Наталя ХОБЗЕЙ
ЄТНОЛІНГВІСТИЧНИИ
словник
Гуцульська
міфологія
___________________________________________________аниа
Національна академія наук України
Інститут українознавства їм І Крип’якевича
Наталя ХОБЗЕЙ
ГУЦУЛЬСЬКА МІФОЛОГІЯ
етнолінгвістичний словник
Львів — 2002
ББК 81 411 1-5
Х68
Словник гуцульської міфологічної лексики представляє не тільки мовний
образ гуцульських говірок, але й особливості світосприймання і багатство
духовного світу їхніх носіїв. Видання адресоване спеціалістам-філологам, куль-
турологам, широкому колу читачів, яких цікавить українська мова та тра-
диційна духовна культура українцю
Відповідальний редактор:
Павло ГРИЦЕНКО, доктор філологічних наук, професор
Рецензенти:
Оксана СІМОВИЧ, кандидат філологічних наук
Ганна ДИДИК-МЕУШ, кандидат філологічних наук
Комп’ютерний набір — Любов Голощук
Коректура — Ольга Тріль
Редагування Мирослава Олійник, Тетяна Ястремська
Верстка та дизайн — Мосієнко Тарас
І8ВИ 966-02-2299-8
Затверджено до друку Вченою радою Інституту українознавства
ім І Крип'якевича Національної академії наук України
Хобзей Н Гуцульська міфологія етнолшгвістичний словник. — Львів, 2002 — 216
© Наталя Хобзей, 2002
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
ДО ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИЧНОГО ОПИСУ
УКРАЇНСЬКОГО ДЕМОНІМІКОНУ
Павло ГРИЦЕНКО
Світ демонів1, створений уявою людей і освячений тради-
цією багатьох поколінь, становить ієрархічно складну
систему, яка об’єднує власне демонів (чорти, відьми, водяни-
ки і под), окремі реалії довкілля—явища природи, предме-
ти, місця дії, проміжки часу та ін , персоніфіковані абст-
рактні поняття, які народною фантазією наділені надпри-
родними властивостями і які в загальній картині світу нале-
жать до ціннісних, маркованих (вихор, скарб, доля та ін), а
також реальні люди (так звані непрості), які, за народними
уявленнями, мають нетипові властивості, особливу здатність
щодо виконання окремих функцій, дій (як градівник, хмар-
ник—людина, яка може відвернути градові хмари, віжлун,
віщун, ворожбит — людина, яка здатна передбачати май-
бутнє, гадер — людина, яка може уберегти від укусів гадів
та ін). Уже ця узагальнена схема засвідчує неоднорідність
демонічного простору, склад якого в різних етнографічно-
культурних зонах може мати суттєві відмінності Водночас
така структура демонічного простору вказує на відсутність
чітко вираженого протиставлення між світом людей і не-
людей, який об’єднує постаті, реалії з-поза людського сере-
довища. Ці два світи, традиційно оцінювані як опозитивні,
навіть ворожі, не відділені неперехідною межею Єдналь-
ною ланкою між ними є не лише антропоморфне начало у
Н.ХобЗвЙ ________________________________ЄІНПЛІНГВІС.ТИЧНИЙ СЛОВНИК
творенні людською уявою міфічних істот, не лише моделю-
вання цього позалюдського світу за зразком людського жит-
тя, людського соціуму, а й структура демонічного просто-
ру, у якій виразно окреслюються зони, перехідні до світу
людей Грань між світом людей і світом демонів зневиразне-
на завдяки існуванню повір’їв, зокрема, у
	можливість циклічного перетворення людини в демо-
нічну істоту з наступними п зворотними змінами, у можливість
за певних обставин перебувати в один час у світі демонів, в
інший — у світі людей,
	наявність домашніх демонів, які можуть бути ство-
рені, виховані або куплені людьми чи перейти зі світу людей
до світу демонів і які живуть (постійно чи окреслений про-
міжок часу) разом із людиною, виконують її волю, ділять із
людьми їх щоденне буття;
	контакти людини з демонами, і то не лише зі своїми,
домашніми, а й з нічиїми, які існують поза житлом чи про-
стором постійного або переважного перебування людини (з
лісовиками, водяниками, відьмами, чортами та ін),
	наявність непростих, які, належачи до світу людей,
живучи між людьми звичайним життям, водночас, завдяки
своїм надлюдським здібностям, належать і до світу демоніч-
них істот
Зауважимо, що сюжети про контакти людей з нечистою
силою, перетворення людей у демонічних істот і навпаки
настільки були поширеними, що — як основа — наявні у
творах народної словесності різних жанрів — казках, ле-
гендах, переказах Водночас ці вірування породжували роз-
галужену народну оберегову практику, систему обрядових
ритуалів, дійств Такі переходи між цими світами, взаємини
людей з демонами, впливи останніх на долю людини стали
невід’ємною складовою світобачення носіїв традиційної ду-
ховної культури Пізніше самі ці елементи культури збу-
джували творчу фантазію багатьох письменників, що, з од-
ного боку, сприяло збереженню в національній культурі
різноманітної інформації про демонів, а з другого,—спра-
вило негативний вплив, спровокувавши затирання локаль-
них особливостей повір’їв про демонів, розмивання давніше
цілісних образів демонів, зневиразнення їх портретних, ак-
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
ціональних, темпоральних та ін характеристик, а також зу-
мовило втрату багатьох народних назв цих реалій, засту-
плення іх загальнопоширеними назвами з художніх текстів,
особливо—з текстів облігаторних
Невиразність меж, обрисів демонічного простору не за-
перечує його структурованості у ньому відносно чітко ок-
реслюється центр, від якого ніби розходяться концентричні
кола У цих колах демонічні постаті розміщені за спадом іх
актуальності, поступово досягаючи крайнього периферій-
ного кола, в останньому об’єкти водночас можуть належати
до демонічного і недемонічного просторів Зміна актуаль-
ності демонів у цьому сегменті картини світу спричинює їх
рух, переміщення, найчастіше у напрямі від центру до пери-
ферії Зауважимо, що на підставі зіставлення етнографіч-
них описів демонів з кінця XIX ст та останніх десятиліть XX
ст можна стверджувати, що відбулося звуження складу са-
мого центру українського демонічного простору, що базові
постаті зазнали редукції характерних рис, деталей Ще
відчутнішими є зміни складу периферії цього простору, на-
слідком чого є неможливість сьогодні точно ідентифікува-
ти, описати ряд згаданих у джерелах демонів, визначити се-
мантику зафіксованих у записах демонімів Зменшення скла-
ду демонів у записах кінця XX ст , нівеляція характерних
ознак ряду з цих реалій—процеси самоочевидні у цій зага-
ломредукуючійділянщ традиційної культури Сигналом ре-
дукції також можна вважати деактуалізацію утилітарного
плану «буття» демонів, зокрема звуження оберегової прак-
тики, породженої вірою в демонів існування табу, дотри-
мання оберегової практики спонукали до утримання в
людській пам’яті великої кількості деталей, з яких творився
загальний образ демонічної істоти І хоча фіксація цих еле-
ментів культури у текстах і різноманітних формах позатра-
диційної культури (фольклорних, художніх текстах, творах
живопису, кіно) зберігає, затримує існування цих реалій, об-
разів у сучасній культурі, усе ж їх функції помітно змінили-
ся від поєднання (можливо — й певної гармонії) утилітар-
ного і духовного начал у їх осмисленні до посилення в обра-
зах демонів функції знака культури на тлі помітного звужен-
ня чи повного заникнення утилітарного компонента
Н.ХобЗвЙ ________________________________РТНППІНГНІГ.ГИЧНИЙ словник
Демонічний простір як невід’ємний складник традицій-
ної культури українців здавна мав значне коло дослідників
притягали до себе як незвичність об’єкта пізнання, так і усв-
ідомлення невикінечносп, інколи — непереконливості про-
понованих описів демонів, пояснень їх походження, функцій
та ін Дослідження про демонів мають різне спрямування,
передусім етнографічне та лінгвістичне, з відчутною пере-
вагою першого У багатьох етнографічних описах демонів
на підставі автентичних свідчень носіїв традиційної культу-
ри часто зафіксовано унікальну за своїм значенням інфор-
мацію не тільки про окремих демонічних істот, а й про особ-
ливості мислення, сприймання людиною довкілля, про ант-
ропоморфне моделювання усього пізнаного світу Такі
свідчення мають неперехідне значення для етнології, рекон-
струкції етапів становлення етнопсихології, мовної картини
світу, для вивчення історп мови Проте в етнографічних пра-
цях дослідники змушені спиратися не тільки на автентичні
польові записи з точним відтворенням явищ культури, а не-
рідко й на тексти з відступами від достовірної фіксації еле-
ментів культури, у яких внаслідок відчутного впливу на-
родницького романтизму, особливо з кінця ХУШ до середи-
ни XIX ст, помітне редагування, «виправлення», а то й пере-
писування текстів самими записувачами за зразками народ-
них легенд і переказів Тому сьогодні в науковому обігу крім
цінних автентичних свідчень є чимало сумнівних щодо точ-
ності описів, чимало квазіетнолопчної інформащі, яка відби-
ває не стільки традиційну народну культуру, скільки ав-
торські бачення й оцінки явищ культури, стосовно міфічних
образів «авторські виправлення» помітні в описах зовніш-
нього вигляду персонажів, їх дій, функцій, часу й місця по-
бутування Як наслідок такого втручання записувачів ет-
нографічного матеріалу в його зміст—береги демонічного
простору нерідко виявляються розмитими, а реальність існу-
вання окремих демонічних постатей у народній традиції, як
і їх назв, залишаються дискусійними, не завжди знаходять
підтвердження у надійних джерелах
Сьогодні розпізнати автентичне народне і привнесене
авторами в описи міфічних істот, особливо коли йдеться про
джерела давніші (ХУІІІ-ХІХст), видається справою мало-
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
перспективною, хоча й не безнадійною Цю особливість
джерельної бази народної міфології дослідник має врахову-
вати у своїх наукових побудовах і висновках, проте не
відмовлятися від джерел інформації попередніх етапів роз-
витку етнології, але усвідомлювати при цьому не-
відповідність давніших свідчень вимогам системного опису
традиційної народної культури Багато давніх джерел через
фрагментарність відтворення об’єктів опису не надаються
(чи мало надаються) до аналізу явищ культури, і демонів
зокрема, за усталюваною в сучасній етнології методикою
парадигматики чи граматики культури, оскільки неповнота
опису унеможливлює встановлення відношень між різними
елементами культури, їх співіснування, підпорядкування чи
розмежування за визначеними параметрами, тобто, унемож-
ливлює з’ясування їх місця у системі2 Однак давніші записи
(а часова віднесеність матеріалу має самодостатню еврис-
тичну цінність) не можна повторити у тому самому часі, коли
ці записи було зроблено машина часу залишається набут-
ком фантастики Сучасні ж записи репрезентують сього-
дення традиційної народної культури, яка почасти зредуко-
вана чи трансформована у багатьох своїх виявах, деталях,
нерідко обтяжена в окремих елементах вторинними харак-
теристиками, привнесеними з-поза питомого локального
культурного середовища (з книг, кіно та ін) Тому актуаль-
ними залишаються питання повноти репрезентації традицій-
ної культури, автентичності й точності фіксації п елементів,
розпізнання й зняття секундарних нашарувань, трансфор-
мацій в описах явищ культури, і зокрема, в описах демоніч-
них постатей
Шляхи забезпечення повноти інформації про демонів
можуть бути різними По-перше, це може бути досягнуто
охопленням польовими обстеженнями значної кількості су-
часних говірок (діалектних систем), на підставі чого можна
моделювати інваріантні, узагальнені образи досліджуваних
об’єктів—денотатів демонічного простору Спираючись на
інформацію попередніх етнологічних джерел, дослідники ук-
ладають такі питальники для польової фіксації традиційної
культури, які засадничо зорієнтовані на докладне відтво-
рення етнографічних даних Останнє уможливлює систем-
Н.Хобзей ______________________________йтналінгаїптичний словник
ний опис і водночас картографічне представлення матеріа-
лу —у вигляді етнографічних, мовних чи етнографічно-мов-
них карт, та його наступний ареалопчний аналіз просторо-
вої поведінки кожного з картографованих елементів3 По-
друге, повнота інформації значною мірою може бути досяг-
нута і внаслідок об’єднання інформації з джерел різного часу
й різних діалектно-культурних зон, така інформація може
мати вигляд описової праці чи словника За цих умов навіть
на підставі розрізнених свідчень може бути досягнута по-
внота репрезентації об’єкта, який можна змоделювати як
цілість, з багатьма деталями, хоча цей сумарний цілісний
образ у конкретних описах фіксований фрагментарно, не-
послідовно Такі описи, створені на підставі попередніх
різних за часовою й просторовою віднесеністю джерел, не
становлять кінцевого етапу дослідження цього матеріалу, а
швидше є основою нових польових обстежень, вияву динам-
іки складу, характерних рис демонів, збереження чи змін їх
назв
Український демонімікон досі не має докладного
лінгвістичного опису, хоча окремим демонімам чи групам
цих назв присвячено ряд статей—про походження демоюмів,
етимологію, джерела постання запозичених назв, мотиви
номінації, словотворення, міжмовні відповідники та ін (пращ
Б Кобилянського, Й Дзецдзелівського, М Толстого.Т Лу-
кінової,А Сизька,М Сюська, в останні роки цій проблемі
багато уваги присвятила Н Хобзей4) Матеріали про віру-
вання в демонів (з наведенням іх назв та інколи зі спробами
пояснити походження цих назв) умістили в своїх етнографіч-
них працях дослідники минулого В Милорадович, І Фран-
ко, В Гнатюк, В Шухевич, А Онищук, О Воропай, П I-
ванов, Б Грінченко та ін3, бодай короткі есе про локальні
традиції вірувань у демонічні істоти подано в регіональних
історико-етнографічних описах Лемківщини, Бойківщини,
Поділля, Підляшшя й Холмщини, у синтетичній етног-
рафічній праці «Українці»6; важливо, що свідчення про ук-
раїнських демонів уміщено і в узагальнюючих працях про
слов’янську демонологію7
Не зважаючи на відносно велику кількість публікацій
про українську демонологію (у яких помітною є різниця щодо
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
наукової глибини, переконливості й довідності висновків),
сьогодні ще відчутною є інформаційна недостатність, непов-
нота цих свідчень, даються взнаки відсутність докладного
опису складу демонічних персонажів української народної
культури, окреслення відмінностей цього сегмента культу-
ри за ареалами, зонами, як і вичерпного картографічного та
словникового опрацювання цього матеріалу8 Сьогодні ви-
магає великих зусиль і спеціальних пошуків, аби окреслити
сучасну географію народних назв демонічних істот, не ка-
жучи вже про реконструкцію давніших ареалів Адже три-
валий час у діалектологічних питальниках не було спеціаль-
них розділів чи кола питань про назви демонічних істот, а
тому не було зібрано матеріал тоді, коли його ще можна було
зібрати значно повніше Нерівномірність обстеження усьо-
го українського етномовного простору за програмою вив-
чення народної демонології й демонімікону, вкрай скупа
інформація про територію поширення цих назв породило не
обґрунтоване на конкретних дослідженнях уявлення про «ба-
гатий» демонімікон однієї культурної зони і «бідний» —
іншої зони, хоча така ситуація загалом можлива, проте дов-
ідно говорити про неї можна буде лише після бодай віднос-
но рівномірного обстеження усієї території за єдиною про-
грамою
Зауважимо, що існування великої кількості публікацій
з цієї проблеми породило ілюзію вичерпності матеріалу й
достатності, повноти його опрацювання, що також не спри-
яло розвиткові досліджень у цій галузі, появу відчутних
інформаційних лакун так само зумовлювала пізніші табу на
дослідження ряду проблем традиційної культури—віруван-
ня, демонологія належали саме до таких відкрито табуйова-
них чи замовчуваних тем
Сучасний стан розвитку етнології актуалізує підготов-
ку зведеного словника чи енциклопедії української демоно-
логії як складової частини традиційної народної культури
Зауважимо, що вже укладено ряд профільних словників тра-
диційної народної культури українців, зокрема Словник гон-
чарства (автор О Пошивайло9), Словник народного одягу
(К Матейко10), Словник деревообробки (Є Шевченко"),
Словник тканини і ткацтва (Є Шевченко12), Словник народ-
Н.ХобЗЄЙ ________________________________ЙТНОЛІНГБІС.ТИЧНИЙ СЛОВНИК
ного поліського календаря (С Толстая13) За своїми засада-
ми, прийомами опрацювання матеріалу ці словники різнять-
ся між собою, хоча не можна не помітити спільної для них
риси — реалізації в цих словниках прагнення їх авторів до
повноти фіксації матеріалу, до збереження важливої для
історії української і слов’янської культури вихідної мовної
та етнографічної інформації Зазначимо, що багато інших
чітко окреслюваних сегментів народної культури українців
ще не мають зведення інформації в енциклопедичному чи лек-
сикографічному форматі
Саме на створення у майбутньому зведеного словника
українського демонімікону націлена праця Наталії Хобзей
Гуцульська міфологія етнографічно-діалектний словник
Об’єктом своїх безпосередніх спостережень у цій праці об-
рано народну демонологію та її вербальний компонент як
складову частку традиційної культури Гуцульщини Остан-
ню сьогодні найповніше відтворюють етнографічні записи з
Гуцульщини та лексика гуцульських говірок, зведена у виг-
ляді кількох словників Спираючись на багаторічні власні
спостереження, на численні магнітофонні записи текстів діа-
лектного мовлення гуцулів, а також на велику за обсягом
картотеку Гуцульського діалектного словника, Н Хобзей по-
ставила за мету зафіксувати по можливості повний реєстр
демонімів гуцульського мовного й культурного ареалу,
відтворити особливості семантики цих одиниць, подати (бо-
дай фрагментарно) специфіку їх функціонування в утилітар-
них і культурномаркованих комунікативних ситуаціях Таке
завдання можна реалізувати лише тоді, коли автор спираєть-
ся на великий за обсягом вихідний матеріал, достовірність і
надійність якого у разі потреби можна піддати перевіркці
серед типових носіїв традиційної культури гуцулів
Свої спостереження над демонолопєю й номінацією цих
реалій Авторка не обмежує ареалом Гуцульщини, хоча ос-
тання залишається у центрі уваги Вона наводить зіставні
свідчення з позагуцульських українських ареалів та суміж-
них слов’янських і неслов’янських культурних континуумів
Такі паралелі демонструють тісні зв’язки Гуцульщини із су-
міжними й віддаленими українськими й позаукраінськими
мовно-культурними ареалами, водночас підкреслюючи влас-
10
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
не гуцульські самобутні елементи, досі не фіксовані джере-
лами за межами цього регіону
Особливістю цієї праці Н Хобзей є свідомий відступ
від канонів праць словникового жанру з жорстким дотри-
манням наперед усталеної схеми подачі матеріалу, однак заз-
начимо, що ці відступи не призвели до хаотичності у його
репрезентації У словникових статтях повторюється одно-
типна інформація наведено назви демонів зі збереженням їх
формальних особливостей (фонемні, акцентні, морфемні ва-
ріанти назв демонів передано так, як їх записано в говірках,
а для матеріалу з друкованих та рукописних джерел збере-
жено графіку цитованих джерел), подано семантику де-
монімів, а за умови її варіативності вказано на поширення
різних значень демоніма у говірках чи фіксацію їх відмінних
значень в етнографічних джерелах, використано етимо-
логічні та історикомовні довідки, для багатьох лексем —
час їх першої фіксації писемними пам’ятками, представлено
ряди іншодіалектних та іншомовних відповідників, коли вда-
валося з’ясувати відповідність між зіставлюваними реалія-
ми з різних культурних ареалів
Зазначені типи інформації далеко не в усіх словникових
статтях наведено послідовно у ряді з них відсутні вказівки
на етимологію демоніма чи історію відтворення його писем-
ними пам’ятками, в інших — не подано точно семантики, не
описано ситуацій використання демонімів у мовленні За
цією на позір непослідовністю подачі зазначених інформац-
ійних блоків, на які читач може сподіватися, проступає ре-
альний стан джерельної бази сучасної демонології (як і етно-
логії назагал'), який часто, особливо у випадках давніших
джерел, сьогодні змінити, удокладнити чи доповнити не мож-
на Між можливістю подавити послідовно однотипні блоки
інформації в усіх словникових статтях, але в меншій кількості
самих блоків, і непослідовністю, неоднотипністю, проте по-
вніше у багатьох статтях, Авторка обрала оптимальний
шлях—збереження й представлення усіх доступних сьогодні
свідчень, свідомо відступивши від вимоги дотримання од-
