Императоръ Александръ I. Oпытъ историческаго изследованія. Томъ 1 - Романовъ Н.

Author: Романовъ Н.
Tags: история
Year: 1912
Similar
Императоръ Павелъ I. Его жизнь и царствованіе. Томъ 1
Императоръ Павелъ I
Императоръ Александръ Первый. Его жизнь и царствованіе. Томъ 1
Императоръ Александръ Первый. Его жизнь и царствованіе. Томъ 2
Text
                    ^еликій р н/ізь ^иколай ^Михаиловичъ
ИМПЕРАТОРЪ
АЛЕКСАНДРЪ I
ОПЫТЪ ИСТОРИЧЕСКАГО ИЗСЛѢДОВАНІЯ
ТОМЪ ПЕРВЫЙ
ТЕКСТЪ и ПРИЛОЖЕНІЯ,
съ 19 таблицами портретовъ и рисунковъ

С.-ПЕТЕРБУРГЪ
ЭКСПЕДИЦІЯ ЗАГОТОВЛЕНІЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХЪ БУМАГЪ
1912
Библіотека "Руниверс"
ИМПЕРАТОРЪ
АЛЕКСАНДРЪ I
Библиотека "Руниверс"
Библиотека "Руниверс1
Библиотека "Руниверс"
Императоръ Александръ /

^еликій р н/ізь Николай Михайловичъ
ИМПЕРАТОРЪ
АЛЕКСАНДРЪ 1
ОПЫТЪ ИСТОРИЧЕСКАГО ИЗСЛѢДОВАНІЯ
ТОМЪ ПЕРВЫЙ
ТЕКСТЪ и ПРИЛОЖЕНІЯ,
съ 19 таблицами портретовъ и рисунковъ
С.-ПЕТЕРБУРГЪ
ЭКСПЕДИЦІЯ ЗАГОТОВЛЕНІЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХЪ БУМАГЪ
1912
Библиотека "Руниверс1
Библиотека "Руниверс"
ПРЕДИСЛОВІЕ.
Въ нашемъ новомъ трудѣ мы не намѣрены излагать исторіи
царствованія Александра Благословеннаго.
Мы стремимся дать опытъ историческаго изслѣдованія харак-
тера и дѣятельности Александра Павловича, не только какъ
Государя и повелителя земли русской, но и какъ человѣка.
Задача наша не изъ легкихъ—мы это сознаемъ: во-первыхъ,
потому, что многіе источники отсутствуютъ, благодаря система-
тическому истребленію ихъ Императоромъ Николаемъ I; другіе
хотя и существуютъ, но съ большими пробѣлами, какъ, напримѣръ,
вся переписка Императрицы Маріи Ѳеодоровны съ сыномъ-
первенцемъ; во-вторыхъ, мы не могли воспользоваться полностью
всѣми иностранными архивами, несмотря на широкую любезность
архивовъ иностранныхъ дѣлъ: французскаго, австрійскаго и прус-
скаго; наконецъ, доступъ къ нѣкоторымъ частнымъ архивамъ,
какъ русскимъ, такъ и иностраннымъ, еще не открытъ. Главными
источниками, которыми мы могли вполнѣ свободно пользоваться,
были документы и рукописи Собственной Его Императорскаго Вели-
чества библіотеки и Государственнаго архива, а также матеріалы,
находящіеся въ Архивѣ Канцеляріи Военнаго Министерства, помѣ-
щающемся въ Петропавловской крѣпости.
V
Библиотека "Руниверс"
Повторяемъ, мы не старались дать исторію царствованія
Императора Александра I. До сихъ поръ имѣется въ Россіи
только сочиненіе Николая Карловича Шильдера. Эта интерес-
нѣйшая книга написана съ вдохновеніемъ, увлекательно и та-
лантливо, но, строго говоря, трудъ Шильдера нельзя назвать
серьезной исторической работой. Она читается легко и, какъ
историческій романъ, каждому, занимающемуся этой эпохой, не-
обходима, но въ ней чувствуется какая-то незаконченность,
много весьма досадныхъ пробѣловъ, недомолвокъ и неточностей.
Покойный историкъ имѣлъ желаніе написать подробную исторію
царствованія своего любимаго героя; онъ успѣлъ подготовить
обширнѣйшій матеріалъ для этой цѣли, нынѣ находящійся въ
Императорской Публичной библіотекѣ, но преждевременная кон-
чина прервала благія намѣренія Николая Карловича. Смѣемъ
выразить надежду, что къ столѣтію кончины Императора Але-
ксандра I, то-есть къ 1925 году, найдутся молодыя силы, которыя
посвятятъ себя этой работѣ.
Наша же задача гораздо скромнѣе: мы давали и даемъ
матеріалы, которыми будущіе русскіе историки могутъ воспользо-
ваться. Не намъ, также, рѣшать вопросъ, возвеличитъ или понизитъ
предлагаемое историческое изслѣдованіе образъ Благословеннаго
монарха.
Думаемъ, что, какъ правитель великой страны, Александръ I
займетъ первенствующее мѣсто въ лѣтописяхъ общей исторіи;
какъ Русскій Государь, онъ былъ въ полномъ расцвѣтѣ своихъ
блестящихъ дарованій лишь въ годину Отечественной войны, въ
другіе же періоды двадцатичетырехлѣтняго царствованія интересы
Россіи, къ сожалѣнію, отходили на второй планъ. Что же касается
личности Александра Павловича, какъ человѣка и простого смерт-
наго, то врядъ ли обликъ его, такъ сильно очаровывавшій совре-
менниковъ, чрезъ сто лѣтъ безпристрастный изслѣдователь
признаетъ столь же обаятельнымъ.
VI
Библиотека"Руниверс"
Считаю своимъ долгомъ выразить мою признательность за
оказанное содѣйствіе: С. М. Горяйнову, В. В. Щеглову, В. И.
Саитову, А. А. Голомбіевскому, члену французской академіи
Фредерику Массону, князю Ѳ. Лихтенштейну, г. Шлиттеру, про-
фессору Шиману и г. Байльё.
Н. М.
ѴП
Библиотека "Руниверс"
Библиотека "Руниверс"
Оглавленіе.
СТР.
Предисловіе..................................................... V
Оглавленіе......................................................IX
Списокъ иллюстрацій.............................................XI
ГЛАВА I. Годы колебаній (1801—1807)............................. 1
ГЛАВА II. Союзъ съ Наполеономъ (1807—1812)..................... 55
ГЛАВА III. Борьба съ Наполеономъ (1812—1815)....................89
ГЛАВА IV. Эпоха конгрессовъ. Мистицизмъ. — Военныя поселенія
(1816—1822)................................................... 179
ГЛАВА V. Общее разочарованіе (1822—1825)...................... 265
ПРИЛОЖЕНІЯ.
I.	Письма Александра I къ Лагарпу..............................353
II.	Письма Лагарпа къ Александру I.............................367
III.	Изъ переписки Александра I съ княземъ А. Чарторыжскимъ. . 373
IV.	Донесенія австрійскаго повѣреннаго въ дѣлахъ графа Сенъ-
Жюльена Меттерниху.....................................396
V.	Письма и записки Александра I къ князю А. Н. Голицыну . . 527
VI.	Записки князя А. Н. Голицына къ Александру I, съ отвѣтами
Государя...............................................567
VII.	Письмо Н. М. Карамзина (?) къ Александру I (1807 г.) . . . 576
IX
Библиотека "Руниверс'
Библиотека "Руниверс"
Списокъ иллюстрацій.
Императоръ Александръ I. Съ миніатюры изъ собранія Вели-
каго Князя Николая Михаиловича...........................предъ
Великій Князь Павелъ Петровичъ съ супругою и сыновьями
Александромъ и Константиномъ. Съ пастели, принадле-
жащей Великому Князю Николаю Михаиловичу .... послѣ
Графъ Никита Петровичъ Панинъ. Съ миніатюры, принадле-
жащей князю С. М. Голицыну.
Графъ Петръ Алексѣевичъ Паленъ. Съ миніатюры, принадле-
жавшей графу К. И. Палену.
Графъ Леонтій Леонтьевичъ Беннигсенъ. Съ акварельнаго пор-
трета изъ собранія Великаго Князя Николая Михаиловича.
Ѳедоръ Петровичъ Уваровъ. Съ миніатюры изъ того же собранія. „
Графъ Викторъ Павловичъ Кочубей. Съ миніатюры изъ того же
собранія.
Николай Николаевичъ Новосильцовъ. Съ портрета Щукина, въ
Императорской Академіи Наукъ.
Князь Адамъ Адамовичъ Чарторыжскій. Съ портрета Олешке-
вича, въ Московскомъ Румянцовскомъ музеѣ.
Графъ Павелъ Александровичъ Строгановъ. Съ портрета Виже-
Лебренъ; собственность князя П. ІІ. Голицына.................
Императрица Елисавета Алексѣевна. Съ портрета Виже-Лебренъ,
въ Большомъ дворцѣ Царскаго Села.
Великая Княгиня Екатерина Павловна. Съ миніатюры Беннера;
собственность Е. А. Евреиновой.
Марія Антоновна Нарышкина. Съ миніатюры де-Бомонъ, 1808 г.;
собраніе Великаго Князя Николая Михаиловича.
Баронесса Юлія Крюденеръ. Съ миніатюры изъ собранія Вели-
каго Князя Николая Михаиловича................................
СТР.
III
XIV
32
64
96
XI
Библиотека "Руниверс1
СТР.
Императрица Марія Ѳеодоровна. Съ портрета, принадлежащаго
Великому Князю Николаю Михаиловичу.....................
послѣ 128
Графъ Ѳедоръ Васильевичъ Ростопчинъ. Съ акварельнаго пор-
трета, принадлежащаго Великому Князю Николаю Михаи-
ловичу.
Князь Михаилъ Иларіоновичъ Кутузовъ. Съ миніатюры изъ
собранія Великаго Князя Николая Михаиловича.
Князь Петръ Ивановичъ Багратіонъ. Съ миніатюры изъ того же
собранія.
Павелъ Васильевичъ Чичаговъ. Съ портрета, находящагося въ
Морскомъ музеѣ................................................. 160
Цесаревичъ Константинъ Павловичъ. Съ миніатюры изъ собранія
Великаго Князя Николая Михаиловича.
Князь Михаилъ Богдановичъ Барклай-де-Толли. Съ миніатюры
изъ того же собранія.
Графъ Иванъ Ивановичъ Дибичъ. Съ акварельнаго портрета
изъ того же собранія.
Графъ Михаилъ Андреевичъ Милорадовичъ. Съ миніатюры изъ
того же собранія............................................... 192
Николай Николаевичъ Раевскій. Съ миніатюры изъ того же
собранія.
Алексѣй Петровичъ Ермоловъ. Съ миніатюры изъ того же
собранія.
Александръ Семеновичъ Шишковъ. Съ миніатюры изъ того же
собранія.
Александръ Дмитріевичъ Балашовъ. Съ миніатюры изъ того же
собранія......................................................  224
Графъ Михаилъ Михайловичъ Сперанскій. Съ акварельнаго пор-
трета Васильевскаго, принадлежащаго Великому Князю
Николаю Михаиловичу.............................................256
Александръ Ивановичъ Чернышевъ. Съ миніатюры Лидеръ,
1822 г.; собраніе Великаго Князя Николая Михаиловича.
Графъ Карлъ Васильевичъ Нессельроде. Съ портрета Изабе;
собраніе Е. А. Евреиновой.
Родіонъ Александровичъ Кошелевъ. Съ портрета Рокотова;
собственность Д. А. Беклемишевой.
XII
Библиотека "Руниверс1
Князь Александръ Николаевичъ Голицынъ. Съ акварельнаго
портрета, принадлежащаго Великому Князю Николаю Ми-
хаиловичу .............................................. послѣ
Князь Меттернихъ. Съ портрета Изабе.
Таллейранъ. Съ миніатюры, принадлежащей Великому Князю
Николаю Михаиловичу.
Графъ Карлъ Осиповичъ Поццо-ди-Борго. Съ миніатюры Изабе,
принадлежащей графинѣ Поццо, въ Парижѣ.
Бернадоттъ. Съ миніатюры, принадлежащей Великому Князю
Николаю Михаиловичу..................................... „
Графъ Алексѣй Андреевичъ Аракчеевъ. Съ портрета Г. Дау,
принадлежащаго Великому Князю Николаю Михаиловичу .	„
Князь Петръ Михайловичъ Волконскій. Съ миніатюры изъ со-
бранія И. А. Всеволожскаго.
Графъ Николай Александровичъ Толстой. Съ миніатюры К. Верне,
1804 г.; собраніе Великаго Князя Николая Михаиловича.
Баронетъ Яковъ Вилимовичъ Вилліе. Съ портрета, принадле-
жавшаго М. Я. Вилліе.
Аѳанасій Даниловичъ Соломка. Съ миніатюры, принадлежащей
Великому Князю Николаю Михаиловичу........................„
Императоръ Александръ I въ соборѣ Александро-Невской лавры
1 сентября 1825 г. Съ копіи картины Г. Чернецова, при-
надлежащей Великому Князю Николаю Михаиловичу . .	„
Домъ въ Таганрогѣ, гдѣ жилъ и скончался Императоръ Але-
ксандръ I. Съ литографіи изъ собранія Великаго Князя
Николая Михаиловича........................................
Кончина Императора Александра 1. Съ литографіи изъ того же
собранія................................................. я
Императоръ Александръ I на смертномъ одрѣ. Съ рисунка,
принадлежавшаго А. С. Талызину, изъ-собранія Великаго
Князя Николая Михаиловича................................ »
Могила Императора Александра 1 въ Петропавловскомъ соборѣ.
Съ фотографіи......................................
СТР.
288
320
352
384
416
448
480
512
544
ХШ
Библиотека "Руниверс1
Библиотека "Руниверс"
Великій Князь Павелъ Петровичъ съ супругою и сыновьями,
Александромъ и Константиномъ
Библиотека "Руниверс"
ГЛАВА I.
Годы колебаній.
1801 — 1807.
.11 вега И дійісііе д’аѵоіг ріиз д’евргіі
дие іГеп а 1’Етрегеиг Аіехапдге; таіз
]е ігоиѵе диЧІ у тапдие ипе ріёсе, еі
іі т’еві ітро88ІЫе де дёсоиѵгіг Іадиеііе*.
(Мнѣніе объ Императорѣ Александрѣ, выска-
занное Наполеономъ въ одной изъ бесѣдъ съ
Меттернихомъ.)
Кончина отца, столь драматичная, застала Александра, когда
ему было 23 года и 3 мѣсяца отъ роду. Онъ былъ уже молодой
человѣкъ и шесть лѣтъ женатъ, душой и тѣломъ вполнѣ развитъ.
Слѣдовательно, ему было возможно наблюдать, размышлять и взвѣ-
шивать всѣ событія. Два лица имѣли въ дѣтскомъ возрастѣ пре-
обладающее на него вліяніе. То были: великая его бабка Екатерина II
и швейцарецъ-воспитатель Лагарпъ. Екатерина служила живымъ
примѣромъ, какъ нужно царствовать и управлять народомъ, Лагарпъ
преподалъ тѣ рецепты, которые, по его мнѣнію, наиболѣе были
подходящи и современны для роли монарха обширной имперіи.
Александръ многое усвоилъ, такъ какъ былъ воспріимчивъ,
но усвоилъ поверхностно и не вдумываясь въ суть дѣла, и не
стараясь понять духа русскаго человѣка. Потому его рѣшенія были
торопливы и необдуманны, недоставало прочнаго фундамента.
Библиотека "Руниверс"
По свидѣтельству стараго его дядьки Протасова, юноша былъ
умный и даровитый, но лѣнивый и безпечный; онъ быстро схва-
тывалъ всякую мысль, но скоро забывалъ, не умѣлъ сосредото-
читься, мало читалъ, предпочитая другія развлеченія, и особенно
интересовался военными упражненіями. Такъ было, когда въ
16 лѣтъ его женили, такъ оно и осталось въ годъ смерти Павла.
Эти недостатки характера какъ нельзя болѣе наглядно сказались
въ той роли, которую сыгралъ Александръ въ событіяхъ, довед-
шихъ его до престола въ мартѣ 1801 года, а также въ пред-
шествовавшихъ интригахъ къ завершенію этой драмы. «Люди, съ
которыми приходилось ежедневно сталкиваться, были или при-
дворные, или офицеры. Кромѣ нихъ, при строгостяхъ Павловскаго
режима, Александру не съ кѣмъ было встрѣчаться. Ему было хорошо
извѣстно, какъ многіе критиковали дѣятельность Государя, какъ
боялись Павла одни и какъ ненавидѣли его другіе, что недо-
вольство и ропотъ слышались не только въ столицѣ, но и внѣ
Петербурга, что такого рода отношеніе къ его отцу не предвѣ-
щало ничего отраднаго, и что все это могло довести до печальной
развязки. Между тѣмъ, Александръ, слыша о ропотѣ и недоволь-
ствѣ, продолжалъ усердно и безпечно свои любимыя военныя
занятія при любезномъ посредничествѣ опытнаго и старательнаго
артиллерійскаго офицера Аракчеева; иногда вздыхалъ дома наединѣ
съ своей супругой и ничѣмъ не выражалъ своихъ истинныхъ
чувствъ, покорно покоряясь судьбѣ и не дѣлая никакихъ попы-
токъ сблизиться съ батюшкой, чтобы раскрыть ему глаза или
уберечь его отъ готовящейся грозы.
А было надъ чѣмъ призадуматься. При извѣстной встрѣчѣ
въ банѣ съ графомъ Панинымъ, Никита Петровичъ, еще почти
за годъ, т.-е. въ 1800 году, прозрачно намекнулъ Александру на
возможность заговора.
Нѣтъ сомнѣнія, что и другія лица говорили ему то же самое.
Рядомъ съ этимъ, Александру было извѣстно, что въ послѣдніе
2
Библиотека "Руниверс"
годы своей жизни Екатерина хотѣла лишить наслѣдства на пре-
столъ сына, отдавъ это наслѣдство въ руки любимаго ея внука.
16 сентября 1796 года въ разговорахъ съ Александромъ преста-
рѣлая Императрица лично изъявила свое желаніе передать не-
посредственно Всероссійскій престолъ въ руки возлюбленнаго
ея внука, лишивъ престола Павла Петровича. Недѣлю спустя,
Александръ письменно благодарилъ бабушку за оказанное ему
довѣріе *).
По этому поводу Шильдеръ старается доказать, что письмо,
написанное Александромъ бабушкѣ, было послано съ вѣдома
Павла Петровича. Говоря далѣе объ этомъ вопросѣ, историкъ
Александра до того увлекается, что допускаетъ въ области исто-
рической науки право „отгадывать и возстановлять—въ особен-
ности отгадывать" **).
Не можемъ допустить такой теоріи, потому что такого рода
догадки только уклоняются отъ истины. Увлекаясь дальше, Шиль-
деръ сопоставляетъ даты писемъ Александра къ Аракчееву и
Александра къ Екатеринѣ, и совсѣмъ голословно приходитъ къ
заключенію, что свидѣтелемъ какой-то „присяги былъ Аракчеевъ",
что будто бы „необъяснимая дружба" между Александромъ Павло-
*) Ье 24 зеріетЬге 1796.	Ѵоіге Ма|езіё Ітрёгіаіе!
Латаіз пе роиггаіз ехргітег та гесоппаіззапсе роиг Іа сопііапсе допі V. М. а Ьіеп
ѵоиіи т’іюпогег еі Іа Ьопіё ^и’е11е а даі^пё аѵоіг де іаіге де 8а таіп ип ёсгіі зегѵапі д’іпіеііі-
§епсе аих аиігез раріегз. Л’езрёге дие V. М. ѵегга, раг топ гёіе а тёгііег зез ргёсіеизез Ьопіёз,
Чие і’еп зепз іоиі 1е ргіх. Ле пе роиггаіз, іі езі ѵгаі, ]атаіз аззех рауег тёте раг топ зап§
іоиі се ци’ЕПе а даі&пё еі ѵеиі іаіге епсоге роиг тоі. Сез раріегз сопіігтепі ёѵідеттепі іоиіез
Іез гёііехіопз дие V. М. а Ьіеп ѵоиіи те соттипіциег іапіді еі циі, з’іі т’езі регтіз де 1е діге,
пе реиѵепі ёіге ріиз |изіез. С’езі еп теііапі епсоге ипе іоіз аих ріедз де V. М. I. Іез зепіітепіз
де та ріиз ѵіѵе гесоппаіззапсе ^ие }е ргепдз Іа ІіЬегіё д’ёіге, аѵес 1е гезресі 1е ріиз ргоіопд
еі ГаііасЬетепі 1е ріиз іпѵіоІаЫе,
де Ѵоіге Ма]езіё Ітрёгіаіе 1е ігёз ЬитЫе. еі ігёз зоитіз 8и]еі еі реііі-Шз,
Аіехапдге.
Едва ли Павелъ Петровичъ и Марія Ѳеодоровна могли участвовать въ составленіи
такой записки, гдѣ сказано, что „іоиіез Іез гёііехіопз пе реиѵепі ёіге ріиз різіезі*
е*) См. Шильдера, т. I, стр. 130 и 131.
3
Библиотека "Руниверс"
вичемъ и Аракчеевымъ кроется въ этой присягѣ, данной Наслѣд-
никомъ отцу въ присутствіи гатчинскаго капрала. Все это тре-
бовало бы какихъ-либо доказательствъ, но они отсутствуютъ.
Единственное свидѣтельство о происшедшей въ царской семьѣ
размолвкѣ по поводу намѣренія Императрицы Екатерины лишить
Павла престола находится въ приложеніяхъ къ I тому исторіи
Шильдера, а именно: „Записка великой княгини Анны Павловны",
изъ матеріаловъ и бумагъ, собранныхъ М. А. Корфомъ для жизне-
описанія Императора Николая. Великая княгиня, много лѣтъ спустя,
кому-то разсказала, что „бапз ип бе сез шотепіз б’ейизіоп бе
сопііапсе, та тёге сопіа а топ тагі цие, репбапі ци’еііе ёіаіі еп
соисЬез бе топ ігёге Ыісоіаз (слѣдовательно въ іюнѣ 1796 года,
а вовсе не въ Сентябрѣ, т. к. Николай Павловичъ родился 25 іюня
того же года), ГІшрёгаігісе СаіЬегіпе Іиі аѵаіі іаіі соттипідиег ип
раріег бапз Іедиеі іі ёіаіі диезііоп б’ехі^ег бе топ рёге ипе гепоп-
сіаііоп бе зез бгоііз а Іа соигоппе еп іаѵеиг бе топ ігёге Аіехапбге,
іпзізіапі дие та тёге зі^пйі се раріег еп §иізе б’абЬёзіоп а Гасіе
цие ГІтрёгаігісе ѵоиіаіі оЫепіг. Ма тёге еп геззепііі ипе |изіе
іпбі^паііоп еі геіиза бе зі§пег. Ь’Ітрёгаігісе СаіЬегіпе еп іиі ігёз
іггііёе еі Іа ігоібеиг ци’еііе Іиі топіга ёіаіі Іа сопзёциепсе б’аѵоіг
ѵи зоп рго]еі бё]'оиё. Ріиз іагб топ рёге еиі соппаіззапсе бе се
раріег геігоиѵё рагті сеих бе ГІтрёгаігісе й за тогі. Ь’ітргеззіоп
ци’іі еиі бе се цие та тёге ейі ри тёте ёіге сопзиііёе зиг ип
асіе рагеіі іиі зі іасЬеизе, ци’еііе іпііиа зиг зез гаррогіз аѵес еііе
еі ргёрага Ьіеп без ёргеиѵез а татап". И это свидѣтельство под-
лежитъ нѣкоторому сомнѣнію. Едва ли Императрица Екатерина
могла безпокоить свою невѣстку послѣ родовъ такого рода
откровеніемъ. Въ годъ смерти Николая Павловича королевѣ Ни-
дерландской было 60 лѣтъ и, если она лично и разсказывала что-
либо подобное барону Корфу, то память могла ей измѣнить,
ибо въ 1796 году Аннѣ Павловнѣ минуло всего годъ жизни.
Что касается мыслей, волновавшихъ душу Александра, то это
4
Библиотека "Руниверс"
дѣйствительно останется загадкой, такъ какъ онъ ни съ кѣмъ не
говорилъ объ этомъ, крайне щекотливомъ для него, вопросѣ.
Если вѣрить тому, что Александръ писалъ въ то время Лагарпу,
покинувшему Россію за годъ до этого событія, то могло ка-
заться, что юноша былъ глубоко смущенъ всѣмъ происшедшимъ
и даже намѣревался удалиться навсегда съ женой за границу *).
Но писать одно, а рѣшать другое дѣло, и мы затрудняемся
опредѣленно высказаться, какія чувства преобладали въ сердцѣ
Александра.
Льстецовъ при дворахъ не оберешься. Люди, дрожавшіе при
видѣ Павла, поддѣлывались одновременно и къ Александру. Лучшій
примѣръ тому — Алексѣй Андреевичъ Аракчеевъ. Другой люби-
мецъ Императора Павла, Ростопчинъ, пока былъ въ фаворѣ, не
только искалъ ласки Наслѣдника, но старался понравиться и Ели-
саветѣ Алексѣевнѣ, съ которой часто имѣлъ случай бесѣдовать.
Что же сказать объ остальныхъ придворныхъ? Да всѣ дѣлали
то же.
Изъ офицеровъ Александръ болѣе зналъ семеновцевъ, состоя
шефомъ этого полка. Князь П. М. Волконскій былъ тогда его
личнымъ и шефскимъ адъютантомъ. Многіе другіе офицеры Се-
меновскаго полка были впослѣдствіи особо отличены Александромъ,
а нѣкоторые осчастливлены аксельбантами **). Молва гласила, что
изъ пѣхотныхъ гвардейскихъ частей семеновцы были наиболѣе
*) Изъ дневника А. С. Пушкина 21 мая 1834 года. „Въ Александрѣ было много дѣтскаго.
Онъ писалъ однажды Лагарпу, что, давъ свободу и конституцію землѣ своей, онъ отречется
отъ трона и удалится въ Америку". Полетика сказалъ по этому поводу: „ѣ’Етрегеиг Ыісоіаз
езі ріиз розіШ; іі а «Дез ісіёез іаиззез, сотте 8оп ігёге, таі8 іі е8І тоіп8 ѵізіолпаіге". Кто-то
сказалъ о Государѣ Николаѣ Павловичѣ: „II у а Ьеаисоир сіи ргарогсЬісЬіцие еп Іиі еі ип
реи сіи Ріегге-Іе-ОгапсГ.
**) За все царствованіе было 5 семеновцевъ пожаловано флигель-адъютантами, а именно:
29 сентября 1802 г., штабсъ-капитаны Петръ Андреевичъ Кикинъ и Александръ Алексѣевичъ
Ржевскій; 20 іюля 1811 г., штабсъ-капитанъ Николай Мартьяновичъ Сипягинъ (впослѣдствіи
генералъ-адъютантъ); 6 января 1819 г., полковникъ Леонтій Осиповичъ Гурко, и 8 іюля 1820 г.,
штабсъ-капитанъ Василій Петровичъ Бибиковъ.
5
Библиотека "Руниверс"
озлоблены на царившіе порядки. Вскорѣ это наглядно подтвер-
дилось.
До разыгравшейся трагедіи, Александръ много знавалъ князя
Адама Чарторыжскаго, имѣвшаго на него значительное вліяніе,
тоже проявившееся гораздо позднѣе. Но съ. 1799 года Чарто-
рыжскій былъ въ Италіи, а его другъ Новосильцовъ въ Англіи,
у графа С. Р. Воронцова. Въ разсматриваемые дни оставались въ
Петербургѣ и часто видѣли Наслѣдника: графъ П. А. Строгановъ,
графъ X. А. Дивенъ, графъ Комаровскій, Уваровъ, шефъ кавалер-
гардовъ, и князь П. П. Долгорукій. Послѣ удаленія въ Москву
Ростопчина, а Аракчеева въ Грузино, снова появились въ столицѣ
братья Зубовы, которыхъ Александръ постоянно встрѣчалъ при
дворѣ своей бабки за послѣднее время ея управленія. При дворѣ же
его отца теперь появилась новая личность, назначенная Петер-
бургскимъ военнымъ губернаторомъ. То былъ графъ П. А. Паленъ,
извѣстный своимъ желѣзнымъ характеромъ и твердой волей.
Благодаря этимъ качествамъ, Императоръ Павелъ и поручилъ ему
наблюденіе за столицей, въ виду разныхъ тревожныхъ слуховъ,
доходившихъ до душевно разстроеннаго вѣнценосца. Несомнѣнно,
что Паленъ произвелъ глубокое впечатлѣніе и на Наслѣдника
престола. Они видѣлись ежедневно и вели продолжительныя
бесѣды *). Паленъ не скрывалъ отъ сына, что положеніе изо дня
въ день дѣлается болѣе серьезнымъ и тревожнымъ, что необхо-
димъ какой-либо выходъ, что ему, Александру, грозитъ постоянная
опасность быть заключеннымъ, словомъ, дѣйствовалъ на вообра-
*) Рёсіі ѵегЬаІ (Іи сотіе РаЫеп й Ьап^егоп: „Оп аѵаіі сіоппё а 1’Егпрегеііг диеіцие
зоир^оп зиг тез Ііаізопз аѵес 1е §гапсі -дис Аіехапсіге; поиз пе Гі^погіопз раз. Ле пе роиѵаіз
рагаііге сЬех се |еипе ргіпсе, поиз п’озіопз рагіег Іоп^іетрз сіе зиііе таі^гё Іез геіаііопз дие
поз ріасез поиз сіоппаіепі: с’ёіаіі допс раг дез Ьіііеіз (сЬозе, ]е Гаѵоие, ітргидепіе еі сіап^егеизе,
таіз іпдізрепзаЫе) ^ие поиз поиз соттипідиіопз поз репзёез еі Іез аггап^етепіз пёсеззаігез
а ргепсіге. Сез Ьіііеіз ёіаіепі гетіз аи сотіе Рапіпе: 1е §гап^"^ис Аіехапсіге у гёропдаіі раг
сГаиігез Ьіііеіз дие Рапіпе те гетеііаіі; поиз Іез Іізіопз, поиз у гёропсііопз еі поиз Іез Ьгйііопз
зиг-1е-сЬатр“.
6
Библиотека "Руниверс"
женіе юноши умѣло и искусно *). Александръ, самъ отлично
зная, что гроза неминуема, ни на что опредѣленное не рѣшался,
опасаясь неожиданныхъ послѣдствій, но въ концѣ концовъ далъ
Палену сагіе ЫапсЬе дѣйствовать по его усмотрѣнію. Что это
означало? Да просто согласіе Наслѣдника на исполненіе заговора
(подробности котораго не входятъ въ нашу задачу). Разъ заговоръ
былъ рѣшенъ, началась серія жуткихъ дней, потому что безъ
вѣдома Александра графъ Паленъ дѣйствовать не собирался.
Нагляднѣйшимъ примѣромъ ихъ отношеній служитъ слѣ-
дующій эпизодъ, подтвержденный и самимъ Паленомъ **), и дру-
гими заговорщиками въ бесѣдахъ и запискахъ о минувшемъ
событіи. Ночное наступленіе на Михайловскій замокъ было рѣ-
шено предварительно въ ночь съ 9 на 10 марта. Когда о семъ
было доложено Александру, онъ замѣтилъ Палену, что 9 марта
было бы рисковано дѣйствовать, ибо въ дворцовомъ караулѣ
находятся преданные Государю преображенцы, а что молъ съ
11 на 12 марта будетъ тамъ по очереди караулъ отъ 3 батальона
семеновцевъ, за преданность которыхъ ему, Александру, онъ
ручается.
*) Мёте зоигсе. „.....іі те рагаіззаіі ітроззіЫе сГу рагѵепіг запз аѵоіг 1е сопзепіетепі
еі тёте Іа соорёгаііоп ди ^гапд-дис Аіехапдге. Ле 1е зопдаі зиг се зи]еі, таіз д’аЬогд Іё^ё-
гетепі, ѵа^иетепі еі те сопіепіапі де ]еіег циеіциез тоіз зиг іез дап^егз ди сагасіёге де зоп
рёге. Аіехапдге т’ёсоиіаіі, зоирігаіі еі пе гёропдаіі гіеп. Се п’езі раз се дие ]‘е ѵоиіаіз. Ле те
дёсіде епііп а готрге Іа еі а Іиі діге оиѵегіетепі еі ігапсііетепі се ди’іі те рагаізкаіі
іпдізрепзаЫе де іаіге...... Ле рагѵіпз а ёЬгапІег за ріёіё Яііаіе еі тёте а Іе дёсідег а сотЬіпег
аѵес Рапіпе еі тоі іез тоуепз де рагѵепіг а ип дёпоиетепі, допі Іиі-тёте пе роиѵаіі зе
діззітиіег Гиг&епсе. Маіз ]е доіз а Іа ѵёгііё де діге цие Іе §гапд-дис Аіехапдге пе сопзепііі
а гіеп аѵапі д’ехі^ег де тоі Іа рагоіе Іа ріиз засгёе дие Гоп аііепіегаіі роіпі аих іоигз (іе
8оп рёге; ]е Іа доппаі“, еіс., еіс.
**) Мёте зоигсе. „Ьогздие Іе §гапд-дис іиі дёсіде а а&іг де сопсегі аѵес тоі, с’ёіаіі ип
&гапд роіпі де ^а^пё, таіз се п’ёіаіі раз епсоге іоиі. II т’аѵаіі гёропди де зоп гё^ітепі де $ёте-
поізку....... Л’еп^а^еаіз Іе 8гап^-дис а ігаррег дёз Іе Іепдетаіп тёте Іе соир тёдііё
(с.-а-д. дапз Іа пиіі ди 9 аи 10 тагз); іі те іог^а де діНёгег іизци’аи 11, ]оиг аициеі Іе
3е Ьаіаіііоп де Зётепоізку, допі іі ёіаіі ріиз зиг епсоге яие дез аиігез, топіегаіі Іа Иаг^е- «І’у
сопзепііз аѵес реіпе еі пе Іиз раз запз іпдиіёіиде репдапі сез деих ]оигз*.
7
Библиотека "Руниверс"
Приводимъ цѣликомъ приказъ по л.-гв. Семеновскому полку.
Воскресеніе 10 марта 1801 года.
Завтра въ караулы батальонъ (3) генералъ-майора Депрера-
довича *).
Въ Главный: капитанъ Воронковъ, поручикъ Полторацкій,
прапорщикъ Ивашкинъ.
Къ С.-Петербургскимъ воротамъ подпоручикъ Усовъ 2-й.
Къ Новымъ воротамъ поручикъ Жиленковъ.
Дежурный по карауламъ полковникъ Ситманъ.
Главнымъ рундомъ и парадировать капитанъ Мордвиновъ.
Визитеръ рундомъ и парадировать подпоручикъ Леонтьевъ 2-й.
Изъ разсказовъ одного изъ офицеровъ, бывшихъ въ ту ночь
въ караулѣ, поручика Полторацкаго, мы могли почерпнуть такія
подробности:
„Ье 10 шагз іі у аѵаіі гёипіоп а Іа Соиг. Раиі зе ргошепаіі
аи тіііеи дез тііііаігез ігетЫапіз еі гап^ёз раг гё^ітепіз.
Л’ёіаіз аѵес Іез Зётепоізку. Ье ^гапб-бис АІехапбге, диі ёіаіі
поіге сііеі, т’арргосѣа еі те біі: „Бетаіп ѵоиз топіегех Іа §агбе
Полкъ Его Императорскаго Высочества Великаго Князя Александра Павловича.
3-й батальонъ генералъ-майора Депрерадовича.
Генералъ-майоръ Леонтій Ивановичъ Депрерадовичъ; полковники: Иванъ Ивановичъ
Ситманъ и Яковъ Егоровичъ Вадковскій; капитаны: Гавріилъ Ивановичъ Воронковъ и
Дмитрій Михайловичъ Мордвиновъ; штабсъ-капитаны: Василій Ивановичъ Мельниковъ и
Николевъ 2-й; поручики: Алексѣй Петровичъ Шубинъ, Константинъ Марковичъ Полто-
рацкій, Матвѣй Трофимовичъ Жиленковъ, Никита Ивановичъ Кожинъ, Дмитрій Петровичъ
Горихвостовъ, Александръ Алексѣевичъ Кологривовъ и Петръ Николаевичъ Усовъ 1-й;
подпоручики: Александръ Николаевичъ Усовъ 2-й, Владиміръ Алексѣевичъ Леонтьевъ 2-й,
Василій Николаевичъ Соймоновъ, Аѳанасій Гавриловичъ Завалишинъ и Алексѣй Егоровичъ
Деденевъ; прапорщики: Дмитрій Ивановичъ Ивашкинъ, Ѳедоръ Васильевичъ Ридигеръ,
Дмитрій Ивановичъ Текутьевъ 1-й, Григорій Ивановичъ Текутьевъ 2-й и Михаилъ Але-
ксѣевичъ Леонтьевъ 3-й.
Роты въ батальонѣ генералъ-майора Депрерадовича именовались:
Генералъ-майора Депрерадовича, полковника Вадковскаго, капитана Мордвинова, капитана
Воронкова и полковника Ситмана.
8
Библиотека "Руниверс1
аи Раіаіз МісИеі". де т’іпсііпаі, таіз сеіа те сопігагіаіі.... де топіег
Іа §агде запз цие сеіа Гйі топ іоиг.... ѣе Іепдетаіп ]е те созіитаі
д’аргёз Гогдге ёіаЫі; ]е ргіз де Гаг^епі, сотте оп іаізаіі аіогз,
саг оп п’ёіаіі ]атаіз зйг де пе раз ёіге ехрёдіё ди Раіаіз еп ЗіЬёгіе,
еі ]е те гепдіз аи Раіаіз МісЬеІ аѵес 1е сарііаіпе АѴогопкой еі 1е
зоиз-ііеиіепапі ІѵасЬкіпе. Моиз топііопз Іа §агде дапз Іа соиг
іпіёгіеиге ди Раіаіз еі поиз поиз іепіопз дапз ипе езрёсе де §а1егіе....
Моиз пе заѵіопз гіеп де се диі зе ргёрагаіі; 1е §ёпёга1 Пергегадо-
хѵіісЬ, диі деѵаіі те 1е сопйег а Іа ііп де Іа іоигпёе, оиЫіа сот-
ріёіетепі де 1е іаіге, аи тіііеи дез а^ііаііопз циі Іиі іоигпаіепі Іа
іёіе. Ьа пиіі ёіаіі йоіде еі ріиѵіеизе. Моиз ёііопз іаіі^иёз. Ѵ/огоп-
кой зоттеіііаіі зиг ипе езрёсе де сапарё, ІѵасЬкіпе зиг ипе сііаізе,
еі тоі і’ёіаіз ёіепди деѵапі Іа сйетіпёе де Іа ргетіёге сйатЬге ой
зе іепаіепі Іез зоідаіз. Ідп Іациаіз де Іа Соиг ассоигі еп сгіапі: „Оп
аззаззіпе ГЕтрегеиг!" КёѵеіІІёз еп зигзаиі, ігетЫапіз еі ейгауёз,
поиз пе заѵіопз се дие поиз деѵіопз іаіге. ХѴогопкой з’епіиіі. Ле
гезіаі 1е ріиз апсіеп, еіс., еіс.
д’адогаіз 1е §гапд-дис Аіехапдге, і’ёіаіз кеигеих де зоп аѵё-
петепі; і’ёіаіз ]'еипе, ёіоигді, еі, запз гіеп сопзиііег, )е соигиз дапз
зез аррагіетепіз".
Графъ Паленъ не сразу согласился отложить назначенное
предпріятіе и заявилъ Наслѣднику „ди’іі у ѵа де ѵоз ]оиг8“, и что
весь заговоръ можетъ быть раскрытъ за эти два дня.
Но Александръ стоялъ на своемъ, и Паленъ, признавъ доводы
основательными, согласился отложить злополучное дѣло до ночи
11 марта. Тѣмъ не менѣе и Паленъ оказался отчасти правымъ,
такъ какъ 10 марта Александръ, вмѣстѣ съ братомъ Константиномъ,
были арестованы во дворцѣ домашнимъ арестомъ. Словомъ, для
каждаго ясно, что готовилось что-то необычное, но для совре-
менниковъ и въ частности для Александра надвигались тревожные
часы. Очевидно, что и онъ сознавалъ вполнѣ всю серьезность
переживаемаго момента, но, благодаря свойственной ему безпеч-
9
Библиотека"Руниверс"
ности и не задумываясь глубоко о возможныхъ послѣдствіяхъ,
Александръ, давъ согласіе, пребывалъ въ состояніи полудремоты
до окончанія заговора.
Это нравственное состояніе двадцатитрехлѣтняго юноши
мало понятно для насъ, пишущихъ эти строки, но описываемая
полудремота въ тѣ дни глубокой драмы стоила Александру, съ
годами, ряда невыносимыхъ мученій совѣсти. Совѣсть загово-
рила скоро, уже съ первыхъ дней вступленія его на престолъ *),
и не умолкла до гроба. Выходило такое невиданное положеніе
вещей.
Наслѣдникъ престола зналъ всѣ подробности заговора, ничего
не сдѣлалъ, чтобы предотвратить его, а, напротивъ того, далъ
свое обдуманное согласіе на дѣйствія злоумышленниковъ, какъ
бы закрывая глаза на несомнѣнную вѣроятность плачевнаго исхода,
т.-е. насильственную смерть отца. Вѣдь трудно допустить слѣ-
дующее предположеніе, а именно, что Александръ, давъ согласіе
дѣйствовать, могъ сомнѣваться, что жизни отца грозитъ опас-
ность. Характеръ батюшки былъ прекрасно извѣстенъ сыну, и
вѣроятіе на подписаніе отреченія безъ бурной сцены или про-
блесковъ самозащиты врядъ ли- допустимо. И это заключеніе
должно было постоянно приходить на умъ въ будущемъ, тре-
вожить совѣсть Александра, столь чуткаго по природѣ, и испор-
тить всю послѣдующую его жизнь на землѣ. Оно такъ и было
въ дѣйствительности, что подтвердили всѣ современники Благо-
словеннаго монарха.
*) Де Сангленъ пишетъ: „Новый Императоръ шелъ медленно, колѣни его какъ будто
подгибались, волосы на головѣ были распущены, глаза заплаканы; смотрѣлъ прямо передъ
собой, рѣдко наклонялъ голову, какъ будто кланялся; вся поступь его, осанка изображали
человѣка, удрученнаго грустью и растерзаннаго неожиданнымъ ударомъ рока. Казалось, онъ
выражалъ на своемъ лицѣ: „Они всѣ воспользовались моею молодостью, неопытностью; я былъ
обманутъ, не зналъ, что, исторгая скипетръ изъ рукъ Самодержца, я неминуемо подвергалъ
жизнь его опасности
(Описаніе перваго выхода въ Зимнемъ дворцѣ 12 марта 1801 г.)
10
Библиотека "Руниверс"
Мало понятна также сцена, происшедшая между Императрицей
Маріей Ѳеодоровной и сыномъ послѣ катастрофы.
Мать точно сомнѣвалась въ участіи сына и, убѣдившись въ
невиновности своего первенца, бросилась ему въ объятія. Никто,
конечно, не присутствовалъ при этой сценѣ, и можно судить
о ней только по догадкамъ. Психологія Маріи Ѳеодоровны, намъ
кажется, была не вполнѣ та, которую приписали ей историки
этой эпохи. Хотя послѣ кончины мужа и перваго порыва отчаянія
Марія Ѳеодоровна явно хотѣла взять бразды правленія *), но
она сознавала, что это немыслимо при популярности Александра,
а внѣшнія проявленія ея властолюбія были сдѣланы болѣе для
эффекта и впечатлѣнія на сына, чѣмъ обдуманы заранѣе. Гораздо
труднѣе опредѣлить, знала ли Императрица сама о готовящемся
заговорѣ или не подозрѣвала этого; современники и историки без-
молвствуютъ насчетъ заданнаго предположенія, а дневники Маріи
Ѳеодоровны, могущіе раскрыть свѣтъ на эти событія, сожжены
Императоромъ Николаемъ I, тотчасъ же послѣ смерти матери **).
Лично мнѣ мнится, что слухи о возможности заговора
должны были быть извѣстны Маріи Ѳеодоровнѣ, а что Импе-
раторъ опасался такого исхода, то объ этомъ она могла судить
потому, что потаенная дверь, ведущая въ ея аппартаменты, была
изнутри заперта на ключъ, но остается не выясненнымъ -по
*) Свидѣтельство Беннигсена.
**) Въ дневникѣ поэта А. С. Пушкина мы читаемъ: „Государыня Александра Ѳеодоровна
пишетъ свои записки. Дойдутъ ли онѣ до потомства? Елисавета Алексѣевна писала свои: онѣ
были сожжены ея фрейлиной; Марія Ѳеодоровна также. Государь Николай Павловичъ сжегъ
ихъ, по ея приказанію. Какая потеря! Елисавета хотѣла завѣщать свои записки Карамзину
(слышалъ отъ Катерины Андреевны)" (т.-е. супруги Карамзина).
Въ письмѣ отъ 12/24 марта 1826 года цесаревичъ Константинъ благодаритъ Ф. П. Опо-
чинина за сообщеніе (по приказанію Государя Николая Павловича), что найденъ ящикъ съ
любопытными бумагами, „въ числѣ которыхъ многіе волюмы, написанные карандашемъ рукою
покойнаго Государя".
Въ томъ же письмѣ онъ поручаетъ Опочинину испросить соизволеніе Государя на при-
сылку „тетрадей, которыя писаны карандашемъ покойнымъ Государемъ", для прочтенія.
11
Библиотека"Руниверс"
распоряженію кого именно. Всѣ описывавшіе подробности ночной
драмы единогласно свидѣтельствуютъ, что дверь была заперта
со стороны лѣстницы, и что, когда Павелъ бросился къ ней,
онъ не могъ отворить ее. Это одно уже доказываетъ, что и въ
новомъ дворцѣ вѣрили въ возможность нападенія, если не импе-
раторская семья, то приближенные или прислуга. Вѣроятно, слѣ-
довательно, то, что до кончины Павла ни мать, ни сынъ не
говорили между собой о заговорѣ и врядъ ли говорили часто
объ этомъ событіи и позже.
Говорили о заговорщикахъ и о ихъ роляхъ, это не подле-
житъ сомнѣнію, но не о самомъ заговорѣ, такъ какъ эта тема
была едва-ли пріятна Александру, а мать избѣгала всегда раздра-
жать сына, чтобы не терять желаннаго вліянія.
Чтобы кончить съ этими гипотезами, упомяну о цесаревичѣ
Константинѣ, который ничего не вѣдалъ ни о заговорѣ, ни о
переговорахъ брата съ Паленомъ, и про котораго говорили, что
онъ сказалъ знаменательную фразу „ци’іі пе ѵоиіаіі раз птопіег
аи ігбпе зоиіііё раг іе зап§ бе зоп Рёге“.
Гораздо труднѣе было Александру разсчитаться послѣ своего
воцаренія съ лицами, возведшими его такъ возмутительно нагло
на престолъ предковъ.
И тутъ мы встрѣтимся съ цѣлымъ рядомъ необъяснимыхъ
противорѣчій, которыя трудно окончательно разгадать и выяснить.
Главы перваго и второго заговоровъ, графы Панинъ и Паленъ,
удалены навсегда изъ Петербурга.
Панинъ жилъ въ своихъ угодьяхъ Дугинѣ и Марѳинѣ до
самой кончины (1837 г.) и только при Николаѣ Павловичѣ полу-
чилъ разрѣшеніе наѣзжать въ Москву.
Паленъ до смерти жилъ въ своемъ родовомъ имѣніи „Ескаи“,
Курляндской губ., и въ Ригѣ (скончался въ 1826 г.). Но кары,
собственно говоря, не было наложено никакой ни на главарей,
ни на прочихъ исполнителей кроваваго дѣянія. Явленіе это
12
Библиотека"Руниверс"
скорѣе понятно, потому что ни для кого не было выгодно за-
тѣвать шумнаго судебнаго процесса, а тѣмъ болѣе для воца-
рившагося Александра, такъ необдуманно вплетеннаго въ замыслы
Палена и заговорщиковъ. Тѣ изъ нихъ, которымъ молва припи-
сывала активное воздѣйствіе въ памятную ночь 11 марта, уда-
лились въ свои деревни.
Говоримъ о князѣ Яшвилѣ, Скарятинѣ и Татариновѣ, а также
о Гордановѣ, Мансуровѣ, Аргамаковѣ и Маринѣ. Впрочемъ, трое
послѣднихъ и не думали оставлять службы.
Братья Зубовы окончательно удалились со сцены, живя въ
своихъ имѣніяхъ, и вскорѣ одинъ за другимъ сошли въ могилу.
Талызинъ, бывшій командиромъ преображенцевъ, на квартирѣ
котораго собирались заговорщики до шествія во дворецъ, вне-
запно умеръ въ маѣ 1801 года. Увѣряли, что онъ отравился
или его отравили, но слухъ остался слухомъ.
Командиръ семеновцевъ Депрерадовичъ вышелъ въ отставку
только въ 1807 году и жилъ въ большой нищетѣ до глубокой
старости.
Беннигсенъ, послѣ временного удаленія, оставался на военной
службѣ и участвовалъ виднымъ дѣятелемъ во всѣхъ Наполеонов-
скихъ кампаніяхъ. Его берегли и цѣнили, какъ способнаго генерала.
Но при дворѣ избѣгали его приглашать, и имя его почти ни-
когда не встрѣчается на страницахъ камеръ-фурьерскаго журнала.
Временами его звѣзда восходила, особенно во время похода
1807 года и послѣ Прейсишъ-Эйлау и Фридланда, затѣмъ онъ
сыгралъ видную роль въ Отечественную войну и въ слѣдующихъ
кампаніяхъ. Но, повторяю, съ Беннигсеномъ не прекращали отно-
шеній; бывали случаи, что и Государь, и вдовствующая Императрица
его принимали у себя и писали ему дѣловыя письма. Между
тѣмъ, его роль при вступленіи на престолъ забыть было бы
трудно; онъ занималъ выдающееся положеніе именно тогда, и
его сухая и высокая фигура должна была глубоко врѣзаться въ
13
Библиотека"Руниверс"
воображеніи, если желали вспоминать злополучную ночь тревоги
и ужаса.
Думается, что если на эту личность смотрѣли сквозь пальцы,
то, благодаря тому только, что онъ былъ иностранецъ, родомъ
изъ Гановера, и цѣнили его военныя дарованія. Между тѣмъ,
онъ никогда не скрывалъ своей дѣятельности въ ту эпоху,
любилъ даже бесѣдовать съ друзьями о быломъ и оставилъ
подробныя записки, гдѣ оправдывалъ свое возмутительное по-
веденіе. Генералъ Фокъ (Александръ) многое записалъ съ его
словъ, а послѣ его смерти нѣмецъ Бернгарди издалъ въ Германіи
часть записокъ Беннигсена. Но Александръ все-таки не прощалъ
ему прошлаго и не далъ ему фельдмаршальскаго жезла *), такъ
легко доставшагося двумъ другимъ нѣмцамъ, Витгенштейну и
Ф. В. Сакену, заслуги которыхъ были менѣе крупны. Оригинальная
участь выпала на долю Уварова. Будучи раньше при Павлѣ
генералъ - адъютантомъ, но потерявъ вслѣдствіе немилости это
званіе, Уваровъ былъ первый назначенъ генералъ - адъютантомъ
при воцареніи Александра. Съ нимъ Александръ совершалъ свои
обычныя прогулки по столицѣ пѣшкомъ и верхомъ въ первые
годы царствованія. Онъ почти ежедневно былъ званъ къ столу
Государя, а также былъ „регзопа §гаіа“ у Маріи Ѳеодоровны,
что еще поразительнѣе. Вѣроятнѣе всего, что, благодаря его
счастливому характеру и ничтожности его личности, на него
смотрѣли сквозь пальцы, или Уварову удалось скрыть свою
настоящую роль въ тѣхъ событіяхъ обычными шуточками и
каламбурами, на которые онъ былъ мастеромъ, подъ личиной
постояннаго благодушія и вѣчнаго коверканія французскаго языка,
обычнаго тогда для всей аристократіи, но плохо усвоеннаго
Уваровымъ. Словомъ, онъ оставался Гепіапі царской семьи
*) Изъ записокъ Ланжерона: „Ѵіп^і апз аргёз, Іогзцие Веппі^зеп еиі а зе ріаіпсіге
(ГАІехапсІге, іі ше йіі а Осіезза: „Ь’іп&гаі, іі а оиЫіё дие ]’аі Ьгаѵё ГёсЬаіаисІ роиг Іиі*.
14
Библиотека "Руниверс"
до своей кончины въ 1824 году, и не мудрено, что ехидный
грузинскій временщикъ такъ зло сострилъ на его похоронахъ *).
Каково было участіе другого царскаго приближеннаго, князя
Петра Михайловича Волконскаго, установить трудно. Вѣроятно,
роль его, какъ молодого офицера, ограничивалась сочувствіемъ къ
заговору, раздѣляемымъ большинствомъ тогдашней гвардейской
молодежи, но, какъ шефскій адъютантъ Семеновскаго полка, онъ
не могъ относиться безучастно къ разыгравшимся событіямъ.
Во всякомъ случаѣ, князь Волконскій остался другомъ царской
семьи за всю свою жизнь, а слѣдовательно, не было поводовъ
оказывать ему недовѣріе, и мы готовы допустить, что активнаго
участія онъ и не принималъ въ мартовскомъ эпилогѣ.
Ни записокъ, ни воспоминаній Петръ Михайловичъ не оста-
вилъ, такъ что его личное свидѣтельство отсутствуетъ, но имя его,
тѣмъ не менѣе, встрѣчается въ ходившихъ тогда спискахъ заго-
ворщиковъ **). О людяхъ меньшаго калибра мы не будемъ рас-
пространяться, но многимъ изъ участниковъ удалось выдвинуться
на послѣдующей службѣ. Примѣромъ можетъ служить Сергѣй
Маринъ, назначенный флигель-адъютантомъ и получавшій позднѣе
неоднократно довѣрительныя порученія Государя. Онъ умеръ въ
1813 году. Если приходится распространяться о личностяхъ, то
потому именно, что нѣкоторые историки ищутъ въ составѣ
удалившихся или удаленныхъ заговорщиковъ ту среду дворянства,
*) Изъ дневника А. С. Пушкина: „На похоронахъ Уварова покойный Государь слѣ-
довалъ за гробомъ. Аракчеевъ сказалъ громко (кажется, А. Орлову): „Одинъ царь здѣсь его
провожаетъ, каково-то другой тамъ его встрѣтитъ?" Уваровъ одинъ изъ цареубійцъ 11 Марта".
Въ запискахъ Вельяминова-Зернова мы читаемъ слѣдующее: „Семеновскій полкъ
шелъ такъ медленно, что когда голова его показалась въ воротахъ дворца со стороны Садовой
улицы, то князь Петръ Михайловичъ Волконскій, какъ шефскій адъютантъ этого полка, бывшій
при наслѣдникѣ, подскакалъ верхомъ къ батальону и закричалъ: „Помилуйте, Леонтій Ива-
новичъ, вы всегда опаздываете", и, не слушая отговорокъ Депрерадовича, прибавилъ: „Ну,
теперь все равно — поздравляю съ новымъ Императоромъ*.
Далѣе въ тѣхъ же запискахъ Вельяминова - Зернова: „Волконскій и Маринъ также
не потеряли своей карьеры".
15
Библиотека "Руниверс"
гдѣ образовалась оппозиція къ мѣропріятіямъ Александра Павло-
вича; такъ, въ книжкѣ Ю. Карпова и К. Военскаго „Причины
войны 1812 года", на стр. 24 сказано: „Обманутые въ често-
любивыхъ надеждахъ, заговорщики разсѣялись по лицу Россіи.
Своими разсказами про роковую ночь 11 марта и про немило-
стивое отношеніе къ нимъ Государя они положили начало
общественному недовольству, съ которымъ Александръ долженъ
былъ бороться вплоть до самаго 1812 года". Врядъ ли это
вѣрно, и вотъ почему: подверглись полнѣйшей опалѣ только тѣ,
которые завѣдомо считались убійцами, какъ князь Яшвиль *),
Татариновъ, Скарятинъ **), и то не всѣ; остальные же продолжали
свою службу, и никто ихъ никогда, ничѣмъ не тревожилъ.
Поэтому мы не допускаемъ мысли, чтобы эти немногіе могли
„положить начало общественному недовольству", съ которымъ
*) Изъ записокъ Дениса Давыдова: „Во время умерщвленія Павла, князь В. М. Яшвиль,
человѣкъ весьма благородный, и Татариновъ задушили его, для чего шарфъ былъ съ себя
снятъ и поданъ Я. Ѳ. Скарятинымъ*.
**) і4зъ неизданныхъ еще записокъ поэта А. С. Пушкина, находящихся у его сына
А. А. Пушкина. На стр. 16 рукописи:
„Третьяго дня обѣдалъ у австрійскаго посланника. Я сдѣлалъ нѣсколько промаховъ:
1) Пріѣхалъ въ 5 час., вмѣсто 5Ѵг, и ждалъ нѣкоторое время хозяйку; 2) пріѣхалъ въ сапо-
гахъ, что сердило меня все время. Сидя втроемъ, съ посланникомъ и его женой, разговорились
объ 11 марта. Недавно на балѣ у него былъ цареубійца Скарятинъ. (Посланникъ) Фикельмонъ
не зналъ за нимъ этого грѣха. Онъ удивляется странностямъ нашего общества. Но Александръ
Павловичъ былъ окруженъ убійцами своего отца. Вотъ причина, почему при жизни его
никогда не было суда надъ молодыми заговорщиками, погибшими 14 декабря. Онъ услы-
шалъ бы слишкомъ жестокія истины. №. Государь, нынѣ царствующій (т.-е. Николай I), первый
у насъ имѣлъ право и возможность казнить цареубійцъ или помышленія о цареубійствѣ, его
предшественникъ долженъ былъ терпѣть и прощать-.
Далѣе изъ „Дневника* 17 января 1834 года. „Третьяго дня балъ у графа Шувалова.
На балъ явился цареубійца Скарятинъ. Великій князь Михаилъ. Павловичъ говорилъ множе-
ство каламбуровъ-.
8 марта 1834 г. „Жуковскій пойманъ на дняхъ на балѣ у Фикельмона (куда я не явился,
потому что всѣ были въ мундирахъ) съ цареубійцей Скарятинымъ; заставилъ его разсказывать
11 марта. Они сѣли. Въ эту минуту входитъ Государь съ графомъ Бенкендорфомъ и застаетъ
наставника своего сына, дружелюбно бесѣдующаго съ убійцей его отца. Скарятинъ снялъ съ
себя шарфъ, прекратившій жизнь Павла I-.
16
Библиотека "Руниверс1
долженъ былъ бороться Государь. Дѣйствительно, недовольство
существовало въ средѣ дворянства, но причины были иныя, и
главнымъ образомъ до 1812 года - опасеніе за либеральныя
реформы, угрожавшія крѣпостному праву, а также союзъ съ
Наполеономъ, сыномъ великой революціи, и съ Франціей вообще,
какъ разсадницей передовыхъ идей, весьма мало имѣвшихъ
поклонниковъ изъ дворянъ. Впрочемъ, авторы „причинъ войны
1812 г.“, на той же страницѣ, выставляютъ и указанныя нами
только-что причины недовольства, но почему связывать это съ
событіемъ 11 марта 1801 г.,—мы недоумѣваемъ.
Одинъ князь Яшвиль дерзнулъ написать Императору Але-
ксандру вызывающее письмо, никѣмъ не читанное въ ту эпоху,
и только *).
Намъ неизвѣстно, дошло ли это письмо до Государя;
если бы и дошло, то оно, конечно, не сохранилось въ офи-
ціальныхъ архивахъ.
Это письмо князя Яшвиля, хранившееся у его потомковъ,
характерно, какъ плодъ настроенія нѣкоторыхъ изъ заговорщи-
*) Письмо князя Яшвиля къ Императору Александру I:
„Государь, съ той минуты, когда несчастный безумецъ, Вашъ отецъ, вступилъ на пре-
столъ, я рѣшился пожертвовать собою, если нужно будетъ для блага Россіи, которая со^
времени Великаго Петра была игралищемъ временщиковъ и, наконецъ, жертвою безумія.
Отечество наше находится подъ властью самодержавною, самою опасною изъ всѣхъ
властей, потому что участь милліоновъ людей зависитъ отъ великости ума и души одного
человѣка. Петръ Великій несъ со славою бремя Самодержавія, и подъ мудрымъ его вниманіемъ
отечество отдыхало. Богъ правды знаетъ, что наши руки обагрялись кровью не изъ корысти.
Пусть жертва не безполезна.
Поймите Ваше великое призваніе: будьте на престолѣ, если возможно, честнымъ
человѣкомъ и русскимъ гражданиномъ! Поймите, что для отчаянія есть всегда средство, и не
доводите отечество до гибели. Человѣкъ, который жертвуетъ жизнію для Россіи, въ правѣ
Вамъ это сказать. Я теперь болѣе великъ, чѣмъ Вы, потому что ничего не желаю и, если бы
даже нужно было для спасенія Вашей славы, которая такъ для меня дорога только потому,
что она слава и Россіи, я готовъ былъ бы умереть на плахѣ; но это безполезно, вся вина
падетъ на насъ, и не такіе поступки покрываетъ царская мантія! Прощайте, Государь! передъ
Государемъ я спаситель Отечества, передъ сыномъ — убійца отца! Прощайте! Да будетъ благо-
словеніе Всевышняго на Россію и Васъ, ея земного кумира! Да не постыдится она его вовѣки!"
9	17
Библиотека "Руниверс1
ковъ въ ту годину *). Но были и другіе изъ видныхъ дѣятелей
этой драмы, которые до конца своихъ дней несли убѣжденіе въ
правотѣ дѣйствій на столь незавидномъ поприщѣ и даже горди-
лись сыгранной ролью. Мы говоримъ и о графѣ Паленѣ, и о
генералѣ Беннигсенѣ, современники коихъ одинаково свидѣтель-
ствуютъ, что они оба считали себя чуть ли не спасителями Россіи
отъ сумасбродства тирана. Остальные ихъ соучастники были го-
раздо скромнѣе и предпочитали не вспоминать, во всю остальную
жизнь, о сомнительныхъ подвигахъ юности.
Неугомонный Лагарпъ, примчавшійся въ Петербургъ по вы-
зову своего бывшаго питомца, счелъ своимъ долгомъ высказать
личное мнѣніе о возможной расправѣ съ заговорщиками и
30 октября 1801 года написалъ по этому поводу довольно-таки
безтактное письмо Государю, особенно безтактное потому, что
Лагарпъ былъ иностранецъ и долженъ былъ знать, что на Руси
и Государь, и всѣ подданные никогда не терпѣли такого рода
вмѣшательствъ. Впрочемъ, Александръ Павловичъ пропустилъ
мимо ушей непрошенные совѣты, поступивъ мудро и логично по
сложнымъ обстоятельствамъ того времени.
*) Изъ тѣхъ свѣдѣній, которыя сохранились въ воспоминаніяхъ потомковъ, неизвѣстно,
было ли передано письмо князя Яшвиля Государю, но предполагали, что Александръ Павло-
вичъ читалъ его, и преданіе гласило, что именно за это письмо, а главнымъ образомъ за
фразу: „Помните, что для отчаянія есть всегда средство*1, Яшвиль былъ удаленъ въ деревню,
сь воспрещеніемъ появляться въ обѣихъ столицахъ. Въ 1812 году онъ командовалъ ополче-
ніемъ, выставленнымъ дворянствомъ Калужской губерніи, гдѣ находилось его имѣніе, прини-
малъ участіе въ военныхъ дѣйствіяхъ и распоряжался удачно. Но и послѣ этого, несмотря
на ходатайства, не получилъ разрѣшенія бывать въ Петербургѣ и Москвѣ. Онъ скончался въ
селѣ Муромцовѣ, Калужской губ., принадлежащемъ теперь А. С. Ермолову. Жизнь князя Яшвиля
въ имѣніи своемъ Муромцовѣ была скорѣе сумрачная и полная тревогъ, .потому что его мучила
мысль о возможномъ арестѣ или высылкѣ въ мѣста отдаленныя, а всякій колокольчикъ заста-
влялъ вздрагивать, что не фельдъегерь ли это изъ Петербурга. По свидѣтельству одного изъ его
потомковъ, знававшаго лично старушку, бывшую приживалку князя В. М. Яшвиля, онъ страдалъ
маніей преслѣдованія, какъ послѣдствіе тяжелой обстановки въ юношескіе годы. Потомки
князя В. М. Яшвиля существуютъ и нынѣ, а по женской линіи произошли отъ него Извольскіе
и Ермоловы.
18
Библиотека "Руниверс1
Вотъ полный текстъ Лагарповскаго посланія *).
8і-РёіегзЬоиг§, Іе 30 осіоЬге 1801.
8іге, Ле ргепдз Іа ІіЬегіё д’адгеззег а V. М. I. циеічиез гёЯехіопз
ргодиііез раг 8а дегпіёге сопѵегзаііоп **).
ІІпе паііоп роиззёе а Ьоиі раг дез гі^иеигз реиі аззигётепі
гёа^іг сопіге сеих циі Іез оссазіоппепі. Сеііе ѵёгііё де зепіітепі
п’а Ьезоіп д’аисипе дётопзігаііоп, еі с’езі роиг сеіа ^и’і1 езі зирегЯи
д’еп іаіге ГоЬ]‘еі д’ипе зііриіаііоп ехргеззе. Сеііе-сі пе реиі тёте
аѵоіг цие де ГасЬеих гёзиііаіз, Іа пёсе88Ііё зеиіе, Ьіеп сопзіаіёе,
роиѵапі Іё^ііітег Гиза^е ди’оп еп іаіі.
С^ие ѵоіге паііоп, 8іге, аіі ёіё гёдиііе а сеііе пёсеззііё, с’езі
се диі п’езі таІЬеигеизетепі дие ігор гёеі. Роиг ргёѵепіг Іез зиііез
іипезіез ци’ейі епігаіпёез Іа гёасііоп д’ипе рагеіііе таззе, дез гетёдез
рготріз еі зйгз ёіаіепі іпдізрепзаЫез. Сеих допі оп аѵаіі іаіі иза§е
дапз д’аиігез рауз ёіаіепі сегіаіпетепі аррІісаЫез а Іа зііиаііоп
де ѵоіге раігіе, еі ѵоз диаіііёз д’Нёгіііег Ргёзотрііі, де Яіз еі де
сііоуеп ѵоиз іаізаіепі ип деѵоіг де гесоигіг а сез гетёдез. С’езі Іа,
8іге, се цис ѵоиз аѵех дй ѵоиіоіг, еі с’езі аиззі, еп ейеі, се цие
ѵоиз аѵех ѵоиіи.
Маіз Іез Ьоттез сЬаг^ёз де теііге а Гехёсиііоп се рго]еі 1ё§і-
ііте опі аЬизё де ѵоіге сопЯапсе еі дёзоЬёі а ѵоз огдгез. Сеііе
(1ё8оЬёІ88апсе /огтеііе дёзі^пе дез соираЫез. Сеих-Іа, запз доиіе,
пе Г ёіаіепі раз д’аЬогд диі епігёгепі дапз Гаррагіетепі де ГЕтрегеиг,
сопіогтётепі аи ріап сопѵепи; таіз іоиз Іе деѵіпгепі еп ргоіё^еапі
Іез аззаззіпз. ІЧоп зеиіетепі сеих-Іа зопі соираЫез ^иі ігаррёгепі
ГЕтрегеиг еі ^иі Іе Ягепі ехрігег аи тіііеи дез іоигтепіз д’ипе
1оп§ие а§опіе; сеих-Іа Гигепі аиззі Іеигз сотріісез чиі регтігепі
сез аігосііёз Іогэди’іі ёіаіі де Іеиг деѵоіг де іігег Гёрёе сопіге Іез
*) См. Рукописный отдѣлъ Собственной Его Величества библіотеки, № 361.
**) Сеі ехсеііепі Ргіпсе т’аѵаіі ехрозё дапз Іе ріиз ^гапб сіёіаіі іоиі се циі аѵаіі атепё,
ассотра^пё еі зиіѵі Іа саіазігорЬе.	(Прим. Лагарпа).
19
Библиотека "Руниверс"
аззаззіпз *) еі сГоЬёіг зігісіетепі аих іпзігисііопз доппёез. Соттепі
ігоіз Ііоттез зеиіз аигаіепі-ііз соттіз ип рагеіі аііепіаі аи тіііеи
де зеіге аиігез, з’ііз п’еиззепі раз ёіё зоиіепиз раг д’аиігез? Еі дие
репзег д’іюттез циі ѵігепі Ггоідетепі ёігап^іег Іеиг Етрегеиг, диі
гёсіатаіі еп ѵаіп Іеиг зесоигз еі циі пе зиссотЬа ди’аргёз ипе
гёзізіапсе ргоіоп^ёе? II т’езі допс ітроззіЫе, 8іге, де пе раз сгоіге
ци’оп ѵоиз а сасЬё а деззеіп Іа ѵёгііё! Ле п’айіі^егаі роіпі ѵоіге
ссеиг раг 1е гёсіі дез дёіаііз циі т’опі ёіё гёрёіёз дериіз Рагіз
Іизци’а 8і-РёіегзЬоиг§. Риеііе цие зоіі Іа сопсогдапсе де сез гёсііз,
ііз зопі, запз доиіе, еха^ёгёз, таіз сеііе сопсогдапсе тёте зиг
дез Ьоттез ге§агдёз рагіоиі сотте асіеигз ргіпсіраих пе регтеі
раз де Іез ге§агдег сотте іппосепіз аѵапі ди’ііз зе зоіепі Іаѵёз.
Ьа гепоттёе, диі дёЬііе іапі де тепзоп§ез, гёрапд аиззі дез
ѵёгііёз.
II пе зийіі раз цие V. М. I. аіі ипе сопзсіепсе риге, ои цие
сеих циі опі ІЪоппеиг де Ьа соппаііге зоіепі сопѵаіпсиз ди’ЕПе
п’а сёдё ци’а Іа пёсеззііё: іі іаиі ди’оп засЬе цие, зі ЕПе а дй
сопзепііг, аргёз ипе Іоп^ие гёзізіапсе, а епігергепдге роиг 1е Ьіеп
де 8оп рауз се ци’оп аѵаіі ехёсиіё 1ё§ііітетепі еі аѵес зиссёз
аіііеигз **), за Іоуаиіё еі за сопііапсе опі ёіё іпді^петепі іготрёез;
іі іаиі ци’оп арргеппе ци’ЕПе рипіі 1е сгіте дёз ци’ЕПе 1е гесоппаіі,
рагіоиі ой іі зе ігоиѵе.
Ь’аззаззіпаі д’ип Етрегеиг аи тіііеи де зоп Раіаіз, дапз 1е зеіп
де за іатіііе, пе реиі детеигег ітрипі запз іоиіег аих ріедз Іез
Іоіз діѵіпез еі Ьитаіпез, запз сотрготеііге Іа ді^пііё ітрёгіаіе,
запз ехрозег Іа паііоп а деѵепіг іа ргоіе дез тёсопіепіз аззег
аидасіеих роиг зе ѵеп^ег ди топагдие, дізрозег де зоп ігдпе, еі
ідгсег зоп зиссеззеиг а Іеиг ассогдег Гітрипііё.
*) Оп аѵаіі гёиззі а регзиадег І’Етрегеиг цие ігоіз зсёіёгаіз зеиіз аѵаіепі рогіё Іеигз
таіпз зиг зоп рёге, цие діѵегзез сігсопзіапсез таІИеигеизез, ГоЬзсигііё, 1е сіёзогсіге, еіс., аѵаіепі
ргоѵоциё дез сотріісаііопз ^и’оп п’аѵаіі ри пі ргёѵоіг, пі.ргёѵепіг.
**) Раг ехетріе, еп Рогіи^аі, еп Вапетагск еі тёте еп Ап^іеіегге.
20
Библиотена "Руниверс"
С’езі а ѵоиз, 8іге, диі п’ёіез топіё зиг Іе ігопе ци’а ге^геі,
ци’іі аррагііепі сГайегтіг дёзогтаіз сеіиі сіе Іа Киззіе, цие дез
гёѵоіиііопз зиссеззіѵез опі ёЬгапІё. Маіз еп аііепдапі цие Іез іпзіііи-
ііопз цис ѵоиз ргёрагег Іиі гепдепі се зегѵісе, с’езі а Іа ]изіісе сГеп
§агдег Іез запсііопз. ЕПе рипіі д’ипе тогі сгиеііе Іе ѵоі де §гапд
сЬетіп, соттіз раг дез Ьоттез дие Іа тізёге а реиі-ёіге роиззёз
аи сгіте, еі еііе зоийгігаіі аиіоиг де Ѵоіге Регзоппе сеих дие Іа
ѵоіх риЫіцие ассизе д’аѵоіг рагіісірё а Газзаззіпаі де ГЕтрегеиг,
еі диі опі ёіё, ди тоіпз, еп зосіёіё аѵес Іез аззаззіпз! 8іге! С’езі
раг ипе ]изіісе ітрагііаіе, риЫіцие, зёѵёге еі рготріе, цис де рагеііз
аііепіаіз реиѵепі еі доіѵепі ёіге гёргітёз. II іаиі Гаіге сеззег еп Киззіе
Іе зсапдаіе де гё^ісідез сопзіаттепі ітрипіз, зоиѵепі тёте гёсот-
репзёз, годапі аиіоиг ди Тгдпе ргёіз а гесоттепсег Іеигз іогіаііз.
8і V. М. I. те детапдаіі допс топ аѵіз, ]"е Іиі гёропдгаіз ци’іі
п’у а цие деих рагііз а ргепдге. Ье ргетіег сопзізіегаіі а адтеііге
цие Іез Ьоттез циі епігёгепі дапз 1’аррагіетепі де ГЕтрегеиг
аѵес Іез ігоіз аззаззіпз пе ригепі Іез ргёѵепіг: Гехріісаііоп Ьёпёѵоіе,
диі, еп аііёпиапі Іа іаиіе де сез Ьоттез, роиггаіі еп^а^ег V. М. I.
а Іез ёіоі^пег зітріетепі де 8а Регзоппе, се ци’ііз аигаіепі дй іаіге
д’еих-тётез дериіз Іоп^іетрз.
Ье деихіёте рагіі зегаіі де Іаіззег аих Іоіз Іеиг ІіЬге соигз.
8і V. М. I. адоріаіі се детіег рагіі, Іе зеиі реиі-ёіге диі соп-
ѵіеппе а 8а ]е Еиі дігаіз: 1) Еаііез ехатіпег ізоіётепі д’аЬогд,
риіз сопігопіег, еп ргёзепсе д’Ьоттез іпіё^гез, сеих диі аррагіепаіепі
а Гезсоиаде диі рёпёіга дапз 1’аррагіетепі де ГЕтрегеиг; с’езі
Іе зеиі тоуеп де соппаііге Іа ѵёгііё, цие ѵоиз п’арргепдгех роіпі
раг д’аиігез ѵоіез, Іа сгаіпіе ои Іа таіѵеіііапсе согготрапі іоиз
Іез сапаих раг Іезциеіз еііе роиггаіі ѵоиз аггіѵег д’аіііеигз. 2) Еаііез
теііге еп ]и§етепі Іез ЬагЬагез диі ёігап^іёгепі ГЕтрегеиг, еі Іеигз
сотріісез диі еп Ьігепі Іез іётоіпз ои диі Іе зоийгігепі, зі ѵоиз
п’аітег тіеих Іез ёіоі^пег. 3) Ѵеіііег а се дие Іа іизіісе зоіі гепдие
аѵес рготріііиде еі ітрагііаіііё, еі ргепег Іез тезигез іеііез цие Іез
21
Библиотека "Руниверс"
сгёаіигез дез ассизёз пе риіззепі изег де Іеигз шоуепз роиг ігоиЫег
Іе соигз де Іа іизіісе.
Ле зоитеіз сез гёЯехіопз а V. М. I., еп Іиі оЬзегѵапі цие 8оп
деѵоіг, 8а зйгеіё еі 8а §1оіге ехі^епі д’ЕПе де пе раз гепѵоуег
ігор а зе ргопопсег. ЕПе реиі сотріег зиг іоиз Іез §епз де Ьіеп
диі Ьиі іегопі ип Ьоисііег де Іеигз регзоппез, Іогзци’ііз ѵеггопі цие
Гіпдиі^епсе еі ГаЯаЬіІііё пе Е’етрёсЬепі раз д’ёіге зёѵёге еі ]’изіе
ехёсиіеиг дез Іоіз.
А^гёех, 8іге, Газзигапсе де топ гезресі еі де топ іпаІіёгаЫе
дёѵоиетепі.
Ьа Нагре.
Не легко жилось и Александру Павловичу въ первые годы
послѣ воцаренія *). Стараясь заглушить тревоги душевныя и
угрызенія
мыслей и
начавъ съ
реформъ.
Приблизивъ къ себѣ своихъ сверстниковъ и единомышлен-
никовъ въ лицѣ князя Адама Чарторыжскаго, графа Виктора
совѣсти, онъ искалъ въ воображеніи отвода этихъ
нашелъ облегченіе, а также нравственное успокоеніе,
рвеніемъ предаваться порывамъ къ введенію новыхъ
*) Изъ неизданныхъ записокъ Греча: „Но образъ вступленія на престолъ оставилъ въ
душѣ Александра невыносимую тяжесть, съ которой онъ пошелъ въ могилу. Онъ былъ кро-
токъ и нѣженъ душой, чтилъ и уважалъ всѣ права, всѣ связи, семейныя и гражданскія, а на
него пало подозрѣніе въ ужаснѣйшемъ преступленіи—отцеубійствѣ. Всѣмъ извѣстно, что онъ
былъ совершенно чистъ въ этомъ отношеніи".
Въ другомъ мѣстѣ Гречъ говоритъ слѣдующее:
„Можно вообразить себѣ ужасъ и омерзеніе Александра, когда онъ узналъ объ этомъ
дѣлѣ (т.-е. объ убійствѣ отца). Сначала онъ не хотѣлъ было принимать короны, потомъ со-
гласился исполнить долгъ свой, но ужасное сознаніе участія его въ замыслахъ, имѣвшихъ
такой неожиданный для него, терзательный исходъ, не изгладилось изъ его памяти и совѣсти
до конца его жизни, не могло быть заглушено ни громомъ славы, ни рукоплесканіями Европы
своему освободителю. У него остались на прекрасномъ, привѣтливомъ лицѣ тяжелыя воспоми-
нанія этой пагубной ночи въ морщинахъ между бровями, которыя появлялись при малѣйшемъ
душевномъ движеніи. Онъ могъ снести всѣ лишенія, всѣ оскорбленія, только воспоминаніе о
смерти отца, мысль о томъ, что его могутъ подозрѣвать въ соучастіи съ убійцами, приводила
его въ изступленіе; Наполеонъ Бонапартъ обязанъ своимъ паденіемъ оскорбленію въ немъ
этого чувства".
22
Библиотека "Руниверс1
Кочубея, графа Павла Строганова и Николая Новосильцева,
Александръ положилъ начало засѣданіямъ такъ называемаго не-
гласнаго комитета. Нами были изданы протоколы этихъ засѣданій,
изъ архивовъ графовъ Строгановыхъ.
Три года продолжалось это увлеченіе, и временами казалось,
что Александръ, дѣйствительно, увлекался въ той же мѣрѣ, какъ
и его сотрудники, имѣвшіе счастіе не только работать съ Госуда-
ремъ, но и неоднократно обѣдать у Ихъ Величествъ и продолжать
бесѣды послѣ трапезъ. Говоримъ „казалось", потому что молодой
Императоръ, лично предсѣдательствуя, руководилъ преніями, инте-
ресуясь всѣми мелочами разнообразныхъ проектовъ, внесенныхъ на
обсужденіе и подчасъ старался умѣрить пылъ избранныхъ имъ же
новаторовъ. Но одновременно съ этими занятіями, не подлежитъ
сомнѣнію, Александръ находилъ время, прогуливаясь съ генералъ-
адъютантами, слушать и ихъ возраженія, и отголоски общественнаго
мнѣнія. Уваровъ, князь П. М. Волконскій, графъ Е. Комаровскій
и особенно князь П. П. Долгорукій служили этими отголосками
мнѣній партіи именитыхъ дворянъ, не одобрявшихъ реформаторской
горячки, и, конечно, не пропускали случая освѣдомлять о томъ
Государя. Въ то же время и Императрица-мать всѣми средствами
старалась удержать сына отъ пагубныхъ увлеченій, предсказывая
ему самыя тяжелыя послѣдствія, но все это, и рѣчи матери, и
сплетни лицъ свиты, Александръ пропускалъ мимо ушей и упорно
продолжалъ начатую работу, какъ бы вовсе не внимая предосте-
реженіямъ.
Въ эти первые годы сказалась уже основная черта характера
Александра, а именно блеснуть лучезарной идеей, быть вдохнови-
телемъ этой идеи, но всю тяжесть работы переносить на другихъ,
внимательно прислушиваясь къ общественному мнѣнію, но ни на
минуту не подавая даже вида, что въ глубинѣ души его симпатіи
уже ослабѣваютъ къ предпринятому дѣлу. Совершенно вѣрно
замѣчаетъ по этому поводу г. Кизеветтеръ въ этюдѣ объ Арак-
23
Библиотека"Руниверс"
чеевѣ, напечатанномъ въ „Русской Мысли" (ноябрь 1910 г.):
„Александръ навсегда избралъ главнымъ оружіемъ въ жизненной
борьбѣ виртуозную способность строить свои успѣхи на чужой
довѣрчивости, онъ возбуждалъ къ себѣ эту довѣрчивость той
видимой готовностью къ уступкамъ, той видимой склонностью
признавать чужое превосходство надъ собою и легко очаровываться
чужими достоинствами, которыя были принимаемы за чистую
монету столь многими современниками и позднѣйшими истори-
ками. Баронъ М. А. Корфъ, имѣвшій возможность черпать свѣ-
дѣнія объ Александрѣ изъ разсказовъ людей, превосходно его
знавшихъ, пишетъ объ этомъ Императорѣ: „Подобно Екатеринѣ,
Александръ въ высшей степени умѣлъ покорять себѣ умы и
проникать въ души другихъ, утаивая собственные ощущенія и
помыслы".
Въ предисловіи ко II тому „Графъ Павелъ Александровичъ
Строгановъ" (1903 г.) мы уже обратили вниманіе на странныя
свойства характера Александра Павловича. Приходится привести
дословно, что писалъ я тогда: „Говорятъ и повторяютъ, что всѣ
преобразованія, надъ которыми такъ много потрудились въ первые
годы XIX столѣтія, исходили отъ Александра I. Согласно съ этимъ,
укоряютъ и клянутъ перемѣну, будто бы происшедшую позже
во взглядахъ и намѣреніяхъ старшаго внука Екатерины II. Это
не столько недоумѣніе, какъ большая ошибка. Не подлежитъ
никакому сомнѣнію, что Императоръ Александръ, вслѣдъ за воца-
реніемъ, многимъ былъ недоволенъ, многое желалъ измѣнить,
даже исправить, какъ равнымъ образомъ несомнѣнно, что ни одна
изъ произведенныхъ въ это время реформъ не исходила отъ
него лично, что всѣ онѣ были не безъ труда внушаемы ему,
при чемъ его согласіе добывалось нерѣдко съ большими усиліями.
Императоръ Александръ I никогда не былъ реформаторомъ, а въ
первые годы своего царствованія онъ былъ консерваторъ болѣе
всѣхъ окружавшихъ его совѣтниковъ".
24
Библиотека "Руниверс"
Далѣе мы обращали вниманіе на оцѣнку графомъ П. А. Стро-
гановымъ характера занятій негласнаго комитета и отношенія къ
нимъ Государя. Графъ Строгановъ быстро догадался объ истин-
ныхъ намѣреніяхъ Александра и „де зоп сагасіёге той еі іпдоіепі",
служившемъ помѣхой для правильныхъ занятій. Тогда два вопроса
особенно занимали юныхъ сотрудниковъ и Государя: конституція
и освобожденіе крестьянъ, но о конституціи Александръ скоро
пересталъ и думать, хотя продолжалъ говорить, а освобожденіе
крестьянъ было сведено на устройство свободныхъ хлѣбопашцевъ.
Горячка и непослѣдовательность Александра и его сотрудни-
ковъ по дѣламъ внутренняго благоустройства Россіи сказывались
во всѣхъ мѣропріятіяхъ. Не было замѣтно и тѣни какой-либо
опредѣленной системы. Все дѣлалось быстро, необдуманно, скачками.
Молодые товарищи Государя, увлеченные имъ же на почву пре-
образованій, сами не замѣчали, что такое отношеніе къ серьезному
дѣлу не могло рано или поздно не отрезвить рвенія монарха.
Хотя многіе изъ дѣятелей прежнихъ царствованій открыто ворчали
и не одобряли нововведеній, но нѣкоторыхъ изъ нихъ юные
новаторы все же сумѣли вовлечь въ лихорадочное стремленіе
ко всеобщей ломкѣ. Такимъ образомъ, люди, уже не молодые и
наученные опытомъ, стали неожиданными сотрудниками ими же
критикуемыхъ реформаторовъ. Графъ А. Р., Воронцовъ, Бекле-
шовъ, Трощинскій, Н. С. Мордвиновъ, Завадовскій и Державинъ
увлеклись преобразованіями *) и, сами того не замѣчая, только
содѣйствовали скороспѣлымъ разрѣшеніямъ самыхъ важныхъ и
существенныхъ вопросовъ. Когда 8 сентября 1802 г. были учре-
ждены впервые министерства, то рядомъ съ именами князя Чарто-
рыжскаго, графа Кочубея, Н. Н. Новосильцева и графа П. А.
Строганова появились назначенія и такихъ видныхъ вельможъ,
*) Не увлекались сознательно весьма немногіе, и между ними особенно здраво смотрѣлъ
на все происходившее графъ Семенъ Романовичъ Воронцовъ, представившій подробную записку,
гдѣ отразилось его предпочтеніе англійскому строю.
25
Библиотека"Руниверс"
какъ графъ А. Р. Воронцовъ, Н. С. Мордвиновъ, Державинъ и
графъ Завадовскій, занявшихъ посты министровъ иностранныхъ
дѣлъ, морскихъ силъ, юстиціи и народнаго просвѣщенія.
Молодые же сотрудники Императора скромно заняли мѣста
товарищей министра, кромѣ Кочубея, взявшаго не безъ удоволь-
ствія и съ чувствомъ удовлетвореннаго самолюбія отвѣтственный
постъ министра внутреннихъ дѣлъ. До этого, въ теченіе нѣсколь-
кихъ мѣсяцевъ, графъ Кочубей управлялъ внѣшней политикой
послѣ опалы графа Н. П. Панина, но не скрывалъ своего недо-
вольства, занимая эту должность.
Останавливаемся особо на перемѣщеніи В. П. Кочубея и
потому, что именно онъ выдвинулъ М. М. Сперанскаго, взявъ
его себѣ въ главные сотрудники. Здѣсь впервые Сперанскій до-
казалъ особую прозорливость, бросивъ благодѣтеля своего Тро-
щинскаго, которому повелѣно было наименоваться министромъ
удѣловъ, другими словами, занять второстепенное мѣсто.
Замѣчательно, что молодой Государь, заставляя работать
всѣхъ его окружающихъ, отлично разбирался между разнообраз-
ными личностями и умѣлъ во-время выдвигать того или другого
дѣятеля, оставаясь лично какъ бы въ сторонѣ и не оказывая
наружнаго предпочтенія любимцу данной минуты. Этотъ особый
даръ Александра Павловича сказался уже съ первыхъ же годовъ
вступленія его на престолъ и остался ему присущимъ и въ
позднѣйшее время. Кипучая дѣятельность въ области внутренней
политики отвлекала Государя отъ всего того, что могло тревожить
его душу и можно только дивиться, какъ разумно онъ сумѣлъ
создать себѣ увлекавшую его работу, чтобы не предаваться горечи
пережитого при восшествіи на престолъ *).
*) Н. И. Гречъ дѣлаетъ такую характеристику этого времени.
„Первые годы царствованія Александра были самые счастливые и благодатные. Вообще
царствованіе можетъ дѣлиться на слѣдующіе періоды: 1) отъ вступленія на престолъ до Аустер-
лица; 2) отъ Аустерлица до Фридланда; 3) отъ Тильзита до начала Отечественной войны;
26
Библиотека "Руниверс"
Что же сказать о внѣшней политикѣ за тотъ же періодъ?
Имѣлъ ли Александръ ясное и опредѣленное воззрѣніе, какъ ему
слѣдовало вести дѣла сношеній съ иностранными государствами?
Едва ли и на этой почвѣ, до Тильзита, у монарха былъ какой-
либо опредѣленный планъ, а все дѣлалось ощупью, подъ минут-
ными впечатлѣніями и безъ всякой системы.
Не довѣряя еще себѣ, Александръ предпочелъ обсуждать дѣла
внѣшней политики въ засѣданіяхъ негласнаго комитета, разрѣшая
своимъ сотрудникамъ полную свободу слова. Лѣтомъ 1801 года,
за іюль и августъ, нѣкоторыя засѣданія были почти исключительно
посвящены внѣшней политикѣ. Первоначальныя рѣшенія на этой
почвѣ казались мудрыми. Было рѣшено, сохраняя достоинство
Россіи, не вмѣшиваться, конечно, по возможности, въ чужеземныя
дѣла и держать себя совсѣмъ самостоятельно, избѣгая какихъ-
либо договоровъ. Александръ лично не выражалъ пока предпочтенія
какой-либо державѣ, и врядъ ли правъ Шильдеръ, написавъ, что
„Государь выступалъ на политическое поприще съ нѣкоторыми
симпатіями къ главѣ французскаго правительства, первому консулу
Бонапарту" *).
Если это заключеніе сдѣлано вслѣдствіе любезнаго пріема
Дюрока, посланнаго первымъ консуломъ для первоначальнаго
сношенія съ воцарившимся Государемъ, то мнѣніе это мало об-
основано. Вѣдь Александръ всегда былъ привѣтливъ, а особенно,
4)	отъ Отечественной войны до Троппаускаго и Лайбахскаго конгрессовъ; 5) отъ конгрессовъ
до кончины его. Въ эти періоды характеръ и дѣйствія Александра измѣнялись чувствительнымъ
образомъ. Съ 1801 до 1805 г. было царствованіе тишины, мира, кротости и благодати. Въ это
время послѣдовали многія важныя и благодѣтельныя государственныя постановленія, о которыхъ
я буду говорить пространно впослѣдствіи.
„Россія была совершенно спокойна и счастлива. Литература воскресла отъ благотворныхъ
лучей свободы. Все веселилось и танцевало. Государь не участвовалъ въ шумныхъ удоволь-
ствіяхъ, но допускалъ и поощрялъ ихъ“. Эта выдержка не была напечатана въ изданныхъ
запискахъ Греча. Что касается дѣленія на періоды, то мы придержались немного другой
точки зрѣнія.
*) См. Шильдеръ: „Исторія царств. Имп. Александра Г, т. I, стр. 3.
27
Библиотека"Руниверс"
будучи юношей, обладалъ врожденнымъ даромъ любезности и,
если онъ не безъ удовольствія бесѣдовалъ съ Дюрокомъ, про-
гуливаясь съ нимъ даже въ Лѣтнемъ саду, то это обстоятельство
еще вовсе не означало его симпатій къ Бонапарту. Напротивъ
того, первые шаги Александра при вступленіи на престолъ скорѣе
выражали склонность заключить соглашеніе съ Англіей, что и было
наглядно подчеркнуто въ заключенной конвенціи съ этой страной
5 іюня 1801 года. Графъ С. Р. Воронцовъ былъ снова назначенъ
посломъ въ Лондонъ, а для Парижа, на смѣну Колычева, былъ
избранъ графъ Арк. Ив. Морковъ, оказавшійся далеко не подходя-
щимъ человѣкомъ, чтобы снискать довѣріе и расположеніе Бона-
парта. Австрійское правительство и, особенно, Прусское поспѣшили
завязать съ Россіей, при перемѣнѣ правленія, наилучшія отношенія,
стараясь скорѣе заручиться доброжелательствомъ со стороны Россіи
и ея новаго повелителя. Эти стремленія обѣихъ сосѣднихъ дер-
жавъ были знаменательны, и намъ кажется, что вскорѣ они и
увѣнчались неожиданнымъ успѣхомъ, конечно, болѣе для нихъ,
чѣмъ для русскихъ интересовъ. По удаленіи графа Н. П. Панина,
Государь поручилъ графу Кочубею, несмотря на его протесты,
завѣдываніе дѣлами иностранной коллегіи. Выборъ этотъ объ-
ясняется не только дружескими ихъ отношеніями, но и тѣмъ, что
Кочубей былъ уже представителемъ Россіи въ Константинополѣ и
не новичкомъ въ дипломатіи. Но Викторъ Павловичъ по характеру
своему, крайне осторожному и выдержанному, очевидно не желалъ
себя компрометировать на столь отвѣтственномъ посту, потому и
подчинился царскому рѣшенію, нехотя. Будучи всегда и вездѣ
себѣ на умѣ, Кочубей замѣтно избѣгалъ брать на себя какія-либо
рѣшенія, предпочитая вносить дѣла на обсужденіе негласнаго
комитета, но на дѣлѣ выходило нѣчто совсѣмъ другое.
Онъ вполнѣ подпалъ подъ вліяніе своего друга, князя Адама
Чарторыжскаго, вліявшаго на него исподволь и добивавшагося
черезъ уста Кочубея проводить свои идеи. Такого рода воздѣй-
28
Библиотека "Руниверс"
ствіе не ускользнуло отъ наблюдательности Александра, и, когда
создались министерства, Кочубей перекочевалъ на другое поприще;
канцлеромъ и министромъ иностранныхъ дѣлъ сталъ престарѣлый
графъ А. Р. Воронцовъ, а его товарищемъ князь Адамъ.
Ье іоиг а ёіё Ьіеп ]‘оиё. Но кто кого обманывалъ? Въ данный
моментъ, очевидно, Александръ Павловичъ. Доказательствомъ этого,
и весьма нагляднымъ, служитъ Мемельское свиданіе, происшедшее
29 мая (10 іюня) 1802 г. съ прусской королевской четой.
Свиданіе это оказалось чревато послѣдствіями. Оно было рѣшено
безъ вѣдома и Кочубея, и Чарторыжскаго, а когда оба они,
узнавъ о путешествіи, осмѣлились спросить о цѣли, то получили
уклончивые отвѣты.
Правда, имъ было завѣрено, „что поѣздка не имѣетъ никакой
дипломатической цѣли", но оба остались въ недоумѣніи и врядъ ли
были довольны проявленіемъ, для нихъ неожиданнымъ, такой са-
мостоятельности въ характерѣ Императора. И князь Чарторыжскій
никогда не забылъ Мемельской поѣздки, и при случаѣ ссылался
на эту необдуманную выходку, какъ на особую черту Русскаго
Государя -рѣшаться по обстоятельствамъ на самыя невѣроятныя
комбинаціи. Не мудрено, поэтому, что въ апрѣлѣ 1806 г. князь
Адамъ вернулся къ темѣ объ этомъ свиданіи въ одномъ изъ
писемъ къ Александру: „Ь’атіііё іпііте ди’аи Ьоиі де дие^иез
Іоигз де соппаіззапсе V. М. I. у сопігасіа (а Метеі) аѵес Іе гоі
йі ^и’Е11е пе сопзідёга ріиз дапз Іа Ргиззе ип Еіаі роііѣідие, таіз
ипе регзоппе диі Іиі ёіаіі сЬёге еі епѵегз Іадиеііе ЕПе сгоуаіі аѵоіг
дез оЫі^аііопз рагіісиііёгез а гетрііг" *).
Это напоминаніе могло бы казаться злымъ или остроумнымъ
въ словахъ польскаго магната и патріота, но дѣло-то въ томъ,
что Александръ именно подчеркнулъ Мемельскимъ свиданіемъ,
что Пруссія есть „ип Еіаі роііііцие", и въ этомъ и заключается все
*) Аіехапдге I еі Іе ргіпсе Схагіогузкі. Соггезропдапсе еі сопѵегзаііопз. Рагіз, 1865.
29
Библиотека"Руниверс"
значеніе встрѣчи. Покойный Шильдеръ былъ вполнѣ правъ, когда
выразился насчетъ свиданія слѣдующимъ образомъ: „Именно въ
Мемелѣ было положено прочное основаніе дружбѣ Александра
съ Фридрихомъ-Вильгельмомъ III, дружбѣ, которой король впо-
слѣдствіи былъ обязанъ сохраненіемъ своей монархіи; но, къ
сожалѣнію, для достиженія этой великодушной цѣли сохраненія,
а потомъ и возстановленія прусскаго могущества потребовались
потоки русской крови" *). Остается догадаться, по какимъ именно
причинамъ Императоръ Александръ увлекся вполнѣ сознательно
и предрѣшилъ встрѣчу съ прусской королевской семьей.
Здѣсь сказалось нравственное давленіе Императрицы-матери,
тяготѣвшей ко всему нѣмецкому, а также желаніе лично позна-
комиться съ потомкомъ Фридриха Великаго, поглядѣть на прус-
скихъ гренадеръ, словомъ, проявилась страсть къ военной муш-
тровкѣ, столь любимой имъ еще во времена гатчинскихъ вахтъ-
парадовъ. Вѣдь эта страсть была отличительной чертой не только
Александра Павловича, но и остальныхъ его братьевъ.
Камеръ - фурьерскій журналъ, эта безцѣнная справочная
книжка и хроника жизни Ихъ Величествъ, свидѣтельствуетъ о
количествѣ разводовъ и всякихъ парадовъ за время съ 1801 по
1804 годъ. О томъ же, хотя и со скорбью въ душѣ, повѣствуетъ
молодая Императрица Елисавета въ письмахъ къ матери. Словомъ,
несмотря на наружный интересъ къ дѣламъ внутреннимъ и внѣш-
нимъ, врожденное влеченіе ко всему военному брало верхъ, и
страсть эта сказалась особенно за первый періодъ правленія.
Вращаясь ежедневно въ обществѣ своихъ генералъ-адъютантовъ,
совершая прогулки то съ однимъ, то съ другимъ изъ. счастли-
выхъ избранниковъ, дневные часы удѣляя докладамъ, а вечера
друзьямъ по дѣламъ негласнаго комитета, Александръ сразу оку-
нулся въ сложныя обязанности правителя Россіи.
*) Шильдеръ, т. I, стр. 87.
30
Библиотека "Руниверс"
Почтенный графъ Семенъ Романовичъ Воронцовъ не даромъ
писалъ князю Чарторыжскому: „Ипіззопз-поиз сіопс а іаіге іоиі
се диі дёрепдга де поиз роиг сопзегѵег Гехсеііепі зоиѵегаіп цие
Біеи поиз а доппё. ЕтрёсЬопз ци’іі п’аЬіте за запіё еі пе рёгіззе
ѵісііте де зоп ігаѵаіі іттодёгё".
И лондонскій Воронцовъ не былъ одинокъ въ такихъ
сужденіяхъ о Государѣ. Ему вторили и другіе старцы, какъ
родной его братъ, графъ А. Р. Воронцовъ, Мордвиновъ и Шишковъ,
и вообще всѣ тѣ, которые цѣнили вѣкъ Екатерины.
Дѣйствительно, Александръ находилъ время то побесѣдовать
съ однимъ, то приласкать другого, то оказать вниманіе третьему.
Многіе приглашались къ трапезѣ, гдѣ также имѣли возможность
видѣть и наблюдать Его Величество. Иногда, въ послѣобѣ-
денные часы, нѣкоторые были удостаиваемы бесѣдой, и не одни
юные сотрудники пользовались этой исключительной милостью.
Въ общеніи съ разнообразными людьми Александръ изучалъ ихъ
и впослѣдствіи могъ дѣлать тотъ или другой выборъ. Замѣча-
тельно, что, когда были созданы министерства, и привлечены къ
работѣ многіе заслуженные и умудренные опытомъ сановники, то
все-таки эти лица не были допущены на засѣданія негласнаго
комитета. Ихъ только запрашивали и просили письменнаго изло-
женія мнѣнія каждаго изъ нихъ. Въ архивѣ графовъ Воронцовыхъ
сохранились разныя записочки, свидѣтельствующія о порядкѣ
сношеній между лицами, приглашенными на занятія. Такъ, 18 сен-
тября 1802 г., Н. Н. Новосильцевъ писалъ канцлеру графу Але-
ксандру Романовичу Воронцову: „Государь Императоръ высо-
чайше повелѣть мнѣ изволилъ сообщить вашему сіятельству,
чтобы вы, милостивый государь, наканунѣ каждаго комитета,
назначеннаго по вторникамъ и пятницамъ, благоволили присылать
ко мнѣ краткія записки о тѣхъ предметахъ, о которыхъ предла-
гать намѣрены, для предварительнаго донесенія Его Императорскому
Величеству. Завтра комитету Государь назначилъ быть въ 5 часовъ;
31
Библиотека"Руниверс"
ежели имѣете что предлагать, то записку прошу прислать заранѣе,
завтра поутру". И старцы безмолвно подчинялись этимъ требо-
ваніямъ. То же происходило въ области военной, гдѣ молодыя
лица государевой свиты разсылались по всей Россіи для контроля
надъ дѣйствіями старыхъ военноначальниковъ; эти лица, хотя
и подчинялись, но почти открыто ворчали.
Какъ всегда почти случается, не всѣ изъ сотрудниковъ
Государя обладали въ одинаковой мѣрѣ тактомъ, а потому на
нихъ и сѣтовали вполнѣ основательно. Къ разряду этихъ лич-
ностей принадлежалъ одинъ изъ самыхъ видныхъ новаторовъ той
эпохи. Мы говоримъ о князѣ Адамѣ Чарторыжскомъ. Ему, какъ
поляку, было нелегко нести щекотливыя обязанности товарища
министра иностранныхъ дѣлъ. Къ чести его надо сказать, что
онъ вполнѣ это сознавалъ и даже въ своихъ запискахъ, говоря
о лестномъ назначеніи, отмѣтилъ „дие с’ёіаіі ипе бе сез Гапіаізіез
цие ГЕтрегеиг Аіехапсіге з’епіёіаіі а теііге еп ехёсиііоп". Но на
дѣлѣ онъ часто бывалъ заносчивъ, гордъ и требователенъ, и ни-
когда не забывалъ подчеркнуть, что онъ полякъ. Тонкій и наблю-
дательный сардинскій посланникъ, графъ Жозефъ де-Мэстръ,
доносилъ своему правительству обо всемъ, происходившемъ при
русскомъ дворѣ. Донесенія эти особенно мѣтки. Вотъ что онъ
писалъ о князѣ Адамѣ, когда канцлеръ графъ А. Р. Воронцовъ
удалился на покой, и князю было приказано его замѣнить. „Ворон-
цовъ удалился въ Москву. Чарторыжскій будетъ всемогущъ. Онъ
высокомѣренъ, коваренъ и производитъ впечатлѣніе довольно
отталкивающее. Сомнѣваюсь, чтобы полякъ, имѣвшій притязаніе
на корону, могъ быть хорошимъ русскимъ" *).
Де-Мэстръ, хотя былъ иностранецъ, но вѣрно оцѣнилъ этотъ
выборъ человѣка, которому поручалось вести дѣла внѣшней по-
литики. Но первые два года царствованія вмѣшивался почти во
*) Мётоігез роіі^иез еі соггезропдапсе діріота^ие де Л. де Маізіге, Рагіз, 1859.
32
Библиотека "Руниверс"
Графъ И. П. Панинъ
Графъ П. А. Паленъ
Графъ Л. Л. Беннигсенъ
Ѳ. П. Уваровъ
Библиотека "Руниверс"
все и бывшій наставникъ Александра, швейцарецъ Лагарпъ. Отно-
сительно его вмѣшательства въ русскія дѣла всѣ были одного
мнѣнія, и вскорѣ Лагарпу пришлось вернуться во-свояси, довольно-
таки сконфуженнымъ неудачнымъ своимъ появленіемъ въ русской
столицѣ. Де-Мэстръ и здѣсь проявилъ наблюдательность. Говоря
о царившемъ настроеніи лѣтомъ 1803 года, сардинскій послан-
никъ замѣчаетъ: „Россія, принявъ положеніе болѣе угрожающее
и повысивъ голосъ, легко могла бы до нѣкоторой степени воз-
становить равновѣсіе въ Европѣ; но попробуйте внести такія
мысли въ голову, настроенную Лагарпомъ. У Русскаго Императора
только два помышленія: миръ и бережливость".
Говоря объ Александрѣ, де-Мэстръ отзывается о немъ съ
симпатіей. „Если Государь встрѣчаетъ кого-либо на Набережной,
онъ не хочетъ, чтобы выходили изъ экипажа, и довольствуется
поклономъ. Къ несчастію, эта простота въ обращеніи, быть-можетъ
умѣстная въ странахъ южныхъ, гдѣ умѣютъ цѣнить безыскус-
ственное величіе, повидимому, не производитъ такого же впеча-
тлѣнія въ Россіи. Личное уваженіе очень ослабѣло. Не всякій
народъ способенъ оцѣнить всякую добродѣтель. Нужно, однако,
преклоняться предъ такою любовью къ людямъ и къ своему
долгу". Когда канцлеръ графъ А. Р. Воронцовъ рѣшился, вслѣд-
ствіе недуговъ, покинуть свое мѣсто, онъ выражался тоже одобри-
тельно, въ письмахъ къ племяннику Михаилу Семеновичу, о моло-
домъ Императорѣ. „II іаиі цие ѵоиз засЬіе? цие ]е пе риіз аззег
те Іоиег бе Іиі, еі цие с’езі ѵгаітепі а ге^геі цие ]‘е 1е диіііе 
Л’аі ге$и Ьіег ип гезсгірі ігёз ДаЙеиг бе ГЕтрегеиг ой іі те тагдие
зиг циеі ріеб іі сопзепі а топ аЬзепсе.... бе ѵоиз аѵоие епсоге
дие с’езі аѵес 1е ріиз зіпсёге ге^геі цие ]е циіііе 1е Зоиѵегаіп диі
т’а сотЫё бе тагциез б’атіііё еі бе Ъопіё".
О простотѣ обращенія съ окружающими свидѣтельствуютъ
также отношенія Александра къ графу Павлу Александровичу
Строганову. Когда графъ Строгановъ, погорячившись на одномъ
33
Библиотека "Руниверс"
изъ засѣданій, пишетъ ему извинительное письмо, то получаетъ
немедленно милостивый отвѣтъ. Отвѣтъ этотъ особенно знамена-
теленъ, какъ образчикъ того блаженнаго состоянія, въ которомъ
находился такъ недавно воцарившійся Государь. „Мои сЬег аті,
]е сгоіз дие ѵоиз ёіез деѵепи іоиі а Гаіі Гои! Соттепі езі-іі
роззіЫе де геіеѵег еі де ѵоиз ассизег д’ипе сЬозе диі езі Іа теіііеиге
ргеиѵе де ѵоіге іпіёгёі роиг тоі еі ѵоіге атоиг роиг Іе Ьіеп риЫіс?
Сгоуег цие ]е не ѵоиз аі ]атаіз тёсоппи, еі іоиі еп те дізриіапі
аѵес ѵоиз, ]е ѵоиз доіз |изіісе аих зепіітепіз диі ѵоиз апітепі.
Ое §гасе, ріиз де сез ехріісаііопз диі садгепі зі реи аѵес Гатіііё
диі поиз ипіі. Се диі пе сопѵіепі раз еп риЫіс реиі ігёз Ьіеп
ігоиѵег ріасе диапд поиз зоттез зеиіз, еі Іа ріиз §гапде ргеиѵе
д’атіііё дие ѵоиз роиѵег те доппег, с’езі де те ^гопдег Ьіеп
сотте іі Гаиі ^иапд ]е Іе тёгііе. Адіеи, топ сЬег".
Мы останавливаемся на всѣхъ этихъ подробностяхъ, кажу-
щихся мелочахъ, чтобы лучше выяснить личность Александра за
раннюю эпоху его правленія. Что сказать про женское вліяніе?
Оно почти отсутствовало въ первые годы. Императрица-мать
была еще слишкомъ удручена всѣми происшедшими событіями,
чтобы сосредоточить вниманіе на сынѣ; она, удалившись въ
Гатчину и Павловскъ, окружила себя людьми и предметами,
которые были любы Павлу, и если временами и старалась удер-
жать сына отъ горячки всеобщей ломки, то дѣлала это не-
умѣло и безъ успѣха. Супруга Александра показала большое
мужество и самообладаніе въ дни восшествія его на престолъ
и отнеслась настолько любовно и сердечно къ мужу, что онъ
никогда не забывалъ этого, даже въ худшіе годы размолвки.
Но усиленныя занятія не позволяли Государю удѣлять достаточно
времени для своей супруги, и видѣлись они только урывками.
До 1804 года все шло благополучно, и согласіе между ними
было полное. Какъ и Александръ, Елисавета ненавидѣла всякій
этикетъ и церемонію; она любила жить просто, и тогда получала
34
Библиотека "Руниверс"
полное удовлетвореніе. Это не нравилось Маріи Ѳеодоровнѣ,
и часто происходили, вслѣдствіе принятаго образа жизни, недо-
разумѣнія между ней и молодыми супругами. Утомительны
были лишь коронація и поѣздки въ Москву и обратно. Послѣ
этого все шло покойно и тихо, если не считать праздничныхъ
дней и безконечныхъ церковныхъ богослуженій. Въ теченіе
1803 года Государь еще аккуратнѣе собиралъ негласный коми-
тетъ, хотя интересъ его значительно ослабѣлъ ко всѣмъ дѣламъ
внутренняго управленія. Но съ ноября этого года прекратились
и самыя засѣданія комитета. Причины тому были двоякія. Съ
одной стороны, вниманіе Императора отвлекалось все болѣе къ
дѣламъ внѣшней политики, съ другой стороны, произошли пере-
мѣны въ составѣ перваго министерства, и впервые пришлось на-
ткнуться на неожиданныя препоны, вредно повліявшія на харак-
теръ Александра. Мы говоримъ о столкновеніи съ Сенатомъ вслѣд-
ствіе предложенія другого поляка, состоящаго на русской службѣ,
графа Северина Потоцкаго. Все это дѣло закончилось изданіемъ
крайне неопредѣленнаго указа 21 марта 1803 года, мало кого
удовлетворившаго, но результатъ борьбы съ сенаторами не только
опечалилъ, но и глубоко раздражилъ монарха, не любившаго
вообще всякихъ шумныхъ столкновеній.
Говорить и толковать о либерализмѣ Александръ тогда очень
любилъ, но, когда дѣло доходило до конфликта, немедленно про-
являлось желаніе настоять на своемъ, другими словами, подчерк-
нуть самодержавную власть.
Тѣмъ не менѣе, за прошедшіе два года, несмотря на быстроту
и разнообразность занятій, кое-что было создано, и какъ это ни
странно, но болѣе всего подвинулось впередъ дѣло народнаго
просвѣщенія. Конечно, не графъ Завадовскій, бездарный и лѣнивый,
какъ министръ этого вѣдомства, могъ совершить такой подвигъ,
но у него былъ дѣльный товарищъ, тайный совѣтникъ М. Н. Му-
равьевъ, и такой энергичный сотрудникъ, какъ В. Н. Каразинъ.
35
Библиотека"Руниверс"
Основались одинъ за другимъ три университета: въ Казани,
Харьковѣ и Дерптѣ; вскорѣ въ Петербургѣ былъ учрежденъ
педагогическій институтъ; Россію раздѣлили на шесть учебныхъ
округовъ; появились гимназіи, уѣздныя училища, словомъ, все
оживилось на почвѣ просвѣщенія. И справедливость требуетъ
отдать должное Александру, который оказывалъ постоянную под-
держку благому почину, нравственно и матеріально. Здѣсь, можетъ-
быть, всего нагляднѣе сказалось вліяніе Лагарпа, если вообще
допустить, что какія-либо вліянія оставляли продолжительный
слѣдъ на дѣйствіяхъ Александра Павловича.
Изъ Каменноостровскаго дворца, Государь, отвѣчая Лагарпу
на его замѣчанія относительно образованія министерствъ и лицъ,
избранныхъ на посты министровъ, сообщалъ:
.... „Ѵоз ге^геіз зиг Іа потіпаііоп бе Хаѵабоѵзку а Іа ріасе
бе тіпізіге бе Гіпзігисііоп риЫіцие зегаіепі бітіпиёз зі ѵоиз ёііех
аи іаіі бе Гог^апізаііоп бе зоп тіпізіёге. II езі пиі: с’езі ип сопзеіі
сотрозё бе Моигаѵіей, Кііп^ег, Схагіогузкі, Моѵоззіігой, еіс., еіс.,
циі гё^іі Іе іоиі. II п’у а раз ип раріег диі пе зоіі ігаѵаіііё раг
еих. Ьа ігёдиепсе бе тез гаррогіз аѵес Іез беих бегпіегз зигіоиі,
етрёсЬе Іе тіпізіге б’оррозег Іе тоіпбге оЬзіасІе аи Ьіеп ^ие поиз
іасЬопз бе іаіге. Аи гезіе, поиз аѵопз гепби 2аѵабо\ѵзку соиіапі
аи роззіЫе, ип ѵгаі тоиіоп: епПп іі езі пиі, еі п’езі бапз Іе ті-
пізіёге цие роиг пе раз сгіег з’іі еп ейі ёіё ехсіи" (7 іюля 1803) *).
Упоминая о перемѣнахъ въ министерствахъ, мы говорили о
замѣнѣ Мордвинова и Державина адмираломъ Чичаговымъ и
княземъ Лопухинымъ, а также о порученіи должности оберъ-
прокурора Свят. Синода личному другу Государя, князю Але-
ксандру Николаевичу Голицыну. Менѣе всего порядка было въ
военномъ вѣдомствѣ, гдѣ послѣ Павловскаго режима наступила
полная путаница, и, несмотря на благія намѣренія военнаго
*) Собственная Его Императорскаго Величества библіотека.
36
Библиотека "Руниверс"
министра генерала Вязьмитинова, ему не удавалось возстановить
расшатаннаго. Духъ войскъ былъ прекрасный, дисциплина была
строгая, но генералы были, въ большинствѣ, бездарные и безтол-
ковые. Весной 1803 года Государь приказалъ вернуться изъ Грузина
Аракчееву и снова вступить инспекторомъ всей артиллеріи.
Шильдеръ, къ сожалѣнію, не даетъ никакого объясненія этому
внезапному возвращенію, говоря, „что это останется навсегда
загадкой при психологическомъ разборѣ характера Александра",
но прибавляетъ въ своемъ повѣствованіи рядъ весьма ѣдкихъ
замѣчаній по адресу Грузинскаго отшельника. Между тѣмъ, объ-
ясняется появленіе Алексѣя Андреевича очень просто. Государю
нуженъ былъ человѣкъ, преданный ему и близкій, чтобы серьезно
заняться приведеніемъ арміи въ подобающій видъ. Онъ и вызвалъ
Аракчеева единственно для этой цѣли, въ чемъ оказался вполнѣ
правъ, такъ какъ за это время Аракчеевъ всецѣло предался своей
спеціальности — артиллеріи, которую вскорѣ и привелъ въ бле-
стящее состояніе, а въ дѣла государственныя онъ тогда и не
помышлялъ вмѣшиваться.
Гораздо сложнѣе были различные ходы, сдѣланные Россіей
за разсматриваемое время въ сферѣ внѣшней политики. Всякія
вліянія дѣйствовали на Государя, а у него лично еще не выра-
ботался опредѣленный планъ.
Во Франціи, Бонапартъ сдѣлался пожизненнымъ первымъ
консуломъ. Условія Аміенскаго соглашенія между Франціей и
Англіей ни къ чему иному не привели, какъ только къ новому
и окончательному разрыву между этими государствами. Канцлеръ
графъ А. Р. Воронцовъ, благодаря вліянію брата изъ Лондона,
открыто стремился закрѣпить узы съ Англіей. Графъ Морковъ
велъ себя вызывающимъ образомъ въ Парижѣ и настолько навлекъ
неудовольствіе перваго консула, что Бонапартъ написалъ Русскому
Императору конфиденціальное письмо 17/29 іюля 1803 года,
прося его отозвать русскаго представителя. Это желаніе было
37
Библиотека"Руниверс"
исполнено, но только въ концѣ года, и 14/26 ноября графъ Мор-
ковъ выѣхалъ изъ Франціи, получивъ знаки ордена св. Андрея
Первозваннаго. Дѣлами посольства былъ оставленъ завѣдывать
Убри. Первый консулъ предложилъ Императору Александру роль
посредника въ своихъ неладахъ съ Англіей. Русскій Государь
хотя былъ скорѣе польщенъ такимъ лестнымъ для него предло-
женіемъ, но отклонилъ его, поставивъ въ свою очередь новыя
условія для компромисса. Нашъ планъ заключался въ слѣдующемъ:
кабинетамъ въ Парижѣ и въ Лондонѣ было предложено: Франціи
немедленно очистить Гановеръ, Голландію, Швейцарію и верхнюю
и нижнюю Италію; Франція сохранитъ за собою Піемонтъ; Россія
предложила спорящимъ сторонамъ временно занять островъ Мальту
русскими войсками, что же касается возврата Англіи потерянныхъ
въ предыдущую войну колоній и судовъ, то объ этомъ не гово-
рилось ни слова. Такого рода странныя предложенія одинаково
не встрѣтили одобренія ни во Франціи, ни въ Великобританіи.
Такія предложенія были только возможны, когда внѣшнія
дѣла обсуждались коллегіально, и не было настоящаго главы,
руководившаго твердо и умѣло русской политикой. Для Александра,
впрочемъ, это была отличная школа для будущаго, и, при наблю-
дательности его ума, первые промахи послужили ему на пользу.
Хотя Бонапартъ всячески старался заручиться симпатіями Русскаго
Императора, несмотря на рядъ неудачъ, но чаша и его терпѣнія
вскорѣ переполнилась. Дѣло въ томъ, что русское правительство
и особенно Александръ находили полезнымъ привлекать къ работѣ
всякихъ авантюристовъ и сомнительныхъ людей, всего больше
изъ среды французскихъ эмигрантовъ. Такъ Вернегъ засѣдалъ въ
Римѣ въ папскихъ владѣніяхъ, Дантрегъ въ Саксоніи и Кристинъ
во Франціи. Эта страсть къ содѣйствію сомнительныхъ личностей
продолжалась во все время правленія Александра, и, что удиви-
тельно, нѣкоторымъ изъ нихъ удалось дойти до высшихъ степеней
довѣрія, какъ, напримѣръ, ловкому Поццо - ди - Борго довелось
38
Библиотека "Руниверс"
быть русскимъ посломъ! Въ общемъ, эти люди едва ли прино-
сили пользу: они путали, интриговали, и только; иногда же попа-
дались, и изъ-за нихъ происходили вовсе нежелательныя недо-
разумѣнія. Такъ, Кристинъ, именно въ 1803 г., былъ схваченъ
во Франціи и посаженъ въ тюрьму Тешріе за разные происки
съ легитимистами, занимавшимися заговорами противъ перваго
консула. Когда его заключили, гр. Морковъ. обидѣлся и засту-
пился за Кристина, что окончательно взбѣсило Бонапарта.
Между тѣмъ, дѣла все осложнялись, и все предвѣщало
образованіе коалиціи противъ пожизненнаго перваго консула.
Такая коалиція вскорѣ и составилась изъ трехъ державъ: Россіи,
Англіи и Австріи, при чемъ душой этой комбинаціи были
императоръ Францъ и австрійскій кабинетъ. Недоставало только
Прусскаго королевства. Фридрихъ-Вильгельмъ уже тогда началъ
свою двойную игру, угождая Бонапарту и Александру и не обна-
руживая открыто своихъ симпатій въ ту или другую сторону.
Въ составѣ русскаго кабинета онъ имѣлъ заклятаго врага прусса-
ковъ, князя Адама Чарторыжскаго, ничего не жалѣвшаго, чтобы
возстановлять Государя противъ этой монархіи. Одинъ нѣмецкій
историкъ назвалъ даже планы князя Адама „еіп Могбріап лѵісіег
Ргеиззеп". Насколько Императоръ Александръ мало поддавался
такого рода вліянію князя Чарторыжскаго, мы вскорѣ увидимъ.
9/21 марта 1804 года случилось событіе, взволновавшее
всю монархическую Европу. На Баденской границѣ былъ схваченъ
герцогъ Ангіенскій (бис б’Еп^Ьіеп), привезенъ въ Парижъ, при-
говоренъ военнымъ судомъ къ смертной казни и разстрѣлянъ
въ Венсенскомъ паркѣ (рагс бе Ѵіпсеппез). Буря негодованія
разразилась и въ Петербургѣ.
Жозефъ де-Местръ такъ описалъ петербургское настроеніе
при извѣстіи о разстрѣляніи герцога Ангіенскаго: „Негодованіе
достигло высшихъ предѣловъ. Добрыя императрицы прослезились,
великій князь Константинъ въ бѣшенствѣ, а Его Величество
39
Библиотека"Руниверс"
огорченъ не менѣе глубоко. Членовъ французскаго посольства
не принимаютъ, даже не говорятъ съ ними....Императоръ облекся
въ трауръ, и повѣстки о семидневномъ траурѣ были разосланы
всему дипломатическому корпусу, генералу Эдувиль, какъ и
прочимъ. Сегодня заупокойная служба въ католической церкви.
На нее отправляются многія здѣшнія дамы, такъ же, какъ и
англійскій посолъ. Никогда не видалъ я мнѣнія, столь единодушно
и рѣзко выраженнаго".
17 апрѣля былъ собранъ экстренно совѣтъ *), на которомъ
разбиралось, что предпринять въ видѣ протеста на этотъ возму-
тительный произволъ Бонапарта. Единогласно рѣшили, что русскій
дворъ наложитъ трауръ по разстрѣлянному. Касательно того, что
дѣлать дальше, возникъ рядъ преній. Князь А. Чарторыжскій,
уже замѣнившій больного канцлера, удалившагося на покой,
настаивалъ на принятіи самыхъ энергичныхъ мѣръ и на отозваніи
Убри изъ Парижа, т.-е. на разрывѣ съ Франціей.
Большинство приняло это мнѣніе, но нашлись двое, графъ Н. П.
Румянцевъ и графъ П. В. Завадовскій, которые увѣщевали не торо-
питься, а главное, не давать хода чувствительности, помня, что
интересы Россіи выше, чѣмъ изліянія сентиментальности, и что,
собственно говоря, честь нашего Государя вовсе не была затронута
этимъ драматическимъ событіемъ. Александръ Павловичъ согла-
сился съ мнѣніемъ большинства, и Убри было поручено передать
негодованіе Императора французскому кабинету. 12 мая Убри
исполнилъ порученіе, а одновременно было предписано француз-
скому представителю, генералу Эдувиль (Нёдоиѵіііе) покинуть
Петербургъ. Бонапартъ, въ свою очередь, возмутился нѣкоторыми
выраженіями ноты и приказалъ Талейрану отвѣтить въ томъ же
*) Въ засѣданіи участвовали: Государь, гр. П. В. Завадовскій, гр. В. А. Зубовъ,
кн. Александръ Куракинъ, гр. Н. П. Румянцевъ, гр. А. И. Васильевъ, генералъ С. К. Вязьми-
тиновъ, князь П. В. Лопухинъ, гр. В. П. Кочубей, гр. Арк. И. Морковъ, Д. П. Трощинскій,
баронъ А. Будбергъ и князь Ад. Чарторыжскій.
40
Библиотека "Руниверс"
тонѣ, но пересолилъ. Въ отвѣтѣ было прямо сказано, что, когда
въ Петербургѣ былъ умерщвленъ Императоръ Павелъ по про-
искамъ Англіи, никто изъ заговорщиковъ не былъ наказанъ. Этотъ
намёкъ Наполеона никогда не былъ ему прощенъ, несмотря на
всѣ лобзанія въ Тильзитѣ и въ Эрфуртѣ.
6/18 мая 1804 г. Бонапартъ былъ провозглашенъ императоромъ.
Пожизненное консульство продолжалось не долго. Взоры
всего міра сосредоточились на замѣчательномъ корсиканцѣ, въ
нѣсколько лѣтъ достигшемъ престола Франціи. Это событіе стало
логическимъ эпилогомъ великой французской революціи!
Послѣ происшедшихъ инцидентовъ борьба была неминуема.
Но цѣлый годъ еще тянулись переговоры между коалиціонными
державами, писались новые союзные договоры, сочинялись всякія
сложныя комбинаціи, словомъ, терялось дорогое время, а Наполеонъ
принималъ смѣлыя рѣшенія и дѣйствовалъ. Кто же въ Россіи былъ
руководителемъ внѣшней политики въ это сложное время?
Правой рукой Государя сталъ его пріятель, полякъ, князь
Ад. Чарторыжскій. Лучшимъ мѣриломъ для сужденія о дѣйствіяхъ
управляющаго министерствомъ иностранныхъ дѣлъ можетъ быть
то, что онъ откровенно написалъ въ своихъ воспоминаніяхъ.
Лично князь Адамъ былъ благороденъ, безкорыстенъ и чест-
нѣйшихъ правилъ, но, по его неоднократному заявленію, онъ
оставался патріотомъ, т.-е. мыслилъ и дѣйствовалъ, какъ заядлый
полякъ. И этотъ человѣкъ былъ избранъ Александромъ въ бли-
жайшіе сотрудники! Вотъ что записалъ князь Адамъ: „Еп ассер-
іапі, і’ёіаіз дёсідё а пе гіеп Іаіге диі рйі ехегсег ипе іасѣеизе
іпЯиепсе зиг Іез дезііпёез іиіигез де та раігіе; таіз ]’е п’аѵаіз
аисипе ідёе пейе, аисип ріап аггёіё диапі а Іа паіиге дез зегѵісез
дие ]е роиѵаіз ёіге арреіё а гепдге а Іа Роіо^пе дапз та поиѵеііе
розіііоп" *).
*) Мётоігез ди ргіпсе Адат Сгагіогузкі. Рагіз, 1887, I, ра^ез 324, 361 еі 372.
41
Библиотека"Руниверс"
Сказано ясно и откровенно. Когда идетъ рѣчь о положеніи
Россіи въ 1804 году, Чарторыжскій пишетъ:
„Ьез гиззез т’опі іои|оигз зоир^оппё де ѵоиіоіг іаіге репсЬег
Іа роіііідие де Іа Киззіе ѵегз ип Ііеп іпііте аѵес Ыароіёоп; сеіа
ёіаіі Ьіеп Іоіп де та репзёе, саг іі т’ёіаіі ёѵідепі дие іоиіе епіепіе
епіге Іез сіеих епгрігез пе роиѵаіі тапциег д’ёіге /ипезіе аих іпіё-
гёіз йе Іа РоІо§пе". И дальше: „Моп зузіёте, раг зоп ргіпсіре
іопдатепіаі де гёрагег іоиіез Іез іпіизіісез, сопдиізаіі пёсеззаігетепі
аи гёіаЫіззетепі де Іа Роіо^пе. Маіз, айп де пе раз йеигіег де
Ггопі Іез дійісиііёз цие деѵаіі гепсопігег ипе діріотаііе зі сопігаіге
аих ідёез ге^иез, і’аѵаіз ёѵііё де ргопопсег Іе пот де Іа Роіодпе;
Гідёе де зоп гёіаЫіззетепі зе ігоиѵаіі ітріісііетепі сотргізе дапз
Гезргіі тёте де топ ігаѵаіі еі дапз Іа іепдапсе цие ]’е ѵоиіаіз
доппег а Іа роіііідие гиззе".
Мнѣ кажется, что какіе-либо комментаріи излишни къ такому
откровенію. Оно благородно съ точки зрѣнія человѣческой,
патріотично для поляка и его родины, но цинично и даже пре-
ступно для руководителя русскихъ интересовъ. Если польскій
князь считалъ, что „с’ёіаіі ипе де сез іапіаізіез д’АІехапдге а 1а-
диеііе і’аі йпі де те зоитеііге", то не лучше ли было бы, а главное,
не честнѣе ли, вовсе не принимать такой отвѣтственной должности.
Въ сентябрѣ 1804 года Александру Павловичу пришло на
умъ тѣмъ или другимъ способомъ повліять на Англію, чтобы
создать европейское посредничество, для обузданія замысловъ
Наполеона. Для этой цѣли былъ выбранъ Н. Н. Новосильцовъ,
котораго послали въ Англію для воздѣйствія на англійскихъ госу-
дарственныхъ людей, давъ ему двѣ инструкціи, одну офиціальную,
другую секретную *), скрѣпленную подписями Императора Але-
ксандра и князя Адама **). Миссія Новосильцова не увѣнчалась
*) Инструкціи подписаны 11 сентября 1804 года.
**) Удивительно, что Шильдеръ въ своей „Исторіи Александра Iе ни полъ-слова не сказалъ
о миссіи Новосильцова!
42
Библиотека"Руниверс"
успѣхомъ, что можно было бы предвидѣть и что весьма наглядно
описано въ донесеніи графа де-Мэстра сардинскому королю.
„Моѵоззіігой рагі детаіп. Ь’оріпіоп п’езі раз роиг сеііе тіззіоп,
еі іі те Га діі Іиі-тёте. Оп діі цие ГЕтрегеиг з’аЬаіззе еп з’аѵап^апі
аіпзі; оп роиггаіі сііге ипе іпйпііё бе сѣозез зиг сеі агіісіе, ]е те
Ьогпе а ипе рЬгазе: 8і Моѵоззіігой ѵа детапдег Іа раіх, за
тіззіоп езі ѵііе; з’іі ѵа ойгіг Іа раіх ои Іа §иегге, еііе езі поЫе.
II і'аидгаіі допс заѵоіг се ци’оп а дёіегтіпё ісі. Еп ѵоуапі ипе риіз-
запсе аиззі зоир^оппеизе дие ГАп^Іеіегге гетеііге зез іпіёгёіз епіге
Іез таіпз д’ипе аиіге (Іа Киззіе) допі еііе зе дёйе ѵізіЫетепі,
І’аі реіпе а сгоіге ци’еііе сотріе зёгіеизетепі зиг ип ігаііё ой Іе
пё^осіаіеиг гиззе зііриіега роиг ГАп§1еіегге. Ьа пё§осіаііоп п’аЬоийга
а гіеп; Моѵоззіігой те Га сііі запз дёіоиг, еі Іе ргіпсе Сгагіогузкі
ріиз оиѵегіетепі епсоге, з’іі езі роззіЫе. И т’а а]’оиіс: „II у а Ьеаисоир
де §ас1іІ8“, еп ѵоиіапі рагіег дез іаіоизіез циі соттепсепі. Еп ейеі,
8іге, поп зеиіетепі іез Ап^іаіз опі сопди зиг Гіпігодисііоп дез Киззез
дапз Іа Мёдііеггапёе дез сгаіпіез ци’ііз п’опі раз зи діззітиіег, таіз
се зепіітепі а тёте §а§пё Іез ВоигЬопз.
„(^иі роиггаіі Іе сгоіге, еі серепдапі гіеп п’езі ріиз ѵгаі! Веаи
соттепсетепі! Ье ргіпсе т’а а]‘оиіё: „Ь’Етрегеиг серепдапі пе зе
дёсоига^е роіпі". Ьа йаіпе де ГАп^Іеіегге езі епсоге ип зіп§и1іег рѣё-
потёпе ди тотепі, еі диі реиі пиіге іпйпітепі аи зиссёз де Іа
саизе ди’ііз дёіепдепі. Л’оЬзегѵе, і’ёсоиіе еі ]’е ѵоіз аѵес іеггеиг
ди’ііз пе зопі аітёз цие д’еих-тётез. Риеідиеіоіз і’аигаіз ѵоиіи
ёіге риіззапі роиг Іеиг діге: „Маіз, аи пот де Оіеи, теззіеигз, зоуег
аітаЫез! ёсоиіег ип реи Іе Ьоп зепз ёігап^ег; оп пе ігаііе раз Іез
саЬіпеіз сотте ѵоиз ігаііег Іез йііез: аи Ііеи д’ойгіг Гаг^епі аѵес
ип аіг гизііцие, іаііез Гатоиг..." таіз ]е пе зиіз раз іаіі роиг ргёсѣег
зиг се іоп“ *).
*) Мётоігев роіііідиез сіе ЛозерЬ сіе Маікіге, раг АІЬегі Віапс, 3® ёдіііоп. Рагіз, 1863.
1ег ѵоіите.
43
Библиотека "Руниверс"
Если князь Чарторыжскій и Новосильцовъ относились скепти-
чески къ означенной миссіи, то кѣмъ была внушена она Импе-
ратору Александру? Намъ не удалось, несмотря на всѣ поиски
въ архивахъ, разъяснить этой загадки! Возможно, что Государю
лично принадлежала иниціатива такого хода, и это самое вѣроятное,
такъ какъ князь Адамъ сказалъ де-Мэстру „дие ГЕтрегеиг пе
зе дёсоига§е роіпі". Мы отмѣчаемъ вообще весь этотъ инцидентъ,
какъ одно изъ первыхъ проявленій самостоятельныхъ рѣшеній
у Александра въ дѣлахъ внѣшней политики. Вскорѣ обнаружились
и другія.
25 октября/6 ноября 1804 г. была заключена секретная
конвенція съ Австріей, служащая началомъ къ дѣйствіямъ противъ
Франціи, 2 января 1805 г. заключенъ союзный договоръ съ
Швеціей, а 30 марта — съ Англіей, къ которому окончательно
примкнула и Австрія 28 іюля/9 августа 1805 года. Какъ видно,
недоставало одной Пруссіи, черезъ владѣнія которой должны
были проникнуть части русскихъ войскъ, а согласія на это никакъ
нельзя было добиться отъ нерѣшительнаго прусскаго короля, чему
способствовалъ также всѣми силами и князь Адамъ Чарторыжскій.
Русскія войска сосредоточивались на западной границѣ, одни
должны были совмѣстно съ австрійцами дѣйствовать противъ
французовъ, другія предназначались противъ пруссаковъ. Большихъ
подробностей относительно силъ, количества и назначенія нашихъ
войскъ мы не касаемся, такъ какъ это не входитъ въ нашу задачу.
Все это подробно изложено у многихъ историковъ той эпохи.
Въ сентябрѣ Императоръ Александръ, сопровождаемый тріумвирами
(кромѣ графа Кочубея) и нѣсколькими лицами свиты, направился,
черезъ Могилевъ и Брестъ-Литовскъ, на театръ военныхъ дѣйствій.
По пути предполагалось посѣтить родителей князя Адама въ Пула-
вахъ, куда и прибыли въ ночь на 18 сентября 1805 года.
Тогда восторгу поляковъ не было границъ; говорилось о
намѣреніи посѣтить Варшаву, что будто тамъ, послѣ торжественной
44
Библиотека"Руниверс"
встрѣчи, Государь провозгласить себя польскимъ королемъ; князь
Іосифъ Понятовскій былъ главнымъ распорядителемъ всѣхъ при-
готовленій для пріема высокаго гостя въ Варшавѣ и у себя, въ
замкѣ Вилановѣ, словомъ, вся Польша жила надеждами и чаяла
давно ожидаемыхъ благъ. Но незамѣтно для кого-либо, и даже
для зоркихъ очей князя Чарторыжскаго, Императоръ Александръ
послалъ изъ Бреста своего преданнаго и пылкаго генералъ-адъ-
ютанта, князя П. П. Долгорукаго, съ секретнымъ порученіемъ къ
королю Фридриху-Вильгельму, въ Берлинъ. И вдругъ, 4 октября,
Его Величество объявилъ, что ѣдетъ прямо въ Козеницы, главную
квартиру генерала Михельсона, даже не останавливаясь въ Варшавѣ,
а тѣмъ болѣе въ замкѣ князя Понятовскаго, а оттуда прямо въ
Берлинъ. Не надо забывать, что пребываніе въ Пулавахъ продол-
жалось уже цѣлыя двѣ недѣли, и что ничто не предвѣщало такого
крутого поворота въ намѣреніяхъ.
Что же случилось? Да ничего особеннаго. Князь Петръ Дол-
горукій успѣшно исполнилъ только свое порученіе. Онъ пре-
кратилъ колебанія прусскаго короля, подлилъ масла въ огонь,
когда Фридрихъ-Вильгельмъ узналъ, что его пріятели французы
нарушили нейтралитетъ и перешли черезъ его владѣнія въ Анс-
пахѣ *). Король пришелъ въ негодованіе и далъ разрѣшеніе
русскимъ войскамъ войти немедленно въ предѣлы его королевства.
Коалиція обогатилась еще однимъ, если не союзникомъ, то явнымъ
доброжелателемъ, а всѣ надежды и планы какъ князя Адама,
управлявшаго министерствомъ иностранныхъ дѣлъ Россіи, такъ
и остальныхъ поляковъ рухнули. Это было поистинѣ ип соир
сіе іѣёаіге, никѣмъ не жданный, и здѣсь уже Александръ вполнѣ
наглядно проявилъ свою собственную волю. Свиданіе въ Мемелѣ
1802 года дало нежданные плоды, а вліянію польскаго магната
*) См. „Князья Долгорукіе", Великаго Князя Николая Михаиловича. Петербургъ, 1902,
стр. 12—14.
45
Библиотека"Руниверс"
было нанесено первое пораженіе, которое онъ, съ болью въ сердцѣ
и со скрытой злобой, молча, проглотилъ. Что разочарованіе князя
Чарторыжскаго было полное, о томъ весьма прозрачно свидѣ-
тельствуютъ его записки, гдѣ все разсказано подробно и очень
картинно. Этотъ осенній эпизодъ 1805 года надо считать началомъ
проявленія у Александра проблеска самостоятельнаго почина во
внѣшней политикѣ.
Блестящая и торжественная встрѣча была оказана Русскому
Императору въ Берлинѣ 13 октября 1805 года. Изліяніямъ любви
и преданности королевской семьи не было конца. Произошла
умилительная сцена ночью въ Потсдамѣ, у гробницы Фридриха
Великаго, воспроизведенная на извѣстной гравюрѣ. Наконецъ,
была подписана условная конвенція о присоединеніи Пруссіи къ
коалиціи, при чемъ эта держава заручилась согласіемъ на при-
соединеніе къ ней Гановера.
Тѣмъ временемъ Наполеонъ не дремалъ и, принудивъ австрій-
скую армію подъ Ульмомъ къ капитуляціи, шелъ съ своими
войсками на Вѣну. Остальное извѣстно.
Все закончилось полнѣйшимъ пораженіемъ русско - австрій-
скихъ силъ подъ Аустерлицемъ, постыднымъ миромъ для Австріи
и возвращеніемъ русскихъ войскъ на родину; Пруссія заключила
договоръ съ Наполеономъ и получила въ даръ желанный Гановеръ.
Это не помѣшало Александру Павловичу писать дружескія письма
Фридриху-Вильгельму и оставить русскіе корпуса въ его полное
распоряженіе. Вотъ до чего въ немъ глубоко засѣла привязан-
ность къ Пруссіи и Гогенцоллернамъ. Но эта привязанность и это
довѣріе пошли еще дальше въ слѣдующемъ 1806 году. Поли-
тическій горизонтъ былъ болѣе, чѣмъ когда-либо, пасмурнымъ,
и можно было ожидать разнородныхъ вспышекъ для новыхъ
недоразумѣній. Въ эту минуту князь Чарторыжскій самымъ энер-
гичнымъ образомъ убѣждалъ Государя бросить заигрываніе съ
Пруссіей и войти въ какое-либо соглашеніе съ Франціей.
46
Библиотека"Руниверс"
Но Александръ оставался глухъ ко всѣмъ доводамъ избран-
наго имъ же совѣтника, и всѣ рѣшенія Императора шли въ разрѣзъ
съ образомъ мыслей князя Адама; тѣмъ не менѣе, князь Чарто-
рыжскій представилъ на усмотрѣніе Его Величества двѣ подробныя
записки, гдѣ все было ясно и обстоятельно изложено. Одна
озаглавлена: „Мётоіге зиг Іез гаррогіз бе Іа Еиззіе еі бе Іа Рпіззе“
(17 |апѵіег 1806), другая: „Мёшоіге зиг Іа пёсеззііё б’оиѵгіг без
пё§осіаііопз бе раіх аѵес Иароіёоп". Обѣ записки были составлены
очень обдуманно и не лишены извѣстной логики. Первую можно
признать особенно разумной, хотя въ ней и прозрачно сквозитъ
ненависть къ Пруссіи, вторая написана гораздо позднѣе, когда
война съ Наполеономъ уже была въ полномъ разгарѣ, но обѣ
свидѣтельствуютъ о недюжинныхъ способностяхъ польскаго вель-
можи. Оригинально, что почти одновременно Императрица-мать
увѣщавала Александра однородными совѣтами прекратить довѣр-
чивыя сношенія съ Пруссіей, но вмѣстѣ съ тѣмъ настаивала
на скорѣйшемъ удаленіи отъ дѣлъ самого Чарторыжскаго.
Вотъ, что писала Императрица Марія Ѳеодоровна сыну
18 апрѣля 1806 года *):
„ Сеіиі яиі езі Іе ріиз еп Ьиііе а Іа Наіпе риЫідие езі Іе ргіпсе
Сгагіогузкі. Беих гаізопз зе гёипіззепі роиг ехсііег сеііе Ьаіпе, сеііе
ци’іі езі роіопаіз еі сеііе без шаШеигз бе Гаиіотпе раззё. 8і ]’е
ш’аггёіе ріиз Іоп^иегпепі зиг се роіпі, с’езі дие ]е те боіз а тоі-
тёте еі а ѵоиз, сѣег Аіехапбге, бе Гапаіузег ріиз еп бёіаіі. Ѵоиз
ѵоиз гарреіег бе та боиіеиг ргоіопбе а Іа потіпаііоп би ргіпсе
Сгагіогузкі аи тіпізіёге, бе іоиіез Іез гергёзепіаііопз ^ие ]е ѵоиз аі
абгеззёез, без ргёбісііопз цие ]е ѵоиз аі іаііез зиг Іез зиііез диі еп
гёзиііегаіепі. Ѵоиз поттаіез серепбапі Іе ргіпсе аи тіпізіёге"... Далѣе
идетъ подробное изложеніе фактовъ и, наконецъ, заключеніе:
„II ѵоиз аррагііепі ргёзепіетепі а ѵоиз, сѣег Аіехапбге, бе ]и§ег,
*) См. Великій Князь Николай Михаиловичъ. Русскій Архивъ, январь 1911.
47
Библиотека"Руниверс"
раг Іе де^гё де сопйапсе дие ѵоиз ассогдех аи ргіпсе Сгагіогузкі
еі а зез Іитіёгез, з’П езі де Гіпіёгёі де ѵоіге зегѵісе де Іе Іаіззег
Іиііег сопіге дез зепіітепіз аиззі ргопопсёз, еі, еп се саз, іі Гаиі Іе
зоиіепіг, ои, зі ѵоіге сопііапсе п’езі раз ріёпіёге еп Іиі, з’іі езі ріиз
иіііе аи Ьіеп де ГЕіаі де Іиі ассогдег Іа геігаііе ди’іі ѵоиз а детапдёе
дё]а ріизіеигз іоіз, сотте ѵоиз Гаѵег діі ѵоиз-тёте“. Теперь отно-
сительно Пруссіи Императрица пишетъ сыну 14 марта 1807 г.
слѣдующее: „....Ѵоиз ѵоиз доиіех дие ]е ѵеих ѵоиз рагіег де Іа
Ргиззе. де пе риіз те Іаззег де ѵоиз гёрёіег дие ГаііасЬетепі де
ѵоіге §гапд-рёге а Іа Соиг де Вегііп а саизё за регіе, сеіиі де
ѵоіге рёге роиг сеііе тёте Соиг Іиі а ёіё Ьіеп іипезіе еі Іе ѵоіге,
сЬег Аіехапдге, Га ёіё зийізаттепі іизци’а се тотепі.... Ле те
Ьогпегаі а ѵоиз соп]‘игег де доппег іоиіе ѵоіге аііепііоп а се ци’оп
пе риіззе ѵоиз ассизег де Іиі засгійег Іез іпіёгёіз еі Іа §1оіге де ѵоіге
рауз. II езі сегіаіп цие ѵоиз аѵег гергіз Іез агтез роиг аідег еі
Йпаіетепі роиг заиѵег Іа Ргиззе, таіз іі п’еп езі раз тоіпз ѵгаі
поп ріиз цие, раг сеііе зёгіе де сігсопзіапсез, поиз аѵопз ѵи поз
ігопііёгез тепасёез еі дие ѵоиз аѵег ёіё оЫі§ё а детапдег а ѵоіге
паііоп дез зесоигз сопзідёгаЫез еі іпсоппиз ]’изди’а се тотепі
дапз Іез аппаіез де Іа Низзіе.... II Гаиі допс (]ие дапз ѵоіге тагсЬе
роіііідие ѵоиз регзиадіег Іа паііоп дие ѵоиз п’а^іззег цие роиг за
§1оіге еі зоп героз, еі дие ГіпЙиепсе ргиззіеппе п’ехізіе раз еі ѵоиз
пе Іиі ассогдег ^ие ргоіесііоп еі зоиііеп, еще ѵоиз іегег Іа раіх поп
раз диапд Іа Ргиззе Іе ѵоидга, таіз Іогздие ѵоиз Іе ѵоидгез еі Іе
сгоігег §1огіеих еі пёсеззаіге а ѵоіге Еіаі".
Пристрастіе Александра къ прусскому королевскому дому пора-
жаетъ еще потому, что у него не было кровнаго родства съ Гоген-
цоллернами, и то что понятно и объяснимо для Николая Павловича,
женатаго на прусской принцессѣ, а также и для Императора Але-
ксандра II, намъ кажется, что это пристрастіе Александра было
лишь результатомъ какого-то рыцарскаго чувства его къ королевѣ
Луизѣ, иначе трудно найти другое болѣе подходящее объясненіе.
48
Библиотека "Руниверс"
На этотъ разъ Александръ внялъ увѣщаніямъ матушки, но
только относительно увольненія князя Чарторыжскаго, котораго
онъ самъ уже не цѣнилъ, какъ прежде, и съ которымъ рѣзко
разошелся по большинству вопросовъ. 17 іюля 1806 года князь
Адамъ былъ уволенъ, а министромъ иностранныхъ дѣлъ назначенъ
баронъ Андрей Будбергъ, балтійскій нѣмецъ, лишенный какихъ-
либо дарованій. Но между назначеніемъ барона и уходомъ поляка
произошелъ невѣроятный инцидентъ, о которомъ мы писали
подробно въ книгѣ „Графъ П. А. Строгановъ" (т. III). Виновникомъ
инцидента былъ другой нѣмецъ, Убри. Заведенная Государемъ
привычка посылать особыхъ избранниковъ для политическихъ
цѣлей укоренилась въ немъ прочно, при постоянномъ недовѣріи
къ людямъ. Мы уже говорили о посылкахъ Новосильцова въ
Лондонъ и князя Долгорукаго въ Берлинъ; теперь въ Лондонѣ
былъ посломъ графъ П. А. Строгановъ, а въ Парижѣ—Убри, съ
особыми инструкціями *). Позднѣе неоднократно командировались
другіе, особенно А. И. Чернышевъ, и система эта не прекращалась
во всю Наполеоновскую эпоху къ понятному раздраженію россій-
скихъ пословъ. Убри, уже раньше знакомый съ Парижемъ, ка-
зался подходящимъ лицомъ для веденія переговоровъ, но онъ не
оправдалъ оказаннаго ему довѣрія. Его послали съ опредѣлен-
ными инструкціями для разрѣшенія вопроса о Каттаро и для уре-
гулированія размѣна плѣнныхъ послѣ Аустерлицкой кампаніи.
Между тѣмъ, подъ гипнозомъ величія и мощи Наполеона, Убри
подписалъ самовольно форменный мирный договоръ съ Франціей
8/20 іюля 1806 года и немедленно повезъ этотъ документъ для
ратификаціи въ Петербургъ. Что Убри самъ догадывался, что со-
вершилъ какую-то передержку, въ этомъ нѣтъ и тѣни сомнѣнія.
Предупреждая графа Строганова, находившагося въ Лондонѣ, о
*) Шильдеръ опять только вскользь упоминаетъ объ инцидентѣ Убри, а также
С. Татищевъ въ книгѣ „АІехапсІге I еі Наро1ёоп“ удѣляетъ лишь нѣсколько строкъ этому дѣлу.
л	49
Библиотека "Руниверс"
совершенномъ имъ актѣ, Убри писалъ графу: „Ле ігоиѵе пёсеззаіге
де зоп^ег а та іизіііісаііоп а Бі-РёіегзЬоиг^ роиг аѵоіг Гаіі Горрозё
дез огдгез допі і’ёіаіз типі. Ле т’у гепдз аиіоигд’Ьиі роиг ргё-
зепіег еі топ оиѵга^е еі та іёіе роиг те рипіг зі і’аі таі іаіі".
Когда Убри явился въ Петербургъ, то заключенный имъ дого-
воръ поразилъ и ошеломилъ не только Императора, но и послав-
шаго его князя Чарторыжскаго, уже смѣненнаго барономъ Буд-
бергомъ. И было отъ чего прійти въ недоумѣніе. Дѣло показа-
лось столь серьезнымъ, что немедленно былъ собранъ совѣтъ,
гдѣ единогласно было постановлено ни подъ какимъ видомъ не
давать ратификаціи договору. Результатомъ этого высокаго совѣ-
щанія было изданіе манифеста 30 августа/11 сентября 1806 года,
гдѣ подчеркивалась увѣренность Государя, что всѣ русскіе соеди-
нятъ свои усилія, если того потребуютъ обстоятельства для без-
опасности Россіи, а тогдашній Сенатъ даже обратился къ Его
Величеству съ рѣчью: „Чего жъ не можно ожидать отъ Россовъ!...
что единая безопасность отечества, святость Твоихъ союзовъ и
спасеніе Европы призываютъ Тебя къ ополченію". Пресловутый
мирный договоръ, подписанный Убри, является перломъ, до чего
могла дойти растерянность русскаго посланнаго, и какъ мало онъ
радѣлъ объ интересахъ Россіи. Въ этомъ договорѣ даровалась
независимость Рагузской республикѣ, любезно разрѣшалось рус-
скимъ имѣть гарнизонъ на островѣ Корфу, разрѣшалась незави-
симость и Черногоріи, обѣщались Балеарскіе острова наслѣднику
изгнаннаго короля Неаполитанскаго, и все это заканчивалось
обѣщаніемъ мира съ Россіей. Наполеонъ явно подшутилъ надъ
наивнымъ представителемъ Александра, очевидно, самъ не вѣря,
что такого рода договоръ получитъ ратификацію въ Петербургѣ.
А что еще замѣчательнѣе, что нашлись недоброжелатели,
которые распускали слухи, что будто бы Убри дѣйствовалъ по
секретному порученію Государя. Слухамъ этимъ придавали вѣру,
вѣроятно, потому, что Убри не понесъ кары, а удалился въ деревню
50
Библиотека"Руниверс"
на продолжительное время *). С. А. Тучковъ въ запискахъ
прямо-таки говоритъ, что „въ бытность мою (т.-е. Тучкова) въ
Петербургѣ возвратился извѣстный Убри съ подписаннымъ отъ
Наполеона мирнымъ трактатомъ. Но только былъ оный объявленъ
верховному совѣту, какъ въ первый и послѣдній разъ его пра-
вленія, дерзнули члены онаго тому воспротивиться: они пред-
ставили Государю весь вредъ, могущій послѣдовать отъ того
невыгоднаго договора. Хотя многимъ извѣстно было, что Убри
поступилъ во всемъ согласно съ наставленіями, данными ему
Государемъ, но послѣдній всю вину возложилъ на Убри". Это
сплошная клевета на Александра Павловича, и самъ Убри никогда
о томъ ничего подобнаго не разглашалъ, признавая откровенно
свою вину.
Гораздо удачнѣе было исполнено порученіе графомъ П. Стро-
гановымъ въ «Лондонѣ, гдѣ онъ сумѣлъ показать свои блестящія
способности, какъ дипломатъ и вполнѣ русскій государственный
мужъ. Несмотря на щекотливое положеніе молодого графа въ
сношеніяхъ съ графомъ Семеномъ Романовичемъ Воронцовымъ,
убѣленнымъ сѣдинами, почтеннаго возраста и снискавшимъ опытомъ
и долгой службой всеобщее уваженіе, Строгановъ проявилъ тактъ
и умѣніе въ обхожденіи со старцемъ. Графъ Воронцовъ искренно
полюбилъ Павла Александровича и оказалъ ему полное довѣріе,
перешедшее съ годами въ дружбу, тѣмъ болѣе, что Строгановъ
былъ пріятелемъ единственнаго сына графа, Михаила, впослѣдствіи
извѣстнаго правителя Новороссійскаго края и Кавказа. За время
пребыванія графа Строганова въ Лондонѣ, сошелъ въ могилу
Питтъ (Рііі), самый заклятый противникъ Наполеона, и его замѣ-
нилъ Фоксъ (Рох), придерживавшійся гораздо болѣе умѣренной
политики относительно Франціи.
*) Убри позже вернулся на службу и былъ послѣдовательно посланникомъ при раз-
ныхъ мелкихъ европейскихъ дворахъ.
51
Библиотека "Руниверс"
Но графу Строганову удалось и Фокса убѣдить въ поддержкѣ
Англіи, хотя только денежной и нравственной, въ предстоящей,
неминуемой борьбѣ съ Наполеономъ. Узнавъ, что въ Петербургѣ
произошли перемѣны, что друзья его сошли со сцены, графъ Стро-
гановъ принялъ рѣшеніе покинуть навсегда гражданскую службу
и поступилъ волонтеромъ въ дѣйствующія войска, чтобы принять
участіе въ предстоящей кампаніи. Такимъ образомъ Императоръ
Александръ лишился много обѣщавшаго дипломата, а обстоятель-
ства удалили вѣрнаго друга отъ ближайшаго съ нимъ общенія.
Событія шли быстро. Пруссія, только успѣвъ заключить союзный
договоръ съ Франціей, уже разочаровалась въ новой союзницѣ,
потому что въ Парижѣ и слышать не хотѣли о созданіи сѣверо-
германскаго союза, придуманнаго Гаугвицомъ, и намѣревались
снова передать злополучный Гановеръ Англіи. Картина была
жалкая и смѣшная, но единственная въ своемъ родѣ. Фридрихъ-
Вильгельмъ заключилъ одновременно два союза, одинъ съ Фран-
ціей, другой съ Россіей, и такого рода фокусъ считался выгод-
нымъ, такъ какъ въ Парижѣ и въ Петербургѣ тогда еще
не знали этого коварства, а король могъ во всякое время
разсчитывать на поддержку той или другой изъ враждующихъ
державъ. На дѣлѣ вышло, однако, все крайне прискорбно для
Пруссіи и ея короля. Въ концѣ сентября Фридрихъ-Вильгельмъ
объявилъ войну Франціи, а 15/27 октября Наполеонъ былъ уже
въ Берлинѣ, разбивъ на-голову пруссаковъ при Іенѣ и Ауерштетѣ,
при чемъ крѣпости сдались безъ выстрѣла непріятелю. Тогда,
очевидно, взоры Пруссіи были обращены на Россію и на благо-
родныя чувства Императора Александра. Они и оправдались безъ
выгоды для Пруссіи, но съ явнымъ ущербомъ для интересовъ
Россіи. Это поняла даже такая послѣдовательная нѣмка, какъ
Императрица Марія Ѳеодоровна, но ни мольбы матери, ни совѣты
друзей не помогли, и Александръ рѣшился во второй разъ
сразиться съ Наполеономъ, все еще не вѣря въ геніальность
52
Библиотека "Руниверс"
французскаго полководца и не сознавая неподготовленности рус-
скихъ войскъ, а еще болѣе русскихъ генераловъ къ такой не-
равной борьбѣ на чужой территоріи. Въ 1805 году все кончилось
Аустерлицемъ, теперь же, послѣ мнимаго успѣха подъ Прейсишъ-
Эйлау,—завершилось пораженіемъ подъ Фридландомъ (2/14 іюня
1807 года).
Ослѣпленіе Императора Александра было полное. Принимая
къ сердцу несчастіе прусскаго короля и королевы Луизы, и
вообще погромъ Пруссіи, Его Величество рѣшилъ самъ отпра-
виться въ апрѣлѣ 1807 года въ дѣйствующую армію, силы
которой доходили до 150.000 штыковъ, отъ прусскихъ же войскъ
оставалось лишь 14.000 человѣкъ. Опять въ Мемелѣ, Императоръ
нашелъ пріютившуюся тамъ на клочкѣ своихъ оставшихся вла-
дѣній королевскую чету. Чтобы умилостивить Русскаго Государя,
Фридрихъ-Вильгельмъ замѣнилъ Гаугвица Гарденбергомъ, считав-
шимся другомъ Россіи и угоднымъ видамъ нашего правительства.
Это мнѣніе было тоже ни на чемъ не основано, такъ какъ,
тотчасъ же по открытіи военныхъ дѣйствій, въ главной квартирѣ
у Бартенштейна этотъ Гарденбергъ состряпалъ невѣроятную кон-
венцію, утвержденную Россіей 14 апрѣля 1807 года, гдѣ всѣ
выгоды были исключительно разсчитаны для Пруссіи. И такого
рода соглашеніе было одобрено Русскимъ Императоромъ, съ
явнымъ ущербомъ для интересовъ Россіи, тогда какъ ни Австрія,
ни Англія и слышать не хотѣли о предложенныхъ Гарденбергомъ
условіяхъ. Но судьба и тутъ выручила Россію: послѣ Фридланд-
скаго сраженія послѣдовало Тильзитское свиданіе, которое все
перевернуло.
Разбирая всѣ эти событія, волновавшія Европу, спрашиваемъ,
что же дѣлалось на Руси, гдѣ въ первые три года царство-
ванія Александра Павловича такъ ретиво взялись за внутреннія
преобразованія и реформы обновленія? Начиная съ середины
1804 года все мало-по-малу какъ будто застыло. Прекративъ
53
Библиотека "Руниверс"
засѣданія негласнаго комитета, Александръ еще аккуратно посѣ-
щалъ Комитетъ министровъ, но и тутъ стало замѣтно отсут-
ствіе обычнаго вниманія. Мысли и помышленія Государя были
отвлечены всецѣло дѣломъ внѣшнимъ, и если еще вспоминалось,
что существовала комиссія для пересмотра и составленія законовъ,
состоявшая подъ мнимымъ предсѣдательствомъ князя П. В. Лопу-
хина, что нѣкоему Розенкампфу было поручено выработать проектъ
какой-то конституціи, то только для того, чтобы все это положить
подъ сукно. Съ того же 1804 года завязались первыя сношенія
Государя съ красивой полькой, Маріей Антоновной Нарышкиной,
которыя тоже отнимали не мало времени. При окончательномъ
заключеніи объ эпохѣ 1801 —1807 годовъ, надо сознаться, что
она была самой неопредѣленной изъ всего царствованія, почему
мы и назвали ее „эпохой колебаній". Началось съ проблесковъ
какого-то возрожденія, кончилось погромомъ русскаго оружія.
Показались новыя силы въ лицѣ юныхъ и неопытныхъ новато-
ровъ, были привлечены нѣкоторые почтенные дѣятели вѣка Ека-
терины, но сдѣлано было такъ мало, что какъ будто работа и не
начиналась. Въ мірѣ военномъ не сумѣли оцѣнить Кутузова и
Багратіона, а привлекали или бездарности, или неопытныхъ гене-
раловъ и еще менѣе способныхъ главнокомандующихъ, какъ
графа М. Ѳ. Каменскаго, Михельсона, Буксгевдена и даже самого
Беннигсена, слава котораго была создана нѣмцами.
Предстояла нелегкая работа организовать армію, привлечь
способныхъ генераловъ и офицеровъ, привести въ порядокъ
часть интендантскую, обозы и всякаго рода запасы. Къ работѣ
вскорѣ и было приступлено, и на этой почвѣ Аракчеевъ сдѣлалъ
много. Остается добавить, что, не будь уроковъ подъ Аустер-
лицемъ и Фридландомъ, не было бы ни Бородина, ни Лейпцига.
Но объ этомъ мы уже подробно говорили въ предисловіи къ
III тому „Графа П. А. Строганова".
54
Библиотека "Руниверс"
ГЛАВА II.
Союзъ съ Наполеономъ
1807 — 1812.
„Вопарагіе ргёіепс! цие ]е пе зиіз ^и,ип зоі.
Кіга Іе тіеих диі гіга Іе сіегпіег! еі тоі ]е теіз
іоиі топ екроіг еп Віеи“.
(5ері. 1808, ІеЙге (ГАіехапдге а за воеиг СаНіегіпе).
Вотъ интереснѣйшее время, которое подробнѣе всѣхъ осталь-
ныхъ періодовъ царствованія Императора Александра I разработано
историками. Въ Россіи, Шильдеръ и Татищевъ употребили все
стараніе подробно изложить происшедшее, и сдѣлали это добро-
совѣстно; во Франціи, Вандаль и Сорель разработали во всѣхъ
деталяхъ сложныя сношенія между двумя императорами, при чемъ
первый проявилъ особый талантъ неподражаемаго разсказчика,
владѣя перомъ мастерски, а второй далъ намъ образецъ крити-
ческаго труда, гдѣ изложена суть дѣла такъ наглядно и просто,
что здѣсь и кроется вся заслуга этого симпатичнаго и ученаго
историка *). Всѣ четверо уже сошли, къ глубокому сожалѣнію,
преждевременно въ могилу, но труды ихъ не пропадутъ и оста-
нутся краеугольнымъ камнемъ для изслѣдователя Наполеоновской
*) Шильдеръ: „Императоръ Александръ I", 4 тома, 1897.
Татищевъ: „Аіехапдге еі Ыароіёоп-, 1 ѵ., 1891. Рагіз.
АІЬегі Ѵапдаі: „Ыароіёоп еі Аіехапдге-, 2 ѵ. Рагіз, 1894.
АІЬегі 8оге1: „Ь’Еигоре еі Іа Кёѵоіиііоп Егап^аізе-, 8 ѵ. Рагіз, 1903—1905.
55
Библиотека "Руниверс"
эпохи. Слава Богу, здравствуетъ еще одинъ, единственный въ
своемъ родѣ, неутомимый труженикъ, посвятившій всю свою
жизнь Наполеону и работающій исключительно для выясненія
фигуры своего героя, его семьи и всѣхъ обстоятельствъ его
бурной жизни. Мы говоримъ о Фредерикѣ Массонѣ, уже напи-
савшемъ и издавшемъ цѣлую серію томовъ для этой цѣли и
сумѣвшемъ выяснить многое, что казалось еще загадкой. По-
этому, врядъ ли мы будемъ въ состояніи прибавить что-либо
новое въ этой главѣ, тѣмъ болѣе, что въ I томѣ „Дипломати-
ческихъ сношеній Россіи и Франціи", въ предисловіи къ этому
тому, мы уже подробно изложили отношенія Русскаго Государя
къ французскому послу Коленкуру.
Тѣмъ не менѣе, приходится еще разъ разобрать эпоху союза.
Александру Павловичу суждено было впервые столкнуться лицомъ
къ лицу съ Наполеономъ и, благодаря первой встрѣчѣ между
ними, Тильзитское свиданіе пріобрѣтаетъ особенное значеніе.
Когда Императоръ Александръ узналъ 4 іюня 1807 года о
пораженіи подъ Фридландомъ, онъ находился въ мѣстечкѣ Олита,
почти въ тылу арміи.
Денисъ Давыдовъ, бывшій тогда адъютантомъ у князя Ба-
гратіона, описалъ въ своихъ „запискахъ" то, что онъ видѣлъ въ
главной квартирѣ генерала Беннигсена: „Я прискакалъ 6 іюня
въ главную квартиру, которую составляла толпа различнаго рода
людей. Тутъ были: англичане, шведы, пруссаки, французы-роя-
листы, русскіе военные и гражданскіе чиновники, разночинцы,
чуждые службы, и военной и гражданской, тунеядцы, интриганы,
словомъ, это былъ рынокъ политическихъ и военныхъ спекуля-
торовъ, обанкрутившихся въ своихъ надеждахъ, планахъ и за-
мыслахъ.... Все было въ полной тревогѣ, какъ будто черезъ
полчаса должно было наступить свѣтопреставленіе. Одинъ Бен-
нигсенъ оставался неизмѣннымъ; онъ, видимо, страдалъ, но скор-
бію безмолвной".
56
Библиотека"Руниверс”
При такихъ условіяхъ, нужно было подумать о мирныхъ
переговорахъ. Александръ, скрѣпя сердце, поручилъ это дѣло
генералу князю Д. И. Лобанову-Ростовскому.
10 іюня было подписано обоюдно перемиріе, послѣ поѣздки
князя Лобанова въ Тильзитъ къ Наполеону и генерала Дюрока
въ главную квартиру къ Беннигсену. Александръ Павловичъ
12 іюня переѣхалъ въ мѣстечко Пиктупйненъ, гдѣ принималъ
Дюрока, а того же числа князь Лобановъ вторично съѣздилъ
къ Наполеону. Наконецъ, 13/25 іюня произошла самая встрѣча,
а также подписаніе мирнаго договора, агіісіез зёрагёз еі зесгеіз,
и союзнаго договора (ігаііё сГаІііапсе), за подписями князей Ло-
банова и Куракина—съ русской стороны и Таллейрана—съ фран-
цузской. Кромѣ того, князь Д. Лобановъ и маршалъ Бертье
скрѣпили своими подписями добавочное соглашеніе (сопѵепііоп
адбіііоппеііе), продиктованное имъ лично Наполеономъ.
Обращаемъ вниманіе на лицъ, избранныхъ Императоромъ
Александромъ для такого акта. То были два вельможи, оба вѣка
Екатерины, князь Александръ Борисовичъ Куракинъ, другъ Импе-
ратрицы-матери, и князь Дмитрій Лобановъ-Ростовскій. Выборъ
былъ не случайный: нашъ Государь хотѣлъ показать Наполеону,
что въ этотъ разъ онъ не намѣренъ ему представлять какихъ-
либо молокососовъ, въ родѣ князя Петра Долгорукаго или Убри,
а что для переговоровъ избраны имъ уже вполнѣ созрѣвшіе
мужи, носящіе древнія фамиліи на Руси.
Еще знаменательнѣе было исчезновеніе министра иностран-
ныхъ дѣлъ, барона Будберга, котораго Государь вовсе не до-
пустилъ до переговоровъ.
Такого рода ходы были свойственны Александру, поражали
современниковъ, но показывали наглядно, насколько Императоръ
обладалъ даромъ наблюденія и умѣлъ, когда обстоятельства того
требовали, настоять на своемъ, несмотря ни на какія постороннія
вліянія. Что же должны были думать несчастные Фридрихъ -
57
Библиотека"Руниверс"
Вильгельмъ и королева Луиза, присутствовавшіе вблизи при
заключеніи мирнаго и союзнаго договора съ повелителемъ
Европы?!
Авторъ интересной книги „Нізіоіге дез саЬіпеіз де 1’Епгоре
репдапі Іе Сопзиіаі еі ГЕгпріге" Лефебръ пишетъ слѣдующее:
„Ье гоі де Ргиззе аззізіаіі аих гёипіопз дез деих Етрегеигз,
таіз іі у аззізіаіі сотте ип іётоіп іпсоттосіе еі таПіеигеих.
Еп за ргёзепсе, ііз з’ітрозаіепі ипе гёзегѵе аЬзоІие, еі іоиіоигз ііз
аііепдаіепі ди’іі зе Тйі геіігё роиг зе Ііѵгег а Іеигз ріиз зесгеіз
ёрапсЬетепіз. Мароіёоп геззепііі роиг се ргіпсе ипе іпзигтопіаЫе
аѵегзіоп, еі іі зе доппаіі Іе іогі де Іа Іаіззег рагаііге".
Въ „Мётоігез де Іа сотіеззе Роіоска" (риЫіёз раг С. Зігуіепзкі.
Рагіз, 1902), графиня говоритъ: „С)иапі аи гоі де Ргиззе, за пиііііё
Іе гепдіі тиеі. II аѵаіі іаіі Іа ^иегге роиг заіізіаіге Іез дёзігз атЬіііеих
де Іа геіпе, іі Пі Іа раіх, йеигеих де гергепдге зез ЬаЬііидез раізіЫез,
запз ігор зе гепдге сотріе де се ди’іі аигаіі ри регдге ои де се
ди’іі аигаіі ри §а§пег“.
Многострадальная королева Луиза то плакала съ Наполеономъ,
то заливалась слезами съ Александромъ. Оба императора ее утѣ-
шали, какъ могли, но Русскій повелитель иногда возносилъ глаза
къ небу и шопотомъ говорилъ: „Все это къ лучшему", „вѣрьте
въ будущее" и тому подобныя загадочныя полуфразы. Тонкій
умъ Александра особенно изощрялся въ женскомъ обществѣ,
а бѣдная королева была тронута и польщена вниманіемъ безпо-
добнаго монарха, „се §гапд сѣагтеиг", какъ часто тогда называли
Императора. Почти невозможно вполнѣ точно опредѣлить, что
происходило въ его душѣ при Тильзитской встрѣчѣ, тѣмъ болѣе,
что ни съ кѣмъ Государь не бывалъ откровененъ. Но сохранились
нѣсколько словъ, написанныхъ къ любимой сестрѣ, Екатеринѣ
Павловнѣ, съ которой онъ не стѣснялся и часто писалъ то, что
думалъ. Эти слова гласятъ: „Віеи поиз а заиѵёз: аи Ііеи де засгійсез,
поиз зогіопз де Іа Іиііе аѵес ипе зогіе де Іизіге. Маіз цие дігег-
58
Библиотека "Руниверс"
ѵоиз сіе іоиз сез ёѵёпетепіз?! Моі, ра$$ег те$ іоигпёез аѵес
Вопарагіе, ёіге дез Ьеигез епііёгез еп іёіе а іёіе аѵес Іиі? Ле ѵоиз
детапде ип реи зі іоиі сеіа п’а раз Гаіг сГип гёѵе! II езі тіпиіі
раззё, еі іі пе іаіі дие зогііг де сѣех тоі. ОЫ цие ]е ѵоидгаіз цие
ѵоиз зоуех іпѵізіЫетепі іётоіп де іоиі се циі зе раззе. Адіеи,
сѣёге атіе, ]'е ѵоиз ёсгіз гагетепі, таіз, д’Ьоппеиг, ]е п’аі раз ип
тотепі роиг гезрігег".
Записочка эта помѣчена: „Тильзитъ, 17 іюня 1807 года".
Очевидно, мысли Государя смѣнялись быстро одна другой,
мозгамъ и сердцу приходилось работать усиленнымъ темпомъ;
обобщать всего не удавалось сразу, требовалось напряженіе
всѣхъ способностей, чтобы распредѣлить послѣдовательно все то,
что приходило на умъ, и, дѣйствительно, это походило на тре-
вожный сонъ.
Но, скажемъ мы, шесть словъ говорили больше, чѣмъ что-
либо другое, написанное перомъ въ ту годину. Вотъ эти слова:
„Моі, раззег тез ригпёез аѵес Вопарагіе".
Если вдуматься въ ихъ значеніе, то поймешь многое. Да,
потомку Петра и Екатерины пришлось вести бесѣды съ сыномъ
революціи, съ маленькимъ корсиканцемъ, и слушать внимательно
его рѣчи, отгадывать его помышленія и даже стараться съ нимъ
сблизиться.
Никогда Александръ Павловичъ, во всю свою жизнь, не
могъ переварить этого свиданія, чувства его достоинства были
черезчуръ уязвлены, и самолюбіе Державнаго повелителя Россіи
приходилось приносить въ жертву обстоятельствамъ.
Почти одновременно Наполеонъ писалъ Жозефинѣ: „Моп
атіе, ]’е ѵіепз де ѵоіг Гетрегеиг Аіехапдге: ]’аі ёіё іогі сопіепі
де іиі; с’езі ип іогі Ьеаи, Ьоп еі ]еипе етрегеиг; іі а де Гезргіі
ріиз цис Гоп пе репзе соттипётепі". Дѣйствительно, у него было
больше ума, чѣмъ предполагалъ даже Наполеонъ, а еще больше
утонченной хитрости и безподобной вкрадчивости.—Въ чемъ же
59
Библиотека"Руниверс"
состояли подписанныя условія между обоими императорами? Статей
было 45, изъ которыхъ 7 отдѣльныхъ — секретныхъ, и 9 насту-
пательныхъ и оборонительныхъ союзнаго договора.
Характерная фраза была отмѣчена самимъ Наполеономъ отно-
сительно прусскихъ владѣній: „Раг ё§агб роиг 8а Маіезіё ГЕтрегеиг
бе іоиіез Іез Киззіез", а то бы Пруссія исчезла съ лица земли
и была бы раздѣлена *)!
Пруссіи возвращались Померанія, Бранденбургъ, Старая
Пруссія, верхняя и нижняя Силезіи. Что касается пріобрѣтеннаго
ею раздѣломъ Польши, то все это отпадало. Къ сожалѣнію,
Императоръ Александръ не пожелалъ пріобрѣсти предложенныхъ
ему Наполеономъ польскихъ земель до Нѣмана и Вислы, какъ
говоритъ Татищевъ, „изъ чувства деликатности къ своему бывшему
союзнику".
Вмѣсто того сочинили герцогство Варшавское, никому не
нужное, отдавъ его королю саксонскому. Новое герцогство
никого не удовлетворило, менѣе всего поляковъ, разсчитывавшихъ
на возстановленіе царства Польскаго. Графиня Потоцкая отмѣ-
тила это событіе слѣдующими словами: „II пе гёзиііа роиг поиз
^ие Іа сгёаііоп би тобезіе бисѣё бе Ѵагзоѵіе. С’ёіаіі тоіпз цие
пе іаізаіепі ргёза§ег поз езрёгапсез еі поз ейогіз. Маіз оп репза
а Гаѵепіг, аііп бе зиррогіег Іе ргёзепі". Объ этомъ будущемъ
не подумали ни Александръ, ни его совѣтники, и, какъ увидимъ,
напрасно.—Городъ Данцигъ былъ объявленъ свободнымъ, на подобіе
Гамбурга, и отданъ подъ протекторатъ Пруссіи и Саксоніи. Изъ
нѣмецкихъ владѣтельныхъ домовъ были лишены земель: Нассау,
Гессенъ-Кассель, Брауншвейгъ и Ангальтъ-Цербстъ. Эти страны
вошли во вновь созданное королевство Вестфальское, а младшій
братъ Наполеона, Іеронимъ, объявленъ королемъ этихъ владѣній.
Ему же намѣревались передать Гановеръ. Благодаря родственнымъ
*) Этого обстоятельства и теперь еще не любятъ вспоминать въ Берлинѣ.
60
Библиотека "Руниверс"
связямъ съ Русскимъ Императорскимъ домомъ, остались непри-
косновенными герцогства Ольденбургское, Мекленбургъ-Шверин-
ское и Кобургское. Это была особая любезность Наполеона къ
новому союзнику. Бѣлостокская область переходила во владѣніе
Россіи.
Были выработаны двоякія посредничества: Россіи въ заклю-
ченіи мира между Франціей и Англіей; Франціи — между Россіей
и Турціей. Эти вопросы были подробно разработаны дополнитель-
ными статьями, которыя оставались секретными. Іосифъ, старшій
братъ Наполеона, былъ признанъ Россіей королемъ неаполитан-
скимъ, а какъ только найдется мѣсто, куда сослать бывшаго короля
Фердинанда IV, то и королемъ обѣихъ Сицилій. Вотъ сущность
того, что было рѣшено и подписано между Россіей и Франціей
въ Тильзитѣ.
Раньше чѣмъ перейдти къ послѣдующимъ событіямъ, оста-
новлюсь на одномъ вопросѣ, получившемъ неожиданное рѣшеніе,
а именно на вопросѣ польскомъ. Въ апрѣлѣ 1806 года, т.-е. за
годъ до Тильзита, князь Адамъ Чарторыжскій представилъ Го-
сударю подробную записку, въ формѣ письма, о политическомъ
положеніи вообще и въ частности о судьбѣ Польши. Императоръ
Александръ немедленно написалъ князю, при чемъ уклонился отъ
прямого отвѣта относительно Польши, но на остальное далъ вполнѣ
категоричные отзывы. Письмо это настолько интересно, что при-
веду его цѣликомъ, несмотря на то, что оно было напечатано
въ перепискѣ Императора Александра съ княземъ Чарторыжскимъ,
изданной Шарлемъ де-Мазадомъ, правда давно, еще въ 1865 году,
и не было воспроизведено позднѣйшими историками.
Письмо гласило слѣдующее: „б’аі ге$и Іе раріег дие ѵоиз
аѵех ]и§ё а ргороз бе т’абгеззег. Ѵоиз бёзігех ипе бізсиззіоп, ]е
зиіз ргёі а Гассогбег, таіз ]'е пе риіз т’етрёсйег бе ѵоиз біге цие
]е сгоіз ди’еііе пе зегѵіга а гіеп, Іез Ьазез йездиеііез поиз раг-
іопз зе ігоиѵапі зі (Ііатёігаіетепі оррозёез.
61
Библиотека"Руниверс"
„Аргёз Гёпитёгаііоп де Іа розіііоп сгі^ие дапз Іациеііе зе
ігоиѵе Іа Киззіе еі дез таих ди’еііе а а сгаіпдге, Іез зеиіз тоуепз
цие ѵоиз ргорозег зе гёдиізепі а реи ргёз а сез деих:
„1) де те дёсіагег гоі де Роіо^пе;
„2) де сЬап^ег Іез іпдіѵідиз циі зе ігоиѵепі а Іа іёіе дез дё-
рагіетепіз де Іа §иегге еі де Гехіёгіеиг *).
„II зегаіі ігор 1оп§ д’епігег дапз Іа дізсиззіоп ди ргетіег агіісіе,
таіз |е зиіз ргёі а ёпопсег та тапіёге де ѵоіг еі Іез гаізопз циі
§иідепі та сопдиііе. Риапі аи зесопд, ]'е дёсіаге ёіге сопіепі дез
зегѵісез дие те гепдепі Іез деих тіпізігез сЬаг^ёз дез дёрагіетепіз
сі-деззиз ёпопсёз. Ое ріиз, ]е пе ѵоіз регзоппе роиг Іез гетріасег.
Риеі езі допс се тіпізіге сопзоттё циі гёипіззе іоиз Іез зийга^ез?
Езі-се Іе §ёпёга1 Зисѣіеіеп? д’ёпопсе Ьаиіетепі цие )е пе Іе ге§агде
раз сотте роззёдапі іез циаіііёз гециізез роиг ип тіпізіге де Іа
§иегге, еі ци’епіге Іез деих ]'е пе Ьаіапсе раз ип іпзіапі де доппег
Іа ргёіёгепсе аи ^ёпёгаі АѴіазтіііпой. Роиг д’аиігез, ]е пе ѵоіз
тёте раз диі роиггаіі ёіге ргорозё. Ое тёте ]е пе ѵоіз регзоппе
роиг Іез айаігез ёігап^ёгез; езі-се дез Рапіпе, дез Могкой? II іаиі ^ие
І’езііте сеих аѵес 9иі ]'е ігаѵаіііе еі се п’езі ди’аіпзі цие ]е риіз
Іеиг доппег та сопйапсе. Ле т’етЬаггаззе реи дез сіатеигз, еііез
пе зопі огдіпаігетепі цие 1’ейеі де Гезргіі де рагіі. Ѵоиз-тёте
п’ёіез-ѵоиз раз ип ехетріе еі п’аѵех-ѵоиз раз ёіё ехрозё а Іа
сгіііцие, а Гапітозііё де іоиі Іе риЫіс? еіс., еіс.“
Генерала Вязьмитинова Государь, дѣйствительно, сохранилъ
военнымъ министромъ до 1808 года, а князя Адама уволилъ
черезъ нѣсколько мѣсяцевъ. Курьезно, что въ изданной Мазадомъ
перепискѣ князя Чарторыжскаго не имѣется ни одного письма
князя къ Государю за 1807 и за 1808 года; между тѣмъ пере-
писка продолжалась, и въ 1809 году была особенно оживленна.
Или наслѣдники не пожелали обнародовать письма за эти года,
*) Генералъ С. К. Вязьмитиновъ и князь Адамъ Чарторыжскій.
62
Библиотека "Руниверс"
что болѣе всего вѣроятно, или же князь Адамъ былъ настолько
возмущенъ Тильзитскими рѣшеніями, что на два года прекратилъ
съ Александромъ всякую переписку. Едва ли могло это быть въ
дѣйствительности *).
Въ теченіе 1806 года, какъ видно, Александръ еще не
помышлялъ создать подъ своимъ скипетромъ польскаго королевства,
хотя неоднократно заигрывалъ съ поляками.
Памятно также постоянное вліяніе всесильной польки, Маріи
Антоновны Нарышкиной, рожденной княжны Четвертинской **).
Созданіе же новаго герцогства Варшавскаго принадлежало
изобрѣтенію Наполеона и Таллейрана, чтобы имѣть на востокѣ,
на границѣ Россіи, возможную базу на случай разрыва съ союз-
никомъ. Вообще польскій вопросъ былъ однимъ изъ тѣхъ, къ
которому приходилось постоянно возвращаться и во времена
дружбы съ Франціей, и послѣ окончательнаго паденія Наполеона.
Здѣсь мы положительно расходимся съ Шильдеромъ, утверждав-
шимъ, что „истиннымъ творцомъ Варшавскаго герцогства былъ
не Наполеонъ, а Александръ". Что Русскій Императоръ не принялъ
предложенія присоединить къ Россіи прусско-польскія владѣнія,
*) Въ изданіи переписки князя Адама Чарторыжскаго съ Императоромъ Александромъ!:
„Аіехапсіге I еі Іе ргіпсе Схагіогузкі, Соггезропдапсе рагіісиііёге 1801—23, риЫіёе раг Іе
ргіпсе Ьадізіаз Схагіогузкі аѵес ипе іпігодисііоп раг Магаде, Рагіз, 1865, выпущены нѣкоторыя
письма какъ Государя, такъ и князя, но мнѣ удалось найти эти письма въ Собственной Е. И. В.
библіотекѣ, и мы даемъ ихъ въ приложеніяхъ. Читатель увидитъ причину, отчего наслѣдники
князя Адама Чарторыжскаго не напечатали этихъ писемъ.
**) У сына Маріи Антоновны, Эммануила Дмитріевича Нарышкина, свято хранились всѣ
письма и записки Императора Александра къ его матери.
Говорятъ, будто бы часть переписки была уничтожена Э. Д. Нарышкинымъ до его
кончины, но его вдова, Александра Николаевна, урожденная Чичерина, мнѣ лично передавала,
что остальную часть переписки она сожгла. Не смѣя не вѣрить такому заявленію, мы счи-
таемъ, если дѣйствительно вся эта переписка уничтожена, почти у насъ на глазахъ, сто
лѣтъ спустя,—такого рода отношеніе къ рукописямъ вандализмомъ и неуваженіемъ къ историче-
ской старинѣ. Если бы потомки или родственники жгли письма самой Маріи Антоновны,—это
было ихъ правомъ, но такъ поступать съ записками Императора Александра Павловича едва ли
правильно, а надо было ихъ передать, по кончинѣ Эммануила Дмитріевича, царствующему
Государю.
63
Библиотека "Руниверс1
мы уже объяснили чувствомъ деликатности къ Фридриху-Виль-
гельму, а что касается герцогства Варшавскаго, то Александръ
предпочелъ временно вовсе отдѣлаться отъ назойливости поляковъ.
Это не помѣшало Россіи присоединить къ своимъ владѣніямъ
всю Бѣлостокскую область.
Прощаніе и отъѣздъ союзныхъ императоровъ послѣдовали
27 іюня (9 іюля) 1807 года. Представителемъ Франціи былъ
посланъ въ Петербургъ генералъ Савари, герцогъ Ровиго, а
русскимъ — заслуженный генералъ графъ Петръ Александро-
вичъ Толстой, братъ оберъ-гофмаршала и постояннаго спутника
Государя, отправленный въ Парижъ немного позже. Оба выбора
не были удачны. Савари былъ слишкомъ замѣшанъ въ дѣлѣ
разстрѣла герцога Ангіенскаго и не отличался качествами дипло-
мата; Толстой открыто возражалъ на союзъ съ Франціей, упорно
отказывался отъ такого назначенія и тоже мало понималъ въ дипло-
матическихъ дѣлахъ. Оба союзника просто поторопились, назначая
такого рода представителей, и черезъ годъ ихъ обоихъ отозвали,
какъ не пригодныхъ для этихъ ролей. Барона Будберга уволили
тотчасъ же по возвращеніи Государя въ Петербургъ. При назна-
ченіи на постъ министра иностранныхъ дѣлъ, выборъ палъ на
графа Николая Петровича Румянцева, франкофила, занимавшаго
должность министра коммерціи. Окончательно утвержденъ онъ на
новомъ мѣстѣ 12 февраля 1808 года. Это былъ лучшій выборъ,
который могъ сдѣлать Александръ Павловичъ.
Въ Россіи новый союзъ не былъ популяренъ, и особенно
ворчала Москва. Нападки эти не прекращались до самаго разрыва,
но Александръ не обращалъ ни малѣйшаго вниманія на недо-
вольство сановниковъ и общественнаго мнѣнія. Онъ продолжалъ
твердо итти по пути, имъ избранному, и заставилъ покориться
не только одно столичное общество, но и ближайшихъ родствен-
никовъ въ царской семьѣ. Вскорѣ въ Петербургъ явился новый
французскій посолъ, генералъ Коленкуръ, пріѣхавшій на Рождество
64
Библиотека "Руниверс"
Князь А. А. Чарторыжскій
Библиотека "Руниверс"
1807 года, а въ Парижъ былъ назначенъ князь Александръ Бо-
рисовичъ Куракинъ, пробывшій нѣсколько мѣсяцевъ до этого
русскимъ представителемъ въ Вѣнѣ.
Сношенія Императора Александра съ 'французскимъ посломъ
были нами подробно разобраны въ „Дипломатическихъ сноше-
ніяхъ Франціи и Россіи", а также роль князя Куракина при
дворѣ императора Наполеона была нами достаточно освѣщена.
Обратимся къ дѣламъ внутреннимъ за періодъ союза. На
этой почвѣ закипѣла снова работа, и такая, которая оставила
крупные слѣды на долгія времена. Мы говоримъ о дѣятельности
М. М. Сперанскаго и его сближеніи съ Государемъ, которыя яви-
лись неожиданными для современниковъ и возбудили въ публикѣ
самые противоположные толки, а при дворѣ вызвали зависть,
клевету и цѣлый рядъ разнообразныхъ интригъ.
Императоръ Александръ давно слыхалъ фамилію Сперан-
скаго, знавалъ его лично, но мало, и видалъ урывками, начиная
съ первыхъ лѣтъ царствованія, и позднѣе. О немъ говорили
Государю Беклешовъ, братья Куракины, князь Лопухинъ, Тро-
щинскій и, особенно много, Кочубей. Всѣмъ этимъ сановникамъ
Сперанскій былъ нуженъ въ различныя времена, и всѣ они
пользовались имъ и его перомъ для всякихъ работъ и проек-
товъ, пользовались и всѣ цѣнили умъ и работоспособность
Михаила Михайловича. Извѣстно, что онъ былъ сынъ бѣднаго
священника, семинаристъ, которому хорошо знакома была ца-
рившая тогда розга, но эти розги не помѣшали ему прекрасно
учиться при его недюжинныхъ способностяхъ, а главное еще
лучше усвоить все то, чему его учили.
Духовная карьера не прельщала Сперанскаго, и онъ пред-
почелъ гражданскую службу. Здѣсь улыбнулось ему счастье. Онъ
попалъ учителемъ въ домъ князей Куракиныхъ; зная отлично
древніе языки, а также французскій, онъ въ особенности хорошо
умѣлъ говорить и писать на родномъ языкѣ.
с	65
Библиотека "Руниверс"
Учительскимъ дѣломъ, однако, его карьера не ограничилась.
Князь Алексѣй Куракинъ, бывъ генералъ-прокуроромъ, взялъ его
къ себѣ въ канцелярію, гдѣ онъ быстро занялъ столь выдаю-
щееся положеніе, что при смѣнѣ князя Куракина другими лицами,
его оцѣнили и князь Лопухинъ, и Беклешовъ. Уже тогда враги
его, и особенно нѣмцы, распускали про Сперанскаго всякія нелѣ-
пости, конечно, больше изъ зависти, а главное, упрекали его въ
лести и низкопоклонствѣ. Если это и было отчасти справедливо,
то едва ли бѣдному семинаристу возможно было пролагать себѣ
служебную дорогу, не покривя, хоть изрѣдка, душой. Трощинскій
относился къ нему менѣе благосклонно, но отдавалъ ему должную
справедливость; при учрежденіи министерствъ въ 1802 году
Сперанскій перешелъ въ вѣдомство внутреннихъ дѣлъ, сразу
попавъ въ особую милость такого царскаго пріятеля, какъ графъ
Викторъ Павловичъ Кочубей.
Будущее Михаила Михайловича стало сразу обезпеченнымъ.
Когда Кочубей представлялъ разные проекты въ секретномъ
комитетѣ, удивлялъ многихъ своей находчивостью и увлекалъ
вниманіе самого Государя, то мало кто подозрѣвалъ, что вдохно-
вителемъ Кочубея, а нерѣдко и выразителемъ его мнѣній на
бумагѣ былъ не кто иной, какъ Сперанскій. Но это зналъ Але-
ксандръ Павловичъ, а главное, не забылъ. Когда потребовался
ему новый сотрудникъ, а много обѣщавшіе именитые дворяне
реформаторы сошли, нехотя, со сцены, то естественно Государь
обратилъ свои взоры на скромнаго труженика Сперанскаго. Не
даромъ Аракчеевъ, въ минуту злобы, сказалъ, что „если бы у
меня была треть ума Сперанскаго, я былъ бы величайшимъ
человѣкомъ". И вотъ, когда въ 1808 году Новосильцовъ окон-
чательно удалился, то докладчикомъ у Государя сдѣлался Спе-
ранскій, „по особымъ дѣламъ, состоящимъ", какъ было сказано
при его назначеніи. До этого онъ уже раньше неоднократно
имѣлъ случаи представлять доклады Императору, въ промежуткѣ
66
Библиотека "Руниверс"
послѣ ухода Кочубея и до замѣны его княземъ Алексѣемъ Кура-
кинымъ. Доклады эти нравились Государю по ясности изложенія,
и Александръ скоро привыкъ къ новому для него человѣку.
Это сближеніе совпало съ назначеніемъ Аракчеева военнымъ
министромъ, чего не пожелали оттѣнить многіе историки этого
времени, а, казалось, слѣдовало бы обратить на это вниманіе.
Въ самомъ дѣлѣ, послѣ возвращенія изъ Тильзита и еще до
поѣздки въ Эрфуртъ, Александръ Павловичъ привлекъ именно
двухъ противоположныхъ людей: одного для приведенія къ
извѣстной системѣ внутренняго строя, другого для реорганизаціи
арміи. Работая поочередно съ ними, онъ сумѣлъ въ началѣ не
показывать особаго предпочтенія ни тому, ни другому, что
бѣсило Аракчеева, но вовсе не смущало Сперанскаго.
Если вдуматься въ характеръ Александра, то такія сочетанія
при выборѣ сотрудниковъ ему всегда нравились, и вотъ почему:
Его Величество отдавалъ себѣ отчетъ въ своихъ собствен-
ныхъ человѣческихъ слабостяхъ; онъ сознавалъ, что часто могъ
увлечься или какой-либо идеей или лицомъ, къ нему близкимъ,
вліянію котораго онъ легко поддавался. Въ данномъ случаѣ Спе-
ранскій былъ то лицо, которымъ онъ увлекался и который умѣлъ
на него воздѣйствовать; Аракчеевъ же былъ необходимымъ тор-
мазомъ для всякаго рода увлеченій.
Когда была рѣшена поѣздка въ Эрфуртъ на второе свиданіе
съ Наполеономъ, Сперанскому было повелѣно сопровождать Госу-
даря. Ему суждено было не только видѣть геніальнаго полководца
и замѣчательнаго человѣка, но и посчастливилось бесѣдовать
съ нимъ.
Какъ это ни странно, но Наполеонъ въ Эрфуртѣ оказалъ
большее вліяніе на Сперанскаго, чѣмъ на Александра, и послѣд-
ствія такого впечатлѣнія обнаружились очень скоро.
Какъ мы уже упомянули, еще въ 1803 году было возло-
жено на министра юстиціи князя Лопухина и нѣкоего барона
67
Библиотека"Руниверс"
Розенкампфа при особой комиссіи, въ которую они оба входили,
сперва составленіе законовъ, а впослѣдствіи барону поручили
написать и проектъ конституціи. Князь Лопухинъ хотя былъ пред-
сѣдателемъ комиссіи, но ровно ничего не сдѣлалъ, а Розен-
кампфъ хотя и занимался, но самъ не отдавалъ. себѣ яснаго
отчета въ томъ, что отъ него хотятъ. Когда же ему предложили
заняться проектомъ конституціи, то онъ долго отказывался отъ
этой чести, но послѣ протестовъ все-таки согласился и что-то
сочинилъ. Гораздо позднѣе имъ была написана на нѣмецкомъ
языкѣ брошюра, которую онъ назвалъ: „ЫеЬегзісЬі бег гиззізсЬеп
Ое8еІ2§еЬип§ зеіі дег Ке§іегип§ Реіегз дез Огоззеп Ьіз хит Тоде
Аіехапдег І“. То были наброски какой-то конституціи, гдѣ все было
перепутано, многое пропущено и забыто, какъ поземельный во-
просъ, и его записки никто не читалъ, кромѣ товарища министра
Козодавлева и Сперанскаго. Послѣдній отнесся къ ней съ большимъ
пренебреженіемъ и ничего изъ предложеннаго не одобрилъ, на
что баронъ ужасно обидѣлся. Это высказано съ полнымъ откро-
веніемъ въ его автобіографіи *).
Вскорѣ послѣ Эрфурта, а именно 15 декабря 1808 года,
Сперанскій былъ назначенъ товарищемъ министра юстиціи на
мѣсто Козодавлева. На Михаила Михайловича было возложено
веденіе дѣлъ по составленію законовъ, именно то, надъ чѣмъ
безуспѣшно работалъ несчастный Розенкампфъ. Но въ частыхъ
разговорахъ Императора со Сперанскимъ все это дѣло стало
расширяться, и результатомъ такихъ бесѣдъ явилась мысль при-
ступить къ плану всеобщаго государственнаго образованія, т.-е.
къ коренной ломкѣ всего существующаго строя. Затѣя была
обширная и крайне заманчивая для такого человѣка, какъ
Сперанскій. Для него открылось широкое поле дѣятельности,
*) См. статьи П. Майкова, .Русская Старина", октябрь и ноябрь, 1904 года, гдѣ прило-
жена автобіографія барона Розенкампфа.
68
Библиотека "Руниверс"
о которой онъ всегда мечталъ, и онъ приступилъ къ работѣ
съ неимовѣрнымъ рвеніемъ. Тому, что вышло изъ - подъ его
талантливаго пера, не суждено было осуществиться при его жизни,
кромѣ созданія Государственнаго Совѣта, т.-е. именно того, къ
чему Сперанскій относился всего менѣе восторженно. Другими
словами, на дѣлѣ вышло, что гора родила мышь!
Случилось это, конечно, не по винѣ самого Сперанскаго, а
вслѣдствіе нерѣшительности Александра и крайне невыгодно сложив-
шихся обстоятельствъ, приведшихъ Россію къ войнѣ съ Франціей.
Работа была закончена во всѣхъ подробностяхъ къ ноябрю
1809 года, т.-е. какъ разъ ко времени охлажденія отношеній
между союзниками. Основаніемъ всего проекта послужили Кодексъ
Наполеона (Сосіе Мароіёоп) и отчасти французская конституція сіе
Гап VIII (1799 г.). Вотъ въ чемъ наглядно обнаружилось вліяніе
Наполеона на Сперанскаго, а также и на Александра, но въ мень-
шей степени. Государь не рѣшался разомъ провести все въ жизнь,
и, конечно, онъ былъ правъ, такъ какъ Россія врядъ ли была под-
готовлена къ такой коренной ломкѣ. Сперва онъ рѣшилъ только
отложить выработанныя реформы до болѣе удобнаго времени, но
послѣ борьбы съ Наполеономъ въ Русскомъ Императорѣ произошла
полная перемѣна воззрѣній, и вся работа Сперанскаго была не
только положена подъ сукно, но и забыта. О ней вспоминали въ
годы преобразованій царствованія Александра II, а также и въ
наши дни. Слѣдовательно, труды Сперанскаго даромъ не пропали,
что и дѣлаетъ его памяти великую честь. О самомъ проектѣ мы
не будемъ распространяться. Все извѣстно изъ книги Шильдера
и изъ статей В. А. Тимирязева *). Мысль, положенная Сперан-
скимъ въ основаніе своего труда, была централизація власти.
Отъ власти Самодержца Императора, черезъ Государственный
*) См. „Историческій Вѣстникъ”, октябрь, 1897 г., статья В. А. Тимирязева: Александръ 1
и его эпоха.
•69
Библиотека "Руниверс"
Совѣтъ, который былъ какъ бы посредникомъ между царской
властью и прочими управленіями, дѣла переходили въ три главныя
учрежденія: Государственную Думу (Законодательное), Мини-
стерства (Управленіе) и Судебный Сенатъ (Судебное учрежденіе).
Отъ этихъ главныхъ учрежденій шли развѣтвленія по нисхо-
дящимъ степенямъ; такъ, послѣ Государственной Думы должны
были образоваться на мѣстахъ думы: губернская, окружная и
волостная.
То же относительно министерствъ и суда.
Сперанскій хотѣлъ раздѣлить Россію на губерніи, округа и
волости, и между ними распредѣлить власти законодательныя,
административныя и судебныя. Какъ видно, работа была бы слож-
ная и кропотливая, нужны были силы на мѣстахъ, но Сперанскій былъ
одинъ, единомышленниковъ его было мало, а способныхъ и убѣ-
жденныхъ людей еще меньше. Изъ всего этого увидѣлъ свѣтъ
лишь Государственный Совѣтъ, торжественно открытый 1 января
1810 года. Графъ Аракчеевъ записалъ на прокладныхъ листахъ
Грузинскаго напрестольнаго Евангелія: „Января 1-го 1810 года.
Въ сей день сдалъ званіе военнаго министра. Совѣтую всѣмъ, кто
будетъ имѣть сію книгу послѣ меня, помнить, что честному чело-
вѣку всегда трудно занимать важныя мѣста государства". Сперан-
скій надѣялся къ десятилѣтію царствованія, т.-е. въ 1811 году,
провести остальную часть реформы, но въ 1811 году уже шли
колоссальныя приготовленія къ борьбѣ съ Наполеономъ, и все
кануло въ воду. Позднѣе, изъ пермской ссылки, Сперанскій пи-
салъ Государю относительно постепенности реформъ слѣдующее:
„Ваше Величество предпочли твердость блеску и признали луч-
шимъ терпѣть на время укоризну нѣкотораго смѣшенія, нежели
все вдругъ перемѣнитъ, основавшись на одной теоріи. Сколько
предусмотрѣніе сіе ни было основательно, но впослѣдствіи оно
сдѣлалось источникомъ ложныхъ страховъ и неправильныхъ по-
нятій. Не зная плана правительства, судили намѣреніе его по
70
Библиотека "Руниверс"
отрывкамъ, порицали то, чего еще не знали, и, не видя точной
цѣли и конца перемѣнъ, устрашились вредныхъ уновленій".
Итакъ, послѣ эрфуртскаго свиданія у Александра Павловича
обнаружилось какъ будто стремленіе вернуться на путь внутрен-
няго упорядоченія Россіи, но стремленіе, столь желательное и
логичное, продлилось не долго. Политика продолжала поглощать
все вниманіе, а благія намѣренія замерзали почти при пробужденіи.
Застольныя бесѣды съ французскимъ посломъ Коленкуромъ затя-
гивались и послѣ обѣда, какъ въ былое время съ друзьями моло-
дости. Посолъ былъ польщенъ до нельзя, благодаренъ, вѣрилъ
въ искренность сердечныхъ изліяній и доносилъ Наполеону о
непоколебимой дружбѣ его обворожительнаго союзника. Тѣмъ
временемъ къ Рождеству 1808 года, прибыли въ Петербургъ
король и королева прусскіе съ двумя принцами, братомъ и дядей
Фридриха - Вильгельма. Ихъ потянуло въ гостепріимную Россію,
несмотря на всѣ перенесенныя невзгоды.
Они пробыли въ столицѣ около мѣсяца, и пребываніе сопро-
вождалось разнообразными чествованіями, столь утомлявшими Ели-
савету Алексѣевну, но развлекавшими вдовствующую Императрицу
мать отъ ежедневной скуки Гатчины и Павловска. Послѣ прусса-
ковъ появился, въ концѣ января, австріецъ князь Шварценбергъ,
чтобы подготовить Русскаго Государя къ возможности возобно-
вленія военныхъ дѣйствій между Вѣной и Парижемъ. Александръ
отнесся съ порицаніемъ къ воинственному пылу австрійцевъ, но
все таки далъ понять посланному, что едва ли Россія втянется
въ новую войну. Другими словами, это значило: Понимай, какъ
хочешь. И князь Шварценбергъ понялъ, что Александръ и пальцемъ
не шевельнетъ, чтобы активно помочь своему союзнику. Въ Вѣнѣ
только этого и желали. А одновременно Государь передавалъ
чуть ли не въ тотъ же день свои разговоры съ австрійцемъ
Коленкуру, конечно, а за іа^оп, и французскій посолъ сообщилъ
Наполеону, что русскія войска къ его услугамъ во всякую минуту.
71
Библиотека "Руниверс"
Впрочемъ, Александръ не скрывалъ отъ Коленкура своихъ заботъ
о благополучномъ и скорѣйшемъ окончаніи войны съ Швеціей,
для которой были отвлечены значительныя русскія силы. Но дѣла
въ Финляндіи шли успѣшно. Наши военноначальники, въ лицѣ
князя Багратіона, Кульнева и другихъ, наносили послѣдовательно
пораженія шведамъ, такъ что въ мартѣ 1809 года Александръ
лично направился въ Финляндію, предпославъ туда же для обо-
зрѣнія и общаго руководства военнаго министра графа Аракчеева.
16 марта послѣдовало открытіе сейма въ Борго. Его Величество
осмотрѣлъ Гельсингфорсъ, Свеаборгъ и Або, остался отмѣнно
доволенъ всѣмъ видѣннымъ и, вернувшись въ Петербургъ, узналъ,
что Австрія объявила войну Наполеону. Австрійскія войска начали
наступленіе съ трехъ сторонъ, а именно въ Баварію, Италію и
герцогство Варшавское. Коленкуръ настойчиво требовалъ отъ графа
Румянцева исполненія обѣщанной поддержки со стороны Россіи.
Государь, въ свою очередь, завѣрялъ посла, что русскія войска
уже на границѣ Галиціи, вполнѣ готовыя къ выступленію *).
До извѣстной степени завѣреніе было правильное, такъ какъ
70 тысячъ войска были тамъ сосредоточены, подъ начальствомъ
князя С. Ѳ. Голицына, но войска эти стояли на мѣстѣ и долго
не двигались впередъ. Когда же часть ихъ въ концѣ мая и пере-
шла австрійскую границу, то Наполеонъ уже дрался на берегахъ
Дуная. 24 іюня (6 іюля) 1809 года война закончилась Ваграм-
скимъ сраженіемъ, вторично напомнившимъ Австріи Аустерлицкую
катастрофу. Только послѣ Ваграма русскія войска заняли безъ
выстрѣла Краковъ, и эта война не стоила Россіи ни одной капли
крови. Вотъ когда Коленкуръ догадался, что его обошли въ
Петербургѣ, но было уже поздно, и посолъ заслужилъ изрядную
головомойку отъ Наполеона, и подѣломъ. Тогда и у Наполеона
*) См. Предисловіе къ I тому „Дипломатическихъ сношеній Россіи и Франціи" Великаго
Князя Николая Михаиловича, 1905 г.
72
Библиотека"Руниверс"
прояснились глаза на ходы тильзитскаго и эрфуртскаго союзника.
Можно сказать, что эра дружбы послѣ австрійской кампаніи
1809 года миновала окончательно, и началась другая эра: взаим-
наго недовѣрія и приготовленія къ борьбѣ. Союзъ оставался еще
только на бумагѣ. Россія выгадала отъ безкровной войны только
пріобрѣтеніе Тарнопольскаго округа; представители Александра
отсутствовали во время мирныхъ переговоровъ Франціи и Австріи
въ мѣстечкѣ Альтенбургѣ; Александръ подчеркнулъ этимъ свой
дружескій нейтралитетъ, а Наполеонъ передалъ Галицію, напере-
коръ желанію своего союзника, герцогству Варшавскому; этимъ
было подчеркнуто благоволеніе императора французовъ къ Польшѣ,
что очень оцѣнено поляками.
Шильдеръ замѣчаетъ, что „не подлежитъ сомнѣнію, что
болѣе рѣшительный образъ дѣйствій Россіи въ продолженіе войны
съ Австріей доставилъ бы ей всю Галицію, а можетъ-быть, и
болѣе". Эта догадка ничѣмъ не доказана. Александръ не хотѣлъ
ссориться съ сосѣдкой Австріей раньше времени; возможно, что
Государь ошибся въ расчетахъ, но для насъ пріобрѣтеніе „всей
Галиціи" остается весьма сомнительнымъ, даже при активномъ
вмѣшательствѣ Россіи. Мы выиграли на другомъ фронтѣ при-
соединеніемъ Финляндіи, отошедшей къ Россіи по Фридрихсгам-
скому мирному договору 5/17 сентября 1809 года. Еще въ
Тильзитѣ Наполеонъ обратилъ вниманіе Александра на оголен-
ность Петербурга съ сѣвера и сказалъ ему: „II пе Гаиі ріиз цие
Іез Ьеііез де РёіегзЬоиг§ зоіепі іатаіз ігоиЫёез раг Іе сапоп
зиёдоіз". Императоръ Всероссійскій вспомнилъ это напоминаніе
и присоединилъ Финляндію, два года спустя послѣ разговора.
Умалять такого акта намъ не приходится, напротивъ того, мы
подчеркиваемъ государственную мудрость Александра, сумѣвшаго
отлично воспользоваться обстоятельствами для завершенія дѣла,
достойнаго его предка, Петра Великаго. Не знаю, имѣло ли бы
присоединеніе Галиціи то же значеніе.
73
Библиотека"Руниверс"
Не слѣдуетъ забывать, что въ теченіе 1809 года Россія еще
вела войну на Балканахъ и не особенно удачно, благодаря ста-
рости и дряхлости главнокомандующаго, князя Прозоровскаго.
Его смѣнили скоро, замѣнивъ княземъ Багратіономъ, имѣвшимъ
частные успѣхи. Затѣмъ былъ назначенъ главнокомандующимъ
юный и талантливый Н. М. Каменскій, который сразу поставилъ
дѣло на твердую ногу, и можно было надѣяться на скорое окон-
чаніе войны съ Турціей.
Но Наполеонъ не желалъ еще ссориться съ союзникомъ
и всячески хотѣлъ загладить невыгодное впечатлѣніе Шёнбрун-
скаго договора. Коленкуръ передалъ Русскому Императору желаніе
своего повелителя даже вычеркнуть наименованіе Польши изъ
офиціальной переписки, и что, молъ, передача части Галиціи
герцогству Варшавскому вовсе не обозначала мысли о возстано-
вленіи Польши. Такія завѣренія мало дѣйствовали на Александра,
и онъ отлично сознавалъ и понималъ ловкую игру Наполеона.
Знаменитая рѣчь, произнесенная 21 ноября/3 декабря во фран-
цузскомъ законодательномъ собраніи, начинавшаяся словами: „Моп
аіііё еі аті, ГЕтрегеиг бе Киззіе"... была понята у насъ, какъ фейер-
веркъ пышныхъ фразъ, и только. Но не такъ понялъ эту рѣчь
князь Адамъ Чарторыжскій, все еще управлявшій Виленскимъ
учебнымъ округомъ въ качествѣ польскаго, а не русскаго попе-
чителя. Онъ немедленно явился въ Петербургъ, чтобы узнать
истинныя помышленія Александра.
Опять пошли нескончаемыя бесѣды, мало удовлетворившія
польскаго князя, какъ видно изъ его же воспоминаній.
Императоръ жаловался на поведеніе поляковъ за границей,
особенно въ Парижѣ, и на ихъ интриги противъ Россіи. Всѣ
• получаемыя донесенія подтверждали эти факты. На многіе вопросы
Чарторыжскаго Государь не пожелалъ отвѣчать, отмалчивался,
перемѣнялъ разговоръ, на что досадовалъ князь Адамъ. Въ за-
ключеніе Государь сказалъ ему, что конечно, если возгорѣлась бы
74
Библиотека"Руниверс"
война съ Наполеономъ, онъ провозгласилъ бы себя королемъ
Польши, но это окончательно разбѣсило князя Адама, имѣвшаго
смѣлость отвѣтить, что тогда будетъ уже поздно.
Чарторыжскій былъ главнымъ образомъ озадаченъ рѣчью
французскаго министра Монталиве (Мопіаііѵеі), гдѣ говорилось:
„Бе дисЬё бе Ѵагзоѵіе з’езі а^гапді д’ипе рогііоп де Іа Оаіісіе. II
ейі ёіё іасііе а ГЕтрегеиг Иароіёоп де гёипіг а сеі Еіаі Іа Оаіісіе
іоиі епііёге; таіз. іі п’а гіеп ѵоиіи іаіге циі рйі доппег де Гіпциіёіиде
а зоп аіііё ГЕтрегеиг де Киззіе. Ба Оаіісіе де Гапсіеп рагіа^е езі
гезіёе ргезцие іоиі епііёге аи роиѵоіг де ГАиігісЬе. 8а Ма]езіё
п’а ]атаіз еи еп ѵие Іе гёіаЫіззетепі де 1а Роіо^пе. Се цие
ГЕтрегеиг а іаіі роиг Іа поиѵеііе Оаіісіе Іиі а ёіё соттапдё
тоіпз раг Іа роііііцие цие раг ГЬоппеиг: іі пе роиѵаіі аЬапдоппег
а 1а ѵеп^еапсе ітрІасаЫе д’ип ргіпсе Іез реиріез циі з’ёіаіепі топ-
ігёз аѵес іапі д’агдеиг роиг Іа саизе де Іа Егапсе“.
Другими словами, князь Чарторыжскій оказался въ положеніи
между двухъ огней. Было еще рано слѣдовать влеченію сердца и
итти въ объятія Франціи, а съ Русскимъ государствомъ нужда
заставляла еще кокетничать. Такъ и дѣйствовали не только князь
Чарторыжскій, но и большинство его неутѣшныхъ соотечествен-
никовъ. Ихъ игра въ 1810 и въ 1811 годахъ стала еще слож-
нѣе, но къ ней мы еще вернемся.
Что касается двухъ другихъ окраинъ, Финляндіи и Кавказа,
то здѣсь правительство не проявило особой послѣдовательности.
Благодаря проискамъ Густава Армфельда, ему удалось настроить
Александра болѣе чѣмъ любовно и доброжелательно къ вновь
пріобрѣтенному владѣнію. Даже было особо подчеркнуто, что
Финляндія не губернія, а государство, въ которомъ введены
конституціонныя начала, и для округленія этого новаго государства
къ нему была придана Выборгская губернія, сто лѣтъ находив-
шаяся подъ скипетромъ Россіи. Императоръ желалъ какъ бы
особо подчеркнуть, что ему любо дѣлать опыты либерализма
75
Библиотека "Руниверс"
въ качествѣ Великаго Князя Финляндіи и ограничить свою власть.
Эта система была болѣе чѣмъ ошибочна: она создала рядъ
сложныхъ затрудненій для его преемниковъ и повлекла за собой,
до нашихъ дней, рядъ недоразумѣній и постоянныхъ треній, трудно
разрѣшимыхъ.
О кавказскихъ дѣлахъ думали сравнительно мало и почти
ими не интересовались. Послѣ присоединенія Грузіи въ 1801 году,
на этой окраинѣ управлялъ умѣло и толково лишь князь
Циціановъ, убитый вѣроломно персомъ въ 1806 году. По-
слѣдующіе генералы были мало способны какъ для управленія,
такъ и для военныхъ дѣйствій, до назначенія на Кавказъ генерала
Ермолова въ 1816 году. Эти лица оставались тамъ не долго,
торопясь покинуть далекую окраину и, очевидно, не успѣвали,
даже при желаніи, оставить какіе-либо плодотворные слѣды
своей дѣятельности. Мы разумѣемъ графа Гудовича, Тормасова,
маркиза Паулуччи и Ртищева. Всѣ эти господа только показали
полную неспособность и неумѣніе управлять разнородными пле-
менами Кавказа.
1810 и 1811 годы надо считать расцвѣтомъ довѣрія Госу-
даря къ Сперанскому и періодомъ силы и вліянія на дѣла этого
государственнаго человѣка, по всѣмъ отраслямъ внутренняго упра-
вленія Россіи. Но въ этихъ отношеніяхъ Александра и Сперан-
скаго, ежедневныхъ, откровенныхъ и полныхъ любовной довѣр-
чивости, надо искать корень вскорѣ случившихся недоразумѣній,
закончившихся опалой.
Показывая такую исключительную милость одному лицу,
давъ ему самыя обширныя полномочія, поставивъ Сперанскаго
во главѣ разнообразнѣйшихъ отраслей правленія, начиная съ
 государственнаго секретаря и кончая канцлеромъ Абовскаго уни-
верситета, Императоръ Александръ навлекъ неудовольствіе всѣхъ
окружающихъ его людей, почти безъ исключенія. Сперанскій
оказался вполнѣ одинокъ. Не было друзей, а враги окружали
76
Библиотека"Руниверс"
его всюду. А онъ не обращалъ ни малѣйшаго вниманія на вра-
говъ *), не искалъ друзей, а весь свой талантъ, всю творческую
силу, всѣ способности отдавалъ одному Государю, вѣря твердо
въ его покровительство и не допуская возможности утраты
этого довѣрія. Два года все шло безъ задоринки, все подчинялось
и преклонялось передъ царскимъ избранникомъ, бывшимъ семи-
наристомъ и сыномъ бѣднаго священника. Сперанскій, дѣйстви-
тельно, управлялъ тогда Россіей.
Говоря о торжественномъ открытіи Государственнаго Совѣта,
Шильдеръ даетъ подробный текстъ вступительной рѣчи Импе-
ратора Александра и добавляетъ, „что эта рѣчь была исполнена
чувствомъ достоинства и такихъ идей, о которыхъ никогда еще
не говорили Россіи съ престола". Эта оцѣнка вполнѣ правильна.
Не подлежитъ также сомнѣнію, что вся рѣчь была дѣломъ пера
Сперанскаго и лишь мѣстами исправлена Государемъ. Вообще
открытіе Государственнаго Совѣта на новый 1810 годъ было
цѣлымъ событіемъ и не только для Петербурга, но и для самыхъ
отдаленныхъ мѣстъ Россіи. Но успѣхъ одного человѣка уже
тогда возбудилъ самыя дурныя чувства въ сановникахъ и особенно
чувство зависти. Затѣмъ, всѣ свои старанія Сперанскій приложилъ
къ новому раздѣленію дѣлъ въ исполнительномъ порядкѣ. Онъ
отдавалъ себѣ ясный отчетъ въ несовершенствѣ созданныхъ на
скорую руку министерствъ въ 1802 году. Это было выражено
въ манифестѣ отъ 25 іюля 1810 года, гдѣ подробно говорилось
о вѣдѣніи каждаго министерства отдѣльно, а также главныхъ
управленій. Сперанскій точно постарался опредѣлить недостатки
существовавшихъ министерствъ въ особой запискѣ, поданной
Государю. Вотъ этотъ перечень: 1) недостатокъ отвѣтственности
министровъ. Отвѣтственность не должна состоять только на словахъ,
*) Покойный А. Н. Пыпинъ вѣрно оцѣнилъ Сперанскаго: „У него не было умѣнія
бороться съ интригой, отъ которой онъ и палъ, не было желанія устранять враговъ*.
77
Библиотека"Руниверс"
но быть вмѣстѣ и существенной. 2) Недостатокъ точности
въ распредѣленіи дѣлъ, основанномъ на случайномъ соединеніи
прежнихъ вѣдомствъ, а не на естественныхъ отрасляхъ государ-
ственнаго управленія. 3) Отсутствіе твердой внутренней органи-
заціи министерствъ, т.-е. „недостатокъ самыхъ учрежденій", какъ
выражался Сперанскій. Ошибкой Михаила Михайловича было
желаніе все совершить разомъ, не имѣя подъ рукой ни вѣрныхъ
ему помощниковъ, ни доброжелателей. Нашъ почтенный историкъ
Н. Дубровинъ когда-то писалъ: „Работая безъ устали, онъ одинъ,
безъ всякой посторонней помощи, въ два года написалъ и частію
осуществилъ планъ всеобщаго государственнаго управленія, поло-
женіе о Государственномъ Совѣтѣ, Сенатѣ, общее учрежденіе
министерствъ, наказъ министрамъ и, несмотря на упреки въ
заимствованіи изъ французскихъ уставовъ, далъ имъ такое напра-
вленіе, которое, съ незначительными измѣненіями, сохранилось
почти до нашихъ дней. Выдающійся организаторъ, Сперанскій
предлагалъ Императору избѣгать всякой торопливости, открывать
новыя учрежденія только тогда, когда все образованіе будетъ
готово, переходъ отъ старыхъ учрежденій къ новымъ дѣлать посте-
пенно, такъ, чтобы имѣть возможность остановиться и сохранить
въ силѣ старый порядокъ, если для введенія новаго встрѣтились
неодолимыя препятствія. Но для всего этого необходимо было время,
твердость, упорство и настойчивость. Александръ же постоянно
колебался между мыслію и дѣйствительнымъ ея исполненіемъ".
Ничего не можемъ добавить къ такому выводу и заклю-
ченіямъ покойнаго Дубровина. Все выражено вѣрно и мѣтко *).
Не буду распространяться о многихъ другихъ второстепен-
ныхъ мѣропріятіяхъ, проведенныхъ за годы вліянія Сперанскаго,
скажу одно, что часто и мелочныя распоряженія приводили въ
негодованіе разные слои общества.
-) См. „Русская Жизнь въ началѣ XIX вѣка*; „Русская Старина*, октябрь, 1901 года.
78
Библиотека "Руниверс"
Такъ, еще въ 1809 году вышелъ указъ о придворныхъ
званіяхъ, отнявшихъ у нихъ право на чины IV и V классовъ, а
другой вводилъ экзамены на гражданскіе чины. Несмотря на то,
что было извѣстно, что первый изъ этихъ указовъ былъ изданъ
по иниціативѣ Государя, весь гнѣвъ придворныхъ и столичнаго
общества обрушился на Сперанскаго.
Вотъ именно отъ совокупности раздраженія даже по поводу
всякихъ мелочей и кончилось могущество даровитаго труженика
въ началѣ 1812 года. Но пока тучи только все больше и
больше сгущались на горизонтѣ.
За тѣ же годы другой человѣкъ тоже имѣлъ возможность
часто видѣть, говорить и писать Александру, то былъ Алексѣй
Андреевичъ Аракчеевъ. Но его часъ еще не насталъ. Изучивъ
гораздо ближе натуру своего повелителя, до тонкости прослѣдивъ
всѣ странности характера Александра, Аракчеевъ оказался луч-
шимъ сердцевѣдомъ, чѣмъ Сперанскій. Не торопясь, онъ подго-
товлялъ себѣ твердую почву и терпѣливо ждалъ, когда на него
обратится царская милость. Бывали вспышки, но онѣ были обду-
манны. Такъ, обидѣвшись, что Его Величество не посвятилъ его
во всѣ детали готовящейся реформы учрежденія Государственнаго
Совѣта, Аракчеевъ уѣхалъ въ Грузино и письмомъ просилъ Госу-
даря уволить его въ отставку. Александръ Павловичъ тотчасъ же
отвѣтилъ ему съ укоризной и призывалъ Грузинскаго помѣщика
къ чувству преданности къ нему и къ родинѣ. Оба письма напе-
чатаны у Шильдера.
Аракчеевъ, правда, смилостивился и остался на службѣ, но
все таки, не медля, сдалъ Барклаю-де-Толли должность военнаго
министра. Несмотря на такое упрямство, вполнѣ обдуманное и
занесенное на страницы Грузинскаго Евангелія рукою Аракчеева,
Государь снова подчеркнулъ ему всегдашнюю милость и довѣріе,
назначивъ его предсѣдателемъ Департамента военныхъ дѣлъ Госу-
дарственнаго Совѣта. Эта должность была отвѣтственная и давала
79
Библиотека "Руниверс"
возможность вмѣшиваться во все, что касалось арміи. Аракчеевъ
сумѣлъ воспользоваться новымъ положеніемъ, но въ то время велъ
себя съ большимъ тактомъ и не дѣлалъ промаховъ. Наоборотъ,
онъ горой стоялъ за своего преемника и всячески превозносилъ
достоинства Барклая.
Мы нарочно сопоставили отношенія Александра къ Аракчееву
и Сперанскому, чтобы оттѣнить врожденную способность Алек-
сандра приближать къ себѣ совсѣмъ разнородные элементы и ра-
ботать съ ними одновременно. Такіе примѣры продолжались въ
теченіе всего его царствованія.
Г. С. Батенковъ оставилъ оригинальныя показанія насчетъ
совѣтовъ, данныхъ ему Сперанскимъ при поступленіи его, Батен-
кова, на службу къ графу Аракчееву. Онъ пишетъ: „Сперанскій
далъ мнѣ слѣдующіе приказанія и совѣты: 1) Ничего никогда
съ нимъ не говорить о военныхъ поселеніяхъ. 2) Ежели не хочу
быть замѣшаннымъ въ хлопоты, вести себя у графа совершенно
по службѣ и избѣгать всѣхъ домашнихъ связей. 3) Никогда не
дать графу замѣтить, а лучше и не думать, что я могу, кромѣ
того, имѣть къ Государю другіе пути".
Затѣмъ, Батенковъ дѣлаетъ такое сравненіе между Арак-
чеевымъ и Сперанскимъ:
„Осмѣливаюсь здѣсь сдѣлать отступленіе, представивъ кратко
параллель между сими лицами:
Аракчеевъ страшенъ физически, ибо можетъ въ жару гнѣва
надѣлать множество бѣдъ; Сперанскій страшенъ морально, ибо
прогнѣвить его — значитъ уже лишиться уваженія. Аракчеевъ за-
висимъ, ибо самъ писать не можетъ и не ученъ. Сперанскій хо-
лодитъ тѣмъ чувствомъ, что никто ему не кажется нужнымъ.
Аракчеевъ любитъ приписывать себѣ всѣ дѣла и хвалиться
силою у Государя всѣми средствами. Сперанскій любитъ крити-
ковать старое, скрывать свою значимость и всѣ дѣла выставлять
легкими.
80
Библиотека"Руниверс"
Аракчеевъ приступенъ на всѣ просьбы къ оказанію стро-
гостей и труденъ слушать похвалы: все исполняетъ, что обѣщаетъ.
Сперанскій приступенъ на всѣ просьбы о добрѣ, охотно обѣ-
щаетъ, но часто не исполняетъ: злорѣчія не любитъ, а хвалитъ
рѣдко.
Аракчеевъ съ перваго взгляда умѣетъ разставить людей со-
образно ихъ способностямъ; ни на что постороннее не смотритъ.
Сперанскій нерѣдко смѣшиваетъ и увлекается особыми уваженіями.
Аракчеевъ рѣшителенъ и любитъ наружный порядокъ. Спе-
ранскій остороженъ и часто наружный порядокъ ставитъ ни
во что.
Аракчеевъ ни къ чему принужденъ быть не можетъ. Сперан-
скаго характеръ сильный можетъ заставить исполнить свою волю.
Аракчеевъ въ обращеніи простъ, своеволенъ, говоритъ безъ
выбора словъ, а иногда и неприлично; къ подчиненнымъ совер-
шенно искрененъ и увлекается всѣми страстями. Сперанскій всегда
является въ приличіи, дорожитъ каждымъ словомъ и кажется не-
искреннимъ и холоднымъ.
Аракчеевъ съ трудомъ можетъ перемѣнить видъ свой по
обстоятельствамъ. Сперанскій, при появленіи каждаго новаго лица,
можетъ легко перемѣнить свой видъ.
Аракчеевъ богомолъ, но слабой вѣры. Сперанскій набоженъ
и добродѣтеленъ, но мало исполняетъ обряды.
Мнѣ оба они нравились, какъ люди необыкновенные; но
Сперанскаго любилъ душою".
1809 годъ можно считать апогеемъ славы и могущества
Наполеона. Все трепетало передъ однимъ его именемъ, все пре-
клонялось передъ нимъ, а въ Германіи владѣтельныя особы без-
численныхъ нѣмецкихъ княжествъ особенно старались получить
благоволеніе Бонапарта и заискивали передъ нимъ, какъ могли,
одинъ за другимъ наѣзжая въ Парижъ. Наполеонъ, въ свою
очередь, осыпалъ милостями германскихъ принцевъ: были созданы
Библиотека "Руниверс"
короли, гросъ-герцоги и герцоги, донынѣ сохранившіе пожало-
ванные имъ титулы. Кромѣ того, брачными узами Наполеонъ ста-
рался закрѣпить эту преданность. Братъ его Іеронимъ женился
на принцессѣ вюртембергской и сталъ въ свойствѣ съ Импе-
ратрицей Маріей Ѳеодоровной; принцъ Евгеній Богарне и мар-
шалъ Бертье женились на баварскихъ принцессахъ, Баденскій
великій герцогъ вступилъ въ бракъ съ Стефаніей, близкой род-
ственницей императрицы Жозефины.
Братья Наполеона и родственники занимали престолы Испаніи,
Голландіи, Вестфаліи, Неаполя, словомъ, мощь корсиканца достигла
высшихъ предѣловъ.
Не доставало только прямого наслѣдника. Жозефина была
безплодна. Тогда Наполеонъ рѣшается на разводъ и ищетъ себѣ
невѣсту. Взоры его сперва обращаются на Россію. Коленкуру
поручено просить руки великой княжны Анны Павловны.
На это предложеніе Александръ отвѣчаетъ не сразу, онъ
тронутъ, по крайней мѣрѣ, наружно, но медлитъ, ибо ему нужно
запросить матушку и получить ея согласіе. Императрица-мать, въ
свою очередь, совѣтуется съ другою изъ дочерей, великой кня-
гиней Екатериной Павловной. На всѣ эти переговоры тратится
много времени, Наполеонъ же не скрываетъ своего нетерпѣнія и
торопитъ Коленкура получить скорѣе отвѣтъ. Хотя вопросъ
между Маріей Ѳеодоровной и сыномъ давно предрѣшенъ, но
опредѣленнаго отвѣта Александръ все-таки не даетъ. Наполеонъ,
предчувствуя отказъ, быстро перемѣняетъ фронтъ и черезъ Мет-
терниха обращается къ Австріи.
Здѣсь дѣло рѣшается быстро: Императоръ Францъ даетъ
согласіе на бракъ дочери Маріи-Луизы.
Пока ѣдетъ еще съ курьеромъ отказъ Александра относи-
тельно его младшей сестры, бракъ Наполеона уже всенародно
объявленъ съ австрійской эрцгерцогиней, а 20 марта/1 апрѣля
1810 года отпраздновано въ Парижѣ и бракосочетаніе.
82
Библиотека"Руниверс"
Въ Петербургѣ смущены и обижены. Затѣмъ, въ теченіе деся-
таго и одиннадцатаго годовъ начинаются недоразумѣнія съ Россіей
и такъ не прекращаются до самаго разрыва.
Поводовъ къ разладу много, но главный споръ о герцогствѣ
Ольденбургскомъ и относительно свободы русскихъ портовъ для
торговли съ Англіей. Никакія старанія ни Коленкура, ни князя
Куракина распутать эти вопросы не приводятъ ни къ какому
результату. Наполеонъ негодуетъ на Коленкура и замѣняетъ его
генераломъ Лористономъ; Александръ недоволенъ своимъ посломъ,
но оставляетъ его въ Парижѣ, найдя другія средства для озна-
комленія съ положеніемъ дѣлъ во Франціи.
Для этой цѣли командируется дважды ловкій флигель-адъ-
ютантъ полковникъ Чернышевъ, посылающій свои донесенія прямо
Императору, помимо посла; одновременно, совѣтникъ русскаго
посольства въ Парижѣ Нессельроде пишетъ, помимо князя Кура-
кина, государственному секретарю Сперанскому. Р. А. Кошелевъ
находится въ непосредственной перепискѣ съ русскимъ послан-
никомъ въ Вѣнѣ, графомъ Г. О. Штакельбергомъ и австрійскимъ
повѣреннымъ въ дѣлахъ Сенъ-Жюльеномъ (ЗаіпѢЛиііеп), опять-
таки помимо канцлера, и все докладывается Кошелевымъ непо-
средственно Императору *). Способъ особый, но онъ присущъ
Императору Александру.
Добавимъ, что не только посолъ ничего не зналъ о пере-
пискѣ между подчиненнымъ и Сперанскимъ, но и самъ канцлеръ,
графъ Румянцевъ, тоже ничего не вѣдалъ объ этомъ фактѣ.
Дѣла же Наполеона впервые постигла неудача. Война съ Англіей
не прекращалась, а въ Испаніи пришлось испытать рядъ пораженій,
борьба приняла ожесточенный характеръ и затягивалась. Разводъ
съ Жозефиной былъ исходной точкой всѣхъ невзгодъ. Какъ бы-
ваетъ съ крупными игроками, такъ случилось и съ Наполеономъ,
'*) См. въ приложеніяхъ письма графа Штакельберга и Сенъ-Жюльена къ Р. А. Кошелеву.
83
Библиотека"Руниверс"
іі регдаіі за шазсоііе. Нуженъ былъ выходъ изъ затруднительнаго
положенія. Выходъ этотъ въ глазахъ Наполеона былъ война съ
Россіей, единственной державой, оказавшей препоны его власто-
любію, и къ этой цѣли направились всѣ его стремленія. Начался
цѣлый рядъ громадныхъ приготовленій къ затѣянной борьбѣ, такъ
какъ Наполеонъ уже болѣе не сомнѣвался, что его союзникъ,
Александръ, готовился упорно къ возможности скораго разрыва,
несмотря на всѣ завѣренія сперва Коленкура, а теперь Лористона,
что Русскій Государь настроенъ миролюбиво. Передъ однимъ
изъ пріемовъ французскаго посла Лористона Александръ написалъ
Р. А. Кошелеву такого рода записку: „Аѵес Іез зепііпіепіз дие
топ ате ргоіеззе, регзоппе ріиз дие тоі п’арргёсіе Гітриізіоп диі
ѵоиз а §иідё. Сопііпиег а ѵоиз ііѵгег аѵес аЬапдоп еі сопііапсе,
регзиадег-ѵоиз цие ]е заигаі іои|оигз ѵоиз сотргепсіге. Тгапциіііізег-
ѵоиз зиг Іез іпциіёіидез цие реиѵепі ѵоиз доппег Іез ргорозіііопз
де Ыароіёоп: у? зиіз ігёз /егтетепі сіёсісіё а пе раз те ргёіег
а аисипе еі а гезіег ІпёЬгапІаЫе (іапз та тагсИе" *). Вотъ въ
общихъ чертахъ та обстановка, при которой прошелъ 1811 годъ.
Въ то время взоры Александра были обращены на всѣ детали,
чтобы подготовить себѣ почву для отчаянной борьбы.
Въ донесеніяхъ графа Сенъ-Жюльена графу Меттерниху,
австрійскій уполномоченный передаетъ цѣлый рядъ интереснѣй-
шихъ разговоровъ, которые онъ имѣлъ неоднократно за 1811 и
начало 1812 года какъ съ самимъ Императоромъ Александромъ,
такъ и съ графомъ Румянцевымъ и Кошелевымъ. Русскій Госу-
дарь входилъ во всѣ мелочи политики, столь сложной, гдѣ глав-
ное велось черезъ посредство Кошелева, минуя канцлера графа
Румянцева, которому сообщалось лишь то, что считалось мало-
важнымъ, или когда нельзя было обойтись безъ его вмѣшатель-
ства. Сенъ-Жюльену было трудно лавировать между Кошелевымъ
*) Собственная Его Величества библіотека.
84
Библиотека "Руниверс"
и канцлеромъ, но онъ блистательно для австрійскихъ интересовъ
велъ свое дѣло, обходя ловко и умѣло всѣ затрудненія, создан-
ныя методомъ Александра вести дѣла внѣшней политики. Доне-
сенія австрійца удивляютъ освѣдомленностью русскихъ обстоя-
тельствъ, знаніемъ людей, вѣрной ихъ оцѣнкой и умѣніемъ пользо-
ваться услугами то одного, то другого. Сравнивая донесенія и
письма Коленкура, и особенно Лористона, можно только дивиться,
насколько ихъ австрійскій коллега лучше понялъ свое назначеніе
при русскомъ дворѣ, и какъ онъ умѣлъ пользоваться знаніемъ
тогдашней обстановки въ петербургскомъ обществѣ. Когда Госу-
дарь началъ приглашать къ себѣ Сенъ-Жюльена, сперва для бесѣдъ
съ нимъ въ аппартаментахъ графа Н. А. Толстого, а потомъ
мало-по-малу звать къ обѣду, то ловкій австріецъ сразу подмѣтилъ
сходность пріемовъ обращенія съ французскими представителями.
Ясно сознавая преимущество Коленкура, попавшаго чуть ли не
въ положеніе царскаго друга, Сенъ-Жюльенъ и не думалъ искать
такого же отношенія къ себѣ; но когда появился неопытный и
наивный Лористонъ, то австріецъ занялъ положеніе уѣхавшаго
Коленкура и сталъ регзопа ^гаііззіша у Александра Павловича. Всѣ
разговоры съ Государемъ переданы почти дословно Меттерниху, съ
разными мѣткими замѣчаніями, которыя отсутствовали въ донесе-
ніяхъ французовъ. Сенъ-Жюльенъ изучилъ до тонкости характеръ
Александра, вполнѣ къ нему примѣнился и отдавалъ должное его
дипломатическимъ способностямъ, ставя Государя гораздо выше
его сотрудниковъ, какъ Румянцева, такъ и Кошелева, и угадавъ
слабости обоихъ. Для Россіи, въ концѣ концовъ, были достигнуты
болѣе или менѣе желанные результаты, такъ какъ Австрія секретно
обязалась при вторженіи Наполеоновскихъ полчищъ въ русскіе
предѣлы играть со своими войсками по возможности нейтральную
роль, схожую съ игранной Россіей въ теченіе кампаніи 1809 года.
Пока Наполеонъ подписывалъ союзные договоры съ Прус-
сіей и Австріей (12/24 февраля и 2/14 марта 1812 года),
85
Библиотека"Руниверс"
Александръ былъ въ оживленной перепискѣ съ наслѣднымъ прин-
цемъ шведскимъ Бернадоттомъ и подготовлялъ съ нимъ союзъ,
вскорѣ заключенный. Но Александра Павловича озабочивала
Польша. Онъ желалъ какими - либо путями привлечь поляковъ
на сторону Россіи. Въ приложеніяхъ читатель найдетъ нѣсколько
интереснѣйшихъ писемъ Государя и князя Чарторыжскаго на эту
тему. Всѣ эти письма не были напечатаны въ корреспонденціи,
изданной Мазадомъ. Въ концѣ февраля 1811 года князь Адамъ
обратился -какъ онъ выразился: „С’езі роиг Іа ргетіёге іоіз бе
та ѵіе дие ]е т’абгеззе а V. М. I. роиг ипе айаіге б’аг§епі“
съ денежной просьбой къ Русскому Императору *). Александръ
не замедлилъ исполнить желаніе бывшаго друга. Банкиру Ралль,
которому задолжали польскій магнатъ и его отецъ, была дана
ссуда въ восемьсотъ тысячъ рублей! — Остальныя письма посвя-
щены исключительно вопросу о роли Польши, въ случаѣ разрыва
съ Франціей.
Въ письмѣ своемъ къ князю отъ 31 января 1811 года
Государь возбуждаетъ прямо, безъ запинокъ, вопросъ о положеніи,
которое приметъ Польша при готовящемся конфликтѣ **). Усло-
вія Императора Александра заключались въ слѣдующихъ двухъ
пунктахъ: 1) (^ие Іе гоуаите бе Роіо^пе зоіі а іатаіз гёипі
а Іа Киззіе, бопі Гетрегеиг рогіега, богёпаѵапі, Іе іііге б’етрегеиг
бе Киззіе еі гоі бе Ро1о§пе;
2) Ипе аззигапсе іогтеііе еі розіііѵе б’ипе ипапітііё бе біз-
розіііопз еі бе зепіітепіз бапз Іез ЬаЬііапіз би БисЬё роиг ргобиіге
се гёзиііаі, циі боіі ёіге §агапіі раг Іа зі^паіиге без іпбіѵібиз Іез
ріиз тагциапіз. Маіпіепапі ]е ѵаіз еззауег бе бітіпиег ѵоз сгаіпіез
зиг Гіпзийізапсе без тоуепз тііііаігез ди’оп а а теііге еп асііоп.
*) Понятно, что наслѣдники постѣснились напечатать это письмо.
Это письмо напечатано у Мазада, но отвѣта Чарторыжскаго уже нѣтъ, а прямо
слѣдуетъ письмо Государя отъ 1 апрѣля 1812 года.
86
Библиотека "Руниверс"
Далѣе Александръ подробно исчисляетъ русскія военныя
силы, ихъ расположеніе, назначеніе и т. д. Характерна еще одна
фраза: „II езі Ьогз бе боиіе цие Ыароіёоп іасЬе бе ргоѵоциег Іа
Киззіе а ипе гиріиге аѵес Іиі, езрёгапі цие ]е Тегаі Іа іаиіе б’ёіге
Га§геззеиг. Сеіа еп зегаіі ипе, бапз Іез сігсопзіапсез асіиеііез, еі ]'е
зиіз бёсібё а пе раз Іа соттеііге".
Приходилось отвѣчать на такія ясно выраженныя требованія.
Князь Чарторыжскій отвѣтилъ 28 февраля, и замѣтно изъ его
письма, что всякое въ немъ слово было обдумано и взвѣшено.
Письмо отправлено изъ Варшавы. Князь старается изложить раз-
личныя теченія въ польскомъ обществѣ и выясняетъ настроеніе
своихъ соотечественниковъ. Есть мѣста въ письмѣ, заслужи-
вающія особаго вниманія. Такъ: „Оп пе заигаіі зе іатіііагізег цие
реи а реи аѵес Гібёе цие Іа Киззіе риіззе ]атаіз ѵоиіоіг би Ьіеп
а Іа Роіо^пе, еі Іиі ойгіг зіпсёгетепі за гё^ёпёгаііоп. Тоиі еп гесоп-
паіззапі Іез циаіііёз циі бізііп§иепі V. М., оп з’іта§іпе ци’іі іаиі
зёрагег за регзоппе бе Іа роііііцие бе зоп саЬіпеі еі бе Гезргіі циі
гё§пе бапз зоп агтёе. Сез бегпіегз, оп Іез зиррозе а ]атаіз Ьозіі-
Іез аи пот роіопаіз..." Все сводится къ возвращенію Польши къ
ея границамъ до перваго раздѣла и возстановленію конституціи
3 мая 1791 года. Чарторыжскій не скрываетъ симпатій боль-
шинства къ Наполеону и вѣры въ непобѣдимость его оружія. Эта
мысль преслѣдуетъ и его лично, и онъ умоляетъ Государя уво-
лить его окончательно отъ всякой службы и дать отставку. Князь
Адамъ чувствуетъ, что скоро очутится въ весьма неловкомъ поло-
женіи, и въ этомъ случаѣ его помышленія чисты и благородны.
Теперь же онъ намѣренъ уѣхать изъ Польши за границу, на мине-
ральныя воды въ Австрію, чтобы не компрометировать себя дома.
Такое рѣшеніе было умно и показывало крайнюю осторожность
бывшаго министра иностранныхъ дѣлъ въ Россіи.
Онъ выжидалъ на всякій случай лучшихъ дней для Польши;
ему было выгодно занять нейтральное положеніе въ средѣ поляковъ,
87
Библиотека"Руниверс"
ни во что не вмѣшиваться и спокойно смотрѣть на возгорав-
шуюся борьбу. Если сила окажется на сторонѣ Наполеона, то
покончить разъ навсегда всѣ счеты съ Россіей при содѣйствіи и
покровительствѣ Франціи, если побѣда склонится подъ русскія
знамена, то смягчить заслуженный гнѣвъ земли Русской и ея
повелителя и найти шобиз ѵіѵепбі съ могучей Россіей. Расчеты
польскаго князя оказались правильными, его послѣдующая роль
послѣ окончанія Отечественной войны это покажетъ.
Дальнѣйшія приготовленія Россіи къ грядущей бѣдѣ мы
постараемся подробно разсмотрѣть въ слѣдующей главѣ.
88
Библиотека"Руниверс"
ГЛАВА III.
Борьба съ Наполеономъ
1812—1815.
„Ле іп’еп&а^е зиг ІЧіоппеиг а пе
ріиз ігаііег де Іа раіх іизци’аи іоигой
Іе зоі де Іа Киззіе зега епііёгетепі
риг^ё де Іа ргёзепсе де Геппеті“.
(Изъ письма Императора Александра къ
императору Наполеону, переданнаго Ба-
лашовымъ).
Н. М. Лонгиновъ, секретарь Императрицы Елисаветы Але-
ксѣевны, такъ описалъ въ письмѣ къ графу С. Р. Воронцову
русское правительство и людей, стоящихъ въ ту годину у власти *).
„Письмо сіе назначается для Васъ единственно.... Коль скоро
правительство составлено изъ частей, не согласныхъ между собою,
нельзя ожидать, чтобы оное могло поддерживать себя иначе какъ
интригами; а сіи, распространяясь повсюду, наполняютъ всѣ мѣста,
зависящія отъ онаго. Такимъ образомъ стоитъ только упомянуть
имена министровъ нашихъ, чтобы все понять и всѣхъ оцѣнить,
какъ должно.
„Графъ Румянцевъ одинъ, можно сказать, наибольше имѣлъ
вліянія на всѣ мѣры правительства. Если не купленъ Франціей,
*) См. ХХШ книгу Архива князя Воронцова.
89
Библиотека "Руниверс"
то только изъ-за своей глупости и неспособности; всегда такъ
дѣйствовалъ, какъ бы на жалованіи Бонапарта, до того, что если
бывали когда минуты добраго расположенія Государя къ доброму
дѣлу, то оное не иначе исполнялось, какъ мимо него. При всемъ
томъ, онъ вообразилъ и заставилъ многихъ о себѣ думать, что
онъ Макіавель, хотя голова его нисколько не похожа на сего
умнаго софиста въ политикѣ....
„ Козодавлевъ, министръ внутреннихъ дѣлъ, есть его креатура,
подлѣйшій изъ подлецовъ, знающій порядокъ и теченіе обыкно-
венныхъ дѣлъ и ничего, и никогда не значившій, много препят-
ствовалъ сближенію Россіи съ Англіей и постоянно показывалъ
себя врагомъ послѣдней. Сей глупый педантъ никакого, никогда
вліянія, даже понятія о политической системѣ нашей, если то
можно назвать системой, не имѣлъ....
„Барклай, выведенный изъ ничтожества Аракчеевымъ, который
думалъ управлять имъ, какъ секретаремъ, когда вся армія возне-
навидѣла его самого, показалъ, однакоже, характеръ, коего Арак-
чеевъ не ожидалъ, и съ самаго начала взялъ всю власть и мо-
гущество, которыя Аракчеевъ думалъ себѣ одному навсегда при-
своить, но ошибся, присвоивъ ихъ мѣсту, а не себѣ, и Барклай
ни на шагъ не уступилъ ему, когда вступилъ въ министерство.
Сколько я могу судить, Барклай есть честный и тяжелый нѣмецъ,
съ характеромъ и познаніями, кои, однакожъ, не достаточны для
министра. При томъ, не имѣя ни связей, ни могущихъ друзей,
Барклай одинъ стоялъ противъ всѣхъ бурь, пока, наконецъ, Оль-
денбургскіе и Сперанскій, какъ утверждаютъ, приняли его подъ
свое покровительство.
„Траверсе, по сходству положенія своего съ Барклаемъ, нашелъ
въ немъ одномъ, можно сказать, товарища и друга; но въ дѣлахъ
никогда, ничего не значилъ. Гурьевъ, человѣкъ съ хорошими пра-
вилами и довольно честный, но пренеспособный къ мѣсту и
дѣламъ, поддерживаемый Н. А. Толстымъ, А. Н. Голицынымъ и
90
Библиотека"Руниверс"
другими придворными, часто боролся со Сперанскимъ, но устоялъ,
не имѣвъ почти никакихъ сношеній съ прочими товарищами своими,
и въ дѣлахъ, кромѣ своей части, никогда голоса не имѣлъ.
Алексѣй Разумовскій, начальникъ и покровитель московскихъ
мартинистовъ, зарывшись въ ботанику и метафизику, былъ и есть
находкой для всякихъ педантовъ, подъ именемъ ученыхъ, кои
все могли дѣлать, лишь бы не нарушали его лѣности и покоя,
и вездѣ въ ученыхъ обществахъ ввели правила такія, кои въ
одной Франціи покровительствуемы.
Сперанскій глубоко проникнулъ и для достиженія своей
цѣли разсудилъ, что надо революцію начать съ образованія юно-
шества безъ разбора, по своимъ правиламъ, въ предосужденіе
дворянству и заслугамъ предковъ. Ему надобно было не Зава-
довскаго, а того, кто бы ему не мѣшалъ. Разумовскій выполнилъ
сію цѣль, въ прочихъ дѣлахъ не участвуя.
„Дмитріевъ, піита, человѣкъ прямой и честный, немного мар-
тинистъ, шелъ своей дорогой, не входя въ большія связи, кромѣ
какъ съ старинными пріятелями, Балашовымъ и Разумовскимъ;
съ прочими онъ мало знался и дѣлалъ одни свои дѣла. Мини-
стерство, такъ составленное, не могло почти дѣйствовать. Для него
надобна была душа; нашлась она въ Сперанскомъ, къ несчастію
Россіи. Креатура Кочубея; самъ Кочубей, вывезшій изъ Парижа
знаменитый планъ совѣта, правительства, всеобщаго образованія,
сталъ у него секретаремъ и исполнителемъ. Самъ Румянцевъ, при
всей своей гордости, былъ у ногъ его. Сперанскій преобразовалъ
правительство, воспитаніе, армію, финансы. Сенатъ остановилъ
его, тогда какъ разрушеніе онаго было начертано, и великій
творецъ онаго забытъ....
„Описавъ такимъ образомъ корень зла, можно удобнѣе при-
ступить къ отраслямъ, кои не меньше имѣли вліянія и на нашу
армію. Нѣкто Фуль, который принятъ изъ прусской въ нашу
службу генералъ-майоромъ, былъ творцомъ нашего плана войны.
91
Библиотека "Руниверс"
Человѣкъ сей имѣетъ большія математическія свѣдѣнія, но есть
не иное что, какъ нѣмецкій педантъ, и совершенно имѣетъ видъ
пошлаго дурака. Онъ самый начертилъ планъ Іенской баталіи и раз-
рушенія Пруссіи. Барклай и Ольденбургская фамилія покровитель-
ствовали ему, какъ нѣмцу, Сперанскій — какъ человѣку нужному,
или по крайней мѣрѣ ни въ чемъ ему немѣшающему"....
Картина, вышедшая изъ-подъ пера Лонгинова, не лестная,
скорѣе безотрадная, но, къ счастію, здѣсь многое преувеличено,
многое невѣрно, однако, это показаніе цѣнно потому, что изъ
него видно, насколько ненависть къ Сперанскому была распро-
странена, и даже затмила человѣка скромнаго, наблюдательнаго,
какимъ былъ Лонгиновъ.
Что же было сдѣлано для защиты Русскаго государства отъ
нашествія иноплеменниковъ?
Приготовленія начались уже съ 1810 года. Въ области военной
два человѣка сдѣлали очень многое. То были Барклай и Аракчеевъ.
Они неустанно работали для приведенія въ порядокъ всѣхъ
отраслей русской арміи. Работа была не изъ легкихъ. Многіе
открыто выражали недовольство, но желѣзная воля Алексѣя
Андреевича и методичный и спокойный Барклай сдѣлали, что
могли, не обращая вниманія на критику и интриги. Еще въ октябрѣ
1811 года графъ Аракчеевъ представилъ въ Государственный
Совѣтъ собственноручно—написанное мнѣніе „по дѣлу о наборѣ
рекрутъ въ государствѣ". Приводимъ это мнѣніе цѣликомъ, какъ
образчикъ Аракчеевскихъ резолюцій.
„Департаментъ Государственнаго Совѣта военныхъ дѣлъ
къ разсужденію своему основалъ изъ сего дѣла два вопроса:
сколько собрать рекрутъ, и на какихъ правилахъ оный сборъ
•произвесть.
„Къ разсмотрѣнію перваго вопроса департаментъ разсуждалъ,
что когда сборомъ происшедшаго года трехъ человѣкъ съ пяти-
сотъ армія и безъ важныхъ въ нынѣшнемъ году военныхъ
92
Библиотека"Руниверс"
дѣйствій къ наступающему 1812 году только получаетъ одно
укомплектованіе, безъ всякаго остатка для запаса, то изъясняемыя
военнымъ министромъ военныя обстоятельства, конечно, требуютъ
уже рекрутъ не только для одного укомплектованія арміи, но и для
непредвидимыхъ случаевъ въ значительномъ запасѣ. Обращаясь
потомъ ко второму вопросу, состоящему въ правилахъ пріема
рекрутъ, разсуждалъ что:
1) хотя производимый послѣдній пріемъ рекрутъ при-
знается весьма строгимъ и для общества тягостнымъ, потому что
по мѣрѣ строгаго набора въ пріемѣ покупаемыхъ людей на службу
должно ожидать уменьшенія вышеисчисленной въ запискѣ воен-
наго министра годовой обыкновенной убыли въ арміи, прости-
рающейся до 71 /т. человѣкъ и составляющей десятую часть
всей арміи; но самая сія строгость пріема должна, кажется, умень-
шить наборъ оныхъ, хотя впослѣдствіи времени, ибо вышепри-
веденнымъ исчисленіемъ Военнаго министерства годичная обык-
новенная убыль въ арміи составляетъ десятую часть. Слѣдова-
тельно, таковая убыль арміи, происходящая отъ слабости посту-
пающихъ на службу людей, производитъ не только уменьшеніе
общаго народосчисленія, но и вредъ самой арміи. Потому на семъ
расчетѣ армія не можетъ имѣть большого количества старыхъ
солдатъ, которые, безъ сомнѣнія, полезнѣе молодыхъ.
2) конечно, изъ числа такой значительной убыли въ арміи
большая часть оныхъ выбываетъ по неспособности отставкой, но
какъ сіи люди на вышеписанномъ расчетѣ должны выбывать изъ
службы въ молодыхъ лѣтахъ и оставаться во все время празд-
ными и обществу безполезными, то и они составляютъ собою
въ государственномъ составѣ ни что иное, какъ ту же общую
убыль въ людяхъ.
„Сіи общія разсужденія Военнаго департамента о строгости
пріема и убыли въ арміи людей обратили департаментъ къ изъ-
ясненію такихъ способовъ облегченія въ пріемѣ рекрутъ, которые
93
Библиотека"Руниверс"
не дѣлали бы ни малѣйшаго вліянія на здоровіе и крѣпость отда-
ваемыхъ на службу людей. А, дѣлая облегченія сей необходимой
государственной повинности, уменьшали бы вмѣстѣ съ онымъ
и случающіяся при этомъ злоупотребленія" *).
За тотъ же октябрь 1811 года имѣется другая записка графа,
озаглавленная: „Голосъ графа Аракчеева въ Государственномъ
Совѣтѣ о продажѣ рекрутскихъ квитанцій изъ казны за двѣ
тысячи пятьсотъ (2500) рублей".
„Мѣра, предполагаемая о выпускѣ отъ казны за деньги рекрут-
скихъ квитанцій, представлена въ благодѣтельномъ видѣ народнаго
облегченія, но въ то же самое время и въ знатномъ сборѣ денеж-
ной суммы на расходы Государственнаго Казначейства, почему, раз-
суждая о народномъ облегченіи, должно разсмотрѣть слѣдующее:
„Повинность рекрутская въ государствѣ есть, безъ сомнѣнія,
тягостнѣйшая изъ всѣхъ повинностей, но облегчается собствен-
нымъ разсужденіемъ каждаго вѣрноподданнаго, что она основана
на вѣрныхъ и истинныхъ исчисленіяхъ нуждъ государственной
защиты и отправляется всѣми сравнительно; а предлагаемая продажа
квитанцій освобождаетъ однихъ богатыхъ людей отъ сей необходи-
мой повинности, существенно разстраиваетъ вышеписанныя каждаго
объ ней заключенія и возродитъ въ народѣ общее сомнѣніе въ
мѣрахъ исчисленія сей повинности на государственную защиту.
„Вотъ неудобство ея въ общемъ обозрѣніи оной, но, пред-
ставляя сходно сему предположенію, что сія продажа есть благо-
дѣяніе правительства для богатыхъ, не должна ли возродить сія мѣра
большое уныніе духа въ бѣдныхъ, когда они изъ онаго ясно
увидятъ, что и самое правительство печется нынѣ неуравнительно
о всѣхъ сословіяхъ, а открываетъ благодѣянія свой за деньги,
не заботясь о томъ, что состояніе бѣднаго передъ богатымъ уже
есть и безъ онаго тягостно.
-) Архивъ канцеляріи Военнаго Министерства.
94
Библиотека "Руниверс"
„Правда, сія мѣра неуравнительнаго благодѣянія прикрывается
вербованіемъ вольныхъ людей, но можетъ ли сія вербовка пред-
ставиться достовѣрной каждому, когда находящіеся и нынѣ вер-
буемые въ армію полки затрудняются въ наполненіи себя людьми;
да и положивъ, что назначенное число оныхъ наполнится пред-
полагаемыми въ семъ представленіи бродягами, то не будутъ ли
они въ тягость арміи въ нынѣшнемъ ея расположеніи, и не раз-
строятся ли всѣ до сего сдѣланныя распоряженія въ арміи?!
„Наконецъ, должно обратиться къ заключительнымъ разсу-
жденіямъ: что если бы умственно предполагаемая вербовка впо-
слѣдствіи оказалась по какому-либо случаю неудобноспособною
мѣрою, то какимъ другимъ образомъ правительство можетъ
выполнить наполненіе сихъ людей, кромѣ прибавки числа онаго
въ предыдущемъ рекрутскомъ наборѣ, и тогда уже каждому ясно
откроется, что предполагаемое благодѣяніе богатымъ есть угнетеніе
для бѣдныхъ. Слѣдовательно, это должно назваться не облегче-
ніемъ, а народною тягостью.
„Касательно наполненія Государственнаго Казначейства суммою,
то также, кромѣ невѣрности въ числѣ оной, по неизвѣстному
еще числу желающихъ искупить квитанціи, за сію столь знатную
сумму, кажется, оный сборъ сдѣлаетъ въ народѣ неблаговидный
толкъ, представляющійся въ видѣ продажи людей изъ государ-
ственной службы".
Заключенный миръ съ Турціей (16/28 марта 1812 г.) и все
большее сближеніе съ Швеціей гарантировали Россіи южный и
сѣверный фронты. Вскорѣ съ послѣдней былъ подписанъ союзный
договоръ. Шведскій наслѣдный принцъ Бернадоттъ, честолюбивый
и подвижный по своей натурѣ гасконца, давно искалъ сближенія
съ Александромъ. Между ними завязалась оживленная переписка,
часть которой недавно только издана. Именно Бернадоттъ первый
указалъ Русскому Государю на способъ веденія войны съ На-
полеономъ— избѣгать сраженій и стараться втягивать полчища
95
Библиотека"Руниверс"
врага все болѣе въ глубь страны *). Того же взгляда держался'
другой иностранецъ, нѣмецъ Фуль, недавно (1806 г.) перешедшій
на русскую службу и сразу ставшій ненавистнымъ всѣмъ почти
русскимъ военнымъ, смотрѣвшимъ на него, какъ на бездарнѣйшаго
стратега и педанта **). Если Александръ Павловичъ такъ настойчиво
заявлялъ всѣмъ и каждому, что онъ ни за что первый не откроетъ
враждебныхъ дѣйствій противъ Наполеона, то эта настойчивость
объясняется вполнѣ созрѣвшимъ у него въ головѣ планомъ борьбы.
Основная идея уже была намѣчена и нашла поддержку въ средѣ
многихъ изъ нашихъ генераловъ, а особенно въ осторожномъ
Барклаѣ.
Здѣсь умѣстно вспомнить и подчеркнуть, что обдуманные
ходы Русскаго Государя стали его отличительной чертой вскорѣ
послѣ Тильзита, когда произошелъ первый замѣтный переломъ
въ его характерѣ, замѣтный для насъ, но скрытый отъ боль-
шинства его современниковъ и скрытый нарочно, обдуманно,
съ замѣчательной послѣдовательностью и настойчивостью.
Обращаемъ еще разъ вниманіе на удивительное письмо Госу-
даря изъ Эрфурта, отъ 25 августа 1808 года, къ его матушкѣ Импе-
ратрицѣ Маріи Ѳеодоровнѣ. Вотъ тѣ мѣста этого письма, которыя
заслуживаютъ быть отмѣченными: „.... Моментъ, выбранный для
свиданія, именно таковъ, что налагаетъ на меня обязанность не
избѣгать его. Наши, интересы послѣдняго времени заставили насъ
заключить тѣсный союзъ съ Франціей; мы сдѣлаемъ все, чтобы
доказать ей искренность, благородство нашего образа дѣйствій....
„... Мы спокойно увидимъ его паденіе, если на то воля Про-
видѣнія, и болѣе чѣмъ правдоподобно, что государства Европы,
*) „Соггезропдапсе іпёсіііе сіе ГЕтрегеиг Аіехапдге еі де Вегпадоііе репдапі Гаппёе
1812“ раг X., 1909.
**) Императоръ Александръ писалъ Фулю 12 декабря 1813 г.: „С’езі ѵоиз диі аѵег
соп^и Іе ріап диі, аѵес Гаіде де Іа Ргоѵідепсе, а еи роиг зиііе Іе заіиі де Іа Киззіе еі аиззі
сеіиі де ГЕигоре“.
96
Библиотека "Руниверс"
Императрица
Елисавета Алексѣевна
Великая Княгиня
Екатерина Павловна
М. А. Нарышкина
Баронесса Ю. Крюденеръ
Библиотека "Руниверс"
уставъ отъ бѣдствій, которымъ они подвергались такое долгое
время, и не подумаютъ начинать борьбы съ Россіей изъ мести
за то только, что она была союзницей Наполеона въ то время,
когда каждое изъ нихъ стремилось къ тому же.... Если Провидѣніе
опредѣлило паденіе этого колоссальнаго государства, сомнѣваюсь
въ томъ, чтобы оно могло быть внезапнымъ, но даже, если это
произойдетъ вдругъ, было бы благоразумнѣе подождать этого
паденія и тогда только принять мѣры. Таково мое мнѣніе....
„.... Въ моемъ политическомъ поведеніи я могу только слѣ-
довать указаніямъ моей совѣсти, моему главному убѣжденію,
моему желанію, которое меня никогда не покидаетъ, быть полез-
нымъ отечеству. Вотъ что, матушка, счелъ я долгомъ отвѣтить
Вамъ на Ваше письмо; признаюсь, мнѣ тяжело видѣть, что,
когда я имѣю въ виду только интересы Россіи, чувства, которыя
составляютъ дѣйствительную силу моего образа дѣйствій, могутъ
быть такъ непонятны".
Слѣдовательно, еще осенью 1808 года Александръ совершенно
ясно отдавалъ себѣ отчетъ въ предпринятыхъ имъ дѣйствіяхъ.
Нужно было еще разъ укрѣпить, хоть наружно, союзныя отно-
шенія съ Наполеономъ, усыпить его, а самому только готовиться
и наблюдать, когда настанетъ та желанная минута, что союзникъ
его окажется зрѣлымъ для крушенія своего могущества и славы.
Въ Эрфуртѣ этого не понялъ Сперанскій. Онъ былъ ослѣпленъ
геніальностью Наполеона и думалъ, что его Державный покрови-
тель испытывалъ тѣ же чувства. Для Сперанскаго это было роковой
ошибкой. Но другой человѣкъ, весьма пронырливый и умный,
понялъ Александра, хотя еще не вполнѣ.
То былъ герцогъ Беневентскій Таллейранъ. Они имѣли случай
вторично встрѣтиться и обмѣняться взглядами, сдѣлать другъ другу
нѣкоторые намёки, которые впослѣдствіи обоимъ очень пригоди-
лись. Изъ Веймара, въ 1808 году, т.-е. въ ту же эпоху Эрфурта,
Александръ писалъ сестрѣ Екатеринѣ: „Вопарагіе ргёіепд цие ]е
,	97
Библиотека"Руниверс"
пе зиіз срі’ші зоі. Кіга Іе тіеих диі гіга Іе сіетіег! еі тоі ]е
теіз іоиі топ езроіг еп Біеи". Мы могли бы къ этому добавить,
что надежда Александра была не только на одного Бога, но и на
свои собственныя способности и силу воли. Такимъ образомъ не
подлежитъ сомнѣнію, что Государь велъ строго обдуманную линію;
интересъ, проявленный въ Тильзитѣ къ личности Наполеона,
давно остылъ, тутъ исчезла „Іа сигіозііё" видѣть и говорить съ
Бонапартомъ, а явилось опредѣленное желаніе обойти и сломать
мощь непрошеннаго союзника.
