, въ д. Ликино”) образовалась Тимонинская Ку-
старная ортелЬ по производству церковной утвари. АртелЬ существуетъ второй годъ, въ 1912 г.
она состояла изъ 19 членовъ, 3 наемныхъ работниковъ и 4 учениковъ. Полугодовой ея заработокъ
достигалъ /.ООО р.; сбЫтъ въ Москву. АртелЬ оборудована токарнЫми станками, вентиляторомъ
для кузни съ нефтянЫмъ двигателемъ. Она вЫдѢлЫваетъ изъ мѣди и Желѣза церковнЫя паника-
дила, подсвѣчники и т. п. Ея издѣлія помѢщенЫ на таблицѣ I XVIII вмѣстѣ съ издѣліями кустарей
И. Логинова (мѢднЫя кадилЬницЫ) изъ с. Каринскаго, Звениіородскаго у и бр. Д. и М. ХомутовЬіхъ (цер-
ковные фонари) изъ с. УборЫ того Же уѣзда. БолЬшое паникадило Ти.монинской артели изображено
на стр. 65.
Бъ металлическихъ издѣліяхъ то Же разнообразіе вліяніи, какъ и нъ прочихъ отрасляхъ худо-
жественнаго кустарства, и рядомъ съ нашими русскими преданіями сказывается направленіе въ духѣ
западныхъ худоЖественнЫхъ исканіи новѣйшаго типа.
•) Адресъ для писемъ: Московской г., Подольскаго у., почптов ст. Михайловское
МЕБЕЛЬНЫЙ ПРОМЫСЕЛЪ.
МебелЬнЫй кустарнЫи промЫселъ съ его многочисленными развѣтвленіями (крупная мебелЬ,
кривЬе, зеркалЬнЫя рамЫ, кютЫ и проч.), принадлежитъ къ одной изъ группъ столярнаго произ-
водства, чрезвычайно распространеннаго и охватывающаго нѣсколько типичныхъ районовъ въ
Россіи.
СамЬімъ крупнЫмъ центромъ мебелЬнаго производства считается Московскій, слагающійся изъ
двухъ районовъ—Московскаго и Звенигородскаго уѣздовъ; здѢсЬ имъ занято до 10.804 человѣкъ въ
3-хъ волостяхъ Московскаго и 7-ми волостяхъ—Звенигородскаго уѣздовъ. Имѣются нѣкоторЫя
историческія даннЫя о возникновеніи производства крупной мебели въ деревнѣ Лигачевѣ въ началѣ
прошлаго вѣка, но моЖно полагать, что производство болѣе простыхъ столярнЫхъ издѣліи суще-
ствовало здѢсЬ много ранЬше и бЫло вЫзвано къ Жизни, съ одной стороны, близостью такого по-
требительнаго центра, какъ Москва, а съ другой стороны, изобиліемъ сЫрЬя въ этомъ районѣ,
отличавшемся въ бЫлЫя времена большою лѣсистостью. Ьъ исторіи развитія промЫсла отмѣ-
чается своимъ крупнЫмъ вліяніемъ памятнЫй 12-Ыи годъ, когда, вслѣдствіе поЖара МосквЫ и послѣ-
дующаго усиленнаго строительства, возникъ громаднЫй спросъ на мебелЬ.
Къ 20-Ымъ годамъ прошлаго вѣка относится начало производства въ деревнѣ Лигачевѣ крупной
мебели и улучшеніе техники столярнаго дѣла. ЗдѢсЬ нѣкоіда открытъ бЬілъ рисовалЬнЫй классъ, а
нЫнѢ Главнымъ Управленіемъ Землеустройства и Земледѣлія учреждена здѢсЬ школа инструкто-
ровъ по худоЖественно-столярному производству. (См. таблицу ЕХХѴ).
Московскій мебелЬнЫй раіонъ вЫросъ въ крупную производственную величину и въ наше время
занимаетъ первое мѣсто среди другихъ ку< тарнЫхъ мебелЬнЫхъ раюновъ Россіи, а по размѣрамъ
производства соперничаетъ съ мѣстною фабрично-заводскою промышленностью.
МебелЬнЫя издѣлія, изготовляемыя въ Московскомъ районѣ, подраздѣ\яются на 3 категоріи:
1) крупная мебелЬ—буфеты, книЖнЫе шкафЫ, платянЫе и бѢлЬевЫе шкафЫ, комодЫ, туалеты,
писЬмсннЫе столЫ и пр.; 2) кривЬе—дйванЫ, кресла, стулЬя, ломбернЫе и диваннЫе столЫ, трюм-
нЬія и зеркалЬнЫя рамЫ и пр.; 3) бѢлЫй товаръ (бѢлЬе)—обстановка кухни, простЫе березовые
стулЬя, мебелЬнЫе станки подъ обивку матеріей (мягкая мебелЬ) и пр. Ьъ соотвѣтствіи съ
ошдѢлЬнЫми категоріями мебели и мастера-кустари носятъ названіе: крупнодѢлЫ, кривЬевщики или
криводѢлЫ и бѣлодеревцы. Первая группа куста ре и-крупнодѣловъ замѣтно выросла въ послѣднее
время Производство кривЬя встрѣчаетъ болЬшую конкуренцію со сторонЫ фабричной, главиЫмъ
образомъ, гнутой мебели.
Матеріалами слуЖатъ разнообразныя древеснЫя породы, какъ изъ произрастающихъ въ
Россіи: сосна, слЬ, береза, липа, осина, кленъ, ясенЬ, дубъ, груша, такъ и привознЫя: орѣхъ, крас-
ное дерево и рѢЖе—палиссандръ, розовое, черное дерево и др. Въ Московскомъ районѣ дѣлается
исключительно оклеивая или фанерованная мебелЬ, цѢлЬная Же мебелЬ изготовляется толЬко по
заказу. СтилЬ, отличающій всѣ эти издѣлія, «новЫи», являющійся въ данное время исключитель-
нымъ для рыночнаго товара. По заказамъ Же крупныхъ мебелЬнЫхъ фирмъ г. МосквЫ работается
такЖе и мебелЬ въ другихъ, даЖе стариннЫхъ стиляхъ.
Въ отношеніе качества и стоимости издѣлій надо замѣтить, что, благодаря обширности рай-
она, разнообразія издѣлій и требованіи, къ нимъ предъявляемыхъ, здѢсЬ встрѣчаются всевозмоЖ-
нЫя градаціи качества и стоимости, равно какъ и искусства мастеровъ. Но всѣ отрицателЬнЫя
сторонЫ, въ смЫслѣ художественности, не составляютъ необходимой принадлежности кустарнаго
мебелЬнпіо промЫсла, а по болЬінси части вЫзванЫ и воспитаны вліяніемъ рЫнка.
Покровско-Рубцовское ремесленное училище близъ станціи ГІовоіерусалнмскои, Вин-
да вскои А л. Вусііетъ изъ луба, исполненный учениками по рисунку училища.
I соіе ргоГеззюппсІіе бе Рокгоѵзко-РоиЬРоѵо, ргёз Іа зіаЬоп бе І\оѵоісгои:за1іт, ейегпіп бс Гег
бе Ѵіпбаѵа. ВиПеі еп Ьоія бе сііёпе, ігаѵаіі без ёісѵез еі б’аргёз ип беззіп бе Гёсоіе.
Едва ли не самую слабую операцію вь кустарномъ мебелЬночъ промЫслѢ составляетъ сбЫтъ
издѣлій, которЫй ведется черезъ посредниковъ. Около кустарной мебели создались въ Москвѣ
торговыя предпріятія, оперирующія на сотни тЫсячъ рублей. Годовая производительность Москов-
скаго мебелЬнаго района опредѣляется не менѣе, какъ въ полтора милліона рублей.
БлагодѢтелЬное дѣйствіе на развитіе кустарнаго мебелЬнаго промЫсла оказала дѣятельность
Е. Г. Мамонтовой и худоЖницЫ Е. Л. Полѣновои, открывшихъ, около 1878 года, столярную мастер-
скую вь имѣніи г-Жи Мамонтовой —въ Абрамцевѣ. Благодаря оригиналЬнЫмъ композиціямъ мебели
въ русскомъ стилѣ, кустари стали изготовлять выдающіяся издѣлія, на расхватъ раскупавшіяся
на кустарнЫхъ выставкахъ. Съ 1908 г. Абрамцевская учебно-показателЬная мебелЬно-столярная
мастерская перешла въ руки М. О. Якунчиковой. Художественную частЬ ведетъ Н. Я Давыдова.
ГлавнЫмъ мастеромъ состоитъ Е. А. Зеленковъ, вЫученикъ Абрамцевской мастерской. При школѣ
общежитіе на 12 мальчиковъ. Доходъ непрерывно ростетъ, нъ 1912 г. онъ достигъ 20.000 р., болѣе
ноловинЫ этой суммЫ пришлосЬ на долю исполнителей (См. таблицЫ XXXI и XXXII).
Съ заказами обращаться Москва, Петровская линія, чагазинь «Русскія работЫ-.
Кромѣ Абрамцевской мастерской, существуетъ еще нѢско\Ько худоЖественнЫхъ мастерскихъ
въ с. ХотЬковѢ, въ д. Кудринѣ гдѣ работаетъ такой замѢчателЬпЫи мастеръ какъ В. П. Борносковъ.
(См. табл. I XXI), Абрамовѣ и др.
Глинное Управленіе Землеустройства и Земледѣлія учредило школу инструкторовъ по худо-
Жесшвенно-столярному производству вь д. ЛигачовѢ, Московской губерніи (ст. Крюково, Ник. Ж. д.)
I я издѣлія см. на таблицѣ 1.ХХѴ.
Содѣйствіе Московскаго губернскаго земства столярно-мебелЬному промЫслу вЫразилосЬ въ
организаціи многихъ, созданныхъ самимъ земствомъ или при ею ближайшемъ участіи, промЫсло-
вЫхъ учрежденіи, из^ нихъ художественнымъ цѣлями преданЫ:
I) Художественно - столярная учебная мастерская въ Сергіевскомъ посадѣ, Дмитровскаго уѣзда.
2) АртелЬ худоЖниковъ-вЫЖигалЬщиковъ по дереву, подъ названіемъ «КустарЬ-худоЖникъ»,
въ Сергіевскомъ посадѣ.
3) Сергіево-Посадской столярно-мебелЬнои артели вь Сергіевскомъ посадѣ.
Издѣлія этихъ учрежденіи воспроизведены на таблицахъ ЬХХ, І..ХХІІ, І.ХХІІІ, ЬХХІѴ.
Кромѣ того, Московское Губернское Земство оказываетъ содѣйствіе столярно-мебелЬ-
ному промЫслу своимъ посредничествомъ по сбЫту его издѣлій черезъ свои КустарнЬій Музеи.
Черезъ всѣ торговЫя учрежденія, обслуживающія столярно-мебелЬнЫй промЫселъ, проведено бЫло
товара въ 1912 голу на 106.720 руб. Изъ уѢзднЫхъ земствъ Московской губ. столярно-мебелЬному
производству оказываютъ свое содѣйствіе: Дмитровское, Звенигородское и Московское. Бъ Вязем-
скомъ районѣ, Звенигородскаго у., изготовляются изъ бѣлаго и крашенаго прута разнЫе сорта мебели.
Начало корзиночному промЫслу положено бЫло здѢсЬ еще при крѣпостномъ правѣ, Свѣтлѣй-
шей Княгиней Татіаной БасилЬевнои Голицыной, которая вЫзвала изъ заграницы опЬтнаго м’астера
« изъ нѣмцевъ» обучатЬ крестьянъ плести изящнЫя корзинЫ. Какъ новость, корзинЫ эти цѣнились
вЫсоко и производство давало крупнЫи заработокъ—при дешевизнѣ ивоваго прута и при отсутствіи
конкуренціи и скупщиковъ, тикъ какъ крестьяне сами, полЬзуясЬ саннЫмъ путемъ, развозили то-
варъ. Легкость и вЫгодностЬ работЫ повели къ быстрому распространенію промЫсла, на пер-
выхъ порахъ въ пяти смежныхъ селеніяхъ, въ предѣлахъ ГолицЫнскихъ владѣній. Производство
вскорѣ превзошло емкостЬ тогдашняго ближайшаго рЫнка, пришлосЬ искатЬ рЫнковъ болѣе отда-
ленныхъ, образовались залеЖи товара, и вотъ тутъ вЫступили посредники-скутцики; это
повело къ уменьшенію заработка мастеровъ, а слѣдомъ къ пониженію качества издѣлій и, въ концѣ
‘концовъ, къ упадку дѣла. Дѣло 6Ы и совсѣмъ пропало, не приди на помощЬ Московское Губернское
Земство и не прими особенно Живого участія въ этомъ дѣлѣ С. Т. Морозовъ. Бъ результатѣ, при
ихъ содѣйствіи, у ст ГолицЫно (Московское-Брестской Ж. д)бЫла учреждена учебная корзиночная
мастерская, вь кругъ дѣятельности которой “вошла скупка и продпЖа улучшенныхъ издѣліи.
Зто бЫла вторая школа корзиноплетенія за время существованія промЫсла. На рЫнокъ бЫлъ
вЫнгсенъ новЫи товаръ, соперничавшій съ заграничнымъ, и заработокъ мастеровъ поднялся до
неслыханной вЫсотЫ, побочно вЫзвавъ повышеніе заработка и тѣхъ мастеровъ, которЫе оста-
вались въ рукахъ скупщиковъ. Бъ учебную мастерскую стали поступать просЬбЫ—датѣ инструк-
тора, мастерская не скупилась и такимъ путемъ сама создала себѣ конкуренцію., Особенно опас-
ныхъ соперниковъ дала черноземная полоса Россіи, гдѣ ивоваго прута не оберешЬся На рЫнкѢ стали
появляться плетенЫя издѣлія—рязанскія, воронеЖскія, кіевскія и т. д., и т. д. Для вяземскихъ родона-
чальниковъ производства снова наступило утѣсненіе, и снова помощЬ пришла имъ отъ Московскаго
Губернскаго Земства. Благодаря лЬготнЫчь ссудимъ, вяземскіе артелЬщики объединились вь учре-
жденіи, носящемъ наименованіе Бяземскаго склидочно-потребителЬнаго общества.
Бязёмское складочно-потребителЬное общество, существующее 13 лѣтъ, вЫрабатЫвоетъ пле-
тенЫхъ издѣліи—мебели, дороЖнЫхъ корзинъ и нроч.-на сумму до 200.000 руб. Дѣла этой коопераціи
идутъ въ гору, и ихъ издѣлія среди однородныхъ занимаютъ первое мѣсто. (См. таблицу кХХѴІ).
Издѣлія кустарей Могилевской губерніи, мебелЬ изъ лозЬі и шканЬе.
Тгаѵаіъх <іс рауБапь ксиніаіъ гіп доиѵегпегпегіі бе Модиіісѵ
На второй всероссійской кустарной вЫсшавкѢ не бЫло недосніаіпка вь свидѣтельствахъ о
вліяніи болЬшого кустарнаго дѣла въ с 15. І5я гемахъ на возникновеніе многихъ другихъ центровъ
плетенія изъ ивовЫхъ прушЬевъ, камЬіша и т. п. Гакъ, при содѣйствій мастера изъ с 15 І5язёмъ,
насажденъ этотъ промЫселъ вь имѣніи 15. И Поливанова. Симбирскои губерніи, Корсунскаго у., въ
с. Акшаутъ, гдѣ заведена учебно-показашелЬная корзиночная мастерская, издѣлія которой бЬглп
украшеніемъ вЬісшавкн (См таблицу I.XXVII).
Г5ъ томъ Же направленіи работаешь школа инструкторовъ I лавнаго Управленія Земл и Землѣд.
по древообрабатЫвающимъ производствамъ въ Маріинскомъ посадѣ. Казанской губерніи Ихъ
бесѣдка изъ камЬіша, купленная въ Америку, останавливала общее вниманіе (См таблицу I XXVIII).
ВѢпівЬ того Же ремесла представляетъ плетеная мебелЬ Эриванскаго общества распростра-
ненія полезныхъ знаній (см. таблицу XXX], мебелЬ изъ лозЫ и камЬіша двухъ мастерскихъ Сосницкаго
уѣзднаго земства нь г. СосницѢ и с. ТополсвкѢ и СураЖскаго уѣзднаго земства въ с. ЬалдовкѢ
I кацкіп станокъ и прялки, экспонатъ Красностокскаі о ( в.-Іэогородицкаго монасшЫря,
Гродненской губерніи.
Мёііеі Не ІінзегашІ еі цііепоніііез, ехрояёъ раі Іе ніоііа*іІеге гіе Іа ^аіпіе Ѵіегде бе Кі гі$іЮ5Іок,
доиѵегпетепі (Іе Огосіпо.
Черниговской губерніи (см таблицу XIV), мебелЬ изъ лозЫ кустарей Могилевской губерніи (см. стр /1)
и чмо! ихъ другихъ мѣстъ, принявшихся за использованіе природнЬіхъ богатствъ
МебелЬпЬіе промЬіслЬі въ Нижегородской губ.
Це нтръ тяЖести мозаичнаго промЫсла леЖитъ болѣе въ приготовленіи мозаичнЫхъ укра-
шеніи, чѣмъ вь самомъ производствъ мебели МозаичнЫи промЫселъ возникъ вь 188? і вь
ВасилЬсурскомъ уѣідѣ 15ь настоящее время всего 8 человѣкъ заняшЫ этимъ промЫгломь Мате
ріаломъ слуЖаІпъ разпЫя пародія деренѣенъ русскихъ и «ирнннчніяхь
На таблицѣ ЬХХІХ изображены мозанчнЫя издѣлія изъ дерева.
( прпімі нни »у доски, нзіошоплсіпшй по рисунку Д II Дурново куспнцимъ ВнсилЬскиго уѣзда М. ЛяхмпновЪімъ Дв]
Р-рчЬі и < хЬікі впп іу доска изготовленія по рисунковъ того Же художника куеширичи іпого Же уѣзда, I риіоріелв и Миха-
иломъ МііровЫми. Посрединѣ круглая доска сдѣлано по собственно чу рисунку II Лях.моновіямъ Верхній кругъ съ речЬеф-
ной ріі Фбой, съ ячалЬю и метоллопластическими украшеніями, изготовленъ въ мастерской Г 15. бородачевоіі (Ардатов-
скаю у., і Ыжкса]. Дубовое рѣзное блюдо, внизу, сдѣлано по рисунку А. II Дурново кустарями с. ЛІмскова
ПонЫіпки къ поднятію художественной сгпоропЫ издѣлій дѣлались со сторонЬі Петербургскаго
Кустарнаго Музея и со сторонЫ Нижегородскаго I уб. Земства, кусшарнЫи отдѣлъ котораго про-
даетъ разнЫхъ деревяннЫхъ издѣліи па сумму около 4.000 р ежегодно.
Вь Семеновскомъ уѣздѣ вЫлѢлЫваегпся крашеная мебелЬ, извѣстная подъ названіемъ мебели
«въ русскомъ вкусѣ», или «семеновской». Мастеровъ, запятыхъ приготовленіемъ этой мебели
не болѣе 20, такъ какъ крашеную семеновскую мебелЬ дѣлаютъ, какъ говорится, «меЖду прочимъ*,
при изготовленіи другихъ крашенЫхъ издѣлій.
Матеріаломъ слуЖатъ преимущественно осина и частЬю береза. ХудоЖесіпвеннЫя улучшенія
внесенія какъ вообще *нъ мебелЬ НиЖегородскаі о производства, такъ и въ эту отрасль, рисунками
худоЖннка А. Н. Дурново (См. таблицу ІХХХП). На этой таблицѣ изобраЖенЬі лаковЫе деревяннЬіе
предметы (изъ осинЫ, липЬі и березЫ) въ семеновской окраскѣ. ,
СлЪва столъ, диванъ и стулъ изготовлены по рисункамъ А И. Дурнаво кустаремъ Балахнинскаго уЪзда М Кудря-
іиовЫмъ. Справа шкапчикъ (по рисунку А. И Дурново) и посрединѣ буфетъ и кресло (по собственному рисунку) изгото-
влены балахнипскимъ кустаремъ Г. ЛнбедевЫмъ. ДЬтская мебелЬ и чашки изготовлены кустаремъ Семеновскаго уѣзда
И. ГруздевЫмъ по собственному рисунку.
Въ г. Семеновѣ устраивается въ настоящее время инструкторская школа по токарно-посуд-
ному и мебелЬному промЬісламъ, находящаяся въ вѣдѣніи Главнаго Управленія Землеустр. и Землед.
Крашеніе мебели (равно какъ и деревянной посудЬі) получаетъ все болЬшее развитіе такЖе и
въ Костромскои губ., въ МакарЬевскомъ уѣздѣ, куда оно бЬіло занесено изъ Нижегородской губерніи
Па таблицахъ ЬХХХ и СХХХІ изображена дубовая рѣзная мебелЬ, приготовленная въ мастерской
худоЖннка А. И. Дурново кустарями с. ЛЬіскова Всѣ предметы сдѢланЫ по рисункамъ художника
и подъ его руководствомъ. На таблицѣ ЬХХХ сгруппирована мебелЬ въ русскомъ стилѣ; на таб-
лицѣ’ЬХХХІ въ стилѣ «тобегпе».
КЪ ТАБЛИЦАМЪ ІХХХ, ІХХХІ и ІХХХ1І ЦѢнЫ отдѢлЬнЫхъ предметовъ
Рама съ портретомъ Его Нмп Бел. Государя Императора—») р. Кресло — 80 р. КниЖнЫй шкапъ—250 р. Жбанъ съ
курочками—35 р. Буфетъ—800 р. Угловой шкапъ—150 р. Шкапъ съ боярами—44) р Два стола мозаичнЫхъ—50 и 55 р.
Кіотъ створчатЫй—25 р. Рама со слѣпцами—250 р. КраснЫй шкапъ—125 р. Красная 1 арпитура—295 р. Шкапикъ съ пѣту-
хами—50 р. Подчасникъ—60 р. Рама портретная—45 р. Блюдо съ двуглавЫмъ орломъ—35 р. Стѣнной шкапикъ тройной—6о р
Зеркало туалетное—75 р. Ширма съ видомъ города—125 Р Рама для зеркала—60 р Кабинетъ диванъ, два кресла, столъ—
400 р Ларецъ—60 р. БолЬшой Жбанъ—50 р. МалЫй Жбанъ—35 р. Двѣ скрини съ орлами—5о и 35 р. БолЬшой Жбанъ безъ
крЫшки—35 р Столовая мебелЬ’.столъ и два стула—75 р Съ заказами обращаться въ КустарнЫи Складъ Нижегородскаго
Губернскаго Земства
Сшолярно-мебелЬнЬій промЬіселъ въ Вятскомъ, Пермскомъ, казанскомъ и Полтавскомъ
районахъ.
СтолярнЫмъ промЫсломъ занимается въ Вятской губ до 4 500 чел.; сосредоточенъ этотъ
промЬіселъ въ Вятскомъ и примыкающихъ къ нему волостяхъ Орловскаго и Слободскаго. Число
кустарей-чебелЬщиковъ составляетъ до 32"/о общаго числа кустарей этой мѣстности и но послѣд-
ней переписи въ 1909 г. опредѣляется свЫше 1.000 чел. ПромЬіселъ въ формѣ домашняго существуетъ
здѢсЬ уЖе* болѣе столѣтія и по роду изгошовляемЫхъ издѣліи подраздѣляется на вЫдѢлку: мебели
политурной, крашеной и простой, находящей сбЫтъ исключительно у крестьянъ. ГлавнЬіми мате-
ріалами слуЖатъ мѢстнЫя породЫ—сосна и елЬ; въ менЬшемъ количествѣ идетъ береза и еще
мгнЬше—осина и олЬха. Липа и дубъ, равно какъ и орѣхъ, привозятся въ видѣ досокъ и фанеры.
Характерна для Вятки политурная мебелЬ, оклеиваемая* фанерою изъ березоваго наплЫва,
имѣющая спокойнЫи ЖёлтоватЫй тонъ. (См таблицу IXXXIII)’) РЫночнЫи товаръ бѣденъ по рисун-
камъ и по рѢзнЫмъ украшеніямъ и далеко уступаетъ издѣліямъ Московскаго района.
Заслуги Вятскаго Земства по улучшенію кустарнЫхъ промЫсловъ пользуются общимъ при-
знаніемъ. ОткрЫтЫй, въ г. Вяткѣ, Земскій КустарнЫи Складъ имѣетъ годовой оборотъ въ 200.000 руб.
Другой центръ мебелЬнаго кустарнаго производства образовался въ Пермской губерніи, въ
К конскомъ заводѣ, поддерЖивагмЫн Пермскимъ уѢзднЫмъ земствомъ. Операціи Пермскихъ зем-
скихъ кустарнЫхъ складовъ по сбЫту мебели достигли въ 1911 г. до 120.000 руб., а издѣлія кустарей,
благодаря дешевизнѣ и улучшившимся качествамъ, нашли выходъ за предѣлы губерніи, проникая
въ СибирЬ до Харбина и представляя серьезную конкуренцію Вятскимъ издѣліямъ въ поволЖЬѢ.
Уче.бно-ремесленнЫя мастерскія Пермскаго уѣзднаго земства вЫдѢлЫваютъ, кромѣ простои,
сшилЬную мебелЬ изъ дуба, обстановки для сшоловЫхъ и пр. КустарнЫи Складъ Пермскаго Уѣзднаго
Земства принял ъ въ 1912 г. на складъ издѣліи кустарей мебелЬіциковъ на сумму 137.050 руб. Съ 1910 г.
Пермское земство пригласило на слуЖбу художника. Образцы Пермской мебели на таблицѣ ЬХХХІѴ.
Въ Маріинскомъ посадѣ Казанской губерніи ГлавнЫмъ Управленіемъ Землеустр. и Землед.
учреждена школа инструкторовъ по древо-обрабатЫвающимъ производствамъ. мебелЬно-спюляр-
ному, экипажному, бондарному и корзиночному. Па таблицѣ 1.ХХѴІІІ помѣщено издѣліе этой школЫ:
болЬшая бесѣдка изъ камЫша. Образцы прочихъ мебелЬнЫхъ издѣліи этой школЫ бЫли въ стилѣ
«тобегпе».
Ч ЦЪнЫ Вятской мебели изъ березоваго наплЫва ПисЬменнЬій столъ 1Я6 руб, другрй столъ 250 руб., туолетнЫй
столъ-300 руб., кресло 65 руб., шкапь 300 руб
Съ заказами обращаться къ завѣдующему КустарнЫмъ складомъ Вятскаго Губернскаго Земства Ѳедору Ивановичу
Лазаренко.
ПисЬмсннЫй столъ работЫ ДреволЪлЬни» Полтавскаго губернскаго земства.
Ьигеащ ііаѵаіі сіѵ Гаіеііег-ёсоіе сіе тепиЫегіе сіи хетзіѵо <іи доиѵегпетепЕ <к- РоІІаѵп
Полтавское I убернское земство и въ этой области прилагаетъ старанія, чшобЬі вЬшеспш ті
рімпокъ улучшеннЬиі товаръ и притомъ съ чертами самобЕитпаго народнаго творчества. Начало
полоЖено учрежденіемъ Полтавской древодЪхЬной мастерской, съ руководителемъ вь лпцЬ вЬіѵіс-
ника Строгановскаго училища 15 И Церченко ЦЪлЬій рядъ работ ь на вЬісшавкЪ свидЪтелЬствуепгь
о болЬтом ь полъемЪ; насколько, впрочемъ, принятое направленіе народно, это покаЖеіпь время.
Таблицы I XXXV и I XXXVI и рисунокъ вь текстЪ на стр. 74 представляютъ какъ общій видь вЫсшавки
полтавской мебели, такъ и ошдЪлЬнЬіс прелметім, среди которЫхъ вЫлЪляются буфетъ и столь,
исполненные въ Полтавской лреводЪлЬнЪ по рисункамъ заведующаго хулоЖника. Помимо этого,
на вЫспіанкЪ бЫли замЬтнЫ мебелЬнЬія издЪлія казака О. 11 Ефнменка Мастерскія мебели изъ
прута учреЖдснЫ земствами Золотоношскимъ (1 ремЪевская учебная корзиночная мастерская], I Іере-
яславскимь(Рудяковская мастерская),ЛохвіщкимЫЛохвицкая школа глухонЪмЬіхъкУчебпЬія мастерскія
Полтавскаго, ХоролЬскаго и Пирятинскаго ѵЪлдпЬіхь земствъ вЫдЪлЬівают ь легкую рЪзную мебелЬ
п зъ дерева
Набойка на телку ЬЬниневолоцкоіі инструкторской школЬі
5оіс ітргітёс, схёспіёе бапз і’аіеііег-ёсоіе сіе ѴусЬпі-ѴоІоІсЬок.
ПгдѢлія изъ соломЫ школЫ соломоплетенія въ с. ОсиншяЖкѣ, Александрійскаго уѣзда,
Херсонской губерніи.
Ггаѵаих сіе Гёсоіе <Іс Ігеззаде сіе Іа раіііе сіаич Іе ѵіііаде (ГО&ИшасЬку, сікіпсі сГДІехагкіпа,
доиѵегпетепі бе КЬсгзоп.
ПРОМЫСЕЛЪ СОЛОМОПЛЕТЕНІЯ.
ПромЫселъ соломоплетенія еще весЬма мало изслѣдованъ вь Россіи Но имѣющимся, однако,
отрЫвочнЫмъ даннЬімъ извѣстно, что изготовленіемъ просшЫх ьсоломеннѣіхъ издѣліи, главнымъ обра-
зомъ, шляпъ заняшЫ, вь свободное отъ полевЫхъ работъ время, кресшЬянки въ нѣкоторѣіхъ селе-
ніяхъ Олонецкой губ., въ .Западномъ краЬ, на югѣ Россіи и въ нѣмецкихъ колоніяхъ Николаевскаго
уѣзда. Самарской губ
15ъ Олонецкой я Самарской губ. дѣло приняло нѢкоторЬш промЫшленнЫи характеръ, въ
осталѣнЫхъ Же мѣстностяхъ інляпѣі («брЫли» по малороссійски) изготовляются, по преимуществу,
для собственнаго употребленія, хотя иногда іпакія издѣлія появляются лѣтомъ на мѣстнѣіхь
базарахъ.
Первая попЫтка насажденія правильнаго производства соломеннѣіх ь издѣліи, въ цѣляхъ доста-
вленія мѣстному населенію обезпеченнаго заработка, бЫла произведена въ 1886 г. Графиней II. С.
Уваровой въ Можайскомъ у ѣздѣ. Московской губ. При содѣйствій швейцарцевъ Гепплера и Мейера,
дѣло бѣіло основателЬно налаЖено, такъ какъ для подготовки матеріала, гп. е соломѣі, и обученія
плетенію бЫли вЫписанЫ изъ Швейцаріи мастеръ и мастерица и необходимыя орудія работЫ.
Несмотря на бЫстрое распространеніе этой работЫ среди крестьянъ въ пѢкоторЫхъ дерев-
няхъ МоЖайскаю уѣзда, промЫселъ этотъ не могъ вЫдерЖатЬ конкуренціи съ привознЬіми пле-
тенками изъ заграницы, вслѣдствіе низкой вь то время пошлины па соломсннѣія издѣлія, и 15—
16 лѣтъ тому назадъ совершенно заглохъ.
Однако, указанныя здѢсЬ условія, сопровождавшія промЫселъ соломоплегпенія вь Московской
губ., не имѣли столѣ пагубнаго вліянія на работу эту вь другихъ мѣстностяхъ Имперіи. ( ь уве-
личеніемъ Же пошлины на соломеннЫя издѣлія (по I руб. 80 коп. за фунтъ), промЬіселъ этотъ
сталъ развиватЬся особенно въ селеніяхъ Царства ПолЬскаго. Развитіе это бЫхо совершенно
естественнымъ, такъ какъ Варшава издавна являлась и является главнЫмъ поставщикомъ на всю
Россію какъ соломеннЫчъ лентъ для изготовленія разныхъ издѣліи, такъ и готовыхъ шляпъ.
Существенное вліяніе на развитіе соломоплетенія въ селеніяхъ Царства ПолЬскаго имѣлъ
такЖе усиленный спросъ на соломеннЫя плетенки для корзиночнаго дѣла, насажденнаго и поощря-
емаго ГлавнЫмъ Управленіемъ Землеустройства и Земледѣлія
Согласно свѣдѣніямъ Отдѣла СелЬской Экономіи, усилившееся производство соломоплетенія
въ селеніяхъ Царства ПолЬскаго постепенно стало вЫгпѢснятЬ привозъ лентъ изъ заграницы
Гакъ, въ 1904 г. черезъ западнЫя и восточнЫя (китайскія) границы бЫло ввезено 4.258 пѵд, а въ
1909 г.—толЬко 3.300 и Пониженіе ввозр ясно доказывало полную возможность въ настоящее время
правихЬнаго развитія соломоплетенія и побудило Главное Управленіе Земл. и Землед обратить
вниманіе на эту отрасль кустарнаго производства.
воспользовавшись хорошо подготовленнымъ для этого дѣла лицомъ —Женой земскаго врача,
М. Г. Припутенко,—рѣшено бЫло устроитЬ школу соломоплетенія въ с. ОситняЖкѢ, Александрій-
скаго уѣзда, Херсонской губ., пригласить въ завѣдѣівающіе М. Г. Припутенко, а главное руководитель-
ство возникающимъ дѣломъ поручить С. А. Давыдовой, у Же ранѣ?* занимавшейся изученіемъ соломо-
плетенія въ Московской и Самарской губ.
Всѣ необходимыя орудія работЫ бЫли пріобрѣтены ошъ послѣдняго владѣльца мастерской въ
МоЖаискѣ и въ маѣ 19И г. бЬіла открЫта школа нъ с. ОситняЖкѢ.
Несмотря па полнЫи успѣхъ, стало очевиднымъ, что болѣе подробное знакомство какъ съ
техникой плетенія, такъ и съ разновидностями издѣліи изъ соломЫ и требованіями рЫнка, бЫло
необходимо. Въ виду этого, весной 1912 г. М. Г. Припутенко бѣла командирована ГлавнЫмъ Упра-
вленіемъ Земл. и Землед. заграницу для изученія производства соломеннЫчъ издѣлій и прочихъ
вопросовъ, связанныхъ съ этимъ производствомъ.
РезѵлЬтатЫ командировки М. Г. Припутенко оказались блестящими. Школа въ с. ОситняЖкѢ
обогатилась подробнымъ и прекраснымъ подборомъ самЫхъ.разнообразныхъ издѣліи изъ соломЫ.
Кромѣ того, М. Г. Припутенко удалосЬ установить правильное сношеніе св фабриками въ г. Вар-
шавѣ, занимающимися отдѣлкои и окраской солочЫ, а такЖе вЫяснитЬ полную возможность
вытѣсненія нашими соломеннЫми лентами подобныя Же издѣлія, доставляемыя въ Варшаву изъ
заграницы.
ВЫставленнЫя на Второй Всероссійской Кустарной ВЫставкѢ издѣлія изъ соломЫ школЫ въ
с. ОситняЖкѢ бЫли предметомъ особаго вниманія со сторонЫ посѣтителей вЫставки, видѣвшихъ
впервЫе: насколько — скромнЫи, самъ по себѣ, матеріалъ—солома моЖетъ слуЖитЬ для издѣліи
самаго разнообразнаго вида и состава. Примѣненіе Же соломеннЫчъ лентъ, крученокъ, мелкихъ
украшеній и цѢлЫхъ отдѣлокъ на вЫставленнЫхъ издѣліяхъ наглядно убѢЖдало въ томъ, что
работЫ изъ соломЫ могутъ бЫіпЬ предметомъ широкаго сбЫта и обезпечивать извѢстнЫй зара-
ботокъ крестьянскому населенію.
ПомѢщаемЫй снимокъ съ указанныхъ издѣліи вполнѣ подтверждаетъ все вышесказанное На
немъ помѣщенія—шляпЫ изъ тончайшей соломЫ на манеръ «панама ; дамскія шляпЫ изъ плоской
соломенной лентЫ, отдѣлками изъ соломЫ, плетенЫе изъ плоской лентЫ подносъ подъ блюда,
шкатулка и бюваръ; отдѣлки изъ ^кручемки»; мѣшечекъ изъ «крученки»; наконецъ, подушка изъ
крученки и полосы изъ плоской соломенной лентЫ ’)
Кромѣ соломеннЫхъ издѣліи школЫ въ с. ОситняЖкѢ, на Второй Всероссійской Кустарной
ВЫставкѢ находилось самодѢлЬное произведеніе крестьянина И. А Друзина с. Путятина, СапоЖ-
ковскаго уѣзда, Рязанской губ., зданіе церкви, сдѣланное изъ соломЫ.
Для совершенствованія работЫ этого крестьянина, Рязанское земство обратилось въ Отдѣлъ
СелЬской Экономіи Главнаго Управленія Земл. и Землед. съ ходатайствомъ о назначеніи Друзинѵ
стипендіи въ школѣ соломоплетенія въ м. АдЖамкѢ, гдѣ Ілавное Управленіе Земл. и Землед.
основало въ 1913 г. инструкторскую школу по соломоплетенію.
') Съ заказами обращаться къ Марш ГригорЬевнЪ Припутенко: м АдЖамка, Александрійскаго уЪзда, Херсонской губ
ГОНЧАРНОЕ Л Ь АО.
* Одинъ изъ древнѣйшихъ видовъ обрабатывающей промышленности, гончарное производство,
достигло и въ нашемъ отечествъ широкаго распространенія.