нотипності структури словникових статей Не раз у своїй
роботі Н Хобзей змушена констатувати, що під час польо-
вих діалектологічних досліджень останніх років уже не вда-
Н.Хобзей -------------------___________ЄТНПЛІНГВІСТИЧНИЙ СЛОВНИК
лося поновно записати демоніми чи повір’я про демонів у
тих говірках чи діалектних мікрозонах, де вони давніше були
записані дослідниками й збереглися у віри гідних джерелах,
не вдалося уточнити важливих деталей описуваних реалій,
відтворити контексти їх уживання у мовленні (машина
часу ) Звичайно, інформація про відсутність окремих еле-
ментів на тлі максимально можливого їх набору в системно-
му описі реалій та семантичної структури назв, є вкрай важ-
ливою як свідчення ступеня актуальності, збереження кож-
ної потенційно можливої деталі в описі реалій Ці свідчення
про деактуалізацію, трансформацію під впливом різномані-
тних чинників окремих елементів традиційної духовної куль-
тури, як і заникання, неможливість їх відтворення сьогодні,
становлять об’єкт спеціального вивчення
Своєрідністю Словника Н Хобзей є широке залучення
до словникових статей діалектних контекстів, а не традиц-
ійне для лексикографічних праць використання коротких
ілюстративних цитат Поширені контексти (інколи наведе-
но цілісні автентичні записи про аналізованих у словниковій
статті демонів), ширше—текстовий дискурс демонімів пе-
редає особливості їх функціонування у мовленні, останнє
забезпечує адекватне відтворення семантичних відтінків цих
лексем, що є кроком до об’єктивного моделювання їх семан-
тичної структури Ймовірно, таким має бути шлях підготов-
ки у майбутньому Словника українського демонімікону, у яко-
му синтагматика, текстова реалізація назв мали б посісти
помітне місце, забезпечивши ґрунт для парадигматизації як
вербальних компонентів, так і сегмента культури в цілому
Наведемо кілька прикладів, які ілюструють, настільки важ-
ливим для розуміння явищ культури є збереження повноти
вихідної інформації, дотримання точності фіксації матеріа-
лу, зокрема використання текстового дискурсу Так, Автор-
ка у Словнику послідовно від творює дво- і багатокомпонентні
назви, які за вихідною структурою можуть бути словоспо-
лученнями чий цілими реченнями Такі назви передають різш
етапи універбізащї, різний ступінь оформленості мовного
знака як усталеного номена, дозволяючи при цьому просте-
жити елімінацію окремих компонентів у структурно розгор-
нутих назвах Так, напр, евфемічні назви чорта той, Дух
12
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
свйітий з нами, бий го сила божа, той, шо в скалі засвідчу-
ють постійний рух, динамізм їх формальної структури, що
назагал є частим серед евфемічних назв табуйованих понять
і реалій Такими ж структурно неусталеними є й описові на-
зви, що за природою є вільними варіативними словосполу-
ченнями (як назви градівника чоловік, шо бурев орудував,
чоловік, шо знає хмари градові відвертати)
Прагнення до точного, нетрансформованого відтворен-
ня мовно-культурної інформації з Гуцульщини спонукало
Н Хобзей подати як окрему вербальну одиницю відому з
багатьох гуцульських і бойківських джерел двокомпонент-
ну назву земний бог, земля(і)ний бог‘непростий, людина, яка
знає світ духів і вміє передбачати майбутнє, ворожбит’^лю-
дина, яка може приносити користь або шкодити’ Ця назва
важлива для розуміння локальної реалізації традиційної
опозиції ‘земний, утилітарний’ ‘небесний, сакральний’ З
одного боку, входження компонента бог у назву на позна-
ченням реальних людей, а не типових надприродних істот,
ніби вивищує непростих надлюдським довкіллям, звідки—
похідні від наведеного словосполучення бог, божок з тим
же значенням та богувати ‘мати надприродні здібності, звідси
— здатність панувати над іншими, керувати ними, ворожи-
ти’, а з другого, — означення земний підкреслює збереження
вихідної опозиції ‘земний’ ‘небесний, сакральний’, підкрес-
лює ‘несправжність’ богів, які є людьми Ця назва є важли-
вою для реконструкції моделей давнього мислення, для яко-
го характерне зневиразнення зазначеної опозиції концепту-
альних понять, яка є сталою для інших культурних ареалів
українського континууму; водночас ця назва є свідченням
своєрідної контамінації дохристиянського й християнсько-
го начал у традиційній мовній картині світу гуцулів Заува-
жимо, що переплетення дохристиянського й християнського
компонентів у демоніміконі гуцулів, як показують матеріа-
ли Словника Н Хобзей, має й інший вияв — це наявність
демонімів, джерелом постання яких є біблійні та похідні від
них тексти (пор назви чорта ірод, ирод, люципер, ад, сата-
на, диявол), частина демонімів є привнесеними давньою книж-
ною традицією (люзони, мамунита ін)
Назагал багатий гуцульський демонімікон вражає пе-
13
Н.Хобзей
йгнплінгвіт ичний СЛОВНИК
редусім збереженням архаїчних рис, які часто мають надійні
іншослов’янські відповідники, прочитуються на широкому
слов’янському тлі (наприклад, демоніми чингпар, чинтарка
сягають праслов’янського чинити ‘діяти, виконувати певну
дію’, баїля, баїльник — баяти ‘говорити, промовляти’ та ін )
Зведення демонімікону у вигляді словника увиразнює й
інші шляхи їх виникнення Значна частина демонімів за по-
ходженням є вторинними номенами, наслідок семантичної
деривації, якбй)а, він, той, тот, лихий,рішкатий, безп'ятий,
хромий “чорт, нечиста сила’; ці евфемічні назви заступили
інші первісні назви демонічних істот Частина евфемізмів
структурно становить собою імперативи, покликані на вер-
бальному рівні відлякати номінований об’єкт, оберегти учас-
ників комунікативної ситуації від впливу нечистої сили14
Зауважимо, що карпатська культурна зона досі зберегла знач-
ну кількість не лише евфемізмів-імперативів, а й їх видозмі-
ни, формальні варіанти, колекцію таких унікальних назв
подає і Словник Н Хобзей (пор назви чорта він, пропав би,
тот, пропв би од нас крешчених, тот, ісчез би та нимавмоци
і под ) Такі демоніми є важливим джерелом пізнання зако-
номірностей народної номінації, зокрема поділу об’єктів
номінації на дві основні групи — на нейтральні щодо мож-
ливої небезпечної дії назви й «небезпечні», згадування яких
може зашкодити мовцеві Оцінка можливих різних наслідків
від згадування назв зумовила існування різних підходів у
виборі назв, прийомів їх творення
Важливою інформацією, яку передають наведеш у Слов-
нику контексти функціонування демонімів, є свідчення про
характер входження цих назв у лексичну систему діалектів
демоніми демонструють найтісніші зв’язки, переплетення з
іншими тематичними групами, засвідчують неізольований
характер Зокрема, це широке входження до високочастот-
них у мовленні фразеологічних одиниць, утворення похідних
від демонімів, передусім на позначення процесів, дій ( як
босорка, босорканя, босоркун > босорити), витворення вто-
ринних значень, не пов’язаних з демонічним простором (як
антипко ‘чорт’ і вторинне — ‘людина низького зросту’)
Як і інші групи лексики гуцульського мовно-культур-
ного ареалу демонімікон зберігає наслідки міжмовної взає-
Гуцульська МІфОЛОГТЯ
модії, іншомовних впливів Щоправда, відтворення таких
впливи у Словнику найчастіше обмежено рівнем номінації,
без докладного опису власне культурної взаємодії, хоча не-
рідко подано стислу інформацію про культурний зміст, куль-
турну парадигму демоніма у вихідному джерелі Репрезен-
тована у такому обсязі інформація про міжкультурні й
міжмовні впливи у цариш демонології може становити вихі-
дне джерело для дальших пошуків
Так само цінним є представлення демонімів, особливо
— у ширших контекстах, які на рівні мотивації зберігають
архаїчну (чи не первісну ’) оцінку позначуваних реалій, напр,
назвииекун, обпаленик ‘чорт’, пор також назви нечистої сили,
мотивовані місцем їх первісного чи пізнішого постійного
перебування (польовик, лісовик, водяник, підкамінникта ін )
Такі демоніми зберігають зв’язки з ширшими текстами, у
яких розкриваються умови появи демонів чи їх назв, харак-
тер і причини певної поведінки демонічних істот
Словник Наталії Хобзей не лише подає у лапідарній формі
значний за обсягом мовний і культурний матеріал з Гуцуль-
щини та суміжних ареалів, удоступнюючи його широким ко-
лам дослідників, а й відтворює—настільки це можливо сьо-
годні — номінативну, персонажну, акщональну систему де-
мошмного простору Гуцульщини Водночас через призму ви-
конаного Н Хобзей дослідження рельєфніше окреслилися зав-
дання наступного опису українського демонімікону, ширше
— демонології як сегмента традиційної народної культури
Важливішими серед цих завдань залишаються
	вияв і реєстрація надійних свідчень про склад демо-
німікону та позначуваних ними реалій і понять у різних куль-
турних ареалах українського континууму,
	опис парадигми демонімікону і структури демоніч-
ного простору,
	з’ясування шляхом докладних польових обстежень
ареалів поширення реалій та їх назв, і на цій підставі —
вияв локальних (синхронних та давніших, реконструйова-
них) типів демонімікону,
	окреслення джерел формування складу демонімів, різно-
мовних і різночасових нашарувань у демоніміконі, вияв архаї-
чних та інноваційних типів мотивації демонімів, їх етимонів
15
Н.Хобзей
ЄТН0ПІНГЙІС1 ИЧНИЙ СЛОВНИК
При цьому проблема достовірності й надійності етноло-
гічної інформації не втрачає актуальності, оскільки демоно-
логія залишається важливим аргументом у дослідженні ук-
раїнського і слов’янського культуро- і етногенезу, у з’ясу-
ванні характеру міжетнічних взаємин на різних етапах історії
слов’янських народів Глибина лінгвістичного опису де-
монімів безпосередньо залежить від точності фіксації цих
назв у текстовому дискурсі, вичерпності відтворення дери-
ваційних зв’язків, семантики, мотивації (включно з вторин-
ною та квазімотивацією, як вона збережена у свідомості
носіїв культури на момент запису матеріалу) За таких умов
багато дискусійних моментів щодо етимології демонімів, їх
історії, які спричинені насамперед зневиразненням формаль-
ної структури та мотивації цих давніх назв та відсутністю
необхідної лінгвальної інформації, були б з’ясовані
Водночас поліаспектний опис українського демонімі-
кону може значною мірою стимулювати вивчення інших га-
лузей етнології, зокрема сприяти дослідженню проблем фор-
мування і розвитку духовної культури, ментальності
[Примітки]
1	Далі термін демон використовуємо у ширшому зна-
ченні — як назва усіх різновидів демонів та непростих,
відповідно демонім—назва демона у широкому розумінні,
а демонімікон — сукупність назв демонів
2	Сукупність демонімів однієї системи (окремої гові-
рки, мовно-культурної зони як окреслюваної цілості) по-
дібно до обряду як цілості може бути описаний у термі-
нах парадигми М Толстой зазначав «До сфери парадиг-
матики належить реєстрація окремих символів, встанов-
лення системи їх форм, опис їх формальної сторони і
співвідношення між ними в тому ж формальному плані,
тобто у плані вираження» (Толстой Н И Из «граммати-
ки» славянских обрядов // Толстой Н И Язьпси народная
культура Очерки по славянской мифологии и зтнолинг-
вистике — М , 1995 — С 63)
16
Гуцульські
МІФОЛОГІЯ
3	Прикладом таких досліджень є обстеження Полісся
за програмою Поліського етнотнгвістичного атласу (Полес-
ский зтнолингвистический сборник — М , 1983); див також
Виноградова Л Н Народная демонология и мифо-ритуаль-
ная традиция славян — М , 2000, Виноградова Л Н Полес-
ская народная демонология на фоне восточнославянских
данньїх // Восточнославянский зтнолингвистический сбор-
ник Исследования и материальї —М ,2001 —С 10—49
4	Хобзей Н В Міфологічна лексика українських говорів
карпатського ареалу / Дисертація кандидата філологіч-
них наук —Львів, 1995,вона ж Матеріали для дослідження
української демонології (фольклористичний і мовознав-
чий аспекти їх збирання) // Українська історична та діа-
лектналексика —Вип 3 —Львів, 1996, вона ж Між світом
таантисвітом чоловік, що може перелатуватися на вовка//
Гуцульські говірки Лінгвістичні та етнолінгвістичні дос-
лідження — Львів, 2000
5	Список найважливіших праць з цієї проблематики
і джерел подано у кінці Словника
6	Скрипник Г Царина народної уяви та вірувань Н
Українці. Історико-етнографічна монографія у двох кни-
гах — Кн 2 — Опішне, 1990 — С 257—274, див також
передрук важливіших досліджень з української демоно-
логії у кн Українці народні вірування, повір’я, демоно-
логія —К,1992
7	Славянская мифология Знциклопедический словарь
— М , 1995, Славянские древности Зтнолингвистический
словарь В пяти томах І Под ред Н И Толстого — ТІ —
М , 1995, т 2 — М , 1999 Важливо, що створено й елект-
ронну версію зведеного словника слов’янських демоніч-
них образів Виноградова Л Н, Левкиевская Е Е, Плотнико-
ваА А Славянские мифологическиеперсонажи[Сй-КОМ]
— М.2000
8	Перші спроби лексикографічного представлення
української демонології й демонімікону виявилися дале-
Н.ХобЗвЙ ------------------------------ЙТНПЛІНГВІСТИЧНИЙ СЛОВНИК
кими від вичерпності, див Скрипник Г А Словник україн-
ської демонології //ж «Радянська школа», 1991, № 3,4,6,8,
Плачинда С П Словник давньоукраїнської міфології —
К,1993
9	Пошивайло О Ілюстрований словник народної гон-
чарської термінології Лівобережної України Гетьманщи-
на — Опішне, 1993
10	МатейкоК Український народний одяг Етнографіч-
ний словник — К,1996
”	Шевченко Є Народна деревообробка в Україні
Словник народної термінології — К, 1997
12	Шевченко Є Українська народна тканина.—К, 1999
13	Толстая С Полесский народний календарь Мате-
риальї к зтнодиалектному словарю А-Г // Славянское и
балканское язьїкознание Язьік в зтнокультурном аспек-
те — М , 1984, [продовження] Д-ИII Славянское и балкан-
ское язьїкознание Проблеми диалектологии — М, 1986,
[продовження] /Ґ-Л//Славянский и балканский фольклор
Духовная культура Полесья на общеславянском фоне —
М, 1986, [продовження] Р-Я /'Славянский и балканский
фольклор Зтнолингвистическое изучение Полесья — М ,
1995
н Докладніше див Гриценко П Ю Ареальне варію-
вання лексики.— К, 1990 —С 148
18
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Передмова
Реальний та ірреальний простір у казках, легендах,
віруваннях завжди перетинаються Один світ проникає
в інший Міфічні істоти заселяють ліси, річки, повітря,
домівки, змушують людину реагувати на свою появу, творити
різноманітні обереги, замовляння тощо Існують і люди, які
постійно перебувають між цими двома обширами У
Карпатах називають іхнепростими, такими, що щось знають,
або ще земляними богами
У центрі пропонованої пращ — істоти реального та
ірреального світу Такий об’єкт дослідження впродовж понад
сторічної історії етнографічного, фольклорного,
лінгвістичного вивчення Карпат обирається не вперше, однак
уперше в такому обсязі в центрі уваги є назви міфічних істот
Лексикографічний жанр було обрано із двох причин
алфавітне розташування зручне при описі та користуванні
книгою, а окрім того, дає змогу максимально описати кожний
персонаж Реєстровими словами стали міфологічні назви,
виявлені в гуцульських говірках У статтях проаналізовано
семантику цих назв, запропоновано етимологію, розглянуто
в контексті інших українських культурних ареалів, а також
інших слов’янських мов і культур Однак словник вимагає
відповідного лаконічного викладу, що не дає змоги ширше
описувати матеріал Тому було обрано форму словника-
довідника з великими ілюстраціями, щоб читач одразу мав
уявлення про життя міфоніма і не мусив при цьому звертатися
до спеціальної літератури, яка часто малодоступна Ілюстрації
у Словнику наведено курсивом, у квадратних дужках указано
джерело інформації з відповідною паспортизацією ([назва
Н.ХобЗбЙ ______________________________ВТНОПІНГЙІСГИЧНИЙ словник
картотеки населений пункт] або [населений пункт,
опублікована праця]) Населені пункти Гуцульщини подано
скорочено, інші назви населених пунктів наведено за
цитованим джерелом
Реєстровим словом є той варіант міфоніма, який має
найбільший ареал поширення в гуцульських говірках, при
існуванні корелятивної пари чоловічого-жіночого роду
перевагу надано іменникові у формі чоловічого роду
У статтях подано (якщо це можливо) і першу фіксацію
міфологічної назви в пам’ятках української мови
Основними джерелами для дослідження стали польові
діалектні записи, Картотека «Словника гуцульських
говірок» (КСГГ), яка постійно поповнюється новими
матеріалами, та Картотека «Словника говірок
Закарпатської обл » М А Грицака (КГ), а також
опубліковані етнографічні праці Користування
різноманітними джерелами зумовило неоднакову подачу
ілюстративного матеріалу з опублікованих праць він
подається без змін, з діалектних записів — у транскрипції
До реєстру Словника не увійшли слова, що є
евфемізмами до назв зі значенням ‘нечиста сила’, наприклад
назви тварин, у яких можуть перетворюватися різноманітні
чарівники та чарівниці, злі духи (ряпавки ‘жаби’, кіт тощо)
Ряпауки — то є такі злі духи, то йик си блйжит т хаті або
йак зайде у хату, — тоні добре Ряпаука йик ідеє кордми,
то важиш на вас, то така души Йик і си посипле приском,
тай і на відлїу вікопнуті гет І я це доконау, шьо йик увійде
в огірки, то гет знйдіют, зрапавіют [РзтВ, Гнатюк 1912а,
13], Але то коло одної вільхи — засьвітит шось у потемки,
гей кіт, такі виґіу пан, шо кіт, мені не показувало сі, бо я
первак и мізинок [ЗлН, Онищук 1909,95]
Не подано в реєстрі Словника і власних назв відомих
ворожбитів Зокрема в гуцульських говірках відомий
антропонім Дарадуда Чоловіки з цього роду були відомими
«непростими» Рід Дарадудів із діда-прадіда знахори,
примівники, ворожбити й віщуни Всі гуцульські гори знають
Федя Дарадуду, як знали колись його батька, дсдю, діда й
прадіда В нещастю й біді та в усякій потребі вдавалися гуцули
до Дарадуди Так було здавен-давна [Ломацький 1956, 181]
Слово дарадуда в говірці с Ворохта зафіксовано й у складі
прокляття ухопило би т ’і йак дара'дуду Із фразеологізмом
20
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
пов’язана легенда про смерть Дарадуди Дауно ко'лису'мер
чоло'вік | шо нази'ваус’і Дара'дуда | Та'к’е 'порекло йго 'було |
Та йік 'несли го хо'вати | то нале тіу страш'ний 'вих ’ір ’ | тай
крут ’і'жем ухопило з рук л ’у дий т'рунву з 'к ’ілом | віднесло у
'бердо | тай 'к ’инуло там 'Л’уди с ’і 'к ’ишко 'верли | лид'в ’іс ’кі
прийш'ли до 'памнїти | то й та'кі на т’ім 'м’ісци 'в’ікопали
'йому \тайшо цей дара'дуда ме с ’і 'к ’ишко 'мучити у смо'л ’і
Та й ти'пер’ | йак ко'мус 'зич’и б’і'ди | ни'шч’іст’и | 'кажут
ухо'пило би т ’і йак дара'дуду [КСГГ Врт]
Це мені иіе моя баба переказувала, шо колис жив собі на
Марковах один чоловік А у него була дівка дохожела, і ніякуна
не могла віддатисі Тому чоловікови було дуже прикро, і він
якос зібравсі та й пішов до ворожбита в гори, до Таратуди
(то був такий славний ворожбит) [ВКл, Савчук 1998,17]
На Гуцульщині були й інші відомі непрості У
СловничкуМ Мосори зафіксовано назву Лелітка Лелітка
— славний ворожбит [КСГГ Мосора, 75], а в матеріалах
М Зеленчука — антропонім Мадар «Вс Зеленій, що біля
Надвірної, нещодавно помер знаменитий мольфар Мадар,
заклинач від укусів гадюк, баїльник від недуг Був він
заможним ґаздою на увесь присілок і вдавався до заклинань
рідко, а баяв аж тоді, коли хвора людина переконала, що
вже всюди була і ніщо не помагає Плати ніякої не брав,
ображався, як хто вперто тикав гроші, і просив тільки нікому
не говорити Але з уст до уст передавалось, і все село
гомоніло про незрозумілу міць Мадара Та нераз і сам він не
вдержувався, аби не похизуватися перед людьми, особливо
на сінокосах Запулиться, бувало, очищами на корч, і звідти
на диво і страх усіх виповзають по дві-три гадюки і півкають
перед Мадаром, як маленькі потята, аж поки він не сплюне
а йдіть собі, йдіть своєв дорогов, та й не кивайте людий і
маржину [ЗлН, Зеленчук, 1-2]
Авторка висловлює сердечну вдячність за зауваження та
щирі поради відповідальному редакторові доктору філологічних
наук професорові Павлу Гриценкові, а також своїм колегам Ганні
Дидик-Меуиі, Мирославі Олійник, Ксенії Сімович, Марії Чікало
Готуючи до друку Словник, із приємністю і вдячністю
згадую свого наукового керівника — світлої пам ’яті професора,
доктора філологічних наук Ярославу Василівну Закревську, із якою
цю працю було розпочато
21
Н,Хобзей
ЙТНПЛІНГВІПТИ»
1Й-СЛОВНИК
АД
Слово ад у гуцульських говірках уживається зі
значенням ‘чорт, володар пекла’ Наприклад, у контексті про
пекло Тай він [ад — Н X] тогди зарюу дуже льично, а Сус
