Національна академія наук України Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка
дможі тл
ЛУ/ШМОМЛІ дгал і ЛУЩ1
ЗА РЕДАКЦІЄЮ ПРОФЕСОРІВ МА.КОХНА, С.І.КУЗНЕЦОВА
КИЇВ «ВИЩА ШКОЛА» 2001
УДК 582.427.47(083.71)
ББК 28.592.6
ДЗЗ
Автори: М. А. Кохно, В. І. Гордієнко, Г. С. Захаренко, О. М. Колесниченко, С. І. Кузнецов, В. Б. Логгінов, Л. А. Погоріла, П. Я. Чуприна
Рецензенти: д-р біол. наук В. І. Мельник (Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України) і д-р біол. наук Г. Т. Гревцова (Ботанічний сад імені акад. О. В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка)
Редакція літератури з природничих наук
Редактор В. С. Зацарний
Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані ДЗЗ дерева й кущі. Голонасінні: Довідник / М. А. Кохно, В. І. Гордієнко, Г. С. Захаренко та ін.; За ред. М. А. Кох-на, С. І. Кузнецова; НАН України, Нац. бот. сад ім. М. М. Гришка. — К.: Вища шк., 2001. — 207 с.: іл
І8ВК 966-642-052-Х
Висвітлено природні умови України, її ботаніко-географічне районування, нарис історії інтродукції та культури деревних рослин, подано ботанічний опис понад 350 видів і форм дерев та кущів голонасінних, а також аналітичний ключ для визначення родин, родів і видів. В описах видів указано їхні латинські назви, життєві форми, розміри, природний ареал, місця культури.
Для ботаніків, лісівників, спеціалістів і аматорів декоративного садівництва, студентів біологічних і лісогосподарських факультетів вузів.
УДК 582.427.47(083.71)
ББК 28.592.6
© М. А. Кохно, В. І. Гордієнко,
Г. С. Захаренко, О. М. Колесниченко, С. І. Кузнецов, В. Б. Логгінов, Л. А. Погоріла, П. Я. Чуприна, 2001 © Національний ботанічний сад
І8В№ 966-642-052-Х	імені М. М. Гришка, 2001
ПЕРЕДМОВА
У справі збагачення вітчизняної флори новими рослинами, зокрема деревними, важливу роль відіграють ботанічні сади й дендрологічні парки, розсадники садівниптв і лісництв, різні арборетуми й парки. Саме в ботанічних садах і дендрологічних парках проводять відповідні акліматизаційні роботи щодо збагачення вітчизняної дендрофлори. Крім того, вони є чудовою базою для пропаганди і масової популяризації ідей охорони довкілля серед широких верств населення.
Дендрофлора України, як складова загальної флори України, становить значний інтерес не тільки для спеціалістів-бота-ніків, а й для натуралістів. Результатом її вивчення українськими ботаніками стало видання 12-томної праці «Флора УРСР», опублікованої в 1936-1965 рр. На той час дендрофлора України налічувала 1011 видів, у тому числі 419 видів дерев, 500 — кущів (із них 37 видів ліан) та 92 види напівкущів.
Окрему працю про дендрофлору України планував написати відомий український дендролог О. Л. Липа. Перша частина її «Дендрофлора УРСР. Хвойні породи садів і парків УРСР» була опублікована у 1939 р. Однак війна та лихоліття перших повоєнних років перешкодили йому завершити цей задум.
За кілька десятків років, що минули від часу виходу в світ останнього тому видання «Флора УРСР», дендрофлора України значно збагатилася новими видами і нині налічує 2313 видів та 755 форм дерев і кущів, що належать до 5 класів. 63 порядків, родин, 357 родів. Багато з них є не тільки набутком дендраріїв і ботанічних колекцій, а й впроваджені в широку культуру та стали невід’ємним елементом деревних насаджень у парках, лісових культурах і захисних насадженнях по всій території країни. Це неоціненне національне багатство України. Збереження, примноження й раціональне використання його — справа всього суспільства і насамперед працівників науки та спеціалістів у галузі рослинництва.
З
З часу виходу в світ останнього тому видання «Флора У РСР» значно розширилися знання з біології деревних рослин, як аборигенних, так і інтродукованих, зроблено уточнення їх ботанічної номенклатури і таксономії.
Як вимога часу виникла потреба в написанні окремого флористичного довідкового видання — «Дендрофлора України», що було б науковою працею, виконаною на сучасному рівні ботанічних знань про дикорослі й культивовані в Україні деревні рослини, та могло забезпечити наукові запити ботаніків і бути посібником для практичних працівників у галузі деревознавства і дерево культури.
Матеріал у довіднику розміщений за системою А. Л. Тахта-джяна, причому вид прийнято за В. Л. Комаровим як об’єктивно існуючу в природі конкретну категорію, що має свої відмінності й ареал. Підвид як внутрішньовидова таксономічна категорія не розглядається. Наведені в інших довідниках підвиди, що є в складі дендрофлори України, здебільшого вважають видами, а в деяких випадках — різновидами. На думку авторів, цього дослідження, такий підхід полегшить використання книги у практичній роботі спеціалістами декоративного садівництва, паркобудівництва та озеленення.
Латинські та українські назви дерев і кущів природної флори України наведено за «Определителем вьісших растений Украиньї» (1987), латинські назви інтродукованих видів — за А. Редером (КеЬсІег, 1949) та Г. Крюсманом (Кгй88тап, 1971, 1979), українські — за «Російсько-українським словником ботанічної термінології і номенклатури» (1962). У разі відсутності українських назв деревних рослин у перелічених раніше довідниках їх надавали дослівним перекладом латинських назв, а написання латинських назв форм дерев і кущів — за правилами Міжнародного кодексу номенклатури культурних рослин (Іпіегпаїіопаї сосіе оГ пошепсіаіиге оГ сиіііуаіеб р1апІ8, 1969).
У довіднику вміщено таблиці для визначення родин, родів та видів, карту ботаніко-географічних районів та геоботанічного районування країни, алфавітні покажчики латинських і українських назв видів, форм та культиварів дерев і кущів, список умовних скорочень і позначень. Таблиці складено за принципом дихотомії. У характеристиці родин вказано загальне число родів і видів у світовій флорі та їх географічне поширення. У характеристиці родів наведено загальне число видів, а в характеристиці виду — короткі відомості про його морфологію, екологію, поширення в Україні, господарське використання та охорону, якщо це рідкісний або зникаючий вид. Для інтродукованих видів зазначено їх батьківщину. Крім того, для кожного виду подано найважливіші латинські та українські синоніми.
4
Опис окремих видів наведено з різним ступенем деталізації: 1) види, що мають певне значення для зеленого будівництва і лісового господарства, характеризуються досить повно; 2) види, доцільні для широкого інтродукційного випробування, характеризуються за своїми істотними особливостями; 3) маловивчені види описані дуже коротко і згадуються лише в аналітичному ключі або в тексті.
Критичні зауваження та побажання щодо поліпшення книги просимо надсилати до відділу дендрології та паркознавства Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України (01014, Київ-14, вул. Тимірязєвська, 1).
Окремі розділи та опис родин і родів підготували: М. А. Кох-но — передмову, розділи 1,2, Тахасеае (Тахиз, Тоггеуа), СерЬа-Іоіахасеае (Серйаіоїахиз), Агаисагіасеае (Агаисагіа), Ріпасеае (РхеисІоЬіща, Ьагіх, Рзеибоїагіх), Сиргеззасеае (ТИща, ТЬщорзіз, Ріаіусіасіиз, СЬашаесурагіз, МісгоЬіоїа); В. І. Гордієнко — Ріпасеае (Ріпиз); Г. С. Захаренко — Тахобіасеае (Зециоіа, 8е-циоіасіепсігоп, Меіазециоіа, Сгуріотегіа, Сиппіп^Ьатіа), Сир-геззасеае (ЬіЬосебгиз, Сиргеззиз, Сиргеззосурагіз); О. М. Колес-ішченко — Сіпк^оасеае (Сіпк§о), Ріпасеае (Тзіща), ЕрЬесІгасеае (Ер^Ьбга); С. І. Кузнецов — Ріпасеае (Себгиз); В. Б. Логгінов — Ріпасеае (Рісеа); Л. А. Погоріла — Сиргеззасеае (Іипірегиз); П. Я. Чуприна — Ріпасеае (АЬіез).
СКОРОЧЕННЯ И УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
Б. — брунька Бас. — басейн Бер. — берег Бот. — ботанічний Вег. — вегетація Вис. — висота Відв. — відводки Відс. — відсадки Д. — дерево Діам. — діаметр Довж. —- довжина Дол. — долина Дц. — деревце Жив. — живці Завв. — заввишки Завд. — завдовжки Завт. — завтовшки Завш. — завширшки Зар. — зародок *3ах. — Західний К. — кущ Кв. — квітка Кр. — крона Кщк. — кущик Л. — листок, листя Нас. — насінина, насіння Нас. зач. — насінний зачаток Низ. — низовина "Нов. — Новий
Нпк. — напівкущ
Н. р. м. — над рівнем моря О. — острів О-ви — острови Паг. — пагін П-ів — півострів *Півд. — Південний "Півд.-Зах. — Південно-Західний *Півд.-Сх. — Південно-Східний ’Півн. — Північний ’Півн.-Зах. — Північно-Західний *Півн.-Сх. — Північно-Східний Пл. — плід, плодоношення Плдл. — плодолисток Росл. — рослина "Сер. — Середній *Сх. — Східний Товщ. — товщина Тч. — тичинка Узбер. — узбережжя Хв. — хвоя Хр. — хребет Цв. — цвітіння "Центр. — центральний Чрш. — черешок Шир. — ширина Ш. — шишки Щепл. — щеплення
І—XII — місяці цвітіння і плодоношення
ПБК — Південний берег Криму
У географічних назвах.
Розділ 1
КОРОТКИЙ НАРИС ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ Й ІНТРОДУКЦІЇ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН В УКРАЇНІ
Культивування деревних рослин розпочалося з їх інтродукції, коли людина вперше перенесла їх з природи до свого житла для подальшого вирощування. Це були рослини, які вона використовувала для їстівних потреб — ягідні, плодові, горіхоплідні. Вважають, що це розпочалося понад 10 тис. років тому.
На території сучасної України близько 6 тис. років тому вже існувала високорозвинена землеробська цивілізація — трипільська культура, відкрита наприкінці XIX ст. київським археологом В. Хвойкою. У культурних шарах трипільських поселень виявлено насіння багатьох їстівних рослин, у тому числі й деревних, зокрема сливи домашньої (Ргппиз бопіезііса Ь.) та абрикоса звичайного (Агтепіаса уці^агіз Ьат.) (3. В. Янушевич, 1976). Це останні для території України інтродуценти. Як відомо, слива домашня виникла внаслідок міжвидового схрещування терну колючого (Ргипиз зріпоза Ь.) з аличею (Ргипиз біуагі-саіа ЬебеЬ.). Культура її виникла в районах Кавказу. Абрикос звичайний походить з Китаю.
Отже, першими деревними інтродуцентами в Україні, згідно з палеоботанічними даними, є слива домашня та абрикос звичайний, а інтродукція деревних рослин уже відбувалася 6 тис. років тому.
Вважають, що такі деревні рослини, як яблуня лісова (Маїиз зуіуезігіз МіП.), груша звичайна (Ругиз соттипіз Ь.), дерен справжній, або кизил (Согпиз таз Ь.), черешня (Сегазиз ауіит (Ь.) МоепсЬ.), калина звичайна (УіЬигпит ориіиз Ь.), які природно ростуть і нині в лісах України, поступово були інтроду-ковані й окультурені землеробськими племенами.
Подальші писемні відомості про інтродукцію й культивування деревних рослин на території У країни належать до другої половини І гис. до н. е. — початку колонізації греками Північного Причорномор’я і Криму. У цей час тут у культурі з’явилися виноград справжній (Уіііз уіпіГега Ь.), лавр благородний (Ьаигиз поЬіІіз Ь.), кипарис вічнозелений (Сиргеззиз зетрегуі-
7
геп§ Ь.) (Геродот, 1972), а на початку н. е. — інжир (Еісиз сагіса Б.), маслина європейська (Оіеа еигореае Б.), персик звичайний (Регкіса уиІ£агІ8 МіП.), мигдаль звичайний (Ату^баїиз соттипіз Б.), горіх грецький Ци^іапз ге£Іа Б.).
Значним поштовхом до інтродукції нових деревних рослин на території У країни-Руси стало встановлення стабільних економічних зв’язків з Візантією, а пізніше — запровадження християнства (у X ст.). Із Візантії в лісостепову частину України були завезені та впроваджені в культуру виноград справжній (УііІ8 УІпіГега), вишня звичайна (Сегазиз уиЦагіз МіП ), шовковиця біла (Могп8 аІЬа Б.), горіх грецький ЦиЦапз ге^іа). Культура їх з часом набула значного поширення, про що писав київський єпископ Йосип Верещинський, який жив у Києві в 1589 1598 рр.: «Україна — начебто обітована земля... Поля її так прекрасні, як Єлисейські Поля у Вергілія: то вони тягнуться рівниною, то перетинаються горами, борами, лісами. Характер їх веселий та врожайний... Виноградна лоза росте там... Італійських горіхів (Зид1ап8 ге^іа) так багато в Україні, неначе вона раніше була італійською землею» (Верещинський, 1895). Написано було це через 350 років після руйнівноїтатаро-монголь-ської навали!
Інший мандрівник, Павло Алепський, який у 1653 р. подорожував по Україні, описав поїздку із Василькова до Києва, «де було безліч тисяч горіхових та шовковичних дерев і маса виноградних лоз».
Епоха великих географічних відкриттів сприяла масовій інтродукції нових рослин в Європу, в тому числі і в Україну. З усіх країн світу сюди завозили нові рослини, багато з яких розповсюдилися в культурі.
Інтродукція і культивування нових деревних рослин в У країні набули широких масштабів у ХУП-ХУПІ ст., коли розгорнулося будівництво багатьох ландшафтних парків. Вони створювалися повсюдно, майже біля кожної садиби магнатів і землевласників. У паркових насадженнях використовували багато нових видів дерев і кущів з інших країн. За багатством видового й фермового складу деревних рослин окремі парки мало поступалися перед ботанічними садами. Нині такі парки називають дендрологічними.
Серед парків, створених у цей період, — «Софіївка» в Умані на Черкащині, «Олександрія» в Білій Церкві на Київщині, Ма-ківецький парк на Хмельниччині, Скала-Подільський на Тернопільщині, Сокиринецький на Чернігівщині, перший в Україні ботанічний сад в с. Івниця поблизу Житомира (до наших днів не зберігся), акліматизаційний сад І. Н. Каразина на Харківщині, який прославився в XIX ст. (О. Л. Липа, 1978).
8
У ХУП-ХУПІ ст. в ландшафтних парках України широко розповсюдилися бузок звичайний (8угіп§а упі^агіз Б.), тополя пірамідальна (Рорніпк ііаііса (Ви Коі) МоепсЬ).
Для інтродукції й поширення культури нових видів деревних рослин в Україні найрезультативнішим було XIX ст. Це було століття перших університетських ботанічних садів, дендрологічних парків, дослідних лісництв, акліматизаційних садів. В Україні першим університетським ботанічним садом став у 1804 р. сад Харківського університету, заснований професором В. Н. Каразиним. У 1806 р. засновано ботанічний сад при Кременецькому ліцеї, у 1812 р. — Нікітський ботанічний сад у Криму, у 1820 р. — Ботанічний сад при Ніжинському ліцеї, у 1823 р. — Ботанічний сад Львівського університету, у 1837 р. — приватний Ботанічний сад М. Зарудного в с. Софіїв-ка Костянтиноградського повіту на Полтавщині, у 1839 р. — Ботанічний сад Київського університету, у 1877 р. — Ботанічний сад Чернівецького університету (О. Л. Липа, 1978).
У XIX ст. засновано також ландшафтні парки, відомі нині як дендрологічні. Це Тростянецький на Чернігівщині (1834), Новоасканійський на Херсонщині (1885), Веселобоковеньків-ський на нинішній Кіровоградщині (1893), Устимівський на Полтавщині (1893) та ін. У цих ботанічних садах та парках у XIX ст. було інтродуковано велику кількість нових видів деревних рослин, внаслідок чого значно збагатилася культивована дендрофлора України. Значний внесок у цю справу зробили існуючі на той час садові фірми та дослідні лісництва. Крім того, у цей період було випробувано й впроваджено в культуру велику кількість дерев і кущів, особливо з Північної Америки, Східної Азії, Кавказу, Малої Азії, Середземномор’я.
У XX ст. інтродукція деревних рослин тривала як у вже створених у XIX ст. ботанічних садах і дендрологічних парках, так і в новостворених, особливо після 1917 р., — у Кам’янці-По-дільському, Дніпропетровську, Полтаві, Житомирі, Херсоні, Києві, Черкасах, Ужгороді, Донецьку, Вінниці, Євпаторії, Сімферополі, Кривому Розі, Луцьку. Новостворені ботанічні сади розгорнули активну інтродукційну роботу, завдяки якій значно збільшилась кількість видів інтродукованих в Україні дерев і кущів. Велика кількість інтродуцентів перейшла в масову культуру, а деякі з них, раніше культивовані лише на півдні, почали культивувати в центральних і північних районах України.
Нині фонд інтродукованих в Україні деревних рослин становить близько 1700 видів та понад ЗО різновидів і майже 600 форм дерев, кущів та ліан — усього близько 2300 видових таксонів, що вп’ятеро більше числа видів природної дендрофлори України (М. А. Кохно, 1990).
9
Завдяки інтродукції й культивуванню нових видів дерев і кущів дуже змінився культурний ландшафт України. Так, неможливо уявити собі українське село чи місто без тополі пірамідальної (Рориіиз ііаііса), тополі канадської (Р. беїіоібез МагзЬ.), гіркокаштана звичайного (Аезсиїиз Ьірросазіапит Ь.), робінії звичайної (КоЬіпіа рзеибоасасіа Ь.), кленів ясенелистого (Асег пе^ипбо Ь.), цукристого (А. зассЬагіпит Ь.) і явора (А. рзеиборіаїапиз Ь.), жимолості татарської (Ьопісега іаїагіса Ь.), лип широколистої (Тіїіа рІаіЬурЬуІІоз 8сор.) і сріблястої (Т. аг£епіеа ВезГ. ех ВС.), бузків звичайного (8угіп§а уиі^агіз) з його численними сортами та угорського (8. _)озікаеа Іасц.), садового жасмину (РЬііабеІрЬиз согопагіиз Ь.), маслинки вузьколистої (Еіаеа^пиз ап^изііГоІіа Ь.), ялини колючої (Рісеа рип§епз Егщеїт.), туї західної (ТЬща оссібепїаііз Ь.), ялівцю козацького (їипірегиз заЬіпа Е.), троянд (Кока зр.) тощо.
Культурний ландшафт Південного берега Криму нині визначають такі інтродуценти (давні й нові): кипарис вічнозелений (Сиргеззиз зетрегуігепз), кедр гімалайський (Себгиз беобага (Ьоиб.) Ноок.), секвоядендрон велетенський (8едиоіабепбгоп £І£апїеит (Еіпбі.) ВисЬЬоїх), хамеропс приземкуватий (СЬа-таегорз Ьитіїіз Ь.), дуби кам’яний (Оиегсиз ііех Е.) і пробковий (0. зиЬег Е.), інжир (Еісиз сагіса Е.), лавр благородний (Ьаигиз поЬіІіз), мигдаль звичайний (Ату^баїиз соттипіз). персик звичайний (Регзіса уиі^агіз).
Для насаджень у лісах України використовують модрину сибірську (Ьагіх зіЬігіса ЕебеЬ.), ялину європейську (Рісеа аЬіез (Е.) Кагзіеп), сосну кримську (Ріпиз раїїазіапа В. Воп), явір (Асег рзеиборіаїапиз), бархат амурськнй (Рйеіобепбгоп атигепзе В.ирг.), горіх чорний (.Іиціапз пі§га Е.), карагану деревоподібну (Сага^апа агЬогезсепз Ьат.) та ін.
У плодових садах України вже давно культивують абрикос звичайний (Агтепіаса уиі^агіз МіП.), вишню звичайну (Сегазиз уиі^агіз МіП.), сливу домашню (Ргипиз ботезііса Ь.), персик звичайний (Регзіса уиі^агіз), виноград справжній (УіТіз уіпіГега Е.), горіх грецький (Іи^іапз ге^іа Ь.), шовковицю білу (Могиз аІЬа Ь.), айву довгасту (Субота оЬ1оп§а МіП.), кизил (Согпиз таз Е.), а останнім часом усе більшого поширення набувають лимонник китайський (8сЬізапбга сЬіпепзіз (Тигсх.) Ваііі), актинідії коломикта (Асііпібіа коїотікіа (Махіт.) Махіт.) та гостра (А. аг£іііа (8іеЬо1б еі 2исс) Ріал сії. ех МісЬ.), хеномелес японський (СЬаепотеїез зресіоза (8\уєєі.) №каі) та ін.
Отже, інтродукція дерев і кущів в Україні сприяла значному поширенню культури деревних рослин, особливо для плодівництва, декоративного садівництва, лісового господарства.
Розділ 2
ПРИРОДНІ УМОВИ Й БОТАНІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ
Природні умови. Україна займає південний захід Східно-Європейської рівнини, Українські Карпати і Кримські гори. На півдні вона омивається Чорним і Азовським морями. Із заходу на схід її територія простягається на 1300 км (від 22 до 44° східної довготи), а з півночі на південь — майже на 900 км (від 52 до 45° північної широти). Площа України 603,7 тис. км2, що трохи більше за площу найбільшої країни Західної Європи — Франції.
Природа України різноманітна і багата, однак вона зазнала помітних змін внаслідок господарської діяльності людини. Рівнинні простори займають 95 % території країни (низовини — 70 %, височини — 25 %). Середня абсолютна висота рівнинної частини становить 175 м.
На півночі знаходиться Поліська низовина з висотами, які подекуди перевищують 150-200 м. Словечансько-Овруцький кряж, що тут розташований, піднімається до 315 м. На південь від Поліської низовини на лівобережжі Дніпра знаходиться Придніпровська низовина з висотами 90-170 м. Долина Дніпра в районі Києва широка — до 120 км, а нижче за течією звужується до кількох кілометрів. На схід вона поступово переходить у Полтавську рівнину з широкими долинами річок.
Південь України займає Причорноморська низовина, яка поступово знижується у бік Чорного моря. Поверхня її плоска, рівнинна.
На заході України знаходяться Волинська і Подільська височини з абсолютними відмітками 320-350 м. У межах Подільської височини виділяються окремі масиви — Гологори, Кременецькі гори, Розточчя й Опілля, Товтри, а Волинської — Мізоцький кряж, Пелчанські висоти. Найвища точка Подільської височини — гора Камула (471 м).
У центральній частині України знаходиться Придніпровська височина з середніми висотами 200 м, на південному сході — Приазовська височина (гора Могила-Бальмак — 324 м).
11
На сході України розташовані Донецька височина, найвища частина якої називається Донецьким кряжем (гора Моги-ла-Мечетка — 367 м), та відроги Середньоросійської височини з абсолютними відмітками 200 250 м.
Гори займають 5 % території України. Це Українські Карпати і Кримські гори. Середня висота Українських Карпат 1200 1600 м. Найвища точка України — гора Говерла (2061 м). З північного сходу до Українських Карпат прилягає Передкарпат-ська височина (200-500 м), а з південного заходу — Закарпатська низовина (100-120 м).
Максимальні відмітки Кримських гір становлять 1545 м (гора Роман-Кош), 1525 (гора Еклізі-Бурун) та 1223 м (гора Ай-Петрі). Весь південний макросхил Кримських гір виділяється як Кримське субсередземномор’я.
За фізико-географічним районуванням України (А. 1. Лань-ко, О. М. Маринич, В. П. Попов та ін., 1968), на її території виділено три фізико-географічні країни: Українські Карпати, Південний Захід Східно-Європейської рівнини, Гірський Крим.
Найбільшу територію займає країна Південний Захід Східно-Європейської рівнини — понад 4/5 усієї площі України. На ній виділено три зони: мішаних лісів, лісостепову і степову. У свою чергу, кожну зону поділяють на підзони, провінції, області. До зони мішаних лісів належить Поліська провінція з такими фізико-географічними областями: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся. У лісостеповій зоні виділено чотири провінції: Західно-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережно-Дніпровську, Середньоросійську, які, в свою чергу, поділяють на 19 фізико-географічних областей. У степовій зоні виділено три підзони: Північностепову з Дністровсько-Дніпровською північностеповою та Донецько-Донською пів-нічностеповою провінціями; Середньостепову з Причорноморською середньостеповою провінцією; Південностепову (сухо-степову) з Причорноморсько-Приазовською сухостеповою та Кримською сухостеповою провінціями. Провінції, в свою чергу, поділяють на фізико-географічні області, яких у степовій зоні 19.
Українські Карпати поділяють на сім фізико-географічних областей, а Гірський Крим — на три області (Передгірна область, Головне гірське пасмо, Південний берег Криму).
Клімат України помірно континентальний. Для нього характерна значна відмінність у закономірностях розподілу температури повітря взимку і влітку. Взимку має значення переважний вплив атлантичних морських мас повітря, які надходять з північного заходу, заходу та південного заходу, а влітку важ
12
ливішу роль відіграють сонячна радіація й турбулентний теплообмін.
Абсолютні максимуми температури повітря на більшій частині території України становлять 36-40 °С і лише в посушливій степовій частині досягають 41-42 °С. Абсолютні мінімуми температури повітря лише на крайньому сході бувають нижчими за-40 °С. На сході й північному сході вони становлять -35...-40 °С, на півдні — до -ЗО °С, а на Південному березі Криму — до -15 °С. Узимку бувають потепління до 6-10 °С на півночі та 15-18 °С — на півдні.
Безморозний період у середньому триває 150-240 діб. Слід зазначити, що тривалість безморозного періоду і періоду з температурою понад 10 °С майже однакові.
Опади на території України розподіляються нерівномірно. Найбільші річні суми їх в Українських Карпатах (понад 1500 мм), найменше — на Чорноморсько-Азовському узбережжі (до 300 мм). Кількість опадів зменшується у напрямі з півночі на південь: у зоні мішаних лісів — 600-700 мм, у лісостеповій зоні —; 550, на півночі степової зони — 450-520 мм за рік. На Південному березі Криму річна сума опадів 550-600 мм, однак більшість їх припадає на холодну пору року. Найбільша кількість діб з опадами припадає на грудень, січень, червень, а найменша — на вересень-жовтень.
Зима в Україні характеризується морозною погодою з випаданням снігу і встановленням снігового покриву. На півночі й сході сніговий покрив встановлюється у другій декаді листопада, а на Південному березі Криму його практично не буває. У гірських районах Криму він встановлюється наприкінці листопада — на початку грудня, а в Карпатах — трохи раніше. Сніговий покрив в Україні дуже рідко тримається протягом усієї зими. Взимку під час відлиг він найчастіше сходить, а потім встановлюється знову. У рівнинній частині України сніговий покрив буває від 20 до 115 діб, а в горах більше. Висота снігового покриву в середньому у рівнинній частині становить 10-30 см, а в горах — до 40 см. Узимку сильні похолодання часто змінюються різкими потепліннями з відлигами, які охоплюють більшу частину України, а іноді й усю Україну.
Весна в Україні характеризується надходженням теплих повітряних мас з півдня і південного сходу, що зумовлює інтенсивне танення снігу і сходження снігового покриву, після чого швидко підвищується температура повітря й ґрунту. Навесні на всій території країни бувають приморозки: до кінця травня на півночі та до середини травня — на півдні. Іноді ще в травні бувають снігопади. Навесні починаються грози й зливи.
13
Літо на більшій частині України тепле, і лише на крайньому півдні воно жарке. Максимальні температури повітря спостерігаються в серпні. На всій території України влітку бувають грози й зливи. За літо в середньому випадає близько 40 % річної суми опадів. Лише в південних районах літо досить посушливе.
Осінь в Україні тепла, бувають періоди з сонячною погодою, коли температура повітря перевищує 20 °С. Протягом ве-ресня-жовтня по всій території країни на поверхні грунту і в повітрі спостерігаються заморозки. Середні дати їх припадають на кінець вересня — початок жовтня. У листопаді майже на всій території України відбувається середньодобовий перехід температури повітря через 0 °С.
За кліматичними умовами на території України чітко виділяють два кліматичних пояси: помірний, який охоплює майже всю територію України, за винятком Гірського Криму, та субтропічний, що займає південні схили Кримських гір і Південний берег Криму.
У помірному поясі, в свою чергу, виділяють дві кліматичні області: атлантико-континентальну, що охоплює весь Лісостеп і Українське Полісся, та континентальну, яка займає степову частину України.
Українські Карпати поділяють на дві кліматичні області — карпатську і закарпатську.
У субтропічному поясі виділяють також дві кліматичні області: Південнобережну (приморську) та Гірську (Кримські гори).
Грунтовий покрив території України досить різноманітний. У рівнинній частині поширені дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземні, каштанові, лучні, лучно-чорноземні і болотні грунти, солончаки, солонці, солоді. У гірських умовах сформувались дерново-підзолисті, поверхнево-оглеєні, бурі лісові, буро-підзолисті, гірсько-лучні, гірсько-торфові, гірські чорноземні, дерново-глейові, червоно-бурі і коричневі грунти. Різні типи їх займають неоднакові площі. Так, дерново-підзолисті грунти поширені в Українському Поліссі і займають 60 % його території, а також у Лісостепу. Сірі лісові грунти сформувались під широколистяними лісами на карбонатних лесових породах в умовах досить теплого, вологого клімату і представлені трьома підтипами: світло-сірими, сірими і темно-сірими. Сірі лісові грунти поширені в Лісостепу та в Українському Поліссі, чорноземні — в Лісостепу та Степу, каштанові — на крайньому півдні Причорноморської низовини та в північній частині Степового Криму. Солончаки, солонці й солоді в Україні займають порівняно невеликі площі серед лучно-чорноземних, луч
14
них, каштанових і темно-каштанових грунтів. Лучні грунти сформувались і поширені в річкових заплавах, у зниженнях межиріч і вододілів, лучно-чорноземні — на терасових рівнинах і низьких вододілах Лісостепу й Степу, болотні — в Українському Поліссі і Лісостепу, де займають значні площі торфовищ (70 % в Українському Поліссі, ЗО % — в Лісостепу), дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні — в Передкарпатті, бурі лісові — в Українських Карпатах і Гірському Криму, бурі опідзо-лені глейові — в Закарпатській низовині, буро-підзолисті — в південно-західних передгір’ях Карпат і передгір’ях Кримських гір, гірсько-лучні і гірсько-торфові — в Українських Карпатах і Гірському Криму, дерново-глейові — на Закарпатській низовині, червоно-бурі і коричневі — на Південному березі Криму.
Рослинний покрив території України відзначається багатством видового складу. Так, у природній флорі країни налічується 4000 видів водоростей, 15 000 — грибів, 1100 — лишайників, 800 — мохоподібних, 4523 — судинних рослин, що більше, ніж, наприклад, у природній флорі судинних рослин Франції (4500), Болгарії (3560), Румунії (3500), Німеччини (2667).
Систематична структура генофонду судинних рослин природної флори України характеризується так:
	Родин	Родів	Видів
Плауноподібні	4	4	9
Хвощі	1	1	10
Папороті	15	25	53
Голонасінні	4	7	22
П окритонасінні	132	1015	4429
дводольні	107	814	3599
однодольні	25	201	830
Особливо багатий на різні види рослин Крим, який до палеогену був пов’язаний із Середземномор’ям і в льодовиковий період залишився осередком теплолюбних рослин.
Основними типами рослинності в Україні є лісова (900 видів), степова (800), лучна (450), болотна (250 видів).
Ліси в Україні займають площу 8 млн га, що становить 13 % усієї території країни. Найбільша лісистість території в Українських Карпатах (35 %), Кримських горах (36,1 %), Українському Поліссі (29 %), середня — у Лісостепу (11 %), невелика — у Степу (3 %). У лісах України налічується 402 види дерев і кущів, основними серед яких є такі: Ріпщ (6), Рісеа (1), АЬіез (1), Гагіх (1), Риегсих (5), Ра^их (2), Сагріпиз (2), ІЛтщ (7), Тіїіа (6), Ргахіпиз (6), Асег (5), Веіиіа (7), Рориіиз (3), Аіпих (3).
У межах України виділяють кілька типів лісів: бори (сосняки), субори, сугрудки, груди, діброви, бучини, сурамені, раме
15
ні. Бори найбільше поширені в Українському Поліссі та на піщаних терасах Лісостепу й Степу. Субори ростуть на родючіших грунтах. У першому ярусі в них розміщується сосна звичайна, а в другому — дуб звичайний. Субори й сугрудки займають чверть лісового фонду України. В Українському Поліссі вони становлять майже половину, а в Лісостепу — близько 14 % усієї лісопокритої площі. У Карпатах соснові ліси ростуть на незначній площі в Горганах. У Гірському Криму ліси з сосни звичайної знаходяться на північних схилах гір, а на південному й північному схилах Головного пасма — ліси з сосни Пал-ласа. Ліси з сосни Станкевича тягнуться від Балаклави до мису Айя на заході та ростуть у районі Судака на сході.
Ялинові ліси (рамені) найпоширеніші в Українських Карпатах, а також зустрічаються в Розточчі та невеликими масивами — в Українському Поліссі на межі з Білоруссю.
За площею серед хвойних ліси з ялиці білої посідають третє місце і поширені в Українських Карпатах та частково в Розточчі.
Дубові (діброви), дубово-грабові й дубово-липово-кленові ліси ростуть переважно в Лісостепу та частково у Передкар-патті і Закарпатті, дубово-грабові (груди) — найбільше в Правобережному Лісостепу, букові (бучини) — в рівнинних районах західних областей (Поділля), в Українських Карпатах і Гірському Криму, чорновільхові ліси (вільшняки) — повсюди у заплавах річок, березові (березняки) — найбільше в Українському Поліссі та невеликими острівцями в Лісостепу й Степу (вони виростають на місці борів, суборів, дібров).
Степи як зональний тип рослинності збереглися лише фрагментарно на схилах балок у Лісостепу, Степу і передгірських районах Криму, на піщаних косах Чорноморського і Азовського узбереж та на островах цих морів. Ділянки цілинних степів збереглися у заповідниках Лісостепу (Михайлівська цілина) та Степу (Асканія-Нова, Кам’яні могили, Стрілецький, Хомутів-ський і Провальський степи).
Луки як тип рослинності в Україні є заплавні, суходільні, низинні, гірські. Найпоширеніші заплавні луки. Суходільні луки менш поширені. Низинні луки знаходяться у зниженнях вододілів, терас і долин. Тривалий час вони затоплені. Гірські луки (полонини) знаходяться в Українських Карпатах.
Болотна рослинність — це представники низинних (евтроф-них), перехідних (мезотрофних) і верхових (оліготрофних) боліт. Найпоширеніші низинні болота. Перехідні зустрічаються в Українському Поліссі і Лісостепу, а верхові — в Українських Карпатах і Українському Поліссі.
Отже, природні умови України сприятливі для вирощування багатьох видів рослин, зокрема деревних. Досвід інтродук-
16
Мал. 1. Ботаніко-географічне районування Україї
ції та культивування більш як 2000 видів дерев і кущів майже з усіх регіонів помірної зони Північної півкулі переконливо про це свідчить.
Ботаніко-географічне районування України, опрацьоване під час укладання українськими ботаніками багатотомного видання про флору України, найбільш відповідає потребам даної праці про дендрофлору країни. Воно близьке до фізико-географічного районування, а отже, добре відображає природні умови України й умови збільшення деревної рослинності.
Згідно з ботаніко-географічним районуванням України, на її території виділено 24 ботаніко-географічні райони (мал. 1): 1 — Закарпатські ліси; 2 — Карпатські ліси; З — Прикарпатські ліси; 4 — Розтоцько-Опільські ліси; 5 — Західне Полісся; 6 — Правобережне Полісся; 7—Лівобережне Полісся; 8— Волинський Лісостеп; 9— Західний Лісостеп; 10— Правобережний Лісостеп; 11 — Лівобережний Лісостеп; 12 — Донецький Лісостеп; 13—Правобережний злаково-лучний Степ; 14— Лівобережний злаково-лучний Степ; 15 — Правобережний злаковий Степ; 16 — Лівобережний злаковий Степ; 17 — Полино-вийСтеп; 18—Кримський Степ; 19— Керченський Степ; 20— Кримський злаково-лучний Степ; 21 — Кримський Лісостеп; 22 — Передгір’я Криму; 23 — Гори Криму; 24 — Південний Крим.
В описах видів дендрофлори України вказано їх поширення в природі чи в культурі на території країни з урахуванням бо-таніко-географічного районування.
Розділ З
КОРОТКИЙ ОГЛЯД ПОРЯДКІВ І РОДИН ГОЛОНАСІННИХ ДЕНДРОФЛОРИ УКРАЇНИ
ПОРЯДОК ГІНКГОВАТІ (СІМКСОАЄЕ5)
Дводомні листопадні д. Я. з довгим чрш. Пластинка л. віялоподібна, з однією або кількома виїмками по краю і дихотомічним жилкуванням. Спорофіли знаходяться на вкорочених паг. Мікроспорофіли зібрані групою у вигляді сережки. Мегастро-біли містяться на досить довгій ніжці й оточені валиком. Вітрозапильні. Нас. дерев’янистої консистенції із зовнішнім м’ясистим світло-оранжевим покривом.
До порядку належить одна родина з одним монотипним родом (Сіпк§о).
1. Родина Гінкгові (Сіпк^оассае). Вид цієї родини — гінкго дволопатеве (Сіпк§о ЬіІоЬа Ь.) у дикорослому стані зустрічається лише в Китаї (провінція Сичуань). У культурі відоме з XI ст. в Китаї та Японії. В Європі культивують з 1730 р., в Україні—з 1809 р.
ПОРЯДОК ТИСИ (ТАХАЕЕ8)
Дво- й однодомні вічнозелені та листопадні д. і к. Паг. видовжені і вкорочені. Л. (хв.) лінійні або лінійно-ланцетні, плоскі чи лускаті, на паг. розташовані почергово, супротивно, спірально, дворядно. Мікростробіли або кулясті (тис), або зібрані групою у вигляді волоті (метасеквоя). Мегастробіли ягодо-(тис) чи шишкоподібні, невеликі. Останні після дозрівання розсипаються (таксодій) або лише розкриваються. У листопадних (метасеквоя, таксодій) укорочені паг. обпадають разом з л. (гіл-копад). Росл. дуже довговічні. Вітрозапильні.
До порядку належить 4 родини, 26 родів та близько 150 видів, поширених головним чином у Сх. Азії та Півн. Америці. В Європі в дикорослому стані є лише один вид (Тахиз Ьасса-іа Ь.) з роду Тис.
1.	Родина Тисові (Тахасеае). Налічує 12 родів та близько 100 видів вічнозелених д. і к., що ростуть переважно у Сх. Азії та Півн. Америці. Релікти неогенового періоду. В Україні у дикорослому стані росте тільки один вид (Тахнз Ьассаіа Ь.) і куль
19
тивують 6 видів з роду Тис (Тахик) та 3 види з роду Торрея (Тоггеуа) здебільшого в бот. садах і дендропарках. Декоративні. Охороняються.
2.	Родина Таксодієві (Тахобіасеае). Налічує 9 родів і 15 ви дів вічнозелених та листопадних д., розповсюджених у Сх. Азії, Півн. Америці та один рід — на о. Тасманія. Релікти неогенового періоду. В Україні культивують 7 видів з родів Секвоя (Бециоіа), Секвоядендрон (Бедиоіабепсігоп), Метасеквоя (Меіакециоіа), Таксо дій (Тахосііит), Криптомерія (Сгуріотегіа), Кунінгамія (Сиппіп^Ьатіа) у бот. садах і дендропарках, а також у парках ПБК.
3.	Родина Головчастотисових (СерЬаІоіахасеае). Налічує 2 роди та 5 видів вічнозелених д. і к., поширених у Сх. Азії. В Україні культивують один вид з роду Головчастий тис (Сер-Ііаіоіахіїк) переважно у бот. садах на півдні та заході країни.
4.	Родина Араукарієвих (Агансагіасеае). Налічує 2 роди і близько ЗО видів вічнозелених д., поширених у Півд. півкулі (Півд. Америка, Австралія, тихоокеанські о-ви). В Україні культивують лише один вид з роду Араукарія (Агансагіа) у бот. садах на півдні країни та в парках ПБК.
ПОРЯДОК СОСНИ (РІІЧАІ.1.Ч)
Одно- й дводомні вічнозелені та листопадні д. і к. Паг. видовжені і вкорочені. Л. (хв.) лінійні та лускаті, на паг. розташовані почергово, супротивно, спірально, дворядно. Мікростро-біли кулясті, малі або видовжені, малі чи до 1 см завд. Мега-стробіли ягодо- (ялівець) чи шишкоподібні, невеликі або великі, після дозрівання розсипаються (ялівець) або лише розкриваються. Росл. довговічні. Вітрозапильні.
До порядку належать 2 родини, ЗО родів і близько 390 видів, поширених у помірних і субтропічних зонах обох півкуль Землі.
1. Родина Соснові (Ріпасеае). Налічує 10 родів і 250 видів вічнозелених і листопадних д., характерних для Півн. півкулі. В Україні культивують 117 видів із 8 родів — ялиця (АЬіез), псевдотсуга (Рзешіоіки^а), тсуга (Тзи§а), ялина (Рісеа), модрина (Багіх), псевдомодрина (Ркешіоіагіх), кедр (Себгия), сосна (Ріпиз). Більшість їх культивують у ботанічних садах, дендропарках і міських парках. Лише небагато видів із родів АЬіек, Рісеа, Багіх та Ріпнк широко використовують у лісовому господарстві, для захисного лісорозведення та фітомеліорації.
2. Родина Кипарисові (Сиргехкасеае). Налічує 20 родів та понад 140 видів вічнозелених д. і к., поширених у помірних і субтропічних зонах обох півкуль, однак вони переважають у
20
Півн. півкулі. В Україні культивують 45 видів із 7 родів — туя (Тйща), туйовик (ТЬцюркік), широкогілочник (Ріаіусіасіик), кедр річковий (Саіосебгиз), кипарис (Сиргеззиз), кипарисовик (Сйатаесурагік), ялівець Цшіірегик), мікробіота (МісгоЬіоіа). Значну більшість їх культивують у бот. садах, дендропарках і міських парках. Лише небагато видів із родів Тіиуа, Ріаіусіасіик, Сиргекзиз, Зипірегик широко використовують для озеленення.
ПОРЯДОК ХВОЙНИКИ (ЕРНЕОКАЕЕ8)
Однодомні листопадні низькі, інколи пряморослі або виткі досить розгалужені к. з зеленими паг., які мають вигляд вічнозелених росл. Л. дуже редуковані, лінійні або щетинкоподібні до 2-6 мм завд., на паг. розташовані супротивно або кільчасто. Стробіли одно-, зрідка двостатеві. Жіночі ш. ягодоподібні, кулясті, червоні, 6-7 мм завд.
У порядку одна родина з одним родом і понад 60 видів, поширених у Середземномор’ї, Зах. і Центр. Азії, Півн., Центр, і Півд. Америці. В Україні ростуть на півдні Лісостепу, а також у Степу і в Криму.
1. Родина Хвойникові (Еріїесігасеае). Єдина родина у порядку з одним родом (Еріїесіга) і понад 60 видами в роді. В Україні в дикорослому стані 2 види, з яких культивують один. Інтро-дуковано з інших регіонів 5. Культивують 3 види переважно в бот. садах і дендропарках.
Розділ 4
ВІДДІЛ РІМОРНУТА — ГОЛОНАСІННІ
Рослини тільки дерев’янисті, вічнозелені, рідко листопадні. Генеративні органи колосоподібні з незначним числом мікро-(пилколистиків, тч.) і макроспорофілів (плдл.). Нас. зач. розташовані поодиноко на кінцях осей, що їх несуть, або на плдл., часто розділених на насінну й покривну луски. У зар. мішках нас. зач. до запліднення яйцеклітин розвивається багатоклітинна тканина заростка (первинний ендосперм), яка несе на частині, поверненій до мікропіле (насінного входу), архегонії. Рослини вітрозапильні.
Сучасні голонасінні поділяють на 4 класи: Сііпк^оркісіа — гінкгоподібні, Ріпорвіба — хвойні, Спеїорзіба — гнетові, Сусасіоркісіа — саговникові. Хвойні і гнетові є в природній дендрофлорі України, гінкгоподібні — інтродуковані, саговникові у дендрофлорі України відсутні.
Таблиця для визначення родин відділу Ріпорігуіа
1.	Листопадні дводомні д. 15-30 м завв. з укороченими й видовженими паг. Л. віялоподібні з віялоподібним жилкуванням на чрш. завд. 8-10 см. Спорофіли на вкорочених паг. Мікро-спорофіли зібрані групою у вигляді сережки. Мегастробіли на довгій ніжці. Нас. еліптичне, 2-3 см завд. із зовнішнім м’ясистим світло-оранжевим покривом...... Сіпк^оасеае — Гінкгові
2.	Вічнозелені дводомні д. або к. з лінійноголкоподібними чи лінійно-ланцетними л. Єдиний нас. зач. розташований на кінці паг. Нас. повністю або частково оточене арилусом..
.......................................Тахасеае — Тисові
3.	Вічнозелені або листопадні д. з голко- або лускоподібними л., дворядно розташованими на паг. Паг. вкорочені і видовжені. Жіночі дозрілі ш. або розсипаються, або лише розкриваються. Нас. з вузькими крилами..........................
................................Тахогііасеае — Таксодієві
4.	Вічнозелені дводомні, зрідка однодомні д. або к. з кільчастим гілкуванням (по 3-4) і супротивними паг. Л. лінійні, загост-
22
рені на верхівці, шкірясті, розташовані густо, спірально, на бічних паг. дворядно. Нас. велике, 2-3 см завд., розташоване в колосках по 1-2.... Сйерйаіоіахасеае	— Головчастотисові
5.	Вічнозелені високі д. з чітким кільчастим гілкуванням. Л. чергові, голкоподібні до яйцеподібно-ланцетних, жорсткі, з паралельним жилкуванням. Ш. на кінцях коротких паг., великі, округлі, після дозрівання розпадаються. Нас. зрощене з насінною крилатою покривною лускою.....................
............................Агаисагіасеае — Араукарієві
6.	Вічнозелені або листопадні однодомні д. з голкоподібними л. Плдл. розділені на насінну й покривну луски, причому насінна луска переважно значно більша і має 2 нас. зач. Ш. після дозрівання або розпадаються, або залишаються закритими. Нас. здебільшого крилате........... Ріпасеае	— Соснові
7.	Вічнозелені одно- і дводомні д. й к. з луско- або голкоподібними супротивними перехресно розташованими або зібраними в кільце (по 3) л. Ш. дерев’янисті, розкриваються або більш-менш м’ясисті, ягодоподібні. Нас. крилате або безкриле. 	 Снргезяасеае — Кипарисові
8.	Вічнозелені дводомні, інколи однодомні к. або кщк. з членистими зеленими паг. Л. суцільні, супротивні, редуковані до піхв. Кв. одно- або двостатеві, зібрані в колоски. Нас. ягодоподібне, 6-7 мм у діам., з м’ясистим жовтим чи червоним зовнішнім покривом.................. Еркедгасеае — Хвойникові
КЛАС СІАКСОР8ІНЛ — ГІНКГОПОДІБНІ
ПОРЯДОК СІМКСОАЕЕ8 — ГІНКГОВАТІ
РОДИНА СІМКСОАСЕАЕ — ГІНКГОВІ
Геологічна історія гінкгоподібних почалася у пізньому палеозої і досягла розквіту в юрський період мезозойської ери (185-135 млн років тому). Донині зберігся лише один монотипний рід з ознаками таксонів вищих рангів.
Рід Сіпк§о І_. — Гінкго
С. ЬіІоЬа Ь. — Г. дволопатеве (мал. 2). Дводомне листопадне д. до 40 м завв. і до 4 м у діам. Кора тонка, зморшкувата. Деревина з річними кільцями, без смоляних ходів. Л. віялоподібні, дволопатеві або клиноподібні; на ростових пагонах розміщені почергово, на вкорочених — пучками. Жилкування дихотомічне. Продихи гаплохельні. Мікроспорофіли сережкопо-дібні. Мегаспорофіли поодинокі, з 1-2 нас. зач. Запилення ане-мофільне. Запліднення відбувається восени в опалому нас. зач.
23
Ма.і. 2. Сіпк£о ЬіІоЬа:
о — жіночий пагін з молодими мегастробілами; б — чоловічий пагін з мікро-стробілами; в — дозрілий мегастробіл (насінина) в перетині
Нас. овальне, 2-3 см завд. і 1,5-2 см завш. Зовнішня оболонка соковита, жовто-бурштинова, з неприємним запахом. Середній покрив твердий, ребристий, внутрішній — пцівкоподібний. Зар. з 2-3 сім’ядолями і розвиненим ендоспермом.
Природний ареал: Китай (мішані ліси в горах Дянь Му-Шань) і Японія (у дикорослому стані та здавна у культурі), у цих країнах є багато дерев у віці понад 1000 років. Народи, які сповідують буддизм, визнають його як священну росл. До Європи гінкго завезене в 1730 р. У культурі відібрано золотисту, строкату, розсіченолисту, пониклу, пірамідальну, колоноподібну та інші садові форми. В Україну вперше інтродуковане в 1809 р. у Краснокутському акліматизаційному саду. Нині вирощують в усіх бот. садах, у багатьох дендраріях, парках, школах, приватних садибах. Дерева віком понад 100 років ростуть у Нікіт-ському бот. саду, Києві, Житомирі, Львові, І о їді.
За даними 30-річних фенологічних спостережень в умовах Києва, гінкго починає вег. наприкінці IV. Л. закінчують формуватись наприкінці V — на початку VI. Пилує у другій декаді V протягом 4-6 діб. Приріст паг. завершує у другій декаді VI. Яскраво-жовте осіннє забарвлення л. з’являється на початку X і триває близько 2 тижнів. Листопад починається у середині X. Період вег. триває 170 діб. Інтенсивність цвітіння чоловічих особин — 5, жіночих — 3—4. Ряснота «плодоношення» через 2— З роки. Нас. обпадає після листопаду, але для дозрівання потребує тепла й вологи ще протягом 3 міс. Дозріле нас. періоду спокою не має.
Світлолюбна, зимостійка, але недостатньо посухостійка росл. Невибаглива до родючості ґрунту. Стійка проти забруднення повітря. Імунна проти грибних і вірусних хвороб. Рідко уражається шкідниками. Чутлива до затінення і ущільнення ґрунту. Легко розмножується вегетативно — здерев’янілими жив. На півдні України можна розмножувати нас.
Заслуговує на охорону і поширення як живий наочний посібник у навчально-освітній роботі. Оригінальні морфологічні ознаки сприяють використанню в декоративному садівництві для створення солітерів і вільних груп, оздоблення узлісь і великих галявин. Деревина м’яка, придатна для виготовлення дрібних кустарних виробів. Вимочене в солоній воді та підсмажене нас. в Китаї вживають у їжу та використовують у фітотерапії.
У культурі в Україні відома одна форма: ‘Ьасіпіаіа’ — ‘Роз-січенолиста’ — л. великі, з численними розрізами, жилки рельєфні. Виведена у Франції. Молоді рослини є в бот. садах Києва.
25
ПІДВІДДІЛ РІХАСАЕ — СОСКОПОДІБНІ
КЛАС РІМОР8ЮА — ХВОЙНІ
ПОРЯДОК ТАХАЕЕ8 — ТИСИ
РОДИНА ТАХАСЕАЕ— ТИСОВІ
Таблиця для визначення родів родини Тахасеае
1. Д. або к. Паг. чергові. Л. лінійні, короткочерешкові, розташовані на паг. спірально або нерідко дворядно внаслідок вигинання чрш., на зиму не обпадають. Нас. кістянисте, оточене яскраво-оранжевим або блідо-рожевим арилусом....
................................... І.ТахияЬ.	— Тис
2. Вічнозелене д. з кільчастим, зрідка супротивним гілкуванням. Л. 20 60 мм завд , лінійно-ланцетні або лінійні, жорсткі, поступово загострені, чергові або майже супротивні, на бічних паг. внаслідок вигинання чрш. дворядні. Нас. кістянкоподіб-не, овальне, зовнішній покрив м’ясистий, внутрішній — кістя-нистий, ніздрюватий...........2. Тоггеуа Аги. — Торрея
ПОРЯДОК ТАХАЕЕ8 — ТИСИ
Дво- й однодомні вічнозелені та листопадні д. і к. Паг. видовжені і укорочені. Л. (хв.) лінійні або лінійно-ланцетні, плоскі або лускоподібні, на паг. розташовані спірально, супротивно, почергово, дворядно. Мікростробіли кулясті (тис) або зібрані групою у вигляді волоті (метасеквоя). Мегастробіли ягодо- (тис) чи шишкоподібні, невеликі. Останні після дозрівання або розсипаються (таксодій), або лише розкриваються. У листопадних (метасеквоя, таксодій) укорочені паг. обпадають разом з л. (гілкопад). Росл. дуже довговічні. Вітрозапильні.
У порядку 4 родини, 26 родів і близько 150 видів, поширених здебільшого у Сх. Азії та Півн. Америці. В Європі у дикорослому стані лише один вид з роду тис.
РОДИНА ТАХАСЕАЕ — ТИСОВІ
Смолисті д. і к. Л. вічнозелені, почергові, інколи супротивні, часто дворядні, голко- або лускоподібні, зрідка широкі, суцільні, зазвичай зі смоляними ходами. Кв. дво-, інколи однодомні, тичинкові — шишкоподібні. Нас з костистою оболонкою, частково або повністю оточене м’ясистим арилусом. Зар. з двома сім’ядолями.
Налічує 12 родів і близько 100 видів вічнозелених д. і к. переважно у Сх. Азії та Півн. Америці. Релікти неогенового періоду. В Україні у дикорослому стані росте лише один вид з роду тис.
26
Рід 1. Тахик І.,. — Тис
Д. або к. Кора стовбура червонувата або червонувато-коричнева, луската. Паг. неправильно почергові. Б. з черепицеподібними лусками. Л. розташовані спірально у два ряди, лінійні, часто серпоподібні, з двома жовтуватими або сірувато-зеленими смужками знизу, без смоляних ходів. Кв. верхівкові, дводомні, зрідка однодомні. Тичинкові кв. утворюють головки з 6-14 тч., в яких по 5-9 пилкових мішків. Жіноча кв. утворюється різними черепицеподібними лусками. Нас. яйцеподібне, оточене червоним арилусом, що відкриває верхівку нас. Деревина і всі частини росл., за винятком арилуса, отруйні.
Налічує близько 8 видів у Півн. півкулі. В Україні в культурі 5 видів.
Таблиця для визначення видів роду Тахиз
І. Луски зимових б. притуплені, не кільоподібні.
1. Л. поступово загострені. Луски б. завжди знаходяться біля основи паг...... 1. Т. Ьассаіа — Т. ягідний, або негній-дерево
2. Л. раптово загострені. Б. луски обпадають..........
............................ 2. Т. сйіпепм8 — Т. китайський
II. Луски зимових б. загострені або гострі, кільоподібні. Л. раптово загострені.
1. Л. 2-3 мм завш., з рельєфною серединною жилкою, зверху на паг. підносяться догори, утворюючи У-подібний жолобок...................... 3. Т. сичрігіаіа — Т. далекосхідний
2. Л. 1,5-2 мм завш. з чітко помітною серединною жилкою, плоскодворядні.
а)	Низькі к. Шир. нас. перевищує його довж............
............................ Т. сапасіеп^к — Т. канадський
б)	Невеликі д. Нас. яйцеподібне.......................
......................... Т. Ьгеуііоііа — Т. короткохвойний
1.	Т. Ьассаїа Б. (Т. сотпіипік Веду., Т. писіГега У/а11., Т. уіг^аіа \Уа11.) — Т. ягідний, або негній-дерево (мал. 3). Дводомне вічнозелене д. 10-27 м завв. і 1,5-2 м у діам. В умовах культури часто росте як к. Кора стовбура темно-бура або червонувато-коричнева, луската. Кора гілок темно-сіра, в однорічних паг. — зелена. Кр. дорослих д. яйцеподібно-циліндрична, дуже густа. Хв. плоска, темно-зелена зверху та світло-зелена знизу, 1,5 см завд. і 0,2-0,3 см завш. Мегастробіли дрібні, поодинокі. Мікростро-біли майже кулясті, блідо-жовті або жовті, утворені ниткоподібними мікроспорофілами. Кожний мікроспорофіл несе мікроспорангії, які дозрівають у IV V. Нас. 0,6-0,8 см завд. і 0,4— 0,5 см завш., овально-яйцеподібне, приплюснуте, дозріває у УПІ-ІХ.
27
Мал. 3. Тахіге Ьассаіа (пагін із дозрілими мегастробілами)
Природний ареал: Зах. Європа — на півночі до Великої Британії і Скандинавії, на півдні — до Середземного моря, на сході — до західних районів Білорусі й України. Ізольовано росте в горах Кавказу, Криму, Алжиру, Малої Азії, на півночі Сирії та Ірану. Найбільший в Україні масив т. ягідного (понад 200 га) знаходиться в Українських Карпатах в урочищі Княж-двір поблизу Коломиї (Івано-Франківська обл.).
В Україні т. ягідний у культурі з XVIII ст., росте повільно: за ЗО років досягає 2,5-3 м завв. Зимостійкий, однак у дуже холодні зими однорічні паг. обмерзають, а в декоративних форм і однорічна хв Тіневитривалий, але добре росте і на осонні. Вибагливий до родючості ґрунту і середньо вибагливий до наявності вологи. Після стриження добре зберігає форму кр., особливо у молодому віці (15-20 років). Стійкий у міських умовах. Деревина т. ягідного дуже щільна, міцна, красивої текстури, довговічна, навіть у вологих умовах.
У культурі т. ягідний розмножують нас. і жив. Зустрічається в міських насадженнях Києва, Харкова, Львова, Луцька, Кам’янця-Подільського, Одеси, Сімферополя, Ужгорода, Херсона, Миколаєва, Ялти та у більшості бот. садів і дендропарків України.
У культурі в Україні відомі такі декоративні форми:
‘Аг£епіео-уагіе£аіа’ (‘АІЬо-уагіе^аіа’, ‘Аг^епіеа’) — ‘Біло-пістряволиста’. Низький к. Росте в Києві, Львові, Одесі;
28
‘Аигеа’ — ‘Золотиста’. К. з жовтою хв. Є в дендраріях Мінь-ківського лісництва і Кам’янепь-Подільського держлісгоспу (Хмельницька обл.);
‘Аигео-уагіе£аіа’ — ‘Золотисто-пістряволиста’. Низький к. Росте в Києві, Ужгороді, Львові, Одесі;
‘Ра8іі§іаіа’ —- ‘Рівновершинний’ — високий к. з широкою чашоподібною кр. зі спрямованими догори гілками. Зустрічається в бот. садах і деяких дендропарках;
‘Ра8Іі§іаІа аигео-уагіе§аіа’ (‘Ругаті<1а1І8 аигео-таг§іпаІа’, ‘Ра8їі§іаІа уагіе^аіа’) — ‘Рівновершинний золотисто-пістря-вий’ — низький к. із золотистою хв., густою кр. і спрямованими догори гілками. Росте в Києві, Ужгороді, Львові, Одесі;
‘Ітрегіа1І8’ — ‘Домінуючий’ — д. або к. з чітко вираженим центральним стовбуром і розпростертими гілками. Хв. розташована дворядно, яскраво-жовто-зелена з обох боків. Росте в Києві;
‘Ргозігаїа’ — ‘Розпростертий’ — розпростертий к. з темно-зе-леною хв. Росте в Києві та в Міженецькому парку (Львівська обл.);
‘Бігісіа’ (‘НіЬегпіса’) — ‘Прямий’ — вузькоколоноподібне д. з щільно притиснутими до стовбура спрямованими догори гілками і темно-зеленою хв. Росте у парках ПБК, Одеси, Феодосії.
2.	Т. СІ1ІПЄП8І8 (РіІ£ег) Кейсі. (Т. Ьассаіа уаг. сйіпеп8І8 Ріі^ег, Т. сизрісіаіа уаг. сЬіпеп8І8 Кейсі, еі \УіІ8.) — Т. китайський. Д. 5-16 м завв. або к. Кора гілок темно-сіра, однорічних паг. —жовтувато-зелена. Хв. плоска, серпоподібно вигнута, зверху темно-зелена, знизу — сірувато-зелена, 1,5-3 см завд. і 0,3-0,4 см завш., розташована дворядно.
Природний ареал: гори Сх. Тибету, у поясі хвойних лісів на вис. 1800-3000 м н. р. м.
У культурі в Україні з другої половини XX ст. Росте лише в Кам’янець-Подільському бот. саду. За декоративністю переважає всі інші види тисів, але найменш морозостійкий порівняно з рештою видів тисів. Розмножують у культурі нас., жив. та відс.
3.	Т. сіі8ріс1а(а БіеЬ. еі Хисс. (Т. Ьассаіа 8иЙ8р. си8ріс1а1а Ріід., Т. Ьассаіа уаг. сікрісіаіа Сагг., Т. 8ІеЬо1<ііі Ногй, Серйаіоіахив итЬгасиїіГега 8іеЬ. еі Епсії.) — Т. далекосхідний, або гострокінцевий, японський(мал. 4). Дводомнед. 10-20 м завв. ідо 1,5 м в діам. Кора стойбура бурувато-червона, трохи розтріскана, молодих гілок — темно-бура, однорічних паг. — світло-зелена. Кр. яйцеподібна. Хв. цупка, плоска, серпоподібно вигнута, 1,5-2,5 см завд. і 0,2-0,3 см завш., різко загострена, закінчується голчастим вістрям 0,3-0,5 мм завд., зверху темно-зелена, знизу світло-зелена з бурувато-жовтим відтінком. Мікроспорангії пилують у IV. Мегастробіли поодинокі, розташовані на кінцях коротких, дуже редукованих пазушних паг. Нас. яйцеподібно-оваль
29
не, сплющене, 0,5—0,7 см завд. і 0,3-0,5 см завш. Арилус блідо-рожевий, охоплює половину або всю нас. Нас. дозріває у ІХ-Х.
Природний ареал: Півд. Приамур’я, Примор’я, о. Сахалін, Курильські о-ви, Корея, Півн.-Сх. Китай, Японія.
У культурі в Україні з початку XX ст. У міських насадженнях зустрічається дуже рідко, здебільшого в бот. садах, деяких дендраріях і дендропарках. Зимостійкіший, ніж т. ягідний, посухостійкий, невибагливий до родючості ґрунту. Після стриження добре зберігає форму кр., особливо після першого приросту (в липні). Росте так само повільно, як і т. ягідний. Розмножують у культурі відс., жив. і свіжозібраним нас.
4.	Т. сапагіепмя Магзй. (Т. Ьассаіа зиЬкр. сапабепзіз Рі1§., Т. Ьассаіа уаг. тіпог МісЬх., Т. Ьассаіа уаг. ргоситЬепк Ьоисі., Т. Ьассаіа уаг. сапабепзік Сгау, Т. ргоситЬепз Ьоиб., Т. тіпог Вгії.) —Т. канадський. К. 1-2 м завв. з розпростертими або пряморослими гілками. Кора скелетних гілок червоно-бура, однорічних паг. — темно-зелена. Хв. плоска, тонка, темно-зелена згори та світло-зелена знизу, майже пряма, на дуже коротких чрш., 1,3-1,8 см завд. і близько 0,2 см завш. Мікроспорангії дозрівають у ІУ-У. Нас. 0,5-0,7 см завд. і 0,4—0,5 см завш., оваль-нояйцеподібне з коротким (0,4-0,5 мм) шипиком на кінці. Арилус охоплює нас. по всій його довж. Нас. дозріває у УПІ-ІХ
Природний ареал: Атлантичний регіон Півн. Америки від Ньюфаундленда до верхньої Міссісіпі.