1809 годъ далъ блестящія доказательства политики Александра;
открылъ глаза Австріи на истинныя намѣренія Русскаго Импера-
тора и разочаровалъ во многомъ Наполеона, не ждавшаго такой
двойной игры. Это разочарованіе шло послѣдовательно отъ Шён-
брунскаго мирнаго договора до отказа въ рукѣ русской великой
княжны, и только тогда Наполеонъ созналъ свои ошибки и круто
перемѣнилъ тактику. Но было уже поздно. Нѣкоторые грѣхи въ
политикѣ не проходятъ даромъ.
Болѣе извинительны французскіе послы, пребывавшіе въ тѣ
годы въ Петербургѣ, особенно Лористонъ, никогда не бывшій
дипломатомъ. Что же касается Коленкура, то о немъ еще не
сказано послѣднее слово. Если онъ началъ уже измѣнять въ
бытность его посломъ, то скорѣе безсознательно *), но что
сказать о перепискѣ его съ Александромъ послѣ отъѣзда изъ
Россіи, перепискѣ, которая шла черезъ руки Сперанскаго и Нес-
сельроде!? Къ сожалѣнію, нѣтъ еще надежды на обнародованіе
этихъ писемъ, потому что наслѣдники Коленкура, господа д’Эпёиль
(сГЕзреиіІІез) и Кергорлэ (Ріегге сіе Кег^огіау), не только сами
не дѣлаютъ попытокъ напечатать имѣющіеся у нихъ богатые
матеріалы, но никого не допускаютъ до Коленкуровскаго архива,
*) Ь’Еигоре еі Іа Рёѵоіиііоп /гап{аі$е раг АІЬегі 8оге1, ѵоіг ра§е 512, Т. VII. „Ь’аітаЫе
Саиіаіпсоигі, ргёоссирё б’еНасег Іез ітргеззіопз би тагіа&е, пе бёсоиѵге рагіоиі цие Іоуаиіё,
бёзіг бе ріаіге, атоиг бе Іа раіх. II Іе сгоіі, іі Гёсгіі а Рагіз*.
98
Библиотека "Руниверс"
несмотря на неоднократныя къ нимъ обращенія. Лично я дважды
получилъ категорическіе отказы отъ обоихъ представителей наслѣд-
никовъ герцога Виченцскаго (бис бе Ѵісепсе), такъ какъ мужеское
потомство Коленкура прекратилось. Между тѣмъ извѣстно, что
Коленкуръ на досугѣ, во времена реставраціи, написалъ обширные
мемуары, и что въ его архивѣ хранятся не только переписка съ
Александромъ, но и письма Наполеона, полученныя за его пребы-
ваніе въ Петербургѣ и позже. Такіе пробѣлы досадны, но съ ними
надо мириться.
Пока шла постепенная подготовка къ предстоящему столкно-
венію съ Наполеономъ, большинство въ Россіи критиковало дѣя-
тельность Государя и правительства. Начиная съ 1807 года, заклю-
ченный союзъ съ корсиканцемъ никогда не былъ популяренъ *),
вторичная поѣздка въ Эрфуртъ еще болѣе подверглась нарека-
ніямъ, а когда послѣ 1809 года обнаружились первыя недоразу-
мѣнія между союзными императорами, то критика еще усилилась.
Упрекали за мнимое легкомысліе не одного Александра Павловича,
но и его ближайшихъ сотрудниковъ, въ лицѣ Сперанскаго и графа
Н. П. Румянцева, подозрѣвая обоихъ въ желаніи болѣе соблюдать
интересы Франціи, чѣмъ Россіи.
Говоръ о ихъ дѣяніяхъ и клевета только росли, и обоихъ
прямо таки обвиняли въ измѣнѣ, особенно Сперанскаго. Эти
слухи доходили до Государя въ теченіе двухъ предшествовавшихъ
разрыву годовъ, но, видимо, Александръ оставался глухъ къ такого
рода сплетнямъ, и союзъ не прекращался. Но съ средины
1811 года возбужденіе возрастало все болѣе и болѣе, несмотря
на неотъемлемыя доказательства, что русское правительство стало
открыто уже готовиться къ войнѣ.
Молва гласила, что Императоръ окруженъ измѣнниками, и
клевета дошла до крайнихъ предѣловъ. Къ началу 1812 года
*) См. Записку Н. М. Карамзина 1807 года въ приложеніяхъ.
99
Библиотека "Руниверс"
враги Сперанскаго, въ лицѣ Аракчеева, Балашова, Шишкова,
шведа Армфельда и великой княгини Екатерины Павловны, нашли
моментъ подходящимъ, чтобы тѣми или другими средствами
сломать ему шею. Имъ удалось, не безъ труда, поколебать довѣріе
Александра и вселить сомнѣніе въ его душу. Исторія паденія
Сперанскаго, выразившаяся неожиданно 17 марта 1812 г. уволь-
неніемъ его отъ всѣхъ должностей и ссылкой, стала слыть за
легендарную сказку, покрытую какой-то таинственной завѣсой.
Но дѣло обстояло гораздо проще, и мы въ немъ тщетно искали
даже тѣни таинственности.
Когда струны общественнаго мнѣнія натянуты до-нёльзя, осо-
бенно въ минуту опасности и полной неизвѣстности, какъ то
было до начала Отечественной войны, то для возбужденной толпы
требуется жертва искупленія. Этой жертвой и сдѣлался несчастный
М. М. Сперанскій. Онъ и не думалъ измѣнять ни Россіи, ни ея
Государю; онъ былъ просто неостороженъ, самоувѣренъ, одинокъ
и слишкомъ необузданъ въ разговорахъ. Ему случалось крити-
ковать и Государя, и его распоряженія или отсутствіе оныхъ;
эти-то толки дошли до Александра, но уже въ формѣ неопровер-
жимыхъ доказательствъ, которыя ему передавались вышеозначен-
ными лицами на словахъ или путемъ перлюстраціи. Вѣрилъ ли имъ
безусловно Александръ? Врядъ ли это допустимо, но Государь
понялъ главное, что нужна жертва для успокоенія встревоженныхъ
умовъ.
И тогда станетъ понятнымъ выраженное Государемъ сужденіе
о Сперанскомъ, что „онъ никогда не измѣнялъ Россіи, но измѣ-
нялъ исключительно лично мнѣ“. Другими словами, Сперанскій
осмѣливался критиковать Императора за его спиною, а иногда
и острить насчетъ Александра. Вотъ въ чемъ заключалась—личная
измѣна. Тогда Благословенный монархъ рѣшился выдать Сперан-
скаго его врагамъ, съ грустью и болью въ сердцѣ, со слезами
на глазахъ, но выдалъ, зная, однако, что онъ не виновенъ и не
100
Библиотека "Руниверс"
предатель. Подробности опалы Сперанскаго разсказаны на всѣ
лады и его біографомъ, барономъ М. А. Корфомъ, и Шильдеромъ,
и въ безчисленныхъ воспоминаніяхъ и запискахъ. Всѣ чего-то
добивались, чего-то искали, и ничего не нашли, но придумали
самыя фантастическія предположенія. . Суть дѣла была гораздо менѣе
сложна. Враги, найдя время удобнымъ для всеобщей атаки на
ненавистнаго имъ царскаго любимца, представили, слѣдующія обви-
ненія: возбужденіе народныхъ массъ налогами, разореніе финан-
совъ и недоброжелательные отзывы о правительствѣ. Но, видя,
что такое обобщеніе обвиненій мало смущаетъ Александра, они
раскрыли цѣлый будто бы затѣянный заговоръ для освѣдомленія
Наполеона. Дѣло въ томъ, что Сперанскому было поручено вести
переписку съ Нессельроде, гдѣ главные французскіе государ-
ственные дѣятели были обозначены подъ выдуманными именами *).
Но Сперанскій не ограничился этими свѣдѣніями и самовластно,
безъ разрѣшенія свыше, требовалъ, чтобы ему передавали вообще
всѣ секретныя бумаги и донесенія изъ министерства иностран-
ныхъ дѣлъ, очевидно, безъ вѣдома канцлера графа Румянцева.
Нашлось нѣсколько довѣрчивыхъ чиновниковъ, которые безпре-
кословно исполняли его желаніе. То были дѣйствительный статскій
совѣтникъ Бекъ и экспедиторъ его канцеляріи Жерве.
Это все оказалось сущей правдой, но Балашовъ, какъ
министръ полиціи, при посредствѣ разныхъ низшихъ агентовъ и
клевретовъ, сумѣлъ настолько сгустить краски, что это обвиненіе
подѣйствовало весьма непріятно на Государя. А такъ какъ почва
уже была подготовлена многочисленными недоброжелателями Спе-
ранскаго, то обвиненіе подѣйствовало. Кромѣ того, во время
послѣдней поѣздки Александра въ Тверь къ сестрѣ Екатеринѣ,
историкъ Н. М. Карамзинъ лично представилъ Императору записку
*) Такъ, Таллейранъ — топ аті Непгу; Коленкуръ — НоНзсйіпаку; Императоръ Але-
ксандръ -Ьоиізе и т. д.
101
Библиотека "Руниверс"
„О древней и новой Россіи" и въ разговорахъ съ Александромъ
убѣждалъ его остановиться на пути реформъ, безполезныхъ и
приносящихъ только одинъ вредъ родинѣ. Одновременно еще
усиленно агитировали противъ любимца два иностранца: шведъ
Армфельдъ и сардинецъ Жозефъ де-Мэстръ, видя въ лицѣ фаво-
рита только вреднѣйшаго революціонера, подкапывающагося подъ
основы всѣхъ государственныхъ началъ и старавшагося всѣми
способами дискредитировать царскую власть.
Самый фактъ опалы разсказанъ сжато и ясно барономъ
М. А. Корфомъ. Привожу дословно это описаніе: „17 марта
1812 г., въ воскресеніе, Сперанскій за обѣдомъ получилъ черезъ
фельдъегеря приказаніе явиться къ Государю въ 8 часовъ вечера.
Эти приглашенія случались часто, и Сперанскій спокойно поѣхалъ въ
Зимній дворецъ. Въ секретарской комнатѣ дожидались дежурный
генералъ-адъютантъ и два министра, но государственный секретарь
былъ позванъ прежде ихъ. Цѣлыхъ два часа продолжалась аудіенція.
Наконецъ, дверь отворилась, и Сперанскій вышелъ, блѣдный и
взволнованный. Торопливо уложивъ въ портфель бумаги и про-
стясь съ министрами, онъ отправился домой *). Здѣсь уже ожидалъ
его министръ полиціи Балашовъ. Кабинетъ его былъ опечатанъ.
У Сперанскаго не хватило духа проститься съ семействомъ. Поздно
ночью онъ выѣхалъ изъ Петербурга, въ сопровожденіи частнаго
пристава, въ ссылку, мѣстомъ которой былъ назначенъ Нижній-
Новгородъ. Его ближайшій пріятель Магницкій, впослѣдствіи такъ
храбро перешедшій въ другой лагерь **), былъ тоже арестованъ
ночью и сосланъ". О смущеніи и скорби Александра существуютъ
различныя свидѣтельства, которымъ можно вѣрить. Самое прав-
дивое—князя Александра Николаевича Голицына, видѣвшаго Госу-
даря 18 марта, и которому было сказано Его Величествомъ:
*)	По другой версіи Сперанскій прямо изъ дворца заѣзжалъ къ Магницкому, но не
засталъ его дома, такъ какъ онъ уже былъ арестованъ.
**	) Т.-е. къ Аракчееву.
102
Библиотека "Руниверс"
„Если бы у тебя отсѣкли руку, ты, вѣрно, кричалъ бы и жаловался,
что тебѣ больно: у меня въ прошлую ночь отняли Сперанскаго,
а онъ былъ моей правой рукой!"
Но существовала и другая версія. Говорили, что Александръ,
въ пылу негодованія на своего любимца, хотѣлъ будто бы при-
мѣнить къ нему высшую кару, другими словами—смертную казнь.
Мы придаемъ мало вѣры такому слуху, ходившему вслѣдствіе
извѣстнаго письма проректора Дерптскаго университета Паррота,
который легко поддавался настроенію минуты и часто преувели-
чивалъ событія. Этотъ скучнѣйшій балтійскій нѣмецъ имѣлъ
страсть давать совѣты Государю по различнымъ вопросамъ въ
безконечныхъ посланіяхъ; въ данномъ случаѣ, онъ видѣлъ Але-
ксандра за два дня до паденія Сперанскаго, и, вѣроятно, въ разговорѣ
о немъ Государь выражался рѣзко. Тогда Парротъ, 16 марта, т.-е.
наканунѣ катастрофы, написалъ письмо Императору, стараясь смяг-
чить гнѣвъ его на Михаила Михайловича. Письмо написано съ
обычнымъ паѳосомъ по-французски. Даемъ выдержку изъ него
въ переводѣ:
„Одиннадцать часовъ ночи. Вокругъ меня глубокая тишина.
Сажусь писать моему возлюбленному, моему боготворимому Але-
ксандру, съ которымъ не хотѣлъ бы никогда разлучаться. Уже
сутки прошли со времени нашего прощанья, но сердце влечетъ
меня еще разъ возобновить его на письмѣ... Въ минуту, когда
Вы вчера довѣрили мнѣ горькую скорбь Вашего сердца объ из-
мѣнѣ Сперанскаго, я видѣлъ Васъ въ первомъ пылу страсти и
надѣюсь, что теперь Вы уже далеко откинули отъ себя мысль
разстрѣлять его. Не могу скрыть, что слышанное мною отъ Васъ
набрасываетъ на него большую тѣнь; но въ томъ ли Вы распо-
ложеніи духа, чтобы взвѣсить справедливость этихъ обвиненій, а
если бъ и были въ силахъ нѣсколько успокоиться, то Вамъ ли его
судить; всякая же комиссія, наскоро для того наряженная, могла бы
состоять только изъ его враговъ. Не забудьте, что Сперанскаго
103
Библиотека "Руниверс"
ненавидятъ за то, что Вы слишкомъ его возвысили. Никто
не долженъ стоять надъ министрами, кромѣ Васъ самихъ. Не по-
думайте, чтобы я хотѣлъ ему покровительствовать: я не состою
съ нимъ ни въ какихъ сношеніяхъ, и знаю даже, что онъ нѣ-
сколько ревнуетъ меня къ Вамъ. Но если бы и предположить,
что онъ точно виновенъ, чего я еще вовсе не считаю доказан-
нымъ, то все же опредѣлить его вину и наказаніе долженъ за-
конный судъ, а у Васъ въ настоящую минуту нѣтъ ни времени,
ни спокойствія духа, нужныхъ для назначенія такого суда. По
моему мнѣнію, совершенно достаточно будетъ удалить его изъ
Петербурга и надсматривать за нимъ такъ, чтобы онъ не имѣлъ
никакихъ средствъ сноситься съ непріятелемъ. Послѣ войны, всегда
еще будетъ время выбрать судей изъ всего, что около васъ най-
дется правдивѣйшаго. Мои сомнѣнія въ дѣйствительной винов-
ности Сперанскаго подкрѣпляются между прочимъ и тѣмъ, что
въ числѣ второстепенныхъ доносчиковъ на него находится одинъ
отъявленный негодяй, уже однажды продавшій другого своего
благодѣтеля. Докажите умѣренностью Вашихъ распоряженій въ
этомъ дѣлѣ, что Вы не поддаетесь тѣмъ крайностямъ, которыя
стараются Вамъ внушить. Отъ находящихъ свой интересъ слѣ-
дить за Вашимъ характеромъ не укрылась, я это знаю, свой-
ственная Вамъ черта подозрительности, и ею-то и хотятъ на
Васъ дѣйствовать. На нее же, вѣроятно, разсчитываютъ и непрія-
тели Сперанскаго, которые не перестанутъ пользоваться открытою
ими слабою струною Вашего характера, чтобы овладѣть Вами“ *).
Единственно, въ чемъ и самъ Сперанскій признавалъ себя
виновнымъ, это въ самовольномъ присвоеніи себѣ права читать
дипломатическую перлюстрацію. Въ письмѣ изъ Перми къ Госу-
дарю онъ чистосердечно сознается въ этомъ проступкѣ. Письмо
напечатано у Шильдера, а самое въ немъ интересное мѣсто
*) Письмо напечатано у барона М. А. Корфа, И, 13 и 14.
104
Библиотека "Руниверс"
заключается въ словахъ: „......что тутъ могло быть легкомысліе,
но никто никогда не въ силахъ превратить сего въ государ-
ственное преступленіе. Со всѣмъ тѣмъ, и прежде, и теперь я
повергаю себя единственно на Ваше великодушіе и желаю еще
лучше быть прощеннымъ, нежели во всемъ правымъ".
Въ Государственномъ Архивѣ (Разрядъ VI, № 557) сохранилась
анонимная копія разговора, происшедшаго между Императоромъ
Александромъ и Н. Н. Новосильцевымъ въ Свенцянахъ, въ началѣ
1812 года. Этотъ разговоръ правдоподобенъ (Шильдеръ помѣ-
стилъ его въ приложеніяхъ къ III тому) и заслуживаетъ вниманія.
„Ье сгоуег-ѵоиз ігаііге?" біі-іі а Моуѵоззііігочѵ.—„Кіеп тоіпз
цие сеіа; іі п’езі гёеііетепі соираЫе ци’епѵегз тоі зеиі, соираЫе
сГаѵоіг рауё та сопйапсе еі топ атіііё раг Гіп^гаіііибе Іа ріиз поіге,
Іа ріиз аЬотіпаЫе. Маіз сеіа пе т’аигаіі раз епсоге рогіё а гесоигіг
а без тезигез гі§оигеизез, зі без регзоппез циі зе зопі сіоппё Іа
реіпе бе зиіѵге бериіз диеіцие іетрз зез рагоіез еі зез асііопз п’у
аѵаіепі раз епігеѵи еі бёпопсё без сігсопзіапсез циі іаізаіепі зоир-
^оппег Іез іпіепііопз Іез ріиз таіѵеіііапіез. Ее іетрз, Іа зііиаііоп
бапз Іациеііе зе ігоиѵаіі Іе рауз, пе те регтігепі раз бе т’оссирег
б’ип зігісі еі гі^оигеих ехатеп без бёпопсіаііопз циі те рагѵепаіепі
а сеі ё&агб. Аиззі Іиі аі-]‘е біі еп Гё1оі§папі бе та регзоппе:
„Еп іоиі аиіге іетрз раигаіз етріоуё беих аппёез роиг ѵёгійег
аѵес Іа ріиз зсгириіеизе аііепііоп іоиз Іез гепзеі^петепіз циі те
зопі рагѵепиз сопсегпапі ѵоіге сопбиііе еі ѵоз асііопз. Маіз Іе іетрз,
Іез сігсопзіапсез пе те Іе регтеііепі раз еп се тотепі: Геппеті
ігарре а Іа рогіе бе ГЕтріге, еі, бапз Іа зііиаііоп ой ѵоиз опі ріасё
Іез зоир^опз цие ѵоиз аѵег аііігёз зиг ѵоиз раг ѵоіге сопбиііе еі Іез
ргороз цие ѵоиз ѵоиз ёіез регтіз, іі т’ітрогіе бе пе раз рагаііге
соираЫе аих уеих бе тез зи)еіз, еп саз бе таіііеиг, еп сопііпиапі
бе ѵоиз ассогбег та сопйапсе, еп ѵоиз сопзегѵапі тёте Іа ріасе
цие ѵоиз оссирег. Ѵоіге зііиаііоп езі іеііе цие )е ѵоиз сопзеіііегаіз
бе пе раз гезіег а РёіегзЬоиг^ ои бапз Іа ргохітііё бе сеііе ѵіііе.
105
Библиотека "Руниверс"
Сйоізіззег ѵоиз-тёте Іе Ііеи де ѵоіге зё]’оиг иііёгіеиг—]’изди’а
Іа йп дез ёѵёпетепіз диі арргосѣепі; ]е ]оие §гоз ]еи, еі ріиз іі
езі §гоз, д’аиіапі ріиз ѵоиз гізциегіех еп саз де поп-гёиззііе, ѵи Іе
сагасіёге ди реиріе аи^ие1 оп а іпзрігё де Іа тёйапсе еі де Іа
йаіпе роиг ѵоиз".
Вотъ вкратцѣ вся эпопея Сперанскаго. Замѣчательно, что
парижскій его корреспондентъ, Нессельроде, вернувшійся еще въ
концѣ октября 1811 года въ Петербургъ, былъ назначенъ въ
награду за всѣ присылаемыя свѣдѣнія статсъ-секретаремъ, что
всю жизнь приписывалъ рекомендаціи Сперанскаго. Императоръ
Александръ назначилъ Нессельроде вскорѣ затѣмъ завѣдывающимъ
его политической перепиской, а потомъ—смѣнивъ графа Румян-
цева—и управляющимъ министерствомъ иностранныхъ дѣлъ. Вышло
это все неожиданно для самого Нессельроде, который былъ убѣ-
жденъ, что паденіе Сперанскаго повлечетъ и его опалу. Но Нес-
сельроде ошибся. Надо ему отдать справедливость, что онъ всегда
оправдывалъ Сперанскаго, жалѣлъ о постигшей его немилости,
которую приписывалъ интригамъ Балашова и Армфельда.
Приводимъ выдержку изъ интереснаго донесенія австрійскаго
повѣреннаго въ дѣлахъ Сенъ-Жюльена (Баіпі-диііеп) о паденіи
М. М. Сперанскаго. Курьезно, что французскій посолъ, генералъ
Лористонъ, сообщалъ .только поверхностно Наполеону объ этомъ
событіи, тогда какъ австріецъ сообразилъ всю важность опалы
Сперанскаго и, благодаря своей близости къ Кошелеву, къ Мор-
двинову и къ графу Литтѣ, могъ узнать многія подробности этого
дѣла, поэтому письмо Сенъ - Жюльена къ графу Меперниху
пріобрѣтаетъ цѣну и только подтверждаетъ вышеприведенныя
подробности.
„Эапз Іа пиіі ди 29 аи 30 тагз де поіге зіуіе оп йі рагііг Іе
зесгёіаіге д’Етріге Зрёгапзкі, ассотра§пё д’ип та]'о г де роіісе еі, а
се дие диеідиез-ипз ргёіепдепі, де деих зоідаіз де роіісе зиг Іе
деѵапі де Іа ѵоііиге, Іе заЬге а Іа таіп, роиг ипе дезііпаііоп іпсоппие;
106
Библиотека "Руниверс"
оп діі дие с’езі Ыупі - Ыоѵѵ§огод, ѵіііе де Гіпіёгіеиг ди рауз;
д’аиігез сгоіепі ди’іі езі геіё^иё еп ЗіЬёгіе. 8а Ма]езіё, диі п’аѵаіі
раз іаіі де ігаѵаіі аѵес Іиі репдапі ріизіеигз зетаіпез, еп еиі ип
ігёз Іоп^ Іе тёте |оиг, а Іа йп дидиеі, діі-оп, Еііе Іиі ргёзепіа ип
раріег диі сопзіаіаіі зоп дёііі; аи зогііг ди саЬіпеі де ГЕтрегеиг,
Зрёгапзкі рагиі ігёз ігоиЫё, диі зе іаіге аідег роиг гап^ег зез раріегз
дапз зоп рогіеіеиіііе, еі зегга Іа таіп аи ргіпсе Саііігіпе аііасііё
а Іа регзоппе де ГЕтрегеиг, еп Іиі дізапі Асііеи! ди іоп д’ип Ьотте
диі ргепд соп§ё роиг іоиригз. II зе гепдіі д’аЬогд сЬех Іе зесгёіаіге
д’ёіаі Ма^пііхкі, аѵес Іедиеі іі іиі іоиригз ігёз Ііё, таіз іі у ігоиѵа
за Іетте еп ріеигз, Іе зсеііё аррозё а іоиз Іез раріегз еі Ма§пііхкі
дё]'а еттепё раг ип ойісіег де роіісе. Зрёгапзкі пе діі дие сез тоіз:
„(^иоі, дё]а! “ еі зе йі сопдиіге аи Іо^із. Ьа іі ігоиѵа Іе тіпізіге
де роіісе ВаІазскоЙ диі тіі ё^аіетепі Іе зсеііё зиг іоиз Іез раріегз;
іі детапда Іа регтіззіоп д’ёсгіге а за Ьеііе-тёге еі а за Й11е, ди’іі
огдоппа де пе раз ёѵеіііег, Іез гесоттапда а зоп тёдесіп еі топіа
еп ѵоііиге аѵес Ьеаисоир де саіте. Ьез аѵіз зиг сеііе аггезіайоп
іпоріпёе, еі диі а іаіі Іа ріиз ^гап(іе зепзаііоп, зопі ігёз рагіа^ёз.
П у а дез регзоппез диі іиі ітриіепі ип дёііі де Ііаиіе ігакізоп;
ейесііѵетепі іі езі дійісііе де сопсеѵоіг дие Гйотте де сопйапсе
де 8а Ма|езіё, диі а ёіё за ргорге сгёаіиге, диі аѵаіі Іе зесгеі де
ГЕіаі, диі ѵіепі гёсеттепі д’ёіге дёсогё д’ип зесопд согдоп, риіззе
ёіге ігаііё еп сгітіпеі д’Еіаі, а тоіпз д’ипе §гапде зизрісіоп д’ип
дёііі дез ріиз §гаѵез. В’аиігез, рагті Іездиеіз ріизіеигз дез етріоуёз
зиЬаІіегпез диі рагіа^еаіепі аѵес Мопзіеиг де 8рёгапзкі зез оріпіопз
зиг ипе гё^ёпёгаііоп сотріёіе де Іа сопзіііиііоп де се рауз, зиг
Іа ІіЬегіё дез раузапз, Іа сгёаііоп д’ип ііегз-ёіаі, еіс., ргёіепдепі ди’іі
іиі Іа ѵісііте ди тёсопіепіетепі ^ёпёгаі дие Іа поЫеззе, ]'а!оизе де
зез дгоііз, еі диі дё]’а зе ѵоуаіі Іёзёе раг дійёгепіз ріапз д’адті-
пізігаііоп диі соттеп^аіепі а з’іпігодиіге, іётоі^паіі каиіетепі,
еі дие ГЕтрегеиг дапз Іа сгізе асіиеііе сгоуаіі деѵоіг тёпа^ег.
Ііпе ігоізіёте ѵегзіоп дізсиіре епііёгетепі Зрёгапзкі, таіз ітриіе
107
Библиотека "Руниверс"
а Ма^пііхкі, зоп іпііте аті, ип сотріоі д’аззаззіпаі сопіге 8а Ма]'езіё.
Епйп, дериіз циеідиез ]оигз, оп аззиге цие ГЕтрегеиг а поттё ипе
соттіззіоп роиг ехатіпег Іез соираЫез; ріизіеигз регзоппез рагті
Іез зиЬаІіегпез опі ёіё аггёіёез сіериіз.
„II езі сіе іаіі цие 8а Ма)езіё, еп рагіапі а Ьеигз Ма]езіёз Іез
Ітрёгаігісез еі тёте а Мадате де Ыагізсккіпе, де 8рёгапзкі, Іез
а газзигёез еп дізапі ди’іі п’ёіаіі пиііетепі диезііоп д’іпіеііі^епсе
аѵес 1а Ргапсе. 8рёгапзкі аѵаіі іапі д’еппетіз цие іоиі іе топде
ігаѵаіііа а за регіе. Агтіеіді іиі ип дез сйеіз де Ше; дез іеттез
тёте з’еп тёіёгепі, еі оп тёпа§еа а ипе дате де та соппаіззапсе,
тагдиапіе раг за Ьеаиіё, зез Ьіхаггегіез еі за Йаіпе сопіге іоиі се
циі езі Ігап^аіз, таіз ѵіѵапі ізоіёе, ёіоі^пёе де Іа соиг еі запз пиііе
іпЯиепсе, ипе епігеѵие аѵес ГЕтрегеиг скех Мадате де Ыагізсіі-
кіпе, роиг Іиі оиѵгіг Іез уеих зиг Іез дап^егз ди’іі соиггаіі еп
§агдапі за сопйапсе а 8рёгапзкі. Ье сотііё де зигѵеіііапсе зесгёіе
ігаѵаіііаіі дериіз Іоп^іетрз а Іиі саззег іе сои; еі Іе Ііаиі сіег^ё,
гёѵоііё де 1а ргоіесііоп ци’іі аѵаіі ассогдёе а се ргоіеззеиг Реззіег
ци’іі аѵаіі іаіі ѵепіг д’А11ета§пе еі циі еиі Гітргидепсе д’ётеііге
дез оріпіопз де дёізте еі іоиіез апіі-скгёііеппез, п’а раз реи соп-
ігіЬиё а за скиіе.
„Ье тагёскаі 8о1іукой з’езі ргопопсё ѵоиіоіг іпзізіег аиргёз де
8а Ма]езіё ци’ЕІІе іпзігиізе Іе риЫіс ди §епге ди дёііі дез соираЫез,
роиг іаіге іаіге Іез Ьгиііз зі сопігадісіоігез цие дапз Іа ѵіііе оп зе
регтеі а се зи]еі. Мопзіеиг де 8рёгапзкі ргёѵоуаіі зі реи Іе соир
^иі Гаііепдаіі ди’іі аѵаіі діі а ипе регзоппе де та соппаіззапсе де
ГаІІег ігоиѵег іе зигіепдетаіп ди ]оиг де зоп аггезіаііоп, роиг Іиі
рагіег де зез айаігез, допі іі іиі рготіі де з’оссирег аѵес скаіеиг.
Оп аззиге ци’оп а доппё де іогіез гёсотрепзез аих дёпопсіаіеигз;
ип М. Оегѵаіз, аті де 8рёгапзкі, сііеі д’ипе дез ігоіз зесііопз ди Ьигеаи
дез Айаігез ёігап^ёгез еі Ьгаз дгоіі де М. Іе сотіе де Котапгой,
езі гетріасё раг ип ргіпсе Когіохѵзку, циі ассотра^пе Іе сйапсеііег
еі аига Іа соггезропдапсе зесгёіе.
108
Библиотека "Руниверс"
„Оериіз сеііе ёродие, іі у а ип геѵігетепі сотріеі дапз Гадті-
пізігаііоп зирёгіеиге. Ье §гапд сопзеіі езі діззоиз: іі пе зе ііепі ріиз
ци’ип сотііё де іоиз Іез тіпізігез еі дез ігоіз ргёзідепіз де зесііоп.
Се сотііё езі ргёзідё раг Іе ѵіеих тагёсЬаІ ЗоІіукоН; іі з’езі газ-
зетЫё Іе 7 аѵгі1/26 тагз роиг Іа ргетіёге іоіз: іоиі Іе топде
адтіге Іа тапіёге допі Іе ѵіеих тагёсЬаІ зе топіга а Іа Ьаиіеиг
ди розіе цие ГЕтрегеиг ѵіепі де Іиі сопНег. Ьез гёзиііаіз де се
сотііё зегопі, де зёапсе а зёапсе, епѵоуёз аи диагііег-^ёпёгаі роиг
ёіге зоитіз а Іа дёсізіоп де 8а Ма|езіё“.
Продолжимъ картину приготовленій Россіи и Франціи къ
разрыву. Переговоры конца 1811 года были одной комедіей, и
правъ Альбертъ Сорель, говоря о нихъ, что „сез пё^осіаііопз пе
іигепі чи’ип ]еи д’отЬгез діріотаііциез".
Пруссія болѣе чѣмъ когда-либо изощрялась въ излюбленной
ею двойной игрѣ. Пока Шарнгорсгь, подъ чужимъ именемъ, мчится
въ Петербургъ, чтобы увѣрить Русскаго Императора въ содѣйствіи
Пруссіи, Наполеонъ продолжаетъ запугивать короля. Привожу
опять слова Сореля: „Ьа Ргиззе аѵаіі зі§пё Іа іёіе Ьаззе, зоиз Іе
сапоп де Баѵоизі; еііе дёсЬігега Іе ігаііё, Ьгиіаіешепі, зоиз Іе сапоп
гиззе". Когда все уже потеряно, и союзъ съ Франціей заключенъ,
Фридрихъ-Вильгельмъ посылаетъ къ Александру полковника фонъ-
Кнезебека (КпезеЬеск) съ собственноручнымъ письмомъ, полнымъ
словъ отчаянія, но живѣйшей дружбы навѣки. Написанныя строки
заслуживаютъ вниманія: „8і Іа §иегге ёсіаіе, поиз пе поиз іегопз
де таі цие се диі зега д’ипе пёсеззііё зігісіе; поиз гарреііегопз
іоиригз цие поиз зегопз ипіз, дие поиз йеѵопз ип ]оиг гейеѵепіг
аіііёз еі, іоиі еп сёдапі а ипе іаіаіііё іггёзізііЫе, поиз сопзегѵегопз
Іа ІіЬегіё еі Іа зіпсёгііё де поз зепіітепіз, еіс., еіс.“ (31 тагз 1812).
Русскій Государь отнесся къ Пруссіи съ обычнымъ благоволеніемъ,
вѣря и въ изліянія дружбы, и въ рокъ судьбы. Дѣла съ Австріей
были тоже закончены съ наилучшимъ успѣхомъ при трудныхъ
обстоятельствахъ. Эта держава гарантировала, что австрійскій
109
Библиотека "Руниверс"
корпусъ князя Шварценберга, силою въ 30/т. человѣкъ, входившій
въ составъ великой арміи, будетъ почти бездѣйствовать. 25 апрѣля
австрійскій представитель въ Петербургѣ Лебцельтернъ (ЕеЬхеІіегп)
въ наисекретнѣйшей нотѣ своего правительства, которую по полу-
ченіи было приказано, не медля, сжечь, сообщалъ, что Австрія
приметъ участіе въ войнѣ „сіе рпге аррагепсе" и, что если Россія
сама не дастъ плодовъ къ разногласію, то „Іа Низзіе п’а гіеп
а сгаіпбге". А 14 марта, т.-е. за мѣсяцъ до этого, Австрія уже
была принуждена тоже заключить союзъ съ Наполеономъ, но при
такихъ условіяхъ, которыя мало его удовлетворили, несмотря на
родственныя узы съ императоромъ Францомъ.
5 апрѣля былъ заключенъ Россіей окончательный союзный
договоръ съ Швеціей, при чемъ Александръ собственноручно напи-
салъ замѣчательное письмо русскому уполномоченному, генералу
Сухтелену, выяснявшее цѣлую программу. „Ье §гапб ріап зиг Іа
гёипіоп без зіаѵез роиг іаіге ипе біѵегзіоп сопіге ГАиігісЬе еі Іез
роззеззіопз ігап^аізез бе ГАбгіаііцие; аппег Іез бёзегіеигз аПешапбз,
іез бёзегіеигз зіаѵез; без §гапбз агтетепіз тагііітез бапз ГАбгіаіідие
еі Іа Ваііісріе; ипе аііацие а іопб еп Рогіи§а1 еі еп Езра^пе *), іапбіз
цие Мароіёоп зега еп§а§ё епіге Іа Ѵізіиіе еі Іе Міётеп; біѵегзіоп а
Маріез; Ыосиз бе Согіои; іпциіёіег іоиіез Іез сбіез; без ехрёбіііопз
еп /ёіапбе еі еп Папетагк. Ьа §иегге диі ѵа ёсіаіег еп езі ипе
роиг Гіпсіёрепсіапсе (Іез паііопз. Ье гбіе бе ГАп^Іеіегге езі б’у
сопігіЬиег раг Іез агтетепіз тагііітез еі еп іаізапі Іе саіззіег"
(24 тагз 1812) **).
Эта „ іпбёрепбапсе без паііопз" стала скоро ЬеіітоііГомъ многихъ.
Но еще 29 марта/10 Апрѣля 1812 года Александръ Павловичъ
завѣрялъ Лористона, что онъ не имѣетъ ни малѣйшаго желанія
*)	Испанскими дѣлами вѣдалъ также Р. А. Кошелевъ. Въ приложеніяхъ напечатана
его переписка съ Зеа де-Бермудесъ (2еа бе Вегшидех), испанцемъ, часто бывавшимъ въ
Петербургѣ и бывшимъ представителемъ интересовъ короля Фердинанда VII.
**	) См. Мартенса „Тгаііёз де Іа Ки85Іе“.
по
Библиотека "Руниверс"
затѣвать войны, а 8/20 апрѣля Государь выѣхалъ въ Вильну, „роиг
ипе іоигпёе д’іпзресііоп дез ігоирез", какъ еще думалъ наивный
французскій посолъ.
Тѣмъ временемъ Наполеонъ не дремалъ; закончивъ быстро
всѣ дѣла въ Парижѣ, онъ направился 9 мая въ Дрезденъ. Прекрасно
описалъ покойный историкъ Сорель все то, что теперь грезилось
Наполеону, „Бе 9 таі іі рагііі роиг Огезде, еі ]еіё, дёз Іогз, бапз
Гепігергізе, іі пе ѵіі ріиз, бапз Іе ігаѵаіі циоіідіеп, дие Іе ргетіег
ріап, Іа тагсЬе дез агтёез, ігаѵаіі ргёсіз, тіпиііеих, тёіѣодідие,
а Ьазе зоііде, аи Ьиі дёіегтіпё, диі Гараізаіі. Ьа тагсѣе а ГаЬіте,
аѵес сЬеѵаих еі ёдиіра^ез; зиг Іа сѣаиззёе, а регіе де ѵие, Іез
саѵаіегіез, Іез агііііегіез, Гіттепзііё ди ігаіп, Іез соіоппез запз йп
дез іапіаззіпз, аЬзогЬаіепі за репзёе; еііе зе ііхаіі аих ёіарез еі,
сотте іез агЬгез етрёсЬепі де ѵоіг Іа іогёі, Іе дёгоиіетепі сопіі-
пиеі дез Ьоттез, дез Ьёіез еі дез тасйіпез сасііаіі Іе §оийге ой
ііз з’епіопсегаіепі. Риіз дапз Іез Ііеигез де дёіепіе, дапз Гіпіег-
ѵаііе дез саісиіз розііііз, Іез регсёез зиг Гйогіхоп ой зоп іта^іпаііоп
Гаѵаіі іощоигз епігаіпё, Іе деѵап^апі іоиригз, зі Іоіп ди’іі зе рогіаі".
Одновременно послѣдовала ратификація мира съ Турціей;
Россія сохранила Бессарабію и очистила отъ своихъ войскъ
Молдавію и Валахію (16/28 мая). Наполеонъ отправилъ своего
адъютанта Нарбонна 6/18 мая къ Александру съ послѣдними
увѣщаніями мира. Ему было повторено, что „я никогда первый
не подыму меча и буду ждать васъ на моей границѣ", и, указавъ
на лежащую на столѣ карту, нашъ Государь сказалъ Нарбонну:
„Если Наполеонъ будетъ воевать, и счастіе ему улыбнется, во-
преки справедливымъ цѣлямъ, преслѣдуемымъ русскими, ему при-
дется подписывать мирныя условія у Берингова пролива". Узнавъ,
что императоръ французовъ перешелъ Нѣманъ, Александръ послалъ
ему письмо съ генералъ-адъютантомъ Балашовымъ: „Рие Ѵоіге
Ма]езіё сопзепіе а геіігег зез іогсез ди іеггііоіге гиззе, ]'е ге^агдегаі
се диі з’езі раззё сотте поп аѵепи. Аи саз сопігаіге, |е т’еп^а^е
111
Библиотека"Руниверс"
зиг ГНоппеиг а пе ріиз ігаііег сіе Іа раіх іизчи’аи риг ой Іе зоі
де Іа Киззіе зега епііёгегпепі риг§ё де Іа ргёзепсе де Геппеші".
Въ устахъ Александра первая часть записки звучала фальшиво,
такъ какъ онъ отлично зналъ и понималъ, что Наполеону поздно
было перемѣнять рѣшенія; что же касается второй части, — она
дышала достоинствомъ и величіемъ.
Чтобы поднять народный духъ, возбудить любовь къ дорогой
родинѣ и возвышенно настроить всю Россію въ борьбѣ съ
нашествіемъ иноплеменниковъ, Александръ сдѣлалъ все, что могъ.
Пламенные манифесты и возванія къ русскому народу чередо-
вались одинъ за другимъ и были написаны мастерски, понятнымъ
для каждаго языкомъ, ясно, твердо и внушительно. Для Москвы
былъ избранъ графъ Ѳ. В. Ростопчинъ, въ качествѣ главно-
командующаго древней столицы, на мѣсто престарѣлаго и дряхлаго
фельдмаршала графа Гудовича. Выборъ былъ весьма удачный.
Ростопчинъ сумѣлъ въ короткое время наэлектризовать все насе-
леніе цѣлымъ рядомъ удачныхъ мѣръ, дѣйствовавшихъ на вообра-
женіе москвичей и простого народа. Замѣнившій въ должности
государственнаго секретаря Сперанскаго адмиралъ А. С. Шишковъ
прекрасно владѣлъ перомъ, и ему было поручено составленіе
манифестовъ. Русскія войска раздѣлены на три арміи: первая
западная дана военному министру Барклаю-де-Толли, вторая за-
падная—князю Багратіону, наконецъ, третья—генералу Тормасову,
и къ нему шли на соединеніе войска адмирала Чичагова, изъ Мол-
давіи. Первоначальное рѣшеніе Государя было находиться при
дѣйствующихъ войскахъ, но эту мимолетную ошибку Его Вели-
чество быстро исправилъ.
Пріѣхавъ въ Вильну 14/26 апрѣля съ многочисленной сви-
той, въ составѣ которой изъ прежнихъ лицъ находились лишь
князь П. М. Волконскій, графъ Н. А. Толстой и докторъ Вилліе,
Александръ былъ теперь окруженъ самой пестрой толпой ненавист-
никовъ Наполеона. Рядомъ съ разочарованнымъ Румянцевымъ и
112
Библиотека "Руниверс"
всегда выдержаннымъ Кочубеемъ, здѣсь встрѣтились всѣ недавніе
враги Сперанскаго, въ лицѣ Аракчеева, Балашова, Шишкова и
Армфельда; затѣмъ копошились обиженные Бонапартомъ нѣмцы,
какъ Штейнъ и Фуль, съ другими нѣмцами, носившими рус-
скіе мундиры, какъ Беннигсенъ, Дибичъ и Толь; потомъ всякіе
англичане, шведы, итальянцы, приверженцы разныхъ павшихъ
Бурбоновъ, въ родѣ Вильсона, Паулуччи, Мишо и Сенъ-При. Всѣ
горѣли нетерпѣніемъ, при помощи русскихъ штыковъ, сразить
владычество тирана, сына великой революціи, давали совѣты,
вмѣшивались во все и только тормозили работу. Истинно русскіе
воины скорбѣли и негодовали, чему служитъ нагляднымъ дока-
зательствомъ переписка Багратіона, Ермолова, Д. Давыдова, Раев-
скаго и другихъ. Послѣ двухмѣсячнаго пребыванія въ Вильнѣ,
Александръ поѣхалъ черезъ Свенцяны въ укрѣпленный лагерь
у Дриссы, гдѣ пробылъ довольно долго, но вскорѣ, внявъ совѣ-
тамъ Шишкова и Балашова, при условной поддержкѣ Аракчеева,
рѣшился покинуть армію и направиться въ Москву. Восторгъ
населенія, при появленіи Александра въ Москвѣ, былъ неимо-
вѣрный. Все это подробно и живо разсказано у Шильдера.
Недѣльное пребываніе Государя въ Первопрестольной столицѣ
оставило глубокое впечатлѣніе не только на жителяхъ Москвы,
но и на самомъ Государѣ, только тогда сознавшемъ всю мощь
русскаго народа, на которую онъ часто возлагалъ надежды, но
не всегда вѣрилъ. Отнынѣ восторженное настроеніе Александра
шло, повышаясь съ каждымъ днемъ; послѣдовало что-то въ родѣ
Божественнаго откровенія, и душа его всецѣло отдалась Про-
видѣнію, завѣты котораго ему открылись, и сердце повелителя
Россіи, его умъ, его помышленія стали какъ-бы даромъ небесъ;
то, что прежде было покрыто мракомъ, теперь прояснилось,
благодаря благословенію Всевышняго. По крайней мѣрѣ, Але-
ксандръ Павловичъ именно такъ объяснялъ себѣ это настроеніе
и впослѣдствіи неоднократно говорилъ и писалъ о душевномъ
113
Библиотека "Руниверс"
переворотѣ, происшедшемъ съ нимъ въ Москвѣ лѣтомъ 1812 года.
Вотъ когда явились первые зачатки мистицизма и тѣхъ чувствъ,
которыя привели къ идеѣ Священнаго союза. Мы особенно
настаиваемъ на этомъ выводѣ, такъ какъ онъ намъ кажется
правильнымъ и логичнымъ.
Покинувъ Москву, Александръ 22 іюля заѣхалъ въ Тверь
къ любимой сестрѣ и вернулся въ Петербургъ уже въ обликѣ
новаго Александра. Тутъ ему встрѣтилась госпожа Сталь (8іаё1),
проѣздомъ въ Швецію, которую Государь безъ труда очаровалъ,
получивъ отъ нея потоки комплиментовъ и поощреній въ начатой
борьбѣ. Такого рода изліянія превратятся вскорѣ въ обычное
явленіе, но на первыхъ порахъ эти изліянія дѣйствовали ободри-
тельно на Александра, удовлетворяя чувство самолюбія и пріятно
отражаясь на его воображеніи.
Здѣсь же, на Каменноостровской дачѣ, было рѣшено и под-
писано назначеніе фельдмаршала М. И. Кутузова главнокомандую-
щимъ арміями, столь давно желанное и необходимое, для сосредо-
точенія управленія войсками въ однѣхъ рукахъ. Александръ не
любилъ Михаила Иларіоновича, не забывъ ему Аустерлица, и мало
уважалъ его, какъ человѣка. Императоръ сумѣлъ, однако, побороть
нехорошія чувства, и въ этомъ заключается его главная заслуга.
Что назначеніе Кутузова (8 августа) послѣдовало своевременно,
въ этомъ нѣтъ сомнѣнія. Нелады между Барклаемъ и Багратіо-
номъ дошли до высшихъ предѣловъ и дѣйствовали особенно
пагубно на духъ нашихъ войскъ. Здѣсь умѣстно привести два
письма князя Багратіона къ Аракчееву, дающія ясную картину
происходившаго.
Первое безъ даты, но, вѣроятно, писано въ іюлѣ, второе—
на маршѣ, 7 августа, изъ села Михайловки.
1) „Милостивый Государь, графъ Алексѣй Андреевичъ, я
ни въ чемъ не виноватъ! Растянули меня, какъ кишку, сперва по
кордонному. Непріятель ворвался- къ намъ безъ выстрѣла, мы
114
Библиотека"Руниверс"
начали отходить, не вѣдаю за что. Никого не увѣришь ни въ
арміи, ни въ Россіи, чтобы мы не были проданы; я одинъ всю
Россію защищать не могу. 1-я армія тотчасъ должна отойти и
наступать къ Вильнѣ непремѣнно, чего боятся. Я весь окруженъ
и куда проберусь, заранѣе сказать не могу, что Богъ дастъ, и
дремать не стану, развѣ здоровье мое мнѣ измѣнитъ, уже нѣ-
сколько дней очень чувствую. Я васъ прошу непремѣнно на-
ступать на непріятеля, а то худо будетъ и отъ. непріятеля, и,
можетъ-быть, и дома, шутить не должно, и русскіе не должны
бѣжать. Это хуже пруссаковъ мы стали. Я найду себѣ пунктъ
продраться, конечно, и съ потерею. Но вамъ стыдно, имѣвши
взадъ укрѣпленный лагерь, фланги свободны, а противъ васъ
слабые корпуса, -надо атаковать. Мой хвостъ всякій день теперь
въ дракѣ, и на Минскъ, и на Вилейку мнѣ не можно пройти отъ
лѣсовъ, болотъ и мерзкихъ дорогъ. Я не имѣю покоя и не живу
для себя, Богъ свидѣтель, радъ все дѣлать, но надо имѣть совѣсть
и справедливость. Вы будете отходить назадъ, а я все пробивайся!
Ежели для того, что фигуру мою истрепать, то лучше избавить
меня отъ ерма, которое на шеѣ моей, а пришли другого ко-
мандовать. Не за что войска мучить, безъ цѣли, безъ продо-
вольствія. Совѣтую наступать тотчасъ, не слушаясь никого. Пуля
баба, штыкъ молодецъ: такъ, я думаю, остроуміе господина Фуля,
что дѣлаетъ насъ бабой.
„Пожалѣйте Государя и Россію! Зачѣмъ предаваться законамъ
непріятельскимъ тогда, когда мы можемъ ихъ побѣдить весьма
легко. Можно сдѣлать, приказать двинуться все впередъ, сдѣлать
сильную рекогносцировку кавалеріей и наступленіе цѣлой арміи.
Вотъ и честь, и слава, иначе, я васъ увѣряю, вы не удержитесь
и въ укрѣпленномъ лагерѣ; онъ на васъ не нападетъ въ лобъ,
но обойдетъ. .Наступайте, ради Бога, войска ободрятся; уже нѣ-
сколько приказовъ дали, чтобы драться, а мы бѣжимъ! Вотъ вамъ
моя откровенность и привязанность къ Государю моему и Отечеству
115
Библиотека "Руниверс"
моему. Если не нравится, избавьте меня, а я не хочу быть сви-
дѣтелемъ худыхъ послѣдствій. Хорошо ретироваться 100 верстъ,
а не 500! Видно есть злодѣи Государя и Россіи, что гибель намъ
предлагаютъ. Итакъ, прошеніемъ я вамъ все сказалъ, какъ рус-
скій русскому, но если умъ мой иначе понимаетъ, — прошу простить.
Б.“ *)
2) „Я думаю, что министръ (т.-е. Барклай) уже рапортовалъ
объ оставленіи непріятелю Смоленска; больно, грустно, и вся
армія въ отчаяніи. Что самое важное мѣсто понапрасну бросили, я,
съ моей стороны, просилъ лично его убѣдительнѣйшимъ образомъ,
наконецъ, и писалъ, но ничто его не согласило. Я клянусь вамъ
моею честію, что Наполеонъ былъ въ такомъ мѣшкѣ, какъ ни-
когда, и онъ бы могъ потерять половину арміи, но не взять
Смоленска. Войска наши такъ дрались и такъ дерутся, какъ ни-
когда. Я сдержалъ съ 15/т. болѣе 35 часовъ и билъ ихъ, но
онъ не хотѣлъ остаться и 14 часовъ! Это стыдно, и пятно для
арміи нашей, а ему самому, мнѣ кажется, и жить на свѣтѣ не
должно. Ежели онъ доноситъ, что потеря велика — неправда, мо-
жетъ-быть, около 4 тыс., не болѣе, но и того нѣтъ. Хотя бы и
десять, какъ быть войнѣ! Но зато непріятель потерялъ бездну.
Наполеонъ какъ ни старался и какъ жестоко ни форсировалъ, и
даже давалъ и обѣщалъ большія суммы начальникамъ, только бы
ворваться, но вездѣ опрокинуты были. Артиллерія наша, кавалерія
моя, истинно такъ дѣйствовали, что непріятель сталъ въ пень.
Что бы стоило еще остаться два дня, по крайней мѣрѣ,—они бы
сами ушли, ибо не имѣли воды напоить людей и лошадей. Онъ
далъ слово мнѣ, что не отступитъ, но вдругъ прислалъ диспо-
зицію, что они въ ночь уходятъ. Такимъ образомъ воевать
не можно, и можемъ непріятеля привести скоро въ Москву.
*) Военно-Ученый Архивъ Главнаго Штаба, отдѣлъ I, № 693.
116
Библиотека "Руниверс"
Въ такомъ случаѣ не надо медлить Государю. Гдѣ что есть новаго
войска, тотчасъ собирать въ Москву, какъ изъ Калуги, Тулы,
Орла или изъ Твери, гдѣ они только есть, и быть московскимъ
въ готовности. Я увѣренъ, что Наполеонъ не пойдетъ въ Москву
скоро, ибо онъ усталъ, кавалерія его тоже, и продовольствіе его
не хорошо.
„Но на сіе смотрѣть не должно, а надо спѣшить непріятелю
готовить людей по крайней мѣрѣ сто тысячъ, съ тѣмъ, что если
онъ приблизится къ столицѣ, всѣмъ народомъ на него повалиться,
или побить, или у стѣнъ отечества лечь. Вотъ какъ я сужу —
иначе нѣтъ способа. Слухи носятся, что вы думаете о мирѣ.
Чтобы помириться, Боже сохрани, на сіе все же пожертвовали и
послѣ такихъ сумасбродныхъ отступленій сдаться!? Вы поставите
всю Россію противъ себя, и всякій изъ насъ за стыдъ поставитъ
мундиръ носить. Ежели уже такъ пошло, надо драться, пока Россія
можетъ, и пока люди на ногахъ. Ибо война теперь не обыкно-
венная, а національная, и надо поддержать честь свою и всю
славу манифестовъ и приказовъ данныхъ! Надо командовать
одному надъ двумя. Вашъ министръ, можетъ, хорошій по мини-
стерству, но генералъ не то что плохой, но дрянной, а ему
отдали судьбу всего нашего отечества! Я право съ ума схожу
отъ досады и, простите меня, дерзко пишу; видно, тотъ не лю-
битъ Государя и желаетъ гибели намъ всѣмъ, кто совѣтуетъ
заключить миръ и командовать арміею министру!
„Итакъ, я пишу вамъ правду, готовьтесь ополченіемъ, ибо
министръ самымъ мастерскимъ образомъ ведетъ въ столицу за
собою гостя. Большое подозрѣніе подаетъ всей арміи и флигель-,
адъютантъ Вольцогенъ; онъ, говорятъ, болѣе Наполеона, нежели...
и онъ все совѣтуетъ министру. Министръ Барклай на меня жало-
ваться не можетъ: я не токмо учтивъ противъ него, но и пови-
нуюсь, хотя и старше его. Это больно, но, любя моего благодѣтеля
и Государя,—повинуюсь. Только жаль Государя, что ввѣряетъ
117
Библиотека "Руниверс"
такимъ славную армію! Вообразите, что нашей ретирадой мы
потеряли людей отъ усталости и въ госпиталяхъ болѣе 15/т.,
а ежели бы наступали, того бы не было! Скажите, ради Бога, что
намъ Россія, наша Мать, скажетъ, что такъ страшимся, и за что
такое доброе и усердное отечество отдается сволочамъ и вселяетъ
въ каждаго подданнаго ненависть и посрамленіе? Чего трусить и
кого бояться. Я не виноватъ, что министръ нерѣшимъ, трусъ,
безтолковъ, медлителенъ, имѣетъ всѣ худыя качества. Вся армія
плачетъ совершенно и ругаетъ его насмерть. Бѣдный Паленъ
отъ грусти въ горячкѣ умираетъ, Кноррингъ кирасирскій умеръ
вчерась, ей Богу бѣда, и все отъ досады и грусти съ ума сходятъ!
„Спѣшите прислать намъ больше людей на укомплектованіе,
милицію лучше раздать намъ въ полки, мы ихъ перемѣшаемъ, и
гораздо лучше, а ежели однихъ пустить, плохо будетъ, давайте и
конныхъ—нужна кавалерія. Вотъ мое чистосердечіе! Завтра я буду
съ арміей въ Дорогобужѣ и тамъ остановлюсь. И первая армія
за мною тащится. Не посмѣла она остаться съ 90/т. у Смоленска.
„Охъ грустно, больно, никогда мы такъ обижены и огорчены
не были, какъ теперь. Вся надежда на Бога! Я лучше пойду
солдатомъ въ сумѣ воевать, нежели быть главнокомандующимъ
и съ Барклаемъ. Вотъ я вашему сіятельству всю правду описалъ,
яко старому министру, а нынѣ дежурному генералу и всегдашнему
доброму пріятелю. Простите.
Всепокорный слуга князь Багратіонъ".
7 августа 1812 г.,
на маршѣ—село Михайловка.
Хотя Багратіонъ былъ родомъ грузинъ, но разсуждалъ, какъ
русскій человѣкъ, можетъ-быть, ошибался, какъ воинъ, а чувство-
валъ вѣрно. То же думали многіе другіе, и это своевременно по-
нялъ Государь, честь ему и слава!
Почти одновременно, т.-е. 2 августа, Алексѣй Петровичъ
Ермоловъ написалъ князю Багратіону замѣчательное письмо, полное
118
Библиотека "Руниверс"
чувствъ самой оживленной любви къ родинѣ, которое наглядно
показываетъ, какъ въ трудную годину Отечественной войны были
настроены нѣкоторые генералы, и какъ они понимали свой долгъ
на службѣ въ ту тяжелую пору.
Ермолову было всего 35 лѣтъ, онъ всегда отличался вполнѣ
русскими чувствами и старался держать высоко знамя всего рус-
скаго, что впослѣдствіи на дѣлѣ показалъ на Кавказѣ.
Вотъ его письмо: „Несправедливо вините вы меня, благодѣ-
тель мой, будто бы я началъ писать дипломатическимъ штилемъ.
Я вамъ говорю, какъ человѣку, имя котораго извѣстно всѣмъ и
всюду, даже въ самыхъ отдаленныхъ областяхъ Россіи, тому, на
котораго, не безъ основанія, отечество полагаетъ надежду свою,
человѣку, высокоуважаемому Государемъ и пользующемуся его
довѣріемъ. Вы соглашаетесь на предложеніе военнаго министра;
не хочу сказать, чтобы вы ему повиновались, но пусть будетъ
такъ! Въ обстоятельствахъ, въ какихъ мы находимся, я на колѣ-
няхъ умоляю васъ, ради Бога, ради отечества, писать Государю
и объясниться съ нимъ откровенно. Вы этимъ исполните обязан-
ность свою относительно Его Величества и оправдаете себя передъ
Россіей.
„Я молодъ; мнѣ не станутъ вѣрить; если же буду писать -
не заслужу вниманія; буду говорить — почтутъ недовольнымъ и
охуждающимъ все; повѣрьте, ваше сіятельство, это меня не
устрашаетъ. Когда гибнетъ все, когда отечеству грозитъ не только
срамъ, но и величайшая опасность, тамъ нѣтъ ни боязни частной,
ни выгодъ личныхъ. Я не боюсь и не скрою отъ васъ, что
писалъ; но молчаніе, слишкомъ долго продолжающееся, служитъ
уже доказательствомъ, что мнѣніе мое почитается мнѣніемъ моло-
дого человѣка. Однако, я не робѣю; буду еще писать; изображу
все, что вы сдѣлали, и въ чемъ встрѣчены вами препятствія.
Я люблю васъ слишкомъ горячо; вы всегда благодѣтельствовали
мнѣ; а потому я спрошу у Его Величества, писали ли вы къ нему
119
Библиотека"Руниверс"
или хранили виновное молчаніе? Въ послѣднемъ случаѣ, достой-
нѣйшій начальникъ, вы будете кругомъ виноваты.
„Если вы уже не хотите, какъ человѣкъ, постигающій ужасное
положеніе, въ которомъ мы теперь находимся, продолжать коман-
дованіе арміей, я, при всемъ уваженіи моемъ къ вамъ, буду на-
зывать и считать васъ не великодушнымъ.
„Принесите ваше самолюбіе въ жертву погибающему оте-
честву нашему; уступите другому и ожидайте, пока не назначится
человѣкъ, какого требуютъ обстоятельства.
„Пишите, ваше сіятельство, или молчаніе ваше будетъ ужасно
обвинять васъ".
Въ срединѣ августа произошла встрѣча Александра въ Або
съ Бернадоттомъ, „это составляло истинное дипломатическое тор-
жество Государя, исключительно ему одному принадлежащее",
говоритъ Шильдеръ, „потому что обезпечивало неприкосновенность
Финляндіи и успѣхъ дальнѣйшей борьбы съ Наполеономъ". За
мѣсяцъ до этого были подписаны союзный договоръ съ Испаніей
и мирный трактатъ съ Англіей въ Эребро. Мы не будемъ опи-
сывать подробностей Отечественной войны это не входитъ въ
нашу задачу. Вскорѣ, а именно 26 августа, произошло Бородин-
ское побоище. Побѣда не осталась ни на чьей сторонѣ, но въ виду
того, что русскія войска отступили, Наполеонъ приписалъ побѣду
себѣ. Кутузовъ отступилъ за Можайскъ. Послѣдовалъ знамена-
тельный военный совѣтъ въ Филяхъ. Рѣшенія его извѣстны.
Приходилось сдать Москву непріятелю. Ростопчинъ негодовалъ,
но покорился судьбѣ, предавъ городъ огню и разоренію. Впечатлѣніе
о въѣздѣ въ оставленную Москву Наполеона удручило Россію и
Александра. Но правъ былъ старикъ Кутузовъ, писавшій въ до-
несеніи Государю, что „вступленіе непріятеля въ Москву не есть
еще покореніе Россіи. Напротивъ того, съ арміей дѣлаю я дви-
женія на Тульской дорогѣ. Сіе приведетъ меня въ состояніе
прикрывать пособія, въ обильнѣйшихъ нашихъ губерніяхъ заго-
120
Библиотека"Руниверс"
товленныя. Всякое другое направленіе пресѣкло бы мнѣ оныя и
связь съ арміями Тормасова и Чичагова, и т. д.“. Чаша раздра-
женія Русскаго Императора дошла до высшаго предѣла. Полков-
нику Мишо приказано передать Кутузову и войскамъ, что борьба
будетъ продолжаться съ новымъ ожесточеніемъ и безъ всякаго
милосердія, пока хоть одинъ французъ останется на русской землѣ.
Тому же Мишо была сказана извѣстная фраза: „Наполеонъ или я;
я или онъ, но вмѣстѣ мы не можемъ царствовать; я научился
понимать его, онъ болѣе не обманетъ меня".
Письмо Бонапарта, что не онъ виноватъ въ сожженіи Москвы,
осталось безъ отвѣта, а Бернадотту Александръ, между прочимъ,
сообщивъ о паденіи Первопрестольной столицы и о письмѣ
Наполеона, прибавилъ, говоря о письмѣ, ^и’еііе пе сопіепаіі
д’аіііеигз дие дез іапіагоппадез “. И Татищевъ замѣчаетъ: „Моі
диг, іі зе реиі, таіз іі гепсі Ьіеп Іе зепіітепі диі, дёзогтаіз,
гетрііззаіі зеи! Гате сГАІехапсіге епѵегз сеіиі допі Гатіііё Іиі аѵаіі
раги ип риг ип Ьіепіаіі дез діеих".
Намъ кажется, что если у Александра сорвалось когда-либо
подобное выраженіе—„Іе Ьіепіаіі дез діеих", то оно было лишь
одной „іапіагоппаде", то-есть именно тѣмъ, чѣмъ Александръ въ
данную минуту заклеймилъ своего соперника. Но истинной дружбы
(атіііё) никогда не было и быть не могло.
О томъ, какъ судили современники о взятіи Москвы, можно,
между прочимъ, видѣть изъ тогдашней переписки военныхъ съ
ихъ семьями; нѣкоторые приходили въ отчаяніе, другіе, напротивъ
того, разсуждали здраво.
Такъ, гр. П. А. Строгановъ писалъ своей женѣ отъ 13 сен-
тября изъ Красной Пахры: „ Сегіаіпешепі, Госсираііоп де Мозсои
раг Геппеті езі айгеизе, пёаптоіпз з’іі езі роззіЫе де теііге де
сбіё Іе ігізіе зресіасіе де поіге апііцие сарііаіе ргозіііиёе аих зоиіі-
Іигез ди топзіге диі Госсире еі де сопзідёгег сеііе саіатііё ди
роіпі де ѵие тііііаіге аЬзігаіі, оп еп іігега де сопзоіапіез сопсіизіопз.
121
Библиотека "Руниверс"
Ле сгоІ8 цие се зиссёз, Іоіп де Іиі аѵоіг ёіё іаѵогаЫе, Га тіз
дапз дез етЬаггаз ди’іі і§погаіі аирагаѵапі. Сеіа ѵаиі Іа реіпе д’ёіге
арргоіопді, еі ѵоііа соттепі ]е Гехрііцие: сеі Ьотте а сги іегте-
тепі, еі іі а регзиадё іоиіе зоп агтёе, а Іа іаѵеиг де сеііе іііизіоп,
дие іоиіез Іез іаіі^иез допі іі Іез а ассаЫёз ]’изди’а се ]‘оиг ргепаіепі
ип іегте, дие Мозсои ёіаіі Іе Ьиі ііпаі, дие с’езі а Мозсои ци’іі
ігоиѵегаіі Іа раіх еі ГаЬопдапсе, цие де Іа іі рагіігаіі а^гапді роиг
зиЬ]и§иег Іез рагііез де ГЕигоре циі Іиі гёзізіаіепі епсоге. II у езі аггіѵё,
таіз П п’а ігоиѵё дие дез топсеаих де сепдге, дёЬгіз д’іпсепдіез;
Іе іоиі аііитё де поз ргоргез таіпз. Регзоппе пе Іиі рагіе де раіх
еі, де тёте ци’ип рёге диі іиегаіі ріиібі за ГіПе цие де Іа ѵоіг
дёзѣопогёе, поиз апёапііззопз Мозсои аи тотепі ой поиз пе рои-
ѵіопз ріиз Іа дёіепдге. II п’ёіаіі §иёге ЬаЬііиё а де рагеіііез гёсерііопз
дапз Іез аиігез сарііаіез де ГЕигоре; тёте сеііе д’Езра^пе а ёіё
ріиз аітаЫе, еі Іе ѵоііа іеггіЫетепі дёзарроіпіё"... *).
А вотъ и голосъ не военнаго, Н. М. Лонгннова, въ письмѣ
къ графу С. Р. Воронцову, случайно отъ того же 13 сентября
1812 года **):
„Увы, Москва не спасена, несмотря на 26 августа, стоившее
намъ до 30.000 героевъ! Богъ знаетъ, что впередъ случится...
Ваше сіятельство еще до полученія сего узнаете о вступленіи
французовъ въ Москву. Сіе случилось вслѣдствіе военнаго совѣта,
который былъ созванъ и въ коемъ Беннигсенъ и Коновницынъ
предлагали защищать Москву; прочіе всѣ были за то, чтобы оста-
вить оную, въ томъ числѣ и князь Кутузовъ, несмотря на то,
что при отъѣздѣ отсюда и по прибытіи въ армію онъ объявилъ,
что непріятель не иначе вступитъ въ сію древнюю столицу, какъ
по его мертвому трупу ***). Видно, были важныя причины, кои
*) См. „Гр. П. А. Строгановъ*, т. III.
**) См. Русскій Архивъ, 1882 г., т. II, стр. 177.
***) Едва ли Кутузовъ могъ такъ опрометчиво выражаться, въ бытность свою въ Петер-
бургѣ. Онъ былъ слишкомъ остороженъ' и врядъ ли говорилъ эти слова.
122
Библиотека"Руниверс"
заставили отступить и не привести въ дѣйствіе первоначальнаго
плана защищать ее, какъ Сарагоссу. Если то справедливо, что
сначала Кутузовъ отступилъ 15 верстъ по Рязанской и Тульской
дорогамъ, а теперь опять лѣвымъ крыломъ занялъ Можайскъ,
то можетъ статься, что непріятель обойденъ и долженъ выйти,
чтобъ открыть себѣ путь, ибо Нижегородская, Ярославская, Ко-
стромская, Владимірская и другія милиціи могутъ ему попрепят-
ствовать итти далѣе со всѣми силами, особливо имѣя въ тылу
цѣлую армію, недавно съ успѣхомъ сражавшуюся подъ Можай-
скомъ. ..
„Многія письма, кои я самъ видѣлъ, полагаютъ, что дѣла
наши черезъ отдачу Москвы много выиграли"...
Немного позже, изъ Лондона, графъ С. Р. Воронцовъ сооб-
щалъ свои впечатлѣнія въ слѣдующихъ словахъ: „(^иеііе паііоп!
сотте еііе а ёіё реи соппие, поп зеиіетепі без ёігап^егз, таіз
тёте де зоп ргорге ^оиѵегпетепі, диі сгоіі дие поиз аѵопз Ьезоіп
(іез Аііетапсіз еі дие запз Іез Ріппоіз, Іез Ргиззіепз еі Іез ХѴигіет-
Ьег^еоіз, диі гетрііззепі Іа Соиг еі іоиз Іез дёрагіетепіз, Іа Киззіе
зегаіі регдие!" *).
Если обратиться къ свидѣтельству самого Императора Але-
ксандра, то необходимо вернуться къ достопамятному письму его
къ сестрѣ Екатеринѣ отъ 18 сентября 1812 года. Цѣликомъ
мы приводить его не будемъ, но должны обратить вниманіе на
нѣкоторыя мѣста этого замѣчательнаго откровенія съ лицомъ,
которому Александръ менѣе всего стѣснялся излагать свои истин-
ныя чувства и намѣренія **).
„... (^ие реиі іаіге ип Ьотте ріиз дие де зиіѵге за теіііеиге
сопѵісііоп? С’езі еііе зеиіе диі т’а §иідё. С’езі еііе диі т’а іаіі
поттег Вагсіау аи соттапдетепі де Іа 1-ге агтёе зиг Іа гёриіаііоп
") См. Архивъ кн. Воронцова, т. VIII.
**) См. „Переписка Императора Александра I съ сестрой великой княгиней Екатериной
Павловной Петербургъ, 1910.
123
Библиотека "Руниверс"
ди’іі з’ёіаіі іаііе репдапі Іез §иеггез раззёез сопіге Іез Ргап^аіз еі Іез
Зиёдоіз. С’езі еііе епсоге диі т’а іаіі репзег ^и’і1 ёіаіі зирёгіеиг еп
соппаіззапсез а Ва^гаііоп. (^иапд сеііе сопѵісііоп з’езі епсоге аи§-
тепіёе раг Іез іаиіез сарііаіез дие се дегпіег а іаііез репсіапі сеііе
сатра§пе еі диі опі атепё еп рагііе поз геѵегз, тоіпз цие іатаіз
Іе Гаі сги ргорге а соттапсіег Іез деих агтёез гёипіез зоиз 8то-
Іепзк. Риоідие реи сопіепі сіе се цие і’аі ёіё дапз Іе саз де ѵоіг
де Вагсіау, ]‘е Іе сгоуаіз тоіпз таиѵаіз дие Гаиіге еп Гаіі де зіга-
іё^іе, допі Гаиіге п’а аисипе ідёе. Епііп }е п’еп аѵаіз раз ип теіі-
Іеиг а у теііге, дапз сеііе тёте сопѵісііоп, аіогз...
„А РёіегзЬоиг^, і’аі ігоиѵё іоиз Іез езргііз ргопопсёз роиг Іа
потіпаііоп ди ѵіеих КоиіоихоЙ аи соттапдетепі еп скеі: с’ёіаіі
Іе сгі ^ёпёгаі. Ьа соппаіззапсе цие і’аі де сеі Ьотте т’у а іаіі
гёри^пег д’аЬогд, таіз ^иапд, раг Іа Іеііге ди 5 аойі, КозіорісЬіпе
т’а тапдё цие іоиі Мозсои дёзіге дие Коиіоигой соттапде, ігои-
ѵапі Вагсіау еі Ва§гаііоп іоиз Іез деих іпсараЫез де Іе іаіге, еі,
зиг сез епігеіаііез, сотте ехргёз, Вагсіау п’ауапі іаіі дие зоііізез
зиг зоііізез аиргёз де Зтоіепзк, ]‘е п’аі ри Гаіге аиіге сЬозе дие
сёдег аих ѵоеих ипапітез, еі і’аі поттё Коиіоигой... Л’еп ѵіепз
таіпіепапі а ип агіісіе диі те ііепі де ріиз ргёз: с’езі зиг топ
Ьоппеиг регзоппеі. Ле ѵоиз аѵоие, сЬёге атіе, ди’іі т’езі ріиз рё-
піЫе епсоге де іоисЬег сеііе согде еі цие, ди тоіпз а ѵоз уеих,
Іе Іе сгоуаіз іпіасі. Ле пе риіз раз тёте сгоіге цие, дапз ѵоіге
Іеііге, іі зоіі диезііоп де се соига§е регзоппеі цие сЬацие зітріе
зоідаі заіі аѵоіг еі аициеі іе п’аііасііе аисип тёгііе... Маіз се цие іе
пе риіз сотргепдге, с’езі дие ѵоиз диі, дапз ѵоз Іеіігез а Сеог^ез
а Ѵііпа, ѵоиііех те іаіге рагііг де Гагтёе, ѵоиз диі, дапз сеііе ди
5 аойі, те дііез: „Роиг Біеи, п’адоріех раз Іе рагіі де ѵоиіоіг
соттапдег ѵоиз-тёте, саг іі іаиі запз регіе де іетрз ип сЬеі еп
диі Іа ігоире аіі сопііапсе, еі, зоиз се гаррогі, ѵоиз п’еп роиѵех
іпзрігег аисипе; д’аіііеигз, зі ГёсЪес ѵоиз аггіѵаіі а ѵоиз-тёте, се
зегаіі ип таі іггёрагаЫе роиг Іе зепіітепі ди’іі саизегаіі", аргёз
124
Библиотека "Руниверс"
аѵоіг аіпзі розё роиг Гаіі дие ]е пе риІ8 іпзрігег аисипе соп/іапсе,
]'е пе риіз сотргепдге, діз-іе, се дие ѵоиз ѵоиіег те діге дапз
ѵоіге дегпіёге ІеНге раг: „8аиѵех ѵоіге Йоппеиг диі езі аііадиё.
Ѵоіге ргёзепсе реиі ѵоиз гатепег Іез езргііз". Езі-се та ргёзепсе
а 1’агтёе дие ѵоиз епіепдех раг Іа? Еі соттепі сопсіііег сез деих
аѵіз зі оррозёз епіге еих?
„Аргёз аѵоіг рогіё еп засгійсе а Гиіііііё топ атоиг-ргорге
регзоппе! еп диіііапі 1’агтёе, рагсе ди’оп ргёіепдаіі дие і’у ёіаіз
пиізіЫе, дие і’біаіз іоиіе гезропзаЬіІііё аих ^ёпёгаих, дие |'е п’іпзрігаіз
аисипе сопйапсе аих ігоирез, дие дез геѵегз ітриіёз а тоі ёіаіепі
ріиз Гасйеих дие сеих ітриіёз а тез ^ёпёгаих, іи^ех ѵоиз-тёте,
та Ьоппе атіе, сотЬіеп іі доіі т’ёіге доиіоигеих д’епіепдге дие топ
йоппеиг зе ігоиѵе аііадиё, диапд ]е п’аі Гаіі дие се ди’оп а ѵоиіи еп
диіііапі Гагтёе іапдіз дие ]е п’аѵаіз раз д’аиіге дёзіг дие д’у гезіег,
еі дие і’ёіаіз Гегтетепі гёзоіи д’у геіоигпег аѵапі Іа потіпаііоп де
Коиіоихой, еі диапд ]е п’у аі гепопсё ди’аргёз сеііе потіпаііоп, еп
рагііе раг Іе зоиѵепіг де се дие Іе сагасіёге соигіізап де сеі йот-
те аѵаіі ргодиіі а Аизіегіііх еі еп рагііе еп зиіѵапі ѵоз ргоргез
сопзеііз еі сеих де ріизіеигз аиігез ди тёте аѵіз дие ѵоиз.
„8і ѵоиз	те	детапдех роигдиоі	іе пе зиіз раз	аііё а Мозсои,
Іе ѵоиз дігаі	дие	іатаіз ]‘е п’аі ргіз	д’еп^а^етепіз,	пі п’аі доппё
де рготеззе	д’у	ѵепіг. Козіорісйіпе	т’а Ьеаисоир	ргіё дапз зез
Іеіігез де Іе	Гаіге,	таіз с’ёіаіі аѵапі	Іа геігаііе де	Зтоіепзк, раг
сопзёдиепі диапд, раг топ ѵоуа§е еп Ріпіапде, і’ёіаіз дапз Гіт-
роззіЫІііё де Іе Гаіге. Раг сопіге, аргёз, дапз за Іеііге ди 14 аойі,
іі те діі: „Маіпіепапі, 8іге, і’еп ѵіепз аи ріиз ітрогіапі, с’езі-а-діге
а ѵоіге ѵоуа§е ісі. II п’у а аисип доиіе дие ѵоіге ргёзепсе ісі п’ехсііе
епсоге ріиз д’епійоизіазте, таіз зі, аѵапі ѵоіге аггіѵёе, Іез ёѵёпе-
тепіз пе зопі раз а поіге аѵапіа^е, ѵоіге регзоппе аи^тепіегаіі
епсоге Гіпдиіёіиде ^ёпёгаіе, еі, сотте И пе ѵоиз сопѵіепі раз
де соигіг дез гіздиез еп ѵоиз ехрозапі, іі зегаіі тіеих дие ѵоиз
ргепіех Іа гёзоіиііоп де геіагдег ѵоіге дёрагі де РёіегзЬоиг§ ]'изди’а
125
Библиотека "Руниверс"
Іа гёсерііоп де циеідиез поиѵеііез ^иі сЬап^егаіепі еп Ьіеп Гёіаі
асіиеі дез сЬозез.
„А ргёзепі ехатіпопз ип реи зі ]е роиѵаіз ѵепіг а Мозсои?
Вёз ци’ипе іоіз оп аѵаіі розё роиг ргіпсіре цие та регзоппе а
Гагтёе іаізаіі ріиз де таі цие де Ьіеп, Гагтёе зе гарргосЬапі де
Мозсои аргёз за геігаііе де Зтоіепзк, роиѵаіз-іе дёсеттепі те
ігоиѵег а Мозсои?....
„Риапі а тоі, сЬёге атіе, іоиі се допі |е риіз гёропдге, с’езі
де топ соеиг, де тез іпіепііопз еі де топ гёіе роиг іоиі се циі
реиі іепдге аи Ьіеп еі а Гиіііііё де та раігіе, д’аргёз та теіііеиге
сопѵісііоп.. (^)иапі аи іаіепі, реиі-ёіге ]е риіз еп тапдиег, таіз іі
пе зе доппе раз: с’езі ип Ьіепіаіі де Іа паіиге еі регзоппе пе зе
Гезі ]‘атаіз ргосигё. Зесопдё аиззі таі цие ]е Іе зиіз, тапциапі
д’іпзігитепіз дапз іоиіез Іез рагііез, тепапі ипе тасЬіпе зі ёпогте,
дапз ипе сгізе іеггіЫе еі сопіге ип апіа^опізіе іпіегпаі, циі а
Іа ріиз ЬоггіЫе зсёіёгаіеззе ]’оіпі Іе іаіепі Іе ріиз ётіпепі еі зе
ігоиѵе зесопдё раг іоиіез Іез іогсез де ГЕигоре епііёге еі раг ипе
таззе д’Ьоттез а іаіепіз диі зе зопі Гогтёз репдапі 20 апз де
§иегге еі де гёѵоіиііоп, оп зега оЫі§ё де сопѵепіг, зі оп ѵеиі ёіге
)изіе, ци’П п’езі раз ёіоппапі ^ие ^ёргоиѵе дез геѵегз. Ѵоиз ѵоиз
гарреіех цие зоиѵепі поиз Іез аѵопз ргёѵиз еп саизапі аѵес ѵоиз
деих; Іа регіе тёте дез деих сарііаіез а ёіё сгие роззіЫе, еі с’езі
Іа рекёѵёгапсе зеиіе диі а ёіё ]и§ёе деѵоіг ёіге Іе гетёде аих
таих де сеііе сгиеііе ёроцие. Ьоіп де те дёсоига^ег таі^гё іоиз
Іез дёЬоігез допі ]е те ігоиѵе аЬгеиѵё, ]е зиіз гёзоіи ріиз дие ]атаіз
а регзёѵёгег дапз Іа Іиііе, еііоиз тез зоіпз зопі етріоуёз а се Ьиі“...
Здѣсь, какъ нельзя яснѣе, Александръ высказалъ не только
вполнѣ опредѣленные взгляды на военноначальннковъ, но и на
свою роль въ пережитыхъ событіяхъ. Все было взвѣшено, сообра-
жено и рѣшено на столько мудро, на сколько требовали обстоятель-
ства даннаго момента. Если сопоставить письма графа П. А. Строга-
нова, Лонгинова, графа С. Р. Воронцова и раньше приведенныя
126
Библиотека "Руниверс"
письма князя Багратіона и Ермолова, выражавшихъ, каждый по
своему, обстановку и настроеніе, то намъ кажется, что лучше
ихъ всѣхъ разсуждалъ самъ Государь.
Система, принятая Его Величествомъ и княземъ Кутузовымъ,
не отвѣчать болѣе на предложенія Наполеона и избѣгать излиш-
нихъ столкновеній въ полѣ, дала вскорѣ благіе результаты.
6/18 октября началось отступленіе великой арміи, и 9/21 уже
всѣ французы покинули Москву. Ихъ бѣдствія не замедлили
проявиться. Скоро настали холода, зима обѣщала быть особенно
суровой, пошли морозы, дороги испортились, русскія войска тре-
вожили непріятеля со всѣхъ сторонъ, при чемъ болѣе осталь-
ныхъ отличались донскіе казаки и партизанскіе отряды. Тѣснимый
отовсюду, Наполеонъ приближался къ берегамъ Березины съ
окончательно разстроенной арміей или, лучше сказать, съ остатками
недавно еще блестящаго полчища. Русскіе забрали большое коли-
чество плѣнныхъ, орудій, провіанта, а непріятель, лишенный ка-
кихъ-либо удобствъ и припасовъ, уныло продолжалъ отступленіе.
Голодъ, болѣзни и морозы доконали непобѣдимыя войска, и въ
концѣ ноября Россія очистилась отъ непрошенныхъ гостей.
Если такой блестящій результатъ отнести къ славѣ русскаго
оружія и генію русскаго народа, равно какъ и къ суровому климату
Россіи, то главнымъ руководителемъ и организаторомъ состояв-
шагося погрома былъ Императоръ Александръ I. Въ эту годину
онъ созналъ народную мощь, всегда существовавшую на Руси, и
сплотился съ ней. И эту крупную заслугу помнила Россія и всегда
вспомнитъ съ чувствомъ глубокаго благоговѣнія Благословеннаго
монарха.
Тридцатипятилѣтній Государь оправдалъ надежды своихъ
подданныхъ, и это время было лучшимъ изъ всѣхъ годовъ его
царствованія.
Теперь явилось новое желаніе, а именно окончательно со-
крушить владычество Бонапарта, и при помощи не только русскаго,
127
Библиотека "Руниверс"
но и чужеземнаго оружія, покончить съ нимъ навсегда. Отнынѣ
всѣ стремленія Александра обратятся къ намѣченной цѣли и будутъ
такими же упорными до конца освободительныхъ войнъ.
Нѣкоторые изъ русскихъ тогда еще осмѣлились критиковать
Государя, что онъ, изгнавъ непріятеля изъ нашихъ границъ, про-
должалъ борьбу и задался цѣлью освободить Европу. Такого
мнѣнія придерживались болѣе старики, какъ Кутузовъ, Ростопчинъ
и Шишковъ; намъ кажется, что они были правы, и съ точки
зрѣнія интересовъ Россіи казалось выгоднѣе не вмѣшиваться въ
дѣла Европы. Будущее показало весьма скоро, что такое мнѣніе
имѣло свои основанія, и что Россіи послѣдующія войны принесли
мало пользы, а скорѣе даже вредъ.
Первые шаги Александра къ устройству коалиціи противъ
Наполеона и Франціи начались еще до окончанія Отечественной
войны.
Не только велись оживленные переговоры съ Англіей и съ
Швеціей, но были посланы уполномоченные, какъ князь Дивенъ,
Бутягинъ и другіе, для успокоенія прусскаго и австрійскаго
кабинетовъ. Пруссакамъ гарантировали прощеніе за участіе въ
полчищахъ враговъ при ихъ нашествіи, и не только прощеніе,
но и земельныя вознагражденія; австрійцамъ выражали благо-
дарность за почти пассивное участіе и также обѣщали обширныя
пріобрѣтенія.
Но Пруссія колебалась до конца, страхъ передъ Наполеономъ
затмилъ всѣ чувства, особенно у такихъ людей, какъ самъ ко-
роль и Гарденбергъ; они метались во всѣ стороны, боясь при-
нять какое-либо твердое рѣшеніе, но ихъ неожиданно спасла само-
вольная выходка генерала Іорка. Этотъ прусскій вояка, получая
изъ Берлина только сбивчивыя и неопредѣленныя инструкціи, от-
ступалъ съ прусскими войсками въ аріергардѣ корпуса маршала
Макдональда. Русскій же авангардъ, подъ командой генерала Ди-
бича, тѣснилъ пруссаковъ. Между ними завязалась переписка по
128
Библиотека "Руниверс"
Императрица Марія Ѳеодоровна
Библиотека "Руниверс"
иниціативѣ Рижскаго военнаго губернатора маркиза Паулуччи, и
вотъ 12/24 декабря Іоркъ и Дибичъ встрѣтились на аванпостахъ;
зашла бесѣда, Дибичъ увѣрялъ, что ему приказано считать прус-
саковъ друзьями, и что русскіе генералы имѣли полномочія завести
переговоры. Цѣлые шесть дней Іоркъ обдумывалъ, на что рѣшиться,
а такъ какъ изъ Берлина приказанія отсутствовали, то 18/30 онъ
принялъ предложеніе подписать конвенцію въ мѣстечкѣ Тауро-
генѣ. Эта извѣстная конвенція была подписана шестью лицами,
изъ которыхъ три, т.-е. Дибичъ, Клаузевицъ и графъ Дона (ОоИпа),
были на русской службѣ, а графъ Іоркъ, полковникъ Рёдеръ и
маіоръ Зейдлицъ на прусской. Другими словами, условія были по-
любовно приняты и скрѣплены подписями шести кровныхъ прус-
саковъ! И все это получило благословеніе командующаго русскими
войсками князя Витгенштейна, еще одного нѣмца! По Тауроген-
ской конвенціи, прусскія войска Іорка признавались нейтральными
на пространствѣ между Мемелемъ и Тильзитомъ. Это лишало въ
самую важную минуту маршала Макдональда содѣйствія свѣжихъ
и сохранившихся 16 тысячъ прусскихъ штыковъ, съ 50 орудіями.
Неожиданный успѣхъ такого рода былъ на руку Императору
Александру и имѣлъ весьма важныя послѣдствія.
Что касается австрійской политики, то здѣсь колебаній было
хотя меньше, но самая игра оказалась тоньше и сложнѣе въ ру-
кахъ такого дипломата, какъ Меттернихъ. Онъ отлично понималъ,
что удивительные успѣхи Россіи дадутъ ей преобладающее влі-
яніе въ Европѣ, а также повліяютъ на ростъ и значеніе Пруссіи
въ Германіи. Слѣдовательно, требовалось помѣшать такого рода
случайностямъ, во что бы то ни стало, Австріи занять выжидатель-
ное положеніе, избѣгая крутого разрыва съ Наполеономъ, и дѣй-
ствовать исключительно, смотря по обстоятельствамъ. Извѣстный
Генцъ (Оепіг) опредѣлилъ эту политику такими, ему свойствен-
ными, выраженіями: „Моиз аѵопз сій ёіаЫіг поіге зузіёше зиг дез
пиапсез іпіегтёсііаігез, диі поиз дізрепзепі а Іа іоіз де поиз гап§ег
Библиотека "Руниверс"
еп риге регіе аи пошЬге дез еппешіз де Іа Ргапсе еі поиз Ьгоиіі-
Іег запз геіоиг аѵес Іез риіззапсез Іі^иёез сопіге е11е“ *).
Надо сознаться, что все это было задумано очень ловко.
Какъ только въ Польшѣ увидѣли, что дѣло Наполеона про-
играно, что всѣ надежды опять рухнули, уныніе смѣнило восторги,
месть Россіи казалась естественной, и невѣроятное волненіе овла-
дѣло всей страной. Это волненіе передалось и князю Адаму Чарто-
рыжскому, и онъ снова обратился къ перу, чтобы развѣдать истин-
ныя намѣренія Русскаго Императора. И было надъ чѣмъ призаду-
маться. Вѣдь когда война была объявлена, то въ Варшавѣ со-
брался сеймъ, подъ предсѣдательствомъ отца князя Адама, и сеймъ
этотъ провозгласилъ возстановленіе Польскаго королевства, призы-
вая польскій народъ къ оружію, а всѣмъ полякамъ, находившимся
на русской службѣ, было предписано немедленно бросить русскіе
мундиры и стать въ ряды польскихъ войскъ, вошедшихъ въ великую
армію Наполеона. Но князь Адамъ старался вести себя достойно,
не измѣняя ни Польшѣ, ни своему русскому покровителю **).
Такъ, еще въ письмѣ къ Государю отъ 22 іюня/4 іюля
1812 года Чарторыжскій заявляетъ: „Ьа Роіо^пе а ёіё зоіеппеі-
іетепі ргосіатёе раг ипе сопіёдёгаііоп ^ёпёгаіе, а Іа іёіе де 1а-
циеііе топ рёге езі ріасё. Ье пот де Роіо^пе зогіапі де за ЬоисЬе,
еі ипе іоіз ргопопсё, езі дёсізіі роиг тоі... Маіз еп рагіапі роиг
іез еаих де ВоЬёте ]е доіз гёрёіег тез іпзіапіез зоііісііаііопз, еі
рогіег епсоге ипе іоіз аих ріедз де V. М. I. та детапде іогтеііе
де дётіззіоп"...
Въ письмѣ отъ 4/16 августа, изъ Карлсбада, князь жалуется,
что не удостоился получить отвѣта, что понятно въ виду другихъ
*) См. АІЬ. 8оге1: Ь’Еигоре еі Іа Кёѵоіиііоп Ргап^аізе, т. ѴШ.
**) Въ перепискѣ Императора Александра съ кн. Чарторыжскимъ, изданной Мазадомъ
въ 1865 году, выпущено 6 писемъ, а именно: за 1811 годъ три, отъ 28 п/12 ш, 21 іп/2іѵ»
12/24 ѵп; письмо Императора Александра, отъ сентября 1812 г.; за 1812 годъ письмо 23 ѵ/4 ѵі
и часть письма 15/27 хп.
130
Библиотека "Руниверс"
заботъ Александра Павловича. Наконецъ, два мѣсяца спустя, т.-е.
9 октября, князь опять пишетъ Государю, не получивъ отвѣта на
оба предыдущія посланія. Въ этомъ письмѣ обращаетъ на себя
вниманіе такое выраженіе: „Ѵоіге зііепсе, 8іге, ёдиіѵаидгаіі епііп
а ип сопзепіетепі"...
Проходятъ еще два мѣсяца; Императоръ Александръ про-
должаетъ систему молчанія, а Чарторыжскій 6 и 15 декабря по-
сылаетъ еще два письма, уже послѣ погрома французской арміи.
Послѣднее письмо напечатано въ „Соггезропдапсе д'Аіехапдге
еі ди ргіпсе Сгагіогузкі" опять съ большими пропусками (оно
возстановлено цѣликомъ въ приложеніяхъ). Здѣсь, снова князь
Адамъ умоляетъ уволить его въ отставку ()е гёііёге епсоге аѵес
іпзіапсе Іа ігёз ЬшпЫе ргіёге роиг та дётіззіоп аЬзоіие) и взы-
ваетъ къ чувствамъ великодушія Александра къ его несчастной
родинѣ—Польшѣ. Князь писалъ краснорѣчиво и убѣдительно: „8і
V. М. I., аи тотепі ой Іа паііоп роіопаізе з’аііепд а Іа ѵеп^еапсе
д’ип сопциёгапі, Іиі іепд Іа таіп еі Іиі оііге де ріеіп §гё се диі
роиг еііе Гаізаіі ГоЬ]еі ди сотЬаі, Гейеі еп зега та^іцие, с’езі
де диоі |е ѵоиз гёропдз, 8іге; іі зиграззега ѵоіге аііепіе, ѵоиз еп
зеге/ ёіоппё еі іоисЬё"... И далѣе: „С’езі а V. М. I., а ргёзепі,
а доппег Гітриізіоп, а ехрііциег зез дёзігз, а іпдідиег Іез тоуепз
де з’епіепдге; еп ип тоі, а ііпіг Гоеиѵге. Ле репзе аѵоіг іоиі іаіі,
сотте Роіопаіз, роиг Іа ргёрагег"...
Только 13 января 1813 года Императоръ отвѣтилъ поль-
скому князю на потоки его чернилъ. Хотя все письмо замѣча-
тельно, но мы приведемъ только нѣкоторыя, особенно интересныя
мѣста: „...Ьа ѵеп^еапсе езі ип зепіітепі диі т’езі іпсоппи, еі
та ріиз доисе іоиіззапсе езі де рауег Іе таі раг Іе Ьіеп. Ьез ог-
дгез Іез ріиз зёѵёгез зопі доппёз а тез §ёпёгаих д’а§іг еп сопзё-
диепсе еі де ігаііег Іез Роіопаіз еп атіз еі еп ѣёгез.
„Ле ѵаіз ѵоиз рагіег аѵес іоиіе ѣапсЬізе; роиг Гаіге гёиззіг
тез ідёез іаѵогііез зиг Іа Ро1о§пе, і’аі а ѵаіпсге диеіциез дійісиііёз,
131
Библиотека"Руниверс"
таі^гё Іе Ьгіііапі де та розіііоп асіиеііе. О’аЬогд, Горіпіоп
еп Риззіе. Ьа тапіёге допі 1’агтёе роіопаізе з’езі сопдиііе сЬег
поиз, Іез засз де Зтоіепзк, де Мозсои, Іа дёѵазіаііоп де іоиі Іе
рауз а гапітё Іез апсіеппез Ьаіпез! Зесопдетепі, дапз Іе тотепі
асіиеі, ипе риЫісііё доппёе а тез іпіепііопз зиг Іа Ро1д§пе іеііегаіі
сотріёіетепі І’Аиігіске еі Іа Ргиззе сіапз Іез Ьгаз сіе Іа Ргапсе,
гёзиііаі ди’іі езі ігёз еззепііеі д’етрёсііег, д’аиіапі ріиз дие сез риіз-
запсез те іётоі^пепі дё|а Іез теіііеигез дізрозіііопз"... Затѣмъ
идетъ убѣдительное напоминаніе: „РГоиЫіех раз дие Іа Ыікиапіе,
Іа Росіоііе еі Іа Ѵоікупіе зе ге^агсіепі іизди’ісі сотте ргоѵіпсез
гиззез, еі ди’аисипе Іо^ідие аи топде пе роигга регзиадег а Іа
Киззіе де Іез ѵоіг зоиз Іа дотіпаііоп д’ип аиіге зоиѵегаіп дие сеіиі
диі гё^іі Іа Киззіе!"
Послѣ такихъ категорическихъ заявленій весьма характеренъ
конецъ этого письма, въ видѣ розі-зсгіріиш’а: „8і, а Гіззие де іоиз
Іез ёѵёпешепіз, ]’е роиѵаіз піе геігоиѵег ип тотепі аи зеіп де ѵоіге
іатіііе, сеіа те саизегаіі ип ріаізіг іои. Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’ате".
Слѣдовательно, польскій вопросъ былъ отложенъ, чтобы
не тревожить Берлинскій и Вѣнскій кабинеты, но въ сущности
уже предрѣшенъ, такъ какъ Александръ считалъ герцогство Вар-
шавское собственностью Россіи, пріобрѣтенною мечемъ и кровью.
11/23 декабря 1812 года Александръ Павловичъ тор-
жественно вступилъ въ Вильну, покинутую имъ весной при труд-
ныхъ обстоятельствахъ. Маститый князь Кутузовъ встрѣтилъ Его
Величество съ подобающимъ почетомъ, окруженный героями Оте-
чественной войны.
Въ Вильнѣ Государь пробылъ болѣе двухъ недѣль, совѣ-
туясь съ генералами о планѣ предстоящей кампаніи, организуя
всѣ детали сложнаго вторженія въ Германію и давая инструкцію
за инструкціей русскимъ уполномоченнымъ, равно и случайнымъ
агентамъ, для скорѣйшаго вовлеченія Пруссіи и Австріи въ за-
мышляемую имъ коалицію.
132
Библиотека"Руниверс"
Здѣсь же, въ Вильнѣ, узнали о Таурогенской конвенціи, заклю-
ченной генераломъ Іоркомъ, а 28 декабря главныя силы уже напра-
вились изъ Вильны къ Нѣману. Государь рѣшилъ лично оставаться
при штабѣ князя Кутузова, чтобы не терять общаго руководства *).
Съ этого момента началось вполнѣ ненужное для русскихъ интере-
совъ освобожденіе Германіи отъ ига Наполеона. Русскія войска всту-
пили въ Польшу. Покойный Шильдеръ даетъ наглядную картину
этого шествія. „Въ герцогствѣ Варшавскомъ никто, однако, не
встрѣчалъ русскихъ, какъ своихъ избавителей. Одни евреи каждаго
мѣстечка, лежавшаго по дорогѣ, гдѣ проходили войска, выносили
разноцвѣтныя хоругви, съ изображеніемъ на нихъ вензеля Государя ;
при приближеніи русскихъ они били въ барабаны и играли на тру-
бахъ. Иногда показывались поляки, которые, по обыкновенію своему,
сами не знали, чего хотѣли; одни говорили, что имъ наскучило
иго французовъ, другіе же смотрѣли на русскихъ съ сердитыми
лицами, какъ вслѣдствіе вкоренившихся въ нихъ къ Россіи чувствъ,
такъ и потому, что каждый шагъ русской арміи впередъ ото-
двигалъ часъ возстановленія Польши. Впрочемъ, полякамъ нельзя
было жаловаться: войска наши соблюдали величайшій порядокъ".
Наши войска двигались непрерывно впередъ и въ февралѣ
1813 года уже дошли до береговъ Одера, а главная квартира
находилась въ Калишѣ.
Тутъ сосредоточились всѣ переговоры о коалиціи, а также
появился князь Адамъ Чарторыжскій, чтобы лично подчеркнуть
свою преданность Александру и возобновить его любовныя чувства
къ Польшѣ **).
*) Для облегченія Государю общаго руководства генералъ-адъютантъ князь П. М. Вол-
конскій былъ назначенъ начальникомъ главнаго штаба всѣхъ армій.
**) Шильдеръ неправильно говоритъ, что „успѣхи русскаго оружія побудили князя
Ад. Чарторыжскаго возобновить съ Императоромъ прерванную событіями переписку-. Мы
уже говорили, что, начиная съ іюня 1812 года, князь Чарторыжскій не переставалъ писать
Государю, но только не получалъ отвѣтовъ. См. въ приложеніяхъ донесеніе Лебцельтерна отъ
6 апрѣля 1813 г., изъ Калита.
133
Библиотека"Руниверс"
Почти въ то же время король прусскій Фридрихъ-Виль-
гельмъ перебрался изъ Потсдама въ Бреславль, отчасти вслѣд-
ствіе совѣтовъ Меттерниха изъ Вѣны, а еще болѣе изъ опа-
сенія быть арестованнымъ у себя же въ столицѣ маршалами
Ожеро (Аи^егеаи) и Неемъ (Иеу).
Никогда несчастный король не показалъ столько нерѣши-
тельности, какъ за эти дни, и даже Гарденбергъ занесъ это обстоя-
тельство на страницы своего дневника. Эти колебанія закон-
чились, наконецъ, подписаніемъ въ Калишѣ 16 февраля союзнаго
договора съ Россіей. Но чего только не выдумывали до этого
рѣшенія и король, и его безтолковые совѣтники! Еще 6 и 21 ян-
варя Императоръ Александръ лично писалъ и увѣщавалъ Фри-
дриха-Вильгельма въ чистосердечіи своихъ намѣреній относительно
Пруссіи. Въ одномъ изъ писемъ слышалась глубокая иронія:
„Л’езрёге дие Іе §ёпёга1 Ѵогк а а§і бапз Іе зепз без іпіепііопз бе
Ѵоіге Ма]езіё“, а Іоркъ былъ отрѣшенъ отъ командованія за произ-
вольно подписанную конвенцію! Въ другомъ, такая рекомендація
прусскаго патріота Штейна, перешедшаго на русскую службу, а
теперь присвоившаго себѣ роль Александрова эмиссара въ дѣлѣ
освобожденія Германіи:
„б’аі геѵёіи бе топ ріеіп роиѵоіг ип ск^пііаіге гиззе, таіз
ип без ріиз іібёіез зфеіз бе Ѵоіге Маіезіё, Іе Ьагоп Біеіп. Л’езрёге
аѵоіг боппё раг Іа ипе ргеиѵе а V. М., сотЬіеп Іа сопзегѵаііоп
бе зез Еіаіз а Іеиг Іёдіііте зоиѵегаіп те ііепі аи соеиг“. Одно-
временно, за подписью князя Кутузова, составленная нашимъ
Государемъ, прокламація была обращена къ нѣмецкому народу.
Казалось, чего еще колебаться? а между тѣмъ король послалъ
въ Калишъ Кнезебека съ невѣроятнымъ предложеніемъ о же-
ланіи Пруссіи получить цѣликомъ все герцогство Варшавское.
На такого рода требованіе Кнезебекъ получилъ рѣзкій отказъ
изъ устъ самого Императора Александра, сказавшаго ему, что
если желаютъ пріобрѣтеній, то пусть лучше отнимутъ что-либо
134
Библиотека"Руниверс"
у Саксоніи, показавшей излишнюю преданность Наполеону. Исто-
рикъ Сорель замѣчаетъ по этому поводу, не безъ остроты: „І)ё-
роиіііег ип гоі, еп ѵегіи би сігоіі де Іа §иегге, езі ип асіе допі
ип гоі де Ргиззе пе з’езі |атаіз етЬаггаззё".
Очевидно, Калишскій договоръ не удовлетворилъ прусскіе
аппетиты, но событія шли такъ быстро, что не оставалось
ничего больше, какъ соглашаться на требованія Россіи. Въ под-
писанныхъ условіяхъ, скрѣпленныхъ подписями князя Кутузова и
Гарденберга, обращаемъ вниманіе читателя на слѣдующія строки:
„Еп сопдиізапі зез ігоирез ѵісіогіеизез Ьогз де зез ігопііёгез, Іе
ргешіег зепіітепі де 8. М. ГЕтрегеиг де іоиіез Іез Киззіез іиі
сеіиі де гаіііег а Іа Ьеііе саизе цие Іа Ргоѵідепсе а зі ѵізіЫетепі
ргоіё^ёе зез апсіепз еі ріиз сѣегз аіііёз, аііп д’ассотрііг аѵес еих
дез дезііпёез аихдиеііез ііеппепі еі Іе героз еі Іе ЬопЬеиг дез
реиріез ёриізёз раг іапі де соттоііопз еі іапі де засгііісез. Бе
іетрз аггіѵега ой Іез ігаііёз пе зегопі ріиз дез ігёѵез, ой ііз роиг-
гопі де поиѵеаи ёіге оЬзегѵёз аѵес сеііе /оі геііріеизе, сеііе
ІпѵіоІаЬіІііё засгёе аихдиеііез ііеппепі Іа сопзідёгаііоп, Іа іогсе еі Іа
сопзегѵаііоп дез етрігез".
Впервые мы встрѣчаемъ такое опредѣленное воззваніе къ
Провидѣнію и Божьему Промыслу въ офиціальномъ документѣ,
но съ этихъ поръ такого рода парадоксъ сталъ пріобрѣтать
права гражданства и былъ основаніемъ новыхъ политическихъ
вѣяній, сложившихся въ умѣ Александра I и затмившихъ у него
вскорѣ чувства къ собственной его родинѣ — къ Россіи, съ ко-
торой онъ только-что успѣлъ сродниться въ годину Отечественной
войны.
Когда Берлинъ былъ занятъ русскими войсками, Александръ
поѣхалъ въ Бреславль на свиданіе съ Фридрихомъ-Вильгельмомъ,
и оба монарха могли снова предаться обычнымъ изліяніямъ дружбы.
4/16 марта Пруссія объявила войну Наполеону. Здоровье князя
Кутузова настолько пошатнулось, что онъ окончательно слегъ
135
Библиотека "Руниверс"
въ постель въ Бунцлау и скончался 16/28 апрѣля 1813 года *).
Его замѣстилъ въ качествѣ главнокомандующаго князь Витген-
штейнъ, а вскорѣ послѣ того Барклай.
Что касается императора Наполеона, то, вернувшись въ
Парижъ (6/18 декабря 1812 г.), онъ усиленно сталъ готовиться къ
продолженію борьбы. Положеніе его было не изъ легкихъ. Во время
его отсутствія произошелъ заговоръ генерала Мале (Маіеі), кончив-
шійся ничѣмъ, но оставившій непріятное впечатлѣніе у парижанъ.
Во Франціи большинство устало отъ постоянныхъ войнъ, и все
больше слышались голоса о прекращеніи потоковъ крови; финансы
страны были ослаблены, а тутъ еще понадобились новые наборы
солдатъ. Наполеонъ сознавалъ трудность своей задачи и обратилъ
особенное вниманіе на Австрію. Ему казалось, что императоръ
Францъ, какъ отецъ Маріи-Луизы и дѣдъ ея ребенка, не могъ
остаться безучастнымъ къ ихъ дальнѣйшей участи. Но за нимъ
стоялъ Меттернихъ и зорко слѣдилъ за событіями. Теперь началась
та игра, о которой Меттернихъ давно мечталъ, и, какъ въ шахмат-
номъ искусствѣ, имъ были пущены ходы, маскирующіе истинныя
намѣренія игрока. Меттернихъ хотѣлъ поставить Австрію въ
положеніе посредника, тянуть переговоры съ Наполеономъ, для
которыхъ былъ командированъ въ Парижъ Бубна, а тѣмъ вре-
менемъ постепенно сближаться съ Россіей, не давая ей перевѣса
въ дѣлахъ рѣшенія судьбы Европы. Какъ ни грустно сознаться,
*) Ланжеронъ оставилъ въ запискахъ такую характеристику князя Смоленскаго: „Оп
пе роиѵаіі аѵоіг ріиз д’езргіі цие КоиіоигоЙ, оп пе роиѵаіі аѵоіг тоіпз де сагасіёге, оп пе
роиѵаіі гёипіг ріиз д’адгеззе а ріиз д’азіисе, оп пе роиѵаіі роззёдег тоіпз де ѵёгііаЫез іаіепіз
еі ріиз д’іттогаіііё. ІІпе тётоіге ргоді^іеизе, ипе дгапде іпзігисііоп, ипе гаге атаЬіІііё, ипе
сопѵегзаііоп аітаЫе еі іпіёгеззапіе, ипе ЬопЬотіе ип реи іасіісе, а Іа ѵёгііё, таіз а^гёаЫе а
сеих диі ѵоиіаіепі Ъіеп еп ёіге Іа дире, ѵоііа Іез а^гётепіз де КоиіоихоН. Ыпе ^гапде ѵіоіепсе,
ипе ^гоззіёгеіё д’ип раузап Іогзци’іі з’етрогіаіі ои Іогзди’іі п’аѵаіі раз а сгаіпдге Іа регзоппе а
диі іі з’адгеззаіі; ипе Ьаззеззе епѵегз Іез регзоппез ди’іі сгоуаіі еп Гаѵеиг, рогіёе аи роіпі Іе
ріиз аѵіііззапі, ипе рагеззе іпзигтопіаЫе, ипе араіЬіе диі з’ёіепдаіі а іоиі, ип ё&оі'зте геЬиіапі,
ип ІіЬегііпа^е аиззі сгариіеих дие дё^ойіапі, реи де дёіісаіеззе роиг Іез тоуепз а зе ргосигег
де І’аг&епі, ѵоііа Іез іпсопѵёпіепіз де се тёте Ьотте“.
136
Библиотека"Руниверс"
но Меттернихъ съ успѣхомъ добился желанныхъ результатовъ и
вскорѣ достигъ преслѣдуемыхъ цѣлей, завершивъ все то, что имъ
было мастерски намѣчено. Наполеона ему удалось обойти сравни-
тельно легко, но съ Александромъ не обошлось безъ цѣлаго
ряда крупныхъ недоразумѣній.
Князю Шварценбергу было дано разрѣшеніе заключить пере-
миріе съ русскими въ Цейсѣ (2еусз), что дало австрійскому
корпусу возможность отступать безъ выстрѣла. Тѣмъ временемъ,
австрійскій министръ всячески старался увѣрить Наполеона въ
самомъ доброжелательномъ отношеніи къ Франціи, чему онъ мало
придавалъ довѣрія. Адъютантъ императора французовъ Нарбоннъ
поѣхалъ въ Вѣну для переговоровъ, и съ тою. же цѣлью князь
Шварценбергъ направился въ Парижъ. Это происходило въ пер-
выхъ числахъ апрѣля 1813 года, а 16/28 Наполеонъ уже былъ
въ Веймарѣ, гдѣ принялъ руководство надъ своей арміей. При-
близительно въ тѣхъ же числахъ, а именно 12/24 апрѣля, Импе-
раторъ Александръ и король прусскій торжественно въѣхали въ
Дрезденъ, гдѣ народъ германскій, наконецъ, имѣлъ возможность
лицезрѣть того, который дѣлался освободителемъ Германіи *).
Но уже 17/29 апрѣля разыгрался кровопролитный бой подъ
Люценомъ, гдѣ оба союзные Государя лично присутствовали,
что не помѣшало Наполеону выиграть сраженіе. Тогда, чтобы
воспользоваться добытымъ успѣхомъ, Наполеонъ намѣревался
послать Коленкура къ Императору Александру и вступить съ
нимъ въ переговоры помимо Австріи. Но нашъ Государь не
пожелалъ видѣть посланнаго, Коленкуръ не былъ допущенъ, а
ему было передано, что Александръ не желаетъ вести какихъ-
*) Частное письмо баронессы Вертернъ (ѵ. ДѴегіЬегп) къ своимъ родителямъ: „...МісЪі
ЬезсЬгеіЬеп капп ісЬ ЕисЬ, Ьезіе Еііегп, теіпе \Ѵоппе, аіз сіег Кеііег ОеиізсЬІапсГз зо ^апг іп
Беіпег Зскопе йЬег сІісзеІЬе Тгерре ЬіпаіИ зііе^, діе ат 27 Аргіі сііезек ЛаЬгез сіег Тугапп ѵоп
ипзегет Ѵаіегіапсі посН тіі БІоІгег Міпе, еііе Маіісе іт Аи^е, Ьеігаі; Ьеиіе ѵѵигсіе сіег Хиігііі
]есіет егІаиЫ, сіег 5ісЬ §егп ап сіет АпЫіск сіег Кеііег сіез Ѵаіегіапсіез ѵѵеіеіеп \ѵо11іе“...
(Письмо написано позже, изъ Веймара, 11/23 октября 1813 г.).
137
Библиотека "Руниверс"
либо разговоровъ отдѣльно отъ Австріи. Другими словами, вос-
торжествовала опять идея коалиціи, но не прямые интересы
Россіи. Мы это подчеркиваемъ.
Въ первыхъ числахъ мая (8/20) разыгрался новый двух-
дневный бой подъ Бауценомъ, ознаменовавшійся еще одной
побѣдой для французскаго оружія, а русско-прусскія войска при-
нуждены были отступить къ Рейхенбаху. Послѣ этого союзные
монархи согласились на предложенное Наполеономъ перемиріе,
условія котораго были выработаны въ мѣстечкѣ Плейсвицъ (Ріеіз-
\ѵііх). Русскимъ комиссаромъ былъ назначенъ генералъ-адъютантъ
графъ Шуваловъ, прусскимъ — генералъ Клейстъ, а француз-
скимъ—Коленкуръ. Послѣдній всѣми силами старался вести пере-
говоры наединѣ съ графомъ Шуваловымъ и возобновлялъ, но
напрасно, ходатайства черезъ Нессельроде о личномъ свиданіи
съ Императоромъ Александромъ.
Чтобы вернуться къ роли Коленкура въ эти дни, не надо
забывать, что онъ всегда былъ регзопа §гаііззіта у Александра
и послѣ своего отъѣзда, два года назадъ, изъ Петербурга, и что
до разрыва съ Россіей герцогъ Виченскій оставался въ постоян-
ныхъ письменныхъ сношеніяхъ съ нѣкоторыми изъ русскихъ.
Историкъ Сорель, всегда корректный и благородный въ своихъ
сужденіяхъ, старается вполнѣ обѣлить Коленкура. „Оп пе заигаіі
серепдапі сопіопдге Саиіаіпсоигі дапз Іа ігоире дез рагіізапз де
Гешріге запз Гешрегеиг, пі теііге еп доиіе Іе „іоуаіізте" де зоп
дёѵоиетепі регзоппеі а Иароіёоп, іапі де іоіз дёсіагё еі аѵес іапі
де сѣаіеиг". Мы же продолжаемъ сомнѣваться въ безусловномъ
„лойялизмѣ" Коленкура и главное потому, что его бумаги еще
не увидѣли свѣта, чтобы окончательно разъяснить поведеніе
герцога Виченскаго и въ 1813, и въ 1814 годахъ. Тотъ же
Альберъ Сорель говоритъ нѣсколькими строками раньше:
„Эериіз Егіигі, Іе дис де Ѵісепсе рагаіі сЬех Іез аіііёз, роиг
зиЬіг ГіпЯиепсе де Таііеугапд еі зегѵіг зез деззеіпз. II ёіаіі епігё
138
Библиотека"Руниверс"
еп геіаііопз аѵес Меззеігоде, аіогз сопзеіііег д’атЬаззаде де Киззіе
а Рагіз еі (]иі адгеззаіі ипе соггезропдапсе зесгёіе аи Тгаг раг
Гепігешізе де 8рёгапзку“.
Разъ доказано, что Коленкуръ находился подъ вліяніемъ Таллей-
рана, то допустимо предполагать многое. Но Коленкуру теперь все-
таки не удалось видѣть и бесѣдовать съ Русскимъ Императоромъ.
Перемиріе продолжалось отъ 4/16 іюня до 8/20 іюля и
носило исключительно характеръ военный, въ немъ не было
высказано ничего политическаго. Наполеонъ, согласившись на
эту комбинацію, впослѣдствіи разочаровался, признавъ за собой
ошибку и промахъ. Ошибкой это было потому, что дало воз-
можность новому русскому главнокомандующему Барклаю (назна-
ченному послѣ Бауцена) привести въ порядокъ усталыя и затре-
панныя войска, а промахомъ, еще болѣе крупнымъ, было то, что
за это время австрійцы передумали и сговорились съ союзниками
для общаго плана военныхъ дѣйствій. Вскорѣ послѣ этого, Австрія,
дѣйствительно, вошла въ коалицію.
Гораздо болѣе чревато послѣдствіями было вмѣшательство
Англіи и ея присоединеніе къ коалиціоннымъ державамъ; это слу-
чилось вскорѣ послѣ Калишскаго соглашенія, и въ главную квар-
тиру былъ командированъ лордъ Каткартъ (СаіЬсагі), для перего-
воровъ съ Императоромъ Александромъ, и Стюартъ (Зіеѵѵагі)—съ
королемъ прусскимъ. Переговоры завершились въ Рейхенбахѣ *),
при чемъ Англія обязалась уплатить крупныя военныя издержки
Россіи и Пруссіи, а въ договоръ была внесена статья, по которой
ни одна изъ упомянутыхъ державъ не могла принимать рѣшеній
въ переговорахъ, безъ согласія Великобританіи. „Ба Киззіе еі Іа
Ргиззе з’еп^а^епі а пе роіпі пё^осіег зёрагёшепі аѵес іеигз еппешіз
сотшипз, а пе зі^пег пі раіх, пі ігёѵе, пі сопѵепііоп циеісопцие
аиігетепі дие д’ип соттип ассогд".
*) Магіепз, Т. III. Моіісе зиг Іез (гаііёз де КеісЬепЬасЬ.
139
Библиотека "Руниверс"
Такого рода уговоръ, въ теченіе всего періода войнъ съ
Наполеономъ, только стѣснялъ коалицію, но былъ выгоденъ для
англичанъ. Послѣдствія показали, насколько англійская политика
была вѣрно разсчитана. Весь іюнь и іюль 1813 года прошли
въ нескончаемыхъ спорахъ и переговорахъ между разными упол-
номоченными союзниковъ, сперва въ Рейхенбахѣ, потомъ въ
Прагѣ. Всякій тянулъ въ свою сторону, желая выгадать побольше,
и первую скрипку безспорно игралъ выдержанный и хитроумный
графъ Меттернихъ, что совершенно вѣрно отмѣтилъ Альберъ
Сорель.
„МеііегпісЬ зе шопіга зирёгіеиг раг Іа таіігізе бе зоі-тёте,
Іа зиііе, Іа бехіёгііё, Іа зоиріеззе бапз Іез бёіііёз. Сеі Ьотте би
топбе, се бапбу роіііідие, а Іа таіп ЫапсЬе еі пегѵеизе, бёріоуа
Іе зап§-ѣоіб, Іе соир б’сеіі еі Гёпег§іе б’ип ѵіеих рііоіе". Не
менѣе работалъ и Русскій Государь, находя время входить во
всѣ мелочи политики и военныхъ комбинацій и ведя обшир-
ную переписку съ матерью, супругою, сестрой Екатериной и
княземъ А. Н. Голицынымъ. Но, несмотря на всѣ старанія и утон-
ченные пріемы, многое ускользало отъ вниманія Александра, и
часто тщеславіе затемняло лучшіе порывы сердца и ума. Къ
этому прибавилось еще душевное настроеніе, увлекавшее Государя
все больше и больше на пути угадыванія завѣтовъ Провидѣнія
и приведшее скоро къ непонятному мистицизму. Изъ переписки
съ великой княгиней Екатериной Павловной видно, что это на-
строеніе росло, но пока не мѣшало пускаться на всѣ средства,
чтобы вовлечь безповоротно Австрію въ дѣло коалиціи, при чемъ
подвижная и неугомонная сестра приняла живѣйшее участіе во
всѣхъ закулисныхъ интригахъ.
Для болѣе нагляднаго пониманія истиннаго настроенія Але-
ксандра за эти тревожные дни, приведу нѣкоторыя выдержки изъ
его письма къ князю А. Н. Голицыну. Еще изъ Калиша, 16 марта,
Государь писалъ ему:
140
Библиотека "Руниверс"
„Ѵоиз аигег ри ѵоіг раг та Іеііге аргёз та соттипіоп дие
та репзёе т’а рогіё ѵегз ѵоиз еі дие і’аі еи ип ѵгаі Ьезоіп де
ѵоиз ехргітег 1’ётоііоп аѵес Іадиеііе ]‘е те зиіз асдиіііё сеііе іоіз-сі
ди деѵоіг засгё. Ѵоіге Іеііге ди тёте риг т’а іаіі ип ріаізіг
ехігёте. ѣе разза^е дие ѵоиз аѵіег соріё роиг тоі а ёіё ѵіѵетепі
зепіі, еі ]е ѵоиз дігаі тёте дие дериіз РёіегзЬоиг§ аисип іоиг пе
зе разве запз дие іе пе Іізе ГЕсгііиге Заіпіе. Сеііе Іесіиге т’аііасЬе
де ріиз еп ріиз, еі зі Оіеи те гатёпе заіп еі заиі аиргёз де ѵоиз,
І’аигаі а ѵоиз сііег Ьеаисоир де сігсопзіапсез дапз Іе §епге де Іа
гёсерііоп де та Іеііге аи зогііг де ѵоіге ё§1ізе“.
17 апрѣля, послѣ въѣзда въ Дрезденъ на Св. Пасху, встрѣ-
чаются въ письмѣ такія описанія:
„С’езі затеді 12, аргёз Іа теззе, раг сопзёдиепі аргёз Воскресни
Боже дие поиз аѵопз Іаіі поіге епігёе а Огезде, еі а тіпиіі поиз
аѵопз сЬапіё зиг Іез Ьогдз де ГЕІЬе Христосъ Воскресе! II те
зегаіі діѣісііе де ѵоиз гепдге Гётоііоп допі іе те зепіаіз рёпёігег
еп гераззапі іоиі се диі з’ёіаіі раззё дериіз ип ап, еі ой Іа Ргоѵі-
депсе Віѵіпе поиз аѵаіі сопдиііз"... *).
Вотъ живые слѣды того возвышеннаго настроенія, въ кото-
ромъ пребывалъ человѣкъ, стоявшій во главѣ коалиціи для осво-
божденія Европы отъ ига того, кого Государь часто называлъ
„се діаЫе д’Иоште".
Послѣ Рейхенбахскаго перемирія состоялся конгрессъ въ Прагѣ,
продлившійся цѣлый мѣсяцъ. Главнымъ дѣйствующимъ лицомъ
былъ, конечно, Меттернихъ, который еще до его открытія успѣлъ
посѣтить лично Наполеона въ Дрезденѣ и имѣлъ съ нимъ на-
единѣ двухчасовой разговоръ. Единственнымъ результатомъ этой
встрѣчи было то, что австрійскій министръ убѣдился, что передъ
нимъ находится не полководецъ побѣдоносныхъ дней Аустерлица
и Ваграма, а уже другой человѣкъ, испытавшій всѣ прелести похода
*) Собственная Его Императорскаго Величества библіотека.
141
Библиотека "Руниверс"
въ Москву; что же касается окружавшихъ Наполеона маршаловъ
и генераловъ, то всѣ они пріуныли и оказались усталыми и раз-
очарованными. Съ такими впечатлѣніями Меттернихъ отправился
27 іюня/9 іюля въ замокъ Трахенбергъ (ТгасЬепЬег^), гдѣ пребы-
вали Александръ и Фридрихъ-Вильгельмъ, чтобы сообщить имъ
о видѣнномъ и слышанномъ въ Дрезденѣ. Оттуда Меттернихъ
для проформы заѣхалъ къ императору Францу въ другой замокъ,
Брандейсъ (Вгапбеіз), стараясь его убѣдить скорѣе примкнуть къ
союзникамъ, но и Францъ оказался столь же нерѣшительнымъ,
какъ прусскій король. Затѣмъ начались пражскіе переговоры съ
французскими уполномоченными Коленкуромъ и Нарбонномъ, а
также и съ Нессельроде и Гумбольдомъ (прусскимъ посланникомъ
въ Вѣнѣ). Въ сущности все, что произошло въ Прагѣ, было
одной комедіей, и вотъ почему: Наполеону предлагались для за-
ключенія мира такія унизительныя условія, на которыя онъ никогда
не согласился бы, и на это можно было съ увѣренностью раз-
считывать. Собственно говоря, за кулисами дѣйствовала Англія
съ ея представителями лордомъ Каткартомъ и Нугентомъ (Ыи§еп(),
которые выработали и настаивали именно на условіяхъ унизитель-
ныхъ, а слѣдовательно, непріемлемыхъ. Французскіе представители
говорили и дѣйствовали въ весьма примирительномъ тонѣ, также
и Нессельроде, но англичане устами того же Меттерниха не да-
вали никому сговориться и только затягивали переговоры. Наконецъ,
Австрія рѣшилась предъявить 28 іюля/9 августа ультиматумъ
Наполеону, готовому уже принять главную часть австрійскихъ
условій, на чемъ особенно настаивали и Коленкуръ, и Маре (герцогъ
Бассано). Но тогда Императоръ Александръ заявилъ, что не
желаетъ болѣе даже слышать о какихъ-либо новыхъ мирныхъ пред-
ложеніяхъ. Въ тотъ же день, а именно 4/16 августа, Коленкуръ
выѣхалъ изъ Праги, а Австрія, наконецъ, примкнула къ коалиціи.
Планъ Русскаго Императора увѣнчался полнѣйшимъ успѣхомъ,
но не безъ содѣйствія Англіи, а для Меттерниха происшедшій
142
Библиотека"Руниверс"
разрывъ Австріи съ Наполеономъ едва ли можно считать за побѣду,
потому что вся иниціатива снова переходила въ руки Александра.
Но это временное полуфіаско Меттернихъ постарался исправить
въ будущемъ.
Временное прекращеніе военныхъ дѣйствій дало возможность
подойти русскимъ резервамъ, организовать русскую армію; Пруссія
поставила на ноги новые полки; къ союзникамъ присоединился Бер-
надеттъ съ шведами; а Австрія, входя въ коалицію, давала свѣжія
силы *). Словомъ, всѣ выгоды отъ перемирія получили союзники.
При такихъ условіяхъ война возобновилась и болѣе не пре-
кращалась до занятія Парижа. Къ этому времени относится пріѣздъ
генерала Моро (Могеаи) въ главную квартиру союзныхъ армій.
Несмотря на самый радушный пріемъ со стороны Императора
Александра, активной роли ему не пришлось играть, зато вни-
мательно слушали его совѣты о способѣ борьбы съ Наполеономъ.
Эти совѣты послужили впрокъ. Сущность заключалась въ томъ,
чтобы избѣгать столкновеній тамъ, гдѣ руководилъ лично Напо-
леонъ, а стараться бить отдѣльно его маршаловъ, разбросанныхъ
съ корпусами на разныхъ пунктахъ театра войны. Если же связы-
ваться съ Бонапартомъ, то не иначе какъ съ громаднымъ превос-
ходствомъ силъ, „еп йсЬапі сіе Гепѵеіоррег". Для француза такіе
совѣты считаемъ преступными, потому что Моро отлично зналъ
слабыя стороны боевыхъ товарищей, но союзникамъ они без-
спорно послужили въ пользу. Впрочемъ, въ первой же битвѣ Моро
былъ убитъ. Битва эта произошла подъ Дрезденомъ и длилась
двое сутокъ—14/26 и 15/27 августа. Наполеонъ остался побѣ-
дителемъ, но безъ практическихъ результатовъ. Тѣмъ не менѣе,
первый успѣхъ смутилъ союзныя стороны, и пошли опять пере-
говоры. Но частные успѣхи снова подняли духъ войскъ коалиціи.
*) По настоянію австрійцевъ князь Шварценбергъ былъ назначенъ генералиссимусомъ
союзныхъ армій.
143
Библиотека "Руниверс"
Въ теченіе августа мѣсяца—подъ Кульмомъ былъ взятъ въ
плѣнъ Вандаммъ (Ѵапбатте), и его корпусъ уничтоженъ; подъ
Кацбахомъ Макдональдъ разбитъ Блюхеромъ, и Удино (Оибіпоі)
подъ Гросбереномъ (СгоззЬеегеп).
Переговоры велись въ Тёплицѣ (Тсеріііх) и завершились новыми
договорами между Россіей и Австріей, и Россіей и Пруссіей. То
было лишь подтвержденіемъ рейхенбахскихъ и пражскихъ согла-
шеній. Самый договоръ состоялъ изъ четырехъ статей и двухъ
дополнительныхъ. Обращаемъ вниманіе на четвертый пунктъ: „ІІп
аггап^етепі а ГатіаЫе епіге Іез ігоіз сонгз, бе Киззіе, б’АиігісЬе
еі бе Ргиззе—зиг Іе зогі йііиг би бисЬё бе Ѵагзоѵіе".
Въ Тёплицѣ Александръ занялъ главенствующее положеніе.
Сорель писалъ: „Аіехапбге ]оиа ісі ип регзоппа^е зирёгіеиг.
С’езі аіогз ди’іі зе топіга Іе гё^иіаіеиг, ои, сотте оп соттеп^аіі
а біге бапз Іе }аг§оп сіаззіцие би іетрз, Іе гоі без гоіз, ГА^атетпоп
бе Іа поиѵеііе Піабе". И дальше: „П зиі, бе Іоіп, сЬагтег еі §а§пег
Іез Ргап^аіз, гёрёіапі еі іаізапі гёрёіег запз сеззе ^и’і1 зёрагаіі бе Іа
саизе бе Мароіёоп Іа саизе бе Іеигз ІіЬегіёз еі сеііез бе Іеигз ігоп-
ііёгез: ргороз роіііідие зітріе еі ргоіопб".... И, наконецъ, Сорель
заканчиваетъ: „...Епііп еі зигіоиі іі бісіа Іез ігаііёз ігёз роііііциез
бгеззёз зиг Іе тобёіе диі аѵаіі ргёѵаіи а КаІізсЬ, еі циі іоиз іеп-
баіепі а сеі оЬ]’еі: гёзегѵег Іез сіізриіез еп гёзегѵапі Іез ргёіепііопз
бе сѣасип зиг Іез сопциёіез соттипез. Ргепопз б’аЬогб, сйасип
епзиііе гесоппаііга зез ргізез!"
Мы затруднились бы добавить что-либо къ такому блестя-
щему резюме покойнаго французскаго историка и вполнѣ согласны
съ его выводами. Но, изучая послѣдовательно роль и помышленія
нашего Государя, мы, къ сожалѣнію, принуждены часто прерывать
повѣствованіе о ходѣ событій, для яснаго пониманія обстановки,
и вставлять цитаты или письма, поясняющія наши выводы.
Такъ, изъ Тёплица Александръ сообщалъ князю А. Н. Голицыну
о кончинѣ Моро и писалъ такого рода соображенія: „б’аигаіз ѵоиіи
144
Библиотека "Руниверс"
§гаѵег еп Іеіігез д’ог Іа дегпіёге ра§е сіе ѵоіге Іеііге ди 2 зеріетЬге*),
топ сЬег аті, еі Іа ріасег дапз Іе ссеиг де іоиі ѵгаі сЬгёііеп. С’езі
ехасіетепі Іа тапіёге допі і’аі епѵіза^ё Іе таІЬеигеих ёѵёпетепі
аггіѵё аи ^ёпёгаі Могеаи, еі Іа теіііеиге ргеиѵе дие іе риіз ѵоиз еп
доппег, с’езі дие, де Рга§ие епсоге, і’аі ёсгіі а РёіегзЬоиг§ дие
таІЬеиг а поиз зі поиз поиз іта^іпопз дие, риіздие Могеаи езі
аѵес поиз, іоиі езі діі, дие с’езі Піеи зеиі, еі поп Могеаи ои ип
аиіге, диі реиі сопдиіге Гоеиѵге а Ьоппе ііп; аиззі, зиг тоі, сеі
ёѵёпетепі, Іаіззапі Іе ге^геі атег роиг Іа регзоппе ди §ёпёга1, п’а
ргодиіі д’аиіге ейеі дие де те гайегтіг дапз Іа сгоуапсе дие Эіеи
зе гёзегѵе а Іліі зеиі Іе зоіп де сопдиіге Іе іоиі еі дие та соп/іапсе
еп Ьиі езі ріиз /огіе дие Дапз іоиз Іез Могеаи <іе Іа іегге. СЬех
поиз Іез сЬозез сопііпиепі а аііег а тегѵеіііе. Тоиі а ѵоиз де ссеиг
еі д’ате".
А Тбріііх, Іе 16 зеріетЬге 1813.
Вѣра въ Провидѣніе и въ Божій Промыслъ все больше
росла и укрѣплялась въ душѣ Александра Павловича.
22 декабря 1813 г./З января 1814 г. Государь сообщалъ
Лагарпу свои впечатлѣнія:
„.... Ьаіззег-тоі ѵоиз діге дие зі, а сбіё де Гоеиѵге де Іа
Ргоѵідепсе, диеідие регзёѵёгапсе еі ёпег^іе дие і’аі еи Госсазіоп
де дёріоуег дериіз деих апз опі ёіё иіііез а Іа саизе де Гіпдё-
репдапсе де ГЕигоре, с’езі а ѵоиз еі а ѵоз іпзігисііопз дие ]е Іе
доіз. Ѵоіге зоиѵепіг, дапз Іез тотепіз дійісііез, а ёіё сопзіаттепі
ргёзепі а та репзёе, еі Іе дёзіг д’ёіге ді^пе де ѵоз зоіпз, де тё-
гііег ѵоіге езііте т’а зоиіепи. Моиз ѵоісі, дез Ьогдз де 1а Мозкѵа
зиг сеих ди Ккіп дие поиз аііопз ІгапсЬіг сез іоигз-сі. 8і ргёз де
ѵоиз, ]е поиггіз Іа доисе сопзоіаііоп дие іе роиггаі ѵоиз зеггег дапз
тез Ьгаз еі ѵоиз гёііёгег де ЬоисЬе іоиіе Іа §гаіііиде дие топ
*) Къ сожалѣнію, намъ не у далось найти этого письма князя Голицына къ Государю.
10
145
Библиотека"Руниверс"
ссеиг ѵоиз рогіега іизци’аи іотЬеаи. Се зега ип дез ]’оигз Іез ріиз
кеигеих де та ѵіе“... *).
Какъ мило и просто написаны эти строки. Сколько душевной
благодарности, сколько деликатнаго вниманія къ своему старому
наставнику выражено въ немногихъ словахъ. Александръ, на порогѣ
Франціи, не забылъ высказать Лагарпу, что происходило въ
глубинѣ его сердца.
Въ кровопролитномъ двухдневномъ сраженіи подъ Лейпци-
гомъ (4/16 и 5/17 октября) союзники, наконецъ, разбили армію
Наполеона. Послѣ этого пошли опять разговоры о мирныхъ пе-
реговорахъ, при чемъ всякій думалъ лишь о выгодахъ своей
страны. Въ глубинѣ души ни императоръ Францъ, ни Меттернихъ
еще не предполагали о замѣнѣ династіи во Франціи, имъ была
люба мысль о возможности имѣть вліяніе, притомъ преобладающее,
въ случаѣ регентства Маріи-Луизы. Императоръ Александръ дер-
жался другого образа мыслей, главное, не желая еще предрѣшать
чего-либо. На этой почвѣ онъ никакъ не могъ столковаться съ
Меттернихомъ, у котораго теперь нашелся подъ руками фран-
цузскій представитель въ Веймарѣ, Сентъ-Эніанъ (Ваіпі-Аі^пап),
шуринъ Коленкура, тоже одинъ изъ вѣрныхъ клевретовъ Тал-
лейрана.
Изъ Франкфурта этого француза командировали къ Напо-
леону съ цѣлой серіей предложеній, извѣстныхъ подъ именемъ
франкфуртскихъ.
Суть предложеній сводилась къ тому, чтобы Франція сохра-
нила за собой естественныя свои границы (Іітііез паіигеііез),
которыя послужили бы основой для подготовки мира (Ьазез де
Іа раіх дёйпіііѵе). Въ такомъ духѣ Сентъ-Эніанъ составилъ свое
предложеніе. Но все это было выражено въ такой неопредѣлен-
ной формѣ, что могло служить лишь къ новымъ недоразумѣніямъ;
*) Собственная Его Величества библіотека.
146
Библиотека "Руниверс"
предѣлы Альпъ, Пиренеевъ и Рейна, такъ называемые естествен-
ные, едва ли могли удовлетворить Наполеона, а, кромѣ того, встрѣ-
тили сильную оппозицію со стороны Англіи, въ лицѣ ея министра
Касльри (СазіІегеа^Ь). Въ его корреспонденціи мы читаемъ отъ
7 декабря 1813 г. слѣдующее: „бе пе риіз раз ѵоиз сасЬег Іе
шаіаізе сіи ^оиѵегпетепі а Іа Іесіиге би тётоіге бе 8аіпі-Аі§пап, еі
ігёз сегіаіпетепі, ип рагеіі боситепі, з’іі езі риЫіё раг Геппеті запз
ип сопіге - боситепі бе поіге рагі, ехсііега без ітргеззіопз рёпіЫез
бапз се рауз“ (ГАп^Іеіегге). Въ Парижѣ, гдѣ большинство только
и мечтало о мирѣ, всѣ салоны ухватились за эти Ьазез бе Ггапсіогі,
и Сентъ-Эніанъ былъ всѣми радушно встрѣченъ, всѣми, кромѣ
самого Наполеона. Хотя о возстановленіи Бурбоновъ мало кто и
думалъ—они были почти забыты во Франціи, но, благодаря про-
искамъ Англіи, открыто принявшей ихъ сторону, главные полити-
ческіе дѣятели, какъ Таллейранъ, Дальбергъ и другіе, уже были
посвящены въ эти планы и готовились исподволь къ такой перспек-
тивѣ. Приблизительно въ то же время Наполеонъ узналъ объ измѣнѣ
Мюрата, перешедшаго на сторону коалиціи, благодаря вліянію Мет-
терниха. Союзники же продолжали подозрѣвать Русскаго Импе-
ратора въ его симпатіяхъ къ Бернадетту. Несмотря на всѣ доводы
различныхъ историковъ, доказывающихъ серьезность этихъ сим-
патій со стороны Александра, мы склонны думать, что врядъ ли
у Государя былъ какой-либо созрѣвшій взглядъ, кого именно
возвести на французскій престолъ, а если говорятъ о вліяніи
пріѣхавшаго въ главную квартиру Лагарпа, то оно въ дѣйствитель-
ности уже не существовало.
При такихъ условіяхъ вскорѣ открылся конгрессъ въ Ша-
тильонѣ (СЬаііІІоп), своего рода походный конгрессъ, потому что
военныя дѣйствія не прекращались. Нельзя описать всѣ интриги,
которыя произошли во время этихъ преній: то былъ раздѣлъ до-
бычи между коршунами, пока жертва еще пребывала въ пред-
смертныхъ судорогахъ. Не даромъ повторялась на всѣ лады фраза
147
Библиотека"Руниверс"
Таллейрана, что „с’езі Іе соттепсетепі де Іа йп“, а недавно по-
жалованный въ князья Метгернихъ всѣмъ и каждому говорилъ,
что не стоитъ жертвовать Наполеономъ, чтобы въ угоду Импе-
ратору Александру замѣнить его Бернадоттомъ. Словомъ, когда
наставало время дѣлежа, и чувствовалась близость Парижа, то
мало кто могъ сдерживать пылъ своихъ страстей. Но къ этому
моменту появился новый актеръ въ лицѣ англичанина Касльри
(СазіІегеа^Ь) *), лично пріѣхавшій, чтобы высоко держать знамя
Великобританіи и принять участіе въ эпилогѣ переговоровъ.
Его безпокоили два лица: Александръ и Меттернихъ. Съ австрій-
цемъ онъ скоро сговорился, а съ Русскимъ повелителемъ игра
была труднѣе.
Не могу удержаться, чтобы не привести выдержку изъ Со-
реля, настолько она типична * **):
„Сазііегеа^й аггіѵа Іе 18 ]апѵіег (1814) а РгіЬоиг^. С’езі ип
регзоппа^е диі рагаіі зиг Іа зсёпе диапд Іе дгате іоисйе а за йп;
іі ѵа дёз Іогз гезіег зиг Іез ргетіегз гап§з; іі сопігіЬиега риіззаттепі,
еі де зоп сагасіёге де гергёзепіапі де ГАп§1еіегге еі де за рег-
зоппе тёте, а ргёрагег Іе дёпоиетепі.
.........II ехёсгаіі Іа Кёѵоіиііоп еп еііе-тёте, еі рагсе ди’еііе ёіаіі
Ггап^аізе еі іоигпаіі а 1а §гапдеиг де 1а Ргапсе. Апёапііг Іа Кёѵоіи-
ііоп, гатепег Іа Ргапсе а зез апсіеппез Іітііез, ѵоііа іоиіе за роіі-
іідие.... Сазііегеа§Ь пе ѵоиіаіі пі Іа гиіпе іоіаіе еі ГеЙасетепі де
Іа Ргапсе, пі Іе ігіотрѣе еі Іа ргёропйёгапсе (іе Іа Риззіе. Сез
ѵиез Гё1оі§паіепі д’АІехапдге. Аіехапдге Гіпдиіёіа іоиригз запз Іе
зёдиіге ]атаіз; іоиі, еп се зіаѵе іпзаізіззаЫе, Гіпдиізаіі еп тёйапсе;
сеііе сотёіе Ьоиіеѵегзаіі зоп зузіёте. Меііетісіі, запз Іиі іпзрігег
ріиз де сопйапсе, Іе газзигаіі раг за тёіЬоде: іі Іоиѵоуаіі дапз Іез
тётез еаих“....
") Министръ иностранныхъ дѣлъ Англіи.
**) 8огеі: І/Еигоре еі Іа гёѵоіиііоп ігап^аізе, т. VIII, рр. 248 еі 249.
148
Библиотека"Руниверс"
Касльри былъ главнымъ приверженцемъ возстановленія Бур-
боновъ, и ему приходилось побороть оппозицію со стороны Россіи
и Австріи къ этому замыслу. Въ числѣ окружающихъ Александра
были въ то время самые различные типы иностранцевъ.
Корсиканецъ Поццо-ди-Борго, недавно пріѣхавшій изъ Лон-
дона, гдѣ онъ успѣлъ сговориться съ англійскимъ министромъ ино-
странныхъ дѣлъ, открыто поддерживалъ въ главной квартирѣ кан-
дидатуру Бурбоновъ, при содѣйствіи француза роялиста маркиза
Рошешуара (КосИесЬоиагі), состоявшаго съ 1811 года въ званіи
флигель-адъютанта Русскаго Императора. Бывшій воспитатель Го-
сударя, Лагарпъ, тоже находившійся при особѣ Александра, тянулъ
въ сторону Бернадотта, мечтая о созданіи французской республики
съ первымъ консуломъ во главѣ и находя шведскаго наслѣднаго
принца подходящимъ для этой роли.
Но Императоръ Александръ не поддавался такого рода интри-
гамъ, желая предоставить выборъ главы правительства самимъ
французамъ, а Меттернихъ добивался возможно дольше оттянуть
переговоры, чтобы установить регентство Маріи-Луизы.
Касльри доносилъ еще 18/30 января лорду Ливерпулю: „По
моему мнѣнію, въ настоящее время намъ всего опаснѣе рыцарское
настроеніе Императора Александра. Въ отношеніи къ Парижу его
личные взгляды не сходятся ни съ политическими, ни съ военными
соображеніями. Русскій Императоръ, кажется, только ищетъ случая
вступить во главѣ своей блестящей арміи въ Парижъ, по всей
вѣроятности, для того, чтобы противопоставить свое великодушіе
опустошенію собственной его столицы “.
Наконецъ, у Александра терпѣніе лопнуло, и было рѣшено
возможно скорѣе двигаться на Парижъ, занять столицу Франціи
и тамъ уже обсудить дальнѣйшее.
По этому поводу пруссакъ Гарденбергъ записалъ въ своемъ
дневникѣ: „Ѵи іе гоі (т.-е. Фридриха-Вильгельма) еі ГЕтрегеиг бе
Киззіе. Оізсиззіоп зиг іе ріап сГорёгаііопз еі тёзепіепдиз. Іпігі§ие бе
149
Библиотека "Руниверс"
8іеіп роиг аііег сігоіі зиг Рагіз, се дие ѵеиі аиззі ГЕтрегеиг Аіехапсіге.
Ье рагіі аиігісЬіеп у езі сопігаіге; д’аиігез пе заѵепі се ди’ііз ѵеиіепі".
Это намекъ на короля Прусскаго. А Сорель дѣлаетъ такого рода
замѣчаніе:
„Се гоі ііі, се ]оиг-1а, се ди’іі іаізаіі дериіз Іа іатеизе ѵізііе
аи іотЬеаи сіи СгапсІ Егёдёгіс, а Роіздат, еп ЫоѵетЬге 1805: іі
сёда аи ргезіі^е сіе ГЕтрегеиг Аіехапсіге еі зе ]'еіа дапз зез Ьгаз“.
Тѣмъ временемъ уполномоченные державъ все еще продол-
жали спорить въ Шатильонѣ и въ общемъ не могли спѣться.
28 января/9 февраля графъ Андрей Разумовскій, представитель
Россіи, получилъ приказаніе изъ главной квартиры, перешедшей
на другой день въ Труа (Тгоуез), отъ Нессельроде, прервать
переговоры.
Военныя дѣйствія возобновились цѣлымъ рядомъ кровопро-
литныхъ сраженій при Шампоберѣ (СѣатраиЬегі), при Монмирайлѣ
и Шато-Тьерри, гдѣ снова успѣхъ временно перешелъ на сторону
Наполеона, но послѣ неудачныхъ для него дѣлъ при Арсисѣ на
Оби (Агсіз-зиг-АиЬе) и при Феръ-Шампенуа, все было потеряно,
и 19/31 марта союзники вошли въ Парижъ. За то же время въ
Шомонѣ (СЬаитопі) происходили окончательные переговоры между
представителями державъ, которые закончились союзнымъ актомъ
между Россіей, Австріей, Пруссіей и Англіей. Этотъ актъ періо-
дически возобновлялся въ будущемъ въ Вѣнѣ (1815), въ Парижѣ
(1815) и въ Аахенѣ (1818) и послужилъ основаніемъ Священнаго
союза (1а 8аіпіе АПіапсе), руководившаго дѣлами Европы почти
до 1848 года. Тѣмъ не менѣе, покуда искренности было мало,
и въ дѣйствительности не существовало никакого дружелюбія,
а одно соперничество между подписавшими договоръ.
Заключеніе Сореля даетъ истинное освѣщеніе этому акту:
„Ье ігаііё ёіаіі зі^пё, таіз, роиг з’ёіге еп§а§ёз аѵес сеііе зоіеппііё,
Іез аіііёз п’аѵаіепі раз аЬ]игё Іеигз діззепіітепіз еі Іеигз гіѵаіііёз: а
Гаггіёге-ріап, роиг Іа раіх ^ёпёгаіе, Іа циезііоп де Роіо^пе еі Іа
150
Библиотека "Руниверс"
диезііоп де Іа зиргёшаііе гиззе; аи ргетіег ріап, Іа диезііоп де Іа
раіх аѵес Нароіёоп ои де Іа дёсѣёапсе де Гетріге".
Князь А. Н. Голицынъ сказывалъ, что во время послѣднихъ
совѣщаній передъ занятіемъ Парижа Александръ Павловичъ ему
говорилъ о тѣхъ чувствахъ, которыя имъ овладѣли въ эту минуту:
„Въ глубинѣ моего сердца затаилось какое-то смутное и
неясное чувство ожиданія, какое-то непреоборимое желаніе передать
это дѣло въ полную волю Божію. Совѣтъ продолжалъ заниматься,
а я на время оставилъ засѣданіе и поспѣшилъ въ собственную
комнату; тамъ колѣни мои подогнулись сами собой, и я излилъ
передъ Господомъ все мое сердце". Послѣ этого Александръ
вернулся въ засѣданіе и объявилъ о намѣреніи итти немедленно
на Парижъ. 19 марта совершился знаменитый въѣздъ въ столицу
Франціи.
Фигура освободителя Европы привлекла вниманіе парижанъ,
и восторги смѣнялись оваціями толпы, взоры которой обращались
къ привлекательному образу Русскаго Государя. Александръ
сіялъ на своемъ сѣромъ конѣ (когда-то подаренномъ ему Напо-
леономъ), въ ореолѣ блеска и славы. Выраженіе его лица и осо-
бенно глазъ показывало то настроеніе, въ коемъ онъ пребывалъ,
озаренный лучами Божественнаго Провидѣнія и завершенія его
завѣтной мечты. Онъ былъ, дѣйствительно, великолѣпенъ и по
простотѣ формы одежды, въ вицъ-мундирѣ Кавалергардскаго полка,
и по той величавой осанкѣ, которая ему была всегда присуща.
Но теперь предстояло сказать послѣднее слово и рѣшить
вопросъ, какой образъ правленія предоставить Франціи. Вопросъ
былъ сложный, надо было считаться съ требованіями союзниковъ
и съ желаніемъ французскаго народа.
Въ этотъ моментъ главнымъ двигателемъ всего въ Парижѣ
и неподражаемымъ актеромъ на аренѣ всѣхъ интригъ явился
Таллейранъ. У него-то въ домѣ, на улицѣ Сенъ - Флорентенъ
(Баіпі-ЕІогепііп), остановился Русскій Императоръ, такъ какъ была
151
Библиотека "Руниверс"
пущена въ ходъ ловко задуманная басня, что будто бы подъ
стѣнами Елисейскаго дворца заложены мины, и тамъ опасно жить
Его Величеству. Не подлежитъ сомнѣнію, что и эта выдумка
была устроена не безъ участія князя Беневентскаго, потому что
ему было лестно и выгодно имѣть Государя подъ своей кровлей.
Таллейранъ, успѣвшій уже столковаться и съ англичанами, и со
всѣми агентами Бурбоновъ, быстро созвалъ находящихся въ Парижѣ
сенаторовъ, и эти господа постановили огромнымъ большинствомъ
изъ числа присутствующихъ на экстренномъ засѣданіи сената,
призвать на престолъ Франціи единственнаго законнаго претен-
дента, Людовика XVIII.
Все это было удивительной комедіей, въ виду отсутствія всякаго
значенія сената, почти никогда не собиравшагося въ года имперіи,
но для перваго впечатлѣнія ничего другого не требовалось. Очевидно,
Александръ былъ озадаченъ такимъ постановленіемъ всякаго сброда
людей, составлявшихъ эту коллегію, гдѣ было не мало и такихъ
личностей, которыя голосовали за казнь Людовика XVI, а вре-
менное правительство Франціи, въ которомъ Таллейранъ былъ
главнымъ воротилой, заявило о своемъ уваженіи къ постановленію
сената. Тѣмъ временемъ Наполеонъ засѣдалъ въ Фонтенбло и по-
мышлялъ освободить Парижъ отъ непрошенныхъ гостей, но пред-
варительно ему нужно было завязать непосредственныя сношенія
съ Александромъ. Для этой цѣли имъ были избраны Коленкуръ,
какъ лицо пользовавшееся довѣріемъ Государя, и два маршала,
Ней и Макдональдъ. Они явились къ Государю и были немедленно
имъ приняты, къ великому смущенію временного правительства.
Бесѣда затянулась; Александръ сдѣлалъ все отъ него за-
висящее, чтобы успокоить и обворожить посланныхъ Наполеона;
Коленкуръ и маршалы, въ свою очередь, обратились къ великодушію
Александра, умоляя его поддержать идею регентства, съ импера-
трицей Маріей - Луизой во главѣ. На Александра Павловича это
прямое обращеніе бывшаго союзника произвело извѣстное впе-
152
Библиотека "Руниверс"
чатлѣніе, и онъ обѣщалъ маршаламъ повліять на временное прави-
тельство и сенатъ въ желанномъ для нихъ смыслѣ. Такого рода
перемѣны въ образѣ мыслей Государя случались нерѣдко, подъ
впечатлѣніемъ минуты, а въ данномъ случаѣ еще помогало чувство
глубокой антипатіи къ Бурбонамъ. Сейчасъ же послѣ посланныхъ
изъ Фонтенбло явились къ Русскому Императору лица временного
правительства. Таллейранъ и Дальбергъ настаивали на прежнемъ
рѣшеніи сената и убѣждали Александра въ невозможности при-
нятія идеи какого-либо регентства.
Хотя Александръ былъ поставленъ этими разговорами, столь
противоположными, въ довольно неловкое положеніе, но Его Ве-
личество объявилъ Таллейрану, что дастъ на другое утро свое
окончательное рѣшеніе.
Вдругъ случилось неожиданное событіе, сразу перемѣнившее
всю обстановку. Маршалъ Мармонъ измѣнилъ Наполеону и пе-
решелъ съ ввѣренными ему войсками за рѣчку Эссонъ, т.-е. къ
непріятелю.
5 апрѣля Александръ потребовалъ посланныхъ Наполеона
рано по утру къ себѣ и объявилъ имъ, что предложеніе о ре-
гентствѣ отвергнуто союзниками, но что павшій владыка Франціи
остается его другомъ въ несчастій, что ему будетъ предоставленъ
островъ Эльба, какъ мѣсто жительства, и что Наполеонъ можетъ
разсчитывать на слово Русскаго Императора.
Таллейранъ торжествовалъ, англичане были въ восторгѣ,
Меттернихъ радовался неудачѣ русскихъ замысловъ, одни фран-
цузы, въ массѣ, оставались безучастными къ возвращенію своихъ
законныхъ королей изъ дома Бурбоновъ.
Но былъ ли доволенъ первыми результатами отреченія На-
полеона владыка земли Русской? Намъ кажется, что его волно-
вали самыя разнообразныя чувства.
Не вѣрится, чтобы послѣ удовлетвореннаго самолюбія и
паденія соперника у Александра оставалось еще чувство злобы
153
Библиотека "Руниверс"
къ Наполеону, какъ это часто бываетъ вообще съ людьми послѣ
нравственнаго успѣха, а особенно послѣ гибели противника,
является что-то въ родѣ сожалѣнія или состраданія къ судьбѣ
побѣжденнаго. Такое чувство долженъ былъ испытывать Але-
ксандръ, а къ этому примѣшалось великодушіе побѣдителя.
Кромѣ того, Русскій Государь только-что исполнилъ обрядъ
христіанина и говѣлъ на Страстной недѣлѣ Великаго поста.
Св. Пасха приходилась въ 1814 году на 29 марта/10 апрѣля,
одновременно съ католической.
Слѣдовательно, большинство разговоровъ происходило именно
во время говѣнія. Тотъ же пріятель (сопМепі) Государя, князь
А. Н. Голицынъ, свидѣтельствуетъ, что настроеніе Александра въ
ту пору было самое возвышенное.
Александръ Павловичъ ему передавалъ при первой ихъ
встрѣчѣ послѣ Парижа, что „... я и здѣсь повторяю то же, что,
если кого Милующій Промыслъ начнетъ миловать, тогда бываетъ
безмѣренъ въ Божественной своей изобрѣтательности. И вотъ,
въ самомъ началѣ моего говѣнія добровольное отреченіе Напо-
леона, какъ будто нарочно, поспѣшило въ радостномъ для меня
благовѣстіи, чтобы совершенно уже успокоить меня и доставить
мнѣ всѣ средства начать и продолжать мое хожденіе въ цер-
ковь" *).
Начало говѣнія, т.-е. 23 марта/4 апрѣля, понедѣльникъ Страст-
ной недѣли, совпало именно съ днемъ измѣны Мармона и съ
отреченіемъ Наполеона. Кромѣ того, весьма оригинально, что Го-
сударь говѣлъ вмѣстѣ съ другимъ своимъ пріятелемъ, А. А. Арак-
чеевымъ, только-что смиренно отказавшимся отъ фельдмаршаль-
скаго жезла. Алексѣй Андреевичъ, видимо, придавалъ особое зна-
ченіе этому факту совмѣстнаго говѣнія и записалъ въ своемъ
журналѣ за 1814 годъ: „Государь изволилъ говѣть и пріобщаться
*) Шильдеръ, III т., стр. 222.
154
Библиотека "Руниверс"
Св. Тайнъ, равномѣрно и графъ Аракчеевъ". Потому мы отно-
симся весьма осторожно къ разнымъ свидѣтельствамъ иностран-
цевъ въ ихъ воспоминаніяхъ этой эпохи, и особенно къ тѣмъ
изъ нихъ, которые старались опредѣлить роль Александра и до-
гадаться объ истинныхъ его помышленіяхъ.
Такъ Пакье (Разциіег), бывшій тогда префектомъ полиціи въ
Парижѣ, записалъ въ своихъ мемуарахъ ту рѣчь, которую ска-
залъ Русскій Императоръ представителямъ Парижа передъ всту-
пленіемъ союзниковъ въ столицу: „Ле п’аі ди’ип еппеті еп Ггапсе,
еі сеі еппеті езі ГЬотте диі т’а іготрё де іа тапіёге Іа ріиз
іпді^пе, диі а аЬизё де та сопйапсе, диі а ігаЬі аѵес тоі іоиз Іез
зегтепіз, диі а рогіё дапз тез Еіаіз Іа §иегге Іа ріиз іпіцие, Іа
ріиз одіеизе. Тоиіе гёсопсіііаііоп епіге Іиі еі тоі езі дёзогтаіз
ітроззіЫе, таіз ]е Іе гёрёіе, ]е п’аі еп Ргапсе дие сеі еппеті. Тоиз
Іез Ргап^аіз, Ьогз Іиі, зопі Ьіеп ѵиз де тоі. Л’езііте Іа Ргапсе еі
Іез Ргап^аіз, еі ]е зоиЬаііе ци’ііз те теііепі дапз Іе саз де Іеиг
іаіге ди Ьіеп... ІЭііез допс, теззіеигз, аих Рагізіепз дие ]'е п’епіге
раз дапз Іеигз тигз еп еппеті, еі ди’іі пе ііепі ^и’й еих де
т’аѵоіг роиг аті; таіз дііез аиззі дие і’аі ип еппеті ипіцие еп
Ргапсе, еі ди’аѵес сеіиі-іа ]’е зиіз іггёсопсіІіаЫе “.
Эта рѣчь только доказала тактъ и пониманіе Александромъ
истиннаго положенія дѣлъ во Франціи, а тирады по адресу На-
полеона были исключительно разсчитаны на эффектъ.
Когда послѣдовала встрѣча нашего Государя съ королемъ
Людовикомъ XVIII, то она произвела отталкивающее впечатлѣніе
на Александра, и холодность въ обращеніи была обоюдная.
Послѣ этого, Александръ старался показать еще большее
вниманіе всѣмъ тѣмъ, кто былъ связанъ семейными узами съ
павшимъ императоромъ, что доказали неоднократныя его посѣ-
щенія императрицы Жозефины и ея дочери, королевы Гортензіи.
Несмотря на всѣ протесты многихъ изъ союзниковъ и въ осо-
бенности Меттерниха, Александръ настоялъ, чтобы островъ Эльба
155
Библиотека"Руниверс"
былъ предоставленъ во владѣніе Наполеона, и командировалъ
своего генералъ-адъютанта графа П. А. Шувалова, чтобы сопро-
вождать его при проѣздѣ чрезъ Францію. Интересно, что при
заключеніи окончательнаго мирнаго договора 18/30 мая не было
ни слова сказано о судьбѣ Польши. Относительно этого вопроса
у Александра составился вполнѣ опредѣленный планъ.
Князь Чарторыжскій, зорко слѣдившій за ходомъ событій,
поспѣшилъ явиться въ главную квартиру союзниковъ въ Шомонѣ
и, вмѣстѣ съ остальными, прибылъ въ Парижъ. Появленіе его
могло бы пройти незамѣченнымъ въ той пестрой свитѣ, которая
окружала союзныхъ монарховъ. Лагарпъ, Жомини, Поццо, Штейнъ
привлекали большее вниманіе, но пріѣздъ польскаго князя былъ
весьма непріятенъ для Меттерниха и Гарденберга. Они не безъ
основанія боялись его вліянія, а такъ какъ польскій вопросъ особенно
тревожилъ Австрію и Пруссію, то, несмотря на всѣ прочіе инте-
ресы, пришлось слѣдить за дѣйствіями непрошеннаго новаго гостя.
Чарторыжскаго видѣли во всѣхъ салонахъ Парижа, гдѣ онъ
былъ радушно принятъ. Благодаря его проискамъ, на одномъ изъ
баловъ старикъ Костюшко былъ представленъ Императору Але-
ксандру и удостоенъ крайне любезной бесѣдой. Желаніе старика
вернуться на свою родину и умереть въ Польшѣ было принято
къ свѣдѣнію, и дано обѣщаніе удовлетворить это ходатайство.
Въ то же время цесаревичъ Константинъ восхищался польскими
войсками и, по словамъ Шильдера, пилъ за здравіе польской
націи на завтракѣ у графа Красинскаго. Александръ, въ свою
очередь, принялъ двухъ представителей польскихъ войскъ, без-
покоившихся о дальнѣйшей судьбѣ ихъ, и они также были об-
ласканы Русскимъ Государемъ. Словомъ, всѣ предварительные ходы
были мастерски разсчитаны для дальнѣйшей работы на почвѣ
сближенія, но Александръ избѣгалъ открывать свои карты, а
только обвораживалъ поочередно видѣнныхъ имъ поляковъ. Изъ
переписки князя Чарторыжскаго съ Н. Н. Новосильцовымъ видно,
156
Библиотека "Руниверс"
что князь Адамъ былъ удовлетворенъ и остался убѣжденнымъ,
что Александръ не измѣнилъ взглядовъ на дорогой ему польскій
вопросъ.
Дальнѣйшее о судьбѣ Варшавскаго герцогства рѣшено было
обсудить на конгрессѣ въ Вѣнѣ.
Въ концѣ мая 1814 года Императоръ Александръ поѣхалъ
въ Англію, куда давно его звала любимая сестра Екатерина *),
уже раньше прибывшая въ Лондонъ. Опять блестящая свита
сопровождала Высокаго посѣтителя и его спутника, короля прус-
скаго. Здѣсь, кромѣ Барклая и Платова, англичане могли увидѣть
Блюхера и Іорка, а также и князя Чарторыжскаго, ловко проскольз-
нувшаго въ число лицъ государевой свиты.
Вся Англія встрѣтила, какъ нельзя болѣе радушно, освобо-
дителя Европы. На этомъ единодушномъ настроеніи такой дисци-
плинированной страны, какъ Великобританія, можно было, при
желаніи, сдѣлать многое и завязать прочныя сношенія между
обѣими націями. Къ сожалѣнію, Александръ подпалъ всецѣло подъ
вліяніе своей взбалмошной сестры Екатерины, не обратилъ никакого
вниманія на суть дѣла и возможныя выгоды своего пребыванія
для интересовъ Россіи, а отдался лишь внѣшнимъ проявленіямъ
любезности при радушіи такого пріема. Государь уже начиналъ
поддаваться тому религіозному настроенію, которое оказало впо-
слѣдствіи роковые результаты; внутренняя борьба не мѣшала ему
предаваться чувствамъ тщеславія и даже какъ будто веселиться
на нескончаемыхъ балахъ и вечерахъ, устроенныхъ въ честь его
лондонской аристократіей. Все это весьма живо и рельефно раз-
сказано въ воспоминаніяхъ княгини Ливенъ, супруги русскаго
посла **). Словомъ, мѣсяцъ, проведенный въ Англіи, далъ лишь
Великій Князь Николай Михаиловичъ, „Переписка Императора Александра! съ сестрой
Великой Княгиней Екатериной Павловной". Петербургъ, 1910.
См. Переписка Императора Александра съ сестрой Великой Княгиней Екатериной
Павловной, стр. 225—247.
157
Библиотека "Руниверс"
обратные результаты. Регентъ (впослѣдствіи король Георгъ IV),
его министры, часть общества, вся офиціальная Англія остались
недовольны и возмущались заигрываніемъ Александра и его
сестры съ оппозиціей, а пока шли увеселенія, за спиной Русскаго
Императора уже образовалось враждебное звено въ лицѣ лорда
Касльри и князя Меттерниха, которое вскорѣ на Вѣнскомъ
конгрессѣ привело къ печальнымъ послѣдствіямъ.
Путешествіе, отъ котораго такъ много ожидали всѣ искренно
желавшіе сближенія между Россіей и Англіей, не привело ни
къ чему, а дало лишь поводы къ недовольству и злобѣ. Посѣтивъ,
на обратномъ пути, мимолетно Голландію и супругу свою въ
Брукзалѣ, гдѣ съѣхалась для встрѣчи вся баденская родня, Его
Величество вернулся въ Петербургъ 13 іюля 1814 года. Полтора
мѣсяца провелъ Государь въ столицѣ, но это кратковременное
посѣщеніе родины дало себя знать во многихъ распоряженіяхъ
и перемѣнахъ въ личномъ составѣ сотрудниковъ.
Шильдеръ съ болью въ сердцѣ говоритъ: „Быстрыми шагами
приближалось то печальное время, когда усталый побѣдитель
Наполеона долженъ былъ скрыться за мрачной фигурой гатчин-
скаго капрала" *). Намъ кажется, что рано еще говорить объ
усталости „побѣдителя Наполеона"; это состояніе обнаружилось
гораздо позже, т.-е. послѣ Ватерло и вторичнаго возвращенія
въ Россію. Теперь же настроеніе явилось иное, и вѣрнѣе было бы
опредѣлить его періодомъ броженія, борьбы внутренней, постоян-
наго недовольства собой и окружающими, но объ усталости еще
не было и помина. Послѣдовательно были уволены отъ должно-
стей: канцлеръ графъ Румянцевъ, государственный секретарь
Шишковъ и главнокомандующій Москвы графъ Ростопчинъ.
Относительно первыхъ двухъ это было логично, такъ какъ
оба давно хворали и оказались неспособными къ работѣ; Румян-
*) Шильдеръ, III т., стр. 250.
158
Библиотека "Руниверс"
цева уже де іасіо, съ конца 1812 года, замѣнилъ Нессельроде,
Шишковъ, больной, не могъ сопутствовать Императору ни въ
Парижъ, ни въ Англію, и лѣчился въ Германіи. Вмѣсто него, былъ
назначенъ 30 августа 1814 г. А. Н. Оленинъ.
Что же касается увольненія графа Ростопчина, то надобность
въ немъ прекратилась съ Отечественной войной; онъ былъ всегда
антипатиченъ Александру, а въ ту пору была сдѣлана уступка обще-
ственному мнѣнію. Ѳедоръ Васильевичъ глубоко обидѣлся и оскор-
бился такимъ явнымъ невниманіемъ къ его особѣ, болѣе не при-
нималъ участія въ дѣлахъ до кончины (1826), не посѣщалъ за-
сѣданій Государственнаго Совѣта, переселился за границу и исто-
щалъ свое остроуміе то въ парижскихъ салонахъ, то въ пере-
пискѣ съ немногими друзьями.
Вернувшись въ Россію, Александръ Павловичъ пожелалъ
письменнымъ обращеніемъ къ населенію засвидѣтельствовать свою
благодарность всѣмъ сословіямъ. Для этой цѣли 30 августа 1814 г.
былъ обнародованъ обширный манифестъ, написанный Шишко-
вымъ, но со многими измѣненіями, сдѣланными рукою Александра.
Въ своихъ воспоминаніяхъ Шишковъ записалъ слѣдующее: „По
написаніи сего манифеста, неоднократно читалъ я оный Государю,
и всегда въ присутствіи графа Аракчеева, чего при прежнихъ
чтеніяхъ писанныхъ мною бумагъ никогда не бывало. При пер-
вомъ чтеніи, Государь съ нѣкоторою суровостью спросилъ у меня:
Для чего дворянство я поставилъ выше воинства? (ибо такъ у
меня сперва было). Я отвѣчалъ, что дворянство есть первое госу-
дарственное сословіе, снабжающее войско изъ среды себя полко-
водцами, военноначальниками, ратниками и, словомъ, всѣми по-
требными силами; а потому, яко цѣлое, долженствуетъ преимуще-
ствовать передъ частью самого себя. — „Вотъ", сказалъ мнѣ съ
насмѣшкой Государь, „стану я равнять такого-то съ такимъ-то!"
(онъ назвалъ здѣсь два лица по имени). На это отвѣчалъ я:
„Государь! сравненіе двухъ частныхъ лицъ не даетъ справедливаго
159
Библиотека "Руниверс"
заключенія о двухъ сословіяхъ, происходящихъ одно отъ дру-
гого".— Я хотѣлъ продолжать еще дальше мои доводы, но
Государь не слушалъ меня, повелительнымъ голосомъ приказалъ
мнѣ статью о воинствѣ поставить выше статьи о дворянствѣ,
и я въ первый разъ, увидя его гнѣвнаго, принужденъ былъ
замолчать. На другой день, переписавъ бумагу, принесъ я ему
оную для подписанія. Прочиталъ еще разъ. Онъ взялъ перо;
но вдругъ остановился, оттолкнулъ отъ себя бумагу и сказалъ:
„Я не могу подписать того, что противно моей совѣсти, и съ
чѣмъ я ни мало не согласенъ". Я съ удивленіемъ взглянулъ на
него и, увидя, что онъ отъ досады весь покраснѣлъ, сказалъ
ему съ твердостью: „Государь, Вы нигдѣ при чтеніяхъ моихъ
не изволили сдѣлать замѣчанія Вашего, и потому я не знаю,
какое мѣсто или слово противно мнѣнію и волѣ Вашего Вели-
чества". Онъ указалъ мнѣ на статью о помѣщикахъ и кре-
стьянахъ, гдѣ о существующей между ними связи сказано:
....на обоюдной пользѣ основанная". Выраженіе сіе находилъ
онъ съ мнѣніемъ своимъ несогласнымъ и несправедливымъ.
Я хотѣлъ объяснить ему, что всякая связь между людьми, изъ
которыхъ одни повелѣваютъ, а другіе повинуются, на семъ
токмо основаніи нравственна и благотворна; что самая вѣра и
законы предписываютъ сіе правило, и что помѣщики, не наблю-
дающіе онаго, лишаются власти управлять своими подчиненными;
но онъ, не допустивъ меня ни до какихъ объясненій, вычернилъ
одно только сіе выраженіе, оставя все прочее, то же самое
подтверждающее, и отдалъ мнѣ бумагу назадъ для переписанія.
Сіе несчастное въ Государѣ предубѣжденіе противъ крѣпостного
права въ Россіи, противъ дворянства и противъ всего прежняго
устройства и порядка внушено ему было находившимся при
немъ Лагарпомъ и другими, окружавшими его, молодыми людьми,
воспитанниками французовъ, отвращавшими глаза и сердце свое
отъ одежды, отъ языка, отъ нравовъ, словомъ, отъ всего
160
Библиотека "Руниверс"

Библиотека "Руниверс"
русскаго" "). Свидѣтельство такого человѣка, какъ Шишковъ, для
насъ цѣнно, но вовсе не по причинамъ, выставленнымъ покой-
нымъ Н. К. Шильдеромъ, видѣвшимъ здѣсь уже выдвигающееся
вліяніе Аракчеева, которое въ данномъ случаѣ мы отрицаемъ.
Александру Павловичу дворянство было всегда ненавистно, и
корень ненависти скрывался не въ крѣпостномъ правѣ, а въ роли
дворянства въ кровавомъ событіи 11 марта 1801 года, не забы-
томъ Государемъ въ теченіе всей его жизни.
Присутствіе же Аракчеева при разговорѣ съ Шишковымъ
объясняется просто желаніемъ имѣть свидѣтеля при переговорахъ
о такомъ важномъ манифестѣ; Шишкову же, вѣроятно, измѣнила
память, когда онъ писалъ свои записки. Вѣдь, при паденіи Спе-
ранскаго, разговоры его съ Аракчеевымъ и Балашовымъ были
совмѣстны, также и тогда, когда понадобилось добиться удаленія
Александра изъ дѣйствующей арміи, въ 1812 году; для избранной
цѣли именно Шишковъ настаивалъ тогда, чтобы Аракчеевъ сталъ
докладчикомъ ихъ взаимнаго соглашенія, что и было на самомъ
дѣлѣ. Что въ настоящемъ случаѣ Аракчеевъ присутствовалъ, „но
хранилъ глубокое молчаніе", то это скорѣе потому, что и онъ
хотѣлъ догадаться о причинахъ гнѣва Государя и о его истинныхъ
намѣреніяхъ. А при нѣкоторомъ сомнѣніи, естественно, что Арак-
чеевъ предпочелъ молчать. Слова же манифеста—„надѣемся, что
продолженіе мира и тишины подастъ намъ способъ не токмо содер-
жаніе воиновъ привесть въ лучшее и обильнѣйшее прежняго, но
даже дать осѣдлость и присоединить къ нимъ и семейства", есть
весьма прозрачный намёкъ на идею военныхъ поселеній; въ
этомъ Шильдеръ правъ, но сама мысль исходила изъ головы
Государя, а вовсе не отъ Аракчеева, бывшаго противникомъ такого
учрежденія. Шишкову же было поручено составленіе манифеста,
какъ государственному секретарю и какъ человѣку, прекрасно
*) Записки, мнѣнія и переписка А. С. Шишкова. Изданіе Н. Киселева и Ю. Самарина.
Берлинъ, 1870 г., т. I, стр. 308.
Библиотека "Руниверс"
владѣвшему перомъ, но это былъ его послѣдній актъ, потому
что именно 30 августа онъ былъ замѣненъ Оленинымъ и назна-
ченъ членомъ Государственнаго Совѣта.
Лучшимъ свидѣтельствомъ настроенія Императора при воз-
вращеніи въ Петербургъ (въ 1814 году) служитъ показаніе князя
А. Н. Голицына. Вотъ что онъ говорилъ: „ ...Наконецъ, Государь
возвратился къ намъ въ Петербургъ. Я уже давно летѣлъ въ
мысляхъ своихъ къ нему навстрѣчу; чаянія и ожиданія мои
были велики. Я не ошибся въ нихъ! Я не могъ довольно на-
смотрѣться на возлюбленнаго Александра: онъ весь былъ про-
никнутъ смиреніемъ и самоотверженіемъ; въ пылу неумолкающихъ
плесковъ народныхъ, онъ все воздавалъ Господу силъ и Ему
только одному усвоивалъ побѣду. Любовность его, столь ему
всегда свойственная, взяла характеръ какого-то типичнаго равно-
душія, изъ глубины, однакожъ, котораго выказывалась воля энер-
гичная, воля всепоборающая"....
Но болѣе всего Государя занималъ въ разсматриваемое время
вопросъ польскій, и когда Его Величество отправился 1/13 сен-
тября на Вѣнскій конгрессъ, то рѣшилъ заѣхать на пути въ имѣ-
ніе князей Чарторыжскихъ—Пулавы, чтобы этимъ показать на-
яву незыблемое расположеніе къ полякамъ, несмотря на ихъ вра-
ждебную роль въ минувшую Отечественную войну. По дорогѣ въ
Пулавы, въ мѣстечкѣ Вялы, встрѣтила Государя польская депута-
ція, во главѣ съ княземъ Сулковскимъ, а также Н. Н. Новосиль-
цовъ, какъ членъ временного управленія герцогства Варшавскаго.
Александръ Павловичъ принялъ поляковъ любезно и сказалъ имъ
краткую рѣчь, гдѣ всякое слово было обдумано. Новосильцовъ
писалъ своему другу, графу П. А. Строганову, по поводу сказан-
наго: „Ье бізсоигз ди’іі Іеиг а іепи ёіаіі зі іогі бе гаізоп, зі 1о§і-
дие еі еп тёте іетрз 8І тезигё еі зі абгоіі цие Іез Ьгаз те зопі
іотЬёз сГёіоппетепѣ II п’а гіеп рготіз, іі пе з’езі еп^а^ё а гіеп еі
а іоиі бетапбё".
162
Библиотека "Руниверс"
Насъ удивляетъ не то, что счелъ нужнымъ сказать Государь,
а удивленіе Новосильцова, который долженъ былъ неоднократно
работать съ державнымъ покровителемъ поляковъ и могъ успѣть
привыкнуть къ способамъ и взглядамъ, имъ проводимымъ. Но
послѣ распаденія тріумвирата, Новосильцова постигла опала за рядъ
всякихъ промаховъ и его чрезмѣрную самонадѣянность; когда онъ
снова былъ привлеченъ къ работѣ, то произошло это исключи-
тельно по ходатайству его же друзей, Строганова и Чарторыжскаго.
Онъ былъ близкій сотрудникъ монарха, и странно изъ его устъ
слышать, что „Іез Ьгаз те зопі іотЬёз сГёіоппетепі". Это только
до очевидности показываетъ, насколько мало знали Александра
Павловича не только современники вообще, но и приближенные.
Шильдеръ, преслѣдуемый ібёе йхе, что вліяніе Аракчеева
чувствовалось во всемъ, въ примѣчаніяхъ къ III тому говоритъ:
„Императоръ Александръ даже въ Пулавахъ вспомнилъ графа
Аракчеева, находившагося въ то время въ своемъ любезномъ
Грузинѣ, и не упустилъ случая обрадовать его слѣдующими
дружескими строками, написанными 6 сентября, передъ отъѣздомъ:
„Благодарю тебя, любезный Алексѣй Андреевичъ, за твои желанія
отъ 5 числа; ты знаешь, сколь искренно я тебя люблю. Сейчасъ
ѣду дальше". Недоумѣваемъ, что было особеннаго въ томъ, что
въ Пулавахъ Императоръ вспомнилъ пріятеля и отвѣтилъ ему
двумя словами на поздравленіе съ днемъ Ангела Государыни
Елисаветы Алексѣевны (5 сентября). Смѣемъ высказать какъ
разъ обратное мнѣніе, а именно, что Аракчеева Государь не взялъ
съ собой на конгрессъ, какъ элементъ, ему тамъ не нужный, и
что это было сдѣлано не случайно, а потому, что Александръ
считалъ его присутствіе болѣе полезнымъ въ Россіи. Въ дни же
конгресса въ Вѣнѣ, едва ли Александръ часто вспоминалъ Алексѣя
Андреевича, а предавался болѣе сложнымъ заботамъ. Нѣсколько
дней, проведенныхъ въ лонѣ семьи Чарторыжскихъ, наканунѣ
конгресса, были не только актомъ вѣжливости, но, очевидно, имѣли
163
Библиотека "Руниверс"
и политическій характеръ. Это прекрасно поняли наши сосѣди,
австрійцы и пруссаки, и приготовились къ ходамъ борьбы отно-
сительно судьбы Польши въ Вѣнѣ.
Хотя въ сентябрѣ весь европейскій ареопагъ былъ уже почти
въ сборѣ въ столицѣ Австріи, но самый конгрессъ еще долго не
открывался, а шли предварительныя работы и частныя спѣвки
между различными представителями державъ. Русскими уполно-
моченными были графъ Нессельроде, князь Андрей Разумовскій
и русскій посолъ въ Вѣнѣ гр. Штакельбергъ. Къ нимъ были
прикомандированы Поццо-ди-Борго, Каподистріа, Анстетъ, и въ
качествѣ іііизіге ёѣап§ег -князь Адамъ Чарторыжскій, но онъ ни-
какого прямого участія въ переговорахъ не принималъ.
Отмѣтимъ, что въ числѣ уполномоченныхъ Россіи и при-
данныхъ имъ сотрудниковъ находился только одинъ коренной
русскій—князь Разумовскій, остальные были три нѣмца, корси-
канецъ, грекъ и, въ качествѣ оиізісіег’а, полякъ. Руководителями
же всѣхъ этихъ господъ былъ самъ Государь, написавшій собствен-
норучно краткую программу занятій, озаглавленную: „Роіпіз зот-
таігез сіе Гіпзѣисііоп “.
Въ журналѣ Михайловскаго-Данилевскаго за 1815 годъ от-
мѣчено, между прочимъ: „Императоръ употреблялъ теперь гене-
раловъ и дипломатовъ, не какъ своихъ совѣтниковъ, но какъ
исполнителей своей воли; они его боятся, какъ слуга своего
господина". (Это свидѣтельство заслуживаетъ нѣкотораго вниманія:
Данилевскій былъ флигель-адъютантомъ и находился въ Вѣнѣ въ
числѣ лицъ свиты.) Не подлежитъ сомнѣнію, что руководство
всѣми дѣлами во времена конгресса было сосредоточено въ рукахъ
Александра, который по очереди находилъ время, при безконеч-
ныхъ празднествахъ, бесѣдовать равно и со своими сотрудниками,
и съ иностранцами. Рѣдко приходилось такъ трудно и сложно
обо всемъ подумать, ничего не упустить, не увлекаясь деталями,
и опредѣленно держать намѣченную линію. И надо отдать должное
164
Библиотека"Руниверс"
работоспособности монарха, постоянно отвлекаемаго отъ занятій
то родственниками, какъ русскими *), такъ и иностранными, то
устраиваемыми развлеченіями. Описать всего, происходившаго на
Вѣнскомъ конгрессѣ, почти невозможно, но насъ интересуютъ
лишь главныя фигуры тѣхъ, которые орудовали на этомъ един-
ственномъ въ своемъ родѣ съѣздѣ, напоминавшемъ какую-то
международную ярмарку, съ самыми разнородными стремленіями,
сдѣлавшуюся игралищемъ всѣхъ страстей и самыхъ невѣроят-
ныхъ интригъ.
Кромѣ Императора Александра, два лица обращали на себя
всеобщее вниманіе: Таллейранъ и Меттернихъ. Кто былъ ловчѣе,
трудно опредѣлить, но французъ проявилъ все свое вѣроломство,
всю гибкость своей фальшивой натуры, величаво прикрытую чув-
ствами патріота несчастной Франціи; австріецъ, снѣдаемый тщесла-
віемъ, безподобно умѣвшій пользоваться слабостями людей, вообще,
и обстановкой, въ частности, хитрый и вкрадчивый, желалъ стать
во главѣ всѣхъ комбинацій и вырвать изъ рукъ повелителя Россіи
руководство въ преніяхъ. Оба часто видѣлись, часто сходились
во взглядахъ, какъ дѣльцы, но въ душѣ другъ друга презирали
и ненавидѣли.
Таллейрана никто не жаловалъ, но всѣ боялись; Меттерниха
боялись одинаково, но многое прощали, такъ какъ онъ былъ
нуженъ большинству пріѣхавшихъ дѣлить Наполеоново наслѣдство.
Поццо-ди-Борго, нашедшій уже для своихъ замысловъ отличное
помѣщеніе собственной особы въ качествѣ русскаго посла при
Бурбонахъ и генералъ-адъютанта **) Александра I, говоря о Тал-
лейранѣ охарактеризовалъ его въ одномъ изъ писемъ къ Нессель-
роде очень мѣтко: „С’езі ип Ьотше диі пе геззетЫе а аисип аиіге,
іі іі аггап^е, іі іпігі^ие, іі §оиѵегпе сіе сепі тапіёгез бійёгепіез
-) Въ Вѣнѣ находились: Императрица Елисавета, цесаревичъ Константинъ, великія
княгини Марія и Екатерина Павловны.
*♦) Поццо-ди-Борго назначенъ генералъ-адъютантомъ 2/14 апрѣля 1814 года.
165
Библиотека "Руниверс"
раг ]‘оиг. Зоп іпіёгёі роиг Іез аиігез езі ргорогііоппё аи Ьезоіп ди’іі
еп а дапз Іе тотепі". Въ данномъ случаѣ, въ Вѣнѣ, Таллейранъ,
стараясь держать высоко знамя Франціи, умѣло перессорилъ
союзниковъ.
Два вопроса встрѣтили особенныя затрудненія и повлекли
къ нескончаемымъ преніямъ, это вопросы о судьбѣ Польши и Са-
ксоніи. Россія требовала получить всѣ тѣ земли, которыя имено-
вались герцогствомъ Варшавскимъ *); Пруссія намѣревалась захва-
тить всю Саксонію, но тому и другому противилась Австрія, въ лицѣ
Меттерниха, не желавшаго слишкомъ большого роста земельныхъ
пріобрѣтеній на восточной границѣ Австріи и территоріальнаго
увеличенія владѣній Пруссіи, могущихъ дать этой державѣ пер-
венствующее вліяніе въ Германіи. Самое трудное было Александру
столковаться съ своимъ союзникомъ Фридрихомъ-Вильгельмомъ,
несмотря на всѣ взаимныя любовныя изліянія, выразившіяся въ
ихъ перепискѣ **) и личныхъ разговорахъ. Вожделѣнія Пруссіи не
ограничивались только желаніемъ пріобрѣсти Саксонію, но и часть
польскихъ земель по Вислѣ.
Къ протестамъ Австріи присоединились также англичане,
поддерживаемые и Таллейраномъ ***).
12 октября Касльри обратился съ письмомъ къ Императору
Александру, оспаривая притязанія Россіи на герцогство Варшавское;
30 октября Государь отвѣтилъ англійскому представителю въ до-
вольно раздраженной формѣ, присоединивъ къ письму особую
объяснительную записку, составленную княземъ Чарторыжскимъ.
'") Пруссіи соглашались уступить въ крайнемъ случаѣ Познань (Розеп) до линіи, про-
веденной отъ Торна до Пейзерна и оттуда вдоль Просны до границы Силезіи, и Кульмскій
округъ до Древенца, за исключеніемъ района вокругъ Торна.
ВаіПеи: Ьеііге д’АІехапдге а Ргёдёгіс-ОиіПаите ди 2 аойі 1814 еі сеііе де Ргёдёгіс-
биіііаигпе а Аіехапдге ди 19 аойі 1814.
***) Это повело къ тайному соглашенію между этими тремя державами, т.-е. Австріей,
Англіей и Франціей, заключенному въ Вѣнѣ 9/21 декабря 1814 года и направленному противъ
Россіи и Пруссіи.
166
Библиотека "Руниверс"
Но и это не удовлетворило Касльри, и 4 ноября онъ написалъ
Государю новое посланіе въ болѣе мягкомъ тонѣ, на которое
21 ноября Императоръ отвѣтилъ еще болѣе категорично меморан-
думомъ, написаннымъ Каподистрія. Невиданная полемика, въ видѣ
частной переписки, окончательно разсердила Русскаго Государя, и
Александръ потребовалъ прекратить такой способъ переговоровъ.
Неоднократно переговоры принимали такой острый характеръ,
что можно было опасаться разрыва и прекращенія преній, но не-
ожиданная высадка Наполеона 23 февраля/7 марта 1815 года
повліяла благотворно, и соглашеніе все-таки было достигнуто.
(Оно ознаменовалось подписаніемъ заключительнаго трактата 27 мая/
8 іюня 1815 г. между Россіей, Франціей, Пруссіей, Австріей,
Англіей, Испаніей, Швеціей и Португаліей.) Въ главныхъ чертахъ,
то, чего такъ настойчиво добивался Русскій Государь, было до-
стигнуто. Россія навсегда присоединила герцогство Варшавское,
но Познань, Бромбергъ и Торнъ отошли къ Пруссіи, въ видѣ ком-
пенсаціи за то, что Саксонія все же осталась королевствомъ и не
была окончательно раздѣлена; кромѣ того, Тарнопольская область,
уступленная Россіи въ 1809 году, была возвращена Австріи, а
Краковъ сталъ вольнымъ городомъ. Эти уступки были сдѣланы,
главнымъ образомъ, въ виду появленія Наполеона, и Александру
пришлось пожертвовать земельными вознагражденіями, чтобы не
мѣшать солидарности коалиціи. Идея Александра Павловича воз-
создать подъ своимъ скипетромъ Польское королевство, съ особой
конституціей, не встрѣчала никакого сочувствія не только въ средѣ
русскихъ людей, но даже и чужеземцевъ, какъ Поццо-ди-Борго.
Знаменательно и то, что графъ Нессельроде, а также В. С. Ланской,
изъ Варшавы, умоляли Государя не создавать этой роковой ошибки.
Александръ остался глухъ ко всѣмъ увѣщаніямъ и шелъ къ
намѣченной цѣли твердо и опредѣленно. Въ этомъ вопросѣ у
него проявилось какое-то рыцарское чувство не только къ другу
дѣтства и юности князю Чарторыжскому, но и вообще къ
167
Библиотека"Руниверс"
полякамъ, которымъ онъ не переставалъ вѣрить; онъ надѣялся
на полное ихъ сліяніе съ русскими при умѣломъ и самостоятель-
номъ управленіи Польшей *). Заблужденіе шло такъ далеко, что
смущало всѣхъ его сотрудниковъ, знавшихъ, что такого рода
рѣшенія уже походили на упрямство, съ которымъ бороться было
немыслимо.
Ланской, человѣкъ обыкновенныхъ способностей, но хорошо
знавшій условія Польскаго края, выражался въ письмѣ къ Госу-
дарю не столько смѣло, сколько трогательно. Письмо кончалось
словами: „....Государь, простите русскому, открывающему передъ
тобою чувства свои и осмѣливающемуся сблизить съ нимъ народъ
и вообще войско польское, коего прежнее буйное поведеніе и
сообразныя оному наклонности противны священнымъ нашимъ
правиламъ; и потому, если я не ошибаюсь, то въ формируемомъ
войскѣ питаемъ мы змія, готоваго всегда изліять ядъ свой на
насъ. Болѣе не смѣю говорить о семъ и, какъ сынъ отечества,
какъ вѣрный подданный Вашему Императорскому Величеству, не
имѣю другой цѣли въ семъ донесеніи, кромѣ искренняго увѣренія,
что ни въ какомъ случаѣ считать на поляковъ не можно" (4 мая
1815 года).
Письмо не имѣло ни малѣйшаго успѣха. Свидѣтельство Поццо-
ди-Борго еще поразительнѣе. Встрѣтившись въ Вѣнѣ черезъ сем-
надцать лѣтъ послѣ конгресса, въ 1832 году, съ барономъ П. К.
Мейндорфомъ, на вопросъ барона, правда ли, что онъ, Поццо,
предсказалъ польскую революцію 1831 года, старикъ корсиканецъ
ему отвѣтилъ:
„Сеіа пГа ѵаіи Іа сііз^гасе бе 8а Маіезіё, еі іі пе ше Га ]’а-
шаіз рагбоппё. Вапз 1е Гаіі, Аіехапбге т’аѵаіі іаіі ѵепіг ісі роиг
бёіепбге зез іпіёгёіз еі 1е гергёзепіег аи соп§гёз сотте ріёпіро-
*) В$Ьіску, Ри1а\ѵу, т. II. Письмо князя Адама Чарторыжскаго къ его отцу отъ 1 (13), X,
1814 г.—Князь Адамъ удивлялся настойчивости Александра и восторгался дѣйствіями Государя
по польскому вопросу.
168
Библиотека "Руниверс"
іепііаіге. Риапд і’аггіѵаі, іі те йі ѵепіг дапз зоп саЬіпеі, еі Іа іі
те ііпі репдапі деих Ъеигез те рагіапі д’аЬогд ди іоп д’ип іпзрігё
еі „Іе зап§ дапз Гсеіі** дез іпіизіісез соттізез дериіз зі Іоп^іетрз
епѵегз сеііе раиѵге Ро1о§пе, де Іа пёсеззііё де гёрагег сеііе іп|изіісе
еп гёіаЫіззапі Іа Ро1о§пе еі еп Іиі гепдапі зез апсіеппез ргоѵіпсез
сопциізез раг Іа Киззіе. Аргёз аѵоіг Іоп^іетрз дёсіатё Іа-деззиз,
іі те діі ди’іі т’аѵаіі сйоізі роиг ігаѵаіііег а Іа сііагіе де Ро1о§пе.
Тоиі д’аЬогд іе |и§еаі дапз циеііе іаиззе гоиіе іі сііетіпаіі еі Іиі
Йз сотргепдге цие се зегаіі поп зеиіетепі ипе іаиіе, таіз ип сгіте
епѵегз Іа Низзіе де іаіге геззизсііег раг еііе зоп ріиз сгиеі еппеті; цие
Іа Роіо^пе аіпзі гёіаЫіе зегаіі роиг Іез айаігез іпіёгіеигез де Іа Киззіе
ип сапсег, сотте роиг зез геіаііопз ехіёгіеигез, еі цие Іез еппетіз
де Іа Киззіе дігі^егаіепі іоиіе Іеиг асііоп еі іоиіез Іеигз езрёгапсез
зиг Іа Роіо^пе; епйп, дие Іе таі ди’оп аѵаіі іаіі п’ёіаіі ріиз Йитаі-
петепі гёрагаЫе еі дие дапз іоиз Іез саз оп пе роиѵаіі, роиг
аггіѵег а се Ьиі, іаіге ип поиѵеаи таі; цие Іез апсіеппез ргоѵіпсез
роіопаізез аѵаіепі ёіё асциізез а Іа Киззіе раг ГІтрёгаігісе СаЙіегіпе,
еі цие Іа паііоп пе Іиі рагдоппегаіі ]‘атаіз де дізрозег аіпзі д’ипе
сйозе ди’еііе ге§агдегаіі сотте пе Іиі аррагіепапі раз**...*).
Не надо забывать, что Поццо былъ иностранецъ и въ
1815 году состоялъ еще недолго на русской службѣ. Тѣмъ болѣе
его взглядъ поражаетъ своей ясностью и прозорливостью. Торже-
ствовалъ одинъ князь Адамъ Чарторыжскій. Труды столькихъ
лѣтъ и всѣ его заботы для блага соотечественниковъ не пропали
даромъ. Онъ могъ гордиться справедливо и гордился не только
тогда, но и въ глубокой старости, когда, сидя въ Парижѣ, послѣ
двухъ польскихъ революцій 1831 и 1863 годовъ, князь оконча-
тельно порвалъ всѣ связи свои съ Россіей. Чувство глубокой
благодарности къ другу дѣтства сквозитъ всюду въ его воспо-
*) Изъ неизданныхъ бумагъ барона Петра Казиміровича МеЙндорфа, см. статью
Великаго Князя Николая Михаиловича въ „Историческомъ Вѣстникѣ 1910 г.
169
Библиотека "Руниверс"
минаніяхъ, и онъ до могилы чтилъ память Александра I, несмотря
на всю ненависть къ его преемнику Императору Николаю и къ
русскимъ, вообще.
Князь Адамъ не брезгалъ никакими средствами и ни передъ
чѣмъ не останавливался, чтобы добиться осуществленія своей
завѣтной мечты, т.-е. возстановленія Польши, какъ отдѣльной
государственной величины.
Зная, что въ 1814 году, въ Лондонѣ, Государь видѣлся съ
знаменитымъ писателемъ и законовѣдомъ Іереміей Бентамомъ,
котораго самъ польскій князь частенько посѣщалъ за лондонское
пребываніе, Чарторыжскій постарался завести отношенія между
Императоромъ и Бентамомъ. По его внушенію, Бентамъ написалъ
два письма, въ 1814 и 1815 годахъ, Александру Павловичу (эти
письма были напечатаны въ 1869 году въ „Вѣстникѣ Европы"
покойнымъ Пыпинымъ), изъ которыхъ второе было ему передано
въ Вѣнѣ Чарторыжскимъ. Въ сношеніяхъ съ Бентамомъ Государь
интересовался пересмотромъ законовъ, когда-то порученнымъ
барону Розенкампфу, потомъ Сперанскому, а потомъ забытымъ.
Насъ тутъ интересуетъ тотъ фактъ, что Александръ въ 1814 году
вспомнилъ вообще объ этихъ пересмотрахъ законовъ, когда мысли
его были направлены совсѣмъ въ другую сторону. Это объясняется
просто: князю Чарторыжскому понадобился кодексъ законовъ для
возстановленнаго Польскаго королевства; тогда сталъ ему нуженъ
и Бентамъ, а въ бесѣдахъ въ Лондонѣ и Вѣнѣ съ Государемъ
на его излюбленную тему, онъ весьма легко заинтересовалъ Але-
ксандра вопросомъ о законахъ. Но въ данномъ случаѣ вовсе не
думали о пересмотрѣ русскихъ законовъ, а исключительно поль-
скихъ; поэтому Государь и отвѣтилъ любезно на первое письмо
Бентама, гдѣ говорилось много о Польшѣ; на второе же письмо
не послѣдовало отвѣта, такъ какъ англичанинъ очень подробно
коснулся вопроса о Россіи и пересмотра именно русскаго законо-
дательства въ нескончаемо длинномъ посланіи, а въ планы Импера-
170
Библиотека"Руниверс"
тора въ 1815 году не входило никакихъ преобразованій на этой
почвѣ. На этихъ двухъ письмахъ Бентама къ Государю и одномъ
письмѣ Александра къ англичанину и прекратились ихъ сношенія,
къ великому огорченію и разочарованію самого Бентама, которыя
еще усугубились, когда онъ узналъ, что не князь Чарторыжскій
былъ назначенъ вице-королемъ Польши, а совсѣмъ неизвѣстный
ему генералъ Заіончекъ, въ роли намѣстника.
Письмо Александра къ Бентаму гласило:
Вѣна, 10/22 апрѣля 1815 года.
„Съ большимъ интересомъ я прочелъ письмо и находящіяся
въ немъ предложенія содѣйствовать вашими познаніями законо-
дательнымъ трудамъ, имѣющимъ цѣлью доставить моимъ под-
даннымъ новый кодексъ законовъ. Это дѣло слишкомъ близко
моему сердцу, и я придаю ему такое высокое значеніе, что не
могу не желать воспользоваться, при его совершеніи, вашими
знаніями и опытностью. Я предпишу комиссіи, на которую воз-
ложено исполненіе этого дѣла, прибѣгать къ вашему содѣйствію
и обращаться къ вамъ съ вопросами". (Мимоходомъ скажемъ,
что никакихъ вопросовъ Бентаму не было предложено, потому
что въ 1815 году комиссія существовала только номинально и
бездѣйствовала.) Иначе звучало письмо князя Адама, отправленное
также изъ Вѣны 25 апрѣля 1815 года: „М. Г. Постоянныя путе-
шествія, которыя совершилъ Его Императорское Величество послѣ
того, какъ оставилъ Англію, и великіе интересы, занимавшіе его
въ послѣднее время, только теперь позволили мнѣ представить
Его Императорскому Величеству письмо ваше, ему адресованное.
При семъ я съ особеннымъ удовольствіемъ спѣшу передать вамъ
отвѣтъ Императора. Я не перестаю питать къ вамъ высокое уваженіе
и льщу себя надеждой, что вы не откажете дать ваши совѣты
и намъ во всемъ томъ, что можетъ имѣть отношеніе къ законо-
дательству, которое Его Императорское Величество удостоитъ
171
Библиотека "Руниверс"
даровать Полыиѣ. Когда придетъ время, я не премину обратиться
къ вамъ и напомнить дружескія обѣщанія, которыя вы были
такъ добры мнѣ дать въ этомъ отношеніи.
А. Чарторыжскій".
Остается только дивиться изобрѣтательности польскаго магната!
Когда въ Вѣнѣ, весною 1815 года, судьба герцогства Варшав-
скаго окончательно опредѣлилась, то Александръ Павловичъ не
замедлилъ написать два письма: одно предсѣдателю польскаго сената
графу Островскому, другое, позднѣе — князю Чарторыжскому.
Графу Островскому Государь писалъ: „Еп ргепапі Іе іііге де
гоі де Роіо^пе, ]’аі ѵопіи заіізіаіге аих ѵсеих де 1а паііоп. ѣе гоуашпе
де Ро1о§пе зега ипі а Гетріге де Киззіе раг іез ііігез де за ргорге
сопзіііиііоп, зиг іадиеііе )е дёзіге де іопдег Іе ЬопЬеиг ди рауз.
8і Іе §гапд іпіёгёі ди героз §ёпёгаІ п’а раз регтіз дие іоиз іез роіопаіз
йіззепі гёипіз зоиз Іе тёте зсеріге, ]е те зиіз еѣогсё ди тоіпз
д’адоисіг, аиіапі цие роззіЫе, іез гі^иеигз де Іеиг зёрагаііоп
еі де іеиг оЬіепіг рагіоиі 1а іоиіззапсе роззіЫе де Іеиг паііопаіііё
(18/30 аѵгіі 1815)“.
Значитъ, Императоръ Александръ преслѣдовалъ двѣ цѣли:
1) соединить всю Польшу, до раздѣловъ ея, въ однѣхъ ру-
кахъ, подъ державной властью Россіи. Этого достигнуть не удалось;
2) чтобы вездѣ поляки могли свободно пользоваться своими
гражданскими правами. Кажется, и это пожеланіе не получило въ
дѣйствительности полнаго примѣненія и осталось скорѣе несбы-
точной мечтой.
Князю Чарторыжскому было написано слѣдующее: „Репдапі
Іе іетрз дие ѵоиз аѵе/ раззё аиргёз де тоі *), ѵоиз аѵех еи Госсазіоп
де соппаііге тез іпіепііопз зиг Іез іпзіііиііопз дие |е ѵеих ёіаЫіг
еп Роіо^пе, еі зиг Іез атёііогаііопз дие )е дёзіге іпігодиіге дапз се
*) Т.-е. въ Вѣнѣ, на конгрессѣ.
172
Библиотека"Руниверс"
рауз. Ѵоиз аигег зоіп де пе ]‘атаіз Іе регдге де ѵие дапз Іез дёІіЬё-
гаііопз ди сопзеіі еі д’у аііігег іоиіе Гаііепііоп де ѵоз со11ё§иез, аііп
дие Іа тагсЬе ди §оиѵегпетепі еі Іез гёіогтез ди’іі езі сЬаг§ё
д’орёгег зоіепі д’ассогд аѵес та тапіёге де ѵоіг. Ѵоиз п’отеіігех
раз, зі Іе Ьезоіп зе ргёзепіаіі, де ргепдге а сеі ё^агд Гіпіііаііѵе роиг
Ьаіег Іез гёзиііаіз еі ргёзепіег дез рго]еіз сопіогтез аи зузіёте адоріё.
Сотте ѵоиз п’ёіез раз тоіпз іпзігиіі де тез ідёез зиг Гезргіі дапз
Іедиеі ]’е ргёіепдз дие Іе сііоіх де діѵегз етріоуёз зе Газзе, ѵоиз пе
тапдиегех раз де ѵеіііег а се ди’іі зоіі дігі^ё дапз се зепз. Оапз
ип рауз Ьаііоііё дериіз зі Іоп^іетрз раг іапі де дёгап§етепіз еі
де гёѵоіиііопз, іі езі де Іа ріиз §гапде ітрогіапсе дие Гоп зиіѵе ипе
тагсЬе ипііогте Ьіеп сотЬіпёе. Ѵоііа се дие і’аі ѵоиіи ѵоиз гарреіег
епсоге ипе Гоіз раг сеі ёсгіі, дие ]‘е ѵоиз регтеіз тёте д’ехЫЬег аііп
де доппег ріиз де Гоі а се дие ѵоиз аигег а діге роиг заіізіаіге
а тез іпіепііопз (13/25 таі 1815)“.
Поражаетъ повелительный тонъ этого посланія: вполнѣ опре-
дѣленныя инструкціи, ясность изложенія и личный оттѣнокъ отдан-
ныхъ повелѣній. Слѣдовательно, у Государя сложился зрѣлый планъ
образа дѣйствій въ новомъ королевствѣ, планъ, основанный на
ложныхъ утопіяхъ, на который потребовались годы размышленій
для введенія такого порядка. Императоръ продолжалъ смотрѣть
глазами либерализма и на Финляндію, и на Польшу, то, что не было
ему угодно вводить въ Россіи, казалось естественнымъ испытать
на ближайшихъ окраинахъ.
Зарождающееся зерно мистицизма не помѣшало Александру
даровать своеобразную конституцію Польшѣ и Финляндіи. Такое
смѣшеніе понятій все же легко объяснимо.
Идеи, привитыя въ юности Лагарпомъ, оставили слѣды и въ
зрѣлые годы; общеніе съ людьми разныхъ вѣяній хотя смутило
Александра относительно своевременности общей ломки и реформъ
въ Россіи, но совмѣстная работа съ такимъ человѣкомъ, какъ
Сперанскій, все-таки дала результаты. То, что было отложено
173
Библиотека"Руниверс"
въ долгій ящикъ для Россіи, гдѣ народъ пребывалъ еще въ не-
вѣроятной тьмѣ, казалось возможнымъ примѣнить на окраинахъ.
Мы увидимъ, что, несмотря на совершившійся переломъ въ харак-
терѣ Александра вскорѣ послѣ Вѣнскаго конгресса, онъ продол-
жалъ относиться съ уваженіемъ къ конституціоннымъ началамъ,
введеннымъ въ Финляндіи и Польшѣ, и даже, когда въ послѣднія
времена жизни реакція свирѣпствовала на Руси, обѣихъ окраинъ
не трогали и почти не стѣсняли *). Государь произносилъ неодно-
кратно рѣчи въ Варшавѣ при открытіяхъ сейма, подготовлялъ и
обдумывалъ заблаговременно эти рѣчи и, видимо, симпатизировалъ
такому порядку. Эта подготовка его вовсе не утомляла, а, напро-
тивъ того, развлекала, и онъ со вниманіемъ относился ко всему,
что касалось Польши и Финляндіи. Такой складъ ума, очевидно,
смущалъ современниковъ, затруднялъ работу его сотрудниковъ,
*) Въ запискахъ Греча мы читаемъ: „Побѣда и слава растворили его мягкое сердце,
зачерствѣвшее было въ трудахъ, опасностяхъ и особенно въ союзѣ съ Наполеономъ: союзы
съ Бонапартомъ и его исчадіями всегда были пагубны для державъ Европы. Въ Александрѣ
проснулись и либеральныя идеи, очаровавшія начало его царствованія. Въ 1814 году онъ
побудилъ Людовика XVIII дать французамъ хартію, а на Вѣнскомъ конгрессѣ хлопоталъ
о дарованіи германскимъ державамъ представительнаго образа правленія. Въ Вѣнѣ окружили
его поляки, Чарторыжскій, Костюшко, ОгинскіЙ и другіе, напомнили ему прежнія его обѣ-
щанія и исторгли у него честное слово, что онъ употребитъ всѣ свои силы, чтобы возстано-
вить Польшу и дать ей конституцію. Европа видѣла въ этомъ требованіи замыслы властолюбія
и распространенія предѣловъ и увеличенія силъ Россіи. Австрія и Пруссія опасались вліянія
этой конституціи на свои польскія области. Англія и Франція не хотѣли, чтобы Россія въѣхала
клиномъ въ Европу.
„Всѣ русскіе министры возстали противъ этого, даже бывшіе въ ея службѣ ино-
странцы— Штейнъ, Каподистрія и Поццо-ди-Борго. Нессельроде впалъ было въ немилость
государеву; употребленъ былъ дипломатъ-писарь Анштетъ, которому все было нипочемъ,
лишь бы онъ могъ ѣсть страсбургскіе паштеты. Иностранцы, особенно австрійцы и пруссаки,
соглашались и на присоединеніе Варшавскаго герцогства къ Россіи, только бы въ немъ
не было представительнаго правленія. Александръ настоялъ на своемъ и получилъ герцогство
съ, небольшими уступками сосѣдямъ, назвалъ его королевствомъ въ Европѣ и царствомъ въ
Россіи. Поляки негодовали на это наименованіе тѣмъ болѣе, что въ полномъ титулѣ „Царь
Польскій* постоянно былъ подлѣ „Сибирскаго*. Русскіе были огорчены дарованіемъ искон-
нымъ врагамъ нашимъ правъ, которыхъ мы сами не имѣли, награждены были люди, лѣзшіе
на стѣны Смоленска и грабившіе Москву, а защитники Россіи, вѣрные сыны ея, оставлены
были безъ вниманія: имъ заплатили варяго-русскими манифестами Шишкова*.
174
Библиотека "Руниверс1
но приходилось всѣмъ примѣняться къ характеру Государя. Все,
всегда принимая открыто на свою отвѣтственность въ дѣлахъ
польскихъ и финляндскихъ и предоставляя исключительно себѣ
иниціативу дѣйствій, когда вопросъ касался русскихъ дѣлъ, наобо-
ротъ, Государь какъ бы старался прикрыть себя другими лицами,
что мы вскорѣ наглядно увидимъ въ слѣдующей главѣ.
Что же произошло послѣ высадки Наполеона у гольфа Жуана
и торжественнаго шествія его до Парижа? Вѣнскій конгрессъ самъ
собой распался, страхъ передъ Бонапартомъ затмилъ всѣ прочія
чувства и прекратилъ недоразумѣнія и распри. Надо было прежде
всего сокрушить окончательно общаго врага. Упреки многихъ, съ
княземъ Меттернихомъ во главѣ, посыпались на Императора Але-
ксандра, считая его виновникомъ возможности бѣгства Наполеона
съ острова Эльбы, такъ какъ это мѣсто жительства было избрано,
только благодаря великодушію Александра Павловича. Но обстоя-
тельства сложились такъ, что было не до упрековъ, а понадо-
билась заручка, что Россія снова станетъ во главѣ коалиціи.
Тогда возобновился договоръ 30 мая 1814 года между Россіей,
Пруссіей, Австріей и Англіей. Первыя три державы должны были
выставить арміи, каждая въ 150/т. штыковъ, а Англія обязалась
уплатить субсидію въ размѣрѣ пяти милліоновъ фунтовъ стер-
линговъ.
Союзники объявили декларацію, въ видѣ обращенія ко всѣмъ
народамъ Европы 1/13 марта 1815 года, гдѣ Императоръ На-
полеонъ былъ поставленъ внѣ закона (Ьогз Іа Іоі). На поляхъ
Ватерло закончилась драма побѣдой армій Веллингтона и Блюхера.
Снова всѣ иностранцы поспѣшили въ Парижъ рѣшать дальнѣйшую
судьбу Наполеона и Франціи. Императоръ Александръ, покинувъ
Вѣну 13/25 мая, прибылъ 23-го въ Гейльброннъ, гдѣ рѣшилъ
дождаться прибытія русскихъ войскъ. Здѣсь произошло знаменитое
свиданіе съ баронессой Крюденеръ, и послѣ этого свиданія сталъ
замѣтенъ новый переломъ въ его характерѣ. 28 іюня Императоръ
175
Библиотека "Руниверс"
вторично въѣхалъ въ Парижъ, но на этотъ разъ въѣздъ уже
былъ не тотъ, и впечатлѣніе всего получилось другое. Мѣстомъ
жительства былъ избранъ Елисейскій дворецъ, а въ сосѣдствѣ
помѣстилась, въ отелѣ Моншеню, назойливая баронесса, не желав-
шая выпустить изъ своихъ сѣтей новаго своего послѣдователя.
Настроеніе Государя, во время вторичнаго пребыванія на бе-
регахъ Сены, было крайне нервное, а временами и унылое. Ему
были противны вернувшіеся Бурбоны: онъ ихъ презиралъ глубоко;
успѣхи и лавры Веллингтона также были ему непріятны; фигура
Таллейрана опротивѣла болѣе, чѣмъ когда-либо; огорчали денеж-
ныя претензіи пруссаковъ и намѣреніе ихъ, и англичанъ, обез-
долить французскіе музеи въ пользу собственныхъ; наконецъ,
ежедневныя посѣщенія госпожи Крюденеръ едва ли вліяли успо-
коительно, даже при усиленномъ чтеніи Библіи на дому, въ
минуты отдохновенія. Между тѣмъ, приходилось и на этотъ
разъ проявить твердость воли и послѣдовательность. А еще
въ Вѣнѣ Государю была показана копія секретнаго договора
между Франціей, Австріей и Англіей, направленнаго противъ
Россіи, переданная Коленкуромъ Бутягину и найденная между
забытыми Бурбонами бумагами, послѣ ихъ бѣгства изъ Парижа.
Извѣстно, какой разговоръ произошелъ также въ Вѣнѣ
между Александромъ и Меттернихомъ, въ присутствіи Штейна,
по поводу этого договора, и то, что было сказано австрійскому
министру: „Пока мы оба живы, объ этомъ предметѣ никогда
не должно быть разговора между нами. Намъ предстоятъ теперь
другія дѣла. Наполеонъ вернулся, и поэтому союзъ нашъ долженъ
быть тѣснѣе, чѣмъ когда-либо “.
Каково было рѣшать важнѣйшія дѣла съ человѣкомъ, вѣро-
ломство котораго такъ наглядно было обнаружено, да не съ нимъ
однимъ, а еще съ тѣми же Таллейраномъ и Касльри!! А въ дѣй-
ствительности все было какъ будто забыто; съ Меттернихомъ
произошло полное примиреніе на почвѣ созданія пресловутаго
176
Библиотека "Руниверс"
Священнаго союза, и примиреніе это продолжалось до самой кон-
чины Александра.
Теперь предстояло отстоять цѣлость Франціи, которой угро-
жали ненасытные аппетиты побѣдителей англо-германской расы.
Пруссаки проявляли особую страстность и жадность, точно пред-
вкушая пятимилліардную контрибуцію 1871 года. Сорель гово-
ритъ: „Се п’езі ріиз сопіге Іа регзоппе бе Иароіёоп дие ГАПета§пе
з’асЬагпе, с’езі сопіге Іа Ргапсе тёте“. Немного дальше онъ
дѣлаетъ прекрасную характеристику Александра Павловича въ эти
дни смуты и страстей: „Аіехапсіге зе топка іоиі а Іа іоіз се ди’іі
ёіаіі еі се ци’іі ѵоиіаіі рагаііге, роіііідие еі та^папіте. бизци’аіогз,
1е роііііцие Гаѵаіі етрогіё сіапз зоп регзоппа^е. Сеііе §гапбеиг
б’ате бопі іі зе зепіаіі сараЫе, сіопі іі зе Гаізаіі бериіз за іеипеззе
ип ібёаі, іі Гаѵаіі ріиібі тізе еп зсёпе еі з’еп ёіаіі ріиібі боппё 1е
зресіасіе еп 1814 ди’іі п’еп аѵаіі ёргоиѵё Гейісасе еі орёгё Гасііоп.
Еп 1815, іі ѵіі бе Ьаиі, іі ѵіі сіаіг, іі ѵіі Іоіп, еі іі а^іі аѵес аиіапі
бе зітріісііё еі бе бгоііиге цие б’ёпег^іе еі б’каЬіІеіё".
Александръ Павловичъ пробылъ въ Парижѣ почти три мѣсяца,
и чего только не пришлось ему видѣть и испытать за это время!
Сперва вернувшійся король Людовикъ XVIII управлялъ при
сотрудничествѣ такихъ людей, какъ Фуше и Таллейранъ, думая
угодить извѣстнымъ слоямъ общества; потомъ пошла расправа
съ людьми, наиболѣе замѣшанными при возвращеніи Бонапарта:
судили и казнили маршала Нея *) и полковника Лабедоера
(Ьа Вёбоуёге), другихъ осуждали заочно, третьихъ подвергли
ссылкѣ, словомъ, свирѣпствовалъ такъ называемый бѣлый терроръ,
при безмолвіи иностранныхъ пришельцевъ и даже Русскаго само-
держца. 29 августа/10 сентября произошелъ знаменитый смотръ
войскамъ у лагеря при Вертю, закончившійся тостомъ Александра
на большомъ обѣдѣ за миръ Европы и благоденствіе народовъ.
*) Ней былъ разстрѣлянъ только 25 ноября/7 декабря 1815 года.
„	177
Библиотека "Руниверс"
Наконецъ, 14/26 сентября былъ заключенъ Священный союзъ
между тремя монархами: Россіи, Пруссіи и Австріи; къ нимъ
примкнула Англія. Было рѣшено всѣ вопросы рѣшать на періо-
дичныхъ конгрессахъ, уподобившихся своего рода верховнымъ
судилищамъ Европы.
Въ тотъ же день произошла смѣна французскаго министер-
ства, и король пригласилъ герцога Ришелье, бывшаго благодѣтеля
Одессы, сформировать новое, изъ котораго выбылъ злоязычный
Таллейранъ, и тутъ сострившій насчетъ герцога: „С’езі Іе ігап^аіз
диі соппаіі Іе шіеих Іа Сгітёе" *). Во Франціи были временно
оставлены оккупаціонныя войска, ввѣренныя Веллингтону. Въ ихъ
числѣ было оставлено около 30 тысячъ русскихъ воиновъ, подъ
начальствомъ графа Михаила Семеновича • Воронцова. Въ сере-
динѣ сентября выѣхалъ Императоръ Александръ и направился
на Брюссель, потомъ чрезъ Дижонъ въ Швейцарію, на Базель
и Боденское озеро, и далѣе чрезъ Баварію въ Берлинъ, куда
прибылъ только въ концѣ октября. Оттуда путь слѣдовалъ черезъ
новое Польское королевство въ Варшаву.
Окончательный же мирный договоръ былъ подписанъ только
8/20 ноября 1815 года; на основаніи его Франція должна была
уплатить 700 милліоновъ франковъ контрибуціи недавнимъ вра-
гамъ и содержать оккупаціонныя войска до того срока (макси-
мумъ пять лѣтъ), когда союзныя державы найдутъ подходящимъ
ихъ вернуть. Такъ окончилась великая борьба Европы съ Напо-
леономъ.
х) Между Государемъ и Ришелье произошелъ курьезный разговоръ: Александръ раз-
ложилъ карту и показалъ на ней всѣ требованія земельныхъ вознагражденій, предъявленныхъ
союзниками. „Ѵоііа Іа Ргапсе іеііе цие тез аіііёз ѵоиіаіепі Іа (аіге; іі п’у тапцие 4ие та
зі^паіиге, еі ]е ѵои8 рготеіз ди’еііе у тапциега іощоигз".
178
Библиотека"Руниверс"
ГЛАВА IV.
Эпоха конгрессовъ
1816— 1822.
Мистицизмъ. — Военныя поселенія.
„Я вполнѣ отдаюсь Его предрѣше-
ніямъ, и Онъ одинъ всѣмъ руко-
водитъ, такъ что я слѣдую только
Его путями, ведущими къ завер-
шенію общаго блага".
(Изъ письма Императора Александра
князю Голицыну.)
„Государь Императоръ, принявъ въ
уваженіе долговременное содержаніе
въ крѣпости рядовыхъ (такихъ-то),
равно и бытность въ сраженіяхъ,
Высочайше повелѣть соизволилъ,
избавя ихъ отъ безчестнаго кнутомъ
наказанія, прогнать шпицъ-рутенами
каждаго черезъ батальонъ 6 разъ
и потомъ отослать въ рудники".
(Изъ приговора суда по дѣлу л.-гв. Се-
меновскаго полка.)
Чтобы понять все то, что произошло въ духовномъ настрое-
ніи Императора Александра и привело его къ различнымъ за-
блужденіямъ въ области политики и управленія Россіей послѣ
Наполеоновскихъ войнъ, необходимо оглянуться немного назадъ.
Когда мысли Государя еще были сосредоточены на приготовленіяхъ
къ борьбѣ съ Наполеономъ до Отечественной войны, ему прихо-
дилось часто бесѣдовать съ пріятелемъ дѣтства, княземъ А. Н. Голи-
цынымъ, уже ставшимъ убѣжденнымъ поборникомъ православія
и давно управлявшимъ, въ качествѣ министра духовныхъ дѣлъ и
народнаго просвѣщенія, всѣми дѣлами Церкви и Св. Синода,
котораго онъ былъ оберъ-прокуроромъ.
Князь Александръ Николаевичъ Голицынъ спросилъ какъ-то
разъ Государя, читаетъ или читалъ ли онъ Евангеліе. Александръ
179
Библиотека"Руниверс"
ему простодушно отвѣтилъ, что слушалъ Евангеліе при богослуже-
ніяхъ, но на дому не читалъ священнаго писанія вообще, не имѣя
на то времени.
Когда Голицынъ настоятельно просилъ Государя сдѣлать ему
удовольствіе—все же почитать Евангеліе, Александръ ему любезно
обѣщалъ это сдѣлать. Тогда князь не замедлилъ подарить ему
Библію, но присовокупилъ, что пока проситъ читать только одно
Евангеліе и апостольскія посланія, оставивъ Апокалипсисъ и Библію
для позднѣйшаго времени. Лѣтомъ 1812 года Александръ Павло-
вичъ ѣздилъ въ Финляндію на свиданіе съ Бернадоттомъ и въ
теченіе долгихъ передвиженій въ экипажахъ сталъ просматривать
и читать св. писаніе. Вернувшись въ Петербургъ, Александръ ска-
залъ Голицыну, что онъ восхищенъ отъ чтенія, но что не удер-
жался, чтобы не прочесть также мѣста изъ Апокалипсиса: „Тамъ,
братецъ, только и твердятъ объ однихъ ранахъ и зашибаніяхъ
(іі п’у а цие ріаіез еі Ьоззез); мнѣ кажется, что будто новый
міръ открывается для меня; право, я тебѣ очень благодаренъ за
твой совѣтъ" *). Такъ, мало-по-малу Александръ началъ еже-
дневно прочитывать по одной главѣ изъ Евангелія, по одной изъ
апостольскихъ посланій, а иногда почитывалъ и Апокалипсисъ, ко-
торый впослѣдствіи сталъ привлекать все его вниманіе. Касательно
Ветхаго Завѣта Голицынъ повѣствуетъ такую версію, которая
намъ кажется весьма правдоподобной. Читая одно изъ посланій
апостола Павла, гдѣ говорится о плодахъ вѣры, и что эта вѣра
„низлагаетъ внѣшнихъ враговъ, какъ побѣждаетъ миромъ супро-
тивныя силы", Александръ замѣтилъ указаніе на Библію въ этомъ
посланіи, сталъ искать цитаты, а потомъ терпѣливо прочелъ и
всю Библію. Это совпало съ вторичной поѣздкой Государя въ
Вильну, а вообще чтеніе св. писанія сильно повліяло на обнаро-
дованные за 1812 годъ воззванія и манифесты.
*) См. записки Ю. Н. Бартенева: „Разсказы князя А. Н. Голицына*, Русскій Архивъ, 1886 г.
180
Библиотека "Руниверс"
За періодъ Отечественной войны, слѣдовательно, произошла
первая перемѣна въ привычкахъ Александра, т.-е. онъ, читая св.
писаніе, сталъ религіознымъ, что до этого замѣчалось мало.
Съ этихъ же поръ завязалась постоянная переписка между
Императоромъ и княземъ Голицынымъ на почвѣ христіанской,
не прекращавшаяся до конца жизни Его Величества *).
Для дальнѣйшаго пониманія переработки въ характерѣ Але-
ксандра, необходимо остановиться на тѣхъ личностяхъ, которыя
способствовали этому перерожденію. То были князь А. Н. Го-
лицынъ и Р. А. Кошелевъ. О нихъ мы и постараемся поговорить
и дать ихъ характеристику. Къ сожалѣнію, въ нашей литературѣ
мало свѣдѣній объ обоихъ; особенно мало о Кошелевѣ, о Голи-
цынѣ же все-таки кое-что появлялось въ печати **).
Родіонъ Александровичъ Кошелевъ родился въ 1749 году,
былъ записанъ десяти лѣтъ въ Конную гвардію, произведенъ въ
корнеты въ 1769 г., назначенъ адъютантомъ (къ кому, неизвѣстно)
въ 1777 г., потомъ изъ ротмистровъ пожалованъ, при Павлѣ, въ
камергеры и назначенъ 26 ноября 1796 г. чрезвычайнымъ по-
сланникомъ въ Копенгагенъ; отъ этой должности вскорѣ уво-
ленъ и вышелъ въ отставку. Много странствовалъ по Европѣ,
гдѣ завелъ сношенія съ Сенъ-Мартеномъ (Заіпі-Магііп), Сведен-
боргомъ, Эккартсгаузеномъ, Лафатеромъ и поступилъ въ масон-
ство. При воцареніи Александра I сталъ дѣятельнымъ членомъ
Библейскаго общества; назначенъ предсѣдателемъ Комиссіи про-
шеній, 1 января 1810 г. членомъ Государственнаго Совѣта,
позднѣе былъ оберъ-гофмейстеромъ.
*) Князь А. Н. Голицынъ до своей кончины въ Гаспрѣ, въ Крыму, въ 1844 году, хра-
нилъ всѣ письма и записки Александра. Они-то и попали послѣ его смерти въ Собственную
Его Величества библіотеку, но, вѣроятно, часть ихъ была уничтожена.
**) На нѣмецкомъ языкѣ книга Ссеіхе: „Рйгзі (Заііігіп ипсі зеіле 2еіі“ и на русскомъ
Н. Стеллецкаго: „Князь А. Н. Голицынъ и его церковно-государственная дѣятельность
Кіевъ, 1901 г.
181
Библиотека "Руниверс"
Въ 1811 году, несмотря на то, что Кошелевъ никакихъ
служебныхъ отношеній не имѣлъ съ министерствомъ иностран-
ныхъ дѣлъ, Государь поручилъ ему вести переписку отъ его
имени, помимо канцлера графа Румянцева, съ русскимъ послан-
никомъ въ Вѣнѣ, графомъ Густавомъ Оттоновичемъ Штакель-
бергомъ, а также и съ австрійскимъ повѣреннымъ въ дѣлахъ въ
Петербургѣ Сенъ-Жюльеномъ (Заіпі-Лиііеп) *). Повидимому, Ко-
шелева и графа Штакельберга связывала дружба и на почвѣ
масонства, такъ какъ въ нѣкоторыхъ письмахъ графа говорится
о какихъ-то личностяхъ съ подставными фамиліями, которыхъ
опредѣлить не удалось, но по смыслу дѣло и идетъ о масонахъ,
и въ связи съ ними о политикѣ.
Въ 1812 году Кошелеву было поручено, совмѣстно съ нѣкото-
рыми другими лицами, разсмотрѣть бумаги сосланнаго Сперанскаго,
и въ томъ же году онъ уволенъ, по прошенію, отъ всѣхъ дѣлъ, съ
сохраненіемъ въ видѣ пенсіи получаемаго оклада. Съ тѣхъ поръ
его зрѣніе стало сильно слабѣть, и Кошелевъ предался исключи-
тельно мистицизму, пропагандируя свои идеи въ петербургскомъ
обществѣ. Съ первыхъ годовъ царствованія онъ находился въ
самыхъ близкихъ отношеніяхъ къ Александру Павловичу и со-
стоялъ съ нимъ въ перепискѣ. Кошелевъ былъ женатъ на В. И.
Плещеевой и скончался 78 лѣтъ, въ 1827 году.
Князь А. Н. Голицынъ познакомился съ Кошелевымъ въ 1811 г.
въ Совѣтѣ, а сблизился съ нимъ послѣ одной произнесенной имъ,
Голицынымъ, рѣчи въ Совѣтѣ о защитѣ христіанства и православія
въ отвѣтъ на рѣчь Сперанскаго, когда большинство Совѣта выска-
залось противъ Голицына. Послѣ засѣданія Кошелевъ подошелъ
къ князю и сказалъ ему: „Почтенный князь, вы такъ прёвосходно
защищали права христіанства, такое раскрыли чистое ревнованіе
вашего сердца, что мнѣ было бы очень пріятно покороче съ вами
*) Переписку смотри въ приложеніяхъ.
182
Библиотека "Руниверс"
познакомиться; мало этого, мнѣ бы даже хотѣлось заслужить ваши
пріязнь и дружбу". Съ тѣхъ поръ Голицынъ сталъ часто бывать
у Кошелева и съ нимъ окончательно подружился, сильно подпавъ
подъ его вліяніе. Государь же частенько проводилъ съ ними
время, втроемъ, бесѣдовалъ на религіозныя темы и часто съ ними
переписывался, а иногда въ письмахъ къ Голицыну приказывалъ
ему передавать ихъ на прочтеніе и Кошелеву. Кошелевъ жилъ
въ Зимнемъ дворцѣ, гдѣ имѣлъ помѣщеніе.
Несомнѣнно и то, что именно Кошелевъ привлекъ, при по-
средствѣ еще нѣкоторыхъ единомышленниковъ, Голицына къ
мистицизму, несмотря на то, что князь считался убѣжденнымъ
сыномъ Православной церкви.
Князь Александръ Николаевичъ былъ младшій сынъ князя
Николая Сергѣевича Голицына отъ третьяго его брака съ А. А.
Хитрово (впослѣдствіи вышедшей замужъ за Кологривова). Ро-
дился онъ 8 декабря 1773 г., а спустя нѣсколько дней послѣ его
рожденія, его батюшка скончался. Александра Николаевича опредѣ-
лили въ Пажескій корпусъ, откуда онъ поступилъ въ Преобра-
женскій полкъ, но вскорѣ оставилъ военную службу, не имѣя къ
ней наклонности. Какъ товарища дѣтскихъ игръ великаго князя Але-
ксандра, Императрица Екатерина, при женитьбѣ внука, опредѣлила
Голицына къ великокняжескому двору камеръ-юнкеромъ, а 26 лѣтъ
онъ получилъ званіе камергера, оставаясь при великомъ князѣ Але-
ксандрѣ. По воцареніи Павла, Голицына сперва не тревожили, но по-
томъ, какъ водилось, безъ всякой причины, приказали переѣхать
въ Москву, гдѣ онъ и жилъ до восшествія на престолъ Александра.
Императоръ встрѣтилъ его съ радостью и, неожиданно для Голи-
цына, назначилъ его оберъ-прокуроромъ въ Сенатъ, для дальнѣй-
шей подготовки. По свидѣтельству самого Александра Николае-
вича, онъ велъ тогда самую безпутную жизнь, мало чему вѣрилъ,
считался вольтеріанцемъ, но не увлекся съ прочими сверстниками
на почвѣ либеральныхъ реформъ, а оставался убѣжденнымъ
183
Библиотека"Руниверс"
„монархистомъ", какъ его величали товарищи. Горячка преобразо-
ваній его не прельщала, чего онъ не скрывалъ и отъ Александра,
а когда у Государя ослабѣла страсть къ преобразованіямъ, то Его
Величество ему предназначилъ мѣсто оберъ-прокурора Св. Синода,
на мѣсто Яковлева. Какъ Голицынъ ни отказывался отъ высокой
чести этого назначенія, Государь настоялъ на своемъ, и тридцати-
лѣтнему молодому человѣку пришлось засѣдать съ почтенными
пастырями церкви *). Опять-таки, по его же собственнымъ пока-
заніямъ, Голицынъ только тогда впервые прочелъ Евангеліе и
сталъ отвыкать отъ распутной жизни, чтобы нести бремя новой
должности съ достоинствомъ. Въ 1810 году А. Н. Голицынъ былъ
назначенъ членомъ Государственнаго Совѣта, а также главноупра-
вляющимъ дѣлами иностранныхъ вѣроисповѣданій, оставаясь оберъ-
прокуроромъ Св. Синода. За эти пять лѣтъ Голицынъ уже оконча-
тельно переродился, сталъ не номинальнымъ, а дѣйствительнымъ
главой своего вѣдомства, при чемъ обратилъ особое вниманіе на
образованіе духовенства, основавъ три новыя духовныя академіи.
Въ разсматриваемую эпоху, т.-е. въ 1816 году, князь былъ назна-
ченъ министромъ народнаго просвѣщенія, а съ 1818 года носилъ
званіе вновь учрежденнаго министра духовныхъ дѣлъ и народнаго
просвѣщенія. Словомъ, въ его рукахъ сосредоточилась самая важная
отрасль народнаго и духовнаго образованія, а оберъ-прокурорство
Синода было передано князю Б. С. Мещерскому. Новое мини-
стерство состояло изъ двухъ департаментовъ: духовныхъ дѣлъ,
директоромъ котораго былъ А. И. Тургеневъ, и просвѣщенія —
В. М. Поповъ. Приблизительно къ тому же времени (6 декабря
1812 г.) относится учрежденіе „Русскаго Библейскаго общества",
однимъ изъ основателей котораго былъ Голицынъ, также Коше-
левъ, а Государь принялъ званіе почетнаго члена общества.
*) Князь А. Н. Голицынъ былъ назначенъ оберъ-прокуроромъ Св. Синода 21 октября
1803 г.
184
Библиотека"Руниверс"
15 февраля 1813 г., изъ Калиша, Александръ далъ свое согласіе
на это званіе въ письмѣ къ Голицыну: „Л’ассеріе аѵес ріаізіг ипе
ріасе епіге іез тетЬгез де 1а Зосіёіё де Іа ВіЫе“.
Еще 25 января 1813 года, изъ Плоцка, Государь сообщалъ
князю Голицыну: „...Ваше послѣднее письмо, гдѣ вы мнѣ сооб-
щаете объ открытіи Библейскаго общества, меня заинтересовало и
тронуло. Да ниспошлетъ Всевышній благословеніе на это учре-
жденіе; я придаю ему величайшее значеніе и вполнѣ согласенъ
съ вашимъ взглядомъ, что святое писаніе замѣнитъ пророковъ
(Іез РгорЬёіез). Вообще эта всеобщая тенденція къ сближенію съ
Христомъ Спасителемъ для меня составляетъ дѣйствительное на-
слажденіе. Можете располагать всѣми необходимыми денежными
средствами для печатанія Библіи". Образовался комитетъ для упра-
вленія дѣлами общества. Предсѣдателемъ общества былъ избранъ
князь Голицынъ, вице-предсѣдателями: графъ В. П. Кочубей, графъ
А. К. Разумовскій, Р. А. Кошелевъ и нѣкоторые другіе. Секре-
тарями общества избраны В. М. Поповъ и А. И. Тургеневъ. Его
Величество приказалъ отпустить 25 тысячъ рублей единовременно
для нуждъ общества и на будущее время производить субсидію
по 10 тысячъ рублей ежегодно. Очевидно, Англійское Библейское
общество (ВгШзІі апд Еогеі^п ВіЫе Босіеіу) приняло во всемъ этомъ
живѣйшее участіе, командировавъ въ Петербургъ своего агента,
пастора Патерсона, а однимъ изъ директоровъ вновь образован-
наго Библейскаго общества попалъ другой англичанинъ, пасторъ
Питтъ *). Слѣдовательно, иниціатива, собственно говоря, шла отъ
англичанъ, а не отъ русскихъ, что мы и отмѣчаемъ.
*) Нашъ маститый историкъ - изслѣдователь А. Н. Пыпинъ высказалъ такого рода со-
ображенія по поводу возникновенія у насъ Библейскаго общества, которыя сохранили всю
силу и понынѣ, а онъ писалъ въ 1868 году: „Россійское Библейское общество представляетъ
одно изъ любопытнѣйшихъ явленій въ русской общественной жизни времени Императора
Александра I. Какъ и многое другое въ этой, еще столь недавней, жизни, исторія Библейскаго
общества почти неизвѣстна нынѣшнимъ поколѣніямъ”.
185
Библиотека "Руниверс"
Новое Русское Библейское общество проявило большую энер-
гію и занялось переводами Библіи и священныхъ писаній, распро-
странившимися по Россіи въ массѣ экземпляровъ. Если мы обра-
щаемъ вниманіе на возникновеніе на Руси такого рода общества,
то для того, чтобы показать, до чего доходила вообще вѣротерпи-
мость. Эта черта особенно отличала князя Александра Николаевича
и его ближайшихъ сотрудниковъ, А. И. Тургенева и В. М. Попова,
а также нѣкоторыхъ іерарховъ, въ числѣ которыхъ особенно
отличался архимандритъ Филаретъ (Дроздовъ), ректоръ духовной
академіи, и митрополиты Петербургскій Амвросій и Кіевскій Сера-
піонъ, изъ которыхъ Филаретъ былъ членомъ Библейскаго коми-
тета, а оба митрополита — вице-президентами общества *). Но
были уже тогда нѣкоторыя лица изъ среды духовенства, которыя
осуждали эту вѣротерпимость и со временемъ вступили въ от-
крытую борьбу съ княземъ Голицынымъ. Личность князя была
далеко не заурядная; это былъ выдающійся государственный
дѣятель, который успѣлъ сдѣлать многое на своемъ сложномъ
и трудномъ поприщѣ. Конечно, близость князя къ Государю и
возможность личныхъ докладовъ еще усугубляли его значеніе,
что особенно возбуждало ревность Аракчеева. Но, въ теченіе
многихъ лѣтъ, довѣріе Александра къ Голицыну было неограни-
ченное, и его врагамъ не удавалось подорвать этого довѣрія до
1822 года.
Князь Голицынъ отличался рѣдкой работоспособностью, добро-
совѣстностью, всегда ровнымъ и привѣтливымъ обращеніемъ съ
подчиненными и умѣніемъ вести занятія съ своимъ покровите-
лемъ—Государемъ. Терпимость Александра Павловича не только къ
сектантству, но и къ масонству была всѣмъ извѣстна, а князь
Голицынъ и Р. А. Кошелевъ широко пользовались милостивымъ
*) Вице-президентами общества еще числились засѣдавшіе въ Св. Синодѣ епископы
Черниговскій Михаилъ и Тверской Серафимъ; оба впослѣдствіи были Петербургскими митро-
политами.
186
Библиотека "Руниверс"
отношеніемъ монарха на этой почвѣ. Къ сожалѣнію, о характерѣ
Кошелева, о его частной жизни и о его дѣятельности намъ не
удалось собрать достаточно данныхъ. Въ 1814 году, при посѣще-
ніи Англіи, Императоръ Александръ познакомился съ видными
квэкерами Алленъ (АІІеп) и Грилле (Огіііеѣ), имѣя съ ними продол-
жительные разговоры. Немного позднѣе, возвращаясь изъ Велико-
британіи и Голландіи, Государь заѣхалъ въ Брукзалъ (въ Баденѣ),
гдѣ пребывала супруга его, Императрица Елисавета. Здѣсь ему
былъ представленъ извѣстный Юнгъ-Штиллингъ. Знакомство про-
изошло черезъ фрейлину Р. А. Стурдзу (впослѣдствіи графиню Эд-
лингъ), къ которой былъ расположенъ Императоръ. Черезъ неё же,
годъ спустя, въ Гейльброннѣ (НеіІЬгопп) достигла, наконецъ, и
баронесса Крюденеръ давно желаннаго свиданія. Князь Голицынъ,
передавая въ своихъ разсказахъ объ этой встрѣчѣ, говоритъ:
„Многія причины располагали Государя съ нетерпѣливымъ удоволь-
ствіемъ встрѣтить Криднершу. Съ одной стороны, собственное
настроеніе сердца царева къ ощущеніямъ религіознымъ и твердое
самопреданіе въ волю Божію; съ другой -увидѣть женщину, но-
сившую, такъ сказать, въ себѣ живое слово Божіе, проходящую
по юнымъ и невѣрственнымъ поколѣніямъ Европы какъ бы съ зва-
ніемъ какого-то апостола, увидѣть такую женщину, которую и
предупреждала, и сопровождала громкая молва народная; наконецъ,
знать, что сія женщина есть и русская подданная: все это, можетъ-
быть, заставило Государя нетерпѣливо пожелать свиданія съ Крид-
нершею... Въ это самое время Государь получилъ отъ Р. А. Ко-
шелева извѣстную книжку подъ названіемъ: „Облако надъ свя-
тилищемъ, или нѣчто такое, о чемъ гордая философія и грезить
не смѣетъ", переводъ съ нѣмецкаго А. Лабзина, которую Госу-
дарь, хотя и читалъ, но никакъ не понималъ содержанія книги.
Призванная Криднерша, по точнымъ увѣреніямъ Александра, умѣла
растолковать и объяснить ему трудныя и непонятныя доселѣ
мѣста этого сочиненія".
187
Библиотека"Руниверс”
Вся эта постепенность встрѣчъ и разговоровъ едва ли слу-
чайна : она подготовлялась цѣлой плеядой лицъ, заинтересован-
ныхъ не одной личностью освободителя Европы, но и личными
интересами и побужденіями. Не надо забывать, что такіе умные
и убѣжденные люди, какъ Кошелевъ и Лабзинъ *), состояли или
въ перепискѣ съ тѣмъ же Юнгъ-Штиллингомъ, квэкерами, различ-
ными моравскими братьями и т. п., или, какъ Лабзинъ, переводили
на русскій языкъ всю эту литературу. Лабзинъ представляетъ
любопытную и своеобразную фигуру въ кругу дѣятелей Алексан-
дровскаго царствованія, перемѣнчивыя настроенія котораго ярко
и рельефно отразились на его службѣ. Широкое и разносторон-
нее образованіе, большой умъ, недюжинныя духовныя силы и
изумительную энергію Лабзинъ израсходовалъ на пропаганду
своихъ мистическихъ воззрѣній. Искренно преданный идеямъ хри-
стіанства, истинно православный, онъ стремился къ отысканію вѣч-
ныхъ истинъ и къ созданію той мистической „внутренней" церкви,
въ которой онъ видѣлъ залогъ людского счастія на землѣ, про-
образъ Церкви Небесной. Надѣленный отъ природы всѣми каче-
ствами, необходимыми для руководства другими, властолюбивый,
Лабзинъ гипнотически дѣйствовалъ на людей, входившихъ съ нимъ
въ соприкосновеніе. Съ виду гордый, надменный, онъ былъ добръ
съ людьми бѣдными и угнетенными, но съ тѣми, кто былъ выше
его, обращался сухо, съ преувеличенной суровостью, которой не
было въ существѣ его характера; напротивъ, онъ любилъ шутку,
былъ остроуменъ, и бесѣда съ нимъ была пріятна. Постоянная
борьба съ такими же, какъ онъ самъ, фанатиками, но противной
его партіи, озлобила его, непріятныя стороны его характера рѣзче
*) Александръ Ѳедоровичъ Лабзинъ (1766—1826), окончилъ въ 1784 г. Московскій
университетъ, служилъ одно время въ Иностранной коллегіи, конференцъ-секретарь Академіи
Художествъ, а съ 1818 г. вице-президентъ этой Академіи. Извѣстный мистикъ, масонъ, пере-
водчикъ мистическихъ сочиненій на русскій языкъ, издатель журнала „Сіонскій Вѣстникъ",
пріятель Кошелева и князя Голицына.
188
Библиотека "Руниверс"
и чаще выступали наружу, и были причиной его крушенія *).
Интриги, если такъ можно выразиться, велись обдуманно и тонко.
За всѣмъ происходящимъ зорко слѣдила баронесса Крюденеръ,
слѣдила и приняла всѣ мѣры, чтобы знакомство ея съ Госуда-
ремъ состоялось.
Мы не высоко цѣнимъ достоинства этой особы, а ея убѣ-
жденность болѣе, чѣмъ сомнительна. Побужденія мнимо восторжен-
ной баронессы стояли на болѣе реальной почвѣ. Она была стѣснена
недостаткомъ денежныхъ средствъ и всегда, во всемъ, испытывала
нужду. Кромѣ чувствъ тщеславія, случая сыграть видную роль,
дѣйствовала и алчность. Вѣдь и въ наше время встрѣчаются лич-
ности, проникнутыя чувствомъ особой набожности (Іа йаиіе
бёѵоііоп), не рѣдко скрывая подъ этой завѣсой совсѣмъ другія
побужденія. Такъ было и съ лифляндской баронессой. Не даромъ
выдала она свою дочь, Юлію, за барона Беркгеймъ, братъ котораго
былъ министромъ въ Карлсруэ и близокъ къ Баденской велико-
герцогской семьѣ, и не даромъ этотъ Беркгеймъ перешелъ на
русскую службу. Въ записочкахъ Императора Александра къ князю
Голицыну постоянно встрѣчаются анонимныя денежныя вспомоще-
ствованія; они разсыпались щедрою рукой и на г-жу Крюденеръ,
и на ея родню. Слезливая проповѣдница имѣла способность го-
ворить увлекательно, страстно, съ какой-то жестокой откровен-
ностью, но все это было разсчитано и прикрыто вѣжливой формой
въ изысканной манерѣ самой рѣчи. Въ началѣ своего желаннаго
знакомства, т.-е. въ Гейдельбергѣ и въ Парижѣ (1815 г.), она,
дѣйствительно, обворожила Императора, произвела на него необ-
ходимый ей эффектъ, такъ что впечатлительный Александръ ока-
зался подъ ея вліяніемъ и еще больше углубился въ религіозное
чтеніе и въ анализъ собственной тревожной души. Но такое
исключительное вліяніе продолжалось очень недолго, всего годъ,
*) См. Великій Князь Николай Михаиловичъ, .Русскіе портреты-, т. I, 46.
189
Библиотека"Руниверс"
не болѣе; вскорѣ баронесса просто надоѣла державному по-
слушнику, который хотя съ ней еще и переписывался, но писала
больше она одна нескончаемыя посланія, полныя витіеватыхъ выра-
женій, туманныхъ заключеній, голословныхъ цитатъ изъ священнаго
писанія, а въ общемъ несущихъ лишь оттѣнокъ неподражаемой
скуки и однообразныхъ повтореній. Читая эти письма (которыя
найдутъ въ приложеніяхъ), поражаешься монотонностью, тяже-
лымъ слогомъ, удручающимъ однообразіемъ, несуразностью, а
главное, отсутствіемъ чистосердечія и искренности.
Многіе историки приписали г-жѣ Крюденеръ возрожденіе идеи
Священнаго союза (Іа 8аіпіе АНіапсе), другіе—вліянію на Русскаго
Государя Меттерниха. Мы же убѣждены, что эта идея—плодъ долгой
работы и воображенія, всецѣло принадлежитъ лично Императору
Александру. Но тотъ фактъ, что могло произойти недоразумѣніе
между историками на этой почвѣ, вполнѣ возможенъ. Пока
Александръ еще только соображалъ и намѣчалъ себѣ общую про-
грамму такого религіознаго союза, онъ имѣлъ частое общеніе
сперва съ Меттернихомъ, на конгрессѣ въ Вѣнѣ, а потомъ, въ
1815 году, въ Парижѣ проводилъ почти всѣ вечера у баронессы
Крюденеръ. Поэтому, весьма легко было предположить, что идея
Священнаго союза была внушена ему кѣмъ-либо изъ названныхъ
лицъ. Но не надо забывать, что всѣ подробности акта новаго
союза были набросаны лично Государемъ на бумагѣ, и что онъ чи-
талъ вслухъ свое произведеніе баронёссѣ за нѣсколько дней до
отъѣзда изъ Парижа. Это чтеніе могло дать поводъ къ догадкѣ,
что г-жа Крюденеръ или продиктовала Государю, или дала ему
мысль объ идеѣ союза. Два свидѣтельства въ пользу нашего пред-
положенія заслуживаютъ вниманія: одно исходитъ отъ короля прус-
скаго, Фридриха-Вильгельма, неоднократно повторявшаго фразу,
относящуюся до обожаемаго имъ союзника: „8і Іе Вой Эіеи Ьёпіі
поз рго]’еіз, поиз роиггопз ип ]оиг бапз Гаѵепіг §1огійег Іе 8еі§пеиг
деѵапі іоиі Гипіѵегз"; другое идетъ отъ обычнаго спутника
190
Библиотека "Руниверс"
баронессы Крюденеръ, швейцарца Эмпейтазъ (Етрауіаг), „ци’іі ёіаіі
іпіёгеззапі бе ѵоіг сеі Ьотте (Аіехапсіге), епіоигё де іапі де §1оіге,
де іоиіез Іез ^гапдеигз ди ігбпе, сйегсѣег аѵес поиз аіпзі Іа іогсе еі Іе
зесоигз де ГЕіегпеІ". Эти „іогсе еі зесоигз де ГЕіегпеІ" именно и
искалъ Александръ для своего вдохновенія.
Кромѣ того, всѣ послѣдующія мѣропріятія свидѣтельствуютъ
о непреклонной волѣ Государя провести въ жизнь свою излю-
бленную идею о религіозномъ союзѣ. Такъ, 25 декабря 1815 г.,
былъ обнародованъ манифестъ, подтверждавшій созданіе Священ-
наго союза, и было отдано повелѣніе прочесть этотъ актъ во
всѣхъ православныхъ церквахъ, а 18 марта 1816 года Государь
сообщилъ собственноручно русскому послу въ Лондонѣ, графу
X. А. Ливену, о томъ же событіи:
Зі-РёіегзЬоиг^, Іе 18 тага 1816.
Мопзіеиг ГашЬаззадеиг сотіе де Ыеѵеп, Ауапі )и§ё пёсеззаіге
де доппег ипе епііёге поіогіёіё а Гасіе д’аіііапсе ігаіегпеііе еі
сіігёііеппе сопсіи Іе 14 зеріетЬге де Гаппёе дегпіёге аѵес тез
аіііёз, 8а Ма]‘езіё ГЕтрегеиг д’Аиігісѣе еі 8а Ма]'езіё Іе Коі де
Ргиззе, ]е те зиіз гёзегѵё д’еп іаіге соппаііге Гезргіі еі Іе ѵёгііаЫе
роіпі де ѵие аих регзоппез геѵёіиез де та сопііапсе еі сііаг^ёез,
сотте ѵоиз Гёіез, д’ёіге Іез іпіегргёіез де тез іпіепііопз аиргёз
дез топагциез атіз ои аіііёз де Іа Киззіе. Ьез дёѵеіорретепіз цие
]‘е ѵоиз ігапзтеіз раг Іа ргёзепіе пе Іаіззепі гіеп а дёзігег зиг Іе
сопіепи де Гасіе еп Іиі-тёте, еі зиг Іе тапііезіе циі еп а аппопсё
Іа сопсіизіоп а тез реиріез.
Ь’епзетЫе дез поііопз циі те зопі рагѵепиез іизци’а се ]'оиг
геіаііѵетепі аих іаиззез іпіегргёіаііопз доппёез а се §а§е д’ипіоп
еі д’Ьагтопіе дётопіге Гітрогіапсе д’ипе ехріісаііоп ріиз ргёсізе
дез тоіііз циі Гопі сітепіё. Ье §ёпіе ди таі, іеггаззё раг Гасііоп
зирёгіеиге д’ипе Ргоѵідепсе диі дізрозе а зоп §гё дез зоиѵегаіпз
еі дез реиріез, зещЫе іаіге де поиѵеаих еНогіз роиг ргёіег а сеііе
191
Библиотека "Руниверс"
зііриіаііоп дез ѵиез роііііциез аиззі реи сотраііЫез аѵес Іа ригеіё
дез іпіепііопз диі Гопі дісіёе, цие сопігаігез аи Ьиі заіиіаіге ди’еііе
езі дезііпёе а гетрііг.
Мез аіііёз еі тоі, рёпёігёз сіе Іа §гапде репзёе диі а ргёзідё
аих ёѵёпетепіз сіе іа дегпіёге Іиііе еигорёеппе, аѵопз еи еп ѵие
сГарріідиег ріиз ейісасетепі аих геіаііопз сіѵііез еі роіііідиез дез
ёіаіз Іез ргіпсірез де раіх, де сопсогде еі д’атоиг диі зопі 1е ігиіі
де Іа геіі§іоп еі де Іа тогаіе ди сЬгізііапізте.
Еп сопзёциепсе, поиз поиз зоттез ріи а сопзідёгег ип асіе
де сеііе паіиге сотте ёіапі 1е теіііеиг тоуеп де поиз рёпёігег
ріиз іпіітетепі поиз-тётез де сез ргёсеріез сопзегѵаіеигз, ігор
іоп^іетрз геіё^иёз дапз Іа зрЬёге ёігоііе дез гаррогіз іпдіѵідиеіз,
де Іез іаіге арргёсіег аих аиігез еі д’еп гепдге раг Іа іа ргаіідие ріиз
асііѵе, ріиз ёіепдие еі ріиз ипііогте.
Вёз 1оп§іетрз іоиі Ііотте ітрагііаі а дй ёіге ігаррё де Гехігёте
сігсопзресііоп а Іациеііе зе ігоиѵаіепі гёдиііз сез ргіпсірез заіиіаігез,
еі п’а ри ди’аіігіЬиег а сеііе саизе ГепсЬаіпетепі дез саіатііёз диі опі
айіі§ё 1е топде дериіз потЬге д’аппёез. Ьа Ьазе зиг іациеііе герозе
іа заіпіеіё ди зегтепі ипе іоіз ёЬгапІёе, іез ргёсеріез де ігаіегпііё
еі д’атоиг, ѵгаіе зоигсе де іоиіе ІіЬегіё сіѵііе, деѵепиз зесопдаігез,
оп пе роиѵаіі зе Йаііег де ігаѵаіііег иіііетепі аи заіиі дез реиріез
запз ип геіоиг аЬзоіи ѵегз сез тётез ргіпсірез, запз ип аѵеи зоіеппеі
циі зегѵіі а еп ііхег Гёроцие еі циі аззиіеіііі а сеііе гё§1е іпѵагіаЫе
іез гаррогіз тиіиеіз дез зоиѵегаіпз еі дез паііопз циі іеиг зопі сопйёез.
Теііе ёіапі Гіпіепііоп диі а зи§§ёгё сеі асіе, 1е Ьиі ипіцие еі
ехсіизіі де І’аіііапсе пе реиі ёіге дие 1е таіпііеп де Іа раіх еі 1е
гаіііетепі де іоиз Іез іпіёгёіз тогаих дез реиріез дие Іа Віѵіпе
Ргоѵідепсе з’езі ріи а гёипіг зоиз Іа Ьаппіёге де Іа сгоіх.
Цп асіе де сеііе паіиге пе заигаіі гепіегтег еп зоі аисипе ѵие
Ьозіііе а Гё^агд дез реиріез циі п’опі роіпі 1е ЬопЬеиг д’ёіге сЬгёііепз.
II п’а роиг оЬ)еі сріе де іаѵогізег Іа ргозрёгііё іпіёгіеиге де сЬадие
ёіаі еі 1е Ьіеп ^ёпёгаі де іоиз, циі доіі гёзиііег де Гатіііё епіге
192
Библиотена "Руниверс"
Цесаревичъ
Константинъ Павловичъ
Князь
М. Б. Барклай-де-Толли
Графъ И. И. Дибичъ
Графъ М. А. Милорадовичъ
Библиотека "Руниверс"
Іеигз зоиѵегаіпз, гепдие д’аиіапі ріиз іпдіззоІиЫе ци’еііе езі іпдё-
репдапіе сіез саизез ассідепіеііез.
Оп асіе циі рогіе се сагасіёге реиі епсоге тоіпз зе гёіёгег а дез
рго]"еіз де сопдиёіе, аііепди дие зоп Ьиі пе заигаіі ёіге аііеіпі раг Іа
Гогсе дез агтез. Се п’езі цие раг Газсепдапі де Гехетріе еі Іа зёдис-
ііоп расіГідие ди ЬопЬеиг допі іоиігопі Іез паііопз сЬгёііеппез зоиз
Іез аизрісез іиіёіаігез де Іеиг геіі^іоп, цие Гоп реиі езрёгег де ѵоіг
за Іитіёге сопзоіапіе 8е гёрапдге іпдізііпсіетепі 8иг іоиіез Іез паііопз.
Теіз зопі Іез дёѵеіорретепіз цие ]’аі дёзігё ѵоиз іаіге соппаііге
зиг Іа іепеиг еі ГоЬ]’е( де Гасіе ди 14 зеріетЬге, аіпзі дие зиг 1е
тоііГ де за риЫісаііоп. II п’езі дие Гехргеззіоп зітріе еі ргёсізе дез
зепіітепіз §гаѵёз дапз 1е ссеиг де тез ігёгез д’агтез еі аіііёз, аіпзі цие
дапз 1е тіеп. Ьеигз Ма]езіёз рагіа^епі допс запз доиіе Гіпіепііоп циі
т’а рогіё а 1е гепдге риЫіс, еі с’езі дапз сеііе сопѵісііоп іпііте, аіпзі
цие роиг сопігіЬиег аи таіпііеп де Іа раіх допі ГЕигоре §ойіе асіиеі-
Іетепі Іез доисеигз, дие ]е те ргорозе де поііііег Гёпопсё де сез
зепіітепіз а іоиз Іез §оиѵегпетепіз ёігап§егз аи сЬгізііапізте еі дие
Іа таіѵеіііапсе аигаіі ри іпдізрозег сопіге сеііе аіііапсе ётіпеттепі
расійдие, рагсе ци’еііе езі сопіогте аи ѵёгііаЫе езргіі де Іа геіі^іоп.
Э’аргёз Іа іепеиг дез ехріісаііопз ёпопсёез сі-деззиз, чие ]е ѵоиз
сЬаг^е де соттипіциег аи Ргіпсе Кё§епі еі а Іогд СазіІегеа^Ь, ѵоиз ёіез
аиіогізё а Іез ргёѵепіг цие топ іпіепііоп езі д’адгеззег а Іа ЗиЫіте
Рогіе, раг Гог§апе де топ епѵоуё, ипе дётагсЬе соп?ие дапз 1е
тёте зепз еі ргорге а діззірег іоиіез Іез іпдиіёіидез. Ѵоиз ариіегег
Чи’іі те зегаіі а^гёаЫе де ѵоіг сез ехріісаііопз атісаіез ѵіз-а-ѵіз
де Іа Рогіе арриуёез раг сеііез ди саЬіпеі де 8а Ма]езіё Вгііаппідие.
Намъ кажется вполнѣ естественнымъ, что развивавшійся въ
душѣ Александра мистицизмъ, начиная съ годины Отечественной
войны, довелъ его до созданія Священнаго союза, а потому
нечего искать постороннихъ вдохновителей ни въ лицѣ г-жи Крю-
денеръ, ни въ князѣ Меттернихѣ, или вообще въ комъ-либо
другомъ. Вѣдь, право, нельзя же отнять у Александра I иниціативы
,,	193
Библиотека"Руниверс"
и силы воли, которыя онъ проявлялъ такъ часто во многихъ
случаяхъ своего бурнаго царствованія. Если кто и имѣлъ на него
постоянное вліяніе, то, несомнѣнно, этими лицами были князь
А. Н. Голицынъ и Р. А. Кошелевъ, но современники (или
весьма немногіе изъ нихъ) и историки этой эпохи едва ли знали
о перепискѣ его съ княземъ Голицынымъ и не подозрѣвали о
корреспонденціи съ Кошелевымъ. Что же касается до переписки
Государя съ баронессой Крюденеръ, то о ней знали и въ Россіи,
и въ Европѣ, благодаря ей самой, такъ какъ это служило для нея
рекламой. Письма баронессы сохранились, и то не всѣ, а письма
Александра къ ней были полностью вручены г-жей Крюденеръ князю
А. Н. Голицыну въ 1821 году и переданы имъ Его Величеству.
Эти письма, къ сожалѣнію, не сохранились и были, вѣроятно,
уничтожены, либо самимъ Александромъ Павловичемъ, либо преданы
сожженію его братомъ, Императоромъ Николаемъ, систематичнымъ
истребителемъ многихъ безцѣнныхъ бумагъ и рукописей. При-
мѣромъ того, до какихъ предѣловъ доходило довѣріе Императора
Александра къ Кошелеву, можетъ служить письменная передача
такой тайны, какъ задуманная рѣчь при открытіи сейма въ
Варшавѣ, въ 1818 году, на критику Родіона Александровича, а
также впечатлѣнія Государя, переданныя ему же послѣ прочтенія
этой рѣчи *). Потому и досадно, что ничего цѣльнаго до насъ
не доходитъ, а почти всегда лишь отрывочныя части. Нѣкоторыя
письма и записки Государя къ Кошелеву сохранились, и мы все
найденное даемъ въ приложеніяхъ, равно какъ и письма самого
Кошелева къ Александру; вѣдь, о его личности осталось такъ мало
данныхъ въ нашей исторической литературѣ. Когда Кошелевъ
скончался, 26 ноября 1827 года, то безжалостный ханжа, архи-
мандритъ Юрьевскаго монастыря Фотій высказалъ про покойнаго
такого рода тираду: „Я сижу во глубинѣ безмолвія и уединенія
*) См. письма Государя отъ 7 января 1818 года изъ Москвы и 19 марта того же
года изъ Варшавы.
194
Библиотека "Руниверс"
и молю Господа, да изведетъ въ свое время на дѣло свое чело-
вѣка Божія подкопомъ взорвати дно глубинъ сатанинскихъ,
содѣянныхъ въ тайныхъ вертепахъ — тайныхъ обществъ вольте-
ріанцевъ, франкмасоновъ, мартинистовъ, и сокрушитъ главу седми-
главаго змія треклятаго иллюминатства, его же жрецъ или магъ
недавно, въ день святаго Георгія, двадесять шестого дня Ноемврія,
позванъ на судъ къ Господу". Очевидно, что пронырливый
архимандритъ и всегдашній другъ Аракчеева отлично сознавалъ,
что со сцены сошелъ человѣкъ, который долгое время, совмѣстно
съ княземъ Голицынымъ, Лабзинымъ и многими другими, былъ
бѣльмомъ въ глазу у Фотія въ Александровскія времена.
Что вліяніе Кошелева шло послѣдовательно и не прерывалось,
это можно заключить изъ ряда записокъ Императора Александра,
адресованныхъ Родіону Александровичу, за разные годы, въ періодъ
отъ 1811 до 1815 года и позднѣе:
Въ мартѣ 1811 года, на Страстной недѣлѣ: „....благодарю
васъ за выраженныя чувства и, какъ вы, я тоже возлагаю всю
мою надежду на Промыслъ Божественнаго Существа. Когда уви-
димся, поговоримъ съ вами о содержаніи присланныхъ мнѣ вами
отдѣльныхъ листовъ"....
Изъ Плоцка, 25 января 1813 года: .......Какъ мнѣ пріятно
узнать, что вы меня поняли. Моя вѣра чиста и ревностна. Съ ка-
ждымъ днемъ эта вѣра во мнѣ растетъ и крѣпнетъ, давая такого
рода наслажденіе, которое было невѣдомо для меня. Но не
думайте, что это только результатъ послѣднихъ дней. То рвеніе,
которое я испытываю, происходитъ отъ добросовѣстнаго испол-
ненія завѣтной воли нашего Спасителя.... Теперь нѣсколько
словъ по поводу пріѣзда въ Петербургъ М. А. Нарышкиной.
Надѣюсь, что вы слишкомъ хорошо освѣдомлены о моемъ душев-
номъ состояніи, чтобы безпокоиться на мой счетъ. Скажу вамъ
больше, если я еще считалъ бы себя свѣтскимъ человѣкомъ, то,
право, здѣсь нѣтъ заслуги остаться равнодушнымъ къ особѣ, послѣ
195
Библиотека"Руниверс"
всего того, что она сотворила" *). Отъ 25 апрѣля 1813 года, изъ
Дрездена: „Глубокое спасибо за присылку чудной книги, которую
я прочитываю съ жадностью. Я молю Создателя, чтобы это чтеніе
сдѣлало меня болѣе достойнымъ ко всѣмъ милостямъ Провидѣнія".
Наконецъ, 13 декабря 1815 года: „Прочелъ ваше письмо съ
глубокимъ волненіемъ и спѣшу благодарить васъ за выражен-
ныя чувства. Я обязанъ вамъ многимъ, потому именно, что
вы меня навели на тотъ путь, по которому я теперь слѣдую
убѣжденно, что привело къ достигнутому успѣху затѣяннаго
дѣла при содѣйствіи Всевышняго. Но то, что еще осталось мнѣ
сотворить для родины, вѣроятно, гораздо труднѣе достижимо, но
это меня не пугаетъ, ибо, при помощи нашего Спасителя, я теперь
считаю все возможнымъ и полагаюсь вполнѣ на Него"...
Обратимся къ дальнѣйшей судьбѣ баронессы Крюденеръ.
Проскитавшись въ теченіе трехъ лѣтъ по разнымъ мѣстамъ Германіи
и Швейцаріи, имѣя мало успѣха отъ своихъ проповѣдей, нуждаясь
въ деньгахъ, но помня приглашеніе Государя въ 1815 году
заѣхать въ Петербургъ, баронесса рѣшилась въ 1818 году пере-
кочевать къ себѣ на родину, въ Лифляндію. На пропускъ въ
Россію ея различныхъ спутниковъ было дано разрѣшеніе, но
Рижскій генералъ-губернаторъ, маркизъ Паулуччи, дѣлалъ имъ
различныя затрудненія, что дало поводъ къ недоразумѣніямъ.
Вслѣдствіе этого, 9 мая 1818 года, Императоръ Александръ напи-
салъ маркизу письмо слѣдующаго содержанія:
„... Съ сожалѣніемъ вижу, что вы не вполнѣ поняли содер-
жаніе разговора, который имѣли мы съ вами объ этомъ предметѣ
въ Царскомъ Селѣ. Къ чему нарушать спокойствіе существъ,
занимающихся только молитвами къ Предвѣчному и никому не
дѣлающихъ зла? Чѣмъ болѣе въ такихъ случаяхъ розысковъ и
надзору, тѣмъ прибавляется только важности для зѣвакъ. Оставьте
*) Государь убѣдился въ ея невѣрности.