Христос каже не плач аде1 На кінці сьвипа, каже, я тебе насичу
самими корольими та беровами [ЗлН, Онищук 1909, 69-70]
Назва ад ‘диявол’ записана у приказці Такий дужий, што адови
би голову врвав [Велика Копаня, Виноградівського р-ну, Л АЗО
III, к 298] На Рахівщині також уживається ад ‘чорт’ Так
'пискайут, йакко'лиа'диу'пикл’і (дітиу'купели) [КГ Рсш]
Назва ад у гуцульських говірках позначає також і
пекло Шч ’е 'кажут, шо йе дес ’ ад на т ’ім св ’іт ’і Тад ’ нима
май [ада, йак мижи ''сими д ’іт ’ми нишч ’асливими [КГ б м з ]
У пам’ятках української мови ХУ-ХУПІ ст ця назва
вживається зі значеннями ‘сторона підземна без просвітку,
пекло’, ‘бог підземного царства (у греків), володар у пеклі’
Із другим значенням виявляємо слово й у пам’ятці XVII ст із
Закарпаття Христось имаєть муць на смерть, и на дявола,
и на ада [Тимченко 1,9] Персоніфікований Ад є персонажем
української великодньої драми «Слово о збуренню пекла»
[ЗНТШ ЬХХХІ, 5-50], написаної в першій половині XVII ст
Словники української мови назву ад фіксують лише зі
значенням ‘пекло’ [див Желехівський, 2, Грінченко І, 4,
РУС І, 1, СУМ 1,19]
Закріплення за словом ад значення ‘чорт, володар
пекла’ в окремих карпатських говірках та староукраїнській
мові відбувалося під впливом сакральної літератури,
зокрема перекладної Адже українська мова запозичила цю
назву через старослов’янську з грецької мови Гр а8т£‘пекло’
походить від міфологічної власної назви ‘Айт]£, ‘Айт£ ‘Гадес,
Аїд (бог смерті, володар підземного царства і пізніше саме
підземне царство)’ [ЕСУМ І, 48, Преображенский І, 44]
«Уже саме слово ‘Аі8т]£ утворило міст між християнськими
поняттями і язичницькою міфологією аіду; у візантійських
проповідях (напр , у Євсевія Кесарійського, ІП-ІУ ст) і
гімнах (у Романа Сладкопєвцева, кінець V-VI ст) на зішестя
в пекло Ісуса Христа, а також у візантійській іконографії
фігурує персоніфікований Аїд, який радиться зі сатаною та
скликає для боротьби свою рать» [МНМ 1,38]
22
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Про запозичення із грецької в російських говірках го-
ворить О Черепанова, наводячи при цьому печорське ад
кромешньш ‘чорт’, ярославське адер ‘злий дух’ [Черепанова
1983,68] Дослідниця фіксує також переносні значення сло-
ва ад ‘нечистий дух, чорт’, що розвинулись у північноросій-
ських говорах ‘рот, паща’, ‘ненаситна людина, ненажера’,
‘скупа людина, скнара’, а також подає деривати, напр ади-
ще ‘скупа людина’, адок ‘неспокійна дитина’, адоватий ‘ску-
пий’ тощо [там само, 79]
На позначення чорта, володаря пекла в матеріалах
А Онищука зафіксовано також слово вад Тай тогди зарюу
диявіл на уси пекла А Христос каже Не плач, Ваде, на
послїднім веремю наповню кі самими сумарєми, шо чілка-
пшеничка, то буде твоя [ЗлН, Онищук 1909, 69] У говірці
с Зелена слово вад ‘диявол, володар пекла’ засвідчене й від
сучасних респондентів, які наголошують на його
архаїчності За «Повістю временних літ» подає лексему вадь
і словник І Срезневського Прил'ЬплАющесА еи смрть вь
вадь [Срезневский І, 224], хоча найвірогідніше, припускав
автор, вона вживається тут зі значенням ‘адь’ — ‘пекло’
Ймовірно, що назва вад є контамінацією слів ад та
вадити Вербатив вадити в гуцульських говірках має
значення ‘сварити’ Пуіиоу ун та зачау вадити на маму, на
служниц’і [КГ ВБч]; ‘шкодити’ А'би ти ни 'вадило тай
'очизаг'ладило [КСГГ Рсш],вадитиси‘сваритися’ Йік'хоче
а'би йа з неу говбрі^у, то най си ни 'вадиш зо мноу [КСГГ
Брст], лексеми вадити ‘шкодити’, водитися ‘сперечатися’
відомі й у сусідніх бойківських говірках [Онишкевич 1,81]
АНТИПКО
В окремих гуцульських говірках поняття ‘домашній
чорт’ репрезентує слово антипко, яке з таким самим
значенням побутує і в інших говорах південно-західного
наріччя
Антипка можна купити або виростити, виховати,
вивівши зі зноска Кажут, шо у Сйготїйи, ци де там, шьо
продают антйпки у фльишках, али то ніхто ни може си
зважити куповаті, бо то траба зрікати си Суса Христа і
Матери 5ожої[РзтП, Гнапок 1912 а, 2]; пор також Антипко
Н.ХобЗбЙ _______________________________Є ГНППІНГ8ІПТИЧНИЙ СЛОВНИК
— той що вілїзе з зноска Каут, шо як курка знесе зносок, то
аби на нім сиділа квочка сім день, то воно шос вілїзе, але таке
шо не знати, шо то йи, тай воно дес щезне А курка як го
вісидит, то ти курьита не щезнут нігде, так іх антйпко
пантруйи Нені нибдшка росказували іие у Луці, шо вівело сї
якес, ні чоловік, ні пес, і куріта бігают, а воно собі сьйде на
межи тай сидйт А куріта підросли тай воно щезло [Корнів,
пов Городенка, Гнатюк 1912 а, 157], У нас у Семеніуці
парубок оден буу собі вівіу антипка тай як єго вівіу, ни знау,
шо з ним робити [там само, 160]
У бойківських говірках слово має значення ‘чорт’
Антйпко в нім сидиш Якого Антипка кричиш [Нагуєвичі,
Франко І, 8]
У сучасних записах гуцульських говірок демінутив
ан ти'пок має значення ‘людина дуже низького зросту’ Хот ’
ан'тіїпок, а хот ’ недоросток 'можна ка'зати [КСГГ Врбв]
У «Знадобах до Словаря южноруского»
І Верхратського зі значенням ‘чорт’ зафіксовано антйпко
та демінутив антипцьо [Верхратський 1877, 1], у словнику
за ред Є Желехівського та С Подільського — антйпко
безп’ятий [Желехівський І, 5] Викладаючи значення
реєстрових слів антйпко та антипцьо, укладачі словника за
ред Б Грінченка уточнювали, що цей чорт не має п’яток
‘чорт, якому дверима відбито п’ятки, а тому він хромає’
[Грінченко 1,8] Цей же словник окремими вокабулами подає
також безп’ятко ‘чорт’, безп’ятий ‘який не має п’яток,
безп’ятий’ Панич маленький в курточці, безп’ятий
(Чубинський), ‘уживається як іменник чорт’ [там само, 44]
Паралелями до укр антйпко є бр діал анціпка
‘нечиста сила’ [ЕСУМ І, 76], р діал антйпко ‘домовой’
[Черепанова 1983а, 76], антипка, антипка беспятьій ‘чорт’
[СРНГ І, 261], п діал апіурко ‘чорт’ При цьому польське
апїурко вважається запозиченням з української [8\У 1,45]
Єдиної думки про походження слова антйпко ‘чорт’
немає Зокрема Я Рудницький уважає, що воно походить
від власного імені А нтйп, А нтйпко (гр ‘ Аутілад), яке є табу-
субститутом слова антихрист [Рудницький 1,127] Цього
погляду на походження р діал антйпко ‘домовик’
дотримується й дослідниця російських міфонімів
24
"“'"‘""МІФОЛОГІЯ
О Черепанова [Черепанова 1983 а, 76] І Франко,
аналізуючи фразеологізм Антипко в нїм сидит, писав
«Антипко — в значіню злого духа Яким способом ім’я
’Аутшк;, часто вживане як ім’я хресне від перших віків
християнства, зробило ся у нас синонімом злого духа — не
знаю» [Франко 1,7]
Р Кравчук припускав зв’язок словаантипко ‘чорт’ з
ім’ям сина Ірода Великого — Ірода-Антипи, галилейського
та перійського тетрарха, відомого своїми аморальними
вчинками Шлях запозичення, на думку дослідника, відбувся
через релігійну літературу Аргументуючи свої припущення,
Р Кравчук наголошував на тому, що біблійні імена
‘негативних’ постатей ставали синонімами слова чорт, як
наприклад, Ярої), Ярі» [Кравчук 1972,121]
Автори ЕСУМ натомість припускають, що тут,
можливо, потрібно говорити про заміну форми анцибол
‘болотяний чорт’ [ЕСУМ І, 76] Однак у гуцульських
говірках і в інших відомих нам записах південно-західних
говорів, як і в російських калузьких говірках (антипка,
антипка беспятьій [СРНГ І, 261]), йдеться тільки про
‘домашнього чорта, домовика’ Тлумачення слова антипко
у словнику за ред Б Грінченка стосується не болотяного
чорта, а лише безп’ятого (у цій реєстровій статті автори
покликаються на матеріали І Верхратського, І Франка)
Тому думка про заміну форми анцибол ‘болотяний чорт’ на
антипко ‘домашній чорт’ видається безпідставною
АНТИХРИСТ
Антихрист — «головний противник Христа, який має
з’явитися на землі перед кінцем світу, щоб розпочати війну проти
християнства і відвернути вірних від віри» [М8К., 26]
В Копалінський зазначає також, що антихрист є архетипом
особистого противника Христата його царства [Кораііпзкі, 45]
У гуцульських говірках назву антихрест фіксуємо зі
значенням ‘чорт, антихрист’ Нишч ’асний хлопчишч ’ере‘ве,
йак ан тихрест, йак лиш до к'инус'а до него [КСГГ Рсш],
Бабо, ан цихрезд би т ’а побив [КСГГ Рч]
Назва антихрист (анцихрист) ‘чорт’ відома й іншим
південно-західним говіркам Анцихрист го знає [Франко І,
25
Н.Хобзей --------------------------------аінплінгаїг.тичний словник
71, анцихрист (Поточиська, пов Городенка), анцихрист
(Вільки Мазовецькі, пов Рава-Руська, Гнилички, пов
Збараж), анцихрист (Глідно, пов ВггогбАу) [Квестіонар,
102] У наддністрянських говірках антихрист стосується
також чорта, володаря пекла Приходи хлопец до пекла і
зачинає тою палицею свою мірити зараз від порога до
середини пекла там, де стойав найстарший анцихрист
привєзаний до зелїзного стовпа на ланцу Анцихрист як
засвистів на пальці, як стали дідьки зі всіх боків гнати, аж сі
пекло трєсло [Цеперів, пов Львівський, Гнатюк 1912 а, 69]
Ця запозичена із грецької назва [див , напр
Рудницький 1,27] відома й в інших слов’янських мовах, пор
п апіусИгузі, діал апсускгузі, апсукгузі, апіускгузіа, іапсукгузі
‘противник, антагоніст Христа, фальшивий Христос, чорт’,
‘пекельник, із пекла родом’ [8ХУ 1,43] (О Брюкнер зазначав,
що в польських говіркахіапсукгузі зафіксовано вже з XVI ст
[Вг(іскпег,5]),бр діал анг/іхрмс/и‘лайливе слово’[ТС 1,28], р
діал анчихрист ‘антихрист, чорт’, антихрист ‘антихрист
«половина біса»’ [СРНГ 1,262,263]
У гуцульських говірках побутують ще й деривати
ан'тихрис ’кий, ан'тихреский [КСГГ Рсш], ан'цихресний
[КСГГ Рч] ‘чортівський’ Тото ан'тихреский хлоп'чише, а
не л'уц’кий Тот би с христа ризи зн’ав [КСГГ Рсш],
А н'цихресн ’і 'кури гет ми перегребли гр ’ат'ки [КСГГ Рч]
Із XV ст назва антихриста відома в пам’ятках
української мови У словнику за ред Є Тимченка це слово
подане зі значенням ‘противник Христа, фальшивий Христос,
чорт’[Тимченко1,25] Чомьизгр’кшильтотьжепапаРимскій,
и бою ся, чомь бьіль овунь антихресть [Дзже 1985,8]
АНЦІЯШ
У гуцульських говірках Рахівщини відомі прокляття
зі словом анціяш—синонімом слова чорт Клине так у'бога
та у анц’ійа'ша, шо во'лос’е уста'не на голо'ви [КГ Рсш] У
цій же говірці М Грицак зафіксував і прикметник
анц’ійас’кий ‘чортівський’ [КГ Рсш]
Покликаючись на І Верхратського, назву анціяш
Бодай тя анціяш побіл1 — подав словник за ред Б Грінченка
[Грінченко 1,8]
26
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Етимологи припускають, що в українській мові назва
анціяш є запозиченням із чеської У діалектах чеської та
словацької мов апсіаіі ‘антихрист’ могло бути утворене під
впливом форм власних імен на зразок Апсігіаз, МікиІаЗ
Водночас апсіаз порівнюють із уг апіуаі ‘антихрист’, апсхуаі
‘тс’, яке тлумачать як евфемістичне скорочення лайливого
виразу (аг) Апіікгізіизаі ‘Антихрист’ [ЕСУМ І, 78]
АРІДНИК
Назва арідник у гуцульських говірках — одна з тих,
які в легендах про створення світу фіксують поняття
‘найстарший чорт’ 3 первовіку була лиш вода, облаки і Бог
сйитий У облаках спав Алей, дух Божий, — а Бог ходив по
водї Раз зробила си на водї шум, йикийс купак, йик кавалок
дерева, що крутила си по водї йик живий1 Бог се вздрів тай
питає? Що ти є7—А воно відповіло Я не знаю1 Живий сме, а
не можу ні ходити, ніщо будь робити. —Це був Триюда-Арідник
Бог не знав з чого він походиш, бо чорт був так йик Бог з
первовіку Але що Богови кучилос самому ходити по водї,
поблагословив Бог тот шум, тай питає Хочеш мати голову 7
— Хочу — А руки 7 — Хочу — А ноги 7 — Хочу Тогди дав Бог
Арідникови руки, ноги, очи, гет усе Вони стали собі
побратимами [Брв, Шухевич V, 1], А злі духи під комендов
Арідника тратуют за наші провини сюбину и городи людем
градом [Гк 1937,44] Іноді слово може мати значення ‘диявол,
володар пекла’ Земльи стоїш на мори, а в тім мори є друга
земльи, відтак знов море, а потім знов земльи, се вже земльи
Арідникова — пекло [там само, 4], а також значення ‘диявол,
від якого пішла всяка нечисть’ Гадинамартова зимує на поли,
їземльи не приймає, бо вона грішна Вона походиш від Арідника,
що дав Єві йиблоко звісти [там само, 271]
«Гуцульщина» В Шухевича документує слово ще й у
значенні ‘чорт, нечиста сила, що спричинює важкий недуг,
епілепсію’ Як чоловік здоров та дужий, а ему зробить ся від
разу студено, тєло єго задеревіє і трясе ним, то арідник так
ним кидає [Шш, Шухевич V, 248] У цій же праці (в оповіді
про Божого Фіна) лексему арідник ‘чорт, нечиста сила’
зафіксовано у формі множини, більше таких варіантів не
виявлено Вонийдут, йдут, зайшли у ліс, а з лїса у місто, де
Н.ХобЗвЙ ______________________________еТНПЛІНГЙІПТИЧНИЙ СЛОВНИК
були великі доми-палаци, там сиділи арідники Тот хлопец
вітратив їх усіх, лиш оден віпросив си [Врхн, там само, 73]
Сучасні записи говірки с Зелена подають слово
арідник зі значенням ‘злий дух, дідько, що сидить на скелях’
[КСГГ ЗлН] Поширеними є переносні вживання слова
‘погана людина’ Натура у [него йак у а'р’ідника Ьі'ицта
[КСГГ Врт],‘непосидюча, неслухняна дитина’ Ни ди'тина,
але цї'лий а'р’ідник [КСГГ Гл]
Назву арідник ‘чорт’ зафіксовано у словнику за
ред Б Грінченка з покликаннями на праці В Шухевичата
І Франка[ГрінченкоІ,9] Як діалектне це слово подає також
СУМ зі значенням ‘злий дух; чорт, дідько’ [СУМ 1,59]
І Франко, наводячи гуцульську приповідку Арідник
го знає (Двгп), зауважив, що «арідник у гуцулів у значенні
злого духа—те саме, що у воронїжських Великорусів Аред
або Ареди» [Франко 1,9] Згодом думку про спорідненість
цих назв підтримали інші дослідники [див Кравчук 1972,
130, ЕСУМ І, 84] У російських говірках слово аред
зафіксовано зі значенням ‘нечистий дух, чорт’ (зокрема в
казках), уживається воно також зі значеннями ‘дуже стара
людина, яка усім є тягарем’, ‘злий, жорстокий старий
чоловік’, ‘дуже скупа людина’ [СРНГ 1,272], слово має низку
дериватів ареда, аредная, аредничать, аредньїй, аредов,
аредом, аредь, аредюка [там само]
Етимологія лексеми арідник привертала увагу
багатьох учених, однак єдиної думки про її походження
немає досі
Гуцульське арідник із біблійним ім’ям/рад пов’язували
Я Рудницький та Я Янів [Рудницький І, 31-32], такий же
зв’язок із р Аред убачали й окремі російські дослідники [див
Зеленин 1929, 100; Черепанова 1983, 56] Натомість
М Фасмер зазначав, що така теорія невірогідна з погляду
фонетики, і висловив припущення, що р аред із помилковим
а замість я, тобто Яред швидше походить від біблійного —
батько Еноха, який, згідно із Книгою Буття, прожив 962
роки Із цією назвою вчений пов’язував словосполучення
аредовьі веки [Фасмер 1,85] Думку М Фасмера щодо такої
етимології підтримав О Преображенський
[Преображенский 1,8]
28
Гуцульсьі
МІФОЛОГІЯ
Погоджуючись із М Фасмером, походження
гуцульського арідник пов’язував зі старозавітним Яредом і
Р Кравчук, на можливість такого зв’язку вказують й
укладачі ЕСУМ [ЕСУМ І, 84] Б Кобилянський уважав
зв’язок із старозавітнім Яредом історично та етнографічно
необгрунтованим Він писав, що ім’я Ареда
східнокарпатському населенню не відоме і ніхто його не
популяризував Цього імені немає в художніх творах,
фольклорних та етнографічних працях І Вагилевича,
Я Головацького, Ю Федьковича, В Гнатюка,
В Шухевича, Г Хоткевича,М Черемшини, не зафіксовано
воно у словниках П Беринди, Є Славинецького та у
пізніших — П Білецького-Носенка, Б Грінченка, немає й у
Словнику староукраїнської мови ХІУ-ХУ ст [див
Кобилянський 1980,41-42] Натомість дослідник висловив
припущення про давнє діалектне засвоєння мадяризму ог<іо£
Давність діалектного запозичення не завжди відбита в
писемних пам’ятках, тому такі свідчення не можуть бути
вирішальними, а закономірні зміни в запозиченій лексемі
заперечують думку про нове її засвоєння Б Кобилянський
зазначав при цьому, що населення східних Карпат мало
тривалі контакти із сусідньою Угорщиною, чеська і
словацька мови цей угорський міфонім запозичили в новій
формі -ердек [Кобилянський 1980,41-42]
Невдалими визнано спроби пов’язати слово арідник
із романськимап/ео [Кобилянський 1928,88] та румунським
агід ‘сухий, безплідний’ [див ЕСУМ І, 84]
баба
Одне зі значень слова баба в гуцульських говірках —
‘жінка, яка лікує традиційними немедичними засобами’
Вказане значення цієї назви відоме в більшості слов’янських
мов, хоча в жодній із них не є основним [див також Аііпеі
1988, 43] У досліджуваних говірках і в літературній мові
слово баба багатозначне [пор Гуцульщина, 112-115, СГГ,
19, СУМ І, 75]
Поширеним є твердження, що псл ЬаЬа — слово
дитячого мовлення з основним значенням ‘стара жінка,
бабуся’, інші значення — результат семантичного
Н.Хобзей ________________________________ЙТНОЛІНГВІС.ТИЧКИЙ СЛОВНИК
розширення, в основі якого була або метафора, яка вказує
на подібність чого-небудь зі старою жінкою, або язичницькі
уявлення [ЗССЯ І, 107] Значення ‘людина, яка лікує
традиційними немедичними засобами’ слово баба набуло,
мабуть, завдяки поширеному уявленню, що знахарка — це
здебільшого стара, досвідчена жінка, яка вміє
використовувати лікарські рослини, визначати недуги
(встановлювати діагноз), здійснює різноманітні ритуали
Свої знання та вміння вона набуває з досвідом чи переймає
від іншої знахарки А Баньковський, однак, уважає, що
назву баба вживали спочатку на позначення «відьми-
знахарки, яка замовляла хвороби (магічними формулами)
й допомагала при хворобах Із часом семантична структура
слова розширилася до значення ‘стара жінка’» [Вапкомгзкі
1,23]
Слово баба зі значенням ‘знахарка, ворожка’
зафіксовано й у гуцульських говірках [КСГГ Пт, Чрм]
Поширене воно і в інших південно-західних говірках Мої
Палани зробиу сьи прищик коло носа і зачьило дерти і так
іило, аж і вони заступило І возили і по бабах аж за Чернилицу,
али ни помагало Повезлам і за Дністер до якоїс баби Та
взьила хухати і в вони плюти і каже Вже будеш видіти
[Коспльники Бучацького пов , Гнатюк 1912,160]
Одним із значень слова баба в гуцульських говірках є
також‘повитуха’ Йак'ж’інкахот’с’іа родити, казали «Йди
за 'бабоу» Те'пер ’ у'же то ли'іиіїли [КСГГ Бет], До'перва,
йек упаде 'жінка у з'логіС, к'лич ’е ч ’оло'в ’ік 'бабу [КСГГ Яс]
За деякими семантичними характеристиками значення
лексеми баба ‘знахарка’ та ‘повитуха’ можуть збігатися
Доперва, як зачне стинати ііпо череві, кличе чоловік бабу, баба
гріє зараз горівку з овечим маслом і дає пити веремінній, аби
си не дуже карала—не дуже мучилась Слабу жінку, або таку,
що довго карає ся, обводить баба по хаті, аж не зачне родити
народжену дитину купає баба заразу воді, кладучи дитину до
купелі, каже баба «Будем фіїнку курати, золотом обсипати»
До купелі сипле баба сьвяченоі води, якої рівночасно дає пити
поліжниці, потім кропить тою водою по хаті, говорячи борзо
таку саму форму, як сьвященик при хрестинах, а то на те, аби
бісиця не перемінила дитину, тому мусить баба бути
ЗО
г»иг»->‘«’м1фологІЯ
сохтівною, такою, що розуміє усе, що знає форму
Викупану дитину обігріває й осушує баба коло ватри і
завиває у пеленки, потім приготовляє иікалиточку—мііиочок
з чесничком, печінею (глина з печі), вуглем і глиною з слідів
пса, вкидаючиу шкалитку чесник, каже баба «аби ти була
така люта, як чеснок», — печіну «аби тебе так нїчо не ловило
сі, як не ловить ся печі, аби тебе ніхто так не урік, як не можна
печі уречи», — вуголь «шоби погані очи, шо на тебе подивлять
ся, так перегоріли, як угля перегоряє», а кидаючи сліди пса,
каже баба «шоби так ніхто на тебе не задивив ся, як не
може задививтиси ся на сліди псєчі» Так приладжену
шкалиточку, завязує баба дитині на праву ручку, потім
перевішує через плечі хрестик з осини
Тепер кладе баба дитину до полїжниці на постіль,
заслонену полотном або ліжниками, що звисають із жердки
Ножиці, якими баба прорізала пуп, завязує мотузком і кладе
у постіль під полїжницю, а шнурок, яким був пуп перевязаний,
кладе на сволок під стелину, місце закопує ґазда так, аби єго
ніхто не переступав
Передавши дитину полїжниці, засьвічує баба сьвічку
з словами «Засьвічу сьвічку, Піду по зарічку, Ладану шукати,
Обкурити хату», — се на те, аби чим скорше приступив
ангел божий та стеріг дитину перед бісицею, юдиною
жінкою
Занїм ґазда поспрошує кумів, а добирає іх кілька пар,
прощєє ся ґаздиня з бабою за дитину, мати сипле бабі три
рази води через руки, а скоро баба умиє, утирає їх ґаздиня
рантухом, і подає бабі запалену сьвічку скручену в пелюстки,
поміж які вкладає ладану, обі жінки подають собі руки понад
дитиною, та кажуть до себе «Прощєйте1» — «Най Бог
прощєє, я вас прощею» — Так три рази, аби не було гріха ані
бабі ані полїжниці, як би дитина умерла, то може баба удерла
дитину або торкнула, томумусть баба гріх тот із себе змити.