У культурі в Україні з другої половини XX ст. Зустрічається лише в бот. садах Києва і Дніпропетровська. Вибагливий до наявності вологи і середньо вибагливий до родючості ґрун-
Мал. 4. Тахік стіхркіаіа (пагін з до- Мал. 5. Тахн$ тесііа (пагін з дозрі-зрілими мегасз робілами)	лнмн мегастробіламн)
зо
ту. Найзимостійкіший серед усіх видів тису. Розмножують нас. і вег. У Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка) вступив у репродуктивний вік у 12 років.
Т. х тесііа Кейсі. (Т. Ьассаіа х Т. сихрісіаіа) — Т. середній (мал. 5). Красивий к. з густою кр. з пряморослих гілок. Кора скелетних гілок темно-сіра, однорічних паг. — світло-зелена. Хв. плоска, на однорічних паг. пряма, на дворічних — трохи серпоподібно вигнута, розташована спірально, спрямована догори під гострим кутом так, що верхній її темно-зелений бік не видно, а видно лише нижній світло-зелений. Хв. 1,3 2,7 см завд. і 0,2-0,3 см завш., дуже загострена з голкоподібним кінчиком, як у т. гострокінцевого. Нас. 0,6-0,8 см завд. і 0,4—0,5 см завш., овально-яйцеподібне, 3^4-гранне, закінчується дуже коротким шипиком. Дозріває у УПІ-ІХ.
В Україні культивують лише в Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка). Морозо- і посухостійкий. Утворює схоже нас. Розмножують нас. і жив.
Рід 2. Тоггеуа Агп. — Торрея
Вічнозелені д. з щілястою корою і кільчастими напівсунротив-ними гілками. Хв. чітко дворядна, лінійна, пряма, колюча, виразно заокруглена зверху, блискуча, з двома рядами білуватих або коричнюватих смужок знизу. Кв. дводомні, зрідка однодомні, пазушні, тичинкові, від еліпсоподібних до довгастих, близько 8 мм завд., на ніжках, утворені 6-8 кільцями по 4 тч. у кожній; жіночі кв. сидячі, парні, із кожної пари розвивається лише одна кв. Нас. яйцеподібне, схоже на кістянку, з тонким м’ясистим зовнішнім покривом, дозріває протягом двох вегетаційних періодів.
Налічує 6 видів у Півн. Америці та Сх. Азії.
Таблиця для визначення видів роду Тоггеуа
І. Дворічні паг. жовтувато-зелені.
1. Хв. близько 2 см завд. з виразно видимими смужками знизу. Після розтирання має слабкий неприємний запах........
................................. 1. Т. щапйК — Т. велика
II. Дворічні паг. червонувато-коричневі. Після розтирання хв. дуже ароматна.
1. Хв. 2—3 см завд., лінійно-ланцетна.................
............................2. Т. висіГега — Т. горіхоиосна
2. Хв. 3,5-6 см завд., лінійна........................
....................... 3. Т. саіііогпіса — Т. каліфорнійська
1.	Т. щаїкіік Гой. (Т. писіГега уаг. щапсіік РіІ§ег, Сагуоіахик £гапс1І8 Непк. еі НосЬбі.) — Т. велика. Д. 17-25 м завв., іноді к. Кора темна, сіро-коричнева, з поздовжніми тріщинами. Дворіч-
31
ні паг. жовтувато-зелені. Хв. 1—3 см завд. і 3—4 мм завш., коротко колючозагострена, шкіряста, темно-зелена, блискуча. Дозріле нас. видовжено-овальне, 2-3 см завд. і 1,5-1,8 см в діам.
Природний ареал: гори Півн.-Сх. і Центр. Китаю.
У культурі в Україні з другої половини XIX ст. лише на ПБК (Нікітський бот. сад). Витримує морози до -15 °С, але потерпає від сухості повітря й ґрунту.
2.	Т. писіГега (Ь.) 8іеЬ. еі Хисс. (Согуоїахих писіГега Непк. еі НосЬкі., Тахиз писіГега Ь., Еигпіоп писіГегит Сгеепе, Росіосагрик писіГега Регк.)— Т. горіхоносна. Д. 10-25 мзавв. Кора стовбура темно-сіра. Кр. щільна, широкопірамідальна. Дворічні паг. червонувато-коричневі. Хв. цупка, шкіряста, темно-зелена, блискуча, короткозагострена, 2-3 см завд. і 2-4 мм завш. Дозріле нас. червонувато-зелене, овальне, 2-3 см завд. і близько 1,5 см в діам. Пилує в V. Нас. дозріває восени наступного року.
Природний ареал: гори Півд. і Центр. Японії.
У культурі в Україні з 1860 р. на ПБК (Нікітський бот. сад), однак перші росл. загинули. Повторно інтродукована там само у 1963 р. Росте повільно, потерпає від сухості повітря.
3.	Т. саІіГотіса Тогг. (Т. тугікііса Ноок., Согуоіахик тугікііса Непк. еі НосГіяі., Титіоп саІіГогпісит Сгеепе) — Т. каліфорнійська. Дводомне д. 10-20 м завв. і 1-1,2 м в діам. Кора стовбура темна, коричнево-сіра, потріскана, відшаровується пластинками. Кр. широкопірамідальна, густа. Гілки товсті, пряморослі з дещо товстими кінцями. Б. зелені. Дворічні пат. червонувато-коричневі. Хв. цупка, шкіряста, темно-зелена, блискуча, 3-6 см завд., короткозагострена, дворядно розміщена. Мікростробі-ли поодинокі, пазушні. Мегастробіли пазушні. Нас. з покривом, який зрісся з інтегументом, видовжено-яйцеподібне, 2,5-5 см завд., зелене з червоними плямами або смужками. Пилує у VI, нас. дозріває восени (ІХ-Х) наступного року.
Природний ареал: Каліфорнія, гори Сьєрра-Невада.
У культурі в Україні з другої половини XIX ст. на ПБК (Нікітський бот. сад). Росте повільно, тіневитривала, потребує поливу. Витримує нетривалі морози до-20 °С. Старе жіноче д. іноді утворює нас. У віці близько 100 років досягло 8,2 м завв. і до 70 см у діам.
РОДИНА ТАХООІАСЕАЕ — ТАКСОД1ЄВІ
Таблиця для визначення родів родини Тахосііасеае
1.	Л. лінійно-ланцетні, розташовані на паг. дворядно, на зиму не обпадають. На верхівці паг. утворюються б. з шкірястими лусками, які залишаються біля основи нового паг. Ш. 2-2,5 см завд	 1. 8е<|иоіа Епсії. — Секвоя
32
2.	Л. лускоподібно-голкоподібні, на зиму не обпадають. Листкові б. не утворюються. Ш. 4-6 см завд...............
............... 2.8ециоіа<1еп(1гоп ВисЬЬоїх — Секвоядендроп
3.	Л. перисті, лінійні, плоскі, на видовжених паг. розташовані спірально, на вкорочених — дворядно. Вкорочені паг. восени обпадають разом з л. Чоловічі й жіночі колоски знаходяться на кінцях укорочених паг..........................
.............................3. Тахогііиш КісЬ. — Таксодій
4.	Л. шилоподібні, викривлені біля основи, розташовані на паг. спірально, сплющені з боків і кілеподібні з обох боків, на зиму не обпадають. Б. голі. Ш. розміщені на кінцях паг., округлі або яйцеподібно-округлі, близько 2 см у діам., залишаються на паг. після обпадання нас...........................
.......................4. Сгурїотегіа Воп. — Криптомерія
5.	Гілки розташовані майже кільчасто, паг. майже супротивні. Л. великі, вузьколанцетні, поступово загострені до верхівки, серпоподібно вигнуті, розташовані спірально, густо, на бічних паг. гребінчасто, сидячі, колючі, загострені до верхівки, серпоподібно вигнуті, на зиму не обпадають. Ш. округлояйцеподібні, після дозрівання нас. не обпадають..............
.......................5. СішпііщЬатіа В.. Вг. — Кунінгамія
6.	Л. м’які, плоскі, 1,2-2,5 см завд. і 1,2-2 мм завш., розташовані на тонких паг. дворядно, супротивно, обпадають на зиму. Міксростробіли майже кулясті, 4-5 мм у діам. Мегастро-біли невеликі, майже кулясті, 1,2-2, 5 см у діам. Нас. дрібне, плоске, 2-3 мм у діам., крилате..........................
.........................6.	Меіаяечиоіа Мікі — Метасеквоя
Однодомні вічнозелені й листопадні д. з луско- чи голкоподібними л. Тичинкові кв. поодинокі, кінцеві, пазушні розміщені у вигляді головки чи китиці, тч. з короткою ниткою. Жіночі кв. поодинокі, кінцеві, складені із численних спірально розташованих лусок, причому насінні бувають більші або менші. Нас. зач. по 2-9 у кожній лусці. Ш. округлі, луски після дозрівання шкірясті або дерев’янисті. Нас. з вузькими крилами. Релікти неогенового періоду.
Налічує 9 родів і 15 видів, поширених у Сх. Азії і Півн. Америці.
Рід 1. Зециоіа ЕпИІ. — Секвоя
Високі вічнозелені д. Кора стовбура 15-25 см завт., черво-иуна і о коричнева, борозенчаста, із загостреними волокнистими лусками Зимові б. з гострими черепицеподібними лусками. 11. диморфні, чергові, лінійно-ланцетні, загострені, зверху блискучі, пін іу бліді з двома рядами продихів, у нижній частині паг. коротші, вище —довші, 1,5-2 см завд. і 2-3 мм завш. Мікро-
33
стробіли жовті, близько 6 мм завд., розміщені по 1—3 в пазухах верхніх паг. на коротких товстих ніжках, густо вкритих лускоподібними л. Тч. багато. Мегастробіли кінцеві, біля основи оточені лускоподібними л. із 15—20 спірально розташованих лусок. Ш. багато, особливо у верхній частині кр., вони майже кулясті або овальні, червоно-коричневі, 2-3 см завд. і 1,5-2 см завш., дозрівають у перший рік, після дозрівання розкриваються і залишаються на д. У дозрілій ш. близько 60 яйцеподібних нас., 4-5 мм завд., на боках яких є два дуже вузьких крила. Налічує один вид на Тихоокеанському узбер. Півн. Америки.
8. яетрегуігепя Епсії. (Тахобіит кетрегуігенк ЬатЬ., 8. £І-§апіеа ЕпШ.) — С. вічнозелена. Д. до 110 м завв. і 6-9 м у діам. Досягає віку 2000 років і більше.
Природніш ареал: Тихоокеанське узбер. Півн. Америки від Півд. Орегону до Каліфорнії.
В Україні у культурі з 1840 р. на ПБК (Нікітський бот. сад та в деяких парках). Волого- й теплолюбна (за температури нижче -18 °С хв. обмерзає). Добре розмножується нас. і жив. В умовах поливу утворює самосів. Нас. стратифікації не потребує. Пилує у XII — першій половині II.
У культурі на ПБК виявлено такі форми: пізньо квітуча (у II); чоловіча (ніколи не утворює ш. чи їх зачатків); із чоловічою стерильністю.
Рід 2. §едиоіа<1еп(1гоп ВисЬЬоІг — Секвоядендрон
Високі вічнозелені д. Кора стовбура 25 50 см завт., глибо-коборозенчаста, відшаровується пластинками, бура. Гілки жовті, загнуті догори, утворюють конічну кр. Молоді паг. спочатку блакитнувато-зелені, пізніше — червоно-коричневі. Б. зелені, голі, без лусок. Л. розташовані спірально, від 3-6 до 12 мм завд., вузьколанцетні, знизу кільоподібні, з обох боків із рядами продихів, сірувато-зелені, косо спрямовані вперед, настовбурчені, після відпадання залишаються ромбічні рубці. Мікро-стробіли кінцеві, численні, сидячі, 4-6 мм завд. з багатьма спірально розташованими тч. Мегастробіли кінцеві на бічних паг. з 25-40 спірально розташованими лусками, на кожній 3-12 і більше нас. зач. Ш. дозрівають наступного року, яйцеподібні, 5-8 см завд і 3-4 см у діам., до і навіть після дозрівання нас залишаються зеленими, пізніше буріють, міцні, дерев’янисті, у цілком дозрілих ш. луски ледь розкриті.
Налічує один вид у Тихоокеанському регіоні Півн. Америки.
8. щ^аіНешп Еіпсії. (У/е11іп£іопіа §фапіеа Біпсії., \Уа8с1іііі£-іопіа саІіГогпіса ХУіпкІ., Бедиоіа §і§ап!еа Песпе.) — С. гігант
34
ський. Однодомне вічнозелене д. 50-100 м завв. ідо 10 м у діам., живе до 4000 років.
Природний ареал: Тихоокеанський регіон Півн. Америки — Каліфорнія, на північних схилах Сьєрра-Невади на вис. 1500-2500 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1859 р. (Нікітський бот. сад). Зустрічається на ПБК, у парках Севастополя, Судака, Сімферополя, Одеси, Закарпаття. Випробовується в лісових культурах у Криму. Світлолюбний, морозостійкий (без пошкоджень витримує нетривалі морози до -32 °С). Добре росте на глибоких помірно зволожених ґрунтах, але не росте на вапнякових ґрунтах. На ПБК на сухих ґрунтах потребує поливу. Дає нас. низької якості (як і в природному ареалі), тому основним способом розмноження є вкорінення жив.
В Україні у культурі відомі такі форми:
‘Ругатібаїік’ — ‘Пірамідальний’ — з густою, від самої землі пірамідальною кр. (два д. у парку Верхньої Масандри);
‘СотрасШт’ — ‘Компактний’ — д. з вузькопірамідальною кр. з короткими гілками (Лівадійський парк, Ялта);
‘Аигепт’—‘Золотистий’—д. з жовтою хв. (Нікітський бот. сад);
‘Уагіе^аґа’ — ‘Пістрявий’ — д. з частково жовтою хв. (Нікітський бот. сад);
‘Соїишпагік’ — ‘Колоноподібний’ — д. з тонкими короткими гілками майже однакової довж. по всій кр. (парк селища Партеніт поблизу Алушти);
‘Оуаіит’ — ‘Яйцеподібний’ — д. з густою яйцеподібною низько опущеною кр. (Нікітський бот сад);
‘БетІ£ІоЬо8ит’ — ‘Напівкулястий’ — низьке д. з напівкуляс-тою густою кр. (Алупкинський парк).
Рід 3. ТахоЛит Кісй. — Таксодій, болотяний кипарис
Однодомні листопадні д. Паг. видовжені з спірально розташованою хв., яка восени обпадає. На вкорочених паг. хв. розташована дворядно й обпадає разом з паг. Мікростробіли зібрані у волотях 7 15 см завд. на кінцях паг. поточного року. Мегастробіли поодинокі, також зібрані на кінцях паг. поточного року, кулясті, під кожною лускою 2 нас. зач. Пилування відбувається до появи хв. Ш. кулясті або еліпсоподібні, дерев’янисті, 2 см і більше в діам., дозрівають у перший рік.
Налічує 3 види у південно-східній частині Півн. Америки та в Мексиці.
Т. гііяїісіїїпп (Б.) КісН. (Сиргеззиз сІїкІісЬа Ь.) — Т. звичайний, або дворядний, б. к. звичайний. Листопадне д. 30-35 м завв. і до
35
1,5 м у діам. з вузькопірамідальною кр. й косо спрямованими вгору гілками у молодому віці. У старих д. гілки широко розпростерті. Кора стовбура коричнева, товста, поздовжньо роз-тріскана, кора однорічних паг. світло-коричнева або темно-оранжева, гола. Хв. м’яка, плоска, тонка, світло-зелена, 1,5-1,8 см завд. ідо 1,5 мм завш., розташована дворядно. Мікро-стробіли кулясті, дрібні, 1,5-2 мм у діам. Дозрілі мегастробіли майже кулясті, темно-бурі, 2-3 см в діам. Нас. тригранне, велике, до 1,5 см завд. з дуже товстою дерев’янистою оболонкою.
Природний ареал: південно-східна частина Півн. Америки. Росте на глибоких глинястих і піщаних ґрунтах по берегах річок, на болотах.
У культурі в У країні з початку XIX ст. у багатьох бот. садах і дендропарках, зрідка зустрічається в деяких міських парках. Світлолюбний, досить морозостійкий. Росте добре.
Т. піисгонаїїіт Теп. (Т. тисгопиіаіит 8аг£., Т. топіехитае Оес., Т. техісапит Сагг., Т. дікІісЬит техісапит Оог<1.) — Т. мексиканський. Напівлистопадне д. до 50 м завв. Від т. звичайного відрізняється довшими дугоподібно повислими гілками з тонкими довгими повислими гілочками з хв., яка обпадає лише наступного року, а тому д. напівлистопадне. Ш. більші, ніж у т. звичайного. Відомі д. віком близько 2000 років.
Природний ареал: Мексика. У помірній зоні на високих плоскогір’ях утворює великі ліси.
У культурі в Україні з кінця XIX ст. (Нікітський бот. сад). Росте задовільно. Малозимостійкий, світлолюбний.
Рід 4. Сгуріотегіа Ооп — Криптомерія
Великі однодомні д. до 45 м завв. і 1-2 м в діам. з пірамідальною кр., з червонувато-коричневою корою, яка розшаровується на довгі вузькі смужки. Хв. шилоподібна, викривлена біля основи, сплющена і кільоподібна з обох боків, спірально розташована на паг., жовтувато-зелена влітку і темно-зелена взимку, на паг. тримається 7 років. Б. голі. Мікро- і мегастробіли закладаються восени. Мікростробіли скупчені на кінцях паг. у пазухах л., що в 3-4 рази коротші від звичайних, овальні або оберненояйцеподібні, близько 6 мм завд. Мегастробіли округлояйцеподібні, на кінцях паг., оточені біля основи лускоподібними л. Покривні й насінні луски на значній частині своєї довж. зростаються. Пилує у II—III протягом 5-7 діб. Ш. дозрівають у перший рік, круглі або яйцеподібно-округлі, коричневі, близько 2 см у діам., залишаються над. після випадання нас. Репродуктивний вік розпочинається близько 10 років, дає урожай нас. майже щороку. Нас. овально-довгасте, іноді трикутне, з 2-3 вузькими крилами. Дозріває у X.
36
Мал. 6. СгурГотегіа іаропіса:
а — пагін з мікро-1 мегастробілами; б — мікростробіли; в — дозрілий мега-стробіл; г — насінина
Налічує один вид, поширений в Японії (о-ви Хонсю, Сіко-ку, Кюсю) та в Китаї (провінції Шекіанг та Фокіан, де в горах утворює чисті або змішані насадження).
С. іаропіса Воп — К. японська (мал. 6). Вічнозелене дерево до 45 60 м завв. і 1-2 м в діам. з конусоподібною кр. Кора стовбура червоно-коричнева, видовжено-борозенчаста, однорічних паг. — світло-коричнева. Хв. шилоподібно загострена, помітно викривлена, навесні світло-зелена, влітку темніша, а восени та взимку — бурувато-зелена, 0,5-1,5 см завд. і до 1 мм завш.,
37
розміщена спірально. Мікростробіли овальні, дрібні, до 6 мм завд., обпадають на початку V. Пилок дозріває наприкінці III — на початку IV. Мегастробіли під час дозрівання пилку блідо-фіолетові, кулясті, 5-6 мм у діам., розміщені на кінцях пагонів. Дозрілі ш. коричневі, майже кулясті, до 2 см у діам. Нас. дрібне, овально-довгасте, з вузькими крилатками. Дозріває у X.
Природний ареал: Японія (о-ви Хонсю, Сікоку, Кюсю) і Півд.-Сх. Китай (провінції Шекіанг, Фокіан). Росте в горах невисоко (до 200-300 м н. р. м.) на вологих і сирих ґрунтах, утворюючи чисті або змішані насадження з іншими хвойними породами. Високопродуктивна. У 150-літньому віці дає з 1 га до 1500 м3 деревини.
У культурі в Україні з другої половини XIX ст. Розповсюджена в бот. садах, дендраріях і дендропарках, а також у міських парках західних областей України. Росте повільно, потерпає від сухості повітря, маломорозостійка (часто обмерзають однорічні паг., а в суворі зими — 2-3-річні). Нас. здебільшого партеноспермічне. Розмножують жив. і щепл.
В Україні у культурі відомі такі декоративні форми:
‘Е1е£апз’ — ‘Елегантна’; ‘Аг^епіео-зрісаіа’ — ‘Сріблясто-кін-чикова’; ‘Иапа’ — ‘Карликова’.
Однак ці декоративні форми маломорозостійкі.
Рід 5. Сиппіп^Ьашіа К. Вг. ех ЯісЬ. — Кунінгамія
Вічнозелені однодомні д. з вузькопірамідальною кр. Гілки розпростерті, повислі на кінцях. Л. вузьколанцетні, дрібнопил-часті, поступово загострені до верхівки, цупкі, спірально розташовані на паг. у два ряди, темно-зелені. Мікростробіли ви-довжено-циліндричні, розвиваються по кілька з однієї верхівкової б., широкі, загострені; із тієї самої б. розвивається продовження паг. Мегастробіли кінцеві, округлі, по 1-3, біля остови оточені вкороченими хв. Ш. округлояйцеподібні, дозрівають у перший рік, але після випадання з них нас. залишаються на д. Луски їх складені рихло, черепицеподібно, тонкі, шкірясті, на верхівці трикутні й витягнуто-загострені. Нас. видовже-но-яйцеподібне з щільною шкірястою оболонкою, оточене вузьким крилом, після появи сходів з двома сім’ядолями.
Налічує 3 види у Півд.-Сх. Азії.
С. Іапсеоіаіа ЕатЬ. (С. кіпепкіз К. Вг.) — К. ланцетна (мал. 7). Вічнозелене однодомне д. 30-50 м завв. з колоноподібною чи вузькопірамідальною кр. і кільцевим розташуванням гілок. Кора стовбура сіра, однорічних паг. — зелена. Хв. цупка, шкіряста, лінійно-ланцетна, дрібнопилчаста, поступово загостре-
38
Мал. 7. Сиппіп^Ьашіа Іапсеоіаіа (частина пагона з хвосю)
на, переходить у колючку, 3-5 см завд. і 3-4 мм завш., світло-зелена, блискуча зверху, з блакитно-білими смужками знизу. Мікростробіли жовті, до 1,5 см завд. Дозрілі мегастробіли з відстовбурченими клиноподібними лусками, округлі, 3-4 см в діам. Нас. з вузьким крилом, довгасте, 6-7 мм завд. і до 5 мм завш.
Природний ареал: гори Півд. і Центр. Китаю. Росте на свіжих і вологих глинястих грунтах на вис. 1000-3600 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1834 р. (Нікітський бот. сад). На ПБК росте повільно, потерпає від сухості повітря. Погано росте на вапнякових ґрунтах. Добре росте на Закарпатті (Мукачеве). У Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка) в холодні зими обмерзає.
Рід 6. Меіазедиоіа Ни еї СЬєпе; — Метасеквоя
Листопадні д. з червоно-коричневою або бурою корою. Хв. м’яка, плоска, світло-зелена навесні, але темніша влітку, восени перед обпаданням — карміново-жовта або червонувато-коричнева, загострена на верхівці, 1,2-2,5 см завд. і 1,2-2 мм завш., розташована дворядно, супротивно, на тонких паг. На паг. 20 -30 пар хв., яка обпадає восени (наприкінці X — на початку XI) разом з паг. (гілкопад). Мікростробіли майже кулясті, 4-5 мм у діам. Дозрілі мегастробіли темно-коричневі, невеликі, майже кулясті, 1,2-1,5 см удіам. Дозрівають наприкінці X — на початку XI. Нас. з крилатками, дрібне, плоске, майже округле, світло-коричневе, 2-3 мм у діам.
39
Налічує один вид у Китаї в провінціях Хубей і Сичуань.
М. £Іур»о8ігоЬоігіе5> Ни еі СЬеп§ — М. гліптостробоподібна, або розсіченошишкова (мал. 8). Листопадне д. до 30-50 м завв. і 2 м у діам. із стовбуром, який дуже різко звужується догори, з красивою ажурною, вузькоконусоподібною кр. та гілками, косо спрямованими догори. Кора на стовбурі молодих дерев червоно-коричнева або бура, поздовжньо-борозенчаста, ніби розсічена на вузькі (1-1,5 см завш.) смужки, відшаровується. Після відшаровування темно-оранжева або світло-коричнева. Кора
Мал. 8. Меіакечіюіа ^ІуріокігоЬоИек: а — пагін із дозрілими мегастробілами; б — насінина
40
однорічних паг. наприкінці вегетаційного періоду світло-коричнева, влітку — зелена. Хв. м’яка, плоска, подібна до хв. кипариса болотного, світло-зелена навесні, темніша влітку, восени (перед обпаданням) карміново-жовта або червонувато-коричнева, на верхівці загострена, 1,2-2,5 (3,5) см завд. і 1,2-2 мм завш., розташована дворядно, супротивно, на тонких паг. 5— 12 (15) см завд. На чрш. налічується 20-30 пар хв., які обпадають восени (наприкінці X — на початку XI) разом з ними. Мі-кростробіли майже кулясті, ледь видовжені, до 4-5 мм у діам. Дозрілі мегастробіли темно-коричневі, невеликі, майже кулясті, як у кипарисовиків, світло-коричневі, 2-3 мм у діам.
Природний ареал: Китай — провінції Хубей і Сичуань, у горах на вис. 700-1300 м н. р. м. на площі близько 800 га. Росі є на добре дренованих ґрунтах.
У культурі в Україні з 1952 р. Росте майже в усіх бот. садах, дендраріях і дендропарках, у Києві в парку ім. М. Рильського, у Львові в Стрийському парку. Добре росте на глибоких легких грунтах. У 10-річному віці досягає 8-10 м завв. На глинистих і слабко дренованих ґрунтах росте повільно. Нас. здебільшого партеноспермічне, хоча в Криму утворює нас. доброякісне. Зимостійка, не пошкоджується весняними й осінніми заморозками і низькими температурами. Світлолюбна. Міські умови витримує досить добре.
РОДИНА СЕРНАІ .О ҐАХАСЕАЕ — ГОАОВЧАСТОТИСОВІ
Дводомні, інколи однодомні вічнозелені д. або к. Гілки розташовані на стовбурі густо, кільчасто. Хв. густа, розміщена на центральних паг спірально, а на бічних — дворядно, лінійна, шкіряста, загострена на верхівці, темно-зелена. Мікростробі-ли розміщені у вигляді кулястих груп у пазухах хв. або у вигляді циліндричних колосків. Мегастробіли короткостеблові, знаходяться у пазухах лусок з кількома парами плдл., кожний з яких має 2 нас. зач. Нас. велике, з оболонкою, зовнішній шар якої м’ясистий, а внутрішній — тонкий, дерев’янистий. Зар. великий, міститься серед ендосперму, з двома сім’ядолями, які після появи сходів знаходяться над землею.
Налічує два роди в Центр, і Півд. Китаї та в Японії.
Рід СерЬаІоіахиз 8іеЬ. еї 2исс. ех. Епсії. — Головчастий тис
Дводомні вічнозелені невеликі д. або к. Гілки розташовані на стовбурі кільчасто (по 3-4), паг. майже супротивні із зеленого корою, білуваті б. з численними черепицеподібними лусками, які залишаються біля основи паг. Хв. густа, розташова
41
на спірально, на бічних паг. — дворядно, шкіряста, лінійна, загострена на верхівці, темно-зелена, зверху з поздовжнім заглибленням, на дні якого виступає серединна жилка, знизу є дві широкі світлі смужки. Хв. обпадає на 4-5-й рік. Мікростробіли складаються з 6-11 коротко черешкових тч., скупчених кулястими групами в пазухах хв. на паг. минулого року. Мегастробіли на чрш. по 1-3 в пазухах лусок біля основи паг. минулого року, утворені 3-4 парами супротивних потовщених біля основи плдл. з 2 нас. зач. на кожному. У колоску розвивається по 1-2 нас. Нас. 2-3 см завд., дозріває восени того самого року.
Налічує 5 видів у Центр, і Півд. Китаї та в Японії.
С. гігирасеа 8іеЬо1с1 сі 7исс. ех Епсії. (С. согіасеа ІюгГ, С. Гоеті-пеа ІіоїТ., Робосагриз сігирасеа Ьогі.) — Г. т. кістянковий. Дводомне вічнозелене д. до 15 м завв. з густою кільчастою кр. У культурі переважно росте у вигляді к. Кора стовбура сіра, відшаровується, в однорічних паг. — світло-зелена. Хв. плоска, шкіряста, розташована дворядно, У-подібно відходить від паг., 1,8-3,5 см завд. і 2-3 мм завш. Мікростробіли кулясті, на однорічних паг. у пазухах хв. Мікроспори дозрівають у ІУ-У. Мегастробіли на чрш., 0,6-1,2 см завд., розташовані біля основи паг. минулого року. Нас овальне, 2-3 см завд. і 2 см у діам., дозріває у IX.
Природний ареал: Центр. Китай, Японія. Росте під покривом хвойних і листяних лісів у горах на вис. 700-2600 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1849 р. на ПБК (Нікітський бот. сад). Росте повільно. Вибагливий до вологості і родючості ґрунту. Тіневитривалий, однак добре росте і на осонні. Зимостійкий, на півдні і заході країни не обмерзає. У Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка) обмерзають кінчики однорічноїхв. Розмножують свіжозібраним нас.
РОДИНА АКАОСАКІАСЕАЕ — АРАУКАРІЄВІ
Вічнозелені дводомні, зрідка однодомні д. з широкими або голкоподібними цупкими л., що густо вкривають гілки. Мікростробіли великі, шишкоподібні, пазушні або кінцеві на коротких паг. Тч. багато, розташовані спірально. Ш. на коротких паг., кінцеві, великі, округлі, після дозрівання розпадаються.
Налічує два роди в Півд. півкулі.
Рід Агаисагіа }и58. — Араукарія
Вічнозелені дводомні д з чітко вираженим кільцевим гілкуванням й округлою або конусоподібною кр. Л чергові, від голкоподібних до яйцеподібно-ланцетних, цупкі, з паралельним жилкуванням. Мікростробіли кінцеві на коротких паг., верхів
42
кові, циліндричні, 15-24 см завд. Тч. багато. Ш. кінцеві, на коротких паг., з численними оберненоклиноподібними покривними лусками, з широкими шкірястими крилами. До нижнього боку покривних лусок приросли значно вужчі насінні луски. Після дозрівання ш. розпадаються. Нас. дозріває на наступний рік, причому зростається з насінною крилатою покривною лускою.
Налічує близько 10 видів у Півд. Америці, Австралії та на Тихоокеанських о-вах.
А. агаисапа (Моїіпа) К. Косії (А. ітЬгісаґа Рау., А. сЬіІепкіх МігЬ., А. сІотЬеуі КісЬ., А. соїитЬагів ІЗезГ.) — А. чилійська. Вічнозелене д. 30-50 м завв. з округлоконічною кр. й довгими, товстими, розпростертими, круто загнутими догори гілками, розміщеними кільчасто по 5. Л. однакові, шкірясті, цупкі, яйцеподібно-ланцетні, майже трикутні, із загостреною верхівкою, 3-5 см завд., зверху дещо опуклі, гладенькі, блискучі, яскраво-зелені, з рядами продихів з обох боків, по краю хрящуваті, тримаються на дереві 10-15 років. Мікростробіли циліндричні, поодинокі або зібрані по 2-6, верхівкові, сидячі, 7,5-12,5 см завд., жовті. Мегастробіли яйцеподібні, поодинокі, верхівкові, близько 5,5 см завд. Покривні луски клиноподібні, закінчуються довгим, вузьким вістрям (запилення відбувається на другий рік, коли луски розкриваються). Ш. кулясті, коричневі, 10 см в діам., після дозрівання розпадаються, що настає на другий рік. Нас. приросле до крилатої коричневої луски, 2,5-4 см завд., трохи сплющене, їстівне. У ш. близько 300 нас. Після проростання насіння обидві сім’ядолі залишаються в ґрунті.
Природний ареал: гори в Чилі і в Півд.-Зах. Аргентині.
У культурі в Україні з 1840 р. на ПБК — в Ялті, Лівадії, Алупці, Нікітському бот. саду. Росте повільно, нас. не утворює, малозимостійка (витримує мороз до -15 °С), потребує родючого, слабколужного структурного ґрунту.
ПОРЯДОК РІ1ХЛЕЕ.8 — СОСНИ
РОДИНА РІІЧАСЕАЕ — СОСНОВІ
Таблиця для визначення родів родини Ріпасеае
1.	Однодомні вічнозелені д. з сірою гладенькою або розтріс-каною корою. Хв. знизу кільоподібна з двома білуватими смужками, на центральних паг. розташована спірально, а на бічних, завдяки скручуванню основи чрш. хв. — гребінчасто в одній площині. Ш. прямостоячі, яйцеподібно-довгасті або циліндричні, часто вкриті смолою, розпадаються після дозрівання...
....................................1. АЬіек МіП. — Ялиця
43
2.	Однодомні вічнозелені д. з бурувато-сірою корою і неправильно кільчастим гілкуванням. Б. видовженояйнеподібні, гострі, голі, не смолисті. Хв. лінійна, плоска. Ш. від 3 до 18 см завд., яйцеподібні та яйцеподібно-видовжені, повислі. Покривні луски довші за насінні, з надвоє розділеною верхівкою і шилоподібною серединною жилкою між ними......................
....................... 2.	Рвешіоіки^а Сагг. — Псевдотсуга
3.	Однодомні вічнозелені д. з повислими тонкими паг. Хв. лінійно-ланцетна, плоска, біля основи звужена в короткий чрш. 8-15 мм завд. Ш. невеликі — 2-3,5 см завд. і 1-1,5 см завш., повислі, після дозрівання не обпадають...................
...................................3. Т$іі£а Сагг. — Тсуга
4.	Однодомні вічнозелені д. Б. здебільшого не смолисті. Верхівкова б. оточена 2-5 бічними, розташованими безпосередньо під нею. Хв. переважно 4-гранна, у поперечному перетині ромбічна, на верхівці гостра. Ш. понад 3 см завд. від яйцеподібних до видовжено-циліндричних, повислі, обпадають значно пізніше після випадання дозрілого крилатого нас...............
................................ 4. Рісеа А. Оіеіг. — Ялина
5.	Однодомні листопадні д. з неправильно кільчастим гілкуванням. Хв. розташована почергово на видовжених паг. і в пучках — на вкорочених, вузьколінійна, м’яка, восени перед обпаданням світло-жовта, оранжево-жовта або бура. ПІ. від округлих до циліндричних завд. 1-10 см, розкриваються після дозрівання нас., не обпадають. Нас. крилате..............
..................................5. Ьагіх МІ11. — Модрина
6.	Однодомні листопадні д. з видовженими і вкороченими паг. Б. яйцеподібно-округлі, на вкорочених паг. — з шилоподібно загостреними лусками (на відміну від Багіх). Хв. м’яка, опукла з обох боків, загострена на верхівці, на видовжених паг. розташована спірально, на вкорочених — пучками, восени перед обпаданням світло-жовта. Ш. невеликі — 40-70 мм завд. і 40-50 мм завш., овальнояйцеподібні, після дозрівання розпадаються. Нас. крилате....................................
.....................6.	Рвешіоіагіх Согсі. — Псевдомодрина
7.	Однодомні вічнозелені д. з видовженими і вкороченими паг. Хв. шилоподібна, 3- або 4-гранна, жорстка, колюча, на видовжених паг. розташована спірально, на вкорочених — пучками по 30—40. Ш. поодинокі, прямостоячі, бочкоподібні або яйцеподібно-видовжені, після дозрівання розпадаються.....
................................... 7. Сегігик Тгеи'. — Кедр
8.	Однодомні вічнозелені д. з видовженими та вкороченими паг. Видовжені паг. лише з бурими лускоподібними л. У пазухах лускоподібних л. є рудиментарні вкорочені паг. з пучком із 2,3 чи 5 зелених хв., між якими знаходяться б. Основа пучка хв.
44
оточена перетинчастою піхвою, яка відпадає або надовго залишається. Хв. довга й вузька Ш. прямостоячі, відхилені чи повислі, різні за розмірами й формою, після дозрівання можуть розкриватися або довго не розкриватися чи обпадають разом з нас. Нас. з довгим крилом, інколи з коротким або зовсім без крила.................................. 8. Ріпи® Б. — Сосна
Рід 1. АЬіек МіП. — Ялиця
Вічнозелені д. пірамідальної форми з розкидано-кільчасти-ми гілками, гладенькою корою на молодих д., часто товстою і борозенчастою на старих. Гілки гладенькі, борозенчасті лише у небагатьох видів. Хв. часто розташована дворядно, лінійна або лінійноланцетоподібна, як правило, плоска і борозенчаста зверху, у більшості видів з двома білими смужками знизу. Мі-кростробіли повислі, від овальних до циліндричних, із жовтими або яскраво-червоними пиляками. Мегастробіли від яйцеподібних до довгастих, складені із численних двонасіннєзачатко-вих черепицеподібних лусок. Ш. від яйцеподібних до видовже-но-циліндричних з щільно черепицеподібно прилеглими тонкими лусками, закрученими на верхівці, розпадаються після дозрівання. Нас. яйцеподібне або довгасте з великими тонкими крилами.
Налічує близько 40 видів у помірній зоні Півн. півкулі, зустрічається у Півн. Африці, Гімалаях, високогірних районах Гватемали.
Таблиця для визначення видів роду АЬіев
1.	Верхній бік л. з рядами продихів, що досягають основи л. Л. 8-15 мм завд., відходять від паг. під прямим кутом, біля основи щитоподібно розширені, не скручені..................
..............................7. А. ріпзаро — Я. іспанська
2.	Л. більш-менш прилеглі до паг. і на верхньому боці паг спрямовані вперед, знизу білувато-блакитнуваті, 25 -30 мм завд. з виїмчастими верхівками. Б. білуваті, смолисті. Кора білувата	 16.	А. агіхопіса — Я. аризонська
3.	Молоді паг. сірувато-зелені. Л. часто серпоподібно зігнуті догори, на верхівці округлі або тупо загострені, інколи трохи виїмчасті, зверху не борозенчасті або борозенчасті лише біля основи, розташовані не симетрично........................
.......................... 15.	А. сопсоїог — Я. одноколірна
4.	Молоді паг. жовтувато-зелені або жовтувато-коричневі. Л. розташовані гребінчасто, рівномірно, дворядно, на верхівці часто трохи виїмчасті, зверху з однією поздовжньою борозенкою, яка зникає у верхній третині л.17. А. ІоМапа — Я. Лоу
45
5.	Л. до 42 мм завд., завжди без виїмок, зверху чітко борозенчасті, знизу зелені, лише як виняток іноді з білими смужками, часто гострі, на верхньому боці гілок більш-менш дворядні. Б. дрібні, дуже смолисті... 5. А. ЬоІорЬуІІа — Я. цільнолиста
6.	Паг. темні, коричневі, червоні або пурпурово-коричневі, але ніколи не жовті чи жовтувато-сірі. Л. понад 20 мм завд. Б. дуже смолисті з щільно прилеглими лусками...................
............................. 8.	А. серіїаіопіса — Я. грецька
7.	Л. розміщені дуже густо, щіткоподібно спрямовані догори, зрідка дворядні (на старих д.), товстуваті, цупкі, близько 15 мм завд. Б великі, не смолисті або трохи смолисті з пухко розташованими лусками....... 6. А. пшпіЛіса — Я. нумідійська
8.	Паг. не борозенчасті або трохи борозенчасті лише на верхівці чи зморшкуваті. Л. м’які, близько ЗО мм завд. і 1 мм завш., на верхівці часто немовби зрізані, знизу блідо-зелені, на верхньому боці паг. не дворядні чи іноді гребінчасті. Б. коричнювато-зелені, дуже смолисті, верхівки їх неначе глазуровані. Луски повністю або частково заховані під шаром смоли.........
................................ 1. А. яіЬігіса — Я. сибірська
9.	Б. біля основи трохи смолисті (луски при цьому не зовсім закриті смолою). Л. 15-40 мм завд. і не більш як 1,5 мм завш., на верхньому боці паг. дворядні або розділені У-подібним проходом уздовж паг............. 9.	А. сіїісіса — Я. килікійська
10.	Л. на верхньому боці паг. не дворядні, а верхні л. спрямовані вперед. Верхній бік л. без продихів. Б. червонувато-коричневі, не смолисті. Молоді паг. жовтувато-зелені, зазвичай коротковолосисті, часто голі..........................
....................... 10.	А. погОтаппіапа — Я, Нордмана
11.	Молоді здерев’янілі паг. поточного року жовтуваті, майже білі. Б. майже кулясті, каштаново-коричневі, малосмолисті. Паг. трохи борозенчасті, здебільшого з пурпуровим відтінком. Л. знизу майже білі, близько 20 мм завд., біля основи ледь жовті, на верхньому боці паг. здебільшого спрямовані вгору...
.............................. 4. А. согеапа — Я. корейська
12.	Паг. сірі, жовтувато-сірі або землисті. Молоді паг. вкриті короткими міцними волосками, які стирчать догори Л 1,5 2,5 мм завш., з верхнього боку здебільшого з продихами біля верхівки, після розтирання дуже ароматні. Найдовші л. близько 30 мм завд. Покривні луски б. заховані.................
.......................... 13-А.	Ьаіяатеа — Я. бальзамічна
13.	Молоді паг. вкриті м’якими покрученими волосками. Л. близько 22 мм завд. Покривні луски б. виступають.......
................................ 12. А. Ггаяегі — Я. Фразера
14.	Молоді паг. тонкі, оливково-зелені або ледь коричнюваті. Б. маленькі, близько 3 мм завд. Л. відстовбурчені, найдовші
46
серед усіх культивованих видів ялиць (понад 40 мм завд.)...
................................. 14. А. §гаікІік — Я. велика
15.	Б. маленькі, часто червонуваті, скловидно-смолисті, близько 3 мм завд. Л. косо спрямовані вгору (на верхньому боці паг. між л. залишається вузький прохід), близько 25 мм завд., знизу білі, досить м’які. Молоді паг. коротковолосисті. Ш. 6-7 см завд., циліндричні. Нас. жовтувате....................
.....................................3.	А. уеіісЬіі — Я. Віча
16.	Б. яйцеподібні, червоно-коричневі, з незначним смоляним покривом. Молоді паг. жовтувато-коричневі або жовтувато-білі, вкриті тонким іржаво-червоним опушенням Л. знизу зеленкуваті, інколи білі, 10—22 мм завд. Ш. 5-6 см завд.
............................ 2. А. перЬгоІерік — Я. білокора
17.	Б. не смолисті або тільки на верхівкових паг. слабко смолисті біля основи. Молоді паг. грубоволосисті, сірі. Л. по краю не бувають загорнуті...................11.	А. аІЬа — Я. біла
1.	А. мЬігіса ЕссіеЬ. (А. рісЬіа БогЬ., А. кешепоуіі РебіксЬ.) — Я. сибірська. Д. до ЗО м завв. і 50-80 см у діам. з красивою вузькопірамідальною, майже колоноподібною кр. Кора стовбура й скелетних гілок темно-сіра, гладенька, однорічних паг. — світло-сіра, трохи опушена. Хв. 1,5-3 см завд. і 1,5-2 мм завш., м’яка, ароматна, на верхівці ледь роздвоєна, зверху темно-зелена, знизу з двома нечітко вираженими білими смужками, розташована здебільшого горизонтально. На дереві тримається 7-8 років. Ш. 5-10 см завд. і 2-4 см завш., дозріває у VIII IX. Нас. з крилами 1,5-2 см завд.
Природний ареал: північно-східна частина Європи, майже весь Сибір та північна частина Монголії.
В Україні культивують здебільшого в бот. садах і дендропарках, у міських парках Києва та Хмельницького. Росте добре. Розмножують нас. і відс. Морозостійка, хоча іноді пошкоджується пізніми весняними приморозками. Тіневитривала, але добре росте і на осонні. Потребує досить родючого ґрунту. Потерпає від задимлення повітря.
2.	А. перЬгоІерік (Тгаиіу.) Махіт. (А. кіЬігіса уаг. перйгоіерік Тгаиіу., А. уєіісЬіі Еіпбі. уаг. перйгоіерік Макі., А. §гасі1ік Ко-таг.) — Я. білокора, бруньколуската. Д. до 30 м завв. і 30-35 см у діам. Кора стовбура світло-сіра, гладенька, з часом темніша, розтріскана, у молодих гілок жовто-бура, в однорічних паг. — світло-зелена, борозенчаста, слабко опушена, пізніше жовтувато-бура або вохриста. Кр. густа, конусоподібна. Хв. 1-2 см завд. і 0,2 см завш., дуже цупка, коротко загострена або ледь виїмчаста, зверху темно-зелена, знизу з двома білими смужками, розташована гребінчасто (особливо на молодих паг.) і У-подібно на 2-3-річних паг. Короткої хв. мало, знаходиться
47
вона на верхівках паг. Тримається на гілках 4—5, іноді 7 років. Ш. 5-6 см завд. і 2-2,5 см у діам. Покривні луски гострими кінцями виступають над насінними і загнуті донизу. Дозрівають у IX. Нас. 5-8 мм завд. без крила, а з крилом 1-1,5 см завд.
Природний ареал: Приамур’я, Примор’я, Півн.-Сх. Китай. Корея.
В Україні культивують лише в бот. садах. У молодому віці (15-20 років) уражається гниллю. Вибаглива до вологості ґрунту й повїгря, але не вибаглива до родючості ґрунту. Тіневитривала, проте може рости і на осонні. Морозостійка, не пошкоджується навіть у суворі зими. Потерпає від сухості повітря. У культурі розмножують нас. Репродуктивний вік настає у 28-30 років.
3.	А. уєйсіііі ілпсіі. (А. еісЬІегі Гаисйс) — Я. Віча. Д. 30-40 м завв. з густою конічною кр. й горизонтально розташованими гілками. Кора стовбура світло-сіра, гладенька навіть у старих д., на однорічних паг. — сіра або зеленкувата, коротко опушена. Хв. м’яка, помітно вигнута, дещо виїмчаста або тупо заокруглена на верхівці, 1,5-2,5 см завд. і 2 мм завш., темно-зелена зверху, з яскраво-білими смужками знизу, розташована горизонтально, на нижніх гілках — гребінчасто. Дозрілі ш. коричневі, майже циліндричні, 6-7 см завд. і 3 см в діам. Дозрівають у IX.
Природний ареал: Японія, гори на о. Хонсю у зоні 1300— 2300 м н. р. м. Займає обмежену площу з вологими ґрунтами, утворює чисті або змішані ліси з іншими хвойними — ялиною Алькока і тсугою різнолистою.
У культурі в Україні лише в Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка) та в дендропарку Асканія-Нова. Росте повільно, особливо у перші роки. Вибаглива до вологості ґрунту й повітря. Зимостійка, суворі зими витримує без пошкодження. Достатньо посухостійка. Розмножують нас. і щепл. на інших видах ялиці.
4.	А. согеапа \УіІ8. — Я. корейська. Д. до 15 м завв. з густою конічною кр. Кора стовбура і скелетних гілок гладенька, світло-сіра, однорічних паг. — жовтувато-сіра, рідко опушена, пізніше гола. Б. овальнояйцеподібні, майже округлі, до 4-5 мм завд., дуже смолисті. Хв. цупка, серпоподібно вигнута, з ледь виїмчастою верхівкою, 1,5-2 см завд., зверху темно-зелена, знизу з двома білими смужками. Ш. майже циліндричні, 5-7 см завд. і 2-3 см завш. Нас. дрібне, з крилом 1-1,2 см завд.
Природний ареал: Півд. Корея, в горах у зоні 1000-1800 м н. р. м., утворює чисті та змішані насадження.
У культурі в Україні лише в Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка). Росте добре. Тіневитривала, але добре рос
48
те і на осонні. Достатньо зимостійка, без пошкодження витримує морози до -35 °С. У генеративний вік вступила у 12 років.
5.	А. Ьоіоріїуііа Махіт. — Я. цільнолиста. Д. до 45 м завв. і до 2 м у діам. з красивою густою ширококонусоподібною кр. Кора стовбура і гілок навіть у молодих д. розтріскана, що помітно вирізняє цей вид ялини від решти видів. Кора однорічних паг. вохриста або жовтувато-сіра, поздовжньо жолобкувата. Хв. дуже цупка, жорстка, суцільна, загострена, 2,5-3 см завд. і до 2 мм завш., темно-зелена, блискуча зверху і світліша знизу, матова, з ледь помітними білими смужками знизу. У молодих д. розташована щіткоподібно або гостро У-подібно. Тримається на гілках 8-9 років. Ш. 7,5-12 см завд. і 3-4 см у діам., циліндричні, зелені до початку дозрівання, пізніше світло-коричневі. Дозрівають у IX — на початку X. Нас. з крилом 2-2,5 см завд.
Природний ареал: Півн.-Сх. Китай, південь Примор’я, Корея, о. Чеджудо. Утворює мішані ліси.
У культурі в Україні лише в бот. садах (Київ, Житомир, Дніпропетровськ, Донецьк, Сімферополь). Світлолюбна. Дуже морозостійка. Потребує глибоких родючих грунтів з підвищеною вологістю. Репродуктивний вік настає у 28-30 років. Розмножують нас. і щепл.
6.	А. пишіЛіса Пе Ьаппоу (А. ріпзаро уаг. ЬаЬогіеп8І8 Соях., А. ЬаЬогіеп8І8 Со88.) — Я. нумідійська. Д. 20-25 м завв. Кора дещо розтріскана, пластинчаста у старих д. Кр. дуже щільна, правильно конусоподібна. Гілки розташовані кільчасто, відгалужуються від стовбура горизонтально. Б. великі, молоді смолисті. Хв. на паг. щіткоподібно стирчить догори, близько 2,5 см завд., темно-зелена, скручена біля основи, з рядами про-дихів сіруватого кольору біля верхівки. Ш. циліндричні, 12-18 см завд. Покривні луски вдвічі менші за насінні, тому сховані в ш. Дозрівають у XI.
Природніш ареал: Сх. Алжир, гори Бабор і Табабор у Кабілії.
В Україні культивують у Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка), у Хмельницькій обл. (Маківський парк), у парках на ПБК (Севастополь, Феодосія), а також у Сімферополі. Росте добре в затінку і на осонні. Невибаглива до родючості ґрунту. Краще росте на глибоких, особливо вапнякових, добре зволожених ґрунтах. Утворює самосів.
7.	А. ріпяаро Воізз. — Я. іспанська. Д. 25-30 м завв. і понад 1 м у діам. Кора стовбура темно-сіра. Кр. щільна, низько опущена, широкопірамідальна. Б. трохи смолисті. Хв. до 1,5 см завд., тупо загострена, цупка, темно-зелена, розташована на паг. рівномірно, радіально. Ш. циліндричні, 10-15 см завд.,
49
молоді ш. пурпурово-коричневі. Покривні луски коротші за насінні, сховані в ш. Дозрівають у X.
Природний ареал: гори Півд. Іспанії (район Ронда).
В Україні культивують з 1843 р. (Нікітський бот. сад). Як паркова порода поширеніша на ПБК. Поодиноко зустрічається в парках Сімферополя, Одеси, Львова, Устимівки (Полтавська обл.). Росте добре в затінку і на осонні. Найтеплолюбніша з усіх середземноморських ялиць. Дуже посухостійка. До родючості ґрунтів невибаглива, але не витримує перезволоження. Розмножують нас.
8.	А. серіїаіопіса Боиб. (А. ге§іпае-ата1іаеа Неісіг., А. серйа-Іопіса Р-агсадіса Непк. еі НосЬкґ., А. реіороппезіапа Наа§е, А. рапасйаіса Неібг., А. ароіііпік Ьіпк, А. ресііпаіа Р-ароІІіпік Ьіпсії еі Оогб., А. серкаїопіса сс-рагпаккіса Непк. еі НосЬзІ.) — Я. грецька. Д. 23-27 м завв. ідо 1 м у діам. Кора стовбура сірувато-коричнева, гладенька в молодому віці, у старіших д. розтріскується на довгасті пластинки. Кр. конусоподібна, гілки відростають горизонтально, вкривають стовбур до самої землі. Молоді паг. світло-коричневі. Б. смолисті. Хв. цупка, загострена, 1,5-2,5 см завд., на паг. розташована гребінчасто або стирчить догори і в боки. Ш. циліндричні, 12-18 см завд. з висунутими загнутими покривними лусками. Дозрівають у IX.
Природний ареал: гори Центр, і Півд. Греції (Аттика, Бео-гія, Фессалія), п-ів Пелопоннес, о-ви Євбея, Кефалонія.
В Україні культивують з 1846 р. (Нікітський бот. сад). Часто зустрічається в парках на ПБК. Культивують у бот. садах і дендропарках Києва, Сімферополя, Одеси, Асканїї-Нової, Веселих Боковеньок (Кіровоградська обл.). Добре росте в затінку і на осонні. Витримує ґрунтову і повітряну посуху. До родючості ґрунтів невибаглива. Найкращий вид ялиці для вирощування на вапнякових ґрунтах. Одна з найморозостійкіших середземноморських ялиць. У культурі розмножують нас.
9.	А. сіїісіса Сагг. (А. ізсЬи^аізкоі Баи'5., А. коїксЬуапа Геп/.І., А. зеїіпивіа Сагг.) — Я. килікійська. Д. 25 27 м завв Кора гем-но-сіра, на старих д. глибоко розтріскана. Кр. щільна, густа, колоноподібна, опущена до самої землі. Молоді паг. сіро-коричневі, голі або коротко опушені. Б. дещо смолисті. Хв. 2-3,5 см завд., м’яка, зверху без продихів, на паг. розташована гребінчасто. Ш. циліндричні, 20-30 см завд., дозрівають у X. Покривні луски сховані у ш.
Природний ареал: гори Сирії і Туреччини (Тавр, Антитавр).
У культурі в Україні з 1859 р. (Нікітський бот. сад). Поодиноко зустрічається у парках на ПБК, випробовують у Кримському Степу. Культивують у дендропарку Асканїї-Нової. Одна з найморозостійкіших і посухостійких ялиць. Невибаглива до
50
родючості грунту, добре росте навіть на вапнякових ґрунтах. Розмножують нас.
10.	А. поггітаппіапа (8іс\.) 8расЬ — Я. НордмаЙа, або кавказька. Д. 50-60 м завв. і до 2 м у діам. з густою конусоподібною кр. Кора стовбура сіро-бура, у нижній частині його розтріс-кана, однорічних паг. — світло-коричнева наприкінці періоду росту, пізніше сіра. Хв. 1,5-3 см завд. і 2 мм завш., ледь роздвоєна на верхівці, цупка, темно-зелена, блискуча зверху, з двома білими смужками знизу, тримається на гілках 6-7 років. Ш. 12-20 см завд. і 4-5 см у діам., смолисті, овально-циліндричні, покривні луски виступають над насінними і відігнуті назад довгими вістрями. Дозрівають у X. Нас. з крилом близько 2,5 см завд.
Природний ареал: Зах. Кавказ у зоні 1200-2000 м н. р. м., Мала Азія (Понтійський хр.).
В Україні культивують з першої половини XIX ст. переважно у бот. садах і дендропарках. У перші роки життя росте повільно. Потребує родючих ґрунтів середнього зволоження. Зимостійка, хоча в суворі зими часто обмерзають однорічні паг. Тіневитривала, добре росте на осонні та в міських умовах. Пізно вступає в репродуктивну стадію.
11.	А. аІЬа МіП. (А. ресііпаіа Ьат. еі ПС., поп Піїїегі, А уиі-§агік Роіг., А. ехсеїха Ьіпк, А. рісеа Ьіпсії., поп Мііі.) — Я. біла, європейська, або гребінчаста. Д. 30-55 м завв. ідо 1,5 м у діам. Кора стовбура і гілок гладенька, сіра, а з 50-річного віку в нижній частині стовбура розтріскана. Кора однорічних паг. зеленкувато-сіра, опушена, пізніше — сіра. Кр. пухка, широкопірамідальна, з віком циліндрична. Гілки в молодому віці ростуть угору під кутом, пізніше — горизонтально. Хв. 1,5-2,5 см завд. і 2 мм завш., на однорічних паг. світло-зелена з обох боків, пізніше зверху темно-зелена, блискуча, знизу з двома білими смужками, матова, розташована гребінчасто або тупо У-подібно. Верхівки хв. ледь роздвоєні, тримається на гілках 6-9 років. Ш. 10-16 см завд., циліндричні, покривні луски з відігнутими назад кінцями виступають над насінними. Ш. дозрівають у IX.
Природний ареал: гори Сер., Півд. і частини Зах. Європи, в Україні— Карпати.
У культурі в Україні за межами природного ареалу з 1826 р. (Нікітський бот. сад). Культивують здебільшого в бот. садах і дендропарках, у міських парках мало. Добре росте в групах, гірше — поодинці. Зимостійка, але в суворі зими дуже обмерзає, гинуть навіть старі дерева. Потребує вологих суглинкових і супіщаних ґрунтів. На сухих і бідних ґрунтах росте погано. Потерпає від сухості і загазованості повітря. У культурі репродуктивна фаза настає у 20-25 років. Розмножують нас.
51
12.	А. Сгавегі (РигзЬ) Роіг. (А. Ьакатеа Ггазегі 8расЬ) — Я. Фразера. Д. до 25 м завв. з красивою конусоподібною кр. Кора стовбура і скелетних гілок у молодих д. гладенька, світло-сіра, однорічних паг. — зеленкувато-сіра, опушена. Хв. 1,5-2,5 см завд., трохи виїмчаста, іноді тупо заокруглена, зверху темно-зелена, блискуча, знизу з двома білими смужками, розташована гребінчасто або V- чи майже щіткоподібно. Ш. 3,5-6 см завд. Покривні луски загнуті назад і довші за насінні. Ш. дозрівають у VIII — на початку IX.
Природний ареал: Аллеганські гори в Атлантичному регіоні Півн. Америки, де на вис. 1200-2000 м н. р. м. утворює чисті та мішані насадження.
У культурі в Україні з першої половини XIX ст. в Красно-кутському дендропарку (Харківська обл.). Нині культивують у бот. садах і дендропарках Києва, Одеси, Тростянця Чернігівської обл. та Тростянця Сумської обл. Росте добре, морозостійка, тіневитривала, хоча росте і на осонні. Потребує родючих дренованих ґрунтів. Репродукує з 15-20 років. Розмножують нас. і щепл. на інших видах ялиці.
13.	А. ЬаКатеа (Ь.) МіП. (А. ЬаїзатіГсга Місіїх.) — Я. бальзамічна. Д. 15 -20 м завв. і 30-50 см у діам. Кора стовбура і гілок гладенька, блідо-сіра, у віці 100 років у нижній частині стовбура розтріскана, червонувато-коричнева. Кора однорічних паг. зеленкувато-сіра або білувато-сіра, ледь опушена. Кр. густа, конусоподібна, низько опущена навіть у старих д. за вільного стояння. Хв. 1,5-3 см завд. і близько 2 мм завш., трохи виїмчаста на верхівці, іноді суцільна, тупо заокруглена, зверху темно-зелена, знизу білувата, розташована гребінчасто або У-подібно, на гілках тримається 6-7 років. Ш. 5-7 см завд. і 2-2,5 см завш., овально-циліндричні, покривні луски над насінними не виступають. ПІ. дозрівають у VIII — IX. Нас. з крилом 1-2 см завд.
Природний ареал: Півн. Америка від Атлантичного океану майже до берегів Тихого океану.
В Україні культивують з першої половини XIX ст. здебільшого в бот. садах і дендропарках, зрідка — в старовинних парках. Росте добре на ґрунтах з достатнім зволоженням. Потерпає від сухості повітря. Дуже морозостійка. Розмножують нас. Починаючи з 50-60-річного віку стовбур пошкоджується гниллю, хоча доживає до 150-200 років.
14.	А. £гап<1І8 ЬіпсП. (А. атаЬіІік Мигг., поп РогЬек, А. £ог-бопіапа Сагг.) — Я. велика (мал. 9). Д. до 100 м завв. і 60-120 см у діам. з красивою густою ширококонусоподібною кр., яка в старому віці стає куполоподібною. Гілки ростуть майже горизонтально. Кора стовбура темно-коричнева, у нижній частині поздовжньо розтріскана, в однорічних паг. — сіро-зелена, ма-
52
Мал. 9. АЬіек £гап<1і$:
а — чоловічий пагін із мікростробілами; б — поперечний перетин хвоїнки; в — дозрілий мегастробіл
лоопушена. Хв. 4—6,5 см завд., трохи виїмчаста на верхівці, темно-зелена, блискуча зверху й білувата знизу, розташована гребінчасто, тримається на гілках 5-6 років. III. 5-10 см завд. і 2-4 мм завш., овально-циліндричні, дозрівають у IX. Нас. з крилом 15 18 мм завд.
Природний ареал: гори Тихоокеанського регіону Півн. Америки.
В Україні культивують з 1858 р. (Нікітський бот. сад). Нині культивують лише в деяких бот. садах Києва. Росте дуже добре. У молодому віці щорічний приріст близько 40 см. За сприятливих умов у 50-річному віці досягає 30-32 м завв. Вибаглива до вологості ґрунту й повітря. Потерпає від сухості повітря. Зимостійка, не пошкоджується морозами навіть при -34 °С. Репродуктивний вік у 35-38 років. Розмножують нас. і щепл.
15.	А. сопсоїог Ьіпді. еґ Оогсі. (А. §гапбІ8 уаг. сопсоїог Мигг.) — Я. одноколірна (мал. 10). Д. 40-60 м завв. і 150-180 см у діам. з красивою густою ширококонусоподібною кр., опущеною до самої землі навіть у д., що вільно ростуть. Кора стовбура і гілок гладенька, сіра, з 45-50-річного віку в нижній частині стовбура поздовжньо розтріскана. Кора однорічних паг. світло-зелена, у старіших— зеленкувато-сіра. Хв. 5-6 см завд. і 2 мм завш., цупка, з обох боків сизувато-зелена, матова, одноколір-
53
Мал. 10. АЬіез сопсоіог:
а — чоловічий пагін із мікростробілами; б — жіночий пагін із молодими ме-гастробілами; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
на, чим відрізняється від решти видів ялиці, кінчики тупо загострені, розташована гребінчасто або У-подібно, тримається на гілках 6-7 років. Ш 10—14 см завд. і 4-5 см у діам., овально-циліндричні, під час дозрівання дуже смолисті. Дозрівають у ІХ-Х. Нас. з крилом близько 2 см завд.
Природний ареал: гори Тихоокеанського узбер. Півн. Америки, де росте на вис. 2000-3000 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1880 р. (Нікітський бот. сад). Культивують у бот. садах, дендропарках, старовинних і деяких міських парках. Добре росте в групах і поодинці. Репродукувати
54
починає у 19-20 років. До 10-15 років росте повільно. Зимо- і посухостійка, невибаглива до родючості ґрунту, добре витримує міські умови. Розмножують нас.
В Україні у культурі відомі такі декоративні форми:
‘Уіоіасеа’ — ‘Фіолетова’ — з ширококонусоподібною кр. і синювато-білою хв. (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка, дендропарк «Тростянець» у Чернігівській обл.);
‘Репсі иіа’ — ‘Повисла’ — з вузькоколоноподібною кр. і плакучими гілками (Національний бот. сад ім М. М. Гришка).
16.	А. агігопіса Меег. (А. Іавіосагра ІМиИ. уаг. агіхопіса Бет.) — Я. аризонська. Д. до 15 м завв. з густою вузькоконусо-подібною кр. Кора стовбура у молодих дерев гладенька, тонка, світло-сіра, у старих — слабко розтріскана, товста. Хв. м’яка, виїмчаста на верхівці, 1,5-3 см завд. і близько 1,5 мм завш., синювато-зелена зверху та світліша, з ледь помітними білими смужками знизу, розташована гребінчасто, на гілках тримається 8-9 років. Ш. майже циліндричні, 6-10 см завд. і 3-4 см у діам. Дозрівають у УПІ-ІХ.
Природний ареал: гори Тихоокеанського регіону Півн. Америки (Аризона), де росте на вис. 2400-3000 м н. р. м. на вологих ґрунтах.
У культурі в Україні з першої половини XX ст. у Весело-Боковеньківському дендропарку. Культивують у Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна (Київ) та в дендропарку «Асканія-Нова» (Херсонська обл.). Маловипробувана. Росте повільно, середній приріст менш як 20 см. Посухостійка, але потребує вологих ґрунтів. Дуже зимостійка.