196
Библиотека "Руниверс"
госпожу Крюденеръ и другихъ пользоваться совершеннымъ спо-
койствіемъ, потому что, какое вамъ до того дѣло, кто какъ
молится Богу! Каждый отвѣчаетъ Ему въ томъ по своей совѣсти.
Лучше, чтобы молились какимъ бы то ни было образомъ, нежели
вовсе не молились".
Государь и въ этомъ случаѣ обнаружилъ полную вѣро-
терпимость. Въ Петербургѣ г-жа Крюденеръ появилась только
въ 1821 году, когда Императоръ былъ еще на Лайбахскомъ
конгрессѣ, но она дождалась его возвращенія. Здѣсь она уси-
ленно агитировала въ пользу возставшихъ грековъ, вступивъ въ
оживленныя сношенія съ вожаками греческаго возстанія. Такая
дѣятельность противорѣчила намѣреніямъ Александра, и за баро-
нессой былъ установленъ негласный надзоръ. Но у ней бывали
многіе, и особенно ревностно князь А. Н. Голицынъ, несмотря
на запрещеніе посѣщать баронессу. Государь получалъ донесенія
полиціи о посѣщеніяхъ, но, очевидно, разрѣшалъ Голицыну её
видѣть и даже поощрялъ его въ этомъ. Впрочемъ, самъ Голи-
цынъ неоднократно разсказывалъ Ю. Бартеневу о такого рода
странномъ методѣ отношеній къ проповѣдницѣ. Наконецъ, тер-
пѣніе Александра лопнуло, и Его Величество ей написалъ лично,
требуя прекращенія агитаціи въ пользу оказанія помощи грекамъ и
прося не вмѣшиваться не въ свои дѣла. Письмо было отправлено
къ ней съ А. И. Тургеневымъ на прочтеніе и привезено обратно.
Тогда обиженная баронесса вернулась въ Лифляндію, а оттуда
отправилась въ Крымъ, гдѣ пріобрѣла маленькое имѣніе и провела
остатокъ дней въ обществѣ своей дочери Беркгеймъ, княгини Анны
Сергѣевны Голицыной (сестры Софіи Сергѣевны Мещерской) *)
*) Княгиня А. С. Голицына была замужемъ за камергеромъ княземъ И. А. Голицынымъ,
но не жила съ нимъ. Она жила долго въ Крыму, въ принадлежавшемъ ей имѣніи Кореизъ и
погребена около церкви въ Гаспрѣ (нынѣ имѣніе Вел. Кн. Александра Михаиловича); скончалась
въ 1838 году. Послѣдніе годы своей жизни князь А. Н. Голицынъ прожилъ рядомъ съ ней
и умеръ 6 лѣтъ спустя послѣ нея, въ Крыму же; погребенъ въ Балаклавскомъ монастырѣ.
197
Библиотека "Руниверс"
и другихъ послушницъ ея религіознаго экстаза. Скончалась
г-жа Крюденеръ въ Крыму 25 декабря 1824 года.
По поводу ея кончины, тотъ же архимандритъ Фотій написалъ
такого рода филиппику, не лишенную остроумія:
„Криднеръ была женщина зловѣрія лжехристіанскаго, какой-то
западной ереси, съ дарованіями острыми, лѣтъ уже преклонныхъ.
Она выдавала себя за вдохновенную свыше. Молва разнеслась
отъ нѣкоторыхъ ея учениковъ столь быстро о ней, что весь
Петербургъ подвигся, какъ новое чудо, видѣть и слышать госпожу
Криднеръ. Женка сія, въ разгоряченности ума и сердца, отъ бѣса
вдыхаемой, не говоря никому противнаго похотямъ плоти, обы-
чаямъ міра и дѣламъ вражіимъ, такъ нравиться умѣла всѣмъ
во всемъ, что, начиная съ первыхъ столбовыхъ боляръ, жены,
мужи, дѣвицы спѣшили, какъ оракула нѣкоего дивнаго, послу-
шать женку Криднеръ. Нѣкоторые почитатели ея, изъ оболь-
щенія ли своего или изъ ругательства надъ святынею христіан-
скихъ догматовъ, портреты изобразили Криднерши, издавали
въ свѣтъ ее съ руками, къ сердцу прижатыми, очи на небо
имѣющую, и Святаго Духа съ небесъ, какъ на Христа, сходя-
щаго во Іорданѣ или на Дѣву Богородицу при Благовѣщеніи
архангельскомъ. Въ сѣтяхъ Татариновой и Криднерши самъ ми-
нистръ духовныхъ дѣлъ весь увязалъ. Его любимцы съ нимъ
одно творили".
Гораздо любопытнѣе было почти одновременное появленіе
въ Петербургѣ другой коренной русской проповѣдницы, Екатерины
Филипповны Татариновой. Ея мать, Буксгевденъ, вдова полков-
ника, была няней великой княжны Маріи, старшей изъ умершихъ
въ младенчествѣ дочерей Императора Александра (Г въ 1800 г.);
Буксгевденъ была оставлена квартира въ Михайловскомъ замкѣ
въ числѣ немногихъ лицъ изъ штата придворныхъ, жившихъ
въ этомъ зданіи послѣ кончины Императора Павла. Екатерина
Филипповна воспитывалась въ Обществѣ благородныхъ дѣвицъ и
198
Библиотека "Руниверс"
вышла замужъ за офицера Измайловскаго полка Ив. Мих. Татари-
нова, тяжело раненаго подъ Бородинымъ.
Съ 1815 г. Е. Ф. Татаринова, послѣ смерти мужа, умершаго
отъ послѣдствій раны, переселилась также къ матери въ Михай-
ловскій замокъ. Какъ многіе въ ту эпоху, она особенно интере-
совалась религіозными вопросами, искала „всемірной истины" на
почвѣ объединенія различныхъ духовныхъ убѣжденій и обобщенія
обрядовъ богослуженія. Пока другіе увлекались піэтизмомъ, ма-
сонствомъ, разными сектантскими толками, Татаринова сосредо-
точила свою дѣятельность исключительно на помощи бѣднымъ,
нищимъ и бродягамъ, а также посѣщала „корабли" (собранія)
скопцовъ, участвовала на ихъ „страдахъ" (пѣніяхъ) и духовныхъ
пляскахъ (радѣніяхъ). Въ день св. Архангела Михаила, 8 ноября
1817 г., Екатерина Филипповна перешла изъ лютеранства въ право-
славіе и почувствовала въ себѣ съ тѣхъ поръ даръ пророчества.
Ею заинтересовался князь А. Н. Голицынъ и, по отъѣздѣ матери
ея въ Лифляндію, испросилъ у Государя разрѣшеніе ей продолжать
жить во дворцѣ и выдавать ей, въ теченіе 20 лѣтъ, пенсію въ
размѣрѣ 6/т. рублей въ годъ. Получивъ высокомилостивую под-
держку, Татаринова стала собирать у себя кружокъ избранныхъ
лицъ, гдѣ происходили бесѣды на религіозныя темы, чтеніе священ-
наго писанія, пѣніе кантатъ на простонародной рѣчи, и т. д. Собранія
происходили въ началѣ въ одной изъ дворцовыхъ залъ Михай-
ловскаго замка, куда появлялись также лица, занимавшія видное
положеніе, какъ, напримѣръ, князь Голицынъ и Кошелевъ; обо
всемъ этомъ было извѣстно Петербургскому митрополиту Михаилу,
оказывавшему негласную поддержку такого рода сходкамъ *).
Наконецъ, Татаринова удостоилась быть принятой самимъ
Государемъ, пожелавшимъ её видѣть лично; бесѣда была про-
должительная, и пріемъ оказался болѣе чѣмъ радушнымъ.
*) Изъ воспоминаній митрополита Филарета. „Правосл. Обозрѣніе*, 1865 г., № 8.
199
Библиотека"Руниверс"
Но милость Государя не ограничилась однимъ пріемомъ про-
повѣдницы, потому что былъ еще принятъ одинъ изъ главныхъ ея
послѣдователей, Никита Ѳедоровъ, музыкантъ 1-го кадетскаго
корпуса, награжденный чиномъ 14 класса. Увѣряли, что будто
бы Александръ Павловичъ писалъ Кошелеву, что онъ „пламенѣетъ
любовію къ Спасителю всегда, когда только читаетъ въ письмахъ
Родіона Александровича объ обществѣ госпожи Татариновой въ
Михайловскомъ замкѣ", и что „симъ обществомъ надѣюсь я истре-
бить ереси -и скопцовъ, и масоновъ!" *). Этого письма мы не
нашли въ перепискѣ Кошелева, но возможно, что кое-что по-
добное и было написано Государемъ. Пять лѣтъ Татаринова про-
должала безпрепятственно свою дѣятельность; въ 1821 году ей
было повелѣно выѣхать изъ дворца, переименованнаго въ Инже-
нерный замокъ, для помѣщенія тамъ Инженернаго училища, а, какъ
извѣстно, 1 августа 1822 года всѣ тайныя общества были закрыты.
Вышло, что удаленіе Татариновой совпало съ отъѣздомъ
въ Крымъ баронессы Крюденеръ, и это совпаденіе, опять-таки не
случайное, а слѣдствіе новой перемѣны въ теченіяхъ мыслей и
въ намѣреніяхъ Императора Александра.
Было бы пробѣломъ съ нашей стороны не упомянуть о
пріѣздѣ въ 1819 и въ 1820 годахъ двухъ извѣстныхъ баварскихъ
экзальтированныхъ проповѣдниковъ, Линдля и Госнера; одинъ
говорилъ въ мальтійской церкви Пажескаго корпуса, другой—въ
особомъ помѣщеніи на Большой Морской. Ихъ рѣчи пользовались
успѣхомъ у всевозможныхъ вздыхателей въ поискахъ истины и
у тѣхъ, которые считали это дѣло моднымъ и выгоднымъ для
себя, въ смыслѣ карьеры. Но по таланту они, конечно, уступали
православнымъ проповѣдникамъ, какъ митрополиту Михаилу, такъ
и’ краснорѣчивому Филарету. Вскорѣ Линдля любезно выпроводили
*) См. „Девятнадцатый Вѣкъ*. Москва, 1872 г., книга I: „О духовномъ союзѣ Е. Ф. Та-
тариновой", Юрія Толстого.
200
Библиотека "Руниверс"
въ Одессу, а Госнера отправили за границу за его книгу: „Оеізі
дез ЬеЬепз" только въ 1824 году, при паденіи князя Голицына.
Гораздо интереснѣе по своей дѣятельности былъ англичанинъ
Вальтеръ Веннингъ, членъ Лондонскаго общества попеченія о
тюрьмахъ, основатель и директоръ подобнаго же общества въ
Петербургѣ, учрежденнаго 19 іюля 1819 года.
Эта личность была весьма почтенная, вовсе не занимавшаяся
пропагандой мистицизма или проповѣдями, а посвятившая всю
дѣятельность исключительно своей спеціальности—тюрьмамъ.
Его записка о положеніи въ Россіи тюремнаго быта, предста-
вленная Веннингомъ Государю, произвела на Александра сильное
впечатлѣніе и вызвала въ немъ сочувствіе къ тюремному обществу,
такъ что, когда Веннингъ скончался въ 1821 году, Императоръ
выразилъ глубокое сожалѣніе о смерти его въ одной изъ записокъ
къ князю Голицыну.
Мы постарались въ краткихъ чертахъ описать главныхъ
дѣятелей того религіозно-душевнаго состоянія, которое принято
называть мистицизмомъ. Въ чемъ же оно состояло? Главное заклю-
чалось въ стремленіи приблизиться къ истинѣ, путемъ невиди-
маго общенія съ Божьимъ Промысломъ, и стараніи разгадать свое
собственное „я**. Другими словами, мистицизмъ представляетъ
извѣстный типъ душевной дѣятельности въ порывахъ сближенія
и единенія съ Творцомъ вселенной *). Мистицизмъ появился въ
*) Сохранилась въ Собственной Его Величества библіотекѣ молитва, написанная рукой
Императора Александра. Молитва эта была, вѣроятно, составлена или княземъ А. Н. Голицынымъ,
или Кошелевымъ, и находилась въ бумажникѣ Государя.
Копія.
О топ Сгапд Віеи! ргепдз-поиз еп іа засгёе &агде еі ауе сотраззіоп еі ріііё бе поиз.
Раіз цие поиз пе дётагсЬіопз еі дёіоигпіопз іатаіз ди сііетіп де Гіюппеиг еі де Іа
ѵегіи, іаіз цие поиз поиз еп ёсагііопз іатаіз раз роиг ип іпзіапі, ^иіде-поиз, д топ Сгапд
Е)іеи! раг се сЬетіп еі іаіз цие поиз поиз еп ёсагііопз іатаіз.
Ыоиз іе гетегсіопз, д топ Сігапд Віеи! роиг іоиіез Іез Ьопіёз еі Ьіепіаііз цие іи аз еі
Чие іи аз еи роиг поиз. О топ §гапд Віеи! поиз іе ргіопз, сопііпие де Іез гёрапдге зиг поиз
еі іоиз сеих диі поиз зопі сЬегз, еі зиг іоиіе ГЪитапііё, еі іаіз цие іоиз поиз іасѣіопз де поиз
201
Библиотека "Руниверс"
Россіи еще въ царствованіе Екатерины, но тогда всѣ эти обще-
ства считались противоправительственными, въ связи съ тайными
организаціями, масонствомъ, и ихъ преслѣдовали и тогда, а въ
царствованіе Павла еще болѣе. При правленіи же Александра
дѣятельность всѣхъ тайныхъ и явныхъ обществъ особенно ожи-
вилась, а послѣ Отечественной войны и борьбы съ Наполеономъ
почти всѣ были заражены страстью къ какой-то таинственности.
Одни стали мистиками, другіе масонами, что не мѣшало имъ
быть одновременно и тѣми, и другими. Наглядный примѣръ
мы видимъ на Кошелевѣ и Лабзинѣ; первый былъ убѣжденный
масонъ, но относился любовно къ мистицизму; второй принад-
лежалъ скорѣе къ мистикамъ, но не брезгалъ и масонствомъ.
Даже въ средѣ духовенства такіе выдающіеся пастыри церкви,
какъ Филаретъ (впослѣдствіи знаменитый митрополитъ Москов-
скій), какъ митрополитъ С.-Петербургскій Михаилъ (преемникъ
Амвросія), открыто сочувствовали мистикамъ, но всѣ одинаково
осуждали масонство *).
еп гепдге де ]опг еп ]оиг ріиз ді^пез еі де Іез тёгііег раг поіге сопдиііе еі еп іасЪапі де поиз
гепдге де ]оиг еп ]оиг гёеііетепі теіііеигз, еі іаііез аиззі цие поиз у гёиззіззіопз аиіапі ^и’і1 езі
еп поіге роиѵоіг де Іе іаіге еі цие гёеііетепі поиз деѵепіопз де ]оиг еп )оиг теіііеигз еп іоиі.
Ваі^пег поиз зесопдег еі поиз іасііііег Іез тоуепз.
Рагдоппех-поиз, о топ Огапд Віеи! іоиз поз рёсЪёз, іоиіез поз іаиіез еі іоиіез поз іпад-
ѵегіапсез. Рагдоппег-поиз Іез, д топ Огапд Эіеи! еі іаііез цие поиз поиз еп соггі^іопз де ]‘оиг
еп ]оиг даѵапіа^е, де тёте цие поз дёіаиіз, еі дие поиз еп соттеіііопз де риг еп )оиг тоіпз.
О топ Сгапд Віеи! ёраг^пе а поиз, ргёзегѵе-поиз, дёіоигпе де поиз еі §агапііз-поиз де
іоиіез Іез ёргеиѵез, іоиз Іез таІЬеигз, сЪа^гіпз, реіпез, дёріаізігз, еппиіз, таіадіез, іпсоттодііёз,
іпциіёіидез, етЬаггаз, діПісиІіёз, етрёсііетепіз, дёза&гётепіз еі де іоиіез Іез сИозез дёза^гёаЫез,
сопігагіёіёз, сопігаіпіез еі сопіге-іетрз.
О топ ^гапд Біеи! ёраг^пе-поиз Іез, дёіоигпе-іез де поиз, §агапііз-поиз еп, еі ргёзегѵе-
поиз еп, таіз раг сопіге іаіз аиззі цие з’ііз з’еп ргёзепіепі, поиз поиз еп іігіопз аѵес поЫеззе
* де зепіітепіз еі §гапдеиг д’ате еі Таіз аиззі дие поиз ауопз ди соига&е еі де Гезрёгапсе еп іоі.
Репдз-поиз Ьеигеих, д топ Сгапд Біеи!
(Рукописи, отд. Собственной Его Величества библіотеки, № 441, шк. I, п. 3, к. 10).
») Изъ дневника В. Л. Боровиковскаго 23 августа 1819 г.: „Слухъ носится, что
князь Голицынъ съ Филаретомъ хотятъ составить новое христіанское сословіе, въ противность
масонамъ*.
202
Библиотека "Руниверс1
Зная, что и Императоръ Александръ предавался глубокимъ
колебаніямъ на почвѣ религіозной, ища успокоенія душѣ своей, то
въ чтеніи священнаго писанія, то въ общеніи съ моравскими бра-
тьями, квэкерами и такими восторженными проповѣдницами, какъ
г-жи Крюденеръ и Татаринова, все русское общество увлекалось,
если не въ равной степени, то все таки слѣдило со вниманіемъ за
всѣми толками, сектами и проповѣдниками, какъ православными
(Филаретъ, Фотій), такъ и сектантскими.
Очевидно, что болѣе фанатическая часть православнаго духо-
венства не одобряла этихъ увлеченій, и когда дѣло зашло слишкомъ
далеко, то въ средѣ пастырей обнаружилось понятное желаніе пре-
кратить такой порядокъ, угрожавшій, по ихъ убѣжденіямъ, основамъ
Православной церкви. Къ этимъ лицамъ относились С.-Петербург-
скій митрополитъ Серафимъ (преемникъ Михаила и ставленникъ
Аракчеева), Кіевскій митрополитъ Евгеній и Юрьевскій архиман-
дритъ Фотій. Послѣдній былъ самымъ ярымъ противникомъ всѣхъ
сектъ, а еще болѣе мистиковъ; оба митрополита были менѣе
суровы и болѣе сообразовались съ обстоятельствами, а изъ свѣт-
скихъ людей къ нимъ присоединились Шишковъ и, въ особенности,
Аракчеевъ. Они восторжествовали только за три года до кончины
Государя, но борьбу повели гораздо раньше и исподволь. Пыпинъ
говоритъ: „Голосъ этого духовенства имѣлъ за себя и всѣ ультра-
консервативные элементы, всѣхъ людей", которымъ всякое ново-
введеніе съ самаго начала казалось „развратомъ" и подкопомъ подъ
церковь, престолъ и отечество. Самому Аракчееву, вѣроятно, не
было ни малѣйшаго дѣла до Библейскаго общества, но ненависть
къ обществу отъ приверженцевъ старины показалась Аракчееву
удобнымъ средствомъ для низверженія князя Голицына" *).
Характернымъ эпизодомъ этой борьбы мистиковъ съ извѣст-
ною частью духовенства служитъ инцидентъ съ книгой нѣкоего
*)	См. .Вѣстникъ Европы*, 1868 г., ноябрь. Пыпинъ: .Русское Библейское общество*.
203
Библиотека"Руниверс"
Станевича: „Бесѣда на гробѣ младенца о безсмертіи души", про-
пущенная цензоромъ архимандритомъ Иннокентіемъ, въ 1818 году.
Въ этой книгѣ встрѣчались прозрачные намёки на дѣйствія ми-
стиковъ, власти вообще, и выражалось все въ рѣзкой и оскорби-
тельной формѣ. Книга была показана княземъ Голицынымъ Госу-
дарю, пришедшему въ негодованіе. Иннокентію былъ сдѣланъ
строгій выговоръ, и въ видѣ почетной ссылки его назначили епи-
скопомъ въ Оренбургъ и только, благодаря его нездоровью, пере-
вели въ Пензу, гдѣ онъ черезъ годъ и скончался (1819). Архи-
мандритъ Фотій считалъ себя ученикомъ Иннокентія, пришелъ въ
ярость отъ постигшей Иннокентія кары и поклялся отомстить
князю Голицыну при удобномъ случаѣ, что и исполнилъ съ успѣ-
хомъ. Между тѣмъ князю Александру Николаевичу, Лабзину,
Кошелеву, Филарету, словомъ всѣмъ главнымъ дѣятелямъ мини-
стерства народнаго просвѣщенія и духовныхъ дѣлъ, болѣе всѣхъ
вредили ихъ же главные сотрудники, игравшіе или двойную роль,
какъ А. И. Тургеневъ, или старавшіеся подорвать къ нимъ довѣ-
ріе общества разными мѣрами строгости и несправедливости. Къ
этимъ послѣднимъ принадлежали извѣстные своей подлостью Ру-
ничъ и, особенно, Магницкій, также ловко проникшіе въ Библей-
ское общество, которому они старались придать лишь мрачную
форму обскурантства; одновременно и тотъ, и другой поддѣлы-
вались къ Фотію и Аракчееву, все имъ доносили, а передъ княземъ
Голицынымъ разыгрывали роль самыхъ преданныхъ ему людей.
Поэтому неудивительно, что при этихъ господахъ самоуправство
цензуры дошло до такихъ предѣловъ, что не только возмущало
А. С. Пушкина, Жуковскаго, но и Дмитріева, и даже Карамзина.
Н. М. Карамзинъ писалъ Дмитріеву, что „князь Голицынъ хоро-
шій человѣкъ... но я къ нему совсѣмъ не близокъ и съ Коше-
левымъ не знакомъ; даже текстами не промышляю. Иногда смотрю
на небо, но не въ то время, когда другіе на меня смотрятъ..."
Оказывается, что и Карамзинъ никогда не видалъ Р. А. Кошелева,
204
Библиотека"Руниверс"
а между тѣмъ Кошелевъ жилъ въ Зимнемъ дворцѣ, который
частенько посѣщалъ историкъ Государства Россійскаго. Не удиви-
тельно потому, что, когда Голицына постигла немилость, радова-
лись даже назначенію престарѣлаго Шишкова его преемникомъ.
Но рѣчь обо всемъ этомъ впереди.
Если православное духовенство, въ большинствѣ, не сочув-
ствовало ни мистицизму, ни Россійскому Библейскому обществу,
состоящему почти изъ однихъ и тѣхъ же дѣятелей, то еще болѣе
въ Европѣ возстали противъ такихъ проявленій католическое
духовенство и папа. У насъ эта борьба ознаменовалась двумя
актами: 20 декабря 1816 года, по Высочайшему указу, были вы-
сланы изъ Петербурга всѣ монахи іезуитскаго ордена, а 13 марта
1820 года они были изгнаны и изъ Россіи. Также въ 1816 году
папа Пій VII (СЬіагатопіі) издалъ запрещеніе противъ поль-
ской Библіи, изданной Русскимъ Библейскимъ обществомъ, а въ
1824 году запрещеніе было повторено его преемникомъ папой
Львомъ XII (АппіЬаІе бе Іа 6еп§а) *).
Что, конечно, ожесточало въ Россіи многихъ противъ дѣйствій
и помышленій русскихъ мистиковъ, стоявшихъ у власти, это
отсутствіе и невозможность критики, такъ какъ цензура была
сосредоточена въ тѣхъ же рукахъ князя А. Н. Голицына и его
сотрудниковъ, и единомышленниковъ.
Кромѣ того, несмотря на всю свою вѣротерпимость, самъ
Государь не любилъ, чтобы обсуждали или критиковали одобрен-
ныя имъ мѣропріятія. Это соотвѣтствовало тѣмъ странностямъ
его характера, гдѣ крайній иногда либерализмъ немедленно заглу-
шался проявленіями такого же крайняго приступа самодержавія, что
одинаково смущало его друзей и недоброжелателей. Въ 1847 году
въ Парижѣ была напечатана Н. И. Тургеневымъ книга подъ загла-
віемъ: „Ба Киззіе еі Іез Киззез". Авторъ этого изданія, между
*) См. „Вѣстникъ Европы", 1868 годъ. Пыпинъ: „Россійское Библейское общество".
205
Библиотека"Руниверс"
прочимъ, дѣлаетъ такое оригинальное заключеніе: „Въ русской
жизни, гдѣ все дѣлается таинственно и по интригѣ, гдѣ солнце
гласности освѣщаетъ только результаты, никогда не углубляясь до
причинъ, репутація человѣка зависитъ не столько отъ него самого,
сколько отъ тѣхъ, которые берутся составить ему таковую".
Если такое заключеніе можетъ казаться преувеличеннымъ
вообще, то въ частности въ разсматриваемую эпоху оно подмѣ-
чено вѣрно и примѣнимо ко многимъ дѣятелямъ Александровскаго
времени. Достойно вниманія, что даже представители иностран-
ныхъ державъ доносили о вѣротерпимости Русскаго Государя и
посвящали донесенія этому вопросу. Такъ, 4 марта 1817 года,
французскій посланникъ, графъ Ноайль (сотіе де Моаіііез), до-
кладывалъ: „...ІІп гезсгіі де 8. М. I. адгеззё Іе 21 дёсетЬге
1816 аи §оиѵегпеиг де КЬегзоп еі риЫіё еп дегпіег Ііеи дапз Іе
„Лоигпаі де 8і-РёіегзЬоиг§“ тёгііе д’ёіге гетагциё раг Іез ргіпсірез
де іоіёгапсе геіі^іеизе циі у зопі ёіаЫіз. Се гезсгіі а роиг оЬ]еі
Іа зесіе дез „ВоисІюЬогхі". ѣез іпдіѵідиз циі Іа сотрозепі зе ігои-
ѵепі гёипіз дапз Іе дізігісі де Мёіііороі (§оиѵегпетепі де Таигіде),
еі, д’аргёз Іез огдгез де ГЕтрегеиг еі аи тёргіз дез дёпопсіаііопз
дігі§ёез сопіге еих, пе доіѵепі ёіге ігоиЫёз еп аисипе тапіёге
роиг Іеиг сгоуапсе геіі^іеизе, таіз аи сопігаіге ігаііёз еі ргоіё§ёз
сотте Іез аиігез 8и]еіз де 8. М. I., Іа регзёсиііоп п’ёіапі ]'атаіз ип
тоуеп Ьоп еі сѣгёііеп де гатепег а Іа ѵёгііаЫе ё§1ізе. С’езі аіпзі
дие з’ехргіте се гезсгіі..." 30 мая 1817 года Ноайль пишетъ:
„... ѣ’Етрегеиг зетЫе зе дёіаззег дез зоіпз ди Ооиѵегпетепі еп
зе Ііѵгапі аих зепіітепіз геіі^іеих диі гетрііззепі зоп ссеиг еі
дотіпепі зоп езргіі; іі сопііпие а рогіег Іе ріиз §гапд іпіёгёі а Іа
, 8осіёіё ВіЫідие.
„Ье Ьгеі ди Раре (Ріе VII), адгеззё а ГагсЬеѵёцие роіопаіз де
Опезпе еі дігі^ё сопіге сеііе зосіёіё, Іе геіиз ди’оп діі аѵоіг
ёіё Гаіі раг Іе 8аіпі Рёге д’ассёдег а Іа 8аіпіе АПіапсе опі іггііё
ГЕтрегеиг Аіехапдге сопіге ГЕ§1ізе Котаіпе. 8. М. I. а доппё
206
Библиотека "Руниверс"
ѵіп§і тіііе гоиЫез а М-г Зіоигдга, §гес д’огі^іпе, ]еипе котте гетаг-
диаЫе раг Гёіепдие де зоп езргіі еі де зез соппаіззапсез, роиг іаіге
ітргітег а АѴеітаг ип оиѵга^е гепіегтапі ипе аро!о§іе де І’Е^Іізе
огіИосІохе еі дез аііациез ѵігиіепіез сопіге Гё^іізе д’оссідепі *). Ле п’аі
раз Іи сеі оиѵга§е, оп Іе діі ёсгіі аѵес іаіепі, іі ргодиіі ип §гапд
еііеі дапз Іе топде еі деѵіепі ип зи]еі де ігіотрке роиг Іез Огесз,
циі, сотте ѵоиз Іе заѵех, ііеппепі Ьеаисоир а Іеиг геіі^іоп, епсоге
ріиз реиі-ёіге раг ог^иеіі паііопаі цие раг ргоіопде сопѵісііоп... “ **).
Для насъ особенно цѣнны эти донесенія, свидѣтельствующія
о значеніи, которое придавали иностранцы проявленію у Государя
такой вѣротерпимости къ сектантамъ, и о дѣятельности Россій-
скаго Библейскаго общества, не ускользнувшей отъ вниманія убѣ-
жденнаго легитимиста, француза Ноайль, перваго представителя
Франціи въ Петербургѣ послѣ воцаренія короля Людовика XVIII.
Донесеніе Ноайль подтверждается вполнѣ другимъ свидѣтель-
ствомъ. Въ путешествіи по югу Россіи въ 1818 году сопрово-
ждалъ Государя въ числѣ другихъ лицъ свиты статсъ-секретарь
В. Р. Марченко. Вотъ что онъ повѣствуетъ въ своей автобіо-
графіи: „Въ Кіевѣ, когда Государь уже садился въ коляску, от-
правляясь въ дальнѣйшій путь, къ Варшавѣ, предстали передъ
нимъ до 30 мужиковъ съ просьбой. Спѣша отъѣздомъ, Государь
приказалъ мнѣ переговорить съ ними, а самъ уѣхалъ. Это были
посланные отъ молоканъ и духоборцевъ, которые поселены на
Молочныхъ Водахъ, въ Таврической губерніи, между нагайцами и
колонистами. Они жаловались на притѣсненія генералъ-губернатора
графа Ланжерона....
*) „Сопзідёгаііопз рЪіІозорІіідиез еі тогаіез зиг Іа досігіпе еі Гезргіі де Рё^іізе огіѣодохе“.
Зіиіі^агд еі ТиЬіп^ие, Соііа, 1816.
Нѣсколько лѣтъ спустя, въ опроверженіе было издано сочиненіе подъ заглавіемъ:
„Ь’ё&іізе саіію^ие ]'изііііёе сопіге Іез аііациез д’ип ёсгіѵаіп ^иі зе діі огіЬодохе*, раг М***,
Ьуоп еі Рагіз, Кизапд, 1822, при чемъ это сочиненіе приписывалось графинѣ Екатеринѣ
Петровнѣ Ростопчиной, рожденной Протасовой.
"") Агсйіѵез ди (^иаі д’Огзау (Міпізіёге дез айаігез ёігап^ёгез а Рагіз).
207
Библиотека "Руниверс"
„По пріѣздѣ въ Варшаву, я доложилъ Государю обо всемъ и
представлялъ опасенія мои насчетъ развитія вредныхъ правилъ
духоборцевъ. „Я давно знаю о нихъ“, сказалъ Государь, „и по-
тому поселилъ ихъ между нагаями и нѣмцами: тамъ они не мо-
гутъ никого совратить. Ихъ ученіе вредно и опасно; но я не
хочу порабощать совѣсть. Они отреклись признавать во мнѣ Госу-
даря, я имъ дозволилъ это только бы исполняли обязанности
гражданскія. Они отреклись присягать, я велѣлъ брать съ нихъ
одно честное слово. Во время войны они не хотѣли стрѣлять,
опираясь на заповѣдь: „Не убій“, и на представленія, что ихъ
ведутъ противъ враговъ отечества, отвѣчали, что Моисеевъ за-
конъ, дозволяя защищать себя, нигдѣ не говоритъ объ отечествѣ.
Тогда только я принужденъ былъ приказать разстрѣлять двухъ
или трехъ изъ нихъ".
„Между тѣмъ бумаги, поступившія отъ графа Ланжерона,
подтвердили, что онъ, по настоянію духовенства, дѣйствительно,
хотѣлъ принудить духоборцевъ къ повиновенію Церкви и госу-
дарственнымъ постановленіямъ.
„Поэтому Государь повелѣлъ сообщить Ланжерону, чтобы
духовныя власти и земская полиція не вмѣшивались въ дѣла
духоборцевъ, а бумаги были отправлены къ министру духовныхъ
дѣлъ князю Голицыну".
Хронологически мы прервали наше повѣствованіе послѣ окон-
чанія Вѣнскаго конгресса, удѣливъ первую часть настоящей главы
мистицизму. Возвращаемся къ событіямъ 1815 года. Александръ
Павловичъ изъ Берлина направился въ созданное имъ, новое коро-
левство Польское. Чтобы подчеркнуть свое благоволеніе къ поля-
камъ, Его Величество облекся въ польскій мундиръ и 31 октября
черезъ Мокотовскую заставу совершилъ верхомъ торжественный
въѣздъ въ Варшаву. Польская аристократія чествовала своего
благодѣтеля увеселеніями и балами, на которыхъ Государь всѣхъ
сумѣлъ обворожить милостивымъ обхожденіемъ, но часть поль-
208
Библиотека"Руниверс”
скаго общества все же не была удовлетворена, находя, что новое
королевство недостаточно округлено земельными пріобрѣтеніями,
и желала видѣть Волынь, Подолію и Литву въ предѣлахъ своихъ
владѣній. Представитель литовскихъ губерній (Вильно, Гродно и
Минскъ), князь Огинскій, явился съ депутаціей въ Варшаву при-
вѣтствовать Государя, какъ короля польскаго. Пріемъ этой депу-
таціи былъ благосклоненъ, а въ бесѣдахъ съ княземъ Огинскимъ
ему ничего не было сказано положительнаго, не дано опредѣ-
ленныхъ обѣщаній, а сдѣлано много намековъ на будущее, на
довѣріе, конечно, личное къ нему, Государю, и взываніе къ тер-
пѣнію, чтобы неосторожными шагами не скомпрометировать буду-
щихъ предначертаній. 15 ноября была подписана въ Варшавѣ
конституціонная хартія Польскаго королевства, а намѣстникомъ
назначенъ заслуженный генералъ польскихъ войскъ при Напо-
леонѣ Заіончекъ.
Никто не ожидалъ такого назначенія, а менѣе всѣхъ князь
Адамъ Чарторыжскій, съ увѣренностью разсчитывавшій получить
желанное званіе намѣстника, въ переводѣ на иностранные языки
вице-короля, что такъ пріятно звучало бы и льстило тщеслав-
нымъ замысламъ царскаго друга. Не подлежитъ сомнѣнію, что
разочарованіе князя Адама не поддавалось описанію, а наружно
приходилось все скрывать и страдать молча и съ достоинствомъ,
довольствуясь кресломъ въ польскомъ сенатѣ. Оказалось, что ни
поѣздка въ главную квартиру союзныхъ войскъ, ни въ Парижъ,
ни въ Лондонъ, ни визиты къ Іереміи Бентаму (ВепІЬат), ни при-
сутствіе въ Вѣнѣ на конгрессѣ не помогли князю Чарторыжскому.
Ему пришлось на сей разъ еще болѣе разочароваться въ цар-
ственномъ покровителѣ, чѣмъ въ дни Мемеля (1802 г.), Аустерлица
(1805 г.) и Тильзита (1807 г.), когда кончилось счастливое время
негласнаго комитета и управленія иностранной политикой Россіи.
Достовѣрно неизвѣстно, что именно произошло между Императо-
ромъ и княземъ, но, вѣроятно, займы 1811 года, а иногда рѣзкости
„	209
Библиотека "Руниверс"
въ письмахъ князя Адама, привели къ такому неожиданному
результату. Словесныхъ пререканій, очевидно, не было; это не
соотвѣтствовало характеру отношеній Государя вообще къ его
сотрудникамъ, — а просто назначеніе Чарторыжскаго на постъ
намѣстника было признано не подходящимъ.
Императоръ Александръ вернулся въ Петербургъ 2 декабря
1815 года, а въ новый годъ (1816 г.) появился знаменитый
благодарственный манифестъ, вызвавшій много толковъ какъ въ
Россіи, такъ и за границей, но въ общихъ чертахъ выражавшій
то религіозно-государственное настроеніе, приводившее въ сму-
щеніе современниковъ и вызывавшее опасенія за новыя вѣянія,
овладѣвшія повелителемъ Россіи.
Здѣсь опять, къ сожалѣнію, мнѣ придется разойтись со взгля-
дами покойнаго Шильдера, развивавшаго на страницахъ IV тома
исторіи Александра I мысли о роли Аракчеева и о его вліяніи въ
послѣднее десятилѣтіе царствованія Благословеннаго монарха.
Такъ, уже въ началѣ своего повѣствованія Шильдеръ дѣлаетъ
такое заключеніе: „Можно утвердительно сказать, что въ это
время Аракчеевъ сдѣлался первымъ или, лучше сказать, един-
ственнымъ министромъ; всѣ прочіе сановники имперіи утратили
силу и вліяніе на дѣла государственныя". Такое голословное су-
жденіе мало обосновано, и въ предыдущихъ строкахъ мы видѣли
обратное, а именно вліяніе и другихъ людей, въ лицѣ князя Голи-
цына и Кошелева, и частое проявленіе царской иниціативы. Если бы
Шильдеръ ограничился своимъ выводомъ относительно Государ-
ственнаго Совѣта, утратившаго въ тѣ года всякое значеніе, и
въ засѣданіяхъ котораго имѣлъ первенствующее вліяніе Арак-
чеевъ, то это было бы правильно. Произошло такое смѣшеніе
понятій у историка Александра отчасти потому, что въ цѣлой
серіи главъ IV тома Шильдеръ исключительно ссылается на неиз-
данныя записки Михайловскаго-Данилевскаго. Эти записки заслу-
живаютъ, по нашему мнѣнію, мало вниманія, такъ какъ Михай-
210
Библиотека"Руниверс"
ловскій часто уклоняется отъ истины и освѣщаетъ всѣ событія
черезъ узкую призму придворнаго выскочки, старавшагося выслу-
житься и заискивавшаго то у князя П. М. Волконскаго, то у
А. И. Чернышева, то у графа А. X. Бенкендорфа. Описанія и
заключенія, которыя дѣлаетъ Михайловскій, до того предвзяты и
односторонни, что его свидѣтельствами прямо-таки неудобно
пользоваться, а тѣмъ болѣе основывать выводы на такого рода
воспоминаніяхъ *). 1816 годъ ознаменовался еще назначеніемъ
князя П. В. Лопухина предсѣдателемъ Государственнаго Совѣта,
взамѣнъ умершаго князя Н. И. Салтыкова, и отправленіемъ на
Кавказъ, вмѣсто бездарнаго Ртищева, славнаго воина и вполнѣ
русскаго человѣка А. П. Ермолова, въ качествѣ командира отдѣль-
наго Грузинскаго корпуса **) и управляющаго одновременно гра-
жданской частью на Кавказѣ. Это назначеніе стало для окраины
важно своими послѣдствіями, и нельзя не признать, что лучшій
выборъ для такого отвѣтственнаго мѣста трудно было сдѣлать.
И здѣсь опять нѣтъ никакого вліянія Аракчеева; напротивъ, былъ
") Государственный секретарь Василій Романовичъ Марченко въ своей автобіографіи
даетъ, между прочимъ, слѣдующую характеристику Михайловскаго-Данилевскаго. „Послѣднее
сочиненіе генерала Михайловскаго-Данилевскаго, которому, по Высочайшей волѣ, открыты
были всѣ архивы, должно быть вѣрнѣе прочихъ; только я, грѣшный, при полномъ уваженіи
къ достоинствамъ М.-Д., не полагаюсь на правдивость его, видя, что онъ выставляетъ себя
какимъ-то близкимъ дѣйствующимъ лицомъ у фельдмаршала Кутузова и Императора Але-
ксандра, и болѣе, что онъ черезчуръ уже льститъ нѣкоторымъ вельможамъ......... Мнѣ
доподлинно извѣстно, что до 1830 года не былъ онъ фаворитомъ ни князя П. М. Волконскаго,
ни графа А. И. Чернышева...... А на счетъ 1812 — 1815 годовъ скажу, что въ 1812 году
вступилъ М.-Д. въ ополченіе и былъ зачисленъ въ канцелярію главнокомандующаго.......
Спрашивается, когда-же и отчего могъ М.-Д., молодой мальчикъ, близкимъ быть къ Кутузову,
у котораго были Коновницынъ, Толь и др...... Весь 1813 годъ М.-Д. былъ въ канцеляріи
князя П. М. Волконскаго, которою управлялъ полковникъ Селявинъ; на Вѣнскомъ конгрессѣ
и до вторичнаго пріѣзда въ Парижъ, М.-Д. находился при князѣ Волконскомъ по дворцовой
части, завѣдывалъ расходомъ денегъ и драгоцѣнныхъ вещей; да и въ 1816 году былъ
не больше, какъ капитанъ. По этимъ должностямъ и чинамъ можно судить о хвастовствѣ
Михайловскаго-Данилевскаго“. (Русская Старина, мартъ, 1896 года: „Автобіографическая записка
гос. секр. В. Р. Марченко", В. А. Бильбасова).
**	) Переименованнаго въ Кавказскій корпусъ въ 1819 году, по настоянію Ермолова,
находившаго наименованіе Грузинскимъ не подходящимъ.
211
Библиотека "Руниверс1
назначенъ человѣкъ, ему ненавистный за свою самостоятельность,
какимъ былъ Ермоловъ.
Въ августѣ того же года Александръ предпринялъ путе-
шествіе по Россіи и, начавъ съ Москвы, далѣе посѣтилъ Тулу,
Калугу, Рославль, Черниговъ, Кіевъ, Житоміръ и Варшаву, какъ
было сказано, „для обозрѣнія губерній, наиболѣе пострадавшихъ
отъ войны, и чтобы ускорить своимъ присутствіемъ исполненіе
сдѣланныхъ распоряженій". Шильдеръ прибавляетъ такое замѣча-
ніе: „Государь какъ бы хотѣлъ заглушить овладѣвшее имъ мрачное
настроеніе духа безпрестанной перемѣной мѣстъ и впечатлѣній".
Это замѣчаніе было бы вполнѣ умѣстно послѣ исторіи въ Семе-
новскомъ полку, т.-е. послѣ 1821 года, вплоть до кончины Але-
ксандра, когда, дѣйствительно, наступилъ полный маразмъ въ
характерѣ Государя, но въ 1816 году настроеніе вовсе не было
мрачнымъ, а только возвышенно-религіознымъ. Первопрестольная
столица оказала самый радушный пріемъ своему Царю, и все
населеніе Москвы было пропитано этими чувствами, не исключая
тогда еще и дворянства, которому Государь посвятилъ особо
прочувствованную рѣчь. Михайловскій-Данилевскій удивляется,
что въ годовщину Бородина Александръ не посѣтилъ поля сра-
женія и не служилъ даже панихиды въ Москвѣ по убіеннымъ,
а, вмѣсто того, былъ на балу у графини Орловой-Чесменской
26 августа, что будто бы Государь не любилъ вспоминать Оте-
чественной войны вообще въ разговорахъ, а между тѣмъ ѣздилъ
изъ Вѣны на поля Ваграма и изъ Брюсселя въ Ватерло. Отно-
сительно бала у графини Орловой, надо сказать, что онъ былъ
не 26, а 24 августа; въ день же годовщины Бородина никакого
бала въ Москвѣ не было. Что же касается воспоминаній объ
Отечественной войнѣ, то въ высказанномъ Михайловскимъ мнѣніи
есть нѣкоторая доля правды, такъ какъ другія свидѣтельства под-
тверждаютъ это мнѣніе. Однако, мы затрудняемся сдѣлать по этому
поводу какое-либо заключеніе; возможно, что мысль о крово-
212
Библиотека"Руниверс"
пролитіи и столькихъ жертвахъ войны была непріятна впечатли-
тельному сердцу Александра Павловича. Въ день его тезоименитства
30 августа 1817 года послѣдовалъ указъ о М. М. Сперанскомъ
и Магницкомъ, вызвавшій величайшее недоумѣніе и смутившій
весьма многихъ.
„Передъ начатіемъ войны въ 1812 году, при самомъ отпра-
вленіи моемъ къ арміи, доведены были до свѣдѣнія моего обстоя-
тельства, важность коихъ принудила меня удалить отъ службы
тайнаго совѣтника Сперанскаго и дѣйствительнаго статскаго совѣт-
ника Магницкаго, къ чему во всякое другое время не присту-
пилъ бы я безъ точнаго изслѣдованія, которое, въ тогдашнихъ
обстоятельствахъ, дѣлалось невозможнымъ. По возвращеніи моемъ,
приступилъ я къ внимательному и строгому разсмотрѣнію по-
ступковъ ихъ и не нашелъ убѣдительныхъ причинъ къ подозрѣ-
ніямъ. Потому, желая преподать имъ способъ усердною службою
очистить себя въ полной мѣрѣ, всемилостивѣйше повелѣваю:
тайному совѣтнику Сперанскому быть пензенскимъ гражданскимъ
губернаторомъ, а дѣйствительному статскому совѣтнику Магниц-
кому воронежскимъ вице-губернаторомъ".
Какая-то иронія звучала въ соединеніи фамиліи Сперанскаго
съ этимъ Магницкимъ, слѣпымъ выполнителемъ всякаго „чего
изволите" и „какъ прикажете".
Какъ ни прискорбно сознаться для памяти Сперанскаго, но
проявленіе первой милости, послѣ пяти лѣтъ опалы, не обошлось
безъ содѣйствія Аракчеева, которому Сперанскій не только писалъ,
но и посѣтилъ его въ Грузинѣ, въ теченіе 1816 года. Объ этомъ
можно заключить изъ письма Михаила Михайловича отъ 28 мая
1820 г., находящагося въ числѣ прочихъ бумагъ Аракчеева въ
Архивѣ канцеляріи Военнаго министерства (№ 33): „Я иду прямымъ
путемъ и не озираюсь въ сторону, исполняю тѣмъ совѣтъ одного
добраго пустынника, еще въ 1816 году въ обители его, Грузинѣ, мнѣ
данный, и оправдываю его мнѣніе, всегда для меня драгоцѣнное".
213
Библиотека "Руниверс"
Выѣхавъ изъ Москвы 31 августа и посѣтивъ въ теченіе
путешествія вышеозначенные города, Государь остался въ Варшавѣ
немного болѣе двухъ недѣль (отъ 18 сентября до 5 октября
1817 г.), чтобы повидаться съ братомъ Константиномъ, обсудить
совмѣстно польскія дѣла, осмотрѣть войска. Его Величество все
время былъ въ отличномъ расположеніи духа. Въ томъ же 1817 году
состоялось бракосочетаніе великаго князя Николая Павловича съ
принцессой Шарлоттой Прусской, дочерью короля Фридриха-
Вильгельма Прусскаго, и закладка въ Москвѣ,, на Воробьевыхъ
горахъ, храма въ память Отечественной войны. Затѣмъ, въ
мартѣ 1818 года, изъ Москвы, Государь снова направился въ
Варшаву, гдѣ произнесъ знаменательную рѣчь при открытіи
перваго Польскаго сейма. Эта рѣчь, какъ видно, долго озабо-
чивала Александра и привлекала все его вниманіе. Шильдеръ
увѣряетъ, что только за два дня до произнесенія ея, Императоръ
призвалъ къ себѣ графа Каподистріа (Саро д’Ізігіа) *), привлечен-
наго съ 1816 года въ качествѣ статсъ-секретаря къ работамъ
по министерству иностранныхъ дѣлъ и помогавшаго гр. Нессель-
роде въ его занятіяхъ по этому вѣдомству. Оригинально, что
опять чужеземецъ, грекъ, былъ призванъ для такихъ сложныхъ
занятій, точно такъ же, какъ въ былое время—полякъ, князь Чарто-
рыжскій, при канцлерѣ А. Р. Воронцовѣ, въ началѣ царствованія.
Императрица Елисавета Алексѣевна дала такую характеристику
графа Каподистріа: „Се сотіе Саро д’Ізігіа езі ип сагасіёге дие ]е
пе риіз дёЬгоиіПег епсоге, таі^гё ди’іі іаіі дериіз Іоп^іетрз ип
оЬ|еі д’ёіиде роиг тоі. Риеідиеіоіз ]’аі сги у ѵоіг сіаіг еі ]е те
зепіаіз ѵгаітепі аііігёе а Іиі аѵес іоиіе Іа сопііапсе дие тёгііегаіі
ипе гёипіоп де іаіепіз еі де Ьеііез диаіііёз. Маіз іоиі а соир іі зе
ргёзепіе еп Іиі дез геѵегз диі сопігедізепі се дие ѵоиз аѵіег сги
") Въ т. III Сборника И. Русск. Ист. общества напечатанъ разсказъ графа Каподистріа:
„Арег^и бе та саггіёге роіііідие сіериіз 1798 рзци’а 1822", но приведеннаго ниже Шильде-
ромъ разговора тамъ не имѣется.
214
Библиотека"Руниверс"
зоіідетепі ёіаЫі, еі ѵоиз ёіез ге]еіё а сепі Ііеиез еп аггіёге. Веаисоир
сіе ііпеззе іаіі, ]е сгоіз, Іе іопд де се сагасіёге, еі Іе зоі зиг Іециеі
іі тагсЬе Іа іаѵогізе епсоге даѵапіа^е: с’езі сГаіІІеигз Іе сагасіёге
паііопаі §гес, еі де Іа ііпеззе а Іа диріісііё іі п’у а раз Іоіп. Ог, іі
п’у а раз де Ьаггіёге ріиз зйге роиг топ сагасіёге цие сеііе де Іа диріі-
сііё; рагіоиі ой ]е Іа ѵоіз, ]е т’аггёіе еі |е геіоигпе зиг тез раз" *).
Разсказъ, приведенный Шильдеромъ, слѣдующій: Государь,
призвавъ къ себѣ Каподистріа, сказалъ ему: „Вотъ моя рѣчь",
прочиталъ ее и, передавая графу, добавилъ: „Даю вамъ полное
право расположить фразы, согласно грамматикѣ, разставить точки
и запятыя, но не допущу другихъ измѣненій". Но Каподистріа,
исполнивъ порученіе, написалъ свой проектъ, не имѣвшій никакого
успѣха у Государя, который настоялъ оставить свой. Переводъ этой
рѣчи на русскій языкъ былъ сдѣланъ княземъ П. А. Вяземскимъ,
служившимъ тогда въ Варшавѣ въ канцеляріи Н. Н. Новосильцова.
Между тѣмъ, изъ переписки съ Кошелевымъ видно, что
единственнымъ вдохновителемъ и цензоромъ указанной рѣчи былъ
не кто иной, какъ Кошелевъ, что было тайной для современниковъ,
а также неизвѣстно и Шильдеру. Рѣчь была написана самимъ
Государемъ и прочитана въ засѣданіи сейма государственнымъ
секретаремъ на французскомъ языкѣ. Это одно изъ либеральнѣй-
шихъ произведеній, вышедшихъ изъ-подъ пера Александра Павло-
вича, гдѣ конституціонные принципы были поставлены въ основу
всего управленія Польскимъ королевствомъ. Очевидно, и здѣсь не
было и тѣни вліянія Аракчеева, или Шишкова, а скорѣе воспо-
минаніе Лагарповскихъ проповѣдей, отлично усвоенныхъ его вос-
пріимчивымъ ученикомъ.
Конечно, рѣчь привела въ восторгъ поляковъ, но была осу-
ждена въ Россіи и подверглась критикѣ цесаревича Константина,
хотя и засѣдавшаго въ польскомъ сеймѣ, въ качествѣ депутата
*) Великій Князь Николай Михаиловичъ, .Императрица Елисавета Алексѣевна', т. II, 645.
215
Библиотека"Руниверс"
отъ предмѣстья Варшавы, Праги, но никогда не сочувствовавшаго
вообще либеральнымъ началамъ. Изъ письма же Императора Але-
ксандра къ Кошелеву видно, что Государь остался очень доволенъ
и рѣчью, и сдѣланнымъ на поляковъ впечатлѣніемъ, объяснивъ
все это особенною милостью Божьяго Промысла. Но довольство
не раздѣлялось большинствомъ русскихъ, а особенно въ средѣ
военныхъ, гдѣ пребываніе Государя въ Варшавѣ и милостивое
вниманіе, оказанное полякамъ, вызывали критику и опасеніе за
будущее. Князь И. Ѳ. Паскевичъ повѣствуетъ въ своихъ запи-
скахъ, что какъ-то разъ во время этого пребыванія въ Варшавѣ,
въ присутствіи Милорадовича, гр. Остерманъ-Толстой на вопросъ
его, Паскевича: „Что изъ этого будетъ", отвѣтилъ: „А вотъ что
будетъ, что ты черезъ десять лѣтъ будешь ихъ штурмомъ брать".
Графъ Остерманъ ошибся лишь на три года въ предсказаніи *).
А. А. Закревскій сообщалъ П. Д. Киселеву: „Рѣчь Государя, на
сеймѣ говоренная, прекрасная, но послѣдствія для Россіи могутъ
быть ужаснѣйшія, что ты изъ смысла оной легко усмотришь" **).
Графъ Ростопчинъ писалъ графу С. Р. Воронцову: „...Ье бізсоигз
бе ГЕтрегеиг а Ѵагзоѵіе, зез ргёіёгепсез тагциёез аих роіопаіз
еі Гіпзоіепсе бе сеих-іа опі топіё Іез іёіез; без ]‘еипез §епз Іиі
бетапбепі Іа сопзіііиііоп. Тоиі сеіа йпіга раг Іе гепѵоі б’ипе
боихаіпе без ріиз Ьаѵагбз; саг оп заіі сгіег, таіз раз зе гёѵоііег,
еі іі п’у а цие Іез 1ап§иез диі з’іпзиг^епі. Оп ге^агбе сотте ипе
сопзіііиііоп Іа ІіЬегіё без раузапз, циі езі сопіге Іе ѵоеи бе Іа
поЫеззе, таіз оп пе ѵоибга раз гезігеіпбге зоп роиѵоіг еі зе теііге
зоиз Гетріге бе Іа ]изіісе еі бе Іа гаізоп" ***).
Также разсуждали и думали не только Ростопчинъ, Закревскій
и Остерманъ, но и Ермоловъ, и Киселевъ, и всѣ лучшіе русскіе
люди того времени.
*) Князь Щербатовъ, „Генералъ-фельдмаршалъ кн. Паскевичъ", 1888 г., Петербургъ.
**) Сборникъ И. Р. И. О., т. ЕХХѴІІІ, стр. 192. Шильдеръ, т. IV, стр. 95.
Архивъ князя Воронцова, книга VIII, стр. 363.
216
Библиотека "Руниверс"
Конечно, послѣ Варшавскаго пребыванія Александръ Павло-
вичъ не замедлилъ, 18 апрѣля 1818 г., посѣтить въ Пулавахъ
семью князя Чарторыжскаго. Это новое вниманіе Государя къ
князю Адаму едва ли загладило скрытую досаду, что другимъ
лицамъ, а не ему, было суждено играть выдающуюся роль въ
новомъ королевствѣ, но самолюбіе тщеславнаго пана все же
получило удовлетвореніе. Затѣмъ Государь направился въ длинное
путешествіе по югу Россіи; начавъ съ Бессарабіи, онъ чрезъ
Тирасполь, пріѣхалъ въ Одессу. По дорогѣ къ нему присоединился
гр. Аракчеевъ, вернувшійся съ осмотра военныхъ поселеній. Въ
Одессѣ произошло увольненіе Беннигсена отъ должности главноко-
мандующаго второй арміей и замѣна его фельдмаршаломъ кн. Вит-
генштейномъ. Управленіе Новороссійскимъ краемъ находилось
въ рукахъ графа Ланжерона, преемника герцога Ришельё *),
который проявлялъ не меньше рвенія, чѣмъ его предшественникъ,
но не обладалъ его дарованіями. Тѣмъ не менѣе, оба француза
сдѣлали много для города Одессы, оставили по себѣ добрую
память и очень облегчили задачу будущему благодѣтелю этого
края, графу М. С. Воронцову, находившемуся тогда еще во
Франціи съ оккупаціонными корпусами * **).
Покинувъ Одессу, Государь послѣдовательно посѣтилъ Возне-
сенскъ, Николаевъ, Херсонъ, Перекопъ, Симферополь, Керчь, весь
южный берегъ Крыма, Байдарскую долину и Севастополь, гдѣ
осмотрѣлъ сперва военныя поселенія графа Витта, потомъ флотъ,
дивился прелестямъ Крымскаго побережья, посѣщая живописные
монастыри, и, наконецъ, въ Севастополѣ осматривалъ строящіяся
укрѣпленія и сдѣлалъ смотръ Черноморскому флоту. Послѣ деся-
тидневнаго путешествія по Крыму, путь былъ взятъ изъ Перекопа
-) Изъ Одессы Императоръ Александръ съ фельдъегеремъ послалъ въ Парижъ знаки
ордена св. Андрея Первозваннаго герцогу Ришельё въ благодарность за время его правленія.
**) Приблизительно въ это время скончался фельдмаршалъ Барклай, а командованіе
1-й арміей перешло къ генералу Ф. В. Сакенъ.
217
Библиотека "Руниверс"
на Новочеркасскъ, Таганрогъ, Ростовъ, Нахичевань и затѣмъ
чрезъ Воронежъ, Липецкъ и Рязань; 1 іюня Его Величество
вернулся въ Москву, оставшись отмѣнно доволенъ всѣмъ видѣн-
нымъ. Здѣсь произошла встрѣча короля прусскаго 3 іюня, затѣмъ
съ гостями дворъ переѣхалъ въ Царское Село и Петергофъ, гдѣ
были устроены всякія увеселенія до отъѣзда короля въ Берлинъ
(5 іюля), а 27 августа Государь выѣхалъ за границу, чтобы слѣ-
довать на конгрессъ въ Аахенъ. Въ Берлинѣ, конечно, была оста-
новка для свиданія съ прусской королевской семьей, и здѣсь
Государь имѣлъ продолжительныя бесѣды на религіозныя темы
съ прусскимъ епископомъ Эйлертомъ; бесѣда эта сдѣлала обоюдно
большое впечатлѣніе на собесѣдниковъ. Эйлертъ услыхалъ впервые
изъ устъ Русскаго Государя развитіе идеи Священнаго союза и
откровеніе по поводу той нравственной метаморфозы, которая
произошла въ чувствахъ Александра. Нѣмецкій епископъ былъ
глубоко пораженъ и удовлетворенъ разговорами съ Русскимъ
Царемъ, что отразилось въ его показаніяхъ впослѣдствіи, гдѣ
онъ выразился, говоря про Государя, что „ег зргасѣ тіі огіеп-
іаІізсЬег Ве§еІ8Іегип§“.
Очевидно, епископъ поспѣшилъ подѣлиться впечатлѣніями
съ Фридрихомъ-Вильгельмомъ, который посовѣтовалъ ему неме-
дленно все слышанное записать для назиданія потомства, что Эй-
лертъ и сдѣлалъ. Между тѣмъ обаятельная личность Русскаго
Императора не только интересовала, но и пугала извѣстную часть
австро-нѣмецкаго общественнаго мнѣнія. Нѣкоторые германскіе
мыслители и военные волновались при мысли, что, избавившись
отъ ига Наполеона, легко попасть въ сѣти побѣдоносной Россіи
и ея повелителя, съ его либеральными заигрываніями съ сынами
революціи, для привлеченія ихъ на дѣло общаго христіанскаго
блага. Особенно въ Австріи, князь Меттернихъ подозрительно
относился къ политическимъ ходамъ Александра на почвѣ Свя-
щеннаго союза, желавшаго привлечь и мелкія государства къ
218
Библиотека"Руниверс"
этому союзу, что вовсе не входило въ планы австрійскаго каби-
нета. Выразителемъ мыслей Меттерниха служилъ извѣстный по-
литическій пройдоха Генцъ (Оепіг), записавшій много интереснаго
изъ эпизодовъ той эпохи. Генцъ весьма мѣтко подмѣчалъ по-
литику Императора Александра, но не могъ отдѣлаться въ су-
жденіяхъ отъ вліянія своего покровителя—Меттерниха.
Вотъ что писалъ Генцъ въ тѣ дни о нашемъ Государѣ:
„Русскій Императоръ есть единственный государь, который
въ состояніи осуществить самыя обширныя предпріятія. Онъ въ
челѣ единственной въ Европѣ арміи, которою можно располагать.
Ничто не устоитъ передъ ударомъ этой арміи. Никакія препят-
ствія, останавливающія другихъ государей, для него не существуютъ,
какъ, напримѣръ, конституціонныя формы, общественное мнѣніе
и прочее. Задуманное нынче онъ можетъ осуществить завтра.
„Говорятъ, что онъ непроницаемъ, и, однако, всѣ позволяютъ
себѣ судить объ его намѣреніяхъ. Онъ чрезвычайно дорожитъ доб-
рымъ о себѣ мнѣніемъ, быть-можетъ болѣе, чѣмъ собственно такъ
называемой славой. Названія умиротворителя, покровителя сла-
быхъ, возстановителя своей имперіи имѣютъ для него болѣе пре-
лести, чѣмъ названіе завоевателя. Религіозное чувство, въ кото-
ромъ нѣтъ никакого притворства, съ нѣкотораго времени сильно
владѣетъ его душой и подчиняетъ себѣ всѣ другія чувства. Госу-
дарь, въ которомъ добро и зло перемѣшаны такимъ удивитель-
нымъ образомъ, долженъ необходимо подавать поводъ къ боль-
шимъ подозрѣніямъ, и безразсудно было бы утверждать, какъ онъ
поступитъ въ томъ или другомъ случаѣ. Но когда я его вижу въ
отношеніяхъ данныхъ и положительныхъ, то, мнѣ кажется, не
будетъ безразсуднымъ предположить, что онъ сдѣлаетъ и чего
онъ не сдѣлаетъ.
„Онъ смотритъ на себя, какъ на основателя Европейской
федераціи, и хотѣлъ бы, чтобы на него смотрѣли, какъ на ея
вождя. Въ продолженіе двухъ лѣтъ (1816—1818) онъ не написалъ
219
Библиотека "Руниверс"
ни одного мемуара, ни одной дипломатической бумаги, гдѣ бы
эта система ни была представлена славою вѣка и спасеніемъ міра.
Возможно ли, чтобы послѣ того передъ общественнымъ мнѣніемъ,
которое онъ уважаетъ и котораго боится, передъ религіей, которую
онъ чтитъ, онъ бросился въ предпріятія несправедливыя для разруше-
нія дѣла, отъ котораго онъ ждетъ для себя безсмертія? Если
многіе думаютъ, что все это съ его стороны комедія, то я по-
прошу доказательствъ..."
Нельзя отказать Генцу въ большой дозѣ наблюдательности,
многое схвачено вѣрно и мѣтко.
16 сентября 1818 года Императоръ Александръ прибылъ въ
Аахенъ, гдѣ уже находились его союзники, императоръ Францъ
и король Фридрихъ-Вильгельмъ. Тутъ обнаружились съ самаго
начала различные принципы, выраженные державами. Россія настаи-
вала на идеѣ общаго, великаго союза, основаннаго на братствѣ
народовъ и на христіанствѣ, къ которому должны бы были при-
мкнуть всѣ государства Европы; Австрія и Англія желали сохране-
нія лишь союза четырехъ первоначальныхъ державъ, то-есть ихъ
самихъ, Россіи и Пруссіи.
С. М. Соловьевъ, описывая Аахенскій конгрессъ, говоритъ:
„Обнаружилась тѣсная связь между кабинетами Лондонскимъ и
Вѣнскимъ; главною причиною этой связи были ревность, страхъ,
возбужденные колоссальнымъ величіемъ Россіи, вмѣшательствомъ
ея кабинета во всѣ европейскія отношенія. Было замѣчено съ
русской стороны, что Англія и Австрія стремились, во-первыхъ,
чтобъ держать Францію въ продолжительномъ несовершеннолѣтіи;
во-вторыхъ, слѣдовать той же политикѣ и относительно Испаніи;
въ-третьихъ, держать Нидерланды и Португалію въ зависимости
отъ Англіи; въ-четвертыхъ, государства Итальянскія держать въ
такой же зависимости отъ Австріи; въ-пятыхъ, вооружить гер-
манскую конфедерацію для удержанія Россіи въ завоевательныхъ
замыслахъ; въ-шестыхъ, установить прямыя сношенія между Гер-
220
Библиотека"Руниверс”
маніею и Оттоманскою Портою, съ цѣлью дѣйствовать на Россію,
не нарушая, повидимому, четверного союза; въ-седьмыхъ, вмѣши-
ваться въ отношенія сѣверныхъ государствъ; въ-восьмыхъ, вмѣши-
ваться также въ отношенія Россіи къ Персіи и Турціи" *).
Но опасенія князя Меттерниха и Касльри не оправдались.
Какъ они оба ни старались подмѣтить въ Александрѣ коварные
замыслы, имъ не удалось на этотъ разъ уличить Русскаго Госу-
даря въ коварствѣ. Тѣмъ не менѣе, князь Меттернихъ, успокоив-
шись насчетъ замысловъ самого Государя, продолжалъ безпо-
коиться, потому что у него твердо засѣло въ головѣ и сложился
вполнѣ опредѣленный взглядъ, что Россія и завоевательная поли-
тика—понятія нераздѣльныя. Тогда вся подозрительность австрій-
скаго канцлера сосредоточилась на строгомъ наблюденіи за дѣй-
ствіями русскихъ агентовъ, которыми кишѣла въ тѣ года и Ав-
стрія, и Германія. Собственно говоря, торжествовалъ только въ
полной мѣрѣ наблюдательный Генцъ, записавшій слѣдующее: „Всѣ
безпокойства исчезли... Императоръ Александръ изложилъ свои
чувства и свои политическіе виды съ удивительною искренностью,
ясностью и точностью. Узнали, что онъ не имѣлъ никогда ни
малѣйшаго расположенія сближаться съ Фракціею насчетъ своихъ
тѣсныхъ сношеній съ союзниками, что онъ считаетъ преступле-
ніемъ, измѣною противъ Европы одну мысль о разрушеніи чет-
верного союза; что онъ желаетъ сохраненія мира, договоровъ,
поддержанія системы, которой три года слѣдуютъ великія дер-
жавы. Эти рѣчи, подкрѣпляемыя выраженіями самаго благороднаго
энтузіазма къ общему благу, нравственности, религіи, чести, ко
всему, что есть самаго возвышеннаго въ дѣлахъ человѣческихъ,
произвели впечатлѣніе самое быстрое и могущественное. Исчезли
боязнь и недоумѣніе. Поздравляли себя съ тѣмъ, что не отказа-
лись отъ конгресса, который приносилъ величайшую пользу
*) Императоръ Александръ I, политика-дипломатія. Петербургъ, 1877 г.
221
Библиотека "Руниверс"
Европѣ уже тѣмъ однимъ, что повелъ къ этимъ объясненіямъ.
Императоръ Александръ остался вѣренъ своимъ заявленіямъ. Его
поведеніе во все время конференціи отличалось мудростью, добро-
совѣстностью, умѣренностью. Исторія Аахенскаго конгресса сосре-
доточивается около его Августѣйшей особы; онъ былъ его двига-
телемъ, направителемъ, героемъ".
Одной изъ задачъ Аахенскаго конгресса было также разрѣ-
шеніе вопроса относительно участія Франціи въ дѣлахъ Священ-
наго союза. Согласно настояніямъ Русскаго Императора, Франція,
наконецъ, освобождалась отъ опеки четырехъ державъ, и иностран-
ныя войска получили приказаніе очистить ея территорію. Но и
здѣсь, Англія и Австрія дѣлали всевозможныя затрудненія, не
желая, чтобы Франція присоединилась къ прочимъ союзнымъ госу-
дарствамъ, для рѣшенія европейскихъ дѣлъ. Относительно буду-
щихъ конгрессовъ, мысль о періодическихъ ихъ созывахъ была
оставлена, а рѣшено собираться по мѣрѣ надобности и согласно
обстоятельствамъ. По окончаніи конгресса, Александръ Павловичъ
поѣхалъ во Францію, чтобы сдѣлать смотръ русскимъ войскамъ
въ Валансьеннѣ и Мобёжѣ и навѣстить короля Людовика XVIII.
Пребываніе Государя въ Парижѣ на этотъ разъ было самое кратко-
временное, и оттуда Его Величество вернулся опять въ Аахенъ;
когда дѣла на конгрессѣ приближались къ концу, Государь по-
сѣтилъ сестру Анну Павловну въ Брюсселѣ, супругу свою въ
Карлсруэ и матушку въ Штутгартѣ, оттуда поѣздка продолжилась
въ Веймаръ къ сестрѣ Маріи и чрезъ Богемію въ Вѣну, гдѣ
пребываніе ограничилось всего десятью днями.
Изъ Вѣны послѣдовало'возвращеніе въ Россію, черезъ Оль-
мюцъ, Тешенъ, Ланхутъ, Сеняву, гдѣ была остановка въ лонѣ
семьи князя Чарторыжскаго и изліяніе обычныхъ формъ вѣжли-
вости къ родителямъ князя Адама. Потомъ путь Высочайшаго слѣ-
дованія шелъ на крѣпость Замостье, Брестъ-Литовскъ и Минскъ.
Въ предѣлахъ Польскаго королевства Государя сопровождалъ
222
Библиотека "Руниверс"
цесаревичъ Константинъ, а 22 декабря Его Величество вернулся
въ Царское. Почти одновременно возвратилась изъ-за границы
Императрица-мать. Вскорѣ пришло извѣстіе о внезапной кон-
чинѣ жизнерадостной великой княгини Екатерины Павловны, скон-
чавшейся отъ послѣдствій простуды послѣ рожистаго воспаленія
28 декабря 1818 года.
Эта потеря глубоко потрясла державнаго брата усопшей, съ
которой онъ былъ особенно друженъ и относился къ ней болѣе
любовно, чѣмъ къ прочимъ сестрамъ. Лѣтомъ 1819 года совер-
шилась новая поѣздка по Россіи. На этотъ разъ Государь посѣ-
тилъ сѣверную часть имперіи, съ совсѣмъ ограниченной свитой,
такъ какъ, кромѣ князя П. М. Волконскаго, его сопровождали
только врачъ Вилліе и фельдъегерь Соломка. Александръ Павло-
вичъ иногда тяготился всякимъ лишнимъ лицомъ во время
путешествій; онъ стремился уединяться, если былъ озабоченъ
или чѣмъ-либо разстроенъ, часто предпочиталъ быть съ такими
людьми, при которыхъ онъ могъ вовсе не стѣсняться. Въ данномъ
случаѣ такъ и было, потому что онъ грустилъ по скончавшейся
Екатеринѣ Павловнѣ и намѣренно искалъ другихъ впечатлѣній
и уединенія. Потому странно, что Шильдеръ старается подчерк-
нуть исключеніе изъ поѣздки флигель-адъютанта Михайловскаго-
Данилевскаго. „На этотъ разъ", говоритъ историкъ Александра,
„Михайловскій-Данилевскій не участвовалъ въ путешествіи; завист-
никамъ и недоброжелателямъ его удалось, наконецъ, съ успѣхомъ
оклеветать и отстранить многолѣтняго спутника Государя отъ
непосредственной близости къ монарху".
Такое освѣщеніе только даетъ поводъ къ историческимъ
неточностямъ и недоразумѣніямъ. Смѣемъ завѣрить, что никогда
Михайловскій-Данилевскій не былъ ни довѣреннымъ лицомъ, ни
особенно отличаемымъ флигель-адъютантомъ; едва ли онъ могъ
имѣть даже завистниковъ, потому что нечему было и завидовать, а
Государь относился къ нему привѣтливо, какъ къ прочимъ лицамъ
223
Библиотека "Руниверс"
свиты, но вполнѣ безразлично. Вся дальнѣйшая тирада Шильдера
на трехъ страницахъ заимствована цѣликомъ изъ записокъ Ми-
хайловскаго и доказываетъ лишь малоправдоподобную болтовню
ихъ автора. Если бы все это относилось до Аракчеева, котораго
тоже не удостоили взять въ путешествіе, то это было бы еще
понятно, но зачѣмъ было распространяться о мнимой опалѣ такой
третьестепенной личности, какъ Михайловскій, мы недоумѣваемъ.
Предпринятый путь шелъ чрезъ рѣдко посѣщаемыя мѣст-
ности, чрезъ Лодейное поле, Вытегру и Каргополь на Архан-
гельскъ *). Поражаетъ скорость ѣзды для тѣхъ временъ: Го-
сударь, выѣхавъ изъ Царскаго Села 23 іюля, 28 былъ уже въ
Архангельскѣ; затѣмъ Его Величество посѣтилъ Петрозаводскъ,
Олонецъ и переѣхалъ въ Финляндію, осмотрѣвъ такія малолюдныя
мѣста, какъ Сердоболь, Куопіо, Каяны, Улеаборгъ и даже Торнео.
Настроеніе Государя было все время самое благодушное и
привѣтливое, очаровавшее одинаково какъ жителей сѣверныхъ
окраинъ, такъ и обитателей Финляндіи. Несмотря на отсутствіе юр-
каго Михайловскаго-Данилевскаго, путешествіе это было описано
и издано капитаномъ главнаго штаба финляндскихъ войскъ Грип-
пенбергомъ и составляетъ теперь библіографическую рѣдкость **).
Насколько странствованіе въ Архангельскъ и Олонецкую гу-
бернію совершено было быстро, настолько осмотръ Финляндіи
продолжался сравнительно долго; Александръ Павловичъ вкушалъ
*) Посѣщеніе Архангельска ознаменовалось различными милостями; между прочимъ, кре-
стьянамъ уѣздовъ Архангельскаго, Кемскаго и Кольскаго прощено 67/т. рублей разнаго рода
недоимокъ. На населеніе посѣщеніе Государя произвело тѣмъ большее впечатлѣніе, что болѣе
ста лѣтъ, со времени Петра Великаго (1694 г.), русскіе государи не бывали въ этой мѣстности.
**) „Описаніе путешествія Императора Александра I изъ станціи Нисселэ въ городъ
Каяну во время послѣдняго вояжа Его Величества въ Великое Княжество Финляндское лѣтомъ
1819 года“, изданное Севастьяномъ Гриппенбергомъ. С.-Петербургъ, 1828 г.
О пребываніи Государя въ сѣверномъ краѣ существуетъ брошюра: „О Высочайшихъ
посѣщеніяхъ Олонецкой губерніи Августѣйшими особами въ XIX столѣтіи. Петрозаводскъ, 1877.
Есть также литографія: Государь Императоръ Александръ I на Валаамѣ въ августѣ 1819 г.
Царское Село, 1858 г.
224
Библиотека "Руниверс"

Библиотека "Руниверс"
всѣ прелести суроваго ландшафта этого края и наслаждался ти-
шиной и величіемъ финляндской природы. Возвратившись въ
Петербургъ всего на нѣсколько дней, 6 сентября Государь отбылъ
въ новгородскія военныя поселенія, а оттуда въ Варшаву, гдѣ
его присутствіе потребовалось вслѣдствіе крупныхъ недоразумѣ-
ній между Новосильцовымъ и княземъ Чарторыжскимъ, а также
неудовольствій противъ управленія цесаревича Константина. Во-
обще, дѣла въ новосозданномъ Польскомъ королевствѣ шли далеко
не успѣшно, и новые порядки мало удовлетворяли поляковъ, а
со стороны русскихъ, самыхъ различныхъ направленій, слышалось
одно порицаніе чрезмѣрному довѣрію Государя, оказанному поля-
камъ. Несмотря на всеобщую критику, на увѣщанія Н. М. Ка-
рамзина, представившаго отдѣльную записку: „Мнѣніе русскаго
гражданина" о дѣлахъ польскихъ, Александръ продолжалъ слѣ-
довать по намѣченному имъ пути. Кромѣ того, въ Варшавѣ за-
сѣдала особая комиссія подъ предсѣдательствомъ Новосильцева,
образованная послѣ сейма 1818 года, которой была поручена
разработка проекта конституціи для русскаго государства. Ново-
сильцовъ призвалъ къ этому дѣлу иностраннаго юриста, фран-
цуза Дешанъ (ОезсЬатрз), оказавшагося не на высотѣ поручен-
наго ему сотрудничества. Переложеніе на русскій языкъ дано
было князю П. А. Вяземскому, а самый проектъ удостоился
громкаго наименованія „Государственной уставной грамоты Рос-
сійской Имперіи". Князь Вяземскій, имѣвшій случай лично докла-
дывать о ходѣ работъ Государю, свидѣтельствуетъ въ своихъ
воспоминаніяхъ, что Александръ Павловичъ показывалъ большой
интересъ къ этому дѣлу, что „Государь надѣется привести не-
премѣнно это дѣло къ желанному окончанію, что на эту пору
одинъ недостатокъ въ деньгахъ, потребныхъ для подобнаго госу-
дарственнаго оборота, замедляетъ приведеніе въ дѣйствіе мысли,
для него священной; что онъ знаетъ, сколько преобразованіе
сіе встрѣтитъ затрудненій, препятствій, противорѣчій въ людяхъ",
Библиотека"Руниверс"
и т. д. *). Свидѣтельство князя П. А. Вяземскаго, конечно, важно,
но едва ли Государь имѣлъ серьезное намѣреніе довести свою
мысль до конца, если вспомнить работы на ту же тему комиссій
Розенкампфа, потомъ Сперанскаго и снова того же Розенкампфа,
которыя, дѣйствительно, собирались и засѣдали, но не имѣли ни
малѣйшаго практическаго результата и, собственно говоря, мало
интересовали Государя при его тогдашнемъ расположеніи духа.
Извѣстно, насколько въ разговорахъ Императоръ Александръ
умѣлъ обворожить собесѣдника, такъ было и съ княземъ П. А.
Вяземскимъ и съ исторіографомъ Карамзинымъ, и со всѣми тѣми,
которые получали Высочайшія аудіенціи. Но, повторяемъ, раз-
говоры одно, а проведеніе ихъ въ жизнь другое, а въ тѣ дни
только два вопроса возбуждали интересъ не наружный, а поло-
жительный въ мысляхъ Государя: бесѣды на религіозныя темы
и военныя поселенія, къ которымъ мы вернемся скоро. Конечно,
современники становились втупикъ отъ самыхъ неожиданныхъ
мѣропріятій и рѣшеній, а потому и получалась не только путаница
въ настроеніи общественнаго мнѣнія, но и полная расшатанность
въ дѣйствіяхъ правительственныхъ органовъ. Не мудрено, что
срывались такія бесѣды, какъ, напримѣръ, съ Карамзинымъ, гдѣ,
потерявъ терпѣніе, исторіографъ могъ говорить Государю: „8іге,
ѵоиз аѵег Ьеаисоир сГаптоиг-ргорге... Ле пе сгаіпз гіеп. Моиз зоттез
іоиз ё^аих йеѵапі Оіеи. Се дие ]е ѵоиз біз, ]е Гаигаіз сііі а ѵоіге
рёге... (Сомнѣваемся въ этомъ.) 8іге, ]е тёргізе Іез ІіЬёгаІізіез ди }оиг;
]е п’аіте дие Іа ІіЬегіё, ди’аисип іугап пе реиі т’біег... Ле пе
бетапде ріиз ѵоіге Ьіепѵеіііапсе. Ле ѵоиз рагіе реиі-ёіге роиг Іа дегпіёге
іоіз“ (29 дек. 1819 г.) **). И что же? Александръ выслушивалъ
и такія тирады одинаково терпѣливо, благодушно улыбаясь, и,
какъ свидѣтельствуетъ тотъ же Карамзинъ, „онъ не требовалъ
«) См. Шильдеръ, Александръ I, т. IV, стр. 151 и 152.
См. Русскій Архивъ, № 8, 1911 г.—Н. М. Карамзинъ (по поводу памятника ему
въ селѣ Остафьевѣ).
226
Библиотека "Руниверс"
моихъ совѣтовъ, однакоже, слушалъ ихъ, хотя имъ, большею
частью, и не слѣдовалъ"... Въ данномъ случаѣ Карамзинъ считалъ
своимъ долгомъ говорить правду въ глаза царю, какъ русскій
человѣкъ, и дѣлалъ это безстрашно. Однако, и Карамзинъ не
зналъ характера вѣнценосца, потому что тогда врядъ ли онъ терялъ
бы время на подобныя откровенія, ничего не дававшія для пользы
дѣла. Непослѣдовательность Александра касалась не только однихъ
дѣлъ благоустройства Россіи, но и выражалась въ назначеніяхъ,
изъ которыхъ одни были удачны, но поражали неожиданностью, а
другія ничѣмъ не могли быть объяснены. Къ первому роду мы от-
несли уже отправленіе Ермолова на Кавказъ въ 1816 году, а теперь
посылка М. М. Сперанскаго генералъ - губернаторомъ въ Сибирь
(вмѣсто зловреднаго И. Б. Пестеля), при весьма лестномъ письмѣ,
вполнѣ обѣлившемъ павшаго любимца; ко второму назначенія
генерала Меллера-Закомельскаго, а потомъ А. И. Татищева воен-
ными министрами, не обладавшихъ никакими особенными каче-
ствами по опытности или дарованіямъ. Вмѣсто умершаго Козода-
влева (1819 г.), министромъ внутреннихъ дѣлъ снова былъ назна-
ченъ графъ В. П. Кочубей, одинъ изъ самыхъ ревностныхъ но-
ваторовъ начала царствованія, но почти уже отказавшійся отъ ли-
беральныхъ увлеченій и сумѣвшій ладить даже съ Аракчеевымъ,
о чемъ свидѣтельствуетъ ихъ переписка.
Министерство полиціи съ кончиной С. К. Вязьмитинова (пре-
емника Балашова) было упразднено, а полицейскія дѣла перешли
въ вѣдѣніе министерства внутреннихъ дѣлъ, отъ котораго от-
палъ департаментъ мануфактуръ и внутренней торговли, присо-
единенный къ министерству финансовъ. Въ то же время посѣтили
Россію англійскіе квэкеры Алленъ и Грилле, представленные еще
въ 1815 году Государю въ Лондонѣ, а теперь имъ любезно
принятые въ русской столицѣ; они были также приняты митро-
политомъ Михаиломъ, епископомъ Филаретомъ и княземъ А. Н.
Голицынымъ. Квэкеры были тронуты и остались весьма довольны
227
Библиотека"Руниверс"
посѣщеніемъ Россіи. Одновременно произошли крупные безпо-
рядки въ военныхъ поселеніяхъ, въ Чугуевѣ, которые были быстро
прекращены желѣзнымъ графомъ Алексѣемъ Андреевичемъ и его
исполнительными помощниками.
1818 и 1819 годы, такимъ образомъ, ознаменовались цѣлой
серіей самыхъ разнообразныхъ и противоположныхъ событій. Чего
только не произошло за эти два года: посѣщеніе Варшавы и
знаменательная рѣчь Государя при открытіи сейма, Аахенскій кон-
грессъ, возвращеніе русскаго оккупаціоннаго корпуса изъ предѣловъ
Франціи, поѣздки Его Величества по Польшѣ, на югъ Россіи и
въ Крымъ, пребываніе въ Москвѣ и Варшавѣ, путешествія по
сѣвернымъ окраинамъ и Финляндіи, наконецъ, всякія новыя на-
значенія и образованіе комиссіи съ самыми обширными затѣями.
Эта горячка по всѣмъ отраслямъ внутренней и внѣшней политики
поражаетъ и невольно наводитъ на грустныя мысли. Душевное
безпокойство Русскаго Государя передавалось и подданнымъ, и
даже чужеземцамъ. Повидимому, Александръ Павловичъ поставилъ
въ основу всѣхъ мѣропріятій то религіозное откровеніе, которое,
по его понятіямъ, освѣтило его умъ и сердце, не только какъ
человѣка, но и какъ правителя. Согласно такому убѣжденію, про-
водились идеи внѣшней политики: возстановленіе царства Поль-
скаго на самыхъ либеральныхъ началахъ; покровительство мисти-
цизму, сектантству, квэкерамъ... но какъ сопоставить съ выше-
приведенными вожделѣніями какой-то нервный интересъ къ воен-
нымъ поселеніямъ, интересъ, затемнявшій все остальное по дѣламъ
внутренняго управленія и не ослабѣвавшій до самой кончины
Александра. Какъ это ни странно, но мы склонны видѣть связь между
идеей устройства военныхъ поселеній и религіознымъ настроеніемъ
Благословеннаго монарха. Вѣдь основой введенія такого рода посе-
леній было желаніе облегчить участь солдатъ въ мирное время, дать
имъ возможность жить съ семьями, надѣлить ихъ земельной соб-
ственностью, другими словами, самая мысль была высоко гуманная,
228
Библиотека "Руниверс"
пропитанная великодушными стремленіями. Чтеніе Библіи и свящ.
писанія, столь усердное и постоянное послѣ годины Отечественной
войны, вошло въ плоть и кровь, и стало любимымъ препрово-
жденіемъ времени въ свободныя минуты Императора Александра *).
Поэтому кажущаяся неправдоподобность нашего предположенія
является въ дѣйствительности логическимъ послѣдствіемъ тѣхъ
думъ, которыя невольно должны были приходить на умъ Государю
и волновать его душу. Разъ Александръ рѣшилъ произвести на
дѣлѣ опытъ военныхъ поселеній, то и дальнѣйшее его упорство
въ осуществленіи этой мѣры вовсе не надо объяснять однимъ
упрямствомъ, но послѣдствіемъ строго обдуманнаго плана. Возможно
также, какъ говоритъ Шильдеръ, что статья генерала Сервана
(Бегѵап): „8иг Іез іогсез ігопііёгез дез ёіаіз" могла породить перво-
начальную мысль о военныхъ поселеніяхъ. Но это одна догадка
почтеннаго историка, основанная на томъ, что на поляхъ этой
брошюры Его Величество „начерталъ свои мысли о поселеніи на-
шей арміи". Вполнѣ правдоподобно, что брошюра Сервана усу-
губила намѣренія Государя, но едва ли она была источникомъ
самаго преобразованія. Шильдеръ, съ грустью въ сердцѣ, долженъ
согласиться, что сама мысль неотъемлемо принадлежала Александру
Павловичу, а не Аракчееву, но для утѣшенія самого себя исто-
ріографъ говоритъ, что „документальныхъ доказательствъ о несо-
чувствіи Аракчеева" не удалось найти. Между тѣмъ они имѣются
въ воспоминаніяхъ современниковъ и сотрудниковъ графа Алексѣя
Андреевича. Покойный Дубровинъ, знатокъ этой эпохи, писалъ:
„Всѣмъ было извѣстно, что многія лица, стоявшія во главѣ админи-
страціи, въ томъ числѣ и графъ Аракчеевъ, были противъ устрой-
ства военныхъ поселеній; что Аракчеевъ предлагалъ сократить
*) Еще въ 1815 году князь Меттернихъ въ письмѣ къ императору Францу сдѣлалъ
такую характеристику Александра Павловича: „II езі іпсараЫе де регзёѵёгег дапз Іе тёте
огдге д’ідёез.... Вериіз 1815, Аіехапдге а диійё Іе іасоЬіпізте роиг зе ]еіег дапз Іе тузіісізте....
Аиіоигд’Ьиі, Іез Вгоііз де ГЬотте опі іаіі ріасе аих Іесіигез де Іа ВіЫе.
229
Библиотека "Руниверс"
срокъ службы нижнимъ чинамъ, назначивъ его, вмѣсто 25-лѣтняго,
восьмилѣтнимъ, и тѣмъ усилить контингентъ арміи" *).
Совершенно вѣрно замѣчаетъ А. А. Кизеветтеръ: „И вопреки
распространенному мнѣнію о томъ, что Александръ по слабости
характера уступилъ вліянію Аракчеева, отказываясь отъ собствен-
ныхъ плановъ, на самомъ дѣлѣ Аракчеевъ съ его военными по-
селеніями самъ входилъ цѣликомъ въ эти планы царственнаго меч-
тателя, умѣвшаго, какъ никто, связывать въ своихъ фантазіяхъ
самые противоположные элементы. Извѣстно, что мысль о воен-
ныхъ поселеніяхъ принадлежала лично Александру, и Аракчеевъ,
не одобрявшій этой мысли и возражавшій противъ нея, сталъ во
главѣ военныхъ поселеній только изъ угожденія волѣ Государя" **).
Далѣе Шильдеръ картинно рисуетъ создавшееся положеніе:
„Тщетно", говоритъ онъ, „насильно облагодѣтельствованные кре-
стьяне сочиняли впослѣдствіи просьбы Царю „о защитѣ хрещен-
наго народа отъ Аракчеева", тщетно нѣкоторыя приближенныя
лица осмѣливались возражать противъ учрежденія поселеній, Але-
ксандръ оставался неумолимъ и сказалъ, что „они будутъ во что
бы то ни стало, хотя бы пришлось уложить трупами дорогу отъ
Петербурга до Чудова". Въ другомъ случаѣ Александръ сказалъ:
„Таі бё)а шаіё без сЬозез Ьіеп ріиз біѣісііез еі ]е ѵеих ёіге оЬёі
бапз се11е-сі“. Вышеприведенныя слова Государя мало правдо-
подобны, особенно первая цитата, неизвѣстно откуда взятая исто-
рикомъ. Относительно второй въ примѣчаніи сказано: „Игезбе-
пег ЗіааізагсЬіѵ: депеша изъ Петербурга отъ 30 октября 1817 года".
Опять приходится отмѣтить, что такого рода анонимныя свидѣ-
тельства только затемняютъ суть дѣла; вѣдь Александру не были
присущи рѣзкости, особенно въ словахъ, и едва ли онъ могъ
кого-либо увѣрять, что „онъ трупами уложитъ дорогу", выра-
*) См. Русская Старина, Апрѣль, 1904, стр. 15.
руССкая Мысль, 1910 г., статья А. Кизеветтера: „Аракчеевъ".
230
Библиотека "Руниверс"
женіе столь мало соотвѣтственное его характеру, а что касается
иностраннаго корреспондента, то, вѣроятно, онъ сообщилъ въ
Дрезденъ слышанную имъ сплетню.
Между тѣмъ, военныя поселенія вводились исподволь, годами и
весьма осторожно, хотя Государь и придерживался строго обдуман-
ной системы. Первый опытъ былъ сдѣланъ еще въ формѣ указа отъ
5 августа 1815 года къ новгородскому губернатору съ повелѣ-
ніемъ расположить второй батальонъ гренадерскаго графа Аракчеева
полка на рѣкѣ Волховѣ, въ Высоцкой волости, Новгородскаго
уѣзда. Для этой цѣли солдатами были вырублены обширные
лѣса, сами они размѣщены по деревнямъ крестьянъ, обращен-
ныхъ въ военныхъ поселянъ, и приступлено къ постройкѣ проч-
ныхъ домовъ для житья, извѣстнаго типа, сохранившихся и
донынѣ тамъ, гдѣ были военныя поселенія. Графу Аракчееву
было поручено неотступно наблюдать за новымъ дѣломъ' и за
постройками, что графъ и исполнялъ добросовѣстно и аккуратно,
донося Государю о всѣхъ мелочахъ предпринятыхъ работъ. Этотъ
первый опытъ со вторымъ батальономъ Елецкаго графа Аракчеева
полка послужилъ основнымъ типомъ для всѣхъ послѣдующихъ
поселеній, открытыхъ въ теченіе 1816 и 1817 годовъ, а также
и позднѣе. Когда такихъ военныхъ поселеній накопилось уже
значительное число, Императоръ сформировалъ изъ нихъ отдѣльный
корпусъ, который былъ подчиненъ тому же Аракчееву *). Изъ
писемъ Алексѣя Андреевича къ Государю за девятилѣтній (1816
1825) періодъ читатель можетъ убѣдиться, что главной темой
переписки были военныя поселенія. Аракчеевъ доносилъ положи-
тельно о всемъ, о всякихъ мелочахъ и подчеркивалъ свое усердіе
въ этомъ дѣлѣ только въ виду интереса, проявленнаго Госу-
даремъ, и чтобы доставлять ему, елико возможно, удовольствіе
") Въ концѣ царствованія, корпусъ состоялъ изъ 90 батальоновъ новгородскаго посе-
ленія и 36 батальоновъ слободско-украинскаго (харьковскаго), екатеринославскаго и херсон-
скаго поселеній съ 249 эскадронами кавалеріи.
231
Библиотека "Руниверс"
въ любимомъ, созданномъ имъ дѣтищѣ. Постоянно встрѣчаются
такія выраженія: „Я, кажется, не напрасно жилъ здѣсь, успѣлъ
сдѣлать въ новомъ и необыкновенномъ дѣлѣ хорошее начало,
послѣ чего, кажется, вездѣ пойдетъ легко и успѣшно"; „утѣ-
шаюсь въ упованіи томъ, что Вашему Величеству будетъ пріятно";
„можетъ-быть, сіи бездѣлки развлекутъ вашу работу"; „люди
прекрасные, здоровые, веселые и съ самымъ яснымъ на лицахъ
душевнымъ усердіемъ"; „истинно я всякое отъ васъ мнѣ пору-
чаемое дѣло принимаю себѣ высшей наградой и считаю для
себя удовольствіемъ быть вамъ, батюшка, хоть мало въ чемъ по-
лезнымъ". Словомъ, лучшаго исполнителя своихъ предначертаній
въ дѣлѣ поселеній, чѣмъ Аракчеевъ, Александру Павловичу нельзя
было и найти, а потому понятно, что при созданіи военныхъ по-
селеній выборъ Государя палъ на Аракчеева, какъ на идеальнаго
руководителя всего имъ задуманнаго.
Правда, крестьяне относились въ большинствѣ съ недовѣ-
ріемъ къ новшеству, подавали прошенія вдовствующей Импера-
трицѣ, великому князю Николаю Павловичу, но вначалѣ не замѣ-
чалось особаго ропота. Впослѣдствіи часто отношенія обострялись,
больше ради мелочей, какъ приказанія брить бороды, носить ка-
зенные мундиры, а иногда, вслѣдствіе излишней строгости или
безтактности мѣстнаго, подчасъ слишкомъ ретиваго, начальства.
Но въ общемъ крестьянство не обнаруживало того негодованія,
которое старались изобразить впослѣдствіи въ литературѣ. Болѣе
критически относились къ этой мѣрѣ государственные дѣятели,
видя въ военныхъ поселеніяхъ корень ненавистнаго могущества
Аракчеева, а также многіе генералы, видя вредъ въ поселеніяхъ
для военнаго дѣла вообще. Самую обстоятельную записку про-
тивъ системы военныхъ поселеній представилъ фельдмаршалъ Бар-
клай, но и она не произвела желаннаго дѣйствія на Государя,
несмотря на глубокое уваженіе къ ея автору, скончавшемуся уже
въ 1818 году. Замѣчательна была еще черта характера въ намѣ-
232
Библиотека"Руниверс"
реніяхъ и распоряженіяхъ относительно вообще крестьянства, кото-
рую Государь обнаруживалъ во всѣ дни царствованія. Онъ строго
раздѣлялъ въ своихъ понятіяхъ русскаго мужика отъ балтійскаго
хлѣбопашца и даже отъ польскаго крестьянина; такъ, одной ру-
кой Александръ закрѣпощалъ поселянъ, подвергая ихъ суровѣй-
шей дисциплинѣ, а другою, еще въ маѣ 1816 года, освободилъ
эстляндскихъ крестьянъ. Но при освобожденіи эстовъ лично, земля
ихъ отходила въ собственность помѣщиковъ-дворянъ; это похо-
дило на личину милосердія, но, собственно говоря, сводилось къ
вопіющей несправедливости. На дѣлѣ вышло, что освобожденный
крестьянинъ оказался болѣе закабаленнымъ, чѣмъ прежде. Между
тѣмъ эффектъ получился значительный, мѣра была понята тогда
большинствомъ такъ, что она только служитъ первымъ шагомъ
для такой же реформы и во всей Россіи. Всюду повторялись
милостивыя слова Государя, обращенныя къ эстляндскому дворян-
ству: „Радуюсь, что дворянство оправдало мои ожиданія. Вашъ
примѣръ достоинъ подражанія. Вы дѣйствовали въ духѣ времени
и поняли, что либеральныя начала одни могутъ служить осно-
вою счастія народовъ".
Такая рѣчь лишь дала поводъ къ недоразумѣніямъ, и тако-
выя прежде всѣхъ обнаружились въ дѣйствіяхъ петербургскаго
дворянства. Во главѣ съ генералъ-адъютантомъ И. В. Василь-
чиковымъ петербургскіе дворяне постановили обратить своихъ
крестьянъ въ обязанныхъ поселянъ, на основаніи существовавшихъ
уже постановленій.
Былъ составленъ актъ, за подписью 65 дворянъ-помѣщиковъ,
просившихъ чрезъ Васильчикова поднести оный на Высочайшее
утвержденіе. На этой почвѣ произошелъ наихарактерный инци-
дентъ. Когда Васильчиковъ явился съ актомъ къ Государю,
Его Величество спросилъ его: „По твоему мнѣнію, кому въ
Россіи принадлежитъ законодательная власть?" Князь отвѣчалъ:
„Безъ сомнѣнія, Вашему Императорскому Величеству—самодержцу
233
Библиотека "Руниверс"
Имперіи". „Въ такомъ случаѣ", отвѣчалъ Александръ, „предо-
ставь мнѣ право издавать тѣ законы, которые я считаю наибо-
лѣе полезными для подданныхъ моихъ". Послѣ сего послѣдовало
приказаніе уничтожить актъ, что привело многихъ въ великое
огорченіе. Стали не безъ основанія говорить, что Государь оказы-
ваетъ чужеземцамъ предпочтеніе передъ русскими, и критика
долго не умолкала.
Въ это же время, подъ впечатлѣніемъ ожидаемыхъ благъ для
крестьянства, флигель-адъютантъ полковникъ П. Д. Киселевъ пред-
ставилъ Государю интересную записку: „О постепенномъ уничто-
женіи рабства въ Россіи" (27 августа 1816 г.). Записка была
положена подъ сукно, хотя была составлена толково и написана
съ воодушевленіемъ, но она дала поводъ впослѣдствіи къ еще
болѣе подробнымъ обсужденіямъ идеи освобожденія крестьянъ
для тѣхъ, которые стали извѣстны подъ именемъ декабристовъ,
послѣ событія 14 декабря 1825 года. Такимъ образомъ на дѣлѣ
вышло весьма странное положеніе, а именно, что введеніе воен-
ныхъ поселеній какъ бы оживило надежды на прекращеніе крѣ-
постного права въ Россіи. Едва ли это входило въ намѣченную
Императоромъ Александромъ программу и вовсе не приходило въ
голову любезнѣйшему графу Аракчееву.
По поводу этого Н. Дубровинъ писалъ: „Въ то время
общество было слишкомъ малочисленно, чтобы думать объ устрой-
ствѣ какихъ-либо своихъ административныхъ органовъ. Все огра-
ничивалось одними разговорами и предположеніями. Среди этихъ
разговоровъ стало извѣстно, что Императоръ Александръ поручилъ
графу Аракчееву составить проектъ объ освобожденіи крестьянъ
изъ крѣпостной зависимости, но съ тѣмъ, чтобы проектъ этотъ
не вызывалъ никакихъ стѣснительныхъ мѣръ для помѣщиковъ
и не имѣлъ ничего насильственнаго, при исполненіи со стороны
правительства. Напротивъ, Государь желалъ, чтобы освобожденіе
совершилось съ выгодой для помѣщиковъ, возбудило въ нихъ
234
Библиотека "Руниверс"
самихъ желаніе содѣйствовать видамъ правительства и сознаніе,
что, сообразно духу времени и успѣхамъ образованности, такое
освобожденіе необходимо какъ для самихъ владѣльцевъ, такъ и
для крѣпостныхъ людей. Въ этомъ направленіи Императоръ Але-
ксандръ, во время своего путешествія на югъ Россіи и пріема
дворянства, намекалъ ему, но не встрѣтилъ сочувствія".
Графъ же Аракчеевъ не находилъ другого способа, какъ
пріобрѣсти покупкою въ казну всѣхъ помѣщичьихъ крестьянъ
и дворовыхъ людей, съ надѣломъ ихъ двумя десятинами земли
на каждую ревизскую душу.
Онъ указывалъ подробно на средства къ приведенію въ
исполненіе этой мѣры, которой, впрочемъ, не суждено было осу-
ществиться, вслѣдствіе сопротивленія дворянства и за измѣненіемъ
политическихъ взглядовъ самого Императора Александра. Тѣмъ
не менѣе, порученіе, данное Государемъ графу Аракчееву, стало
скоро извѣстно въ обществѣ, и въ томъ же 1818 году появилось
нѣсколько проектовъ объ освобожденіи крестьянъ. Кромѣ Киселева,
нѣкто А. Ѳ. Малиновскій предлагалъ объявить свободными всѣхъ
обоего пола дѣтей, рожденныхъ послѣ 1817 года, въ ознаменованіе
заслугъ, оказанныхъ крестьянами въ Отечественную войну.
Говоря о военныхъ поселеніяхъ, мы намѣренно остановились
на такого рода неожиданныхъ соображеніяхъ, которыя въ тѣ годы
врядъ ли могли на дѣлѣ кого-либо смущать, но, противъ всякихъ
ожиданій, оказались чреваты послѣдствіями. Въ началѣ лѣта
1820 года Государь снова покинулъ Петербургъ и на этотъ разъ
надолго, такъ какъ отсутствіе продолжилось около года. Сперва
Его Величество посѣтилъ Грузино, а потомъ поѣздка имѣла глав-
ною цѣлью посѣщеніе военныхъ поселеній, процвѣтаніе которыхъ
стало какой-то ібёе Ііхе Александра Павловича, и заботы о нихъ
были любимымъ предметомъ занятій. Несмотря на неограниченное
его довѣріе къ желѣзному графу, Александръ все-таки предпо-
читалъ лично и на мѣстахъ провѣрять работу въ созданныхъ
235
Библиотека"Руниверс"
поселеніяхъ. Считаемъ эту черту характера достойной вниманія
изслѣдователей. На дѣлѣ выходило, что хотя довѣріе къ Арак-
чееву и было велико, но провѣрка его дѣйствій казалась Импе-
ратору тѣмъ не менѣе необходимой. Современники объясняли
это желаніемъ почаще и подольше проводить время съ единствен-
нымъ лицомъ, которое всегда и вездѣ обнаруживало слѣпую
преданность и какую-то буквальную исполнительность; мы же
склонны думать, что постоянныя поѣздки по поселеніямъ обнару-
живали скорѣе врожденное недовѣріе Александра ко всѣмъ сотруд-
никамъ, не исключая и графа Алексѣя Андреевича. Къ тому же
въ 1819 году, въ Чугуевѣ, произошли весьма крупные безпорядки,
близко напоминавшіе бунтъ.
Безпорядки эти были быстро прекращены при личномъ содѣй-
ствіи Аракчеева, какъ всегда, очень крутыми мѣрами, которыя
графъ и не скрывалъ въ донесеніяхъ и письмахъ къ Государю,
одобрившему эти суровыя мѣропріятія. Вотъ и причина посѣ-
щенія военныхъ поселеній лѣтомъ 1820 года. Проѣхавъ только
послѣ Грузина черезъ Тверь и Москву, Государь подробно осмо-
трѣлъ всѣ южныя поселенія. Но въ это время умерла мать Арак-
чеева, и въ Чугуевѣ, и въ Вознесенскѣ Императоръ Александръ
пребывалъ безъ него, съ небольшой свитой, обнаруживая интересъ
къ мельчайшимъ подробностямъ быта поселянъ. Многимъ остался
доволенъ, но сдѣлалъ рядъ замѣчаній графу Витту и генералу
Клейнмихелю по тѣмъ отраслямъ хозяйства, которыя считалъ
неудовлетворительными. Въ письмахъ къ графу хвалилъ и благо-
дарилъ его за труды. „Я нашелъ здѣсь много порядка", писалъ
Государь изъ Чугуева, „и начала весьма удовлетворительныя. Все
обѣщаетъ наилучшихъ успѣховъ. Искренно благодарю тебя за
всѣ труды твои въ семъ полезномъ дѣлѣ и крайне соболѣзную
о причинѣ, помѣшавшей тебѣ быть со мною здѣсь". И въ дру-
гомъ письмѣ: „Много очень сдѣлано, но многое нужно еще
поправить и улучшить". Врачъ Д. К. Тарасовъ подробно описы-
236
Библиотека "Руниверс"
ваетъ въ своихъ воспоминаніяхъ тѣ поѣздки, гдѣ онъ участво-
валъ, сопровождая барона Вилліе. О пребываніи въ Чугуевѣ
Тарасовъ сообщаетъ: „Въ это время военныя поселенія стали
только устраиваться, и городъ Чугуевъ былъ обращенъ въ воен-
ный городъ, гдѣ сосредоточилось главное управленіе Украинскаго
военнаго поселенія. Мѣстнымъ военнымъ начальникомъ былъ
генералъ Садовъ, извѣстный своими жестокими мѣрами въ Чу-
гуевѣ при водвореніи военнаго поселенія, на которое мирные
жители Украйны очень неохотно соглашались. При видѣ, какъ
въ самое короткое время совершено преобразованіе края въ
военное положеніе, и жители приняли военную форму, нельзя
не удивляться твердости воли главнаго учредителя военныхъ посе-
леній. Но, съ другой стороны, нельзя не ужасаться, слышавъ отъ
очевидцевъ, какія жертвы принесены жителями при обращеніи
ихъ въ военные поселяне!!"
15 августа 1820 года Императоръ прибылъ въ Варшаву на
сессію сейма и оставался два мѣсяца въ столицѣ возлюбленнаго
Польскаго королевства. На этотъ разъ впечатлѣнія оказались уже
иными, потому что господа депутаты систематически отклоняли
всѣ правительственные законопроекты, что повлекло къ закрытію
сейма ранѣе срока, такъ какъ Александръ уяснилъ себѣ, что съ
такого рода составомъ представителей дальнѣйшая работа невоз-
можна. Тонъ рѣчей, произнесенныхъ Государемъ, былъ тоже
другой и отличался отъ розовыхъ надеждъ 1818 года, просколь-
знули въ словахъ и угрозы, и увѣщанія, и, конечно, нота умиро-
творенія, для смягченія всего высказаннаго.
Настроеніе Его Величества замѣтно начало портиться. При-
чины тому были разнообразныя. Разладъ съ поляками быстро
разнесся по Европѣ и обрадовалъ дружескіе кабинеты Вѣны и
Берлина, съ волненіемъ слѣдившіе за либеральнымъ сліяніемъ
Русскаго царя съ его польскими подданными. Въ февралѣ, въ
Парижѣ, былъ умерщвленъ герцогъ Беррійскій; еще за годъ
237
Библиотека"Руниверс"
до этого убитъ въ Германіи извѣстный Коцебу, слывшій тамъ
за агента русскаго правительства; замѣчалось броженіе умовъ на
революціонной почвѣ въ Италіи и въ Испаніи; другими словами,
обнаружились со всѣхъ сторонъ грозные симптомы, смущавшіе
заправилъ Священнаго союза. Рѣшено созвать новый конгрессъ,
по иниціативѣ Императора Александра. Снова собрались въ
Троппау союзные монархи и ихъ обычные совѣтники, въ лицѣ
гр. Нессельроде, Каподистріа и гр. Головкина, со стороны Россіи,
князя Меттерниха, гр. Гарденберга, гр. Бернсдорфа и Стюарта
отъ Австріи, Пруссіи и Англіи, и, наконецъ, двухъ французовъ,
посланниковъ въ Петербургѣ и въ Вѣнѣ, графа Ла - Ферронэ
(Ьа Реггопауз) и маркиза Карамана (Сагатап). Въ срединѣ
октября 1820 года всѣ уже были въ сборѣ, и конгрессъ начался
при продолжительныхъ и ежедневныхъ бесѣдахъ Императора Але-
ксандра съ княземъ Меттернихомъ, обратившихъ на себя все-
общее вниманіе. На этотъ разъ взгляды ихъ сошлись по всѣмъ
вопросамъ, и австрійскій дипломатъ воспользовался въ полной
мѣрѣ, чтобы настроить Русскаго Государя въ соотвѣтствіе со
своими планами управленія Европой. Англія не пожелала участво-
вать въ конгрессѣ; лордъ Касльри считалъ вмѣшательство державъ
въ итальянскія дѣла, а въ частности въ судьбы Неаполитанскаго
королевства, излишнимъ, а предписалъ лишь присутствовать на
конгрессѣ англійскому представителю въ Вѣнѣ, Стюарту, ко-
торому написалъ характерную инструкцію. Приводимъ выдержку
изъ этого письма:
„Если бы я былъ Меттернихомъ", писалъ Касльри, „то не
согласился бы впутывать своего дѣла въ эту паутину двоедушія
- и неискренности, которыми изобилуетъ жизнь короля неаполи-
танскаго Фердинанда. Я остаюсь при мнѣніи, что Меттернихъ
существенно ослабилъ свое положеніе, сдѣлавши изъ австрійскаго
вопроса—европейскій. Онъ скорѣе привлекъ бы на свою сторону
общественное мнѣніе (особенно у насъ, въ Англіи), если бы
238
Библиотека"Руниверс"
просто настаивалъ на опасномъ характерѣ карбонарскаго прави-
тельства для каждаго итальянскаго государства, чѣмъ спустивши
свой корабль въ безграничный океанъ. Но нашъ другъ Меттер-
нихъ, при всѣхъ своихъ достоинствахъ, предпочитаетъ сложную
негоціацію смѣлому и быстрому удару". Дѣло въ томъ, что
Меттерниху пришло на умъ пригласить на конгрессъ короля Фер-
динанда, но въ виду его старости и чтобы облегчить путешествіе,
предложилъ перенести конгрессъ южнѣе, въ Лайбахъ. „Если
король пріѣдетъ, то мы заставимъ его играть роль, исполненную
благородства и приличія; мы сдѣлаемъ его посредникомъ между
конгрессомъ и неаполитанскимъ народомъ. Если его не пустятъ,
то мы засвидѣтельствуемъ, что онъ лишенъ свободы, и тогда
намъ ничего не останется дѣлать, какъ итти освобождать его".
Такова была затѣя австрійскаго министра иностранныхъ дѣлъ,
получившая одобреніе Россіи и Пруссіи, но смутившая французовъ
и англичанъ. Когда, 23 октября, конгрессъ открылся подъ пред-
сѣдательствомъ Меттерниха, на обсужденіе былъ представленъ
Австріей мемуаръ, встрѣтившій противодѣйствіе француза Ла-
Ферронэ и одного изъ представителей Россіи графа Каподистріа.
Графы же Нессельроде и Головкинъ поддерживали предложеніе
Австріи. Эта двойственность мнѣній русскихъ дипломатовъ была
только на руку Меттерниху. Возраженія Ла-Ферронэ клонились
къ тому, чтобы Австрія не вводила своихъ войскъ въ Италію,
такъ какъ въ виду ненависти итальянцевъ ко всему австрійскому,
смута должна только увеличиться, а, кромѣ того, для Франціи
было не желательно доминирующее вліяніе Австріи въ итальян-
скихъ владѣніяхъ.
Въ виду разногласій, 19 ноября былъ подписанъ протоколъ
Россіей, Австріей и Пруссіей—дѣйствовать въ случаѣ надобности
оружіемъ, для прекращенія революціи въ Неаполѣ, а также при-
гласить короля Фердинанда на конгрессъ въ Лайбахъ. Что же
касается двухъ другихъ державъ, Англіи и Франціи, то имъ
239
Библиотека"Руниверс"
протоколъ препровождался для свѣдѣнія, съ просьбой высказаться
по этому вопросу. Такой способъ удивилъ и раздражилъ пред-
ставителей Англіи и Франціи, послуживъ темой для нескончаемыхъ
споровъ, продолжавшихся въ Лайбахѣ, гдѣ новый конгрессъ
открылся въ январѣ 1821 года. Въ концѣ концовъ восторже-
ствовалъ одинъ князь Меттернихъ, переманивъ на свою сторону
маркиза Карамана и русскаго посла въ Парижѣ, Поццо-ди-Борго,
пріѣхавшаго также въ Лайбахъ. Результатомъ всего этого было,
что австрійскія войска вступили въ Папскую область, а о даль-
нѣйшей судьбѣ Неаполитанскаго королевства споры еще про-
должались долго. Въ это время вспыхнуло еще возстаніе въ
Пьемонтѣ, напугавшее лицъ, засѣдавшихъ на конгрессѣ. Хотя эта
новая революціонная вспышка была быстро подавлена и закон-
чилась восшествіемъ на сардинскій престолъ Карла-Феликса, но
Меттерниху удалось окончательно запугать всѣхъ гидрой ре-
волюціоннаго движенія и заставить согласиться представителей
державъ, что привело къ сравнительно быстрому закрытію кон-
гресса въ Лайбахѣ, послѣдовавшему 26 февраля. Собственно
говоря, результаты дѣятельности тайныхъ обществъ—итальянскія
революціи, были уничтожены, но не уничтожены были тайныя
общества, быстро распространявшіяся по всей Европѣ и повсюду
имѣвшія однѣ разрушительныя цѣли. Это карбонарство оконча-
тельно напугало Императора Александра, произведя на него гро-
мадное впечатлѣніе, еще болѣе усилившееся послѣ разговоровъ
съ Меттернихомъ, сумѣвшимъ такъ настроить Русскаго Госу-
даря, какъ ему было угодно для его дальнѣйшихъ цѣлей, для
борьбы съ революціей въ Европѣ. Переломъ, совершившійся за
эти дни Троппау и Лайбаха въ Александрѣ Павловичѣ, былъ
настолько силенъ, что болѣе не прекращался до его кончины,
а разыгравшаяся въ Петербургѣ исторія въ л.-гв. Семеновскомъ
полку довершила послѣднее. перерожденіе въ его характерѣ.
Раньше, чѣмъ перейдемъ къ дѣлу Семеновскаго полка, приведемъ
240
Библиотека"Руниверс"
письмо Александра къ князю А. Н. Голицыну, написанное въ
Лайбахѣ, и дающее ясное понятіе о томъ настроеніи, въ кото-
ромъ онъ находился *).
„Милый другъ, уже очень давно я собирался вамъ написать
длинное и подробное письмо, въ отвѣтъ на ваши отъ 31 декабря,
14 и 19 января. Улучивъ сегодня свободную минуту, я берусь
за перо, обращаясь къ Спасителю, чтобы Онъ наставилъ меня
изложить вамъ все такъ, какъ мнѣ диктуетъ любовь, равно къ
вамъ и къ истинѣ.
„Но эта правда, когда я ее чувствую въ своей душѣ, не до-
зволяетъ мнѣ дѣлать сравненій, потому что сама истина есть частица
Божества. Изъ писемъ вашихъ и Кошелевскихъ порученій я усма-
триваю критику той политической системы, коей я нынче при-
держиваюсь. Не могу я допустить, что это порицаніе могло у
васъ появиться послѣ того, какъ въ 6 мѣсяцевъ принципъ раз-
рушенія привелъ къ революціи въ трехъ странахъ и грозитъ рас-
пространиться по всей Европѣ. Вѣдь нельзя, право, спокойно
сего допускать. Едва ли ваше сужденіе можетъ разойтись съ моей
точкой зрѣнія, потому что эти принципы разрушенія, какъ враги
престоловъ, направлены еще болѣе противъ христіанской вѣры,
и что главная цѣль, ими преслѣдуемая, идетъ къ достиженію сего,
на что у меня имѣются тысячи и тысячи неопровержимыхъ до-
казательствъ, которыя я могу вамъ представить. Словомъ, это
результатъ, на практикѣ примѣненный, доктринъ, проповѣданныхъ
Вольтеромъ, Мирабо, Кондорсе, и всѣми такъ называемыми энци-
клопедистами.
„А потому ваше порицаніе можетъ быть объяснено развѣ
только страхомъ и тревогой, что борьба, нами предпринятая, не
будетъ имѣть успѣха. Но когда внутренній голосъ намъ подсказы-
ваетъ, что это твореніе врага, то опасеніе за разрѣшеніе игры
*) Начато 8 и окончено 15 февраля 1821 г. Оригиналъ письма на французскомъ языкѣ.
16
241
Библиотека"Руниверс"
со зломъ не умѣстно. Не есть ли это долгъ христіанина бо-
роться противъ врага и его дьявольскаго творенія всѣми тѣми
средствами, которыя даны намъ Божьимъ Промысломъ? Без-
покойство неудачи не должно волновать насъ. Тутъ-то и про-
явится вѣра въ Божественную помощь. Не писалъ ли мнѣ неодно-
кратно Кошелевъ въ теченіе 1812, 1813 и 1814 годовъ, что надо
мнѣ бороться до конца?! Теперь мы находимся приблизительно
въ такомъ же положеніи, а я вамъ говорю, что въ еще болѣе
опасномъ, потому что тогда борьба велась противъ разрушитель-
наго деспотизма Наполеона, а настоящія доктрины куда болѣе
могуче дѣйствуютъ на толпу, чѣмъ то военное иго, которымъ
онъ держалъ ее въ рукахъ. Въ моихъ ежедневныхъ духовныхъ
чтеніяхъ я только-что закончилъ книгу Юдиѳи. Очевидно, что
жители Бетуліи не могли противиться полчищамъ Олоферна. Они,
вѣдь, могли сдѣлать то же, что и остальные народы, т.-е. под-
чиниться, а не сопротивляться. И что же? Жители Бетуліи поняли,
что подчиниться Набукодоносору значило отчаиваться въ могу-
ществѣ Бога и въ той помощи, которую Онъ оказываетъ тѣмъ,
кто довѣряется Ему одному.
„Здѣсь сомнѣвались въ возможности пріѣзда короля неаполи-
танскаго (на конгрессъ въ Лайбахѣ), а я, напротивъ того, надѣялся,
что пріѣздъ состоится, и вотъ почему: король съ самаго начала рево-
люціи вступилъ въ тайную переписку съ императоромъ австрійскимъ.
„Мнѣ препроводили всю эту корреспонденцію по пріѣздѣ
моемъ въ Троппау. Я убѣдился изъ этой переписки, что свѣ-
дѣнія газетъ о мнимомъ согласіи короля на всѣ перемѣны въ
королевствѣ были ложны, а что король находился, подъ угрозою
кинжала, во власти карбонаровъ; что все время онъ долженъ
былъ уступать острію стилетовъ, что протестовалъ онъ и пись-
менно, но только въ письмахъ къ австрійскому императору, такъ
какъ иначе онъ рисковалъ бы жизнью. Въ одномъ изъ его писемъ
меня поразило изреченіе короля. Онъ пишетъ, что находится во
242
Библиотека "Руниверс"
власти враговъ и ихъ кинжаловъ, что ему неоткуда ждать помощи,
но что упованіе на Бога его не оставляло, и что то, что не-
возможно для людей, возможно для Бога, а что, сохранивъ вѣру
въ Него, онъ сохранялъ и надежду, что Всевышній его не оставитъ.
И вотъ, съ этого момента, мнѣ пришла мысль пригласить короля
въ Лайбахъ; несмотря на всѣ шансы, что поѣздка неосуществима,
я лично все же надѣялся на успѣхъ. Какъ вы сами говорите,
Господь благословляетъ наши начертанія, потому что они были чисты
и основаны на вѣрѣ въ Создателя. Но я бы уклонился отъ истины,
которая должна пребывать въ рѣчахъ нашихъ и помышленіяхъ,
если бы промолчалъ по поводу вашихъ догадокъ о дѣйствіяхъ
австрійскаго кабинета.
„Развѣ у васъ имѣются данныя, чтобы возводить такія обви-
ненія? А развѣ вы не отвѣтственны передъ этимъ Богомъ Правоты за
несправедливые нападки на ближняго, безъ всякихъ доказательствъ?
„Дѣло въ томъ, что въ Троппау австрійскій кабинетъ далъ
намъ неоспоримое завѣреніе въ отсутствіи какихъ-либо съ его
стороны намѣреній относительно земельныхъ пріобрѣтеній (въ
Италіи), которыя измѣнили бы настоящее положеніе и все то,
что гарантировано подписанными трактатами. На такой почвѣ мы
и работали все это время, и скажу больше: вообще въ Европѣ
болѣе немыслимы какія-либо земельныя пріобрѣтенія послѣ тѣхъ
узъ, которыми связаны державы, и ни одна изъ нихъ не до-
пуститъ измѣненія нынѣшнихъ владѣній. Теперь вы видите, что
обвиненія ваши были напрасны. А я вамъ дамъ еще новое дока-
зательство этого: Австрія распространила свою деликатность до
того, что прочла декларацію на самой конференціи. Австрія не
только не требуетъ денежнаго вознагражденія за теперешнія ея
вооруженія, но она бы и не приняла таковыхъ.
„Всѣ прочіе кабинеты одобрили эту декларацію, а, слѣдова-
тельно, это означаетъ лишь совершившійся актъ, который вамъ
еще разъ покажетъ всю ложность вашихъ предположеній.
243
Библиотека "Руниверс"
„Вы меня убѣждаете проповѣдывать между монархами Европы
подчиненіе ихъ сердецъ Всевышнему. Это заставляетъ меня
вамъ отвѣтить, что король прусскій и императоръ австрійскій
религіозны до глубины души, что они оба откровенно признаютъ
волю Творца и всенародно объ этомъ заявляютъ. А потому,
для меня нѣтъ ни малѣйшей заслуги ихъ убѣждать, ибо давно
принята между нами привычка бесѣдъ на эту тему. Но послѣ
высказаннаго могу добавить, что, конечно, существуютъ оттѣнки
въ нашихъ воззрѣніяхъ, благодаря различнымъ тремъ вѣроиспо-
вѣданіямъ, присущимъ каждому изъ насъ, а потому немыслимо,
чтобы одинъ изъ трехъ дѣлался безусловнымъ судьей двухъ
другихъ. Да благословитъ, лучше, Господь всѣхъ милостей, раз-
рѣшивъ всѣмъ тремъ на занимаемыхъ ими престолахъ такъ
дружно и откровенно спѣться по самымъ различнымъ вопросамъ,
основаніемъ чего послужила любовь къ Всевышнему. Предадимся
же съ вѣрою Его предначертаніямъ и Его руководительству, и
постараемся не портить вина и елея чужими примѣсями че-
ловѣчества. Вотъ моя исповѣдь, я ее чувствую до глубины души,
а потому я не имѣю права уклоняться въ сторону, не нарушивъ
вѣры въ Того, Кому я всецѣло отдался. Здѣсь вы найдете при-
мѣненіе того способа, вами настойчиво рекомендованнаго, для
пресѣченія собственной воли. Повѣрьте, что къ этой цѣли идутъ
всѣ мои стремленія, насколько моя слабая человѣческая оболочка
мнѣ это дозволяетъ. Я вполнѣ отдаюсь Его предрѣшеніямъ и Онъ
одинъ всѣмъ руководитъ, такъ что я слѣдую только Его путями,
ведущими лишь къ завершенію общаго блага. Вы мнѣ совѣтуете
признаваемую мною въ бесѣдахъ съ вами мою единственную
. поддержку въ Спасителѣ громко исповѣдывать. Но развѣ я
придерживаюсь другого языка послѣ 1812 года, когда я особенно
*) Апокалипсисъ, глава VI, ст. 6: „И слышалъ я голосъ посреди четырехъ животныхъ, го-
ворящій: хиниксъ пшеницы за динарій, и -три хиникса ячменя за динарій; елея же и вина
не повреждай".
244
Библиотека "Руниверс"
чувствовалъ въ сердцѣ своемъ Его призваніе. Позволяю себѣ
обратиться ко всѣмъ государямъ, кто бы они ни были, съ вопро-
сомъ, проповѣдывалъ ли я другія доктрины, и если этого вамъ
мало, то обратитесь къ моей перепискѣ съ ними.
„Министрамъ своимъ я твержу то же самое; если не вѣрите,
спросите каждаго изъ нихъ, что они слышали изъ моихъ устъ;
а что касается обращенія къ народамъ, то лучшими документами
служатъ мои манифесты, лишь подтверждающіе тождественныя
мысли. Потрудитесь только прочесть всѣ манифесты съ 1812 года
по сегодняшній день. Слѣдовательно, никогда боязнь обществен-
наго мнѣнія не была для меня помѣхой; я только заботился о
судилищѣ собственной души, которая вся въ Богѣ. Вы меня
убѣждаете слѣдовать по пути, намѣченному послѣ 1812 года
до моего отъѣзда въ Вѣну. Это намекъ на то, что пребываніе
мое тамъ измѣнило что-либо въ моихъ помышленіяхъ!? Относится
ли намекъ къ первому пребыванію въ Вѣнѣ, продолжавшемуся
восемь мѣсяцевъ, въ 1814 году? Въ такомъ случаѣ вы просто
забыли, что идея Священнаго союза была мнѣ внушена въ Вѣнѣ,
что я вамъ неоднократно повторялъ, для того, чтобы закрыть кон-
грессъ. Возвращеніе Наполеона съ острова Эльбы, случившееся
въ концѣ вѣнскаго пребыванія, заставило меня отложить осуще-
ствленіе идеи Священнаго союза, съ помощью Провидѣнія, до
окончанія борьбы.
„Наконецъ, въ Парижѣ, когда, благодаря Божьему Про-
мыслу, Наполеонъ былъ вторично сокрушенъ, Господь надоумилъ
меня осуществить намѣченную еще въ Вѣнѣ идею Священнаго
союза, изложенную мною на бумагѣ въ Парижѣ и хорошо вамъ
извѣстную.
„Какъ только я вернулся въ Петербургъ, появился манифестъ,
возвѣщавшій актъ Священнаго союза, и немного позднѣе, 1 ян-
варя 1816 года, былъ изданъ другой, гдѣ были перечислены всѣ
ниспосланныя милости Божіи въ ту эпоху. Надѣюсь, что я васъ
245
Библиотека "Руниверс"
теперь убѣдилъ, послѣ всего вышеприведеннаго, что восьми-
мѣсячное пребываніе ничуть не измѣнило моихъ религіозныхъ
чувствъ предъ лицомъ всего міра. Напротивъ того, послѣ этого
времени наша политика основалась на началахъ Священнаго союза
со всѣми кабинетами, а особенно между тремя, которые первые
усвоили себѣ эту идею, какъ ключъ къ хранилищу, которое
не удалось побороть ни революціоннымъ либераламъ, ни радикаламъ,
ни международнымъ карбонаріямъ. Прошу не сомнѣваться, что
всѣ эти люди соединились въ одинъ общій заговоръ, разбившись
на отдѣльныя группы и общества, о дѣйствіяхъ которыхъ у меня
всѣ документы налицо, и мнѣ извѣстно, что всѣ они дѣйствуютъ
солидарно. Съ тѣхъ поръ, какъ они убѣдились, что новый курсъ
политики кабинетовъ болѣе не тотъ, чѣмъ прежде, что нѣтъ на-
дежды насъ разъединить и ловить въ мутной водѣ, или что нѣтъ
возможности разссорить правительства между собою, а главное,
что принципомъ для руководства стали основы христіанскаго уче-
нія, съ этого момента всѣ общества и секты, основанныя на
антихристіанствѣ и на философіи Вольтера и ему подобныхъ, по-
клялись отомстить правительствамъ. Такого рода попытки были
сдѣланы во Франціи, Англіи и Пруссіи, но не удачно, а удались
только въ Испаніи, Неаполѣ и Португаліи, гдѣ правительства
были низвергнуты. Но всѣ революціонеры еще болѣе ожесточены
противъ ученія Христа, которое они особенно преслѣдуютъ. Ихъ
девизомъ служитъ: убить...*), я даже не рѣшаюсь воспроизвести
богохульство, слишкомъ извѣстное изъ сочиненій Вольтера, Ми-
рабо, Кондорсе и имъ подобныхъ.
„Чтобы вернуться къ вашимъ письмамъ,- не могу допустить,
что, дѣлая намёки на мой выѣздъ изъ Вѣны, вы подразумѣ-
вали нѣсколько дней, проведенныхъ тамъ въ 1818 году, при
проѣздѣ изъ Аахена. Тогда вѣдь тамъ ничего не обсуждалось;
*) Ь’іпГате.
246
Библиотека "Руниверс"
все было окончено въ Аахенѣ, согласно принципамъ единенія и
соглашенія между кабинетами. Здѣсь, Франція была допущена, по
случаю окончанія срока военной оккупаціи, препятствовавшей ей
работать съ нами до этого въ томъ же дружескомъ сообществѣ.
Еще менѣе правдоподобно предположеніе о Вѣнѣ, если оно
относится къ нынѣшнему проѣзду: я провелъ тамъ всего нѣ-
сколько дней, а вся работа закончилась въ Троппау и Лайбахѣ,
что вамъ хорошо извѣстно. Потому, откровенно говоря, я не
понялъ, что вы подразумѣвали подъ Вѣнскимъ отъѣздомъ, а
еще менѣе—какія вліянія вы подозрѣвали тамъ? Я могу васъ
увѣрить, что всѣ ваши предположенія голословны и неправдопо-
добны, ибо никто и не пробовалъ подорвать моихъ религіозныхъ
убѣжденій. Вполнѣ согласенъ съ вами, что вся адова преисподняя
обрушилась на наши предпріятія. Это вполнѣ естественно и
сходится съ тѣмъ, что изложено выше. Очевидно, всѣ они
ополчились на насъ, видя, какъ открыто мы объявили себя
послѣдователями ученія Христова, каждый по своему убѣжденію,
въ чемъ я ручаюсь за насъ троихъ. Сами вы пишете, что „адъ
не можетъ сокрушить моей вѣры, потому что она уже закоре-
нѣла въ душѣ моей**. Это ваше выраженіе. Дай-то Богъ, чтобы
вы оказались правымъ, и я возлагаю всю мою надежду на по-
мощь Спасителя, какъ и во всемъ остальномъ. А въ другомъ
письмѣ вы говорите, что „Кошелевъ обреченъ на молчаніе до
того момента, когда избранникъ начнетъ свои дѣйствія съ боль-
шей надеждой и вѣрой**. Какъ мнѣ согласовать такого рода
изреченія? Только могу положительно васъ увѣрить, что я по-
ступаю исключительно по своей вѣрѣ, а невозможно руководство-
ваться вѣрою другого. Вотъ истина, которую недостаточно со-
знаютъ. Если бы я дѣйствовалъ по вѣрѣ другого, и она не со-
впадала съ моей вѣрой, то я бы былъ преступникомъ. Я осмѣли-
ваюсь заявить, что это подтвердилъ апостолъ Павелъ. Святое
писаніе передо мною, я искалъ въ немъ означенное мѣсто, и мои
247
Библиотека"Руниверс"
глаза остановились на Посланіи къ римлянамъ, глава VIII, ст. 22,
до конца главы *).
„Это не то мѣсто, что я искалъ, но такъ какъ то, что откры-
лось, вполнѣ аналогично, то прочтите главу. Цитата относительно
вѣры находится въ Посланіи къ римлянамъ, глава XIV, въ послѣд-
немъ ст. 23: „Онъ осужденъ, ибо поступалъ противъ убѣжденія,
а все, что дѣлается противъ убѣжденія, грѣхъ". Вообще слѣдо-
вало бы прочесть всю XIV главу, потому что она поясняетъ обою-
дныя отношенія, основанныя на вѣрѣ. По-моему, я лично еще далекъ
отъ осторожности, мудрости, обдуманности и т. д., но я чувствую,
что во мнѣ таится откровеніе святого, священнаго дѣла. Но подо-
рвать это дѣло я не долженъ и не могу, а тѣмъ паче быть причиной
недоразумѣній. Св. Павелъ говоритъ римлянамъ въ главѣ XIV,
ст. 13: „Не будемъ осуждать другъ друга, потому что не надо да-
вать случая брату во Христѣ къ паденію". Вы говорите, что Коше-
*) Ст. 22. Ибо знаемъ, что вся тварь совокупно стенаетъ и мучится донынѣ. Ст. 23.
И не только она, но и мы сами, имѣя начатокъ Св. Духа, и мы въ себѣ стенаемъ, ожидая
усыновленія: искупленія тѣла нашего. Ст. 24. Ибо мы спасены въ надеждѣ. Надежда же, когда
видитъ, не есть надежда: ибо если кто видитъ, то чего ему и надѣяться. Ст. 25. Но когда
надѣемся того, чего не видимъ, тогда ожидаемъ въ терпѣніи. Ст. 26. Также и Духъ подкрѣ-
пляетъ насъ въ немощахъ нашихъ: ибо мы не знаемъ, о чемъ молимся, какъ должно, но самъ
Духъ ходатайствуетъ за насъ воздыханіями неизреченными. Ст. 27. Испытующій же сердце
знаетъ, какая мысль у Духа, потому что онъ ходатайствуетъ за святыхъ, по волѣ Божіей.
Ст. 28. Притомъ знаемъ, что любящимъ Бога, призваннымъ по Его изволенію, все содѣйствуетъ
ко благу. Ст. 29. Ибо кого Онъ предузналъ, тѣмъ и предопредѣлилъ быть подобными образу
Сына Своего, дабы Онъ былъ первороднымъ между многими братьями. Ст. 30. А кого Онъ
предопредѣлилъ, тѣхъ и призвалъ; а кого призвалъ, тѣхъ и оправдалъ, тѣхъ и прославилъ.
Ст. 31. Что же сказать на это? Если Богъ за насъ, кто противъ насъ? Ст. 32. Тотъ, который
Сына Своего не пощадилъ, но предалъ Его за всѣхъ насъ, какъ съ Нимъ не даруетъ намъ и
всего? Ст. 33. Кто будетъ обвинять избранныхъ Божьихъ? Богъ оправдываетъ ихъ. Ст. 34.
Кто осуждаетъ? Христосъ Іисусъ умеръ, но и воскресъ: Онъ и одесную Бога, Онъ и хода-
тайствуетъ за насъ. Ст. 35. Кто отлучитъ насъ отъ любви Божіей: скорбь или тѣснота, или
гоненіе, или голодъ, или нагота, или опасность, или мечъ? Какъ написано. Ст. 36. За Тебя
умерщвляютъ насъ всякій день, считаютъ насъ за овецъ, обреченныхъ на закланіе (псал. 43, 23).
Ст. 37. Но все сіе преодолѣваетъ силою Возлюбившаго насъ. Ст. 38. Ибо Я увѣренъ, что ни
смерть, ни жизнь, ни Ангелы, ни Начала, ни Силы, ни настоящее, ни будущее. Ст. 39. Ни
высота, ни глубина, ни другая какая тварь не. можетъ отлучить насъ отъ любви Божіей во
Христѣ Іисусѣ, Господѣ нашемъ.
248
Библиотека "Руниверс1
левъ видитъ отсутствіе гармоніи въ сообществѣ! Откуда онъ это
взялъ? Никто болѣе меня не желалъ такой гармоніи и не молился
такъ усердно, чтобы добиться оной. Я увѣряю васъ, что я всегда
дѣлалъ все для сохраненія этой гармоніи, кромѣ того, что внутрен-
нее чувство мнѣ запрещало. Повторяю, не отъ меня зависитъ побо-
роть влеченіе сердца, а когда оно заговоритъ, то нѣтъ человѣческой
силы, чтобы меня переубѣдить противъ моего внутренняго влеченія.
Но чтобы вернуться къ Родіону Александровичу, въ чемъ же видитъ
Кошелевъ нарушеніе этой гармоніи? Можетъ-быть, онъ это выска-
залъ по поводу г-жи Бушъ? Вѣдь это единственный пунктъ нашего
съ нимъ разлада. Ну и что же, вѣрный принципу истины, когда я
пишу, я убѣжденъ, что въ проповѣдяхъ г-жи Бушъ много чело-
вѣческаго, вы это знаете изъ нашихъ разговоровъ, моя душа
глубоко это сознаетъ. Развѣ я хочу измѣнить такого рода взглядъ?
Очевидно, нѣтъ... “ (Остальную часть письма читатель найдетъ въ
первоначальномъ французскомъ текстѣ въ приложеніяхъ). Когда
я далъ прочесть письмо Государя и отвѣтъ на него князя Голи-
цына (см. приложенія) одной старушкѣ, послѣдовательницѣ уче-
нія Пашкова и лорда Рэдстока, она выразилась такъ: „Оаіііхіпе
ёіаіі ип сопѵегѣ, таіз Аіехапбге раз би (оиі“. Такое мнѣніе намъ
кажется весьма близкимъ къ истинѣ.
Эти строки, написанныя князю Голицыну изъ Лайбаха, какъ
нельзя болѣе наглядно передаютъ то душевное состояніе, въ
которомъ обрѣтался повелитель земли Русской. Мы затрудняемся
дать вѣрную оцѣнку этого психоза, приближавшагося скорѣе къ
какому-то общему сумбуру разума и мыслей, чѣмъ къ иной
формѣ мышленія. Въ строкахъ письма чувствуется разладъ духов-
ный, и тщетно ищешь того душевнаго спокойствія, о которомъ
не разъ говоритъ самъ писавшій это посланіе. Ссылки на Библію,
на Апокалипсисъ, на Посланія апостола Павла къ римлянамъ
поражаютъ, какъ плодъ болѣзненнаго мечтанія нравственно
разстроеннаго человѣка. Сравненія съ Юдифью, съ Олоферномъ
249
Библиотека"Руниверс"
и съ Набуходоносоромъ и примѣненіе ихъ къ положенію короля
Фердинанда Неаполитанскаго— болѣе походятъ на бредъ сумасшед-
шаго, чѣмъ на что-либо другое. Поражаетъ еще нервное отношеніе
Государя къ критикѣ его дѣйствій въ области внѣшней политики,
которую позволили себѣ его духовные собратья, Голицынъ и
Кошелевъ, всегда смѣло и откровенно говорившіе ему обо всемъ
томъ, что соприкасалось съ религіозными темами. Надо сознаться,
что защита своего образа дѣйствій не вполнѣ удалась Александру
Павловичу, и замѣтны явные признаки передержки въ его оправ-
дательныхъ аргументахъ. Вообще, его письмо, писанное въ теченіе
цѣлой недѣли, носитъ отпечатокъ какой-то внутренней борьбы и
необычайной нервности. Если сопоставить даты, то такое на-
строеніе можно себѣ объяснить впечатлѣніемъ исторіи, случив-
шейся въ концѣ октября 1820 года въ Семеновскомъ полку,
въ связи со всѣми донесеніями о возгоравшемся революціонномъ
движеніи въ Италіи и въ Испаніи, т.-е. съ возродившимся кар-
бонарствомъ. Чтобы вполнѣ уяснить себѣ послѣдовательность
внутренняго перерожденія души Русскаго Государя, необходимо
подробно остановиться на дѣлѣ бунта въ Семеновскомъ полку.
Командовалъ въ ту пору семеновцами полковникъ Шварцъ, без-
тактный и крутой по характеру нѣмецъ, ставленникъ Аракчеева.
Онъ былъ причиной, почти единственной, вспышки безпорядковъ,
а если безпорядки сразу не прекратились, то вина за это падаетъ
на нераспорядительность и растерянность гвардейскаго начальства.
Всѣ потеряли голову, особенно въ виду отсутствія Государя, и
если внимательно прочесть письма И. В. Васильчикова и графа
Милорадовича, ихъ донесенія офиціальныя, а также и частныя
, письма, то легко убѣдиться, что начальство было не на высотѣ
своего призванія. Александръ Павловичъ нѣжно любилъ семе-
новцевъ, еще будучи Наслѣдникомъ, состоя ихъ шефомъ, всегда
особенно отличалъ полкъ и выдѣлялъ офицеровъ, изъ которыхъ
пять человѣкъ состояли у него флигель-адъютантами. Происше-
250
Библиотека"Руниверс"
ствіе въ любимомъ полку поразило и огорчило Государя до край-
нихъ предѣловъ. Цѣлыя недѣли прошли послѣ этого въ самой
оживленной перепискѣ по этому дѣлу; а на мѣстѣ, въ Троппау,
гдѣ 28 октября 1820 года было получено печальное извѣстіе,
Александръ изливалъ свою горечь не только князю П. М.
Волконскому и приближеннымъ, но посвятилъ во всѣ детали и
случившагося здѣсь князя Меттерниха. Хитрому австрійцу все
это пришлось болѣе, чѣмъ кстати, и Меттернихъ не переставалъ
убѣждать Русскаго Императора въ прямой связи этого бунта съ
дѣйствіями революціонныхъ обществъ въ Европѣ. Ни завѣренія
Васильчикова и Закревскаго, что въ безпорядкахъ не было и
тѣни политической подкладки, ни даже убѣжденіе графа Аракчеева,
что „нижніе чины всѣхъ менѣе виновны", не могли переубѣдить
Государя. Лучше всего выразилось истинное настроеніе Александра
въ письмахъ къ Аракчееву, Милорадовичу и Васильчикову (всѣ
напечатаны у Шильдера), а также въ письмахъ къ частнымъ лицамъ.
Такъ, напримѣръ, онъ писалъ княгинѣ Софіи Сергѣевнѣ Мещерской:
„Моиз зоттез оссирёз ісі а ипе Ьезо^пе без ріиз ітрогіапіез,
таіз без ріиз бійісііез. П з’а§іі бе рогіег гетёбе сопіге І’етріге
(іи таі диі з’ёіепб аѵес сёіёгііё еі раг іоиз іез тоуепз оссиііез
бопі зе зегі Іе репіе заіапідие диі іе бігі^е. Се гетёбе дие поиз
•сйегсіюпз, Ьёіаз! езі аи-беззиз бе поіге сѣёііі роиѵоіг Ьитаіп. ѣе
Заиѵеиг зеиі, раг іе роиѵоіг бе 8а рагоіе Біѵіпе, реиі іоигпіг се
тоуеп. Іпѵодиопз - ѣе бопс бе іоиіе Іа ріёпііибе, бе іоиіе 1а іегѵеиг
бе поз соеигз, роиг ди’П баі§пе гёрапбге Зоп Езргіі 8аіпі зиг поиз
еі поиз іаіге тагсйег бапз Іа ѵоіе диі зеиіе реиі Ьиі ріаіге еі диі
зеиіе реиі поиз сопбиіге аи заіиі".
Такимъ образомъ, въ умѣ Государя сложилось опредѣ-
ленное понятіе „о злѣ" и „о геніи сатаны", съ которыми онъ
рѣшилъ бороться до послѣдней крайности. Въ связи съ этимъ,
неудивительно, что имъ уже было отдано повелѣніе о вооружен-
номъ вмѣшательствѣ въ итальянскія дѣла (армія предполагалась
251
Библиотека"Руниверс"
численностью до 100/т. войскъ, составленныхъ изъ Литовскаго,
3 пѣхотнаго и 4 резервнаго кавалерійскаго корпусовъ), которое
къ счастію не было приведено въ исполненіе.
Что же касается исторіи, случившейся въ Семеновскомъ полку,
то Александръ Павловичъ держался особаго мнѣнія, вѣря твердо,
что зло пришло извнѣ, отъ какихъ-то карбонаріевъ и, несмотря
на почти единогласное противное мнѣніе петербургскаго высшаго
военнаго начальства, пребывалъ въ этомъ заблужденіи. Если обра-
титься къ свидѣтельствамъ такихъ людей, какъ А. А. Закревскій,
то должна бы исчезнуть послѣдняя тѣнь сомнѣнія въ томъ, кто
былъ истиннымъ виновникомъ случившагося.
Такъ, 19 октября 1820 года Закревскій писалъ князю
П. М. Волконскому: „Происшествіе, случившееся въ Семенов-
скомъ полку, всѣхъ огорчило здѣсь, но должно вамъ сказать,
что сему не иная есть причина, какъ совершенное остервенѣніе
противу полковника Шварца, и другихъ побочныхъ причинъ
совершенно никакихъ нѣтъ, развѣ военный судъ, назначенный
надъ первымъ батальономъ, не откроетъ ли чего...."
Мѣсяцъ спустя, Закревскій писалъ еще (19 ноября 1820 г.):
„.... Увѣренъ, что сіе происшествіе васъ еще болѣе трогаетъ,
потому что вы сами въ этомъ полку служили.... Будьте увѣрены,
почтеннѣйшій князь, что происшествіе, въ Семеновскомъ полку
бывшее, совершенно не имѣетъ побочныхъ причинъ, какъ только
единственно ненависть къ Шварцу...."
Въ приложеніяхъ мы даемъ подробное донесеніе генералъ-
адъютанта И. В. Васильчикова, къ которому приложены „секрет-
ныя замѣчанія собственно для свѣдѣнія одного Васильчикова",
написанныя рукой Императора Александра. Изъ нихъ ясно видно,
какое значеніе Государь придавалъ этому печальному случаю, и
въ какія мельчайшія подробности онъ считалъ нужнымъ входить.
Еще замѣчательнѣе собственноручная замѣтка Его Величества на
приговоръ суда и резолюціи, писанныя рукою графа Аракчеева
252
Библиотека"Руниверс"
на поляхъ приговора. Поражаютъ строгость и суровая жесто-
кость въ примѣненномъ наказаніи надъ нѣкоторыми нижними
чинами, признанными судомъ зачинщиками бунта. Лишь для немно-
гихъ сдѣлано смягченіе наказанія противъ рѣшенія военнаго суда,
а главарямъ, несмотря на боевыя ихъ отличія и бытность въ
кампаніяхъ, кара увеличена до прогнанія шесть разъ сквозь строй
черезъ тысячу человѣкъ батальона шпицрутенами. Вотъ текстъ
самой записки Его Величества, приложенной къ дѣлу *).
„Разсмотрѣвъ съ должнымъ вниманіемъ производство воен-
ныхъ судовъ надъ нижними чинами, бывшими въ лейбъ-гвардіи
Семеновскомъ полку, и надъ полковымъ командиромъ онаго,
полковникомъ Шварцомъ, нахожу:
1)	Зачинщиками неповиновенія, происшедшаго въ семъ полку,
восемь рядовыхъ, поименованныхъ въ спискѣ подъ №№ 1 и 3.
2)	1-ю Гренадерскую роту виновную въ непозволительномъ
выходѣ на перекличку безъ повелѣнія отъ начальниковъ, въ непо-
слушаніи фельдфебелю, приказавшему имъ разойтись по камерамъ,
въ принесеніи начальству жалобъ на притѣсненіе полкового коман-
дира, оказавшихся ложными, по строгому изслѣдованію комиссіи
военнаго суда, надъ симъ послѣднимъ учрежденной, и, наконецъ,
въ умышленномъ утаеніи именъ зачинщиковъ неповиновенія.
3)	Нижнихъ чиновъ, поименованныхъ въ спискѣ № 2, ви-
новными участниками явнаго возмущенія противу начальства и
продолженія неповиновенія до отвода ихъ въ крѣпость.
4)	Нижнихъ чиновъ, поименованныхъ въ спискѣ подъ №№ 5,
6, 7 и 8, равномѣрно содѣйствовавшими въ неповиновеніи, но ока-
завшими менѣе умысла къ оному.
5)	Нижнихъ чиновъ, поименованныхъ въ спискѣ подъ №№ 3,
4 и 9, менѣе виновными прочихъ, но не умѣвшими воспротивиться
силою пагубному дѣйствію товарищей своихъ.
*) Изъ бумагъ гр. А. А. Закревскаго.
253
Библиотека "Руниверс"
6)	Рядового Сергѣя Торохова виновнымъ въ дерзкомъ ослу-
шаніи противу дежурнаго генерала въ день выступленія.
7)	Наконецъ, полковника Шварца виновнымъ въ несообраз-
номъ выборѣ времени для ученія и въ нерѣшимости лично при-
нять должныя мѣры для прекращенія неповиновенія въ ввѣрен-
номъ ему полку.
„Вслѣдствіе сего, сообразя приговоры комиссіи военныхъ су-
довъ и желая уменьшить, елико возможно, число наказуемыхъ,
обрати должную строгость законовъ единственно на виновнѣйшихъ,
повелѣваю:
„Означенныхъ здѣсь въ § 5 распредѣлить наравнѣ съ ниж-
ними чинами 2 и 3 баталіоновъ въ армейскіе полки, составляющіе
3-й корпусъ.
„Означенныхъ въ § 4 распредѣлить безъ наказанія въ полки,
составляющіе Кавказскій корпусъ.
„Означенныхъ въ § 3, какъ болѣе виновныхъ, въ полки и
баталіоны, составляющіе Сибирскій корпусъ, безъ наказанія.
„Означенныхъ въ § 2 распредѣлить въ полки и баталіоны,
составляющіе Оренбургскій корпусъ, равномѣрно безъ наказанія.
„Въ 1-мъ и 6-мъ §§ упомянутыхъ рядовыхъ, какъ настоящихъ
зачинщиковъ, въ примѣръ другимъ прогнать спицъ-рутенами сквозь
баталіонъ по 6 разъ, съ отсылкою въ рудники.
„Назначеннымъ для распредѣленія по корпусамъ Сибирскому
и Оренбургскому быть зрителями при наказаніи.
„Полковника Шварца отставить отъ службы съ тѣмъ, чтобы
впредь никуда не опредѣлять, избавляя его отъ строжайшаго
наказанія во уваженіе къ прежней долговременной и усердной
службѣ, храбрости и отличію, оказаннымъ имъ на полѣ сраженія.
„При разсмотрѣніи сего дѣла, найдя, что командующій 1-ю
Гренад. ротою капитанъ Кашкаровъ, что нынѣ Бородинскаго полка
подполковникъ, не представилъ ни начальству, ни военному суду
записки, поданной ему фельдфебелемъ въ самый вечеръ про-
254
Библиотека"Руниверс"
исшествія, случившагося въ его ротѣ, и въ коей означены были
имена зачинщиковъ, и тѣмъ самымъ сокрылъ отъ начальства на-
стоящихъ виновниковъ происшествія;
„Равномѣрно найдя, что полковникъ же Вадковской, командо-
вавшій тогда 1-мъ баталіономъ, слабымъ и несообразнымъ съ
долгомъ службы своимъ поведеніемъ далъ усилиться безпорядку,
повелѣваю обоихъ предать военному суду. Комиссіи же военнаго
суда, производившей дѣло о нижнихъ чинахъ, сдѣлать строгій вы-
говоръ за безпорядочное и съ законами несогласное производство
дѣла. Оберъ-аудитора Бѣляева за неисполненіе своей обязанности
посадить въ крѣпость на мѣсяцъ, отставя отъ службы".
Въ тѣхъ-же бумагахъ Закревскаго имѣются еще слѣдующіе
документы:
„Дежурный генералъ Главнаго Штаба Вашего Величества
генералъ - адъютантъ Закревскій и совѣтникъ Аудиторіатскаго
департамента Пащенко полагаютъ:
Роты Вашего Величества:
Рукою Аракчеева: Сквозь строй чрезъ ба- тальонъ 6 разъ, съ отсыл- кою въ рудники. Въ Оренбургскій кор- пусъ безъ наказанія. Въ 7-ю пѣхотную ди- визію.	Рядовыхъ: 1.	Николая Степанова.	Какъ зачинщиковъ происшествія, вы- 2.	Якова Хрулева.	ключа изъ воинскаго званія, бить кнутомъ, 3.	Ивана Дурницына, давъ Степанову и Хрулеву по 50, а Дур- по списку № 3.	ницыну 40 ударовъ; сослать въ каторж- ную работу. Той же роты рядовыхъ	Снявъ съ тѣхъ, кто имѣетъ, знаки от- 166 человѣкъ, по списку личія, наказать шпицъ-рутеномъ, каждаго № 3.	чрезъ батальонъ по одному разу, разо- слать въ армейскіе полки, со строгимъ за поведеніемъ ихъ мѣстному начальству смотрѣніемъ и внушеніемъ. 1. Дмитрія Петрова.	За чистосердечное признаніе и открытіе 2. Алексѣя Лаптева. зачинщиковъ безъ наказанія отослать въ 3. Венедикта Семенова, армейскіе полки. по списку № 3.
Библиотека"Руниверс"
Производ. въ подпо- Фельдфебеля Брагина,
ручики.	по списку № 10.
Безъ наказанія въ Кав-
казскій корпусъ, кромѣ
унт.-офиц. Мягкова, ко-
тораго, разжаловавъ, ото-
слать въ Оренбургскій
корпусъ.
Въ 7 дивизію, кромѣ
Глухова.
Унт.-офицеровъ 14 че-
ловѣкъ, по списку № 10.
Рядовыхъ 14 человѣкъ,
по списку № 9.
Какъ по суду оказавшагося невин-
нымъ и содѣйствовавшаго къ обнаруженію
виновныхъ, отъ суда и ареста освободи,
отослать тѣмъ же званіемъ въ армейскіе
полки, безъ всякаго наказанія.
Какъ не содѣйствовавшихъ къ удер-
жанію рядовыхъ отъ противозаконнаго
ихъ поступка, снявъ, кто имѣетъ, знаки
отличія и разжаловавъ въ рядовые, ото-
слать въ армейскіе полки.
По невинности ихъ, отъ суда и ареста
освободи, распредѣлить въ армейскіе полки.
А генералъ-аудиторъ Булычевъ, не будучи на сіе согласенъ,
въ особенности полагаетъ:
Рядовыхъ: Степанова.
„	Хрулева.
„	Дурницына.
Наказать чрезъ батальонъ шпицъ-
рутеномъ, первыхъ двухъ по три раза, а
Дурницына одинъ разъ, съ отсылкою въ
дальніе гарнизоны.
Той же роты рядовыхъ
166 человѣкъ, по списку
№ 3.
Вмѣнивъ имъ въ наказаніе судъ и
девятимѣсячное въ казематахъ содержаніе,
разослать въ армейскіе полки.
Фельдфебеля и унтеръ-
офицеровъ сей же роты
14 человѣкъ, по списку
№ 10.
Освободя ихъ отъ суда, разослать на
службу тѣмъ же званіемъ въ армейскіе
полки.
Затѣмъ единогласно полагаютъ:
1-й Фузилерной роты
Рядовыхъ:
Чрезъ батальонъ 6 разъ
и въ рудники.
Безъ наказанія въ Си-
бирскій корпусъ.
1.	Никифора Кузне-
цова, по списку № 1.
2.	Никифора Петрова,
по списку № 1.
Какъ зачинщика, бить кнутомъ, давъ
30 ударовъ, сослать въ каторжную работу.
Наказать шпицъ-рутеномъ чрезъ ты-
сячу человѣкъ два раза, отослать въ даль-
нѣйшій гарнизонъ.
3.	Той же роты 164 че-
ловѣка, по списку № 2.
По жеребью десятаго бить кнутомъ,
давъ каждому по 25 ударовъ, сослать въ
каторжную работу, а остальные затѣмъ
256
Библиотека "Руниверс1
Графъ Михаилъ Михайловичъ Сперанскій

Библиотека "Руниверс"
Безъ наказанія въ Кав-
казскій корпусъ.
Въ 7-ю дивизію.
4. Фельдфебеля и ун-
теръ-офицеровъ сей роты
14 человѣкъ, по списку
№ 10.
5. Рядовыхъ той же
роты 18 человѣкъ, по
списку № 9.
148 человѣкъ, по снятіи знаковъ отличія,
прогнать шпицъ-рутеномъ каждаго чрезъ
батальонъ по три раза, потомъ, приведя
на вѣрность службы вновь къ присягѣ,
разослать въ дальніе полки, съ строгимъ
за ними мѣстному начальству смотрѣніемъ
и внушеніемъ.
Освободи отъ суда и ареста, тѣми же
чинами разослать въ армейскіе полки.
По невинности ихъ, отъ суда и ареста
освободи, распредѣлить въ армейскіе полки.
2-й Фузилерной роты
Рядовыхъ:		
Чрезъ батальонъ 6 разъ	1. Харитона Павлова.	Какъ зачинщиковъ происшествія, бить
и въ рудники.	2. Никифора Чистякова. 3. Ларіона Васильева, по списку № 1.	кнутомъ, давъ Павлову 50, а послѣднимъ по 40 ударовъ, сослать въ каторжную работу.
Безъ наказанія въ Си-	Той же роты 52 чело-	Изъ нихъ по жеребью десятаго бить
бирскій корпусъ.	вѣка, по списку № 2.	кнутомъ, давъ каждому по 25 ударовъ, сослать въ каторжную работу, а осталь- ныхъ затѣмъ 47 человѣкъ, прогнавъ шпицъ- рутеномъ каждаго чрезъ батальонъ по три раза и потомъ приведя на вѣрность службы къ присягѣ, разослать въ армейскіе полки, съ строгимъ при томъ за ними мѣстному начальству смотрѣніемъ и внушеніемъ.
Въ Кавказскій корпусъ.	Той же роты 69 чело- вѣкъ, по спискамъ №№ 5 и 6.	Во уваженіе долговременнаго ихъ со- держанія въ казематахъ, разослать въ армейскіе полки, съ строгимъ мѣстному начальству за поведеніемъ ихъ смотрѣ- ніемъ.
Въ 7-ю дивизію.	Сей же роты 61 чело- вѣкъ, по спискамъ №№ 4 и 9.	Какъ не участвовавшихъ въ проис- шествіи съ прочими нижними чинами, отъ суда и ареста освободя, распредѣлить въ армейскіе полки.
Въ Кавказскій корпусъ.	Фельдфебеля и унтеръ- офицеровъ той же роты 14 человѣкъ, по списку № 10.	Освободя отъ суда и ареста, отослать на службу тѣми же чинами въ армей- скіе полки.
257
Библиотека "Руниверс1
3-й Фузилерной роты
Въ Кавказскій корпусъ.
Въ 7-ю дивизію.
147	91«
69 = 216
134
350
Въ 7-ю дивизію.
Рядовыхъ 147 чело-
вѣкъ, по спискамъ №№ 7
и 8.
39 человѣкъ, по списку
№ 9.
Фельдфебеля и унтеръ-
офицеровъ той же роты
12 человѣкъ, по списку
№ 10.
Замѣня имъ судъ и арестъ, въ нака-
заніе разослать въ армейскіе полки.
Какъ они въ происшествіи съ прочими
не участвовали, то, отъ суда и ареста
освободя, распредѣлить въ армейскіе
полки.
Освободя отъ суда и ареста, тѣми же
чинами отослать на службу въ армейскіе
полки.
5-й Фузилерной роты
Черезъ батальонъ 6 разъ
и въ рудники.
Комиссіи строгій вы-
говоръ, а Бѣляева на мѣ-
сяцъ въ крѣпость и от-
ставить отъ службы.
Рядовой Сергѣй Торо-
ховъ, по списку № 1.
Выключа изъ воинскаго званія и на-
казавъ плетьми, давъ 50 ударовъ, сослать
въ крѣпостную работу.
Насчетъ комиссіи военнаго суда, производившей дѣло о ниж-
нихъ чинахъ, полагаютъ генералъ-адъютантъ Закревскій и совѣт-
никъ Пащенко: чтобы презусу и асессорамъ за упущеніе сдѣлать
выговоръ, а производителя того дѣла оберъ-аудитора 6-го класса
Бѣляева, арестовавъ, посадить на четыре мѣсяца въ крѣпость, потомъ
отставить отъ службы.
Напротивъ того, генералъ-аудиторъ Булычевъ, не находя упущенія со стороны воен-
наго суда, заключаетъ, что дѣло произведено съ отличнымъ тщаніемъ.
Приговоръ окончательно выраженъ былъ такъ:
„По военному суду, произведенному надъ нижними чинами,
составлявшими 1 баталіонъ лейбъ - гвардіи Семеновскаго полка,
нижеозначенные рядовые оказались виновными въ слѣдующемъ:
роты Его Величества Николай Степановъ и Яковъ Хрулевъ: они
первые, ходя въ вечеру 16 октября 1820 года по холостымъ
артелямъ, подговорили солдатъ собраться въ коридоръ, подъ видомъ
переклички, для принесенія жалобы на отягощеніе службы, гдѣ люди
по выходѣ сдѣлали ослушаніе противъ своего фельдфебеля, ибо,
по приказанію его, изъ коридора не разошлись и не допустили
ему самому итти къ капитану для объявленія о таковомъ непоз-
волительномъ сборищѣ, и въ разнорѣчивыхъ въ судѣ и при
258
Библиотека "Руниверс1
слѣдствіи показаніяхъ, коими, закрывая себя и настоящее про-
исшествіе, не инако доведены до признанія, какъ уже по явномъ
ихъ въ томъ отъ другихъ изобличеніи.
За каковыя преступленія по суду приговаривались: выключа
ихъ, Степанова и Хрулева, изъ воинскаго званія и снявъ медали,
вмѣсто смерти, бить кнутомъ, давъ каждому по 50-и ударовъ,
сослать въ каторжную работу.
Но Государь Императоръ, принявъ въ уваженіе долговре-
менное Степанова и Хрулева содержаніе въ крѣпости, равно и
бытность въ сраженіяхъ, Высочайше повелѣть соизволилъ: избавя
ихъ отъ безчестнаго кнутомъ наказанія, прогнать шпицъ-рутенъ
каждаго чрезъ баталіонъ по 6 разъ и потомъ отослать въ
рудники“.
Иванъ Дурницынъ: онъ, слѣдуя внушенію означенныхъ Сте-
панова и Хрулева, первый закричалъ въ верхнемъ этажѣ на
перекличку, по поводу котораго люди, выйдя въ коридоръ,
произвели противозаконное дѣйствіе, и за сіе по суду приго-
варивался, выключа его, Дурницына, изъ воинскаго званія, бить
кнутомъ, давъ сорокъ ударовъ, сослать въ каторжную работу.
Но Государь Императоръ, Всемилостивѣйше избавляя его,
Дурницына, отъ положеннаго ему наказанія, Высочайше повелѣть
соизволилъ, прогнавъ его шпицъ-рутеномъ сквозь баталіонъ 6 разъ,
отослать въ рудники.
2-й Фузилерной роты. Харитонъ Павловъ: онъ первый, придя
ночью 17 октября изъ нижняго коридора въ верхній, объявилъ
рядовому жъ Чистякову и прочимъ товарищамъ своимъ, которые
тогда еще не спали, что людей роты Его Величества увели въ крѣ-
пость, и что надобно за нихъ заступиться и выручить; потомъ,
получа отъ рядового Ларіона Васильева въ томъ согласіе, произвелъ
то, что Чистяковъ вдругъ выбѣжалъ въ коридоръ и, закрича на
перекличку, вызвалъ людей, предъ коими сей Павловъ кричалъ:
Нѣтъ Государевой роты, она погибаетъ. За каковыя дѣйствія по
259
Библиотека "Руниверс"
суду приговаривался: Павлова, выключа изъ воинскаго званія,
бить кнутомъ, давъ 50 ударовъ, сослать въ каторжную работу.
Но Государь Императоръ, Всемилостивѣйше избавляя его
отъ приговореннаго наказанія, Высочайше повелѣть соизволилъ:
Павлова прогнать шпицъ-рутеномъ сквозь баталіонъ 6 разъ, съ
отсылкою въ рудники".
Такія измѣненія были сдѣланы и по другимъ пунктамъ, въ
отношеніи всѣхъ виновныхъ.
Продолжительное пребываніе въ предѣлахъ Австріи кончилось
отъѣздомъ Его Величества 1 мая 1821 года изъ Лайбаха въ
обратный путь, ознаменовавшійся посѣщеніемъ въ Офенѣ могилы
старшей сестры, великой княгини Александры Павловны, супруги
эрцъ-герцога палатина. Оттуда, чрезъ Венгрію и Галицію, Государь
прослѣдовалъ въ Варшаву, а 24 мая прибылъ въ Царское Село.
Здѣсь, тотчасъ же послѣ возвращенія, онъ узналъ о доносѣ, полу-
ченномъ въ его отсутствіе, о политическомъ заговорѣ, съ прило-
женіемъ списка всѣхъ лицъ, замѣшанныхъ въ немъ. По версіи
Шильдера, извѣстилъ Государя обо всемъ этомъ командиръ гвар-
дейскаго корпуса И. В. Васильчиковъ, и Государь отвѣтилъ ему:
„Моп сѣег АѴаззіІісѣікой, ѵоиз циі ёіез а топ зегѵісе дериіз Іе
соттепсетепі де топ гё§пе, ѵоиз заѵег дие ]”аі рагіа^ё еі
епсоига^ё сез іііизіопз еі сез еггеигз". Затѣмъ послѣдовало нѣко-
торое молчаніе и Государь добавилъ: „Се п’езі раз а тоі а зёѵіг".
Возможно и правдоподобно, что такой разговоръ былъ въ дѣйстви-
тельности, но внѣ сомнѣнія, что Государь уже былъ освѣдомленъ
обо всемъ, еще будучи за границей. За это говоритъ и записка
А. X. Бенкендорфа, поданная въ томъ же 1821 году и найден-
ная въ письменномъ столѣ Александра Павловича въ Царскомъ
Селѣ, послѣ его кончины, тѣмъ же Бенкендорфомъ, при разборкѣ
бумагъ. Вложивъ найденную записку, на которой не было ни
одной помѣтки, въ конвертъ, Бенкендорфъ написалъ на немъ:
„Бе раріег еп циезііоп геігоиѵё Гаппёе 25, дапз Іе саЬіпеі де
260
Библиотека "Руниверс"
ГЕтрегеиг Аіехапдге а Хагзкоё 8ё1о, доппё Гаппёе 21 а на за-
пискѣ Александръ Христофоровичъ сдѣлалъ такую надпись: „Ее-
тіз а ГЕтрегеиг Аіехапдге Гаппёе 21,—4 апз аѵапі Г ёѵёпетепі
ди 14 дёсетЬге 1825“.
На этомъ фактѣ приходится остановиться, но объяснить его
логично мы затрудняемся, по слѣдующимъ причинамъ. Если сопо-
ставить строгости по приговору Семеновскаго полка и всю пере-
писку по этому дѣлу, гдѣ Государь упорно искалъ причинъ поли-
тическихъ, не обнаруженныхъ ни слѣдствіемъ, ни судомъ, то какъ
допустить полнѣйшую индифферентность къ запискѣ Бенкен-
дорфа и къ сообщенному на словахъ Васильчиковымъ?! Какъ
разгадать, отчего Государь чуть было не вмѣшался активно въ
итальянскія дѣла, чтобы бороться съ карбонарствомъ, а у себя
дома, на Руси, ничего не предпринималъ, чтобы пресѣчь надви-
гавшуюся бѣду, и сказалъ такую фразу: „Се п’езі раз а тоі
а зёѵіг!" Неужели возможно, что, настроенный Меттернихомъ
къ самой отчаянной борьбѣ съ революціоннымъ движеніемъ
Европы, Александръ могъ равнодушно относиться къ однород-
нымъ проявленіямъ въ Россіи? А въ дѣйствительности это
было такъ, хотя и не совсѣмъ. Говоримъ не совсѣмъ, потому,
что душевно изстрадавшійся монархъ нашелъ, однако, то лицо,
которое должно было его замѣнить по всѣмъ дѣламъ внутренняго
правленія Россіей, и которому онъ не только добровольно, но
вполнѣ обдуманно, сдалъ бразды управленія родиной. Это лицо
былъ Аракчеевъ.
Заблужденіе Государя шло настолько далеко, что онъ предпо-
лагалъ исцѣлить Россію отъ революціоннаго настроенія во многихъ
слояхъ общества и арміи не чѣмъ другимъ, какъ распоряженіями
избраннаго имъ для этихъ цѣлей замѣстителя, въ лицѣ грубаго
и необразованнаго исполнителя его же велѣній, Аракчеева.
И такое заблужденіе вошло въ плоть и кровь Александра Павло-
вича. Онъ вообразилъ, что Аракчеевымъ онъ какъ бы прикрылъ
261
Библиотека"Руниверс"
себя отъ всякой отвѣтственности, и вотъ до какихъ предѣловъ
дошли результаты мистицизма и религіознаго экстаза, приведшіе
Государя къ такому плачевному исходу.
А проблески зародившейся фантазіи прикрывать себя Арак-
чеевымъ, гдѣ только возможно, проявлялись постепенно, и мы
ихъ нашли и на поляхъ приговора по семеновской исторіи, и въ
другихъ документахъ. Такъ, въ дѣлахъ Военно-Ученаго архива со-
хранилось черновое письмо, писанное цѣликомъ рукою Импера-
тора Александра еще 20 февраля 1820 года по частному дѣлу и
адресованное Рижскому генералъ-губернатору маркизу Паулуччи.
Письмо это было переписано Аракчеевымъ и отправлено маркизу
отъ его, Аракчеева, имени. Оно гласило: „Милостивый госу-
дарь мой, маркизъ Филиппъ Осиповичъ. Получа письмо Ваше со
вложеніемъ прошенія на Высочайшее имя Государя Императора,
по довольно внимательному разсмотрѣнію, рѣшился я онаго не
вручать Его Величеству и при семъ оное Вамъ возвращаю.
„Причины, побудившія меня къ сему, суть слѣдующія: время,
въ кое дозволено подавать просьбы объ увольненіи отъ службы,
уже миновало съ 1 января, и не прежде какъ 1 сентября оныя
принимаются. Во-вторыхъ, искренно долженъ вамъ признаться,
что я не нахожу повода вамъ приступать къ подобной рѣшитель-
ности; ибо, бывъ облагодѣтельствованы милостями Государя, ка-
сательно чина, въ которомъ вы находитесь, сверхъ онаго лест-
наго званія генералъ-адъютанта и довольно достаточнаго состоянія,
исправляя должность, которая уже доказываетъ довѣренность
Государя къ особѣ Вашей, я не понимаю, чего еще Вы можете
желать? Имѣвъ весьма часто случай бесѣдовать съ Государемъ,
я могу Васъ увѣрить, что ни его мнѣніе, ни довѣренность къ Вамъ
ни въ чемъ не перемѣнились и послѣ всего вышесказаннаго, если
Вы вспомните, что Вы изъ чужой службы поступили въ россій-
скую въ 1807 году, и въ теченіе 13 лѣтъ достигли степени, до
которой многіе изъ товарищей Вашихъ употребили болѣе 25 лѣтъ
262
Библиотека"Руниверс"
службы ихъ, то съ справедливостью должны будете согласиться,
что жаловаться Вамъ невозможно. Извините мое чистосердечіе,
оно въ моемъ нравѣ, и я привыкъ имъ руководствоваться.
Аракчеевъ".
Все, что изложено въ этомъ письмѣ, правильно, и Паулуччи
вполнѣ заслужилъ такую отповѣдь. Тѣмъ не менѣе, отвѣтъ Арак-
чеева долженъ былъ невольно поразить зазнавшагося иностранца,
незнавшаго даже русскаго языка, и которому, вѣроятно, пере-
вели на французскій языкъ Аракчеевское посланіе.
Слѣдовательно, если Паулуччи былъ неудовлетворенъ отвѣтомъ,
то его гнѣвъ долженъ былъ обрушиться на Аракчеева, такъ какъ
маркизъ не могъ ни секунды подозрѣвать, что вся отповѣдь была
сочинена самимъ Государемъ. То же самое и въ дѣлѣ семеновцевъ:
вся проявленная строгость и жестокость были отнесены вліянію
Аракчеева, между тѣмъ онъ вовсе не вмѣшивался во всю про-
цедуру этого судебнаго разбирательства вообще и подчеркивалъ
свое невмѣшательство въ письмахъ къ Императору, предпочитая
сидѣть въ Грузинѣ, либо въ военныхъ поселеніяхъ, за время раз-
бора семеновской исторіи. И вотъ приходится недоумѣвать, почему
Александръ Павловичъ счелъ необходимымъ проявить такую стро-
гость къ нижнимъ чинамъ любимаго имъ полка, а оставилъ даже
безъ замѣтки поданную ему записку Бенкендорфа, которая обна-
ружила гораздо болѣе грозные симптомы среди офицерства и
части общества. Не мудрствуя лукаво, постараемся объяснить
это явленіе возможно проще, на основаніи характера Императора
Александра. Онъ былъ шефомъ семеновцевъ, еще будучи Наслѣд-
никомъ, онъ помнилъ роль полка при восшествіи на престолъ въ
1801 году, онъ гордился боевыми подвигами возлюбленнаго полка
на поляхъ брани, и вдругъ, именно въ Семеновскомъ полку
случилось такого рода происшествіе, гдѣ уваженіе къ шефу,
къ начальству было забыто, а дисциплина нахально нарушена.
263
Библиотека"Руниверс"
Чувство обиды и горечь разочарованія привели не только къ
строгости, но и къ жестокости!
Что же касается разоблаченій Бенкендорфа и Васильчикова,
то они затронули другую больную струну, а именно другое раз-
очарованіе, касавшееся самого себя, своей личности, своихъ за-
блужденій молодости, всѣхъ либеральныхъ мечтаній въ различные
періоды царствованія, и привели къ вполнѣ естественному упадку
духа и снисходительности къ прегрѣшеніямъ ближняго, согласно
ученію любви во Христѣ. Совѣсть должна была мучить монарха
и заставила его отнестись милостиво къ заблужденіямъ другихъ
(меньшей братіи), и не хватило ни мужества карать ихъ, ни
желанія бичевать себя.
Предоставлялось силамъ небеснымъ, а не разуму человѣка,
бороться на этой почвѣ, а неумолимый рокъ, вѣроятно чудомъ,
намѣтилъ для излѣченія недуга именно раба Божьяго Алексѣя
Андреевича Аракчеева.
264
Библиотека "Руниверс"
ГЛАВА V.
Общее разочарованіе.
(1822—1825).
„О топ &гапд Віеи! ргепдз-поиз
еп Та засгёе §агде еі аіе сотраззіоп
еі ріііё де пои8“.
(Изъ молитвы, писанной рукой Императора
Александра I).
На стѣнахъ собора въ Грузинѣ и теперь еще виситъ боль-
шой барельефъ Императора Павла, и надъ нимъ виднѣется над-
пись, изображенная золотыми буквами: „Сердце мое чисто и
духъ правъ предъ Тобою". Въ этихъ немногихъ словахъ мы ви-
димъ разгадку отношеній Александра I съ Алексѣемъ Андрееви-
чемъ Аракчеевымъ. Вѣдь обликъ того человѣка, который былъ
задержанъ, по приказанію графа Палена, у петербургскихъ заставъ
11 марта 1801 года, а своимъ появленіемъ въ столицѣ могъ
предупредить трагическую развязку мрачной ночи этого достопамят-
наго дня, долженъ былъ врѣзаться въ память тогда еще совсѣмъ
молодого Государя, вступившаго на Всероссійскій престолъ. Впе-
чатлѣніе это должно было укрѣпиться тѣмъ болѣе сильно и глу-
боко, что характеръ и нравъ Аракчеева были очень хорошо из-
вѣстны Александру. Трудно себѣ представить, что произошло бы,
если бы Аракчееву удалось вб-время предупредить катастрофу, такъ
ловко обдуманную графомъ Паленомъ и съ цинизмомъ докончен-
ную генераломъ Беннигсеномъ!
265
Библиотека"Руниверс"
Между тѣмъ, на первое время послѣ воцаренія Александра
Павловича Аракчеевъ какъ бы намѣренно стушевался, скрывшись
въ Грузинѣ и почти не появляясь въ Петербургѣ. Въ пору гат-
чинскихъ экзерцицій, Наслѣдникъ престола уже былъ знакомъ
съ ревностнымъ служакой, артиллерійскимъ офицеромъ, и не разъ
этотъ артиллеристъ, съ вѣчно холоднымъ выраженіемъ лица,
ограждалъ юношу отъ порывовъ гнѣва его батюшки. Такого рода
людей помнятъ, и воспоминаніе о нихъ не стушевывается съ годами.
Императоръ Александръ и не думалъ забывать вѣрнѣйшаго слугу
своего родителя и столь же преданнаго ему служаку. Черезъ девять
лѣтъ послѣ восшествія на престолъ, Александръ впервые посѣ-
тилъ Грузино 7 іюня 1810 года, на обратномъ пути изъ Твери,
отъ великой княгини Екатерины Павловны. На листахъ напрестоль-
наго Евангелія Аракчеевымъ записаны подробности перваго пребы-
ванія его благодѣтеля. Сказано: „Изволилъ войти съ графомъ въ
церковь, гдѣ встрѣтило его духовенство съ крестомъ и святой
водой и проводило въ церковь. Государь изволилъ осмотрѣть всю
церковь, а изъ оной изволилъ съ графомъ пойтить въ садъ... “
При вторичномъ посѣщеніи, 8 іюля 1816 года, Государь
снова былъ въ соборѣ. „При входѣ въ соборъ, Его Величество
по обыкновенію былъ встрѣченъ священно-церковно-служителями
съ крестомъ и святой водой. Послѣ чего и по вступленіи въ
церковь, тотчасъ началась божественная литургія, въ продолженіе
которой Государь изволилъ стоять противъ образа св. апостола
Андрея Первозваннаго, у праваго клироса, и по окончаніи боже-
ственной литургіи изволилъ осмотрѣть памятники въ соборѣ
Императору Павлу I и убіеннымъ офицерамъ графа Аракчеева
полка". Весьма правдоподобно, что при этихъ посѣщеніяхъ собора
взоры Государя должны были остановиться и на барельефѣ Павла,
висящемъ на лѣвой стѣнѣ церкви, и на надписи, идущей чрезъ
всю стѣну со стороны лѣваго клироса. И надпись, и изображеніе
отца не могли не сдѣлать впечатлѣнія, и впечатлѣніе должно было
266
Библиотека"Руниверс"
быть значительное, потому что слова надписи безмолвно говорили,
что молъ я, Аракчеевъ, правъ передъ памятью усопшаго, и что
сердце мое чисто. Это напоминаніе минувшихъ дней дѣйство-
вало тяжело и наводило на грустныя думы. Приблизивъ къ себѣ
Аракчеева послѣ горячки первыхъ лѣтъ увлеченій преобразова-
ніями, Александръ естественно могъ вблизи убѣдиться въ работо-
способности Алексѣя Андреевича и спокойно наблюдать за его
дѣйствіями. Вообще Государь обладалъ качествомъ наблюденія
и умѣніемъ держать при себѣ результаты видѣннаго и слышан-
наго, не сообщая о томъ никому раньше времени. Работая съ
Аракчеевымъ въ тѣ годы исключительно по военному дѣлу, Але-
ксандръ оцѣнилъ его усердіе, неподкупность и исполнительность,
а главное, постепенно привыкалъ къ его холодной фигурѣ, мало
внушавшей довѣріе кому-либо.
Александръ Павловичъ, будучи по природѣ болѣзненно не-
довѣрчивымъ вообще ко всѣмъ окружающимъ, дѣлалъ нѣкото-
рыя исключенія для друзей юности, какъ князь П. М. Волкон-
скій и князь А. Н. Голицынъ, которыхъ онъ вовсе не стѣс-
нялся, уже по одной привычкѣ къ ихъ лицамъ. Сближеніе же
съ Аракчеевымъ произошло незамѣтно и послѣдовательно, что
только показываетъ умѣніе Грузинскаго помѣщика приноровиться
къ характеру Государя. Послѣ Отечественной войны, имѣть Арак-
чеева около себя стало необходимостью. Императоръ чувствовалъ,
что, при совершившейся въ немъ нравственной перемѣнѣ, ему
этотъ человѣкъ нуженъ, какъ знавшій его предначертанія по дѣ-
ламъ вообще и какъ лицо, на которое онъ могъ всецѣло поло-
житься, что онъ его пойметъ, не выдастъ и не подведетъ. Еще
раньше 1812 года, когда мысли Государя уже отдались пригото-
вленіямъ къ борьбѣ съ Наполеономъ, влеченіе его къ Аракчееву
обнаружилось въ желаніи увидать то мѣсто, которое облюбовалъ
вѣрный слуга его покойнаго батюшки, и куда онъ постоянно уда-
лялся при малѣйшихъ недоразумѣніяхъ съ нимъ самимъ. Словомъ,
267
Библиотека"Руниверс"
хотѣлось увидать загадочное Грузино и пожить тамъ. Въ 1810 году,
наконецъ, удалось, послѣ посѣщенія сестры въ Твери, исполнить
завѣтную мечту. И вотъ, послѣ первой поѣздки сейчасъ же ска-
зались и результаты. Довѣріе къ Аракчееву еще усилилось, а
при содѣйствіи Екатерины Павловны, которая особенно цѣнила
Алексѣя Андреевича, вскорѣ удалось свернуть шею Сперанскому
и утолить давнишнее чувство ревности къ этому „недостойному"
любимцу. Какъ только окончились Наполеоновскія войны, Але-
ксандръ, не медля, снова поспѣшилъ въ Грузино, и эти посѣщенія
съ годами еще участились. Что-то непонятное влекло благодѣтеля
въ уединенное гнѣздо благодарнаго ему человѣка, избравшаго, по
желанію Императора Павла, своимъ девизомъ на гербѣ лакониче-
ское сочетаніе: „Безъ лести преданъ". Но эти три слова относи-
лись не только къ нему, а одинаково и къ покойному Павлу.
Тамъ, въ Грузинѣ, и въ домѣ, и въ соборѣ, и въ саду—всюду
находились предметы почитанія и благоговѣнія къ памяти его
родителя; тамъ невольно приходилось вспоминать о погибшемъ
отцѣ, а въ лицѣ владѣтеля этого помѣстья видѣть преданнаго
слугу покойнаго; другими словами, на воображеніе должно было
дѣйствовать нѣчто таинственное, столь близкое къ тому мистиче-
скому состоянію, въ которомъ находился недавній освободитель
Европы. Словомъ, память о Павлѣ, тѣнь его, влекли Александра,
помимо личныхъ чувствъ, къ тусклому облику Алексѣя Ан-
дреевича.
И обликъ этотъ воплотился сперва въ чуткомъ воображеніи
монарха, а съ годами сдѣлался неотлучной фигурой, слѣдовавшей
по его стопамъ. Отказываясь отъ всѣхъ внѣшнихъ отличій, какъ-
то отъ знаковъ ордена св. Андрея Первозваннаго, а потомъ и отъ
фельдмаршальскаго жезла, предложеннаго ему по занятіи Парижа,
Аракчеевъ какъ бы подчеркивалъ передъ Государемъ свое безко-
рыстіе и свою преданность безъ лести ему одному. Такое отно-
шеніе не только трогало сердце Александра, но заставляло невольно
268
Библиотека "Руниверс"
заблуждаться въ истинныхъ чувствахъ преданнѣйшаго графа и
закрывать глаза на всю эту фальшь, приводившую въ него-
дованіе приближенныхъ и сотрудниковъ, но вовсе не возму-
щавшую самого Императора. Напротивъ того, съ годами, до-
вѣріе къ Алексѣю Андреевичу росло, и когда религіозное на-
строеніе овладѣло душой Александра, то ему казалось вполнѣ
естественнымъ поручать этому человѣку важнѣйшія дѣла въ Го-
сударствѣ, такъ какъ онъ былъ увѣренъ, что лишь одинъ Арак-
чеевъ вѣрно его понимаетъ, безпрекословно исполняетъ и никогда
не измѣняетъ царскихъ велѣній. До исторіи въ лейбъ-гвардіи
Семеновскомъ полку вліяніе графа все же имѣло свои предѣлы и
сосредоточивалось, главнымъ образомъ, на дѣлахъ военныхъ по-
селеній; въ то время имѣли еще голосъ и значеніе князь П. М.
Волконскій, А. А. Закревскій, князь А. Н. Голицынъ и нѣкоторые
другіе, но по возвращеніи съ Лайбахскаго конгресса и эти люди
лишились обычнаго довѣрія и сошли одинъ за другимъ со сцены.
Съ 1822 года, по всѣмъ дѣламъ, Государь началъ слушать только
одного Аракчеева, принимать исключительно его доклады по всѣмъ
отраслямъ управленій; а всесильный графъ окружилъ монарха
исключительно своими ставленниками и клевретами, не смѣвшими
ему противорѣчить и что-либо предлагать, не посовѣтовавшись
предварительно съ нимъ. Послѣдніе четыре года царствованія
Александра Павловича стали въ дѣйствительности годами управленія
Россіей одного Алексѣя Андреевича Аракчеева.
Онъ издавалъ законы, разсылалъ повелѣнія, наказывалъ, ми-
ловалъ, объявлялъ выговоры или высказывалъ неудовольствіе, вы-
двигалъ разныя бездарности, въ общемъ угнеталъ своимъ без-
сердечнымъ игомъ Россію и русскихъ подданныхъ, а Александръ
молчалъ, страдалъ душевно, недомогалъ часто физически и все
покорно подписывалъ. Въ этой главѣ мы разберемъ это тяжелое
время. Кто же былъ въ сущности тотъ человѣкъ, который къ
концу такого блестящаго царствованія, извѣстнаго въ исторіи подъ
269
Библиотека "Руниверс"
именемъ Александровской эпохи, сталъ почти неограниченнымъ
вершителемъ судебъ Россіи?
Аракчеевы были новгородскіе дворяне, ведущіе свой родъ отъ
Ивана Степановича Аракчеева, получившаго за службу предковъ
въ 1684 году вотчины въ Новгородскомъ уѣздѣ. Дѣдъ графа былъ
убитъ турками въ походѣ Миниха, а отецъ не долго служилъ въ
преображенцахъ, но въ чинѣ еще поручика вышелъ въ отставку
и сталъ жить въ помѣстьѣ, имѣя на свою долю душъ 20 крестьянъ,
попавшихъ ему при раздѣлѣ наслѣдія предка. Здѣсь онъ женился,
и здѣсь родились у него три сына: Алексѣй (23 сент. 1769 г.),
Петръ и Андрей. Отецъ, видимо, отдавалъ предпочтеніе первенцу.
Родители жили, какъ вообще помѣщики тѣхъ временъ. Жили
скромно, по бѣднымъ средствамъ, но не нуждались. Мать, на-
божная, учила сама Алексѣя молитвамъ, часто водила его въ
церковь, а дьячокъ училъ грамотѣ и ариѳметикѣ. Мальчика прі-
учали къ труду и порядку, что онъ усвоилъ на всю жизнь;
дьячокъ радовался успѣхамъ Алексѣя по ариѳметикѣ, а когда ему
пошелъ двѣнадцатый годъ, отецъ хотѣлъ послать сына въ Москву
въ школу, но, благодаря дѣтямъ сосѣда Корсакова, пріѣзжавшимъ
на каникулы изъ корпуса, рѣшили Алексѣя отдать въ Петербургѣ
въ кадеты. Это было не легко, пришлось долго скитаться по
столицѣ, пока случайно генералъ Мелиссино не обратилъ вни-
манія на мальчика, и 19 іюля 1783 г. Алексѣя опредѣлили въ
Артиллерійскій шляхетскій корпусъ. Повезло еще въ томъ, что
Мелиссино, изъ временныхъ начальниковъ корпуса, попалъ въ
настоящіе, по смерти генерала Мордвинова.
Петръ Ивановичъ Мелиссино, по тогдашнимъ временамъ,
былъ очень начитанъ и образованъ, родомъ греко-итальянецъ,
всюду побывалъ и избралъ для себя военную карьеру, доведшую
его до высшихъ чиновъ. Въ петербургскомъ обществѣ сумѣлъ
занять независимое положеніе, хотя дворянская знать его недо-
любливала, называя въ насмѣшку то рапіег регсё, то §гапд зеі^пеиг
270
Библиотека "Руниверс"
піапциё. Императрица Екатерина цѣнила въ немъ энергичнаго че-
ловѣка и сдѣлала директоромъ корпуса за нѣсколько мѣсяцевъ
до поступленія въ него Алексѣя Аракчеева. Порядки въ школахъ
были тогда суровые, но и ученики часто бывали полувзрослые,
буйные, требовавшіе дисциплины, а чтобы держать эту компанію
въ повиновеніи тогда не было другихъ средствъ, кромѣ розги,
которая воспѣвалась даже въ стихахъ:
„Розга умъ остритъ, память возбуждаетъ
И волю злую во благо прелагаетъ.......
Цѣлуйте розгу, бичъ и жезлъ лобзайте;
Та суть безвинна, тѣхъ не проклинайте,
И рукъ, яже вамъ язвы налагаютъ,
Ибо не зла, а добра желаютъ".
Маленькій Аракчеевъ сразу сумѣлъ обратить на себя вни-
маніе корпуснаго начальства по прилежанію, выдержкѣ и успѣхамъ
въ математикѣ. Черезъ нѣсколько мѣсяцевъ онъ, при слабой до-
машней подготовкѣ, перебрался въ высшіе классы, 9 февраля 1784 г.
сталъ капраломъ, 21 апрѣля фурьеромъ, а 27 сентября произве-
денъ въ сержанты, получалъ награды и уже въ 1787 году попалъ
въ офицеры. Счастіе не оставляло юноши. Мелиссино рекомен-
довалъ его учителемъ къ сыновьямъ графа Н. И. Салтыкова, въ
1791 году его избрали преподавателемъ артиллеріи въ родномъ
ему корпусѣ. Это совпало со временемъ, когда Наслѣдникъ Рус-
скаго престола, Павелъ, искалъ артиллерійскаго инструктора для
гатчинскихъ войскъ, и Мелиссино не замедлилъ назначить на эту
должность молодого Аракчеева, прибывшаго въ Гатчину 4 сентября
1792 года. Тутъ, въ Гатчинѣ, въ теченіе четырехъ лѣтъ Аракчеевъ
неутомимо обучалъ войска, старался усовершенствовать артилле-
рію, работалъ съ неимовѣрнымъ усердіемъ и окончательно пріобрѣлъ
расположеніе Павла Петровича, выражавшееся то въ похвалахъ, то
271
Библиотека"Руниверс"
въ награжденіяхъ отличіями. Гораздо позднѣе Алексѣй Андреевичъ
разсказывалъ про эту эпоху, что „служба въ Гатчинѣ была тя-
желая, но пріятная, потому что усердіе всегда отмѣчалось, а знаніе
дѣла и исправность въ особенности. Наслѣдникъ престола жало-
валъ меня, но иногда и журилъ крѣпко, всегда почти за не-
исправность другихъ". Зато самъ Аракчеевъ на службѣ былъ
невыносимъ и отличался не только требовательностью, но и
жестокостью, которую онъ уже раньше проявлялъ, состоя препо-
давателемъ въ корпусѣ, гдѣ сѣченіе розгами воспитанниковъ
было его излюбленнымъ занятіемъ. Впрочемъ, и съ солдатами
онъ не признавалъ другихъ способовъ взысканія, развѣ только
еще безжалостно билъ людей по лицу, чѣмъ попало. Хотя въ тѣ
времена другихъ наказаній не знали, но и тогда Аракчеевъ
поражалъ своихъ сослуживцевъ и начальство особымъ, свойствен-
нымъ ему одному, звѣрствомъ. Когда скончалась Императрица
Екатерина, и Павелъ вступилъ на престолъ, на Аракчеева посыпа-
лись милости новаго Императора. Уже 7 ноября 1796 года
полковникъ Аракчеевъ назначенъ Петербургскимъ городскимъ
комендантомъ, зачисленъ въ Преображенскій полкъ, а 8 ноября
произведенъ въ генералъ-майоры. Ему отведено помѣщеніе въ
Зимнемъ дворцѣ, а именно бывшіе аппартаменты князя П. А.
Зубова, что вправо отъ Комендантскаго подъѣзда. 12 декабря
Аракчеевъ получилъ 2000 крестьянскихъ душъ, а имѣніе, по пре-
доставленному ему выбору, получилъ въ Новгородской губерніи,
Грузинской волости. Во время коронаціи въ Москвѣ, куда Арак-
чеевъ послѣдовалъ за Государемъ, ему даны Александровская лента
и баронскій титулъ. Къ поднесенному на утвержденіе гербу,
Императоръ Павелъ собственноручно прибавилъ надпись: „Безъ
лести преданъ".
Кромѣ должности коменданта, Аракчеевъ былъ назначенъ
генералъ-квартирмейстеромъ, а немного позже и командиромъ
Преображенскаго полка. По всѣмъ тремъ должностямъ онъ сумѣлъ
272
Библиотека"Руниверс”
возбудить неудовольствія, вслѣдствіе чрезмѣрной требовательности.
Аракчеевъ, при ежедневныхъ сношеніяхъ съ Павломъ, доклады-
валъ лично Императору о всякомъ упущеніи по службѣ и о вся-
кой мелочи, подчеркивая свое безпристрастіе и особое рвеніе къ
занимаемымъ должностямъ. Такимъ образомъ двадцатисемилѣтній
генералъ пріобрѣталъ, понемногу, все большее значеніе и неза-
мѣтно вмѣшивался въ дѣла, прямо его не касающіяся. Такія лич-
ности, какъ безсмертный Суворовъ, не могли избѣжать интригъ
гатчинскаго капрала. Находимъ такую записку *), адресованную
Императоромъ Аракчееву: „Объ отставкѣ Суворова, по отзыву,
что теперь войны нѣтъ", а въ приказѣ отъ 6 февраля 1797 г.
сказано: „Фельдмаршалъ графъ Суворовъ, относясь Его Импера-
торскому Величеству, что такъ какъ войны нѣтъ, и ему дѣлать
нечего, за подобный отзывъ отставляется отъ службы “..По этому
поводу другой Павловскій любимецъ, Ростопчинъ, замѣчаетъ:
„Стопобѣдный Суворовъ попался въ когти гатчинскаго капрала,
который, въ числѣ прочихъ, взялся смирить высокомѣріе Екате-
рининскихъ героевъ". Словомъ, Аракчеевъ не признавалъ ника-
кихъ заслугъ отечеству, внѣ бывшей гатчинской службы, а на
сановниковъ вѣка Екатерины II смотрѣлъ какъ на людей, награ-
жденныхъ слишкомъ милостиво.
За это время произошло сближеніе между Александромъ
Павловичемъ и Аракчеевымъ, въ виду совмѣстной ихъ службы.
Императоръ Павелъ поручилъ Аракчееву преподать всѣ тонкости
военной службы, принятой въ Гатчинѣ, Наслѣднику престола.
24 ноября 1796 года великій князь Александръ былъ назначенъ
С.-Петербургскимъ губернаторомъ и инспекторомъ Петербургской
дивизіи, а 1 января 1798 года, предсѣдателемъ Военной кол-
легіи. Всѣ приказы, отдаваемые при паролѣ въ Петербургѣ, были
*) См. „Свѣдѣнія о графѣ А. А. Аракчеевѣ", часть I, по 1798 г., Василія Ратчъ. Пе-
тербургъ, 1864.
273
Библиотека "Руниверс"
подписываемы Александромъ, какъ губернаторомъ, а скрѣплялись
подписью Аракчеева, сперва по званію коменданта, а потомъ
генералъ-квартирмейстера. Сношенія завязались ежедневныя, но,
къ сожалѣнію, подробныя свѣдѣнія отсутствуютъ, а документами
лишь могутъ служить сохраненныя Аракчеевымъ записочки На-
слѣдника престола.
При кратковременномъ правленіи Императора Павла, Арак-
чеевъ впадалъ въ опалу: первый разъ за подполковника Лена,
застрѣлившагося изъ-за аракчеевской брани, при чемъ Аракчеевъ
былъ уволенъ въ отпускъ, сохранивъ званіе генералъ-квартирмей-
стера (1 февраля 1798 года), а по прошествіи полутора мѣсяца,
вѣроятно, вслѣдствіе недоразумѣній съ Преображенскимъ полкомъ,
Аракчеевъ лишился послѣдней должности генералъ-квартирмей-
стера (его замѣнилъ генералъ-лейтенантъ Германъ) и 18 марта
уволенъ въ чистую отставку, съ награжденіемъ чиномъ генералъ-
лейтенанта. Но уже 11 августа 1798 года Павелъ смилостивился
и приказалъ Аракчееву вернуться изъ Грузина въ столицу, гдѣ
въ началѣ 1799 года осчастливилъ его назначеніемъ инспекто-
ромъ всей артиллеріи, пожаловалъ командоромъ ордена Іоанна
Іерусалимскаго, а 5 мая возвелъ въ графское достоинство.
Но на этотъ разъ могущество гатчинскаго капрала было
кратковременно, такъ какъ Аракчеевъ попался въ ложныхъ доне-
сеніяхъ о кражѣ въ арсеналѣ, и 1 октября 1799 года снова
былъ отставленъ отъ службы; за Павловское время болѣе ника-
кихъ должностей не занималъ. Сохранилась всего 41 записка
Александра Павловича, Наслѣдника, къ его будущему другу за
періодъ отъ 23 сентября 1796 года до 12 декабря 1799 года;
за 1800 и 1801 года мы не нашли ни одной записки, пере-
писка возобновилась лишь 10 мая 1802 года, т.-е. болѣе года
спустя послѣ восшествія Александра на престолъ. Нѣкоторыя
сохранившіяся письма, хотя и короткія по содержанію, интересны
для характеристики Александра въ Павловскую эпоху. Такъ,
274
Библиотека"Руниверс"
1 октября 1796 года Наслѣдникъ писалъ: „Алексѣй Андрее-
вичъ, имѣлъ я удовольствіе получить письмо ваше, а сожалѣю
весьма, что майоръ и офицеры мои подвергаются наказаніямъ,
особливо въ столь легкихъ вещахъ. Надѣюсь, что впредь будутъ
рачительнѣе. Чувствительно васъ благодарю, Алексѣй Андреевичъ,
за стараніе, которое вы приложили къ моей просьбѣ; мнѣ от-
мѣнно сіе лестно. Пребываю къ вамъ доброжелательнымъ, Але-
ксандръ". Тутъ просвѣчиваетъ въ словахъ Александра какъ будто
нота неодобренія за излишнюю строгость, но рядомъ другая за-
писка безъ даты, изъ Москвы (вѣроятно, за время коронаціи
Павла) уже другого тона: „Другъ мой Алексѣй Андреевичъ, что
тебѣ сдѣлалось? Отпиши мнѣ подробно о твоемъ здоровій. Мнѣ
всегда грустно безъ тебя, и если бы не праздники, я бы къ тебѣ
заѣхалъ. Дѣла вчера вечеромъ всѣ кончилъ". Вотъ и еще одна
записка изъ Москвы же: „Другъ мой Алексѣй Андреевичъ, я
пересказать тебѣ не могу, какъ я радъ, что ты съ нами будешь.
Это будетъ для меня великое утѣшеніе и загладитъ нѣкоторымъ
образомъ печаль разлуки съ женой, которую мнѣ, признаться—
жаль покинуть". Выходило, слѣдовательно, что еще въ 1797 году
разлука съ супругой замѣнялась удовольствіемъ проводить время
съ Аракчеевымъ!
Отъ того же года, безъ даты, другое письмо посвящено исклю-
чительно службѣ: „...У насъ чудеса дѣлаются. Тревога за тре-
вогой; вчерашняя имѣла дурныя послѣдствія: два офицера Пре-
ображенскіе были разжалованы въ солдаты, но послѣ, слава Богу,
снова прощены. Государь мнѣ также приказалъ тебѣ сказать,
чтобы ты изобрѣлъ, что удобнѣе будетъ: присоединить гвардей-
скій батальонъ артиллерійскій къ большому ученію всей артил-
леріи, или особо Каннабиху заставить сдѣлать въ Гатчинѣ для
одного онаго батальона? Теперь, другъ мой, у меня есть моя
просьба до тебя. Пожалуй, пиши ко мнѣ, каковы бываютъ мои
разводы и ученья, и въ чемъ ошибки и неисправности состоятъ?
275
Библиотека"Руниверс"
Я слышалъ, что Голицынъ не сумѣлъ сдѣлать каре; я объ ономъ
уже писалъ Корсакову, чтобы впредь сего не случалось. Отпиши
мнѣ о семъ приключеніи и, пожалуй, впредь муштруй ихъ хоро-
шенько въ ученіяхъ, чѣмъ ты крайне обяжешь того, который на
весь вѣкъ свой останется твоимъ истиннымъ другомъ, и кото-
рый желаетъ нетерпѣливо, чтобы ты пріѣхалъ въ Павловское".
Здѣсь уже военный микробъ гатчинскихъ экзерцицій сказывается
вполнѣ наглядно, а выраженіе „муштруй ихъ хорошенько" является
первымъ зачаткомъ будущихъ требованій для дисциплины и порядка.
Совершенно вѣрно замѣчаетъ А. А. Кизеветтеръ: „Если
Аракчееву не удалось окончательно закрѣпить расположенія Павла,
зато онъ достигъ за это время другой цѣли: онъ сумѣлъ стать
необходимымъ человѣкомъ для Александра. Именно здѣсь, въ
условіяхъ Павловскаго режима, таились, по моему убѣжденію,
первоначальныя сѣмена интимной близости этихъ двухъ людей,
давшія впослѣдствіи такой пышный цвѣтъ. Вся дальнѣйшая
исторія отношеній между Александромъ и Аракчеевымъ была пред-
рѣшена и можетъ быть объяснена обстоятельствами Павловскаго
времени". За 1799 годъ записки Александра уже отличаются
большею любовностью, и довѣріе къ человѣку, видимо, растетъ.
„.... Итакъ, я всегда тебѣ буду благодаренъ, когда въ свободный
часъ ты мнѣ что-нибудь напишешь. Еще я могу тебѣ попрекъ
сдѣлать въ томъ, что ты не отвѣчалъ на мой вопросъ, касательно
ошибки въ строеніи каре. Я признаюсь тебѣ, что похвала, ко-
торую ты дѣлаешь о моемъ полку, походитъ немного на кри-
тику. Итакъ, по дружбѣ прошу тебя, объясни мнѣ подробнѣе
о недостаткахъ и неисправностяхъ. Завтра у насъ маневръ. Богъ
знаетъ, какъ пойдетъ?! Я сумнѣваюсь, чтобы хорошо было. Я
хромой. Въ проклятой фальшивой тревогѣ помялъ опять ту ногу,
которая была уже помята въ Москвѣ, и только что могу на
лошади сидѣть, а ходить способу нѣтъ; итакъ, я съ постели на
лошадь, а съ лошади на постель. Ты говоришь, другъ мой, что
276
Библиотека"Руниверс"
отъ меня зависитъ пріѣздъ твой въ Павловское. Если такъ, то
пріѣзжай неотмѣнно и скорѣе. Пребываю навѣкъ тебѣ вѣрнымъ
другомъ". Затѣмъ Александръ сообщаетъ о рожденіи первой своей
дочери Маріи: „Другъ мой, Алексѣй Андреевичъ, Богъ мнѣ даро-
валъ дочь, и очень счастливо". Наконецъ, послѣ второй и
окончательной опалы, 15 октября 1799 года, Александръ старается
утѣшить пріятеля: „Я надѣюсь, другъ мой, что мнѣ нужды
нѣтъ тебѣ при семъ несчастномъ случаѣ возобновить увѣреніе о
моей непрестанной дружбѣ; ты имѣлъ довольно опытовъ объ ней,
и я увѣренъ, что ты объ ней и не сумнѣваешься. Повѣрь, что она
никогда не перемѣнится. Я справлялся вездѣ о помянутомъ твоемъ
ложномъ донесеніи, но никто о немъ ничего не знаетъ, и никакой
бумаги такого рода ни отъ кого совсѣмъ въ Государеву канце-
лярію и не входило; а Государь, призвавши Ливена, продиктовалъ
ему самъ тѣ слова, которыя стоятъ въ приказѣ. Если что-нибудь
было, то съ побочной стороны. Но я вижу по всему дѣлу, что
Государь воображалъ, что покража въ арсеналѣ была сдѣлана по
иностраннымъ наущеніямъ. И такъ какъ уже воры сысканы, какъ
уже, я думаю, тебѣ и извѣстно, то онъ ужасно удивился, что
обманулся въ своихъ догадкахъ. Онъ за мною тотчасъ прислалъ
и заставилъ пересказать, какъ покража сдѣлалась, послѣ чего
сказалъ мнѣ: „Я былъ все увѣренъ, что это по иностраннымъ
проискамъ". Я ему на это отвѣчалъ, что иностраннымъ мало
пользы будетъ въ 5 старыхъ штандартахъ,—тѣмъ и кончилось.
Про тебя онъ ни слова мнѣ не говорилъ, и видно, что ему
сильныя внушенія на тебя сдѣланы, потому что я два раза про-
силъ за Апрѣлева, который и дѣла совсѣмъ съ тѣмъ не имѣлъ,
но онъ ни подъ какимъ видомъ не хотѣлъ согласиться, не почему
иному, кажется, какъ потому, что Апрѣлевъ отъ тебя шелъ.
Прощай, другъ мой Алексѣй Андреевичъ, не забывай меня, будь
здоровъ и думай, что у тебя вѣрный во мнѣ другъ остается".
Послѣ этого письма имѣется лишь одно отъ 12 декабря 1799 г.,
277
Библиотека"Руниверс"
гдѣ Александръ благодаритъ Аракчеева за поздравленіе со днемъ
рожденія и еще разъ завѣряетъ его въ дружбѣ навѣки.
На два года корреспонденція прекращается, по крайней мѣрѣ
письма съ обѣихъ сторонъ отсутствуютъ во всѣхъ архивахъ, и
это правдоподобно, потому что въ эти годы уже шли переговоры
съ графомъ Панинымъ и Паленомъ о заговорѣ, гдѣ вовсе не
нуждались въ содѣйствіи Грузинскаго помѣщика.
Но письмо Наслѣдника престола, послѣ вторичнаго паденія
Аракчеева, показываетъ, насколько удаленіе его озабочивало Але-
ксандра, потому что, лишившись особы доселѣ всемощнаго графа,
юноша опасался проявленій гнѣва своего отца, и теперь некому
было при трудныхъ обстоятельствахъ оберегать Наслѣдника. Врядъ ли
выраженія любви и дружбы относились къ личности Аракчеева,
просто онъ былъ необходимъ Александру, чтобы заслонять себя
отъ всевозможныхъ порывовъ батюшки, никогда не оказывавшаго
довѣрія сыну-первенцу.
Въ этомъ предположеніи мы снова сходимся съ точкой зрѣнія
г. Кизеветтера, который говоритъ: „Александръ заслонялся Арак-
чеевымъ отъ отца, и для того-то, чтобы обезпечить себѣ это,
столь необходимое и надежное прикрытіе, онъ всячески цѣплялся
за Аракчеева, расточалъ ему нѣжныя признанія въ любви и
дружбѣ и не хотѣлъ вѣрить очевиднымъ фактамъ, которые бро-
сали тѣнь на нравственную личность Аракчеева. Здѣсь было не
ослѣпленіе личностью Аракчеева, а расчетливое использованіе его
услугъ въ интересахъ самосохраненія". Такъ же и далѣе: „Не до-
казываетъ ли колебаніе въ служебной карьерѣ Аракчеева, что и
во все время своего царствованія, такъ же какъ и въ бытность
свою Наслѣдникомъ престола, Александръ являлся въ своихъ
отношеніяхъ къ Аракчееву не жертвой безотчетнаго увлеченія
личностью послѣдняго, а, наоборотъ, господиномъ, сознательно
употреблявшимъ Аракчеева, въ качествѣ орудія, для осуществленія
своихъ самостоятельныхъ плановъ. Когда Александръ былъ Наслѣд-
278
Библиотека "Руниверс"
никомъ, Аракчеевъ былъ нуженъ, чтобы заслониться имъ отъ отца;
когда Александръ началъ царствовать, онъ приближалъ къ себѣ
Аракчеева каждый разъ, когда считалъ необходимымъ заслониться
имъ отъ своихъ подданныхъ".
Всѣ эти выводы переданы вѣрно, но мы, однако, должны
добавить, что не малую роль сыграли въ отношеніяхъ между
этими столь противоположными натурами и результаты трагичес-
каго исчезновенія Императора Павла, гдѣ Аракчеевъ остался въ
сторонѣ, а Александръ былъ причастенъ, давъ разрѣшеніе дѣй-
ствовать заговорщикамъ. Постоянный гнетъ событія 11 марта
1801 года не оставлялъ Александра во всю его жизнь, а когда
душевныя тревоги стали превращаться въ религіозно-мистическое
настроеніе, то его влекло именно къ тому человѣку, который
былъ когда-то посредникомъ между нимъ и покойнымъ отцомъ,
тѣнь котораго преслѣдовала столь назойливо Александра, что
онъ не могъ отъ нея отдѣлаться. И въ этомъ отдавалъ себѣ
ясный отчетъ самъ Аракчеевъ, который при всякомъ удобномъ
и неудобномъ случаѣ напоминалъ державному покровителю о его
незабвенномъ батюшкѣ. Даже подъ стѣнами Парижа, въ 1814 году,
Аракчеевъ отмѣтилъ рядомъ съ совмѣстнымъ говѣніемъ съ Але-
ксандромъ и панихиду (11 марта) по въ Бозѣ почившемъ Импе-
раторѣ Павлѣ Петровичѣ, что рельефно подчеркнуто въ его
журналѣ за этотъ годъ. Позднѣе, а именно 29 іюня 1823 года,
Аракчеевъ писалъ Александру въ день именинъ его покойнаго
родителя: „Отдавъ въ храмѣ Божіемъ чувства душевной благо-
дарности памяти сегодняшняго именинника, который, предстоя у
престола Божія, конечно, видитъ истинную любовь и преданность
къ Августѣйшему его преемнику того подданнаго, котораго угодно
ему было еще при жизни своей къ нему приблизить, съ при-
казаніемъ быть ему вѣрнымъ слугой, я исполняю оное въ пол-
ной мѣрѣ душевнаго моего расположенія и благодарю ежедневно
Бога, за милостивое Вашего Величества ко мнѣ расположеніе".
279
Библиотека"Руниверс"
Послѣ восшествія на престолъ, Александръ первые два года
не тревожилъ Аракчеева, занимаясь съ усердіемъ, но безъ убѣ-
жденія въ засѣданіяхъ негласнаго комитета либеральными новше-
ствами. Какъ только интересъ къ реформамъ сталъ ослабѣвать,
былъ вызванъ изъ Грузина Алексѣй Андреевичъ, и ему снова
приказано быть инспекторомъ всей артиллеріи. Здѣсь, въ теченіе
пяти лѣтъ, Аракчеевъ проявилъ самую кипучую дѣятельность и
на почвѣ чисто артиллерійской сдѣлалъ много существеннаго.
Заслуги его были отмѣчены разными благодарностями, а 28 іюня
1807 года, изъ Таурогена, онъ получилъ такого рода рескриптъ:
„Господинъ генералъ-лейтенантъ графъ Аракчеевъ! Доведеніе до
превосходнаго состоянія артиллеріи и успѣшное дѣйствіе оной въ
продолженіе сей войны, также исправное снабженіе оной всѣмъ
нужнымъ, обязываетъ меня сдѣлать достойное воздаяніе заслугамъ
вашимъ; посему приказомъ моимъ вчерашняго дня произведены
вы въ генералы-отъ-артиллеріи. Примите сей знакъ моей призна-
тельности и особаго моего благоволенія, съ коимъ пребываю къ
вамъ благосклонный". Затѣмъ, 1 іюля того же 1807 года Арак-
чеевъ получилъ другой рескриптъ, весьма милостивый, гдѣ въ
девяти пунктахъ предписывались различныя новыя усовершенство-
ванія по артиллеріи, а 13 января 1808 года Аракчеевъ назначенъ
военнымъ министромъ. Опять назначеніе не случайное, а вызванное
обстоятельствами, изъ которыхъ ближайшимъ была война съ Шве-
ціей на финляндской территоріи, гдѣ требовалась энергичная рука.
Аракчеевъ былъ вскорѣ командированъ въ Финляндію, чтобы
лично руководить дѣйствіями военноначальниковъ и не затяги-
вать кампаніи. Тутъ вліяніе его оказалось полезнымъ, и шведская
война закончилась сравнительно быстро. Государь былъ отвлеченъ
поѣздкой въ Эрфуртъ на свиданіе съ Наполеономъ, и ему нужна
была твердая рука на время своего отсутствія.
Обращаемъ вниманіе на письмо Александра Павловича изъ
Лейпцига отъ 5 октября, на обратномъ пути изъ Эрфурта: „Всѣ
280
Библиотека "Руниверс"
заключенія и по онымъ предписанія послѣдовавшія нахожу совер-
шенно основательными. Буксгевденъ продолжаетъ все дѣлать
глупости. Поступокъ Тучкова противъ М. Долгорукаго подлъ
до крайности и доказываетъ завистливую душу. Мнѣ кажется,
полезно бы было въ награду за одержанныя побѣды произвести
Н. М. Каменскаго въ генералы-отъ-инфантеріи, равномѣрно и
Багратіона, который старше его и, кажется, хорошо исполнилъ
ему препорученное. Долгорукаго произвести въ генералъ-лейте-
нанты *). Такимъ образомъ, мы бы подвинули людей, отличаю-
щихся отъ прочихъ, и которые принесутъ несомнѣнную пользу,
бывъ начальниками. Тучкова **) я бы думалъ смѣнить, а весь его
корпусъ препоручить Долгорукому, который лучше все исполнитъ.
Если въ душѣ своей ты согласенъ съ симъ мнѣніемъ; прикажи
тотчасъ отдать въ приказѣ; если же имѣешь какое возраженіе
на оное, то погоди моего пріѣзда, я не замедлю долѣе трехъ или
четырехъ дней послѣ сего курьера. Впрочемъ, я довольно не могу
нахвалиться тобою, и имѣю отличнаго въ тебѣ помощника".
Въ этихъ строкахъ ясно выражено и довѣріе, и благоволеніе къ
военному министру, а также вполнѣ правильное мнѣніе о боевыхъ
заслугахъ генераловъ.
За періодъ управленія Военнымъ министерствомъ Аракчее-
вымъ получено отъ Императора 56 писемъ или записокъ, и всѣ
они свидѣтельствуютъ о большомъ довѣріи къ нему.
Когда былъ заключенъ миръ съ Швеціей, на будущаго
временщика посыпались щедрыя награды, но знаковъ ордена
св. апостола Андрея Первозваннаго Аракчеевъ все же не принялъ,
несмотря на то, что Его Величество удостоилъ его присылкой имъ
лично носимаго ордена. Этимъ Аракчеевъ хотѣлъ подчеркнуть
-) Князь М. П. Долгорукій былъ убитъ ядромъ 15 октября 1808 года въ сраженіи
при Иденсальми.
’**) Николай Алексѣевичъ Тучковъ 1, умеръ отъ раны, полученной въ 1812 году на
поляхъ Бородина.
281
Библиотека "Руниверс"
свое безкорыстіе и преданность Государю, основанныя не на
знакахъ внѣшняго отличія. Способъ извѣстный, но тѣмъ не менѣе
производившій впечатлѣніе, правда, только на Государя, а не на
прочихъ сослуживцевъ графа. А вотъ и наглядные примѣры цар-
скихъ милостей: 30 августа 1808 года: „Въ доказаніе признатель-
ности Его Императорскаго Величества къ ревностной службѣ и
неусыпной дѣятельности военнаго министра, графа Аракчеева,
повелѣваемъ Ростовскому мушкетерскому полку носить его имя".
Годъ спустя, 6 сентября 1809 года, другой знакъ признатель-
ности: „Миръ, Слава Всевышнему, заключенъ на мною предло-
женныхъ основаніяхъ. Чтобы не терять времени, я отступилъ отъ
порядка, приказалъ адъютанту заѣхать въ крѣпость съ повелѣ-
ніемъ выстрѣлить 101 пушку (т.-е. выстрѣловъ). При семъ при-
лагаю то, что по всей справедливости тебѣ слѣдуетъ, а чтобы
болѣе изъявить мою благодарность за всю твою службу, и чтобы
пріятнѣе тебѣ было оную носить, прилагаю здѣсь мой собствен-
ный, который я носилъ (т.-е. знаки ордена св. Андрея Перво-
званнаго)". На этомъ письмѣ Аракчеевымъ сдѣлана помѣтка:
„Получено 6 IX 1809 года съ флигель-адъютантомъ Твороговымъ,
въ 12 час. дня. При ономъ приложенъ былъ орденъ св. Андрея,
который и находился у графа до 7 час. вечера". На другой день,
т.-е. 7 сентября 1809 года, полученъ графомъ еще рескриптъ:
„Въ воздаяніе ревностной и усердной службы военнаго министра
графа Аракчеева, войскамъ отдавать слѣдующія ему почести и въ
мѣстахъ Высочайшаго пребыванія Его Императорскаго Величества".
Казалось, чего еще оставалось желать счастливому царскому избран-
нику?! А между тѣмъ Аракчеевъ позволялъ себѣ часто показывать
то недовольство, то просто капризы, если Государь ему чего-либо
не сообщалъ или оказывалъ довѣріе и расположеніе другимъ.
И всѣ эти выходки сходили для него благополучно. Особенно
рѣзко выразилось дурное расположеніе графа при образованіи
Государственнаго Совѣта, когда ему не показали проекта реформы.
282
Библиотека"Руниверс"
Графъ страшно обидѣлся и взбѣшенный уѣхалъ къ себѣ въ
Грузино; Александръ старался всѣми средствами смягчить гнѣвъ
своего любимца, но въ концѣ концовъ Аракчеевъ настоялъ на
своемъ и сдалъ управленіе Военнымъ министерствомъ Барклаю.
Что Аракчеевъ поступилъ обдуманно, свидѣтельствуетъ надпись
на поляхъ Грузинскаго Евангелія отъ 1 января 1810 года, гла-
сящая: „Въ сей день сдалъ званіе военнаго министра. Совѣтую
всѣмъ, кто будетъ имѣть сію книгу послѣ меня, помнить, что
честному человѣку всегда трудно занимать важныя мѣста въ госу-
дарствѣ “. А между тѣмъ, Александръ Павловичъ сдѣлалъ все,
чтобы удержать графа отъ нахальнаго поступка, написавъ ему
такого рода знаменательныя слова: „При первомъ свиданіи нашемъ
вы мнѣ рѣшительно объявите, могу ли я въ васъ видѣть того же
графа Аракчеева, на привязанность котораго я думалъ, что твердо
могъ надѣяться, или необходимо мнѣ будетъ заняться выборомъ
новаго военнаго министра".
И что же? Александру пришлось искать новаго человѣка на
эту должность, а Аракчеевъ самодовольно сѣлъ на предсѣдатель-
ское мѣсто въ Военномъ департаментѣ Государственнаго Совѣта!
Вышло, что Аракчеевъ какъ бы остался побѣдителемъ въ
домашней распрѣ съ Государемъ, а Александръ удовольствовался
быть побѣжденнымъ и ничѣмъ не выразилъ вполнѣ естественнаго
недовольства. Напротивъ того, Императоръ лѣтомъ впервые по-
сѣтилъ Грузино, точно этой поѣздкой онъ желалъ подчеркнуть
свое раскаяніе или самобичеваніе. Слѣдовательно, Аракчеевъ могъ
только радоваться результатамъ своихъ непозволительныхъ пріё-
мовъ въ обращеніи съ Русскимъ царемъ, и пріёмы эти повто-
рялъ также и въ будущемъ, все съ тѣмъ же успѣхомъ. Какія
же объясненія можетъ искать историкъ въ такого рода про-
явленіяхъ униженія паче гордости? Мы допускаемъ только одно:
смиреніе предъ тѣмъ человѣкомъ, котораго „сердце было чисто
и духъ правъ предъ нимъ", то-есть предъ Императоромъ Павломъ.
283
Библиотека "Руниверс"
Другихъ аргументовъ нельзя найти. Вѣдь и нахальству, и дерзо-
стямъ есть предѣлъ, а въ отношеніяхъ этихъ двухъ людей оста-
валось что-то непонятное, потому что, по природѣ, они были
рѣзко противоположны другъ другу.
Кизеветтеръ говоритъ: „...Аракчеевъ могъ мѣнять напра-
вленіе своей дѣятельности въ какой угодно степени, но онъ не
могъ съ этого момента примириться лишь съ однимъ: чтобы у
Государя явилась мысль, что кто-нибудь другой можетъ выпол-
нять функціи тѣлохранителя и личнаго пѣстуна лучше или хотя бы
даже хуже, нежели Аракчеевъ. Этого Аракчеевъ допустить не
могъ, ибо онъ отлично понималъ, что именно здѣсь—единствен-
ная опора всего великолѣпнаго зданія его безграничнаго всевла-
стія". Можемъ завѣрить автора этихъ строкъ, что у Александра
Павловича никогда не являлось мысли о замѣнѣ Аракчеева кѣмъ-
либо другимъ, и что едва ли опасенія Аракчеева были чистосер-
дечны, когда они проявлялись наружу, а просто это былъ пріёмъ,
имъ усвоенный, для лучшаго обузданія разныхъ страстей своего
покровителя. Что же касается до „функцій тѣлохранителя", то
Александръ именно желалъ имѣть такого человѣка, какъ Алексѣй
Андреевичъ, а Аракчеевъ находилъ эту функцію только выгод-
ной для себя.
Надо отдать безпристрастно должное Аракчееву, что иногда
онъ находился на высотѣ порученнаго ему дѣла и, имѣя способ-
ность работать безъ устали, исполнялъ успѣшно все то, что
ему было поручено. Сдавъ должность военнаго министра, онъ,
какъ предсѣдатель Военнаго департамента въ Государственномъ
Совѣтѣ, не мѣшалъ Барклаю приводить армію въ надлежащій
видъ и помогалъ ему въ работахъ въ теченіе 1810 и 1811 го-
довъ для подготовки борьбы съ Наполеономъ, будучи посвященъ
во всѣ детали громадныхъ подготовленій. Эта освѣдомленность
Аракчеева помогла ему исполнять должность почти единственнаго
секретаря Государя во время Отечественной войны. Оставшіяся
284
Библиотека "Руниверс"
80 записокъ Александра къ нему за этотъ періодъ наглядно
доказываютъ справедливость нашей точки зрѣнія, а нѣкоторыя
записки свидѣтельствуютъ не только о неограниченномъ довѣріи
къ нему Императора, но и о замѣчательной прозорливости Государя
въ ту годину. Въ приложеніяхъ помѣщены всѣ записки; здѣсь же
приведемъ только самыя характерныя *):
Отъ 7 сентября 1812 года: „Чтобы нѣсколько публику при-
готовить къ печальнымъ извѣстіямъ, мнѣ кажется нужно напечатать
сего же дня послѣдній рапортъ Кутузова, котораго печатаніе было
оставлено; но пошли тотчасъ же, чтобы могъ разойтись онъ въ
публикѣ сегодня". Печальное извѣстіе касалось сдачи Москвы
непріятелю, послѣ Бородина.
9 сентября: „Письмо къ генералъ-адъютанту Волконскому я
распечаталъ, оно по службѣ, и нужно все сдѣлать, какъ требуетъ
Винценгероде. Другія два письма, къ женѣ его и отъ Сергѣя
Волконскаго къ сестрѣ его, я читалъ, и должно ихъ отослать.
Я еще написалъ письмо къ Винценгероде, которое при семъ же
приложено".
14 сентября: „Прочтя бумаги къ Балашову, пришли назадъ
ко мнѣ для доставленія матушкѣ".
17 сентября: „У меня рескриптъ къ Кутузову написанъ въ
сходствіе нашего разговора. Но, по внимательному разсмотрѣнію
на картѣ, я нахожу, что дѣло сіе, дабы могло быть полезнымъ,
требуетъ точнѣйшаго соображенія, особливо по неравнымъ ди-
станціямъ, въ коемъ окружныя губерніи лежатъ отъ Москвы. Для
сего необходимо сей проектъ обдѣлать внимательнѣе, чего сегодня
успѣть нельзя. А потому я полагаю курьера отправить, а съ симъ
планомъ пошлемъ другого".
") Возможно, что приводимыя тутъ записки утомятъ вниманіе читателя, но для пониманія
отношеній между Императоромъ Александромъ и графомъ Аракчеевымъ онѣ представляютъ
безцѣнный кладъ и многое объясняютъ.
285
Библиотека "Руниверс"
29 сентября: „Прикажи переписать снова, я забылъ попра-
вить одно слово, безъ котораго и смысла не было. Хотѣлъ на
чистомъ выскоблить, продралъ бумагу".
Сентября (безъ даты): „Всего короче сказаться тебѣ больнымъ,
или сказать, что я звалъ тебя къ себѣ обѣдать, а мой обѣдъ,
право, лучше тамошняго".
26 октября: „Мнѣ пришло на умъ, лучше не посылать сего
письма, чтобы не произвести напраснаго раздора".
29 октября: „Я имѣлъ терпѣніе прочесть всѣ сіи бумаги.
Много весьма интереснаго, и я желаю, чтобы самъ ты ихъ прочелъ".
1	ноября: „Прочтя, вороти ко мнѣ всѣ сіи бумаги на имена
разныхъ министровъ; я самъ ихъ разошлю, а то на тебя еще въ
состояніи будутъ сердиться".
2	ноября: „Вороти мнѣ письмо къ Нессельроде. Хорошо бы
мнѣ съ тобой повидаться передъ твоимъ отъѣздомъ завтра. Я въ
семь часовъ и даже въ седьмомъ часу уже одѣтъ".
9	ноября: „Кажется, Всемогущій обратилъ на главу сего
изверга всѣ тѣ бѣдствія, которыя онъ намъ готовилъ" (про
Наполеона).
11 ноября: „Я видѣлъ, что Чернышевъ будетъ огорченъ,
если его сдѣлать просто генералъ-маіоромъ; то онъ, кажется,
заслуживаетъ, чтобы его произвести прямо въ генералъ-адъютанты,
что и исполнить".
14 ноября: „Прикажи списать точныя копіи съ писемъ вице-
короля (Евгенія Богарне), даже до подписи. Мнѣ надобно ихъ
отослать въ Швецію (къ Бернадотту) “.
21 ноября. „Помнится мнѣ, что во вчерашнемъ рапортѣ
Витгенштейна, говоря о своей побѣдѣ, называетъ онъ ее неслы-
ханной. То, если это такъ, и еще есть время сіе слово выкинуть
изъ печатныхъ листковъ, то прикажи оное исправить".
6 декабря: „За стужею, для сбереженія людей, можно отмѣ-
нить отвозъ трофей въ Казанскую".
286
Библиотека"Руниверс"
Всѣ эти записки наглядно доказываютъ степень довѣрія
Императора къ Аракчееву, а также, что за Отечественную войну
никто иной, какъ Аракчеевъ былъ въ дѣйствительности секрета-
ремъ Государя по всѣмъ военнымъ дѣламъ. То же самое проис-
ходило во время кампаній 1813 и 1814 годовъ, а записокъ за
этотъ періодъ сохранилось болѣе ста. Изъ нихъ приведу только
двѣ или три, такъ какъ остальныя въ томъ же духѣ, какъ за
Отечественную войну.
9 февраля 1813 года: „Съ семи часовъ до сихъ поръ я
не зажималъ, по несчастію, рта своего съ этой проклятой поли-
тикой. Мочи нѣтъ! Если ничего необходимаго у тебя нѣтъ, то я
завтра поутру съ тобой увижусь". Эти строки доказываютъ, до
чего добросовѣстно Государь велъ лично дѣла внѣшней политики,
и до какой степени онъ иногда утомлялся разговорами и всякими
переговорами въ этой области.
Когда лѣтомъ 1814 года, изъ Парижа, Его Величество от-
правился въ Англію, то Аракчеевъ его не сопровождалъ, а оста-
вался на нѣмецкихъ водахъ для лѣченія. 22 мая Государь ему
написалъ такого рода исповѣдь:
„... Съ крайнимъ сокрушеніемъ я разстаюсь съ тобой. Прійми
еще разъ всю мою благодарность за столь многія услуги, тобою
мнѣ оказанныя, и воспоминаніе о которыхъ останется навѣкъ въ
душѣ моей.
„Я скученъ и огорченъ до крайности. Я себя вижу послѣ
14-лѣтняго тяжелаго управленія, послѣ двухлѣтней разорительной
и опаснѣйшей войны лишеннымъ того человѣка, къ которому
моя довѣренность была всегда неограниченна.
„Я могу сказать, что ни къ кому я не имѣлъ подобной, и
ничье удаленіе мнѣ столь ни тягостно, какъ твое. Навѣкъ тебѣ
вѣрный другъ". Въ этихъ словахъ вылилось все, что могъ Але-
ксандръ высказать вѣрному служакѣ и точному исполнителю
всѣхъ предначертаній. Думается, что въ тяжелые годы борьбы
287
Библиотека"Руниверс"
съ Наполеономъ Аракчеевъ былъ, дѣйствительно, тѣмъ неотлучнымъ
и необходимымъ лицомъ, на работу котораго монархъ могъ поло-
житься при своихъ сложныхъ и разностороннихъ занятіяхъ и
обязанностяхъ. Былъ ли выборъ Государя удаченъ, или нѣтъ —
другой вопросъ; но намъ кажется, что за эпоху войнъ врядъ ли
Александръ Павловичъ нашелъ бы другого человѣка для такой
сложной и кропотливой работы, который все исполнялъ бы быстро
и точно. Рядомъ съ нимъ находился при Государѣ другой довѣрен-
ный пріятель, князь П. М. Волконскій, ненавидѣвшій Аракчеева,
но исполнявшій столь же добросовѣстно возложенное на него дѣло.
Безспорно, у Александра былъ особый талантъ соединять на
общую пользу для занятій совсѣмъ противоположные элементы,
которые ему безропотно подчинялись и добросовѣстно исполняли
все имъ порученное.
Несмотря на милостивыя слова Государя передъ отъѣздомъ
въ Англію, между нимъ и Аракчеевымъ въ Парижѣ еще произошли
недоразумѣнія на почвѣ обидъ, что, молъ, Его Величество въ
немъ болѣе не нуждается. Марченко, бывшій въ то время тоже
въ Парижѣ, говоритъ: „Аракчеевъ, не будучи спрашиванъ пять
недѣль съ докладами, огорчился и рѣшился остаться два года
за границей. Передъ выѣздомъ изъ Парижа отправилъ онъ письмо
Государю, чтобы онъ позволилъ ему остаться на водахъ, и указъ,
на мое имя заготовленный, но безъ моего вѣдома, чтобы, по
прибытіи въ Петербургъ, разсортировалъ я дѣла канцеляріи и
сдалъ по принадлежности въ министерства и Иностранную кол-
легію— затѣя совершенно пустая и невозможная къ исполненію.
Государь послѣ этого позвалъ къ себѣ Аракчеева и, какъ ска-
зывалъ мнѣ графъ, были большія объясненія. Предложено ему
было званіе фельдмаршала; только кончилось тѣмъ, что онъ полу-
чилъ отпускъ". При обратномъ проѣздѣ Императора изъ Англіи
черезъ Германію, Аракчеевъ видѣлся съ нимъ въ Аахенѣ и пере-
мѣнилъ намѣреніе: отправился просто на просто въ Петербургъ
288
Библиотека "Руниверс"
Графъ К. В. Нессельроде
Библиотека "Руниверс"
и съ такимъ расчетомъ, чтобы быть тамъ раньше Государя. Спра-
шивается, къ чему была вся эта комедія отпуска и лѣченія?
Но, видимо, такіе пріемы онъ считалъ необходимыми въ
своихъ отношеніяхъ съ Александромъ Павловичемъ. Послѣ заклю-
ченія Священнаго союза и въ разгаръ мистицизма, Государь все-
цѣло поручилъ Аракчееву введеніе дѣла военныхъ поселеній.
По этому поводу между ними завязалась нескончаемая переписка,
и въ приложеніяхъ даны какъ записки Александра, такъ и доне-
сенія графа на эту тему. Переписка не прекращалась и во время
конгрессовъ. Такимъ образомъ, въ 1822 году, исподволь и неза-
мѣтно, Аракчеевъ дошелъ до апогея своего могущества, восполь-
зовавшись умѣло и ловко окончательнымъ переломомъ въ харак-
терѣ Благословеннаго монарха *).
Мы остановили наше повѣствованіе на окончаніи Лайбахскаго
конгресса. Греческое возстаніе привлекало тогда взоры Европы.
Каподистріа убѣждалъ всячески Императора Александра оказать
") Въ запискахъ Греча приведено стихотвореніе, написанное на Аракчеева.
„К. Ѳ. Рылѣевъ, будущій декабристъ, въ посланіи къ князю Вяземскому, написанномъ
будто бы въ подраженіе Персіевой сатирѣ къ Рубелліи и напечатанномъ въ „Невскомъ Вѣст-
никѣ", говорилъ очень явно объ Аракчеевѣ:
„Надменный временщикъ, и подлый и коварный,
Монарха хитрый льстецъ и другъ неблагодарный,
Неистовый тиранъ родной страны своей,
Взнесенный въ высшій санъ пронырствами злодѣй,
Ты на меня взирать съ презрѣніемъ дерзаешь,
И въ грозномъ взорѣ мнѣ свой ярый гнѣвъ являешь!
Твоимъ вниманіемъ не дорожу, подлецъ!“
Александръ Михайловичъ Тургеневъ, въ своихъ запискахъ, произноситъ такой приговоръ
надъ Аракчеевымъ: „Исторія—неумолимый судія событій—на страницѣ (начало царствованія
Александра Павловича) сыщетъ еще къ смягченію, къ снисхожденію относительно его личности
достаточно основательныхъ доказательствъ... Но, ставъ царемъ, судіей посреди царей, Александръ
предался (апатіи) и ввѣрилъ правленіе обширнѣйшаго своего Государства Аракчееву, человѣку
невѣждѣ, дышащему злобою и ненавистью, котораго, кромѣ гнуснѣйшихъ льстецовъ, никто
терпѣть не могъ, не произносилъ безъ презрѣнія его имени. Народъ, да и во всѣхъ сосло-
віяхъ общества, Аракчеева называли змѣемъ-горынычемъ! Въ извиненіе сего ни словъ, ни
доказательствъ не сыщется".
19
289
Библиотека "Руниверс1
содѣйствіе грекамъ, но тщетно; того же добивалась и баронесса
Крюденеръ, но также безъ всякаго успѣха. Тѣмъ временемъ князь
Меттернихъ настаивалъ на созывѣ новаго конгресса въ Веронѣ,
и предварительно просилъ Русскаго Государя заѣхать въ Вѣну,
чтобы лично переговорить о положеніи дѣлъ въ Греціи и въ
Испаніи съ императоромъ Францемъ и сговориться съ нимъ о
планѣ дѣйствій на будущемъ конгрессѣ. Александръ не колебался
и пожертвовалъ Каподистріа, съ которымъ привыкъ совмѣстно
работать послѣ 1815 г., въ теченіе семи лѣтъ, а оставилъ для
управленія внѣшней политикой одного Нессельроде.
Въ августѣ 1822 года Каподистріа выѣхалъ навсегда изъ
Россіи, а турецкія дѣла, которыми со времени Екатерины вѣдали
русскіе государи, сносясь непосредственно со Стамбуломъ, перешли
на обсужденіе Европы. Этимъ совершена роковая ошибка, чре-
ватая послѣдствіями, и она всецѣло лежитъ на отвѣтственности
Александра Павловича, поддавшагося вліянію князя Меттерниха.
Шильдеръ справедливо замѣчаетъ: „Дѣйствительно, для Россіи
потеря Каподистріа была важнѣе проиграннаго сраженія". Самъ
Меттернихъ сознавалъ всю важность ухода греческаго патріота и
писалъ императору Францу: „Русскій кабинетъ однимъ ударомъ
ниспровергъ великое твореніе Петра Великаго и всѣхъ его пре-
емниковъ", а въ разговорѣ съ англійскимъ генераломъ Майтлан-
домъ (Маіііапб) сказалъ ему: „Ей Ьіеп, ^пёгаі, Іе ргіпсіре би
таі езі бёгасіпё, Іе сотіе бе Саробізігіа езі епіеггё роиг іе гезіе
бе зез і'оигз. Ѵоиз ѵіѵгех еп раіх бапз Іез ііез, еі ГЕигоре зека
бёііѵгёе бе §гапбз бап^егз, бопі ГіпПиепсе бе сеі Ьотте іа
тепа^аіі". Понимали создавшуюся обстановку и многіе русскіе, и
въ числѣ ихъ Карамзинъ, а заблуждался лишь Русскій Государь.
15 .мая 1822 г. онъ выѣхалъ въ Вильну, гдѣ дѣлалъ смотры
гвардейскому корпусу, уже долгое время тамъ находившемуся,
будто бы, въ боевой готовности, для выступленія въ походъ за гра-
ницу, а въ сущности удаленному изъ столицы послѣ Семеновской
290
Библиотека "Руниверс"
исторіи для избѣжанія вредныхъ вліяній тайныхъ обществъ на
офицерскій составъ гвардіи. Затѣмъ Государь въ іюнѣ совершилъ
обычную экскурсію по военнымъ поселеніямъ, побывалъ снова
въ Грузинѣ у больного Аракчеева, въ началѣ августа прибылъ
въ Варшаву, а 26 августа явился въ Вѣну на зовъ князя Мет-
терниха. Австрійскій канцлеръ могъ самодовольно говорить: „Ле
зиіз бапз Іез теіііеигз іегтез аѵес Іиі (ГЕтрегеиг Аіехапбге), еі іі
п’езі §иёге а сгаіпбге цие сез геіаііопз ѵіеппепі а з’аііёгег. Ье іоиг
бе іогсе ^ие і’аі ассотріі п’езі раз соттип" *). Такъ, впослѣдствіи
выражался въ своихъ воспоминаніяхъ Меттернихъ, и дѣйстви-
тельно его ходы для пріобрѣтенія вліянія на Русскаго Императора
не прошли даромъ (Іе іоиг бе іогсе п’езі раз соттип): ему уда-
лось вполнѣ одурманить Александра.
Шильдеръ говоритъ, что, при этой новой поѣздкѣ сына за
границу, Императрица Марія Ѳеодоровна будто бы взяла съ него
слово не заѣзжать въ Римъ для свиданія съ папой. Намъ не
удалось провѣрить вѣрность этого разсказа, но существуетъ за-
писка сардинскаго графа Лескерена (Ьезсагепа) къ королю Карлу-
Альберту такого содержанія: „Ба іепбапсе бе ГЕтрегеиг Аіехапбге
ѵегз Іе саіѣоіісізте ёіаіі зоир^оппёе бапз Іа іатіііе ітрёгіаіе;
ГІтрёгаігісе-Мёге сгаі^паіі ди’ип епігеііеп аѵес Іе 8аіпі Рёгс пе бё-
іегтіпаі зоп Йіз а гепігег бапз Іе зеіп бе ГЕ^Іізе, еі еііе Іе ргіа
аѵес іпзіапсе бе пе раз аііег а Коте. [ГЕтрегеиг Аіехапбге, іоиригз
ріеіп бе бёіёгепсе епѵегз за тёге, Іе рготіі еі ііпі рагоіе" **). Не такъ
давно, другой историкъ, Пирлингъ, старался доказать, на основаніи
разговоровъ Мишо-де-Боретуръ на эту тему съ кѣмъ-то изъ
современниковъ, что если Александръ тайкомъ и не принялъ ка-
толической вѣры, то онъ былъ сильно расположенъ къ этому.
*) МеііегпісЪ, Мётоігез, і. III, р. 563.
**) Ьеііге ди сотіе де Ьезкагёпе аи гоі СЬагІез - АІЬегі, риЫіёе раг Іа И Сіѵіііа
СаіЬоІіса4*, 1876.
291
Библиотека "Руниверс"
Дѣло въ томъ, что Мишо, будучи флигель-адъютантомъ, а потомъ
и генералъ-адъютантомъ Александра I, вышелъ въ отставку, жилъ
въ Италіи, гдѣ и скончался въ 1841 г. Мишо оставилъ запеча-
танную шкатулку на имя Императора Николая, которая и была
ему передана родственниками послѣ кончины Мишо. Удалось найти
только расписки князя П. М. Волконскаго въ полученіи этой
шкатулки съ бумагами, но сами бумаги исчезли и, вѣроятно, были
сожжены Николаемъ Павловичемъ. Несмотря на мое глубокое
уваженіе къ трудамъ Пирлинга, я не могу согласиться съ мнѣніями
почтеннаго ученаго. Въ такого рода вопросахъ—однихъ догадокъ
и предположеній не достаточно, а какіе-либо документы для до-
казательства симпатій Александра къ католицизму отсутствуютъ, и
врядъ ли, при образѣ мыслей Государя, они вообще могли суще-
ствовать. Вся переписка Благословеннаго монарха съ княземъ
А. Н. Голицынымъ и Р. А. Кошелевымъ—даетъ совсѣмъ другіе
выводы. Въ данномъ случаѣ мы имѣемъ дѣло съ сохранившимися
документами, а потому можемъ на нихъ и ссылаться. Ни въ за-
пискахъ, ни въ письмахъ нѣтъ ни малѣйшаго намёка на какое-
либо расположеніе Александра къ католичеству, а потому мы
положительно отрицаемъ всѣ высказанныя догадки по этому
вопросу. Когда, въ концѣ августа 1822 г., Императоръ Александръ
прибылъ въ Вѣну, гдѣ оставался не долго, онъ пожелалъ видѣть
нѣкоего аббата князя Гогенлоэ (НоЬепІоііе), находившагося въ
родствѣ съ большинствомъ австрійской аристократіи, хорошо зна-
комой Государю еще со временъ Вѣнскаго конгресса. Мы ничего
удивительнаго не видимъ въ этой встрѣчѣ, а Шильдеръ, видимо,
придавалъ ей особое значеніе, потому что подробно описалъ это
свиданіе, закончивъ слѣдующими словами: „Выслушавъ рѣчь аббата,
Александръ опустился передъ нимъ на колѣни и просилъ благо-
словенія; растроганный аббатъ исполнилъ его желаніе и прижалъ
благочестиваго монарха къ своему трепещущему сердцу. Затѣмъ
между ними началась бесѣда, продолжавшаяся болѣе двухъ часовъ;
292
Библиотека"Руниверс"
содержаніе этой бесѣды осталось тайной". Опять, если вдумаешься
въ эти строки, историкъ Александра искалъ въ свиданіи съ аб-
батомъ Гогенлоэ чего-то таинственнаго. Въ сущности, ничего осо-
беннаго не было, а Государь, зная благочестіе князя-аббата,
желалъ съ нимъ повидаться и побесѣдовать.
Едва ли можно предположить, что Александръ повѣрилъ ему
какія-либо тайны, кромѣ, конечно, духовныхъ, на которыя онъ
былъ особенно щедръ въ своихъ изъясненіяхъ; въ тотъ же проѣздъ
черезъ Вѣну Александръ Павловичъ видѣлся съ квэкеромъ Ал-
леномъ, своимъ давнишнимъ знакомымъ, и имѣлъ съ нимъ тоже
религіозные разговоры. Князь Гогенлоэ оставилъ книжку, оза-
главленную: „Мётоігез еі ехрёгіепсез дапз іа ѵіе засегдоіаіе еі
дапз Іе соттегсе аѵес іе топде, гесиеііііз дапз Іез аппёез 1815—
1834", раг Іе ргіпсе Аіехапдге НойепІоЬе. Рагіз, 1835.
Въ ней мы находимъ краткую передачу разговора его съ
Русскимъ Императоромъ: „II іиі епзиііе диезііоп бе бійёгепіз
ёѵёпетепіз дие ]'е пе заигаіз сопйег а Іа ріите, іез соттипіса-
ііопз дие 8а Ма]‘езіё баі§па те іаіге т’ітрозапі ип зііепсе засгё
зиг сез оЬ]еіз“.
Вѣроятно, Шильдеръ, прочитавъ эту выдержку, нашелъ въ
ней достаточное указаніе на таинственность, потому что аббатъ не
желалъ оглашать перомъ содержанія бесѣды. Находимъ, что аббатъ
проявилъ лишь тактъ, какъ духовное лицо, но дѣлать изъ этого
иные выводы, прямо-таки непонятно. Вѣдь Шильдеръ, на той же
страницѣ, говоритъ о двухъ бесѣдахъ Александра въ Вѣнѣ за
то же время съ квэкеромъ Алленомъ, прибавляя, что „Императоръ
не удовольствовался духовной бесѣдой съ аббатомъ Гогенлоэ и
пожелалъ также видѣть квэкера Аллена".
Оказывается, что въ двухъ разговорахъ съ англичаниномъ
не было ничего таинственнаго, а простое влеченіе сердца къ по-
добнаго рода разговорамъ; отчего же искать другого въ бесѣдѣ
съ католическимъ аббатомъ?
293
Библиотека "Руниверс"
И вообще, подробно изслѣдуя характеръ отношеній Импера-
тора Александра къ лицамъ духовнаго званія Православной церкви,
къ мистикамъ и т. д., нигдѣ положительно нельзя найти какихъ-
либо симпатій къ католичеству.
Дипломатическіе переговоры продолжались въ Вѣнѣ три
недѣли. Оттуда, чрезъ Зальцбургъ и Тегернзее, Русскій Импе-
раторъ направился чрезъ Тироль въ Верхнюю Италію, въ Верону.
Кромѣ него, собрались здѣсь монархи Австріи и Пруссіи, мелкіе
итальянскіе правители и всѣ министры соотвѣтствующихъ державъ.
Отъ Россіи, кромѣ графа Нессельроде, были приглашены русскіе
послы въ Парижѣ и Лондонѣ, Поццо-ди-Борго и графъ Ливенъ.
На первой очереди былъ поставленъ вопросъ о дѣлахъ испан-
скихъ. Франціи поручалось оружіемъ возстановить порядокъ въ
Испаніи. Это было первое довѣріе, оказанное Бурбонамъ послѣ
ихъ воцаренія союзниками.
Что касается дѣлъ турецкихъ, то на конгрессѣ не пришли
къ опредѣленному рѣшенію, а относительно грековъ Англія, въ
лицѣ Каннинга (Саппіп§), не замедлила занять то положеніе, ко-
торое до этого принадлежало Россіи, и съ этого момента Англія
не переставала оказывать протекцію грекамъ и вліять также въ
Константинополѣ въ желанномъ для нея смыслѣ. Всѣ, бывшіе въ
Веронѣ на конгрессѣ, замѣтили ту перемѣну, которая произошла
въ характерѣ Русскаго монарха. По этому поводу толковали на
всѣ лады и дипломаты, и сановники, а многіе изъ нихъ занесли
свои впечатлѣнія въ изданные потомъ мемуары.
То лицо, съ которымъ Александръ наиболѣе сблизился въ
Веронѣ, былъ, несомнѣнно, Меттернихъ. Ему любовно и довѣрчиво
Благословенный передавалъ веденіе европейскихъ дѣлъ на прин-
ципахъ, основанныхъ Священнымъ союзомъ. Такимъ образомъ,
единовременно, усталый побѣдитель Наполеона вручалъ бразды
внутренняго управленія Россіей Аракчееву, а внѣшнюю политику
отдавалъ на попеченіе Меттерниха. Вотъ къ чему привели при-
294
Библиотека"Руниверс"
ступы меланхоліи, какъ результаты занятій съ разными экзаль-
тированными проповѣдниками, мистиками, неуравновѣшенными
лицами женскаго пола и всякими духовными мечтателями!
Князь Меттернихъ записалъ въ своихъ воспоминаніяхъ почти
всѣ разговоры съ Русскимъ Императоромъ за Веронскіе дни. Они
поучительны, правдивы и доказываютъ лишь наблюдательность
тонкаго австрійскаго дипломата. Извѣстная формула, примѣненная
въ то время къ душевному состоянію Александра, „утомленіе
жизнью", была также утверждена въ понятіяхъ Меттерниха и за-
несена имъ торжественно на скрижали исторіи.
Другой политическій дѣятель, историкъ и литераторъ, из-
вѣстный французъ Шатобріанъ (СІіаІеаиЬгіапсІ), прахъ котораго по-
коится на скалѣ надъ моремъ въ Сенъ-Мало, тоже изощрялъ
свое перо для распознанія личности симпатичнаго повелителя
Россіи. Онъ даже посвятилъ особую книгу: „Ье соп^гёз бе Ѵёгопе",
гдѣ съ восторгомъ повѣствуетъ о бесѣдахъ своихъ съ Импера-
торомъ Александромъ и дѣлаетъ рядъ фантастическихъ заключе-
ній по поводу характера нашего Государя. Тѣмъ не менѣе, нѣко-
торыя фразы изъ разговоровъ его съ Александромъ даютъ вѣрную
ноту того духовно-политическаго сумбура, въ которомъ, къ сожа-
лѣнію, пребывалъ Русскій Царь. Его Величество сказывалъ Шато-
бріану: „II пе реиі ріиз у аѵоіг бе роііііцие ап^іаізе, ігап^аізе,
гиззе, ргиззіеппе, аиігіскіеппе; П п’у а ріиз ди’ипе роііііцие §ёпё-
гаіе, циі боіі, роиг Іе заіиі бе іоиз, ёіге абтізе еп соттип раг
Іез реиріез еі раг Іез гоіз.
„С’езі а тоі а те топігег Іе ргетіег сопѵаіпси без ргіпсірез
зиг Іезциеіз ]”аі іопбё Гаіііапсе. Ипе оссазіоп з’езі ргёзепіёе: Іе
зоиіёѵетепі бе 1а Сгёсе. Кіеп, запз боиіе, пе рагаіззаіі ёіге ріиз
бапз тез іпіёгёіз, бапз сеих бе тез реиріез, бапз Горіпіоп бе топ
рауз, ци’ипе §иегге геіі^іеизе аѵес Іа Тищиіе; таіз ]’аі сги гетаг-
циег бапз Іез ігоиЫез би Рёіоропёзе Іе зі§пе гёѵоіиііоппаіге. Иёз
Іогз, ]’е те зиіз аЬзіепи. Рие п’а-і-оп раз іаіі роиг готрге Гаіііапсе?
295
Библиотека "Руниверс"
Оп а сЬегсЬё іоиг а іоиг а те сіоппег дез ргёѵепііопз еі а Ыеззег
топ атоиг-ргорге; оп т’а оиіга^ё оиѵегіетепі. Оп те соппаіз-
заіі Ьіеп таі зі оп а сги дие тез ргіпсірез пе іепаіепі ^и’а дез
ѵапііёз ои роиѵаіепі сёдег а дез геззепіітепіз. Моп, ]’е пе те зёра-
гегаі іатаіз дез топагдиез аихдиеіз ]е зиіз ипі. II доіі ёіге регтіз
аих гоіз д’аѵоіг дез аіііапсез риЫіциез роиг зе дёіепдге сопіге іез
зосіёіёз зесгёіез. С?и’е8І-се диі роиггаіі те іепіег? (^и’аі-іе Ьезоіп
д’ассгоііге топ етріге? Ьа Ргоѵідепсе п’а раз. тіз а тез огдгез
Ьиіі сепі тіііе зоідаіз роиг заіізіаіге топ атЬіііоп, таіз роиг рго-
іё^ег Іа геіі^іоп, Іа тогаіе еі Іа іизіісе, еі роиг іаіге гё§пег Іез
ргіпсірез д’огдге зиг Іезциеіз герозе Іа зосіёіё китаіпе".
Слѣдовательно, въ греческомъ вопросѣ страхъ передъ рево-
люціей и тайными обществами затмилъ въ Александрѣ всѣ благія
намѣренія и чувство справедливости, всѣ интересы Россіи и его
личные, лишь бы не нарушились принципы Священнаго союза. Такая
теорія врядъ ли можетъ выдержать критику, она только свидѣтель-
ствуетъ наглядно, до чего могло дойти затменіе Русскаго Импе-
ратора, говорившаго открыто, что „мнѣ надлежитъ, какъ основа-
телю Священнаго союза, показать примѣръ примѣненія на прак-
тикѣ его принциповъ".
Роковые Веронскіе дни закончились посѣщеніемъ Венеціи;
страшные холода неожиданно посѣтили тогда Италію, и въ декабрѣ
Александръ Павловичъ, опять чрезъ Тироль, предпринялъ обрат-
ный путь на родину; посѣтивъ сестру, великую княгиню Марію
Павловну, въ Пильзенѣ, Государь чрезъ Варшаву вернулся, на-
конецъ, въ Царское Село 20 января 1823 года.
Теперь мы разсмотримъ то злосчастное время, получившее
именованіе аракчеевщины, которое составляетъ самую печаль-
ную- страницу двадцатичетырехлѣтняго царствованія Александра I.
Покойный Пыпинъ въ нѣсколькихъ строкахъ такъ характеризо-
валъ это время: „... Наступали послѣдніе годы царствованія
Императора Александра,—печальные годы, въ которые должны
296
Библиотека "Руниверс"
были мало-по-малу разрушиться всѣ надежды, какія возникали и
отъ начала царствованія, и отъ временъ національныхъ войнъ, и
могли уцѣлѣть. Теперь уже едва ли кто ожидалъ широкихъ благо-
творныхъ реформъ, едва ли кто надѣялся на исправленіе государ-
ственнаго зданія. Очевидно становилось, что старые порядки воз-
рождаются съ прежней силой, не опасаясь болѣе никакихъ либе-
ральныхъ нововведеній. Императоръ Александръ не выдержалъ
тѣхъ принциповъ, въ которые нѣкогда вѣрилъ. Мистическій піэ-
тизмъ проложилъ въ его умѣ дорогу къ совершенной реакціи;
онъ сталъ считать своимъ долгомъ поддерживать патріархальный
абсолютизмъ и защищать отъ воображаемыхъ опасностей алтари
и престолы. Всѣ дурныя стороны прошедшаго, олицетворявшіяся
въ Аракчеевѣ, поддерживали въ немъ извѣстный эгоизмъ власти,
который долженъ былъ окончательно подавить прежнія лучшія
намѣренія; вмѣстѣ съ тѣмъ онъ наскучалъ правленіемъ, которое
при всемъ могуществѣ власти было безсильно противъ безпо-
рядка, злоупотребленій и произвола, своими размѣрами напоми-
навшихъ давнопрошедшія времена. Нѣтъ сомнѣнія, что Александръ
самъ страдалъ отъ того противорѣчія, въ которое его все больше
и больше увлекало безсиліе воли и недостатокъ вниманія къ дѣй-
ствительному положенію вещей" *).
Еще до отъѣзда Государя на конгрессъ въ Верону, 1 августа
1822 года послѣдовалъ рескриптъ на имя министра внутреннихъ
дѣлъ, князя Кочубея, гласящій: „Всѣ тайныя общества, подъ
какимъ бы наименованіемъ они ни существовали, какъ-то, масон-
скихъ ложъ или другими, закрыть, и учрежденія ихъ впредь не
дозволять, а всѣхъ членовъ сихъ обществъ обязать подписками,
что они впредь, ни подъ какимъ видомъ, ни масонскихъ, ни
другихъ тайныхъ обществъ, ни внутри Имперіи, ни внѣ ея, соста-
влять не будутъ".
*) См. „Общественное движеніе въ Россіи при Александрѣ" А. Н. Пыпина, 1890 г.,
стр. 430 и 431.
297
Библиотека"Руниверс"
Эта мѣра на дѣлѣ врядъ ли была дѣйствительна и, можетъ-
быть, только отчасти отразилась на масонскихъ ложахъ; что же
касается разныхъ обществъ, и именно тайныхъ, то они продол-
жали существовать и мало-по-малу начали принимать полити-
ческій характеръ. Но самый фактъ опубликованія такого рескрипта
возбудилъ надежды всѣхъ тѣхъ, которые возмущались дѣятель-
ностью князя А. Н. Голицына, Кошелева, разныхъ другихъ мисти-
ковъ и проповѣдниковъ, какъ русскихъ, такъ и иностранныхъ,
и всѣ враги ихъ встрепенулись. Во главѣ интриги сталъ архи-
мандритъ Фотій, сумѣвшій переманить на свою сторону Петер-
бургскаго митрополита Серафима, а также заручиться поддержкой
Аракчеева. Хотя сломать шею князю Голицыну было не такъ
легко, но подорвать его вліяніе удалось сравнительно быстро,
потому что расположеніе къ нему Александра начало замѣтно осла-
бѣвать. Наивный и набожный князь Александръ Николаевичъ по-
палъ на удочку и благодушно содѣйствовалъ устройству аудіенціи
для Фотія у Государя, которая была дана 5 іюня того же года,
а 26 августа уже послѣдовало назначеніе Фотія настоятелемъ
Новгородскаго Юрьева монастыря. Несомнѣнно, что рескриптъ
1 августа былъ написанъ подъ вліяніемъ Фотія, и въ тотъ же
день онъ получилъ награду — алмазный крестъ, торжественно
возложенный на него митрополитомъ Серафимомъ во время бого-
служенія въ церкви Петропавловской крѣпости. Послѣ возвра-
щенія Александра Павловича изъ-за границы въ 1823 году, Фотій
не переставалъ быть въ сношеніяхъ съ Государемъ, чему содѣй-
ствовали графиня Анна Орлова, вдова Державина, старикъ Шиш-
ковъ, а также и Магницкій, дѣйствовавшій за кулисами чрезъ
Аракчеева.
. Интрига была мастерски подготовлена. Весною 1824 года
Фотій написалъ Государю два очень рѣзкія посланія. Въ одномъ
изъ нихъ говорилось, что „въ наше время о многихъ книгахъ
сказуется и многими обществами и частными людьми возвѣщается
298
Библиотека "Руниверс"
о какой-то новой религіи, яко бы предоставленной для послѣд-
нихъ временъ. Сія новая религія, проповѣдуемая въ разныхъ
видахъ, то подъ видомъ новаго свѣта, то новаго ученія, то при-
шествія Христа въ Духѣ, то соединенія церквей, то подъ видомъ
какого-то обновленія и яко-бы Христова тысячелѣтняго царство-
ванія, то внушаемая подъ видомъ какой-то новой истины, есть
отступленіе отъ вѣры Божіей, апостольской, отеческой, право-
славной. Эта новая религія есть вѣра въ грядущаго антихриста,
двигающая революціею, жаждущая кровопролитія, исполненная
духа сатанина. Ложные пророки ея и апостолы—Юнгъ-Штиллингъ,
Эккартсгаузенъ, Гіонъ, Бемъ, Лабзинъ, Госнеръ, Феслеръ, мето-
дисты, гернгутеры". Далѣе идетъ воззваніе къ царю: „Да вос-
креснетъ Богъ и десницею твоею и духомъ, на тебѣ сущимъ,
да расточатся враги Бога отцовъ нашихъ и да изсчезнутъ со
всѣми ложными ученіями отъ лица земли нашея" *). Какъ- это
ни странно, но Государь отнесся благосклонно къ Фотіевскому
посланію, несмотря на то, что въ немъ сквозила критика всѣхъ
его недавнихъ друзей и лицъ, пользовавшихся его покровитель-
ствомъ. Вѣроятно, ссылка на революціонное движеніе произвела
наибольшее впечатлѣніе. Почти одновременно появилась въ рус-
скомъ переводѣ книга нѣмецкаго моднаго проповѣдника Госнера:
„Сеізі без ЬеЬепз ипсі сіег ЬеЬге Лези СЬгізіі іп ВеігасМип^еп ипб
Вешегкнп^еп йЬег сіаз §апге Меие Тезіатепі". До свѣдѣнія Го-
сударя дошло о вредномъ направленіи этой книги, а митрополитъ
Серафимъ лично доложилъ 17 апрѣля 1824 года о вредѣ Го-
снеровскаго произведенія Его Величеству. Государь передалъ книгу
на разсмотрѣніе Комитета министровъ, а Комитетъ поручилъ
Шишкову и В. С. Ланскому подробно ознакомиться съ ея содер-
жаніемъ.
*) См. И. А. Чистовичъ: „Руководящіе дѣятели духовнаго просвѣщенія въ Россіи*.
С.-Петербургъ, 1891 годъ.
299
Библиотека"Руниверс"
20 апрѣля Александръ принялъ архимандрита Фотія, которому
было повелѣно: „Явиться съ секретнаго входа и тайной лѣстницею
въ кабинетъ къ Государю, дабы сіе не было всѣмъ гласно".
Бесѣда ихъ продолжалась три часа, а 7 мая Фотій послалъ свое
второе посланіе съ титуломъ: „Дѣло Божіе всецѣло исправи" и
„Планъ революціи, обнародываемый тайно, или тайна беззаконія,
дѣлаемая тайнымъ обществомъ въ Россіи и вездѣ". Результатомъ
всего этого было паденіе князя А. Н. Голицына, послѣдовавшее
15 мая 1824 года; ему оставлено лишь завѣдываніе почтовымъ
вѣдомствомъ, что скорѣе было насмѣшкой, чѣмъ утѣшеніемъ, при
полной потерѣ вліянія и почетныхъ должностей. Не довольствуясь
уходомъ Голицына, Фотій и Аракчеевъ повели аттаку на Библей-
ское общество; имъ содѣйствовали Шишковъ, замѣнившій Го-
лицына въ качествѣ министра народнаго просвѣщенія, и митро-
политъ Серафимъ. Но, несмотря на всѣ ихъ выпады, Александръ
не далъ согласія на закрытіе Библейскаго общества, а только
утвердилъ представленіе о пріостановленіи выпуска краткихъ кати-
хизисовъ. Фотій съ своей стороны представилъ Государю записку:
„О дѣйствіяхъ тайныхъ обществъ въ Россіи чрезъ Библейское
общество". Все это, вмѣстѣ взятое, должно было волновать тре-
вожную душу Александра; онъ сознавалъ всю передержку въ
обвиненіяхъ, направленныхъ на своего друга дѣтства и того
человѣка, съ кѣмъ онъ читалъ священное писаніе, но утомленіе
жизнью было столь велико, что онъ болѣе не чувствовалъ силы
бороться и уступалъ. Но, какъ всегда, уступая, онъ пощадилъ
Библейское общество, а также не прекращалъ отношеній съ Го-
лицынымъ, продолжая съ нимъ видѣться, хотя и рѣже, чѣмъ
раньше. Этимъ нравственнымъ упадкомъ силъ и энергіи пользо-
вались Аракчеевъ и его разные низкопоклонные избранники; а
Государь почти всегда соглашался съ мнѣніемъ Алексѣя Андреевича
и дозволялъ ему приводить въ исполненіе разныя мѣропріятія,
которымъ онъ едва-ли сочувствовалъ, а также и назначать мини-
300
Библиотека "Руниверс"
стровъ, которые почти всѣ перемѣнились за послѣдніе годы цар-
ствованія и были обязаны своимъ выборомъ исключительно вліянію
графа Аракчеева, какъ вѣрные его клевреты. Такъ послѣдова-
тельно были назначены: министромъ внутреннихъ дѣлъ—бездар-
нѣйшій нѣмецкій чиновникъ баронъ Б. Б. Кампенгаузенъ, замѣ-
нившій графа В. П. Кочубея; военнымъ министромъ—А. И. Тати-
щевъ, отличавшійся лишь отсутствіемъ всякихъ способностей и
своей тучностью; вмѣсто князя П. М. Волконскаго, былъ сдѣланъ
начальникомъ главнаго штаба Его Величества пруссакъ Дибичъ,
давно уже заискивавшій аракчеевскихъ милостей. Вмѣсто умнаго,
дѣловитаго и способнаго А. А. Закревскаго *), получившаго постъ
Финляндскаго генералъ-губернатора, былъ назначенъ дежурнымъ
генераломъ безличный и ничѣмъ себя не проявившій генералъ
Потаповъ; адмиралъ Шишковъ, дряхлый и разочарованный, сталъ
неожиданно министромъ народнаго просвѣщенія; наконецъ, еще
нѣмецъ—Канкринъ, получилъ, вмѣсто графа Гурьева, портфель
министра финансовъ и оказался, случайно, вполнѣ на мѣстѣ,
чѣмъ основательно гордился его покровитель, Аракчеевъ. Кампен-
гаузенъ оставался министромъ всего нѣсколько мѣсяцевъ: онъ
умеръ вслѣдствіе ушибовъ, полученныхъ при паденіи изъ кареты,
а на его мѣсто назначенъ малозначащій В. С. Ланской, знакомый
хорошо съ польскими дѣлами по службѣ въ Польшѣ, но вовсе
не подготовленный управлять дѣлами Россіи. Викторъ Павловичъ
Кочубей сошелъ со сцены въ 1823 году, еще до назначенія Кам-
пенгаузена, предпочтя покой въ Диканькѣ труднымъ занятіямъ по
министерству, судьбы котораго зависѣли больше отъ прихоти
") Князь П. М. Волконскій писалъ А. Закревскому 23 сентября 1823 г., по поводу его
ухода: „Вчера получилъ я приказъ 30 августа, который меня совершенно поразилъ вашимъ
назначеніемъ въ Финляндію. Такое удаленіе изъ столь важнаго мѣста, безъ малѣйшаго пре-
дваренія главнаго начальника (т.-е. самого Волконскаго), ясно мнѣ доказываетъ, что всячески
ищутъ и желаютъ отъ него избавиться; но вы спросите меня, за что? Право, не знаю, можетъ-
быть, за излишнее усердіе, Богу одному извѣстно...."