Гончарное дѣло слагается изъ двухъ производствъ, весЬма меЖду собою различныхъ: изъ вы-
работки вЫсшихъ сортовъ посудЫ изъ фарфора и фаянса, требующей слоЖнЫхъ техническихъ при-
способленіи и обЖига въ усовершенствованныхъ горнахъ при вЬісокой температуръ, и изъ вЫработки
гончарнаго товара изъ простои, цвѣтной глинЫ, легкоплавкой и потому допускающей обЖигъ въ
простѣйшихъ печахъ при невысокой температурѣ.
Издѣлія перваго рода-достояніе фабрично-заводскаго производствѣ, а простое гончарство
почти не вЫ ходитъ изъ предѣловъ кустарнаго производства НѢкоторЫмъ исключеніемъ является
единственное въ своемъ родѣ исконное гнѣздо русскаго гончарства—ГЖелЬскій округъ, Московской
губерніи, Бронницкаго уѣзда, разросшееся нЫнѢ въ крупнЫй фабричный районъ, съ I.500 работниковъ
На ряду съ фабрично-заводскимъ гончарствомъ здѢсЬ и вь настоящее время существуетъ цѢлЫи
рядъ мелкихъ кусшарнЫхъ заведеній.
Достоинство издѣліи и въ эпюи области слагается изъ двухъ условіи: техническаго совершен-
ства и художественной привлекательности.
Техническая сторона кустарнаго гончарства оставляеш ь ЖелатЬ многаго. Мѣстами дерЖатся
еще допотопнЫе пріемы формованія даЖе самЫхъ крупнымъ предметовъ не ‘изъ цЪлЬнаго
кома глинянаго тѣста, а путемъ наложенія другъ на друга валиковъ размятой глинЫ (въ Андо.ч-
скомъ районѣ, ЬЫтегорскаю уѣзда, Олонецкой губерніи) или, какъ при изготовленіи громаднЫхъ
«карассовъ» для храненія вина въ Эриванской губерніи (близъ ст. Камарлю), путемъ наращиванія
стѣнокъ раскатанной въ Жгутики глиняной массЫ. Въ средней полосѣ Россіи господствуетъ при-
мѣненіе гончарнаго станка. При всей технической отсталости, наши кустари горшечники въ реме-
сленной сторонѣ дѣла, какъ формовка отъ руки, поражаютъ превосходными навЫками, удивителЬ-
нЫмъ глазомѣромъ, тонкимъ, граничащимъ съ вЫсокою художественностію, чутЬемъ очертаніи
и размѣровъ формуемЫхъ предметовъ.
Существующія въ кустарномъ гончарствѣ обЖигашелЬііЫе горнЫ такЖе весЬма первобЫтнЫ,
представляя шипъ печей съ прямою тягою, по болЬшеи части, безъ трубной вЫтяЖки. Гакіе горнЫ
обыкновенно цѣликомъ погруЖенЫ въ землю, вслѣдствіе чего теплота горна непроизводительно
расходуется на испареніе почвенной влаги При отсутствіи трубной тяги, топливо въ такихъ гор-
нахъ такЖе неспособно развитЬ надлежащаго тепла. Бъ нѢкоторЫхъ мѣстностяхъ, какъ ГЖелЬ и др.,
существуютъ уЖе усовершенствованные горнЫ съ трубной вЫтяЖкой; зато въ другихъ мѣстахъ
горномъ слуЖашь даЖе просшЫя русскія печи.
Глазированіе гончарнЫхъ издѣліи такЖе стоитъ невысоко. Незнакомство съ составленіемъ
нерастворимыхъ глазурей представляетъ въ результатѣ немалую опасность свинцоваго отравленія
при пользованіи издѣліями, какъ столовой посудой.
Главное Ѵправчеше Земл. и Землед. прилагаетъ старанія къ распространенію улучшенныхъ пріе-
мовъ гончарной техники: оно организовало для изслѣдованія глинъ испЫтателЬную станцію
въ керамической лабораторіи Технологическаго Института въ С.-Петербургѣ и, сознавая нуЖду въ
ученЫхъ инструкторахъ, воспользовалось для эпюи цѣли давнишнею учебнрю мастерскою Ромен-
//
Глиняная росписная посула работы учениковъ школЬі инструкторовъ
по гончарному производству Главн. Управл. Земл, и Землед., въ г ГлинскѢ,
Ромснскаго уѣзда, Полтавской губерніи.
ѴаіьБеІІе еп сёгатіцпе реіпіе: ІгаѵаіІ без ёіёѵез сіе ГёсоІе б’арргепііѵчаде
роиг таіігез роііегз, Гопбёе раг 1е ттізіеге Не ГАдгісиІіигс сіапз Іа ѵіііс бе
ОІігізк, сіізігісі сіе Помпу, доиѵегпетепі <1е Роііаѵа.
скаго уѣзднаго земства, Полтавской губерніи, въ заштатномъ городБ ГлинскѢ, преобразовавъ ее
вь 1 ончарную инструкторскую школу, гдѣ наибольшее количество учебнаго времени отведено чисто
техническимъ занятіямъ. ІПкола существуетъ четвсртѣій голъ. Издѣлія этой школЬі воспроизве-
денія на рисункѣ сшр. /8 При техническомъ совершенствѣ, они нъ художественномъ отношеніи не
отличаются какимъ нибулЬ оригиналЬнЬім ь и вполнѣ убЬЖдепнЬімъ стилемъ.
Поворотъ въ художественной сторонѣ дѣла къ ошГясканію оригинальнаго убора для издѣліи кера-
мики произошелъ въ другомъ мѣстѣ Полтавской губерніи; въ этомъ отношеніи Полтавская Опошня
(мѣстечко ЗенЬковскаго ѵѣіда) рѣзко вЬілѢляласЬ на всей Второй Всероссійской ВЬігтавкѢ. казаки
Е. Рѣзникъ, О. Черненко и Пороснѣіи вѣіешавили образцѣ) какъ стараго своею товара, такъ и
новЬія работЫ, давшія блестящія доказательства іамѢчашелЬнаго переворота въ этомъ дѣлѣ,
вызваннаго общими усиліями полтавскихъ земцевъ прилетѣ кустарнЫмъ издѣліямъ мѢспшЫи худоЖе-
Керамическія издѣлія учебно-показатслЬнои мастерской по гончарному производству
вь с. боготолѣ, Маріинскаго уѣздч, Томской губерніи.
ѴаіззеПе еп сёгатірие рспйс, ргоѵспапі сіе Гаісіісг-ёсоіе сіапз Іс ѵіііаде сіе ЬодоЫ, бі.Мгісі
Магііпзк, доиѵегпетепі сіе Гопізк.
ствсшіЬій отпечатокъ. Имъ улалосЬ этого достигнуть нъ тканЬЪ, въ вЬітивкахь, въ издѣліяхъ
изъ дерева; но успѣхъ ихъ особенно наглядно засвидѣтельствованъ въ формахъ и оригинальномъ
уборѣ новѣйшей полтавской керамики, свившей себѣ гнѣздо, главномъ образомъ, вь мѣстечкѣ
ОпошнѢ. Таблица I XXXVIII представляетъ толЬко вЫборъ изъ богатѣйшаго запаса полтавскихъ
гончарнЬіхъ издѣліи, привлекавшихъ общее вниманіе на вЫставкѢ.
I ІѢнЬі экспонатовъ, I линской школЫ инструкторовъ по гончарному производству
бЫвшпхь на второй всероссійской Кустарной вЫставкѢ въ ('-Петербургъ ’)
Верхній р я д і>.
I Ваза лля цвѣтовъ ... Маіоликтѵія глина 3
2 Кашпо............................ » 5 —
3. Ваза. рисунокъ рѣзан, . . » 10 —
4. 1\у вшннъ-шЬіква................. » 2 —
5. Фрукшовница-вазв .... » 10 —
6. Кувшинъ-тінква .................. » 2 —
7. Вазочка для цвѣтовъ .... • — зо
8. Ваза-кувшинъ............ . • 10 —
9. Воза для цвѣтовъ ...... 5 —
Второй сверху рядъ
1. Вазочка для цвѣтовъ .... Маіоликовня і лнна 3 —
2. Листъ лопухи .................... • 8
5. банка для варснѣм................ » —50
4. Молочникъ.................. Каменная масса 2 —
Чпшкп-полоскагпглЬници . > 3 50
9. Сахарница ........ » 2 50
И. Чайникъ........................... > 4
5. блюдо-подносъ . . Маюлнконіія глина 10 —
6. Вазочка лля цвѣтовъ . ... Камеи, игкус. масса 10
8. Вазочка * » .......Маіолнковня ілина 1 50
10. блюло стѣн., рѣзан............... » 35 —>
12 Ваза лля цвѣтовъ ...... » 4 —
13 . Супникъ......................... » 6 —
Третій сверху р я л ъ.
1 . Вазочка для цвѣтовъ . . ЛУтоликовия масса 2 —
2 Чайникъ.................. • 3 —
4. Масляница............... » 3 —
6. Чашка полоскишелЬница ... • 3
3. блюдо стѣнное ....... » 10 —
5. Вазочка-і рифинчик ь..... » I
7. баклага ......................... « 5
8. блюло ........................... - 10 —
9. Супникъ.............. . . • 6
10. Вазочка для цвѣтовъ...... » 3 —
11. Вазо-кувшинъ............ > 4 —
12 блюдо стѣнное ................... > 25
13. Воза для цвѣтовъ .... * 3
14 Кашпо-ваза . ......... . . Каменная масса 15 —
11 и Ж н і и рядъ.
I Ваза-кратеръ......... . Маіолнковая глина 15 —
2. Вазочка для цвѣтовъ....... » 3 —
3. Вазо....................♦ » 15 —
4. » ..................... Каменная глина 35 —
5. » ..................... » 35 —
6 Ваза-кратеръ Мшоликовця ілина 15
I 2 3. Кпфли ......... ІПпмоти огнеуп. по ЗОкоп,
Ц \ V предметовъ считаются слѣва направо
/О
Издѣлія изъ мрамора и другихъ камней учениковъ Мраморскои каменно-рѣзной учебно-показатслЬной
мастерской I катеринбургскаго уѣзднаго земства, Пермской губерніи
ОЬіеЫ гі'сігі еп гпагЬге еі аиігез ріеггез, ігаѵаих сіез сіёѵез сіе ГаІеІіег-ёсоІе Мгапіогзкаіа сіи гстзіѵо
сіи сіізігісі (Іе ЕкаісгіпЬоигд, доиѵсгпепіепі сіе Рсіт
КАМНЕОБРАБАТБІВАЮЩІЕ КУСТАРНБІЕ ПРОМЫСЛБІ
НА УРАЛЪ.
Возникновеніе граиилЬнаго промЫсла на Ѵр<ілѢ связано съ открытіемъ въ 1/65 году вь I кагпе-
рннбѵргЬ, состоящей ііімнѣ въ вѣдѣніи Министерства Императорскаго Двора, Императорской граннлЬ-
нои фабрики, которая и послуЖила разсадникомъ і ранилЬнаго и камнерѣзнаго производствъ на Уралѣ.
Центромъ этого промЫсла нуЖно считать Екатеринбургъ съ расположенными вокругъ него
заводами: Всрхііе-н ИиЖпе-Иссшскимъ и Перезовским ь. ЗдѢсЬ сосредоточены: огранка самоцвѣтовъ,
обработка разнЫхъ яшмъ, орлеца, малахита и проч. минер.; выработка Же издѣліи изъ мрамора
производится па Мраморскомъ заводѣ, находящемся въ разстояніи '56 верстъ отъ Екатеринбурга.
Нашъ горнЬш законъ раздѣлилъ камни, подлежащіе обработкѣ, на двѣ группЫ: I) камни цѣн-
нЫе и 2) камни драгоцѣнные и цвѢтнЫе1)-
ѴралЬскіе Же кустари раздѣлили всѣ камни, принимающіе полировку, на ірупнЫ: 1) самоцвѣты
п 2) цвѢтнЫе камни Самоцвѣтами называютъ прозрачные минералы, твердости не ниЖе 6,5, цвѣт-
ными Же камнями они назвали горнЬія породЫ и минералы не прозрачнЫе Для самоцвѣта харак-
Ц Къ первой категоріи камней будутъ относишься; мраморъ,орлецъ, порфиръ, в.спозмоЖнЬіи ишмЬі, лабрадоръ, ш г
камни, обладающіе снособіим піЬю принимать высокую полигювкѵ и ілуЖ<шііг для построекъ и украшеніи; ко второй іруппЬ
относятся: олмагь, сапфиръ, рубинь, іпумрудь, «ілскспндритъ, корундъ, опалъ, аметистъ, шерль, бериллъ, хризолитъ, гра-
натъ, ніоп»і Чі и юрпЬій хруспшлЬ, и минсраліи, дорого стающіе, вслѣдствіе рѣдкости нахожденія, а именно: звкла.іЬі, фена-
кшпъ, нирохлорѣ, колумбитъ. малиновЬіе шсрлЬі и пЪкопюрІхе другіе. •
Издѣлія изъ разновидностей гипса артели кустарей каменорѣзовъ Покровско-ЯсЫлЬской волости.
Осинскаго ѵѣзда, Пермской губерніи.
ОЬіеІз еп дур$г бе бійёгепіез ѵапёіёз, ргоѵепапі <1е Іа зосіёіё соорёгаііѵе сіе лспіріеигя коизіагя сіе Іи ѵоіозіе
бе Рокгоѵо-ѴазуЬк, бЫІгісі <ГОза, доиѵегпетепі бе Регт.
піерною его особенностью считается блескъ, игра, кошорЫе зависятъ огнь преломленія и отраже-
нія лучеи вь граняхъ; вь цвѣтныхъ Де камняхъ главную ролЬ играетъ окраска, рисунокъ камня и
способность принимать вЬісокую полировку.
Къ соЖалѢпію, камнерѣзнЫй промЬіселъ на ѴралЬ за послѣднее время значительно сталъ па-
латѣ. и съ каЖлЫмъ годомъ все менЬіпе людей имъ занимается. Главною причиною упилка пуЖно
считать недостатокъ сЬірого матеріала у кустаря, вслЬдствіс стѣсненіи въ поискахъ и самой
разработкѣ цвѢтнЬіхъ и цѢннЫхъ камней Іакъ, добЬіча знаменитыхъ уралЬскихъ изумрудовъ, въ
бЫлЬіс юдЬі разрѣшавшаяся всѣмъ Желающимъ по билетамъ, выдававшимся изъ горнаго управле-
нія, равно какъ и разработка другого знаменитаго уралЬскаго камня—орлеца, предоспиівлена исклю-
чительно Императорской Екатеринбургской гранилЬнои фабрикѣ. Третіи камснЬ, издѣліями изъ
котораго славится Уралъ, это—яшма разнообразныхъ цвѣтовъ; главное и исключительное по каче-
ству мѣсторожденіе яшмЬі» въ г. ОрскЬ, Оренбургской губерніи, принадлежащее казнѣ, закрыто для
свободной разработки; залеЖи яшмЫ здѢсЬ значипіелЬнЫ, но яшма добывается такЖе литЬ для
I кагпсрннбургской гранилЬнои фабрики.
ЗатрулнителЬносгпЬ пріобрѣтенія сЫрого матеріала самими гранилЬщиками силЬно вліяетъ на
упадокъ промЫсла и ведетъ къ большему еще закрЬпощенпо гранилЬщиковъ крупными скупщи-
ками Кустарямъ-гранилЬщикамъ, не располаіающимъ своими сЫрЫми матеріалами, приходится
самимъ проснтЬ работЫ у скупщика и уЖс работать по пюи цѣнѣ, какую назначитъ скупщикъ;
въ результатѣ—доходность камнерѣзнаго промЫсла понизилась противъ преЖняго на 50—4()"/о.
Другой причиной паленія кустарнаго камнерѣзнаго промЫсла на Уралѣ нуЖмо считать доро-
говизну рабочихъ рукъ. Кустарѣ работаетъ на станкахъ, лвиЖущеи силой которЫхъ остается
попреЖнему вертелЬщикъ; преЖде такой работникъ получалъ 20—30 коп. въ лснЬ, теперь
I руб. —1 руб 20 коп., при пиленіи цѣпъ, подъ давленіемъ скупщиковъ, такой расходъ кустарямъ не
по силамъ, и до тѣхъ норъ пока уралЬскому кустарю по будетъ данъ дсшенЫи механическій двига-
тель. нслЬзя разсчитЫвзтЬ на поднятіе этого промЫсла па Уралѣ
Какъ на существенной недостатокъ камнерѣзнаго дѣла на Уралѣ, надо указать, наконецъ, на
отсутствіе изящества и художественности въ издѣліяхъ. Кустари испокоиъ вѣку изготовляютъ
однѣ и тѣ Же каменнЫя горки, набраннЫя изъ кусковъ различнЬіхъ минераловъ, однѣ и тѣ Же пе-
пелЬницЫ. однѣ и тѣ Же коробочки и проч. КустарЬ оченЬ неохотно берется за изготовленіе издѣ-
ліи по новЫмъ рисункамъ, если ему не обезпеченъ сбЫтъ.
По мнѣнію Екатеринбургскаго земства, кустари преЖде всего нуждаются въ раскрѣпощеніи
отъ скупщиковъ; въ этихъ видахъ требуется устройство доступнаго для гранилЬщика кредита;
необходима организація, могущая бЫстро удовлетворять потребность гранилЬщика въ кредитѣ.
Кустари сознаютъ необходимость поднятія художественной сторонЬі ихъ издѣліи, но это
бЬіло бЬі возможно лишЬ при дѣятельности учебно-показателЬнои художественной мастерской,
снабЖенной функціями раздаточной и скупной конторЬі.
На Вторую Всероссійскую Кустарную ЬЫставку допускались съ издѣліями лишЬ кустари,
скупщики не бЬіли допущенЫ; но самому кустарю не подъ силу собратѣ цѣлую коллекцію издѣлій,
вслѣдствіе чего и получилось, что камнерѢзнЬш промЫселъ бЫлъ представленъ на вЫставкѢ
весЬма бѣдно.
ГлавнЫми представителями бЫли: «Мраморская» мастерская, которая вЫставила коллекцію
издѣліи изъ мрамора (см. рисунокъ въ текстѣ, стр. 80); Покрово-ЯсилЬская артелЬ (см. рисунокъ
въ текстѣ, стр. 81) и 5—4 мелкихъ кустаря. Мраморская земская, Екатеринбургскаго уѣзднаго
земства учебно-показателЬная мастерская состоитъ въ завѢдЫваніи худоЖника А. Н. Шапочкина,
окончившаго Строгановское худоЖественио-промЫшлсннос училище въ Москвѣ.
Покрово-ЯсилЬская артелЬ кустарей - камнерѣзовъ основана бЫла въ Осинскомъ уѣздѣ въ
1911 году г. МорковниковЫмъ. ИЫнѢ въ ней двѣнадцать членовъ; они работаютъ по деревяннымъ
образцамъ Московскаго Кустарнаго Музея и сбываютъ свои издѣлія въ Московскій КустарнЫи
складъ.
Странно видѢтЬ въ глубоко-русскомъ краѣ сѣверо-восточной Россіи воскрешеніе египетскихъ
формъ въ издѣліяхъ Мраморской мастерской и нсволЬно вЫзЫваеть улЫбку соЖалѢнія выставка
уродливЫхъ издѣліи, на которЬія съ такою трогательною старателЬностЬю изводятъ прекрасные
матеріалы Покрово-ЯсилЬскіе кустари-артелЬщики. •
Мраморская мастерская содержится на средства земства и съ помощЬю субсидіи отъ Глав-
наго Управленія Землеустройства и Земледѣлія. Всѣ Жители Мраморской занимаются этимъ
промЫсломъ. По лишЬ небольшая частЬ ихь занята вЫдѢлкои мелкихъ кабинетнЫхъ и другихъ
вещей изъ серпентина, шифера; большинство Же вЫдѣлЫваютъ ступени и облицовочныя
плитЫ. Окрестности Мраморской оченЬ богапіЫ разнЫми породами мрамора; лучшимъ по кра-
сотѣ, прочности, по свойству чистой полировки считается «полевской» мраморъ, залеЖи кото-
раго находятся въ 22 верстахъ отъ Мраморской. Красивъ по рисунку и прекрасенъ въ техни-
ческомъ отношеніи такЖе «ТагилЬскій* мраморъ. При Мраморской мастерской имѣлась художе-
ственная школа, но существенной полЬзЫ для населенія она не принесла.
Ьъ настоящее время земство, съ помощЬю Главнаго Управленія Земл. и Землед., рѣшило создашь
новЫи центръ мраморнаго производства на Уралѣ, съ каковой цѢлЬю вЬістроена новая учебно-
показатслЪная мастерская въ Верхне-5 фалейскомъ заводѣ.
УралЬскимъ кустарямъ могла 6Ы оказатЬ большую поддержку Екатеринбургская гранилЬная
фабрика: даватЬ хорошіе худоЖественнЫе образцЬі, снабЖатЬ кустаря изъ своихъ богатЫхъ мѣсто-
рожденіи сЫрЫмъ камнемъ, наконецъ, даЖе, имѣя въ своемъ распоряженіи болЬшіе распиловочнЫе
станки, она могла бЬ вЫполнятЬ самую трудную и дорогую работу для кустаря- распиловку
камня, но за послѣдніе двадцать лѣтъ о такой помощи кустарямъ не слЫшно.
ЖалЬ упавшаго промЫсла: столько чуднЫхъ сЫрЫхъ матеріаловъ остаются неиспользованными.
МеЖду тѣмъ поднять это дѣло, оказатЬ кустарямъ экономическую и художественную помощЬ—
задача и возможная и благодарная.
АЛФАВИТНЫЙ УКАЗАТЕЛЬ
ДѢЯТЕЛЕЙ И УЧРЕЖДЕНІЙ НО НАРОДНОМУ ИСКУССТВУ.
Арабскія цифры обозначаютъ—страницы, римскія —таблицы.
Абрамцевская учебно-показателЬная мебелЬно-сто-
лярная мастерская, Московской г. 70. XXXI, XXXII. См.
Якунчикова М. Ф.
Авиловой, М. Ю. Школа круЖевницъ и вЫшивалЬнЫй
учебнЫй пунктъ въ г. КадомЪ. 50. 61. XXXVII. ЫІІ ГІѴ. ,
АделЬштейнъ, Елена, II.
АлЬтоненъ, Сапна. Ковровая мастерская Вазасской г.
30. XXV.
АдЖамская школа соломоплетенія Глав. Ѵправ. 3. и 3.,
Херсонской г. 76.
Акшаутская учебно-показателЬная корзиночная ма-
стерская В. Н. ПоливанЪва, Симбирской г. 71. ЕХХѴІІ
Андомскій гончарнЫй раюнъ. Олонецкой г 77
Андреевская школа круЖевницъ Е. II. Половцевой, Ря-
занской г. 62. ІѴІІІ.
Апознанской, Софіи, ковровая мастерская, ЛомЖин-
ской г. 31. Таб. XXVI.
Аѳанасьевой, А. Г. Кукарекая школа круЖевницъ. 62. ЬѴІ.
Андреевъ, Е. Н. 57.
Бабановъ, К. С. Стр. 7.
Балаевъ, Ф. С. 11.
Барашковъ, С. Л. 11.
Бартрамъ, И. Д. 10.
Барышникова, Х>С. Организаторша вЫшивалЬнЫхъ и др.
работъ Смоленской г. 45. 52.
Бахчисарайскій золотошвейнЫй районъ. 53.
Беклемишева, Е. И. 46.
Березовскій заводъ, Пермской г. 80.
Беренсъ, К. Г. г-Жа, см. Гродненскія вЫшивалЬнЫя ма-
стерскія. 52.
Бессарабское ковровое дЪло. 28. XXV.
Билибинъ, И. Я. 30.ш
Бобловкинъ, Я. П. 11.
Богородскій игрушечнЫй раіонъ, Владимірской г. 10.
VI, VII. *
БоготолЬская учебно-показателЬная мастерская по
гончарному производству, Томской г. 79.
Борго, игрушечная мастерская въ — 11.
Борденковъ, П. Ф. 11.
Бореліусъ, Э. г-Жа. И.
Борисовская школа круЖевницъ, Рязанской г. Е. II. По-
ловцевой. 62. 63. Г VIII.
Боровинецкая набойная мастерская Ю. П. Дягилева.
Новгородской г. 40.
Бородачовой, Е. В. МебелЬная мастерская, Нижегород-
ской г. 72.
БЪлЬскій. 10.
Вазерскій кустарнЫй пунктъ Кн. М. А. Шаховской,
Пензенской г. 60, 62, 63. І_ѴІ, ЫХ, ЬХ.
Варшавскій складъ О-ва поощренія кустарнаго промЫсла
въ Ц. ПолЬскомъ. 52.
Васнецовъ, В М. 54.
Ватагинъ. 10.
Вербовскій вЫшивалЬнЫй пунктъ Н. М. Давыдовой,
Кіевской г. 49. Таб. XII.
Верхне и НиЖне-Исетскіе заводЫ, Пермской г. 80.
Верхне-Уфалейская учебно-показателЬная мастерская
каменорЪзнаго дѣла Гл. У. 3. и 3. Пермской г. 82.
Ворносковъ, В. Н. 70. Таб. ЬХХІ.
Воронежскій ковровЫй раіонъ. 23.
Вышневолоцкая школа инструкторовъ по красилЬно-
ткацкому дЪлу Г. У. 3. и 3. Тверской г. 16. 40. 74.
Вяземскій раіонъ корзиноплетенія. Московск. г. 70. ЬХХѴІ.
Вяземское складочно-потребителЬное общество. 70.
Вятскій столярно-мебелЬнЫй раіонъ. 73. ЬХХХІП.
Вятское губернское земство и его складъ. 73. ЬХХХІІІ.
Гвоздева, Е. И. 63.
Гемфлитъ, НетІІіі, кустарнЫй складъ въ ГелЬсинг-
форсЪ. 11.
ГЖелЬскій гончарнЫй раіонъ, Московской г. 77.
Голицына, Т. В., СвЪт. Кн. 70. см. Вяземскій раіонъ кор-
зиноплетенія.
ГолЫшевъ, Н. В. Стр. 7.
Глинская гончарная школа инструкторовъ Глав. Упр.
3. и 3., Полтавской г. 78;
ГонЬбинская вЫшивалЬная школа, Вятской г. Г-Жи В. Л.
Граве. 49. 61. ЫІ.
Горбуновъ, А. А. Стр. 7.
ГороЖонскоя кустарно-худоЖ. мастерская Е. Н. Моко-
ловой, Воронежской г. 60. 62. ХІѴІІІ. ЬѴІ.
Граве, г-Жа, В. Л. см. ГонЬбинская вЫшивалЬная школа.
Гродненскія вЫшивалЬнЫя показателЬнЫя мастерскія
г-Жи К. Г. Беренсъ. 52.
Гудимъ-Левковичъ, г-Жа Ю. Н. см Зозовскія кустарнЫй
мастерскія.
ДавЫдова, Н. М. 49. См. Вербовскій вЫшивалЬнЫи
пунктъ.
ДавЫдова, Гі. Я. 50. 70. См. Абрамцевскія и Соломенскія
мастерскія М. Ф. Якунчиковой.
ДавЫдова, С. А. 59. 60. 61. 63. 76.
ДавЫдоѳъ, 11. 10.
Дегтяревская учебно-ткацкая мастерская, Полтав-
скаго губ. земства 17. 27. 37. XXIII.
Долгорукова, М. П. 61.
Дрѵзинъ, И. А. 76.
Дубасова, А. С. 62. ЕѴІ.
Дундукова-Корсакова, кн. А. Д. 11. V.
Дурново, А. И. 72. 73. ЕХХІХ. ЬХХХ. ЬХХХІ ЕХХХІІ.
ДЬдовская круЖевная кустарная мастерская А. М. ки-
селя. Полтавской г. 59. 62. ЕѴ.
Езучсвскій. 10.
Екатеринбургское губернское земство. 82
Екатеринбургская Императорская іранилЬная фабрика.
81. 82.
Екатерининская школа круЖевницъ Е. И. Половцевой,
Рязанской г. 62. 63. ЕѴІІІ.
Еланецкій вЫшивалЬнЫй раюнъ ЯмполЬскаго у. По-
дольской г. 50. 54. 57.
Елсновская учебно-ткацкая м. Б. Н. Ханенко, кіевской г.
19. XXV.
Ерсмѣсвская учебная корзиночная мастерская, Полтав-
ской г. 74.
Ефименко, О. И. 74.
Жуковская, г-Жа. 29.
Захаровъ, М. А. Стр. 7.
* ЗгсрЖская ткацкая мастерская на паяхъ, Петроков-
ской г. 18.
Зслснковъ, Е. А. 70.
Земинъ, А. Ф. 11.
Зозовскія кустарнЫя мастерскія, Кіевской г. 40. 43. 49.
54. ХЕ.
ИлЬкка, Іоганнесъ и Эліасъ. 11.
ИспЫтателЬная станція для изслѣдованія глинъ Г. V.
3. и 3. при Керамической лабораторіи Технологическаго
И-та въ Петроградѣ 77.
Кавказскій ковровЫй раюнъ. 32. XVIII. XXVIII. XXIX. XXX.
Кавказскій вЫшивалЬнЫй раіонъ. ХЕѴІ.
Кавказскій ювелирнЬій раюнъ. 66. ЬХVIII.
Кадомская школа круЖевницъ М. Ю. Авиновой Тамбов-
ской г. 61. ЕІІІ. ЫѴ.
Кадомскій вЫшивалЬнЫй пунктъ /А. Ю. Авиновой. 50.
XXXVII.
Казанскій золотошвсйнЫй раіонъ. 53. XXXIII.
Казанскій ювслирнЫй раюнъ. 66. ЬХІІІ, ЕХІѴ.
Казицина, С. Б. 29.
Казначеевой, С. П. Практическая школа въ с. Подлѣс-
номъ, Рязанской г. 44. 45. 50.
Киселѣ, А. М. и Е. Г. 62. ЕѴ.
Кіевское Кустарное Общество. 49. Его складъ. 52. XXVI.
Клембовскій вЫшивалЬнЫй пунктъ, ЯмполЬскаго у. По-
долЬской Г. 50. 51. 54.
Клочкова, Д. М. 63.
КондЫревъ. 64.
Комитетъ попечительства о русской иконописи.
Стр. 4. 7.
Корсакова, О. Г. 62. ЕѴІ.
Костерннъ, Н. П. Стр. 7.
Костромского губернскаго земства кустарнЫй складъ. 52.
КрасноселЬскій ювслирнЫй раіонъ, Костромской г. 64—65.
ЕХІ. ЕХІІ.
Красностокскій Св.-Богородицкій монастЫрЬ, Гроднен-
ской г. 72.
Крестецкаго уѣзднаго земства кустарнЫй складъ. 52.57.
Кролевсцкія кустарнЫя ткацкія. 17.
Кукарекая школа круЖевницъ А. Г. АоанасЬевой вят-
ской г. 62. ЬѴІ.
Кулаковъ. 60.
Курскій ковровЫй раюнъ. 24. 25. XXI. XXII.
КустарнЬій Музей Главнаго Управленія Землеустрой-
ства и Земледѣлія въ Петроградѣ. 63. 72.
«КустарнЬій Трудъ», складъ О-ва улучшенія народнаго
труда въ память Царя-Освободителя въ Петроградѣ 52. 62.
«КустарЬ-ХудоЖникъ», артелЬ вЫЖигалЬщиковъ по де-
реву, Московской г. 70. Таб. XIV.
Кущовъ. 67.
Лазаренко, Ѳ. И. 73.
Лигачевская инструкторская школа по худоЖ.-столяр-
ному производству Главнаго Управленія Землеустройства
и Земледѣлія. 68. 70. ЬХХѴ.
Литовское Художественное О-во. 19.
Логиновъ, И. 67.
Лохвицкаго у. земства учебно-ткацкая мастерск. XXIV.
Лохвицкая школа глухонѣмЫхъ, Полтавской г. 74.
ЛЬвовой, кн., М. А. Школа рукодѣлія. Московской г. 50.
Лямина. 62. ЕѴІІ.
Ляхмановь, М. 72.
МаіоровЫ, Григ. и Мих. 72.
МалѢевЫ, братЬя. Мастерская по набойкѣ. 40. Таб. XVI.
Мамонтова, Е. Г. 70. см. Абрамцевская мастерская.
Маріинская инструкторская школа по древообрабатЫ-
вающимъ производствамъ Глав. Управ. 3. и 3., Казанской г.
71. 73. ЕХХѴІІІ.
Маріинская практическая школа круЖевницъ, состо-
ящая подъ Августѣйшимъ покровительствомъ Е. И. Б. Г. И.
Маріи ОеодоровнЫ, въ Петроградѣ 20.29. 30.60.61. 63. XVII. ЕІ.
Мейендорфъ, баронесса, Е. К. 52.
Мироновъ, В. Б 7.
Могилевскій кустарнЫй раіонъ. 71.
МоллЬ, гр., А. А. Учебно-ткацкія мастерскія. 18.28. 29.31.
МолЬковъ, С. Т Стр. 7.
Морковниковъ. 82.
Морозова, Е. 11. 60.
Морозовъ, С. Т. 40. 70.
Московскій мебелЬнЫй промЫселъ. 68. ЕХХ. ЕХХ1. ЕХХІІ.
ЕХХІІІ. ЬХХІѴ. ЬХХѴ. ЕХХѴІ.
Московское губернское земство. Стр. 10. 11. 70.
Московскій КустарнЫй Музей Московскаго губ. зем-
ства. 10. II. 70.
Московскій складъ О-ва распространенія и улучшенія
кустарнЫхъ издѣлій. 52.
Московскій ювелирнЬій раюнъ. 67.
Мосунова, Л. Н. 63.
Марта, Общество въ Або. И.
Мраморская каменорѣзная учебно-показателЬная ма-
стерская Екатеринбургскаго у. земства, Пермской г. 80.82.
Мумриковъ, П. И. 7.
Муроевіісііская круЖевная у. мастерская кн. М. Н.
Шаховской, Рязанской г. 62. ХЕѴІІІ.
Мценская школа круЖевницъ кн. А. Д. Тенишевой. 50
«Народное Искусство», складъ. 62.
НарЫшкиной, А. Н. вЫшивалЬнЫй и ковровЫй пунктъ,
Тамбовской г. 50. XIX. XXXIV. XXXV. XXXVI.
НенадЫхская ткацкая мастерская, Кіевской г. 18
Нижегородскій мебелЬнЫй раіонъ. 72. 73. ЬХХІХ, ЬХХХ,
ЬХХХІ, ЬХХХІІ, ЕХХХѴІІ.
Нижегородскаго губ. земства кустарнЫй складъ. 73.
Новая-БасанЬ, м. Черниговской г., ткацкій пунктъ. 17.
НовосилЬцева, Е. Е. 60.
НовоторЖскаго уѣзднаго земства кустарнЫй складъ.
48 52. 54. 62. Таб. XXXIII. ЕѴІ.
Общество круЖевницъ въ Москвѣ. 60.
Овешкова. 10. II.
общество помощи ручному труду въ Петроградѣ. 48. 52.
Олонецкій пунктъ. ХЬѴІІІ.
Общество улучшенія народнаго /пруда въ памятЬ Царя-
Освободителя въ Спб. 49.
Огаревой, Н. А. Складъ круЖевной въ Петроградѣ. 52. 57.
см. Паленская школа круЖевницъ.
Олефировская у.-ткнцкая мастерская, Полтавской г.
13. 17. 18. 19. 21. 22. 23. 39. 40 XIII
ОлЬга Александровна, Е. И. Б. Беликая Княгиня. См.
СтароЖивотинская ковровая мастерская. 23. XVIII. XIX.
Опошнинскій гончарнЫй раіонъ, Полтавской г. 78.
Таб. VIII. ЬХХХVIII.
ОситняЖская школа соломоплетенія, Г. У. 3. и 3.
Херсонской г. 75. 76.
Паленская школа круЖевницъ II. А. Огаревой, Орлов-
ской г. 61). Е.
Пермскій мебелЬнЫй раюнъ. 73- ЬXXXIV.
Пермскаго уѣзди, земства кустарнЫй складъ. 73.
ПодолЬскій ковровЫй раіонъ 27.
Покровско-Рубцовское ремесленное училище худоЖ.-
столярнаго дѣла, Московской г. 69.
Покрово-ЯсЫлЬская артелЬ кустарей - каменорѣзовъ,
Пермской г. 81. 82.
Поливановъ, Б. II. см. Акшаутская у.-п. мастерская
корзиноплетенія. 71. ІХХѴІІ.
Половцева, Е. 11. см.: Борисовская, Екатерининская и
Андреевская школЫ круЖевницъ. 62. ІѴІІІ.
Полтавскій ковровЫй раіонъ. 25. 26. XXIII. XXIV.
Полтавскаго губернскаго земства кустарнЫй складъ. 52.
Полтавскаго губ. земства «ДреводѢлЬня». 74. ЬХХХѴ.
ЬХХХѴІ.
Полѣнова, Е. Д. 70.
ПороснЫй. 77.
ПрибЫлЬская, Е. И. 50.
Припутенко, М. Г. г-Жа. 76. см. ОситняЖская школа
соломоплстенія.
Прохоровъ, 15. 63.
Псковской круЖевной пунктъ О. Г. Корсаковой. 62.
ЕѴІ.
Ревовскій вЫшивалЬнЫй пунктъ г-Жи М. К. Хорватъ,
Херсонской губ. 50. ХЫІІ. ХЫѴ. ХЬѴ.
РозенталЬ, О. К. 63.
Романовъ, Д. Д. 48. 54.