Сьвітло дає ґаздиня за простибіг, та за те, що баба її слабу
доглядала [Шухевич III, 2-4]
В усій Україні повитухи були відомі не тільки знанням
акушерської справи, але й виконанням при цьому
різноманітних відповідних ритуальних дій, наприклад, на
Вінниччині «при важких пологах «непочату» воду приносила
31
Н. Хобзей _______________________________еінолінгвіг.тичний с л о в н и ।
баба-бранка, причому йшла по неї до схід сонця, набирала
її чоловічим чоботом і виливала на долівку, де лежала
роділля» [Болтарович 1994, 247]
В українській мові, окрім баба ‘знахарка’, уживають
також бабка ‘знахарка’, бабкувата ‘яка займається
знахарюванням’ [Грінченко 1,14-15] У говірках Рахівщини,
зокрема гуцульських (Яс, Лз, ЧрТ, Кв, Бл), зафіксовано назву
'гибабка Аби дитина 'буларозумна 'гибабка відот'нула 'пупец
до к'нишки тай ци'рузи [КСГГ Яс] Зі значенням ‘баба-
повитуха’ відоме також баба валальська [ЕЗб XXV, 239]
Синонімом баба ‘баба-повитуха, акушерка’ в окремих
гуцульских говірках є ще слово муші (моша, мошя), яке
запозичене з румунської [ЕСУМ III, 526] Ойц’и 'мош’і
помог'ла нам 'моцно, йак би ні? у на, в'ідау би нід урату'вали
поро'д’іл’у [КСГГ Врт]
Похідними від баба ‘знахарка, баба-повитуха’,
очевидно, є 'бабити ‘бути бабою-повитухою, виконувати
обов’язки баби-повитухи’ Ко'лис 'бабила п'роста 'баба, а
те'пер ’ йак у'ч 'єна, то уже ку'іи ’ерка [КСГГ Блб]; 'бабиц ’і
‘болі, кольки в животі, переважно у дітей’, ‘ліки, від хвороби
бабиці’ У на п’ііи'ла до прим’іуни'ка, а'бизва'риу 'бабїцї, бо
чоло'в ’іка 'сил ’но бо'лит жи'в ’іт [КСГГ Явр]
Зі значенням ‘ворожка (іпсапіаігіх — чарівниця,
заклиначка)’ лексему баба вперше виявляємо у творах
Кирила Туровського, XII ст А ми прільщени есми
скверньїми бабами то сии баби си не Бога призивають
ищемь проклятьіхь бабь народниць [Срезневский І, 38]
Слово із цим значенням побутувало впродовж тривалого
періоду розвитку української мови [див КІС, Тимченко І,
44], пор , наприклад, запис із 1578 р (Володимир) Княз
курпьски прошлого року сємдєсят сємого мєшєчок у
скрини кнєгини наиюл с песком и з волосємь и з иними
чарами дала кнєгини баба которая мєшкаеть в
Павловичах в именю кнєгини локачкоє [КІС 1578, ЖКК І,
98], або з 1604 (Луцьк) А потом порозньїх местцах до бабь
и людей розньїх для розмаитьіх трутизнь посилала а оньїх
набиваючи, ними небожчика малжонка своего таємне,
хитро и зрадливе, чего се цнотливои чинити не годило, так
сама через себе в поливках, в потравах, яко и через иниіие
32
г,«у»-«--»м1фолог1я
легкие и неправньїе особьі дивчата и челядки свои
задаваючи не пооднократ таємне трула кормила и поила
[КІС Арх ЮЗР 8/111,497]
У сполученні з міфологічними іменами та епітетами
слово баба в багатьох слов’янських мовах уживається на
позначення різних міфічних персонажів [див СДІ, 122-123]
БАЇЛЬНИК
Назва баільник у гуцульських говірках уживається зі
значенням ‘людина, яка лікує різними традиційними,
немедичними засобами, переважно замовлянням’ Баїлники
«помагают» звичайно у всяких хоробах та «замовляют» від
укушеня гадини. Знане своє в сім напрямі, одержують звичайно
від когось з родичів вивчившись промов або «баю» на память,
то знов трафить ся, що Бсїілник научить кого там за гроші
свого баю, хоч рідко се трафляєть ся При сім належить
памятати, що всякого баю можна навчати тілько у «велике»
свято [Онищук 1909,134]
У гуцульських говірках із таким же значенням
уживається корелят жіночого роду байіл’а [КСГГ Рсш],
ба'йіл’ниц'і, ба'йілниц’і[КСГГ ЗлН] Байіл’а—жо'на, котра
з'найе 'байати [КСГГ Рсш], у словниках української
літературної мови такі назви не зафіксовано
Із погляду функціонування цієї назви цікавими є записи,
зроблені в с Зелена Надвірнянського р-ну Зокрема у 1907—
1908 рр А Онищук писав І справді кождий присілок простої
гірської громади має — той «баїльника« (або й кількох), той
«знахара» або грагіуника, а один, а саме «Борсучна», має свого
«ворожбита« і «баїлника« в особі Андрія Кушнєрчука [Онищук
1912,133], а в записі 1986 року засвідчено То уже те'пер н ’і
тих ба'йілник їу нема, н ’і в ’іжлу'н ’іу Ко'лис, 'куме, йа за'к ’емиу,
шо 'були та'к’і ба'йілниц’і[КСГГ], Йа чуу с ста'рого чоло'віка
се'се Йаперей'миу той бай вид'д’іда[тгм само] Хоча назви з
коренем бай- продовжують функціонувати в говірці, однак
активність їхнього вживання значно нижча, ніж на початку
XX століття, що пов’язано зі зменшенням кількості осіб, які
займаються знахарюванням, ворожінням
Баїльників знали й поза межами свого присілка чи
села, до них у разі потреби йшли люди здалеку Нинївіходили
33
Н.Хобзей ----------------__________АТНЛПІНІ віптичний СЛОВНИК
Погоріуци то приказували, шо у них сі таке трафило, так
само занімило було зєкі, та ходили аж у Слиуки до одного
баілника и помогло [ЗлН, Гнатюк 1912 б, 163]
Близькі за значенням слова з коренем бай- відомі й у
південнослов’янських мовах болг баяч ‘знахар’, баячка
‘знахарка, ворожбитка, знатниця’ [БУС, 35], м баіач
‘знахар’, сб, хв б<уач ‘чаклун’, ЬщаИса ‘чарівниця, знахарка’
(із XVII ст), Ьсуаіо ‘чаклун’, Ьсуаіас ‘чаклун, знахар’ (із XVII
ст)[ЗССЯ І, 137-138]
Українські назви баїля, баїльник сягають псл *Ьа]аії,
стел байти ‘розповідати байки, замовляти, заворожувати,
заклинати’ [ЕСУМ І, 157]
Слово баяти зафіксоване зі значенням ‘іпсапіаге’ —
‘чарувати, заклинати’ вже у «Збірнику Святослава» 1073
року Да не боудеть вь Издраили вьльхвуйи вльшьбьі или
вражай и чАрод^ниць или байи и дивьі творАи
[Срезневский І, 46] І Срезневський подав також декілька
прикладів уживання слова баяти з цим значенням із пізніших
пам’яток, а також гніздо дериватів байльникь, байльница,
байниК, байнь [там само] У Нягівському Євангелії
засвідчене і слово баїля А виище хрестяне, коли упадаєте у
якуюкощованьдяволову, албо у страхь смертний, албоукварь,
не ид'кте ико баилямь, албо ико ворожкамь, албо ико (кому
иншему), али лише учини молитву праву сю смиреную [КІС]
У цій же ж пам’ятці вживається й назва бай ‘замовляння’
Усякий бай не иньшая доброта, лише єсть дявулекая молитва
[КІС]; баяння ‘знахарство, ворожба’, баяти ‘ворожити’ [Дзже
1985, 11]
У сучасних гуцульських говірках значення слова бай
не змінилося Бай. Невидимел’ікарство Дау ноупотребл’али
йакимо'литву, докїуутото вірили, то пома гало Йаубай
ни ’в’їруйу 'Байес’а та'к’і баїш, 'бабиці, білимо, балачка,
во'ген’, волок'но, зак'линан’а, 'замоука, з’їр'ниц’а, золотник,
ос'туда, поте'нина, 'примовка, сон'ц ‘і, Уроки 'Кажут шо гр 'їх1
за бай страш'ний, и по'кути ни'ма [КСГГ Рсш], Йе й та'кий
бай Ажш ти с'куса, лижи б'руса, аж“ ти ме'рен, а ти йіж
зе'рен, аж* ти 'лихо, а ти си'ди 'тихо, ажш ти 'бабиц’і, гри'зи
'лавиц ї, аж* т ’а бо'лит 'черево, л ’із ’ у 'дерево, ажш т ’а 'коле,
б’і'жиу 'поле [там само], оказіонально слово бай реалізує
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
значення ‘ліки, які приготував знахар, здійснюючи при цьому
певні ритуали’ Бай, вода над йа'койу байут ’, а пот ’ім пйут ’
йак 'л’іки [КСГГ ЗлН]
Дієслово баяти ‘ворожити’, ‘замовляти’ відоме й у
бойківських говірках [Онишкевич 1,47] У західногуцульсь-
ких говірках його часто фіксують зі значенням ‘замовляти,
зашіптувати деякі хвороби’ З'найу, шобаба Йасн’ічанками
'байала на 'зуби [КСГГ Кв], Якурат я пішоу, допитау сі уже
до того чоловіка и він мене побаяу, а далі каже Звариш
яйце, розкроїш на двоє и тот жовток вібереш, а білок меш
класти [ЗлН, Гнатюк 1912 6, 160]
Про активне функціонування структур із коренем—
-бай- у карпатському ареалі свідчать також спільнокореневі
утворення, наприклад, у гуцульській говірці с Росішка
(Рахівщина) зафіксовано ба'йіта ‘хвора людина, яку лікують
зашіптуванням’ Ба ци уже 'в ’іздоровіла мб'йа байіта [КСГГ
Рсш], 'байаний ‘зашіптуваний, заклинаний’, 'байан'а
^байан’и) ‘зашіптування, заклинання хвороб’, байін’ичко
‘здр до баяння’, 'байітис’и ‘піддаватися зашіптуванню,
замовлянню’ [КСГГ, КГ|
У бойківських говірках відома лексема байла
‘віщунка’, ‘ворожка’ [Онишкевич І, 41 (за Вагилевичем)]
Можливо, що це слово—результат контамінації іменників
баїля та бала ‘ворожильних (ворожбит)’ [Кміт 1934, ч 3,11]
Хоча жоден зі словників бойківських говірок не реєструє
інших слів із коренем -бай-, однак можна припустити, що
вони таки були відомі на цій території Зокрема всі слова з
коренем -бал- Ю Кміт тлумачить переважно словами із
коренем-бай- «Балита Баяльник Баяти Ворожити Бата
Ворожильник Балич Син бали Баяти, баяльник» [там само]
Чи дійсно бойківські бала, балйта відрізнялися своїми
функціями від гуцульських, чи були подібними, — з’ясувати
важко М Й Онишкевич зафіксував словотвірні синоніми
та подав дериват балич ‘син ворожбита’ [див також
Онишкевич І, 42] Можливо, спорідненим є й баламднити
«вимовляти тайні й незрозумілі слова при заклинанні або
чарах» [Кміт 1934, ч 3, 11, див також Онишкевич І, 41],
пор болг баламосвам ‘дурити, обдурювати, одурювати’,
‘підманювати’, ‘морочити, пускати ману’ [БУС, 31]
35
Н.Хобзей --------------------__________ЙТНППІНГЯІПТИЧНИЙ словник
Етимологи припускають, що лексема бала пов’язана з
псл -Ьаі- ‘балакати, говорити’, що можна розглядати як
праслов’янське утворення з суфіксом -І- від іє *ЬИа -[ЕСУМ
1,127,8Р 1,188] Іменник бали ‘розмови, балачки’ зафіксовано
також у середньонаддніпрянських та слобожанських
говірках Я тут балу-балу, а тісто біжить по столу, Бали
та бали, а день далі, Галу-балу, а свині в ріпі, Балу-балу, а пси
в крупах [див Грінченко 1,24, Номис, 12947-12949], у цьому
ж значенні (у бойківських говірках) його фіксував також
І Франко Я тут балу-балу, а тісто біжить по столу [Франко
І, 21]
Бойківські назви бала, балйта споріднені з дслн Ьаіі
‘лікар’, ‘зцілитель, спаситель (про Христа)’ (уважають, що
ця форма належить до древнього стел лексичного фонду
великоморавського походження) [ЗССЯ І, 150], ерболг
балии ‘чарівник, заклинач’, сб, хв діал байс[8РІ, 188]
В Даль припускав, що слово болить (тверські говірки)
‘жартувати, збиткувати’ походить від давніх болій, балія,
бальникь ‘чарівник, відун, знахар’ [Даль 1,43] Автор подав
також бальникь ‘жартівник, пустун’ (із того ж мовного
обширу), це ж значення, за В Далем, фіксує СРНГ [там само,
СРНГ II, 90]
Слово балиіа ‘обаятель, іпсапіаіог’ уперше
зафіксовано в пам’ятці «Списки сь рукописи Упиря Лихого
1047 р » Із XV ст слово має значення ‘лікар, тебісиз’
[Срезневский 1,39]
БАЙБІРНИК
Корелятивну пару байбірник — байбірниця в
гуцульських говірках зафіксовано зі значенням ‘людина, яка
лікує різними традиційними немедичними засобами,
переважно замовлянням’ Бай'б ’ірник — тот ч ’оло'в їк, шо
'байе [КСГГ Бгд], Бай'б’ірницї — жо'на то'та, шо 'байе
[КСГГ Бгд]
Назву байбірство у значенні ‘знахарство до худоби’
подають автори ЕСУМ [за Желехівський 1,10], уважаючи
її похідною від слова балвір [ЕСУМ І, 115, 130] Останнє є
запозиченням із польської Ьаімпегі ‘цирульник, фельдшер’
(стп ЬагЬіегі, Ьаіугіегз) [55¥ 1,89, Рудницький 1,63, ЕСУМ І,
36
"“'""'‘"‘"МІФОЛОГІЯ
130] У польську, на думку О Брюкнера, слово запозичене з
німецької (пор також іт ЬагЬіеге, фр ЬагЬіег ‘цирульник’),
куди прийшло з лат ЬагЬа ‘борода’ [Вгііскпег, 12] В
українській літературній мові лексема балвір не функціонує,
однак розмаїття її фонетичних варіантів засвідчують
пам’ятки кін XVI—поч XVII ст із Володимира, Луцька та
Львова балверь, балверь, балбьрь, балвьрь, бальвьрь,
барберь, барбьрь, барвєрь, барвирь, барвьрь [СлУМ 2, 14]
Назва була відома в білоруській мові барвєрь ‘цирульник,
лікар’ (1507), барберь (1541), балверь (XVII ст) [ГСБМ І,
186, 28, 37, 35] та російській мові барберь (1581), балверь
(1609) [СРЯ 1,68] Можна припустити, що діалектне байбірник
— наслідок своєрідної контамінації слів балбір ‘лікар’ та
бай ‘замовляння’ У ньому спостерігаємо також формальне
нарощення додаткового аґентивного суфікса на вже
сформовану назву особи за родом заняття байбір + ник (однак
«проміжної» назви байбір у зібраних матеріалах не
зафіксовано)
У західногуцульських говірках засвідчено також
бай'б’ірництво ‘замовляння’ (То'та он 'добре розу'мїйе до
бай'б ’ірництва); бай'б ’ірниц 'кий ‘знахарський’ ( То'то у'с ’ик ’і
та'к’ід’і'ла бай'б їрниц’кї), а також бай'б їрнич’ити ‘знаха-
рювати’ СДос’и ус'уди ту'ди 'коло 'коний бай'б’ірнич’ила)
[КСГГ Бгд]
Лексичний атлас гуцульських говірок фіксує в говірці
с Космач іронічний вислів байбірник байбірит [Ксм, ЬАНО,
303] Окрім цього, ЬАНО у цій же говірці подає й фонетичний
варіант бам'б’їрник ‘ворожбит’ із ремаркою «лайливе до
мол’фіу'ник» [там само]
У закарпатських говірках зафіксовані також
ба'йірниц’а, ба'йирніско Ста'ра ба'йирніско ниш не 'робиш',
лем во'рожит'[КГ Невицьке]
біда
Слово біда ‘чорт, найстарший чорт’ відоме в гуцульсь-
ких говірках також із прикметником-конкретизатором біда
первовічна За третим Божим словом Илія йик блис, блисну-
ло, йик загриміло, земньи задрижьила, Илія пустив кулю з вог-
нем, все єго восько згоріло, вин си верг, аж занімів Илія так
Н.ХобЗЄЙ ______________________________ДТНПЛ1НГВІПТИЧНИЙ СЛОВНИц
впалив, шо земньи мало не розета си, попукала, но вин та Бог,
сами два лишили си Біду первовічну таки не вбив [Гл, Шухе-
вич V, 9]; лексема може вживатись разом зі спеціальними
формулами-оберегами біда — цураха і (му), біда — осина
ему Як гремит, то аби уважьиу, аби не була иітанка на чо-
ловіці закочена, бо Біда—осина ему—ласує сховати сі туди,
де закочене й грім може убити [ЗлН, Онищук 1909,77], Але
якос лиш разом зачьило єго шос туди пужіти, зачьило ни
давати спати, якас біда — цураха і — зачьила туди фідлї
показувати ружні [ЗлН, Гнатюк 1912 а, 18-19]
У гуцульських біблійних легендах, зокрема про
створення світу, слово біда вживається зі значенням
‘найстарший чорт’, який був, як і Бог, із первовіку Біда була
дуже смутна, шо Бог наробив собі ангилий, а в неї ни було
шьи бідий [Гл, Шухевич V, 10], Тай на земни учинила си
перша дитина, а біда хотіла видобрати дльи себе всий плид
людский тай вікрала цю дитину [там само, 13], Пан Біг найшоу
єго у шумі на мори и питає сі Хто ти є?—Біда1—Ци буу би
ти ні за товарища?—А бо чому1—Дауму Пан Біг руки и ноги
и узьиу єго из собоу [ЗлН, Онищук 1909, 65], А Біда, йик
уздріла, шо з Соломоном ничо ни вдіє, Лишила Соломона тай
пишла [Гл, Шухевич V, 18]
Поряд зі значенням ‘найстарший чорт’ слово біда
позначає також чорта взагалі Був у попа дурний наймит
Иванко Але він був віщун Піп хотів го си збути, а ніяк не міг
А ж посилає го до біди, до дідька у млин [там само, 62], А хто
спит оперезаний, того на спаню, берет Біда на плечя и несеш
у пустий млин, сиплеш там у кіш, бо кажет, шо то її мливо—
и мелет—того хреетєнина—там цілу нічь, аж доків кури ни
запіют [Гк 1937,43], По заході сонця ни можна нести води з
надвіря на купане ані до питя у хату, бо мож из водов унести
собі в хату біду — ничісту силу [там само, 40], Шчез'ни ти
б’їдо сперед ич’ 'к’іко ти ме'н’і меш си показувати1 Б’і'да
ко'лис на 'чорта ка'зали [КСГГ Врхн] Слово біда ‘чорт’
відоме і в інших говірках південно-західного наріччя, пор
бойк 3 бабов би і біда кінця не урвала [Махнівець
Старосамбірського пов , Франко 1,12, Онишкевич 1,55],Я
став никослдвити, юж моєю і біда, і дідько, і всьако А воно
повідат «Буде юж, браті, буде, не бідакай тілько [Мшанец
38
гуи>л.еь«.МІфологІЯ
Старосамбірського пов , Зубрицький 1900,20], буков Тай
вдарив і лївовруков на віґлї шос три рази (бо в нас ніби кажут
завсїгди біду бити від себи навіґлї і то бис пари рас, три або
пйить) [Нові Мамаївці Чернівецького пов , Гнатюк 1912 а,
141] (на Гуцульщині також існує повір’я про те, що бідумож
бити на відлїу [РзтП, там само, 123])
В етнографічних матеріалах В Гнатюка в говірці
с Розтоки (РзтП) лексему біда зафіксовано також на
позначення якоїсь міфічної істоти, що співає в лісі Йи така
бідаулїсї, шо співайи — всьйкої співайи, а чьоловік ниміг би
той голос удаті, шо вона Тай свище також усьикої пісні Йи
колибами усьикє [там само, 177] Оказіонально назва
стосується вовкуна [Онищук 1909,131]
Одним із значень лексеми біда є також ‘чорт, щось
страшне, що лякає’ Бо то шо він озьме коноуку, а то з перед
него таке гей Жидик малий изборідкоу, чорне, зблискає усьикі
фіґлї такі показуючи Костю, Костю1 Ти спиш?—А Коскь
каже А шо там?— А идиш, каже, помагати, онди, каже,
якас біда пуджіє А тойустау, идут туди—нема нїц Десь
щезло [ЗлН, Онищук 1909,93-94] Із тим же значенням назва
біда відома і в інших говірках південно-західного наріччя,
пор , наприклад І входиш до середини якийсь страхопуд,
чоловік — не чоловік, попросту якась біда С писка, з очий
іскри му ся сиплят, стала та біда посеред кімнати і стоїт
[Сороцк Скалатського повіту, Гнатюк 1912 а, 151], В єднї
хаті все страшила біда [Будзанів Теребовельського повіту,
там само, 109]
Слово біда ‘біс, бісівська сила, щось страшне’
зафіксував Б Грінченко, спираючись на В Гнатюка,
М Драгоманова, І Франка [Грінченко 1,61]
У казці про Перчовича, що вміщена в «Гуцульщині»
В Шухевича, є персонаж на ім’я мама бідина Тогди він узьиу
ту довбню, тай пішов шукати своїх братів Идет тай находиш
біду Вона си у него питає Ци пристаєш облупти зубрь, ци
порубати скритежьи? (Зубрьи, то вепрьи, а скритежьи, то
бук) —Перчовичкаже Я пристаю порубати скритежьи1—
Порубав, поломив тов довбнев скритежьи на чьис, склав у
латер, тай шьи поміг тогди долупити зубрьи1 Мама бідина
узьила скритежьи, наклала ватри, а з зубрьи зварила юшки
39
Н.ХобЗвЙ ____________________________етнпшнгніптичний СЛОВНИК
[Гл, Шухевич V, 114] В основі першої частини цієї казки —
відомий сюжет, за яким наймолодший брат, народжений
чудодійним способом (котилася горошина—Котигорошко,
котився перець — Перчович), іде визволяти свою сестру й
дев’ятьох братів від змія Цим змієм у гуцульскій казці з
с Голови є біда Відтак пішли на мідьиний тік си бороти,