301
Библиотека "Руниверс"
Аракчеева, чѣмъ отъ какихъ-либо указаній со стороны Импе-
ратора. Но даже богатый и самостоятельный Кочубей подчасъ
заискивалъ у Аракчеева, что не говоритъ въ его пользу, а нала-
гаетъ тѣнь на память этого симпатичнаго государственнаго дѣятеля,
сумѣвшаго вб-время оцѣнить дарованіе Сперанскаго.
Такъ, 17 мая 1823 года графъ Кочубей написалъ Аракчееву
слѣдующаго рода письмо: „Сколько ни уклонялся я всегда без-
покоить кого бы то ни было просьбами моими, но, въ надеждѣ
на снисхожденіе вашего сіятельства ко мнѣ, рѣшаюсь нынѣ обра-
титься къ вамъ съ таковою. Въ продолженіе почти четырехлѣтняго
управленія моего Министерствомъ Внутреннихъ дѣлъ, чиновники
онаго не получали наградъ. Сіе ставитъ меня въ непріятное по-
ложеніе. На меня жалуются, и жалуются справедливо, ибо дѣлаютъ
сравненіе. Многіе чиновники вышли и выходятъ; а между тѣмъ
должно, однакожъ, сказать правду, трудовъ ихъ не меньше другихъ.
Представленія мои, Комитету Министровъ въ 1821 году сдѣланныя,
разсмотрѣны, и ваше сіятельство лично величайшее одолженіе
окажете, если изволите ускорить испрошеніемъ Высочайшаго раз-
рѣшенія. Въ горестной участи, Всевышнимъ Промысломъ мнѣ
предопредѣленной, мнѣ нужны нѣкоторыя утѣшенія, и я найду
особенное удовольствіе и въ семъ отношеніи быть вашему
сіятельству обязаннымъ".—Конечно, по тону это письмо болѣе
сдержанно, чѣмъ письма другихъ государственныхъ дѣятелей Але-
ксандровской эпохи, но все же и въ немъ замѣтно низкопоклонство,
которымъ особенно отличались нѣмцы, состоявшіе на русской
службѣ. Влеченіе Императора Александра къ иностранцамъ, вообще,
и въ частности къ нѣмцамъ, было извѣстно и сказывалось во
всѣ годы царствованія. Такъ, въ числѣ лицъ, болѣе приближен-
ныхъ, въ качествѣ генералъ-адъютантовъ были назначены: нѣмецъ
изъ Гессена Винцингероде (дважды, такъ какъ онъ выходилъ въ
отставку); пруссакъ Дибичъ; остзейцы: графы Бенкендорфъ
и Толь, бароны Корфъ, Розенъ и Меллеръ-Закомельскій; кор-
302
Библиотека "Руниверс"
сиканецъ Поццо-ди-Борго; два сардинца: маркизъ Паулуччи и
графъ Мишо, и три француза: графъ Сенъ-При, графъ Ламбертъ
и Жомини (уроженецъ Швейцаріи, принявшій французское под-
данство). Въ виду того, что за все время правленія было назна-
чено 45 генералъ-адъютантовъ, иностранцы заняли весьма по-
четное мѣсто (13 на 45). Военнымъ изъ русскихъ это пристрастіе
не нравилось. Хотя не роптали, но критиковали многіе. Группа
любителей всего исключительно русскаго состояла изъ такихъ
лицъ, какъ Ермоловъ, Закревскій и графъ М. С. Воронцовъ. Къ
нимъ примыкали другіе, а именно: князь П. М. Волконскій,
Н. Н. Раевскій, Д. Давыдовъ, П. Киселевъ, братья Вельяминовы,
Сабанѣевъ, Рудзевичъ, и еще другіе. Изъ переписки между этими
лицами, на каждомъ шагу, видны критика и порицаніе какъ Але-
ксандра, такъ и всесильнаго Аракчеева, за ихъ особое покрови-
тельство нѣмцамъ. Ермоловъ писалъ изъ Тифлиса, 8 іюня 1823 года,
Закревскому: „....Весьма искусно развели Толя съ Дибичемъ,
но лучше еще, что дали ему званіе генералъ-адъютанта, ибо по
крайней мѣрѣ будетъ онъ себѣ подобныхъ болѣе уважать и во
дворцѣ воздержится ругаться непристойно. Хорошо замѣнили и
Желтухина. Нейдгардтъ, точно, офицеръ отличный и понравиться
умѣетъ не менѣе предмѣстника, имѣя, сверхъ того, ту неоцѣ-
ненную выгоду, что онъ нѣмецъ и любимецъ Дибича. Теперь
только прочнымъ образомъ основалось „царство нѣмцевъ, и, ко-
нечно, попользуются они случаемъ". Денисъ Давыдовъ писалъ
тому же Закревскому: „Наконецъ, я свободенъ: учебный шагъ,
ружейные пріемы, стойка, размѣръ пуговицъ изгоняются изъ
головы моей! Шварцы, Гурки и Нейдгардты, торжествуйте, я не
срамлю вашего сословія! Слава Богу, я свободенъ! Еще не задохся,
теперь я на чистомъ воздухѣ!"
И, дѣйствительно, если взять списки генераловъ двадцатыхъ
годовъ, то въ нихъ пестрятъ фамиліи разныхъ Паленовъ, Эссе-
новъ, Гельфрейховъ, Ротовъ, Шварцевъ, Нейдгардтовъ, Розеновъ,
303
Библиотека "Руниверс"
Корфовъ, Кнорринговъ, Оппермановъ, Бистромовъ, Пейкеровъ,
Ольдекоповъ, Штейнгелей, Крейцовъ и т. д. Они получали и полки,
и бригады, дивизіи и корпуса; отличались строгостью, любили фрон-
товыя упражненія и нерѣдко попадали въ сотрудники Аракчеева по
службѣ въ военныхъ поселеніяхъ, которыя восхваляли на всѣ лады.
Два вышеприведенныхъ письма наглядно показываютъ отношеніе
такихъ людей, какъ Ермоловъ *) и Д. Давыдовъ, къ „царству
нѣмцевъ", и нельзя не подивиться такому пристрастію со стороны
Александра Павловича. Что же касается Аракчеева, то онъ и не
скрывалъ своихъ вкусовъ и своего увлеченія прусскими поряд-
ками, а въ Грузинѣ и понынѣ красуются разные богатые по-
дарки, полученные имъ отъ короля Фридриха-Вильгельма III за
оказанныя королю услуги. Въ арміи же сѣтовали на то, что нѣмцамъ
давали предпочтеніе и что ихъ осыпали наградами гораздо болѣе
щедро, чѣмъ русскихъ. То же было и при назначеніяхъ въ гвардію.
Еще 30 марта 1820 года Закревскій писалъ Киселеву: „По-
сылаю тебѣ три Высочайшіе приказа съ 11 числа; изъ приказа
19 увидишь порядочное производство въ генералы; не знаю, куда
мы ихъ готовимъ и что съ ними будемъ дѣлать.
„Признаться тебѣ долженъ, что не понимаю нынѣшняго на-
значенія полковыхъ командировъ въ гвардію: въ Семеновскій—
Шварца, въ Преображенскій—Пирха, въ Измайловскій—Марты-
нова, въ Московскій—Фридерикса, а въ Лейбъ-Гренадерскій
Стюрлера. Я говорилъ о семъ Васильчикову, и онъ мнѣ ничего
не могъ отвѣтить, кромѣ, что Государю такъ угодно".
Наконецъ, удаленіе стариннаго слуги Государя, князя Петра
Михайловича Волконскаго, и замѣна его въ роли начальника
главнаго штаба Дибичемъ ясно указывали на новый курсъ и
на измѣнившееся теченіе касательно военныхъ вопросовъ въ умѣ
*) Еще въ 1814 году Ермоловъ писалъ М. С. Воронцову: .Не понимаю, почему
не должны покидать меня всѣ непріятности и оскорбленія. Проклятая нѣмецкая шайка меня
вся ненавидитъ, и я, безъ сумлѣнія, не уклонюсь отъ безпрерывныхъ обидъ".
304
Библиотека "Руниверс"
Императора. Назначеніе Дибича состоялось 30 апрѣля 1823 года.
Шильдеръ, по обыкновенію, подробно излагаетъ всю исторію
паденія князя Волконскаго исключительно словами Михайловскаго -
Данилевскаго. Онъ развязно повѣствуетъ въ своихъ запискахъ,
что князь Петръ Михайловичъ удалился вслѣдствіе недоразумѣнія
изъ-за сокращенія военной смѣты. „Онъ занимался симъ пред-
метомъ нѣкоторое время съ директорами разныхъ департаментовъ
военнаго управленія и нашелъ, что можно убавить на 800/т. рублей
требуемое количество; но такъ какъ сіе показалось мало значущимъ
Императору, то Его Величество передалъ это дѣло графу Аракчееву,
который, призвавъ къ себѣ генералъ-кригсъ-комиссара Татищева,
работалъ съ нимъ 5 дней и сбавилъ изъ смѣты 18 милліоновъ.
Когда Государь о семъ узналъ, то сказалъ князю Волконскому,
что „послѣ сего онъ видитъ, что князь окруженъ или дураками,
или плутами, которые или не умѣли, или не хотѣли найти средствъ
сбавить смѣты". Сей упрекъ заставилъ князя ѣхать въ отпускъ,
а Татищева сдѣлали военнымъ министромъ".
Причина, выставленная Михайловскимъ-Данилевскимъ весьма
далека отъ истины, и мы приведемъ выдержки изъ писемъ князя
П. М. Волконскаго къ Закревскому, которыя опредѣленно указы-
ваютъ на то, что, при возрастающемъ вліяніи Аракчеева, князь
находилъ для себя болѣе невозможнымъ продолжать свою много-
лѣтнюю работу.
3 октября 1823 года, изъ Парижа, князь Волконскій писалъ:
„.....Прощайте, любезный другъ, пишите ко мнѣ почаще,
черезъ Булгакова, или по оказіи, ибо, навѣрное, наши письма
распечатываютъ на почтѣ; хотя Булгаковъ намъ и пріятель, но
обязанность его и, вѣроятно, приказанія сіе дѣлать заставляютъ.
Впрочемъ, у кого совѣсть чиста, тотъ покоенъ и ничего не
боится. Сожалѣю только о томъ, что современемъ, конечно,
Государь узнаетъ всѣ неистовства злодѣя (Аракчеева), коихъ
честному человѣку переносить нельзя, открыть же ихъ—нѣтъ
9П	305
Библиотека "Руниверс"
возможности по непонятному ослѣпленію его къ нему; между
тѣмъ растеряетъ много честныхъ людей, и возстановятся прежніе
лихоимство и безпорядокъ въ ходѣ дѣла".
Въ этихъ строкахъ, во-первыхъ, поражаетъ тотъ фактъ, что
самъ ежедневный сотрудникъ Государя въ теченіе столькихъ лѣтъ
убѣжденъ, что его письма вскрываются и читаются на почтѣ, а
слова: „вѣроятно, приказанія" даютъ поводъ думать, что это
дѣлалось по повелѣнію Его Величества. Во-вторыхъ, Волконскій
немилосердно и вполнѣ сознательно бичуетъ Аракчеева, заклеймивъ
его дѣянія выраженіемъ „неистовства злодѣя", и подтверждаетъ
недвусмысленно, что ослѣпленіе къ этому человѣку „непонятное"
и что „нѣтъ возможности" открыть глаза Государю. Въ устахъ князя
Петра Михайловича такое заявленіе весьма важно, потому что никто
изъ окружающихъ не былъ такъ близокъ къ Александру, какъ
именно Волконскій. Между тѣмъ и онъ ошибся, предполагая, что
„Государь современемъ все узнаетъ", напротивъ того, все такъ
и осталось до кончины Императора въ Таганрогѣ.
Въ другомъ письмѣ князь Волконскій возвращается къ вопросу
о своемъ уходѣ и сообщаетъ Закревскому интересное разсужденіе
на эту тему (3 ноября 1823 г.): „......., Вы пишете и просите,
чтобы я возвратился, но зачѣмъ? чтобы совершенно себя убить,
ибо до сихъ поръ не могу поправить своего здоровья; къ тому же
весьма непріятно видѣть, что всѣ мои труды пропали даромъ.
Устройство, которое стоило мнѣ здоровья, все разрушено, надобно
снова знакомиться съ чиновниками, работать, какъ лошадь, не имѣя
довѣренности ни къ военному министру (Татищеву), ни къ дежур-
ному генералу (Потапову), на коихъ лежитъ основаніе всего штаба,
заниматься каждой бездѣлицей самому, къ тому же еще быть
задавлену побочными дѣлами и не имѣть нисколько времени для
себя. Вы признаетесь, что никому не можетъ быть пріятна сія
жизнь. Вы говорите, что Государь и соотечественники увидятъ,
сколько я жертвую собою. Я весьма сожалѣю, ежели въ 27 лѣтъ,
306
Библиотека"Руниверс"
что я былъ при Его Величествѣ, сего еще не замѣтили, ибо,
кажется, во все сіе время довольно было случаевъ, гдѣ я жертвовалъ
жизнью и здоровьемъ, не говоря уже о состояніи, о которомъ
никогда и не помышлялъ. Теперь же нахожу даже безчестнымъ
занимать мѣсто такое, котораго труды здоровье мое не позволяетъ
мнѣ переносить"......*). Очень вѣроятно, что Александру Павло-
вичу было тяжело разстаться съ другомъ, принесеннымъ, въ жертву
въ угоду Аракчееву.
Говорятъ, что передъ отъѣздомъ князя въ Парижъ, Государь
особенно приласкалъ Петра Михайловича и наканунѣ его выѣзда
изъ Петербурга провелъ съ нимъ въ бесѣдѣ весь вечеръ, до
трехъ часовъ утра. Жаль, что князь Волконскій не оставилъ
воспоминаній, гдѣ бы подробно изложилъ это свиданіе, но письма
князя достаточно ясно рисуютъ тогдашнія положеніе и обстановку.
Такъ, на протяженіи одного года, Императоръ Александръ рѣшился
разстаться и съ княземъ Волконскимъ, и съ княземъ Голицынымъ,
конечно, не прерывая съ ними частныхъ отношеній, но удаливъ
отъ участія въ дѣлахъ. Петру Михайловичу пришлось, однако,
быть свидѣтелемъ кончины обожаемаго имъ монарха, а также
и его супруги.
Вотъ когда явилась потребность въ постоянныхъ передвиже-
ніяхъ и вояжахъ, для успокоенія безотраднаго душевнаго со-
стоянія и гнёта разочарованія. Хроникеромъ этихъ путешествій,
медикомъ Тарасовымъ, занесены интересныя подробности стран-
ствованій по Россіи. Цѣлая половина 1823 года прошла въ
такого рода поѣздкахъ, а до этого еще дважды Государь посѣ-
тилъ Грузино. 16 августа онъ покинулъ Царское Село, напра-
вляясь на Москву, черезъ Ижору, Тихвинъ, Мологу, Рыбинскъ,
Ярославль и Ростовъ Великій. Здѣсь онъ долго молился у гроба
-) Въ 1823 году князь Волконскій страдалъ только отъ чиріевъ; никакихъ болѣзней
не имѣлъ, кромѣ горечи потери довѣрія у Государя, и жилъ до 1852 года, скончавшись
министромъ двора Императора Николая I, въ Петергофѣ.
307
Библиотека"Руниверс"
Димитрія Ростовскаго, а затѣмъ посѣтилъ монаха о. Амфилохія
и настоятеля Иннокентія, съ которыми провелъ наединѣ нѣ-
сколько часовъ въ оживленной бесѣдѣ. Въ Москвѣ Его Вели-
чество пробылъ недолго, жилъ въ Кремлѣ, производилъ смотры,
посѣщалъ госпитали и больницы, и осчастливилъ своимъ при-
сутствіемъ балъ въ Благородномъ собраніи. Покинувъ Москву,
прожилъ три дня въ Орлѣ, гдѣ продолжались смотры войскамъ;
потомъ чрезъ Брянскъ проѣхалъ въ военныя поселенія въ Засельѣ,
Могилевской губерніи, гдѣ флигель-адъютантъ Клейнмихель встрѣ-
тилъ Государя и показывалъ ему всѣ новшества, произведен-
ныя здѣсь, на очень песчаной и неприглядной мѣстности. Врачъ
Тарасовъ дѣлаетъ такого рода замѣчаніе объ этомъ посѣщеніи:
„Здѣсь повсюду видна твердость воли графа Аракчеева — осно-
вателя военныхъ поселеній. Въ короткое время здѣсь воздвигнуты
огромныя зданія, въ коихъ помѣщаются штабы полковъ, лаза-
реты и дома для полковыхъ и батальонныхъ командировъ. На
воздвигнутыхъ зданіяхъ и на поляхъ виденъ отпечатокъ: „Ітрго-
Ьиз ІаЬог отпіа ѵіпсіі". Это путешествіе ознаменовалось рядомъ
маленькихъ приключеній: на одномъ изъ смотровъ близъ Брестъ-
Литовска лошадь одного польскаго офицера ударила въ ногу
Государя, отъ боли онъ довольно долго страдалъ; фельдмар-
шалъ князь Витгенштейнъ, при паденіи съ лошади, вывихнулъ
руку; наконецъ, тяжко заболѣлъ лейбъ-медикъ Вилліе и долгое
время былъ почти при смерти. Смотрами подъ Брестъ-Литовскомъ
Государь остался доволенъ и оттуда направился въ Волынскую
губернію, Каменецъ-Подольскъ, Хотинъ и на австрійскую гра-
ницу, въ мѣстечко Черновицы. Тутъ оставался два дня въ сооб-
ществѣ императора Франца, 25 и 26 сентября, съ которымъ об-
суждалъ разные политическіе вопросы, но безъ князя Меттер-
ниха, оставшагося больнымъ въ Вѣнѣ. Но и безъ его присутствія,
все было рѣшено согласно его планамъ, а именно Александръ обѣ-
щалъ возобновить отношенія съ Турціей, такъ какъ турки вывели
308
Библиотека "Руниверс"
войска изъ Придунайскихъ княжествъ, а этимъ миръ становился
обезпеченнымъ еще на нѣкоторое время на Балканахъ, несмотря
на то, что греческій вопросъ ни на Іоту не подвинулся впередъ.
Тѣмъ не менѣе, Россія обязалась не вмѣшиваться вооруженно въ
греческія дѣла, а этого только и добивался австрійскій канцлеръ.
27 сентября Его Величество отбылъ въ Бессарабію и пере-
правился черезъ Днѣстръ въ Могилевъ, гдѣ остановился въ домѣ
мѣстнаго богача - еврея, а оттуда поѣхалъ въ Тульчинъ. Здѣсь
Государь пробылъ нѣсколько дней для подробнаго обзора 2-й арміи,
которой въ общемъ остался отмѣнно доволенъ, кромѣ 15 ди-
визіи Михаила Орлова, пробывшей долгое время во Франціи, въ
составѣ оккупаціоннаго корпуса. Императоръ нашелъ духъ чиновъ
этой дивизіи неподходящимъ, отсутствіе фронтовой выправки,
упадокъ дисциплины и не скрылъ своего неудовольствія. При-
чины тому были доносы, говорившіе о революціонномъ напра-
вленіи офицерства, что и подтвердилось позже, когда многіе изъ
чиновъ этой дивизіи были замѣшаны въ заговорѣ 14 декабря
1825 года, и во главѣ ихъ самъ М. Ѳ. Орловъ. Но въ общемъ—
Александръ Павловичъ остался доволенъ состояніемъ 2-й арміи,
что и выразилось въ назначеніи Киселева, начальника штаба
этой арміи, генералъ-адъютантомъ. Впечатлѣніе, сдѣланное цар-
скимъ пребываніемъ на войска, было тоже отличное, что на-
глядно выражено въ одномъ изъ писемъ Киселева къ Закрев-
скому (напечатано у Шильдера). Конецъ этого письма обращаетъ
на себя вниманіе: „Государь обѣдалъ посреди 65.000 человѣкъ,
которые тоже обѣдали и пили за здоровіе монарха съ непри-
нужденными восклицаніями, и коихъ чистосердечіе и пылкость
вызвали слезы радости изъ глазъ Его Величества. Вотъ плоды
нѣсколько настоятельнаго нрава моего, который со всѣхъ сторонъ
и всѣми былъ столь часто и столь много обезохоченъ. Всѣ
раздѣляли радость общаго торжества, и всѣ, кажется, забыли, что
большая изъ нихъ часть противилась пять лѣтъ тѣмъ введеніямъ,
309
Библиотека"Руниверс"
которыя возвели армію на степень отличной". Такіе люди, какъ
Киселевъ, были немногочисленны, и Государь умѣлъ цѣнить ха-
рактеръ и способности Павла Дмитріевича, не только цѣнить,
но и отличать, несмотря на самостоятельность личности Киселева
и его враждебное отношеніе къ дѣйствіямъ Аракчеева. Отмѣчаемъ
снова эту черту характера Императора Александра, проблески ко-
торой обнаруживались и въ тѣ годы, когда утомленіе жизнью и
маразмъ уже омрачили дѣятельность Государя, отдавшагося всецѣло
прихотямъ Грузинскаго временщика. А между тѣмъ еще бывали
моменты, когда Александръ умѣлъ отдавать должное, возвышать и
довѣрять людямъ независимымъ и талантливымъ, какъ Киселевъ,
Закревскій, Ермоловъ и графъ М. С. Воронцовъ, назначенный
въ томъ же году Новороссійскимъ генералъ-губернаторомъ. Но
эти минуты отрезвленія были кратковременны и преходящи, чутье
подсказывало поддерживать и отличать достойныхъ дѣятелей, но
болѣе не хватало воли ознаменовать свое расположеніе на практикѣ,
и все снова погружалось въ тотъ мракъ аракчеевщины, который
оставилъ столь тяжелый отпечатокъ на послѣднихъ годахъ правленія.
Осмотрѣвъ еще часть военныхъ поселеній, Императоръ по-
сѣтилъ крѣпость Замостье, гдѣ ему представилась блестящая
конница польскихъ войскъ, послѣ чего послѣдовало возвращеніе
въ Царское Село (3 ноября 1823 г.). Здѣсь ожидала его съ
нетерпѣніемъ спутница его жизни, Императрица Елисавета, сбли-
женіе съ которой начало обнаруживаться съ начала двадцатыхъ
годовъ и шло, повышаясь, до скорбной развязки въ Таганрогѣ.
Въ небольшіе промежутки времени, между частыми путе-
шествіями за границу и по Россіи, Государь сталъ любовно
относиться къ заброшенной имъ супругѣ. Вниманію Александра
къ нервной, больной и впечатлительной Елисаветѣ не было пре-
дѣловъ; онъ всячески старался приласкать и утѣшить ее въ раз-
личныхъ печальныхъ случаяхъ, происшедшихъ за послѣднее время
въ Баденской семьѣ, и особенно, когда скончалась любимая сестра
310
Библиотека "Руниверс"
Императрицы, принцесса Амалія, такъ долго проживавшая при
русскомъ дворѣ. Елисавета была весьма чувствительна къ такимъ
проявленіямъ нѣжности своего супруга, котораго она не переставала
обожать и считать кумиромъ. И въ эти недѣли кратковременныхъ
пребываній Государя въ столицѣ, на Каменномъ островѣ и, осо-
бенно, въ Царскомъ Селѣ, и Александръ, и Елисавета снова схо-
дились и привыкали другъ къ другу, изъясняясь съ полной
откровенностью о всѣхъ злобахъ дня и о давнишнихъ воспоми-
наніяхъ, откровенно говоря о всемъ томъ, что могло въ былое
время тревожить ихъ чуткія сердца. Письма Императрицы къ
маркграфинѣ матери носятъ отпечатокъ этихъ свиданій. Иногда
просвѣчиваютъ жгучая боль и всегдашнее неудовлетвореніе судь-
бой у Государыни. Какъ трогательны эти немногія слова пись-
меца, написанныя изъ Каменноостровскаго дворца матери, во время
пребыванія Александра, въ 1823 году, въ Москвѣ: „....б’аі еи
аиззі ипе Іеііге бе ГЕтрегеиг бе Мозсои, циі з’у езі Ъеаисоир ріи
репбапі Іе реи бе ]'оигз ци’іі у а раззё еі те біі ди И піу аѵаіі
сіёзігёе. Нёіаз! ]е п’аигаіз раз бетапбё тіеих, еі с’ейі ёіё Ьіеп
Гасііе!..." Это, что-то недосказанное, составляло обыкновенную
черту ея нрава, и въ эти минуты она особенно страдала душевно.
А между тѣмъ, эти нѣсколько дней, проведенные Александромъ
въ Москвѣ, были посвящены вопросу, оказавшемуся важнымъ
послѣдствіями.
Какъ извѣстно, еще 20 марта 1820 года появился мани-
фестъ, въ которомъ объявлялось, что бракъ цесаревича Констан-
тина Павловича съ великой княгиней Анной Ѳеодоровной былъ
расторгнутъ, а 12 мая того же года цесаревичъ вступилъ въ
новый бракъ съ графиней Іоанной Грудзинской, получившей ти-
тулъ княгини Ловичъ. 14 января 1822 года Константинъ Павло-
вичъ обратился съ письмомъ на имя Государя, въ которомъ
категорически отказывался отъ престолонаслѣдія, „передавъ сіе
право тому, кому оно принадлежитъ послѣ меня, и тѣмъ самымъ
311
Библиотека "Руниверс"
утвердить навсегда непоколебимое положеніе нашего государства".
Отвѣтъ Государя на это письмо напечатанъ у Шильдера *).
Историкъ Александра говоритъ: „На этомъ пока дѣло оста-
новилось. Только въ 1823 году, Императоръ Александръ, томимый
предчувствіемъ близкой кончины, пожелалъ облечь силою закона
семейное распоряженіе, условленное имъ съ цесаревичемъ". Какъ
всегда, Шильдеръ даетъ своеобразную окраску всему этому дѣлу,
которое было вполнѣ естественно, даже безъ „предчувствія близ-
ской кончины", которой въ сущности въ 1823 году мы не могли
замѣтить ни въ настроеніи, ни въ дѣйствіяхъ монарха. Вѣдь
разговоры въ царской семьѣ о перемѣнѣ престолонаслѣдія шли
уже давно, одинаково озабочивая обѣихъ Императрицъ и Госу-
даря. Императрица Елисавета даетъ особое освѣщеніе этому дѣлу
въ письмахъ къ матери, гдѣ между прочимъ прорывается такая
фраза: „Місоіаз п’а дц’ипе ісіёе еп Іёіе, с’езі сіе гё§пег“. Это
написано тотчасъ же послѣ вступленія въ бракъ Николая Павло-
вича. Оно могло быть отголоскомъ тѣхъ холодныхъ отношеній,
которыя существовали между Елисаветой и великимъ княземъ,
но тѣмъ не менѣе сорвавшееся выраженіе крайне характерно.
Также извѣстно, что первые разговоры между Государемъ и
Николаемъ Павловичемъ произошли еще въ 1819 году, и что
принцъ Вильгельмъ Прусскій былъ посвященъ во всѣ подроб-
ности переговоровъ, какъ тогда, такъ и въ позднѣйшее время.
Слѣдовательно, вопросъ назрѣвалъ постепенно, а послѣ брака
цесаревича съ полькой сталъ на очереди и подвергся всесторон-
нему семейному обсужденію, хотя и тайному. Отчего Императоръ
Александръ облекъ весь этотъ актъ такою тайною—вопросъ уже
другой. По нашему разумѣнію и это объясняется просто. Было
вовсе нежелательно разглашать, прежде времени, отреченіе отъ пре-
стола цесаревича Константина, давать поводъ къ массѣ лишнихъ
«) т. IV, сгр. 278 и 279.
312
Библиотека "Руниверс"
толковъ и разговоровъ, словомъ, доводить до всеобщаго свѣ-
дѣнія такого рода деликатный вопросъ. Александръ Павловичъ,
вѣроятно, не могъ предвидѣть всего того, что повлекло къ со-
бытіямъ 14 декабря 1825 года, и намъ кажется, что онъ былъ
въ 1823 году далекъ отъ мысли о близости своей смерти. Соб-
ственно говоря, все было сдѣлано, чтобы придать дѣлу законный
ходъ, и приняты всѣ мѣры для избѣжанія случайностей. Если
послѣ кончины произошли памятныя недоразумѣнія, то, право,
трудно винить его за такого рода событія. Все было обдумано
вполнѣ ясно и логично. Проектъ манифеста было поручено соста-
вить архіепископу Филарету (будущему митрополиту Московскому),
потомъ Государемъ сдѣланы нѣкоторыя поправки и измѣненія,
а 16 августа 1823 года манифестъ былъ утвержденъ и подпи-
санъ въ Царскомъ Селѣ. 27 августа, будучи въ Москвѣ, Импера-
торъ Александръ прислалъ утвержденный манифестъ въ конвертѣ
архіепископу Филарету, съ собственноручною надписью: „Хранить
въ Успенскомъ соборѣ съ государственными актами до востре-
бованія моего, а въ случаѣ моей кончины открыть Московскому
епархіальному архіерею и Московскому генералъ-губернатору въ
Успенскомъ соборѣ, прежде всякаго другого дѣйствія".
Шильдеръ дѣлаетъ слѣдующее разсужденіе: „Мысль о тайнѣ
тотчасъ родила въ умѣ Филарета вопросъ: какимъ же образомъ
восшествіе на престолъ, естественнѣе всего могущее произойти
въ Петербургѣ, согласовать съ манифестомъ, тайно хранящимся
въ Москвѣ? Онъ не скрылъ своего недоумѣнія и предста-
вилъ, чтобы списки съ составленнаго акта хранились также въ
Петербургѣ въ Государственномъ Совѣтѣ, въ Синодѣ и въ
Сенатѣ. Предложеніе Филарета было одобрено Императоромъ
Александромъ".
Все это весьма голословно, врядъ ли вполнѣ вѣрно, а под-
тверждается, вѣроятно, неизданной запиской митрополита Филарета:
„Воспоминанія, относящіяся къ восшествію на престолъ Императора
313
Библиотека "Руниверс"
Николая Павловича", какъ указано въ примѣчаніи 334-мъ къ
IV тому Исторіи Александра I. Возможно, что Филаретъ говорилъ
о своихъ недоумѣніяхъ Государю, а Его Величество немедленно
одобрилъ его предположеніе, что доказываетъ, что и самъ Але-
ксандръ Павловичъ имѣлъ ту же мысль, которую, безъ сомнѣнія,
привелъ бы въ исполненіе и безъ бесѣды съ Филаретомъ.
Другое недоразумѣніе тоже особо отмѣчено Шильдеромъ. Въ виду
надписи на переданномъ конвертѣ, Филаретъ предполагалъ, что
Московскій генералъ-губернаторъ, князь Д. В. Голицынъ, освѣдо-
мленъ объ этомъ актѣ. Оказалось, послѣ кончины Императора
Александра, что князь Голицынъ ничего не зналъ о хранящемся
манифестѣ въ Успенскомъ соборѣ. Опять-таки не видимъ здѣсь
ничего удивительнаго, потому что на конвертѣ не было указано
фамиліи князя Голицына, который могъ быть замѣщенъ другимъ
лицомъ, а сказано, что немедленно послѣ „моей кончины открыть
Московскому епархіальному архіерею и Московскому генералъ-
губернатору", очевидно, кто бы онъ ни былъ.
Слѣдовательно, Филаретъ, какъ лицо, получившее на храненіе
этотъ манифестъ и вложившее оный въ ковчегъ государственныхъ
актовъ, въ Успенскомъ соборѣ, долженъ былъ оповѣстить о томъ
Московскаго генералъ-губернатора, князя Голицына, тотчасъ же по
полученіи извѣстія о кончинѣ Государя. Филаретъ этого не сдѣ-
лалъ, и ошибка его очевидна. О степени освѣдомленности по
этому вопросу великаго князя Николая Павловича, Шильдеръ го-
воритъ: „Николаю Павловичу только изъ словъ Маріи Ѳеодоровны
извѣстно было о существованіи какого-то акта отреченія, соста-
вленнаго въ его пользу; объ этомъ Императрица упоминала иногда
вскользь въ разговорѣ. Вотъ какимъ страннымъ образомъ Импе-
раторъ Александръ обставилъ измѣненіе важнѣйшаго основного
закона Имперіи". Мнѣ кажется, откуда бы Николай Павловичъ
ни зналъ объ отреченіи, это—дѣло второстепенное; но фактъ
безусловный, что онъ былъ освѣдомленъ объ этомъ, равно какъ
314
Библиотека"Руниверс”
и Филаретъ, князь А. Н. Голицынъ, графъ Аракчеевъ, а также обѣ
Императрицы.
Повторяемъ, ничего „страннаго" мы не видимъ въ обста-
новкѣ всего этого дѣла, а что касается впечатлѣнія тайны, то
оно скорѣе понятно, въ виду важности самаго акта. Въ Петербургѣ
манифестъ хранился въ трехъ главныхъ государственныхъ учре-
жденіяхъ: въ Государственномъ Совѣтѣ, Св. Синодѣ и Сенатѣ. Чего
же больше? Въ нашу задачу не входятъ подробности восшествія на
престолъ Императора Николая I, а потому мы воздержимся отъ раз-
сужденій о дальнѣйшей судьбѣ и о послѣдствіяхъ манифеста, под-
писаннаго 16 августа 1823 года.
Послѣ возвращенія Александра Павловича въ столицу, со-
стоялся пріѣздъ родной племянницы вдовствующей Императрицы,
принцессы вюртембергской, невѣсты великаго князя Михаила
Павловича, и 5 декабря было совершено мѵропомазаніе. Принцесса
Шарлотта получила имя Елены; ей, современемъ, было суждено
сыграть такую выдающуюся роль въ дни царствованія Импе-
ратора Александра II, въ дѣлѣ освобожденія крестьянъ. Брако-
сочетаніе молодыхъ совершилось только 8 февраля 1824 года
и въ походной церкви, рядомъ съ комнатой выздоравливающаго
Благословеннаго монарха, простудившагося послѣ Крещенскаго
парада и прохворавшаго цѣлый мѣсяцъ. Къ сильной лихорадкѣ
присоединилось рожистое воспаленіе ноги, и были дни, когда со-
стояніе больного внушало серьезныя опасенія, настолько тревожныя,
что изъ Варшавы былъ вызванъ цесаревичъ Константинъ. Но
когда онъ прибылъ въ Петербургъ, то засталъ уже брата выздора-
вливающимъ. Шильдеръ приводитъ разговоръ Императора Але-
ксандра, только-что оправившагося отъ тяжкаго недуга, съ Иларіо-
номъ Васильевичемъ Васильчиковымъ, и со словъ послѣдняго вво-
дитъ такую фразу въ уста Государя: „ ...Ле п’аигаіз раз ёіё йсііё,
аи іопд, де те дёЬаггаззег де се Іагдеаи де Іа соигоппе циі те рёзе
іеггіЫетепі". Историкъ какъ будто подчеркиваетъ эти слова, намекая
315
Библиотека "Руниверс"
на желаніе Александра отречься отъ престола и удалиться куда-
нибудь *). Что Императоръ Александръ былъ уже давно утомленъ
бременемъ правленія, извѣстно было не только многимъ въ Россіи,
но и за границей; этой утомленностью умѣло воспользовался
Аракчеевъ, а по дѣламъ внѣшней политики—кн. Меттернихъ, но
чтобы Государь серьезно думалъ объ отреченіи отъ престола, едва
ли такъ, и мы къ этому вопросу еще вернемся.
Вполнѣ оправившись отъ болѣзни, Императоръ Александръ
съ новымъ рвеніемъ отдался своему любимому дѣтищу- -военнымъ
поселеніямъ. Новою заботою Государя явилось желаніе закрыть
кабаки въ поселеніяхъ. Для этой цѣли Аракчеевъ лично напра-
вился на мѣста, чтобы исполнить волю Государя. Изъ писемъ
Его Величества виденъ интересъ къ этому дѣлу. 2 марта 1824 г.
онъ спрашиваетъ Аракчеева: „Имѣешь ли ты также извѣстіе изъ
Старой Руссы, и какое дѣйствіе произвело уничтоженіе кабаковъ?"
Другой разъ: „Надѣюсь на Всемогущаго, что позволитъ и помо-
жетъ привести сіе дѣло къ желаемому концу". Въ свою очередь,
Аракчеевъ обнадеживалъ обычнымъ своимъ рвеніемъ и обѣщалъ
возможно скорѣе исполнить всѣ новыя требованія. „Всякое трудное
для меня дѣло", писалъ онъ, „легко мнѣ выполнять, если я оное
исполняю по препорученію Вашему". Вниманіе Государя обраща-
") Изъ дневника князя А. С. Меншикова: „Князь П. М. Волконскій полагаетъ, что
у покойнаго Государя дѣйствительно приходило на умъ отреченіе отъ престола. Заключеніе
свое выводитъ изъ вырвавшихся словъ о будущихъ предположеніяхъ и между прочимъ о
разборѣ библіотеки, когда отдѣлается отъ занятій. Ежели бы кончина Императрицы Елисаветы
Алексѣевны послѣдовала бы при Его жизни, князь Волконскій полагаетъ, что Государь не
только отрекся бы отъ царствованія, но въ состояніи былъ удалиться въ монастырь. Таганрогъ,
27 февраля 1826 года“.
Это свидѣтельство курьезно, но оно теряетъ значеніе, такъ какъ Императрица скончалась
послѣ Государя, и разговоры, а также высказанныя предположенія князя Волконскаго, могли
быть'плодомъ угнетеннаго душевнаго состоянія самого князя Петра Михайловича, неотлучно
находившагося при Императрицѣ послѣ кончины Государя въ Таганрогѣ и вспоминавшаго
о различныхъ бесѣдахъ съ покойнымъ Государемъ, что весьма естественно. Между тѣмъ,
князь Меншиковъ, видимо, придавалъ извѣстное значеніе этимъ впечатлѣніямъ князя Волконскаго
и записалъ ихъ для памяти.
316
Библиотека "Руниверс"
лось на всякія мелочи, и даже на праздныя посѣщенія поселеній
посторонними лицами, что, видимо, сердило гатчинскаго капрала,
потому что въ отвѣтахъ онъ жаловался на „петербургское праздно-
глаголаніе “. Но Императоръ продолжалъ выражать безпокойство,
которое обнаружилось въ одномъ изъ писемъ, отправленномъ въ
первыхъ числахъ марта: „Обращая вниманіе бдительное на все, что
относится до нашихъ военныхъ поселеній, глаза мои нынѣ прилежно
просматриваютъ записки о проѣзжающихъ. Всѣ выѣзжающіе въ
Старую Руссу дѣлаются мнѣ замѣчательными. Такъ, 2 марта от-
правились туда: отставной генералъ-майоръ Веригинъ; 47 Егерскаго
полка полковникъ Аклечеевъ; служащій въ Департаментѣ госу-
дарственныхъ имуществъ форштмейстеръ 14 класса Рейнгартенъ
для описи лѣсовъ; Инженернаго корпуса штабсъ-капитанъ Кроль.
Можетъ-быть они поѣхали и по своимъ дѣламъ, но въ нынѣш-
немъ вѣкѣ осторожность не безполезна. Если сей Веригинъ есть
тотъ самый, котораго я знаю, то-есть братъ Плещеевой и Донау-
ровой, то я въ него вѣры большой не имѣю, человѣкъ весьма
надменный". Въ такомъ же родѣ продолжаются распросы объ
остальныхъ упомянутыхъ лицахъ и особенно о Рейнгартенѣ: „Объ
форштмейстерѣ нужно узнать, по твоему ли требованію или губер-
наторскому, присланъ онъ описывать лѣса въ теперешнюю пору,
или по распоряженію министерства финансовъ, что довольно
странно будетъ".
Кромѣ того, въ 1824 году Императоръ Александръ пожелалъ
еще расширить Новгородскія военныя поселенія, и въ этомъ духѣ
было предложено дѣйствовать графу Аракчееву. 2 и 3 гренадер-
скія дивизіи вошли въ составъ новыхъ 12 округовъ, распредѣ-
ленныхъ въ десяти волостяхъ Новгородской губерніи. Аракчеевъ
быстро исполнилъ волю своего благодѣтеля, такъ что могъ скоро
донести объ этомъ Государю: „Воля Вашего Величества во всѣхъ
оныхъ волостяхъ мною была растолкована, и равно и собствен-
ная польза ихъ, состоявшая въ сохраненіи при себѣ безотлучно
317
Библиотека "Руниверс"
семействъ своихъ, послѣ чего я не имѣлъ надобности употребить
какое-либо военное принужденіе, но даже и сдѣлать строгаго
выговора добрымъ русскимъ подданнымъ..." Читая эти строки,
подумаешь—какая идиллія, а между тѣмъ населеніе вовсе не было
обрадовано такого рода милостями и продолжало скрытно ворчать
на эти непрошенныя благодѣянія. Государь же былъ особенно
обрадованъ быстрымъ исполненіемъ его предначертаній и 16 марта
высказалъ свое удовольствіе усердному графу въ слѣдующихъ
выраженіяхъ: „Съ наиживѣйшей благодарностью къ Всемогущему
Богу получилъ я, Алексѣй Андреевичъ, письмо твое съ извѣще-
ніемъ о благополучномъ окончаніи начатаго дѣла и о благоустрой-
ствѣ, при ономъ сохраненномъ. Умѣю я цѣнить всѣ твои труды
и неусыпныя попеченія, и благодарность моя къ тебѣ столь же
искренна, какъ и неограничена..."
Если мы приводимъ выдержки изъ такого рода писемъ, то
для того только, чтобы убѣдить читателя, что монархъ, входив-
шій въ детали, столь своеобразныя, относительно проѣзжавшихъ
черезъ военныя поселенія и мечтавшій о расширеніи послѣднихъ,
едва ли думалъ объ отреченіи отъ престола Всероссійскаго или
объ удаленіи въ уединенныя мѣста.
Мы вообще не признаемъ въ исторической наукѣ догадокъ
и предположеній, которыя умѣстны развѣ въ романахъ, а пред-
почитаемъ опираться на факты, засвидѣтельствованные докумен-
тами. Этимъ избѣгаются недоразумѣнія и лишнія разсужденія.
Какъ раньше было нами разсказано, весною того же года
произошло паденіе князя А. Н. Голицына, которому въ утѣшеніе
было оставлено завѣдываніе почтовымъ департаментомъ послѣ
долгаго управленія духовными дѣлами и народнымъ просвѣще-
ніемъ. Государь пожелалъ тоже утѣшить другого сотрудника мно-
гихъ лѣтъ, а именно вернувшагося изъ заграничнаго отпуска
князя П. М. Волконскаго, которому была пожалована Андреев-
ская лента при милостивомъ рескриптѣ. Но на старую должность
318
Библиотека "Руниверс"
начальника главнаго штаба князь не былъ допущенъ, а Дибичъ,
напротивъ того, утвержденъ въ новой должности приказомъ по
арміямъ. Словомъ, бывшихъ друзей только утѣшали, но болѣе не
слушали, а графа Аракчеева поощряли въ усердіи и совѣтова-
лись съ нимъ обо всемъ. Даже, когда лѣтомъ того же 1824 года
скончалась любимая дочь Государя отъ М. А. Нарышкиной, на
другой день послѣ этого несчастія, столь поразившаго, монарха,
Александръ внезапно выѣхалъ одинъ въ Грузино, чтобы найти
утѣшеніе въ сообществѣ графа Алексѣя Андреевича.
Передъ выѣздомъ въ Грузино, Его Величество успѣлъ, не-
смотря на всю горесть отъ потери любимаго существа, написать
нѣсколько словъ Аракчееву: „Не безпокойся обо мнѣ! Воля Божія,
и я умѣю покоряться. Съ терпѣніемъ переношу я мое сокруше-
ніе и прошу Бога, чтобы Онъ подкрѣпилъ силы мои душевныя.
Съ нетерпѣніемъ ожидаю я удовольствія съ тобой увидѣться
завтра и надѣюсь, что поѣздка моя и предметы, коими въ оной
заниматься буду, разсѣять нѣсколько печальныя мои мысли".
(Царское Село, 23 іюня 1824 года.)
Откровенно говоря, мы недоумѣваемъ, каково могло быть
утѣшеніе въ сообществѣ холоднаго и безсердечнаго Грузинскаго
помѣщика, а такого рода психологія чувствъ Александра Павло-
вича прямо-таки вызываетъ одно лишь удивленіе и не поддается
болѣе анализу. Но фактъ остается во всей своей наготѣ, и мы
не могли его не отмѣтить. Врачъ Тарасовъ, сопровождавшій Го-
сударя въ поѣздкѣ въ Грузино, подробно разсказываетъ въ воспо-
минаніяхъ объ этомъ пребываніи и свидѣтельствуетъ о благодуш-
номъ состояніи монарха, а также покорности его судьбѣ послѣ
перенесеннаго потрясенія. Александръ, видимо, отдыхалъ въ уеди-
ненномъ помѣстьѣ графа и вполнѣ удовлетворялся царившей
тамъ обстановкой. Еще до отъѣзда въ Грузино, Тарасовъ наблю-
далъ за нимъ и старался угадать нравственное состояніе Госу-
даря. Тарасовъ передаетъ свои впечатлѣнія просто. Вотъ, что онъ
319
Библиотека"Руниверс"
писалъ: „При выходѣ Императора въ пріемный залъ, я внимательно
наблюдалъ лицо его, на которомъ, къ величайшему моему уди-
вленію, я не могъ замѣтить ни малѣйшей черты, обличающей
внутреннее положеніе растерзанной такою важною потерею вели-
кой души его. Онъ обычно былъ привѣтливъ ко всѣмъ, нѣко-
торымъ дѣлалъ вопросы, пояснялъ отвѣты и до того сохранилъ
присутствіе духа, что, кромѣ насъ троихъ, бывшихъ въ кабинетѣ
его, никто не могъ знать о его внутреннемъ состояніи души".
Это самообладаніе и умѣніе скрывать свои чувства было основ-
ной чертой характера Александра Павловича во всю его жизнь.
Въ концѣ лѣта Императоръ снова совершилъ большую по-
ѣздку по Россіи, съ 16 августа по 24 октября 1824 года, но не заѣз-
жалъ въ Москву, хотя посѣтилъ всѣ прилегавшія губерніи. На
этотъ разъ многіе губернскіе города были осчастливлены царскимъ
пріѣздомъ, какъ-то Пенза, Тамбовъ, Самара, Симбирскъ, а также
Оренбургъ, Уфа, Златоустовскіе заводы, Пермь, Екатеринбургъ,
Вятка и Вологда. Путешествіе вовсе не утомило Государя, не-
смотря на перенесенную зимою болѣзнь, напротивъ того, всѣ
были поражены бодрымъ его видомъ и интересомъ, который онъ
проявлялъ при посѣщеніяхъ больницъ, тюремъ, заводовъ и дру-
гихъ учрежденій; Его Величество былъ ласковъ и особенно при-
вѣтливъ ко всѣмъ, и посѣщенія Государя произвели глубокое впе-
чатлѣніе на населеніе этихъ мѣстъ. Къ сожалѣнію, скоро послѣ
возвращенія Его Величества въ столицу, на Петербургъ нагрянула
неожиданная бѣда, а именно 7 ноября ознаменовалось небывалымъ
наводненіемъ вышедшей изъ береговъ Невы, которая затопила
многія мѣстности и поглотила массу человѣческихъ жизней.
Это бѣдствіе, случившееся почти на глазахъ Императора,
страшно его поразило, но онъ не растерялся и принялъ цѣлый
рядъ энергичныхъ мѣръ, чтобы прійти на помощь населенію.
Столица была раздѣлена на три временныхъ генералъ-губернатор-
ства: Васильевскій островъ, Петербургская и Выборгская стороны,
320
Библиотека"Руниверс"
Таллейранъ
Князь Меттернихъ
Графъ К. О. Поццо-ди-Борго
Бернадоттъ
Библиотека "Руниверс"
надзоръ надъ которыми былъ порученъ тремъ генералъ-адъютан-
тамъ: графу Бенкендорфу, графу Комаровскому и Депрерадовичу,
подъ общимъ руководствомъ Петербургскаго генералъ-губернатора
графа Милорадовича. Образовались комитеты для оказанія помощи
пострадавшимъ, а самъ Государь лично всюду ѣздилъ, провѣрялъ
работу подчиненныхъ и своимъ появленіемъ старался облегчить
участь главнымъ образомъ бѣднѣйшаго класса населенія. Мѣсяцъ
спустя послѣ наводненія, серьезно захворала Императрица Елиса-
вета Алексѣевна, давно уже проявлявшая большую слабость и
частыя недомоганія. Болѣзнь супруги еще болѣе омрачила настрое-
ніе Государя, и зима 1824/1825 года началась при самыхъ тяже-
лыхъ условіяхъ. Вотъ когда, дѣйствительно, началось проявле-
ніе полнаго маразма, и обнаружилось это настроеніе въ стремленіи
къ уединенію и въ постоянныхъ молитвахъ. Александръ, будучи
вообще очень набожнымъ, искалъ себѣ утѣшенія въ чтеніи священ-
ныхъ книгъ, стараясь заглушить житейскія тревоги и невзгоды.
Тарасовъ замѣчаетъ: „Императоръ былъ очень религіозенъ и
истинный христіанинъ. Вечернія и утреннія свои молитвы совер-
шалъ на колѣняхъ и продолжительно, отъ чего у него наверху
берца у обѣихъ ногъ образовалось очень обширное омозоленіе
общихъ покрововъ, которое у него оставалось до его кончины".
Тѣмъ не менѣе, наружно Государь старался не показывать своего
истиннаго душевнаго состоянія и продолжалъ обычныя занятія,
конечно, болѣе всего съ однимъ Аракчеевымъ, котораго онъ про-
должалъ считать своимъ ангеломъ хранителемъ, именно въ тяже-
лыя минуты, что, повторяемъ, достойно глубочайшаго удивленія.
Остальные люди и приближенные не удовлетворяли его, а больше
утомляли, и бесѣды, напримѣръ, съ Карамзинымъ, котораго за
послѣдніе годы Его Величество видывалъ часто, вовсе не доста-
вляли ему удовольствія, а были скорѣе ему въ тягость. Когда
Аракчеевъ выдвигалъ Магницкаго, испрашивая для него аудіенцію,
то Государь изъявлялъ на это согласіе, но какъ бы совѣстился,
21	321
Библиотека "Руниверс"
чтобы кто-либо не встрѣтилъ у него такого недостойнаго человѣка.
Это можно заключить изъ нѣсколькихъ строкъ, написанныхъ къ
Аракчееву въ іюлѣ 1825 года: „Я неудобства никакого не вижу
принять Магницкаго, только надобно такъ распорядиться, чтобы
не вмѣстѣ было съ Карамзинымъ, и лучше, ежели бы и не встрѣ-
чались. Карамзинъ готовится просить дозволенія пріѣхать; то
Магницкому можно назначить время послѣ отъѣзда Карамзина".
До чего доходила заботливость Александра въ такого рода
посѣщеніяхъ!
1825 годъ начался, какъ и всѣ предыдущіе, обычными пріёмами,
выходомъ и поздравленіями. Въ числѣ другихъ, графъ Аракчеевъ,
пребывавшій въ Новгородской губерніи, получилъ нѣсколько
милостивыхъ словъ, кончавшихся выраженіемъ: „не испрося на
тебя истиннаго благополучія Божія"; на что графъ отвѣчалъ
въ томъ же родѣ, говоря: „и да ниспошлетъ Онъ Духа Свя-
таго съ новымъ увѣреніемъ о нелицемѣрной преданности ста-
раго слуги". Ни бѣдствія наводненія, ни болѣзнь супруги, ни
приступы маразма не поколебали всегдашнихъ проявленій дружбы.
Уже въ началѣ апрѣля Государь снова собрался въ путь, на этотъ
разъ въ Польшу для открытія третьяго сейма, а за два мѣсяца
до этого былъ изданъ асіе аббіііоппеі, возвѣщавшій, что публичныя
засѣданія сейма могутъ происходить исключительно при открытіи
и закрытіи сейма и въ нѣкоторыхъ торжественныхъ случаяхъ, а
въ остальное время—только при закрытыхъ дверяхъ. Это ново-
введеніе казалось бы излишнимъ, но цесаревичъ Константинъ
находилъ эту мѣру желательной, и было уступлено его желанію.
Послѣ прибытія въ Варшаву 15 апрѣля, двѣ недѣли прошли въ смо-
трахъ войскъ, а 1 мая, при самой торжественной обстановкѣ, былъ
открытъ лично Государемъ третій польскій сеймъ. Его Величество
ровнымъ и пріятнымъ голосомъ прочелъ на французскомъ языкѣ
привѣтственную рѣчь, а вслѣдъ за нимъ статсъ-секретарь графъ
Грабовскій передалъ ее сейму на польскомъ языкѣ. Всѣ лица,
322
Библиотека "Руниверс"
присутствовавшія на этомъ открытіи, оставили единогласныя пока-
занія о томъ чарующемъ впечатлѣніи, которое произвелъ Русскій
Императоръ простотой и величіемъ своего обращенія, а также
физической свѣжестью всей своей осанки и благодушіемъ выра-
женія лица и глазъ. Даже самые заклятые изъ польскихъ госу-
даревыхъ недоброжелателей должны были сознаться, что ихъ
король никогда не былъ такъ въ ударѣ и въ такомъ блескѣ,
какъ именно при открытіи третьяго сейма, а польскія дамы
навзрыдъ рыдали отъ умиленія во время рѣчи Александра.
То же впечатлѣніе получилось и при закрытіи этого сейма
1 іюня, опять таки лично самимъ Императоромъ, произнесшимъ
нѣсколько словъ, которыя вызвали живѣйшее одобреніе польской
публики. „Вѣрьте", сказалъ Александръ, „что я сумѣю отдать
справедливость тому довѣрію, которымъ ознаменовалось нынѣш-
нее ваше собраніе. Оно не останется втуне. Я сохраню о немъ
память, соединенную съ неизмѣннымъ желаніемъ убѣдить васъ,
какъ искренна моя къ вамъ привязанность, и какое вліяніе окажетъ
ваше поведеніе на вашу будущность".
Аракчееву, который оставался въ Грузинѣ, Его Величество
не замедлилъ сообщить о своихъ варшавскихъ впечатлѣніяхъ:
„Здѣсь, благодаря Всевышняго, идетъ все по желанію, и я отмѣнно
доволенъ общимъ расположеніемъ" *). По возвращеніи въ Царское
Село 13 іюня, Александра потянуло снова въ Грузино, куда онъ
отбылъ 26 и оставался у Алексѣя Андреевича цѣлыхъ десять
дней. По возвращеніи въ столицу, начались приготовленія къ
поѣздкѣ на югъ, потому что здоровье Елисаветы Алексѣевны все
ухудшалось. Мысль о поѣздкѣ въ Италію была оставлена, въ виду
нежеланія Императрицы уѣзжать изъ предѣловъ Россіи, и послѣ
долгихъ совѣщаній медиковъ мѣстомъ жительства былъ избранъ
Таганрогъ, о которомъ до этого никто никогда не говорилъ, какъ
::) Выраженія этого письма приводитъ и Шильдеръ, IV т., стр. 334.
323
Библиотека "Руниверс"
о климатическомъ курортѣ. Поэтому не удивительно, что выборъ
такого пункта для поправленія здоровья одинаково поразилъ всѣхъ,
многіе даже терялись въ догадкахъ о причинѣ такого рѣшенія.
Между тѣмъ все объяснялось просто. Императрица Елисавета
чувствовала себя настолько слабой и нервной, что одна мысль
о возможности удаленія куда-либо за границу приводила ее въ
разстройство, и тогда доктора должны были рѣшиться выбрать
наименѣе удаленное мѣсто, куда путешествіе было бы не такъ
утомительно, и гдѣ по пути можно было подыскать удобныя
остановки для ночлеговъ или дневокъ. Въ этотъ промежутокъ
времени Императоромъ Александромъ было получено знаменитое
письмо Шервуда, унтеръ-офицера 3 Украинскаго уланскаго полка,
говорившее о готовящемся заговорѣ въ арміяхъ (особенно во 2);
состоялся пріёмъ, наединѣ, въ Каменноостровскомъ дворцѣ этого
унтеръ-офицера, и ему поручено было открыть нити всего этого
преступнаго замысла. Весь этотъ эпизодъ разсказанъ Шильдеромъ
во всѣхъ подробностяхъ. Но далѣе, историкъ Александра обычно
настолько увлекается, что дѣлаетъ рядъ предположеній, которыя
мы не можемъ не опровергнуть. Шильдеръ передаетъ разговоръ
Государя съ княземъ А. Н. Голицынымъ, которому онъ поручилъ
привести въ порядокъ свои бумаги. Намъ кажется, что, уѣзжая
въ долгое путешествіе съ больной супругой и не зная, когда
придется ему вернуться, Александръ поступилъ вполнѣ логично.
Далѣе покойный историкъ разсказываетъ, какъ князь Голицынъ
умолялъ Александра обнародовать актъ о престолонаслѣдіи и
отвѣтъ Его Величества, который неоднократно вызывалъ уже
пренія и всякія догадки: „Кетейопз-поиз еп а Віеи: II заига тіеих
огсІоппег Іез сйозез цие поиз аиігез, іаіЫез тогіеіз". Прежде всего
обращаемъ вниманіе на то, что единственное свидѣтельство объ
этомъ разговорѣ исходитъ отъ самого князя А. Н. Голицына,
записавшаго эту бесѣду нѣсколько лѣтъ спустя и, главное, послѣ
разыгравшейся трагедіи 14 декабря 1825 года.
324
Библиотека"Руниверс"
Князь Голицынъ могъ забыть разныя подробности разговора,
а въ виду своего характера, недавней обиды послѣ удаленія отъ дѣлъ,
легко могъ постараться быть въ роли пророка всего происшедшаго,
и этимъ обратить на себя вниманіе Императора Николая. Въ дѣй-
ствительности такъ и было. Николай Павловичъ всегда ссылался
на показаніе князя Голицына, говоря о событіяхъ 14 декабря, и
всячески ласкалъ князя до самой его кончины въ Крыму (1844 г.).
Однако, Шильдеръ дѣлаетъ слѣдующее предположеніе: „Не-
вольно представляется вопросъ, почему Императоръ Александръ
рѣшилъ хранить эти акты въ столь глубокой тайнѣ отъ назна-
ченнаго имъ наслѣдника, а также и отъ Россіи? Трудно найти
для подобнаго образа дѣйствій разумное объясненіе, и тайну свою
Александръ унесъ съ собою въ могилу. Нѣкоторые полагаютъ,
что Государь, одновременно съ манифестомъ объ измѣненіи по-
рядка престолонаслѣдія, намѣревался объявить и о собственномъ
отреченіи отъ престола. Странная надпись на пакетѣ: „хранить
до моего востребованія", можетъ-быть, дѣйствительно, указываетъ
на намѣреніе Александра осуществить, согласно прежнимъ мыслямъ,
отреченіе отъ престола.... “
Относительно великаго князя Николая Павловича мы уже
высказались раньше, и для него эта тайна могла быть лишь
относительной, т.-е. онъ могъ не знать о сохраненіи актовъ въ
Успенскомъ соборѣ и въ высшихъ учрежденіяхъ Петербурга.
Мы вполнѣ это допускаемъ и убѣждены, что Императоръ Але-
ксандръ сдѣлалъ это не спроста, а обдумавши, предполагая, что
цесаревичъ Константинъ могъ перемѣнить свое намѣреніе объ
отреченіи, а, кромѣ того, Государь, вѣроятно, опасался возможныхъ
недоразумѣній между братьями, могущихъ обнаружиться прежде-
временно, если бы они оба стали говорить на эту тему. Что
касается Россіи, то Александръ находилъ опаснымъ разглашать
актъ при своей жизни, избѣгалъ лишнихъ толковъ и разговоровъ,
что мы также уже отмѣтили раньше.
325
Библиотека "Руниверс"
Отчего надпись на пакетѣ, отданномъ на храненіе въ Успен-
скій соборъ, Шильдеръ находитъ „странной", еще менѣе понятно.
Если Государь допускалъ возможность измѣненія взглядовъ брата
Константина, то надпись станетъ вполнѣ понятной. Наконецъ,
вѣдь Николай Павловичъ могъ умереть раньше Константина, а
такъ какъ великій князь Александръ Николаевичъ былъ малолѣт-
нимъ, то до его совершеннолѣтія должно было бы быть регентство,
а регентами тогда могли быть только Константинъ или Михаилъ
Павловичи. Словомъ, „хранить до востребованія" — была надпись
предупредительная, а вовсе не относящаяся до его собственнаго
отреченія, о которомъ онъ и не думалъ.
Также, изъ переданнаго Шильдеромъ разговора Государя съ
княземъ Голицынымъ явствуетъ, что о возможности преждевре-
менной кончины Александра Павловича предполагалъ князь, но
вовсе не Государь, а потому Голицынъ и высказывалъ свои опа-
сенія на счетъ акта о престолонаслѣдіи, на которыя Александръ
отвѣтилъ въ извѣстной туманной формѣ, столь ему свойственной.
Такимъ образомъ, все Шильдеровское предположеніе должно отпасть.
Въ дальнѣйшемъ повѣствованіи историкъ Александра подробно
останавливается на послѣднихъ дняхъ пребыванія Императора въ
столицѣ, до выѣзда его въ Таганрогъ. Фантазія Шильдера настолько
разыгрывается, что самыя обычныя явленія въ его глазахъ прі-
обрѣтаютъ какое-то особое значеніе. Напримѣръ, послѣднее посѣ-
щеніе матушки въ Павловскѣ, въ Розовомъ павильонѣ, въ
сырую и сѣрую погоду, при осеннемъ колоритѣ всей природы,
вызвало будто бы у Александра особую грусть, а также воспо-
минаніе того же павильона 11 лѣтъ назадъ, при побѣдонос-
номъ возвращеніи изъ Парижа, тоже навлекло пасмурное на-
стрреніе. Затѣмъ, передъ самымъ выѣздомъ изъ Петербурга,
Государь посѣтилъ Александро-Невскую лавру, отслужилъ моле-
бенъ, приложился къ мощамъ св. Александра Невскаго, бесѣдовалъ
съ митрополитомъ Серафимомъ, а также въ кельѣ съ схимникомъ—
326
Библиотека "Руниверс"
все это, по мнѣнію Шильдера, означало предчувствіе скорой кон-
чины. Не можемъ мы никакъ согласиться съ такою точкою
зрѣнія. Вовсе не отрицая мрачнаго настроенія, тяжелыхъ думъ,
накопившихся за послѣдніе годы, общаго разочарованія и даже
нѣкотораго пресыщенія жизнью, мы положительно отказываемся
найти признаки предчувствія близкой смерти и вообще какихъ-
либо намековъ на скорое исчезновеніе съ земного поприща. Все
это могло явиться въ воображеніи, въ связи съ неминуемыми
народными толками послѣ кончины Александра Павловича, но
мы недоумѣваемъ, зачѣмъ понадобилось почтенному и симпатич-
ному Николаю Карловичу подводить всѣ обстоятельства отъѣзда
Государя въ Таганрогъ, а также и подробности его смерти, подъ
извѣстную спеціальную призму, завершенную таинственными сло-
вами самого Шильдера въ послѣднихъ строкахъ его историческаго
труда, а также изображеніемъ сибирскаго старца Ѳеодора Кузьмича,
не имѣвшаго ничего общаго съ Благословеннымъ монархомъ.
Въ серьезной исторической работѣ такія гипотезы лишь
смущаютъ читающихъ и могутъ порождать легенды, ничего не
имѣющія общаго съ исторіей. Жалѣю, что именно мнѣ, почитателю и
пріятелю покойнаго, приходится прійти къ такого рода заключеніямъ.
Ихъ Величества покинули Петербургъ въ началѣ сентября
1825 года: Государь—перваго, а Государыня—третьяго. Каждаго
изъ нихъ сопровождала небольшая свита и врачи. Александръ
пожелалъ быть раньше своей супруги въ Таганрогѣ, чтобы лично
все подготовить къ ея прибытію, съ возможными удобствомъ и
комфортомъ. Для этой же цѣли заблаговременно былъ командиро-
ванъ архитекторъ Шарлемань.
Вниманію Александра къ больной Елисаветѣ не было предѣловъ,
и все время на пути онъ писалъ ей письма и записочки, самыя
трогательныя и задушевныя, случайно дошедшія до насъ послѣ
кончины Императрицы и уцѣлѣвшія отъ сожженія. Больная Госу-
дарыня, ѣхавшая съ остановками и ночлегами, была особенно
327
Библиотека "Руниверс"
тронута такимъ отношеніемъ къ ней ея супруга и уже на пути
чувствовала нравственное облегченіе, будучи въ восторгѣ, что, нако-
нецъ, она могла выбраться изъ Петербурга и изъ той гнетущей для
нея обстановки, которая создалась годами и отчасти благодаря
враждебному къ ней отношенію вдовствующей Императрицы.
Елисавета прибыла въ Таганрогъ 23 сентября, на десять
дней позже Александра, и была встрѣчена Государемъ на послѣд-
ней станціи. До въѣзда въ приготовленный для нея домикъ, оба
супруга заѣхали въ греческій Александровскій монастырь, гдѣ
слушали краткій молебенъ съ многолѣтіемъ. Затѣмъ жизнь пошла
совсѣмъ помѣщичья, безъ всякаго церемоніала и этикета: Ихъ
Величества дѣлали частыя экскурсіи въ экипажѣ, вдвоемъ, по
окрестностямъ, оба восхищались видомъ моря и наслаждались уеди-
неніемъ. Государь совершалъ, кромѣ того, ежедневныя прогулки
пѣшкомъ; трапезы тоже обыкновенно происходили безъ лицъ
свиты, словомъ, все время протекало такъ, что супруги оставались
часами вмѣстѣ и могли непринужденно бесѣдовать между собой,
такъ какъ это было имъ пріятно. Казалось, наступила пора вто-
ричной Іипе бе тіеі, и всѣ окружающіе были поражены такимъ
отношеніемъ между супругами, котораго никому изъ лицъ свиты,
кромѣ старыхъ врачей, Вилліе и Штофрегена, и князя П. М. Вол-
конскаго, не привелось раньше наблюдать. И Александръ, и Ели-
савета наслаждались такимъ образомъ жизнью и только сожалѣли,
что не приходилось имъ до этого такъ проводить время въ заго-
родныхъ дворцахъ и дачахъ окрестностей Петербурга.
Безмятежно жилось при этой новой для нихъ обстановкѣ
цѣлый мѣсяцъ, послѣ чего, по настоянію новороссійскаго генералъ-
губернатора графа М. С. Воронцова, Александръ рѣшилъ со-
вершить кратковременную, но роковую для него поѣздку по юж-
ному берегу Крыма.
Лучшимъ свидѣтелемъ этого мѣсяца пребыванія въ Таганрогѣ
служитъ сама Императрица Елисавета Алексѣевна. Настроеніе ея
328
Библиотека "Руниверс"
отражается въ ея письмахъ къ матери, гдѣ постоянно встрѣ-
чаются такія выраженія испытываемаго ею счастія:	Оп ѵоіі
Іа тег ргезцие де іоиіез іез гиез, еі топ ёіаЫіззетепі, цие ГЕтрегеиг
а зоі§пё дапз іоиз зез дёіаііз аѵес іапі де зоііісііиде, езі ]о1і еі
„ЬеітІісЬ"; ]'е пе ігоиѵе а гедіге ^и’аи „ігор“. Но есть и другое
свидѣтельство Елисаветы, которое для насъ пріобрѣтаетъ особен-
ную цѣнность. Дѣло касается настроенія Александра и его даль-
нѣйшихъ плановъ. Въ одномъ изъ писемъ ея къ матери, 8 октября,
мы читаемъ слѣдующія строки: „Ле Ьиі аі дегпапдё дегпіёгетепі
де те діге циапд іі сотріаіі геіоигпег а РёіегзЬоиг^, рагсе цие
І’аітаіз тіеих Іе заѵоіг айп де те ргёрагег а Гідёе де зоп дё-
рагі, сотте а ипе орёгаііоп. II т’а гёропди: „Ье ріиз іагд роззіЫе,
|е ѵеггаі епсоге: таіз дапз іоиз Іез саз раз аѵапі Іа поиѵеііе аппёе".
Сеіа т’а тізе де Ьеііе йитеиг роиг іоиіе Іа ]оигпёе...“ Слѣдова-
тельно, Александръ былъ вполнѣ удовлетворенъ пребываніемъ въ
Таганрогѣ и вовсе не помышлялъ вернуться въ столицу, во вся-
комъ случаѣ раньше новаго года, т.-е. еще трехъ мѣсяцевъ.
А между тѣмъ случились два обстоятельства, которыя могли бы
принудить Государя вернуться въ Петербургъ. Мы говоримъ о драмѣ,
случившейся въ Грузинѣ, гдѣ умертвили любовницу Аракчеева,
послѣ чего графъ, убитый горемъ и разъяренный противъ крестьянъ,
не сталъ болѣе заниматься государственными дѣлами; а потомъ
получились такія донесенія, которыя не оставляли больше сомнѣнія
въ существованіи заговора среди офицерства.
Его Величество сдѣлалъ все, отъ него зависящее, чтобы утѣ-
шить своего зловреднаго друга, и настойчиво звалъ его въ Та-
ганрогъ къ себѣ, чтобы лично имѣть возможность разсѣять жгучую
скорбь Грузинскаго изверга. Но напрасно; Аракчеевъ остался
глухъ къ зову своего покровителя, ища утѣшенія въ объятіяхъ
архимандрита Фотія, а великое развлеченіе доставили ему тѣ
пытки и истязанія, которымъ подверглись не только участники убій-
ства Минкиной, но и всѣ заподозрѣнные въ сочувствіи къ этому
329
Библиотека "Руниверс"
убійству. Эгоизмъ и неблагодарность Аракчеева къ Александру
особенно сказались именно въ эти дни. У Шильдера приведена
вся переписка между ними и всѣ прочія подробности этого дѣла.
Мы же только обратимъ вниманіе на нѣкоторыя выраженія изъ
писемъ Государя, на которыя графъ Алексѣй Андреевичъ не
соблаговолилъ отозваться.
„...Ты мнѣ пишешь, что хочешь удалиться изъ Грузина, но
не знаешь, куда ѣхать. Пріѣзжай ко мнѣ: у тебя нѣтъ друга,
который тебя бы искреннѣе любилъ. Мѣсто здѣсь уединенное.
Будешь здѣсь жить, какъ ты самъ расположишь. Бесѣда же съ
другомъ, раздѣляющимъ твою скорбь, нѣсколько ее смягчитъ.
Но заклинаю тебя всѣмъ, что есть святого, вспомни отечество,
сколь служба твоя ему полезна и, могу сказать, необходима, а
съ отечествомъ и я не разлученъ...."
И эти строки писалъ не простой пріятель или добрый зна-
комый, а самъ Государь, тотъ Благословенный монархъ, который
такъ возвысилъ Аракчеева и показывалъ ему не только одно
расположеніе, но и необъяснимую любовь! Наконецъ, тутъ мы
читаемъ и призывъ къ долгу, къ службѣ отечеству, олицетворен-
ному также въ особѣ царской.... и что же? Аракчеевъ не
шевельнулся, отписывался пошлыми письмами, доказавшими лишь
одно, что онъ человѣкъ не только низкій, но и неблагодарный.
Конечно, такое отношеніе Грузинскаго графа къ нему, сильно
огорчившее Александра, могло бы раскрыть ему окончательно глаза,
на что такъ упорно надѣялся князь Петръ Михайловичъ Волкон-
скій, а на дѣлѣ огорченіе осталось, но и симпатіи къ Аракчееву
остались тоже неизмѣнными. Ослѣпленіе чувствъ было полнѣйшее,
и съ ними сошелъ въ могилу Александръ, „сей сфинксъ, Не разга-
данный до гроба", какъ его любилъ называть боготворившій его
историкъ, Н. К. Шильдеръ!
Что же касается дѣлъ заговора, то отношеніе Аракчеева къ
такому вопросу было прямо преступно. „По причинѣ сильнаго
330
Библиотека "Руниверс"
разстройства", графъ не счелъ нужнымъ ни отвѣтить на письма
Шервуда, ни принять и выслушать его лично, что • составляло
его священную обязанность. Въ своихъ запискахъ Шервудъ выска-
зался совершенно опредѣленно по поводу этихъ дней: „....Эти
десять дней разницы" (т.-е. не полученіе отвѣта на письма) „имѣли
большія послѣдствія: никогда бы возмущеніе гвардіи 14 декабря
на Исакіевской площади не случилось; затѣявшіе бунтъ были бы
заблаговременно арестованы. Не знаю, чему приписать, что такой
государственный человѣкъ, какъ графъ Аракчеевъ, которому
столько оказано благодѣяній Императоромъ Александромъ, и кото-
рому онъ былъ такъ преданъ (!!), пренебрегъ опасностью, въ
которой находились жизнь Государя и спокойствіе государства,
для пьяной, толстой, рябой, необразованной, дурного поведенія
и злой женщины: есть надъ чѣмъ задуматься".
Если унтеръ-офицеръ Шервудъ, родомъ англичанинъ, пришелъ
къ такого рода заключеніямъ, то пишущій нынѣ эти строки только
можетъ добавить чувство глубокаго негодованія и отвращенія къ
роли Аракчеева въ дѣлѣ безопасности личности его благодѣтеля
и вообще къ его отношенію къ особѣ Государя. Здѣсь вполнѣ
отчетливо выразилась вся подлая фигура Грузинскаго помѣщика,
и онъ самъ себѣ подписалъ приговоръ быть заклейменнымъ не
только современниками, но и всѣми послѣдующими поколѣніями.
Хотя всѣ эти обстоятельства не могли не огорчить Але-
ксандра Павловича, но въ общемъ онъ продолжалъ безмятежно
свой образъ жизни; съѣздилъ на четыре дня въ Новочеркасскъ,
посѣтивъ нѣкоторыя мѣстности Войска Донского, снова на шесть
дней вернулся въ Таганрогъ, а 20 октября съ немногочисленной
свитой отправился путешествовать по Крыму. По свидѣтельству
всѣхъ его сопровождавшихъ, Государь былъ въ рѣдкомъ, ра-
достномъ настроеніи духа, восхищался прелестями природы южнаго
побережья Крыма, посѣщалъ всѣ достопримѣчательности то въ
экипажѣ, то верхомъ, пока не простудился отъ собственной
331
Библиотека "Руниверс"
неосторожности. Произошло это на пути изъ Балаклавы въ Геор-
гіевскій монастырь. Былъ теплый день, Его Величество ѣхалъ
верхомъ въ одномъ мундирѣ, безъ шинели, въ сопровожденіи
одного фельдъегеря, такъ какъ свиту отпустилъ заранѣе; про-
гулка казалась прелестной, солнце парило во всю, Государь
незамѣтно вспотѣлъ, какъ вдругъ подъ вечеръ подулъ свѣжій,
порывистый вѣтеръ; Его Величество сильно продрогъ и, не
успѣвъ заблаговременно доѣхать до Севастополя, прибылъ туда
только послѣ восьми часовъ вечера. Какъ извѣстно, въ южныхъ
странахъ время заката солнца считается самымъ опаснымъ; необ-
ходимо одѣвать что-либо теплое, а у Государя ничего подхо-
дящаго не оказалось, и онъ доѣхалъ до мѣста ночлега въ томъ же
одѣяніи, какъ выѣхалъ изъ Балаклавы, съ явными признаками
сильной простуды, отказавшись отъ обѣда и попросивъ только ста-
канъ чаю. Къ медицинской помощи Его Величество не обращался и
на другой день, 28 октября, продолжалъ поѣздку въ коляскѣ на
Бахчисарай. Здѣсь онъ приказалъ Тарасову приготовить какой-то
согрѣвательный напитокъ, но ѣлъ мало и чувствовалъ уже не-
домоганіе.
Даже Шильдеръ принужденъ заявить о хорошемъ располо-
женіи духа Александра, несмотря на его начинающееся нездоровье.
„Государь не далъ себѣ покоя и между прочимъ совершилъ
поѣздку верхомъ въ Чуфутъ-Кале и на обратномъ пути посѣтилъ
Успенскій монастырь; онъ казался совершенно здоровымъ, былъ
весьма веселъ и со всѣми обращался съ обычной своей благо-
склонностью". Слѣдовательно, за нѣсколько недѣль до кончины
Государь, повидимому, не помышлялъ уже болѣе объ отреченіи
отъ престола или объ удаленіи въ уединенныя мѣста, о чемъ, по
завѣренію Шильдера, онъ серьезно подумывалъ передъ отъѣздомъ
изъ Петербурга. Такого рода свидѣтельство историка Александра
очень цѣнно для насъ, потому что вся легенда о мечтахъ отреченія
отпадаетъ сама собою.
332
Библиотека"Руниверс"
1 и 2 ноября Императоръ Александръ посѣтилъ еще Евпа-
торію и Перекопъ; все время не жаловался на нездоровье, но
справлялся у врачей о крымской лихорадкѣ и о средствахъ про-
тивъ этого недуга. При переѣздѣ изъ Орѣхова въ Маріуполь,
4 ноября, у Государя сдѣлался сильнѣйшій ознобъ, и онъ впервые
прибѣгъ къ помощи Вилліе, рѣшивъ продолжать дорогу, не-
смотря на слабость послѣ пароксизма, а подъ вечеръ 5 ноября
Его Величество прибылъ въ Таганрогъ, гдѣ съ нетерпѣніемъ
ждала его Императрица послѣ двухнедѣльной разлуки, во время
которой она получила извѣстіе о кончинѣ мужа сестры своей Каро-
лины, короля Баварскаго. Нѣсколько дней Александру было какъ
будто лучше, въ ночь съ 8 на 9 ноября показался обильный
потъ, и врачи начали надѣяться на благополучный исходъ бо-
лѣзни. Но улучшеніе было только кажущееся, и въ послѣ-
дующіе дни лихорадка усилилась, слабость стала проявляться
еще нагляднѣе при общемъ упадкѣ силъ, сонъ сдѣлался тревож-
нымъ, и замѣчалась сонливость въ теченіе всѣхъ этихъ дней, очень
смущавшая Вилліе. 14 числа Государь всталъ, хотѣлъ бриться, но
съ нимъ сдѣлался обморокъ, продолжавшійся довольно долго.
Врачи перепугались, а еще болѣе Елисавета Алексѣевна; больного
окончательно уложили въ кровать, съ которой онъ болѣе не
подымался. 15 числа Государь пожелалъ пріобщиться Св. Тайнъ,
которыя были ему даны священникомъ Ѳедотовымъ, съ кото-
рымъ онъ оставался больше часа наединѣ во время исповѣди
и причащенія. Послѣ этого, Государыня и священникъ убѣждали
Александра болѣе не отказываться отъ лѣкарствъ и подчи-
ниться требованіямъ медиковъ. Тарасовъ говоритъ, что Государь
обѣщалъ это исполнить и сказалъ врачамъ: „Теперь, господа,
ваше дѣло; употребите ваши средства, какія вы находите для
меня нужными". Но врачи ясно сознавали, что спасти больного
уже поздно, такъ какъ появились мозговыя явленія, осложняв-
шія ходъ болѣзни, при постоянно возвышенной температурѣ;
333
Библиотека "Руниверс"
17 числа снова появился лучъ надежды, такъ какъ за ночь по-
ложенная на затылокъ шпанская мушка облегчила больного, и
день прошелъ сравнительно хорошо, но съ вечера на 18 число
мозговыя явленія повторились съ большею интенсивностью, и
Вилліе потерялъ всякую надежду на возможность спасенія. Всю
ночь Государь пролежалъ въ безпамятствѣ, не приходя болѣе въ
себя; Императрица Елисавета безотлучно оставалась при умираю-
щемъ; къ утру 19-го положеніе ухудшилось, силы оставляли боль-
ного, дыханіе было затрудненное, и все постепенно готовилось къ
окончательной печальной развязкѣ. Около 11 часовъ утра Але-
ксандра I не стало. Онъ отошелъ въ вѣчность спокойно, безъ
видимыхъ страданій, и лицо его, при разставаніи со всѣмъ
земнымъ, озарилось какимъ-то особымъ райскимъ сіяніемъ. Горе
царственной вдовы и окружающихъ было безутѣшно. Александръ
скончался 47 лѣтъ 11 мѣсяцевъ и 7 дней; его правленіе Россіей
продолжалось 24 года 8 мѣсяцевъ и 7 дней. Онъ былъ въ пол-
номъ расцвѣтѣ силъ физическихъ въ 1825 году, и никто не
могъ предвидѣть такого рокового исхода, и менѣе другихъ—поль-
зовавшіе обыкновенно его врачи. Вскрытіе тѣла показало, что
почти всѣ органы были въ полной исправности, а болѣзнь, кото-
рая свела его въ могилу, была специфическая форма горячки
(тифозный видъ запущенной лихорадки, по нынѣшнимъ поня-
тіямъ); лѣченіе оказалось запоздалымъ, а до 14 числа Государь
отказывался отъ всякихъ лѣкарствъ и не желалъ подчиняться
требованіямъ медиковъ. Тѣло Императора было тщательно на-
бальзамировано, но, по недостатку всего необходимаго для этой
сложной операціи, оно быстро почернѣло, и черты лица сильно
измѣнились. Сперва останки Благословеннаго монарха находи-
лись въ одной изъ комнатъ таганрогскаго дома, гдѣ онъ по-
чилъ, и гдѣ совершались ежедневныя панихиды, а послѣ были
перенесены въ Александровскій монастырь, до перенесенія тѣла
въ Петербургъ.
334
Библиотека "Руниверс"
Какъ актъ о кончинѣ Александра I, такъ и протоколъ вскры-
тія тѣла были подписаны находившимися при его кончинѣ лицами,
съ тою разницею, что первый актъ былъ подписанъ генералъ-
адъютантами княземъ Волконскимъ и Дибичемъ и только двумя
медиками, Вилліе и Штофрегеномъ, а протоколъ—девятью врачами
и скрѣпленъ подписью генералъ-адъютанта Чернышева. При дол-
гомъ слѣдованіи тѣла Государя по Россіи до Петербурга, нѣ-
сколько разъ осматривали положеніе усопшаго въ гробу, каждый
разъ съ особаго разрѣшенія генералъ-адъютанта графа Орлова-
Денисова, на котораго было возложено сопровождать останки
Императора, и въ присутствіи всѣхъ сопровождавшихъ лицъ Госу-
даревой свиты, а также медиковъ. Погребеніе въ Петропавлов-
скомъ соборѣ состоялось лишь 13 марта 1826 года.
Обращалъ ли когда-нибудь любезный читатель вниманіе на
то, съ кѣмъ только не приходилось Александру Павловичу встрѣ-
чаться за 48 лѣтъ его жизни? А на этомъ слѣдуетъ остано-
виться. Въ дѣтствѣ и отрочествѣ онъ видѣлъ весь блескъ двора
своей бабки Екатерины, и передъ нимъ промелькнули такія фи-
гуры, какъ Потемкинъ, Румянцевъ, Алексѣй Орловъ, Суворовъ,
Безбородко, братья Зубовы... словомъ, почти всѣ Екатерининскіе
орлы. За кратковременное царствованіе отца пришлось встрѣтиться
съ людьми уже другого калибра, отъ Ростопчина, Беклешова,
Н. П. Панина, графа Палена, Аракчеева до ничтожнаго Кутайсова
включительно. Затѣмъ пошли сношенія съ людьми уже новыми и
съ нѣкоторыми сотрудниками бабки и отца. Кого только Але-
ксандръ не встрѣчалъ на Руси за 24 года правленія, съ кѣмъ
только не велъ онъ продолжительныхъ бесѣдъ, и съ военными,
и съ гражданскими, и съ дипломатами, и съ учеными, съ профессо-
рами, съ художниками, съ мистиками, съ масонами, съ сектантами,
съ лицами духовнаго званія, какъ бѣлаго, такъ и чернаго духовен-
ства, съ поляками, съ балтійскими нѣмцами, съ восточными людьми,
и всѣхъ умѣлъ очаровать, приласкать, а главное, заинтересовать
335
Библиотека"Руниверс"
своей собственной личностью. А что касается иностранцевъ, то
опять-таки нѣтъ почти ни одного мало-мальски извѣстнаго на
любомъ поприщѣ человѣка, котораго не знавалъ бы Государь. Ему
были извѣстны почти всѣ австрійцы, отъ полковника Вейротера
до эрцгерцога Карла и отъ Стадіона до Меттерниха. Изъ. нѣмцевъ
передъ нимъ прошли всѣ эти Гаугвицы, Гарденберги, Фули,
Штейны, Шарнгорсты, Гнейзенау, Блюхеры, Іорки, Гумбольдты, а
сколько ихъ переходило и перешло на русскую службу, подчасъ
непрошенными гостями. А что сказать о знакомыхъ во Франціи,
начиная съ Наполеона и его братьевъ до Людовика XVIII и гер-
цога Орлеанскаго (Луи-Филиппа); Таллейранъ, Фуше, Сіесъ имѣли
честь говорить и не разъ, а долго, съ Русскимъ Императоромъ.
Александръ зналъ почти всѣхъ маршаловъ Наполеона: Ланнъ,
Бертье, Мюратъ, Бернадоттъ, Ней, Даву, Лефевръ, Макдональдъ,
Ожеро, Удино, Мармонъ, изъ коихъ четверо первыхъ имѣли
знаки ордена св. Андрея Первозваннаго; и далѣе генералы: Колен-
куръ, Лористонъ, Эдувиль, Дюрокъ, Жомини, Моро; наконецъ,
артисты, художники: Тальма, Жераръ, Изабей, и всѣ извѣстнѣй-
шія тогда женщины, какъ—-императрица Жозефина, королева Гор-
тензія, г-жа Сталь, г-жа Рекамье; всѣ красавицы парижскихъ
салоновъ, большинство актрисъ—всѣ онѣ удостоились вниманія
Русскаго монарха. Также и англичане: Регентъ (Георгъ IV), лордъ
Ливерпуль, Веллингтонъ, Касльри, Стюартъ, Каткартъ, Нугентъ, и
лондонскія дамы, и квэкеры, и т. д.
Почти всѣ проповѣдники, мыслители были представлены Го-
сударю (епископъ Эйлертъ, Парротъ, Юнгъ-Штиллингъ, г-жа Крю-
денеръ). Наконецъ, во Франціи именитые легитимисты: герцогъ
Ришельё, Блака, Деказъ, также греческіе патріоты Каподистріа,
Ипсиланти и разные политическіе авантюристы: князь де-Линь,
Генцъ, Ланжеронъ, Поццо, Паулуччи, Кристинъ, изъ которыхъ
нѣкоторые перешли на русскую службу. Въ общемъ, рѣдко
кому въ жизни приходилось имѣть такое пестрое знакомство
336
Библиотека "Руниверс"
съ различными представителями человѣчества, какъ именно Але-
ксандру 1.
Заканчивая наше историческое изслѣдованіе, гдѣ мы стара-
лись выяснить, насколько возможно, сложную личность Импера-
тора Александра, перемѣны, совершившіяся въ его характерѣ за
различные періоды его бурнаго царствованія, отношенія съ людьми,
какъ русскими, такъ и чужеземными, взгляды Государя на событія,
вообще, и на дѣла управленія Россіи, въ частности, намъ остается
сказать еще нѣсколько словъ о немъ самомъ, какъ правителѣ
большой страны, какъ Русскомъ Царѣ и какъ человѣкѣ.
Какія обстоятельства повліяли на даровитую натуру Александра
Павловича, что онъ вылился въ зрѣломъ возрастѣ въ такія
сложныя, а подчасъ и мало понятныя формы. Двуличность, хотя,
можетъ-быть, и была природнымъ свойствомъ его характера, но
годы дѣтства и отрочества, несомнѣнно, оказали на эту склон-
ность самое пагубное вліяніе. Съ одной стороны, геніальная бабка
Екатерина, до безумія любившая внука первенца, съ другой—
полусумасшедшій отецъ и честолюбивая мать, оба недовольные и
обиженные Императрицей и устраненные ею отъ воспитанія ре-
бенка. Слѣдовательно, съ ранняго возраста чуткій мальчикъ уже
могъ замѣтить скрытую борьбу вокругъ себя. Потомъ появились
воспитатели: во-первыхъ, лукавый князь Салтыковъ, все время
игравшій на два фронта, потомъ ворчливый дядька Протасовъ
и, наконецъ, мечтательный республиканецъ, швейцарецъ Цезарь
Лагарпъ.
Пока Салтыковъ училъ ребенка ладить съ бабкой и родите-
лями одновременно, Лагарпъ вселялъ въ голову мальчика начала
свободы и равенства, столь мало сходныя съ общей обстановкой,
при которой росъ Александръ. Поэтому, сразу получилась та
путаница понятій и идей, при которой развивался Наслѣдникъ
Россійскаго престола. Какъ только мальчикъ окрѣпъ, отецъ сталъ
требовать военной выправки и обученія тонкостямъ военнаго
«о	337
Библиотека"Руниверс"
искусства, а Императрица Екатерина рѣшила женить 16-лѣтняго
юношу-подростка и составила для молодыхъ дѣтей-супруговъ осо-
бый дворъ, куда вошли самые различные элементы, одни поста-
вленные Екатериной, другіе—родителями. Какъ сверстники, кромѣ
брата Константина, были приглашены два поляка, братья Чарто-
рыжскіе, и князь А. Н. Голицынъ. Немного позднѣе появи-
лись и офицеры, въ лицѣ князя П. М. Волконскаго, графа Кома-
ровскаго, князя П. П. Долгорукаго и еще нѣкоторыхъ другихъ.
Скончалась Екатерина II. Пошли томительные годы правленія
Павла, и юношѣ-наслѣднику пришлось, въ теченіе почти пяти лѣтъ,
исключительно предаваться военнымъ упражненіямъ, при строгомъ
наблюденіи за нимъ батюшки, обращавшаго вниманіе на малѣй-
шія упущенія, и при любезномъ содѣйствіи новаго человѣка, артил-
лерійскаго офицера Аракчеева. Одновременно, Александру было
хорошо извѣстно, что бабка хотѣла лишить престола Павла и
передать оный ему; такая мысль не могла не тревожить частенько,
особенно при характерѣ воцарившагося его отца, и нужно было
обладать большимъ тактомъ и выдержкой, чтобы безропотно по-
коряться фантазіямъ Павла Петровича. Получалась такая картина:
Александръ не могъ наслаждаться супружеской жизнью, будучи
постоянно отвлекаемъ военными обязанностями и проводя время
на плацахъ съ солдатами; онъ усталый возвращался домой, всегда въ
тревогѣ и безпокойствѣ за слѣдующій день; ничего не успѣвалъ
читать, ничѣмъ не могъ серьезно заниматься и терялъ часто тер-
пѣніе, приходя въ отчаяніе отъ скуки общаго непригляднаго
режима.
А завѣты Лагарпа сидѣли въ головѣ, не успѣвъ еще испа-
риться, воображеніе и мечтанія наводили на грустныя мысли, и
именно тогда, вѣроятно, являлось какое-то стремленіе удалиться,
бѣжать съ женою за границу и даже отказаться отъ престола. Но
пока мысли только бродили, не успѣвъ принять опредѣленной
формы, какъ вдругъ начались толки о готовящемся заговорѣ.
338
Библиотека"Руниверс"
Сперва Александръ твердо рѣшилъ не вмѣшиваться въ это дѣло,
но, какъ извѣстно, Паленъ увлекъ его, и онъ далъ роковое согла-
сіе на исполненіе замысла, при непремѣнномъ условіи пощадить
жизнь отца. Когда драма свершилась, и Александръ сталъ неожи-
данно самодержцемъ Россіи, онъ встрепенулся и понялъ, что не
такъ-то легко быть Русскимъ Царемъ. Встрѣченный восторгами
народа и всѣхъ подданныхъ, Александръ обѣщалъ править Рос-
сіей въ духѣ своей бабки Екатерины. Началась всеобщая ломка
и влеченіе къ самымъ либеральнымъ реформамъ, къ которымъ
поощрялъ Александра вернувшійся Лагарпъ и молодые, пылкіе
сотрудники. Эра реформъ продолжалась недолго, и вскорѣ инте-
ресъ къ внѣшнимъ событіямъ и къ восходящей звѣздѣ Наполеона
Бонапарта поглотили все вниманіе. Началась борьба, закончив-
шаяся на поляхъ Аустерлица и Фридланда. Затѣмъ свершилось
что-то совсѣмъ новое и необычное. Русскій Государь заключилъ
союзъ съ сыномъ великой революціи, съ геніальнымъ корсикан-
цемъ! Россія сперва недоумѣвала, а вскорѣ стали слышаться го-
лоса негодованія и почти всеобщей критики. Александръ остался
глухъ къ этому понятному ропоту и продолжалъ дружбу съ
новымъ союзникомъ, по крайней мѣрѣ наружно. И это время
пролетѣло весьма быстро. Вскорѣ, одна лишь мысль твердо засѣла
въ вожделѣніяхъ Александра—низвергнуть могущество и первен-
ство непрошеннаго друга. Союзъ началъ ослабѣвать и постепенно
испарился, приведя къ разрыву въ 1812 году.
Началась година Отечественной войны. Это была пора рас-
цвѣта недюжинныхъ способностей Александра Павловича, умѣв-
шаго примѣниться къ обстоятельствамъ и приблизиться къ духу
русскаго народа. Государь выказалъ напряженіе всѣхъ силъ моз-
говой работы, принесъ въ жертву личныя симпатіи къ людямъ,
предоставивъ играть первыя роли Кутузову и Ростопчину, что
было противно его природѣ и высказалось наглядно впослѣдствіи,
но въ данную минуту эти два имени вселяли довѣріе большинству
339
Библиотека "Руниверс"
подданныхъ. Написанные манифесты и воззванія къ русскому
народу перомъ Шишкова, понятнымъ слогомъ, дѣлали громадное
впечатлѣніе и появлялись своевременно. Императоръ находилъ
время входить во всѣ мелочи при возникшей борьбѣ за честь
и спасеніе родины отъ ига Наполеоновскихъ полчищъ; онъ не
брезгалъ никакими средствами, чтобы сломать мощь геніальнаго
врага, увлекшагося бывшими успѣхами и вѣрившаго въ свою
побѣдоносную звѣзду. Словомъ, 1812 годъ сблизилъ Царя съ
народомъ, и какъ жаль, что Александръ не отдалъ себѣ въ
этомъ настроеніи вполнѣ яснаго отчета и слишкомъ быстро забылъ
все то, что можно было создать на этой благодарной почвѣ.
Увлеченія успѣхами политики и внѣшней славой привели къ
продолженію борьбы на чужихъ земляхъ, гдѣ русскія войска
всюду являлись освободителями угнетенныхъ владычествомъ Напо-
леона. Роль Русскаго Государя была возвышенная и благородная,
но и только. Интересы Россіи не требовали такого вмѣшательства,
оказавшагося не соотвѣтствующимъ благу родины и приведшаго
только къ выгодѣ чужеземцевъ, а вовсе не русскихъ. Нескон-
чаемая война продолжалась еще цѣлыхъ три года, потребовала
громадныхъ издержекъ и множества человѣческихъ силъ, которыя
можно было сохранить въ цѣлости, и они пригодились бы впо-
слѣдствіи. Эти три года войнъ за освобожденіе Европы были
роковыми во всѣхъ отношеніяхъ и для личности монарха. Але-
ксандръ скоро пресытился благами величія и славы, впалъ въ
настроеніе, заглушившее въ немъ чувства патріотизма, и отдался
всецѣло зловредному мистицизму въ области недостигаемаго на
землѣ блаженства, которое высказалось въ примѣненіи на прак-
тикѣ идеи Священнаго союза, столь невыгоднаго и вреднаго
для интересовъ Россіи. А Священный союзъ породилъ никому
ненужные конгрессы, завязалъ постоянныя отношенія между Але-
ксандромъ и Меттернихомъ, въ которыхъ послѣдній оказался
ловчѣе и предусмотрительнѣе, оставшись побѣдителемъ на дипло-
340
Библиотека "Руниверс"
магической аренѣ, окончательно сбившимъ съ толку довѣрив-
шагося ему такъ неосторожно Русскаго Императора. Рядомъ съ
этимъ, Священный союзъ и мистицизмъ породили на Руси арак-
чеевщину.
Александръ, невольно отдавшись религіозно - мистическимъ
утопіямъ, не могъ уже заниматься дѣлами съ такимъ же увле-
ченіемъ, какъ раньше, онъ началъ тяготиться всѣмъ тѣмъ, что
входило въ атрибуты царской власти и мало-по-малу оконча-
тельно отстранился отъ заботъ по внутреннему управленію, довѣ-
рившись одному только человѣку—Аракчееву. Между тѣмъ, Госу-
дарь не могъ временами не сознавать своей ошибки; постоянныя
путешествія по Россіи доказываютъ стремленіе знать и видѣть,
что дѣлается на мѣстахъ, но не хватало болѣе силы воли лично
руководить сложной машиной управленія, и Александръ впадалъ
самъ съ собой въ противорѣчіе, любовно подчиняясь другой волѣ,
Грузинскаго помѣщика. Два вопроса, тѣмъ не менѣе, ни на
минуту не потеряли ни интереса, ни полной послѣдователь-
ности въ дѣйствіяхъ. Мы говоримъ о Польшѣ и о военныхъ
поселеніяхъ. Здѣсь работа кипѣла и не ослабѣвала. Воплощеніе
идей либерализма годовъ юности и лагарповскихъ завѣтовъ нашли
для себя примѣненіе въ устройствѣ Польскаго королевства, столь
противномъ опять-таки для интересовъ Россіи. На этой почвѣ
не помогли ни совѣты, ни увѣщанія приближенныхъ людей, даже
иностраннаго происхожденія. Александръ, начиная съ злополуч-
ныхъ дней Вѣнскаго конгресса, шелъ твердою поступью и добился
своего, не удовлетворивъ надеждъ неутолимыхъ поляковъ и глу-
боко огорчивъ всѣхъ русскихъ. То же самое случилось и съ
военными поселеніями.
И здѣсь, большинство голосовъ не одобряло этой мѣры и
малопонятнаго нововведенія; даже Аракчеевъ осмѣлился вначалѣ
противиться такого рода фантазіи, но Александръ настоялъ
на своемъ и до самой кончины нервно слѣдилъ за мнимыми
341
Библиотека"Руниверс"
успѣхами цѣлой сѣти военныхъ поселеній, которыя онъ лично
навѣщалъ, когда только могъ. Собственно говоря, въ жизни
Александра Павловича совершилось только два рѣзкихъ перелома
въ характерѣ. Первый обратилъ всеобщее вниманіе при началѣ
борьбы съ Наполеономъ еще въ 1810 и 11 годахъ, второй
совершился въ Парижѣ въ 1815 году и шелъ по нисходящей
вплоть до самой кончины Государя.
Теперь постараемся разсмотрѣть фигуру Императора Але-
ксандра I съ другой точки зрѣнія. Заслуживаетъ ли онъ быть
причисленнымъ къ великимъ государямъ и правителямъ?
Въ исторіи, государи, признанные всенародно великими,
имѣли тоже свои слабости, и нравственныя, и физическія. Заслу-
живаетъ ли Александръ наименованія великаго государя и прави-
теля? Смѣемъ думать, что да. Весьма немногіе удостоились такого
почетнаго прилагательнаго по отношенію къ ихъ дѣятельности на
пользу своей родины; такъ, въ Россіи заслужили наименованія
Великихъ Петръ I и Екатерина II, въ Пруссіи — Фридрихъ II, въ
Австріи — Марія-Терезія, во Франціи — Людовикъ XIV и Напо-
леонъ I. Всѣ они сдѣлали по различнымъ отраслямъ много полез-
наго, оставившаго слѣды и послѣ ихъ кончины, и вели успѣшныя
войны, сдѣлавъ цѣнныя земельныя пріобрѣтенія. О степени ихъ
геніальности мы не говоримъ, такъ какъ это понятіе уже имѣетъ
значеніе всемірное. Лучшимъ примѣромъ служитъ Наполеонъ.
Его геніальности никто не оспаривалъ и не будетъ оспаривать.
Для Россіи Александръ не былъ великимъ, хотя его царство-
ваніе дало многое, но ему не хватало знанія ни русскаго человѣка,
ни русскаго народа. Какъ правитель громаднаго государства вообще,
благодаря геніальности сперва его союзника, а потомъ врага, На-
полеона, онъ навсегда займетъ совсѣмъ особое положеніе въ
исторіи Европы начала XIX столѣтія, получивъ и отъ мнимой
дружбы, и отъ соперничества съ Наполеономъ то наитіе, которое
составляетъ необходимый атрибутъ Великаго монарха. Его обликъ
342
Библиотека"Руниверс"
сталъ какъ бы необходимымъ дополненіемъ образа Наполеона,
до того эти два человѣка—антиподы умѣли, каждый на свой ладъ,
обворожить и подчинить своей волѣ окружавшихъ ихъ людей.
Оба нашли противодѣйствіе только въ одной націи, а именно въ
странѣ Альбіона, которая вообще не признаетъ и рѣдко призна-
вала міровое значеніе личности, особенно другого народа. Кромѣ
англичанъ, всѣ остальныя народности Европы сперва, подчинялись
власти и вліянію Наполеона, а послѣ него—Александра. Если бы
была въ ту эпоху хоть одна фигура, напоминавшая Бисмарка, то
обстановка измѣнилась бы и для Наполеона, и для Александра,
но ни Меттернихи, ни Таллейраны не могли, какъ они ни ста-
рались, затмить вліянія и обаянія ни того, ни другого.
Что же касается Александра, то геніальность Наполеона отра-
зилась, какъ на водѣ, на немъ и придала ему то значеніе, котораго
онъ не имѣлъ бы, не будь этого отраженія. Можетъ-быть, это
парадоксъ, но мы его допускаемъ.
Если обратиться къ дѣятельности Императора Александра I
по отношенію къ Россіи, то время его правленія нельзя причис-
лить къ счастливымъ для русскаго народа, но весьма чреватымъ
по послѣдствіямъ въ исторіи нашей родины. Послѣ долголѣтнихъ
царствованій императрицъ Елисаветы Петровны и Екатерины II,
которыя шли по стопамъ Великаго Петра, Россія развивалась
быстро и заняла въ концѣ XVIII столѣтія уже вполнѣ опредѣ-
ленное положеніе среди странъ Европы. Кратковременный Павлов-
скій режимъ, кромѣ общаго раздраженія, не оставилъ другихъ
слѣдовъ.
Для Александра, вступившаго на русскій престолъ при общемъ
восторгѣ, открывалось широкое поле дѣятельности. Вначалѣ, увле-
ченный реформами, онъ, казалось, понялъ свою задачу и хотѣлъ
что-то создать прочное, но это мимолетное стремленіе не успѣло
пустить корней, несмотря на сравнительно долгій періодъ общей
ломки. Сперва молодые сотрудники, а потомъ Сперанскій, сдѣлали,
343
Библиотека "Руниверс"
что могли, чтобы положить основы обновленія внутренняго строя
и порядковъ. Фундаментъ, какъ ни говори, а былъ положенъ,
но далеко не прочный. Но тутъ явился Бонапартъ, и этотъ чело-
вѣкъ сразу измѣнилъ весь ходъ мыслей и всю намѣченную ра-
боту Русскаго Государя.
Можно было ожидать, что время соперничества и борьбы,
такъ успѣшно законченной, вернетъ снова въ русло начатую, съ
такимъ рвеніемъ, работу первыхъ лѣтъ. Но надежда оказалась
напрасной. Напротивъ того, все добытое на поляхъ брани кровью
русскихъ воиновъ было принесено въ жертву идеѣ Священнаго
союза, а Россія продолжала пребывать въ глубокомъ снѣ, въ
которомъ военныя поселенія не могли дать живой струи, а по-
кровительство, оказанное разнымъ сектамъ и масонству, только
породило насажденіе тайныхъ обществъ, которыя, благодаря со-
бытіямъ 14 декабря 1825 года, надолго отвели Россію на путь
самой убѣжденной реакціи Николаевскаго режима. Случилось
нѣчто неожиданное: послѣ блеска вступленія на престолъ и
міровой славы побѣдъ русскаго оружія Александръ Павловичъ
оставилъ брату тяжелое наслѣдство, страну, изнеможенную отъ
прошлыхъ войнъ, а еще болѣе отъ аракчеевщины, и весь орга-
низмъ больнымъ и утомленнымъ, а внутри—полнѣйшую дезорга-
низацію власти и всякаго порядка, при полномъ отсутствіи какой-
либо опредѣленной системы управленія. Приходилось преемнику
снова укрѣпить своды расшатаннаго зданія.
Опредѣлить характеръ Александра I, какъ человѣка, задача
не изъ легкихъ. Въ немъ было что-то врожденное, которое при-
влекало къ нему людей. Французы называютъ это качество—
„Іе сііагте". Это врожденное свойство творило чудеса и обво-
рожило всѣхъ тѣхъ, съ кѣмъ ему приходилось встрѣчаться. Если
присоединить ко всему симпатичную фигуру Государя, его ча-
рующую улыбку, выраженіе его глазъ и манеру обращенія, то
получалось то общее, что покоряло сердца. Не даромъ въ соб-
344
Библиотека"Руниверс"
ственной царской семьѣ и мать, и супруга, и братья, съ ихъ
женами, называли Александра нашимъ ангеломъ, „поіге ап§е“, а
Императрица Елисавета Алексѣевна увѣковѣчила это прозвище
въ письмѣ о его кончинѣ: „Моіге ап§е езі аи Сіеі, еі тоі таШеи-
геизе зиг Іа іегге"... Тотъ же образъ ангела украшаетъ Алексан-
дровскую колонну на площади Зимняго дворца. Возможно, что въ
душѣ Александра Павловича и было нѣчто ангельское, потому
что его доброта и благожелательство къ ближнему не подлежатъ
сомнѣнію, но, къ сожалѣнію, эта черта нерѣдко омрачалась и
другими порывами. Рядомъ съ этой добротой, иногда проявлялось
и злопамятство, никогда вполнѣ не угасавшее, а, кромѣ того,
чувствовалась частенько и двуличность, которую сразу не ка-
ждому удавалось подмѣтить. Двуличность никогда не оставляла
Александра, составляя коренную черту его нрава, уже ранѣе
объясненную. Она давала ему возможность одновременно работать
съ Сперанскимъ и Аракчеевымъ, съ Аракчеевымъ и А. Н. Голицы-
нымъ, а также и съ Волконскимъ; онъ могъ слушать и подчиняться
совѣтамъ Меттерниха и заниматься часами съ Каподистріей; пока
Александръ обвораживалъ Наполеона въ Тильзитѣ и Эрфуртѣ,
онъ спокойно писалъ матушкѣ о тѣхъ способахъ, какими возможно
сломать его мощь; въ одну дверь входилъ къ нему довѣрчиво
канцлеръ Румянцевъ, а въ другую тайкомъ впускался Кошелевъ;
съ одного подъѣзда подъѣзжалъ англійскій квэкеръ или другой
сектантъ, а съ другого входилъ убогій монахъ или самъ митро-
политъ; въ одинъ часъ шла бесѣда о возвышенныхъ чувствахъ
долга монарха къ своей родинѣ съ Карамзинымъ, а въ другое
время Александръ могъ выслушивать спокойно какого - нибудь
Магницкаго, и что болѣе всего замѣчательно, что всѣ эти люди
выходили очарованными изъ кабинета Государя и часто воображали,
что Его Величество соблаговолилъ раздѣлять ихъ образъ мыслей.
Одинаково съ этимъ, Александръ обладалъ замѣчательною
работоспособностью, особенно въ эпоху Отечественной войны и
345
Библиотека"Руниверс"
послѣдующихъ кампаній за освобожденіе Европы. Онъ имѣлъ
даръ, входя во всѣ мелочи, быстро схватывать суть дѣла и прини-
мать соотвѣтствующее рѣшеніе. Иногда примѣшивалась извѣстная
доля упрямства, особенно когда Александръ предполагалъ или
замѣчалъ желаніе другого лица настоять на своемъ мнѣніи и
какъ бы подчинить себѣ волю Государя; въ этихъ случаяхъ
Императоръ становился непреклоннымъ въ проведеніи собствен-
ныхъ предначертаній. Умомъ Александръ могъ всегда похвастаться,
и умомъ тонкимъ, чуткимъ и вполнѣ природнымъ. Кромѣ того,
онъ имѣлъ даръ особаго чутья познавать скоро людей, играть
на ихъ слабостяхъ и всегда подчинять своимъ требованіямъ. Не
мудрено, что Наполеонъ на островѣ св. Елены, въ порывѣ горечи,
написалъ про него, „цие с’ёіаіі ип §гес би Ваз-Етріге", дру-
гими словами, „византіецъ смутныхъ временъ", и что разные
мудрецы изъ дипломатовъ, какъ Таллейранъ, Меттернихъ или
Касльри, смущались при бесѣдахъ съ Александромъ и должны
были напрягать всѣ свои способности, чтобы не попасть впросакъ.
Необходимо также отмѣтить, что при всѣхъ эволюціяхъ, совер-
шившихся въ характерѣ Александра, основныя черты его нрава
сохранились, и очевидцы, видѣвшіе и говорившіе съ нимъ въ
годы юности, также восторженно отзывались о его способностяхъ,
какъ и тѣ, которые встрѣчались съ нимъ въ послѣдніе годы его
жизни. Если мужчины поражались его дарованіями, то что сказать
о женщинахъ? Супруга Александра, несмотря на всѣ измѣны
мужа, сохранила къ нему чувство особой привязанности и любви
даже тогда, когда Александръ какъ бы забылъ о существованіи
первой спутницы и подруги своей на землѣ. Сестра Екатерина,
прямо-таки, молилась на брата и не могла удержаться отъ про-
явленій къ нему любви и дружбы. Суровая и надменная Марія
Ѳеодоровна, никогда не обнаруживавшая внѣшнихъ проявленій
нѣжности въ чувствахъ, и она боготворила и гордилась своимъ
сыномъ. Мы сказали нѣсколько словъ о ближайшихъ родственни-
346
Библиотека "Руниверс"
цахъ, но почти всѣ женщины, имѣвшія общеніе съ Государемъ,
сохранили о немъ самую свѣтлую память.
Что же касается лицъ ближайшей свиты, докторовъ, всей
прислуги, т.-е. тѣхъ, которымъ пришлось быть ежедневными сви-
дѣтелями обычнаго домашняго обихода Его Величества, то всѣ
они души не чаяли въ своемъ повелителѣ и готовы были умереть
за него.
Очевидно, что въ Александрѣ, дѣйствительно, таилось то
рѣдкое качество притяженія къ себѣ людей, дававшее себя знать
въ проявленіяхъ къ нему любви и привязанности. И подумать,
тотъ же Александръ могъ съ легкимъ сердцемъ подписывать
лютые приговоры къ наказанію солдатъ розгами и къ проведенію
сквозь строй по нѣскольку разъ! Здѣсь психика должна невольно
наткнуться на непонятную загадку, и такого рода загадку, которая
должна смутить не одного изслѣдователя историческихъ личностей.
Вѣдь каждый день, начиная съ 1812 года, Государь читалъ по
одной главѣ или изъ св. Евангелія, или изъ Библіи; зналъ многія
цитаты священнаго писанія наизусть, постоянно въ письмахъ
ссылался на слово Христово, и тотъ же человѣкъ могъ поощрять
такого рода взысканія и смотрѣть сквозь пальцы на всѣ изувѣрства
Аракчеева въ военныхъ поселеніяхъ, въ теченіе многихъ непре-
рывныхъ лѣтъ. Вѣроятно, нѣкоторые критики были бы склонны
видѣть въ этомъ невѣроятномъ противорѣчіи ту двуличность его
характера, о которой мы только-что говорили, но мы убѣждены,
что въ этихъ случаяхъ не было этой двуличности, а скорѣе резуль-
татъ особаго рода религіознаго фанатизма, отчасти связаннаго съ
тѣмъ временемъ, съ тѣми нравами и обычаями, при которыхъ
протекла жизнь Александра Павловича. Другого объясненія мы
не находимъ.
Если разсмотрѣть еще отношенія его къ сотрудникамъ, то
здѣсь мы наткнемся на другую загадку, а именно на неогра-
ниченное довѣріе къ Аракчееву, которымъ, кромѣ него, никто
347
Библиотека "Руниверс"
другой не пользовался. Но по этому вопросу мы уже высказа-
лись съ достаточною ясностью, а потому не будемъ возвращаться
къ нему.
Остается сказать нѣсколько словъ о связанной съ именемъ
Благословеннаго монарха легендѣ о сибирскомъ старцѣ Ѳеодорѣ
Кузьмичѣ. Безъ сомнѣнія, легенда весьма поэтичная и настолько
заманчивая для воображенія, что она могла увлечь такихъ мысли-
телей и писателей, какъ Левъ Николаевичъ Толстой. Сознаюсь
откровенно, что и пишущій эти строки много лѣтъ увлекался
той же легендой.
Скажу больше, увлекался настолько, что сдѣлалъ все, что
только было возможно, чтобы разгадать тайну старца, опредѣлить
его личность и собрать о немъ всѣ подробности. Удалось только
болѣе или менѣе опредѣлить его образъ жизни въ Сибири и
собрать свѣдѣнія о тѣхъ лицахъ, которыя его посѣщали. Въ
особой статьѣ мы подробно изложили результаты нашихъ изслѣ-
дованій и розысковъ. Но эти результаты были обратны тому, на
что мы возлагали надежды; выяснилось только одно, а именно,
что старецъ не былъ и не могъ быть Императоромъ Алексан-
дромъ I, а личности самого Ѳеодора Кузьмича такъ-таки и не
удалось установить. Позволимъ себѣ еще высказать нѣкоторыя
соображенія по этому вопросу. Если вдуматься въ характеръ и
наклонности Александра Павловича, то нельзя найти въ нихъ ни
малѣйшей склонности къ такого рода превращенію, а тѣмъ болѣе
къ добровольной рѣшимости итти на такого рода лишенія въ
зрѣломъ возрастѣ, при совсѣмъ исключительной обстановкѣ. Вѣдь,
по разсказамъ старца, его, какъ бродягу, на пути въ Сибирь под-
вергли тѣлесному наказанію розгами. Ну неужели можно допустить,
чтобы такой человѣкъ, какъ Императоръ Александръ, могъ добро-
вольно согласиться на такого рода публичное истязаніе. Даже за-
рвавшаяся фантазія должна имѣть предѣлы! Повторяемъ, что если
бы Государю могла прійти на умъ мысль о замѣнѣ себя въ гробу
348
Библиотека "Руниверс"
другимъ покойникомъ, то для исполненія какъ и этой выдумки,
такъ и для способовъ исчезновенія его, Государя земли Русской,
понадобилось бы имѣть подъ рукой цѣлую группу сообщни-
ковъ, не считая Императрицы Елисаветы; неужели возможно
допустить, что на такого рода комбинацію нашлось бы доста-
точное количество исполнителей?! Поэтому, мы окончательно
пришли къ убѣжденію, что не только противна всякой логикѣ
возможность правдоподобія легенды, но и нѣтъ ни малѣйшаго
аргумента или доказательства въ пользу такого предположенія.
Оканчивая наше повѣствованіе, остается сказать, что мы ста-
рались опираться, по возможности, на достовѣрные документы,
внесли въ нашу работу все то, что не было еще напечатано
для выясненія личности Благословеннаго монарха, и хотѣли прибли-
зиться къ дѣйствительной фигурѣ этого Государя.
Не знаемъ, удалось ли намъ достаточно рельефно оттѣнить
различныя черты сложной натуры Александра Павловича; воз-
можно, что мы что-либо опустили или недостаточно выяснили
нѣкоторыя подробности. Еще разъ выражаемъ надежду, что болѣе
юныя силы на Руси возьмутся написать болѣе обширную работу,
посвященную исторіи царствованія Александра I; мы же даемъ ту
канву, тѣ данныя, которыя подлежатъ всестороннему освѣщенію
при изложеніи всѣхъ тѣхъ фактовъ, которые волновали и Россію,
и Европу въ первой четверти XIX столѣтія.
349
Библиотека"Руниверс"
Библиотека "Руниверс"
ПРИЛОЖЕНІЯ.
Библиотека "Руниверс"
Библиотека "Руниверс"
Графъ Алексѣй Андреевичъ Аракчеевъ

Библиотека "Руниверс"
I.
Письма Александра I къ Лагарпу *).
1.
Аи Сііоуеп сіе Ьа Нагре,
сі-Леѵапі тетЬге
аи Оігесіоіге Неіѵёіідие.	8і-РёІег$Ьоиг%, Іе 9/21 таі 1801.
Ье ргешіег тотепі сіе ѵгаі ріаізіг дие ,]’аі геззепіі дериіз дие ]'е те
ігоиѵе а Іа іёіе дез айаігез сіе топ тайіеигеих рауз, с’езі сеіиі дие і’аі
ёргоиѵё еп гесеѵапі ѵоіге Іеііге, топ  сЬег еі ѵгаі аті. Ле пе риіз ѵоиз
гепдге іоиі се цие ]’аі зепіі, еі зигіоиі еп ѵоуапі дие ѵоиз те сопзегѵех
іоиригз Іез тётез зепіітепіз диі зопі зі сЬегз а топ соеиг, еі цие пі
ГаЬзепсе пі Гіпіеггирііоп де геіаііопз п’а ри аііёгег.
Сгоуех, топ сЬег аті, дие гіеп аи топде п’а ри аиззі рогіег аііеіпіе
а топ аііасЬетепі іпѵіоІаЫе роиг ѵоиз еі а іоиіе та гесоппаіззапсе роиг
Іез зоіпз дие ѵоиз аѵех еиз роиг тоі, роиг Іез соппаіззапсез дие ]е ѵоиз
доіз, еі, ріиз дие іоиі сеіа, роиг Іез ргіпсірез цие ѵоиз т’аѵех іпзрігёз еі
де Іа ѵёгііё дездиеіз і’аі еи Іез оссазіопз де те сопѵаіпсге Ьіеп дез іоіз.
II п’езі раз еп топ роиѵоіг де гесоппаііге іоиі се дие ѵоиз аѵег іаіі
роиг тоі, еі іатаіз ]е пе роиггаі т’асдиіііег де сеііе деііе засгёе.
Ле іасЬегаі де те гепдге ді&пе д’аѵоіг ёіё ѵоіге ёіёѵе, еі ]е т’еп
^Іогійегаі іоиіе та ѵіе; аиззі, се п’езі ди’еп оЬёіззапі аих огдгез Іез ріиз
розіійз дие і’аі сеззё де ѵоиз ёсгіге **), запз сеззег роигіапі де репзег а ѵоиз
еі аих тотепіз цие поиз аѵопз раззёз епзетЫе. II те зегаіі Ьіеп доих
д’езрёгег ди’ііз роиггопі геѵепіг, еі сеіа зегаіі те гепдге Ьіеп Ьеигеих дие
*)	Изъ Собственной Его Императорскаго Величества Библіотеки, Рукописный отдѣлъ,
№ 395, шк. 1, п. 3, к. 8.
**	) Л’аі еи дериіз Іа іоиіззапсе д’арргепдге цие Іез тоіііз де сеііе іпіегдісііоп п’ехізіаіепі
ріиз аи соттепсетепі де 1801, 8. М. I. ГЕтрегеиг Раиі !« ауапі даі^пё з’ехріідиег а сеііе
ёроцие д’ипе	тапіёге НопогаЫе роиг	тоі,	еі	з’ёіапі гарреіё Іа тапіёге іоисНапіе	допі і’аѵаіз
еи ГНоппеиг	де ргепдге соп^ё д’ЕПе.	Еп те	гаррогіапі сеііе сопѵегзаііоп, еп 1801,	8. М. I. Аіе-
хапдге Іег дёзіга заѵоіг се цие сез тоіз роиѵаіепі зі^піііег, се циі т’оЫі^еа де іиі іаіге рагі
де Гепігеііеп	цие і’аѵаіз еи еп аѵгіі	1795	а	ОаісНіпа аѵес зоп аи^изіе рёге. Ьа	сегіііиде цие
се топагцие	іпіогіипё, допі Іе ссеиг	ёіаіі	зі	поЫе, аѵаіі сопзегѵё іе зоиѵепіг де	сеі епігеііеп
те іоисЬа ѵіѵетепі.	(Прим. Лагарпа).
2о	353
Библиотека "Руниверс1
де Гейесіиег. Ьа-деззиз ]’е гп’еп гешеіз аЬзоІитепі а ѵоиз еі а ѵоз сопѵе-
папсез дотезіідиез; саг іі п’у еп а аисипез аиігез диі роиггаіепі іатаіз з’у
оррозег *). Маіз ипе §гасе дие іе ѵоиз детапде, с’езі сіе т’ёсгіге де
іетрз еп іетрз еі сіе те доппег ѵоз сопзеііз, диі те зегопі зі заіиіаігез
сіапз ип розіе сотте Іе тіеп, еі сіопі ]е пе те зиіз сКагрё дие роиг рои-
ѵоіг ёіге иіііе а топ рауз еі Іе ргёзегѵег роиг Гаѵепіг (іе поиѵеаих
таІИеигз. (^ие пе роиѵех-ѵоиз ёіге Іа роиг те ^иісіег де ѵоіге ехрёгіепсе
еі те §агапііг (іез ріёрез аихдиеіз ]е зиіз ехрозё раг та іеипеззе, еі реиі-
ёіге Гірпогапсе сіапз Іадиеііе ]е зиіз йе Іа поігсеиг йез атез регѵегііез!
Оп іи§е зі зоиѵепі сГаргёз зоі-тёте, еі, дёзігапі Іе Ьіеп, оп зе Яаііе ігор
дие Іез аиігез зопі дапз Іез тётез іпіепііопз, іизди’а се дие Гехрёгіепсе
ѵіеппе ргоиѵег Іе сопігаіге: аіогз оп зе ігоиѵе дёіготрё, таіз реиі-ёіге ігор
іагд, еі Іе таі зе ігоиѵе Гаіі. Ѵоііа, топ сЬег аті, роигдиоі ип аті ёсіаігё
еі ехрёгітепіё езі Іе ігёзог Іе ріиз §гапд ди’оп риіззе аѵоіг.
Мез оссираііопз т’етрёсЬепі де ѵоиз еп ёсгіге даѵапіа^е. Ле йпіз
раг ѵоиз діге дие се диі те доппе Іе ріиз де реіпе еі де ігаѵаіі, с’езі де
сопсіііег Іез іпіёгёіз еі Іез Ьаіпез рагіісиііёгез, еі де іаіге соорёгег Іез аиігез
аи зеиі еі ипідие Ьиі, Гиіііііё рёпёгаіе.
Адіеи, топ сЬег аті. Ѵоіге атіііё зега та сопзоіаііоп дапз тез реіпез.
Вііез тіііе сЬозез де та рагі а ѵоіге іетте, еі гесеѵех Іез сотріітепіз
де Іа тіеппе. 8і іе риіз ѵоиз ёіге иіііе, дізрозех де тоі, еі тапдег-тоі се
дие ]’е риіз іаіге **).
2.
Записки Александра I къ Лагарпу во время пребыванія
послѣдняго въ Петербургѣ въ 1801 и 1802 гг.
81-РёіегзЬоиг^, йёсетЬге 1801.
Ле заізіз, топ сЬег, Іе ргетіег тотепі ІіЬге диі зе ргёзепіе роиг ѵоиз
гетегсіег де ѵоіге детіёге Іеііге, еі роиг ѵоиз діге дие ѵоиз пе роиѵег
раз т’ёсгіге аззех зоиѵепі, дие с’езі Іа ріиз ^гапде тагдие д’атіііё дие
ѵоиз роиѵег те доппег, еі дие ѵоиз пе іаііез раг Іа ди’а]'оиіег а іоиіе Іа
гесоппаіззапсе дие ]'е ѵоиз аі ѵоиёе роиг Іа ѵіе.
*) Еп топігапі сеііе Іеііге аих епѵоуёз гиззез, ііз т’еиззепі Іоиз дёііѵгё ип раззерогі,
еі Іоиз те Іе геіизёгепі. Л’арргіз епйп ди’ипе сігсиіаіге ди тіпізіёге дез айаігез ёігап^ёгез Іеиг
аѵаіі огдоппё д’еп а§іг аіпзі.	(Прим. Лагарпа).
’ **) С’езі сеііе Іеііге дие Іе сёІёЬге огаіеиг Егзкіпе, дериіз Огапд СЬапсеііег д’Ап^Іеіегге,
аггоза де зез Іагтез аргёз Гаѵоіг Іие аи Ріеззіз - Рідиеі, еі а Іадиеііе іі йі аііизіоп аѵес зоп
адтігаЫе (асопде еп рогіапі Іа рагоіе дапз ипе аііаіге ой Іе пот де ГЕтрегеиг аѵаіі ёіё
ргопопсё. Еп Іиі топігапі сеііе Іеііге, і’аѵаіз ѵоиіи Іиі топігег еп дёзйаЬіІІё сеіиі дие іа Рго-
ѵідепсе аѵаіі ріасё а Іа іёіе де 50 тііііопз д’Ьоттез, еі ди’еп диаіііё д’Ьотте д’Еіаі аті ди
§епге Ьитаіп, іі Іиі ітрогіаіі де соппаііге.	(Прим. Лагарпа).
354
Библиотека "Руниверс1
Ле пе соп^оіз раз сГой а ри паііге Іе Ьгиіі де Іа сгёаііоп д’ип сЬап-
сеііег. Латаіз іі п’еп а ёіё диезііоп, еі ]‘атаі8 сеіа пе зе іега. Ѵоіге іа?оп
де іи^ег Гіпдіѵіди з’ассогде рагіаііетепі аѵес Іа тіеппе. Ье іетрз іега
іотЬег сез Ьгиііз. Адіеи, топ сЬіег, ]е ѵоиз заіие.
Зі-Рёіег8Ьоиг§, (ІёсетЬге 1801.
Міііе §гасез, топ сЬег аті, роиг ѵоіге Ьіііеі еі роиг. Іа ЬгосЬиге у
іпсіизе *). Ле зиіз Ьіеп ІасЬё дие ѵоиз пе т’ауег раз Таіі аѵегііг Іе зоіг дие
ѵоиз аѵіех раззё сЬех тоі. Ле сотріе ип де сез ]’оигз ёіге аззех Ьіеп роиг
раззег сЬег ѵоиз. Адіеи, топ сЬег, іе ѵоиз заіие.
Зі-РёіегзЬоигц', 1ег іапѵіег 1802.
Моп сЬег аті, Ле ѵіепз де йпіг топ ігаѵаіі дапз се тотепі, еі іі езі
пеиі Ьеигез раззёез. Ле зиіз допс оЫі§ё де те ргіѵег де Іа заіізіасііоп
де ѵепіг ѵоиз зоиЬаііег Іа Ьоппе аппёе, сотте іе те І’ёіаіз ргорозё. Адіеи,
топ сЬег, і’езрёге ёіге ріиз Ьеигеих аргёз-детаіп.
Зі-РёіегзЬоиг^, іапѵіег 1802.
Ле іоіпз ісі, топ сЬег, Іе тётоіге Ьіеп іпзийізапі допі іе ѵоиз аі
рагіё **). Ле пе сгоіз раз дие ѵоиз риіззіег еп іігег ип §гапд рагіі. Аи тоіпз,
іі ѵоиз доппега 1’ідёе де Іа пиііііё асіиеііе д’ипе іпзіііиііоп аиззі ітрогіапіе
роиг Іа паііоп.
.Іапѵіег 1802.
Кесеѵег, топ сЬег, тез гетегсіетепіз роиг Іе тётоіге дие ѵоиз аѵег
Ьіеп ѵоиіи т’адгеззег ***).
Л’аі ѵоиіи раззег тоі-тёте сЬег ѵоиз Гип де сез ]оигз; іез айаігез
т’еп опі етрёсЬё. Л’езрёге ёіге ріиз........ Еп аііепдапі, ]е ѵоиз дігаі дие і’аі
Іи аѵес Ьіеп де Гіпіёгёі Іе дёіаіі зиг ѵоз айаігез дотезіідиез, еі ]е те іегаі ип
*) С’ёіаіі ипе сіезсгірііоп зіаіізііцие де Гип дез дёрагіетепіз де Іа Ргапсе, ігёз Ьіеп іаііе,
еі роиѵапі оНгіг ип тодёіе роиг Іез ігаѵаих рагеііз ди’оп ее ргорозаіі д’епігергепдге еп Еиззіе.
(Прим. Лагарпа).
**) С’ёіаіі Іе гаррогі ргёзепіё Іе 4 тагз 1801 а 8. М. I. ГЕтрегеиг Раиі 1ег раг Іа Сот-
тіззіоп Ітрёгіаіе дез ёсоіез, дие раѵаіз дёзігё соппаііге, еі диі зегѵаіі де Ьазе а топ Мётоіге
ди 4 тага 1802.	(Прим. Лагарпа).
***) 11 сопзізіаіі зигіоиі дапз ип іаЫеаи дез гёзиііаіз дие іа Киззіе роиѵаіі геіігег дез
дёсоиѵегіез іаііез раг Ьареугоизе еі раг Ѵапсоиѵег.	(Прим. Лагарпа).
355
Библиотека "Руниверс1
деѵоіг, еі еп тёте іетрз ип ріаізіг Ьіеп сЬег роиг тоі, де ѵоиз теііге Ьогз
де іоиі зоисі зиг се зи]’еі. Адіеи, топ сЬег, іе ѵоиз заіие *).
Зі-РёіегзЬоиг^, (іи соттепсетепі (іе /ёѵгіег 1802.
Ауапі ип тотепі а тоі, топ сЬег, ]’е Гетріоіе а ѵоиз гёропдге зиг
ѵоіге дегпіёге Іеііге.
Ле пе ѵоиз аѵаіз раз ойегі ипе агепде, дапз Гідёе ди’еііе пе роиѵаіі
ѵоиз сопѵепіг, пе роиѵапі Іа гё§іг ѵоиз-тёте, еі сгоуапі ди’ипе репзіоп йхе
ёіаіі ргёіёгаЫе, саг Іез геѵепиз дез агепдез ѵагіепі зоиѵепі, зеіоп Іа Іегіііііё
де Гаппёе. Моп іпіепііоп аѵаіі ёіё де рогіег ѵоіге репзіоп, де 2000 Н. чи’еііе
езі дапз се тотепі, а 5000 К. Ле пе сгоіз раз дие Гагепде допі ѵоиз те
рагіех риіззе іоитіг а се геѵепи. Л’аі іаіі ргепдге, еп аііепдапі, іоиз Іез
гепзеі^петепіз пёсеззаігез, еі, дёз дие ]е Іез аигаі, іе ѵоиз еп Гегаі рагі.
Еп аііепдапі, сгоуег дие топ ргетіег дёзіг езі де ѵоиз іётоі^пег,
аиіапі ди’іі езі еп топ роиѵоіг, та гесоппаіззапсе роиг іоиі се дие ]‘е ѵоиз
доіз, еі с’езі ип ѵгаі ріаізіг роиг тоі д’еп аѵоіг Госсазіоп. ІЛп де сез іоигз,
Іе сотріе раззег сЬег ѵоиз; еп аііепдапі, іе ѵоиз заіие.
81-РёіегзЬоиг^, 11 аѵгіі 1802, аи зоіг.
Моп сЬег аті, Л’аі ѵоиіи ѵепіг сЬег ѵоиз роиг ѵоиз гетегсіег де Гепѵоі
^ие ѵоиз т’аѵех Таіі, зигіоиі роиг Іе тётоіге **). С’езі ипе поиѵеііе оЫі^а-
ііоп дие ѵоиз ]’оі§пе2 й іоиіез сеііез дие іе ѵоиз доіз дёр, еі ѵоиз п’аѵег
ри те доппег ипе ідёе ріиз ѵгаіе де ѵоіге атіііё. Оп т’а геіепи іизди’а
се тотепі: аіпзі іе доіз гетеііге та ѵізііе, зоіі а ОітапсЬе ои Ьипді. Воп-
зоіг, топ сЬег. Тоиі а ѵоиз.
8і-РёіегзЬоигё> 29 аѵгіі 1802.
Моп сЬег аті, М. ѴііоѵіоЙ, циі езі сЬащё де Іа рагііе диі деѵга зоі^пег
Гіпді^епсе еі іоиіез Іез іпзіііиііопз у геіаііѵез, ѵоидгаіі ѵоиз соттипідиег
диеідиез еззаіз де зез ігаѵаих, роиг ѵоиз сопзиііег. С’езі ип Ьотте гетріі
ди Ьоппе ѵоіопіё еі де гёіе, зигіоиі роиг Іа рагііе диі Іиі езі сопйёе еі диі
детапде епсоге дапз се рауз-сі ип &гапд регіесііоппетепі.
•) 8. М. I. т’аѵаіі іпѵііё А Ьиі іаіге соппаПге І’ёіаі де тез айаігез. Ле Ьа ргіаі де регтейге
цие се іиі раг ёсгіі. ЕНе у сопзепііі, еі і’еиз ГЬоппеиг де Ьиі ёсгіге ігоіз (оіз а се зи]еі. Ьа
Еёпёгозііё де 8. М. I. іегтіпа іоиі раг ип ^гасіеих Оикаге ди 5 таі 1802.
(Прим. Лагарпа).
**) С’езі ди тётоіге ди 7 аѵгіі 1802 допі іі з’а^іі. II ёіаіі дезііпё а гёсарііиіег іез
ргіпсіраих зщеіз допі іі аѵаіі ёіё яиезііоп репдапі 1’Ьіѵег.	(Прим. Лагарпа).
356
Библиотека "Руниверс1
8і-Рёіег8Ьоиг§, таі 1802.
Моп сЬег аті, Ле іоіпз ісі Іез йаіз де ѵоіге ѵоуа^е, іоиі еп ѵоиз
іпѵііапі серепдапі а пе раз Гепігергепдге, ои а еп гесиіег ди тоіпз Іе
тотепі аиіапі дие роззіЫе. Тоиі а ѵоиз роиг Іа ѵіе *).
Письма къ Лагарпу послѣ его отъѣзда изъ Петербурга.
3.
Аи Сііоуеп Ьа Нагре,
сі-сіеѵапі тетЬге (іи Оігесіоіге Ехёсиіі/
сіе Іа РёриЫідие Неіѵёііцие,
аи Ріеміі-Рідиеі. ргёз Рагіз.	Зі-РёіегзЬоиг^, 26 осіоЬге 1802.
Моп сЬег еі ѵгаі аті, Л’аі іагдё Ьіеп Іоп^іетрз а ѵоиз ёсгіге. Ые т’еп
ѵоиіег раз де таі; і’аі ёіё зі зигсЬаг^ё де Ьезо^пе, дие реи де тотепіз
те гезіепі ІіЬгез.
Л’аі ге$и таіпіепапі ѵоз ігоіз Ьіеп іпіёгеззапіез Іеіігез де Кдпі^зЬег^,
де Ргапсіогі еі ди Ріеззіз-Рідиеі. ЕНез т’опі іаіі ип ріаізіг Ьіеп гёеі. Ѵоиз
соппаіззех, топ сЬег, топ атіііё зіпсёге роиг ѵоиз: ѵоиз заѵег ди’еііе езі
Ьазёе д’аЬогд зиг Гезііте Іа ріиз ѵгаіе роиг ѵоіге сагасіёге, епзиііе зиг іоиіе
Іа гесоппаіззапсе дие ]'е ѵоиз деѵгаі іизди’аи іотЬеаи. Ѵоиз п’у аѵех раз
реи аіоиіё раг ѵоіге ѵоуа§е а РёіегзЬоиг^. Ле зепз еі гесоппаіз епсоге
Іизди’ісі іоиіе Гиіііііё дие і’еп аі геіігёе, тёте запз рагіег де іоиі Га^гётепі
дие і’еп аі еи, еп ѵоиз геѵоуапі аргёз ипе зі Іоп^ие аЬзепсе.
Віеп дез ^гасез роиг іоиз Іез дёіаііз дапз Іездиеіз ѵоиз епігех, дапз
ѵоіге Іеііге де Ргапсіогі. Ле Гаі Іие аѵес ип ^гапд іпіёгёі, еі іе т’ейогсегаі
зйгетепі де теііге а ргоііі Іез сопзеііз дие ѵоіге атіііё те доппе.
Ьа тезиге допі поиз аѵопз зі зоиѵепі рагіё епзетЫе зе ігоиѵе еп
ріеіпе асііѵііё **). Ье тіпізіёге езі ог&апізё, еі ѵа аззех Ьіеп, дериіз ріиз
д’ип тоіз. Ьез айаігез еп опі асдиіз Ьеаисоир ріиз де сіагіё еі де тёіЬоде,
еі іе заіз й диі т’еп ргепдге, зі диеідие сЬозе сІосЬе. Ьатздогі езі де
*) Ьез Ьіііеіз сі-деззиз зопі Іез зеиіз дие і’аіе сопзегѵёз де іоиз сеих дие 8. М. I. те
іаізаіі ГЬоппеиг де т’адгеззег репдапі топ зесопд зё]'оиг а Зі-РёіегзЬоиг^, еп 1801 еі 1802.
(Прим. Лагарпа).
**) И з’а^іі ісі де Іа §гапде орёгаііоп де Іа сгёаііоп дез тіпізіёгез еі де Іа сіаззііісаііоп
дез айаігез а гёрагііг епіге еих. Ри’іІ те зоіі регтіз де сііег ісі ипе апесдоіе диі з’у гаррогіе.
ЪІп зоіг, ]е ѵіз епігег сЬег тоі 8. М. I. дапз ипе айіісііоп дие ]е п’оиЫіегаі іатаіз. Оериіз
ріизіеигз ]оигз, сеі ехсеііепі ргіпсе аѵаіі ёіё оссирё а гесЬегсЬег Іез саизез еі Іез аиіеигз дез
дёзогдгез аіігеих диі аѵаіепі іаіі диеідиез сепіаіпез де таІЬеигеих дапз Іе ^оиѵегпетепі д’Ігкоиізк,
запз аѵоіг ри Іез дёсоиѵгіг, Іе сопігбіе ітрагіаіі зиЬзізіапі а сеііе ёродие п’еп іоигпіззапі раз Іез
тоуепз. Аргёз аѵоіг іаіі тез ейогіз роиг гарреіег зоп соига§е, поиз сЬегсЬЗтез де сопсегі
диеііез тезигез роиггаіепі ргёѵепіг а 1’аѵепіг де рагеііз таНіеигз, еі іі іиі гесоппи дие Іа
сгёаііоп дез тіпізіёгез еі ГёіаЫіззетепі д’ип Сопігбіе Ьіеп гёеі ойгаіепі Іа регзресііѵе ди зиссёз.
(Прим. Лагарпа).
357
Библиотека "Руниверс1
геіоиг дериіз диеідиез ]оигз; іі езі а ОаізсЬіпа аѵес та тёге; і’аііепдз зоп
геіоиг роиг Іиі рагіег аи зи]'еі де Еидіѵі^, допі ]е сгоіз Гасдиізіііоп ігёз иіііе.
Адіеи, топ сЬег еі Ьоп аті. Ма іетте ѵоиз діі тіііе сЬозез. Ргёзепіег
тез Иотта^ез а Іа ѵоіге, еі сопзегѵег-тоі іои]'оигз ѵоіге атіііё еі ѵоіге
зоиѵепіг, диі те гезіегопі ёіегпеііетепі ргёсіеих. Е)апз диеідиез ]’оигз ]‘е ѵоиз
адгеззегаі ипе аиіге Іеііге, дапз Іадиеііе ]е ѵоиз рагіегаі еп дёіаіі де Мізз
ХѴіІІіатз. Ѵоіге зіпсёге аті.
4.
А Моп$іеиг (іе Іа Нагре,
еп таіпз ргоргез.
Катеппо'і Озіго/, 7 іиіііеі 1803,
а тіпиіі еі сіеті.
Моп сЬег, топ ѵгаі аті, с’езі раг М. Ваі'кой дие ]’е ѵоиз ёсгіз.
Л’аі §агдё Ьіеп Іоп^іетрз Іе зііепсе, таіз, п’аітапі раз сопйег тез Іеіігез
роиг ѵоиз а Іа розіе еі, Іа ріирагі ди іетрз, п’ауапі раз ип тотепі а тоі,
І’аі тапдиё ріизіеигз соиггіегз диі аигаіепі ри ѵоиз Іез рогіег. Ма Ьезо^пе
Іоигпаііёге езі зі іогіе, ди’а реіпе ]’е риіз зийіге роиг Гехрёдіег: пе ѵоиіапі
раз гетеііге аи Іепдетаіп, еііе аЬзогЬе іоиі топ іетрз. Маіз ігёѵе а топ
ароіо^іе: і’аіте тіеих гесоигіг а ѵоіге атіііё еі а ѵоіге іпдиі^епсе.
Ѵоз Іеіігез, топ сЬег аті, те іопі Іе ріиз зепзіЫе ріаізіг. 8і ѵоиз
п’ёіез раз геЬиіё д’ёсгіге а диеіди’ип диі ѵоиз гёропд зі гагетепі, де §гасе,
сопііпиех-Іез тоі; с’езі ипе дез ріиз ^гапдез тагдиез д’атіііё дие ѵоиз
роиѵег те доппег. Ьез сопзеііз дие і’у ігоиѵе зопі аиіапі де поиѵеііез
оЫі^аііопз дие ѵоиз ариіег а сеііез дие ]е ѵоиз доіз дё]а, еі допі та гесоп-
паіззапсе дигега аиіапі дие та ѵіе; |е те Таіз еі те іегаі іоиригз ^Іоіге
д’ёіге ѵоіге дёЬііеиг.
Ле зиіз Ьіеп геѵепи аѵес ѵоиз, топ сііег, де поіге оріпіоп зиг Іе Ргетіег
Сопзиі. Вериіз зоп Сопзиіаі а ѵіе, Іе ѵоііе езі іотЬё, еі дериіз Іогз, с’езі
аііё де таі еп різ. II а соттепсё раг зе ргіѵег Іиі-тёте де Іа ріиз Ьеііе
&1оіге гёзегѵёе а ип Ьотте, еі диі зеиіе Іиі гезіаіі а сиеііііг, сеііе де ргоиѵег
ди’іі аѵаіі ігаѵаіііё запз аисипе ѵие регзоппеііе, ипідиетепі роиг Іе ЬопЬеиг
еі Іа ^Іоігс де за раігіе, еі, йдёіе а Іа сопзіііиііоп ди’іі аѵаіі ]игёе Іиі-тёте,
де гетеііге аргёз Іез 10 апз Іе роиѵоіг ди’іі аѵаіі еп таіпз. Аи Ііеи де сеіа,
іі а ргёіёгё зіп^ег Іез Соигз, іоиі еп ѵіоіапі Іа сопзіііиііоп де зоп рауз.
Маіпіепапі с’езі Гип дез іугапз Іез ріиз іатеих дие ГЬізіоіге аіі ргодиііз.
Л’аі Іи аѵес адтігаііоп Іез разза^ез дез іга^тепіз дие ѵоиз т’аѵег
епѵоуё ди Ѵгаі зепз (іи Ѵоіе зиг Іе Сопзиіаі а ѵіе *).
• Ьа іизіісе дие ѵоз сотраігіоіез ѵоиз опі епйп гепдие т’а іаіі ип ріаізіг
зепзіЫе; еііе ѵоиз ёіаіі дие дериіз іоп^іетрз. Ле п’аі ри ди’арргоиѵег ѵоіге
гёропзе: Іез сігсопзіапсез п’еп регтеііаіепі раз д’аиіге.
*) ВгосЬиге де Сатіііе Логдап, диі іаізаіі ^гапд Ьгиіі.	(Прим. Лагарпа).
358
Библиотека "Руниверс1
Л’аі ѵи аѵес реіпе ди’оп а ри зиррозег дие ]е іиззе роиг диеідие скозе
дапз Іез діззепзіопз дез Зиізбез, зигіоиі дие ]’е 8оіз роиг Іе рагіі дез апсіепз
^оиѵегпапіз. Ѵоиз гепсіех ігор ]изіісе а тез ргіпсірез роиг сгоіге ]атаіз
дие ]е зоиііегкігаіз Горргеззіоп.
(^иапі а Скгізііп, іі зе ігоиѵе еп Зиіззе, рагсе дие і’аі огдоппё
й М. сіе Могкоіі де Іе гепѵоуег де зоп зегѵісе, пе ѵоиіапі аѵоіг гіеп а іаіге
аѵес Іез іпігі^апіз.
Л’аі гегпріі, топ скег, ѵоз дёзіге зиг Наііѵііі, еі Гаі ріасё дапз Іе Ьаіаіііоп
д’агііііегіе дез Оагдез. Л’езрёге ди’іі езі сопіепі, еі тоі Ьіеп скагтё д’аѵоіг
ри іаіге диеідие скозе диі ѵоиз зоіі а§гёаЫе.
Ѵоиз те рагіег дапз ріизіеигз де ѵоз Іеіігез ди дёзіг дие ріизіеигз
іпдіѵідиз ѵоиз іётоі^пепі д’епігег аи зегѵісе де Іа Киззіе. Ле ѵоиз гёропдгаі
Ій-деззиз дие, зі ѵоиз соппаіззег регзоппеііетепі Іе тёгііе дізііп^иё дез іпді-
ѵідиз еі дие ѵоиз те Іез гесоттапдіег сотте іеіз, ]‘е пе іегаі сегіаіпетепі
раз діііісиііё де Іез гесеѵоіг, роигѵи дие ѵоиз т’аппопсіег сіаігетепі Іеигз
ргёіепііопз, еі ди’еііез зе ігоиѵепі сотраііЫез аѵес поз иза§ез. Ви гезіе
ѵоиз соппаіззег Іа §гапде диапіііё де паііопаих диі зе ігоиѵепі скег поиз
запз ріасез, раг Іа дійісиііё д’еп ігоиѵег: аіпзі, ]е пе ѵоидгаіз ргепдге де
Гёігап^ег дие сеих диі зопі ѵгаітепі дізііп^иёз раг Іеиг тёгііе еі Іеиг сагасіёге
тогаі. Соттипідиег-тоі ігапсЬетепі іои]’оигз ѵоіге іа^оп де репзег, диапд
Іез саз зе ргёзепіегопі.
Ь’оріпіоп дие ѵоиз ргёіепдег ди’оп ѵеиі Ьіеп аѵоіг де тоі те іоисЬе
Ьеаисоир. Тоиі топ дёзіг езі де роиѵоіг ип ]оиг Іа ]’изШіег, еі іоиз тез
зоіпз у зопі ѵоиёз. Моп Ьиі гезіега сопзіаттепі Іе тёте, еі тез еііогіз пе
зе гаіепііззепі раз, таі^гё Іез оЬзіасІез. Ьа досігіпе ргоіеззёе Іа ой ѵоиз ёіез
пе §а§пе раз Ьеигеизетепі і’изди’ісі. Моиз гезіопз іідёіез а поз ргіпсірез еі
іаскопз реи а реи де Іез теііге еп ргаіідие.
Ле ѵоиз зиіз Ьіеп гесоппаіззапі роиг іоиз Іез раріегз еі Ііѵгез дие ѵоиз
т’аѵег епѵоуёз, еі диі зопі ди ріиз §гапд іпіёгёі. Ле ѵоиз скагте ипе іоіз
роиг іоиіез де зоизсгіге еп топ пот роиг іеі оиѵга^е дие ѵоиз і’и^егег Ьоп.
Ауег зоіп зеиіетепі де т’епѵоуег аѵес ѵоз Іеіігез Іе сотріе де Іа дёрепзе,
дие ]'е гетЬоигзегаі іоиригз а Іа таізоп де ѵоіге Ьеаи-ігёге, й Зі-РёіегзЬоиг^.
Ѵоз ге^геіз зиг Іа потіпаііоп де Хаѵадоѵѵзку й Іа ріасе де тіпізіге
де Гіпзігисііоп риЫідие зегаіепі дітіпиёз, зі ѵоиз ёііег аи іаіі де Гог^апізаііоп
де зоп тіпізіёге. II езі пиі. С’езі ип сопзеіі, сотрозё де Моигаѵіеі, Кііп^ег,
Сгагіогузку, Моѵоззііігоіі, еіс., еіс., диі гё§іі іоиі: іі п’у а раз ип раріег
диі пе зоіі ігаѵаіііё раг еих. Ьа ігёдиепсе де тез гаррогіз аѵес Іез деих
дегпіегз зигіоиі етрёсЬе Іе тіпізіге д’оррозег Іе тоіпдге оЬзіасІе аи Ьіеп
дие поиз іаскопз де іаіге. Аи гезіе, поиз Гаѵопз гепди соиіапі аи роззіЫе,
ип ѵгаі тоиіоп: епііп іі езі пиі, еі п’езі дапз Іе тіпізіёге дие роиг пе раз
сгіег з’іі еп ейі ёіё ехсіиз.
Ѵоиз т’аѵег ^Ііззё диеідиез тоіз зиг Іа Ркііііз еі Іез ргёіепдиз Ьеаих
садеаих дие ]’е Іиі аі іаііз. АЬ! )е ѵоиз аззиге, рагоіе сГНоппеиг, ди’оп а Ьіеп
іогі зі Гоп те зиррозе Іа тоіпдге сЬозе де соттип аѵес еііе. Ье садеаи
п’ёіаіі аиіге дие сеіиі ди’іі езі д’иза^е де іаіге й іоиі дёЬиіапі.
359
Библиотека "Руниверс1
А ргёзепі, і’аі а ѵоиз рагіег зиг Мізз АѴіІІіатз; ]е т’аѵоие соираЫе
д’аѵоіг іагдё зі Іоп^іетрз. Зе зиіз рагіаііетепі сопіепі сіе зез сопдіііопз.
(^иапі а Гётоіитепі, ]е т’еп гетеіз а сеіиі дие ѵоиз ]'и§егег ѵоиз-тёте
ёіге сопѵепаЫе, сотте раг ехетріе 2000 ои 3000 гоиЫез *). Епйп, )е т’еп
гаррогіе а ѵоиз, сотте аиззі ]е ѵоиз ргіе, еп §гйсе, іаііез-тоі соппаііге
сеих а диі ѵоиз дёзігег дие )'е іётоі^пе та гесоппаіззапсе роиг Іез дійёгепіз
епѵоіз дие ѵоиз т’аѵег іаііз, еі еп диоі еііе доіі сопзізіег; таіз, де §гасе,
тагдиег-тоі дёйпіііѵетепі ѵоіге оріпіоп Іа-деззиз, еі, а Гіпзіапі, іоиі зега
ехёсиіё.
Ле пе риіз йпіг та Іеііге запз ѵоиз ехргітег іоиіе та зепзіЫІііё зиг
Гіпіёгёі іепдге дие ѵоиз т’аѵег іётоі^пё а Госсазіоп де сеі ёѵёпетепі де
ргёіепди аззаззіпаі аггіѵё аи Лагдіп д’Еіё. Ѵоиз аѵег дй арргепдге дие се
п’ёіаіі ди’ип таиѵаіз зи|еі диі ѵоиіаіі зе гепдге іпіёгеззапі еп ргёіепдапі
аѵоіг ёіё Ыеззё раг аііасЬетепі роиг тоі, айп дие |е рауаззе зез деііез.
(^иапі а Гайаіге ди 8ёпаі допі ѵоиз те рагіег дапз ѵоіге дегпіёге
Іеііге, іі зегаіі ігор 1оп§ де ѵоиз еп рагіег ісі; таіз іапі езі ди’іі п’у а раз
ип тоі де ѵгаі дапз Іа тапіёге допі еііе ѵоиз езі рагѵепие.
II езі Ьіеп іагд, еі ]'е теигз де зоттеіі. Адіеи, топ сііег еі ѵгаі аті,
сопііпиег-тоі ѵоіге атіііё, диі те зега ёіегпеііетепі ргёсіеизе, еі сгоуег
а сеііе диі пе йпіга ди’аѵес та ѵіе.
/е ѵоиз зегаіз Ыеп гесоппаіззапі, зі ѵоиз роиѵіех те /аіге /аіге соп-
паіззапсе (іе ріиз ргёз аѵес Егзкіпе еі іе^егзоп; ]’е т’еп езіітегаіз ѵгаі-
тепі Ьопогё.
Ма іетте ѵоиз діі тіііе сЬозез, де тёте ди’а Іа ѵбіге, еі ]’е Іиі ргёзепіе
аиззі тез гезресіиеих Ьотта^ез. Тоиз Іез атіз де ГЬитапііё д’ісі зе гарреііепі
й ѵоіге зоиѵепіг. Адіеи, топ сііег, іоиі а ѵоиз роиг Іа ѵіе.
5.
А М. (Іе Іа Нагре, сі-йеѵапі соіопеі
аи зегѵісе (іе Риміе.	8і-РёІегзЬоиг§, 15 ]апѵіег 1808.
(Аррогіёе раг М. Іе соіопеі Тсііегпусііе//.)
Моп сЬег еі гезресіаЫе аті, Л’аі дез іогіз гёеіз а те гергосЬег ѵіз-а-ѵіз
де ѵоиз, таіз дез іогіз де ргосёдёз, еі поп де соеиг: се соеиг ѵоиз сЬёгіі, еі
ѵоиз сЬёгіга іапі ди’іі аига ип зоийіе де ѵіе. Се п’езі пі ипе дітіпиііоп де
сопйапсе, пі ипе зиііе дез ейеіз де Іа саіотпіе диі т’а Іаіі іпіегготрге та
соггезропдапсе аѵес ѵоиз.
II зегаіі ігор Іопд де ѵоиз дёіаіііег ісі тез гаізопз, сеііе Іеііге-сі
п’ёіапі дие роиг Іа гепоиег, еі роиг ѵоиз ассизег Іа гёсерііоп дез ѵбігез,
Іизди’аи № 45 іпсіизіѵетепі. Ье зеиі № 44 те тапдие, еі і’еп зиіз д’аиіапі
*) Сеі аггапдетепі пе іиі раз сопсіи. Тоиі зе гёдиізіі д ип зеиі епѵоі, а іііге д’ёсЬапііІІоп.
(Прим. Лагарпа).
360
Библиотека "Руниверс1
ріиз іаскё, дие, раг ѵоіге дегпіёге, іе ѵоіз ди’еііе деѵаіі ёіге д’ип іпіёгёі
таіеиг. Тоиіеіоіз іе пе риіз дие ѵоиз заѵоіг §гё де Іа Ьоппе іпіепііоп дие
ѵоиз аѵех еие.
Кёрёіег-ѵоиз Ьіеп дие зоп ассотрііззетепі, диапд ѵоиз Іе іи§егег
роззіЫе роиг ѵоиз, те саизега ипе іоіе гёеііе. Тоиі ё ѵоиз де ссеиг еі д’ёте.
Аисипе гёіогте де репзіоп пе реиі іатаіз іотЬег зиг ѵоиз: )е ѵоиз
доіз Іе реи де се дие іе заіз.
6.
12 тага 1811.
(Тгап8тІ8е раг М. Іе соіопеі ТсНегпусНе//.)
Ѵоиз те іаііез іоиіоигз Іе ріиз дгапд іогі, топ сЬег аті, диапд ѵоиз
доиіег де топ аііасЬетепі еі де та гесоппаіззапсе роиг ѵоиз.
Сез зепіітепіз зопі ІпаІіёгаЫез, сотте Іез ргіпсірез дие іе ѵоиз Доіз,
еі аихдиеіз ]е гезіе /егтетепі аііасНё, еп Дёріі (іе Іа репіе ди’оп з’е$огсе
а Доппег аих оріпіопз Іа ой ѵоиз ёіез. Ісі, поиз тагсЬопз реи а реи, таіз
іои]оигз еп з’арргосКапі Даѵапіа^е Дез ІДёез ПЬёгаІез. (^ие і’аигаіз доппё,
сЬег аті, роиг т’епігеіепіг аѵес ѵоиз диеідиез Ьеигез! Реиі-ёіге Іа іапіаізіе
ѵоиз ргепдга-і-еііе ипе іоіз де ѵепіг ѵоіг ѵоз атіз д’ісі, еі іе п’аі раз Ьезоіп
де ѵоиз діге дие ѵоиз зегег ге$и ё Ьгаз оиѵегіз. 8і та соггезропдапсе п’езі
раз ріиз асііѵе, с’езі ди’іі т’езі іоиіоигз рёпіЫе де пе ѵоиз рагіег дие де
Ііеих соттипз. Моп ігаѵаіі де доиге Ьеигез раг іоиг, ]оіпі аих аиігез
Деѵоігз Де та ріасе диі т’етрогіепі Іез диаіге гезіапіез, де тапіёге а т’еп
Іаіззег ё реіпе ипе аѵапі де те соисЬег, т’діе іоиіе роззіЫІііё д’епігег дапз
Іез дізсиззіопз дие деѵгаіепі іаіге паііге ѵоз Іеіігез; таіз еііез пе зопі раз
тоіпз ге^иез аѵес аѵідііё еі Іе ріиз ѵіі іпіёгёі. Ле зиіз сНагтё дие Іе рогіеиг
де сеііе-сі ѵоиз аіі ріи. С’езі ип ехсеііепі іеипе Нотте еі диі доппе де
Гезрёгапсе; іе Іе гесоттапде а ѵоз сопзеііз. Ые те Іез ёраг^пех раз де
тёте, еі диапд рагіоіз іе ѵоиз ігоиѵе іпіизіе а топ ёдагд, іе пе зиіз раз
тоіпз досііе а Іез ёсоиіег. Тоиі а ѵоиз де ссеиг еі д’ёте роиг Іа ѵіе. Міііе
гезресіз а ѵоіге ёроизе.
7.
А м. ае Іа Нагре	ГгіЬоигё-еп-Вгізёаи,
еп таіпз ргоргез.	22 ОёсетЬге 1813/3 іапѵіег 1814.
Епііп, топ сііег, топ гезресіаЫе аті, іе риіз ѵоиз рагіег запз дие
топ ёсгііиге риіззе ѵоиз сотрготеііге еі запз ди’еііе разве раг Гіпдізсгёіе
іпдиізіііоп дез розіез.
С’езі М. Мопод диі ѵоиз гетеііга сез Іі^пез. Л’аі ёргоиѵё ипе ѵёгііаЫе
Іоиіззапсе а іаіге за соппаіззапсе, д’аргёз Іа ріасе дие ]е заіз ди’іі оссире
361
Библиотека "Руниверс1
дапз ѵоіге езйте; аиззі іі пе Іиі еп а раз Ьеаисоир сойіё роиг §а§пег та
сопйапсе. Ле Іиі аі рагіё аѵес ип епііег аЬапдоп зиг іоиі се диі ііепі а ѵоіге
раігіе, зиг Іез ейогіз дие і’аі іаііз роиг еп іаіге гезресіег Іа пеиігаіііё, зиг
Іез рготеззез дие і’аѵаіз оЬіепиез де ГАиігісЬе а сеі ё§агд, еі епііп зиг Іа
сігсопзіапсе диі а зегѵі де ргёіехіе роиг ёіидег сез рготеззез, еі дие ѵоиз
Леѵег а ѵоз Меззіеигз (іе Вегпе еі а Іеигз тёргізаЫез іпігідиез.
Оп а ргоіііё ди тотепі ой де Ргапсіогі ]е те гепдаіз а РгіЬоиг§, еі
ой ]’е т’ёіаіз аггёіё диеідиез ригз й Кагізгиііе роиг гепдге тез деѵоігз аих
рагепіз де та іетте, роиг ѵіоіег Іе іеггііоіге зиіззе, а Гіпѵііаііоп зоі-сіізапі,
(іе ѵоз Меззіеигз Ле Вегпе. М. Мопод а ри ]’и§ег Іиі-тёте де іоиіе ГіпЛі^па-
ііоп ди’ипе сопЛиііе рагеіііе, зоіі Ле Іа рагі Ле тез аіііёз, зоіі Ле Іа рагі Ле
ѵоз іпігі^апіз, аѵаіі ргоЛиііе зиг тоі.
Маіз ѵепопз аи іаіі. Ье таі ёіаіі сопзіапі: іі іаііаіі Іе соггід;ег аи ріиз ібі.
Ѵоісі зоттаігетепі се дие і’аі оЬіепи а іогсе д’іпзіапсез, еі де Іа сЬаІеиг
аѵес Іадиеііе і’аі зоиіепи Іа саизе де ѵоіге раігіе.
Ьез сЬап^етепіз зигѵепиз а Вегпе пе зегопі раз зоиіепиз, еі Іез іпігі-
§апіз диі Іез опі ргодиііз зегопі дёзаѵоиёз *). Оп пе зоийгіга раз дие
Гехізіепсе дез сапіопз де Ѵаид еі д’Ащоѵіе зоіі сотрготізе ои іпдиіёіёе
раг сеіиі де Вегпе. Ьа Оіёіе ѵа ёіге газзетЫёе, еі с’езі еііе зеиіе диі гё^іега
сопзіііиііоппеііетепі Іез сЬап^етепіз ди’еііе іи^ега пёсеззаіге д’аррогіег а
Гасіе де тёдіаііоп. Ьез сапіопз зегопі таіігез д’аррогіег гетёде а се диі реиі
тапдиег й Іеиг ог^апізаііоп іпіёгіеиге, іоиіеіоіз еп п’ёіепдапі раз Іеигз дгоііз
Іез ипз зиг Іез аиігез. Ьез риіззапсез аіііёез пе зе тёіегопі раз де іоиі се
диі ііепі аих айаігез іпіёгіеигез де Іа Зиіззе, еі зе сопіепіегопі д’етрёсЬег
раг Іеигз сопзеііз іоиіе дёзипіоп еі іоиіе гіхе. Се зопі Іа Іез ргіпсірез
іггёѵосаЫетепі аггёіёз роиг поіге сопдиііе.
Ье ріёпіроіепііаіге дие і’аі епѵоуё аиргёз ди Ьапдаттап еі де Іа Оіёіе
езі ип М. де Саро д’Ізігіа, йотте ігёз гесоттапдаЫе раг за ргоЬііё, за
дёіісаіеззе, зез Іитіёгез еі зез ѵиез ІіЬёгаІез. II езі де Согіои, раг сопзёдиепі
гёриЫісаіп, еі с’езі Іа соппаіззапсе де зез ргіпсірез диі те Га іаіі сЬоізіг.
Ле ѵоиз Іе гесоттапде рагіісиііёгетепі; іі а огдге де зе сопсегіег аѵес
М. Мопод еі аѵес ѵоиз. Ле ѵоиз ргіе іпзіаттепі де Іе §иідег, еі іе ѵоиз
^агапііз ди’іі ргоіеззе ипе ргоіопде езііте роиг ѵоиз, ѵоиз соппаіззапі поп
раз зітріетепі де пот, таіз раг ѵоз оиѵга§ез, ауапі еи Госсазіоп а
Зі-РёіегзЬоигё де Ііге іоиз Іез саЬіегз дие ѵоиз поиз аѵіег дісіёз репдапі
поіге ёдисаііоп. II а Ьеаисоир аідё а іаіге зепііг аи тіпізіёге аиігісЬіеп іоиі
Годіеих де за сопдиііе еі Іез сопзёдиепсез ГйсЬеизез дие реиі аѵоіг роиг
Іа саизе дез Аіііёз ипе тапіёге рагеіііе де зе зоиіііег.
Аѵапі де йпіг сеііе ёрііге, Іаіззег-тоі ѵоиз Ліге дие зі, а соіё Ле
Гоеиѵге Ле Іа РгоѵіЛепсе, диеідие регзёѵёгапсе еі ёпег^іе дие і’аі еи Госсазіоп
Ле Лёріоуег Лериіз Леих апз опі ёіё иіііез а Іа саизе Ле ГіпЛёрепЛапсе Ле
*) МаИіеигеизетепі ГіпПиепсе дез аиігез СаЬіпеіз І’етрогіа аи Соп§гёз сіе Ѵіеппе. Ьез
ігоиЫез дез аппёез 1828, 1829, 1830 еі 1831 еп опі ёіё Іез сопзёдиепсез іпёѵііаЫез.
(Прим. Лагарпа).
362
Библиотека "Руниверс1
ГЕигоре, с’езі а ѵоиз еі а ѵоз іпзігисііопз дие ]е Іез сіоіз. Ѵоіге зоиѵепіг,
сіапз Іез тотепіз сіі//ісіІез, а ёіё сопзіаттепі ргёзепі а та репзёе, еі Іе
сіёзіг сі’ёіге сН^пе сіе ѵоз зоіпз, сіе тёгііег ѵоіге езііте, т’а зоиіепи.
ІЧоиз ѵоісі, дез Ьогдз де Іа Мозкѵа, зиг сеих ди КЬіп дие поиз аііопз
ІгапсЬіг сез іоигз-сі. 8і ргёз де ѵоиз, іе поиггіз Іа доисе сопзоіаііоп дие іе
роиггаі ѵоиз зеггег дапз тез Ьгаз еі ѵоиз гёііёгег де ЬоисЬе іоиіе Іа егаіііиде
дие топ соеиг ѵоиз рогіега іизди’аи іотЬеаи. Се зега ип дез іоигз Іез ріиз
Ьеигеих де та ѵіе.
Ле ѵаіз, дапз диаіге а сіпд іоигз, ѵоіг та зсеиг *) а ЗсЬаіЬоизе, ой іе
сотріе т’аггёіег іизди’аи 10 іапѵіег. Епзиііе, ]е зегаі дапз Іе саз де раззег
диеідиез іоигз а Вйіе аѵапі де сопііпиег поіге тагсЬе дапз Гіпіёгіеиг де Іа
Ргапсе. Ѵоиз зегех Іе Ьіепѵепи рагіоиі ой ѵоиз роиггех те ]’оіпдге, еі дііез-
ѵоиз дие ѵоиз ёіез аііепди аѵес Іа ріиз ѵіѵе ітраііепсе **).
Адіеи, топ сЬег, топ ѵгаі аті; де соеиг еі д’ате іоиі а ѵоиз роиг
Іа ѵіе. Л’аі ге$и ехасіетепі іоиіез ѵоз Іеіігез питёгоіёез.
8.
Ьап^гез, а 9 кеигез 3/4 сіи зоіг.
Ріп сіе іапѵіег.
Моп сЬег, топ гезресіаЫе аті, ]е п’аі раз де тоіз роиг ѵоиз гепдге
іоиі Іе ЬопЬеиг дие і’ёргоиѵе а Гідёе де роиѵоіг епйп ѵоиз зеггег дапз тез
Ьгаз еі ѵоиз гепоиѵеіег де ЬоисЬе та §гаіііиде роиг іоиі се дие іе ѵоиз
доіз; саг, дапз іоиз тез тотепіз рёпіЫез, с’езі Гідёе де п’ёіге раз іпді^пе
де ѵоз зоіпз диі т’а зоиіепи еі а гапітё топ соига^е.
Ле ѵоиз аі аііепди іоиіе сеііе аргёз-діпёе аѵес Іа ріиз ѵіѵе ітраііепсе,
еі Іа іаіаіііё ѵеиі дие, дериіз ипе Ьеиге, іі те зоіі зигѵепи іапі де гаррогіз
еі д’ехрёдіііопз де соиггіегз а іаіге, дие іе сгаіпз Ьіеп дие сеіа пе те ге-
ііеппе Ьіеп аѵапі дапз Іа пиіі. Ле ѵоиз еп^а^е допс а ѵоиз соисЬег таіпіе-
папі, еі де ѵепіг сЬег тоі а 7 Ьеигез ргёсізез ди таііп ***). Ыоиз роиѵопз
аѵоіг аіогз де ігоіз а диаіге Ьеигез де ігапдиіііііё роиг саизег епзетЫе. Тоиі
а ѵоиз, де ссеиг еі д’йте, роиг Іа ѵіе.
*)	Великая Княгиня Екатерина Павловна.
**	) Ле рагііз де Рагіз Іе 19 іапѵіег 1814 аѵес ип раззерогі цие Іе тіпізіге де Іа роіісе (дис
де Коѵі^о) т’ассогда раг Гогдге де Мароіёоп, еі іоі^піз яиеідиез іоигз аргёз 8. М. I. а Ьап^гез.
(Прим. Лагарпа).
**	*) Ье Іепдетаіп, і’ёіаіз а 7 Ьеигез ди таііп сЬег 8. М. I. (Прим. Лагарпа).
363
Библиотека "Руниверс1
9.
Віііеѣ ёсгіѣ аи сгауоп еі асігезбё а СИаитопі.
Ви сНатр <іе Ьаіаіііе ііе Іа РоіНіёге,
Іе 1 ои 2 /ёѵгіег.
Моп сЬег еі гезресіаЫе аті, ]е ѵоиз аппопсе ипе ѵісіоіге сотріёіе.
Ь’еппеті а ёіё сиІЬиіё зиг іоиз Іез роіпіз, еі оп Іиі а епіеѵё 56 сапопз еі
диапіііё сіе ргізоппіегз. Ле ѵоиз ёсгіз а Іа роіпіе ди іоиг. Ле ѵаіз топіег а
сЬеѵаі, еі, зі Іа іоигпёе д’аиіоигд’Ьиі езі аиззі Ьеигеизе дие сеііе сГЬіег,
поиз аигопз оЫепи поіге §гапд гёзиііаі. Тоиі а ѵоиз.
10.
Тгоуез, /ёѵгіег.
Ле ѵоиз епѵоіе Іез дёрёсйез бе Саро д’Ізігіа. Ѵоиз у гетагдиегех ипе
пиапсе ігёз дізііпсіе епіге сеііез зі^пёез еп соттип аѵес зоп соііё^ие ЬеЬ-
хеііегп еі сеііез ёсгііез роиг тоі іоиі зеиі *).
11.
Маі 1815, (Іе Ѵіеппе.
Міііе §гасез роиг Гіпсіизе **). II у аигаіі Ьеаисоир а рёгогег зиг іоиі
сеіа. Мегсгеді, диапд ѵоиз ѵіепдгег сЬег тоі, іе ѵоиз доппегаі та Іеііге
роиг МипісЬ. ХѴоІкопзку ѵа ѵоиз гетеііге Іе раззерогі. Тоиі а ѵоиз.
12.
29 таі/10 /иіп 1815, (іе НеиіеІЬегр.
Л’аі ге<;и ѵоз деих Іеіігез. Рагдоппех-тоі та йапскізе, таіз іе дійёге
іоіаіетепі д’оріпіоп. Мёте, іі те зетЫе дие Іа ѵоіге а зиЬі ипе аііёгаііоп
дериіз поз сопѵегзаііопз а Ѵіеппе.
8е рііег аи §ёпіе ди таі, с’езі сопзоіідег за риіззапсе, с’езі Іиі ойгіг
Іез тоуепз д’ёіаЫіг за іугаппіе д’ипе тапіёге ріиз іеггіЫе дие Іа ргетіёге
іоіз. II іаиі аѵоіг Іе соига^е де Іа сотЬаііге, еі, аѵес Гаіде де Іа Ргоѵідепсе
Віѵіпе, де Гипіоп еі де Іа регзёѵёгапсе, поиз аггіѵегопз а ип гёзиііаі Ііеигеих.
Теііе езі та сопѵісііоп!
*) II з’а^іззаіі (Іез айаігез де Іа Зиіззе.
**) С’ёіаіі ип тётоіге ди 17 таі, дезііпё аи дёѵеіорретепі де діх оЬзегѵаііопз ргіпсіраіез.
364
Библиотека "Руниверс1
М’ауапі раз Іе іетрз де ѵоиз гёропдге еп дёіаіі, іе іоіпз ісі ип реііі
тётоіге дие і’аі іаіі іаіге зоиз тез уеих, сотте гёропзе аи сопіепи де ѵоз
деих Іеіігез *).
Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’ате роиг Іа ѵіе. Міііе сЬозез а Мадате.
13.
ѴУеітаг, 23 поѵетЬге/5 ЗёсетЬге 1818.
де пе риіз Іаіззег рагііг МісЬеІ запз те гарреіег раг диеідиез 1і§пез
а ѵоіге зоиѵепіг, сЬег еі гезресіаЫе аті.
Аі-іе Ьезоіп де ѵоиз рагіег дез зепіітепіз іпдезігисііЫез диі т’ипіззепі
а ѵоиз? Ѵоиз Іез соппаіззег дериіз 1оп§іетрз, еі Іеиг зіпсёгііё, аіпзі дие
Іеиг іогсе пе реиѵепі з’аіііёдіг. Маіз і’аі Ьезоіп де ѵоиз гетегсіег роиг іоиі
се дие ѵоз Іеіігез сопііеппепі де зі іпіёгеззапі, еі зоиѵепі де зі ргёсіеих
роиг тоі. Сгоуех дие ГарргоЬаііоп де топ гезресіаЫе Іпзіііиіеиг а ип ргіх
іпііпі роиг тоі, дие зоп зоиѵепіг т’оссире сопзіаттепі, еі дие Ьіеп дез
іоіз іе те ріасе, еп репзёе, еп ргёзепсе еі ѵіз-а-ѵіз Зе Іиі, еі ійсНе Зе ргё-
]ирег Іез сопзеііз ди'И роиггаіі те Зоппег.
8і ѵоиз аѵег ёіё сопіепі де топ 1ап§а§е ои де та сопдиііе дапз
дез сігсопзіапсез дёіісаіез ои ёріпеизез, сотте репдапі Іа Віёіе а Ѵагзоѵіе,
Іогз де сеііе дегпіёге гёипіоп а Аіх-Іа-СЬареІІе, ои дапз д’аиігез тотепіз
дійісііез ріиз апсіепз, ип Иоттаре а Іа ѵёгііё те іогсе а діге дие іе Іе
доіз а сеі арриі диі пе поиз тапдие датаіз диапЗ оп Іе гёсіате аѵес
соп/іапсе епііёге Запз зоп е//ісасііё. Ѵоісі ипе аззегііоп де Іа іизіеззе де
Іадиеііе ]е гёропЗз. Моп соеиг диі ѵоиз сЬёгіі іепдгетепі а еи Ьезоіп де ѵоиз
іаіге сеі ёрапсЬетепі, а ѵоиз, сЬег аті, де диі іе ііепз Іа ргездие іоіаіііё
дез поііопз еі дез соппаіззапсез дие іе роззёде.
Ле гесоттапде а ѵоз зоіпз еі а ѵоіге атіііё топ ігёге МісЬеІ. С’езі
ип ехсеііепі іеипе Ьотте, гёипіззапі а де Ьоппез іпіепііопз Іез теіііеигез
диаіііёз еі Ьеаисоир д’іпіеіііёепсе. Ле Іиі епѵіе Іе іетрз ди’іі раззега аѵес
ѵоиз. Ма тёге т’а діі ѵоиз аѵоіг ёсгіі зиг зез іпіепііопз а зоп ёдагд. А зоп
дёрагі де Киззіе, іе Гаі типі де диеідиез гёііехіопз ^ёпёгаіез дие іе дёзіге
ди’іі ѵоиз топіге. Ле ѵоиз зегаі ігёз оЫІ§ё зі ѵоиз іаііез гетеііге а Іа
Ёё^аііоп а Вегпе, й топ адгеззе, Іе тапизсгіі допі ѵоиз т’аѵех рагіё **).
8оуех запз іпдиіёіиде зиг та запіё; еііе езі ехсеііепіе. Тоиі еп тепапі ипе
*) II з’а^іі ісі дез оЬзегѵаііопз адгеззёез аи Сіе Саро сГІзігіа Іе 20 аѵгіі геіаііѵетепі
Іі Іа зііиаііоп Ле Іа 8иіззе, еі де Іа Іеііге дие і’аѵаіз еи ГЬоппеиг сГадгеззег а 8. М. I. Іе
1ег іиіп, зиг Іе тёте зиіеі.	(Прим. Лагарпа).
**) С’ёіаіі Іе Мётоіге зиг Кіо (іе Іа Ріаіа дие М. КіЬадаѵіа т’аѵаіі рготіз еі ди’іі т’аѵаіі
адгеззё д’аЬогд а Аіх-Іа-СЬареІІе, ой ]е п’ёіаіз раз.	(Прим. Лагарпа).
365
Библиотека "Руниверс1
ѵіе асііѵе еі ІаЬогіеизе, ]*е п’аЬизе раз де тез Іогсез; та зоЬгіёіё ігёз гі^іде
Іез зоиііепі еі Іез сопзегѵе.
№ т’еп ѵоиіех раз роиг Іа гагеіё де тез Іеіігез. № ѵоиіапі аѵоіг
дие де Ьопз іпзігитепіз аиргёз де тоі, ]’еп аі ігёз реи: сеіа т’оЫі^е а ип
ігаѵаіі регзоппеі ігёз ёіепди, еі диі т’епіёѵе іоиі топ іетрз. Маіз і’еп аі
іои]оигз роиг репзег а ѵоиз, ѵоиз сЬёгіг еі ѵоиз рогіег дапз топ соеиг
сеііе гесоппаіззапсе дие |е ѵоиз доіз а іапі де ііігез, еі диі пе ііпіга
ди’аѵес та ѵіе.
Міііе сЬозез аітаЫез де та рагі а Мадате, допі Іе зоиѵепіг т’а ёіё
Ьіеп ргёсіеих. (^ие ]е зегаіз Ьеигеих, диапд ипе іоіз ]‘е роиггаіз ѵоиз іаіге
ѵізііе дапз ѵоіге сЬагтапіе ЬаЬііаііоп! Тоиі а ѵоиз, де соеиг еі д’ате,
роиг Іа ѵіе.
366
Библиотека "Руниверс1
II.
Письма Лагарпа къ Императору Александру I *).
1.
А 5. М. ГЕтрегеиг Аіехапсіге /ег,
іі Мозсои.	81-РёіегзЬоигр, 30 аойі 1801.
8іге, Л’аѵаіз езрёгё роиѵоіг ѵоиз ргёзепіег ип ргёсіз де се диі з’езі
раззё еп Неіѵёііе. Вёзігапі Іе гепдге сопсіз, ]’е п’аі ри Іе іегтіпег епсоге.
8і V. М. I. дёзіге дие )‘е Іе Ьиі адгеззе а Мозсои, Еііе Іе гесеѵга дапз рец
де іоигз; пёаптоіпз, з’іі п’у а раз д’иг^епсе, ]’е роиггаіз аііепдге 8оп геіоиг,
айп де доппег Іез ехріісаііопз иііёгіеигез. Аи гезіе, іоиі сесі деѵапі ёіге
зиЬогдоппё а Іа зиррозіііоп ди’іі п’езі раз іпдійёгепі роиг Іа Киззіе дие
ГНеІѵёііе деѵіеппе Іа ргоіе де Гёігап^ег, ]е ѵіепз, 8іге, ѵоиз детапдег ипе
§гёсе, сеііе де регтеііге дие ]’е гёропде а се диі ѵоиз зега ргёзепіё а се
зидеі, дёз дие Іез іпіёгёіз рагіісиііегз де ѵоіге Етріге ѵоиз регтеіігопі д’у
теііге диеідие ітрогіапсе.
8а Ма|езіё ГЕтрегеиг дёіипі п’еиі |атаіз дез доппёез і'изіез зиг сеііе
таііёге; ѵоиз ігоиѵегег запз доиіе сопѵепаЫе, 8іге, де Іез гесіійег раг дез
іаііз, еі де сотрагег Іез дігез гёсіргодиез. Аіпзі дие ]‘е Іе дізаіз а V. М. I.,
Еііе доіі іепіг ігіЬипаІ дапз 8оп саЬіпеі зиг се диі Ьиі езі ргёзепіё сйадие
Іоиг, диеііе дие зоіі Іа регзоппе диі аіі рагіе.
Ь’ехігаіі № 1 ѵоиз доппега дё]а, 8іге, ипе ідёе де Іа зііиаііоп дез
айаігез: іі те ѵіепі д’ип аті зиг. Ьа ргёзепіаііоп ойісіеііе аи Коі д’Ап^Іеіегге
де Гапсіеп §оиѵегпапі Ьегпоіз РгеидепгеісЬ сотте а^епі де Гапсіеп §оиѵегпе-
тепі, допі іі у езі іаіі тепііоп, езі де паіиге а аііёпег ріиз дие іатаіз іез
езргііз, еі реиі іогсег поз §оиѵетапіз ргоѵізоігез, іоиі таіадгоііз ди’ііз зопі,
а зе деіег ріиз дие іатаіз дапз Іез Ъгаз ди ^оиѵегпетепі ігапсаіз, а ГіпЙиепсе
дидиеі ипе роіііідие за^е деѵгаіі Іез зоизігаіге, еп іаізапі Іиіге а Іеигз уеих
Гезроіг де п’ёіге раз аЬапдоппёз а еих-тётез.
*) Изъ Собственной Его Императорскаго Величества библіотеки, Рукописный отдѣлъ,
№ 536, шк. I, п. 3, к. 8.
367
Библиотека "Руниверс1
V. М. I. ігоиѵега зоиз Іе № 2 диеідиез гёзиііаіз д’оЬзегѵаііопз диі т’опі
ёіё іаііез еп сопѵегзаііоп. II доіі ехізіег ип тётоіге іпіёгеззапі зиг сеііе
таііёге ітрогіапіе: А ѵеогсі іо іііе іѵізе. Регтеііег епсоге, 8іге, ди’изапі
дез сігоііе дие ѵоіге атіііё т’ассогде, іе ѵоиз ргёзепіе Іез гёЯехіопз зиіѵапіез.
11 те зетЫе д’аЬогд ди’іі езі роиг ѵоиз де Іа ріиз Ьаиіе ітрогіапсе
сіе /аіге ГЕтрегеиг, зоіі Іогздие ѵоиз рагаіззег еп риЬІіс, зоіі Іогздие ѵоиз
ігаііег аѵес Іез Ьоттез аихдиеіз ѵоиз аѵег сопПё ип дёрагіетепі диеісопдие.
Ле пе зиіз роіпі Гаѵеи§1е рапё^угізіе бе Гёіідиеііе, таіз Іогздие Іе СЬеі
д’ипе паііоп зе ргёзепіе, рагіе ои а§іі сотте іеі, іі доіі, зиіѵапі Гехргеззіоп
ріііогездие де ВётозіЬёпе, геѵёііг Іа сіі^пііё сіе зоп рауз. Ѵоіге паііоп у езі
ассоиіитёе дериіз Іоп^іетрз, зигіоиі дапз Гіпіёгіеиг де ГЕтріге, еііе у аііасЬе
Ьеаисоир д’ітрогіапсе, еі ]’е сгоіз ди’еііе еп а Ьезоіп. Ѵоіге іеипеззе, 8іге,
ѵоиз соттапде реиі-ёіге епсоге ріиз ітрёгіеизетепі де пе раз ѵоиз геІйсЬег
зиг се роіпі. Ассоиіитё сотте ѵоиз Гёіез а езіітег Іез Ьоттез се ди’ііз
ѵаіепі, еі сопѵаіпси дие Гіпзігисііоп пе йпіі ди’аѵес Іа ѵіе, ѵоиз ассиеіііегег
запз доиіе іоиригз аѵес етргеззетепі Іез Іитіёгез еі сеих диі ѵоиз Іез
ігапзтеіігопі, а диеідие сіаззе ди’ііз аррагііеппепі: таіз, ]е ѵоиз еп соп]’иге,
8іге, пе зоийгег раз дие зоиз аисип ргёіехіе оп ехегсе зиг ѵоиз ипе іпйиепсе
диеісопдие. Есоиіег аѵес ѵоіге аЯаЫІііё огдіпаіге, таіз дігі^ег Іез сопѵегзаііопз,
еі, аргёз аѵоіг гесиеіііі Іез доппёез, резех Іез оріпіопз дапз Іа Ьаіапсе ітраг-
ііаіе де ѵоіге іидісіаіге, ргопопсег епзиііе еі іаііез соппаііге ѵоіге ѵоіопіё.
Де діз ѵоіге ѵоіопіё рагсе дие Іез сопзіііиііопз де ѵоіге рауз еі іез іпіёгёіз
де ѵоіге реиріе пе доппепі ди’а ѵоиз Іе дгоіі де ѵоиіоіг еп детіег геззогі:
ііз ѵоиз соттапдепі тёте д’еп изег. (^ие сеих дие ѵоиз аѵег ріасёз а Іа
іёіе дез дёрагіетепіз де Гадтіпізігаііоп риЫідие, тіпізігез ои аиігез, з’ассои-
іитепі й Гідёе ди7Д$ пе зопі дие ѵоз сіёіёриёз, дие ѵоиз аѵег Іе дгоіі де
заѵоіг іоиі, де іоиі соппаііге еі дие ѵоиз ѵоиіег еп /аіге изаре. 8иг сеіа,
роіпі де рагіа^е! Ьез сЬеіз де діѵегз дёрагіетепіз, ]’е те гарреііе, ехег^аіепі
Іадіз ипе аиіогііё дезроіідие; оп ейі діі дие сЬасип д’еих ёіаіі етрегеиг.
Сеіа дёсЬаг§еаіі Іе 8оиѵегаіп, еі іі п’ёіаіі раз де за ді^пііё де ѵоіг раг Іиі-
тёте! Теіз ёіаіепі Іез тоіИз допі оп ёіауаіі се Ьеі иза^е; таіз дие де
таих іппотЬгаЫез еп опі ёіё Іез гёзиііаіз, еі диі ейі озё іез іаіге соппаііге!
Ле пе риіз ігор Іе гёрёіег, 8іге, ігаііег Іез сЬеіз де діѵегз дёрагіетепіз аѵес
Іез ё§агдз диі Іеиг зопі диз, ёсоиіех-іез, таіз дирег зеиі еі запз еих: іаііез-
Іеиг епзиііе соппаііге аѵес саіте дие, ѵоіге дёсізіоп ипе іоіз ргізе, іі пе
Іеиг гезіе ріиз ди’й з’у сопіогтег. Ѵоіге аЯаЫІііё паіигеііе заига іетрёгег Іа
§гаѵііё зёѵёге ди топагдие, еі Іе саіте аѵес ІедиеІ ѵоиз ётеіігег ѵоз огдгез
іега зепііг Іа пёсеззііё д’оЬёіг запз дие ѵоиз ауег Ьезоіп де гесоигіг а ѵоіге
аиіогііё. Ле п’іпзізіегаіз раз іапі зиг се роіпі, 8іге, зі ]е пе соппаіззаіз раз
Іа іепдапсе ипіѵегзеііе дез сЬеіз де дёрагіетепіз еі де Іа Ьигеаисгаііе а деѵепіг
ехсіизі/з. Регтеііег-тоі де ѵоиз сііег топ ехрёгіепсе. Репдапі Іез діх-Ьиіі
тоіз де топ адтіпізігаііоп, іі іаііиі т’азігеіпдге а ипе зигѵеіііапсе диоіідіеппе
роиг геіепіг поз тіпізігез дапз Гогпіёге диі іеиг аѵаіі ёіё ігасёе, еі допі ііз
зогіаіепі а сЬадие іпзіапі: еі гетагдиег дие с’ёіаіі дапз ипе гёриЫідие. Ьа
соппіѵепсе ои Іа ІаіЫеззе де ріизіеигз де тез со11ё§иез Іеиг ауапі епйп
368
Библиотека "Руниверс1
іоигпі Іез тоуепз де зе зоизігаіге а сеііе зигѵеіііапсе, ііз зе соаіізёгепі сопіге
Іез дігесіеигз диі з’ёіаіепі топігёз реи сотріаізапіз, еп рагіісиііег сопіге тоі
диі пе роиѵаіз а^іг зеиі, еі гепѵегзёгепі Іе Вігесіоіге, еп теііапі а Іа дізро-
зіііоп бе зез еппетіз Іез тоуепз д’ехёсиііоп допі ііз ёіаіепі дёрозііаігез.
Ѵоиз, 8іге, диі пе рагіа§ех Іе роиѵоіг аѵес регзоппе, ѵоиз роиѵег допс запз
ейогіз гатепег дапз Іа Ьоппе гоиіе сеих диі з’еп ёсагіегаіепі; іі пе (аиі
роиг сеіа дие сопігасіег 1’ЬаЫіиде де Іа зигѵеіііапсе.
Ипе зесопде гёЯехіоп дие ]‘е Гаіз, зегаіі дие ѵоиз Яхаззіех ипе ои деих
Ьеигез раг зетаіпе репдапі Іездиеііез сеих ди’оп арреііе Огапск зегаіепі адтіз
а ѵоиз арргосЬег еі а ]‘оиіг де ѵоіге ргёзепсе. Сез Ьеигез, 8ігё, пе зегаіепі
роіпі регдиез: еііез ѵоиз §а§пегаіепі Іез соеигз еп ргоиѵапі дие ѵоиз гепдех
а Га^е еі аих ді^пііёз се диі Іеиг аррагііепі.
Ііпе ігоізіёте гёЯехіоп зегаіі д’ехі^ег рёгетріоігетепі ди’оп ѵоиз гетіі
(іе зиііе, раг ёсгіі, Іез іаііз аііё&иёз роиг ои сопіге Іез іпдіѵідиз ди’оп
гесоттапде ои ди’оп іпсиіре, аЯп де роиѵоіг аііег аих іпіогтаііопз еі де
заѵоіг а диі ѵоиз еп ргепдге. II зегаіі тёте еззепііеі д’аѵоіг дапз ѵоіге
саЬіпеі ип Ііѵге дезііпё а гесеѵоіг Іез доппёез геіаііѵез аих іпдіѵідиз ди’оп
ѵоиз іпдідие, еі де Гассотра^пег д’ип ге^ізіге дез потз еі дез таііёгез.
Сеііе ргаіідие зегаіі зигіоиі ігёз иіііе роиг сЬоізіг Іез Ьоттез дие V. М. I.
сЬаг^е де Ёа гергёзепіег еп рауз ёігап^ег, еі диі доіѵепі ёіге еп ргетіег
(іез Иотте$ (іе Зоп сНоіх, аиззі сараЫез д’ехёсиіег аѵес Ядёіііё еі іпіеі-
Іі&епсе Іез іпзігисііопз ётапёез д’ЕПе дие реи дізрозёз а деѵепіг Іез
іпзігитепіз д’аиігез ѵоіопіёз дие Іа 8іеппе. Ьа зосіёіё дез Лёзиііез, диі іиі
зі Ьіеп зегѵіе, Іе диі а ипе ргаіідие зетЫаЫе. Сотте ^оиѵегпапі, ]’еп
ёргоиѵаі ]адіз Іез Ьопз еЯеіз еі )е те сопіогте а сеііе гё§1е дапз Іа поіе
№ 3 *).
Ііпе дегпіёге гёЯехіоп епііп, зегаіі д’ехі^ег дие іоиіе детапде ип реи
ітрогіапіе ѵоиз ійі адгеззёе раг ёсгіі еі сі'ипе тапіёге сопсізе. Маіз іі
іаидгаіі аиззі дие V. М. I. гёропдіі саіё§огідиетепі еі аиззі ѵііе дие роззіЫе.
Оп зе сопзоіе д’ип Ыоп; Іез гепѵоіз еі Гаііепіе доппепі де ГЬитеиг, іопі
дез тёсопіепіз. <2иі озегаіі зе ріаіпдге д’ип топагдие а^іззапі сотте адті-
пізігаіеиг де ГЕіаі?
8іге, ѵоиз аііег гесеѵоіг Іез Ьотта^ез д’ип реиріе іттепзе; ]е заіз
ди’ііз пе ѵоиз епог^иеіііігопі раз, таіз Іогздие Іа соигоппе зега ріасёе зиг
ѵоіге іёіе аих ассіатаііопз риЫідиез, еі сегіез еііе езі ігёз зі^піііапіе, сеііе
сёгётопіе, гарреіех-ѵоиз Іез зиЫітез рагоіез де Лоад дапз АіИаІіе, еі гёрёіех
іоиі Ьаз Геп§а§етепі дие ѵоиз ргііез дёз ѵоіге ігеіхіёте аппёе де ігаѵаіііег
а іопдег Іе ЬопЬеиг де Іа Киззіе зиг дез Ьазез іпёЬгапІаЫез. Ѵоз сопсііоуепз
еі Іез ёігап^егз опі Іез уеих Яхёз зиг ѵоіге гё^пе. Ѵоиз гетріігех Іеиг аііепіе
еі тёгііегех д’іттогіеіз ёіо^ез еп изапі де ѵоз тоуепз аѵес ргидепсе,
*) Ьез ігоіз ріёсез, № 1, 2 еі 3, ёіаіепі дек аппехез дие ]е пе геігоиѵе пі рагті Іев
огірпаих пі рагті Іек соріез. Ріиз іагд і’адгеззаі а 8. М. ГЕтрегеиг ип тодёіе де ге^ізіге рагеіі
а сеіиі допі )е т’ёіаіз Ьіеп ігоиѵе Іогздие і’аѵаіз ёіё §оиѵегпапі: )е І’аі геігоиѵё дапз Іе гесиеіі
де тез Іеіігез диі т’а ёіё епѵоуё.	(Прим. Лагарпа).
94	369
Библиотека "Руниверс1
соига^е, регзёѵёгапсе еі ёпег^іе. Тоиз Іез оЬзіасІез сёсіепі сіеѵапі ипе ѵоіопіё
/егте еі Ыеп ргопопсёе, дие Іа за^еззе сНгі^е.
II те гезіе, 8іге, а іаіге дез ѵоеих роиг ѵоіге Ьеигеих ѵоуа^е. Риіззіех-
ѵоиз у риізег де поиѵеііез Гогсез, сотте і’езрёге ди’іі ѵоиз ргосигега бе
поиѵеаих тоуспз. А^гёег, 8іге, Газзигапсе де топ гезресі еі де ГаііасЬетепі
іпѵіоІаЫе дие ]е ѵоиз аі ѵоиё роиг Іа ѵіе.
2.
А 8. М. ГЕтрегеиг Аіехапсіге Іег, й Мозсои,	81-РёІегзЬоигрг,
й Гёродие (Іе зоп соигоппетепі.	3 зерІетЬге 1801.
8іге, Ьогзди’іі ехізіе дапз ип Еіаі дез содез де Іоіз ді^пез де се пот,
Ьіеп соппиз де сЬасип, еі ип тоде де ргосёдег изііё дериіз Іоп^іетрз
еі гёипіззапі а Гаѵапіа^е де сопдиіге ѵііе еі зйгетепі а Іа соппаіззапсе де
Іа ѵёгііё сеіиі де ^агапііг де ГагЬіігаіге, Іогздие Іез етріоіз де іидісаіиге
у зопі Іе рагіа^е ехсіизіі д’Ьоттез дезііпёз де Ьоппе Ьеиге а гетрііг сеііе
поЫе іасЬе еі ёргоиѵёз диапі а Іа ргоЬііё, Гадтіпізігаііоп де Іа іизіісе реиі
ёіге сопзідёгёе сотте аиззі рагіаііе дие Іез оеиѵгез Ьитаіпез реиѵепі Гёіге.
Ь’іпіегѵепііоп ди 8оиѵегаіп дапз Іез таііёгез іидісіаігез зегаіі, дапз ип
рагеіі Еіаі, ипе топзігиозііё. 8а ргёго^аііѵе пе реиі Іиі доппег дие Іе дгоіі
де ѵеіііег а се дие Іез ігіЬипаих, іоиригз Ьіеп сотрозёз, пе ІгапсЬіззепі раз
Іез Іітііез де Іеигз аіігіЬиііопз. Аѵес ипе рагеіііе ог^апізаііоп ди роиѵоіг
Іисіісіаіге, іоиз реиѵепі герозег еп раіх, риіздие ^оиѵегпапіз еі ^оиѵетёз
опі ипе соттипе ^агапііе. Маіз, дапз ип рауз дёроигѵи де сез аѵапіа^ез,
ой іі п’ехізіе пі содез де Іоіз пі ргосёдиге ]идісіаіге ді^пез де се пот, дапз
ип рауз ой, а Гехсерііоп де диеідиез оЬзсигз гаЬиІізіез, пиі п’ёіидіе Іез Іоіз,
дапз ип рауз ой Іез ігіЬипаих, запз еп ехсеріег ип зеиі, сотрозёз еп та]’еиге
рагііе д’Ьоттез ёігап^егз а Іеиг ѵосаііоп, п’опі аисипе тагсЬе сегіаіпе, дапз
ип рауз ой ргездие іоиі се диі ііепі а сеііе іпіёгеззапіе ЬгапсЬе де Гадті-
пізігаііоп риЬІідие езі іпсоЬёгепі еі ітрагіаіі, Іе 8оиѵегаіп доіі ехегсег дез
аіігіЬиііопз зирёгіеигез а ипе зітріе зигѵеіііапсе.
Аззигётепі, іоиіе іпіегѵепііоп зетЫаЫе де Іа ргёго^аііѵе зоиѵегаіпе
реиі епігаіпег Іез ріиз ^гаѵе5 іпсопѵёпіепіз. Маіз сез дегпіегз зегаіепі епсоге
Ьіеп ріиз ^гаѵе5» 5і Iе Зоиѵегаіп аЬапдоппаіі зоп реиріе а дез ігіЬипаих
сотрозёз сотте іі а ёіё діі еі дёроигѵиз д’ип йі роиг зе сопдиіге. Ь’ёті-
пепсе де сез ІгіЬипаих зегаіі тёте ип тоііі де ріиз роиг Іез зоитеііге а ипе
зигѵеіііапсе зёѵёге, диі Іеиг діаі Іа іапіаізіе д’аЬизег ди дёзогдге еі де ГгапсЬіг
Іез Іітііез де Іеигз іопсііопз. 8’іі ехізіаіі допс ип рауз аидиеі се диі ргёсёде
рйі, з’арріідиег, ]е сопзеіііегаіз аи 8оиѵегаіп:
1)	де сопзегѵег зоп дгоіі д’іпіегѵепііоп аѵес Іе ріиз ^гапд зоіп, роиг
пе раз з’ехрозег а ѵоіг Іез ігіЬипаих, еі еп рагіісиііег Іез ріиз ётіпепіз,
ігаѵаіііег а регрёіиег Іез аЬиз ои а ёіепдге Іеиг аиіогііё аих дёрепз де
Іа зіеппе;
370
Библиотека "Руниверс1
2)	де з’оссирег зёгіеизетепі еі аѵес иг§епсе д’ипе аиіге ощапізаііоп
де се ди’оп арреііе Іе Роиѵоіг ішіісіаіге, еі де &агдег роиг ГасЬёѵетепі де
сеііе заіиіаіге епігергізе Гехегсісе іоиі епііег де за ргёго^аііѵе. Раг ехетріе,
іі роиггаіі: а) іаіге гесиеііііг д’аЬогд Іез Іоіз еі Іез иза^ез де діѵегз реиріез
допі іі езі Іе сііеі еі ргоѵодиег іоиі Ьотте сараЫе а зесопдег се ігаѵаіі;
Ь) сЬаг^ег ипе соттіззіоп де теііге еп огдге сез доппёез, де гёді^ег зоіі
Іез Сосіез рагіісиііегз дие Іа ргидепсе соттапде реиі-ёіге д’ассогдег а діѵегзез
ігіЬиз, зоіі ип Со(іе рёпёгаі, еі де ргёзепіег де ріиз ипе ог^апізаііоп дез
ігіЪипаих сопсогдапіе аѵес Іез Іоіз поиѵеііез;
3)	сез ігаѵаих тёгііоігез ёіапі іегтіпёз, еі Іа поиѵеІГе ог^апізаііоп
ауапі зиЬі Іа сгііідие дез Ьоттез диі репзепі дие Іез Іоіз пе тёгііепі Іе пот
де Ьоппез ди’аиіапі ди’оп Іез адаріе аих сігсопзіапсез дапз Іездиеііез зе
ігоиѵепі Іез §оиѵеггіап^ еі Іез §оиѵетёз, іі зегаіі ді§пе д’ип Зоиѵегаіп дие
Іа дезііпёе арреііе а ргёзегѵег зоп реиріе ди дезроіізте, де запсііоппег се
§гапд оиѵга^е еі д’аззигег раг Іа аих ^оиѵетёз Іез Ьіепіаііз де Іа ІіЬегіё
сіѵііе, еп тёте іетрз ди’іі дітіпиегаіі за ргорге гезропзаЫІііё, еі ргосигегаіі
а за ргёго^аііѵе ипе ^агапііе ди’еііе п’аѵаіі раз еие іизди’аіогз *).
II ітрогіе іапі д’аѵоіг дез доппёез роиг ёіге еп ёіаі де ргепдге дез
тезигез, дие ]’е пе риіз т’аЬзіепіг де іоисЬег епсоге се роіпі, іпзігиіі раг
Іез ёсоіез д’аиігиі еі раг та ргорге ехрёгіепсе. Ь’адтіпізігаііоп езі зиЬдіѵізёе
еп діѵегз дёрагіетепіз, допі іі езі іпдізрепзаЫе дие Іе Зоиѵегаіп соппаіззе
рагіаііетепі Гог§апізаііоп, Іа сотрозіііоп еі Іез ігаѵаих. Сеііе соппаіззапсе
іпдізрепзаЫе роиггаіі з’оЬіепіг еп детапдапі а сЬадие тіпізіге ои сЬеі де
дёрагіетепі дез тётоігез сіаігз еі сопсіз, іапі зиг Іе регзоппеі ди дёрагіе-
тепі, зиг Іез аіігіЬиііопз еі Іез ігаѵаих де сеіиі-сі дие зиг зоп ёіаі (іе зііиаііоп
а ипе ёродие доппёе: сотріеіз ои іпсотріеіз, сез тётоігез іоигпігопі дез
тоуепз д’аііег аих іпіогтаііопз еі де гесиеііііг де поиѵеііез доппёез **). Маіз
роиг Іез оЫепіг, іі іаиі іпігодиіге (іе /аіі ип иза^е дійёгепі де сеіиі диі а
еи Ііеи іизди’ісі еі диі гепд іоиі еііе! д’ип дёрагіетепі, іоиі ргёзідепі д’ипе
соттіззіоп, іеііетепі агЬііге де іоиі се диі з’у ігаііе ***), дие гіеп пе реиі
ёіге рогіё аи Зоиѵегаіп запз зоп аѵеи, еі дие Іа ѵоіх ди тёгііе оЬзсиг еі
іітіде детеиге ёіоийёе, аи дёігітепі де Іа сЬозе риЫідие.
Маіпіепапі, 8іге, Іа зиЬогдіпаііоп, таіз д’ип Ьгаз іегте, іепег Іез рогіез
оиѵегіез а Іа ѵёгііё, еі пе зоийгег раз дие Іез дёрозііаігез де ѵоіге аиіогііё
*)	II з’епзиіі ди’аѵапі Гёродие сіе сез гёіогтез ргёрагёез раг дез ігаѵаих еі раг Горіпіоп
риЫідие, іі зегаіі дап^егеих сіе зе Ііег Іез таіпз еп аи^тепіапі ои сЬап^еапі зеиіетепі Іез аіігі-
Ьиііопз асіиеііез сіез ігіЬипаих. Оп п’етЬаггаззегаіі раз реи сеих диі дёзігепі сеііе аи&теп*аііоп,
ои диі ѵоидгаіепі зоизігаіге Іез соигз сіе і'изіісе а 1’іпПиепсе асіиеііе сіе Іа ргёго^аііѵе, еп Іез
іпѵііапі а ехріідиег се ди’ііз епіепсіепі раг сез тоіз, Роиѵоіг ]идісіаіге, Роиѵоіг Іё^ізіаіі/,
Роиѵоіг ехёсиіі/, зоигсез де іапі д’еггеигз.	(Прим. Лагарпа къ самому подлиннику).
**	) II іаиі сопѵепіг ди іоиг аидиеі сез тётоігез зегопі гетіз. Риззепі-ііз роиг Іа ргетіёге
іоіз дез сопіез Ыеиз, ііз пе Іе зегаіепі ріиз ипе зесопде іоіз зі Іе Зоиѵегаіп топігаіі ипе ѵоіопіё
Ьіеп дёсідёе де ѵоіг сіаіг дапз Іез а//аігез. (Прим. Лагарпа къ самому подлиннику).
**	*) Епіге аиігез ехетріез, ]е сііегаі Іа Соттіззіоп дез ёсоіез погтаіез, допі Іез ігаѵаих
іигепі пеиігаіізёз, зоиз СаіЬегіпе II, раг ипе зиііе де сеі иза^е.
(Прим. Лагарпа къ самому подлиннику).
371
Библиотека "Руниверс1
еп /а88епі ип топороіе а ѵоіге ргё]и<іісе, еп пе Іаіззапі раззег дие Іеиг8
сІіепІ8, еп ёіоі^папі диісопдие пе ЙёсЬіі раз деѵапі еих. 8і Іа саіотпіе еі
Іа тёсЬапсеіё аггіѵепі а ѵоиз раг Іа тёте рогіе, еі ѵоиз роиѵех у сотріег,
8іге, ѵоиз пе іагдегех раз а Іез гесоппаііге. Маіз рогіез еі іепёігез оиѵегіез
а диісопдие аррогіе дез ѵёгііёз иіііез, а диісопдие ѵеиі еі реиі зесопдег
Аіехапсіге ігаѵаіііапі а ёсіаігег зоп реиріе еі ѵоиіапі Іиі сіоппег ипе раігіе а
аітег, еп Іиі аззигапі Іез аѵапіа^ез де Іа ІіЬегіё сіѵііе!
Аи пот де ѵоіге реиріе, 8іге, §агдех іпіасіе Гаиіогііё допі ѵоиз ёіез
геѵёіи, еі допі ѵоиз пе ѵоиіех изег дие роиг зоп ріиз ^гапд Ьіеп. Ме ѵоиз
Іаіззег роіпі епігаіпег раг Гаѵег8Іоп дие Іе роиѵоіг аЬ8ОІи ѵои8 Іп8ріге.
Ауех Іе соитье сіе Іе соп8егѵег іоиі епііег еі 8ап8 рагіа^е, риіздие Іа
сопзіііиііоп де ѵоіге рауз ѵоиз Гассогде Іё^ііітетепі, іизди’аи тотепі ой,
Іез ігаѵаих пёсеззаігез роиг Іиі йхег Іез Іітііез ёіапі іегтіпёз зоиз ѵоз аиз-
рісез, ѵоиз роиггег п’еп геіепіг дие се дие Іез Ьезоіпз д’ип ^оиѵегпетепі
ёпег§ідие ехі^егопі * *).
Сеі оиѵга^е езі де Іоп^ие Ьаіеіпе. Гезрёге дие ѵоиз ѵіѵгег роиг Іе
ѵоіг іегтіпё еі роиг еп риіг, таіз дие Іез сЬапсез де Іа дигёе де Іа ѵіе
пе ѵоиз еп^а^епі раз а ргёсірііег Іез іетрз: се зегаіі Іе тоуеп де іоиі
регдге.
Епііп, 8іге, рагдоппех а та зоііісііиде сеііе поиѵеііе ёрііге, допі ѵоісі
Іе зоттаіге: Ргепсіге аа геГегепаит Іе8 ргоро8Іііоп8 Іепс1апіе8 а Ьогпег
І’ехегсісе сіе ѵо8 /асиІіё8, еі пе сопігасіег сГепргаргетепіз дие сеих дие ѵои8
сіеѵех еі роиѵех іепіг. Сез аѵіз ѵоиз зегопі зирегйиз, запз доиіе, таіз іі
т’езі ітроззіЫе де пе раз ѵоиз Іез ігапзтеііге **’).
*) Ѵоиз заѵег, 8іге, дие Іе сопзеіі агізіосгаіідие диі з’ёіаіі етрагё де Гаиіогііё аргё8
Іа тогі де Ріегге И, іиі ге^агдё де таиѵаіз сеіі раг Іа паііоп. Тоиіе Іітііаііоп де ѵоіге аиіогііё
аи ргоііі д’ипе аззетЫёе д’Ьоттез ог^апізёе сотте аиригд’Ьиі Іе зегаіі Ьіеп даѵапіа^е, а тоіпз
д’аѵоіг ёіё атепёе раг ѵоиз Іепіетепі, еі раг (іез іпзШиііопз ргёрагаіоігез диі п’ехізіепі раз
епсоге. ОЬзегѵег Іез ѵіеих гепагдз еі Іез ѵіеих соигіізапз.
(Прим. Лагарпа къ самому подлиннику).
* **) Ье гаррогі ’ргёзепіё а ГЕтрегеиг зиг Іе 8ёпаі п’ейі Іаіззё аи Мопагдие ди’ип ѵаіп
пот зі оп Іиі ейі ассогдё іоиі се дие дез атЬіііеих Іиі іаізаіепі гёсіатег. Ріизіеигз тётоігез
аѵаіепі аиззі ёіё гетіз дапз Іе Ьиі де ргоГііег ди ІіЬёгаІізте д’ип ]еипе Ргіпсе роиг Геп^а^ег
а рготеііге се ди’іі п’ейі ри іепіг. Ьа соппаіззапсе дие і’аѵаіз де іоиіез сез тепёез іиі се диі
те дісіа сеііе Іеііге.	(Прим. Лагарпа).
372
Библиотека "Руниверс1
III.
Изъ переписки Императора Александра I
съ княземъ Адамомъ Чарторыжскимъ.
А) Письма князя Чарторыжскаго къ Александру I *).
1.
Риіаіѵу, 28 $ёѵгіег!12 тагз 1811.
8іге, Ле те дізрозаіз дё]а а гепдге сотріе а V. М. I. де топ зёриг
а Ѵагзоѵіе, Іогздие ]е ге^из Іа зесопде Іеііге ди’ЕПе а даі§пё т’ёсгіге еп даіе
ди 31 іапѵіег. Ьа іогсе ди гаізоппетепі ди’еііе сопііепі, Гіта§е д’ип аѵепіг
Ьеигеих еі ігапдиіііе диі, зоиз ѵоз аизрісез, 8іге, роиггаіі з’оиѵгіг роиг топ
рауз, еі Іа тапіёге ігапсЬе еі Ьіепѵеіііапіе допі ѵоиз поиз ГоЙгех, т’опі
Іаіі ёргоиѵег а за Іесіиге ипе ргоіопде ётоііоп.
Вериіз Іа гёсерііоп де сеііе дегпіёге Іеііге, іі сойіе т’еп епсоге даѵап-
іа§е де пе роиѵоіг дёз а ргёзепі аппопсег а V. М. I. дез гёзиііаіз диі гёропдепі
сотріёіетепі а Зоп аііепіе.
Ле пе ігоиѵе гіеп а сЬап^ег пі а гёігасіег дапз Іе сопіепи де та Іеііге
ргёсёдепіе. Ьа дійісиііё ди ріап еі Іез тоуепз ди’іі іаидгаіі етріоуег роиг
Іа зигтопіег у зопі ехасіетепі іпдідиёз. Маіз іі у тапдиаіі ипе сопсіизіоп,
диі гезіаіі а іаіге аргёз ипе іпзресііоп ріиз іттёдіаіе дез сЬозез, еі сеііе
сопсіизіоп п’езі раз іеііе дие ]'е Геиззе зоиЬаііёе, риізди’еііе іаіззе еі ѵоз
дёзігз еі Іа дезііпёе де топ рауз дапз ипе іасЬеизе іпсегіііиде.
Ье гёіаЫіззетепі де Іа Роіо^пе дапз зоп ёіепдие раззёе, зоиз ип гё^іте
паііопаі еі сопзіііиііоппеі, іаіі іоиіоигз Іе ѵсеи ипапіте, Іе Ьиі ипідие дез
Роіопаіз ди Висііё. Маіз дапз се тотепі оп пе заигаіі епсоге, зигіоиі дапз
Гагтёе, ргодиіге зиЬііетепі Іа сопѵісііоп дие сез ѵоеих риіззепі зе гёаіізег,
дие се Ьиі риіззе ёіге аііеіпі еп аЬапдоппапі Іа Ргапсе еі еп з’ипіззапі
а Іа Киззіе. Се сЬап§етепі іоіаі дапз Іез оріпіопз, Іез ідёез, Іез зепіітепіз
еі іоиз Іез гаррогіз ехізіапіз пе реиі з’орёгег іттёдіаіетепі еі д’ип ]оиг
а Гаиіге. Роиг Іе ргодиіге, оп аигаіі Ьезоіп де іетрз еі де сігсопзіапсез
диі ргёрагепі Іез ѵоіез еі (асііііепі Гехёсиііоп.
*) Изъ Собственной Его Императорскаго Величества библіотеки, Рукописный отдѣлъ,
№ 831, шк. II, п. 3, к. 23.
373
Библиотека "Руниверс1
Ьа Киззіе еі Іа Ргапсе ёіапі Іез деих риіззапсез диі еп таі ои еп Ьіеп
реиѵепі зеиіез іпііиег зиг Іе зогі де Іа Роіо^пе, іі т’ёіаіі Тасііе д’атепег
Іа сопѵегзаііоп зиг сеііе таііёге дёіісаіе еі д’епіепдге сотрагег Іез аѵап-
іа^ез еі Іез іпсопѵёпіепіз а ргёѵоіг де рагі еі д’аиіге. Бапз сез соп-
ѵегзаііопз, Іез аг^итепіз ігёз Іогіз допі Іе ргёсіз зе ігоиѵе гепіегтё дапз
Іез Іеіігез де V. М. I. пе тапдиаіепі іатаіз де іаіге Іа ріиз ѵіѵе іт-
ргеззіоп. Маіз еп дегпіёге апаіузе с’ёіаіі Іа сопйапсе еі Іа сгаіпіе аѵеи§1ез
ди’іпзрігепі Іе ^ёпіе, Іе заѵоіг-іаіге еі Іе ЬопЬеиг де Ыароіёоп диі зетЫаіепі
Гетрогіег; ди’іі риіззе ёіге ѵаіпси, дие Іез Аіііёз пе геіотЬепі раз дапз
Іез іаиіез ди’ііз опі соттізез ргёсёдеттепі, зопі деих зиррозіііопз допі Іа
роззіЬіІііё езі дійісііетепі адтізе. Ьа сопйапсе дапз Іез тоуепз еі дапз
Іез іпіепііопз де Іа Киззіе пе реиі зе гапітег іпзіапіапётепі; оп пе заигаіі
зе іатіііагізег дие реи а реи аѵес Гідёе дие Іа Киззіе риіззе іатаіз ѵоиіоіг
ди Ьіеп а Іа Роіо^пе, еі Іиі ойгіг зіпсёгетепі за гё^ёпёгаііоп. Тоиі еп гесоп-
паіззапі Іез диаіііёз диі дізііп§иепі V. М. 1., оп з’ітаеіпе ди’іі іаиі зёрагег
5а Регзоппе де Іа роіііідие де Зоп СаЬіпеі еі де Гезргіі диі гё^пе дапз
Зоп агтёе. Сез детіегз, оп Іез зиррозе а іатаіз Ьозіііез аи пот роіопаіз;
де зогіе дие Гідёе д’ипе епігёе дез ігоирез гиззез з’езі сопіопдие дапз Ьеаи-
соир де іёіез аѵес сеііе де дёѵазіаііоп еі де ]'ои§ Ьитіііапі. МаІЬеигеизетепі
Іез ёѵёпетепіз раззёз, Іа сопдиііе еі зигіоиі. Іез дізсоигз дез тііііаігез гиззез
репдапі Іа сатра^пе де Саіісіе а іоиті дез аг^итепіз а сеііе оріпіоп.
„З’іі зе іогте ипе поиѵеііе соаііііоп сопіге Іа Ргапсе, диеіз дие зоіепі Іез
гіздиез дие поиз соиггіопз дапз се іеггіЫе сопйіі, іі ѵаиі роигіапі тіеих
поиз еп іепіг аи ріиз ЬаЬіІе, еі а сеіиі диі а дё}а ргоиѵё раг дез іаііз Гіпіёгёі
ди’іі ргепд а Іа саизе де Іа Роіо^пе: Гехрёгіепсе ди раззё доіі поиз ёсіаігег
зиг Гаѵепіг". Ѵоііа Іез гаізоппетепіз дие і’аі епіепди іаіге. Се п’езі раз,
Іе Іе гёрёіе, дие Іа ріигаіііё пе гёіІёсЬіззе зиг Іе зогі диі аііепд се рауз,
ди’еііе пе зепіе іоиз Іез аѵапіа^ез диі гёзиііегаіепі роиг Іа Роіо^пе зі еііе
гепаіззаіі ди §гё де Іа Киззіе: ]’е п’аі гепсопігё регзоппе диі пе засЬе гепдге
Іизіісе а V. М. I., еі дапз Іа дізсиззіоп Еііе епіепдгаіі ёпопсег дез оріпіопз
ди’ЕПе ігоиѵегаіі сопіогтез а Зез ѵиез. Маіз сез дізсиззіопз зе іегтіпепі
д’огдіпаіге раг ип ге^геі де се дие V. М. п’а раз ргойіё дез оссазіопз
ди’ЕПе а еиез роиг сгёег еі з’аііасЬег Іа Роіо^пе, еі раг Іе зоиЬаіі ди’ЕПе
пе Іаіззе раз ёсЬаррег сеііе тёте оссазіоп зі іатаіз еііе зе ргёзепіаіі де
поиѵеаи.
Ыоиз п’еп зоттез раз епсоге аи роіпі де роиѵоіг дёраззег сеііе Іітііе;
Іез дійісиііёз де Іоуаиіё, де гесоппаіззапсе, де сопйапсе, де сгаіпіе, еп ип
тоі іоиіез сеііез дие і’аі ёпитёгёез, опі епсоге ігор де роиѵоіг, рагсе ди’іі
п’у а дапз Іе раззё аисип ігаіі а Іеиг оррозег. Тоиі Іе топде езі д’ассогд
іапі ди’іі пе з’а^іі дие де гаізоппетепіз еі де ѵоеих а іогтег роиг Гаѵепіг;
таіз дёз ди’оп іоисЬе а Гасііоп, дёз ди’оп зиррозе ипе дёіегтіпаііоп а ргепдге
іттёдіаіетепі, Газсепдапі де ІЧароІёоп, ди’аисип ёѵёпетепі аггіѵё, аисип
ігаѵаіі зиіѵі п’а тіпё іизди’а ргёзепі, гергепд паіигеііетепі Іе деззиз.
Ье §егте дез оріпіопз еі дез зепіітепіз диі реиѵепі сопѵепіг аих ѵиез
де V. М. I. ехізіе допс еі ехізіега, саг оп зега іоиіоигз ісі роіопаіз еі раз
374
Библиотека "Руниверс1
ігап^аіз, таіз се ^егше ігор сопзіаттепі ёіоийё раг Іез ёѵёпетепіз раззёз,
роиг гергепдге ди геззогі еі ргодиіге дез ейеіз, аигаіі Ьезоіп ои д’ёіге гапітё
раг ип зузіёте де сопдиііе дійёгепі де сеіиі дие Іа Киззіе а зиіѵі іизди’а
ргёзепі, ои Ьіеп д’ёіге дёѵеіоррё іпзіапіапётепі раг ип поиѵеі азресі дез
сііозез дё]а ехізіапі.
II іаидгаіі допс дие Іе §оиѵегпетепі гиззе риіззе репдапі диеідие іетрз
сЬегсЬег Іез тоуепз де ргоиѵег за Ьоппе ѵоіопіё поп зеиіетепі аих Роіопаіз
де за дотіпаііоп, таіз аиззі аи Висііё де Ѵагзоѵіе, зе топігег тоіпз оррозё
а Іа саизе де Іа Роіо^пе, ргоіііег дез оссазіопз диі реиѵепі з’ойгіг роиг іаіге
арегсеѵоіг де ріиз еп ріиз, еі раг дез ехетріез а сііег, дие Іез іпіепііопз
ѵёгііаЫез де Кароіёоп зопі Ьеаисоир тоіпз ^ёпёгеизез еі тоіпз Ьіепѵеіііапіез
дие сеііез де V. М. I.
Ои Ьіеп іі іаидгаіі дие де ргетіегз зиссёз тагдиапіз аіепі Ьгізё Іе ргізте
допі ІЧароІёоп а Газсіпё іоиз Іез уеих, еі дие Іа сопдиііе де ѵоз агтёез
Іогз де Іеиг епігёе дапз Іе рауз еі д’аиігез (аііз апаіо^иез аіепі доппё паіззапсе
а ипе ]'изіе сопйапсе дапз Іез тоуепз еі Іез іпіепііопз де Іа Киззіе: роиг
Іогз, запз доиіе, Іа ргосіатаііоп де V. М. I. зегаіі ге^ие аѵес ]'оіе еі епіЬои-
зіазте, еі ргодиігаіі іоиі Гейеі ди’ЕПе а дгоіі д’еп аііепдге. Сотте, дапз
Іез ^иеггез сопіге Ыароіёоп, Іез соттепсетепіз зопі роиг 1а ріирагі Ьгіііапіз,
таіз іе роіпі дійісііе езі де Іез зоиіепіг, іі зетЫе дие се зегаіі ип аѵапіа^е
ітрогіапі еі ип §гапд гёзиііаі дез ргетіёгез ѵісіоігез, зі еііез зегѵаіепі а
сопдиёгіг ГаііасЬетепі ипапіте д’ипе паііоп ^иеггіёге еі потЬгеизе диі, раг
зоп адЬёзіоп а Іа саизе соттипе, сопігіЬиегаіі Ьеаисоир а аззигег Іе зиссёз
ііпаі. Саг, дапз се саз, сеііе тёте агтёе диі аи]оигд’Ьиі Ьаіапсегаіі д’аЬап-
доппег Іез дгареаих де Ыароіёоп, геіизега роиг зйг де тагсЬег сопіге зез
ргоргез іоуегз, еі Нпіга раг зе гёипіг а зез ігёгез. Маіз іапі дие гіеп де рагеіі
п’аига ргёсёдё, Іе роиѵоіг тогаі де Іа Ргапсе, Газсепдапі дие дез зиссёз
сопзіапіз д’ипе рагі еі дез іаиіез асситиіёез де Гаиіге опі аззигё а ІЧароІёоп,
сопзегѵега ргоЬаЫетепі зоп іпПиепсе іоиі аиззі Ьіеп ісі ди’еп Ваѵіёге, дапз
Іе АѴйгіетЬег^ еі еп 8ахе.
Ьез сЬозез сЬап^егаіепі аиззі ди іоиі аи іоиі зі №ро1ёоп ѵепаіі а
тоигіг. Сотте Іе сЬагте ііепі а за регзоппе, іі сеззегаіі аѵес Іиі; аіогз оп
сопзідёгегаіі Іа розіііоп ди рауз аѵес саіте еі запз іііизіоп, еі Гоп зе рог-
іегаіі ди сбіё ой дез аѵапіа^ез ріиз зоіідез зегаіепі аззигёз.
Теіз зопі Іез гёзиііаіз де тез оЬзегѵаііопз зиг Іез Ііеих; ]'е те зиіз
іаіі ипе Іоі де ѵоиз Іез зоитеііге, 8іге, аѵес іоиіе Іа ѵёгасііё еі Іа йапсЬізе
роззіЫе. Еііез зе гёдиізепі а се диі зиіі: ди’іі а ехізіё ріизіеигз сігсопзіапсез
ой іі пе дёрепдаіі дие де Іа Еиззіе де геіеѵег Іа Роіо^пе еі де зе ГаііасЬег
а іатаіз, дие, сез оссазіопз ауапі ёсЬаррё запз дие V. М. аіі ри ои ѵоиіи
еп ргоіііег, Іа зііиаііоп асіиеііе дез сЬозез пе зе ргёіе раз а заіізіаіге іпзіап-
іапётепі а 8ез ѵиез, зигіоиі де Іа тапіёге допі Еііе Гехі&е дапз 8а дег-
піёге Іеііге, таіз дие Госсазіоп диі а раззё, диі п’ехізіе раз епсоге, реиі
аізётепі геѵепіг еі атепег Іез гёзиііаіз дёзігёз. Вапз Іез іетрз ой поиз ѵіѵопз,
Іез ёѵёпетепіз тагсЬепі зі ѵііе еі іопі ѵагіег зі рготріетепі Іез оріпіопз,
дие се сЬап^етепі реиі з’орёгег Ьеаисоир ріиз іоі дие поиз пе Гіта^іпопз.
375
Библиотека "Руниверс1
Аи гезіе, 8іге, дапз аисип саз ]’е п’аигаіз ёіё еп ёіаі де ѵоиз ргосигег
Іез зі^паіигез дие ѵоиз сгоуех іпдізрепзаЫез роиг ёіге сегіаіп де Іа соорё-
гаііоп ди ОисЬё. Еп ргепапі тёте Іез сЬозез аи тіеих, і’аигаіз ігоиѵе дез
дійісиііёз а оЫепіг Ьеаисоир де сез зі^паіигез, еі і’аигаіз сгаіпі еп Іез ехі-
§еапі де іаігс ёѵепіег іоиі Іе ріап. Маіз і’аигаіз сЬегсйё а ѵоиз ойгіг д’аиігез
зйгеіёз тоіпз зиіеііез а іпсопѵёпіепіз, еі і’озе діге дие Іа теіііеиге де іоиіез
ейі ёіё зі і’еиззе розіііѵетепі аззигё V. М. I. ди’ЕПе реиі сотріег зиг Іа
гёипіоп дез ЬаЬііапіз еі Іа соорёгаііоп де Гагтёе.
II пе т’аррагііепі раз де дёЬаііге Іа диезііоп з’іі сопѵіепі а V. М. де
ргепдге ои поп Іе сагасіёге д’а^геззеиг, де Ьаіег ои де геіагдег ипе гиріиге
аѵес Іа Ргапсе. Ме ігоиѵапі а ргёз де ігоіз сепіз Ііеиез, ауапі регди Іе ііі
дез аііаігез еі пе Іез ѵоуапі дие д’ипе зеиіе іасе, іе пе риіз аѵапсег ип аѵіз
а се зиіеі.
Еп Ьогпапі тез гаізоппетепіз а се диі а гаррогі а Іа Роіо^пе, зі
І’аѵаіз дез сопсіизіопз а іігег дез оЬзегѵаііопз дие іе ѵіепз де іоигпіг, еііез
сопзізіегаіепі дапз Іез роіпіз зиіѵапіз:
1° Оапз Іе саз дие V. М. I. іи^ега а ргороз де Іаіззег іііег Іе іетрз
запз гіеп епігергепдге д’ИозііІе, Еііе деѵгаіі ргоіііег де се іетрз роиг зе
теііге роиг аіпзі діге еп содиеііегіе поп зеиіетепі ѵіз-а-ѵіз дез Роіопаіз де
8а ргоѵіпсе, таіз рагіісиііёгетепі ѵіз-а-ѵіз ди ОисЬё. Ь’ассиеіі ТаѵогаЫе дие
V. М. а іаіі детіёгетепі а диеідиез-ипз дез ргетіегз сігсиіе дё}а, еі пе зега
раз регди; таіз с’езі зигіоиі се диі ге§агде Іе Ьіеп ^ёпёгаі дез ргоѵіпсез
еі Іеиг паііопаіііё зёрагёе диі (егаіі еііеі. В’ип аиіге сдіё, Іе гё^іетепі диі
ііхе еп Киззіе роиг зеиіез доиапез д’епігёе Ро1ап§еп еі Кадхіѵііохѵ езі сііё
сотте ргеиѵе д’ипе ргёдііесііоп тагдиёе роиг Іез рауз ргиззіепз еі аиігі-
сйіепз еі д’ипе ѵоіопіё дёсідёе де гиіпег Іе Висйё. Ёез ѵиез Ьіепіаізапіез де
V. М. зиг Іа Роіо^пе пе роиггаіепі-еііез деѵепіг таііёге а пё^осіаііоп, зегѵіг
а ассогдег Іез іпіёгёіз дез деих Етрігез, еі етрёсЬег ипе ^иегге зап^іапіе
еп Еигоре? Се зегаіі реиі-ёіге ипе тапіёге д’ёсіаігег ргёаІаЫетепі Горіпіоп
зиг Іез ѵёгііаЫез іпіепііопз дез деих Зоиѵегаіпз диі з’арргёіепі а гепігег
еп Іісе.
II те ѵіепі ипе ідёе а сеі ё^агд дие іе ѵаіз зоитеііге а V. М. I. еі
допі Еііе іега іеі иза§е дие ГепзетЫе де 8ез сотЬіпаізопз роіііідиез Ьиі
регтеііга. V. М., ауапі ипе іоіз газзетЫё 8ез іогсез де тапіёге а ёіге ё^аіе-
тепі ргёіе а Гойепзіѵе сотте а Іа дёіепзіѵе, таіз дёсідёе роиг Іе тотепі
а §агдег сеііе дегпіёге, роиггаіі іепіг а ІЧароІёоп се 1ап§а§е: дие Гассгоіззе-
тепі іпдиіёіапі де Іа риіззапсе ігап^аізе раг Гіпсогрогаііоп де Іа Ноііапде,
д’ипе §гапде рагііе де ГА11ета§пе еі раг Гёіёѵаііоп аи ігдпе де 8иёде д’ип
Ргіпсе ігап^аіз, еі Гаи§тепіаііоп зиссеззіѵе дез агтёез де ІЧароІёоп дапз
Іез поиѵеаих дёрагіетепіз аііетапдз ѵоиз аѵаіепі іогсё де ѵоіге сдіё а аи§-
теп|ег ѵоіге агтёе еі а гёипіг Іа ріиз §гапде рагііе зиг ѵоз ігопііёгез оссі-
депіаіез аііп д’ёіге ргёі а іоиі ёѵёпетепі; дие серепдапі іі ѵоиз ёіаіі ітроз-
зіЫе де (аіге дез ейогіз аиззі дізрепдіеих еі де іепіг Іопдіетрз зиг ріед
дез іогсез аиззі сопзідёгаЫез зі ѵоз ііпапсез гезіаіепі дапз Іеиг ёіаі асіиеі;
дие раг сопзёдиепі, зі Іа зйгеіё де ѵоіге Етріге ехі^еаіі дие ѵоиз ^агдаззіег
376
Библиотека "Руниверс1
сеііе аііііиде, ѵоиз зегіех еп тёте іетрз оЫі^ё сіе ѵоиз теііге а тёте де
Іа зоиіепіг, еі дие, бапз се саз, ѵоиз пе роиггіег іаіге аиігетепі дие сГоиѵгіг
іпсеззаттепі ѵоз рогіз аи соттегсе ап§1аіз еі де ѵоиз зёрагег ди Зузіёте
арреіё Сопііпепіаі, саг с’ёіаіі Іе зеиі тоуеп де зоиіепіг ип ёіаі тііііаіге
аиззі потЬгеих; ди’іі пе зе ргёзепіаіі ди’ипе тапіёге д’аггап^ег Іа сЬозе а
Іа заіізіасііоп дез рагііез, с’ёіаіі де гёіаЫіг Іа Роіо^пе дапз за ^гапдеиг
раззёе, а ІадиеІІе ѵоиз §агапііззіег зоіеппеііетепі ипе сопзіііиііоп, ип §ои-
ѵететепі еі ипе ехізіепсе зёрагёе зоиз Іа сопдіііоп дие Іа соигоппе де
Ро1о§пе зоіі гёипіе а сеііе де Ёиззіе; дие де сеііе тапіёге іоиіе гаізоп де
дёііапсе еі де Ьгоиіііегіе сеззегаіі епіге Іез деих Етрігез еі дие Іа Киззіе
асдиеггаіі ип зигсгоіі де іогсез арргосЬапі де сеіиі дие Іа Ргапсе ѵепаіі де
зе доппег, еі, ^а^папі ип де§гё де зёсигііё де ріиз, роиггаіі дапз се саз рег-
зёѵёгег епсоге дапз Іе зузіёте де Кароіёоп; дие се зегаіі д’аіііеигз сопіепіег
Іез ѵсеих д’ипе паііоп а ІадиеІІе ІЧароІёоп діі ргепдге іпіёгёі еі ехёсиіег се
дие Іиі-тёте ѵоиз аѵаіі дё]'а ргорозё а Тіізіі.
Зі Кароіёоп сопзепі, Іа розіііоп де Іа Еиззіе зе гепіогсе ди доиЫе.
Ауапі дапз Іа Ро1о§пе ип Ьоиіеѵагд аззигё, еііе пе зега ріиз оЫі§ёе, аи
§гапд дёігітепі де зез ііпапсез, де іепіг зиг ріед ипе таззе де ігоирез
аиззі ёпогте. Зі Ыароіёоп пе сопзепі раз, ѵоиз ёіез ІіЬге д’оиѵгіг ѵоз рогіз,
еі ѵоиз іепех еп таіп Іе тоуеп Іе ріиз зиг де дёѵоііег зез ѵёгііаЫез іпіеп-
ііопз геіаііѵетепі а Іа Роіо^пе еі де іаіге соппаііге сотЬіеп Іез ѵдігез еп
сотрагаізоп зопі ріиз зіпсёгез, ріиз за§ез, ріиз Ьіепѵеіііапіез.
2° Бапз Іе саз дие V. М. ]и§еаі а ргороз де готрге Іа ргетіёге, ои
ди’ЕПе ійі іогсёе а зе дёіепдге, еп іоиі ёіаі де сЬозез дёз дие Іа §иегге
соттепсега, іі рагаіігаіі сопѵепаЫе де ргосёдег а Гехёсиііоп ди ріап де
V. М. I., еі де ргосіатег Іа Ро1о§пе зоиз Іез сопдіііопз Іез ріиз аіігауапіез,
дапз Іе тотепі диі, ѵи Іез сігсопзіапсез д’аіогз, зега ]и§ё Іе ріиз ргорісе,
еі поттётепі аиззіібі дие Іа тагсЬе дез ігоирез гиззез ѵоиз аигаіі тіз еп
роззеззіоп ди ВисЬё еі де Іа ѵіііе де Ѵагзоѵіе.
Ьа реіпе еі Іез ге^геіз дие рёргоиѵе де се дие Іез ѵиез за§ез еі §ёпё-
геизез де V. М. I., диі зопі іаііез роиг деѵепіг ипе зоигсе де §1оіге роиг зоп
гё§пе еі де ЬопЬеиг роиг топ рауз, пе риіззепі ёіге гетрііез дёз а ргёзепі
де Іа тапіёге допі Еііе Іе дёзіге, сез ге§геіз, діз-іе, пе зопі дітіпиёз дие
раг Гезроіг дие V. М. пе зе Іаіззега раз дёсоига§ег раг ип ргетіег еззаі,
ди’ЕПе регзёѵёгега дапз Зез поЫез іпіепііопз, еі ди’ип аѵепіг реиі-ёіге рго-
сЬаіп іпдідиега Іе тотепі ой еііез роиггопі епсоге з’ейесіиег аѵес зиссёз.
Ьогздие, дапз та Іеііге ргёсёдепіе, рёіеѵаіз ип доиіе дие ІЧароІёоп пе
ійі раз іпіогтё ди сЬап^етепі диі з’орёгаіі дапз Іез ідёез ди СаЬіпеі де
РёіегзЬоиг§, топ зеиі Ьиі ёіаіі д’еп§а§ег V. М. а пе раз Ьазег Зез саісиіз
зиг ипе і§погапсе диі те рагаіззаіі ігёз ітргоЬаЫе. Ле зоир^оппе тёте дие
Ыароіёоп езі а Іа різіе дез ріапз де V. М. геіаііѵетепі а Іа Роіо^пе, а диоі
Іез дізсоигз ди риЬІіс де РёіегзЬоиг§ доіѵепі пёсеззаігетепі сопігіЬиег.
Аѵапі д’аѵоіг Іи Гаѵіз дие ѵоиз даі^пег, Зіге, те доппег зиг Іа роіісе
де Рагіз, раѵаіз зи ди’ип а§епі де М. де Заѵагу ёіаіі аггіѵё а Ѵагзоѵіе,
сЬаг§ё зрёсіаіетепі де зигѵеіііег з’іі пе зе іогтаіі раз ип рагіі гиззе дапз Іе
377
Библиотека "Руниверс1
ВисЬё, еі д’аѵоіг Гоеіі а сеі ё^агд зиг та Іатіііе, еі зиг тоі еп рагіісиііег.
V. М. іГа-1-Е11е раз іаіі диеідиез сопМепсез а М. сГО^іпзкі, саг іі ёіаіі іогі
зизресіё а Рагіз а саизе де дійёгепіез рЬгазез диі Іиі ёіаіепі ёсЬаррёез? Оп
заѵаіі аиззі дие Гех-тагёсЬаІ Коѵіпзкі, детеигапі а Вгезіаи, Ьотте ^ёпёга-
Іетепі тёзезіітё еі іагё дапз Горіпіоп риЫідие, диі езі ге^агдё сотте ипе
езрёсе д’а&епі іпіегтёдіаіге епіге Іа Киззіе еі Іа Ргиззе, аѵаіі іепи дез ргороз
зиг Іез рго]*еіз дие Іез АПіёз аѵаіепі еп (аѵеиг де Іа Роіо^пе. Тоиіез сез
поііопз т’опі сопѵаіпси дие Гоп ёіаіі аих а^иеіз еі дие ]*е роиѵаіз Гасііетепі
ёіге сотрготіз. С’езі се диі т’а іаіі гедоиЫег де ргёсаиііопз еі Ьаіег топ
дёрагі де Ѵагзоѵіе, д’аиіапі ди’аргёз у аѵоіг раззё ргёз д’ип тоіз, ип ріиз
1оп& зё]'оиг деѵепаіі роиг Іе тотепі іпиіііе, еі пе роиѵаіі т’арргепдге гіеп
аи деіа де се дие іе ѵіепз де зоитеііге а V. М. I.
Ле ]оіпз ісі ипе ігадисііоп де Іа Сопзіііиііоп ди 3 таі. Ьез аддіііопз
еі іез тодііісаііопз ди’іі іаидгаіі у іаіге зегаіепі ип ігаѵаіі диі ргепдгаіі ігор
де іетрз роиг Гепіатег дапз се тотепі еі геіагдег сеііе ехрёдіііоп.
II пе те гезіе ріиз дие д’ариіег диеідиез тоіз зиг тоі-тёте. Ѵоиз
аѵех даі^пё, 8іге, т’ассогдег ип зетезіге іпдёііпі еі Іа регтіззіоп д’аііег дапз
Гёігап^ег. Серепдапі сеііе регтіззіоп п’езі ёпопсёе дие дапз 1а Іеііге де
V. М.: пе іи^ега-і-ЕПе раз сопѵепаЫе де Іа сопіігтег раг Гоикаге изііё?
Мез рго]’еіз рагіісиііегз зопі іоиіоигз де рагііг роиг Гёігап§ег а Іа ЬеІІе
заізоп, д’аиіапі дие та зоеиг аіпёе ѵеиі іаіге Іе тёте ѵоуа^е а саизе де
за запіё еі ди’еііе дёзіге дие ]'е Гассотра^пе. Аргёз аѵоіг ёіё аих еаих,
поиз ѵоидгіопз ѵізііег Іа 8иіззе, рауз диі, епіге іоиз сеих диі зопі зоиз
ГіпЯиепсе Ггапдаізе, езі Іе зеиі дие Гоп риіззе геіагдег сотте іоиіоигз
пеиіге еі сеіиі ой Гоп реиі гезіег Іе ріиз ігапдиіііетепі. Серепдапі, ]'изди’а
Іа ЬеІІе заізоп ёіаЫіе, ]е ѵеих діге ]*издие ѵегз Іа Нп де Маі, і’аигаі іоиі Іе
іетрз д’аііепдге еі де гесеѵоіг Іез огдгез иііёгіеигз де V. М., зі Еііе ]и§е а
ргороз де т’еп доппег. Реиі-ёіге ди’аргёз аѵоіг Іаіззё раззег диеідиез зетаі-
пез, ]’е іегаі епсоге ипе соигзе а Ѵагзоѵіе, роигѵи дие і’еп ігоиѵе ип ргё-
іехіе рІаизіЫе. Ле те дёсідегаіз тёте ріиз іагд а пе раз т’ёіоі^пег де зез
епѵігопз зі і’іта^іпаіз роиѵоіг ёіге де диеідие иіііііё а Іа сЬозе соттипе. Маіз
аи саз дие Іа іоигпиге дез сігсопзіапсез те регзиаде ди сопігаіге, ]’е дёзі-
гегаіз пе раз гетеііге ип ѵоуа^е допі та запіё а Ьезоіп.
Регтеііег, 8іге, ди’а сеііе ріасе ]*е ѵоиз гёііёге та ргіёге роиг ип соп^ё
аЬзоІи. Ь’аѵепіг езі зі іпсегіаіп еі Іез ёѵёпетепіз опі ип соигз зі ргёсірііё
дие ]‘е пе заигаіз пе раз дёзігег та дётіззіоп. Сеііе іогтаіііё пе сЬап&ега
гіеп а тез гаррогіз еі а топ дёѵоиетепі роиг V. М. I., еі роигга ои те
заиѵег де сгиеіз етЬаггаз, ои те гепдге ріиз сараЫе д’ёіге иіііе а ѵоіге
саизе. Л’аі іоиіоигз агдеттепі дёзіге де гёипіг Іа ^Іоіге еі Іез іпіёгёіз де V. М.
й сеих де топ рауз: іе зегаі іоиіоигз ргёі а ігаѵаіііег аѵес іоиі Іе гёіе
роззіЫе а сез деих Ьиіз. Тоиіеіоіз, аисип де тез зепіітепіз п’ёіапі сасЬё
а V. М. дериіз диіпге апз, Еііе заіі дие топ ргетіег іпіёгёі, тез ргетіегз
ѵоеих доіѵепі ёіге роиг та раігіе.
Раг ипе Ьігаггегіе іоиі а іаіі зіп^иііёге, V. М. I. соппаіі а сеі ё^агд Іа
ригеіё де тез зепіітепіз Ьеаисоир тіеих дие діѵегз де тез сотраігіоіез
378
Библиотека "Руниверс1
диі зиррозепі дие Іез оріпіопз дие і’аі зоиѵепі ёпопсёез геіаііѵетепі аих
айаігез де Ро1о§пе зопі тоііѵёез раг дез ѵиез д’іпіёгёі регзоппеі еі д’ат-
Ьіііоп ди’ііз сгоіепі роиѵоіг ёіге ріиз іасііетепі сопіепіёез Іогздие поиз
аигопз ёіё гесІеѵаЫез а V. М. де Іа гепаіззапсе де поіге раігіе. Ѵоііа роигдиоі,
зі Іез сігсопзіапсез Іе регтеііепі, еі дие се зоіі раг Іа Киззіе дие Іа Роіо^пе
оЫіеппе зоп гёіаЫіззетепі, |е репзе дие, дапз се саз зигіоиі, іі зегаіі ігёз
а ргороз дие ]’е зоіз Ьогз ди зегѵісе, саг сеіа те доппегаіі Ьіеп ріиз де
тоуепз д’а^іг еі д’ёіге иіііе аи Ьиі соттип.
Ле пе гёрёіегаі ріиз та детапде, 8іге, таіз даі^пех ѵоиз гарреіег дие
]е пе сеззе де ѵоиз Гадгеззег, рагсе дие, тёте аЬзігасііоп іаііе де іоиіе
сопзідёгаііоп риЫідие, тез сігсопзіапсез рагіісиііёгез т’у оЫі§епі. Би гезіе,
Іе т’еп гетеіз а V. М. I.; Еііе п’а ди’а дёсідег де Іа тапіёге еі ди тотепі
ой Еііе ѵоидга те Гассогдег.
Ле зиіз аѵес Іе ріиз ргоіопд гезресі, 8іге, де Ѵоіге Ма]‘езіё Ітрёгіаіе
Іе іідёіе зиіеі, А. Схагіогузкі *).
Арозііііе. Оп т’аѵаіі рготіз роиг зиг Іа ігадисііоп де Іа Сопзіііиііоп
ди 3 таі. № Гауапі раз ге<;ие іизди’а ргёзепі, іе пе геіагдегаі раз даѵапіа§е
Гепѵоі де сеііе Іеііге, еі Іа ігадисііоп зиіѵга ріиз іагд.
2.
Риіачѵу, 28 /ёѵгіег/12 тага 1811.
С’езі роиг Іа ргетіёге іоіз де та ѵіе дие ]'е т’адгеззе а V. М. I. роиг
ипе аПаіге д’аг^епі, еі ]'е те Йаііе ди’ЕПе арргоиѵега Іез тоіііз диі т’у
дёсідепі. Моп рёге аѵаіі етргипіё роиг Ііиіі апз деих сепі сіпдиапіе тіііе гоиЫез
а Іа Вапдие. Аи іегте ди рауетепі, поиз ейтез Гезроіг д’оЬіепіг сеііе
тёте зотте роиг Ьиіі аиігез аппёез. Сеі езроіг тапдиа, а саизе дез тезигез
ргізез дапз іоиіез Іез Ьапдиез риЫідиез роиг аггёіег Іа Ьаіззе дез аззі^паііопз.
Л’ёіаіз дё]‘а рагіі де РёіегзЬоиг^. М. Наіі поиз гепдіі Іе зегѵісе ітрогіапі де
рауег поіге деііе а Іа Вапдие, запз диоі Іа іегге ЬуроіЬёдиёе, сотте д’иза^е,
ейі ёіё зёдиезігёе. Раг Гехігёте іпехасіііиде дез розіез еі реиі-ёіге раг Іа
пё^іідепсе де тез §епз д’айаігез еі сеііе де М. Каіі Іиі-тёте, се пе іиі дие
Іе 12 іапѵіег дие ]е ге<;из Іе ргетіег аѵіз, епсоге ігёз ітрагіаіі, де сеііе
ігапзасііоп. Ли§ех, 8іге, де се дие і’ёргоиѵаіз Іогзди’а топ геіоиг де Ѵагзоѵіе
]'е ігоиѵаіз ісі деих Іеіігез аггіѵёез соир зиг соир раг дез езіаіеііез, допі
]’е ргепдз Іа ІіЬегіё де іоіпдге ісі дез соріез **).
Бериіз се тотепі іе п’аі пі раіх пі героз, ]е те доппе іоиз Іез зоіпз
іта^іпаЫез роиг газзетЫег еі іаіге рагѵепіг Іа зотте де 40.000 дисаіз а
РёіегзЬоиг§ дапз Іе ріиз соигі дёіаі роззіЫе. Ьез аггап§етепіз дие і’аі ргіз
те доппепі Іа сегіііиде ди’еііе зега рауёе еп іоіаіііё ѵегз Іа ііп ди тоіз
®) Этой формулою и кончаются всѣ письма князя А. Чарторыжскаго къ Александру I.
**) См. ниже стр. 380 и 381.
379
Библиотека "Руниверс1
дё іиіп. Маіз ]’е ігепіЫе дие ]издие-1а М. Раіі, шаі^гё Іез епѵоіз дие ]е т’еііог-
сегаі де Іиі іаіге епіге іетрз, пе зе ігоиѵе дапз Іа пёсеззііё де зизрепдге
зез рауетепіз.
даі^пег, 8іге, з’іі езі роззіЫе, іаіге еп зогіе дие ]'е п’аіе раз а те
гергосЬег д’аѵоіг ёіё Іа саизе, диоіди’іпѵоіопіаіге, де Іа гиіпе де сеііе іатіііе,
еі дие Раіі пе зоіі раз регди роиг т’аѵоіг гепди зегѵісе. М. Раіі а іоиригз
дез сотріез а гё^іег аѵес Іа Соигоппе. Ые роиггаіі-оп раз Іе заиѵег еп
п’ехі^еапі раз ігор зёѵёгетепі дез рауетепіз ди’іі доіі іаіге, ои Ьіеп еп
Гаідапі де диеідие зотте дапз Іе тотепі сгііідие?
Роиг та рагі, іоиі се дие ]е зоііісііегаі, с’езі дие V. М. I. ѵеиіііе Гаідег
де диеідие тапіёге дие се зоіі, іизди’а Іа сопсиггепсе де 40.000 дисаіз зиг
Іездиеіз, поиз ѵепопз, топ рёге еі тоі, де Іиі доппег ипе оЫі§аііоп дапз
Іез іогтез гедиізез, рготеііапі де Іе рауег а Іа ііп де ]иіп сеііе аппёе, зоиз
ГЬуроіЬёдие де поз іеггез.
V. М. I., еп іепдапі ипе таіп зесоигаЫе а Каіі, заиѵегаіі ипе іатіііе
іпіёгеззапіе де за регіе, те заиѵегаіі тоі-тёте д’ипе сгиеііе зііиаііоп еі пе
гіздиегаіі гіеп роиг Зез аѵапсез, саг зі тёте іі ёіаіі роззіЫе ди’еііез пе
іиззепі раз гетЬоигзёез аи тоіз де ]иіп ргосЬаіп, поз іеггез зегаіепі ипе
зйгеіё ріиз дие зиііізапіе роиг сеііе зотте.
8і V. М. огдоппаіі де іаіге диеідие аѵапсе а М. Раіі еп іопдапі Іеиг
гепігёе зиг та деііе, ]'е зиррііегаіз дапз се саз де іаіге ргёзепіег а диі іі
аррагііепдгаіі поіге оЫі^аііоп огі§іпа1е, аііп ди’іі у зоіі іпзсгіі диеііе рагііе
де Іа зотте зега дие а Іа Соигоппе. Моиз гіздиегіопз аиігетепі де рауег
деих іоіз: іі зе роиггаіі д’аіііеигз дие д’аиігез еиззепі дё]’а аѵапсё дез іопдз
зиг сеііе тёте зйгеіё.
8і V. М. I. ѵеиі т’ассогдег Іа §гасе дие ]’е зоііісііе, еі ди’ЕПе зоіі діз-
розёе а аідег Раіі, даі^пех, 8іге, Іе іаіге сЬегсЬег еі Іиі рагіег а се зиіеі,
саг, сотте іі п’езі раз ргёѵепи де та Іеііге а V. М., ]’е доиіе ди’іі озе
з’адгеззег а Еііе дапз за дёігеззе.
Ѵеиіііех, 8іге, ехсизег топ ітрогіипііё. С’езі аѵес ипе сгаіпіе еі ипе
апхіёіё ехігёте дие і’аііепдгаі Іез ргетіёгез поиѵеііез де РёіегзЬоиг^. Ле пе
те зегаіз раз регтіз д’ітрогіипег V. М. з’іі пе з’а^іззаіі д’етрёсііег Іа гиіпе
де іоиіе ипе іатіііе.
Письмо банкира Раль къ князю Чарторыжскому.
Зі-РёіегзЬоиг^, се 7 /ёѵгіег 1811.
, Ьез таІЬеигз т’ассаЫепі, та гёриіаііоп езі сотрготізе, еі ]‘е рёгіз зі
ѵоиз пе ѵепег рготріетепі й топ зесоигз. Л’аі рауё ѵоіге деііе а Іа
Вапдие роиг ѵоиз заиѵег дез дёза^гётепіз, еі ]‘е те зиіз раг Іа аііігё дез
таІЬеигз запз ііп! Ле Гаѵаіз ргёѵи еі пёаптоіпз ]е те зиіз ехрозё зиг
Газзигапсе зоіеппеііе де М. де УѴііхкі дие ]'е зегаі гетЬоигзё запз іаиіе
380
Библиотека "Руниверс1
ѵегз Іе 20 іапѵіег. Л’аі Ьезоіп запз Іе тоіпдге геіагд сіе 40 тіііе дисаіз диі
пе іопі ди’ипе рагііе де ѵоіге деііе: іе зиіз засгйіё, еі раг ѵоиз, топ Ргіпсе,
зі ѵоиз дійёгег ип тотепі.
Письмо Г-жи Раль.
Се ІО /ёѵгіег.
Ѵоіге Ьопіё соппие, Іа поЫеззе де ѵоз зепіітепіз, еі Іе дёзезроіг дапз
Іедиеі Гёіаі де топ тагі те теі, зопі де зйгез ^агапііез дие ѵоиз рагдоп-
пегег Іа ІіЬегіё дие іе ргепдз де ѵоиз ёсгіге роиг ѵоиз зиррііег де ѵепіг а
поіге зесоигз.
Вериіз ріизіеигз зетаіпез, ]’е ѵоіз топ тагі дапз Іез ріиз ѵіѵез іпдиіё-
іидез, еі іе ѵіепз епйп д’арргепдге ди’іі ѵоиз а ехрёдіё ипе езіаіеііе роиг
ѵоиз детапдег 40 тіііе дисаіз ди’іі аііепдаіі дёр де ѵоиз, топ Ргіпсе, еп
Іапѵіег. 8а зііиаііоп пе реиі зе дёреіпдге, еііе деѵіепі ріиз сгиеііе де іоиг
еп іоиг, еі зі ѵоиз пе Іиі епѵоуех раз іпсеззаттепі Іез 40 тіііе дисаіз зиг
се дие ѵоиз Іиі деѵех, іі зега гёдиіі а зизрепдге зез рауетепіз.
Аи пот де Біеи, топ Ргіпсе, заиѵех-поиз де се таІЬеиг айгеих, диі
поп зеиіетепі епігаіпегаіі поіге гиіпе іоіаіе, таіз диі поиз іегаіі а тоі еі
а тез Ниіі епіапіз ёргоиѵег Іе таіііеиг ріиз дгапд епсоге де регдге топ раиѵге
тагі, диі, раг Іа ѵёЬётепсе де зоп дёзезроіг, п’у зигѵіѵгаіі сегіаіпетепі раз.
II ѵоиз зийіга запз доиіе, топ Ргіпсе, де репзег дие Іе зогі д’ипе
іатіііе епііёге дёрепд де ѵоиз, роиг ѵоиз апітег а етріоуег іоиз ѵоз ейогіз
роиг ёіоі^пег д’еііе Іе іеггіЫе таІЬеиг допі еііе езі тепасёе.
Л’аі епсоге ипе §гасе а ѵоиз детапдег, с’езі дие топ тагі пе зоіі
Іатаіз іпіогтё де Іа дётагсЬе дие і’аі іаііе аиргёз де ѵоиз.
С’езі аѵес Іез зепіітепіз де Іа ріиз Ьаиіе сопзідёгаііоп дие і’аі ГЬоп-
пеиг д’ёіге, еіс.
3.
Риіаѵиу, 21 тагз/2 аѵгіі 1811.
Л’аі ргіз Іа ІіЬегіё дапз ипе де тез ргёсёдепіез де сопйег а V. М. I.
Іез етЬаггаз допі Іе Ьапдиіег Каіі ёіаіі тепасё. Ь’епѵоі дие іе Іиі аі Гаіі дез іопдз
дие і’аі ёіё еп ёіаі де гатаззег ісі те доппе Госсазіоп де ѵоиз адгеззег,
8іге, Іа ргёзепіе. (^иоідие іе п’аіе гіеп де поиѵеаи а тапдег а V. М., іе п’аі
раз ѵоиіи тапдиег д’еп ргойіег.
V. М. I. зега ёіоппёе д’арргепдге дие, диоіди’оп рагіе сЬег поиз запз
сеззе де Іа Сопзіііиііоп ди 3 таі, еі ди’оп дёріоге за сЬиіе, іі зоіі серепдапі
ргездие ітроззіЫе д’еп ігоиѵег Іе іехіе, допі іадіз оп а (аіі ипе ёдіііоп еп
ріизіеигз Іап^иез еі диі таіпіепапі езі деѵепи ип оиѵга^е гаге. Ле п’аі ри
епсоге те Іе ргосигег. Л’у ігоиѵе зигіоиі де Іа дійісиііё а саизе дие дапз
381
Библиотека "Руниверс1
се тотепі іоиз Іез уеих зопі оиѵегіз, Іа тоіпдге сігсопзіапсе езі гетагдиёе,
еі ди’ипе гесЬегсЬе ігор іпзізіапіе де сеі оиѵга^е іегаіі паііге дез зоир^опз.
Маіз іе те гарреііе дие, дапз Іез Соп8іііиііоп8 сіе 8 ргіпсіраих Еіаіз (іе
І’Еигоре раг М. де Іа Сгоіх *), оп ігоиѵе сеііе ди 3 таі, іехіиеііетепі
ои раг ехігаіі, зі ]’е пе те іготре, дапз Іе 4е еі дегпіег ѵоіите. Л’еп§а§е допс
V. М. I. де зе (аіге аррогіег сеі оиѵга^е, дие іез ІіЬгаігез де 8і-РёіегзЬоиг§ пе
тапдиегопі раз д’аѵоіг.
Ье газзетЫетепі дез ігоирез гиззез зиг Іез ігопііёгез ди ВисЬё еі де
Іа Ргиззе теі еп тоиѵетепі іоиіез Іез іёіез. Вез пё^осіапіз де РёіегзЬоиг^
опі тапдё а Іеигз соггезропдапіз де Ѵагзоѵіе ди’іі ёіаіі диезііоп дие V. М.
ѵоиіаіі зе іаіге ргосіатег Коі де Роіо^пе. Вез Іеіігез ди согдоп гиззе іопі
тепііоп ди тёте Ыиіі: іі соттепсе допс а зе гёрапдге. Реиі-ёіге дие Іез
сопѵегзаііопз дие і’аі еп§адёез зиг се зи|еі у аигопі сопігіЬиё; серепдапі
Іе пе Іе сгоіз раз, рагее ди’іі пе т’езі раз епсоге геѵепи ди’оп т’аіі іатаіз
поттё сотте ёіапі роиг диеідие сЬозе дапз сез Ьгиііз. Ь’ідёе де Іа гёипіоп
дез соигоппез де Низзіе еі де Роіо^пе зиг ѵоіге іёіе а ёіё іапі де іоіз
гергодиііе еі зі ^ёпёгаіетепі соппие, ди’іі п’езі раз ёіоппапі дие Іа тоіпдге
аррагепсе Іа гёѵеіііе еі Іа ргора§е.
Сесі а Гаѵапіа§е роиг Іе тотепі дие Іез езргііз з’ассоиіитепі де
поиѵеаи а сопзідёгег се дёпоиетепі сотте роззіЫе еі & резег Іез аѵап-
іа§ез диі еп гёзиііегаіепі, запз дие V. М. риіззе аисипетепі ёіге сотрготізе
раг Іа ѵіз-а-ѵіз де Ыароіёоп: саг, риізди’іі пе Ьиі езі раз роззіЫе д’аггёіег
іез ргороз ѵа^иез диі сігсиіепі дапз Іе риЫіс де РёіегзЬоиг^, соттепі
роиггаіі-ЕПе етрёсЬег сеих допі Іе риЫіс де Ѵагзоѵіе з’епігеііепі? Сереп-
дапі, ]’е Іе гёрёіе, роиг ди’іі з’еп зиіѵе ипе оріпіоп гёеііетепі іаѵогаЫе а Іа
Риззіе, зизсерііЫе де гёзиііаіз еНесіііз еі апаіо^иез аих дёзігз де V. М., іі
іаидгаіі ди іетрз, іі іаидгаіі ипе сопдиііе зоиіепие де 8а рагі еі дез зиссёз
диі ргоиѵепі дие Іез Егап^аіз реиѵепі аѵоіг Іе деззоиз.
Еп аііепдапі дие і’арргеппе, 8іге, ѵоз гёзоіиііопз иііёгіеигез, і’еззаіе,
раг Іе реи де тоуепз диі реиѵепі пе раз те сотрготеііге, д’іпііиепсег
Горіпіоп. II зегаіі пёсеззаіге де Іиі доппег Газзіеііе ди’еііе доіі аѵоіг, д’ёіеѵег
1’езргіі риЫіс а за Ьаиіеиг ѵёгііаЫе еі де іаіге зепііг ди’ипе паііоп, роиг
гепаііге, пе доіі раз ёіге Гіпзігитепі д’аиігиі, таіз доіі а§іг раг еііе-тёте
еі роиг еііе-тёте, доіі ёіге сараЫе де сЬегсЬег запз ргёѵепііоп зез ргоргез
аѵапіа^ез рагіоиі ой іі Іиі зегопі ойегіз. Сеііе ітриізіоп сопіогте аи Ьіеп
де се рауз-сі, зі оп рагѵепаіі а Іа доппег, роиггаіі зеиіе іаѵогізег Іез
рго|еіз де V. М.
Ауапі арргіз дие М. д’О^іпзкі з’езі гепди а РёіегзЬоиг^, )е сгоіз де
топ деѵоіг д’аѵегііг V. М. I. ди’іі пе іоиіі раз д’ип ^гапд сгёдіі еі д’ипе
езііте ^ёпёгаіе сЬег поиз. Оп Іе сгоіі Іё^ег еі іпсопзёдиепі: Іа іоитиге де
зоп, езргіі еі ріизіеигз ігаііз де за ѵіе Іиі опі доппё сеііе гёриіаііоп. Аи
*) йе Іа Сгоіх, СопзШиііопг Лез ргіпсіраих Еіаіз Ле ГЕигоре еі Леа Еіаіз-Ііпіз
(ГАтёгідие, Т. І-Ѵ 1793, Т. VI 1801. См. Т. III, стр. 279—336, ХХХѴІГ ді8соиг8, СопзШиііоп
де Роіо^пе.