Рѵдяковская учебная корзиночная мастерская, Полтав-
ской г. 74. , 4
Рѣшетиловскій ткацкій показателЬнЫй пунктъ, Пол-
тавской губ. 12. 14. 15. 17. 46. 50. XXXVIII. .
РЬбно-Слободскпя ювелирная школа Казанскаго губ.
земства. 66. ІХѴ. ЬХѴІ. ЬХVII.
РЫЖовъ, И. А. И.
Рѣзникъ, Е. 77.
Салганова, Домна. 54.
СарапулЬская учебно-ткацкая мастерская, Вятской г. 17.
Саратовскій ковровЫй раіонъ. 23.
Семеновская инструкторская школа по токарно-посуд-
ному и мебелЬному производствамъ, Гл. Упр. 3. и 3., Ниже-
городской г. 73.
Семиградовой и ПрибЫлЬской показателЬнЫй вЫши-
валЬнЫй пунктъ, Полтавской г. 50. XI, XXXIX, ХЬ.
Семпликевичъ, г-Жа Н. А. 49.
Сергіево-Посадская игрушечная мастерская Московскаго
г. земства. 11. II. III.
Сергіево-Посадская Первая Женская артелЬ одѢволЬ-
щицъ куколъ. 10. I.
Сергіево-Посадская худоЖ.-столярная учебная мастер-
ская Московскаго губ. земства. 70. IV. кХХІІ. ЬХХІП. ЬХХІѴ.
ЕХХІХ.
Сергіево-Посадская столярно-мебелЬная артелЬ, Мо-
сковской г. 70.
Сидамонъ-Эристовя В. II. 61.
Сливннской, Маріи, Ковровая мастерская. 31. XXV.
Соколовой 3. С. кустарнЫй показателЬнЫй пунктъ
Воронежской г. 42. 50.
Соломенская мастерская вЫшивалЬная и ковровая,
см. Якунчикова М. Ф. л
Сосницкая мастерская плетеной мебели, Черниговской г.
70. XIV.
Сосновицкая школа инструкторшъ по прядилЬно-
ткацкому дѣлу Г. V. 3. и 3. Тверской г. 16. 17. 30. 40. XX.
Стабровскій. 31.
Старо-Животинская ковровая учебная мастерская
Е. И. В. В. Кн. ОлЬги Александровны, Воронежской г. 23.
XVIII. XIX.
Старо-русская земская ткацкая мастерская, Новгород-
ской г. 17.
Стуловъ, С. Е. 11.
СудЖанскій ковровЫй пунктъ. Курской г. 25. XXI. ХХП.
«Сунки», кн. II. Г. ЯшвилЬ, вЫшивалЬнЫй, мебелЬнЫи и ме-
таллопластическій пунктъ. Кісвск. г. 49 54 67. Таб. ХІЛ. ХІЛІ.
СураЖскаго у. земства мастерская плетеной мебели,
въ с. Балдовкѣ, Черниговской г. 71. XIV.
Сусловы, братЬя. 7.
Тенишева, кн., А. Д. см. Мценская школа круЖевницъ.
ТсрентЬевъ. П. Н. 7.
Тимонинская артелЬ кустарей, работающихъ изъ ме-
талла, Московской г. 65. 67. ЕХІХ.
•ТкачЬ» Петроковской г. Товарищество кустарей. 18.
ТорЖковскій золотошвейнЫй центръ, Тверск. г. 53. XXXIII.
Тотемская земская учебно-ткацкая мастерская въ
г. ТотЬмѢ Вологодской г. 16.
ТриполЬская, 11.
Тюменскій ковровЫй раіонъ. 21.
Уварова, гр., П. С. 75.
Федоскинская артелЬ Живописцевъ на папЬе-маше. 11. V.
Филипс.онъ, г-Жа, С. Г. 49.
Финляндскій ковровЫй раіонъ. 38
Финляндское производство куколъ. 11. X.
а Финляндское ткацкое дѣло и пр. 19. 38. 39. XV. XXV.
ХХѴ11.
ФрамполЬскихъ ткачей кооперативное Т-во, Люблин-
ской г. 18.
Ханенко, г-Жа, Б. Н. см. Еленовскія кустарнЫя мастер-
скія. Кіевской г. 19. 31. 49. XXV.
Харламовъ, Н. Н. 6.
Херсонскій ковровЫй раіонъ. 27.
ХомутовЫ, Д. и М. 67.
Хорватъ, г-Жа. 50. ХЫІІ, ХЫѴ, ХЬѴ. •
Хохловъ, Б. А. 7.
Центральное Бюро по производству куколъ въ Ц. Поль-
скомъ. 11. IX.
Червенко, О. 78.
Черниговскаго губ. земства кустарнЫй складъ. 17. XIV.
Черченко Б. И. 74.
Чоколова, Е. Н. см. ГороЖанская художественная ку-
старная мастерская 23. 60 62. XI.VIII. ІЛ І
Чушкинъ, А. Я. 11.
ШабелЬская, Н. П. 61.
Шапочкинъ, А. Н. 82.
Шаховской, кн., М. А. вЫшивалЬнЫй пунктъ, Пензен-
ской г. 50. 60. 62. 63. ЬѴІ ЫХ. ЬХ.
Шаховской, кн., М. Н. вЫшивалЬная мастерская. Рязан-
ской г. 47. 50.
Шептунъ, А. 62.
Шитовъ, Б. О. 7.
Школа Народнаго Искусства, основанная Е. И. Б. Госѵ-
дарЫнсй Императрицей Александрой Ѳеодоровной въ Петро-
градѣ. 48.
Шпалерная мануфактура. 20.
Шувалова, гр., Е. Б. 61.
Эриванское о-во распространенія полезныхъ знаній. 71.
XXX.
Ясминъ, С. 31. XXVI.
Якунчиковой М. Ф. Абрамцевская мебелЬноя Москов-
ской г. и Соломенская ковровая и вЫшивалЬная мастерская,
Тамбовской г. 30. 50. Таб. XXXI. XXII, ХЫХ.
Янсонъ, Аврора. II.
ЯшвилЬ, кн. Н. Г. 49. 54. 67. ХИ. ХЫІ.
Ѳеогностъ, архіепископъ Бладимірскій. 6.
Е’АВТ РОРІІЕАІКЕ ВѴ88Е.
ф
ф
Л
ф
ееееееееебебеевеееебееееезбеевееезееезе16
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
МІГ4І8ТЁКЕ РЕ І/АСКІСІЛЛШЕ.
ГА КТ
«5
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
8
№
/IX
/IX
/|Х
/|х
/|Х
ж
45
Ф
45
4*
45
45
45
ж
45
Ф
45
45
<15
45
45
4)
4>
45
45
8
РОРІЛАІКЕ КЬ88Е
Ф
4*
Ф
4»
<П
Л
*
ф
Ф
Ф
Ф
т
л*
ф
Ф
ф
Ф
Ф
45
ф
Ф
Ф
А
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
ЕА 8ЕСОНРЕ
45
45
45
45
45
45
45
4'
45
45
45
45
Ф
45
45
4'
$
45
45
45
45
«5
ЕХРО5ІТІОИ КОИ5ТАКЕ ЭЕ ТОІІТЕ ЕА КС55ІЕ Ж
А
РЁТЕОСКАО 1913.
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
лх
/л
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
45
ф
/IX
/IX
/I.
<1>
/IX
' /»
8
ф
45
45
45
РЁТКОСКАР
1914.
М/п/ЗІёге де ГАргісиНиге. ка ргё~
зепіе риЫісаііоп сопзасгёе А Іа доих/ёте ех-
розіііоп рои г Іоиіе Іа Ризз/ё сіе Гіпдизіпё Коизіаге еп
1913 к РёІго$гад езі ёд/іёе зиг Іез Іпдісаі/опз ди М/п/зІге сіе
ч
І’А^гІсиІІиге, зесгёіаіге д'ЕіаІ А. V. Кгіѵосііёіпе; Іез Ігаѵаих де гёдас-
(іоп опі ёіё сопЯёз, зоиз Іа дігесііоп ди ргоіеззеиг А. V. РгакІюМ, а V. Т.
(Іиёог&еѵзк/ (/сопез), Л7. Г). Вагігат (іоиеіз), т-те А. Л’. ОоІіѵо-ИоЬгоѵоІзкаТа
(Іізза^е), т-те 5. /Л Ваѵудоѵа (Іаріззегіе, депіеііе, Ігеззаде де !а раіПе), т-те
Е. Л'. Роіоѵігеѵа (Ьгодепё, Ьгодегіе еп ог, Іо/Іез ітргітёез еі теиЫез), V. Л Г)ои-
ккопе (ІаіНаяе дез ріеггез), еіс... ке рогігаіі де 8а Маіезіё ГІтрё.гаігІсе АІе-
хапдга Еёодогоѵпа, зоиз ГАи^изІе Раігопа^е де (^иі аѵаіі ёіё ріасёе іа деи-
х/ёте ехроз/ііоп роиг Іоиіе Іа Еизз/ё де Гіпдизігіе КоизІаге, ргоѵіепі де
!а тапігіасіиге дезраріегз д'ЕіаІ. кез /Пизігаі/'опз еі гергодисііопз
ркоіо^гарк/диез зопі 1'оеиѵге де Іа Еос/ёіё Ргокоидіпе-
(Зогзкі еі Іез Ігаѵаих дітргезз/оп опі ёіё сопйёз
Л Іа Зосіёіё Е. Соіікё еі А. ѴіИЬог^
Р К Е Е А С Е
е Ьиі сіе сеііе риЫісаііоп езі сіе Ьхег раг Гіпіиуе, зоиз ипе іогте агіізіідие, сіиеідиез
ипез сіез тапіІезіаііопз, Іез гпеіііеигез еі іез ріиз сагасіёгізіідиез, <іс Гагі рориіаіге
гиззе, іеі ди’іі з’езі аГЛгтё еп 1913 а Іа деихіёте ехрозіііоп роиг іоиіе Іи Риззіе
сіе Гіпдизігіе Коизіаге ).
Ь’ітргезыоп, диі ‘зе дёдаде сГипе ехрозіііоп реиі ёіге ёѵідеттепі ігёз Іогіе, зигіоиі
Іогздие сеііе ехрозіііоп сопзіііие, сотте ссііе-іа, ипе зогіе д’арег^и рапогатідие сіез
діііёгепіез Ьгапсііез сіе Гагі сіи раузап, сіапз Іеиг ёіаі асіиеі; Іез гёзиііаіз оЬіепиз (іапз
сНасипе сіе ссз Ьгапсііез заиіепі, роиг атзі сЗіге, аих уеих еі Ггаррепі Гітадіпаіюп
Ьеаисоир ріиз ди’ип схрозё іЬёопдие, арриуё зиг сіез доппссз зіаіізіідиез аиззі ехасіез
еі сотріёіез дие роззіЫе. Миіз іоиіез Іез нпргеззюпз зопі пёсеззиігетепі ріиз ои тотз
Іидіііѵез, еі сеих тётез, диі опі еи Іа сііапсе сіе ѵізііег Гехрозіііоп еп диезііоп, п'еп
сопзегѵегопі Ьіепіоі ріиз ди’ип зоиѵетг сопИіз. Ѵезі-се раз д’аіііеигз се диі з’езі ргодиіі
роиг Іа ргетіёге ехрозіііоп, диі, аиіоигд’Ьиі, п’а ріиз Іаіззё сіе ігассз, еі диі роигіапі аѵаіі
ёіё еп зоп Іетрз ипе ѵёгііаЫе гёѵёіаііоп роиг Іа зосіёіё гиззе, діГеІІе аѵаіі Іатіііагізёе
роиг 1а ргетіёге іоіз аѵес Іа псЬе ѵагіёіё еі іа сипсизе огідіпаіііё сіе Гагі рориіаіге гиззе?
8і Гоп аѵаіі репзё аіогз а гёипіг еп ип аІЬитп Іез соріез сіез ріёсез ехрозёез Іез ріиз
іпіёгеззапіез, п’аигіопз поиз раз аиіоигд’Ьиі ип ехігёте ріаізіг еі ип ѵіі іпіегёі а 1е
сопзиііег роиг сотрагег Іез сіеих ехрозіііопз еі рідег аіпзі раг поиз-тётез сіез ргодгёз
гёаіізёз? Аѵес Іа ргёзепіе ёдіііоп Іс Міпізіёге сіе ГАдгісиІіиге а ргёсізётепі роиг Ьиі сіе
соіптспссг сеііе сЬгопідие агіізіідие іпдізрепзаЫе а Гёіиде иііёгіеиге де Іа диезііоп
зі іпіёгеззапіе сіе Гіпсіизігіе коизіаге, сеііе риЫісаіюп зе ргорозапі, сотте сЬасипе сіе
сеііез диі Іа зиіѵгопі, де доппег, сіапз ип садге реиі ёіге ёігоіі, таіз а соир зйг пдои-
геизетепі ехасі» ипе ідёе ргёсізе де Гёіаі де Гагі рориіаіге гиззе а ипе ёродие дёіегттёе.
1/ёдііюп, еще поиз оіігопз аиіоигд’Ьиі аи риЫіс, сопііепі бб ріапсЬез Ьогз іехіе, диі
гергодиізепі Іез ріёсез Іез ріиз гетагдиаЫез, дгоирёез а Іа деихіёте ехрозіііоп Коизіаге
роиг іоиіе іа Риззіе. І.е іехіе езі сопзасгё а дез арегс^из, аиззі Ьгёіз дие роззіЫе, зиг
ГЬізіоіге еі Іе дёѵеіорретепі де сЬасипе дез Ьгапсііез де Іа реіііе іпдизіпе, д’аргёз Іа
гёрагііііоп тёте де Іа дегтёге ехрозіііоп еп зез діѵегзез зесііопз: реіпіиге дез ісопез,
Іоиеіз, ііззаде, іаріззегіе еі іаріз, іоііез ітргітёез, Ьгодегіе, Ьгодегіе еп ог, депіеііез, оЬ)еіз
сп тёіаі, іоаіііегіе, теиЫез, ігезза^е де Іа раіНе, роіегіе, ріеггез іаіііёез де ГОигаІ.
І.е іехіе езі ассотрадпё еп оиіге д’іііизігаііопз диі опі роиг Ьиі сіе гергёзепіег зоіі
Гёѵоіиііоп ассотрііе дапз іеііе ои іеііе ЬгапсЬе де Гіпдизігіе Коизіаге, зоіі Іез ргосёдёз
де іга\аіі ои Гоиііііаде асіиеі, зоіі епііп диі ѵіеппепі а Гарриі дез іпдісаііопз доппсез
роиг ди'ип Ьоп таіёгіеі пе зоіі раздаіё раг ипе арріісаіюп таіадгоііе. Р’аиігез іііизігаііопз
гергодиізепі сіез ѵиез дёпёгаіез де’ діѵегзез заііез де Гехрозіііоп. Оиапд аи іехіе, іі
доппе дез іпдісаііопз ргёсізез зиг Гёіаі асіиеі дез діііёгепіез Ьгапсііез Зе Гагі рориіаіге,
зиг Іез ргосёдёз ди ігаѵиіі ди раузап, зиг Іез еПогіз Гаііз раг ГІііаі еі Іез іпзіііиіюпз
ргоѵіпсіаіез роиг геіеѵег Іе піѵеаи де сез діііёгепіез Ьгапсііез де Іа реіііе іпдизігіе еі роиг
ёіагдіг Іеиг тагсЬё.
5і Гоп ёіидіе аііепііѵетепі Іез гергодисіюпз де Іа ргёзепіе ёдіііоп, оп роигги зе гепдге
Гогі Ьіеп сотріе дез діѵегз соигапіз допі Гагі рориіаіге гиззе асіиеі а ёіё, еп зотте,
ГаЬоиііззетепі. І.ез гісЬеззез агіізіідиез де Іа дегпіёге ехрозіііоп аііезіепі псііетепі
Гехізіепсе де ріизіеигз зіуіез діНёгепіз еі іоиз ігёз ѵіѵасез. Еп ргетіег, іі Іаиі сііег іе зіуіе
дгапд-гиззіеп, рориіаіге еі Ьізіогідие, диі з’езі (огтё апіёгіеигетепі а Ріегге Іе Огапд еі
диі езі еззепііеИетепі паііопаі. Риіз, ѵіепі Іе зіуіе реііі-гиззіеп, диі езі )е гёзиііаі де Іа
Гіізюп де ГогпетепІаіюп рориіаіге еі де діііёгепіез іпііиепсез де Гагі оссідепіаі ди
и Моі гиззе еш 46зіцпе 1« реіііе пкіиэігіс, Гіпсіизкіе Ои ѵіііоде.
XVIII зіёсіе, іизіоп рагііснііёгетепі гетагдиаЫе дапз Іез іаріз апсіепз еі Іез Ьгодегіез.
А сез деих зіуіез ѵіеппепі спсоге з’аіоиіег са еі Іа сегіатез ігасез сіе Іа Репаіззапсе
ііаііеппе еі ди зіуіе Етрігс. Се дегпіег ііепі ипе ріасе сопзідёгаЫе, оп реиі тёте діге
сарііаіе, дапз ІЪізІоіге де Іа Риззіе аи соттепсетепі ди XIX зіёсіе; зои ітрогіапсе а сеііе
ёродие езі зі дгапде, ди’іі а доппё Ііеи а ип зі>Іе «Етріге гиззе» сагасіёгізё аи роті
де з’аііігтег сотте ипе дез ѵагіёіёз ди зіуіе «Етріге». Епіт диеідиез тодёіез рогіепі
Гетргетіе д’ип зіуіе, ёігапдег поп зеиіетепі а Гагі рориіаіге гиззе, таіз а іоиі агІ рори-
Іаіге еп дёпёгаі: с'езі Іе зіуіе тодегпе. Еп гедагд дез діѵегзез ёѵоіиііопз де Гагі
рориіаіге гиззе, ргоргетепі діі, іі сопѵіепі д’ассогдег ипе ріасе зрёсіаіе а Гіпдизігіе Коизіаге
ди Саисазе еі дез гёдіопз азіаіідиез, аіпзі ди а сеііез де Іа Роіодпе, де Іа Піііиапіе еі
де Іа Етіапде, зі Гоп ѵеиі аѵоіг ип іаЫеаи ѵгаітепі сотріеі де Гагі рориіаіге дапз
ГЕтріге Риззе.
І.е Міпізіёге де ГАдгісиІіиге езі тіітетепі сопѵаіпси дие: «Е’іпдизігіе Коизіаге
реиі епѵізадег ип дгапд дёѵеіорретепі еі ип ѵазіе еззог, таіз зеиіетепі а Іа сопдіііоп
де таіпіепіг дапз іоиіе зоп іпіёдпіё зоп огідтаіііё агіізіідие, диі езі за гаізоп д’ёіге; ип зіуіе
іпдёрепдапі еі ѵідоигеих, ипе сопзіапіе гёттізсепсе дез Ігадіііопз де Гагі паііопаі» іеііе
доіі ёіге за деѵізе». Еі Іе тітзіге сопііпиаіі еп сез Іегтез: «Ье піѵеаи агіізіідие дез
ргодисіюпз коизіагез з’ёіёѵе зепзіЫетепі; ріизіеигз доиѵегпетепіз опі ипе іепдапсе ігёз
ассепіиёе а іпігодиіге дапз Ісигз реіііе іпдизігіе дез огпетепіз де іеиг ргорге сгёаііоп, еп
з’еНогсапі де сопзегѵег (ідёіетепі іеигз сагасіёгез еі Іеигз тоііІз Іосаих. МаІЬеигеизетепі
сеііе іепдапсе Ьеигеизе езі рагіоіз сопігагіёе аиззі раг дез іпііиепсез ёігапдёгез еі раг
дез ітііаііопз. II пе доіі раз еп ёіге аіпзі: Гагі рориіаіге гиззе а дапз зоп раззё ипе гі-
сЬеззе зиИізапіе еі ипе Ьеаиіё аззег ѵагіёе роиг роиѵоіг ёіге иіііізё де поз іоигз раг Іа
реіііе іпдизігіе дапз Іа тезиге Іа ріиз Іагде. Зі іоиі агі доіі ёіге паііопаі аііп де сопзегѵег
зоп ехізіепсе тёте еі зоп ёсіаі, зі іоиі агі доіі аррогіег дапз Іе сЬоеиг де Гкагтопіе
ипіѵегзеііе ипе поіе регзоппеііе, диі Гаіі ѵіЬгег ргёсізётепі зоп еззепсе рагіісиііёге ргіті-
ііѵе еі ргоіопде, сеіа езі д’аиіапі ріиз ѵгаі роиг Іез агіз арріісаіііз еі зигіоиі роиг Іез агіз
рориіаігез. I е ріиз дгапд сЬагте де Іеигз ргодисііопз езі ргёсізётепі де рогіег Іе зсеаи
де Іа таіп, диі Іез а сгёё, де Гіпдіѵідиаіііё, ди зепіітепі тііте диі а ргёзідё а Іеиг соп-
серііоп; се зсеаи зиіГіі а гепдге ип оЬ|еі зоиѵепі ітрагіаіі, тёте іпасЬеѵё, Ьеаисоир ріиз
ргёсіеих дие Іе ігаѵаіі іггёргосЬаЫе еі Ппі, таіз дёпиё де ѵіе, ассотріі раг ипе тасЬіпе.
Зі поиз арріідиопз се роіпі де ѵие поп раз а ип оЬіеі, таіз а Гіпдизігіе рориіаіге де
іоиі ип рауз, поиз зегопз атепёз тёѵііаЫетепі а ехідег ип зіуіе ргоіопдётепі огідтаі
еі паііопаі. Се п’ёзі раз Іа де Іа іЬёогіе. Ьа зёгіе д’ехрозііюпз тіегпаііопаіез, диі зе зопі
зиссёдёез аи соигз де сез дегтёгез аппёез, поиз а регтіз де поиз гепдге согпріе дие
зеиіз, Іез ргодиііз гиззез, д’ипе огідіпаіііё паіюпаіе, аѵаіепі ди зиссёз а Гёігапдег, іапдіз
дие Іез ітііаііопз запз сагасіёге п’аііігаіепі раз Гаііепііоп» *).
С’езі Іа Ьеаиіё де Гагі паііопаі гиззе диі езі ѵгаітепі Гате де Гіпдизігіе ди ѵіііаде
еі диі атте Іе ігаѵаіі ди раузап. Сеіиі диі гёипігаіі еп Іаізсеаи Іез гауопз ёрагз де сеііе
Ьеаиіё, диі доппегаіі а сііасип Іе тоуеп д еіидіег еі д'адтігег зоп ёсіаі, диі Іа теіігаіі
а Іа рогіёе ди риЫіс, аиззі Ьіеп еп Риззіе ди’а Гёігапдег, гепдгаіі ип зегѵісе іпдігесі,
реиі ёіге, таіз сегіез сопзідёгаЫе, а Гіпдизігіе ди ѵіііаде, риізди’іі сопігіЬиегаіі а Гёіаг-
діэзеттепі ди тагсііё де зез ргодиііз еі раг сопзёдиепІ а Гаидтепіаііоп ди Ьіеп ёіге
де Гагіізіе раузап. С'езі ргёсізётепі Іа Іе Ьиі иіііе епіге іоиз, дие роигзиіѵепі іоиіез поз
ехрозіііопз коизіагез; риіззе сеііе риЫісаііоп сопігіЬиег аиззі, тёте дапз ипе ІаіЫе
тезиге, а за гёаіізаііоп!
’) Сотте іе дізаі! М Іе зесгёіаігс д’Еіаі А. V. Кгіѵосііёіпс дапз Іе дізсоигз ргопопсё раг Іиі Іе 17 Магз 1913.
ТАВЬЕ Г>Е8 МАТІЁРЕ8.
РгёГасе.................................................................................Радез /, //.
Ьа реіпіиге дез ісопез (ітадез заіпіез).................................................» 2.
ПІизігаііопз сіапз Іе Іехіе гиззе..............................................» I, 4, 5, 8.
Ь’іпдизігіе дез іоиеіз..................................................................» 2, 3.
РІапсЬез I—X.
Ье ііззаде..................................................................................... » 4, 5.
РІапсЬез ХІ-ХѴ.
ПІизігаііопз дапз Іе іехіе гиззе.....................Радез 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23.
1/іпдизігіе сіе Іа іаріззегіе........................................................... Радез 5—9.
РІапсЬез ХѴІІ-ХХХІІ.
ПІизігаііопз сіапз Іе іехіе гиззе . Радез 24, 25, 26, 27, 28. 29, 30, 31, 32, 33. 34. 35, 36, 37, 38.
Тоііез ітпргітёез............................................................................Радез 9.
РІапсЬе XVI.
ПІизігаііопз сіапз Іе іехіе гиззе.................................................. » 39, 43, 74.
Ьа Ьгодегіе.................................................................................. » 9—77.
РІапсЬез XXXIII—ХИХ.
ПІизігаііопз сіапз Іе іехіе гиззе...........................Радез 41, 42, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 51.
І.а Ьгосіегіе еп ог ........ ................................................................Радез 11—12.
РІапсЬез XXXIII, ХИ1, XI VI.
І.’іпдизігіе сіе Іа депіеііе............................................................. » 12—15.
РІапсЬез ХІ.ІХ-І.Х.
ПІизігаііопз сіапз Іе іехіе гиззе......................•............... Радез 52, 54, 55, 57, 59.
Ьа іоаіІІегіе. ОЬіеіз еп тёіаі........................................................... Радез 15—17.
РІапсЬез ЁХІ-І.ХІХ.
ІІІизІгаПоп сіапз Іе Іехіе гиззе................................................... » 65.
Ь’іпдизігіе сіи теиЫе ............................................................... » 17—19.
РІапсЬез ЁХХ-І.ХХХѴІІ. '
ПІизігаііопз сіапз Іе іехіе гиззе.............................................Радез 69, 71, 72, 74.
Ье ігеззаде де. Іа раіііе....................................................................Раде 19.
ПІизІгаііоп сіапз Іе іехіе гиззе............................................................ 75.
Роіегіез........................................................................................ » 20.
РІапсЬе І.ХХХѴІП.
ПІизігаііопз сіапз іе іехіе гиззе..................................................... » 78—79.
к’іпдизігіе де Іа іаіііе дез ріеггез дапз ГОигаІ.......................................... » 20—21.
ПІизігаііопз сіапз Іе іехіе гиззе................................................., » 80—81.
І.А РЕІМТІШЕ [)Е5 ІСОІХ'ЕЗ (ІМА0Е8 8А1ѴГЕ5».
Ѵоіг рпдеэ 1, 4. 5, 8.
Сеііе Ьгапсііе езі ипе дез ріиз ігпрогіапіез де Гіпдизігіе гигаіе сіапз іез доиѵегпетепіз сіи сепіге сіе
Іа кизые. і.ез тііііопз д ісопез пёсеззаігез и Іа заіізіасіюп сіез Ьезоіпз геіідіеих <1с Іа рориіаіюп огііюдохе
<іс ГЕтріге гиззе зопі Гоипнз раг сіез агіізіез-раузапз еі ргоѵіеппепІ рппсіраіетепі сіе І'апсіеппс ргоѵтсе
сіе Зоигдаі, аиюигд'киі Іе дізігісі сіе Ѵіахпікі сіи доиѵегпетепі сіе Ѵіадітіг. І.ез рагоіззез сіе Мзйога,
ккоіош, Раіеіі рсиѵепі ёіге сопзідёгёез, сіериіз ипе ёродие Гогі гесиіёе, сотте Іез сепігез раг ехсеііепсе
<іе Іа ргіпіиге сіез ісопез еп Пиззіе. (Ѵоіг радез 5, В). Зиі Гогідіпе тёте сіе Гагі сіапз сеііе гёдюп Іез аѵіз
зе рагіадепі. Зиіѵапі Іез ипз, П Гаиі гетопіег аи топазіёгс сіе 1 гоіііа-Зегдиіеѵ допі Іез реіпігез д’іеопез
(ДпсІгё РоиЫеИ) ёіаіепі сёІёЬгез дёз Іе XV зіёсіе, еі іі езі а поіеі дие Іа рагоіззе сіе кіюіоиі Ііі рагііе
аи XVII зіёсіе сіи сіотате сіе се топазіёге. 5иіѵапі Іез аиігез, Гагі сіе Іа реіпіиге сіез ісопез зегаіі дй а
Дпсігё ВодоІіоиЬзкі (XII з.), Гогдашзаіеиг де Гіпдизігіе ди Ьаіітепі дапз Гапсіеп дисііё де ЗоихдаІ-
ѴІадітіг, диі сопітие а Іоигпіг іизди’а поз іоигз епѵігоп 10.000 оиѵгіегз тасопз, ріаігіегз, соиѵгеигэ, реіпігез
еп Ьаіітепіз, сЬагрепіісгз диі сЬадие рппіетрз рагіеп! роиг де поиѵеаих ігаѵаих, ип реи раг іоиіе Іа
Риззіе.
ОиоідиіІ еп зоіі, дез сЬагіез еі дез асіез ди XVII зіёсіе ёіаЫіззепі д'ипе Ьісоп іпдізсиіаЫе поп
зеиіетепі Іа угапде діНизіоп, 6 сеііе ёродие, дапз Іа гёдіоп, диі поиз оссире, де Гагі де Іа реіпіиге дез
ісопез, таіз тёте за дёсадепсе, диі ргёоссираіі Іез аиіогііёз ессіёзіазіідиез еі Іе Тхаг ДІехіз МікЬаі-
ІоѵіісЬ Іиі-тёте, се Зоиѵсгаіп, диі з’іпіёгеззаіі раззіоппётспі а Гагі еі еп рагйсиііег а ееіиі де Іа реіпіше дез
ісопез. Оегпіёгетепі Іе потЬге дез реіпігез д’ітадез а дітіпиё, раг зиііе поіаттепі де Іа сопсиггепсе
Іаііе раг Іез ісопез ітргітёез; таіз і) езі епсоге аззех соп.чдёгаЫе (епѵігоп 3.000 раузапз дапз Іе
доиѵегпетепі де Ѵіадітіг зопі оссирёз а Іа реіпіиге дез ісопез еі аих тдизігіез аппехез).
II езі сііІІісіІе д'ёѵаіиег Іе гепдетепі де ееііс тдизіпе, таіз оп реиі аііитег ди’іі п’езі раз тіёпеиг а
ип тііііоп де гоиЫез раг аппёе. Аи роіпі де ѵие де Гогдатзаііоп іесИпідие ди ігаѵаіі, Іа реіпіиге дез
ісопез зе ІаіІ еп аіеііег, о дотіеііе сЬех Гоиѵгіег, ои а дотіеііе сііег Іе сііепі. І.ез аіеііегз аррагііеппепі а
дез епігергепеигз. ІІз аЬгііепі еп дёпёгаі 15 а 20 оиѵгіегз заіагіёз еі арргепііз. І.е ігаѵаіі а дотіеііе сЬех
Гоиѵгіег езі ехёсиіё дёпёгаіетепі еп іатіііе, риіз ГоЬіеі езі ѵепди зоіі дігесіетепі о дез тадазіпз
д’іеопез, зоіі а дез іпіегтёдіаігея. II у а епсоге Ьеаисоир д’іпдизігіеіз епігергепеигз, диі гесиеіііепі Іез
соттапдез еі Іез ехёсиіепі д Гаіде д’оиѵпегз заіагіёз, зоіі сііех еих, зоіі сЬех Іе сііепі.
І_а сопіесііоп д’ипе іеопе езі ипе орёгаііоп сотріідиёе. Ѵоісі Іа татёге сіаззідие де ргосёдег? Оп
іаіііе д'аЬогд ипе ріапсЬе дапз ди Ьоіз де сургёз, де ІіІІеиІ, д'аипе ои де ріп; оп Іа Іаіі зоідпеияетепі
зёсЬег; риіз оп Іа гесоиѵге д'ипе соисііе де раіе д’аІЬаіге еі де соііе дие Гои аріаііі еі тѵеііе епзиііе еп
зе зегѵапі д’ип соиіеаи ётоиззё еі д'ип Ітде тоиіііё. Епііп Гоиѵгіег роід ттиііеизетепі Іа зигіасе аѵес
1а роите де Іа таіп ігетрёе дапэ Геаи, еі Іи рІапсЬеііе езі ргёіе а ёіге ретіе. 5иг Іа зигіасе гесоиѵегіе
сіе Іа соисЬе д’аІЬаіге Гоиѵгіег арріідие Іе деззіп де Гісопе зиг раріег, іоиз Іез сопіоигз еп ауапі ёіё регсёз
аѵес ипс Іогіе аідиіііе к’оиѵгіег зесоие аіогз ип реЫ яас де роиззіёге де сЬагЬоп, еі дгасе аих ігоия ди
деззіп іі рёпёіге ип реи де роиззіёге зиг Іа соисііе д’аІЬаіге. Роиг пе раз гіздиег де Іаіге дізрагаііге Іе
ігадііе деззіп Гогтё раг Іа роиззіёге де сЬагЬоп, Гоиѵгіег гераззе епсоге Іез сопіоигз аѵес ипе аідиіііе
зрёсіаіе а тапсііс сіе Ьоіз. Епяиііе іі ргёраге іе іопд, соіопё ои догё. Оиеідиеіоіз се Іопд п'езі раз ит, таіз
рагзетё д’ёіоііез, де реідез сгоіх ои де Пеигз, аи тоуеп д’ип роіпсоп. І_ез ігаѵаих де ргёрагаіюп зопі
сопПёз ЬаЬііиеІІетепі а дез арргепііз, заиі Гехёсиііоп сіез огпетепіз еі Іа догиге.
Маіз с'езі дапз Іа реіпіиге тёте де Гісопе дие Іа діѵізіоп ди ігаѵаіі езі сипсизе и оЬзегѵег. Оп
соттепсе раг іаіге реіпдге Іез рагііез ассеззоігез раг (іез оиѵгіегз дііз «реіпігез дез рагііез ассез-
зоігез* еі зігісіетепі зрёсіаіізёз сіапз се ігаѵаіі. І.ез «ііПегепіеъ соиіеигз зопі аррозёез Гипе аргёз Гаиігс
йапз ип огсіге пдоиггизгтспі оЬзегѵё. Риіз Гісопе раззе сіапз Іез таіпз сіе Гоиѵгіег диі а роиг тіззіоп
сіе реіпсіге Іе ѵізаде, Іез таіпз еі іоиіез Іез рагііез пиез сіи согрэ. II ігаѵаіііе сіе Іа тёте (а<;оп, рсідпапі
8'аЬогсі іоиіез Іез рагііез сіи согрз сіапз ипе іеіпіе іопсёе, риіз, зит сеііе іешіе ипИогте, Іе ѵізаде, Іез
уеих, Іез сЬеѵеих, Іа ЬоисЬе, Іез таіпз, еіе... С’езі аіслз Іе іоиг сі’ип ігоізіёте диі сіезэте іеэ Ьогдз сіе
Гісопе еі Іез (Іёсоге пи тіпіит. ЕпПп ип диаігіёте Гаіі Іез іпзсгірііопз, еі ип сіпдиігте ѵегпіі Гісопе аѵес
Не ГЬиіІе сіе Ііп ЬоиіПіе. І.а зрёсіаіііё сіе сЬадие оиѵгіег езі зі гезігетіе дие зоп ігаѵаіі еп аггіѵе а ёіге
ргездие тёсапідие еі ди’іі Гіпіі раг ёіге ехёсиіё аѵес ипе сіехіёпіё еі ипе сёіёгііё ёіоппапіез. Сіпд а зіх
оиѵпегз реідпепі Гасііетепі сіапз ипе іоигпёе 100 а 300 реіііез ітадез. Сеііе гарісіііё сіи ігаѵаіі ехрЬдие
Іе Ьоп тагсЬё сіез ісопез рориіаігез; роиг сіпд а сіоихе сорескз оп реиі асЬеіег соигаттепі ипе ісопе
ой зопі гергёзепіёз ріизіеигз заіпіз еі роиг 25 сорескз ипе ісопе сіе дгашіез сіітепзіопз гергёзепіапі
сіііГёгепіез зсёпез сіе Іа ѵіе сіи СЬгізі еі сіе Іа Ѵіегде (еп іоиі 13 ітадез). Маіз іі у а сіез ісопез епсоге
теііісиг тагсЬё: се зопі сеііез диі зопі гесоиѵсгіез <Гипе епѵеіоррс тёіаііідие. еі ой зеиіез Іез рагііез
поп гесоиѵегіез раг Гепѵеіорре (с’езі-й-сііге, сГЬаЬііисІе, Іе ѵізаде еі Іез таіпз) опі ёіё реіпіез, аисипе
реіпіиге еі тёте рагіоіз аисипе соисііе сі'аІЬаіге пе зе ігоиѵапі зиг іе гезіе сіе Гітаде
А соіё сіез ісопез рориіаігез іі езі сіез ісопез сіе рпх: се зопі сеііез диі зопі реіпіез сіапз Іе зіуіе
апсіеп сіез XVI еі XVII зіёсіез. ГПез зопі Гоеиѵге сГагЬзіез зрёсіаих диі соппаіззепі а іопсі, іи^дие сіапз
Іез тоіпсігез сіёіаііз, Іез ргосссігз сіе сеііе апсіеппе реіпіиге еі диі аггіѵепі а Іа гергосіиіге аѵес ипе
ехасіііиііе ѵгаітепі заізічзапіе. ЕПез аііеідепі сіез рпх ёіеѵёз, таіз зопі, Ьіеп епіепсіи, Ьеаисоир тоіпз
гёрапсіиез дие Іез аиігез.