17.	А. Іоніапа Мигг. (А. сопсоіог уаг. Іоитапа Ьетт., А. §гап-сіІ8 уаг. 1о\уіапа Макі., А. Іакіосагра Ьіпсії., поп Макі., А. рагко-піапа Ваггоп, А. Іавіосагра Макі., поп Т4иІІ.) — Я. Лоу. Д. до 80 м завв., дуже подібна на я. одноколірної, але відрізняється від неї короткою блакитнувато-сріблястою хв. і швидким ростом. Хв. серпоподібно зігну і а, розташована гребінчасто, 3-4 см завд. і 1,5-2 мм завш., суцільна, тупозагострена.
Природний ареал: гори Тихоокеанського регіону Півн. Америки, де росте на вис. 1200-1700 м н. р. м.
У культуру в Україні введена на початку XIX ст. Млїївською дослідною станцією плодівництва (Черкаська обл.). Дещо пізніше почали культивувати у Краснокутському дендропарку (Харківська обл.). Нині культивують також у Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка) та Харкові (Бот. сад аграрного університету). У перші роки життя росте повільно. Потребує родючого, добре аерованого й середньозволоженого ґрун ту. Морозостійка. Найдекоративніша серед усіх культивованих в Україні видів ялиці.
55
Рід 2. Р$еш1оиіі£га Сагг. — Псевдотсуга
Однодомні вічнозелені д. 20 -100 м завв. з неправильно кільцевим гілкуванням і конічною кр. Кора бурувато-сіра, спочатку гладенька, пізніше розтріскана, товста. Б. видовженояйце-подібні, гострі, голі, не смолянисті. Хв. лінійна, плоска, жолобчаста та кільоподібна зверху, з двома рядами продихів знизу, зелена або сизо-зелена, на верхівці суцільна або виїмчаста, розміщена спірально, відстовбурчено або гребінчасто, 15-25 мм завд. Мікростробіли циліндричні, у пазухах л. Ш. 7-10 см завд., дозрівають у перший рік, не розсипаються. Насінні луски округлі, цілокраї, покривні — трилопатеві, з довгою колючкою, довші за насінні. Нас. 7 мм завд., сплющене, трикутне.
Налічує 5 видів у Тихоокеанському регіоні Півн. Америки та в Сх. Азії.
Р. піеп2Іе8Іі (МігЬ.) Ргапсо (Р. ІахіГоІіа БатЬ., Р. сіои^іамі 8а-Ьіпе ех В. Поп, Р. бои§1амі (Біпсії.) Сагг., Р. тисгопаіа (Каіп.) 8ис1\¥.) — П. Мензиса, або тисолиста, дугласія (мал. 11). Д. 80-100 м завв. і 2,6-5,6 м у діам., живе до 700-1400 років. Кора молодих стовбурів темно-сіра або сірувато-зелена, на старих — дуже товста, глибоко поздовжньо розтріскана, іноді пластинчаста, червонувато-коричнева. Кр. щільна або розріджена, ширококонусоподібна, з неправильно кільчастим гілкуванням. Гілки відходять від стовбурів майже горизонтально, верхівки паг. піднесені, з віком звисають, іноді від самого стовбура. Хв. 15-25 мм завд., лінійна, плоска, зверху жолобчаста та кільоподібна, на верхівці пряма, тупа або загострена, зверху зелена, жовто- або сизо-зелена, блискуча, знизу з двома рядами продихів білуватого кольору, м’яка, серпоподібно зігнута, розташована дворядно, спірально, неправильно-гребінчасто, тримається на паг. до 8 років. Б. глянсуваті, на верхівці бежеві, списоподібні, вкриті коричневими лусками. Мікростробіли під час пилування оранжево-жовті, 12—23 мм завд., циліндричні, поодинокі, у пазухах хв. Масове пилування із середини або кінця IV — до початку V. Мегастробіли на верхівках паг. по всій кр., а в зімкнутих насадженнях — на верхівці кр. «Квітучі» мегастробіли зелені, жовто-зелені, бордові, пурпурово-фіолетові, а дозрілі — вохряно-бежеві, 7-12 см завд. і 3-4,5 см у діам., видов-женояйцеподібні, висячі. Нас. червонувато-коричневе до 7 мм завд. і до 5 мм завш. з крилом 12-16 мм завд. Ш. дозрівають протягом однієї вегетації у VIII — IX. Репродукує щороку, розпочинаючи з 10-25 років, а рясно — через 2-3 роки.
Природний ареал: Тихоокеанський регіон Півн. Америки — від Британської Колумбії до Каліфорнії, Колорадо, Техасу, в Каскадних горах та горах Сьєрра-Невади. Росте на родючих,
56
Мал. 11. Р$еи<1о($и£а тспмемі:
а — мікростробіл; б — молодий мегастробіл; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
добре дренованих, суглинкових, бурих лісових і підзолистих ґрунтах на вис. 1800-2000 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1827 р. Широко розповсюджена в бот. садах і дендропарках, культивують у лісових культурах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Волинської, Хмельницької і Тернопільської областей, а подекуди і в лісостеповій зоні Київської і Житомирської областей. Частково використовують для озеленення по всій території України. Світлолюбна, посухостійка, задовільно зимостійка, а з віком —
57
достатньо зимостійка. Важкі глинисті, дуже лужні і болотисті ґрунти для її вирощування непридатні. Розмножують нас., щепл. і жив. віком до 7 років. Старіші жив. вкорінюються погано. Поширена також різновидність уаг. §1аиса Ргапсо — сиза.
В Україні у культурі відомі такі декоративні форми:
‘Ьаеіа’ — ‘Яскрава’ — з світло-зеленою хв.;
‘Р'акіфіаіа’ — ‘Рівновершинна’ — з колоноподібною компактною кр., яка розпочинається від самої землі;
‘Репсіиіа’ — ‘Повисла’ — з плакучою кр.;
‘Саекіа’ — ‘Сірувато-блакитна’ —з сіро-зеленою хв., коротшою (до 20 мм), ніж у видового типу;
‘Оіапса репсі піа’ — ‘Сиза повисла’ — з плакучою кр. і сизою, іноді сріблястою хв.
Рід 3. Ткне; а Сагг. — Тсуга
Вічнозелені однодомні д. з конусоподібною кр. і дугоподібно звисаючими тонкими гілками. Кора глибоко борозенчаста, злущується дрібними пластинками. Л. плоскі, лінійно-ланцетні, з двома рядами продихів на нижньому боці та одним смоляним ходом. Мікроспорофіли в пазухах л. на торішніх паг., поодинокі. Пилок без повітряних мішків. Мегаспорофіли на кінцях паг., поодинокі. Ш. дозрівають у перший рік, не розпадаються. Нас. крилате, із смоляними залозками на поверхні.
Налічує 14 видів у Сх. Азії та Півн. Америці. В Україну інтро-дуковано 2 види.
Таблиця до визначення видів роду Тзи^а
1. Кора бура. Паг. жовто-коричневі. Л. розміщені гребінчасто, від основи до верхівки звужені. Ш. яйцеподібні, 2-2,5 см завд. Нас. коротше за своє крило............................
.............................1.	Т. сапасіепзіз — Т. канадська
2. Кора червоно-бура. Паг. жовті або червоно-бурі. Л. розміщені не гребінчасто, густо покривають паг.. різні за довж., від основи до верхівки розширені. Ш. майже сферичні або овальні, 1-2 см завд. Довжина нас. і його крила однакові.......
............................ 2.	Т. <1іуєгмГоііа — Т. різнолиста
1. Т. сапасіепзіз (Ь.) Сагг. — Т. канадська (мал. 12). Д. 25-30 м завв. і до 1 м в діам. Гілки тонкі, довгі, дугоподібно пониклі. Утворюють мальовничу рухливу, конічну кр., яка починається від основи стовбура.
Природний ареал: східна частина Півн. Америки від Гудзоно-вої затоки до Каліфорнії. На рівнині — представник мішаних лісів, а в гірських дол. інколи утворює чисті насадження. В Європі культивують з 1736 р. Відібрано близько 20 садових форм.
58
Мал. 12. Тки^а сапабепкк: а — чоловічий пагін із мікростробілами; б — жіночий пагін із молодими і дозрілими мегастробілами; в — насінина
У культурі в Україні з 1860 р. в Тростянецькому парку. Нині вирощують у бот. садах, дендраріях, парках, приватних садибах Прикарпаття, Полісся і Лісостепу. Зрілі екземпляри ростуть в Ужгороді, Львові, Житомирі, Києві, Тростянці, Красно-кутську.
Вибаглива до зволоження ґрунту і повітря. Мезотроф. Тіневитривала, зимостійка. Витримує короткочасне затоплення. Росте повільно, особливо в молодому віці. Не придатна для вирощування в посушливих районах. В умовах Києва починає
59
вегетувати та пилувати у першій декаді V. Нас. дозріває в середині X. Плодоносить систематично, неврожайні роки бувають рідко. Розмножують нас., жив., щепл.
Оригінальне дерево для створення вільних груп і солітерів. Деревина легка з низькими показниками механічних властивостей. Основне її використання -— виробництво целюлози, шпал, балок, тари. В л. високий вміст ефірних олій, а в корі — дубильних речовин.
2. Т. сІіуегкіГоІіа (Махіт.) Макі. (АЬіек біуегкіГоІіа Махіт.)-Т. різнолиста (мал. 13). Д. до 25 м завв. з густими горизонтальними гілками. У горах біля верхньої межі поширення росте у вигляді к.
Природний ареал: Японія, гірські ліси в центральній і північній часгинах о. Хондо від 700 до 2000 м н. р. м. Зустрічає-
Мал. 13. Тки^а (Іпегміоііа: а — мікростробіл; б — молодий мегастробіл; в — дозрілий мегастробіл
60
ться на крутих схилах, серед каміння, але найкраще росте на багатих вологих грунтах. Росте повільно, витримує затінення.
У культурі з 1861 р. Інколи має кущоподібну біоморфу. В Україну інтродукована Національним бот. садом ім. М. М. Гришка в 1947 р. У віці 29 років к. привабливої форми, мала 2,3 м завв. Дає схоже нас. Зимостійка. Придатна для створення вільних груп, особливо у великих рокаріях.
Рід 4. Рісеа Оіеіг. — Ялина
Великі вічнозелені однодомні д. з прямим стовбуром до 79 м завв. та густою неясно кільчастою конусоподібною кр. Б. не смолисті, верхівкові (в тому числі і на бічних гілках), оточені 2-5 бічними б. Л. (хв.) з однією смоляною залозкою, ко-роткоголчасті, більш-менш колючі, у перегині ромбічні або плескаті. Чрш. хв. прирослі до паг., мають виступаючі кінчики — подушечки, що залишаються на гілках після її обпадання.
Чоловічі колоски виходять із пазух торішніх л., біля ніжки оточені лусками. Тч. з двома пиляками. Пилок з двома повітряними мішками.
Жіночі колоски вертикально стоячі, біля основи оточені лусками. Ш. повислі, дозрівають у перший рік. Після дозрівання та вильоту нас. деякий час (у Р. тагіапа — до шести років) залишаються на д., не розсипаються. Покривні луски дуже маленькі, насінні — великі, широкі, клиноподібно звужені біля основи. Нас. яйцеподібне, видовжено- чи оберненояйцеподіб-не, чорне або коричневе різних відтінків, 2-5 мм завд., крилате. Крило ложкоподібно вкриває верхню частину нас.
Налічує 27—40 видів у Півн. півкулі. В Україні природно росте один вид — ялина європейська; інтродуковано 18 видів.
Таблиця для визначення видів роду Рісеа
1.	Хв. 4-гранна, інколи з боків трохи сплющена, на всіх чотирьох боках є ряди продихів...................... 2
— Хв. більш-менш плеската, верхній бік зелений, блискучий або жовтуватий без рядів продихів (у Р. кіІсЬепяія інколи з 1-2 переривчастими рядами продихів)................ 39
2.	Молоді паг. зовсім голі..................... З
— Молоді паг. більш-менш опушені (головні паг. бувають голі).............................................. 21
3.	Б. дуже смолисті............................ 4
— Б. не смолисті................................ 16
4.	Більшість хв. на паг. у середньому до 2,5 см завд. (1,8-5 см)	 5
61
— Більшість хв. у середньому менш ніж 2 см завд. (0,8 2 2,4 см), подекуди, як виняток, довша................... 6
5.	Хв. досить м’яка, з боків сильно сплющена, шаблеподібна, у середньому 3,5—4 см завд. (на поперечному перетині вис. хв. майже вдвічі більша за шир.) ........................
........8. Р. тогіп<1а Ьіпк. — Я. гімалайська, або індійська
— Хв. досить щільна, менш сплющена, у середньому 2,5 см завд....12. Р. ясйгепкіапа Б. — Я. Шреика, або тянь-шанська
6.	Б. маленькі. Кінцева б. до 4 мм завд............. 7
— Б. більші. Кінцева б. не менш ніж 5 мм завд....... 9
7.	Хв. зверху та знизу трохи сплющена. Кількість рядів про-дихів на боці, повернутому донизу (морфологічно — це верхній бік), більше. Тому вони помітніші, внаслідок чого хв. зверху і знизу має різне забарвлення.........................
........2. Р. аісоскіапа Сагг. — Я. Алькокка, або двоколірна
— Хв. не сплющена, всі чотири боки мають однакове забарвлення ................................................ 8
8.	Молоді паг. сірі, тьмяні. Хв. у середньому 1,5 см завд. Б. дуже смолисті......... Р. тахіпмтісгі Ке£. — Я. Максимовича
— Молоді паг. жовтувато-білуваті. Хв. у середньому 1,8
2 см завд. Б. трохи смолисті.............................
................. Р. шогІ88опісоІа Науаіа — Я. морисоиська
9.	Б. світло-жовтувато-брунатні, нещільні, із лусками, часто загнутими назад.................................... 10
— Б. темно-брунатні, щільні........................ 13
10.	Дворічні паг. червоно-оранжеві, подекуди із легким восковим нальотом. Хв. 1-1,8 см завд. Ш. 3-6 см завд........
.............................. Р. аигапііаса — Я. оранжева
— Дворічні паг. іншого забарвлення. Загальна сукупність ознак інша............................................ 11
11.	Брунькові луски розташовані розсипчасто, дуже відігнуті назад. Б. до 1 см завд. Молоді паг. брунатні або жовто-брунатні, голі. Хв. блакитно-зелена, 1-2 см завд., із 3-5 рядами проди-хів на кожному боці......................................
...............Р. йеіегоіеріз Кейсі. еі ХУІІ8. — Я. різнолускова
— Брунькові луски прилягають щільніше, назад відігнуті менше................................................. 12
12.	Молоді паг. опушені або голі, від жовтувато-сірих до темно-оранжевих. Хв. 1-2 см завд. із 3-5, рідко 2 рядами про-дихів на кожному боці. Ш. 8-14 см завд., дозрілі каштаново-брунатні із округлими або звуженими лусками..............
......................... 3. Р. аярегаіа Мазі. — Я. шорстка
— Молоді паг. голі або ледь опушені, золотаво- або жовто-брунатні. Хв. 12-18 (25) мм завд. із 5-7 рядами продихів на кож-
62
йому боці. Ш. до 12 см завд., з округлими лусками.......
......................... Р.	геігоПеха Макі. — Я. відігнута
ІЗ.	Хв.до 1 мм завш., на поперечному перетині зверху донизу сплющена (на поперечному перетині товщ. хв. трохи менша за шир.), поступово загострена, із 1-2 рядами продихів на верхньому та із 2-3 на нижньому боках. Б. темно-коричневі, не довші за 5 мм, із майже округлими лусками..................
......................... Р.	рнгрнгеа Маяі. — Я. пурпурова
— Хв. близько 1,5 мм завш........................ 14
14.	Хв. дуже сплющена з боків (на поперечному перетині товща за шир.), дуже щільна. Б. червонувато-каштаново-корич-неві, 6—10 мм завд......................................
............ 10. Р. роїііа Сагг. — Я. японська, або вишукана
— Хв. не сплющена або трохи сплющена зверху донизу (на поперечному перетині товщ, дорівнює шир.)........... 15
15.	Хв. на кожному з чотирьох боків має 3—4 ряди продихів, не сплющена, на кінці короткошипоподібно загострена. Б. темно-коричневі, 5 мм завд. із широкоокруглими верхніми лусками 	 Р.	пеоуеіісіїіі Мазі. — Я. нова Віча
— Хв. на поверненому догори боці має 2—4 ряди продихів, на поверненому донизу — 5-8, ледь сплюснута, на кінцях тупувата або трохи загострена. Б. коричневі до 6 мм завд., із широ-кояйцеподібними лусками.... Р. кауашаі БЬігаз. — Я. Кайами
16.	Хв. на верхньому боці гілок більш-менш прилягає до гілок, спрямована вперед.............................. 17
— Хв. на верхньому боці гілок відхилена, не прилягає до гілок і вперед не спрямована........................ 20
17.	Б. округлі або широкояйцеподібні, довж. їх майже дорівнює шир. біля основи............................. 18
— Б. конусоподібні, довші за шир. біля основи..... 19
18.	Хв. голубувато-білувата з дуже тупими або тупо загостреними кінчиками, на нижньому боці гілок вигнута догори. Б. світло-коричневі, до 6 мм завд., із трохи відхиленими верхніми лусками	 4. Р. £Іанса (Моепсії.) Уокк. — Я. сиза, або канадська
— Хв. зверху зелена, а знизу голубувато-зелена внаслідок наявності численних дуже виділених рядів продихів. На кожному боці гілок хв. догори не загинається. Б. червонувато-коричневі до 4 мм завд. з щільно притиснутими лусками.....
....... 2. Р. аісоскіапа Сагг. — Я. Алькокка, або двоколірна
19.	Хв. зверху донизу трохи сплющена. Б. темно-каштано-во-коричневі, помітно темніші, ніж більш світла кора паг. Брунькові луски дуже широкі, всі тупо загострені...........
............................ Р.	нікопіі Макі. — Я. Вільсона
— Хв. злегка з боків сплющена. Б. коричневі, не темніші або ледь темніші за паг. Брунькові луски трохи гострі..... 32
63
20.	Б. жовтувато-коричневі, від ширококонусоподібних до округлих, із нещільно розміщеними лусками, часто загнутими на верхівці назад. Хв. від темно-зеленої до сріблясто-білої (на поперечному перетині такої самої товщ., як і шир.).....
....................... 18. Р. рші£еп$ Еп£е1т. — Я. колюча
— Б. червонувато-каштаново-коричневі, конусоподібні, з щільно притиснутими лусками. Хв. світло-зелена, стиснута з боків (на поперечному перетині товщ, перевищує шир.)...
............ 10. Р. роїііа Сагг. — Я. японська, або вишукана
21.	Нижні брунькові луски з шилоподібновидовженими верхівками, які часто довші за верхівкову б............ 22
Нижні брунькові луски звичайно шилоподібно не видовжені або видовжені лише деякі; в останньому випадку луски верхівок б. не досягають............................... 24
22.	Ряди продихів на поверненому донизу боці хв. численніші і помітніші, ніж із боку, поверненого догори, тому хв. двоколірна. Паг. іржаво-червоні, з густим опушенням. Ш. 5-7 см завд	5.	Р. £ІеЬпіі Макі. — Я. Глена
— На обох боках хв. ряди продихів розподілені досить рівномірно, тому хв. одноколірна. Паг. червонувато-коричневі, опушені. III. 1,5 см завд........................... 23
23.	Хв. голубувато-зелена, матова, 7-12 мм завд., менш ніж 1 мм завш., з нижнього боку гілок розміщена неповними двома рядами. Б. червонувато-коричневі.......................
........................... 7.	Р. шагіапа Вгііі. — Я. чорна
— Хв. зелена, блискуча, 10-15 мм завд. і 1 мм завш., з нижнього боку гілок розташована дворядно. Б. темно-коричневі ........................... 11.	Р. гпЬга Ьіпк. — Я. червона
24.	На поперечному перетині шир. хв. більша, ніж її товщ. На поверненому донизу боці хв. ряди продихів численніші та помітніші, ніж на боці, поверненому догори.......... 25
— Хв. на поперечному перетині має однакові шир. і товщ. Всі боки хв. мають однакове забарвлення............. ЗО
25.	Хв. на поверненому донизу боці має 2-3 ряди продихів. Б. темно-коричневі, конусоподібні, гострі, з дуже широкими, на верхівках тупими або округлими лусками. Верхівкові б. близько 5 мм завд............. Р.	ригригеа — Я. пурпурова
— Хв. на поверненому донизу боці мас 4-6, рідко 8 рядів продихів............................................ 26
26.	Молоді паг. червонувато-коричневі, причому бічні пагони слабко опушені, а основні голі або майже голі. Б. до 6 мм завд., смолисті. Хв. ледь сплющена, товстувата, тупа або трохи загострена, на поверненому догори боці має 2—4 ряди малопомітних продихів, а на поверненому донизу боці — 5-8 рядів
64
більш помітних продихів. Луски ш. щільні, цілокраї.......
.............................Р. кауаіпаі 8йіг. — Я. Кайами
Молоді паг. жовтуваті, рідше світло-коричневі, але не червонувато-коричневі. Луски ш. тонкі, зігнуті, по краю виїмчасто-зубчасті ..............................,........... 27
27.	На всіх боках ряди продихів малопомітні, тому хв. одноколірна. Молоді паг. світло-жовтуваті, густоопушені. Б. забарвлені майже однаково з паг. Ш. 5,5 8 см завд. Луски близько 12-20 мм завд.........................................
................Р. ЬігіеІІа Кексі. еі \УіІ8. — Я. жорстковолоса
— На поверненому донизу боці хв. ряди продихів помітніші, тому хв. двоколірна............................... 28
28.	Хв. велика або мала, голубувато-зелена, з нижнього боку в середньому з 5 рядами продихів, молоді паг. світло-коричневі або жовтуваті, опушені. Паг. дуже смолисті. Ш. 7 10 см завд. 	 17. Р. іпопіщепа Макі. — Я. гірська
— Хв. на поверненому догори боці зелена. Б. лише трохи смолисті ............................................. 29
29.	Молоді паг. дуже густоопушені. Б. тупі, ледь смолисті Ш. 5-9 см завд., яйцеподібні або видовженояйцеподібні. Хв. 8-15 мм завд., знизу голубувато-білувата...................
.................. Р.	ЬаІГонгіапа КеМ еі АУіІк. — Я. Балфура
— Молоді паг. розсіяноопушені. Б. гостріші, смолисті. Ш. близько 8 см завд., видовжено-циліндричні. Хв. до 12-18 мм завд................... Р.	Іікіап£еп£І5 Ргііг. — Я. лікіангзька
ЗО.	Хв. в середньому 5—8 мм завд., тупа, темно-зелена, блискуча. Б. не смолисті, близько 3 мм завд., ледь довші за шир. своєї основи. Молоді паг. світло-коричневі або білуваті, опушені густо, волохато.... 14. Р. огіепіаіів (Ь.) Ьіпк — Я. східна
— Хв. понад 8 мм завд., трохи коротша, загострена... 31
31.	Б. не смолисті. Хв. з боків трохи сплющена.... 32
— Б. смолисті. Хв. з боків не сплющена............. 35
32.	Ш. 10-15 см завд. з гострокінцевими або тупозрізаними лусками. Молоді паг. від коричневих до червонувато-коричневих, голі або малоопушені. Нижні брунькові луски поодинокі, шилоподібновидовжені. Хв. на нижньому боці гілок звичайно дворядна, в середньому до 20 мм завд. (у карликових форм часто набагато коротша). Є багато різновидів і садових форм .... 	 1. Р. аЬіе8 (Б.) Кагкі. — Я. звичайна, або європейська
— Ш. менш як 12 см завд., з тонкими, по краю округлими
лусками, загальна сукупність ознак інша............ 33
33. Молоді паг. голі або майже голі............. 34
— Молоді паг. на культурних рослинах жовто-сірі, на дикорослих від червонувато-коричневих до майже білуватих, більшість слабкоопушені. Нижні брунькові луски часто шилоподіб-
65
новидовжені. Хв. з нижнього боку гілок дворядна, в середньому 10-15 мм завд. Ш. 35-80 мм завд., з тонкими, біля верхнього краю часто широкозаокругленими лусками.....................
........................ 9. Р. оЬогаСа ЬеЬесІ. — Я. сибірська
34. Хв. темно-зелена, з 2 білими смужками на верхньому боці
........................6. Р. когаіеп8І8 Макаі — Я. корейська — Хв. зелена, без білих смужок.............................
................................Р.	Геппіса К§1. — Я. фінська
35. Хв. 15-25 см завд., від голубувато- до сріблясто-зеленої, після розтирання неприємно пахне. Молоді паг. світлі, мало-опушені.......... 16. Р. еп^еНтаппі Еп§е1т. — Я. Енгельмана
— Хв. не більш як 18 мм завд. Загальна сукупність ознак
інша............................................ 36
36. Б. 4 мм завд., з щільно прилеглими лусками. 37
— Б. 6-10 мм завд., з пухкорозміщеними лусками . 38
37.	Хв. гостра, колюча. Б. широкі, конусоподібні, часто шир. більша за довж., близько 5 мм завд. Молоді паг. густоопушені 	   Р.	^ешпіаіа ЯеЬсІ. — Я. брунькувата
— Хв. тупа. Б. конусоподібна, гостра, 4-7 мм завд., довж. більша за шир. Молоді паг. опушені або майже голі .......
...............................Р.	Меуегі Кейсі. — Я. Мейєра
38.	Молоді паг. голі, з другого року життя оранжеві. Ш. 3-6 см завд................. Р.	аигапііаса Макі. — Я. оранжева
— Молоді паг. пухнасті, жовтуваті. Ш. 8-10 см завд....
........................... Р. аярегаіа Макі. — Я. шорстка
39.	Молоді паг опушені........................... 40
— Молоді паг. голі................................. 46
40.	Хв. 12-20 мм завд. і 1,25 мм завш., з обох боків кільопо-дібна, знизу білувата. Ш. З 8,5 см завд. і 1,5-3 см завш., із зазубреними лусками........... 15.	Р. ЇЄ/ОЄП8І8 Сагг. — Я. аянська
— Росл. з іншими ознаками.......................... 41
41.	Хв. на нижньому боці гілок не дворядна, відігнута, 15-30 мм завд., тупа, з верхнього боку опукла. На старіших росл. — вторинні паг. сильно повислі.............................
...........................Р.	Ьтеугегіапа \¥а1к. — Я. Бревера
— Хв. на нижньому боці гілок дворядна.............. 42
42.	Нижні брунькові луски шилоподібновидовжені. Хв. на боці, поверненому донизу, має зелену серединну жилку.....
..........................13.	Р. ошогіса Рпгк. — Я. сербська
— Нижні брунькові луски шилоподібно не видовжені. Серединна жилка на донизу поверненому боці хв. часто з білими рядами продихів....................................... 43
43.	Ш. 12-16 см завд. з округлими або притупленими лусками. Паг. оранжево-коричневі. Хв. 10-20 мм завд. і 1 мм завш. 	 Р. сошріапаїа — Я. сплюснута
66
— Ш. не більш як 12 см завд......................... 44
44.	Луски ш. ромбічні, звужені, на верхівках притуплені та виїмчасто-зубчасті. Хв. 10-18 мм завд. і 1 мм завш. Гілки висхідні ...................Р. а8сеп<1еп8 РаїксЬ. — Я. висхідна
— Луски ш. оберненояйцеподібні або округлооберненояй-цеподібні, на верхівці округлі та цілокраї. Хв. 1-2 мм завш.... ........................................................45
45.	Хв. 10-15 мм завд., гострувата або тупа, молоді паг. світло-жовті. Б. зеленкувато-коричневі, більш-менш смолисті...
		Р. 8аг£епііапа НеМ. еі \УіІ8. — Я. Саржента
— Хв. 10-20 мм завд., гостра, молоді паг. оранжево-жовті. Б. каштаново-коричневі, не смолисті.......................
..........................Р, ЬгасИйіІа Ргіїг. — Я. китайська
46.	Хв. 25-35 мм завд., близько 1 мм завш., короткозагост-рена, розміщена спірально навколо паг. Ш. видовжено-цилін-дричні, 6-10 см завд. і 4 см завш.........................
...Р. $ріпи1о$а Непгі. — Я. шипувата, або східно-гімалайська
— Хв. не більш як 20 мм завд., з нижнього боку паг. розмі щена дворядно.......................................... 47
47.	Хв. поступово звужена в довгу гостру верхівку, зверху іноді з кількома рядами продихів. Б. конусоподібно гострі ....
.......................19.	Р. 8Йсйеп8І8 Сагг. — Я. ситхінська
Хв. тупувата або короткозагострена, на верхньому боці завжди без рядів продихів. Б. часто майже округлі, тупі .... 48 48. Розкриті б. мають зеленкувату хд. Дворічні паг. червоно-коричневі ............. Р. йоп(1оеп8І8 Мауг. — Я. хондська
— Розкриті б. мають червонувату хв. Дворічні паг. жовтуваті .....................15. Р. їегоеп8І8 Сагг. — Я. аяиська
Секція І. Рісеа
1.	Р. аЬіе8 (Б.) КагзГ; (Р. ехсеїка Біпк.) — Я. звичайна, або європейська (мал. 14). Д. до 60 м завв. та до 2 м у діам. Кр. конусоподібна, компактна або пухка. Гілки першого порядку відходять від стовбура горизонтально, на кінцях трохи припід-няті, зустрічаються форми, в яких гілки відходять під гострим або тупим кутом. Розміщення гілок першого порядку розсія-но-кільчасте. Я. звичайна — дуже поліморфний вид. За типами розгалуження зустрічаються гребінчасто-гіллясті, плоскогілляс-ті, щіткоподібні та інші форми. Кора червонувато-коричнева чи сіра, гладенька або шпарувата з різною мірою та характером шпаруватості, особливо на деревах у старому віці. Товщ, кори звичайно невелика, але зустрічаються й відносно товстокорі форми. Паг. бурі, коричневі або червонувато-жовті, голі або малоопушені. Б. яйцеподібно-конічні, бурі, іноді з щільно
67
Мал. 14. Рісеа аЬіез:
а — дозрілий мегастробіл; б—насінина; в — молодий мегастробіл; г — мі-кростробіл
прилеглими, іноді — з відстовбурченими (зібраними в розетку) лусками. Хв. 10-25 мм завд., 4-гранна, загострена, пряма або дещо вигнута, різних відтінків зеленого кольору. Мікростробіли червоного, мегастробіли — червоного та зеленого кольорів різних відтінків. В умовах України пилує в V. Ш. 10-15 (20) см завд. і 3—4 см завш., циліндричні, насінні луски різної форми. Нас. коричневого кольору різних відтінків — від світлого до майже чорного, 4—5 мм завд., з крилом до 15 (20) мм. В 1 кг 100-180 тис. нас.; маса 1000 нас. 5,5-10 (12) г, схожість 70-80 %, зберігається 4-5 років. В умовах Карпат і Лісостепу плодоносить через 4—7 років. У період між урожайними роками плодоносить слабко або не плодоносить.
68
Природний ареал: Альпи і Карпати, північна частина Європи. У межах України я. звичайна природно росте в Карпатах (масово — верхня частина Горган, Чорногори, Чивчинські, Гринявські і Мармароські гори, частково — на Сколевських Бескидах і на північно-східних схилах Горган), а також окремими островами в передгір’ї та на рівнині в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Волинській, Рівненській, Житомирській і Чернігівській обл. У XX ст. в результаті лісокуль-турної діяльності ареал ялини в Україні значно розширився. Площа ялинових лісів становить близько 10 % площі всіх лісів України.
Я. звичайна — найшвидкоросліша серед усіх видів ялин, хоча в перші роки життя росте повільно. Надає перевагу свіжим і вологим добре дренованим ґрунтам. їй притаманна здатність засвоювати складні сполуки азоту, що дає змогу розвиватись на ґрунтах, бідних на азот, використовуючи власний опад хв. Іншою властивістю є значна тіневитривалість, тобто ялинова памолодь довгі роки може рости під пологом. В умовах доброго освітлення дерева ялини дають значний приріст у вис. (відповідно збільшується діам. стовбура). Ці особливості, у поєднанні з іншими (гостроверха форма кр., розростання коренів у верхньому горизонті ґрунту, «скороспілість» і ранній початок вегетації), роблять я. звичайну цінним компонентом для створення мішаних насаджень у Карпатах і Лісостепу. Високі декоративні якості я. звичайної визначають її цінність як важливого компонента паркових і лісопаркових композицій, однак використання для озеленення скверів і вулиць обмежується відносно слабкою стійкістю проти шкідливих атмосферних викидів.
Розмножують нас. (схожість до 90 %), щепл., жив. і відс.
М’яку, легку, довговолокнисту деревину ялини широко використовують у целюлозно-паперовій промисловості та в будівництві для виготовлення пиломатеріалів.
За формою кр., хв. і молодих ш. та за характером розгалуження гілок в я. звичайної виділяють до 40 форм. У садах і парках України ростуть такі форми:
‘Аигеа’ — ‘Золотиста’ — ялина з золотисто-жовтою хв. Особливо гарна навесні, коли відростають молоді паг., торішня хв. освітлених паг. має дещо золотистий відтінок, який у подальшому зникає;
‘Ваггуі’ — ‘Баррі’ — конічна форма з потовщеними гілками і короткими паг.; в дендропарку «Тростянець» у віці 63 роки мала 4,5 м завв.;
‘ВоЬегхкіі’ — ‘Боберського’ — карликова ширококонічна;
‘СЬІогосагра’ — ‘Зеленошишкова’ — ялина з зеленими молодими мегастробіл ами;
69
‘Соегиіеа’ — ‘Сиза’ —д. з нормальною інтенсивністю росту із збіжистим стовбуром і сизуватим забарвленням хв.;
‘Сотрасіа’ — ‘Компактна’ — д. з напівкулястою компактною кр., утвореною тонкими паг. з тонкою хв.;
‘Сирге88Іапа’ — ‘Гостроколоноподібна’ — д. до 20 м завв., сучки прямі, гілки короткі, загнуті догори, світло-оранжеві короткоопушені. Хв. 12—14 мм завд., спочатку голубувато-зелена, пізніше — зелена;
‘Пергезва’ — ‘Розпростерта’ — форма з уповільненим ростом. У віці 60 років досягає 2 м завв. і 14 см у діам.;
‘ПеЕІеха’ — ‘Відігнутолуската’ — форма нормального росту, відрізняється відігнутими до основи ш. насінними лусками;
‘Егуїгосагра’ — ‘Червоношишкова’ — форма з червоними молодими мегастробілами;
‘ЕІПЄСІОПЄП8І8’ — ‘Витончена’ — форма з мідно-жовтою хв. на молодих паг., пізніше з віком стає бронзовою, надалі—зеленою;
‘РгоЬЬиг^’ — ‘Повисла’ — форма з більш-менш прямим стовбуром і вертикально повислими гілками; нижні гілки досягають землі і по ній стеляться. Хв. дрібна, світло-зелена, 8—12 мм завд. навіть на товстих паг.;
‘Іпуегза’ — ‘Висяча’ — д. 5-10 м завв. з вузькокеглеподіб-ною кр. Гілки щільно прилягають до стовбура і вертикально звисають донизу;
‘Мах\уе11іі’ — ‘Максвелла’ — повільноросла форма. У віці 65 років 3 м завв., з компактною кр., утвореною дуже короткими, товстими, спрямованими догори паг.; хв. жорстка, світло-зелена, загострена, радіально розміщена;
‘ІЧапа’ — ‘Карликова’ — конічна або напівкуляста форма з короткими висхідними гілками та оранжево-жовтими паг., часто неправильної форми; хв. жорстка, стиснута, різко загострена. У дендропарку «Тростянець» у віці 83 років досягла 0,7 м завв.;
‘№с1іГогпіІ8’ — Тніздоподібна’ — карликова форма з по-душкоподібною кр.;
‘Ойіепсіогїїі’ — ‘Олендорфа’ — невелике д. з дуже щільною овально-пірамідальною кр., утвореною щорічними густороз-галуженими, спрямованими догори короткими паг.;
‘Репбиіа’ — ‘Плакуча’ — форма з пряморослим стовбуром і тонкими повислими гілками;
‘РгоситЬепя’ — ‘Розпростерта’ — сланка форма з горизонтальними гілками і численними короткими світло-жовтими паг., вкритими тонкою жовто-зеленою хв.;
‘Ругатісіаіія’ — ‘Пірамідальна’ — д. з досить інтенсивним ростом та пірамідальною кр., утвореною спрямованими догори під гострим кутом гілками першого порядку;
70
‘КеЬІеха’ — ‘Обернута’ — невисоке д. без вираженого головного стовбура з плакучою кр., утвореною гілками першого порядку, ідо згинаються донизу. Приріст кр. у висоту відбувається за рахунок утворення нових паг. на верхніх частинах «дуг»;
‘Кетопііі’ — ‘Ремонта’ — д. з нормальною інтенсивністю росту, збіжистим стовбуром і щільнопірамідальною кеглеподіб-ною кр.;
‘Уітіпаїія’ — ‘Прутоподібна’, ‘Гірлянда’ —д. з нормальним стовбуром і гілками першого порядку, тонкі гілки другого і наступних порядків вільно звисають донизу;
‘Уіг^аіа’ — ‘Змієподібна’ —д. з прямим повнодеревним стовбуром і поодинокими змієподібними гілками першого порядку, на яких дуже мало гілок другого та наступних порядків.
2.	Р. аісоскіапа Сагг.; (Р. Ьісоїог (Махіт.) Мауг) — Я. Аль-кокка, або двоколірна (мал. 15). Д. до 40 м завв. з густою широ-коконусоподібною кр. Кора стовбура світло-сіра, зморшкува-
Мал. 15. Рісеа аісоскіапа:
а — мікростробіл; б — молодий мегастробіл; в — дозрілий мегастробіл
71
та. Молоді гілки від жовтих до червоно-коричневих, блискучі, головні паг. опушені, бічні — голі. Б. яйцеподібні, трохи смолисті. Хв. зверху голубувато-зелена з 5-6 рядами продихів, знизу — темно-зелена з 2 рядами продихів, видовжено-загостре-на, вигнута, 10-20 мм завд. Ш. довгасті, 6-12 см завд., коричневі, в молодому віці пурпурові, луски зубчасті, дозрівають у ІХ-Х.
Природний ареал: гори Центр. Японії на вис. 1200-2000 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1880 р. в Тростянецькому дендропарку. Маловипробувана. Зустрічається рідко. Росте повільно. Морозостійка, потерпає від засухи, середньовибаглива до вологості і родючості ґрунтів. За декоративністю не поступається я. звичайній. Розмножують нас. і щепл.
3.	Р. аярегаїа Мазі. — Я. шорстка. Д. до 35 м завв. з густою конусоподібною кр. Кора стовбура темно-бура, гілки горизонтальні, на старих рослинах припідняті; молоді гілки товсті, сірі, незначно загнуті донизу, кінці їх жовті, опушені або голі. Б. до 15 мм завд., вохряно-коричневі, смолисті. Брунькові луски притиснуті, кінці часто ледь заокруглені. Хв. голубувато-зелена, щільна, колюча, радіально розмішена одна від одної, з рядами продихів з усіх боків, 10-18 мм завд. і 2 мм завш. Дозрілі ш. каштаново-коричневі, 8-14 см завд., дозрівають наприкінці IX — на початку X.
Природний ареал: гори Зах. Китаю на вис. 2700-3500 м н. р. м. Вибаглива до вологості ґрунту. Морозо- і посухостійка.
У культурі в Україні маловипробувана. І нтродукована лише бот. садами в останні десятиріччя. В умовах міста росте добре. Розмножують нас. і щепл.
Цінний вид для зеленого будівництва, за декоративністю не поступається я. колючій.
В Україні росте одна форма я. шорсткої:
‘Сіаиса’ — ‘Сиза’ — має відносно шир. кр. Стара хв. синьо-зелена. Молоді паг., які відростають, молочно-білі.
4.	Р. ціанса (МоепсЬ.) Уо88., Р. сапасіепяів (МіП.) Вгій., Р. аІЬа Біпк. — Я. сиза, канадська, або біла (мал. 16). Д. до 30 (40) м завв. з конусоподібною, відносно щільною кр. Молоді гілки першого порядку відходять від стовбура догори під гострим кутом, з віком — трохи опущені донизу. Однорічні паг. голі, світло-коричневі або сіруваті. Б. яйцеподібні, тупі, з глянсувато-коричневими, округлими лусками, що вільно перекриваються. Хв. 8-18 мм завд., 4-гранна, з тупо загостреними кінчиками, ледь вигнута, сірувато-зелена, після розтирання утворює специфічний запах, на гілках тримається 5-6 років. Пилок дозріває у першій половині V. Плодоносить рясно, щороку. Мі-
72
Мал. 16. Рісеа £Іаиса:
а —дозрілий мегастробіл; б —насінина; в —мікростробіл; г —молодий мегастробіл
кростробіли рожево-пурпурові або пурпурово-червоні; мегастробіли — пурпурово-фіолетові. Ш. 3 5 см завд., циліндрич-но-видовжені, світло-коричневі, блискучі. Луски м’які, загнуті, край округлий, суцільний. Маса 1000 нас. — 2,5-3 г, дозріває у IX, пилує у X в суху погоду.
Природний ареал: Півн. Америка — від тундри до прерій, від Тихого до Атлантичного океану. Утворює чисті та мішані ліси.
В Європу інтродукована в 1700 р., в Україну — в 1850 р. Досить широко розповсюджена в бот. садах і парках.
До клімату і родючості ґрунтів невибаглива, до загазованості повітря відносно стійка. Високодекоративна, особливо навесні у період «цвітіння» і відростання молодих паг.
73
У дендраріях і парках України ростуть такі форми:
‘АІЬегііапа’ — ‘Альберта’ — географічна раса із західної частини природного ареалу. Відрізняється вузькою кр., швидким ростом, більшими розмірами (до 50 м завв.), коротшими та ширшими ш.;
‘Соегиіеа’ — ‘Голубувата’ — з білувато-голубуватою хв. і компактною кр.;
‘Сопіса’ — ‘Карликова конічна’ — карликове д. з надзвичайно щільною кр. конічної форми.
5.	Р. £ІеЬпіі (Ег. ЗсЬтісИ.) Мазі. — Я. Глена (мал. 17). Д. до 40 м завв. з густою конусоподібною к. Кора сіра, луската. Молоді гілки червоно-коричневі, часто нібито вкриті інеєм. Головні паг. майже голі, бічні — опушені, б. смолисті. Хв. пряма або зігнута, дуже щільна, міцна та товста, тупа чи гостра, 8-12 мм завд., зверху міститься по 5-8, знизу — по 2-4 ряди продихів. Ш. циліндричні, довгасті, 4-10 см завд., інтенсивно світло-коричневі, зелені до початку дозрівання. Луски зубчасті, дуже міцні.
Мал. 17. Рісеа £ІеНпіі:
а — пагін з молодими мегастробілами (г); б—дозрілий мегастробіл; в — насінина
74
Природний ареал: Півд. Сахалін, Курильські о-ви, Японія. Росте у вологих і заболочених місцях, часто на сезоннопромер-злих ґрунтах. Вічної мерзлоти не витримує.
У культурі в Україні досить рідкісний вид. Росте повільно. Тіневитривала, зимостійка. Плодоносить після ЗО років. Для прискореного отримання нас. в культурі її розмножують щепл. на я. звичайну або інші швидкорослі види цього роду.
Я. Глена рекомендовано вирощувати лише у місцях із надлишковим зволоженням.
6.	Р. когаіепяія №каі — Я. корейська. Д. до ЗО м завв. з гарною, густою конусоподібною кр. Кора стовбура темно-коричнева або бура, дрібношпарувата. Однорічні паг. світло-коричневі. Хв. сизувато-зелена, щільна, помітно вигнута, гостра, 1,1— 2,5 см завд. Мікростробіли яскраво-жовті, після дозрівання темніють. Пилок дозріває наприкінці V — на початку VI. Молоді мегастробіли під час запилення темно-пурпурові, 2,5-3 см завд. Дозрілі ш. світло-коричневі, 5,5-8,5 см завд., дозрівають наприкінці IX — на початку X.
Природний ареал: Далекий Схід (бас. Амуру та Уссурі), Півн,-Сх. Китай і північ Корейського п-ва. Росте на вологих і заболочених ґрунтах, а також у горах на вис. 500-700 м н. р. м. З багатьма хвойними і листяними породами утворює хвойно-широколистяні ліси.
У культурі в Україні з першої половини XX ст. Маловивче-ний вид. Зустрічається в бот. садах і дендраріях. Росте добре, але в перші роки повільно. Плодоносити починає після 20 років. Тіневитривала, морозостійка, суворі зими переносить без пошкоджень. За декоративністю переважає я. звичайну та сибірську. Розмножують нас.
Заслуговує широкого використання у зеленому будівництві, особливо на ґрунтах з надлишковим зволоженням.
7.	Р. тагіапа Вгіи. (Р. пі§га Ьіпк.) — Я. чорна. Середньорос-ле д. з вузькоконусоподібною кр. до 24 м завв. Кора стовбура тонка, шпарувато-луската, сірувато- або червонувато-коричнева. Паг. червонувато-коричневі, густоопушені. Б. короткі, товсті, без смоли. Базальні луски шилоподібні, кінці б. виступають. Хв. дуже шільна, 6—18 мм завд., від монотонно-зеленої до голубувато-зеленої, пряма або ледь зігнута, тонка, тупоза-гострена, зверху з 3-4, а знизу з 1-2 рядами продихів. Ш. 2-3 см завд., яйцеподібні, до початку дозрівання пурпурово-коричневі, після дозрівання — матово-сіро-коричневі, луски жорсткі, круглі, з слабозазубреним краєм, дозрівають у VIII, довго залишаються на д. Маса 1000 нас. близько 8 г.
Природний ареал: Півн. Америка та Канада — від болотистої лісотундри Лабрадору й Аляски до Вірджинії та Вісконси-
75
ну. У горах росте на вис. до 1500 м н. р. м. Доживає до 200 років. Повільноросла деревна порода (у дендропарку «Тростя-нець» у віці 53 років досягла 15 м завв.).
Я. чорна та її форми, які можна розмножувати щепл. на я. звичайну, становлять значну цінність для декоративного садівництва завдяки вишуканій кр.
У межах України в дендрологічних колекціях зустрічаються такі форми цього виду:
‘Апгеа’ — ‘Золотиста’ — має відносно вузьку кр. та золотисте забарвлення хв.,
‘Поитепііі’ — ‘Домента’ — кр. густа, вузькоконусоподібна, утворена висхідними гілками з світло-синюватою хв.
8.	Р. тогіпсіа Ьіпк., (Р. зтііїїіапа (\¥а11.)) Воівз. — Я. гімалайська, я. індійська, я. Сміта. Д. 30-50 м завв. з ширококонусопо-дібною кр., яка утворена пониклими широко відставленими гілками першого та довгими повислими гілками другого порядків. Паг. жовтувато-коричневі, неопушені. Б. яйцеподібні, гострі, засмолені, коричневого кольору. Хв. 30-50 мм завд., сла-босплющена з боків, довгастозагострена, темно-зелена, розміщена більш-менш рівномірно навколо паг. Ш. циліндричні, до 15 см. завд., спочатку зелені, після дозрівання — бурі, до настання дозрівання виділяють прозорі краплі смоли. Луски блискучі, широкообернено-яйцсподібні, цілокраї. Нас. дозріває у X.
Природний ареал: Зах. Гімалаї, росте на вис. 2000-3000 м н. р. м.
В Україні росте тільки на ПБК, але не досить добре, оскільки потребує не лише теплого, а й вологого клімату.
9.	Р. оіюіаіа ЬесІеЬ. — Я. сибірська. Д. до 35 м завв. з конусоподібною кр., сучки трохи повислі, гілки тонкі, ледь повислі, жовто-зелені, слабоблискучі, густоопушені. Б. малосмолисті, подушечки л. виступають мало. Хв. коротка, 10-18 мм завд., матова, з верхнього боку гілок сплощена і спрямована вперед, а знизу дещо пучкувата та частково загнута донизу, з кожного боку має по 2-3 ряди продихів. Ш. циліндрично-яйцеподібні, 6-8 см завд., у молодому віці пурпурові, дозрілі — світло-коричневі, луски зверху широкозаокруглені, цілокраї або ледь вирізані. Нас. дозріває у ІХ-Х, дрібне. В 1 кг 200 тис. нас.
Природний ареал: північні, північно-східні і східні райони європейської частини Росії, Урал, Зах. і Сх. Сибір, південна частина Охотського узбер., бас. Амуру, Скандинавський п-ів, північна частина Монголії. У горах на Уралі росте на вис. до 860 м н. р. м., на Алтаї та в Саянах — на вис. до 2000 м н. р. м. Значна частина ареалу знаходиться у зоні вічної мерзлоти.
У культурі в Україні зустрічається рідко. Інтродукована лише бот. садами та деякими дендраріями. Росге добре, але в 76
перші ІОроків — повільно.У 18-річному віці досягає 4,8м завв. За біологічними властивостями близька до я. звичайної, але морозо- та посухостійкіша, дуже тіневитривала, а за декоративністю дещо переважає я. звичайну. Розмножують нас. та щепл.
Рекомендована для поодиноких посадок на газонах, для створення груп та алей.
У дендрологічних колекціях України є такі форми:
‘Аг^епіеа’ — ‘Срібляста’ — хв. і кора молодих паг. сріблясто-синя;
‘ПепкіГоІіа’ — ‘Густотпилькова’—д. з густою хвоєю та дещо пониклими гілками. Хв. відносно довга (20-25 мм), сиза;
‘Кгііоуіі’ — ‘Крилова’ — має жорстку настовбурчену хв. з інтенсивно-сизим восковим нальотом;
‘ЬпсіГега’ — ‘Світлоносна’ — має сизо-зелену хв., яка ніби світиться на повернених до сонця паг.;
‘Ьиіе8сеп8’ — ‘Жовтувата’ — має жовто-зелену хв. зі світними кінчиками.
10.	Р. роїііа Сагг.; Р. іогапо КоеЬпе — Я. японська, або вишукана. Д. до 40 м завв. з густою конусоподібною кр. Кора стовбура сіра, шпарувата, відшаровується дрібними лусками. Молоді паг. товсті, жорсткі, жовтувато-коричневі, голі. Б. великі, яйцеподібні, до 1 см завд. Хв. зелена, блискуча, дуже цупка, колюча, стирчить в усі боки, 1,5-2 см завд. Ш. сидячі, видов-женояйцеподібні, 7,5-12 см завд., дозрівають у ІХ-Х.
Природний ареал: гори Півн. і Центр. Японії на вис. 1000— 1600 м н. р. м., де утворюють ліси з іншими хвойними і листяними породами.
У культурі в Україні з XX ст. Маловідома. Росте добре, в 11-річному віці у паркових умовах досягає 11м завв. Вибаглива до родючості і вологості ґрунту. Потерпає від сухості повітря та ґрунту. Морозостійка. За декоративністю переважає багато видів ялин та інших хвойних Можна використовувати для поодиноких посадок на газонах, для створення груп, алей, живоплотів. Розмножують нас. і щепл. на я. звичайну.
11.	Р. гиЬга Ьіпк.; (Р. гиЬепв 8аг£.) — Я. червона. Д. до 25 (27) м завв. Кора стовбура сірувато- або червонувато-коричнева. Гілки короткі, тонкі. Вільнорослі д. з ширококонічною кр., що опускається майже до самої землі. Паг. коричневі або оранжево-коричневі, опушені. Б. яйцеподібні, загострені, червонувато-коричневі, трохи смолисті, починають рости пізніше, ніж в інших ялин. Хв. 1 1.5 см завд., 4-гранна, пряма, тупа або слабозагострена, блискуча, темно-жовто-зелена або світло-зелена, зверху по 6, знизу — по 3 ряди продихів. Знизу зібрана в пучки, зверху густа, дуже щільна. Мікростробіли фіолетові, пилування відбувається у середині V. Мегастробіли 3-5 см завд.,
77
видовженояйцеподібні, з заокругленими цілокраїми або дещо виїмчастими твердими лусками, смолисті, до початку дозрівання зелені або червонувато-зелені, дозрілі — червонувато-коричневі. Дозрівають у ІХ-Х, обпадають у перший рік взимку або навесні. Нас темно-коричневе. Маса 1000 нас. 3—4 г. Деревина м’яка, легка, червонувата. Д повільноросле. В умовах природного ареалу доживає до 400 500 років.
Природний ареал: східна частина Півн. Америки — від боліт до гірських схилів; у горах росте на вис. до 2000 м н. р. м. Потребує свіжого повітря.
В Україну інтродукована близько 1880 р. Дуже рідко зустрічається в дендрологічних колекціях. В умовах України ні в де-
Мал. 18. Рісеа ясіїгепкіапа:
а — мікростробіл; б — молодий мегастробіл; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
78
коративному, ні в лісогосподарському відношенні не має ніякої цінності.
12.	Р. ксЬгепкіапа РіьсЬ.; (Р. їіапзсЬапіса Кирг.) — Я. Шрен-ка, або тянь-шанська (мал. 18). Д. до 40 м завв. Кр. у молодих д. ширококонусоподібна з косо висхідними гілками, у дорослих — вузькоконусоподібна або циліндрична з пониклими гілками. Кора сіра або червонувата. Паг. жовтуваті або кремові, голі або опушені. Б. темні, відносно великі, округлояйцеподібні, смолисті. Хв. 18-40 мм завд., 4-гранна, слабовигнута, голубувато-зелена, поступово загострюється, з помітними рядами продихів, з верхнього боку спрямована вперед, знизу трохи пучкувата. Мегастробіли циліндричні, 7-10 см завд , темно-коричневі, блискучі, з заокругленими дрібнозубчастими лусками.
Природний ареал: Джунгарський Алатау і майже весь Тянь-Шань на вис. 1300-3200 м н. р. м. Утворює чисті ліси, зрідка з домішками ялиці. До родючості ґрунтів невибаглива. Утворює глибоку кореневу систему, належить до гороукріплювальних порід. Спеку і сухість повітря витримує погано. Живе до 400 років.
Має високі декоративні якості, рекомендується для зеленого будівництва. У молодому віці росте повільно, тому її доцільно розмножувати щепл. на я. звичайну.
Відомий дуже декоративний гібрид я. Шренкатая. колючої (селекція Докучаєвої), яку розмножують щепл.
Секція II. Ошогіса
13.	Р. ошогіса (Рапс.) Ригкупе — Я. сербська, або балкансь-ка, оморика (мал. 19). Д. до 30-50 м завв. з вишуканою густою, вузькопірамідальною, гостроверхою кр. Гілки першого порядку короткі, молоді спрямовані трохи догори, старі опускаються донизу. Гілки другого порядку звисають. Кора тонка, пластинчаста, темно-бура. Паг коричневі, опушені. Б. яйцеподібно-конічні, загострені, темно-коричневі. Хв. на дорослих д. плеската з виступаючими з обох боків кілями, до 20 мм завд., зверху (насправді це нижня поверхня хв., що перекрутилася внаслідок закручування чрш.) темно-зелена, блискуча, знизу — з двома сріблястими смужками, тупо загострена, майже округла, на добре освітлених однорічних паг. притиснута.
Мікростробіли рожеві. Мегастробіли під час дозрівання пилку пурпурово-фіолетові. Ш. яйцеподібно-видовжені, загострені, іноді ледь вигнуті, 30-60 мм завд., коричневі з фіолетовим полиском. Нас. луски заокруглені, дрібнозубчасті. Нас. дозріває наприкінці X — на початку XI, вилітає із ш. у II—III. Маса 1000 нас. близько 3 г. У межах природного ареалу живе до 300 років.
Природний ареал: гори Балканського п-ва, росте на вис. 600-1500 м н. р. м. У Зах. і Сх. Європі культивують близько 100
79
Мал. 19. Рісеа ошогіса:
а — жіночий пагін з молодими мегастробілами; б— чоловічий пагін з мікро-стробілами; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
років. Вид маловибагливий до родючості ґрунтів. В умовах України морозостійкий та відносно газостійкий. На півдні потерпає від посухи. Шкідниками і хворобами не ушкоджується.
За енергією росту я. сербська у молодому віці дещо переважає я. звичайну, але пізніше їй поступається. Становить значну цінність для зеленого будівництва, заслуговує на випробування в лісових культурах як супутня порода. Розмножують нас. і щепл. на я. звичайну.
В Україні є такі декоративні форми:
‘Мала’ — ‘Карликова’ — д. до 3 м завв. Кр. ширококонусо-подібна, щільногілляста. Хв. нещільна, радіальна, зовні бла-
80
Мал. 20. Рісеа огіепіаіік:
а — пагін з молодими мегастробілами; б — дозрілий мегастробіл; в — насінина
китного кольору. Отримана в результаті мутації. Досить поширена в Європі;
‘Репсіиіа’ — ‘Плакуча’ форма.
14.	Р. огіепІаІК (Ь.) Ьіпк. — Я. східна (мал. 20). Д. до 40-60 м завв. з конічною низькоопущеною кр. Кора бура або темно-сіра, луската. Паг. жовто-сірі або червонуваті, густоопушені. Б. червоні, дрібні, яйцеподібні, загострені. Хв. коротка, 4- 8 мм завд., жорстка, притуплена, темно-зелена, блискуча, 4-гранна, притиснута до паг. Мікростробіли карміново-червоні, мегастробіли під
81
час пилування фіолетово-пурпурові. Ш. 5 10 см завд., веретеноподібно-циліндричні, світло-бурі, блискучі, нас. луски обернено-яйцеподібні з округлим цілим краєм. Маса 1000 нас. близько 7 г.
Природний ареал: Зах. Кавказ до 2100 м н. р. м. та гірські райони Туреччини, переважно в ущелинах та на затінених схилах. Утворює чисті і мішані ліси, живе до 400 років. Маловибаглива до товщини шару ґрунту, але вибаглива до вологості повітря. Порівняно з я. звичайною росте повільніше, особливо у молодому віці.
В Україні зустрічається в парках Криму та в дендраріях. Рекомендують для озеленення в західних областях країни.
Секція III. Сакісіа
15.	Р. ]егоеп$і$ (8іеЬ. еС Хисс.) Сагг. — Я. аянська (мал. 21). Д. до 50 м завв. На межі лісу в горах та на кам’янистих ґрунтах має сланку форму. Кора стовбура сіро-бура, потріскана вздовж та впоперек, утворює окремі пластинки. Кора однорічних паг. жовтувато-бура, блискуча. Хв. майже плоска, зверху темно-зелена, знизу білувата, різкозагострена, 1,5-2 см завд., щільно притиснута до паг. Мікростробіли блідо-жовті, дозрілі — бурі. Масове пилування наприкінці V — на початку VI. Молоді ме-
Мал. 21. Рісеа іегоепяк: а — дозрілий мегастробіл; б — насінина; в — пагін з молодим мегастробілом
82
гастробіли під час пилування рубінові, 2—3 см завд. Дозрілі ш. світло-коричневі з зеленкуватим відтінком, 3-6 см завд. Нас. дрібне, темно-коричневе, 2—3 мм завд., з крилом до 1 см, дозріває наприкінці IX — на початку X.
Природний ареал: Далекий Схід (узбер. Охотського моря, Шантарські о-ви, о. Сахалін, Камчатка, Курильські о-ви), Японія, Півн.-Сх. Китай, Корея. Росте переважно в горах на вис. від 50 до 1200 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1884 р. в дендропарку «Тростянець». Мало поширена. Росте повільно, особливо в молодому віці. Потребує підвищеної вологості ґрунту та повітря, тому погано росте на сухих ґрунтах. Тіневитривала, особливо в молодому віці. Краще росте у затінених місцях. Зимостійка, суворі зими витримує без пошкоджень, однак іноді потерпає від пізніх весняних приморозків. Плодоносити починає після 20 років. За декоративністю не поступається багатьом видам ялин.
На газонах рекомендують висаджувати невеликими групами, у затінених місцях — поодинокими деревами.
16.	Р. еп£е1иіаппіі Еіщеїт. — Я. Енгельмана (мал. 22). Д. до 50 м завв. з тонкими розкидистими, ледь пониклими гілками, що утворюють густу конусоподібну кр. Кора стовбура тонка, світло-коричнева, лускато-шпарувата. Паг. світло-коричневі, здебільшого опушені. Б. циліндрично-конічні, кінці брунькових лусок часто утворюють розетку. Хв. 15-25 мм завд., 4-гран-на, гостра, пряма або шаблеподібно вигнута, сизо-зелена (на кожній грані є срібляста смужка), після розтирання виділяє специфічний запах. Мегастробіли близько 50 мм завд., кремові, мікростробіли — близько 15 мм, світло-рожеві, пилування у середині V. Нас. дозріває у УШ-ІХ і може утримуватись у ш. до весни наступного року. Маса 1000 нас. З г.
Природний ареал: Півн. Америка (Скелясті гори). Переважно росте у дол. і на затінених схилах на вис. 1500-3500 м н. р. м., утворює чисті і мішані ліси. Живе до 400-600 років. Невибаглива до кліматичних і ґрунтових умов, добре росте у містах.
В Європу інтродукована в 1863 р. На території України росте з 1884 р., але й нині зустрічається рідко, незважаючи на її високу декоративність. Заслуговує найширшого використання в зеленому будівництві, оскільки за декоративністю переважає я. колючу.
У колекціях України відомі дві форми цього виду: ‘Аг§епґеа’ — ‘Срібляста’ — з сріблястою хв.;
‘Оіапса’ — ‘Сиза’ — з сизо-голубою хв.
17.	Р. піопіі§епа Мазі. — Я. гірська. Д. до 30 м завв., гілки короткі, горизонтальні. Кора стовбура молодих дерев темно-бура, шпарувата. Однорічні паг. світло-коричневі, малоопуше-ні. Б. довгасті, темно-коричневі, дуже смолисті. Хв. 8-15 мм
83
Мал. 22. Рісеа еп<;е1таппіі:
а — мікростробіли; б — дозрілий мегастробіл; в — насінина; г — молодий мегастробіл
завд.. голубувато-зелена, досить щільна, на кінці загострена або тупа. Дозрілі ш. 7 10 см завд., кольору кориці, нас. луски ромбічно-яйцеподібні, ледь виїмчасті, нехвилясті.
Природний ареал: гори Зах. Китаю. Росте у важкодоступних місцях.
У культурі в Україні маловідома. Росте лише в деяких бот. садах. Тіневитривала, але добре росте і на осонні. Середньови-баглива до вологості та родючості ґрунтів. Посухо- і морозостійка. За силою росту не поступається я. звичайній, а за декоративністю її перевершує. Розмножують нас. і щепл. на я. звичайну.
Я. гірська — цінний вид для зеленого будівництва і, можливо, для лісового господарства.
84
Мал. 23. Рісеа рип<;е№:
а — мікростробіли; б — молодий мегастробіл; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
18.	Р. рші£еп£ Еп^еїт. — Я. колюча (мал. 23). Д. до 30—40 м завв. Кора тонка, шпарувата, луската, попелясто-сіра або сірувато-коричнева. Кр. щільна, конусоподібна, утворена відносно товстими горизонтальними гілками. Паг. оранжево-червоні, голі. Б. циліндричні або округлі, зазвичай з відігнутими лусками. Хв. 1-3 см завд., 4-гранна, пряма або слабовигнута, гострокінцева, від зеленої до сріблясто-білої, розміщена рівномірно навколо паг. З віком сизе забарвлення хв. зникає. Мікростробіли червоні, пилування у другій половині V. Як правило, пл. щороку. Ш. 5-10 см завд., циліндричні, до настання зрілості зелені, зеленкувато-жовті або червонувато-зелені, дозрілі — коричнево-сірі, з тонкими та гнучкими видовжено-ромбічними, хвилястими, на верхівці зубчастими лусками. Нас. дозріває у VIII, ш. залишаються на дереві протягом року. Нас. З мм завд. Маса 1000 нас. 4—5 г.
Росте повільно, в природних умовах доживає до 600 років.
Природний ареал: лісовий пояс Скелястих гір Півн. Америки, де зустрічається вздовж річок на північних схилах на вис. від 2000 до 3500 м н. р. м.