382
Библиотека "Руниверс1
гезіе, зі іатаіз V. М. ргосёде а Гехёсиііоп де зоп ргоіеі, за гёиззііе дёрепдга
еп ^гапде рагііе ди сЬоіх ди’ЕПе іега дез &епз ди’ЕПе етріоіега: ]е сгоіз
допс д’оЫі^аііоп аЬзоІие де Ьиі рагіег іоиіоигз а се зи]еі аѵес Іа ріиз
дгапде ігапсЬізе. де зиррііе зигіоиі V. М. де пе іаіге аисипе тепііоп аи
сотіе Одіпзкі де ѵоіге соггезропдапсе аѵес тоі, саг іе сгаіпдгаіз, запз
таиѵаізе іпіепііоп де за рагі, дие де сопіідепсе еп сопіідепсе іе пе ііпіззе
раг Ьеаисоир гіздиег ісі.
Ле зиіз соираЫе де п’аѵоіг раз іизди’а ргёзепі рагіё а V. М. I. де Іа
гесоппаіззапсе допі тез рагепіз еі Іе гезіе де та іатіііе зопі рёпёігёз роиг
Іе зоиѵепіг допі ѵоиз Іез Ьопогех, Зіге, еі де пе т’ёіге раз асдиіііё де Іа
соттіззіоп ди’ііз пе сеззепі де те доппег де Іез теііге а ѵоз ріедз.
Ваі^пех, 8іге, аѵапі ди’іі ріаізе а V. М. де дёсідег ріиз дёііпіііѵетепі
зиг тез детапдез, пе раз оиЬІіег Гоикахе пёсеззаіге роиг 1а сопііпиаііоп
іпдёііпіе де топ зетезіге.
4.
Риіагѵу, 12/24 /иіііеі 1811.
Зіге, п’ауапі ге?и дериіз Іоп^іетрз аисип огдге де Іа рагі де V. М. I.,
еі пе ѵоуапі раз геѵепіг Іа регзоппе дие і’аі епѵоуёе а РёіегзЬоиг^, іе те
зиіз дёсідё а рагііг іпсеззаттепі роиг Іез еаих де Зііёзіе. Ьа Ьеііе заізоп
езі дё]а зі аѵапсёе ди’еп геіагдапі ріиз іоп^іетрз топ дёрагі, ]'е регдгаіз
сеііе аппёе іоиіе роззіЬіІііё д’у аііег аѵес та зсеиг, диі еп а ріиз Ьезоіп
дие тоі еі диі діііісііетепі зе гёзоидгаіі а епігергепдге се ѵоуа&е зі іе пе
Гу ассотра^паіз. Ргіѵё де іоиі аѵіз де Іа рагі де V. М., іе сгоіз пе гіеп
отеііге раг сеііе соигзе еі пе роіпі тапдиег а се дие Зез іпіепііопз роиг-
гаіепі ехі^ег. Ле п’аі раз Ьеаисоир а а]’оиіег а тез Іеіігез ргёсёдепіез. Ё’орі-
піоп дие Іа Ро1о§пе п’а гіеп а аііепдге дез рготеззез де Ыароіёоп, еі ди’іі
пе репзе раз зіпсёгетепі а Іа гёіаЫіг зоиз ипе іогте диі риіззе сопѵепіг
аих Роіопаіз, соттепсе а сігсиіег еі а рёпёігег тёте дапз Гагтёе. Ьез
рго^гёз де сеііе оріпіоп зопі дёіа ѵізіЫез, таіз за тагсЬе езі Іепіе еі
сгаіпііѵе; саг, Іез Ьгиііз диі ѵепаіепі де ЬііЬиапіе еі диі аппоп^аіепі ѵоз
ѵиез Ыепѵеіііапіез ауапі аиззі сеззё, Гоп а реіпе а аззеоіг зез ідёез д’ипе
тапіёге диеісопдие еі Гоп пе заіі раз ой гаііасЬег зез езрёгапсез. Ь’оп езі
аЬаііи, оЬёгё д’ітрбіз еі запз тоуепз де Іез рауег. Ь’ЬаЫіиде ди ігаіп
адоріё, Іа іеггеиг д’ип сЬап^етепі еп ріге, ріиібі ди’ипе ѵёгііаЫе сопѵісііоп,
геііеппепі епсоге Іез Роіопаіз ди ВисЬё дапз Іа ѵоіе ой іапі де сігсопзіапсез
Іез опі іогсёз а епігег. Маіз сеі ёіаі де сЬозез пе реиі §иёге дигег; іі езі
тогаіетепі еі рЬузідиетепі ітроззіЫе де Іе зиррогіег репдапі 1оп§іетрз.
Ье скап^етепі д’оріпіоп диі з’орёге дапз Гагтёе, еі диі езі дёіа зепзіЫе,
реиі деѵепіг ігёз тагдиапі, зі ГассаЫапіе зііиаііоп ди тотепі сопііпие еі
зі V. М. &агде іоиіоигз Зез іпіепііопз ргёсёдепіез.
II рагаіі дие Іа Ргапсе, з’оЬзііпапі а Іа сопдиёіе де ГЕзра^пе, теі ип
§гапд ргіх а сопзегѵег Іа раіх аѵес Іа Киззіе. Ьез ргёрагаіііз §иеггіегз дапз
383
Библиотека "Руниверс1
Іе ОисЬё п’еп зопі раз тоіпз роиззёз аѵес асііѵііё. Ле заіз сіе ігёз Ьоппе
рагі дие Кароіёоп а іепи дегпіёгетепі Іе ргороз зиіѵапі: „Ри’ип зеиі Кохак
„рёпёіге дапз Іа (гопііёге ди ВисЬё де Ѵагзоѵіе, еі іе ргосіате Іа Роіо^пе.
„Оп діі дие ГЕтрегеиг Аіехапдге а Іе тёте рго]еі, еі ди’іі дёзіге деѵепіг
„Коі де Роіо^пе. 8і с’езі де §гё а §гё, іе пе т’у оррозе раз: аи сопігаіге,
„І’у ассёдегаі ѵоіопііегз. Моі-тёте іе Іиі еп аѵаіз дёр іаіі ГоЙге, таіз аіогз
„іі п’а раз ѵоиіи Гассеріег. Ле сопзепіігаіз тёте дие зоп ігёге деѵіеппе
„Роі де Ро1о§пе“. Ѵоііа зез ргоргез рагоіез! V. М. I. еп Тега зоп ргоііі,
таіз запз сііег Іе ргороз, саг сеіа роиггаіі сотрготеііге Іа зоигсе д’ой
]'е Іе ііепз.
Ь’ідёе дие і’аі зоитізе а V. М. дапз ипе де тез Іеіігез д’епігег еп
пёдосіаііоп дігесіетепі аѵес ІЧароІёоп зиг Іе Коуаите де Роіо^пе еп ргё-
зепіапі за іогтаііоп сотте тоуеп де гё§1ег Іез діНёгепдз, д’етрёсііег Іа
§иегге еі де сопзоіідег Іа Ьоппе Ьагтопіе епіге Іез деих Етрігез, сеііе ідёе,
діз-іе, те рагаіі іоиіоигз ипе дез ріиз ассеріаЫез. ѣа зііиаііоп ргёзепіе дез
айаігез де ГЕигоре зетЫе з’у ргёіег еі Іиі ёіге ігёз ргорісе, еі іе п’арег^оіз
раз Іез іпсопѵёпіепіз диі роиггаіепі еп гёзиііег роиг V. М. I.
Б) Письмо Александра 1 къ князю Чарторыжскому *).
1ег аѵгіі 1812.
Ле пе заіз, топ сііег аті, зі ѵоиз аѵех рёпёігё Іа саизе де топ зііепсе?
Ѵоз ргёсёдепіез Іеіігез т’опі Іаіззё ігор реи д’езроіг де гёиззііе роиг т’аи-
іогізег а а§іг, а диоі іе п’аигаіз ри те гёзоидге гаізоппаЫетепі ди’ауапі
диеідие ргоЬаЫІііё де зиссёз. Л’аі допс дй те гёзі&пег а ѵоіг ѵепіг Іез ёѵё-
петепіз еі а пе раз ргоѵодиег ипе Іиііе допі і’арргёсіе іоиіе Гітрогіапсе
еі Іе дап§ег, запз сгоіге серепдапі роиг сеіа у ёсііаррег.
ІЛпе зесопде саизе аиззі а тіз оЬзіасІе а поіге соггезропдапсе. Л’аі
зи де зоигсе сегіаіпе дие іоиз ѵоз раз ёіаіепі ёріёз еі дие Гезріоппа^е Іе
ріиз адгоіі зе ігоиѵаіі ог&апізё аиіоиг де ѵоиз. Ле пе ѵоиіаіз допс раз ѵоиз
ехрозег аи тоіпдге дап^ег, еі і’аі сги дие, раг ипе іпіеггирііоп де сотти-
пісаііоп іоіаіе репдапі ип іетрз аззег сопзідёгаЫе, Іез зоир^опз ди’оп аѵаіі
зиг ѵоиз зе саітегаіепі еі ди’аіогз, еп у теііапі епсоге ріиз де ргидепсе
еі де сігсопзресііоп дие раг Іе раззё, поиз роиггіопз Іа гергепдге запз гіздие
роиг ѵоиз.
Ріпаіетепі Іез ргоіеіз диі поиз опі оссирёз, зоіі раг Іеиг ргоЬаЫІііё,
диі пе роиѵаіі ёсЬаррег а іоиз Іез ёігез репзапіз, зоіі раг Гіпдізсгёііоп де
диеідиез-ипз де ѵоз сотраігіоіез, диі, дапз де Ьоппез іпіепііопз, опі гёрапди
-) Изъ Собственной Его Императорскаго Величества библіотеки, Рукописный отдѣлъ,
№ 831, шк. II, п. 3, к. 23. Съ черновика, написаннаго карандашомъ рукой Императора
Александра I.
384
Библиотека "Руниверс1
Князь П. Л1. Волконскій
Графъ Н. А. Толстой
А. Д. Соломка
Баронетъ Я. В. Вилліе
Библиотека "Руниверс"
ітргидеттепі Іеигз ргоргез ісіёее, сез ргоіеіз, діз-іе, опі ргіз ипе риЫісііё
диі пе роиѵаіі дие Іеиг ёіге ігёз дёзаѵапіа^еизе, сіе тапіёге ди’оп еп а
рагіё тёте а Вгезде еі а Рагіз.
Тоиіез сез сопзідёгаііопз т’опі Гаіі ^агдег се 1°п6 зііепсе, таіз пі
Гіпіёгёі дие т’опі іпзрігё Іез ідёез диі поиз опі оссирёз, пі Іа гёзоіиііоп де
Іез теііге еп оеиѵге диап(і Іез сігсопзіапсез з’у ргёіегопі, пе т’опі аЬап-
доппё ип іпзіапі. Ьез раріегз сі-іоіпіз реиѵепі ѵоиз еп сопѵаіпсге тіеих
дие іоиі се дие іе роиггаіз ѵоиз еп діге.
Ьа гиріиге аѵес Іа Ргапсе езі іпёѵііаЫе, а се ди’іі рагаіі. Ье Ьиі де
ІЧароІёоп езі д’апёапііг, ои д’аЬаіззег ди тоіпз, Іа дегпіёге риіззапсе диі
гезіе зиг ріед еп Еигоре, еі, роиг у рагѵепіг, іі теі еп аѵапі дез ргёіеп1
ііопз іпадтіззіЫез еі іпсотраііЫез аѵес ГЬоппеиг де Іа Киззіе. 1° II ѵеиі
дие іоиі соттегсе аѵес Іез пеиігез зоіі іпіегготри: с’езі поиз ргіѵег ди
зеиі епсоге диі поиз гезіе. 2° Еп тёте іетрз іі ехі^е дие, ргіѵёз де іоиі
тоуеп д’ехрогіег поз ргоргез ргодисііопз, поиз пе теіііопз аисипе епігаѵе
а Гітрогіаііоп дез ргодиііз де Іихе ігап^аіз, дие поиз аѵопз ргоЬіЬёз п’ёіапі
ріиз аззех гісЬез роиг Іез рауег.
Сотте іатаіз іе пе риіз сопзепііг а дез ргорозіііопз рагеіііез, іі езі
ргоЬаЫе дие Іа §иегге доіі з’еп зиіѵге, таі^гё іоиі се дие Іа Еиззіе а іаіі
роиг Гёѵііег. Еііе ѵа іаіге соиіег дез Яоіз де зап&, еі сеііе раиѵге Ьитапііё
ѵа ёіге епсоге засгіііёе а ГатЬіііоп іпзаііаЫе д’ип Ьотте сгёё, й се ди’іі
те зетЫе, роиг зоп таІЬеиг.
Ѵоиз ёіез ігор ёсіаігё роиг пе раз ѵоіг сотЬіеп де за рагі Іез ідёез
ІіЬёгаІез епѵегз ѵоіге раігіе у зопі ёігап^ёгез. Ыароіёоп а еи і се зи|еі дез
сопѵегзаііопз ігёз сопіідепііеііез аѵес Іез епѵоуёз д’АиігісЬе еі де Ргиззе, еі
Іе іоп дапз Іедиеі іі з’у езі ехріідиё реіпі ігёз Ьіеп еі зоп сагасіёге еі Іе
реи д’айесііоп ди’іі рогіе епѵегз ѵоз сотраігіоіез, ди’іі пе ге^агде дие сотте
дез іпзігитепіз де за Ьаіпе епѵегз Іа Киззіе.
Сеііе §иегге, дие іе пе риіз ріиз ёѵііег, те дё§а^е де іоиз Іез тёпа-
^етепіз дие і’аі еи а ^агдег епѵегз Іа Ргапсе, еі те Іаіззе Іа ІіЬегіё де
ігаѵаіііег а тез ідёез Іаѵогііез зиг Іа гё^ёпёгаііоп де ѵоіге раігіе. II пе з’а§іі
допс дие де дёіегтіпег Іа тагсЬе Іа ріиз аѵапіа^еизе а зиіѵге роиг аззигег
Іе зиссёз де поз ріапз, еі, роиг дие ѵоиз зоуег тіеих а тёте д’аззеоіг ѵоіге
Іи&етепі, іе сгоіз иіііе де ѵоиз доппег диеідиез іпдісаііопз зиг Іез орёгаііопз
тііііаігез. (Эиоіди’іі п’езі раз ітроззіЫе дие поиз риіззіопз поиз рогіег
аѵес поз іогсез іизди’а Іа Ѵізіиіе, тёте Іа раззег, еі раг Іа аѵоіг Іе тоуеп
д’епігег а Ѵагзоѵіе, іі езі ріиз ргидепі серепдапі де пе раз Ьазег поз саісиіз
зиг дез сЬапсез аиззі аѵапіа^еизез: де Іа паіі Іа пёсеззііё д’аггап^ег поз
дётагсЬез де тапіёге а пе раз сотріег зиг Іез геззоигсез еі ГеЙеі дие Іа
роззеззіоп де Ѵагзоѵіе роиггаіі поиз ргосигег. С’езі дапз поз ргоѵіпсез ди’іі
Гаидга допс сгёег Іе сепіге д’асііоп.
II еп гёзиііе ріизіеигз диезііопз ігёз ітрогіапіез а гёзоидге. Риеі езі
Іе тотепі Іе ріиз ргорге роиг ргопопсег Іа гё^ёпёгаііоп де Іа Роіо^пе?
Езі-се а Гіпзіапі тёте де Іа гиріиге? Езі-се аргёз дие Іез орёгаііопз тііі-
іаігез поиз аигопі ргосигё диеідиез аѵапіа§ез таіеигз? 8і Іе зесопд рагіі
25	385
Библиотека "Руниверс'
езі ргёіёгё, зега-і-іі иіііе аи зиссёз де поз ріапз д’ог^апізег ип Огапд-БисЬё
де ЁііЬиапіе сотте тезиге ргёаІаЫе еі де Іиі доппег ипе дез деих сопзіі-
іиііопз ргёрагёез? Ои іаиі-іі а]оигпег сеііе тезиге роиг Іа сопіопдге дапз
сеііе де Іа гё^ёпёгаііоп де Іа Роіо^пе епііёге?
С’езі зиг сез диезііопз еззепііеііез дие іе ѵоиз іпѵііе а т’ёпопсег ѵоіге
оріпіоп ігапсЬетепі. Ле дёзіге де тёте дие ѵоиз т’еп доппіег ипе зиг дез
раріегз сі-]оіпіз еі Іедиеі дез деих ѵоиз рагаіі ргёіёгаЫе. Реиі-ёіге ігоиѵегег-
ѵоиз ріиз иіііе д’атаі^атег ип ігоізіёте рго]‘еі дез деих дие і’епѵбіе, еі іе
ѵоиз еп^а^е де ѵоиз ^иідег раг ѵоіге ргорге сопѵісііоп.
Ле п’епігегаі ріиз ісі еп дізсиззіоп зиг Іез деих сЬапсез диі зе ргёзеп-
іепі роиг Іа Киззіе дапз сеііе Іиііе: іі те зетЫе аѵоіг ёриізё се сЬарііге
дапз тез ргёсёдепіез. Ле те сопіепіегаі де гарреіег зеиіетепі Гёіепдие
іттепзе де іеггаіп дие Іез агтёез гиззез опі деггіёге еііез роиг зе геіігег еі
пе раз зе Іаіззег епіоигег, еі Іез дійісиііёз диі а тезиге аи^тепіегопі роиг
№ро1ёоп еп Гёіоі^папі зі іогі де іоиіез зез геззоигсез. 8і Іа §иегге соттепсе,
оп езі гёзоіи ісі а пе ріиз розег Іез агтез. Ьез геззоигсез тііііаігез ди’оп
а газзетЫёез зопі ігёз §гапдез, еі Гезргіі риЫіс езі ехсеііепі, еп діііёгапі
еззепііеііетепі де сеіиі дие ѵоиз аѵех ѵи Іез деих ргетіёгез іоіз. II п’у а
ріиз де сеііе іасіапсе диі іаізаіі тёргізег зоп еппеті: оп арргёсіе аи
сопігаіге іоиіе за Гогсе, оп сгоіі дие дез геѵегз зопі ігёз роззіЫез, таіз
оп езі дёсідё таі^гё сеіа а зоиіепіг Гкоппеиг де ГЕтріге а іоиіе оиігапсе.
С^иеі ейеі Іа ]’опсііоп дез Роіопаіз пе іегаіі-еііе раз дапз сез сігсопз-
іапсез! С’езі іттепзе, еі сеііе таззе д’аііетапдз тепёз раг іогсе зиіѵгаіі
ігёз сегіаіпетепі Іеиг ехетріе. № зегаіі-іі допс раз роззіЫе де ргодиіге се
^гапд гёзиііаі? Ьа 8иёде а сопсіи ипе аіііапсе ойепзіѵе еі дёіепзіѵе аѵес поиз.
Ье Ргіпсе Коуаі Ьгйіе ди дёзіг де деѵепіг Гапіа^опізіе де Ыароіёоп сопіге Іедиеі
іі а ипе апсіеппе іпітіііё регзоппеііе, еі, аііапі зиг іез ігасез де Сизіаѵе-
АдоІрЬе, іі пе дёзіге дие д’ёіге иіііе а ипе саизе диі езі сеііе де ГЕигоре
орргітёе. Ѵоиз диі аѵех ёіё зі хёіё де іоиі іетрз роиг сеііе тёте саизе, ѵоиз
зепіігег, ]е п’еп доиіе раз, іоиз Іез аѵапіа§ез іттепзез диі гёзиііегопі зі
еііе ігіотрйе, еі, сотте роіопаіз, ѵоиз пе роиѵег раз ѵоиз аѵеи^іег зиг
іоиз іез таійеигз аихдиеіз ѵоіге раігіе з’ехрозе зі, зиіѵапі іез ёіепдагдз Ігап-
?аіз, еііе доппаіі а Іа Низзіе ип дгоіі де зе ѵеп§ег д’еііе роиг іоиі Іе таі
ди’еііе Іиі аига іаіі.
Ле дёзіге дие ѵоиз те доппіег ипе Іізіе д’іпдіѵідиз зиг Іездиеіз поиз
роиггіопз сотріег роиг Гехёсиііоп де поз ріапз. II зегаіі Ыеп аѵапіа^еих зі
дапз Іе потЫе іі у еп аѵаіі дез тііііаігез де Гагтёе ди ОисЬё.
Ме сопіогтапі а ѵоз сопзеііз, і’аі тіз іизди’ісі ипе ^гапде тодёгаііоп
епѵегз сеих де ѵоз сотраігіоіез дапз поз ргоѵіпсез диі зопі поіёз роиг ёіге
ігёз таі іпіепііоппёз роиг Іа Киззіе, езрёгапі дие сеііе тодёгаііоп зегаіі
арргёсіёе: серепдапі еііе а ргодиіі ріиібі Гідёе дие с’езі ипе зогіе де сгаіпіе
диі оЫі^е а діззітиіег епѵегз еих. Ьа §иегге ипе іоіз соттепсёе, іі зегаіі
ігёз иг&епі де дёіегтіпег Іа Іі^пе де сопдиііе ди’оп зиіѵга епѵегз еих; Іа
зёсигііё §ёпёга1е еп дёрепд, еі іе дёзіге Ьеаисоир дие ѵоиз те доппіег 1а-
деззиз ѵоз ідёез.
386
Библиотека "Руниверс1
С’езі а Ѵііпа, топ сЬег аті, дие іе ѵоиз ргіе д’адгеззег ѵоіге гёропзе.
Л’ёсгігаі іоиіоигз раг М. Ьапзкоу, §оиѵегпеиг де Огодпо.
Ле т’арег^оіз дие ]е пе ѵоиз аі раз гёропди аи Розі-зсгіріит де
ѵоіге детіёге Іеііге ди 25 іапѵіег. Ь’ідёе д’атепег де §гё №ро!ёоп а гё§ё-
пёгег Іа Роіо^пе еп Іа теііапі зоиз Іа дотіпаііоп д’ип Коі Етрегеиг
де Киззіе езі сЬітёгідие: іатаіз іі пе сопзепііга а ип гёзиііаі аиззі аѵапіа-
&еих а Іа Киззіе, еі зигіоиі дапз ип тотепі ой іі п’езі оссирё дие де ріапз
дезігисіеигз сопіге еііе. II п’епѵіза^ега іатаіз сотте ипе сотріаізапсе де Іа
рагі де Іа Киззіе ГітроззіЬіІііё ой еііе а ёіё де ГетрёсЬег д’епѵаЬіг Іа Ргиззе,
ітроззіЬіІііё диі езі гёзиііёе д’ип тапдие д’ёпег^іе іоіаі де Іа рагі ди Коі
де Ргиззе, диі а ѵоиіи ѵоіг дапз Вегііп еі зоп Раіаіз за МопагсЬіе.
Адіеи, топ сЬег аті. Ьа Ргоѵідепсе зеиіе соппаіі Гіззие диі езі гёзегѵёе
а іоиз Іез §гапдз ёѵёпетепіз диі зе ргёрагепі. II т’аигаіі ёіё Ьіеп доих де
ѵоиз геѵоіг, пе ійі-се дие роиг реи де іетрз, дапз сез тотепіз зі іпіёгез-
запіз, рагіапі дапз ігоіз іоигз роиг Ѵііпа, таіз іе п’озе ѵоиз Іе ргорозег,
зепіапі рагіаііетепі іоиі Іе дап^ег ди’іі у аигаіі роиг ѵоиз дапз сеііе соигзе.
№ ргепех роиг §иіде дапз іоиі сеіа дие ѵоіге ргидепсе, еі сгоуех-
тоі де соеиг еі д’йте іоиі а ѵоиз роиг Іа ѵіе. Міііе гезресіз де та рагі й
іоиіе ѵоіге іатіііе, а ІадиеІІе іе рогіе ипе зіпсёге айесііоп.
Л’аі ёіё етргеззё де гетрііг ѵоз дёзігз епѵегз М. де Каіі, еі іі у а
діх а опхе тоіз дие ]е іиі аі аѵапсё ипе зотте де 800.000 гоиЫез еі Іиі
іасііііапі епсоге д’аиігез гетЬоигзетепіз ди’іі аѵаіі а іаіге й Іа Соигоппе.
В) Письма князя Чарторыжскаго къ Александру I.
5.
Зіпіаъѵа, се 23 таі/4 ]иіп 1812.
Зіге, Се п’езі ди’Ьіег дие КІисгеѵѵзкі езі аггіѵё ісі еі дие іе зиіз еп
роззеззіоп де Іа Іеііге де V. М. I. ди 1ег аѵгіі еі дез раріегз ѵоіитіпеих
диі у зопі аппехёз. Ье рогіеиг з’езі Ьеигеизетепі іігё* дез діѵегзез дійісиііёз
ди’іі а гепсопігёез, таіз іі п’а ри аггіѵег ріиз ібі. Ле зиіз Ьіеп аи ге^геі
ди геіагд іогсё дие за соигзе а ёргоиѵёе, сгаі^папі дие V. М. п’аіі аііепди
іоиі се іетрз аѵес іпдиіёіиде еі дёріаізіг ипе гёропзе де та рагі. ЬІпе оссазіоп
ипідие зе ргёзепіе роиг ѵоиз Іа іаіге рагѵепіг, Зіге: с’езі Іе разза^е де
М. де ЫоѵоззіИгоЙ, допі і’айепдз Гаѵіз а іоиіе Ьеиге, еі дие іе сотріе
аііег ѵоіг а диеідиез розіез д’ісі, айп д’ёѵііег, з’іі езі роззіЫе, Гезсіапдге
дие поіге епігеѵие роиггаіі саизег. Ьез дійісиііёз де соттипісаііопз аѵес
Іа Риззіе аи^тепіепі іоигпеііетепі; іі деѵіепі тёте дап^егеих де Іез зиг-
топіег, еі і’еп аі ёіё рагіісиііёгетепі аѵегіі: Гагіісіе де Іа Іеііге де V. М.,
раг Іедиеі Еііе ѵеиі Ьіеп т’іпіогтег де Гезріоппа§е диі т’епіоиге, т’оЫі§е
де гедоиЫег де ргидепсе а Гаѵепіг. ЫоѵоззіІігоЙ раззега аиіоигд’Ьиі ои детаіп:
іі пе те гезіе дие диеідиез Ьеигез роиг газзетЫег тез ідёез еі Іез ехргітег
387
Библиотека "Руниверс1
а Іа Ьаіе. П іапі те ргеззег еі іоисЬег зеиіетепі Іез роіпіз ргіпсіраих де Іа
Іеііге де V. М., запз т’ёіепдге зиг Іез оЬ|еіз допі еііе ігаііе аѵес іоиі Іе дёіаіі
ди’ііз ехі^егаіепі.
(^иапд оп езі Ьогз ди сепіге дез айаігез, ёігап^ег а Іеиг епзетЫе,
диапд с’езі де зі Іоіп ди’оп зе рагіе еі ди’епіге Іа диезііоп еі Іа гёропзе
іі з’ёсоиіе дез зіх зетаіпез еі ріиз д’іпіегѵаііе, іапдіз дие сЬадие іоиг атёпе
де поиѵеаих іпсідепіз еі дез сЬап^етепіз сопііпиеіз а Іа зііиаііоп дез сЬозез,
іі езі Ьіеп дійісііе, 8іге, де Ьазагдег дез сопзеііз. Сеііе дійісийё аи^тепіе
Іогзди’іІ іаиі іез доппег дапз ип тотепі аиззі дёсізіі: ипе зеиіе еггеиг, ип
тоі таі сотргіз рогіепі аѵес зоі ип зі дгапд роідз де гезропзаЬіІііё, еі та
розіііоп рагіісиііёге те Іа іаіі сгаіпдге ріиз ди’а іоиі аиіге! Се пе зега допс
раз дез сопзеііз розііііз дие і’озегаі доппег; таіз, риіздие ѵоиз Гогдоппег,
8іге, і’ёпопсегаі дез оріпіопз, дез гаізоппетепіз. Се зега а V. М. I. а іаіге
Зез сопсіизіопз.
Ь’аііасЬетепі іпѵіпсіЫе дез Роіопаіз роиг Іеиг Раігіе іаіі ди’ііз іепдгопі
ёіегпеііетепі а зе гёипіг еі а гаѵоіг ипе ехізіепсе паііопаіе. Сеііе ѵоіопіё,
диі пе сеззе д’а^іг еі диі пе зе дёсоига^е іатаіз, еі Іез сігсопзіапсез асіиеііез
зетЫепі сопдиіге пёсеззаігетепі а ипе гёіпіё^гаііоп диеісопдие де Іа Роіо^пе,
допі Іе рагіа^е іиі 1а ргетіёге зоигсе де іоиіез Іез саіатііёз диі дериіз опі
аззаіііі ГЕигоре. Ьа Іиііе диі з’епіате, епіге аиігез &гапсІ8 гёзиііаіз, пе ііпіга
раз ргоЬаЫетепі запз дие Іа РоІо§пе пе гепаіззе д’ипе тапіёге ои д’ипе
аиіге. Ье 8оиѵегаіп диі ѵоидга ёаёпег ГаЙесііоп дез ЬаЬііапіз деѵга Іеиг
рготеііге Іез Ьіепз ди’ііз дёзігепі; сеіиі диі ііепдга за рготеззе роигга сотріег
зиг Іеиг аііасЬетепі іпѵіоІаЫе. Ііпе сопзіііиііоп Ьазёе зиг сеііе ди 3 таі,
дез тезигез диі іаззепі сеззег Іа тізёге ехсеззіѵе еі §ёпёга1е, еп гёипіззапі
іоиі се дие Гіпіёгёі риЫіс еі рагіісиііег реиѵепі іаіге дёзігег, зегаіепі запз
доиіе де паіиге а гетрііг Іе ѵсеи де Іа таргііё.
Ьа сгёаііоп д’ип Сгапд-ВисЬё де ЬііЬиапіе допі V. М. I. а соп^и Іе рго]еі,
ейі ёіё, іі у а диеідие іетрз, ип ргёаІаЫе іогі а дёзігег; таіз іі ейі Гаііи
у ргосёдег іі у а ип ап, іогздие сеііе сеиѵге, рзди’а ипе гиріиге ргоЬаЫе,
роиѵаіі епсоге ргодиіге зез ейеіз еі ргепдге іогте еі сопзізіапсе. А Гіпзіапі
тёте ой Іе сапоп ѵа ^гопдег, аи тіііеи дез етЬаггаз, дез дёзогдгез, дез
іпсегіііидез де Іа ^иегге, іі езі дійісііе еі ргездие ітроззіЫе д’ог^апізег ип
поиѵеі огдге де сЬозев еі де Іе теііге еп ехёсиііоп. Маіз зі, Іогз де Іа дёсіа-
гаііоп де Іа §иегге, іі рагаіззаіі ип тапйезіе сопіепапі Іа рготеззе зоіеппеііе
іаііе а Іа паііоп дез аѵапіа^ез ди’еііе аигаіі а езрёгег ди Зоиѵегаіп диі Іиі
рагіегаіі, сеііе риЫісаііоп роиггаіі ргодиіге ип §гэпд ейеі зиг Іез езргііз.
8і тёте сеі ейеі пе зе тапйезіаіі раз раг дез аѵапіа^ез іттёдіаіз, се зегаіі
ип §егте диі пе тапдиегаіі раз де йисііііег зеіоп Іез сігсопзіапсез. Ьез ёѵё-
петепіз де Іа §иегге дёсідегаіепі ди тотепі ой 1’оп роиггаіі теііге еп
ехёсиііоп Іез іпіепііопз Ьіепіаізапіез ргосіатёез раг Іе 8оиѵегаіп.
Л’аі рагсоиги Іез деих ргоіеіз де Сопзіііиііоп. 11 т’езі ітроззіЫе еп
зі реи де іетрз д’ёпопсег ип аѵіз дёйпіій зиг аисипе д’еііез. Ьеиг іопд езі а
реи ргёз Іе тёте, еі Іа та)еиге рагііе дез агіісіез те рагаіі Ьоппе. Ье рго]'еі
ріиз ѵоіитіпеих аппопсе ріиз де соппаіззапсез Іосаіез, таіз, а топ аѵіз,
388
Библиотека "Руниверс1
сопііепі диеідиез дёіаііз диі рагаіззепі зирегііиз дапз ип асіе сопзіііиііі.
Ле сгоіз еп ейеі ди’оп роиггаіі атаі^атег сез деих рго]еіз еі ди’іі еп гёзиііегаіі
ип ігоізіёте диі ѵаидгаіі тіеих; таіз се ігаѵаіі детапдегаіі ип іетрз диі
те тапдие. Ле доиіе, ]е Іе гёрёіе, дие бапз се тотепі-сі ѵоиз риіззіех
ѵоиз оссирег, 8іге, а іпігодиіге Іа поиѵеііе Гогте де ^оиѵегпетепі дапз сеііез
де ѵоз ргоѵіпсез ой з’ёіаЫіга ргоЬаЫетепі Іе іЬёаіге де Іа §иегге. Маіз зі
дез аѵапіа^ез гетрогіёз ѵоиз іпдідиаіепі Іе тотепі д’у ргосёдег, ипе гёипіоп
де диеідиез регзоппез ёсіаігёез еі Ьіеп репзапіез ди рауз іоиіззапі де Гезііте
риЬІідие ѵоиз іоигпігаіі Іез Іитіёгез допі V. М. аига Ьезоіп роиг сЬоізіг
епіге Іез деих рго]еіз еі у іаіге Іез сЬап^етепіз пёсеззаігез. Се ігаѵаіі роиггаіі
тёте зе ргёрагег д’аѵапсе.
Ье сЬоіх дез регзоппез етріоуёез еі сопзиііёез іпЯиега іоиіоигз еззеп-
ііеііетепі зиг Іе зиссёз дез айаігез еп Роіо&пе. V. М. езі зигіоиі іпіёгеззёе
де рогіег ипе аііепііоп рагіісиііёге зиг се роіпі аііп д’ёѵііег іоиіе геззетЫапсе
аѵес іез апсіеппез орёгаііопз де Іа Соиг де Киззіе дапз іездиеііез оп ѵоуаіі
д’огдіпаіге й^игег іез Ьоттез Іез ріиз таі іатёз ди рауз. Ье пот тёте
де М. д’О^іпзкі ріасё еп іёіе іпзрігегаіі де Іа тёііапсе зиг Іа зоіідііё еі Іе
зиссёз де Гепігергізе а саизе де Іа Іё^ёгеіё допі оп Гассизе. Піпзкі еі УѴогсеІІ
пе реиѵепі ди іоиі ёіге етріоуёз сЬег поиз, саг ііз іоиіззепі д’ипе ігор
таиѵаізе гёриіаііоп. М. де ХѴашгхескі зегаіі еп ёіаі де іоигпіг дез гепзеі-
^петепіз іизіез зиг Іез іпдіѵідиз де тагдие ді^пез д’ёіге етріоуёз ои сопзиііёз.
Ьа ЬопЬотіе, Іа зепзіЬіІііё, Іе соига^е зопі Іез диаіііёз сагасіёгізіідиез
де та Ыаііоп. Аи тіііеи д’ипе Іоп^ие апагсЬіе, зиііе де Іа ріиз таиѵаізе
іогте де 2оиѵегпетеп*> Іатаіз Іе ігбпе де Роіо^пе п’а ёіё епзап^іапіё.
Ьез Роіопаіз зопі допс іпсараЫез д’іп^гаіііиде роиг дез Ьіепіаііз гес^из.
О’ип аиіге сбіё, Іа Ьіепѵеіііапсе еі Іа ^епёгозііё зопі Іе ^епге Чие V. М.
а адоріё еі диі Ьиі зіед Іе тіеих. Ь’оп реиі, се те зетЫе, ргепдге дез
тезигез ргоргез а аззигег Іа зёсигііё ^епёгаіе, запз дие Іа Ьопіё диі ѵоиз
езі паіигеііе сеззе д’а^іг. II зе соттеііга а Гіпзи де V. М. аззех д’асіез
де гідиеиг: роигдиоі еп аи^тепіег Іе потЬге еп Іез аиіогізапі? II іаидгаіі
аи сопігаіге, раг Іа Іі^пе де сопдиііе адоріёе, сЬегсЬег а дёігиіге іоиіе апі-
тозііё епіге Іез деих паііопз дие Гоп ргёіепд гёипіг. Ье рагіі допі Гагтёе
Гоиіега Іе тоіпз Іез ЬаЬііапіз зе Іез аііасЬега а соир зйг. О’аіііеигз V. М. I.
езі-ЕПе Ьіеп сегіаіпе де Іа ѵёгасііё дез гаррогіз зиг Іез регзоппез ди’оп Ьиі
гепд зизресіез? Л’аі а сііег ипе ргеиѵе Ггаррапіе ди реи де Гоі ди’ііз тёгііепі
зоиѵепі, раг Іе потЬге де дёпопсіаііопз аихдиеііез М. де Схаскі а ёіё еп
Ьиііе, Іе ріиз Ьоппёіе Ьотте роззіЫе, іпсараЫе д’аисипе асііоп а ІадиеІІе
ГЬоппеиг ои Іе деѵоіг гёри^пегаіі. Еп ^ёпёгаі, зі Іез ігаііз де ^ёпёгозііё еі
де Ьіепѵеіііапсе регзоппеІз а V. М. I. п’опі раз ргодиіі іоиі Іеиг еНеі, с’езі
ди’ііз ёіаіепі запз сеззе сопігедііз раг Іез дізрозіііопз іоиі оррозёез ди ^ои-
ѵегпетепі еі раг Іез ѵехаііопз сопііпиеііез де зез а^епіз зиЬаІіегпез.
Оаі^пег, Зіге, ѵоиз гарреіег ди’іі у аига Ыепібі зері апз дие ]'е рго-
розаі а V. М. I. роиг Іа ргетіёге іоіз де ргепдге Гаѵапсе дапз Іез айаігез
де Роіо^пе еі де з’аззигег а ]’атаіз де ГаііасЬетепі де тез сотраігіоіез.
Ріизіеигз сігсопзіапсез а дійёгепіез ёродиез опі дериіз Іогз ргёзепіё Іа іасііііё
389
Библиотека "Руниверс1
де гергепдге се ргоіеі. А тезиге ди’еііез опі ёсЬаррё, Іез дійісиііёз де Геп-
ігергізе опі аи§тепіё. II п’у а дие де §гапдз зиссёз тііііаігез диі риіззепі
гёрагег Іе дёіаиі дез тезигез ігор іагдіѵез, еі ]е пе заигаіз а сеі ё^агд дие
гёрёіег се дие і’еп аі діі дапз тез Іеіігез ргёсёдепіез.
Рагдоп, Зіге, зі сеііе-сі а ди дёсоизи еі зі іе п’аі раз зи гёропдге
сотте V. М. Гаигаіі дёзігё аих диезііопз ди’ЕПе а Ьіеп ѵоиіи т’адгеззег.
Ле сгаіпз дие Ыоѵоззііізоіі пе ѵіеппе а іоиі тотепі те ргепдге аи дёроигѵи.
Сотте ]е сотріе раззег диеідиез Ьеигез аѵес Іиі, поиз Іез етріоіегопз а
саизег зиг Іа сгізе аих гёзиііаіз де Іадиеііе іапі де рауз еі д’іпдіѵідиз опі
аііасЬё Іеигз езрёгапсез еі Іеигз сгаіпіез. Ле пе сгоіз раз соттеііге ипе
іпдізсгёііоп еп пе Іиі сасЬапі раз Іез ѵиез де V. М. зиг Іа Роіо^пе, оЬ]'еі
допі іі езі іпзігиіі дериіз зі Іоп^іетрз. Регтеііег, 8іге, дие іе те гёіёге
д’аѵапсе аи сотріе ди’іі ѵоиз гепдга де поіге сопѵегзаііоп еі диі деѵіепдга
ип зирріётепі пёсеззаіге а та Іеііге.
Аѵапі де Іа ііпіг, ]е доіз ігаііег ип зи]еі диі п’езі дие регзоппеі еі
дапз Іедиеі іе ѵоидгаіз заѵоіг іаіге рагіег топ соеиг. С’езі сеіиі де топ
ехігёте гесоппаіззапсе роиг Іа Ьопіё аѵес іадиеііе ѵоиз даі^пех ѵоиз теііге
а та ріасе еі ргепдге іпіёгёі а Іа зііиаііоп сгиеііе дапз Іадиеііе ]‘е те ігоиѵе.
Л’аі Іи аѵес ипе ётоііоп ргоіопде Іез гаізопз диі опі еп§а§ё V. М. а зиз-
репдге Іа соггезропдапсе аѵес тоі, еі Іа тапіёге допі Еііе ѵеиі Ьіеп пе раз
іпзізіег зиг топ апіѵёе а Ѵііпо. Л’аі зепіі іизди’аи Гопд де Гате іоиіе Іа
ѵаіеиг де сеііе сопдезсепдапсе, еі і’у аі гесоппи Іа ргеиѵе де Гапсіеппе
атіііё допі ѵоиз т’аѵег Ьопогё, еі ипе дёіісаіеззе де зепіітепі допі, рагті
іез зоиѵегаіпз де поз іоигз, V. М. езі реиі-ёіге Ьа 8еи1е сараЫе де доппег
Гехетріе. Тапдіз дие д’іттепзез агтёез дё]а газзетЫёез еі ргёіез а еп ѵепіг
аих таіпз ѵопі деѵепіг Іез агЬіігез де поз дезііпёез, іе п’аигаіз ёіё д’аисипе
иіііііё а V. М. еі і’аигаіз сгиеііетепі сотрготіз іоиіе та іатіііе. Огасе ѵоиз
зоіі гепдие, 8іге, де т’аѵоіг регтіз де гезіег дапз та геігаііе! Ле т’ейогсе
дапз сеі азііе д’ёсЬаррег аи сопіііі де зепіітепіз еі де деѵоігз аидиеі іе
зиіз ехрозё. Ь’азресі дез ёѵёпетепіз, Іоіп де те ігапдиіііізег зиг се зи]еі,
гедоиЫе тез сгаіпіез. Раігіе, іатіііе, атіііё, гесоппаіззапсе, оріпіоп риЫідие
д’ип сбіё ои де Гаиіге, іоиі се дие ГЬотте доіі аітег еі гёѵёгег дапз Іа
ѵіе ѵопі ёіге еп іеи, еі ргоЬаЫетепі деѵепіг сопігадісіоігез. Бериіз Іе то-
тепі ой Іе зогі те ріа^а аиргёз де V. М. I., Еііе соппаіі а іопд іоиіе та
іа?оп де репзег, диі, де 8оп аѵеи, езі деѵепие Іа гезігісііоп де топ зегѵісе.
8і допс і’аѵаіз Іе іетрз де Ь’ітрогіипег раг іапі де дёіаііз, ѵоиз зеиі, 8іге,
арргёсіегіег сотріёіетепі Іез тіііе сігсопзіапсез диі гепдепі та розіііоп еі
ріиз дійісііе еі ріиз доиіоигеизе. Моп зеиі зоиіа^етепі езі де роиѵоіг еп
рагіег аѵес ип епііег аЬапдоп а V. М. I. Зоиѵепі іе те регдз дапз се ІаЬу-
гіпіЬе де тоіііз еі д’іпдиіёіидез оррозёез диі те доппепі ипе ііёѵге рёпіЫе.
Вё]’а ]е ргёѵоіз Іе тотепі ой тез рагепіз зегопі оЫі§ёз де зе гепдге а
Ѵагзоѵіе! V. М. сгоіі дие Ыароіёоп пе іега іатаіз гіеп де §гапд еі де §ёпё-
геих еп (аѵеиг де Іа Роіо^пе. Маіз зі Іе сопігаіге аггіѵаіі! (^ие (аіге аіогз?
(Зиеііе розіііоп епѵегз за (атіііе еі зез сопсііоуепз, д’ёіге поп зеиіетепі
ёігап§ег а Іеигз еНогіз, таіз д’ёіге тёте тагдиё а Іеигз уеих д’ип сасЬеі
390
Библиотека "Руниверс1
Ьозіііе!... Реиі-ёіге аиззі Іез ёѵёпетепіз іоитегопі іоиі аиігетепі дие тез
діѵегзез іпдиіёіидез пе те Іе гергёзепіепі диеідиеіоіз. Ле т’еп зиіз сГаіІІеигз
гетіз а V. М. де дёсідег ди тотепі ой Еііе ігоиѵега ]’изіе де те ІіЬёгег
ди зегѵісе, еі іе т’еп зиіз гетіз поп сотте аи 8оиѵегаіп, таіз сотте а
сеіиі диі, дапз іапі д’оссазіопз ітрогіапіез де та ѵіе, т’а регтіз де ріасег
еп Іиі іоиіе та сопііапсе.
Ьа Ргоѵідепсе ргопопсега зиг Іа Іиііе іеггіЫе диі з’еп^а^е. Еііе ѵоиз
іпзрігега. Оиеіз дие зоіепі 8ез дёсгеіз, іе зоиЬаііе дие V. М. I. пе зе дёраг-
ііззе раз де 1а тодёгаііоп еі де Іа Ьопіё ^ёпёгеизе диі іогтепі Іа Ьазе де
Зоп сагасіёге. Сез поЫез диаіііёз пе реиѵепі іатаіз пиіге, еі ргёіепі зоиѵепі
а диі Іез ехегсе Гаіде еі Гарриі Іе ріиз аззигёз. Ле Таіз дез ѵоеих роиг ѵоіге
ЬопЬеиг, і’еп іаіз роиг та раігіе. (^ие іе зегаіз Ьеигеих зі сез ѵоеих рои-
ѵаіепі зе сопсіііег! Оиоі ди’іі еп зоіі, гіеп п’етрёсЬега дие Іа гесоппаіззапсе
еі ГаііасЬетепі дие ]’е доіз а Іа Регзоппе де Ѵоіге Маіезіё пе зоіепі а іатаіз
§гаѵёз дапз топ соеиг.
Зіпіаіта, 1/13 /иіп 1812.
Розі-Зсгіріит. 11 у а Ьиіі іоигз дие сеііе Іеііге а ёіё ёсгііе дапз Гаііепіе
ди разза§е де М. де ІЧоѵозііізой. Ле дёзезрёгаіз дё]а де Іе ѵоіг, Іогзди’ип
Ьіііеі де за рагі т’арргепд ди’іі зе ігоиѵе а Гепдгоіі сопѵепи: іе п’аі дие
реи д’іпзіапіз роиг аіоиіег сеііе арозііііе.
Л’ехрёдіе а V. М. I. та Іеііге іеііе ди’еііе езі, аііп дие ѵоиз у ѵоуіег,
8іге, Гехріісаііоп ди геіагд де та гёропзе еі топ дёзіг іпѵагіаЫе де гетрііг
ѵоз ѵоіопіёз еі де гёропдге а ѵоіге сопііапсе. Маіз дериіз дие сеііе Іеііге а
ёіё іегтіпёе, Іез ёѵёпетепіз, сотте іі аггіѵе соттипётепі дапз дез іетрз
де сгізе, опі тагсЬё д’ип раз гаріде еі іез сЬозез опі ргіз ип поиѵеі азресі
диапі аих айаігез де Роіо^пе.
Ыароіёоп, аггіѵё й Розеп, п’а гіеп пё^іі^ё роиг ^а^пег Іез соеигз дез
Роіопаіз: оп Іеиг іаіі езрёгег ип аѵепіг ЬгіІІапі еі Ьеигеих; ипе діёіе ѵа,
діі-оп, зе газзетЫег. Оп теі зигіоиі де Гіпіёгёі а газзетЫег Іез регзоппа§ез
Іез ріиз тагдиапіз еі Іез ріиз сопзідёгёз дапз Іа паііоп. Моп рёге, сотте
)’е Іе ргёѵоуаіз, а ёіё зоттё де зе гепдге а Ѵагзоѵіе; з’іі зе ійі геіизё а
сеііе іпѵііаііоп, іі ейі епсоиги Іе Ыате ^ёпёгаі еі дез дап^егз ^гаѵез роиг
за іогіипе еі за іатіііе. Ьа соорёгаііоп, аѵоиёе таіпіепапі, де ГАиігісЬе аих
ріапз де ІЧароІёоп біаіі а топ рёге іоиіе роззіЬіІііё д’ехсизе: іі езі допс
рагіі Ьіег.
О’аргёз сеііе іоитиге доппёе аих орёгаііопз геіаііѵез а Іа Ро1о§пе, іі
іаиі з’аііепдге а іоиі тотепі а диеідие тезиге ёсіаіапіе допі та раігіе зега
1’оЬіеі, еі, зеіоп іоиіез Іез аррагепсез, еііе аига еи Ііеи аѵапі дие сеііе Іеііге
пе рагѵіеппе а V. М. I. Тоиіе ргосіатаііоп ои орёгаііоп де 8а рагі іепдапі
аи тёте Ьиі те рагаіігаіі дапз се саз іагдіѵе еі тапдиапі аЬзоІитепі Іе
Ьиі. Сеіа пе зетЫегаіі ди’ипе іпѵііаііоп іаііе аргёз соир: ]’е п’еп ргёѵоіз Іа
роззіЬіІііё еі Іа сопѵепапсе дие дапз Іе саз ой дез ѵісіоігез еі дез сопдиёіез
аигаіепі тіз V. М. а тёте де рагіег аѵес Іа сегіііиде д’ёіге ёсоиіё еі де
ргодиіге ГеЙеі дёзігё.
391
Библиотека "Руниверс1
Ле зиіз гезіе зеиі ісі еп ргоіе а ипе ап^оіззе іпехргітаЫе. V. М. I. заіі
сотЬіеп ]’е зиіз аііасЬё а та раігіе, еі сотЬіеп ]е Іиі дёзіге агсіеттепі іоиіез
Іез ргозрёгііёз роззіЫез: Еііе заіі іоиі аиззі Ьіеп топ ехігёте аііасЬетепі
а 8а Регзоппе.
Ваі&пег ѵоиз гарреіег Іез зепіітепіз дие ]*е доіз а топ рёге, сеих диі
т’ипіззепі а іоиіе та іатіііе, а іапі д’атіз диі зе зопі ргопопсёз: дё]*а,
рагсе дие іе п’аі раз іаіі де тёте, Гоп те тё]’и§е еі Гоп т’еп ѵеиі. Сот-
тепі зе рагіа^ег епіге іапі де зепіітепіз еі де деѵоігз діііёгепіз еі дррозёз,
ои соттепі Іез сотЬіпег? (^иеііе реіпе реиі ёіге ріиз роі^папіе дие сеііе
д’ёіге зизресі аих зіепз еі ге^агдё сотте ип арозіаі де зез ргетіегз зепіі-
тепіз еі де зез ргетіегз деѵоігз! Ле сопііе а V. М. та репзёе іоиі епііёге,
сотте Еііе а даі^пё т’у ассоиіитег ]’адіз. Ѵоиз роиггіег, 8іге, дітіпиег
еп рагііе іе тагіуге де та розіііоп еп т’ассогдапі та дётіззіоп аЬзоІие.
Л’адгеззе сеііе детапде поп аи Зоиѵегаіп, таіз а Іа Регзоппе допі Гатіііё
т’а ёіё зі зоиѵепі зесоигаЫе еі дие рпѵодие дапз Іе тотепі Іе ріиз іт-
рогіапі еі Іе ріиз дійісііе де та ѵіе. 8і V. М. роиѵаіі те ѵоіг ісі еі іи^ег
еп дёіаіі де та розіііоп, Еііе те ріаіпдгаіі еі зегаіі сопѵаіпсие де Іа пёсез-
зііё ой ]*е зиіз де зоііісііег та дётіззіоп. (^иеі дие зоіі Іе зиссёз де та
детапде, даі^пег т’еп іпзігиіге еп адгеззапі ип тоі де гёропзе раг М. Віеп-
коАѵзкі, адтіпізігаіеиг де поз іеггез а МіесхуЬог аѵес огдге де Іа іаіге раг-
ѵепіг раг ипе ѵоіе зйге. Л’езрёге дие Іе Сіеі аига ріііё де тоі, еі дие Іа іогсе
дез ёѵёпетепіз те іігега де сеііе іоигтепіе д’ипе тапіёге сопіогте а топ
деѵоіг. Ье гетрііг езі топ зеиі дёзіг.
Л’аі діі еп Ьаіе еі запз гёзегѵе іоиі се дие іе соеиг т’а дісіё: іе заіз
ди’оп пе гіздие раз, а Іе Іаіззег рагіег аѵес V. М. I. Ваі^пег, Зіге, гесеѵоіг
епсоге ипе іоіз ГЬотта^е де топ аііасЬетепі еі де та гесоппаіззапсе.
6	*).
Зіпісша еп Оаіісіе, се 15/27 (ІёсетЬге 1812.
8іге, і’аі адгеззё Іе 6 де се тоіз ипе Іеііге запз зі^паіиге а V. М. I.
диі Ьиі зега ргоЬаЫетепі рагѵепие, допі серепдапі ]*е теіз сі-]’оіпі ипе соріе.
Ьез ёѵёпетепіз де Іа §иегге ауапі ргіз ипе іоигпиге диі зетЫе дёсізіѵе,
Іе сгаіпз дие регзоппе пе ѵеиіііе а ргёзепі ріаідег аиргёз де V. М. Іез іпіёгёіз
де та раігіе, еі іе те зиіз дёсідё д’ехрёдіег М. К1ис2е\ѵзкі аѵес Іез раріегз
сі-]*оіпіз. Риіззепі-ііз сопігіЬиег а ѵоиз сопѵаіпсге, 8іге!
Ле гедоиіе, д’ипе рагі, Іез іпзіпиаііопз дез риіззапсез сопііпепіаіез, диі
ѵоидгопі ѵоиз дёіоигпег д’ипе ідёе диі Іеиг Тега отЬга^е еі диі езі ігор
Ьеііе рриг дие Іеигз СаЬіпеіз риіззе Іа сотргепдге. Се диі те газзиге, с’езі
дие ГАп^Іеіегге, ѵи зез іпіёгёіз Ьіеп епіепдиз еі ѵи Іа Га<;оп де репзег ди
Ргіпсе Кё^епі, пе реиі тапдиег де Іа ^ойіег. Б’ип аиіге сбіё, ]’е сгаіпз Іез
*) Съ черновика, написаннаго карандашомъ рукою князя Чарторыжскаго.
392
Библиотека "Руниверс1
сопзеііз дез регзоппез диі ѵоиз епіоигепі, еі диі, роиг дез сопзідёгаііопз
рагіісиііёгез, зегопі реиі-ёіге сопігаігез аи рго]еі, ои Ьіеп диі, ехаііёез раг ѵоз
зиссёз, оиЫіегопі дие се зега Іа тапіёге Іа ріиз аѵапіа^еизе еі Іа ріиз ^1°‘
гіеизе бе Іез аззигег.
Аи іопд, іоиі топ езроіг езі дапз ѵоз ргоргез зепіітепіз, 8іге. Ѵоиз
ёіез ріиз дие регзоппе таііге ди зи]еі. II зегаіі допс іпиіііе д’епігег дапз де
ріиз Іоп^з дёѵеіорретепіз еі де ргёѵоіг дез оЬ|есііопз роиг у гёропдге. Ле
пе заигаіз т’іта^іпег дие V. М. I., аргёз аѵоіг ѵоиіи диапд Еііе пе роиѵаіі
раз, пе ѵеиіііе ріиз а ргёзепі диапд Еііе реиі іоиі се ди’ЕПе ѵоидга. Се
зопі дез тотепіз диі пе геѵіеппепі раз дапз Іа ѵіе.
8і V. М., аи тотепі ой Іа паііоп роіопаізе з’аііепд а Іа ѵеп^еапсе
д’ип сопдиёгапі, Іиі іепд Іа таіп еі Іиі ойге де ріеіп &гё се диі роиг еііе
іаізаіі ГоЬ]еі ди сотЬаі, Гейеі еп зега та^ідие: с’езі де диоі )е ѵоиз гёропдз,
Зіге. II зиграззега ѵоіге аііепіе; ѵоиз еп зегех ёіоппё еі іоисЬё.
8’іі ѵоиз сопѵепаіі де зиіѵге Гідёе геіаііѵе аи Огапд-Оис МісЬеІ, ]’е
ргепдгаіз зиг тоі де іоиі зі&пег запз геіагд еі де гёропдге дие іоиі се дие
ѵоиз ехі^егіех зегаіі гетріі.
Ле сгоіз ди’іі езі де топ деѵоіг де пе раз сасЬег а V. М. I. ди’ипе
зоигсе сопііпиеііе д’іпдиіёіиде еі де ігауеиг роиг Іез Роіопаіз, с’езі Іе Огапд-
Вис Сопзіапііп, диі езі ѵоіге зиссеззеиг аррагепі. Еі с’езі роигдиоі ііз ргёіё-
гегаіепі ипе аиіге іі^е. Еп еПеі, ип Коі де Роіо^пе диі аига ігоіз сепі тіііе
Киззез а зез огдгез, дёз ди’іі ѵоидга пе раз гезресіег Іез Іоіз, пе раз іепіг
зез рготеззез, дёз ди’іі ѵоидга дёігиіге се дие зоп ргёдёсеззеиг аига зіаіиё,
еп зега іои]*оигз Іе таііге. С’езі сеі аѵепіг диі гепдга аиззі Іез Роіопаіз зі
іпзізіапіз а оЫепіг ипе Сопзіііиііоп Ьіеп гё^іёе; диоідие дапз Іе іопд Іез
ргёсаиііопз де се ^епге Іез тіеих ргізез пе роиггопі раз ^агапііг д’ипе
ѵіоіепсе дёсідёе, пі тёте д’ип сЬап^етепі де ргіпсіре еі де ѵоіопіё дапз
ип 8оиѵегаіп Гиіиг де Іа Киззіе.
(^иеі дие зоіі аи гезіе Гаггап^етепі дие ѵоиз ргёіёгегег, 8іге, д’аргёз
Іез Ьазез дие ]’е ѵоиз аі зоитізез, ]‘е сгоіз пе раз ігор т’аѵапсег еп аззигапі
ди’іі зе іегтіпега а ѵоіге ріеіпе заіізіасііоп.
С’езі а V. М. I. а ргёзепі а доппег Гітриізіоп, а ехріідиег 8ез дёзігз,
а іпдідиег Іез тоуепз де з’епіепдге, еп ип тоі, а ііпіг Гоеиѵге. Ле репзе
аѵоіг іоиі іаіі сотте роіопаіз роиг Іа ргёрагег.
Роиг се диі езі де тоі еп рагіісиііег, диоідие, дапз Гаііепіе, 8іге, д’ипе
гёропзе де ѵоіге рагі, і’аіе геіизё ]'изди’а ргёзепі д’епѵоуег топ ассеззіоп
а Іа Сопіёдёгаііоп, серепдапі ]е т’у зиіз ]оіпі раг зепіітепі, ру аі адЬёгё
де іоиз тез ѵоеих роиг та раігіе, аіпзі дие Іез ігоіз Іеіігез дие і’аі адгеззёез
а V. М. I. Іе іётоі^пепі. Се п’езі раз запз доиіе іапдіз дие тез сотраігіоіез
сгоіепі ѵоіг арргосЬег Іе тотепі ой Іеигз іпіепііопз Іез ріиз дгоііез, Іеигз
засгіПсез Іез ріиз ЬёгоТдиез, Іеигз регіез Іез ріиз зепзіЫез пе зегопі зиіѵіз
дие раг дез таПіеигз ріиз ^гапдз епсоге; се п’езі раз, діз-]*е, Іогздие іоиіез
Іез езрёгапсез де топ рауз зетЫепі рёгісіііег, дие і’ігаі те гёігасіег еі
гепіег деѵапі V. М. ипе саизе засгёе роиг іоиі роіопаіз еі диі гезіега Ьеііе
еі іизіе зі тёте еііе пе сеззе д’ёіге таІЬеигеизе. 8і ѵоиз поиз іепдех Іа
393
Библиотека "Руниверс1
таіп, 8іге, іе ѵеих ёргоиѵег еп ріеіп Іе гаѵіззетепі де тез сотраігіоіез; зі
ѵоиз поиз геіеіег, ]’е рагіа^егаі Іеиг айіісііоп еі Іеиг дёзезроіг.
Ле зиррііе де поиѵеаи V. М. I. де т’ассогдег топ соп^ё аЬзоіи, дие
І’аі детапдё Ьіеп аѵапі Іа §иегге роиг дез гаізопз рагіісиііёгез еі дие іоиз
Іез тоійз гёипіз те іопі зоііісііег аиіоигд’Ьиі. V. М. пе реиі ріиз еп аѵоіг
роиг те геіизег та детапде, диеідие іоигпиге ди’ЕПе ѵеиіііе доппег аих
айаігез. Серепдапі з’іі іаиі те гепдге аиргёз де ѵоиз, 8іге, роиг дёіепдге Іа
саизе де топ рауз, зі ѵоиз сгоуег дие та ргёзепсе роиггаіі Іиі ёіге иіііе,
Іе зиіз ргёі а епігергепдге се ѵоуа^е.
V. М. пе зе гарргосЬега-і-ЕПе раз ди іЬёаіге дез ёѵёпетепіз роиг ёіге ріиз
а тёте де Іез дігі^ег? Ѵоиіег-ѵоиз, 8іге, дие іе (аззе де ргетіёгез оиѵегіигез
а Іа Сопіёдёгаііоп еі аи Ооиѵететепі де Ѵагзоѵіе? Ѵоиіег-ѵоиз у етріоуег
диеідие аиіге? ІЧе ѵоиз сопѵіепдгаіі-іі раз дие іе зоіз сЬаг^ё де Іеиг рагі а
сопсіиге Гаггап^етепі? Оапз се саз, і’епѵеггаіз Ьіеп ѵііе топ ассеззіоп а Іа
Сопіёдёгаііоп, еі, типі де Іеиг сопііапсе, ]’е Іеиг оЬііепдгаіз Ьіепіді Іа ѵоіге.
8і ѵоз іпіепііопз зопі іаѵогаЫез, 8іге, даі^пег те Іез іаіге соппаііге
еп іоиіе Ьйіе; таіз зигіоиі еі аѵапі іоиі, доппег ѵоз огдгез еп сопзёдиепсе
а ѵоз ^ёпёгаих *). Еп іагсіапі (іе ігаііег еі еп пе з’у ргепапі раз Ыеп, оп
гіздие дие Гагтёе роіопаізе, диі (іе]а зе гёог§апізе, еі ипе /оиіе сіе тііі-
іаігез (Изііп^иёз пе зиіѵепі Іа геігаііе (іез Егап(аіз еі Іеигз (ігареаих. Оиіге
дие се зегаіі ипе регіе ігёз гёеііе, се согрз (іеѵіепЛгаіі ип поиѵеаи поуаи
роиг Іез епігергізез /иіигез (іе Ыароіёоп. Моп сопзеіі зегаіі дие V. М. I.
доппе аи ріиз ібі а 8оп агтёе дез іпзігисііопз апаіо^иез а се дие сопііепі
1’аппехе А, еі ди’еп тёте іетрз ѵоиз те іаззіег рагѵепіг Іез агіісіез ргёіі-
тіпаігез дие ѵоиз сгоуег, 8іге, роиѵоіг ассогдег, зі^пёз де ѵоіге таіп.
В’аиігез роіпіз диі детапдегаіепі ипе дізсиззіоп иііёгіеиге роиггаіепі ёіге
гё^іез а Іа зиііе де сеііе ргетіёге дётагсЬе. Рогі ёіоі^пё еп іоиіе оссазіоп
де ргепдге зиг тоі аи деіа де тез тоуепз, іе сгоіз дапз сеііе-сі дие регзоппе
п’еп аига даѵапіа^е дие тоі роиг сотЬіпег Іез сЬозез еі Іез ігпіг рготріетепі
д’ассогд аѵес Іез дёзігз дез деих рагііез: ѵеиіііег зеиіетепі т’іпзігиіге дез
ѵоігез. 8і V. М. іаіі арреіег Іе рогіеиг де сез радиеіз, іі зега еп ёіаі де
гёропдге а 8ез диезііопз еі де доппег дез ёсіаігсіззетепіз зиг ріизіеигз роіпіз.
()ие11ез дие зоіепі ѵоз (іізрозіііопз, 8іге, ]е зиррііе V. М. (іе зе гар-
реіег дие с’езі а Еііе зеиіе дие ]е те соп/іе; Ьа соп]иге (іе пе раз те
сотрготеііге, се диі роиггаіі т’аііігег Іез йёза^гётепіз Іез ріиз зёгіеих.
V. М. езі (іапз се тотепі аи сотЫе (іи ЬопНеиг еі (іе Іа §1оіге.
(Диеідие аііасііетепі дие ]е рогіе а Ѵоіге Регзоппе, И пе те гезіе, роиг
аіпзі сііге, аисип зоиііаіі а /огтег роиг ѵоиз.
АрозНІІе.
• /а]оиіегаі епсоге дие топ ехрёсНііоп зе гёсіиіі а ѵоиз еп^а^ег, 8іге,
а т’іпзігиіге (іе ѵоз іпіепііопз асіиеііез геіаііѵетепі а Іа Роіо^пе, еі а ѵоиз
*) Курсивъ означаетъ пропуски въ изданіи Мазада переписки князя Чарторыжскаго
съ Императоромъ Александромъ I.
394
Библиотека "Руниверс1
ргоиѵег Іа пёсеззііё й’аггёіег сопйіііоппеііетепі запз геіагй йез агіісіез ргёіі-
тіпаігез соп/огтез аих Ьазез іпйідиёез, іоиі аи тоіпз аи ргореі (іе Гаппехе А.
Оёз дие /’аигаі арргіз а диоі ѵоиз сопзепіех, се дие ѵоиз о//ге% еі се
дие ѵоиз йёзігег, ]е зегаі еп ёіаі (іе т’аѵапсег еі ре заигаі а§іг. Роиг пе
раз регйге ип іетрз (Гаиіапі ріиз ргёсіеих дие Іез соттипісаііопз зопі
Іоп§иез еі йі//ісіІез> ]е ргорозе дие V. М. I. т’епѵоіе (іе зиііе Іезсіііз агіісіез
ргёіітіпаігез зіруіёз, а/іи дие р’аіе еп таіп (іе диоі іпзрігег сіе Іа соп/іапсе.
Ье гезіе тагсИегаіі (іе зоі-тёте еі зегаіі сопѵепи зиссеззіѵетепі.
Еііе ѵоийга Ыеп аиззі те тагдиег зі Іез ігоирез гиззез роиггопі соп-
Нпиег Іа сатра^пе (і’іііѵег, соттепі еііез Іа йігі^егопі, ризди’ой еііез сотр-
іепі Іа роиззег; еі сотЬіеп йе ігоирез зопі (іезііпёез а Іа /аіге? Еіез-ѵоиз
(іёсі(1ё а сопііпиег Іа ргиегге /изди’а Іа раіх ргёпёгаіе? А диоі ѵоиз аііепйег-
ѵоиз (іе Іа рагі (іе ГАиігісІіе? V. М. I. пе те (іоппега йез ёсіаігсіззетепіз
зиг сез роіпіз ди’аиіапі дие ѵоиз сгоігех ди’ііз роиггопі ёіге пёсеззаігез
роиг сопсегіег ип ріап й’ехёсиііоп аиззііоі дие іез агіісіез ргёіітіпаігез
аигаіепі ёіё ёѵепіиеііетепі аггёіёз.
II у аига запз (іоиіе йез регзоппез диі аигопі Іе йгоіі (іе йетапйег
дие Іеиг зііиаііоп, Іеиг гапр?, зоіепі аззигёз. 8иг сеіа, еп іетрз еі Неих, /е
ргепйгаі зиг тоі йе рготеііге се диі зега сопѵепаЫе еі іпсІізрепзаЫе роиг
аггіѵег аи Ьиі. V. М. I. пе те сіёзаѵоиега раз.
Ьа сопдиёіе сіи ОисИё пе роиггаіі раз з’орёгег запз реіпе еі запз
регіе: Іез Егапраіз ѵеиіепі аЬзоІитепі сопзегѵег се роіпі. Ь’агтёе еі Іез
НаЫіапіз ѵоіепі Іеиг розіііоп, таіз пе зопі раз аЬаііиз: ііз зопі (іёсісіёз а
зоиіепіг Іез ріиз сіигез ехігётііёз, ріиіоі дие (іе йёіаіззег Іа саизе йе Іа
Раігіе. II йёрепй йе V. М. йе іоитег а зоп рго/іі се раігіоіізте поЫе еі
соигаргеих.
Ье тоиѵетепі ЬасоЫпідие диі а еи Пей а Рагіз йоіі аиззі /аіге паііге
йе зёгіеизез гё/іехіопз. 8’И у аѵаіі ипе гёѵоіиііоп еп Ргапсе, И езі ігёз
ргоЬаЫе ди’еііе з’ёіепйгаіі зиг ипе ^гапйе рагііе йе ГАІІета^пе, ой Іез
езргііз зопі /огі топіёз йапз се зепз. Ы’езі-се раз епсоге ипе ігёз /огіе
гаізоп й’аггапргег Іе 1\!огй йе тапіёге а п’аѵоіг а сгаіпйге аисипе ѵісіззііийе,
аисип ога&е?
8і Іез сНозез реиѵепі з’аггап^ег, /е репзе дие /е зегаі Ьеаисоир ріиз
иіііе еп пе Ьои^еапі раз й’ісі, дие зі /е те гепйаіз аиргёз йе К М., се
диі пе тапдиегаіі раз йе йоппег Гёѵеіі. II езі ітрогіапі йе Гёѵііег: Іез
Егапраіз ѵопі гейоиЫег йе зигѵеіііапсе еі йе зёѵёгііё. 8і V. М. езі йёсійёе
а йоппег аих а//аігез йе Роіо^пе ипе іоитиге таІНеигеизе, ре те /Іаііе
ди’ЕПе т’а сопзегѵё аззег йе Ьопіё роиг пе раз те /аіге епігергепйге іпи-
Піетепі ип ѵоуар?е йізрепйіеих еі ігёз рёпіЬІе роиг та запіё. Еапз іоиз
Іез саз, /е зиррііе епсоге ипе /оіз К М. I. йе пе раз те сотрготеііге
й’аисипе тапіёге, еі йе соиѵгіг іоиіе сеііе а//аіге й’ип ѵоііе ітрёпёігаЫе.
395
Библиотека "Руниверс1
IV.
Донесенія графа Сенъ-Жюльена графу Меттерниху *).
1809— 1812.
1.
28 поѵетЬге 1809.
Л’аггіѵаі а РёіегзЬоиг^ Іа пиіі ди 22 аи 23. Л’ёсгіѵіз а М. Іе сотіе де
КотапгоЙ роиг Іиі доппег рагі де ГоЬ]еі де та тіззіоп; іі те гёропдіі іогі
оЫі&еаттепі, еі ]‘е іиз сііег Іиі дапз Іа тёте таііпёе. Ьа сопѵегзаііоп
з’еп§а§еа раг Іез рЬгазез д’иза^е; риіз 8. Е. те йі ГЬоппеиг де те діге
дие, Іа раіх ёіапі іаііе а Іа §гапде заіізіасііоп де 8. М. ГЕтрегеиг де Киззіе,
диі аигаіі Ьіеп дёзігё дие Іа §иегге пе зе ійі іатаіз іаііе, Еііе з’етргеззегаіі
де гепоиѵеіег Іез Ііепз де Гапсіеппе атіііё епіге Іез деих Соигз, дие 8. М.
пе іагдегаіі раз д’епѵоуег диеіди’ип де дізііпсііоп аѵес ипе Іеііге еп гёропзе
а сеііе допі і’ёіаіз рогіеиг, дие 8. М. те доппаіі ГЬеиге а 7 еі детіе ди
зоіг а зоп Іеѵег де іаЫе, дие, диоідие се пе ійі раз д’аргёз Гиза^е ёіаЫі,
Еііе пе ѵоиіаіі раз дійёгег аи Іепдетаіп Іе ріаізіг ди’ЕПе зе рготеііаіі д’ип
гепоиѵеііетепі де соггезропдапсе аѵес 8. М. ГЕтрегеиг д’АиігісЬе, роиг
Ьадиеііе Еііе епігеіепаіі дез зепіітепіз д’езііте іоиіе рагіісиііёге.
М. Іе сотіе де КотапгоЙ те детапда епзиііе зі і’аѵаіз ип сагасіёге
діріотаіідие, рагсе дие, дізаіі-іі, поиз зоттез ассоиіитёз а оЬзегѵег аѵес
гі^иеиг Іез сопѵепапсез д’иза^е епіге Іез Соигз. Раззапі раг Іа зиііе де Іа
сопѵегзаііоп а ГоЬ]еі іттёдіаі де та тіззіоп, іі діі дие сеііе сеззіоп де
400 тіііе йтез зііриіёе раг Іе ігаііё де Ѵіеппе з’аггап§егаіі іасііетепі; іі
ріаізапіа зиг се тоде іпизііё еі етЬаггаззапі де саісиі раг атез, а)оиіа ди’іі
пе соппаіззаіі раз Іе Іосаі еі ди’іі іаидга аѵоіг гесоигз а дез іаЫез зіаіізіідиез.
Ьогздие, роиг аііег аи іаіі, і’аЬогдаі 1а диезііоп де Іа гепопсіаііоп епііёге а
Іа сеззіоп зііриіёе еі дие іе Іиі діз дие поиз поиз Йаіііопз ди’еп ѵегіи де сеііе
Ьоппе іпіеііі^епсе диі дериіз ргёз д’ип зіёсіе гё^паіі епіге Іез деих Соигз еі
диі аііаіі зі Неигеизетепі зе гепоиѵеіег, Іе СаЬіпеі де 8і-РёіегзЬоиг§ зе дёзіз-
іегаіі де зез ргёіепііопз, Іе сотіе де КотапгоЙ зе гёсгіа ди’іі п’ёіаіі раз
роззіЫе де сЬап^ег диеідие сЬозе а ип ігаііё деѵепи риЫіс, ди’оп аііігегаіі
*)	Изъ Вѣнскаго Государственнаго Архива.
396
Библиотека "Руниверс'
Іе Ыате де іоиіе ГЕигоре, дие 8. М. аѵаіі дё|й аппопсё сеііе асдиізіііоп а
8ез зиі'еіз, еіс., еі риіз, роиг ёіидег ипе дізсиззіоп иііёгіеиге, 8. Е. ]и^еа а
ргороз де раззег а ип аиіге зи]еі де сопѵегзаііоп.
д’іпіегготрз ісі Іе Й1 де та паггаііоп роиг діге ип тоі де Іа тапіёге
іоиіе рагіісиііёге де саизег де М. Іе сотіе ЁотапхоЙ: іі реиі деѵепіг иіііе
а іеі іпдіѵіди диі аигаіі а ігаііег д’айаігез аѵес Іиі д’ёіге ргёѵепи дие се
тіпізіге, диі роззёде а ип зиргёте де^гё Гагі де рЬгазег, диі аѵес Іе ріиз
Ьеигеих сЬоіх де8 ехрге8зіоп8 заіі діге Іез сЬозез Іез ріиз оЬІі^еапіез, епйп
диі роззёде а іопд се ди’оп арреііе Іе |аг§оп діріотаіідие, а епсоге ип іаіепі
рагіісиііег роиг раззег іпоріпётепі д’ип зи]еі а Гаиіге еі ёсЬаррег аіпзі а
ип адѵегзаіге допі Іез аг&итепіз зопі де Тогсе а пе роиѵоіг ёіге ѵісіогіеи-
зетепі сотЬаііиз.
Сотте серепдапі ]е гёиззіз де гатепег Іа сопѵегзаііоп аи роіпі д’ой
поиз ёііопз рагііз, ]’еиз оссазіоп де діге а 8. Е. дие 8. М. ГЕтрегеиг, поіге
Огасіеих Зоиѵегаіп, пе з’ёіаіі дёіегтіпё а Іа раіх ди’аргёз Іа сопѵісііоп
ріёпіёге д’ипе а§геззіоп Ьозіііе де Гагтёе ди ргіпсе Оаіііхіпе. 8иг диоі М. Іе
тіпізіге дез айаігез ёігап^ёгез іиі ргеззё де т’аззигег дие іатаіз Іе ргіпсе
п’аѵаіі еи огдге д’епігег еп Ноп^гіе, еі, сотте і’еиз ГЬоппеиг де Іиі діге
дие ]’е заѵаіз Іе ]оиг еі ГЬеиге а Іадиеііе іеі аіде де сатр ди ргіпсе де
ЬІеисЬаіеІ аѵаіі ёіё а Тагпочѵ аѵес Іе ріап де соорёгаііоп де Іа рагі дез
агтёез гиззез еі ѵагзоѵіеппез, іі рагиі ип реи дёсопсегіё, дізапі дие роигіапі
8. М. пе Іиі сасЬаіі аисип огдге де се §епге доппё а 8ез агтёез.
Се ігаіі де диріісііё де Іа рагі де М. Іе сотіе КотапхоЙ, еі диі раг
Іа сопйдепсе ди ргіпсе Оаіііхіпе деѵепаіі ёѵідепіе, те ргоиѵа д’аЬогд еі Іа
ІаіЫеззе де се СаЬіпеі, іеі дие М. Іе ргіпсе 8сЬ\ѵагхепЬег§ Га дёреіпі, еі
сотЬіеп іі Іиі ітрогіе дие Іе риЫіс аіігіЬие Іа раіх опёгеизе дие поиз аѵопз
іаііе а се сагасіёге де ѵегзаіііііё ди’іі ѵеиі ігёз ега^и^етеп^ пои5 доппег
еі раг Іедиеі іі сЬегсЬе а зе іизійіег де пе з’ёіге раз ]оіпі а поиз, езрёгапі
ёіоі^пег Іе Ыате д’аѵоіг засгйіё сопіге зез ргоргез іпіёгёіз Іа риіззапсе диі
аигаіі ри ип ]‘оиг Іиі зегѵіг де Ьоиіеѵагд.
А ГЬеиге іпдідиёе, гепди а 1а Соиг, ]’е іиз іпігодиіі раг ип Ьиіззіег
дапз ипе ріёсе ой Ьіепіді Іе ргіпсе Оа^агіпе *), аіде де сатр де 8. М., риіз
Іе сотіе Тоізіо’і **) ѵіпгепі те іепіг сотра^піе. Оп те йі епігег дапз Іе
саЬіпеі де ігаѵаіі де 8. М., диі ѵіпі а тоі, арриуа 8а таіп зиг топ Ьгаз,
т’ёіоі^па де Іа рогіе (ргёсаиііоп аззег пёсеззаіге раг Іе дёіаиі д’ог&апе
диі іогсе де рагіег ігёз Ьаиі а 8. М.) еі соттеп^а раг те іаіге дез диезііопз
зиг Іа запіё де 8. М. ГЕтрегеиг, поіге Аи^изіе Маііге, еі сеііе де 8. М.
ГІтрёгаігісе. Риіз 8. М. те діі дие с’ёіаіі де Ьіеп Ьоп ссеиг ди’ЕПе гепоиегаіі
Іез апсіепз гаррогіз д’атіііё аѵес ГЕтрегеиг д’АиігісЬе, ди’ЕПе поиз аѵаіі
Іоуаіетепі аѵегііз дез еп^а^етепіз ди’ЕПе аѵаіі ргіз, ди’ЕПе з’еп гаррогіаіі
а сеі ё§агд аи ргіпсе де 8сЬ\ѵагхепЬег§, дие запз доиіе і’е деѵаіз заѵоіг раг
Іиі дие 8. М. аѵаіі ргорозё ипе ігіріе аіііапсе, дие се п’ёіаіі дие раг Іа дие
®) Князь Павелъ Гавриловичъ, і 1850 г.
**	) Графъ Николай Александровичъ, | 1816 г.
397
Библиотека "Руниверс1
Гоп аигаіі ри аззигег Іа раіх а ГЕигоре, рагсе дие сеііе аіііапсе, еп саз сіе
гиріигс ѵоіопіаіге сіе Іа Ргапсе, ейі гёипі Іез іогсез дез деих аиігез гпопагсЫез
роиг Іиі ітрозег, ди’епііп зі Іе ргіпсе ейі ри ѵепіг деих тоіз ріиз ібі, сеііе
таІЬсигеизе §иегге п’ейі раз еи Ііеи. де те дагдаі Ьіеп де гёріідиег а сеііе
аззегііоп, диі те гарреіаіі дие М. де КотапгоН т’аѵаіі діі ге^геііег п’аѵоіг
раз ргіз зиг Іиі д’аііег а зоп дёрагі де Рагіз а Ѵіеппе, ой іі аигаіі ёіё епсоге
іетрз де саітег Іез езргііз; |е сгиз ріиз сопѵепаЫе де пе раз геѵепіг зиг
Іе раззё, се диі аигаіі оссазіоппё ипе дізсиззіоп ігёз оізеизе еі пе тепаіі а
гіеп. Ь’Етрегеиг, диі рагіа Ьеаисоир еі аѵес сеііе езрёсе де Ьгедоиіііетепі
диі іаіі рёпіЫетепі аііепдге Іа ііп де Іа рЬгазе, запз те доппег Іе іетрз
де ріасег Іе тоіпдге тоі, ариіа дие зоп зузіёте а Іиі ёіаіі де пе раз
ргоѵодисг ип ёіаі де ^иегге, дапз Іедиеі Іез §гапдз іаіепіз, Іе дёпіе ѵгаітепі
ехігаогдіпаіге де сеі Нотте (се іиі Іе тоі допі, а та §гапде зигргізе, 8. М.
зе зегѵіі ріиз д’ипе іоіз) Іиі доппаіепі ипе зі ётіпепіе ргёропдёгапсе: „С’езі
„Іе зеиі тёііег ди’іі заіі“, а]’оиіа ГЕтрегеиг; „іі Га арргіз дёз Іез §гадез
„зиЬаІіегпез, еі іі у а асдиіз д’аиззі §гапдз іаіепіз ди’іі еп топіге реи дапз
„Іа рагііе адтіпізігаііѵе". Риіз 8. М. діі ди’іі аигаіі тіеих ѵаіи Іаіззег асЬеѵег
а Ыароіёоп Іа сопдиёіе де ГЕзра§пе, §иегге гиіпеизе диі дигега диеідиез
аппёез еі ГаііаіЫіга еп Ьоттез еі еп тоуепз де іоиіе езрёсе. Ісі ]’е сгиз
роиѵоіг те регтеііге де Гіпіегготрге роиг іаіге а 8. М. Іа диезііоп де се
ди’іі у аигаіі а іаіге а сеііе ёродие?—„АЬ“, діі ГЕтрегеиг, „]’е Гаѵоие, іі
„іаиі де Іа ргидепсе, іі а ипе Ьитеиг ігёз ігазсіЫе, таіз серепдапі оп реиі
„зе іепіг еп тезиге аѵес 1иі“. Риіз, зепіапі аррагеттепі ди’іі ігаЬіззаіі раг
сеііе зеиіе рЬгазе Іе зесгеі де Іа іаіЫе сопдезсепдапсе де зоп СаЬіпеі, ГЕтре-
геиг ііі іоиі а соир ипе зогііе сопіге Іез Ап^іаіз, диі опі, діі-іі, іоиіез Іез
гаізопз а ёіетізег Іа ^иегге ди сопііпепі, ди’іі ёіаіі іасЬё ди’ііз еиззепі еи
аззех д’іпііиепсе зиг поіге СаЬіпеі роиг поиз рогіег а ипе дёіегтіпаііоп дігес-
іетепі оррозёе аих сопзеііз дие 8. М. поиз аѵаіі доппёз еі диі аѵаіепі ёіё
дісіёз раг іе ріиз ѵіі іпіёгёі, ди’а ГЬеиге ди’іі езі, Ьеигеизетепі, п’у ауапі
ріиз Ііеи а ипе §иегге ди сопііпепі диеісопдие, ГАп^Іеіегге зегаіі іогсёе а
сйап^ег де зузіёте, дие дез оііісіегз де Іа тагіпе де 8. М. Іиі аѵаіепі ипа-
пітетепі іаіі Іе гаррогі дие Іа сЬегіё ехсеззіѵе еі Іе тёсопіепіетепі §ёпёга1
ди риЫіс ехсііё раг Іе зузіёте ргоЬіЬіііі адоріё раг іоиі Іе сопііпепі, іогсегаіі
дапз реи Іе ^оиѵегпетепі а ассёдег а Іа раіх. „Ле пе риіз“, діі ГЕтрегеиг,
„ііхег сеііе ёродие аи дизіе, зега-се дапз 6 тоіз, зега-се дапз 12, таіз
„іаііез сотріе, сііег Оёпёгаі, дие сеіа зе іега“. 8. М., аргёз сеііе Іоп^ие іігаде,
диі те рагиі тоі роиг тоі ёіге іігёе ди .Іоигпаі сіе ГЕтріге геѵіпі а те
іаіге дез диезііопз зиг 8. М. ГЕтрегеиг, те гёрёіа ди’ЕПе аѵаіі Іа ріиз Ьаиіе
езііте де зоп сагасіёге регзоппеі еі сотЬіеп ип гепоиѵеііетепі д’атіііё аѵес
зоп апсіеп аті Іе зоиіа^еаіі д’ип §гапд роідз, саг, діі 8. М., „|е риіз ѵоиз
„аззигег дие гіеп аи топде пе т’а епсоге іапі реіпё дие де іаіге тагсЬег
„тез ігоирез сопіге ѵоиз; таіз еп Ьотте Іоуаі ]'е п’аі ри те дізрепзег де
„іепіг рагоіе**.
Ле сгиз дие се тотепі д’ейизіоп зегаіі сеіиі ой сопѵепаЫетепі ]’е
роиггаіз аЬогдег Іа §гапде диезііоп, сеііе де 1а гепопсіаііоп а Іа сеззіоп дез
398
Библиотека "Руниверс1
400 тіііе атез. Ле гёріідиаі допс дие 8. М. ГЕтрегеиг топ Маііге ёіаіі рег-
зиадё де зез зепіітепіз а зоп ё^агд, еі дие сегіаіпетепі ііз ёіаіепі Ьіеп гёсі-
ргодиез, дие сопзёдиеттепі, Ьазапі топ оріпіоп зиг се гаррогі д’аііесііопз
гёсіргодиез дие іе п’і^погаіз раз, іе сгоуаіз роиѵоіг ргорозег а 8. М. бе зе
дёзізіег ди дгоіі а Іа сеззіоп зііриіёе раг Іе ігаііё де Ѵіеппе. Ьа-деззиз
ГЕтрегеиг, зиг Іа рЬузіопотіе дидиеі іе Іиз дие сеііе ідёе де гепопсіаііоп
іоіаіе ГаЙесіаіі Ьіеп тоіпз ди’еііе п’аѵаіі дёріи а зоп тіпізіге дез айаігез
ёігап^ёгез, те ргіі раг Іе Ьгаз: „Тепег*1, діі-іі, „іепег, Оёпёгаі, ]е ѵоиз
„рагіегаі аѵес ігапсЬізе зиг сеі оЬіеі. Ле зиіз а Іа іёіе д’ипе паііоп допі іе
„те Таіз ип деѵоіг де тёпа^ег Гатоиг-ргорге паііопаі; Іа тагсЬе дез ігоирез
„аихдиеііез і’аі доппё Іез огдгез Іез ріиз зёѵёгез де тёпа^ег Іе рауз ди’еІІез
„оссирегопі, сеііе тагсЬе еііеигзёіоиг еп Оаіісіе опі оссазіоппё дез дёрепзез
„допі іе зиіз гезропзаЫе а 1а паііоп, еі }е Іиі доіз ип дёдотта^етепі роиг
„се поиѵеаи засгііісе*1. Риіз 8. М. аіоиіа дие, роиг Гаггап^етепі дёііпіііі дез
іітііез, і’аигаіз айаіге а М. Іе сотіе де КотапгоН, еі дие Іе іоиі з’аггап^егаіі
д’ипе тапіёге заіізіаізапіе роиг топ Маііге. Сотте іі т’ітрогіаіі де заѵоіг
аи ]изіе се диі еп ёіаіі геіаііѵетепі а Іа соорёгаііоп ди ргіпсе Оаііігіпе, іе
те регтіз, раг тапіёге де сопѵегзаііоп, де діге а 8. М. сотЬіеп Іез ойісіегз
де Гагтёе аиігісЬіеппе, диі зе зоиѵепаіепі аѵес сотріаізапсе де Іа Ьгіііапіе
сатра^пе ди’ііз аѵаіепі іаііе аѵес Іеигз апсіепз ігёгез д’агтез гиззез еп Ііаііе,
аѵаіепі ёіё реіпёз д’арргепдге дие с’ёіаіі ипідиетепі раг Іа сопѵісііоп д’ипе
а§геззіоп Ьозіііе зиг поіге Йапс дгоіі д’ипе агтёе ]'адіз поіге аіііёе, дие 8. М.
ГЕтрегеиг з’ёіаіі дёіегтіпё а іаіге Іа раіх! 8. М. ГЕтрегеиг Аіехапдге сЬап^еа
дапз Іе тотепі ѵізіЫетепі де соиіеиг, еі аѵоиа ІгапсЬетепі ди’ЕПе аѵаіі дй
доппег сеі огдге роиг теііге ііп а Іа §иегге, еі ди’іі іаііаіі Ьіеп дие поиз
поиз у аііепдіопз.
Еі с’езі аіпзі дие ііпіі топ аидіепсе диі дига ріиз д’ип §гоз диагі
д’Ьеиге, еі дапз ІадиеІІе ГЕтрегеиг, іоиі еп т’ассиеіііапі ігёз ^гасіеизетепі,
іоиі еп рагіапі Ьеаисоир еі зе гёрёіапі зоиѵепі, сасЬаіі аззех таі ГетЬаггаз
дапз Іедиеі іе теііаіі іе іогі дие ѵоіопіаігетепі іі з’ёіаіі іаіі а зез іпіёгёіз
еі а за гёриіаііоп раг ипе сопдезсепдапсе роиг Іа Егапсе пиііетепі тоііѵёе
раг ипе гаізоп д’ёіаі пі раг Гезііте регзоппеііе, таіз ипідиетепі раг Іа
реиг, зепіітепі таі дё^иізё зоиз Іе таздие де Іа ргидепсе еі диі сопігазіе
ріаізаттепі аѵес сез іогтез сЬеѵаІегездиез, сеііе ітрозапіе іі^иге еі сеііе
тапіе Ьеііідиеизе диі аЬзогЬе Іез геѵепиз де ГЕіаі. Саг, а еп іи§ег д’аргёз
Іе сгі риЫіс, Іа сопдиёіе де Іа Ріпіапде а сойіё 80 тііііопз еп ігаіз де
§иегге еі еп зиссёз асЬеіёз аг^епі сотріапі.
Ье гёзиііаі де іоиі се дие ]'е ѵіепз д’аѵоіг ГЬоппеиг де діге а V. Е. еі
де се дие і’аі ри іизди’а ргёзепі газзетЫег дапз іез зосіёіёз зе гёдиіі а сесі:
1° дие ГЕтрегеиг де Киззіе, дотіпё раг Іа реиг дие Гоп реиі діге
ёіге ісі а Гогдге ди )оиг, ёіаіі ѵгаі Іогзди’іі а діі аи ргіпсе 8сЬ\ѵаг2епЬег§
ди’іі іаізаіі дез ѵоеих роиг іе зиссёз де поз агтез, дие за сопдезсепдапсе
роиг Іез ргоіеіз де ГЕтрегеиг Кароіёоп, допі, таідгё Гіііизіоп ди’іі ѵои-
дгаіі зе іаіге, іі езі іпіёгіеигетепі іогсё де з’аѵоиег ёіге іе сотріісе, п’езі пі
Іа зиііе д’ипе езііте регзоппеііе пі д’ип еп^оиетепі соттапдё раг де ^гапдз
399
Библиотека "Руниверс1
зиссёз, дие ГЕтрегеиг заіі дие за сопдиііе а сеі ё&агд езі дёзарргоиѵёе
раг Іе риЫіс, ди’іі аіте а зе Йаііег дие Іа зіа§паііоп би соттегсе, диі
арраиѵгіі зез Еіаіз Ьіеп ріиз ди’еііе пе §ёпе Іез Ап§1аіз, Йпіга раг ипе
раіх ^ёпёгаіе, а Іадиеііе іі пе сгоіі раз гёеііетепі, еі епйп дие, Йоііапі запз
зузіёте, іі ѵіі, сотте оп діі, ди іоиг а Іа іоигпёе;
2° дие Іе тіпізіге дез айаігез ёігап^ёгез, іаіоппё поп зеиіетепі раг Іа
сгаіпіе дез зиііез д’ипе Ьгоиіііегіе аѵес Іа Ргапсе, Гезі епсоге раг сеііе диі
Іиі езі регзоппеііе де регдге за ріасе раг ип сЬап^етепі де зузіёгііе; засЬапі
Ьіеп ди’еп ѵаіеіапі ѵіз-а-ѵіз ди СаЬіпеі дез Тиііегіез (сЬозе ди’іі іаіі сотте
іе тіпізіге ди ріиз реііі Ргіпсе д’Етріге), іі зега зоиіепи сопіге Іе ѵоеи де
Іа паііоп, диі ітргоиѵе зез тоеигз, гідісиіізе за тапіе де зе ѵапіег аѵес
айесіаііоп де Іа сопзідёгаііоп допі іі ]'оиіі а Рагіе, еі диі пе реиі епсоге Іиі
рагдоппег ГаЬапдоп де ГАиігісЬе;
3° дие се дие Іе ргіпсе де 8сЬ\ѵаггепЬег§ еі М. Іе Ьагоп де Віпдег опі
тапдё д’ісі зиг Іа тапіёге допі Іа зосіёіё еі Іе риЫіс зопі зіуіёз епѵегз
поиз, п’езі гіеп тоіпз ди’еха^ёгё.
II зийіга а V. Е. а заѵоіг дие дапз се рауз, ой де іоиі іетрз ип
зоиЬаіі ди 8оиѵегаіп деѵіпі ипе Іоі, ГатЬаззадеиг де Іа Соиг де Ргапсе,
дізііп^иё раг Іа Соиг, п’езі ге^и дие дапз ипе зеиіе таізоп, дие Іа поЫеззе
еі Іа Ьоиг§еоізіе, зоийгапі ё^аіетепі де Іа рёпигіе ди питёгаіге еі де Іа
Ьаіззе дез аззі^паііопз диі зопі а 8 гоиЫез 35 кор. Іе дисаі ітрёгіаі, зопі
дёзоіёез де сеііе адорііоп ди Зузіёте Сопііпепіаі, дие Іез егап{15 роззеззеигз
ѵоіепі д’ип сеіі іпдиіеі аггіѵег Іе тотепі ой ипе §иегге таіііеигеизе реиі Іез
ехрозег а іоиз Іез Ьоиіеѵегзетепіз де (огіипе дие тепасепі Іез ргіпсірез
зиЬѵегзйз дез Ргап^аіз, дие Іе реііі реиріе, диі зоийге Іе ріиз, тигтиге де
сеі ёіаі де сЬозез еі пе ргепд ди’ип ІаіЫе іпіёгёі а сеііе асдиізіііоп іапі
ргбпёе де Іа Ріпіапде, диі а іапі тап^ё д’Ьоттез еі д’ой Гагтёе ѵіепі
дёпиёе де іоиі;
4° дие 8. М. ГІтрёгаігісе-Мёге, допі Іез зепіітепіз роиг Іа Маізоп
д’АиігісЬе опі ёіё іпѵагіаЫез, а гепди риЫіс зоп тёсопіепіетепі еп зе
геіігапі а баісЫпа зоиз ргёіехіе де зоі^пег Гёдисаііоп де зез реіііз-епіапіз,
еі д’ой еііе пе ѵіепі еп ѵіііе дие де Іоіп еп Іоіп;
5° епйп дие Гагтёе рагіа^е Іе тёсопіепіетепі де Іа паііоп, аи роіпі
дие Гоп т’а сііё Іе тоі Ьагді д’ип ^ёпёгаі, диі діі еп рагіапі дез Сагдез:
„Сез іапіззаігез заигопі іаіге гаізоп а Іа паііоп де сеі Ьотте ІаіЫе диі зе
„ріаіі а Гаѵіііг!"
2.
29 тагз/10 аѵгіі 1810.
(Диеідие дёзіг дие і’аіе де гетрііг Іез огдгез де V. Е., еі диоідие
сопѵаіпси де Гиіііііё дие Гоп роиггаіі геіігег раг дез іпзіпиаііопз а 8. М.
ГІтрёгаігісе-Мёге, серепдапі ]'е доіз аѵоиег дие ]'е п’аі пиі тоуеп а та
дізрозіііоп а сеі ё§агд. Л’аі еи ГЬоппеиг де тапдег а V. Е. дапз ипе де
400
Библиотека "Руниверс1
тез ргетіёгез дёрёсЬез, дие 8. М. те ііі діге ди’ЕПе ге^геііаіі дие топ
сагасіёге діріотаіідие Ь’етрёсЬаі де те ѵоіг. Еііе даі^па те гёрёіег Іа тёте
сЬозе де ЬоисЬе, еі диоідие дапз іоиіез Іез оссазіопз Еііе те дізііп^ие
рагіісиііёгетепі, серепдапі сотте се пе реиі ёіге ди’еп риЫіс, іі езі ітроз-
зіЫе д’у ігаііег д’аііаігез. Се п’езі допс дие ігёз іпдігесіетепі, раг Іе сапаі
ди сотіе Ьіііа, дие ]е риіз езрёгег де Ьиі іаіге раззег диеідиез поііопз.
8.	М. ѵіепі де іаіге ип зёриг а Тѵег сЬег Іа Огапде-БисЬеззе СаіЬе-
гіпе; іі у а дез регзоппез диі зиррозепі ди’іі зе іогте Іа ип рагіі, еі дие
сеіиі де ГІтрёгаігісе-Мёге сопзізіапі еп диеідиез регзоппез де ^гапде дізііпс-
ііоп, таіз дие Га&е еі Гёіоі^петепі дез аііаігез опі тізез Ьогз де іоиіе
іпйиепсе, зе іоіпдгаіі а сеіиі де Тѵег. II езі зйг дие Іез аііасЬёз а Іа
Ргапсе з’еп тёііепі; ііз т’опі тёте аззех паіѵетепі гесоттапдё д’оЬзегѵег
а Тѵег аѵес аііепііоп: і’еп ргоіііегаі роиг іасЬег де іігег д’еих се ди’ііз
реиѵепі заѵоіг ои соп]есіигег. II у а епсоге Іе рагіі де ГІтрёгаігісе ЕІізаЬеіЬ,
диі, диоідие ехігётетепі еп тезиге, а роигіапі диеідиез іпдіѵідиз диі Іиі
рагаіззепі ігёз дёѵоиёз еі диі, іоисЬёз ди реи де ЬопЬеиг допі еііе ]’оиіі
дапз зоп іпіёгіеиг, дёсіатепі Ьаиіетепі сопіге ГІтрёгаігісе Магіе, диі езі
таі аѵес за Ьеііе-ііііе, еі ітргоиѵспі Іа сопдиііе де ГЕтрегеиг ѵіз-а-ѵіз де
зоп ёроизе. Ьа ргіпсеззе Атёііе, зоеиг еі атіе іепдге де ГІтрёгаігісе ЕІіза-
ЬеіЬ, гёипіі аиіоиг д’еііе диеідие реи де регзоппез, диі зетЫепі ёіге Іе
поуаи д’ип рагіі дие Іа ^гапде сігсопзресііоп де ГІтрёгаігісе аззи]еіііі а
Ьеаисоир де ргидепсе. Ьез Ігап<;аІ8 дёреі^пепі Іа бгапде-БисЬеззе д’ОІдеп-
Ьоиг§ сотте ипе ргіпсеззе атЫііеизе, еі диі ѵеиі зіп^ег Іа ^гапде СаіЬе-
гіпе раг зоп арріісаііоп зіидіеизе раг Іадиеііе еііе зе ргёраге а гё&пег ип
]оиг; сез теззіеигз ѵоидгаіепі регзиадег дие ГЕтрегеиг пе Іиі рагдоппе раз
зоп тагіа^е ргёсірііё аѵес Іе Ргіпсе д’ОІдепЬоиг^, еі ди’оп Іиі а іаіі соп-
ігасіег роиг ёсЬаррег аи рго]еі тёдііё а ЕгіигіЬ. Серепдапі регзоппе п’і^поге
дие Іа Сгапде-ОисЬеззе а Ьеаисоир д’етріге зиг Гезргіі де зоп Аи^изіе ігёге.
А Мозсои, оп зетЫе репсЬег роиг еііе, еі, а гаізоп де Іа сгаіпіе ди’іпзрігепі
Іез тапіёгез Ьгиздиез, дез дізсоигз оиіга^еапіз роиг Іа паііоп еі Іа сарога-
Іотапіе ди бгапд-Вис Сопзіапііп, диі гарреііепі Іе гё^пе де Раиі, іі п’у а
раз де доиіе ди’еп саз д’ёѵёпетепі, іі п’у ейі ип тоиѵетепі ^ёпёгаі роиг
Іа Огапде-ОисЬеззе: еі ]'е репсЬе а сгоіге ди’іі п’еп сойіегаіі раз Ьеаисоир
де §аёпег Iе5 ігоирез, іоиригз таіігаііёез де Іиі. Ье Ргіпсе д’ОІдепЬоиг^ езі,
діі-оп, іпзігиіі, зіидіеих, аііасЬё а зоп ёроизе, диі Гаіте іепдгетепі; іі а
дез етріоіз диі Іиі доппепі ипе ^гапде Іаіііиде, зигіоиі Іа дігесііоп ^ёпёгаіе
де іоиіез Іез соттипісаііопз Ьудгаиіідиез дапз ГЕтріге. Серепдапі гіеп
Іизди’а ргёзепі пе іаіі ргёза&ег ипе саіазігорЬе диі ріасегаіі Іа соигоппе зиг
ипе аиіге іёіе. Ь’Етрегеиг езі соппи роиг ёіге Ьоп; ріизіеигз асіез де іизіісе
дёз зоп аѵёпетепі аи ігопе опі ёіаЫі за гёриіаііоп а сеі ё^агд. ІМиІ ѵісе пе
доппе Ііеи а ип гергосЬе, еі сеііе ризіііапітііё, сеііе іаіЫеззе, сеііе іпдоіепсе
а гедгеззег Іез аЬиз ои а гёргітег Іез ѵёпаіііёз, пе Іиі рготеііепі раз а Іа
ѵёгііё Гадтігаііоп де зез сопіетрогаіпз пі Гадтігаііоп де Іа розіёгііё; таіз
де іеіз дёіаиіз іпзрігепі Іа ріііё, еі поп Іа Ьаіпе, еі п’агтегопі іатаіз ип
Ьгаз гё^ісіде, а тоіпз реиі-ёіге ди’а Іа зиііе де диеідие ^гапд ёѵёпетепі
Библиотека "Руниверс1
роіііідие диі тепа^аі Гехізіепсе ди с1ег§ё ои Іез іогіипез дез поЫез, ипе
іасііоп схсііёе раг дез а^епіз ёігап^егз, гепіогсёе раг Іе іапаіізте ди реиріе
ои деѵепие зизресіе раг дез ргороз іпдізсгеіз пе зе рогіаі роиг за ргорге
сопзегѵаііоп а ип асіе ѵіоіепі: епсоге деѵгаіі-іі ёіге зиіѵі д’ип зесопд
роиг іаіге зиссёдег ітіпёдіаіетепі аи гё§пе асіиеі ипе гё§епсе епіге Іез таіпз
де Іа Огапде-БисЬеззе СаіЬегіпе. II езі ѵгаі дие ріизіеигз сЬозез, епіге
аиігез ГаЙесііоп де 8. М. де п’ассозіег дапз Зез рготепадез іоигпаііёгез дие
Іез іеттез де пё§осіапіз, іпдізрозепі Ьеаисоир Іа поЫеззе. II езі ѵгаі аиззі
дие Іе тапдие де питёгаіге, Іез ітрдіз допі оп ѵіепі де зигсЬаг^ег Іе рауз,
Іа зіа^паііоп ди соттегсе, доппепі Ііеи а Ьіеп дез тигтигез дапз Іе риЫіс;
іі езі ѵгаі епсоге дие Гатоиг-ргорге паііопаі зе зепі ігоіззё раг сеііе соп-
дезсепдапсе Ьитіііапіе ѵіз-а-ѵіз ди СаЬіпеі дез Тиііегіез: таіз іі у а Іоіп
д’ип тёсопіепіетепі а ипе соп]игаііоп, еі ]'е зиіз регзиадё дие роиг Іе
тотепі іі п’у а аисип зоир^оп а іогтег а сеі ё^агд. Сеіиі дие Іез ігап^аіз
Іеііепі зиг се диі реиі зе раззег а Тѵег те рагаіі геіаііі а ипе дёіегтіпа-
ііоп діѵег§епіе ди зузіёте роіііідие асіиеі ди’ііз зетЫепі арргёЬепдег ди’оп
у аіі гёзоіи де іаіге ргепдге а ГЕтрегеиг. Мте де ІЧагусЬкіпе, запз Іа
тоіпдге іпііиепсе еі дие Гоп пе ѵа ѵоіг дие раг ргосёдё, рагі аи тоіз де
таі; еііе ѵа а Ѵіеппе еі де Іа еп Зиіззе.
Ье ѵоуа^е де V. Е. а Рагіз, допі Іе сЬапсеІіег д’Етріге а ёіё іпіогтё
раг Іе ^ёпёгаі 8сЬоиѵа1оіі еп тёте іетрз дие тоі, а ёіё диеідие іетрз
і§погё ди риЫіс; диоідие ]’е пе те зоіз раз ргеззё д’еп рагіег еі дие і’еиззе
Гаіг де п’у теііге д’аиіге ітрогіапсе дие зоиз Іе гаррогі де Га^гётепі дие
8. М. Іа ]'еипе Ітрёгаігісе де Ргапсе еп геіігегаіі д’аѵоіг а зоп дёЬиі ип §иіде
еп V. Е. диі реиі Іиі доппег дез гепзеі^петепіз еі дез сопзеііз ргёсіеих,
серепдапі іі ёіаіі аізё де ѵоіг дие сеііе поиѵеііе пе іаізаіі раз реи зепзаііоп.
Ьа ріиз Ьеигеизе іоигпиге дие і’аі ри доппег а сеііе соигзе а Рагіз, еі диі
т’а ёіё зи§§ёгёе раг дез регзоппез ди рауз, с’езі де зиррозег дие ѵоиз
ѵоиз сопсегіех аѵес Іе СаЬіпеі дез Тиііегіез роиг гепоиѵеіег дез ргорозіііопз
сопсіііаігісез аих Ап^іаіз: раг Іа іоиіе Гаііепііоп езі дёіоигпёе де се диі
роиггаіі з’у ігаііег дез айаігез ди сопііпепі. Ье сЬапсеІіег д’Етріге т’а діі
а се зиіеі дие, диоіди’іі ійі сопѵаіпси дие поиз регдгіопз поз реіпез,
серепдапі іі дёзігаіі дие Гоп рйі атепег Іез сЬозез а ип соп^гёз, ди’іі
зегаіі а зоиЬаііег дие се рго]еі зе гёаіізаі, ди’іі зегѵігаіі а аіііёдіг Іез езргііз
епсоге еп іегтепіаііоп, дие Іез риіззапсез ди сопііпепі роиггаіепі у сопѵепіг
епіге еііез де Іеигз іпіёгёіз, зиг Іездиеіз еііез пе Іиі зетЫепі епсоге пиііетепі
з’епіепдге. Сеііе ідёе рагаіззаіі Іиі іепіг іогі а соеиг; Іе сотіе Котапгоіі
етріоуа Ьеаисоир де іетрз а т’еп регзиадег Гиіііііё, диоідие сопѵаіпси,
дізаіі-іі, ди’іі п’еп гёзиііегаіі гіеп роиг Іа раіх ^ёпёгаіе. Сеііе сопігадісііоп
ёѵідепіе дапз Іа розе де зоп рго]’еі пе те Іаіззе аисип доиіе дие Іе СаЬіпеі
де 81-РёіегзЬоиге сгаіпі ип аггап^етепі диеісопдие епіге Іез ігоіз Соигз іаіі
запз іпіегѵепііоп де Іа Риззіе, диі зе ігоиѵегаіі раг Іа сотріёіетепі ізоіёе;
еі с’езі аіпзі дие, запз зе ііаііег де диеідиез Ьеигеих гёзиііаіз, Іе ^оиѵегпе-
тепі гиззе іпзізіе зиг ип рго]еі де соп^гёз, роиг з’аззигег аи тоіпз ди’іі
пе зе іаіі гіеп запз зоп іпіегѵепііоп.
402
Библиотека "Руниверс1
3.
3/15 таі 1810.
Еп аііепдапі ди’ипе зесопде сопіёгепсе дие Іе сотіе де КотапхоН
т’а рготізе аи ріиз іоі те теііе а тёте де ігапзтеііге а V. Е. Іе гёзиііаі
дез дётагсЬез дие і’аі Іаііез еп зиііе дез огдгез де 8. М. ди 18 аѵгіі, ]'е
ргоіііе де сеііе оссазіоп дие 1’оп т’аппопсе дапз се тотепі роиг аѵоіг
ГЬоппеиг де ѵоиз іпіогтег ди’аргёз аѵоіг детапдё раг Іе сЬапсеІіег де
ГЕтріге ипе аидіепсе, 8. М. т’іпѵііа а діпег. Аргёз іаЫе, Еііе те ііга а рагі,
еі те дёЬііа Іез рЬгазез д’иза^е еп зиііе дез Іеіігез де поіійсаііоп гетізез
раг Іе сотіе де Котапгой д’аргёз Гиза^е ёіаЫі зоиз се гё§пе, еі, сгоуапі
деѵоіг заізіг сеііе оссазіоп, і’аЬогдаі Іа диезііоп де Іа сгёапсе *).
М’ёіапі сопіогтё ропсіиеііетепі дапз се дие і’аѵаіз а діге аих огдгез
дие і’аі ге^из, іе гетагдиаі дие сеі арреі а Іа Іоуаиіё де ГЕтрегеиг Іе тіі
дапз ип ігёз §гапд етЬаггаз. II скегсЬа Іоп^іетрз ипе гёропзе, еі пе ігоиѵа
а те діге дие диеідиез ргороз епігесоирёз еі ргездие іпіпіеІІі^іЫез. Ле сгиз
деѵоіг аіогз Іиі діге дие іе ргіаіз 8. М. де те доппег ипе гёропзе розіііѵе,
дие іе риззе ігапзтеііге а та Соиг, аіпзі дие і’еп аѵаіз ге^и Гогдге. Ь’Етрегеиг
те гёропдіі: „Л’еп рагіегаі аи сотіе де КотапгоЙ, еі сеіа роигга з’аг-
„гап§ег“. Ле гёріідиаі: „Ье сотіе де КотапгоЙ а запз доиіе іпіогтё V. М.
„дие ГЕтрегеиг топ Маііге ёіаіі іпіепііоппё де зоизігаіге сез ргёіепііопз а
„іоиіе дізсиззіоп иііёгіеиге. 8. М. ргёіёге де ігаііег сеііе аЙаіге, диі п’а гіеп де
„соттип аѵес 1а роіііідие, де 8оиѵегаіп а Зоиѵегаіп; еі сеііе тапіёге де
„іегтіпег Іа диезііоп Ьиі рагаіі д’аиіапі ріиз сопѵепаЫе, ди’еііе ргоиѵе а V. М.
„Іа Ьаиіе сопііапсе дие топ Аи^изіе Маііге теі дапз Іа Іоуаиіё де 8оп сагас-
„іёге еі Гатіііё зіпсёге ди’іі Ьиі рогіе. Ле ргіе допс V. М. де т’іпдідиег
„ЕПе-тёте Іа гёропзе дие ]‘е доіз тапдег а та Соиг". Ь’Етрегеиг даі^па те
гёропдге: „Ле сЬаг^егаі топ сЬапсеІіег де сопіёгег аѵес ѵоиз: рагіе/-Іиі, еі
„ѵоиз ѵегге/ дие іоиі сеіа з’аггап^ега". 8. М. з’ёіапі геіігёе, М. Іе сотіе де
КотапгоЙ т’аЬогда д’ип аіг гіапі. Ле іиі гепдіз 1а гёропзе де ГЕтрегеиг, еі
іі те діі ди’іі ргепдгаіі зез огдгез, ди’іі те ргіаіі д’ёіге регзиадё дие іоиі
сеіа роигга з’аггап^ег, дие де зоп сбіё іі у теііга Іа теіііеиге ѵоіопіё.
Б’аргёз сез доппёез, д’аргёз ГетЬаггаз де ГЕтрегеиг аи-деззиз де
іоиі се дие ]'е риіз еп діге, еі Іе іоп дие Іе сЬапсеІіег з’ейог?аіі а гепдге
сопіідепііеі, таіз ріиз епсоге д’аргёз се дие ]е заіз дие М. КосЬёІеЙ аѵаіі
*) Аи ргіпіетрз де Гаппёе 1810, Іе сотіе де 8аіпі-Лиііеп аѵаіі Гогдге де роигзиіѵге Іа
Іідиідаііоп де деих деііез, допі Іа ргетіёге ее іопдаіі зиг Іе ігаііё сопсіи Іе 13 ди тоі8
д’аойі 1808 епіге Іез етрегеигз Аіехапдге Ісг еі Ргап?оі8, іоисііапі Гіпдетпізаііоп де ГАиігісЬе,
диі аѵаіі репдапі Іа §иегге де 1805 гепди дез Ііѵгаізопз а Гагтёе ги88е. Ьа Ки88Іе 8’оЫі§еа
аи рауетепі де 12 тііііопз еп Вапсогеііеі, де тапіёге ди’еііе рауегаіі сеііе зотте еп доихе
іегтез а 4 тоІ8, с’езі-а-діге сііадие іоіз ип тііііоп еп Вапсогеііеі.
Еа зесопде деііе зе іопдаіі зиг ип аггап^етепі іаіі раг іез сотіез Моигаѵіеіі еі 8гарагу
аи пот дез деих Етрегеигз. Еііе ѵізаіі а Іа зотте де 25.000 гоиЫез дие ГЕтрегеиг Аіехапдге 1ег
з’ёіаіі оЫі§ё а рауег аппиеііетепі а ГАгсІіідис Раіаііп Лозеріі, ѵеиі де Іей Іа Сгапде - БисЬеззе
Аіехапдгіпе Раѵіоѵѵпа.
403
Библиотека "Руниверс1
діі Іа ѵсіііе а ГЕтрегеиг зиг Іа пёсеззііё аЬзоІие де Гасдиіііетепі де сеііе
деііе, ]’е сгоіз роиѵоіг те Паііег д’ипе іззие іеііе дие поиз Іа дёзігопз.
Ь’епѵоі ди соиггіег ауапі ёіё діііёгё раг Іа гаізоп дие ГЕтрегеиг з’езі дёіег-
тіпё, т’а-і-оп діі, а ёсгігс ипе Іеііге аиіо^гарЬе а поіге Аи§изіе Маііге, і’аі
іе ріаізіг де тапдег а V. Е. дие іоиі гёсеттепі ип дез ріиз гёіёз а^епіз
де поіге саизе дапз Іе Сопзеіі т’а іаіі аѵсгііг зоиз таіп дие, зі Гоп те
ргорозаіі ип аггап^етепі диі іепдіі аи дёзізіетепі д’ипе рагііе де Іа зотте
дие, іе деѵаіз іепіг іегте, риіздие Іе ѵоеи ^ёпёгаі рогіаіі а поиз Іа іаіге
рауег еп епііег. Ь’оп пе т’а іаіі епсоге аисипе соттипісаііоп, еі ]'е п’аііепдз
дие 1с гёзиііаі де топ соііодие аѵес ГЕтрегеиг роиг ехрёдіег іоиі де зиііе
ип соиггіег.
4.
(Ыіі. А.)	17/29 таі 1810.
Ьа дёрёсЬе сЬііігёе епѵоуёе раг соиггіег гиззе а іпіогтё ргёаІаЫетспі
V. Е. де Іа сопѵегзаііоп дие і’еиз аѵес 8. М. зиг Іе зи]еі де Іа сгёапсе дез
доиге тііііопз. Запз гёрёіег се дие і’еиз ГЬоппеиг де тапдег а V. Е. дапз
сеііе дёрёсЬе, і’аіоиіегаі зеиіетепі ди’аиіапі дие М. Іе сЬапсеІіег д’Етріге
те рагиі іпігі§иё ди сопіепи де сеііе поіе, дие ]е Іиі аѵаіз гетізе сасЬеіёе
Іе Іепдетаіп де Гаггіѵёе ди соиггіег, аиіапі а Гіззие де та сопѵегзаііоп аѵес
ГЕтрегеиг диі ейі Ііеи Іе 7 ди тёте тоіз, ігоіз іоигз аргёз, іе Іе ѵіз
гауоппапі еі гедоиЫапі де іогтез атісаіез. Ле Іиі гёрёіаі се дие і’аѵаіз еи
ГЬоппеиг де діге а ГЕтрегеиг, еі іі рагиі деѵіпег ГетЬаггаз де 8. М., ди’іі
соппаіі д’аіііеигз, дапз Іез гёропзез ргезди’іпіпіе11і§іЫез дие і’еп аѵаіз ге^иез.
Роигіапі, сотте 8. М. т’аѵаіі діі ехргеззётепі ди’ЕПе сЬаг^егаіі Зоп сЬап-
сеІіег де те рагіег зиг сеі оЬіеі, іі т’аззига ди’іі ргепдгаіі Зез огдгез
еі ди’іі сгоуаіі дие іоиі роиггаіі з’аггап^ег. Л’арргіз дие ГЕтрегеиг Гаѵаіі
іаіі ѵепіг Іе тёте зоіг а ипе Ьеиге реи ассоиіитёе, еі, засЬапі дие ]'е
роиѵаіз іаіге сотріе зиг Могдѵіпоіі, тстЬге де Іа зесііоп дез ііпапсез, зиг
М. де КосЬёІеіі, тетЬге ди Сопзеіі, еі тёте зиг М. де Соигіеіі, тіпізіге
дез ііпапсез, допі Іез деих ргетіегз опі рагіё а ГЕтрегеиг еі опі арриуё
іогіетепі зиг Іа пёсеззііё д’асдиіііег сеііе сгёапсе, еі зоиз іе гаррогі де Іа
роіііідие, еі зоиз сеіиі ди сгёдіі а ёіаЫіг еп рауз ёігап^ег, ]С сгиз роиѵоіг
те ііаііег ди’аи тоіпз Іа сгёапсе еп диезііоп зегаіі гесоппие, заиі епзиііе
а те іаіге дез ргорозіііопз роиг Іе тоде де рауетепі. (Диеідиез іоигз аргёз,
аііепдапі іои]оигз д’ёіге іпѵііё а ипе сопіёгепсе сЬег Іе сотіе де Котапгоіі,
Іе іиз аѵегіі раг Могдѵіпоіі дие Гоп ёіаіі д’ассогд роиг Іе рауетепі, еі дие
зі Іе сЬапсеІіег ѵоиіаіі те іаіге диеідиез діііісиііёз ои дез ргорозіііопз
сопігаігез а Гасдиіііетепі іоіаі еп епііег де 1а зотте, ]’е деѵаіз іепіг Ьоп,
пе те геіасііег зиг гіеп еі іе Іиі іаіге заѵоіг іоиі де зиііе. 8оиз д’аиззі
іаѵогаЫез аизрісез, ]‘е роиѵаіз сгоіге дие Іез ріиз §гапдез діііісиііёз ёіаіепі
Іеѵёез еі дие Гоп п’ёіаіі етЬаггаззё ди’а ігоиѵег Іе тоуеп.де геѵепіг зиг
Іа ргетіёге ёпопсіаііоп де пе раз гесоппаііге Іа Іёріітііё де Іа сгёапсе, зоиз
404
Библиотека "Руниверс1
1с ргёісхіе сіе зоп аппиіегпепі раг Іа сігсопзіапсе де Іа ^иегге ^игѵепие.
Епііп, Іе 20, Іе сарііаіпе МагзсЬаІ ёіапі аггіѵё сотте соиггіег аѵес Іез дёрёсЬез
ди 8 таі, ]е детапдаі зиг-Іе-сЬатр ипе сопіёгепсе аи сотіе КотапхоЙ. Аргёз
Іиі аѵоіг гетіз Іа Ьоііе допі 8. М. ГЕтрегеиг, поіге Аи^изіс Зоиѵегаіп, Га
^гаііііё, еі Іиі аѵоіг доппё, д’аргёз Іез іпзігисііопз де V. Е. сопіепиез дапз Іа
дёрёсЬе ди 9 таі, Іа гёропзе диі те іиі ргезсгііе, ѵоуапі цие Іе сЬапсеІіег
пе те рагіаіі раз де Іа сгёапсе, )е Іиі детапдаі се цис 8. М. аѵаіі дёсідё
а сеі ё^агд. II те гёропдіі цие, ГЕтрегеиг засЬапі раг М. де 8сЬоиѵаІоЙ
цие Іе ргіпсе де МеііегпісЬ Іиі аѵаіі рготіз ипе поіе а се зи]еі, іі аііепдаіі
сеііе поіе роиг доппег ипе гёропзе. Ле гёрііциаі цие і’аѵаіз еи ГЬоппсиг де
ргёѵепіг 8. Е. дапз ипе ргетіёге сопѵегзаііоп зиг се зи]*еі цие сеііе поіе пе
роиѵаіі ёіге цие Іа тёте цие іе Іиі аѵаіз гетізе тоі-тёте, ди’іі пе роиѵаіі
ріиз ёіге циезііоп д’ипе поіе иііёгіеиге, риізци’іі зе гарреіаіі цие ]’е Іиі аѵаіз
дёсіагё цис 8. М. ГЕтрегеиг д’АиігісЬе аѵаіі гёзоіи де пе ріиз зоитеііге
сеі ёіаі де циезііоп а ипе дізсиззіоп тіпізіёгіеііе иііёгіеиге, еі ци’ипе зесопде
поіе пе роиѵаіі ци’ёіге ипе гёрёііііоп оізеизе де сеііе ди’іі аѵаіі дё]а еп
таіпз ои ипе гергізе д’ипе дізсиззіоп диі пе тепаіі а гіеп еі цие ГЕтрегеиг
топ Маііге ёіаіі дёіегтіпё а пе ріиз сопііпиег, аргёз цие ]е пе Іиі аѵаіз
раз сасЬё се цие і’аѵаіз еи ГЬоппеиг де діге а се зи]еі а 8. М. аи пот де
топ Аи^изіе Маііге еі дапз іез тётез ехргеззіопз диі т’аѵаіепі ёіё ргезсгііез.
Ье сотіе Котапхоіі гёріідиа аззег зёсЬетепі ди’іі пе роиѵаіі те діге аиіге
сЬозе, зіпоп ци’ипе поіе ауапі ёіё аппопсёе а Ѵіеппе зиг сеі оЬ)еі, іі сопѵе-
паіі аи тіпізіёге гиззе д’аііепдге ци’еііе ійі гетізе. Іпді^пё де се зиЫегіи^е
риёгіі роиг §а^пег ди іетрз еі роиг пе раз деѵоіг гёропдге саіёёогіциетспі
а ип арреі а 1а іоуаиіё ди 8оиѵегаіп тёте, ]'е діз цие, дапз се саз, ]е гёриіаіз
де топ деѵоіг д’епѵоуег зиг-Іе-сЬатр ип соиггіег а Ѵіеппе роиг еп іпіогтег
та Соиг. М. де Котапхой гёріідиа ди’іі ёіаіі д’аѵіз цие гіеп пе ргеззаіі,
цие, дапз ипе айаіге д’ітрогіапсе та]еиге сотте ссііе-сі, сіпц ои зіх зетаіпез
пе іаізаіспі раз де дійёгепсе, еі ци’епіге іетрз 1а поіе роиѵаіі аггіѵег.
Ле гёріідиаі цие, регзиадё ди’іі п’у аѵаіі ци’ип тёзепіепди ди сотіе 8сЬои-
ѵаіой диі рйі Іиі аѵоіг зи^ёгё Гідёе д’ипе поіе диі пе роиѵаіі ёіге цие
сеііе цие і’аѵаіз дё]а доппёе а се зиіеі, ]'е пе роиѵаіз раз т’ехрозег а Іа
гезропзаЬіІііё д’ипе регіе де іетрз іпиіііе еі а Іа ргоіоп^аііоп д’ип таіеп-
іепди диі з’ёсіаігсігаіі іоиі де зиііе. Моиз поиз циіііатез аргёз сеііе ехрііса-
ііоп ігёз йоідетепі де рагі еі д’аиіге.
Ье тёте іпдіѵіди зизпоттё т’ауапі репдапі се іетрз іаіі ргіег де
геіагдег де циеіциез ]оигз Гепѵоі де топ соиггіег, рагсе ди’іі сотріаіі іаіге
епсоге ипе іепіаііѵе зиг ГЕтрегеиг, аициеі іі ѵоиіаіі рагіег ѵегіетепі зиг 1а
пёсеззііё де дёсіагег аи тоіпз гесоппаііге 1а ѵаіідііё де 1а сгёапсе, епіге
іетрз М. Іе сЬапсеІіег д’Етріге те ргіа де раззег сЬех Іиі. Аргёз т’аѵоіг
сЬаг^ё де Гехргеззіоп гезресіиеизе де за ^гаіііиде ѵіз-а-ѵіз де 8. М. поіге
Аи^изіе Зоиѵегаіп роиг Іа Ьоііе, цие зоп Маііге Іиі аѵаіі регтіз д’ассеріег,
іі те рагіа де Іа потіпаііоп де М. де 8іаске1Ьег^ еі дез аиігез оЬ]еіз
цие і’аі еи ГЬоппеиг де тапдсг а V. Е. дапз Іа дёрёсЬе зиіѵапіс (Іліі. В).
Ле сгиз роиѵоіг заізіг Іе тотепі ой Іе сЬапсеІіег ііпіззаіі ипе Ьеііе рЬгазе
405
Библиотека "Руниверс1
дёсіатаіоіге аи зиіеі де Іа пёсеззііё де з’епіепдге гёсіргодиетепі зиг Іез
іпіёгёіз зі сЬегз а іоиіез Іез риіззапсез, Іе героз де ГЕигоре, роиг ^1і58ег
ип тоі зиг Гітргеззіоп дёіаѵогаЫе дие Іе геіиз де Гасдиіііетепі де Іа сгёапсе
дез доихе тііііопз аѵаіі іаііе зиг Гезргіі де топ 8оиѵегаіп, еі, ргепапі Іе іоп
сопііапі де рагіісиііег а рагіісиііег, ]’е Іиі детапдаі зі Іиі-тёте п’ёіаіі раз
д’аѵіз ди’іі ёіаіі ігёз ітрогіапі де пе раз Іаіззег §егтег ип Іеѵаіп де тёзіпіеі-
Іі^епсе епіге деих Зоиѵегаіпз епіге Іездиеіз ГЕигоре епііёге ѵоуаіі аѵес
сопііапсе зе гепоиѵеіег дез Ііепз д’атіііё диі Іиі аззигаіепі за ігапдиіііііё
іиіиге, дие сопіідепііеііетепі іе пе Іиі сасЬаіз раз ди’ипе гесоппаіззапсе
ргёаІаЫе де Іа сгёапсе еп диезііоп гёіаЫігаіі сеііе сопііапсе, Ьазе де іоиіез
Іез пё&осіаііопз а іаіге дапз Гаѵепіг, еі і’аіоиіаі дие, оиігераззапі дапз се
тотепі тез іпзігисііопз, іе ргепаіз зиг тоі де Іиі гергёзепіег Гиіііііё таіеиге
диі еп роиггаіі гёзиііег ип ]оиг роиг Іез деих Зоиѵегаіпз дие поиз зегѵопз,
зі поиз роиѵіопз гёиззіг а іегтіпег а ГатіаЫе ипе айаіге диі пе роиѵаіі
ди’іпйиепсег дёзаѵапіа^еизетепі зиг сеііе рагіаііе гёипіоп д’іпіёгёіз, зі пёсез-
заіге, сотте іі ѵепаіі де Іе діге, а Іа ргозрёгііё іиіиге де ГЕигоре.
Ье сотіе де Котапгой те гёропдіі ди’іі те гетегсіаіі де се іоп де
сопіідепсе зиг Іедиеі іе Іиі рагіаіз, ди’іі ѵоуаіі сотте тоі Іа-деззиз, ди’іі
еп рагіегаіі а ГЕтрегеиг, ди’іі те сопйаіі дие ріизіеигз гаізопз аѵаіепі епсоге
аггёіё Іа дёіегтіпаііоп де 8. М., Іа дійісиііё де геѵепіг зиг 8а ргетіёге
дёсіагаііоп, Іа сопѵісііоп ди дгоіі де 8оп сбіё еі ГетЬаггаз ди рауетепі, ди’іі
дёраззегаіі зез роиѵоігз з’іі т’аиіогізаіі де тапдег а та Соиг диеідие сіюзе
де розіій а сеі ё^агд, таіз дие іе роиѵаіз іаіге сотріе зиг за Ьоппе ѵоіопіё
а поиз ёіге иіііе ё^аіетепі зиг се роіпі-іа.
II п’у а раз де доиіе, сотте V. Е. еп ]и§ега раг се дие і’аі ГЬоппеиг
де Ьиі тапдег, ди’іі у а дапз се поиѵеі ёсЬарраіоіге Ьіеп аиіапі д’етЬаггаз
дие д’епіёіетепі де Іа рагі ди тіпізіёге гиззе, еі, і’озе а]'оиіег, де Іа рагі де
ГЕтрегеиг Іиі-тёте, диі езі іоигтепіё ди Ьезоіп де сгёег дез геззоигсез
роиг зиЬѵёпіг аих дёрепзез иг§епіез де ГЕіаі, еі диі серепдапі пе реиі зе
гёзоидге а ассеріег аисип дез дійёгепіз ріапз ди’оп Іиі теі зоиз Іез уеих.
А еп ]’и§ег раг ГетЬаггаз іпсгоуаЫе дие 8. М. пе риі сасЬег дапз 8а сопѵег-
заііоп аѵес тоі, Гарреі а 8а Іоуаиіё а дй Ьиі іаіге ипе ітргеззіоп Ьіеп ѵіѵе,
еі іе доиіе дие 8. М. зоіі аиззі сопѵаіпсие дие Іе сЬапсеІіег Іе діі де Іа
Іё^ііітііё де зоп дгоіі а гёсизег Іа сгёапсе. Ле те гарреііе ди’еп агіісиіапі а
ѵоіх Ьаиіе Іез тоіз (іе ^епШНотте а ^епііікотте, ]’е Іе ѵіз гои§іг, еі іі аѵаіі
Гаіг зі дёсопіепапсё дие ]'е Ьаіззаі епзиііе ип реи Іа ѵоіх раг тёпа§етепі,
рагсе дие Тоізіоі *) еі Іе реііі ргіпсе Оаііігіпе**) зе ігоиѵаіепі дапз Іе іопд
де Гаррагіетепі; саг Гёіідиеііе дие 8. М. з’езі ргезсгііе роиг ёѵііег де рагіег
аих діріотаіез ёігап^егз, ріиз епсоге Іа реиг де зе гепдге зизресі а Іа
зигѵеіііапсе де ГатЬаззадеиг де Егапсе, пе те регтігепі раз д’аѵоіг сотте
а топ дёЬиі ипе аидіепсе рагіісиііёге де 8. М., диоідие іе пе риіз діге
ди’еііе т’аіі ёіё іогтеііетепі гейізёе.
-) Графъ Н. А. Толстой.
•???) Князь А. Н. Голицынъ.
406
Библиотека "Руниверс1
Ле те регтеіігаі д’аргёз сез доппёез де Ьазагдег топ аѵіз зиг Іа
тапіёге де теііге епііп ип іегте а сеііе дізсиззіоп де Іа сгёапсе еп диезііоп.
Регзиадё, д’аргёз Іа соппаіззапсе дие ]е сгоіз аѵоіг асдиізе ди сагасіёге де
ГЕтрегеиг Аіехапдге, дие Іа реиг еп езі Іа пиапсе дотіпапіе, іі те рагаіі
дие, дёз дие Гоп сгоігаіі аѵоіг асдиіз ісі Іа сегіііиде д’ипе ідепіііё де зузіёте
роіііідие аѵес Іе СаЬіпеі дез Тиііегіез, раг реиг д’ёіге Іа ѵісііте дез рго]еіз
де ГЕтрегеиг ІЧароІёоп зиг Іа гёсирёгаііоп де Іа Еіпіапде роиг Іа 8иёде,
еі дез апсіеппез ргоѵіпсез роіопаізез, ргоіеіз зиг Іездиеіз оп пе сеззе ісі
д’аѵоіг Іа ріиз §гапде тёііапсе, Гоп зоизсгігаіі а іоиі ріиібі дие де з’ехрозег
а ипе ехріозіоп ди’ип геіиз роиггаіі Ьаіег. Маіз сотте і’аі. ігаѵаіііё аѵес
зиссёз а ігапдиіііізег Іез езргііз зиг Іа дёПапсе ди’іпзрігаіепі Іе тагіа§е де
ГЕтрегеиг Кароіёоп еі Іе зё]‘оиг де V. Е. а Рагіз, еі дие Іез дёсіагаііопз
дие ѵоиз у аѵег доппёез аи ргіпсе Коигакіпе еі аи тіпізіге де Ргиззе опі
рагіаііетепі гёиззі а саітег іоиіе тёйапсе а сеі ё§агд, ]е сгоіз дие, зі 8. М.
поіге Аи§изіе Маііге ]’и§еаіі а ргороз, дапз ипе гёропзе аиіо^гарЬе а сеііе
дие Іе сЬапсеІіег д’Етріге т’а аппопсё аѵоіг ёіё ёсгііе раг 8. М. I. де Низзіе,
де гёрёіег а реи ргёз се дие і’аі ёіё сЬаг§ё де Ьиі діге де Ьоисііе, зигіоиі
де Іе газзигег зиг Іа пёсеззііё д’ип рауетепі іпзіапіапё дез аггёга§ез (сЬозе
рЬузідиетепі ітроззіЫе), ]‘е сгоіз, дізде, дие поиз §а§пегіопз аи тоіпз роиг
Іе тотепі Іа гесоппаіззапсе де Іа сгёапсе еі ип соттепсетепі дез рауетепіз
а іегте. Сеі аѵіз езі тоііѵё раг Іа регзиазіоп дие, сеііе дізсиззіоп ёіапі
дё]*а деѵепие риЫідие, се тоуеп де ігаііег раг ёсгіі де 8оиѵегаіп а 8оиѵегаіп,
еі допі Іе сотіе Котапгой еі тоі зегіопз сепзёз пе раз ёіге іпзігиііз,
заиѵегаіі а ГЕтрегеиг Аіехапдге Іа сопіизіоп де зе гёігасіег еп риЫіс еі
іегаіі ге]аі11іг зиг поиз деих, Іе сЬапсеІіег еі тоі, ГіпЬаЬіІііё де п’аѵоіг ри
гергёзепіег Іа сЬозе зоиз ип роіпі де ѵие ассеріаЫе роиг Іез деих 8оиѵегаіпз.
II езі роигіапі роззіЫе, диоідие реи ргоЬаЫе, дие Гіпдіѵіди зизпоттё, еі диі
ргепд Іа сЬозе ехігётетепі а соеиг а гаізоп дие ѵіз-а-ѵіз де тоі зоп сгёдіі
зиг Гезргіі де ГЕтрегеиг зе ігоиѵе Ьіеп сотрготіз, гёиззіззе а іаіге сЬап§ег
де дёіегтіпаііоп а 8. М. Еп се саз, і’аигаі ГЬоппеиг д’еп іаіге іоиі де зиііе
топ гаррогі а V. Е. раг соиггіег. 8іпоп, раііепдгаі Іез огдгез дие 8. М. ]и§ега
а ргороз де те доппег роиг те гё^іег еп сопзёдиепсе.
5.
(Ьііі. В.)	17/29 таі 1810.
Ье сЬапсеІіег д’Етріге т’ауапі ргіё де раззег сЬег Іиі Ьіег таііп, іі те
ііі Іа соттипісаііоп ди’іі ѵепаіі де гесеѵоіг Гогдге де те поіійег дие 8. М.
аѵаіі поттё Іе сотіе де 8іаске1Ьег§ 8оп епѵоуё ехігаогдіпаіге еі тіпізіге
ріёпіроіепііаіге ргёз де 8. М. ГЕтрегеиг, поіге Аи^изіе Маііге, еі ди’оп аііаіі
Іиі ехрёдіег Іез огдгез еп сопзёдиепсе а Тигіп ой іі зе ігоиѵе асіиеііетепі,
дие 8. М., раг сеііе потіпаііоп, пе ѵоиіаіі дие тапііезіег Іе дёзіг де гёіаЫіг
Іе ріиз іоі роззіЫе Іез апсіеппез геіаііопз д’атіііё дапз іоиіе Іеиг ёіепдие,
407
Библиотека "Руниверс1
дие, запз ргё]’и§ег дез шоШз диі роиѵаіепі дёіегтіпсг 8. М. ГЕтрегеиг
д’АиігісЬе а ргёіёгег роиг Іа тіззіоп а сеііе Соиг (еііе диаіііісаііоп а ипе
аиіге, Іе сЬапсеІіег те гёрёіаіі дие зоп Зоиѵегаіп еп Іаіззаіі аЬзоІитепі Іе
сЬоіх а поіге СаЬіпеі, де (адоп дие зі, дапз се тотепі-сі ои а ипе аиіге
ёродие, іі поиз сопѵепаіі д’епѵоуег ип атЬаззадеиг, М. де 8іаске1Ьег§ ге-
сеѵгаіі іоиі де зиііе зез Іеіігез де сгёапсе еп сопзёдиепсе, еі дие, зі поиз
ргёіёгіопз де поттег ип тіпізіге де зесопд огдге, 8іаске1Ьег§ ёіаіі дё]‘а поттё
сотте іеі, ди’іі те ргіаіі де раззег сеііе дёсіагаііоп а та Соиг, аѵес Іе
гепоиѵеііетепі де Газзигапсе де Гатіііё Іа ріиз зіпсёге дие ГЕтрегеиг Аіе-
хапдге рогіе а поіге Огасіеих Зоиѵегаіп. Еп сопііпиапі де рагіег зиг се іЬёте
іаѵогі, Іе сЬапсеІіег геѵіпі а ип ёіаі де диезііоп ди’іі аѵаіі дё]’а іоисЬё
диеідиеіоіз, сеіиі ди рго]’еі де Іа ігіріе аіііапсе, допі 8. М., діі-іі, з’ёіаіі
зі (огіетепі оссирёе аѵапі поіге дсгпіёге ^иегге сопіге Іез Ргап^аіз; ди’іі
т’аѵоиаіі еп сопіідепсе дие, Іогзди’іі еп аѵаіі рагіё дапз Іе іетрз а ГЕтрегеиг
Кароіёоп, іі Іиі аѵаіі гёропди дие с’ёіаіі Іе тоуеп де теііге деих сопіге ип,
ди’іі з’ёіаіі доппё Ьеаисоир де реіпе роиг (аіге геѵепіг се 8оиѵегаіп де сеііе
ідёе, диі Іиі рагиі ёіге тоііѵёе раг Іа сігсопзіапсе ди тотепі, сеіиі диі
ргёсёда поіге дегпіёге §иегге, таіз дие Іе тотепі асіиеі рготеііаіі де Іа
рагі де ГЕтрегеиг дез Ргап^аіз ипе іоиіе аиіге тапіёге д’епѵіза^ег Іез сЬозез,
ди’іі ёіаіі регзиадё дие Іе ѵоеи ипапіте де іоиз Іез СаЬіпеіз, сеіиі де іоиз
Іез іпдіѵідиз Ьіеп репзапіз, Іе таіпііеп де Іа раіх де ГЕигоре, пе роиѵаіі
ёіге ріиз зоіідетепі Ьазё дие раг сеііе гёипіоп д’іпіёгёіз соттипз дез ігоіз
Етрігез, дие, д’аргёз се ѵоеи Ьіеп ргопопсё еі сопзіапі ди тіпізіёге де
Киззіе, поиз Іе ігоиѵегіопз іоиіоигз ргёі а ассёдег а іоиі се диі роиггаіі
сопігіЬиег а ейасег Іе зоиѵепіг дез апсіеппез тёзіпіеііі^епсез еі гёіаЬІіг ипе
сопйапсе рагіаііе епіге Іез деих Соигз. Ле сгиз зиіѵге Іез іпіепііопз де V. Е.
еп гёропдапі а се дізсоигз раг дез ргороз ѵа^иез, таіз іоиіоигз д’аргёз
Іе ргіпсіре дие і’аі зоіп де теііге еп аѵапі дапз іоиіез Іез оссазіопз, дие
8. М. ГЕтрегеиг топ Маііге а адоріё Іе зузіёте д’аззигсг Іе героз де
ГЕигоре еп епігеіепапі Іа раіх аѵес іоиіез Іез риіззапсез ѵоізіпез.
Ле пе сгоіз раз Ьогз де заізоп д’аѵегііг V. Е., аи 8и]’еі де Іа потіпаііоп
ііёгаііѵе ди сотіе 8іаске1Ьег§, дие Іе сЬапсеІіег т’аѵаіі а ипе аиіге оссазіоп
іаіі Іесіиге д’ипе дёрёсЬе ди ргіпсе Коигакіпе диі Іиі тапдаіі Іе зиіеі д’ипе
сопѵегзаііоп аѵес V. Е. а Рагіз, дапз ІадиеІІе ѵоиз Іиі аѵісг іаіі Іа сопіідепсе
дие ріизіеигз гаізопз іпѵііаіепі ѵоіге Соиг а ргёіёгег Гепѵоі д’ип тіпізіге ди
зесопд огдге а РёіегзЬоиг^; сеііе дёсіагаііоп а дёіегтіпё ГЕтрегеиг де пе
ріиз (агдег а (аіге соппаііге ойісіеііетепі Іа потіпаііоп де 8іаске1Ьег§, ди’оп
Іиі поіИіе іоиі де зиііе.
Ле сгоіз аѵоіг гёиззі де те тёпа^ег ип роіпі де сопіасі аѵес 8. М.
ГІтрёгаігісе-Мёге, Іе зеиі допі і’аі ри еззауег: с’езі тоуеппапі Іе сотіе
Ьіііа,, допі Гёроизе езі ігёз еп (аѵеиг; ііз ѵопі раззег іоиз деих Іа Ьеііе заізоп
а Раѵіоѵѵзку аѵес 8. М. (Диоідие се пе зоіі ди’аѵес де ^гапдз тёпа^етепіз
ди’іі реиі де Іоіп еп Іоіп Ьазагдег де рагіег роіііідие аѵес ГІтрёгаігісе, еі
дие 8. М. ЕПе-тёте доіі зе доппег де §агде де пе раз ёѵеіііег Іа ]’а!оизіе
дез 8рёгапзку еі Тоізіо’і, диі Гёіоідпепі еі сгаі^пепі зоп іпйиепсе, серепдапі
408
Библиотека "Руниверс1
Іе сотіе Ьіііа, зиг Іа зіпсёгііё сіидиеі ]*е риіз Гаіге сотріе, т’а рготіз де
рагіег дапз Іе зепз дие поиз дёзігопз.
Ье Ьагоп де 8сЫаіеп т’а діі аѵес Ьеаисоир де заіізіасііоп аѵоіг арргіз
Іез аззигапсез д’атіііё дие V. Е. аѵаіі доппёез аи пот де поіге Аи^изіе
Маііге аи Коі раг зоп тіпізіге а Рагіз, аіпзі дие Іа рготеззе де Гіпіегрозі-
ііоп де поз Ьопз ойісез аиргёз де ГЕтрегеиг роиг Іе дёіегтіпег а теііге
дез іогтез ріиз доисез дапз Іа тапіёге д’ехі^ег Іе рауетепі де зез ргёіеп-
ііопз рёсипіаігез; іі аѵаіі іаіі Іа тёте соттипісаііоп аи тіпізіёге гиззе,
аіпзі дие де Гёіоі^петепі дез ігоирез ігапдаізез де ГЕІЬе. Ье сотіе Котапгой
еп рагиі епсЬапіё, еі іі зе Ьаіа д’еп іаіге за соиг а ГЕтрегеиг.,
Ь’атЬаззадеиг де Егапсе а доппё іе 23 де се тоіз ипе ЬеІІе іёіе, а
Іадиеііе іоиіе Іа Соиг а раги, а Госсазіоп ди тагіа^е де зоп Зоиѵегаіп аѵес
ГІтрёгаігісе Магіе-Ьоиізе. Ь’Етрегеиг т’у рагіа а ріизіеигз гергізез, епіге
аиігез, де Іа сатра^пе ргосЬаіпе сопіге Іез Тигсз. 8. М. з’ехргіта аѵес ріиз
де тодезііе дие 8оп сЬапсеІіег зиг Іез зиссёз ди’ЕПе езрёгаіі дез іаіепіз ди
^ёпёгаі Катепзку *), допі Еііе а ипе ігёз Ьаиіе ідёе: 8. М. ѵоиіиі Ьіеп
т’ехріідиег еп дёіаіі Горёгаііоп тііііаіге еп Еіпіапде диі ѵаіиі ипе ^гапде
гёриіаііоп а се ^ёпёгаі. Ь’Ітрёгаігісе-Мёге ргіі Іа ріиз ѵіѵе рагі а Гатёііога-
ііоп де 1а запіё де ГАи^изіе Ероизе де 8. М. ГЕтрегеиг поіге Маііге. Ье
риЫіс а, сотте іі іаіі іоиіоигз, іігё Іез іпдисііопз д’ипе рагіаііе іпіеііі^епсе
епіге Іез Соигз де Ѵіеппе еі де Рагіз, де Іа сігсопзіапсе дие, се тёте ]‘оиг
ой іоиз Іез тіпізігез дез Соигз аіііёез де Іа Ргапсе аѵаіепі іііитіпё Іеигз
Ьбіеіз, і’аѵаіз ё^аіетепі іаіі іііитіпег Іе тіеп, се дие, тёте еп диаіііё де
зітріе рагіісиііег, і’аѵаіз ]‘и§ё сопѵепаЫе.
Ьа поиѵеііе диі поиз ѵіепі де Рагіз де Іа дёсіагаііоп де Іа ППе ди
зёпаіеиг Ьисіеп сотте Ргіпсеззе ди 8ап§, а іаіі зепзаііоп ісі. Ье риЫіс еі
тёте Іез тіпізігез ёігап^егз опі ёіё ігёз іпігі^иёз де заѵоіг а диеі Ргіпсе оп
Іа дезііпаіі роиг ёроизе; і’аі ёіё диезііоппё аѵес ипе іпдиіёіе сигіозііё, а
гаізоп дез дійёгепіз ргоіеіз де тагіа^е аѵес діѵегз Ргіпсез де ГАи^изіе Маізоп
Ітрёгіаіе аихдиеіз Іез ^агеііез Гопі зиссеззіѵетепі доппёе, саг Іа ріирагі дез
тіпізігез зопі гёдиііз ісі а іігег Іеигз сопіесіигез роіііідиез де сеііе зоигсе
ітриге, пе гесеѵапі іатаіз де соиггіег де Іеигз Соигз, іпсопѵёпіепі аидиеі
Іе дис де Ѵісепсе Іиі-тёте езі ехрозё диеідиеіоіз, ауапі ёіё таіпіепапі
51 ]оигз запз соиггіег.
6.
(ип. а.)
10/22 /ёѵгіег 1811.
Л’аі ГЬоппеиг де ігапзтеііге а V. Е. Іе ргёсіз де деих сопѵегзаііопз
дие і’еиз аѵес 8. М. ГЕтрегеиг, еі допі ГоЬ]‘еі, д’ипе ітрогіапсе таіеиге,
тоііѵе Гехрёдіііоп ди соиггіег Веск сЬаг^ё де Іа ргёзепіе дёрёсЬе.
") Графъ Н. М. Каменскій, у 1811 г.
409
Библиотека "Руниверс1
Се іиі Іе 3 (ёѵгіег/22 іапѵіег ди’аргёз Іа рагаде де §агде, а Іадиеііе
)е іиз зрёсіаіетепі іпѵііё раг Іе сотіе Вгапііхку, аіде де сатр де 8. М.,
ди’ЕПе те Пі іпѵііег а діпег. Аргёз іаЫе, ГЕтрегеиг т’арреіа а Іиі а Іа
сЬетіпёе еі, аргёз диеідиез тоіз іпзі§піПапІ8, іі те діі а Гогеіііе ди’іі ѵои-
Іаіі те рагіег еп рагіісиііег, дие іе деѵаіз ѵепіг іе Іепдетаіп зоіг а 7 Ьеигез
сЬег Іе §гапд тагёсЬаІ Тоізіоі, диі а ип аррагіетепі сопіі^и а сеіиі де
ГЕтрегеиг, еі ди’іі ехі§еаіі дие і’у рагиззе еп ігас. Ле те гепдіз Іе іоиг еі
ГЬеиге тагдиёз сЬег М. де Тоізіоі’, таіз, се дегпіег ёіапі таіаде, іе іиз
ге?и раг Гаіде де сатр ^ёпёгаі ргіпсе АѴоІкопзку еі реи аргёз іпігодиіі дапз
Іе саЬіпсі де ГЕтрегеиг, Іе тёте ой і’аѵаіз еи та ргетіёге аидіепсе. Се
Зоиѵегаіп т’ассиеііііі аѵес аЙаЬіШё, те ііі аззеоіг а сбіё еі ігёз ргёз де Іиі
а саизе де за зигдііё еі те рагіа а реи ргёз еп сез іегтез: „Ѵоіге 8оиѵе-
„гаіп п’і^поге раз дие, Ьіеп Іоіп д’аѵоіг іаіі аисипе дётагсііе диі риіззс ігоиЫсг
„Іа ігапдиіііііё де ГЕигоре, іе те зиіз арріідиё іоиі рагіісиііёгетепі, дериіз та
„раіх аѵес Іа Ргапсе, а ёѵііег іоиі се диі Іе ріиз іпдігссіетепі аигаіі ри доппег
„Ііеи а ипе поиѵеііе ехріозіоп; пёаптоіпз Іез ёѵёпетепіз гёсепіз зетЫспі соп-
„диіге а ипе сгізе, допі Іез гёзиііаіз, диоіди’іпсегіаіпз епсоге, роиггаіепі Ьіеп
„ёіге д’ип §епге а атепег 1а §иегге. Ле Гёѵііегаі аиззі Іоп^істрз дие іе Іе
„роиггаі, таіз зі Іа ді§пііё де топ Етріге Гехі§е, зі Гоп т’у іогсе, се зега а
„ге^геі, таіз іе іігегаі Іе заЬге. Сотте іі рагаіі дие Гоп сгоіі а Ѵіеппе дие
„Іа §иегге аѵес Iе5 Тигсз оссире іоиз тез тоуепз, і’аі сги деѵоіг а Іа Ьоппе
„атіііё дие і’аі іоиіоигз зоіп д’епігеіепіг аѵес ѵоіге Етрегеиг, де Іиі сотти-
„підиег Іез тоуепз де дёіепзе дие і’аі а та дізрозіііоп еп саз д’а^геззіоп
„ёігап§ёге. Ѵоуег-ѵоиз, Сёпёгаі, ]’е ѵоиз рагіе аѵес сопііапсе, еі іе сгоіз ѵоиз
„доппег ипе §гапде ргеиѵе д’езііте еп т’оиѵгапі аѵес ѵоиз зиг дез сЬозез
„диі, і’езрёге, гезіегопі де ѵоиз атоі“. Ле гёропдіз ди’Ьопогё де Іа сопііапсе
дие 8. М. те іётоі^паіі, ]е Ьа ргіаіз д’ёіге регзиадёе дие іе п’еп аЬизегаіз
Іатаіз еі дие се ди’ЕПе даі^пегаіі те сопііег зегаіі §агдё аѵес ип зесгеі
іпѵіоІаЫе. „Л’аі", сопііпиа ГЕтрегеиг, „200.000 Ьоттез газзетЫёз зиг сеііез
„дез (гопііёгез де топ Етріге диі роиггаіепі ёіге тепасёез, деггіёге Іездиеіз
„епсоге, іапі еп гёёітепіз де ^агпізоп ди’еп дёрбіз, 130.000 іоиіоигз ргёіз а
„гесгиіег Гагтёе асііѵе. Ѵоиз ѵоуех, Сёпёгаі, ди’іпдёрепдаттепі де се дие
„І’етріоіе зиг Іе ВапиЬе, іі те гезіе дез іогсез зийізапіез роиг іепіг іёіе а ипе
„а^геззіоп. Ле п’аѵаіз раз а Ьеаисоир ргёз Іа тёте іогсе дапз д’аиігсз іетрз,
„еі пёаптоіпз ]е зоиіепаіз іоиіоигз Іа §иегге сопіге Іез Тигсз. Ле Іе гёрёіе, ]е
„пе ргоѵодиегаі раз Іа §иегге, таіз зі Гоп т’аііадие, іе заигаі те дёіепдге
„еі ]’е дёзіге дие ѵоіге Зоиѵегаіп зоіі іпіогтё аи іизіе де се дие іе риіз оррозег
„а ип еппеті. Ле зиіз Іоіп де ргорозег а ѵоіге Соиг ипе ігапзасііоп диеісоп-
„дие, засЬапі іогі Ьіеп дие Іа зііиаііоп де ГАиігісЬе езі іеііе, дие іоиі Гіпѵііе
„а зе іепіг дапз ип ёіаі де ігапдиіііііё рагіаііе; д’аіііеигз се пе зопі раз дез
„еп^а^етепіз раг ёсгіі, диеідие пот ди’оп Іеиг доппе, диі ііеппепі гёеііетепі
„Іез Соигз епіге еііез, се зопі Іеигз іпіёгёіз: ог, іе пе доиіе раз дие Іа ѵоіге
„пе зоіі регзиадёе ди ргіпсіре дие зі Іа Киззіе, Іа дегпіёге риіззапсе диі
„риіззе епсоге іепіг іёіе а Гога§е, езі сиІЬиіёе, ГАиігісЬе аига зоп іоиг,
„еі аіогз, та Тоі, с’еп езі іаіі де ГЕигоре. Аіпзі допс, Іоіп д’ёіге зоисіеих
410
Библиотека "Руниверс1
„ди рагіі дие ѵоіге Соиг ргепдга еп саз сіе ёиегге> Іе зиІ8 ігапдиіііе зиг зоп
„сотріе".
Ьа сопѵегзаііоп з’ёіаіі еп^а^ёе а Іа зиііе де сеііе дёсіагаііоп; еііе
іотЬа зиг Іа сёіёгііё дез ргёрагаіііз де дёіепзе допі ГЕтрегеиг аѵаіі еи Іа
ргёсаиііоп де зе ргётипіг, зиг Іа зёсигііё ди’аѵаіі доппёе іизди’а ргёзепі
Гетріоі де іоиіез Іез іогсез де Іа Егапсе сопіге ГЕзра^пе еі зиг Іез таиѵаіз
гёзиііаіз дие, таі^гё іоиз Іез ейогіз де Іа ргетіёге, сеііе ^иегге аѵаіі доппёз
Іизди’а ргёзепі. Сотте ГЕтрегеиг зетЫаіі Ьазег зиг сеі етріоі де §гапдз
тоуепз де Іа Ргапсе еп Езра§пе, ди’іі дізаіі гиіпеих роиг еііе, еі ди’іі те
детапдаіі топ аѵіз а сеі ё^агд, іе Іиі діз дие іе ргепаіз Іа.ІіЬегіё де Іиі
іаіге оЬзегѵег ди’іпдёрепдаттепі де зез іогсез тііііаігез де се сбіё-іа, Іа
Ргапсе аѵаіі іоиіез Іез ігоирез де Іа Сопіёдёгаііоп КЬёпапе а за дізрозіііоп,
Гагтёе ѵагзоѵіеппе еі ипе агтёе ігап^аізе зиг ГЕІЬе. 8. М. те гёропдіі:
„Ѵоиіег-ѵоиз заѵоіг а диоі зе топіе іоиі сеіа? А 118 тіііе АПетапдз,
„60 тіііе Ѵагзоѵіепз еі реиі-ёіге епсоге 40 тіііе Ргап^аіз, се диі пе іегаіі раз
„аи деіа де 210 а 220 тіііе коттез; ѵоиз ѵоуег дие і’аі се ди’іі іаиі роиг
„оррозег а сеіа". Ь’Етрегеиг те діі епзиііе: „АЫ да, еп диаіііё де §ёпёга1,
„саг Іаіззопз Іа діріотаііе де сбіё, дііез-тоі ѵоіге аѵіз: зі ]е зиіз аііадиё,
„диеі сбіё сгоуег-ѵоиз Іе ріиз тепасё?" ІМе регдапі раз де ѵие Госсазіоп де
Іиі сопзеіііег Іа раіх аѵес Іез Тигсз, ]’е п’кёзііаі раз а гёропдге ди’іпдиЬі-
іаЫетепі се зегаіі раг ГІІкгаіпе еі ди сбіё де Кіей, роиг ргетіёгетепі регсег
раг Іе сепіге за 1і§пе де дёіепзе д’аргёз Іа іасіідие огдіпаіге ігап^аізе, еі
зигіоиі роиг доппег Іа таіп аих Тигсз, іогсег Іе §ёпёга1 Катепзку а диіііег
Іе БапиЬе еі ёѵасиег Іез Ргіпсіраиіёз роиг пе раз зе ігоиѵег епіге деих іеих,
еі епііп роиг іасііііег раг Іа аих Тигсз ипе риіззапіе діѵегзіоп а зоп аѵапіа^е.
Аргёз ип тотепі де зііепсе, ГЕтрегеиг діі: „Л’езрёге Ьіеп дие поиз етрё-
„сЬегопз сеііе орёгаііоп-іа: іі іаидга заѵоіг Іа ргёѵепіг!" Сигіеих де ѵоіг зі іе
роиггаіз іігег аи сіаіг зі Іе сопзеіі диі, іе заіз, Іиі а ёіё доппё д’епігег
Ьгиздиетепі дапз Іе БисЬё еі де рагаіузег, реиі-ёіге тёте иіііізег, Іез
тоуепз де іоиіе езрёсе де се рауз, аѵаіі ёіё адгёё, іе діз: „8апз доиіе, еп
„іаізапі ип тоиѵетепі гаріде еп аѵапі еі еп ёіоі^папі де ѵоз Еіаіз, Зіге, Іе
„іЬёаіге де Іа §иегге, ѵоиз оЬѵіег а сеі іпсопѵёпіепі". Ь’Етрегеиг еиі Гаіг
де диеіди’ип диі сгаіпі д’ёіге деѵіпё еі гёріідиа: „Еезіе а заѵоіг зі ГАиігісЬе
„пе іігегаіі раз отЬгаде д’ип тоиѵетепі рагеіі". Ле пе гёропдіз гіеп, п’озапі,
(аиіе д’іпзігисііопз диеісопдиез, ІасЬег ип тоі диі ейі Гаіг д’ип аззепіітепі,
ои тёте д’ипе арргоЬаііоп іасііе: „Маіз ѵоіге Йапс", сопііпиаі-іе, „сеіиі-іа
„те рагаіі Ьіеп еп Гаіг!"—„Ле заіз се дие ѵоиз ѵоиіех діге", гёропдіі ГЕт-
регеиг, „і’у аі Ьіеп репзё, еі диоідие Іа сопзіііиііоп зиёдоізе зе геіизе а ипе
„а&геззіоп поп тоііѵёе, серепдапі іі пе іаиі раз зе (аіге іііизіоп, еі іі езі
„ргоЬаЫе дие Іез ѵоізіпз ѵоидгопі гёсирёгег Іа Ріпіапде: таіз і’у аі ігоіз ді-
„ѵізіопз, Іе рауз езі соирё еі аізё а дёіепдге, еі Іе §о!іе Воіпідие езі ипе
„гіѵіёге диі п’езі раз іасііе а раззег". Сеііе іоигпиге де сопѵегзаііоп те рагиі
ипе оссазіоп ІаѵогаЫе роиг ІасЬег де рёпёігег зі 8. М., диі те рагаіззаіі
ѵоіг 1а §иегге аѵес Іа Ргапсе ріиз дие зітріетепі ргоЬаЫе, п’аѵаіі дёр репзё
а диеідие еп^а§етепі аѵес ГАп^Іеіегге, еі ]‘е діз: „<2иапі аи §ойе Воіпідие,
411
Библиотека "Руниверс'
„Іез Гогсез паѵаіез де V. М. зопі Ьіеп заіізіаізапіез роиг оррозег ипе гёзіз-
„іапсе а сеііез де Іа 8иёде еі ди Оапетагк; д’аіііеигз, еп саз де гиріиге
„аѵес Іа Ргапсе, іі п’у а раз де доиіе ди’ЕПе п’аіі епсоге а за дізрозіііоп
„ипе шагіпе ёігап^ёге еі ігор іоппідаЫе роиг аѵоіг Іе тоіпдге зоисі де се
„сбіё-1а“. Ь’Етрегеиг пе гёропдіі гіеп. „О’аі11еигз“, гергіі-іі епзиііе, „іі іаиі дие
„]‘е дізе дие Іез Ріппоіз зопі Ьіеп зіуіёз: ]’е Іеиг аі Іаіззё Іеигз ргіѵііё^ез, еі
„ііз п’опі аисипе гаізоп де ге^геііег іеиг апсіеп 8оиѵегаіп“.
II геѵіпі де Іа а зез геіаііопз д’атіііё аѵес поіге Аи§изіе 8оиѵегаіп, а
сеііе ігіріе аіііапсе ди’іі аѵаіі ргорозёе аи ргіпсе ЗсЬѵѵагхепЬег^, дие, дапз
ип тотепі д’етЬаггаз дие доппаіі а ГЕтрегеиг №ро1ёоп Гетріоі де зез
ігоирез, іі аѵаіі іта^іпёе сотте ип тоуеп д’ёіоі^пег епсоге іе тотепі д’ипе
гиріиге, таіз дие іе ргіпсе аѵаіі дёсіагё пе раз сопѵепіг а за Соиг. Моцз
сопѵіптез ди’ипе рагеіііе аіііапсе, зі еііе ейі ехізіё, ейі ри дёіоигпег Ьіеп
дез таих: „Тепех1*, діі-іі, „]е т’еп ѵаіз ѵоиз рагіег еп Ьоп аиігісЬіеп. Ыпе
„рагеіііе ргорозіііоп пе заигаіі ѵоиз сопѵепіг дапз се тотепі, ой іоиі ѵоиз іп-
„ѵііе а ип зузіёте де пеиігаіііё рагіаііе". II ариіа ди’іі заѵаіі дие Гіпсогро-
гаііоп а Іа Ргапсе дез рауз ди погд де ГАПета^пе аѵаіі іаіі §гапде зепзаііоп
а Ѵіеппе, ди’іі у аѵаіі диеідие іетрз дё]’а ди’іі аѵаіі іаіі іаіге дез ргорозіііопз
де гарргосЬетепі а поіге Соиг, дие Іе ргіпсе де ЗсЬ^ѵаггепЬег^ Іез аѵаіі
ассиеііііез аѵес дез тагдиез д’іпіёгёі, таіз дие Іе сотіе де МеііегпісЬ геѵепи
<іе Рагіз (іі арриуа зиг се тоі еі те йха) у аѵаіі тіз ріиз де ігоідеиг, ди’аи
Іопд іі пе роиѵаіі доппег іогі а V. Е. де теііге Ьеаисоир де сігсопзресііоп а
дез ойгез д’еп§а§епіепі диеісопдиез диі роиггаіепі доппег де ГотЬга^е а ип
аиззі риіззапі ѵоізіп дие Іа Ргапсе, ди’іі гёрёіаіі дие се п’ёіаіепі раз Іез ёсгііз
диі газзигаіепі гёсіргодиетепі, таіз Іез іпіёгёіз гезресіііз дез Соигз, еі ди’іі
зе герозаіі Іа-деззиз зиг поіге тапіёге де Ьіеп епѵіза§ег Іез сЬозез. II йі
Гё1о§е де Іа Іоуаиіё а Іиі соппие ди сагасіёге де поіге Аи§изіе Зоиѵегаіп
еі ргіі оссазіоп де геѵепіг де Іа зиг Іе сЬа^гіп дие Іиі аѵаіі саизё д’ёіге
раги Ьгоиіііё аѵес поиз еп 1809, ди’іі пе Гаѵаіі іатаіз ёіё гёеііетепі еі
дие сегіаіпетепі зоп агтёе пе зе зегаіі іатаіз Ьаііие сопіге поиз, дие зі
аіогз поиз аѵіопз ассёдё а сеііе ігіріе аіііапсе, іі ейі ёіё дё^а^ё де іоиз зез
еп§а^етепіз апіёсёдепіз еі Іа сЬапсе ейі іоигпё аиігетепі, ди’іі іаііаіі оиЫіег
Іе раззё еі пе ріиз у геѵепіг, дие зоп атіііё роиг 8. М. ГЕтрегеиг д’АиігісЬе
ёіаіі аиззі зіпсёге ди’іі ёіаіі регзиадё ди’ёіаіі сеііе де поіге Аи§изіе 8оиѵегаіп
епѵегз Іиі. Сотте ]е пе гёропдіз гіеп а сеііе іігаде ігёз оізеизе, ГЕтрегеиг,
сопііпиапі й те рагіег, те гёрёіа се дие Іе сотіе Котапгой т’аѵаіі дё]а діі
раг гаррогі а Госсираііоп де Веі^гаде, дие, Іоіп д’аѵоіг дез ѵиез зиг се рауз, іі
ёіаіі ргёі, аи сопігаіге, а поиз ргоиѵег за Ьоппе ѵоіопіё, еі де поиз еп аззигег
Іа роззеззіоп, зі еііе роиѵаіі ёіге а поіге сопѵепапсе; іі ргопоп^а сез детіегз
тоіз аѵес ип зоигіге де йпеззе, диі зетЫаіі іпдідиег ди’іі п’і^погаіі раз ди’іі
іиі ип, іетрз ой поиз аѵіопз еи дез ргоіеіз зиг сеііе ргоѵіпсе. 8. М. те соп^ёдіа
аѵес дез дётопзігаііопз де Ьіепѵеіііапсе, еп те гёрёіапі ди’ЕПе зе гетеііаіі
епііёгетепі а та дізсгёііоп зиг іоиі се диі аѵаіі Гогтё Іе зиіеі де сеі епігеііеп.
Ье Іепдетаіп де сеііе сопѵегзаііоп, аггіѵа Іе Ьагоп де ЬеЬгеІіегп, еі,
д’аргёз Іез огдгез де V. Е., |е те гепдіз сЬег М. Іе сЬапсеІіег; ]е Іиі ііз Іа
412
Библиотека "Руниверс1
Іесіиге дс Іа дёрёсЬе озіепзіЫе еі де Іа соріе де Іа Іеііге де 8а Наиіеззе.
Ье сотіе Котапгоіі Гёсоиіа аѵес Ьеаисоир д’аііепііоп, те ргіа д’еп іаіге
ипе зесопде Іесіиге, риіз іі діі ди’іі еп іегаіі Іе гаррогі а зоп Маііге, еі,
аргёз дие ]’е Іиі еиз гаррогіё Іе зи]еі де та сопіёгепсе аѵес ГЕтрегеиг, Іе
сЬапсеІіег те гёрёіа се дие зоп Маііге т’аѵаіі ехргітё геіаііѵетепі а поіге
аііііиде еп саз де §иегге; диоідие іоисЬапі сеііе согде ігёз Іё^ёгетепі, іі
ариіа дие, д’аргёз Іе соиггіег ди’іі аѵаіі ге?и сеііе пиіі де Рагіз, іі зетЫаіі
дие іоиі зе саітегаіі, дие ГЕтрегеиг Кароіёоп аѵаіі доппё дез аззигапсез
ігёз ігапдиіііізапіез а ТсЬегпусІіеіі, ди’іі сгоуаіі, роиг за регзоппе, дие Гоп
Іи^еаіі ГЕтрегеиг ІЧароІёоп іаиззетепі еі ди’іі пе Іиі зиррозаіі аисипз ріапз
д’а^геззіоп ѵегз Іе ІЧогд, ди’а Рагіз оп п’і&погаіі раз, тёте дапз Іе риЫіс,
Іе реи де рго^гёз дез агтёез ігап^аізез еп Езра^пе, дие Іа 8иёде пе доппаіі
аисипе іпдиіёіиде еі ди’оп роиггаіі аи Ьезоіп геіігег Іез ігоирез де Ріпіапде.
II те ііі епіепдге дие ГЕтрегеиг Кароіёоп п’ёіаіі раз Ьіеп зйг д’ёіге оЬёі
еп АПета^пе еі дие Іез езргііз у ёіаіепі ехазрёгёз сопіге Іе ^оиѵегпетепі
ігап^аіз раг Іез ёгап<^ез регіез дие Іа Ьгйіиге дез ргодисііопз ап^іаізез у
аѵаіі оссазіоппёсз, дие д’аіііеигз іі аѵаіі ёіё а тёте д’ёіидіег се Ргіпсе, ди’а
1а ѵёгііё іі ёіаіі д’ип сагасіёге ігёз ігазсіЫе, таіз ди’іі сгоуаіі ди’оп Іиі
Іаізаіі іогі еп Іе зиррозапі іпзаііаЫе де сопдиёіез, епйп дие Іа розіііоп
^ёо^гарЬідие де Іа Киззіе Іиі доппаіі Гаѵапіа^е д’ёіге епѵігоппёе ди сбіё де
ГАзіе раг дез реиріез расійдиез, дие Іез дегпіегз зиссёз Іиі доппаіепі аи
зид Іе ВапиЬе роиг Іітііе, еі ди’іі п’у аѵаіі дие за ігопііёге оссідепіаіе диі
рйі ёіге тепасёе. Се зід'еі тепа М. Іе сЬапсеІіег а ріизіеигз дёіаііз зиг Іез
геіаііопз де соттегсе аѵес Іа СЬіпе, Іа дегпіёге атЬаззаде де М. де Ооіоѵ-
кіпе еі аиігез зиіеіз ёігап^егз а Гёіаі де Іа диезііоп.
Ле сотріаіз аѵоіг ГЬоппеиг де тапдег а V. Е. Іе гёсіі де сез деих
сопѵегзаііопз еп тёте іетрз дие Іа гёропзе зиг Іа соттипісаііоп де Іа Іеііге
ди Зиііап, дие раііепдаіз д’ип ]’оиг а І’аиіге, Іогзди’аи Ьоиі де опге іоигз,
М. де КосЬёІей те ііі ргіег де раззег сЬег Іиі. II те діі дие 8. М. ёіаіі
ехігётетепі заіізіаііе де Іа сопѵегзаііоп ди’ЕПе аѵаіі еие аѵес тоі, дие іе
Іиі іпзрігаіз Ьеаисоир де сопйапсе, ди’ЕПе дёзігегаіі те рагіег зоиѵепі, таіз
дие іе ѵоуаіз Ьіеп ди’іі у аѵаіі дез гаізопз диі пе Іе регтеііаіепі раз, ди’ЕПе
Гаѵаіі аиіогізё, Іиі, КосЬёІей, а рагіег д’аНаігез аѵес тоі, ауапі ргоиѵё а
ГЕтрегеиг дие Іе сотіе Котапгой ёіоі^паіі де Іиі іоиз Іез СаЬіпеіз еі іпзрігаіі
де Іа тёйапсе а іоиз Іез тіпізігез, еі іі те ргіа де т’оиѵгіг ѵіз-а-ѵіз де Іиі
аѵес сопйапсе. Ле Іиі гёропдіз ди’іі те зийізаіі дие 8. М. р1а<;аі Іа зіеппе еп
М. де КосЬёІей роиг пе раз Ьёзііег а сопіёгег аѵес Іиі іоиіез еі диапіез іоіз
Госсазіоп з’еп ргёзепіегаіі, таіз дие ]‘е Іе ргіаіз де гёіІёсЬіг дие, де топ
сбіё, ]’е п’аѵаіз аисипе соттипісаііоп а Іиі іаіге еі дие ]'е п’ёіаіз ѵепи дие
роиг ёсоиіег се ди’іі аѵаіі а те діге.
Ьа-деззиз М. де КосЬёІей те ііі дез гергосЬез д’атіііё зиг топ тапдие
де сопйапсе еі ехроза Іез ргеиѵез де сеііе дие зоп Маііге Іиі ассогдаіі, еі
ди’іі тёгііаіі еи ё§агд а зоп аііасЬетепі аи зузіёте д’ипіоп аѵес Іа Маізоп
д’АиігісЬе. II те соп]ига, аи пот де Іа Ьоппе саизе еі ди заіиі де ГЕигоре
допі И з’а^іззаіі асіиеііетепі, де пе раз іаіге Іе гёзегѵё епѵегз Іиі, де
413
Библиотека "Руниверс'
т’ёрапсЬег епПёгегпепі еі де Іиі діге се дие та Соиг сотріаіі іаіге еп саз
де ^иегге аѵес Іа Ргапсе, риіздие ГЕтрегеиг дёзігаіі ігаііег Іез айаігез таіеигез
ісі епіге 8. М. еі тоі. Ле гёріідиаі а М. де КосЬёІеП ди’іі зе іготраіі ігёз
іогі з’іі сгоуаіі цис і’аѵаіз диеідие оиѵегіигс а іаіге а сеі ё^агд, ди’іі те зегаіі
аізё де Іиі ргоиѵег дие тёте іе пе роиѵаіз еп аѵоіг, ѵи дие Іа поиѵеііе
д’ипе аррагепсе де Ьгоиіііегіе епіге Іа Киззіе еі Іа Ргапсе роиѵаіі а реіпе
ёіге соппие а Ѵіеппе, іапдіз дие Іе дёрагі де М. де ЬеЬхеІіегп, рогіеиг де
тез дегпіёгез дёрёсЬез, даіаіі ди 3/15 ]‘апѵіег. Ііп реи дётопіё де сеііе
дёсіагаііоп, КосЬёІеП те ргіа де діге Іа тёте сЬозе а 8. М., диі т’іпѵііегаіі
аиіоигд’Ьиі а діпег, еі іі те гёрёіа де рагіег а ГЕтрегеиг аѵес ріеіпе ігап-
сЫзе, а]‘оиіапі дие зез геіаііопз аѵес Іе дис де 8егга-Саргіо1а пе деѵаіепі
роіпі т’еп§а§ег а ипе гёзегѵе зирегііие, риіздие, таі^гё зоп апсіеппе атіііё
роиг Іиі, іі пе зе діззітиіаіі раз ди’еп диаіііё де зиіеі ди Коі Регдіпапд, іі
деѵаіі зоиЬаііег 1а ^иегге, гетиег сіеі еі іегге роиг іогтег ипе соаііііоп еі
іаіге дез гаррогіз а за Соиг диі роиггаіепі поиз сотрготеііге. Тоиі а іаіі
д’ассогд аѵес Іиі зиг се роіпі, поиз сопѵіптез дие іоиі се диі з’ёіаіі діі ои
роиггаіі зе діге раг Іа зиііе гезіегаіі іоиі а іаіі епіге поиз.
Ьа сопѵегзаііоп гоиіа епзиііе зиг Іе сотріе де М. де 8іаске1Ьег§. II
арргіі аѵес ріаізіг дие топ Аи^изіе Маііге ёіаіі ігёз сопіепі де се сЬоіх еі
дие V. Е. п’ейі ди’а зе Іоиег де Іиі, еі те ргіа де гёрёіег Іа тёте сЬозе а
ГЕтрегеиг. Риіз, аргёз Ьіеп дез іпѵесііѵез сопіге Іе сЬапсеІіег, іі т’аззига
аѵоіг огдге де 8. М. де те діге ди’ЕПе пе ргоѵодиегаіі раз Іа ^иегге, таіз
ди’ЕПе з’ёіаіі тізе еп тезиге роиг героиззег іоиіе а^геззіоп еі зоиіепіг Іа
ді^пііё де 8а Соигоппе, ди’ЕПе т’аѵаіі іпіогтё еп Ыос дез іогсез ди’ЕПе
аѵаіі а оррозег а Іа Ргапсе, таіз дие, роиг по раз аѵоіг Гаіг іапіагоп, ЕПе
т’еп аѵаіі ассизё тоіпз ди’ЕПе п’еп аѵаіі гёеііетепі, еі Іа-деззиз іі те
топіга Іе Ьіііеі допі ]’е Гаіз тепііоп дапз та дёрёсЬе НИ. С., еі дие Іиі,
КосЬёІеП, ауапі оиЫіё сЬег ГЕтрегеиг, 8. М. Іиі гепѵоіе роиг те Іе топігег.
II те гёрёіа дие зоп Маііге п’ехі§еаіі гіеп де поиз, таіз ди’іі дёзігаіі заѵоіг
а диоі з’еп іепіг а поіге ёдагд еп саз д’ехріозіоп, дие Іа Киззіе пе зе Паііаіі
раз дие поиз ргепдгіопз ипе рагі асііѵе а сеііе §иегге, таіз Ьіеп дие поиз
ргепдгіопз ипе аііііиде ітрозапіс, дие Іиі, КосЬёІеП, диеідие апіа§опізіе ди’іі
ейі іоиіоигз ёіё де Іа зиіёііоп а Іа Соиг дез Тиііегіез, пе сопзеіііаіі раз Іа
§иегге, ди’іі сгоуаіі тёте дие ГЕтрегеиг пе Іа ѵоиіаіі раз дапз се тотепі-
сі, рагсе ди’іі пе з’ёіаіі раз аііепди а дез тоуепз де дёіепзе зі рготріетепі
дёѵеіоррёз. Ле геѵіпз а топ і^погапсе сотріёіе зиг Іез ргоіеіз де та Соиг
дапз Іе саз поп ргёѵи іизди’а ргёзепі д’ипе §иегге епіге Іез деих риіззапсез,
таіз і’аіоиіаі дие, соппаіззапі Іа зііиаііоп де топ рауз еі Іе зузіёте расі-
Пдие де топ Аи^изіе 8оиѵегаіп, іе сгоуаіз роиѵоіг ргеззепііг дие поиз поиз
ііепдгіопз дапз ипе рагіаііе пеиігаіііё, дие серепдапі ]’е Іе ргіаіз де пе іігег
аисипе іпдисііоп де се дие іе ѵепаіз де діге, риіздие с’ёіаіі де топ сЬеі
дие ]’е рагіаіз, п’ауапі еі пе роиѵапі аѵоіг аисипе доппёе зиг Іез дёіегтіпаііопз
дие Іез поиѵеііез, а реіпе рагѵепиез а V. Е. дапз Іе тотепі асіиеі, роиѵаіепі
ехсііег. Ріиз Іоіп, еп те рагіапі дез Тигсз, ]’е Іиі діз дие сегіаіпетепі топ
8оиѵегаіп деѵаіі зоиЬаііег дие Іе саіте зе гёіаЫіі зиг сеііе ігопііёге де зоп
414
Библиотека "Руниверс'
Етріге; КосЬёІей т’іпѵііа а сііге Іа тёте сЬозе а ГЕтрегеиг. Ьиі детапдапі
диеі ёіаіі Іе роіпі іизди’аидиеі зоп Зоиѵегаіп ѵоиіаіі Іаіззег ѵепіг Іе СаЬіпеі
Ігап<;аІ8 роиг зе дёсідег а Іа рііегге, іі те гёропдіі дие 8. М. з’оиѵгігаіі 1а-
деззиз аѵес тоі, таіз ди’іі роиѵаіі т’аззигег дие, диапі а Іа ргорозіііоп іаііе
раг ГатЬаззадеиг д’еп^а§ег Іез Тигсз раг ип ігаііё сіе раіх а ассёсіег запз
гезігісііоп аи Зузіёте Сопііпепіаі, Еііе аѵаіі гёропсіи ехріісііетепі ди’ЕПе пе
ргорозегаіі раз сеііе сопсііііоп а Іа Рогіе, дие дійісііетепі Еііе роиѵаіі зе
Ііаііег дие Іе Оіѵап у асдиіез^аі еп тёте іетрз ди’а Іа сеззіоп дез Ргіпсі-
раиіёз, диі ёіаіепі Гипідие Ьиі сіе Іа сопііпиаііоп Пе Іа §иегге. М. сіе Косііёіей
ііпіі раг те Іаіге спіепдге дие, сіе се сбіё-ій сотте зоиз іоиі аиіге азресі,
еп саз сіе зиссёз сопіге Іез Ргап^аіз, ГЕтрегеиг Аіехапсіге з’епіепдгаіі еп
іоиі аѵес поиз роиг поиз дёдотта^ег дез регіез дие поиз аѵопз іаііез раг
Іе ігаііё Пе раіх де Ѵіеппе. Се іиі іа-деззиз дие поиз поиз зёрагатез, еп
сопѵепапі ди тоде де поиз ѵоіг догёпаѵапі запз Нхег зиг поиз Гаііепііоп
дез сигіеих.
Ье тёте ]оиг, 3/15 іёѵгіег, ]е діпаі а Іа Соиг, еі ГЕтрегеиг те діі
аргёз діпег ди’іі дёзігаіі те рагіег. Ле іиз іпігодиіі дапз Іе саЬіпеі де 8. М.;
Еііе т’ассиеііііі аѵес ріиз д’аНаЬіІііё епсоге дие де соиіите, те йі аззеоіг
сотте Гаиіге іоіз, еі те діі дие, сгоуапі дие КосЬёІей т’іпзрігегаіі іоиіе Іа
сопііапсе ди’іі тёгііаіі еі ди’ЕПе-тёте аѵаіі еп Іиі, іі Гаѵаіі аиіогізё а те
рагіег. Ле гёропдіз дие ]’е те іёіісііаіз де те ігоиѵсг еп геіаііоп аѵес ип
іпдіѵіди аидиеі ]е рогіаіз Іа ріиз Ьаиіе езііте, еі дие іе п’аѵаіз раз Ьёзііё де
гёропдге а 1а диезііоп ди’іі т’аѵаіі адгеззёе аи пот де 8. М., дие ]’е п’аѵаіз
пиііе іпзігисііоп а сеі ё^агд, дие іе Іиі аѵаіз тёте ргоиѵё а Гёѵідепсе дие
Іе пе роиѵаіз еп аѵоіг, риіздие Іа ргетіёге поиѵеііе дие і’аѵаіз еие а Іа зиііе
д’ип Ьгиіі ѵа^ие гёрапди дапз Іе риЫіс пе даіаіі дие де реи де ]оигз, еі
дие Іа соттипісаііоп дие 8. М. аѵаіі даі^пё т’еп іаіге ЕПе-тёте ёіаіі ігор
гёсепіе роиг еп аѵоіг епсоге іаіі топ гаррогі а та Соиг; серепдапі, ди’а
еп іи^ег де Іа розіііоп дапз Іадиеііе зе ігоиѵаіі ГАиігісЬе еі Іе дёзіг Ьіеп
ргопопсё дие іе соппаіззаіз а топ Аи^изіе Маііге де пе ріиз з’іттізсег
дапз аисипе §иегге, таіз де сопігіЬиег де іоиі зоп роиѵоіг а сопзегѵег Іе
саіте зі пёсеззаіге а ГЕигоре, ]'е те регтеііаіз де ргёѵоіг ди’еп саз де §иегге,
поиз поиз ііепдгіопз аЬзоІитепі раззііз. Ь’Етрегеиг, запз те рагаііге ди
іоиі айесіё, т’аззига ди’іі пе з’аііепдаіі раз а аиіге сЬозе, еі ди’іі пе детап-
даіі раз аиіге сЬозе, таіз ди’іі дёзігаіі заѵоіг де тоі, еі ди’іі еп арреіаіі а
Іа йапсЬізе ди’іі ёіаіі еп дгоіі д’аііепдге де Іа сопйапсе аѵес Іадиеііе іі
з’оиѵгаіі а тоі, се дие поиз сотрііопз іаіге аи саз ой Іа сЬапсе іоигпаі а
зоп аѵапіаде: „Еп саз“, діі-іі, „дие ]’е героиззе Іез агтёез йап^аізез еі дие
„ГА11ета§пе, дие ]’е заіз ёіге ігёз таі дізрозёе сопіге ГЕтрегеиг Мароіёоп,
„зе рогіаі а ипе гёасііоп дие Гоп реиі езрёгег, іегіех-ѵоиз ипе діѵегзіоп еп
„ІПугіе роиг еп сЬаззег Магтопі еі гёсирёгег ѵоз ргоѵіпсез?" Ле те гаЬаіііз
епсоге ипе іоіз зиг ипе рагіаііе і^погапсе дез іпіепііопз де та Соиг, дапз
ипе сігсопзіапсе диі пе роиѵаіі ёіге ди’ип гёзиііаі д’ипе диегге епсоге іпсегіаіпе
допі Іа ргоЬаЫІііё ёіаіі а реіпе рагѵепие а Іа соппаіззапсе де топ Аи^изіе
Маііге; таіз, іігапі рагіі де се дие 8. М. т’аѵаіі діі дапз Іа дегпіёге аидіепсе
415
Библиотека "Руниверс1
дие с’ёіаіепі Іез іпіёгёіз дез Соигз, еі поп Іез аззигапсез, диі ^агапііззаіепі
Іа сопйапсе дие Гоп роиѵаіі аѵоіг дапз дез рготеззез диеісопдиез, |е Ьиі
ехргітаі дие ]е те Йаііаіз дие 8. М. поиз гепдгаіі Іа ]’изйсе де сгоіге дие
поиз пе ргепдгіопз раз Іе сЬап§е зиг поз ѵёгііаЫез іпіёгёіз, еі дие сеих-сі
пе роиѵаіепі поиз рогіег а дёзігег де ѵоіг Іа Киззіе аЬаіззёе, дие, диапі аи
рагіі дие поиз ргепдгіопз еп саз де зиссёз де Іа рагі де сеііе риіззапсе, іі
те рагаіззаіі зирегйи де доппег, дапз ип тотепі ой іоиі поиз сп§а§е а
дёзігег Іа сопііпиаііоп де Іа раіх, дез аззигапсез ргётаіигёез зиг дез ёѵёпе-
тепіз, еі дие 8. М. ЕПе-тёте пе сопзідёгаіі оЫі^аііѵез ди’аиіапі ди’еііез
соггезропдаіепі аѵес поз ѵгаіз іпіёгёіз. „Ле соп^оіз", діі ГЕтрегеиг, „д’аргёз
„се дие ѵоиз те дііез, дие ѵоиз пе роиѵег роіпі аѵоіг д’іпіогтайопз; ёсгіѵег
„а ѵоіге Соиг се дие ]’е ѵоиз аі сопйё".
Ь’епігеііеп з’еп§адеа епзиііе зиг Іа ргоЬаЬіІііё де сеііе ^иегге. Ь’Етре-
геиг те діі ди’іі ёіаіі роззіЫе дие іоиі з’ассоттодаі, дие ГЕтрегеиг ІЧароІёоп
аѵаіі ігёз Ьіеп ассиеіііі ТсЬегпусЬеЙ еі аѵаіі раги пе раз іпзізіег аЬзоІитепі зиг
Іез ргорозіііопз ди’іі аѵаіі іаііез: „Маіз тоі“, сопііпиа ГЕтрегеиг, „диі ]и§е
„поп д’аргёз іез рагоіез, таіз д’аргёз Іез іаііз, ]с пе т’епдогз раз; і’аі дез
„гепзеі^петепіз розііііз дие Гагтёе де ГЕІЬе зе гепіогсе еп сопзсгііз зоиз Іе
„пот де зетезігіегз гарреіёз, дие Гоп іаіі йіег де ГагііІІегіе еі дие дез ргё-
„рагаіііз сопііпиепі; ]е заіз тёте, раг Гіпдізсгёііоп де іеііез Соигз д’АІІета^пе,
„дие Гоп а дё|а ге^и дез аѵіз ргёаІаЫез роиг зе іепіг ргёі“. 8. М. сопѵіпі
аѵес тоі дие, зі ГЕтрегеиг ІЧароІёоп а Іе ріап д’аЬапдоппег Іа сопдиёіе
де ГЕзра^пе еі де пе §агдсг дие Іа гіѵе §аисЬе де ГЕЬге, се Ргіпсе пе
детапдаіі реиі-ёіге раз тіеих дие д’аѵоіг ип ргёіехіе де рагаііге засгійег а
ипе поиѵеііе диегеііе іпаііепдие Іа гёиззііе д’ипе сопдиёіе допі іі з’ёіаіі зі
ехсіизіѵетепі оссирё, еі ди’аіогз іі пе іаііаіі раз зропіапётепі аііігег ип
ога§е дие Іа іоигпиге дез айаігез еп Езра^пе Іаіззаіі езрёгег роиѵоіг ёіге
а|оигпё епсоге диеідие іетрз. „Л’у аі Ьіеп репзё“, оЬзегѵа ГЕтрегеиг, „аиззі
„те §агдегаі-]е Ьіеп де соттепсег". Тгёз іпігі§иё д’арргепдге аи іизіе се
дие 8. М. арреіаіі соттепсег еі диеііе ёіаіі Гёродие ои Гёѵёпетепі диі Ьа
дёіегтіпегаіі й а§іг Ьозіііетепі, ]е Ьиі детапдаі Іа регтіззіоп де Ьиі іаіге
ипе диезііоп іпдізсгёіе, а Іадиеііе т’епЬагдіззаіі Іа сопйапсе допі Еііе даі-
§паіі т’Ьопогег, еі ]‘е Ьиі діз: „(^и’епіепдег-ѵоиз, 8іге, раг ёіге Іе ргетіег
„а^геззеиг? Саг іі у а дез а^геззіопз де іаіі, еі іі у еп а диі сопзізіепі еп
„дез Іёзіопз д’апсіепз ігаііёз, ои д’етріёіетепіз диеісопдиез?" — „Ле ѵаіз ѵоиз
„теііге аи іаіі де Іа тагсііе де сеііе айаіге", гёропдіі ГЕтрегеиг, еі аіогз
іі т’ехріідиа соттепі, дериіз Іа раіх де Тіізіі ой іі аѵаіі §агапіі Іез сЬап-
детепіз дие ГЕтрегеиг ІЧароІёоп ]и§егаіі а ргороз де іаіге еп АПета^пе,
Іез деих Зоиѵегаіпз з’ёіаіепі тиіиеііетепі рготіз де пе роіпі з’іттізсег
дапз Іеигз адтіпізігаііопз іпіёгіеигез, дие іизди’а ргёзепі се Зоиѵегаіп пе Іиі
аѵаіі раз доппё зи]'еі де ріаіпіе а сеі ё§агд, таіз дие Іа ргорозіііоп д’адоріег
се еузіёте (іе Ьгйіиге Іиі аѵаіі раги п’ёіге раз сопѵепаЫе а зез іпіёгёіз еі
ди’іі з’у ёіаіі геіизё, ди’епзиііе оп Іиі аѵаіі ргорозё де тепасег Іа 8иёде еп
саз ди’еііе пе ѵоиійі раз дёсіагег Іа §иегге аих Ап^іаіз, а диоі іі аѵаіі
гёропди ди’ёіапі еп раіх аѵес Іа 8иёде, іі п’аѵаіі аисип тоііі де Іиі іаіге
416
Библиотека "Руниверс1
Императоръ Александръ I въ соборѣ Александро-Невской лавры
1 сентября 1825 года
Библиотека "Руниверс"
ргепдге раг іогсс сеііе гёзокіііоп: „Всриіз дие Госсираііоп д’ипе рагііе ди
„погд де ГА11ета§пе, еі сеііе ди БисЬё д’ОІдепЬоиг^, диі езі розіііѵетепі ипе
„іпігасііоп а Іа раіх де Тіізіі еі дие ]е пе риіз регтеііге, рагее дие, сотте
„ѵоиз заѵех, с’езі ипе допаііоп де та Маізоп еі ди’еііе реиі те геѵепіг ип
„Іоиг, т’а рогіё а те теііге еп тезиге сопіге ипе риіззапсе диі ѵізе а дез
„а§гапдіззетепіз сопііпиеіз, ]'е сотріе те ргопопсег а се зи]еі, поп раз д’ипе
„тапіёге ргоѵосапіе, таіз ]’е пе риіз оиЫіег се дие іе доіз а Іа ді^пііё де
„та Соигоппе; іі зе реиі дие іоиі з’аггап^е епсоге, ]'е пе детапде раз тіеих,
„таіз іе те ііепз ргёі а іоиі. Роиг еп ѵепіг а ѵоіге диезііоп, Сёпёгаі, ѵоіеі
„се дие ]‘е сотріе іаіге: дёз ди’ипе агтёе ігап<;аізе разве ГОдег, саг іе пе
„риіз ріиз ёіаЫіг ГЕІЬе, риізди’ііз зопі дё]а а сЬеѵаІ зиг сеііе гіѵіёге, іе те
„сгоіз еп дгоіі де сопзідёгег Іа §иегге сотте соттепсёе, еі Іа Ргоѵідспсе
„дёсідега диеііе іззие еііе ргепдга". Ле Ьиі діз: „8іге, регтеііех-ѵоиз а ип
„Ьотте диі п’а раз ГЬоппеиг д’ёіге а ѵоіге зегѵісе, таів диі ёргоиѵе роиг
„Ѵоіге Регзоппе Іе гезресіиеих аііасЬетепі дие ѵоиз іпзрігех а іоиз сеих диі
„опі Іе ЬопЬеиг де ѵоиз арргосЬег, де ѵоиз гергёзепіег дие ѵоиз ёіез а Іа
„ѵеіііе де соттепсег ипе іеггіЫе Іиііс еі допі Гіззие іпііиега зиг Іе зогі Тиіиг
„де Іа Киззіе еі де ГЕигоре11 те ргіі раг Іе Ьгаз: „Сёпёгаі, по дііез раз
„соттепсег, саг се п’езі раз тоі диі соттепсегаі; іе Гаііепдз еі ѵоиз ѵоуег
„раг тез ргёрагаіііз дие іе пе те Таіз раз іііизіоп зиг Гітрогіапсе де Іа егізе
„асіиеііе". Ле гёропдіз ди’аззигётепі, зі ипе сопіепапсе ітрозапіе еі іеііе дие
8. М. Гаѵаіі ргізе, роиѵаіі сопігіЬиег а дёіоигпег Гога§е, ]’е пе роиѵаіз дие
Ьа Тёіісііег зиг Іа сёіёгііё аѵес іадиеііе іоиз сез тоуепз аѵаіепі ёіё тіз еп
тоиѵетепі, еі ]’е т’арег<;и8 зиг Іа рЬузіопотіе, сотЬіеп сеііе реіііе саріегіе
аѵаіі іаіі іогіипе: „Маіз“, сопііпиаі-іе, „рагті сез тоуепз дие ѵоіге ѵазіе
„Етріге а тіз а ѵоіге дізрозіііоп, і’аигаіз дёзігё арргепдге, 8іге, Іа сопсіизіоп
„де Іа раіх аѵес Іез Тигсз, сотте теііапі епсоге й ѵоіге дізрозіііоп ипе
„агтёе епііёге"; дие д’аіііеигз, оиіге сеі аѵапіа§е, іі п’у аѵаіі раз де доиіе
дие, раг дез сопдіііопз §ёпёгеизез еі ргоргез а ѵаіоіг а 8. М. Гадтігаііоп де
ГЕигоре, Еііе §а^пегаіі епсоге ип аіііё риіззапі, диі, еп саз д’ёѵёпетепі,
роиггаіі іаіге ипе Ьеііе діѵегзіоп раг Іа Возпіе, диі іоисЬе а ГШугіе. Ь’Етрегеиг,
ип реи етЬаггаззё, те діі: „Ле ѵоіз іоиі аиігетепі а сеі ё^агд. Ье Оіѵап езі
„зі ѵегзаіііе дапз зез гёзоіиііопз, зі ѵёпаі, дие ]'е сгоігаіз ріиібі пёсеззаіге де
„теііге Іа Рогіе, де іоиі іетрз іпйиепсёе раг Іа Ргапсе, дапз ГітроззіЫІііё де
„те пиіге репдапі сеііе §иегге, еі ]е пе риіз тіеих у гёиззіг ди’еп теііапі Іе
„СапиЬе епіге Іез Тигсз еі тоі“.—„8іге, ііз пе сёдегопі іатаіз!“ — „Ы’ітрогіе,
„Іе Госсире де іаіі, іі пе те іаиі дие 3 діѵізіопз роиг еп етрёсЬег Іе разза^е,
„еі і’аі епсоге 6 діѵізіопз, сотте ѵоиз аѵех ѵи раг Іе раріег дие і’аі епѵоуё
„а КосЬёІей, а та дізрозіііоп". Ь’Етрегеиг сопііпиа а т’аззигег дие іоиі се
диі роиггаіі ёіге а поіге сопѵепапсе де се едіё-іа Іиі сопѵіепдгаіі аиззі, еі дие
поиз п’аигіопз ди’а поиз Іоиег де се поиѵеаи ѵоізіпа^е; епзиііе іі а]оиіа ди’іі
п’у аѵаіі раз де доиіе ди’еп саз де ^иегге, ГЕтрегеиг №ро1ёоп поиз ргоро-
зегаіі ип ёсЬап§е де Іа Оаіісіе сопіге д’аиігез рауз еі іегаіі дез ргосіатаііопз
іепдапіез а зоиіеѵег Іез Саіісіепз еі Іеиг доппег Гезроіг де зе гёипіг а Іа
Ро1о§пе, еі дие 8. М. зегаіі сЬагтёе де заѵоіг се дие поиз іегіопз еп саз рагеіі.
27	417
Библиотека "Руниверс1
Ье дізсоигз іотЬа епзиііе зиг Іе сотіе де 8іаске1Ьег§. Ле по тапдиаі
раз де діге сотЬіеп ГЕтрегеиг топ Маііге ёіаіі сопіепі ди сЬоіх цис 8. М.
аѵаіі іаіі де за регзоппе еі сотЬіеп іі іпзрігаіі де сопйапсе а V. Е., дие
запз доиіе поиз п’аѵіопз раз а поиз ріаіпдге ди сотіе де 8сЬоиѵа1ой, диі,
аи сопігаіге, аѵаіі іоиіоигз тіз Іез іогтез Іез ріиз а^гёаЫез дапз іоиіез зез
геіаііопз, таіз дие ]’е іаізаіз 8. М. іи^е ЕПе-тёте, зі деих пё&осіаіеигз д’ипе
тёте Соиг зиіѵапі реиі-ёіге іоиз деих дез Іі&пез діѵег^епіез пе деѵаіепі
раз геіагдег ріиіоі ди’ассёіёгег Іа тагсЬе дез айаігез. Ь’Етрегеиг гёропдіі
ди’іі ^ойіаіі іогі се дие ]‘е Іиі дізаіз, ди’іі п’аѵаіі Іаіззё 8сЬоиѵа1ой а Ѵіеппе
дие рагсе ди’іі сгоуаіі дие ГЬаЬііидс дез айаігез роиггаіі Гу гепдге иіііе,
таіз дие, заіізіаіі де заѵоіг дие 8іаске1Ьег§ ёіаіі а§гёё а Ѵіеппе, іі гарреі-
Іегаіі іпсеззаттепі 8сЬоиѵа1ой. Сеііе сопѵегзаііоп Нпіі раг дез іётоі&па^ез
д’айаЬіІііё еі еп те дізапі ди’іі те сЬаг^еаіі де тапдег а та Соиг аи ріиз
іді се допі іі аѵаіі ёіё диезііоп епіге поиз, еі ди’іі з’аііепдаіі а Іа ріиз
рагіаііе дізсгёііоп.
Ье тёте зоіг а ГНегтііа^е, КосЬёІей те діі а Гогеіііе де раззег сЬег
Іиі Іе Іепдетаіп зоіг. Л’у іиз а ріед. II зе Ьаіа де те гёііёгег Іез зепіітепіз
де Ьіепѵеіііапсе де зоп Маііге роиг та регзоппе, еі те діі ди’іі арргоиѵаіі
Ьеаисоир та дёіісаіеззе де ѵоиіоіг пе раз сасЬег топ епігеѵие а М. де Ко-
тапхой, дие ]е Іиі рагіегаіз ѵа^иетепі Іа-деззиз еі запз епігег еп дёіаіі,
еі дие ]’е те Ьогпегаіз а Гепігеіепіг де Іа гёропзе ди’іі ёіаіі сЬаг^ё де те
іаіге раг гаррогі а Іа соттипісаііоп де Іа Іеііге де 8а Наиіеззе. Сеііе гёропзе
езі, дие 8. М. гесоппаіззаіі Іа рагіісіраііоп де Іа Іеііге ди 8и1іап сотте
ипе ргеиѵе де Гатіііё де поіге Аи&изіе Соиг а зоп ё^агд, дие зоиз се гаррогі
Еііе Гарргёсіаіі іпйпітепі, таіз дие Іез ргорозіііопз у аппопсёез ёіаіепі Іез
тётез диі йігепі ігапзтізез а се СаЬіпеі раг Іа ѵоіе де Іа тіззіоп де Вегііп,
еі ди’аи сопігаіге Іа 8иЫіте Рогіе ауапі р§ё а ргороз д’у ариіег ипе пои-
ѵеііе сіаизе геіаііѵе а Гасдиіезсетепі аих пё^осіаііопз роиг Іа Регзе, ГЕтре-
геиг зоп Маііге пе роиѵаіі Іез ассеріег, еі дие зез зиссёз тііііаігез, диі Іиі
доппаіепі Іе ОапиЬе еі тёте дез ріасез іогіез аи деіа, Гаиіогізаіепі а пе
ріиз зе дёзізіег де Іа роззеззіоп дез ргоѵіпсез дие Іез Тигсз п’ёіаіепі ріиз
еп тезиге де Іиі аггасЬег.
Раззапі епзиііе де сеі епігеііеп а ип аиіге оЬ]’еі дие КосЬёІей т’аппоп^а
ёіге Ьіеп ріиз ітрогіапі, іі те діі аѵоіг Гогдге де зоп Маііге де те сЬаг^ег
де іаіге раззег а та Соиг дие, ГЕтрегеиг Аіехапдге, еп саз де §иегге аѵес
Іа Егапсе, деѵапі пёсеззаігетепі зе рогіег еп аѵапі, іі поиз дёсіагаіі ди’айп
дие сеііе оссираііоп пе поиз доппаі раз іе тоіпдге отЬга^е, іі пе ѵоиіаіі
дез ргоѵіпсез сопдиізез зиг Іез Тигсз дие 1а ВеззагаЬіе еі Іа Моідаѵіе ]*изди’аи
8ёгеіЬ, еі ди’іі поиз сёдегаіі іоиіе Іа ѴаІасЬіе еі Іа реіііе рагііе де Іа Моі-
дауіе ]*изди’а се Йеиѵе аѵес Гітрогіапіе розіііоп де Вгаііа, еі ди’іпдёреп-
даттепі епсоге де сеііе сеззіоп, ГЕтрегеиг поиз ^агапііззаіі іоиіез Іез
оссираііопз дие поиз іи&егіопз а ргороз де іаіге еп 8егѵіе. Ле гёропдіз дие
]’е пе тапдиегаіз раз де ігапзтеііге сез ргорозіііопз а топ Аи&изіе Соиг
іттёдіаіетепі, таіз дие ]е ргіаіз М. де КосЬёІей де з’ехріідиег зі сеііе
сеззіоп ёіаіі оЫі^аіоіге ои сопдіііоппеііе: іі те гёріідиа дие зоп Маііге
418
Библиотека "Руниверс1
п’у теііаіі аисипе сопсііііоп, еі ди’еііе пе деѵаіі зегѵіг ди’а поиз ргоиѵег
сотЬіеп іі ітрогіаіі а 8. М. дие ГАиігісЬе зе ігоиѵе ібі ои іагд дапз Іе тёте
еіаі де іогсе дапз Іедиеі еііе аѵаіі ёіё аѵапі Іа раіх де Ѵіеппе.
Ле пе ѵеих раз раззег зоиз зііепсе дие М. де КосЬёІеН те Пі Іа
сопіідепсе дие ГАп§1еіегге аѵаіі дё|а іаіі дез ргорозіііопз раг Іе сапаі ди
дис де 8егга-Саргіо1а, таіз дие ГЕтрегеиг у аѵаіі гёропди ёѵазіѵетепі: ]'е
сгоіз ди’іі а еи реиг д’ёіге сотрготіз раг диеідие іпдізсгёііоп.
7.
(Ни. в.)	10/22 /ёѵгіег 1811.
Ле сгоіз де топ деѵоіг де іаіге зиіѵге аи гёсіі дёіаіііё де сез діИёгепіез
сопѵегзаііопз аѵес 8. М. ои аѵес Іа регзоппе диі ёіаіі аиіогізёе а те рагіег еп
8оп пот, Іез гёііехіопз диі паіззепі ди зи|еі тёте еі де Іа тапіёге допі
сез спігеііепз еигепі Ііеи. Ьез рЬгазез зоиіі^пёез *) дапз топ гаррогі зопі
зоиѵепі тоі роиг тоі іез ргоргез ехргеззіопз допі ГЕтрегеиг з’езі зегѵі.
Се диі ігаррега запз доиіе V. Е. езі ди’аргёз т’аѵоіг іпѵііё а діпег, аи Ііеи
де те іаіге раззег дапз зоп саЬіпеі, аіпзі ди’іі а соиіите де іаіге аѵес Іе
дис де Ѵісепсе еі сотте іі еп иза дапз д’аиігез оссазіопз аѵес тоі,
ГЕтрегеиг аіі ргёіёгё се тоде де гепдех-ѵоиз зесгеі дапз Гаррагіетепі ди
§гапд тагёсЬаІ**). Аззигётепі сеііе сасЬоііегіе деѵапі ГатЬаззадеиг де Ргапсе,
оиіге ди’еііе рогіе Іе іуре д’ипе зи]ёііоп риёгііе, рагаііга д’аиіапі дёріасёе,
ди’еііе деѵаіі тапдиег зоп Ьиі, сеіиі ди тузіёге, саг диі гёропд дие Іе зеиі
дотезіідие допі іе іиззе ассотра§пё, Іе іоиггіег де Іа Соиг, диі т’аііепдаіі
дапз Іез соггідогз, Іез ѵаіеіз де ріед аііапіз еі ѵепапіз, п’аѵаіепі іаіі Іеиг
реіііе Ьізіоіге, диі ргоЬаЫетепі езі геѵепие а М. де Саиіаіпсоигі? Серепдапі
Іе пе роиѵаіз те геіизег а сеііе іпѵііаііоп, еі іе зиіѵіз ропсіиеііетепі Іез
іпдісаііопз дие ГЕтрегеиг т’аѵаіі доппёез.
Бапз Іе соигапі ди ргетіег епігеііеп, ]‘е Іе ігоиѵаі реи етЬаггаззё,
соиіапі, Гаіг оиѵегі, аи зеиі тотепі ргёз ой іі іиі диезііоп де Іа ігіріе
аіііапсе ргорозёе еі тапдиёе еі де 1а §иегге ^е 1809: сотте іоиіоигз,
ипе сегіаіпе гои§еиг, Гехргеззіоп іпѵоіопіаіге де Іа Ьопіе, ігаЬіі Іа сопзсіепсе
де зез іогіз еі Іез гергосЬез ди’іі з’еп іаіі. Ье Ьиі аррагепі де сеііе сопіёгепсе,
диі ёіаіі де дёсіагег сопйдепііеііетепі за розіііоп асіиеііе ѵіз-а-ѵіз де Іа
Ргапсе еі Іез тоуепз дёіепзііз а Іиі оррозег, соиѵгаіі аззех ѵізіЫетепі Іе
Ьиі зесгеі де зопдег поз дізрозіііопз еп саз д’ёѵёпетепі. II зе реиі аиззі
ди’іі у епігаі ип реи де сеііе іасіапсе диі езі іоиі а іаіі дапз Іе §епге де
ГЕтрегеиг, де іаіге рагаде дез іогсез ітрозапіез дие Іа Ргоѵідепсе, дізаіі-іі,
аѵаіі тізез а за дізрозіііоп, еі де Іа сёіёгііё іпоиіе, іпсгоуаЫе тёте дапз
се рауз, аѵес Іадиеііе се сЬап^етепі д’ог§апізаііоп еі сеііе аи§тепіаііоп
*) Въ настоящемъ изданіи—въ кавычкахъ.
**) Графъ Н. А. Толстой.
419
Библиотека "Руниверс1
дапз Гаппёе аіпзі дие Іе сйаггоі де Гагііііегіе опі ёіё ейесіиёз. Аиззі пе
тапдиаі-)е раз де Іиі еп Іаіге та соиг, еі се реиі Ьіеп ёіге еп рагііе а
сеііе реіііе са]оіегіе, а Іадиеііе ГЕтрегеиг езі ехігётетепі зепзіЫе, дие ]'е диз
се Іаіззег-аііег аѵес Іедиеі іі те рагіа раг Іа зиііе. II езі ѵгаі дие, дапз Іез
дійёгепіез оссазіопз а ІаЫе, ой, а сбіё де Іиі, ГЕтрегеиг ѵеиі Ьіеп ехсіи-
зіѵетепі з’оссирег де тоі, і’аі ёіё зийізаттепі дапз Іе саз д’епсепзег зоп
атоиг-ргорге; Іе дёіаиі де Іа сиігаззе езі іасііс а дёсоиѵгіг. (^иапі а тоі,
ргепапі Іе Іоп еі Гаііііиде ІгапсЬе д’ип тііііаігс, сеііе диі Іиі іпзріге Іе ріиз
де сопйапсе, сеііе диі те сопѵіепі Іе тіеих роиг пе раз те сотрготеііге,
]’е те доппаі Гаѵапіа^е де пе сопзідёгег Іе зще! де Іа сопѵегзаііоп дие
зітріетепі зоиз Іе гаррогі д’ипе дізсиззіоп тііііаігс, еі а Іадиеііе тез
соппаіззапсез дапз се тёііег те доппаіепі Іе дгоіі де ѵоиег диеідие іпіёгёі.
С’езі аіпзі дие Іа дізсиззіоп зиг Іе ріиз ои тоіпз де іогсе де Іа 1і§пе де
дёіепзе те Іоигпіі Госсазіоп де іаіге рагіег ГЕтрегеиг зиг Іа 8иёде, зиг се
ди’іі еп аііепдаіі, еі зиг Іа Тигдиіе, ой, зоиз Іе ргёіехіе д’ип аѵіз риізё дапз
Іа соппаіззапсе де Іа іасіідие Ігаш;аІ5е, ]*е сЬегсЬаі а ігоиѵег дез аг&итепіз
роиг ГеЙгауег зиг Іе дап^сг де зоиіепіг ипе доиЫе §иегге еі Іиі іаіге паііге
І’епѵіс д’ипе расійсаііоп аѵсс Іез Тигсз, ійі-се тёте аи ргіх де гепопсег
аих ргоѵіпсез сопдиізез. Ле ѵіз сіаігетепі дапз сеііе ргетіёге сопѵегзаііоп
дие ГЕтрегеиг аѵаіі ипе аггіёге-репзёе зиг Гагіісіе де Іа раіх аѵес Іа Рогіе;
Іе ѵіз а п’еп раз доиіег ди’іі ёіаіі рагіаііетепі ігапдиіііе зиг поз іпіепііопз
де пеиігаіііё еп саз де гиріигс, ди’аѵес ріеіпе сопйапсе дапз Іа іоуаиіё де
поіге СаЬіпеі, Газзигапсе дие V. Е. аѵаіі доппёе дие поиз п’аѵіопз аѵес
Іа Егапсе д’аиігез геіаііопз дие сеііез де Ьоп ѵоізіпа^е еі сеііез д’ипе
аіііапсе де іатіііе, доппаіі а 8. М. ипе рагіаііе зёсигііё роиг Іе тотепі,
таіз дие Гідёе д’ипе роззіЫйіё д’ип ёсЬап^е де Іа Оаіісіе сопіге д’аиігез
рауз, ідёе дие Іе 1оп§ зё]’оиг де V. Е. а Рагіз еі зигіоиі Іа Ггоідеиг аѵес Іа-
диеііе ѵоиз аѵех ассиеіііі Іез ргорозіііопз ди сотіе де 8сИоиѵа1оП поиггіі
епсоге даѵапіа^е, ігасаззе Ьеаисоир се Ргіпсе, рагсе ди’еп аііоп^еапі за
1і§пе де дёіепзе, сеііе сеззіоп гарргосЬе Іез ргоѵіпсез ди іИёаіге де Іа ^иегге
аѵес Іез Тигсз, еі дёіоигпегаіі сез дегпіегз де Гепѵіе д’асЬеіег Іа раіх аи
ргіх де Іа сеззіоп дез Ргіпсіраиіёз. Ле ѵіз епсоге раг сеііе ргетіёге сопѵегза-
ііоп дие се п’езі гіеп тоіпз ди’ип ассёз д’Ьитеиг Ьеііідиеизе диі а рогіё
ГЕтрегеиг а дёйег, роиг аіпзі діге, ип зі риіззапі апіа^опізіе, роиг Іедиеі
па^иёге іі аѵаіі ипе зи]ёііоп зі поіоіге, таіз дие, дериіз ріизіеигз тоіз,
іпдиіеі зиг Іе зогі де Іа Роіо^пе, зиг Іадиеііе ГЕтрегеиг ІМароІёоп з’аЬзіепаіі
де гёропдге саіё^огідиетепі, іі аѵаіі сёдё аих іпзіі^аііопз де сеих диі
Гаѵегііззаіепі де пе раз зе йег а Іа дгоііигс дез іпіепііопз де се СаЬіпеі,
дие Іез ргороз іепиз а Еззеп, сеих а ГатЬаззадеиг де Регзе, допі і’аі
іаіі. тепііоп іі у а диеідие іетрз а V. Е., еі диеідиез аиігез іпдісез ѵепапі
дігесіетепі де Рагіз, епіге аиігез, а се ди’оп т’аззиге, Іа соріе д’ип ріап
д’орёгаііопз сопіге Іа Киззіе езсатоіё ди Вигеаи де Іа Оиегге, зопі аиіапі
де тоійз диі Гопі рогіё а ргепдге ипе аііііиде тііііаіге ітрозапіе, дие,
Йаііё еі реиі-ёігс епог^иеіііі дез зиссёз іпаііепдиз ди ігаѵаіі ауапі ігаіі аи
гёіаЫіззетепі дез йпапсез еі дез тоуепз де дёіепзе тііііаігез дие іиі-тёте
420
Библиотека "Руниверс1
пе сгоуаіі раз роззёдег, ГЕтрегеиг а гергіз ип реи де сеі арІотЬ диі, дериіз
Гаііаіге де Ргіедіапд, Гаѵаіі іоіаіетепі аЬапдоппё, еі ди’епііп, ейгауё дез
ргороз регзоппеііетепі іпдиіёіапіз де зез зи|еіз, зигіоиі а Мозсои, еі ехсііё
д’ип аиіге сдіё раг Гехргеззіоп де Гезргіі риЫіс, диі рготеі Іез ріиз §гапдз
засгііісез ѵоіопіаігез еп Ьоттез еі еп аг^епі з’іі ѵеиі зесоиег Іе ]’ои^,
Ьитіііапі роиг сеііе паііоп ііёге, де Іа дёрепдапсе аих ріапз де Іа Соиг
дез Тиііегіез, ГЕтрегеиг, епѵігоппё, а Котапхоіі, Тоізіоі еі Іе реііі Оаііігупе
ргёз, де регзоппез диі зопі дапз Іе зузіёте апіі&аііісап, з’езі ѵи епігаіпё
дериіз Іез дегпіегз зіх тоіз, д’ёѵёпетепі еп ёѵёпетепі, де геіиз еп геіиз
аих ргорозіііопз ігап^аізез, ѵегз ипе сгізе допі іі сгаіпі Гіззие, сгізе ди’іі
дёзігегаіі роиѵоіг ёѵііег, дие іоиі Іе топде Іиі аппопсе деѵоіг ёіге ібі ои іагд
іпіаіПіЫе еі дие Іа Ьоппе дізрозіііоп де зез ігоирез, ГаііасЬетепі ѵгаітепі
іоисЬапі де Іа та]огііё де зез реиріез еі ГетЬаггаз де Іа §иегге д’Езра^пс,
Іиі доппепі ип езроіг де іегтіпег §1огіеизетепі, еі тёте Іа регзресііѵе де
гепдге а ГАиігісЬе сеі ёіаі де риіззапсе диі Іиі доппе Іез тоуепз д’оррозег
ипе гёзізіапсе а ГатЬіііоп іоиіоигз тепа^апіе де зоп риіззапі ѵоізіп, саг ]’е
Іе сгоіз де Ьоппе Гоі зиг сеі агіісіе; ГЕтрегеиг а еп тёте іетрз Іез гергосЬез
де за сопзсіепсе, Ьоиггеіёе раг Іе зоиѵепіг де Іа раіх де Ѵіеппе, а ёіоиііег,
еі Іе дёзіг де ѵоіг ипе ді§ие ёіаЫіе епіге Іиі еі Іа Ргапсе а сопіепіег: диапі
аи егі де за сопзсіепсе, дез сопіідепсез де іетте а Гетто пе то Іаіззепі
раз доиіег де се дие і’озе аѵапсег.
Ле ргіе V. Е. де гетагдиег дие, дапз се ргетіег епігеііеп, диі ейі
Ііеи ргёсізётепі Іа ѵеіііе де Гаггіѵёе де М. де ЬеЬхеІіегп, і’аі ёіё аззег
Ьеигеих роиг ёѵііег іоиі сопзеіі диі рйі аѵоіг Гаіг д’ипе іпзіі^аііоп а Іа §иегге
еі диі сотрготеіігаіі ои топ Аи^изіе Соиг ои топ іпдіѵіди регзоппеі, еі
дие, зі ]’е п’аі ри іігег аи сіаіг ди ргетіег іеі се диі т’ітрогіаіі Іе ріиз де
заѵоіг, с’езі-а-діге се диі розіііѵетепі езі Іа ротте де дізсогде епіге Іез
Зоиѵегаіпз еі диеііе езі Гёродие де Іа гиріиге, аи тоіпз і’аі ри зопдег
ГЕтрегеиг зиг Іа сопііапсе а поіге ё§агд, еі, раг тез тапіёгез ГгапсЬез еі
оррозёез а іоиі се диі а Гаіг де Гіпаззегіе, і’аі зи Іиі іпзрігег Іе §ойі де
гепоиѵеіег сез сопѵегзаііопз; раг сопзёдиепі і’оЬііепз де Іе іаіге рагіег
даѵапіа^е. Л’аѵаіз оиіге сеіа Гаіг еі Іа сопіепапсе д’ип Ьотте диі, Іоіп де
Іе топіег роиг Іа §иегге, сотте Іе Гопі зийізаттепі іоиз Іез тетЬгез ди.
Сопзеіі, пе Іиі а раз сасЬё Гітрогіапсе де Іа сгізе асіиеііе, Іез сЬапсез
гедоиіаЫез ди’іі соигі, еі, диоідие запз т’ехріідиег розіііѵетепі, ГітргоЬа-
Ьііііё де іаіге сотріе зиг ипе соорёгаііоп де поіге сбіё.
Аргёз Гаггіѵёе де М. де ЬеЬхеІіегп, іогі дез Іитіёгез ди’іі а ри те
доппег зиг Гаііііиде ди’іі поиз сопѵепаіі де ргепдге, топ гбіе пе іиі ріиз
дійісііе а те діеіег, еі, т’епѵеіоррапі ѵіз-а-ѵіз де ГЕтрегеиг еі де М. де
КосЬёІеіі дапз сеііе і§погапсе рагіаііе ой Іе тапдие ёѵідепі д’іпзігисііопз
те теііаіі, і’еиз іоиі Іе Іоізіг де Іез Іаіззег ѵепіг Гип еі Гаиіге, іоиіе Іа
іасііііё де Іез іаіге ехріідиег, ѵи Гиг^епсе дез сігсопзіапсез, диі іаіоппепі
Гітраііепсе еі Іез іггёзоіиііопз де ГЕтрегеиг, еі іоиі Гаѵапіа^е д’ёсоиіег
запз роиѵоіг те сотрготеііге еі де іігег рагіі де се дие Гип еі Гаиіге
аѵаіепі а те діге.
421
Библиотека "Руниверс1
Ьа сопіёгепсе аѵес Іе сЬапсеІіег д’Етріге, диі зиіѵіі де деих іоигз сеііе
аѵес 8. М., те йі ѵоіг ди ргетіег соир д’сеіі дие Іа ргорозіііоп де Іа Рогіе
ёіаіі іи^ёе поп ассеріаЫе, ди’еііе пе зегаіі роіпі ассеріёе, еі дие 1’оп у
гёропдгаіі аѵес Іез ё^агдз диз а ГАи^изіе тёдіаіеиг, таіз д’ипе іа<;оп іоиіе
оррозёе а поз зоиЬаііз. Маіз се дие сеііе сопѵегзаііоп аѵаіі де рідиапі роиг
тоі, с’ёіаіі де ѵоіг Іе тёте Ьотте дапз Іе тёте саЬіпеі, диі, іі у а Ьиіі тоіз
епсоге, зе раѵапаіі де Гатіііё де ГЕтрегеиг ІМароІёоп роиг зоп Маііге еі де
Іа сопйапсе йаііеизе де се Зоиѵегаіп епѵегз Іиі-тёте, деѵоіг дёсііпег ГетЬаг-
газ дие Іиі саизе а сеііе Ьеиге сеііе аѵеи§1е сопйапсе дапз Іез іётоі^па^ез
д’атіііё ди СаЬіпеі ігап^аіз, еі тепдіег, роиг аіпзі діге, зіпоп поіге арриі,
аи тоіпз поіге пеиігаіііё, а поиз, дие сеі Ьотте ІаіЫе, зі йег де за раіх де
РгіедгісЬзЬатп еі дез Те Беит зиг Іе ВапиЬе, з’ёіаіі ассоиіитё а пе ріиз
сопзідёгег дие сотте риіззапсе ди зесопд огдге.
V. Е. пе сгоіга раз ди’еп саизапі аѵес тоі дез іогсез ди Огапд-ОисЬё
де Ѵагзоѵіе, ІІ ргёіепдіі ёіге іпіогтё ди’еііез пе дёраззаіепі раз 36 тіііе
Ьоттез, іапдіз дие М. де АѴаігдогі діі а диі ѵеиі Гепіепдге ди’еііез топ-
іепі а 60 тіііе Ьоттез. Сеііе і^погапсе езі іпсгоуаЫе.
Ь’ідёе де 8. М. де те (аіге рагіег раг КосЬёІей пе Іиі езі ѵепие запз
доиіе дие рагсе дие, дапз Іа сопѵісііоп дие іе деѵаіз аѵоіг ге^и раг Іа ѵоіе
де М. Іе сопзеіііег де ЕеЬгеИегп дез іпзігисііопз ріиз ёіепдиез еі ріиз адар-
іёез а 1’ёіаі дез сЬозез асіиеііез, Еііе гепоп^аіі а роиѵоіг те зопдег раг
М. де Котапхой, диі, аіпзі дие іоиі Іе топде Іе Ьиі гёрёіе іоигпеііетепі,
п’іпзріге де Іа сопйапсе а регзоппе. II езі ігёз ргоЬаЫе тёте дие М. де
КосЬёІей, таі аѵес Іе сЬапсеІіег еі аті іпііте де ЗіаскеІЬегд, рідиё де се
дие Іе сотіе Котапгой іаіі ргоіоп^ег Іе зё]оиг ди сотіе 8сЬоиѵа1ой а
Ѵіеппе еп дёріі де Іа сопйапсе дие а М. де 8іаске1Ьег§, а ітадіпё еі
зи^ёгё се тоуеп роиг ассоиішпег іпзепзіЫетепі зоп Маііге а ігаііег д’айаігез
а Гіпзи де зоп сЬапсеІіег еі роиг іаіге регдге реи а реи а сеіиі-сі іоиі зоп
сгёдіі, еі ііпаіетепі за ріасе.
Ь’атЬіііоп д’ип гиззе п’езі сотрагаЫе а гіеп, еі, аиззі Іоп^іетрз ди’іі
у а епсоге ипе ріадие ои ипе сЬаг&е ди’іі п’а роіпі, іі зе сгоіі таІЬеигеих.
Аи гезіе, іі зе роиггаіі дие КосЬёІей, §гапд таііге де Іа Соиг (сЬащс
соггезропдапіе а Іа поіге де ОЬегзі Ваи-Іпзресіог), тетЬге ди Сопзеіі,
тетЬге де Іа зигѵеіііапсе зесгёіе, еіс., дёзіге ѵоіг Іе сотіе де Заііукой *) аи
розіе де сЬапсеІіег: ііз зопі Ііёз епзетЫе д’атіііё еі де гаррогіз д’оріпіоп;
Іе рагіі ап§1аіз Іе теі еп аѵапі. (^иоі ди’іі еп зоіі, М. де КосЬёІей, хёіё
рагіізап де поіге саизе геіаііѵетепі аи рауетепі де Іа сгёапсе дез 12 тііііопз,
те рагиі гіеп тоіпз ди’ип роіііідие ргоіопд, раз тёте ип роіііідие гизё,
таіз ип Ьотте диі а де ГаііасЬетепі зіпсёге аи Ьіеп де зоп рауз, Ьеаисоир
де гёіе, іпйпітепі де ргидепсе еі де гёзегѵе, еі диі, аих ап§ез де ѵоіг зоп
аті 5іаске1Ьег§ Ьіеп ѵи а поіге Соиг, пе соппаіі д’аиіге заіиі роиг Іа Киззіе
дие дапз ип гарргосЬетепі аѵес ГАиігісЬе, ди’іі зега іоиіоигз ргёі а соп-
зеіііег аи ргіх де іоиз Іез засгійсез роззіЫез. В’аіііеигз, сопйапі еп поіге
-) Графъ Александръ Салтыковъ.
422
Библиотека "Руниверс1
ргоЫіё, сЬадие дёсіагаііоп де поіге СаЬіпеі езі ип тоі засгё роиг Іиі; Ьаі'з-
запі Іа Ргапсе еі за роіііідие, ріеіп д’ипе сопйапсе геіі^іеизе дапз за Ргоѵі-
депсе, диі пе реиі дие ргоіё§ег Іа Ьоппе саизе, іі п’езі ап&іотапе ди’аиіапі
дие Іе сотпіегсе еі Іез зиЬзідез де Іа Огапде-Вгеіа§пе реиѵепі ёіге иіііез а
Іа Киззіе.
Се іиі допс аѵес сеі Ьотте, диі п’а раз Іе доп де Іа рагоіе еі диі,
дізігаіі ,еі дійиз, а Ьезоіп д’ёіге зоиѵепі гатепё а Гёіаі де Іа диезііоп, дие
І’еиз а рагіег д’аііаігез. 8а ѵіѵасііё еі зоп ітраііепіе сигіозііё т’ітрозёгепі
Іа Іоі де Іа ріиз ехасіе гёзегѵе; еііе Іе дётопіа, таіз Ьіепіді іе Іиі ргоиѵаі
дие та Соиг, а реіпе іпіогтёе дез сігсопзіапсез диі опі еи Ііеи гёсеттепі,
п’аѵаіі ргіз пі п’аѵаіі ри ргепдге ип рагіі еі епсоге тоіпз те доппег дез
іпзігисііопз. Сеііе оиѵегіиге ігапсЬе сЬап^еа ди іоиі аи іоиі поз розіііопз
гезресііѵез; се іиі а Іиі де з’ехріідиег, се іиі а Іиі а еп§а§ег ГЕтрегеиг а
з’оиѵгіг а тоі, еі с’езі аіпзі дие, запз те сотрготеііге, запз т’еп§а§ег а
гіеп, теііапі зигіоиі еп аѵапі дие іоиі се дие іе роиггаіз діге п’аѵаіі раз
тёте Іа ѵаіеиг де зітріез сопіесіигез, іе іігаі аи сіаіг Іез ігоіз сЬозез ітрог-
іапіез, а заѵоіг: ргетіёгетепі, се диі а гёеііетепі атепё Гёіаі де іепзіоп
епіге Іез деих Соигз; деихіётетепі, Іе іаіі дие ГЕтрегеиг сопзідёге сотте
а^геззіоп гёеііе еі Гёродие іизди’ой іі ѵеиі аііепдге а теііге зез ігоирез еп
тоиѵетепі; епііп ігоізіётетепі, Іез ргорозіііопз дие ГЕтрегеиг ѵеиі поиз
іаіге роиг з’аззигег де поіге пеиігаіііё аи соттепсетепі еі де поіге соорё-
гаііоп еп саз де зиссёз. Аиіогізё еі ргеззё тёте ііёгаііѵетепі де ігапзтеііге
сез ргорозіііопз а топ Аи^изіе Зоиѵегаіп, і’аі сги пе ріиз деѵоіг діііёгег
Гепѵоі де се соиггіег еі іе зиррііе V. Е. де те ігапзтеііге Іе ріиз іді роззіЫе
8ез огдгез геіаіііз а сеі оЬ]еі.
Ле т’аЬзііепз де іоиіе гёііехіоп зиг та зесопде сопіёгепсе аѵес ГЕт-
регеиг. Зоп аіг аи соттепсетепі ёіаіі тоіпз оиѵегі дие Іа ргетіёге іоіз; іі
те ііхаіі Ьеаисоир, ёсоиіаіі аііепііѵетепі еі аііепдаіі іоиіоигз диеідие оиѵегіиге
де та рагі, саг іі зоир^оппаіі ѵізіЫетепі М. де ЬеЬхеІіегп рогіеиг де диеідие
соттипісаііоп дапз се ^епге- М. рагиі зе гепдге а Гёѵідепсе де топ
і^погапсе аЬзоІие еі Еііе рагиі те сгоіге зіпсёге а сеі ё§агд; дёз Іогз Еііе
п’Ьёзііа ріиз а ёпопсег сіаігетепі Іа диезііоп ди’ЕПе ѵоиіаіі ігаііег, с’езі-а-діге
Іа дёіегтіпаііоп ёѵепіиеііе де поіге Соиг еп саз де зиссёз дез агтез гиззез.
Маіз сотте Гагіісіе де Іа раіх аѵес Іез Тигсз Іиі рагаіззаіі те іепіг іогі а
соеиг, ГЕтрегеиг епіга поп зеиіетепі аѵес тоі дапз ипе ехріісаііоп зиг Іез
тоіііз д’аѵоіг Іе ВапиЬе роиг ігопііёге епіге Іиі еі Іа Рогіе Оііотапе, тоіііз
дие і’ёсоиіаі д’ип аіг дёзарргоЬаіеиг, таіз се іиі епсоге роиг поиз теііге де
тоіііё дапз зез іпіёгёіз д’а§гапдіззетепі де се сбіё, роиг поиз ргосигег зоп
атіііё, таіз, ріиз дие іоиі Іе гезіе, роиг зе доппег Гезроіг д’оЫепіг ип
риіззапі аіііё еп поиз еп саз де Іиііе аѵапіа^еизе, ди’іі т’а іаіі іаіге Іез дегпіёгез
ргорозіііопз раг М. де КосЬёІей, ргорозіііопз дие і’еиз зоіп де іаіге ехріідиег
аи дегпіег аиззі сіаігетепі дие роззіЫе, диі іигепі іаііез запз гезігісііопз,
ріизіеигз іоіз гёрёіёез еі аѵес іп]опсііоп де Іез іепіг зесгёіез зоиз рагоіе
д’Ьоппеиг де рагі еі д’аиіге, еі де Іез тапдег Іе ріиз ібі роззіЫе а топ
Аи^изіе Зоиѵегаіп.
423
Библиотека "Руниверс1
Оапз Гезроіг де те гепдге ріиз сіаіг дапз Гехрозё дие і’аі сги деѵоіг
ігапзтсііге дёіаіііётепі а V. Е. де сез дійёгепіз епігеііепз, іе Ьиі детапде
Іа регтіззіоп де гёсарііиіег еі гёдиіге а диеідиез роіпіз ргіпсіраих се ди’ііз
те ѵаіигепі де ріиз ітрогіапі еп поіісез іпіёгеззапіез.
1° Ьа тагсЬе рго^геззіѵе дез саизез де геігоідіззетепі епіге Іа Соиг
де Киззіе еі Іа Ргапсе.
2° Ь’ейесііі дез агтёез гиззез еі Іеиг етріоі ёѵепіиеі.
3° Се дие ГЕтрегеиг Аіехапдге сопзідёге сотте ргетіег асіе д’Ьозіі-
Іііё де Іа рагі де Іа Ргапсе.
4° Ьа зёсигііё де сеііе Соиг аи зиіеі де поз геіаііопз аѵес Іе СаЬіпеі
дез Тиііегіез.
5° Ье дёзіг ргопопсё, Гітраііепсе тёте де ГЕтрегеиг, д’асЬеіег Іа
регзресііѵе д’ипе соорёгаііоп ёѵепіиеііе де поіге сбіё раг дез сеззіопз еі дез
^агапііез де іоиіе езрёсе.
6° Ьа сгаіпіе ігёз гёеііе де поиз ѵоіг ёсЬап§ег Іа Оаіісіе сопіге поз
апсіеппез роззеззіопз тёгідіопаіез.
7° Ье ріап, еп саз де §иегге, де іаіге епігег Гагтёе дапз Іе ВисЬё еі
реиі-ёіге де з’у іаіге ргосіатег Коі, аіпзі дие ]е заіз ди’іі Іе Іиі іиі сопзеіііё
іі у а диеідие іетрз.
8° Епііп Іа регзиазіоп дие, дапз Гёіаі ой еп зопі Іез сЬозез асіиеііе-
тепі, іі пе ііепі ди’а 1а Ргапсе дие Іа §иегге аіі ііеи. Ь’Етрегеиг Аіехапдге
пе реиі ріиз гесиіег ѵіз-а-ѵіз де зез ргоргез зи]е<з, іі Іе зепі, еі з’ё1оі§пе де
сеих диі реиѵепі Гіпіітідег. В’ип аиіге сбіё, іі езі дійісііе д’аѵапсег се дие
іега Іа Киззіе, зиррозапі дие ГЕтрегеиг Ыароіёоп п’іпзізіе раз зиг іез рго-
розіііопз ди зузіёте соттегсіаі. Ь’Етрегеиг Аіехапдге пе детапдегаіі раз
тіеих, таіз Іа паііоп а ипе ѵоіопіё ргопопсёе де іаіге Іа §иегге; Іа паііоп
а ои зе сгоіі ип Ьезоіп зі гёеі де ѵоіг Іа тег ІіЬге, еііе а ипе тапіёге зі
тепа^апіе еп доппапі дез сопзеііз а зоп Зоиѵегаіп, дие ]’е пе риіз гёропдге
диеііез зегопі Іез гёзоіиііопз аихдиеііез ГЕтрегеиг зе рогіега, зі І’езргіі
риЫіс еі Гіпііиепсе де ГАп^Іеіегге зе зоиііеппепі іеіз дие ]е Іез ѵоіз дапз
се тотепі.
8.
10/22 /ёѵгіег 1811.
.і’аѵаіз дё]А зі§пё Іез ргёсёдепіез дёрёсЬез еі еііез аііаіепі ёіге ехрё-
діёез, Іогздие М. де КосЬёІей те ргіа де раззег сЬег Іиі. II те діі аѵоіг
ге?и Гогдге де ГЕтрегеиг де те іаіге Ііге Іа Іеііге аиіо§гарЬе ди’іі ёсгіѵаіі
а поіге Аи^изіе Маііге, еі дие 8. М. ]и§еаіі а ргороз де те доппег епсоге
се іётоі§па§е де 8а §гапде сопйапсе еп тоі. Ьа іеііге езі Іе ргёсіз дез
діЙёгепіез сопѵегзаііопз допі і’аі еи ГЬоппеиг де іаіге топ гаррогі а V. Е.
дапз та дёрёсЬе Іліі. А. Ь’Етрегеиг ойге Іа ѴаІасЬіе, Іа Моідаѵіе іизди’аи
8ёгеіЬ еі зоп аззепіітепі а Госсираііоп де Іа 8егѵіе, еі рагаіі ёіге ігёз
іпдиіеі де поіге гёзоіиііоп еп саз дие Іа Ргапсе поиз ргорозе ип ёсЬап§е
де Іа Оаіісіе.
424
Библиотека "Руниверс1
КосЬёІей аѵаіі еп оиіге огдге де те діге дие, диоіди’іі іиі де Гіпіёгёі
соттип де тёпа^ег аи соттепсетепі Іа Ваѵіёге, серепдапі зі Іа гёсирёга-
ііоп ди Тугоі поиз сопѵепаіі, іі у соорёгегаіі еп ойгапі а сеііе Соиг дез
дёдотта^етепіз еп ШезірЬаІіе, аіпзі ди’аи Огапд-Оис де \ѴиггЬоиг§ *) ипе
ігапзрозіііоп де зез Еіаіз, зі сеіа роиѵаіі ёіге а^гёё раг поіге Аи^изіе Маііге.
Ле т’асдиіііе Ііііёгаіетепі де Іа соттіззіоп допі ]е зиіз сЬаг^ё; дапз
сеі етргеззетепі де рагіа^ег Іе §аіеаи аѵапі ди’іі зоіі епіатё, аѵапі епсоге
ди’оп засЬе з’іі зега дапз Іе саз де Гёіге, ]'е пе ѵоіз ди’ипе &гапс1е апхіёіё
де деѵоіг зоиіепіг а зоі зеиі ипе Іиііе допі оп пе зе сасЬе раз Іез дап-
§егз. Ь’Етрегеиг а діі іі у а деих іоигз дие, д’аргёз зез дегпіёгез поиѵеііез,
гіеп пе іаізаіі зоир^оппег епсоге дез ѵиез Ьозіііез зёгіеизез, таіз ди’іі пе
з’у ііаіі раз, еі ди’іі ёіаіі зиг зез §агдез. 11 езі аггіѵё ісі ипе іеиіііе ди Тітез,
д’аргёз се дие т’а діі КосЬёІей, ой іі езі іаіі тепііоп д’ипе дёрёсЬе ігап-
$аізе іпіегсеріёе диі аппопсегаіі Іа гёипіоп де ГЕзра^пе епііёге а Іа Ргапсе
еі Іа (огтиіе д’аЬдісаііоп ди Коі ЛозерЬ, Іедиеі, діі сеііе тёте ^агеііе, а дй
диіііег Мадгід а саизе де ГарргосЬе де Гагтёе де Мигсіе, соттапдёе
раг Віаке.
9.
28 /ёѵгіег/12 таг8 1811.
Ье 8 соигапі (де поіге зіуіе), ип соиггіег аггіѵё а М. де Саиіаіпсоигі Іиі
аррогіа Іа поиѵеііе ди’іі зегаіі іпсеззаттепі геіеѵё раг М. де Ьаигізіоп.
Ь’атЬаззадеиг ргёіепд аѵоіг дё]’а дериіз Іоп^іетрз детапдё а ёіге гарреіё
а саизе де за таиѵаізе запіё, таіз, дапз Іа таізоп ди’іі ігёдиепіе ЬаЬііиеІ-
Іетепі, іі а аззигё Іе сопігаіге, а]’оиіапі сез ргоргез тоіз: „8і Гоп т’аѵаіі
сги епсоге Ьоп а диеідие сЬозе ісі, оп т’у аигаіі аззигётепі Іаіззё, диззё-іе
у сгеѵег!“ II т’а діі ди’іі дёрепдаіі де Іиі де рагііг д’аЬогд, таіз ди’іі
ргёіёгаіі аііепдге Іе ^ёпёгаі Ьаигізіоп, роиг Гаідег а сопсіііег іез дійёгепдз
диі зетЫаіепі саизег ип геігоідіззетепі епіге Іез деих Соигз. Се іиі Іа рге-
тіёге іоіз ди’іі аЬогда се зидеі, тоі ргёзепі: епсоге ёіаіі-се еп зосіёіё де
ріизіеигз регзоппез **). Оериіз Гаггіѵёе де се дегпіег соиггіег, іоиіе Іа тіззіоп
ігап^аізе, диі аирагаѵапі ^агдаіі Іе зііепсе зиг Іез дізсиззіопз гёсеттепі ёіеѵёез
епіге Іез деих СаЬіпеіз, аііесіе де теііге еп аѵапі ди’іі у а ріиз де ргоЬаЫІііё
дие іатаіз дие іоиі з’аггап^ега а ГатіаЫе.
Оп ргёіепд заѵоіг ісі де Рагіз ди’еп ^ёпёгаі Іез айаігез еп Рогіи^аі
п’у іоигпепі раз а Гаѵапіа^е де Іа Ргапсе. Оп діі ди’ип а^епі Ггап^аіз
") Братъ императора Франца.
**) (Шифровано). Оп сгоіі ^ёпёгаіетепі ісі дапз Іе риЫіс дие зоп Маііге езі тёсопіепі
де се ди’іі п’а раз аззег де ѵі^иеиг дапз ГаНаіге ди Тагіі, ои ди’ауапі іоиіоигз ёіё зиг
ип ріед сопіідепііеі аѵес ГЕтрегеиг, оп ѵеиі Іиі ёраг^пег Іе дёза^гётепі д’ёіге Гіпзігитепі
де Іа гиріиге.
425
Библиотека "Руниверс1
(ЬаЬоисЬёге) а ёіё епѵоуё а Ьопдгез роиг зопдег Іез дізрозіііопз де Іа
Кё^епсе геіаііѵетпепі а ипе расИісаііоп *).
Л’аі сЬаг^ё КосЬёІеЯ, Іоиіоигз Ьіеп дізрозё а Гё^агд де поіге сгёапсе,
д’еп рагіег еп топ пот а ГЕтрегеиг. Могдѵіпоіі у ігаѵаіііе аѵес гёіе. Ье
§гапд Ьезоіп ди’оп а де §а§пег поіге атіііё атёпега реиі-ёіге ипе гёзоіиііоп
іаѵогаЫе, таіз ]'е пе Іе ^агапііз раз; і’аі іоиіеіоіз Ьіеп сіаігетепі ёпопсё
еі гёрёіё дие Гасдиіііетепі де сеііе деііе д’Ьоппеиг пе деѵаіі епігег еп гіеп
дапз Іе саісиі дие Гоп роиѵаіі іаіге ісі зиг поіге аііііиде еп саз де §иегге,
еі дие і’аѵаіз Іез огдгез Іез ріиз ргёсіз де ігаііег сеі оЬ]еі сотте іпдёреп-
дапі де іоиз Іез аиігез гаррогіз роіііідиез.
М. СЬатра^пу а еи, діі-оп, аѵес Кеззеігоде ипе ехріісаііоп ога^еизе
а саизе ди Тагіі, допі Ыароіёоп езі зі тёсопіепі.
Оп діі заѵоіг розіііѵетепі Гаггіѵёе де деих ігаіпз д’агііііегіе а Ѵагзоѵіе
еі а Ргапсіогі.
А Іа дегпіёге рагаде, ГЕтрегеиг рагіа реи а ГатЬаззадеиг, диі іиі
іоиі Іе іетрз гёѵеиг. Ье детіег разза де Іа сііег Іе сЬапсеІіег; Іа сопіёгепсе
іиі Іоп^ие, еі Гоп Іиі епіепдіі діге: „Ле зиіз іасЬё де деѵоіг ѵоиз гёрёіег
„дие топ Маііге пе зе дёрагііга раз де се ди’іі ѵоиз а діі аѵоіг ргіз“.
Л’аі еи дегпіёгетепі епсоге ип епігеііеп аѵес ГЕтрегеиг. II те рагіа
де Іа Іеііге ди’іі а епѵоуёе а 8. М., дез диаіге діѵізіопз ди’іі геіігаіі ди
ОапиЬе роиг гепіогсег зоп іпіёгіеиг, де поиѵеаих Ьаіаіііопз де таіеіоіз
ди’оп ог^апізе еп іпіапіегіе (диі, те діі-оп, реиѵепі топіег тоуеппапі ип
Іё^ег гесгиіетепі а 60 тіііе Ьоттез, іоіаі диі те рагаіі еха^ёгё), дез ігоирез
ігапсо-пароіііаіпез, дие ГЕтрегеиг де Киззіе сгоіі дезііпёез а оЬзегѵег поіге
ігопііёге тёгідіопаіе. 8. М. гёсарііиіа епііп 8ез оіігез аѵапіа^еизез, еі ]’е риіз
діге іііітііёез еп саз де зиссёз еі д’адЬёзіоп де поіге рагі. А сеііе ёродие,
]'е те зиіз іепи зиг Іа ріиз ехасіе гёзегѵе, сотте аих аидіепсез ргёсёдепіез.
Ье риЫіс детапде Іа §иегге а ^гапдз сгіз; іі у а дез ргоѵіпсез диі опі
дёсіагё пе роиѵоіг ріиз рауег д’ітрдіз запз Гоиѵегіиге дез рогіз аи сот-
тегсе. II а ёіё диезііоп д’ипе езрёсе де тапііезіе раг Іедиеі се ^оиѵегпе'
тепі, еп іасііііапі Іе соттегсе дез пеиігез, доппегаіі іоиіе Іа Іаіііиде роззіЫе
аи дёЫі дез ргодиііз іеггііогіаих раг тег.
М. Оиѵагоіі, аіде де сатр де ГЕтрегеиг, аггіѵё гёсеттепі де Гагтёе
де Тигдиіе, а іаіі Іез ріиз іогіез гергёзепіаііопз зиг ГітроззіЫІііё д’аііадиег
8сЬит1а еі де рёпёігег аи деіа ди Ваікап; оп діі ди’ип соиггіег а ёіё ехрёдіё
аѵес Гогдге де зе іепіг зиг Іа дёіепзіѵе.
(Шифровано). Ро$і-8сгіріит. Ле гоиѵге топ радиеі роиг іпіогтег дие
Іе іетрз пе те регтеі роіпі де гетеііге аиіоигд’Ьиі Іе сопіепи де та сопѵег-
заііоп аѵес М. де КосЬёІеіі; і’аі де Гезроіг геіаііѵетепі а поіге сгёапсе.
Е’Етрегеиг ѵіепі де те сопііег ди’іі езі ігёз тёсопіепі де се дие Коигакіпе
аіі гергіз Іа ргоіезіаііоп а саизе ди ОисЬё д’ОІдепЬоиг^, еі ди’іі ёіаіі дёсідё
а Іа риЫіег еі а Гепѵоуег а іоиіез Іез Соигз.
") Отсюда до конца--шифровано.
426
Библиотека "Руниверс1
10.
14/26 аѵгіі 1811.
Ле ше зиіз д’аЬогд аЬоисЬё аѵес М. де КосЬёІей роиг заѵоіг диеііез
ёіаіепі Іез іпіепііопз де 8. М. геіаііѵетепі а Іа гетізе де Іа Іеііге аиіо^гарЬе
де поіге Аи§изіе Маііге; ГЕтрегеиг т’ауапі іаіі діге дие і’аѵаіз а Іа доппег
аи сЬапсеІіег, таіз ди’іі дёзігаіі дие ]'е пе Іиі рагіаззе зиг іоиі Іе гезіе дие
ѵа§иетепі, ]е те сопіогтаі а зез іпіепііопз. Ніег епііп 8. М. те ііі іпѵііег
а діпег, еі, аргёз іаЫе, Еііе те ііі раззег дапз Зоп саЬіпеі. Ле Ьиі ііз Іесіиге
де Іа дёрёсЬе озіепзіЫе; іі Гёсоиіа аѵес Ьеаисоир д’аііепііоп ёі пе т’іпіег-
готріі ди’а Гагіісіе ой іі езі діі: Ь’аіііапсе (іез (іеих ргапсіз Еіаіз епіге
ІездиеЕ зе ігоиѵе ріасёе І'АиігісНе, ипе тагсНе роіііідие епііёгетепі ірпогёе
еі Мёрепсіапіе (Іе поиз, Іез гаррогіз ёіаЫіз а Тіізіі еі а Ег/игіК опі (іёіег-
тіпё іі §иегге (іе 1809.— „Ле периіз", іпіегготріі ГЕтрегеиг, „раззег сесі аѵес
„іпдіііёгепсе: Іе ргіпсе 8сЬ\ѵаг?епЬег§ езі топ іётоіп, дие і’аі дёсопзеіііё
„сеііе ^иегге, дие ]'е ѵоиз аі аѵегііз дие і’аѵаіз дез еп^а^етепіз аѵес Іа
„Ргапсе, еі зоуег регзиадёз дие, зі ѵоиз п’аѵіех раз ёіё Іез а§геззеигз, зі
„ѵоиз аѵіег ассёдё а сеііе езрёсе де ігіріе ^агапііе гёсіргодие дез ігоіз
„Етрігез, ѵоиз т’аигіех дё^а^ё дез оЫі^аііопз сопігасіёез еі Іез сЬозез аигаіепі
„іоигпё іоиі аиігетепі. Раііез-тоі Іе ріаізіг д’ёсгіге сеіа а ѵоіге Соиг“.
Ле гёропдіз сотте іе Іе деѵаіз, еі і’асЬеѵаі та Іесіиге. Епзиііе ]с те
гёзитаі еп Іиі дізапі дие, раг се дие іе ѵепаіз д’аѵоіг ГЬоппеиг де Іиі сот-
типідиег еі раг Іа Іеііге де ГЕтрегеиг топ Маііге, 8. М. аѵаіі ри зе соп-
ѵаіпсге де Іа тапіёге ІгапсЬе аѵес ІадиеІІе поиз гёропдіопз аих ргорозіііопз
ди’ЕПе поиз аѵаіі іаііез, дие Іе сагасіёге де Іоуаиіё де топ Зоиѵегаіп Іиі
ёіаіі ігор соппи роиг дие 8. М. рйі сопсеѵоіг Іе тоіпдге доиіе де Іа ѵёгасііё
де зез зепіітепіз, дие д’аіііеигз іі поиз ітрогіаіі ігор дие ГёдиіІіЬге де
ГЕигоре, дё]’а зі іогіетепі ёЬгапІё, пе ійі раз сотріёіетепі дёгап^ё, роиг
дие поиз пе ргіззіопз раз Іе ріиз ѵіі іпіёгёі аи Ьіеп-ёіге де Іа Киззіе, дие
поіге зііиаііоп поиз іпѵііаіі а ипе пеиігаіііё пиііетепі еп сопігадісііоп аѵес
се тёте іпіёгёі диі поиз іаізаіі зоиЬаііег ди’ипе ехріісаііоп атісаіе ргёѵіпі
дез ѵоіез де іаіі, дие с’ёіаіі а іііге д’аті де 8. М. еі а 1а зиііе де сеііе
сопііапсе ди’ЕПе аѵаіі іётоі^пёе а топ Аи^изіе Зоиѵегаіп, ди’іі сгоуаіі
аѵоіг асдиіз Іе дгоіі де Іиі гергёзепіег ѵіѵетепі іоиіез Іез сЬапсез аихдиеііез
ипе ^иегге аѵес Іа Ргапсе ехрозаіі 1а Киззіе, еі зигіоиі сотЬіеп 8. М. асси-
тиіаіі д’етЬаггаз еп регзёѵёгапі а сопііпиег Іа §иегге аѵес Іа Рогіе, дие,
диапі аих ргорозіііопз диі поиз аѵаіепі ёіё іаііез, еііез п’ёіаіепі раз сотра-
ііЫез аѵес Іа зёѵёгііё дез ргіпсірез де ГЕтрегеиг топ Маііге, диі сгоігаіі,
раг ипе адЬёзіоп диеісопдие, Іёзег за зігісіе пеиігаіііё епѵегз Іа Рогіе, де Іа
ргоЬііё еі іідёіііё де ІадиеІІе поиз п’аѵіопз еи ди’а поиз Іоиег дапз Іез
тотепіз Іез ріиз сгііідиез еі сопіге ІадиеІІе поиз еиззіопз етЬгаззё Іа саизе
де Іа Киззіе зоп еппетіе еп поиз епгісЬіззапі де зез дёроиіііез, дие 8. М.
ГЕтрегеиг Ргап<;оіз зе геіизаіі де сгоіге а Іа роззіЬПііё дие Іа Рогіе, Ьеигеизе
де зогііг д’етЬаггаз д’ипе тапіёге ЬопогаЫе, ѵоиійі, еп саз де §иегге епіге
427
Библиотека "Руниверс1
Іа Киззіе еі Іа Ргапсе, гепоиѵеіег дез Ьозіііііёз аихдиеііез Гіпіегѵепііоп де
ГАиігісЬе ейі шіз ип іегте.
Ь’Етрегеиг те гёропдіі ди’іі пе те сасЬаіі раз ди’іі ехізіаіі дапз се
тотепі дез роиграгіегз, дие реиі-ёіге ііз тёпегаіепі а дез гёзиііаіз заііз-
Гаізапіз, ди’іі пе детапдаіі раз тіеих дие д’еп йпіг, еі ди’іі т’аиіогізаіі
д’ёсгіге а та Соиг дие, зі ГЕтрегеиг топ Маііге ѵоиіаіі іпіегрозег зез Ьопз
ойісез, іі сопзідёгегаіі сеііе дётагсЬе сотте ипе ргеиѵе д’атіііё. Ле сгиз
деѵоіг Іиі іаіге оЬзегѵег ди’іі зегаіі іоиіеіоіз пёсеззаіге дие 8. М. ѵоиійі
т’іпдідиег Іез Ьазез зиг Іездиеііез оп роиггаіі ёіаЫіг сеііе пё§осіаііоп. Ь’Етре-
геиг пе те гёропдіі гіеп де розіііі, диоідие іе Газзигаі ііёгаііѵетепі дие, з’іі
пе зе дёзізіаіі раз де Іа ргёіепііоп де §агдег Іа гіѵе §аисЬе ди Е)апиЬе,
іі іаііаіі гепопсег а Іа сопсіизіоп де Іа раіх. II зе Ьогпа а те діге дие поіге
СаЬіпеі п’аѵаіі ди’а Іиі соттипідиег зез ідёез еі дие, зі еііез ёіаіепі сот-
раііЫез аѵес се ди’іі деѵаіі аи зиссёз де зез агтез, іі з’у ргёіегаіі аѵес ріаізіг.
Епйп )с ійсЬаі д’атепег Гепігеііеп зиг Іез поиѵеііез гёсепіез дез тои-
ѵетепіз де ігоирез дапз Іе ОисЬё еі еп АПета^пе, еі Йпаіетепі зиг Іа
ргоіезіаііоп геіаііѵе а Госсираііоп ди ОисЬё д’О1депЬоиг§, допі ГЕтрегеиг
п’Ьёзііа раз а те сопйгтег Гепѵоі а іоиіез Іез Соигз. „Сеііе ргоіезіаііоп",
а]оиіа-і-і1, „п’езі раз ипе (Іёсіагаііоп (іе риегге; ]е сіеѵаіз сеііе (іётагсНе
„а та Маізоп, йопі уе зиіз Іе ске/, еі а Іа ііі^пііё (іи розіе дие і’оссире“
(8. М. ёѵііе дапз іоиіез Іез оссазіопз аѵес айесіаііоп де діге: топ Тгопе,
та Соигоппе, тез зщеіз, топ Етріге). „11 п’езі ріиз диезііоп епіге Іа Ргапсе
„еі тоі де Тагіі пі де гіеп де се диі а гаррогі аи соттегсе. Ле пе ргоѵодие
„раз Іа §иегге; зі еііе Іа ѵеиі, іе зиіз ргеі, еі Іа Ргоѵідепсе дёсідега".
Ле йз ГоЬзегѵаііоп а 8. М. дие, тёте аѵапі дие поиз еиззіопз соппаіз-
запсе де сеііе ргоіезіаііоп, Іез поиѵеііез дие поиз аѵіопз де Іа Ргапсе еі де
ГАПета^пе, дез тоиѵетепіз дез ігоирез еі аиігез ргёрагаіііз тііііаігез, пе
поиз Іаіззаіепі ріиз доиіег дие Іез сЬозез ёіаіепі ігор аѵапсёез роиг роиѵоіг
езрёгег ип ассоттодетепі, еі ди’еп топ рагіісиііег іе ѵоуаіз Іа §иегге
іпёѵііаЫе. Ле Іиз дізііпсіетепі зиг за рЬузіопотіе дие се тоі Іе йарраіі.
8. М. те гёропдіі дие ГЕтрегеиг Ыароіёоп аѵаіі ГЬаЬііиде де пе соттепсег
Іа §иегге ди’еп аиіотпе; а диоі іе гёріідиаі ди’еп 99 еі еп 1809 Іа Ргапсе
Гаѵаіі соттепсёе дёз Іе ргіпіетрз. Риіз, Іаіззапі іоиіе дізсиззіоп діріотаіідие
де сбіё, іоиз деих арриуёз зиг Іа сагіе де Іа Роіо^пе, поиз гаізоппйтез еп
тііііаігез зиг Іез дійісиііёз дие Іе соигз дез гіѵіёгез, Іа розіііоп де 8ігоск
Ьіеп іогййёе еі д’аиігез етрёсЬетепіз де Іосаіііёз ойгаіепі а ипе іпѵазіоп
Ьозіііе дапз Іе ОисЬё. II іоисЬа Іа согде ди гепіогсетепі де Оапгі§; іе Іиі
рагіаі де Гагтёе ѵагзоѵіеппе, ди’аиіоигд’Ьиі епйп ГЕтрегеиг адтеі ёіге де
60 тіііе Ьоттез, еі Іа сопѵегзаііоп гоиіа зиг д’аиігез оЬіеіз де іасіідие дие
Гіпзресііоп де Іа сагіе поиз зи§§ёгаіі.
Ле Іиі гёрёіаі ріизіеигз іоіз дие і’аѵаіз Іез огдгез Іез ріиз розііііз де дёсоп-
зеіііег 1а §иегге з’іі еп ёіаіі епсоге іетрз, дие ]'е сгаі^паіз Ьіеп дие Іа рго-
іезіаііоп риЫіёе дапз іоиіе ГЕигоре пе регтіі ріиз а аисип дез деих Са-
Ьіпеіз де гесиіег, таіз дие, з’іі ѵоиіаіі заѵоіг топ аѵіз сотте тііііаіге, і’ёіаіз
іогсё д’аѵоиег ди’ипе Іоіз регзиадё дие Іа §иеггс пе роиггаіі ріиз з’ёѵііег,
428
Библиотека "Руниверс1
]е п’аигаіз раз іагдё іизди’аиіоигд’Ьиі д’оссирег Іа розіііоп де 8ігоск еі де
те ріасег зиг Іа Ѵізіиіе, орёгаііоп дие і’аигаіз іаііе Іе іоиг тёте оіі і’еиззе
ехрёдіё тез соиггіегз аѵес сеііе ргоіезіаііоп, дие іе сопзісіёгаіз сотте ипе
ѵгаіе дёсіагаііоп де §иегге. Ь’Етрегеиг те діі дие сеііе іЬёзе аѵаіі ёіё зиНі-
заттепі дёЬаііие, ди’іі іепаіі а за гёзоіиііоп де пе раз ргоѵодиег Іа §иегге,
ди’іі сопзідёгаіі сотте Іе ріиз §гапд Пёаи роиг ГЬитапііё, дие 8ігоск ёіаіі
ігор Ьіеп іогіійё еі дёр оссирё раг ігор де ігоирез роиг ёіге ргіз раг ип
соир де таіп, еі дие, з’іі іаііаіі еп іаіге Іе зіё^е еп гё^іе, ГЕтрегеиг ІЧаро-
Іёоп аигаіі Іе іетрз д’аггіѵег аѵес зоп агтёе, ди’іі іепаіі роиг ріиз аѵап-
іа§еих д’аііігег Іез агтёез ігап^аізез еі де Іез іепіг ёіоі^пёез де іеигз сотти-
пісаііопз. Ьа сопѵегзаііоп геіотЬа епзиііе зиг сеііе еппиуеизе гёрёііііоп дез
Ьопз сопзеііз дие 8. М. поиз аѵаіі доппёз еп 1809 де пе раз ёіге Іез а^гез-
зеигз, гёрёііііоп дие і’ёсоиіаі дапз Іе гезресіиеих зііепсе диі те сопѵепаіі
епѵегз 8. М. Ле гёиззіз а Іе гатепег зиг Іез Тигсз, еі ]'е ргіз Іа ІіЬегіё де
Іиі гергёзепіег дие, та1§гё Іа Ьоппе ѵоіопіё дие ]’е зиррозаіз аих Ап^іаіз де
ѵоиіоіг рогіег Іе Віѵап а Іа раіх, ііз пе роиѵаіепі зе сотрготеііге аи роіпі
де сЬап^ег іоиі де зиііе де 1ап§а§е ѵіз-а-ѵіз де Іиі. Ь’Етрегеиг те гёропдіі
ди’іі пе іаізаіі аисип сотріе зиг Іез Ап^іаіз, дие д’аіііеигз ііз п’аѵаіепі аисип
тоііі де зоир^оппег ипе ргоЬаЬіІііё де ^иегге епіге Іа Киззіе еі Іа Ргапсе.
Ле т’арріідиаі а іаіге сопсеѵоіг а 8. М. дие Іез Ап^іаіз аззигётепі п’і^по-
гаіепі раз Іе сапіоппетепі дез 280 тіііе Киззез зиг Іез ігопііёгез пі Іез
тоиѵетепіз еп А11ета§пс еі еп Ргапсе, пі ди’іі у аѵаіі дез роиграгіегз епіге
Іез деих Соигз. 8. М. т’аззига ди’ЕПе п’аѵаіі рагіё а регзоппе де Іа соггез-
ропдапсе аиіо^гарЬе аѵес топ Зоиѵегаіп, а диоі ]'е гёропдіз ди’ЕПе роиѵаіі
ёіге аззигёе ди ріиз геіі^іеих зііепсе де поіге СаЬіпеі, таіз ди’іі у аѵаіі дез
сЬозез диі зе деѵіпаіепі, дие д’аіііеигз іі ітрогіаіі ігор аи тіпізіёге Ьгііап-
підие де заѵоіг се диі зе раззаіі зиг Іе сопііпепі, роиг дие поиз пе диззіопз
зиррозег ди’іі ёіаіі Ьіеп іпіогтё. Аіогз ГЕтрегеиг гёріідиа дие, роиг те доп-
пег ипе ргеиѵе де сопйапсе, іі пе то сасйаіі раз ди’іі п’у аѵаіі раз Іа тоіпдге
оиѵегіиге де іаііе епіге Іиі еі ГАп^Іеіегге, ди’іі пе ѵоиіаіі раз тёте аѵоіг
сеііе аррагепсе (іе іогі епѵегз Іа Ргапсе, ди’а ргороз де сеіа, іі Іиі ёіаіі
геѵспи раг ипе тіззіоп д’ипе Соиг зиЬаІіете дие поиз аѵіопз доппё ГёѵеіІ
а Іа Ргапсе зиг дез геіаііопз гепоиѵеіёез епіге Іа Киззіе еі ГАп^Іеіегге. Л’аззи-
гаі ГЕтрегеиг дие ]е те Паііаіз дие сеііе тёсЬапсеіё роиг ЬгоиіІІег Іез
деих Зоиѵегаіпз ёіаіі ігор таіадгоііе роиг іаіге диеідие ітргеззіоп зиг Іиі, дие
|’е Іе соп]'игаіз де п’а]оиіег іоі ди’й се дие V. Е. соттипідиегаіі дігесіетепі
а М. де 8іаске1Ьег§ ои а се дие і’аигаіз ГЬоппеиг де дёсіагег а 8. М. аи
пот еі раг огдге де топ Аи§изіе Маііге, еі дие іоиз Іез соттёга^ез допі
оп пе тапдиегаіі раз де Газзаііііг іапі дие дигегаіі сеі ёіаі де іепзіоп епіге
Іа Киззіе еі Іа Ргапсе ёіаіепі іпді^пез д’ёіге ёсоиіёз раг ип Зоиѵегаіп диі
а іоиіез Іез гаізопз де сгоіге аѵеи^іётепі а Іа Іоуаиіё де поіге СаЬіпеі.