к’арргепііззаде роиг Іа реіпіиге сіез ісопез ііиге еп дёпёгаі 5 а 7 апз; іез епіапіз епігепі, сі'ІіаЬііиіІе,
сотте арргепііз а Гаде сіе 8—9 апз. Репсіапі Іа сіигёе сіе Гарргепііззаде ііз не ге^оіѵепі раз сіе заіаіге;
ііз арргеппепі сі’аЬогсі а ргёрагег Іа соисііе сі’аІЬаіге, а еп епсіиіге Іа ріапсЬеііе; риіз ііз з’ехегсепі а
соріег Гісопе сіе 5аіпі-|еап Іе ТЬёоІодіеп —ипе сгоуипсе рориіаіге ѵоиіапі, дие сеі ароіге аіі ёіё Іс ргеппег
таііге сіез ітадісгз. фиапсі ііз зопі аггіѵёз 6 Іа соріег аѵес ЬаЬіІеіё еі гарісіііё, оп Іеиг ііоппе й реіпсіге
(іез ісопез Ьоп тагсЬё, запз з'іпіёгеззег Ьеаисоир ё Іа диаіііё сіе Гехёсиіюп. II езі ігёз гстагдиаЫе, дие
сіапз Іез аіеііегз коизіагз Гоп п’епзеідпе раз Іе сіеззіп аих арргепііз.
Ііп сотііё, (оіиіё еп 1901 роиг Іа ргоісг.іюп (іе Гагі <іе Іа реіпіиге сіез ісопез еп Риззіе, а оиѵегі сіапз іез
ігоіз сепігез сіе Мзіюга, РаІеЬ еі КЬоІоиі сіез аіеііегз зрёсіаих, ой, а Іа Ьазе сіе Гарргепііззаде, езі епзеідпё
Іе сіеззіп, таіз ой зопі аиззі гідоигеизетепі сопзегѵёез Іез ігасііііопз сіе Іа реіпіиге сіез ісопез. (Ѵоіг
радез 1, 4). А КЬоІоиі, сГаіІІеигз, іі у а ип сегіаіп потЬге сі’оиѵгіегз диі опі аЬатіоппё Іе тосіе ап-
сіеп сіе ГісоподгарЬіе роиг реіпсіге а ГЬиіІе. А Мзіюга, апсісп сепіге сіе ѴІеих сгоуапіз, аи сопігаіге —
оп езі гезіё аііасЬё сіаѵапіаде ё Гапсіеппе ёсоіе, Іапіііз дие РаІеЬ ііепі ііеи сіе іизіе тіііеи, зез оиѵпегз
п’ёіапі раз сп дёпёгаі сіетеигёз аѵсидістепі аііасЬёз ё Гапсіеппе ёсоіг, таіз п'ёіапі раз іотЬёз поп ріиз
сіапз Іе депге тосіегпе сіе КЬоІоиі.
ГІМИІЗТРІЕ РЕ8 ]О11ЕТ8.
Ѵоп ріапсііез I—X.
II п езі ргездие раз еп Риззіе сіе доиѵегпетепі, ой Іез коизіагз пе з’асіоппепі а Гагі сіе сопіесіюппег
(іез юиеіз, сіезііпёз еп дёпёгаі а заіізіаіге зіпсістепі Іез Ьезоіпз Іосаих. Сез юиеіз сопзізіепі ргіпсіра-
Іетепі сіапз сіез зйІІеіз ѵапёз еп іегге діаізе; аи Могсі оп гепсопіге іизди’ё ргёэепі сіе зітріез Іідигтез
еп Ьоіз, сіез геріосіисіюпз 8е ігаіпеаих гисіітспіаігез, сіез сЬаггсііез, еіс.
ка Ьоигдасіе сіе Зегдиіеѵ, сіапз Іе доиѵегпетепі сіе Мозсои, а ёіё, репсіапі сіе Іопд^ зіесіез, ип сепіге
(Іе сіѵііізаіюп роиг іоиіе Іа Риззіе: се Іо\ег засгё аііігаіі (Іез сепіатез сіе тііііегз сі'Ьоттез. Ьіеп сіез аг-
іізапз ,у ігоиѵаіепі ип сіёЬоисЬё роиг Іеигз ргосіиііз. II п'ехізіе раз, іоиіеіоіз, сіе сіоппёез диі регтеііепі сіе
ргёсізег Гопдіпе сіе Гіпсіизігіе (іи юиеі сіапз сеііе Іосаіііё. П езі зеиіетепі роззіЫе, сГаргёз Іез оЬіеіз
рагѵепиз іизди’ё поиз, сіе зиррозег дие (іез 1750 оп у ІаЬгідиаіі сіёіа сіез юиеіз роиг еп іаіге соттегсе;
аи сіёЬиі Іез іоигіз ёіаіепі сопіесііоппёз ехсіизіѵетепі еп Ьоіз, риіз диеідиез агіізапз з’аззіпиісгепі
Іе ргосёсіс <1е ГаЬпдиег сіез юиеіз сп раріег тасЬё гі, епіт, ріиз іагсі спсоіе, сеіиі сіе таіиег Іе Гег-
Ыапс. Се п’езі дие диеідиез сіігаіпез сГаппёез аѵапі поіге ёродис, дие Гоп зе тіі а ѵёііг іез роирёез.
МаІЬеигеизетепі, сотте оп п’а диёге ГЬаЬііисіе сіе сопзегѵег Іез юиеіз, поиз пе сіізрозопз дие сі'ип
ігор реііі потЬге сі'оЬіеіз роиг регтеііге сіе гесопзіііиег, зиг ипе Ьазе зиПізаттспі зоіісіе, ГЬізіоіге сіе
сеііе ЬгапсЬе (Іе Гіпсіизігіе коизіаге.
І.ез юиеіз, диі сіаіепі сіе 1700 а 1800. сіёпоіепі зепзіЫетепі ГіпІІиепсе сіез рогсеіатез Ггапсаізез еі
сі’аиігез ітрогіаіюпз оссісіепіаіез. Оп сопзіаіе іоиі рагіісиііёгетепі сеііе іпПиепсе сіапз Іез реіііез Іідигтез
еп Ьоіз зсиіріё диі, раг Іеигз (іітепзюпз, зе гарргосЬаіепі Ьеаисоир сіез дгоирез еп рогсеіате. Ц’агіізап
рориіаіге, пёсптоіпз, а іоиіоигз зи, таідгё Гітііаііоп, сопзегѵег сіапз зоп агі ипе тіепзе огідіпаіііё
іескпідие, опдіпаіііё гёѵёіёе ёдаіетепі раг Іе сііоіх сіез тодёіез еі Іа піапіёге сіе ігаііег Іез зщеіз. Эёз
1800 ГіпПиепсе сіи іеггоіг ргёдотіпе. Оез Ніётез еззепііеііетепі ги^зез аррагаізэепі зоиз Іе гёдпе сіе Ыі-
соіаз I, Еі зоиз Діехапдге II Іе доиѵегпетепі сіе Мозсои гергепсі дсПткѵетепі зез дгоііз роиг оссирег
Іе ргетіег гапд дапз Гіпдизігіе коизіаге сіи юиеі еп Риззіе, аиззі Ьіеп раг Іез тодёіез гергодиііз дие раг
Іез ргорогіюпз сіе Іа ѵепіе Сеііе зііиаііоп ргіѵііёдіёе езі дие еззепііеііетепі а ГаЬопдапсе сіи Ьоіз атзі
ди'аих сопдіііопз Не Гёсоиіетепі дез тагсЬагкіізеч, дгёсе аи ѵоізіпаде д’ип сепіге д’асЬаі ітрогіипі сотте
Мозсои. Зиіѵапі Іез зрёсіаіііёз Іосаіез, іі ітрогіс бе зідпаіег Іа (аЬпсаііоп сіе юиеіз тёіаііідиез дапз Іе
дізігісі <Іе Оппігоѵ, сеііе сіе юиеіз еп Ьоіз іоиіпё сіапз Іез дізігісіз сіе Хѵепідогод, Росіоізк еі Ѵегёіа,
епГт Іа сопіесіюп де іоиеіз еп іегге діаізе еі еп роісеіаіпе — іёіез сіе роирёез, Іідигіпез д'аттаих еіс.
дёпёгаіетепі соіопёез,—дапз Іез сіізігісіз сіе Водогодзк еі ВгоппіІга І.іпди.зіпе ди юиеі эе сопсепіге
іоиі рагіісиііёгепіепі сіапз 1а Ьоигдасіе де Зегдиіеѵ ой Гоп ІаЬгідие іоиіез зогіез д’еэрёсез сіе юиюих,
зрссюістспі Іез іоиеіз еп рарісг-тасііё еі еп тазііс; с’езі ёдаіетепі а Зегдшеѵ, дие Гоп сопіесііоппе дез
ѵёіетепіз роиг роирёез атз> дие <ігз юиеіз еп Ьоіз іаіііё еі зсиіріё.
Іез гепзеідпетепіз ргёсіз іоиі деіаиі зиг іе потЬге сіез коизіагз диі зоссирепі асіиеііетепі сіе Гіп-
дизігіе ди юиеі дапз Іе доиѵегпетепі де Мозсои; II езі регтіз, серепдапі, д’еп ёѵаіиег Іе іоіаі а 4000
агіізапз, а Гехсерііоп (іе іа Ьоигдасіе Зегдиіеѵ еі де зез епѵігопз, ой 550 Геих зе ѵоиепі а Іа сопіесііоп
дез юиюих. I е ігаѵаіі з’еИесіие ргіпсіраіетепі а дотісііе аѵес Іа рагіісіраіюп дез Іеттез аиззі Ьіеп дие
сіез епіапіз. Еп 1911 іі з’езІ Гогтё, аѵес Іе сопсоигз сіи хетзіѵо ди доиѵегпетепі сіе Мозсои, ипе
аззосіаІюп д’оиѵгіёгез, диі з’оссирепі ргіпсіраіетепі дез роирёез ѵёіиез де созіитез гиззез. Сез
дегпіегз іетрз оп ЬаЬіІІе тёте Іез роирёез д Іа тодс дез XVI еі XVII зіёсіез. (Ѵоіг рі I)
Ііпе зрёсіаіііё рагіісиііёге де Гіпдизігіе коизіаге а Зегдиіеѵ сопзізіе дапз Іи ІиЬпсаііоп де реіііез
Ьоііез еі де теиЫсз роиг роирёез. Оиапі аих коизіагз диі ігаѵаіііепі Іе Гег Ыапс, дапз Іе дізігісі де
Отіігоѵ, ііз сопіесііоппепі дез Ьаіеаих а ѵареиг, дез ігатз, дез тоиітз, дез сиізіпез, де Іи ѵаіззеііе.
Рериіз 1891 ип аіеііег-ёсоіе ди іоиеі, сгёё раг Іе іетэіѵо де Мозсои, Іопсііоппе а Зегдиіеѵ. І ез
коизіагз адиііез у рагасЬёѵепі Іеиг іпзігисііоп; Гаіеііег Іоиііиі ёдаіетепі аих агіізапз (іез тодёіез
поиѵеаих; де ріиз іі аззиге Гёсоиіетепі дез ргодиііз асііеіёз еп дюз; епіт Іез іеипез депз, дёз 14 апз, з’у
епгдіепі роиг Гаіге Іеигз ёіидез, диі дигепі ігоіз аппёез. І.ез гёзиііиіз аііеіпіз раг Гаіеііег гёзідепі дапз Іе
регіесііоппетепі дез юиеіз еп раріег-тасЬё, дапз Іа ГаЬгісаіюп де роирёез тсаззаЫез еі, еп дёпёгаі.
дапз Іа тиіііріісаііоп дез тодёіез де іоиеіз еі дез ргосёдёз де ігаѵаіі. Еп осІоЬге 1913 Іе хетзіѵо
дс Мозсои а гетіз Гаіеііег а Газзосіаіюп дез коизіагз ІаЬгісапіз де юиеіз, диі Іе діпдепі дёзоі таіз д’ипе
татёге аиіопоте. (Ѵоіг рі II, III, IV).
Аи ѵіііаде де Водогодзкоіё, дапз Іе доиѵегпетепі де ѴІадітіг, дізігісі д’АІехапдгоѵ, епѵігоп ,200 агіізапз,
Ііоттез еі Іеттез, аідёз ёдаіетепі раг дез епіапіз, сопіесііоппепі дез юиеіз еп Ьоіз зсиіріё. (Ѵоіг рі. VI,
VII). Сеііе іпдизігіе з'езі дёѵеіоррёе дгасе а ГіпПиепсе де Іа Ьоиідаде Зегдиіеѵ. Зоп ёрапоиіззетепі даіе
(Іе Іа диегге де Тигдиіе, Іогздие Іез сёІёЬгез Іідигіпез ди дёпёгаі ЗкоЬёІеИ, ІаЬгідиёез а Водогодзкоіё,
рспёігёгепі дапз Іез соіпз Іез ріи? гесиіёз сіе ГЕтріге А Іа зиііе де Гехрозіііоп а Мііпі-Гчоѵдогод Іез
зсиіріеигз зиг Ьоіэ де Гюдогодзкоіё з’ітрозёгспі епсоге даѵапіаде зиг Іе тагскё. Сез агіізапз гергодиізепі
Іе іуре соппи ди коизіаг допі Гіпдизігіе пе ргёдотіпе раз епсоге зиг Гадпсиііиге, таіз зе дёѵеіорре де
ршг аѵес еііе. І еигз ргодисііопз зопі ехігётетепі сипеизез; еЛез зопі итдиез дапз Іеиг депге еп Риззіе.
СЬасип де сез коизіагз езі ип ѵёгііаЫе зсиіріеиг; еі іі еп езі, рагті еих, доиёз д’ип іаіепі сопзідёгаЫе,
диі ехёсиіепі дез дгоирез сопіріідиёз, дідпез д'огпег пітрогіе диеі тизёе, а іііге де ЬгіІІапіез татіезіа-
ііопз де Гагі рориіаіге гиззе 5апэ доиіе, дез дгоирез де сеііе паіиге пе реиѵепі ёіге аззітііёз а дез
іоиеіз. пі раг Іеиг сотріехііё, пі раг іеигз зиіеі.з, пі епііп раг іеиг ргіх; диеідиеэ ипз зопі ѵепдиз а ріиз
де 10 гоиЫез ріёсе. к’каЬііиде де Іа зсиіріиге, диі раззе д’ипе дёпёгаіюп а Гииігс, аііеіпі рагіоіз дез
гёзиііаіз зигргепапіз. Аіпзі, раг ехетріе: дез Іідигіпез де «Іогдегопз»,Ігёз рориіаігез, зе раіепі 1 г. 15 сор
Іа сепі.; ееііез (іе зоідаіз—10 сорескз Іа сепі.; ип саггоззе иііеіё де 2 сЬеѵаих,—15 сорескз, еіс. І.ез
теіііеигз зсиіріеигз рагѵіеппепі <і дадпег іизд'а 2 гоиЫез раг юиг, рагіоіз ріиз. кез коизіаіз сопзасгепі
а Іеиг іпдизігіе іоиз Іез Іоізігз, дие Іеиг Іаіззе Гадпсиііиге. Оп ігаѵаіііе еп ІатіІІе аѵес арріісаіюп ди
ргтсіре де Іа діѵізіоп ди ігаѵаіі к'іпдизігіе де Водогодзкоіё а ЬёпёГісіё ди сопсоигз дігесі (іи /етзіѵо
ди доиѵегпетепі де Мозсои д’аЬогд раг Іа ѵоіе дс Гаіеііег-ёсоіе де Зегдиіеѵ, риіз раг Гіпіегтёдіаіге ди
Мизёе коизіаг еі ди Мизёе де тодёіез де Гіпдизігіе гигаіе.
[)е юііз юиеіз еп Ьоіз еі еп раріег тадііё ргті, ехрозёз раг Іа зосіёіё соорёгаііѵе Еедозкіпзкаіа
(доиѵегпетепі еі дізігісі де Мозсои), еі Іез гпадпіЛдиг-з роирёез ЬаЬіПёез, 'ігаѵаіі де Іа ргтсеззе
ОоипдоикоН-КогзакоП, гергодиііез а Іа рІапсЬе V, пѵаіізаіепі аѵес деих дгоирез де роирёез, гергёзепіапі
ипе посе рориіаіге еп Реіііе-Риззіе еі еп Роіодпе (ѵоіг рІапсЬез VIII еі IX). Осих скагтапіез сотрозііюпз,
сопсиез еі ехёсиіёез аѵес ди доиі еі ип дгапд зоіп, ргоиѵепі дие Гіпдизігіе ди юиеі, зі Ьіеп дёѵеіоррёе
дапз Іе соеиг де ГЕтріге, соттепсе а тіёгеззег Іез гёдюпз ріиз ёіоідпсез, диі роиггаіепі епйскіг ееі агі,
зі сііег о Гепіапсе, де ргодиііз етргеіпіз д’ипе ріііогездие Ьеаиіё Іосаіе Рагті Іез іоиеіз Гіпіапдаіз Іез
роирёез «іе сагасісге, гергёзепіапі <іе ѵіеіііез Іеттез дапз діПёгепіез аііііидез, диез д Гаіеііег де Неізтдіогз
аНстІІіі», Гаізаіепі Гітргеззіоп де сгёаіюпз іоиі а (аіі агіізіідисз. (Ѵоіг ріапске X).
ЕЕ ТІ55А0Е.
Ѵоіг ріапсЬе» ХІ-ХѴ еі радез 12, 13. 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23.
І.'аЬопдапсе еі Іа ѵагіёіё сіез ііззиз а Іа Оеихіёте Ехрозіііоп Коизіаге опі ёіё гёеііетепі зигрггпапіез.
СЬадие Іосаіііё а іоигпі сіез ргодиііз діНёгепіз зиіѵапі зез соиіитез ригіісиііёгез, зез сопдіііопз сіе ігаѵаіі,
аіпзі дие Іез таіёгіаих етріоуёз—«іериіз 1<і іоііе дгоззіёге роиг засз еі Іе дгар ёраіз роиг скаиззигез сі’кіѵег
іизди'аих Ііззиз еп іаіпе еі еп Ііп диз аих ргосёсіёз сіе ІаЬгісаіюп Іез ріиз регіесііоппёз, доіёз д’ипе огпе-
тепіаііоп агіізіідие, еп тезиге сіе заіізіаіге Іез доиіз Ыазёз.
Асіиеііетепі 100 аіеііегз-ёсоіез сіе ііззаде Іопсііоппепі дапз 35 доиѵегпетепіз, еі сотте Іа рориіаіюп
зе геті (іе ріиз еп ріиз сотріс (іе іи пёсеззііё сіе регіесіюппег Гоиііііаде роиг аидтепіег Іе гетіетепі,
іі у а Ней сіе ргёѵоіг ипе аидтепіаііоп де се скіПге.
І.’ёсоиіетепі сіез ііззиз з'орёге сіапз Іа таіогііё сіез саз раг Іа ѵоіе дез дёрдіз кои-дагз. Іез сот-
тапдез зопі ёдаіетепі гёрагііез дгасе аих зоіпз дез аіеііегз-ёсоіез. Сез іпзіііиііопз роигѵоіепі, еп оиіге,
іез агіізапз сіе Гоиііііаде іпдізрепзаЫе допі Іе ргіх езі рауё раг сез дегтегз аи Іиг еі а тезиге сіе Гехёсиіюп
сіез соттапдез.
І.ез ііззегапсіз дёрепдепі іоиі рагіісиііёгетспі дез сепігез сіе гёрагіііюп сіез соттапсіез: сіапз Іе доиѵег-
петепі сіе Мозсои, ой Гоп ІаЬгідие сіе ргёІёгепсе сіез Ьгосагсіз, сіез зоіез а Ьоп тагскё, сіез скаіез; сіапз
Іе доиѵегпетепі сіе Ѵіадітіг, ой Іа ргосіисіюп рогіе зиг іе іаііеіаз, Іез деті-зоіез еі Іез тоиззеітез; дапз Іе
доиѵегпетепі де Ріагап, допі Іа зрёсіаіііё сопзізіе дапз Іез соиіііз еі Іез соіоппидез; дапз Іез доиѵегпетепіз
<іе Уагозіаѵ еі де козігота, ой Гоп сопіесіюппе дез іоііез (іе Ііп еі ди Ііпде де іаЫе еі, епііп, дапз Іе
доиѵегпетепі де Загаіоѵ, ои Гоп ігаѵаіііе аих регсаіез.
1_ез коизіагз дез доиѵегпетепіз ди ІЧогд опі епѵоуё а Гехрозіііоп ехсіизіѵетепі дез іоііез еі дез
соіоппадез иіііізёез роиг паррез еі еззиіе-гпаіпз аіпзі дие дез ііззиз аіоигёз роиг гідеаих. Ц’апсіеп Іихе
де соиіеигз еі сіе тоііГз зе регсі де ріиз еп ріиз дапз Іе ЬІогд де 1а Риззіе, еі Іез скагтапіз созіитез
дез риузаппез, сотте, раг ехетріе, Іез рагигез дез сатрадпагдез де Ріахап еі (іе Козігота, деѵіеппеп!
Гарападе дез тизёез. (Ѵоіг ріапскез XI, XII).
Рагті Іез іпзіііиііопз диі сопігіЬиепі дапз Іе ГЧогд де Іа Риззіе аи регіесіюппстепі де Гіпдизігіе ди
ііззаде, іі езі пёсезьаіге де зідпаіег іоиі д’аЬогд деих ёсоіез де таіігез-ііззегапдз, зоиіепиез раг Іе
Міпізіёге де ГДдпсиІіиге:
1. Есоіе де таіігез еп іеіпіиге еі еп ііззаде, о Ѵускпу-Ѵоіоіскіок, доиѵегпетепі де Тѵег, сгёёе еп
1898. ЕІІе сотріе гпѵігоп 40 ёіёѵез. Зез ргодиііз опі оЬіепи ипе тёдиіііг д’агдепі а ГЕхрозіііоп де Рагіз
де 1900 ёі ріизіеигез гёсотрепзез аих ехрозіііопз гиззез. (Ѵоіг раде 16).
2. Есоіе де таіігеззез еп іііаіиге еі еп ііззаде, диі Іопсіюппе дериіз 1900 аи ѵіііаде Зозпоѵііху, дізіпсі
де Тогюк, доиѵегпетепі де Гѵег. 1_е потЬге де зез ёіёѵез езі де 32; де ріиз, й у ігаѵаіііе 20 оиѵпёгез
гесгиіёез дапз Іез ѵіііадез ѵоізіпз. Зез ргодиііз опі оЬіепи ріизіеигз гёсотрепзез аих ехрозіііопз гиззез.
(Ѵоіг ріапске XX еі іііизігаііоп дапз іе іехіе раде 17).
5’оррозапІ аих ііззиз Ыапсз, дёроигѵиз сіе деззтз, ехрозёэ раг Гіпдизігіе зеріепіпопаіе, Іез коизіагз
ди 5ид опі епѵоуё д Гехрозіііоп дез ііззиз д'ипе дгипде псксззе де соиіеигз еі д’огпетепіаііоп.
Іе доиѵегпетепі де Роііиѵа ѵіепі аи ріетіег гапд раг Іе потЬге де зез аіеііегз-ёсоіез, диі з’ёіёѵе
а 17, еі раг Іа каиіе диаіііё де зез ргодиііз. І.е гстзіѵо ди доиѵегпетепі з’езі іоиі зрёсіаіетепі етріоуё
а дёѵеіоррег Гагі де Гогпетепіаііоп Іосаіе, допі Іа ѵагіёіё регтеі аиіоигдЪш де доппег ипе дгапде діѵегзііё
аих ііззиз датаззёз.
Ѵоісі Іез іпзіііиііопз диі соорёгепі а регіесііоппег Гагі ди Ііззаде дапз Іе доиѵегпетепі де Роііаѵа.
I. Діеііег-ёсоіе сгёё еп 1897 раг Іе іетзіго (іи доиѵегпетепі дань 1а Ьоигдаде Г)едііагу, сепіге диі
деззегі ріиз де 500 ііззегапдз. (Ѵоіг ріапскез XXIII, XXIV еі іііизігаіюпз радез 27 еі 37)
2. Аіеііег-тодёіе де Рёскёіііоѵка, диі гёрагііі (іез соттапдез епіге 1500 коизіагз. (Ѵоіг іііизігаііоп,
радез 12, 14, 15).
3. Аіеііег де ііззаде, огдапізё раг Іе хетзіѵо де Мігдогод, дапз Іа Ьоигдаде Оіёіігоѵка, аѵес деих
ііііаіез а Мігдогод еі а Зогоіскіпігу. (Ѵоіг ріапске XIII еі іііизігаііопз радгз 13, 18, 19, 21, 22, 23).
І.ез аіеііегз «іе іеіпіиге д’ОІёкгоѵка зопі аззех гепоттёз роиг аііпег Іез соттапдез (іе Іоіп
І.ез ргодиііз де іоиіез Іез Іосаіііёз диі ѵіеппепі «і’ёіге .ёпитёгёз, зопі еп ѵепіе аих Бёрбі Коизіаг ди
гетзіѵо де Роііаѵа.
Ьіеп ди'тіёпеигз аи роті «іе ѵие агіізіідие аих ііззиз де Роііаѵа, сеих сіе Кгоіеѵек, доиѵегпетепі
де Тскегпідоѵ, юиіззепі ёдаіетепі д'ипе гёриіаіюп тёпіёе дериіз Іопдіетрз. (Ѵоіг ріапске XIV).
Сез ііззиз зопі еп ѵепіе аи Оёрбі Коизіаг ди іетзіѵо де Кгоіеѵеіг.
Еп декогэ сіе се сепіге (іе ііззаде. іі ітрогіе де зідпаіег, дапз Іе доиѵегпетепі де Тскегпідоі, Гаіеііег-
ёсоіе ди ѵіііаде Моѵаіа Баззапе, ой Гагі де Гогпетепіаііоп оГГге ріиз де діѵегзііё еі Іез соиіеигз ріиз
де пиапсез. •
Маідгё Іа ргёдоттапсе де Іа Ьгодепе дапз Іе доиѵегпетепі де кіеѵ, Іе ііззаде коизіаг з’у дёѵеіорре
аи.ззі.раг ехетріе, дапз іе ѵіііаде де ЕІепоѵка, ой зе ігоиѵе ёіаЫі Гаіеііег-ёсоіе сгёё раі М-те V. № Ккапепко,
роигѵи дипе іеіпіигепе аііппгаЫепіепі оиііііёе. II Гаиі зідпаіег, еп оиіге, Гаіеііег-ёсоіе де Іа Ьоигдаде
^падукЬа. кез ргосіиііз сіе сез деих сепігез зопі еп ѵепіе аи Оёрді коизіаг сіе кіеѵ. ,
Г)апз Іез доиѵегпетепіз, диі зе ігоиѵепі ріиз аи зид де кіеѵ еі де Роііаѵа, Гіпдизігіе коизіаге ди
ііззаде п’езі дие тёдюсгетепі сиіііѵёе.
І.ез ііззиз схрозёз раг 1а Еіпіапде опі Іоигт, раг Іеиг ѵагіёіё еі Іеиг диапіііё, ип іаЫеаи сопіріеі де
Гіпдизігіе гигаіе, допі Іе тѵеаи агіізіідие ріІіогездие а аііеіпі дапз сеііе гёдіоп ип ігёз ЬаиІ дедгё де
дёѵеіорретепі, се диі з’ехріідие, д’аіііеигз, раг ГЬаЬііиде епсоге сопзегѵёе еп Ріпіапде де рогіег дез созіитез
паіюпаих. (Ѵоіг рк XV) І.ез ііззиз зопі сп ѵепіе дапз Іез тадазіпз де ргодиііз коизіагз а Неізіпдіогз,
ДЬо, ѴС'іЬогд еіс,
Ь’^ОиЗТКІЕ Г)Е ІА ТАР155ЕРІЕ.
Ѵоіг рІопсЬез XVII—XXXII еі рлдеэ 24, 25, 26, 27. 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 , 38.
Ди роті де ѵие де зез огідіпез, Гіпдизігіе де Іа іаріззегіе еп Риззіе доіі ёіге діѵізёе еп деих ЬгапсЬез
дізііпсіез. І.а ргетіёге езі сеііе, диі а ёіё ітрогіёе де Ггапсе раг Ріегге Іе Огапд.ои диі а гёиззі а з’огда-
тзег зропіапётепі дапз сегіаіпез гёдюпз дгасе а дез сігсопзіапссз Гогіиііез; Іа зесопде езі сеііе, диі
з’езі Іогтёе ргодгеззіѵетепі дапз діИёгепіз доиѵегпетепіз де Іа Риззіе зоиз ГіпПиепсе де Ьезоіпз Іосиих
зрёсіаих еі аиззі д’аріііидез еі де тоеигз рагіісикёгез а Іа рориіаіюп Іосаіс.
к’Ьізіоіге <1е Іа ргетіёге ЬгапсЬе реиі іешг еп диеідиез тоіз: еііе реиі зе гёзитег еп еИеі а сеііе де Іа
Мапиіасіиге ітрёгіаіе де іаріззегіе Іопдёе раг Ріегге Іе Сгапд, диі еп сопдиі Іе ргоіеі еп ѵоуапі дез доЬеІіпз
гаррогіёз де Рагіз раг Іе ргіпсе Роідогоику, аіогз атЬаззадсиг де Риззіе еп Ггапсе. Еп 1716, зиг ип огдге
ітрёгіаі кеіогі епдадеа а Рагіз роиг іа тапиіасіиге де 8І. РёіегзЬоигд диеідиез таіігез-іаріззіегз дез
доЬеІіпз. Ип ргепиег дгоире де сез агіізіез агпѵа д ЗатІ-РёіегзЬоигд еп 1717 аѵес іе сёІёЬге агсЬііссіе
кеЫопд. і.а ргетіёге оеиѵге, соттапдёе раг Ріегге Іе Сгапд 6 Іа поиѵсІІе тапиіасіиге, Гиі ипе іаріззегіе
гергёзепіапі Іа ЬаіаіПе де Роііаѵа, допі Іа сотро^іііоп Іиі сопііёе аи реіпіге кагаѵас. Еп 1741 ипе ёсоіе
де деззіп Іиі оиѵегіе ргёз Іа тапиіасіиге. Ре 1764 а 1802 поиз у ѵоуопз ігаѵаіііег іизди’ а 150 агіізіез, диі
гергодиізепі Іез іаЫеаих сёІёЬгез де ГНеггтіаде еі сотрозепі ёдаіетепі диеідиез іаріззепез дёсогаііѵез
еі аиззі дез іаріз. I а тапиіасіиге ігаѵаіііе ргездие ехсіизіѵетепі а ехёсиіег дез соттапдез (Іе Іа Соиг еі
(іе диеідиез гісЬез гергёзепіапіз де Гагізіосгаііе. Еп *1836 Іе СаЬіпеі де Гепірегеиг, зоисіеих д’огіепіег
Гасііѵііё де іоиіез *1ез тапиіасіигез іпірёпаіез дапз ип зепзріиз сопігпегсіаі, огуапіза о 1а тапиіасіиге ітрё-
гіаіе де іаріззегіе ипе зесііоп де Іаріз огдтаігез дапз Іе депге апдіаіз еі ЬоІІапдаіз. Маідгё сез еПогіз 1а тапи-
іасіиге сопітиа а доппег дез дёіісііз, еі Іе 1-ег ІиіІІеі 1858 Гепірегеиг АІехапдге II огдоппа за Гегтеіиге.
к’іпПиепсе де іа іаріззегіе Ггап^аізе, Іоиіеіоіз, пе'з’ёіаіі раз Іаіі зепііг ехсіизіѵетепі зиг Гетрегеиг Ріегге
Іе Огапд. Еііе аѵаіі рёпёігё аиззі дапз зоп спіоигаде еі, дапз ріизіеигз дгапдз дотатез, поіаттепі дапз
Іез доиѵегпстепіз де Репза, Загаіоѵ еі ЗітЬігзк, оп а ри ѵоіг Іез рауяапз ігаѵаіііег роиг Іеигз таіігез <і
дез ітііаііопз д'аиЬиззоп еі а дез сЬБІез де Іихе. Маіз аѵес ГаЬоІіііоп ди зегѵаде сеііе тдизіпе рёпсіііа.
еі іі п'еп гезіе ріиз аиіоигд’Ьиі дие дез ѵезіідез реи ітрогіапіз.
І.а зесопде ЬгапсЬе езі сеііе, диі з’езі іогтёе зропіапётепі зоиз ГіпПиепсе де Ьезоіпз ёсопо-
пндиез зрёсіаих сотте дапз Іе дізігісі де Титёпе дапз іе доиѵегпетепі де ТоЬоІзк, дапз Іе Ьоигд де
ОоиЬоѵка, дізігісі де Тгагіігіпе, доиѵегпетепі де 5агаіоѵ, дапз Іе ѵіііаде д’Оигіѵ дапз іе доиѵегпетепі
де Ѵогопіёде еі епііп зигіоиі, зоиз ГіпПиепсе д’аріііидез еі де»ігадііюпз рагіісиііёгез а Іа рориіаіюп Іосаіе,
дапз Іез доиѵегпетепіз де коигзк, Роііаѵа, кЬегзоп, Родоііе еі ВеззагаЬіе.
І .ез іаріз де Титёпе зе діѵізепі, раг Іез ргосёдёз іесЬтдиез етріоуёз еі Іеиг азресі ехіёгісиг, еп іаріз
ѵсіоиіёз еі поп ѵеіоиіёз. (Ѵоіг раде 24).
Еп таііёгс де деззіп Іез дойіз зопі гидгтепіаігез. І.а гергодисіюп дез (Іеигз, дез апітаих еі тёте дез
Гідигез Ьитаіпез а зигіоиі ди зиссёз аиргёз дез ііззегапдз еі дез асЬеіеигз де іаріз де Титёпе. Роиг Іез
іаріз ѵеіоиіёз оп гесЬегсЬе де ргёіёгепсе Іез соиіеигз Ьідаггёгз еі ёсіаіапіез. Се зопі, д’аіііеигз, Іез іаріз
ѵеіоиіёз диі зе дізііпдиепі раг Іа ѵагіёіё де Іеигз деззіпз. кез іаріз поп ѵеіоиіёз зопі Іот д’аѵоіг сеііе ѵагіёіё
сіе деззіпз еі де іеіпіез.
кіп аиіге сепіге де ргодисіюп, ой Іез Іаріз геѵёіепІ ип сагасіёге огіепіаі, езі Іа Ьоигдаде Оигуѵ, дізігісі
когоіоуак, доиѵегпетепі де Ѵогопіёде, ой Гоп ІаЬпдие (іез іаріз поп ѵсіоиіёз арреіёз «кііітз», диі герго-
диізепі іоиюигз Іе тёте тодёіе іигс. к’тдизігіе ди іаріз дапз сеііе Іосаіііё даіе ди раззаде дез зоідаіз
іигсз, (аііз рпзоппіегз, аихдиеіз Іез ЬаЬііапіз ѵоиепі ипе ѵёгііаЫе гесоппаіззапсе. (Ѵоіг раде 24). Сез іаріз
зопі Ііззёз зиг де зітрісз тёііегз ѵіііадеоіз етріоуёз аиззі роиг Іа іоііе.
Еп 1912 епѵігоп 600 Геих зе сопзасгаіепІ аи ііззаде дез іаріз а Оигуѵ.
1)апз Іе доиѵегпетепі еі дізігісі дс Ѵогопіёде, аи ѵіііаде де 5іиіо-Ііѵоітіюё а ёіё Іопдё ип аіеііег-ёсоіе
<іе іаріззегіе раг 5. Д 1. Іа Оіапде ІІисЬеззе Оіда АІехапдгоѵпа; Іез ргодиііз де сеі ёіаЫіззетепі зе
ігоиѵепі зиг Іез рІапсЬез XVIII еі XIX.
І_а Ьоигдасіе ЬоиЬоѵка, дізігісі де Тхагікіпе, доиѵегпетепі де 5агаіоѵ, езі дериіз Іопдіетрз сёІёЬге
раг зез іаріз. Ьа ргодисііоп де РоиЬоѵка, диі сопзізіе ехсіизіѵетепі дапз дез іаріз газ, иіііізе Іа Іате Іосаіе.
І.с Іопд дез іаріз езі зоиѵепі де соиіеиг ЫапсЬе аѵес Ьоидиеіз де дгапдез ГІеигз ои аѵес Іізіёге де реіііез
диігіапдез. (Ѵоіг раде25). І'тдизігіе ди іаріз а рёпёігё а ЭоиЬоѵка аѵес дезётідгапіз ѵепиздез доиѵегпетепіз
де Іа Реіііе-Риззіе: аиззі Гарреііе-і-оп ипе іпдизігіе реіііе-гиззіеппе.
Сеііе іпдизігіе д'аіІІеигз рагаіі ѵіѵге зез дегпіегз юигз а ОоиЬоѵка іадіз Іа сііепіёіе зе гесгиіаіі зигіоиі
рагті Іез тагсЬапдз де Ьоіз ди Ѵоіда: ог, Іе сепіге ди соттегсе ди Ьоіз а ёіё ІгапзІёгё де ИоиЬоѵка
а Тхапіхіпе дериіз Іа сопзігисііоп ди скетт де Гег.