У культурі в Європі я. колюча росте у різних кліматичних умовах. За швидкістю росту вона поступається я. звичайній.
85
Невибаглива до родючості і вологості ґрунтів, тому росте як на перезволожених, так і на сухих ґрунтах. Вітростійка, не обламується під вагою снігу тому, що має товсті гілки. Я. колюча — один з видів ялин, в якої б. розпускаються найпізніше, тому вона не потерпає від приморозків. За димостійкістю переважає всі вічнозелені хвойні породи.
У дендрологічних колекціях України є такі форми:
‘Аг^епґеа’ — ‘Срібляста’ — з сріблясто-білою хв.;
‘Соепііеа’ -— ‘Голубувата’ — з голубувато-білою хв.;
‘Сіапса’ — ‘Сиза’ — з голубувато-зеленою хв., яка тримається на гілках протягом року;
‘СИаиса §1оЬоза’ — ‘Сиза куляста’ — кр. спочатку пухка і нерівномірна, а потім плоско-заокруглена, дуже щільна, до 1 м завв. і 1,5 м завш.;
‘Козґегіапа’ — ‘Костера’ — д. нормальної сили росту з пониклими гілками і голубуватою хв.;
‘ Уігісіік’ — ‘Зелена’ — має зелену хв.
19.	Р. 8ІісЬеп8І$ (Воп§.) — Я. ситхінська. Одне з найкрупніших д. помірного поясу, досягає 45-90 м завв. і 1,2-4,8 м в діам. Кр. широкопірамідальна, утворена тонкими, горизонтальними гілками. Кора тонка, луската, сіра, бурувато-сіра або червонувато-коричнева. Паг. без опушення, світлі, коричнево-жовті. Б. яйцеподібно-конічні, загострені, з щільноприлеглими лусками. Хв. 15—25 мм завд., тонка, плоскоромбічна у перетині, блискуча, світло-зелена зверху та сріблясто-біла знизу, тонко-загострена. Ш. 5-10 см завд., тьмяно-жовтуваті або червонувато-коричневі, циліндрично-видовжені з тонкими ромбічно-довгастими цілокраїми або виїмчастими по краю нас. лусками. Маса 1000 нас. близько 2 г, дозріває у ІХ-Х.
Природний ареал: Тихоокеанське узбер. Півн. Америки — від Аляски до Каліфорнії. Росте в горах по річкових дол., досягаючи вис. 1000 м н. р. м. Надає перевагу вологим місцям, утворюючи чисті та мішані ліси. Вітро- та газостійка. Дуже декоративна. Доживає до 800 років.
В Європі інтродукована у 1827 р. Широко культивують в Англії та Німеччині в декоративних і лісоплантаційних посадках. В Україні зустрічається дуже рідко. Перспективна для використання в паркобудівництві у західних областях країни.
Рід 5. 1_агіх МіП. — Модрина
Однодомні листопадні д. до 50 м завв. з вузькоконусоподіб-ною рідкою кр. у молодому віці. У старому віці кр. високо піднесена, ширококонусоподібна, гілки відгалужуються від стовбура під прямим кутом. Гілкування неправильно-кільчасте.
86
Молоді паг. здебільшого повислі, на яких розміщені короткі паг. у вигляді бородавок, що живуть 10-12 років. Кора на молодих паг. світло-жовтувато-бура, на старих стовбурах — товста, глибокоборозенчаста, сірувато-бура, відшаровується великими пластівцями. Б. дрібні, яйцеподібні або напівкулясті з численними черепицеподібними лусками, які закладаються на верхівках паг. та в пазухах хв. на видовжених паг. Хв. розміщена почергово на видовжених паг. і пучками (по 20 50) — на вкорочених п., вузьколінійна, 2-5 см завд., м’яка, заокруглена з верхнього боку та кільоподібна знизу, світло-зелена або світ-ло-сизувато-зелена, знизу з рядами продихів білуватого кольору, восени світло-жовта, оранжево-жовта чи бура, на зиму обпадає. Мікростробіли округлі або овальні, жовті, 5-10 мм завд., на безлистих коротких паг. Мегастробіли яйцеподібні, знаходяться на облисгнених коротких паг., червонуваті або зеленкуваті. Покривні луски довші за насінні. Ш. від округлих до циліндричних, 1-Ю см завд. з 3-40 рядами шкірясто-дерев’янистих лусок, дозрівають наприкінці року цвітіння, розкриваються восени або рано навесні й залишаються на д. протягом 2-3 років. Нас. 3-6 мм завд., жовто-буре, з крилом.
Налічує близько 20 видів у помірній зоні Півн. півкулі.
Таблиця для визначення видів роду Ьагіх
1.	Ш. з 7-12 рядами лусок. Молоді паг. голі або рідкоопу-шені, оранжево-коричневі..... І. Ь. осскіепіаііз— М. західна
2.	Ш. з 6-8 рядами лусок. Насінні луски голі або негусто вкриті волосками, по краю ледь відігнуті назовні й трохи волосисті. У дозрілій ш. насінні луски щільно прилягають одна до одної. Молоді паг. голі...... 3. Ь. <1есі<1иа — М. європейська
3.	Покривні луски коротші за насінні і виходять назовні лише у нижній частині пі. Насінні луски у своїй верхній частині відігнуті назовні. Ш. майже округлі, 2-3 см завд,, мають 5-9 рядів лусок......... 2. Ь. каетріегі (ЬатЬегї) Сагг. — М. Кемпфера
4.	Насінні луски дуже опуклі або ложкоподібні, густо вкриті рудуватим опушенням. Ш. яйцеподібні, 2,9-3,5 см завд..
............................8.	Ь. мікасгеиіі — М. Сукачова
5.	Насінні луски нечітко ложкоподібні, опушені......
................................6. Ь. кіЬігіса — М. сибірська
6.	Ш. мають 6-8 рядів лусок. Зовні покривні луски ледь помітні. У дозрілої ш. насінні луски трохи прилягають одна до одної	4. Ь. роїопіса — М. польська
7.	Насінні луски прямі, округло-овальні, на верхівці іноді з невеликою виїмкою, майже плоскі. Молоді паг. блідо-жовтуваті, голі, іноді рідко опушені. 9. І.. £Піе1іпіі — М. Гмелина
87
8.	Дозрілі ш. трохи розкриті, 8 -20 мм завд. Насінні луски дещо загнуті всередину.... 7. Ь. атегісапа — М. американська
9.	Ш. конусоподібні з виразно помітними насінними лусками, загнутими назовні. Ш. сидять на жовтих ніжках. Молоді паг. жовтуваті, голі або ледь опушені. Хв. до 3,6 см завд., блакитнувата, блискуча..... 5. Ь. евгоіерія — М. широколуската
1.	Ь. оссі<1еп(а1і£ Мий. (Ь. атегісапа ЬгеуіГоІіа Сагг.) — М. західна. Д. 40-50 м завв. і 1,2-2,4 м у діам. Кора стовбура сіро-коричнева, молодих паг. — оранжево-коричнева. Хв. 2-4 см завд., навесні блідо-зелена, пізніше темніша. Мікростробіли видовжено-овальні, 5-7 мм у діам., з’являються одночасно з хв. у IV. Мегастробіли видовжені, 9—14 мм завд., з’являються одночасно з мікростробілами. Дозрілі ш. яйцеподібно-видовжені або округлояйцеподібні, до 3,5 см завд. і 2,5 см завш. Дозрівають рано напровесні наступного року. Верхній край насінних лусок майже округлий, трохи відігнутий назовні.
Природний ареал: гори Тихоокеанського регіону Півн. Америки. Росте на вис. 600-2300 м н. р. м.
У культурі в Україні з початку XX ст. в Устимівському дендропарку (Полтавська обл.). Культивують також у Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка). Росте добре. Світлолюбна, морозостійка. Розмножують нас.
2.	Ь. каетрГегі (ГатЬегі) Сагг. (Ь. іаропіса Сагг., Ь. Іеріоіерік Оогсі.) — М. Кемпфера, або японська, або тонколускаї а (мал. 24). Д. 30-35 м завв. ідо 1 м в діам. Кора стовбура бура, поздовжньо розтріскана, молодих гілок — сіра, однорічних паг. — червонувато-бура з сизуватим восковим нальотом. Хв. до 5 см завд., синьо-зелена, восени золотисто-жовта. Мікростробіли майже кулясті, жовтувато-зелені, з’являються у IV разом з мегастробіла-ми під час розпускання хв. Дозрілі ш. відрізняються від решти видів модрин своїми відігнутими назовні насінними лусками (як пелюстки у троянд). III. майже кулясті, 2-3 см завд., рясно вкривають гілки д., не обпадають 2-3 роки. Нас. дозріває у IX.
Природний ареал: гори Японії. Росте на вис. 1600-2700 м н. р. м.
В Україні культивують з кінця XIX ст. Для озеленення використовують мало. Останнім часом почали створювати лісові культури за участю м. японської. Росте швидше, ніж м. європейська. Репродукує з 15 років, утворюючи багато ш. Добре розмножується нас. Зимостійка. Чутлива до вологості повітря. Менш світлолюбна, ніж інші види модрин. До родючості ґрунту маловибаглива, але краще росте на глибоких свіжих глинистих і суглинкових ґрунтах. У міських умовах росте добре.
3.	Ь. (Іесісіиа МіП. (Ь. еигораеа ОС., Ь. ругатісіаіік 8а1ізЬ., Ь. ехсеїка Ьіпк, Ь. уні^агіз РізсЬ., Ь. Іагіх Кагзї.) — М. європейсь-88
ка (мал. 25). Д. 30-50 м завв. і до 1 м в діам. Кора стовбура бура, поздовжньо розтріскана, молодих гілок — сіра, однорічних паг. — бурувато-жовтувата. Хв. 1,5-5 см завд., навесні світло-зелена, пізніше темніша Мікростробіли майже кулясті, трохи видовжені, 6-8 мм у діам., з’являються в середині IV, коли розпускається хв. Мегастробіли рожеві або пурпурові, з відігнутими лусками, довгасті, 10-15 мм завд., з’являються одночасно з мікростробілами. Дозрілі ш. видовженояйцеподібні, 3-3,5 см завд. з трохи відігнутими назовні насінними лусками. Верхній край покривної луски гострий і виступає із-за насінної луски на 1,5-2 мм. Нас. дозріває у IX.
Природний ареал: Європа — Альпи і Карпати. Росте на вис. 1000-2500 м н. р. м.
Мал. 24. Ьагіх каепіріегі:
а — молодий мегастробіл; б — мікростробіл; в — дозрілий мегастробіл;
г — насінина
89
Мал. 25. І.агіх гіесіїкіа: а — мікростробіл; б — молодий мегастробіл; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
В Україні культивують здавна. У культурі росте швидко, досягаючи іноді в 50-річному віці ЗО м завв. Репродукує з 14-15-річного віку. Зимостійка, світлолюбна, невибаглива до родючості ґрунту, хоча краще росте на свіжих глибоких ґрунтах і не росте на заболочених. У міських умовах росте добре. Використовують для озеленення і в лісових культурах для створення високопродуктивних насаджень. Розмножують нас.
У культурі в Україні відома така форма:
Такґфіаґа’ — ‘Рівновершинна’ — з колоноподібною кр.
4.	Ь. роїопіса ВасіЬ. — М. польська (мал. 26). Інколи розглядають як різновид Ь. сіесісіпа. Д. 35^10 м завв. і 1-1,5 м у діам., морфологічно близька до м. європейської. Від останньої від-
90
Мал. 26. Ьагіх роїопіса:
а — молодий мегастробіл; б — мікростробіл; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
різняється меншим розміром ні., які після дозрівання досягають 2—2,5 см завд. Насінні луски округліші і майже не відгинаються назовні після висихання. Масове пилування в IV, нас. дозріває у IX.
Природний ареал: Карпати, Зах. Польща. Утворює чисті і мішані насадження на вис. 1500-1600 м н. р. м.
У культурі в Україні з першої половини XIX ст. Одна з най-швидкоросліших модрин. Репродукує з 11-річного віку. Зимостійка, світлолюбна, найкраще росте на свіжих глибоких ґрунтах. Розмножують нас. і щепл.
5.	I.. х еигоіеріз Непгу (Ь. Ьепгуапа Кейсі., Ь. йуЬгісІа Еагд.) — М. широколуската. Гібрид м. європейської і м. японської. Створено в Англії в 1900 р. Д. з кр., вужчою, ніж у м. японської, і
91
ширшою, ніж у м. європейської. Хв. світліша, ніж у м. європейської, і темніша, ніж у м. японської. Такі самі проміжні ознаки ш. В оптимальних умовах на глибоких свіжих глинястих і суглинкових ґрунтах росте краще за своїх батьків.
У культурі в Україні росте в Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка) та в деяких старовинних парках.
6.	Ь. кіЬігіса ЬесІеЬ. (Ь. гизкіса (Епбі.) ЗаЬіпе еі Тгаиї., Ь. іпіеппесііа ЕіксЬ., Ь. еигораеа Р-зіЬігіса Ьоисі., Е. бесісіиа Р-гокзі-са Непк. еу Носккі., Ь. сіесісіиа Р-зіЬігіса В.§1.) — М. сибірська (мал. 27). Д. 30-45 м завв. і 0,8-1,8 м у діам. Кора стовбура темно-бура, поздовжньо розтріскана, молодих гілок — темно-сіра, однорічних паг. — світло-жовта, світліша, ніж у м. європейської, з бурими горбиками в місцях прикріплення хв. Хв. 20-45 мм завд., темно-зелена з сизим восковим нальотом, на початку вегетації темніша, ніж у м. європейської, пізніше колір хв. в обох видів приблизно однаковий. Мікростробіли жовтуваті, довгасті, 5-6 мм у діам. Мегастробіли блідо-рожеві, яйцеподібно-конічні, до 15 мм завд. Дозрілі ш. 2,5-3 см завд., яйцеподібні. Верхній край насінних лусок майже рівний, трохи хвилястий,
Мал. 27. І.агіх мЬігіса:
а — дозрілий мегастробіл; б — молодий мегастробіл; в — мікростробіл; г — насінина
92
покривні луски коротші, ніж у м. європейської, і не виглядають із-за насінних. Пилує в IV, нас дозріває у IX.
Природний ареал: Зах. Сибір, південно-західна частина Сх. Сибіру, гори Алтаю, Півн. Монголія, Півн.-Зах. Китай.
В Україні культивують з початку XIX ст. У декоративних насадженнях використовують менше, ніж м. європейську. Росте в Києві, Житомирі, Полтаві, Світловодську, Кременчуці, Каневі та у більшості бот. садів і дендропарків. Набула поширення в лісових культурах в останні 40-50 років XX ст. Повсюди росте добре, репродукує схоже нас. Дуже світлолюбна, зимо-і посухостійка, маловибаглива до родючості ґрунту, хоча краще росте на глибоких свіжих ґрунтах. Розмножують нас.
Ь. сгекапонькіі 8хаГ. — М. Чекановського. Гібрид м. сибірської і м. Гмєліна, який утворився внаслідок спонтанної гібридизації на межі природних ареалів цих видів. Тому м. Чекановського має змішані ознаки батьківських видів, хоча в тепліших районах свого ареалу спостерігається домінування ознак м. сибірської, а в холодніших — домінування ознак м. Гмєліна.
Природний ареал: Сер. Сибір — від Таймиру до Забайкалля.
У культурі в Україні м. Чекановського з 70-х років XX ст. Росте лише у Донецькому бот. саду НАН України. Росте добре. Дуже світлолюбна, морозостійка, помірно вибаглива до вологості і родючості ґрунту.
7.	Ь. ашегісапа Місіїх. (Ь. Іагісіпа Косії, Ь. тісгосагра ВесИ'., Ь. ґепиііоііа БаїікЬ., Ь. Ггакегі Сигґ., Ь. іпіегтебіа Ьіпк, Г. репсі иіа Макі.) — М. американська (мал. 28). Д. 25 -30 м завв. і до 60 см в діам. з ширококонусоподібною кр. Кора стовбура темно-бура або сіра, однорічних паг. — коричнево-оранжева або вохряна. Хв. 1,5-3 см завд., дуже ніжна, світло-зелена навесні, пізніше темніша. Дозрілі мегастробіли видовжено-овальні, після розкриття майже кулясті, 1,2-2,2 см завд. і до 1,7 см у діам. Насінні луски округлі, ледь виїмчасті по краях, покривні — досягають лише половини довж. насінних і їх видно тільки біля основи. Нас. до 0,3 см завд., з крилом до 0,6 см. Пилує в IV, нас. дозріває у IX.
Природний ареал: увесь Атлантичний регіон Півн. Америки — від південно-східного узбер. до берегів моря Бофорта на північному заході.
У культурі в Україні зустрічається рідко: лише в Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка) та в Донецьку (Донецький бот. сад НАН України). Росте добре. Дуже світлолюбна. Зимостійка. До родючості і вологості ґрунту середньовибагли-ва. Розмножують нас і щепл. на інших видах модрини.
8.	Ь. викасгеи'іі Пук (Ь. агс1іап§е1іса Ьа\¥8., Ь. йЬігіса ІДЬ. єаг. хігісІїПога ЗсЬгоей., Ь. зіЬігіса Г. го88Іса 8/. Ь. зіЬігіса ГсіЬ. оес. го8-8Іса Зик.) — М. Сукачова. Д. 35-40 м завв. і 1-1,2 м у діам. Кора
93
Мал. 28. Ьагіх атегісапа:
а — мікростробіл; б — молодий мегастробіл; в — насінина; г — дозрілий мегастробіл
стовбура темно-бура, однорічних паг. — білувато-жовта, світліша, ніж у м. сибірської. Верхівкові і бічні б. округлі, темно-коричневі. Хв. 2-5 см завд., темно-зелена. Дозрілі ш. темно-коричневі, яйцеподібні, а повністю розкриті — майже кулясті, до 3,5 см завд. і 3,8 см завш. Насінні луски більші, ніж у м. сибірської, густоопушені зовні. Верхній край насінних лусок загнутий усере
94
дину, ледь виїмчастий, нас. у 1,5-2 рази більше, ніж у м. сибірської — 1,6-2,4 см з крилом. Пилує в IV, нас. дозріває в IX.
Природний ареал: північно-східна частина Європи, Урал, Зах. Сибір.
У культурі в Україні з початку XIX ст. Оскільки м. Сукачо-ва морфологічно близька до м. сибірської і лише в 1947 р. виділена М. В. Дилісом в окремий вид, то до цього в багатьох місцях її культивували як м. сибірську. Дуже швидко росте, репродукує з 10-12-річного віку. Зимостійка, маловибаглива до родючості ґрунту. Розмножують нас.
9.	Ь. дпіеііпіі (кирг.) Кирг. (Ь. сіаііигіса Тигсх.) — М. Гмелина, або даурська (мал. 29). Д. до 35 м завв. і до 1 м в діам. з широко-пірамідальною ажурною кр. Кора на стовбурі темно-сіра, поздовжньо розтріскана, частково відшаровується, на гілках — сіра, після відшаровування — бордова, на однорічних паг. — блідо-жовта. Хв. 1,5-3 см завд., після розпускання світло-зелена, пізніше темніша, починає жовтіти наприкінці IX (раніше за інші види модрини), обпадає у X — на початку XI. Дозрілі ш. дрібні, майже округлі, 1,7-2,5 см завд. і близько 2 см завш. з відігнутими
Мал. 29. Г.агіх ошеїіпіі:
а — молодий мегастробіл; б — мікростробіл; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
95
назовні насінними лусками. Покривні луски до 0,5 см завд. і їх видно лише біля основи ш. Пилує в IV, нас. дозріває у IX.
Природний ареал: Сх. Сибір, Далекий Схід, Півн. Монголія, Півн.-Сх. Китай.
У культурі в Україні з першої половини XX ст., переважно зустрічається у бот. садах і дендропарках, інколи — в старовинних парках (Березоворудський парк на Харківщині). Росте повільно. Репродукує з 10-річного віку. Дуже зимостійка. Світлолюбна. Невибаглива до родючості ґрунту, однак краще росте на глибокодренованих суглинкових ґрунтах з помірним зволоженням. У міських умовах росте добре. Розмножують нас.
Рід 6. Ркеїкіоіагіх Согсі.
(1_агісор5І8 Кепі.) — Псевдомодрина
Листопадні д. з горизонтально-кільчастим гілкуванням. Л. лінійні, розташовані спірально на довгих паг. та зібрані пучками на бічних укорочених паг. Кв. однодомні, верхівкові. Мікростробіли сережкоподібні, тонкостеблові, на коротких паг. Мегастробіли поодинокі. III. яйцеподібні, на коротких стеблинках, з яйцеподібно-видовженими лусками, що відокремлюються від осі після дозрівання. Нас. по 2 під кожною лускою з крилом такої самої довж., як і луска. Сім’ядоль 5-6.
Налічує один вид у Сх. Китаї.
Р. каетріегі Согсі. (Р. ГогГипеі Мауг, Р. атаЬіІік Кейсі., І.апх атаЬіІіз Неізоп, Ьагіх каетріегі Сагг., АЬіек каетріегі кіпсії.) П. Кемпфера, або китайська. Листопадне д. 35—40 м завв. і до 1,5 м в діам. Кора на стовбурі червонувато-коричнева, розтріскана, на однорічних паг. — сірувато-коричнева. Хв. 3-4 см завд. і 2-3 мм завш., з’являється у IV, обпадає в X. Ш. 4—7 см завд. і до 5 см завш., з великими (до 3 см завд.) нас. лусками, дозрівають восени у перший рік, після дозрівання розсипаються. Нас. з крилом до 1,5 см завд.
Природний ареал: гори Сх. Китаю. Росте на вис. 900-1200 м н. р. м.
У культурі в Україні з початку XX ст в Берегометському парку (с. Берегомет Чернівецької обл.). Росте в Києві (Бот. сад ім. акад. О. В. Фоміна). Світлолюбна, достатньо зимостійка, не витримує сухості повітря. Росте повільно, розмножують нас. і щепл. на модрині.
Рід 7. Сесігиз Тге\у — Кедр
Вічнозелені однодомні великі д. Хв. шпилькоподібна, 3- або 4-гранна, колюча. На вкорочених паг. зібрана пучками, на видовжених — поодиноко. Ш. крупні, поодинокі, прямостоячі,
96
яйцеподібно-видовжені або бочкоподібні, дозрівають на 2-3 рік. Нас. з великим крилом. Розмножують нас і щепл.
Налічує 4 види: один — в Гімалаях і три — в Середземномор’ї. Всі ці види є у культурі в Україні.
Таблиця для визначення видів роду Сееігиз
1.	Головний паг. і гілки звисають. У своїй основі гілки відходять горизонтально. Молоді паг. густоопушені. Хв. 3,5-5 см завд., відносно м’яка. Краї лусок ш. голі або ледь опушені.
........ 4. С. (Іеосіага (О. £)оп) О. Ооп Г. — К. гімалайський
— Головний паг. звисає. Гілки відходять від стовбура косо догори. Хв. жорстка, не більш як 3 см завд. Краї лусок ш. опушені................................................. 2
2.	Паг. густо короткоопушені. Хв. до 3 см завд. Ш. майже циліндричні. Нас. луски близько 3,5 см завш., на верхівці без виступу. Гілки розташовані у різній площині................
.................... 1. С. аііапйса Мапеїіі — К. атласький
— Сукупність ознак інша. Шир. хв. більша за її товщ. Паг. голі або трохи опушені............................... З
3.	Хв. 1,5-3,5 см завд. Ш. бочкоподібні, нас. луски на верхівці з невеликим темнозабарвленим трикутним виступом. Гілки розташовані в одній площині................................
.......................2. С. ІіЬапі А. К.ісЬ — К. ліванський
4.	Хв. дуже коротка, 0,5-1 см завд....................
................3. С. ЬгетіГоІіа Непгу — К. корогкохвойний
1.	С. аііапііса МапеНі — К. атласький. Д. до 40 м завв. Кора сіра, гладенька, з віком — тріщинувата. Б. овальні, конусоподібні або кулясті, дрібні, жовтуваті. Хв. лінійна, відносно дугоподібна, слабозагострена, зелено-сиза або сиза, на вкорочених паг. 0,8 2 см завд., на видовжених 1-2,5 см. Чоловічі колоски зеленкувато-жовті, 4 -5 см завд., близько 1 см завш., пилує в IX X. Жіночі ш. коричневі, найчастіше овальні, з плоскою або впалою верхівкою, 5-7 (12) см завд., 4—5 (6) см завш. Нас. луска близько 3,5 см завш. Нас. майже трикутна, біля основи клиноподібна, 1,4 см завд. і 0,4-0,5 см завш. та 0,2-0,3 см в діам., дуже смолиста, з великим крилом. Маса 1000 нас. 60-100 г. В 1 кг близько 16 000 нас. Сіянець має 7-10, але найчастіше 8 нас. зач.
Природний ареал'. Півн.-Зах. Африка (Атлаські гори)
У культурі в Україні із середини XIX ст. Посухостійкий, витримує морози до -25 °С. Широко розповсюджений у парках ПБК та в лісових культурах на півдні Гірського Криму. Пилу» щороку, плодоносить через 1-2 роки.
Пінна порода для декоративного садівництва на півдні України га для лісового господарства Гірського Криму.
97
У культурі в Україні (ПБК) відомі такі форми:
‘Соїитпагік’ — ‘Колоноподібна’ — з колоноподібною формою кр.; поодиноко у містах для озеленення;
‘Репбпіа’ — ‘Плакуча’ — д. з пониклими гілками, після щепл. — з вигнутим стовбуром; поодиноко в парках;
‘СапбеІІаЬгит’ — ‘Канделяброподібна’ —д. з двома чи трьома стовбурами, паралельними до головного; поодиноко в парках;
‘Сіапса’ — ‘Сиза’ — д. з сріблястою хв.; у парках і лісових культурах більшість екземплярів представлено цією формою;
‘Аг^епіеа’ — ‘Срібляста’ — д. з сріблястою хв., виключно чоловічі особини; поодиноко в парках;
‘Вгеуігатиіока’ — ‘Короткогілкова’ — д. з рідкою кр. і густою хв. на вкорочених паг.; рідко в парках і лісових культурах;
‘Ресііпаіа’ — ‘Гребінцева’ — д. з хв. на видовжених паг. у вигляді гребінця; поодиноко в парках;
‘Місгосагра’ — ‘Дрібношишкова’ — д., в якого розмір ш. 3-3,5 (5) см завд.;
‘Сіапса репбпіа’ — ‘Сиза плакуча’ — невелике д. з сизою хв., довгими та вигнутими гілками і стовбуром; поодиноко в парках;
‘ЕгуіЬгапіЬа’ — ‘Червонопилякова’ — д. з чоловічими червоними або рожевими колосками; рідко в парках.
2.	С. ІіЬапі А. КісЬ. — К. ліванський. Д. до 40 м завв. Гілки першого порядку горизонтальні, не звисають. Б. дрібні, сіро-коричнево-фіолетові. Хв. пряма, загострена, тонка, темно-зелена, 1,5-3 см завд. Чоловічі колоски як і в к. атласького, пилу-ють у X. Жіночі ш. поодинокі, з плоскою або впалою верхівкою, коричневі, 7-12 см завд. і 4-7 смзавш., бочкоподібні. Край нас. лусок із виразним виступом посередині. Нас. крилате, 1,3-1,4 см завд. і 0,5—0,6 см завш., крило велике (близько 2,5 см), коричневе, трикутне, загострене. Маса 1000 нас. 80-100 г. У1 кг близько 10 000 нас. Сіянець має 8-10 нас. зач.
Природний ареал: гори Лівану і Малої Азії (Тавр, Східно-Понтійські гори).
У культурі в Україні з початку XIX ст. З усіх видів кедрів найбільш холодо- і посухостійкий (витримує короткочасні морози до -28 °С). Розповсюджений у парках на півдні Гірського Криму. Пилує щороку, пл. через 1-3 роки.
Цінна порода для декоративного садівництва на півдні країни.
У культурі в Україні (ПБК) відомі такі форми
‘Репсіпіа’ — ‘Плакуча’ — д. з пониклими гілками на кінцях скелетних гілок; поодиноко в парках та в містах для озеленення;
98
‘Сіаиса’ — ‘Сиза’ — д. з сизим забарвленням хв.; у культурі досить розповсюджена;
‘Агцепіеа’ — ‘Срібляста’ — д. з сріблястим забарвленням хв.; поодиноко в парках;
‘Вгеуігати1о8а’ — ‘Короткогілкова’ —д. з рідкою кр. та густою хв. на вкорочених паг.; рідко в парках і лісових культурах;
‘ЕияіЕоппія’ — ‘Скручена’ — д. з ш., в яких частина нас. лусок зміщена навколо осі.
3.	С. ЬгегіГоІіа Непгу — К. короткохвойний. Д. до 15м завв. Кора сіра. Гілки не звисають. Б. конусоподібні, зелені. Хв. до 1,5 см завд. (найчастіше 0,5-0,8), 3- або 4-гранна, темно-зелена, з 2-3 рядами продихів на кожному боці. Чоловічі колоски циліндричні, жовті, жорсткі, 5 см завд. і 1 см завш. Пилує в IX—X. Жіночі ш. світло-коричневі, овальні, 4-8 см завд. Нас. з укороченим крилом, коричневе 0,9 х 0,4 см.
Природний ареал: гори о. Кіпр.
У культурі в Україні (ПБК) з 1972 р. За екологічними властивостями ідентичний до інших середземноморських видів кедрів. Зустрічається лише в Нікітському бот. саду (гайок із 10 дерев).
Цінна порода для декоративного садівництва на півдні Гірського Криму.
4.	С. гіеогіага (О. Поп) С. Поп Г. — К. гімалайський. Д. до 40 м завв. Кора темно-сіра, поздовжньо-тріщинувата. Б. яйцеподібні, сіро-жовті, дрібні. Хв. на вкорочених паг. блискуча, зі смужкою, в якій 2^4 ряди продихів, 3-4 см завд., на видовжених паг. загострена, зелено-сіра, 4—5 см завд., З- або 4-гранна. Чоловічі колоски рожево-жовті, 5-7,5 см завд. і 1,5 см завш. Ш. часто з синюватим відтінком, прямостоячі, з круглою верхівкою, 8-12 см завд. і 5 см завш. Нас. луска 5-6 см завш., гладенька. Нас. крилате, світло-коричневе, 1,3-1,5 см завд. і 0,6-0,7 см завш. Маса 1000 нас. 110 150 г. Сіянець має 8-10 нас. зач.
Природний ареал: гори Афганістану, Зах. і Центр. Гімалаї.
У культурі в Україні з середини XIX ст. Посухостійкий, витримує короткочасні морози до -20 °С. Широко розповсюджений у парках і лісових культурах на півдні Гірського Криму. Пилує щороку, пл. через 1-3 роки. Цінна порода для декоративного садівництва та для лісового господарства в Гірському Криму.
В Україні у культурі (ПБК) відомі такі форми:
‘Решініа’ — ‘Плакуча’ — д. з пониклими гілками, після щепл. — чагарник із сланкими гілками; рідко в парках;
‘КоЬикіа’ — ‘Могутня’ —д. із скелетними гілками понад 6 м завд.;
‘СапбеІІаЬгит’ — ‘Канделяброподібна’ — д. з 3-7 стовбурами, які паралельні до головного; поодиноко в парках;
99
‘АгсГоітпіб’ — ‘Дугоподібна’ — скелетні гілки д. відходять від стовбура у вигляді дуги; поодиноко в парках;
‘Ріала’ — ‘Плоска’ — розташування скелетних гілок на д. аналогічне до їх розташування на к. ліванському; рідко в парках західної частини ПБК;
‘Уігідів’ — ‘Світло-зелена’— д. з світло-зеленою хв.;
‘БопфГоІіа’ — ‘Довгохвойна’ — д. з хв. понад 5 см завд.;
‘СгаккіГоІіа’ — ‘Товстолиста’ — д. з хв., шир. якої в 1,5 раза більше, ніж у типового виду;
‘Ресііпаїа’ — ‘Гребінцева’ — д. з хв., розташованою на видовжених паг. лише у верхній частині у вигляді гребінця;
‘ЕгуїйгапіЬа’ — ‘Червонопилякова’ — д. з червоними або рожевими колосками; рідко в парках.
Рід 8. Ріїшк 1^. — Сосна
Вічнозелені д. або рідко к. з лускоподібною корою, гілки кільчасті. Б. великі, з численними черепицеподібними лусками, найчастіше смолисті, рідше несмолисті. Л. (хв.) голчасті, зібрані в пучки по 2 5, інколи по 1 або 6-8, у перетині трикутні або напівокруглі, біля основи оточені піхвою, що обпадає чи не обпадає, край часто зубчастий, з 1 або 2 судинно-волокнистими пучками, не обпадають кілька років. Пагони двох типів: довгі, які з’являються з верхівкових б. навесні, та укорочені (бра-хіпласти), які утворюються у пазухах лускоподібних листків-хвоїнок і мають справжнє голчасте листя. Мікростробіли розвиваються на місцях укорочених паг. Пилкові зерна з парними повітряними мішками. Запилюються вітром. Макростробіли утворюються на кінцях видовжених паг. замість бічних гілок, поодинокі або по 2 5, прямі, відхилені або висячі, дозрівають 2, інколи 3 роки, після дозрівання не розсипаються, іноді не обпадають кілька років. Нас. луски дерев’янисті, біля основи клиноподібні, у верхній частині потовщені й утворюють щитки (апофізи), на яких містяться вдавлені або опуклі пупки (з колючкою або без неї). Нас по 2 під кожною лускою, як правило, з прирослим, іноді рудиментарним крилом. Сім’ядоль 4-15. Розмножують нас. або щепл., рідко відв.
Налічує близько 100 видів у північній півкулі.
Таблиця для визначення видів роду Ріпиа Т.
1.	У пучках по 5 хв................................. 2
— У пучках кількість хв переважно менше 5 (іноді в деяких пучках буває по 5)..................................   15
2.	Піхви пучків хв. обпадають у перший рік, щитки ш. з кінцевим пупком ........................................... 4
100
— Піхви пучків хв. не обпадають, щитки ш. з пупком, який розташований посередині................................ З
3.	Хв. 2-4 см завд. з помітними виділеннями смоли, розриваються на вузькі частки, які скручуються................
.......................19.	Р. агізіаіа Епцеїт. — С. остиста
— Хв. 10 см завд. і більше, тонкі, звисають, піхви хв. щільні, молоді паг. вкриті блакитним восковим нальотом...........
..................20. Р. шопіегшпае БатЬ. — С. Монтезуми
4.	Хв. по краях дрібнозубчаста (див. у лупу), шерстиста, лише з двох боків з рядами продихів блакитного кольору........ 5
— Хв гладенька, не шерстиста, з усіх трьох боків з рядами продихів.................... 6. Р. Пехіїік .Іатек — С. гнучка
5.	Ш. довгоциліндричні, звисають.................... 6
— Ш. яйцеподібні або циліндричні, завжди прямостоячі або відхилені вбік, але ніколи не звисають................ 11
6.	Хв. дуже довга, 10 см завд. і більше, здебільшого більш-менш звисає............................................ 7
— Хв. коротша, не довше 10 см, стирчить............. 9
7.	Нас. безкриле, хв. жовтувато- або світло-зелена....
....................... 7.	Р. агпіипіііі ЕгапсЬ. — С. Арманда
— Нас. з довгим крилом, хв. сизувато- або сірувато-зелена ........................................................8
8.	Паг. голі, ш. до 20 см завд., луски тонкі, щиток спереду заокруглений ... 9. Р. иаііісіїіапа А. В. .Іаскх. — С. гімалайська
— Паг. опушені, ш. до 30 см завд., луски товсті, щиток спереду трикутний...........................................
.....8. Р. ауасаЬиііе ЕЬгепЬ. — С. мексиканська Всймутова
9.	Молоді паг. густоопушені, ш. до 15-20 см завд. і 3-5 см завш., звичайно вигнуті, луски біля основи ш. відігнуті до її основи ...... 12.	Р. топіісоїа Пои§1. — С. гірська Веймутова
— Молоді паг. голі або дуже коротко та рідко опушені.. 10
10.	Паг. дуже тонкі, 2-3 мм в діам., хв. м’яка, стирчить або трохи звисає............... 11.	Р. кгіоЬнк Ь. — С. Всймутова
— Паг. товстіші, близько 4 мм у діам., хв. щільніша, більш-менш притиснута до пагонів...............
...................... 10.	Р. рейсе ОгікеЬ. — С. румелійська
11.	Б. яйцеподібні, близько 5 мм завд., хв. близько 5 мм завд., звичайно дуже вигнуті....................................
........... 5. Р. рагуіПога 8іеЬ. сі Хисс. — С. дрібноквіткова
— Б. циліндричні або конічні, хв. звичайно довша, не вигнута................................................. 12
12.	Брунькові луски з вузькою бурою смужкою посередині та широкими білими краями, не щільно притиснуті, кінці більш-менш відлеглі......................................... 13
101
— Брунькові луски іноді з вузькими білими краями, щільно притиснуті........................................... 14
13.	Хв. близько 1 мм завш., ш. 6-8 см завд., нас. до 12 мм
завд.............. 2. Р. сетЬга Ь. — С. кедрова європейська
— Хв. близько 1,2 мм завш., ш. 6-13 см завд., нас. до 14 мм
завд...........1.	Р. яіЬігіса Ви Тоиг — С. кедрова сибірська
14.	Кущоподібне д. з розпростертими, майже сланкими гілками, хв. 4-8 см завд., ш. 4-5 см. завд.................
...............3.	Р. ршпііа (Раїї.) Ке§е1 — С. кедрова сланка
— Д., хв. до 12-15 см завд., ш. до 10-14 см завд.....
.......4. Р. когаіепяія 8іеЬ. еі Хисс. — С. кедрова корейська
15.	У пучках по 1, інколи 2 хв.......................
...............15. Р. топорЬуІІа Тогг. — С. одношпилькова
— У пучках по 2 і більше хв....................... 16
16.	У пучках по 4, інколи по 3 або 5 хв..............
..............16.	Р. циайгіГоІіа 8ис!\у. — С. чотиришпилькова
— У пучках по 2 або 3 хв.......................... 17
17.	У пучках по 3, іноді, як виняток, по 2 або 5 хв. 18
— У пучках по 2 хв................................ 32
18.	Піхви пучків хв. обпадають у перший або на другий рік
..................................................... 19
— Піхви пучків хв. залишаються ................... 20
19.	Хв. 6-10 см завд., піхви обпадають у перший рік, ш. 5-
6 см завд................. 17.	Р. Ьіш£еапа Хисс. — С. Бунге
— Хв. 10-12 см завд., піхви обпадають на другий рік, ш. 15-
20 см завд............ 18.	Р. ^егаггііапа \Уа11. — С. Жерара
20.	Хв. цілокрая і тому не шершава, піхви розриваються на
вузькі смужки, нас. безкриле......................... 21
— Хв. по краю дрібнозубчаста і тому шершава, піхви щільні, нас. з довгим, інколи з коротким крилом.......... 22
21.	Хв. товста, блакитна, з боків різко виділяються ряди продихів.................. 14.	Р. есіиіік Еп^еїш. — С. їстівна
— Хв. тонка, ряди продихів ледь помітні..............
..................13. Р. сетЬгоійек Хисс. — С. кедроподібна
22.	Ш. дуже великі, до 20-30 см завд., луски товсті, дерев’янисті, щитки витягнуті у довге, товсте, гачкоподібно загнуте вістря............................................... 23
— Ш. звичайно не такі великі, щитки пласкі та здуті, тупі або з короткою, тонкою колючкою, але ніколи не витягнуті у вістря............................................... 26
23.	Ш. видовжені, довго не розкриваються, нас. з довгим крилом, хв. щільна, стирчить............................
.......................31.	Р. соиііегі О. Ооп — С. Культера
102
— Ш. майже кулеподібні, після дозрівання розкриваються, крило коротше за нас., хв тонша, звисає..................
........................ЗО. Р. каЬіпіапа Вои§1. — С. Сабіна
24.	Смоляні ходи периферичні, луски ш. товсті, щільнодере-в’янисті, щитки високо гороподібно здуті і відігнуті до основи пі	 20. Р. гохЬиг^Ьіі 8аг§. — С. Роксбурга
— Смоляні ходи паренхіматичні..................... 25
25.	Ш. скісні, так що щитки із зовнішнього боку ш. дуже здуті, а на внутрішньому, поверненому до гілки, майже пласкі	 26
— Ш. не скісні.................................... 27
26.	Ш. яйцеподібні, жовто-бурі, хв. темно-зелена.....
...................... 29. Р. гайіаіа О. Ооп — С. промениста
— Ш. близько 10 см завд., видовжено-конічні, більш-менш вигнуті, хв. тонка, світло-зелена, звисає, до 20 см завд.
.................. 26.	Р. раїиіа 8сЬ1. еі СЬат. — С. поникла
27.	Поверхні стовбура і гілок з численними короткими паг., рясно вкритими хв. 8—12 см завд., ш. після дозрівання розкри ваються ................... 28.	Р. гі^ійа МіП. — С. жорстка
— Поверхня стовбура і гілок без паг............... 28
28.	Хв. 15 25 см завд., щільна, стирчить......... 29
— Хв. коротша, до 15 см завд., м’яка..................
...............................27. Р. Іаесіа Ь. — С. ладанна
29.	Молоді паг. вкриті білим восковим нальотом.... ЗО
— Молоді паг. без воскового нальоту............... 31
ЗО.	Ш. 15 20 см завд., світло-коричневі, щитки з видовженою вигнутою колючкою......24. Р. іеГГгеуі Огер. — С. Жефрея
— Ш. до 6 см завд., темно-коричневі, щитки з дуже короткою колючкою........ 22. Р. іеосоїе 8сЬ1. еі СЬат. — С. Теокота
31.	Ш. 10 15 см завд ................................
........................23. Р. ропйегока 1 )ои£І. — С. жовта
— Ш. 6 8 см завд......................................
................25. Р. ксорпіогит Ьетт. — С. жовта гірська
32.	Хв. коротша, до 6-8 см завд., молоді паг. без воскового нальоту, якщо з восковим нальотом, то хв. близько 2 мм завш	.............................................. 33
— Хв. трохи довша, в середньому 10 см завд. і більше .. 40
33.	Річний приріст з кількох міжвузлів .......... 34
— Річний приріст з одного міжвузля................ 36
34.	Хв. вигнута, ш. прямостоячі або трохи відхилені, видовжено-конічні, дуже скісні, вигнуті.......................
........................34. Р. Ьапкзіапа ЬатЬ. — С. Банкса
— Хв. більш-менш пряма, не вигнута, ш. повернуті донизу, видовжено-яйцеподібні, більш-менш скісні, але не вигнуті ............................................... 35
103
35.	Ш. дуже скісні, довго не розкриваються, пупок майже плаский, хв. тонка, близько 1-1,5 мм у діам., темно-зелена.
..................... 35. Р. сопіогіа Вои£І. — С. скручена
— Ш. скісні менше, розкриваються на другий рік, пупок опуклий, хв. товстіша (близько 2 мм у діам.), жовто-зелена.... ...........................36. Р. тштауапа ВаІГ. — С. Мурея
36.	Хв. до 10 см завд., молоді ш. майже сидячі, прямі....
.......................44. Р. х ГнпеЬгіь Кот. — С. могильна
— Хв. коротша, до 7-8 см завд., молоді ш. на більш-менш довгих ніжках, відхилені донизу........................ 37
37.	Хв. сизо-зелена, ш. матові або трохи блискучі, сірувато-бурі, щитки майже пласкі, матові........................
...........................47. Р. 8уІУЄ8ІгІ8 Ь. — С. звичайна
— Хв. зелена........................................ 38
38.	Пупок без чорної облямівки, щитки особливо у верхній частині ш., дуже випуклі і гачкоподібно загнуті до основи ш. ..
................48.	Р. косЬіапа КІоіхзсЬ ех С. КосЬ — С. Коха
— Пупок чорно-облямований, щитки пласкі або опуклі .. 39
39.	Кущоподібне д., до 4 м завв.........................
.............................49. Р. нін£о Тшта — С. гірська
— Д. до 20 (25) м завв., ш. рідко асиметричні, спрямовані донизу, щиток опукло-пірамідальний, дзьобоподібний, загнутий у вигляді гачка, пупок дуже випинається................
................50.	Р. ипсіпаїа МіП. ех МігЬ — С. гачкувата
40.	Ш. довго не розкриваються, дуже скісні, щитки з зовнішнього боку ш. горбоподіно здуті з товстою прямою або вигнутою колючкою....... 33. Р. пінгісаіа В. Ооп — С. гостролуската
— Ш. не скісні ..................................... 41
41.	Річний приріст становить кілька міжвузлів, поверхня стовбура без коротких паг. та пучків хв., ш. до 10 см завд.. 42
— Річний приріст не перевищує одного міжвузля........ 45
42.	Ш. 8-10 см завд., звичайно довші за хв., на довгих ніжках, відігнуті донизу, видовжено-конічні, пупок опуклий....
.......................37. Р. Ьаіерепкік МіП. — С. алевська
-Ш. звичайно коротші за хв., майже сидячі, яйцеподібні, пупок ввігнутий......................................   43
43.	Ш. 5-8 см завд., щитки, особливо з зовнішнього боку ш., дуже опуклі, хв. яскраво-зелена, від 6-10 до 12-13 см завд., жорстка, притиснута до паг.................................
.......................40. Р. еіііагіса Мєсіу. — С. ельдарська
— Хв. світло-зелена, 15-20 см завд. і 1,2-1,25 мм завш.... 44
44.	Ш. 5-8 см завд., біля основи 4-5 см завш., щитки трохи опуклі, майже ромбічні, поздовжній і поперечний кілі помітні, пупок сірий, трохи вдавлений...............................
.......................38. Р. Ьгиііа Теп. — С. калабрійська
104
— Ш. 6-10 см завд., блискучі, червоно-коричневі, яйцеподібно-конічні, трохи спрямовані догори, по 1-3 на гілці, щитки чітко опуклі, з добре вираженим і більш-менш широким поперечним кілем, широко-округло-ромбічні, пупок сірий, дуже ввігнутий.................................................
...39. Р. Ьгиііа уаг. зіапкехуісхіі (Рот.) Саизеп — С. брутська
суданська
45.	Б. великі, до 3 см завд., хв. дуже щільна, до 18 см завд. і 2,5 мм завш............. 43.	Р. ріпакіег Дії. — С. приморська
— Б. до 2 см завд., хв. до 2 мм завш., ш. звичайно менші .. 46
46.	Ш 10-25 см завд., закриті, майже кулясті, щитки 5-6-гранні, нас. велике, близько 1,5 см завд., з коротким крилом....
..............................32.	Р. ріпеа Ь. — С. італійська
— Ш. закриті, конічні або яйцеподібні, щитки еліптичні або
ромбічні, нас. дрібніше, з довгим крилом............. 47
47. Брунькові луски з відігнутими кінцями......... 48
— Брунькові луски з притиснутими кінцями.......... 50
48. Хв. до 20 см завд., ш. шоколадно-бурі............
.....................47. Р. іпаззопіапа ЬатЬ. — С. Масона
— Хв. коротша..................................... 49
49.	Молоді паг. зелені, пізніше оранжево-жовті, б. яйцепо-дібно-видовжені, червоно-коричневі, луски на кінці вільні, відігнуті назад, ш. рудувато-світло-коричневі, щиток трикутний, з невеликим пласким пупком, на якому міститься тонка, коротка хв., нас. сіро-буре..................................
............44. Р. (ІепзіЛога БіеЬ. сі 2псс. — С. рясноквіткова
— Молоді паг. світло-оранжеві, потім світло-коричневі, б. продовгуваті, луски щільно притиснуті, ш. спочатку світло-коричневі, пізніше темніють, роками не обпадають, щиток ромбічний, нас. темно-коричневе...............................
.................41. Р. ІаЬиІасГогтів Сагг. — С. столоподібна
50.	Брунькові луски по краю з довгими переплетеними сріблястими нитками..... 51. Р. іЬипЬег£Іапа Бгапсо — С. Тунберга
— Брунькові луски по краю не мають довгих ниток... 51
51. Хв. по 10 см завд., молоді паг. вкриті восковим нальо-
том ............................................... 54
— Хв. довша, молоді паг. без воскового нальоту.... 52
52.	Хв. на кінцях гілок у пучки не зібрана, ш. 7- 8 см завд. і 2,5 см завш., з пласким або трохи опуклим пупком, молоді паг. нерівні через великі листові сліди, які залишаються після обпадання хв ......... 57.	Р. ЬеМгеісЬіі СЬгізІ. — С. Гельдрейха
— Ш. 5 -7,5 см завд., з коротким черешком, у молодому віці чорні, блискучі, дозрілі — темно-коричневі, щитки нижніх лусок пірамідальні, з виразним пупком, загнуті до основи ш., молоді паг. голі....... 58. Р. Іеисойегшік Дві.. — С. білокора
105
53.	Піхви темні, хв. здебільшого в нижній частині скручена, смоляні ходи периферичні... 43. Р. гезіпоза Ай. — С. смолиста
— Піхви світлі, смоляні ходи паренхіматичні.......... 54
54.	Хв. 4-7 см завд., щільна, блискуча, ш. 3,5-4 см завд.
....................... 55.	Р. (іаііпабса УІ8. — С. далмацька
— Хв. довша, не блискуча, пі. більші................. 55
55.	Хв. тонка, 1-1,2 мм у діам., гнучка, не колюча.......
......................54. Р. заїхшаппіі Вип. — С. Зальцмана
— Хв. товща.......................................... 55
56.	Хв. вигнута, сіро-зелена, гладенька..................
53. Р. пі^га Агп. ккр. Іагісіо (Роіг.) Маіге — С. чорна калабрійська
— Хв. темно-зелена, дуже щільна...................... 56
57.	Молоді паг. сіро-бурі, лускоподібне листя коротше за піхви, ш. 5-7,5 см завд., щиток з сірим або бурим пупком......
................................52	. Р. пфга Агп. — С. чорна
— Молоді паг. жовто-бурі, лускоподібне листя однакової довж. з піхвами, піхви 18-26 мм завд., ш. до 10 см завд., щиток з м’ясо-червоним пупком.......................................
......................56	. Р. раїїазіапа В. Поп — С. кримська
Підрід Наріохуіоп Коейпе
У центральному циліндрі хв. один судинний пучок. Піхви у пучків хв. переважно обпадають у перший рік або скручуються. Л. лускоподібні, розташовані біля основи пучків хв., основа не збіжиста. Річний приріст завжди одне міжвузля.
Секція СетЬгае 8расЬ
Щиток з кінцевим пупком. Нас. велике, безкриле або з дуже коротким крилом. ПІ. яйцеподібні або конічні, не звисають. Хв. у пучку по 5. Піхви обпадають. Смоляні ходи в хв. периферичні або паренхіматичні.
Підсекція СетЬгае 8Ьаи.
Ш. після дозрівання не розкриваються.
1.	Р. кіЬігіса Ви Тоиг (Р. сетЬга уаг. зіЬігіса Ьоиб., Р. сетЬга Ьитізігаїа Місі<3., Р. сетЬга 88р. яиЬагсііса Кікіі, Р. зіЬігіса(Рейсі.) Мауг) — С. кедрова сибірська, сибірський кедр (мал. ЗО). Могутнє д. до 35-45 м завв. і 1,5-1,8 м в діам. з густою конусоподібною кр. Кора сіро-бура, в молодому віці гладенька, з віком з’являються тріщини. Однорічні паг. рясно вкриті рудими волосинками. Б. конічні, 6-Ю мм завд., не смолисті. Луски довгозагост-рені, ланцетні, кінці трохи відстовбурчені. Хв. у пучку по 5, темно-зелена, 7-10 см завд. і 1-1,5 мм в діам, обпадає через 5-6 років, піхва обпадає у перший рік. Мікростробіли червоні, пи-
106
лують у другій половині V. Мегастробіли в молодому віці фіолетові. Дозрілі ш. світло-бурі, 5-10 (13) см завд. і 4—8 см завш., луски короткоромбічні з потовщенням на кінці, пупок відігнутий назовні, дозрівають у УІ-ІХ, обпадають разом з нас. Нас. темно-буре, 10-14 мм завд. і 5-10 мм завш., без крилаток, маса 1000 нас. від 200 до 300 г., їстівне.
Природний ареал: Півн.-Сх. Європа, Урал, Алтай, Сибір, Монголія.
У культурі в Україні з 1809 р. Зустрічається переважно в бот. садах і дендропарках. Створені лісові культури (Чернігів-
Мал. 30. Ріпіік кіЬігіса:
а — дозрілий мегастробіл; б — насінина; в — мікростробіли; г — пагін із торішніми ще недозрілими мегастробілами
107
ська обл.). Росте досить повільно, зимостійка, відносно тіневитривала. До екологічних умов невибаглива, однак краще росте на зволожених глинистих ґрунтах. Репродукувати починає пізно: у вільному стані — з 15, в лісостані — з 40-50 років.
Цінний вид для лісових культур, для озеленення та як горіхоплідна рослина.
2.	Р. сетЬга Ь. (Р. топіапа Бат.) — С. кедрова європейська, європейський кедр. Д. до 20-25 м завв. і до 1 м в діам. В молодому віці кора гладенька, з віком — тріщинувата, коричнево-сіра. Паг. опушені червоно-бурими волосками. Б. яйцеподібні, 6-8 мм завд., смолисті Хв 3-гранна, 5-12 см завд., обпадає на 5—6 рік. Піхва обпадає у перший рік. Мікростробіли жовті, пи-лують у УІ-УП. Мегастробіли спочатку фіолетові, дозрілі ш. кольору кориці, яйцеподібні, тупі, 5-8 см завд. і 3-5 см завш., обпадають разом з нас. через 18-22 міс. Нас. червоно-коричневе, 8-12 мм завд., з рудиментарним крилом, маса 1000 нас. 250 г, їстівне.
Природний ареал: Альпи, Карпати.
В Україні (поза ареалом) дуже рідко зустрічається лише в бот. садах і дендропарках. Зимостійка, відносно тіневитривала, порівняно димо- і газостійка. Краще росте на зволожених, глинистих ґрунтах. В умовах міста кедрові сосни стійкіші за інші види сосен. У Зах Європі широко використовують для озеленення.
Цінна горіхоплідна росл. Занесена до Червоної книги України
3.	Р. рінпііа (Раїї.) Ке£е1 (Р. сетЬга уаг. рптіїа Раїї., Р. сетЬга уаг. ру^таеа Ьоисі., Р. ру§таеа (Ьоисі.) РіесЬ., Р. сетЬга взр. ритіїа (Раїї.) Раїї. ех Кікіі) — С. кедрова сланка, або кедровий сланик. Сланкий к. або невелике д. до 5 м завв., гілки на зиму притискаються до землі. Кора темно-сіра, майже гладенька, молоді паг. дуже волосисті. Б. циліндричні, загострені, дуже смолисті, близько 1 см завд., з ланцетними загостреними лусками. Хв. 3-гранна, у пучках по 5, тримається 2-3, іноді 4 роки, густа, притиснута до паг., сизо-зелена, по краю дрібнозубчаста, вигнута, 3-7 (10) см завд. і 0,5-1 мм завш. Піхва обпадає у перший рік. Мікростробіли інтенсивно-червоні, пилують у другій половині V. Ш. яйцеподібні, 3—4см завд., спочатку фіолетові, дозрілі — коричневі, містять 35—40 нас., обпадають разом із нас. восени наступного року, луски еліптичні, на кінці коротко відігнуті назовні. Нас. 5-8 мм завд. і 4—6 мм завш., коричневе, маса 1000 нас. близько 100 г, їстівне.
Природний ареал: Сх. Сибір, Далекий Схід, Чукотка, Камчатка, Корея, Півн.-Сх. Китай, Японія.
У культуру в Україні введена в Краснокутському дендропарку наприкінці XIX ст., зустрічається рідко; Національний
108
бот. сад ім. М. М. Гришка, дендропарк «Тростянець», Бот. сад. ім. акад. О. В. Фоміна та Бот. сад Харківського аграрного університету. Росте повільно, зимостійка, здатна утворювати адвентивне коріння. Росл. дуже широкої екологічної амплітуди, розмножують нас. і відв.
Цінний вид для озеленення, меліорації, як горіхоплідна росл.
4.	Р. когаіепяіз ЗіеЬоІсІ еі 2исс. (Р. тапсЦЬигіса Кирг., Р. сетЬга уаг. тапсЬигіса Мазі.) — С. кедрова корейська, або корейський кедр. Велике д. (до 40 м завв.) з прямим стовбуром до 2 м у діам. Деревина рожевого кольору. Кора темно-сіра, спочатку гладенька, потім тріщинувата. Молоді паг. з густим, рудим опушенням. Б. яйцеподібно-циліндричні з коротким гострим кінцем, 8-10 мм завд., дуже смолисті. Брунькові луски ланцетні, верхівки верхніх лусок відхилені одна від одної, нижні — стулені. Хв. у пучку по 5, 3-гранна, 7-15 (20) см завд. і 1-2 мм завш., ледь шорсткувата, сизувато-зелена. Мікростробіли жовті, пилують у VI. Макростробіли спочатку червоні, пізніше фіолетові, дозрілі ш. світло-бурі, видовжено-яйцеподібні, 10-17 см завд. і 6-10 см завш., луски на кінцях зморшкуваті, звужені до кінців і загнуті назовні та вниз, обпадають пізно восени наступного року разом із нас. Нас. 12-15 (20) мм завд., яйцеподібно-тригранне, сірувато-коричневе, оболонка тверда, маса 1000 нас. 500 г, їстівне.
Природний ареал: Примор’я, Півд.-Сх. Китай, Корея, Японія.
У культурі в Україні з першої половини XX ст., зустрічається рідко, переважно в бот. садах. Зимостійка, відносно тіневитривала, особливо в молодому віці, найкраще росте на вологих, добре дренованих суглинках, утворює ш., швидко росте, починаючи з 20-річного віку.
Цінний вид для лісових культур, озеленення та як горіхоплідна росл.
5.	Р. рагуіПога 8іеЬо1д еі 2исс. (Р. ЬеІегорЬуІІа Ргезі., Р. шаугі 7аЬ., Р. йітекотаі8и МуаЬе еі Кисіо) — С. дрібноквігкова. Д. 5-10 (15) м завв., часто багатостовбурне з густою щільнопірамі-дальною кр. в молодому та від ширококонічної до пласкої кр. в зрілому віці. Кора спочатку від темно-сірої до сіро-коричневої, гладенька, пізніше відшаровується тонкими лусками. Молоді паг зеленкувато-коричневі, часто короткоопушені, пізніше — світло-сірі. Б. яйцеподібні, з коротким кінчиком, 5 мм завд., коричнево-жовті, не смолисті, верхівки лусок вільні. Хв. 5,4-6 см завд. і близько 1 мм завт., зібрана на кінцях паг., сильно загнута і закручена, м’яка, темно-зелена з білими або блакитними рядами продихів з внутрішнього боку, обпадає через 3—4 роки. Ш. 5-10 см завд. і 3—4 см завш., поодинокі або в пучках, сидячі, від яйцеподібних до короткоциліндричних, спочат-
109
ку зелені, пізніше червоно-коричневі, не обпадають 6-7 років. Луски нечисленні, шкірясті, товсті, гладенькі, з ледь помітним пупком, нас. видовженояйцеподібне, майже чорне, 7—8 (10) мм завд., з коротким крилом, в 1 кг 7,5 тис. нас.
Природний ареал: Японія, Курильські о-ви. На батьківщині один з найпоширеніших видів у культурі, нараховує кілька десятків садових форм.
У культурі в Україні в Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна лише Р. рагуіПога ‘Сіапка ІМапа’, прищеплена на Р. куКекігік. Привезена живцями у 1988 р. з Бот. саду «Саласпілс» (Латвія). Маленьке пряме дц, у молодих рослин гілки нечисленні. Б. 1—1,5 мм завд., щільно оточені хв. Хв. 1,8-2 см завд., темно-зелена, з внутрішнього боку інтенсивно-голуба.
Підсекція Гіехіїік Бйан'.
Ш. після дозрівання розкриваються.
6.	Р. Лехіїіз Іате8 (Р. геПеха Еп§е1т.) — С. гнучка, або с. кедрова каліфорнійська. Д. до 20 м завв., іноді в горах к. до 6 м завв. з коротким, товстим стовбуром, кр. пірамідальна, пізніше шатроподібна. Гілки короті , гнучкі, молоді паг. жовто-зелені, голі або опушені. Кора в молодому віці гладенька, сіро-зелена, пізніше — сіра, тріщинувата. Б. широкояйцеподібні, гострі, 10 мм завд. Хв. зібрана в пучки по 5, 3-8 см завд. і 1 мм завш., гостра, щільна, ледь вигнута, з усіх боків є ряди продихів, блакитно-зелена, тримається 5-6 років, піхва обпадає у перший рік. Мікростробіли пурпурово-червоні, пилують наприкінці V — на початку VI. Ш. циліндричні, сидячі, 8-25 см завд. і 4-6 см завш., світло-коричневі, блискучі, луски товсті, на дозрілих ш. сильно відігнуті, щиток на кінці заокруглений з темним тупим пупком. Нас. велике, 1—1,5 см завд., безкриле, їстівне. В 1 кг близько 9 тис. нас.
Природний ареал: Скелясті гори Півн. Америки.
У культурі в Україні росте лише в бот. садах і дендрологічних парках. Повсюди потерпає від ураження пухирчастою іржею. Після 20-25-річного віку втрачає декоративність і згодом гине.
7.	Р. аппапсііі Егапсії. (Р. їсіріопіГоппік Макі., Р. тазіегіапа Науаіа) — С. Арманда. Д. до 20 м завв. з широкою кр. Кора тонка, гладенька, сіро-зелена. Молоді паг. голі, жовтувато-зелені. Б. циліндричні, тупі, коричневі, малосмолисті. Луски ви-довжено-загострені, на кінцях віддалені одна від одної. Хв. у пучку по 5, рідка, тонка, жовто-зелена, 8-15 см завд.. гостра, дрібнозубчаста, ряди продихів лише з нижнього боку. Піхви обпадають у перший рік. Ш. подібні на ш. Р. когаіепкік, але менш щільні, до 20 см завд. і 4-6 см завш., на ніжках до 3 см завд., ПО
майже циліндричні. Луски напівзаокруглені або звужені догори. Щиток смолистий, жовто-бурий, відігнутий, з ледь помітним пупком. Нас. червоно-буре, 10-12 мм завд., маса 1000 нас. близько 100 г.
Природний ареал: Центр, і Зах. Китай, Корея, Японія, о. Формоза.
У культурі в Україні в Бот. саду Чернівецького університету, Кам’янець-Подільському бот. саду, Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна.
Декоративна, швидкоросла, невибаглива, репродукує з молодого віку.
Секція БігоЬік 8Ьа«'.
Щиток з кінцевим пупком. Нас. з довгим прирослим крилом. Ш. видовжено-циліндричні, звисають. Хв. у пучку по 5. Піхви обпадають. Смоляні ходи у хв. периферичні.
8.	Р. ауасаішііе Ей геп Ь. (Р. соїогабо Рагі.) — С. мексиканська Веймутова, або с. цукриста. Д. до 40 м завв. з ширококо-нічною кр., що звисає до землі. Кора сіра, гладенька. Молоді паг. світло-коричневі або сірі, найчастіше опушені. Б. кеглепо-дібні, 12 мм завд., смолисті, луски з довгою колючкою. Хв. зібрана у пучки по 5, тонка, звисає, сірувато-зелена з рядами продихів блакитного кольору на внутрішньому боці. Піхва до З см завд., обпадає. Ш. поодинокі, рідко по кілька, 25—45 см завд. і до 10 см завш., звисають на довгих черешках, світло-жовто-коричневі, дуже смолисті. Нас. з довгим крилом. В 1 кг міститься 3^4 тис. нас.
Природний ареал: в горах Мексики до Гватемали, іноді зустрічається в Гондурасі на вис. понад 2700 м н. р. м.
Вперше введена в Нікітському бот. саду в 1850 р. Нині в арборетумі росте один екземпляр, отриманий у 1978 р. із Сочі чотирирічним саджанцем. Є також в степовому відділенні Ні-кітського бот. саду та в Сімферопольському спецлісгоспі, росте досить швидко. Порівняно зимо- та посухостійка, світлолюбна, продукує пусте нас. Заслуговує на використання для озеленення на півдні України.