Ь’Етрегеиг те ргоіезіа ёіге іоиі а іаіі ігапдиіііе а сеі ё^агд, еі ди’іі зе ге-
розаіі епііёгетепі зиг Гатіііё де поіге Аи^изіе Зоиѵегаіп.
Еп ргепапі соп§ё де 8. М., ]‘е Ьа ргіаі де зе гарреіег дие тез іпзігисііопз
Іез ріиз розіііѵез рогіаіепі де Іиі дёсіагег Іе ѵоеи дие поиз іаізіопз роиг Іа
429
Библиотека "Руниверс1
сопііпиаііоп де Іа ігапциіІІИё зиг Іе сопііпепі, еі Іез іизісз арргёЬепзіопз дие
поиз аѵіопз дез сЬапсез дёзазігеизез роиг Іа Киззіе дие сеііе Іиііе глепа^аіі
д’атепег, сЬапсез сі’аиіапі ріиз аіаппапіез роиг поиз, дие Іез іпіёгёіз де сеі
Етріге ёіаіепі ёігоііетепі Ііёз аѵес Іе таіпііеп де ГёдиіііЬге еп Еигоре.
Сеііе 1оп§ие сопѵегзаііоп, диі те доппа оссазіоп де Ііге зиг Іа рЬузіо-
потіе де ГЕтрегеиг Іез дійёгепіез ітргеззіопз дие іаізаіепі зиг Іиі Іез та-
Ііёгез дие ]'с Ігаііаіз, те доппа Іез гёзиііаіз зиіѵапіз:
1° Ь’Етрегеиг езі сопѵаіпси дие поіге зііиаііоп пе поиз регтеі ріиз
де ргепдге ипе рагі асііѵе диеісопдие еп саз де ^иегге, еі ]е Іиі доіз Іа
Іизіісе ди’іі ргеззепііі сеііе дёіегтіпаііоп де поіге рагі.
2П Ь’Етрегеиг езі, ]с п’еп доиіе раз, регзиадё, аіпзі ди’іі те Га
гёрёіё ріизіеигз іоіз, де Іа зіпсёгііё де поз іпіепііопз, еі іі езі газзигё зиг
ГарргёЬепзіоп ди’іі ехізіаі ип Ігаііё оЫі^аІоіге диеісопдие епіге поиз еі Іа
Ргапсе.
3° (Диоідие ѵіѵстепі Ігаѵаіііё раг ип рагіі ргёдотіпапі дапз Іе тотепі
асіиеі, еі зіітиіё раг Іа ргёзепсе ди ѵіеих Бис д’ОІдепЬоиг^ еі де Іа Огапде-
ОисЬеззс Саіііегіпе, ріиз дие іатаіз еппетіе іггёсопсіІіаЫе де Іа Ргапсе,
ГЕтрегеиг п’еп езі раз тоіпз іпёЬгапІаЫе дапз Іа гёзоіиііоп де пе раз
ёіге Га^геззеиг, еі, диоіди’іі у аіі дёр зіх зетаіпез ди’іі т’аіі діі розіііѵе-
тепі дие Іе разза^е де ГОдег раг дез Ігоирез ігап^аізез зегаіі а зез уеих
ип асіе д’а^геззіоп, серепдапі, аиіоигд’Ьиі дие Іе дап^ег арргосЬе, Гёпег^іе
пёсеззаіге Іиі тапдие: еі ]е сгоіз пе раз те Іготрег еп аззигапі V. Е. дие
дез Ігоирез ргиззіеппез, аііетапдез, Ггап^аізез тёте, зе ріасегопі іиздие зиг
Іа Ѵізіиіе, еі іез агтёез гиззез пе Ьои^егопі раз. Ь’Етрегеиг Аіехапдге а
ипе сгаіпіе де Іа ^иегге ди’іі пе реиі сасЬег; іі зетЫе епсоге ѵіѵетепі
Ігаррё де сеііе Іеггеиг ди’іі еиі аргёз ГаЙаіге де Ргіедіапд, еі сеііе Іеггеиг
аи&тепіе а тезиге дие Іез поиѵеііез дез ргёрагаідз рго^геззііз де Іа Ргапсе
Іиі рагѵіеппепі. Ьа Ьопіе де ГЬитіІіаІіоп ди’іі ёргоиѵе деѵапі зез ргоргез
зиіеіз раг Гасіе агЫІгаіге де Госсираііоп д’ОІдепЬоиг^, еі Іа сгаіпіе дие Іиі
опі іпзрігёе Іез ргороз тепа^апіз дапз Гіпіёгіеиг де ГЕтріге ди’оп пе Іиі а
раз тёпа^ёз, Іиі опі Іаіі ргепдге ипе дёіегтіпаііоп ди’іі зе Яаііе епсоге
Іои]’оигз пе раз деѵоіг епігаіпег пёсеззаігетепі ип ёіаі де ^иегге, допі іез
сопзёдиепсез Іипезіез зопі Іоиіоигз ргёзепіез а за репзёе. Еп ип тоі, се 8ои-
ѵегаіп дёзігегаіі заіізіаіге а Іа іоіз аи сгі де Іа паііоп, диі ѵеиі Іа тег оиѵегіе,
еі а Іа ді&пііё де за Соигоппе, диі Га еп^а^ё а сеііе ргоіезіаііоп, еі еп
тёте Іетрз а сеііе ѵоіх зесгёіе диі Іиі ргёза^е дез геѵегз, роиг Іездиеіз
іі пе зе зепі раз Гате аззех іогіе. Ып соир д’оеіі дапз Гаѵепіг іпсегіаіп
Гейгаіе, Іе зоиѵепіг дез арргёЬепзіопз диі ГассаЫёгепІ аргёз 1а дёіаііе де
Ргіедіапд іе Іоигтепіе; д’ип аиіге сбіё, Іа сгаіпіе ди Ыате де зез ргоргез
зиіеіз Га§іІе, еі сеі ёіаі де Писіиаііоп езі ѵгаітепі рёпіЫе роиг се Ргіпсе,
диі п’езі аисипетепі раз а Іа Ьаиіеиг дез сігсопзіапсез.
4° Ь’Етрегеиг зе Паііе диеідиеіоіз дие Іа Ргапсе, Ігор оссирёе еп
Езра^пе, Ігоиѵега ип тоде де сопсіііаііоп, еі ]'е зиіз рогіё а сгоіге дие, зі
поіге СаЬіпеі ѵоиіаіі ойгіг зез Ьопз ойісез, ііз зегаіепі ассеріёз аѵес гесоп-
паіззапсе. Ле п’аі раз сги Іе тотепі ІаѵогаЫе д’еп рагіег дапз сеііе аидіепсе,
430
Библиотека "Руниверс1
таіз сотте ]’е зиіз іпѵііё 4 ипе сопіёгепсе роиг детаіп аѵес КосЬёІей,
І’еп іегаі тепііоп дапз Іе зепз де Гіпзігисііоп дие V. Е. т’а доппёе.
5° Ь’Етрегеиг ѵеиі Іа раіх аѵес Іа Тигдиіе, іі Іа зоиЬаііе де Ьоппе Гоі,
еі а тезиге дие Гёродие д’ипе гиріиге аѵес Іа Ргапсе зетЫе з’арргосЬег, іі Іа
дёзіге ріиз ѵіѵетепі. II езі де Гаіі, еі ]е Іе ііепз де КосЬёІей тёте, диі еп
ёсгіѵіі а Адаіг, дие, дез Іе тоіз де іиіііеі раззё, ГЕтрегеиг а Гаіі ГоЙге ди
РгиіЬ роиг Ггопііёге. 8. М. зе сгоуаіі аіогз, аи. діге де КосЬёІей, зі зйге
де Іа раіх, ди’ЕПе сгиі роиѵоіг еп Гіхег Гёродие а зіх зетаіпез роиг за
сопсіизіоп дёГіпіііѵе. II зе роиггаіі Ьіеп дие ГЕтрегеиг зе іготраі епсоге
ипе іоіз дапз Іа пё^осіаііоп асіиеііе. Аи гезіе, зі поіге Аи^изіе Маііге іи^еаіі
а ргороз де соорёгег а Ьаіег Іа сопсіизіоп де сеііе пё^осіаііоп, іе сгоіз
д’аргёз КосЬёІей, ди’еп зопдапі Іе Віѵап зиг Іа сеззіоп ди іеггаіп аи деіа
ди РгиіЬ, оп гепсопігегаіі Іез ідёез де ГЕтрегеиг Аіехапдге. Лизди’а ргёзепі,
с’езі Ііаііпзку еі Коиіоихой диі соггезропдепі дігесіетепі аѵес Іиі зиг сеі оЬіеі.
6° Ле сгоіз ГЕтрегеиг іоиі а Іаіі ѵгаі Іогзди’іі аззиге ди’іі п’у а еи
епсоге аисипе ргорозіііоп Іаііе а 1а Соиг де Ьопдгез де за рагі; Іа тапіёге
допі Іе дис де Зегга-Саргіоіа з’еп ріаіпі те Іе сопіігте.
7° Ріпаіетепі і’іпдиіз де іоиіез Іез поіісез дие сеііе сопѵегзаііоп т’а
ѵаіиез, дие ГЕтрегеиг Аіехапдге пё^іі^е Іез аѵапіа§ез ргёсіеих дие Іиі аѵаіі
доппёз Іа сёіёгііё ди газзетЫетепі де зез тоуепз ѵіз-а-ѵіз д’ип адѵегзаіге
диі пе з’у аііепдаіі раз еі диі пе Іиі (аізаіі раз ГЬоппеиг де зиррозег роз-
зіЫе сеііе рготріііидё д’ог^апізаііоп, дие ГЕтрегеиг Кароіёоп сЬегсЬе раг
іоиіез зогіез де ргоіезіаііопз іаііасіеизез де Гепдогтіг дапз ипе езрёсе де
зёсигііё, еі дие, дёз дие Іез тоуепз де Іа Ргапсе еі де зез аіііёз зегопі
ргёіз, іі іопдга сотте Гёсіаіг зиг Іа Киззіе, ігапзрогіега Іе іЬёаіге де Іа
&иегге дапз се рауз еі зе ргёрагега дез зиссёз іпёѵііаЫез. Лизди’а Ьіег, іе
поиггіззаіз епсоге диеідие езроіг; таіз, дериіз дие і’аі ѵи де Іа ]'асіапсе аи Ііеи
д’ёпег§іе, дез іггёзоіиііопз ой і’езрёгаіз дез дёіегтіпаііопз рготріез, еі дез
апхіёіёз дапз ип тотепі ой іі іаиі ип дёѵоиетепі Ьёгоідие, ]’с дёзезрёге де
Гіззие де сеііе Іиііе еі іе ѵоіз ип аѵепіг ігёз таІЬеигеих.
11.
14/26 аѵгіі 1811.
Вапз Іа дёрёсЬе даіёе ди 30 тагз, V. Е. те гесоттапде Ьеаисоир де
тезиге еи ё§агд а тез геіаііопз аѵес М. КосЬёІей. Ле сгоіз Гаѵоіг дёреіпі
а V. Е. сотте ип Ьотте д’аззех реи де тоуепз: ріизіеигз сопіёгепсез аѵес
Іиі т’опі сопйгтё дапз іе ]и§етепі дие і’еп аѵаіз рогіё д’аЬогд. КосЬёІей
п’а пі ипе §гапде іасііііё а з’ёпопсег, пі се іаіепі де заѵоіг ёѵііег ипе диезііоп
ди’іі роиггаіі сгаіпдге ди’оп аЬогдаі, пі сеііе зёдисііоп диі іпѵііе а дез ёрап-
сЬетепіз, пі зигіоиі се де§гё де йпеззе пёсеззаіге роиг аггасЬег аих аиігез
Іеиг зесгеі. Аи сопігаіге, с’езі ип де сез Ьоттез реи ехегсёз аих соііодиез
тіпізіёгіеіз, ип Ьотте ди’іі іаиі аідег диеідиеіоіз а геігоиѵег Іе Н1 де зоп
паггё, диі з’аррезапііі зиг дез дёіаііз еі гёрёіе аѵес ипе сотріаізапсе риёгііе
431
Библиотека "Руниверс1
Іез тагдиез де сопйапсе дие Іиі доппс зоп 8оиѵегаіп, еі сасЬс аззсх таі Іа
ѵапііё ди’іі ііге а ёіге іпіііё дапз дез зссгеіз дие Гоп Іаіі і^погег а зоп
апіа^опізіе Котапхоіі. С’езі іоиі зіглріеіпепі ип Ьоп Ьоглте, іпіё^ге де Гаѵеи
де іоиі Іе топде, аііасЬё а зоп 8оиѵегаіп, диі Гезііте а іііге д’Ьоппёіе
Ьотте, рагіа^еапі аѵес іоиз Іез Киззез еі Гіпді^паііоп д’аѵоіг ассеріё аих
дёрепз де ГЬоппеиг Іез 400.000 атез сёдёез раг Іе ігаііё де Ѵіеппе, еі Іе
дёріі де ѵоіг рііег Іа йегіё паііопаіе аи зузіёте де ризіііапітііё ди сотіе
Котапхой, допі іі езі еп оиіге Геппеті регзоппеі еі допі іі зе Йаііе (диоідие
ігёз а іогі) де деѵепіг Іе зиссеззеиг. II езі ип де сеих диі опі гергёзепіё
а ГЕтрегеиг аѵес Іе ріиз де сЬаІеиг сотЬіеп іі ёіаіі иг^епі де заіізіаіге а
Іа сгёапсе де ГАиігісЬе, еі Іез гаррогіз дие і’аі еиз аѵес Іиі зиг сеі оЬ]’еі,
аіпзі дие зоп іпіітііё аѵес 8іаске1Ьег§, опі реиі-ёігс дёсідё 8. М., дё]*а діз-
розёе а гсіігег за сопйапсе аи сЬапсеІіег, а те ргорозег де сопіёгег аѵес
КосЬёІей. Ле доіз Іа іизйсе а КосЬёІей дие ]'атаіз іі пе т’а гіеп діі аи пот
де зоп Маііге диі пе т’ейі ёіё, ои сопйгтё раг ГЕтрегеиг Іиі-тёте, ои дие
8. М. пе т’ейі діі епсоге аѵапі дие сеіиі-сі т’еп ейі рагіё. II п’езі допс аи
ріед де Іа Іеііге дие Гог^апе дез дёіегтіпаііопз де зоп 8оиѵегаіп, диі,
роиг пе раз доппег де ГотЬга^е, аіпзі дие 8. М. т’а діі Еііе-тёте, т’а
адгеззё а Іиі, пе ѵоиіапі раз ігор тиііірііег Іез аидіепсез дапз 8оп саЬіпеі,
еі роиѵапі зе йег зиг Іа ріиз рагіаііе дізсгёііоп де сеі Ьотте, д’аіііеигз
ѵіѵапі ігёз ізоіё. II те зетЬІе допс дие ]е п’аі аисипе гаізоп де тёйапсс
рагіісиііёге ѵіз-а-ѵіз де КосЬёІей, аиззі реи ди’іі а дёрепди де тоі де те
гейізег а сопіёгег аѵес Іиі. 8іаске1Ьег^, зоп апсіеп аті, а ге^и ип огдге де
ГЕтрегеиг (диі, роиг еп ёѵііег Іе зоир^оп а Котапхоіі, Іе Іиі а ехрёдіё раг
ип соиггіег ди дёрагіетепі де Іа §иегге) де соттипідиег дігесіетепі зиг
іоиіез Іез айаігез ітрогіапіез аѵес КосЬёІей; с’езі раг Іе тёте ргіпсіре дие
8. М. т’аѵаіі Іаіі іпзіпиег дие ]е те Ьогпаззе, еп гетеііапі Іа Іеііге аиіо-
^гарЬе де поіге Огасіеих 8оиѵегаіп а КотапхоЙ, де пе Іиі рагіег дие ѵа^ие-
тепі зиг Іез айаігез, зе гёзегѵапі д’еп ігаііег Іиі-тёте еп дёіаііз аѵес тоі.
V. Е. ]'и^ега раг іоиі се дие і’аі ГЬоппеиг де Ьиі діге а се зи]’еі дие
КосЬёІей езі тоіпз дие регзоппе дие ]е соппаіззе а РёіегзЬоиг^ ГЬотте
деѵапі Іедиеі іі іаиі ип гедоиЫетепі де тезигез аиігез дие сеііез дие Гітрог-
іапсе дез айаігез ехіце ^ёпёгаіетепі, еі дие сеііе сасЬоііегіе деѵапі Котапхой,
допі ГЕтрегеиг, КосЬёІей, 8іаске1Ьег§ еі тоі аѵопз Іе зесгеі, п’езі дие Іа
зиііе де ГіпЙиепсе дез регзоппез диі дапз се тотепі а^іззепі зиг Гезргіі де
Іеиг Маііге, диі іоиз, ои еппетіз регзоппеіз ди сЬапсеІіег, ои дёіегтіпёз а
ѵоиіоіг Іа ^иегге, сЬегсЬепі а Гёсагіег дез айаігез, а ассоиіитег ГЕтрегеиг
а а^іг запз Іе сопзиііег еі а Іе ргёрагег реи а реи а Іиі аззі^пег Іа ріасе де
СЬеі ди 8ёпаі, а Іадиеііе оп Іе дезііпе запз Іиі біег Іа сЬаг&е де сЬапсе-
Ііег, таіз запз Іиі сопйег догёпаѵапі Іе рогіеіеиійе. В’аіііеигз, іі езі де іаіі,
еі і’аі ри т’еп арегсеѵоіг дериіз диеідие іетрз, дие ГЕтрегеиг п’аѵаіі раз
се де^гё де сопйапсе еп М. де Котапхой ди’оп Іиі зиррозаіі. Ьиі-тёте
з’езі ріаіпі ипе іоіз а тоі дие ГЕтрегеиг ^агдаіі дез раріегз дез тоіз епііегз
8апз Іез Іиі соттипідиег; еі сеііе ѵапііё де іаіге Іез айаігез Іиі-тёте дие
Гоп соппаіі а ГЕтрегеиг, сеііе сгаіпіе де рагаііге тепё, пе те Іаіззепі
432
Библиотека "Руниверс1
аисип доиіе дие 1с сотіе Котапгоіі п’а зоиѵепі ёіё іпіогтё сіе Ьіеп йез
сЬозез цис ігёз аргёз соир. А Іа ѵёгііё, іі а Іоп^іетрз гёиззі а Паііег Іе
зспіітепі дотіпапі де зоп Маііге, Іа реиг; іі а 1оп§іетрз гёиззі а Іе Ьегсег
де Гезрёгапсе де іогссг Іез Тигсз а Іа сеззіоп дез Ргіпсіраиіёз, еі тёте іі
у еиі ип іетрз ди’іі гёиззіі а Іиі регзиадег ди’оп |и§еаіі ГЕтрегеиг дез
Ргап^аіз а іогі еп Іиі зиррозапі ип дёзіг де сопдиёіез запз Ьогпез. Маіз
дериіз дие ГЕтрегеиг з’арегдіі дие Іа паііоп 1с зоир^оппаіі д’ёіге тепё
раг Іиі, іі дёсіага а ріизіеигз регзоппез ди’іі ёіаіі зоп ргорге тіпізіге дез
аііаігез ёігап^ёгез, еі дие КотапгоН п’ёіаіі дие роиг Іа §гоззе Ьезо^пе еі
дие роиг сопіёгег аѵес Іез тіпізігсз ёігап^егз.
КосЬёІеП, раг за ріасе аи Сотііё де зигѵеіііапсе, а еи Ьеаи ]'еи а
іпіітідег зоп Маііге раг Іез Ьгиііз еі Іез ргороз тепа^апіз диі соигаіепі дапз
Іе рауз; іі пе Іиі а сасЬё Іе тёргіз дие Іа паііоп а роиг КотапгоН еі за
роіііідие, еі сеііе тёіЬодс, іпіаіІІіЫе аѵес ГЕтрегеиг Аіехапдге, а регди
іоиі а іаіі Іе сЬапсеІіег дапз Гезргіі де зоп Маііге. Ле риіз аззигег V. Е. дие,
роиг Іез ^гапдез дёіегтіпаііопз, с’езі сотте з’іі аѵаіі дё]а сеззё д’ёіге еп
ріасе; іі іаиі ёіге Іиі, іі іаиі іепіг а сеііе §1огіо1е де іапібте де сЬапсеІіег,
роиг пе раз детапдег за дётіззіоп. 8’іі заіі ди’ип тіпізіге ёігап§ег езі
де тоіііё дапз Іе зесгеі де Іа ріёсе ди’оп іиі ]'оие, с’езі ип Ьотте ѵіі; з’іі
Гі^поге, с’езі ип Ьотте пиі. О’аіПеигз |е ргіе V. Е. д’ёіге регзиадёе дие ]’е
те доппе Ьіеп де §агде де пе ігаѵаіііег д’аисипе тапіёге а атоіпдгіг іе
сгёдіі ди сЬапсеІіег. Ое ГЕтрегеиг а тоі, іі п’езі іатаіз диезііоп де КотапхоП
раз ріиз дие з’іі п’ехізіаіі раз, еі, диапд КосЬёІеП іаіі дез зогііез сопіге
Іиі, іе §агде іоиіоигз сеііе тезигс диі те сопѵіепі. В’аіііеигз, оиіге дие ]’е
п’аі ди’а те Іоисг де зез іогтез атісаіез, ]е зиіз регзиадё аѵес V. Е. дие
зоп гепѵоі зегаіі Іе зі§па1 де Іа §иегге.
12.
25 аѵгіі17 таі 1811.
(Шифровано). Моиз роиѵопз ёіге рагіаііетепі газзигёз зиг Іа дёіегті-
паііоп іпёЬгапІаЫс де ГЕтрегеиг де пе раз ёіге Га^геззеиг. Ьез ргёрагаіііз
сопііпиепі аѵес ѵі^иеиг; оп зе Паііе дие Іез Ьозіііііёз, аихдиеііез іоиіеіоіз
ГЕтрегеиг з’аііепд іоиіоигз, пе соттепсегопі роіпі аѵапі Іа Ни д’аойі. Ле
зиіз сЬагдё де тапдег дие ГЕтрегеиг гесоппаіі епііп за деііе дез доихе
тііііопз, ди’іі рготеі де рауег еп епііег Гаппёе ргосЬаіпе еп деих іегтез,
зиг Іездиеіз іі ѵеиі сопзиііег зоп тіпізіге дез Ппапсез. 8. М., роиг пе раз
епігаѵег Іа тагсЬе дез пё^осіаііопз дё]’а епіатёез, дёзіге дие поиз поиз Ьог-
піопз а зопдег Іа Рогіе зиг Іез засгИісез ди’еііе сотріе дёііпіііѵетепі іаіге
еі зиг зез дізрозіііопз а деѵепіг поп зеиіетепі Гатіе, таіз тёте Гаіііёе де
Іа Киззіе. Ь’Етрегеиг гесоппаііга сотте ргеиѵс д’атіііё дие ГАиігісЬе рогіе
а Іа Соиг де Ёгапсе дез рагоіез сопсіііаігісез; таіз, по ѵоиіапі раз аѵоіг
Гаіг де сгаіпдге Іа §иегге, іі зоиЬаііе дие се ійі еп поіге пот еі еп ѵегіи
де поіге зузіёте расііідие, еі поп сотте сЬаг^ёз де Іа рагі де Іа Низзіе,
28	433
Библиотека "Руниверс1
дие поиз йззіопз сез іпзіпиаііопз. М. КосЬёІей т’а іаіі епіепдге дие V. Е.
аѵаіі доппё аи сотіе де 8іаске1Ьег§ Гезроіг дие, дапз Іе саз ой Гехріозіоп
де Іа §иегге (йі а]’оигпёе а ипе ёродие ріиз гесиіёе, ГАиігісЬе роиггаіі доп-
пег дез ргеиѵез де зоп атіііё а Іа Киззіе д’ипе тапіёге ріиз асііѵе ди’еііе
п’езі еп ёіаі де Іе іаіге асіиеііетепі; а диоі ]’е гёропдіз дие тез іпзігисііопз,
запз сопігедіге ипе рагеіііе іпзіпиаііоп, пе Іа сопіігтепі еп аисипе тапіёге
(Конецъ шифра).
М. де Ьаигізіоп, диі а ргіз за гоиіе раг Вегііп еі Оапхі§ еі дие Гоп
діі ёіге аггіѵё а Рі§а дериіз деих ]оигз, езі аііепди ісі д’ип тотепі а Гаиіге.
Ь’оп а Іа поиѵеііе дие Іе гёдасіеиг ди .Іоигпаі (іе І’Етріге, М. Езте-
пагд, а ёіё рипі раг 8. М. ГЕтрегеиг Кароіёоп, роиг аѵоіг іпзёгё дапз Іа
іеиіііе ди 12 аѵгіі ГаЬзигде агіісіс ой іі ёіаіі іаіі тепііоп іпдігесіе де М. де
ТсЬегпусЬеіі еі де зез соигзез ігёдиепіез.
Ье ^оиѵстетепі ге^иі Ьісг ип соиггіег де Рагіз, таіз гіеп пе регсе
дапз Іе риЫіс зиг Іез оЬ]’еіз допі іі реиі аѵоіг ёіё рогіеиг. II у а іоиі а
езрёгег пёаптоіпз дие Іез дізсиззіопз диі зиЬзізіепі епіге Іез деих Соигз
ргепдгопі ипе іоигпиге заіізіаізапіе, еі дие Іа Ьаиіе за§еззе еі Іа тодёгаііоп
де 8. М. ГЕтрегеиг Аіехапдге еі де зоп тіпізіёге рагѵіепдгопі а ёіоі^пег
дез сотріісаііопз диі аигаіепі ри гаііитег ипе поиѵеііе §исгге теигігіёге
дапз Іе погд де ГЕигоре, еі а таіпіепіг Іа ігапдиіііііё допі Іез реиріез опі
ип зі ргеззапі Ьезоіп.
13.
11/23 /иіііеі 1811.
М. Іе сотіе де Котапгой, ауапі еи Іа Ьопіё де т’аѵегііг ди’ип
соиггіег гиззе аііаіі зе гепдге а Ѵіеппе, т’ауапі ойегі де зе сЬаг^ег де тез
радиеіз роиг V. Е., ]’е ргоіііе де сеііе оссазіоп роиг Ьиі ассизег Іа гёсерііоп
де Іа дёрёсЬе сЫЙгёе еп даіе ди 21 |иіп.
Аѵапі-Ьіег іі у ейі Те Оеит а Іа Таигіде, роиг сёІёЬгег Іа ѵісіоіге дие
Іе ^ёпёгаі КоиіоигоЙ гетрогіа зиг Іе §гапд ѵіхіг; і’аі ГЬоппеиг д’еп гетеііге
сі-іоіпі Іез дёіаііз риЫіёз дапз Іа Оагеііе (іе РёіегзЬоигр.
Ье §ёпёга1 Раиіиссі, диі разза ди зегѵісе ди Ріётопі аи поіге, ой іі
іиі поттё сЬатЬеІІап, еі диі зе ігоиѵе асіиеііетепі ^ёпёгаі де діѵізіоп,
ѵіепі де гесеѵоіг Іе соттапдетепі сіѵіі еі тііііаіге де Іа Оёог^іе.
(Отсюда шифровано). Оп рагіе дегесЬеі ди ѵоуа§е де ГЕтрегеиг еп
Сгітёе. Л’аі гарреіё а М. КосЬёІей Іа рготеззе де Гасдиіііетепі де Іа деііе;
іі т’а ргіё д’ёіге газзигё а сеі ё^агд, таіз п’а ри те доппег ипе аззигапсе
ріиз розіііѵе дие за сопѵісііоп де Гехасіііиде ди рауетепі. 11 пе т’а раз
сасЬё дие Гё1оі§петепі де РотапгоЙ ёіаіі аіоигпё аи тоіз де зеріетЬге.
Ле пе сгоіз раз те іготрег еп аѵап^апі дие Іе рогіеиг де сеііе-сі а іаіі
диеідие сопйдепсе аи дис де 8егга-Саргіо1а зиг Іа пё^осіаііоп допі Іе сотіе
8сЬоиѵа1оЙ аѵаіі ёіё сЬаг^ё; Гойге де Іа ѴаІасЬіе езі ип де сез агіісіез
зесгеіз дие Іе дис соттипідие а зез атіз. Ье соиггіег аггіѵё а Ьаигізіоп а
434
Библиотека "Руниверс1
доппё Ііеи а ипе сопіёгепсе дие Котапхой т’а діі з’ёіге гёдиііе а дез рЬгазез
еі дез ойгез де дёдотта^етепі. Оп ргёіепд дие Іа Соиг де Ргапсе, диоі-
ди’еііе ейі тіз сеі оЬ]'еі де сбіё, геѵіепі зиг Іез агіісіез ди Тагй, допі аззи-
гётепі оп пе зе дёзізіега роіпі ісі. Веаисоир де ѵаіззеаих зоі-дізапі атёгі-
саіпз зопі аггіѵёз сЬаг^ёз д’ипе іттепзііё де депгёез соіопіаіез; ііз етрог-
іегопі дез ргодисііопз ди рауз.
14.
1ег/13 аойі 1811.
II у а а реи ргёз диіпхе ]оигз ди’а Іа рагаде ГЕтрегеиг те йі ГЬоп-
пеиг де т’іпѵііег Іиі-тёте а діпег. 8. М., диі а іаЫе те рагиі ёіге д’ипе
Ьитеиг ігёз еприёе еі рагіісиііёгетепі дізрозёе а Іа сопйапсе, те діі ди’ЕПе
дёзігегаіі те рагіег еп рагіісиііег; оп те йі епігег дапз зоп саЬіпеі. Ь’Ет-
регеиг епіата Іа сопѵегзаііоп раг те діге дие, дериіз ди’іі пе т’аѵаіі ѵи,
іі аѵаіі ге^и дез поиѵеііез де Ргапсе; аи іопд гіеп дие дез рЬгазез, дез
ргоіезіаііопз д’атіііё еі дез ойгез д’іпдетпііё роиг Іе бисЬё д’ОІдепЬоиг^:
„Маіз“, діі 8. М., „се п’езі раз се дие поиз ѵоиіопз; Іа Киззіе ііепі а
„Гассотрііззетепі дез ігаііёз, ди’еііе а оЬзегѵёз геіі^іеизетепі еі дие Іа
„Ргапсе а ѵіоіёз. С’езі еііе диі езі Га^геззеиг, с’езі а еііе а гетеііге Іез
„сЬозез зиг Гапсіеп ріед: риіз оп роигга сопѵепіг д’ип ёдиіѵаіепі, саг іі пе
„поиз сопѵіепі раз д’еп ргепдге аих дёрепз д’ип ііегз дие Гоп дёроиіііегаіі,
„еі, еп АПета^пе, іоиі езі а реи ргёз дё]а доппё а дез риіззапсез атіез
„де Іа Ргапсе. Ле заіз Ьіеп ип ёдиіѵаіепі диі роиггаіі поиз сопѵепіг", а]*оиіа
ГЕтрегеиг аѵес ип аіг де гёіісепсе, „таіз іі п’еп реиі раз ёіге диезііоп
„епсоге". Аргёз сеіа, 8. М. те детапда зі ]’е репзаіз ди’оп іігегаіі Іе сапоп
епсоге сеііе аппёе-сі; ]*е сгиз роиѵоіг запз Ьёзііег Іиі гёропдге дие ]’е сгоуаіз
дие поп, арриуапі топ оріпіоп еі зиг ГетЬаггаз дие саизаіі Іа §иегге еп
Езра^пе еі зиг Іа заізоп дё]’а аѵапсёе. Ь’Етрегеиг т’ёсоиіаіі аѵес сеі аіг
заіізіаіі дие ]’е Іиі соппаіз аиззі зоиѵепі ди’іі зетЫе газзигё зиг Іе дап^ег
іпзіапіапё д’ип соттепсетепі д’ЬозііІііё. „Маіз“, сопііпиа-і-іі, „іі пе іаиі
„раз зе Іаіззег епдогтіг роиг сеіа; ]‘е теіз а ргойі Іе іетрз ди’оп те іаіззе
„роиг асЬеѵег Гог^апізаііоп де тез агтёез". 8. М. ѵоиіиі Ьіеп т’ехріідиег
еп дёіаіі зиг диоі рогіаіепі сез сЬап^етепіз, еі поттётепі зиг Іа гетопіе
еі Іе сЬаггіа^е, допі Гог^апізаііоп ѵа ёіге еп рагііе ітііёе д’аргёз сеііе дез
агтёез аиігісЬіеппез.
Ь’Етрегеиг те рагиі аѵоіг зиг іоиз сез оЬ]еіз де дёіаіі дез ідёез ігёз
сіаігез; іі п’у а раз де доиіе дие Іе тіпізіёге де Іа ^иегге теі ипе асііѵііё
ёіоппапіе дапз Іа гёіогте де тіііе аЬиз дие Іез апсіеппез адтіпізігаііопз
ѵісіеизез аѵаіепі іпігодиііз. Ь’Етрегеиг те рагіа епсоге аѵес сотріаізапсе
ди сотріеі рагГаіі де іоиз Іез согрз, дез диаіге Ьаіаіііопз диі, сотрозёз де
&епз дгеззёз дериіз ип ап, зопі дезііпёз а гетріасег рготріетепі Іез регіез
а Гагтёе, еі епйп д’ипе Іеѵёе де сепі тіііе Ьоттез диі зе іега аи тотепі
де Гехріозіоп де Іа ^иегге, еі диі гесотріёіега а Іиг еі тезиге сеііе гёзегѵе
435
Библиотека "Руниверс1
дез диаіге Ьаіаіііопз. „Се п’езі ци’аіпзі“, дізаіі ГЕтрегеиг, „ди’оп роиѵаіі
„езрёгег сіе зоиіепіг ипе §иегге аѵес Іа Ггапсе“; ди’іі пе іаііаіі раз зе сасЬег
ди’оп п’аѵаіі регзоппе а оррозег аи §ёпіе ехігаогсііпаігс ди ріиз Ьеигеих
аіпзі дие ди ріиз епігергепапі сарііаіпе де поіге зіёсіе, еі ди’іі іаііаіі ге-
попсег а Гё^аіег. „Оиапі а зез §ёпёгаих“, ариіа-і-іі, „оп ѵоіі ди’ііз пе зопі
„раз іпѵіпсіЫез; таіз з’іі соттапде Іиі-тёте, се п’езі ди’еп ёіапі ргёрагё
„а зоиіепіг ипе §иегге де діх апз, з’іі Іе іаиі, ди’оп реиі езрёгег де Іаззег
„зез ігоирез еі д’ёриізег зез тоуепзСеііе ідёе Госсираіі іогіетепі, еі се
іиі еп аЬопдапі дапз се зепз дие ГЕтрегеиг т’ехріідиа роигдиоі, епіге
аиігез гаізопз, іі ргёГёгаіі де (аіге Іа §иегге зиг зез ігопііёгез дие д’аііег аи
деѵапі де Геппеті.
Ле ѵоуаіз, аи іоп де сопѵісііоп допі іі т’еп рагіаіі, дие сеііе іЬёзе
зоиѵепі дізсиіёе деѵапі Іиі п’аѵаіі іаіі дие Гаііегтіг дапз за гёзоіиііоп де зе
іепіг зиг Іа дёіепзіѵе. Ьа Киззіе, зеіоп ГЕтрегеиг, а де §гапдз тоуепз, таіз
еііе езі ^ёпёе раг Гіттепзііё дез дізіапсез дапз Гіпіёгіеиг; еііе доіі допс
гёрагег се ди’еііе регд де се сдіё еп изапі де сёіёгііё еі еп ёіоі^папі Іез
агтёез аиззі реи дие роззіЫе, аи Ііеи дие, Іез агтёез Іоіп де Іеиг рауз, Іе
зоідаі, ехрозё а ип сіітаі арго, а ипе поиггііиге таі аззигёе, а Іа геззоигсе
де Геаи-де-ѵіе диі пе Іиі сопѵіепі раз, аигаіі тіііе сЬапсез а зоп дёзаѵап-
іа§е. „Ле заіз Ьіеп“, діі 8. М., „ди’оп пе сеззе де сгіег ди’іі іаиі аііег а Іа
„гепсопіге де Геппеті еі рогіег Іа §иегге дапз зез Еіаіз: ]е соппаіз іоиіез
„сез ^гапдез рЬгазез зиг Гаѵапіа^е де Гоііепзіѵе; таіз се зопі д’апсіепз
„Ііеих соттипз, еі диі з’арріідиепі таі а Іа сопрпсіиге асіие11е“. Тгои-
ѵапі 8. М. ріиз дізрозёе дие іатаіз а те рагіег аѵес аЬапдоп, ]‘е ргіз Іа
ІіЬегіё де іиі детапдег зі реиі-ёіге Іа Соиг де Егапсе пе з’ёіаіі раз іаіі ип
зузіёте д’епігеіепіг репдапі ип іетрз іпдёііпі сеі ёіаі де іепзіоп дапз Гезроіг
де дёгап^ег Іез ріапз де гёіогте де ііпапсез де Іа Киззіе, сп Іиі саизапі де
§гапдез дёрепзез раг се согдоп де ігоирез гёипіез зиг ипе тёте ігопііёге еі
тізез зиг ип рагіаіі ёіаі де §иегге. „Оп зе іготре іогі“, те гёропдіі ГЕт-
регеиг, „зі Гоп сгоіі дие Гагтёе те сойіс ріиз дие де соиіите; іі езі ѵгаі
„дие сеііе атёііогаііоп допі ]с ѵоиз аі рагіё дапз Гог^апізаііоп дез гетопіез
„еі ди сііаггіа^е т’а іаіі дёЬоигзег зіх тііііопз де гоиЫез, таіз сез теззіеигз
„аѵаіепі Ьсаи діге сс ди’ііз ѵои1аіепі“ (аррагеттепі 8. М. іпдідиаіі Горро-
зіііоп дапз Іе Сопзеіі), „сеііе дёрепзе ёіаіі аЬзоІитспі пёсеззаіге, еі раигаіз
„іоиіоигз дй Іа іаіге, рагсе ди’еііе тапдиаіі а се рсгіесііоппетспі д’ог^апі-
„заііоп дие Гёіаі асіиеі де ГЕигоре ехі^е де тоі“. 8. М. т’ехріідиа епзиііе
сотте іез сігсопзіапсез аѵаіепі іаѵогізё Іа іогтаііоп дез та^азіпз а реи де
Ггаіз еі соттепі оп аѵаіі адоріё ип зузіёте д’аіітепіаііоп де Гагтёе еп
ріа^апі іез та^азіпз раг ёсЬеІопз, „роиг роиѵоіг", гёрёіа ГЕтрегеиг, „іаіге
„4а §иегге де тапіёге а Іа зоиіепіг Іоп^іетрз еі а ипе дізіапсе диі поиз
„еп іасііііе Іез тоуепз еі а§§гаѵе Іез дійісиііёз а Геппеті".
Ьа сопѵегзаііоп з’ёіапі ёриізёе зиг се зи]’еі, ]’е діз а 8. М. дие ]е
заізіззаіз сеііе оссазіоп роиг Іиі іаіге топ сотріітепі зиг Іа ѵісіоіге дие Іе
§ёпёга1 Коиіоихоіі ѵепаіі де гетрогіег, таіз ди’аѵес та ігапсЬізе ассоиіитёе
І’озаіз Іиі діге дие і’аигаіз де Ыеп тёіііеиг соеиг аззізіё а ип Те Беит роиг
436
Библиотека "Руниверс1
Іа раіх сопскіс аѵес Іез Тигсз.—„Еі піоі допс!" пГіпіеггоіпріі ГЕтрегеиг;
„таіз дие ѵоиіег-ѵоиз? Оп пе реиі ріиз іаіге епіепдге гаізоп а сез §епз-1а;
„Іе Эіѵап езі Ігаѵаіііё раг Іа Ргапсе, еі іі пе Іаиі раз Іез епог^иеііііг даѵап-
„Іа§е еп Іиі іаізапі де Ігор Ьоппез ргорозіііопз. Ьез Тигсз опі епіепди рагіег
„д’ип" —ісі 8. М. іиі диеідие Іетрз а сЬегсЬег Іе тоі—„д’ип геігоідіззетепі
„епіге Іа Киззіс еі Іа Ргапсе, еі пе ѵоііа-і-іі раз ди’ііз пе ѵеиіепі ріиз гіеп
„сёдег ди іоиі!“ Риіз, гсѵепапі зиг Іа Ргапсе еі зез ргёрагаіііз, ГЕтрегеиг
те діі заѵоіг ди’оп ог^апізаіі Ьиіі гё^ітспів де Іапсіегз; се п’езі роіпі ипе
аи§тепіаііоп де саѵаіегіс, се п’езі ди’ипе ігапзтиіаііоп д’агтез роиг оррозег
а поз созадиез диі Іеиг іігепі Ьеаисоир де таі.
Ь’Етрегеиг ]и§еа а ргороз де іаіге зетЫапі ѵіз-а-ѵіз де тоі де іаіге
Гароіо^іе дез орёгаііопз ди ^ёпёгаі КоиіоигоЙ, допі ]'е заіз ди’іі іиі ігёз
тёсопіепі еп арргепапі зоп геіоиг еп де^а ди ОапиЬс, аи роіпі де гс^геііег
де з’ёіге ігор Ьйіё де Іиі епѵоуег зоп рогігаіі а Іа Ьоиіоппіёге. Сеіа те
доппа оссазіоп де рагіег де Іа Зегѵіе, зиг Іадиеііе іе Іиі діз аѵоіг диеідиез
зоііісііидез, а сеііе Ьеигс дие сеііе ргоѵіпсе ёіаіі ріиз ехрозёе дие іатаіз а
ипе ѵеп^еапсе іоиіоигз сгиеііе дез Тигсз. Ь’Етрегеиг те гёропдіі дие, роиг
Іе тотепі, іі у аѵаіі зийізаттепі де ігоирез гиззез, дие Іа соттипісаііоп
гезіаіі іоиіоигз оиѵсгіе, еі дие дапз Іе Ьезоіп оп у роиѵаіі іаіге йіег дез
гепіогіз. „Аи гезіе", а]оиіа ГЕтрегеиг аѵес ип зоигіге де йпеззе, „Іа соп-
„зегѵаііоп де Іа Зегѵіе езі ріиз іпіёгеззапіе а ГАиігісЬе ди’а Іа Низзіе". Ле
те іиз, еі, аи Ьоиі де диеідиез тотепіз де зііепсе, ГЕтрегеиг сопііпиа
д’ип іоп сопйдепііеі: „Бе деих сЬозез Гипе, ои Іа Ргоѵідепсе ѵеиі дие,
„раг де таІЬеигеих ёѵёпетепіз, ГЕигоре зоіі зиЬіи^иёе, ои іоиі геіоигпега
„а реи ргёз а Гапсіеп огдге дез сЬозез, еі аіогз Іа Зегѵіе езі ип дез аггоп-
„діззетепіз диі зега іоиі а Іа сопѵепапсе де ГАиігісЬе". Ле гёропдіз дие іе
ѵоуаіз аѵес ріаізіг дие Іез зепіітепіз д’атіііё дие 8. М. ёргоиѵаіі роиг поіге
Аи^изіе Маііге Ьа рогіаіепі а поиз зоиЬаіІег дез асдиізіііопз допі Іе СаЬіпеі
де Ѵіеппе езі Ьіеп Іоіп де з’оссирег.
Репдапі сеііе Іоп^ие сопѵегзаііоп, ГЕтрегеиг аѵаіі іоиіоигз ип аіг
гіапі, з’ёпоп^аіі аѵес сеііе іасііііё ди’іі пе регд дие Іогздие Іа тёііапсе Іиі
доппе де ГетЬаггаз, еі іі рагаіззаіі те рагіег аѵес ип аЬапдоп диі т’іпѵііаіі
а Іа сопііапсе.
Ле сгоіз роиѵоіг іпдиіге де се дие іе ѵіепз д’аѵоіг ГЬоппеиг де
тапдег а V. Е.:
Iм дие ГЕтрегеиг езі ріиз тёйапі дие іатаіз зиг Іез іпіепііопз іиіигез
ди СаЬіпеі дез Тиііегіез, еі ди’іі зепі ди’оп ѵеиі Гепдогтіг іизди’аи тотепі
ргорісе д’ипе ехріозіоп зиЬііе;
2° дие серепдапі, роиг Іе тотепі асіиеі, іі езі рагіаііетепі ігапдиіііе
зиг ипе а§геззіоп ди’іі сгоіі аіоитёе а Гаппёе ргосЬаіпе;
3° ди’іі пе сеззе де зе Паііег де Іа роззіЬіІііё д’ипе соорёгаііоп де
поіге рагі, аи тоіпз еп саз де зиссёз Ьгіііапі;
4° дие, таі^гё іоиіез сез дётопзігаііопз ^иеггіёгез, ргёіёгапі Іа раіх
а Іа §иегге, допі іі сгаіпі іпіёгіеигетепі Іез сопзёдиепсез, ГЕтрегеиг пе іегаіі
раз де дійісиііё д’ассеріег сотте дёдотта§етепі аи пот ди Бис д’ОІдеп-
437
Библиотека "Руниверс1
Ьоиг§ Іа рагііе сіи ВисЬё де Ѵагзоѵіе зііиёе зиг Іа гіѵе дгоііе де Іа Ѵізіиіе.
Риоідие зиг се ріап д’ёсЬап^е іе пе засЬс гіеп пі де Іа ЬоисЬе де 8. М. пі
де сеііе де КосЬёІей, серепдапі і’аі арргіз зоиз таіп дие Іе сЬапсеІіег еп
аѵаіі ІасЬё диеідиез тоіз аи сотіе Ьаигізіоп. Аи гезіе, зі 8. М. а поиггі ип
тотепі диеідие езроіг д’ип гарргосЬетепі раг Іе сапаі ди дис де Ѵісепсе, іе
зиіз регзиадё дие, дериіз Іа Іеііге дие сеіиі-сі ёсгіѵіі раг огдге де зоп Маііге
аи тагёсЬаІ де 1а Соиг еі а Іадиеііе Тоізіоі еп гёропдіі ипе дісіёе раг ГЕт-
регеиг, сеі езроіг езі іоиі а іаіі ёѵапоиі;
5° дие се зигзіз тотепіапё а ипе гиріиге дие д’аЬогд Гоп арргё-
Ьепдаіі роиг сеііе заізоп еі ди’оп езі іогсё де з’аѵоиег ёіге іпёѵііаЫе а Іа
Іоп^ие, а гепди а ГЕтрегеиг се саіте диі ѵізіЫетепі дітіпиаіі а ГарргосЬе
де Іа заізоп диі ргёза^еаіі ипе ехріозіоп, саіте дие іе ргёѵоіз Ьіеп ѵііе
діззірё а Гёродие ой Іез агтёез сотЬіпёез ігап^аізез зегопі ргёіез а епігег
еп сатра^пе: аіогз Іез аіагтез, Іез іпсегіііидез, Іез Писіиаііопз гергепдгопі;
оп пе Іе ѵоіі дие ігор, Гідёе де Іа ргёропдёгапіе зирёгіогііё дез іаіепіз ті-
іііаігез де ГЕтрегеиг ІЧароІёоп а ігаррё ГЕтрегеиг д’ипе тапіёге диі пе
реиі ди’аи^тепіег зез іпдиіёіидез аи тотепі де Іа сгізе;
6° йпаіетепі, дие Іез ойгез іаііез іизди’ісі а Іа Тигдиіе пе рогіепі а гіеп
тоіпз ди’а ипе гезіііиііоп ріёпіёге ди зіаіиз апіе Ьеііит, еі дие ГЕтрегеиг
поиггіі епсоге іоиіоигз сеііе аггіёге-репзёе де поиз ѵоіг роззёдег ип іоиг 1а
8егѵіе, реиі-ёіге тёте Іа ѴаІасЫе: КосЬёІей епсоге іоиі гёсеттепі пе з’еп
сасЬа раз, диоідие Іиі пе сеззе де сопзеіііег Іа гезіііиііоп ріёпіёге, таіз іі
п’езі раз Ьеаисоир ёсоиіё.
Еп зотте гіеп пе дёсідега іатаіз ГЕтрегеиг Аіехапдге а ёіге Га^геззеиг
ѵіз-а-ѵіз де Іа Ргапсе. Реиі-ёіге еззауега-і-іі де ігапзтеііге аи Віѵап дез рго-
розіііопз ріиз ассеріаЫез. (Зиапі а ГАп^Іеіегге, Іе тёсопіепіетепі сопзіапі
ди рагіі ап^іаіз, диі йопде ріиз дие іатаіз, т’езі §агапі дие де се сбіё-іа
аисипе пё^осіаііоп п’а ёіё епіатёе. Епйп іе регзізіе дапз Іа сопѵісііоп дие
М. де Ьаигізіоп пе гёиззіга іатаіз а гёіаЫіг дапз Гезргіі де ГЕтрегеиг Аіе-
хапдге сеііе сопйапсе дапз Іа зіпсёгііё де Гатіііё де ГЕтрегеиг Ыароіёоп,
дие М. де Саиіаіпсоигі аѵаіі зі Ьіеп еі зі Іоп^іетрз зи епігеіепіг.
15.
(ІЛН. В.)
20 аойіЦ1' зеріетЬге 1811.
Веих іоигз аргёз Іа сопѵегзаііоп аѵес Іе сЬапсеІіег диі Гоппе Іе зиіеі
д₽ топ гаррогі ргёсёдепі, зоиз ПН. А *), іе йіз іпѵііё а діпег сЬег 8. М.,
еі, аргёз іаЬІе, арреіё дапз зоп саЬіпеі. Ле Іиі йз Іесіиге де Іа дёрёсЬе озіеп-
зіЬІе ди 23 іиіііеі, еі іі Гёсоиіа аѵес ипе аііепііоп зоиіепие. Вёз Іе дёЬиі іе
гетагдиаі зиг Іа рЬузіопотіе де ГЕтрегеиг ипе аИёгаііоп зепзіЫе; іі ргіі
*) Этого донесенія не оказалось въ Вѣйскомъ Государственномъ Архивѣ.
438
Библиотека "Руниверс1
іш аіг ІасЬё, ди’іі §агда репдапі іоиі Іе іетрз де Іа Іесіиге еі ди’іі гергіі
тёте диеідиеіоіз дапз Іе соигз де Гепігеііеп: іі п’ёіаіі раз доиіеих дие
ГітргоЬаііоп де Іа тагсЬе ди СаЬіпеі де 8і-РёіегзЬоиг§ п’ейі іогі сЬодиё
зоп атоиг-ргорге. 8. М. т’іпіегготріі Іогздие і’еп ѵіпз а се разза^е:
Гезргіі (Іез агтёез гиззез пе з’изе раз тоіпз раг ипе аііепіе іп/гисіиеизе,
дие зез тоуепз таіёгіеіз раг Іа сопсепігаііоп <іе зез /огсез. Ь’Етрегеиг те
діі дие топ ^оиѵегпетепі зе іготраіі, дие с’ёіаіі аи сопігаіге Іа Егапсе
диі аѵаіі дез дёрепзез ехігаогдіпаігез а іаіге еп асЬаіз де сЬеѵаих, еіс.,
еі раг Іе дёріасетепі дез ігоирез, дёрепзез аихдиеііез Іа Киззіе пе деѵаіі
раз зиЬѵепіг, ауапі зоп агтёе дериіз Іоп^іетрз зиг ип ріед рагіаіі де ^иегге,
дие, раг гаррогі а Гезргіі де Іа ігоире, Іе зоідаі гиззе, ГоЯісіег тёте, ёіаіі
ригетепі раззіі еі іоиіоигз ргёі а зе Ьаііге сопіге Геппеті ѵіз-а-ѵіз дидиеі
іі зе ігоиѵегаіі. Ле сопііпиаі, еі, Іа Іесіиге Гіпіе, ]’е детапдаі а 8. М. Іа рег-
тіззіоп де Іиі рагіег роіпі а роіпі зиг Іез діЯёгепіз оЬ]еіз дие сопіепаіепі
тез дегпіёгез дёрёсЬез.
Ле соттеп^аі раг Гаііііиде асіиеііе де Іа Киззіе епѵегз Іа Егапсе, дие
Іе Іиі дёреі^піз сотте аіагтапіе роиг іоиіез Іез риіззапсез ѵоізіпез дез
деих Етрігез еі доиЫетепі іпдиіёіапіе роиг ГАиігісЬе; ]е Іиі діз ди’еп гаі-
зоп де 1’іпіёгёі та]’еиг дие поиз теіііопз а се дие Іа Киззіе риіззе іоиіоигз
зегѵіг де Ьаггіёге а ГатЬіііоп де іоиіе риіззапсе диі роиггаіі ѵоиіоіг тепасег
Іа ігапдиіііііё ди сопііпепі, поиз (аізіопз Іез ѵсеих Іез ріиз зіпсёгез роиг Іиі
ѵоіг ёѵііег ипе Іиііе допі Гіззие таІЬеигеизе аіоиіегаіі а Іа §гапде ргёроп-
дёгапсе де зоп адѵегзаіге. Ле ргіз оссазіоп ди зи]еі дие іе ігаііаіз роиг
іаіге ѵаіоіг Іез Ьеигеих гёзиііаіз де поіге зузіёте де тодёгаііоп, допі Іа
Ргапсе а дй зе сопѵаіпсге дёз Гёродие ди тагіа^е де поіге АгсЬідисЬеззе,
еі диі, ]'е Газзигаі, п’аѵаіі раз реи сопігіЬиё а зизрепдге епсоге Гехріозіоп
д’ипе §иегге диі ехсііаіі іоиіез поз зоііісііидез.
Ь’Етрегеиг, запз те сопігедіге дігесіетепі, пе те рагиі пиііетепі
рогіё а адтеііге Гёѵідепсе де сеііе аззегііоп. Тоиі еп дёсіагапі ди’іі гепдаіі
Іизіісе аих зепіітепіз де поіге Аи§изіе Маііге, іі те діі д’ип іоп рідиё дие,
диапі а Іиі, іі аѵаіі Іа сопѵісііоп дие се п’ёіаіі дие Іа сёіёгііё аѵес ІадиеІІе
іі аѵаіі газзетЫё се гезресіаЫе согдоп диі еп аѵаіі ітрозё а Іа Ргапсе.
8а реіііе §1огіо1е ёіаіі ѵізіЫетепі Ьеигіёе де се дие поиз еиззіопз Гаіг де
пе роіпі аззег гепдге Ьотта^е а Гаѵапіа^е дие Іа Киззіе аѵаіі іігё ди
дёѵеіорретепі де зі §гапдз тоуепз, еі Іе Іап&а&е зёѵёге де Іа ѵёгііё диі аѵаіі
дісіё Іа дёрёсЬе ргёсііёе Гёіоппаіі, а гаізоп ди’іі сопігазіаіі аѵес Іез На§ог-
пегіез ЬаЬііиеІІез ди сотіе де Тоізіоі еі д’аиігез соигіізапз рагеііз.
(Диеідие зоіп дие ]е те зоіз доппё роиг гепдге сопсеѵаЫе а 8. М. дие,
зі поіге зузіёте роіііідие, саісиіё аѵапі іоиі зиг Іе Ьезоіп де гёіаЫіг поз
Япапсез, еі Гаііііиде саіте еі іегте дие поиз аѵіопз ргізе п’аѵаіепі раз епіеѵё
а Іа Ргапсе іоиі езроіг де поиз епігаіпег дапз зез іпіёгёіз, еііе п’аигаіі раз
тапдиё д’а]оиіег а зез геззоигсез дез тоуепз зийізапіз роиг соттепсег,
таі^гё Іез ёѵёпетепіз еп Езра^пе, ипе §иегге аѵес Іа Киззіе, диоі дие і’аіе
ри діге, ]е пе гёиззіз іатаіз а регзиадег ГЕтрегеиг; за ѵапііё гёри^паіі ігор
а аѵоіг се §епге д’оЫі^аііоп епѵегз поиз. Реи а реи Іа дізсиззіоп з’еп§а§еа
439
Библиотека "Руниверс1
зиг Гиіііііё еі Іез тоуепз де зе гёсопсіііег аѵес Іа Егапсе: ісі, ]‘е гепсопігаі
де поиѵсаих оЬзіасІез.
Оапз іоиі се дие ГЕтрегеиг то сііі (еі іі те гёрёіа еп сіёіаіі еі дапз
ип огдге Ьізіогідис іоиі се диі з’ёіаіі раззё дериіз ГепѵаЬіззетспі ди ОисЬё
д’О1депЬоиг§), ]’е те регзиадаі дие поп зеиіетепі іі п’іта^іпаіі аисипе та-
піёге сопсіІіаЫе аѵес Іа ргидспсе де зогііг де сеі ёіаі де іепзіоп гёсіргодие,
таіз тёте ди’іі п’еп аѵаіі пиііс спѵіс. [ГЕтрегеиг те гёііёгаіі іоиіоигз дие
се п’ёіаіі раз а Іиі а ргорозег ипе іпдетпііё, ди’іі пе ѵоиіаіі аиіге сЬозе
дие іе гёіаЫіззетепі ди І)исЬё д’ОІдепЬоиг^, ди’аи гезіе іі пе ѵаіаіі раз Іа
реіпе де зе Ьаііге роиг се реііі соіп де іегге еі ди’іі зегаіі іп]изіе дие Іа
Киззіе ііі Іа §иегге роиг гепдге а ип Оис де Ноізіёіп за рсіііе роззеззіоп,
таіз ди’іі сопзідёгаіі сеі епѵаЬіззетепі сотте ип тапдие де ргосёдёз еі
ипе іпігасііоп аи ігаііё де Тіізіі, таіз сотте ип ёѵёпетепі, а сез сопзідё-
гаііопз ргёз, ёігап^ег аих іпіёгёіз де 1а Еиззіс, дие, раг сеііе тёте гаізоп,
аргёз дие Іе ргіпсе Коигакіпе ейі іпиіііетепі іепіё ігоіз іоіз де іаіге рагѵспіг
за ргоіезіаііоп а Іа Соиг де Рагіз, „саг Коигакіпе", аіоиіа ГЕтрегеиг, „пе
„роиѵаіі Ііѵгсг Ьаіаіііе аи дёрагіетепі дез айаігез ёігап^ёгез", іі Гаѵаіі іаіі
сігсиіег а Іоиіез Іез Соигз, ди’іі з’у ёіаіі дёіеппіпё зітріетепі аііп де роиѵоіг
діге аѵоіг ргоіезіё запз дие се діііёгепд ои сеііе ргоіезіаііоп рйі аііитег Іа
§исгге.
Епііп, аргёз дие і’еиз гергіз Іа рагоіе еі дие реиз Ьіеп гёрёіё сотЬіеп
сез агтетепіз де деих §гапдз Еіаіз ёіаіепі аіагтапіз роиг Іез аиігез риіззап-
сез ѵоізіпез, ]е ргіз Іа ІіЬегіё де детапдег а ГЕтрегеиг соттепі іоиі сеіа
ііпігаіі еі з’іі пе ѵаіаіі раз тіеих ди’ип аті соттип ійі сЬаг^ё де гарргосЬег
Іез рагііе еі д’аггап^ег се діііёгепд. Ь’Етрегеиг гёропдіі аѵес ип зоигіге де
ііпеззе (дапз Ісдиеі іе сгиз дётёіег ди’іі сгоуаіі соппаііге Іе СаЬіпеі дез
Тиііегіез тіеих дие тоі), ди’іі доиіаіі дие ГЕтрегеиг Ыароіёоп зе зоисіаі
ди’ип ігоізіёте зе тёіаі де зез діііёгепдз, дие д’аіііеигз Іиі, Етрегеиг Аіехапдге,
пе дёзі^пегаіі іатаіз ипе іпдетпііё диеіеопдие, ди’іі ёіаіі регзиадё ди’ип
Іоиг ои Гаиіге, диапд Іез сігсопзіапсез рагаіігаіепі іаѵогаЫез а Іа Ргапсе,
еііе Гаііадиегаіі, еі ди’аіогз се діііёгепд аріапі ои поп, ип реііі рауз еп
АПета^пе ассеріё ои поп, п’у іегаіі аисипе діііёгепсе, ди’іі гёрёіаіі ди’іі п’аііа-
диегаіі іатаіз, таіз ди’іі зе ііепдгаіі іоиіоигз дапз ипе аііііидс а роиѵоіг
героиззег іоиіе а^геззіоп. „Маіз, 8ігс“, Іиі діз-]'е, „ой сеіа сопдиіга-і-іі а Іа
„Іоп&ие?" — „Риі реиі Іе заѵоіг?" гёропдіі ГЕтрегеиг; „іі еп зега се дие Іа
„Ргоѵісіепсе ѵои<іга“. 11 аіоиіа спзиііс аѵес ргёсірііаііоп ди’іі пе зе дёрагіі-
гаіі іатаіз де зоп зузіёте еі ди’іі аііепдгаіі Іез ёѵёпетепіз.
8. М. рагаіззаіі се іоиг-1а ріиз дие де соиіите ііёге де Зез іогсез тііі-
іаігез; іі еп іаізаіі Гёіо^е аѵес сотріаізапсе. Серепдапі ГЕтрегеиг рагиі
репзіі ип тотепі Іогздие ]’е Іиі діз: „8іге, ѵеиіііег сопзідёгег дис, зі ГЕтре-
„геиг ІЧароІёоп а дез геѵегз дапз сеііе ^иегге, запз доиіе зоп атЬіііоп зега
„гёргітёе еі зоп атоиг-ргорге Ьитіііё, таіз ГёдиіІіЬге де ГЕигоре еп зега-і-іі
„гёіаЫі? Аи Ііеи дие, зі аи сопігаіге Іа Киззіе а Іез сЬапсез сопіге еііе,
„ГЕигоре зе ігоиѵе дапз Іе дап^ег Іе ріиз ётіпепі". Ле ргоіііаі де зоп зііепсе
роиг Іе сопіигег де сгоіге дие Іе ѵіі іпіёгёі дие Іа Киззіе поиз іпзріге діеіаіі
440
Библиотека "Руниверс1
ипідиепіспі поз ехргеззіопз еп Іиі дёсопзеіііапі ипе §иегге ой іі у а реи а
^а^пег еі іоиі а рсгдгс: „РиІ5-]е сЬап&ег Іез сЬозсз? РиІ8-]*е іаіге цис ГЕшре-
„геиг №ро1ёоп п’аЬизе раз, диапд Гепѵіе Іиі еп ргепдга, де сеііе ^гапде
„ргёропдёгапсс дие Іез сігсопзіапсез Іиі опі доппёе? 8’іі у аѵаіі епсоге“,
дізаіі ГЕтрегеиг Аіехапдге, „деих ои ігоіз ^гапдез риіззапсез ди’оп рйі
„Іиі оррозег, сеіа зегаіі Ьсигеих, таіз іеііез дие зопі Іез сЬозез, аргёз іапі
„де гаізопз де зе тёііег де ГатЬіііоп де сеііе Соиг, ]‘с пе риіз дие те іепіг
„еп тезиге, еі роиг гіеп аи топде ]с пе сЬап&егаіз де ріап. 8і серепдапі
„ѵоиз сгоуех дие ѵоіге ^оиѵегпетспі риіззе запз те сотрготсііге сопігі-
„Ьисг а диеідие аггап^етепі, ]’с пе т’у оррозе раз, таіз і’аі 1а сопѵісііоп
„дие сеіа пе тёпега ди’а іоп^іетрз тагсЬапдег ип реііі Еіаі еп АПета^пе,
„еі а те ргорозег де геіігег тез ігоирез, еі ]’е п’у сопзепіігаі іатаізБапз 1с
соигапі де Гспігеііеп, і’еиз Госсазіоп д’ёѵаіиег а реи ргёз се дие Іа Ргапсе
аѵаіі де ігоирез а дезііпег а ипе ^исгге дапз Іе ІЧогд. 8. М. сопѵіпі аѵес
тоі ди’еііез роиѵаіепі топіег а ргёз де 300 тіііе Ьоттез. „Ариіех-у, 8ігс“,
гёріідиаі-іе, „іоиіез Іез іогсез де Іа Сопіёдёгаііоп ди КЬіп, сеііез ди БисЬё
„де Ѵагзоѵіе еі епііп сеііез де Іа Ргиззе реиі-ёіге!“ А сез тоіз, Іа гои^еиг
Іиі топіа аи ѵіза^е: ёіаіі-се 1с зоиѵепіг де гергосЬез ди’іі аѵаіі а зе іаіге,
ои 1а сгаіпіе дие ]е пе зиззе диеідие сЬозе зиг ипе гёзоіиііоп де сеііе Соиг
оррозёе а зез іпіёгёіз? Ле Гі^поге.
Ыоиз раззатез епзиііе а Гагіісіе де 1а раіх аѵес 1а Тигдиіе. Ле гарре-
іаі а ГЕтрегеиг де диеііе тапіёге Іе тіпізіёге гиззе аѵаіі гёропди ёѵазіѵе-
тепі аих ргорозіііопз д’ипе гёсопсіііаііоп аѵес Іа Рогіе дие поиз Іиі аѵіопз
іаііез ГЬіѵег раззё, іапдіз ди’аіогз еііе ейі ёіё зоиз іоиз Іез гаррогіз Ьіеп
тоіпз зиіеііс а дез діііісиііёз ди’аи тотепі асіиеі. Л’а]оиіаі дие запз доиіе
]'е деѵаіз аіігіЬиег Іе зііепсе сотріеі дие V. Е. аѵаіі іепи епѵегз тоі а сеі
ё^агд, а се дие ргоЬаЫетепі Еііе пе ]‘и^е раз сопѵепаЫе д’аЬогдег ипе диез-
ііоп зиг Іадиеііе поз оіігез п’аѵаіепі роіпі раги а^гёег дапз Іе іетрз, дие
пёаптоіпз ]‘е ѵоуаіз дізііпсіетепі раг Іез дегпіёгез дёрёсЬез дие, таі^гё Іез
регіез дие поиз ёргоиѵегіопз зоиз Іе гаррогі ди соттегсе зі Іез Ргіпсіраиіёз
гезіаіепі а Іа Киззіе, серепдапі дез сопзідёгаііопз та]сигез поиз іаізаіепі
зоиЬаіісг дие сеііе Іиііе ііпіззе Ьіепіді д’ипе тапіёге ои д’аиіге, еі дие соп-
зёдисттепі ]е ргепаіз Іа ІіЬегіё де детапдег а 8. М. з’іі п’у аѵаіі ріиз д’езроіг
а ип ассоттодетспі де се сбіё.
Ь’Етрегеиг те гёропдіі дие, дериіз Іа дсгпіёгс Ьаіаіііе де КисЬісЬик,
Іе §гапд ѵіхіг зетЫаіі ип реи ріиз ігаііаЫс, таіз ди’аиззі Іоп^іетрз дие Іез
Тигсз пе зе дёрагіігаіепі раз де Іа гідіеиіе ргёіепііоп ди зіаіиз дао апіе
Ьеііит, іі п’у аѵаіі раз тоуеп де з’епіепдге, ди’іі зегаіі сопіге Іа ді^пііё де
Іа Киззіе де іаіге ипе раіх Ьитіііапіе аргёз де Ьгіііапіз зиссёз, ди’ипе іеііе раіх
дё^ойіегаіі іез ігоирез, ди’іі п’у аѵаіі раз де доиіе ди’аи Ьоиі де диеідиез
тоіз іез Тигсз зе сопѵаіпсгаіепі ди’ііз пе ^а^пепі гіеп а сопііпиег 1а ^иегге,
дие д’аіііеигз, диапд тёте іі іаіійі 1а іаіге ип риг сопіге Іа Ргапсе еі Іа
Рогіе а Іа іоіз, еііе пе саизегаіі ди’ипе дітіпиііоп де іогсез де 4 діѵізіопз,
деих деѵапі гезіег дапз іоиз Іез саз зиг Іе ВапиЬе роиг зигѵеіііег сеііе рагііе
дез ігопііёгез: „Ог, ди’езі-се дие с’езі дие диаіге діѵізіопз де ріиз ои де
441
Библиотека "Руниверс1
„тоіпз а деих агтёез, Гипе ѵегз Іе погд еі Гаиіге ѵегз Іе сепіге ди Оисйё?“
Ь’Етрегеиг а)оиіа а сез оЬзегѵаііопз дие, зиррозапі тёте дё]а Іа раіх сопсіие
аѵес Іез Тигсз, дёз Гехріозіоп д’ипе ^иегге аѵес Іа Егапсе іі ёіаіі ріиз дие
ргоЬаЫе ди’ііз гесоттепсегаіепі Іа §иегге а Гіпзіі^аііоп ди СаЬіпеі дез
Тиііегіез, еі дие, дапз се саз, іі ѵаіаіі тіеих аѵоіг Іе БапиЬе епіге деих,
ди’іі аѵаіі дез гепзеі^петепіз розііИз дие Іе Віѵап ёіаіі Іаз де Іа ^иегге, дие
Гоп пе роиѵаіі аЬапдоппег дез сЬгёііепз, дез реиріез ргоіеззапі Іе тёте
сиііе дие Іез Киззез, а Іа ѵеп^еапсе сгиеііе де сез ЬагЬагез, еі дие іатаіз
іі пе сопзепіігаіі а гепдге іез Ргіпсіраиіёз еп епііег, ди’іі п’у ёіаіі дёіегтіпё
раг аисипе ѵие д’а^гапдіззетепі, дие іе п’і^погаіз раз ди’іі поиз ад]’и§еаіі
дез дёдотта^етепіз дапз сеііе рагііе, аііепдапі дие Іез сігсопзіапсез ргоси-
гепі а ГАиігісІіе (Іез гесоиѵгетепіз ріиз еззепііеіз сіе зез апсіеппез регіез.
Ѵоуапі дие Горіпіаігеіё де ГЕтрегеиг ёіаіі аиззі іпѵіпсіЫе зиг сеі
агіісіе дие зиг Іе ргетіег, аргёз аѵоіг ёриізё іоиі се ди’еп диаіііё де тііі-
іаіге ]'е риз іиі діге зиг Іе дап^ег де діззётіпег зез іогсез, де з’ехрозег а
ѵоіг дёгап^ег Іез саісиіз Іез тіеих сотЬіпёз раг ипе аііепііоп рагіа^ёе зиг
дез роіпіз оррозёз, еі зиг сеіиі де деѵоіг, роиг рогіег дез зесоигз д’ип сбіё,
ехрозег зез ргоргез Еіаіз а ип епѵаЬіззетепі д’ип еппеті ітрІасаЫе дапз
Іез тотепіз де зиссёз, іе те регтіз епсоге се дегпіег аг^итепі, дие ]’е
сгоуаіз запз гёріідие, ]‘е Іиі діз: „Зіге, V. М. пе реиі дізсопѵепіг дие Іа
„Егапсе, дез іпіепііопз де ІадиеІІе V. М. аѵоие деѵоіг ігёз іогі зе тёйег,
„дёзіге Іа сопііпиаііоп де Іа §иегге аѵес Іез Тигсз: допс іі іаиі Іа іегтіпег
„Іе ріиз ібі роззіЫе!0 Ь’Етрегеиг гёропдіі ди’аи іопд і’аѵаіз гаізоп, ди’іі пе
детапдаіі раз тіеих, таіз ди’іі пе ѵоиіаіі Іа раіх дие д’ипе тапіёге диі гё-
ропдіі аих зиссёз де зез агтез, дие йпаіетепі с’ёіаіі аих Тигсз а з’аггап^ег.
Вгеі, іі іиі іпёЬгапІаЫе а се зи]’еі сотте зиг іоиі Іе гезіе.
Ле раззаі допс а ип роіпі д’ип аиіге ^епге д’ітрогіапсе, сеіиі де поз
§гіеіз сопіге Гадтіпізігаііоп гиззе дапз Іез Ргіпсіраиіёз. Ле діз а ГЕтрегеиг
ди’ауапі Гогдге розіііі д’арриуег зиг Іез ріаіпіез гёііёгёез де поіге а^епсіе,
8. М. ]и§еаіі Ьіеп дие, диапі а 1а дёсіагаііоп ди’ЕПе аѵаіі Гаііе Гаппёе дег-
піёге геіаііѵе а Гіпсогрогаііоп де сез ргоѵіпсез а Іа Киззіе, Іа рагіаііе пеиіга-
іііё дие поиз оЬзегѵіопз епіге Іез деих риіззапсез Ьеііі^ёгапіез пе поиз рег-
теііаіі раз д’еп ргепдге поіісе: ог, сотте іоиіез Іез гёропзез дие Іез діѵегз
§ёпёгаих соттапдапі дапз Іез Ргіпсіраиіёз поиз доппепі Ьазепі зиг сеііе
дёсіагаііоп, іі з’епзиіѵаіі ип ёсйап^е іпіегтіпаЫе де поіез, де ріаіпіез, де
гёропзез, диі пе тепаіепі а аисип гёзиііаі, дие і’ёіаіз сЬаг^ё д’іпѵііег 8. М.
де теііге йп а сез гёсгітіпаііопз, еі дие ]’е те регтеііаіз де топ сйеі де
Ьиі ргорозег д’огдоппег дие Іез зиіеіз аиігісйіепз іоиіззепі дез тётез ргі-
ѵііё^ез диі Іеиг аѵаіепі ёіё аззигёз Іогз де Гепігёе дез ігоирез гиззез.
ЦЕтрегеиг Ьёзііа. II діі ди’іі огдоппегаіі дие Гоп етріоуаі Іез іогтез Іез
ріиз доисез еі Іез ріиз атісаіез епѵегз поз зи]еіз, таіз дие, се дие Іез сіг-
сопзіапсез пе регтеііаіепі раз, іі пе роиѵаіі Іе рготеііге. Ле ѵіз а сеііе
гёропзе ѵа^ие еі зизсерііЫе де іоиіе езрёсе д’іпіегргёіаііоп еі аи іоп дие се
Ргіпсе у тіі дие ]‘е пе роиѵаіз іаіге пиі сотріе зиг ипе гёзоіиііоп де за рагі
ріиз ІаѵогаЫе ои ріиз розіііѵе.
442
Библиотека "Руниверс1
Епйп, ]е іегтіпаі раг Гагіісіе сіе Іа сгёапсе. Еп епіатапі сеііе таііёге,
]’е т’арег^из ди’іі ёргоиѵаіі диеідие етЬаггаз. Ле Іиі гарреіаі еп реи де тоіз
се ди’апіёгіеигетепі 8. М. т’аѵаіі сЬаг^ё д’ёсгіге а се зиіеі а та Соиг, ди’а
Іа зиііе де сеііе дёсіагаііоп, і’аѵаіз огдге д’іпѵііег се тіпізіёге а те іоигпіг
Іез тоуепз д’іпіогтег та Соиг еп дёіаіі ди тоде еі дез іегтез ди рауетепі
дие Іа Низкіе зе ргорозаіі де іаіге. Ь’Етрегеиг гёропдіі ди’іі еп ёіаіі соп-
іепі. Ле Іе ргіаі аиззііді де ѵоиіоіг Ьіеп аиіогізег Іе тіпізіге дез Йпапсез а
еп сопіёгег аѵес тоі. II те гёропдіі дие сеіа роиггаіі зе іаіге, ди’іі у соп-
зепіаіі ѵоіопііегз еі ди’іі ѵеггаіі се ди’іі у аѵаіі а аггап^ег.
Епііп ІІ те соп^ёдіа аѵес ип аіг тоіпз айаЫе дие де соиіите еі Іе
іеіпі іогі ёсЬаийё раг Іа ѵіѵасііё аѵес Іадиеііе іі аѵаіі рагіё еі Іа сЬаІеиг ди’іі
аѵаіі тізе а зоиіепіг зез оріпіопз.
8. М. з’ёіаіі ёпопсёе, дапз сеііе аидіепсе диі дига ріиз де сіпд диагіз
д’Ьеиге, аѵес ріиз де Теи, ріиз де іасііііё, д’ипе тапіёге ріиз розіііѵе, еі еп
те дёсоиѵгапі ріиз д’оріпіаігеіё, дие ]е пе Іиі еп аѵаіз іатаіз ѵи. Ьа дёрёсЬе
озіепзіЫе Іиі аѵаіі іогіетепі дёріи: Іе сопіепи ігоіззаіі зоп атоиг-ргорге, поз
гергосЬез, диоідие адоисіз, сЬодиёгепі за ѵапііё. Ле Іе ѵіз а за рЬузіопотіе:
ГЬитеиг рег^аіі ѵізіЫетепі; а іаЫе іі аѵаіі ёіё §аі еі саизапі сотте де
соиіите. 8апз доиіе ріиз ^Іогіеих дие іатаіз ди потЬге де зез ігоирез еі
де диеідиез атёііогаііопз гёсепіез, за ^Іогіоіе пе Іиі регтіі раз д’аіігіЬиег Іа
тодёгаііоп де Іа Соиг де Егапсе а ип аиіге тоііі ди’аи согдоп ГогтідаЫе
допі се Зоиѵегаіп зе сотріаіі а іаіге ѵаіоіг Іа іогсе ітрозапіе. II пе те діі
раз Іе тоіпдге тоі, Іиі диі аіте еп іоиіез оссазіопз а гесоппаііге Гатіііё
де поіге Аи^изіе Маііге, диі рйі те іаіге зоир^оппег ди’іі сотріаіі роиг
диеідие сЬозе поіге роіііідие за§е еі оррозёе а іоиіе іпзіпиаііоп д’а^гапдіз-
зетепі, дапз се гёріі дие Іа Егапсе Іиі Іаіззе, еі диі серепдапі Іе теі зі
іогі а зоп аізе. Ьа гесоппаіззапсе рёзе аих сагасіёгез іаіЫез.
Ь’Етрегеиг т’а діі ігор розіііѵетепі роиг дие ]е риіззе еп доиіег ди’іі пе
детапдаіі роіпі д’іпдетпііё, ди’іі п’еп ассеріегаіі іатаіз аих дёрепз д’ип
ііегз, еі ди’іі геіеііега іоиіе ргорозіііоп іепдапі а дітіпиег Іе потЬге де зез
ігоирез зиг Іа (гопііёге де 1’Етріге ІітіігорЬе аи дисЬё де Ѵагзоѵіе. Аи діге
де КосЬёІей тёте, ГЕтрегеиг з’ёіаіі дёсідё, а Іа зиііе де Іа іоиіе гёсепіе
ргорозіііоп де Іа Егапсе, де ігаѵаіііег а аи^т^піег зез іогсез де се сбіё, ріиіді
дие де Іез дітіпиег.
Ь’Етрегеиг езі дапз Іа рагіаііе сопѵісііоп дие іоі ои іагд, еі іі те Га
діі еп зе зегѵапі де сез тётез тоіз, іі зега аііадиё раг 1а Егапсе, дие іоиі
ёсЬап§е (оЬ]'еі де реи д’ітрогіапсе а зез уеих), іоиі аггап§етепі а ГатіаЫе,
п’етрёсЬегаіі раз ГЕтрегеиг ІЧароІёоп де Іиі іпіепіег ипе §иегге диапд іі Іиі
сопѵіепдга де Іа Іаіге, еі дие с’езі д’аргёз сеііе регзиазіоп ди’іі пе дёзагтега
раз, диеідие іетрз дие риіззе дигег сеііе зііиаііоп.
8. М. ГЕтрегеиг езрёге іоиі дез Езра^поіз, ди іетрз, ди тёсопіепіе-
тепі дез агтёез ігап^аізез еі де диеідиез - ипз де сез ёѵёпетепіз сЬітёгі-
диез диі роиггаіепі Іе дёЬаггаззег де зоп риіззапі адѵегзаіге. (^иапі аих
Тигсз, ітЬи ди зузіёте де М. де КотапхоЙ, іі пе зе дёзізіега іатаіз еп
епііег де Іа роззеззіоп дез Ргіпсіраиіёз; іі сгоігаіі рогіег аііеіпіе а за ^Іоігс,
443
Библиотека "Руниверс'
еі, диоіди’іі пГаіі аѵоиё Іиі-тёте дие Іе §гапд ѵігіг Іиі аѵаіі іаіі діге ди’іі
ёіаіі ітроіііідие де зе Ьаііге епіге ѵоізіпз еі ди’іі п’у аѵаіі ди’ип еппеті
соттип сопіге Іедиеі іі іаііаіі з’ипіг, ГЕтрегеиг п’еп езі раз тоіпз д’ип аѵеи-
р;1етепі рагіаіі зиг зез ѵгаіз іпіёгёіз. 11 зе ііаііе іои]оигз дие, іаіі^иёз де Іа §иегге,
іогсёз раг дез ігоиЫез іпіёгіеигз, Іез Тигсз зе дёзізіегопі аи тоіпз еп рагііе
де Іеигз ргёіепііопз, еі ди’аи різ - аііег Іа Киззіе езі еп ёіаі де зоиіепіг Іа
§иегге сопіге Іа Ргапсе еі Іа Рогіе еп тёте іетрз. Серепдапі, ]е п’озегаіз
^агапііг дие, іизди’аи ргіпіетрз, се Ргіпсе, тспасё аіогз раг ГарргосЬе дез
агтёез ігап^аізез, аііетапдез еі ѵагзоѵіеппез, пе зоіі рогіё, ѵгаізетЫаЫетепі
ігор іагд, а Іаіге а Іа Рогіе дез ргорозіііопз ріиз ассеріаЫез. Ьа сегіііиде де
п’ёіге раз аііадиё сеііе аппёе-сі еі іе іоп саріапі де Іа Ргапсе Іиі доппепі
ип арІотЬ еі ипе аззигапсе дие се Зоиѵегаіп п’аѵаіі раз іі у а диаіге тоіз,
еі дие ]’с сгаіпз Ьіеп ди’іі пе регде аиззіібі дие Іез агтёез еппетіез зе газ-
зетЫегопі ѵегз зез ігопііёгез.
С>иапі а Іа гёсіатаііоп де поіге а^спсіе а ВисЬагезі, і’аі Іа сопѵісііоп
дие іоиі зе гёдиіга а огдоппег аи ^ёпёгаі Коиіоигоіі д’ипе тапіёге ѵа^ие еі
іпдёіегтіпёе д’аѵоіг дез тёпа^етепіз роиг Іез зиіеіз аиігісЬіепз; іі пе іаиі
з’аііепдге а гіеп де ріиз. Аіпзі дие і’еиз ГЬоппеиг де Іе діге а V. Е., і’аі
іаіі Іа ргорозіііоп сіаігетепі ргопопсёе де поиз таіпіепіг дапз поз ргіѵі-
1ё§ез: оп п’а іатаіз репзё а у сопзепііг, еі Іа гёропзе ёѵазіѵе де ГЕтрегеиг
Іе ргоиѵе зиііізаттепі.
Ле дёзезрёге ип реи тоіпз де Іа гёиззііе д’ип роиграгіег аііп д’ёіаЫіг
Іе тоде еі Іез іегтез ди рауетепі де поіге сгёапсе. Ле геѵіепдгаі а Іа сЬаг^е
аи Ьоиі де диеідие іетрз, еі ІасЬегаі де теііге М. де КосЬёІей дапз поз
іпіёгёіз, Іиі диі пе гёѵе ди’а Іа соаііііоп дез деих Зоиѵегаіпз сопіге Іа Ргапсе.
Л’аигаі ГЬоппеиг де гепдге сотріе а V. Е. ди ігиіі де тез дётагсЬез.
Роиг гёиззіг а іогтег ип арег^и ^ёпёгаі де сеііе іпіёгеззапіе сопѵегза-
ііоп аѵес 8. М., іе ргіе V. Е. де те регтеііге де гёзитег Іез діѵегз оЬіеіз
еззепііеіз еп реи де тоіз. II те рагаіі гёзиііег ёѵідеттепі де сеііе сопіё-
гепсе дие:
1° ГЕтрегеиг ёіаіі рідиё еі тёсопіепі дез ѵёгііёз сопіепиез дапз Іа
дёрёсЬе озіепзіЫе; іі Гёіаіі д’аиіапі ріиз, ди’іі аѵаіі, а п’еп ріиз доиіег,
іоиі езроіг ёѵапоиі де поиз еп^а^сг а іаіге саизе соттипе аѵес Іа Киззіе;
2° дие ГЕтрегеиг геіеііе іоиіез Іез ргорозіііопз іепдапі а дітіпиег
зез тоуепз де дёіепзе, ди’іі пе ргорозе аисип дёдоттаёетепі, п’ассеріе
аисип ёдиіѵаіепі, еі дие, регзиадё д’ёіге ип ]оиг аііадиё раг Іа Ргапсе, іі
п’аПаіЫіга іатаіз зоп согдоп;
3° дие ГЕтрегеиг дёсіаге ди’іпдёрепдаттепі де Госсираііоп де ГОІдеп-
Ьоиг&, Іез рго)еіз Ьозіііез де ГЕтрегеиг Ыароіёоп сопіге Іа Киззіе ауапі іаіі
ргепдге а Іа дегпіёге ипе аііііиде ітрозапіе, еііе реиі еі ѵеиі з’у таіпіепіг
репдапі ип іетрз іпдёііпі, еі сопііпиега а аи^тепіег зез тоуепз де дёіепзе;
4" дие ГЕтрегеиг Аіехапдге п’аііасЬе раз Ьеаисоир д’ітрогіапсе а
поіге іпіегѵепііоп: іі 1а сгоіі аи тоіпз іпігисіиеизе. Реиі-ёіге у епіге-і-іі де
Іа тёііапсе; диі реиі дётёіег іоиіез Іез пиапсез зесгёіез д’ип сагасіёге іаіЫе,
диі, раг Іе ріиз зіп^иііег дез сопігазіёз, у гёипіі ипе ехсеззіѵе оріпіаігеіё!
444
Библиотека "Руниверс1
5° дие ГЕтрегеиг пе сёсіега іатаіз аих Тигсз ріиз де іеггаіп цис
Іизди’аи 8ігеіЬ, реиі-ёіге аи РгиіЬ, ди’аітапі а зе Паііег зиг Гітриіззапсе
дез Тигсз, іі тёргізе сеі еппеті аи]оигд’Ьиі, допі іі зе тёйегаіі еп саз де
гиріиге аѵес Іа Егапсе еі допі іі п’ёѵаіие аисипетепі Гатіііё. Ье сотіе Ко-
тапхой, раг сеііе іатеизс дёсіагаііоп зі ітроіііідие, а оіё а ГЕтрегеиг Іа
роззіЬіІііё д’ипе гезіііиііоп: Іе сЬапсеІіег соппаіі іе іаіЫе де зоп Маііге;
6° цис ГЕтрегеиг зе регзиаде, а сеііе Ьеиге дие Іе дап^ег езі ёіоі^пё,
ди’іі а зийізаттепі де іогсез роиг гёзізіег а 1а Ргапсе еі а зез ігіЬиіаігез:
]’е пе гёропдз раз ди’аи тоіз де тагз іі репзе де тёте;
7° дие іоиіе іепіаііѵе де та рагі роиг іаіге ѵаіоіг Іез гёсіатаііопз де
поз а§епіз дапз Іез Ргіпсіраиіёз езі іпиіііе; серепдапі, роиг пе роіпі т’ехро-
зег аи ]изіе гергосЬе де п’аѵоіг раз етріоуё іоиз Іез тоуепз, ]’е те ргорозе
д’адгеззег ипе поіе ойісіеііе аи тіпізіёге, роиг Іе іогеег де іаіге аи тоіпз
ипе гёропзе диі поиз доппега Іа тезиге де се дие поиз аѵопз а сп аііепдгс;
8° дие ііпаіетепі, диапі а Іа ргоЬаЬіІііё дез сопіёгепсез а іепіг аѵес
Іе тіпізіге дез ііпапсез зиг Гасдиіііетспі де поіге сгёапсе, ]’е сгоіз роиѵоіг
те Йаііег дие се ігаѵаіі аига Ііеи, таіз ]е зиіз Іоіп де гёропдге ди’аих іегтез
ёсЬиз дез рауетепіз, оп ѵеиіііе у заіізіаіге: зі Гаррагспсе д’ипе а^геззіоп
зе діззіре, оп сгоіга роиѵоіг зе раззег де поиз; зі 1а гиріиге а Ііеи, аѵес Іа
теіііеиге ѵоіопіё, оп п’аига раз Іез тоуепз де поиз гетЬоигзег.
Ле зиіз ІасЬё д’аѵоіг зі реи гёиззі дапз Іез діѵегз сЬеіз де пё^осіаііоп
допі V. Е. ѵіепі де те сЬаг§ег; таіз ]с Ьа ргіе де сопзідёгег дис, Іогзди’оп
а а сотЬаііге ип аѵеи§1етепі сотріеі зиг зез ѵгаіз іпіёгёіз, ип епіёіетепі
запз рагеіі, ипе ѵапііё диі ёЫоиіі зиг Гёѵаіиаііоп де зез тоуепз, еі ипе іпзіа-
Ьііііё де ргіпсірез диі ііепі а Іа реиг дие Гоп а д’ип адѵегзаіге дие Гоп
айесіе де Ьгаѵег, таіз дие роигіапі Гоп гедоиіе, іі езі дійісііе де гёиззіг.
Ьез гаізоппетепіз Іез ріиз сопѵаіпсапіз сеззспі д’ёіге дез агтез иіііез, еі,
аѵес ип Зоиѵегаіп диі п’езі іпйиепсё раг аисип тіпізіге, сопйдепі, ои аиіге
регзоппе диеіеопдие, іі езі ітроззіЫе д’іта^іпег ип тоуеп ріиз ейісасе де
регзиазіоп ои де зёдисііоп.
Ле зоиЬаііегаіз дие V. Е. ]и§еаі а ргороз де геѵепіг зиг іоиз сез оЬ]*еіз
аѵес М. Іе сотіе де 8іаске1Ьег§; се тіпізіге ігоиѵега дапз Іа ѵоіопіё рго-
попсёе де зоп Маііге Іез тётез оЬзіасІез дие ]’аі гепсопігёз, еі, диеідие
Ьіеп іпіепііоппё ди’іі зоіі, розе Іе дёііег де іаіге сЬап^ег еп гіеп Іез дёіег-
тіпаііопз де зоп ^оиѵегпетепі.
16.
(Ьін. С.)	20 аойі/1ег зеріетЬге 1811.
Ьез сопѵегзаііопз дие зиссеззіѵетепі ]’е ѵіепз д’аѵоіг еиез аѵес 8. М.,
аѵес Іе сЬапсеІіег еі М. де КосЬёІей, диоідие гоиіапі а реи ргёз зиг Іе
тёте оЬ]‘еі, опі атепё дез дёсіагаііопз зі реи сопіогтез, дез ётіззіопз
д’оріпіоп зі дізрагаіез, дие ]’е сгоіз дие, роиг доппег а V. Е. Іа тезиге де
445
Библиотека "Руниверс1
Іа дійёгепіе тапіёге д’епѵіза^ег Іез сЬозез еі де ргеззепііг Гіззие де Іа сгізе
асіиеііе, іапі де ГЕтрегеиг Іиі-тёте дие дез деих іпдіѵідиз аѵес Іездиеіз
іі рагіа§е за сопііапсе, іі езі ігёз ітрогіапі ди’аи гёсіі дёіаіііё дез сопіё-
гепсез диі (опі Іе зи]‘еі дез дёрёсЬез Іліі. А еі Ыіі. В *), рарпіе сеіиі де
деих аиігез сопѵегзаііопз ріиз гёсепіез, допі Гипе аѵес Іе §гапд таііге де
Іа Соиг КосЬёІей, еі Гаиіге, еп іоиі дегпіег Ііеи, аѵес Іе сЬапсеІіег. Сез деих
іпдіѵідиз, допі сЬасип ігаѵаіііе зёрагётепі аѵес ГЕтрегеиг, еі допі Іе ігаѵаіі
де Гип езі сепзё ип зесгеі роиг Гаиіге, ігор ііп соигіізап роиг (аіге ёсіаіег
Іа тоіпдге іаіоизіе, сез деих іпдіѵідиз зопі, сотте V. Е. п’і^поге раз, д’ип
зузіёте іоиі а іаіі оррозё. Ье сотіе КотапгоЙ, іизди’а Гёродие де Госси-
раііоп де ГО1депЬоиг§, з’аііасЬаіі а регзиадег а зоп Маііге ди’еп ёѵііапі
іоиіе сотріісаііоп аѵес Іа Соиг де Егапсе еі еп Іиі ргоді^иапі Іез аііепііопз
Іез ріиз гесЬегсЬёез, оп роиѵаіі езрёгег ипе сопііпиаііоп поп іпіегготрие
д’ип саіте роіііідие диі доппегаіі а Іа Киззіе Іе Іоізіг де іогсег Іез Тигсз
а Іа сеззіоп дез Ргіпсіраиіёз.
Асіиеііетепі, ІІ пе зе сасЬе ріиз ѵіз-а-ѵіз де тоі дие Іа Егапсе а ріи-
зіеигз іогіз сопзёсиіііз епѵегз Іа Киззіе; сеіиі д’аѵоіг іоиіоигз ёіидё де сопѵепіг
д’ипе дёіегтіпаііоп ііхе еі іттиаЫе де Іа дезііпёе (иіиге ди ВисЬё де
Ѵагзоѵіе, езі ип де сеих дие Іе сЬапсеІіег п’а іатаіз Ьіеп агіісиіёз деѵапі
тоі, таіз се п’еп езі раз тоіпз сеіиі диі дёіегтіпа Іа Киззіе а соттепсег
Іез агтетепіз дёз Іа ііп де Гаппёе 1810, еі с’езі епсоге сеіиі дие, раг
атоиг-ргорге, Іе сЬапсеІіег деѵгаіі Іе тоіпз рагдоппег аи СаЬіпеі дез Тиііе-
гіез, рагсе дие Іе сотіе Котапгой з’ёіаіі роиг аіпзі діге (аіі ^агапі де
Гассеззіоп де Іа Соиг де Егапсе а ипе дёіегтіпаііоп дие тёте а ріизіеигз
гергізез іі з’ёіаіі ойегі де те соттипідиег, еі дие іоиіоигз іі зе ѵапіаіі
д’ёіге ргёіе а ёіге сопсіие. Ье сотіе КотапгоЙ, серепдапі, регзиадё епсоге
де Іа зіпсёгііё дез соттипісаііопз де Іа Соиг де Егапсе, диі ѵіепі д’аѵоиег
дие Іез ргёрагаіііз диі зе (опі дапз Іе ІЧогд дёіоигпепі зоп аііепііоп роиг Іа
сопдиёіе де ГЕзра^пе еі Іиі еп дітіпиепі Іез тоуепз, саісиіе дие сеііе
^иегге дапз Іа Рёпіпзиіе дигега аи тоіпз епсоге деих апз, еі іі пе доиіе раз
дие Іа Рогіе, дёсЬігёе раг дез §иеггез сіѵііез допі іі ргёіепд аѵоіг соппаіз-
запсе, еі іаіі^иёе де зе Ьаііге запз зиссёз, ассёдега епііп а сеііе сеззіоп,
ГоЬ]еі дез ѵоеих Іез ріиз агдепіз ди сЬапсеІіег. МаІЬеигеизетепі іі езі раг-
ѵепи а регзиадег зоп Маііге де Іа (аіЫеззе дез тоуепз де Іа Рогіе еі ди
§гапд Ьезоіп ди’еііе а де Іа раіх, диеідие Ьитіііапіе ди’еііе риіззе ёіге.
8е (Іаііапі, д’ип аиіге сбіё, дие Іа 8иёде, диі епіепд се дие Іе сЬапсеІіег
арреііе зез ѵгаіз іпіёгёіз, езі іоиіе роиг Іа Киззіе еі Іа Ргапсе, іі пе ѵоіі
дапз Іа ргоЬаЬііііё д’ипе §иегге епіге Іа Киззіе еі Іа Ргапсе ди’ип зеиі
еппеті а сотЬаііге, еі Іе ВапиЬе, д’ип сбіё, роиг §агапі де іоиіе іпѵазіоп
дёз Тигсз еі, де Гаиіге, Гіпасііоп рагіаііе де Іа 8иёде.
Ье §гапд таііге де Іа Соиг, іоиі аи сопігаіге, рагіа^е аѵес Іа §гапде
та]'огііё де Іа паііоп ипе Ьаіпе сопіге Іа Ргапсе дие Іе зоиѵепіг де Іа раіх
де Тіізіі еі зез зиііез дёзазігеизез роиг Іе соттегсе аіітепіепі епсоге
*) См. № 15, стр. 438.
446
Библиотека "Руниверс1
даѵапіа^е. 1)пе апсіеппе іпітіііё епіге Іиі еі Котапгой, Іа потіпаііоп сіи
сотіе 8іаске1Ьег^, зоп апсіеп аті, диі з’езі Гаііе сопіге Іе сіи сЬапсеІіег,
еі диеідиез аиігез реіііз сіётёіёз де соигіізапз (саг ііз Іе зопі Гип еі Гаиіге
Ьеаисоир ріиз ди’Ьоттез сГёіаі) опі ёіаЫі ипе гіѵаіііё рагіаііе епіге еих, еі,
рагті сеих диі опі ігаѵаіііё а іаіге біег аи сЬапсеІіег Іе рогіеіеиіііе, КосЬёІей
а ёіё сегіаіпетепі ип сЬеі де іііе. Аи гезіе, іі іаиі Іиі гепдге Іа рзіісе ди’іі
п’а сеззё де сопзеіііег Іа раіх аѵес Іа Рогіе, ди’іі а іоиіоигз ргёсЬё Іе гаррго-
сЬетепі Іе ріиз зіпсёге аѵес ГАи^изіе Маізоп д’АиігісЬе, ди’іі а тіз Іе ріиз
де сЬаІеиг роззіЫе а ѵоиіоіг іаіге а^гёег а поіге СаЬіпеі Гасдиізіііоп де Іа
8егѵіе еі де Іа ѴаІасЬіе сотте ргеиѵез де Ьоппез іпіепііопз де Іа Киззіе,
ди’епііп, епсоге дапз се тотепі-сі, іі ігаѵаіііе а дёіегтіпег ГЕтрегеиг а ипе
зііриіаііоп розіііѵе ди тоде де рауетепі де поіге сгёапсе. В’аіііеигз, диоі
дие ]е Іиі аіе діі де Гаііііиде іегте еі раззіѵе де поіге Соиг еп саз д’ёѵё-
петепі диеісопдие, іі пе гепопсе раз а Гезроіг де поиз ѵоіг ргепдге раг
Іа зиііе, еі де сопсегі аѵес Іа Киззіе, ипе рагі асііѵе дапз сеііе §иегге,
допі іі сгоіі Гёродие ігёз гарргосЬёе.
Бапз тез дегпіёгез сопѵегзаііопз аѵес іиі, ]’е Іиі аппоп^аі ди’іі у аѵаіі
деих сЬозез зиг Іездиеііез ]е сотріаіз т’ехріідиег аѵес Іиі, те Йаііапі ди’іі
те зесопдегаіі де зоп сдіё. Ь’ипе ёіаіі Іез гёсіатаііопз де поз а^епсіез еп
ѴаІасЬіе еі Моідаѵіе. Ле Іиі гёрёіаі Іа-деззиз ігёз еп дёіаіі іоиі се дие і’аѵаіз
діі а ГЕтрегеиг, еі ]е пе тапдиаі раз де Іиі іаіге сопсеѵоіг дие, пе роиѵапі
ргепдге аисипе поіісе де Іа поіійсаііоп де Гіпсогрогаііоп дез Ргіпсіраиіёз,
поз гёсіатаііопз пе сеззаіепі де Ьазег зиг Іа дёсіагаііоп іаііе Іогз де Гепігёе
дез агтёез гиззез. II те рготіі де зоиіепіг сез гёсіатаііопз де іоиі зоп
роиѵоіг; іі т’аззига ёіге дёзезрёгё де се дие дез оЬ]‘еіз д’ипе зі реіііе ітрог-
іапсе пиізаіепі а се гарргосЬетепі д’ипе иіііііё та]’еиге: іі дізаіі гесоппаііге
дапз іоиіез сез діззепзіопз пиізіЫез аих ^гап^5 іпіёгёіз дез деих Соигз
ГіпЙиепсе таІЬеигеизе дез оріпіопз ди сЬапсеІіег, еі ііпаіетепі, іі те йі Іа
сопйдепсе дие, таі^гё Горрозіііоп ди §гапд потЬге де тетЬгез ди Сопзеіі,
Іа поиѵеііе ог^апізаііоп ди 8ёпаі зегаіі адоріёе, таіз дие серепдапі, а]‘оиіаіі-і1
еп зоирігапі, Іе сЬапсеІіег сопііпиегаіі д’аѵоіг Іе рогіеіеиіііе іизди’аи тотепі
де Гехріозіоп де Іа ^иегге. А се зи]‘еі, іі те діі роиѵоіг те соттипідиег
сопйдепііеііетепі дие, раг дійёгепіз сапаих, іі аѵаіі Іа сегіііиде ди’іі ёіаіі
диезііоп д’ипе ^гапде аи^тепіаііоп де ігоирез, дие Гоп доиЫаіі Іез та^а-
зіпз, дие Гоп асситиіаіі Іез типіііопз, епйп дие іоиі Іиі аппоп<;аіі дие Іа
^иегге пе іагдегаіі а соттепсег епсоге сеііе аппёе-сі. Ле Іиі гёропдіз дие
сеііе сопіесіиге пе з’ассогдаіі раз аѵес Іез соттипісаііопз дие ГЕтрегеиг
аѵаіі ]'и^ё а ргороз де те Іаіге, еі дие, регзиадё де Іа ІгапсЬізе аѵес
Іадиеііе 8. М. з’ёіаіі оиѵегіе а тоі зиг 8ез деззеіпз іиіигз, ]*е сгоуаіз деѵоіг
т’еп іепіг а Іа Іеііге а се ди’ЕПе аѵаіі даі^пё те діге а сеі ё&агд. КосЬёІей
те гёропдіі ди’іі ёіаіі роззіЫе дие 8. М. ейі дез гёіісепсез ѵіз-а-ѵіз де тоі,
еі ипе аггіёге-репзёе допі іі іаізаіі ип тузіёге тёте а зез тіпізігез, ди’аи
гезіе, іі роиѵаіі зе іготрег, еі ди’іі пе те доппаіі іоиі сеіа дие сотте ипе
зітріе сопіесіиге де за рагі. Ейесііѵетепі іе пе доиіе раз дие КосЬёІей,
дие зоп Маііге ]'и§е ёіге ип Ьотте рагіаііетепі іпіё^ге, таіз гіеп де ріиз,
447
Библиотека "Руниверс1
еі аидиеі іі пе діі цис се диі Іиі езі аЬзоІитепі пёсеззаіге а заѵоіг, пе
ргеппе а сеі ё^агд зез зиррозіііопз аззех ^гаіиііез роиг дез арен;из, еі дез
зітріез ргоЬаЬіІііёз роиг дез доппёез розіііѵез. Ле сгоіз роиѵоіг те ііег
сотріёіетепі а се цис ГЕтрегеиг т’а діі де зоп ітрсгіигЬаЫе гёзоіиііоп
а пе раз Ьаісг Іез ёѵёпетепіз: се ріап соТпсіде аѵес іоиіез зез дёсіагаііопз,
іапі ѵіз-а-ѵіз де Іа Ргапсе дие ѵіз-а-ѵіз де іоиіез Іез аиігез Соигз; іі ехріідие
Іа сопдиііс раззіѵс а Іадиеііе іі з’езі сопдатпё дериіз Іе газзетЫетепі де
зез ігоирез ]*изди’а ргёзепі, еі зигіоиі іі з’ассогде аѵес зоп сагасіёге іітогё,
допі Іез арргёЬепзіопз зе гёѵеіііепі дез ди’іі з’а^іі де ргепдге ипе ^гапде
гёзоіиііоп, диі ріасе се Зоиѵегаіп дапз ипе зііиаііоп а пе ріиз роиѵоіг
гесиіег, еі диі атёпе іттапдиаЫетепі дез ёѵёпетепіз Ьозіііез допі іі
гедоиіе Іез сопзёдиепсез.
Ле т’адгеззаі епсоге а КосЬёІей роиг Іе теііге дапз поз іпіёгёіз
геіаііѵетепі а ипе дёіегтіпаііоп ріиз розіііѵе ди рауетепі дез доихе тііііопз.
Ле Іиі доппаі а епіепдге дие сеііе ротте де дізсогде зетЫаіі ёіге іта^іпёе
раг ип адѵегзаіге іпіёгеззё а поиз дёзипіг, ди’іі ёіаіі §гапд іетрз де іаіге
оиЫіег раг Гасдиіііетепі де сеііе деііе, засгёе а іііге де ГЬоппеиг, дез
зоиѵепігз одіеих еі зі дёза^гёаЫез а геігасег. II епіга сотріёіетепі дапз та
репзёе, зе ргороза д’еп ргёѵепіг Ооигіеіі, тіпізіге дез ііпапсез, еі де ргёрагег
Іез ѵоіез роиг іасііііег сеііе ігапзасііоп, допі Іиі дез Іоп^іетрз аѵаіі дётопігё
Іа пёсеззііё дапз Іе Сопзеіі. Аѵапі де поиз зёрагег, поиз сопѵіптез д’аргёз
Гіпіепііоп де 8. М., де пе рагіег аѵес Іе сЬапсеІіег дие дез гёсіатаііопз де
поз 8и)еіз дапз Іез Ргіпсіраиіёз, ГЕтрегеиг пе ]и§еапі раз а ргороз де
теііге Іе сЬапсеІіег дапз Іа сопіідепсе рагіаііе дез оЬ]еіз зиг Іездиеіз іі
з’езі оиѵегі а тоі.
Ьа гёсіатаііоп дез ргіѵііё^ез дез зи]еіз аиігісЬіепз іиі допс Іа диезііоп
дие і’аЬогдаі дапз та дегпіёге сопіёгепсе аѵес Іе сотіе Нотапхоіі. Ьоіп
д’аѵоіг сеі аіг еппиуё дие ]е Іиі соппаіз аиззі зоиѵепі дие ]е ѵіепз а іоисЬег
сеііе согде, ]е Іиі ѵіз ипе рЬузіопотіе оиѵегіе еі гіапіе. II аѵаіі ёіё ргёѵепи
раг ГЕтрегеиг; іі гп’аззига дие 8. М. пе гёри^паіі раз аЬзоІитепі а адтеііге
се ргіпсіре де пеиігаіііё, диі, сотте ]е дізаіз, пе поиз регтеііаіі раз де
ргепдге поіісе де Іа дёсіагаііоп іаііе дапз Іе іетрз раг за Соиг, ди’іі аѵаіі
зиг Іа іаЫе Іа поіе дие V. Е. аѵаіі гетізе а М. де 8іаске1Ьег^, еі ди’іі ёіаіі
оссирё іоиі ргёзепіетепі а у гёропдге, дие сегіаіпетепі іі оЬёіззаіі аѵес
ріаізіг аих огдгез де зоп Маііге д’аріапіг іоиіез Іез діііісиііёз, дие Гагіісіе де
1’ехрогіаііоп ди ЬёіаіІ п’аигаіі пиі оЬзіасІе, таіз дие, диапі аих сЬеѵаих,
сотте ГЕтрегеиг аѵаіі Іа сегіііиде дие поз асдиёгеигз Іез ѵепдаіепі дапз Іе
ОисЬё де Ѵагзоѵіе ой оп Іез сЬегсЬе а іоиі ргіх роиг гесгиіег Іа саѵаіегіе,
]е роиѵаіз ]и^ег тоі-тёте дие сеііе ехрогіаііоп п’ёіаіі раз іаізаЫе дапз Іе
тотепі асіиеі.
Маі^гё сез аззигапсез ди сЬапсеІіег, ]’е сгиз деѵоіг Іиі іаіге ргеззепііг
ди’іпдёрепдаттепі де Іа поіе де V. Е. а 8іаске1Ьег§, диі Іиі Гиі епѵоуёе
де Ѵіеппе, ]'е те сгоуаіз оЫі^ё де Іиі еп адгеззег ипе зиг Іе тёте зід’еі еп
дёіаіііапі сегіаіпз ^гіеіз рагіісиііегз допі і’аѵаіз ёіё сЬаг^ё де та Соиг. 11
те діі дие ]’е роиѵаіз іаіге сотріе ди’іі у гёропдгаіі де Іа тапіёге Іа ріиз
448
Библиотека "Руниверс1
Домъ въ Таганрогѣ, гдѣ жилъ и скончался Императоръ Александръ 1
Библиотека "Руниверс"
заіізіаізапіе, еі дие Гоп іегаіі дгоіі а іоиіез Іез детапдез дие Іез сігсопз-
іапсез регтеіігаіепі. Ье сотіе КотапхоЙ пе Іаізза раз ёсЬаррег сеііе оссазіоп
де те дёЬііег,' зеіоп зоп иза^е, де Іоп^иез рЬгазез зиг Гетргеззетепі де
зоп Маііге а ргоиѵег зоп атіііё ѵіз-а-ѵіз Іа Соиг Ітрёгіаіе де Ѵіеппе. А
ігаѵегз сеііе гёрёііііоп де сотріітепіз изііёз, ]е сгиз роигіапі дётёіег дие
Гетріге дез сігсопзіапсез роиггаіі дёіегтіпег се СаЬіпеі а ргепдге епйп еп
сопзідёгаііоп дез гёсіатаііопз дие дериіз ип ап іі з’езі ассоиіитё де пе
]'и§сг дие сотте ітрогіипез, іопдёез зиг дез Ьазез іііизоігез, ои де ігор
тоіпдге ѵаіеиг роиг з’еп оссирег зёгіеизетепі. II п’у а раз де доиіе дие,
зі V. Е. ]’и§е а ргороз д’іпзізіег, Іе СаЬіпеі де 8і-РёіегзЬоищ пе тапдиега
раз де рготеііге Іе гёіаЫіззетепі де диеідиез - ипз де поз апсіепз ргіѵі-
1ё§ез; таіз ]'с доиіе дие іатаіз оп ііепдга сотріёіетепі Іе реи ди’оп ассог-
дега. Ьез Ьезоіпз де Гагтёе, Іез дёргёдаііопз, Іогз дез ргетіёгез сатра§пез,
диі опі гиіпё Іе Ьёіаіі допі се рауз ]адіз аЬопдаіі, Гіпіёгёі регзоппеі диі
§иіде ісі Іез ргетіегз етріоуёз сотте Іез зиЬаІіегпез, тіііе саизез Іосаіез
ітргёѵиез іоигпігопі дез іаих-Гиуапіз зийізапіз роиг ёіидег Іез Ьоппез іпіеп-
ііопз дие ГЕтрегеиг роиггаіі аѵоіг. Ле пе доіз раз оиЫіег де зоитеііге а
Іа соппаіззапсе де V. Е. дие, дапз Іа дізсиззіоп зиг ГоЬіеі іоисЬапі поз
а^епсіез, Іе сотіе Ротапхой те йі Іа сопйдепсе дие ГЕтрегеиг Иароіёоп
аѵаіі ІасЬё диеідиез тоіз геіаіііз аих зиіеіз Ггап^аіз дапз Іез Ргіпсіраиіёз, еі
запз у теііге де Гітрогіапсе, таіз ди’іі Іиі аѵаіі іпзіпиё дие поіге СаЬіпеі
ёіаіі ігёз тёсопіепі де сеі ёіаі дез сЬозез еі ди’іі зе ргорозаіі д’еп іаіге ип
зи]‘еі де ргоіезіайопз.
Ье сЬапсеІіег, еп те рагіапі дез поиѵеііез ди’іі гесеѵаіі де ГАПета^пе,
т’аззига дие Гепѵоі де ѵіп^і тіііе сопзсгііз п’ёіаіі ди’ип гетріізза^е де
садгез диі ёдиіѵаіаіі а се ди’оп еп а геіігё роиг ГЕзра^пе, дие Гогдге доппё
а диеідиез гё^ітепіз де іаіге Ьаііе пе ргоиѵаіі гіеп аи іопд, таіз дие Іа
поиѵеііе де Гепігёе де сіпд тіііе Егап^аіз а Ѵагзоѵіе ёіаіі іаиззе, ди’іі ёіаіі
ргоиѵё ди гезіе дие Іез ргетіегз гаррогіз зиг Іез ргёрагаіііз Ьозіііез де Іа
Егапсе ёіаіепі еха^ёгёз, дие ГАп§1еіегге іаізаіі дез аѵапсез де гарргосЬетепі
аѵес Іа Киззіе, таіз дие ГЕтрегеиг з’аЬзіепаіі де іоиіе езрёсе де сотти-
пісаііоп ёрізіоіаіге, диоідие Іа геддіііоп зропіапёе де ігоіз сепіз таіеіоіз
ргізоппіегз аіі ри еп іоигпіг Госсазіоп. Епйп Іе сЬапсеІіег, еп геѵепапі зиг
Іа Егапсе еі Іе іоп допі іоиіез зез соттипісаііопз зопі зіуіёез, йпіі раг те
діге: „Тоиі сеіа пе сЬап^е гіеп а Гёіаі де Іа диезііоп, аиззі реи дие Іез
„ргорозіііопз д’ип ёдиіѵаіепі. Ле пе ѵоиз дігаі раз дие ]е пе сгоіе раз а Іа
„роззіЬіІііё д’ипе §иегге ип іоиг, таіз ]е пе риіз сгоіге дие сеіа зоіі асіиеі-
„Іетепі: і’езрёге дие Іе іетрз изега реи а реи се §сгте де дізсиззіоп".
Ле те зиіз арріідиё а гёрёіег Іез ргоргез ехргеззіопз ди сЬапсеІіег,
роиг теііге V. Е. а тёте де ]и§ег сотЬіеп еііез сопігазіепі аѵес Іез зирро-
зіііопз д’ипе ехріозіоп ргосЬаіпе де М. де КосЬёІей еі аѵес Іез дёсіагайопз
розйіѵез де 8. М. ЕПе-тёте. Ьа дізрагаіе дез оріпіопз де деих іпдіѵідиз
іоиз деих Ьопогёз де Іа сопііапсе ди Маііге еі аихдиеіз іоиг а іоиг ]'е те
зиіз адгеззё, Іеиг тапіёге зі дійёгепіе де ]и§ег соттепі Іа Гизёе зе дёЬгоиіІ-
Іега, езі ѵгаітепі дез ріиз рідиапіез. Л’аі еи ГЬоппеиг де зоитеііге а V. Е.
9о	449
Библиотека "Руниверс1
Іез тоіііз диі те рогіепі а сгоіге а Іа Іеііге се дие ГЕтрегеиг т’а діі де
за гёзоіиііоп, допі ]е зиіз регзиадё ди’оп пе Іе іега раз геѵепіг.
8а Ма]'езіё ёсоиіе Гип еі Гаиіге еі §агде зоп оріпіоп а зоі. Ле Іиі
доіз Іа ]'изіісе дие, де іоиз Іез ігоіз, с’езі ГЕтрегеиг диі, зоиз Іе гаррогі де
Іа зііиаііоп де Іа Киззіе аѵес Іа Егапсе, а топ аѵіз, ѵоіі Іез сЬозез зоиз Іе
соир д’сеіі Іе тоіпз іаих. 8. М. теі еп ргіпсіре ди’ЕПе зега аііадиёе ібі ои
іагд; Еііе пе ѵеиі епіатег аисипе пё^осіаііоп д’ёсЬап^е рагсе ди’ЕПе езі
регзиадёе дие Гоп соттепсегаіі раг ехі^ег Іе дёріасетепі де 8ез агтёез,
сопдіііоп а Іадиеііе ЕПе езі іегтетепі гёзоіие де пе іатаіз зоизсгіге. Ь’Ет-
регеиг ѵеиі зе іепіг еп тезиге де героиззег іоиіе а^геззіоп, еі Іе гедоиЫе-
тепі дез ргёрагаіііз, ипе Іеѵёе ргосЬаіпе де гесгиез, дез огдгез геіаіііз а
сеііе аи^тепіаііоп де тоуепз, опі ри іпдиіге еп еггеиг М. де КосЬёІей.
8а Ьаіпе сопіге Іез Ргап^аіз еі сеііе сопіге Котапгоіі, допі Гёіоі^петепі пе
ііепі ди’а сеііе ёродие, Іиі іопі ргёза^ег дез ёѵёпетепіз ігёз ргосЬаіпз дие
]е те регтеіз де сгоіге аЬзоІитепі дёрепдапіз дез дёіегтіпаііопз де Іа Соиг
де Ргапсе.
(^иапі а ГоЬзііпаііоп де ГЕтрегеиг де ѵоиіоіг езрёгег де Іа Рогіе, диоі
ди’оп Іиі дізе, ипе сопдезсепдапсе іііітііёе роиг зоп зузіёте д’а§гапдіззе-
тепі ѵегз Іе БапиЬе, іі езі Ьіеп ігізіе дие 8. М. зоіі зі сотріёіетепі аѵеи-
§1ёе зиг Зез ѵгаіз іпіёгёіз. Л’озе аѵапсег дие дапз іоиіе Іа Киззіе іі п’у а
дие Котапгой еі зоп Маііге диі регзізіепі дапз сеііе оріпіоп, еі іе гёрёіе се
дие і’аі дё]’а еи ГЬоппеиг де діге а V. Е., дие іе сгоіз ргёѵоіг ди’іі п’у аига
дие ГарргосЬе дез агтёез ігап^аізез еі Іез апхіёіёз ди’ип ёѵёпетепі рагеіі
іега паііге диі рогіегопі ГЕтрегеиг а ипе дёіегтіпаііоп іагдіѵе а іаіге аѵес
іез Тигсз ипе раіх ди’оп деѵга асЬеіег аи ргіх де Гёѵасиаііоп дез Ргіпсі-
раиіёз.
17.
(ип. о.)
20 аойі/1ег зеріеглЬге 1811.
Оапз се тотепі тёте, ]е ѵіепз д’арргепдге раг М. де КосЬёІей
ди’іі езі аггіѵё аи рогі де Кёѵеі диеідиез Ьаіітепіз ап^Іаіз сЬаг^ёз де заірёіге
роиг Іе сотріе де Іа Соигоппе. (Диоідие сеі асЬаі зе зоіі іаіі тузіёгіеизе-
тепі зоиз Іе пот д’ип пё^осіапі д’ісі, серепдапі, Іез Ап^іаіз ауапі еи Іа
таіадгеззе де іаіге езсогіег Іе іоиі раг дез Ьаіітепіз де ^иегге, іі соигиі
д’аЬогд Іе Ьгиіі ди’іі ёіаіі аггіѵё дез типіііопз де §иегге де ГАп^Іеіегге роиг
Іез агтёез гиззез. Ье тіпізіёге ргіі дез тезигез роиг дё]оиег Іа сигіозііё ди
риЫіс. М. де КосЬёІей сгиі деѵоіг те доппег соппаіззапсе дие, Ьогз сеі
асЬаі, іаіі зоиз Іе пот д’ип рагіісиііег, іі п’ехізіаіі аисипе геіаііоп диеісопдие
аѵес ГАп^Іеіегге. II езі аззех зіп^иііег дие ргёсізётепі а сеііе Ьеиге, дапз
ипе §ахеііе апдіаізе поттёе Іе Епріізіітап, дез ігапзрогіз сопзідёгаЫез де
типіііопз де ^иегге де іоиіе езрёсе ехрёдіёез роиг Іа Киззіе у зопі аппоп-
сёез сотте ргеиѵе де Іа Ьоппе іпіеііі^епсе епіге Іез деих СаЬіпеіз.
450
Библиотека "Руниверс'
М. де КосЬёІеП т’аззига епсоге, Іогздие поиз ѵіптез а рагіег де
Гаггіѵёе еп Ап^іеіегге ди ]’еипе ргіпсе Сазітіг ІліЬотігзку, зи]еі тіхіе, сі-
деѵапі оПісіег де иЫапз аи зегѵісе де 8а Ма]езіё Ітрёгіаіе еі Коуаіе Ароз-
іоіідие, дие се п’ёіаіі де за рагі ди’ип ѵоуа^е де ріаізіг. II сопѵіпі роигіапі
дие, репдапі зоп зё]’оиг ісі, іі аѵаіі Ьеаисоир ёіё §ойіё де ГЕтрегеиг, диі
Іе ѵоуаіі зоиѵепі сЬег Мте де КагусЬкіпе: іі Іе сопзиііаіі тёте зиг Гезргіі
риЫіс дапз зоп апсіеппе раігіе, зе іаізаіі зоитеііге раг Іиі ріизіеигз ріапз,
Гёсоиіаіі аѵес ріаізіг, Іиі іётоі^паіі Ьеаисоир де сопііапсе, еі §ёпёга1етепі
еп іаізаіі §гапд саз. Се ѵоуа^е іепи зесгеі, еі диі д’аЬогд аѵаіі ёіё аппопсё
сотте ипе соигзе еп Ріпіапде, еі се зё]оиг іпаііепди еп Ап§1еіегге, ой Іе
ргіпсе а д’апсіеппез геіаііопз, роиггаіі Ьіеп, таі^гё Іе іоп де ЬопЬотіе допі
КосЬёІеП т’еп рагіа, аѵоіг роиг оЬ]еі де зопдег Іе §оиѵегпетепі ап^іаіз.
Оп езі іогсё де сопѵепіг ди’іі у а ип аіг де тузіёге а се ѵоуа§е, еі Іе
риЫіс еп езі ігёз іпігі§иё.
М. де КосЬёІеП а іаіі Іа Іе^оп аи тіпізіге дез ііпапсез, диі аііепд дие
ГЕтрегеиг Іиі рагіе де Гаііаіге де поіге сгёапсе. ОоигіеН езі рагіаііетепі
зіуіё роиг Іеѵег Іез діНісиІіёз.
8. М. ігаѵаіііе реи ои роіпі аѵес зез тіпізігез дапз се тотепі; де
^гапдез тапоеиѵгез оссирепі іоигпеііетепі ГЕтрегеиг репдапі іоиіе сеііе
зетаіпе.
М. де 8рёгапзку, диі гёиззіі а реи ргёз дапз іоиі се ди’іі епігергепд
(іётоіп Іе ріап де Іа поиѵеііе ог^апізаііоп ди 8ёпаі), а діі а М. де КосЬёІеП
дие, Іа ^иегге ипе іоіз дёсіагёе, іі пе доппаіі раз Ьиіі |оигз аи сотіе Ео-
тапгоН а зе зоиіепіг дапз зоп розіе. Сеіиі-сі, діі-оп, Іе §ёпе Ьеаисоир дапз
ГіпНиепсе ди’іі дёзіге аѵоіг, тёте дапз Іа §езііоп дез аНаігез діріотаіідиез:
М. Іе сЬапсеІіег а Іа ип адѵегзаіге дез ріиз гедоиіаЫез. Оп т’аззиге дие
8рёгапзку а іоиіоигз дёзарргоиѵё Іа §иегге сопіге Іез Тигсз.
18.
20 аойі/1ег зеріетЬге 1811.
Л’еиз ГЬоппеиг де іаіге тепііоп а V. Е. дапз топ гаррогі зиЬ Ыіі. О
де Іа зепзаііоп ди’а дй саизег дапз Іе риЫіс Гаггіѵёе а Ёёѵеі де ріизіеигз
паѵігез ап^іаіз сЬащёз де рІотЬ еі де заірёіге, еі езсогіёз раг дез Ьаіітепіз
де §иегге де 8. М. Вгііаппідие аррагіепапі а Гезсадге де Гатігаі 8аитагех.
М. де КосЬёІеП ѵіепі дапз Гіпзіапі тёте де іаіге Іа сопіідепсе ди’іі
у аѵаіі еи а се зи]еі ипе ехріісаііоп епіге М. де Ьаигізіоп еі Іе ^оиѵегпе-
тепі, еі дие ГатЬаззадеиг де Ргапсе рагаіззаіі аііасЬег ипе §гапде ітрог-
іапсе а Гадтіззіоп дез Ьаіітепіз ап^іаіз дапз ип дез рогіз де Іа Киззіе,
дие поп зеиіетепі оп у аѵаіі ехрёдіё Гогдге аих Ьаіітепіз де ^иегге
диіііег Іа гаде, таіз ди’іі аѵаіі епіепди діге дие ГЕтрегеиг аѵаіі ё^аіетепі
іаіі рагііг Іез Ьаіітепіз сЬаг^ёз дез типіііопз ргёсііёез запз Іеиг регтеііге
де дёЬагдиег Іеигз саг^аізопз, диоідие сепзёез ёіге роиг Іе сотріе д’ип
451
Библиотека "Руниверс1
рагіісиііег. Ыёапшоіпз М. де КосЬёІей зе йаііаіі дие сеііе ѵегзіоп п’ёіаіі
раз іопдёе, риіздие ГасЬаі еп Ап^іеіегге би рІотЬ еі сіи заірёіге аѵаіі ёіё
зоитіз еп зоп іетрз аи Сопзеіі дез тіпізігез еі арргоиѵё раг ГЕтрегеиг.
Ь’оп ёіаіі, а]'оиіа-і-і1, ігёз тёсопіепі ісі де се дие Гатігаі ап^іаіз ейі аіпзі
сотрготіз Іе §оиѵететепі, еі оп зиррозаіі ди’іі у аѵаіі де Гіпіепііоп дапз
Іе іаіі. Ь’оріпіоп сі-деззиз гаррогіёе езі Іа тёте диі сігсиіе аи]’оигд’Ьиі
рагті ріизіеигз тіпізігез де Іа Сопіёдёгаііоп ди КЫп, еі, таі^гё Гаѵіз де
М. де КосЬёІей, іі те рагаіі аззег ѵгаізетЫаЫе дие се §оиѵегпетепі аіі
еи ипе сопдезсепдапсе рагіаііе роиг Іез гёсіатаііопз де ГатЬаззадеиг, іапі
а Гё§агд дез Ьаіітепіз дие дез саг^аізопз.
М. де КосЬёІей те діі епсоге, сопйдепйеііетеп!, ёіге іпіогтё дие
диаіге паѵігез сЬаг^ёз де типіііопз де іоиіе езрёсе, топіёз раг дез ойісіегз
ігап^аіз типіз де раззерогіз зі§пёз раг М. де Ьаіоиг-МаиЬоиг§ еі ауапі Іеиг
дезііпаііоп роиг Іа Міп^гёііе, аѵаіепі ёіё заізіз дапз Іа Мег Моіге раг Іез
Низзез, дие М. Іе сотіе Котапгой, еп зиііе де сеііе іпіогтаііоп, аѵаіі дй
адгеззег ипе поіе а 8. М. ГЕтрегеиг, аііп де Тіхег зоп аііепііоп зиг сеі
оЬ]еі ітрогіапі. Сеііе поиѵеііе, рагѵепие ісі іі у а іоиі аи ріиз деих іоіз
ѵіп^і-диаіге Ьеигез, езі розіёгіеиге а Гогдге епѵоуё а Рёѵеі.
Ь’епігеііеп дие ]’е ѵіепз д’аѵоіг аѵес М. де КосЬёІей т’а епсоге
іоигпі Іез доппёез зиіѵапіез; еііез ойгепі ігор д’іпіёгёі роиг пе роіпі Іез
ігапзтеііге а V. Е., диоідие зоттаігетепі. Ье ^оиѵегпетепі ап^іаіз, аргёз
з’ёіге сопѵаіпси дие Іа Киззіе аѵаіі ргіз ипе аііііиде сопѵепаЫе аих сігсопз-
іапсез еі а Іа ді^пііё д’ип §гапд Етріге, аѵаіі іаіі дез дётагсЬез ігёз рго-
попсёез епѵегз’се СаЬіпеі, еі аѵаіі іётоі^пё Іе дёзіг де гепоиѵеіег аѵес Іиі
зез апсіеппез геіаііопз. Маіз ГЕтрегеиг Аіехапдге п’аѵаіі раз ]и§ё а ргороз
д’у гёропдге іизди’а ргёзепі д’ипе тапіёге диі рйі іаіге ргеззепііг диеііез
зопі зез ѵиез а сеі ё^агд.
Ь’Етрегеиг рагаіззаіі ѵоиіоіг Іа раіх аѵес Іез Регзапз, еі Іе ^ёпёгаі
Раиіиссі доіі аѵоіг ге^и дез іпзігисііопз еп сопзёдиепсе ди тіпізіге де Іа
^иегге, аи пот де 8. М., дие Іе §ёпёга1 ёіаіі іепи де зиіѵге, диоіди’еііез пе
садгаззепі раз аѵес сеііез дие Іе сЬапсеІіег Іиі аѵаіі доппёез ѵегЬаІетепі.
19.
20 аойі!1ег зеріетЬге 1811.
Ьез дегпіёгез сопіёгепсез дие реиз а сеііе Соиг аѵес 8. М. ГЕтрегеиг,
М. де КосЬёІей еі Іе сЬапсеІіег те рагаіззапі ргоргез а теііге V. Е. аи
іаіі де Іа ѵгаіе зііиаііоп роіііідие дез айаігез ісі, і’аі сги пе деѵоіг роіпі
іагдег д’еп рогіег Іез гёзиііаіз а за Ьаиіе соппаіззапсе, еі і’ехрёдіе а сеі
еііеі М. Іе Ьагоп де МагзсЬаІ, п’ауапі регзоппе ргёз де тоі допі і’аигаіз
ри те зегѵіг, еі пе ргёѵоуапі раз ди’іі риіззе з’оіігіг де Іоп^іетрз ипе
оссазіоп аззег зйге роиг Іиі іаіге рагѵепіг тез гаррогіз.
II те рагаіззаіі еззепііеі дие V. Е. ійі аи ріиз ібі іпіогтёе ди реи
д’езрёгапсе ди’іі у а де ѵоіг зиіѵге а сеііе Соиг ипе 1і§пе де сопдиііе за§е,
452
Библиотека "Руниверс1
тодёгёе еі сопіогте а зез іпіёгёіз геіаііѵетепі а Іа Тигдиіе. 8’іі у а ипе
регзресііѵе де сЬап^етепі а сеі ё^агд, Гоп езі іопдё а гедоиіег, д’аргёз се
диі раззе аиригд’Ьиі, дие се пе зега дие іогсёе раг Іа пёсеззііё, еі а ипе
ёродие ой іі деѵіепдга реиі-ёіге дап^егеих ои де пиі аѵапіа^е де ѵагіег
де зузіёте.
V. Е. реиі-ёіге регзиадёе дие ]'е пе т’ёсагіегаі раз дез роіпіз де ѵие
ехрозёз дапз Зез дегпіёгез іпзігисііопз еі ди’ііз зегѵігопі де гё^іе а тез
дётагсЬез еі а топ Іап^а^е.
20.
(ип. А.)	16/28 8еріетЬге 1811.
Ье соиггіег Міррег т’а гетіз Іе 2/14 ди соигапі, де &гапд таііп,
Гехрёдіііоп дие V. Е. т’а іаіі ГЬоппеиг де т’адгеззег Іе 1ѵг де зеріетЬге.
Ле раззаі Іе риг тёте сЬег М. де КосЬёІей, еі ]е Іиі ііз Іесіиге де Іа дё-
рёсЬе озіепзіЫе зиЬ № 1 еі ди гаррогі де М. Іе ргіпсе ЗсЬдѵагхепЬег^ геіаііі
а Гепігеііеп де 8. М. ГЕтрегеиг Ьіароіёоп аѵес Іе ргіпсе Коигакіпе. М. де
КосЬёІей, де зоп сбіё, те соттипідиа Іа геіаііоп епѵоуёе раг сеі атЬаз-
задеиг а М. Іе сотіе де 8іаске1Ьег§ еі ипе Іеііге сопіідепііеііе ди дегпіег,
ой іі гергёзепіе аѵес іогсе а М. де КосЬёІей іоиз Іез тоіііз диі деѵгаіепі
еп^а^ег Іа Соиг де Киззіе а ипе рготріе раіх аѵес Іез Тигсз еі а пе гіеп
пё^1іёег де се диі роиггаіі Іа гарргосЬег де поіге Соиг. Ье сотіе де 8іа-
скеІЬег^ гепдаіі іизіісе дапз сеііе Іеііге а Іа заіпе роіііідие ди СаЬіпеі аиігі-
сЬіеп, еі іаізаіі Гёіо^е де за тодёгаііоп еі де Іа Іі^пе де сопдиііе ди’іі а
адоріёе.
М. де КосЬёІей ііі дапз Іа ригпёе тёте зоп гаррогі а ГЕтрегеиг
зиг іоиі се дие ]е Іиі аѵаіз соттипідиё еі діі дапз Іе зепз дез іпзігисііопз
де V. Е. II у ]’оі^піі зез ргоргез оЬзегѵаііопз, допі іі те гёрёіа диеідиез
рЬгазез, ой, рагті Ьеаисоир де раіЬоз дие ]'е ігоиѵаі аззех дёріасё, ]е дё-
тёіаі Іе хёіе д’ип Ьоп зегѵііеиг дёѵоиё аи Ьіеп де ГЕіаі, еі диі а Іе соига&е
де Ьеигіег Горіпіоп де зоп Маііге. II ігапзтіі аиззі а ГЕтрегеиг Іа Іеііге еп
огі^іпаі де М. де 8іаске1Ьег§, диоіди’еііе іиі гетрііе де гёйехіопз атёгез зиг
Іа зііиаііоп асіиеііе де Іа Киззіе, де сгііідиез зёѵёгез сопіге Іе ^оиѵегпетепі,
еі д’ёрі^гаттез тогдапіез сопіге Іе сЬапсеІіег.
А Іа ^гапде рагаде, Іе риг де 8іе-Е1ізаЬеіЬ, ГЕтрегеиг те діі де
ѵепіг діпег сЬег Ьиі Іе 4/16, ариіапі оЫі&еаттепі ди’іі пе роиѵаіі те ѵоіг
ди’аіогз, а зоп геіоиг де Раѵіодѵзку, ой Гоп сёІёЬгаіі Іа іёіе де ГІтрёгаігісе.
Ріасё сеііе іоіз а іаЫе епіге ЬЬ. ММ., ]’е гетагдиаі ип аіг репзіі а
ГЕтрегеиг, диі пе Іиі езі раз ЬаЬііиеІ: оп Іізаіі дізііпсіетепі зиг за рЬузіо-
потіе ди’іі аѵаіі де ГЬитеиг, еі Гепігеііеп зе зоиііпі тоіпз ^аіетепі дие де
соиіите. Аргёз діпег, оп те ііі спігег дапз Іе саЬіпеі де ГЕтрегеиг. II те
детапда се дие т’аѵаіі аррогіё топ соиггіег. Ле Іиі гёропдіз дие V. Е.
т’аѵаіі епѵоуё Іе гёсіі де Іа сопѵегзаііоп ди 15 аойі дие М. Іе ргіпсе де
453
Библиотека "Руниверс1
ЗсЬАѵаггепЬег^ аѵаіі тапсіёе а поіге Соиг, еі дие ]'е Іе ргіаіз де те регтеііге
де Іиі Ііге се дие V. Е. т’аѵаіі ёсгіі а се 8и]‘еі.
Сеііе Іесіиге ёіапі іаііе, і’аЬогдаі де зиііе Іез деих диезііопз іпіёгез-
запіез аихдиеііез аѵаіепі ігаіі Іез дёрёсЬез дие ]‘е ѵепаіз де гесеѵоіг. Ле діз
а ГЕтрегеиг дие ]‘е пе роиѵаіз аззех Іиі гёрёіег сотЬіеп іі ітрогіаіі а та
Соиг де сопѵаіпсге 8. М. ди’іі ёіаіі де зоп ріиз ^гапд іпіёгёі де ііпіг Іа
^иегге аѵес Іез Тигсз, д’аиіапі ріиз дие Іез дегпіегз ёѵёпетепіз. зиг Іе Ва-
пиЬе еі Іез поиѵеііез диі запз доиіе ёіаіепі дё]‘а рагѵепиез а Сопзіапііпоріе
де ГЬитеиг дие ГЕтрегеиг Кароіёоп соттеп<;аіі а іётоі^пег а Іа Киззіе,
гепдгаіепі Іа Рогіе іоиз Іез ]*оигз тоіпз ассеззіЫе а Гадтіззіоп дез ргорозі-
ііопз ди’оп Іиі аѵаіі іаііез іизди’а ргёзепі. Ле раззаі епзиііе аи зесопд оЬ]еі,
еі рагіаі дез оіігез де топ Аи^изіе Маііге д’етріоуег зез Ьопз оійсез роиг
гарргосЬег Іез деих Соигз, де 8і-РёіегзЬоиг§ еі дез Тиііегіез, еі гёіаЫіг Гап-
сіеппе Ьоппе іпіеііі^епсе епіге еііез.
Ь’Етрегеиг те гёропдіі еп гёсарііиіапі, сотте іі Гаѵаіі іаіі а Іа дег-
піёге аидіепсе, Іа зёгіе Ьізіогідие де іоиз Іез ёѵёпетепіз диі опі доппё Ііеи
а сеі ёіаі де іепзіоп епіге Іез деих Соигз. II гёрёіа ріизіеигз Іоіз: „Есгіѵех
„а ѵоіге Маііге дие ]'е пе ѵеих раз Іа ^иегге, дие ]’е пе Іа іегаі раз, а тоіпз
„дие Гоп пе т’аііадие!" Ь’Етрегеиг те діі дие Іа гиріиге ди ігаііё де Тіізіі
еі д’аиігез тоіііз ^гаѵез Гаѵаіепі дёіегтіпё а ргепдге ипе аііііиде ітрозапіе,
аііп де героиззег іоиіе а^геззіоп диеісопдие, ди’іі пе Іиі сопѵепаіі раз де
детапдег ип дёдотта&етепі роиг Іе Бис д’ОІдепЬоиг^, дие за ргоіезіаііоп
ёіаіі ип асіе ди’іі аѵаіі дй гепдге риЫіс рагсе дие Іе тіпізіге дез геіаііопз
ехіёгіеигез а Рагіз п’аѵаіі раз ѵоиіи Гассеріег, ди’аи гезіе, Іез сіпд діѵізіопз
допі Іа дізіосаііоп зетЫаіі ёіге аих уеих де ГЕтрегеиг №ро1ёоп ипе ргеиѵе
д’іпіепііопз Ьозіііез ёіаіепі ріасёез де іа^оп ди’еііез роиѵаіепі ё^аіетепі ёіге
етріоуёез зиг Іе ВапиЬе ои зиг Іа Ггопііёге оссідепіаіе де ГЕтріге. Ь’Ет-
регеиг а]оиіа ди’іі з’ёіаіі іоиі рагіісиііёгетепі арріідиё а оЬзегѵег гі^оигеи-
зетепі Іе ігаііё де Тіізіі, тёте зоиз Іез гаррогіз ди соттегсе, се допі іі
роиѵаіі т’ойгіг ипе ргеиѵе гёсепіе раг се диі ѵепаіі де зе раззег а Кёѵеі, ой, аи
Ііеи де заірёіге ди’оп аѵаіі детапдё а дез пё&осіапіз ап^іаіз, Гоп аѵаіі епѵоуё
де Іа роидге зиг дез паѵігез де Іа тагіпе Коуаіе еі езсогіёз раг дез Ьаіітепіз
де §иегге, таіз ди’іі аѵаіі дёсіагё дие, дапз Іа зііиаііоп ой іі зе ігоиѵаіі
епѵегз Іа Соиг д’Ап^Іеіегге, іі пе Іиі сопѵепаіі раз д’еп ассеріег се садеаи.
Ь’Етрегеиг ехргіта епзиііе ди’іі Іиі зетЫаіі дие та Соиг з’аііепдаіі
а се дие 1’епігеііеп ди 15 аойі Гіггііегаіі аи роіпі де Іиі іаіге ргепдге ипе
аиіге гёзоіиііоп дие сеііе ргопопсёе раг Іиі дапз зез дегпіёгез сопіёгепсез
аѵес тоі, таіз ди’еііе деѵаіі ёіге ігапдиіііе а сеі ё&агд: „Оп заіі дие ГЕт-
„регеиг Ыароіёоп а за тапіёге а Іиі, еі диеідиез ехргеззіопз пе те іегопі
йраз ехрозег Іа ѵіе де 300 тіііе Ьоттез
Оиапі аих Тигсз, оп зе іготре, діі-іі, Іогзди’оп Іеиг сгоіі Іез тоуепз
еі Гепѵіе де сопііпиег Іа ^иегге. II ариіа дие Іе §гапд ѵіхіг, аііп де Іиі
ргоиѵег Іе реи де сопйапсе ди’іпзрігаіепі а Іа Рогіе Іез іпзіпиаііопз ігап^аізез,
Іиі аѵаіі епѵоуё ип ёсгіі де М. де Ьаіоиг-МаиЬоиг^ дапз Іедиеі Іа диріісііё
ди СаЬіпеі ігап^аіз гёзиііаіі а ёѵідепсе.
454
Библиотека "Руниверс1
Ле заізіз ип тотепі д’іпіеггирііоп роиг іётоі^пег а 8. М. та регзиазіоп
Гопдёе зиг дез риіззапіз тоіііз, дие Іез поиѵеііез геіаііѵез аих тоуепз еі
аих дізрозіііопз де Іа Рогіе дие ігапзтеі Іе Ьагоп де НйЬзсЬ а РёіегзЬоиг^
ёіаіепі аросгурЬез еі деѵгаіепі рагаііге зизресіез. Ь’Етрегеиг те гёропдіі а
сеіа дие іе пе деѵаіз раз сгоіге ди’іі ейі Іа пюіпдге сопйапсе дапз Іез гар-
рогіз де сеі Ьотте, ди’іі заѵаіі ёіге Га§епі де іоиіез Іез Соигз.
де Іиі ехрозаі дие ]е сгоуаіз іоиі аиззі реи аих поііопз дие Іе сотіе
Ротап/оЙ аѵаіі зиг Іа 8иёде, еі дие і’аѵаіз дез доппёез зиг се рауз диі
т’аиіогізаіепі а доиіег де Іа зіпсёгііё дез дёсіагаііопз д’ип ргіпсе ігап^аіз еі
дёѵоиё а зоп апсіеппе раігіе. Ь’Етрегеиг те гёріідиа дие Іа 8иёде ёіаіі
запз аг§спі еі запз тоуепз, дие Іа Ріпіапде, ди’іі соппаіззаіі, ёіаіі ип рауз
дійісііе а сопдиёгіг, таіз аізё а дёіепдге, дие Іез ЬаЬііапіз, аихдиеіз іі аѵаіі
Іаіі іоиіез Іез сопсеззіопз роззіЫез, ёіаіепі апітёз д’ип Ьоп езргіі, дие
д’аіііеигз, таііге де Іа тег, а]оиіа-і-і1 аѵес ип зоигіге де йпеззе (дие і’ехріі-
диаі сотте ипе аггіёге-репзёе геіаііѵе а Іа соорёгаііоп дез іогсез ап&іаізез),
іі пе сгаі^паіі раз ип дёЬагдиетепі, дие Іе сЬетіп раг Тогпёо ойгаіі Ьіеп
дез дійісиііёз, еі ди’аи Ьезоіп оп роиггаіі Ьеаисоир іпсоттодег Іез Зиёдоіз
дапз Іеиг ргорге рауз.
Ле дёѵеіорраі аіогз тез ідёез зиг Іа роззіЫІііё д’ип разза^е де ігоирез
ігап^аізез раг Іе Бапетагк, еі Іиі діз дие, дапз се рауз тёте, оп гедоиіаіі
де Іе ѵоіг Ьіепіді оссирё раг ипе агтёе ігап^аізе, те зегѵапі дез поііопз
дие V. Е. ейі Іа Ьопіё де те іаіге раззег, айп де ргоиѵег а 8. М. Іа рго-
ЬаЬіІііё д’ипе діѵегзіоп орёгёе раг ипе агтёе ігап^аізе зиг се роіпі. Ь’Ет-
регеиг те гёропдіі ди’іі т’ассогдаіі дие Иароіёоп рйі ѵоиіоіг з’аззигег ди
Оапетагк еп у ріа^апі дез ігоирез, таіз ди’іі зе геіизаіі д’адтеііге Іа роз-
зіЬіІііё д’ип разза^е раг Іе 8ипд еп ргёзепсе д’ипе Йоііе ап^іаізе. Ісі, і’аі а
те гергосйег де п’аѵоіг раз гарреіё а ГЕтрегеиг дие Іа тагіпе апдіаізс
диіііе сез рагадез дёз Іа йп д’осіоЬге а ГарргосЬе дез ^Іа^опз, таіз сеііе
ідёе пе те ѵіпі раз а Гезргіі: д’аіііеигз, се 8оиѵегаіп рагіапі ѵііе еі Ьеаи-
соир, і’аѵаіз зоиѵепі де Іа реіпе а те іаіге ёсоиіег, еі диеідиеіоіз поиз
рагііопз іоиз деих а Іа іоіз.
Ле Іиі діз епйп: „8іге, се п’езі раз Іе зеиі еппеті дие V. М. доіі
„з’аііепдге а сотЬаііге, оиіге Іез Ргап^аіз: диеііе аззигапсе аѵег-ѵоиз ди
„рагіі дие Іа Ргиззе ргепдга дапз сеііе диегге? 8а розіііоп ^ёо^гарЬідие,
„еі ГетЬаггаз де зе ѵоіг дё}а асіиеііетепі ргёіе а ёіге іпопдёе раг дез ігоирез
„ігап^аізез пе доппепі-ііз раз Ііеи де Іиі зиррозег Гіпіепііоп де ргепдге
„рагіі сопіге Іа Еиззіе? Аи гезіе, дапз за розіііоп, а-і-еііе Іа Гасиііё д’оріег?"
Ь’Етрегеиг гёріідиа еп Ьёзііапі ип реи дие Іа Ргиззе аѵаіі іоиіоигз іепи
ипе сопдиііе ёдиіѵодие, еі ди’іі Іаііаіі ейесііѵетепі аѵоиег дие за розіііоп
асіиеііе ёіаіі етЬаггаззапіе.
„8і Іа §иегге езі Ьеигеизе", аіоиіа-і-іі, „Іа 8иёде пе Ьои^ега раз; зі
„еііе езі таІЬеигеизе, оп пе реиі іаіге сотріе зиг регзоппе". Сеііе ехргеззіоп,
дііе аѵес ріиз д’Ьитеиг дие іоиі Іе гезіе, роиѵаіі ёіге ехріідиёе сотте
Іапсёе ё^аіетепі сопіге ГАиігісЬе; іе пе Іа геіеѵаі раз: ]е сгиз аи-деззоиз
де Іа ді^пііё ди 8оиѵегаіп дие і’аі ГЬоппеиг де зегѵіг, де те Іаіззег аііег
455
Библиотека "Руниверс1
аи зоирсоп дие сеііе зогііе рйі ёіге дігі§ёе сопіге поиз. Серепдапі ріиз іагд,
дапз Іе соигапі де Гепігеііеп, іе заізіз Госсазіоп де діге дие ]’е те Йаііаіз
дие 8. М. пе доиіаіі раз де Гіпіёгёі зіпсёге дие топ Аи&изіе Маііге ргепаіі
а Іа сопзегѵаііоп де Іа Киззіе, еі дие Іез сопзеііз гёііёгёз дие і’ёіаіз сЬаг^ё
де доппег а 8. М. аи пот де 8оп апсіеп аті еі аіііё ргоиѵаіепі зийізаттепі
дие ГАиігісЬе пе зёрагаіі раз зез іпіёгёіз де сеих де ГЕтріге Киззе.
Ь’Етрегеиг гёропдіі: „АЬ! Ле те Йаііе дие, таідгё Іе тагіа^е, ГАи-
„ігісЬе езі ріиз аііасЬёе а Іа Киззіе ди’а Іа Ргапсе. Моі, де топ сбіё, ]е
„сгоіз, дериіз поіге гёсопсіііаііоп, п’аѵоіг доппё дие дез ргеиѵез де топ
„атіііё а ѵоіге Етрегеиг. Тепег, Оёпёгаі, ѵоиіег-ѵоиз дие іе ѵоиз дізе та
„репзёе іоиі епііёге? Ле зиіз регзиадё дие се диі 1е“ (ІЧароІёоп) „ІасЬе Іе
„ріиз езі сеііе аііііиде ігоіде еі раззіѵе дие і’аі ргізе еі а Іадиеііе іе пе
„сЬап^егаі гіеп. 11 ѵоидгаіі дие іе те дёсіаге; іі ѵоидгаіі дие ]’е соттепсе
„Іа §иегге ои дие іе дёзагте, еі ]’е пе Гегаі пі Гип пі Гаиіге: тез ігоирез
„зопі іоиіоигз зиг Іе ріед де тоЬіІііё еі ріасёез деггіёге Іа О\ѵіпа еі Іе
„Бпіёрег. Оп пе реиі раз діге дие Іа Киззіе аіі дез іпіепііопз Ьозіііез; Іез
„геігапсЬетепіз дие і’аі іаіі ёіеѵег зопі ігор ёіоі^пёз де Іа ігопііёге роиг
„ди’оп риіззе Іез іаіге раззег аиігетепі дие роиг дез тезигез дёіепзіѵез.
„II п’еп езі раз де тёте дез тезигез ргізез дапз Іе ВисЬё де Ѵагзоѵіе, диі
„опі ѵізіЫетепі ГоЬіеі де зегѵіг де тоуепз д’а^геззіоп".
Ле гёропдіз а 8. М. ди’аззигётепі іоиі ]'и§е ітрагііаі деѵаіі іотЬег
д’ассогд зиг се ди’ЕПе те іаізаіі ГЬоппеиг де те діге, таіз дие се п’ёіаіі
раз де диоі іі з’адіззаіі, ди’іі ёіаіі диезііоп д’біег а Іа Ргапсе іоиз Іез аг§и-
тепіз допі еііе зе зегѵіга ип іоиг роиг ргоиѵег а ГЕигоре, а ГАПета^пе
зигіоиі, дие с’езі Іа Киззіе диі дёзіге Іа ^иегге. „8і ]‘е Іа ѵои1аіз“, іпіег-
готріі ГЕтрегеиг, „іе Гаигаіз іаііе аи тоіз де таі; і’еп аѵаіз Іез тоуепз,
„де зоп ргорге аѵеи: ѵоиз Іе заѵег аиззі Ьіеп дие Іиі, ѵоиз диі ёіез ісі еі
„диі ёіез іпіогтё де се диі зе разве".— „С’езі Ьіеп, 8іге“, гёропдІ8-]'е, „таіз
„дёігиізех сеііе аррагепсе де іогі де ѵоіге сбіё дие Іа Ргапсе роиггаіі іаіге
„ѵаіоіг, еі ассеріег Іез Ьопз ойісез дие ГЕтрегеиг топ Маііге ѵоиз ойге
„раг топ сапаі".
ЬКэиз дізриійтез Іоп^іетрз зиг се іЬёте, ГЕтрегеиг ійсЬапі іоиіоигз
де те ргоиѵег дие іоиіе пё§осіаііоп пе тёпегаіі а гіеп еі ди’іі ёіаіі ёѵідепі
де гезіе ди’іі пе ѵоиіаіі раз Іа §иегге, еі тоі гёрёіапі сопзіаттепі ди’іі пе
зийізаіі раз дие і’еп Іиззе регзиадё еп топ рагіісиііег, дие с’ёіаіі ГЕигоре
епііёге ди’іі Ыіаіі сопѵаіпсге, еі дие 8. М. пе роиѵаіі тіеих Іе іаіге ди’еп
зе ргёіапі а ип аггап^етепі ди’ипе риіззапсе ііегсе, атіе дез деих Соигз
Іііі^еапіез, Іиі ргорозаіі аііп де Іез гарргосЬег. Ле діз епсоге а ГЕтрегеиг
ди’іі пе гіздиаіі гіеп еп саз де поп-гёиззііе, риіздие Іе іетрз диі з’ёсоиіегаіі
еп пё^осіаііопз роиѵаіі з’етріоуег де зоп сбіё а аи^тепіег зез тоуепз де
дёіепзе. Л’аіоиіаі дие іез Тигсз ѵеггаіепі дие Іа гиріиге епіге Іа Киззіе еі Іа
Ргапсе п’ёіаіі раз зі ргосЬаіпе ди’ііз з’еп ёіаіепі д’аЬогд ііаііёз, ди’ііз сотргеп-
дгаіепі ди’ип соттепсетепі де пё^осіаііоп зоиз Гіпіегѵепііоп де ГАиігісЬе
гепдаіі тёте Гехріозіоп д’ипе ^иегге реи ргоЬаЫе, дие сеііе сігсопзіапсе
іасііііегаіі Іе §гапд оеиѵге де Іа раіх, дие іе пе роиѵаіз аззег гесоттапдег.
456
Библиотека "Руниверс1
Аргёз де Іоп^з роиграгіегз, ГЕтрегеиг те діі епііп дие, зі та Соиг
ѵоиіаіі іпіегрозег зез Ьопз оііісез, іі п’у гёри^паИ роіпі, аіпзі ди’іі з’еп ёіаіі
оиѵегі епѵегз тоі дапз Іа детіёге сопѵегзаііоп, таіз дие се п’ёіаіі раз а
Іиі а Іаіге Іез ргетіегз раз. Л’оЬзегѵаі ди’іі те зийізаіі ди’іі те сЬаг^еаі де
ігапзтеііге а та Соиг ди’іі асдиіез<;аіі а се дие поиз епіатіопз ипе пё§о-
сіаііоп, ди’іі роиѵаіі ёіге регзиадё ди’іі пе зегаіі пиііетепі сотрготіз, еі дие,
зі сеііе іепіаііѵе п’атепаіі аисип Ьеигеих гёзиііаі, аи тоіпз ГЕигоре заигаіі
дие Іа Киззіе пе з’ёіаіі геіизёе а гіеп де се диі роиѵаіі гатепег Гапсіеппе
ігапдиіііііё зі дёзігёе зиг Іе сопііпепі.
Ь’Етрегеиг те гёрёіа ипе зесопде іоіз дие ]'е роиѵаіз ігапзтеііге зоп
сопзепіетепі а та Соиг, таіз ди’іі ргёѵоуаіі дие сеііе дётагсЬе п’аЬоиіігаіі
а гіеп, ди’аи гезіе іі зетЫаіі дие ГЬитеиг де ГЕтрегеиг Иароіёоп з’ёіаіі ип
реи саітёе, дие Іе дис де Ваззапо аѵаіі доппё дериіз аи ргіпсе Коигакіпе
дез ёсіаігсіззетепіз адоисіззапі Іез ехргеззіопз де зоп Маііге, еі ди’іі у аѵаіі
реи де ]’оигз, іі ёіаіі аггіѵё дез дёрёсЬез аи сотіе де Ьаигізіоп раг Іездиеі-
Іез іі зе ігоиѵаіі сЬаг^ё д’ехріідиег Гепігеііеп еп диезііоп сотте іепдапі а
Іа сопііпиаііоп де Іа раіх. Л’аззигаі 8. М. дие ]'е іегаіз рагііг іоиі де зиііе
топ соиггіег, роиг іпіогтег топ Аи^изіе Маііге дез дізрозіііопз ди’ЕПе т’аѵаіі
іётоі^пёез.
Сеііе диезііоп ипе іоіз ёіаЫіе, Іе зи]еі пе іиі ріиз а^ііё, еі ГЕтрегеиг,
еп зе гадоисіззапі, те діі ди’іі ѵоиіаіі те іаіге ипе сопіідепсе, таіз дие
с’ёіаіі зоиз Іе зсеаи ди зесгеі. „Моиз аііопз гепіогсег Гагтёе де 80 тіііе
„Ьоттез, дие Гоп ргепдга зиг Іез §гіз“ (ехргеззіоп ЬаЬііиеІІе де се 8оиѵе-
гаіп Іогзди’іі рагіе де Іа §гапде гёзегѵе еп ипііогте дгіз, зиг ІадиеІІе реиз
ГЬоппеиг де іаіге топ гаррогі дапз Іе іетрз а V. Е.). „II у а ріиз д’ип ап
„ди’оп Іез ехегсе; і’аі зиг еих дез іпіогтаііопз ігёз заіізіаізапіез. Еп оиіге,
„Іа ргосЬаіпе Іеѵёе дез гесгиез поиз іоигпіга 320 тіііе Ьоттез, диі іоіпдгопі
„іоиі де зиііе Іа гёзегѵе, ой ѵоиз заѵег дие Іез 26 діѵізіопз де Гагтёе опі
„сЬасипе Іеиг зиЬдіѵізіоп де гёзегѵе рагіісиііёге".
Аргёз сеііе езрёсе де сопіідепсе, ]’е іиз соп^ёдіё, еі ГЕтрегеиг гепіга
дапз зез аррагіетепіз, Іа рЬузіопотіе ип реи тоіпз гетЬгипіе ди’еііе пе
Гаѵаіі ёіё репдапі Гепігеііеп, еі тёте репдапі Іе діпег. Ье гёсіі дез дёіаііз
де Гог§апізаііоп еі де Гаи^тепіаііоп де зез агтёез, оЬ]еі зиг Іедиеі іі з’аггёіе
іоиіоигз аѵес сотріаізапсе, аѵаіі гепди а 8. М. еп рагііе сеі аіг зегеіп диі
Іиі езі ЬаЬііиеІ еі дие ]'е пе Іиі аѵаіз роіпі гетагдиё де іоиіе Іа іоитёе.
Ле риіз аѵоіг ГЬоппеиг д’аззигег V. Е. дие Іа тётогаЫе сопѵегзаііоп
ди 15 аойі а іогіетепі Ыеззё Гатоиг-ргорге де ГЕтрегеиг. Ьа риЫісііё
дие Іе Мопагдие Ггап^аіз у а тізе, Іез Ьгиііз диі еп соигепі дё]а дапз Іез
зосіёіёз, Іез ргороз диі зе ііеппепі дё]а запз доиіе дапз іоиіе ГЕигоре, еі
Іез іи§етепіз ди’оп еп рогіега а іоиіез Іез Соигз, доппепі Ьеаисоир д’Ьитеиг
а сеііе де РёіегзЬоиг§. Еііе ёіаіі аізёе а оЬзегѵег зиг Іа рЬузіопотіе де ГЕтре-
геиг, Іогзди’іі епіга дапз Іа заііе: іі аѵаіі Гаіг зотЬге, репзіі еі дізігаіі, дапз
Іе соигапі де поіге сопіёгепсе, аиззі зоиѵепі ди’іі рагіаіі де ГЕтрегеиг Ыа-
роіёоп; оп ѵоуаіі зиг за іі§иге Гехргеззіоп ігёз ргопопсёе ди дёріі. Л’аѵаіз
зиррозё дие 8. М. дёзігегаіі дие ]’е Іиі ііззе Іесіиге де Іа геіаііоп ди ргіпсе
457
Библиотека "Руниверс1
8сЬАѵагхепЬег§; і’у ёіаіз ргёрагё, еі М. де КосЬёІей Іе сгоуаіі ё^аіетепі,
таіз Еііе п’еп Ііі раз тепііоп, еі Іогздие, роиг рідиег 8а сигіозііё, іе Ьиі
діз дие Іа геіаііоп де поіге атЬаззадеиг ёіаіі Ьеаисоир ріиз дёіаіііёе дие сеііе
ігапзтізе раг М. Іе ргіпсе де Коигакіпе аи сотіе де 8іаске1Ьсг^, ГЕтрегеиг
те діі: „Ѵоиз зепіег Ьіеп дие сеііе ди’іі т’а епѵоуёе Гезі Ьіеп ріиз дие
„сеііе ди’а ге^ие 8іаске1Ьег§“.
Ле пе риіз доиіег дие 1а діаігіЬе сопіге 1а тапіе дез рагадез де §агде
(еі с’езі, ]‘е сгоіз, се диі а Іе ріиз айесіё 1а зепзіЬіІііё де 8. М.) пе Іиі аіі
ёіё тапдёе запз гёіісепсе, рагсс дие Іе ѵіеих Эис д’ОІдепЬоиг^ еп рагіа а
М. де КосЬёІей, еп геіеѵапі іез ргоргез ехргеззіопз де ГЕтрегеиг ІЧароІёоп.
РІизіеигз оЬзегѵаііопз д’аіііеигз т’опі ргоиѵё дие ГЕтрегеиг АІехапдге п’і^поге
раз іеиг паіиге еі ди’іі еп а ёіё ѵіѵетепі рідиё. Серепдапі і’озе аззигег
V. Е. дие се дёріі п’атёпега аисип сЬап^етепі аи зузіёте дёіепзй ди’іі а
адоріё. (Диоідие оиігё сопіге ГЕтрегеиг дез Ргап^аіз, еі тёте ип реи Ьоп-
іеих дез Іе^опз дие се 8оиѵегаіп, ]’адіз зоп аті, пе Іиі тёпа^е раз а Іа
іасе де ГЕигоре, іі сгаіпі ігор Іа §иегге роиг ѵоиіоіг еп Ьаіег Гехріозіоп.
II гедоиЫега д’асііѵііё роиг газзетЫег іоиз іез тоуепз а за дізрозіііоп, таіз,
регзиадё дие, де сеііе аппёе, еі дапз ипе заізоп аиззі аѵапсёе, Іа Ргапсе
п’езі пі еп тезиге пі дізрозёе а Гаііадиег, се Ргіпсе аііепд, сотте ІІ Іе діі,
Іез ёѵёпетепіз, іі з’ёіоигдіі зиг Іез дап^егз ди’іі ргёѵоіі еі ди’іі гедоиіе раг
Гёпитёгаііоп іазіиеизе де зез ігоирез, раг Іа сопѵісііоп ди’іі поиггіі де Іа
дійісиііё де рёпёігег аѵес ипе агтёе еппетіе дапз Гіпіёгіеиг де Іа Киззіе,
раг Гезроіг дие ГЕзра^пе зизсііега де ^гапдз етЬаггаз епсоге а Іа Ргапсе,
еі епйп раг ипе езрёсе де зепіітепі геіі^іеих диі ГаЬзоиі епѵегз за ргорге
сопзсіепсе дез саіатііёз д’ипе §иегге ди’іі п’аига раз а зе гергосЬег д’аѵоіг
соттепсёе.
Сеііе детіёге сопѵегзаііоп аѵес ГЕтрегеиг те іоигпіі Іез гёйехіопз
зиіѵапіез, дие і’аі ГЬоппеиг де зоитеііге аи іи^етепі де V. Е. Еп ргетіег
Ііеи, диоідие Гатоиг-ргорге де 8. М. аіі ёіё ѵіѵетепі Ыеззё раг сеі оиЫі де
іоиіез сопѵепапсез, еі зигіоиі раг Іа риЫісііё дез 1е<;оп8 дие ГЕтрегеиг дез
Ргат;аІ8 Іиі а доппёез, Еііе пе сЬап^ега гіеп а 8а гёзоіиііоп де зе іепіг зиг
Іа дёіепзіѵе, дие, зе тёйапі дез іпіепііопз Ьозіііез де Іа Ргапсе, ргёѵоуапі
тёте іттапдиаЫетепі ипе а^геззіоп, ГЕтрегеиг АІехапдге ассёіёгега еі
аи^тепіега зез тоуепз де дёіепзе, дие, диоіди’іі аіі сопзепіі аих Ьопз ойісез
допі ]’е Іиі ойгіз Гетріоі аи пот де ГАи§изіе Соиг, іі п’еп езі раз тоіпз
регзиадё дие сеііе пё&осіаііоп п’атёпега д’аиігез гёзиііаіз дие сеих де Іиі
ргорозег ипе іпдетпііё еп АПета^пе роиг іе ОисЬё д’ОІдепЬоиг^ зоиз Іа
сопдіііоп ехргеззе де геіігег зез ігоирез ѵегз Гіпіёгіеиг де зоп Етріге, се
ди’іі пе Тега іатаіз, ди’епігеіепапі Горіпіоп дие сеііе аііііиде іпдиіёіапіе роиг
Іа Ргапсе Іа §ёпе Ьеаисоир, ГЕтрегеиг у теііга д’аиіапі ріиз д’оЬзііпаііоп
ди’іі зе сотріаіі зесгёіетепі а зе ѵеп^ег ип реи де ГЬитеиг дие Іиі саизе
Іа тётогаЫе сопѵегзаііоп еі де Гезрёсе д’ЬитіІіаііоп ди’іі еп ёргоиѵе.
(Зиапі а Іа раіх аѵес Іа Тигдиіе, іі те рагаіі дие ГЕтрегеиг, еп зе
геІасЬапі де Ьеаисоир зиг Іез ргетіёгез ргорозіііопз іаііез а Іа Рогіе, зе Наііе,
дериіз зигіоиі дие Іе §гапд ѵігіг Іиі а іаіі соппаііге аѵес ГгапсЬізе Іез зепіі-
458
Библиотека "Руниверс'
тепіз ди Огапд 8еі§псиг епѵегз Іа Ргапсе, дие Іа раіх зе іега запз оЬзіасІе.
М. де КосЬёІей т’а іаіі епіепдге дие зоп Маііге зе дёзізіаіі де Іа ѴаІасЬіе.
Ле пе ^агапііз раз дие сеііе аззегііоп пе зоіі ип реи Ьазагдёе: М. де Ко-
сЬёІей пе роззёде раз Іа сопііапсе де зоп Зоиѵегаіп аи роіпі ди’іі ѵоидгаіі
те Іе іаіге сгоіге. Тоиіеіоіз іі рагаіі сегіаіп дие де поиѵеііез іпзігисііопз опі
ёіё епѵоуёез а М. д’ііаііпзку а Гіпзи ди сЬапсеІіег де ГЕтріге.
V. Е. геіёѵега запз доиіе ипе сопігадісііоп епіге се дие те діі 8. М.
геіаііѵетепі аи гепѵоі дез Ьаіітепіз ап^іаіз де Кёѵеі, еі се дие т’іпзіпиа
М. де КосЬёІей. риоідие се дегпісг аіі регзізіё а те іаіге сгоіге аи дё-
Ьагдиетепі зесгеі дез типіііопз, еі диоідие Горіпіоп ^ёпёгаіе езі дие се
гепѵоі п’а ёіё дие зітиіё, ]‘е репсЬе пёаптоіпз а п’а]оиіег іоі ди’аи іаіі іеі
дие ГЕтрегеиг те Га ргёзепіё. Ле пе риіз зиррозег дие Іа Киззіе аіі ип Ье-
зоіп зі иг^епі де типіііопз, дие ГЕтрегеиг ѵеиіііе дё)а Іаіззег деѵіпег дез
іпіеііі^епсез епіге Іиі еі ГАп^Іеіегге еі зе доппег епѵегз Іа Ргапсе Іе іогі арра-
гепі д’аѵоіг соттіз ипе іпігасііоп аих ігаііёз.
Риапі а Іа Ріпіапде, д’аргёз се дие іе ііепз д’ипе регзоппе ді^пе де
сопііапсе, деѵепие зиіеі де Іа Киззіе дапз сеііе ргоѵіпсе, зиг Іе Ьоп езргіі
диі у гё^пе, іі рагаіі дие ГЕтрегеиг пе зе іаіі раз іііизіоп еп сотріапі зиг
ГаііасЬетепі зіпсёге дие сез реиріез іётоі^пепі аи §оиѵететепі гиззе.
Неигеих дапз Іеиг зііиаііоп асіиеііе, ііз опі Іе Ьоп зепз д’епігеѵоіг ди’ипе
поиѵеііе §иегге допі Іеиг раиѵге рауз зегаіі Іе іЬёаіге Іез гёдиігаіі а Іа тізёге.
Оёзезрёгапі дапз сеііе аидіепсе, а Іа зиііе де тез іепіаііѵез іпігисіиеизез
дапз Іез ргёсёдепіез, де гатепег ГЕтрегеиг а д’аиігез ргіпсірез аи зи|еі де
Іа раіх аѵес Іа Рогіе, і’аі сги деѵоіг арриуег а Іиі іаіге а§гёег ГоЙге де поз
Ьопз ойісез епѵегз Іа Ргапсе, еі і’аі іпзізіё д’аиіапі ріиз іогіетепі зиг се
роіпі де тез дегпіёгез іпзігисііопз, дие, диеііе дие зоіі Гіззие де сеііе пё^о-
сіаііоп, іі поиз еп геѵіепдга іоиіоигз Іе ргёсіеих аѵапіа^е д’аѵоіг доппё а
ГЕтрегеиг Мароіёоп ипе ргеиѵе де Іа зіпсёгііё де поз іпіепііопз; се 8оиѵе-
гаіп пе роигга ди’ёіге регзиадё дие Іа Іі^пе де сопдиііе дие поиз аѵопз зиіѵіе
епѵегз Іа Киззіе пе реиі Іиі саизег аисип отЬга^е, ёіапі Ьазёе зиг Гітрагііа-
Іііё рагіаііе де поз зепіітепіз дапз се тотепі де сгізе. Ь’Етрегеиг Аіехапдге
аіпзі дие М. де КосЬёІей пе т’опі гіеп діі диі риіззе те іаіге зиррозег
ди’ііз зоир^оппепі а поіге СаЬіпеі ип аиіге Ьиі дие сеіиі д’етрёсЬег Гехріозіоп
д’ипе ^иегге, дапз Іадиеііе поиз ѵоуопз дез сЬапсез ігёз дап^егеизез роиг
Іа Киззіе; с’езі зоиз се роіпі де ѵие дие і’аі іаіі епѵіза^ег поз іпіепііопз а
8. М., еп сЬаг^еапі аиіапі дие роззіЫе Іез соиіеигз ди іаЫеаи дие ]‘е Іиі аі
ігасё дез іогсез гёипіез де Іа Ргапсе еі де зез аіііёз.
Ле сгоіз роиѵоіг аззигег д’аѵапсе, д’аргёз Іа соппаіззапсе дие діѵегз
епігеііепз аѵес ГЕтрегеиг т’опі ргосигёе де зоп сагасіёге іепасе еі де Іа
дізрозіііоп асіиеііе де зоп езргіі, ди’а тоіпз дие Іа пё^осіаііоп допі іі з’а^іі
п’епігаіпе де Іа рагі де 1а Ргапсе ипе тагсЬе гёігодгаде де зез ігоирез еп
А11ета§пе еі ипе дітіпиііоп ргездие іоіаіе дез іогсез тііііаігез ди ОисЬё де
Ѵагзоѵіе (диі зопі Ьогз де іоиіе ргорогііоп, сотте те дізаіі ГЕтрегеиг),
а тоіпз, дізде, дие сеііе тезиге, іпдёрепдапіе де іоиіе ргорозіііоп д’іпдет-
пііё, п’аіі Ііеи, гіеп пе іега гёзоидге ГЕтрегеиг Аіехапдге а сЬап§ег Іа зііиа-
459
Библиотека "Руниверс1
ііоп асіиеііе де зез агтёез, еі, тёте аіогз, іе зиіз сегіаіп дие се пе зегаіі
ди’а ге^геі дие се Ргіпсе з’у ргёіегаіі: іі зетЫе дие дёз а ргёзепі іі сгаіпі
дие се риіззе деѵепіг Іе гёзиііаі дез роиграгіегз еп диезііоп. Се диі те
рагаіі епсоге сопзіег езі ди’ипе ргорозіііоп де дёдотта^ег Іе Оис д’ОІдеп-
Ьоиг^, диеідие Ьгіііапіе ди’еііе ійі, зегаіі се диі гёри&пегаіі даѵапіа^е а 8. М.
а ассеріег, еі зигіоиі еііе пе зиііігаіі роіпі а Ь’еп§а§ег а дітіпиег Зез тоуепз
де дёіепзе. Еііе а ігор зоиѵепі гёрёіё дие се п’аѵаіі роіпі ёіё 1’оссираііоп
ди рауз д’ОІдепЬоиг^ диі Ьиі аѵаіі іаіі ргепдге Гаііііиде асіиеііе.
Ле Іиі доіз Іа іизіісе де сопіігтег ди’еп сеіа ГЕтрегеиг діі Гехасіе
ѵёгііё. V. Е. зе гарреііега дие і’еиз ГЬоппеиг де Ьиі епѵоуег дез дёіаііз зиг
Іез агтетепіз еі Іез сопзігисііопз де Іогіііісаііопз зиг Іез ігопііёгез дёз Іе тоіз
де іапѵіег, ёродие апіёгіеиге а ГепѵаЬіззетепі ди ВисЬё, еі ди’еп тагз 1810
І’аппоп^аі дие Гоп пе дізсопііпиаіі раз де іаіге іііег дез ігоирез еі де Гагііі-
Іегіе ѵегз Іез Ігопііёгез оссідепіаіез де ГЕтріге.
Ле зегаіз етЬаггаззё д’ехріідиег ісі соттепі зе сопсіііепі дапз Гезргіі
де ГЕтрегеиг Іа сгаіпіе дие іе Іиі гетагдие іоиіоигз д’ипе §иегге аѵес Іа
Ргапсе, еі еп тёте іетрз Іа гёри^папсе зі діііісііе а ѵаіпсге де зе ргёіег а
дез ехріісаііопз диі ойгепі Іа ргоЬаЬіІііё д’ип ассоттодетепі. 11 езі ѵгаі дие
М. де КосЬёІей т’а Іаіі епіепдге а тоіз соиѵегіз дие Гоп ігаѵаіііаіі а рег-
зиадег ГЕтрегеиг д’етріоуег роиг Гііоппеиг еі Гіпдёрепдапсе де Іа Киззіе
Іез геззоигсез іттепзез дие Іа паііоп Іиі зоитеііаіі аѵес ріаізіг, таіз ди’іі
пе рагаіззаіі роіпі епсоге аззег Іез арргёсіег; серепдапі Гоп пе дёзезрёгаіі
роіпі де гёиззіг а Іа Іоп^ие а Іиі іаіге сЬап^ег д’ідёе а сеі ё^агд.
М. де КосЬёІей п’а раз Гагі де деѵіпег Іез репзёез зесгёіез де зоп
Маііге. Еппеті ди сЬапсеІіег, М. де КосЬёІей пе заіі ріиз соттепі Іиі
пиіге дие тоуеппапі Гехріозіоп де Іа §иегге; епііп іі езі ехаііё сопіге ГЕтре-
геиг ІЧароІёоп еі Іиі а ѵоиё ипе Ьаіпе зіпсёге. Сез тоЫІез еі зоп атоиг-
ргорге пе Іиі регтеііепі раз де резег аѵес зап^-ігоід Іез іттепзез тоуепз
дие Іа Ргапсе аѵес зез аіііёз реиѵепі оррозег аих геззоигсез де Іа Киззіе,
аЬапдоппёе а еііе-тёте. Се дие ]’е риіз іпдиіге дез ехргеззіопз ёсЬаррёез
а М. де КосЬёІей епѵегз тоі езі ипідиетепі ди’іі ехізіе ип рагіі соаіізё
роиг ехсііег ГЕтрегеиг а соттепсег Іа 2иегге> еі дие се рагіі пе дёзезрёге
раз де гёиззіг. М. де КосЬёІей іиі зіп^иііёгетепі ігаррё Іогздие ]’е Іиі аппоп^аі
дие 8. М. ассеріаіі Гетріоі дез Ьопз ойісез де Іа Соиг д’АиігісЬе, еі іі пе
з’еп сопзоіа дие дапз Іа сопѵісііоп дие поз дётагсЬез п’аЬоиіігаіепі а гіеп.
Тоиіеіоіз зоп іпііиепсе зиг Горіпіоп де ГЕтрегеиг езі ргездие пиііе; реп аі
еи діѵегзез ргеиѵез, епіге аиігез а Госсазіоп дез сопзеііз ди’іі пе сеззе
де доппег де іаіге Іа раіх аѵес Іез Тигсз а іоиі ргіх.
Ле зиррозе дие Іе рагіі ргёсііё теі еп аѵапі Іе тагёсЬаІ 8а1іукой роиг
регзиадег ГЕтрегеиг, таіз, попоЬзіапі Іа дёіёгепсе дие се 8оиѵегаіп реиі
аѵоіг епѵегз ип ѵіеих зегѵііеиг ди’іі айесііоппе, ]’е регзізіе дапз топ оріпіоп
ди’іі п’у гёиззіга роіпі. Ле іопде сеііе сгоуапсе зиг Іе сагасіёге регзоппеі
де ГЕтрегеиг Аіехапдге, дие ]е те ііаііе аѵоіг дётёіё, еі зиг Іа гёзоіиііоп
дие поиз Іиі аѵопз ѵи ргепдге Іе ргіпіетрз раззё, ой, аззіё^ё еі ргеззё раг
ипе іпііпііё д’іпдіѵідиз диі ігаѵаіііаіепі а Гепда^ег а ипе тагсЬе гаріде дапз
460
Библиотека "Руниверс1
Іе ВисЬё де Ѵагзоѵіе, се Ргіпсе а ргёіёгё де гёрапдге еп Еигоре ипе ІаіЫе
ргоіезіаііоп, Іаіззапі ёсЬаррег ип тотепі аѵапіа&еих еі ипідие, аіпзі дие Іе
Ьиі а гергосііё	ГЕтрегеиг Кароіёоп Іиі-тёте дапз	Гепігеііеп ди	15	аойі.
Аѵапі де	іегтіпег, ]'е ргіе V. Е. де т’ехсизег зі	іе п’аі роіпі	тіз	а ргойі
та сопіёгепсе	аѵес ГЕтрегеиг роиг Іиі рагіег ди	тоде а зііриіег	роиг Іе
рауетепі де Іа	сгёапсе. Л’еиз ГЬоппеиг де ѵоиз діге,	Мопзіеиг Іе	Сотіе, дие
ГЕтрегеиг, рагіапі Ьеаисоир, диеідиеіоіз тёте аѵес ипе пиапсе д’етрогіе-
тепі, те Іаіззаіі а реіпе Іе іетрз де дёѵеіоррег тез ідёез; іі те іаііиі зоиѵепі
Ьаиззег Іа ѵоіх роиг те іаіге ёсоиіег ргездие таі&гё Іиі. Аи гезіе, поиз зоттез
сопѵепиз, М. де КосЬёІей еі тоі, ди’аи Ьоиі де диеідиез іоигз, іе Іиі ёсгігаі
ипе Іеііге озіепзіЫе а се зи]еі, ди’іі Тега раззег а 8. М., еп Гарриуапі де іоиз
Іез аг^итепіз роззіЫез.
21.
(Ыи. в.)	16/28 зеріетЬге 1811.
Ле т’етргеззе де ігапзтеііге а V. Е. Іе ргёсіз д’ипе ігёз іпіёгеззапіе
сопіёгепсе дие і’аі еие аѵес М. де КосЬёІей диеідиез ]’оигз аргёз Гаидіепсе
де 8. М. допі і’аі еи ГЬоппеиг де гепдге сотріе дапз Іе № ргёсёдепі.
М. де КосЬёІей т’аѵаіі іпѵііё де те гепдге сЬег Іиі, ауапі ипе Ьоппе
поиѵеііе а те соттипідиег. Ѵоісі се ди’іі те діі: ди’іі ѵепаіі де рагіег а зоп
Маііге, дие сеіиі-сі Іиі аѵаіі огдоппё д’ёсгіге а М.' Іе сотіе де ЗіаскеІЬег^
дие 8. М. з’ёіаіі іаіі Ііге раг тоі Іа дегпіёгс дёрёсЬе дие ]’е ѵепаіз де гесе-
ѵоіг еі ди’іі ёіаіі сопіепі де зоп сопіепи, таіз дие, раг ипе аиіге апіёсё-
депіе а сеііе-сі (сеііе ди 23 іиіііеі), ГЕтрегеиг аѵаіі ѵи аѵес дёріаізіг дие
V. Е. Іе іи^еаіі Іаиззетепі, дие 8. М. аѵаіі Гіпііте сопѵісііоп дие, дериіз Іа
раіх де Ѵіеппе, Еііе п’аѵаіі гіеп діі пі гіеп іаіі диі пе ргоиѵаі Іе ріиз зіпсёге
дёзіг де Іаіге оиЫіег а 8. М. ГЕтрегеиг поіге Аи^изіе Маііге Іе раззё, ди’іі
ге^геііаіі ігёз іогі, дие, з’іі пе іепаіі ди’а Іиі, дёз аи]’оигд’Ьиі Іа МопагсЬіе
АиігісЬіеппе зе ѵеггаіі дапз Іе тёте ёіаі де риіззапсе дапз Іедиеі еііе з’ёіаіі
ігоиѵёе аѵапі Іез дегпіегз таІЬеигеих ёѵёпетепіз, дие Іа Ьазе де за роіііідие
ёіаіі де з’аііасЬег а ГАиігісЬе раг іоиз Іез тоуепз роззіЫез еі дие, д’аргёз
за тапіёге де ѵоіг, Іе заіиі де ГЕигоре дёрепдаіі де Іа гёипіоп де ѵоіопіё
еі д’іпіёгёі де деих апсіеппез Соигз Ітрёгіаіез. Ь’Етрегеиг аѵаіі ариіё ди’іі
дёзігаіі дие поіге СаЬіпеі Іиі Ьіеп регзиадё де Іа ѵёгііё де се §гапд ргіпсіре.
М. де КосЬёІей те діі дие, заізіззапі Га ргороз, іі аѵаіі гёропди а зоп
Маііге ди’іі зе ргёзепіаіі іоиі д’аЬогд ипе оссазіоп ГаѵогаЫе роиг доппег
а поіге Соиг ипе ргеиѵе де се дёзіг де Ьоппе іпіеііі^епсе: „С’езі, 8іге“, Іиі
діі-іі, „де доппег огдге аи тіпізіге дез ііпапсез ди’іі сопіёге аѵес Іе
„сотіе де 8аіпі-Ли1іеп роиг сопсегіег Іез ёродиез ди рауетепі дез доихе
„тііііопз". Ь’Етрегеиг гёропдіі ди’іі у сопзепіаіі ігёз ѵоіопііегз, еі ди’іі Іе
сЬаг^еаіі де те іаіге заѵоіг ди’іі аііаіі еп доппег Гогдге а М. де Ооигіей.
Аргёз ипе дёсіагаііоп аиззі розіііѵе, іе пе риіз ріиз доиіег дие сез
сопіёгепсез епіге Ооигіей еі тоі п’аіепі Ьіепіді Ііеи, еі, д’аргёз се дие і’аі
461
Библиотека "Руниверс1
еи ГЬоппеиг де тапдег а V. Е. зиг Іа Ьоппе ѵоіопіё де се тіпізіге а аріапіг
іоиіез Іез діііісиііёз еі зиг се дие ріизіеигз іоіз іі а діі аи Сопзеіі еі а зез
атіз де Іа Ьаиіе ітрогіапсе де сопіепіег ГАиігісЬе а Гё^агд де се рауетепі,
|е сгоіз роиѵоіг те Йаііег дие, де зоп сбіё, Іе ігаѵаіі зе Тега аѵес сёіёгііё еі
Гіпіепііоп зіпсёге де гё§1ег Іе іоиі д’аргёз поз дёзігз. Сеііе зііриіаііоп, аЬзо-
Іитепі пёсеззаіге роиг поиз теііге дапз Іа соппаіззапсе дез іегтез д’ёсЬёапсе
еі дез зоттез а гесеѵоіг, езі ип ^гапд раз еп аѵапі роиг ѵоіг іегтіпег сеііе
аііаіге, допі іе те ігоиѵе сЬагдё дериіз ріиз де діх-Ьиіі тоіз еі роиг Іа
гёиззііе де Іадиеііе ]'е риіз діге т’ёіге зегѵі де іоиз Іез тоуепз роззіЫез.
11 п’езі раз ргоЬаЫе дие Іа Соиг де Зі-РёіегзЬоищ ѵеиіііе пе раз іепіг се
поиѵеі еп^а^етепі ди’еііе ргепд д’ипе тапіёге аиззі риЫідие аѵес Іе тіпізіге
д’ипе Соиг ди’Ьеигеизетепі роиг поз іпіёгёіз еііе а де зі риіззапіз тоіііз
де тёпа^ег еі тёте де Іиі іаіге оиЫіег Іа ѵегзаіііііё ЬаЬііиеПе де зез ргіп-
сірез, ргетіёге саизе де Іа розіііоп етЬаггаззапіе еі де Гізоіетепі дапз
Іедиеі еііе зе ігоиѵе асіиеііетепі.
Аргёз сеііе соттипісаііоп, М. де КосЬёІей т’еп йі ипе аиіге поп
тоіпз ітрогіапіе. II те сопііа дие, дапз Іа тёте сопѵегзаііоп, ГЕтрегеиг,
диезііоппё раг Іиі зиг се дие Гоп роиѵаіі езрёгег де Іа раіх аѵес Іа Рогіе,
Іиі гёропдіі: „Оиі, Мопзіеиг, ]’е Іа іегаі еі еііе зега рготріе еі (ІёзНопогапіе!“
М. де КосЬёІей те гёрёіа деих іоіз сеііе ехргеззіоп, еі а]’оиіа еп зоигіапі:
„В’аргёз Іа тапіёге д’епѵіза&ег Іез сЬозез дие ѵоиз соппаіззег а топ Маііге,
„ѵоиз деѵех заѵоіг се дие сез тоіз ѵеиіепі діге“. М. де КосЬёІей пе зе
роззёдаіі раз де ]оіе; іі те гёрёіа ріизіеигз іоіз ди’іі зе Йаііаіі дие, сеііе
раіх іаііе, гіеп пе сгоізегаіі ріиз де Іа рагі де Іа Киззіе Іез іпіёгёіз де ГАи-
ігісЬе, еі дие Іа Ьоппе іпіеііідепсе зегаіі гёіаЫіе дапз іоиіе зоп ёіепдие.
Бапз та гёропзе, ]е пе тапдиаі раз д’арриуег зиг Іа заіізіасііоп дие ]'е
геззепіаіз де сеііе дёіегтіпаііоп, дапз Іадиеііе ]е ѵоуаіз Іез ріиз §гапдз
аѵапіа^ез роиг Іа Киззіе, еі ру а]’оиіаі де реіііез саріегіез роиг М. де КосЬёІей,
а диі і’аіігіЬиаі іоиі ГЬоппеиг де се сЬапдетепі дез ргіпсірез де зоп Маііге.
Ле сгоіз пе раз те іготрег еп айігтапі дие ГЕтрегеиг епіепд раг Іе
тоі сіёзііопогапі Іа сеззіоп, ои іоіаіе ои еп ігёз ^гапде та]огііё, де Іа Моі-
даѵіе тёте. Се тоі де раіх рготріе те зетЫе епсоге Гіпдідиег, риізди’іі
п’у а раз де доиіе ди’еп сёдапі Іез роззеззіопз епіеѵёез, Іа раіх пе реиі
ріиз аѵоіг д’оЬзіасІе; зигіоиі раг Іа сопѵісііоп дие доппе дез іпіепііопз де
Іа Рогіе Іа реіііе ігаЬізоп дие йі Іе ^гапд ѵігіг ѵіз-а-ѵіз ди сЬаг§ё д’айаігез
де Ргапсе, еп епѵоуапі а Коиіоигой сеі ёсгіі допі і’аі еи ГЬоппеиг де іаіге
тепііоп дапз Іа дёрёсЬе ргёсёдепіе, дётагсЬе диі ргоиѵе дие Іе Віѵап п’езі
пиііетепі іпйиепсё раг Іа Ргапсе еі ди’іі пе детапде дие Іа гезіііиііоп дез
Ргіпсіраиіёз роиг гепоиег Гапсіеппе атіііё аѵес Іа Киззіе. Ье іоп рідиё аѵес
Іёдиеі 8. М. зетЫе аѵоіг гёропди а М. де КосЬёІей те сопйгте епсоге
дапз та зиррозйіоп, риіздие ГЕтрегеиг а Гаіг д’аѵоиег аѵоіг іаіі аих
іпзіапсез гёііёгёез де іоиз сеих диі ГарргосЬепі еі аих сіатеигз ди риЫіс
Іе засгійсе де зоп атоиг-ргорге. V. Е. зе зоиѵіепдга дие 8. М. те гёропдаіі
сопзіаттепі ди’іі у аііаіі (іе 8а §1оіге, ди’оп пе роиѵаіі 8’аііепсіге ди’ЕПе
/егаіі ипе раіх Нопіеизе, еіс., еіс.
462
Библиотека "Руниверс1
А Гарриі йе сеііе тапіёге й’ехріідиег Іе ргороз йе ГЕтрегеиг, аидиеі
М. йе КосЬёІей теііаіі Іа ріиз §гапйе ітрогіапсе, диі рагаіззаіі Іиі іаіге Іе ріиз
ѵй ріаізіг, еі ди’іі т’а гесоттапйё сотте ип ргоіопй зесгеі, ѵіепі се дие
І’аі арргіз йериіз. Запз іоиіеіоіз §агапііг Іе іаіі, оп т’а аззиге дие Тоізіоі *),
геѵепи сотріёіепіепі йе зоп еп^оиетепі роиг Іа Ргапсе, аѵаіі йіі а зоп
Маііге йапз Іа сЬаІеиг й’ипе йізриіе раг гаррогі аи ѵсеи §ёпёга1 йе Іа паііоп
роиг Іа ІіЬегіё йе Іа тег еі Іа раіх аѵес Іа Рогіе: „8іге, зі ѵоиз пе сНапрех
„раз сіе ргіпсірез роіііідиез, ѵоиз /іпігех раг ѵоиз /аіге ёігапріег сотте
„ѵоіге рёге". V. Е. зе гарреііега ди’еп йёреі^папі Іе сагасіёге йе ГЕтрегеиг
Аіехапйге, і’аі іоиіоигз тіз еп аѵапі дие с’ёіаіі Іа реиг диі рогіаіі се 8ои-
ѵегаіп поп зеиіетепі а йез йёіегтіпаііопз диі сопігазіаіепі аѵес Іа Ьопіё
йе зоп соеиг ои аѵес Іа за^асііё йе зоп езргіі, таіз аиззі а сеііез диі гёри&пепі
а зез ргіпсірез ои сЬодиепі зоп атоиг-ргорге. Ог се роиггаіі Ьіеп ёіге ісі
Іе тёте саз; се роиггаіі Ьіеп ёіге Іе тёте тоій, Іа реиг дие Іиі саизепі
йез ргороз гёрёіёз раг ип Ьотте, Ьогпё, іі езі ѵгаі, таіз зиг ГаііасЬетепі
йидиеі іі іаіі сотріе, диі аіі іпііиё зиг се сЬап^етепі зиЬіі йе йёіегтіпаііоп.
Без ргороз йе сеііе іогсе іепиз а Мозсои, ой Гоп зе регтеі йе іоиі йіге,
реиѵепі Іиі ёіге геѵепиз раг Іе сотііё зесгеі йе зигѵеіііапсе, йопі ]'е ргіе
V. Е. йе зе гарреіег дие Іе тагёсЬаІ ЗаІіукоЙ езі Іе сЬеі, еі М. йе КосЬё-
Іей ип йез ргетіегз а^епіз. Ве ріиз оп заіі розіііѵетепі дие Гатігаі ТсЬі-
ісЬа^оЙ, гёсеттепі йе геіоиг йе Ргапсе, апсіеп рагіізап епіЬоизіазіе йе
ГЕтрегеиг ІМароІёоп, еі диі, йериіз Іе 1оп& зёриг ди’іі а іаіі а Рагіз, езі
гайісаіетепі §иёгі йе сеііе айтігаііоп роиг Іе ^оиѵететепі ігап^аіз, а іаіі
а зоп Маііге Іе іаЫеаи Іе ріиз ейгауапі йе Гіттепзііё йез тоуепз тііііаігез
йе сеііе риіззапсе, еі ди’іі Іиі а ігапзтіз Іез йоппёез Іез ріиз розіііѵез, еі
дие зез апсіеппез геіаііопз а Рагіз Іиі опі ргосигёез, зиг Іа гёзоіиііоп Ьіеп
ргопопсёе йе ГЕтрегеиг ІЧароІёоп йе гаѵіг Іез ргоѵіпсез роіопаізез а Іа Киззіе
еі йе Іиі іаіге гепйге тёте Іа Сгітёе. М. йе КосЬёІей т’а сопіігтё се дие
раг й’аиігез ѵоіез і’аѵаіз йё]а арргіз Іа-йеззиз. Л’еп ііге Гіпйисііоп дие ГЕт-
регеиг, йеѵепи ип реи тоіпз ііег йе Іа іогсе йе зез агтёез, регзиайё дие
ГЕтрегеиг Ыароіёоп Іиі іега ипе §иегге а тогі, еп реіпе роиг Іез ріиз ітрог-
іапіез асдиізіііопз йи гё^пе йе СаіЬегіпе, а^ііё раг Іа сгаіпіе й’іпйізрозег Іа
паііоп, з’езі гепйи епііп аих сопзеііз йе іоиі се диі ГарргосЬе, ди’іі а ргёіёгё
йе пе раз з’ехрозег аих сЬапсез й’ипе йоиЫе §иегге, еі ди’іі ѵеиі іаіге Іе
засгйісе йе зоп атоиг-ргорге, диі зеиі з’оррозаіі а Іа гезіііиііоп йез Ргіпсі-
раиіёз.
Аѵапі йе поиз зёрагег, М. йе КосЬёІей те йіі епсоге дие ГЕтрегеиг
Іиі аѵаіі іётоі^пё йе Гіпдиіёіийе зиг се ди’іі арргепаіі йез ігёдиепіез соп-
іёгепсез дие М. Іе сотіе Оііо аѵаіі аѵес V. Е.; іі а]’оиіа ди’іі аѵаіі гёропйи
ди’іі п’у аѵаіі раз йе йоиіе дие Іа Ргапсе пе поиз ігаѵаіііаі роиг поиз
аііігег йапз зез іпіёгёіз, таіз дие 8. М. роиѵаіі ёіге ігапдиіііе зиг Гіпѵагіа-
Ьііііё йез ргіпсірез йи СаЬіпеі аиігісЬіеп. Ле йіз а М. йе КосЬёІей дие іе
Іе гетегсіаіз йе Іа тапіёге йопі іі аѵаіі гёропйи еі йе Іа іизіісе ди’іі аѵаіі
*) Графъ Н. А. Толстой, оберъ-гофмаршалъ.
463
Библиотека "Руниверс1
8іі поиз гепдге, дие д’аіііеигз іі у аѵаіі іапі де діѵегз іпіегеіз а ігаііег, іапі
де ігапзасііопз, де рауетепіз еі аиігез, а іегтіпег, дие де ігёдиепіез сопіё-
гепсез епіге Іез тіпізігез де деих риіззапсез ѵоізіпез, атіез еі аіііёез раг Іе
зап&, пе доіѵепі раз ёіоппег. Л’а]оиіаі ди’іі ёіаіі іпиіііе де гарреіег а 8. М.
Іа Іоуаиіё де поіге роіііідие, рагсе дие Іе іаіі Іа ргоиѵе зийізаттепі.
22.
16/28 зеріетЬге 1811.
(Диеідиез ]'оигз аргёз Іа сопѵегзаііоп аѵес М. де КосЬёІей допі і’аі еи
ГЬоппеиг де гепдге сотріе а V. Е. дапз та дёрёсЬе НИ. В, і’аі еи ипе соп-
іёгепсе аѵес М. Іе сотіе де Котапхоіі. Л’аѵаіз детапдё а М. де КосЬёІей
зі 8. М. I. дёзігаіі дие ]’е ііззе тепііоп аи сЬапсеІіег де Газзепіітепі ди’ЕПе
т’аѵаіі доппё а Гойге дие ]’е Ьиі аѵаіз іаііе де Гіпіегрозіііоп де поз Ьопз
ойісез. Ь’Етрегеиг Іиі аѵаіі гёропди: „Ле Іе ѵеих Ьіеп, риіздие 8аіпі-Ли1іеп
„т’у іогсе". 8. М. зе зоиѵепаіі, а се дие те ііі гетагдиег КосЬёІей, дие, дапз
ипе сопѵегзаііоп а Іа зиііе дез дёрёсЬез де V. Е. даіёез ди 23 іиіііеі, і’аѵаіз
іётоі^пё аи сотіе де КотапхоЙ, еп саизапі зиг Гёіаі асіиеі де іепзіоп епіге
Іез деих Соигз де Киззіе еі де Ргапсе, іе дёзіг дие Іе СаЬіпеі Ітрёгіаі
д’АиігісЬе ёргоиѵаіі де ѵоіг гёіаЫіе Гапсіеппе Ьоппе іпіеііі^епсе, еі ди’а сеііе
оссазіоп і’аѵаіз ёпопсё, диоідие ѵа&иетепі, дие поиз зегіопз ігёз рогіёз а
іоиі се диі роиггаіі сопігіЬиег а іаіге сеззег Гіпдиіёіиде ди’еп ёргоиѵаіі іоиі
Іе сопііпепі. Ейесііѵетепі і’аѵаіз рагіё аи сЬапсеІіег еі а ГЕтрегеиг дапз Іе
тёте зепз, еі V. Е. ігоиѵега дапз топ гаррогі № 48 ди 1сг зеріетЬге*), дие
дёз Іогз 8. М. т’аѵаіі діі пе раз аЬзоІитепі зе геіизег а Гіпіегрозіііоп де
поз Ьопз ойісез. Ле пе роиѵаіз т’ехріідиег сеііе ехргеззіоп: 8аіпі-.1и.1іеп т’у
іогсе, допі 8. М. аѵаіі |и^ё а ргороз де зе зегѵіг, дие дапз Іе зепз ди’ЕПе
ейі дёзігё дие Гоп рйі еп іаіге ип тузіёге аи сЬапсеІіег. Серепдапі, сотте
Іе п’езрёгаіз раз Ьеаисоир де Гейеі де Гойге дие і’аѵаіз іаііе, раг Іа тапіёге
допі еііе аѵаіі ёіё ассиеііііе а та детіёге аидіепсе, іе іи^еаі дие поиз пе
роиѵіопз дие ёаИпег а се дие сеііе Ьоппе ѵоіопіё де поіге Соиг асдиіі ип
реи де риЫісііё, еі ]’е пе іиз раз ІасЬё де роиѵоіг теііге аиззі Іе сЬапсеІіег
дапз Іа сопіідепсе дез ейогіз дие поиз іаізіопз роиг етрёсЬег ипе ехріозіоп
ргосЬаіпе.
Ле іиз аззег ёіоппё Іогздие Іе сотіе Котапхоіі те діі аѵоіг арргіз раг
ГЕтрегеиг ди’а Іа рагаде і’аѵаіз аппопсё а 8. М. аѵоіг ге$и ип соиггіег еі
дие іе Ьа ргіаіз де т’ассогдег ипе аидіепсе. 8апз доиіе 8. М. аѵаіі зез Ьоп-
пез гаізопз роиг еп рагіег аіпзі а М. Іе сЬапсеІіег; таіз Іе іаіі езі дие
І’аііаі д’аЬогд сЬех М. де КосЬёІей, дие сеіиі-сі те діі еп ѵоиіоіг ёсгіге іоиі
де зиііе а зоп Маііге, еі ди’а Іа рагаде, зропіапётепі, ГЕтрегеиг те рагіа
Ьаз а Гогеіііе де топ соиггіег еі дие Ьиі - тёте (се диі пе зе іаіі раз сот-
типётепі) т’іпѵііа а діпег роиг те рагіег.
*) См. № 15, стр. 438.
464
Библиотека "Руниверс1
Ле дёЬиіаі сЬег Іе сотіе Котапгой раг аЬогдег Іа диезііоп де Гойге
де поз Ьопз ойісез, аіпзі а реи ргёз дие і’еп аѵаіз рагіё а 8. М. Ле Іиі діз
ди’ЕПе аѵаіі ]и§ё а ргороз дие і’еп сопіёгаззе аѵес Іиі, еі дие іе Іе ргіаіз
де т’іпдідиег Іез Ьазез зиг Іездиеііез оп роиггаіі ёіаЫіг ип соттепсетепі
де пё^осіаііоп. Ье сНапсеІіег те гёропдіі ди’іі ёіаіі іпіогтё де се дие ГЕтре-
геиг т’аѵаіі діі зиг се зиіеі, еі ди’іі пе роиѵаіі т’іпдідиег аисипе Ьазе
диеісопдие, риіздие Іа Киззіе пе детапдаіі гіеп, пе зе ріаі^паіі де гіеп, пе
ѵоиіаіі гіеп.
Л’епігаі аіогз еп дізсиззіоп аѵес Іиі, еі ]’е Іиі дёреі^піз сотЬіеп Гёіаі
асіиеі дез геіаііопз роіііідиез епіге Іа Киззіе еі Іа Егапсе іаізаіі сгаіпдге ипе
гиріиге ргосЬаіпе. Ье сотіе де Котапгой т’оЬзегѵа ди’іі пе ѵоуаіі раз Іез
сЬозез сотте тоі, дие, диапі а сеііе іатеизе сопѵегзаііоп, ГЕтрегеиг Гаѵаіі
дёіа оиЫіёе (іі те діі сеіа д’ип іоп еі д’ип аіг диі те ргоиѵёгепі ди’іі
Гаѵаіі аиззі реи оиЫіёе дие зоп Маііге), дие сеііе тапіёге де ігаііег Іез
айаігез, сеііе риЫісііё роиѵаіі а Іа ѵёгііё дёріаіге а Іа Киззіе, таіз, а]‘оиіа-і-і1,
сотте іа Киззіе п’аѵаіі раз де зесгеі роиг ГАиігісЬе, зоп апсіеппе атіе, еі
дие Іа ргёзепсе дез атЬаззадеигз д’Езра^пе еі де Ыаріез гепдаіі Іа сопѵег-
заііоп сотте іепие еп іатіііе, іі зе сопіепіаіі де гетагдиег зітріетепі дие
сеііе іогте ёіаіі іпизііёе еі дие ргоЬаЫетепі еііе пе ігоиѵегаіі раз д’ітііа-
іеигз, ди’аи гезіе, аіпзі ди’іі Гаѵаіі д’аЬогд діі аи сотіе Ьаигізіоп, іі п’у ѵоуаіі
раз д’іпсопѵёпіепі, ди’іі пе сопсеѵаіі раз се дие ГЕтрегеиг Кароіёоп епіеп-
даіі раг ргёіепііопз зиг Вапгі§, дие ГЕтрегеиг Аіехапдге п’еп аѵаіі іатаіз
еи, дие Іе дис де Ваззапо аѵаіі дёз Іе Іепдетаіп ргеззё Іе ргіпсе Коигакіпе
де геіагдег Гепѵоі де зоп соиггіег, Іе ргёѵепапі де Гойісе ди’іі дёзігаіі Іиі
гетеііге, дие, сеі ойісе ауапі ігор іагдё, Іе ргіпсе Коигакіпе аѵаіі іаіі рагііг
зоп соиггіег аппоп^апі зітріетепі ипе езрёсе де сігсиіаіге ди тіпізіёге дез
геіаііопз ехіёгіеигез, дапз Іадиеііе іі дёсіагаіі сеііе сопѵегзаііоп сотте де
ііазагд еі запз іпіепііоп еі дие ГЕтрегеиг Ыароіёоп, ауапі ѵоиіи саизег аѵес
ГатЬаззадеиг де Киззіе, аѵаіі ёіё епігаіпё раг Іе зи)еі, еі дие 8. М. дёзігаіі
дие Іе іоиі ійі іпіегргёіё дапз Іе зепз де Іа раіх, дие 8аѵагу з’ёіаіі аиззі
Ьаіё д’ехріідиег Іез ехргеззіопз де ГЕтрегеиг сотте іепдапіез а Іа раіх.
М. Іе сЬапсеІіег а]'оиіа дие, д’аргёз се ди’іі ѵепаіі де те соттипідиег, ]е
пе роиѵаіз ѵоіг, аиззі реи дие Іиі, дапз сеііе сопѵегзаііоп Іе тоіпдге тоііі
д’ипе ехріозіоп ргосЬаіпе, дие йпаіетепі Іа Киззіе пе ѵоиіаіі раз Іа диегге,
таіз ди’еііе пе Іа сгаі^паіі раз, дие серепдапі оп з’аііепдаіі а іоиі, еі ди’іі
пе зегаіі раз зигргіз зі ип Ьеаи таііп іі те ргіаіі де раззег сЬех Іиі роиг
те діге дие іоиі езі іаіі еі дие Іез Ьозіііііёз опі соттепсё, дие, сотте Іа
Киззіе п’аѵап^аіі аисип ^гіеі, И пе роиѵаіі сопсеѵоіг се дие поиз епіепдіопз
раг Ьопз ойісез еі а диоі ііз роиггаіепі тепег.
Ле Іиі ехріідиаі аіогз, еі Ьіеп ріиз еп дёіаіі дие )е пе І’аѵаіз ри іаіге
ѵіз-а-ѵіз де 8. М., сотЬіеп, іпдёрепдаттепі де Іа зоііісііиде дие поиз доп-
паіепі Іез сЬапсез іпсегіаіпез де §иегге роиг ипе риіззапсе допі Іа сопзег-
ѵаііоп езі Ііёе аѵес поз ргоргез іпіёгёіз, поиз дёзігіопз ѵоіг іегтіпег сеііе
іепзіоп зі іпдиіёіапіе роиг ГЕигоре епііёге. Ье сотіе де Котапгоіі те гё-
ропдіі ди’іі п’у аѵаіі раз Ііеи а з’іпдиіёіег, ди’іі те гёрёіаіі дие зоп Маііге
зо	465
Библиотека "Руниверс'
пе сотшепсегаіі раз Іа ^иегге еі пе Іа Гегаіі дие диапд оп Гаііадиегаіі, дие
іоиіе ехріісаііоп аѵес Іа Ргапсе п’аЬоиіігаіі а гіеп ди’а іаіге ргорозег ип дёріа-
сетепі Зез ігоирез, дие ГЕтрегеиг Аіехапсіге п’у сопзепіігаіі іатаіз, дие зез
агтёез зе ігоиѵаіепі а ипе дізіапсе зиНізапіе без ігопііёгез, аіпзі дие Іез іог-
іііісаііопз, роиг дие сеііе аііііиде пе регдіі раз Іе сагасіёге д’ипе зітріе дё-
іепзіѵе. Аіогз ]'е ѵіпз а рагіег дез агтетепіз іогтідаЫез де Іа Ргапсе еі де
Іа тагсЬе де зез ігоирез, дез дёрепзез ди’еііе аѵаіі дё;а іаііез еі ди’оп де-
ѵаіі зиррозег ди’еііе пе іаізаіі раз запз деззеіп, еіс. Ье сЬапсеІіег т’оЬзегѵа
ди’іі ёіаіі іпдіііёгепі роиг Іа Киззіе соттепі ГЕтрегеиг ІЧароІёоп ріадаіі еі
дёріа^аіі зез ігоирез, дие Іез геіаііопз де Іа Ргапсе аѵес Іез рауз де Іа Соп-
іёдёгаііоп еі тёте аѵес Іе ВисЬё зоиз за ргоіесііоп зрёсіаіе, не деѵаіепі а сеі
ё^агд Іез іаіге сопзідёгег дие сотте дез ргоѵіпсез ігап^аізез, дапз Іездиеііез
ГЕтрегеиг дізрозаіі еі іаізаіі іаіге дез тоиѵетепіз а зез іогсез тііііаігез а
ѵоіопіё еі запз дие регзоппе рйі у ігоиѵег ип тоііі де ріаіпіе, ди’аи іопд
іоиі се ди’оп дізаіі пе зе гёдиізаіі ди’а 72 тіііе Ргап^аіз диі ёіаіепі асіиеі-
Іетепі еп А11ета§пе, дие Іа §агпізоп де Вапгі§ гепіогсёе, зі ]е ѵоиіаіз, іизди’а
20 тіііе Ьоттез ёіаіі ипе сЬозе аЬзоІитепі дёрепдапіе де ГЕтрегеиг Ыа-
роіёоп. Епііп диоідие іе Іиі гёрёіаі дие, зі тёте Іа пё&осіаііоп пе зегаіі раз
соигоппёе д’ип зиссёз іеі дие поиз Іе дёзігіопз, оп роиггаіі запз іпсопѵёпіепі
еп гіздиег Геззаі, еі дие, зі 8. М. I. де Киззіе ]и§еаіі ди’іі п’ёіаіі раз де 8а
ді^пііё де детапдег ип дёдотта§етеп(, ипе риіззапсе ііегсе роиѵаіі зопдег
Іе іеггаіп запз сотрготеііге Іа рагііе Іёзёе, Іе сЬапсеІіег пе сезза де те
діге дие Іа Киззіе пе зе ріаі^паіі раз. Ле рагіаі аіогз де Іа ргоіезіаііоп, еі
іі те гёропдіі ди’еііе пе ргоѵодиаіі раз ипе ехріісаііоп. Ле Іиі рагіаі де Іа
тагсЬе дез ігоирез ігап^аізез, еі іі те діі дие се п’ёіаіі дие 20 тіііе гесгиез
ои гёігасіаігез, дие іоиі Іе гезіе п’ёіаіі дие сез зетрііегпеіз диаіге гё^ітепіз
де Іа Сопіёдёгаііоп допі іоиз Іез ригз оп Іиі оіігаіі Іе гарреі, дие Іа §агпі-
зоп де Вапхі§ пе Іез іпдиіёіаіі раз, еі дие сеііе іогіегеззе ёіаіі ігор ёіоі^пёе
дез ігопііёгез роиг дие Іа Киззіе еиі Іе дгоіі д’еп іігег ипе сопзёдиепсе.
Епііп, аргёз де Іоп^з дёЬаіз, дапз Іездиеіз ]’е ѵіз рагіаііетепі дие Іе
СаЬіпеі де 8і-РёіегзЬоиг§ сгаіпі д’ёіге сотрготіз еп ёпоп^апі ипе ргорозі-
ііоп диеісопдие, іі те діі, Іогздие ]’е Іе ргеззаі де те доппег ипе гёропзе
дие ]’е риззе ігапзтеііге а та Соиг, дие 8. М. I. пе зе геіизаіі раз аЬзоІи-
тепі аих дётагсЬез дие та Соиг ]’и§егаіі а ргороз де іаіге, еі сотте, роиг
Іе іаіге ехріідиег, іе Іиі герагііз ди’іі ёіаіі де ргетіёге пёсеззііё дие поіге
тіпізіёге зйі диеі ёіаіі Іе ѵгаі зи]еі ди діііёгепд асіиеі роиг еззауег де Іеѵег
Іез дійісиііёз диі з’ёіеѵаіепі де рагі еі д’аиіге, Іе сЬапсеІіег те діі дие с’ёіаіі
а Іа Егапсе а рагіег, дие Іа Киззіе гезіегаіі іоиіоигз дапз Гёіаі асіиеі раззй
еі де риге дёіепзіѵе.
Реи а реи іі те ііі епіепдге аззег дізііпсіетепі ди’іі пе сгоуаіі раз
дие дез роиграгіегз, де диеідие §епге ди’ііз Гиззепі, риззепі атепег де Ьопз
гёзиііаіз, дие Іе іетрз изегаіі Іе Гегтепі асіиеі, еі ди’ипе дізсиззіоп диеі-
сопдие пе Гегаіі дие гесиіег, аи Ііеи д’аііеіпдге, Іе Ьиі дие поиз зетЫіопз
дёзігег. Ле Іиі сііаі аіогз дез ехетріез ой Гіпіегрозіііоп де Ьопз ойісез д’ипе
риіззапсе ѵоізіпе еі атіе аѵаіі поп зеиіетепі геіагдё Гехріозіоп д’ипе ^иегге,
466
Библиотека "Руниверс'
таіз тёте, аргёз дез Ьозіііііёз соттепсёез, аѵаіі тепё а ипе гёсопсіііаііоп
рагіаііе. Ле сііаі епіге аиігез ип ехетріе сіе поз ]’оигз, сеіиі де Іа раіх де
ТезсЬеп, ой Іа Киззіе еііе-тёте аѵаіі сопігіЬиё раг зоп іпіегѵепііоп а поиз
гассоттодег аѵес Іа Соиг де Вегііп: „Мопзіеиг Іе Сотіе", те діі Іе сЬап-
сеІіег, „Іе саз ёіаіі іоиі дійёгепі. АІогз іі ёіаіі диезііоп де ргёіепііопз, де
„іаііз: ісі іі з’а§іі дез іпіепііопз, еі соттепі Іез деѵіпег? соттепі Іез ргё-
„ѵепіг? соттепі еп ігоиѵег дез ^агапіз?" Кіеп де се дие ]*е риз аііё^иег зиг
Гейеі дие іегаіі зиг ГЕигоре се іётоі^па^е риЫіс де 1а Ьоппе ѵоіопіё ди
тіпізіёге гиззе д’епігег еп ассоттодетепі, пе рагиі Іе регзиадег. „(^и’езі-се
„дие с’езі аи]оигд’Ьиі дие ГЕигоре?" те дізаіі-іі. „Ьа Егапсе,Тііаііе еі ГАПе-
„та^пе сёдегопі іои]‘оигз а Гітриізіоп дие Іеиг доппега ГЕтрегеиг №ро1ёоп,
„еі, диапі а ГАиігісЬе, еііе п’і^поге раз дие поиз пе ѵоиіопз раз Іа ^иегге".
Л’еззауаі де зопдег Іе сЬапсеІіег зиг Газзегііоп де Иароіёоп, дие се іиі
Іе ^оиѵегпетепі гиззе диі Іе ргетіег ргороза де геіігег Іез сіпд діѵізіопз
зоиз сопдіііоп де дітіпиег Іа ^агпізоп де І)апхі§. Ье сотіе Котапхоіі п’Ьё-
зііа раз а те сопіігтег дие се іиі Іа Егапсе диі ргіі Гіпіііаііѵе: „Реиі-ёіге",
а]*оиіа-і-і1, „ГЕтрегеиг еп а іаіі ипе тепііоп ѵегЬаІе аи дис де Ѵісепсе,
„таіз тоі, ]'е зиіз сепзё пе заѵоіг, пе соппаііге сотте іаіі діріотаіідие дие
„се диі раззе раг Іе Ьигеаи дез айаігез ёігап^ёгез". Ле сгиз деѵоіг Іаіззег
іотЬег Іе ігаіі, дие ]’е зепіаіз Ьіеп ёіге Іапсё сопіге тоі. Епііп еп те ге-
сопдиізапі а Іа рогіе, Іе сЬапсеІіег те діі: „Ье дис де Ѵісепсе езі рагіі д’ісі
„аѵес Іа Ьоі еі Іез РгорЬёіез, сЬаг^ё де іоиі се ди’оп роиѵаіі діге еі ёсгіге
„а се зи]*еі; сеіа п’а аЬоиіі а гіеп. Раг сопзёдиепі іоиі се ди’оп роиггаіі
„епсоге діге ои ёсгіге де Іа рагі де диі дие се зоіі пе зегаіі ди’ипе гёрёіі-
„ііоп, еі п’атёпегаіі пиі аиіге гёзиііаі".
II а]‘оиіа раг іогте де сопйдепсе ди’іі пе роиѵаіі те доппег де ріиз
§гапде ргеиѵе де се ди’іі те дізаіі, дие Іа Киззіе пе ѵоиіаіі раз Іа §иегге,
дие раг Іа тапіёге аѵес Іадиеііе оп гёропдаіі аих а^асегіез дие де тіііе іа-
$опз ГАп^Іеіегге іаізаіі, еі допі диеідиез-ипез тёте аѵаіепі еи ип реи ігор
д’ёсіаі, дие с’ёіаіі Гайаіге д’ипе аргёз-діпёе дие де з’аггап^ег аѵес се §оиѵег-
петспі, дие Іа Киззіе у ^а^пегаіі зоиз Іез гаррогіз ди соттегсе, дие с’ёіаіі
Іе ѵоеи §ёпёга1, таіз дие 8. М. пе сЬап§егаіі раз Зоп зузіёте асіиеі, еі
ди’ЕПе аііепдгаіі іез ёѵёпетепіз. Ле пе заіз раз зі сеііе айесіаііоп де те
рагіег де Гёіоі&петепі де ГЕтрегеиг а гёропдге аих а^асегіез де ГАп§1еіегге
п’езі раз ипе ііпеззе роиг те сасЬег диеідиез дётагсЬез зесгёіез іепдапіез
а ип гарргосЬетепі. 8і Іа сопѵісііоп д’ипе а^геззіоп ргосЬаіпе реиі іаіге іаіге
а ГЕтрегеиг Іе засгііісе де зоп атоиг-ргорге еі Іиі іаіге гезіііиег Іез Ргіпсі-
раиіёз, аіпзі дие Іа сопіідепсе де КосЬёІей т’аиіогізе а Гезрёгег, ]е пе заіз
раз роигдиоі оп пе зегаіі раз рагѵепи а регзиадег ГЕтрегеиг а ѵаіпсге Іа
гёри§папсе ди’іі аѵаіі іоиригз а зе гарргосЬег дез Апдіаіз. Ьа реиг ігіотрЬе
дез аѵегзіопз регзоппеііез, еі ГЬитеиг дие саизе дапз се тотепі Іа сопѵег-
заііоп ди 15 аойі доппе Ьеаи ]‘еи аи рагіі ап^іаіз де гатепег ГЕтрегеиг
а Іеигз ргіпсірез.
Ле ргіе V. Е. де гетагдиег дие 8. М., Іе сЬапсеІіег еі КосЬёІей
гёри^пепі іоиз Іез ігоіз а ассеріег поз Ьопз ойісез. Ь’Етрегеиг, диі у а
467
Библиотека "Руниверс1
асдиіезсё д’аззег таиѵаізе ^гасс, у гёри&пе іпіёгіеигетепі, рагсе ди’іі сгаіпі
дие дез ехріісаііопз еі дез роиграгіегз, еп аі^гіззапі Іе сагасіёге ігазсіЫе
де Кароіёоп, пе Ьаіепі Гехріозіоп д’ипе ^иегге ди’іі гедоиіе запз Гаѵоиег,
Іе сотіе Котапгой рагсе ди’іі зе тёйе де Іа зіпсёгііё де поз іпіепііопз еі
де поз геіаііопз аѵес Іа Егапсе, еі КосЬёІей рагсе ди’іі епігеѵоіі Іа роззі-
ЬіІііё ди’йпе пё&осіаііоп етрёсЬе Іа ^иегге, ди’іі дёзіге аиіапі дие поиз Іа
зоиЬаііопз реи. Реиі-ёіге аиззі ипе іаиззе Ьопіе, сеііе ди зоир^оп де рагаііге
сгаіпдге сеііе Іиііе сотте іпё^аіе роиг 1а Киззіе, реиі-ёіге сеііе тог^ие
огіепіаіе, Іа пиапсе дізііпсііѵе ди сагасіёге паііопаі, сопігіЬие-і-еІІе Ьеаисоир
а сопігагіег поз Ьоппез іпіепііопз еі а рагаіузег поз ейогіз зіпсёгез еі дёзіпіё-
геззёз. II пе зега раз іпдійёгепі а V. Е. де заѵоіг дие, дапз Іе соигапі де Іа
сопѵегзаііоп, М. Іе сЬапсеІіег те діі дие дез Іоп^іетрз іі ёіаіі сопѵепи аѵес
Іе сотіе де Ьаигізіоп де пе ріиз гепоиѵеіег дез дізсиззіопз зиг Гайаіге еп
диезііоп, ди’еііез п’атепаіепі дие дез гёрёііііопз еі роиггаіепі ргодиіге дез
аі^геигз.
23.
16/28 зеріетЬге 1811.
Етргеззё де ігапзтеііге а V. Е. Іез дійёгепіз гаррогіз дие і’аі ГЬоппеиг
де Іиі іаіге дапз Іез дёрёсЬез ргёсёдепіез, ]'е сотріаіз ехрёдіег Іе соиггіег
Ьіег 15/27, Іогздие ]'е ге^из ипе іпѵііаііоп де те гепдге сЬег М. де
КосЬёІей, се диі, ]*оіпі а Іа сёгётопіе де Гіпаи^игаііоп де ГЕ^Іізе де Кагап,
ой і’еиз ГЬоппеиг д’ассотра^пег 8. М. а сЬеѵаІ, а геіагдё Іе дёрагі де
Ыіррег де ѵіп^і-диаіге Ьеигез.
М. де КосЬёІей те соттипідиа Іа соріе де Іа Іеііге ойісіеііе дие
раг се тёте соиггіег іі епѵоіе а М. Іе сотіе де ЗіаскеІЬег^; Іе Ьгоиіііоп
Іиі зоитіз а 8. М., диі еп а&гёа Іе сопіепи. Запз доиіе 8іаске1Ьег§ Іа
соттипідиега а V. Е.: еііе езі ёсгііе а сеііе йп. КосЬёІей у рагіе еп реи
де тоіз: 1° де Гаііііиде тііііаіге де Іа Киззіе, 2° де зоп дёзіг де іаіге Іа
раіх аѵес Іез Тигсз, еі 3° де Газзигапсе розіііѵе ди рауетепі де Іа сгёапсе
дапз Іе соигапі де Гаппёе 1812. М. Іе §гапд таііге зе гаррогіе роиг Іез
дёіаііз а се дие ]’е зиіз сЬаг&ё де ігапзтеііге а Іа соппаіззапсе де V. Е.
КосЬёІей а ге^и ипе зесопде іоіз Іа рготеззе де ГЕтрегеиг дие 8. М.
доппега ип огдге аи тіпізіге дез йпапсез роиг ди’іі епіге еп роиграгіегз
аѵес тоі. (^иапі а Іа раіх іигдие, і’аі зопдё КосЬёІей зиг се ди’іі зиррозе
дие реиѵепі ёіге іез поиѵеііез ргорозіііопз дие ГЕтрегеиг іега а Іа Рогіе,
еі іі те гёропдіі: „8оуех зиг дие, зі топ Маііге оЫіепі Іе РгиіЬ роиг
„ігопііёге, Іа раіх езі іаііе аи]‘оигд’Ьиі; Іез дізрозіііопз пе роиггаіепі раз ёіге
„теіііеигез. (^иапі аи рауетепі, ѵоиз ѵоуех дие ГЕтрегеиг а запсііоппё
„сеі ёсгіі ойісіеі а поіге тіпізіге а Ѵіеппе раг сез тоіз де за таіп: Рогі
„Ыеп; аіпзі Іа рготеззе асдиіегі Іе дегпіег де^гё д’аиіЬепіісііё". Риіз М. де
КосЬёІей те йі Іа сопйдепсе дие, Іогздие ГЕтрегеиг Іиі діі дие сеііе аѵапі-
дегпіёге дёрёсЬе озіепзіЫе ди 23 іиіііеі аѵаіі айесіё за зепзіЬіІііё еі ди’іі
468
Библиотека "Руниверс1
ёіаіі піёсопіепі де се дие V. Е. пе Іиі гепд раз аззег де іизіісе, 8. М. аѵаіі
а]'оиіё: „Ле ѵоиз Іаіззе Іе зоіп д’аггап^ег сеіа; іаііез Іе іоиі де іа^оп ди’іі
„п’у рагаіззе раз ігор де зизсерііЬіІііё де та рагі". КосЬёІей сгиі деѵоіг
те гепдге сез тётез рагоіез де зоп Маііге, роиг ргоиѵег сотЬіеп іі
ітрогіаіі а 8. М. дие зез зепіітепіз пе іиззепі раз тёсоппиз, еі сотЬіеп
іі дёзігаіі аіііег аѵес за зепзіЬіІііё зоп дёзіг сопзіапі д’аіітепіег ипе іпіітііё
рагіаііе аѵес поіге Соиг. Епііп КосЬёІей те сопііа сеііе реіііе (еиіііе сі-
Іоіпіе, ди’іі ѵіепі де гесеѵоіг раг Іе сотіе де Шогопгой *), сі-деѵапі тіпізіге
а Ьопдгез, еі зиг ІадиеІІе іі т’а ргіё де пе раз Іе сііег.
Ле ѵоиз ргіе, Мопзіеиг Іе Сотіе, де те регтеііге де ргепдге оссазіоп
ди гёсіі дие ]’е ѵіепз де іаіге де сеііе детіёге сопѵегзаііоп аѵес М. Іе
§гапд таііге роиг ргорозег а V. Е. де те сЬащег, диапд Еііе Іе іи^ега
а ргороз, д’ип реііі сотріітепі Йаііеиг де 8а рагі роиг КосЬёІей. Зоп гёіе
роиг поз іпіёгёіз езі соппи, еі Іа тапіёге сопііапіе допі іі еп изе аѵес тоі
реиі поиз ёіге д’ипе геззоигсе ргёсіеизе, а гаізоп дие се п’езі раз ип Ьотте
ігёз ііп еі ди’іі аіте де рагаііге іпзігиіі. 8і V. Е. регтеііаіі дие іе Іиі дізе
диаіге тоіз де §гасіеих де Іа рагі де 8. М. поіге Аидизіе Зоиѵегаіп, ііз
зегаіепі ди ріиз §гапд ейеі.
24.
16/28 зеріетЬге 1811.
Л’аі ГЬоппеиг де ігапзтеііге а V. Е. Іез гепзеіёпетепіз зиіѵапіз дие і’аі
ге^из де Ьоппе зоигсе зиг Іе іоиі поиѵеі огдге де ЬаіаіІІе дез агтёез зиг
Іез ігопііёгез ди ОисЬё де Ѵагзоѵіе. Ье §ёпёга1 Шііі§епзіеіп соттапде ип
согрз допі Іе сепіге езі а Мііаи, Іез §ёпёгаих Ва^оЬиіѵид еі Еззеп ип
аиіге аих епѵігопз де ХѴіІпа, еі ип ігоізіёте ріиз сопзідёгаЫе диі іогте
ргоргетепі Іа бгапде Агтёе зега зоиз Іе ргіпсе Ва^гаііоп, диі а ге^и огдге
де з’у гепдге іоиі де зиііе де Мозсои, ой іі зе ігоиѵаіі роиг дез аііаігез де
іатіііе: оп а Іа поиѵеііе ди’іі у езі дё]а аггіѵё; сеііе агтёе сапіоппе поп
Іоіп де Вгхезс. Сотте, д’аргёз Іез ргетіёгез дізрозіііопз, Іе ргіпсе деѵаіі
соттапдег ипе агтёе де гёзегѵе зоиз Іе Огапд-Вис Сопзіапііп, оп сгоіі ісі
ди’еп саз д’ёѵёпетепі, 8. А. I. зе гепдга а сеііе де Ва^гаііоп. Оп дезііпаіі
д’аЬогд ОокМоигой а соттапдег Гагтёе де гёзегѵе ргёз де Кіеіі; оп діі
аи]оигд’Ьиі дие се §ёпёга1 зега епѵоуё еп Ріпіапде, ой Гоп ог^апізе ипе
тііісе. Ьез ойісіегз ди Огапд Еіаі Оёпёгаі, аиігетепі ойісіегз де Іа 8иііе де
ГЕтрегеиг, опі ге?и огдге де іоіпдге Іеигз согрз гезресіііз, еі ріизіеигз зопі
дё|а рагііз.
Л’аі дё]а еи ГЬоппеиг де рагіег а V. Е. де Іа Іеѵёе де 120.000 Ьоттез.
Еііе зе іега дапз Іез дегпіегз тоіз де Гаппёе, еі оп ргепд роиг Ьазе Іе іаих
де диаіге Ьоттез зиг сіпд сепіз, се диі доппегаіі ипе рориіаііоп де 15.000.000 де
таіез, еі де 30.000.000 д’атез еп іоиі. Ьез паііопз ІгіЬиіаігез, Іез Созадиез
пе зопі іатаіз сотргіз дапз Іе дёпотЬгетепі §ёпёга1.
*) Графъ Семенъ Романовичъ.
469
Библиотека "Руниверс1
Ье сотіе сіе Котапхой аззиге аѵоіг дез поиѵеііез де 8іоскЬо1т, д’аргёз
Іездиеііез М. д’АІдиіег, аргёз аѵоіг доппё ипе поіе а М. д’Еп^езігсет дапз
Іадиеііе іі зе ріаі^паіі ди соттегсе сіапдезііп аѵес ГАп§1еіегге, еп ге^иі ипе
гёропзе ігёз зёсЬе. Ье тіпізіге Іиі тагдиаіі зоп ёіоппетепі де се дие Іа
Егапсе Ыатйі ип соттегсе дие ГЕтрегеиг ІЧароІёоп регтеііаіі дапз зез
ргоргез Еіаіз. Аідиіег доіі еп аѵоіг рогіё ріаіпіе аи Ргіпсе Коуаі, еп Іе ргіапі
де Іиі іпдідиег диеіди’ип аѵес Іедиеі іі рйі зе теііге еп геіаііоп, пе роиѵапі
ріиз ігаііег аѵес Еп&езігсет. Ье сЬапсеІіег сгоіі дие Іе Ргіпсе Коуаі репсЬаіі
а доппег гаізоп а Еп^езігоет. Тоиі Іе топде з’ассогде а діге дие Іе Ргіпсе
Коуаі а зи ^а^пег іоиз Іез езргііз, таіз дие зоп Ероизе а аі§гі Іез Зиёдоіз
раг Іез ргороз Іез ріиз іпсопѵепапіз еі Іез ріиз дёріасёз.
II у ейі ипе рготоііоп де зіх Ііеиіепапіз §ёпёгаих еі диаіге ^ёпёгаих
та]огз, а Госсазіоп де Іа (еіе де 8. М. Ье §ёпёга1 Ьап§егоп а ёіё поттё
^ёпёгаі еп сЬе( (§гаде диі ёдиіѵаиі а сеіиі де Ееідгеи^теізіег), еі ип дез
аідез де сатр ^ёпёгаих де 8. М. Оп діі ди’іі а гепди Іез ріиз ^гапдз зег-
ѵісез а Іа Ьаіаіііе де КисМсЬик еп іепапі іёіе аѵес Гіпіапіегіе, іапдіз дие
Іа саѵаіегіе ёіаіі еп ріеіпе дёгоиіе.
Ьа поиѵеііе ог^апізаііоп ди 8ёпаі, диі аѵаіі ёіё Іоп&іетрз еі ѵіѵетепі
сотЬаііие, еі дие серепдапі оп дізаіі дё)а (іхёе, а ёіё а]‘оигпёе, аи §гапд
дёріаізіг де Зрёгапзку, диі ёіаіі Гате де се рго]еі; ]е ііепз се (аіі де М. де
КосЬёІей. Оп а (аіі де (огіез гергёзепіаііопз а ГЕтрегеиг дие се п’ёіаіі раз
Іе тотепі де Іаіге дез іппоѵаііопз диі іепдаіепі а зарег Іез (опдетепіз де
Іа сопзіііиііоп де ГЕтріге. О’аргёз Іе ріап еп диезііоп, ГЕтрегеиг зе дёзіз-
іаіі де ріизіеигз дгоііз іепапі а Геззепсе д’ип ^оиѵегпетепі топагсЬідие.
Оп т’аззиге дие Ооигіей а діі а ГЕтрегеиг ди’іі (аііаіі аЬзоІитепі
оиѵгіг Іез рогіз аи соттегсе, дие ріизіеигз ргоѵіпсез деѵепаіепі іпзоІѵаЫез,
дие, запз сеііе тезиге, іі аппоп^аіі ип дёіісіі де зоіхапіе тііііопз, диі дои-
Ьіегаіі іоиз Іез апз.
Ье сотіе КотапгоЙ з’езі атёгетепі ріаіпі деѵапі Іе тіпізіге де Ваѵіёге
де Іа риЫісііё дие ГЕтрегеиг ІЧароІёоп а тізе аих гергосЬез ди’іі (аізаіі а Іа
Киззіе еі аих Ыатез ди’іі доппе а Іа тагсЬе ди ^оиѵегпетепі. II аѵаіі Гаіг
ігёз айесіё Іе Іепдетаіп де Гаггіѵёе ди соиггіег гиззе рогіеиг де Іа дёрёсЬе
ди ргіпсе Коигакіпе.
Ье сЬапсеІіег т’а сопііё дие, дёз Гепігеѵие д’Егіигі, ГЕтрегеиг ІЧа-
роіёоп аѵаіі ѵоиіи еп^а^ег ГЕтрегеиг Аіехапдге де гесоппаііге іоиз Іез сЬап-
^етепіз ди’іі (егаіі раг Іа зиііе дапз Іе роиѵоіг зиргётаіідие ди Раре, таіз
ди’оп з’у геіиза сопзіаттепі, аііё^иапі дие Іа Киззіе аѵаіі дез тоіііз де пе
раз аіагтег Іа сопзсіепсе де зез потЬгеих зи|еіз саіЬоІідиез.
II зе гёрапд ісі Іе Ьгиіі ди’аи разза^е ди ЬапиЬе раг ип согрз іигс
, поп Іоіп де Ѵіддіп, Іез Киззез опі ёргоиѵё ип зепзіЫе ёсЬес, дие Іе ^ёпёгаі
Ьап^егоп аѵаіі дёсіагё аѵоіг ігор реи де ігоирез роиг дёіепдге Іа ѴаІасЬіе еі
ди’іі зе ѵоуаіі а Іа ѵеіііе де деѵоіг ёѵасиег сеііе ргоѵіпсе.
Б’аргёз Іез поиѵеііез ди сотіе КотапгоЙ, Іе Ргіпсе Коуаі де 8иёде,
сотріітепіё раг Іа тііісе Ьоиг§еоізе де ЗіоскЬоІт зиг зоп гёіаЫіззетепі,
Іеиг ііпі ип дізсоигз дапз Іедиеі іі аззига дие іатаіз оп п’етріоіегаіі Іез
470
Библиотека "Руниверс'
іогсез тііііаігез роиг гёсирёгег Іез ргоѵіпсез сёдёез. Ье сотіе КотапгоЙ
ѵіепі де те діге ди’іі а ге?и раг Іе тіпізіге гиззе а Саззеі Іа поиѵеііе дие
Іе дис де Ваззапо а епѵоуё ипе сігсиіаіге а іоиз Іез тіпізігез йап^аіз аих
Соигз ёігап^ёгез, диі аЬгё^е еі ігопдие іоиі а іаіі Іа іатеизе сопѵегзаііоп аи
роіпі д’у отеііге іоиіез Іез ехргеззіопз дёза&гёаЫез диеісопдиез, ГЕтрегеиг
ІЧароІёоп дёзігапі Ьіеп дие сеііе сопѵегзаііоп ійі соппие, таіз пе ѵоиіапі
раз ди’оп Іиі ргёіе дез ехргеззіопз допі іі пе з’езі раз зегѵі.
А Госсазіоп де Іа іёіе де Іа сопзёсгаііоп де Іа поиѵеііе Е^іізе де Кахап,
допі Іа сопзігисііоп ігёз сойіеизе езі ип ѵсеи де іеи ГЕтрегеиг Раиі еі диі
з’езі іаііе аѵес іоиіе Іа ротре роззіЫе Іе іоиг де Гаппіѵегзаіге ди Соигоп-
петепі, 8. М. а доппё Іе согдоп де 8і-\Ѵ1адітіг де Іа 2" сіаззе аи тіпізіге
де Іа ^иегге, еі а поттё Іе §ёпёга! сотіе 8іго§апой ип де зез аідез де
сатр ^ёпёгаих. Ье ѵіеих сотіе 8ігодапой, зоп рёге, §гапд сііатЬеІІап, таіз
диі п’еп іаіі ріиз Іез іопсііопз, дие іизди’а ргёзепі зоп ёіоі^петепі реиі-ёіге
ігор ргопопсё ѵіз-а-ѵіз де ГатЬаззаде ігап^аізе еі дез ргороз сопіге Іе
зузіёте роіііідие аѵаіепі іепи дапз ипе езрёсе де діз^гасе, а ёіё ёіеѵё аи
гап§ де сопзеіііег ргіѵё асіиеі де Іа ргетіёге сіаззе, се диі ёдиіѵаиі а сеіиі
де ІеІд-тагёсЬаІ. Ье ргіпсе АѴоІкопзку, ип дез аідез де сатр ^ёпёгаих де
8. М., еі диі а Іа рагііе де Гог^апізаііоп ди Огапд Еіаі Сёпёгаі, а ёіё дёсогё
де Гогдге де 8і-А1ехапдге-№\ѵзку.
Л’аі арргіз раг Іе ^ёпёгаі ВагсІау-де-ТоІІу дие Гог^апізаііоп ди сЬаггіа§е
допі 8. М. т’аѵаіі рагіё іі у а диеідие іетрз, п’езі раз асЬеѵёе епсоге. II
з’а^іі д’ёгі^ег ипе езрёсе де §епдагтегіе диі зигѵеіііега Іа роіісе а Гагтёе.
25.
(ЫН. С.)	15/27 поѵетЬге 1811.
Л’аі еи ГЬоппеиг де доппег соппаіззапсе а V. Е. раг Іа дёрёсЬе № 51
дие іе Іиі адгеззаі еп даіе ди 1/13 де поѵетЬге еі допі Іе Ьагоп де ЗсЫаіеп
іиі Іе рогіеиг *), ди’аргёз аѵоіг аііепди репдапі диеідие іетрз Іез гёзиііаіз де
Іа рготеззе дие 8. М. т’аѵаіі іаііе, іе т’ёіаіз епііп адгеззё а М. Іе сЬап-
сеІіег Іиі-тёте роиг Ьаіег Геііеі де Іа дёіегтіпаііоп де ГЕтрегеиг гаррогі
аи рауетепі де поіге сгёапсе. II з’ёсоиіа ріизіеигз іоигз запз дие іе ге^иззе
ипе гёропзе; М. де КосЬёІей те сопзеіііа де гепсопігег ГЕтрегеиг а Іа
рготепаде еі де іаіге іотЬег Іа сопѵегзаііоп зиг се зиіеі. Се тоуеп пе
т’ауапі раз гёиззі, еі КосЬёІей т’ауапі сопйё аѵоіг арргіз зоиз таіп дие
Іе сЬапсеІіег тапдаіі аи сотіе ЗіаскеІЬег^ дие ГЕтрегеиг сопіігтаіі а Іа
ѵёгііё Іа рготеззе ди рауетепі де Іа деііе дие 8. М. гесоппаіззаіі, таіз
ди’ЕПе дёзігаіі дие поіге Аи^изіе Соиг доппаі еп сопіге Газзигапсе де пе
раз з’аіііег аѵес ип еппеті ёѵепіиеі де Іа Киззіе, іе ргорозаі а М. Іе §гапд
таііге Гепѵоі д’ипе Іеііге озіепзіЫе адгеззёе а Іиі, еі диі Іиі доппегаіі Іа
іасиііё де гарреіег сеііе айаіге аи зоиѵепіг де 8. М. Ле Іа Іиі рогіаі іоиіе
*) Этого донесенія въ Вѣнскомъ Государственномъ Архивѣ не оказалось.
471
Библиотека "Руниверс'
іаііе, іеііе дие і’аі ГЬоппеиг сГсп іоіпдге соріе а V. Е.: М. де КосЬёІей
Іа §ой(а ігёз іогі еі піе рготіі де Іа соттипідиег а ГЕтрегеиг. Аи]оигд’Ьиі
іі т’а доппё Газзигапсе де Гаѵоіг епѵоуёе іоиі де зиііе а 8. М., еі іі п’аііепд
дие Госсазіоп ІаѵогаЫе роиг ргеззег ѵегЬаІетепі ГЕтрегеиг де заіізіаіге Іе
ріиз ібі роззіЫе а та іизіе детапде. Ле пе риіз аззег Іе гёрёіег а V. Е.,
М. Іе §гапд таііге теі а Іа гёиззііе де сеііе айаіге іоиіе Іа сЬаІеиг д’ип
Ьотте диі езі ігаррё де Іа Іё^ііітііё де поіге ргёіепііоп еі сопѵаіпси де Іа
пёсеззііё д’ёсагіег іоиі зиіеі де дізсиззіоп одіеизе епіге Іез деих Соигз.
М. Іе §гапд таііге, регзиадё раг іоиі се дие }е Іиі аі діі а се зи]еі дие Іа
Соиг Ітрёгіаіе д’АиігісЬе пе зе ргёіегаіі іатаіз а ип аггап^етепі диі гепдгаіі
Іе рауетепі де сеііе деііе дёрепдапі д’ипе ігапзасііоп роіііідие диеісопдие,
зе ргорозе де гарреіег а ГЕтрегеиг Іа рготеззе риге еі зітріе ди’іі аѵаіі
доппёе де се рауетепі дапз Іе соигапі де 1811, еі іеііе дие раг зоп огдге
КосЬёІеП Гаѵаіі ігапзтізе аи сотіе де ЗіаскеІЬег^. Л’езрёге Ьеаисоир дез
еііогіз ди’іі іаіі роиг ігаѵегзег Іе рго)еі ди сЬапсеІіег диі пе іепд ди’а ігаіпег
ГаЙаіге: серепдапі Іиі-тёте деѵгаіі зе гарреіег Іа дёсіагаііоп розіііѵе дие іе
Іиі аі іаііе еі дие ]е Іиі аі гёрёіёе ріизіеигз іоіз, дие іе пе риіз адтеііге
аисипе сотріісаііоп де дізсиззіоп роіііідие еі дие ]‘е зиіз дапз Іа зігісіе оЫі-
§аііоп де іаіге ѵаіоіг поз ргёіепііопз ригетепі еі пиііетепі сопдіііоппеііетепі.
26.
21 (іёсетЬге 181112 іапѵіег 1812.
Л’аі еи ГЬоппеиг де тапдег а V. Е. раг Госсазіоп ди ргіпсе Бо1§огоикі,
еп даіе ди 27/15 поѵетЬге, № 52, Ілі. С*), Іез дётагсЬез дие і’аѵаіз іаііез
ѵіз-а-ѵіз де М. де КосЬёІей геіаііѵетепі а поіге сгёапсе, еі диі аЬоиіігепі
а Іа сопѵегзаііоп дие і’аі еие аѵес М. Іе сЬапсеІіег еі допі і’аі еи ГЬоппеиг
де іаіге топ гаррогі а V. Е. дапз та дёрёсЬе № 54, еп даіе ди 10 дё-
сетЬге/28 поѵетЬге, епѵоуёе раг Іа розіе **).
Бапз сеііе сопѵегзаііоп, Іе сотіе де КотапгоП т’аѵаіі іаіі Іа сот-
типісаііоп, диоідие Ьиіі іоигз аргёз Іе дёрагі ди ргіпсе Воі^огоикі, ди зиіеі
де Іа дёрёсЬе ди’іі діі аѵоіг ехрёдіёе а М. де ЗіаскеІЬегё, с’езі-а-діге Гогдге
де 8. М. де іаіге заѵоіг а поіге Аи^изіе Соиг ди’ЕПе гесоппаіззаіі Іа сгёапсе
дез доиге тііііопз. (Диеідие іетрз з’ёіапі ёсоиіё дериіз запз дие 8а Маіезіё
т’аіі іаіі ГЬоппеиг де т’іпѵііег сЬег Еііе, еі п’ауапі ри ігоиѵег, раз тёте
аи Ьаі де Іа Соиг, Іе тотепі ргорісе роиг Ьиі рагіег д’айаігез, ]е те гепдіз
іі у а деих іоигз сЬег М. Іе сотіе де Котапгой. Ле Іиі діз ди’аргёз аѵоіг
Піапдё а Ѵіеппе Іа дёсіагаііоп ди’іі т’аѵаіі іаііе де Іа гесоппаіззапсе де Іа
сгёапсе, роиг пе раз ёіге іахё раг та Соиг де ііёдеиг дапз ипе айаіге диі
дериіз дез аппёез іаізаіі ГоЬіеі де ргездие іоиіез Іез дёрёсЬез дие і’еп
*) Въ настоящемъ изданіи № 25 (см. стр. 471).
**) Этого донесенія въ Вѣнскомъ Государственномъ Архивѣ не оказалось.
472
Библиотека "Руниверс1
гесеѵаіз, іе сгоуаіз де топ деѵоіг де Іиі гарреіег Іа рготеззе дие 8. М. т’а
іаііе де те іаіге аЬоисЬег аѵес Іе тіпізіге дез йпапсез роиг сопѵепіг дез
ёродиез ди рауетепі. Ье сотіе де КотапгоЙ те гёропдіі ди’іі п’аѵаіі роіпі
епсоге геди де гёропзе де Ѵіеппе, еі ди’аѵапі сеііе гёропзе оп пе роиѵаіі
раз ргепдге дез еп§а§етепіз иііёгіеигз. Ле гарреіаі а М. Іе сЬапсеІіег ди’іі
т’аѵаіі діі Іиі-тёте дие Іез іпіепііопз де 8. М. ёіаіепі дие сеііе дёсіагаііоп
ЙИ сопзідёгёе сотте пиііетепі Ііёе а аисипе аиіге дёіегтіпаііоп роіііідие.
Ье сЬапсеІіег те гёріідиа ди’ейесііѵетепі оп еп аѵаіі іаіі Іе зиіеі де деих
дёрёсЬез зёрагёез, дие запз доиіе ипе айаіге д’ип іпіёгёі тіпіте, сотте
сеіиі де диеідиез тііііопз а рауег, пе роиѵаіі ёіге тізе еп тёте Іі^пе аѵес
Іез пё^осіаііопз де Ьаиіе роіііідие, таіз дие за Соиг, аѵапі дие де ргосёдег
а ип рауетепі, деѵаіі ёіге аззигёе дез іпіепііопз де Іа поіге. Ле Іиі гёропдіз
дие іе те Паііаіз дие 8. М. I. де Киззіе аіпзі дие М. Іе сЬапсеІіег пе рои-
ѵаіепі аѵоіг пиі доиіе дие поиз сопзідёгіопз Іез іпіёгёіз де Іа сопзегѵаііоп
де Іа Киззіе сотте рагіаііетепі Ііёз аѵес Іез пбігез, дие се ргіпсіре дёгі-
ѵаіі де Іа паіиге де Гёіаі роіііідие асіиеі де І’Еигоре еі тёте де за зиЬ-
діѵізіоп §ёо§гарЬідие, дие д’аіііеигз поіге етргеззетепі а ойгіг поз Ьопз
ойісез а Іа Соиг де Киззіе еі Іе тоій дез ѵоеих дие поиз іогтіопз роиг
Іа сопзегѵаііоп де Іа раіх, дие Іез гёдисііопз тііііаігез еі Іе гёіаЫіззетепі
де поз Йпапсез, допі поиз поиз оссиропз ехсіизіѵетепі, ёіаіепі Іез §агапіз
де поіге роіііідие ігапсЬе еі пиііетепі ёдиіѵодие. Ье сотіе де КотапгоЙ
гёропдіі ди’іі ёіаіі Ьіеп Іоіп де зе тёііег де поз іпіепііопз, ди’оЬзегѵег ип
СаЬіпеі, се п’ёіаіі раз з’еп тёііег, еі дие, сотте, дериіз Іе геіоиг де М. Іе
сотіе де МеііегпісЬ де Рагіз, поіге Соиг п’аѵаіі епсоге доппё аисипе гёропзе
а діѵегзез ргорозіііопз де гарргосЬетепі диі іигепі іаііез, дие, сотте Іе
сотіе де 8іаске1Ьег§ пе Іиі тапдаіі гіеп дие дез ехргеззіопз ѵа§иез еі дие
іоиі се диі з’ёіаіі діі еі ёсгіі дериіз ип ап зе гёдиізаіі а дез айаігез де дёіаіі
реи ітрогіапіез ои сопсегпапі де зітріез іпдіѵідиз, іі ітрогіаіі а Іа Киззіе
д’аііепдге аѵапі іоиі дие поіге СаЬіпеі Йі Іа дёсіагаііоп ди’оп Іиі детапде,
заѵоіг, зі Іа Соиг Ітрёгіаіе д’АиігісЬе зе ігоиѵе Ііёе раг диеідие еп§а§етепі
а іоигпіг еп саз де §иегге дез ігоирез сопіге Іа Киззіе, ои зі Еііе сотріаіі
ргепдге де рагеііз еп§а§етепіз раг Іа зиііе. Ье сотіе де КотапгоЙ аіоиіа
дие сеііе ргорозіііоп ёіаіі аиззі §ёпёга1е дие роззіЫе, ди’оп пе дёзі^паіі
аисипе Соиг, ди’оп Іаіззаіі аи сЬоіх ди СаЬіпеі де Ѵіеппе Іа дёіегтіпаііоп
ди Ііеи еі де Іа регзоппе ди’оп ѵоидгаіі сЬаг^ег де сеііе дёсіагаііоп, ди’іі
пе сопсеѵаіі раз еп диоі сеііе гёропзе роиѵаіі етЬаггаззег поіге ^оиѵегпе-
тепі, еі ди’іі ёіаіі Ьіеп іизіе ди’а Іа ѵеіііе д’ипе §гапде сгізе Іа Киззіе зйі
а диоі з’еп іепіг аѵес зез ѵоізіпз, дие Іа Соиг де Ѵіеппе п’аѵаіі іатаіз
гёропди зиг Іез дійёгепіез диезііопз ди’оп Іиі аѵаіі адгеззёез, раг ехетріе,
соттепі еііе сопзідёгегаіі ип тоиѵетепі тііііаіге, еп саз д’ёѵёпетепі, роиг
з’аззигег де Іа Ргиззе.
Ле діз аи сотіе де КотапгоЙ дие і’аѵаіз ёіё іизди’а се тотепі дапз
Іа сопѵісііоп дие V. Е., а Зоп геіоиг де Рагіз, аѵаіі доппё дез аззигапсез Іез
ріиз розіііѵез еі Іез ріиз заіізіаізапіез роиг Іа Киззіе. Ье сотіе де КотапгоЙ
те гёропдіі дие V. Е. з’ёіаіі Ьогпёе а дез дёсіагаііопз ѵегЬаІез еі ігёз ѵа§иез.
473
Библиотека "Руниверс1
Аіогз ]'е гарреіаі аи сотіе Котапгой дие 8. М. ЕПе-тёте т’аѵаіі діі ипе
іоіз дие се п’ёіаіепі раз Іез ігаііёз раг ёсгіі диі Ііаіепі 1е8 Еіаіз епіге еих,
таіз Ьіеп Іеигз іпіёгёіз гезресіііз, дие зі М. Іе сЬапсеІіег т’ассогдаіі дие Іез
іпіёгёіз де ГАиігісЬе ёіаіепі іпзёрагаЫез де сеих де Іа Киззіе, ]’е пе ѵоуаіз
роіпі диеііе теіііеиге зйгеіё роиѵаіі Іиі доппег Іа дёсіагаііоп ди’іі аііепдаіі.
II гёропдіі ди’еііе ёіаіі аЬзоІитепі пёсеззаіге, ди’еііе ёіаіі тоііѵёе раг Іе
зііепсе дие поиз айесііопз де §агдег, ди’аи гезіе оп аѵаіі дез поиѵеііез
де тоиѵетепіз де ігоирез. Ле Гіпіегготріз роиг оррозег а сеііе аззегііоп
гідісиіе Іа гёдисііоп соппие де іоиіе ГЕигоре де поз агтёез, Іа діззётіпаііоп
де поз зетезігіегз дапз іоиіез Іез ргоѵіпсез де Іа МопагсЬіе, епііп Іе саіте
рагіаіі диі гё§пе дапз поз агзепаих. Ріпаіетепі |е Іиі детапдаі з’іі дёзігаіі
дие ]‘е тапдаззе а та Соиг ди’іі аііепдаіі Іа дёсіагаііоп еп диезііоп сотте
сопдіііоп аЬзоІие роиг Геііесіитепі ди рауетепі. II те гёропдіі дие оиі, дие
дапз реи іі рагіаіі ип соиггіег еі ди’іі пе тапдиегаіі раз де т’еп аѵегііг.
Аѵапі де поиз зёрагег, Іе сЬапсеІіег те рготіі ди’іі рогіегаіі а Іа соппаіззапсе
де 8. М. Іе гёзитё де поіге сопѵегзаііоп.
II те іиі аізё де дётёіег дапз сеііе сопіёгепсе Іа таиѵаізе ѵоіопіё
ди сЬапсеІіег. Ье ргёіехіе д’ип тоиѵетепі зиррозё де ігоирез ёіаіі зі іаіЫе
дие, Іогздие ]е соттеп^аі а сотЬаііге сеііе аззегііоп, іі еиі §агде 4е з’у
аггёіег. Аи гезіе, М. Іе сЬапсеІіег, раг дёіаиі де тётоіге, пе зе гарреііе
ріиз дие, дапз ипе дез сопѵегзаііопз ргёсёдепіез, іі ёіаіі сопѵепи дие сез
поиѵеііез, диі зе гёдиізаіепі а дез тагсЬез де диеідиез сепіаіпез д’Ьоттез
гаррогіёез раг дез оііісіегз зіаііоппёз зиг Іез ігопііёгез де ГЕтріге, п’аѵаіепі
іаіі пиііе ітргеззіоп зиг 8. М. Серепдапі і’аі ёіё аѵегіі раг КосЬёІеіі, еі іі
т’езі геѵепи раг д’аиігез ѵоіез епсоге, дие Гоп аѵаіі гёиззі а доппег де Іа
тёііапсе а ГЕтрегеиг зиг дез геіаііопз зесгёіез дие Гоп зиррозе а поіге
Аи§изіе Соиг аѵес Іа Ргапсе, еі зрёсіаіетепі зиг Іе зузіёте роіііідие ёѵеп-
іиеі де V. Е. Се п’езі ди’аіпзі дие ]’е риіз ехріідиег Гіпіеггирііоп зиЬііе еі
іоіаіе дез соттипісаііопз ѵегЬаІез дие 8. М. даі^паіі іизди’а ргёзепі те
іаіге ЕПе-тёте ои ди’ЕПе те іаізаіі іаіге раг КосЬёІеіі: де іаіі, оиіге Гаііес-
іаііоп гетагдиёе ди риЫіс де пе ріиз т’іпѵііег а діпег дериіз ріиз де деих
тоіз, іі те рагиі ехігаогдіпаіге, аи дегпіег Ьаі де Іа Соиг, дие, диоідие і’еиззе
^иеііё іоиіез Іез оссазіопз дие Іе Іосаі еі Іа тапіёге де сігсиіег дапз Іез
заііез т’оіігаіепі роиг гепсопігег еі роиг рагіег зеиі а ГЕтрегеиг, аіпзі ди’іі
т’аггіѵаіі Іез аиігез іоіз, ]е пе риз іатаіз гёиззіг дие де Іиі рагіег еп ііегз,
се ди’іі ііі а діѵегзез гергізез еі аѵес зоп аііаЬПііё огдіпаіге. М. де КосЬё-
Іеіі зе ріаі^піі ехігётетепі а тоі де сеііе іпіеггирііоп іпаііепдие де зез
геіаііопз аѵес 8. М.: іі т’еп рагиі ассаЫё, еі іе заіз ди’іі езі сотріёіетепі
дё^ойіё еі дие зез атіз Гопі регзиадё й реіпе де пе раз зе геіігег дез
аііаігез; іі іеіаіі Іа іаиіе де поп-гёиззііе де се рауетепі, допі іі з’ёіаіі оссирё
аѵес сЬаІеиг, зиг Гепіёіетепі ди сЬапсеІіег. II п’у а раз де доиіе дие, рідиё
д’аѵоіг ѵи Гассотрііззетепі де сеііе аііаіге ргёіе а ёіге іаііе а зоп іпзи еі
таі^гё зоп аѵіз, сеі езргіі де ѵеп^еапсе дие іоиі Іе топде Іиі соппаіі пе
Гаіі рогіё а іаіге де іогіез гергёзепіаііопз а ГЕтрегеиг а Гарриі де зоп
оріпіоп сопзіапіе де геіизег Іе рауетепі, еі ди’іі пе роиѵаіі раз тіеих у
474
Библиотека "Руниверс1
гёиззіг ди’еп іеіапі зиг поз іпіепііопз ип іегтепі де дёііапсе а Іадиеііе 8. М.
п’езі дие ігор рогіёе раг сагасіёге.
Тоиіеіоіз, аргёз сеііе дётагсЬе ѵіз-а-ѵіз сіи сЬапсеІіег раг Іадиеііе і’аі
сги сіеѵоіг соттепсег, ^’аМепдгаі епсоге диеідиез іоигз, еі риіз, аіпзі дие
М. сіе КосЬёІей еі тоі еп зоттез сопѵепиз, і’адгеззегаі а М. Іе дгапд
таііге ипе Іеііге озіепзіЫе дапз Іадиеііе іе Іиі гарреііегаі Іа рготеззе зоіеп-
пеііе сіе 8. М. де те іаіге сопіёгег аѵес Іе тіпізіге дез ііпапсез; ]'е Іиі таг-
диегаі Іа гёропзе ёѵазіѵе дие т’а доппёе Іе сотіе де Котапхоіі; іе т’арріі-
диегаі а дёігиіге Іез зоир^опз аЬзигдез дие Іе сЬапсеІіег аііесіе д’аѵоіг зиг
дез ргёрагаіііз тііііаігез ои зиг поз іпіепііопз зесгёіез, еі дие і’аііесіегаі де
пе сопзідёгег дие сотте регзоппеіз аи сЬапсеІіег еі пиііетепі рагіа^ёз раг
ГЕтрегеиг; епйп іе ііпігаі раг Іе ргіег де іігег аи сіаіг зі сеііе тапіёге
д’ёіидег Іа рготеззе іаііе раг 8. М. еп зёрагапі роиг Іа іогте Іа гесоппаіз-
запсе де Іа сгёапсе аѵес Іа дёсіагаііоп ди’оп аііепд де поиз, іапдіз дие раг
Іе іаіі Гоп гепд Гипе дёрепдапіе де Гаиіге, езі Гіпіепііоп регзоппеііе ди
сЬапсеІіег, ои зі с’езі д’аргёз Іез огдгез ехріісііез де 8. М. Ле Іе ргіегаі де
те доппег Іез ёсіаігсіззетепіз пёсеззаігез еі де те доппег Іез тоуепз д’еп
іаіге ип гаррогі ехасі а топ Аи^изіе Маііге, роиг пе раз т’ехрозег а Іа
гезропзаЬіІііё д’аѵоіг пё^1і§ё ипе аііаіге допі оп пе сеззе де гесоттапдег
Гассотрііззетепі.
Ле пе риіз епсоге ргеззепііг Геііеі дие іега сеііе Іеііге дие М. де КосЬё-
Іеіі епѵегга іоиі де зиііе а ГЕтрегеиг. Оп а іапі д’ехетріез гёсепіз де ѵег-
заіііііё дапз Іез дёіегтіпаііопз, іі у а іапі де тоіііз а сгоіге дие Іез доиіез
]’еіёз зиг поіге ігапсЬізе опі Іаіззё дез ігасез дапз Гезргіі де 8. М., дие ]’е
пе риіз аззеоіг де іи^етепі зиг се дие поиз деѵопз аііепдге. Ье сЬап-
сеІіег ігаѵаіііега запз геІасЬе а діззиадег зоп Маііге де сёдег аи сгі §ёпёга1
де іоиі Іе Сопзеіі, диі а зі зоиѵепі оріпё роиг Іе рготрі рауетепі де сеііе
деііе; раг епіёіетепі, раг атоиг-ргорге, еі реиі-ёіге раг сеі ёіоі^петепі ди’іі
ейі іоиіоигз роиг поіге Соиг, іі іега )оиег іоиз Іез геззогіз а за дізрозіііоп:
с’езі Іиі диі ассгёдііе Іе Ьгиіі дие поіге тіззіоп й Сопзіапііпоріе а сопзеіііё
іогіетепі Іе Оіѵап де пе раз зе геІасЬег де Іа ргёіепііоп аи гесоиѵгетепі
дез Ргіпсіраиіёз. Се §гіеі езі дез ріиз ^гаѵез а зез уеих, рагсе ди’іі дёігиіі
зоп рго|еі іаѵогі де доппег Іе ОапиЬе сотте Іітііе аих деих Етрігез.
27.
22 (ІёсетЬге 1811/3 /апѵіег 1812.
II т’езі рагѵепи дие ГЕтрегеиг аѵаіі іаіі ігаѵаіііег аи рго]'еі де доппег
Іа сопзіііиііоп ди 3 таі 1791 аих ргоѵіпсез гиззез сі-деѵапі роіопаізез;
Іе соппаіз Іез деих іпдіѵідиз диі аѵаіепі ёіё сЬаг^ёз де Іа Ьезо^пе, еі Гип
д’еих пе т’еп а раз іаіі ип зесгеі. Се ігаѵаіі деѵаіі ёіге іегтіпё раг ип Асіе,
раг Іедиеі оп ѵоиіаіі дие ГЕтрегеиг зе дёсіагаі Коі де ЬііЬиапіе. Л’і^поге
епсоге зі сеі Асіе пе деѵаіі ёіге ёѵепіиеі ди’еп саз де §иегге аѵес Іа Ргапсе
475
Библиотека "Руниверс1
ои зі за риЫісаііоп, іпсіёрепсіапіе де іоиі ёѵёпетепі, сіеѵаіі аѵоіг Ііеи сіёз
дие Іе ігаѵаіі зегаіі асЬеѵё. Оп роиѵаіі з’аііепдге а се дие Іез зеі§пеигз гиззез
§гапдз ргоргіёіаігез сіапз се рауз, зегаіепі ігёз тёсопіепіз де се сЬап^етепі
дапз Іа сопзіііиііоп асіиеііе а гаізоп де ^гапдз заслПсез дие Іеигз іпіёгёіз
рёсипіаігез еп ёргоиѵегаіепі. ЕЙесііѵетепі іі у а реи де ]оигз ди’ип дез піет-
Ьгез ди Сопзеіі, запз у ёіге іпѵііё раг ГЕтрегеиг, ііі а 8. М. а се зи]еі
Іез гергёзепіаііопз Іез ріиз ѵіѵез, еі пе Іиі сасЬа тёте раз Іез дап^егз рег-
зоппеіз аихдиеіз сез іппоѵаііопз, асіиеііетепі Ьогз де заізоп, Ь’ехрозегаіепі.