1_е Ііззаде дез іаріз дапз Іез доиѵегпетепіз де Коигзк, де Роііаѵа, де Родоііе еі де ВеззагаЬіе, а ип
аиіге сагасіёге, ѵи дие Гадгісиііиге у детеиге Госсираііоп еззепііеііе дез раузапз: с'езі роигдиоі Іа рори-
ІаІюп сопзасге аих іаріз ехсіизіѵетепі Іез кеигез де Іоізіг дие Іиі ІаіззепІ Іез ігаѵаих гигаих. І.ез раузапз
де сез доиѵегпетепіз иіііізепі Іагдетепі Іез іаріз роиг Іеигз ргоргез Ьезотз. Ііз еп соиѵгепі Іез ріапсііегз, еп
огпепі Іез ігаіпеаих репдапі Іез (ёіез; Іез іаріз зегѵепі ёдаіетепі де соиѵегіигез ГЬіѵег еі сопзіііиепі Гіпдіз-
репзаЫе ігіЬиі дез доіз: еп ип тоі Іе іаріз Іаіі рагііе іпіёдгаіе ди тоЬіІіег раузап, еі с’езі се диі ехріідие,
дие Іа ргодисііоп зе дёѵеіорре рагаПёІетепі аих пёсеззііёз Іосаіез еі зеиіз Іез ехсёдепіз де Іа ргодисііоп
зопі аГГесіёз а Іа ѵепіе.
Ьез іаріз де Коигзк зопі ііззёз аѵес ди скапѵге еі де Іа Іаіпе де ЬгеЬіз де гасе огдіпаіге; ііз зопі
зоіі ѵеіоиіёз, зоіі поп ѵеіоиіёз; ііз зопі іетіз аи тоуеп де соиіеигз сЬшпдиез ои де соиіеигз ѵёдёіаіез диі
з'оЫіеппепі зиг ріасе.
І.а іесКпідие, диі ргёзіде аи ііззаде дез іаріз поп ѵеіоиіёз тёпіе іоиі рагіісиііёгетепі Гаііепііоп: оп етріоіе
а сеі еГГеі дез тёііегз де дгапде дітепзіоп; де деих а ігоіз оиѵгіёгез ігаѵаіііепі епзетЫе; Гоиѵпёге Іа
ріиз ехрёгітепіёе дёѵеіорре Іе тоііі, ипе де зез аідез ГасЬёѵе еі Іа ігоізіёте з’адоппе аи (опд. Іе ііззаде
дез іаріз з’орёге Ігёз Іепіетепі еі гарреііе. дапз ипе сегіаіпе тезиге, Іа сопіесііоп дез доЬеІіпз Ггапсаіз.
Еп се диі сопсегпе Іез деззіпз, ііз дёпоіепі ип дойі аззех ІатепіаЫе: Іе тодёіе ргёіёгё сопзізіе дапз дез
гозез іттепзез де сопіоигз апогтаих еі де соиіеигз топзігиеизез. Сез ргёіёгепсез, д’аіііеигз, зетЫепі
ёіге ігадіііоппеПез: оп гесоппаіі дё)д Іез тётез гозез таіадгоііез зиг Іез іаріз ііззёз еп 1816. (Ѵоіг раде 26)
Оп а ри епгедізігеі диеідиез іепіаііѵез роиг ітііег дез деззіпз огіепіаих зиг Іез іаріз ѵеіоиіёз, таіз, асіиеііетепі,
Іез зеиіз тоііГз иіііізёз гёзідепі дапз дез (Іеигз де дітепзіопз чагіаЫез. іе Гопд езі д'огдіпаіге поіг таідгё
Іа діИісиІіё де іеіпдге Іа Іаіпе де сеііе соиіеиг.
Оп з’оссире ди ііззаде дез іаріз дапз ріизіеигз Іосаіііёз дез дізігісіз де Коигзк, Г'аіеі, ЗісЬідгу
5оидіа еі І.доѵ; таіз роиг іе тотепі іі езі ітроззіЫе де ргёсізег Іе потЬге дез оиѵгіёгез.
І .е хетзіѵо ди дізігісі де Зоидіа, з'іпіёгеззапі зрёСіаІетепі а Гагі рориіаіге, а (опдё ігоіз аіеііегз-ёсоіез
де іаріззепе, диі юиіззепі д’ипе гепоттёе Ьіеп тёгііёе, аи ѵіііаде де Казіогпаіа, еі дапз Іез ѵіііез де
Зоидіа еі де Мігороі. Іеигз іаріз еп Іаіпе ѵеіоиіёз еі поп ѵеіоиіёз зопі гергодиііз зиг Іез рІапсЬез XXI еі XXII.
Ьез іаріз ехёсиіёз дапз Іе доиѵегпетепі де Роііаѵа, ой ііз зопі сопіесііоппёз аиззі Ьіеп роиг Гизаде
дотезіідие дие роиг Іа ѵепіе, зопі ёдаіетепі зоіі ѵеіоиіёз, зоіі поп ѵеіоиіёз, «коку» еі «кіііт»: ссих-сі зопі
Ііззёз зиг дез тёііегз огдіпаігез, сеих-Іа зиг де дгапдз садгез ѵегіісаих арреіёз «кгозпа».
і .ез таіёгюих етріоуёз зопі Іа Іате еі Іе сЬапѵге де ргоѵепапсе Іосаіе. Ьез оиѵгіёгез іеідпепі
еііез-тётез Іа Іаіпе.
І'огпетепіаііоп дез іаріз ѵеіоиіёз сопзізіе зигіоиі еп Пеигз. Оп еп зідпаіе диаіге тоіііз: дез диігіапдез
де гозез, де ѵіоіеііез еі де пагсіззез; дез диігіапдез ой Іез гозез з’епігетёіепі аих ЬгапсЬез де роіз де
зепіеиг, дез роігез, дез іиігрез, дез гозез аѵес дез дгаррез де гаізіп; епііп дез гергодисііопз де раппіегз.
1 ’огпетепіаііоп дез іаріз поп ѵеіоиіёз з’аііасЬе епсоге аих (ідигез дёотёігідиез.
І.ез іаріз й гаіез, зопі аиюигсГЬиі а Іамподе; Іеиг огпетепіаіюп зе сотрозе де Ьапдез Ігипзѵег^аІез
(іе Іагдеиг еі де соиіеигз діПёгапіез. Ре ріиз Іез теіііеигез оиѵгіёгез зигаіоиіепі аих Ьапдез Іагдез дез
тоіііз аи сгосЬеі еі де реіііез ёіоііез, сез деззіпз пе зопі раз ііззёз, таіз арріідиёз репдапі Іе ііззаде.
С'езі зигіоиі 1а сопіесіюп дез іаріз поп ѵеіоиіёз диі езі гёрапдие дапз Іе доиѵегпетепі де Роііаѵа,
ой Іез асЬеіеигз еп дгоз детапдепі, де ргёіёгепсе, де Іа гпагсііапдізе а Ьоп тагсЬё. І’тдизігіе ди іаріз зе
сопсепіге дапз Іез дізігісіз де 2епкоѵ, де Ротпу еі де Мігдогод.
І.е хетзіѵо ди доиѵегпетепі де Роііаѵа, еп ргоіёдеапі Іе дёѵеіорретепі ди зіуіе ІосаІ дапз іоиіез
іез Ьгапсііез де Гагі рориіаіге, а ІаіІ дегпіёгетепі дез еПогіз сопзідёгаЫсз аиззі дапз Іе дотаіпе де Іа
іаріззегіе, гпаіз, а еп іидег раг Іез ргодиііз ехрозёз, Іе зиссёз дапз сеі огдге д’ ідёез пе ѵа раз ріиз Іот дие Іа
сопГесііоп дез соріез аззе? Ьіеп гёиззіез дез іаріз д’аиігеГоіз, диі зе (аізаіепі дапз Іез діПёгепіз дотаіпез де Іа
поЫеззе гиззе аѵапі ГаЬоІііюп ди зегѵаде, зигіоиі а Іа Гт ди XVIII зіёсіе. Ьез зрёсітепз де сез оиѵгадез зопі
гергодиііз а Іа рІапсЬе ХХІП, ой езі гергёзепіё ип дгапд іаріз газ, огпё де Пеигз, ігаЬіззапі ГіпПиепсе
оссідепіаіе, еі а Іа рІапсЬе XXIV, ой оп ѵоіі ип «кіііт» де Роііаѵа, допі Іа дёсогаііоп дёотёіі ідие гарреііе
сегіаіп зузіёте де іаріззегіе огіепіаіе. І)еих аиігез іаріз де Роііаѵа зопі гергодиііз аих радез 27 еі 37.
I е ргіпсіраі сепіге де Гіпдизігіе ди іаріз дапз Іе доиѵегпетепі де Родоііе езі Іа Ьоигдаде КІетЬоѵка
ди дізігісі УатроІ. СопГогтёгпепі аих ЬаЬііидез еп Ьоппеиг сЬег Іез Ѵіеих сгоуапіз, Іе іаріз іоис ип гдіе
сопзідёгаЫе рагті Іез оЬ|еіз дотезіідиез дез раузапз іосаих. Оп гесоиѵге де іаріз Іез Ьапсз, Іез тигз,
рагіоіз Іез зоііѵез, Іе рІапсЬег; іі п’у а раз де доі запз іаріз, еі с’езі д’аргёз Іе потЬге де іаріз дие Гоп
іиуе <1е Іа гіскеззе д'ипе ГатіИе. І.ез таіёгіаих иіііізёз зопі Іа Іаіпе де ЬіеЫз Іосаіез еі Іе Ы де сЬапѵге,
оп иЫізе ёдаіетепі Іе соіоп Ыапс. 5аиі Іе соіоп, іоиз Іез таіёгіаих зопі ргёрагёз раг Іез раузаппез
еііез-тётез,—ігаѵаіі, аидиеі еііез зе сопзасгепі репдапі ГЬіѵег, еі се п'езі ди'аи ргтіегпрз дие І'оп ргосёде
аи ііззаде, Іоіздие Іез Ьоттез зопі аих сЬатрз еі Іез епіапіз еп ріеіп аіг.
І .ез іаріз ёігоііз дёпёгаіетепі д'ипе агсЬте зопі ехёсиіёз зиг дез тёііегз огдтапез; Іез іаріз Іагдез
ехідспі дез садгез зрёсіаих.
Еп деііогз дез іаріз а роііз газ, де дітепзіопз ѵапёез, оп ехёсиіе ёдаіетепі, а кІетЬоѵка, дез іаріз
<іе Іаіпе ёраізэе аих тоііГз епгоиіёз еп сЬепіПе. Сёпёгаіетепі Іез ргодиііз Іосаих зе дізііпдиепі раг ип
ігаѵаіі агіізіідие еі раг ГЬагтотс дез соиіеигз. Оп реиі епсоге ігоиѵег дез деззіпз опдтаих диі раззепі
де дёпёгаіюп еп дёпёгаііоп еі диі сопзегѵепі Іеиг зітріісііё ргітіііѵе. Рагті сез тоіііз іі ітрогіе де
зідпаіег ипе аііегпапсе де Ьапдез де соиіеигз еп хід-хадз аѵес дез ЬгапсЬез де Пеигз; дез датіегз де
діПёгепіез соиіеигз, дез сгоіх де Іоггпез діѵегзез, дез гЬотЬез еі дез гоиез. Гез іаріз тоідаѵез гсргодиізепі,
еп дсЬогз де сез тоііГз, дез ГеиіІІез де поуег, дез юзез, дез іипез, дез раѵоіз, еіс. Маідгё Іеиг саіасіёге
сопѵепііоппеі, іоиз сез деззіпз ггргёзепіепі аззех ехасіегпепі Іеиг тодгіе. Чаіз таІЬеиіеизетепі Іез раузапз
іепдепі й пёдіідег Іез деззіпз ргітіііГз роиг адоріег дез тодёіез поиѵеаих рагіоіз д’ипе іпсопіезіаЫе Іоідеиг.
Ѵи Іа сотріехііс ди ігаѵаіі еі Іа сЬегіё де Іа таііёге ргетіёге, Іа сопГесііоп де дгапдз іаріз езі аззех
гезігеіпіе а кІетЬоѵка. Оиапі а Гёсоиіетепі дез ргодиііз, оп гепсопіге Іез іаріз де Родоііе Ьіеп ни деіа
дез Ггопііёгез ди доиѵегпетепі; ііз зопі ехрогіёз а Мозсои еі дапз д'аиігез ѵіііез еп тёте іетрз дие
дез Ьгодепсз. (Ѵоіг радез 51)
І. ез іаріз, ехёсиіёз дапз Іе доиѵегпетепі «іе ВсззигаЬіе, зегѵепі а Гогпетепіаііоп дез тіёгіеигз тоідаѵез,
ііз зопі ёдаіетепі ГаіігіЬиі іпдізрепзаЫе де сегіаіпез ЬиЬііидез Іосаіез; зеиіз Іез Ьезоіпз таіёпеіз реиѵепі
агпепег Іа ѵепіе д’ип ехсёдепі де ргодисіюп, а іёхсерііоп де Іа раіііе зеріепігіопаіе ди дізіпсі де Кііоіте,
ои Іе тапдие де іеггез оЫіде Іез раузапз а ѵепдге іеигз ргодиііз. (Ѵоіг ріапсЬе XXV).
Іез іаріз ехёсиіёз зопі іоиз а роііз газ; ііз зопі сопГесііоппёз аѵес Іа Іаіпе дез ЬгеЬіз Іосаіез.
І’огпетепіаііоп дез іаріз зе сотрозе де тоііГз дёотёігіуиез ои Гапіаізізіез ёрагріііёз зиг дез Гопдз
поігз еі іаипез. Рагті Іез тоііГз зе гетагдие зигіоиі сеіиі диі гергёзепіе ГаіЬіе сііагдё де Пеигз
орреіё «ропітё». І.ез іетіез етріоуёез зопі зигіоиі Іе іаипе сіаіг еі ігатЬоізе, рагГоіз аѵес ип гпёіапде де ѵегі.
Е'тдизігіе ди іаріз, диі пёсеззііе поп зеиіетепі дез ргосёдёз іесЬтдиез регіесііоппёз, таіз ёдаіетепі
дез тодёіез агіізіідиез, а аііігё Гаііспіюп ди доиѵегпетепі
Еп 1888, Іогздие Гіпдизігіе коизіаге а раззё де Іа сотрёіепсе ди Міпізіёге дез Етапсез а сеііе ди
Міпізіёге де ГДдпсиІіиге, оп а епігергіз ипе епдиёіе зиг Іо ргодисііоп дез іаріз еп Риззіе, аи Саисазе
дапз Іа гёдюп 1 гипзсазріеппе, аи Тигкезіап еі д ВоикЬага. І.’ёіиде де сеііе іпдизігіе аи соигз (Іез аппёез
1888—1889 дапз Іез доиѵегпггпепіз де Тоіюізк, де Багаіоѵ, де Ѵогопіёде, де коигзк, де Роііаѵа, де
ІЗеззагаЬіе еі де- Родоііе а гёѵёіё Іоиз Іез дёГаиі шЬёгепіз а сеііе іпдизігіе. Діогз ипе зесіюп д’атёііогаіюп
де Іа іесЬпідие де Гіпдизігіе ди іаріз еі д’ёІаЬогаіюп де тодёіез роиг іаріз а ёіё сгёёе а Гёсоіс дез деп-
іеЛіёгез «Магіе», диі зе ігоиѵе зоиз Гаидизіе раігопаде де 5а Маіезіё ГІтрёгаігісе Магіе Гёодоюѵпа Сеііе
зесіюп де Гёсоіе *Магіе» Іоигпіі а ргёзепі Іез теіііеигез іпзіііиіпссз роиг Іез ёсоіез де се депге еп рго-
ѵіпсе. (Ѵоіг ріапсЬе XVII еі раде 20).
Е’иідизіпе де іо іаріззегіе еі ди іаріз аи Саисазе.
Ѵоіг рІапсЬез XVIII, XXVIII, XXIX, XXX, еі радез 30, 31, 32, 33, 34, 37, 38.
I'іпдизігіе де Іа іаріззегіе еі ди іаріз ехізіе й Гаигоге тёте дез сіѵііізаііопз опепіаіез. Іез ріетіеіз
іаріз зетЫепі аѵон ёіё сопГесііоппёз еп Едуріе еі зиг Іез Ьогдз ди .Тідге еі де ГЕирЬгаіе; епзиііе сеііе
іпдизігіе а рёпёігё реііі й реііі еп Дзіе Міпеиге, еп Регзе еі аих Іпдез. І.ез сіѵііізаііопз де сез діѵеіз
рауз опі рёпёігё аи Саисазе дёз Гапіідиііё Іа ріиз гесиіёе, аррогіапі деггіёге еііез Гагі де Іа іаріззегіе еі
де Іа сопіесіюп (іи іаріз. Ое роёіідиез Іёдепдез епіоигепі Іе Ьегсеаи де Гіпдизігіе де Іа іаріззегіе; зез
ріиз Ьеаих ргодиііз Іопі рагііе де ГатеиЫетепі Іихиеих дез рЬагаопз еі дез зЬаЬз. 0‘аіНеигз Гизаде з’езі
сопзегѵё іизди’а се юиг аи Саисазе де сопзідёгег Іа іаріззегіе еі Іе Іаріз сотте ип агі зирёгіеиг, дідпе
(Іе Іи ріиз Ьаиіе игізіосгаііе; таіз реи а реи, серепдапі, Іа сопіесіюп ди іаріз з’езі гёрапдие рагті Іез
іпЬиз потадсз еі нугісоіез еі Іе Ьезопі де дидпег де Гагдепі аідапі, еііе езі деѵепие ГоЬіеі д’ипе іпдизігіе
ѵгаітепі рориіаіге, з’езі а діге коизіаге.
І.а гёдюп, ой еііе езі Іа ріиз гёрапдие, езі асіиеііетепі Іа Ггапзсаисазіе ди зид еі де Гезі. Аи погд
ди Саисазе еііе п’ехізіе раз, аи зеіп де Іа рориіаііоп гиззе, еі аи зеіп де Іа рориіаііоп тдідёпе топ-
іадпагде еііе п'езі раз аззех дёѵеіоррёе роиг аѵоіг ѵгаітепі ипе ітрогіапсе ёсопотідие. II еп езі де
тёте еп Сёогдіе еі дапз іоиіе Іа Тіапзсаисазіе оссідепіаіе аіпзі дие зиг 1а сдіе де Іа Мег поіге. Ди
ОадЬезіап Гіпдизігіе дез Іаріз езі ігёз гёрапдие, таіз еііе зиЬіі дершз диеідие іетрз ипс сгізе, ргоѵодиёе
раг Іа регіе дез тоііГз апсіепз еі дез іетіез апсіеппез, зеиіз сараЫез д’аззигег й сеііе іпдизігіе дез
дёЬоисЬёз зиГГізапіз.
□апз Іе зид сіи □адЬезіап Іа сопіссіюп сіез «зоитакз» езі рагіісиііёгстепі гёрапдие Оп арреііе аіпзі
сез іаріз газ аих тоіііззі огідтаих еіа Іа дгапде гісксззе де соиіеигз, диі опі ип зі дгапд зиссёз а Гёігапдег.
Ііп іаріз «іе се дс-пге Гідиге а Іа рІапсЬе XVIII. Рагті Іез Іаріз ѵеіоиіёз Іез ріиз соппиз зопі сеих де
□егЬепі еі де ІаЬаязаг {□адЬезіап ди зид) Сегіатз ѵіііадез ди □адЬезіап сопіесііоппепі дез «діедіітез*,
іаріз ігёз Гтз поп ѵеіоиіёз.
іе гауои де КоиЬа (дізігісі де Вакои) езі ип де сеих, ои Іа ргодисіюп езі Іа гпеіііеиге.
Іез тодёіез апсіепз з'у зопі тіеих сопзегѵёз диаіііеигз. Оп реиі ѵок а Іа рІапсЬе XXVIII дезгерю-
дисіюпз де іаріз ѵеіоиіёз дез ѵіііадез де /еікЬоиг (дізігісі де КоиЬа).
Ьез іаріз Ьіеп соппиз де Вакои еі де Моидап ргоѵіеппепі дез дізіпсіз ѵоізіпз де Вакои еі де Оіёѵаі;
сотте азресі ііз геззетЫепі Ьеаисоир а сеих ди КоиЬа; таіз Іеиг ргодисііоп аііеіпі дез ргорогіюпз
тоіпз ігпрогіапіез. І.ез Іаріз соппиз зоиз Іе погп де іаріз ди Каргізіап зопі, аи сопігаіге, ГоЬіеі д'ипе рго-
дисііоп Ьеаисоир ріиз тіепзе; ііз зопі сопіесііоппёз дапз Іе дізігісі де ЗсЬётаЬа ой, раг Іа диаіііё, ііз Іе
сёдепі ип реи а сеих ди КоиЬа, іапдіз дие, раг сопіге, се дізігісі зе сіаззе Іе ргетіег роиг Іа сопіесіюл.
дез іаріз поп ѵеіоиіёз й доиЫе Іасе. □апз Іе дізігісі тёгідіопаі де Іепкогап оп Іаіі де дгапдз кііітз
(зигіоиі а доиЫе іасе еі поп ѵеіоиіёз), аіпзі дие дез діедіітез, дез кЬоипіпез (зогіез де засз) еі дез
таігасЬез (епѵеіоррез роиг огеііісгз еі соиѵегіигез: сі. іііизігаііоп раде 37). Се зопі Іез іаріз де сеііе гёдіоп.
диі дёсогаіепі іоиз Іез тигз де Іа зесіюп саисазіеппе а Іа дегпіёге ехрозіііоп коизіаге (ѵоіг рІапсЬе XXX).
□апз Іе доиѵегпетепі ІітіііорЬс д’ЕІізаЬеіЬероІ Гепсіеп КІіапаІ де КагаЬаЬ, диі епдІоЬе Іез дізігіеіз
асіиеіз де СЬоисІіа, □іёѵапсінге, Кападтзк еі Хапдиёхоиг, езі сёІёЬге раг зез іаріз дериіз ипе ёродие
гесиіёе. І.а ѵіПе «іе СЬоисЬа, сепіге де сопзоттаііоп тіепзіі, езі іоиюигз аррагие сотте Іе гёдиіаіеиг
дез дойіз агіізіідиез дез аскеіеиіз; с’езі еііе, диі а роззёдё Іоиіоигз Іез агііэапз Іез ріиз ЬаЬіІез, диі доп-
паіепі Іе іоп а іоиі Іе гезіе ди рауз еі тёте а Іа Ггапзсаисазіс.
Маіз Іа саизе дс Іа ргозрёгііё де зоп іпдизігіе ди іаріз Гиі аиззі сеііе де за дёсадепсе. Еп еГГеі Іез
геіаііопз аѵес Іез рауз д’Еигоре регтігепі аих ЬаЬііапіз ди КЬапаі де КагаЬаіі де Гаіге соппшззапсе
аѵапі Іез аиііез гёдюпз аѵес Іез ргосёдёз де Іа іеіпіиге сЬітідие еі Іез тоіііз оссідепіаих, еі де 1л ѵіепі
Іа дёсадепсе (іе Гіпдизігіе ди іаріз дапз сеііе гёдіоп Оп реиі ѵоіг дез гергодисііопз де іаріз апсіепз де
СЬоисЬа аих радез 31, 32, 33 еі 34. Ьез Іаріз ѵеіоиіёз, ісі, зопі де ігёз дгапдез дітепзіопз, гарреіапі Іе
дспге регзап. Ьез іаріз іоиі а Іаіі сагасіёпзіідиез де КагаЬаЬ, арреіёз «кЬаІі», зопі д'ипе дгапде ѵаіеиг.
Рагтг Іез іаріз поп ѵеіоиіёз Іез «хііі» зопі гетагдиаЫез раг Іеигз тоіііз опдіпаих (ѵоіг іііизігаііоп
раде 34), аіпзі дие Іез «сЬадда» еі Іез «ѵагпі».
□апз Іе доиѵегпетепі д’Егіѵап еі Іа ргоѵіпсе де Кагзз се зопі Іез Кигдез потадез еі депп-зёдеп-
іаігез диі з’оссирепі зигіоиі де Гіпдизігіе ди іаріз. І.ез Агтёпіеп.з ІопІ аиззі де іоііез ріёсез, таіз ііз іга-
ѵаіііепі Ьеаисоир ріиз роиг Іеиг ргорге сопзоттаііоп дие роиг Іе тагсііе.
Маіз се диі Іаіі Іа гёриіаііоп де Іа гёдіоп—се зопі Іез «уатапу* кигдез поп ѵсіоиіёз, Іез іаріз а доиЫе
іасе д ип Гт ігаѵаіі еі аих тоіііз ехігётстепі огідіпаих (сі. р. 37). Ге.з уатапу зегѵепі зигіоиі де рогііёгез.
Тгёз іпіегёззапіз зопі ёдаіетепі Іез Іаріз а ипе зеиіе Іасе, арреіёз ісЬіі-кіІітз еі ІсЬікіз (ѵоіг рІапсЬе XXX).
І.ез Іаріз ѵеіоиіёз зопі сопіесііоппёз дапз се гауоп еп ІаіЫе диапіііё, таіз ііз зс гетагдиепі раііоіз роиг
Іеигз тоіііз Ігёз опдіпаих. Ііпе іпдизігіе Ігёз сипеизе ди Саисазе езі епіт сеііе дез агЬаЬасііез, іаріз де
(еиіге, дёѵеіоррёе д Ѵегкііпу еі Мііпу Ка/атсЬісЬі, Воидіт еі сегіатз ѵіііадез ди дізігісі де Тётіг-КЬап-
СЬоига дапз Іа ргоѵіпсе ди ОадЬезіап.
. Сеііе іпдизігіе езі гёрапдие аиззі дапз діИёгепіз ѵіііадез ди дізігісі Огогпу, раг ехетріе а АісЬкЬа,
ргоѵіпсе ди Тёгек.
II езі ітроззіЫе де пе раз тепіюппег ёдаіетепі Іез ігаѵаих дез КігдЬі/ез потадез еі Іез оиѵгадез тапиеіз
дез ётідгапіз гиззез дапз Іа ргоѵіпсе ди 5уг □агіи (ѵоіг раде 36) еі дапз Іа ргоѵіпсе де Тоигдаі (ѵоіг раде 35).
І.’іпдизіпе ди іаріз еп Еіпіапде.
Ѵоіг ріапсіісз XXV еі XXVII.
11 п'у а раз де доиіе, дие Іез тоіііз дёсогаіііз, диі опі зигѵёси іизии а ргёзепі дапз Іе реиріе Гтіапдаіз,
дсзсепдепі дігесіетепі де сеих, дие Гоп реиі геігоиѵег дапз Іез іошЬеаих, даіапі де ріиз де 600 апз дез
апсіепз Гіпоіз. Сеі агі рориіаіге апіідие з’езі допс таіпіепи тёте аргёз Гаррагііюп ди сЬгізііапізте. Зоиз
Іа дотіпаіюп зиёдоізе дез тезигез Іигепі ргізез роиг еп геіеѵег Іе тѵеаи; Іа тезиге Іа ріиз ітрогіапіе
де Іоиіез серепдипІ Гиі Іа Іопдаіюп д’ипе 5осіёіё ёсопотідие Ппіапдаізе еп 1797. Еп 1813 Гепірегеиг
Аіехапдге 1-ег иззідпа 10.000 гоиЫез а Гатёіюгаіюп де Гіпдизігіе ди ііззаде. Сгасе а Іа Зосіёіё ргёсііёе,
диі з’арреііе аиіоигд’Ьиі Іа Зосіёіё ітрёгіаіе ёсопотідие де Етіапде, Ігоіз ёсоіез д'агі рориіаіге Іигепі
оиѵегіез а АЬо, а Водпеі еі а Кёоигои; і) еп гёзиііа ипе Іогіе ёіёѵаіюп ди гепдетспі де Гіпдизігіе рори-
іаіге, се диі реппіі репдапі Іез таиѵаізез гёсоііез дс 1867 —68 еі 1892—93 а Іа рориіаіюп де іаіге Іасе й
ипе зііиаііоп егііідие.
II зетЫе Ьіеп, ди іі ГаіІІе гаІіасЬег <з ипе сегіаіпе езрёсе (Іе Іаріз Іез соиѵегіигез а тоіііз (іёсогаіііз,
(>иі еп Іеиг істрз Іигепі ипе ЬгапсЬе а рагі (Іи ііззаде еп ЕіпІапНе. Ріиз соигапіз зопі Іез «гаапи», Іез
«ІоіНе- еі Іез «іакапа». Іеигз сіііпепзюпз асіиеііез зопі епѵігоп 120 а 180 сепіітёігез; еііез ѵаіепі (іе 70 а
60 тагкз ріёсе. І.ез іаріз еі соиѵегіигез Іез ріиз арргёсіёз зопі Іез «гуциі»; Іеиг зоІіИіІё езі іеііе, ди’іі зе зопі
сопзегѵёз еп ехсеііепі ёіаі репНапі ріиз Не 200 апз. Еііез зе Іопі зигіоиі еп ЕзіегЬоікте, еп ТаѵазіІапН еі
аиззі а 5аІ<зкоипІ (ѵоіг рІапсЬе XXVII}. Оп еп гесоиѵге Іез Іііз, Іез іаЫез, тёте іез рІапсЬегз.
І.‘ іпсіизігіе сіе Іи іаріззегіе еі (іи Іаріз еп ЕіпІапНе зиЬИ аиззі Нез тПиепсез ёігапдёгез, сотте Іе
іаіі \оіг Іе іаріз депге доЬеІт сіе Іа рІапсЬе XXVII еі Іе іаріз НёсаНепі сіе Іа рІапсЬе XXV.
ТОП.Е8 ІМРРІМЁЕ5.
Ѵоіг ріипсііе XVI еі родсз 39, 43, 74.
I.'іпсіизігіе сіез іоііез ітргітёез езі Ііёе ёігоііетепі а сеііе Ни Ііззаде С’езі ипе іпсіизігіе зигіоиі таз-
сиііпе, Ьіеп дие Іез іеттез еі Іез епіапіз у зоіепі оссирёз. С езі ипе Нез ЬгапсЬез іез ріиз апсіеппез сіе
ГіпНизігіе гигаіе еп Риззіе. ЕІІе гетопіе аи ХІІ-ёте зіёсіе еі езі огідіпаіге Нез ІпНез, сГой еііе а рёпёігё
еп Ризэіе раг Іа Регзе Асіиеііетепі, угасе аих зоіпз сіи доиѵегпетепі, сеііе ЬіапсЬе, іаНіз зі ргозрёге, Не
ГіпНизігіе гтаіе геНеѵіепі еп коппеиг Напз сегіаіпез гёдюпз. Ьез ИёЬоисЬёз сопзіНёгаЫез дие сеііе тНизіпе
спігеѵоіі еі ігоиѵе Нёз таіпіепапі еп Риззіе еі п Гёігапдег еі, Н'аиііе рагі, Іез регіесіюппетепіз гёаіізёз
Напз Іез ргосёНёз сЬігтдиез Не ІетІиге зопі Іе зиг дагапі Не за рготріе гепаіззапсе. С'езі Напз Іез доиѵег-
петепіз Ни \огН еі Ни МогН-Езі дие ГіпНизіпе Не Іа іоііе ітрптёе з’езі іизди’о ргёзепі Іе тіеих сопзегѵёе.
Ьапз Іе зеиі доиѵегпетепі Не Ѵіаіка 15.000 оиѵгіегзігаѵаіііспі асіиеііетепі а Іа сопГесііоп Не іоііез ітргітёез.
Г)апз Іе доиѵегпетепі Не Мозсои Гасііѵііё Не М-те М. Г. ѴакоипісЬікоП е| Не Мг. 5. Т. МогозоИ о Нёіа
Ноппё Н’ііеигеих гёзиііаіз, Напз Іе зепз Ни геіоиг «и дойі паііопаі. Сііопз епсоге, Напз Іе доиѵеіпетепі Не
Мозсои, Гаіеііег Нез Ігёгез МаІеіеН (ѵоіг рІапсЬе XVI), сеІиіНе І5оісЬагоН й Козігота І_ез зёсіюпз Не іоііез
ітргітёез опі ёіё огдапічёез раі Іе Міпізіёге Не ГАдгісиІіиге Напз сіеих ёсоіе.з Ни доиѵегпетепі Не Гѵег
ипе Напз Іа ѵіііе Не Ѵіскпу-ѴоІоісЬіок роиі Іез дагсопз (ѵоіг раде 74), Гаиіге Напз Іе ѵіііаде Зозпо-
ѵіігу, Нізіпсі Не Топок, роиг Іез ІіПез.
Рагті Іез ёсоіез огдапізёез раг Іез гетзіѵоз, сеііез Не Оіедііагу еі Н’ОіеІігоѵка Напз іе доиѵегпетепі
Не Роііаѵа, зопі гепоттёез (ѵоіг раде 39); рагті Іез ёсоіез ргіѵёез іі Іаиі поіег Гёсоіе Не М-те кЬа-
пепко Напз Іез епѵігопз Не кіеѵ, Не '5-те Ооиіінпе-І.еѵкоѵііск о 7охоѵо (ѵоіг раде 43). доиѵегпететі
«іе Кіеѵ, еі сеііе Не М ОіадиіІеИ Напз Іе доиѵеіпетепі Не Іхіоѵдогоіі.
І .А ВРООЕРІЕ.
Ѵоіг ріппсііез ХХХІП—XIIX еі радез 41, 42, 44, 45, 4л, 47, 4Л, 49, 51.
Оп реиі сопзіНёгег Іа ЬгоНепе сотте Гипе Нез Іоітез Іез ріиз апсіеппез Не Гагі рориіаіге а
Гёродие, ой Іе зіуіе паііопаі гиззе зе Іогтиіі сі ой еііе-тёте з'аГГігтаіі сотте Гехргеззіоп паіигеііе
Н’ип Ьезоіп еэіЬёіідие еі геіідіеих. С’езі роигдиоі оп геігоиѵе Іез ігасез Іеэ ріиз потЬгеизез Не Гапсіеппе
ЬюНегіе гиззе зиг Іез еззиіе-татз диі, аиюигН'Ьиі епсоге, зегѵепі іоиі аиззі Ьіеп Н’огпетепі тигаі Нез
ЬаЬііаііопз раузаппез дие Н'ех ѵоіо Напз Іез оПтапНез Іаііез раг Іез раузапз а іеигз ёдіізез (іе ѵіііаде.
СерепНапі, сотте Іез еззиіе-таіпз з’ёсагіепі Не ріиз еп ріиз Не Іеиг Незітаііоп ргітіііѵе, Іез тоНёІез
Нез апсіеппез ЬгоНепез соттепсепі <і з’аНаріег них дойіз Не Іа сііепіёіе Нез ѵіііез.
Зі Гоп Іаіі ип рагаііёіе епіге ГіпНизіпе коизіаге Не Іа НепІеІІе еі сеііе (іе Іа ЬгоНепе, Іа НіПегепсе
гаНісаІе ёсіаіе аих уеих. І.ез сепігез Не сопіесіюп Не Іа НепІеІІе зопі сотрагаііѵетепі реи попіЬгеих, таіз,
раг сопіге, Іеиг сЬИГге И аИаігез аппиеі езі сопзіНёгаЫе ’)• Р’аиіге рагі, зі Іа ЬгоНепе дадпе Не ріиз
еп ріиз Ни іеггат, зоп гепНетепі, тёте Напз Іез епНгоііз ой за ргоНисіюп езі Іа ріиз іпіепзе, Нетеиге Іощоигз
іпіёгіеиг а ееіиі Нез сепігез тёНіосгез Не ГіпНизіпе (іепіеіііёге І.а саизе еп езі дие ГіпНизіпе Не Іа НепІеІІе
з’езі сгёёе Н'ипе тапіёге аиіопоте Нериіз Іопдіетрз, запз Іе сопсоигз Не Іа Іетте іпіеііесіиеііе Н'аиюиіН'Ьш,
иіогз дие Іа ЬгоНегіе, еп іапі ди’іпНизігіе, пе Іаіі епсоге дие з’ітріапіег еі, заиі диеідисз гагез ехсеріюпз,
Іез сепігез іпНизігіеІз, ѵоиё.з а Іа ЬгоНегіе. пе зигдіззепі ди'а Іа зиііе Н'ипе нііегѵепіюп
Ьез ЬгоНепез з'схёсиіепі зоіі аѵес, зоіі запз тёііег.
Се Негпіег тоНе сотргспН Іе роіпі а НоиЫе Гасе, езіітё сотте Іе ріиз апсіеп, іоіі Ьеаи, таіз
ехігётетепі тіпиііеих, риіз Іе роіпі Не сгоіх Ігёз гёрапНи. І.ез Неих роіпіз сотрогігпі ип дгапН потЬге
(іе зиЬНіѵізюпз. І.а ЬгоНепе а юиг, едаіетепі (Гапсіеппе ргоѵепапсе, з’ехёсиіе зиг Нез тёііегз. ЕпГт Іе
ігоізіёте ргосёНё Не ЬгоНеііе езі Іа ЬюНегіе аи іатЬоиг, Н'опдіпе опепіаіе, ігёз гёрапНие асіиеііетепі
'} Аіпзі, Іе сІііИге сі’аікіігез аНеті раг Іа ѵепіе сіез сіепіеііез (іапз Іе ооиѵегпетепі й’ОгеІ сіёраззс 24ЮОООО сіе гоиЫез.
аи Саисазе еі аи Тигкезіап, арріідиёе ёдаіетепі аззех зоиѵепі сіапз Іез доиѵегпетепіз сіе Ѵіадітіг, де
Мозсои еі аіііеигз.
Іа Ігапзіогтаіюп сіе Іа Ьгодегіе еп іпдизігіе езі сіе даіе аззех гёсепіе. Сеііе ёѵоіиіюп доіі зез огідіпез
а Гаіде аррогіёе аих (еттез раузаппез репдапі Іез аппёез сіе таиѵаізе гёсоііе, еі дериіз, реи а реи,
Гехігёгпе ѵагіёіё еі Іа Ьаиіе ѵаіеиг агіізіідие (іез Ьгодегіез гигаіез з’ітрозёгепі а Гаііепіюп дёпёгаіе.