9.	Р. иаПісНіапа А. В. Ласкк. (Р. ехеїка \Уа11., Р. ^гіГГіїйіі МсСІеІІапсІ) — С. гімалайська, або С. Уоліха. Швидкоросле д. 30-40 (50) м завв. Кр. ширококонічна, за вільного зростання починається від землі. Кора темно-попеляста, у молодих д. — гладенька, у старих — розтріскується на невеликі пластинки. Гілки розлогі, горизонтальні, верхні — припідняті. Паг. блис-кучо-жовто-зелені, голі. Б. видовжено-конічні, 6-12 мм завд., гострі, дуже смолисті. Хв. у пучку по 5, тримається на д. 3-4 роки, на молодих паг. спрямована скісно вздовж паг., на ста
111
рих — звисає, тонка, пилчаста, сірувато- або блакитно-зелена, 10-20 см завд., з рядами продихів блакитного кольору, піхва 18 мм завд., швидко обпадає. Ш. циліндричні, трохи вигнуті, звисають, до ЗО см завд. і 5-7 см завш., на 2 -5-сантиметровому чрш., світло-коричневі, з потьоками смоли, після дозрівання одразу розкриваються і нас. випадає. Луски тонкі, гнучкі. Щитки ледь потовщені, поздовжньо-зморшкуваті, з тупим кінцевим пупком. Нас. буре, 8—9 мм завд. і 5—6 мм завт., крило до 2 см завд. В 1 кг21 тис. нас.
Природний ареал: Гімалаї — від Сх. Афганістану на сході до Непалу і далі до Зах. Бірми на вис. 1200-3500 (4000) м н. р. м.
У культурі в Україні в Нікітському бот. саду з 1824 р Зустрічається в Криму, Закарпатті, Львові, Рівненській обл. У Бот саду ім. акад. О. В. Фоміна росте у тіні з іншими видами, з 1984 р. регулярно продукує ш. з фертильним нас. У 46-річному віці досягла 15 м завв. і 20 см у діам. Світлолюбна, відносно зимостійка. Потерпає від посухи, особливо на сухих вапнякових ґрунтах. На багатих свіжих ґрунтах росте швидко. Використо вують лише як паркову культуру, для озеленення та садіння в лісових культурах на південному заході країни.
10.	Р. рейсе СгікеЬ. (Р. ехсеїка уаг. рейсе Веізкп., Р. сетЬга уаг. Ггиіісока СгікеЬ.) — С. румелійська, або С. балканська. Д. до 20 м завв. Кр. вузькопірамідальна, щільна, починається майже від самої поверхні землі. Гілки короткі, товсті. Молоді паг. товсті, голі, зеленкуваті, блискучі. Кора гладенька, сіро-бура, з віком луската. Б. гострояйцеподібні, з короткою, загостреною верхівкою, 10 мм завд. і 3 мм завш , червонувато-коричневі, смолисті. Хв. у пучку по 5, 7-10 см завд. і 0,75 мм завш., зелена або зелено-сіра, зі світлими рядами продихів, щільна, не звисає. Піхва обпадає у перший рік. Мікростробіли пурпурово-фіолетові. пилують наприкінці V — на початку VI. Ш. на короткій ніжці, висячі, видовжено-циліндричні, 10-15 см завд,, жовтувато-бурі, щиток випуклий, на верхівці потовщення з невеликим тупим пупком, дозрівають наприкінці VIII — на початку IX, дозрілі одразу розкриваються. Нас. 8 мм завд., плямисте, крило 15 мм завд. В 1 кг 23,5 тис. нас.
Природний ареал: гори Балканського п-ва.
В Україні культивують з 1862 р. Вперше введена Нікітським бот. садом. Росте повільно, досить посухостійка і тіневитривала, не уражається грибними хворобами. Культивують лише в бот. садах і дендраріях.
Цінний вид для озеленення.
11.	Р. зігоЬив Ь. (Р. ґепиіібііа XV. ¥оип§, Р. аІЬа НоГГ., Р. піуеа ВооШ) — С. Веймутова, або С. біла. Велике д. до 30, іноді до 50 м завв. Кр. пірамідальна, у старих д. — широка, нерівномір
112
на, стовбур прямий. Кора у молодих д. (до ЗО років) гладенька, світло-сіра, тонка, здебільшого з потьоками смоли, у старих — товста, з глибокими тріщинами, луската. Паг. тонкі, переважно опушені, зеленкуваті або світло-зеленкувато-коричневі. Б. яйцеподібно-загострені, смолисті, 5-7 мм завд., луски прилягають щільно. Хв. у пучку по 5, пряма, тонка, блакитно-зелена, 5- 10 (15) см завд., має по 2-3 ряди продихів з внутрішнього боку, не обпадає 2-3 роки. Піхва обпадає у перший рік. Мікростробіли жовті, пилують наприкінці V — на початку VI. Ш. по 1-3, на довгих (1,5 см) ніжках, висячі, часто загнуті, вузькоциліндричні, світло-коричневі. Луски закінчуються пласким щитком з тупим, зсунутим до краю, пупком. Ш. розкриваються наприкінці VIII — на початку IX і нас. одразу розсівається. Нас. строкате, 4-6 мм завд. і 4 мм завш., крило 18-20 мм завд. В 1 кг 55-58 тис. нас.
Природний ареал: східні райони Півн. Америки.
У культуру в Україні введена у 1796 р. в Уманському дендропарку «Софіївка», нині широко розповсюджена по всій країні. Росте добре, досить тіневитривала, зимо- і вітростійка, налає перевагу родючим свіжим ґрунтам, але дуже уражається пухирчастою іржею, особливо в чистих насадженнях.
В Устимівському дендропарку є форма зі сріблясто-білою хв. Цінний вид для озеленення.
12.	Р. топґісоїа Поїщі. (Р. зІгоЬик топіісоїа Миіі.) — С. гірська Веймутова. Вид близький до Р. зїгоЬиз. Д. до 50 м завв. і 2 м у діам., з вузькопірамідальною кр. і тонкими гілками. Молоді паг. дуже опушені. Хв. щільніша і коротша, ніж у Р. кґгоЬик, досить тонка і м’яка, дрібнопилчаста, 4-10 см завд., молода — трохи зігнута, яскраво-зелена, стара — пряма, блакитно-тем-но-зелена, тримається на гілках 3-4 роки. Піхва обпадає у перший рік. Мікростробіли пурпурово-червоні, пилують на початку VI. Ш. коротконіжкові, 10-28 см завд. і 3-5 см. завш., жовтувато-бурі, циліндричні, звужені до верхівки, часто вигнуті, дуже смолисті, поодинокі або в пучках, луски біля основи ш. відігнуті донизу, пупок темніший, загострений. Нас. коричневе, з чорними плямами, 6-7 мм завд., крило 20 мм завд. Маса 1000 нас. 17-20 г.
Природний ареал: західні райони Півн. Америки.
У культуру в Україні вперше введена у Нікітському бот. саду в 1849 р. У 1915-1917 рр. висаджували в Феодосійському лісництві. Краще росте на зволожених відкритих місцях, але росте і на піщаних сухих ґрунтах, дуже уражається пухирчастою іржею. У Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна є її культивар Р. р. ‘Аттегіаші’ — швидкорослий клон; паг. товсті, до 1 см в діам. Річний приріст близько 50 см. Хв. блакитно-зелена, 8-10 см завд., по хребту темно-зелена з блакитно-зеленими боками.
113
Секція РагасетЬга Коейпе
Щиток з пупком, розташованим посередині. Нас. з коротким крилом або безкриле, інколи з довгим крилом. Хв. зібрана у пучки по 1-5. Піхви швидко обпадають або скручуються. Смоляні ходи в хв. периферичні.
Підсекція СетЬгоійек 8Иалг.
Нас. велике, безкриле. Хв. зібрана у пучки по 1-4, рідко по 5.
13.	Р. сетЬгоігіек 2исс. (Р. Пауеапа 5>с1і іесіе) — С. кедроподіб-на. Д. до 8-10 м завв., з коротким стовбуром і широкою кр. Кора сіра, гладенька, тонка, відшаровується лусками Хв зібрана у пучки по 2-3, світло-зелена, суцільнокрая, гладенька, дуже тонка, м’яка, трохи зігнута, 2-5 см завд. НІ. дрібні, 2,5-5 см завд., майже кулясті, з тонкими нечисленними лусками, після дозрівання розкриваються і швидко обпадають. Нас. велике, до 1,5 см завд., яйцеподібне, опукле, майже чорне, безкриле, їстівне. В 1 кг 2,5 тис. нас.
Природний ареал: гори Півн. Мексики.
В Україні вперше введена 1946 р. у Нікітському бот. саду і потім вводили неодноразово, але всі екземпляри росли погано. Очевидно, для вирощування цієї сосни непридатні сухі вапнякові ґрунти. Нині в Криму (Артек, Місхор) ростуть два екземпляри. В Артеку на невапнякових ґрунтах у віці близько 90 років досягає 9,5 м завв. і 18 см у діам., дає 8 % виповненого нас., очевидно, від самозапилення. Великого декоративного значення не має; в Криму культура без зрошення можлива лише на невапнякових ґрунтах.
14.	Р. едиіік Еп§е1т. (Р. Ггешопйапа Согсі.) — С. їстівна, або С. колорадська. У систематичному відношенні близька до Р. сетЬ-гоісіез. Д. до 15 м завв. Хв. 2-5 см завд., в пучках по 2-3, по краю гладенька, гостра, товста, цупка, зігнута, темно-зелена, зовні блискуча, зсередини сиза з рядами продихів блакитного кольору, дуже ароматна. Ш. 2,5—4 см завд., прямі, широкоовальні, майже кулясті, блискучі, світло-коричневі з нечисленними грубими лусками, щитки майже ромбічні, дуже опуклі. Нас. до 1,5 см завд., овальне, безкриле, з одного боку блискуче, з іншого — бурувате.
Природний ареал: Скелясті гори Півн. Америки на вис. 1500 2700 м н. р.м. У штаті Аризона (США) росте в сухих місцях, утворюючи чисті або мішані з ялівцем рідколісся.
В Україну вперше введена у Нікітському бот. саду в 1909 р. У 1939 р. було три 30-річних екземпляри. Найбільший екземпляр мав 5 м завв. і 10 см у діам. Один щороку рясно продукував ш., але виповненого нас. давав лише 2 %. Чотири д. 60-річного віку досягали 10-11,5 м завв. і 30 см у діам., продукували пусте
114
нас. Росте також в Євпаторії та в передгірному Криму (Сімферопольський спецлісгоспзаг). В умовах Криму зимо- і посухостійка, тому рекомендують для широкої культури без поливу. Популяції із північної частини природного ареалу заслуговують на випробування на кримських яйлах як лісомеліоративна та горіхоплідна росл., а також як декоративне д. по всій країні.
15.	Р. топорЬуІІа Тогг. (Р. сетЬгоісІек уаг. топорЬуІІа (Тогг.) Уо58.) — С. одношпилькова. Д. до 15 м завв. Систематично, за габітусом і морфологічно, близька до Р. сетЬгоісІез. Відрізняється здебільшого тим, що хв. в пучку по одній, рідко по 2, 2-2,5 см завд., цупка, колюча, сизо-зелена, не обпадає 10-12 років. Ш. широкояйцеподібні, 3,5-5 см завд.
Природний ареал: південно-західна частина Півн. Америки, переважно в штатах Невада, Аризона, Каліфорнія, заходить у мексиканський штат Затока Каліфорнія. У пустельних регіонах Каліфорнії росте на вис. 600 2300 м н. р. м. Часто утворює бідні, зріджені насадження.
ВУкраїніу 1906 р. випробовувалась у Нікітському бот. саду. Цінна декоративна росл. для вирощування на півдні країни.
16.	Р. доаіігіїоііа 8исІ\у. (Р. раггауапа Еп^еїт.) — С. чотири-шпилькова. Д. до 10 м завв. з сірою, гладенькою корою. Близька до Р. сетЬгоібек, від якої відрізняється зібраними в щільні пучки хв., переважно по 4 (інколи по 3 або 5), 3-5 см завд., товста, м’яка, після розтирання має різкий неприємний запах, темно-зелена, вигнута, знизу з рядами продихів блакитного кольору. Піхви не обпадають, скручуються. III. 3-5 см у діам , майже кулясті, з товстими лусками Щитки блискучі, світло-коричневі, дуже опуклі, загнуті донизу, пупок розташований посередині. Нас. до 2 см завд., їстівне.
Природний ареал: переважно на півночі мексиканського штату Нижня Каліфорнія та на півдні Каліфорнії на вис 1150— 1800 м н. р. м.
В Україну вперше введена у Нікітському бот. саду в 1859 р. Нині там є лише молоді прищепи. На ПБК відомі два екземпляри (Карасан).
Підсекція Сегаггііапае БЬаи.
Нас. з коротким крилом. Хв. зібрана у пучки по 3.
17.	Р. Ь<іп£еапа Тлісс. — С. Бунге, або С. мереживокора. Невисоке багатостовбурне д. (на батьківщині досягає 20-30 м завв.), часто з широкою і негустою кр. Гілки довгі, тонкі. Кора строкато-біла з червоними плямами, поступово злущується (як у платана) Паг. сіро-зелені, голі, блискучі. Б. без смоли. Хв. у пучку по З, цупка, щільна, 3,5-10 см завд., світло-зелена, загострена, з рядами продихів з зовнішнього боку. ПІ. яйцеподібні, 2,5-7 см завд.
115
і 2,5 см завш., світло-коричневі, на коротких черешках. Нас. широкоовальне, 7-10 мм завд. з дуже коротким крилом, їстівне.
Природний ареал: гори Центр. Китаю на вис. 1000 2800 м н. р. м., однак суцільного ареалу не утворює.
Уперше введена у Нікітському бот. саду, де і нині росте одне д. 80-річного віку. По одному д. є також в Масандрівському парку та Кам’янець-Подільському бот. саду.
Відносно посухостійка та невибаглива до родючості ґрунтів, але росте повільно, особливо на вапнякових ґрунтах. Перспективна для використання у зелених насадженнях.
У Бот. саду ім. акад. В. О. Фоміна 15-річний екземпляр має 0,5 м завв. Прищепи Р. Ь. ‘Ругатісіаііз’ на Р. куіуевігік ростуть значно швидше — річний приріст 0,15-0,2 м.
18.	Р. цсгапііапа \Уа11. — С. Жерара. Д. до 20 м завв. з широкою кр., яку утворюють висхідні, а потім відігнуті гілки. Кора світло-сіра, тонка, гладенька, відшаровується пластинками. Паг. голі, зелені, зморшкуваті. Б. видовженояйцеподібні, загострені. Хв. зібрана у пучки по 3,7-10(12) см завд., темно-зелена, щільна, стирчить, піхва обпадає на другий рік. Ш. до 20 см завд. і 10 см завш., поодинокі, великі, широкояйцеподібні. Луски щільні, щитки товсті, горбоподібно опуклі, відігнуті до основи ш., з гострим поперечним кілем. Пупок трикутний з гострою колючкою. Нас. 2-2,5 см завд. з коротким крилом, їстівне. В 1 кг 3,3 тис. нас.
Природний ареал: гори Афганістану, Півн.-Зах. Гімалаї на вис. 1800-3300 м н. р. м.
В Україні введена Нікітським бот. садом в 1842 р., де і нині є одне старе д., яке в 1985 р. мало 18,5 м завв. і 51 см у діам., продукує ш. рідко, іноді до 120 шт.
Швидкоросла, посухостійка, невибаглива до родючості ґрунту, теплолюбна росл. Вирощувати з нас. складно (навіть у перші роки дуже важко витримує пересадження), тому розмножують щепл. на Р. 8уІУЄ8ґгІ8, Р. пІ£га та Р. Ьгиііа уаг. кіапкехуісгіі. Даних про випробування у культурі недостатньо. Цікаве й цінне для дослідів та для озеленення д. завдяки оригінальній красивій корі і великим ш.
Підсекція ВаИбигіпас 8Ьан.
Нас. з довгим крилом. Хв. зібрана у пучки по 5
19.	Р. агіМаїа Еп§е1т. (Р. ЬаІГонгіапа 8. ЗУаїкоп) — С. остиста (мал. 31). Кущоподібне д. до 15 м завв., іноді низький к. Кора молодих д. зелена, гладенька, пізніше луската. Гілки цупкі, припідняті. Хв. у пучку по 5, лежить щільно, темно-зелена, 2-4 см завд., з помітним виділенням смоли. Ш. сидячі, циліндрично-яйцеподібні, 4-5 см завд. Щиток з довгою шпилькою. Нас. з крилом, яке легко відокремлюється.
116
Мал. Зі. Ріпію агіМаїа: а — дозрілий мегастробіл; б — частина пагона з хвоєю
Природний ареал: Скелясті гори Півн. Америки.
У культурі в Україні зустрічається рідко. Вперше введена у Національному бот. саду ім. М. М. Гришка в 1947 р. Росте повільно. У 30-річному віці в умовах Бот. саду ім. акад. О. В. Фо-міна досягла 0,7 м завв. Здатна рости на бідних, сухих ґрунтах.
Підрід Оіріохуіоп КоеЬпе
У центральному циліндрі хв. два судинних пучки. Піхви біля пучків хв. переважно залишаються. Лускоподібні л., розташовані біля основи пучків хв., зі збіжистою основою. Річний приріст — одне або кілька міжвузлів.
117
Секція 8и1а Мауг.
Нас. з прирослим крилом. Хв. зібрана у пучки по 3. Смоляні ходи периферичні. Річний приріст одне міжвузля.
20.	Р. гохЬиг^Ьіі 8аг§. (Р. 1оп£ІГо1іа КохЬ.) — С. Роксбурга, або С. довгоишилькова. Д. 20-30 м завв. Кора глибокоборозен-часта, чорно-бура. Гілки товсті, загнуті догори. Кр. світла, широкопірамідальна. Б. великі, з притиснутими лусками. Хв. 15—30 см завд., скручена на кінці паг., світло-зелена, блискуча, м’яка, звисає. Ш. 10-20 см завд. і 6-7 см завш., поодинокі, майже сидячі, яйцеподібно-конічні, темно-коричневі, довго не розкриваються, з товстими дерев’янистими лусками. Щитки майже ромбічні, високопірамідально-опуклі та горбоподібно відігнуті до основи ш. Пупок невеликий, майже плаский. Нас. близько 1 см завд. з довгим крилом.
Природний ареал: схили і підніжжя Гімалаїв — від Афганістану до Бутану на вис. 400-2300 м н. р. м.
В Україні вперше введена у Нікітському бот. саду в 1843 р. щепл. у теплиці на Р. раїїакіапа, Р. зуКекігік та Р. Ьаіерепкік. Ці росл. загинули від морозу -10 °С. Нині там є три екземпляри, які розмножені щепл., ростуть добре. В окремі роки хв. пошкоджується морозами. У Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна є молоде д., привезене з Нікітського бот. саду. В 13-річному віці досягле 1,3 м завв., морозами не пошкоджується. За межами ПБК потребує додаткових випробувань.
Секція Р8ЄЦ(І08ІГ0Ьі18 Епсії.
Нас. з довгим крилом, що відділяється. Хв. зібрана у пучки по 3 або 5. Піхви залишаються або іноді обпадають. Смоляні ходи паренхіматичні. Річний приріст переважно одне міжвузля.
21.	Р. шопіе/ипіае ЬатЬ. (Р. гиккеїіапа Ьіпсії., Р. иїпсеМсгіапа Согсі.) — С. Монтезуми, або С. мексиканська. Складний вид, має багато географічних і безареальних форм, які останнім часом виділені в самостійні види: Р. Ііагіиефі Ьіпсії., Р. гисІЬ Епсії., Р. тісЬоасапа Магііпег.
Д. до 20-30 м завв., з високо припіднятою кр. і борозенчастою червонувато-бурою корою. Гілки розпростерті, товсті, утворюють широку конічну світлу кр. Паг. голі, вкриті восковим нальотом. Б. до 2,5 см завд., яйцеподібні, загострені, не смолисті, луски лінійно-ланцетні, коричневі. Хв. зібрана у пучки по 5 (залежно від умов вирощування може бути від 3 до 8), обпадає через 3 роки, дуже довга (22—40 см), скупчена переважно біля кінця гілок і спадає довгими пасмами, тонка, м’яка, сріблясто-зелена, ряди продихів з обох боків. Піхва 3—5 см завд., не обпадає. Хв. і деревина з приємним тонким ароматом. Ш. ІС-
118
20 см завд. і 6-8 см завш., поодинокі або по кілька, яйцеподібні, на ніжках, повернуті донизу, жовтувато-коричневі. Щитки майже пласкі або трохи опуклі, ромбічні, світло-коричневі з невисоким поперечним кілем і радіальними тріщинами. Пупок досить великий, еліптичний, майже плаский, з дуже короткою, тонкою колючкою. Нас. сіре, 5 мм завд., з крилом близько 2,5 см завд. В 1 кг 53,5 тис. нас.
Природний ареал: гори Мексики, Гватемали, Сальвадору на вис. 900-3350 м н. р. м.
В Україні вперше введена в 1842 р у Нікітському бот. саду. В 1845 р. сіянці загинули від морозу-6 °С. Вдруге спроба інтродукції була зроблена в 1846 р. Деякі росл. витримали морози до -10 °С. Нині там в арборетумі є три старих екземпляри посадки 1862 р., які в 1985 р. досягали 20-24 м завв. і 82-95 см. в діам. Зустрічається рідко —лише на ПБК (Форос, Алупка Міс-хор, Артек). У Нікітському бот. саду за умов зрошення росте добре. Пилує в У-УІ. Інколи (через 5-6 років) продукує пусте нас. В 1980 р. на одному із старих екземплярів було близько 50 ш. У суворі зими з температурою нижче -14 °С хв. частково обмерзає. Потерпає від вітровалу. Дуже декоративна, придатна для культури в умовах зрошення в найтепліших місцях ПБК.
Р. іоггеуапа Раггу — С. Торея. Невелике викривлене, іноді кущоподібне д. до 15 м завв. Хв. в пучках по 5, темно-зелена, дуже щільна, 15-30 см завд. Ш. 10-15 см завд., широкояйцепо-дібні. Пупок на щитку дуже випинається, великий. Нас. велике, із залишками крила, їстівне. Близька до Р. каЬіпіапа.
Природний ареал: Каліфорнія — поблизу Сан-Дієго та на о. Санта-Роза на вис. до 150 м н. р. м.
В Україні введена у Нікітському бот. саду (значилася в списках 1909 р_). Восени 1980 р. там само висаджено одне д. Декоративна, перспективна для вирощування в теплих сухих районах.
22.	Р. іеосоїе 8сЬ1. еі Скат. — С. Теокота. Д. до 25 м завв. з широкопірамідальною кр. Зовні схожа з Р. ропсіегока, але менш декоративна. Паг. голі, вкриті восковим нальотом. Б. смолисті, луски на кінцях відлеглі, з оторочками. Хв. зібрана у пучки по 3, іноді по 5, 10-20 см завд., щільна, жорстка, стирчить, сизо-зелена, не обпадає піхва до 2,5 см завд. Ш. 4—8 см завд., округлояйцеподібні або видовжені, коричневі. Щитки спереду ши-рокозаокруглені, майже пласкі або ледь опуклі, з невисоким поперечним кілем та пласким пупком з короткою тонкою колючкою. Нас. дрібне, має вузьке крило.
Природний ареал: гори Мексики на вис. 1500-3000 м н. р. м. Маючи великий ареал, відрізняється значною внутрішньови-
119
добою різноманітністю; в Мексиці відома форма ‘Масгосагра’, в Гватемалі — ‘Сиаіетаїепків’.
В Україні введена у Нікітському бот. саду в 1841 р., де екземпляр у віці 115 років мав 13 м завв. і 55 см у діам. Репродукує рідко. Одне дерево росте в Артеку посадки 1861 р. На ПБК рекомендується для садіння без поливу.
23.	Р. ропсіегоча Оон§1. (Р. ЬепіЬатіапа Нагі., Р. раггаупа Оогсі.) — С. жовта, С. орегонська, С. важка (мал. 32). Могутнє
Мал. 32. Ріпи® ропсіегоза:
а — частина пагона з мікростробілами; б ----- молодий мегастробіл; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
120
д. до 50-75 м завв. і 4 м в діам., з конічною ажурною кр. Гілки нечисленні, короткі, міцні. Кора товста (8 10 см), від червоно-коричневої до майже чорної, глибоко зморшкувата, злущується. Паг. коричневі або зеленкуваті, завжди без воскового нальоту. Б. видовжено-циліндричні, гострі, до 2 см завд., смолисті. луски щільно стиснуті. Хв. зібрана у пучки по 3, темно-зелена, гостра, дуже щільна, колюча, до 22 (ЗО) см завд і 1,5 мм завш., піхва не обпадає, 2,2 см завд. Мікростробіли жовтуваті, пилують у другій половині V. Ш. по 3-5, зібрані у кільце, коричневі, видовженояйцеподібні, сидячі, 10-15 см завд. і 6 см завш. Щиток ледь опуклий з чітким поперечним кілем і кількома радіальними зморшками. Пупок піднятий, темний, з невеликою прямою або загнутою донизу шпилькою, дозрівають у X. Нас. темно-буре, 7-10 мм завд. і 5-6 мм завш. Крило 2,5-3 см завд., найширше посередині. В 1 кг 22 тис. нас., маса 1000 нас. 45—48 г.
Природний ареал: Скелясті гори Півн. Америки.
У культуру в Україні введена у Нікітському бот. саду в 1837 р. Росте швидко, але повільніше за Р. зуіуезігік, зимо- та посухостійка, невибаглива до родючості ґрунту, проте надає перевагу легким суглинковим грунтам, декоративна. Д., уражені раком бруньок, гинуть протягом кількох років. Культивують лише в бот. садах і дендрологічних парках.
Перспективна для озеленення та як лісова культура.
24.	Р. ]еПгеуі ВаІГ. (Р. ропсіегояа саг.]еГГгеуі Еп§е1т.)— С. Же-фрея. Деякі систематики розглядають її як різновид Р. ропсіегока. Д. до 40-60 м завв. з широкорозпростертими гілками. Кора коричнева, луската. Молоді паг. товсті, з блакитно-білим восковим нальотом, на наступний рік — сіро-коричневі. Б. великі, видовжено-конічні, червоно-коричневі, без смоли, луски з вільними кінцями. Хв. зібрана у пучки здебільшого по 3, на кінцях паг. стиснута, тримається 2 роки, 18-22 см завд. (на бічних паг. коротша) і 2 мм завш., сіро-зелена, цупка, не блискуча, колюча, стирчить, піхви 15 мм завд., не обпадають. Ш. більші, ніж у Р. ропсіегока, 15-20 (30) см завд. і до 8 см завш., овально-конічні, на короткому чрш., дозрівають у Х-ХІ, луски тонші, пупок з короткою, донизу відігнутою колючкою. Нас. 1-1,5 см завд., їстівне. Крило втричі довше за нас. В 1 кг 7,9 тис. нас.
Природний ареал: гори Півн. Америки. Росте на вис. 1000-1300 м н. р. м. на вологих, пухких ґрунтах. Утворює великі масиви.
В Україні введена Нікітським бот. садом у 1859 р., де нині росте кілька екземплярів. Найстаріший у віці 72 р. мав 20 м завв. і 67 см у діам. Ростуть добре, посухостійкі, невибагливі до родючості ґрунту. Росте в Бот. саду Подолії (м. Вінниця) та Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна.
Перспективна для озеленення та як лісова культура.
121
25.	Р. зсориіогипі Ьетт. (Р. ропсіегока уаг. зсориіогит Еп-£е1т.) — С. жовта гірська (мал. 33). Вид близький до Р. роп-сіегока. Відрізняється меншими розмірами (15-30 м завв.) і повільнішим ростом. Кора темна, майже чорна, глибокоборозенчаста. Кр. у молодих д. конічна, у старих — широка, майже кругляста. Хв. коротша (12-16 см завд.), найчастіше у пучку по 2, ніж по 3. Мікростробіли жовті, пилують у другій половині V. Ш. дрібніші (6-8 см завд.), яйцеподібні, поодинокі, луски найчастіше колючі. Нас. 5-6 мм завд., з крилом 2,5 см завд. В 1 кг 33 тис. нас.
Природний ареал: Скелясті гори Півн. Америки.
Мал. 33. Ріпи® $сори1огшп:
а — молодий мегастробіл; б — частина пагона з мікростробілами; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
122
У культурі в Україні з початку XX ст., зустрічається лише в деяких бот. садах і дендропарках. Більш зимостійка, ніж Р. роп-сіегока, до родючості ґрунтів невибаглива, росте повільно.
Перспективна для озеленення.
Секція Таесіа 8расй
Нас. з довгим крилом, що відділяється. Хв. зібрана у пучки по 3. Смоляні ходи паренхіматичні. Річний приріст кілька міжвузлів.
26.	Р. раїиіа 8сЬ1. еі Скат. — С. поникла. Д. до 20 (ЗО) м завв. з тонким, часто викривленим стовбуром, нерідко багатостовбурне. Кора червоно-бура, у нижній частині стовбура луската, у верхній — злущується тонкими пластинками. Паг. зеленкуваті, немовби вкриті голубою «памороззю». Б. циліндричні, до 25 мм завд., трохи загострені, без смоли. Гілки тонкі. Хв. зібрана у пучки по 3, іноді по 5, дуже тонка, 10-20 см завд. і до 1 мм завш., світло-зелена, густа, звисає, на д. залишається 3-4 роки. Піхви з сизуватим восковим нальотом, 13-15 мм завд. Ш. сидячі, 10-12 см завд. (на ПБК 4-6 см) і 2^4 см завш., ви-довжено-конічні, дуже вигнуті, не симетричні, світло-коричневі, трохи блискучі, з сірим восковим нальотом, зібрані у кільце по 2-5 , довго не розкриваються. Щитки майже пласкі або в нижній частині ш. опуклі, з невеликим пласким пупком. Нас. світло-коричневе, плямисте, 5-8 мм завд. (на ПБК дрібніше), у нижній частині іноді потовщене, крило до 18 мм завд. В 1 кг 116 тис. нас.
Природний ареал: субтропічна частина Мексики у помірно-теплому поясі гір на вис. 1500-3000 м н. р. м.
В Україні вперше введена у Нікітському бот. саду в 1842 р. Із нас. було вирощено три сіянці. Взимку 1845 р. вони витримали мороз до -6 °С, відзначалися добрим ростом, числилися в списках за 1909 р. Нині там є 30-річні екземпляри, які продукують нас. Росте також у Бот. саду Одеського університету.
Дуже декоративна, теплолюбна, в умовах ПБК потребує поливу.
27.	Р. Іаесіа Ь. — С. ладанна, С. скипидарна, С. Флориди. Високе д. до 30, іноді до 55 м, з розпростертими нижніми і середніми та висхідними верхніми гілками. Кр. компактна, широка, округла. Кора у молодих д. гладенька, сіра, у старих — червоно-бура, глибокозморшкувата. Паг. жовто-коричневі, іноді вкриті «памороззю». Б. конічні, загострені, 6 12 мм завд., світло-коричневі, несмолисті. Хв. зібрана у пучки по 3, 15-20 см завд. і 1,5 мм завт., яскраво-зелена, біля основи трохи скручена, загострена, з дрібнозубчастим краєм, ряди продихів по обидва боки, піхва 2-2,5 см завд. Ш 10-12 см завд., бічні, по кіль
123
ка, видовженояйцеподібні, сидячі, тьмяно-сірувато-коричневі. Щитки слабоопуклі, з гострим поперечним кілем. Пупок опуклий, темніший за щиток, у вигляді пірамідки, з великою загнутою до верхівки колючкою. Нас. 6-7 мм завд., червоно-буре, з крилом до 2,8 см завд. В 1 кг 42 тис. нас.
Природний ареал: південно-східна частина Півн. Америки. Надає перевагу вологим піщаним і болотистим ґрунтам. Д. на півдні ареалу посухостійкіші. Ростуть до 450 м н. р. м.
В Україні неодноразово вводилася у Нікітському бот. саду, починаючи з 1813 р. Нині там є кілька молодих екземплярів, ростуть добре, продукують ш. Випробування на ПБК показало, що для цих умов пристосована недостатньо, оскільки потребує вологих ґрунтів або зрошення.
28.	Р. гщкіа МіП. (Р. Ггакегі Ьосісі., Р. хегоііпа Ьоп§) — С. жорстка (мал. 34). Невисоке д. до 15, рідко ЗО м завв., з широкою, пірамідальною або округлою нерівномірною кр. Стовбур і гілки з численними короткими паг., густо вкриті хв. Кора чорно-коричнева, зморшкувата, глибокоборозенчаста. Паг. світло-зелені, згодом оранжево-коричневі, голі, зморшкуваті. Б. циліндричні або яйцеподібно-видовжені, гострі, 6-14 мм завд., найчастіше смолисті, луски щільні. Хв. зібрана у пучки по 3, жорстка, закручена, не обпадає 2 роки, молода світло-зелена або жовто-зелена, 7 (14) см завд. 12 мм завш., з численними рядами продихів, піхва 9-12 мм завд., червоно-коричнева, не обпадає. Мікростробіли жовтувато-червоні, іноді коричнюваті, пилують у середині V. Ш. по 4-5, майже сидячі, яйцеподібні, 3—8 см завд. і 4—5 см завш., симетричні, попелясто-сірі, пізніше — світло-коричневі, щиток із загнутою жорсткою колючкою, часто не обпадають 10-12 років. Нас. 4-6 мм завд., з довгим (15 мм) крилом. В 1 кг 142 тис. нас.
Природний ареал: східна частина Півн. Америки.
У культурі в Україні з початку XIX ст. Інколи зустрічається в бот. садах і дендропарках. Росте повільно, схильна до утворення кривих стовбурів, може рости як на сухих, так і на перезволожених ґрунтах. Зимостійка. Має унікальну для сосен особливість — на пеньку або корінні зрубаних або знищених пожежею д. розвивається густа порість.
Малодекоративна, але цікава з бот. точки зору.
29.	Р. гасііаґа І). Поп (Р. потіегеуепкік КаїїсЬ) — С. промениста. У насадженнях струнке д. до ЗО м завв. з малозбіжистим стовбуром, що добре очищається від гілок. Кр. округла, неправильна, утворена розлогими гілками. На стовбурі та гілках знаходяться численні короткі паг., густо вкриті хв., що дуже характерно для цього виду. Кора гілок і стовбура глибокоборозенчаста, темно-червоно-коричнева. Паг. світло-бурувато-жовті,
124
Мал. 34. Ріпні, гі^ісіа:
а — дозрілий мегастробіл; б — насінина; в — частина пагона з молодими мегастробілами; г — частина пагона з мікростробілами
голі. Б. циліндричні, до 1,8 см завд., короткозагострені, не смолисті, зі щільно притиснутими лусками, блискучо-бурі. Хв. зібрана у пучки переважно по 3, іноді по 2, тримається 3—4 роки, тонка, 1 мм завш. і 6-15 см завд., м’яка, темно-зелена, дуже густа, піхви не обпадають. Ш. на коротких ніжках або сидячі, по 3-5, рідко поодинокі, повернуті донизу, яйцеподібні, дуже скісні, 5-15 см завд. і 5-6 см завш., спочатку світло-жовті, потім жовто- або сірувато-коричневі, довго не розкриваються і не обпадають. Із зовнішнього боку щитки дуже товсті, опуклі, а на внутрішньому, поверненому до гілки, — майже пласкі. Нас.
125
чорне, 5- 7 мм завд., з довгим, 2-3 см крилом. В 1 кг 34 тис. нас.
Природний ареал: ендем Каліфорнії. Росте від рівня моря до 370 м н. р. м., зустрічається також на о Гваделупа на вис. 600-1200 м н р. м. Набула широкого розповсюдження у культурі Півд. півкулі.
У Нікітському бот. саду вперше введена в 1844 в. В 1861 р. за температури -14,5 °С вимерзли 17-річне та всі молоді д. Нині там є два екземпляри: один у віці 115 років досяг 17,5 м завв. і 57 см у діам., а інший у віці 90 років — відповідно 8,5 м та 23 см. На ПБК рекомендують лише для культури з поливом через вибагливість до повітряної і ґрунтової вологи.
Р. аЦепиаІа Бетгпоп. — С. витончена. Невисоке, часто кущоподібне д. з тонкими, майже горизонтальними гілками, кінці яких припідняті. У молодих д. кр. вузькопірамідальна, майже колоноподібна. Кора гладенька, палево-коричнева. Паг. поточного року темно-оранжево-коричневі, голі, на зламі дуже ароматні, річний приріст два міжвузля. Хв. зібрана у пучки по З, рідко по 2, тонка, 7—18 см завд., від палево-жовтуватої до сірувато-зеленої, щільно притиснута до паг., гостра, ряди продихів з обох боків, піхва близько 10 мм, не обпадає. Ш. на коротких ніжках (1—1,2 см), звичайно, в пучках у середині річного приросту, не симетричні, відігнуті донизу, видовжено-коніч-ні, 7,5-15 см завд., рудувато-коричнево-жовті, блискучі, пупок із світлішого боку з колючкою. Залишаються на д. протягом багатьох років і, як правило, розкриваються після пожежі В систематичному відношенні близька до Р. гасііаіа.
Природний ареал: Півн. Америка — переривчасто, вздовж Тихоокеанського узбер.
В Україні у культурі лише у Нікітському бот. саду.
ЗО.	Р. ваЬіпіапа Поп§1. — С. Сабіна, або С. біла каліфорнійська. Д. до 20-25 м завв , у молодому віці струнке, з яйцеподібною кр., в зрілому — часто з численними стовбурами, з короткими, загнутими в різні боки гілками, округлою рідкою кр. Кора сіро-коричнева, товста, глибокоборозенчаста. Паг. тонкі, голі, вкриті блакитно-зеленим восковим нальотом, зморшкуваті. Б. видовжено-конічні, загострені, 2-2,5 см завд., світло-коричневі, смолисті, луски з оторочкою, щільно прилягають по краю. Хв зібрана у пучки по 3, 20-30 см завд. і 1,5 мм завт., досить тонка і м’яка, звисає, світло-блакитно-зелена, гостра, з зазубреним краєм, ряди продихів з обох боків, обпадає через З роки. Піхва спочатку близько 25 мм завд., потім скручується, світло-коричнева, шовковиста. Ш. 15-25 см завд. і 10-15 см завш., поодинокі, рідко по кілька на ніжках, відігнуті донизу, овальні, майже кулясті, трохи зігнуті, червонувато-коричневі, смолисті, дозрівають на третій рік, після дозрівання розкрива
126
ються і довго (до 7 років) не обпадають. Щиток опуклий, висо-копірамідальний, витягнутий у довгу, міцну, загнуту донизу, колючку. Нас. велике (2,5—3 см завд.), темно-коричневе, їстівне. Крило вдвічі коротше за нас., товсте.
Природний ареал ендем Каліфорнії. Росте на сухих і скелястих схилах гір на вис. від 150 до 1500 м н. р. м.
В Україні вперше введена у Нікітському бот. саду в 1832 р. Нині там є кілька десятків екземплярів віком 25- ЗО років. Посухостійка, в молодому віці швидкоросла, тіневитривала, теплолюбна (навіть на ПБК в суворі зими хв. частково пошкоджується морозом). У Бот. саду Національного аграрного університету росли два екземпляри рослин з 1953 р. Більший із них у 32-річному віці досяг вис. 15 м і 29 см у діам. Загинули у 1997. На ПБК придатна для культури без поливу.
31.	Р. соиИегі В. Поп. (Р. тасгосагра Ьіпсі.) — С. Культера. Д. до 35 м (на ПБК до 16 м) завв. з товстими, загнутими догори гілками, які формують у вільному стані обрідну широкопіра-мідальну, майже круглу або вузькопірамідальну, майже колоноподібну в насадженнях кр. Кора від темно-коричневої до чорної, що глибоко розтріскується на округлі, лускоподібні пластинки. Хв. зібрана у пучки по 3, 15-20 (ЗО) см завд. і 2 мм завш., на кінцях гілок дуже груба, стирчить, світло-блакитно-зелена, ряди продихів з обох боків, піхва до 4 см завд. Ш. дуже великі, повернуті донизу, овальні або видовжено-овальні, трохи викривлені, 20-35 см завд. і 8—12 см завш., жовтувато-коричневі, не обпадають, довго не розкриваються, нас. луски до 6 см завд. і 4 см завш., витягнуті у довгий гачок. Нас. овальне, чорне, 18-22 мм завд. і 10 мм завш., їстівне, з довгим, 1,5-2 см, крилом. В 1 кг 3000 нас.
Природний ареал: Півн. Америка — узбер. Каліфорнії на вис. 170-2300 м н. р. м., часто на сухих схилах, надає перевагу глинистим ґрунтам.
В Україні вперше введена у Нікітському бот. саду в 1858 р., потім там само вводилась неодноразово, найстаріший екземпляр у віці близько 70 років досягнув вис. 18 м і 48 см у діам., а найстаріший екземпляр на ПБК у віці близько 100 років мав 13 м завв. і 52 см у діам., діам. кр. 7 м. У парках ПБК (від Алуніти до Форосу) зустрічається рідше, ніж Р. заЬіпіапа. Краще росте на пухких дрібнохрящуватих глинистих ґрунтах. На водонепроникних важких глинистих і вапнякових ґрунтах росте гірше, часто уражається хлорозом. Завдяки високій декоративності ця теплолюбна сосна заслуговує на розведення в парках ПБК, де її культура можлива без поливу. Високогірні її популяції слід випробовувати в середніх і верхніх зонах Гірського Криму, а також в південних і центральних областях країни.
127
Секція Ріпеа ЕпгіІ.
Нас. з дуже коротким крилом, що відділяється. Хв зібрана у пучки по 2. Смоляні ходи периферичні. Річний приріст одне міжвузля.
32.	Р. ріпеа Б. — С. італійська, або пінія. Д. до 20-25 (ЗО) м завв. Кора червонувато-бура, поздовжньо борозенчаста. Кр. досить характерна: у молодих д. округла, дуже густа, у старих — майже плеската, широкопарасолькоподібна. Молоді паг. сіро-зелені, голі, потім жовтувато-бурі. Б. великі (до 1,5 см завд.), яйцеподібні, на кінці загострені, не смолисті. Луски з довгими, переплетеними, сріблястими торочками. Хв. зібрана у пучки по 2, 10-15 см завд. і 1,5 2 мм завш., темно-зелена, на кінцях жовтувата, щільна, стирчить, дрібнопилчаста, шершава, на зовнішньому боці близько 12, на внутрішньому— 6 рядів продихів світло-зеленого кольору, обпадає на 2-3 рік. Піхви 1 1,2 см завд., жовто-коричневі. Ш. 10-15 см завд. і 10 см завш., на чрш. поодинокі, рідко по 2-3, широкояйцеподібні або майже кулясті, блискучі, коричневі, дозрівають восени третього, але нас. випадає навесні четвертого року. Луски щільні, дерев’янисті, у міру дозрівання ш. від основи до верхівки поступово відвалюються і звільняють нас. Щитки великі, 5—6-гранні. майже напівкулясто опуклі, з радіальними щілинами та слабо виявленим кілем. Пупок великий, сірий, майже 4-гранний, плаский. Нас. велике, до 2 см завд., з більш-менш товстою оболонкою і дуже коротким, ледь вираженим крилом, їстівне. В 1 кі 1,2 тис. нас.
Природний ареал: Середземномор’я в межах 600 (до 1000) м н. р. м. Має два центри природного поширення — на Піренейському п-ові та в Малій Азії. У зв’язку з стародавністю культури важко розрізнити її природне та культурне місцезростання.
В Україні у культуру введена у Нікітському бот. саду в 1814 р. Росте лише на ПБК, де в суворі зими (за температури -15 °С і вітрі) обмерзає хв. Світлолюбна, посухостійка, невибаглива до родючості ґрунтів, але надає перевагу пухким, глибоким, свіжим ґрунтам. Пересадження з відкритою кореневою системою у будь-якому віці переносить погано. У захищених місцях, на відстані не ближче 100 м від моря, не потерпає від шкідливої дії морських бризок.
Широко використовують в паркобудуванні на півдні країни. Має значення як горіхоплідна культура.
Секція Вапкзіа Мауг
Нас. з довгим крилом, що відділяється. Хв. зібрана у пучки по 2. Смоляні ходи паренхіматичні або периферичні. Річний приріст кілька міжвузлів.
128
33.	Р. тигісаґа □. ГЗоп — С. гостролуската, С. м’якошииль-кова. Д. до 20 м завв., з широкою кр. Кора червонувато-бура, у нижній частині стовбура злущується. Паг. спочатку зелені, потім бурі, голі. Б. до 2-2,5 см завд., яйцеподібні або циліндричні, дуже гострі і смолисті. Хв. зібрана у пучки по 2, до 15 см завд. і 2 мм завш., темно-зелена, скупчена на кінцях гілок, біля основи скручена, дуже щільна, колюча, обпадає на 3-4 рік. Піхва до 1,5 см завд. Ш. 5-9 см завд. і 4—7 см завш., звичайно по кілька, сидячі, довго (до ЗО років) не розкриваються і довго залишаються над., блискучо-коричневі, яйцеподібні, дуже скісні. Щитки на зовнішньому боці дуже високого рбоподібно-опук-лі, на внутрішньому, поверненому до гілки, — нижчі, майже пласкі. Пупок великий, має велику колючку. Біологічною особливістю є те, що ш. розкриваються і звільняють нас. лише після лісових пожеж. Нас. чорне, 7 мм завд. В 1 кг 9 тис. нас.
Природний ареал: Каліфорнія, о. Цедрос. Росте переважно на болотах до 600 м н. р. м.
В Україні перша спроба введення була здійснена в 1912— 1913 рр. у Нікітському бот. саду. Нині там є один молодий екземпляр, але росте погано. Невибаглива до родючості ґрунтів, але потребує високої вологості повітря. Для ПБК визнана ма-лоперспективною. Прищепи на Р. раїїахіапа (проведені у Сімферопольському спецлісгоспі) відрізняються швидким ростом і зимостійкістю.
34.	Р. Ьапкзіапа ЬатЬ. (Р. сііуагісаіа І)и Мові., Р. Ьийкопіа Роіг.) — С. Банкса. Д. до 25 м завв. ідо 1,5 м в діам., стовбур часто викривлений. Кр. рідка, компактна. Кора червоно-бура, відділяється товстими лусками. Паг. голі, жовтувато-зелені, вигнуті, з 2- 3 міжвузлями. Б. видовженояйцеподібні, 8 мм завд., світло-бурі, луски щільно прилягають. Хв. зібрана у пучки по 2, вигнута, закручена, світло-зелена, 2 4 см завд. (на паг. хв. значно відрізняється за довж.), піхва обпадає. Дозрілі мікростробіли пурпурово-червоні, пилують у середині V. Ш. викривлені, 3-5 см завд., сидять по 2-3 на коротеньких ніжках, не розкриваються протягом кількох років, щиток плаский з невеликим пупком. Нас. 2,5—4,2 мм завд., чорнувато-буре, крило 1— 1,5 см завд.
Природний ареал: холодні регіони Півн. Америки.
У культурі в Україні давно. В молодому віці росте швидко, з 25-30 років — повільно, починає, репродукувати з 4—5 років. Добре витримує пересадження. Зимостійка. Невибаглива до родючості ґрунтів і зволоження. Стійка проти хвороб і шкідників.
Використовують у лісових культурах та для озеленення.
35.	Р. сопґогіа Сощ»1. ех Ьопй. (Р. іпор$ Вогщагсі, Р. сопіогіа уаг. Ьепсіегвопі Ьетт.) — С. скручена (мал. 35). Д. від 2-5 до
129
Мал. 35. Ріпи® сопіогіа:
а — молоді мегастробіли; б — частина пагона з мікростробіламп; в — насінина; г — дозрілі мегастробіли
10 м завв. ідо 18 см в діам., часто кущоподібне, з округлою кр. Кора тонка, іноді до 2 см заві., гладенька, відшаровується тонкими лусками. Молоді паг. світло-оранжеві, згодом — червоно-коричневі, приріст — два, іноді три міжвузля. Б. овальні, тем-но-каштаново-коричневі, смолисті, 12 мм завд. Хв. 3-5 см завд. і 1,5 мм завш., густа, цупка, скручена, гостра, темно-зелена. Ш. 2-6 см завд. і 2-3 см завш., утворюються посередині міжвузля, видовженояйцеподібні, дуже викривлені, несиметричні, світло-жовто-бурі, блискучі, часто довго залишаються на д. нерозкри-тими. Луски тонкі, опуклі. Пупок з тонкою, вигнутою колючкою. Нас. червонувато-буре, 4-5 мм завд. В 1 кг 295 тис. нас.
Природний ареал: західна частина Півн. Америки вздовж узбер. Тихого океану від Аляски до Каліфорнії. Росте на низ. з вологими піщаними ґрунтами.
130
В Україні вперше введена у Нікітському бот. саду в 1909 р. Зустрічається лише в деяких дендрологічних колекціях: дендропарках «Тростянець» і «Софіївка», Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна та Бот. саду Національного аграрного університету.
Становить певний інтерес переважно для колекційних насаджень.
Різновидністю є Р. с. уаг. Іаііґоііа ХУаїз., яка досягає 20 25 м завв. і більше. Кр. вузькокеглеподібна. Кора тонка, до 1 см завт., від світло- до червонувато-коричневої. Хв. до 5 см завд. і 1,3-1,7 мм завш. Ареал розповсюдження: від Канади на півночі через Скелясті гори до Колорадо на півдні і до і ір Блек Хілз на схід. Молоді екземпляри є в Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна.
36.	Р. шиггауапа Ва1£. (Р. сопіогіа уаг. ІаІіГоІіа Еп^еі., Р. сопгогіа уаг. тиггауапа Еп§е1.) — С. Мурея. Вид, близький до Р. сопіогіа, розглядається деякими систематиками як її підвид і відрізняється від неї вищим ростом (до 25 м), тонкою (5-6 мм) світло-сірою або бурою корою, товстішою (до 2 мм завш.) і довшою (8-14 см), жовто-зеленою хв.; більшими (6-8 см), не такими скісними, тупими ш. яйцеподібної або овальної форми, які швидко розкриваються, більшим та їстівним нас. В 1 кг 220 тис. нас. Кр. в молодих д. спочатку правильної форми, у старих — широкояйцеподібна.
Природний ареал: західна частина Півн. Америки — від дол. річки Юкон на Алясці по Каскадних горах, Сьєрра-Неваді, Скелястих горах до Каліфорнії та Колорадо. Утворює великі лісові масиви на обох схилах Скелястих гір.
У культуру в Україні вперше введена в Тростянецькому дендропарку на початку 50-х років XX ст. В Криму гине від сухості ґрунту та повітря.
Відрізняється швидким ростом. Не росте йа вапнякових, але добре росте на кам’янистих і піщаних ґрунтах. Широко використовують для закріплення приморських піщаних дюн. Має поверхневу кореневу систему і тому схильна до вітровалу. Морозостійка.
Рекомендують для озеленення.
37.	Р. Ьа1ереп$І5 МіП. (Р. Ьаіерепкік уаг. Ьгиііа (Теп.) А. Неп-гу) — С. алепська. Д. до 10-20 м завв. з викривленим до півдня стовбуром і міцними гілками. Кр. у молодих д. пірамідальна, у старих — широка, крислата або парасолькоподібна, просвітчаста. Кора спочатку сіра, потім червоно-бура, неглибоко борозенчаста. Паг. тонкі, вкриті восковим нальотом, світло-сіру-вато-зелені, голі. Б. яйцеподібні, 5-10 мм завд., світло-бурі, не смолисті. Луски на кінцях відігнуті. Хв. зібрана у пучки по 2, до 10 см завд., на кінцях паг., часто скручена, тонка, темно-
131
зелена, стирчить, на гілках тримається 2 роки. Ш. до 8 10 см завд. і 4 см завш., на довгих чрш., відігнуті донизу, поодинокі або по 2-3, прямі або трохи вигнуті, видовжено-конічні, дозрівають на третій рік. Щитки великі, округлі, пласкі або слабо-опуклі, посередині з великим пупком. Нас. чорнувате, 6-7 мм завд., з крилом до 2,5 см завд. В 1 кг 40-90 тис. нас.
Природний ареал: Середземномор’я — вздовж узбер. Середземного моря від Іспанії та Півн. Африки до південної частини Балканського п-ова, о. Кіпр та Палестини на вис. 1700 м н. р. м.
У культуру в Україні введена в 1813 р. у Нікітському бот. саду, є в Бот. саду Одеського університету, однак розповсюджена лише на ПБК. Тут вона є ландшафтоутворюючим видом. Широко використовують у парках та в лісових культурах до вис. 400 м н. р. м.
38.	Р. Ьгиііа Теп. (Р. ругепаіса Ьар.) — С. калабрійська, або С. брутська. Д. до 20-25 м завв. з крислатою кр. у старих д. Хв 10-20 см завд., в коротких піхвах, по 2, темно-зелена. Ш. 5-10 см завд. і 4-6 см завш., поодинокі або групами на коротких (до 0,5 см) ніжках чи майже сидячі, прямі або трохи зігнуті, ши-рокояйцеподібні, скісно або горизонтально спрямовані відносно несучої гілки, дуже блискучі. Щиток трохи опуклий, майже ромбічний, помітні поздовжній та поперечний кілі. Пупок сірий, трохи вдавлений. Нас. 8-10 мм завд. і 6-7 мм завт., чорнувате, з крилом, що вдвічі-втричі довше за нас.
Природний ареал: Сх. Середземномор’я — переважно в прибережних районах Малої Азії та на прилеглих до неї островах. Росте на вис. 100-1500 м н. р. м. на вапняках, пісковиках, щебенистих осипах, піщаних морських відкладах.
У культуру в Україні вперше введена у Нікітському бот. саду в 1928 р. із Бот. саду Белградського університету. Нині там в арборетумі є кілька різного віку екземплярів. Світлолюбна, посухостійка, невибаглива до родючості грунтів, швидкоросла та високосмолопродуктивна, однак не морозостійка. Заслуговує на випробування та розведення на півдні Гірського Криму та на Закарпатті.
39.	Р. Ьгиііа уаг. кіапке\уісгіі (Рот.) Оаиккеп. (Р. віапкеичсгіі (Бикасг.) Ротіп.) — С. брутська судацька. Д. до 20-30 (35) м завв., з трохи викривленим, збіжистим, до 160 см у діам. стовбуром, укритим червонувато- або сірувато-бурою корою. Кр. широкорозпростерта. Хв. 10-15 см завд., світло-зелена, тонка, колюча, стирчить. Пилує в IV. III. поодинокі або по 2-4, майже сидячі, спрямовані перпендикулярно до паг. або трохи нахилені вперед, червоно-бурі або жовтувато-коричневі, блискучі, 6-10 см завд. Щиток чітко опуклий, з добре виявленим і більш-менш широким поперечним кілем, широко-округло-ром-
132
бічний. Пупок сірий, дуже ввігнутий. Репродукційний період настає у 8-10 років, рясні врожаї бувають у 30-80-річному віці. В 1 кг 20-30 тис. нас.
Природний ареал: південь Гірського Криму (поблизу Судака та в районі Балаклави — мис Айа) у поясі 0-200 (300) м н. р. м.
У культурі в Україні з XIX ст., однак широкого розповсюдження не мала, за винятком Гірського Криму. Переносить короткочасні морози до -25 °С, дуже посухостійка, світлолюбна, невибаглива до родючості грунтів. Добре росте на трохи засолених ґрунтах, не потерпає від шкідливої дії морських бризок. Розмножують нас., схожість 60-75 %.
Зустрічається у парках ПБК і в лісових культурах Ялтинського гірсько-лісового заповідника, Алуштинського, Суданського та Севастопольського лісгоспзагів. Цінна для озеленення, лісового господарства та лісомеліорації на півдні Гірського Криму. Вивчають різноманітність форм у природі та в культурі.
40.	Р. еМагіса Меду. (Р. Ьгиііа уаг. еідагіса (Меду.) Саиккеп, Р. Ьаіерепкік уаг. еідагіса Веіккп.) — С. ельдарська. Д. до 20 м завв. і 60 см у діам. Хв. 8-12 см завд. і 0,9-1 мм завш., парна, цупка. Ш. поодинокі або по 2, рідко по 3-4,5—8 см завд. і 3-5 см у діам. на дуже коротких ніжках, спрямовані вгору щодо несучої гілки скісно. Нас. 25-35 мм завд., світло-сіро-коричне-ве, з крилом, що легко відділяється.
Природний ареал: реліктове місі (езростання — хр. Еллер-Оухі в Ельдарському степу в Азербайджані, де росте на північному макросхилі у досить жорстких та суворих умовах. У минулому ареал був значно ширший.
У культуру в Україну вперше введена в 1924 р. у Нікітському бот. саду із нас. Тбіліського бот. саду. Нині росте на ПБК, в колекційних насадженнях степової зони (бот. сади в Одесі і Сімферополі, дендропарк «Асканія-Нова»). Відрізняється стійкістю проти ґрунтової і повітряної посух, високих літніх температур, сильних вітрів, невибагливістю до грунтово-кліматичних умов. У разі поліпшення умов зростання швидко збільшує приріст.
Заслуговує на широке випробування у степовій зоні для заліснення сухих схилів та озеленення приморських територій.
Секція Еиріїук 8расЬ
Нас. з довгим крилом, що відділяється. Хв. зібрана у пучки по 2 Смоляні ходи периферичні або паренхіматичні. Річний приріст одне міжвузля.
41.	Р. ріпакієт Аіі. (Р. тагіїігпа МіП.)— С. приморська. Д. до ЗО 40 м завв. зі світлою, широкою, низькою, рідкою кр., утво
133
реною розпростертими донизу відігнутими гілками. Має добре розвинену глибоку кореневу систему. Поміж інших видів сосен вирізняється текстурою кори: глибокоборозенчаста, з гладенькими багатокутними червонувато-вишневими пластинками. Молоді паг. червоно-коричневі, голі, старі — через залишки піхв грубуваті та немовби зморшкуваті. Б. веретеноподібні, великі, до 3,5 см завд. і 8-12 мм завш., не смолисті. Луски по краю з довгими, сріблястими нитками. Хв. зібрана у пучки по 2, часто по 3, 10-20 см завд., щільна, цупка, блискуча, зелена, колюча, з численними рядами продихів з обох боків. Піхви 20-25 мм завд., чорнуваті. Ш. по 2—4, зібрані у кільце, рідко поодинокі, великі (до 20 см завд. і 5-8 см завш.), блискучі, коричневі. ТІІитки ромбічні з гострим поперечним кілем. Пупок великий, еліптичний, дуже випинається, з прямою або вигнутою колючкою. Нас. видовженояйцеподібне, 7-8 мм завд., сіро-буре з крилом, що в 3—4 рази перевищує довж. нас. В 1 кг близько 19 тис. нас.
Природний ареал: Зах. Середземномор’я — в нижньому приморському поясі (від 0—400 до 900 м н. р. м.), часто на піщаних дюнах і на схилах гір.
У культурі в Україні з 1839 р. у Нікітському бот. саду. Зустрічається переважно на півдні Гірського Криму (в парках і лісових культурах), а також у Херсонській обл. на Олешських пісках. У Національному бот. саду ім. М. М. Гришка росте щепою на корінні Р. куКекігік. Перспективна для озеленення, лісового господарства та лісомеліорації лише на ПБК. Росте також у Бот. саду Одеського університету.
42.	Р. геяпоза Ай. (Р. гиЬга Місії.) — С. смолиста. Д. до 30 м завв. і вище. Кр. дуже розгалужена, широка. Молоді паг. товсті, оранжеві або червонувато-бурі, голі, без воскового нальоту. Б. яйцеподібні або вузькоконічні, довгі, загострені, 1,2 см завд., червоно-коричневі, смолисті. Хв. зібрана у пучки по 2, темно-зелена, густа, гнучка, біля основи скручена, 12-17 см завд. і 1 мм завш., обпадає на 4—5 рік. Піхва 18 20 мм завд., обпадає на 2 рік. Мікростробіли червоні, пилують у другій половині V. Ш. світло-коричневі, яйцеподібні, 4—6 см завд. і до 3,5 см завш., сидячі, симетричні, обпадають на третій рік, щиток малопотовщений, кіль виступає слабо, пупок тупий, червонуватий. Нас. З мм завд., світло-буре, крило до 18 мм завд. В 1 кг 110 тис. нас.
Природний ареал: східні райони Півн. Америки.
У культурі в Україні лише в Бот. саду ім. акад. О. В. Фомі-на: у 14-річному віці ще не репродукувала. Зимостійка, невибаглива до родючості ґрунту, декоративна.
Використовують у лісових культурах та для озеленення.
134
43.	Р. йепяПога 8іеЬо1сІ еі Хисс. (Р. 5>уІУЄ8ІгІ8 ТЬипЬ., Р. іаропіса РогЬез, Р. ксоріГега Міциеі., Р. ріпеа СогсІ.)— С. рясноквіткова (мал. 36). Д. до 30-35 м завв. з широкою, пласкою, нерівномірною кр. Кора тонка, луската, оранжево-коричнева. Молоді паг. зелені, ніби вкриті «памороззю», пізніше оранжево-жовті, голі. Б. яйцеподібно-видовжені, 12 мм завд., гострі, червоно-коричневі, смолисті. Луски на кінці вільні і відігнуті назад. Хв. зібрана у пучки по 2, м’яка, 10-12 см завд. і до 1 мм завш., світло-зелена, щільно зібрана на кінцях пагонів, на гілках тримається З роки. Ш. численні, на ніжках, симетричні, повернуті донизу,
Мал. 36. Ріпіі8 ЛепвіЛога:
а — дозрілий мегастробіл; б — насінина; в — молодий мегастробіл; г — мікро-стробіли
135
3-6 см завд. і 2-3 см завш., рудувато-світло-коричневі, щиток трикутний, плаский, з невеликим пласким пупком, на якому міститься тонка, коротка шпилька. Нас. 6 мм завд., сіро-буре, крило 1,5 см завд. Маса 1000 нас. 10 г.
Природний ареал: Корейський п-ів, Японія.
У культурі в Україні лише в бот. садах. Уперше введена в 1864 р. у Нікітському бот. саду. Росте повільно. В Японії відомо понад 90 садових форм, в Україні лише одна: Р. <3. ‘СІоЬо-за’ — невисоке д. з коротким стовбуром, який галузиться на численні висхідні гілки (Донецький і Нікітський бот. сади та Бот. сад ім. акад. О. В. Фоміна).
Дуже декоративна.
44.	Ріпи® х ГипеЬгі® Кот. (Р. 8уКе8ігІ8 уаг. ГипеЬгія (Кот.) РаЩсйке) — С. могильна. Д. до 30 м завв. з широкою крислатою кр. Кора сіра. Паг. жовтуваті або червонуваті, голі. Б. дрібніші, ніж у Р. <Зеп8ІПога. Хв. зібрана у пучки по 2, темно-зелена, 7-10 (12) см завд. і до 1,5 мм завш., щільна, тримається на гілках 2-3 роки. Мікростробіли світло-жовті з фіолетовим відтінком, дозрілі — фіолетові, пилують наприкінці V. Ш. видовже-нояйцеподібні, сіруваті, 4-5 см завд. і 2,5-3 см завш., щиток майже плаский, ромбічний.
Природний ареал: Півн.-Сх. Китай, північна частина Корейського п-ова. Спонтанний гібрид між Р. зуіуевігіз та Р. сІегжіЛога.
У культуру в Україні введена у дендрологічному парку «Тростянець» у 1953 р. Інколи зустрічається в бот. колекціях. Росте досить повільно, зимо- та посухостійка, невибаглива до родючості грунту.
Можна використовувати для озеленення.