котрий буде дужчий Зачьилиси бороти Метали си сторцом,
аби си ноги ни згибали Вергла біда сторцом Перчовича, и
забила го по котики Перчович поправив си, та верг біду по
коліна в землю1 Біда си поправила, вергла Перчовича по пахи
Перчович йик си подув, то забив і рівно з головов у землю
Тогди Перчович запитав си біди Де мої девйить братів и
сестра ? Кажи, бо тьи вбю' — Тогди каже біда Моя мама їх
зз "їла' [там само]
Основним значенням назви біда в гуцульських
говірках є ‘біда, горе’ Йак на Ст'р ’ітен ’е воробец з ’і с'н ’ігу
нап'йес’і во'ди, то плу'гатар заз'найе біди [КСГГ ЗлН],
'Кажуту нас, йікбіда, гиоб’шйїІда[ЗлВ,ДА№448,100], із
таким значенням слово відоме у багатьох слов’янських мовах
[див ЗССЯ II, 54-56]
Серед слов’янських мов (за наявними джерелами) у
міфологічному значенні назва відома хорватським діалектам
Ьеііа ‘нечистий, злий дух, диявол’ [ЗССЯ II, 55, 8Р 1,221]
Слово біда належить до праслов’янського лексичного
фонду [ЕСУМ І, 192, 8Р І, 221-222], де *Ье<іа, «очевидно,
походить від іє *Ь1іоісІЬа і семантично пройшло оригінальний
шлях ровитку» [ЗССЯ II, 54-55]
У гуцульських говірках лексема біда вживається
також зі значенням ‘нечисть, погань’ Йван перега'н’ийе
мар'жину 'черес со'к ’иру, аби до нейі н ‘ійака біда не б'раласи,
йик і до сокири [КСГГ Яс, ЧрТ, див також Гуцульщина,
187] Назва-евфемізм біда має значення ‘важка, невиліковна
хвороба’ 'Падач’катота'кабо'ла, шо кІдайе л’у'диноу, Так
ка'зали, шо 'майє ту біду ней іде с 'тими ч Ісами, шо к Ідайе
ним [КСГГ Ям], ‘гадюка’ 'Мойу 'дочку, то 'була біда 1
ч 'угнула за 'ногу і но'га по'чала си'н 'іти [КСГГ Крм]
У пам’ятках української мови на назву біда ‘чорт’ не
натрапляємо, не фіксують її у цьому значенні і словники
сучасної літературної мови
40
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
БІС
Назву біс ‘нечиста сила, чорт’ без паспортизації
зафіксовано в тексті з «Гуцульщини» В Шухевича Такий
обміньиник може між бісами вийти на якогось старшого,
ліпшого [Шухевич V, 3]
Слово зафіксував І Франко й у бойківських говірках
Сказав би ми хоць бісе, хоць чорте, а він ані пари-писки
[Нагуєвичі, Франко III, 105], Сказав би там бісе та чорте
[Будзанів, там само], назва біс відома й в інших говірках
південно-західного наріччя [див Квестюнар, 102]
Назви із коренем -біс-, які функціонують у різних
українських говірках, широко представлені у словнику
за ред Б Грінченка біс ‘біс, диявол’ Чорт чорний, а біс
рябенький (за Номисом № 193), бісота ‘влада нечистої
сили, чарівництво, чаклунство’, бісурка (зневажл ) ‘біс’,
бісяка ‘біс’, бісовщина ‘чортівщина’, бісів ‘бісівський,
диявольський’ Найчастіше вживається як лайливий
епітет бісів син, бісів батько, бісові діти, бісова худоба,
бісова тіснота, бісове ребро ‘рослина Уаіегіапа оГГісіаІіз
Ь’, бісівський ‘диявольський, бісівський’; бісдвська мати,
бісдвська дочка, бісма ‘біс’, бісний ‘бісівський’, бісик
(зменш ) ‘біс’, бісики пускати ‘кокетувати’, бісеня
‘бісенятко’; (лайл ) ‘чортеня, бісеня’, бісдерево ‘рослина
Оаінга вігатопіит’ За етнографічними матеріалами
В Гнатюка, в українських говірках Вороніжчини відома
назва польовий біс Так от польові біси людям являюця Вони
являюця разними манїрами птицею, животними разними,
людьми і п, а настояще в чортячому виді вони чоловікові
ніколи ни являюця, а особливо хрещеному Хіба тоді тілко
його можно углядіть, як спить, а ти на його натрапиш
Так отоді тілко він у своєму образі На примір він так як
чоловік, у ширсті увесь, на руках і на ногах великі кихтї, з
хвостом, зубатий, окатий, с крилами, уші так як у тиляти
і рожки маленькі єсть, так як ото у бузівочка [Гнатюк
1912, 177]
Біс—один із найпоширеніших слов’янських демонів;
пор болт бяс ‘біс, чорт’ [БУС, 76], вл нл стар без, сб, хв
бес ‘лютість, злість, шал’ [ЕСУМ 1,201], слн без [8118, 51],
п біез, біз ‘чорт, диявол, сатана, злий дух’ [8ХУ 1,153], ч без
Н.Хобзей -------------------___________АТНПЛІНГВІСТИЧНИЙ СЛОВНИК
‘біс, диявол’ [ЧУС 1,45], бр бес ‘нечистий’ [ТС І, 56], р бес
‘злобна, безплотна істота, злий дух, демон, сатана, диявол,
чорт, вельзевул, цар або князь тьми, цар пекла’ [Даль 1,159],
натомість СРНГ подає слово лише у словосполученнях беса
морочить, бесаломать, беса обманьївать [СРНГ II, 261]
О Брюкнер уважав, що Ьіез — праслов’янська назва
чорта, яка в польській мові була втрачена й засвоєна ще раз у
XV ст (уживаним є також українське Ьіз) [див Вгііскпег, 26]
Лексему біс, псл Ь£зь виводять із *Ьоід8- (< іє
*ЬЬоідЬ), яке пов’язують із лит Ьаіза ‘страх’, Ьоізиз
‘жахливий, бридкий’, лат /оесіиз ‘бридкий’, гр лібгіхо^
‘мавпа’ [Рудницький II, 138; ЕСУМ І, 201, Фасмер І, 160]
А Баньковський стверджує, що така етимологія слова
непереконлива На його думку, псл *Ьезь — важке для
етимології слово, яке, можливо, пов’язане з наркотичним
засобом, що впроваджував шаманів у транс Після прийняття
християнства слово виходить з ужитку, однак в окремих
випадках залишається функціонувати зі значенням ‘шал,
облуда’, звідси *Ье8Ііі ‘доводити до шалу, гніву’ та ін У
церковнослов’янській мові назва почала вживатися на
позначення демона облуди, якого Ісус виганяв із людей, які
підпали під вплив демона [Вапкои'зкі 1,50]
Л Мошинський стверджує, що власне слов’янська
назва Ьезь та запозичена Лудуо/ь — фаЬеІ співвідносні з
двома різними поняттями, хоча в обох випадках у різних
сучасних словниках слов’янських мов значення можуть
варіюватися між ‘диявол’ та ‘демон’ Значення
праслов’янського демона, яким був Ь£зь, зачиняло йому
дорогу до текстів, у яких християнська інтерпретація злого
духа вимагала семантичного відповідника гр дбісфоХої;
[Мозгуїізкі 1992, 42-43] О Бєлова зазначає, що біс як
книжковий персонаж є в житійній літературі, давньоруських
повістях та деяких, замовляннях [СД 1,164]
Першу фіксацію лексеми б'Ьсь маємо в
«Остромировому Євангелії», пам’ятці XI ст Слово б^сь
фіксують пам’ятки української мови й пізнішого періоду
дьявол побєждєнь, а біси прогнани соут [КІС 1489, Чет 24]
У Лексисі Л Зизанія слово бісь ужито для тлумачення назви
дімонь ДІмонь б'Ьсь, чорт [1596 ЛЗ 98] В українських
42
гуцульська---------------------------------------------
МІФОЛОГІЯ
говірках Карпат назва бісь ‘біс, злий дух, злий дух хвороби’
відома із пам’ятки «Няговские поучения» Самарянинь ти есь
біса имешь, пинесли кь нему чловька німого, што мавь біса,
и вийшовь изь него бісь, и проговорись німий, И зопртиль
ему Іисусь, и вийшоль изь него бісь вить того часу [Дзже
1985, 27] Слово бісь фіксують також пам’ятки наступних
сторіч [див СлУМ III, 154]
Без відповідної паспортизації трапляється у праці
П Мандибури й назва бісак — «за повір’ям гуцулів, дика
людина, що жила в лісі, приятель пастухів, але голодний
бісак був небезпечним, бо міг «изьїсти пастуха» Бісак
полював на бісиць» [Мандибура 1978,168] Однак із такого
контексту можна припустити, що семантика назви бісак
радше співвідносна із семантичним полем назви чугайстер,
ніж чорт
У говірках південно-західного наріччя поряд із
назвами чортове з'ілє, чортове ребро ‘одолян лікарський —
Уаіепапа ойісіпаїіз Ь’ виявлено на позначення цієї рослини
вираз бісове ребро [Мельник 1922, 292]
У приповідках назва біс часто римується зі словом
ліс Вирубай єден ліс, я буду єден біс «характерзують упертого
непотрібного чоловіка», Єдин до ліса, другий до біса «про
безладе і незгоду», Нїдо ліса, нїдо біса «ні до чого нездалий»;
Пішов до ліса, надибав біса «щось опутало його, зсунув ся з
глузду»; Хоть вивози цілий ліс, то все буде оден біс «говорять,
мабуть, про панів, що повирубували ви ліси в краю, а проте
банкротують», Я до ліса, ти до біса «я одного хочу, а ти
дбаєш про всякі пакости» [Франко II, 356-357]
БІСИЦЯ
У гуцульських говірках міфічну істоту позначає також
назва б'ї'сица [КСГГ Гр], 6‘ісіСц’і [КСГГ Крвр], б’Ісиц’і
[КСГГ ЗлН]
Одне зі значень слова бісиця— ‘жінка чорта, чортиця’
Зозульи була зразу жинков, вона мала свого чоловіка, вона єго
стратила, бо він їзневажьив Вона пішла на пораду до бісиці,
жинкиИрода Бісицьикаже у твого чоловіка є злотий волос
наубраню Єго молодиці любйи[Брв, ШухевичV, 264], цби
чим скорше приступив ангел божий та стеріг дитину перед
Н.Хобзей _____________________________ЯТНПЛІНГНІСТИЧНИЙ словник
бісицею, юдиною жінкою [Шухевич III, 13] Подібно як із
чортом, із бісицею пов’язують сильний вітер, вихор 'Виїхтір
— то та'к ’ей 'вітер, коли б’ісиц ’і від а'йес ’і [КСГГ ЗлН]
Гуцули вірять у те, що бісиця підмінює християнську
дитину на свою, бісівську Передавши дитину полїжницї,
засьвічує баба сьвічку з словами «Засьвічу сьвічку Піду по
зарічку, Ладану шукати, Обкурити хату», — сенате, аби чим
скорше приступив ангел божий та стеріг дитину перед
бісицею, юдиною жінкою, бо лучає ся так, що зляже як раз у
ту пору якась бісиця, вона рада підміняти своє бішеньи з
християнською дитиною, бо такий обміньиник може між
бісами вийти на якогось старшого, ліпшого Обміньиника
мож по тім пізнати, що він не говорить кілька років, довго не
ходить, цілком дурний, німий або сліпий Против того, аби
бісиця не обміняла дитину, треба зараз сьвітити сьвічку, бо
бісиця не іде до сьвітла, вона боїть ся єго, окрім того мусить
баба обкурити дитину, полїжницю тай себе ладаном, який є
божим даром, а виробляє єго мурашок
«Раз було таке, що дитина не росла Хтось догадав ся,
що се мусить бути обміняний, тай порадив ось що набрати
глини з девяти межий спід девяти камений і понести
обміняний у ночи о 12-ій год на межу, — там покласти єго
черевом до землі, а на потилицю поставити тоту глину та
бити обміняника по плечах свербигузом Послухала мати тай
так і зробила Дитина пищала страшно, але мати не зважала
на се, лиш усе била Нараз зашуміло, прилетіла бісиця, а за
нею прибіг хлопець як вїсипаний, такий ладний Бісиця питає
«Неволя би тя утьила, хто тобі таке порадив7 Ти бєш та
тратиш моє, а я твоє годую, ади, воно як вісипане, не бий
бери собі своє'», при тих словах ухопила бісиця своє, а
жінчине лишила [Шухевич V, 3-4]
Ще одним значенням цієї назви є ‘міфічна лісова
істота, лісова жінка’ Ста'р ’і гу'цули ше і се'годни1 'в ’ірйе, шо
в Ід ’іс ’і жи'йут б’і'сиц ’і [КСГГ Гр]
За місцем побутування, зовнішніми характеристиками
та діями бісиці можуть бути подібними до мавок Мій чьоловік
росповідау, шьо вйпу бісйцу С переду вігльидає файна так,
йик належиш си,аз заду кишки везут си за неу Тай вона може
чьоловіка ухопити так, йик йи Уни кйчірами бігают одна за
44
гуцульська----------
МІФОЛОГІЯ
другоу помежи колоди [РзтП, Гнатюк 1912 а, 194]
М Мандибура писав, що бісиці, «за повір’ям гуцулів, такі
жинки, йик нявки, лиш чисті Вони могли заманювати
пастухів до лісу і ввижатись їм в образі жінки чи любаски
Найчастіше вони приставали до тих, хто тужив за дружиною
чи коханою дівчиною» [Мандибура 1978, 168]
Сучасні польові записи фіксують слово бісиця в
переносному значенні ‘сварлива жінка’ Йе'го1 жінка б’ісиц ’а
[КСГГ Гр]
У Лексиконі Є Славинецького натрапляємо на
вісниця [СлУМ III, 151]
У наведеній вище цитаті з «Гуцульщини»
В Шухевича зі значенням ‘дитина бісиці’ вживається назва
бішеньи Однак немає жодної вказівки на місце фіксації такої
назви
У російських говірках зафіксовано назви бесовка,
бесиха (уральські козачі говірки) ‘відьма, чарівниця, зла
жінка’ [Даль І, 160], бес, бес во дворе, бес полуденний, бес
хроможитель, бесенята [Черепанова 1983,41,81]
БЛУД
Слово блуд у гуцульських говірках зафіксовано зі
значенням ‘нечиста сила, яка збиває з дороги’, М Мандибура
подав також ‘злі духи, що чіплялися до пастухів і водили їх
полісах’ Йи колибами усьйкє Або де пуста хата у лісах,
шьо у ті хаті ніхто не сидйт, то у ті хаті того йи, як де йнде
Йик двері защіплені, то утвориш — то такий блуд поганий
[РзтП, Гнатюк 1912 а, 177]
Здебільшого лексема вживається у словосполученнях,
напр блуд водиш (Ме'не ц’ілу н’іч во диу блуд [КСГГ Гр]),
ходити блудом (Хо'дити йек той 'в ’іч ‘ний жит блудом [КСГГ
Яв]), ймиу блуд (А то була вода тай той пишду туда, а той
прийшду туда. Прийшоу, йик си розійшлй, тай йик зачьиу
ходити, такі зараз йигд ймиу блуд, ходйу цалу ніч віт того
чісу аж до днини [ЗлН, Онищук 1909, 211]), блуд хапався,
блуд береся (Є також віруванє, буцім то бувають такі місця,
де чоловіка «хапає» ся або «бере» ся блуд [там само, 96]),
блуд пустиш (Петро Горбовиків майстрував, стольирив,
підлоги клав Якос він ішов пізно з села через Стадниці А
45
НХобзей ----------------------__________ЄТНОЛІНГВІСТИННИЙ- СЛОВНИК
тут, як зашумів вітер і перед ним лиш віросла стіна така
велика, шо ні кінцьи, ні краю не видко І їго далі не пускаї Шо
він лиш не пустисі йти—і спресі в стіну Він тогди сів, посидів
і нагадав, шо треба згадати котрої днини був Світий вечір,
то тогди Блуд пустиш Лиш він це згадав — як стіна сі
розступила\ВКл,Сзячук 1998,12]) Пор бойк блуд ‘нечиста
сила’ Як іде христїнйн або їде, то вже на такій чьис ци на
таке місце трафиш іде, тей го сї блуд дзме [Ходовичі
Стрийського пов , Колесса 1898,93], Блут го с’а йїмиу; Тди,
Рди, ходйуби-с блудом [Онишкевич І, 59], Чіпйв го ся блуд в
дорозі [Кміт 1934, № 3, 16], Як на чоловіка блуд нападе, то
серед села дороги не найде, Блуд мі сі вчепив, Читі блуд напав ?
[Франко І, 61]; буков блуд ‘нечиста сила, яка, за повір’ям,
збиває з дороги’, блуд напав ‘збився з дороги’, ходити блудом
‘блукати’[МСБГ І, 32]
Словотвірним синонімом блуд ‘нечиста сила’ у
бойківських говірках є блудник Блудник го т’егайе
[Онишкевич І, 59]
Очевидно, похідними від блуд ‘нечиста сила’ у
гуцульських говірках є бл’удо ‘чари, знахарство’, бл’удо
напустеу ‘зачарував’ [КСГГ Крвр], піти блудом, пустити
блудом ‘жити неправедно, грішно’ За св’ій дур'ний 'розум
п’іш'ла блудом [КСГГ ЗлВ]; Тебе друга обманула та у блут
пустила, айабихт’а, муймилен'кий, в’ірнен’кол'убила [КГ
КбПл] Таке ж значення відоме й бойківським говіркам
блудом ходити — блудити з «чужими жбнами», безцільно
жити Як ни є ґаздині, то й житя блудом ходит [Кміт 1934,
№ 3, 16]
Для того щоб позбутися блуду, треба нагадати
товариша, який стояв коло тебе, коли йшли до причастя
[ВКл Савчук 1998, 22], сісти і нагадати, котрої днини був
цього року Святий Вечір [там само]
БОСОРКА
Зі значенням ‘людина, яка, маючи надприродні
здібності, може завдавати людям шкоди’ в українських
карпатських говірках зафіксовано кореляти чоловічого та
жіночого роду з коренем Ьозог- Іменники жіночого роду з
коренем Ьозог-, за сіткою Загальнокарпатського
46
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
діалектологічного атласу (ОКДА), засвідчені в 21
українській говірці, у яких відзначено кілька варіантів
босор'кан’а, бусор'кан’а, бо'сорка Назва босор'кан’а
характерна закарпатським говіркам (тільки один раз
засвідчено в ОКДА фонетичний варіант бусор'кан’а), її
зафіксовано також в українських говірках с ВєсЬєгоу,
2Ьо]пе, Котайсга, у говірці с УеГка Рої’апа засвідчено два
варіанти — босор'кан’а та 'босорка [ОКДА IV, к 5] У
бойківських говірках зафіксовано босур'ґан’а, босур'кн'а,
бурсу'кан’а, б’ісур'кан'а (назва, можливо, утворена за
народною етимологією до слова біс), бушуркан ’а, борсукан ’а
[там само, АОВIV, к 202] Словотвірний синонім 'босорка
побутує в говірці с Ратівці (на Закарпатті) Інше
наголошення цього слова виявлено в гуцульських говірках
— бо'сорка [ОКДА IV, к 5]
Серед іменників чоловічого роду з коренем Ьозог-
домінує назва босор'кун (її засвідчено в говірках дев’яти сіл),
і тільки один раз виявлено слово босор'кан ’а на позначення і
чоловіка, і жінки Українським говіркам Словаччини
відомий ще й інший варіант — бо'сорак (ВєсЬєгоу) [ОКДА
IV, к 5] У бойківських говірках зафіксовано 'босор, 'босур
[АОВ IV, к 201] Я Ріґер зазначує, що на південній
Лемківщині зафіксовано також варіант босоркош [там само,
с 23] Якщо іменник жіночого роду є також у румунських та
угорських говірках, поширених на території України, то
корелят чоловічого роду на досліджуваній території
засвідчений тільки в українських говірках Проте ареал
поширення лексем чоловічого роду в гуцульских говірках є
більш розрідженим Босорку'н ’іу 'майже май 'мало йак
босор'кан’, бо за босорку'н ’іу май 'мало с’а го'ворит [КСГГ
Рсш]
В українських говірках (здебільшого в закарпатських)
у назвах жіночого роду з коренем Ьозог- переважає значення
‘чарівниця, ворожка’ [див ОКДА IV, к 5] Зач'ару'вати
ко'гос, зла ко'мус на'нести, то робила босорка [КСГГ Кв] У
бойківських і гуцульських говірках значення дещо
звужується до ‘жінка-відьма, яка відбирає молоко у корів’
Дау'но 'л’уде ка'зали, шо йе босор'кан’і ту'ди Треба зм’іїйу
пріїт ’ати та голоу посадити у го'родец, та у то'ту го'лоу
47
Н.Хобзей
ЙТНДЛІНІ.&ІПТИЧНИЙ СЛОВНИК
ч ’існи'ку, а тот ч ’ес'нок понести у 'церкоу та 'буде витко
босор'кан’у, кот'ра моло'ко вїдби'райе [КСГГ Рсш, див
також АОВ IV, 24] Із таким значенням слово відоме і в
угорських говірках В Угорщині існує навіть легенда про
те, що босорки в «день св Петрія (24 квітня), покровителя
снігу, голими руками збирають росу, щоб збільшити надої
від своєї корови» [МНМ І, 184]
Корелят босор'кун найчастіше має значення ‘чоловік,
який заподіює зло людині’ (Удин босор ‘'кун знау та'к ’е зло
зру'бити, другий та'к’е знау зло зру'бити [КСГГ Кв], ‘той,
хто вміє ворожити’ У гуцульській говірці с Росішка
(Закарпаття) відоме ще значення ‘чоловік, який відбирає
молоко в корів’ Та'кий с’а най'іиоу босор'кун, шо так вїд
о'вец в’ідоб'рау моло'ко, шо в’іуч’а'р’і ни 'мали шо 'сербати
[КСГГ Рсш]
Можна стверджувати, що в українських говірках
назва босорка, найвірогідніше, запозичена з угорської [див
ОКДАIV, 38, ЕСУМ 1,237, Лизанець 1976,581] На думку
етимологів, уг Ьозгогкапу, можливо, споріднене з тюрк
Ьазугкап ‘нічний жах’, що походить від баз- ‘давити,
штовхати, мучити’ [ЕСУМ 1,237, Фасмер 1,251]