П у а 25 апз т-те 5. Р кнгпаісЬёеіІ, ипе ргоргіёіаіге ди доиѵегпетепі сіе Ріа/.ап, а рпз Гіпіііаііѵе <іе се
дгапд тоиѵегпепІ (Ѵоіг раде 44).
Маідгё Іа рориіаіюп Ьідаггёс сіез ргоѵтсез гиззез, Гогпетепіаііоп Іосаіе сопзегѵе, сіапз Іа ріирагі
сіез саз, зез ігаііз сагасіёгізіідиез. Ьез апсіепз тоіііз сіе Ьгосіегіс зиЬзізіепі аи кіогд, сіапз Іез доиѵегпе-
тепіз д’АгкЬапдеІзк, д’ОІопеіг, сіе \оѵдогод, сіе Рзкоѵеі, рагііеііетепі, сіапз Іез доиѵегпетепіз сіе Ѵоіодсіа
еі сіе Тѵег. Ехёсиіёез еп роіпі а сіоиЫе іасе. Іез Ьгосіегіез з’аііасЬепі а Іа гергосіисіюп дез агЬіез, сіез
Ьоттез еі дез апітаих, тёте аих зиіеіь допі Іа зідпіЛсаіюп геіідіеизе гетопіе аи сиііе, дие Іез апсіепз зіаѵез
ргоіеззаіепІ епѵегз Іез агЬгез. Се.з тоіііз сёдепі Іа ріасе аих деззіпз дёогпёіпдиез <і ГЕзІ дс Іа Риззіе, дапз
Іез доиѵегпетепіз де Ѵагозіаѵі, де козігота, де кіііпі-кіоѵдогод, де ка?ап, де Реіт, де 5ітЬігзк, де Зашаіа,
де Загаіоѵ. Аи 5ид, дапз Іез доиѵегпетепіз де ТсЬегпіуоѵ, «іе Роііаѵа, де кіеѵ, де Родоііе еі дс кЬегзоп,
ргёдотіпе ип Іихе де (Іеигз ориіепіез еі де диігіапдез дёіісаіез ехёсиіёез еп (ііз тиІЬсоІогез; Іез Гідигез
д’Ьоттез еі д’апітаих тапдиепі сотріёіетепі. ЕпПп, аи Сепіге де Іа Риззіе Іез деззіпз дез Ьгодегіез
зопі де сагасіёге тіхіе; д еп езі де тёте сіапз Іез доиѵегпетепіз де ГОиезі ой, серепдапі, оп геігоиѵе
Іаиззі Іез ігасез де ГіпПиепсе роіопаізе.
С’езі дапз Іез доиѵегпетепіз сіи Сепіге дие Іа Ьгодегіе, еп іапі ди'іпдизігіе, зе дёѵеіорре аѵес Іе
ріиз д’іпіепзііё. ^иапі а Іа ргодисіюп ди кюгд, еііе детеиге епсоге реи соппие таіцгё Іез іепіаііѵез
ІоиаЫез де Іа Зосіёіё д'ёіидез де Іа Риззіе зеріепіпопаіе д'АгкЬапдеІзк.
Ье доиѵегпетепі д'ОІопеіг зе дізііпдие раг дез Ьгодегіез д'ипе дгапде огідіпаіііё еі ипе гстагдиаЫе
гісЬеззе де деззіпз апсіепз.
Рапз Іе дізігісі де кгезіху ди доиѵегпетепі де ІМоѵдогод Іа Ьгодегіе зиг Іогіе геѵёі ип сагасіёге
іурідие д’іпдизігіе коизіаге Віеп <]ііе Іа ѵепіе дез ргодиііз Іосаих, раі Іез зоіпз ди Г)ёрді коизіаг (Іи
дізігісі, пе з'орёге дие дериіз Ниіі ап», сез ргодиііз опі дёій сопдиіз ипе теопіезіаЫе сёІёЬпіё аизы
Ьіеп еп Риззіе ди’а Гёігапдег.
А Тогюк ип аіеііег-ёсоіе, сгёё раг Іе /етзіѵо Іосаі, ехёсиіе, зоиз Іа дігесіюп де I). I). РотапоГГ,
де тегѵеіііеизез Ьгодегіез еп ог. к’іпдизігіе де Іогіок езі ёдаіетепі соппие роиг зез іаріззегіез еі зез
сиігз зигіеіёз. І.е сіиііге д’аііаігез аппиеі дёраззе 20.000 юиЫез. (Ѵоіг рІапсЬе XXXIII).
Рапз Іа гёдіоп ди Ѵоіда Іа Ьгодегіе, Ьіеп дие гёрапдие ргездие рнгіоиі, п’а диёге епсоге геси
гГоідапізаіюп іпдизігіеііе.
□пе ёсоіе де Ьгодегіе а ёіё Іопсіёе раг V. Ь. бгаѵё дапз Іа Ьоигдаде СопЬа, доиѵегпетепі де Ѵтіка
(Ѵоіг рІапсЬе 1.11)
ІЭапз Іез доиѵегпетепіз ди 5ид Іа Ьгодегіе ЬёпёГісіе д’ип потЬге ігёз зепзіЫе де сопсоигз еі де
раігопадез.
Аіпзі, дапз Іе доиѵегпетепі де кіеѵ, Іе регГесіюппетепі де Іа Ьгодегіе Іосаіе езі ГоЬіеі (Іез зоіпз
іоиі раііісиііегз де Іа Зосіёіё коизіаге де кіеѵ, сіиі зе ігоиѵе зоиз Гаиуизіе раігопаде де 5. М. ГІтрёга-
ігіее Аіехапдга Гёодогоѵпа. І.ез рппсіраих сепігез де Ьгодегіе. зопі Іез зиіѵипіз.
1) І_е дізігісі де Ілроѵеіз ой, зоиз Іа дігесіюп де М-те |. М Ооидіте-І.еѵкоѵіісЬ, діПёгепіез Ьгодегіез
зопі ехёсиіёез а У.огоѵо. (Ѵоіг рІапсЬе XI).
2) І.е дізігісі де ТсЬідиігіп, ой Гагі де Іа Ьгодегіе зе дёѵеіорре дапз Іа Ьоигдаде ѴегЬоѵка, зоиз Іез
аизрісез де М. М. РаѵудоИ. (Ѵоіг рІапсЬе ХИ).
Л) І.е дізігісі ТсЬегказу ой сіе' тегѵеіііеизез Ьгодегіез ѵіеппепі д'аррагаііге дапз Іа Ьоигдаде Зоипкі
зоиз Іез аизрісез сіе т-те Іа рппсеззе к УасНѵіІ. (Ѵоіг рІапсЬез XI I, XIII).
4) А кіеѵ тёте Іа Зосіёіё коизіаге дізрозе д’ип аіеііег (Іе ігаѵаих а ГаідиіІІе, сот>асгё зигіоиі аих
Ьгодегіез реіііез-гиззіеппез.
5) Г)апз Іе доиѵегпетепі де ТсЬегпіуоѵ М-Пе М. А. ЗетрЬкёѵіісЬ з’етріоіе й Іаіге гепаііге Іез апЬдиез
ргосёдёз де Ьіодегіе.
6) І.е І)ёроІ коизіаг ди гетзіѵо де Роііаѵа езі дёрозііаіге де зирегЬез Ьгодегіез реіііез-гиззіеппез
Се зопі Іоиі рагіісиііегстепі Іез тоіііз дёсогаіііз де РёсЬёЫоѵка диі юиіззепі д’ипе гёриіаіюп тёпіёе.
(Ѵоіг рІапсЬе XXXVIII)
Рагті Іез сепігез де Ьгодегіе іі у а Ііеи де зідпаіег епсоге: Гёсоіе МаЬпкодапзІедізігісі дс кЬогоІ.ой
Гоп ехёсиіе де Іа Гіпе Ітдегіе де дате, риіз Іе дізігісі де І.окЬѵіІха аѵес зез Ьгодегіез а юиг реіііез-
гиззіеппез; Іе дізігісі де Регеіазіаѵ, ой ГаіеЬег-гподёІе де ЛѴте А. V. ЗетідгадоП еі до М-Пе Е 1. Ргі-
Ьуізку ргодиіІ діііёгепіз оЬіеіз агіізіідиетепі ЬГодёз де зоіе де соиіеиг. (Ѵоіг рІапсЬез XI, XXXIX, ХГ).
Іез Ьгодегіез, коизіагез оПгепі ип ехігёте тіёгёі аи 5ид-ОиезІ де Іа Риззіе, дапз Іе доиѵегпетепі
де Родоііе, й КІетЬоѵка еі а Еіапеіх, ой епѵігоп 3000 оиѵпёгез ехёсиіепі дез Ьгодегіез сп Ыз д'ог еі
дагуепі, де зоіе еі де соіоп, зиі ип ііззи (іе ргоѵепапсе Іосаіе, <Ле ЬатЬак», диі геззетЫе ои сгёроп.
(Ѵоіг раде 51).
Іез Ьюдеиез, диі зогіепі сіе Гаіеііег де Ч-піе кЬоіѵаі, доиѵегпетепі сіе КЬегзоп, ^опі д’ипе дгапде
ѵаіеиг агіізіідие, таіз таІЬеигеизетепі Гіпііиепсе сіе сеі аіеііег езі дез ріиз гезігетіез. (Ѵоіг ріапсііез ХИІІ,
ХІІѴ, XIV).
□апз іез доиѵегпетепіз сіи Сепіге Гогдапізаііоп тдизігіеііе сіе Іа Ьгосіепе зе дёѵеіорре іоиюигз
даѵапіаде.
І .а Ьгосіепе аи ріитеііз оссире іизди'а І.(ИХ) оиѵпёгез сіапз Іе доиѵегпетепі сіе Ѵіадітіг. Се тсг-
ѵеіПеиьез Ьгодепез аи риззё еі «и ріитеііз з’ехёсиіепі а Іесоіе де Іа рппсеззе /А. А. ІѵоИ, оиѵегіе сіериіз
20 апз, сіапз Іе дізігісі сіе кііп, доиѵегпетепі сіе Мозсои.
□п аіеііег-тодёіе, допі Іа зрёсіаіііё сопзізіе сіапз де зирегЬез Ьгодепез еп зоіе зиг іоііе, а ёіё сгёё
раг М-те 2. 3. 5око1оП, а Оизтап, доиѵегпетепі дс Ѵоготсде. Ьез деззіпз зопі, еп раіііе, етргипіёз
аих тодёіез дез Ііѵгез д’ёдіізе апсіепз, дериіз Іе ХІІ-е зіёсіе (Ѵоіг раде 42).
□апз Іе доиѵегпетепі де Репза Гагі де Іа Ьгодепеа рот раігопеззе Іа рппсеззе М. А. СЬакЬоѵзкоі.
(Ѵоіг ріапсЬе ХкѴПІ).
ко іесЬпідие дг Іа Ьгосіепе а Ьеаисоир ЬёпёЬсіё сіез еІІогіз де Іа рппсеззе А. 1) ТетсЬсП дапз Іе
доиѵегпетепі д'Оге! (Ѵоіг ріапсЬе ХкѴПІ).
0 у а ѵіпді апз ипе ёсоіе де Ьгодспе, допі Іа сгёаіюп езі дие а Іа рппсеззе М СЬакоѵзкоі, з’езі
оиѵегіе дапз Іе ѵіііаде де ^оигаіеѵпа ди доиѵегпетепі де Ріагап (Ѵоіг раде 47].
Гіпдизігіе де іа Ьгодегіе, дапз се доиѵегпетепі, зиЬіі епсоге ГтПиепсе де I есоіе огдатзёе дапз
Іе ѵіііаде де Родіезпаіа раг т-те 5 Р казпаісЬёеГГ. Гез Ьгодепез а Гагпёге-роіпі Іосаіез зопі ехрогіёез
еп дгапде диапіііё а Гёігапдег. (Ѵоіг раде 44).
Ре ігёз Ьеаих ігаѵаих а Гаідиіііе з’ехёсиіепі, зоиз Іа дігесіюп де т-те А М. ЧагусЬкте, дапз Іе
дізігісі де СЬаіхк ди доиѵегпетепі де ТатЬоѵ. (Ѵоіг рІапсЬез XXXIV, XXXV, XXXVI).
Га Ьоигдаде Зоіотепка, дізігісі де МогсЬапзк, зе дізіілдие раг дез Ьюдегіез зиг іоііе, зиг тоиззеііпе,
зиг Ьаіізіе еі зиг зоіе. Гез Ігаѵаих з’ехёсиіепі, зоиз Іа дігесіюп де т-те М. Г. ѴакоипісЬікоИ, д’аргёз
ез деззіпз дс М-те М. I. РаѵудоГГ. (Ѵоіг ріапсЬе ХкІХ).
II у а сіпд апз, ип аіеііег-тодёіе, диі иіііізе Іе ігаѵаіі де 9<Х) раузаппез, а ёіё сгёё раг М-те М V.
АѵіпоІТ (Ѵтг ріапсЬе XXXVII, кІП, кІѴ).
М-те Н. 5. ВагусЬткоІІ а Гопдг ип аіеііег-тодёіе дапз Іе дізігісі де РоюдоЬоиде, доиѵегпетепі
де 5то1епзк. (Ѵоіг раде 45).
І.' ёсоіе д’агі рориіаіге, Гопдёе раг 5а Маіезіё ГІтрегаіпсе АІехапдга Гёодогоѵпа а 51. РёіегзЬоигд,
а ехрозё д’ тіёгеззапіз ёсЬапііІІопз де зез ііззиз еі Ьгодепез, гергодиііз раде 40.
5иг Іа ріапсЬе XI.VIII зопі гёипіз дез ёсЬапЫІопз де Ьгодепе, ехёсиіёз зоиз Іа дігесіюп де М-те,
Е. № ГсЬокоІоѵ (доиѵегпетепі де Ѵогопіёде), ргіпсеззе М. \. СЬакЬоѵзкоі (доиѵегпетепі де Ріаіап).
М. А. ОдагеП (доиѵегпетепі д’Оге)), рппсеззе А 1) ІепісЬеН (доиѵегпетепі д’ОгеІ) еі де Іа 5есЬоп
коизіаге ди хетзіѵо ди доиѵегпетепі д’ОІопеіг.
Г)апз Іез доиѵегпетепіз де ГОиезі Гіпдизігіе де Іа Ьгодепе п’езі дие тёдіосгетепі дёѵеіоррёе, а
Гехсеріюп ди доиѵегпетепі де Огодпо, ой т-те ВеЬгепз а сгёё дез аіеііегз-тодёіез дапз Іез дізігісіз
сіе ВгезІ еі Беіа, аіеііегз, диі зе ігоиѵепІ зоиз Гаидизіе раігопаде де Га дгапде дисЬеззе Магіе Раѵіоѵпа.
І .А ВРОЭЕР1Е ЕМ ОР.
Ѵоіг ріипске XXXIII, XIII. ХІ_ѴІ
І. а Ьгодегіе еп оі, диі а іоиё сіапз Іез іетрз гесиіёз ип гбіе іпдизігіеі еі соттегсіаі Ьеаисоир ріиз
сопзідёгаЫе дие титіепапі, а рёпёігё еп Риззіе раг дез ѵоіез дИГёгепіез, таіз рппсіраіетепі дгйсе а
ГіпНиепсе де Вугапсе еі раг Гіпіегтёдіаіге дез іаііаіез, ітріапіёз еп Риззіе репдапі Ьіеп дез зіёсіез, еі
допі Гагі а Іаіззё дез ігасез ёѵідепіез дапз Гехёсиііоп дез ііззиз гиззез апсіепз.
Га Ьгодегіе еп ог а де іоиі іетрз ёіё ехігётетепі арргёсіёе дапз 1 апсіеппе Риззіе. Оп з’арріідиа
а геЬаиззег де регіез Гіпез еі де ріеггез ргёсіеизез Іез Ііззиз гісЬетепі Ьгодёз д’ог, д'агдепі еі де зоіез
тиііісоіогез. Се депге де Ьгодегіе ёіаіі д'ипе ехігёпіе ѵагіёіё еі з'адаріаіі аиззі Ьіеп аих соіііигез (кокосЬ-
шкз, Ьаѵоіеіз, еіс.) ди аих ѵёІетепіз (загаіапз, сагасоз, реііззсз, еіс).
Іез апсіепз ргосёдёз де Ьгодегіе еп ог ёіаіепі, запз аисип доиіе, дапз іеиг епзетЫе рагеііз а сеих
д’аиіоигд'Ьиі. Оп ехёсиіаіі сез Ьюдегіез зиг дез тёііегз, сі Іез геііеіз ёіаіепі оЫепиз аи тоуеп д’ип Ьоиг-
гаде де раріег ои де оиаіе.
Асіиеііетепі Гаіі де Ьгодег еп ог п’а зиЬзізіё еп Риззіе дие дапз ип потЬге гезігеті де ІосаЬіёз.
СопіогтётепІ а зоп опдіпе Ьугапіте, Іа Ьгодегіе еп ог езі зиііоиі иіііізёе роиг Іез оЬ)еіз засегдоіаих,
риіз роиг Іез итіоітез аіпзі дие роиг Іез оЬіеіз, етргипіез аих Іагіагез еі, еп дёпёгаі, й ГОнепі
кез іагіагез дез ѵіііез де кагап еі де ЬакЫсЬізьагаі сопітиепі а сиіііѵег Гагі ігадііюппсі де Іа Ьго-
депе еп ог. (Ѵоіг ріапсЬе XXXIII).
Д Кагап Іа Ьгодегіе еп ог езі ГоЬіеІ д’ипе ргодисііоп іпіепзе, сіопі Іез ргорогііопз з’ехрІідиеМ раг
Гизаде д'еп дати Іез соіііигез іагіаіез, сіез Ьогшпез сотте сіез Іеттез, аіпзі дие Іез сЬаиззигез. Ноттез
еі Іеттез, еп еИеі, рогіепі, зиіѵапі ГЬаЬіІиде тизиітапе, сіе реіііез саіоііез соизиез д’ог. Іез соіНигез дез
Ьоттез зопі епііёгетепі Ьгодёез, іапдіз дие сеііез дез іеттез пе зопі дагпіея д’ог дие зиг Іе деѵапі, а саизе
ди ѵоііе гёдіетепіаіге. Ріиз дс діх тіііе оиѵгіёгез (сЬгёіісппез еі іагіагез) з’оссирепі а Іа Ьгодепе еп ог
а Кахап еі дапз Іез епѵігопз, д'ой сЬадие аппёе іизди‘6 100.000 саіоііез Ьгодёез д’ог зопі ехрёдіёез ѵегз
Іа ѵіііе Калап езі Іе ѵёпіаЫе сепіге де сеііе іпдизігіе; еііе аіітепіе Іез аиііез мііез ЬаЬііёез раг Іез Іагіагез.
А ВакМсінззаіаі, ГапІідие сарііаіе (іез іагіагез деСитёе,1а Ьгодепе еп ог геѵёідез (огтез Ьеаисоир
ріиз ѵапёез ди'а Калап. І)апз Іа ѵіііе* тёте, аіпзі дие дапз Іез Йоигдадез епѵігоппапіез, Іез Іеттез
іагіагез з'арріідиепі а Ьгодег дез саіоііез, дез ЬаЬоисЬез, дез зегѵіеііеь, дез ёсЬагрез (тагата), еіс II езі
зеиіетепі гедгеііаЫе, дие Іез тоіііз апсіепз, д’ипе ігёз дгапде Ьеаиіё, зоіепі гетріасёз аиіоигд’Ііиі раг
дез деззіпз поиѵеаих.
Еп деЬогз (іез гёдюпз рсиріёез де іагіагез, с’езі аих Ьгодегіез еп ог ехёсиіёе.з раг Іез оиѵгіёгез де
Іа ѵіііе де Тогіок, доиѵегпетепі де Тѵег, дие геѵіепі де дгоіі ипе дгапде рориіапіё. Ье тапіеаи де роиіріе,
диі а зегѵі аи соигоппетепі де Гетрегеиг АІехапдге II, а ёіё Ьгодё д’ог раг Іез оиѵгіёгез де Тогіок. А сеііе
ііеиге Іа ргодисііоп Ьёпёіісіе дез еИогіз ди гетзіѵо Іосаі диі а сгёё ипе ёсоіе еі ип аіеііег д’ой зогіепі дез
оЬіеіз д'агі гёеііетепі гетагдиаЫез, ігёз езіітёэ раг Іез атаіеигз дез ргосёдёз де Ьгодегіе апсіеппе.
[Ѵоіг рІапсЬе XXXIII)
Рапз Іе доиѵегпетепі де Мозсои ор ёѵаіие а ріиз де 700 Іе потЬге дез Ьгодеизез еп ог, зрёсіаЬзёез
зиііоиі дапз Гогпетепіаііоп дез сЬазиЫез. І.ез оЬіеіз засегдоіаих зопі ёдаіетепі ГоЬіеІ дез ігаѵаих де
Ьгодеизез еп ог дапз Іе дізігісі де Ѵіахпікі, доиѵегпетепі де Ѵіадітіг. ЕпІіп, Іа Ьгодепе еп ог еі еп
аідепі езі герапдие раігт Іез Ѵіеих-сю\апіз де Іа ѵоіозіе де Ѵагпаѵіпе, доиѵегпетепі де Козігота, таіз ех-
сіизіѵетепі роиг заіізіаіге іез Ьезотз Іосаих (ѵоіг рІапсЬе XII), аіпзі дие дапз деих Ьоигдадез
ди доиѵегпетепі сіе Родоііе, КІетЬоѵка еі ЕІапеіх, ой Іа Ьгодегіе еп ог аііеіпі Іе піѵеаи д’ипе іпдизігіе.
(Ѵоіг раде 51). Зеиіетепі дапз сез деих Іосаіііёз Іез (ііз еп ог еі еп агдепі пе зопі раз иіііізёз
ізоіётепі, таіз епігетёіёз о дез соіопз еі й (Іез зоіез де соиіеиг. Се ргосёдё де Ьгодегіе езі де даіе
гёсепіе еі а ёіё етргипіё аих тоідаѵез. Ріиз де 2.000 (еих сопзасгепі Іеиг асііѵііё а Іа Ьгодегіе.
Е)апз диеідиез Іосаіііёз еп Риззіе оп реиі епгедізігег дез іепіаііѵез роиг геззизсііег іез апсіепз ргосёдёз
де Ьгодегіе іі Гаиі сііег, а се іііге, Іе ѵіііаде (іе 2охоѵо, доиѵегпетепі де кіеѵ, ой, зоиз Іа дігесііоп «іе
М-те Ооидіте-ЬеѵкоѵіісЬ (ѵоіг Іа рІапсЬе XI), діѵегз оЬіеіз засегдоіаих зопі ехёсиіёз аѵес Ьеаисоир д’агі
риіз Іе ѵіііаде де Зоипкі, доиѵегпетепі <іе Кіеѵ, ой зоиз Іа дігесііоп еі д’аргёз Іе деззіп де М-те Іа ргт-
сеззе Ы. УасЬѵіІ а ёіё ехёсиіё Іа [атеияе іаріззепе Ьгодёе гергёзепіапі Іе «Рагадіз». (\ оіг Іа рІапсЬе ХІ.ІІ).
ИШИЗТКІЕ Е)Е ЬА ОЕЛ’ТЕЕЕЕ.
Ѵоп ріапсііез XI.IX—I X еі радез 52, 54, 55, 57, 59.
І. 'тдизІгіе де Іа депіеііе дериіз ип іетрз іттётогіаі а ёіё ё Іа Ьнзе дез ігаѵаих тапиеіз, аихдиеіз
Іез Іеттез де іоиіе саіёдогіе еі де іоиіе сопдіііоп зосіаіе сопзасгаіепі еп Риззіе ипе дгапде рагііе де Іеиг
іетрз. ЕІ с’езі се диі ехрЬдие ,дие раг зез тзрпаііопз, зоп ехёсиіюп еі Іез таіёпаих етріоуёз а за
сопіесіюп, Ііпдизіис де Іа депіеііе гиззе оИге ипе зі дгапде ѵагіёіё
I ’огідте тёте ди тоі «кгоиіёѵо» (депіеііе) зе гепсопіге д’аЬогд дапз Іа сЬготдие «драііеѵзкаіа».
Іі у езі діі, дие ѵегз 1252 Іе ргіпсе Рапіеі де Оаіісіе. дапз ипе епігеѵие аѵес Іе гоі де Нопдгіс, рогіаіі ип
тапіеаи дагт де депіеііеь д’ог, еі ѵегз 1288 іі езі іасопіё, ди’аргёз Іа гпогі ди ргіпсе Ѵіадітіг де Оаіісіе
с’езі ип ѵёіетепі огпё де депіеііез, допі іі Іиі ЬаЬіІІё, «сотте іі сопѵіепі аих гоіз».
[)е зі соиііез аііизюпз пе реиѵепі доппег ідёе ди уепге (іе депіеііез допі іі з’адіязаіі. Маіз поиз
роззёдопз ип тодёіе де депіеііе даіапі ди дёЬиі ди XV зіёсіе еі Гіхё зиг Іе ІіпсеиІ, диі гесоиѵге Іез
геіідиез де Зі Зегде (1424) (сГ р. 54) іапдіэ дие д’аиігеэ тодёіез диі, раг Іе тоде де Іеиг ехёсиііоп, зопі ігёз
ргосЬез ди ргёсёдепі, зопі сопзегѵёз аи топазіёге де Тгоі/.о-Зегдиіеѵ (ргёз Мозсои); ип аиіге тодёіе
зе Ігоиѵе дапз Гёдіізе ди сітеііёге Родоізкі <Іи топазіёге РгёоЬгаіепзкі (с(. р. 52): оп реиі діге ди’іі езі
Іе іуре раг ехсеііспсе (іе Іа депіеііе, диі іизди а се іоиг зе іаіі дапз Іез дгапдз сепігез де Іа депіеііегіе
гиззе Оп ргиі іидег (іе Іа ріасе сопзідёгаЫе, ргізе дапз Іа ѵіе дез Іеттез сіе Іа Ьаиіе эосіёіё раг Іез
ііаѵаих тапиеіз, раг се Іаіі дие, дёз Іе дёЬиі ди XVII зіёсіе, оп ѵоіі ехізіег а Іа Соиг дез «деззіпаіеигз
гоуаих», допі 1а іасііе сіаіі, поіаттепі, де ргёрагег дез деззіпз а Гизаде дез ігаѵаих іётіптз.
Еп 1725 Гетрегеиг Ріегге Іе Сігапд Ы ѵепіг (іез поѵісез (іез топазіегея (іи ВгаЬапі роиг епзеідпег
аих епіапіз аЬапдоппёез, гесиеііііез раг Іиі дапз іе топазіёге ЧоѵодіёѵіісЬі, ргёз Мозсои. аи потЬге де 250,
іе роіпі Ьоііапдаіз еі Іа депіеііеі іе. Сеііе тіііаііѵе еиі ипе гёрегсиззіоп гаріде дапз Іа зосіёіё гиззе, ой
серепдапі ГіпПиепсе ёкапдёге пе іиа раз Іе тоде рптіііі де Іа депіеііе гиззе, сопзегѵё епсоге аиіоигд’Ьиі
раг Іез раузаппез (іе Ьеаисоир (Іе гёдюпз. Се тоде дс депіеііе ііге ёѵідеттепі зоп опдіпе «іез депіеііез
де тёіаі іеЬаиззёез де регіез, дие рогіаіепі аиігеіоіз Іез іеттез еі дие поиз ігоиѵопз епсоге аи XVII
еі аи дёЬиі <іи XVIII зіёсіе, С’езі зеиіетепі <1апз Іа зиде, дие Іа депіеііепе з’езі дёѵеіоррёе еп ѵие сіе Іа
ѵепіе, еі с’езі ѵегз 1870 зеиіетепі, дие сеііе іпдизігіе а соттепсё а аііиег зёгіеизетепі Гаііепіюп.
к’тдизігіе де Іа депіеііе па ёіё сопзасгёе оГІісіеІІетепі еп Риззіе, роиг аіпзі сііге, ди’еп 1872, Іогз
«іе ГЕхрозііюп роІуіесЬтдие сіе Мозсои. а ІадиеІІе еііе Гиі ёгідёе роиг Іа ргеітёге Іоіз еп зесіюп. Реи
^ргёз Іез депіеііез гиззез Гідигёгепі аѵес дгапд зиссёз а ГЕхрозііюп тіегпаіюпаіе сіе Ѵіеппе (1873) еі
епзиііе а сеііе де Рагіз (1877) к’огідтаЫс сіе Іеиг сіеззіп еі Іе тосіе сіе Іеиг ехёсиіюп Іиггпі іоиюигз
ігёз арргёсіёз.
Еп 1879 Гіпдизігіе сіе Іа сіепіеііе іиі епііп ёіидіёе аѵес зот еі д’ипе Гасоіі ргёсізе Оп зе ріёоссира
поіаіптепі сіе гескегсЬег зез сепігез ргіпсіраих, сі’ёѵаіиег Іе потЬге арргохітаЫ сіез депіеІІіёгез еі Іеиг
ргогіисіюп. д'ёіидіег Іез сопсііііопз сіи тагсііё, Іез гаррогіз сіез сопзоттаіеигз аѵес Іез ргосіисіеигз еі,
епііп, Іе сЬіИге сіе Іа ѵепіе аппиеііе сіе 1а сіепіеііе іиззе.
кез сепііез рппсіраих сіе Гіпсіизігіе <іе Іа сіепіеііе Іигепі гесоппиз ёіге еп 1880—83: Іез сіізігісіз сіе
Росіоізк еі сіе Зегроикіюѵ (доиѵегпетепі сіе Мозсои), сіе Ріахап, сіе 5корте еі де МікЬаіІоѵ (доиѵеіпе-
тепі сіе Ріаг.ап), Іез ѵіііез сіе Тоиок еі Каііахіпе (доиѵегпетепі сіе Тѵег), іез ѵіііез сіе Рогпапоѵ-ІЗогізодІіеЬзк
еі сіе Розіоѵ (доиѵегпетепі де УагозІаѵІ), Іез сіізіпсіз сіе віеіеѵ еі сГОсІоеѵ (доиѵегпетепі де Тоиіа), Іез
дізігісіз д’Уе’еіх еі сіе Міхепзк (доиѵегпетепі д’ОгеІ), Іа ѵіііе де ЬіеІогегзк (доиѵегпетепі сіе ІЧоѵдогод),
Іез сіізігісіз сіе Ѵоіодсіа еі сіе Кадпікоѵ (доиѵегпетепі (іе ѴоІодда), Іа ѵіііе сіе ЬаІакЬпа (доиѵегпетепі
<іе Міту-Моѵдогод), Іе дізііісі сіе каіскеіі (доиѵегпетепі сіе Кагап), Іе дізігісі д’Уагапзк (доиѵегпетепі де
Ѵіаіка) І.е потЬге сіез сіепіеіііёгез Іиі ёѵаіиё аіогз а 33.000 еі Іе сЬіІГге де Іа ѵепіе аппиеііе д
2.000.000 сіе гоиЫез.
І. ез депгез еззепііеіз сіе Іа сіепіеііе гиззе зопі аи потЬге сіе Ігоіз: Іа сіепіеііе дііе зиг саідие, Іа
сіепіеііе дііе аііетапде, ои а скаіпопз, еі Іа сіепіеііе а ротіз сотріёз.
ка сіепіеііе гиззе зиг саідие езі ехёсиіёе зиг ип саідие ргёрагё сГаѵапсе. 5оп ігаіі сагасіёпзіідие
езі Іе Іопд аззе? Ііп зиг Іедиеі зе сіёгоиіе Іе сіеззіп; іе сіеззіп еі Іе Іопд з’ехёсиіепі еп тёте іетрз. Роиг
ехёсиіег сеііе сіепіеііе оп етріоіе ип дгапсі потЬге сіе Іизеаих, еі Іе ігаѵаіі з’еНесіие сіе дюііе а даисЬе;
риіз оп геѵіепІ зопз іоигпег Іе соиззіп, диі зегі аи ігаѵаіі
ка сіепіеііе а сЬаіпопз (сіііе аиззі аііетапсіе) з'ехёсиіе аиззі д’аргёз ип сіеззіп саідиё ргёрагё сГаѵапсе.
ке сіеззіп (іапз се депге <іе (іепіеііез зетЫе ехёсиіё раі ип іасеі іпіегтіпаЫе еі допі Іез тоіііз зопі
геіепиз раг ип Ыеі ріиз ои тоіпз зеггё. Сеііе сіепіеііе езі ехёсиіёе аи тоуеп сі ипе дгапде диапіііё сіе
іизеаих, ассоиріёз деих раг деих. С’езі Іе деззіп тёте, диі езі ехёсиіё д’аЬогд; а 1а ііп де сЬадие гапд.
Іе соиззіп езі іоигпё; риіз оп Гаіі Іе Іііеі ди іоті, роиг іедиеі оп етріоіе аиззі ип сгосЬеі а ІатЬоиг.
^иапі а Гехёсиііоп де Іа депіеііе а ротіз сотріёз, еііе сопзізіе еззспііеііетепі дапз іа зіпсіе ёдаіііё ди
ігеззаде, се диі реппеі де гергодиіге ехасістепі іе деззіп запз аѵоіг й етріоуег сіе саідие ргёрагё а
Гаѵапсе. Сеііе депіеііе зе Іаіі сіапз Іез ѵіііадез де Іа ѵоіозіе де кіоиЬопдгу (доиѵегпетепі де Мтзк)
диі (игепі аиігсіоіз еп Іа роззеззюп де іа таізоп гоуаіе де Роіодпе. кез раузаппез де сез ѵіііадез іга-
ѵаіііепі де Іа Іасоп Іа ріиз ргітіііѵе, етріоуапі еп диізе д’ёріпдіез тёіаііідиез дез ёріпез де роігіегз
заиѵадез.
кез гесЬегсЬез еПесіиёс-з опі регтіз де дёсоиѵгіг дапз Іез діПёгепіз сепігез еп диезіюп де потЬгеих
тодёіез де депіеііез апсіеппез д'ипе гегпагдиаЫе псЬеззе, іапі раг Іеигз тоііГз дие раг іез Ыз етріоуёз
а Іеиг сопГесіюп (поіаттепі ГіІз д’ог, д'аідепі, сіе 1т) Зеиіетепі, Ьіеп епіепди, зоиз ГіпПиепсе ди іеи
дез Іоіз ёсопоппдиез, Іез сіепіеіііёгез, сопдиііез запз сеззе даѵапіаде а дііптиег Іе рпх де і еѵіепі де Іеиг
ігаѵаіі, Гтігепі раг з’ёсагіег сотріёіетепі де сез тадпііідиез тодёіез ігор гісііез диі, запз Іез еПогіз Іаііз
аиіоигд’ Ьиі роиг Іез гетеііге еп изаде, ёіаіепі сопдатпёз а дізрагаііге. Б аіІІеигз, Гёіаі де дізрегзіоп дез
сепігез «іе ргодисіюп еі Іеиг аЬзепсе де гаррогіз аѵес Іез тагскёз, сараЫез де доппег аих депіеІІіёгез
Іез (іёЬоисЬёз пёсеззаігез аи дёѵеіорретепі еі аи регіесііоппетепі ІесЬпідие де Іеиг ІіаѵаіІ, Гаізаіепі
ип деѵоіі аи Міпізіёге «іе ГДдпсиІіиге де з'оссирег асііѵетепі де Гогдапізаііоп тёіЬодідие де Гіпдизігіе
де іа депіеііе еп Риззіе, с’езі-ё-діге де Гарргорпег аих Ьезоіпз (іе Іа ѵіе ёсопопидие асіиеііе де Іа сат-
радпе гиззе, іоиі еп татіепапі 1с гезресі ди доиі еі дез ігадіііопз паіюпаіез гиззез. Сез сопзідёгаііопз
іпзрігёгепі Іе ріап, ігасё раг М-те 3. А. ОаѵідоГГ еі зиг Іа Ьазе дидиеі Іиі оиѵегіе, еп 1883, Гёсоіе дез
депіеІІіёгез де Зі.-РёіегзЬоигд, диі ге^иі Іе пот д'«Есо!е ргаіідие Магіе дез депіеІІіёгез* сі Іиі ріасёе
зоиз ГАидизІе раігопаде де ГІтрёгаіпсе Магіе Гёодогоѵпа. Іе зиссёз де сеііе есоіе, диі Іиі Іа ргетіёіе
есоіе еп даіе сіе Гіпдизігіе гигаіе, Іиі сопзідёгаЫе. •
Оп з’адгезза а еііе, роиг Іш детапдег дез таіігеззез, дез сііѵегзез гёдюпз де ГЕтріге, тёте сіе дои-
ѵегпетепіз ой Гіпдизігіе де Іа депіеііе аѵаіі ёіё іизди1 аіогз Іогі реи еп Ьоппеиг.
к’епѵоі раг Гёсоіе Магіе дез таіігеззез детапдёез гиі сіез гёзиііаіз гарідез еі гетагдиаЫез, іапі аи
роіпі де ѵие де Гатёіюгаііоп дез тодёіез ехёсиіёз раг Іез раузаппез еі ди сЬоіх Ьеигеих де Іеигз тоіііз,
ди’аи роіпі де ѵие де Гаидтепіаіюп ди гепдетепі де сеііе іпдизігіе зі ітрогіапіе дапз Іа ѵіе ди ѵіііаде
еі де Гассгоіззетепі де зез дёЬоисЬёз. Огасе д ГасііГ арриі (Іи Міпізіёге де ГАдгісиІіиге Іе потЬге сіез
депіеІІіёгез еп Риззіе зе Ігоиѵа рогіё, еп 1912, а 100.000 еі Іе сЬіІГге де Іа ѵепіе аппиеііе а 5.000.000 де гоиЫез.