Ле ііепз д’ип дез соІІаЬогаіеигз де се рго]‘еі дие, дериіз се іетрз-іа, 8. М.
пе з’еп оссире ріиз ди іоиі; еі іі т’езі геѵепи д’ип аиіге сбіё ди’ЕПе а доппё
8а рготеззе іогтеііе де з’еп дёзізіег епііёгетепі.
Ь’Етрегеиг аззига а диеіди’ип диі те Га гедіі, ди’оп аѵаіі ргіз Іез
теіііеигез тезигез а Вегііп роиг дие Іе Коі, еп саз д’ёѵёпетепіз, ёсЬарраі
а Іа ѵі^ііапсе дез Ргап^аіз, дие Іе ріап сопсегіё аѵес Іе Коі езі д’ёѵііег
де іепіг Іа сатра^пе аѵес зез ігоирез, де зе іеіег дапз Іез іогіегеззез, диі
зопі зиііізаттепі доіёез, еі д’у аііепдге ди’ип согрз гиззе дезііпё а сеіа
еі сотрозё еп ^гапде рагііе де саѵаіегіе, ѵіеппе іе дё§а§ег. Оеих аиігез
агтёез, сЬасипе де сепі сіпдиапіе тіііе Ьоттез, зопі дезііпёез а а§іг Гипе
дапз Іе погд, Гаиіге ѵегз Іе зид ди ОисЬё. Ье сапіоппетепі асіиеі дез ігоирез
езі іеі, дие дапз зері ]’оигз Іез іёіез дез соіоппез реиѵепі аііеіпдге Іа ігопііёге.
Ье тёте іпдіѵіди т’а гаррогіё дие ГЕтрегеиг Іиі а діі з’аііепдге а Іа §иегге,
ди’іі пе Іа ргоѵодиегаіі раз, таіз ди’іі пе Іа сгаі^паіі раз; ди’іі пе зоийгіга
Іатаіз ди’оп Іиі іаззе Іа Іоі дапз зез Еіаіз, еі дие, дйі-іі ёіге героиззё ]’издие
деггіёге Іез топіа^пез де ГОигаІ, іі Іиі гезіегаіі епсоге аззег де рауз роиг
таіпіепіг зоп іпдёрепдапсе.
Оп діі дие Іа зі^паіиге де Іа раіх, дие ГЕтрегеиг Іиі-тёте аѵаіі
аппопсёе сотте іаііе, а ёіё зиЬііетепі сопігагіёе раг Іа ргёіепііоп ди §гапд
ѵігіг де §агдег ІзтаТІ, допі іі пе ѵоиіаіі раз зе дёрагііг. Ле заіз ди’ип регзоп-
па§е тагдиапі, сЬаид рагіізап де сеііе раіх, а ёсгіі а ГЕтрегеиг роиг Іиі
гергёзепіег ди’іі ёіаіі де за ді^пііё де пе роіпі зе дёзізіег де Іа детапде
де Гіпдёрепдапсе де Іа 8егѵіе. Оп пе деѵіпе раз зиг сеі оЬ|еі Іез гёзоіиііопз
ііпаіез де 8. М. Ьез поиѵеііез сопігадісіоігез зиг Іез пё^осіаііопз а Оіиг^еѵо
опі іаіі ёргоиѵег а Іа Ьоигзе дез ѵагіаііопз ёіоппапіез дапз Іе соигз ди
сЬап§е. Оп т’аззиге дие Іе геіз ейепді зе ігоиѵе асіиеііетепі а Висагезі роиг
іегтіпег Іез пё^осіаііопз аѵес М. д’ііаііпзку, еі дие Іе ^ёпёгаі Коиіоигоіі
сопііпие д’аѵоіг зоп диагііег-^ёпёгаі а Оіищеѵо. Оп т’аззиге дие Іез діііісиііёз
а іеѵег ііеппепі а зі реи де сЬозе дие ГЕтрегеиг доіі аѵоіг діі ёіге тёсоп-
іепі де се дие Іез пё§осіаіеигз п’опі раз ргіз зиг еих де Іез іегтіпег.
Ь’Етрегеиг а аѵоиё аѵоіг іаіі ипе іаиіе де п’аѵоіг раз ргеззё Іа раіх дёз Іе
.ргіпіетрз раззё: „Л’езрёге“, а-і-іі а]оиіё, „Іа гёрагег дапз се тотепі".
Ьа потіпаііоп ди сі-деѵапі тіпізіге де Іа тагіпе, ТсЬіісЬа^оЙ, аи
Огапд Сопзеіі аііасЬё, д’аргёз Гоикаге, а Іа Регзоппе де ГЕтрегеиг, а дёріи
а Іа та]огііё ди риЫіс. Зез оріпіопз зопі ігёз зизресіёез, іі аііесіе дапз се
тотепі-сі ипе Ьаіпе сопіге Іе ^оиѵегпетепі ігап^аіз, допі іі а ёіё іі у а
деих апз Гадтігаіеиг Іе ріиз епіЬоизіазіе.
476
Библиотека "Руниверс'
Оериіз Гаггіѵёе ди дегпіег соиггіег а М. Іе сотіе де Ьаигізіоп іі у а
ріиз де ѵіп§і іоигз, іі пе сез8е де ргеззег Іе сотіе де КотапгоЙ де доппег
ипе гёропзе аих ргорозіііопз ди’іі а ёіё сЬаг^ё де іаіге. Оп діі ди’еііез зе
гёдиізепі: а) аи дёзагтетепі гёсіргодие, Ь) аи Ьгйіетепі дез депгёез соіопіаіез,
с) а Іа гёѵосаііоп ди Тагіі, сі) а ип аггап^етепі дёііпіііі еі ип дёдотта§етепі
роиг Іе ЬисЬё д’О1депЬоиг§. Ье сотіе де Еотапхой, те діі-оп, дійёге зоиз
дійёгепіз ргёіехіез Іе дёрагі ди сотіе де ІЧеззеІгоде, сЬаг§ё де Іа гёропзе
а сез ргорозіііопз. Ь’Етрегеиг ѵеиі аііепдге Іа поиѵеііе де Іа раіх аѵапі
де зе дёсіагег ѵіз-а-ѵіз де Іа Ргапсе.
Ье ргіпсе Сазітіг ЬиЬотігзку, диі аѵаіі ёіё епѵоуё еп Ап§1еіегге, аіпзі
дие і’еиз ГЬоппеиг де Гаппопсег а V. Е. дапз Іе іетрз, дізііп&иё репдапі
зоп зё]'оиг ісі раг 8. М., сотЫё д’ёіо^ез Іез ріиз Йаііеигз, ѵіепі де диіііег
8і-РёіегзЬоиг§ ігёз тёсопіепі де ГЕтрегеиг. Ыпе айаіге де ^аіапіегіе, а Іадиеііе
Іа роіісе а доппё де Іа риЫісііё, а ёіё Іе тоііі аррагепі ди геігоідіззетепі
де 8. М. епѵегз Іиі. II ейі а зоп аидіепсе де соп^ё ипе ехріісаііоп дапз
Іадиеііе іі тёпа^еа зі реи Іе сЬапсеІіег, дие ГЕтрегеиг зе сгиі оЫі^ё де Іе
гарреіег а Іа тодёгаііоп. II з’ёіаіі еп§а^ё а ипе Іеѵёе еп таззе дез ^епіііз-
Ьоттез де Іа сі-деѵапі Роіо^пе; Іоп^іетрз 8. М. зетЫаіі §ойіег се ргоіеі,
таіз, Іе ргіпсе ѵоиіапі аѵоіг ип огдге раг ёсгіі, іатаіз ГЕтрегеиг п’у ѵоиіиі
сопзепііг, еі іе ргіпсе езі рагіі ігёз дё^ойіё де зоп зё]‘оиг а 8і-РёіегзЬоиг&
еі дез айаігез аихдиеііез іі аѵаіі ёіё арреіё раг 8. М. ЕПе-тёте. II сгоіі
дие Мте де ІЧагусЬкіпе, аѵес Іадиеііе іі з’езі Ьгоиіііё, Га деззегѵі. Роиг тоі,
Іе зиррозе дие Гехёсиііоп де зоп ргоіеі, диі пе роиѵаіі аѵоіг Ііеи ди’а Гех-
ріозіоп д’ипе ^иегге, а ёіё сопігагіёе раг дез регзоппез іаіоизез де Іа §гапде
сопйапсе дие ГЕтрегеиг Іиі а іётоі^пёе.
Оп діі дие Іе ргіпсе Адат Схагіогузкі езі арреіё, таіз ди’іі зе дёіепд
де ѵепіг зоиз ргёіехіе де запіё.
Ье ^ёпёгаі Агтіеіі а асЬеѵё зоп ігаѵаіі аѵес ГЕтрегеиг раг Іедиеі
8. М. сопзоііде а Іа МоиѵеІІе Ріпіапде зоп апсіеппе сопзіііиііоп, еі ди’ЕПе
Га ассогдёе ё^аіетепі а ГАпсіеппе, аи §гапд тёсопіепіетепі де Ьеаисоир
де гиззез диі у опі дез роззеззіопз. Агтіеіі рагаіі ёіге еп іаѵеиг, еі а зоп
Іоиг де ігаѵаіі аѵес 8. М. сотте Іез аиігез тіпізігез.
Ье сотіе де КотапгоЙ т’а сопйгтё Іа поиѵеііе дие Гоп ігаѵаіііаіі
асіиеііетепі еп 8иёде а Гог§апізаііоп де зоіхапіе тіііе Ьоттез, роиг Іездиеіз
оп пё^осіаіі еп Ап^іеіегге Іез зесоигз рёсипіаігез пёсеззаігез. II пе т’еп діі
раз даѵапіа^е а се зи]‘еі; таіз іе заіз раг ипе ѵоіе зйге дие Іез пё^осіаііопз
аѵес Іа Соиг де Ьопдгез зопі аггёіёез раг Іа дійісиііё дие іаіі сеііе Соиг
де ^агапііг а Іа 8иёде Іа роззеззіоп де Іа Могѵё^е, ди’іі у аѵаіі епсоге
еп Ап§1еіегге ип рагіі риіззапі роиг Іе Вапетагк, таіз ди’оп пе дёзезрёгаіі
раз де ѵоіг Ьеигеизетепі сопсіиге сеііе пё^осіаііоп.
477
Библиотека "Руниверс'
28.
13125 ]апѵіег 1812.
Л’аі ГЬоппеиг де ігапзтеііге а V. Е. Іе гаррогі дие т’а іаіі М. Іе соп-
зеіііег де ЬеЬгеІіегп зиг Іез деих сопѵегзаііопз допі і’аі іаіі тепііоп дапз та
дёрёсЬе № 4, гетізе раг Іе Ьагоп де ВйЫег *). V. Е. у ігоиѵега, оиіге Іез
дёіаііз д’ипе сопѵегзаііоп ігёз іпіёгеззапіе еі диі сагасіёгізе ГАи^изіе Іпіегіо-
сиіеиг, дез гёііехіопз де М. де ЬеЬхеІіегп зиг Іа роіііідие де се ^оиѵегпетепі,
зиг Іез ііпапсез, зиг Гёіаі тііііаіге, еі диі, ]е те (Іаііе, ѵоиз сопіепіегопі,
Мопзіеиг Іе Сотіе, еі аихдиеііез і’озе ргіег V. Е. де ѵоиег диеідие аііепііоп.
Ле те сотріаіз а у ігоиѵег Іез тётез ѵиез зиг се рауз, ди’іі а еи Іе іетрз
де соппаііге, еі зиг Іез регзоппез іпііиепіез, ди’іі арргёсіе а Іеиг іизіе ѵа-
Іеиг, еі, д’аргёз Горіпіоп аѵапіа^еизе дие і’аі де зез іаіепіз еі де зоп ЬаЬі-
іиде а )и§ег Іез Ьоттез еі а ргеззепііг Іез ёѵёпетепіз, іе те іёіісііе де те
гепсопігег аѵес Іиі а реи ргёз зиг іоиз Іез оЬ]'еіз.
Отчетъ графа Лебцельтерна графу Сенъ-Жюльенъ о разговорѣ
съ Императоромъ Александромъ 1.
Зі-РёіегзЬоиг^, се 2/14 іапѵіег 1812.
Л’еиз ГЬоппеиг де ѵоиз іпіогшег, Мопзіеиг Іе Сотіе, де Гепігеііеп диі
еиі Ііеи Ьіег а Іа Соиг епіге М. Іе сЬапсеІіег еі тоі. №аптоіпз, сотте іі
езі еп Ііаізоп аѵес Іез оЬ}еіз дие і’ехрозе сі-аргёз, іе Іе гаррогіегаі дапз зоп
іпіё^гііё. 11 т’ёіаіі геѵепи дериіз ріизіеигз іоигз дие Іе тіпізіге де Ваѵіёге соп-
Ііаіі еп зесгеі а іоиі Іе топде Іез поиѵеііез ди’іі аѵаіі ге^иез де за Соиг,
рогіапі дие Іа Ргапсе поиз ойгаіі дез ргоѵіпсез (Іе Ьіііогаі, Іа СагіпіЬіе еі Іа
Сгоаііе) роиг поиз аііігег а еііе, дие поіге тіпізіёге аѵаіі раги епсііп а а^гёег
сез ргорозіііопз еі дие Іе зеиі сотіе АѴаІІіз з’у ёіаіі (огіетепі оррозё, гё-
ропдапі дие, зі Гоп аи^тепіаіі Гагтёе д’ип Ьотте еі зі Гоп епігаіі дапз
ип аггап^етепі аѵес ипе риіззапсе диеісопдие диі рйі сотрготеііге Іа ігап-
диіііііё рагіаііе де Іа МопагсЬіе, іі пе гёропдаіі ріиз ди зиссёз де зез те-
зигез ііпапсіёгез. Л’арргіз ріиз іагд дие Іе сЬеѵаІіег де Вгау аѵаіі ге?и еі
соірогіаіі Іа поиѵеііе дие Гоп поиз ргорозаіі де Іа рагі де Іа Ргапсе ипе
аіііапсе дёіепзіѵе дапз Іе Ьиі де гёипіг поз ейогіз а сеих дез Ргап^аіз сопіге
Іе ргетіег аііадиапі, гергёзепіапі Іа тёте іепдапсе дапз поіге тіпізіёге а
епігег дапз Іез ѵиез де ІЧароІёоп Гогіетепі арриуёе раг Іе ргіпсе 8сЬ\ѵаг-
хепЬег§ еі Іа тёте оррозіііоп де Іа рагі де поіге тіпізіге дез ііпапсез.
Оиіге сез доппёез, Іа ріирагі дез Іеіігез де Ѵіеппе аррогіёез раг Іе
детіег соиггіег аппоп^аіепі дез поиѵеііез ріиз ои тоіпз діѵег^епіез диапі
аих дёіаііз, таіз аЬопдапі дапз Іе тёте зепз, зигіоиі сеііе де Мте де
КотЬес а Іа ргіпсеззе Ооі^огоику. Ле доіз ехсеріег ісі Іа Іеііге де Іа ргіп-
*) Настоящаго изданія № 29 (см. стр; 495).
478
Библиотека "Руниверс1
сеззе Ва^гаііоп а зоп рёге, гёді^ёе аѵес іпйпітепі Ле за§еззе еі рагіаііетепі
соіпсіЛепіе а поіге дёсіагаііоп.
Вепх сопзідёгаііопз зетЫаіепі Лёгіѵег Ле сез поиѵеііез тиііірііёез еі
гёрапЛиез аѵес айесіаііоп раг Іез тіпізігез Ле Іа СопіёЛёгаііоп а Ѵіеппе, іои-
іоигз Лізрозёз а §1апег аѵес ріиз Ле ргёсірііаііоп дие Ле Лізсегпетепі Іез по-
ііопз Ле іоиі §епге Лопі Іе раѵё Ле сеііе сарііаіе Іеиг ойге ипе зі гісЬе тоіз-
зоп: 1° ди’іі реиі у аѵоіг еи Лез ргорозіііопз Ле іаііез раг Іа Ргапсе, еі,
Лапз Гаііііиде Ле сеііе топагсЬіе, с’ёіаіі паіигеі; таіз поиз пе Іез соппаіз-
зопз раз еі поиз поиз іепопз а Іа дёсіагаііоп зітріе еі розіііѵе агіісиіёе Іе
22 ЛёсетЬге, дие ГіпЛёрепЛапсе Ле ГАиігісЬе Ле іоиі еп^а^етёпі „сопіге ои
„еп /аѵеиг д’ипе риіззапсе диеісопдие езі сотріёіе"; 2° дие сеііе Лёсіага-
ііоп ейі раги ігёз заіізіаізапіе а сеііе Соиг, зі іоиіез сез поиѵеііез п’ёіаіепі
ѵепиез аззаііііг а 1а іоіз Гезргіі паіигеііетепі тёііапі Ле ГЕтрегеиг. Вёз Іогз
іі а резё еі апаіузё сез ехргеззіопз, еі, з’іі у а ігоиѵё ипе ^агапЬе Ле Іа ро-
іііідие Ле ГАиігісЬе Лапз Іе тотепі асіиеі, іі п’у а геіеѵё аисипе газзигапсе
роиг іе тотепі д’аргёз, еі, Лапз зоп ёіаі Л’а^ііаііоп, іі Іез а ]’и§ёез ігор ѵа§иез
роиг роиѵоіг Іе саітег.
Л’ёіаіз сегіаіп ди’оп ассогдегаіі Ьеаисоир тоіпз Ле ѵаіеиг а сез ехргез-
зіопз, §гасе аих сігсопзіапсез ёігап^ёгез Лопі еііез опі ёіё ассотра^пёез, еі
]‘е пе те зиіз раз іготрё. V. Е. Іеиг а Лоппё іоиі Іе ргіх диі ЛёрепЛаіі
Л’ЕПе, запз еп аііёгег Гезргіі ои Іа зиЬзіапсе, зоіі епѵегз М. Ле КосЬёІей,
зоіі епѵегз М. Іе сЬапсеІіег, таіз іі п’ёіаіі раз еп Зоп роиѵоіг Ле Ьаіапсег
Гітргеззіоп ІасЬеизе ге?ие зітиііапётепі Ле ріизіеигз сбіёз, еі іі ГаиЛгаіі реи
соппаііге Іа сагіе Ли рауз еі Іез іпдіѵідиз роиг пе раз ]и§ег дие сез гар-
рогіз рогіегаіепі соир.
М. Іе сЬапсеІіег зе гёрапдіі епѵегз тоі еп сотріітепіз Лопі іі ѵеиі
Ьіеп ёіге іоиіоигз ргоді^ие а топ ё^агд, еі іі те іётоі§па Іе ге&геі Ле пе
раз те ѵоіг, „роиг Іез айаігез тёте", Ліі-іі, „риіздие |е роиггаіз ѵоиз Ліге
„Ле сопііапсе се дие іе пе риіз ргопопсег ойісіеііетепі". Кёрёіег сез рЬгазез
Ьапаіез еі зез сотріітепіз зегаіі ігор ІазііЛіеих еі Л’аисип іпіёгёі. II те Ліі
ди’іі аѵаіі ѵи V. Е. еі дие ѵоиз Іиі аѵіег Іи ипе дёрёсЬе Ле Іа Соиг: — „Оопі
„Іе те Йаііе дие ѵоиз аѵег ёіё ігёз заіізіаіі", Іиі гёріідиаі-іе. — „Маіз, раз
„ігор! С’езі Ьіеп ѵа&ие, зигіоиі Лапз ип тотепі ой поиз аѵопз іоиі Ііеи
„Ле сгаіпдге дие ѵоіге Соиг пе зоіі а Іа ѵеіііе Ле ргепдге ип рагіі реиі-ёіге
„сопігаіге а зез ргоргез Лёзігз". — Л’айесіаі ипе зигргізе ехігёте еі арриуаі
зиг Іа ргёсізіоп еі Іа ігапсЬізе д’ипе дёсіагаііоп диі пе деѵаіі Іаіззег аисип
Лоиіе зиг поіге аііііиде роіііідие еі диі ехсіиаіі раг Іе Іаіі Гехізіепсе Ле пои-
ѵеаих еп^а^етепіз диеісопдиез.
— „Оиі, таіз поз аѵіз рогіепі дие Іа Ргапсе ѵоиз ргеззе іпйпітепі еі
„дие ѵоиз п’ёііег раз ігёз. ЛёсіЛёз зиг Іе рагіі дие ѵоиз ргепдгіег раг Іа
„зиііе: реиі-ёіге ѵоиз ігоиѵегіег-ѵоиз епігаіпёз раг Іез сігсопзіапсез сопіге
„ѵоіге ргорге іпсііпаііоп".
— „Ле пе риіз ѵоиз гёропЛге а сеіа дие Леих сЬозез, Мопзіеиг Іе Сотіе:
„1° дие )е ге^геііе Ьеаисоир ди’ип Ьотте Л’ёіаі сотте V. Е. риіззе доппег
„диеідие ѵаіеиг а се дие Лез ітрііоуаЫез ёсгіѵаіііеигз гатаззепі Лапз Іез
479
Библиотека "Руниверс'
„зосіёіёз де Ѵіеппе, саг поиз соппаіззопз Іеиг ехізіепсе еі п’і^погопз раз дие
„се зопі сГіпіаіі^аЫез соірогіеигз дез іа^оіз допі сеііе ѵіііе аЬопде ріиз дие
„зі с’ёіаіі ип рогі де гпег; 2° ди’іі ш’езі рёпіЫе де ѵоіг дие ѵоиз ріасех іоиз
„сез аѵіз зиг Іа тёте Іі^пе аѵес Іа дёсіагаііоп розіііѵе диі ѵоиз а ёіё
„Іаііе, диапд? Ье 22 дёсетЬге, даіе Іа ріиз гёсепіе дие Гоп аіі ісі
„де Ѵіеппе! Л’арег^оіз дапз се ргосёдё реи де сопйапсе дапз Іа зіпсёгііё де
„поіге Соиг".
— „Моиз аѵопз ипе рагіаііе сопйапсе дапз Іез ргіпсірез де ѵоіге Соиг,
„поиз пе Іиі аѵопз гіеп діззітиіё зиг поіге розіііоп еі поиз п’еп ехі^еопз
„гіеп, ехсеріё ип геіоиг де сеііе сопйапсе. Моиз п’еп§а§еопз раз Іез риіз-
„запсез а Іаіге диеідие сЬозе роиг поиз, таіз, еп Іеиг Іаіззапі Іа ІіЬегіё д’а^іг
„д’аргёз Іеигз іпіёгёіз, поиз Іеиг дізопз се дие поиз Іегопз еі поиз Іеиг де-
„тапдопз зеиіетепі де поиз діге а Іеиг іоиг аѵес ТгапсЬізе Іа Іі^пе ди’еііез
„зиіѵгопі".
— „Моиз ѵоиз аѵопз гёропди, Мопзіеиг Іе СЬапсеІіег, аѵес зіпсёгііё, аѵес
„ріиз де зіпсёгііё реиі-ёіге дие Іа Соиг де Киззіе п’аигаіі де ]изіез тоіііз де
„з’у аііепдге де поіге рагі; таіз ои Гоп регзізіе а поиз таі сотргепдге, ои
„]‘е ѵоіз аѵес реіпе дие Гоп іасЬе д’айаіЬІіг Гітргеззіоп дие поз оиѵегіигез
„аигаіепі дй ргодиіге: еі зиг диоі реиі-оп з’арриуег? 8иг дез гаррогіз рагіі-
„сиііегз епѵоуёз де Ѵіеппе еі дісіёз раг Гі^погапсе дез айаігез еі, і’аіоиіе,
„раг Гіпсопзідёгаііоп? Ои зиг дез Ьгиііз гёрапдиз раг дез регзоппез ііегсез,
„допі Іе Ьиі пе деѵгаіі раз ёсЬаррег а Іа рёпёігаііоп де V. Е.?“
— „Ле ѵоиз ргіе де сгоіге дие се п’езі роіпі де Ѵіеппе зеиіетепі дие
„поиз рагѵіеппепі сез гаррогіз, таіз д’аиіге рагі, еі аззег дёіаіііёз роиг ди’ііз
„ехсііепі диеідие доиіе ои ріиібі роиг аггёіег тотепіапётепі поіге сгоуапсе
„еі ехі&ег де поиз дие поиз сЬегсЬіопз а ѵоіг ріиз сіаіг дапз сеііе диезііоп.
„Ьез іпіёгёіз дез Соигз реиѵепі ѵагіег еі Іез сопдиіге дапз дез 1і§пез дійё-
„гепіез: аисип гаррогі, де диеідие сбіё ди’іі ѵіеппе, пе деѵаіі Ьаіапсег Іе
„ргіх де Іа дёсіагаііоп дие V. Е. а ге?ие зі гёсеттепі, з’іі п’ехізіаіі дё]а дез
„§егтез де тёйапсе еі д’іпдиіёіиде дапз Гезргіі де ГЕтрегеиг; еі с’езі Іа
„се диі те ігарре еі те реіпе, аргёз іоиіез Іез ргеиѵез дие, дериіз Іа тёто-
„гаЫе ёродие де 1809, сеііе Соиг п’а сеззё де гесеѵоіг де поіге сбіё. Ьа
„роіііідие де поіге СаЬіпеі п’езі роіпі ѵегзаіііе, поіге зузіёте пе ѵагіе раз
„д’аргёз Іез сігсопзіапсез ди іоиг, с’езі се допі і’аигаіз дёзігё ѵоіг ди’оп
„епігеііпі ісі Іа сопѵісііоп Іа ріиз іпііте. Моіге зузіёте езі Іопдё зиг Іез іпіё-
„гёіз де Іа паііоп, зиг Іа ді§пііё ди Зоиѵегаіп; Іа Йхііё де поз ргіпсірез п’а
„Іатаіз ёіё тёсоппие еі ріеіпе іоі доіі ёіге а]’оиіёе а се дие поиз дізопз.
„Сеііе Соиг а іоиіоигз соппи іоиіе поіге репзёе еі, епіге поиз зоіі діі, Моп-
„зіеиг Іе Сотіе, ди’а-і-еііе іаіі роиг поиз у еп§а§ег?“
М. Іе сотіе де КотапгоЙ, диі заізіі іоиіез Іез оссазіопз роиг т’аззигег
дие Іе зеиі ѵоеи ди’іі іогте езі дие ГАиігісЬе гергеппе де ГетЬопроіпі,
аѵаіі ргіз Іа рагоіе роиг те гёропдге, Іогздие Іе §гапд тагёсЬаІ сотіе де
Тоізіоі Гарреіа роиг аііег а Іа гепсопіге де Іа Ратіііе Ітрёгіаіе аи зогііг де
Іа сЬареІІе. Л’еп еиз ди ге^геі, риіздие ]’е п’аигаіз раз тапдиё де Іиі рагіег
де Гайаіге ди рауетепі.
480
Библиотека "Руниверс'
/
Кончина Императора Александра /
Библиотека "Руниверс"
Аи сегсіе, 8. М. т’адгезза Іа рагоіе, сопіге Гиза^е; Еііе пе рагіе огді-
паігетепі ди’аих тіпізігез. Ье зоіг, іі у ейі Ьаі таздиё, ой 15 тіііе рег-
зоппез де іоиіе сіаззе гепдепі Іа іоиіе іпзиррогіаЫе. Ьез сЬащёз д’аііаігез
іигепі іпѵііёз аи зоирег де ГЕгтііа§е аіпзі дие Іез сопзиіз де Егапсе еі де
ГАтёгідие. Ле ііз диеідиез оЬзегѵаііопз а дез іпдіѵідиз де Іа Соиг зиг Іа
зіп^иііёге ёіідиеііе диі, адтеііапі Іез тетЬгез зиЬаІіегпез ди Согрз діріота-
іідие а ГЬоппеиг д’ёіге ргёзепіёз а Ьеигз Маіезіёз, Іез ехсіиаіі ди зоирег ігёз
потЬгеих де ГЕгтііа^е, ёіідиеііе диі деѵепаіі дойЫетепі зіп^иііёге дёз дие
деих зітріез а§епіз дез геіаііопз соттегсіаіез у ёіаіепі адтіз.
Се таііп, ]'е геѵепаіз де сЬех Іе ^ёпёгаі Рагдо; іі т’аѵаіі сопіігтё іоиз
Іез Ьгиііз диі соигаіепі еп ѵіііе а поіге ё§агд еп т’іпдідиапі Іеиг зоигсе; іі
те діі аиззі дие Іе геіиз іаіі а Рагіз де доппег Іез раззерогіз а ЬаЬепзку,
диоіди’оп Іез ейі рготіз, еі зигіоиі Іе тоііі аііё^иё раг ГЕтрегеиг 14а-
роіёоп, аѵаіепі іогі іпдізрозё ГЕтрегеиг АІехапдге, дие дериіз диеідиез іоигз
іі сгоуаіі а ипе аііадие ргосЬаіпе, еіс., еіс. Ле гепсопігаі ГЕтрегеиг зиг іе
диаі деѵапі Іе Раіаіз д’Ніѵег. II т’аЬогда, сотте іі даі§пе Іе іаіге сопзіат-
тепі, еі те діі ди’іі п’аѵаіі іатаіз ге^геііё Гёіідиеііе аиіапі ди’Ьіег, риіз-
ди’еііе Гаѵаіі ргіѵё ди ріаізіг де те ѵоіг а ГЕгтііа^е, еі ди’іі у аѵаіі репзё
аѵес ге^геі. Ле Газзигаі дие Іе зоиѵепіг ЬіепѵеіПапі ди’іі даі^паіі т’ехргітег
те сотрепзаіі Ьіеп де Іа ргіѵаііоп дие і’аѵаіз ёргоиѵёе де Іиі іаіге та соиг,
еіс. Аргёз диеідиез ргороз регзоппеііетепі оЫі^еапіз, іі те детапда зі
І’аѵаіз дез поиѵеііез. Ле ргёѵіз зоп іпіепііоп де те рагіег д’аііаігез еі Іиі
гёропдіз дие ]'е п’еп аѵаіз роіпі, дие с’ёіаіі а 8. М. а т’еп доппег зі Еііе
даі^паіі те іаіге сеііе §гасе *).
— „Маіз ѵоиз деѵех еп аѵоіг де Ѵіеппе".
—	„Раз д’аиігез дие сеііез соттипідиёез раг М. Іе сотіе де 8аіпі-
„Лиііеп а М. Іе сЬапсеІіег еі диі ёіаіепі, ]’е те Наііе, д’ипе паіиге а заііз-
„іаіге V. М.“.
„Раз ігор! Ѵоиіех-ѵоиз ѵоиз рготепег аѵес тоі, поиз еп рагіегопз".
— „Ле зиіз аих огдгез де V. М.“.
„Раз ігор! Ѵоз ехргеззіопз ёіаіепі Ьіеп ѵа^иез роиг Іе тотепі асіиеі
„еі раз ігёз газзигапіез зигіоиі, іапдіз дие поиз гесеѵопз соир зиг соир дез
„поиѵеііез диі поиз іопі доиіег дие ѵоиз регзізііех дапз Іа тёте аііііиде".
—	„Ьа дёсіагаііоп дие М. де 8аіпі-Ли1іеп а агіісиіёе а М. де Котапхоіі
„ёіаіі а тез уеих Ьіеп ІгапсЬе, Ьіеп зіпсёге еі Ьіеп розіііѵе, еі іі езі іасЬеих
„дие дез іа^оіз гатаззёз а Ѵіеппе еі ігапзтіз ісі зоіі раг ип ехсёз де 2ё1е,
„зоіі дапз дез іпіепііопз ргётёдііёез, риіззепі аѵоіг айаіЫі Іе ргіх ди’еііе
„деѵаіі аѵоіг аих уеих де V. М.“.
—	„Ле пе сгоіз раз дез іа^оіз. 8і і’аѵаіз ге?и сез поиѵеііез де Рагіз, іе
„п’у аигаіз іаіі аисипе аііепііоп, таіз с’езі д’аиігез Ііеих еі де Ѵіеппе тёте
„ди’еііез те зопі рагѵепиез".
*) Ле 8аѵаі8 ди’іі ёіаіі аггіѵё <1ап5 Іа пиіі ип соиггіег а ГатЬазхаііеиг де Ргапсе еі дие
Іе 2°иѵегпетеп( аѵаіі ге^и раг сеііе ѵоіе сіез сІёрёсЬев сіи ргіпсе Коигакіпе.
(Прим. гр. Лебцельтерна).
зі	481
Библиотека "Руниверс1
— „Рагдоп, 8іге! 8і V. М. соппаіззаіі Іе рагіег ігапс, еі і’аѵоие, Іе ріиз
„зоиѵепі аЬзигде, диі ехізіе дапз сеііе сарііаіе, Еііе пе доппегаіі раз Іа
„тоіпдге ѵаіеиг а аисип гаррогі ргоѵепапі де Ѵіеппе, ехсеріё а сеих де
„Зоп тіпізіге. (^иапі аих поиѵеііез диі ѵіеппепі д’аиігез Ііеих, V. М. реиі
„сгоіге ди’еііез опі Іе тёте Ьиі еі Іа тёте іепдапсе дие зі еііез ёіаіепі
„тапдёез де Рагіз. Маіз, 8іге, ]’е сгаіпз Ьіеп ди’а РёіегзЬоиг^ тёте іі
„п’ехізіе зоіі ип рагіі, зоіі дез іпдіѵідиз диі іасЬепі де доппег а V. М. де
„іасЬеизез ітргеззіопз зиг поіге Іоуаиіё еі поіге зіпсёгііё, еі іі те зегаіі
„рёпіЫе де сгоіге ди’ЕПе риіззе у ргёіег Гоше еі дие Іеигз зи^езііопз
„І’етрогіепі зиг Іез ргеиѵез потЬгеизез ди’ЕПе а гедиез де Гатіііё еі де
„ГаііасЬетепі де ГЕтрегеиг д’АиігісЬе“.
— „Ле п’ёсоиіе регзоппе. Роиг сеіиі диі дігі^е Іез аНаігез, ]'е заіз ди’оп
„пе Іиі ассогде раз де Іа сопйапсе еі дие Гоп сгоіі ди’іі ігаѵаіііе дапз ип
„таиѵаіз зепз, таіз оп зе іготре зиг зез ргіпсірез: Іе іаіі еі Іе іетрз
„ргоиѵегопі ди’іі п’а^іі раз дапз Іе зепз дие Гоп зиррозе *). Аи гезіе, диапі
„а тез Ііаізопз аѵес Іа Соиг д’АиігісЬе, се п’езі раз Іиі аззигётепі диі Іез
„ігоиЫегаіі; іі а іоиригз ігаѵаіііё аи сопігаіге роиг Іе гёіаЫіззетепі де сез
„1іаізопз“. (II аѵаіі Гаіг д’аііепдге та гёропзе).
") II те геѵіепі де ріизіеигз сбіёз дие М. Іе сЬапсеІіег, ргеззепіапі Іе гіздие ди’іі соигі
де регдге за ріасе еі пе зе іи^еапі раз аззег Гогі роиг сопііпиег а Іиііег сопіге Іа ѵоіх ^ёпёгаіе
еі ипапіте де Іа паііоп, а сЬап^ё іоиі а соир де Іап^а&е, ди’іі аііесіе де рагаііге аих уеих
де зоп Маііге еі дапз зез дегпіёгез геіаііопз апііігап^аіз, ди’іі а ехрозё а ГЕтрегеиг дие,
риізди’іі ѵоиіаіі а іоиі ргіх іаіге Іа раіх аѵес Іа Рогіе, іі зиррііаіі 8. М. де Іиі Іаіззег Іа
дігесііоп дез пё&осіаііопз еі ди’іі з’еп&а&еаіі а Іез сопдиіге зоиз реи а ип Ьеигеих іегте, дие,
сеііе ^гапде оеиѵге ипе іоіз іегтіпёе, іі ргіаіі 8. М. де дізрозег де Іиі сотте Еііе Іе
Іи^егаіі сопѵепаЫе. II езі сегіаіп дие се тіпізіге, аргёз аѵоіг епігаѵё зоиѵепі 1а тагсЬе
дез пё^осіаііопз зиіѵіез ргёсёдеттепі раг ГЕтрегеиг еі Іе ^ёпёгаі Вагсіау де Тоііу, з’еп езі
етрагё.
Регзёѵёгапі дапз зоп оріпіаігеіё а зе таіпіепіг еп ріасе, іі оЬііепдга реиі-ёіге се гёзиііаі
іипезіе, риіздие с’езі а іиі зеиі еі а Гапітадѵегзіоп ди’оп Іиі ѵоие дие Гоп доіі ргіпсіраіетепі
аіігіЬиег Іа дёзипіоп епіге Іез тетЬгез ди ^оиѵегпетепі еі Іе дёсоизи дапз Іез діѵегзез рагііез
де Гадтіпізігаііоп. 8і ГЕтрегеиг, аѵес Іез диаіііёз еззепііеііез диі Іе дізііп&иепі, аѵаіі ип тіпізіге
Ьотте д’Еіаі, Іа Гасе дез аІІаігез сЬап^егаіі ди іоиі аи іоиі еі зегаіі ргорге а іпзрігег де Іа
сопііапсе. Маіз аи]оигд’Ьиі Гезргіі де рагіі дотіпе. Ь’Етрегеиг, диі а Іиі-тёте аѵііі зоп сЬап-
сеІіег, ѵеиі іоиі іаіге зеиі еі іоиі етЬгаззег; асііѵііё регпісіеизе, допі іі гёзиііе дие Іез ^гапдз
іпіёгёіз зопі Іе ріиз зоиѵепі аггёіёз раг дез оЬ]еіз де дёіаіі ои іпзепзіЫетепі зиЬогдоппёз
а сеих-сі. Епііп се тіпізіге а іоиіоигз Іе де^гё д’іпііиепсе дие доппе ГЬаЬііиде, іпзиІіізапіе
роиг ігасег а ГЕтрегеиг ипе Іі^пе де сопдиііе за^е еі ёсіаігёе, зиррозапі дие Іе сотіе Котап-
гоіІ Ійі Ьотте а Іа сопсеѵоіг, таіз раг сопіге зиІІізапіе роиг еп^гаіпег Іа тагсЬе дез аііаігез
еі розег ипе ріегге деѵапі Іа гоие, Іогзди’еііе пе іоигпе раз дапз зоп зепз.
Аи гезіе, ]'е доіз гёііёгег ісі ипе зиррозіііоп дие і’ехргітаі іі у а ріизіеигз тоіз. Ь’Етре-
геиг п’аига раз ёіё ІасЬё еп діѵегзез оссазіопз де зе зегѵіг ди сЬапсеІіег сотте д’ип рагаѵепі,
Лапз Іез оЬ]'еіз ой 8. М. сгаі^паіі де з’аііігег диеідие Ыате ои допі Іез гёзиііаіз Ьиі рагаіззаіепі
іпсегіаіпз. Еііе заіі ди’ипе гёиззііе Ьиі аигаіі ёіё аіігіЬиёе, еі Іе Ыате пе роиѵаіі тапдиег де
геіотЬег зиг Іе сЬапсеІіег.
(Диоідие се тіпізіге рагаіззе гергепдге диеідие сгёдіі зиг Гезргіі де зоп таііге, іі еп
ге^иі іі у а деих ]’оигз ипе тогіііісаііоп, Іе сЬапсеІіег ауапі дй ёсгіге а зоп согрз дёіепдапі еі
зоиз Іа дісіёе де ГЕтрегеиг Іе гезсгіі ЬопогаЫе диі гетеііаіі Іе согдоп де 8і-А1ехапдге а М. де
8рёгапзку, зоп ріиз тогіеі еппеті.	(Прим. гр. Лебцельтерна).
482
Библиотека "Руниверс1
— „8іге, ]е пе те регтеіз де поттег пі д’іпдідиег регзоппе, Іе іаіі те
„ргоиѵе дие Гоп сЬегсЬе а доппег де іасЬеизез ітргеззіопз а V. М., еі с’езі
„се дие ]ё ге§геііе“.
— „Маіз поп, ѵоуопз! диеііе езі ѵоіге гёропзе? Ои’а діі М. де 8аіпі-Ли1іеп
„аи сЬапсеІіег?"
Ле гёрёіаі Іез ехргеззіопз де Іа дёрёсЬе.
— „Ѵоиз т’аѵоиегег", діі-іі, „дие с’езі ігёз ѵа§ие, дие сеіа п’ехсіиі раз
„дие дапз диіпге ]оигз ѵоиз пе ѵоиз Іаіззіег епігаіпег раг Іа Ргапсе еі дие,
„Іогздие ]е ге^оіз соир зиг соир дез поиѵеііез диі те Іаіззепі іпсегіаіп зиг
„Гаѵепіг, сез ехргеззіопз пе реиѵепі §иёге те газзигег! Ле ѵаіз ѵоиз доппег
„ипе §гапде ргеиѵе де сопііапсе: ѵоісі се ди’оп т’ёсгіі, ]’и§ег ѵоиз-тёте".
Ь’Етрегеиг те йі ип гёсіі сіаіг еі дізііпсі дез ргёіепдиез дётагсЬез де
Іа Ргапсе. Ь’Етрегеиг Шроіёоп поиз ргёзепіаіі ріизіеигз аііегпаііѵез зиг Іе
дап^ег роиг поиз де гезіег пеиігез, зиг се дие поиз аигіопз а §а§пег гёипіз
а Іа Киззіе, зиррозапі дие Іа Ргапсе ейі Іе деззоиз, зиг Іез аѵап(а§ез диі
поиз геѵіепдгаіепі зі, гёипіе а Іа Ргапсе, Іа Киззіе ёіаіі Ьаііие, еі зиг Іез
гіздиез аихдиеіз поиз поиз ехрозегіопз зі, гёипіз а Іа Ргапсе, еііе ейі сереп-
дапі ди таІЬеиг еі зі, гёипіз а Іа Киззіе, сеііе-сі іиі ёсгазёе. Сеііе дётагсЬе,
іогіетепі арриуёе раг диеіди’ип (|е ргёзитаі дие Гіпсо§пііо ёіаіі Іе ргіпсе
де 8сЬ\ѵаггепЬег§), а ёіё дёЬаііие аи Сопзеіі: ГЕтрегеиг д’АиігісЬе еі Іе
сотіе МеііетісЬ репсЬаіепі роиг Іез ѵиез де Іа Ргапсе, таіз Іе тіпізіге дез
йпапсез а аггёіё Іез гёзоіиііопз. (Се гёсіі, ой ГЕтрегеиг епіга дапз дез дёіаііз
іогі атріез, те ргоиѵа дие сез поііопз п’ёіаіепі роіпі риізёез дапз дез Іеіігез
рагіісиііёгез, таіз ди’еііез ргоѵепаіепі де дёрёсЬез ойісіеііез гаізоппёез; еііез
еп рогіаіепі Іе сагасіёге) *). Епзиііе ГЕтрегеиг те рагіа де діѵегз агте-
тепіз Гаііз зиг ріизіеигз роіпіз де Іа МопагсЬіе, диі п’аппоп^аіепі раз зеиіетепі
Іа іогтаііоп д’ип согрз д’оЬзегѵаііоп, таіз диеідие сЬозе де ріиз зёгіеих**):
") 17пе дез поііопз ге^иез раг ГЕтрегеиг, таіз допі іі пе т’а роіпі рагіё, езі дие Іа
Егапсе, еп поиз оіігапі Іа гезіііиііоп дез ргоѵіпсез сёдёез раг Іе ігаііё, детапдаіі дие Іе ргіпсе
ЗсІпѵаггепЬег^ ейі Іе соттапдетепі де Гагтёе аиігісЬіеппе диі деѵаіі а&іг аѵес Іез Ггап^аіз,
дие М. Іе сотіе де МеііегпісЬ зёригпаі а Рагіз сотте атЬаззадеиг, дие М. Іе ргіпсе де
Тгаиітаппздогі ейі репдапі сеі іпіегѵаііе Іе рогіеіеиіііе, епііп дие 8. А. I. М. ГАгсЬідис
СЬагІез ійі геріасё а Іа іёіе ди Сопзеіі де ^иегге.	(Прим. гр. Лебцельтерна).
**) С’езі Іе ргіпсе Ва^гаііоп, соттапдапі Гагтёе д’аѵапі-^агде, диі, зиг Іез гаррогіз де
зез езріопз еп Оаіісіе еі еп аиігез Ііеих, а ігапзтіз ісі дез поііопз диі доіѵепі ёіге іогі еха-
^ёгёез зиг Іе потЬге де ігоирез дие поиз епѵоуопз дапз сеііе ргоѵіпсе еі зиг Іе газзетЫетепі
де согрз еп Викоѵіпе еі еп Ноп^гіе.
риапі а сеі агіісіе, поіге тагсЬе езі дісіёе раг Іа соппаіззапсе дие поиз аѵопз ди Іаіі.
II іаиі поиз аііепдге, а тезиге дие Іа сгізе арргосЬега, а ѵоіг Іез аіагтез де Іа Киззіе деѵепіг
ріиз ѵіѵез, а тоіпз дие поиз пе іепіопз ип Іап^а&е сотріёіетепі апаіо^ие а зез ѵиез. Маіз,
диапд тёте поиз поиз ѵеггіопз Ьагсеіёз раг дез тёііапсез еі дез доиіез ріиз іп]игіеих ди’аті-
саіз, Гіпіёгёі де поіге Соиг, ]'изди’а поиѵеі огдге, детапде дие, запз поиз аггёіег аих аіагтез
ѵгаіез ои іеіпіез де сеііе Соиг, V. Е. з’арріідие а Іез дёігиіге раііеттепі аѵес Гагте де Іа
Ьоппе іоі, запз теііге де геІгоідіззетепі дапз поз геіаііопз аѵес еііе. Ье зиссёз де сеііе агте
реиі ёіге іагдіі, таіз раз доиіеих, еі гіеп пе доіі поиз ргеззег ои поиз іпдиіёіег.
(Прим. гр. Лебцельтерна).
483
Библиотека "Руниверс1
„Ли§ег д’аргёз сеіа зі ]е пе риіз ёіге сопіепі д’ипе дёсіагаііоп диі пе те
„газзиге дие зиг Іе тотепі ой еііе а ёіё іаііе!"
„8іге, ]е ігоиѵе дапз сеііе дёсіагаііоп тёте Іа гёіиіаііоп де іоиі, еі дез
„тоіііз де газзигег сотріёіетепі V. М. Ле п’ехсіиз роіпі дие Іа Ргапсе ѵоие
„іоиз зез зоіпз а поиз аііігег а еііе, еііе ]оие зоп ]еи: ]е ѵоиз доппе та
„рагоіе дие поиз п’еп заѵопз гіеп, таіз ]*е ѵеих адтеііге Іе саз сотте рго-
„ЬаЫе, сотте ип іаіі тёте. Ваі^пег гетагдиег Гёродие ой поиз ѵоиз дізопз
„аѵес іоиіе ігапсйізе еі сапдеиг дие поиз зоттез сотріёіетепі іпдёрепдапіз
„де іоиі еп^а^етепі аѵес ипе риіззапсе диеісопдие, еі дие поіге аііііиде
„роіііідие езі Іа тёте: с’езі Іе 22 дёсетЬге, дегпіёге даіе де Ѵіеппе, дие
„поиз ѵоиз Іе дёсіагопз. ІЧ’езі-се раз аззег ѵоиз ехргітег дие, диеідиез іеп-
„іаііѵез ди’оп аіі іаііез ргёз де поиз іизди’ісі, поиз у аѵопз ёіё ітраззіЫез,
„ди’еііез п’опі ри ѵагіег поіге зузіёте? М’езі-се раз ргёѵепіг епсоге, сотте
„поиз Гаѵопз іаіі сопзіаттепі, Іез іпдиіёіидез ди’аигаіепі ри ехсііег дапз
„Гезргіі де V. М. Іез Ьгиііз диі соигаіепі еі дие Гоп пе роиѵаіі і^погег а
„Ѵіеппе? Роиѵіопз-поиз ]’атаіз зиррозег, аргёз поіге сопдиііе ігапсЬе еі Іоуаіе
„дериіз 1809, аргёз іапі де ргеиѵез гёііёгёез де поіге іпіёгёі зіпсёге роиг
„V. М., ди’ЕПе рйі Ьёзііег ип іпзіапі а а]’оиіег іоиіе сопйапсе а поз аззигап-
„сез? (^иапі аи Ьгиіі де поз ргёіепдиз агтетепіз, ]е риіз д’аѵапсе аззигег
„V. М. ди’іі езі іаих. Ле зиіз регзиадё ди’іі п’у а аисип тоиѵетепі де ігоирез
„сЬег поиз: іоиі аи ріиз епѵегга-і-оп диаіге ои сіпд гё^ітепіз еп Оаіісіе, се
„диі п’езі ди’ипе тезиге ригетепі адтіпізігаііѵе еі ргёсаиііоппеііе зиг ипе
„рагііе де поз ігопііёгез дё^агпіе еі диі гіздие д’ип тотепі а Гаиіге де ѵоіг
„Іез (еих де Іа §иегге з’аііитег дапз зоп ѵоізіпа&е *). II у а ипе роіііідие
„Іоуаіе диі ехсіиі іоиіе диріісііё; с’езі сеііе диі а іоиіоигз сагасіёгізё поіге
„СаЬіпеі, еі, зі ]’е (огте ип ѵоеи агдепі, с’езі дие V. М. зепіе Ьіеп іоиі Іе
„роідз де сеііе ѵёгііё, ди’ЕПе поиз ассогде де Іа сопйапсе еі Ьаппіззе іоиіе
„ідёе дёзаѵапіа^еизе еі іп]изіе а поіге ё^агд“.
„Л’аі ипе рагіаііе сопйапсе еп ѵоіге 8оиѵегаіп, допі і’адтіге Іез ѵегіиз.
„Ле соппаіз регзоппеііетепі Іе сотіе МеііегпісЬ еі і’аі іоиіоигз еи ипе Ьаиіе
„оріпіоп де зез іаіепіз еі де зез ргіпсірез, ]е Іез аі іоиіоигз сгиз ехсе11епіз“.
-) М. Іе сотіе де 8іаске1Ьег§, дапз зез дегпіёгез дёрёсЬез, а гергёзепіё Гепѵоі дез
гё^ітепіз еп Сіаіісіе зоиз Іе тёте азресі дие поиз. А тоіпз дие се тіпізіге п’адоріе ип
Іап^а&е дИГёгепі дапз Іа доиЫе соггезропдапсе диі зиіі ісі, се диі п’езі аисипетепі а зиррозег,
іі а іоиіоигз ігаѵаіііё дапз Іе теіііеиг зепз, ёіапі рёпёігё де поіге зііиаііоп еі де Іа за&еззе
диі дісіе Іез ѵиез еі Іез дётагсЬез де поіге СаЬіпеі. П езі ігор езіітаЫе роиг дие сеііе
аззегііоп аіі Ьезоіп д’ёіге арриуёе раг дез ргеиѵез, запз диоі ]е сііегаіз Іез еНогіз дие сопііпие
а іаіге М. Іе сЬапсеІіег роиг Іе дёріасег. Ё’оп пе репзе ріиз а Аіореиз, таіз Гоп у дезііпе
реиі-ёіге М. де Ілехѵеп, М. де ТаіізсЬеП ои Іе ргіпсе Керпіпе. Аисип де сез іпдіѵідиз п’езі
Іаіі роиг сеііе ріасе, еі, регзиадё ди’аисип тіпізіге пе роиггаіі сопѵепіг а поіге Соиг аиіапі дие
М. де ЗіаскеІЬегд, реиі-ёіге V. Е. іи§ега-і-Е11е а ргороз де ргоѵодиег ргёз де поіге тіпізіёге
Гаиіогізаііоп де ігаѵаіііег аѵес Іа сігсопзресііоп еі Іа тезиге пёсеззаігез а сопігесаггег Іез іпіеп-
ііопз де М. Іе сЬапсеІіег а сеі ё^агд. Ье дегпіег ехргіте ди’іі пе ргёіепд роіпі діге дие М. де
ЗіаскеІЬег^ зегѵе таі ГЕтрегеиг а Ѵіеппе еі ди’іі п’аіі раз дез диаіііёз ігёз езіітаЫез, таіз
ди’іі ёсгіі реи еі пе ігаѵаіііе раз аззег дапз Іе зепз де за Соиг.
Ь’Етрегеиг езііте рагіісиііёгетепі Іе сотіе де ЗіаскеІЬег^, еі іизди’ісі іі ііепі іегте
а зоп ё^агд.	(Прим. гр. Лебцельтерна).
484
Библиотека "Руниверс1
—	„Л’аішегаіз епіепдге дие V. М. з’ехргітаі аи ргёзепі еі поп аи іетрз
„раззё а Гё^агд де се тіпізіге".
-	„Маіз оиі! і’аі Іа тёте оріпіоп еі Ьеаисоир д’езііте роиг Іиі: сереп-
„дапі іі у а дез сігсопзіапсез ой диеідиеіоіз оп зе Іаіззе епігаіпег сопіге зез
„репсЬапіз".
—	„Зіге, Іе тіпізіге де 8. М. ГЕтрегеиг топ Маііге ѵоіі Ьіеп іизіе еі
„сіаіг дапз іоиіез Іез диезііопз. II п’езі пі ігап^аіз, пі ап§1аіз, пі д’аисипе
„паііоп: іі езі гёіё аиігісЬіеп, еі а§іі сотте іеі. 8ез репсЬапіз пе реиѵепі
„ёіге ди’апаіо^иез аих іпіёгёіз де Іа паііоп еі де зоп Зоцѵегаіп. II діі а
„V. М. дие поіге СаЬіпеі езі дапз ипе іпдёрепдапсе сотріёіе; сеііе аззигапсе
„ѵоиз діі іоиі еі сагасіёгізе рагіаііетепі се тіпізіге еі за сопдиііе роіііідие
„дериіз ди’іі а Іа дігесііоп дез аііаігез, зі V. М. ѵеиі Ьіеп у гёПёсЬіг. Аи гезіе,
„Іе Ьа зиррііегаі де гёсарііиіег Іа сопдиііе де поіге СаЬіпеі дериіз 1809, еі,
„дериіз Іе тагіа§е, Іа ді^пііё де поз дётагсЬез, Іез ргеиѵез де сопйапсе еі
„д’атіііё ргоді^иёез а Іа Киззіе, еі поіге етргеззетепі а ргёѵепіг зез іпдиіё-
„іидез еі зез дёзігз. Еі, іі іаиі Гаѵоиег, Зіге, поиз п’аѵопз §иёге а поиз
„Іоиег де Іа тёте сопйапсе де Іа рагі де се тіпізіёге, заиі диеідиез епіге-
„ііепз ой V. М. а тіз де ГаЬапдоп епѵегз М. де Заіпі-Лиііеп: топ Аи^изіе
„Маііге у а аііасЬё ип ргіх іпііпі еі ѵоиз а рауё де геіоиг раг Іа ігапсЬізе де
„Зез соттипісаііопз. Ыоіге аііііиде роіііідие, Зіге, езі дёіегтіпёе раг Іа зііиа-
„ііоп ой поиз а Іаіззёз ипе ёродие дие ]’е гёри^пе а гарреіег; еііе езі Ьазёе
„зиг Іез іпіёгёіз де Іа паііоп, зиг Іа сгізе ой поиз поиз ігоиѵопз таіпіепапі,
„а Іа зиііе д’ипе тезиге ѵазіе, ёпегдідие, іпдізрепзаЫе, еі диі доіі гёиззіг,
„запз диоі еііе аигаіі сотрготіз Іа ргозрёгііё паііопаіе еі Іе сгёдіі ди §ои-
„ѵегпетепі. Миі доиіе дие поиз п’ауопз іоіпі а сез §гапдез сопзідёгаііопз
„сеііе дие поиз іпзріге поіге атійё апсіеппе еі сопзіапіе роиг Іа Киззіе, еі
„дие зез іпіёгёіз п’аіепі іпйиё риіззаттепі іизди’ісі зиг поіге тагсЬе роіііідие".
„Л’аіте а гепдге іизіісе аих зепіітепіз де ѵоіге Соиг а топ ё^агд, еі
„]‘е зепз ѵоіге зііиаііоп: аиззі п’аі-]'е гіеп ехі^ё де ѵоиз диі рйі Іа сотрго-
„теііге. Ле пе ѵоиз аі раз детапдё де ѵоиз гёипіг а тоі, таіз, ѵоиз дізапі
„та репзёе іоиі епііёге еі ѵоиз Іаіззапі іоиіе ІіЬегіё д’а^іг д’аргёз ѵоз іпіё-
„гёіз, і’аі зеиіетепі еп§а§ё ѵоіге Соиг а т’оиѵгіг ё^аіетепі за репзёе еі а
„те діге се ди’еііе зе ргорозе де іаіге. Езі-се допс Іиі іапі детапдег, еі Іа
„сопйапсе дие ]е Іиі аі іётоі^пёе п’ехі§еаіі-е11е раз ріиз де геіоиг?"
„V. М. т’ехсизега зі і’оЬзегѵе аѵес реіпе дие, з’іі у а еи дез тотепіз
„де сопйапсе, іі у а еи аиззі де За рагі, ди тоіпз еп аррагепсе, ипе іеіпіе
„тагдиёе де тёйапсе еп ріизіеигз оссазіопз".
-	„Еп диоі? Л’аі дёсгіі аи сотіе де Заіпі-Лиііеп та розіііоп запз гёйсеп-
„сез. Ье сотіе ЗсЬоиѵѵаІой іиі сЬаг§ё де ргорозег а ѵоіге Соиг ип гарргосііе-
„тепі еі де з’епіепдге аѵес тоі *). Аіогз іі у еиі дез діійсиііёз, сеіа пе риі
*) Е’Етрегеиг геѵіпі ріизіеигз іоіз 8иг ГоЬ]еІ де Іа пііззіоп ди сотіе де 8сІіои\ѵа1оіі еі
8ііг се ди’оп п’аѵаіі ріиз )и§ё сопѵепаЫе де Гёсоиіег, диоідие д’аЬогд оп у ейі раги ді8ро8ё.
Се сігап^етепі де 1ап§а^е сЬег пои8 аргёз Іе геіоиг де 8. Е. М. Іе сотіе де МеііегпісЬ де
Рагі8 ехсііа дёз 1ог8 дез іпдиіёіидез а сеііе Соиг, еі іе пе доиіе раз, д’аргёз тез епігеііепз
485
Библиотека "Руниверс1
„з’аггап^ег, ои Гоп сгиі сЬег ѵоиз пе роиѵоіг ріиз Гёсоиіег. Епзиііе і’ёсгіѵіз
„а ГЕтрегеиг ипе Іеііге Іоп^ие, ігор 1оп§ие реиі-ёіге, еі диі Гаига еппиуё,
„таіз іі т’ітрогіаіі де Іиі сопііег іоиіе та репзёе: тез ргорозіііопз пе соп-
„ѵіпгепі раз. Л’ехрііциаі аи сотіе де 8аіпі-Ли1іеп Іе зузіёте аициеі ]е те
„зиіз аггёіё“...
—	„Рагдоп, 8іге, зі розе ѵоиз іпіегготрге, таіз V. М. ^Іізза зиг Іа гё-
„ропзе дие ГЕтрегеиг д’Аиігіске Ьиі а іаііе: серепдапі еііе сопіепаіі Іез ргеиѵез
„Іез ріиз ёѵідепіез де поіге рагііаіііё роиг Іез іпіёгёіз де Іа Киззіе еі де поз
„дёзігз де Іиі ёіге ейісасетепі иіііез. Ѵоз ргорозіііопз, 8іге, рогіаіепі зиг дез
„оЬіеіз поп адтіззіЫез, еі ГЕтрегеиг д’АиігісЬе гёропдаіі а V. М. раг де
„доиЫез ойгез де Ьопз ойісез диі ёіаіепі аиіапі де ^агапіз де поз зепіітепіз.
„Ле йіз тоі-тёте рогіеиг д’ойгез ітрогіапіез; V. М. Іез а ассиеііііез аѵес
„іпдійёгепсе еі М. Іе сЬапсеІіег у а а реіпе гёропди раг диеідиез рЬгазез
„роііез, таіз іпсопсіиапіез".
— „Л’аі ёіё зепзіЫе а се ргосёдё де ѵоіге рагі, ігёз зепзіЫе, таіз Іа сЬозе
„п’аигаіі раз гёиззі; сеііе айаіге пе роиѵаіі з’аггап^ег раг Гіпіегѵепііоп д’ип
„ііегз. Л’еп діз аіогз диеідие сЬозе а Рагіз, еі Гоп у йі зепііг дие Гоп пе
„ѵеггаіі раз ѵоіопііегз дие сеііе айаіге з’аггап^еаі тоуеппапі ипе іпіегѵепііоп
„ёігап^ёге, дие с’ёіаіі зирегйи".
аѵес М. де 8сЬои\ѵаІоЙ а сеііе ёродие, ди’аііп де з’ехсизег де Іа поп-гёиззііе де за тіззіоп, допі
іі аѵаіі реиі-ёіге еха^ёгё ГЬеигеих дёЬиі, іі еп аіі геіеіё Іа іаиіе зиг іез зепіітепіз регзоппеіз
де М. Іе сотіе де МеііегпісЬ, еі зе зоіі тіз аіпзі а соиѵегі. Л’еп доиіе д’аиіапі тоіпз, дие
М. де 8сЬои\ѵа1оЙ, доиё де диаіііёз ігёз езіітаЫез, таіз п’еп ауапі аисипе пёсеззаіге роиг
зиіѵге ипе пё&осіаііоп, аѵаіі соп^и ди дёріі де се дие Іез аззаиіз гёііёгёз ди’іі Ііѵгаіі аи ті-
пізіге пе Іиі гепдаіепі раз Іа ріасе: зез дётагсЬез пе роиѵаіепі зе сотрагег ди’а дез аззаиіз
іепіёз де ѵіѵе іогсе.
Ьа тёЛапсе де 8. М. а поіге ё^агд а епсоге ёіё поиггіе раг Іе зепіітепі іпіёгіеиг де
8а сопдиііе репдапі Іа дегпіёге ^иегге, допі Еііе п’а ри сгоіге Іоп&іетрз дие поиз еиззіопз
дёрозё іоиі геззепіітепі, раг Іа іаіоизіе ди’ЕПе поиз а зиррозёе геіаііѵетепі аих Ргіпсіраиіёз,
еі сеііе іаіоизіе а ёіё епігеіепие раг М. Іе сЬапсеІіег, диі поиз ге^агдаіі сотте ипе Ьаггіёге
оррозёе а Іа гёиззііе де зоп рго]еі іаѵогі, зі Ьеигеизетепі аѵогіё раг за ргорге іаиіе. II поиз а
іоиіоигз гергёзепіёз сотте ехсііапі Іа Рогіе а Іа гёзізіапсе еі аи таіпііеп ди ргіпсіре де Гіпіё-
§гііё ди іеггііоіге Оііотап, еі аиіоигд’Ьиі тёте, аЛп реиі-ёіге де Іа сотрготеііге аѵес поиз,
іі поиз Іаіззе соппаііге ди’іі доіі аих Тигсз дез сопЛдепсез де сеііе паіиге. Сеііе тёЛапсе де
Іа Киззіе з’езі ассгие раг Іез зоир^опз ди’еііе соп^иі а поіге ё^агд а Іа зиііе дез Ііаізопз аѵес
Іа Егапсе диі зиссёдёгепі аих ёѵёпетепіз де 1809 еі ди зё]оиг ргоіоп^ё де поіге тіпізіге
дез Айаігез ёігап^ёгез а Рагіз.
Ве поіге сдіё, Іе реи де сотріаізапсе де Іа Киззіе епѵегз поиз дапз ріизіеигз айаігез,
зигіоиі Іогз де Іа сеззіоп ди дізігісі де Іа Оаіісіе диі Іиі іиі ассогдё раг поіге ігаііё аѵес Іа
Егапсе, Іе Ггоід еі Іа тёЛапсе аѵес Іездиеіз поз соттипісаііопз Іез ріиз ГгапсЬез еі атісаіез
Гигепі ассиеііііез, Іе реи д’адгеззе ди тіпізіёге гиззе а поиз іаіге ѵаіоіг зез зепіітепіз Іогздие
поиз Іиі ойгітез поз Ьопз ойісез ргёз де Іа Рогіе еі де Іа Ргапсе (оссазіопз ди’оп ейі ри
теііге аѵапіа&еизетепі а ргоііі зоиз ріизіеигз гаррогіз), Гіпзиііізапсе дез оиѵегіигез де се
тіпізіёге, диі пе розаіепі дие зиг дез ргіпсірез ^ёпёгаих, ѵа§иез еі роіпі дёѵеіоррёз, епііп
Іа тагсЬе роіііідие дез деих Соигз, аиззі діѵег^епіе дие Іеиг зііиаііоп ёіаіі діѵегзе, зопі аиіапі
де тоіііз диі опі ри §Ь55ег ипе езрёсе де ііёдеиг дапз Іеигз геіаііопз. Ь’атіііё гёіаЫіе епіге
еііез п’еиі роіпі сГарриі. II езі ѵгаі ди’еііез аигаіепі ип іпіёгёі соттип іттепзе геіаііі а Іа
сопзегѵаііоп де Іеиг іпдёрепдапсе, допі Гаѵапіа&е езі тиіиеі, таіз зиг Іедиеі еііез пе зе зопі
раз епіепдиез, ёіапі д’аіііеигз гезресііѵетепі дапз ипе аііііиде зіпоп ёдиіѵодие, ди тоіпз допі
Іез ёіётепіз зопі зі реи апаіо^иез епіге еих.
486
Библиотека "Руниверс1
— „Ле зиіз гаѵі де Іа соттипісаііоп дие те Іаіі V. М., рагсе дие рі^по-
„гаіз Гехізіепсе де сеііе рагіісіраііоп еі рагсе дие реп геііге ипе ргеиѵе де
„ріиз диі п’ёсЬаррега раз а Іа рёпёігаііоп де V. М., сотЬіеп Іез іпіёгёіз де
„Іа Киззіе еі Іез зоіпз дие поиз Іиі аѵопз сопзіаттепі ѵоиёз поиз опі
„ехрозёз аіогз, еі ди’ііз Гетрогіаіепі зиг іоиіе аиіге сопзідёгаііоп. V. М. те
„рагіаіі де Зоп зузіёте еі де се ди’ЕПе аѵаіі сопііё аи сотіе де Заіпі-Лиііеп“.
— „Ле Іе гёрёіе“, діі-іі, „]’е зиіз регзиадё дие ГЕтрегеиг д’АиігісЬе а де
„Гатіііё роиг тоі еі ди’іі дёзіге ди Ьіеп а Іа Киззіе. Ь’аіііеигз поз іпіёгёіз
„зопі соттипз: зі сеі Етріге зиссотЬе, диеііе зегаіі Іа розіііоп де ГАиігісЬе
„еі а диеіз дап^егз пе зегаіі-еііе раз Ііѵгёе? Аиззі )е зепз ігёз Ьіеп ди’еііе
„аигаіі дёзігё Гёіоі^петепі де Іа §иегге, ру гесоппаіз за за^еззе еі за то-
„дёгаііоп; ]е Іе дёзіге аиззі, таіз сеіа пе дёрепд раз де тоі, еііе доіі
„аиригд’Ьиі еп ёіге Ьіеп сопѵаіпсие. Оп сгоіі а Ѵіеппе дие ]’е зиіз ігёз
„іпдёсіз, дие топ зузіёте п’езі роіпі ііхё, еі Гоп зе іготре Ьіеп, )е п’аі
„роіпі ѵагіё д’ипе зеиіе Іі^пе дапз та тагсЬе еі п’еп ѵагіегаі роіпі“ *).
Ісі ГЕтрегеиг те гёрёіа аѵес сіагіё еі ргёсізіоп іоиі се ди’іі а діі а діѵегзез
ёродиез а V. Е. зиг Іез аііеіпіез рогіёез раг Іа Ргапсе аи ігаііё де Тіізіі, зиг
Іа тодёгаііоп диі аѵаіі дісіё Іа ргоіезіаііоп геіаііѵе а ОІдепЬоиг^, зиг за
ѵоіопіё сопзіапіе д’ёѵііег Іа ^иегге Гезргіі сопсіііапі ди’іі аѵаіі дёріоуё
Ьа Киззіе агтёе, ргёіе а ёсіаіег, пе зоп^е дериіз ипе аппёе ди’аих тоуепз де героиззег
аѵес ѵі&иеиг Га^геззіоп де Іа ^иіззапсе ІогтідаЫе допі еііе зе сгоіі іттіпеттепі тепасёе,
таіз рагаіззапі зиіѵге епсоге Іез еггетепіз де зоп апсіеп зузіёте епѵегз Іа Ргапсе допі еііе
пе зетЫаіі Ьгізег ди’а ге^геі іез Ііепз геззеггёз раг ГЬаЬііиде, еі дёсеіапі ипе тоііеззе ои
ріиібі ипе ѵасіііаііоп дапз за тагсііе роіііідие диі сопігазіаіі аѵес зоп аііііиде тііііаіге, еі диі
оПгаіі Іе доиіе аих уеих дез СаЬіпеіз еигорёепз зі еііе ѵоиіаіі гесоиѵгег зёгіеизетепі зоп іпдё-
репдапсе, ои зі еііе регзізіаіі аи іопд дапз Іа тёте іепдапсе дие сі-деѵапі. Ьез риіззапсез
Іез ріиз іпіёгеззёез а за зііиаііоп пе зигепі еі пе заѵепі реиі-ёіге епсоге аідоигд’Ьиі з’ехріідиег
за сопдиііе еі аіііег Іез діѵегз роіпіз де ѵие сопігадісіоігез диі опі раги Іа дісіег.
Ь’АиігісЬе, аргёз аѵоіг зоиіепи аѵес Ьоппеиг еі ргездие зеиіе зиг Гагёпе ѵіп§і аппёез д’ипе
Іиііе ІеггіЫе еі дёзазігеизе, ёіаіі іаіі^иёе еі дёзагтёе; еііе аѵаіі Ьезоіп д’ип героз рагіаіі роиг зе
гёог^апізег, еі пе з’арріідиаіі ди’а ёіоі&пег ипе сотріісаііоп дап^егеизе ой за розіііоп дапз
іоиіез Іез аііегпаііѵез деѵіепдгаіі Ьіеп дёіісаіе еі ой еііе гіздиегаіі де регдге Іез ігиііз де за
роіііідие, де зез зоіпз еі де за тагсЬе за&е еі ипИогте.
Теііе ёіаіі еп іёѵгіег 1811 Гаііііиде діНёгепіе дез деих Соигз, Іогздие іез агтетепіз де
Іа Киззіе, ргёрагёз де Іоп&ие таіп, аііеі^пігепі ип ігор &гапд де^гё де дёѵеіорретепі роиг
роиѵоіг гезіег зесгеіз еі ди’еііе поиз Ы ипе дёсіагаііоп ѵа§ие де зез ргіпсірез роіііідиез. Зе
пе те регтеіз раз д’аіоиіег ісі д’аиігез сопзідёгаііопз еі те Ьогпе а оЬзегѵег дие, дапз сеііе
зііиаііоп гезресііѵе, с’ёіаіі а Іа Киззіе а изег де іоиз Іез тёпа^етепіз роззіЫез епѵегз ГАиігісЬе,
а тодіііег зоп ргорге зузіёте роіііідие роиг зе гарргосЬег ди поіге, еі а ѵоиег іоиз зез зоіпз
а пе раз поиз ]еіег раг за тагсЬе ассёіёгёе еі Ьогз де іетрз, ои раг зез ргосёдёз а поіге ё&агд,
дапз ипе Іі^пе діѵегзе де сеііе дие поиз ѵоиііопз зиіѵге еі зиіѵопз іизди’ісі аѵес іапі де сопзіапсе.
Ьа Киззіе роиѵаіі-еііе ои деѵаіі-еііе тодіііег зоп зузіёте? Сеііе диезііоп зегаіі зизсерііЫе
де ^гапдз дёѵеіорретепіз, таіз іі езі аізё де ргоиѵег ди’еііе Іе роиѵаіі раг ипе роіііідие за&е,
тодёгёе еі зітріе, таіз Іегте, іеііе ди’еііе сопѵіепі а ип &гапд Етріге. II аигаіі дй рагаііге еп
Еигоре сотте ип госЬег, сопіге Іедиеі зегаіепі ѵепиез зе гап&ег еі з’аЬгііег Іез риіззапсез
тоіпз іогіез допі Гехізіепсе ейі ёіё тепасёе.	(Прим. гр. Лебцельтерна).
*) Ь’Етрегеиг арриуа зоиѵепі еі аѵес Гассепі де гергосЬе еі ди дёріаізіг зиг Гехргеззіоп,
ди’оп Іе сгоіі а Ѵіеппе іпдёсіз еі роіпі ііхе дапз зоп зузіёте. II езі ёѵідепі дие зез тіпізігез
Іиі опі гаррогіё сеііе оріпіоп сотте ргопопсёе а Ѵіеппе еі поиз іпзрігапі реи де сопйапсе.
487
Библиотека "Руниверс1
дапз зез ехріісаііопз, зиг зоп ргіпсіре де пе роіпі ёіге Га^геззеиг еі де пе
зе рогіег а аисипе дёшагсЬе Ьозіііе, еіс., еіс. „Маіз", а]оиіа ГЕтрегеиг,
„Іез іпіепііопз де Іа Ргапсе ёіаіепі ігор сіаігез: і’аі дй те ргёрагег, еі і’аі
„сопііё а ѵоіге Соиг Гаііііиде цие і’аѵаіз ргізе. Ле зиіз ргёі; зі оп т’аііацие,
„]’е заигаі те дёіепдге, ]’е заигаі героиззег іоиіе а^геззіоп, епііп іе зиіз ргёі
„а іоиі! *) Еі, циапі аих гёзиііаіз, ]е гетеіз Іез ёѵёпетепіз епіге Іез таіпз
„де Іа Ргоѵідепсе. Ь’оп пе роигга іатаіз діге цие і’аі ргоѵоциё ои дёзігё Іа
„§иегге, еі і’езрёге цие ѵоіге Соиг гепдга ]изіісе а та сопдиііе тодёгёе".
— „Маіз зі Іа Ргиззе ёіаіі аііациёе, V. М., диі Іа ге^агде реиі-ёіге
„сотте ип Ьоиіеѵагд де Зоп Етріге, аііепдгаіі-ЕПе серепдапі цие Геппеті
„ѵіпі аііациег Зез ігопііёгез?"
II Ьёзііа д’аЬогд а гёропдге еі риіз ргопоп^а: „Аи деіа де ГОдег, ]‘е
„пе риіз раз іаіге даѵапіа^е аи]’оигд’Ьиі ди’іі у а ип ап. Ііз опі Ма^деЬоиг^
„еі ріизіеигз ріасез, ііз оссирепі Іе МескІепЬоиг^, еіс., еіс. Маіз еп де«;а де
„ГОдег, з’ііз іепіаіепі циеіцие сііозе, іі езі сіаіг цие с’езі а тоі ди’ііз еп
„ѵоидгаіепі, еі ]’е Гепѵіза^егаіз сотте ип асіе Ьозіііе соттіз епѵегз тоі".
— „Зіге, іоиі еп дёріогапі Гёіаі де іепзіоп диі ехізіе дериіз ипе аппёе
„епіге V. М. еі 1а Ргапсе, іоиі еп п’аЬапдоппапі раз Гезрёгапсе цие Гоп
„риіззе епсоге з’епіепдге, ГАиігісЬе пе реиі цие гепдге ]изіісе аих зепіітепіз
„регзоппеіз де V. М. еі еііе ге^геііе реиі-ёіге зеиіетепі цие, дёз Іе соттеп-
„сетепі, Іез рагііез п’аіепі ри зе гарргосЬег: еііе п’а раз отіз де зоіпз а
„сеі ейеі, V. М. Іе заіі".
— „Л’аі ёіё ігёз гесоппаіззапі а іоиз Іез ргосёдёз де ѵоіге Соиг, таіз іі
„пе дёрепд раз де тоі де сЬап^ег Іа паіиге дез сЬозез еі де т’аггап^ег.
„Ле п’аі ргопопсё аисипе ріаіпіе сопіге Іа сопдиііе де Іа Ргапсе, і’аі оЬзегѵё
„іоиз тез еп^а&етепіз: ёіаіі-се еп Іез ѵіоіапі еі сопііпиапі д’іттепзез ргё-
„рагаіііз цие 1а Ргапсе ргёіепдаіі еп ѵепіг а ип ассоттодетепі?"
— „Ііз зопі іттепзез, Зіге, еі аи^тепіепі іоиз Іез іоигз".
— „Ле Іе заіз, таіз ііз пе те ігоиѵегопі раз аи дёроигѵи, ]’у зиіз ргёрагё.
„Ле ѵоидгаіз цие ѵоиз ёсгіѵіег іоиі а ѵоіге Соиг; Іоіп де те сгоіге де Гіпдё-
„сізіоп еі роіпі де ііхііё дапз топ зузіёте, еііе гесоппаіігаіі аи сопігаіге
") В’аргёз Іез поііопз ігапзтізез а Ѵіеппе раг V. Е. іі у а ріизіешз зетаіпез, Іа Соиг
сіе Іа Киззіе зоіде 900 тіііе Ьоттез, поп сотргіз Іа тагіпе. А еп сгоіге Іез іпдіѵідиз Іез
тоіпз еха^ёгёз, еііе реиі сотріег сіе 450 а 500 тіііе Ьоттез еИесіііз ргёіз а епігег еп сат-
ра^пе, Ьіеп агтёз еі ёдиірёз. Ьез Паііеигз сотріепі 600 а 700 тіііе Ьоттез, таіз ]е ргёіёге
сіе те іепіг аи тіпітит. Б’аргёз Іе іаЫеаи дёіаіііё дие V. Е. а епѵоуё а Ѵіеппе еп поѵетЬге
сіегпіег, Іа іогсе дез ігоирез де Іі^пе топіаіі а 597.580 Ьоттез, Іез садгез ёіапі аи сотріеі.
Иёаптоіпз, запз т’ёсагіег ди саісиі дез 450 а 500 тіііе, і’оЬзегѵегаі дие Іа пиёе де Созадиез
диі езі а Іа дізрозіііоп де ГЕтрегеиг п’у езі роіпі сотргізе. 8. М. а Ьеаисоир Паііё сез
реиріез потадез, еі Іе Неітап, оиіге ГоЙге де рогіег а 80 тіііе Іе потЬге дез Созадиез
ё(}иірёз, Іиі а ргорозё епсоге де Іеѵег аи Ьезоіп Іа паііоп еп таззе. Ь’ог^апізаііоп дез соттіз-
загіаіз дез ѵіѵгез еі іоигпііигез езі Іа рагііе а ІадиеІІе Іе тіпізіге Вагсіау де ТоІІу з’езі рагіі-
сиііёгетепі ѵоиё, еі, діі-оп, аѵес зиссёз; таіз с’езі де Гарріісаііоп ргаіідие де зоп зузіёте еі
ди сЬоіх д’іпдіѵідиз іпіё&гез дие дёрепдга ргіпсіраіетепі за гёиззііе. Се тіпізіге т’а діі еп
аѵоіг іаіі ип еззаі ігёз заіізіаізапі дапз Іа дегпіёге сатра^пе сопіге Іез Тигсз, ои, Іез Ргіпсі-
раиіёз ёіапі іоіаіетепі ёриізёез, Іез ѵіѵгез деѵаіепі ёіге іігёз де Гіпіёгіеиг де Іа Киззіе, еі
пёаптоіпз Гагтёе ди ОапиЬе п’еп а іатаіз тапдиё. (Прим. гр. Лебцельтерна).
488
Библиотека "Руниверс1
„дие ]‘е п’аі іатаіз ѵагіё дапз тез Ьазез, еі еііе езі ігор за§е еі ігор ]изіе
„роиг пе роіпі ігоиѵег та сопдиііе тодёгёе. Аргёз іоиіе Іа сопііапсе дие іе
„Іиі аі іётоі^пёе, п’ехі^еапі гіеп д’еііе дие се диі сопѵіепі а зез іпіёгёіз еі
„а за зііиаііоп асіиеііе, ]‘е пе Іиі детапде дие зоп оріпіоп еі се ди’еііе
„сотріе іаіге. Л’аі ёсгіі а ГЕтрегеиг, іе Іиі аі іаіі іётоі^пег, раг ЗсЬоиѵѵаІой
„еі еп іоиіе оссазіоп, дие гіеп пе те ііепі аиіапі а соеиг дие Іе Ьіеп-ёіге
„де ГАиігісЬе еі ди’еііе риіззе ге§а§пег Іе де§гё де ргозрёгііё ой еііе зе
„ігоиѵаіі; ]'е Іе дёзіге роиг еііе, роиг тоі еі роиг Іе Ьіеп де ГЕигоре".
— „Зіге, рійі а Віеи дие V. М. ейі іоиіоигз поиггі а зоп ё§агд Іез тётез
„зепіітепіз роиг поіге Ьіеп, роиг сеіиі де V. М. еі роиг сеіиі де ГЕигоре,
„таіз, запз геѵепіг зиг Іе раззё, сгоуех, 8іге, дие поз ѵоеих а ѵоіге ё^агд
„пе ѵагіепі раз: поиз дёзігопз ѵоіг Іа Киззіе іогіе еі іпдёрепдапіе *). V. М.
„езі Іе ріѵоі зиг Іедиеі гоиіепі аи]‘оигд’Ьиі Іез ріиз Ьаиіз іпіёгёіз де ГЕигоре,
„допі Іез уеих зопі йхёз зиг ѵоиз, еі Еііе Іиі доіі Іе дёѵеіорретепі де іоиіе
„за за^еззе еі де за тодёгаііоп. Ьез сЬапсез дие реиі атепег ипе §иегге
„зопі іппотЬгаЫез: еііез ге^агдепі д’аиігез Еіаіз дие сеих де V. М.“.
— „Ле пе те діззітиіе раз", іпіегготріі ГЕтрегеиг, „іоиз Іез ёѵёпе-
„тепіз еі Іез сопзёдиепсез диі реиѵепі еп гёзиііег. Ле пе т’у зиіз раз ехрозё
„де §аіеіё де ссеиг, і’аі іаіі се диі а дёрепди де тоі роиг Г ёѵііег, таіз, зі ]’е
„зиіз аііадиё, іе зиіз ргёі а те Ьіеп дёІепдге". II те іётоі^па епсоге ди’іі
езрёгаіі де Іа Соиг д’АиігісЬе „дез газзигапсез ріиз ехріісііез, риіздие епііп",
аіоиіа-і-іі, „дапз та розіііоп, еііе пе ігоиѵега дие ]‘изіе дие і’еп детапде.
„Ле пе зиіз пі отЬга^еих пі зоир^оппеих, таіз ѵоиз т’аѵоиегег дие Іез пои-
„ѵеііез диі те рагѵіеппепі де іоиіез рагіз зопі де паіиге а зизрепдге топ
„оріпіоп. (Ди’еііе те дізе зі еііе гезіега пеиіге ои зі еііе а^іга сопіге тоі,
„таіз ди’еііе те рагіе аѵес ІгапсЬізе еі Іоуаиіё!" **)
*) Ь’Етрегеиг з’езі ^гадиеііетепі гадоисі еі за рЬузіопотіе оіігаіі ріиз сіе зёгёпііё.
(Прим. гр. Лебцельтерна).
II іаиі аѵоиег дие Іе тоіпсіге зоир^оп дие реиі сопсеѵоіг ГЕтрегеиг зиг поіге роіі-
іідие а ѵепіг, ди’аи іаіі іі пе реиі ргеззепііг, доіі Гаіагтег ѵіѵетепі.
II а ог&апізё еп реи де іетрз дез Іогсез сопзідёгаЫез, еі, з’іі гёипіззаіі Іа іогсе тогаіе
а зез іогсез таіёгіеііез, з’іі аѵаіі дез ^ёпёгаих ЬаЬіІез, пиі доиіе ди’іі пе іиі еп еіаі де іепіг
іёіе а Іа Ргапсе ипіе а зез аіііёз еі де Іа героиззег іоіп, зигіоиі аѵес Гассеззіоп де Гагтёе
ргиззіеппе, зиг Іадиеііе, д’аргёз ріизіеигз іпдісез диоідие епсоге ѵа^иез, Іа Киззіе сгоіі роиѵоіг
сотріег. Маіз Іе ріап де ГЕтрегеиг, таі&гё дие поиз п’еп соппаіззіопз раз Іез ёіётепіз, езі
ёѵідеттепі Ьазё зиг Гіпасііоп ои Іа пеиігаіііё де ГАиігісЬе. Ьез агтёез гиззез деѵгопі а&іг зиг
ип гауоп гёігёсі, аѵес ипе сопсепігаііоп диі сопзіііие Іеиг іогсе ргіпсіраіе. Ьез орёгаііопз зопі
дёіегтіпёез д’аргёз се ргіпсіре, еі Іез Ргап^аіз, зиррозапі ди’ііз гепѵегзепі Іа ргетіёге Іі&пе, еп
ігоиѵегопі д’аиігез ігёз іогіез а сотЬаііге. Ьез ріапз рогіепі Іе сагасіёге дёіепзіІ, еі Гоп ргепд
дез тезигез роиг гепдге Іа ^иегге дапз Іе рауз діііісііе а Геппеті.
Ыпе іпсегіііиде а Гё^агд де ГАиігісЬе аггёіегаіі Гехёсиііоп де іоиз сез ріапз. 8і ГАиігісЬе
зе гёипіззаіі а Іа Егапсе, Іа розіііоп, аи]оигд’Ьиі ЬеІІе, де Іа Киззіе деѵіепдгаіі таиѵаізе еі
дёзазігеизе. Ріиз де сопсегіаііоп, ріиз де ііапсз ^агдёз; еііе зегаіі ѵиІпёгаЫе де ріизіеигз сдіёз,
зоп аііепііоп, сотте зез іогсез, зегаіепі діѵізёез: іапдіз дие, ГАиігісЬе ёіапі пеиіге, Іа Киззіе,
тоуеппапі за раіх аѵес Іа Тигдиіе (диі рагаіі ргосЬаіпе), реиі рогіег Іа таззе де зез іогсез
ѵегз ип зеиі роіпі, еі Іез ігоіз діѵізіопз зіаііоппёез еп Еіпіапде (де сопсегі аѵес зез тоуепз
тагііітез, ехсеріё еп Ьіѵег) зиііізепі еііесііѵетепі роиг оЬзегѵег Іа 8иёде ]’изди’а се дие Іа
489
Библиотека "Руниверс1
Ле Іиі оррозаі Іез гпётез гаізоппстепіз диі зе ігоиѵепі ріиз Ьаиі зиг
Іа ѵаіеиг еі Гёродие де поіге дёсіагаііоп, зиг Іа Іоуаиіё де поіге Соиг, а]’ои-
іапі сез тоіз: „Аи гезіе, 8іге, поиз ѵоиз аѵопз діі іоиі се дие поиз рои-
„ѵіопз ѵоиз діге: с’езі а V. М. а ехсііег поіге сопйапсе раг Іа 8іеппе еі
„раг дез ргосёдёз ріиз атісаих дие іизди’ісі, саг даі^пег те рагдоппег, 8іге,
„таіз ]е пе ѵоіз раз ігор диеі іііге а асдиіз Іа Киззіе роиг дие поиз Іиі
„дізіопз поп зеиіетепі поіге репзёе асіиеііе, таіз іоиіез сеііез диі поиз
„ѵіепдгопі раг Іа зиііе
Ісі ГЕтрегеиг зе іасЬа ргездие роиг Іа ігоізіёте ои диаігіёте іоіз, еі
те гёсарііиіа іоиіез Іез ргеиѵез де сопйапсе еі д’атіііё зіпсёге ди’іі сгоіі
поиз аѵоіг доппёез. 11 йпіі раг те діге дез ехргеззіопз ігёз атісаіез роиг
поіге Аи^изіе Маііге.
Моиз ёііопз аггіѵёз аи Раіаіз де МагЬге, поиз аггёіапі зоиѵепі, раг 14
де^гёз де ігоід. Беѵапі рагіег ігёз Ьаиі еі ёіапі іогі епгйитё, і’аѵаіз ипе
ехііпсііоп де ѵоіх ^ёпапіе. Ь’Етрегеиг рагаіззаіі дізрозё а іегтіпег сеі епіге-
ііеп, іепи а Ьаіопз готриз еі еп риЫіс: ]'е сгиз Ьіеп іаіге де Іиі рагіег де
Гаііаіге ди гетЬоигзетепі еі де іігег аи сіаіг сеііе диезііоп.
—	„Ь’айаіге ди рауетепі, 8іге, езі іоиі а іаіі іегтіпёе, запз доиіе, еі
„І’езрёге дие V. М. а дё]*а доппё дез огдгез апаіо^иез а за гёзоіиііоп".
—	Ь’Етрегеиг з’етЬаггазза еі скегска зез ріігазез: „Оиі! таіз серепдапі,
„дапз Іа зііиаііоп ой поиз зоттез, іі езі ]’изіе дие ]е засйе д’аЬогд а диоі
„т’еп іепіг а ѵоіге ё§агд“.
роііі^ие ди СаЬіпеі де 8іоскЬо1т ои за раіх аѵес Іа Сігапде-Вгеіа^пе газзигегопі сотріёіетепі
а зоп ё^агд.
Ог, зі Гоп сопзідёге Гітрогіапсе таіеиге дие доіі аііасЬег ГЕтрегеиг АІехапдге а ёіге
газзигё зиг поіге аііііиде іиіиге, Іа паіиге дез поиѵеііез диі Газзаіііепі де іоиіез рагіз іепдапі
а Іиі іпзрігег дез зоир^опз а поіге ё^агд, Гиг^епсе ди тотепі, риізди’іі сгоіі а ипе аііадие дёз
дие Іа Ргапсе аига газзетЫё зез іогсез, зі Гоп сопзідёге епйп ипе сегіаіпе гёзегѵе дис поиз
оЬзегѵопз дериіз диеідие іетрз епѵегз Іиі, Гоп пе реиі дие ігоиѵег зез іпдиіёіидез паіигеііез.
ЕПез ёіаіепі ѵізіЫез еі рег^аіепі а ігаѵегз Іе іоп саіте еі аззигё ди’іі аЯесіаіі.
Ьез аіагтез де 8. М. зе зопі соттипідиёез а зез аіепіоигз. Ьез ипз гедоиіепі дие,
^а&пёз раг Іез атогсез диі поиз зопі ргёзепіёез раг Іа Ргапсе, поиз п’а^іззіопз де сопсегі аѵес
еііе, еі ііз ргеззепіепі Іез дёзаѵапіа^ез диі еп гёзиііегаіепі роиг Іа Киззіе ехрозёз ріиз Ьаиі.
В’аиігез, диі зопі ітраііепіз де ѵоіг соттепсег Іа ^иегге, рагсе ди’ііз ге^агдепі сотте ргё]и-
дісіеі а сеііе риіззапсе іоиі геіагд, диі пе зегѵігаіі ди’а тёпа^ег а Геппеті Іе іетрз де зе
гепіогсег еі д’атёііогег зоп аііііиде, сгаірпепі дие ГНёзііаііоп зиЬзізіапіе а поіге ё^агсі
риіззе іп/іиег зиг Іез ргіпсірез ёіаЫіз раг ГЕтрегеиг еі Гіпбиіге а епіатег ипе пёросіаііоп
зёгіеизе аѵес Іа Ргапсе, допі, еп дегпіёге апаіузе, іі пе ргёѵоіі аисип Ііеигеих гёзиііаі, еі іі
ге^агде дез аѵапсез де Іа рагі де Іа Киззіе еі ипе дёѵіаііоп дез ргіпсірез розёз сотте сопігаігез
а за ді^пііё еі сотте ипе іаіЫеззе дап^егеизе а дёѵоііег. Ь’оп пе реиі пиііе рагі тіеих ди’а
Ѵіеппе саісиіег запз раззіоп Гёродие ргоЬаЫе де Іа сгізе диі тепасе Іе ЬІогд де ГЕигоре, еі
с’езі а Іа за^еззе де поіге тіпізіёге а резег з’іі сопѵіепі тіеих а поз іпіёгёіз де іепіг Іе тёте
Іап^а^е дие іизди’ісі, ои д’атепег диеідие ѵагіаііоп а поіге тагсЬе, зоіі роиг ігапдиіііізег Іа
Киззіе, зоіі роиг Гёсіаігег зиг Іа тагсЬе дие поиз дёзігегіопз Іиі ѵоіг ргепдге, еп поиз ехріі-
диапі ріиз розіііѵетепі.
Бапз іоиз іез саз, ГАиігісЬе роигга іоиіоигз діге аѵес іизіісе еі ѵёгііё ди’еііе п’а раз
отіз де зоіпз, роиг ёіоі^пег ипе зі Іаіаіе сотріісаііоп, а гарргосЬег Іез деих рагііез, дие зез
дётагсЬез епйп опі сопзіаттепі рогіё Гетргеіпіе дез зепіітепіз ^ёпёгеих еі расійдиез диі
сагасіёгізепі поіге Аи^изіе Мопагдие.	(Прим. гр. Лебцельтерна).
490
Библиотека "Руниверс1
— „8іге, ѵоиз аѵег дёсіагё сеі оЬіеі іпдёрепдапі де іоиіе аиіге диезііоп
„еі аѵех рготіз йе рауег сеііе деііе еп 1812. Ле зегаіз еп реіпе де т’ехріі-
„диег диеііе сопзідёгаііоп поиѵеііе реиі аггёіег Іе рауетепі д’ип оЬіеі, д’аіі-
„Іеигз зі тіпсе роиг ип §гапд Етріге**.
— „Ле заіз дие ѵоиз аѵег іоиіоигз ге^агдё сеііе айаіге сотте іпдёреп-
„дапіе еі тоі аиззі, еі с’ёіаіі ип оЬ|еі іегтіпё, таіз іоиіез сез поиѵеііез
„зопі д’ипе іепеиг а т’у іаіге гёПёсЬіг. Аи гезіе, с’езі ипе Ьа^аіеііе; пёап-
„тоіпз іе дёзіге де гесеѵоіг де ѵоіге Соиг дез аззигапсез ріиз розіііѵез.
„Зиррозех Іе саз ой іоиі се ди’оп а ёсгіі Ійі ѵгаі, дие ѵоиз ѵоиз ігоиѵіег
„еп§а§ёз ои епігаіпёз, таі^гё ѵоиз-тётез реиі-ёіге, дапз ипе тагсЬе сопігаіге
„а тез іпіёгёіз: доізде дапз се саз т’етргеззег де ѵоиз рауег?**
— „Оиі, Зіге, V. М. пе реиі ди’ейесіиег се рауетепі; с’езі ипе деііе
„засгёе: еп Іа гесоппаіззапі, еп доппапі ѵоіге рагоіе Зоиѵегаіпе де Іа рауег,
„V. М. а сопзіаіё дие с’езі ип оЬіеі де іизіісе, ип дгоіі асдиіз дие поиз
„гёсіатопз, еі, зиррозапі Іе саз ЬуроіЬёіідие ой поиз Ьиі ііззіопз Іа циегге,
„Еііе пе зегаіі раз тоіпз іепие де заіізіаіге а Іа рготеззе**.
— „АЫ зі се саз ехізіаіі, іі пе зегаіі раз іизіе дие іе ѵоиз доппе тоі-
„тёте Іез тоуепз де те пиіге, таіз ]'е пе діз раз дие іе те геіизе де ѵоиз
„заіізіаіге, іе зиіз ргёі а іегтіпег сеі оЬ]еі, таіз аирагаѵапі іі езі гаізоппаЫе
„дие іе ѵоіе сіаіг дапз се диі зе разве а Ѵіеппе**.
— „Соттепі V. М. ѵоидгаіі-ЕПе гепдге аи]‘оигд’Ьиі се рауетепі соп-
„діііоппеі? Рагдоп, Зіге, таіз іе пе риіз аіігіЬиег сеііе ідёе а 8ез ргоргез
„зепіітепіз, еі і’еп ёргоиѵе ипе реіпе ѵёгііаЫе, V. М. ѵоидгаіі гёігасіег за
„рагоіе?**
— „Ыоп**, гергіі-іі аѵес ѵіѵасііё, „іе пе діз раз сеіа, таіз іе детапде а Іа
„Соиг де Ѵіеппе ди’еііе те доппе дез газзигапсез ріиз розіііѵез еі ди’еііе
„дёігиізе Іа іасЬеизе ітргеззіоп дие сез поиѵеііез опі ргодиііе. Есгіѵех дие
„Іе зиіз ігёз дізрозё а рауег**.
— „Рагдоп, Зіге, таіз ]’е зегаіз ГЬотте Іе ріиз етЬаггаззё д’аппопсег а
„та Соиг ип оЬіеі де сеііе паіиге, еі, зі і’ёіаіз дапз Іе саз де Іиі ёсгіге, іе
„пе заигаіз іатаіз гіеп ігасег дие де ігёз дёріаізапі еі дёзоЫі^еапі роиг еііе.
„V. М. а рготіз де рауег сеііе деііе еп 1812, еі Еііе а тіз ііп раг Іа а
„д’одіеизез сопіезіаііопв зиг ип оЬіеі д’ипе ѵаіеиг зі зесопдаіге. М. Іе сотіе
„де 8аіпі-Ли1іеп а ігапзтіз сеііе рготеззе а ГАи^изіе Соиг, ГЕтрегеиг еп
„а гетегсіё V. М. Зоп тіпізіёге а ехі§ё епзиііе ипе дёсіагаііоп газзигапіе
„зиг поіге аііііиде роіііідие, еі, диоідие Іа рготеззе де V. М. ёіаіі риге,
„зітріе еі роіпі сопдіііоппеІІе, поиз ѵоиз аѵопз іаіі, Зіге, ипе дёсіагаііоп
„атріе, ІгапсЬе еі сотріёіетепі газзигапіе. Ри’езі-се дие V. М. ѵеиі дие
„сеііе 1ё§аііоп ёсгіѵе? Ьа таііёге езі ёриізёе. Роиѵопз-поиз ои деѵопз-
„поиз ёсгіге дие V. М. зе гёігасіе? Роиѵопз-поиз діге дие, ргёіапі Зоп
„аііепііоп а дез Ьгиііз запз іопдетепі, ііз опі ри Ьаіапсег дапз Зоп езргіі Іа
„дёсіагаііоп аиззі атісаіе дие заіізіаізапіе де 8. М. ГЕтрегеиг д’АиігісЬе?**
(Ь’Етрегеиг, ѵізіЫетепі етЬаггаззё еі аііёгё, іасЬа еп ѵаіп де т’іпіег-
готрге, і’аѵаіз ргіз топ ёіап). „Моиз гёсіатопз сеі оЬіеі дериіз деих апз де
„Іа іизіісе де V. М. Ьез Ьезоіпз де поз ііпапсез поиз гепдепі еззепііеі д’ёіге
’ 491
Библиотека "Руниверс'
„гетЬоигзёз *), таіз, 8іге, оп п’а сеззё де Іе гёрёіег скег поиз, с’езі ипе айаіге
д’ипе ітрогіапсе „ігор зесопдаіге роиг ди’еііе риіззе аѵоіг Іа ріиз 1ё§ёге іпііиепсе
„зиг ип роіпі де ѵие роіііідие диеісопдие. Ма Соиг а ипе тапіёге де репзег
„ігор ёіеѵёе роиг ди’ипе іеііе Ьа^аіеііе риіззе ёіге ёѵаіиёе раг еііе ріиз
„ди’еііе пе Іе тёгііе, еі диеідиез тііііопз де ріиз ои де тоіпз п’епігегопі
„Іатаіз еп Ьаіапсе сііег еііе аѵес д’аиігез сопзідёгаііопз. Рагдоп, 8іге, таіз
„се зегаіі а V. М. а дісіег Іа дёрёсЬе дие деѵгаіі ёсгіге М. де 8аіпі-Ли1іеп:
„а за ріасе, ]*е пе заигаіз гіеп діге диі пе йі ипе ітргеззіоп ігёз ІасЬеизе
„а Ѵіеппе".
—	„Ле пе ѵоиз діз раз дие сеііе айаіге пе зега роіпі сопсіие, с’езі сотте
„зі еііе Гёіаіі, ]'е Іа ге^агде тоі-тёте сотте ипе Ьа^аіеііе. Л’ёсгігаіз.......
„І’ёсгігаіз ди’еііе п’езі дие зизрепдие тотепіапётепі, еі, де іаіі, і’аі діі еп
„1812 еі поиз пе зоттез ди’аи 2 іапѵіег: і’аі рготіз де рауег дапз Іе тоіз
„де ]’иіп. Ьа ргеиѵе дие с’езі ипе айаіге іаііе, с’езі дие Іез зоттез зопі дё]*а
„тізез де сбіё. Л’ёсгігаіз дие іиздие-іа Іа Соиг де Киззіе з’аііепд а ѵоіг
„ГЕтрегеиг д’Аиігіске гёропдге а за сопііапсе еі Іиі доппег дез аззигапсез
„тоіпз ѵа§иез еі ріиз ехріісііез зиг Іа Іі^пе де сопдиііе ди’іі зиіѵга еп саз
„де §иегге“.
—	„Ехсизег, 8іге, ]’е сгоіз ди’оп дгеззе ип Ьид§еі дапз Іе тотепі асіиеі:
„сеііе деііе у езі-еііе рогіёе аѵес Іез аиігез де Іа Соигоппе?"
—	„С’езі сотте зі еііе Гёіаіі, ГоЬ]*еі езі ігор іпзі^піііапі еі ]’е ѵоиз гёрёіе
„дие Іез зоттез зопі ргёрагёез, ]е роиггаіз тёте ѵоиз рауег де іоиі де
„зиііе еі д’ипе іоіз **). Ле ѵоиз аі рагіё аѵес іоиіе сопііапсе зиг Іез гаррогіз
*) Ьогздие Іе СаЬіпеі ргиззіеп, сгёапсіег де Іа Соиг де Киззіе де 5 тііііопз д’ёсиз,
арргіі іі у а деих апз дие ГАиігісЬе гёсіатаіі Іе рауетепі допі іі езі диезііоп, іі тіі ипе іеііе
асііѵііё дапз зез дётагсЬез, ди’іі ейі Ьіепіді гё&іё сеі оЬ]*еі аѵес ГЕтрегеиг. Ьез рауетепіз
зе Пгепі гё^иііёгетепі дапз сез деих аппёез еі пе іигепі іпіегготриз дие тотепіапётепі.
Ьа зотте ііпаіе іиі рег^ие раг Іе Коі іі у а реи еі сеііе айаіге а ёіё сотріёіетепі іегтіпёе.
II езі а оЬзегѵег дие, зі Іа Киззіе аѵаіі дез іогіз а гёрагег епѵегз поиз, еііе еп аѵаіі де ріиз
^гапдз епсоге а гёрагег епѵегз 1а Ргиззе, еі сеііе дегпіёге Пі запз доиіе ѵаіоіг Іа дёігеззе ехігёте
ой Іез зоттез ди’еііе деѵаіі гетеііге а Іа Ргапсе Іа ріоп^еаіепі еі Гиіііііё диі гёзиііаіі роиг Іа
Киззіе сотте роиг Іа Ргиззе д’оЫепіг раг Іеиг асдиіііетепі Гёѵасиаііоп дез Гогіегеззез
ргиззіеппез.
Ь’оп пе реиі зе діззітиіег дие Іа тёЛапсе дие ріизіеигз сігсопзіапсез ехсііёгепі дапз
Гезргіі де ГЕтрегеиг Аіехапдге епѵегз поиз а ёіё саітёе, таіз поп іоиі а іаіі діззірёе, таі^гё
Іа ГгапсЬізе де поз соттипісаііопз. Ьа тагсЬе дие поіге СаЬіпеі зиіѵіі аіогз еі дериіз ёіаіі
аззигётепі Іа ріиз сопѵепаЫе а поз ргетіегз еі ріиз §гапдз іпіёгёіз еі а гёропди зоиз ріизіеигз
гаррогіз а поіге аііепіе, таіз еііе п’а раз ёіё Іа ріиз ргорге а ассёіёгег Іе рауетепі гедиіз:
оЬ]еі ігор зесопдаіге роиг Ьаіапсег д’аиігез сопзідёгаііопз та]еигез, таіз диі аигаіі ри дез Іе
соттепсетепі ёіге роиззё аѵес ріиз де ѵі^иеиг.
Кіеп пе реиі |изіИіег Іа Киззіе де пе роіпі асдиіііег ипе деііе Іё^іііте еі д’аѵоіг етріоуё
іапі де тоуепз тездиіпз еі де іаих-іиуапіз роиг з’еп ехетріег еі ёіидег за рготеззе, таіз
І’аі іасЬё д’ехрозег Іез гаізопз диі ехріідиепі за рагііаіііё епѵегз Іа Ргиззе дапз ип оЬ]еі рагеіі.
(Прим, гр. Лебцельтерна).
Ріиз Іоіп ГЕтрегеиг те діі дие сеі агіісіе ёіаіі іпзёгё дапз Іе Ьид^еі (іі п’у а раз ёіё
іпдідиё іизди’ісі, іапдіз дие Іез деііез ^ёпоізе еі ЬоІІапдаізе у зопі рогіёез). II езі ѵгаі дие дез
зоттез сопзідёгаЫез зопі ріасёез зиг Іе ТаЫеаи роиг дёрепзез ехігаогсііпаігез еі ёѵепіиеііез,
еі іі езі роззіЫе дие ГЕтрегеиг, епіепдапі поиз рауег зиг сез (опдз, аіі діі аѵес ѵёгііё дие
492
Библиотека "Руниверс1
„диі піе зопі рагѵепиз соир зиг соир; зоуех іизіе еі теііег-ѵоиз а та ріасе:
„езі-сс дие ѵоиз ѵоиз етргеззегіег де рауег аѵапі де ѵоіг сіаіг дапз сеііе
„диезііоп?" Ь’Етрегеиг т’адгезза ріизіеигз ехргеззіопз регзоппеііетепі оЫі-
§еапіез еп зе гетеііапі а топ оріпіоп.
- „V. М. те регтеі-ЕПе де Ьиі гёропдге ІгапсЬетепі? Саг, 8іге, ]е заіз
„дие ѵоиз езіітег Іа ігапскізе еі дие ѵоиз Іа сгоуег тёте ргездие ехсіизіѵе
сеі оЬ]еі ёіаіі сотргіз сіапз Іе Ьид^еі. Моп доиіе розегаіі ріиібі зиг Гехізіепсе де сез зоттез
тізез сіе сбіё, зиіѵапі Гехргеззіоп де 8. М. С’езі роиг гёропдге аих Ьёзоіпз иг&епіз де
Гаппёе соигапіе, іапдіз дие Іа дегпіёге ргёзепіаіі ип дёіісіі де ргёз де 60 тііііопз (таі^гё
Гаппопсе ротреизе еі іііизоіге іаііе аи риЫіс еп іёѵгіег 1811 д’ип ехсёдепі де 100 тііііопз),
ди’іі з’а^іі де поиѵеаих ітрбіз, еі Іе Сгапд Сопзеіі з’оссире а дёІіЬёгег зиг Іез діѵегз ргоіеіз
гёді^ёз раг Іе тіпізіге дез ііпапсез. 80 тііііопз доіѵепі геѵепіг аи Тгёзог д’ипе аи^тепіаііоп
ди дгоіі де сарііаііоп; іі ігарре ргіпсіраіетепі Іе ргоргіёіаіге еі Іе зеі^пеиг, таіз, сотте еп
Киззіе Іе зеі^пеиг езі таііге де іахег даѵапіа&е зоп зи]еі еі де Ьаиззег Іез ргіх де діѵегзез
депгёез ои ргодисііопз, сеііе ітрозіііоп геіотЬега еп дегпіег геззогі зиг Іе раузап еі зиг Іез
оЬ]еіз де сопзоттаііоп. Оиіге сеіа, оп сотріе 20 тііііопз ргоѵепапі де 10 тіііе Іісепсез, а
2000 гоиЫез скасипе, дізігіЬиёез епіге Іез діѵегзез ргоѵіпсез, тоуеппапі диеііе зотте ип
сегіаіп потЬге дез іпдіѵідиз Ігаррёз раг Іе дегпіег оикахе де гесгиіетепі де 120 а 130 тіііе
Іюттез реиі зе гаскеіег ди зегѵісе тііііаігс. Ьез ргоѵіпсез Іез ріиз гіскез опі дё]‘а гетріі Іеигз
Іісепсез, еі сез 20 тііііопз епігегопі дапз Іез саіззез, іапдіз дие 10 тіііе зоідаіз пе Іаіззепі
аисип ѵіде зепзіЫе дапз ипе агтёе зі потЬгеизе. Ь’оп ітрозега епсоге роиг 8 тііііопз зиг
Іез еаих-де-ѵіе еі ріизіеигз тііііопз зиг Іе зеі еі оп іаскега епПп д’ёіеѵег Іез геѵепиз аппиеіз
а 200 тііііопз еі тёте аи деіа. Ьез гесеііез еНесііѵез зоиз Саікегіпе II топіаіепі де 68 а
70 тііііопз. 8оиз Раиі Іег, еііез ёіаіепі де 78 а 80 тііііопз. ЕПез іигепі рогіёез зиссеззіѵетепі
раг ГЕтрегеиг АІехапдге іизди’еп 1807 а 117.377.146 гоиЫез. II езі аиззі диезііоп д’ип доп
^гаіиіі диі зегаіі заіізіаіі еп (оигпііигез роиг Гагтёе де іоиі депге еі тёте еп типіііопз. Сеііе
тезиге те рагаіі Іаиззе еі ёіоі^пёе де роиѵоіг гетрііг Іе Ьиі, дапз ип рауз ой Гіпдизігіе
тапиіасіигіёге езі зі аггіёгёе еі а Ьезоіп де Ьеаисоир де ІіЬегіё еі д’спсоига^етепіз; д’аіііеигз
еііе пе роиггаіі аѵоіг ди зиссёз дие дапз Іе саз ой ГЕіаі ійі тепасё д’ипе &иегге іттёдіаіе,
допі оп аппопсегаіі Іе дапдег а Іа паііоп. Маіз, дапз Гіпсегіііиде ой Іе зузіёте асіиеі ди
^оиѵегпетепі Іа Іаіззе, сеііе тезиге зегаіі д’ип таііге ргодиіі еі пиігаіі аих тапиіасіигіегз,
диі зегаіепі, діі-оп, іпѵііёз а у сопсоигіг роиг ипе сегіаіпе диапіііё дёіегтіпёе. Сеііе ехі^епсе,
дие ]е сгоіз ргётаіигёе, ехсііегаіі запз доиіе Іе тёсопіепіетепі ди риЫіс; Гоп пе реиі ёѵііег
дие сеіиі диі доіі рауег пе зе ріаі^пе, таіз Іа &гапёе тахіте а оЬзегѵег езі дие Гаѵапіа&е,
дие Іе ргойі, дие Іе доиѵегпетепі геііге де зез тезигез зоіі ргорогііоппё аих ріаіпіез еі ди’оп
пе Іез ргоѵодие раз роиг дез оЬ]'еіз д’ип гёзиііаі тездиіп ои доиіеих диі Ыеззепі ріиз Горіпіоп
дие Іа гёаіііё. Ле гёрёіе ісі топ апсіеппе оріпіоп: іез ііпапсез де Іа Киззіе зопі поп дёІаЬгёез,
таіз еп дёзогдге, еі зез Ьезоіпз іттепзез ехсёдепі зез геѵепиз, таіз зез геззоигсез зопі ігёз
ѵазіез. Ьа ^иегге аѵес Іа Ргапсе езі дёзігёе раг Іа та)еиге рагііе де Іа паііоп; еііе зе іготре
запз доиіе дапз зез саісиіз, таіз еііе Іа дёзіге: 1° рагсе дие Гог&иеіі паііопаі а ёіё Ьеигіё де
Іа тагсііе дие Іе ^оиѵегпетепі а адоріёе дериіз Іа раіх де Тіізіі; 2° рагсе дие Іа паііоп сгоіі
дие Іе ргетіег соир де сапоп іігё сопіге Іа Ргапсе зі^паіегаіі еп тёте іетрз Гепігёе ди раѵіііоп
ап^іаіз дапз Іез рогіз гиззез; 3° рагсе дие, запз зоп^ег дие Іе соттегсе ап^іаіз а ргіз ипе
аиіге дігесііоп еі з’езі гепди а Ьеаисоир д’ё&агдз іпдёрепдапі ди сопііпепі, Іа паііоп зе Паііе
дие Іе соттегсе аѵес Іез Ап^іаіз зе гёіаЫігаіі сотте іадіз, ди’еііе роиггаіі ехрогіег зез рго-
дисііопз еі ѵоіг гепаііге еп Киззіе ГаЬопдапсе еі Іез ргіх тодёгёз диі у гё^паіепі аиігеіоіз.
Ьа ^иегге де Ргапсе гёропдапі аих ѵоеих дез реиріез (диі пе саісиіепі еп ^ёпёгаі дие зиг дез
сЬапсез ГаѵогаЫез еі	диі дёзігепі ип скап^етепі	дапз Гезроіг	де раззег а ипе теіііеиге
зііиаііоп), Іе ^оиѵегпетепі ігоиѵегаіі еп еих де ^гап^е5 геззоигсез, роиг реи ди’іі ѵоиійі
дігі&ег Гезргіі риЫіс,	се дие	Іе сагасіёге	паііопаі	гепд іогі аізё.	Сеііе таііёге ехі^егаіі де
ѵазіез дёѵеіорретепіз	допі ]е	т’аЬзііепз	ісі, іаскё	де т’ёіге дё]а	аЬапдоппё а ипе зі Іоп^ие
ді^геззіоп.	(Прим.	гр. Лебцельтерна).
493
Библиотека "Руниверс1
„аих тііііаігез; запз Гёіге, ]е зиіз ігапс, реиі-ёіге ріиз ігапс ди’ипе іизіе
„гёзегѵе пе Гадтеіігаіі".
— „Рагіег-тоі а соеиг оиѵегі, с’езі іоиі се дие і’аіте. Ле Гаі ёіё аѵес
„ѵоиз еі ]’е пе детапде а ѵоіге Соиг зіпоп ди’еііе Іе зоіі іоиі а іаіі аѵес
„тоі".
— „Еііе Гезі, Зіге, еі, зі V. М. гесиіаіі д’ипе аппёе, сотЬіеп де ргеиѵез
„дапз сеі іпіегѵаііе п’еп а-і-ЕПе раз ге<;иез? Ле іе зиіз аиззі, еі ]’е пе діз-
„зітиіе раз а V. М. дие )е зиіѵгаіз ипе тагсЬе іоиіе сопігаіге а Іа 8іеппе.
„Ле сгоігаіз сопѵепаЫе а 8а ді^пііё сотте а 8ез іпіёгёіз де соттепсег раг
„заіізіаіге Іа Соиг д’АиігісЬе сотріёіетепі зиг сеі оЬ]еі деѵепи зі дёза^гёаЬІе,
„еі с’езі епзиііе дие ]'е Іиі іегаіз ѵаіоіг сеі етргеззетепі а Іе іегтіпег сотте
„ипе ргеиѵе де ѵоіге атіііё еі сотте ип тоуеп д’оЬіепіг д’еііе де ріиз
„^гапдз дёѵеіорретепіз".
— Ь’Етрегеиг те рагиі ігаррё еі гёріідиа: „Маіз с’езі се дие і’аі діі
„аѵес д’аиігез тоіз".
— „Рагдоп, Зіге, с’езі сотріёіетепі діііёгепі! Ле соттепсегаіз раг гет-
„Ьоигзег еі ]’е пе гепдгаіз раз Іе гетЬоигзетепі сопдіііоппеі, се диі пе реиі
„ргодиіге а Ѵіеппе ди’ип ейеі реиі-ёіге сопігаіге а се дие Гоп дёзіге, саг,
„дапз Іа розіііоп ой еп езі Г айаіге, сеіа пе реиі ди’у ехсііег де ГЬитеиг,
„еі Гоп з’у ііепдга а Іа рагоіе де V. М.“.
— „ЕЬ Ьіеп, зоіі! с’езі сотте іаіі, іе ііепдгаі та рагоіе! Маіз, сотте
„]е пе доіз рауег дие дапз Іе тоіз де ]иіп, і’езрёге д’ісі Іа гесеѵоіг де ѵоіге
„Соиг Іез аззигапсез дие іе дёзіге. Есгіѵех-Іе, еі ]*е сгоіз роиг та ігап-
„сЬізе еі та сопііапсе еп еііе тёгііег се геіоиг де за рагі".
— „Ле іегаі Іе гаррогі де сеііе сопѵегзаііоп а М. Іе сотіе де 8аіпі-Ли1іеп“.
8. М. те соп^ёдіа.
Теі езі Гепігеііеп дие реиз аѵес ГЕтрегеиг. II п’оііге ди’ипе зёгіе де
гёрёііііопз реи іпіёгеззапіез зиг Іез тётез оЬ]‘еіз допі V. Е. а іпіогтё
ГАи^изіе Соиг еп дёіаіі, еі іі реиі з’апаіузег еп диаіге тоіз. Ѵіѵез аіагтез
зиг поіге тагсЬе іиіиге ехсііёез раг Іез гаррогіз рагѵепиз ісі, диі опі Ьаіапсё
Іа ѵаіеиг де поіге дёсіагаііоп; дёзіг ё^аіетепі ѵіі д’ёіге ігапдиіііізёз зигіоиі
дапз ип тотепі ой Іа сопзсгірііоп еп Ргапсе, Іез іттепзез ргёрагаіііз диі
з’у іопі, еі Іез ргорозіііопз іаііез раг еііе а ГАиігісЬе еі а Іа Ргиззе Іопі
сгоіге а ГЕтрегеиг Аіехапдге дие Іе тотепі де Іа сгізе з’арргосЬе; сгёдіі
епсоге ехізіапі ди сЬапсеІіег еі тіеих ёіаЫі ди’оп пе Іе зиррозаіі; таиѵаізе
ѵоіопіё де поиз рауег, а тоіпз дие Іез іпсегіііидез а поіге ё§агд пе зоіепі
діззірёез, еі етЬаггаз дие саизе а ГЕтрегеиг Іа іаиззе розіііоп ой іі з’езі
ріасё а се зиіеі епѵегз поиз; реіііеззез еі іаих-іиуапіз іпзёрагаЫез де сеііе
тагсЬе ѵісіеизе.
’ V. Е., диі езі ЬаЬііиёе а арргосЬег се Ргіпсе, зепііга тіеих дие рег-
зоппе Іез дійёгепіез пиапсез ди’а зиЬіез за рЬузіопотіе. Ле пе сгоіз раз дие
V. Е. дёзарргоиѵе та ІгапсЬізе, диоіди’еііе аіі ри рагаііге зоиѵепі ип реи
асегЬе а 8. М. еі ди’еііе Гаіі ѵізіЫетепі Ггаррёе. Се Ргіпсе езі ігёз зёдиі-
запі, іі заіі адгеззег запз айесіаііоп Іез ргороз Іез ріиз Яаііеигз, таіз, ассои-
іитё а аззі^пег аих рЬгазез де се ^епге Іеиг ѵаіеиг ѵёгііаЫе, ]*е пе те Іаіззаі
494
Библиотека "Руниверс1
раз дёіоигпег де топ оЬ]’еі еі ]'е іиз зоиѵепі оЫі§ё д’іпіегготрге зоп діз-
соигз, зиіѵі аѵес іасііііё, ргёсізіоп еі зоиѵепі ѵоІиЫІііё. Вапз Гайаіге ди
рауетепі, за саизе ёіаіі ігор таиѵаізе роиг ди’іі пе ійі раз етЬаггаззё еі еп
реіпе де Іа дёіепдге: еііе деѵаіі теііге еп дёіаиі зоп ёіодиепсе паіигеііе. Ле
пе сгоіз раз дие 8. М. зоіі іпсііпёе а те рагіег епсоге д’айаігез еі дие сеііе
зопде Ьиі аіі ёіё а^гёаЫе, а тоіпз ди’ЕПе п’аіте ѵёгііаЫетепі Іа ІгапсЬізе.
Вапз топ сегсіе д’асііѵііё зиЬаІіегпе еі іпіегреііё раг Еііе, і’аѵаіз тоіпз де
тёпа^етепіз а ^агдег.
Ле п’аі раз сгаіпі де гепдге се гёсіі ргоііхе еі іаіі^апі раг дез гёрёіі-
ііопз, ріиз зепзіЫез еп ёсгіѵапі ди’еп рагіапі, рагсе дие топ деѵоіг епѵегз
Іе зегѵісе еі епѵегз V. Е. ехі^еаіі аѵапі іоиі Іа йдёіііё: іоиі Іе гезіе Іиі езі
зиЬогдоппё.
29.
15/27 /апѵіег 1812.
Аѵапі дие Іе Ьагоп де ВйЫег пе гетеііе а V. Е. сеііе дёрёсЬе допі іі
а Ьіеп ѵоиіи зе сЬаг§ег, Еііе аига ге?и сеііез № 1, 2 еі 3, еп даіе ди 9/21 еі
25 дёсстЬге/б іапѵіег, допі Іа ргетіёге іиі ехрёдіёе раг ип соиггіег гиззе
еі Іез деих аиігез іигепі сопйёез а ип ѵоуа^еиг. Се іиі Іе 27 дёсетЬге/8 іапѵіег
дие М. Іе сЬапсеІіег т’епѵоуа Іа дёрёсЬе дие V. Е. те ііі ГЬоппеиг де т’ёсгіге
еп даіе ди 22 дёсетЬге. Ле те гепдіз сЬег Іиі еі іе Іа Іиі Іиз еп епііег; іі
зетЫаіі ргёіег ипе аііепііоп іоиіе рагіісиііёге, диоідие сегіаіпетепі іі еп ейі
іігё ргёаІаЫетепі соріе. Ье сЬапсеІіег те рготіі д’еп зоитеііге іе сопіепи
а Іа соппаіззапсе де 8. М., еі т’аззига дие ГЕтрегеиг Аіехапдге п’аѵаіі іатаіз
тіз еп доиіе Іа Іоуаиіё регзоппеііе де поіге Аи^изіе Зоиѵегаіп, роиг Іедиеі
зез зепіітепіз д’езііте еі д’атіііё аѵаіепі іоиіоигз ёіё іпѵагіаЫез. Ле ргіз
оссазіоп де діге аи сотіе КотапгоЙ ди’аргёз ипе дёсіагаііоп аиззі розіііѵе
дие сеііе дие іе ѵепаіз де Іиі іаіге аи пот де топ Огасіеих Зоиѵегаіп, дёсіагаііоп
диі аііаіі аи-деѵапі де іоиз Іез доиіез дие Іа Соиг де Киззіе аигаіі ри Гогтег
зиг Іа тагсЬе роіііідие де поіге СаЬіпеі, ]е те Йаііаіз дие іе зегаіз Ьіепібі
аиіогізё а тапдег а V. Е. Гассотрііззетепі де Іа рготеззе де 8. М. аи зиіеі
де Іа сгёапсе. Ье сотіе КотапгоЙ те гёропдіі ди’іі ргепдгаіі Іа-деззиз Іез
огдгез де ГЕтрегеиг. Ле гёріідиаі дие, сотте оп дізаіі дапз Іе риЫіс дие
Іе дёрагіетепі дез йпапсез з’оссираіі дапз се тотепі ди Ьид^еі де Гаппёе 1812,
дапз Іедиеі запз доиіе іі зегаіі диезііоп дез зоттез дезііпёез аи рауетепі
де Іа деііе дие поиз гёсіатопз, іе Іе ргіаіз де пе раз іагдег а зоитеііге а
8. М. I. топ ѵй дёзіг де роиѵоіг Ьіепібі ігапзтеііге а топ Аи^изіе Соиг Іе
гёзиііаі дез сопіёгепсез дие Гоп т’а рготізез аѵес Іе тіпізіге дез йпапсез.
Ье сЬапсеІіег зе Ьогпа а те гёропдге дие Іа зотте еп диезііоп ёіаіі ип оЬ]еі
де ігор реіііе ѵаіеиг роиг епігег еп сопзідёгаііоп дапз Іе ігаѵаіі ди Ьид^еі.
Вапз сеііе соигіе сопѵегзаііоп, Іе сЬапсеІіег аѵаіі Гаіг гёѵеиг еі ргёоссирё,
еі іі зоийгаіі д’ип §гоз гЬите диі ГетрёсЬаіі ргездие де рагіег.
495
Библиотека "Руниверс1
Бериіз Іе Ьагоп де ЬеЬгекегп еиі а Іа Соиг ипе сопѵегзаііоп аѵес
Іе сотіе КотапгоН, еі, диеідиез іоигз аргёз, іі еп еиі ипе ігёз Іоп^ие еі
ігёз іпіёгеззапіе а Іа рготепаде аѵес 8. М. ЕПе-тёте. II гёзиііе де сез деих
сопѵегзаііопз дие Іе СаЬіпеі де 8і-РёіегзЬоиг^, аіагтё раг Іез поиѵеііез,
дие дериіз реи іі езі сепзё гесеѵоіг де іоиз сбіёз, д’ипе пё^осіаііоп іепдапі
а ипе аіііапсе дёіепзіѵе епіге Іез деих Соигз д’АиігісЬе еі де Ргапсе, Ііёзііе а
еііесіиег Іа рготеззе ди рауетепі, іизди’а се дие ГЕтрегеиг Аіехапдге, диі пе
ігоиѵе раз дапз Іа дёсіагаііоп дие і’аі іаііе аи сЬапсеІіег дез тоіііз зиііізапіз
роиг ёіге сотріёіетепі газзигё зиг поз іпіепііопз, аіі Газзигапсе розіііѵе
дие поиз пе поиз еп§а§егопз раз, тёте роиг Гаѵепіг, а дез тезигез Ьозіііез
сопіге Іа Киззіе еп саз де гиріиге аѵес Іа Ргапсе. Л’аі ГЬоппеиг де ігапзтеііге
Іе ргёсіз дёіаіііё де сез деих сопѵегзаііопз де М. де ЕеЬхеІіегп сі-іоіпі.
Ле пе доіз роіпі Іаіззег і^погег а V. Е. ди’аиззііді аргёз топ епігеііеп
аѵес Іе сЬапсеІіег, іе те гепдіз сЬег КосЬёІеП. Б’аргёз Гапсіеппе аиіогізаііоп
де 8. М., ]’е Іиі аі Іаіі ё^аіетепі Іесіиге де Іа зиздііе дёрёсЬе, еп у а]'оиіапі
іоиі се дие Іе зиіеі те іоитіззаіі. II еп ргіі поіе еі Гепѵоуа Іе тёте ]’оиг
а ГЕтрегеиг. М. Іе ^гапд таііге те гёрёіа а сеііе оссазіоп се диі пі’ёіаіі
дё]’а рагѵепи дез Ьгиііз диі соигепі дапз іоиі РёіегзЬоиг^, д’ипе пё^осіаііоп
асіиеііетепі зиг Іе іаріз аѵес Іа Ргапсе. 11 т’аѵегііі дие 8. М. ёіаіі ігёз аНесіёе
дез поиѵеііез іпдиіёіапіез ди’ЕПе аѵаіі ге^иез раг ріиз д’ипе ѵоіе, еі іі дёріога
ігёз іогі дие сеі ёіаі де тёііапсе, ди’іі аіігіЬие а дез тепёез де сегіаіпз
іпдіѵідиз, тепа^аі д’ёіоі^пег Іез деих Соигз Ітрёгіаіез аи тотепі ой Іеигз
іпіёгёіз гёсіргодиез Іез іпѵііепі зі риіззаттепі а зе гарргосЬег. М. де КосЬёІеП
дериіз Іоп^іетрз пе соттипідие ріиз дігесіетепі аѵес ГЕтрегеиг; іі пе ге^оіі
раз тёте де гёропзе зиг Іез діНёгепіез поіез допі іі а ассотра^пё Іез деих
Іеіігез озіепзіЫез дие іе Іиі аі адгеззёез. Се геНоідіззетепі аррагепі де 8. М.
ѵіз-а-ѵіз де сеі апсіеп еі гёіё зегѵііеиг ГаНесіе зепзіЫетепі: іі зе сопзідёге
сотте регзоппеііетепі сотрготіз раг се зиЫегіи^е ди’оп зетЫе етріоуег
роиг ёіидег Іе рауетепі допі іі іиі сЬаг^ё д’аппопсег Гасдиіііетепі, еі іі
ге^агде Іе зііепсе сопііпиё де 8. М. сотте ипе езрёсе де діз^гасе диі Ьаіе
за дёіегтіпаііоп а зе геіігег де Іа §езііоп дез аПаігез, дапз Іез діНёгепіез
етріоіз допі іі езі сЬагдё.
Л’аѵаіз арргіз ди’ип гаррогі аіагтапі ди ргіпсе Ва^гаііоп зиг ипе іог-
таііоп д’ип согрз сопзідёгаЬІе еп Оаіісіе аѵаіі аи^тепіё Іез іпдиіёіидез дие
Іез діНёгепіез поиѵеііез ѵепапі де Ѵіеппе тёте соттеп^аіепі а гёрапдге.
Ле сгиз дие с’ёіаіі Іе тотепі де доппег Іа-деззиз Іез ехріісаііопз аихдиеііез
V. Е. т’а аиіогізё, еі ]е те гепдіз сЬег М. Іе сЬапсеІіег дапз сеііе іпіепііоп.
Аргёз Іиі аѵоіг гарреіё Іа дёсіагаііоп заіізіаізапіе зиг поіге тагсЬе роіііідие
дие іе Іиі аѵаіз іаііе деѵапі реи де іоигз, аргёз Іиі аѵоіг іаіі Іа дёсіагаііоп
, дие ]'е заѵаіз, раг Іа сопѵегзаііоп дие 8. М. аѵаіі еие аѵес М. де ЬеЬхеІіегп,
ди’ЕПе аѵаіі дез поиѵеііез де тоиѵетепіз дапз поз агтёез, іе т’етргеззаі
де Іиі аппопсег Іа тагсЬе де сіпд гё^ітепіз д’іпіапіегіе еі деих де саѵаіегіе,
еп іоиі доихе а ігеіхе тіііе Ьоттез, роиг гепіогсег Іез ^агпізопз еп Оаіісіе.
Л’аіоиіаі ди’ипе тезиге дие Іа ргидепсе ехі^е аЬзоІитепі дапз Іез сігсопз-
іапсез ргёзепіез, дапз ипе ргоѵіпсе ІітіігорЬе аи БисЬё де Ѵагзоѵіе, ой Іез
496
Библиотека "Руниверс1
іёіез 8’ёсЬаийепі ехігаогдіпаігетепі, пе роиггаіі сегіаіпетепі доппег аисип
отЬга^е а Іа Киззіе, диі еііе-тёте а газзетЫё ипе іогсе ітрозапіе зиг сеііе
ігопііёге, риіздие, іпдёрепдаттепі де поз Ііаізопз атісаіез еі де Газзигапсе
розіііѵе дие ]е ѵепаіз де доппег, ипе аи^тепіаііоп де ігоирез зі реи сопзё-
диепіе зиг ипе зі	ёіепдие де рауз пе роиггаіі ёіге ге^агдёе раг Іе
СаЬіпеі де 8і-РёіегзЬоиг§ дие сотте ипе зиііе де Іа пёсеззііё де зигѵеіііег
ипе ргоѵіпсе аиззі ехрозёе а Іа зёдисііоп де зез ѵоізіпз. Ье ргёсіз де се
дие Іе сотіе Котапгой те гёропдіі зе гёдиіі а сесі: дие Іа дёсіагаііоп допі
]е Іиі рагіаіз аѵаіі ейесііѵетепі раги ігор ѵацие а 8. М., дие ГЕтрегеиг
з’аііепдаіі а аѵоіг ипе аззигапсе ріиз розіііѵе диі Іе ігапдиіііізаі зиг поз
ргоіеіз іиіигз еп саз де гиріиге, дие ГЕтрегеиг ёіаіі д’аиіапі ріиз аиіогізё а
гесеѵоіг ипе дёсіагаііоп сотріёіетепі заіізіаізапіе а се зиіеі, рагсе ди’іі Іиі
геѵепаіі зигіоиі	раг Іе Иогсі дез поиѵеііез дёіаіііёез д’ипе	пё^осіаііоп епіге
ГАиігісЬе	еі Іа	Ргапсе, дие Іе ргіпсе	8сЬѵѵаггепЬег§ аѵаіі	ёіё Іе рогіеиг де
се ргоіеі	ди’іі	арриуаіі де іоиі зоп	сгёдіі, дие Іиі-тёте	ёіаіі а Іа ѵеіііе
де гепігег	дапз	Іа саггіёге тііііаіге еі	дезііпё а ]’оиег ип §гапд гоіе, ди’іі у
аигаіі ип сЬап^етепі дапз Гадтіпізігаііоп зиргёте тііііаіге, дие сез поиѵеііез
пе роиѵаіепі раз ёіге зизресіёез, риіздие, Іоіп де ѵепіг де Рагіз ои де Соигз
^егтапідиез іпйиепсёез раг Іа Ргапсе, еііез ѵепаіепі (а се ди’іі те (іі епіепдге)
де дійёгепіз роіпіз де ГАПета^пе еі раг дез іпдіѵідиз діззётіпёз дапз
ріизіеигз де сез рауз, дие сез іпдіѵідиз, сгоуапі Іе тотепі аггіѵё роиг зе
ІіЬёгег де Іа дёрепдапсе йап^аізе, зе ігоиѵаіепі дёзезрёгёз де гепсопігег ип
іеі геѵігетепі де ргіпсірез а Іа Соиг д’АиігісЬе допі ііз аііепдаіепі аи соп-
ігаіге арриі еі ргоіесііоп, дие, дапз Іе Могд зигіоиі, сез Ьгиііз аѵаіепі рго-
диіі ипе сопзіегпаііоп ^ёпёгаіе еі ипе ехазрёгаііоп ехігаогдіпаіге сопіге поіге
СаЬіпеі, дие сез Ьгиііз рагіаііетепі соіпсідапіз, диоідие дёгіѵапіз де зоигсез
зі дійёгепіез, пе роиѵаіепі дие (аіге ипе ѵіѵе ітргеззіоп зиг Гезргіі де зоп
Зоиѵегаіп, допі серепдапі Гатіііё ѵіз-а-ѵіз де 8. М. ГЕтрегеиг Ргап^оіз п’еп
ёіаіі пиііетепі аііёгёе, ди’аиіоигсГНиі сотте іоиіоигз, Іа киззіе сіёзігаіі дие
ГАиігісИе гёиззіі а гергепсіге сіе зоп етЬопроіпі (Іе сЬапсеІіег дізаіі сеіа
аѵес ип зоигіге де йпеззе, сотте зі іі ѵоиіаіі іпдідиег Гойге де Іа рагі де Іа
Ргапсе, д’ипе гезіііиііоп дез ргоѵіпсез сёдёез раг Іе дегпіег ігаііё де раіх), ди’іі
пе іиі аррагіепаіі раз де ]‘и§ег диеіз ёіаіепі Іез ѵёгііаЫез іпіёгёіз де поіге дои-
ѵегпетепі, дие, диапі а Іа Киззіе, (егте дапз зез ргіпсірез, еііе пе ргоѵодиегаіі
раз Іа ^иегге, таіз дие, (огіе де Іа сопѵісііоп де зез тоуепз, еііе пе сгаі§паіі
роіпі ипе а^геззіоп диеісопдие, дие Іиі, сотіе Котапгой, зе йаііаіі ріиз дие
Іатаіз дие, Іогзди’оп аигаіі изё сіе рагі еі сГаиіге іоиз Іез /егтепіз сіе сііз-
зепзіоп, оп /іпігаіі раг з’епіепсіге, ди’іі теііаіі Іе ріиз Иаиі ргіх а Іа соп-
ііпиаііоп сіе Гатіііё сіе ГАиігісИе, дие Іа киззіе сіёзігаіі сеііе атіііё, таіз
ди’еііе п’аѵаіі раз ГКаЫіисіе сіе іоигтепіег Іез СаЫпеіз роиг ехіогдиег сіез
ргоіезіаііопз, ди’аи гезіе іі заѵаіі Гогі Ьіеп, еі дие іоиз Іез тііііаігез еп
іотЬегаіепі д’ассргд, ди’ип еппеті пе зе гёзоидгаіі раз аізётепі а ѵепіг Іез
сЬегсЬег дапз Іеиг ргорге рауз, ди’ипе сопдиііе за§е ргёѵіепдгаіі іоиі ёсіаі
ргётаіигё. Л’оиЫіаіз де діге дие Іе сЬапсеІіег аѵаіі соттепсё раг т’іпзіпиег
ди’іі ёіаіі іпзігиіі ди’оиіге ип согрз д’оЬзегѵаііоп дапз Іа Саіісіе еі ип аиіге
Библиотека "Руниверс1
дапз Іа Воикоѵіпе, іі зе іоггпегаіі ипе агтёе еп Ноп^гіе, еі іі пе тапдиа
раз сіе іаіге ё1'55ег дапз Iе соигапі де Іа сопѵегзаііоп Іе гергосЬе дёіа
зоиѵепі гёрёіё, дие Іез Тигсз еих-тётез Гаѵаіепі аѵегіі дие дёз Іопдіетрз поиз
Іез діззиадіопз сІ’асЬеіег Іа раіх аи ргіх сіе Іа гепопсіаііоп аих Ргіпсіраиіёз.
Ле т’арріідиаі а дёігиіге іоиіез сез аззегііопз раг іоиз Іез гаізоппе-
тепіз роззіЬІез. Ле гёропдіз дие, диапі аи тоиѵетепі дез ігоирез, ]’е деѵаіз
те Ьогпег а доппег Гехріісаііоп допі і’аѵаіз ёіё сЬаг^ё, дие і’аітаіз а сгоіге,
д’аргёз Газзигапсе гёііёгёе ди сЬапсеІіег еі де 8. М. ЕПе-тёте де Іа соп-
ііапсе ди’іпзрігаіі Іа Іоуаиіё де поіге СаЬіпеі, дие Гоп аіоиіегаіі реи іоі а
дез Ьгиііз гёрапдиз раг дез рагіісиііегз ігор рготріз а з’аіагтег еі аѵеидіёз раг
Гезргіі де рагіі, Іогздие сез Ьгиііз зе ігоиѵаіепі еп сопігадісііоп дігесіе аѵес ипе
дёсіагаііоп аиззі розіііѵе дие сеііе дие і’аѵаіз доппёе аи пот де топ Аи§изіе
Соиг, дие д’аіііеигз М. де 8іаске1Ьег§ ёіаіі а тёте д’аѵоіг а Ѵіеппе дез гепзеі-
^петепіз ріиз сопѵаіпсапіз дие іоиі се дие ]’е роиггаіз аііё^иег, ди’оп пе
газзетЫаіі раз еі ди’оп пе іаізаіі раз тагсЬег ігоіз согрз д’агтёе запз аѵоіг
ргёаІаЫетепі гарреіё Іез зетезігіегз, газзетЫё Іез сЬеѵаих дез ігаіпз дез
гё^ітепіз, іаіі Іез ассогдз роиг асЬаі де сЬеѵаих д’агііііегіе резапіе, ропіопз
еі Іе §гапд ігаіп, еі запз аѵоіг іаіі дез ргёрагаіііз дізрепдіеих еі пёсеззаіге-
тепі риЫісз роиг ГёіаЫіззетепі дез та^азіпз, дие іоиіез сез тезигез,
диеідиез ргёсаиііопз дие Гоп риіззе ргепдге, пе роиѵаіепі раз ёіге зесгёіез,
ди’еііез п’ёсЬаррегаіепі раз а Гаііепііоп ѵі^ііапіе ди сотіе 8іаске1Ьег§, дие
Іе т’еп гетеііаіз аих гаррогіз ехасіз ди’іі зегаіі а тёте д’еп іаіге роиг
дёігиіге ѵісіогіеизетепі дез аззегііопз іпѵепіёез раг Іа таіѵеіііапсе еі соірогіёез
аѵес азіисе, еі диі ёіаіепі еп рагіаііе сопігадісііоп аѵес Іа §гапде оссираііоп
асіиеііе де поіге ёоиѵегпетеп^> Iе ГёіаЫіззетепі де поз ііпапсез, аѵес поіге
зузіёте роіііідие, аѵес Іез сопіідепсез дие, дёз Гёродие ди тагіа^е, поиз
п’аѵопз сеззё де іаіге а Іа тіззіоп гиззе а Рагіз, еі епііп аѵес Іа іоиіе
дегпіёге дёсіагаііоп ігапсЬе еі аиззі розіііѵе ди’оп роиѵаіі Іа дёзігег.
Ье сотіе де КотапгоЙ т’іпіегготріі роиг те гёрёіег дие сез поиѵеііез,
диоідие дёза&гёаЫез, пе сЬап^егаіепі еп гіеп Іе зузіёте де сопдиііе де Іа
Киззіе епѵегз ГАиігісЬе, дие Іа сопѵісііоп сГипе пёсеззііё (іе гёипіоп (Гіпіёгёіз
епіге Іез йеих Соигз ёіаіі ипе репзёе тёге сіопі сіёгіѵаіепі іоиіез Іез аиігез
диі сопзіііиаіепі Іа Ъазе йез геіаііопз (іе Іа киззіе аѵес поиз, ди’оп пе зе
тёііаіі раз де поиз, таіз ди’оп поиз оЬзегѵаіі, аіпзі ди’іі ёіаіі ди §гапд
іпіёгёі де Іа Киззіе де Іе іаіге, еі дие Іез гаррогіз ѵепапі де іоиз сдіёз, зиг-
іоиі раг Іе ІЧогд, Іиі еп доппаіепі Іа ріиз зігісіе оЫі^аііоп, епііп, ди’іі іегаіі
зоп гаррогі а 8. М. де іоиі се дие ]’е ѵепаіз де Іиі діге. 11 а]оиіа тіііе рЬгазез
оЫі^еапіез, дез ргоіезіаііопз де поп-іпіеггирііоп д’атіііё, еі ди’іі пе дёзезрёгаіі
раз де ѵоіг Іе іоиі аггап^ё а ГатіаЫе, еі ди’аіогз іоиі зе геігоиѵегаіі геріасё
дапз Гапсіеп огдге дез сЬозез. Ріпаіетепі іі те ііі Іа сопіідепсе.дие Іа раіх
аѵес Іез Тигсз зе іегаіі, таіз ди’іі пе роиѵаіі те діге диеі іоиг.
V. Е. іи&ега раг Іе ргёсіз де сеііе сопѵегзаііоп, апаіо^ие зоиз ріизіеигз
гаррогіз аѵес сеііе ди’еиі Іе сопзеіііег де ЬеЬгеІіегп аѵес 8. М., дие Гаіагте
зиг поз геіаііопз аѵес Іа Ргапсе езі сотріёіе, еі ди’еііе езі ріиз ди’ип зітріе
ргёіехіе, сотте іе Іе зоир^оппаіз д’аЬогд, роиг ёѵііег Гасдиіііетепі де Іа деііе.
498
Библиотека "Руниверс1
Ьез езргііз ёіапі топіёз йе сеііе тапіёге, |е сгоіз іпиіііе йе гепоиѵеіег
іез йётагсЬез роиг ргеззег Іе рауетепі еп диезііоп. йе п’іпзізіегаі раз йаѵапіа^е
а йётопігег І’іпѵгаізетЫапсе йез йёѵіаііопз ди’оп поиз зиррозе аи зузіёте
роіііідие дие поиз аѵопз іепи іизди’а ргёзепі, еі ]'е сгоіз ди’іі езі йе Іа
йі^пііё йе ГАи§изіе Соиг, аргёз аѵоіг іаіі Іез соттипісаііопз атісаіез йопі
V. Е. т’а сЬаг^ё, й’аііепйге йи іетрз ди’іі йёігиізе йез ітриіаііопз Ьазагйёез
еі йопі Іа зоигсе еі Іе тоііі зопі аізёз а йеѵіпег. Ье тіпізіге йе Ваѵіёге ісі
езі ип йез ріиз гёіёз ргора^апйізіез йе сеііе поиѵеііе йе пё^осіаііоп аѵес Іа
Ргапсе, йопі іі ргёіепй заѵоіг іоиз Іез йёіаііз. II т’еп а іаіі а тоі-тёте Іа
сопййепсе сотте Іа іепапі йігесіетепі йе Ѵіеппе, еі, ргёзиррозапі дие ]’е
Гі^погаіз, іі у а тёте аззег §аисЬетепі аіоиіё ди’іі т’еп іаізаіі Іа соттипісаііоп
роиг те гё^іег еп сопзёдиепсе йапз топ аііііийе ѵіз-а-ѵіз йе сеііе Соиг-сі.
й’аіоиіегаі епсоге а іоиі се дие і’аі еи ГЬоппеиг йе тапйег а V. Е. зиг
Іез йеих сопіёгепсез аѵес Іе сЬапсеІіег, дие іе заіз раг КосЬёІеіі дие 8іаске1Ьег§
а йёігиіі Газзегііоп й’ипе агтёе еп Ноп^гіе, еі дие Іез поиѵеііез йе Вегііп
(еі с’езі роигіапі сеііе Соиг дие Іе сотіе Котапгой а ѵоиіи йёзі^пег раг
сеііе ехргеззіоп гёрёіёе: Іез поиѵеііез йи Ыогй) зопі ігёз газзигапіез зиг Іез
іпіепііопз йе поіге СаЬіпеі, йапз Іедиеі сеіиі йе Вегііп а ріеіпе сопііапсе.
30.
(ип. А.)	29 іапѵіег/10 /ёѵгіег 1812.
Ье Ьагоп МагзсЬаІ езі аггіѵё ісі Іе 14/26 йе Ьоп таііп еі т’а гетіз
Іез йёрёсЬез йопі V. Е. Гаѵаіі сЬаг^ё. Зоп аггіѵёе ііі ^гапйе зепзаііоп йапз
Іе риЫіс, оп Іе зиррозаіі рогіеиг й’іпзігисііопз йе Іа ріиз Ьаиіе ітрогіапсе.
Ье 17/29, ]’е те гепйіз сЬег М. йе КосЬёІеіі еі ]е Іиі ііз Іесіиге йез йеих
йёрёсЬез озіепзіЫез; іі т’еп йетапйа соріе, з’ехсизапі зиг зоп йёіаиі йе
тётоіге, еі ]е сгиз пе раз Іа Іиі йеѵоіг геіизег. йе Іа Іиі епѵоуаі, аѵес ипе
поіе озіепзіЫе йопі і’аі 1’Ьоппеиг йе іоіпйге соріе а V. Е.: М. йе КосЬёІеіі
рагиі ехігётетепі ііаііё йез ехргеззіопз оЫі^еапіез роиг Іиі дие сопііепі
сеііе йёрёсЬе; іі заіі арргёсіег Іа сопііапсе дие V. Е. Іиі іётоі^пе. йе зиіз
§агапі ди’іі гейоиЫега йе хёіе роиг поиз ёіге иіііе; іе іасЬегаі йе іігег іоиі
Іе рагіі роззіЫе йе зез Ьоппез йізрозіііопз. 11 т’еп йоппа й’аЬогй йез
ргеиѵез еп те сопііапі дие Іе йегпіег соиггіег йе Рагіз аѵаіі рогіё Іа поиѵеііе
дие ГЕтрегеиг ІЧароІёоп аѵаіі ргіз соп§ё йе зез Оагйез, ди’ііз аѵаіепі огйге
йе зе іепіг ргёіз а тагсЬег, ди’оп ігаѵаіііаіі а Іа сопіесііоп й’ип §гапй
потЬге йе сЬагіоіз роиг Іе ігапзрогіег, дие Іе ргіпсе Коигакіпе зе геззепіаіі
йё|а йез ігоійеигз йе Іа Соиг ѵіз-а-ѵіз йе Іиі, еі дие ГЕтрегеиг йе Киззіе
йапз зоп іпіёгіеиг аѵаіі Іаіззё ёсЬаррег се тоі: „Тоиі езі готри аѵес Іа
Ргапсе", ди’аи гезіе М. йе 8іаске1Ьег§ аѵаіі йёігиіі іоиз Іез Ьгиііз йез
тагсЬез йе поз агтёез, еі ди’а іоиз ё^агйз за йёрёсЬе сЫЙгёе ёіаіі йез
ріиз заіізіаізапіез. йе сгиз йеѵоіг іаіге оЬзегѵег а М. йе КосЬёІей дие се
п’ёіаіі роіпі ипе тёйіаііоп дие поиз ойгопз, таіз дие поиз пе поиз
499
Библиотека "Руниверс'
геіизегіопз раз а рогіег дез рагоіез сопсіііапіез, еі і’іпзізіаі а Іиі Ьіеп іаіге
сопсеѵоіг Гітрогіапсе дие ]е теііаіз а се ди’іі пе сопіопдіі раз Гип аѵес
Гаиіге. Ье §гапд таііге те рготіі де іаіге раззег Іе Іепдетаіп Іе зи]ёі де
поіге сопѵегзаііоп а 8. М. ГЕтрегеиг.
Оеих ]‘оигз аргёз, і’еиз ипе сопіёгепсе аѵес Іе сЬапсеІіег. Ле ііз іесіиге
де Іа дёрёсЬе ёсгііе дапз сеііе іпіепііоп, еі іі т’еп детапда соріе. Л’еп
гёзитаі аѵес Іиі Іе сопіепи; ]е соттеп^аі раг Іиі іаіге гетагдиег дие,
д’аргёз Іез доппёез де V. Е. еі Іез поиѵеііез іоиіез гёсепіез аггіѵёез де
Рагіз, Іа ргоЬаЬіІИё де Іа §иегге, дие поиз саісиііопз зиг Іез ргёрагаіііз
іттепзез еі дізрепдіеих диі зе (опі еп Ргапсе, езі Ьіеп ріиз іттіпепіе
ди’оп пе зетЫе Іе сгоіге а РёіегзЬоиг§. Ле діз дие Іе ргіпсе 8сЬ\ѵаг?епЬег§
тапдаіі ди’іі з’ёіаіі регзиадё дие Гепѵоі де М. де Кеззеігоде а Рагіз зегаіі
поп зеиіетепі ѵи аѵес ріаізіг, таіз тёте ди’іі у ёіаіі аііепди аѵес ітраііепсе,
дие і’аѵаіз Гогдге, еп зиііе дез геіаііопз д’атіііё епіге поз деих Зоиѵегаіпз,
де сопзеіііег ди’оп Ьаіаі Іе дёрагі де се пё§осіаіеиг, зиг іедиеі поиз (оп-
діопз Іе дегпіег езроіг де сопзегѵег 1а раіх, дие поиз аітіопз а сгоіге дие
Іа Соиг де Киззіе ѵеггаіі дапз се сопзеіі дісіё раг Іе дёзіг д’ёрагдпег а
ГЕигоре Іез сопѵиізіопз д’ипе §иегге допі іі ёіаіі діНісіІе де ргёѵоіг Гіззие,
ипе сепііёте ргеиѵе де Гатіііё зіпсёге де топ Аи^изіе 8оиѵегаіп ѵіз-а-ѵіз
ГЕтрегеиг АІехапдге, ди’епііп і’аѵаіз огдге де дёсіагег ди’еп саз дие 8. М. I.
де Киззіе сгйі ди’іі роиѵаіі ёіге иіііе дие поиз іпіегѵіпззіопз дапз зез ехріі-
саііопз аѵес Іа Ргапсе, поиз пе геіизегіопз раз а рогіег дез рагоіез сопсі-
ііапіез, таіз дие іе Іе ргіаіз де Ьіеп те сотргепдге, дие се п’ёіаіі роіпі ипе
тёдіаііоп дие поиз ргорозіопз, ди’ипе ойге рагеіііе пе сопѵепаіі раз а
Гёіаі асіиеі дез сЬозез, ѵи дие, диеідие іттіпепіе дие поиз ]’и§іопз Іа
ргохітііё д’ипе ^иегге, серепдапі поиз пе сопіопдіопз раз сеііе зііиаііоп,
диоідие сгііідие еі іпдиіёіапіе, аѵес ипе Ьгоиіііегіе диі аигаіі роиг сопзё-
диепсе іттёдіаіе дез асіез д’ЬозііІііё, таіз дие поиз ойгіопз д’атіііё де
рогіег дез рагоіез де раіх, зі Іе СаЬіпеі де Зі-РёіегзЬоиг^ ]и§е ди’еііез
реиѵепі ёіге иіііез а етрёсЬег Гехріозіоп д’ипе §иегге дие, запз ехріісаііопз
ІгапсЬез еі поп ріиз геіагдёез, поиз сгоуопз іпіаіІІіЫе.
Ье сотіе де Котапгой те гёропдіі дие, диоідие Іе 1ап§а§е дие
ГЕтрегеиг Шроіёоп аѵаіі іепи іизди’а ргёзепі еі сеіиі де зоп тіпізіёге дез
геіаііопз ехіёгіеигез (йі де паіиге а пе раз дёігиіге Іа роззіЫІііё д’ипе
сопііпиаііоп де Ьоппе іпіеііі^епсе епіге Іез деих Соигз, серепдапі, раг Іез
дёрёсЬез ди ргіпсе Коигакіпе аррогіёез раг Іе дегпіег соиггіег, аггіѵё ісі іі
у а ігоіз іоигз, іі рагаіззаіі дие ГЕтрегеиг Кароіёоп Іаіззаіі деѵіпег дез
ѵиез Ьозіііез епѵегз Іа Киззіе, дие, диеідие за§е еі тезигёе дие зоіі Іа соп-
диііе д’ип СаЬіпеі, іі ёіаіі ітроззіЫе д’етрёсЬег ди’оп пе зоіі тепасё д’ипе
§иегге раг ип аиіге Еіаі риіззапі, ди’аѵес ип Ргіпсе Ьеііідиеих іеі дие
ГЕтрегеиг Иароіеоп іі іаііаіі іоиіоигз з’аііепдге ди’ип ]‘оиг ои Гаиіге оп зегаіі
аѵес Іиі еп §иегге, еі дие Гаііііиде де Іа Киззіе, Іоіп де Іа ргоѵодиег, ёіаіі
іеііе ди’еп дёріоуапі дез тоуепз дие реиі-ёіге оп пе Іиі аѵаіі раз соппиз,
еііе деѵаіі зе (Іаііег д’ёѵііег ипе а&геззіоп ріиібі дие де з’у ѵоіг ехрозёе,
дие, диапі а Гепѵоі ди сотіе де Иеззеігоде, іі Іиі рагаіззаіі дие V. Е. ёіаіі
500
Библиотека "Руниверс'
еп еггеиг зиг Іез ѵгаіз зепіітепіз сіе ГЕтрегеиг Иароіёоп а сеі ёдагд, ди’іі
ёіаіі рагѵепи а Іа соппаіззапсе сіи сЬапсеІіег дие ГЕтрегеиг дез Ргап^аіз
аѵаіі діі: „Маіз соттепі допс! Ііз п’епіепдепі допс раз Іеигз іпіёгёіз? Ке
„заѵепі-ііз раз ди’еп епіатапі ипе пё^осіаііоп, еііе пе реиі ііпіг дие раг
„Іа §иегге?“ дие Іе сотіе де КотапгоЙ пе сопсеѵаіі раз а диоі ипе пёдо-
сіаііоп роиѵаіі тепег, дие Іа Киззіе п’аѵаіі аисип §гіеі сопіге Іа Ргапсе еі
ди’іі пе роиѵаіі деѵіпег сеих де Іа Ргапсе сопіге еііе. Се іиі а се ргороз
дие Іе сЬапсеІіег те ргіа де Іиі діге, сопйдепііеііетепі, зиг диоі ]е сгоуаіз
дие риіззепі рогіег Іез ріаіпіез де ГЕтрегеиг ІЧароІёоп.
Ле Іиі гёропдіз дие V. Е. пе т’аѵаіі ігапзтіз пиііе іпіогтаііоп а сеі
ё§агд, дие серепдапі зі, ди роіпі ой ]е те ігоиѵаіз, іі т’ёіаіі роззіЫе де
]'и§ег диеіз зегаіепі Іез агіісіез 8и|еіз а дізсиззіоп, іі те зетЫаіі дие Іе гепѵоі
дапз Гіпіёгіеиг ди рауз еі Іеиг діззётіпаііоп дапз Іез аиігез ргоѵіпсез де
ГЕтріге дез агтёез допі Гасситиіаііоп зиг ипе дез ігопііёгез де Іа Киззіе
пе роиѵаіі дие §ёпег Іа Ргапсе дапз зез ріапз д’аззиіеіііззетепі де ГЕзра^пе,
зегаіі ргоЬаЬІетепі ипе дез ргетіёгез ргорозіііопз а теііге зиг Іе іаріз, дие
ѵгаізетЫаЫетепі епсоге Іе Тагй, диі карраіі зепзіЫетепі Іе соттегсе де Іа
Ргапсе, еі риіз Іа іасііііё ди’оп доппаіі аих раѵіііопз гёриіёз пеиігез д’ітрогіег
Іез депгёез соіопіаіез, зегаіепі ё^аіетепі зоитіз а дез дізсиззіопз, еі ди’епйп
ипе іпдетпізаііоп реиі-ёіге роиг Іе ОисЬё д’ОІдепЬоиг^ зегаіі ргорозёе раг
Іе СаЬіпеі дез Тиііегіез, ди’аи гезіе ]'е ргіаіз М. Іе сЬапсеІіег д’ёіге регзиадё
дие се дие ]е ѵепаіз де Іиі діге п’ёіаіепі дие дез ідёез іпзіапіапёез дие за
диезііоп аѵаіі ргоѵодиёез, еі дие і’ёіаіз Ьіеп Іоіп д’ёіге аиіогізё а агіісиіег
дез §гіеіз ои а Іез ргёзепіег сотте ѵепапі де Іа рагі ди §оиѵегпетепі
ігап^аіз, ди’аи сопігаіге іе гёрёіаіз дие V. Е. пе т’аѵаіі іаіі а сеі ё^агд Іа
тоіпдге соттипісаііоп.
Ье сЬапсеІіег те гёропдіі ди’а дез §гіеіз де сеііе паіиге іі п’аигаіі й
оррозег дие се дие дериіз 1оп§іетрз іі пе сеззаіі де діге аи сотіе Ьаигізіоп,
дие Іа Киззіе п’аѵаіі аисипе ргёіепііоп а ип дёдотта^етепі диеісопдие; дие
Іе ріасетепі еі дёріасетепі дез ігоирез ёіаіі ипе айаіге д’адтіпізігаііоп
іпіёгіеиге, допі дізрозаіі ІіЬгетепі іоиі Еіаі іпдёрепдапі, зигіоиі Іогзди’іі пе
зе регтеііаіі раз де з’іттізсег дапз Іез дізрозіііопз де се §епге дез Еіаіз
ѵоізіпз, дие, диапі аих раѵіііопз пеиігез, Іа Ргапсе еііе-тёте ѵепаіі де
доппег ип §гапд ехетріе де геІасЬетепі дапз зез ргіпсірез, еп ассогдапі
аих Еіаіз-Ыпіз Іісепсе ріёпіёге д’ітрогіаііоп еі ехрогіаііоп запз гезігісііопз
диеісопдиез, ди’епйп іі пе роиѵаіі з’етрёсЬег де те діге дие, регзиадё дериіз
Іоп^іетрз дие іоі ои іагд 1а Ргапсе іегаіі Іа §иегге а Іа Киззіе, ГЕтрегеиг
аѵаіі сги деѵоіг а Іа сопзегѵаііоп де ГЕтріге д’етріоуег іоиз Іез тоуепз
дие зез ѵазіез Еіаіз еі Гатоиг де зез реиріез теііаіепі епіге зез таіпз роиг
героиззег ипе а§геззіоп а Іадиеііе оп ёіаіі ргёрагё дериіз Іоп^іетрз, запз зе
гіеп регтеііге диі еп Ьаіаі Гехріозіоп, дие Гепігёе дез агтёез еппетіез дапз
Гіпіёгіеиг де ГЕтріге ёіаіі зи]еііе а де ^гапдез дійісиііёз, дие Іез йпапсез
де Іа Киззіе пе зегаіепі пиііетепі оЬёгёез раг Іез дёрепзез де Іа диегге,
ди’аи сопігаіге Іе сЬап&е з’атёііогегаіі, аіпзі ди’іі з’езі атёііогё д’аргёз Іа
зітріе ргоЬаЫІііё д’ипе гиріиге, ди'аіогз (іе поиѵеііез геіаііопз аѵес ипе
501
Библиотека "Руниверс1
риіззапсе диі /егаіі ге/іиег Іе питёгаіге еі Іе дёЬоисЬё де іоиз Іез рогіз
оиѵегіз аи сошшегсе гёрагегаіепі Іез дёрепзез ехігаогдіпаігез, ди’іі п’аѵаіі еп
саз де §иепе ди’ип ѵсеи, сеіиі ди’еііе пе /йі раз соигіе, дие Іа Киззіе аѵаіі
дез тоуепз де Іа сопііпиег Ьогз де ргорогііоп аѵес сеих де зоп а^геззеиг,
дие, регзиадёе де Гатіііё де ГЕтрегеиг д’АиігісЬе, Іа Киззіе п’аѵаіі д’аиіге
зоііісііиде дие сеііе де Іа ѵоіг епігаіпёе іпзепзіЫетепІ а (іез йётагсііез диі
пе іиі Іаіззегаіепі ріиз Іа НЬегіё йе сопзиііег зез ѵгаіз іпіёгёіз . еі зез а//ес-
ііопз атісаіез епѵегз Іа Киззіе, дие Іе ѵоуа§е ди ргіпсе 8сЬ\ѵаггепЬег§ а
Ѵіеппе еі Іез Ьгиііз дие се зё)оиг аѵаіі оссазіоппёз поиз аѵаіепі іаіі ип §гапд
іогі зиг Горіпіоп еп АПета^пе еі ип поп тоіпз §гапд зиг поз зрёсиіаііопз
ііпапсіёгез. Епііп Іе сотіе Котапгой, аѵес дез рЬгазез ігёз епіогііііёез еі дез
ехргеззіопз ігёз тезигёез еі рагіісиііёгетепі гесЬегсЬёез, зе соирапі де іетрз
а аиіге раг дез гёіісепсез, те Іаізза деѵіпег ди’іі зоир^оппаіі поіге §оиѵег-
петепі де ѵоиіоіг зе йёрагііг ѵіз-а-ѵіз йез Нопргоіз йе Гапсіеп зузіёте зі
аѵапіа^еизетепі зиіѵі раг Магіе-ТНёгёзе, диі п’аѵаіі датаіз сеззё йе ігаііег
се Коуаите еп рауз сопзіііиііоппеі, дие, диоідие ёігап^ег, іі зе регтеііаіі,
еп саизапі аѵес тоі зиг Іе ріед д’аті, де ге^геііег дие поиз зетЫіопз
репсЬег а Іаіззег епігеѵепіг дез тоуепз роиг атепег Іез Ноп^гоіз аи дёзіг
ди §оиѵететепі, диі поиз епігаіпегаіепі а йез сотріаізапсез йопі И ёіаіі
йі//ісіІе а ргёѵоіг І’іззие, ди’іі те гёрёіаіі ди’іі ёіаіі де Гіпіёгёі де Іа Киззіе
дие ГАиігісЬе гесоиѵгаі зоп апсіеп ёіаі де Іогсе, ди’еп ^ёпёгаі іі п’ёіаіі раз
ігор сопіепі де Іа роіііідие де Іа ріирагі дез Соигз де ГЕигоре, дие Іа 8иёде
зеиіе епіепдаіі зез ѵгаіз іпіёгёіз, дие Іе Ргіпсе Коуаі аѵаіі зи рогіег зез
іогсез тііііаігез а ип іоіаі ехсёдапі де Ьеаисоир се дие Гоп з’аііепдаіі де се
рауз, дие сеііе аііііиде Іе гепдаіі іпдёрепдапі де іоиіе іпііиепсе ёігап§ёге,
дие се Ргіпсе сопііпиаіі а доппег Іез аззигапсез Іез ріиз заіізіаізапіез а Іа
Киззіе, дие с’ёіаіі аіпзі ди’іі еиі дёзігё дие ГАиігісЬе, дапз ипе Іиііе реиі-
ёіге ргоЬаЫе, еиі аззигё ипе пеиігаіііё рагіаііе, дие поиз поиз ігоиѵіопз зиг
Іе репсКапі й’ип іаіиз рііззапі зиг Іедиеі поиз ёііопз а Іа ѵеіііе йе поиз
Іаіззег соиіег, диоідие а гергеі еі сопіге поз ѵгаіз іпіёгёіз.
Л’оррозаі а сеііе аззегііоп Іа сегіііиде дапз ІадиеІІе і’ёіаіз ди’ехсеріё Іа
тагсЬе де се реи де ігоирез допі Іез сігсопзіапсез поиз іаізаіепі Іа Іоі де
гепіогсег сеііез диі апіёгіеигетепі зе ігоиѵаіепі еп Оаіісіе, іі п’у аѵаіі пиі
тоиѵетепі дапз поз агтёез еі пиіз ргёрагаіііз диі еп іпдідиепі Іа ргоЬаЬіІііё,
ди’аи гезіе ]е Іе ргіаіз де сопзідёгег дие іоиіе Гаііепііоп ди ^оиѵететепі
ёіаіі рогіёе зиг Іе гёіаЫіззетепі де поз ііпапсез, еі дие Іез зоіпз дие 8. М.
ѵоиаіі а сеііе ЬгапсЬе д’адтіпізігаііоп зі ітрогіапіе сопігазіаіепі аЬзоІитепі
аѵес дез тезигез еі дез дёрепзез ехігаогдіпаігез, допі Іе зоир^оп зеиі іегаіі
Ьаіззег Іез іопдз.
Ье сЬапсеІіег, еп гергепапі Іа сопѵегзаііоп зиг Іе зиіеі де Іа дёрёсЬе
дие іе Іиі аѵаіз Іие, те діі дие сеііе ехргеззіоп: „Ь’ізоіетепі .......•
Іиі рагаіззаіі ип гергосЬе поп тёгііё, дие Іа Киззіе поиз аѵаіі іаіі дез ойгез
д’асдиізіііоп зиг Іе БапиЬе аихдиеііез ГАиігісЬе п’аѵаіі раз ]и§ё а ргороз
д’асдиіезсег, дие, диапі а Іа Ргиззе, іі пе роиѵаіі раз те діге аи іизіе диеі
ёіаіі Іе §епге де зез геіаііопз аѵес Іа Киззіе, дие ГЕтрегеиг іизди’а ргёзепі
502
Библиотека "Руниверс1
з’ёіаіі гёзегѵё се ігаѵаіі еі ди’іі п’еп аѵаіі раз ге^и епсоге соттипісаііоп.
Еп дізапі сеіа, Іе сЬапсеІіег аѵаіі ѵізіЫетепі Гаіг де диеіди’ип диі сгаіпі де
діге ріиз ди’іі пе ѵеиі. А рагі сеіа, дапз іоиіе сеііе Іоп^ие сопѵегзаііоп Іе
сотіе де КотапгоП аѵаіі зоиіепи ип іоп аНесіиеих, де ГаЬапдоп, дез ёрап-
сЬетепіз еі Іез Гогтез Іез ріиз зёдиізапіез т’іпѵііаіепі а Іа сопііапсе. II
аНесіаіі іоиіоигз Газзигапсе д’ип Ьотте д’Еіаі диі а ргёѵи Іез ёѵёпетепіз
де Іоп^ие таіп, еі диі п’езі пиііетепі ейгауё де Іа сгізе асіиеііе, ди’іі пе
сасЬе раз, таіз роиг Іадиеііе іі сгоіі іоиі ргёрагё. II ііпіі раг те діге ди’іі
гепдгаіі сотріе ди зи]еі де поіге сопѵегзаііоп а 8. М. а зоп ргетіег ігаѵаіі.
Ле Іиі ііз Іа сопПдепсе дие іе сотріаіз епѵоуег М. де МагзсЬаІ зеиіетепі
Іизди’а Вгоду, дие і’у теііаіз ди тузіёге, рагсе дие Гаііепіе ди риЫіс де
Ѵіеппе еі Іа тапіёге допі іез а^іоіеигз у заѵаіепі ргоПіег, аи дёзаѵапіа^е де
поз ііпапсез, де іоиз Іез Ьгиііз ди’ііз зе ріаізаіепі а гёрапдге, т’іпѵііаіепі а
сеііе ргёсаиііоп роиг етрёсЬег Іез ѵагіаііопз дапз Іе соигз ди сЬап^е.
31.
29 іапѵіег/10 /ёѵгіег 1812.
Оеих іоигз аргёз Іа сопѵегзаііоп дие і’аі еие аѵес М. Іе сЬапсеІіег еі
допі і’аі еи ГЬоппеиг де іаіге топ гаррогі зоиз тёте № 6, Ыіі. А *), 8. М.
те діі а Іа рагаде ди’ЕПе дёзігаіі те рагіег еі ди’ЕПе т’іпѵііаіі а діпег роиг
Іе Іепдетаіп. Оп те ііі епігег дапз зоп саЬіпеі. Ь’Етрегеиг соттеп^а раг
те діге ди’іі аѵаіі Іи Іез дёрёсЬез дие раг діііёгепіез ѵоіез ]’е Іиі аѵаіз іаіі
рагѵепіг, ди’іі у аѵаіі ѵи дие поиз Іиі гергосЬіопз ди’іі п’аѵаіі раз ёіё ѵіз-
а-ѵіз де поиз аззег соттипісаіі/ зиг за зііиаііоп аѵес 1а Ргапсе, ди’іі аііаіі
те іаіге Іе гёсіі іідёіе де іоиі се диі з’ёіаіі раззё епіге Іиі еі ГЕтрегеиг
ІЧароІёоп, „еі, зі се дие ]е ѵоиз (ііз езі соп/огте а се дие ѵоиз аѵег арргіз
„раг Рагіз ои аиігетепі, ѵоиз пе роиѵег те іахег (іе Іа тоіпсіге гёіісепсе".
8. М. соттеп^а раг гёсарііиіег іоиз іез іаііз дериіз Іа раіх де Тіізіі, за рго-
іезіаііоп сопіге Госсираііоп ди БисЬё д’ОІдепЬоиг^, еі соттепі ЕПе іиі іогсёе
де Іа гепдге риЫідие, раг Іе геіиз диі ігоіз іоіз еп іиі іаіі аи ргіпсе Коига-
кіпе, дие сеііе ргоіезіаііоп п’еп§а§еаіі аисипе дізсиззіоп пі пе деѵаіі тепег
а ипе гиріиге, ди’епііп Іа Ргапсе аѵаіі ѵоиіи Іиі сопзеіііег д’адоріег Іе іагіі
ігап^аіз: „Ог се диі сопѵіепі а ип рауз", діі ГЕтрегеиг, „пе сопѵіепі раз
„а ип аиіге", дие іиздие-іа Іа Ргапсе аѵаіі гезресіё Гіпдёрепдапсе де Іа
Киззіе, таіз дие, де сеііе ёродие, іі іиі ѵізіЫе дие ГЕтрегеиг Ыароіёоп
регдаіі реи а реи іоиз Іез тёпа§етепіз, ди’аргёз де іизіез зоир^опз зиг
дез ѵиез Ьозіііез де се §оиѵететепі, ГЕтрегеиг аѵаіі аи^тепіё зез іогсез
еі з’ёіаіі тіз еп аііііиде де героиззег ипе а^геззіоп, ди’аисипе ріаіпіе п’аѵаіі
ёіё рогіёе, аисип ^гіеі ёпопсё, еі ди’іі дёііаіі Іе СаЬіпеі дез Тиііегіез де піег
Гехасіііиде де се ди’іі ѵепаіі де діге, аіпзі дие д’ёѵёпетепі еп ёѵёпетепі
іі еп аѵаіі іаіі соттипісаііоп а Іа Соиг д’АиігісЬе.
-) См. выше № 30, стр. 499.
503
Библиотека "Руниверс1
Ле гёропдіз дие Іе піапдие де сопііапсе допі поиз поиз ріаі^піопз
рогіаіі ргіпсіраіетепі зиг Гёіоі^петепі дие Гоп аѵаіі іётоі^пё роиг Гетріоі
де поз Ьопз ойісез, дие поиз аѵопз ргорозёз еі диі, дапз Іе іетрз дие Іез
езргііз ёіаіепі тоіпз аі^гіз, аигаіепі ри аѵоіг д’Ьеигеих гёзиііаіз.
Ь’Етрегеиг те діі дие і’ёіаіз дапз Геггеиг, дие ГЕтрегеиг №ро1ёоп
з’ёіаіі ехріідиё дёз сез іетрз-іа тёте іоиі дійёгеттепі, ди’іі аѵаіі діі:
„(^иапд деих ^гапдз Етрігез сотте Іа Егапсе еі Іа Киззіе опі дез ехрііса-
„ііопз а аѵоіг, ди’опі-ііз Ьезоіп ди’ип ііегз у іпіегѵіеппе?" Ь’Етрегеиг аіоиіа
ди’іі п’аигаіі раз тіеих детапдё дие дёз Іогз оп ейі ри з’епіепдге, таіз
дие Іа Ргапсе п’аѵаіі раз дізсопііпиё д’агтег.
Ле гёропдіз дие, зі ГЕтрегеиг дез Ргап^аіз (се допі ]’е п’аѵаіз іатаіз
ёіё іпіогтё) аѵаіі іётоі^пё дапз се іетрз де Гёіоі^петепі роиг поіге іпіег-
ѵепііоп, серепдапі іі рагаіззаіі ди’аідоигд’Ьиі іі пе поиз аѵаіі раз Іаіззё
ідпогег ди’іі аііепдаіі Гаггіѵёе де М. де ІЧеззеІгоде аѵес ітраііепсе, дие поиз
аѵопз Іа сегіііиде дие се пё^осіаіеиг у зегаіі ігёз Ьіеп ассиеіііі, еі дие і’аѵаіз
Гогдге де сопзеіііег а 8. М., аи пот де ГЕтрегеиг топ Маііге, де Іе іаіге
рагііг запз дёіаі.
Ь’Етрегеиг діі: „Л’аѵаіз рагіё іі у а диеідие іетрз а ГатЬаззадеиг
„де Гепѵоі де №ззе1годе, еі запз доиіе Ьаигізіоп Га д’аЬогд іазіиеизетепі
„аппопсё. Маіз оп а сіё/і§игё топ ріап. Ѵоііа диеНе аѵаіі ёіё топ іпіеп-
„ііоп, еі датаіз де п’еп аі еи сі’аиіге: ]'е ѵоиіаіз, дёз дие Іа поиѵеііе де Іа
„раіх зегаіі ѵепие, дие №ззе1годе рагііі роиг Рагіз сЬаг§ё д’у аппопсег сеі
„ёѵёпетепі еі дёсіагег дие, диоідие дёЬаггаззё де сеі еппеті еі те ігоиѵапі
„ип ехсёдепі сопзідёгаЬІе де тоуепз, де §агсІегаіз іоидоигз епѵегз Іа Ргапсе
„тез апсіеппез геіаііопз (Гатіііё, еі Іе сіёзіг (іе Іа сиіііѵег. Ог, іі т’езі геѵепи
„де Ьоппе рагі дие дапз се тотепі, іе т’ехрозаіз а се дие Ыеззеігоде іиі
„реиі-ёіге таі ге?и. Б’аіііеигз, зі тёте іі у аѵаіі Ііеи а ипе пёдосіаііоп, ди’еп
„роиггіопз-поиз езрёгег? 8і Іа Ргапсе ѵеиі сопігбіег тез гё^іетепіз сі’асіті-
„пізігаііоп, де пе зиіз ріиз риіззапсе іпсіёрепсіапіе! Ье ргіпсе Коигакіпе
„а іоиз Іез ріеіпз роиѵоігз роззіЫез роиг епіепйге еі гёропсіге аих сотти-
„пісаііопз ди’а Рагіз оп реиі ѵоиіоіг Іиі /аіге: диапі а (іез ріеіпз роиѵоігз
„іііітііёз, роигдиоі ѵоиіег-ѵоиз дие де те сіёзізіе (іи сігоіі паіигеі а ип
„Зоиѵегаіп? Аи гезіе, зі оп а ёіё зі Іоп^іетрз а аііепйге, Іез зіх зетаіпез
„ди’іі /аиі а ип соиггіег роиг аггіѵег еі герагііг п’у /егопі гіеп. іе пе те
„ріаіпз (іе гіеп, де пе ѵеих раз (іе сіёсіоттадгетепі ; іе пе ѵеих раз епіатег
„дез пё^осіаііопз диі атёпегаіепі дез аі^геигз. Ле пе риіз сеззег де Іе гёрёіег:
„іе пе ѵеих раз Іа риегге, таіз де те сіё/епсігаі зі оп т'аііадие. іе пе іа
„ѵеих раз, еі, зі тёте ип зигсгоіі (і’аіііёз іоиЫаіі тез /огсез, де пе Іа
„соттепсегаіз датаіз: д'е Іа сопзиіёге сотте ип /Іёаи (іезігисіеиг. Ь’аргез-
„зіоп езі сопіге тез ргіпсірез: Іа (іё/епзе езі ип сіеѵоіг“.
Ле діз а 8. М. дие, зі еНесііѵетепі Еііе пе ѵоиіаіі раз Іа §иегге, Гепѵоі
ди сотіе ІЧеззеІгоде Ьиі доппаіі ипе ЬеІІе оссазіоп де ргоиѵег а ГЕигоре еі
рагіісиііёгетепі а Іа Ргапсе дие 8. М. аѵаіі изё іоиз Іез тоуепз а еп етрёсЬег
І’ехріозіоп. Л’арриуаі сеііе гёііехіоп де іоиз Іез гаізоппетепіз дие т’оіігаіі
Іа соппаіззапсе ди’оп а де Гітрогіапсе дие теі іоиіоигз Іе §оиѵегпетепі
504
Библиотека "Руниверс1
ігап^аіз а дёгпопігег & зез агтёез дие се п’езі ди’ипе §иегге дёіепзіѵе ди’оп
Іеиг іаіі іаіге еі дие Іе ^оиѵегпетепі у а ёіё ргоѵодиё.
- „№ сгоуех раз сеіа", діі ГЕтрегеиг. „Аѵес ип Иотте диі а іапі (іе
„тоуепз (іе регзиазіоп, сеіа пе зегѵігаіі ди’а Іиі доппег дез агтез сопіге тоі.
„В’аіііеигз с’езі Іиі диі езі Гіп/гасіеиг іез ігаііёз: с’езі а Іиі а з’ехріідиег.
„Ле п’ассеріе роіпі де дёдотта^етепі аих дёрепз д’ип ііегз; Ег/игіН п’езі
„раз ип ёдиіѵаіепі еі іе пе ѵеих дёроиіііег регзоппе. Аргёз Іез ргороз тепа-
„?апіз диі те зопі рагѵепиз раг Іе дегпіег соиггіег де Коигакіпе, ]е пе риіз
„аѵоіг Гаіг (і’ітріогег за сіётепсе; се зегаіі те дё§гадег. і'аигаіз Гаіг (і’ип
„Иотте диі езі іпііті(іё йёз дие Гоп теі Іа таіп зиг Іе заЬге".
— „Маіз", діз-іе, „8іге, зі V. М. пе іиде раз а ргороз д’епѵоуег М. де
„№ззе1годе, іі езі де топ деѵоіг де Ь’аѵегііг дие Іа §иегге езі іттапдиаЫе".
— „іе Іе заіз еі ]е т’у аііепсіз, еі, раг Іез соттипісаііопз дие ]’е ѵоиз
„аі іаііез а Катеппу-Озігой" (зё]'оиг д’ёіё де 8. М.), „ѵоиз деѵех заѵоіг ди’іі
„у а Іоп^іетрз дие ]’е т’у аііепдз. Таі газзетЫё іез /огсез зи//ізапіез роиг
„езрёгег (іе роиѵоіг героиззег ипе а^геззіоп аѵес зиссёз".
Ле діз аіогз дие іе те ііаііаіз дие 8. М. ѵеггаіі дапз Гетргеззетепі
дие та Соиг теііаіі а Ьиі доппег Іе сопзеіі допі і’аѵаіз ёіё сЬаг§ё Іа зіп-
сёгііё де поз Ьоппез іпіепііопз еі Гіпіёгёі та]’еиг дие поиз аііасЬопз а
ёраг^пег а Іа Киззіе Іез сЬапсез таІЬеигеизез д’ипе §иегге дие іе ргёѵоуаіз
деѵепіг іеггіЫе.
Ь’Етрегеиг те гёропдіі ди’іі пе доиіаіі раз дез зепіітепіз де 8. М.
ГЕтрегеиг д’АиігісЬе, дие серепдапі іі пе роиѵаіі те сасЬег, аіпзі ди’іі з’еп
ёіаіі ехріідиё ІгапсЬетепі аѵес М. де ЬеЬгеІіегп, ди’іі пе ѵоуаіі гіеп де ігёз
газзигапі дапз Іа дёсіагаііоп дие і’аѵаіз іаііе аи сЬапсеІіег дие поиз рагііопз
(іи тотепі ргёзепі, таіз раз (іе Гаѵепіг, еі ди’а сеі ё^агд, іі пе заѵаіі раз
ігор а диоі іі еп ёіаіі.
Ле гёріідиаі ди’іпдёрепдаттепі де Гатіііё де топ Аи^изіе Маііге
епѵегз 8. М., поз іпіёгёіз, раз тоіпз дие поіге зііиаііоп ёсопотідие, диі
соттапдаіі ітрёгіеизетепі Іе героз, ёіаіепі ^агапіз де поіге Іі^пе де соп-
диііе еп саз д’ёѵёпетепі.
— „Ле заіз", те діі 8. М., „дие ѵоз іпіёгёіз пе ѵоиз рогіепі раз а зои-
„Ьаііег дие Іа Киззіе зиссотЬе; саг дие сіеѵіепсігаіі ГЕигоре, ]е ѵоиз Іе
„іетапсіе, Сёпёгаі?"
— „Ле т’еп гаррогіе", гёр1ідиаі-]е, „а се дие 8. М. те іаіі ГЬоппеиг де
„те діге, еі а Іа сопѵісііоп ди’ЕПе доіі аѵоіг дие поиз епіепдопз поз ѵгаіз
„іпіёгёіз ігор Ьіеп роиг дие ѵоиз риззіех доиіег, 8іге, диеііе зега поіге 1і§пе
„де сопдиііе. В’аіііеигз, з’іі ѵоиз іаііаіі дез ^агапіз, поиз еп ігоиѵегіопз
„дапз Іа Соиг де Вегііп, диі, Ьіеп аиігетепі іпіёгеззёе а зопдег поз дізро-
„зіііопз, езі д’ипе рагіаііе зёсигііё а поіге зи]‘еі“.
— „Оиі", діі ГЕтрегеиг, „]е заіз ди’ііу а ипе соггезропсіапсе ігёз асііѵе
„епіге ѵоз (іеих СаЫпеіз; |е заіз дие Іа Ргиззе п’а еи іизди’а ргёзепі ди’а
„зе Іоиег де ѵоз ргосёдёз".
Ле іоитаі Іа сопѵегзаііоп іпзепзіЫетепі зиг дез дёіаііз тііііаігез еі зиг
Іе іЬёаіге іиіиг де Іа ^иегге; іе рагіаі де Іа розіііоп сгііідие де Іа Ргиззе,
505
Библиотека "Руниверс1
ехрозёе аих ргетіёгез аііадиез д’ип а^геззеиг, еі риіз, сотте д’іпзрігаііоп,
]е Іиі діз: „Маіз, 8іге, рагдоппех-тоі сеііе диезііоп, езі-іі сопсеѵаЫе дие
„ѵоиз пё^іі^іег Іез тоуепз сіе ѵоиз аззигег д’ип ѵоізіп диі а ргёз де сепі
„тіііе Ьоттез зиг ріед?“
- „Маіз соттепі т’еп аззигег, зі Іе Роі п’езі раз (іапз Іез (іізрозіііопз
„а /аіге саизе соттипе аѵес Іа Киззіе?“
— „С’езі се дие ]'е пе риіз сгоіге", гёропдіз-іе. „Меііег ѵоз агтёез еп
„сопіасі аѵес Іез зіеппез, еі ѵоиз ѵоиз зегег аззигё де сеііе ргетіёге 1і§пе
„де дёіепзе!"
— „Есоиіег, Сёпёгаі, таіз дие сесі гезіе Ьіеп епіге поиз. П іаиі діѵізег
„Іа Ргиззе еп ігоіз рагііез: сеііе епіге Іа Киззіе еі Іа Ѵізіиіе, риіз сеііе епіге
„Іа Ѵізіиіе еі ГОдег еі тёте аи деіа, еі сеііе-іё езі ігор Іоіп де тоі, еі епііп
„Іа Зііёзіе, диі езі дё]'а соирёе раг Іез 8ахопз. Ле п’аі допс де гёііехіопз а
„іаіге дие геіаііѵетепі а Іа ргетіёге рагііе. Еі зі Іе Коі еі зоп тіпізіёге
„регзізіепі дапз Іеигз іпіепііопз атісаіез роиг тоі, ]’е пе детапде раз тіеих.
„Ле зиіз Гаті регзоппеі сіи Коі; серепдапі за зііиаііоп сгііідие—ѵоиз заѵег
„дие Іез Ргап^аіз пе зопі ди’а ігоіз тагсЬез де Вегііп,—пе те газзиге раз
„зиг Іа регзёѵёгапсе де зоп тіпізіёге. С?ие риіз-/е /аіге? /’аі сііх тагсНез
,/изди’а Іа Ѵізіиіе! Еі диі те гёропд де се дие д’ип іоиг а Гаиіге іі зе
„разве а Вегііп?"
Ьа сопѵегзаііоп геіотЬа зиг ГАиігісЬе еі зиг Іез Ьгиііз диі аѵаіепі
соиги. Ь’Етрегеиг т’аззига ди’іі аѵаіі саітё Іез аіагтез ди’аѵаіі ргізез Іе
ргіпсе Ва^гаііоп, таіз дие, та1§гё дие се дие 8іаске1Ьег§ тапда гёсеттепі
пе сопіігтаі раз розіііѵетепі Іез ргетіёгез доппёез ди’іі аѵаіі гесиеііііез а
Ѵіеппе тёте, аіпзі дие Коигакіпе а Рагіз, серепдапі іі пе дёігиізаіі раз
аЬзоІитепі Іез ргетіеге Ьгиііз д’агтетепіз: „Ѵоиз гарреіех Іез зетезігіегз;
„еп Оаіісіе, оп аііепд дез іогсез ігёз сопзідёгаЫез". Ь’Етрегеиг а|оиіа ди’іі
те сЬаг^еаіі д’ёсгіге а поіге Аи^изіе Маііге дие сез Ьгиііз п’аііёгаіепі раз
зоп атіііё, ди’іі те рготеііаіі сіе зизрепсіге зоп /и^етепі /изди'а Гёѵёпетепі,
еі дие ]е роиѵаіз іаіге сотріе ди’іі те соттипідиегаіі д’ёродие еп ёродие
іоиі се диі Іиі ѵіепдгаіі де Рагіз еі іоиі се ди’іі у тапдегаіі, дие, де диеідие
іа^оп дие Іез сЬозез іоигпепі, ои еп Ьіеп ои еп таі, 8. М. п’аигаіі раз де
зесгеіз роиг тоі. Ле заізіз сеііе оссазіоп роиг Ьа гетегсіег де Іа сопіідепсе
ди’ЕПе аѵаіі даі^пё те іаіге геіаііѵетепі а 8ез геіаііопз аѵес Іа Ргиззе, допі
Іе п’аѵаіз, діз-]'е, пиііе соппаіззапсе. „Есгіѵех", те діі ГЕтрегеиг, „ди’оп а
„сІё/і§игё топ рго/еі (Гепѵоі (іе ІЧеззеІгосіе а Рагіз, диі деѵаіі іоиіоигз, еі
„Іатаіз аиігетепі, у ёіге епѵоуё роиг аппопсег Іа раіх аѵес Іез Тигсз, еі
„роиг ргёѵепіг Іез іпдиіёіидез де Іа Соиг дез Тиііегіез еп аззигапі дие се
„поиѵеі ёіаі дез сЬозез пе сЬап^егаіі гіеп аих дізрозіііопз расііідиез де Іа
> „Киззіе".
Аи тотепі де ргепдге соп§ё де 8. М., іе Ьиі діз дие Іе сЬапсеІіег
рагаіззаіі поиз зоир^оппег де поиз ѵоиіоіг гепіогсег дез тоуепз дие поиз
Іоитігаіі ип ѵоізіп риіззапі роиг сопсоигіг а іогсег Іез Ноп^гоіз а епігег
дапз поз ѵиез д’адтіпізігаііоп ііпапсіёге, еі ди’іі репсЬаіі а сгоіге дие се
рго]’еі роиггаіі поиз епігаіпег а дез сотріаізапсез диі іпзепзіЫетепі поиз
506
Библиотека "Руниверс1
ёіоі^пегаіепі ди зузіёте роіііідие дие поиз зетЫіопз аѵоіг адоріё, дие ]‘е
п’епіепдаіз раз ігор се дие Іе сотіе КотапгоЙ ѵоиіаіі те діге, еі дие |е
зиррііаіз 8. М. де т’ехріідиег за репзёе.
Ь’Етрегеиг те діі дие ]е п’аѵаіз раз Ьіеп сотргіз Іе сЬапсеІіег, ди’іі
п’аѵаіі ри ѵоиіоіг діге аиіге сЬозе, еі сеіа де зітріе атіііё, дие зоп аііа-
сЬетепі а 1’АиігісЬе Іе рогіаіі а зоиЬаііег ди’аи Ііеи де іаіге де Іа Ноп§гіе
ипе ргоѵіпсе аиігісЬіеппе, ГЕтрегеиг Егап^оіз зе ііі Ьоп^гоіз, еі §а§паі Раг
за рориіагііё се рауз зі ітрогіапі роиг зез геззоигсез ііпапсіёгез.
Ле пе доіз роіпі оиЫіег де діге дие, Іа сопѵегзаііоп те іоитіззапі
Госсазіоп де рагіег ди соп^гёз де ВисЬагезі, іе Іа заізіз роиг зопдег Іе
іеггаіп. Ь’Етрегеиг те рагиі етЬаггаззё. II сопѵіпі дие Ьаіоиг-МаиЬоиг§
пе дізсопііпиаіі раз де ігаѵаіііег Іе Оіѵап, еі ди’іі у аѵаіі дез Іепіеигз Гаіі-
^апіез а еззиуег. Ле діз а 8. М. дие і’ёргоиѵаіз ігор де зоііісііиде де Гет-
Ьаггаз дие доппегаіі а Іа Киззіе сеііе доиЫе §иегге, роиг пе раз тапііезіег
топ зоиЬаіі де ѵоіг сеііе раіх епйп сопсіие. Ь’Етрегеиг ЬаІЬиііа ипе гёропзе,
еі діі епйп ди’іі ёіаіі дапз Гаііепіе де Іа сопсіизіоп; 8. М. те рагаіззаіі
реи газзигёе.
Ле сгоіз роиѵоіг іігег де іоиі се дие 8. М. те діі а сеііе ігёз 1оп§ие
аидіепсе, допі V. Е. ігоиѵега Іез ехргеззіопз Ііііёгаіетепі гепдиез іоиіез
зоиіі^пёез, Іез сопсіизіопз зиіѵапіез:
1° Ь’Етрегеиг дёзігегаіі поиз регзиадег ди’еп поиз ойгапі Іа Ѵаіа-
сЬіе роиг поиз епігаіпег дапз Іа саизе де Іа Киззіе сопіге Іез Тигсз, ди’еп
з’оиѵгапі а тоі дапз Іез сопѵегзаііопз де Г ёіё раззё зиг зез дізрозіііопз тііііаі-
гез, ди’еп те гёрёіапі ди’еп саз де зиссёз зоп ргетіег зоиЬаіі ёіаіі дие ГАи-
ігісЬе гёсирёгаі зез апсіеппез роззеззіопз, епйп ди’еп іаізапі ргорозег раг Іе
^ёпёгаі 8сЬоиѵа1ой Іе рауетепі де Іа сгёапсе сопдіііоппеііетепі роиг поиз
аггасЬег ипе аззигапсе де пеиігаіііё сотрготеііапіе, 8. М. а іоиі іаіі роиг поиз
іаіге оиЫіег 8ез іогіз а Гёродие де Гаппёе 1809, еі зийізаттепі роиг поиз
еп§а§ег а поиз дёсіагег, аи гіздие д’ипе іпдізсгёііоп де Іа рагі де се СаЬіпеі.
2° Ь’Етрегеиг зе сотріаіі а гёрёіег, сотте іі Га іаіі ргездие а іоиіез
Іез аидіепсез, Іа зёгіе Ьізіогідие дез ёѵёпетепіз диі іпзепзіЫетепі опі атепё
Гёіаі де сгізе асіиеііе. 8. М. теі дапз се гёсіі дёіаіііё еі ігёз 1оп§ ипе
ехасіііиде тіпиііеизе еі іаіі§апіе, іі езі ѵгаі, таіз се Зоиѵегаіп з’ёпопсе
аѵес ипе сіагіё, ипе пеііеіё д’ідёез, ип сЬоіх д’ехргеззіопз, диі Іе іаіі ёсоиіег
аѵес іпіёгёі. Ь’Етрегеиг ргепд зигіоиі а іасЬе д’ехсизег сеііе дётагсЬе соп-
ігадісіоіге дие Іез ѵасіііаііопз д’оріпіопз дез регзоппез іпііиепіез Іиі опі іаіі
іаіге еп риЫіапі сеііе ргоіезіаііоп еп іогте де сігсиіаіге тоііѵёе раг Госси-
раііоп ди ОисЬё д’ОІдепЬоиг^. 8. М. пе реиі зе сасЬег ди’іі у аѵаіі де Іа
іаіЫеззе а зоиіігіг Іе геіиз ігоіз іоіз гёрёіё д’ассеріег Іа поіе ди ргіпсе Кои-
гакіпе еі дие сеііе іатеизе ргоіезіаііоп, іегтіпёе раг ипе ароіо^іе де Іа
сопдиііе ди СаЬіпеі дез Тиііегіез, ёіаіі ип аѵеи риЫіс де сеііе ^аисЬегіе де
Коигакіпе еі де ГЬитеиг ди’еп ргіі ГЕтрегеиг Аіехапдге, таіз дие зоп сЬап-
сеІіег з’еііогдаіі а сасЬег.
3° Ь’Етрегеиг езі Ьіеп дёсідё де п’епѵоуег М. де Кеззеігоде ди’аргёз
Іа поиѵеііе де Іа раіх ди ОапиЬе. Ле репсЬе а сгоіге дие се п’езі раз ипе
507
Библиотека "Руниверс1
дёіаііе, Іогздие 8. М. (ііі ди’ЕПе п’аѵаіі іатаіз еи д’аиігез іпіепііопз дие
сеііез ди’ЕПе т’а дёсіагёез, еі ди’ейесііѵетепі Іе тіпізіёге гиззе а без зоир-
<;опз іопдёз роиг доиіег, ои (іи Ьоп ассиеіі дие Гоп рготеі аи сотіе №з-
зеігоде, ои сіе Гіззие дёзігёе д’ипе пё^осіаііоп дапз ІадиеІІе ГЕтрегеиг
сотте Іе сЬапсеІіег ѵоіепі ипе атогсе роиг еп§а§ег ипе дізсиззіоп диі іега
Іе зиіеі д’ипе дёсіагаііоп де §иегге.
4° Ь’Етрегеиг езі асіиеііетепі геѵепи де Іа ргетіёге ітргеззіоп дие
Іиі опі іаііе Іез Ьгиііз дие Іиі-тёте п’а раз дёзаѵоиё аѵоіг ёіё гатаззёз
(сотте і’аі ргіз Іа ПЬегіё де Іиі діге) зиг Іе раѵё де Ѵіеппе; сопіге Гёпопсё
ди сЬапсеІіег, іі езі ёсЬаррё а 8. М. де діге дие сез Ьгиііз ёіаіепі ё^аіетепі
ѵепиз де Рагіз. Ь’Етрегеиг сопѵіепі дие зоп атЬаззадеиг з’езі тёргіз зиг
Іез ргёіепдиез пё§1і§епсез де іогтез ѵіз-й-ѵіз де Іиі раг Іе ргіпсе ЗсЬхѵаг-
хепЬег§, таіз 8. М. п’езі пиііетепі газзигёе зиг Гаѵепіг; реиі-ёіге у теі-ЕПе
ип реи д’айесіаііоп: Зоп аѵагісе у роиггаіі Ьіеп ігоиѵег зоп сотріе. Ле сгоіз
дие ГЕтрегеиг зе тёйе дез зепіітепіз регзоппеіз де V. Е., дие 8. М. з’езі
тіз дапз Гезргіі п’ёіге раз Ьіеп іпіепііоппёе роиг Іа Киззіе, диоідие і’аіе ёіё
іпзігиіі зоиз таіп дие Іе сотіе 8іаске1Ьег§ а доппё а сеі ё^агд Іез газзи-
гапсез Іез ріиз розіііѵез: іі а рагіё де ѵоиз, Мопзіеиг Іе Сотіе, аѵес Іа
сЬаІеиг д’ип аті іоиі дёѵоиё еі Іа сопѵісііоп де Іа за^еззе де ѵоз ѵиез
роіііідиез. Ь’Етрегеиг а, сотте іоиз Іез гиззез, Іа сопзсіепсе де зез апсіепз
іогіз, еі іі езі іоигтепіё де ГарргёЬепзіоп де з’еп ѵоіг рипі; с’езі тоіпз
сопѵісііоп, дапз се Ргіпсе, дие сгаіпіе: Іа гаізоп Іиі рагіе роиг поиз, Іа реиг
зеиіе аіітепіе зез аіагтез.
5° Ь’Етрегеиг з’аііепд а Іа диегге; іі Іа ]’и§е іпёѵііаЫе еі гіеп тоіпз
ди’ё1оі§пёе. Ь’Етрегеиг а реи де сопйапсе дапз Іез іаіепіз де зез §ёпёгаих;
іі пе те Га дие ігор іаіі епіепдге дапз д’аиігез оссазіопз, еі іі з’еп езі
ехріідиё ріизіеигз іоіз запз тёпа^етепі аѵес Агтіеіі. Маіз ГЕтрегеиг езрёге
Ьеаисоир де Іа Ьгаѵоиге де Іа ігоире, де за дізсірііпе еі де зоп оЬёіззапсе
раззіѵе, еі ріиз епсоге дез оЬзіасІез де Іосаіііё дие дапз зез Еіаіз оііге Іе
іеггаіп, Ьоізё, тагёса§еих, іпсиііе еі реи реиріё. 8. М. сотріе Ьеаисоир зиг
Іа діНісиІіё дез арргоѵізіоппетепіз еі Іа гі^иеиг ди сіітаі. Ь’Етрегеиг зе
герозе зиг Гезргіі риЫіс, зиг Іез засгііісез ди’оп Іиі рготеі аи пот де
Іа паііоп, еі зиг Іа іизіісе де за саизе, а ІадиеІІе іі аііасЬе ипе сопііапсе
геіі^іеизе.
Ь’Етрегеиг езі гёзоіи де пе іаіге ди’ипе ^иегге дёіепзіѵе. Ьа сопѵісііоп
де зоп іпіёгіогііё еп іаіепіз тііііаігез, Іе тапдие де питёгаіге тёіаііідие, Іа
реиг зигіоиі, диі рагаіузе еп се 8оиѵегаіп іоиіез Іез сопсерііопз ѵазіез, іоиіез
Іез ідёез дгапдез, Іе сопіігтепі дапз се зузіёте, диі, зоиз дійёгепіз гаррогіз,
езі реиі-ёіге Іе ріиз аррІісаЫе а Іа зііиаііоп де сеі Етріге.
(^иапі аи Коі де Ргиззе, іі езі ёѵідепі дие ГЕтрегеиг зе тёііе де Іа
іаіЫеззе де се Ргіпсе, де Гіпйиепсе де зоп тіпізіёге, дапз Іедиеі іі зоир^оппе
ип рагіі сопігаіге а зез іпіёгёіз; еі ]е сгоіз пе раз те іготрег еп аѵап^апі
ди’іі п’у а роиг Іе тотепі асіиеі гіеп епсоге де дёйпіііѵетепі зііриіё епіге
сез деих Зоиѵегаіпз. Ле заіз дие Іа дійісиііё де ігоиѵег дез ѵіѵгез езі ѵепие
іогі а ргороз роиг зегѵіг а 8. М. де ргёіехіе де пе раз роиззег аи деіа де
508
Библиотека "Руниверс1
Іа Ѵізіиіе; еі епсоге се тоиѵетепі, зі іапі езі ди’іі зе іаззе, пе дёрепдга,
а се ди’іі те рагаіі, дие де Іа дёіегтіпаііоп дие ргепдга Іе Коі аи тотепі
де Гехріозіоп де Іа §иегге.
II езі роззіЫе дие Іе сагасіёге тёйапі де 8. М. Ьа рогіе а поиггіг
диеідиез зоир^опз зиг сеііе соггезропдапсе асііѵе епіге Ѵіеппе еі Вегііп допі
Еііе т’а іаіі тепііоп; КосЬёІей те Га ргездие іаіі епіепдге. Л’аі §агдё Іа
сопіепапсе д’ип Ьотте аЬзоІитепі ідпогапі де се дие V. Е. а Ьіеп ѵоиіи
те сопііег зиг сеііе Соиг.
6° (^иапі а Іа діѵег^епсе де Іа тапіёге де з’ёпопсег де ГЕтрегеиг еі
ди сЬапсеІіег зиг Іеигз оріпіопз геіаііѵетепі аих Ноп^гоіз, іі те ѵіепі ипе
ідёе дие ]‘е ргепдз Іа ІіЬегіё де ргёзепіег а V. Е. сотте ип зоир^оп, поп
аЬзоІитепі іопдё, таіз ди’а іаіі паііге Іа іа$оп епіогііііёе аѵес Іадиеііе Іе
сЬапсеІіег те рагіа, поп запз диеідие етЬаггаз, зиг ип зи]'еі іоиі а іаіі
ёігап§ег а Іа роіііідие. Сеі етргеззетепі де ГЕтрегеиг де те діге дие се
п’езі дие д’аті а аті дие Іе сотіе Котапхой а ри т’еп рагіег, епйп сеііе
айесіаііоп де т’аззигег, дапз ипе сопіёгепсе розіёгіеиге а Гаидіепсе, дие Іа
Киззіе п’аѵаіі раз ГЬаЬііиде де ргепдге поіісе дез айаігез д’адтіпізігаііоп де
зез ѵоізіпз, іоиі епзетЫе т’а сопіігтё дапз топ ідёе дие ГЕтрегеиг а
сги деѵоіг сёдег аих іпзіапсез дие сеііе дёриіаііоп зесгёіе дез Ноп^гоіз тё-
сопіепіз Іиі а іаііез ргоЬаЫетепі, еі дие, запз аЬзоІитепі Іез сотрготеііге
пі аѵоіг Гаіг д’у ргепдге ип іпіёгёі диі ёѵеіііегаіі еп поиз де ]изіез зоир^опз,
Іе сЬапсеІіег а сги роиѵоіг іпдігесіетепі ІасЬег диеідиез рагоіез еп іаѵеиг
де Іеиг саизе, ои реиі-ёіге зопдег поз дізрозіііопз а сеі ё§агд. Ле пе сгоіз
раз дие Іе сЬапсеІіег геѵіеппе а Іа сЬаг§е; серепдапі іі езі ігёз ргоЬаЫе,
диоідие ]е п’еп аіе аисипе ргеиѵе таіёгіеііе, дие дез тёсопіепіз зе зопі
адгеззёз а сеііе Соиг, ой ГаЙіпііё де геіі^іоп Іеиг а іаіі езрёгег диеідие
арриі, еі дие, роиг Іез заіізіаіге еп рагііе, оп аіі рготіз де Ьазагдег диеідиез
сопзеііз де Ьоппе атіііё, запз зе Йаііег роигіапі д’ип §гапд ейеі. Ле п’аі
гіеп ри арргепдге а Гё§агд дез іпдіѵідиз допі V. Е. те гесоттапде Іа
зигѵеіііапсе; іі те рагаіі дие Іе реи дие т’а Іаіззё деѵіпег Іе сЬапсеІіег
тоііѵе де |изіез зоир^опз.
7° Ь’Етрегеиг з’ейогсе де топігег ди саіте дапз Гаііепіе де Гаѵепіг.
Ьез іаізеигз, рагті Іездиеіз аиіоигд’Ьиі Іе Ьагоп Агтіеіі езі Іе ріиз ёсоиіё,
ігаѵаіііепі а Іиі іпзрігег сеііе іегтеіё зі пёсеззаіге а Іа ѵеіііе д’ипе ^гапде
сгізе; ііз пе сеззепі де Іиі діге ди’оп доіі з’аііепдге а де ргетіеге геѵегз,
реиі-ёіге зиіѵіз де диеідиез аиігез ёсЬесз, таіз дие Іа регзёѵёгапсе, еп
етріоуапі Іез ^гапдз тоуепз дие ГЕтріге ойге, дёѵеіоррега дез іаіепіз епсоге
і^погёз, іогтега дез ^ёпёгаих, Іаззега Геппеті, Гёіоі^пега дез зоигсез ой іі
риізе зез гесгиіетепіз, тиііірііега Іез дійісиііёз, еі гёіаЫіга епйп дез сЬапсез
Ьеигеизез роиг Іа Киззіе. Бё]а ГЕтрегеиг пе рагіе ріиз дие дапз се зепз;
зигіоиі іі езі регзиадё дие ГЕтрегеиг Ыароіёоп ібі ои іагд ѵоиіаіі Іиі іаіге
Іа ^иегге, еі с’езі дапз сеііе сопѵісііоп дие, запз аѵоіг Іе гергосЬе а зе іаіге
де Гаѵоіг ргоѵодиёе, ГЕтрегеиг ргёіёге дие Іез сігсопзіапсез Гатёпепі,
аи]оигд’Ьиі дие ГЕзра^пе діѵізе Іез іогсез де зоп адѵегзаіге еі рагаіузе ипе
рагііе де зез тоуепз.
509
Библиотека "Руниверс1
Агпйеіі з’оссире ди ргоіеі д’епѵігоппег ГЕтрегеиг, еп саз де §иегге,
д’іпдіѵідиз допі Іа Ьаіпе регзоппеііе сопіге Іе ^оиѵегпетепі ігап^аіз еі Гёпег^іе
сопігеЬаІапсепі Іа ІаіЫеззе де сагасіёге ди’іі соппаіі а зоп Маііге. Се Сотііё
деѵга зигіоиі з’аііасЬег а ёіоі^пег ГіпПиепсе ди Огапд-Вис Сопзіапііп. 8оп
тапдие де соига^е, Іа раззіоп дез рагадез де §агде, еі Гепіоига^е де се
Ргіпсе, диі а де Гезргіі, таіз пиііе арріісаііоп, де §епз оЬзсигз еі допі оп
зе тёііе, іаіі іоиі сгаіпдге еп саз де ргетіег ёсЬес. Оп езрёге дие Мопзеі-
§пеиг пе соттапдега ди’ип согрз де гёзегѵе сотрозё де диеідиез гё^ітепіз
дез Оагдез, еі диі зега ріасё Іоіп деггіёге Гагтёе. Агпйеіі дёзіге де ѵоіг
аиіоиг де 8. М. се ргіпсе Сазітіг ЬиЬотігзку допі і’аі дё]а еи ГЬоппеиг
де рагіег а V. Е., риіз Іе §ёпёга! 8іго§апоЙ, Іе тёте диі аѵес МоѵозіІізоЙ еі
Іе ргіпсе Сгагіогузкі іоиіззаіі де Іа ріиз Ьаиіе іаѵеиг аи соттепсетепі де се
гё^пе, еі дие дез тоійз регзоппеіз опі гепди Геппеті Іе ріиз ітрІасаЫе
дез Ргап^аіз, Гаіде де сатр ^ёпёгаі ОиѵагоЙ, Ьотте тёдіосге, таіз гёіё
зегѵііеиг де зоп Маііге, еі епііп іе ^ёпёгаі Агпйеіі Іиі-тёте диі сотріе
ассотра^пег 8. М.: ГЕтрегеиг, дапз се тотепі, Іиі іётоі^пе ипе §гапде
сопііапсе; іі а аѵес 8. М. зоп ігапс рагіег, еі іі пе пё§1і§е аисипе оссазіоп
де Іиі соттипідиег сеііе ехаііаііоп дие Іез аппёез еі Іез регзёсиііопз п’опі
іаіі ди’аиртепіег дапз сеі Ьотте, диі а ди іаіепі, де Іа Ьгаѵоиге, ип реи
де іасіапсе, ип езргіі гетиапі еі ип Ьезоіп де іаіге рагіег де Іиі.
8° Ле те гепдз сотріёіетепі а Гаѵіз де V. Е.: іе сгоіз сотте Еііе дие
Іе сотіе КотапгоЙ езі апсгё дапз за ріасе ріиз іогіетепі дие іатаіз; Гетріге
де ГЬаЫіиде, Іа сопѵісііоп де за ргоЬііё, реиі-ёіге ргёсізётепі Іа гёриіаііоп
ріиз дие доиіеизе де зез §гапдз іаіепіз роіііідиез, гёриіаііоп диі іаіі геззогііг
даѵапіа^е Іез іаіепіз дие ГЕтрегеиг аіте ди’оп Іиі зиррозе а Іиі-тёте роиг
Іа сопдиііе де зез айаігез роіііідиез еі дие 8. М. зе рідие де тепег а Еііе
зеиіе, сотЬаііепі іоиіез Іез іпіогтаііопз дез потЬгеих адѵегзаігез ди сЬап-
сеІіег. Еих-тётез, пиііетепі д’ассогд епіге еих зиг Іез ргёіепііопз а сеііе
ргетіёге ріасе дапз ГЕіаі, Іе зопі а аѵоиег ип геѵігетепі де Ьогд сотріеі
ди сЬапсеІіег, диі, діі-оп, а дё]а ргёзепіё ип іаЫеаи роіііідие ёѵепіиеі дез
поиѵеііез геіаііопз де Іа Киззіе еп саз де гиріиге аѵес Іа Ргапсе.
Ріпаіетепі, ]е доіз аѵоиег дие іе зиіз дапз Іа регзиазіоп дие 8. М. а
ёіё ѵіѵетепі рідиёе дез гергосЬез дие сопіепаіі сеііе дёрёсЬе ргоргетепі
поп озіепзіЫе, еі ди’а Гіпзіі^аііоп де КосЬёІей іе Ьиі аѵаіз, диоідие сопіге
Гіпіепііоп де V. Е., іаіі Іа Іесіиге. Ле сгоіз аиззі дие ГетЬаггаз де ГЕтрегеиг,
аргёз з’ёіге гёігасіё /огтеііетепі де Іа рготеззе іогтеііе ди рауетепі, еі
ГЬитіІіаііоп д’аѵоіг сёдё аих сопзеііз ди сотіе КотапгоЙ, опі ёіё реиі-ёіге
Іа саизе роиг Іадиеііе і’аі ёіё ргёз де ігоіз тоіз запз те ѵоіг Ьопогё д’ипе
іпѵііаііоп пі д’ипе аидіепсе дапз зоп саЬіпеі.
Сотте і’аі асдиіз Іа сопѵісііоп дие сез сопѵегзаііопз, таі^гё Іе іаіепі
де ГЕтрегеиг де §1іззег зиг дез таііёгез зиг Іездиеііез 8. М. пе ѵеиі раз
ёіге деѵіпёе, те доппепі роигіапі дез Іитіёгез ди’ітроззіЫетепі ]'е риіз
асдиёгіг раг де зіёгііез сопѵегзаііопз аѵес Іе сотіе КотапгоЙ, диі дёіауе іоиі
се ди’іі діі дапз ип іоггепі де рЬгазез іпзі^пйіапіез еі дез ехргеззіопз ргездие
іпіпіеІІі^іЫез, ]'е пе пё^іі^егаі гіеп роиг Іез гепдге аиззі ігёдиепіез дие роззіЫе.
510
Библиотека "Руниверс'
Ь’Етрегеиг езі ехігётетепі зепзіЫе а Іа саіоіегіе; се тоуеп де зёдисііоп
т’а іоиіоигз гёиззі аѵес зиссёз диапд і’аі ѵоиіи Гетріоуег роиг ѵаіпсге за
тёйапсе ЬаЬііиеІІе. Аи гезіе, реи таііге де за рЬузіопотіе, дие і’аі еи Іе
Іоізіг д’ёіидіег, еііе ігаЬіі аззег Іез аггіёге-репзёез диапд ГЕтрегеиг еп а, Іез
реіііез (аиззеіёз ди’іі етріоіе диапд іі ѵеиі сасЬег зез ѵгаіез іпіепііопз, еі
зигіоиі ип §епге д’етЬаггаз, де Ьгедоиіііетепі, диапд іі пе ѵеиі раз ди’оп
Іе деѵіпе.
32.
29 ]апѵіег/10 /ёѵгіег 1812.
Ье Іепдетаіп де Гаидіепсе де 8. М., ]'е іиз сЬег М. Іе сЬапсеІіег. II те
доппа дез дёіаііз аззег іпзі§пійапіз зиг Іа тапіёге допі Гепѵоі ди сотіе
№ззе1годе аѵаіі ёіё ргоіеіё, еі, аЬопдапі дапз Іе зепз де се дие ГЕтрегеиг
т’аѵаіі іаіі ГЬоппеиг де те діге, іі те гасопіа дие Іе сотіе Ьаигізіоп пе
сеззаіі де ргеззег зоп дёрагі; а диоі Іе сотіе Котапгой аѵаіі іоиіоигз гё-
ропди де тапіёге а пиііетепі Іе сопйгтег дапз Іа іаиззе ідёе ди’оп аѵаіі ри
зе іаіге еп Ргапсе ди Ьиі гёеі де зоп епѵоі а Рагіз.
Ле іиз ё§а1етепі сЬег Іе §гапд таііге КосЬёІеіі. II те діі ди’іі ёіаіі
сЬаг^ё де Іа рагі де ГЕтрегеиг зоп Маііге де те діге ріизіеигз сЬозез
іогі оЫі§еапіез дие ]е те дізрепзе де гёрёіег рагсе ди’еііез те зопі регзоп-
пеііез, еі ди’іі еп ёсгігаіі дапз се зепз а М. де 8іаске1Ьег§, дие ГЕтрегеиг
з’ёіаіі ріаіпі а Іиі ди’іі у аѵаіі іоиіоигз де Гаі^геиг дапз поз ехргеззіопз.
КосЬёІей, еп те сопіигапі д’ёѵііег сез рідйгез д’ёріп§1ез, дізаіі-іі, диі епіге-
ііеппепі ип іегтепі дие Іе сЬапсеІіег а зоіп д’аіітепіег, те ііі епіепдге ди’іі
ёіаіі диезііоп д’ипе ехргеззіоп дие Іе сотіе Котапгой аѵаіі геіеѵёе дапз Іа
поіе геіаііѵетепі аих раззерогіз дез зиіеіз гиззез диі ѵеиіепі епігег дапз поз
Еіаіз, дапз ІадиеІІе поиз дізіопз дие Іа поиѵеііе тезиге дие поиз аѵіопз
]'и^ё а ргороз д’адоріег п’ёіаіі пиііетепі аррІісаЫе а Іа Моідаѵіе еі Іа Ѵа-
ІасЫе, рагсе дие се п’ёіаіепі раз дез ргоѵіпсез гиззез. II аіоиіа дие ГЕтре-
геиг, ѵоуапі аѵес ріаізіг Іа сопйапсе дие V. Е. теі дапз Іа регзоппе де Ко-
сЬёІей, гепоиѵеіаіі Гаиіогізаііоп де се тодёіе де соттипісаііоп аѵес тоі,
дие 8. М. Іиі аѵаіі діі а се зиіеі дез сЬозез ігёз §гасіеизез, іаііез роиг гё-
сЬаиНег Іе гёіе д’ип ѵіеих зегѵііеиг іоиі дёѵоиё а зоп Маііге, ди’іі аѵаіі ргіз
оссазіоп де та дегпіёге Іеііге озіепзіЫе роиг рагіег а 8. М. ди рауетепі,
ди’ЕПе Іиі аѵаіі дёсіагё ди’ейесііѵетепі Еііе аѵаіі ѵоиіи еі ѵоиіаіі епсоге
рауег, таіз дие сез поиѵеііез допі оп Гаѵаіі аззаіііі де іоиз сдіёз аѵаіепі
Іоигпі дез аг^итепіз аи сЬапсеІіег роиг дёсопзеіііег Гасдиіііетепі іпзіапіапё,
ди’аи гезіе, іі ёіаіі аиіогізё а те діге дие ГЕтрегеиг зёрагаіі сотріёіетепі
Гайаіге (іе Іа сгёапсе йе іоиіе йёсіагаііоп роіііідие диеісопдие, еі дие 8. М.
аѵаіі /іхё Іе ргетіег іегте йе рауетепі аи тоіз йе уиіп йе сеііе аппёе 1812,
дие Іиі, КосЬёІей, те сопзеіііаіі де заізіг Госсазіоп д’ипе гепсопіге а Іа рго-
тепаде роиг Іиі еп рагіег еі епігег аѵес ГЕтрегеиг дапз дез дёіаііз зиг сеііе
511
Библиотека "Руниверс1
айаіге, дие ГЕтрегеиг, газзигё зиг Іез Ьгиііз д’ипе пё^осіаііоп епіатёе аѵес
Іе СаЬіпеі дез Тиііегіез, таіз поп раз зиг поз дёіегтіпаііопз а Гаѵепіг, Гаѵаіі
сЬаг^ё де те діге дие 8. М. зе теііаіі іоиі а іаіі дапз Іа розіііоп де ГАиігі-
сЬе, дие ГЕтрегеиг пе з’ёіаіі іатаіз аііепди еі п’аѵаіі іатаіз дёзігё дие
поиз ргіззіопз асііѵетепі рагіі роиг Іа Киззіе, ди’іі поиз Гейі дёсопзеіііё
тёте аи Ьезоіп, таіз дие 8. М. зоиЬаііаіі дие поиз Ьиі доппіопз дез аззи-
гапсез д’атіііё еі де рагіаііе ігапдиіііііё еп саз де ^иегге, дие се п’ёіаіі раз
ип асіе діріотаіідие дие ГЕтрегеиг дёзігаіі, дие, зі поиз п’аѵіопз раз соп-
йапсе дапз Іа дізсгёііоп ди сотіе КотапхоЙ, іі Іиі зийізаіі дие се іиі раг
8іаске1Ьег§ еі Іиі, КосЬёІей, ои раг тоі аи тоуеп ди тёте сапаі дие
8. М. ге^йі сеііе аззигапсе заіізіаізапіе, еі ди’іі аѵаіі огдге д’ёсгіге Іа тёте
сЬозе аи сотіе 8іаске1Ьег§. II а]оиіа, диапі а Іа раіх аѵес Іез Тигсз, дие
таІЬеигеизетепі, аи тотепі ой іоиі ёіаіі аггап^ё еі Іа сеззіоп ди РгиіЬ ііхёе,
Іе дис де КісЬеІіеи аѵаіі регзиадё Іе сЬапсеІіег де Гітрогіапсе де Іа роз-
зеззіоп де Іа Міп^гёііе, дие, Іе сотіе КотапхоЙ арриуапі зиг Іа детапде де
се рауз, Іе дегпіег соиггіег ехрёдіё раг ГЕтрегеиг ёіаіі рогіеиг де ргорозі-
ііопз д’ип §епге а Ьаіег Іа сопсіизіоп де Іа раіх ои тоііѵег Іа діззоіиііоп
ди соп§гёз.
Ье сЬапсеІіег пе т’аѵаіі раз іоиі а іаіі рагіё дапз се зепз; іі з’ёіаіі
Ьогпё а діге дие, диеідиез Іоп^иеигз дие Іез Тигсз теііаіепі дапз Іез пёдо-
сіаііопз, ііз еп ііпігаіепі раг сопсіиге аи §гё де Іа Киззіе, дие ГЕтрегеиг,
раг дёіёгепсе роиг Іез іпіёгёіз де ГАиігісЬе, зе дёзізіаіі дез ргетіёгез ргёіеп-
ііопз ди’іі т’аѵаіі аппопсёез дапз Іе іетрз, дие Іез ейогіз де Іа Рогіе еі
Іа та§іе геіі^іеизе дие Іе 8и1іап аѵаіі етріоуёе роиг топіег Іез іёіез п’аѵаіепі
аЬоиіі ди’а дез ейогіз зіёгііез, еі асіиеііетепі дётопігёз ёіге дез тоуепз
іпзийізапіз роиг гёзізіег аих Киззез.
8.	М. а еи іоиі гёсеттепі ип 1оп& епігеііеп аѵес ГатЬаззадеиг де
Ргапсе, еі Іиі а, т’а-і-оп аззигё, доппё зиг Гепѵоі де Ыеззеігоде Іез тётез ех-
ріісаііопз ди’а тоі. М. де Ьаигізіоп ехрёдіа Іе Іепдетаіп ип соиггіег а Рагіз.
Ьез тіпізігез де Іа Сопіёдёгаііоп Оегтапідие, диі пе ѵоіепі дие раг Іез уеих
де ГатЬаззадеиг, з’аііепдепі а пе ріиз гезіег Іоп&іетрз а РёіегзЬоиг^.
Бапз се тотепі тёте, і’арргепдз дие Іез ріёпіроіепііаігез іигсз п’опі
раз ѵоиіи ассеріег Іез іоиіез дегпіёгез ргорозіііопз, еі дие Іе зёгазкіег, диі
езі д’ип іоиі аиіге Ьогд дие Іе §гапд ѵіхіг, езі рагіі роиг Сопзіапііпоріе,
зоиз ргёіехіе де детапдег де поиѵеііез іпзігисііопз; Іез аиігез зопі гезіёз еі
аііепдепі зоп геіоиг. Ь’Етрегеиг, те діі-оп, а раги іпдиіеі де сеііе поиѵеііе.
II еп а іаіі ип тузіёге а ГІтрёгаігісе Мёге, диі пе сеззе де Іе ргеззег роиг
Іа сопсіизіоп де Іа раіх а диеідие ргіх дие се зоіі.
II ѵіепі д’аггіѵег раг соиггіег Іа поиѵеііе де Іа ргізе де роззеззіоп де Іа
Ротёгапіе Зиёдоізе раг Іез ігоирез ігап^аізез, тоііѵёе раг Іе геіиз ди Ргіпсе
Коуаі де ѵоиіоіг ассёдег аи Зузіёте Сопііпепіаі. Ье тіпізіёге гиззе ѵоіі, те
діі-оп, дапз сеііе оссираііоп Газзигапсе розіііѵе де Іа зіпсёгііё дез іпіепііопз
ди СаЬіпеі де ЗіоскЬоІт.
Тоиі Іе топде езі еп сатра^пе роиг регзиадег ГЕтрегеиг де зе дё-
зізіег де сеііе ргёіепііоп де Іа Міп§гё1іе диі тепасе де Іаіге гесоттепсег
512
Библиотека "Руниверс'

Императоръ Александръ I на смертномъ одрѣ
Библиотека "Руниверс"
Іез козіііііёз. Оё]’а іі езі диезііоп де Іа ргізе де КисЬісЬик; ГЕтрегеиг зе Паііе
дие се зега рогіег ип §гапд соир. Оп а Ьеаи Іиі діге ди’еп іаізапі ргізоп-
піег Іе §гапд ѵіхіг, іі зе ргіѵе ди ріиз §гапд рагіізап де Іа раіх: оп пе
сот;оіі раз сеі епіёіетепі. Ье тагёсЬаІ де Соиг Тоізіоі а діі Ьіег: „де сот-
„тепсе а те Іаззег: іі п’у а тоуеп де іаіге епіепдге гаізоп а ГЕтрегеиг
„зиг Гагіісіе дез Тигсз; іі ргёіепд Іез тіеих соппаііге дие іоиз сеих диі
„Гепѵігоппепі1*. Ьез еппетіз ди сЬапсеІіег Іе зоирдоппепі д’аѵоіг регзиадё
8. М. ди’аиззі Іоп^іетрз дие Іа раіх аѵес Іез Тигсз п’езі раз сопсіие, Іа
Ргапсе іагдега епсоге де зе дёсіагег, еі дие Іе сотіе КотапхоЙ, диі ііепі а
за ріасе, ди’іі сгаіпі де регдге раг ип геѵігетепі де роіііідие, епігеііепі сеііе
ідёе дапз Гезргіі де зоп Маііге, дие Іа реиг ди’іі а де ГЕтрегеиг Ыароіёоп
Іиі іаіі адоріег. Ьа діззітиіаііоп ЬаЬііиеІІе де се Зоиѵегаіп ѵіз-а-ѵіз дез рег-
зоппез аѵес Іездиеііез іі ігаііе д’аііаігез роиггаіі те іаіге репсЬег роиг сеііе
оріпіоп. 11 п’у а дие сеііе реиг д’ип ёѵёпетепі ди’іі ]’и§е іттапдиаЫе, таіз
допі іі дёзіге де гесиіег Гёродие, диі роиггаіі ехріідиег сеііе оріпіаігеіё де
пе ѵоиіоіг ёсоиіег пі Іез сопзеііз де зез аіепіоигз пі Іе ѵсеи де Іа паііоп.
Оп а діііёгё Гаппопсе де Гітрді дез 80 тііііопз іизди’аи тотепі де Іа ри-
Ыісаііоп де Іа раіх, іапі оп Іаізаіі сотріе зиг Іа ]‘оіе дие сеііе поиѵеііе гё-
рапдгаіі дапз іоиі ГЕтріге. Оп а іаіі тагсЬег ипе дез деих діѵізіопз ріасёез
еп гёзегѵе роиг аи^тепіег Гагтёе ди §ёпёга1 КоиіоихоН; Іе геіоиг ди соиг-
гіег де Сопзіапііпоріе дёсідега де Іа гергізе дез Ьозіііііёз.
33.
27 {ёѵгіегі 10 піаг$ 1812.
8.	М. ГЕтрегеиг те ііі ГЬоппеиг де т’іпѵііег Ьіег а діпег; аргёз
іаЫе, Еііе те діі ди’ЕПе дёзігаіі те рагіег. Іпігодиіі дапз 8оп саЬіпеі,
ГЕтрегеиг те діі ди’іі аѵаіі ріизіеигз поиѵеііез а те соттипідиег, дие
Іа Ротёгапіе Ргиззіеппе ёіаіі а Іа ѵеіііе д’ёіге оссирёе раг Іез ігоирез
ігапдаізез, дие дё]'а еііез ёіаіепі епігёез а Аикіат еі епсоге ипе аиіге ѵіііе
дапз Іе ѵоізіпа§е, дие Іе Ноі еп езі д’аиіапі ріиз аіагтё ди’іі п’еп аѵаіі
раз ёіё ргёѵепи, еі дие се Ргіпсе п’аѵаіі раз епсоге ге?и де гёропзе аих
детіёгез ргорозіііопз ди’іі а іаіі іаіге, дие, Іе сііаг^ё д’аііаігез де 8иёде а
Рагіз ауапі детапдё ипе ехріісаііоп зиг Госсираііоп де 8іга1зипд, Іе дис де
Ваззапо Іиі аѵаіі детапдё зі с’ёіаіі а Іа зиііе де диеідие огдге де за Соиг,
еі дие, Іогздие сеіиі-сі ейі гёропди дие поп, Іе дис Іиі аѵаіі діі ди’іі Іе
ргіаіі де ігоиѵег Ьоп дие ]издие-1а іі п’ейі гіеп а Іиі соттипідиег зиг се
зи]еі, дие Іе ргіпсе Коигакіпе з’ёіаіі гепди сЬех Іе тіпізіге дез геіаііопз
ехіёгіеигез роиг Іиі іётоідпег зоп ёіоппетепі зиг се гедоиЫетепі д’асііѵііё
ди’іі ѵоуаіі дапз Іез ргёрагаіііз тііііаігез еі Іез Ьгиііз ди ргосЬаіп дёрагі де
ГЕтрегеиг Ыароіёоп, а диоі Іе дис гёропдіі ди’іі Газзигаіі дие іоиі се
ди’оп дёЬііаіі а се зи]еі ёіаіепі дез Ьгиііз де ѵіііе, дие, попоЬзіапі, 8. М.
сгоуаіі дие Іа ЬотЬе аііаіі Ьіепібі ёсіаіег, дие Іе сотіе 8іаске1Ьегд Іиі
Библиотека "Руниверс1
тапдаіі ди’оп соттеп^аіі а Ѵіеппе а зе регзиадег дие Гепѵоі де Меззеігоде
а Рагіз аигаіі ёіё аи тоіпз іпиіііе.
Ісі і’іпіегготріз 8. М. роиг Ьиі діге дие серепдапі іоиі гёсеттепі
епсоге, і’аѵаіз ге;и Іез огдгез де V. Е. д’арриуег аиіапі дие роззіЫе Іез
сопзеііз дие, раг огдге де зоп 8оиѵегаіп, Іе соіопеі КпезеЬеск аѵаіі ёіё
сЬаг§ё де доппег а 8. М.—„Ле Іе заіз", гёропдіі ГЕтрегеиг: „Іе сЬапсеІіег
„т’еп а рагіё. Маіз, іе ѵоиз детапде, ди’езі-се дие с’езі дие се іеипе Ьотте
„допі оп з’езі еп§оиё іоиі д’ип соир? Езі-се Іиі диі а Іе зогі де ГЕигоре
„епіге зез таіпз? Езі-се дие Іа Ргапсе еі тоі п’аѵопз аисип аиіге Ьотте
„де сопііапсе? (^и’езі допс Коигакіпе а Рагіз еі Ьаигізіоп ісі? Моп, поп!
„сгоуех-тоі, сЬег Оёпёгаі", а]'оиіа ГЕтрегеиг еп те ргепапі айесіиеи-
зетепі Іа таіп, „Іа §иегге езі іпёѵііаЫе! С^иапй іі аига гатаззё іоиіез зез
„/огсез, іі т’епѵегга ип Вигос, дие заіз-]е, аѵес йез ргорозіііопз іпассер-
„іаЫез: с’езі а диоі ]е т’аііепйз, еі ѵоиз ёіез сегіаіпетепі йе топ аѵіз“.
- „Маіз, 8іге“, гёропдіз-іе, „соттепі сопсіііег Горіпіоп де V. М. зиг Іез
„іпіепііопз де ГЕтрегеиг Мароіёоп, оріпіоп а ІадиеІІе іе те гап§е ѵоіопііегз,
„аѵес сеііе ди сЬапсеІіег, диі т’аззига пе роіпі сгоіге а ипе §иегге ргосЬаіпе?"
- „АПопз, аііопз! Іе сЬапсеІіег Іаіі зоп тёііег; іі іаіі Ьіеп де рагіег
„аіпзі! Маіз тоі, і’у ѵаіз гопдетепі; і’аі ріеіпе сопііапсе еп ѵоиз. Ьез
„сЬеѵаих де ГЕтрегеиг ІМароІёоп", сопііпиа ГЕтрегеиг, „зопі дё]а а Вгезде;
„Іез Оагдез п’опі раз Ьои§ё епсоге, таіз И а гарреіё іоиз Іез тагёсЬаих
„еп Езра§пе. Ье сЬапсеІіег ѵоиз а-і-іі діі дие Іез Ап§1аіз опі ігоиѵё а
„Сіидад-Кодгі§о ип атаз де типіііопз де ^иегге еі дез ѵіѵгез роиг іоиіе
„ипе сатра^пе, еі дие ГЕтрегеиг езі оиігё сопіге Магтопі?"
Л’атепаі епзиііе Іа сопѵегзаііоп зиг Гёіаі арргохітаііі дез агтёез
ігап^аізез еп АПета^пе. Ь’Етрегеиг те діі ди’іі ёіаіі рагіаііетепі іпіогтё
де іоиіез Іез іогсез ігап^аізез еп де<;а ди КЬіп. II у а ігоіз агтёез, те діі
8. М., сеііе де Ваѵоизі де сіпд діѵізіопз, сеііе д’Оидіпоі де ігоіз, еі сеііе
де №у де диаіге, се диі іаіі доиге діѵізіопз д’іпіапіегіе; Іа діѵізіоп а доиге
тіііе Ьоттез: Іаіі, зотте гопде, сепі сіпдиапіе тіііе Ьоттез. „А]оиіег“,
діі ГЕтрегеиг, „пеиі діѵізіопз де саѵаіегіе, сЬасипе а ігоіз тіііе Ьоттез,
„іаіі ѵіп§і-зері тіііе сЬеѵаих. йе сотріе йопс йеих сепі тіііе Ноттез йе
„Ргапсаіз; риіз сіпдиапіе тіііе йез ігоирез РНёпапез еі диагапіе тіііе
„ Ѵагзоѵіепз, еі Іа Ргапсе аига ігоіз сепі тіііе Ноттез а т ’оррозег.
„Ле т’аііепдз а де ргетіегз ёсЬесз", сопііпиа ГЕтрегеиг, „таіз ііз пе те
„дёсоига§егопі раз; еп те герііапі, іе теіігаі ип дёзегі епіге зоп агтёе
„еі Іа тіеппе; Ьоттез, іеттез, Ьезііаих, сЬеѵаих, і’епіёѵегаі іоиі, еі Іа
„саѵаіегіе 1ё§ёге гиззе езі ипідие роиг сеіа, і’еп гёропдз. С’езі ипе тезиге
„Ьіеп зёѵёге", а|оиіаіі ГЕтрегеиг, „таіз іе Сіеі т’езі іётоіп дие се п’езі
„раз тоі диі зиіз Га^геззеиг де іоиз сез таих". Епзиііе 8. М. те діі дие
Іез Ргап<;аіз аигаіепі Ьіеп де Іа реіпе а іаіге зиЬзізіег Іеигз агтёез, дие Іа
Ѵізіиіе зегаіі Іе ѵёЫсиІе допі ііз зе зегѵігаіепі роиг Гаггіѵа^е дез ѵіѵгез,
дие Іа Ргиззе, се раиѵге рауз дё]‘а аЫтё, пе Іеиг зега дие д’ипе ІаіЫе
геззоигсе, дие, диоі ди’іі аггіѵе, се зега іоиіоигз Іа Ргиззе диі зега Іе іЬёаіге
де Іа §иегге.
514
Библиотека "Руниверс1
„Оиі“, гёріідиаі-іе, езрёгапі сіе Іе Іаіге рагіег; „саг ипе рагііе ди
„Коуаите де Ргиззе, аи тоіпз сеііе зиг Іа дгоііе де Іа Ѵізіиіе, зега Іе Ііеи
„ди сотЬаі". Ь’Етрегеиг Ьёзііа, риіз іі діі: „II /аиі сотріег іоиі се диі езі
„(іеггіёге Іез агтёез сотте ікёйіге сіе Іа риегге“.
Риіз, раззапі де се зідеі а ип аиіге, ГЕтрегеиг те діі: „Ле зиіз
„ігапдиіііе зиг ѵоіге сотріе; ѵоиз епіепдег ѵоз іпіёгёіз, |е п’аі раз де сопзеіі
„а ѵоиз доппег. }е п’ехі^е, ]е п’аііепсіз гіеп сіе ГАиігісИе; ]е пе зоиііаііе
„аиіге сИозе дие <іе Іа заѵоіг зе іепіг раззіѵе, ди’еііе ѵоіе сотте Іез сііозез
„іоигпегопі, еі ди’еііе аррззе епзиііе (і’аргёз се дие зез ѵгаіз іпіёгёіз
„Іиі іпзрігегопі".
Ьа-деззиз, ГЕтрегеиг, аргёз т’аѵоіг рагіё де тез сатра^пез, де Іа
іасіідие ігап^аізе, риіз де сііозез іпдіііёгепіез, де тез геіаііопз де зосіёіё,
аргёз т’аѵоіг детапдё зі ]е ргепаіз ипе таізоп де сатра^пе сеі ёіё, 8. М.,
аргёз ипе реіііе раизе, Іез уеих ііхёз еп іегге, діі: „Бапз се тотепі, Гоп
„пе реиі іаіге аисип рп>іеі!“ еі, аѵес ип зоиріг: „Віеи заіі дапз диеііе таізоп
„де сатра^пе ]’е раззегаі сеі ёіё!“ Епііп 8. М. те соп^ёдіа еп те ргепапі
раг Іа таіп еі те дізапі тіііе сЬозез ^гасіеизез еі те гёрёіапі ди’ЕПе зе
Ііаіі а та дізсгёііоп.
Эапз сеііе аидіепсе, ой і’аі еи Ііеи д’адтігег Іа тётоіге де 8. М., диі,
аѵес ипе іасііііё ёіоппапіе, гёсііаіі запз Ьёзііег Іез потз де іоиіез Іез діѵізіопз
сотрозапі Іез агтёез ігап^аізез еп АПета^пе, 8. М. рагаіззаіі, аіпзі ди’а
іаЫе, д’ипе Ьиіпеиг ігёз еп]оиёе, аи гезіе саіте еі гёзі§пёе. II п’у а ріиз
де доиіе дие ГЕтрегеиг ѵоіе 1а диегге іпёѵііаЫе, ігёз ргосЬаіпе еі іеггіЫе
дапз зез гёзиііаіз.
Ь’Етрегеиг пе зе тёііе ріиз де поз іпіепііопз, ди тоіпз роиг Іе тотепі;
8. М. езрёге дие дез сЬапсез Ьеигеизез роиг Іа Киззіе епігаіпегопі ГАиігісЬе
дапз зез іпіёгёіз. Ле п’аі дагде де іігег Іе СаЬіпеі де 8і-РёіегзЬоиг§ д’аисип
доиіе а сеі ё§агд, еі, сгаіпіе де те сотрготеііге, ]'е §агде іои|оигз ип зііепсе
диі пе Іаіззе раз д’іпдиіёіег ип реи.
Ле рагіаіз а ГЕтрегеиг де Іа раіх ди БапиЬе: „Ле п’еп дёзезрёге раз“,
те гёропдіі-іі; „Іез пё^осіаііопз опі гесоттепсё, таіз, ѵоуег-ѵоиз, сез §епз
„зопі сотте сеіа: оп Іеиг ассогде Іе доі^і еі ііз ѵеиіепі д’аЬогд іоиі Іе Ьгаз.
„Пз зопі іпдізсгеіз а сеііе Ьеиге, сез Меззіеигз, аѵес Іеигз ргёіепііопз гідісиіез,
„рагсе ди’ііз ѵоіепі дие ]’е зиіз а Іа ѵеіііе д’аѵоіг ипе аиіге ^иегге зиг Іез
„Ьгаз. 11 іаиі у аііег доисетепі; аи гезіе, регзоппе п’а диіііё Висііагезі, еі,
„сотте ]е ѵоиз діз, ]е п’еп дёзезрёге раз“. Л’аі арргіз зоиз таіп, еі ]е репсЬе
а у сгоіге, дие ГЕтрегеиг еп детіег Ііеи а дёсіагё зе сопіепіег ди РгиіЬ
сотте Іітііе епіге іез деих Етрігез, аіпзі дие Іез Тигсз Гаѵаіепі д’аЬогд
ргорозё. 8. М. т’а аззигё заѵоіг дие Іа Егапсе пе сеззе д’іпзіі^иег Іез Тигсз
а регзізіег а детапдег Іе зіаіиз апіе Ьеііит, еі дие ГЕтрегеиг ІЧароІёоп
Іеиг рготеі ипе ргосЬаіпе діѵегзіоп, еі пе сеззе де Іез епігеіепіг дез ргёрагаіііз
де §иегге ди’іі іаіі еі де Іа сёіёгііё ди’іі у теі.
Л’оиЫіаіз де діге а V. Е. дие, Іогздие 8. М. те Пі Гёпитёгаііоп дёіаіііёе
дез іогсез де 8ез еппетіз, ]’е Ь’іпіегготріз роиг Ьиі діге ди’ЕПе оиЫіаіі Іез
сі-деѵапі Роіопаіз, диі сегіаіпетепі зе теіігаіепі еп ріеіпе іпзиггесііоп. Ь’Етре-
515
Библиотека "Руниверс1
геиг те гёропдіі ди’іі у теіігаіі огсіге, еі дие с’езі раг еих ди’іі соттепссга
а іаіге ип дёзегі. Запз доиіе ГЕтрегеиг дёзезрёге де иаёпсг ГаЙесііоп де
сез ЬаЬііапіз дез ргоѵіпсез асдиізез зиг Гапсіеппе Роіо^пе; іі езі ѵгаі дие Іа
Соиг п’а гіеп іаіі роиг зе Іез аііасЬег. Ьез соггезропдапсез ди’оп іпіегсеріе
Іоигпеііетепі еі Іез ётіззаігез ди’оп аггёіе доппепі дез ргеиѵез ріиз дие
зиііізапіез де Іеигз таиѵаізез іпіепііопз.
34.
31 тагз/12 аѵгіі 1812.
Оапз Іа дёрёсЬе № 13, еп даіе ди 19/31 тагз *), ехрёдіёе раг Іа ѵоіе
де Іа розіе, і’еиз ГЬоппеиг д’аппопсег а V. Е. Гаггіѵёе ди соиггіег Міррег
Іе 15/27 тагз.
Ле детапдаі Іе зигіепдетаіп ипе сопіёгепсе а М. Іе сЬапсеІіег де ГЕтріге.
II те діі дие )е І’аѵаіз ргёѵепи еп дёзігапі Іиі рагіег, еі ди’іі ёіаіі сЬаг§ё де
Іа рагі де 8. М., ди’іі ѵепаіі де диіііег дапз се тотепі, ди тезза^е зиіѵапі
роиг тоі: дие 8. М. ГЕтрегеиг аѵаіі арргіз раг Іа дёрёсЬе ди сотіе де
ЗіаскеІЬещ дие топ соиггіег Іиі аѵаіі аррогіёе, дие V. Е. Іиі аѵаіі іаіі Іа
соттипісаііоп дие поиз сотрііопз ёіаЫіг ип согдоп тііііаіге зиг поз ігопііёгез
де 1а Оаіісіе, ди’а сеііе аппопсе М. де 8іаске1Ьег§ аѵаіі а]’оиіё Іа поиѵеііе
дие ріизіеигз ігаіпз сопзідёгаЫез д’агііііегіе рагіаіепі де Ѵіеппе еі д’ОІтйіх,
дие сез ргёрагаіііз іаізаіепі Ьеаисоир де Ьгиіі дапз Іе риЫіс еі доппаіепі
Ііеи а Іа зиррозіііоп дие Іа Соиг д’АиігісЬе ргепдгаіі ипе рагі асііѵе а Іа
§иегге ргосЬаіпе, еі дие Іе сотіе де 8іаске1Ьег§ аѵаіі сги де зоп деѵоіг д’еп
іаіге зоп гаррогі а за Соиг, дие ГЕтрегеиг аѵаіі сЬаг^ё Іе сотіе де КотапхоЙ
де те діге дие, регзиадё де Іа Іоуаиіё ди сагасіёге регзоппеі де ГЕтрегеиг
д’АиігісЬе, іі аііепдаіі де за дёіісаіеззе Іа гёсіргосііё дез ргосёдёз дие 8. М.
аѵаіі еиз епѵегз Іиі Іогздие, Ііёе раг дез ігаііёз, Еііе з’ёіаіі ѵие дапз ГоЫі-
§аііоп де іоіпдге Зез ігоирез а сеііез ди ВисЬё де Ѵагзоѵіе, дие, зі дез
ігаііёз ои Іез сігсопзіапсез іпѵііаіепі Іе СаЬіпеі де Ѵіеппе а а^іг Ьозіііетепі
сопіге Іа Киззіе, 8. М. сгоуаіі роиѵоіг з’аііепдге дие ГЕтрегеиг Егап^оіз
Ьиі еп Гегаіі Іа дёсіагаііоп ргёаІаЫе, дие ]е деѵаіз те гарреіег дие іоиіоигз
іі т’аѵаіі діі еі гёрёіё дие Іа Киззіе пе детапдаіі раз дие ГАиігісЬе зе
Іоі^піі а еііе, поп ди’еііе п’ейі ассеріё сеііе ргорозіііоп аѵес ріаізіг, таіз
ди’еііе зе Ьогпаіі а дёзігег дие ГАиігісЬе сопзиІіаі Ьіеп зез ѵгаіз іпіёгёіз еі
ди’еііе гезіаі ігапдиіііе, еі дие с’ёіаіі іоиі се дие зоп 8оиѵегаіп аііепдаіі
де поиз.
Ле гёропдіз дие іе пе тапдиегаіз раз де ігапзтеііге сеііе соттипісаііоп
а топ Аи^изіе Соиг, таіз дие, сотте еііе пе соіпсідаіі раз дй іоиі а сеііе
дие і’ёіаіз сЬаг§ё де Іиі іаіге еі дие ]‘е Іе ргіаіз де (аіге раззег а 8. М., ]’е
Іиі детапдаіз Іа регтіззіоп де Іиі соттипідиег Іа дёрёсЬе дие ]е ѵепаіз де
*) Этого донесенія не оказалось въ Вѣнскомъ Государственномъ Архивѣ.
516
Библиотека "Руниверс'
гесеѵоіг, еі йе зиііе ]‘е Іиі йз Іесіиге сіе іа сІёрёсЬе озіепзіЫе, аіпзі дие і’еп
аѵаіз ге^и іез огйгез йе V. Е., еп у аіоиіапі іез гёйехіопз йапз іе зепз йез
іпзігисііопз дие ]е ѵепаіз йе гесеѵоіг.
Ье сотіе йе Котапхой те йіі ди’іі ігапзтеіігаіі іа йёсіагаііоп дие ]‘е
іиі аѵаіз іаііе а 8. М. Риіз, іа сопѵегзаііоп ёіапі іотЬёе зиг іа ргоЬаЬііііё йе
іа диегге, іе сЬапсеІіег те йіі дие Іе сотіе Ьаигізіоп зе рготеііаіі (іе зі
Ьоппе /оі ди’іі п’у аѵаіі раз Ііеи а Іа риегге ди’оп ёіаіі ргездие іепіё (іе
сгоіге ди’еііе пе зе /егаіі раз, ди’а іа ѵёгііё іа іеііге аиіо^гарЬе йе ГЕтрегеиг
Ыароіёоп п’ёіаіі роіпі ёсгііе йапз ип зіуіе ргоѵодиапі, еі дие іез ехргеззіопз
еп ёіаіепі йісіёез раг іа ріиз ^гапйе тойёгаііоп еі іоиіе іа іеііге йапз іе
зепз й’ип йеззеіп розіій йе таіпіепіг іа раіх, таіз ди’еііе пе сопіепаіі гіеп
диі асНетіпаі а ип аггап^етепі, дие ГатЬаззайеиг ёіаіі регзиайё дие, Гагтёе
ігап^аізе ипе іоіз ёіаЫіе зиг і’Ойег, ГЕтрегеиг Ыароіёоп ргорозегаіі ипе
оиѵегіиге йе пё^осіаііоп, еі ди’іі ёіаіі роззіЫе ди’еііе тёпегаіі а ип ассот-
тойетепі, дие ргоЬаЫетепі оп сопзійёгегаіі іе рауз іпіегтёйіаіге епіге іа
Ѵізіиіе еі іа ігопііёге гиззе сотте ргорге а у йхег ипе ѵіііе роиг у гёипіг
іез пё^осіаіеигз, ди’аи гезіе іа Ргапсе аѵаіі ейесііѵетепі, сотте оп те іе
тапйаіі, 350.000 Ьоттез а рогіег сопіге іа Киззіе, таіз ди’іі ёіаіі сопѵаіпси
дие іа Киззіе аѵаіі йез Гогсез зийізапіез а іеиг оррозег, ди’іі те гёрёіаіі
дие ГЕтрегеиг Аіехапйге пе ѵоиіаіі роіпі іа диегге, таіз дие Іе ргетіег йез
йеѵоігз, сеіиі йе таіпіепіг зоп іпйёрепйапсе, і’у рогіегаіі з’іі ёіаіі аііадиё,
ди’іі зетЫаіі дие диеідие етЬаггаз ітргёѵи ёіаіі зигѵепи а Рагіз диі ёіоі^паіі
епсоге іе тотепі йе Гехріозіоп, дие запз йоиіе V. Е. т’аѵаіі йоппё соппаіз-
запсе й’ип рготеі йе йётетЬгетепі й’ипе рагііе йе і’Езра§пе гёипіе а Іа
Ргапсе, дие Іе Коі ЛозерЬ йеѵаіі йапз се тотепі-сі ёіге аггіѵё а Рагіз, еі
ди’іі іиі рагаіззаіі дие Іе Зоиѵегаіп йе іа Ргапсе ёіаіі оссирё й’ипе §гапйе
репзёе. Ёе сотіе йе Котапхой аіоиіа ди’іі п’у аѵаіі раз йе йоиіе ди’аи
ргетіег ]’оиг ГЕтрегеиг Ыароіёоп ігоиѵегаіі дие іа Ргиззе ёіаіі таі айтіпізігёе
еі ди’іі сгоігаіі ёіге йапз І’оЫі^аііоп йе з’еп сЬаг^ег, дие іоиз сез епѵаЬіз-
зетепіз ёіаіепі ігор іпдиіёіапіз роиг іе зогі Гиіиг йе Іа Киззіе роиг ди’еііе
пе зе зегѵіі раз йе іоиз зез тоуепз роиг еп етрёсЬег іез сопзёдиепсез
йёзазігеизез. Раззапі епзиііе а ип аиіге зиіеі йе сопѵегзаііоп, М. іе сЬапсеІіег
те йіі ди’іі роиѵаіі те йоппег йе ігёз Ьоппез поиѵеііез зиг і’іззие йез пё-
^осіаііопз йе Висагезі, дие, диоіди’іі п’еп ійі раз сЬаг^ё раг зоп Зоиѵегаіп,
іі сгоуаіі роиѵоіг іе іаіге запз іпйізсгёііоп, дие М. йе Ьаіоиг-МаиЬоигё
аѵаіі гёиззі іизди’а ргёзепі йе регзиайег іа Рогіе дие іа 8иёйе, аѵес йе
§гапйз тоуепз еі зигіоиі раг Гаѵапіа^е йе роззёйег ип йез ріиз §гапйз
сарііаіпез йе се зіёсіе, (егаіі ипе риіззапіе йіѵегзіоп, таіз ди’ип етріоуё йе
М. йе Ьсе\ѵепЬіеіт аггіѵё а Висагезі аѵаіі йёіготрё іез пё^осіаіеигз еі іеиг
аѵаіі йіі ди’іі ёіаіі рогіеиг ргёз йе іа Рогіе йе і’аззигапсе ди’іі п’ехізіаіі раз
й’атіііё ріиз зіпсёге дие сеііе йи Коі еі йи Ргіпсе Коуаі епѵегз ГЕтрегеиг
йе Киззіе; епііп іі а]'оиіа дие, й’аргёз іе йетіег соиггіег, оп роиѵаіі зе Паііег
й’ипе ргосЬаіпе сопсіизіоп.
Сеііе сопѵегзаііоп еиі ііеи іе 29 тагз йе поіге зіуіе; іе 3 аѵгіі, )е ргіз
оссазіоп йе іа йёрёсЬе еп йаіе йи 17 тагз дие V. Е. т’а Іаіі ГЬоппеиг йе
517
Библиотека "Руниверс1
те ігапзтеііге еі диі тс іиі гетізе раг ип соиггіег гиззе, роиг аѵоіг ип
епігеііеп аѵес М. Іе сЬапсеІіег де ГЕтріге. Л’езрёгаіз оЬіепіг де Іиі диеідие
сопіідепсе зиг Іа тапіёге допі Іа іеііге аиіо§гарЬе де ГЕтрегеиг Ыароіёоп
аѵаіі ёіё ассиеііііе еі дапз диеі зепз оп у гёропдгаіі. Ѵоісі зоттаігетепі
іоиі се дие ]'е риз еп іігег. Ье сотіе КотапгоЙ соттеп^а раг те діге ди’іі
аѵаіі зиг іез іогсез еі Іа дігесііоп дез агтёез ігап^аізез Іез тётез іпіогта-
ііопз дие тоі, ди’аи гезіе іі ёіаіі сЬаг^ё де Іа рагі де зоп Зоиѵегаіп де те
діге дие Іа Ьаиіе ідёе дие 8. М. аѵаіі ди сагасіёге Іоуаі де поіге Аи^изіе
Маііге еі Іа сопѵісііоп дапз Іадиеііе Еііе ёіаіі дие поз іпіёгёіз. пе поиз
еп§а§еаіепі раз а дёзігег ГаЙаіЫіззетепі де іа Киззіе іаіззаіепі зоп Зоиѵегаіп
дапз ипе рагіаііе зёсигііё зиг поз іпіепііопз, таіз ди’іі сгоуаіі роиѵоіг зе
Паііег ди’еп саз дие іез сігсопзіапсез поиз йззепі ргепдге ипе дёіегтіпаііоп
Ьозіііе, поиз еп а^ігіопз аѵес іа тёте ІгапсЬізе а зоп ё§агд сотте іиі еп
аѵаіі іаіі еп 1809, ой ГЕтрегеиг Аіехапдге поиз ехрёдіа ип соиггіег д’ЕгіигіЬ
роиг поиз аѵегііг ди’іі аѵаіі ргіз дез еп§а§етепіз диі ГоЫі^еаіепі а зе
дёсіагег сопіге поиз, зі поиз ёііопз іез а^геззеигз. Ье сотіе КотапгоЙ а]оиіа
ди’іі епѵеггаіі іпсеззаттепі ип соиггіег а Ѵіеппе, дие іез ргорозіііопз допі іе
соіопеі ТсііегпусЬей а ёіё рогіеиг зе гёдиізаіепі а ип ассоттодетепі роиг іе
БисЬё д’ОідепЬоиг^, а ип аггап§етепі раг гаррогі аи Зузіёте Сопііпепіаі,
аіпзі ди’аи зи]еі дез геіаііопз соттегсіаіез аѵес Іа Ргапсе, дие іиі ёіаіі рогіё
де сгоіге ди’оп роиггаіі з’епіепдге зиг сез ігоіз роіпіз, дие, диапі аи БисЬё
де Ѵагзоѵіе, ГЕтрегеиг дез Ргап^аіз аѵаіі доппё за рагоіе д’Ьоппеиг ди’іі
п’аѵаіі аисип рго]еі, ди’аи гезіе іе ргіпсе Коигакіпе сопііпиаіі а ёіге ігаііё
а Рагіз аѵес іез тётез дізііпсііопз еі тагдиез д’езііте сотте аиігеіоіз, дие
ГЕтрегеиг Ыароіёоп аѵаіі діі ди’іі пе сопсеѵаіі раз іе сотіе де КотапгоЙ,
диі, еп з’ёіоі^папі де іа Ргапсе, п’аѵаіі епсоге іаіі іе тоіпдге раз роиг зе
гарргосЬег де і’Ап§1еіегге, ди’ейесііѵетепі се ргіпсе аѵаіі гаізоп, дие д’аіііеигз
іез поиѵеііез геіаііопз аѵес іа 8иёде атёпегаіепі а сеі ёдагд іез тётез
гёзиііаіз еі дие, дёз іе тотепі дие іа ^иегге зегаіі дёсідёе, се пе зегаіі ріиз
дие ГаЙаіге де ѵіп§і-диаіге Ьеигез роиг з’аггап^ег аѵес іе СаЬіпеі де Ьопдгез.
Риіз іі те гасопіа дие М. де ЗисЬіеіеп аѵаіі епйп ѵаіпси іоиіез іез дійісиііёз
дез §1а<;оп8 еі аѵаіі іоисЬё іегге еп 8иёде, дие іе сотіе де Ьаигізіоп аѵаіі
епѵоуё зоп аіде де сатр Ьоп^иегие а Рагіз аѵес огдге де з’аЬоисЬег еп
раззапі аѵес іе тагёсЬаі Баѵоизі роиг етрёсЬег, аѵаіі-іі діі, дез тоиѵе-
тепіз тііііаігез диі роиггаіепі ассёіёгег іа гиріиге, дие, диапі а іиі, іі аѵаіі
реіпе а сопсеѵоіг ди’ип атЬаззадеиг ейі іе роиѵоіг д’епігаѵег дез дізрозіііопз
тііііаігез ётапёез іттёдіаіетепі де Рагіз, дие ГЕтрегеиг дез Ргап^аіз аѵаіі
дёзарргоиѵё іез тезигез де гі^иеиг етріоуёез а Зігаізипд сопіге іез зиіеіз
зиёдоіз, еі дие тёте іез Ьаіітепіз сопйздиёз аѵаіепі ёіё гепдиз, дие іа Соиг
де Вегііп п’аѵаіі епсоге доппё аи сотіе де Ьіеѵеп аисипе дёсіагаііоп зиг за
поиѵеііе аіііапсе аѵес іа Ргапсе, ди’іі у аѵаіі еп Ргиззе де §гапдз тёсопіеп-
іетепіз, дие ріизіеигз ^ёпёгаих дізііп^иёз аѵаіепі іаіі іеиг дёсіагаііоп аи Коі
де пе іатаіз ѵоиіоіг зегѵіг аѵес іез агтёез ігап^аізез, дие іоиі ёіаіі дапз се
рауз дапз ип ёіаі де іегтепіаііоп сотріеі, дие запз аисип доиіе ГЕтрегеиг
№ро!ёоп з’етрагегаіі де Гадтіпізігаііоп де се Коуаите, дие, диоідие іе
518
Библиотека "Руниверс1
ргіпсе Коигакіпе п’ейі епсоге гіеп тапдё де се соп^гёз де Гатіііе Ітрёгіаіе
а Рагіз, серепдапі іоиіез Іез поиѵеііез де Саззеі еі д’аиігез роіпіз де ГАПе-
та§пе аппоп<;аіепі Іе ѵоуаде ргёсірііё ди Коі де ХѴезірііаІіе, ди Ѵісе-Коі
д’ііаііе, еіс., дие Гііаііе гепіегтаіі ип Іеѵаіп де гёѵоіиііоп еі де зёдіііоп, дие
Іе тёсопіепіетепі у ёіаіі ^ёпёгаі, дие ГАп§1еіегге зе ргорозаіі д’іпдиіёіег се
рауз раг дез дезсепіез дапз Іе Ьіііогаі еі Іа СаІаЬге. II а]оиіа а іоиз сез
гёсііз дие Іе дгэпд ѵіхіг аѵаіі аппопсё аи §ёпёга1 Коиіоихой аѵоіг ге?и де
поиѵеаих ріеіпз роиѵоігз Ьеаисоир ріиз ёіепдиз дие сеих ди’іі аѵаіі еиз
Іизди’а ргёзепі. Ье сотіе де КотапхоЙ те гёрёіа се ди’іі т’аѵаіі діі дапз
Іа сопѵегзаііоп ргёсёдепіе дез поііопз іоиіез еггопёез дие Іе сЬаг^ё д’айаігез
де Ргапсе, еі, а зоп іпзіі^аііоп, сеіиі де 8иёде епѵегз Іа Киззіе: „Епйп, дие
„ѵои1ех-ѵоиз!“ а]оиіа-і-і1, „ѵоиз соппаіззех Іа тагсііе Іепіе дез пё^осіаііопз
„аѵес Іез Тигсз: сеіа ігаіпе а Гіпйпі“.
(Диоідие дапз сеііе сопіёгепсе М. Іе сЬапсеІіег де ГЕтріге пе те рагйі
раз ігор соттипісаііі, ]С сгиз дётёіег дапз Іез гёропзез ди’іі іаізаіі аих
дійёгепіез диезііопз ди’оссазіоппеііетепі ]е іи^еаіз роиѵоіг Ьазагдег, ди’іі
п’ёіаіі пиііетепі диезііоп д’епігеѵие епіге Іез деих Етрегеигз, дие Іа Іеііге
аиіо^гарЬе п’атёпегаіі раз тёте ипе ехріісаііоп ёрізіоіаіге, дие Іа Киззіе
з’аііепд а Іа ^иегге, ди’еііе сопзідёге сотте іпёѵііаЫе. Еп рагіапі де Іа Ргиззе,
КотапхоЙ те гёрёіа дие Іе СаЬіпеі де Вегііп аѵаіі дёсіагё аѵоіг ёіё дёіегтіпё
а сеііе аіііапсе аѵес Іа Ргапсе раг Іез сопзеііз де ГАиігісЬе. Ле гёропдіз дие
V. Е. т’аѵаіі тапдё аѵоіг діі а М. де 8сЬагпЬогзі ди’іі п’аѵаіі ди’а ]и§ег
раг Іиі-тёте де Іа зііиаііоп §ёпапіе дапз Іадиеііе поиз поиз ігоиѵіопз, еі зі
іі поиз сопѵепаіі, дапз се тотепі-сі, де риег ип аиіге гбіе дие сеіиі д’ипе
раззіѵііё сотріёіе.
Л’оиЫіаіз де діге а V. Е. дие Іе сотіе де КотапхоЙ, еп те рагіапі де
ГАп^Іеіегге, те йі Іа сопйдепсе дие се диі аѵаіі зигіоиі еп^ацё Іез Ап§1аіз
а ип гарргосЬетепі Ьіеп ргопірі аѵес Іа 8иёде, с’ёіаіі Іе гёіаЫіззетепі де Іа
пеиігаіііё агтёе дапз Іа Ваііідие, еі дие, зоиз се гаррогі, Іез пё^осіаііопз
ёіаіепі дёр іогі аѵапсёез.