Різноманітними віруваннями зумовлено вторинну
номінацію слова босор'кан ‘а ‘(великий) нічний метелик’, яке,
очевидно, пов’язане з міфологічними уявленнями про
перевтілення душі людини після смерті
В окремих бойківських і гуцульських говірках слово
босорка вживається у значенні ‘зла, сварлива жінка’ То'то
’ч ’иста бо'сорка 'баба [КСГГ Рсш], спорадично воно побутує
також і як ‘брехуха’ [КСГГ Ябл]
БРЕХАЧКА
Стилістично забарвлені назви брехачка, бреха ‘ворожка’
зафіксовано спорадично в окремих гуцульських говірках Але
тот видит, шо сі из ним робиш, и пішоу він до якоїс брехачки
[ЗлН, Онищук 1909,71], бреха [КСГГ Врхн] Таку ж семантику
слова брехунка (із ремаркою «застаріле») подають автори
«Матеріалів до словника буковинських говірок» Ти гадала
брехунка правду скаже, ая, чекай [МСБГ 1,39]
Семантичне ядро семантичної структури слова
48
МІФОЛОГІЯ
брехачка в гуцульських говірках формує значення ‘людина,
що завжди говорить неправду’ У Сту'ден ’ім 'л ’уде 'добр 'і,
лиж бреха'ч ’іу м'ного [КСГГ Рх], назва брехачь ‘брехач,
брехун, наклепник’ відома в українських пам’ятках із кінця
XVI ст [СлУМ III, 70] Така ж семантична характеристика
властива й загальновживаному словотвірному варіантові
брехунка[див СУМІ, 233]
Слова брехачка та брехунка ‘ворожка’ — експресивно
забарвлені лексеми зі зневажливим відтінком
ВЕЛЕТИ
У гуцульських говірках слово велети стосується
поняття ‘давні міфічні люди велетенського зросту’ Колис
давно у наших краях жили Велети То були такі великі люди
—аж до неба Один Велет під Верьхом поклав окріп на кулешу
і двома кроками ступив до Коломиї за муков [ВКл, Савчук
1998,5],,Давно люди були дуже високі й дужі, не то шо тепер
Переказували давні ґазди, а їм переказували тбкі давні люди,
шо ті велети подавали один одному руку з Коломиї, а другий
з-під Дубовуго, ітаквиталисі А ше переказували, що колис
будут такі малі люди, шо в печи по дванаціть будут молотити
і їм місці стане [там само]; Давно, йик ше жили велити,
говорила усьи диханя [Яв, Шухевич V, 161]
У біблійних розповідях назва велети переважно має
значення ‘перші люди, які заселяли землю’
Велити то була найпередна верства людий від А дама
Вони давали си дуже юдити, тому шо верства, то вже, що раз
менча була, тай жила коротше [Яв, там само, 14], Велити
давали си дуже юдити, через них полинув Бог на висину, відти
не міг він дивити си на їх гріхи, тому розказав він жертві, аби
пустила усу воду, він зіслав на велитів потопу, що в ній гет усе
затопило си, лише Ной нї Сес знав, шо буде потопа, бо він
читав Божий лист, він зробив ковч, а робив єго 7років, тот
ковч качьив си по воді, у него забрав Ной усего по парі, взьив і
пару велитів Йик уже потопа минула, віпустив Ной усу
диханю з ковча, війшли і велити, від них розплодило си богато
людий, а чим білше їх було, було жити тьижше, тому шо
верства, то шораз менча Будут колис такі малі люде, шо йик
зітнут, ади, бодьик, то будут кликати, шоялицьи паде [Врхн,
Н.ХобЗвЙ ____________________________ВТНПЛІНГВКПИЧНИЙ СЛОВНИК
там само, 16], Так йик велитам та премудрому Соломонова
був конец, так буде і цілому сьвітови [Брв, там само, 20]
Сюжет про загибель велетів відомий не лише на
Гуцульщині, це один із загальнослов’янських сюжетів Про
зникнення та виродження цих міфічних гігантів саме після
потопу розповідають і кашубські легенди [див СД 1,302]
Слово велет відоме й бойківським говіркам, де
позначає міфічну постать, із якою пов’язують один із відомих
мотивів — перекидання (у нашому випадкові передавання)
сокири Щу то, Гсподи, давнб давнинб1 Які то пйриіе люди
буль, ототь вилети А вже, ббчу, як сьвіт сьвнтом, такуго
дрзгий раз не бзде Кажут старн люди — я не знбю, ци то
прбвда, кажут, що там, де тепер село Рурське (Угерско по
лівім боці р Стрий) стойит, то булб горб, такб як на
Комаруві (по правім боцір Стрий) Отже єдйнвйлит став
си на Комарівську гору, тей кльче до туго, що на Рурськім
«Ци дума ви, куме9 позьчте ми сокири1» А той до нйго «А
вбиіі де9» «Поїхали в ліс, тей забрали з собув позьчте ми
свої1» То де вам Рурське, а де Комарне (з півмилі) — передав
єден дрзгому сокиру, от, ги у нас цирез пліт [Ходовичі
Стрийського повіту, Колесса 1898,94] Мотив перекидання
сокири характерний також для Польського Помор’я,
Малопольщі, Білорусі та Смоленщини [СД 1,302]
У пам’ятках української мови назву велеть ‘велет,
велетень, гігант’ зафіксовано з 1627 року (Лексикон
П Беринди) Исполинь Ріганть, велеть, ольбрьі(м), дужій, а
великий члкь [СлУМ III, 210]
Хоча назва велет відома тільки українським говіркам
(пор також ейлетеиь’великань, исполинь,гиганть’ Велетні
то були високі, високі люде—от як дерева [Грінченко 1,131 ]),
саме поняття широко представлене і в інших слов’янських
культурах Уважається, що окремі слов’янські назви, які
мають значення ‘давні міфічні люди велетенського зросту’,
походять від етнонімів давніх племен др обьринь, стп
оІЬгугт, луж ИоЬог, ч оЬг від етноніму авари, др исполь,
стболг сполинь від етноніму спали, ср р исполин, каш зіоіут
[цит за СД І, 301]
Загальноприйнятої етимології щодо походження
українського велет поки немає Назву пов’язували зі стел велии
50
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
‘великий’ (О Брюкнер); зіставляли зі слат УеІеІаЬі, назвою
західнослов’янського племені у Макленбурзі (Ф Міклошич),
із лат уаіеге ‘бути сильним’ та ін [ЕСУМ 1,346]
ВЕРХОБЛЮДНИК
Назву верхоблюдник зафіксовано в гуцульських
говірках зі значенням ‘людина, яка володіє зачарованим
грошем, інклюзом’ То такий чоловік, що має в собі щезника,
він уробит в собі анклюза такий гріш, що йик єго поставиш
межи чужі гроші, то и він и тоти гроші щезнут и найдут си
у верхоблюдника [Врхн, Шухевич V, 213]
Припущення щодо етимології цього слова висловив
Б Кобилянський, зазначивши, що назва утворилася від
«верх- і кореневої морфеми блю-с-ти, блюд-у ‘спостерігати,
пізнавати’» Верхоблюд дивиться на чоловіка зверхи і по очех
знає, що в нім добре, а що в нім зле Добре гет затискає, а зле
фалит і залишіє, най си розростає Верхоблюд має віт
Щезника анклюс (золоту або срібну монету), анклюс притігає
до него чужі гроші [Кобилянський 1980,47]
Щоб стати верхоблюдником, людина повинна
здійснити певні ритуальні дії та укласти угоду з чортом. А би
анклюз зробити, возме грішу понедїльник у вечір у черевик під
ліву пйиту, девйить ден не умивайит си, соленого не їст, до
людий не говориш, нїкуда не ходит, ніхто єго не видит, Богу
си не молит, не хрестиш си, нігті не обтинає нізащо не гадає,
лиш гадає за анклюза У девйить день у саму тоту годину,
засвербиш йего пйита, а доти пекла йик вогнем, але він мусів
терпіти, йик хотів стати верхоблюдником, тогди з пйити
до него щезник заговориш Що єс хотів мати, ти то собі
зробив, дай мині службу, аби я тобі служив, доки ти будеш
жив, йик тиугибнеш, то собі тебе возму, аби ти мині тілько
служив, йик я тобі Йик мене приймаєш, йдемо у міну (згоду),
а йик не приймеш, то я собі далі піду — Йик уже на то
пристали, йде верхоблюд у йирмарок, то лише даст анклюза,
то тот ему усі гроші забере, нераз чоловік подивит си, де
вони є, а іх нема [Врхн, Шухевич V, 213-214]
Серед сучасних експедиційних записів розповідей про
верхоблюда не виявлено
51
Н.ХобЗЄЙ ______________________________ВТНПЛІНГВІСТИЧНИЙ СЛОВНИк
ВИХТІР
Одне зі значень слова вихтір у гуцульських говірках
— ‘чорт, який здіймає вихор’ Віїхт ’ір—то не*ч ’іґстий дух,
б ’іс Вгґхт ’ір—то та'к ’ей 'в 'ітеГр Йак с ’іуз ’еу [віїхт ’ір, то
п’іуко'пиц’і здоІЇміґло тай понесло [КСГГ ЗлН, 1986 р ], У
лїкі є такий вихкір То як звіє сі, як закрутит, то усе шо є, то
несе у гору Кажут, шо то злий дух сі смішку є над чоловіком,
бо він ласує, як є де копиці, то забере и гет у скали поносит
[ЗлН, Онищук 1909, 10]; Як той вихкірь підвіє чоловіка, то
возьме сі чоловіка хороба вітрова, шо скрутит то и уже
слабий усе [там само, 11]
У гуцульских говірках зафіксовано такі фонетичні
варіанти 'віТхт’ір, 'вихк’ір [КСГГ ЗлН], пор в інших
українських говорах вихровьк ‘чорт, який здіймає вихор’
[Яворницький], вихор [Ворошжчина, Гнатюк 1912а, 174-175]
І Франко зафіксував лексему вихор (у формі мн ) у
прокляттях із Бойківщини Лети з усїми вихрами1 «прокляте,
основане на віруваню, що дуже сильний вітер — то демон,
який може вхопити чоловіка і запроторити його так, що не
знайдуть його сліду», На три вихри, на четвертий шум^л&т,
забирай ся, пропадай’ [Франко 1,196]
В українських говірках карпатського ареалу, як і в
літературній мові, слово вихтір здебільше позначає ‘рвучкий
круговий рух вітру’ [СУМ І, 534], ‘смерч’ [Бр, Горбач 1997,
11] Персоніфікація цього явища природи зумовила
закріплення за словом значення ‘чорт, який здіймає вихор’
Як стверджує О Левкієвська, уявлення про вихор досить
однорідні в усіх слов’янських традиціях [СД І, 379], пор
запис, зроблений в українських говірках Вороніжчини (тут
назву зафіксовано у формі мн ) А то ще єсть вихри Вони
такі ж, як і польові біси на образ Живуть на полі, та тільки
они у одному місці ни сидять, а з міста на місто пирибігають
Вони, як бач, як і польові, та тілько у їх нима живота так
прямо кишки і висять Чириз те їх і називають кошкодьорами
Особинно іх тоді богато біга, як почують, що нидалеко дощ
так вони од дощу тікають, щоб не побив іх грім Як ото
богато біга вихрів, так ото вже надій ся, що скоро буде
дощ ни сьогодні, так завтра, а буде [Борисовська вол
Валуйський повіт Воронізька губ, Гнатюк 1912 а, 174-175]
52
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
На позначення цього ж міфічного персонажа в
гуцульських говірках зафіксовано й назву вітер Тай як
повіяв вітер, тай бабу здоймиу і заніс гат далеко від хати,
та застромиу і чи на вільху, чи верба така росохата була, шо
баба аж до рані гола перебула, аж рано і найшли, шо ледви
уже пінькала, так замерзла То приказуют, шо їзлий дух туди
поніс [ЗлН, Онищук 1909,11], Ллє, каже, як бисте не казали
шо просите мене до вечері, то буу бим вас захопиу на віки —
амінь, бо я є вітер [там само, 9] У гуцульських говірках
Рахівщини слово вітер функціонує у складі проклять №ди
на'в’ітер [КСГГ Лг],И'дидо'в’ітра[КСГТ Рсш],пор також
бойк шчо до вітра; вітер го знає, йакого вітра ти дам
[Онишкевич І, 132]; лемк з вітрами пуйти (за вітром)
‘податися геть’, як би вітром вхупило (кого) ‘безслідно
зникнути’ [ФСЛГ, 29]
Сильний вітер у горах завдавав значних збитків
господарству Очевидно, тому постали вірування, що в певні
дні потрібно уникати роботи з сіном, бо вітер може
зашкодити Таким днем, зокрема, є Курика (Кирика 15 07)
Я раз віз сіно на Курика, треба було конче, тай везу Але идут
якіс, тай кажут Мой' А то буде мати вітер чим фудекати
(розкидати) Тай, не бійте сі, потому такі так було Завіяли
сі вихторі и гет порозтресали, шо мало сї шо остало То
задля сіна дуже варке сьвєто [ЗлН, Онищук 1909,12]
Ототожнення вітру з нечистою силою, злим духом
маємо тільки в тих випадках, коли йдеться не про звичайний,
а про сильний вітер, який спричинює бурю, напр , у
«Гуцульщині» В Шухевича Вітер се дух божий, а буря се
дух Юди, як загутить у хмарі такий дух, що здіймає у гору
попіл, порох, каміне, болото, та утворить із того слуп, то
тогди там не треба іти, бо там є Юда Град — великі, хміль
—малі кусніледу, який товчуть горіиінілюде, а вішак наберуть
у міхи і розносять за Юдою, де він скаже, там вони сиплять
град чи хміль із міха [Шухевич IV, 5]
У бойківських говірках засвідчено деривати
вітрйсник ‘вітрогон, божок’ До вітресника1, Що за вітресник
[Кміт 1935, № 5,33], ‘лихо’, ‘біс’, ‘чорт’ [Онишкевич 1,132],
вітрениця ‘вітрова відьма, що по повітрю приходить уночі
комином і ссе груди мущин, внаслідок чого цей мущина
53
Н.ХобЗвЙ ________________________ДТН0ПІН1 ВИЛИЧНИЙ СЛОВНИК
дістає жіночі груди’ [Кміт 1934, № 4, 32]; пор також у
словнику за ред Є Желехівського вітренниця ‘літавиця’
[Желехівський 1,108] (літавиця ‘казкова жіноча істота, яка
зваблює молодих мужчин’, є йлітавець ‘метеор, який народ
уважає за нечистого духа, який літає у вигляді літаючого
змія’ [Грінченко II, 371]) У гуцульських говірках
оказіонально засвідчено також складену назву вітрова дочка
[ЗлН, Онищук 1909, 10]
Сильний вітер, вихор, бурю гуцули пов’язують із
виходом із пекла Арідника Йик віхопит си чьисом з пекла
сам Арідник-Триюда, то настає бурьи, він міркує, коли Алей-
божий на твердо всне, шо єго розбудити не мож, від того
буває богато шкоди, богато людий, худоби забере плова,
позавалює хати та несе гет, а він, щез-би, іде у тумані, у тімі,
музика грає страх'Прийде над ріку, забере відти воду хоть
яка була повінь, то ріка стане йик зарінок сухий, він їперенесе
у другий бік Раз він спочивав у Довгополи, та забув там
люльку, люлька була така велика, що ї 12 коний не потьигло, а
чибук був йик платва Третого дньи прийшов і забрав і
[Шухевич V, 7]
Із чортом (бідою) пов’язують сильний вітер і на
Перемишлянщиш [ ] тоді ся баба кидає на відлї подушкою
лівою рукою, біда як заревіла як кінь, корова, вчинився вітер і
як пішла, вже більше не вертало [Вовків, Гнатюк 1912 б, 10]
ВІДМІНА
Прозорою є мотивація назв, що в гуцульських
говірках мають значення ‘дитина, яку нечиста сила підмінює
на свою, невиліковно хвора, ненормальна дитина’ (назви
пов’язані зі стел мінити—псл *теп]аіі, *тепіїі [ЕСУМ III,
480]) вїд'м’іна [ЗлН, Онищук 19126,33], в’ід'м’інч’и [КСГГ
ЗлН, Врт], п ’ід'м ’інч ’и [КСГГ ЗлН], обмініньиник [Шухевич
II, 3]; обм’інник [Ісп, МСБГ VI, 80], п’ід'м’іна, пїдмїн'ч’а
[КСГГ ЗлН] А'ди, с 'того в’ідм’ін'ч’іти йа'ка 'файна 'д’іука
'в’іросла [КСГГ Врт], 'Ч’асом ме'н’і зда'йеси, шо то ни моя
ди'тина, аякийсобм ’інник [Ісп, МСБГ VI, 80], На Благовіщене
— ни вільно, ни до вас чесних кажучи, піти ид кубіті , бо
була бияка відміна [ЗлН, Онищук 1912 б, 33]
Слова із коренем -мін-, що мають близькі значення,
54
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
відомі й іншим українським говорам—бойківським відміна
‘чорт’ [Ясениця Турківського р-ну, Квестіонар, 102],
‘виродок’ [Нагуєвичі, Онишкевич 1,122], наддністрянським
відміна ‘нечиста сила, яка підмінює дітей’ Як при малі дитині
по ночах не сьвітитьсьи, то прийде відміна і підкине свою
дитину, а ту забере Мож пізнати, чи відміна підміньила
дитину Берут ту дитину, кладут при порозі і бют віником
(мітлою) Тогди прибіжит що духу відміна і забере свою
дитину [Зіболоки Жовківського пов , Пастернак 1929,336],
пор також відміна, відмінок, відмінонька ‘потворна дитина,
яка хвора на англійську хворобу Народ уважає таку дитину
чортеням, яке підмінили на людську дитину’ [Грінченко І,
219]; обміна, одмінний, одмінок, одмінча ‘потворна дитина,
хвора на рахіт’, підміна, підмінок, підмінча ‘підмінена дитина’
[ЕСУМ III, 480]
І Франко, фіксуючи назву відміна (То якась відміна,
не дитина), писав, що це «натяк на загально розповсюджене
віруванє про духів, що закрадають ся до хат, де полишено
малу дитину саму, крадуть дитину, а лишають у колисці
свою, демонську, дуже крикливу та пожарливу Значить
погана, неслухняна, збиточна дитина» [Франко 1,209]
Нехрещену дитину в гуцульських оповідках
найчастіше підмінює жіноча демонічна істота, напр, бісиця
Аби чим скорше приступив ангел божий та стеріг дитину
перед бісицею, юдиною жінкою, бо лу чає ся так, що як зляже
раз у ту пору бісиця вона рада би підміняти своє бішеньи з
християнською дитиною, бо такий обміньиник може між
бісами вийти на якогось старшого, ліпшого Обміняника мож
по тім пізнати, що він не говорить кілька років, довго не
ходить, цілком дурний, німий або сліпий [Шухевич III, 13]
В одній із гуцульських біблійних легенд, що
опублікував В Шухевич, ідеться про те, що першу людську
дитину, яка народилась на Землі, підмінив диявол Йик А дам
и Йива жили в раї, то сотана скусила іх до блудства и єни
вінец ни дотримали Тогди Господь Бог вігнав их з раю, шоби
потавали в спид А на земни біда ходила за ними в сьлїд, аби
зробила на своїм Тай на земни учинила си перша дитина а
біда хотіла видобрати дльи себе всий плид людский тай
вікрала цю дитину Тогди в тот чьис не сьвітили сьвітла в
55
Н.ХобЗЄЙ ____________________________йтнплінгнітичний словник
ночи при дитині і біда підмінила Взьила дитину цю собі з
однов головов а підміньила з сіма головами Від цего чьису,
докив шьи дитина ни ршьина, то вже люде в'одно сьвітьи
сьвітло тай ни держьи довго нершьиного, бо ни всокотили
би або ни все сьвітило мож удержьити, а йик би, ни дай
Боже, вгасло, а ниє (нема) сьвічки, сирники, тай пропала
дуіиьи пусто-дурно [Гл, Шухевич V, 13]
відь
У гуцульських говірках Рахівщини зафіксовано назви
'в’ід’ вод’ина, во'д’и^на, вод’їїнка [КсПл, Дзендзелівський
1973, 163], що стосуються ‘міфічного персонажа жіночого
роду, який переважно пов’язують із водою’ Назви в’ід’
вод’а'на (вод’и'на), в’ід' водо'ва відомі й іншим говіркам
Закарпаття О'то 'в’ід' водо'ва, шч’у 'душиш, 'в’ід’ма [КГ
Вонігове], У нас у во'д ’і бьіват в ’ід ’ вод ’а'на ‘водяна відьма’
[КГ Руське Поле] М Грицак тлумачив щ назви по-різному
у першому випадкові ‘водяна відьма’, у другому —
‘русалка’ Однак зв’язок із водою очевидний Його
простежуємо й у записах І Панькевича Від’'познатина'т’ілі,
де о'на пйе тай 'зуби йі 'познати [Вишна Апша, Панькевич
1938, 430], Ко'ли ч’оло'в’іка спо'паде, так не 'жийе лиш
д'ватц’ат’ і чо'тьіри 'годиньї Та йак дес’ і'де чоло'в’ік та
п'рийде д во'д’і та то'та ід’ го у'дарит 'цуґом, а хот’ ко'ли
во'дьі с ’а 'напйе, де то'та ід ’ с ’а ку'пала І так ум'ре [Торун,
там само, 455]
У бойківських говірках слово від’ позначає, за
визначенням І Франка, ‘якогось поганого демона, силу
чарів’[Франко 1,211], пор також у словнику Ю Кміта Відь
іде горі мнов ‘коли говорять про страхів, особливо вночі’
[Кміт, 1934, №4, 31] Фразеологічно зв’язане слово від’