45.	Р. іаЬііІаеГогпіі.8 Сагг. (Р. Іеисозрегта Махіт., Р. ДіипЬег-§іі Ргапсй., Р. сіепзіЛога БгапсЬ., Р. 8Іпеп8І8 Мауг., Р. Мкопіі 8Ьа\у) — С. столоподібна. Д. досягає на батьківщині 25 м завв. (звичайно нижче). Кр. широка, зовсім пласка. Стовбур дуже короткий і товстий. Кора темно-сіра, зморшкувата. Молоді паг. світло-оранжеві або жовті, спочатку ніби вкриті «памороззю», потім світло-коричневі, голі. Б. гострі, видовжені, малосмолисті або без смоли. Луски щільно притиснуті, вузькі, з отороченим краєм. Хв. густа, зібрана у пучки по 2 (3) на кінцях молодих паг., пряма, відхилена одна від одної, 10-15 см завд., тонка, блакитно-зелена, гостра, край дрібнозазубрений, ряди продихів з обох боків, піхви 6 мм завд. Ш. яйцеподібні або трохи скісні, 4—9 см завд. і 3 см завш., спочатку світло-коричневі, потім темніші, не обпадають кілька років. Щиток ромбічний, трохи опуклий. Нас. темно-коричневе з коротким широким крилом.
Природний ареал: Центр, і Зах. Китай, де є найпоширенішим видом сосни.
136
У культурі в Україні є лише два екземпляри в Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна, введені у 1988 р. В 11-річному віці досягли 0,8-0,9 м завв.
46.	Р. таякопіапа ЬатЬ. (Р. 8Іпеп8І8 ЬатЬ.) — С. Масона. Д. до 25 м завв. Кора темно-бура, глибокотріщинувата навіть у молодих д. Паг. товсті, 1,2-1,4 см у діам. Хв. синювато-зелена, тонка, до 20 см завд. ідо 1,5 мм завш. Б. світло-жовті, майже білі, не смолисті, густо вкриті білими, м’якими лусками, що виступають на верхівці у вигляді м’якої китиці. Ш. до 6 см завд., буро-коричневі.
Природний ареал: гори Центр, і Зах. Китаю.
У культурі в Україні маловідома — є лише в колекціях Ні-кітського і Кам’янець-Подільського бот. садів та дендропарку «Олександрія» (м. Біла Церква). У Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна два екземпляри у віці 23 років досягли 6,7-8 м завв. і 17-25 см у діам. Ш. не утворює. До родючості та вологості ґрунту невибаглива. Зимостійка. Декоративна.
47.	Р. 8уІУЄ5ІгІ8 Ь. (Р. гиЬга МіП., Р. Іаіагіса МіП., Р. зсоііса \Уі11.) — С. звичайна (мал. 37). Д. з прямим струнким стовбуром 20-40 м завв. Кр. у молодих д. пірамідальна, у старих — широкорозлога, майже шатроподібна. Кора червонувато-сіра або бура, товста, згодом з глибокими поздовжніми і поперечними тріщинами, у нижній частині стовбура відшаровується пластинками, вгорі лущиться. Б. видовжено-конічні, 6-12 мм завд., червоно-коричневі, не смолисті або трохи смолисті. Молоді паг. зеленкуваті, на другому році життя сірувато-коричневі. Хв. зібрана у пучки по 2,4—7 (1-Ю) см завд. і до 2 мм завш., цупка, звичайно трохи закручена, на зовнішньому боці зелена, на внутрішньому — з чіткими рядами продихів, сиза, дрібно-пилчаста. Піхви 6-8 мм завд. За репродуктивними органами функціонально різняться чоловічі та жіночі д., а також проміжні. Забарвлення ш. дуже мінливе, але завжди матове: темно-буре, сіре, коричневе, зелено-малинове, світло-зелене, сіро-зелене, але на одному й тому самому д. колір їх завжди однаковий. Форма ш. конусоподібна, вигнуто-конусоподібна, овальна, розмір їх від 2,5 до 7 см завд. і 2-3 см завш. Щитки майже ромбічні, 4— 6-гранні, іноді закінчуються витягнутим та загнутим донизу пупком. Нас. 4—5 мм завд. і до 3 мм завш., темне, сіре, коричневе або з цяточками. Крило втричі довше за нас. Маса 1000 нас. від 3 до 13,6 г. В 1 кг 115-167 тис. нас.
Природний ареал: майже вся Європа, де є найпоширенішим видом сосни, значна частина Півн. Азії — від північної межі лісів до широти Ірану. У південній частині ареалу поширення має острівний характер. В Україні утворює великі лісові масиви у вигляді суборів, сугрудків і борів на Правобережному і Лі-137
Мал. 37. Ріши вукеМгік
а — частина пагона з мікростробілами; б — молодий мегастробіл: в — однорічний мегастробіл; г — дозрілий мегастробіл; д - - насінина
вобережному Поліссі, частково у Лісостепу, біля Дніпропетровська та Новомосковська — Самарський бір. Очевидно, введена в культуру ще в XV ст. Росте швидко, в 70-80-річному віці досягає граничної вис. Довговічна, живе 500 -600 років. Невибаглива до родючості ґрунтів, дуже посухостійка, однак може рости і на болотах. У лісовому господарстві головний лісоутво-рюючий вид. Високодекоративна.
Дуже поліморфний вид, який налічує понад 100 одиниць різного таксономічного рангу (лише в Київському Поліссі зустрічається 47 природних форм). Найцікавіші з них такі:
138
Р. 8. уаг. сгеіасеа Каїеп. — ‘С. крейдяна’. Хв. коротка, 2,5-4 см завд. і 1-2 мм завш. Ш. дрібніші, 2,5-3 см завд. і 1,4—2 см завш., сірого кольору. Росте на крейдяних відкладах по берегах Сіверського Дінця, в горах Артема і в Слов’янському р-ні Донецької обл.;
Р. 8. уаг. папа Раїї. — ‘С. болотна’ — низькоросле д. з дуже короткою хв.
Форма, в якої на освітленому боці у нижній частині ш. щитки з дуже відігнутим виростом описана як окремий вид Р. 8. ҐОГПІПІ КоПСІГ., росте В ТИХ самих МІСЦЯХ, ЩО І Р. 8уІУЄ8ІГІ8. Відсутня в Криму та Карпатах.
У культурі в Україні повсюдно використовують для озеленення. Відомо кілька десятків культурних садових і селекційних форм, які різняться габітусом, кольором і розміром хв. У Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна є сім культиварів: Р. 8. ‘Аг^епіеа Сошрасіа’ — досягає 2 м завв., хв. щільна, сріблясто-сіра, легко розпізнається за жовто-зеленими молодими паг.; Р. 8. ‘ОІоЬозаУігібіз’ — карликова форма. Кр. заокруглена або яйцеподібна, не завжди симетрична, 1 1,5 м завв., гілки щільні, звисають, паг. короткі. Хв. до 10 см завд. і 2 мм завш., часто скручена до половини довж., цупка, темно-зелена, пізно влітку виростає нова хв., яка вкриває ш.; Р. 8. ‘НіЬегпіса’ — карликова форма, річний приріст близько 10 см, б. червоні, хв. коротка, блакитна, ш. з’являються на молодих росл., але рано обпадають; Р. 8. ‘КаатЬиаіапа’ — карликова форма, хв. коротка, рідка, б. дуже смолисті; Р. 8. ‘Тогіиова’ — форма з викривленими гілками; Р. 8. ‘\Уаіегегі’ — карликова форма, 3-4 м завв. і майже 3—4 м завш., з роками досягає 7,5 м завв. Кр. спочатку ши-рококеглеподібна, потім більш заокруглена завдяки розташованим назовні гілкам, кінці яких спрямовані вгору, річний приріст близько 5 см. Б. гострояйцеподібні, смолисті. Хв. 2,5—4 см завд., блакитно-сіра, тонка, цупка, скручена, піхви білі або коричневі, не обпадають, а також Р. 8. ‘8е’; Р. 8. ‘Ругатісіаііз’ — вузькоколоноподібна форма з висхідними гілками. Росте у дендропарках «Устимівка» і «Софіївка».
48.	Р. косіїіапа КІоігзсЬ. ех С. Косії (Р. аппепа С КосЬ, Р. Ііа-таїа (8ієу.) 8овп., Р. зоапогузкуі Иакаі, Р. Ііатаїа (8ієу.) Ротіп, Р. гегоуіі Копсіг.) — С. Коха. Близька до Р. 8уІУЄ8ігІ8. Досягає 20-25 (ЗО) м завв. Кора червонувато-сіра, широкопластинчас-та. Хв. 4—7 см завд., 1,4-1,6 мм завш. Ш. на коротких товстих ніжках, 5-6 см завд., блискучі жовтувато-бурі, трохи скісні, добре розкриваються; щитки ромбічно витягнені, верхівка луски тонка і загострена; пупок помітно вдавлений, гачкоподібно загнутий до основи ш. Нас. 3-3,5 мм завд., чорно-сіре, крило з темними смужками і крапками.
139
Природний ареал: гірський Крим, Кавказ, Передня Азія. Росте на схилах гір від 200 до 2000 м н. р. м. Рідко утворює великі масиви. На Ай-Петринській яйлі росте погано, більше схильна до вітровалу, ніж Р. раїїаяіапа. Росте повільніше за Р. куіуекіпк.
У культурі в Україні зустрічається рідко. В Національному бот. саду ім. М. М. Гришка введена в 1949 р. нас. з Кавказу. Продукує ш. з 5-річного віку. Значення таке саме, як Р. зуКезігія.
49.	Р. тіі£о Тигга (Р. топіапа МіП., Р. ти^Ьия 8сор., Р. ритіїіо Наепке) — С. гірська, або жереп (мал. 38). Розпростертий к. до 4 м завв. зі сланкими багатоколінчастими зігнутими гілками (нижні гілки іноді вкорінюються) або невисоке д. з коротким стовбуром (7-10 см у діам.) і пірамідальною кр. Кора луската, бурувато-сіра, на молодих гілках майже чорна. Паг. спочатку
Мал. 38. Ріпш пшуо:
а — частина пагона з мікростробілами; б — молоді мегастробіли; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
140
світло-зелені, потім темніші, голі. Б. видовженояйцеподібні, загострені, 6 мм завд., дуже смолисті, луски щільно стулені. Хв. зібрана у пучки по 2, звичайно серпоподібно загнута до паг., часто скручена, 3-4 см завд. і 1,5-3 мм завш., темно-зелена. Мікростробіли яйцеподібні, жовті, пилують у середині V. III. поодинокі або по 2-3, сидячі або на коротких ніжках, 2-7 см завд. і 1,5-2 см завш., розкриваються пізно восени другого або навесні третього року. Щиток ромбічний, плаский або опуклий, з добре вираженим поперечним кілем. Пупок розміщений по центру, з чорним краєм і невеликим вістрям. Нас. темно-коричневе, коротко-притиснено-волосисте, 4-5 мм завд. Крило майже втричі довше за нас. В 1 кг 120-180 тис. нас.
Природний ареал: гори Центр, і Півд. Європи.
У межах ареалу утворює такі географічні раси: Р. т. уаг. тіі£Ііи8 \Уі11к. — кущоподібна сланка форма; гілки колінчасті; ш. завжди без воскового нальоту, восени першого року жовто-коричневі, дозрілі — жовті; пупок посередині щитка; Сх. Альпи, Балкани; Р. т. єаг. ритіїіо У/і11к. — к. з дуже щільними гілками різної довж., спрямованими догори; хв. різної довж.; ш. першого року від голубуватих до фіолетових, дозрілі — жовтуваті або темно-коричневі; луски ш. з вигнутими верхніми і ввігнутими нижніми щитками; пупок зміщений донизу; гори Центр, і Сх. Європи.
Має багато культурних форм, які різняться швидкістю росту:
Р. т. ‘Спот’ — щільний, округлий к. до 2 м завв. і завш. Б. видовженокеглеподібні, смолисті. Хв. щільно стиснута, радіальна, 3,5—4,5 см завд., темно-зелена. У культурі досить розповсюджена;
Р. ш. ‘Моря’ — карликовий к. заокругленої форми, однакової вис. і шир. (з віком досягає 1,5 м завв.), гілки дуже короткі. Б. щільно притиснуті одна до одної, різного розміру, 1—2 см завд., тонкі, коричневі, смолисті. Хв. на молодих паг. майже пряма, 2—4,5 см завд. і 1,5-1,8 мм завш. Піхви короткі, темно-коричневі. Обидві форми є в Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна з 1990 р.;
Р. ш. ‘Не88е’ — карликової заокругленої форми к. Росте в Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна з 1994 р.
У культурі в Україні за межами ареалу відома з початку XIX ст. Зустрічається у багатьох парках найчастіше за інші види сосни. Невибаглива до родючості ґрунтів, цілком зимостійка. Через повільний ріст використовують лише для озеленення та меліорації схилів.
50.	Р. ііпсіпаїа МіП. ех МігЬ. (Р. шопїапа МіП. уаг. ипсіпаїа \УП1к., Р. шопїапа єаг. (ОС) Неег, Р. ши§о уаг. гокігаіа (Апї.) Согсі.) — С. гачкувата. Аналогічна до Р. ши§о, але відрізняє
141
ться деревоподібним габітусом, досягає 20 (25) м завв., одностовбурна. Ш. різко асиметричні, спрямовані донизу. Щиток ромбічний, опукло-пірамідальний, дзьобоподібний, загнутий у вигляді гачка. Пупок дуже випинається.
Природний ареал: гори Зах. Європи.
У культурі в Україні давно, часто плутають з Р. тн§о. Невибаглива до родючості ґрунтів та зволоження. Росте повільно. Менш декоративна, ніж Р. ти§о.
Р. и. уаг. гоїипбаґа (Ьіпк) Апі. Займає проміжне положення між Р. ипсіпаіа і Р. ти§о, часто к., досягає 9 м завв. Ш. яйце-або кеглеподібні. Щитки середніх і нижніх або лише нижніх лусок на зовнішньому боці видовжені у вигляді чотиристоронньої, загнутої донизу піраміди. Росте на болотах і схилах гір, переважно в східній частині ареалу виду.
51.	Р. і1ніпЬєт£Іапа Ргапко (Р. куіуекігікТЬипЬ., Р. таькопіапа ЗіеЬоІб еі Хисс., Р. [ЬипЬег£Іі Рагі.) — С. Тунберга. Д. 35-40 м завв. зі світлою, широкою, часто нерівномірною кр., гілки товсті, інколи трохи звисають, кінці загнуті догори. Кора темно-сіра. Молоді паг. жовто-оранжеві, голі, на другий рік — темно-сірі. Б. 12 18 мм завд., яйцеподібні, гострі, не смолисті. Луски щільно притиснуті, сріблясто-білуваті з оторочкою. Хв. 6 12 см завд. і 1,5-2 мм завш., щільна, темно-зелена, гостра, дрібнозубчаста, стирчить, ряди продихів з обох боків. Піхви 1-1,2 (2) см завд., не обпадають, витягнуті у два довгих сріблястих придатки. Ш. 4-6 см завд. і 3-4 см завш., на ніжці, від конічних до видовженояйнеподібних, поодинокі або по кілька, коричневі. Щитки спереду заокруглені, майже пласкі, з низьким, але гострим поперечним кілем. Пупок з короткою колючкою. Нас. 5 мм завд., сіро-буре, крило 1,8 мм завд. В 1 кг 82 тис. нас.
Природний ареал: Японія, на вис. до 100 м н. р. м. Утворює ліси, часто в суміші з Р. бепкіПога. В Японії одне з найпопуляр-ніших д.; в культурі відомо багато садових форм.
У культурі в Україні в Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна один екземпляра 1972 р. До 15-річного віку був пригнічений іншими д., у 26-річному віці мав 3,4 м завв. і 12 см у діам.
52.	Р. пщга Агп. (Р. а їжі гі аса Нбзк, Р. Іагісіо уаг. аикігіаса Апі., Р. пІ£га уаг. аикігіаса АксЬ. еі Сг., Р. тпагйіта МіП. киЬкр. пі§га 8сЬ\уагг.) — С. чорна. Д. 20-30 м завв. з конічною, а в старих д. — з пласкою кр. Гілки на кінцях більш-менш висхідні, міцні. Кора чорна, глибоко борозенчаста. Паг. сіро-бурі. Б. до 2,5 см завд., циліндричні, загострені, бурі, смолисті. Луски по краях з незначною оторочкою, відігнуті. Л. лускоподібне, темне, коротше за піхви хв. Хв. 8-14 см завд. і 1,6-1,8 мм завш., темно-зелена, трохи блискуча або матова, колюча, на гілках тримається 4-5 років. Ш. 5-7,5 см завд. і 2 3,5 см завш., по 2-4,
142
яйцеподібні або трохи видовжені, блискучо-сіро-бурі, відкриваються навесні на третій рік і швидко обпадають. Луски всередині чорно-бурі, щитки спереду заокруглені, опуклі, з гострим поперечним кілем. Пупок випнутий з короткою колючкою. Нас. видовженояйцеподібне, 4-6 мм завд., сіре, дрібноплямис-те, крило поздовжньо покреслене.
Природний ареал: гори Сер. і Півд. Європи до вис. 1400-1500 м н. р. м. — нижня Австрія, західна частина Балканського п-ова. Досить посухостійка, невибаглива до родючості ґрунтів, росте на пісках, пісковиках, шифсрах і серпентині.
У культурі в Україні вперше були висаджені у дендропарках «Олександрія» і «Тростянець» у середині XIX ст. Нині досить поширена. Внаслідок відносної димостійкості найчастіше за інші види сосни зустрічається в міських насадженнях. Створені лісові культури в лісостеповій і степовій зонах країни. В дендропарку «Тростянець» у 93-річному вічі мала 23 м завв. і 60 см у діам., в Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна 118-річні екземпляри досягли 19 м завв. і 55-61 см у діам.
Має кілька декоративних садових форм. У Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна є чотири культивари дворічного віку:
Р. п. ОІоЬока’ — повільноросле д. з короткими паг. Верхів кові б. веретеноподібні, 3 см завд., світло-коричневі, трохи смолисті. Хв. 12-16 см завд. і 1,5-2 мм завш., трохи скручена;
Р. п. ‘ЗебеІІоЬ’ — приземкувата і дуже щільна форма, гілки і паг. коротші, ніж у виду, хв. коротша й дуже колюча, а також Р. п. ‘Бсйеег’ та Р. п. 'ХУйгзґІе’.
53.	Р. пщга Агп. ккр. Іагісіо (Роіг.) Маіге (Р. Іагісіо Роіг., Р. Іагісіо уаг согкісапа І.онсі) — С. чорна калабрійська, с. калаб-рійська. Д. 40-50 м завв. з видовженояйцеподібною або майже циліндричною, у старих д. — пласкою кр., короткими гілками. Паг. світло-сіро-бурі. Хв. 8-16 см завд. і 1,2—1,6 мм завш., колюча, скручена, тьмяно-сіро-зелена. Ш. 6-8 см завд., блискучі, сіро-бурі. Нас. 4—6 мм завд.
Природний ареал: Півд. Італія, о-ви Сицилія і Корсика. Росте переважно на вапнякових ґрунтах.
У культурі в Україні в Бот. саду ім. акад. О В. Фоміна з 1988 р. Введений 2-річним саджанцем із Нікітського бот. саду; 12-річний екземпляр досяг 1,6 м завв.
54.	Р. $а1гтаппіі Пип. (Р. пІ£га уаг. сеЬеппепкіз (Оогсі.), Р. ґе-пиіГоІіа АзсЬегк еі ОгаеЬп., Р. топяреііепкік (Баїхт.) Сагг.) — С. Зальцмана. Часто розглядається як внутрішньовидова форма Р. пщга. Д. до 20 м завв Кр від вузькокеглеподібної до циліндричної. Паг. оранжеві Хв 8-16 см завд. і до 2 мм завш., гнучка, неколюча. Ш. 4-6 см завд., жовто-коричневі; щитки з невираженим кілем.
143
У культурі в Україні вперше введена у Нікітському бот. саду в 1951 р. Цінний вид сосни для культури на півдні країни.
55.	Р. баїтаїіса Уізіапі (Р. пі§га кар. баїтаїіса (Уіяіапі), Егапс.) — С. далмацька. Дуже близька Р. пі§га. Відрізняється нижчим ростом і широкопірамідальною кр., блискучою, дуже твердою хв., 4-7 см завд. і 1,5-1,8 мм завш., коротшими, округлішими ш., 3,5—4,5 см завд.
Природний ареал: Балкани — Істрія, Далмація та прилеглі о-ви.
У культурі в Україні лише в Бот. саду ім. О. В. Фоміна з 1973 р., де 25-річні екземпляри досягли 5,8-7,2 м завв. і 17-19 см у діам.
56.	Р. раїїаяіапа О. ІЗоп (Р. Іагісіо уаг. раїїаьіапа Апі., Р. та-гіііта 8кр. раїїакіапа 8сЬ\уаг/, Р. пі§га уаг. сагатапіса (Ьоисі.) КеНб., Р. пі§га уаг. раїїаьіапа АзсЬ. еі ОгаеЬп., Р. пі^га Агпоісі киїжр. раїїаяіапа (В. Воп) НоїтЬое) — С. кримська, або С. 11а-ласа (мал. 39). Вид близький до Р. пі§га. Д. 20-30 м завв. і до 1 м в діам. Кр. пірамідальна, скелетні гілки розташовані горизонтально. Кора молодих паг. жовто-бура, блискуча, на старих стовбурах — темно-сіра, потріскана, у верхній частині червонувата. Б. великі, з прямими, невідігнутими лусками. Хв. зібрана у пучки по 2, 13-18 см завд. і 1,6-2,1 мм завш., цупка, міцна, колюча, темно-зелена, невиразно викривлена. Піхва 18-26 мм завд. Ш. 5-10 см завд. і 4,5-6 см завш., сидячі, поодинокі або по кілька, коричневі, блискучі, яйцеподібно-конічні. Щитки широкозаокруглені, опуклі. Пупок овальний, м’ясо-черво-ний або сірий, опуклий, загострений. Нас. 5-7 мм завд., темно-сіре з чорними плямами або майже чорне. Крило 2,5 см завд. В 1 кг 42 тис. нас.
Природний ареал: Гірський Крим — від Байдарської дол. через Бахчисарай на схід, південний схил Головного пасма гір, Півн.-Зах. Закавказзя; західна частина Малої Азії; о-ви Кіпр і Крит; східна частина Балканського п-ова. Піднімається в гори до вис. 1200 (1400) м н. р. м.
У культурі в Україні з XIX ст. Широко розповсюджена у парках і лісових культурах півдня, в інших регіонах — переважно в колекціях. У Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна 160-річні екземпляри досягли 22-23 м завв. і 72-93 см у діам. Світлолюбна, посухо- і морозостійка. Невибаглива до родючості ґрунтів, росте на кам’янистих і вапнякових грунтах, але не витримує засолення. Із середини XIX ст. широко використовують в агролісомеліорації. У степовій зоні поширена в парках. Заслуговує на широке використання в парках та для лісомеліорації переважно в степових і гірських районах. У природі зустрічаються форми з яйцеподібною і кулястою кр. та червоним забарвленням стовбура.
144
Мал. 39. Ріпі» раїїайапа:
а — частина пагона з мікростробіламп; б — молоді мегастробіли; в — насінина; г — дозрілий мегастробіл
57.	Р. 1ісІ<1гсісЬіі С1ігІ8і. — С. Гельдрейха, або С. панцерна. Д. до 20 (ЗО) м завв. з тупоїіірамідальною кр. У верхній межі поширення часто може мати сланку форму. Кора попелясто-сіра з великими тріщинами. Молоді паг. у перший рік часто з «памороззю», нерівні внаслідок наявності великих листкових слідів, які залишаються після обпадання хв. (звідси походить її інша назва — панцерна сосна), на другий — набувають коричневого кольору. Б. яйцеподібно-видовжені, від коричневих з білими кінцями до майже біло-сірих, несмолисті. Хв. зібрана у пучки по 2, на кінцях гілок в пучки не зібрана, як у Р. Іеисобегшік, на гілках
145
тримається 5-6 років, розчепірена, скручена на кінцях паг., зелена, блискуча, 6-9 см завд. і 1,5 мм завш., край слабозубчастий, ряди продихів з обох боків. Піхви 12 мм завд. Ш. поодинокі або по дві, яйцеподібні, 7-8 см завд. і 2,5 см завш., з пласким або опуклим пупком, світло-коричневі. В 1 кг 44 тис. нас.
Природний ареал: гори західної частини Балканського п-ова вздовж північно-східного узбер. Адріатичного моря, Півд. Італія від 1300 м н. р. м. і до верхньої межі лісу.
У культурі в Україні є лише у Нікітському бот. саду, введена в 1929 р. Росте повільно, надає перевагу сухим ґрунтам. Декоративна, заслуговує на використання для озеленення.
58.	Р. Іеисодегтія Апї. (Р. Ьеісігеісітіі уаг. Іеисосіегтік (Апі.) МагкргаГ ех ЕіізЬ.) — С. білокора. Деякі автори розглядають її як різновидність Р. Ітеїсігеісіїіі, від якої чітко різниться змієподібними річними паг., хв., зібраною на кінцях паг. у пучки, темнішою корою, а також опуклими щитками ш. Д. до ЗО м завв. і до 50 см у діам. Кора сіра, після її злущування залишаються жовтуваті плями. Молоді паг. сіро-білі, товсті, голі. Б. схожі на б. Р. пі§га, але темніші, несмолисті. Хв. дуже щільно стулена, зібрана у пучки на кінцях паг., цупка, 6-8 см завд.., край дріб-нопилчастий, ряди продихів з обох боків, піхви 10-12 мм завд. Ш. видовженояйцеподібні, 5-7,5 см завд., з коротким чрш., у молодому віці чорні, блискучі, дозрілі — темно-коричневі. Щитки нижніх лусок пірамідальні, з виразним пупком, загнуті до основи ш. Нас. подібне до нас. Р. пі§га.
Природний ареал: Балканський п-ів, Півд. Італія від 1300 м н. р. м. і до верхньої межі лісу, на сухих вапнякових ґрунтах.
У культурі в Україні лише у Нікітському бот. саду та в Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна (отримані дворічними саджанцями із Нікітського бот. саду в 1989 р.). Заслуговує на широке застосування для озеленення. Має кілька садових декоративних куль-тиварів. У Бот. саду ім. акад. О. В. Фоміна Р. 1. ‘Сотрасі Оет’ щеплена на Р. пірга у 1994 р. Карликова, приземкувата, повіль-норосла форма. У 10-річному віці досягала 25 см завв. і 30 см завш. кр. Хв. темно-зелена.
РОДИНА СОРКЕ88АСЕАЕ — КИПАРИСОВІ
Таблиця для визначення родів родини Сиргеззасеае
1.	Однодомні вічнозелені д. і к. Паг. більш-менш плоскі, л. лускаті, розташовані навхрест супротивно. У молодих д. л. голкоподібні. Ш. видовжено-овальні з 3-6 пар перехресно розташованих шкірясто-дерев’янистих черепицеподібно накладених лусок. Нас. довгасте, плоске з двома вузькими крилами....
........................................2. Тії її] а Ь. — Туя
146
2.	Однодомні вічнозелені д. з кільчастим гілкуванням. Паг. на кінцях гілок повислі. Л. лускоподібні, шкірясті, розташовані навхрест супротивно. Ш. майже кулясті, до 1,5 см завд., дерев’янисті, з лусками, загнутими на кінцях. Нас. сплющене з двома вузькими крилами......................................
........................6.	ТЬи]ор8І8 8іеЬ. еі Хисс. — Туйопсис
3.	Однодомні вічнозелені д. з плоскими паг., що розгалужу-ються в площинах, паралельних загальному напряму росту. Л. до 1 мм завд., яйцеподібно-ромбічні. Ш. на коротких паг, спрямовані догори, оберненояйцеподібно-клиноподібні, спочатку майже м’ясисті, луски розташовані на верхівці із загнутими донизу тупозагостреними кінчиками. Після дозрівання сухі. Нас. безкриле........7. Р1а1усІагіп8 8расЬ — Широкогілочник
4.	Однодомні вічнозелені д. і к. з плоскими або 4-гранними горизонтально розташованими паг. Л. лускоподібне, розміщене попарно навхрест. Ш. видовжені, яйцеподібні, дерев’янисті, невеликі, луски плоскі. Нас. з двома нерівно розвинутими крилами	2. Саіосейгив (Тогг.) Ріогіп — Кедр річковий
5.	Однодомні вічнозелені д. і к. Гілки багаторазово розгалужені, кінцеві паг. округлі або 4-гранні чи плоскі. Л. перехресно-парні, первинні — голчасті, наступні — лускоподібні, накладаються один на одного, прилеглі до паг. або дещо відігнуті. Ш. майже кулясті, дерев’янисті. Після дозрівання луски трохи розсуваються. Нас. плоске, з невеликими крилами..........
..................................3. Сирге88іі8 Ь. — Кипарис
6.	Однодомні вічнозелені д. з конусоподібною кр. і пониклими гілками. Паг. плоскі, розташовані в одній площині. Л. лускаті, цілокраї або зазубрені, розташовані на паг. навхрест — супротивно. Ш. на кінцях паг., дрібні, кулясті, жорсткі, з щитоподібними лусками. Нас. трохи сплющене, з вузьким крилом. 	 4. С1іапіаесурагІ8 8расЬ — Кипарисовик
7.	Одно- та дводомні д. і к. Б. голі, без лусок, лише в одного виду (3. сігирасеа) з численними лусками. Л. зібрані в кільце (по 3), голчасті, лінійно-ланцетні, у молодих росл. іноді хвоєподіб-ні, а в дорослих — дрібні, лускоподібні, притиснуті до паг., попарно супротивні або трикільчасті. Ш. (шишкоягоди) не розкриваються, з щільно зімкнутими м’ясистими лусками, кулясті або дещо видовжені........... 1.	Липірепія Ь. — Ялівець
8.	Дводомний вічнозелений розпростертий низький к. до 1 м завв. Молоді паг. дещо сплющені, л. на них усі однакові. На генеративних паг. л. овальні, загострені, а на паг. всередині кр. — голчасті. Ш. на кінцях коротких паг., дрібні, кулясті або яйцеподібні з майже дерев’янистими лусками. Нас по одному в ш., еліптичне, безкриле, гладеньке........................
...........................8.	МісгоЬіоіа Кот. — Мікробіота
147
9.	Однодомні вічнозелені д. з густою конічною або колоноподібною кр. Л. за формою нагадує л. кипарисовика нуткан-ського, а ш. подібні до кипарисових.....................
.................9. Сирге88осурагІ8 Оаіі. — Купресоцйнарис
РОДИНА СОРКЕ88АСЕАЕ Е. XV. ІХЕСЕК — КИПАРИСОВІ
Пряморослі д. або сланкі д. чи к. Л. супротивні або кільчасті (по 3, рідко по 4), лускоподібні чи голчасті. Мікростробіли дрібні, поодинокі, кінцеві або пазушні, на коротких паг. Тч. супротивні або кільчасті (по 3), з короткою ниткою і широкою щиткоподібною лускою з (2) 3-6 вільними пиляками. Пилок без повітряних мішків. Мегастробіли утворені з одного або кількох пар чи кілець плдл. з одним чи багатьма нас. зач. Ш. здерев’янілі, розкриваються, або м’ясисті, ягодоподібні, зі зрослими лусками. Нас. вільні або зрослі, крилаті чи безкрилі, сім’ядоль 2, інколи 5—6.
Налічує 19 родів переважно у північній півкулі (Півн. Америка, Азія, Середземномор’я).
Рід 1. }ипіреги5 Ь. — Ялівець
Дво- або однодомні д. чи к. Кора злушується тонкими смужками, від попелясто-сірої до вишнево-брунатної. Б. видимі, до З мм завд. з маленькими загостреними лусками або невидимі, голі. Л. ювенільних росл. голчасті, дорослих — голчасті чи лускоподібні, супротивні або кільчасті (по 3), зверху з рядами продихів білуватого кольору. Кв. одно- чи дводомні. Мікростробіли яйцеподібні, жовтуваті. Мегастробіли утворені 3-8 супротивними або кільчастими (по 3) плдл. з 1—2 нас. зач. кожний. Шишкоягоди кулясті чи продовгуваті, недозрілі — зелені, дозрілі — червонувато-бурі або синьо-чорні з борошнистим восковим нальотом, з 1-12 нас., вільними чи зрослими в кісточку, брунатними. Сім’ядоль 2 або 4-6.
Налічує 3 підроди з майже 70 видами переважно в гірських районах помірного і субтропічного поясів північної півкулі.
Таблиця для визначення видів роду Типірегих
1. Л. одного типу — голчасті, кільчасті (по 3), вузьколан-цетні ................................................ 2
— Л. двох типів — лускоподібні, супротивні, іноді кільчасті (по 3) та голчасті................................... 10
2. Л. 3-4 мм завш., шишкоягоди до 25 мм у діам., нас. зрослі в кісточку............ 1. ,1. (ігіірасеа Баб. — Я. кісточковий
— Л. до 2 мм завш., шишкоягоди дрібніші, нас. не зрослі... З 3. Дозрілі шишкоягоди темно-сині або чорні......... 4
148
— Дозрілі шишкоягоди червоно-бурі, 6-12 мм у діям., л. зверху з 2 рядами продихів білого кольору, роз’єднаними серединною зеленого жилкою....... 2. Л. охусейгик Ь. — Я. колючий
4.	Д. або к., як правило, пряморослі, л. до 15-30 мм завд. ... 5
— К., часто сланкі, л. до 12 мм завд............... 7
5.	Л. до 15-25 мм завд., паг. червонувато-бурі чи зелені.... 6
— Л. до ЗО мм завд., дуже кільоподібні, паг. жовті, звисають .......................3. Л. гІ£Іс1а 8іеЬ. еі Тдісс. — Я. твердий
6.	Л. до 15 мм завд., трохи кільоподібні ............
..........................4. Л. соттипік Ь. — Я. звичайний
— Л. до 20 мм завд., кіль чітко помітний, дістає до верхівки .......................5. Л. оЬ1оп£а ВіеЬ. — Я. довголистий
7.	Шишкоягоди з 2-3 нас............................ 8
— Шишкоягода з 1 нас., дозріла — чорна, л. ледь прихилені до паг., 7—12 мм завд.. 6. Л. мріатаїа ЬатЬ. — Я. лускатий
8.	Невисокий к. до 1 м завв., сланкий, л. 4-8 мм завд.... 9
— К. до 1,5 м завв., розпростертий, л. 6-13 мм завд. і 1,5 мм завш., зверху із зеленого жилкою, яка доходить лише до середини .................. 7. Л. гіергекза 8іеу. — Я. притиснутий
9.	Низькорослий, сланкий, густогілкуватий к., л. 4—8 мм завд. і 1-2 мм завш., зверху без зеленої жилки................
.......................8. Л. мЬігіса Виг^зб. — Я. сибірський
— К. до 50 см завв., паг. блакитно-зелені, л. з 2 білими плямами біля основи, 6-8 мм завд...........................
.......................9. Л. ргоснтЬепв 8іеЬ. — Я. лежачий
10.	Дозрілі шишкоягоди тверді, великі (не менш як 10 мм
у діам.)............................................. 12
— Дозрілі шишкоягоди м’які, соковиті..................... 11
11.	Шишкоягоди до 10-15 мм завд................... 14
— Шишкоягоди не більш як 8 мм завд................ 17
12.	Дводомне д., паг. 1-1,5 мм завт............... 13
— Однодомне д., паг. тонкі — 0,5-0,7 мм завт., л. притиснуті до паг., шишкоягода з 3-7 нас........................
.......................... 10. Л. ехсеїка ВіеЬ. — Я. високий
13.	Паг. 1,5 мм завт., л. відхилені від паг., загострені, мають неприємний запах, шишкоягода з 1-2 (3) нас..............
................... 11. Л. Гоеіі<1І85Іпіа \Уі1И. — Я. смердючий
— Паг. 1-1,2 мм завт., л. притиснуті до паг., шишкоягоди з 2-3 (4) нас... 12. Л. кегаззсіїапіса Кот. — Я. зеравшанський
14.	Однодомні д. або к., шишкоягоди, як правило, з 1 нас. 15
— Дводомні (інколи однодомні) д. чи к., шишкоягоди з 2 і більше нас........................................... 16
15.	Паг. 2 мм завт., темно-зелені шишкоягоди цукристі, 10-15 мм завд. і 8-10 мм завш., нас. 6-10 мм завд. і 4-6 мм завш.. 	 13. Л. Іигкезіапіса Кот. -— Я. туркестанський
149
— Паг. 1,5 мм завт., зелені, шишкоягоди 5-8, іноді до 12 мм завд., нас. 5 мм завд. і 3 мм завш.......................
.... 14. Л. рзешкюаЬіпа РізсИ. еі Меу — Я. неснравжньокозацький
16.	Шишкоягоди майже кулясті чи видовжені, з 2-3 (5) нас., лускоподібні л. до 1,5 мм завд...........................
........................ 15. Л. сЬіпепзіз Ь. — Я. китайський
— Шишкоягоди на верхівці плосконадсічені або виїмчасті, напівкулясті, з 2—4 нас., паг. яскраво-зелені............
................16. Л. зеші^ІоЬоза Ке£е1 — Я. напівкулястий
17.	Одно-чи багатостовбурне д..................... 18
— К., гілки припідняті, розпростерті чи сланкі..... 20
18.	Лускоподібні л. супротивні, паг. 1-1,2 мм завт., шишко-
ягоди 4-6 мм у діам ................................. 19
— Лускоподібні л. кільчасті (по 3), паг. 1,2-1,5 мм завт., шишкоягоди 7-8 мм у діам., з 2-3 нас.....................
.....................17. Л. оссігіепіаіік Ноок. — Я. західний
19.	Лускоподібні л. дещо відхилені від паг., зелені, шишкоягоди дозрівають восени у перший рік, з 1—2 нас...........
........................ 18. Л. уіг£Іпіапа Ь. — Я. віргінський
— Лускоподібні л. щільно притиснуті до паг., сизуваті від воскового нальоту, шишкоягоди дозрівають наприкінці другого року, з 2 ребристими нас............................
....................19. Л. зсорніогиш 8аг£. — Я. скельний
20. Л., як правило, супротивні, лускоподібні....... 21
— Л., як правило, голчасті, супротивні, 5-8 мм завд., відігнуті від паг., взимку — бурі ... 20. Л. (Іамігіса Раїї. — Я. даурський
21.	К. до 4,5 м завв., гілки розкидані, припідняті чи лежачі, шишкоягоди з 2 (1-6) нас., паг. мають різкий запах........
............................ 21.	Л. заЬіпа Ь. — Я. козацький
22.	К. до 0,7, іноді до 1,2 м завв., зі сланкими, довгими (2-3 м завд.) гілками, л. сизувато-зелені чи сталево-блакитні, шишкоягоди з 2-3 нас.... 22. Л. йогіхопіаііз МоепсЬ. — Я. горизонтальний
1. Л. дгнрасеа ЬаЬіІІ. (Агсеиійоз сігирасеа Апі. еі К о Іксії.) — Я. кісточковий. Дводомне д. до 10-12 м завв. Кора попелясто-сіра. Л. голчасті, кільчасті (по 3), основа їх спадає, жорсткі, гострі, 15-25 мм завд. і 3-4 мм завш., колючі, зверху ввігнуті, з 2 рядами продихів білого кольору, знизу — кільоподібні. Шишкоягоди майже кулясті, 15-25 мм у діам., темно-сині з восковим нальотом, їстівні, дозрівають на другий рік, з трьома зрослими в кісточку нас. Пилує у ІУ-У.
Природний ареал: Півд. Греція, Мала Азія, Сирія (600-1500 м н. р. м.).
У культурі в Україні з 1843 р. Росте повільно: приріст паг. за вег. 7-15 см. Цілком посухостійкий, однак малозпмостійкий (культивують лише у парках ПБК). Розмножують нас.
150
Цінна декоративна, фітонцидна, ґрунтозахисна росл. Заслуговує на використання в санаторно-курортних парках півдня країни.
2. ,1. охусегігиз Ь. (Л. гиґексепк Ьіпк., Л охусебгик киЬкр. гиГезсепк АксЬ. еі Сп.) — Я. колючий (мал. 40). Дводомне д. або к. 2-3, іноді до 10 м завв. Кора світло-сіра чи брунатно-сіра. Паг. червонувато- або жовтувато-бурі. Л. 15-20 мм завд. і 1,3-2 мм завш., голчасті, кільчасті (по 3), загострені, дуже колючі, зверху з 2 широкими рядами продихів та довгою, вузькою серединною жилкою, знизу блискучо-зелені, кільоподібні. Шишкоягоди майже кулясті, 6-12 мм у діам., з 3-6 лусок, дозрілі — глянсуваті, червоно-бурі. Нас. у шишкоягоді 2-3, іноді 1 чи 4, дещо 3-гранні, видовжені. Пилує у ІУ-У, нас. дозріває на другий рік у Х-ХІІ.
Природний ареал: Мала Азія, Середземномор’я — Гірський Крим, Півн.-Зах. Кавказ, Зах. і Центр. Закавказзя 0^400 (1000) м н. р. м.
У культурі в Україні з 1813 р. Росте повільно: приріст паг. за вег. 5-15 см. Цілком посухостійкий, але малозимостійкий. У культурі розмножують нас. і жив. Дуже рідко культивують у
Мал. 40. Лшіірегік охусейпк:
а — чоловічий пагін із мікростробілами; б — жіночий пагін з мегастробілами; в — насінина
151
бот. садах, часто зустрічається у парках на півдні та на заході Гірського Криму.
Цінна ґрунтозахисна, фітонцидна росл., використовують для створення живих загорож.
3.	,1. гІ£І<1а 8іеЬ. еі Хисс. — Я. твердий. Дводомне д. або к. до 6-8, іноді 15 м завв. Кора стовбура червонувато-бура, зморшкувата, молодих гілочок— світло-каштанова чи сіро-бура. Паг. жовтувато-зелені, звисаючі, 1,2 мм завт., 3-гранні. Л. голчасті, кільчасті (по 3), жовтувато-зелені, 9—22 (до ЗО) мм завд. і 0,7 0,8 мм завш., загострені, зверху глибоко ввігнуті, з ледь помітним восковим нальотом, знизу кільоподіні, блискучі. Шишкоягоди майже кулясті, 6-10 мм у діам., темно-сині із ензим восковим нальотом, містять 2-3 нас. Пилує у IV V. Нас. дозріває на другий рік у Х-ХІ.
Природний ареал: Японія від о. Кюсю до о. Хондо, південна частина Примор’я Далекого Сходу, Маньчжурія, Півн. Китай на захід до провінції Хебей.
У культурі в Україні з середини XX ст. інтродукований бот садами та деякими дендраріями. Росте повільно: приріст паг за вег. 7-9 см. Цілком зимо- і посухостійкий, світлолюбний. Розмножують жив. і нас.
Цінна декоративна росл., особливо чоловічі екземпляри, що мають колоноподібну форму.
4.	,1. соттшіі$ Г. — Я. звичайний (мал. 41). Д. до 8-12 м завв. або к. яйце- чи конусоподібної форми. Кора сірувато-бура, поздовжньо злущується, гілочки — цегляно-брунатні. Молоді паг. бурувато-зелені, 1 мм завт., 3-гранні, кінці трохи звисають. Л. голчасті, кільчасті (по 3), 5-12 мм завд. і 1-1,2 мм завш., майже плоскі, із загостреною верхівкою, колючі, зверху з широкою білуватою роздільною або нероздільною до середини смугою, зеленими краями і тонкою зеленою жилкою посередині, знизу яскраво-зелені, кільоподібні, блискучі, жорсткі. Шишкоягоди кулясті, ледь приплюснуті, із сизуватим восковим нальотом, на верхівці з білуватим трикутником, 5-7 мм у діам. У шишкоягоді 3 (іноді 1-2) нас., 4 мм завд. і 2 мм завш., 3-гранні, зморшкуваті, брунатні, яйцеподібні. Пилує у ІУ-У, нас. дозріває на другий рік у ІХ-Х.
Природний ареал: Півн. і Сер. Європа, Сибір, Півн. Америка від Канади, Нов. Шотландії до Британської Колумбії і Нов. Мексики. В Україні поширений у зоні соснових лісів — на Поліссі, в Карпатах, у північній частині Лісостепу.
У культурі в Україні відомий з XVIII ст. Росте порівняно швидко: приріст паг. за вег. 10-30 см. Цілком зимостійкий і малопо-сухостійкий. Розмножують нас. і жив. Культивують у бот. садах, парках, широко використовують у містах для озеленення.
152
Мал. 41. .Іііпірегік соїпгпипік:
а і в — жіночий пагін із мегастробілами; б — чоловічий пагін з мікростробі-лами; г — насінина
Має понад 60 декоративних форм і культиварів. У культурі в Україні є такі форми:
Л. с. ‘НіЬегпіса’, 1. с. ИіЬепііса Ьосід. еі Согб. — ‘Ірландський’. Д. з колоноподібною, вузькою, дуже густою кр., до 3-5 м завв., гілки висхідні, чітко спрямовані догори. Л. 5-7 мм завд. і 1 мм завш., зверху сизувато-білі до самої верхівки, знизу сизувато-зелені;
153
І. с. ‘Капа аигеа’, І. с. уаг. папа аигеа Веіккп. — ‘Карликовий золотистий’. Карликовий, розпростертий к., гілки розкидисті, верхівки звисаючі, брунатні, гілочки 5-10 см завд., паг. віялоподібні, л. 10 мм завд., зверху з білуватою смугою і зеленим краєм, знизу від золотисто-жовтих до бронзово-брунатних;
І. с. ‘Керапсіа’, 1. с. уаг. герапсіа Сгооіепб — ‘Репанда’. Карликовий, розпростертий, круглий, плоский, густий к. до 1,5 м завш. і 0,3 м завв. Гілки рівномірно розкидисті, гілочки густі, брунатні, тонкі. Л. 5-8 мм завд., ледь загнуті всередину, верхівки видовжено-загострені, не колючі, зверху з широкою сріблястою смугою і зеленим краєм, знизу зелені. Взимку буруваті;
І. с. ‘Биесіса’, 1. с. уаг. киесіса (МіП.) Аіі. — ‘Шведський’. Надзвичайно мінливий габітус. Д. з широко- чи вузькоколоно-подібною, іноді видовженояйцеподібною кр. Гілки спрямовані догори, верхівки паг. нахилені донизу. Л. до 15 мм завд. і 1,5 мм завш., зверху ввігнуті, сизувато-зелені, знизу кільоподібні, блискучі, світло-зелені.
Використовують для створення груп, живих загорож, озеленення санаторно-курортних зон, скелястих садів та як солітер, харчову і лікарську росл.
5.	Л. оЬІоп^а ВіеЬ. (1. соттппік уаг. оЬ1оп§а Меб\у., Л. со-ттііпік ргоіек Ігапксаисакіса Еотіп — Я. довголистий. Дводомне д. до 4 м завв., дуже близький до я. звичайного. Л. 1,5-20 (до 22) мм завд. і 0,7-1 мм завш., знизу з чітко помітним кілем, що досягає самої верхівки. Шишкоягоди 8-9 мм завд. і 4—5 мм завш., кулясті чи овальні, зі слабким восковим нальотом, чорно-сині. Нас. 3. видовжено-овальні, 3-гранні. Пилує у ІУ-У. Нас. утворює на другий рік у Х-ХІ.
Природний ареал: Кавказ, крім більшої частини Зах. Закавказзя, Прикаспійська низ., Півн. Іран, східна частина Малої Азії (0-2000 (3000) м н. р. м.).
У культурі в Україні з 1945 р. Росте повільно: приріст паг. за вег. 10-15 см. Цілком зимо- і посухостійкий. Розмножують нас. і жив. Культивують у бот. садах. Рекомендують для вирощування у посушливих районах півдня країни.
6.	Л. «щатаїа ГатЬ. (І. тоггіяопісоїа Науаіа, І. (їапсЬсІіапа Ьєу.) — Я. лускатий (мал 42). Сланкий чи пряморослий к. до 1,5-2 м завв., у культурі іноді до 5 м завв. Кора сірувато-бура з червонуватим відтінком. Гілки світло-каштанові, розташовані поздовжньо. Паг. зеленкувато-жовті, 3-гранні, 1,2 мм завт. Л. голчасті, кільчасті (по 3), колючі, ледь нахилені до паг., 7-12 мм завд. і 1,2 мм завш., зверху з густим білим восковим нальотом, із зеленою серединною жилкою та трохи ввігнутими краями, знизу темно-зелені, кільоподібні, блискучі. Мікростробіли дрібні, жовтуваті. Дозрілі шишкоягоди чорні, блискучі,
154
Мал. 42. Липірегік здиатаіа (чоловічий пагіи з мікростробілами)
еліпсоподібні, 6 8 мм завд. Нас. 1,4-5 мм завд., яйцеподібно-конічна.
Природний ареал: гори Китаю, Сх. Гімалаї, о. Тайвань.
У культурі в Україні з другої половини XX ст. Росте повільно: приріст паг за вег. 8-15 см. Цілком зимостійкий і малопо-сухостійкий. Інтродуковані росл. не репродукують. Розмножують жив. Культивують у бот. садах і парках, особливо декоративні форми і культивари, яких відомо близько 10.
В Україні у культурі поширені такі культивари:
1. ‘Віие сагреі’ — ‘Блакитний килим’. Сланкий, плоский, широкий к. до ЗО см завв. і 1,2-1,5 м завш., дуже гілкуватий. Л. сіро-блакитні, 6-9 мм завд. і 1,5-2 мм завш., загострені;
І. зц. ‘Віие зіаг’ — ‘Блакитна зірка’. Карликовий, сланкий к. до 1 м завв., широкий і дуже щільний. Л. 6-8 мм завд. і 1,5—2 мм завш., білувато-блакитні;
1. 8Ц. ‘Ргокігаіа’, Л. зц. уаг. ргозігаїа НогпіЬг. — ‘Розпростертий’. Сланкий к., росте повільно. Гілки горизонтальні, густі, дуже короткі, зелені. Л. з тонкою сизуватою смугою і широким зеленим краєм, трохи кільоподібні.
Використовують як грунтопокривну росл., при створенні скелястих садів, солітерів і групових насаджень.
155
7.	.1. гіергекка 8ієу. Ц. рф.таеа С. Косії) — Я. притиснутий. Розпростертий, сланкий к. до 1-1,5 м завв. Гілки розташовані горизонтально зі спрямованими догори верхівками. Кора стовбура бура, гілок — каштанова. Паг. бурувато-зелені, 3-гранні, 1,2 мм завт., верхівки нахилені донизу. Л. голчасті, кільчасті (по 3), 6-13 мм завд. і 1 мм завш., зверху з широкою білою смугою посередині та зеленими краями, ввігнуті, знизу жовтувато-зелені, вигнуті, кільоподібні, загострені. Шишкоягоди майже чорні, з сизим восковим нальотом, 6-9 мм у діам., з 2-3 світло-бурими, зморшкуватими, 3-гранними нас.
Природний ареал: Гірський Крим (Яйла), гори на півдні Бал-канського п-ова, Мала Азія, Півн. Іран (1000-2800 м н. р. м.).
У культурі в Україні з другої половини XX ст. Культивують у бот. садах, парках, дендраріях. Росте повільно, приріст паг. за вег. 8-15 см. Цілком зимостійкий і малопосухостійкий. Розмножують нас. і жив.
Цінна декоративна і фітонцидна росл. для використання в альпійських садах в усіх зонах країни, крім степової.
8.	.1. кіЬігіса Виг£8<1. (І. соттипіз уаг. зіЬігіса КусІЬ., І. папа ХУіІІсІ., І. піетаппіі \Уо1Г.) — Я. сибірський. Низькорослий, сланкий к. до 20 см завв. Гілки короткі, товсті, 3-гранні, часто зігнуті, міжвузля короткі — 1-3 мм. Л. 4—8 мм завд. і 1-2 мм завш., сильно загнуті і прихилені до паг., загострені, зверху ввігнуті, з білуватим восковим нальотом, знизу темно-зелені, блискучі, з тупим кілем. Ш. майже кулясті, 6-8 см у діам., чорні, з восковим нальотом, з 2 чи з 3-гранними, зморшкуватими нас., які дозрівають у XI.
Природний ареал: північна частина Європи, Урал, Сер. Азія, Сибір, Далекий Схід, Зах. і Півн. Монголія, Півн. Америка (до 3700 м н. р. м.). В Україні — альпійський пояс Карпат.
У культурі в Україні з другої половини XX ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 5 см. Цілком зимо- і посухостійкий. Розмножують нас. і жив. Культивують у бот. садах.
Цінна декоративна, ґрунтозахисна та ґрунтопокривна росл. Використовують для створення скелястих садів.
9.	Л. ргосішіЬеп$ 8іеЬ. — Я. лежачий. Низькорослий (до 50-60 см завв.), сланкий, понад 2 м завш. к. Гілки жорсткі розкидисті, спрямовані догори, в центрі розташовані щільно. Паг. блакитно-зелені, із сизими верхівками. Л. лінійно-ланцетні, кільчасті (по 3), наближені один до одного та до паг., 6-8 см завд. і 1 мм завш., поступово загострені, зверху ввігнуті, блакитно-зелені, із зеленою серединною жилкою, знизу вигнуті, з двома білими плямами біля основи. Шишкоягоди кулясті, 8-9 мм у діам., з 2-3 яйцеподібними нас.
Природний ареал: Японія (культивують, але у дикорослому стані не зустрічається).
156
У культурі в Україні з другої половини XX ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 5-8 см. Цілком зимостійкий і малопосу-хостійкий. Розмножують жив. і відс. Культивують у бот. садах і парках.
Цінна декоративна, ґрунтозахисна і ґрунтопокривна росл. Використовують для створення скелястих садів.
10.	3. ехсеїка ВіеЬ. — Я. високий. Однодомне д. до 10-15 м завв. Кора попелясто-сіра, злущується смужками, гілки округлі, темно-сірі. Паг. 0,5—0,7, іноді до 1 мм завт., яскраво-зелені. Л. лускоподібні, близько 1 мм завд., ромбоподібні, притиснуті, з вільною загнутою верхівкою, на спинці зі смоляною залозкою, нижче середини ввігнуті, ближче до краю із сизим восковим нальотом; голчасті л. кільчасті (по 3), 5—6 мм завд., з двома блакитними смугами. Шишкоягоди кулясті, 4—6 лусок, 8-10 мм у діам., дозрілі — темно-бурі, з сизим восковим нальотом. Нас. 3—7, блискуче, світло-каштанове, видовжене, неправильно 3-гранне. Пилує у ІП-ІУ, нас. утворює на другий рік у X—XI.
Природний ареал: Півд.-Зах. Європа, Мала Азія, Крим, Кавказ.
У культурі в Україні з початку XIX ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 5-10 см. Цілком посухостійкий та малозимо-стійкий. Розмножують нас. Культивують у бот. садах і дендропарках.
Застосовують під час створення груп і масивів, для санаторно-курортного озеленення.
11.	3. Госґігііккіта \Уі11с1. — Я. смердючий (мал. 43). У природі дводомне д. до 15-16 м завв., у культурі — до Юмзкеглепо-дібною кр. Кора брунатна, злущується тонкими довгими волокнами, гілки —дугоподібні, бурі, гілочки червонувато-бурі. Паг. сірувато-зелені, 1,5 мм завт., 4-гранні з лускоподібними, а 3-гранні з голчастими л. Лускоподібні л. ланцетні, видовжено-ромбічні, 1,5-2 мм завд. і 1 мм завш., супротивні, з невеликою смоляною залозкою, відхилені або напівпритиснуті. Голчасті л. кільчасті (по 3), 4—6 мм завд. і 1,5 мм завш., зверху білуваті від воскового нальоту, плоскі, біля основи дещо опуклі, загострені, колючі, знизу сірувато-зелені, кільоподібні, блискучі. Шишкоягоди 10-12 мм завд. і 9-10 мм завш., кулясті чи ледь овальні, темно-бурі, майже чорні, з сизуватим восковим нальотом, верхівки лусок майже не виділяються. Нас. 1-2 (3), 7 мм завд. і 5 мм завш., світло-брунатні, овальні, трохи борозенчасті. Мікростробіли восени жовтувато-зелені, 3-3,5 мм завд. і 2 мм завш., овально-чотиригранні. Пилує в IV—V. Нас. дозріває на другий рік у X.
Природний ареал: Крим, Кавказ, Мала Азія, Балканський п-ів.
157
Мал. 43. Липірегак Гоеіісіікмта:
а — чоловічий пагін із мікростробілами; б — жіночий пагін з мегастробіла-ми; в — насінина
У культурі в Україні з початку XIX ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 3-5 см. Цілком посухостійкий і малозимостій-кий. Розмножують нас. Культивують у бот. садах і парках. Використовують як фітонцидну, лікарську росл., для санаторно-курортного озеленення, під час створення груп і невеликих масивів.
12.	3. 8егат8сІіапіса Кот. — Я. зеравшанський. Дводомне д. до 15 (20) м завв., у культурі до 9 м, з густою, щільною кр. Кора червонувато-сіра, гілки дугоподібно спрямовані догори, сірувато-бурі. Паг. сизувато-зелені чи світло-зелені, 1-1,2 мм завт.,
158
4-гранні. Лускоподібні л. 1,5-2 мм завд. і 0,5-0,7 мм завш., супротивні, притиснуті, овально-ланцетні, на спинці із смоляною залозкою, голчасті — 4—7 мм завд., загострсно-ланцетні, біля основи прилеглі до паг., майже плоскі, кільчасті (по 3), зверху білуваті від воскового нальо ту, посередині із зеленою жилкою, знизу трохи кільоподібні, зелені, блискучі. Мікростробіли восени зеленкувато-жовті, овальні, 3 мм завд. і 2 мм завш., з 8-12 лусок. Шишкоягоди кулясті або дещо овальні, верхівки лусок майже не виділені, 8-12 мм у діам., тверді, бурі, дозрілі чорні з сизуватим восковим нальотом, містять 2-3, інколи 4 нас., з одного боку плоскі, з іншого — 3-гранноовальні або ледь яйцеподібні, світло-брунатні, 5-7 мм завд. і 4—6 мм завш. Пилує у Ш-ІУ. Нас. дозріває на другий рік у Х-ХІ, обпадає на третій рік навесні.
Природний ареал: Зах. Тянь-Шань, Півд.-Зах. хр. Алайської системи: Кугітанг, гори Афганістану на вис. (100) 1800-2500 (3000) м н. р. м.
У культуру в Україні введений з 1950 р. Цілком посухостійкий, малозимостійкий і дуже світлолюбний. Розмножують нас. Культивують переважно у бот. садах і парках. Росте повільно: приріст паг. за вег. 8-13 см. Має могутню кореневу систему якірного типу, тому використовують для закріплення схилів. Цінна ґрунтозахисна, лікарська, технічна і декоративна росл.
13.1. (игкечіапіса Кот. —Я. туркестанський. Однодомне д. до 18 м завв. чи к. до 2,5 м завв. зі сланкими на вис. 1-1,5 м гілками, в яких верхівки свічкоподібно підняті вгору. Кр. густа, щільна, неправильної форми, гілки попелясто-вишневі із залишками старих лусок. Кора стовбура сіро-бура, пластинчаста. Паг. 4-гранні, темно-зелені, 1,5-2 мм завт., нахилені донизу. Лускоподібні л. притиснуті до паг., супротивні, до 2 мм завд. і 1 мм завш., загострено-овальні, на спинці з чітко вираженою залозкою. Голчасті л. у місці розгалуження супротивні або кільчасті (по 3), зверху з білуватим восковим нальотом, посередині із зеленою жилкою, 5-8 мм завд. і 2 мм завш., біля основи прилеглі до паг., майже плоскі, верхівки відхилені, загострені, колючі, знизу ледь кільоподібні, блискучі. Мікростробіли восени кулясті, зеленкувато-жовті, 2,5-3 мм у діам. Дозрілі шишкоягоди соковиті, з їстівним солодким м’якушем, овальні, 10-15 мм завд. і 8-10 мм завш., чорні, блискучі, із сизуватим восковим нальотом. Нас. одна, видовжено-овальна, 6—10 мм завд. і 4—6 мм завш. Пилус у ІУ-У. Нас. дозріває у Х-ХІ наступного року.
Природний ареал: Тянь-Шань, Паміро-Алтай, Зах. Китай на вис. (900) 1000-3500 (3800) м н. р. м.
У культурі в Україні з 1950 р. Росте повільно: приріст паг. за вег. 5-10 см. Цілком зимо- і посухостійкий. Культивують у
159
бот. садах. Цінна грунтозахисна, фітонцидна і лікарська росл. Як декоративну культуру використовують в гірських садах і в групових насадженнях та як солітер.
14. Л. рзеїкІояаЬіпа ГіксЬ. сі Меу. — Я. несправжньокозацький. Однодомний, сланкий к. Гілки лежачі, округлі, попелясто-сірі з припіднятими верхівками. Паг. короткі, товсті, 1,5 мм завт., 4-гранні. Лускоподібні л. супротивні, 1,5 3 мм завд. і 1,5 мм завш., щільно притиснуті, широкояйцеподібно-ромбічні, на спинці зі смоляною залозкою. Голчасті л. кільчасті (по 3), вузьколанцет-ні, 3-7 мм завд. і 2 мм завш., загострені, зверху з білуватим восковим нальотом, знизу дещо кільоподібні, сірувато-зелені. Шишкоягоди 5-8 (12) мм завд. і 5-8 мм завш., овальні, дозрілі — бурувато-чорні, глянсуваті, з 4 лусок, з білуватим восковим нальотом. Нас. одна, овальна, гладенька, 5 мм завд. і 3 мм завш., брунатна. Пилує у ІУ-У. Нас. дозріває у Х-ХІ наступного року.
Природний ареал: Алтай, Саяни, Киргизстан, Монголія.
У культурі в Україні з другої половини XX ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 9—14 см. Розмножують нас. і жив. Культивують у бот. садах і дендропарках. Цінна ґрунтозахисна, фітонцидна і декоративна росл. для санаторно-курортного озеленення та створення гірських садів.
15. Л. сйіпеіі$І8 Ь. — Я. китайський. У природі дво- або однодомне д. до 20-25 м завв., у культурі невелике д. чи к. до 3 м завв. Кора стовбура темно-брунатна або бура, гілок світло-каштанова. Паг. темно-зелені, зелені чи сизувато-зелені, округлі. Лускоподібні л. 1-1,5 мм завт., загостренояйцеподібні, притиснуті, з загнутою всередину верхівкою, зі смоляною залозкою на спинці. Голчасті л. кільчасті (по 3), видовжено-ланцет-ні, загострені, 6-12 мм завд., відхилені від паг., зверху з двома рядами продихів білуватого кольору, зеленою серединною жилкою, знизу трохи кільоподібні, блискучі. Шишкоягоди 5-9 мм у діам., з 4-8 лусок, майже кулясті чи овальні, з сизуватим восковим нальотом, дозрілі — від темно-синіх до чорних. Нас. (1 )2—3(5), блискучі, брунатні, видовжено-тригранні. Мікростробіли восени зеленкувато-жовті, 2,5-3 мм завд. і 2 мм завш., еліптичні. Пилує у ІУ-У. Нас. дозріває у Х-ХІ наступного року.
Природний ареал: Півн.-Сх. Китай, Японія, Корея, Монголія.
В Україні у культурі з другої половини XIX ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 10-20 см. Розмножують нас. і жив. Культивують у бот. садах, дендропарках, дендраріях. Відомо понад 65 декоративних форм і культиварів. У культурі в Україні використовують такі форми і культивари:
.1. сЬ. ‘Соїшппагік’ — ‘Колоноподібний’. Д. з нещільноколо-ноподібною кр. до 8 м завв., гілки висхідні, л. голчасті, загострені, зелені;
160
3. сй. ‘Соїитпагік §1аиса’ — ‘Колоноподібний сизий’. Д. до 8 м завв., з ширококолоноподібною кр., л. голчасті, до 12 мм завд., гострі, сріблясто-сірі;
І. сй. ‘Еетіпа’ — ‘Жіночий’. Д. до 3-5 м завв., кр. конічної форми, гілки розпростерті, тонкі, слабкі, паг. розташовані щільно, л., як правило, лускоподібні, притиснуті до паг., шишкоягід велика кількість з блакитним восковим нальотом;
І. сй. ‘Каіхика’ — ‘Каїзука’. Пряморослий к. до 3—4 м завв. Гілки густо і несиметрично розкидані, паг. зібрані в пучки вздовж гілок. Л. лускоподібні, яскраво-зелені, шишкоягоди яйцеподібні з фіолетовим восковим нальотом;
1. сй. ‘016 цоіб’, 3. сй. рГйгегіапа ‘016 цоіб’ — ‘Старовинне золото’. Брунькова мутація Л. сй. су. ‘РПігегіапа’, плоский, сланкий к. Л. бронзово-золоті, причому їх колір зберігається і взимку;	।
Л. сй. ‘Р(їі2егіап$ 8рае6)' — ‘Пфітцера’. Сланкий к. до 1,2 м завв., густий, широкий (до 3 м). Відомі лише чоловічі росл. Гілки горизонтальні, верхівки загнуті донизу, л. лускоподібні, яскраво-зелені, голчасті, з двома блакитними смугами;
І. сй. ‘Рбіхсгіапа аигеа’ — ‘Пфітцера золотистий’. Брунькова мутація ‘РПіхегіапа’, подібна за формою кр., але л. золотисто-жовтого кольору, особливо на паг. навесні. Влітку вони поступово зеленішають, а взимку стають жовто-зеленими;
3. сй. ‘РГпгегіапа £Іаиса’ — ‘Пфітцера сизий’. Брунькова мутація ‘РГіігегіапа’. Відрізняється густішою кр., л. від сріблясто-сизих до сріблясто-зелених, узимку з легким пурпурово-блакитним відтінком, дуже колючі;
3. сй. ‘Рішпоза аигеа’ — ‘Пір’ястий золотистий’. Карликовий, сланкий к. до 1 м завв. Гілки довгі, розкидані, верхівки трохи звисають. Паг. дугоподібні, л. лускоподібні, навесні жовтувато-золоті, взимку бронзово-жовті.