Аргёз сез деих сопіёгепсез аѵес М. Іе сЬапсеІіег, |е сгиз пе деѵоіг раз
пё§1і§ег де іаіге рагі а М. де КосЬёІей де Іа дёсіагаііоп де пеиігаіііё дие
]’е ѵепаіз де іаіге. Ле Іе ігоиѵаі дё]а іпіогтё де іоиі раг ГЕтрегеиг; серепдапі
]’е Іиі Іиз Іа дёрёсЬе озіепзіЫе. II еп рагиі іогі тёсопіепі еі пе з’еп сасЬа
раз ѵіз-а-ѵіз де тоі; іі те діі ди’іі з’ёіаіі аііепди а се дие поиз доппегіопз
ипе дёсіагаііоп розіііѵе де пе раз а§іг сопіге Іа Киззіе. Ле Іиі ехріідиаі дие
Іа дёсіагаііоп сопіепие дапз Іа дёрёсЬе ёіаіі аиззі розіііѵе дие роззіЫе еі
дие поиз аѵіопз іаіі Іа тёте а Рагіз; ]’е Іиі гарреіаі дие іои|оигз 8. М. аѵаіі
діі ди’ЕПе пе з’аііепдаіі раз дие ГАиігісЬе зе дёсіагаі роиг Іа Киззіе, еі дие
І’ёіаіз регзиадё дие ГЕтрегеиг ёіаіі рагіаііетепі сопіепі де Іа соттипісаііоп
дие ]‘е Іиі аѵаіз іаіі іаіге раг М. де КотапхоЙ. М. Іе §гапд таііге т’іпіегготріі
аѵес Ьитеиг, Ьаіііі Іа сатра^пе, дёгаізоппа Ьеаисоир, еі Йпіі раг т’аѵоиег
дие, з’ёіапі іаіі дагапі ѵіз-а-ѵіз де зоп Зоиѵегаіп д’ипе дёсіагаііоп розіііѵе
еі ёѵепіиеііе де поіге рагі, іі пе роиѵаіі ріиз зе сЬагдег де рагіег зиг се
зиіеі аѵес ГЕтрегеиг, дие, риіздие Іе сЬапсеІіег рагаіззаіі ёіге сопіепі де
519
Библиотека "Руниверс1
поіге дёсіагаііоп, іоиіе сопппипісаііоп тіпізіёгіеііе иііёгіеиге епіге поиз деих
Іиі рагаіззаіі зирегііие, ди’іі аѵаіі іои]’оигз поиггі Гезроіг де деѵепіг Гіпзіги-
тепі де се гарргосЬетепі зіпсёге дие зоп Маііге аѵаіі дгоіі д’аііепдте де
ГЕтрегеиг Ргап^оіз; дие, д’аргёз се дие ]'е Іиі дізаіз, іі деѵаіі зе сопѵаіпсге
дие поиз пе зогіігіопз раз де Іа 1і§пе дие поиз поиз зоттез ргезсгііе еі
ди’іі Іе зоиЬаііаіі де іоиі зоп соеиг. Епііп поиз поиз диіііатез аргёз дие ]’е
Геиз ип реи араізё; таіз ]’е іиз сопѵаіпси дие М. де КосЬёІей, іготрё
дапз за сЬітёгідие аііепіе еі дё<;и де Гезроіг де зе ѵоіг зиЬзіііиё аи сЬап-
сеІіег раг ГЬеигеизе іззие д’ипе пё^осіаііоп допі іі зе зегаіі аіігіЬиё іоиі
ГЬоппеиг, ге§геііаіі де з’ёіге доппё іапі де тоиѵетепі роиг Гасдиіііетепі
де Іа сгёапсе, допі іі ѵеиі дие поиз Іиі ауопз ехсіизіѵетепі ГоЫі^аііоп.
35.
31 піагз/12 аѵгіі 1812.
Ле те ргорозаіз д’епѵоуег М. де Зіигтег сотте соиггіег а Ѵіеппе дёз
дие і’аигаіз ге<;и ипе гёропзе а Іа дёсіагаііоп де поіге пеиігаіііё дие і’аѵаіз
іаііе д’аргёз Іез огдгез де V. Е. Ле діііёгаіз зоп дёрагі поп зеиіетепі дапз
Гезроіг де роиѵоіг оЬіепіг диеідиез доппёез ріиз розіііѵез зиг Геііеі ди’аѵаіі
ргодиіі ісі Іа Іеііге аррогіёе раг М. де ТсЬегпусЬеН, еі диеііе роиѵаіі ёіге а
реи ргёз Іа гёропзе ди’оп у іегаіі, таіз епсоге те Наііапі дие 8. М. т’ассог-
дегаіі ипе аидіепсе дапз Зоп саЬіпеі аѵапі Зоп дёрагі. Ле сотріаіз іаіге
гетеііге а V. Е. зиг іоиз сез оЬ]'еіз а Іа іоіз топ гаррогі раг Госсазіоп де
Гепѵоі де Зіигтег. Епіге іетрз, М. Іе сЬапсеІіег те ііі ргіег Іе 26 тагз/
7 аѵгіі де раззег сЬег Іиі Іе зоіг. Л’ёіаіз дё]а ргёрагё а се ди’іі аѵаіі а те
діге раг диеідиез тоіз де сопѵегзаііоп дие ГЕтрегеиг аѵаіі еиз а Іа рго-
тепаде аѵес М. Іе сопзеіііег де ЬеЬхеІіегп, ой іі Іиі аѵаіі діі ди’іі аѵаіі
ге?и дез іпіогтаііопз розіііѵез зиг поз іпіепііопз Ьозіііез сопіге Іа Киззіе.
Ье сЬапсеІіег дёЬиіа раг те діге дие ГЕтрегеиг зоп Маііге Гаѵаіі сііаг^ё
де те іаіге заѵоіг дие 8. М. аѵаіі арргіз раг Іе сапаі й’ип ѵоуареиг ди’іі
аѵаіі ёіё зірпё а Рагіз Іе 17 /ёѵгіег епіге Іе ргіпсе ЗсКѵаагхепЬегр еі Іе
сіис (іе Ваззапо ип ігаііё сопіепапі йіх агіісіез еі опхе агіісіез зесгеіз, дие,
раг се ігаііё, поиз поиз оЫі§іопз а доппег ігепіе тіііе Ьоттез сопіге Іа
Киззіе, Іездиеіз а^ігаіепі зёрагётепі еі запз ёіге гёипіз аих агтёез ігап^аізез,
дие, диоідие Іе сотіе 8іаске1Ьег§ пе тапдаі гіеп а се зи]’еі, Іа зоигсе еп
ёіаіі ігор аиіНепіідие роиг айтеііге Іе йоиіе Іе ріиз Іёрег, дие ГЕтрегеиг,
диі сгоуаіі аѵоіг дез тоуепз зиНізапіз роиг гёзізіег а Іа Ргапсе, пе зе сасЬаіі
раз ди’іі пе роиггаіі іепіг іёіе а ГЕигоре епііёге, ди’іі пе з’а&іззаіі раз де
І’аи^тепіаііоп д’ип потЬге де сотЬаііапіз, таіз дие Іа тапіёге де іаіге Іа
§иегге, зе ігоиѵапі аѵоіг ипе риіззапсе ІітіігорЬе роиг еппетіе, деѵепаіі Ьіеп
ріиз етЬаггаззапіе роиг Іа Киззіе, дие, дапз се саз, ГЕтрегеиг зе ѵеггаіі
іогсё д’епігег еп пё^осіаііоп аѵес Іа Ргапсе, се диі пе зегаіі раз Ьіеп діііі-
сііе еі атёпегаіі дез гёзиііаіз іоиі аи ріиз дёза§гёаЫез а Гатоиг-ргорге де
8. М., риіздие Іез роіпіз де сопіезіаііоп, пе гоиіапі Ьеигеизетепі дие зиг
520
Библиотека "Руниверс1
дез оЬіеіз де соттегсе еі зиг Іе ГёіаЫіззетепі ди ігаііё де Тіізіі, пе зегаіепі
раз де паіиге а пе роиѵоіг ёіге аріапіз ди’аѵес де ^гапдез дійісиііёз ои раг
дез сопсеззіопз опёгеизез, ди’аи сопігаіге Гехасі ассотрііззетепі ди ігаііё
де Тіізіі зегаіі зиіѵі д’ип дёзагтетепі дапз Іе дисЬё де Ѵагзоѵіе, ігёз газзи-
гапі зиг Гаѵепіг, ди’ип аггап§етепі атісаі диеісопдие аѵес ГЕтрегеиг дез
Егап^аіз пе роиггаіі ёіге иіііе зоиз аисип гаррогі аих аиігез риіззапсез,
дие се Зоиѵегаіп аѵаіі ГкаЫіисІе (іе ѵісіітег а зез ^гапсіз іпіёгёіз (іи то-
тепі, дие ГЕтрегеиг пе сопсеѵаіі раз диеі роиѵаіі ёіге Іе Ьиі де ГАиігісЬе
еп з’ипіззапі а Іа Егапсе, дие сегіаіпетепі дез. асдиізіііопз зиг Іа Киззіе пе
роиѵаіепі поиз сопѵепіг рагсе ди’еііез сопігагіегаіепі іттёдіаіетепі Іе рго]'еі
де Ыароіёоп д’ип ГёіаЫіззетепі де Гапсіеппе Роіо^пе, дие, диапі а ГАІІе-
та^пе, іі п’ёіаіі раз ргоЬаЫе дие. ГЕтрегеиг дез Егап^аіз ѵоиійі дёроиіііег
диеідиез-ипз дез Ргіпсез де 1а Сопіёдёгаііоп, диі іоиз зопі за сгёаііоп еі
дез зесоигз дездиеіз іі а асіиеііетепі ріиз Ьезоіп дие ]'атаіз, ди’іі зетЫаіі
ди’іі пе ійі раз дапз Іез ѵгаіз іпіёгёіз де ГАиігісЬе де іогсег Іа Киззіе а
гепоиѵеіег зоп аіііапсе аѵес Іа Егапсе еі де Іа сопігагіег дапз Іез еііогіз
ди’еііе езі ргёіе а іаіге роиг гёіаЫіг сеі ёдиіІіЬге зі аЬзоІитепі пёсеззаіге
роиг Іа ігапдиіііііё іиіиге де ГЕигоре, дие се п’ёіаіі пиііетепі Іе ріап де
ГЕтрегеиг Аіехапдге де ѵоиіоіг, еп саз де зиссёз, Ьогпег Іа Егапсе а зез
апсіеппез Іітііез, таіз ди’іі Гаізаіі Іа §иегге роиг таіпіепіг зоп іпдёрепдапсе
еі роиг доппег, аи ргіх дез ріиз §гапдз засгііісез еі еп дёріоуапі іоиз Іез
тоуепз а за дізрозіііоп, ип ёіаі зіаЫе а ГЕигоре еі диі пе Гехрозе раз а
дез ргёіепііопз іоиіоигз гепоиѵеіёез еі сопзёдиеттепі а ипе зііиаііоп іоиіоигз
іпдиіёіапіе, дие ГЕтрегеиг Аіехапдге ёіаіі регзиадё ди’іі ёіаіі Ьіеп тіеих
дез іпіёгёіз де ГАиігісЬе д’ёіге зресіаігісе ігапдиіііе де сеііе §гапде Іиііе (Іапз
Іадиеііе Іа Киззіе тііііаіі роиг Іа саизе соттипе, дие, диеііез дие зоіепі
Іез сЬапсез Ьеигеизез де Іа диегг.е, ГЕтрегеиг де Киззіе пе зе дёрагіігаіі
Іатаіз де зоп оріпіоп іпѵагіаЫе, ди’іі езі де Іа ріиз §гапде пёсеззііё дие
ГАиігісЬе гергеппе зоп етЬопроіпі еі зе ігоиѵе еп тезиге де сопігіЬиег де
зоп сдіё, раг Гетріоі де ріиз §гап(15 тоуепз дие пе зопі Іез зіепз дапз се
тотепі, а сопзоіідег ип зузіёте д’ёдиіІіЬге диі езі Іе §гапд Ьиі де Іа Киззіе,
дие Іа гёіпіё^гаііоп (Іе риіззапсез іпіегтёсііаігез пе роиѵаіі дие іепдге а се
Ьиі зі дёзігаЫе роиг Іе геіоиг де Гогдге Іиіиг, дие серепдапі зі Іе СаЬіпеі
де Ѵіеппе аѵаіі сги ди’іі ійі де зез іпіёгёіз (ди’іі доіі тіеих соппаііге ди’іі
пе сотрёіе а сеіиі де 81-РёіегзЬоигд д’еп іи^ег) де з’ипіг аѵес Іа Егапсе,
ГЕтрегеиг аііепдаіі де Іа ІгапсЬізе еі де Іа Іоуаиіё соппие де 8. М. ГЕт-
регеиг Егап^оіз сеііе гёсіргосііё де ргосёдёз дие Іиі-тёте аѵаіі еие епѵегз
поиз Іогздие, еп§а§ё а Іаіге тагсЬег дез ігоирез еп Оаіісіе, іі еп аѵаіі
аѵегіі Іа Соиг д’АиігісЬе, дие зі реиі-ёіге Геп^а&етепі дие поіге Соиг ѵепаіі
де ргепдге пе рогіаіі ди’а ипе тапіёге агЬіігаіге д’етріоуег сез ігепіе тіііе
Ьоттез запз ёіге оЫі^ё а /аіге Ьеаисоир (іе таі а Іа Киззіе, аіпзі ди’еп
аѵаіі а§і Іе ргіпсе Оаіііхіпе епѵегз поиз, ой іоиі Іе зап§ гёрапди зе Ьогпаіі
а деих Ыеззёз, ГЕтрегеиг Аіехапдге аѵаіі ипе зі ргоіопде ѵёпёгаііоп роиг
1а ѵёгасііё ёргоиѵёе де 8. М. ГЕтрегеиг Егап^оіз, ди’іі зийігаіі ди’іі еп Ійі
аѵегіі роиг ёіге іоиі а іаіі ігапдиіііе а сеі ё§агд.
521
Библиотека "Руниверс1
Ь’аіг гіапі еі Іе іоп ріаізапі аѵес Іедиеі М. Іе сотіе КотапхоЙ те
рагіа де сеііе поиѵеііе сіе ѵоуа^еиг, т’аиіогіза а Іиі гёріідиег дие ]е ѵоуаіз
аѵес ріаізіг Іа §гапде еі ]изіе сопйапсе дие 8. М. теііаіі сіапз Іа Іоуаиіё
де поіге СаЬіпеі, еі сотЬіеп ипе дёсіагаііоп дие Гоп дёзігаіі де поіге рагі
аѵаіі де сгёдіі зиг Гезргіі де ГЕтрегеиг АІехапдге еі ёіаіі ргорге а Іе ігап-
диіііізег, таіз ди’іі те рагаіззаіі, раг Іа тапіёге еі ди іоп допі М. Іе сЬап-
сеІіег те рагіаіі де сеі аѵіз ди’ип ѵоуа^еиг Іиі аѵаіі доппё, дие Іиі-тёте
п’у а]оиіаіі раз ріиз де Гоі дие тоі, еі ди’іі сіаззаіі сеііе поиѵеііе аѵес
іоиіез сеііез дие Гоп аѵаіі дёЬііёез дапз Іе іетрз зиг Іа іоппаііоп де ігоіз
агтёез еп Ноп^гіе, еп Оаіісіе еі еп Викоѵѵіпе.
Ье сЬапсеІіег те гёрагііі дие ]'е те іготраіз, дие сеііе поиѵеііе ѵепаіі
д’ипе зоигсе аиіЬепіідие, ди’іі ёіаіі д’ипе ітрогіапсе та]‘еиге роиг зоп 8ои-
ѵегаіп д’аѵоіг Іа-деззиз дез ёсіаігсіззетепіз розіійз (еі дапз се тотепі Іе
сЬапсеІіег ргіі ип аіг зёгіеих, таіз ди’іі пе дагда раз 1оп§іетрз), дие ГЕт-
регеиг дёзігаіі еі аііепдаіі ітраііеттепі дие 8. М. ГЕтрегеиг Ргап^оіз Іиі
доппаі Газзигапсе ди’іі п’аѵаіі аисип еп^адстепі аѵес Іа Ргапсе, ди’ипе
рагеіііе сіёсіагаііоп /гапсИе еі поп сГип зіуіе диі зои//гіІ (іез іпіегргёіаііопз
а сІоиЫе зепз іе газзигегаіі сотріёіетепі а гаізоп де Іа рагіаііе сопйапсе
дие 8. М. аѵаіі дапз Іа рагоіе засгёе де поіге Аи§изіе 8оиѵегаіп, дие сеііе
дёсіагаііоп ёіаіі аЬзоІитепі пёсеззаіге роиг зез дёіегтіпаііопз иііёгіеигез еі
пе деѵаіі гіеп сойіег а ип Ргіпсе допі 8. М. гёѵёге Іа ІгапсЬізе еі Іа Іоуаиіё.
Риіз, раззапі де се зи]еі а Іа ргоЬаЫІііё д’ипе пё^осіаііоп аѵес Іа Ргапсе
еі еп рагіапі ди §епге де ргорозіііопз диі роиггаіепі ёіге Гаііез Іогздие Іез
деих Етрегеигз зе ігоиѵегаіепі еп ргёзепсе а Іа іёіе де Іеигз агтёез, Іе
сотіе КотапхоЙ те діі ди’іі ёіаіі регзиадё дие ГЕтрегеиг Ыароіёоп рго-
розегаіі дез сопіёгепсез, реиі-ёіге тёте ипе епігеѵие допі Гіззие атісаіе
пе ігоиѵегаіі раз §гапд оЬзіасІе, рагсе ди’іі з’а&іззаіі роиг Іа Киззіе Ьіеп
ріиз де засгійсез д’атоиг-ргорге дие д’аиіге сЬозе, еі рагсе дие Іе реи
д’епѵіе дие №ро1ёоп зе зепі де Іаіге Іа диегге іасііііегаіі ип аггап&етепі
диі пе гоиіе дие зиг дез айаігез де соттегсе. II ариіа дие, диоіди’іі п’у
ейі роіпі епсоге де пё^осіаііопз д’епіатёез аѵес ГАп^Іеіегге, серепдапі сеііез
аѵес Іа Зиёсіе, роиззёез аѵес іп/іпітепі (іе скаіеиг, теііаіепі раг Іе іаіі
ГАп^Іеіегге еп геіаііопз атісаіез аѵес Іа Киззіе, ди’іі ітрогіаіі аи СаЬіпеі
де 81-Латез аѵапі іоиі д’ёіге сотргіз дапз Іе расіе де паѵі^аііоп дапз Іа
Ваііідие, ди’іі п’у аѵаіі раз де доиіе дие Іез Ап^іаіз, дізрозапі асіиеііетепі
де іоиіез Іез ігоирез еп 8ісі1е, пе йззепі дез дёЬагдиетепіз зиг ріизіеигз
роіпіз, епіге аиігез еп Ізігіе, дие ГАп^Іеіегге аѵаіі де ігор риіззапіз гпоійз
а ѵоиіоіг зоиіепіг Іа Іиііе асіиеііе де іоиі зоп роиѵоіг, роиг ди’оп аіі Ьезоіп
де ргепдге дез аггап^етепіз ргёаІаЫез аѵес еііе, дие ГЕтрегеиг аііаіі ёсгіге
ипе Іеііге де за таіп еп гёропзе а сеііе де ГЕтрегеиг Ыароіёоп. Ье сЬап-
сеІіег а]оиіа епсоге ди’іі аѵаіі огдге де зиіѵге 8. М. Іе Іепдетаіп де 8оп
дёрагі, ди’іі і^погаіі епсоге диі зегаіі поттё роиг сопіёгег еп зоп аЬзепсе
аѵес Іез тіпізігез, дие Іе ^гапд ѵіхіг іётоі^паіі Ьеаисоир д’етргеззстепі а
гепоиег Іез сопіёгепсез, дие Гаггіѵёе де Гетріоуё зиёдоіз епѵоуё ісі а Сопз-
іапііпоріе деѵаіі ргодиіге ип ейеі дёзігаЫе, дие Іе Біѵап еі Іе реиріе ѵои-
522
Библиотека "Руниверс1
Іаіепі Іа раіх, дие Іе 8и1іап зеиі іепаіі іегте, дие се дие М. де Ьаіоиг-
МаиЬоиг^ аѵаіі діі дез іогсез зиёдоізез еі де Гаѵапіа^е дие Гоп геіігегаіі
дез іаіепіз шііііаігез ди Ргіпсе Коуаі іоигпаіі а сеііе Ьеиге іоиі аи ргоііі де
Іа Киззіе, риізди’іі ёіаіі ргоиѵё асіиеііетепі аих Тигсз дие сез тоуепз
аи^тепіаіепі сеих де Іа Киззіе сопіге Іа Ргапсе. Епііп, еп рагіапі де Іа
Ргиззе еі дез іаиззез дётагсЬез ди’оп Іиі аѵаіі іаіі іаіге, іі те гёрёіа епсоге ипе
іоіз дие сеііе Соиг аѵаіі дёсіагё у аѵоіг ёіё іпдиііе раг Іез сопзеііз ди СаЬіпеі
де Ѵіеппе: а ІадиеІІе ітриіаііоп, зі зоиѵепі гергодиііе, ]‘е гёропдіз дие ]е пе
роиѵаіз Іе сгоіге, еі дие сегіаіпетепі поіге СаЬіпеі п’аѵаіі ри доппег д’аиіге
сопзеіі а се ^оиѵегпетепі дие де Іиі ргорозег поіге ехетріе а зиіѵге. Ьа-
деззиз поиз поиз зёрагатез аѵес ипе аррагепсе де Ьеііе Ьитеиг гёсіргодие
еі аѵес дез іогтез Іез ріиз оЫі^еапіез.
Веих іоигз аргёз сеііе ітрогіапіе сопіёгепсе, 8. М. те ііі ГЬоппеиг
де те ргіег а діпег; а іаЫе, ]’е гёиззіз а діззірег ип Іё^ег пиаде дие і’оЬзег-
ѵаіз зиг Іа рЬузіопотіе де ГЕтрегеиг, диі іиі ѵіз-а-ѵіз де тоі аііаЫе сотте
де соиіите. Епігё дапз зоп саЬіпеі, 8. М. те детапда зі Іе сотіе Котапгоіі
т’аѵаіі рагіё. де гёропдіз дие М. Іе сЬапсеІіег т’аѵаіі іаіі ипе соттипісаііоп
зиг ип ргёіепди ігаііё аидиеі ]’е гёри^паіз де сгоіге. Ь’Етрегеиг, запз те
гёропдге, аііа а за іаЫе, ргіі ип раріег еі те діі де Іе Ііге. С’ёіаіі ип ігаііё
де діх агіісіез еі де опхе агіісіез зесгеіз епіге ГАиігісЬе еі Іа Ргапсе: поиз
у рготеііопз а Іа Ргапсе де доппег 24 тіііе Ьоттез д’іпіапіегіе еі зіх тіііе
де саѵаіегіе; іі у езі зііриіё дие се согрз зегаіі соттапдё раг ип ^ёпёгаі
аиігісЬіеп еі а^ігаіі іпдёрепдаттепі; поиз у рготеііопз сез ігоирез аихі-
Ііаігез еп саз де §иегге сопіге Іа Киззіе, таіз Іа тапіёге допі еііез зегопі
етріоуёез п’у езі раз зііриіёе, еі ріизіеигз агіісіез пе сопііеппепі дие дез
аггап§етепіз де дёіаіі роиг І’аіітепіаііоп, еіс. Ле п’еиз дие Іе іетрз д’еп
іаіге ипе Іесіиге гаріде, серепдапі )е те зоиѵіепз ди’іі у ёіаіі діі дие Гехіз-
іепсе де се ігаііё зегаіі іепие зесгёіе гёсіргодиетепі.
Ь’Етрегеиг те діі ди’іі іепаіі се раріег де ігор Ьоппе зоигсе роиг
роиѵоіг епсоге доиіег дие (Іез іпсііѵісіиз диі Гаѵаіепі іоиіоигз ігёз Ыеп зегѵі
Гаѵаіепі соріе зиг Гогіррпаі, дие ЗіаскеІЬег^ п’еп аѵаіі пиііе соппаіззапсе,
таіз дие серепдапі іі Іиі аѵаіі тапдё аѵоіг гетагдиё дез тоиѵетепіз ехігаогді-
паігез дапз поз агзепаих еі поз дёрбіз д’агііііегіе, дие, диеідие доиіоигеих
ди’іі зоіі роиг Іиі де зе ѵоіг ип еппсті де ріиз дапз ип 8оиѵегаіп роиг 1е-
диеі іі зе зепіаіі ипе атіііё регзоппеііе, іі пе роиѵаіі зе геіизег а Іа сопѵіс-
ііоп, ди’іі те сЬаг^еаіі д’ёсгіге а та Соиг ди’іі аііепдаіі дез апсіеппез геіа-
ііопз д’атіііё диі аѵаіепі ехізіё епіге Іез деих Етрігез дие поиз Іиі дёсіа-
гегіопз ігапсЬетепі зі поиз аѵіопз диеідиез еп^а^етепіз аѵес Іа Ргапсе еі
де диеііе паіиге ііз ёіаіепі, ди’іі еп аѵаіі а§і де тёте Іогзди’еп 1809, іогсё
раг дез ігаііёз, іі поиз аѵаіі ргёѵепиз дез оЫі^аііопз ди’іі аѵаіі сопігасіёез,
ди’іі поиз аѵаіі сопіигёз, ди’іі аѵаіі (іетапсіё еп ргасе дие поиз пе зоуопз
раз Іез а^геззеигз, ди’ісі Іе саз ёіаіі іоиі дійёгепі, ди’іі аѵаіі аи^тепіё зез
Іогсез а гаізоп де сеііез де зоп адѵегзаіге, дие іді ои іагд Іа §иегге аигаіі
дй ёсіаіег еі ди’іі аѵаіі ргіз зоіп де пе раз ёіге ргіз аи дёроигѵи, ди’оп пе
роиѵаіі Іиі зиррозег дез ѵиез д’а§гапдіззетепі диі доппаззепі іаіоизіе а
523
Библиотека "Руниверс1
ГАиігісЬе, риіздие іоиіоигз зоп Ьиі ёіаіі сіе поиз гепдге поіге апсіеппе зріеп-
деиг, ди’оЫі§ё д’ассеріег таіргё Іе ѵсеи (іе зоп соеиг се рауз <іе Тагпороі,
ипідиетепі рагсе дие Іа Ргапсе Іиі аѵаіі гергосНё Іа ііёсіеиг аѵес іадиеііе И
аѵаіі ргіз рагі а Іа §иегге (ісі 8. М. гои§іі еі сЬегсЬаіі аѵес реіпе Іез ехргез-
зіопз) еі рагсе дие аіогз Іа Киззіе пе зе ігоиѵаіі раз еп тезиге ѵіз-а-ѵіз бе
Іа Ргапсе, іі поиз аѵаіі д’аЬогд оНегі ипе іпдетпііё зиг Іе ВапиЬе, таіз дие
поиз п’аѵіопз раз ѵоиіи ассеріег, дие, зі Гіпіепііоп де топ Маііге ёіаіі де
пе ]оиег дие Іа сотёдіе еі де зе Ьогпег а ипе ѵаіпе озіепіаііоп де сез ігепіе
тіііе Ьоттез, іі Іиі зийізаіі ди’оп Іе тіі дапз Іе зесгеі; таіз дие, зі іоиі
де Ьоп поиз ѵоиііопз Іиі іаіге Іа §иегге, іі аѵаіі зіх діѵізіопз а поиз орро-
зег, іпдёрепдаттепі де Гагтёе зиг Іе ВапиЬе допі іі езрёгаіі Ьіепіді рои-
ѵоіг дізрозег, ди’а ге^геі И етріоіегаіі Іез тоуепз дие Іез тёсопіепіетепіз
еп Ноп&гіе Іиі /оигпіззаіепі, дие серепдапі, пе ѵоиіапі раз аѵоіг іоиіе ГЕигоре
зиг Іез Ьгаз, поиз Іе іогсегіопз а з’аггап^ег аѵес Іа Ргапсе еі ди’іі пе сгоуаіі
раз дие сеі аггап^етепі, ігёз іасііе еі диі іепаіі а реи де сЬозе, іоигпаі а
поіге аѵапіа^е.
де гёропдіз а 8. М. дие, диоідие Гёсгіі ди’ЕПе т’аѵаіі іаіі ГЬоппеиг де
те соттипідиег ейі, диапі а Іа іогте, Гаррагепсе де ГаиіЬепіісііё, серепдапі
Іе те геіизаіз аЬзоІитепі д’у сгоіге, дие і’ёіаіз регзиадё дие поз іпіёгёіз пе
поиз рогіаіепі раз а аи^тепіег Іа §гапде ргёропдёгапсе дез іогсез ігап^аізез
раг ипе адЬёзіоп а ипе саизе диі п’ёіаіі раз Іа поіге, дие, д’аргёз іоиі се
дие V. Е. т’аѵаіі ёсгіі зиг се зиіеі, іе пе роиѵаіз сопсіиге аиіге сЬозе зіпоп
дие Гіпіепііоп риге еі зітріе де топ 8оиѵегаіп ёіаіі д’ёіаЫіг ип согдоп ігёз
ІаіЫе епсоге роиг Іа сігсопзіапсе, еі дие тез огдгез рогіаіепі де дёсопзеіііег
Іа ^иегге зі іі еп ёіаіі епсоге іетрз, дие і’ёіаіз аиіогізё а пе раз сасЬег а
8. М. ГетЬаггаз дапз Іедиеі ипе §иегге дапз поіге ѵоізіпа^е поиз теііаіі,
еі дие тёте і’озаіз Ьиі аѵоиег дие поиз і^погіопз епсоге соттепі сеііе
дёсіагаііоп де пеиігаіііё агтёе зегаіі ассиеііііе а Рагіз.
Ь’Етрегеиг те гёропдіі ди’іі деѵаіі сгоіге а Гёѵідепсе еі аих ргеиѵез
таіёгіеііез де поз еп^а&етепіз аѵес Іа Ргапсе, дие д’аіііеигз, тёте се сог-
доп, диеідие ІаіЫе ди’іі зоіі, деѵаіі Іиі рагаііге зизресі, риіздие іоиі Іе !оп§
дез ігопііёгез де Іа ВоЬёте дие газаіепі Іез соіоппез ігап^аізез поиз п’еп
аѵіопз роіпі ёіаЫі, іапдіз дие с’езі ргёсізётепі еп Оаіісіе, дапз Іе ѵоізі-
па^с де зез Еіаіз, дие поиз Іе іогтіопз.
Ле гёропдіз дие Іа тагсЬе ргёсірііёе дез агтёез ігап^аізез еі Іеигз соп-
іасіз разза^егз аѵес поз ігопііёгез п’аѵаіепі пі доппё Ііеи, пі доппё Іе іетрз
д’ёіаЫіг ип согдоп, д’аіііеигз ігёз дізрепдіеих, зиг іоиіез Іез Іітііез оссідеп-
іаіез де Іа МопагсЬіе, таіз дие, сотте Іе дисЬё де Ѵагзоѵіе ёіаіі ргоЬаЫе-
тепі Іе ІЬёаіге де Іа §иегге іиіиге, іі поиз ітрогіаіі таі^гё Іез дёрепзез,
дие дапз се тотепі-сі поиз геегеіііопз Ьеаисоир, д’еп ёіаЫіг ип диі поиз §а-
гапііі де іоиіе іпзиііе еі зигіоиі диі аггёіаі Іа ргора^аііоп де Іа сопіа^іоп
дез оріпіопз, дие дапз се рауз зеиіе поиз аѵіопз а сгаіпдге.
Ь’Етрегеиг геѵіпі зиг ріизіеигз сЬозез ди’іі т’аѵаіі дёр дііез: 8. М.
арриуа Ьеаисоир зиг Іа Ьаиіе ідёе ди’ЕПе аѵаіі дез зепіітепіз поЫез еі ёіеѵёз
де поіге Аи^изіе 8оиѵегаіп; ЕПе гёрёіаіі ди’ЕПе пе роиѵаіі з’ехріідиег сеііе
524
Библиотека "Руниверс1
аззосіаііоп сіе тоуепз сопіге Іа Киззіе аиігетепі дие сотте Іа зиііе (іез
тепасез дие Іа Ргапсе поиз аѵаіі /аііез, дие, диапі а Іиі, іі з’ёіаіі тіз еп
тезиге роиг зоиіепіг Іа ^гапде Іиііе диі аііаіі соттепсег. Ь’Етрегеиг те
гасопіа епзиііе д’ип іоп сопйдепііеі дие ГатЬаззасіеиг п’аѵаіі раз ѵоиіи сгоіге
а Іа іогтаііоп де сез діх-Ьиіі поиѵеііез діѵізіопз дие, тоіпз раг іасіапсе
дие роиг еп іпіогтег Іе риЫіс, 8. М. аѵаіі сги деѵоіг іаіге соппаііге дапз ип
оикаге, таіз ди’аи Ьоиі де ігоіз ]оигз, аргёз де теіііеигез іпіогтаііопз, Іе
сотіе Ьаигізіоп з’еп ёіаіі регзиадё, ди’ёіоппё де Іа тиіііріісііё дез тоуепз
де Іа Киззіе аихдиеіз оп зе геіизаіі де сгоіге а Рагіз, іі аѵаіі іоиі ге]еіё зиг
зоп ргёдёсеззеиг, д’аиіапі ріиз дие, п’ауапі гіеп ігоиѵё дапз Іез агсЬіѵез, іі
з’ёіаіі регзиадё дие Іе дис де Ѵісепсе аѵаіі ёіё еі аѵаіі Іаіззё зоп §оиѵете-
тепі дапз Гі^погапсе сотріёіе зиг Іе дёѵеіорретепі рго^геззИ дез іогсез ті-
іііаігез де Іа Киззіе, еі раг Іа, діі ГЕтрегеиг, И /аіі ип таиѵаіз ]еи а Саи-
Іаіпсоигі. 8. М. ііпіі раг те діге ди’ЕПе те сЬаг^еаіі де ігапзтеііге сеііе
сопѵегзаііоп а топ Аи^изіе Зоиѵегаіп, де Іиі іётоі^пег Іез гергеіз ди’ЕПе
ёргоиѵаіі Пе ѵоіг ди’аргёз ди’еп 1805 Іа (іё/есііоп (іе Іа Ргиззе, ди’аргёз
ди’еп 1807 за /аіЫе агтёе ііе диагапіе ігоіз тіііе Ноттез еі поіге іпасііоп,
еп/іп ди’еп 1809 Іа пёсеззііё (іапз Іадиеііе Іез сігсопзіапсез поиз аѵаіепі тіз
сГёіге Іез аргеззеигз еі раг сопзёдиепі Гаѵаіі оЫі^ё Не гетрііг зез ігаііёз,
іощоигз ипе /аіаіііё іпсопсеѵаЫе еі ип сопсоигз (Гёѵёпетепіз ехігаогсііпаігез
Ноппаіепі сопзіаттепі Іез аѵапіарез а ГЕтрегеиг Ыароіёоп. Ь’Етрегеиг
аѵаіі Гаіг рагіісиііёгетепі айесіё еп дізапі сеіа; зез уеих ёіаіепі Ьитідез еі
іі зе іиі диеідие іетрз, Іе ге^агд ііхё еп іегге, риіз іі сопііпиа аіпзі: „Епсоге
„дапз се тотепі ой дез ейогіз ехігаогдіпаігез те доппаіепі Гезроіг де зогііг
„аѵес зиссёз де сеііе Іиііе іеггіЫе, Іогздие іе сотЬаіз роиг Іа саизе ^ёпёгаіе,
„іі іаиі дие топ апсіеп аіііё зе Ііе д’іпіёгёі аѵес топ адѵегзаіге еі сопігіЬие
„Іиі-тёте а Іа регіе де ГЕигоре; іі іаиі дие ГЕтрегеиг Егап(оіз те /огсе
„таіргё тоі а епігег еп пёросіаііопз аѵес Ыароіёоп; запз доиіе еііез п’ёргои-
„ѵегопі раз Ьеаисоир де дійісиііёз, таіз Гіззие роиггаіі пе раз еп ёіге Нёзі-
„гаЫе роиг ГАиігісИе".
Епііп, аргёз дие і’еиз сотЬаііи де іоиі топ роиѵоіг Гехізіепсе де се
ігаііё, аргёз аѵоіг аііё^иё ди’аргёз іапі де гаізопз дие поиз аѵіопз де зои-
Ьаііег ди’іі п’у ейі раз де §иегге, іі те рагаіззаіі ргоЬаЫе дие поиз еиззіопз
ріиібі ргёѵепи Іа Киззіе дез дётагсЬез дие поиз аіііопз іаіге, пе ійі-се дие
роиг Геп§а§ег а іетрз а з’епіепдге аѵес Іа Ргапсе, аіпзі дие поиз пе сеззіопз
де Іе сопзеіііег, ГЕтрегеиг те гёропдіі ди’іі ёіаіі регзиадё дие ]’е рагіаіз
сотте ]е репзаіз, ди’іі зегаіі ігор кеигеих (іе роиѵоіг аНоріег топ зепіі-
тепі, таіз дие' Іа сопѵісііоп ди’іі аѵаіі еп таіп пе Іе Іиі регтеііаіі раз.
8. М. ариіа дез сЬозез Ьіеп ріиз Паііеизез дие іоиі се ди’ЕПе т’аіі діі
епсоге еі Іоиа Ьеаисоир та іа^оп де репзег регзоппеііе, еі Іогздие і’еиз
ГЬоппеиг де Ьиі зоиЬаііег ип Ьеигеих ѵоуа§е еі дие іе Ьа гетегсіаі роиг
іоиіез Іез дізііпсііопз допі 8. М. т’аѵаіі Ьопогё еі Іез тагдиез де сопііапсе
ди’ЕПе аѵаіі даі&пё те доппег, ГЕтрегеиг те ргіі аПесіиеизетепі раг Іа
таіп, те діі ди’іі ёіаіі ігёз сопіепі де т’аѵоіг соппи, ди’іі те гепдаіі ріеіпе
Іизіісе зиг Іа ІгапсЬізе де топ сагасіёге еі ди’іі т’еп&а^еаіі д’ёсгіге а та
525
Библиотека "Руниверс1
Соиг запз гёіісепсе іоиіе поіге сопѵегзаііоп; 8. М. пе іпе йетапйа Іе зесгеі
дие зиг Гіпйісаііоп ди’ЕПе т’аѵаіі йоппёе «іе Іа тапіёге йопі Іа соріе йи
ігаііё Ьиі ёіаіі рагѵепие.
Л’оиЫіаіз йе йіге дие, йапз Іе потЬге йез оЬіесііопз дие і’аііё^иаіз
сопіге Гехізіепсе йе се ігаііё тузіёгіеих еі йе поз арргёіз йе ^иегге, іі т’еп
ѵіпі ипе а Гезргіі диі рагиі іаіге диеідие ітргеззіоп зиг 8. М. Йе Іиі йіз дие
Іез а^іоіеигз еі Іез §епз йе пё^осе, аііепіііз сЬег поиз сотте рагіоиі а се
диі зе разве еі іоиіоигз ігёз Ьіеп іпіогтёз, п’айтеііаіепі раз раг Іе іаіі Іа
ргоЬаЬПііё й’ип агтетепі, риіздие Іе соигз йи сЬап§е з’ёіаіі атёііогё іоиі
гёсеттепі, ргеиѵе ёѵійепіе, аіоиіаі-іе, дие Іез пё§осіапіз рагіа^епі аѵес тоі
Іа сопѵісііоп й’ипе ігапдиіііііё рагіаііе еі йигаЫе.
А Іа зиііе йе сеііе аийіепсе, ]’е сгиз пе йеѵоіг ріиз іагйег й’еп іаіге а
V. Е. топ гезресіиеих гаррогі, еі йе Ьа ргіег йе те іаіге раззег Іез іпзіпіс-
ііопз пёсеззаігез еі 8ез огйгез иііёгіеигз.
36.
9/2/ аѵгіі 1812.
8. М. ГЕтрегеиг езі рагіі аиіоигй’Ьиі роиг АѴіІпа, аргёз аѵоіг аззізіё
й’аргёз Гиза^е аи Те Оеит а ГЕ^Іізе йе Кахап еп ргёзепсе йез сЬаг^ез йе
Соиг. Ье §гапй тагёсЬаІ сотіе Тоізіоі Гассотра^па йапз за саІёсЬе, зиіѵіе
й’ипе аиіге ой зе ігоиѵаіепі ип тёйесіп еі ип ѵаіеі йе сЬатЬге. Ііпе іоиіе
Йе реиріе ёіаіі зиг Іа ріасе, диі, аи тотепі ой 8. М. зе тіі еп ѵоііиге, ііі
геіепііг Гаіг йе НиггаНв Іоп^іетрз ргоіоп^ёз. Ь’аійе йе сатр ^ёпёгаі ргіпсе
ХѴоІкопзку Іе зиіѵга йетаіп; іоиіез Іез аиігез регзоппез йе за 8иііе опі ргё-
сёйё Іе йёрагі йе 8. М.
(Шифровано). Ьа §иегге езі йёсійёе йапз Іа репзёе йе ГЕтрегеиг;
Агтіеіі а ргоиѵё ди’іі у аигаіі йи йап^ег регзоппеі а гесиіег. Тгёз ргоЬа-
Ыетепі, іі зе рогіега зиг Іа Ѵізіиіе еі зе іега ргосіатег Коі йе Роіо^пе
(конецъ шифра).
526
Библиотека "Руниверс'
V.
Письма и записки Императора Александра I
къ князю А. Н. Голицыну *).
1.
Тіізіі, Іе 21 таі 1807.
Л’аі ге<;и ѵоіге Іеііге диі т’аппопсе Гассідепі зигѵепи аи Рёге Огегеіг-
кодѵзку, еі ]е ргоіііе сіи ргешіег тотепі де ІіЬге дие і’аі роиг ѵоиз еп іаіге
топ сотріітепі де сопдоіёапсе. Л’асдиіезсе а Іа ргорозіііоп ди Зуподе де
поттег ай іпіегіт Іе Рёге сопіеззеиг; роиг Іе зиссеззеиг гёеі, ]’е т’еп гетеіз
епііёгетепі а ѵоіге сііоіх. Ле п’аі раз сопіігтё Іе раріег ди Зуподе дие ѵоиз
т’аѵег епѵоуё, риіздие с’езі ип гаррогі еі поп ип Ъосіай. Ѵоісі Іа ргетіёге
іоіз де та ѵіе дие і’ёсгіз тоі-тёте геіаііѵетепі а дез аііаігсз аиззі заіпіез,
еі ]'е т’еп зепз іоиі ёдіііё. Моиз поиз рогіопз іоиз, &гасе а Біеи, ігёз Ьіеп
еі іасЬопз де раззег поіге іетрз Іе тоіпз еппиуеизетепі роззіЫе, се диі
п’езі раз таі діііісііе. Ь’іпасііоп де Гагтёе езі іиапіе еі те дёзезрёге, таіз
Іе те зиіз іаіі ипе Іоі де пе §ёпег еп гіеп Іе ^ёпёгаі **), еі с’езі роиг сеіа
дие іе те ігоиѵе а диеідие дізіапсс ди диагііег цёпёгаі.
Еп ѵоиз зоиЬаііапі Ьіеп ди ріаізіг роиг ѵоіге соигзе, іе зиіз іоиі а ѵоиз.
Ьез деих агсЬеѵёдиез роиг Іездиеіз ѵоиз т’аѵег детапдё дез соп^ёз
п’опі ди’а ргоіііег зеіоп Іеиг Ьоп ріаізіг.
2.
Ѵііпа, Іе 21 аѵгіі 1812.
Воистину воскресъ!
Ле ѵоиз зиіз Ьіеп гесоппаіззапі, топ сЬег аті, роиг Іе реііі тоі диі
ассотра§паіі Іез Ііѵгез. Ле Гаі зепіі дапз іоиіе за ѵаіеиг. Ле ѵоиз заіз аиззі
Ьеаисоир де §гё роиг іоиі се дие ѵоиз те дііез дапз ѵоіге Іеііге. С’езі
'") Изъ Собственной Его Императорскаго Величества библіотеки. Приложенія V и VI
заключаютъ все, что удалось найти изъ переписки Императора Александра I съ княземъ А. Н.
Голицынымъ.
"") Веппі^еп.
527
Библиотека "Руниверс1
піе гепдге ип ѵёгііаЫе зегѵісе дие де те рагіег де Іа зогіе, еі |е ѵоиз ргіе
іпзіаттепі де сопііпиег аѵес іоиіе ІгапсЬізе.
Ье зегѵісе діѵіп езі ріиз дие рііоуаЫе ісі. Ьез тіепз пе зопі раз
аггіѵёз епсоге; і’еп сотріе іаіге дез іпзіііиіеигз роиг ісі.
СЬег поиз, ди гезіе, гіеп де поиѵеаи. Ь’агтёе езі дапз Іе теіііеиг
езргіі, Гагііііегіе зирегЬе. Аисипе пё§осіаііоп п’езі ргоЬаЫе, саг іез зеиіез
Ьазез зиг іездиеііез ]е ѵеих ігаііег пе зегопі іатаіз ассеріёез. Ви гезіе, зі
ИопогаЫетепі еі аѵапіа&еизетепі Іа §иегге реиі ёіге ёѵііёе, сеіа зега ип
зегѵісе еззепііеі а гепдге а поіге раігіе, саг ипе Іиііе рагеіііе езі ип Пёаи
ігёз §гапд дапз Іез ріиз Ьсигеизез сЬапсез тёте. Маіз іоиі іаіі сгоіге дие
Іа Ргоѵідепсе Га гёзоіи аіпзі еі поиз поиз у ргёрагопз аѵес ігапдиіііііё д’ате
еі соига^е, теііапі іоиіе та сопііапсе дапз Оіеи еі 8а тізёгісогде.
Адіеи, іоиі а ѵоиз.
3.
Ѵііпа, Іе 5 ]иіп 1812.
Ле зиіз Ьіеп сііагтё де ѵоиз аѵоіг іаіі ріаізіг еп адііёгапі а ѵоіге
дстапде роиг Гё^іізе. Ѵоіге іеііге т’еп а іаіі ип ігёз §гапд; і’аі ріеіпе соп-
ііапсе дапз Іез рагоіез диі Іа іегтіпепі, і’у аі риізё тёте ипе ѵёгііаЫе
сопзоіаііоп еі іе т’еп гетеіз аѵес аЬапдоп а Іа ѵоіопіё де поіге Сгёаіеиг.
Ьа Ьа§агге ѵа соттепсег зоиз реи, поиз поиз аііепдопз іоиз Іез ]'оигз
а ёіге аііадиёз. Моиз зоттез іоиі ргёіз еі ісгопз поіге деѵоіг де поіге тіеих.
Оіеи дёсідега ди гезіе.
Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’ате. Сопііпиег-тоі де іетрз еп іетрз ѵоз
Іеіігез. Мез гезресіз а Мте Ооигіеіі еі Мте №ззе!годе.
4.
8атосІіа, 23 ]иіп 1812.
Тоізіоі а ёіё іёшоіп де Іа ргоіопде ётоііоп дие т’а саизёе ѵоіге Іеііге
ди 18. Бапз дез тотепіз сотте сеих дапз Іездиеіз поиз поиз ігоиѵопз,
Іе ріиз епдигсі ёргоиѵе, іе сгоіз, ип геіоиг ѵегз зоп Сгёаіеиг: ди’езі-сс допс
роиг сеих диі, дапз Іез тотепіз Іез ріиз саітез еі Іез ріиз ігапдиіііез, у
опі ігоиѵё іеигз ріиз доисез іоиіззапсез? Ьііез-ѵоиз допс дие, роиг т’асдиіііег
де се деѵоіг засгё еі еп тёте іетрз зі сЬег а топ соеиг, Іе іетрз пе те
тапдие іатаіз: іе те Ііѵге а се зепіітепі зі ЬаЬііиеІ роиг тоі, іе т’у Ііѵге,
дІ5-]е, аѵес ипе сЬаІеиг, ип аЬапдоп, Ьіеп ріиз ^гап^5 епсоге дие раг Іе
раззё. Л’у ігоиѵе та зеиіе сопзоіаііоп, топ зеиі арриі. Аиззі с’езі се зеп-
•іітепі зеиі диі те зоиііепі, диі те гапіте, диі те іаіі епѵіза§ег аѵес гёзі-
§паііоп іез дёсгеіз де Іа Ргоѵідепсе.
Ѵоиз, еі сеііе дие іе ге^агде сотте та сотра^пе еі диі рагіа^е тез
ргіпсірез зоиз се гаррогі, зопі Іез зеиіз ёігез аѵес Іездиеіз ]’е те іаіззе аііег
528
Библиотека "Руниверс1
а Гехргеззіоп сіе се диі зе раззе дапз топ соеиг. Аиззі ]'е ге^оіз ѵоіге Іеііге
аѵес ип ѵёгііаЫе сопіепіетепі.
Огасез а Біеи, іоиі ѵа сЬег поиз сотте сеіа доіі аііег; дапз диеідиез
Іоигз Іез ёѵёпетепіз зегопі ріиз тагдиапіз еі ріиз дёсізйз. Адіеи; іоиі а
ѵоиз де соеиг еі д’ате.
5.
Ѵііпа, Іе 18 сІёсетЬге 1812.
Ѵоісі дез ехріісаііопз зиг Гіпдіѵіди аѵес Гіта&е. II зегаіі Ьоп сереп-
дапі дие ѵоиз Іе ѵіззіех. II езі сЬег ѴіазтіііпоІ. Тоиі а ѵоиз.
6.
Огапу, Іе 28 (іёсетЬге 1812.
Міііе §гасез роиг ѵоз ѵоеих. Риіззепі-ііз те рогіег Ьопкеиг! Бе топ
сдіё, ]оигпе11етепі іе ігаѵаіііе зиг тоі роиг т’еп гепдге тоіпз іпді&пе.
Огасез аи Тоиі-Риіззапі, іоиі ѵа оп пе реиі тіеих. Кбпі§зЬег§ езі а поиз.
Тоиі а ѵоиз. Ѵоіге садеаи т’а іаіі Іе ріиз зепзіЫе ріаізіг.
7.
Ьуск, Іе 9 іапѵіег 1813.
Ѵоісі ипе Іеііге дие і’аі ге^ие де та іетте. Зоп сопіепи ѵоиз арргепдга
де диоі іі з’а^іі. Зі ]‘е т’адгеззе зиг се зиіеі а ѴіагтіііпоЙ, ]'е зиіз зйг дие
дез таіадгеззез запз ііп зегопі соттізез еі ди’аи Ьоиі іе п’арргепдгаі гіеп.
ІЧ’у а-і-іі раз тоуеп, еп топігапі сеііе Іеііге де та іетте а Ьёпіѵігой, де
Геп§а§ег а ѵоіг ип реи де диоі іі реиі ёіге диезііоп? Се п’езі ди’а іііге
д’атіііё дие іе Іе детапде, засііапі ди’іі Іе соппаіі. Аи гезіе, ріиз дие іатаіз
Іе те гетеіз а Іа ѵоіопіё де топ Біеи еі те зоитеіз аѵеи^іётепі а Зез
дёсгеіз. Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’ёте.
А ргороз де ЬаЬхіпе, іе п’аі раз ёіё ёдйіё ди сйоіх дие ЗсЬі^огіпе а
іаіі де зез сопзеіііегз: ЗасЬагоЙ еі ЬаЬгіпе те рогіепі а репзег дие Іе гезіе
диі т’езі іпсоппи езі а реи ргёз дапз Іе тёте ^епге. Ле сгаіпз ип реи ди’іі
пе зогіе де іоиі сеіа диеідие ^аіітаііаз §ёпапі.
8.
Ріоіхк, Іе 25 ]апѵіег 1813.
Без тагсйез сопііпиеііез т’опі оіё іоиі тоуеп де ѵоиз гетегсіег роиг
ѵоіге іеііге ди 1ег іапѵіег еі роиг іоиз Іез зоиііаііз ди’еііе сопііепі. Риіззепі-
ііз зе гёаіізег! Л’аі іоиі ѵёгііаЫетепі де се дие ѵоиз еі ЬёпіѵігоЙ т’аѵег
34	529
Библиотека "Руниверс1
сотргіз. Се диі езі ехргітё дапз Іез Мапііезіез езі рагіі ди ріиз риг де
топ соеиг. Ргіег поіге Заиѵеиг де се ди’іі те гайегтіззе дапз сеііе ѵоіе,
дие ]'е зиіз дё]’а раг сопѵісііоп ріёпіёге.
Ѵоіге дегпіёге Іеііге запз даіе дапз Іадиеііе ѵоиз те гепдег сотріе де
Гоиѵегіиге де Іа Зосіёіё де Іа ВіЫе т’а іпіёгеззё еі ёти аи деіа де іоиіе
ехргеззіоп. (^ие ГЕіге Зиргёте Ьёпіззе сеі оиѵга^е! Ле Іе ге^агде де Іа ріиз
Ьаиіе ітрогіапсе еі іе сгоіз ѵоіге тапіёге д’епѵіза^ег, дие ГЕсгііиге Заіпіе
еііе-тёте гетріасега Іез РгорЬёіез, рагіаііетепі іизіе. Еп ^ёпёгаі сеііе
іепдапсе де іоиз Іез сдіёз а се диі реиі поиз гарргосЬег ди ѵгаі гё§пе де
Лёзиз-СЬгізі те саизе ипе іоиіззапсе ѵёгііаЫе.
Раііез ігаѵаіііег Іез теіііеигз агсЬііесіез аих ргоіеіз де топ Тетріе, еі
епѵоуег-тоі ѵоз ідёез зиг Іез Іта^ез еі ГАиіеІ. Риіззе се Тетріе ёіге Іе
ѵёгііаЫе Тетріе де поіге Заиѵеиг еі риіззе-і-іі зегѵіг а гёипіг Іез Ьоттез
аи ѵгаі Сиііе!
Тоиі а ѵоиз.
Ргепег іоиі Гаг^епі пёсеззаіге роиг Іа риЫісаііоп дез ВіЫез.
9.
КаІісН, Іе 15 /ёѵгіег 1813.
Л’ассеріе аѵес ріаізіг ипе ріасе епіге Іез тетЬгез де Іа Зосіёіё де Іа
ВіЫе. Огасе а Оіеи, іоиі ѵа ігёз Ьіеп сЬег поиз, еі поиз поиз герозопз еі
поиз гёог§апізопз репдапі дие Іез гоиіез зопі ітргаіісаЫез.
Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’ате.
10.
Каіісіі, Іе 26 /ёѵгіег 1813.
Ѵоиз заигег дё)а Госсираііоп де Вегііп. Оіоіге аи Тоиі-Риіззапі!
Ле іаіз тез дёѵоііопз, еі аѵес тоі Ьеаисоир де зоідаіз. Ыоиз ёсоиіопз
Іез ргіёгез епзетЫе. Моіге зегѵісе діѵіп зе іаіі адтігаЫетепі. Л’аі гёиззі
дапз се дие іе дёзігаіз, еі с’езі поз тизісіепз де гё^ітепі диі сЬапіепі де
тапіёге а пе раз сёдег аих сЬапігез де Іа Соиг. Сеііе таззе де топде
ргіапі епзетЫе аѵес іегѵеиг еі опсііоп езі ѵгаітепі ёдіііапіе, еі топ соеиг
Іоиіі еп ріеіп.
Ье тёдесіп Миііег т’а ргіё де іепіг зиг Іез іопіз де Ьаріёте сЬег Іиі.
Кетріасех-тоі, іе ѵоиз ргіе.
Аѵапі де ііпіг, рагдоппег-тоі се дие і’аі ри соттеііге ѵіз-а-ѵіз де
ѵоиз роиг дие іе т’асдиіііе еп раіх д’ип деѵоіг диі пе т’а іатаіз раги
аиззі засгё дие сеііе іоіз-сі. Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’ате.
530
Библиотека "Руниверс1
11.
1ег тагз 1813.
Ле ѵіепз сіе йпіг тез дёѵоііопз. Латаіз ]'е пе Іез аі іаііез аѵес Іе зеп-
іітепі дие і’аі ёргоиѵё сеііе іоіз-сі.
Ле ѵоиз епѵоіе Іез раріегз іпсіиз. II т’езі ітроззіЫе де дёсідег таіп-
іепапі Іа ріасе роиг ГЕ&Іізе а Мозсои, п’ёіапі раз аззег аи іаіі дез Іосаіііёз.
Тоиі а ѵоиз де ссеиг еі д’ате.
12.
БгезЗе, Іе 17 аѵгіі 1813.
Міііе §гасез, топ сііег аті, роиг ѵоіге Іеііге зиг Рйдиез. С’езі ди іопд
де топ ссеиг дие ]е ѵоиз гёропдз: Воистину воскресъ! еі рійі а Віеи дие
сеіа пе зоіі раз ипе ѵаіпе ехргеззіоп!
С’езі затеді 12, аргёз Іа теззе, раг сопзёдиепі аргёз Воскресни Боже,
дие поиз аѵопз іаіі поіге епігёе а Вгезде, еі а тіпиіі поиз аѵопз сЬапіё зиг
іез Ьогдз де ГЕІЬе Христосъ воскресъ. П те зегаіі дійісііе де ѵоиз гепдге
Гётоііоп допі ]’е те зепіаіз рёпёігё еп гераззапі іоиі се диі з’ёіаіі раззё
дериіз ип ап еі ой 1а Ргоѵідепсе Віѵіпе поиз аѵаіі сопдиііз.
А сбіё серепдапі де сез зепзаііопз де ріаізіг еі де ^гаіііиде епѵегз
поіге Заиѵеиг, поиз поиз ргёрагопз аѵес зоитіззіоп й ипе ёргеиѵе дійісііе.
Ье тагёсЬаІ, а Іа зиііе д’ип аррёііі зоиѵепі іттодёгё, з’езі геігоіді ігёз зё-
гіеизетепі, еі за таіадіе а ргіз Іе сагасіёге д’ипе ііёѵге пегѵеизе. С’езі ѵоиз
діге ди’іі поиз доппе Іез ріиз ѵіѵез іпдиіёіидез: Ниіеіапд еі ДѴуІіе Іиі рго-
ді^иепі Іеигз зоіпз.
Ѵоісі ипе Іеііге де та ЬеІІе-зоеиг *) аѵес ипе іпсіизе. II те зетЫе
дие, сотте сеі Ьотте доіі зе ігоиѵег еп Атёгідие ой іі раззега Іе гезіе де
зез іоигз аѵес зез епіапіз, з’ііз зопі ёіеѵёз дапз поіге геіі^іоп, с’езі Іез
ехрозег а тапдиег дез тоуепз д’еп оЬзегѵег Іе гііе. 8і допс Іа сЬозе езі
ІаізаЫе, аппопсех-іа, іе ѵоиз ргіе.
М. Брада дёзіге ёіге ріасё Й Іа сепзиге; іі зе ігоиѵе аиргёз ди сотіе
КоісЬиЬеу, ой іі сопзегѵега за ріасе. Аппопсех Іа сЬозе, еі зі^піііех, аргёз
ѵоиз ёіге аЬоисЬё аѵес Іиі, Іез огдгез пёсеззаігез а се зи]еі а диі іі аррагііепі.
Ье Ьагоп Зіго^апоЙ, зитоттё Іе Реііі **), сеіиі диі езі регсіиз, а іаіі
ѵепіг д’ііаііе диеідиез оЬ]еіз д’агі. Вііез а СоигіеЙ де Іез Іаіззег раззег.
Тоиі й ѵоиз де ссеиг еі д’ате.
*) Принцессы Амаліи Баденской.
**) Баронъ Александръ Сергѣевичъ (1771—1815).
531
Библиотека "Руниверс1
Письмо Принцессы Амаліи Баденской.
Се 5 аѵгіі 1813.
Моп сЬег ігёге, Л’озе сгоіге дие ѵоиз пе т’еп ѵоидгег раз де т’ёіге
сЬаг§ёе де ѵоиз ргёзепіег сеііе Іеііге. Еііе езі де М. РізсЬег, пё^осіапі атё-
гісаіп, диі, а се ди’оп т’аззиге, ѵоиз езі тёте регзоппеііетепі соппи.
II дёзіге ёроизег, сотте ѵоиз ѵеггег раг за Іеііге, ипе детоізеііе гиззе,
рагепіе де Мте Кгидепег, еі, сотте ёіапі ѵоіге зи|еііе, іі ѵоиз еп де-
тапде Іа регтіззіоп. Маіз се ди’іі п’а раз озё аіоиіег, еі се диі серепдапі
Іаіі ГоЬі'сі ргіпсіраі де за зоііісііиде, с’езі ди’іі дёзіге дие зез епіапіз а
ѵепіг риіззепі ёіге де за геіі^іоп а Іиі, д’аиіапі ріиз ди’іі сотріе геіоитег
дапз за раігіе аи Ьоиі де диеідиез аппёез. Оп Іиі а діі аиззі ди’іі зегаіі
оМі^ё де зе іаіге паіигаіізег гиззе еп ёроизапі сеііе детоізеііе, се диі, аѵес
1а геіі^іоп де зез епіапіз, з’ііз доіѵепі ёіге ёіеѵёз дапз сеііе де се рауз-сі,
ГоЫі§егаіі а гепопсег роиг іоиіоигз а за раігіе еі Іиі саизегаіі ипе реіпе
зепзіЫе, саг іоиз зез рагепіз з’у ігоиѵепі епсоге. Сеіа роиггаіі тёте, роиг
сеііе гаізоп, деѵепіг ип оЬзіасІе іпзигтопіаЫе аи тагіа^с ди’іі дёзіге соп-
ігасіег еі аидиеі іез деих рагііез аііасЬепі іоиі іеиг ЬопЬеиг. Ье ргіпсе Оа-
Іііхіпе еі ГАгсЬеѵёдие, аидиеі іі з’езі адгеззё роиг сеі оЬ|еі, Іиі опі гёропди
дие ѵоіге регтіззіоп зеиіе роиггаіі Іеѵег ГоЬзіасІе, еі, ріеіп де сопііапсе еп
ѵоіге Ьопіё, іі озе раг та ѵоіх ѵоиз детапдег ипе §гасе диі реиі зеиіе
аззигег за іёіісііё. Мте Кгидепег, допі ѵоиз соппаіззег Гасііѵііё роиг оЫі^ег,
а раззё се таііп Іа гіѵіёге еп Ьаіеаи роиг т’аррогіег сеііе Іеііге еп те ргіапі
де ѵоиз Гепѵоуег Іе ріиз іді роззіЫе. Ле пе ѵеих раз аЬизег ріиз Іоп&іетрз
де ѵоіге сотріаізапсе а те Ііге, еі ]’е ііпіз, топ сЬег ігёге, еп те гесоттап-
дапі а ѵоіге зоиѵепіг еі а Іа сопііпиаііоп де ѵоіге атіііё диі езі роиг тоі
ди ріиз §гапд ргіх.	Атёііе.
13.
Реіегѵиаійаи, Іе 3 іиіііеі 1813.
Соттепі езі-іі роззіЫе, топ сЬег аті, д’ёіге аззег дёгаізоппаЫе роиг
сЬегсііег дез саизез а се дие ]е пе ѵоиз аі раз гёропди а ипе ои деих де
ѵоз Іеіігез? Ле ѵоиз доппе та рагоіе д’Ноппеиг ди’іі п’у еп а раз д’аиігсз
дие ГітроззіЫІііё аЬзоІие раг тапдие де іетрз де Іе іаіге, зигіоиі дериіз
Іа тогі ди МагёсИаІ. Ьоіп де ѵоиз еп ѵоиіоіг роиг ѵоіге ігапсЫзе, ]’е ѵоиз
еп заіз §гё аи сопігаіге еі ѵоиз ргіе тёте іпзіаттепі де сопііпиег, де тёте
дие поз епігеііепз зрігііиеіз.
де іасЪе іоиі доисетепі д’аѵапсег дапз ипе ѵоіе диі зеиіе іаіі іоиіе
.та сопзоіаііоп еі топ арриі.
Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’ате.
532
Библиотека "Руниверс1
14.
Аойі 1813.
Л’аі ге^и ѵоіге Іеііге сіи 10 аойі, еі і’аі доппё іоиі де зиііе Іез огдгез
а Ооигіей роиг ди’іі ѵоиз дёііѵге 5000 г. Огасез аи Тоиі-Риіззапі, Іез сЬозез
ѵопі Ьіеп сЬег поиз, еі Геппеті а дё]а регди 226 ріёсез д’агііііегіе зиг дй-
іёгепіз роіпіз. Ыоиз, роиг поіге рагі, поиз еп аѵопз еи Іе 18 де се тоіз 81.
Ьа Оагде з’езі соиѵегіе де §1оіге.
Ле пе зегаі раз іасЬё серепдапі диапд іе те ігоиѵегаі дапз ѵоіге ё§1ізе
а гепдге §гасе аи Сгёаіеиг роиг іоиз 8ез Ьіепіаііз. Тоиі а ѵоиз де соеиг еі
д’ате.
15.
Тйріііх, Іе 7 зеріетЬге 1813.
Ѵоуег ип реи се дие с’езі дие сеі АгсЬітапдгііе диі з’езі адгеззё а
Вагсіау? Ье пот те рагаіі геззетЫег а сеіиі де се таиѵаіз зиіеі диі а ёіё
ріасё раг (еи ГЕтрегеиг а ип соиѵепі дапз Іе Ооиѵегпетепі де РзкоЙ диі,
Іе сгоіз, а ёіё айесіё а Гогдге де 8і-Леап-де-Лёгиза1ет, регзоппа^е дие Іе
Зуподе а епзиііе ргіѵё де за ріасе еі гепѵоуё дапз ип аиіге соиѵепі. Сііег
поиз, §гасе а Біеи, іоиі сопііпие а аііег а тегѵеіііе еі дапз Гезрасе де сез
сіпд дегпіегз іоигз, поиз аѵопз ргіз дапз де реіііез айаігез ігоіз дёпёгаих
йап^аіз, Раіііагд, Кгеикег еі Вгипеі.	Тоиі а ѵоиз.
16.
8сНъиеіп/игі, Іе 21 осіоЬге 1813.
Ветапдег аи сотіе ТаіісЫсЬеі з’іі пе дёзігегаіі раз дие зоп йіз зоіі
ріасё а Іа Соиг сотте §епіі1Ьотте де Іа СЬатЬге, ои Ьіеп дапз іоиіе аиіге
саггіёге сіѵііе ои діріотаіідие?
Віеи Тоиі-Риіззапі поиз а ассогдё ипе ѵісіоіге ёсіаіапіе а Іа зиііе д’ипе
Ьаіаіііе де диаіге іоигз зоиз Іез тигз де Ьеіргі§ зиг се іатеих Нароіёоп.
Ь’Еіге Зиргёте а ргоиѵё дие деѵапі Ьиі гіеп п’езі іогі, гіеп п’езі ^гап^ 5иг
1а іегге, дие се ди’іі ѵеиі геіеѵег Ьиі-тёте. 27 ^ёпёгаих, ргёз де 300 сапопз
еі 37.000 ргізоппіегз зопі іез ігиііз де сез тётогаЫез іоигпёез еі поиз ѵоісі
а деих тагсЬез де Ргапсіогі-зиг-Іе-Маіп. Ѵоиз деѵег ѵоиз діге се диі зе
разве дапз топ соеиг!
Тоиі а ѵоиз роиг Іа ѵіе.
533
Библиотека "Руниверс'
17.
Ргапс/огі-8иг-Іе-Маіп, Іе 6 поѵетЬге 1813.
(^иапі а Мёіоду, ѵоиз заѵег дие ]е п’аі раз ип ^гапд іепдге роиг Іиі.
Вііез-тоі се дие ѵоиз еп репзех, з’іі іаиі Іиі сопііпиег Іез 2аёе5 Роиг 1а Р^се
аи Зуподе ои поп?
18.
Ргапс/огі-8иг-Іе-Маіп, Іе 11 поѵетЬге 1813.
Бёіепдег еп топ пот а ТЬёорЬіІасіе бе Іаіге рагаііге Гароіо^іе бе Іа
ігадисііоп. Ле дёіезіе Іез діззепзіопз, еі зигіоиі бапз Іе сіег^ё, еі ]е заигаі
Ьіеп Іез етрёсЬег.
МаІЬеиг а сеіиі диі озега а^іг еп сопігаѵепііоп де тез іпіепііопз!
Ле ѵоиз аиіогізе, зі ѵоиз Іе ]’и^ег а ргороз, де Ііге тёте сеііе Іеііге аи ргёіаі
еп Іиі сопзеіііапі де ргепдге §агде а за сопдиііе. Тоиі а ѵоиз.
Раііез ѵепіг ГагсЬеѵёдие де ТсЬегпі^ой *).
19.
Ргапс/огі-зиг-Іе-Мсііп, Іе 26 поѵетЬге 1813.
В’аргёз Іа зіпсёгііё дие і’аі тізе іои]оигз дапз тез гаррогіз аѵес ѵоиз,
І’аі дгоіі де ѵоиз діге дие ѵоиз аѵег соттіз ипе ітргидепсе. Ѵоіге іпіепііоп
а ри ёіге ігёз Ьоппе, таіз, дапз дез саз д’ипе ітрогіапсе аиззі таіеиге,
аѵапі де ргосёдег аи тоіпдге сЬап^етепі дапз Іез иза^ез ]изди’ісі еп ѵі^иеиг,
іі іаііаіі пёсеззаігетепі детапдег тез огдгез.
Ле ]’оіпз ісі Іез гаррогіз де Раиіиссі. Ьа сЬозе доіі ёіге гедгеззёе іоиі
де зиііе, еі Гапсіеп огдге де сЬозез диі ехізіе дериіз зі Іоп^іетрз еі диі
езі ге^агдё сотте ип ргіѵііё^е, аЬзоІитепі гёіаЫі зиг Гапсіеп ріед. Л’аі ёсгіі
а Раиіиссі дие ]’е ѵоиз еп аѵаіз доппё Гогдге; аиззі Гаііез еп зогіе дие Іа
сЬозе пе іагде раз ип іпзіапі.
Ле ігоиѵе тёте сез сЬап^етепіз епііёгетепі іпиіііез, зигіоиі дапз дез
ргоѵіпсез ой оп ііепі Ьеаисоир а ипе тагсЬе гё^іёе еі сопзасгёе раг Іе іетрз.
Аіпзі Іа реіііе иіііііё ди’оп роиггаіі геіігег де сез сЬап^етепіз пе ѵаиі раз
Іез етЬаггаз ди’ііз ргодиізепі д’огдіпаіге. Тоиі а ѵоиз.
*) Михаилъ, впослѣдствіи митрополитъ Петербургскій.
534
Библиотека "Руниверс1
20.
ГгеуЬоиг^, Іе 22 (іёсетЬге 1813.
Ле ѵоиз епѵоіе, топ сЬег аті, Іез раріегз іпсіиз, Іізег-Іез аѵес аііепііоп;
Іа регзоппе доіі аггіѵег а РёіегзЬоищ. Ьа ргосЬаіпе іоіз, іе ѵоиз еп ёсгігаі
ріиз аи 1оп§, п’ауапі раз ип іпзіапі а тоі. Тоиі а ѵоиз.
21.
Ѵіеппе, Іе 5 /ёѵгіег 1815.
Ле ѵоиз епѵоіе ипе Іеііге де Мте де Ьап^егоп роиг дие ѵоиз те дізіег
ѵоіге аѵіз зиг ГоЬ]’еі еп диезііоп.
(^ие де §гасез і’аі а ѵоиз гепдге роиг Ье СотЬаі Зрігііиеі! *) Л’аі дё]а
асЬеѵё сеііе Іесіиге еі еііе т’а саизё ипе іоиіззапсе ѵёгііаЫе.
Ье Тоиі-Риіззапі т’а зоиіепи дапз іоиз Іез тотепіз дійісііез дие і’аі
еиз ісі, еі поз аііаігез зопі іегтіпёез дериіз аззег Іоп&іетрз дёр а топ епііёге
заіізіасііоп. Моиз асЬеѵопз Іе гезіе де Іа Ьезо^пе. Тоиі а ѵоиз.
22.
Ье ЗІ аойі 1817.
Ле ѵоиз ргіе де іаіге ехатіпег сеііе аііаіге аѵес ипе зёѵёге аііепііоп,
еп епѵоуапі зиг Іез Ііеих ип етріоуё де сопііапсе. Ьа гедиёіе т’а ёіё гетізе
раг ип дез зі^паіаігез, Іе Ііеиіепапі аих Оагдез Воиѵё, дие ]е соппаіз зоиз
Іез теіііеигз гаррогіз роиг аѵоіг зегѵі дапз Іе гё^ітепі де Зётепоѵгзку, диапд
Іе Іе соттапдаіз тоі-тёте.
23.
Роііаѵа, Іе 16 зеріетЬге 1817.
Ле зиіз ігёз дёзігеих де ѵоіг Іез деих іпдіѵідиз допі ѵоиз те рагіег.
II іаиі іпдізрепзаЫетепі Іез іаіге ѵепіг а Мозсои. Маіз ргепег ѵоз аггап^етепіз
де тапіёге Іа-деззиз а ёѵііег де іаиззез іпіегргёіаііопз ои дез соттёга^ез.
Тоиі а ѵоиз. Міііе сЬозез а М. де КосЬёІеіі.
*) Сотрокё еп ііаііеп ѵегв 1600 раг Іев ТЬёаііпв еі ^ёпёгаіетепі аІігіЬиё аи Р. Ьогепго
Зсироіі.
535
Библиотека "Руниверс1
24.
Зризк, ргёз (іе Тагоиііпо,
се 28 зеріетЬге 1817 *).
Ле зиіз зі ехсёдё дез ріаіз рапё^угідиез ди’оп те дёЬііе а сЬадие ѵіііе
ой зе ігоиѵе ип ёѵёдие, дие іе 8иіз дёсідё а Іез дёіепдге раг ип оикахе
аи 8уподе. Еп аііепдапі, сотте поиз зоттез а Іа ѵеіііе сГаггіѵег а Мозсои,
|е ѵоидгаіз дис ѵоиз аѵегііззіег де сеіа ГагсЬеѵёдие роиг ди’іі гёіогтаі
зоп дізсоигз еі ди’іі іаззе ріиібі ипе соигіе іпѵосаііоп а Оіеи ои ипе езрёсе
бе Ьёпёдісііоп, аиззі ігёз соигіе, ди’іі поиз доппегаіі а Гепігёе бе ГЕ§1ізе
аи Ііеи бе сез іадез Іоиап^ез, іпзоиіепаЫез а ёіге епіепдиез раг іоиі ёіге
диі зепі дие Іе Ьоп еі Іе Ьіеп пе ѵіеппепі дие бе Оіеи, еі дие се п’езі дие
Іе таі диі езі поіге оиѵга^е.
Тоиі а ѵоиз.
25.
Ѵагзоѵіе, Іе 26 тагз 1818-
Оие Іе Тгі- ІІп зоіі тіііе еі тіііе іоіз Іоиё роиг Гіззие ди’а ргізе ГаЙаіге
би Мёігороіііе! С’езі ігёз рагіісиііег, дие дериіз ріизіеигз іоигз ]’еп аѵаіз
сотте Іе ргеззепіітепі дапз топ соеиг. Кепдех-тоі Іа ]’изіісе сі’аѵоиег дие
іоиіоигз іе ѵоиз аі гёрёіё дие і’аѵаіз Іа іоі сотріёіе ди’еп іетрз оррогіип
Біеи аггап&ега сеііе айаіге, еі ]'е Гаіте тіііе іоіз тіеих аггап&ёе раг Ьиі
зеиі дие раг поиз аиігез Ьитаіпз.
Л’аі зі^пё іоиз Іез раріегз, дие іе ѵоиз гепѵоіе. Бетапдег бе та рагі
а МісЬеІ *а) зез Ьёпёдісііопз еі зез ргіёгез. Ле зепз роиг Іиі ип зепіітепі
диі реиі зе гепдге дійісііетепі.
Міііе сЬозез а М. КосЬёІей еі а Іа ргіпсеззе МезісЬегзку ***). Тоиі
а ѵоиз еп поіге Заиѵеиг.
Ісі, ^гасез а Віеи, Іез сЬозез ѵопі оп пе реиі тіеих.
26.
Ваусіагу, Іе 15 таі 1818.
Ле іоіпз ісі іоиіе Іа соггезропсіапсе ди ^ёпёгаі Ѵіагтіііпой зиг Мте де
Кгидепег. МаІЬеигеизетепі ]’е Гаі ге^ие ігор іагд роиг у рогіег гетёде, саг
Іез гаррогіз, ёіапі ди 10 аѵгіі, пе т’опі ри рагѵепіг ди’аргёз аѵоіг диіііё
*) На конвертѣ, съ адресомъ: „Статсъ-Секретарю Князю Голицыну" и припискою рукою
Его Величества: „нужное", имѣется отмѣтка князя: „Получено въ Клину 29 Сент. 1817 и
исполненіе по оному сдѣлано".
**) Митрополитъ Петербургскій.
***) Княгиня С. Мещерская, сестра Анны Сергѣевны Голицыной.
536
Библиотека "Руниверс1
Ѵагзоѵіе. Ьа сопдиііе ди’оп а іаіі іепіг а Раиіиссі езі сіи сіегпіег гідісиіе.
Ле зиіз зйг дие с’езі епсоге 1’оиѵга^е де Роск. II у а Ьиіі іоигз дие і’аі
ехрёдіё ехргёз ип соиггіег й Раиіиссі роиг аѵегііг Іез аиіогііёз ргиззіеппез
ди’іі ѵепаіі де гесеѵоіг Іа регтіззіоп д’адтеііге іоиз сез іпдіѵідиз. Л’аі іапсё
Раиіиссі рагсе дие тоі-тёте, еп іе диіііапі сеі Ьіѵег а 2агзкоё 8ё1о диапд
]‘е т’еп геіоитаіз а Мозсои, іе Іиі аі поттётепі діі де пе раз іпдиіёіег
Мте де Кгидепег. Ле дёзіге дие ѵоиз ёсгіѵіе/ а Мте де Кгидепег дие іе
ге§геііе Ьеаисоир іоиз Іез дёза§гётепіз диі Іиі зопі аггіѵёз, ди’іі т’ёіаіі
ітроззіЫе де Іез ргёѵоіг, саг іе І’аѵаіз зиррозёе іпзігиііе дез іогтаіііёз
оЬзегѵёез еп Киззіе роиг Гадтіззіоп дез ёігап^егз, дие іоиі сеіа ёіаіі аггіѵё
рагсе ди’еііе аѵаіі пё§1і§ё де з’у сопіогтег, таіз дие і’аѵаіз доппё дез
огдгез, дёз дие і’аі ёіё іпіогтё де Іа сЬозе, д’адтеііге іоиз сез іпдіѵідиз
еі д’еп іаіге ёсгіге аих аиіогііёз ргиззіеппез.
Тоиі а ѵоиз еп ІЧоіге Заиѵеиг.
27.
Аіх-Іа-СНареІІе, Іе 28 осіоЬге 1818.
Ле ѵоиз епѵоіе ипе Іеііге адгеззёе а АѴоІкопзку ди соиѵепі де Зоіоѵеіх-
коу. II іаидга іаіге сЬегсЬег сеі Ьотте. II рагаіі ди’іі з’у раззе дез дёзогдгез.
Ле ѵіепз д’ёіге іпіогтё дие деих диакегз дез ріиз езіітёз де Іа Зосіёіё,
еі дие і’аі Ьеаисоир соппиз а Ьопдгез, зе поттапі М. АПеп еі М. Огіііеі,
ѵопі аггіѵег а РёіегзЬоиг^. ТасЬег де Іез Ьіеп гесеѵоіг еі де Іеиг ассогдег
іоиіе ГЬозрііаІііё еі Іа согдіаіііё роззіЫез. Сотте де гаізоп, ѵоиз ѵоиз
епіепдгех а се зи]’еі аѵес М. Раіегзоп еі аѵес Іе диакег сЬаг^ё дез дёігісЬетепіз.
Ле ѵоиз епѵоіе де тёте ип раріег дие Іа регіизігаііоп т’а іоигпі.
Ѵоііа епсоге ип Ьотте зиг Іа Ьоппе оріпіоп дидиеі іі іаиі геѵепіг! Мопігег
се раріег а М. КосЬёІей, аидиеі ѵоиз іегех тіііе сотріітепіз де та рагі,
еі ѵоиз Іиі діге/ дие, §гасе а Іа Ьопіё Віѵіпе, іоиі сопііпие а аііег ігёз Ьіеп
сЬег поиз, еі Іез діііісиііёз диі зе ргёзепіепі рагіоіз зопі дёіоигпёез раг
ГіпёриізаЫе еі тізёгісогдіеизе аззізіапсе де Сеіиі диі пе геіизе іатаіз а сеих
диі теііепі Іеиг ипідие сопііапсе еі іоиіе Іеиг іоі еп Ьиі.
Кепдег, іе ѵоиз ргіе, Гіпсіизе а Іа ргіпсеззе МезісЬегзку. Тоиі а ѵоиз
еп Ыоіге Заиѵеиг.
28.
Кагкороі, Іе 4 аойі 1819.
Ле рогіе дез ге^геіз зіпсёгез а М. Коходаѵіеіі. Ле ѵоиз ргіе де Іез ех-
ргітег де та рагі а за ѵеиѵе.
Л’аі зі&пё Іез деих гезсгііз. Міііе сотріітепіз а М. КосЬёІеіі.
537
Библиотека "Руниверс1
Моп ѵоуа^е ѵа, §гасе а Ыоіге Заиѵеиг, оп пе реиі тіеих. Ьа іетрё-
гаіиге езі дёіісіеизе, еі і’аі ігоиѵё се рауз Ьіеп ріиз Ьеаи ди’оп пе з’ітаеіпе,
дез ЬаЬііапіз ехсеііепіз, еп ^ёпёгаі Ьеаисоир де ігёз Ьоппез сЬозез.
Сопііпиех а т’епѵоуег Іез раріегз де Іа розіе, таіз ауех зоіп де тагдиег
зиг Гепѵеіорре дие се зопі Іез Раріегз (іе Іа Розіе. Тоиі а ѵоиз еп Моіге
Заиѵеиг.
29.
Рёіірпіег, Іе 12 аойі 1819.
Л’аі а реіпе Іе тотепі де ѵоиз діге дие ]'е зиіз іоиі а іаіі де ѵоіге
оріпіоп еі дие, д’аргёз ГАсіе де ЕатіІІе, Магіа Мікоіаеѵѵпа доіі зиіѵге МісЬеІ *).
II зетЫе дие поиз пе роиѵопз зиіѵге аисипе аиіге гё§1е дие сеііе ргезсгііе
ехасіетепі раг ГАсіе де ЕатіІІе. і_Іпе зеиіе дёѵіаііоп роиггаіі еп епігаіпег
д’аиігез, еі І’оиѵга&е де іеи ГЕтрегеиг зегаіі §аіё! Тоиі а ѵоиз.
30.
ТсНоироие/, Іе 31 ]иШеі 1820.
Ле іоіпз ісі іез раріегз дие т’а гетіз М. ІлѵоН, дие і’аі дй епѵоуег
а та Мёге еі ди’еііе ѵіепі де те гезіііиег еп те детапдапі де Іиі сотти-
підиег Іа соріе дез деих оикахез дие ѵоиз аѵіех ргёрагёз. Ле пе реих раз
те гарреіег зі ѵоиз Іез аѵег сопзегѵёз сЬег ѵоиз, ои Ьіеп зі ѵоиз те Іез
аѵег гепдиз. Еп іоиі саз, роиг пе раз регдге де іетрз, сотте ѵоиз деѵех
еп аѵоіг Іез Ьгоиіііопз, іаііез т’еп іаіге ип поиѵеі ехетріаіге аи пеі, роиг дие
]е риіззе Іез зі^пег еі ѵоиз Іез гепѵоуег. Маіз сотте сеіа дигега ігор 1оп§-
іетрз, аіогз ѵоиз роиѵег гетеііге а М. Ѵіііатой дез соріез сегііііёез раг
ѵоиз, сотте зі ѵоиз аѵіех дёр ге^и сез раріегз зі§пёз раг тоі. Еі тоі
І’аигаі зоіп, диапд ѵоиз т’епѵеггех Іез оикахез роиг Іез зі^пег, д’у теііге
Іа даіе д’аиіоигд’Ьиі аіпзі дие Іе Ііеи д’ой іе ѵоиз ёсгіз. Сеіа іега §а^пег
аи тоіпз диіпге іоигз.
Віеп дез сЬозез а М. КосЬёІей. Тоиі а ѵоиз еп Моіге Зеі&пеиг.
31.
Ѵагзоѵіе, Іе 23 аойі 1820.
Ле ргоіііе ди ргетіег іпзіапі де ІіЬге дие і’аі роиг ѵоиз адгеззег сез
1і§пез. С’езі аѵес Іе ріиз ^гапд іпіёгёі дие і’аі Іи іоиз Іез раріегз дие ѵоиз
*) Т.-е. по ектеньѣ мѣсто Великой Княжны Маріи Николаевны слѣдуетъ непосредственно
послѣ Великаго Князя Михаила Павловича.
538
Библиотека "Руниверс1
т’аѵег епѵоуёз дериіз поіге зёрагаііоп. Кетегсіег-еп, ]е ѵоиз ргіе, М. Ко-
сЬёІей, дііез-Іиі дие с’езі роиг тёпа^ег зез уеих дие с’езі а ѵоиз дие
І’адгеззе сез Іі^пез, таіз роиг дие ѵоиз Іез Іиі Іізіег. Тоиі се ди’іі т’а ёсгіі
аіпзі дие се ди’іі т’а іаіі рагѵепіг раг ѵоиз т’езі аііё дгоіі аи ссеиг, еі і’аі
Іа сопѵісііоп дие іоиі езі ѵепи сГогйге.
Ьез іетрз зопі тагдиапіз еі Іе деѵіеппепі іоиз Іез іоигз даѵапіа^е. Рие
Зоп Кё§пе аггіѵе!
Тоиі й ѵоиз де ссеиг еі д’ате еп Ыоіге Зеі&пеиг.
32.
Ѵагзоѵіе, Іе 23 аойі 1820.
Л’аі ге?и Іез раріегз, дие іе іоіпз дапз ипе аиіге епѵеіорре, де Іа рагі
де О. Оаіііхіпе *) зиг Іа сопзігисііоп де ГЕ^Іізе а Мозсои. Ѵоиз у ѵеггег
ди’іі ргорозе ип аиіге тоуеп. Л’і^поге зі зез саісиіз зопі іизіез, еі зигіоиі
зі Іе потЬге де ігаѵаіііеигз зега зийізапі? Ехатіпег Іе іоиі; реиі-ёіге тёте
іаидга-і-іі дие ѵоиз еп ёсгіѵіех а ГагсЬііесіе. Ле зиіз аи ге§геі ди геіагд дие
сеіа теі а ГаЙаіге, таіз еп сеіа сотте еп іоиіе сЬозе, дие Іа ѵоіопіё де
Віеи зоіі іаііе! Реиі-ёіге езі-се еп апаіо^іе аѵес Іе зепіітепі де М. КосЬёІей
зиг Іез Тетріез сопзігиііз (іе таіпз (ГЬоттез.
33.
Ѵагзоѵіе, Іе 22 зеріетЬге 1820.
Ле ѵоиз гепѵоіе Іез деих раріегз дие ѵоиз т’аѵег епѵоуёз еі дие і’аі
Іиз аѵес Іе ріиз §гапд іпіёгёі. II те зетЫе ди’іі зега іпиіііе де рагіег а та
Мёге зиг Іа диакегеззе аггіѵёе, саг Іез ёсоіез роиг Іез йііез дез зоідаіз де Іа
Оагде зопі дё]'а іоиіез іогтёез. Се зопі Іез зеиіез дие та Мёге зе ргорозаіі
д’ёіаЫіг еі допі і’аі рагіё дапз Іе іетрз а М. АПеп. Маіз сеііе диакегеззе
роигга поиз ёіге ігёз иіііе роиг Гепзеі^петепі дез іпзіііиігісез дезііпёез роиг
Іез ёсоіез де Іеттез, диапд ипе іоіз поиз соттепсегопз а еп ёіаЫіг роиг
Іез раиѵгез де Іа ѵіііе, еі диі пе доіѵепі геіеѵег дие ди тіпізіёге де Гіпз-
ігисііоп риЫідие. II іаиі допс дие іизди’а топ аггіѵёе еііе гезіе сЬег УѴіІІеп,
еі аргёз поиз дёсідегопз ё Гаіде де Віеи соттепі поиз деѵгопз ргосёдег.
Міііе сЬозез де та рагі а М. КосЬёІей. Ле т’ипіз іоигпеііетепі а ѵоиз
деих еі іе доппе іоиз Іез тотепіз дие іе риіз ёсопотізег де тез оссира-
ііопз д’айаігез а тез Іесіигез зрігііиеііез, роиг ІездиеІІез іе зепз ип Ьезоіп
ріиз §гапд дие іатаіз.
Ѵоиз заигег дёр ди’ипе гёипіоп епіге Іез Зоиѵегаіпз а ёіё дёсідёе а
Тгорраи. Ьез сігсопзіапсез зопі Ьіеп тагдиапіез. Ле ргіе запз сеззе Моіге
*) Князь Дмитрій Владиміровичъ Голицынъ, московскій генералъ-губернаторъ.
539
Библиотека "Руниверс1
Віѵіп Заиѵеиг ди’іі пГёсІаіге, ди’П те §иіде, ди’іі те доппе Іа сопзоіаііоп
де гетрііг ипідиетепі 8а ѵоіопіё. Ргіех ѵоиз деих де ѵоіге сдіё. Есіахгё Іе
Тгі-ип, Іез гёзиііаіз реиѵепі ёіге іттепзез. Запз Зоп аіде, іоиі зега іпиіііе.
Тоиі а ѵоиз де ссеиг еі д’ате еп Моіге Заиѵеиг.
34.
Любочня, 6 осіоЬге 1820.
Ле ѵоиз епѵоіе Іез раріегз зиг Іа Ьаііззе де ГЕ§1ізе а Мозсои.
Сотте де гаізоп і’аі арргоиѵё Г „Учрежденіе". Маіз іі (аиі ди’еп Геп-
ѵоуапі аи §оиѵегпеиг тііііаіге де Мозсои, ѵоиз Іиі ёсгіѵіех де та рагі дие
]е п’аі ри т’еп іепіг аи ріап ди’іі те ргорозаіі, риіздие раг се ріап, іі
аигаіі Іаііи де поиѵеііез зоттез ехі§ёез роиг Іез таіёгіаих, дие Іе тіпізіёге
дез ііпапсез п’езі раз еп ёіаі де іоитіг.
Ауапі детапдё а Ѵоікопзку дез гепзеі§петепіз зиг Іе соіопеі КогзакоЙ,
іі т’еп а діі ип Ьіеп іпііпі. Еп сопзёдиепсе, і’аі Іаіі ёсгіге Іе Кезсгіі. Ле
те зиіз еп тёте іетрз аггёіё де зі^пег сеіиі зиг КоипіісЬ, іапі а саизе де
Гіпсегіііиде де се дие Іе ргіпсе Оаіііхупе ргёіепд ехізіег зиг зоп сагасіёге
тогаі дие рагсе дие, д’аргёз ГЕіаі де Іа соттіззіоп дие ѵоиз аѵех іоіпі,
іі пе зе ігоиѵе д’ётоіитепіз д’аззі§пёз дие роиг ип зеиі Совѣтникъ. Зі ѵоиз
іепег дие Роипіісіі Ійі аиззі ріасё, ёсіаігсіззег Іез доиіез диі зе ргёзепіспі
зиг зоп сагасіёге аѵес Іе ргіпсе Оаііігупе. II т’а зетЫё еп оиіге ди’еп
геіеіапі зоп ріап, еі еп адоріапі сеіиі де АѴііЬег^, ипе сегіаіпе дёіёгепсе
роиг за ргёзепіаііоп зиг КогзакоЙ Іиі ёіаіі дие.
Л’аі Іи аѵес Іа ріиз §гапде ётоііоп Іез дійёгепіз раріегз дие ѵоиз еі
М. КосЬёІей т’аѵег епѵоуёз. Аѵес Гаіде ди Заиѵеиг, і’езрёге еп Іаіге Іе
теіііеиг иза§е дие топ соеиг т’іпдідиега. ѣез ѵегзеіз дие ѵоиз аѵег оиѵегіз
т’опі Ьеаисоир Ігаррё еі те зопі аііёз дгоіі аи ссеиг.
Оііез тіііе атіііёз де та рагі а М. КосЬёІей. Адіеи, сЬег аті. Тоиі
а ѵоиз еп ЬІоіге Заиѵеиг.
35.
Тгорраи, Іе 14 йёсетЬге 1820.
Ле заізіз Іе ргетіег тотепі де ІіЬге дие і’аі роиг ѵоиз ігасег а Іа
Ьаіе сез Іі^пез. Ьа поиѵеііе зиг Іа таіадіе де ВегскЬеіт, дие ѵоиз те доп-
пег раг ѵоіге детіёге Іеііге, т’а ѵіѵетепі айесіё. Реиі-ёіге езі-іі ргёі а раззег
дапз Іа ѵёгііаЫе ѵіе еі д’арргосЬег де Сеіиі диі еп езі Гипідие зоигсе. Рие
Іа ѵоіопіё де ЬІоіге Заиѵеиг зоіі Іаііе! Оііез а за іетте іоиі се дие ѵоіге
ссеиг, зі Ьоп, зі сотраііззапі, роиг еііе еп топ пот. Л’аі ргіё еі іе ргіе
епсоге іоигпеііетепі роиг еих деих.
540
Библиотека "Руниверс1
Ѵоиз пе пГаѵех раз діі ип тоі де Іа рагі де М. де КосЬёІеіі дапз
ѵоіге дегпіёге Іеііге. Раііез-Іиі тез атіііёз. Лоигпеііетепі ]е те гёипіз а
ѵоиз деих аих ріедз де Г4оіге Заиѵеиг.
II а даі^пё Ьёпіг поз ргетіёгез дётагсЬез, еі ѵоиз ѵеггех раг Іез сот-
типісаііопз цис КоісЬиЬеу ои ВіѵоЙ ѵоиз іегопі, цие поиз зоттез рагѵепиз
а іігсг Іе Коі де Марісз дез піаіпз де ѵёгііаЫез аззаззіпз. II з’езі етЬагциё
а Ьогд де Гезсадге апдіо-йап^аізе еі поиз аггіѵе раг Ьіѵоите а ЬауЬасЬ.
С’езі ип гёзиііаі та]еиг, саг раг Іа поиз аѵопз гёипі а поиз Гаиіогііё Іё&іііте
еі Іё^аіе, циі, арриуёс раг Іа іогсе агтёе, еі зигіоиі раг Іе зесоигз ди Тгёз-
Наиі, рагіега а Іа рагііе де Іа паііоп диі п’езі ци’ё^агёе еі зе ігоиѵе зоиз
Іа іёгиіе де Іа рагііе соираЫе еі аігосе. Аѵес Гаіде де Віеи, поиз езрёгопз
ёѵііег тёте раг Іа ипе §иеггс еп іогте. Се гёзиііаі а ёіё сги ітроззіЫе
роиг Ьіеп дез Ьоттез д’ёіаі. Маіз іоиі езі роззіЫе а Біеи.
Ле ѵіз дапз ипе геігаііе сотріёіе. Ма зоеиг езі Іа зеиіе дізігасііоп цие
І’аіе, аих Ьеигез дез гераз ои циапд поиз аѵопз Іа роззіЫІііё де зогііг роиг
ргепдге Гаіг епзетЫе; Іе гезіе ди іетрз аи ігаѵаіі ои а тез Іесіигез зрігі-
іиеііез.
Аргёз-детаіп іе рагз роиг ЬауЬасЬ, т’еп гетеііапі сотріёіетепі дапз
Іа ѵоіопіё ди Заиѵеиг роиг іоиі се диі доіі зиіѵге аіпзі цие роиг се диі те
ге§агде регзоппеііетепі.
Тоиі а ѵоиз еп Моіге 8еі§пеиг.
36.
іауЬасН, Іе 8 ]апѵіег 1821.
Ле ргоіііе ди ргетіег тотепі де ІіЫе цие і’аі роиг ѵоиз гёропдге а
ѵоіге Іеііге ди 10 дёсетЬге еі ѵоиз гетегсіег роиг іоиз ѵоз ѵоеих цие ѵоиз
іаііез роиг тоі. Ле п’у аіоиіе цие сеіиі, цие Моіге Заиѵеиг ѵеиіііе даі^пег
т’іпзігиіге еп іоиі а гетрііг ипіциетепі 8а ѵоіопіё.
Л’еп ѵіепз а ип зиіеі диі те реіпе. Ѵоісі Іа зесопде Іеііге ой ѵоиз
пе те дііез раз ип тоі де Іа рагі де М. де КосЬёІей: іе ѵоіз допс цие
с’езі аѵес іпіепііоп. Л’і^поге се диі саизе сеііе аііёгаііоп дапз поз геіаііопз
де за рагі; се цие }е риіз сегіійег, с’езі цие іе пе сгоіз раз у аѵоіг доппё
Ііеи. 8і іе риіз аѵоіг дез іогіз іпѵоіопіаігез, іе зиіз ргёі а Іез гесоппаііге,
роигѵи цие іе Іез соппаіззе. Епііп, еп сеіа сотте еп іоиіе аиіге сЬозе, іе
т’еп гетеіз епііёгетепі а Віеи еі цие 8а 8аіпіе ѵоіопіё зе іаззе! Ле пе те
соппаіз раз д’аиіге дёзіг, д’аиіге ѵоеи цие де Іа гетрііг зігісіетепі еп іоиі,
аиіапі цие та тізёгаЫе Ьитапііё заіі Іа сотргепдге еі те Іаіззе де іогсе
роиг Гехёсиіег.
Кесеѵег тез іёіісііаііопз еі тез ѵоеих роиг Гаппёе дапз ІадиеІІе поиз
ѵепопз д’епігег, еі риіззе Іе Тгі-СІп ёсіаігег де ріиз еп ріиз поіге тагсЬе,
еп поиз ёригапі іоиіоигз даѵапіа^е де іоиі се диі п’езі ци’Ьитаіп еп поиз.
Ехргітег Іез тётез ѵоеих де та рагі а М. де КосЬёІей. Аи гезіе іоиі се
541
Библиотека "Руниверс1
дие ]е ѵоиз ёсгіз езі іоиіоигз сотте роиг ѵоиз деих, еі, зі |е пе Іиі адгеззе
раз тез Іеіігез, се п’езі дие роиг тёпа^ег за ѵие еі т’ёраг^пег диеідиез
тотепіз, саг іі іаиі Іе доиЫе бе іетрз роиг ёсгіге дапз ип сагасіёге іеі
ди’іі Таиі роиг зез уеих. Тоиі а ѵоиз еп Ыоіге 8еі^пеиг.
Ле іоіпз ісі ип раріег зиг ип дёзогдге зсапдаіеих диі з’езі раззё а ипе
Е^іізе а Рё(егзЬоиг§.
37.
ЬауЬасН, Іе 16 іапѵіег 1821.
Ьоіп де ге^геііег де т’аѵоіг ёсгіі ипе Іеііге ріиз Іоп^ие дие де соиіите,
ѵоиз аигіех дй ѵоиз діге, сЬег аті, д’аѵапсе іоиі Іе ріаізіг еі 1’іпіёгёі аѵес
Іедиеі ]'е Іа Іігаіз. С)ие Іе Віеи Тоиі-Риіззапі ѵоиз ёсіаіге де ріиз еп ріиз еі
ѵоиз гепде де риг еп риг ріиз ргорге а гетрііг іідёіетепі 8а ѵоіопіё! II
у а Іоп^іетрз дие ѵоіге соеиг езі іоиі а Ьиі еі іі п’а Ьезоіп дие Л'атез Ле
Ьоппе ѵоіопіё, сотте поиз діі ГЕсгііиге.
Ле ге^агде іоиі се дие ѵоиз т’аппопсех сотте аиіапі де поиѵеііез
тізёгісогдез ди’іі Ьиі ріаіі де ѵегзег зиг поиз, еі зигіоиі зиг ѵоиз рагііси-
Ііёгетепі. Тоиі сеіа аига зоп Ьиі дёіегтіпё еі іоиіе сЬозе ѵіепдга еп зоп
іетрз, роигѵи дие поиз зоуопз йдёіез.
Ѵоиз соппаіззех Гіпіёгёі зіпсёге дие |е ргепдз а іоиі се диі ѵоиз
ге^агде: ]’е пе заигаіз допс ѵоиз діге, а ріиз іогіе гаізоп, Іе зепіітепі аѵес
Іедиеі і’аі ге^и іоиі се диі іаіі Іе сопіепи де ѵоіге Іеііге ди 24 дёсетЬге.
<3ие 8а ѵоіопіё зоіі іаііе еп іоиіе сЬозе! ѵоііа диеііе доіі ёіге поіге деѵізе
еп іоиіе сігсопзіапсе, еі де гетрііг сеііе ѵоіопіё д’аргёз поіге теіііеиге
сопѵісііоп доіі ёіге поіге зоіп регрёіиеі.
Міііе атіііёз а М. де КосЬёІей. (^ие Віеи зоіі аѵес ѵоиз еп іоиіе
сЬозе! Атеп.
38.
ЬауЬасК, Іе 8 /ёѵгіег 1821.
Л’аі соттепсё ипе Іеііге дёіаіііёе роиг ѵоиз. Маіз еііе пе роигга ёіге
асЬеѵёе роиг се соиггіег-сі. Ле пе риіз раз дізрозег де Ьеаисоир де тотепіз
роиг се ігаѵаіі раг риг, аѵес Іа тиіііріісііё де тез аиігез оссираііопз. Віеп
дез сЬозез де та рагі а М. де КосЬёІей. Ле те гесоттапде а ѵоз ргіёгез
а іоиз Іез деих. Тоиі а ѵоиз еп Ыоіге Заиѵеиг.
 8і Мте Кгйдепег езі аггіѵёе, дііез-іиі тіііе сЬозез айесіиеизез де та
рагі, аіпзі ди’аих ВегскЬеіт.
542
Библиотека "Руниверс1
39 *).
Начатое 8 и оконченное 15 февраля 1821 г.
II у а Ьіеп Іоп^іетрз дие іе рогіе Іе дёзіг, сЬег аті, де ѵоиз ёсгіге
ипе Іеііге Іоп^ие еі дёіаіііёе еп гёропзе аих ѵбігез ди 31 дёсетЬге, 14 еі
19 іапѵіег. Ауапі аиіоигд’Ьиі ип тотепі а тоі, іе ргепдз Іа ріите еп ргіапі
Моіге Віѵіп Заиѵеиг ди’П даі^пе сопдиіге топ соеиг еі та таіп роиг ѵоиз
1а ігасег, аѵес се 1ап§а^е дие ГаЙесііоп роиг ѵоиз еі Іа ѵёгііё т’ітрозепі.
Маіз сеііе тёте ѵёгііё, диапд ]‘е Іа зепз дапз топ соеиг, пе те рег-
теі раз де сотрозег аѵес еііе, саг Іа ѵёгііё езі ипе рогііоп де Іа Оіѵіпііё
еііе-тёте.
Б’аргёз ѵоз Іеіігез еі зигіоиі д’аргёз Іез соттіззіопз допі ѵоиз ѵоиз
асдиіііег де Іа рагі де М. де КосЬёІей, ]'е сгоіз арегсеѵоіг ипе дёзарргоЬа-
ііоп ди зузіёте роіііідие дие поиз зиіѵопз дапз се тотепі.
Ле пе заигаіз адтеііге дие сеііе дёзарргоЬаііоп паіззе д’ипе сгоуапсе
еп ѵоиз дие Іез ргіпсірез дёзогдапізаіеигз диі, дапз тоіпз де зіх тоіз, опі
гёѵоіиііоппё ігоіз рауз еі диі тепасепі де з’ёіепдге еі д’етЬгаззег ГЕигоре
епііёге, диззепі ёіге ігапдиіііетепі зоийегіз. Сеііе репзёе-іа пе реиі ёіге дие
сопігаіге а ѵоз зепіітепіз, риіздие сез тётез ргіпсірез дёзог^апізаіеигз, іоиі
еп ёіапі еппетіз дез Тгбпез, зопі дігі^ёз ріиз епсоге сопіге Іа Реіі^іоп
сЬгёііеппе еі дие с’езі еііе зигіоиі ди’ііз роигзиіѵепі, се допі тіііе еі тіііе
доситепіз аиіЬепіідиез реиѵепі ѵоиз ёіге ргодиііз. Еп ип тоі, се п’езі дие
Іа тізе еп ргаіідие дез досігіпез ргёсЬёез раг Ѵоііаіге, МігаЬеаи, Сопдогсеі
еі раг іоиз Іез ргёіепдиз рЫІозорЬез соппиз зоиз Іе пот д’епсусіорёдізіез.
Сеііе дёзарргоЬаііоп допс еп ѵоиз пе заигаіі ргоѵепіг дие д’ип зепіі-
тепі де сгаіпіе ои д’іпдиіёіиде зиг Іе зиссёз де Іа Іиііе дапз Іадиеііе поиз
поиз ігоиѵопз еп§а§ёз. Маіз ипе сгаіпіе зетЫаЫе доіі-еііе аиіогізег а сот-
розег аѵес Іе таі, диапд ипе ѵоіх іпіёгіеиге поиз діі дие се таі езі Гоеиѵге
де Геппеті? ІМе зоттез-поиз раз іепиз раг ип деѵоіг де СЬгёііепз а іиііег
сопіге сеі еппеті еі зоп оеиѵге іпіетаіе де іоиі поіге роиѵоіг еі раг іоиз
Іез тоуепз дие Іа Ргоѵідепсе Віѵіпе а ріасёз дапз поз таіпз? Ь’іпдиіёіиде
зиг Іе зиссёз пе доіі раз поиз аггёіег. С’езі Іа ой Іа іоі дапз Іе зесоигз
Віѵіп доіі поиз зоиіепіг. Ь’аппёе 1812, 1813 еі 1814, М. КосЬёІей пе
т’а-і-іі раз ёсгіі ріиз д’ипе іоіз де регзёѵёгег іизди’аи Ьоиі? Ыоиз поиз
ігоиѵопз таіпіепапі дапз ипе зііиаііоп а реи ргёз зетЫаЫе, еі іе дізаіз дие
Іе таі асіиеі езі д’ип §епге ріиз дап&егеих епсоге дие пе Гёіаіі Іе дезро-
іізте дёѵазіаіеиг де ІЧароІёоп, риіздие Іез досігіпез асіиеііез зопі Ьіеп ріиз
зёдиізапіез роиг Іа тиііііиде дие Іе ]ои§ тііііаіге зоиз Іедиеі іі Іа іепаіі.
Оапз тез Іесіигез зрігііиеііез диоіідіеппез, і’ёіаіз іизіетепі аи Ілѵге (іе
ІисіііК сез іоигз-сі. Ьез ЬаЬііапіз де ВёіЬиІіе п’ёіаіепі сегіаіпетепі раз де
іогсе а гёзізіег а Гагтёе іттепзе дие сопдиізаіі Ноіоіегпе. Ііз аигаіепі ри
*) Изъ Собственной Его Императорскаго Величества библіотеки, Рукописный отдѣлъ,
шк. II, п. 5, к. 33, № 1113.
543
Библиотека "Руниверс1
іогі Ьіеп Іаіге сотте Іе гезіе дез реиріез, диі, аи Ііеи сіе гёзізіег, зе зопі
іоиз зоитіз. Маіз Іез ЬаЬііапіз де ВёіЬиІіе опі зепіі еп еих дие рііег зоиз
Гетріге де ІЧаЬисЬодопозог, с’ёіаіі дёзезрёгег дапз Іа Тоиіе-Риіззапсе де
Віеи еі дапз Іе зесоигз ди’іі ассогде а сеих диі теііепі ипідиетепі Іеиг соп-
ііапсе еп Ьиі зеиі.
Моиз аѵопз доиіё зиг Іа роззіЬіІііё де Гаггіѵёе ди Коі де ІЧарІез.
Еі тоі, раг сопіге, і’аі іопдё топ езроіг ди’еііе аига Ііеи зиг Іез Іаііз зиіѵапіз.
Ье Коі з’ёіаіі тёпа§ё дёз Іе соттепсетепі де Іа Кёѵоіиііоп де ІЧарІез ип
тоуеп де соггезропдапсе епііёгетепі зесгеі аѵес ГЕтрегеиг д’АиігісЬе. Сеііе
соггезропдапсе т’а ёіё соттипідиёе дёз топ аггіѵёе а Тгорраи. Раг еііе
І’аі ѵи дие іоиі се дие Іез іоигпаих аѵаіепі дёЬііё зиг Іе ІіЬге асдиіезсетепі
ди Коі аи сЬап^етепі диі ѵепаіі де зе раззег ёіаіі сотріёіетепі іаих, дие
Іе Коі ёіаіі ргізоппіег еі зоиз Іе роі^пагд дез СагЬопагіз, ди’а сЬасип дез
асіез де зоп аиіогііё ди’оп аѵаіі ехі§ё еі ехіогдиё де Іиі а реи ргёз Іе зіуіеі
зиг Іа §още, іі аѵаіі Іаіі ипе ргоіезіаііоп раг ёсгіі, еі ди’іі Гаѵаіі адгеззёе
сЬадие іоіз раг се сапаі зесгеі а ГЕтрегеиг д’АиігісЬе, пе роиѵапі Іа гепдге
риЫідие запз сотрготеііге за ѵіе.
Оапз ипе де сез Іеіігез зесгёіез зе ігоиѵаіі ипе рЬгазе диі т’а ігаррё.
II у діі ди’іі зе ігоиѵе аи роиѵоіг де зез еппетіз еі зоиз Іеиг роі^пагд,
ди’іі п’а де зесоигз де регзоппе а аііепдге; пёаптоіпз за соп/іапсе еп йіеи
пе з’ёіаіі раз а//аіЫіе еі се диі рагаіззаіі ітроззіЫе аих Ноттез пе Гёіаіі
раз а йіеи, дие, теііапі іоиіе за /оі еп Іиі зеиі, И сопзегѵаіі Гезроіг ди’іі
пе ГаЬапйоппегаіі раз. Эёз дие і’аі Іи се разза^е, іі у а диеідие сЬозе
диі т’а діі іпіёгіеигетепі: Сеі езроіг пе зега раз (1ё(и, еі Иіеи пе ГаЬап-
сіоппега сегіаіпетепі раз!
Аиззі, дёз се тотепі поиз аѵопз соп^и Гідёе д’арреіег Іе Коі ргёз де
поиз, еі, таі^гё іоиіез Іез сЬапсез диі з’оррозаіепі а Іа гёиззііе де сеііе дё-
тагсЬе, і’аі іоиіоигз поиггі Гезроіг ди’еііе гёиззіга. Аиззі, сотте ѵоиз Іе
дііез, Эіеи а Ьёпі поз іпіепііопз, рагсе ди’еііез ёіаіепі ригез еі рагсе ди’еііез
ёіаіепі Ьазёез зиг Іа іоі еп Ьиі зеиі.
Маіз еп тёте іетрз іе тапдиегаіз а сеііе ѵёгііё диі доіі гё&пег дапз
поз рагоіез сотте дапз поз репзёез, зі іе те іаізаіз зиг Іез зиррозіііопз
§гаіиііез дие ѵоиз ёіаЫіззег зиг Іа роіііідие ди СаЬіпеі аиігісЬіеп. (Зиеііез
доппёез аѵех-ѵоиз роиг Гассизег сотте ѵоиз Іе іаііез? Еі п’езі-оп раз гез-
ропзаЫе деѵапі се Оіеи сіе Ѵёгііё де іоиіе іпсиіраііоп іпіизіе ди’оп іаіі резег
зиг Іе ргосЬаіп запз у ёіге аиіогізё раг диеідие ргеиѵе? Ье іаіі езі дие, дёз
поіге гёипіоп а Тгорраи, Іе СаЬіпеі аиігісЬіеп поиз а доппё ипе Бёсіагаііоп
іогтеііе ди’аисипе репзёе д’епѵаЬіззетепі ои д’ехіепзіоп де Іітііез, епііп
де сЬап^етепі де Гёіаі де роззеззіоп асіиеі еі §агапііз раг Іез Тгаііёз п’еп-
ігаіепі дапз зез ѵиез. С’езі Іа Іа Ьазе зиг ІадиеІІе поиз аѵопз ігаѵаіііё іоиі
се іетрз, еі ]’е дігаіз ріиз, аисипе ехіепзіоп де іеггііоіге п’езі тёте роззіЫе
еп Еигоре дериіз Іез Ііепз диі ипіззепі іоиз Іез Еіаіз, саг іоиіез Іез риіз-
запсез де ГЕигоре зопі дёсідёез а пе раз іоіёгег дие Гипе д’еііе з’аѵізаі де
сЬап^ег Гёіаі де роззеззіоп асіиеі. Ѵоиз ѵоуег допс дие ѵоиз аѵег ёіаЫі
ипе ассизаііоп §гаіиііе.
544
Библиотека "Руниверс1

Библиотека "Руниверс"
Ле ѵаіз ѵоиз еп йоппег ипе поиѵеііе ргеиѵе. Ь’АиігісЬе а роиззё Іа
йёіісаіеззе аи роіпі йе йоппег ипе Оёсіагаііоп а Іа Сопіёгепсе сотте диоі
поп зеиіетепі еііе пе йетапйегаіі аисипе іпйетпііё рёсипіаіге роиг Іез ігаіз
йе зез агтетепіБ асіиеіз, таіз ди’еііе ёіаіі йёсійёе а пе раз тёте Гассеріег.
СЬасип йез аиігез СаЬіпеіз а іаіі ипе гёропзе іогтеііе а сеііе Оёсіагаііоп
роиг 1’арргоиѵег еі еііе езі йопс йеѵепие Асіе. Сеіа ѵоиз ргоиѵега епсоге
тіеих дие ѵоз зиррозіііопз опі ёіё іпіизіез.
Ѵоиз те гесоттапйег йе ргёсЬег аих Зоиѵегаіпз йе Ііѵгег Іеигз ссеигз
аи 8еі§пеиг. Сеііе тёте ѵёгііё те соттапйе йе ѵоиз гёропйге дие Іе Коі
йе Ргиззе еі ГЕтрегеиг й’АиігісЬе зопі геіі^іеих йи іопй йе Іеигз ссеигз,
ди’ііз гесоппаіззепі ІгапсЬетепі Іа Тоиіе-Риіззапсе йи 8еі§пеиг еі еп іоиіез
Іез оссазіопз Іе сопіеззепі Ьаиіетепі. Ле п’аі йопс аисип тёгііе йе т’епіге-
іепіг аѵес еих зиг ип зиіеі рагеіі, риіздие с’езі ипе ЬаЬііийе ргізе епіге поиз
йериіз зі 1оп§іетрз. Маіз аргёз ѵоиз аѵоіг йіі сеіа, іе зиіз ё^аіетепі іепи
й’аіоиіег ди’іі реиі у аѵоіг йез пиапсез йапз поіге тапіёге й’епѵіза^ег Іез
сЬозез диі ііеппепі зоіі аих йійёгепіз гііез дие поиз ргоіеззопз, зоіі аи йе&гё
й’аѵапсетепі йапз Іа ѵоіе іпіёгіеиге йапз ІадиеІІе сЬасип йе поиз зе ігоиѵе,
еі зиг Іедиеі іі езі Ьіеп йійісііе дие сЬасип йе поиз з’ёіаЫіззе іи^е роиг Іез
аиігез.
Вёпіззопз іоиз ріиібі се Оіеи йе Вопіё, диі а регтіз дие ігоіз ёігез
ріасёз а йез розіез сотте сеих аихдиеіз поиз поиз ігоиѵопз ёіеѵёз, з’еп-
іепйепі зі ІгапсЬетепі, зі атісаіетепі зиг іоиіез Іез диезііопз еі зоіепі гёипіз
Гип а Гаиіге раг ип Ііеп йе соеиг іопйё зиг Гатоиг дие іоиз ігоіз ргоіеззепі
роиг Іе 8еі§пеиг. Епзиііе аЬапйоппопз-поиз аѵес Тоі а 8а сопйиііе еі а 8а
йігесііоп еі пе §аіопз пі Іе ѵіп пі Гкиііе *) еп у тёіапі йе поіге ргорге
оиѵга^е, диі пе зегаіі дие ігізіетепі Ьитаіп. Ѵоііа та ргоіеззіоп йе Тоі, }е
Іа зепз йапз топ соеиг, еі йёз Іогз ]’е пе риіз еп йёѵіег запз іпіійёіііё а Сеіиі
аидиеі іе те зиіз гетіз еп епііег.
С’езі Іа Іа тапіёге йопі іе риіз ѵоиз ргоиѵег се дие ѵоиз те гесот-
тапйег аѵес іпзіапсе, поттётепі йе те йё/аіге йе іоиіе ѵоіопіё ргорге.
С’езі а диоі іоиіез тез репзёез еі тез зоіпз зопі ѵоиёз, аиіапі дие та
сЬёііѵе Ьитапііё езі сараЫе йе Іе гетрііг. Ле т’аЬапйоппе сотріёіетепі а
8а йігесііоп, а 8ез йёіегтіпаііопз, еі с’езі Ьиі диі атёпе еі диі ріасе Іез
скозез; іе пе Таіз дие зиіѵге еп іоиі аЬапйоп, регзиайё сотте іе Іе зиіз
йапз топ соеиг ди’11 пе реиі тепег дие ѵегз Іе Ьиі дие 8оп ёсопотіе а йё-
сійё роиг Іе Ьіеп соттип.
Ѵоиз те йііез йе сопіеззег Ьаиіетепі се йопі ]’е сопѵіепз йапз тез
епігеііепз аѵес ѵоиз, дие топ ипідие геззоигсе езі Іе 8еі§пеиг. Маіз аі-іе
іепи ип аиіге Іап^а^е йериіз 1812, ёродие а ІадиеІІе і’аі зепіі зі риіззат-
тепі йапз топ соеиг Гарреі йе топ Заиѵеиг? Аѵес Іез Зоиѵегаіпз, і’еп
арреііе а іоиз, іапі ди’ііз зопі, зі іатаіз ііз т’опі епіепйи ипе аиіге йосігіпе,
І’еп арреііе а іоиіе та соггезропйапсе аѵес еих, диі еп іаіі йоситепі. А тез
тіпізігез, іе пе Таіз дие гёрёіег се тёте Іап^а^е. Риезііоппег Іедиеі ѵоиз
*) Аросаіурзе, скар. VI, ѵ. 6.
Библиотека "Руниверс1
ѵоидгег, зі іатаіз ііз опі епіепди аиіге сЬозе сіе та ЬоисЬе; епііп аих
Реиріез, с’езі тез Мапііезіез диі сіоіѵепі іаіге ргеиѵе дие се п’езі епсоге
дие се тёте еі ипідие 1ап^а§е дие іе Іеиг аі іепи. Ооппег-ѵоиз Іа реіпе
де геііге іоиз сеих диі опі раги, дериіз 1812 іизди’аи тотепі асіиеі. Аіпзі
допс, іатаіз Іа сгаіпіе де Горіпіоп пе т’а аггёіё зиг се зиіеі еі іе пе те
зиіз іатаіз зоисіё дие ди ІгіЬипаІ де топ соеиг, диі езі іоиі аи Зеі^пеиг.
Ѵоиз те дііез де зиіѵге Іа тагсЬе дие і’аі зиіѵіе дериіз 1812 іизди’а
топ (іёрагі роиг Ѵіеппе. Ѵоиз Іе дііез дапз ип зепз а те іаіге сгоіге дие
ѵоиз зиррозег дие се зёіоиг а ри рогіег диеідие аііеіпіе а та тапіёге де
ѵоіг ои де зепііг! Маіз де диеі дёрагі роиг Ѵіеппе рагіег-ѵоиз? Езі-се сеіиі
роиг Іе соп§гёз еп 1814, ой поиз у аѵопз зёіоигпё репдапі Ьиіі тоіз. 8і
іеііе ёіаіі ѵоіге ідёе, ѵоиз аѵег оиЫіё еп се саз дие Гідёе де Іа Заіпіе Аіііапсе
т’а ёіё іпзрігёе а Ѵіеппе, сотте іе ѵоиз Гаі діі ріиз д’ипе іоіз, роиг сід-
іигег Іе Соп§гёз, дие се п’езі дие Іе геіоиг де Ыароіёоп де Гііе д’ЕІЬе, зиг-
ѵепи а Іа ііп де поіге зёіоиг а Ѵіеппе, диі т’а іаіі паііге Іа сгоуапсе, ди’іі
іаііаіі епсоге діііёгег аѵес Гехёсиііоп де сеііе репзёе іизди’аи тотепі дие
сеііе поиѵеііе Іиііе зегаіі іегтіпёе а Гаіде де Іа Ргоѵідепсе, еі ди’епііп с’езі
а Рагіз, аргёз дие Иароіёоп з’езі ігоиѵё іеггаззё роиг Іа зесопде іоіз раг Іа
тізёгісогде Эіѵіпе, дие Сіеи те тіі дапз Іе ссеиг де гёаіізег се ѵоеи дие
]’е поиггіззаіз дериіз Іе Соп^гёз еі те рогіа а ігасег зиг Іе раріег Гасіе, іеі
дие ѵоиз Іе соппаіззег. Аиззіібі аргёз топ геіоиг а РёіегзЬоиг^, рагиі Іе
Мапііезіе раг Іедиеі ГАсіе де Іа Заіпіе Аіііапсе а ёіё риЫіё, еі епзиііе,
ріиз іагд, Іе 1" іапѵіег 1816, рагиі сеіиі дапз Іедиеі і’аі сги деѵоіг ёпитёгег
іоиз Іез Ьіепіаііз дие Іе Зеі^пеиг з’езі ріи де гёрапдге зиг поиз репдапі сеііе
тётогаЫе ёродие.
Ле сгоіз ѵоиз аѵоіг ргоиѵё раг іоиі се дие іе ѵіепз де ѵоиз діге дие
Іе зё]’оиг де Ьиіі тоіз дие і’аі іаіі аіогз а Ѵіеппе езі Ьіеп Іоіп д’аѵоіг рогіё
аііеіпіе а тез ідёез геіі^іеизез ои а Іа сопіеззіоп де сез ідёез деѵапі Іе
топде епііег. Аи сопігаіге, с’езі дериіз сеііе ёродие дие поіге роіііідие,
ёіапі Ьазёе зиг ип асіе аиззі зоіеппеі, п’а сеззё д’аѵоіг сеііе іпіітііё епіге
іоиз Іез СаЬіпеіз еі зигіоиі ргіпсіраіетепі епіге Іез ігоіз диі опі ёіё Іез рге-
тіегз а Іе сопсіиге, іпіітііё диі а ёіё сотте Іа сіеі де Іа ѵойіе еі диі а
гёзізіё а іоиіез Іез іепіаііѵез ди’опі еззауёез сопіге еііе іоиз Іез гёѵоіиііоп-
паігез ІіЬёгаих, піѵеіеигз гадісаих еі СагЬопагіз де іоиз Іез соіпз ди топде.
Саг, пе ѵоиз іаііез раз д’іііизіоп зиг сеіа, іі у а ипе сопзрігаііоп ^ёпёгаіе
де іоиіез сез зосіёіёз: еііез з’епіепдепі еі зе соттипідиепі іоиіез, і’еп аі
дез ргеиѵез сегіаіпез еп таіп, еі с’езі дериіз ди’еііез зе зопі сопѵаіпсиез
дие Іа роіііідие ёіаЫіе епіге Іез СаЬіпеіз п’езі ріиз сотте сеііе д’аиігеіоіз,
дие іоиі езроіг де Іез дёзипіг еі раг сопзёдиепі де рёсЬег еп еаи ігоиЫе ои
де діѵізег роиг гё^пег езі ёѵапоиі, еі дие зигіоиі Іа Кеіі^іоп СЬгёііеппе езі
деѵепие Іа Ьазе іопдатепіаіе дез ргіпсірез ди’ііз ргоіеззепі, дёз се тотепі,
діз.-іе, іоиіез сез зесіез, диі зопі апіі-сЬгёііеппез еі диі зопі іопдёез зиг Іез
ргіпсірез де Іа зоі-дізапі рЬіІозорЬіе де Ѵоііаіге еі д’аиігез рагеііз, опі ѵоиё
а іоиз Іез доиѵегпетепіз ипе ѵеп^еапсе Іа ріиз асЬагпёе. ІЧоиз еп аѵопз ѵи
дез іепіаііѵез еп Ргапсе, еп Ап§1еіегге, еп Ргиззе, іапдіз ди’еп Езра^пе, а
546
Библиотека "Руниверс1
Ыаріез еі еп Рогіидаі ііз опі гёиззі дёіа а сиІЬиіег Іез ^оиѵегпетепіз. Маіз
се ди’ііз роигзиіѵепі, с’езі тоіпз Іез ^оиѵегпетепіз дие Іа Неіі^іоп ди 8аи-
ѵеиг. Ьеиг деѵізе езі де іиег ГІп/.......іе п’озе тёте ігасег сеі ЬоггіЫе
ЫазрЬёте, ігор соппи д’аіііеигз раг Іез ёсгііз де Ѵоііаіге, МігаЬеаи, Сопдогсеі
еі де іапі д’аиігез зетЫаЫез. Роиг еп геѵепіг а ѵоз іеіігез, іе пе реих раз
сгоіге дие ѵоиз епіепдіег раг топ дёрагі роиг Ѵіеппе Іе реи де іоигз дие ]”у
аі раззёз а топ геіоиг д’Аіх-Іа-СЬареІІе еп 1818. Ьа, аисипе айаіге диеісопдие
пе з’езі ігаііёе; іоиіез опі ёіё іегтіпёез а Аіх-Іа-СЬареІІе, еі епсоге іегті-
пёез д’аргёз Іез тётез ргіпсірез д’ипіоп еі д’ассогд іпііте диі п’опі раз
сеззё де дігі^ег Іез СаЬіпеіз. Ьа Ргапсе а ёіё адтізе а сеііе тёте іпіітііё
еп у іаізапі сеззег Госсираііоп тііііаіге зоиз Іадиеііе еііе з’ёіаіі ігоиѵёе
Іизди’а сеііе ёродие.
II езі епсоге тоіпз роззіЫе де зиррозег дие, раг топ дёрагі роиг
Ѵіеппе, ѵоиз епіепдіег дёзідпег топ аЬзепсе асіиеііе, рагсе дие сеііе іоіз-сі,
І’аі а реіпе ѵи Ѵіеппе, п’у ауапі іаіі дие раззег еі поіге ігаѵаіі з’ёіапі іаіі
а Тгорраи еі а ЬауЬасЬ, сотте ѵоиз Іе заѵег ігёз Ьіеп. Аіпзі, ігапсЬетепі,
Іе п’аі раз ри сотргепдге се дие ѵоиз ѵоиііег дёзідпег раг іе сіёрагі роиг
Ѵіеппе, еі епсоге тоіпз те гепдге сотріе диеііе езрёсе д’іпйиепсе Іиі аѵег-
ѵоиз ри зиррозег? Се допі ]’е реих Ьіеп ѵоиз гёропдге, с’езі дие сез
зиррозіііопз зопі сотріёіетепі ^гаіиііез еі дезіііиёез де іоиіе ѵёгііё еі
ди’аисипе езрёсе де іепіаііѵе сопіге тез оріпіопз геіі^іеизез п’а ёіё тёте
еззауёе.
Ле зиіз сотріёіетепі д’ассогд аѵес ѵоиз дие Гепіег езі дёсЬаіпё сопіге
поіге тагсЬе: с’езі іоиі зітріе, еі іоиі се дие ]’е ѵоиз аі діі ріиз Ьаиі іепд
а Іе ргоиѵег. Маіз с’езі ргёсізётепі сотте ѵеп^еапсе де се дие запз дё-
диізетепі еі оиѵегіетепі поиз поиз дёсіагопз СЬгёііепз еі ргоіеззопз Іа Ке-
Іі^іоп ди Заиѵеиг, сЬасип д’аргёз за теіііеиге сопсерііоп, таіз се дие іе
риіз Ьіеп гёропдге, сЬасип де поиз ігоіз Іе іаіі де соеиг еі аиззі Ьіеп ди’іі
заіі Іе іаіге. Ѵоиз те дііез дие Гепіег пе' реиі аііадиег та іоі, диі езі рго-
іопдётепі епгасіпёе дапз топ соеиг, іе еііе ѵоз ргоргез рагоіез. Л’аіте а
Гезрёгег, теііапі іоиіе топ ипідие сопііапсе, еп сеіа сотте еп іоиіе аиіге
сЬозе, дапз Гаіде ди Зеі^пеиг. Маіз дапз ипе аиіге Іеііге ѵоиз те дііез дие
„М. КосЬёІей езі гёдиіі аи зііепсе іизди’а се дие ГЕІи а^ззе аѵес ріиз
„д’аЬапдоп еі (Іе /оі“.
Соттепі сопсіііег сез деих аззегііопз? Тоиі се дие іе риіз ѵоиз діге,
с’езі дие і’а^із сотріёіетепі д’аргёз та /оі, таіз іі т’езі ітроззіЫе д’а^іг
д’аргёз Іа /оі сГип аиіге. Ѵоііа ипе ѵёгііё диі те зетЫе п’езі раз аззег
зепііе. 8і і’а^іззаіз д’аргёз Іа /оі сі’ип аиіге еі ди’еп тёте іетрз сеііе та-
піёге д’а^іг пе зегаіі раз еп сопсогдапсе аѵес та /оі, іе сгоіз дие іе зегаіз
егітіпеі.
Сеііе сгоуапсе езі, і’озе Іе діге, д’ассогд аѵес 8і-Раи1.
Вапз се тотепі-сі, і’аі оиѵегі ГЕсгііиге роиг сЬегсЬег Іе разза^е диі
зе гаррогіе а се дие іе ѵіепз де ѵоиз діге, еі, еп оиѵгапі Іе Ііѵге, тез уеих
зе зопі рогіёз зиг Х'Ерііге аих Ро таіпз, сЬар. VIII, дериіз Іе ѵ. 22 іизди’а
Іа йп ди сЬарііге. Се п’езі раз Іа сііаііоп дие іе сЬегсЬаіз, таіз сотте се
547
Библиотека "Руниверс1
диі з’езі оиѵегі т’а раги зі тагдиапі еі апаіодие а се дие ]е ѵоиз ёсгіѵаіз,
]е ѵоиз еп^а^е а Іе Ііге.
Ьа сііаііоп зиг ІадиеІІе і’арриіе се дие ]е ѵоиз аі діі зиг Іа /оі езі
дапз ѴЕрііге аих Ротаіпз, сЬар. XIV, дапз Іе детіег ѵегзеі 23: „II езі соп-
йатпё рагсе ди’іі п’а^іі раз зеіоп Іа /оі. О г іоиі се диі пе зе /аіі раз
зеіоп Іа /оі езі рёсНё". Аи гезіе, іоиі се сііарііге тёгііегаіі д’ёіге Іи, риіз-
ди’іі ехріідие Ьіеп Іез геіаііопз дапз Іездиеііез оп зе ігоиѵе Гип епѵегз Гаиіге
зиг іоиі се диі а гаррогі а Іа Тоі. В’аргёз та сопѵісііоп, іе зиіз Ьіеп Іоіп
де гепіегтег Іа зетепсе роиг дез ргёіехіез іеіз дие ргидепсе, за^еззе, сігсопз-
ресііоп, еіс., таіз іе зепз дие ]е зиіз дёрозііаіге д’ипе сеиѵге засгёе, заіпіе:
Іе пе доіз пі пе риіз Іа сотрготеііге; іе доіз епсоге тоіпз ёіге ипе саизе
де зсапдаіе.
8і-Раи1 діі, Ерііге аих Нотаіпз, сЬар. XIV:
V.	13: „ІѴе поиз /и§еопз йопс ріиз Іез ипз Іез аиігез, таіз ]’и§ег
ріиіді дие ѵоиз пе йеѵег раз йоппег а ѵоіге /гёге ипе оссазіоп йе
сНиіе еі йе зсапйаіе".
V.	16: „Ргепег йопс ^агйе йе пе раз ехрозег аих тёйізапсез
йез Ноттез Іе Ыеп йопі поиз /оиіззопз".
V.	18: „Еі сеіиі диі зегі Лёзиз-СЬгізі еп сеііе тапіёге езі а^гёаЫе
а Оіеи еі арргоиѵё йез Ноттез".
V.	19: „Арріідиопз-поиз допс а гесЬегсЬег се диі реиі епігеіепіг
Іа раіх роиг поиз, еі оЬзегѵопз іоиі се диі реиі поиз ёдйіег Іез ипз
Іез аиігез".
V.	21: „Еі іі ѵаиі тіеих пе гіеп іаіге йе се диі езі а ѵоіге /гёге
ипе оссазіоп йе сНиіе ои йе зсапйаіе, ои диі Іе Ыеззе рагсе ди’іі
езі /аіЫе".
V.	22: „Аѵех-ѵоиз ипе Тоі ёсіаігёе? Сопіепіех-ѵоиз йе Гаѵоіг
йапз Іе ссеиг аих уеих йе Оіеи. Неигеих сеіиі дие за сопзсіепсе пе
сопйатпе роіпі еп се ди’іі ѵеиі /аіге".
V.	23: „Ог іоиі се диі пе зе/аііраз зеіоп Іа/оі езі рёсНё".
Ѵоиз те дііез дие М. КосЬёІей ѵоіі ди’іі п’у а раз д’Ьагтопіе пёсез-
заіге дапз Іе Ііеп! Маіз еп диоі Іе ѵоіі-іі? Регзоппе ріиз дие тоі пе дёзіге
сеііе Ьагтопіе еі пе ргіе Оіеи аѵес ріиз де іегѵеиг роиг ГоЬіепіг. Л’озе діге
дие де топ сдіё і’аі іоиіоигз іоиі іаіі роиг сопзегѵег еі таіпіепіг сеііе Ьаг-
топіе, ехсеріё се дие топ зепіітепі іпіёгіеиг те дёіепдаіі де іаіге. Епсоге
ипе іоіз, іі пе дёрепд раз де тоі д’адіг сопіге се зепіітепі іпіёгіеиг; диапд
іі те рагіе, іе доіз рііег еі те зоитеііге, еі ІІ п’у а раз де сопзідёгаііоп
Ьитаіпе роиг ІадиеІІе іе риіззе ігапз^геззег се дие се зепіітепі іпіёгіеиг
т’іпдідие. Маіз, роиг геѵепіг а се дие іе ѵоиз дізаіз зиг сеііе Ьагтопіе дие
М. КосЬёІей сгоіі ёіге дёгапдёе, епсоге ипе Іоіз, еп диоі Іе ѵоіі-іі? Езі-се
раг гаррогі а Мте ВоисЬе? Саг ѵоііа Іе зеиі роіпі ой поиз дійёгопз дапз
Іа тапіёге де зепііг. ЕЬ Ьіеп! йдёіе а сеііе ѵёгііё диі ^иіде та ріите, іе
ѵоиз дігаі зиг Мте ВоисЬе, дие ріиз д’ипе іоіз і’аі ёіё дапз Іе саз де ѵоиз
діге дапз поз сопѵегзаііопз дие іе сгоуаіз ди’іі епігаіі рагіоіз Ьеаисоир
д’Ьитаіп дапз Іез рагоіез де Мте ВоисЬе. Л’еп аі еи ип зепіітепі ігёз рго-
548
Библиотека "Руниверс1
попсё дапз топ ссеиг. Оёрепд-іі де тоі де дёгасіпег се зепіітепі іпіёгіеиг?
АЬ! Ьіеп зиг дие поп!
(^иапд іі з’а^іззаіі де іаіге рагііг ОиЬіё роиг Вегііп, ѵоиз ѵоиз зои-
ѵіепдгег сотЬіеп і’аі ёіё сопіге се ѵоуа^е: ]’е зепіаіз іпіёгіеигетепі еп тоі
диеідие сЬозе диі те дізаіі дие сеіа п’ёіаіі раз Ьіеп. Епііп, раг дёіёгепсе,
раг зоитіззіоп а Горіпіоп де М. КосЬёІей еі а Іа ѵбіге, і’аі ііпі раг пе ріиз
т’оррозег а се дёрагі; серепдапі і’аѵаіз ехі^ё ди’іі пе ійі раз диезііоп де
тоі дапз Іез роиграгіегз дие ОиЬіё сотріаіі зе тёпа§ег. Еп тёте іетрз іе
те зиіз діі: 5/ с’езі ипе оеиѵге сіе Оіеи, еііе зе тапі/езіега раг за гёиззііе,
еі аіогз іе зегаі Іе ргетіег а аѵоиег дие топ зепіітепі іпіёгіеиг т’а аЬизё,
еі дёз се тотепі іе те сопіогтегаі аѵес Іа ріиз епііёге зоитіззіоп а іоиі
се диі те зега іпдідиё. Раг дез Іеіігез дие і’аі ге^иез де ѵоиз а Ѵагзоѵіе,
І’аі ѵи дие ОиЬіё зе ѵапіаіі д’аѵоіг ёіё ігёз Ьіеп ассиеіііі раг Іе Коі де
Ргиззе, еі д’ёіге ігёз сопіепі дез гёзиііаіз де зез епігеііепз аѵес Іиі. Л’ёіаіз
допс іоиі ргёі а те сгоіге соираЫе, еі с’езі аѵес се зепіітепі дие іе зиіз
аггіѵё а Тгорраи. Маіз та зигргізе а ёіё сотріёіе диапд, аргёз ип зёіоиг
аѵес Іе Коі де Ргиззе де ргёз де диіпге іоигз, те ігоиѵапі ргездие іоиз
Іез іоигз аѵес Іиі еп іёіе-а-іёіе еі дапз дез сопѵегзаііопз ігёз іпіітез, }е пе
Іиі аі раз епіепди те діге ип тоі зиг ОиЬіё пі зез епігеііепз. Епііп, диеі-
диез іоигз аѵапі Іе дёрагі ди Коі, і’аі готри Іа §1асе тоі-тёте еі ]'е Іиі аі
детапдё дез дёіаііз зиг зез епігеѵиез аѵес ОиЬіё. Ьа тапіёге допі іі т’еп
а рагіё пе т’а раз Іаіззё Іе тоіпдге доиіе дие ОиЬіё а ігапз^геззё 1а рге-
тіёге сопдіііоп дие і’аѵаіз тізе а зоп дёрагі еп з’аппоп^апі сЬег Іе Коі
сотте епѵоуё а Іиі раг тоі. С’езі Іа Іа гаізоп роиг Іадиеііе Іе Коі Іе ге^иі,
таіз аѵес ипе ігёз ^гапде зигргізе. Епзиііе і’аі еи іоиі аиззі реи де доиіе
дие ОиЬіё а ёіё ігёз реи Тідёіе дапз Іе гёсіі ди’іі ѵоиз а іаіі де зез сопѵег-
заііопз аѵес Іе Коі, саг, Ьіеп Іоіп де роиѵоіг еп ёіге сопіепі, Іе Ноі п’а
ассогдё аисипе сопііапсе а се ди’іі Іиі а діі, риіздие Іе Коі Іиі а детапдё
диеідиез ргеиѵез де се ди’іі Іиі аѵап^аіі еі ОиЬіё п’еп а іатаіз ри ргодиіге.
Ёе Коі Іиі а детапдё епііп зоп оріпіоп зиг Іа тагсЬе ди’іі аѵаіі а ргорозег,
еі ОиЬіё п’а іатаіз ри Іиі гіеп агіісиіег. Аиззі Іе Коі пе Га епѵіза^ё дие
сотте ип аѵепіигіег диі п’ёіаіі раз диаііііё а іпзрігег де Іа сопііапсе. Сеіа
т’а зиііі роиг те ргоиѵег дие топ зепіітепі іпіёгіеиг пе т’аѵаіі раз іготрё
диапд іі з’оррозаіі іогіетепі а се ѵоуа^е де ОиЬіё еі гёргоиѵаіі іоиі аиіапі
іоиіез сез Іеіігез дие Мте ВоисЬе а іи&ё а ргороз д’ёсгіге еі диі п’опі
ргодиіі ріиібі ди’ип еііеі пиізіЫе. С’езі Іа се дие топ зепіітепі іпіёгіеиг
т’аѵаіі діі д’аѵапсе, пе т’у іаізапі епѵіза^ег ди’ипе оеиѵге Ьитаіпе еі поп
Оіѵіпе. Сеііе-сі а аи сопігаіге іоиіоигз Ьіеп тагдиё раг зоп а-ргороз еі раг
Іа тапіёге регзиазіѵе аѵес іадиеііе еііе ѵепаіі з’адгеззег а сеих роиг Іез-
диеіз еііе езі адгеззёе.
Оіеи пе зе іготре раз еп дігі§еапі Зез тіззіопз. Еііез зопі епѵоуёез
Іа ой еііез пе реиѵепі дие ргодиіге Іеиг еііеі еі еііез аггіѵепі аѵес ип сагас-
іёге а пе раз Іаіззег еп зизрепз сеих аихдиеіз еііез зопі адгеззёез, диапд
се зопі зигіоиі дез ёігез сгаі^папі еі аітапі Іеиг Оіеи. Епііп, роиг сопііпиег
топ зиіеі, іідёіе а се дие ]’е те зиіз ітрозё, і’аі аііепди дие ГЕтрегеиг
549
Библиотека "Руниверс'
д’АиігісЬе те дізе ип тоі зиг се диі Іиі езі рагѵепи де сеііе айаіге, таіз
Іизди’а се тотепі іі пе т’еп а іатаіз оиѵегі Іа ЬоисЬе. С’езі епсоге ип
доситепі де ріиз роиг тоі де Іа ѵёгііё де топ зепіітепі іпіёгіеиг. Л’аііеп-
дгаі епсоге: зі Віеи те теі дапз Іе соеиг де готрге Іе зііепсе, іе Іе іегаі
іоиі де зиііе; таіз іе пе Іе іегаі дие зі і’ёргоиѵе сеііе ітриізіоп, т’ёіапі
сотріёіетепі гетіз а Оіеи зеиі роиг іоиіез тез асііопз еі тез репзёез.
Л’аі ёіё ёігап^етепі зигргіз іі у а Ьиіі іоигз а реи ргёз еп гесеѵапі
ипе Іеііге іпсіизе дапз ипе аиіге аи ргіпсе ХѴоІкопзку де РёіегзЬоиг^, зі^пёе
раг ипе Мте /еЬголѵзку, пёе Вузігот, зиг ипе айаіге регзоппеііе д’іпіёгёі.
Тоиіе сеііе Іеііге, аѵес Іа поіе зиг ГаЙаіге диі у езі ]оіпіе, зе ігоиѵе ёсгііе
де Іа таіп де Мте ВоисЬе. Ле Іа іоіпз ісі. Ѵоиз ѵеггег дие, д’аргёз се диі
езі тагдиё дапз Іа Іеііге, еііе детеиге дапз ГЬдіеІ де Ьопдгез, раг сопзё-
диепі дапз Іе тёте Іосаі аѵес Мте ВоисЬе. Ле ѵоиз детапде ігапсЬетепі
а ѵоиз-тёте: езі-се ип гдіе диі сопѵіепі а Мте ВоисЬе дие де ігапзсгіге
дез рёііііопз зиг дез айаігез д’іпіёгёі, еі с’езі-іі апаіо^ие а се тузіёге зоиз
Іедиеі іі ёіаіі сопѵепи ди’еііе деѵаіі сопііпиег де гезіег, тузіёге допі еііе-
тёте рагіе запз сеззе дапз зез гёропзез? Соттепі сопсіііег деих тагсЬез
зі оррозёез? Еі п’езі-се раз ипе ргеиѵе поиѵеііе дие Ьеаисоир д’Ьитаіп
епіге дапз зез тоЬіІез?
8і ѵоиз роиѵіег поиггіг диеідие доиіе зиг се дие і’аѵапсе, ѵоиз аигіег
Іе тоуеп де іігег Іа сЬозе аи сіаіг еп ѵепапі д’ипе тапіёге іпаііепдие сЬег
сеііе Мте 2еЬго\ѵзку, сотте ауапі ёіё сЬаг§ё раг тоі де ргепдге дез ёсіаіг-
сіззетепіз зиг за рёііііоп, еі ѵоиз Іиі детапдегіех еп тёте іетрз диі Іиі а
ёсгіі сеііе рёііііоп? дие сеііе ёсгііиге поиз ёіаіі соппие. (^иапі а тоі, ріиз ]'е Гаі
сопйопіёе еі ріиз і’аі асдиіз Іа сопѵісііоп дие с’езі Мте ВоисЬе диі Га ёсгііе.
Тоиі се дие ]’е ѵоиз аі сііё ріиз Ьаиі зиг еііе гайегтіі епсоге даѵап-
іа§е топ зепіітепі іпіёгіеиг, д’а^іг аѵес іпііпітепі де тезиге ѵіз-а-ѵіз дез
аиігез Зоиѵегаіпз зиг ип зиіеі зі реи сіаіг епсоге еі зиг Іе ргіпсіраі регзоп-
па§е дидиеі, аіпзі дие зиг зоп аіде БиЫё, |е пе риіз аѵес ѵёгііё гіеп діге
пі де газзигапі пі тёте де сегіаіп. Саг зоуопз ѵгаіз: соттепі Іез соппаіз-
зопз-поиз? <3и’езі-се диі а сопзіаіё Іеиг тіззіоп? Еі адтеііопз тёте Іез
іпіепііопз Іез ріиз ригез де Іеиг рагі, адтеііопз тёте Іа ѵоіе Іа ріиз геіі-
^іеизе, раг сопзёдиепі диеідиез Іитіёгез зирёгіеигез: д’аргёз сеііе іпііте соп-
ѵісііоп ди’іі пе т’езі раз роззіЫе д’ёіоийег еп тоі, іі з’езі тёіё іапі де
іоіз де ГЬитаіп де Іеиг рагі, ди’еп сопзсіепсе ]’е пе риіз, запз ігаЬіг Іа ѵё-
гііё еі запз а^іг еп зепз іпѵегзе де се дие те діі топ зепіітепі іпіёгіеиг,
Іез гесоттапдег аих Зоиѵегаіпз АПіёз сотте дез аиіогііёз іпіаіІІіЫез ои
сотте дез іпіегтёдіаігез аѵёгёз епіге Іе Зеі^пеиг еі поиз, еі еп ргепдге
зигіоиі Іа гезропзаЬіІііё зиг тоі.
Ѵоиз те дііез дие М. КосЬёІей а ёіё йаррё раг Гіпсепдіе де Вгихеііез.
Маіз роигдиоі доіі-іі ёіге епѵіза§ё сотте ип сЬаіітепі ои ип аѵегііззе-
тепі роиг тоі? Ьа ѵёгііё те рогіе епсоге а ѵоиз діге дие ]е пе рагіа^е
раз сеііе оріпіоп. Ма зоеиг *), зоп тагі, Іеигз епіапіз зопі Ьеигеизетепі
*) Ьа Сгапгіе-ВисЬезке Аппа Раѵіоѵѵпа.
550
Библиотека "Руниверс1
зогііз де Іа таізоп, регзоппе дез дотезіідиез п’а ёіё ѵісііте; аіпзі іе п’аі
ди’а гетегсіег Біеи, саг диеідиез ейеіз де Ьгйіёз зопі ипе сЬозе Ьіеп реи
сопзёдиепіе. Ме зегаіі-іі раз ріиз регтіз д’епѵіза^ег сеі ёѵёпетепі сотте
ип де сез засгйісез тізёгісогдіеих дие Іе Зеі^пеиг ітрозе диеідиеіоіз а сеих
ди’11 §гаііііе д’ип ігёз §гапд ЬопЬеиг? С’езі аіпзі дие топ соеиг Га епѵіза^ё.
Ма зсеиг езі аиззі Ьеигеизе ди’іі езі доппё а ип ёіге Ьитаіп де Гёіге: Іе
ЬопЬеиг Іе ріиз рагіаіі, дез епіапіз сЬагтапіз, ипе зііиаііоп ди’еііе аііесііоппе
Ьеаисоир. Зоиѵепі, іе Гаѵоие, і’аѵаіз диеідие іпдиіёіиде де се ігор де Ьоп-
Ьеиг. II те рагаіі допс ди’ип ёѵёпетепі де се §епге езі заіиіаіге роиг еих,
роиг пе раз зе Іаіззег аііег а ипе зёсигііё ігор сотріёіе еі іоиіоигз пиізіЫе,
еі гёсЬаиііег Іеиг гесоигз а се Віеи де тізёгісогде. Ѵоііа се дие і’аі зепіі
зиг се зиіеі.
Ѵоиз еі М. де КосЬёІеіі зетЫег поиггіг диеідиез іпдиіёіидез зиг Іез
іпііиепсез рараіез. Рарреіег-ѵоиз се дие діі Моіге Зеі^пеиг дапз Іа Ьагдие
а зез дізсіріез зиг Іеигз сгаіпіез: „Роигдиоі ёіез-ѵоиз дез Ьоттез де реи
де іоі?“ М’аигаіз-іе раз диеідие дгоіі де ѵоиз арріідиег сеііе сііаііоп? Се дие
Іе риіз ѵоиз §агапііг, с’езі дие і’аі еи Ьіеп реи де тёгііе а гёзізіег а сез
іпііиепсез, саг раз ипе зуІІаЬе пе т’езі рагѵепие де Іа рагі ди Раре зиг
аисипе іп^ёгепсе диеісопдие де за рагі дапз Іез айаігез де поз Е§1ізез Са-
іЬоІідиез. Маіз д’аіііеигз, соттепі теііге сеііе сгаіпіе дие ѵоиз ёргоиѵех зиг
Іе Раре еі зоп іпйиепсе еп Ьагтопіе аѵес Іез рагоіез де Мте ВоисЬе, диі
ргёіепд ди’іі доіі пёсеззаігетепі ёіге ипе дез сЬеѵіІІез оиѵгіёгез де Іа §гапде
оеиѵге?
Л’аі Іи аѵес Іа ріиз тйге аііепііоп Іа сііаііоп дие ѵоиз т’арріідиех дез
ѵегзеіз 3, 4, 5 еі 6 ди сЬар. X де Іа IVе Ерііге аих СогіпіКіепз. Ма гёропзе
зе ігоиѵе дапз Іе тёте сЬарііге аи ѵегзеі 7, раг сопзёдиепі іоиі де зиііе
аргёз сеих дие ѵоиз те сііех. Ьізег-Іа еі тёдііег-еп Іе сопіепи.
Зиг Іе ]иіі, іе зиіз рагіаііетепі де ѵоіге оріпіоп, дие іоиіе сеііе айаіге
реиі аііепдге топ геіоиг.
Епііп ѵоісі ипе Ьіеп 1оп§ие Іеііге. Ле п’аі зиіѵі дие Гітриізіоп де топ
соеиг еп ѵоиз Гёсгіѵапі еі іе Іа іегтіпе еп ѵоиз дізапі дие с’езі Ьіеп агдет-
тепі дие іе дёзіге сеііе епіепіе Ьагтопідие дапз поіге Ііеп, таіз іі пе дё-
репдга іатаіз де тоі д’ёіоийег се дие топ зепіітепі іпіёгіеиг те дёзіёпега
ёіге Іа ѵёгііё еі іе п’аі раз де іогсе д’а§іг сопіге еііе.
Еаііез тез ріиз іепдгез атіііёз а М. КосЬёІей, аіпзі ди’а Мте Кги-
депег, а ВегскЬеіт еі а за іетте. Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’йте еп Моіге
Заиѵеиг.
551
Библиотека "Руниверс1
Отвѣтъ князя А. Н. Голицына на предыдущее письмо
Императора Александра I *).
С.-Петербургъ, 4 марта 1821 г.
Ауапі ге?и, Зіге, ѵоіге Іеііге соттепсёе Іе 8 еі йпіе Іе 15 іёѵгіег, ]*е
т’етргеззе д’у гёропдге аѵес Іа ігапсЬізе дие ]е доіз а топ Біѵіп Маііге
еі аи Ііеп диі поиз ипіі аѵес ѵоиз еп Лёзиз-СЬгізі. Ѵоиз гесоппаіззег дапз
тез Іеіігез еі зигіоиі дапз Горіпіоп дие і’ёпопсе сіе М. КосЬёІей ипе сегіаіпе
сіёзарргоЬаііоп де ѵоіге роіііідие. Ѵоиз еп сЬегсЬег Іа зоигсе, еі, сотте
ѵоиз дііез Ьіеп, ѵоиз пе роиѵег ГаіігіЬиег а ГіпдіЙёгепсе де поіге рагі роиг
Іез ргіпсірез дёзог^апізаіеигз диі опі дё]’а гёѵоіиііоппё ігоіз рауз еі диі аііа-
диепі Іез Ргапсз, зопі дігі^ёз ріиз епсоге сопіге Іа Кеіі^іоп сЬгёііеппе. Ѵоиз
ігоиѵег допс сеііе зоигсе де дёзарргоЬаііоп дапз ип зепіітепі де сгаіпіе
дие ѵоиз поиз зиррозег зиг Іе зиссёз де Іа Іиііе дапз Іадиеііе ѵоиз ѵоиз
ігоиѵег еп^а&ё, еі ѵоиз гёропдег а сеііе ідёе, ди’іі п’у а раз тоуеп де
сотрозег аѵес Іе таі, диапд ипе ѵоіх іпіёгіеиге ѵоиз діі дие се таі езі
Гоеиѵге де Геппеті. Ьа гёропзе де та рагі зе ігоиѵе дапз ѵоіге Іеііге тёте,
дапз се диі езі діі сі-деззиз: зі с’езі Гоеиѵге де Геппеті, дие реиі Іа Гогсе
агтёе сопіге Гепіег, еі Іе СЬгізііапізте реиі-іі ёіге зоиіепи раг дез агтёез?
Без Ргіпсез диі опі сопігасіё Іа Заіпіе Аіііапсе опі дез гё&іез йхез
де сопдиііе, еі, дериіз дие сеі асіе іиі зі&пё, Іез Ргіпсез опі-ііз зиіѵі дапз
іоиіе Іеиг тагсЬе Іез ігоіз агіісіез ди’ііз опі рготіз аи Зеі^пеиг? Ьа ргаіідие
де се Мапііезіе ди Кё^пе де СЬгізі зиг іегге аигаіі аііігё дез ^гасез зиг ^гасез
еі аигаіі тепё Іез Зоиѵегаіпз а Іа гёог&апізаііоп роиг дие Іе ѴегЬе гё^паі
еп еих еі раг еих зиг Іа іегге, айп де соигоппег Зоп СЕиѵге еі гетеііге
іоиі а Зоп Рёге. Ѵоііа а диоі Іа Ргоѵідепсе арреііе зез Еіиз.
Ьез сгоіх де Гаппёе 1812 опі ргодиіі еп ѵоиз, Зіге, сеііе Ьеигеизе
ргёрагаііоп, роиг дие ГЕзргіі Біѵіп риіззе а§іг раг ѵоиз, еі ГЬитіІіаііоп дие
ѵоиз аѵег зиррогіёе аѵес гёзі^паііоп еі атоиг а ргодиіі Іез ігиііз де Іа рге-
тіёге сатра^пе еп Ргапсе. Віеи Зеиі, сотте ѵоиз Гаѵег зепіі тіеих дие
регзоппе, ѵоиз а ёіеѵё аи ріпасіе де Іа ^Іоіге Ьитаіпе, еі ріиз іі ѵоиз ёіеѵаіі,
ріиз ѵоиз ѵоиз теіііег дапз Іе пёапі деѵапі Іиі. Еі диеііе іиі ѵоіге Гогсе
зрігііиеііе аіогз! Ле Гаі зепіі раг ехрёгіепсе. Ѵоиз аѵіег ипе доисеиг ап^ёіідие,
ипе раіх диі т’а зоиѵепі доппё Гопсііоп, ипе тодезііе паіигеііе еі ипе Гогсе
дапз Іез рагоіез аѵес ипе за^еззе диі топігаіі Іез ігасез де Оіеи, диі а ЬаЬііё
дапз соеиг сгисійё, диі ёіаіі сотте ип ѵазе гетріі де Ьоппе одеиг еі диі,
еп зе ѵідапі тёте, ехЬаІаіі Іа тёте одеиг. Ѵоиз аѵіег Ьезоіп аіогз де соп-
ѵегзаііоп роиг ^Іогійег Оіеи, роиг соттипідиег аѵес Іез атез рёпёігёез
д’атоиг роиг Іе Зеі^пеиг. Епзиііе ѵіпі Іе ѵоуа^е а Ѵіеппе роиг Іе соп&гёз
(сііё дапз та Іеііге) ой Геппеті, дапз Іа діззіраііоп еі Іез іёіез, ігёз адгоі-
іетепі зёте Гіѵгаіе еп ѵоиз. Сеііе ідёе те дізрозе а рогіег ѵоіге аііепііоп
*) Собственная Его Императорскаго Величества библіотека, Рукописный Отдѣлъ, № 961,
шк. II, п. 5, к. 33.
552
Библиотека "Руниверс1
зиг Іе разза^е йе ГЕѵап^іІе ой Іез зегѵііеигз раг гёіе ѵоиіаіепі аггасЬег Гіѵгаіе
еі Іе Зеі^пеиг Іез еп етрёсЬа, аііп дие, ГаггасЬапі, ііз пе йёігиізіззепі Іе Ьоп
§гаіп, аііііийе диі раг іизіісе іиі аіпзі ассогсіёе аи ІіЬге агЬііге роиг зоп
асііоп у геіаііѵе. Ѵоіге іопй ёіаіі іоиіоигз гезіе а Віеи еі Гёіесііоп ёіаіі ігор
сіаігетепі ргопопсёе роиг дие Гоеиѵге йе Геппеті пе ійі азіисіеизетепі
ѵоііёе. Ѵоиз пе роиѵіег раз тёте Гарегсеѵоіг еп ргойиізапі раг Іа §гасе
Біѵіпе Іа Заіпіе АПіапсе еі й’аиігез Мапііезіез, сотте ѵоиз те Іе іаііез
гетагдиег. Тоиі сеіа тёте ѵоиз йоппа Газзигапсе дие ѵоиз ёііег аѵапсё
йапз Іа ѵоіе. Ѵоиз соттеп^аіез тёте а ргёсііег Іе СЬгізі аих йатез еі а
й’аиігез регзоппез, зі ѵоиз ѵоиз еп гарреіег: а диеііе оссазіоп М. КосЬёІеіі
ѵоиз ііі Іа гетагдие ди’іі пе іаііаіі раз епсоге йёрепзег, іапйіз ди’іі з’а^іззаіі
й’атаззег, Гіѵгаіе сгоіззапі еп аііепйапі аѵес Іе Ьоп ^гаіп, еі іе іетрз ѵіпі
ой а Іа ііп і’аі ри гетагдиег тоі-тёте дие, раг сопзійёгаііоп Ьитаіпе, ѵоиз
т’аѵег іаіі сЬап^ег йез рЬгазез сЬгёііеппез йапз Іез раріегз дие ]’е ргёзепіаіз
а Іа зі^паіиге еі поттётепі йапз ип гезсгіі а ип сегіаіп Бородавка, Ьотте
ріеих диі а іаіі диеідиез йопаііопз. Епзиііе сез сопзійёгаііопз роиг Горіпіоп
йе диеідиез саіЬоІідиез ѵоиз теііаіепі йапз ГетЬаггаз, еі ѵоиз ёііег ргёі йе
§ёпег йез ргёйісаіеигз ргёсЬапі Іе риг Еѵап^ііе. Мёте, Зіге, і’озегаіз ѵоиз
йіге ипе сЬозе йопі ѵоиз пе сопѵіепйгег роіпі, таіз дие і’аі гетагдиёе раг
ріизіеигз іпйісез. Ѵоиз аѵіег Ьопіе йе тоі, рагсе дие і’аі оиѵегіетепі готри
аѵес Іе топйе еі дие ]'е пе те зоисіаіз ріиз йе се ди’іі роиѵаіі йіге йе тоі
еп Ьіеп ои еп таі. Ьа йегпіёге аппёе дие поиз аѵопз раззёе епзетЫе, ]е пе
ѵоиз ѵоуаіз ріиз аиігетепі дие Іез іоигз йе ігаѵаіі, рагсе ди’аррагеттепі
Іе риЫіс пе роиѵаіі раз ѵоиз гергосЬег йе ѵоіг ипе іоіз Іа зетаіпе ип Ьотте
диі ёіаіі аѵес ѵоиз ріизіеигз іоіз раг іоиг диапй іе п’ёіаіз ди’атизапі еі ігіѵоіе.
Ехатіпег, Зіге, се іаЫеаи еі сопзійёгех епзиііе зі йез Ьоттез диі ѵоиз зопі
ѵоиёз епііёгетепі еп йёзиз-СЬгізі пе йигепі раз ѵоиз іаіге рагі йе сегіаіпез
арргёЬепзіопз зиг ѵоіге тагсЬе. О’аіііеигз, Геп§а§етепі дие поиз аѵопз ргіз
іоиз Іез ігоіз еп іасе йи Біеи ѵіѵапі, п’езі раз ипе ріаізапіегіе еі сеіиі дие
ѵоиз аѵег ріасё рёпіЫетепі роиг Іиі аи Ьаиі йи Тгіап^іе, запз ди’іі Гаіі
ѵоиіи, зепіапі дие роиг сеі еііеі се гёзиііаі ёіаіі епсоге ргёсосе, п’аигаіі-іі
раз еи ипе гезропзаЬіІііё йеѵапі Іе Наиі Тгё-Ѵп, з’іі пе ѵоиз а раз йіі се
дие резаіі зиг зоп соеиг? Еі Іа тапіёге йопі ѵоиз Іе ге^йіез Га гёйиіі аи зііепсе
йігесі ѵіз-а-ѵіз йе ѵоиз; таіз Гатоиг диі поиз ипіі те роиззе пёаптоіпз
а ѵоиз ёсгіге се диі рагі йе зоп соеиг сгисіііё, ргойиіі йез ёіаіз зрігііиеіз
раг Іездиеіз ѵоиз раззег еі дие ѵоиз аѵег еп регзресііѵе.
Ѵоиз те сііег, Зіге, .ІисШН, дие ѵоиз Іізіег йапз ѵоз Іесіигез ]‘оигпа1іёгез
еі дие і’аі ііпі аиззі йе Ііге йериіз диеідиез іоигз, ѵоиз роиѵапі Іа сііег а
топ іоиг, сгоуапі, Зіге, ёіге сегіаіп дие се Ііѵге езі ріиз а Гарриі йе топ
оріпіоп дие йе Іа ѵоіге. Саг Іез ЬаЬііапіз йе ВёіЬиІіе пе з’арриуаіепі роіпі
зиг Іа іогсе йез агтёез, таіз зиг Віеи зеиі, еі епзиііе ѵоиз т’аѵег соттипідиё,
Зіге, йез сііаііопз йе ГЕсгііиге Заіпіе, диі, регтеііег-тоі йе ѵоиз йіге, пе
реиѵепі поиз ге^агйег сотте іаізапі рагііе й’ип ііеп зі зрігііиеі еі зі засгё
дие поиз йеѵопз ёіге сотте ип зеиі Ьотте. Еі іоиіез сез сііаііопз ге^агйепі
Іа ргёйісаііоп а ип реиріе сотте Іез Котаіпз, дие 8і-Раи1 ргёсЬаіі, еі поиз
553
Библиотека "Руниверс1
пе сЬегсЬопз раз а ёіге ргёдісаіеигз, таіз соорёгаіеигз сіе Гоеиѵге Віѵіпе
зиг Іа іегге, еі поиз пе роиѵопз ргепсіге, сіапз іа розіііоп ой поиз поиз зоттез
ігоиѵёз ѵіз-а-ѵіз де ѵоиз, дие ГепзетЫе де ГЕсгііиге 8аіпіе еі поп рагііеііетепі
еі дапз ип зепз дёіасЬё.
8і ѵоиз ѵоиіег, Зіге, ѵоиз гарреіег се дие іе ѵоиз аі ёсгіі сеі ёіё а
Ѵагзоѵіе зиг Іа іогсе де Іа риіззапсе дез Коіз, соттепі Біеи Га сёдёе роиг
аіпзі діге а 8ай1 еі соттепі поиз зоттез рагѵепиз аих іетрз ой Іе Зеі^пеиг
ѵеиі дегесЬеі гёдпег зиг іа іегге еі ѵеиі дие іез риіззапсез з’аЬаіззепі деѵапі
Ьиі, дие Іеигз соеигз з’оиѵгепі еі дие Іе 8аіпі Езргіі а^іззе еп еих. 8і Іез
риіззапсез пе ѵеиіепі раз де се поиѵеі огдге де сЬозез, аіогз Гепіег а Іа
регтіззіоп де зоиіеѵег Іез реиріез роиг Іеиг біег сеііе риіззапсе. Ьа тагсЬе
де ГЕІи езі сіаіге дапз сез сігсопзіапсез. Ѵоііа се ди’а ргёсЬё Мте ВоисЬе.
(^ие поиз іаіі Іа регзоппе, диапд тёте іі у аигаіі де ГЬитаіп еп еііе, сотте
ѵоиз Іе дііез. II пе іаиі іатаіз з’аііепдге дие Іез іпзігитепіз допі зе зегі Віеи
зоіепі іоиіоигз рагіаііз, еі Іа ріирагі ди іетрз ііз зопі сЬоізіз рагті дез і§по-
гапіз еі дез ІаіЬІез. Біеи а рагіё тёте раг ипе апеззе: Іез ріеггез рагіегопі,
зі Іез Ьоттез ѵоидгопі гезіег зоигдз. Епііп, 8іге, пе сопзідёгопз раз сеіиі
диі рогіе Іа рагоіе Віѵіпе, роигѵи ди’еііе аіі Іе сагасіёге де Іа ѵёгііё еі Гапа-
1о§іе аѵес ГЕсгііиге 8аіпіе. С’езі раг сеі азресі дие поиз Гаѵопз епѵіза^ё
д’аргёз Іедиеі і’аі ігаііё іоиіе ГаЙаіге.
Ѵоиз іегтіпег ѵоіге Іеііге, 8іге, аѵес дез зепіітепіз еп Ыоіге Зеі^пеиг,
таіз зоп сопіепи ргоиѵе дие ѵоиз п’аѵег раз ^оиіё се дие Гатоиг роиг ѵоиз
де деих ёігез диі ѵоиз зопі епііёгетепі ѵоиёз, опі сопзіаттепі сЬегсЬё
а ѵоиз теііге аи соеиг. Ѵоиз ѵоиіег зеиіетепі рагаііге деѵапі поиз іизіе еі
аѵапсё дапз Іа ѵоіе, риіздие ѵоиз дііез дие ѵоиз пе іаііез гіеп дие раг Іез
дёіегтіпаііопз де Віеи еі дие ѵоиз пе іаііез дие зиіѵге еп іоиі се диі ѵоиз
езі огдоппё раг Ьиі. С’езі аиззі Іе зеиі ѵоеи дие поиз роиѵопз іогтег роиг
ѵоиз, таіз аіогз се зегаіі поиз диі зегіопз дапз 1а іаиззе ѵоіе, п’ёіапі раз
еп епіепіе Ьагтопідие аѵес ѵоиз.
Ыоіге ігоізіёте, аргёз аѵоіг епіепди аѵес Ьитііііё, гёзі^паііоп еі зои-
тіззіоп іоиіе Іа Іесіиге де ѵоіге Іеііге, т’а сЬаг^ё де гетегсіег V. М. роиг
8оп зоиѵепіг, еі, аргёз ипе соигіе ргіёге іпсопііпепі іаііе, іі т’а ргіё де ргепдге
ГЕсгііиге 8аіпіе, де Гоиѵгіг еі де розег Іе доі^і зиг Іе ргетіег ѵегзеі диі
те іотЬегаіі зоиз Іа таіп. Се ѵегзеі езі Іе Зтс дапз Іе рзаите 140 ди Рзаі-
тізіе-Коі. Аіогз ігаррё де сеііе тізёгісогдіеизе 1е?оп еі ріеіп де §гаШиде
епѵегз Сеіиі де диі іі Іа ге^оіі, іі зе ѵоие ріиз дие іатаіз аи ріиз ргоіопд
зііепсе, іизди’а д’аиігез іетрз еі д’аиігез огдгез. Еі дапз сеііе дізрозіііоп,
рогіапі за сгоіх, іі теі аих ріедз де сеііе де Ыоіге Заиѵеиг іоиі се ди’іі
а ри іизди’ісі ѵоиз іаіге рагѵепіг дігесіетепі ои раг ігапзтіззіоп, сотте іоиі
се ди’іі ѵіепі де гесеѵоіг де ѵоиз дапз ѵоіге дегпіёге Іеііге ди 8 аи 15,
пе дё^иізапі гіеп, таіз Ьёпіззапі еі Іоиапі Іе 8еі§пеиг де іоиі, еп іоиі еі
роиг іоиі.
Ле доіз, 8іге, гёропдге епсоге аи зиіеі де Гіпсепдіе де Вгихеііез, дие
ѵоиз диаііііег де сЬаіітепі ргеззепіі раг поіге ігоізіёте. Се п’ёіаіі аи сопігаіге
ди’ип зепіітепі д’аѵегііззетепі, сотте сеіиі де Сгагзко-8ё1о ой оп ігарра
554
Библиотека "Руниверс'
Іез ЬосЬеіз еп топігапі Іе дап^ег дие роиѵаіепі соигіг дапз де рагеііз ёѵё-
петепіз Іез регзоппез тётез. Маіз Іез сЬаіітепіз ргеззепііз раг Іиі роиг
Гаппёе 1821 еі 1822 зе дёѵеіоррепі дё]а дапз Іез іатіпез еі тогіаіііёз диі
еп зопі Іе гёзиііаі зиг ріизіеигз роіпіз де ГЕтріге, сотте дапз Гезргіі де
Іа іогсе агтёе еі еп рагііе дапз сеіиі тёте де Іа паііоп, Ьіеп дійёгепі де
се ди’іі ёіаіі Гаппёе 1812 еі 1813 еі 1814 дие ѵоиз сііег, еі зі, а сеііе
дегпіёге ёродие, Іе зепіітепі д’а^іг Ьогз дез дотаіпез паііопаих Іиі ]*изіе,
сотте іогіетепі ргопопсё, дапз поіге ігоізіёте, сеіиі ди тотепі асіиеі роиг
ГЕІи ё^аіетепі Іогіетепі ргопопсё де п’ёіге дие сопзеіі за^е еі ргёропдёгапі
роиг Гехіёгіеиг, таіз орёгаіеиг раіегпеііетепі ѵі&ііапі роиг Гіпіёгіеиг. С’езі
а ргёзепі а V. М., д’аргёз за /оі, ди’іі аррагііепі де дёсідег зі се зепіітепі
дапз поіге ігоізіёте, а Гёродие ой іі ѵоиз Гехргіта, ёіаіі ѵгаі еі зі ѵоіге
асііоп еп іоиі роіпі у а ёіё сопіогте.
(^иапі а се допі іез зиррбіз де Заіап, сотте Ѵоііаіге, МігаЬеаи еі
Сопдогсеі, опі ргоіопдётепі рёпёігё V. М. геіаііѵетепі аих аззосіаііопз
іпіегпаіез, регзоппе пе заіі тіеих дие ѵоиз, Зіге, сотЬіеп ріиз ейісасетепі
поіге ігоізіёте езі сопѵаіпси де іоиз сез дап^егз раг ипе Іитіёге дёсоиіёе
д’ипе зоигсе іпейаЫе еі риге, ди’іі пе ѵоиз а раз Іаіззё і^погег дапз Іе іетрз,
оЬ]‘еі зиг Іедиеі іі Іиі езі аггіѵё де геѵепіг ріиз д’ипе іоіз ѵіз-а-ѵіз де ѵоиз.
Сеііе сопѵегзаііоп іиі ігапсЬетепі іегтіпёе Ьіег епіге поиз еп ргіапі аѵес
іегѵеиг роиг ГЕІи еі еп детапдапі аи Зеі^пеиг дие, дапз та саггіёге де
Гасііѵііё еп ёѵідепсе еі де сеііе де поіге ігоізіёте де зііепсе еп зоитіззіоп,
Господь всещедро наградилъ бы насъ для Дѣла Своего, Духомъ цѣломудрія,
смиренномудрія, терпѣнія и любви, во славу Его Господа Нашего, познавая
Его ежедневно болѣе и болѣе въ непостижимой Его благости къ тварямъ,
предающимся неограниченно Его Святой волѣ.
Р. 8. Роиг се диі сопсегпе Іа Іеііге ёсгііе раг Мте ВоисЬе роиг
Мте /еЬгохѵзка, д’аргёз Гаѵеи дие Іа ргетіёге поиз ііі аргёз аѵоіг ехрёдіё
за Іеііге роиг ѵоиз, ѵоиз деѵег заѵоіг дё]а Іез тоіііз диі Гопі §иідёе дапз
сеііе айаіге; таіз сотте ѵоиз т’аѵех епѵоуё Іа Іеііге де Мте /еЬгоАѵзка раг
Іадиеііе еііе ѵоиз детапде дие зоп айаіге зоіі зизрепдие ]‘изди’а ѵоіге ге-
іоиг, ]е детапде ѵоз огдгез, Зіге, зиг се дие ]'е доіз іаіге де Іа Іеііге.
40.
ЬауЬасИ, Іе 24 /ёѵгіег 1821.
Л’аі ге?и, сЬег аті, ѵоз деих Іеіігез ди 28 іапѵіег еі ди 4 Іёѵгіег.
Кетегсіег, ]е ѵоиз ргіе, М. КосЬёІей Ьіеп айесіиеизетепі роиг зоп зоиѵепіг
еі роиг се ди’іі ѵоиз а сЬаг^ё де те діге.
Ьез деих Іеіігез сі-ріпіез ехріідиепі Іе доиіе зиг сеііе де Мте 7еЬ-
го\ѵзку дие ]’е ѵоиз аі епѵоуёе раг Іе дегпіег соиггіег. Еііез ѵоиз ргоиѵегопі
дие ]е пе те зиіз раз іготрё дапз тез зиррозіііопз: ]е ѵоиз Іаіззе ѵоиз-
тёте ]*и§е зі іоиі сеіа езі Ьіеп соггесі? Маіпіепапі допс Мте ХеЬго\ѵзку зе
ігоиѵе іпіііёе дапз Іез гаррогіз де Мте ВоисЬе аѵес тоі, риіздие за Іеііге
555
Библиотека "Руниверс1
адгеззёе дігесіетепі а тоі а ёіё іпсіизе дапз сеііе де Мте 2еЫо\ѵзку аи
ргіпсе ХѴоІкопзку, еі сеііе-сі п’а ёіё ёсгііе дие роиг іаіге рагѵепіг сеііе де
Мте ВоисЬе дігесіетепі а тоі, сотте ѵоиз ѵоиз еп сопѵаіпсгег ѵоиз-
тёте. Л’еі зои1і§пё диеідиез разза^ез, зоіі де сеііе Іеііге, зоіі дез гёропзез
сі-іоіпіез, диі сопзіаіепі дие Мте ВоисЬе езі сопіепіе таіпіепапі де Іа
тагсЬе дез сЬозез. Мёте еііе аѵоие аѵоіг еи іогі д’аііепдге дез детапдез
де та рагі! Тоиі сеіа те ргоиѵе, сЬег аті, ди’еп те Іаіззапі аііег аѵес ип
епііег аЬапдоп а Іа ѵоіопіё Віѵіпе еі аи зепіітепі іпіёгіеиг ди’іі ріасе Ьиі-
тёте дапз топ соеиг, ]е сгоіз зиіѵге Іа гоиіе Іа ріиз зйге, еі диі т’а ргё-
зегѵё дё|а де Ьіеп дез іаих раз. (^ие 8а ѵоіопіё зеиіе зоіі іаііе еп іоиі!
Ѵоііа топ гейаіп регрёіиеі.
Ле ]оіпз ісі де тёте Іа регіизігаііоп д’ипе Іеііге де СЬгізііп зиг
Іадиеііе ѵоиз еі М. де КосЬёІей аѵег ііхё топ аііепііоп. Ле рагіа§е сотріё-
іетепі ѵоіге оріпіоп а іоиз деих зиг сеііе Іеііге. Аиззі ]‘е ѵоиз аззиге Ьіеп
дие с’езі Іа Іез ргіпсірез дие поиз зиіѵопз еі дие іатаіз поиз п’аѵопз ѵоиіи
епігег дапз аисипе сотрозіііоп аѵес Іез сагЬопагіз еі Іез гёѵоіиііоппаігез,
зоіі де Маріез, зоіі де ГЕзра^пе. 8і поиз аѵіопз зиіѵі ипе тагсЬе дійёгепіе,
іі у а Іоп^іетрз дие поиз аигіопз іегтіпё; таіз сеіа п’аигаіі ёіё ди’ип раі-
Ііаій тотепіапё. Моиз аѵопз тіеих аітё Іиііег сопіге ипе зотте де дійі-
сиііёз ріиз ^гапдез, таіз пе раз сотрозег аѵес Іе таі еі ігаѵаіііег де іоиіез
поз іогсез а Іе дёігиіге еп ріа^апі іоиіе поіге Гоі дапз Іе зесоигз Тоиі-Риіз-
запі ди Зеі^пеиг.
Маіпіепапі ѵепопз аих айаігез. Ьа Іеііге де М. Маіап, тіпізіге де ГЕ§1ізе
де Оепёѵе, езі ехсеііепіе. Ле ѵоиз гезіііие Іа ѵоіге еі ]е ѵаіз гёропдге а Іа
тіеппе, епзиііе ]е ѵоиз Гепѵеггаі де тёте. Ле ѵоиз гепѵоіе ипе де ѵоз
Записки аѵес та гёзоіиііоп. (^иапі а Гаиіге зиг Іез Есоіез д’епзеі^петепі
тиіиеі, ]’е ѵоиз дігаі аѵес та ІгапсЬізе ЬаЬііиеІІе дие, іоиі еп ауапі сот-
ріёіетепі гаізоп роиг Іе іопд де ГаЙаіге, ѵоиз аѵег тапдиё диапі а Іа іогте.
Ьа ѵепіе диі зе іаіі раг Іа соттіззіоп дез Есоіез Мііііаігез де іаЫеаих
ѵіеих п’а Ііеи ди’еп ѵегіи д’ип огдге доппё раг тоі. Аѵапі допс де Іе
гёѵодиег де ѵоіге ргорге аиіогііё, ѵоиз аигіех дй т’еп детапдег топ аззеп-
іітепі, ои Ьіеп еп сопіёгег ѵегЬаІетепі аѵес Іе сотіе АгакісЬёеіі, зоиз Іез
огдгез дидиеі еііе зе ігоиѵе. II ѵоиз аигаіі іпзігиіі аіогз дие сеііе ѵепіе езі
іпзіііиёе ипідиетепі роиг ргосигег ип Ьёпёіісе а сеііе соттіззіоп, аѵес Іедиеі
еііе риіззе зийіге аих дійёгепіез дёрепзез диі рёзепі зиг еііе, дие реи Іиі
ітрогіе диеіз іаЫеаих еі диеіз тодёіез д’ёсгііиге еііе ітргіте, таіз се диі
Іиі езі іпдізрепзаЫе, с’езі ди’еііе риіззе аѵоіг ип геѵепи аѵес Іедиеі еііе
сотрепзе зез дёрепзез, аіпзі ди’еііе реиі рагіаііетепі адоріег ѵоз тодёіез,
таіз роигѵи ди’оп Іиі Іаіззе Іа іасиііё де Іез ѵепдге. Аи гезіе, іоиі се дие
]е ѵоиз діз Іа, с’езі де тез ргоргез сопіесіигез, саг ]'е п’аі раз ге^и епсоге
ип тоі ди сотіе АгакісЬёеЙ зиг сеііе айаіге. Ле Іиі аі детапдё дез гепзеі-
§петепіз.
Раііез тез ріиз іепдгез атіііёз а Мте Кгидепег, а Мте ВегскЬеіт еі
а зоп тагі. Ьа тогі де Ѵёпіп^ т’а ргоіопдётепі айіі^ё. Раііез-тоі Іе ріаізіг
де діге аи йёге еі а за іетте іоиіе Іа рагі дие ]’е ргепдз а Іеиг доиіеиг.
556
Библиотека "Руниверс1
Тоиі а ѵоиз (іе соеиг еі д’ате еп поіге Віѵіп Заиѵеиг.
Л’аі тагдиё аѵес Іе сгауоп еі аѵес ипе огеіііе ипе дез Іеіігез (іе Козеп-
зігаисЬ, диі тёгііе ѵоіге аііепііоп. Ле Таіз сЬогиз аѵес Іиі зиг се ди’іі (ііі.
41.
ЬауЬасІг, Іе 10 таг$ 1821,
Ле соттепсе, сііег аті, раг ѵоиз діге дие 8атеді (іе Іа ргетіёге
зетаіпе ди Сагёте, ]’аі еи *1е ЬопЬеиг де гесеѵоіг Іа Заіпіе Соттипіоп, еі
а сеііе оссазіоп ]’е те зиіз гёипі еп репзёе еі еп ргіёгез а ѵоиз еі а
М. КосЬёІей, се дие ]’е ѵоиз ргіе де Іиі діге де та рагі, еп Іиі ехргітапі
тез зепіітепіз айесіиеих еі де те рагдоппег, іоиз Іез деих, іоиз Іез іогіз
дие і’аі ри аѵоіг епѵегз ѵоиз. Ье Зеі^пеиг а регтіз дие і’аіе ёргоиѵё ип
зепіітепі де Ьіеп-ёіге сеііе Гоіз-сі зирёгіеиг а се дие і’ёргоиѵаіз ргёсёдет-
тепі еп гетрііззапі се Заіпі Асіе, еі еп тёте іетрз, іатаіз ]’е п’аі зепіі
ріиз Іогіетепі та сЬёііѵііё, іоиіе та тізёге. Л’аі ѵоиіи ѵоиз ёсгіге раг Іе
дегпіег соиггіег роиг ѵоиз аппопсег дие ]*е т’ёіаіз асдиіііё де се деѵоіг Засгё,
таіз і’аі еи іапі де ігаѵаіі а ехрёдіег дие ]‘е п’аі ри у гёиззіг.
Ѵоиз заѵех дё]*а раг Іез поиѵеііез дие Іе дегпіег соиггіег а аррогіёез
а РёіегзЬоиг^ Іе зигсгоіі д’оссираііопз диі поиз езі зигѵепи. Ье Ріётопі
ѵіепі д’ёіге гёѵоіиііоппё д’аргёз Іе тодёіе де ГЕзра^пе, де Маріез еі ди
Рогіи^аі, еі раг Іе тёте сотііё дігесіеиг де Рагіз диі а ргодиіі Іез ігоіз
ргетіегз Ьоиіеѵегзетепіз. Моп ѵаіеі де сЬатЬге Махіте ѵа ѵоиз гетеііге
дез раріегз диі ѵоиз теіігопі аи іаіі дез дёіаііз де іоиіе сеііе айаіге, дие
]’е ѵоиз ргіе де Ііге а М. КосЬёІей. Ііз зопі сопіепиз дапз деих епѵеіоррез
зоиз № 1 еі 2.
Сез сігсопзіапсез зопі д’ипе ітрогіапсе ехігёте. Ле Іез ге^агде сотте
ріиз та]еигез реиі-ёіге дие Іе геіоиг де Мароіёоп де ГПе д’ЕІЬе еп 1815,
саг Іе таі дие поиз аѵопз а сотЬаііге сеііе Іоіз-сі езі ріиз риіззапі дие
п’ёіаіі іе роиѵоіг де №ро1ёоп. Раг сопзёдиепі Іез тезигез дие поиз аѵіопз
а ргепдге деѵаіепі ёіге ргорогііоппёез а Гётіпепсе ди дап^ег. С’езі таіп-
іепапі дие і’аі сотргіз роигдиоі Іе Зеі^пеиг т’а геіепи ісі іизди’а се тотепі!
(^ие де ^гасез п’аі-іе раз а Ьиі гепдге д’аѵоіг аггап^ё Іез сЬозез де тапіёге
дие ]’е те ігоиѵаззе епсоге гёипі а тез Аіііёз еі а Іеиг СаЬіпеі! С’ейі ёіё
ипе ѵгаіе саіатііё, зі іі еп Ійі аиігетепі. Аиззі, аргёз аѵоіг ітріогё Іе зе-
соигз ди Тоиі-Риіззапі, дапз ѵіп^і-диаіге Ьеигез іоиіез Іез тезигез ітрогіапіез
опі ёіё аггёіёез еі ехрёдіёез, еі таіпіепапі поиз ріа^опз аѵес ігапдиіііііё іоиі
поіге езроіг дапз Гаіде ди Зеі^пеиг.
Еп ѵоиз ёсгіѵапі Іа дегпіёге іоіз, і’аі оиЫіё де ѵоиз рагіег де Іа Іеііге
іпсіизе де СЬгізііп. А ГЬеиге ди’іі езі, ]’е ѵоіз дие сеіа пе з’езі раз іаіі раг
Ьазагд еі дие Іез ёѵёпетепіз еих-тётез деѵаіепі зегѵіг де теіііеиге гёіиіаііоп
аих гаізоппетепіз ди’іі у іаіі зиг Гіпиіііііё дез гёипіопз дез Зоиѵегаіпз, еі
ѵоиз ргоиѵег ди’іі пе з’а^іі раз де Іаіге де зітріез ігаііёз сотте аиіге-
Іоіз, еі роиг Іездиеіз сегіаіпетепі ип атЬаззадеиг зийігаіі. II з’а^іі а сеііе
557
Библиотека "Руниверс1
ёродие-сі де Іиііег сопіге Іе гё^пе де 8аіап; аисип ашЬаззадеиг п’у езі
зийізапі: се пе зопі дие сеих дие Іе Зеі^пеиг а тіз а Іа іёіе дез №ііопз
диі реиѵепі, Зоп Ьоп ріаізіг, регзёѵёгег дапз сеііе Іиііе еі пе раз рііег
Іа іёіе зоиз се роиѵоіг заіапідие, іоиіоигз сгоіззапі еі зе дётаздиапі даѵапіа^е.
Бериіз Тгорраи і’аѵаіз Іе зепіітепі іпіёгіеиг ди’оп поиз ргёрагаіі диеі-
диез тіпез еі ди’аи ргетіег іоиг еііез аііаіепі заиіег. Мез сопіесіигез зе зопі
сотріёіетепі гёаіізёез. Іпдёрепдаттепі де се диі зе разве дапз Іе Ріё-
топі, ипе іпзиггесііоп сопіге Іе роиѵоіг де Іа Рогіе Оііотапе а ёсіаіё дапз
Іа Реіііе ѴаІасЫе, еі поиз ѵепопз де гесеѵоіг Іа поиѵеііе дие Іе ргіпсе Ѵрзііапіі,
Іе тёте диі а ип Ьгаз етрогіё еі аидиеі і’аѵаТз доппё ип зетезіге дериіз
ип ап роиг зоі^пег за Ыеззиге диі зе гоиѵге, езі аггіѵё іоиі а соир а Ѵаззу
еі а дёсіагё аи Нозродаг ди’іі зе ігоиѵаіі арреіё раг Іез Огесз де ГЕріге еі
де Іа Могёе, зез сотраігіоіез, роиг Іез дёііѵгег де Іа риівзапсе де Іа Рогіе,
еі ди’іі аііаіі зе теііге а Іеиг іёіе. С’езі ип Гои, диі ргоЬаЫетепі зе регдга Іиі-
тёте, еі епігаіпега дапз за регіе Ьеаисоир де ѵісіітез, саг ііз п’опі пі сапопз,
пі тоуепз, еі іі езі ѵгаізетЫаЫе дие Іез Тигсз Іез ёсгазегопі. Маіз іі п’у а
раз де доиіе дие Гітриізіоп а се тоиѵетепі іпзиггесііоппеі п’ейі ёіё доппёе
раг Іе тёте сотііё сепігаі дігесіеиг де Рагіз, дапз Гіпіепііоп де іаіге ипе
діѵегзіоп еп Гаѵеиг де ІЧарІез еі етрёсЬег дие поиз пе дёігиівіопз ипе де
сез зупа^о^иез де 8аіап, ёіаЫіез ипідиетепі роиг ргора^ег еі гёрапдге за
досігіпе апіі-сЬгёііеппе. Ѵрзііапіі, дапз Іа Іеііге ди’іі т’адгеззе, те діі оиѵег-
іетепі ди’іі аррагііепі а ипе зосіёіё зесгёіе, (огтёе дапз Іе Ьиі де Іа дёіі-
ѵгапсе еі де Іа гё^ёпёгаііоп де Іа Сгёсе. Ог іоиіез сез зосіёіёз зесгёіез опі
Іеиг аЬоиііззапі аи сотііё сепігаі де Рагіз. Ьа гёѵоіиііоп ди Ріётопі п’а де
тёте ди’ип Ьиі зетЫаЫе. С’езі ГёіаЫіззетепі д’ип іоуег де ріиз роиг
ргёсЬег сеііе тёте досігіпе еі Гезроіг раг Іа де рагаіузег Іез гёзиііаіз дез
ргіпсірез сЬгёііепз ргоіеззёз раг Іа 8аіпіе Аіііапсе.
Ог роиг Іиііег сопіге ип таі аиззі асііі, аиззі риіззапі еп тоуепз, іі
іаиі ріиз дие де зітріез атЬаззадеигз. Бапз дез ёродиез де дап^егз аиззі
ётіпепіз, іоиіе аиіге сопзідёгаііоп доіі зе іаіге деѵапі Гиг^епсе ди дап&ег
еі Іа пёсеззііё де Іиііег сопіге сеі еппеті де Іа Кеіі&іоп де ІЧоіге Заиѵеиг,
диі тепасе де іоиі еп^іоиііг. II езі Ьоп де гетагдиег дие, дапз Іа гёѵоіиііоп
де Ыаріез еі ди Ріётопі, Іа Ргоѵідепсе Віѵіпе а етрёсЬё дие Іез регзоппез
геѵёіиев де Гаиіогііё Іё^іііте гезіаззепі дапз Іез таіпз дез іпзиг^ёз еі Іез а
гёипіез раг сопіге аих Зоиѵегаіпз аіііёз. Еп ѵоісі Іе зесопд ехетріе, саг Іе
Коі де Загдаі^пе, п’ауапі іатаіз ѵоиіи зоизсгіге а Гассеріаііоп де Іа сопзіі-
іиііоп езра^поіе, а аЬдідиё. 8оп зиссеззеиг Іё^іііте езі зоп Ггёге Іе Бис де
Сепеѵоіз, диі, раг ип риг Ьазагд (ои ріиібі раг Іа ѵоіопіё Оіѵіпе), з’ёіаіі
гепди аѵапі Іа гёѵоіиііоп а Модёпе роиг у ѵоіг Іе Коі де №ріез а зоп
разза^е. С’езі Іа ой Іа поиѵеііе де Іа гёѵоіиііоп а Тигіп Га ігоиѵё. Ріасё
Ьогз дез таіпз де зез еппетіз, іі а ргоіезіё Гогтеііетепі сопіге іоиі се диі
з’е^і раззё еі арреіё Іе зесоигз дез 8оиѵегаіпз АПіёз. Сеііе сігсопзіапсе,
сотте ѵоиз Іе ѵеггех раг Іез раріегз, а дёсопсегіё Іе ріап дез гёѵоіиііоп-
паігез, еі ііз зе ігоиѵепі дё]а дапз ипе ігёз ^гапде сопіизіоп. Оіоіге еп зоіі
гепдие а Оіеи!
558
Библиотека "Руниверс1
Ье зогі де Іа Ргапсе езі ігёз іпсегіаіп. Ье сотііё сепігаі гёѵоіиііоппаіге
гёзіде а Рагіз. Аргёз аѵоіг аііитё іоиз Іез іпсепдіез аи деЬогз диі опі ёіё
еп зоп роиѵоіг, іі езі ріиз дие ргоЬаЫе ди’іі іасЬега д’еп аііитег ип еп
Ргапсе тёте, еі раг Іа де Ііег ип епзетЫе аѵес Іез гёѵоіиііоппаігез д’Езра^пе
еі сеих ди Ріётопі. Ле еііе ехргёз сез ргоЬаЬіІііёз роиг дие ѵоиз ѵоиз ргё-
рагіег а се диі, д’аргёз та тапіёге де зепііг, те рагаіі ігёз роззіЫе. Маіз
аиззі Іез тезигез дие Іе Зеі^пеиг а регтіз дие поиз ргепіопз, гёипіз сотте
поиз Іе зоттез Ьеигеизетепі епзетЫе, аѵес Іа ргоіесііоп де Зоп Вгаз
Тоиі-Риіззапі, і’езрёге, зегопі ргорогііоппёез а Іа ^гапдеиг ди дап^ег.
Еп аііепдапі, §гасе а Іа тізёгіеогде Віѵіпе, і’аі Іез ріиз Ьеигеизез
поиѵеііез а ѵоиз доппег зиг Іез орёгаііопз зиг №р1ез. Оп реиі ге^агдег
сеііе §иегге сотте йпіе, еі еііе п’а раз сойіё а ГЕтрегеиг д’АиігісЬе
50 Ьоттез. Се диі рагаіззаіі ип соіоззе а сотЬаііге, раг сеі епіЬоизіазте,
сеііе ехаііаііоп, допі оп дізаіі іез Кароіііаіпз апітёз, еі іоиз Іез агтетепіз
потЬгеих ди’ііз аѵаіепі іаііз, раг Іа /оі пие еп Віеи еі раг сеііе зітріе
сопйапсе еп Ьиі еі Іа сопѵісііоп ди’іі п’аЬапдоппе раз сеих диі п’езрёгепі
ди’еп Ьиі, дапз тоіпз де диіпхе ригз аѵес 45.000 Ьоттез з’езі ігоиѵё
апёапіі. Оіоіге епсоге еп зоіі тіііе еі тіііе іоіз гепдие а се Оіеи де Ьопіё,
а се Заиѵеиг ди’іі поиз а доппё дапз 8а тізёгіеогде еі а сеі Езргіі 8аіпі
ди’іі поиз а дезііпё роиг поиз сопдиіге диапд поиз поиз аЬапдоппопз а Ьиі
зеиі! Ѵоііа Гезроіг де дёііѵгег ІЧарІез раг дез діѵегзіопз, а реи ргёз апёапіі
роиг поз еппетіз.
Ле іегтіпе сеііе Іеііге, сЬег аті, раг ѵоиз діге дие, д’аргёз Гогдге
ЬаЬііиеІ дие і’аі ёіаЫі роиг тез Іесіигез диоіідіеппез, ]’’еп зиіз дапз се
тотепі дапз Іе Ѵіеих Тезіатепі аи Ыѵге (іе ЬоЬ. А сЬадие сЬарііге дие ]‘е
Ііз, ]'е Ііз аиззі Іез ехріісаііопз дие Мте Сиуоп еп доппе. Бапз Іез диаіге
ргетіегз сЬаріігез, ]’е ігоиѵе ипе апаіо^іе а та ргорге зііиаііоп регзоппеііе,
диі те рёпёіге еі диі ѵіЬге дапз топ соеиг. Еаііез-тоі Іе ріаізіг де Ііге сез
диаіге ргетіегз сЬаріігез дапз 8асу, еі а сЬадие сЬарііге Іізег дапз Іе
ѵоіите VII дез СЕиѵгез де Мте Оиуоп Гехріісаііоп ди’еііе еп доппе зиг
сЬасип. Адіеи, сЬег аті, дііез тіііе сЬозез а Мте Кгидепег, а Мте ВегскЬеіт
еі а зоп тагі. Тоиі а ѵоиз де соеиг еі д’ате еп ГЧоіге Зеі^пеиг.
Л’аі отіз де ѵоиз діге дие і’аііепдаіз Іе гёзиііаі дез айаігез де Ыаріез
роиг те теііге іоиі де зиііе еп гоиіе роиг РёіегзЬоиг^. Саг дёз Іогз топ
гбіе ёіаіі йпі еі Іе гезіе роиггаіі з’аггап^ег раізіЫетепі раг топ ріёпіроіеп-
ііаіге. Маіз аррагеттепі >дие Іе Зеі^пеиг еп а дёсідё аиігетепі, саг сеііе
поиѵеііе сігсопзіапсе зигѵепие еп Ріётопі еі іоиіез Іез тезигез ди’еііе
тоііѵе те іогсепі таі&гё тоі а зизрепдге топ дёрагі іизди’а се дие поиз
арргепіопз аи ]изіе Гейеі диі еп аига ге]аі11і зиг Іа Ргапсе.
559
Библиотека "Руниверс1
42.
ЬауЬасН, Іе 18 тагз 1821.
Моп ѵаіеі бе сЬатЬге Махіте ѵа ѵоиз гетеііге ип радиеі № 3. С’езі Іа
сопііпиаііоп без поиѵеііез. Ѵоиз у ѵеггех Іез ^гапбез §гасез дие Іе Зеі^пеиг
гёрапб зиг поиз бапз 8а тізёгісогбе. Ѵоиз у ѵеггег бе тёте дие тез арргё-
Ьепзіопз зиг Іа Ргапсе пе зопі дие ігор ехасіез. АЬапбоппопз-поиз сотріё-
іетепі а Іа 8аіпіе Ѵоіопіё бе поіге Віеи, еі II Тега іоиі ргозрёгег а Гаѵап-
сетепі бе Зоп сеиѵге.
Ле п’аі раз ип тотепі роиг ѵоиз еп біге баѵапіа^е. Віеп без атіііёз
бе та рагі а М. бе КосЬёІей. Тоиі а ѵоиз еп Ыоіге Зеі^пеиг.
43.
ЬауЬасН, Іе 1ег аѵгіі 1821.
Моп ѵаіеі бе сЬатЬге Махіте ѵоиз гетеііга епсоге без раріегз диі
ѵоиз ргоиѵегопі, і’езрёге, б’ипе тапіёге раІраЫе се дие Іа /о/ еп Оіеи зеиі
еі 8оп зесоигз ргобиізепі.
Ле п’аі раз ип тотепі роиг епігег бапз бе ріиз атріез бёіаііз. Вііез
Ьіеп без сЬозез бе та рагі а М. КосЬёІей. Тоиі а ѵоиз еп Ыоіге Зеі&пеиг.
44.
Ѵёгопе, Іе 28 осіоЬге 1822.
Ле сгоуаіз ѵоиз аѵоіг біі дие іе пе ѵоиіаіз ріиз епігеіепіг аисип гаррогі
аѵес Мте ВоисЬе. Аіпзі іе ѵоиз ргіе бе Іиі гепѵоуег Іа Іеііге ди’еііе т’а
абгеззёе еп Гаѵегііззапі дие, з’іі у еп аига б’аиігез, еііез зегопі іоиіез рагеіі-
Іетепі гепѵоуёез.
Карреіег-ѵоиз се диі сопсегпе Іез тёбаіііопз еі соттепі поиз Іез
аѵопз диіііёз!!!
(^иапі а Епзеі, йапсЬетепі іі т’а раги бёгап§ё, бёз Іе ргетіег тотепі
дие іе Гаі ѵи; с’ёіаіі ѵіз-а-ѵіз бе Іа іегте а 7агзко-8ё1о. Сеіа ёіаіі іеі, дие
Іе Гаі іаіі ргепбге раг Гіпѵаіібе диі у езі ргёрозё еі Іе сопбиіге аи СЬаіеаи,
таіз (Заііігупе Апбгё, дие і’аі гепсопігё диеідиез тотепіз аргёз, т’а біі
іапі бе сЬозез бе Іиі дие і’аі ёіё сигіеих бе Іе ѵоіг. Риапб іі езі ѵепи
аѵес М. Ророй сЬег тоі, іі п’а пиііетепі гёропби а іоиі се дие Оаііігупе
т’еп а біі, еі ѵоиз беѵег ѵоиз гарреіег дие і’аі ёіё сЬагтё ди’іі рагііі. Ле риіз
бійісііетепі те тёіег бе зоп айаіге. СЬадие рауз а зез гё§1ез, еі оп іаіі
Ьіеп бе Іез зиіѵге. О’аіііеигз Іе Коі бе Ргиззе п’езі раз ісі; іі езі рагіі роиг
Роте еі Ыаріез.
Тоиі а ѵоиз еп Ыоіге 8еі§пеиг.
560
Библиотека "Руниверс1
45.
Ріізеп, Іе 25 (ІёсетЬге 1822.
Л’аі Ьезоіп, дапз се іоиг зі сЬег а іоиі сЬгёііеп, де ѵоиз адгеззег
диеідиез Іі^пез роиг ѵоиз діге дие ѵоіге Іеііге ди 10 дёсегпЬге а ёіё іизди’аи
іопд де топ соеиг. Ретегсіег аиззі М. КосЬёІей роиг се ди’іі ѵоиз а сЬаг&ё
де те діге.
Л’аі Іи аиззі аѵес зепзіЬіІііё сеііе ди 3 поѵетЬге еі іе риіз ѵоиз аззигег
дие топ ссеиг п’а гіеп сопіге ѵоиз. ІЛп тапдие де іетрз езі Іе зеиі оЬзіасІе
а та соггезропдапсе аѵес ѵоиз: сез Іі^пез, )е ѵоиз Іез ёсгіз аргёз 2 Ьеигез
ди таііп еі а реіпе і’аі ри асЬеѵег топ ехрёдіііоп. Оапз диеідиез зетаіпез
І’езрёге дие Іе Зеі^пеиг те гатёпега сЬег ѵоиз. Тоиі а ѵоиз ёп Лёзиз-СЬгізі.
46.
Та§апгор, Іе 22 зеріетЬге 1825.
Огасе а Оіеи, іе те рогіе Ьіеп еі зиіз аггіѵё ігёз Ьеигеизетепі а та
дезііпаііоп.
Ѵоз дёзігз зопі гетрііз, еі і’аі епѵоуё Іез огдгез пёсеззаігез аи тіпізіге
дез йпапсез.
Ь’Ьізіоіге ди’оп ѵоиз тапде де Коѵ^огод п’езі ди’ип сопіе Ыеи; Іез
деих регзоппа^ез ди’оп аѵаіі тіз роиг ип тотепі дапз Іе соиѵепі еп диезііоп
пе зопі гіеп тоіпз се ди’оп іасЬе де Іез гергёзепіег дапз ѵоіге Іеііге. Ле Іез
Іи§е раг іеигз ргоргез ёсгііз дие і’аі Іиз тоі-тёте.
Тоиі а ѵоиз.
Ѵоиз гесеѵгег де Соигіеіі ди СаЬіпеі 16.000 К. на извѣстныя употре-
бленія. Ѵеиіііех Іез ассеріег де та рагі роиг ѵоиз теііге а Гаізе еі ргё-
ѵепіг Іа пёсеззііё де іаіге дез деііез.
47.
Записки Александра I къ князю А. Н. Голицыну*).
Раііез діге, іе ѵоиз ргіе, аи ѵіеих АгсЬітапдгііе де 70 апз дие і’аі ип
тотепі роиг Іе гесеѵоіг аиіоигд’Ьиі а 6 Ьеигез, еі іаііез-іе аггіѵег а топ
реііі езсаііег сотте ѵоиз Гаѵех іаіі роиг Іе тоіпе д’АгсЬап^еІ. Роиг дие Іе
ігоід д’аиіоигд’Ьиі пе Іе §ё1е раз, іаііез Іоиег ипе ѵоііиге роиг Іе сопдиіге
еі теііег-іа зиг топ сотріе. Тоиі а ѵоиз.
Аиззіібі ГАгсЬітапдгііе зогіі, поиз ігаѵаіііегопз сотте де соиіите.
-) Безъ датъ, но почти всѣ двадцатыхъ годовъ.
36
561
Библиотека "Руниверс1
Ле ѵоидгаіз дие ѵоиз теіііег Іа даіе д’Ьіег, рагсе дие і’аі діі аи
Мёігороіііе дие с’ёіаіі іаіі.
Еаііез, іе ѵоиз ргіе, асЬеіег ипе Ьоппе реііззе аи сарисіп, іі §ё1е ігёз
іогі, еі іаііез-іиі Іоиег ипе Ьоппе ѵоііиге іегтёе. Тоиі а ѵоиз.
Ѵоісі Гоиѵга^е іаіі. 8і ѵоиз п’аѵег аисипе оЬзегѵаііоп, раззег іоиі сіе
зиііе сЬег Меззеігоде еі іаііез-іе соріег еп гиззе еі еп ігап^аіз зиг Іез тётез
іеиіііез, сотте сеіа зе іаіі іоиіоигз роиг Іез ігаііёз, еі сіііез-іиі де те Гепѵоуег
епсоге аи]'оигд’Ьиі. Ѵеіііег а се дие Іа ропсіиаііоп зоіі іизіе.
Л’аигаі ип тотепі аиіоигд’Ьиі роиг Іе Ьаріёте де Кгіт-Оиігеу. Сеіа
роиггаіі зе іаіге аи Раіаіз д’Ніѵег а 5 Ьеигез, дапз топ заіоп Ыеи, епіге Іа
сЬатЬге дез зесгёіаігез еі топ саЬіпеі. Ле пе детапде раз тіеих дие д’аѵоіг
роиг таггаіпе де Гепіапі Мте Рііі, еі сотте еііе а зоп аррагіетепі аи Раіаіз
д’Ніѵег, еііе роигга ігёз Ьіеп з’у гепдге іизди’а Іа сёгётопіе, еі, диапд іоиі
зега ргёі, ]'е Іа іегаі аѵегііг.
Ье ргіпсе АѴоІкопзку ѵа аѵегііг Мте Рііі де сез дізрозіііопз, еі ѵоиз,
ѵеиіііег ѵоиз сЬаг^ег д’еп іпіогтег Кгіт-Сиігеу еі де ргепдге іоиз Іез аггап-
§етепіз пёсеззаігез аѵес Іе сигё ап^іаіз. Тоиі а ѵоиз.
Л’аі оиЫіё де ѵоиз ргіег д’аѵегііг ГЕѵёдие Лопа дие ]’е дёзіге ди’іі п’у
аіі пі зегтоп пі дізсоигз де гёсерііоп. Тоиіе Іа сёгётопіе зе раззапі де
пиіі, іі те рагаіі реи сопѵепаЫе де Га11оп§ег раг дез аддіііопз диі п’у арраг-
ііеппепі раз.
Тоиі а ѵоиз еп Моіге 8еі§пеиг Лёзиз-СЬгізі.
Раііез оЬзегѵег, ]е ѵоиз ргіе, а М. КосЬёІей поіге Іесіиге д’аиіоигд’Ьиі,
зигіоиі ГЕѵап^іІе де 8і-Ьис: с’езі іизіетепі сеіиі допі і’аі сііё Ьіег ип ѵегзеі
еі Іи диеідиез аиігез. С’езі аззег гетагдиаЫе. Ь’ехріісаііоп де Мте Сиуоп
езі аиззі Ьіеп еззепііеііе. Тоиі а ѵоиз.
Ле йхе ѵоіге аііепііоп зиг поіге Іесіиге д’аиіоигд’Ьиі, зигіоиі зиг Іе
сЬарііге IV де Іа За^еззе еі зоп ехріісаііоп дапз Мте Сиуоп, аіпзі дие зиг
ГЕѵап^іІе сіе 8і-Іліс, сЬар. XIII. Ііз зопі гетагдиаЫез роиг тоі еі т’арргеп-
пепі а гесеѵоіг аѵес ріиз д’ЬитіІііё еі де зоитіззіоп Іез аѵіз диі те рагѵіеппепі.
Ле ѵоиз іегаі рагі дез дёѵеіорретепіз Іа ргетіёге іоіз дие поиз поиз геѵег-
гопз. Ьізег еп аііепдапі се ЬіІІеі а М. КосЬёІей. Тоиі а ѵоиз еп Моіге 8еі§пеиг.
Оітапске таііп.
562
Библиотека "Руниверс1
Вііез, ]’е ѵоиз ргіе, а М. КосЬёІей дие ]е ргорозе (іе поиз гёипіг детаіп,
а ГЬеиге ЬаЬііиеІІе, аи Ііеи д’аиіоигд’Ьиі. Ле зегаі еп ѵіііе а 6 Ьеигез; поиз
соттепсегопз допс аѵес ѵоиз раг поіге ігаѵаіі огдіпаіге. Роиг аи]оигд’Ьиі,
]’е дёзіге гезіег а Хагзко 8ё1о еі ёѵііег раг Іа Іе §гапд діпег де детаіп, диі
тёте раг Іа п’аига раз Ііеи ди іоиі, ѵи топ аЬзепсе, се диі, ]'е сгоіз, епга-
^ега іоиі Іе топде. Тоиі а ѵоиз.
Ѵоиз те соппаіззег аззег, і’езрёге, роиг ёіге зиг дие, зі і’аѵаіз Іа
сопѵісііоп дие с’езі ипе оеиѵге де Біеи, іе п’Ьёзііегаіз пі пе Ьаіапсегаіз ип
тотепі. Ле п’аигаіз Ьезоіп д’аисип сотііё диеісопдие роиг ргепдге та
дёсізіоп еі і’а^ігаіз аѵес Іа іегтеіё диі езі дапз топ сагасіёге дёз дие і’а^із
д’аргёз топ зепіітепі іпіёгіеиг ои Гітриізіоп де та іоі. Маіз ісі іі п’у а гіеп
де іоиі сеіа. Л’у ѵоіз, се диі таІЬеигеизетепі пе зе гепсопіге дие ігор
зоиѵепі дериіз диеідие іетрз, ип таздие де геіі^іоп, ипе Ьуросгізіе диі зе
соиѵге де се тапіеаи роиг ёіге тоіпз арег^ие, еі аи іопд, іі у а Ьеаисоир
д’аррагепсе ди тоіпз ди’ип ргіпсіре де гадісаіізте еп езі Іе тоЬіІе. Вёз се
тотепі, сеіа деѵіепі ипе айаіге дёіісаіе, еі зеіоп тоі, еііе доіі ёіге тепёе
аѵес сіагіё еі риЫісііё. Ьез раріегз де Раиіиссі д’аіііеигз, а топ аѵіз, зопі
ігёз Ьіеп іаііз. Ле дёзігегаіз дие ѵоиз ёсоиііег аѵес саіте ащоигсі’Ііиі, ѵоиз
гёзегѵапі зеиіетепі де ргёзепіег ипе оріпіоп роиг ипе зёапсе ргосЬаіпе, дие
ѵоиз ёѵіііех Іез сіізсиззіопз еі ди’епзиііе, геѵепи сЬег ѵоиз, ѵоиз ргііех
Ыеп, еі риіз поиз дізсиіегопз а поиз деих Іа сЬозе; аргёз диоі ѵоиз ргёзеп-
іегег ѵоіге оріпіоп іеііе дие ѵоіге сопзсіепсе ѵоиз Гіпсіідиега. Ѵоііа се диі
т’езі тіз аи соеиг де ѵоиз діге. Тоиі а ѵоиз еп Моіге Зеі^пеиг еі Заиѵеиг
Лёзиз-СЬгізі. Рие Зоп Езргіі поиз ёсіаіге!
Се дие ѵоиз ѵепег де т’ёсгіге т’етЬаггаззе Ьеаисоир, саг і’аі дё]‘а
соттепсё де рагіег зиг сеі оЬ]еі аи ^ёпёгаі ѴазіІісЬікой Ьіег, еі, ауапі ёіё
етрёсЬё де сопііпиег раг ГЬеиге де Іа теззе, ]'е Гаі іпѵііё а ѵепіг діпег
аи]оигд’Ьиі аѵес тоі роиг сопііпиег поіге сопѵегзаііоп. М’ауапі аЬзоІитепі
аисипе аиіге айаіге а ігаііег аѵес Іиі, ]е те ігоиѵегаіз дапз ипе ёігап^е
розіііоп еп пе Іиі дізапі ріиз гіеп. С’езі ип Ьотте зиг Іа дізсгёііоп дидиеі
оп реиі сотріег, еі іі еп зега сотте зі іе пе Іиі аѵаіз гіеп діі. Раііез ѵоіг
іоиі сеіа а М. КосЬёІей еі ёсгіѵег-тоі се ди’іі аига гёропди. Епсоге ипе
іоіз, с’езі запз аисип іпсопѵёпіепі диеісопдие, серепдапі іе дёзіге Ьеаисоир
Іа гёропзе де М. КосЬёІей. Тоиі а ѵоиз еп Моіге Заиѵеиг.
Еаііез аііепііоп, іе ѵоиз ргіе, а поіге Іесіиге де се таііп, зигіоиі
а ГЕѵап^іІе дериіз Іе ѵегзеі 14 іизди’аи 24. Зигіоиі аргёз се диі а ёіё
дёсідё дапз поіге гёипіоп, с’езі тагдиапі. Соттипідиег топ Ьіііеі а
М. КосЬёІей.
563
Библиотека "Руниверс1
Бііез, ]’е ѵоиз ргіе, а М. де КосЬёІей дие с’езі сЬег Іиі дие ]*е сотріе
ѵепіг сотте Гаиіге іоіз.
Ауапі іизіетепі би іетрз аи]*оигд’Ьиі, ]’е дёзігегаіз ѵоіг М. КосЬёІей,
зі Іиі пе зе зепі раз ігор Іаіі^иё бе зез сіёѵоііопз. С’езі а 8 Ьеигез дие ]’е
Іиі ргорозе де ѵепіг еі с’езі а ѵоиз дие і’адгеззе сез Іі^пез, репзапі дие
ѵоиз ёіез епзетЫе, роиг тёпа^ег за ѵие. Йііез-тоі Ьіеп йапсЬетепі зі та
ргорозіііоп пе Іе дёгап^е раз? Тоиі а ѵоиз.
Еп^а^е/, ]е ѵоиз ргіе, М. КосЬёІей а ёіге сЬег ѵоиз а 8 Ьеигез, еі
аіогз )е ѵоиз іегаі сЬегсЬег іоиз деих сотте Гаиіге іоіз раг Іе реііі езсаііег.
Тоиі а ѵоиз.
Ле п’аі гіеп сопіге, дие М. КосЬёІей засііе Іа дезііпаііоп де сеііе зотте.
Ле роиггаіз гесеѵоіг се зоіг Аіехёеіі а 8 Ьеигез ди зоіг, сотте Гаиіге
]'оиг, еі топ ѵаіеі де сЬатЬге зега зиг Іе ^гапд подъѣздъ де Іа №ѵа роиг
Іе сопдиіге.
Магсіі таііп.
Ауапі аиригд’Ьиі диеідиез тотепіз а тоі, ]’е дёзіге дие ѵоиз аѵегііззіег
де та рагі Апдгё Ооііігупе де ѵепіг а Хагзко 8ё1о аи]оигд’Ьиі Ле Іа тапіёге
сопѵепие епіге поиз, еі де зе ргёзепіег сЬег топ ѵаіеі де сЬатЬге
а 8 Ьеигез се зоіг.
Тоиі а ѵоиз.
}еисІі 15 сІёсетЬге.
Ле ѵоиз ргіе д’аѵегііг Апдгё Ооііігупе дие ]’е зегаі ігор оссирё сеііе
Іоіз-сі а Хагзко 8ё1о роиг Іе гесеѵоіг, д’аиіапі ріиз дие та Мёге ѵеиі ѵепіг
т’у ѵоіг. 8і і’аѵаіз диеідиез тотепіз, ]е Іе Іиі Гегаіз заѵоіг раг ѵоиз.
Ле ге^оіз а Гіпзіапі ѵоіге Іеііге еі ]е т’етргеззе д’у гёропдге. Вііез
а Апдгё ди’іі т’езі ітроззіЫе репдапі се зё]оиг де гесеѵоіг пі АІехёеЙ пі
Іиі-тёте, рагсе дие та зоеиг ѵіепі детаіп діпег сЬег тоі, еі Іе зоіг та
Гетте аггіѵе роиг раззег Іа іоигпёе де ѵепдгеді ісі; затеді таііп ]*е гепіге
еп ѵіііе еі аи]оигд’Ьиі і’аі Ьеаисоир ігор д’оссираііопз. Маіз і’аигаіз Іа тёте
іасііііё, реиі-ёіге ріиз, де гесеѵоіг АІехёеЙ аи Раіаіз д’Ніѵег, саг ]е зиіз
ітраііепі д’еп іаіге Іа соппаіззапсе.
МегсгеЛі таііп.
564
Библиотека "Руниверс1
С’езі детаіп дие ]‘е те ргорозе де гесеѵоіг Іез деих тоіпез ди соиѵепі
сагіоизіеп аи Раіаіз д’Ніѵег, а 7 Ьеигез. Ѵоиз Іеиг іегег Іоиег ипе ѵоііиге еі
Іез Гегех сопдиіге аи родіезд огдіпаіге.
А 7 Ьеигез еі ‘,2 ѵоиз іпѵііегех аиззі ГАгсЬітапдгііе Моідаѵе а ѵепіг
аи Раіаіз д’Ніѵег, таіз зиг Іе §гапд родіезд ди сбіё де Іа №ѵа. II у аига
Іа диеіди’ип роиг Іе сопдиіге ріиз Іоіп. Тоиі а ѵоиз.
Зеисіі зоіг.
С’езі детаіп Іипді ди’аига Ііеи поіге ігаѵаіі еі поіге гёипіоп аих
Ьеигез ЬаЬііиеІІез.
Кетегсіе/, ]*е ѵоиз ргіе, М. КосЬёІей роиг се ди’іі т’а іаіі діге раг
ѵоиз. Ле іасЬегаі, зоиз Іе Ьоп ріаізіг ди Зеі^пеиг, д’еп іаіге топ ргоііі.
Кёропдех аи ргіпсе Апдгё ди’аѵапі де з’аЬзепіег, ]’е дёзіге ди’іі ѵіеппе
ѵоиз ѵоіг; аргёз ѵоіге епігеѵие, іі реиі рагііг. Аѵегііззег-Іе іоиіеіоіз дие ]’е
пе риіз Іе гесеѵоіг а Хагзко 8ё1о сез ]’оигз-сі, ауапі ігор д’оссираііопз. Аргёз
дие ѵоиз Гаигех ѵи, ѵоиз роиггег ііхег поіге епігеѵие аѵес Сііпка. Тоиі
а ѵоиз еп Иоіге Зеі^пеиг.
Магсіі зоіг.
Аѵапі-Ьіег зоіг, дез сгатрез т’аѵаіепі заізі а Іа зиііе де диеідие сЬозе
д’іпді^езіе диі з’езі ігоиѵё дапз топ діпег. Сгасе аи Тоиі-Риіззапі, а Іа
зиііе де диеідиез гетёдез іоиі сеіа а раззё, і’аі еи ипе ігёз Ьоппе пиіі еі
аіуоигд’Ьиі ]'е те рогіе а гаѵіг.
Міііе гетегсітепіз роиг іоиі се дие ѵоиз те дііез еі роиг Іез ѵоеих
дие ѵоиз іогтех роиг тоі; і’езрёге дие Іе 8еі§пеиг даі^пега Іез ехаисег.
Тоиі а ѵоиз. Віеп дез сЬозез а М. КосЬёІей, а Мте Кгидепег еі аих
ВегскЬеіт.
Л’аі ѵи Ьіег Іе поиѵеі АгсЬеѵёдие де КіеЙ *). 8а сопѵегзаііоп т’а Іаіі
§гапд ріаізіг. II те рагаіі іоиі а іаіі іеі а ёіге рготи а Іа ді^пііё де Мёіго-
роіііаіп. Ргёрагег допс Гоиказе еп сопзёдиепсе еі епѵоуег-іе тоі роиг Іа
зі^паіиге.
Ле сопзепз ігёз ѵоіопііегз а Іаіззег а М. ВегскЬеіт зез арроіпіетепіз.
Ь’айаіге зиг топ ѵаіеі де сЬатЬге еі Міпіігку езі іігёе аи сіаіг, еі ]е
ѵоиз еп рагіегаі а поіге ргетіёге гёипіоп. Тоиі а ѵоиз еп Ыоіге 8еі§пеиг.
Магсіі 8оіг.
") Митрополитъ Евгеній (Болховитиновъ) съ 16 марта 1822 г.; у 23 февраля 1837 г.
565
Библиотека "Руниверс1
Ле ѵоиз епѵоіе Іа Іеііге де Соііігупе допі ]‘е ѵоиз аі рагіё. Ѵоиз пе Іиі
діге/ раз, сотте де гаізоп, дие ѵоиз Гаѵех ѵие. Л’аигаіз Ьіеп дез сЬозез
а ѵоиз діге зиг зоп сотріе Іа ргетіёге іоіз цис поиз поиз ѵеггопз. Еп
аііепдапі, зоуех ргидепі аѵес Іиі, ёсоиіег-іе, таіз пе Іиі сопііех гіеп, еп
гезіапі роиг Іез іогтез ехіёгіеигез аиззі атісаі дие ]'изди’ісі.
Ьез епдгоііз зоиіі^пёз зопі дез тагдиез дие ]е т’ёіаіз іаііез роиг еп
рагіег аѵес (Зоіііхупе. Тоиі а ѵоиз еп Моіге Зеі^пеиг.
566
Библиотека "Руниверс1
VI.
Записки князя А. Н. Голицына къ Императору Александру I,
съ отвѣтами Государя.
1.
Сгаг$ко-8ёІо, Іе 1ег ]иі11еі 1820.
Ы’езрёгапі раз ѵоиз ѵоіг, 8іге, сотте ѵоиз рагіег роиг РёіегЬоі, рег-
теііег-тоі сіе те гарреіег а ѵоіге зоиѵепіг еі ѵоиз ргіег д’аѵоіг Іа Ьопіё де
те теііге ди потЬге де сеих диі доіѵепі ігаѵаіііег аѵес ѵоиз затеді, зі,
сотте оп діі, ѵоиз зегег де геіоиг а С/агзко-8ё1о, рагсе цие і’аі дез айаігез
диі детапдепі ѵоіге дёсізіоп.
Рие Іе 8еі^пеиг дёзиз-СЬгізі зоіі аѵес ѵоиз!
Отвѣтъ Государя.
Сотте ]*е зиррозе цис сеіа ѵоиз езі ё^аі де ігаѵаіііег аѵес тоі Іе
затеді ои Ьіеп Іе дітапсЬе, іі езі ргоЬаЫе цие се зега се дегпіег іоиг,
риізцие, д’аргёз іоиіе аррагепсе, і’аигаі Ьеаисоир ігор д’оссираііопз затеді
еі цие поіге зоігёе зега сопзасгёе сотте де соиіите а поіге гёипіоп. Тоиі
а ѵоиз.
Отвѣты Государя *).
Удобнѣе всего наканунѣ
Александрова дня, когда онъ
по обычаю пріѣзжаетъ звать
Императрицъ въ Лавру.
Каменный Островъ, 19 августа 1821 г.
Позвольте мнѣ испросить нѣкоторыя разрѣ-
шенія отъ Вашего Величества:
1) Митрополитъ Серафимъ докладывалъ ли
вчера лично о своемъ представленіи Императри-
цамъ; ежели нѣтъ, то когда прикажете ему пред-
ставиться къ Императрицѣ Елисаветѣ Алексіевнѣ,
потомъ уже можно будетъ просить о соизволеніи
Императрицы Маріи Ѳеодоровны, ибо митрополитъ
просилъ его увѣдомить.
*) Писаны карандашемъ рукою Государя.
567
Библиотека "Руниверс1
Освящать.	2) Прикажете ли освящать церковь на подворьѣ
Валаамскомъ безъ Вашего Величества или нѣтъ,
о семъ проситъ Валаамскій игуменъ разрѣшенія.
Въ Соловецкой.	3) О Шумиловѣ *) прошу Вашего разрѣшенія,
въ Спасоефимьевъ ли монастырь или въ Соло-
вецкой онъ посылается? Графъ Милорадовичъ
писалъ мнѣ о доставленіи къ нему письма „архи-
мандриту соловецкому, говоря тутъ же, что онъ
„посылается въ тотъ же монастырь, гдѣ начальникъ
„скопцовъ находится".
Видя противорѣчіе, я возвратилъ ему письмо,
прося его, чтобы онъ испросилъ повелѣнія Вашего,
ежели встрѣтилось какое сомнѣніе, но во всякомъ
случаѣ вѣрнѣе мнѣ имѣть Ваше разрѣшеніе въ
Спасоефимьевъ или въ Соловецкой, прося графу
Милорадовичу не говорить о моемъ вопросѣ, чтобъ
ему не показалось то обиднымъ.
Свиданіе съ Сигнеусомъ 4) О Сигнеусѣ **), какъ прикажете?
будетъ въ первый мой прі-
ездъ въ городъ.	__________________
3.
Ье 3 сіёсетЬге 1821.
Оиеіз зопі ѵоз огдгез, Зіге, роиг Іа іоигпёе д’аиіоигд’Ьиі, а диеііе
Ьеиге ]е доіз ѵепіг аѵес топ ігаѵаіі еі з’іі у аига аргёз Іа гёипіоп, роиг
дие ]’е риіззе аѵегііг М. КосЬёІей еп сопзёдиепсе.
Отвѣтъ Государя.
II те зега ітроззіЫе де ѵоиз гесеѵоіг аи|оигд’Ьиі, рагсе дие та зоеиг
аггіѵега аргёз діпег еі дие поиз аііопз аѵес та Мёге а за гепсопіге а Зігеіпа.
ЬІоіге ігаѵаіі пе роигга допс зе іаіге дие Іипді аргёз діпег, еі Іа гёипіоп й
затеді ргосЬаіп.
4.
Ье 24 сіёсетЬге 1821.
А диеііе Ьеиге, Зіге, доіз-де ѵепіг ігаѵаіііег аи]оигд’Ьиі? Епіге аиігез
сЬозез ]’аі а ѵоиз іаіге топ гаррогі зиг Іе іиіі еттепё ісі раг ѵоз огдгез.
*) Меѳодій Петровичъ Шумиловъ, томскій купецъ, скопецъ, т въ ссылкѣ въ Соловец-
комъ монастырѣ въ 1823 г. (Русская Старина, Т. 56, ноябрь, 1887, стр. 615).
**) Евангелическій С.-Петербургскій епископъ.
568
Библиотека "Руниверс1
Отвѣтъ Государя.
С’езі детаіп цие поиз ігаѵаіііопз епзетЫе а 6 Ьеигез аргёз Іе діпег,
таіз і’аі іоиіоигз Ьезоіп де ѵоиз ѵоіг аиіоигд’Ьиі запз раріегз, ауапі а ѵоиз
діге ріизіеигз сЬозез. Аіпзі ѵепег сЬег тоі а 6 Ьеигез аргёз діпег еі раг Іа
реіііе епігёе.
5.
Ье 5 /ёѵгіег 182'2.
Ле зиіз скаг^ё, Зіге, раг М. КоскёІеН де детапдег ѵоз огсігез роиг се
зоіг зі поіге гёипіоп аига Ііеи сотте ѵоиз Гаѵех ргорозё.
Отвѣтъ Государя.
А саизе д’ип ігаѵаіі діріотаіідие еі д’ипе сопіёгепсе дие ]’е доіз доппег
а М. ТаіісЬісЬеН диі рагі, с’езі а детаіп дие )е доіз гетеііге поіге гёипіоп.
Отвѣты Государя.
Матушка желаетъ, чтобы по случаю отъѣзда Александры Ѳеодоровны и Николая Па- вловича праздника чтобы не было. О чемъ и объявить бар. Альбедилю.	1) Баронъ Альбедиль испрашиваетъ на устрой- ство иллюминаціи въ Петергофѣ 74.147 руб., откуда прикажете отпустить, изъ казначейства или изъ кабинета? Здѣсь приложена справка прежнимъ примѣрамъ. 2) Нужны для иллюминаціи сей рабочіе люди изъ адмиралтейства 20-го нынѣшняго мѣсяца; при- кажете ли объявить Вашу волю начальнику мор- ского штаба?
Тѣ же, которыя и прошлый годъ отведены были въ обо- ихъ мѣстахъ.	3) Для пріѣзда главнокомандующаго прика- жете ли въ Таврическомъ отвести комнаты и какія? Въ Царскомъ Селѣ Ваше Величество сказали мнѣ, что назначаете комнаты у парадной лѣстницы—
Исполнить.	также нужно будетъ придворный экипажъ и со- держаніе по обычаю.
Выдать.	4) Саблуковъ проситъ меня доложить о при- даномъ для дочери его, фрейлины. 5) Для свѣдѣнія Вашего Величества краткая записка изъ донесенія Б. Альбедиль о безпорядкѣ,
О семъ послѣдуетъ пове- лѣніе впредь.	случившемся въ селѣ Путиловѣ — зачинщики уже высланы изъ села и посажены въ С.-Петербургѣ въ тюрьму. Ген.-майоръ Захаржевскій доставилъ
569
Библиотека "Руниверс1
мнѣ просьбу того же села Путилова крестьянъ,
подававшихъ просьбу въ Царскомъ Селѣ, а они
задержаны въ полиціи Царскаго Села.
Сія просьба съ краткой изъ оной запискою
здѣсь приложена.
6) Хотѣлъ я также лично объяснить записку,
порученную мнѣ княгинею Мещерскою, о которой
она уже Вашему Величеству говорила, которую
я оставилъ у себя, ежели до отъѣзда Вашего буду
имѣть случай у Васъ быть, ибо она требуетъ по-
ясненія и повелѣнія Вашего министру финансовъ.
7.
Схагзко 8ёІо, 1822,
сНтапсИе, а 6 Неигез сіи таііп,
Л’аі оиЫіё, 8іге, де ѵоиз аѵегііг Ьіег зоіг дие 8а Маіезіё ГІтрёгаігісе
ЕІізаЬеіЬ а огдоппё дие Іе Мёігороіііе де РёіегзЬоиг^ ѵіеппе сЬег Еііе
аи]оигд’Ьиі, а ипе Ьеиге аргёз-тіді, а Катеппоі Озігой; аіпзі пе ѵоидгег-ѵоиз
раз Іе гесеѵоіг аиззі роиг Гіпѵііаііоп д’иза^е? Ь’Ітрёгаігісе Мёге Іе гесеѵга
детаіп, а ігоіз Ьеигез, аи Раіаіз Таигідие. Ма Іеііге диі аппопсе сеі аггап-
§етепі рагі аѵес Іе КеіікпесЬі диі ассотра^пе V. М. роиг ёіге ехрёдіё аи
Мёігороіііаіп.
Отвѣтъ Государя.
Тгёз Ьіеп.
8.
Ье 9 тагз 1822.
Ауапі гетріі, 8іге, ѵоз огдгез зиг іе сотріе де Іа Ьагоппе Кгйдепег
раг Іе тоуеп ди Ьагоп ВегскЬеіт, ]е ѵіепз де гесеѵоіг ипе Іеііге де Іа
ргіпсеззе Оаііігупе *) дие ]е ]оіпз ісі, еп ѵоиз ргіапі де те діге деих тоіз
зиг се дие і’аі а Іиі гёропдге.
Отвѣтъ Государя.
Л’у сопзепз ѵоіопііегз.
") Княгиня Анна Сергѣевна.
570
Библиотека "Руниверс1
9.
Отвѣты Государя.	С.-Петербургъ, 16 марта 1822 г.
По повелѣнію Вашего Величества препро-
вождаю:
1)	указъ о пожалованіи Евгенія митрополитомъ
Кіевскимъ.
2)	проектъ другой: не угодно ли его сдѣлать
и членомъ Св. Синода, какъ и прежніе Кіевскіе
митрополиты были. По справкамъ я нашелъ, что
митрополиту Серапіону бѣлой клобукъ позволено
было носить указомъ, мною объявленнымъ Св. Си-
ноду; ежели соизволите, то я и нынѣ о семъ
объявлю.
Митрополитамъ Михаилу и Серафиму писаны
были рескрипты при препровожденіи креста на
бѣлой клобукъ. Причина тому та, что въ Кіевѣ
множество крестовъ брильянтовыхъ, принадлежа-
щихъ Кіевской каѳедрѣ, а въ здѣшней оныхъ
нѣтъ, и при пожалованіи митрополита непремѣнно
нужно оной пожаловать.
Лучше рескриптомъ сіе ис- Я буду ожидать разрѣшенія Вашего Величества,
полнить.	объявить ли мнѣ указъ или прислать рескриптъ
къ Вашему подписанію.
10.
Іе 19 аѵгіі 1822.
Зе ѵіепз сіе гесеѵоіг, 8іге, ипе Іеііге бе Мпіе Таіагіпой дие ]’е ѵоиз
епѵоіе. Еііе езі аи дёзезроіг ди’оп пе Іиі а доппё дие деих ]оигз роиг гезіег
аи Раіаіз МісЬеІ. Еіапі таіаде, еі зоп диагііег, диоідие Іоиё, п’ёіапі раз
епсоге ргёі, еііе детапде ди’оп Іиі доппе диеідиез іоигз епсоге. Зе ѵоиз
ргіе, 8іге, де те діге еп деих тоіз се дие і’аі а Іиі гёропдге.
Отвѣтъ Государя.
Ѵоиз ауапі сЬаг^ё де ігоиѵег ип диагііег Іо^еаЫе роиг Мте Таіагіпой,
Іе пе роиѵаіз раз т’аііепдге дие Іе сЬоіх іотЬегаіі зиг ип диагііег ди’оп
доіі гереіпдге а пенѣ II зега дійісііе де сЬап^ег Іез дізрозіііопз ргізез роиг
Іе Раіаіз МісЬеІ. С’езі допс а Мте Таіагіпой а з’у сопіогтег. Зе сгоіз аѵоіг
(аіі се диі дёрепдаіі де тоі роиг зез сопѵепапсез, еп Іиі (аізапі іоигпіг раг
ѵоиз ип аиіге диагііег еп ёдиіѵаіепі де сеіиі ди’еііе диіііе еі диі ргоргетепі
п’а іатаіз ёіё доппё а еііе, таіз а за тёге еі раг сопзёдиепі аидиеі еііе
571
Библиотека "Руниверс1
п’аѵаіі аисип дгоіі. Еііе а ёсгіі а та іетте, таіз сеііе-сі пе ѵеиі раз зе
тёіег де Іа сЬозе, ігоиѵапі ди’еііе доіі ёіге сотріёіетепі сопіепіе де се
ди’оп іаіі роиг еііе, диапд ]*атаіз еііе п’аѵаіі аисип дгоіі а ип диагііег.
II езі Ьіеп ёігап^е дие дапз іоиі РёіегзЬоиг^, оп пе риіззе ігоиѵег
диеідиез сЬатЬгез ой оп риіззе Іо^ег ипе Іетте запз іатіііе, пе ійі-се дие
сотте ип еп сіііепсіапі, ]*изди’а се дие зоп ѵёгііаЫе диагііег ійі асііеѵё.
11.
Ье 29 аѵгіі 1822.
Ье ргіпсе Апдгё Ооіііхупе доіі ѵоиз аѵоіг доппё, Зіге, ип ѵоіите дез
Ѵісіітез, еі, сотте се Ііѵге аррагііепі а Мадате Кгидепег, еііе ѵоидгаіі Іе
гаѵоіг аѵапі зоп дёрагі.
М. КосЬёІеіі т’а діі дие Іа гёипіоп езі роиг детаіп; аіпзі ]*е зиррозе
дие топ ігаѵаіі езі аиззі роиг детаіп.
Отвѣтъ Государя.
Ье Ііѵге зе ігоиѵе а /агзко Зёіо: і’у сотріе аііег детаіп, аіпзі ]е ѵоиз
Іе гепѵеггаі іоиі де зиііе еп у аггіѵапі. Оиапі а поіге гёипіоп еі а поіге
ігаѵаіі, ]'е ѵоиз ргорозе де Іез ііхег а тегсгеді, риіздие ]’е ѵаіз діпег детаіп
а Іа сатра^пе, ауапі ип ігаѵаіі ргеззапі а у іаіге, ип соиггіег деѵапі рагііг
се Іипді. Ле зегаі де геіоиг тагді, таіз, се риг ёіапі дезііпё роиг Іе ігаѵаіі
роіопаіз еі ііпіапдаіз, се зега допс тегсгеді дие поиз поиз гёипігопз.
Тоиі а ѵоиз.
12.
Ье 13 таі 1822.
Л’аі ѵи, Зіге, дапз се тотепі Аіехёеіі, диі аигаіі дёзігё ѵоиз гетеііге
диеідие сЬозе диі ѵоиз зегаіі иіііе роиг Іе ѵоуа^е. Зі аиригд’Ьиі ѵоиз пе
рагіег раз роиг Схагзко Зёіо де Ьоппе Ьеиге, ѵоиз роиггіех реиі-ёіге Іе ге-
сеѵоіг аи Раіаіз д’Ніѵег; дапз се саз, ]е ѵоиз ргіе де те доппег ѵоз огдгез
Іа-деззиз. Ои Ьіеп детаіп, іі роиггаіі ѵепіг а Сгагзко Зёіо, еп доппапі ѵоз
огдгез ой іі доіі аггіѵег.
Отвѣтъ Государя.
Ле рагз а Гіпзіапі роиг Хагзко 8ё1о. Ле зегаі сЬагтё тоі-тёте де ѵоіг
Аіехёей: сеіа роиггаіі ігёз Ьіеп з’аггап^ег зі ѵоиз ѵепех ѵоиз-тёте детаіп
а Хагзко Зёіо роиг Іа теззе, сотте роиг ргепдге соп^ё, дие ѵоиз огдоппіех
572
Библиотека "Руниверс1
еп тёте іетрз аи соиггіег раг Іедиеі ѵоиз епѵоуег сЬегсЬег АІехёеН де
Гатепег а 2агзко 8ёіо а 8 Ьеигез ди зоіг дапз ѵоз аррагіетепіз, ой ]е Іе
Гегаіз сЬегсЬег раг топ ѵаіеі де сЬатЬге.
13.
Катеппо'і Озіго//, Іе 31 таі 1824.
Ле ѵіепз де гесеѵоіг, 8іге, ипе Іеііге роиг 8. М. ГІтрёгаігісе ЕІізаЬеіЬ,
де Іа рагі де Мте ТаіагіпоЙ раг Іадиеііе еііе аппопсе Іа тогі де за тёге.
Воіз-]е Іа ргёзепіег тоі-тёте ои ѵоиз Гепѵоуег роиг Іа гетеііге а 8. М.?
Отвѣтъ Государя.
Ѵоиз роиѵег Іа ргёзепіег ѵоиз-тёте детаіп диапд ѵоиз ѵіепдгег сЬег
та іетте.
14.
Катеппо'і Овіго//, Іе 13 }иіп 1824,
а 7 Неигез еі Нетіе Ни таііп.
(^ие доіз-іе гёропдге, 8іге, а МПе Воипіпе *)? Раг Іа Іеііге сі-іоіпіе, еііе
детапде ипе ѵоііиге еі ип іадиаіз де 1а соиг а 10 Ьеигез се таііп роиг
аггіѵег еп ѵіііе (де Тентелева деревня, а Іа 3" ѵегзіе зиг Іе сЬетіп де Рё-
іегЬоі, ой еііе детеиге) еі зе герозег ип реи роиг аггіѵег а ГЬеиге тагдиёе
а Катеппо’і Озігой.
Отвѣтъ Лосударя.
Раііез-Іиі доппег ипе ѵоііиге де Іа Соиг еі ип дотезіідие: ргоЬаЫе-
тепі запз, еііе пе заигаіі раз ой аггіѵег. Би гезіе, дііез-іиі дие, зі за запіё
ГетрёсЬе де ѵепіг сеііе Гоіз-сі, се п’езі дие рагііе гетізе а ип аиіге іоиг.
Письмо А. П. Буниной *).
Милостивый Государь
Почтеннѣйшій мой благодѣтель
Князь Александръ Николаевичъ!
Съ сердечною радостью повинуюсь Высоко-Монаршей лестной для
меня волѣ. Ваше Сіятельство удивитъ выраженіе мое, не соотвѣтственное
*) Анна Петровна Бунина, писательница, р. 1774 г., т 1829 г.
573
Библиотека "Руниверс1
обстоятельству, когда я скажу, что постараюсь быть. Ибо желаніе по духу
и препятствіе по тѣлу причина, что не могу сказать рѣшительно. Я сію
минуту поѣду въ городъ; но какъ я еще не начинала выѣзжать и, къ со-
жалѣнію, сегодня на ночь брала ванну, то и не знаю допуститъ ли здоровье.
Но ради самого Бога не извольте о томъ докладывать Государю. Я такъ
сильно желаю быть, что соберу всѣ силы. Не можно ли будетъ сдѣлать
милость прислать за мною придворную карету съ лакеемъ въ 10 часовъ
утра, чтобы я могла въ городѣ немного отдохнуть; ибо, не имѣя на разсылки
человѣка, я боюсь опоздать и сама себя лишить счастія.
Поручаю себя въ милость вашу Вашего Сіятельства, сіятельнѣйшій
князь благодѣтель мой, преданная, покорнѣйшая и благодарная
13 іюня 1824 года.	Анна Бунина.
15.
19 іюня 1824 г.
Ѵоиз засЬапі бапз Іа реіпе *), Зіге, ]е пе риіз т’егпрёсЬег бе ѵоиз
ёегіге диеідиез тоіз, поп бе сопзоіаііоп, саг с’езі Іе Зеі^пеиг зеиі диі реиі
сопзоіег, таіз і’аі Ьезоіп де т’ипіг а ѵоиз еп Моіге Зеі^пеиг роиг те іепіг
еп 8а ргёзепсе еі Ьиі детапдег ди’П зоиііеппе ѵоіге гёзі^паііоп, дие ѵоиз
т’аѵех іаіі епігеѵоіг дапз ипе гепсопіге аи ]'агдіп де Сгагзко 8ё1о дериіз реи.
Ѵоиз ёііех ргёрагё а сеііе регіе, еі Іа тапіёге допі ѵоиз епѵіза^іех се заегі-
іісе т’а доппё Гідёе, еп гесеѵапі Іа поиѵеііе де ѵоіге сЬа§гіп, де ѵоиз Іа
соттипідиег.
Біеи ѵоиз а аггасЬё тігасиіеизетепі аи рёсЬё. Нитаіпетепі ѵоиз пе
заѵіех соттепі аЬогдег Іа гиріиге ди Ііеп диі іаізаіі Іе ЬопЬеиг, диоідие іііё-
^ііітетепі, хіе ѵоіге ехізіепсе. А ргёзепі II геііге а Ьиі Іе ігиіі де се Ііеп диі
пе деѵаіі раз, роиг аіпзі діге, ѵоіг Іе ]оиг д’аргёз Іа заіпіе ѵоіопіё де Оіеи,
еі, раг сеі аггёі, соггі^е Іа іаиіе де ѵоіге ргорге ѵоіопіё. II Іе геііге дапз 8оп
зеіп дапз диеі ёіаі? Оапз Гіппосепсе, дапз Іа ріёіё епііп: ип ап§е диі, аи
Ііеи де рёсЬег дапз се Ьаз топде еп у гезіапі, ргіега роиг ѵоз рёсЬёз еі
сеих де за тёге деѵапі Іе Тгопе де ГА^пеаи. Ье ѵіде диі з’езі іаіі дапз
ѵоіге соеиг раг Іа регіе де сеі оЬ]*еі д’аііесііоп диі ѵоиз езі аггасЬё, оіігех-іе
аи Зеі^пеиг роиг ди’іі з’еп етраге еі ди’П Іе гетрііззе раг 8оп Езргіі.
Моиз пе роиѵопз раз диеідиеіоіз гепдге Маііге Іе Заиѵеиг де іоиі
поіге соеиг, таіз с’езі Ьіеп Ьеигеих зі поиз роиѵопз реи а реи Ьиі сёдег
Іе іеггаіп роиг ди’епзиііе, роззёдапі Іе соеиг еп ріеіп, II ёдіііе се Тетріе
Іпіёгіеиг ой II сЬегсЬе а гё^пег запз рагіа^е.
Ле іаіз дез ѵоеих роиг дие ѵоіге соеиг гёзізіе Іе тоіпз роззіЫе а се
Воп’ Маііге еі ди’іі ѵоиз сотЫе де 8ез §гасез диі зопі Іез зеиіез дигаЫез
??) Написано по случаю кончины Софіи Дмитріевны Нарышкиной.
574
Библиотека "Руниверс1
еі гёеііез. Ле т’ипіз а ѵоиз Іе ріиз ёігоііетепі роззіЫе еп Моіге Заиѵеиг еі
ѵоиз гесоттапде а Ьиі, а Іа Заіпіе Мёге, а іоиз Іез Заіпіз еі а Іа НіёгагсЫе
де іоиз Іез Ап&ез еі рагіісиііёгетепі а ѵоіге Ап^е Оагдіеп.
Отвѣтъ Государя.	Се ]еи<іі зоіг, Іе 19 іиіп.
Ле зиіз Ьіеп іоисЬё де ѵоіге іпіёгёі, еі ѵоіге Іеііге т’езі аііёе дгоіі
аи соеиг.
Л’аі ип зегѵісе регзоппеі а ѵоиз детапдег, таіз сеіа а Ьезоіп де
з’ехріідиег де ЬоисЬе; ]’е дёзіге допс цие ѵоиз ѵепіех те ѵоіг детаіп таііп,
а 10 Ьеигез, ісі, а Кгазпоуё Зёіо.
Тоиі а ѵоиз еп Моіге Заиѵеиг.
16.
Отвѣты Государя. Каменный Островъ, 5 августа 1824 г.
По прошлогоднему.
Завтра въ Зимнемъ на Нев-
ской большой подъѣздъ игу-
мену въ 5-ть, а монаху въ
исходѣ 6-го часу.
Князя приму въ четвертокъ
на Каменномъ острову, въ
10-ть часовъ утра.
1)	Шталмейстеръ К. Долгорукой спрашиваетъ
о выѣздѣ парадномъ Ихъ Величествъ Импера-
трицъ въ Преображенской соборъ, по порядку ли
прошлаго года или иначе?
Въ прошломъ году съѣзжались въ Таврической
дворецъ и тамъ садились въ парадныя кареты:
какъ прикажете, Государь?
2)	Не назначите ли мѣсто и часъ пріема
игумена, бывшаго Валаамскаго, и единовѣрческаго
монаха.
3)	Напомнить считаю долгомъ о К. Алексѣѣ
Борис. Куракинѣ, когда и гдѣ ему благодарить
за внучку.
575
Библиотека "Руниверс1
ѴІІ.
„Копія съ копіи письма Н. М. Карамзина (?) Императору Але-
ксандру Павловичу по поводу заключенія союза съ Напо-
леономъ послѣ свиданія на Нѣманѣ б. г. (1807 г.)“ *).
Государь!
Время, въ которое я осмѣливаюсь призывать вниманіе Вашего Импе-
раторскаго Величества на обозрѣніе пользъ народа, коего вы Отецъ, мо-
жетъ быть есть послѣднее, которое вамъ остается для избѣжанія ужаснаго,
но неизбѣжнаго паденія, которое угрожаетъ Отечеству и его главѣ, какъ и
послѣднему изъ его подданныхъ.
Не время уже, Государь, предпочитать непредвидимое, которое осво-
бождаетъ отъ безпокойства той скучной мудрости, которая занимается
опасностью, дабы ее предупредить, не время уже покрывать завѣсою
слишкомъ черныя будущія послѣдствія и утѣшаться тѣмъ, что на мгновеніе
удаляете судьбы: обозрите происходящее въ Вашемъ государствѣ, въ
столицахъ Вашихъ, даже то, что около самой Вашей Особы происходитъ;
Вы будете имѣть много горестныхъ случаевъ убѣдиться, что одна токмо
измѣна можетъ стараться скрыть пропасть, разверзстую подъ ногами
Вашими, и что одними только сопряженными усиліями мудрости, осто-
рожности, патріотизма и рвенія можете вы еще исторгнуть Россію изъ
бездны, въ которую ее ввергли неопытность, надменность, невѣжество,
кабалы и всеобщее развращеніе.
'*) Рукописный отдѣлъ Собственной Его Величества библіотеки, № 771, шк. А, п. 4.
Анонимное „письмо" это, существующее въ значительномъ количествѣ списковъ, въ копіи
Собственной Его Величества библіотеки приписывается Н. М. Карамзину. „Письмо" было
напечатано Герценомъ, въ Лондонѣ, какъ письмо Мордвинова, позднѣе — С. А. Петровскимъ,
подъ названіемъ „Письмо сенатора Теплова"; въ спискѣ, хранящемся въ Военно-Ученомъ
Архивѣ, авторство письма приписывается Мордвинову, въ другой копіи— Ростопчину... Въ
т. ІІІ, стр. 615, „Архива графовъ Мордвиновыхъ" напечатанъ полный французскій оригиналъ
„письма" подъ заглавіемъ: „Ргоіеі сіе гергёэепіаііоп а ГЕтрегеиг", съ точной датой: „Ье
25 Аойі 1807". Тѣмъ не менѣе, редактировавшій это изданіе покойный В. А. Бильбасовъ
положительно утверждаетъ, что „этотъ проектъ не можетъ быть разсматриваемъ, какъ
произведеніе Н. С. Мордвинова". Кто бы ни былъ его авторъ, важно то, что это „письмо",
въ переводѣ, во многихъ спискахъ распространялось въ современномъ обществѣ.
576
Библиотека "Руниверс'
Наконецъ, объявленъ сей миръ, который столь долгое время былъ
тайною для народа; новый союзникъ Вашъ поспѣшилъ открыть въ пу-
бличныхъ вѣдомостяхъ бѣдствія, которыя преумножилъ онъ на гла-
вахъ нашихъ. Сыны Россійскіе, пріобыкшіе чрезъ цѣлый вѣкъ величія и
славы предписывать врагамъ своимъ законы, хотя и упали лестнѣйшія и
свойственныя лѣтамъ ихъ надежды, но лучше бы пожертвовали послѣднею
каплею крови, нежели нести столь постыднымъ образомъ яремъ того, кто
не имѣлъ другихъ предъ нами выгодъ, какъ то, что умѣлъ воспользоваться
слабостью, невѣжествомъ и измѣною.
Я никогда не осмѣливался бы быть предвозвѣстникомъ сихъ жестокихъ
истинъ, если бы, представляя ихъ Вашему Величеству, не имѣлъ вмѣстѣ
и тѣ утѣшенія, которыя услаждаютъ то, что въ нихъ есть горестнаго. Все-
общее негодованіе, которое есть вѣрное мѣрило народной бодрости духа,
открывая опасность, назначаетъ и способы, показуетъ, Государь, и все то,
что Вы можете ожидать отъ столь великодушнаго народа, позволивъ слѣ-
довать ему за Вами въ славномъ пути, предначертанномъ знаменитыми пред-
шественниками Вашими! Итакъ, благоволите позволить усердію моему
исполнить священный долгъ, говоря предъ Вами со всею откровенностію
и безпристрастіемъ, коихъ Вы имѣете право ожидать отъ вѣрнаго под-
даннаго, представить Вашему Императорскому Величеству истинную кар-
тину положенія Вашего государства, привесть Вамъ на память тѣ лестныя
обѣщанія, Вами отечеству данныя, и показать Вамъ плоды отъ оныхъ,
имъ полученныя.
При восшествіи Вашего Императорскаго Величества на престолъ
блестящая перспектива открылась очамъ народа; торжественное обѣщаніе
управлять по законамъ и сердцу августѣйшей бабки Вашей сосредоточило
на Васъ всѣ надежды и сдѣлало Васъ предметомъ всеобщаго обожанія.
И кто бы могъ воздержаться отъ энтузіазма, видя юнаго Монарха,
ненавидящаго пышность и роскошь, начавшаго правленіе тѣмъ, что самого
себя подчинилъ спасительной власти законовъ, возобновляющаго права не-
нарушимыя первыхъ столбовъ престола, окружающаго себя правителями, на-
значенными всеобщимъ движеніемъ, и увѣреннаго, что не можетъ сбиться съ
истиннаго пути съ такими подпорами, ступающаго твердыми стопами по стезѣ
истиннаго величія! Уничтоженіе тайны, намѣреніе исправленія судебныхъ
порядковъ, безпристрастіе въ выборѣ губернаторовъ, подтвержденіе тер-
пимости вѣръ, строгая бережливость въ излишнихъ расходахъ, неограни-
ченная щедрость во всемъ томъ, что имѣло отпечатокъ истинной пользы,
прибавокъ жалованья офицерамъ, деньги, взятыя за призы, возвращен-
ныя защитникамъ отечества, созиданія городовъ, портовъ и каналовъ,
улучшеніе всѣхъ филантропическихъ заведеній, ободреніе наукъ, торговли
и промышленности и великодушный пріемъ, оказанный всѣмъ угнетеннымъ,
имѣющимъ прибѣжище къ Вашему правосудію: вотъ, Государь, тѣ дѣянія,
которыя дали Вамъ право на любовь Вашихъ народовъ въ первыя лѣта
Вашего царствованія! При сихъ-то благополучныхъ признакахъ объявленъ
былъ манифестъ 1802 года. Министры, раздѣленные по существу и
37	5 7 7
Библиотека "Руниверс1
разнообразію своихъ департаментовъ, но собранные въ одинъ комитетъ,
долженствовавшіе спасительнымъ вліяніемъ верховной власти быть душою
правленія и средоточіемъ раздѣленныхъ властей, не обѣщали народу ничего
другого, кромѣ лестнаго! Особенныя наставленія, настоятельно объявленныя,
истребляли даже малѣйшія сумнѣнія въ непредвидимости.
Но никто, Государь, столько не знаетъ, какъ Вы, сколько сіе постано-
вленіе удалилось отъ духа перваго его изобрѣтенія, и опытъ никогда больше
не доказывалъ опасности сихъ недоконченныхъ мѣръ, принятыхъ нерѣши-
мостью и обезображенныхъ недовѣрчивостію, которыя по несовмѣстности и
по недостатку въ соображеніи средствъ вовсе не отвѣтствуютъ первой своей
цѣли.
Если отъ пружинъ правленія, Вы благоволите низвесть взоры Ваши
на ихъ дѣйствіе, то какое, Государь, для отеческаго сердца Вашего откроется
зрѣлище совершеннаго разстройства Государства: чума, достигшая нашихъ
границъ и грозящая распространить свое опустошеніе даже до внутрь
Имперіи, взволнованіе народа въ Астрахани, внутренняя и внѣшняя тор-
говля въ стѣсненномъ положеніи, товары, задержанные на Макарьевской
ярмонкѣ, неповиновеніе черни на Уралѣ, явное непослушаніе работниковъ
желѣзныхъ заводовъ въ Перми, крестьяне нѣмецкихъ провинцій, ожидающіе
только сигнала къ тревогѣ; жиды, безъ причины утѣсненные въ граждан-
скомъ ихъ быту и извнѣ подстрекаемые чужеземными интригами, готовые
все предпринять противъ правительства, забывающаго въ отношеніи только
ихъ однихъ правила терпимости вѣръ, примѣръ которой оно же показало
другимъ народамъ; крѣпостные люди въ Польшѣ ободренные, а помѣщики
ихъ устрашенные заразительнымъ примѣромъ освобожденія отъ подданства
ихъ земляковъ; крымскіе татары, звѣрствующіе и готовые при первомъ
знакѣ соединиться съ турками; дороговизна въ столицахъ, оскудѣніе въ
жизненныхъ потребностяхъ въ пограничныхъ губерніяхъ; недостатокъ въ
работникахъ и въ скотѣ, похищенныхъ отъ селъ рекрутскимъ наборомъ и
милиціею—и отъ Сѣвера до Юга всѣ губерніи, всѣ состоянія гражданъ—
дворяне, духовные, купцы и землепашцы, обладаемыя однимъ духомъ оскор-
бленія, отчаянія и мятежа; казна, истощенная двумя несчастными войнами,
патріотическія приношенія, безъ всякой пользы расточенныя; ассигнаціи,
безъ всякой выгоды умноженныя, безмѣрная роскошь зданій въ столицѣ,
которыя какъ будто ругаются надъ нищетою провинціи; источники казен-
ныхъ доходовъ, изсякшіе даже у крестьянъ, не для настоящихъ государ-
ственныхъ потребностей, но для удовлетворенія ненасытной жадности гра-
бителей всякаго рода, явно ободренныхъ систематическою потачкою.
Войска, почти совершенно обезохоченныя безполезнымъ пожертво-
ваніемъ своей крови, оскорбленныя, не имѣющія начальника, на котораго
могли бъ они точно надѣяться, презирающія тѣхъ, которыхъ пристрастіе
упорствуетъ поддерживать, вопреки народному гласу. Новонабранныя—безъ
подчиненности въ чинахъ, безъ повиновенія и безъ всякаго правила устрой-
ства, и наконецъ поперемѣнно терпящія недостатокъ то въ оружіи, то въ
амуниціи, то въ провіантѣ.
578
Библиотека "Руниверс1
Милиція, обманутая въ справедливомъ упованіи на торжественное обѣ-
щаніе своего Монарха, единственно призванная на время войны, безъ
всякой жалости вписана въ полевыя войска, какъ въ простые рекруты.
Морскія силы еще въ жалостнѣйшемъ состояніи, нежели сухопутное
войско, существующія въ одномъ Сенявинскомъ флотѣ и заслуживающія
названіе Департамента только по безмѣрнымъ и безполезнымъ своимъ
расходамъ. Сенявинъ, по причинѣ достохвальныхъ своихъ поступковъ и
уваженія своей націи, которое онъ умѣлъ заслужить, почитаемый какъ
ученикъ адмирала Мордвинова, гонимъ за оное.
Департаментъ иностранныхъ дѣлъ, обозначенный нынѣ заключеннымъ
миромъ, но имѣющій по крайней мѣрѣ ту выгоду, что управляемъ ино-
странцемъ Будбергъ, и тѣмъ самымъ избавившій націю отъ горести при-
соединить къ имени Россіянина посрамленіе, вѣчно съ онымъ сопря-
женное!
Духовенство, осмѣянное предъ народомъ за религіозную ненависть, ко-
торую вытребовали отъ его патріотизма противъ отечественнаго врага,
явнымъ отреченіемъ, сдѣланнымъ нынѣ правительствомъ отъ необдуманныхъ
осужденій, которыя оно само вынудило *).
Если внутреннее положеніе Россіи должно внушить справедливое
опасаніе, то и внѣшнія ея сношенія не представляютъ ничего утѣшительнаго;
она уже не имѣетъ союзниковъ, потому что она имъ всѣмъ льстила или
запутала тщеславнымъ выказаніемъ своихъ силъ и потомъ оставила, ни-
мало не сберегая и выгоду.
Государи и народы: Англія, Австрія, Швеція, Пруссія, Неаполитанскій
король, Сардинія, Бурбонская фамилія, греки, черногорцы, славяне, Семь
острововъ, могутъ ее въ томъ же упрекнуть.
Между тѣмъ, война не совсѣмъ еще окончена въ Турціи, она возго-
рѣлась въ Персіи. Англія, Швеція не оставляютъ ее въ спокойномъ поло-
женіи, а Наполеонъ, методическимъ образомъ дѣйствуя своими происками
къ нашему разрушенію, всегда въ готовности открытымъ образомъ напасть
на насъ съ средствами, безпрестанно возрастающими, которыя принуждаютъ
насъ дѣлить всѣ издержки безъ дѣйственнаго сопротивленія, такъ что мы,
отказавшись отъ нашего величія, отъ помощи нашихъ союзниковъ, отъ
всѣхъ возможныхъ счастливыхъ случаевъ войны и отъ надежды окончить ее
побѣдою, мы увѣковѣчили безпокойства пожертвованій и опасности.
Вотъ, Государь, ужасное, но точное изображеніе критическаго поло-
женія, въ которомъ мы находимся; бѣдствія наши достигли до вышней
степени, однакожъ средство къ избавленію въ рукахъ Вашихъ. Главное до-
стоинство того рода, отъ котораго Вы происходите, было всегда показывать
себя превыше фортуны. Великій Петръ въ самыхъ злосчастіяхъ умѣлъ
*) Во французскомъ оригиналѣ это мѣсто читается такъ: „Ье сіег^ё согпргогпіз ѵіз-а-ѵіз
ди реиріе раг Іа Иаіпе геіі&іеизе ци’оп а ехі^ё де зоп раігіоіізте сопіге Геппеті де ГЕіаі еі
раг Іе дётепіі іогтеі доппё аиіоигд’Ьиі раг Іе ^оиѵегпетепі аих сепзигез Ьазагдёез ди’іі аѵаіі
Іиі тёте зоііісііёез". Архивъ графовъ Мордвиновыхъ, ІІІ, 622.
579
Библиотека "Руниверс1
найти начало своей славы и положить настоящія основанія народнаго
блаженства.
Вы не должны, Государь, уступить въ великодушіи своимъ предкамъ;
и управленіе государства въ сихъ обстоятельствахъ имѣетъ нужду въ героѣ,
который могъ бы имъ управлять. Почему бы Вамъ, наученнымъ въ школѣ
несчастія, не украсить себя тѣми добродѣтелями, которыя наслѣдственны
въ Вашей фамиліи; первѣйшая изъ всѣхъ та, которая Вамъ нынѣ сдѣлалась
нужнѣйшею, то, безпрестанный примѣръ которой Вамъ подавала авгу-
стѣйшая Ваша бабка, есть безпредѣльная приверженность, явное пред-
почтенье, неограниченная довѣренность къ собственной Вашей націи. —
Изгоните, Государь, сію силу иноплеменниковъ, которые, подобно вранамъ,
въ день горести питаются язвами Вашего Государства и собираются для
пожиранія нашихъ труповъ; Вы ничего не должны ожидать, какъ отъ
настоящихъ Россіянъ; составьте одинъ составъ съ Вашею націею, присвойте
себѣ ея духъ, будьте сильны ея силами, бодрст^енны ея бодростію.—Гор-
дитесь ея славою; и благодарность народовъ возможетъ еще поставить Васъ
на ряду съ величайшими нашими Монархами!
Болѣе всего обопритесь на совершенные сіи столпы Вашей Имперіи,
на сіе дворянство, которое не требуетъ другого преимущества какъ проли-
вать свою кровь за Отечество, признавать покровителя своего въ своемъ же
Государѣ и быть удостоеннымъ его довѣренностію; въ сей то взаимной до-
вѣренности Государя къ дворянству, и дворянства къ своему Государю, Вы
найдете способы дать намъ правленіе сосредоточенное и совокупное, кото-
раго члены были бы оживлены тѣмъ же духомъ и труды бы ихъ устремлены
къ одной цѣли.—Тогда всякій гражданинъ поставитъ себѣ совершенно
за долгъ и себѣ въ честь споспѣшествовать всѣми своими силами и всѣми
своими средствами государственной пользѣ и правленію, преставъ быть
зыблимъ гнусными происками, воспріиметъ ту силу, ту единственность
намѣренія въ планѣ и ту счастливую согласность въ подробностяхъ испол-
ненія, безъ которыхъ величайшіе геніи не могутъ ничего выгоднаго пред-
принять для спасенія Государства.
580
Библиотека "Руниверс1
Библиотека“РунИвёрс"