функціонує як прокляття А від ’ бьі т ’а ут ’ала1, Від ’ би т’а
наглаут’ала1, Від’бит’івтйла [Онишкевич 1,125], Відь би
тївтьила [Франко 1,211] У тлумаченні прокляття І Франко
зауважив, що ‘відь — той сам корінь, що в слові «відь-ма»,
знач[ить] якийсь поганий демон, сила чарів» [там само]
Якщо в записах М Грицака натрапляємо на слово відь
лише у складі назви від’ водова, то записи І Панькевича,
І Франка, Ю Кміта, М Й Онишкевича свідчать, що назва
56
гуцульська----------
МІФОЛОГІЯ
могла вживатись і без прикметника-конкретизатора водяна
І Панькевич зафіксував і слово відь, і варіант ідь
У пам’ятці XVIII ст із території Закарпаття зафіксовано
назву відь, яку в словнику Є Тимченка витлумачено як
‘відьма’ Спереченьїй гостець и рушенний гостець оть
нечистого духа и оть нечистей віди, лукавой лукавиці, упирі,
упирьці и дюгь, дюговиці укладаю тихо, легко [Тимченко І,
481] Є Желехівський зафіксував лексему відь (без зазначення
джерела) у значенні ‘тиф’ [Желехівський 1,95]
Від' може вживатись і як фразеологічно зв’язане слово
у стійких порівняльних конструкціях Така ги від '‘про худу,
страшну, немічну жінку чи дівчину’, Забрали го, ги (йак) віди
душу ‘про того, що невідомо де дівся, про кого немає жодних
відомостей’ [Дзендзелівський 1973, 170]
Жіночі міфічні персонажі, у назвах яких є корінь уосі,
відомі й іншим слов’янам, пор р водяница ‘русалка, але
утоплениця була хрещеною, інші русалки, за віруваннями,
діти, що померли до хрещення’; ‘нечиста сила, що живе у
водоймах’, водяниха, водянниха ‘жінка-водяник’, ‘русалка’,
водяноновка'т с ’,водянуха‘т с ’ [СРНГIV,350,351,354]
ВІДЬМА
Слово відьма в гуцульських говірках зафіксовано зі
значенням ‘людина, яка, маючи надприродні здібності, може
завдавати людям шкоди’ 'Від’мами нази'вали та'к’их
с'тарших жо'ний, кот'р’і з'нали череду'вати або шчос
во'рожити А май 'білшу част’ тих с'тарших жо'ний
нази'вают 'від 'мами, кот'рі у моло'дих літах дітей не 'мали
ГГроків них оборо'н ’айут си ба'йем и так са'мо 'чесником, коїло
с’е 'нос’е, аби не мог'ла по'т’ети Йе ч’а'сом, шо 'від’ма
пере'к ’идайе си на 'гуску, на 'качку, на пса 'або й на ко'н ’е [Кв,
Панькевич 1938, 414]
Лексема відьма відома в усіх говірках карпатського
ареалу, вона загальнопоширена в інших українських
говорах, а також у літературній мові [СУМ І, 666] У
гуцульських говірках, окрім слова відьма, засвідчений ще й
словотвірний синонім відьмиці [Гк 1937,43]
Назви з коренем відь-, що вживаються із вказаним
значенням, відомі й іншим слов’янським мовам п -тесііта
57
Н.Хобзей __________________------------ЙТНПЛІНІЙІПТИЧНИЙ словник
‘ворожка, віщунка, чарівниця’, ‘упириця’, міеда стп ‘те
саме, що міесИта' [8\У VIII 550, 562], слц уесіта і уиіта
застар ‘жінка, яка має, за народними уявленнями, силу
передбачувати та чарувати, чарівниця’, ч чесіта ‘відьма’
[ЧУСII, 497], слц діал ‘чарівниця, ‘чарівник’ [8118 763], р
діал ведьмак ‘знахар, чарівник, перевертень’, ведьмочка
‘жін до відьмак’, ведьмица ‘чарівниця’, ведьмовище
‘чарівник’ [СРНГIV, 94], бр ведзьма ‘у народних віруваннях
жінка, яка знається з нечистою силою’ [ТСБМ 1,473], болт
діал веда ‘зла чаклунка, що приходить уночі й завдає людям
лиха’ [БУС, 82]
У польській, чеській та словацькій мовах назва
вважається запозиченням зі східнослов’янських мов [ЕСУМ
І, 396, Вгискпег, 615] Щоправда, О Брюкнер не виключав
також можливості виникнення лексеми на польському
мовному ґрунті
Лексему відьма зі значенням ‘відьма, чаклунка’
зафіксовано в пам’ятках української мови з XVI ст , напр
Попалили відми в мирополю, для пєрєстятя мору ано єщє
горшє мерло и в барановци знаиїли відмь килка и боялиса
палити абьі не горїи бьіло [КІС Острог, 1509-633 Острл
130 зь ],чаровніцавідма [КІС І-апол XVII ст Сем 153] У
білоруській мові лексеми ведьма, ведма засвідчені в
пам’ятках кінця XVI — початку XVII ст [ГСБМIII, 63]
Слово відьма етимологи пов’язують із псл *чесіе ‘я
знаю’ [Фасмер І, 258], Vе<іа^і ‘відати, знати’ [ЕСУМ І, 396]
Автори ЕСУМ зіставляють його також з однокореневим
давньоруським в Ідь ‘знання, чари, чаклування’
На Гуцульщині вважають, що відьми є різні, є й такі,
що мають «вузьку спеціалізацію» Вона си признала, що є
відьма від маржини, від дійла И сказала, що їх ємного, але не
всі до одного Одна є до худоби, друга до вужей, трета до
жидіу, четверта до зьвірів, пйіта до людий, шо іх потинає,
до всьикого, до дожджу, до граду, до посухи [Ксм, Шухевич
V, 209], Відьми є усєкі корові, хрескинцькі, кінцькі, коточі,
тай песії, курічі, гусії, тай жабії, рибії, гаґєчі й мишичі, є до
усєкоі живини відьми, що из кождоі живини уживає густ
(себто те, щонайліпше) [ЗлН, Онищук, 1909,125], Є відьми
до молока і до барабуль, докіу ни зірвут цвіт, то можна с
58
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
того цвіту вівести барабулі Відьми збирают цьвіт, бо уни є
того жиют [РзтП, Гнатюк 1912 б, 112] Такий поділ «за
спеціалізацією» характерний, наприклад, і для румунських
босорок Як зазначає Т Свєшникова, у Румунії «існують
босорки для риб, інші для танцю, для будь-якої речі Є
босорки для вовків, собак, вітру Ті, які для вітру, бродять
по вітрах зверху Ті, які для вовків, як свиснуть, відразу ж
стають вовком» [Свєшникова 1979, 120]
На відміну від інших назв на позначення осіб, які
заподіюють зло чаклунством, ворожбою та под, значення
слова відьма доповнюється іноді й анатомічними
характеристиками відьми То чельидь, жинка, що маєш тіло
йик кожда иніиа жінка, но не має цицок, на прирожіню не має
волосьи, а на купрі, на заду, має кострец (фіст) йик шпіль
веретіна [Крн, Шухевич V, 203], Кажуть, аби змудрував
яку відьму у ріку—ніби як є посуха—аби намочила хвіст, то
зараз буде повінь [ЗлН, Онищук 1909, 3] Однак хвіст, як й
інші наведені прикмети, не є абсолютною визначальною
зовнішньою ознакою уродженої (родимої) відьми Семантика
слова може уточнюватися синтагматичним засобом —
поєднанням іменника з атрибутом-кваліфікатором
Наявність прикметника-конкретизатора в часто вживаному
словосполученні відьма родима зумовлює зміни в семантиці
слова — указує на характеристику родимих відьом за
походженням Йик є сім дївчьит у кого, а хлопец не переложит
(нема жодного хлопця), то межи тими сімома є певно одна
відьма родима А йик є більше йик сім дьивчат, то всі
справедливі [Ксм, Шухевич V, 205] Словосполучення відьма
неродима іменує жінку, яка навчалася магії, чаклунства,
стала відьмою Є и неродимі, без фоста, що переродилиси з
лютих жінок [Брв, Шухевич V, 203] Така семантика слова
відьма характерна для багатьох українських говірок, пор
також родимий відьмак [Шибекино Білгородського повіту
Курської губернії, Гнатюк 1912 б, 15] У покутських говірках
із цим же значенням засвідчені й інші прикметники,
наприклад природжена, учена Як родима відьма, то не має
гріхіу, а як учена, то має гріх Відьми є прирожені і учені, але
ті учені то ше гірші від тих, що уроженї, а вони учьи сі від
тих родимих [Гнатюк 1912 б, 99] Прикметники-
59
Н.ХобЗвЙ ________________________________аціолінгніг.тичний словник
конкретизатори до назв на позначення людини, яка
займається ворожбитством, знахарством, відомі й іншим
українським говіркам, пор нипритворенна яритниця
(українські говірки Вороніжчини) А вона була нипритворена
яритниця, та, шо дома був мужик так вона і услала у той
блинець біса, а та друга з опалу і ни пирихристилась тай
стала їсти той блинець і іззіла того біса умістї з блинцем
(Борисовська волость Валуйський повіт Воронізька губернія,
Гнатюк 1912 б, 50]
У матеріалах В Шухевича як атрибутивний
кваліфікатор до назви відьма представлено ще і прикметник
розумна Словосполучення відьма розумна зафіксовано
спорадично у значенні ‘відьма, яка не завдає людям шкоди’
Відьма розумна, тота, що не має за зле на нікого — Йик йде
жинкову хату або межи худобу, каже Тнутайнедітну'—
тогди нічого злого не стане си [Брв, Шухевич V, 204]
Назва відьма, як і чарівниця, чередінниця, босорка та
інші, може позначати жінку, яка за допомогою чарів забирає
в корови молоко Відьми відбирают молоко, йик котра від
того Раз зачьили си жінки дивити нема молока у їх коровок'
Шо се таке7Додумали си тай зібрало си їх скілька, йдут до
тої відьми, а вона сидит під терлицею, застромила ніж у
терлицу тай доїт, а молока повен цебер [Ксм, Шухевич V,
205]
Етнографічні записи з Гуцульщини кінця XIX —
початку XX ст засвідчують слово відьма зі значенням ‘жінка,
яка спричинює посуху’ Але межи людьми зробив си великий
ґвавт, шо відьми сперли дощ Це біда Люде ждут, ждут
дожю, а то нима дожю Але нарешті си врадили, шо треба
усі відьми гнати на Вигоду [Черемош] и там з мосту у воду
метати Бо то так є, шо котра відьма, то має спливати на
водї, а котра ни відьма, то має у воду потати [Гл, Гнатюк
1912 б, 195]; Мій дідо розказував, шо то було в Ключеві, там
були відьми і візітирували їх соми люди і тогди котра відьма
була і мала хвіст такий і тогди вели іх на гору, та гора
називала сі Готарь і там клали терновий огонь і звєзували і
кидали їх до того огню, ни лиш чилідину, али й хлопів, котрі
мали тоти хвости Трафєли сі й хлопи, й жінки, й дівки, бо
вни ни пускали дождж іти, бо вже бояли сі, аби їх білше не
60
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
шукали А тато мій казали, шо кімуют, як дідо ходили туди
дивити сі, бо від нас богато людий ходило Відти давали
знати коли тото буде, от гей теперь віче, та хто хотів, тай
йшов [Ісп, там само, 197], Раз зловили люде відьму, вона
признала си до того Люде наклали глогу та терна, розложили
ватру і верглиу ню відьму 3 неї вилетіла чорна душа, се каня
[Шухевич V, 266]
Слово відьма ‘жінка, яка спричинює посуху’ відоме й
у говірках, суміжних із гуцульськими, наприклад, у
с Зібранівці Коломийського повіту [там само, 196], у
с Княгинині Станіславського повіту Була велика посуха
Околичні села нарікали, що в Кнїгинині є відьма і через ню не
падає дощ [там само, 194] Описи судів над відьмами, які
спричинювали різноманітні лиха, зокрема посуху, лягли в
основу праці В Гнатюка «Купане й палене відьм у
Галичині», яку він розпочав так «Відьми — се звичайні
женщини, але обдаровані надприродною силою, якої инші
женщини не мають, а при якої помочи вони можуть
виконувати такі діла, що нераз бувають неясні і при звичайнім
людськім розумінню неможливі» [Гнатюк 1912, 178]
Сюжети про потоплення відьом стали основою художніх
творів, напр І Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма»
Народні уявлення, що відьма чи інший непростий,
можуть стримувати дощ, зумовлюють появу вірувань у те,
що коли помирає якийсь непростий, то під час його похорону
бувають сильні повені Разу одного, — скілько вже років буде,
нетьимлю, ше за покійного отцьи духовного Дрогомирецкого,
—такі плови були, година бє та бє, а то відьма вмерла [Ксм,
Шухевич V, 205]
Як і в літературній мові [СУМ І, 666-667], у
досліджуваних говірках слово відьма вживається ще як
лайлива назва — ‘зла, сварлива жінка’ У гуцульських
говірках Рахівщини засвідчено також вторинну
номінацію — відьма ‘метелик’ А'ди йа'ка 'від ’ма зале'тїла
в[КГ Рсш] Пор у Б Грінченка відьма ‘бабочка
махаонь, длиннохвостка (Раріїіо тасЬаоп)’ [Грінченко
І, 235] Й Дзендзелівський зауважує, що у слов’янській
народній ентомологічній номенклатурі таке перенесення
назв демонів трапляється часто Подібні перенесення є
61
Н.ХобЗЄЙ ----------------------------ШНПЛІНГВІОТИЧНИЙ СЛОВНИК
також у німецькій та французькій мовах [Дзендзелівський
1997, 184], пор також босорканя у значенні ‘метелик’
[там само, 183]
У словниках української мови, у творах художньої
літератури зафіксовані також однокореневі назви на
позначення особи чоловічої статі відьмак ‘за народним
повір’ям—чоловік, який знається з нечистою силою; чаклун’
[СУМ І, 667], відьман, відьмарь, відьмач ‘т с ’ [Грінченко І,
235], відьмур ‘чаклун’ [Яворницький, 108] У гуцульських
говірках слово відьмак відоме (за наявними матеріалами) у
говірці с Росішка Відьмак и'шоу та Івід’му наІЇшоу [КГ
Рсш], Від ^мач ’и — ф ’ізн ’і Ів ’ід 'ми і в ’ід ’ма'ки Там н ’іх'то ни
жи'йе, лиш х’іба від’^мач’и [там само] Однак про
оказіональність уживання цієї назви говорити, мабуть, не
варто Варіантивідмар'(говіркас Залуче), від’мар'(говірка
с Трійця) є і в сусідніх покутських говірках від’мар’ бере
молоко корові', молфар’ ворожит [Трійця, ЬАНО, 303] У
Літинському повіті (Сх Поділля) П Чубинський виявив
назву ведьмак у значенні ‘керівник над відьмами та
чарівниками’ і перераховував можливості цього персонажа
«Відьмак знає всіх відьом і чарівників, він не робить нічого
злого, а навпаки, намагається бути корисниим Керуючи
всіма відьмами, він забороняє їм чинити зло людям,
забороняє ходити мерцям, розганяє хмари, завжди
верховодить на засіданні відьом, через страх, щоб вони не
накоїли якогось лиха «Відьмак» і після смерті не втрачає
своєї влади Розповідають, що часто бачили, як він б’ється з
мерцями на могилах і завжди залишається переможцем»
[Чубинський, 202]
В українській мові, наприклад, у фольклорних та
етнографічних записах, існує чимало дериватів слова відьма,
це вказує на значне поширення в народній культурі поняття
і відповідних назв відьмити, відьмувати ‘бути відьмою,
чарувати, чаклувати’, відьмин, відьомський, відьомство
[Грінченко І, 235-236]; обвідьмитися ‘зробитися відьмою’
[Грінченко III, 4], відьминський(у фраземі відьминський дух)
[Тростянець, Гнатюк 1912 б, 129], від’мач’а, від’мач'и',
від’мачатко [Дзендзелівський 1973, 171] Шч'е й то'то
від ’ма1ч ’а шос’квекайе [КГ Рсш], Шо с ’а тіл’ко -носиш з тим
62
гуцульська----------
МІФОЛОГІЯ
від’мач’итком [КГ Рсш], відьмочка, відьмє ‘дитина відьми
(жіночої статі)’ [Тростянець, Гнатюк 1912 б, 106]
ВІЖЛУН
Корелятивну родову пару віжлун — віжлунка в
гуцульських говірках зафіксовано зі значенням ‘людина, яка
може передбачувати майбутнє’ Віжлун — же се той, що
знау все наперед Перед його очима не сховає ся ніякий дух,
пламети, тощо, бо він усе бачить докладно, навіть знає їх
мисли Кажуть, що з їсти би серце вірла, то буу би віжлуном
[ЗлН, Онищук 1909, 125]; То уже темпер н’і тих
справедливих байіл ’никіу нема, н ’і в ’іжлу'н ’іу, але деахто
'може в ’іжлувати [КСГГ ЗлН], Приказуют, як би постиу
дванацять петлиць, то би буу «Віжлуном» — шо би знау у сьо
на перед [ЗлН, Онищук 1912 б, 14]
Етнографічні матеріали початку сторіччя зафіксували
тільки іменник чоловічого роду віжлун, тоді як сучасні записи
подають його родову пару віжлунка Віж'лунка, то та'ка,
шо 'може завіжлу'вати на зле ч ’и на 'добре [КСГГ ЗлН] На
позначення власне магічної дії вживається дієслово
віжлу'вати ‘передбачувати’ Ко'ли'с 'л ’уди мог'лії віжлу'вати
[КСГГ ЗлН], Знають вони «віжлувати», себто відгадувати
будучність [ЗлН, Онищук 1909,19]; однак вербатив може не
лише вказувати на дії конкретної істоти — віжлуна, а й
позначати поняття ‘передбачати, віщувати’ Звірятаумійуть
«віжлувати», себ то відчувабть все на перед [ЗлН, Онищук
1909, 19], Н’І'кому н’іч’ого він не 'каже, та шч’ос’не'добре
віж'луйе йо'го ду'ша [КСГГ ЗлН]
Хоча назви віжлун — віжлунка виявлено лише в
гуцульських говірках, однак пам’ятки української мови
фіксують слова з цим коренем (< із псл *у£сіеи ‘знати’)
в^жествіє ‘знання, наука’ (1641 р ), віжливь ‘освічений’
(1627р )[СлУМ6,134];в£жа‘відомець,знавець’(ХУЛІст),
в’Ьждбярство ‘віщбарство’ (XVIII ст ) Читаючій книги
чародійскія о гидроманцьіи, то єст о віждбярствахь,
впадають в клятву [Тимченко,481], пор також р вежливец
‘почесна назва чарівника на весіллі, який часто є й
розпорядником весілля’ Вежливец оберегает свадьбу,
особенно молодих от порчи, и распоряжается всем, он
63
Н.Хобзей
1ИЙ.СЛОВНИК
бьівает нестерпимо груб и сидиш за столом в шапке (Пермська
губернія), вежливьій ‘те саме, що вежливец (Архангельська
губернія) [СРНГIV, 95-96]
ВІН / ТОЙ
Займенники він, той (тот) номінують поняття ‘чорт’ на
обширах усього південно-західного наріччя А Онищук
відзначав, що в с Зелена (тепер Надвірнянський р-н)
«характеристичне се, що в розмові про особи ніколи не чути
самого слова «він», але все з додатком «ерщененький» або
«сам» Саме «він» означало б чорта» [Онищук 1909, 64]
Чоловік би не грішив, як би «они» не суятили, але то «вин»
чоловіка суятит, підкуплює, юдит, аби чоловік изгрішив [ЗлН,
Онищук 1909, 69] Табу на вживання слів чорт, дідько в
гуцульських говірках діє і сьогодні Не вільно прямо називати
«чорт» або «дідько», особливо вечором як є мала дитина, або
на полонині, бо «ч ’ис на ч ’ису не стойіт», а треба казати той
пекбиму, щезник, цураха му від добрих людей, панок, не снив би
сі, обпаленик, той з ріжками, не проти темної ночи кажучи,
домовий слуга, той, шо під припічком А як хтось забувся і
вимовив «чорт», то зразу додає «дух сьвитий при дитині й при
нас ирщених» або «а осцина му, на скалах му запртюк» [ЗлН,
Зеленчук, 18], Вібігла одна жона—не до вас чесних кажучи—
мочити на двірь, тай вібігла так простоволоса, без хустки, у
вечірь Тай як вібігла и — не дивуйте — причьикла, а то лиш
разом кличе из дороги Таки було простоволосе, як вона, лицьи
тому ни було знати нщ, и так було гей у мокру рубатку завите
тай киває на неї палцем Але вона, ирщена, назадгусь
назадгусь тай у хату Тожднїувечірьгріхитиупростдволос
на двірь [ЗлН, Онищук 1912 б, 4], пор також у бойківських
говірках Нераз «вінь» сї під будинок сховає а як грім в него
удариш, то кажут, лише той єден будинок згориш [Ходовичі,
Колесса 1898, 77], покутсько-буковинських Як котра має
дитину нехрещену, тай він їуфатйт, тай вішак годує, таймає
вішак жінку [Далешев, Гнатюк 1912 а, 7] Зі значенням ‘змій,
чорт, який оберігає скарб’ фіксує субстантив він і М Грицак у
говірках Закарпаття Така прискавка била, шо йо'го там лишили
на тих грошах [КГ Домашин]
64
і ь с ь к а......................................