16. Л. кеші^ІоЬша Ксцсі — Я. напівкулястнй. У природі дводомне д. до 15м завв., у культурі невисоке д. або к. до 5-6 м завв. Кора стовбура і старих гілок попелясто-бура, молодих — жовтувато-бура. Кр. широка, головний стовбур на вис. до 0,5 м розгалужується на кілька другорядних стовбурів, які нахилені майже до землі і мають припідняті верхівки. Паг. звисаючі, 1 мм завт., яскраво-зелені. Лускоподібні л. 1,5-3 мм завд. і 1 мм завш., ланцетно-ромбоподібні, супротивні, з дуже незначним восковим нальотом. Голчасті л. 6-10 мм завд. і 1 мм завш., загострено-ланцет-ні, трохи колючі, зверху з білуватим восковим нальотом, увігнуті, знизу кільоподібні, блискучі, зелені. Мікростробіли восени жовтувато-зелені, 2,5-3 мм завд. і 2 мм завш., овальні. Шишкоягоди 7 10 мм у діам., напівкулясті чи овальні, з надсіченою верхівкою, дозрілі — м’які, чорні з білим восковим нальотом, міс
161
тять 2-4 (6) світло-брунатних, ребристих нас., 4—7 мм завд. і 3-4 мм завш. Пилує у IV. Нас. дозріває на другий рік у X.
Природний ареал: Паміро-Алтай, Зах. і Центр. Тянь-Шань.
У культурі в Україні з другої половини XX ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 10-20 см. Цілком зимо- і посухостійкий. Розмножують нас. і жив. Культивують у бот. садах. Цінна ґрунтозахисна, декоративна і фітонцидна росл.
17. Л. оссіЛепІаїк Ноок. Ц. і'га^гапк Кпфїіі, І. Ьигкеі Ногґ.) — Я. західний. Дводомне д. до 20-25 м завв у природі, у культурі — до 10-12 м завв., з густою, щільною, колоноподібною кр. чи багатостовбурне д. зі сланкою, розлогою кр. Кора сіра. Гілки дугоподібні чи горизонтально простерті, звисаючі. Паг. 1,2— 1,5 мм завт., сизувато-зелені від воскового нальоту. Лускоподібні л яскраво-зелені, супротивні на коротких паг. або кільчасті (по 3) на осьових довгих паг., 2—3 мм завд. і 1 мм завш., щільно притиснуті, ромбоподібні, з загостреною верхівкою, на спинці зі смоляною залозкою. Голчасті л. кільчасті (по 3), 6-15 мм завд. і 1 мм завш., загострені, колючі, зверху із сизим восковим нальотом, зеленими краями та жилкою посередині, знизу трохи кільоподібні, темно-зелені. Мікростробіли 1-1,5 мм завд. і 1 мм завш., жовтувато-зелені, овальні. Шишкоягоди 6-8 мм завд. і 5 7 мм завш., верхівки лусок чітко виділені, на верхівці горбкуваті, дозрілі — чорно-сині, з сизуватим восковим нальотом. Нас. (1) 2-3, світло-каштанове, 4-5 мм завд і 2-3 мм завш. Пилує у ІУ-У. Нас. дозріває у Х-ХІ наступного року.
Природний ареал: тихоокеанський регіон Півн. Америки.
У культуру в Україні введений у 1860 р. Росте повільно: приріст паг. за вег. 6-9 см. Цілком зимо- і посухостійкий. Розмножують нас. і жив Культивують у бот. садах. Цінна декоративна, грунтозахисна і фітонцидна росл. Використовують як солітер та в групах, а завдяки симетричній формі кр. — в композиціях регулярного стилю.
18.1. уїг^іпіапа Ь. — Я. віргінський (мал. 44). Дводомне д. до 30 м завв. у природі, у культурі — до 15 м завв. Кр. яйце- чи кеглеподібна, гілки висхідні чи горизонтально розпростерті. Кора стовбура сірувато-бура, гілок брунатна. Паг. темно- чи яскраво-зелені, 0,8-1 мм завт., 4-гранні. Лускоподібні л. супротивні, загострено-ромбоподібні, 1,2 1,5 мм завд. і 0,8 мм завш., іноді кільчасті (по 3) з трохи відхиленими від паг верхівками, 2-3 мм завд. і 1 мм завш., ланцетні, верхівка загострена, темніша біля основи, зі смоляною залозкою на спинці. Голчасті л. вузьколанцетні, 4-8 (10) мм завд. і 0,8-1 мм завш., супротивні або кільчасті (по 3), верхівка загострена, але не колюча, відхилена від паг., зверху з білуватим восковим нальотом і тонкою, зеленою жилкою посередині, майже плоскі, знизу темно-зеле-
162
Мал. 44. <Ішіірепі$ йг^іпіапа:
а — мікростробіл; б — молодий мегастробіл; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
ні, блискучі, ледь кільоподібні. Мікростробіли восени мають 2-4 мм завд. і 1,2 мм завш., зеленкувато-жовті, трохи 4-гранні. Дозрілі шишкоягоди темно-сині, з сизим восковим нальотом, солодкуваті, овальні або серцеподібні, 4-6 мм завд. і 4 мм завш., з окресленими верхівками лусок. Нас. 1-2, яйцеподібне, брунатне, блискуче, 2-гранне, 3,5-4 мм завд. і 2,5-3 мм завш. Пилує у ІУ-У. Нас. дозріває у перший рік у Х-ХІ.
Природний ареал: південно-східна частина Півн. Америки — від Гудзонової затоки до Флориди, Техасу і Нов. Мексики.
163
У культурі в Україні з 1811 р. Введений Кременецьким бот. садом. Росте повільно: приріст паг. за вег. 7-10 см. Цілком зимостійкий і малопосухостійкий. Розмножують нас., жив., щепл. Поширений у старовинних парках, бот. садах, лісництвах, дендраріях, дендропарках, використовують для міського озеленення.
Цінна фітонцидна і декоративна росл. Відомо понад ЗО декоративних форм і культиварів, серед яких в Україні є такі:
1. V. ‘Сіаиса’ — ‘Сизий’. Д. з колоноподібною кр. до 5—10 м завв., швидкоросле, з густим гілкуванням. Л. лускоподібні, притиснуті, дрібні;
1. V. ‘Репбиіа’ — ‘Плакучий’. Д. до 12-15 м завв., кр. зріджена. Гілки пониклі, л. голчасті, світло-зелені;
1. V. ‘8ку госкеґ — ‘Небесна ракета’. Д. з вузькоколонопо-дібною кр., до 4 м завв. і 0,4 м завш. Л. сірувато-блакитні;
3. V. ‘Тгірагііїа’ — ‘Трискладчаста’. К. до 2 м завв. і 2-2,5 м завш. Гілки розкидані або прямі, паг. звисають. Л. голчасті, сизувато- чи темно-зелені;
3. V. ‘Уепизїа’ — ‘Колоноподібний’. Д. з вузькоколоноподіб-ною кр., до 8 м завв. і 1,2 м завш. Л. обох типів, темно- чи сизувато-зелені.
Рекомендують для створення квітників, алей, як солітер.
19.1. зсориіогшп 8аг£. — Я. скельний. Дво-, інколи однодомне, як правило, багатостовбурне д. У природі до 10- 13м завв., у культурі — до 7 м завв. Кора стовбура брунатна, злущується дрібними пластинками, гілок — темно-вишнево-брунатна. Паг. білувато- чи сизувато-зелені, 1 мм завт., дещо 4-гранні. Кр. неправильно-конусоподібна чи округла. Лускоподібні л. 1,5-3 мм завд. і 0,7-0,8 мм завш., загострено-ромбоподібні, голчасті л. 3-5 мм завд. і 0,8 мм завш., загострені, не колючі, вузьколанцет-ні, основа сидяча, верхівка відхилена, зверху з густим сизим восковим нальотом, ледь увігнуті, знизу кільоподібні, зелені або сизуваті, на спинці із смоляною залозкою. Шишкоягоди чорно-сині, з сизим восковим нальотом, кулясті або приплюснуто-двогорбі, 5-6 мм завд. і 5-8 мм завш. Нас. 1-2, брунатне, ребристе, з виїмками, 4 мм завд. і 2,5—3 мм завш.
Природний ареал: Скелясті гори (близько 2000 м н. р. м.) та прилеглі штати — Техас, Орегон, Британська Колумбія.
У культурі в Україні з 1950 р. Культивують у бот. садах і парках. Росте повільно: приріст паг. за вег. 5—6 см. Цілком зимо-і посухостійкий, досить світлолюбний. Розмножують переважно нас., гірше розмножується жив.
Цінна декоративна, ґрунтозахисна і фітонцидна росл. Відомо близько 40 форм і культиварів, серед яких в Україні є такі:
164
1. 8С. ‘Віие Ьеауеп’ — ‘Блакитні небеса’. Д. з симетричною, кеглеподібною кр. Л. надзвичайно блакитні;
1. 8С. ‘Керепз’ — ‘Повзучий’. Карликовий к. з простягнутими гілками. Паг. припідняті, до 1 см завд., л. голчасті, 5 мм завд., сизувато-зелені чи сизі.
20. Л. йауигіса Раїї. — Я. даурський. Сланкий к. до ЗО см завв., гілки трохи припідняті. Кора попелясто-сіра, вкрита лусками. Паг 1 мм завт., майже 4-гранні. На верхівці паг. л. лускоподібні, тупі чи дещо загострені, прилеглі, нижче — загострено-лан-цетні, не колючі, 5-8 мм завд. і 1 мм завш., відхилені від паг., зверху з широкою білою смугою, розділеною до середини тонкою зеленою жилкою. Взимку л. і паг. буріють. Шишкоягоди поодинокі, кулясті, 5-6 мм у діам., темно-сині, з сизим восковим нальотом. Нас. 1 (2—4), видовженояйцеподібне.
Природний ареал: високогір’я Забайкалля, Сх. Сибір, Півн. Монголія.
У культурі в Україні з 80-х років XX ст. Росте дуже повільно: приріст паг. за вег. 3—5 см. Цілком зимо- і посухостійкий. Розмножують жив., відс., нас. Культивують у бот. садах і дендропарках.
Цінна декоративна і фітонцидна росл. Використовують як газонозамінник та для створення гірських садів і мікроланд-шафтних композицій.
21.1. заЬіпа Ь. — Я. козацький (мал. 45). Дво- чи однодомний к. до 4,5-5 м завв. з нахиленим, інколи прямим, стовбуром. Кора червонувато-брунатна, потріскана, гілки лежачі чи висхідні, з піднятими доверху верхівками. Паг. густі, 0,8-1 мм завш., темно-зелені, округлі, після розтирання мають різкий, неприємний запах. Лускоподібні л. супротивні, яйцеподібні, 1— З мм завд. і 0,7 мм завш., на спинці із смоляною залозкою. Голчасті л. 3-8 мм завд. і 0,6-0,8 мм завш., відхилені від паг., зверху з білуватою смугою і зеленою жилкою, знизу темно-зелені, блискучі, видовжено-ланцетні, не колючі. Шишкоягоди кулясті чи овальні, 5-7 мм у діам., з 4-6 лусок, синювато-чорні з сизим восковим нальотом. Нас. 1-2 (3-6), овальне, з кілем. Пилує у ІУ-У. Нас. дозріває у Х-ХІ.
Природний ареал: гори Півд. і Центр. Європи, Зах. Азія, Сибір, Кавказ.
У культурі в Україні з початку XVIII ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 10—25 см. Розмножують нас. і жив. Культивують у бот. садах, дендропарках, дендраріях, широко використовують для міського озеленення.
Цінна декоративна, ґрунтозахисна і фітонцидна росл. Відомо близько 25 декоративних форм і культиварів, серед яких в Україні є такі:
165
Мал. 45. Лшіірегік заЬіпа:
а — молодий мегастробіл; б — збільшена частина пагона; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
5. 8. ‘Віие ПапиЬе’ — ‘Голубий Дунай’. Широкий, низький к_, гілки розпростерті, верхівки вигнуті догори, паг. розташовані густо, більшість л. лускоподібні, світло-сіро-блакитні;
1.8. ‘Егесґа’ — ‘Прямий’. Пряморослий к. до 4—5 м завв., гілки тонкі, висхідні, верхівки нахилені, паг. розташовані густо, л. зелені;
166
3. 8. ‘НогпіЬгооскіі’ — Торнібрук’. Широкий, плоский к., гілки розкидані, горизонтально розміщені над землею, паг. короткі, густі, л. лускоподібні, світло-зелені;
3. 8. ‘Бсапбіа’ — ‘Скандія’. Карликовий, плоский к. Л. здебільшого голчасті, сірувато-блакитні;
Л. 8. ‘ТатагівсіГоІіа’ — ‘Тамариксолистий’. Низький, розпростертий к. до 0,8-1 м завв., паг. густі, короткі. Лускоподібні л. на верхівці паг. загострені, голчасті — шилоподібні, короткі, часто кільчасті (по 3), сизувато-зелені;
Л. 8. ‘Уагіе^аїа’ — ‘Пістряволистий’. Низький к. до 1 м завв. і 1-1,5 м завш., паг. біло-зелені, л. лускоподібні, майже притиснуті.
22. Л. Іюгігоїйаііз МоепсЬ. (Л. ргозїгаїа Регв.) — Я. горизонтальний. Однодомний к. до 0,7 (1,2) м завв. і 3—5 м завш., з довгими, сланкими по землі гілками, які вкорінюються. Кора попелясто-брунатна з вишневим відтінком. Паг. 1 мм завт., світло-, сизувато- чи блакитно-зелені, невиразно 4-гранні. Лускоподібні л. 2-3 мм завд. і 1 мм завш., супротивні, щільно прилягають або трохи відхилені, загострено-яйцеподібні, на спинці із смоляною залозкою. Голчасті л. супротивні або кільчасті (по 3), загострені, 5-6 мм завд. і 1 мм завш., зверху майже плоскі, з сизим восковим нальотом, знизу ледь кільоподібні, зі слабким восковим нальотом. Шишкоягоди 5—6 мм у діам., неправильно-кулясті, дозрілі — синювато-чорні, з легким восковим нальотом. Нас. 2-3, світло-каштанове, 4 мм завд. і З мм завш., округло-тригранне. Пилує у ІУ-У. Нас. дозріває у Х-ХІ.
У культурі в Україні з 60-х років XX ст. Росте повільно: приріст паг. за вег. 10-25 см. Цілком зимостійкий, однак мало-посухостійкий. Розмножують нас., жив., відс. Культивують у бот. садах,дендропарках.
Природний ареал: Півн. Америка — від Ньюфаундленда до Британської Колумбії.
Цінна ґрунтозахисна, фітонцидна і декоративна росл. Відомо близько ЗО декоративних форм і культиварів, серед яких в Україні найпоширеніші такі:
1. Ь. ‘Віие сЬір’ — ‘Блакитна стружка’. Низький, сланкий к. з припіднятою серединою. Л. сріблясто-блакитне;
3. Ь. ‘Віие тооп’ — ‘Блакитний місяць’. Сланкий по землі к., паг. блакитно-зелені, взимку буріють;
3. Ь. ‘Ооїщіавіі’ — ‘Дугласа’. Сланкий, не розпростертий к., 2-3 м завш. і 0,4—0,5 м завв., гілки горизонтальні з лежачими верхівками. Паг. 5-8 см завд., припідняті. Л. обох типів, сіро-зелені з блакитним восковим нальотом, взимку буріють.
167
Рід 2. Саіосесігиз Кигг.
(ІЛЬосеЛгик Е.ШІ1.) — Кедр річковий
Однодомні вічнозелені великі д., іноді к. з плоскими або 4-гранними горизонтальними паг., вкритими лускоподібними л., які розташовані попарно навхрест. Мікро- і мегастробіли кінцеві, розташовані на різних гілочках. Мікростробіли 4-гран-ні, майже циліндричні, з 12—16 тч. Мегастробіли довгасті, з 2-3 парами шкірясто-дерев’янистих навхрест розташованих лусок, з яких лише дві середні мають по 2 нас. зач. Ш. довгасті, яйцеподібні, дерев’янисті, дозрівають у перший рік. Нас. з двома неоднаковими за довж. крилами.
Налічує 11 видів у помірно теплій зоні, субтропіках і тропіках обох півкуль.
1. С. десиггепя (Тогг.) Біогіп. (Б. сгафіапа Ьа\У8., ТІїща рірапіеа Сагг., Тйща сгаіріапа Мигг., ЬіЬосссігик сіесиггепя Тогг. — К. р. каліфорнійський. Д. 40-50 м завв. і 1-2 м у діам. з вузькокону-соподібною кр. у молодому віці, пізніше — ширококонусо-подібною, до кулястої. Кора стовбура темно-коричнева, поздовжньо і поперечно розтріскана, відшаровується невеликими тонкими пластівцями, після відшаровування — червоно-коричнева. Кора однорічних паг. темно-зелена (як і хв.), дворічних — темно-коричнева. Хв. дрібна, лускоподібна, розташована на паг. в одній площині супротивно, не перехреснопарно. Нас. дозріває наприкінці VIII — на початку IX.
Природний ареал: гори Тихоокеанського узбер. Півн. Америки на вис. 1500-2700 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1858 р. Нині зустрічається майже в усіх бот. садах, дендропарках та дендраріях лісництв і держ-лісгоспів. Росте повільно. Вибагливий до вологості повітря і родючості грунту. Зимостійкий.
2. С. тасгоіеріз Кигг (ІлЬосегігик тасгоіерік ВепіЬ еі Ноок) — К. р. велнколускатий, або китайський. Д. до ЗО м завв. з широ-копірамідальною кр. Л. на верхньому боці паг. темно-сизо-зе-лені, матові. Паг. дуже сплющені, складаються з трьох пар лусок, з яких тільки середні — фертильні.
Природний ареал: Бірма, гірські райони провінції Юннянь у Китаї.
В Україну інтродуктований у 1985 р. жив. з м. Сочі. В арборетумі Нікітського бот. саду є одна прищеплена росл., як щс-па використаний сіянець Саіосесігик сіесиггспз. Росте повільно. У 10-річному віці досяг 2,5 м завв. і 3 см у діам. Декоративна росл. з округлою кр. Становить інтерес для аматорів декоративного садівництва на ПБК.
168
Рід 3. Сиргезвив к. — Кипарис
Однодомні вічнозелені д. або к. з пірамідальною або розпростертою кр. Кора стовбура товста, борозенчаста або тонка, коричнево-бура, відшаровується тонкими поздовжніми пластівцями. Гілки багаторазово розгалужуються, розташовані у різних площинах, рідко в одній. Кінцеві паг. округлі або 4-гранні, інколи плоскі. Л. перехресно-парні, первинні — голкоподібні, поступово переходять у наступні — дрібні, лускоподібні, що накладаються один на одного та прилеглі до паг., або дещо відігнуті. Мікростробіли поодинокі, кінцеві, дрібні, видовженояйцеподібні або циліндричні, із попарно супротивних тч. Мегастробіли на кінцях коротких паг., поодинокі або скупчені з численних попарно супротивних плдл., на яких біля основи багато нас. зач. Ш. майже кулясті, дерев’янисті, луски щільно прилягають одна до одної, дозрівають на наступний рік, при цьому луски дещо розсуваються. Нас. багато, плоске, крилате.
Налічує 19 видів у помірно теплій зоні Європи, Азії і Півн. Америки.
Таблиця для визначення видів роду Сиргеззиз
1.	Паг. розміщені в одній площині, не сплющені, круглі, рівномірно розташовані в усі боки. Л. тупі. Ш. не більш як 2,5 см у діам., лусок 8-12, за кожною з них міститься по 6-8 нас.
...........................4.	С. Іогпіоза — К. гімалайський
2.	Л. відігнуті, яскраво- або світло-зелені. Ш. 8 14 мм завд., кулясті, на довгих тонких ніжках, лусок 8, за кожною з них міститься по 3-5 нас............. 9. С. ГипеЬгік — К. плакучий
3.	Паг. розташовані в різних площинах, тонкі, сплющені. Л. з помітними смоляними залозками на верхньому боці, тупі. III. кулясті, 1,5-2 см у діам., червонувато-коричневі. Лусок 6-8, посередині з довгою і товстою колючкою, загнутою вгору. За кожною лускою міститься по 10-12 нас...................
.......................... 5.	С. шаспаЬіапа — К. Макнаба
4.	Паг. товсті, рівнобічні. Л. дуже загострені, з помітними смоляними залозками на верхньому боці. Ш. 1,2-1,8 ему діам., сизі. Лусок 6-8, за кожною з них міститься по 8 10 нас....
.......................... 8.	С. агі/.опіса — К. аризонський
5.	Паг. повислі. Л. дуже загострені, з ледь помітними смоляними залозками на верхньому боці. Ш. кулясті, у перший рік сизі, не більш як 1,2 см у діам., на прямих ніжках. Лусок 8, за кожною з них міститься по 8-10 нас........................
..........................7.	Є. Ішйапіса — К. лузитанський
169
6.	Паг. тонкі, не більш як 1 мм завш., ледь шершаві, спрямовані вертикально чи горизонтально або лише трохи повислі. Л. гострі, після розтирання сильно пахне камфорою. Ш. кулясті, 1,5-2 см в діам., лусок 6-10, за кожною з них міститься по 10-12 нас...................... 6. С. ^оуепіапа — К. Говена
7.	Паг. товсті, 1-1,5 мм завш., 4-гранні. Л. темно-зелені, тупі, після розтирання мають запах лимона. Ш. 2-3 см в діам., блискучі, червонувато-коричневі, з товстим викривленим відростком, лусок 10-12, за кожною з яких міститься по 20 нас..
.......................3.	С. тасгосагра — К. великоплідний
8.	Паг. тонкі, майже 1 мм завт., дещо сплющені. Л. не більш як 1 мм завд., синювато-зелені. Ш. з 8 лусками..........
.............................2. С. (Іисіоихіапа — К. Дюкло
9.	Паг. 4-гранні. Л. світло-зелені, ромбічні. Ш. майже кулясті або яйцеподібні, 2,4-3 см у діам. Лусок 8-12, за кожною з яких міститься по 8—12 нас..............................
.......................1.	С. 8ЄтрЄГУІГЄП8 — К. вічнозелений
1. С. 8етрег¥Ігеп8 Ь. — К. вічнозелений. Д. 20—30 м завв. і 0,5—0,7 м в діам. Кора стовбура коричнювато-сіра, тонка, волокниста, з неглибокими поздовжніми тріщинами. Кр. пірамідальна, у старих д. майже парасолькоподібна або розлога. Паг. тонкі, 4-гранні, розгалужені в різних площинах. Б. без морфологічно виражених покривів (ними є верхня хв.). Хв. навхрест супротивна, дрібна, лускоподібна, основою приросла до паг., із загостреним коротким (1—2 мм) кінчиком, темно-зелена, блискуча, з смоляною залозкою на спинці. Мікростробіли кінцеві, овальні або видовжено-циліндричні, 3-8 мм завд., складені 8-15 парами мікроспорофілів, пилують наприкінці І-ІП. Мегастробіли округлі, зелені, 3-4 мм в діам. Ш. округлі або яйцеподібно-овальні, 2—4 см в діам., молоді — зелені, після дозрівання — коричнево-сірі, з 8—14 щиткоподібними дерев’янистими лусками, дозрівають у IX.
Природний ареал: о-ви Крит і Родос, Мала Азія, Півн. Іран.
У культурі в Україні на ПБК з античних часів, де є ланд-шафтоутворюючою породою. Світлолюбний, посухостійкий, витримує короткочасні морози до -15 °С. До родючості ґрунту маловибагливий, але краще росте на глибоких свіжих ґрунтах. Розмножують нас., утворює самосів. Декоративні форми розмножують щепл. і жив.
У культурі на ПБК відомі такі декоративні форми:
‘НогігопіаІІБ’ — ‘Горизонтальна’ — типова форма для природного ареалу, з колоноподібною або циліндричною кр. і горизонтально розташованими гілками;
‘РугаїлібаІІБ’ — ‘Пірамідальна’ — з вузькопірамідальною кр.; ‘Репбиіа’ — ‘Плакуча’ — з повислими гілками;
170
‘Ішііса’ — ‘Індійська’ — з дуже вузькою кр., гілки якої спрямовані паралельно до стовбура. Верхівка кр. видовжено-загост-рена;
‘Аикігаїік’ — ‘Південна’ — з вузькопірамідальною або колоноподібною кр. та заокругленою верхівкою;
‘Сгіпііиз’ — ‘Пірамідальна волохата’ — з пірамідальною кр. і повислими кінцями паг.;
‘РесііпіГогтіз’ — ‘Гребінчастоподібна’ — з широкопірамі-дальною кр. і гребінчастим розгалуженням кінцевих паг.;
‘СедгіГогтіз’ — ‘Кедроподібна’ — з пониклою верхівкою і горизонтальними великими гілками з повислими кінцями;
‘Ріапігаишзсиїоза’ — ‘Горизонтальна плоскогілкова’ — з пухкою кр., утвореною горизонтально спрямованими гілками і кінцевими паг., які розгалужуються в одній площині;
‘СапсІеІаЬгоГогтіз’ — ‘Канделяброподібна’ — з широкоовальною кр., горизонтально спрямовані гілки якої канделяб-роподібно загнуті на кінцях;
‘ТЬи]аеГо1іа’ — ‘Туйоподібна’ — гілки в кр. розгалужуються подібно до піирокогілочника східного;
‘СІоЬокиз’ — ‘Куляста’ — кр. куляста;
‘Сегпииз’ — ‘Горизонтально-плакуча’ — кр. пірамідальна із заокругленою верхівкою. Кінці гілок першого порядку трохи повислі, другого — повислі, а третього — плакучі;
‘Аигео-уагіе^аіа’ — ‘Жовто-пістрява’ — кр. пірамідальна, окремі паг. яскраво-жовті;
‘8ігІ£І11аіи8’ — ‘Щіткоподібна’ — кр. з довгими, спрямованими косо вгору гілками і короткими, дуже густо розгалуженими паг.;
‘Сгізіаіиз’ — ‘Гребінчаста’ — кр. з горизонтально спрямованими гілками першого порядку і короткими, густо розгалуженими, спрямованими вгору паг. другого порядку;
‘Тгізііз’ — ‘Сумна’ — гілки кр. дуже повислі вздовж стовбура;
‘Соїіисаіиз’ — ‘Ниткоподібна’ — гілки кр. спрямовані горизонтально, паг. всіх порядків малорозгалужені, кр. дуже зріджена;
‘ІЗепкик’ — ‘Густа’ — кр. пірамідальна, дуже щільна, всі паг. ростуть вертикально та паралельно стовбуру.
2.	С. йисіоихіапа Ніск. — К. Дюкло. Д. 20-25 м завв. Кора стовбура бурувато-сіра, відшаровується довгими волокнистими лусками, кора молодих гілок червонувато-бура. Кр. пірамідальна або крислата, ажурна. Гілки тонкі, спрямовані косо вгору, довгі. Паг. тонкі, розгалужені у різних площинах. Хв. видов-жено-загострена, світло-зелена з сизим восковим нальотом. Мікростробіли кінцеві, до 6 мм завд., фіолетово-сині, закладаються у VII-VIII, пилують у III. Мегастробіли округлі, 3,5—4 мм
171
в діам., закладаються у VII-VIII. Однорічні пі. фіолетово-сизі з зеленим відтінком, дозрілі — бурі з фіолетово-сизим восковим нальотом, луски матово-блискучі з невеликими лускоподібними шипиками. Ш. дозрівають у X. Нас. коричневе.
Природний ареал: Китай — провінції Юннянь і Сичуань.
У культурі в Україні на ПБК з 1939 р. Вибагливий до вологості ґрунту, маломорозостійкий — витримує короткочасні морози до -15 °С. Добре росте на глибоких грунтах з поливом. У Нікітському бот. саду у віці 20 років досяг 8 м завв. Розмножують нас.
3.	С. піасгосагра Нагілу. — К. великоплідний. Д. 20—25 м завв. і до 1 м в діам. Кора стовбура темно-сіра, косо розтріскана, відшаровується пластівцями. Кр. велика, у молодому віці ши-рокопірамідальна, пізніше — парасолькоподібна або розлога. Гілки товсті, довгі, спрямовані косо вгору, бічні паг. ростуть також косо вгору. Б. зелені, тупі, зовні вкриті верхньою хв. Хв. лускоподібна, темно-зелена, блискуча. Мікростробіли кінцеві, округлі, вохряно-жовті, до 3 мм у діам., утворені 5—8 парами навхрест супротивних мікроспорофілів, що закладаються у другій половині ІІ-ГУ, IX — на початку X. Пилують у ІУ-У і ІХ-Х. Мегастробіли кінцеві, зелені, округлі, до 4 мм у діам., закладаються у ІІ-ІУ і УШ-ІХ. Дозрілі ш. округлі або яйцеподібні, 1,8-3 см в діам., коричнево-сірі, дозрівають на наступний рік у ІХ-Х. Нас. червоно-буре.
Природний ареал: Каліфорнія — бер. Монтерейської затоки.
У культурі в Україні на ПБК з 1854 р. Росте швидко. Світлолюбний, відносно посухостійкий. Витримує морози до —12 °С. Розмножують нас., а декоративні форми — щепл.
В Україні у культурі відомі такі форми:
‘ЬатЬегґіапа’ — ‘Ламберта’ — з ширококонусо- чи парасо-лькоподібною кр.;
‘Ьиіеа’ — ‘Жовта’ — кінці паг. навесні жовто-золотисті;
‘Еазїі^іаїа’ — ‘Випростана’ — кр. пірамідальна.
4.	С. Іогиіоза О. Поп (С. пераіепзіз Ьоид.) — К. гімалайський. Д. 18-20 м завв. (на батьківщині 45-50 м) і понад 1 м у діам. Кора стовбура коричнево-сіра, поздовжньо розтріскана, відшаровується волокнистими смужками. Кр. пірамідальна, колоноподібна, в старих д. розлога. Паг. повислі, розгалужуються в одній площині, трохи стиснуті в площині розгалуження. Б. зелені, тупозагострені, зовні вкриті верхньою хв. паг. Л. темно-зелені, опуклі, тупозагострені. Численні мікростробіли кінцеві, кулясті або овальні, 3—4 мм завд., чорно-фіолетові, утворені 6-12 парами мікроспорофілів, які закладаються у VII. Пилують у III. Мегастробіли округлі, світло-зелені, 3,5-4 мм в діам., закладаються в УІІ-УПІ. Ш. округлі або видовжено-
172
овальні, дерев’янисті, луски зморшкуваті, дозрівають у IX. Нас. світло-коричневе, розсівається у X — на початку XI.
Природний ареал: Зах. Гімалаї, Непал, Бутан, Центр. Китай.
У культурі в Україні на ПБК з 1842 р. Росте швидко, світлолюбний, досить посухостійкий, але потребує поливу. Витримує морози до -13 °С. Розмножують нас., а декоративні форми — щепл. У культурі на ПБК відомі такі декоративні форми:
‘Согпеуапа’ — ‘Корнея’ — д. з повислими гілками, паг. розгалужені не всі;
‘Ма]екІіса’ — ‘Велична’ — гілки й паг. товщі і коротші, ніж у видового типу;
‘Репсіиіа’ — ‘Плакуча’ — д. з дуже пониклою верхівкою, довгими повислими гілками й довгими плакучими паг.
5.	С. таспаЬіапа Мил. (С. ^Іапбиіоза Носк., С. паЬіапа Макі., С. піуаіік Біті., С. саіііогпіса N618.) — К. Макнаба. Д. 10-12 м завв. або дуже розгалужений к. Кора стовбура буро-сіра, поздовжньо розтріскана, відшаровується невеликими пластівцями, кора гілок бура, гладенька, відшаровується скрученими пластівцями. Кр. ширококонусоподібна, часто овальна. Гілки довгі, середньої товщини спрямовані косо вгору. Паг. близько 1 мм завт., розгалужуються в різних площинах. Б. тупозагострені, зелені, зовні вкриті верхньою хв. паг. Л. зелені або з сизим восковим нальотом, тупуваті, із засмоленою залозкою на спинці, з приємним лимонним запахом. Мікростробіли численні, кінцеві, 4-гранні, зеленкувато-жовті, мають 3—4 пари лусок, закладаються у ІУ-У. Пилують у III — на початку IV, іноді в IX—X. Мегастробіли округлі, світло-зелені, мають 3—4 пари лусок, закладаються у IV—V. Дозрілі ш. коричнево-сірі, округлі або яйцеподібні, 1,5—2 см в діам. зі зморшкуватими або дрібнобугрис-тими лусками, дозрівають протягом двох років і після дозрівання 4—8 років залишаються на д. живими й нерозкриТими.
Природний ареал: Півн. Америка — Каліфорнія і Півд. Орегон.
У культурі в Україні на ПБК з 1858 р. У перші 10-15 років росте швидко, пізніше приріст зменшується. Світлолюбний, посухостійкий, найхолодостійкіший серед усіх видів кипарисів. Розмножують нас.
У культурі на ПБК відомі такі декоративні форми:
‘Аготаііса’ — ‘Ароматна’ — низьке д. або невеликий к., хв. сиза, досить смолиста, з дуже сильним і приємним запахом. Генеративні органи закладаються у IV, пилує у ІХ-Х, тому взимку ш. часто гинуть;
‘Ргокігаїа’ — ‘Розпростерта’ — низьке д. з вигнутим стовбуром і повислими, сланкими по землі гілками. Ш. з лусками, без шипика.
173
6.	С. щпепіапа Стопі. (С. аготаїіса Ьогі., С. Ьпг^еапіі Ьогі., С. саііґогпіса Сагг.) — К. Говена. Д. 12-15 м вис. і 40-60 м у діам. Кора стовбура червоно-бура, з дрібними тріщинами, відшаровується довгими волокнистими смужками. Кора гілок гладенька, червоно-бура, відшаровується скрученими пластівцями. Кр. широкопірамідальна або округла, густа. Гілки довгі, тонкі, трохи пониклі. Б. без морфологічно виражених покривів, зелені, дрібні, опуклі, притиснуті, з тупими кінчиками, з помітною смоляною залозкою на спинці, з камфорним запахом після розтирання. Мікро- та мегастробіли закладаються у У-УІ. Дозрілі ш. округлі, 1,5-2 см в діам., буро-коричневі, складаються з 6-8 лусок з гладенькими щитками й довгими товстими шипиками. Пилує у ІІ-ІП. Ш. дозрівають на наступний рік у X і потім протягом кількох років залишаються живими й не-розкритими на д. Нас. від темно-коричневого до чорного.
Природний ареал: Півн. Америка — Каліфорнія.
У культурі в Україні на ПБК з 1858 р. Швидко росте у перші роки, потім ріст уповільнюється. Посухостійкий, без пошкодження витримує морози до -15 °С. У Нікітському бот. саду у 100-річному віці досяг 16,8 м завв.
7.	С. ІікИапіса МіП. — К. лузитанський. Д. 25-30 м завв. та до 1 м і більше в діам. Кора стовбура коричнево-сіра, дрібно-розтріскана, відшаровується лусками або волокнами, на гілках кора червонувато-бура. Кр. широкопірамідальна, у старих д. розлога. Гілки довгі, з повислими кінцями. Паг. до 1 ммзавт., розгалужуються у різних площинах. Б. зелені, загострені, закриті верхньою хв. паг. Хв. зелена, із ледь сизуватим восковим нальотом, лускоподібна, з видовжено-загостреним кінчиком, на спинці має чітко виражену часто засмолену залозку. Мікростробіли кінцеві, світло-жовті, овальні, до 3 мм завд., мають 6-9 пар мікроспорофілів, закладаються у IV на паг. торішнього приросту. Пилують у ХП-ІП. Мегастробіли овальні, дещо загострені, зелені, закладаються у IV і VII. Ш. округлі або овальні, протягом першого року сизо-зелені, після дозрівання коричнево-бурі, складаються з 3-4 пар дерев’янистих лусок з дрібно-зморшкуватим щитком і гострим загнутим довгим шипиком, дозрівають на наступний рік у IX-X.
Природний ареал: гори Мексики і Гватемали.
У культурі в Україні на ПБК з 1842 р. Швидко росте у перші 10-20 років, після чого приріст зменшується. Розмножують нас., а декоративні форми — щепл. і вкоріненням жив.
У культурі на ПБК відомі такі форми:
‘Сіаиса’ — ‘Сиза’ —д. з інтенсивним сизим забарвленням хв.;
‘Ьіпдіеуі’ — ‘Ліндлея’ — д. з розлогою кр., зеленою хв., товстішими, ніж у видового типу паг. й великими ш.;
174
‘ВспЛаші’ — ‘Бентама’ — паг. розгалужені в одній площині; ‘Аигео-врісаіа’ — ‘Золотисто-кінчикова’ — д. з вигнутим стовбуром і яскраво-жовтими на паг. кінчиками;
‘СІсЬока’ — ‘Куляста’ — д. з кулястою кр.;
‘Сошрасїа’ — ‘Компактна’ — кущоподібна росл. з округлою кр.;
‘ТгипсІБ рІигіЬиБ’ — ‘Багатостовбурна’ — д. з ширококону-соподібною кр. і 3-5 стовбурами.
8.	С. агігопіса Сгеепе (С. ЬспіЬаті Епсії. уаг. агігопіса Макі.)— К. аризонський. Д. 12-21 м завв. і 0,5-1,2 м в діам. Кора стовбура сіро-бура, тонка, відшаровується пластівцями або тонкими скрученими смужками, кора паг. і гілок червоно-бура, гладенька. Кр. конусоподібна, у старих д. — розлога. Гілки товсті, довгі, з трохи піднесеними кінцями. Паг. 4-гранні, 1 мм завт. і більше, розгалужуються у різних площинах. Б. без морфологічно виражених покривів, зелені. Хв. лускоподібна, навхрест супротивна, коротка, темно- або світло-зелена із сизим восковим нальотом, на спинці видовжено-овальна, залозка засмолена. Мікростробіли кінцеві, округлі або овальні, 3-4 мм завд., жовті, з 5-10 пар мікроспорофілів, які закладаються у ІУ-У на паг. минулого року. Пилують у І-ІІ. Мегастробіли кінцеві, ледь загострені, зелені, закладаються у IV — на початку V на паг. минулого року і в VIII на паг. поточного року. III. округлі або овальні, 1,5-2,2 см завд., протягом першого року зелені або сизі, наприкінці другого року коричнювато-сірі, складаються з 3-5 пар дерев’янистих щиткоподібних лусок з товстим прямим або загнутим шипиком. Після дозрівання наприкінці IX дозрілі ш. часто не розкриваються і залишаються на д. живими й закритими 10 і більше років. Нас. близько 5 мм завд., коричнево-буре.
Природний ареал: Півн. Америка — від Техасу до Аризони, Каліфорнія, Півн. Мексика — в горах на вис. 1500-2400 м н. р. м.
У культурі в Україні на ПБК з кінця XIX ст. Зустрічається також у Степовому і Передгірському Криму, Закарпатті, Одесі. Росте швидко: у 10—15 років досягає 7-8 м завв., потім ріст уповільнюється і в 60 років досягає 15 м завв. і близько 40 см у діам. Світлолюбний, посухостійкий, невибагливий до родючості ґрунту, витримує короткочасні морози до -20 °С. Розмножують нас., а декоративні форми — щепл. і вкоріненням жив.
У культурі на ПБК відомі такі декоративні форми:
‘Сіаиса’ — ‘Блакитна’ — д. з інтенсивно блакитно-сизою хв.; ‘Сотрасґа’ — ‘Компактна’ — низький округлий к. з щільною кр.;
‘Вопіґа’ — ‘Боніта’ — д. з блакитнуватою хв. з добре помітною засмоленою залозкою і великими ш. майже без шипиків;
175
‘СИоЬока’ — ‘Куляста’ — д. з кулястою формою кр.;
‘Тгипсік рІигіЬик’ -— ‘Багатостовбурна’ — д. з 3-7 стовбурами;
‘Сапс1е1аЬгорепс1и1и8’ — ‘Канделяброподібна плакуча’ — д. з частиною горизонтальних гілок із канделяброподібно піднесеними кінцями і частиною тонких повислих гілок уздовж стовбура;
‘Ругашіїїаііз’ — ‘Пірамідальна’ —• д. з довгими горизонтальними слабко розгалуженими гілками з короткими паг. наступних порядків на прирості останніх років;
‘Ьиіеа’ — ‘Жовта’ —д. з яскраво-зеленкувато-жовтою хв.;
‘Сгікіаіа’ — ‘Кучерява’ —д., в якого кр. має довгі тонкі гілки і слабко розгалужені, зігнуті у різних площинах паг. 3-4-го порядків;
‘РіаіусІасІиБ’ — ‘Широкогілляста’ —д., в якого кр. складається з паг. 3-4-го порядків, розгалужених в одній площині.
9.	С. ГипеЬгія Епсії. — К. плакучий. Д. до 20 м завв. і до 1 м в діам. Кора стовбура коричнево-сіра, відшаровується довгими волокнистими лусками. Кр. колоноподібна або вузькопірамі-дальна. Гілки тонкі, з повислими кінцями і паг. Паг. розгалужені в одній площині. Б. голі. Хв. зелена, із трохи сизуватим відтінком, кінчики загострені, ледь відхилені від паг. Мікро-та мегастробіли кінцеві, закладаються на паг. поточного і минулого років у УІ-УП, пилують у III. Ш. дрібні, округлі, 6~ 10 мм у діам., зелені до повного дозрівання. Луски дерев’янисті з коротким шипиком. Дозрівають у IX, розкриваються у X-XI, а обпадають взимку. Нас. світло-коричневе, видовжено-овальне з досить широкими крилами.
Природний ареал: гори Центр. Китаю на вис. до 1200 м н. р. м.
У культурі в Україні на ПБК з 1852 р. Недостатньо посухостійкий, потребує добре зволоженого ґрунту чи поливу. Витримує короткочасні морози до -18 °С. Розмножують нас.
С. уііас1аІііреп8І8 \Уаїк. — К. гваделупський. Д. 20-25 м завв. і до 1 м в діам. Кора стовбура буро-червона, гладенька, відшаровується великими, іноді скрученими пластівцями. Кр. ажурна, округло-конічна, часто майже куляста, низько опущена. Паг. тонкі, 4-гранні, до 1 мм завт. Б. голі. Хв. лускоподібна, дрібна, навхрест супротивна, сизувато-зелена. Мікро- та мегастробіли кінцеві, закладаються на кінцях торішніх паг. у ІУ-У. Пилує в ІП-ІУ. Ш. поодинокі, коричнево-сірі, округлі, 3-3,5 см в діам., дозрівають у X.
Природний ареал: Півн. Америка — о. Гваделупа, Півд. Каліфорнія.
У культурі в Україні на ПБК з 1895 р. Малопоширений, іноді зустрічається в парках від Форосу до Алушти. Світлолюб-176
ний, відносно посухо і морозостійкий — без пошкоджені. 1111 тримує морози до 15 °С. Розмножують пас.
С. каг^епііі .Ісрхоп К. Саржента. Д. 5-8 м завв. або к. Кора стовбура у старих д. коричнево-бура, у молодих — червоно-бура, відшаровується пластівцями. Кора паг. жовта. Гілки доні і, середньої товщ., паг. 1—1,5 мм завт., розгалужуються у різних площинах. Б. голі. Хв. лускоподібна, блакитнувато-зелена, із засмоленою залозкою, дуже ароматна. Мікро- та мегасі робіни закладаються на торішніх паг. у ІУ-У. Мегастробіли зелені, мікростробіли кінцеві, жовті. Ш. коричневі із сизим восковим нальотом, округлі, 2-2,5 см в діам.
Природний ареал: Півн. Америка — Каліфорнія.
У культурі в Україні на ПБК з 1972 р. Посухостійкий, витримав морози до -11 °С. У віці 7 років досяг 2,2 м завш.
Рід 4. Скатаесурагів 8раск — Кипарисовик
Однодомні вічнозелені д. з конусоподібною кр. і повислими гілками. Кора стовбура коричнево-бура, луската або глибоко розтріскана. Паг. плоскі, розташовані в одній площині. Л. лускаті, цілокраї або зазубрені, розташовані навхрест супротивно. Мікростробіли на кінцях паг., яйцеподібно-видовжені, жовті, інколи червоні, з 2-4 мікроспорофілами. Мегастробіли на кінцях паг., майже кулясті, складені 6-8 (інколи 4—10—12) навхрест супротивними лусками з 2-4 (іноді 1 або 5) нас. зач. під кожною. НІ. дрібні, кулясті, жорсткі, з щиткоподібними лусками, випуклими в центрі або з вістрям, дозрівають зазвичай у перший рік. Нас. з вузьким крилом, трохи сплющене. Сходи завжди з 2 сім’ядолями.
Налічує 6 видів у Півн. Америці, Японії та на о. Тайвань.
Таблиця для визначення видів роду Скатаесурагіз
1.	Бічні л. довші від плоских, л. тупі, без смоляної залозки, на нижньому боці чітко видно Х-подібні тонкі лінії. Ш. оранжево-коричневі, 8 мм у діам., за кожною з 8-10 лусок міститься по 1-5 нас. з великими смоляними залозками...............
............................4. СЬ. оЬІика — К. туполистий
2.	Бічні л. довші від плоских, л. тупі, звичайно з смоляною залозкою. На нижньому боці л. зелені або мають нечіткі білі лінії. Ш. 8 мм у діам., за кожною лускою міститься 2-5 нас. з двома великими смоляними залозками на обох поверхнях.....
............................2. СЬ. Іам'8опіапа — К. Лавсона
3.	Бічні л. не довші від плоских, на головній осі однакові. Л. загострені, з видовженою, часто гострою верхівкою, з нечітко вираженою смоляною залозкою, на нижньому боці гілок —
177
з довгастими білими плямами. Ш. темно-коричневі, 6 мм у діам., мають 10 зморшкуватих і глибоко вдавлених у центрі лусок. За кожною лускою міститься по 1—2 нас. На обох поверхнях нас. 5-6 маленьких смоляних залозок.........................
.........................3. СЬ. рікіїега — К. горіхоплідний
4.	Л. гострі, здебільшого без смоляних залозок, на нижньому боці гілок без білої плями. Ш. дозрівають на наступний рік, 8 мм у діам., з 4—6 лусок з випуклими точкоподібними виступами. За кожною лускою міститься по 2 нас. без смоляних залозок	1.	СЬ. пооікаїепкік — К. нутканський
1.	СЬ. пооікаїепкік (ЬатЬ.) 8расЬ (СЬ. ехсеїза РізсЬ., СЬ. пооі-каїепкік Поп, Сиргеззиз атегісапа ТгаїїІУ.) — К. нутканський (мал. 46). Д. 30-40 м завв. і 1,5 м в діам. з красивою конусоподібною кр. і косо спрямованими догори гілками. Хв. лускоподібна, загострена, здебільшого без смоляних залозок. Мікростробіли білувато-жовті, 3-4 мм завд., закладаються восени. Ш. 8 мм у діам., з 4-6 лусок, за кожною з яких міститься по 2 нас. без смоляних залозок. Ш. дозрівають на наступний рік.
Природний ареал: Тихоокеанський регіон Півн. Америки — від Аляски до Орегону.
У культурі в Україні з 1878 р. у бот. садах, деяких дендропарках і старовинних парках. Росте повільно. Д., які ростуть окремо, утворюють партеноспермічне нас. Вибагливий до вологості ґрунту і повітря, в Криму потерпає від посухи. Дуже морозостійкий. Розмножують нас. і жив.
2.	СЬ. Іам'копіапа Рагі. (СЬ. Ьоигзіегіі Сагг., Сиргеззиз Іаи'-зопіапа Мигг.) — К. Лавсона (мал. 47). Д. 50 60, іноді 70 м завв. і 1,8 м в діам. з красивою вузькоконусоподібною кр. і темно-зеленою лускоподібною хв. Кора стовбура темно-коричнева, поздовжньо розтріскана, відшаровується. Кора однорічних паг. зелена. Хв. дрібна, темно-зелена зверху та сиза знизу, розташована на паг. щільно в одній площині. Верхівка д. звичайно нахилена вбік. Мікростробіли темно-фіолетові, дрібні, довгасті, 3-4 мм завд. Дозрілі мегастробіли коричневі, округлі, 7-10 мм у діам., дозрівають у X — на початку XI. Нас. двокриле, 3-4 мм завд. і 4-5 мм завш., з крилами.
Природний ареал: гори Тихоокеанського регіону Півн. Америки на вис. до 1500 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1811 р. Культивують у бот. садах, дендропарках, дендраріях, деяких старовинних парках, у міських парках Львова і Кременчука. Росте добре, але в перші роки життя повільно. Репродукує з раннього віку. Зимо- і посухостійкий, однак сухість повітря переносить погано. Невибагливий до родючості ґрунту. У міських умовах росте добре. Розмножують нас., жив. вкорінюються погано.
178
Мал. 46. СЬашаесурагІБ пооІкаіепБІк:
а — частина пагона (збільшено); б — насінина; в — дозрілий мегастробіл
Мал. 47. СЬатаесурагк Іаикопіапа: а — молодий мегастробіл; б — мікростробіли; в — частина пагона (збільшено); г — дозрілий мегастробіл; д — насінина
В Україні у культурі відома одна його форма — ‘АПиті’ — ‘Алюма’ — д. з блакитним забарвленням хв. Росте у Львові і Кременчуці.
3.	СЬ. різіГега 8іеЬ. еі Хисс. (Сиргеззиз різіГега Косії, Тії їда різіГега Мазі.) — К. горіхоплідний (мал. 48). Д. 25-30 м завв. і 60-80 см у діам. з ширококонусоподібною ажурною кр. Кора стовбура червоно-коричнева або темно-бура, навіть у молодих д. поздовжньо розтріскана. Кора однорічних паг. жовто-зелена, дворічних — світло-коричнева. Хв. зверху темно-зелена, знизу — білувата, розташована в одній площині на паг. Мікростробіли дрібні, дещо довгасті, до 2 мм завд. Мегастробіли під час дозрівання пилку зелені, дрібні, майже кулясті, до 3 мм у діам. Дозрілі мегастробіли світло-коричневі, кулясті, до 6 мм у діам. Нас. ледь довгасте, з крилами до 3^4 мм завш., дозріває у Х-ХІ.
179
Мал. 48. СЬашаесурагІБ рікіґега:
а — молодий мегастробіл; 6 — мікростробіли; в — частина пагона (збільшено); г — дозрілий мегастробіл; д — насінина
Природний ареал: Японія. Росте переважно на вологих ґрунтах.
У культурі в Україні з 1859 р. Культивують у більшості бот. садів і дендропарків. У міських насадженнях використовують мало — лише в Києві, Львові, Житомирі, Немирові (Вінницька обл.). Росте добре. Репродукує рясно. Зимо- і посухостійкий, невибагливий до родючості ґрунту, хоча краще росте на вологих ґрунтах середньої родючості. У міських умовах росте добре. Розмножують нас. і жив.
В Україні у культурі відомі такі декоративні форми:
‘Аигеа’ — ‘Золотиста’—д. з темно-жовтою лускоподібною хв.;
‘РіІіГега’ — ‘Ниткоподібна’ — д. з темно-зеленою лускоподібною хв. і ниткоподібними повислими паг.;
‘РіІіГега аигеа’ — ‘Ниткоподібна золотиста’ — д. з яскраво-жовтою лускоподібною хв.;
‘РіІіГега папа аигео-уагіе§аіа’ — ‘Ниткоподібна золотисто-пістрява карликова’ — низький к. із зеленкувато-жовтою лускоподібною хв.;
‘Ріитока’ — ‘Периста’ — д. з м’якою голчастою зеленою хв.;
180
‘Ріитока аигеа’ — ‘Периста золотиста’ — д. із золотисто-жовтою голчастою хв.;
‘Здиаггока’ — ‘Відстовбурчена, або юнацька’ —д. з блакит-нувато-зеленою голчастою хв.
4.	СЬ. оЬЬюа 8іеЬ. еі Ттісс. (Сії. Ьгеуігатеа Махіт., Сії. репбиіа Махіт., Сиргеккик обідка Косії, Тіїиіа оЬіика Мазі.) — К. туполистий. Д. 25-30 м завв. і 0,5-2 м в діам. з густою ширококону-соподібною кр. Кора стовбура червоно-коричнева, гладенька, на однорічних паг. — яскраво-зелена. Хв. лускоподібна, тупа, щільно притиснута до паг., світло-зелена. Мікростробіли жовті, трохи видовжені. Дозрілі мегастробіли кулясті, до 1 см в діам. Нас. дрібне з вузькими крилами.
Природний ареал: гори Японії на вис. 600-1500 м н. р. м.
У культурі в Україні з 1878 р. лише в небагатьох бот. садах і дендропарках (Нікітський бот. сад, дендропарк «Асканія-Нова»). Росте повільно. За морозостійкістю поступається перед к. горіхоплідним.
Рід 5. ТЬіца 1_. — Туя
Однодомні вічнозелені д. від 8 до 60 м завв. з лускатою корою і короткими розпростертими або спрямованими догори гілками, які утворюють пірамідальну кр. Л. перехреснопарні, лускоподібні, кв. однодомні, тичинкові яйцеподібні з 6-12 пар-носупротивними тч., ш. яйцеподібно-видовжені або яйцеподібні, лусок 8-12 з рубчиком або бугорком на верхівці, причому 2 або 3 середні пари плодоносні, нас. 2 або 3 під кожною лускою, тонке, з широким крилом, 2 сім’ядолі.
Налічує 5 видів у Півн. Америці і Сх. Азії.
Таблиця для визначення видів роду Тди/а
1.	Л. зверху і знизу забарвлені однаково — зелені, серединні — широкотрикутні, крайні — яйцеподібні, близько 44 мм завд. і 2 мм завш. Ш. 6-12 мм завд. Д. 12-20 мм завв., стовбур часто розгалужений, кр. вузька, пірамідальна.............
.......................... 1.	ТЬ. оссідепіаіік Ь. — Т. західна
2.	Забарвлення верхнього і нижнього боків л. різне: зверху темно-зелене, блискуче, знизу — з білуватими смужками. Д. понад 20 м (до 60 м) завв.............................
........2. ТЬ. ріісаіа ІЗ. Поп — Т. складчаста, або гігантська
3.	Л. зверху темно-зелені, матові, знизу — з трикутними білими плямами, без смоляних залозок. Ш. яйцеподібні, 8-10 мм завд., темно-коричневі. Нас. по 3 під кожною лускою, з вузьким крилом, без виїмки на верхівці.......................
..........3	. ТЬ. кІапдікЬіі Сагг. — Т. Стендиша, або японська
181
1.	ТИ. оссідепіаіік Ь. (ТИ. осіогаіа МагсЬ., ТЬ. оЬіика МпсЬ., ТЬ. іЬеорЬгазііі ВаиЬ.) — Т. західна (мал. 49). Вічнозелене однодомне д. до ЗО м завв. і 1,5 (1,8) м в діам., з густою пірамідальною кр. і лускоподібною хв. Кора стовбура темно-бура або сірувато-коричнева, поздовжньо борозенчаста, однорічні паг. зелені, біля основи червоно-коричневі. Хв. дрібна, плоска, 3-4 мм завд., темно-зелена під час вег., пізно восени і взимку буро-зелена, перші 2—3 роки голчаста, пізніше — лускоподібна, у деяких садових форм туї хв. протягом усього їх життя лише голчаста. Мікростробіли дрібні, дещо довгасті, до 2 мм у діам. Пилок дозріває у першій половині IV. Мегастробіли під час пилування дрібні, овально-яйцеподібні, світло-зелені. Дозрілі мегастробіли світло-коричневі або коричнево-бурі, довгасті, 1-3 мм завд. і 5-8 см завш. Нас. плоске, з крилами 5-8 мм завд. і 3-5 мм завш., дозріває у X — на початку XI. Маса 1000 нас. 1,8 г. В 1 кг 410-915 тис. нас.
Природний ареал: Атлантичний регіон Півн. Америки. Росте переважно по бер. річок і боліт, де досягає найбільших розмірів.
У культурі в Україні з кінця XVIII ст. Використовують повсюди для озеленення, поширена в колекційних насадженнях.
Мал. 49. ТЬн]а оссідепіаІІБ ‘ЕгісоМек’ із збільшеною (а) частиною пагона
182
Росте добре, генеративної зрілості досягає у 7-8 років, розмножують нас. і вкоріненням жив. Зимостійка, лише у т. вереско-подібної в холодні зими обмерзають одно- і дворічні паг. Посухостійка, росте на різних ґрунтах, але найкраще на середньо-родючих і навіть на середньо і надмірно зволожених. У міських умовах росте добре, після обрізування гілок і стриження добре зберігає форму кр.
В Україні у культурі відомі такі декоративні форми: ‘Аигеа’ — ‘Золотиста’. К. з темно-жовтою хв.;
‘Аигео-крісаґа’ — ‘Золотистокінчикова’. Д. з широкопірамі-дальною кр., хв. темно-зелена, на кінчиках золотиста;
‘Восітегі’ — ‘Бодмера’. Невелике д. з 3 4-гранними однорічними паг. і темно-зеленою хв.;
‘Соїитпа’ — ‘Колоноподібна’. Д. з вузькоколоноподібною кр. і темно-зеленою хв.;
‘Сотрасіа’ — ‘Компактна’. Невелике д. з густою пірамідальною кр. і блискучою зеленою хв.;
‘Е11\уап§егіапа’ — ‘Ельвангера’. К. або невелике д. з темно-зеленою і частково у нижній частині кр. голкоподібною юнацькою хв.;
‘Е11\уап§егіапа аигеа’ — ‘Ельвангера золотиста’. К. з золотисто-бронзовою і частково у нижній частині кр. голкоподібною хв.;
‘Егісоібез’ — ‘Вересоподібна’, або ‘Юнацька’. Низький к. з м’якою зеленою, а восени та взимку коричневою голкоподібною хв.;
‘Еа8іі§іаіа’ — ‘Рівноверхівкова’. Д. з колоноподібною кр., прямовисними гілками і темно-зеленою хв.;
ТіІіГогтік’ — ‘Нитчаста’. Невелике д. з повислими ниткоподібними паг. і світло-зеленою хв.;
‘СІоЬока’ — ‘Куляста’. Карликовий к. з кулястою кр. і зеленою хв.;
‘Ноуеза’ — ‘Говея’. К. з щільною глечикоподібною кр. і яскраво-зеленою хв.;
‘Еиіеа’ — ‘Жовта’. Д. з вузькопірамідальною кр. і яскраво-жовтою хв.;
‘Еиіексепк’ — ‘Жовтувата’. Д. з густою широкопірамідаль-ною кр. і блідо-жовтувато-зеленою хв.;
‘8етігіп§еп8’ — ‘Напіврозкрита’. Д. зі зрідженою кр., темно-зеленою хв. і напіврозкритими ще до початку дозрівання ш.;
‘Брігаіік’ — ‘Спіральна’. Д. з щільною колоноподібною кр., спірально розташованими гілками і зеленою хв.;
‘8раіЬо8ІгоЬі1аіа’ — ‘Накритошишкова’. Д. з густою пірамідальною кр., світло-зеленою хв. і кулястими ш.;
183
‘ІЗтЬгасиІіГега’ — ‘Зонтична’. Карликовий к. з парасолько-подібною щільною кр. і темно-зеленою хв.;
‘Уегуаепеапа’ — ‘Верваєана’. Невелике д. з щільною кр. і світло-зеленою хв.;
‘\Уа§пегіапа’ — ‘Вагнера’. Д. з пірамідальною кр., спрямованими догори гілками і зеленою хв.;
‘ХУагеапа’ — ‘Вареана’. Д. з щільною кулястою кр. і світло-зеленою хв.
2.	ТЬ. ріісаіа О. Поп (ТЬ. §і§апіеа ЬІиі.і.., ТЬ. тепхіезіі ПоиД., ТЬ. ІоЬЬіі Ногі., ТЬ. сіоиДакіі Миі.1.) — Т. складчаста, або гігантська (мал. 50). Вічнозелене однодомне д. до 45-60 (75) м завв. і понад 2 м в діам. з красивою щільною темно-зеленою кр. Кора стовбура темно-бура або темно-коричнева, поздовжньо
Мал. 50. ТЬіца ріісаіа:
а — мегастробіли; б — збільшена частина пагона; в — дозрілий мегастробіл; г — насінина
184
розтріскана, відшаровується. Кора однорічних паг. темно-зелена, дворічних — світло-коричнева. Хв. лускоподібна, плоска, щільно прилягає до паг., дещо більша, ніж у т. західної, зверху темно-зелена, блискуча, знизу білувата завдяки наявності продихів у вигляді смужок. Мікростробіли довгасті, 3^4 мм завд. і 2—3 мм завш., дозрівають у IV. Мегастробіли під час дозрівання пилку дрібні, кулясті, світло-зелені. Дозрілі мегастробіли світло-коричневі, довгасті, 1,2-1,6 см завд. і 0,7-1 см завш. (значно більші, ніж у т. західної). Дозрівають у X. Нас. плоске, з крилом 5-8 мм завд. і до 5 мм завш. Маса 1000 нас. 1,2 г. В 1 кг до 450 тис. нас.
Природний ареал: Тихоокеанський регіон Півн. Америки. Росте переважно на узбер. Тихого океану у вологих, сирих і подекуди заболочених місцях. У горах підіймається до вис. 1500—2100 м н. р. м., де росте у вигляді невисокого д. або к.
У культурі в Україні з 1859 р. Інтродукована вперше у Нікітському бот. саду. Вирощують переважно у дендрологічних колекціях більшості бот. садів. У декоративних міських насадженнях зустрічається дуже рідко. Росте в культурі добре, дає рясні врожаї нас., розмножується нас., жив., відс. Цілком зимостійка. Чутлива до посухи, краще росте на родючих ґрунтах середнього й підвищеного зволоження. У міських умовах росте добре. Після обрізування і стриження добре зберігає форму кр. За декоративністю переважає т. західну та її форми, а також деякі інші хвойні породи.
В Україні у культурі зустрічається декоративна форма т. гігантської — ‘Аигео-уагіе§аіа’ — ‘Золотисто-пістряволиста’ — д. з щільною пірамідальною кр. і пістрявою золотисто-жовтою хв.
3.	ТИ. віапсІікЬіі Сагг. (ТЬ. іаропіса Махіт, ТЬ. §і§апіеа Іаропіса РгапсЬ. еі 8ау., ТЬціоркік кіапсіікЬіі Сіогсі.) — Т. Стен-диша, або японська. Вічнозелене однодомне д. до 18-35 м завв. з широкопірамідальною кр. і лускоподібною хв. Кора стовбура червоно-коричнева, поздовжньо розтріскана, відшаровується. Кора однорічних паг. зелена. Хв. плоска, матово-зелена, щільно прилягає до плоских, не дуже сплющених паг. Дозрілі мегастробіли овальні, 0,8-1 см завд. Нас. плоске, дрібне.
Природний ареал: гори на о. Хонсю в Японії, де росте на вис. 1000-1800 м н. р. м., утворюючи разом з іншими видами деревних росл. змішані насадження.