РагаІІёІетепі д Гасііѵііё ди Міпізіёге де ГАдгісиІіиге, Ьеаисоир д'іпіііаііѵсз риѵёсз, дез ріиз Ьеигеизез,
зе тапііезіёгепі, поіаттепі раг Гоиѵегіиге д’аіеііегз рпѵёз. Сігасе а іоиз сез еПогіз, Іез сопдіііопз де
Гіпсіиьігіе сіе Іа депіеііе, еп Риззіе, зе ігоиѵепі аиіоигд' Ьиі ргоіопдётепі тодіГіёез, еі, дёз гпаіпіепапі,
ѵи ГіпіеПідепсе аѵес ІадиеІІе Іез дігесігісез сіез діИёгепіез ёсоіез де депіеііез з’арріідиепі а іепіг сотріе
дез дойіз ди юиг еі а заіізіаіге Іез саргісез де Іа тоде, іоиі еп детеигапі Іідёіез а Гагі паііопаі іиззе,
дез дёЬоисЬёз де ріиз еп ріиз ѵазіез з’оиѵгепі а Гёігапдег роиг Гіпдизігіе де Іа депіеііе гиззе диі езі
арреіёе а ип ігёз ЬгіІІапі еззог.
О'аіІІеигз, Іез гетагдиаЫез Ігаѵаих ехрозёз а Іа 2-ёте ехрозіііоп роиг іоиіе Іа Риззіе де Гіпдизігіе
гигаіе, ргоиѵепі дие Гіпдизігіе де Іа депіеііе езі еп гетагдиаЫе ргодгёз іесЬпідие.
Зосіёіё дез депіеіііёгез де Мозсои Гопдёе еп 1874 раг деих датез диі з'еИог^аіспі д'аггіѵег
а Гехёсиіюп ехасіе ди роіпі де Ѵепізе, Іа Зосіёіё дез депіеіііёгез де Мозсои зе зідпаіа гарідетспі аргёз
за Гопдаііоп раг зез гетагдиаЫез депіеііез а ГаідиіІІе диі Іигепі Ьіепіоі дёзідпёез зоиз Іе пот де «роіпі
де Мозсои». Еп 1883 М-те Е Е. МоѵозіІІгоГГ, ипе дез Гопдаігісез де Іа Зосіёіё дез депіеіііёгез де Мозсои,
Гиі арреіёе й Іа дігесіюп де ГЕсоІе ргаіідие Мапе дез депіеіііёгез 6 8і-РёІегзЬоигд.
Рагті Іез епігергізез ауапі роиг Ьиі Гатёііогаіюп де Іа депіеііегіе еп Риззіе, сеііез диі тёгііепі де
геіепіг Гаііепііоп, зопі Іез зиіѵапіез.
1) Г'ёсоіе ргаіідие дез депіеіііёгез Магіе де 31 РёІегзЬоигд, ріасёе зоиз ГАидизіе Раігопаде де 3. М.
Г’Ітрёгаігісе Магіе Гёодогоѵпа еі Гопдёе еп 1883. Оп у епзеідпе Іе деззіп еі Іа депіеііегіе еп іоиз
депгез; еііе іоигпіі дез таіігеззез-депіеіііёгез роиг іоиіе Іа Риззіе. Зоп ігаѵаіі—ипе соиѵегіиге (де 5 зиг
4 агсЬіпез), ргіх 1500 гоиЫез—езі іаіі еп Гііз де Ііп; іі а ёіё оГГегі а 3. М. ГІтрёгаігісе Магіе Гёодогоѵпа
а Госсазіоп ди 25-е аппіѵегзаіге де зоп Аидизіе Раігопаде (ѵоіг рІапсЬе И).
2) Гёсоіе Гопдёе еп 1892 раг М-те ІМ. А. ОдагеП аи ѵіііаде де Раіпа, дізігісі д'УеІеіг, доиѵеіпетепі
д’ОгеІ. Ьез оиѵпёгез де Іа гёдіоп, диі ІгаѵаіІІепі зоиз ГіпПиепсе де Гёсоіе Магіе, зе Гопі іизди'а
20.000 гоиЫез раг ап; Іеигз ігаѵаих зе ѵепдепі еп Риззіе еі а Гёігапдег. Еп гедагдег дез ёсЬапііІІопз
а Іа рІапсЬе I.
3) Ь’ёсоіе Гопдёе, ёдаіетепі еп 1892, аи ѵіііаде де Ѵигегкі (дізігісі де МоксЬапзк, доиѵегпетепі де
Репга) раг Іа ргіпсеззе М. М. ЗЬакЬоѵзкоі аѵес Іе сопсоигз де таіігеззез де Гёсоіе Магіе. Рериіз 1904
Гёсоіе езі діпдёе раг Іа ргіпсеззе М. А. ЗЬакЬоѵзкоі; еііе роигзид дез ЬиІз ётіпеттепі агіізіідиез; зез
дёЬоисЬёз аидтепіепі іапі еп Риззіе ди' а Гёігапдег (ѵоіг рІапсЬез І.ІХ еі І.Х). Роиг Іез соттапдез
з’адгеззег а Іа ргіпсеззе М. А. ЗЬакЬоѵзкоі, 27 Еопіапка а 81 РёІегзЬоигд.
4) Ь’ёсоіе Гопдёе еп 1893 аи ѵіііаде еі а Іа ѵоіозіе де Ѵодохегзк, рагоіззе де коикагка, доиѵег-
петепі де Ѵіаіка,—раг М-те АГапаззіеГГ; дериіз 1912 сеііе Іосаіііё а ѵи зе Гогтег ипе зесііоп коизіаге
де депіеіііёгез (ѵоіг Іез ігаѵаих де Гёсоіе: рІапсЬе ЬѴІ №№ 3, 4, 5, 6 еі 7}.
5) Ое 1895 а 1909 зе зопі Гогтёз ігоіз аіеііегз де депіеіііёгез, Гопдёз раг М-те Е. М. РоІоѵізеГГ дапз Іе
дізігісі де Зкоріпе ди доиѵегпетепі де Ріахап: се зопі Іез аіеііегз: Вопзоѵзкі (1895), Екаіёгтепзкі (1906) еі
Апдгёеѵзкі (1909). Тоиз Іез Ігаѵаих де сез аіеііегз зопі етргеіпіз д’ип сагасіёге ігёз паііопаі еі зе гесот-
тапдепі раг Іа ргёсізіоп де Іеиг ехёсиііоп. (Диеідиез тоіііз зопі етргипіёз а Гапсіеппе Риззіе сотте
Іе тодёіе гопд де Іа рІапсЬе ЕѴІ1І. допі Гогпетепі езі сеіиі ди ѵёіетепі ди рппсе Апдгё ВодоІіоиЬзкі
)12-е зіёсіе). Гоиз Іез тодёіез де Іа рІапсЬе 1.ѴІІ1 опі ёіё асЬеіёз раг Іез тизёез, еі дез гергодисііопз
еп опі ёіё соттапдёез.
Ѵоісі Іе дёіаіі де Іа рІапсЬе І.ѴІП:
Рап5 сіе зегѵіеііез -24 гоиЫез.
Оеззіп ди ѵёіетепі д’Апдгё ВодоІіоиЬзкі (12-е зіёсіе) сопзепё а Іа саіііёсігаіс де ГАззотріюп а Ѵіасіітіг. Гііз Ыапсз сі ог
Ргіх 50 гоиЫез.
Раоп—Ыз Ыапсз е! агдепі. Рпх 17 гоиЫез.
□епіеііе апсіеппе сіе Тѵсг, Ііп сіи ХѴІІІ-е зіесіе ГіІ Ыапс іпіпсе М 140. Рпх 100 гоиЫез.
Оеззт сіе Гёсоіе Магіе: Ы Ыапс № 140; ргіх 30 гоиЫез.
Ісіет. Гііз сіе Ііп Ыапсз еі Ыз сі’ог; ргіх 35 гоиЫез.
Оізеаих сіе рагасііз; Ыз Ыапсз еі ог; рпх 30 гоиЫез.
6) Еп 1895 ёдаіетепі М-те ТсЬокоІоП іопда аи ѵіііаде де Оогоіапка (дізігісі де 7адопзк, доиѵегпетепі
де Ѵогопіёде) ипе ёсоіе де депіеіііёгез дігідёе, еііе аиззі, раг дез таіігеззез де Гёсоіе Магіе (ѵоіг
рапсЬе І.ѴІ; №№ 16, 17 еі 18).
7) Еп 1899 Іа ргіпсеззе А. О. ІёпісЬеП Іопда а Млепзк (доиѵегпетепі д’ОгеІ) ипе ёсоіе де депіеііегіе
еі де Ьгодггіе зиг іоііе ои ІгаѵаіІІепі 56 ёіёѵез еі ріиз де 300 раузаппез, еі д ои зогіепі сЬадие аппёе
ріиз де 1000 агсЬіпез де депіеііез, роиг ипе зотте де 3500 гоиЫез (ѵоіг рІапсЬе ХЕѴІІІ).
8) Еп 1907 з’езі іогтёе Гёсоіе дез депіеіііёгез де Кадот (доиѵегпетепі де ТатЬоѵ) дгасе аих еПогіз
де М-те М. Аѵіпоѵ; аиіоигд’Ьиі еііе оссире іизди’а 900 раузаппез диі, репдапі Гаппёе, опі Іаіі роиг
25.000 гоиЫез де депіеііез (ѵоіг рІапсЬез ЫІІ еі ЫѴ); Іеигз ігаѵаих опі дёіа ёіё гёсотрепзёз а сіпд ехрозііюпз.
А Іа рІапсЬе ЫІІ оп реиі ѵоіг ип зирегЬе соиѵге-Ііі де депіеііе 6 ГаідиіІІе; ргіх 350 гоиЫез.
А Іа рІапсЬе І.ІѴ зопі гсргёзепіёез ипе парре гопде еі ип соиѵге-Ы Ьгодё еп ЬаІізіе аѵес депіеііез
а ГаідиіІІе еі аи Іизеаи. Ргіх: парре гопде 200 г., соиѵге-Ііі 340 гоиЬ.
9) Еп 190/ ёдаіетепі зе зопі Гогтёз епсоге деих аіеііегз ргаіідиез де депіеііегіе, аи Могд еі аи 8ид
Оапз Іе дізігісі сіе Маіпнде (доиѵегпетепі сіе Ѵіаіка) ргёз Гёсоіе рагоіззіаіе сіе ОопЬа, пі-гпе к. V.
Огаѵё а огдапізё ипе зесіюп сіе депіеііегіе зоиз Іа дігесііоп де таіігеззез дс Гёсоіе Чапе. Оп реиі Іа
ѵоіг Іез ігаѵаих а Іа ріапске кІІ:
огпетепі роиг діѵап; сгаѵаіез Не депіеііе (ргіх 1 гоиЫе}, Гаідіе д’ог: 1 гоиЫе 70; огпетепі роиг іаиіеиіі (депіеііе гиззе
ппсіеппе) ргіх 25 гоиЫез 30 сор.; рарІІІопз де депіеііе д’агдепі (ргіх: 3 гоиЫез Іе дгапд, 1 гоиЫе 50 Іе реііі еі 1 гоиЫе 30 Іе тёдаіііоп);
МоисЬоіг еп депіеііе д’аргёз ип тодёіе де Ѵаіепсіеппез аррагіепапі й т-те Огаѵё; ргіх 3 гоиЫез 50; кокосКпік еп депіеііе
д’ог аѵес регіез: ргіх 12 гоиЫез
Адгеззсг Іез соттапдез: ѵіііе де Маітіде, доиѵегпетепі де Ѵіаіка, аіеііег ргаіідие сіе ігаѵаих
тапиеіз де ОопЬа.
Аи 5ид т-г А. М. КіззеІ а оиѵегі аи ѵіііаде Оіёдоѵо (дізігісі де Ргііоикі, доиѵегпетепі де Роііаѵа)
ип аіеііег ргаіідие де депіеііегіе зоиз Іа дігесііоп де таіігеззез де Гёсоіе Магіе. А Іа ріапске І.Ѵ: ип
соиѵге-Ііі еп депіеііе еі ипе реіііе зегѵіеііе ёріпдіёе (ргіх 50 гоиЫез) Роиг Іез соттапдез ёспге а
т-г 4. Ч. КіззеІ. Ргііоикі» доиѵегпетепі де Роііаѵа.
10) Еп 1908 М-те Вегепз оиѵпі 6 ОзІгатёіскоѵо (дізігісі де Вгезі, доиѵегпетепі де Огодпо) Іе ргетіег
аіеііег д’ёіиде ргаіідие де Іа депіеііе а Гаідиіііе, диі Іиі ріасё зоиз Іе раігопаде де 5. А. 1. Іа дгапде
дискеззе Магіе Раѵіоѵпа. ке зесопд аіеііег ди тёте депге Іиі оиѵегі еп 1910 а Скіскііа (дізігісі Віеіа
ди тёте доиѵегпетепі) аѵес Іе сопсоигз де таіігеззез де Гёсоіе Магіе. к’асііѵііё де М-те Вегепз
з’ёіепдіі еп оиіге аих доиѵегпетепіз д'ОгеІ, д’ОІопеіх, де Ѵіадітіг еі де Козігота.
Аи ѵіііаде сіе Зоіотепка (дізігісі де Чогскапзк, доиѵегпетепі де ТатЬоѵ) Іа зіаііоп коизіаге де
Ьгодепе, Гопдёе раг т-те УакоипіскікоП, ігаѵаіііе аиззі й Іа депіеііегіе (ѵоіг ріапске ХкІХ).
І)апз Іе доиѵегпетепі дс Рзкоѵ, ѵіііаде де Ваіоѵо, Іез раузаппез ігаѵаіІІепІ а Іа депіеііе зоиз Іа
дігесііоп де т-те О. О. Когзакоѵ (ѵоіг ріапске кѴІ №№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 еі 15) дапз Іе депге дгіііе
д'ІгІапде: реііі соі, тапскеііез, Іагде Ьапде де депіеііе, депіеііез ёігоііез а Ігоіз гапдз еі а ип гапд.
І .ез тодёіез де депіеііез де тёіаі зопі диз а 1а раузаппе кіатіпе ди доиѵегпетепі де Ѵоіодда
(дізігісі Кадпікоѵ). Оп реиі ѵоіг ё Іа ріапске ІѴП ип ѵёіетепі засегдоіаі еі ипе тііге еп депіеііе д’агдепі.
□ез ехрозііюпз соііесііѵез де депіеііез опі ёіё огдатзёез раг Іа зесіюп коизіаге ди хетзіѵо ди
дізігісі де Тогіок, доиѵегпетепі де Тѵег (ѵоіг Іез тодёіез д Іа ріапскс кѴІ №№ I еі 2).
А Іа тёте ріапске (№№ 20, 21 еі 22) оп реиі ѵоіг Іез ігаѵаих дез зіаііопз коизіагез де М-те А. 5.
ОоиЬаззоЙ.
ЬД ІОАІИЕРІЕ.
Ѵоіг рІапсЬсз 1X1— І.ХѴІІІ.
I а юаіііегіе а дс іоиі іетрз ехізіё еп Риззіе. кез гескегскез агскёоіодідиез п’опІ іатаіз атепё а
дёсоиѵгІг де зёриііиге диі пе сопііеппе дез Ьіюих д’ог ои д’агдепі. ке тіді.дапз зез коигдапез, поиз а сопзегѵё
Іез ігёзогз де іоаіііегіе де Іа зріепдіде НеІІадс еі дез реиріадез диі, ріиз Іагд, ігаѵегзёгепі Іе рауз.
ке скгізііапізте атепа Іа гіеке іоаіііегіе ётаіііёе де Іа ріеизе Вугапсе; еііе (иі зиіѵіе раг Іез іпЛиепсез
огіепіаісз еі ееііез ди погд ѵападие. I е юид іагіаге пе разза раз запз Іаіззег де ігасез опдіпаіез дапз
Іе сагасіёге дез Ьіюих гиззез; епіт ГЕигоре Гіі зспііг ГтНиепсс дез реиріез де Госсідепі. Ѵегз Іез XVI —
XVII зіёсіез Іа іоаіііегіе гиззе аррагиі епГіп сотпіе ип агі тдёрепдапі еі паііопаі, допі поиз роиѵопз адтігег
Іез скеіз-д’оеиѵгез дапз дез оЬіеіз д’ёдіізез ои дез огпетепіз топдатз а Мозсои, ѴагозІаѵІ, Розіоѵ-Іе-Огапд
еі аиігез сепігез.
ке XVIII зіёсіе поиз атепа де поиѵеаи ипе ѵадие де тодёіез еигорёепз. ТоиІ ееіа Іаізза сегіаі-
петепі дез ігасез, дие поиз деѵопз геігоиѵсг таіпіепапі дапз Іез оЬіеіз сп тёіаі ргёсіеих де поз коизіагз;
ііз ргёзепіепі ип тёіапде сигісих, дапз ІедиеІ Іез іпПиепссз Іез ріиз діѵегзез зе зопі сотЬіпёсз роиг
з’аЬаіззег іизди’ аих Ьезоіпз ди тагскё рориіаіге.
Оапз сез дегпіегз ѵіпді сіпд апз дез еПогіз опі ёіё Гаііз роиг рсгіескоппег Іа іоаіііегіе коизіаге аи
доиЫе роіпі де ѵие, агіізіідие еі іесктдие. Зигіоиі дапз Іез ріиз апсіепз сепігез де Іа Ьіюиіегіе, с’езі а
діге дапз Іез доиѵегпетепіз де Козігота еі де Кахап зиг Іа Ѵоіда.
Ь’агі де Іа Ьііоиіепе оссире Іа рориіаііоп де іоиіе ипе гёдіоп, зііиёе зиг Іез деих Ьогдз дс Іа Ѵоіда
д 40 ѵегзіез сп аѵаі дс Козігота дапз Іез дізігісіз де Козігота еі дс ЫегссЫа; сспі зері ѵіііадез, зоіі
5.000 раузапз епѵігоп, еп (опі іеиг тёііег.
ке сепіге де сеііе іпдизігіе зе ігоиѵе асіиеііетепі дапз Іе ѵіііаде де ВоІскоІё-Кгазпоё, дізігісі де
Козігота, аггопдіззетепі де Кгазпоззеізк; аиіоиг де Іиі зе дгоирепі Іез аиігез ѵіііадез дез деих гіѵез а
діх ѵегзіез а Іа гопде.
(изди’аи XIX зіёсіе ВоІскоіё-Кгазпоё пе соппаіззаіі дие Гадгісиііиге. Се п'езі ди’аргёз Іа диеггс дс 1812
дие Гоп ѵоіі диеідисз регзоппез зе теііге а (аіге дез Ьіюих де тёіаі Гопди, ои де Ыідгапс д’агдепі.
І.’ассиеіІ ГаѵогаЫс, дис сез Ьноих ге^игспі а Мозсои, а $і. РёісгзЬоигд еі а Мцпі-Моѵдогод, аидтепіа Іа рго-
дисііѵііё дез агіізапз; Іеигзргаѵаих, ехрозёз а Іа Іоіге дс \ііпі-Ыоѵдогод, з’ёіепдігспІ іиздие дапз ГАзіе
Сепігаіе, дапз Іа Регзе, ГАГдапізіап еі І’іпде.
І.е т<Маі стріоуё сіе ргёГеіепсе езі Гагдепі, таіз оп Ьоиѵе аиззі дез оЬіеіз еп сиіѵге еі еп тёіаі
Ыапс. І_’ог п’езі стріоуё дие рош Іа догиге. І.ез оЬіеіз зопі ігёз ѵагіёз; се зопі сіез Ьадиез, сіез сЬаіпез
дез Ьоисіез д’огеіііез, дез сгоіх, дез ЬгосЬез, дез Ьіасеіеіз, дез зегѵісез й ІЬё, дез ріпсез, де реіііез
іоигсЬеііез, дез доЬеіеіз, дез заііёгез еіс еіс.
Іх зіуіе де сез оиѵгадез езі тёіё еі аззег Ьапаі; диеідиез дёіаііз рогіепі Гетргетіе д’ ипе дгапде,
апіідиііё. д'аиігез зопі д’ип тодегпізте дёсадепі, зеіоп Іе дойі де Гёродие.
І.’тдизіпе де в.-кгазпоё аііеідпіі зоп ародёе дапз 1а зесопде тодіё ди XIX зіёсіе; риіз зигѵіпі ипе
Ьаіззе поіаЫе. І.а Гаиіе еп езі аих тагсЬапдз іпісгтёдіаігез, диі опі іаіі Ьаіззег іа ѵаісиг дез оЫеіз еп
дітіпиапі Іе заіаіге дез оиѵпегз; сеих-сі ГасЬёгепі де зе гаіігарег зиг Іа диапіііё, зипз ріиз з’оссирсг де
Іа диаідё ди ігаѵаіі.
Іа Іиііе а зоиіепіг роиг заиѵег сеііе іпдизігіе езі допс доиЫе: ргетіёгетепі Иіаиі чаіпеге Гіпіёгіогііё
де Іо іесЬпідие еі ди дойі еі деихіётетепі—ГсхрІоіЫЬоп ёсопотідие.
Уиеідиез тезигез опі ёіё дё|ё рмзез. Іе Міпізіёге дез Гіпапсез а (опдё дапз Іе ѵіііоде де ЬоІсЬоіё-
Кгазпоё (іез сіаззез де деззіп ІесЬпідие; риіз іе Мтізіёге ди Соттсгсе еі де Гіпдизігіе у а оиѵегі ип аіе-
Ііег-ёсоіе ди ігаѵаіі дез тёіаих ргёсіеих; епііп, аргёз Ьіеп дез еИогіз, Іез апсіепз ёіёѵез де ееі аіеііег-ёсоіе
зе зопі огдапізёз сп *5осіёіё соорёгаііѵе де Ь.-Кгазпоё».
І.ез рІапсЬез сі-ютіез доппегопі аи Іесіеиг ипе ідёе дез Ігаѵаих диі п'опі раз епсоге сопдиіз Іеиг
ріасе зиг Іе тагсЬё; се дегтег езі іоиюигз топдё раг Іез оЬіеіз де сеих, диі ІгаѵаіІІепі зеіоп Гапсіеп
ёіаі дез сЬозез. (Ѵоіг рІапсЬез І.ХІ, I XII).
Ііп аиіге сепіге апсіеп де Ыіоиіегіе езі зііиё дапз Іе доиѵегпетепі де Кахап, дізігісі дс ІаісЬеѵ,
ѵіііаде де РуЬпаіа ЗІоЬода зиі іа гіѵе дгоііе де Іа Ката.
Маіз сеііе іпдизігіе пе з’езі раз сопсепігёе еп ип роіпі итдие ди доиѵегпетепі де Кахап; Іез тдз
де Ьііоиііегз у зопі потЬгеих; зеиіетепі РуЬпаіа ЗІоЬода езі реиріёе де. Риззез, іапдіз дие Іез аиігез
ѵіііадез зопі іагіагез. С’езі роигдиоі се Ііатеаи іиі сЬбізі роиг у Гопдег ипе ёсоіе диі риіззе зегѵи аи рсгіесііоп-
петепі де Іа іоаіііегіе. І.е гетзіѵо де Ка/ап огдапіза ип аіеііег д’епзеідпетепі ргоГеззюпе! «іе іоаіііегіе
агіізіідие; ееі аіеііег ехізіе дериіз Ігоіз апз дёіа, роигіапі оп пе реиі епсоге гіеп діге де ргёсіз зиг Іе зогі
диі аііепд Іеиг зіуіе еі Іеиг сагасіёге зиг іе тагсЬё. (Ѵоіг рІапсЬез I XV, І_ХѴІ, І.ХѴІІ).
іез ргодиііз дез коизіагз де Кихап зопі еп тёіиі Ыапс, еп ігаѵаіі де Іопіс ои еп Гііідгапе сотте
сеих де В.-Кгазпоё; ііз зе гёрапдепі раг тііііегз, гёропдапі аих дойіз еі аих Ьезоіпз де Іа рориІаЬоп
Іагіаге. І.ез рІапсЬез І.ХІІ) еі IXIV гергёзепіепГдез зрёсітепз де Ьііоих рориіаігез ди тизёе де Ка/.ап; ііз рго-
ѵіеппепі дез дізігіеіз де Кагап, де МатадусЬ, де ТеііоисЬі, де Козтодетіапзк еіс. Се зопі дез Ьоисіез
д’огеіііез, дез ЬгосЬез, дез Ьгасеіеіз, дез соіііегз, дез адгаіез еіс.; іоиі ееіа дагде Іа ігасе дез дойіз азіа-
Іідиез; диеідиез оЬіеіз зопі дігесіетепі ітііёз дез Ьііоих саисазіепз еі рогіепі тете Гіпзсгірііоп «Саисазе»
еп пок зиг іопд д’агдепі. С’езі Іа іоаіііегіе коизіаге де ѵіііаде диі гёропд аих дойіз ди реиріе. Гагі
дез ёіёѵез дез ёсоіез гергодиіі раг Іез рІапсЬез І.ХУ—І.ХѴІІ, аіпзі дие Іе зіуіе еі Іе сЬоіх дез оЬіеіз, езі іоиі
діНёгепі (сапдёІаЬгез, саіеріпз, доЬеіеіз, гопдз де зегѵіеііе, соире-раріегз, садгез еіс.); оп ѵод ди’іі
з’адгеззе а ип риЫіс ріиз псЬе еі ріиз сиіііѵё, ісі дие Іа сіаззе Ьоигдсоізе.
І.ез аиігез гёдюпз де Іа іоаіііегіе ідпогепі епсоге сез соигапіз поѵаіеигз. Ьа гёдіоп де Мозсои, диі
егпЬгаззе іоиз Іез дізігіеіз ди доиѵегпетепі, сопііепі ипе агтёе д’епѵігопз сіпд тіііе Ьііоиііегз диі Іга-
ѵаіІІепі роиг Гіттепзе соттггее де Мозсои еі гесоіѵепі де Іиі Іеигз іпзрігоііопз.
І.е доиѵегпетепі де Ѵоіодда ргодиіі іоиіоигз дез оЬіеіз д’агдепі аѵес огпетепіз поігз.
Роиг се диі сопсегпе Іа Ыіоиіегіе дез реиріадез ёігапдёгез, іі іаиі теііге Іе Саисазе аи ргетіег
гапд; Іе зіуіе езі апсіеп, Іе ргіх дез оЬіеіз де се депге езі іоиіоигз ігёз ёіеѵё. І.е РадЬезіап езі сёІёЬге
роиг зез оЬіеіз еп агдепі ётаіііё еі еп іѵоіге тсги.^іё д ог (ТЬстіг-КЬап-СЬоига). І.а ѵіІІе д’ДкЬаІіхукЬ
ди доиѵегпетепі де ТіПіз ргодиіі зигіоиі дез оЬіеіз де (ііідгппе д’ог еі д’агдепі. дие Гоп іаіі аиззі дапз
Іе доиѵегпетепі д’ЕІізаЬеіЬроІ.
Ыоіге рІапсЬе, I.XVIII, гергёзепіе ип сЬоіх дс зрёсітепз, апсіепз еі поиѵеаих, дс Іа іоаіііегіе ди
Саисазе. ---
Еп ѵоіг Іе дёіаіі.
Радігезіап.—Апсіеп різіоіеі а ЬгідиеІ еп агдепі поігсі дгаѵё аѵес іпегизіиііопз д’ог Тгаѵеаих бе О ІЬгаНітоИ ди ѵіііаде (іе
КоиЬаізЬі: Ьоііе а сідагеііез; піаіеаи еп агдепі, іпегизіаііопз зиг іѵоіге еі зиг асісг, дгаѵё еі ётаіііё; заЬге д’агдепі (іогё, аѵес
іпегизіаііопз зиг іѵоіге еі зиг асіег, дгаѵё еі ётаіііё; сгисЬе дёогдісппе; Ьоііе й рагіит апсіеп тодёіг дёогдіеп; ІЬёіёге; Ьоііе
гопде; ргеззе-риріег пѵес огпетепі апсіеп дёогдіеп, дгаѵё еі поігсі; епегіег.
І)и ѵіііаде сіе КоиЬоІсІп: роідпагд аѵес тсгизіаііопз ргоіопдез, апсіеп різіоіеі а Ьгідиеі, агдепі поігсі; апсіеп різіоіеі аѵес
іпегизіаііопз д’агдепі зиг асіег; роідпапі аѵес іпсгизіаНоп д’ог зиг асіег.
Теппг-КЬап-СКошо Сетіиге Гётіпіпе еп Іііідгаппе д’агдепі догё, роідпагд дгаѵё.
Агтаѵіг. заЬге дгаѵё, огпё д’агдепі поігсі.
АкПаІігукіі, доиѵегпетепі де ТіПіз: рапіег еп Піідгапе д’агдепі.
ОЬіеіз дс Оёогдіе: коиіа (ггисЬе й ѵіп) аѵес огпетепі сізеіё; апсісппе іаззе сізсіёе; коиіа еп поіхдесосо, пюпіиге д’агдепі
догё; опсіеппе сгисііе еп агдепі сізеіё, зсёпез еі огпетепіз дёогдіепз.
ОЬІеЬ еп тёіаі.
Ѵоіг рІапсЬез ХЫ, ЬХІХ еі раде 65
1_ез оЬіеіз агіізіідиез еп тёіаі ёіаіепі Іогі реи іютЬгсих а Гехрозіііоп.
і\іоіге ріапсЬе XII гергодші деих зрёсіттз де сеііе іпдизігіе: ип ріаіеіип садге де тігоіг еп агдепі
сізеіё, ехёсиіёз раг ип раузап ди доиѵегпетепі дс Кіеѵ; Іез огпетепіз ди ріаі опі ёіё сотрозёз раг
Гагіізап Іиі-тёте; сеих ди садге ітііепі д’апсіеппез Ьгодепез д'еззиіе-татз. (Ргіх ди ріаі: 40 гЬз., ди
садге 20 гЬз). І.ез деих оЬіеіз опі ёіё ехёсиіёз зоиз Іа дігесіюп де М-те Іа рппсеззе № УасЬѵіІ.
Ипе зосіёіё соорёгаііѵе де коизіагз з’езі Іогтёе дапз Іе доиѵегпетепі де Мозсои, дізігісі де Ѵегеіа,
ѵіііаде де І.оикто, зоиз Іе пот де Зосіёіё соорёгаііѵе де Іітотпо; Іопдёе іі у а оисіоиез аппёез
еііе сотріаіі еп 1912 діх-пеиі тепіЬгез, Ігоіз оиѵгіегз еі диаіге арргепііз; Іез ргодиііз ёіаіепі ёсоиіёз д
Мозсои. Исз тёііегз де іоигпеиг, ипе Іогде аѵес ѵепіііаіеиг еі тоіеиг й порЬіс іогтепі Гоиііііаде де
сеііе соорёгаііѵе Еііе ргодиіі (іез оЬіеіз де сиіѵге еі де Іег: сапдёІаЬгсз д’ёдііче, сЬапдеІісгз деіегде.з еіс.
I а ріапске сі-]оіпіе, ЬХІХ, Іез гергодиіі аѵес Іез оиѵіадез дез коизіагз ЕодитоН (салдёІаЬге де сиіѵге) еі
КІіотоиіоІІ Ггёгез (Іапісгпез д’ёдіізе), ргоѵепапі ди дізіпсі де 7ѵспідогод
ілноіізткіе Е>и мЕивіЕ.
Ѵон ріапсЬе» ІХХ—1 XXXVII еі рацея 69, 71, 72, 74
Гіпдизігіе гигаіе ди тсиЫе аѵес зез тиіііріез етЬіапсЬстепіз (дгоз теиЫез, теиЫез еп Ьоіз соигЬё,
садгез роиг діассз, агтопез а ітадез, еіс.} з’аНігтс сотте ехігётетепі гёрапдие еп Риззіе.
І_а гёдіоп де Мозсои (дізігісіз де Мозсои еі де У.ѵётдогод) ра^зс роиг еіге Іе сепіге Іе ріиз сопзі-
дёгаЫе дс сеііе іпдизігіе, диі оссире ісі іиздиа 10.800 оиѵгіегз.
Оп дізрозс де диеідиез доппёез ЬіМогідиез сопсегпапі Іез ргетіегз дёЬиіз дс Іа ІаЬпсаіюп дез дгоззез
ріёсез д’атеиЫетепі аи ѵіііаде І.ідаісЬёѵо аи соттепсетепі ди ХІХ-е зіёсіе, таіз іі езі регтіз де зир-
розег, дие Іа ргодисіюп дез теиЫез ріиз гидітепіаігез еі ріиз зітріез даіе де Ьеаисоир ріиз іді, рюѵодиёе,
д’ипе рагі, раг 1с ѵоізіпадс д'ип сепіге де сопзоттаіюп аиззі іпіепзе дис Мозсои еі, д аиігс рагі, раг
ГаЬопдапсе де Іа гпаііёге ргетіёге дапз сеііе гёдюп, сёІёЬге іадіз д саизе де за гісЬеззе Гогезіісге. І.’аппёе
1812 а ёіё тагдиёе дапз Гкізіоіге де І’іпдизігіе ди тсиЫе раг ипе іпііиепсе ехссрііоппеПе ехегсёе зиг Іе
дёѵеіорретспі де Іа ргодисіюп: еп сИсі Іа Ііёѵге де сопзігисіюп, итепёе д Іа ^иііе де Гіпсепдіе де Мозсои,
а зизсііё, сп таііёге де теиЫез, ипе детапде рагіісиііёгетепі іпіепзіѵе. Га рёгюде, диі а ігпгпёдіаіетепі
зиіѵі Гаппёе 1812, а ёіё сегіатетепі Іа ріиз іёсопдс: сііс а ёдаіетепі ёѵоіиё ѵегз ипе ГаЬпсаііоп
ріиз сЬёге, пиеих арргоргіёе аих доиіз д’ипе сііепіёіе ріиз псЬе. Аіпзі, с’езі де 1820 дие даіепі Іез дёЬиіз де
Іа ІаЬпсаіюп дез дгоззез ріёсез аи ѵіііаде Іідаіскёѵо аіпзі дие Іе рсгіесіюппетспі дёпёгаі де Іа іесЬпідие.
Асіиеііетепі Іа гёдіоп де Мозсои зе ігоиѵе а Іа іёіе де Гіпдизігіе гигаіе ди тсиЫе еп Риззіе: Іез
ргорогіюпз, аііетіез раг Іа ргодисіюп, \ пѵаіізепі тёте аѵес Іа дгапде іпдизігіе дез ІаЬпдисз іосаіез
І.ез теиЫез, ГаЬпдиёз дапз Іи гёдіоп <іе Мозсои, зе діѵізепі еп ігоіз саіёдогіез: I) дгоззез ріёсез:
Ьиііеіз, ЫЫюіЬёдиез, еіс ; 2} теиЫез еп Ьоіз гесоигЬё‘ сапарёз, ІаиіеиіІз, еіс.; 5) теиЫез еп Ьоіз Ыапс
тоЬіІіег де сиізіпе, еіс Ьез ІаЬпсапіз дез дгоззез ріёсез з’арреііепі *кгоирподіеІу», іез ІаЬпсапіз дс теиЫез
еп Ьоіз гссоигЬё ^кгіѵіеѵзіекіку» ои «кпѵодіеіу» еі епііп Іез ІаЬіісапіз дез теиЫез еп Ьоіз Ыапс »Ье1о-
дегеѵіху». Ьа сопГссііоп дез теиЫез еп Ьоіз гссоигЬё зе Ьеигіе а ипе зёгіеизе сопсиггспсе де Іа
рагі дез ГаЬгідиез. ІУаргёз Іез доппёез де Іа зіаіізіідие, дгеззёе раг іе хетзіѵо, Іе потЬге дез коизіагз,
диі з’адоппепі й Гіпдизігіе ди теиЫе, а аидтспіё де 27'’/о репдапі Іа дегпіёге рёгюде де ѵіпді стд апз.
Ьа зігисіиге ёсопопидие де Гіпдизігіе ди теиЫе дапз Іе доиѵегпетепі де Мозсои а геѵёіи Іа Гогте
іурідие де Гіпдизігіе дез коизіагз, диі зе татііепі еі диі зе дёѵеіоррс тёте еп дёріі де І<) сопсиггепсе
дез ІаЬпдиез.
1_а таііёге ргетіёге иіііізёе езі Іоигпіе аиззі Ьіеп раг Іез езрёсез Іосаіез: Іе рт, Іе заріп, Іе ЬоиІеаи,
Іе ііІІеиІ, Іе ігетЫе, ГёгаЫе, Гогпе, Іе сЬёпе еі Іе роіпег, дие раг Іез Ьоіз ітрогіёз, Іе поуег еі Гасаіои
ріиз гагетепі раг Іе раііззапдге, ГазраІаіЬе еі ГёЬёпе. І.е ріасаде езі Іе ргосёдё диі ргёдогтпе дапз Іа
гёдюп де Мозсои Іез теиЫез іаіііёз д'ипе зеиіе ріёсе пе зе ГаЬпдиепі дие зиг соттапде. І.е зі>Іе діі
*поиѵеаи» ои «тодегпе» езі ееіиі допі оп іаіі Іе ріиз зоиѵепі изоде асіиеііетепі, ѵи Іез ргёіёгепсез ехсіи-
зіѵез ди тагсЬё. Маіз оп ІаЬпдие ёдаіетепі, зиг соттапде дез дгапдез таізопз дс Мозсои, дез теиЫез
д’аиігез зіуіез, тёте де зіуіез апсіепз.