В Україні культивують у деяких бот. садах і дендропарках, у міських насадженнях відсутня. В культурі росте повільно. Вибаглива до вологості ґрунту й повітря. В Криму потерпає від сухості повітря. Морозостійка, однак у Києві в суворі зими пошкоджувались паг. Розмножують нас. і жив.
185
Рід 6. ТЬиіоркік 8іеЬ. еі Хисс. — Туйовик
Вічнозелені пірамідальні д. з розпростертими гілками і пальмоподібно горизонтально розташованими гілочками. Гілочки дуже сплющені, широкі. Л. супротивні, бічні частково розпрямлені, овально-ланцетоподібні, викривлені, загострені, а верхні — яйцеподібно-видовжені, притуплені. Мікростробіли циліндричні з 6—10 парами тч., мегастробіли з 4-5 нас. зач. під кожною лускою, напівкулясті, лусок 6-8, дерев’янисті, плоскі, черепицеподібні, звичайно з бугорком або вістрям нижче верхівки, верхня пара лусок стерильна, плодоносна — з 3-5 крилатими нас., 2 сім’ядолі.
Налічує один вид в Японії.
ТЬ. йоІаЬгаіа (Ь. Г.) 8іеЬ. еі Хисс. (ТЬціа сіоІаЬгаїа Ь., Ріаіу-сіасіиз боІаЬгаіа 8расЬ) — Т. японський, або пониклий. Вічнозелене пірамідальне д. до 30-35 м завв. і 1 м у діам. Кора стовбура червоно-коричнева, відшаровується, дуже міцна. Л. лускоподібні, шкірясті, зверху темно-зелені, знизу білуваті. Мікростробіли довгасті, до 6 мм завд. Дозрілі мегастробіли майже кулясті, до 1,5 см в діам., з загнутими на кінцях лусками. Нас. сплющене, з вузькими крилами, майже кругле.
Природний ареал: гори Японії, де росте у змішаних хвойно-листяних лісах на вологих ґруйтах.
У культурі в У країні в бот. садах і дендропарках та в деяких міських парках Львова, Києва, Черкас. Росте дуже повільно: у віці 40-45 років досягає 1—1,5 м завв. Зимостійкий, однак у суворі зими обмерзають однорічні паг. В Українському Поліссі та Лісостепу посухостійкий, але на ПБК потерпає від сухості повітря. Тіневитривалий. Розмножують нас., жив. і щепл. нат. західній.
В Україні у культурі відома декоративна форма т. пониклої— ТЬ. сі. ‘Уагіе^аіа’ — ‘Пістряволиста’ — з кремово-білими кінчиками паг. Росте в Києві (Національний бот. сад ім. М. М. Гришка).
Рід 7. Ріаіусіайи» 8расІі — Широкогілочник
Монотипний рід. Однодомні вічнозелені д. 15-18 м завв. і до 2 м в діам. з лускоподібною хв.
Р. огіепіаііз (Ь.) Ргапсо (ТЬціа огіепґаіік Ь., Віоіа опепіаііх (Ь.) ЕпсИ., ТЬціа асиіа МпсЬ., Сиргеззиз (.Ьща Таг§.) — Ш. східний, або біота східна, туя східна (мал. 51). Вічнозелене однодомне д. до 15-18 м завв. і до 2 м в діам. з ширококонусоподібною кр. і лускоподібною хв. Паг. здебільшого плоскі, радіально розташовані до стовбура. Кора стовбура червонувато-коричнева, темно-бура чи темно-сіра, однорічних паг. — жовтувато-
186
а б
Мал. 51. Ріаіусіасків огіепіаіік:
а і в — молодий мегастробіл; б — мікростробіл, г — насінина; д — збільшена частина пагона
бура чи зелена, біля основи світло-коричнева. Хв. темно-зелена протягом усієї вег., восени і взимку — бура. Мікростробіли майже кулясті, блідо-жовті, до 2 мм в діам. Дозрілі мегастробіли червоно-коричневі або темно-бурі, довгасті, 1—1,5 см завд. і 0,7-1 см завш. Дозрівають у X — на початку XI. Нас. безкриле, видовженояйцеподібне, за розмірами як пшеничне зерно. Маса 1000 нас. 19,5-27,2 г.
187
Природний ареал: гори Півн. Китаю, де росте на схилах з пісними ґрунтами.
У культурі в Україні з 1809 р. Культивують повсюди. Росте повільно, репродукує нас., розмножують нас. і жив. Зимостійкий, хоча в суворі зими обмерзають, а іноді цілком вимерзають нездерев’янілі паг. Світлолюбний. Дуже посухостійкий, невибагливий до родючості грунту, однак краще росте на легких ґрунтах. У міських умовах росте добре. У молодому віці після обрізування і стриження добре зберігає форму кр. Деревина ароматна.
В Україні у культурі відомі такі форми:
‘Аигеа’ — ‘Золотиста’. К. з кулястою кр. і яскраво-жовтою хв.;
‘Веуег1еуеп8І8’ — ‘Золотиста пірамідальна’. Д. з вузькопіра-мідальною кр. і яскраво-жовтою хв.;
‘Е1е§апіІ88Іта’ — ‘Найвишуканіша’. Д. з ширококолонопо-дібною кр. і золотисто-жовтою хв.;
‘СІоЬоза’ — ‘Куляста’. Д. або к. з широкою кулястою кр. і зеленою хв.;
‘Ругатісіаііз’ — ‘Пірамідальна’. Д. з вузькопірамідальною кр. і зеленою хв.
Рід 8. МісгоЬіоІа Кот. — Мікробіота
Монотипний рід. Однодомні вічнозелені к. або д. до 0,8-5,5 м завв. і до 10-15 см у діам. з лускоподібною кр.
МісгоЬіоІа десиккаґа Кот. — Мікробіота перехреснопарна (мал. 52). Дуже декоративний, вічнозелений, низькосланкий к. (до 0,8-1 м завв.) або д. із сланкими гілками, які досягають максимальної довж. 4-5,5 м з стебельцями 10-15 см у діам. Кора багаторічних паг. темно-коричнева, тріщинувата, однорічних паг. —світло-коричнева. Хв. лускоподібна, гостра, до 2 мм завд., світло-зелена, навесні та бурувато-зелена восени і взимку, розташована перехресно-парно на паг. Мікростробіли дрібні, овальні, до 2 мм завд., блідо-жовті, після дозрівання темніші. Дозрілі мегастробіли кулясті, дрібні, до 4-5 мм у діам., містять по одній нас. Нас. безкриле, майже кулясте, дозріває наприкінці VIII — на початку IX.
Мал. 52. МісгоЬіоґа десиззаґа: а — пагін із мегастробілами; б — насінина
188
Природний ареал: Далекий Схід (Сіхоте-Алінь). Росте переважно у поясі кедрового сланика, частково у хвойних і мішаних лісах на малородючих ґрунтах, кам’янистих місцях, скелях.
У культурі в Україні з’явилася після її відкриття. Мікробіота вперше була виявлена бот. І. К. Шишкіним, а описана в 1923 р. акад. В. Л. Комаровим. В Україні поширена мало, зустрічається лише в кількох дендраріях і бот. садах.
Росте повільно. Світлолюбний, дуже морозостійкий вид, погано переносить сухі повітря та ґрунт. До родючості грунтів невибагливий. В умовах міста росте добре. Розмножують нас. і жив.
Рід 9. X Сиргеккосурагік Оаіі. — Купресоципарис
Об’єднує природні гібриди між видами кипарис і кипарисовик та їхні клони.
1. х С. Іеуіапйіі (ІЗаІІ. еі .Іаскк.) Оаіі. (Сиргезкиз шасгосагра х х СЬатаесурагік пооікаіепкік) — К. Лейланда. Вічнозелене високе д. до ЗО м завв. і більше, з густою конічною або колоноподібною кр. Л. за формою нагадує л. СЬатаесурагік пооґкаґензіз, однак бічні паг. довші і тонші. Ш. до 2 см у діам., подібні на ш. Сиргеккик тасгосагра. Лусочок зазвичай 8. Уперше одержаний у 1888 р. в Англії з нас., зібраного з СЬатаесурагік пооґкаіепзіз при сумісному вирощуванні з Сиргеккик тасгосагра. У 1911 і 1940 рр. двічі були вирощені росл. з такого самого гібридного нас. від Сиргеккш тасгосагра. В арборетумі Нікітського бот. саду ростуть дві молоді росл. декоративної форми цього самого гібрида ‘Сакіїеуеііап ОоІсГ — із золотистими молодими паг. Завезена жив. з арборетуму Будапештського аграрного університету в 1993 р. Прищеплені росл. (щепа — сіянці Снрге88іі8 кетрегуігепк) ростуть швидко. Дворічні росл. досягли 1,5 м завв. Стійкий проти спеки і засухи.
2. х С. поґаЬіІія МіісЬеІІ (Снргекзик агігопіса уаг. ДаЬга х СЬа-таесурагік пооікаіепзік) — К. чудовий. Д. з конічною кр. і проміжними морфологічними ознаками батьківських форм. Одержано з нас. С. агігопіса уаг. §1аЬга у 1970 р. в Англії. В арборетумі Нікітського бот. саду ростуть дві молоді прищепи цього самого гібрида. Жив., одержані в 1993 р. з арборетуму Будапештського аграрного університету, були прищеплені на сіянці Сиргеккик 8етрегуігеп8. Дворічні росл. мають 0,9 м завв. Стійкі проти спеки і засухи.
189
КЛАС СІЧЕТОР8ГОА — ГНЕТОВІ
Л. суцільні, супротивні або кільчасті. Кора і серцевина відносно тонкі. Вторинна деревина добре розвинена, щільна, без смоляних ходів, має судини. Спорофіли зібрані в одностатеві стробіли. Нас. зач. з рудиментарною пилковою камерою. Чоловічі гамети без джгутиків. Клас об’єднує три різних диз’юнктивних порядки.
ПОРЯДОК ЕРНЕОПАЄЕ8 — ХВОЙНИКИ
Продихи гаплохейльні. Стебло пікноксильне. Л. лінійні або лускоподібні. Одна родина з одним родом.
РОДИНА ЕРНЕОКАСЕАЕ ХУЕТТ8Т. — ХВОЙНИКОВІ
Рід ЕрЬеєІга Е. — Ефедра
Низькі щільно галузисті к., нпк. або д. від 0,1 до 8 м завв. Паг. прутоподібні, членисті, ребристі. Л. редуковані, лускоподібні, супротивні або кільчасті, по 3 4. Мікростробіли шишкоподібні. У пазусі кожної луски по одному мікроспорофілу з кількома (до 8) мікроспорангіями. Мегастробіли з 13 макроспорофі-лами, в кожному з яких по 1-3 нас. зач. Запилення за допомогою вітру або комах. Нас. ягодоподібне, зовнішні покриви соковиті або сухі. Розмножують нас., поділом к. та відв. Оригінальні хвощеподібні росл., придатні для озеленення сухих піщаних і щебенистих схилів та для влаштування рокарйв. У більшост і видів вміст ефедрину — до 3,11 %. Нас. вживають у їжу.
Налічує понад 40 видів у степах і напівпустелях Євразії, Африки, Америки. В Україні інтродуковано 9.
Таблиця для визначення видів роду Еркесіга
1.	М’ясисті приквітки у дозрілого нас. з вузьким плівчастим краєм................................................ 2
— М’ясисті приквітки у дозрілого нас. без плівчастого краю ......................................................З
2.	Л. до 10 мм завд., шилоподібні, іноді редуковані до коротких піхв, парні або поодинокі..............................
........................ 1. Е. атегісапа — Е. американська
— Л. лінійні або щетинисті.... 2. Е. аКіккіта — Е. найвища
3.	Л., принаймні верхівкові, шилоподібні, до 3 см завд.
...............................3.	Е. Гоїіаіа — Е. листувата
—	Л. редуковані до піхв. Паг. матово-зелені, крихкі....
..................................4. Е. іга£І1і$ — Е. ламка
—	Ознаки інші.................................... 4
4.	Приквітки більш ніж до половини зрослі..............
............................5.	Е. іпіегтедіа — Е. проміжна
190
- Внутрішні приквітки біля основи вільні............
........................... 6. Е. ргосега — Е. високоросла
— Внутрішні приквітки зрослі на третину.............
.................................7. Е. шаіог — Е. велика
— Внутрішні приквітки зрослі на дві третини.........
.............................8.	Е. ечиікеНпа — Е. хвощова
— Ознаки інші..................................... 5
5. Мікростробіли з 4-8 мікроспорангіями. Мегастробіли з 2 макроспорофілами......... 9. Е. (ІівІасНуа — Е. двоколоскова
І.	Е. атегісапа НитЬ. еї Вопрі. уаг. апсііпа Марі'. — Е. американська (різновидність андська). Низький прямий к. з висхідними жорсткими гілками. Паг. світло-зелені, членисті. Л. шилоподібні, до 1 см завд , нижні — зрослі або редуковані до піхв. Мікростробіли сидячі, скупчені, з 3 4 парами мікроспорангіїв. Мегастробіли на коротких ніжках, з 1—2 макроспорангіями. Нас. 5-8 мм завд. Приквітки м’ясисті, червоні майже вільні.
Природний ареал: Півд. Америка, Анди.
У культурі в Україні з 1846 р. В арборетумі Нікітського бот. саду росте на вапняково-глинистому ґрунті, у засушливий період потребує поливу, зимостійка, не цвіте.
2.	Е. аібккіта ПекГ. — Е. найвища. Повзучий к. до 8 м завв. Паг. яскраво-зелені або сизі. Міжвузля до 8 см завд. Л. супротивні або кільчасті (по 3-4), лінійні або щетинкоподібні, 2-6 мм завд. Мікростробіли в гронах, інколи поодинокі, яйцеподібні, з 4-12 парами мікроспорангіїв. Мегастробіли з 3 парами приквітків, зовнішні на третину, а внутрішні на дві третини зрослі. Нас. кулясте, 6 мм завд., червоне або білувате.
Природний ареал: Півн. Африка.
У культурі в Україні з 1823 р. Інтродукована Нікітським бот. садом у 1900 р. На ПБК цілком посухо- і зимостійка. Плодоносить.
3.	Е. Гоїіаіа С. А. Меу. (Е. кокапіса Ке§е1) — Е. листувата. Повзучий або розпростертий к. до 5 м завв. Паг. яскраво-зелені або сизуваті, прямі чи пониклі. Міжвузля близько 8 см завд. Л. зрослі біля основи
Природний ареал: Мала і Сер. Азія.
У культурі в Україні з 1895 р. Інтродукована Нікітським бот. садом у 1980 р. Посухо- і зимостійка, плодоносить.
4.	Е. Гга£І1І8 ОекГ. — Е. ламка. Деревоподібний, висхідний, повзучий або розпростертий к. Паг. темно-зелені, прямі, ламкі, пониклі, до 4 мм завт. Л. до половини чи до двох третин зрослі, 1-2 мм завд. Мікростробіли кулясті, сидячі або на коротких ніжках, мікроспорангіїв 6. Мегастробіли поодинокі, на коротких ніжках, з 2-3 парами приквіток. Нижні на третину, а верхні майже повністю зрослі. Нас. 8-9 мм завд., червоне.
191
Природний ареал: Середземномор’я.
У Нікітському бот. саду з 1961 р. Зимостійка, не потребує поливу, цвіте. Аналогічні показники мають різні форми цього виду: уаг. сатруїоросіа (С. А. Меу.) БіарГ. — повзучий к. з пониклими не ламкими паг., 2-3 мм завт.
5.	Е. іпіегпіеіііа БсЬгепк еі С. А. Меу. (Е. Гег§апеп8І8 V. Еїікії., Е. тісгозрегта V. Мікіі., Е. регвіса (ВіарЕ.) V. Г4ікй., Е. ґевдиогит V. Мікії, Е. уаїкіа V. №кк.) — Е. проміжна. Висхідний або розпростертий, густогалузистий к. до 1 м завв. Паг. жовто-зелені, прямі, голі або щетинисті. Міжвузля до 6 мм завд. Л. по 2, рідко по 3—4, лускоподібні, зрослі на дві іретини. Мікростробіли кулясті, яйцеподібні або оберненояйцеподібні, з 3—4 парами приквітків, які більш ніж до половини зрослі Нас. 6-7 мм завд., червоне.
Природний ареал: Сер. Азія, Зах. Сибір. Росте на сухих щебенистих схилах.
У Нікітському бот. саду з 1960 р. Невибаглива до повітряної, але чутлива до ґрунтової вологості. Не цвіте.
6.	Е. ргосега (ГІ8сЬ. еі Меу.) АвсЬегв еі СгаеЬп. — Е. високоросла. К. до 2 м завв. Паг. голі, міжвузля до 2 см завд. Л. редуковані до піхв, супротивні, лускоподібні, 2-3 мм завд. Мікростробіли кулясті, сидячі. Мегастробіли видовжено-овальні, на коротких ніжках, приквітків 2-3 пари, верхні на третину зрослі. Нас. овальне, 5-7 мм завд., червоне.
Природний ареал: Балкани, Кавказ, Мала Азія, Гімалаї.
У Нікітському бот. саду вирощують із середини XIX ст. Цілком посухо- і зимостійка, плодоносить в Одесі і Вінниці.
7.	Е. та]ог Нозі. (Е. пеЬго<іеп8І8 Тіпео) — Е. велика. Прямий, іноді висхідний, густогалузистий к. до 2 м завв. Гілки короткі, товсті, темно-зелені. Міжвузля до 2 см завд. Паг. 1-1,5 мм завт., борозенчасті. Л. лускоподібні, на дві третини або більше зрослі. Мікростробіли поодинокі або по кілька. Мегастробіли по 1-3 на коротких ніжках. Нас. 5-7 мм завд., червоне.
Природний ареал: Середземномор’я.
У культурі в Україні з 1750 р. У дендропарку «Тростянець» вирощують з 1952 р. Зимостійка, не цвіте. На ПБК у засушливу пору потребує поливу.
8.	Е. ецігізеііпа Вип§е — Е. хвощова (мал. 53). Прямий к. до 2 м завв. з товстими жорсткими гілками. Паг. сіро-зелені або сизі, 1,5-2 мм завт., голі. Міжвузля 1-2 см завд. Л. зрослі більш як на половину, піхвоподібні, вільна частина 3-гранна, близько 2 см завд. Мікростробіли по 1-3, сидячі, з 2-3 парами спорангіїв. Мегастробіли напівсидячі, з 2-3 парами приквітків, нижні зрослі на третину, верхні — на дві третини. Нас. напівкулясте, 6-7 мм завд., червоне.
192
Мал. 53. ЕрЬеЛга ечиізеїіпа
Природний ареал: Кавказ, Сер. і Центр. Азія, Китай.
У культурі в Україні з 1909 р. Зимостійка, плодоносить в Асканїї-Новій, Черкасах, Києві, Тростянці.
9.	Е. гіікіасіїуа Е. (Е. уц1§агІ8 Кісй.) — Е. двоколоскова. Сланкий к. 5-35 см завв. з жорсткими жовто-зеленими, загнутими на кінцях паг. Міжвузля до 5 см завд. Л. лускоподібні, зрослі на дві третини. Мікростробіли овальні, на ніжках. Мегастробіли поодинокі або в пучках. Приквітків 3—4 пари, верхні на третину, нижні до половини зрослі. Нас. кулясте, 6-7 мм завд., червоне.
Природний ареал: Середземномор’я, Сер. Азія, Зах. Сибір.
У культурі в Україні з 1813 р. Вперше інтродукована у Нікітському бот. саду. Посухо- і зимостійка, плодоносить в Одесі, Херсоні, Кривому Розі, Кам’янці-Подільському, Трос-тянці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.	Алепский П. Путешествие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVIII в., описанное его сьіном архидьяконом Павлом Алепским // Пер. с араб. Г. Муркоса. — М., 1896-1897. — Вьіп 1-5.— 168 с.
2.	Бродович Т., Бродович М. Атлас дерев та кущів заходу України. — Л.: Вид-во при Львів, ун-ті, 1973. — 240 с.
3.	Верещинский И. Вериая дорога к заселенню пустьінь в русских областях Польского королевства І Пер. с пол. А. В. Стороженко. — К., 1985.— 96 с.
4.	Геродот. История: В 9 кн. — Л.: Наука, 1972. — 599 с.
5.	Григорьев А. Г. Хвойньїе зкзотьі предгорного и степного Крьіма Н Тр. Никит. бот. сада. — 1974. — 63. — С. 43-55.
б.	Деревья и кустарннки, культивируемьіе в Украинской ССР. Голосе-менньїе. — К.: Наук, думка, 1985. — 200 с.
3.	Деревья и кустарники СССР: Голосеменньїе. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — Т. 1. — 463 с.
8.	Забелин И. А. Деревья и кустарники арборетума Никитского бо-танического сада. Голосеменньїе // Тр. Никит. бот. сада. — 1939. — 22, вьіп. 1. — С. 35-178.
9.	Кондратюк Є. М. Дикоростучі хвойні України. — К.: Вид-во АН УРСР, 1960. — 120 с.
10.	Кохно М А., Кузнецов С. І., Дорошенко О. К. та ін. Дендрофлора міст півдня України // Укр. бот. жури. — 1983. — Т. 40, № 5. — С. 12-14.
11.	Кохно Н. А., Курдюк А. М. Теорстические основні и опьіт интродук-ции древесньїх растений в Украине. — К.: Наук, думка, 1994. — 188 с.
12.	Кузнецов С. И. Основні интродукции и культурні хвойньїх Древне-го Средиземноморья на Украине и в других районах юга СССР. — К.: Наук, думка, 1984. — 124 с.
ІЗ.	Логгінов В. Б. З матеріалів інвентаризації деревних інтродуцентів у Держлісфонді УРСР // Інтродукція та акліматизація рослин в Україні. — 1982. — Вип. 20. — С. 15-18.
14.	Льіпа А. Л. Дендрологические богатства Украинской ССР и их использование // Озеленение населенньїх мест. — К.: ИзД-во Акад. архи-тектурьі УССР, 1952. — С. 11-521.
15.	Льіпа А. Л. Интродукция и акклиматизация древесньїх растений на Украине. — К.: Вища шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1978. — 109 с
16.	Мисник Г Е. Деревья и кустарники дендропарка «Тростянец». — К.: Изд-во АН УССР, 1962. — 179 с.
194
17.	Определитель вьісших растений Украиньї І Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. — К.: Наук, думка, 1987. — 548 с.
18.	Отдел голосеменньїе: Ріпоріїуіа или Сутпозретае: Жизнь растений. — М.: Просвещение, 1980. — Т. 4. — С. 257—420.
19.	Подгорньїй Ю К. Аннотированньїй каталог сосен арборетума Никитского ботанического сада. — Ялта: Б. и., 1977. — 47 с.
20.	Попов В. А.. Маринич А. М., Ланько А. И. Физико-географическое районирование Украинской ССР. — К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. — 683 с.
21.	Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962. — 340 с.
22.	Червона книга Української РСР. — К.: Наук, думка, 1980. — 500 с.
23.	Черепанов С. К. Сосудистьіе растения СССР. — Л.: Наука, 1981. — 510 с.
24.	Чуприна П. Я. Голосеменньїе //Деревья и кустарники декоративних городских насаждений Полесья и Лесостепи УССР. — К. Наук, думка, 1980. — С. 19-44.
25.	Чуприна П. Я. Хвойні рослини Східної Азії в міських насадженнях Полісся та Лісостепу України // Інтродукція та акліматизація рослин на Україні. — 1981. — Вип. 18. — С. 48-52.
26.	Чуприна П. Я., Гордієнко І. І. Поширення інтродукованих голонасінних рослин в Поліссі, Лісостепу, Прикарпатті та Закарпатті України // Інтродукція та акліматизація рослин на Україні. — 1978. — Вип. 12. — С. 52-61.
27.	Янушевич 3. В. Культурньїе растения юго-запада СССР по палео-ботаническим исследованиям. — Кишинев: Штиинца, 1976. — 187 с.
28.	Ярославцев Г. Д., Кузнецов С. И. Хвойньїе породи // Деревья и кустарники для озеленення на юге СССР, их биология и зкология. — Ялта: Б. и., 1971 — Вип. І. — С. 7-47.
29.	Г)еп Ошїеп Р., Воот В. К. Мапиеі оГсиіііуаіесі сопіГсгз. —ТІїс На§ие: МуІіоІГ, 1965. — 528 р.
30.	Ніеке К. Ргасііска ОепбгоІо^іе. — Ргака: 8іаІпі /епіед. пакі. Іеїзіеі, 1978.— 533 б.
31.	Нііііегз Мапиаі оГТґєєб ап<1 БкгиЬз. — Зеї есї. — \УіпсІіе5Іег: НіПіегз апд 8оіі8, 1973. — 576 р.
32.	Іпіегпаїіопаї соде оГ потепсіаіиге оГ сиіііуаіед ріапіз, 1969.
33.	Кгиззтапб. Нап<1ЬисЬ<1егКа<1еІ£ейоІ2Є.— Вегііп;НатЬиг§, 1971. — 3218.
34.	Кгиххтап С. Оіе МасІе1§еНоІ2е. — ІЬіс!., 1979. — 264 8.
35.	КеМег А. Мапиаі оГ сиіііуаіесі ігеев апсі БіігцЬе. — Кел Уогк: Мастіїїап, 1949. — 996 р.
36.	ЇКеїск Н., Насісіок О. ТІїе легкі сЬєсіізі оГ сопіГегз. — ВисЬепЬіІІ Вготуагд. НегеГогдвйіге: Ьапдзтап’Б Воокзііор Бід., 1993. — 427 р.
ПОКАЖЧИК ЛАТИНСЬКИХ НАЗВ ВИДІВ, ФОРМ ТА КУЛЬТИВАРІВ
АЬіез
-	аїЬа МіП. 51
-	агіхопіса Меег. 45, 55
-	Ьаїзатеа (Ь.) МіП 46, 52
-	серЬаІопіса ЬоисІ 46, 50
-	сіїісіса Сагг. 46, 50
-	сопсоїог Ьіпсії. еі Оогсі. 45, 53
—	‘Уіоіасеа’ 55
—	‘Репйиіа’ 55
-	согеапа \УіІ8. 46, 48
-	Ггазегі (РигзЬ) Роіг. 47, 52
-	£гап<1І5 Ьіпсії. 47, 52
-	ЬоІорЬуІІа Махіт. 46, 49
-	ІоМапа Мигг. 46, 55
-	перЬгоІеріз (Тгаиіу.) Махіт. 47
-	погсітаппіапа (8іеу.) 8расЬ. 46, 51
-	питійіса Ве Ьаппоу 46, 49
-	ріпзаро Воізз. 45, 49
-	зіЬігіса ЬеПеЬ. 46, 47
-	уеіісЬіі Ьіпсії. 47, 48
Агаисагіа агаисапа (Моїіпа) К.
КосЬ 43
Саіосейгив
-	сіесиггепз (Тогг.) Ріогіп. 168
-	тасгоіеріз Кигх 168
Сесігиз
-	аііапііса Мапеііі 97
-	- ‘Аґ£епіеа’ 98
—	‘Вгеуігатиіоза’ 98
—	‘СапсІеІІаЬгит’ 98
—	‘Соїитпагіз’ 98
—	‘ЕгуіЬгапіЬа’ 98
—	‘Сіапса’ 98
—	‘Сіапса репсіиіа’ 98
—	‘Місгосагра’ 98
—	‘Ресііпаіа’ 98
-	ЬгеуіГоІіа Непгу 97, 99
-	сіеосіага (В. Воп) С. Воп Г. 99
—	‘АгсГогтіз’ 100
—	СапсІеІІаЬгит’ 99
—	‘Сга88іГо1іа’ 100
—	‘ЕгуіЬгапіЬа’ 100
—	‘Ьоп^іГоІіа’ 100
—	‘Ресііпаіа’ 100
—	‘Репсіиіа’ 99
—	‘Ріала’ 100
—	‘ВоЬизіа’ 99
—	‘УігіПіз’ 100
-	ІіЬапі А. ВіеЬ. 97, 98
—	‘Аг^епіеа’ 99
—	‘Вгеуігатиіоза’ 99
—	‘СІаиса’ 99
—	‘РизіГогтіз’ 99
—	‘Репсіиіа’ 98
СЬатаесурагІ8
-	Іасузопіапа Рагі. 177, 178
—	‘АПиті’ 179
- пооікаіеп8І8 (ЬатЬ.) 8расЬ 178
-оЬіизаЗіеЬ. еі 2исс. 177, 181
-	різіГега 8іеЬ. еі 2исс. 178, 179
—	‘Аигеа’ 180
—	‘РіІіГега’ 180
—	‘РіІіГега аигеа’ 180
—	‘РіІіГега папа аигео-уагіе^аіа’ 180
—	‘Р1ито8а’ 180
—	‘Ріитоза аигеа’ 181
—	‘Здиаггоза’ 181
СерЬа1оіахи8 сігирасеа 8 іеЬоІсї еі
2исс. ех Епсії. 42
Сгуріотегіа з’аропіса В. Воп 37
—	Аг£епІео-зрісаіа’ 38
—	ЕІе^апз’ 38
—	‘ІЧапа’ 38
Сиппіп^Ьатіа Іапсеоіаіа ЬатЬ. 38
196
Сиргеззиз
агіхопіса Сгеепе 169, 175
— ‘Вопііа’ 175
— ‘СапПеІаЬгорепдиІиз’ 176
— ‘Сотрасіа’ 175
— ‘Сгізіаіа’ 176
— ‘Сіаиса’ 175
— ‘СІоЬоза’ 176
— ‘Ьиіеа’ 176
— ‘Ріаіусіадиз’ 176
-- ‘Ругатідаїіз’ 176
— ‘Тгипсіз рІигіЬиз’ 176
- дисіоихіапа Ніск. 170, 171
- ГипеЬгіз Епсії. 169, 176
-	£о\'епіапа Соні. 170, 174
-	£иас1а1ирепзіз \Уаіз. 176
-Іизііапіса МіП. 169, 174
—	‘Аигео-зрісаіа’ 175
— ‘ВепіЬаті’ 175
— ‘Сотрасіа’ 175
— ‘Оіаиса’ 174
— ‘ОІоЬоза’ 175
— ‘Ьіпдіеуі’ 174
— ‘Тгипсіз рІигіЬиз’ 175
-таспаЬіапа Мигг. 169, 173
— ‘Аготаїіса’ 173
— ‘Ргозігаїа’ 173
-тасгосагра Нагі». 170, 172
— ‘Разіі^іаіа’ 172
— ‘ЬатЬегііапа’ 172
— ‘Ьиіеа’ 172
-	заг^епііі Лерзоп 177
-	зетрегуігепз Ь. 170
— ‘Аигео-уагіе^аіа’ 171
— ‘Аизігаїіз’ 171
— ‘СапсІеІаЬгіГогтіз’ 171
— ‘СесІпГогтіз’ 171
— ‘Сегпииз’ 171
— ‘Соїіисаіиз’ 171
— ‘Сгіпііиз’ 171
— ‘Сгізіаіиз’ 171
— ‘Оепзиз’ 171
— ‘СІоЬозиз’ 171
- - ‘Ногіхопіаііз’ 170
— ‘Іпдіса’ 171
— ‘Репдиіа’ 170
— ‘РесііпіГогтіз’ 171
— ‘Ріапігатизсиїоза’ 171
— ‘Ругатідаїіз’ 170
— ‘Зігі^іііаіиз’ 171
— ‘ТЬціаеГоІіа’ 171
--‘Тгізііз’ 171
-іогиіоза В. Ооп 169, 172
— ‘Согпеуапа’ 173
— ‘Маїезііса’ 173
--‘Репдиіа’ 173
Сиргеззосурагіз
Іеуіапсііі (Оаіі. еі Ласкз.) І)а11. 189
-поіаЬіІіз МіісЬеІІ 189
ЕрЬедга
- аіііззіта ОезГ. 190, 191
- атегісапа НитЬ. еі Вопрі. 190, 191
-ПізіасЬуа Ь. 191, 193
-ечиізеііпа Вип^е 191, 192
-ГоІіаіаС. А. Меу. 190, 191
-	Ггаеіііз ВезГ. 190, 191
-	іпіегтедіа ЗсЬгепк еі С. А. Меу.
190, 192
-та]огНозі. 191, 192
-ргосега РізЬ. еі Меу 191, 192
Сіпк^о ЬіІоЬа Ь. 23
— ‘Ьасіпіаіа’ 25
Липірегиз
-сНіпепзіз Ь. 150, 160
— ‘Соїитпагіз’ 160
— ‘Соїитпагіз §1аиса’ 161
— ‘Ретіпа’ 161
— ‘Каіхика’ 161
— ‘ОШ 8ОІ<Г 161
— ‘РГііх.егіапа’ 161
— ‘РПігегіапа аигеа’ 161
— ‘РПіхегіапа £Іаиса’ 161
— ‘Рішпоза аигеа’ 161
-соттипізЬ. 149, 152
— ‘НіЬегпіса’ 153
-	- ‘№па аигеа’ 154
—	‘Веранда’ 154
—	‘Зиесіса’ 154
- сіауигіса Раїї. 165
Пергезза 8іеу. 149, 156
-Пгирасеа ЬаЬіІІ. 148, 150
-ехсека ВіеЬ. 149, 157
-	Гоеіідіззіта ШіІІП. 149, 157
-	Ьогіхопіаііз МоепсЬ. 167
—	‘ВІиесЬір’ 167
—	‘Віие тооп’ 167
-‘Воиеіазіі’ 167
-оЬ1оп§а ВіеЬ. 149, 151
- оссідепіаііз Ноок. 162
-охусейгиз Ь. 149, 154
-ргоситЬепз 8іеЬ. 149, 156
197
-	ркеиПоБаЬіпа Р. еі М. 160
-	гІ£І<1а 8іеЬ. еі Хисс. 149, 152
-	каЬіпа Ь. 165
—	‘Віие ОапиЬе’ 166
—	‘Егесіа’ 166
—	‘НогпіЬгооскіі’ 167
—	‘8сап<1іа’ 167
—	‘ТатагІБСіГоІіа’ 167
—	‘Уагіе^аіа’ 167
-	Бсориіогит 8аг§. 164
—	‘Віие Ьеауеп’ 165
—	‘Керепк’ 165
-	8еті§1оЬо5а Ке§е1. 161
-	БегаУБсЬапіса Кот. 149, 158
-	кіЬігіса Виг§5<і. 149, 156
-	5циатаіа ЬатЬ. 149, 154
—	‘Віие сагреі’ 155
—	‘Віие 8іаг’ 155
—	‘Ргозігаіа’ 155
-	іигкекіапіса Кот. 149, 159
-	¥ІГ£Іпіапа Ь. 162
—	‘СИаиса’ 164
—	‘Репсіиіа’ 164
—	‘8ку госкеі’ 164
—	‘Тгірагіііа’ 164
—	‘Уепикіа’ 164
Ьагіх
-	атегісапа МісЬх. 87, 93
-	сгекапотекіі 8гаГ. 93
-	сіесісіиа МіП. 87, 89
—	‘Ра8ІІ£Іаіа’ 90
-	еиго1ерІ8 Непгу 87, 91
-	§те1іпіі (В.ирг.) Кирг. 87, 95
-	каетрГегі (ЬатЬегі) Сагг. 87, 89
-	оссі<1епІа1І8 РІиН. 87, 88
-	роїопіса КасіЬ. 87, 90
-	8ІЬігіса ЬесІеЬ. 87, 92
-	8икасгеу/іі Оуі. 87, 93
Меіакедиоіа £Іуріо8ігоЬок1е8 Ни еі
СЬеп§ 40
МісгоЬіоіа ПесикБаіа Кот. 188
Рісеа
-	аЬіев (Ь.) Кагкі. 65, 67
—	‘Аигеа’ 69
—	‘Ваггуі’ 69
—	‘ВоЬегекіі’ 69
—	‘СЬІогосагра’ 69
—	‘Соегиіеа’ 70
—	‘Сотрасіа’ 70
— ‘Сирге88Іапа’ 70
— ‘ОеПеха’ 70
— ‘Оерге88а’ 70
— ‘ЕгуіЬгосагра’ 70
----‘РІПЄСІОПЄПБІб’ 70
—	‘РгоЬЬиг§’ 70
—	‘Іт/егка’ 70
—	‘Маху/еІІіі’ 70
—	‘ІЧапа’ 70
—	‘ИісІИогтІБ’ 70
—	‘ОЬІепПогПі’ 70
—	‘Решіиіа’ 70
—	‘Ругаті<1а1І8’ 70
—	‘РгоситЬепк’ 70
—	‘КеПеха’ 71
—	‘Кетопііі’ 71
—	‘Уітіпа1І8’ 71
—	‘Уіг^аіа’ 71
-	аісоскіапа Сагг. 63, 71
-	ЗЄ7ОЄП8І8 (8іеЬ. еі Хи88.) ЕІ8Ь. ех
Сагг. 82
-	акрегаіа Макі. 62, 72
—	‘біаиса’ 72
-	сапа<1еп8І8 Вгііі. 72
-	еп^еїтаппіі Еп^еїт. 83
—	‘ Аг^епіеа’ 84
—	‘Оіаиса’ 84
-	§1аиса (МоепсЬ.) Уо88. 63, 72
—	‘АІЬегііапа’ 74
—	‘Соегиіеа’ 74
—	‘Сопіса’ 74
-	§1еЬпіі (Р. ЗсЬтіПі) Макі. 64,74
-	когаіеп8І8 Иакаі 75
-	тагіапа Вгііі. 64, 75
— ‘Аигеа’ 76
— ‘Ооитеііі’ 76
-	топіі^епа Ма8і. 65, 84
-	оЬоуаіа ЕеПеЬ. 76
—	‘Аг^епіеа’ 77
—	‘ОепкіГоІіа’ 77
—	‘Кгіїогіі’ 77
— ‘ЬисіГега’ 77
— ‘Ьиіе8сеп8’ 77
-ошогіса (Рапс.) Ригкупе 79
—	‘Иапа’ 80
—	‘ Репсі иіа’ 80
-	огіепіа1І8 (Ь.) Ьіпк. 65, 80
-	роїііа Сагг. 63, 77
-	рип§еп8 Еп^еїт. 64, 84
—	‘Аг^епіеа’ 86
—	‘Соегиіеа’ 86
198
—	‘Оіаиса’ 86
—	‘Оіаиса §1оЬо8а’ 86
—	‘Ковіегіапа’ 86
-	- ‘Уігісііб’ 86
-	гиЬга Ьіпк. 64, 77
-	БсЬгепкіапа ЕібсЬ. еі Меу 62, 79
-	біісЬєпбіб Сагг. 86
РІПП5
- агІБІаІа Еп^еїт. 101, 116
-агташііі ЕгапсЬ. 101, ПО
аііепиаіа Ьеттоп 126
ауасаЬиіІе ЕЬгепЬ. 101, 111
- Ьапккіапа ЬатЬ. 103, 129
ЬгиІіаТеп. 104, 132
— уаг зіапкеу/ісхіі (Еот.) Оаи88еп 105, 132
-	Ьип^еапа 2исс. 102, 115
-сетЬга Ь. 102, 108
-	сетЬгоііІев Хисс. 102, 114
-соиііегі О. Поп 102, 127
сопіогіа Оои§1. 104, 129
-	Паїтаїіса УІ8. 106, 144
- <1еп8ІПога 8іеЬ. еіХисс. 105, 135
—	есІиІІБ Еп^еїт. 102, 114
-еИагіса Меду. 104, 133
-	Пехі1І8 Іате8 101, ПО
-	ГипеЬгІБ Кот. 104, 136
-	£егаг<1іапа \Уа11. 102, 116
-	Ьа1ереп8І8 МіП. 104, 131
- ЬеМгеісЬіі СЬгібі. 105, 145
ЗеГГгеуі ВаІГ. 103, 121
-	косЬіапа КІоІхвсЬ ех С. КосЬ 104, 139
-	когаіеп8І8 8іеЬо1<1 еі Хисс. 102, 109
-	1еисо<іегтІ8 Апі. 105, 146
-та88опіапа ЬатЬ. 105, 137
- топорЬуІІа Тогг. 102, 115
-	топіегитае ЬатЬ. 101, 118
-	топіісоіа Оои^І. 101, 113
-	тир) Тигга 104, 140
—	‘Спот’ 141
---‘НЄ85Є’ 141
—	*Мор8* 141
-	тигісаіа О. Поп 104, 144
- тиггауапа ВаІГ. 104, 131
пі;гга Агп. 106, 142
- пі§га Агп. 88р. Ьагісіо (Роіг.) Маіге 106, 143
- раїїавіапа О. Ооп 106, 144
-рагуіПога 8ісЬо1с1 еі Хисс. 101,109 раїиіа 8сЬ1. еі СЬат. 103,123
-	рейсе ОґібєЬ. 101,112
-	ріпавіег Аіі. 105,133
-	ріпеа Ь. 105,128
-	ропПегова Оои§1. 103,120
-	ритіїа (Раїї.) Ке§е1102,108
-	диаіІгіГоІіа 8и<1ул 102,115
-	гадіаіа О. Ооп 103,124
-ге8Іпо8аАіІ. 106,134
-	гі§і<іа МіП. 103,124
-	гохЬиг^Ьіі 8аг§. 103,118
-	ваЬіпіапа Оои§1. 103,126
-	8а1гтаппіі Оип. 106,143
- 8сори1огит Ьетт. 103,122
- БІЬігіса Ои Тоиг 102,106
- 8уІУЄ8ІГІ8 Ь. 104,137
-8ІгоЬи8Ь. 101,112
— ‘Мопіісоїа’
- ІаЬи1аеГогтІ8 Сагг. 105,136
Іаеііа І... 103,123
- Іеосоїе 8сЬ1. еі СЬат. 103,119
-	іЬипЬег^іапа Егапко 105,142
-	Іоггеуапа Раггу 119
-	ипсіпаїа МіП. ех МігЬ. 104,141
-	ууаПісЬіапа А. В. Іаскв. 101,111
РІаІусІаПив огіепіаіів (Ь.) Егапко 186
—	‘Аигеа’ 188
-	‘Веуег1еуеп8І8’ 188
—	‘Е1е§апІІ88Іта’ 188
—	‘СгІоЬова’ 188
-	- ‘Ругаті<іа1І8’ 188
РвеиПоІагіх каетрГегі СгогП. 96
Р8еийоІ8и§а теп/іе8Іі (Міпі.)
Егапко 56
—	‘Сае8Іа’ 58
—	‘Еа8іі§іа1а’ 58
—	‘біаиса репсіиіа’ 58
—	‘Ьаеіа’ 58
—	‘РепПиІа’ 58
—	уаг. уіаиса Егапко 58
8едиоіа 8етрегуігеп8 (ЬатЬ.) Епсії. 34
8сдиіа<1еп<1гоп ^і^апіеит (Ьіп<11.) ВисЬЬоІг 34
— ‘Аигеит’ 35
- ‘Со1итпагІ8’ 35
— ‘Сотрасіит’ 35
- ‘Оуаіит’ 35
—	‘РугатіПаїів’ 35
—	‘8еті§1оЬо8ит’ 35
—	‘Уагіе^аіа’ 35
199
Таходішп
-	сІївІїсИит (Ь.) КісЬ. 35
-	тисгопаїит Теп. 36
Тахиз
- Ьассаіа Ь. 27
— ‘Аг£епіео-уагіе§а1а’ 29
— ‘Аигеа’ 29
— ‘ Аигео-уагіе^аіа’ 29
— *Ра8Іі§іаІа’ 29
— ‘РаБІі^іаІа аигео-уагіе^аіа’ 29
— ‘Ітрегіаіік’ 29
— ‘Ргоаігаїа’ 29
— ‘8ігісІа’ 29
-	скіпепБІБ 27,29
-	сапас1еп5Ї5 Маг^Ь. 27,30
-	сивркіаіа 8іеЬ. еі Хисс. ех Епгіі. 27,29
-	тесііа КеМ. 31
ТЬиіа
- оссі депіаііа Ь. 181,182
— ‘Аигеа’ 183
— ‘Аигео-врісаіа’ 183
— ‘Восітегі’ 183
— ‘Соїитпа’ 183
— ‘Сотрасіа’ 183
— ‘Е11їуап£егіапа’ 183
— ‘Е11іуап£егіапа аигеа’ 183
— ‘Егісоідек’ 183
— ‘Ракіі^іаіа’ 183
— ‘РіІіГогтік’ 183
— ‘ОІоЬока’ 183
— ‘Ноуеіа’ 183
— ‘Ьиіеа’ 183
— ‘ЕиІеБсепх’ 183
— ‘8етігіп£еп8’ 183
— ‘8ріга1І8’ 183
— ‘8раіИо8ІгоЬі1аІа’ 183
— ‘ЕІтЬгасиІіГега’ 184
— ‘ Уегуаепеапа’ 184
— ‘У/а^пегіапа’ 184
— "У/агеапа’ 184
- ріісаіа О. Ооп. 181, 184
— ‘Аигео-уагіе^аіа’ 185
- 8Іапс1І8Іііі Сагг. 181, 185
Т1іиіор8І8 сІоІаЬгаІа 8іеЬ. еі Хисс. 186
— ‘Уагіе^аіа’ 186
Тоггеуа
-	саііґогпіса Тогг. 31, 32
-	{'ґапсІїБ РоП. 31
-	писіГега (Ь.) 8іеЬ. еі Хисс. 31, 32
Тви^а
-	сападеп8І8 Сагг. 58
-	с!І¥ег8ІГо1іа Ма8І. 58, 60
ПОКАЖЧИК УКРАЇНСЬКИХ НАЗВ ВИДІВ, ФОРМ ТА КУЛЬТИВАРІВ
Араукарія чилійська 43
Біота східна див. Широкогілочник східний
Болотяний кипарис див. Таксодій звичайний
Гінкго дволопатеве 23
-	- ‘Розсіченолисте’ 25
Дугласія див. Псевдотсуга Мензиса
-	тисолиста 56
Ефедра
-	американська 190, 191
-	велика 191, 192
-високоросла 191, 192
-	двоколоскова 191, 193
ламка 190, 191
-листувата 190, 191
-	найвища 190, 191
-проміжна 190, 192
-	хвощова 191, 192
Жереп див. С. гірська
Кедр
- атласький 97
— ‘Гребінцевий’ 98
— ‘Дрібношишковий’ 98
— ‘Канделяброподібний’ 98
— ‘Колоноподібний’ 98
— ‘Короткогілковий’ 98
—	‘ Плакучий’ 98
—	‘Сизий’ 98
—	‘Сизий плакучий’ 98
—	‘Сріблястий’ 98
—	‘Червонопиляковий’ 98
- гімалайський
--‘Гребінцевий’ 100
— ‘Довгохвойний’ 100
— ‘Дугоподібний’ 100
— ‘Канделяброподібний’ 99
— ‘Могутній’ 99
— ‘Плакучий’ 99
— ‘Плоский’ 100
— ‘Світло-зелений’ 100
— ‘Товстолистий’ 100
— ‘Червонопиляковий’ 100
-	європейський див. С. кедрова європейська
-	корейський див. С. кедрова корейська
-	короткохвойний 97, 99
-	ліванський 97, 98
—	‘Короткогілковий’ 99
—	‘Плакучий’ 98
—	‘Сизий’ 99
—	‘Скручений’ 99
—	‘Сріблястий’ 99
-річковий 147, 168
—	великолускатий 168
—	каліфорнійський 168
- сибірський див. С. кедрова сибірська
Кедровий сланик див. С. кедрова сланка
Кипарисовик
-горіхоплідний 178, 179
— ‘Відстовбурчений’ 181
— ‘Золотистий’ 180
— ‘Ниткоподібний’ 180
— ‘Ниткоподібний золотистий’ 180
— ‘Ниткоподібний золотисто-пістрявий карликовий’ 180
— ‘Перистий’ 180
— ‘Перистий золотистий’ 181
— ‘Юнацький’ див. К. г. відстовбурчений
201
-	Лавсона 177, 178
—	‘ Алюма’ 179
-	нутканський 178
-туполистий 177, 181
Кипарис
-аризонський 175, 176
—	‘Багатостовбурний’ 176
— ‘Блакитний’ 175
— ‘Боніта’ 175
— ‘Жовтий’ 176
— ‘Канделяброподібний плакучий’ 176
— ‘Компактний’ 175
— ‘Кулястий’ 176
— ‘Кучерявий’ 176
— ‘Пірамідальний’ 176
— ‘Широкогіллястий’ 176
-	великоплідний 172
—	‘Випростаний’ 172
—	‘Жовтий’ 172
—	‘Ламберта’ 172
- вічнозелений 170
— ‘Горизонтальний’ 170
— ‘Горизонтально-плакучий’ 171
— Торизонтально-плоскогілко-вий’ 171
— ‘Гребінчастий’ 171
— Требінчастоподібний’ 171
— ‘Жовто-пістрявий’ 171
— ‘Індійський’ 171
— ‘Канделяброподібний’ 171
— ‘Кедроподібний’ 171
— ‘Кулястий’ 171
— ‘Ниткоподібний’ 171
— ‘Південний’ 171
— ‘Пірамідальний’ 170
— ‘Пірамідально-волохатий’ 171
— ‘Плакучий’ 170
— ‘Сумний’ 171
— ‘Туйоподібний’ 171
— ‘Щіткоподібний’ 171
-	гваделупський 176
-	гімалайський 169, 172
—	‘Корнея’ 173
—	‘Величний’ 173
—	‘Плакучий’ 173
-	Говена 170, 174
-	Дюкло 170, 171
-	лузитанський 169, 174
—	‘Багатостовбурний’ 175
—	‘Бентама’ 175
— ‘Золотисто-кінчиковий’ 175
— ‘Компактний’ 175
— ‘Кулястий’ 175
—	‘Ліндлея’ 174
—	‘Сизий’ 174
-	Макнаба 169, 173
—	‘Ароматний’ 173
—	‘Розпростертий’ 173
-плакучий 169, 176
Саржента 177
Криптомерія японська 36, 37
—	‘Елегантна’ 38
—	‘Карликова’ 38
—	‘Сріблясто-кінчикова’ 38
Кунінгамія ланцетна 38
Купресоципарис
-	Лейланда 189
—	‘Кастлевелан золотий’ 189
-	чудовий 189
Метасеквоя гліптостробоподібна, або розсіченошишкова 40
Мікробіота перехреснопарна 188
Модрина
-	американська 93
Гмелина 87, 95
-	даурська див. М. Гмелина
-	європейська 87, 89
— ‘Рівновершинна’ 90
-	західна 87, 88
-	Кемпфера 87, 89
-	польська 87, 90
-	сибірська 87, 92
-	Сукачова 87, 93
-	тонколуската див. М. Кемпфера
-	Чекановського 93
-	широколуската 87, 91
- японська див. М. Кемпфера
Негній-дерево див. Тис ягідний
Пінія див. Сосна італійська Псевдомодрина Кемпфера, або китайська 96
Псевдотсуга Мензиса 56
— ‘Повисла’ 58
- ‘Рівновершинна’ 58
—	‘Сиза повисла’ 58
—	‘Сірувато-блакитна’ 58
—	‘Яскрава’ 58
Секвоя вічнозелена 34
Секвоядендрон гігантський 34
202
—	‘Золотистий’ 35
—	‘Колоноподібний’ 35
—	‘Компактний’ 35
—	‘Напівкулястий’ 35
—	‘Пірамідальний’ 35
— ‘Пістрявий’ 35
— ‘Яйцеподібний’ 35
Сосна
-алепська 104, 131
-Арманда 101, ПО
-	балканська див. С. румелійська
-	Банкса 103, 129
-	біла див. С. Веймутова
- біла каліфорнійська див. С. Са-біна
-білокора 105, 146
-	брутська див. С. калабрійська
-	брутська судацька 105, 132
-	Бунге 102, 115
-	важка див. С. жовта
-Веймутова 112
-	- гірська 101, 113
—	мексиканська 101, 111
-	витончена 126
-	гачкувата 104, 141
-	Гельдрейха 105, 145
-гімалайська 101, 111
-	гірська 104, 140
-	гнучка 110
-	гостролуската 104, 129
-далмацька 106, 144
-довгошпильковадие. С. Роксбурга - дрібноквіткова 101, 109 -ельдарська 104, 133
-Жерара 102, 116
-	Жефрея 121
-	жовта 103, 120
-жовта гірська 103, 122
-жорстка 103, 124
-Зальцмана 106, 143
-звичайна 104, 137
—	болотна 139
—	крейдяна 139
-італійська 105, 128
-їстівна 102, 114
-калабрійська 104, 132, 143
- кедрова європейська 102, 108
— каліфорнійська див. С. к. гнучка
— корейська 102, 109
— сибірська 102, 106
— сланка 102, 108
-	кедроподібна 102, 114
-	колорадська див. С. їстівна
-Коха 104, 139
-кримська 106, 144
-	Культера 102, 127
-ладанна 103, 123
-Масона 105, 137
-	мексиканська див. С. Монтезуми
-	мереживокора див. С. Бунге
-могильна 104, 136
-Монтезуми 104, 118
-	Мурея 104, 131
-	м’якошпильковадив. С. гостролуската
-	одношпилькова 102, 115
-	орегонська див. С. жовта
-	остиста 101, 116
-	Паласа див. С. кримська
-	панцерна див. С. Гельдрейха
-поникла 103, 123
-	приморська 105, 133
-промениста 103, 124
-Роксбурга 103, 118
-румелійська 101, 112
-	рясноквіткова 105, 135
-Сабіна 103, 126
-	скипидарна див. С. ладанна скручена 104, 129
-смолиста 106, 134
-	столоподібна 105, 136
-Теокота 103, 119
-Торея 119
-Тунберга 105, 142
-	Уоліха див. С. гімалайська
-	цукриста див. С. мексиканська Веймутова
-	Флориди див. С. ладанна
-чорна 106, 142
-калабрійська 106, 143
-	чотиришпилькова 102, 115
Таксо дій
-	звичайний, або дворядний 35
-	мексиканський 36
Тис
-	головчастий кістянковий 42
-	гострокінцевий див. Т. далекосхідний
-	далекосхідний 27, 29
-	канадський 27, 29, 30
-	китайський 27, 29
-	короткохвойний 27
203
-	ягідний 27
—	‘Біло-пістряволистий’ 29
—	‘Домінуючий’ 29
—	‘Золотистий’ 29
—	‘Золотисто-пістряволистий’ 29
—	‘Прямий’ 29
—	‘Рівновершинний’ 29
—	‘Рівновершинний золотисто-пістрявий’ 29
-	японський див. Т. далекосхідний
—	‘Розпростертий’ 29
Торрея 31
-	велика 31
-	горіхоносна 32
-	каліфорнійська 32
Тсуга 58
-	канадська 58
-	різнолиста 60
Туйовик японський, або пониклий 186
—	‘Пістряволистий’ 186
Туя 146, 181
-	гігантська див. Т. складчаста
—	‘Золотисто-пістряволиста’ 185
-	західна 182
—	‘Бодмсра’ 183
—	‘Вагнера’ 184
—	‘Варваєана’ 184
— ‘Вареана’ 184
— ‘Вересоподібна’ 183
— Товея’ 183
— ‘Ельвангера’ 183
— ‘Ельвангера золотиста’ 183
— ‘Жовта’ 183
— ‘Жовтувата’ 183
— ‘Золотиста’ 183
— ‘Золотистокінчикова’ 183
— ‘Зонтична’ 184
— ‘Колоноподібна’ 183
— ‘Компактна’ 183
— ‘Куляста’ 183
— ‘Накритошишкова’ 183
— ‘Напіврозкрита’ 183
— ‘Нитчаста’ 183
— ‘Рівноверхівкова’ 183
— ‘Спіральна’ 183
— ‘Юнацька’ див. Т. ‘Вересоподібна’
-	складчаста 181, 184
-	Стендиша 185
-східна див. Широкогілочниксхідний
-	японська див. Т. Стендиша
Широкогілочник східний 147, 186
— ‘Золотистий’ 188
— ‘Золотистий пірамідальний’ 188
— ‘Кулястий’ 188
— ‘Найвишуканіший’ 188
— ‘Пірамідальний’ 188
Ялина
- Алькокка 62, 63, 71
-	аянська 66, 67, 82
-	балканська див. Я. сербська
-	Балфура 65
-	біла див. Я. сиза
-	Бревера 66
-	брунькувата 66
-	вишукана див. Я. японська
-	висхідна 67
-	відігнута 63
-	Вільсона 63
-	Глена 64, 74
-	гімалайська 62, 67
-	гірська 65, 84
-	двоколірна див. Я. Алькокка
-	Енгельмана 56, 83
—	‘Сиза’ 84
—	‘Срібляста’ 84
-	європейська див. Я. звичайна
-	жорстковолоса 65
-	звичайна 65, 67
—	‘Баррі’ 69
—	‘Боберського’ 69
—	‘Відігнутолуската’ 70
—	‘Висяча’ 70
—	‘Витончена’ 70
— ‘Гніздоподібна’ 70
— ‘Гостроколоноподібна’ 70
—	‘Зеленошишкова’ 69
—	‘Змієподібна’ 71
—	‘Золотиста’ 69
—	‘Карликова’ 70
—	‘Компактна’ 70
—	‘Максвелла’ 70
—	‘Обернута’ 71
—	‘Олендорфа’ 70
—	‘Пірамідальна’ 70
—	‘Плакуча’ 70
—	‘Повисла’ 70
—	‘Прутоподібна’ 71
—	‘Ремонта’ 71
—	‘Різнолускова’ 62
—	‘Розпростерта’ 70
—	‘Сиза’ 70
204
‘Червонопніїнкоиа’ 70 індійська див. Я. гімалайська - канадська див Я си іа - Каями 63, 65 - китайська 67 - колюча 84
-	‘Голубувата’ 86
‘Зелена 86
—	‘Костсра’ 86
-	‘Сиза’ 86
-	- ‘Сиза куляста’ 86
-	- ‘Срібляста’ 86
-	корейська 66,75
-	лікіангзька 65
Максимовича 62
Мейєра 66
-	морисонська 62
нова Віча 63
-	оморика див. Я. сербська
-	оранжева 66
-	пурпурова 63, 64
-	різнолуската 62
-	Саржента 67
-	сербська 66,79
—	‘Карликова’ 80
—	‘Плакуча’ 80
-	сибірська 76
—	Тустошпилькова’ 77
—	‘Жовтувата’ 77
—	‘Крилова’ 77
—	‘Світлоносна’ 77
—	‘Срібляста’ 77
-	сиза 63,72
-	- ‘Альберта’ 74
—	‘Голубувата’ 74
—	‘Карликова конічна’ 74
-	ситхінська 67, 86
-	Сміта див. Я. гімалайська
-	сплюснута 66
-	східна 65, 80
-	східно-гімалайська, або шипувата 67
-	тянь-шанська див. Я. Шренка
-	фінська 66
-	хондська 67
-	червона 64,77
-	чорна 64,75
—	‘Домента’ 76
—	‘Золотиста’ 76
-	шорстка 62, 66, 72
—	‘Сиза’ 72
-	Шренка 62, 79
японська 63, 64, 77
Ялиця
аризонська 45, 55
бальзамічна 46, 52
біла 51
білокора 47
бруньколускаста див. Я. білокора
велика 47, 52
Віча 47, 48
гребінчаста див. Я. біла
-	грецька 46, 50
-	іспанська 45, 49
-	кавказька див. Я. Нордмана
-	килікійська 46, 50
корейська 46, 48
-	Лоу 46, 55
-	Нордмана 46, 51
нумідійська 46, 49
одноколірна 45, 53
-	- ‘Повисла’ 55
‘Фіолетова’ 55
сибірська 46,47
Фразера 52
-	цілолиста 46,49
Ялівець
-	високий 147, 149, 157
-	віргінський 150, 162
—	‘Колоноподібний’ 164
—	‘Небесна ракета’ 164
—	‘Плакучий’ 164
—	‘Сизий’ 164
—	‘Трискладчастий’ 164
-	горизонтальний 167
—	‘Блакитна стружка’ 167
—	‘Блакитний місяць’ 167
-	- ‘Дугласа’ 167
-даурський 150, 165
-довголистий 149 154
-західний 150, 162
-звичайний 149, 152
—	‘Ірландський’ 153
—	‘Карликовий золотистий’ 154
--‘Репанда’ 154
—	‘Шведський’ 154
-	зеравшанський 149,158
-китайський 150 160
-	- ‘Жіночий’ 161
—	‘Каїзука’ 161
—	‘Колоноподібний’ 160
— ‘Колоноподібний сизий’ 161
— ‘Пір’ястий золотистий’ 161
205
— ‘Пфітцера’ 161
— ‘Пфітцера золотистий’ 161
— ‘Пфітцера сизий’ 161
— ‘Старовинне золото’ 161
- кісточковий 148, 150
-козацький 150, 165
— ‘Голубий Дунай’ 166
— Торнібрук’ 167
— ‘Пістряволистий’ 167
— ‘Прямий’ 166
— ‘Скандія’ 167
— ‘Тамариксолистий’ 167
-колючий 149, 151
-лежачий 149, 156
лускатий 149, 154
— ‘Блакитна зірка’ 155
— ‘Блакитний килим’ 155
— ‘Розпростертий’ 155
- напівкулястий 150, 161
— несправжньокозацький 150, 160
-притиснутий 149, 156
-сибірський 149, 156
-скельний 150, 164
— ‘Блакитні небеса’ 165
— ‘Повзучий’ 165
-смердючий 149, 157
-твердий 149, 152
-туркестанський 149, 159
зміст
Передмова	З
Скорочення й умовні позначення	6
Розділ 1. Короткий нарис історії культури й інтродукції деревних рослин в Україні	7
Розділ 2. Природні умови й ботаніко-геоі рафічне районування України	11
Розділ 3. Короткий огляд порядків і родин Голонасінних дендрофлори України	19
Порядок Гінкговаті (Слпквоаіез)	19
Порядок Тиси (Тахаїек)	19
Порядок Сосни (Ріпаїек)	20
Порядок Хвойники (ЕрЬесігаІев)	21
Розділ 4. Відділ Ріпоріїуіа — Голонасінні	22
Клас Оіпк£ор8І<1а — Гінкгоподібні	23
Порядок Оіпк^оаіек — Гінкговаті	23
Родина Оіпк^оасеае Гінкгові	23
Рід Сіпк^о Ь. — Гінкго	23
Підвідділ Ріпасае — Соскоподібні	26
Клас Ріпоряісіа — Хвойні	26
Порядок Тахаїев — Тиси	26
Родина Тахасеае— Тисові	26
Родина ТахоОіасеае — Таксодієві	32
Родина СсрЬаІоІахасеае — Головчастотисові	41
Родина Агаисагіасеае — Араукарієві	42
Порядок Ріпаїев — Сосни	43
Родина Ріпасеае — Соснові	43
Родина Сиргевзасеае — Кипарисові	146
Клас Спеїорхісіа — Гнетові	190
Порядок ЕрИе<іга1Є8 — Хвойники	190
Родина ЕрЬейгасеае \УеК8І. — Хвойникові	190
Список використаної літератури	194
Покажчик латинських назв видів, форм та культиварів	196
Покажчик українських назв видів, форм та культиварів	201
Довідкове видання
Кохно Микола Арсенійович Гордієнко Володимир Іванович Захаренко Геннадій Сергійович Колесниченко Олексій Миколайович
Кузнецов Сергій Іванович Логгінов Владислав Борисович Погоріла Людмила Андріївна
Чуприна Павло Якович
4ІШОМКО ЖТМОШІ ДОШ НІМЦІ
Оправа і титул художника Ж. Б. Цимовської Художній редактор Г. С. Муратова Технічний редакторі. 1. Омоховська Коректор Р. Б. Попович
Комп’ютерна верстка Н. П. Довлетукаєвої
Підп. до друку 15-06.2001. Формат 84 х 108/32- Папір офс. № І
Гарнітура Тітев. Друк. офс. Ум. друк. арк. 10,92. Обл.-вид. арк. 12,92. Тираж 1000 пр. Вид. Хе 10284. Зам. № 1-158
Видавництво «Вища школа», 01054, Київ-54, вул. Гоголівська, 7
Надруковано з плівок, виготовлених у видавництві «Вища школа», у ВАТ «Книжкова друкарня наукової книги», 04107, Київ-107, вул. Багговутівська, 17-21