бгасе а Гёіепдие де Іа гёдюп де Мозсои, а Іа ѵагіёіё дез ргодиііз аіпзі ди а сеііе де Іа детапде,
і| езі роззіЫе (Іе зідпаіег роиг Гіпдизігіе ди тгиЫе іоиіе ипе дгадиаіюп де пиапсез аи роіпі де ѵие де
Іа диаЫё, ди ргіх д’аскиі еі ди дедгё д’езікёіідие.
ГёсоиІетепі дез ргодиііз раг ѵоіе д'іпіегтёдіаігез сопзіііие рсиі-ёіге Горёгаіюп Іа ріиз тёдіосге.
Еі, роигіапі, де ѵазіез епігергізез соттегсіаіез, допі Іе скіііге д’аИаігез аіісіпі дез сепіаіпез (іе тііііегз
дс гоиЫез, зе зопі Іопдсез а Мозсои роиг Іо ѵепіе дез ргодиііз дез коизіагз.
II сопѵіепі, іоиі рагіісиііёгстспі, (іе теНге сп Іитіёге ГасІіѵііё би соигз сіе Неззіп, оиѵегі ргітНіѵстепі
6 I ідаісЬёѵо. Еп Гёѵгіег 1912 Іиі Гопбёе, аи сепіге <іе Іа гёдюп, ипе ссоіе Не таіігез бс тепиізегіе И агі
раг Іе Міпізіёге бе ГАдпсиІіиіе. (Ѵоіг рІапсЬе 1_ХХѴ).
Рагті Іез аиігез іпзіііиііопз, диі опі соорёгё аи бёѵеіорретепі бе ГіпНизігіе Іосаіе, іі езі пёсеззаіге
бе яідпаіег Іез яоеіёіёз бе сгёбіі, бопі Іез ргетіегез баіепі бе сшд апз.
Ипе іпПиепсе ЬіепГаізапІе а ёіё ехегсёе зиг Іе бёѵеіорретепі бе ГіпНизіпе гигаіе би теиЫе раг
ГасІіѵііё бе М-те Е. О. Матопіоіі еі бе М-Ііе Е. I). РоІепоН, агіізіс-рсіпігс, иихдиеііез езі бие еп 1879
Гоиѵегіиге б’ип аіеііег бе тспиізепс Напз Іа ргоргіёіё бе М-те МатопіоИ, а АЬгаті/.еѵо. РІизіеигз сеп-
іатез бе тепиіяіегз ІгаѵаіІІепІ асіиеііетепі бипз сеііе гёдюп (бізігіеі йтіігоѵ). І.ез сотрояіііопз огідіпаіез,
сп ѵіеих зіуіе гиззе, опі оиѵегі іа ѵоіе а ипе ргобисіюп гетагдиаЫе без коизіагз, рагіісиііеістепі еяіітёе
аих ехрозііюпз. Аиіоигб’Ьиі епсоге Гаіеііег бе тспиізегіе тобсіе Н'АтЬгатігеѵо, диі а раззе аих таіпз
бе М-те М. Г ѴакоипісЬікоіі, бетеиге сёіёЬге раг іа Ьеаиіё бе зез рюбиііз. І.а піаіеиге рагііе без теиЫез
езі схёсиіёе б’аргёз іез беззіпз бе М-те М. ) ПаѵубоП і е ргіпсіраі агіізап езі ип раузап бс Іа гёдюп,
ёіёѵе бе Гаіеііег б’АтЬгатігеѵо. (Ѵоп рІапсЬез XXXI, XXXII).
II ехізіе епсоге б'аиігез аіеііегз бапз Іа Ьоигдабе КЬоікоѵо, Іез ѵіііадез Коибііпо еі АЬгапюѵо, сіе.
Аи ѵіііаде бе Коибгіпо езі гепоттё роиг зез сотрозііюпз ригетепі агіізіідиез ип ёіёѵе, аиззі бс Гаіеііег
б’АЬгатігеѵо—IX. ѴогпозкоЯ, бопі іез сгёаііопз сіаіспі ігез арргссісез а іа бегпіёге ехрозіііоп без коияіагз-
(Ѵоіг рІапсЬе І.ХХІ)
І. е тіпізіёге бе ГАдгісиІіиге а Іопбё бсгпісгстепі ип аіеііег-ёсоіе бе тепиізепе агіізіідие а І.іда-
ІсЬёѵо, зез рюбиііз зопі а ѵоіг зиг Іа рІапсЬе I XXV.
I е сопсоигз ар'рогіё раі Іс /стзіѵо би доиѵегпетепі бе Мозсои о Гіпбизігіе гигаіе би теиЫе з’езі
ігабиіі раг Гогдапізаііоп бе ріизіеигз іпзіііиііопз.
1) Аіеііег еі ёсоіе бе тепиізегіе б’агі а Зегдиіеѵо, бізігіеі бе Итіігоѵ. (Ѵоіг рІапсЬез І.ХХ, ЕХХІІ,
І.ХХІІІ, І.ХХІѴ, I XXIX).
2) Аззосіаііоп б’агііяапз еп ругодгаѵиге зиг Ьоіз зоиз іе пот «Коизіаг-агіізап», а Зегдиіеѵо. (Ѵоіг
рІапсЬе XIV).
3) Аззосіаііоп без ёЬёпізіез бе іа Ьоигдабе бе Зегдиіеѵо, 6 Зегдиіеѵо.
4) Зосіёіё соорёгаііѵе бе сопзоттаіюп без ёЬёпізіез еі зсиіріеигз зиі Ьоіз бе КЬоікоѵо еіс. еіс.
Ре ріиз іе /стзіѵо би доиѵегпетепі бе Мозсои зегі а Гіпбизігіе Іосаіе би теиЫе б’іпіегтёбіаіге
роиг Іа ѵепіе, аи пюуеп бе зоп Мизёе б’іпбизігіе коизіаге еі бе Гаіеііег а Іа Ьоигдабе бс Зегдиіеѵо би Мизёе
б’іпбизігіе коизіаге. ,
Рагті Іез гегтіѵоз бе бізігіеіз би доиѵегпетепі бе Мозсои, диі сопсоигепі аих ргодгёз бе Гіпбизігіе
би теиЫе, іі езі пёсеззаіге бе яідпаіег сгих без бізігіеіз: бе Мозсои, бе Отіігоѵ сі бе Іѵётдогоб.
Ранз Іа гёдюп би ѵіііаде БоІсЬіё Ѵіахіоту, би бізігіеі бе Іѵетдогоб, оп ІаЬпдие бгПёгепіез езрёсез
Не теиЫез еп озіег Ыапс ои бе соиіеиг. 1_ез коизіагз опі аррі із а ігеззег без Іаиіеиііз еп озіег аи соттеп-
сетепі би XIX з., дгасе а Гепзеідпетепі б’ип аііетапб, епдадё раг Іа ргоргіёіаігс бс сеііе гёдюп, іа ргіп-
ссзяе \аіа1іе Оаііігіпе. (Ѵоіг рІапсЬе ЬХХѴІ)
1 а соорёгаііѵе бс бероі еі бе сопзоттаііоп бе ЬоІсЬіё Ѵіа7.юту,іопбсе іі у а 15 апз, ІаЬпдие таіпіепапі
роиг 165,744 гоиЫез бе теиЫез ігеззёз, бе таііез еп озіег, еіс. І.ез еПогіз еі Іез зиссёз, оЫепиз раг Іез
агіізапз-коизіагз бе ЬоІсЬіё Ѵіахіоту, опі ехегсё ипе дгапбе іпПиепсе зиг іе бёѵеіорргтгпі бе сеііе
іпбизігіе гиіаіе бапз іоиіе Іа Ризые.
Сгёё, іі у а бсих апз, раг V. XI. РоІіѵапоН, бапз зоп Ьіеп, ѵіііаде Н’АксЬоиаі, бапз Іе бізігіеі бе
Кагзип би доиѵегпетепі бе ЗітЫгзк, ип аіеііег-ёсоіе а роиг Ьиі бе бёѵеіоррег іе ігезяаде бея согЬсіПез
Оп у ІаЬпдие ёдаіетепі без теиЫея еп озіег, бопі Іез зрёсітепз, ё Гехрозіііоп без коизіагз, опі ехсііё
Гаііепііоп дёпёгиіе. (Ѵоіг рІапсЬе I ХХѴ-Щ.
□апз Іе бізігіеі бе Хѵепідогоб Гёсоіе ргоіеззіопсііс бе Рокгоѵзко-РоиЬ/оѵо Напз Іе ботаіпе бс I. 5.
МогозоП юиіі И’ ипе гепоттёе Ьіеп тёпіёс; ип ЬиіТеІ сп Ьоіз бс сЬёпе, ехёсиіё раг Іез ёіёѵез, б’аргёз
ип беззт бе Гёсоіе, езі гергобиіі а Іа раде 69.
I ’іпбизігіе би теиЫе бапз Іе доиѵегпетепі бе Хіііт-\оѵдогоб з’аііасЬе Ьеаисоир ріиз а Гехёсиііоп
б огпгтепіз зсиіріёз, рстіз еі еп тояаідие ди’а Іа сопіссіюп без теиЫез тётез. I е ігаѵаіі еп тозаідие
риізе зез огідіпез еп 1882 бапз Іе бізігіеі Ѵаззіізоигзк Асіиеііетепі оп сотріс іоиі аи ріиз Ііиіі агПзапз
диі з’оссирепі бе сеііе ЬгапсЬе б’іпбизігіе. (Ѵоіг рІапсЬе I XXIX).
Іе тизёе коизіаг бе Заіпі-РёіегзЬоигд еі Іа зесіюп коизіаге би іетзіѵо сіи доиѵеіпетепі бс ЬПнп-
Моѵдогоб опі іепіё б’ёіеѵег Іе піѵеаи агіізіідие без ргобиііз Іосаих.
Рапэ Іе бізігіеі бе Зетепоѵ оп ІаЬгідие без теиЫез рсіпіз, соппиз зоиз Іе пот бе теиЫез еп
зіуіе гиззе ои Зетепоѵзку. і.е потЬге без агіізапз, диі ІгаѵаіІІепІ зрёсіаістепі бапз сеііе ЬгапсЬе,
езі гезігеіпі, раз ріиз бс ѵІпді, ѵи дие іез теиЫез ретіз зопі ГаЬгідиёз аиззі яітиііапётепі аѵсс б’аиігез
оЬіеіз сп Ьоіз соіогіё (Ѵоіг рІапсЬе I .XXXII). І.е Ьоіз иіііізё езі рппсіриігтепі Іе ігетЫе еі ип реи Іе
Ьоиісаи.
І .ез оЬіеіз ехёсиіёз б’аргёз Іез тобёіез би рстіге А Ы. Ооигпоѵо зопі рагіісиііёгетепі агіізіідиез.
(Ѵоіг рІапсЬез 1 XXIX, І.ХХХ, І.ХХХІ, ІХХХІІ).
11 з’огдапізе асіиеііетепі сіапз Іа ѵіііе сіе Зетгпоѵ ипе ёсоіе де зсиіріиге зиг Ьоіз, сіе теиЫез еі
де ѵоіззеііе еп Ьоіз; сеііе ёсоіе геіёѵе де Іа еотрёіепсе ди Міпізіёге де ГАдгісиІіиге.
Рагті Іез аиігез гёдюпз де Гіпдизігіе гигаіс ди тсиЫе, іі езі пёсеззаіге де зідпаіег Іе доиѵегпетепі
де Регт, ой а Гизіпе Уоидоѵзку, уіасе аи сопсоигз ди гетзіѵо ди дізігісі де Рсгт, Іа ГаЬгісаІіоп ди теиЫе
а ргіз дез ргорогііопз сопзідёіаЫез. Іе сЬііІге д’аііаігез, аіІеіпі раг Іе дёрді дез теиЫез коизіагз, з’езі
ёіеѵё еп І9ІI Й 120.000 гоиЫез. (Ѵоіг рІапсЬе I XXXIV)
Рсриіз 1910 Іе гетзіѵо де Рсгт и епдиуё д зоп зегѵісе ип агіізіе, диі Іоиіпіі аих коизіагз Іез тодёіез
Іез ріиз тодегпез еі диі діпуе Гепзеідпетепі аііізіідие а Гаіеііеі-ёсоіе ди гетзіѵо де Уоидоѵка. Еп 1911
ип саіаіодие іііизігё а ёіё риЫіё аѵес Іа Іізіе дез оЬіеіз, ІаЬпдиёз раг Іез коизіагз Іосаих.
□апз Іе доиѵегпетепі де Кагап Іез теиЫез еп Ьоіз гесоигЬё. роиг іездиеіз оп иіііізе зигіоиі Іе зогЬіег еі
Іе тегізіег, зопі іаЬгідиёз зиг ипе ѵазіе ёсЬеІІе дапз Іе дізігісі де Ко.зтодётіапзк. РапзІаЬоигуадеМагпп-
зкаіа, зиг Іе Ѵоіуа, Гиі Гопдёе раг Іе Міпізіёге де ГАдгісиІіиге ипе ёсоіе де тспиізепе еі д'ёЬёпізіегіе, допі
Іез ргодиііз, Іоіп д’ёіге опдтаих, зе дізііпдиепі іоиіеіоіз раг Іеиг регГссІюп іесЬпідие. (Ѵоіг рІапсЬе I XXVIII).
I езаіеііегз-ёсоіез ди гетзіѵо ди доиѵегпетепі дс Роііаѵа з’еііоісспі дс сгёег дапз Гіпдизігіе гигаіе еп дё-
пёгаі, аизэі Ьіеп дие дапз сеііе ди теиЫе, ип зіуіе ІосаІ; диеідиез зрёсітепз де ееі агі поиѵеаи діі «реііі гиззіеп»
Гідшепі зиг іез рІапсЬез кХХХѴ, кХХХѴІ еі дапз Іе іехіе, раде 74.
Еп 1904 Іе гетзіѵо ди дізігісі де коида, ди доиѵегпетепі де Заіпі-РёіегзЬоигу, а огдапізё Гаіеііег
де тепиізепе КЬгедпузку, допі Іез теиЫез зе дізііпдиепі раг Іа регіесЬоп іесЬпідие.
Раг за зііиаііоп еп ріете ргоѵіпсе Іоіпіаіпе, реиріёе д’ЬаЬііапіз аііасЬёз аѵаііі іоиі й Гадгісиііиге,
таіз іп.чиИізаттепі доіёз дс іеггез, риіз раг зоп ѵоізіподе дез угапдез Іогёіз, Іа гёдіоп де Гіпдизігіе ди
теиЫе де Ѵіаіка зе діПёгепсіе гадісаіетепі де сеііе де Мозсои
Епѵігоп 4.500 агіізапз з’оссирспі д’ёЬёпізіегіе дапз іе доиѵегпетепі де Ѵіаіка. Зиг се сЬіГГге, й реи
ргёз 32°П) з'адоппепі а Гіпдизігіе ди теиЫе. Сеііе іпдизігіе ехізіе дериіз ріиз д’ип зіёсіе дёій.
Іе ігаѵаіі а дотіеііе езі ріиз гёрапди дие іе Ігаѵаіі а Гаіеііег: Іа гаізоп еп езі, дие Іа уіапде
таіопіё дез агіізапз гигаих з’адоппе аиззі а Гадгісиііиге.
I е Ьоіз иіііізё езі зигіоиі ееіиі дез езрёсез Іосаіез: Іе ріп еі Іе заріп.
□п Цре де теиЫе опдіпаі, іаЬгідиё й Ѵіаіка, езі Іе теиЫе ѵегпі, гесоиѵегі де іеиіііез де ріасаде
еп ехсгоіззапсе де Ьоиіеаи, д'ипе пиапсе диі ііге зиг Іе іаипс. ка тагсЬапдізе соигапіо, раг Іа раиѵгсіё
ди деззіп еі ГаЬзепсе де тоЫз дёсогаіііз Іс сёде де Ьеаисоир аих ргодиііз де Іа гёдіоп де Мозсои
(Ѵоіг рІапсЬе І.ХХХІП).
І.ез зегѵісез гепдиз раг Іе гетзіѵо дс Ѵіаіка сп ѵис д'атёііогег Гіпдизігіе ди теиЫе зопі
гесоппиз. І.е дёроі дез ргодиііз (іез коизіагз, Іопдё раг Іе гетзіѵо дапз Іа ѵіііе де Ѵіаіка, сі допі Іе
сЬіИге д’аИаігез аппиеі аііеіпі 200.000 гоиЫез, деззегі Іез Ьезоіпз дез Коизіагз-ІаЬпсвіііз де теиЫез
раі 1а ѵоіе д’ипе огдапіьаііоп д'аіеіісгз-ёсоісз де іоиі оідге Маіз Іа іасЬе ди гетзіѵо езі гепдие, сез дегшегз
іетрэ, діИісіІе раг Гаррагііюп де поиѵеаих сопсиггепіз зиг Іез тагсЬёз зіЬёгіепз: іез коизіагз ди доиѵег-
петепі де Регт
А Іа раде 71 зопі гергодиііз дез теиЫез еп озіег, ігаѵаих де раузапз, коизіаіз ди доиѵегпетепі де
Моуиііеѵ еі а Іа раде 72 ип тёііег де ііззегапд, г.ісЬетспі огпё, еі дез диепоиіііез, ехрозёз раг Іе топа-
зідге де Іа Заіпіе Ѵіегдс де Кгазпозіок, доиѵегпетепі де Огодпо.
І.Е ГРЕ55АСЕ ЭЕ І.А РАІН.Е.
Ѵоп раде 75.
к’іпдизІгіе ди ііеззаде де Іи раіііе езі епсоге ігёз реи ёіидіёс еп Риззіе. Р'аргёз поз доппёез, поиз
роиѵопз діге, серепдапі, дие Іе ігеззаде де Іо раіііе, еі еп рагіісикег Іа сопіесіюп дез сЬареиих, оссире
зиііоиі Іез Іоізігз Іаіззёз раг Іез ігаѵаих- дез сЬатрз аих раузаппез ди уоиѵегпетеиі д’ОІопеіг, де Іа
Риззіе тёгідіопаіе еі дез соіопісз аііетапдез ди дізігісі де Хіісоіаіеѵзк, доиѵегпетепі де Затага
к’ёіёѵаііоп дез дгоііз де доиапе зиг Іез оЬіеіз де раіііе, ітрогіёз еп Риззіе, а регтіз а сеііе іпдизігіе
де ргепдге ип аззег дгапд еззог дапз Іа гёдіоп ди гоуаитс дс Роіодпе, еі ееі еззог з’езі аиззііді гёрегсиіё
зиі Гітрогіаіюп еп Риззіе де Іа раіііе ігеззёе, диі езі іотЬёе. Сез гёзиІІаіз опі дёсідё Іе Міпізіёге
сіе ГАдгісиІіиге А з’оссирег д'ипе Іа^оп іттёдіаіе де Гіпдизігіе ди ігеззаде «іе Іа раіііе еі поіаттспі й
оиѵііг й Іа зіаііоп д’Озііпіаіка, дізігісі д’АІгхапдгіа, доиѵегпетепі де КЬегзоп, ипе ёсоіе зоиз Іа дігесіюп
де М-те М. О. Ргіроиіепко, іапдіз дие Іа дігесіюп уёпёгиіе дез еПогіз, еп ѵие де Гогдапізаііоп гаііоппеііе
де Гіпдизігіе паіззапіе, іиі сопііёе а *Ѵтс 8. А. РаѵідоП. Оиѵегіе еп таі 1911, Гёсоіе д’Озііпіаіка, а Іа
зиііе д’ип ѵоуаде д'ёіидез а Гёігапдег де за дігесігісе, риІ з’епгісЬіг, дез Гаппёе зиіѵапіе, д’ипе ехсеІІеп)е
соііесіюп де тодёіез дез ріиз ѵагіёз сі, тізс еп гаррогіз дігесіз аѵес іез ёіаЫіззетепіз іпдизіпеіз
іпіегеззёз Й Ѵагзоѵіе, еііе риІ соттспсег й Іиііег иіііетепі аѵес )а сопсиггепсе ёігапдёге.
ко деихіёте ехрозіііоп де Гіпдизігіе гигаіе а пнз еп геііеі Іез ігаѵаих де Гёсоіе д’Озііпіаіка, еі
запз пиі доиіе, ип іпіёгеззапі аѵепп езі гёзегѵё й Гіпдизігіе ди ігеззаде де Іа раіііе еп Риззіе. кез гергодисііопз,
риЫіёез дапз се ѵоіите, Гаііезіепі пеііетепі (ѵоіг раде 75).
Зідпаіопз зигіоиі: Іез сЬиреаих сіе багпез, Іез сЬереаих депге «ропата*, Іез реіііз заез о таіп, Іез ріаіеаих,
Іез реіііез агтоігез, Іез Ьиѵагдз, епПп Іез огеіііегз; іоиіез сез ріесез зопі д'ипе гетагдиаЫе огідіпаіііё.
И Іаиі зідпаіег аиззі а іііге сіе сигюзііё ипе ёдіізе еп раіііе, ігеззёе сіи раузап I. А. Эгоигіпе. Се
ігаѵаіі аііезіе Гёіоппапіе адгеззе сіе зоп аиіеиг.
Р О Т Е Р I Е.
Ѵоіг ріапсЬе ЬХХХѴІЛ еі радез 78. 79.
І.'аіі сіе Іа роіегіе езі реиі-сіге Гип дез ріиз апсіепз депгез де Гіпдизігіе агіізіідие; дапз поіге раіпе
іі а аііеті ип Ьаиі дёѵеіоррстепі. II езі Іогтё де деих іпдизігіез ігёз дізііпсісз: Іа ргетіёге ехіде ип
оиііііаде ІесЬпідие ігёз сотріідиё еі ипе сиіззоп дапз дез Гоигз а Ьаиіе Іетрёгаіиге; еііе ргодиіі дез оЬіеіз
Наиіетспі агіізіідиез еп рогееіате еі еп (аіепсе; Іа зесопде зе Ьогпе а тодеіег дез оЬіеіз еп іегге діаізе
огдіпаіге, диі зиЬіззепі Іа сиіззоп дапз дез Гоигз зітріез запз аисипе іетрёгаіиге зигёіеѵёе. І.а ргетіёге
де сез іпдизігіез аррагііепі аих изіпез еі аих ІаЬпдиез, іапдіз дие іа зесопде пе з’ёіепд диёге аи дсіа ди
сегсіе де Іа ргодисіюп коизіаге. II іаиі ехсеріег Гапсіеп сепіге дез роіегіез гиззез, диі оссире ипе дгапде
зирегіісіе дапз Іе доиѵегпетепі де Мозсои, гедіоп де біеі.
І.а ѵаіеиг дез роіегіез дёрепд де деих сопддюпз: Іе дедгё дс регІесіюп ІесЬпідие еі 1с дойі агіізіідие
і.е сбіё ІесЬпідие Іаіззе Ьеаисоир а дёзігег; дапз сегіаіпз епдгоііз Іез роііегз з'еп ііеппепі епсоге аи ргосёдё
ргітіііі, диі сопзізіе а Іогтег ГоЬіеі поп д’ип зси) Ыос де іегге діаізе, таіз д'ипе зёгіе де соисЬез, оіоиіёез Іез
ипез зиг Іез аиігез; с’езі аіпзі дие ігаѵаіііепі Іез роііегз ди доиѵегпетепі д’ОІопеіг, дізігісі де ѴісЬсдогзк,
гауоп д’Дпдот; с’езі аіпзі дие зопі Іаііез Іез дгапде* «кагазз», атрЬогез а ѵіп, етріоуёез аи Саисазе, .Маіз
іоиі іе сепіге де Іа Риззіе соппаіі Гетріоі ди тёііег а іоигпег. Еп дёпёгаі поз коизіагз-роііегз, таідгё Іе
тапдие де регіссііоп іесЬпідие, опі а ип Ьаиі дедгё Іез Гасиііёз пёсеззаігез роиг ееі агі: ііз опі Іе соир
(і’оеіі ігёз іизіе, Іа таіп зйге еі ип зепз ігёз дёѵеіоррё де ГЬаігпоте дез Гогтез еі дез днпепзіопз.
Ьсигз Гоигз а сиіззоп зопі аиззі ігез ргітіііГз; ііз аррагііеппепі аи 1>ре дез іоигпеаих зітріез запз
соигапіэ д аіг; де ріиз ііз зопі Гаііз дапз Іа іегге, де зогіе дие Іа сЬаІеиг зе регд а зёсЬсг ГЬитідііё
епѵігоппапіе. і’аЬзепсе де ЬоисЬез а соигапі д’аіг етрёсЬе Іе сотЬизііЫе де Гоигпіг іоиіе Іа сЬаІеиг
допі іі езі зизсерііЫе. Рапз сегіатез Іосаіііёз, аіпзі а ОіеІ, Іез Гоигз зопі регіесіюппёз, таіз дапз д'аиігез
оп ѵоіі зоиѵепі де зітріез Гоигз зегѵіг а Іа сиіззоп дез оЬіеіз.
I е ѵегпіззаде дез оЬіеіз езі аиззі аззеі дёГесіисих, саг Іез агіізапз пе заѵепі раз ргёрагег ип ѵегпіз
іпсоггирііЫе; аиззі Іа ѵаіззеііе де сиізіпе гіздие-і-еііе рагіоіз (іе саизег дез етроізоппстспіз раг Іе рІотЬ
диі спіге дапз Іа сотрозііюп ди ѵегпіз.
І_е .Міпізіеге де ГАдгісиІіиге теі іоиз зез сИогіз а регГесііоппег Іез ргосёдёз іесЬтдиез де Іа роіепе
коизіаге. А ееі еГГеі іі а іпзіііиё а 51. РёіегзЬоигд аиргёз ди ІаЬогаіоіге сёгатідие де ГІпзіііиі ТесЬпоІо-
дідие ипе зесііоп, диі а сотте ЬиІ Гёіидедез іеггез діаізез. Еп оиіге Іе Міпізіёге а рогіё зоп аііепіюп эиі
Іе тапдие дс таіігезчпзігисіеигз; дапз се Ьиі Гапсіеп аіеііег д'епзеідпетепі де Іо ѵіііе де Оііпзк, доиѵегпе-
тепі де Роііаѵа, а ёіё ІгапзГогтё еп есоіе де таіігез роііегз тзігисіеигз; Іез ёіидез у зопі зигіоиі іесЬтдиез.
Сеііе есоіе ехізіе дериіз диаіге апз; зез оЬіеіз зопі гергодиііз раг поіге іііизігаііоп, раде 78, таіз іі Гаиіаѵоиег
дие Іеиг зіуіе, таідгё Іа регіесіюп ІесЬпідие дёіб аНсіпіе, п’езі т огідіпаі, пі зёѵёге, еі дие іе сбіё
агіізіідие Іаіззе а дёзігег.
Ііп тоиѵетепі агіізіідие ріиз ргопопсё еі ипе сегіате гссЬегсЬе де Гогпетепіаііоп дс Іа сёгатідие
опі Ііеи дапз ипе аиІГе ІосаШё ди доиѵегпетепі де Роііаѵа. І.е реііі Ьоигд д’ОросЬта з’езі пеііетепі
дізііпдиё а 1а зесопде схрозііюп коизіаге; <1 аѵад ехрозё Іез ігаѵаих дез созадиез Е. Ріёзшк,
Т. ІсЬегпспко еі Рогозпу; сЬасип а ри ѵоіг Іез ргодгёз гетагдиаЫез, оЫепи.з дгбее аих еНогі.з ди хетзіѵо
<іе Роііаѵа роиг доппег аих роіегіез ип сасЬсі агіізіідие, зрёсіаіетепі ІосаІ 1_е Ьиі а ёіё аііеіпі роиг Іез
ііззиз, Іез Ьгодепез, Іез оЬіеіз еп Ьоіз; Іо сёгатідие п’езі раз гезіёе еп аггіёге; зез Гогтез еі зез огпетепіз
опі де ГогідіпаІііё еі де. Іа Ьеаиіё; дапз Іа Риззіе тёпдюпаіе ОросЬта гезіе Іе сепіге де сеііе гепаіз-
запсе. (Ѵоіг ріапсЬе І.ХХХѴІІІ).
Ыоіге ріапсЬе пе топіге дие дигідиез оЬіеіз, сЬоізіз рагті Іез потЬгсизез роіегіез, диі аііігаіспі
I ’аНепііоп ди риЫіс а Гехрозіііоп.
Е’іпдизігіе сіе Іа іаіііе дез ріеггез дапз ГОигаі.
Ѵоіг рачез 81), 81.
Ь’огідіпе де Іа іаіііе дез ріеггез дапз ГОигаі езі Ііёс а )а Гопдніюп, еп 1/65 6 ЕкаіёгіпЬоигд, дс Іа
ГаЬгідие Ітрёгіаіе де іаіііе, дш езі таіпіепапі ди геззогі ди Міпізіёге де Іа Соиг; еііе аіда 6 іпіріапіег
дапз 1 Оигаі Іез іпдизігіез геіаііѵез аи Ігаѵаіі де Іа ріегге. ЕкаіёгіпЬоигд еі Іез изіпез аѵоізіппапіез,
сеііез ди Наиі еі ди Ваз-Іззеі еі сеііе де Вегіохоѵо, Гогтепі аиіоигд’Ьиіі Іе сепіге де сез іпдизігіез. С'езі Ій
дие зе ігоиѵепі сопсспігёз Іа іаіііе а іасеіісз дез ріеггез ргёсіеизез еі Іе ігаѵаіі де діПёгспіз іазрез,
ди таІасЬііе еі д'аиігез тіпёгаих, ехсеріё Іе тагЬге, риі езі іа^оппё дапз ипе изіпе зрёсіаіе а 36 ѵегзіез
де ЕкаіёгіпЬоигд.
І.е гёдіетгпі дез Міпез дізііпдие деих дгоирез де ріеггез ргоргез а еіге ігаѵаіііёез: 1) Іез ріеггез
дс ргіх, 2) Іез ріеггез ргёсіеизез еі соіогёез 1)
Іеь коизіагз де ГОигаІ опі адоріё ип аиіге дгоиретепі: 1) Іез ріеггез ргесіеизез ЬгіІІапіез; 2) Іез
ріеггез соіогёез. І)апз Іа ргетіёге дс сез діѵізіопв гепігепі іоиіез Іез ріеггез ігапзрагспіез, допі Іа дигеіё
п’езі раз аи дсззоиз де 6,5; дапз Іа зесопде, Іез тіпёгаих поп ігапзрагепіз. і.ез ргетіегез зе дізітдиепі
раг Іеиг ёсіаі, раг Іе іси дез гауопз зиі Іеигз Іассііез; Іез зесопдез зопі арргёсіёез роиг Іеигз іеіпіез, роиг
Іеигз ѵетез еі роиг Іеиг аріііиде а зиррогіег ип Іопд ігаѵаіі де роііззиге
МаІЬеигсизетепі Гіпдизігіе де Іа ріегге дапз ГОигаІ езі Ьеаисоир іотЬёе, еі сЬадие аппёе атёпе
ипе діттиііоп поіаЫе ди потЬге дез Іарідаігез. I а ргіпсіраіе гаізоп де сеііе Ьаіззе ѵіепі ди тапдие де
таіёгіаих ассеззіЫез аих коизіагз, саг Іа гесЬсгсііе дез ріеггез ргёсіеизез еі дез тіпёгаих соіогёз езі
а реи ргёз шіегдііс аих рагіісиііегз; аиігсіоіз іі п'еп ёіаіі раз аіпзі. Чатіепапі Іе дгоіі ехсіизіі езі доппё
й 1а ІаЬпдие Ітрёгіаіе де іаіііе а ЕкаіёгіпЬоигд.
Еп дёпёгаі Іез тіпёгаих діГ оп ігоиѵе дапз ГОиіаІ п'аггіѵепі іатаіз дігесіетепі епіге Іез таіпз ди
коизіаг-Іарідаіге, таіз іоиюигз раг ип іпісгтёдіаіге; с’езі аіпзі дие Іа діііісиііё де зе ргосигег дез таіё-
гіаих Іаіі іотЬег Гіпдизігіе еі тсі Іе коизіаг дапз Іи дёрспдапсе сотріёіс ди тагсЬапд тіегтёдіаіге. Оиапд
Іе коизіаг тапдие де таіёгіаих, д доіі оііег детапдег ди Ігаѵаіі й се дегпіег еі гесеѵоіг Іа рауе дие
ссіиі-сі ѵеиі Ьіеп ёіаЫіг. Сотте гёзиііаі, Іез геѵепиз дез Іарідаігез опі Ьаіззе де 30—ДО^о аи соигз де
сез дегтёгез аппёез.
І.а сЬегіё де Іа таіп доеиѵге а аиззі сопігіЬиё а іаіге іотЬег Гіпдизігіе (іе іа іаіііе дез ріеггез дапз
ГОигаІ І.е коизіаг ігаѵаіііе зиг ип тёііег, диі езі тіз еп тоиѵстепі раг ип оиѵгіег, сеі оиѵгіег гесеѵаіі
аиігсіоіз де 20-50 сорескз раг іоиг, іі ехіде аиіоигд’Ьиі I гоиЫе ои 1 гЬ. 20 сор Сеііе дёрепзе езі ігор
Іоигде роиг Ьеаисоир де коизіагз, аиззі оп пе реиі раз езрёгег геіеѵег сеНе іпдизігіе дапз ГОигаІ аѵапі
д’аѵоіг ігоиѵё диеідие тоігиг тёсапідие диі гегпріасе Іа іогее ііитате.
II Іаиі тдідиег епііп епсоге ип дёГаиі, еі се п'езі раз Іе тотдге, чиі сопігіЬие а іа Ьаіззе де Гіп-
дизігіе де 1а ріегге дапз ГОигаІ: с’езі Іе тапдие дс дойі агіізіідие дез оЬіеіз Оериіз дез аппёез Іез
коизіагз іопі іоиіоигз Іа тёте сЬозе^ дез госз сп тіпіаіиге, сотрозёз дез тётез ріеггез еі дез тётеэ
егізіаих; дез сепдгіегз, дез Ьоііез іоиіоигз рагеіПез.
І.ез коизіагз еих-тётез гесоппаіззспі Іа пёсеззііё де геіеѵег Іе сбіё агіізіідие де Іеиг ігаѵаіі, таіз
ееіи п’езі гёаІізаЫе дие раг ГасІіѵііё даіеііегз агіізіідиез диі зегѵігаіепІ й епзеідпег еі дт зегаіепі роиі ѵиз
аиззі де сотріоігз роиі ГасЬаі еі роиг Іа ѵепіе дез таіёгіаих еі (іез оиѵгадез.
Се. дегпіег Ьезоіп з’езі пеііетепі деззіпё а Іа зесопде ехрозіііоп дс Гіпдизігіе коизіаге.
Ь’іпдизігіе де Іа ріегге оссираіі ипе ріасе іоиі а іаіі іпіёпеиге; еііе п’ёіаіі гергёзепіёе дие раг Гаіеііег
ёсоіс де Мгатозкоіё ди хетзіѵоди дізігісі д’ЕкаіёгіпЬоигд, раг Іа соорёгаііѵе де Рокгоѵо>аззіІзк еі диеідиез
коизіагз (ѵоіг Іез іііизігаіюпз дапз Іе іехіе, радез 80 еі ВЦ.
І.’аіеііег д’епзеідпетепі агіізіідие Гопдё раі Іе хетзіѵо д’ЕкаіёгіпЬоигд й Мгатогзкоіё езі діпдё раг
ип апсіеп ёіёѵе де Гёсоіе д’іпдизігіе агіізіідие ЗігодапоИ й Мозсои І.ез коизіагз ехёсиіепі Іеигз оиѵгадез
д'аргёз дез тодёіез еп Ьоіз ди Мизёе коизіаг де Мозсои еі ёсоиіепі Іеигз оЬіеіз раг Іе Мадахіп дез
коизіагз а Мозсои. *
• Асіиеііетепі Іе гетзіѵо, аідё ди Мтізіёге де ГАдгісиІіиге, а дёсідё д’тзіііиег дапз ГОигаІ ип поиѵеаи
сепіге роиг Гіпдизігіе тагЬгіёге, с’езі дапз се Ьиі ди’ип поиѵсі аіеііег д’епзеідпетепі агіізіідие а ёіё
оиѵегі дапз Гичіпе ди Наиі-Оиіаіеічк. II езі геіаііѵетепі Ыеп роигѵи де ГоиііІІаде пёсеззаіге еі де ріиз
іі деге ипе ёсоіс де Гаіі де Іа іаіііе.
к’аѵспіг поиз топігега зі сеі аіеііег юие Іе гдіе ди’оп Іиі дезііпе дапз Іа ѵіе ди коизіаг-Іарідаіге.
Еп іоиі саз 1а Ьаіззе асіисііе де сеііе іпдизігіе езі гедгеііаЫе. фие де Ьеііез ріеггез дізепі тстріоуёез
дапз Іез Папсз де ГОигаІ!
’) І.о ргетіёге де се» соіёдопс» сотргепд Іе тпгЬгс, Іа госке согпёе, Іе рогркугс, Іе» іазре», Іе ІаЬгпдог, еп дёпёгаі Іе»
ріегге» аріе» д ёіге» роііс» еі стріоуёе» роиг дс» сопэігисііоп» еі де» огпетгпі». 1_а »есопде сотргепд. Іе діатапІ, Іе »аріпг,
Іс гиЬі», Гетегаидс, Гаіехапдгііе, Гораіе, І’атёіКузіе, Іе ЬёгуІ, Іе дгепаі, Іе сгі.МаІ де госііе еі сегіот» тіпёгаих гепди» ргёсіеих
раг Іеиг гагеіё.