МІФОЛОГІЯ
Назва він у гуцульських говірках може вживатися
також на позначення ‘домашнього чорта, хованця’ Котрий
хоче «єго» мати, то йде до Сигота, бо там є такі, шо «їх»
продают [ ] А як нічого не розгадує, иукішний прийде аж до
дому, то «єго» уже застане — або котом, або мишоу, або
доугоу и дає ему їсти раз у добу Він має окрему лишку и миску
и горщьи, а страву не сьміє солити Тай від тогди уже тому
ґазді добре веде сі за яких пєть рік стане багачем [ЗлН,
Онищук 1909, 73-74]; У цего Ю В та є также «тот» То
кажут, він собі держит єго над горішньиком у ринці, и у
ринці сто'іт чоуник для «него» Та дают єму їсти, як від корови
молоко унесене але то молоко доіт їму на віґлї То він єго
тримає до маєткіу [там само, 75]
Одним із поширених принципів номінації,
використовуваних у гуцульських говірках для позначення
поняття ‘чорт’, є своєрідна евфемізація, формула-евфемізм,
до складу якої обов’язково входить займенник він чи той
той, Дух сьвітий з нами Як бурьи настане, гримиш,
«той» —Дух сьвітий з нами—каже до Господа Бога «Я сьи
сховаю підь будинок» А Господь Бог «Я каже і чоловіка забю,
і гріхи му відпущу, а рівно тебе досьйгну [Ходовичі, Колесса
1898, 76, 77, 93],
бий го божа сила [Вовків, Утіховичі, Гнатюк 1912 а,
42,46] Коли Миханько Кузів вернув з войска, питала Марина
Качмарниха чи він ходив до неі, а він відповів, що не був ані
разу, отже ходив до неі бий го божа сила [Вовків
Перемишлянського пов , там само, 42]
вин, пропав би [РзтП, там само, 10], Пішов на полонину,
тай найшов го він, пропав би [КГ КсПл]; тот, пропав би
[КГ Рсш], пор закарпатські говірки Таж то тот, пропав
би, вмішав са до н ’іх та колотиш [КГ Великі Лази], Такос
в'тікат ’, ги тот пропав бьі [КГ Липча] Есе такьій чулу'вік,
як тот, про пав би [КГ Драгове], ‘Ходиш та'ким 'чудом, гі
тот, про'пав бьі [КГ Люта], Кібьіс 'те зналі приснив бьі мі с ‘а
тот, пропав бьі од нас крещених [КГ Мирча], тот пропав би
[КГ Монастирець, Рокосів], Снив мі ся тот прапав бьі, не
знайу шо то може бьіті\КГ Туриця], тот, пропав биоднас
крешчених [КГ] Тогди, коли вин—пропау би — іде маржйну
бити, або до чьоловіка до хати, тогди грім бйи тай убиває, а
65
Н.ХобЗЄЙ ______________________________атнппінгніптичний СЛОВНИК
куля йик трафиш там, де вин си сховайи за чьоловйка, то й
чьоловіка убє [РзтП, Гнатюк 1912 а, 10],
тот, пушов би туди, де люде не ходят [КГ Торунь],
тот, пушов би в терня, не в люди [КГ Торунь], тот, пушов
бивплитя^КГ Торунь],
він, шчес би [КСГГ Врт], тот, шчес би [КСГГ Врт;
Гк 37,42]; він, щез би [Брв, Врхн, Гл, Шш, Шухевич V, 4,9,
1 ЗО, 248], тот, шчез би [КГ Рсш], щезня би му, який гидкий
[КГ Рсш]; пор закарп тот, ізчез би тини мав мощі [КГ
Великий Бичків], Привидівся ми тот, счез би, лиш ми на очи
щось йде [КГ Вучкове], тот из'чес би [КГ Монастирець]
Ни 'хоч ’и’ти’ йти у 'цер ’кву, а в ’ін, 'шч ’ес би, 'радий 'цему А
тот, шч’ес би 'кишко 'кїіиитцї 'л’уц'к'им гр’і'хам, так шо
ува'ж'ийс ’і [КСГГ Врт],Л вінщєз-би, хотів старшувати над
Богом, тай каже Дав єс мині, побратиме, землю, дай і
помічників, аби я мав з ким на земли порьидкувати [Врхн,
Шухевич V, 9],
тот, ни мав би моце [КГ Рсш]; тот, не мав би моци
[КГ Вучкове, Д©брянське] • тот, не мав би моци, п'риснивя
му [КГ Люта], Тот, ни мав би 'моци, с’іуун ’ого та уже го і
у 'Пол ’шч ’у 'вози і до 'баби у 'Бистрий тай нич ни пома'гат
[КГ Новоселиця Мінжгірського]; бодай моци не мав
[Ходовичі, Колесса 1898,76,77,93], той, бодай моци не мав
[Нагуєвичі, Франко III, І, 216],
той, бодай му фай било, той, бодай муфоцбило [Франко
ПІ, І, 216];
він, нец’ут биму [КГ Рсш], Казав нись шому ся тот,
ницют би му бив привидів [КГ Туриця];
тот, аби сї не повиджував У Татарові є якас
чьиріуниці, якас Катерина, шо коло неї держиш сї«тот» —
аби сї не привиджувау [ЗлН, Онищук 1909, 118],
тот,неснивбися\КГ Моиаіггілре,иі>]',тот,ниснивбьіс’а
[КГ Новоселиця Міжпрського], Тот, ни снив би ся вере'дує
ме'жи 'ними, там ниг'де супо'кою ни є [КГ Рокосів],
тот, скапарив би ся [Грицак 1966, 21],
він, тот, пек би му [Ясн, Шухевич V, 59], він, пек му
[ЗлН, Онищук 1909,3,9]. Але «він» — пек би му — прийшоу
на то місце итото шпортає ногами, показує и плює на тото
[ЗлН, Онищук 1909,90], Котрий би писау шо у ниґілю, то и
66
Гуцульська МІфолОГІЯ
гріх має нипрощений за то, шо то ниґільи и дужи «тому» —
оссина — допомагає, бо «він» — цураха му1 — хоуле сі під
ниґілну тріску и Илий свитий ни може «го»—пек му'убити
[ЗлН, Онищук 1912 б, 9],
він, цураха [ЗлН, Онищук 1909, 91], він, цураха му
[ЗлН, Онищук 1909, 2, 72, 77, Гнатюк 1912 а, 18]; тот,
цураха му [ЗлН, Онищук 1909, 65; Онищук 1912 б, 15, 42,
45, КГ Рсш], тот, цураха би лу[КГ Рх] Як у церкві відправа,
то «він» — цураха — сидит у бани, у верху и пише гріхи на
волові шкірі [ЗлН, Онищук 1909, 91]; Тот — цураха му — є
так передвічний, як Пан Біг, лиш Пан Біг найшов єго на мори
тлумаком шо не мау ні рук, нїніг, але то було, поки землі'не
було [ЗлН, Онищук 1909, 65],
тот, шо не вільно нагадувати Але дивєт сі, а то міх
помаленьки устау — и пішоу поцерез дорогу у дебрю А то
був тот, шо не вільно нагадувати [ЗлН, Онищук 1909,81 -82],
той, не при хаті згадуючи [Нагуєвичі, Франко III, 1,216],
вш-осина [ЗлН, Онищук 1909, 90, 98], тот, осяйна
[ЗлН, Онищук 1909, 57, Онищук 1912 б, 18, Гнатюк 1912 а,
18,19], тот, пек, оссина [ЗлН, Онищук 1912 б, 50] Дивит сї
—сидит чоловічок, гей Жид, маленький так, як хлопчик, сидит
собі на стеблі — як росло стебло високи и він собі сів на то
стибло и перепліу ногу на ногу и грає у дутки, а то буу «тот»,
осина [ЗлН, Онищук 1909,57], Кажут, шо папорокь цвите и
тот цьвіт дуже здалий То колись міг того ґістати, але
типерь — то то збирают тоти — пек, оссина' — злїдухи
[ЗлН, Онищук 1912 б, 50],
тот, осина їму, шо у скалі [ЗлН, Онищук 1909, 39],
тот, шо у скалі [ЗлН, Онищук 1909, 67, 89]; Тонкий іс’
прокл’атьійяк тот, шо в скалу [КГ Мирча] Якбизазулї
перестали сі на весні одна одній глупити — одна каже на
сім дереві «куку», а друга каже десь далі собі-ж «куку»,
то би тогди «тот» — осина їму —шо у скалі розвєзау би сї
з ланца [ЗлН, Онищук 1909,39]; А то у коршмі при ті бійці
и у суґі при тім праві сидит «тот», шо у скалі [ЗлН,
Онищук 1909, 89],
тот, шоу трісках [ЗлН, Онищук 1909,64],
тот, що в норі сидить [КГ Монастирець];
той, шо на обрубині сидит У декотрих ґаздів був Той,
67
Н.Хобзей -----------------------------------Р..ТНПЛІНГВІСТИЧНИЙ. С Л О В Н ИІ
шо на обрубині сидиш Казали, шо він від богацтва Уночи
У но гримало на поді й у стелину, й у стіни Переказуют, шо
Вно сі з'явило таке, як кіт, або сова, і вітак щезло Котрий
ґазда хотів мати гроші й богацтво, то підписував собі з Тим,
шо на обрубині сидит, якус угоду кров ’ю з мізилного пальці І
заків жиє ґазда, то Той служиш ґазді, а як ґазда умре, то
тогди служиш їму [ВКл, Савчук 1998,10];
вин, пропау би, закаменник [РзтП, Гнатюк 1912 а, 10],
тот, шо в лоті жиде [КГ Рсш],
тот, шо в берді сидит [КГ Рсш];
той, що під бзом сидит Бодай ті той узьив, що під
бзом сидит «Прокляте дівці, що не може вийти замуж, Той,
що під бзом сидить — нечистий дух» [Нагуєвичі, Франко
III, І, 216] Вірять, що «він» сидит найборше у бзині, у вербі
тей у багні, Бзина то єго дерево Як хто бзину вирубає, то
слабує, а чьисом то і вмре [Ходовичі, Гнатюк 1912 а, 5],
тот, з ріжками [ЗлН, Онищук 1909, 64]; Най го бере
тот, шо з рішками [КГ Рсш]; тот, шо з руш'ками [КГ
Добрянське], Еге, сів у нього тот, з ріжками та керує ним
[КГ Майдан], тот, рогатий [КГ Мирча],
Побив би т’а тот, шо з фостиком [КГ Рсш], той з
хвостом [Теребовля Тернопільської обл , Гриценко 1990,
148]; тот з хвощиком [Грицак 1966, 21],
тот, хролшй [Врхн, Шухевич V, 79],
той, чорний с скали [Далешев пов Городенка, Гнатюк
1912 а, 29],
тот, у черлених гатьох [КГ Новоселиця,
Міжпрського],
він, той май старший [ЗлН, Онищук 1909,69],
той, осина, скаминіу би [ЗлН, Онищук 1909,16], пор
у закарпатських говірках тот, скамінів би [КГ Новоселиця
Міжпрського], бойківських той, бодай скамінів; той, бодай
скамінів, бодай моци не мав [Ходовичі, Колесса 1898,76,77,
93] Але дивимо сі, то лусне грім, а то лиш шос таке як рукау
за велике, чорне, зіве сі сюди-туди тай за отой ґрунь А то
лиш разом блисне і грим' за тим Ага1 у шо то бє? Ми уже
добагли сі То той, осина, скаминіу би, ховле сї, и св Илий бє
громом, бо він до того є постаноулений [ЗлН, Онищук 1909,
16], Або як їдут два тей єден кличе другого, а той бодай
68
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
скамінїв, бодай мдци не мав, усе за него, за того другого
обзиває сї [Ходовичі, Колесса 1898,93] Ця описова назва
зумовила утворення в окремих говірках південно-західного
діалекту назв скаменюх ‘чорт’ [Коспльники Бучацький пов ,
Гнатюк 1912 а, 41, 76], скаминюшник ‘тс ’ [Далешев
пов Городенка, там само, 18, 42] Аби була яка пдблїч, має
неживу дитину тай закопає, то сім літ робиш сї скаминюшник
з него, тай уже там йи нечисте місце [там само, 42]
вун, голова би му всхла [Грицак 1966,21];
тот, щезун [РзтП, Шухевич V, 135],
тот, шо хмари тручілійе [КГ Рх],
тот, шо в пеклі ватру кладе [КГ Рсш];
тот, шо богу сяузникуйе [Грицак 1966,21];
тот, шо рипи рве [КГ Рсш],
тот, шо на гріх піднюструйе [КГ Рсш],
тот, шо по бердіхреве [КГ Рсш],
тот, шо сілюдим не показуйи [КСГГ ЗлН];
він, закляв би ся [КГ. Рсш],
той, від богацтва А в ті хаті жив Той, від богацтва
[ВКл, Савчук 1998, 10]
Такі евфемізми відомі і в інших регіонах України
І Манжура, наприклад, у колишній Катеринославській
губернії записав вислів той, шо очи одводе [Дзендзелівський
1973, 165]
Табуйовані назви можуть уживатися не тільки на
позначення ‘чорта’, а й нечистої сили взагалі, хвороб,
смерті, пор той вовк, шо літає, пересинила би т ’а тота,
шо по грабах ]ходит [КГ Рсш] Й Дзендзелівський подає
також евфемізми тота — шо в болоті скаче (танцуйе)
‘мавка’; тота, шо в присподнім жийе ‘відь водяна’, тота,
шо з вітром танцуйе ‘лісна’ [Дзендзелівський 1973, 157,
164, 172]
Такі евфемізми стосовно поняття ‘чорт’ широко
засвідчені і в інших говірках південно-західного наріччя
української мови Описові назви виконують функції
відмовляння від нечистої сили чи дають характеристику
чорта
69
Н.Хобзей --------------------__________етнолінгвістичний СЛОВНИК
ВІЩУН
Корелятивна родова пара віщун — віщунка в
гуцульських говірках відома зі значенням ‘людина, яка може
передбачати майбутнє’ То дауно Біг дау поміж люди такі
віщуни на сьвіт, що знали, що буде науперед [ЗлН, Онищук
1912 б, 60]; 'Федір Йа'ґер’кіу буу 'дуже вішч’ун, шо на тім
віиіч ’у'вау Ми вішч ’у'ни, ми з'найемо воро'жити, ко'ли 'віуц ’і
п'рийдут[КГ Рсш], О'динвішч’ун буу [КСГГ Бгд]
У закарпатських говірках засвідчено також віщівник
(вішч’ів'ник, вішч’ув'ник, вішч’и'ник, вішч’у'ник) [КГ], у
марамороських говірках—віщун (а також віщуватьі) Віщун
науперед знає, што буде [Ребошапка 1977, 16], у
лемківських — віщор Хйгпрьій як віщдр [ФСЛГ, 29], у
бойківських — віщий Що-бим був віщим, то бим біди не
знав [Франко І, 231]
Назва віщун загальновживана і функціонує в
діалектах і літературній мові [СУМ 1,693] Відомі також її
словотвірні синоніми віщівник, віщуватий (ч р ), віщівниця
[РУС 1,68], віщуха ‘віщунка, пророчиця’ (ж р) [Грінченко І,
234]; Д Яворницький подав також віщок ‘предсказатель
прорицатель, волхв, волшебникь’, однак при цьому
покликався на давніший «Словарь книжной малорусской
річи XVII в »(Київ, 1889) [Яворницький, 113]
Етнографічні записи початку XX ст назву віщун
часто фіксують у казкових оповідях, коли йдеться про
давноминулі події Був віщун давно колись, він знав, що яка
птаха по своєму говориш [Яв, Шухевич V, 160] У групі
говірок карпатського ареалу поряд з іменником ч р
уживається також його родовий корелят — ві'шч ’унка
(вішч ’унка) Моя 'баба 'була ві'шч ’унка [КГ Рсш], Идет, аж
у лісі уздрів хатку У цій хатчині була бабка віщюнка [Гл,
Шухевич V, 118], пор також у закарпатських говірках
віщівниця (вішч’іу'ниц’и, вішч’иу'ниц’а, вішч’и'ниц’а,
вішч’уу'ниц’а, вішч’у'ниц’а) А у того жо'на 'бьіла
вішч’ив'ниц’а[КГ Довге]
Однокореневі утворення відомі й іншим слов’янським
мовам болт вещица ‘чарівниця, відьма’ [БУС, 86], сб , хв
вештица ‘чарівниця’ [Фасмер І, 309], слц уєзієс ‘той, хто
передбачає майбутнє та минуле, хто пророкує’, уезікупа,
70
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
уезііса ‘жінка, яка пророкує’, застар ‘у народних уявленнях
знахарка, босорка, чарівниця’ [881 V, 74], ч уєзієс ‘віщун,
примівник’, уезікупе ‘віщунка, примівниця, ворожка,
ворожбитка’ [ЧУС II, 504], вл угезсак ‘той, хто ворожить,
віщун, ворожбит’, у/ексау/а ‘віщунка, ворожка’ у/езсег
‘ворожбит, провидець’, у>езсегка ‘ворожка, гадалка,
пророчиця’ [Трофимович, 343], р діал вещун ‘чарівник,
знахар, віщун’, вещунья ‘знахарка’ [СРНГ 4,229]
Серед утворень із коренем -віщ- у говірках
карпатського ареалу зафіксовані віщ ‘віщий’ Хтоби'того
в ’ішч шо 'бабу у'кусит кл ’ішч Ко'би ч ’оло'в ’ік буу в ’ішч ’, та
би буу ни йшов [КГ Рсш], Хто би та'кого 'в’ішч ’[КГ КсПл],
в’іщий ‘віщий’, в’іща ‘знаюча’ Ко'би ч’оло'вік на'перед
'в ’ішч ’ий, табин ’ідде 'лихо ни 'гостив Хто би 'того 'в ’ішч ’ий
науперед Так, йак ко'ли би 'в ’ішч ’а [КГ Великий Бичків]
Ко'бьг 'баба 'в’ішч’а, ни 'л’ізла би в 'рішч’а [КГ Міжгір’я],
віщовання ‘віщування’ В’і'шч’уй, 'к’іл’ко 'хоч’еш, йа с’а ни
'бойу т'вого в’і'іич’ован’а [КГ Рсш], віщувати ‘віщувати’
Ой ни 'кукай, за'зулеч ’ко, б'лис ’ко 'коло 'хати, ду'ш ’и 'мойи вже
в’і'шч’уйе, шо 'буду уми'рати [КГ Бгд], віщувати ‘тс ’
[Онишкевич 1,134]
Іменник віщун походить від псл *УЙ8І)Ь < *у&Ціо
‘мудрий’, утвореного від основи дієслова *уесіеії ‘відати,
знати’ [ЕСУМ І, 408] Прикметник віщии ‘мудрий’
виявляємо вже в «Повісті минулих літ» Прозваша сольга
віщии бАху бо люде погани и нєвіголо(с) [Срезневский І,
502] та у «Слові о полку Ігоревім» Ащеи віща душа в друзі
тілі, нь часто біди страдаше [там само І, 502-503] Для
мови українських пам’яток кінця XVI—поч XVII ст звичним
є вживання в тому ж значенні, що й ворожбит, однокореневої
лексеми віщок Уперше це слово задокументоване в пам’ятці
1587 р С которого вєлєбного празнїка и ста црковь свою
злупиліда на тоємістцє и в той Знь трєхь віщковь пєрьскихь
посадили, и великую имь учтивость чинАт бга занєхавши
[КІС Острог, 1587, См Кл 20 зв ] На початку XVII ст
П Беринда в «Лексиконі славенороському» вживав назву
віщок для тлумачення слів болій, вьлхвь, жрець [КІС Київ,
1627, ЛБ, 5, 20, 38]
71
Н.Хобзей
ЙТНОЛІНГЙІСТИЧНІШ..СЛО В Н И к
ВОВКУН
Лексема вовкун у гуцульських говірках уживається зі
значенням ‘чоловік, який на певний час може ставати
вовком’
Назва вов'кун характерна для говорів південно-
західного наріччя [див КСГГ, СГГ, 40, ЬАНО, к 87, 303,
Онишкевич 1,138, Гнатюк 1912 б, 85-92], одночасно в деяких
говірках зафіксовано назву вовкулака Був один чоловік, [ ]
ему надходила тота година, що він мав перекинути си у
вовкулака [Ксм, Шухевич V, 213] Варіанти вовкулак та
вовкулака вживаються й у сучасній українській літературній
мові, з позначкою «міфологічне» іх подає, ілюструючи
відповідними текстами, СУМ ‘за народними повір’ями —
людина, що обертається у вовка’ [СУМ І, 711] В
етнографічних матеріалах ці назви здебільшого представлені
в записах із південно-східних говірок, напр Ті вовки, котрі
пиридслані із людей, називаюця вовкулаками [Борисовська
вол Валуйський пов Воронізької губ , Гнатюк 1912 6, 88]
За матеріалами Я Янова, у говірці Верхнього
Ясенова на позначення людини, яка може на певний час
ставати вовком, засвідчене ще й слово перевид'ник як
паралель до вовкун [ЬАНО, к 87,303] Можна припустити,
що слово перевид'ник — евфемізм, субститут назви вовкун
П Гриценко зазначає, що, «приховуючи денотат, табу-
субститут часто використовується лише ситуативно, не
завжди витісняє першу назву даної реалії з ужитку, а
співіснує з останньою» [Гриценко 1990, 145] Лексему
перевідник, щоправда, зі значенням ‘людина змішаної
породи, помісь’, зафіксував у гуцульських говірках
В Шухевич [Шухевич І, 55] А в говірці с Бродина
О Горбач засвідчив ще й вербатив перево'дитіси зі
значенням ‘перемінюватися’ і проілюстрував його цитатою
зазул'а пере'водиц и на половина [Бр, Горбач 1977, 61]
Отже, заміна назви вовкун на табу-субститут перевидник
видається вмотивованою, адже слово вживається на
позначення ‘того, хто перемінюється, перетворюється на
щось’, у цьому випадку — на вовка Можливо, такою ж є й
мотивація заміни назви вовкун евфемізмом місічник Се такі
місьишники, що перемітуют си у вовка у тот чьис, йик
72
г,«»»•«— МІфОЛОГІЯ
загибає старий місьиць, а настає новий [Яв, Шухевич V,
212] Адже в гуцульських говірках слово місічник
(!л/ ’іс ’іч ’ник, ’іс ’ішник, >м ’іс ’ішніґк) переважно вживається
зі значеннями ‘лунатик’, ‘гермафродит, людина, яка може
змінювати свою стать (під впливом місяця)’ [див КСГГ,
СГГ, 25] Се такий мущинин, шо він раз жинка, а раз чоловік
Місьишники ходьи ув дно у мущиницкім убраню Домашні
знати можут за се, хто у них місьишник, більше ніхто Він
може бути годину, дві, днину або 1/2 місьици жінков, се
находит єго при змінімісьицьи [Шухевич V, 212] Ця назва
може стосуватися також тварин, що мають ознаки обох
статей То та'к 'ей н ’і баран, н ’і віу'ц ’а, н ’і ч ’оло'вік, ні 'жинка
[КСГГ Бб] Здатність людини так незвично змінюватися
сприяла появі цього табу-субститута Як евфемізм до назви
вовкун засвідчено ще одну назву — б’і'да Тай пішоу він у
ліс за паузинєм, тай відтіу приходит воуком И зачєу він
скакати копєком, а она вилами єго тай прігнала біду гет,
пішоу назад у ліс и уже вернуу назад чоловіком [Онищук
1909, 131] У гуцульських говірках це слово може бути
евфемізмом до низки, назв на позначення понять ‘нечиста
сила’, ‘гадюка’, ‘важка (невиліковна) хвороба’ [див
КСГГ, СГГ, 25]
Контекстуальним синонімом назви вовкун може бути
й слово вовк Один мау жінку, але она не знала, шо він є воукун
Але она свого чоловіка покинула и пішла до другого и там
наймила си у того ґазди Тай була она раз из віуцєми під
Пасїчєнкоу и у вечірь загнала віуці — двацєт и пєкь овец було
— загнала тото у чєтиньик Але тот єї чоловік, шо из ним
сипла, як прийшла на него така міну та, то він сі переверг на
воука и побіг туди ид ні и заліз у тот читиньик и вістинау
двацєт и пєт овец [Гнатюк 1912 б, 85]
В українських говірках карпатського ареалу
засвідчені й інші назви на позначення ‘людини, яка може
перемінюватись у вовка’ Зокрема в говірці с Мохначка
Нижня І Верхратський зафіксував слово воукурад
[Верхратський 1902, 400] У лемківських говірках також
зафіксовано вовкораб Позерати як вовкораб ‘неприязно
дивитися’ [ФСЛГ, ЗО] В Гнатюк подав ще й вовколаб
‘вовкун, вовкулака’ (без місця запису) [Гнатюк 19126, XXI]
73
Н.ХобЗЄЙ ______________________________йтнплінпаїптичний словник
У жодному з виявлених у досліджуваних говірках
випадків міфонім не позначає особи жіночої статі Із цього
приводу А Онищук писав «Бовкуном звуть чоловіка, що
може перемітуватися на вовка, про жінок подібного
вірування не здибав» [Онищук 1909, 130] Відсутність
корелята жіночого роду пов’язана з позалінгвальними
чинниками Дослідники-етнографи вважають, що людина,
яка могла обертатися на вовка, — це член парубоцької
громади, який проходить ініціацію А назва вовк на
позначення ініціанта збереглась у деяких слов’янських
народів навіть у пізніх ініціаціях (напр, в общинах жебраків,
корсарів) [Балушок 1993,59] «У ряді місцевостей України
«вовком» називали хлопця, якого приймали до парубочої
громади» [Балушок 1998, 141]
Ритуальне переродження людини у вовка було
характерним у давнину для багатьох індоєвропейських, у
тому числі і слов’янських народів, а тому знайшло своє
відображення й у лексиці У багатьох мовах побутують
слова на позначення ‘людини, яка на певний час може ставати
вовком’ болт вьлкулак [БУС, 115], північно-західноболг,
болг банатське вьрколак, півн -схсб врколак, нлуж
муеікогаг [Тура 1977, 64, 69], п юіікоіек, мпікоіак [8\¥ VII,
612], бр волколак, волкулак, слн уоікосіїак, ч уїкосіїак
[Фасмер І, 338, 339], слц уіікоіак, уіікосіїак [88Д V, 123], р
волколак, волкодлак [Фасмер І, 338], волкулак [СРНГ V, 41-
42], вукула, вурдалак [Даль І, 275] (О В Гура та
О Е Левкієвська, однак, зазначають, що «слово вовкулак в
центрально- і середньоросійських областях не зафіксоване»)
[СД І, 418] Із цього приводу С Максимов писав
«Незважаючи на те, що це вірування характерне для всіх
європейських народів, найпоширенішим і найстійкішим
воно є на півдні та заході Наприклад, у той час як у
Великороси віра у волколаків прижилась надзвичайно
слабо, у середовищі білорусів та малоросів вона є
закінченою, повною живих образів і цілковито щирою»
[Максимов 1903, 90]), пор також лит уіікіакіз, уіікіаказ,
уіікоіакіз, уікаїаз, уіііаказ та ін ‘той, хто біжить вовком (має
вигляд вовка)’; уіікоіакіз, уіікоіаказ, уіікаїакіз тощо ‘той,
хто має вовчу шерсть’ [МНМ 1,236], рум уігкоіас, гуігкоіасіі
74
гуцульська----------
У МІФОЛОГІЯ
[рі], уигкиїас [Свєшникова 1979, 214], н у>єгу>оі/
[Желехівський І, 113]
Мовний раритет псл ^ьікосіїокь часто привертав
увагу етимологів Ф Міклошич під гаслом уеіки після
матеріалу про вовка писав «Тут подамо також
давньослов’янську назву уіькодіакь для вовкулака діакь
— це темний» [Мозтупзкі 1992,48] Л Мошинський зазначає,
що друга частина давньослов’янського композита досі ще
недостатньо витлумачена [там само, 48-49] Однак
найпоширенішим є твердження, згідно з яким перша
частина — псл уьїкь ‘вовк’, а друга — цсл длака ‘волосся,
шкіра’, при цьому останній компонент часто порівнюють із
сербським длака ‘волосся’ Цього погляду дотримується
більшість учених [див ЕСУМ І, 412, Фасмер І, 338-339,
Преображенский 1,91-92; Вгискпег, 622, Мозгупзкі 1992,48]
Існує й інше припущення (В Іванов, В Топоров), згідно з
яким найдавніша форма цієї назви, мабуть, складалася з
поєднання назв вовка та ведмедя (прус ііок ‘ведмідь’, лит
Іакуз, лтс Іасіз) [МНМ І, 242-243], балто-слов’янське
*с11ак(і)аз ‘ведмідь’ [СД І, 418] Щоправда, О Брюкнер
уважав, що вовкулак (угіїкоіак) є специфічним витвором
слов’янської демонології, мотивуючи це тим, що саме поняття
і його назва повторюються в усіх слов’янських мовах, а вже
від слов’ян його (без змін) перейняли греки, албанці, румуни
[Вгискпег, 284]
Етимологією іншої назви людини, яка на певний
проміжок часу може ставати вовком, — вовкурад, уперше
зацікавились автори ЕСУМ Вони висловили припущення,
що лексема вовкурад—«результат контамінації слів вовкулак
і рад, яка відображає уявлення про близькі стосунки
«вовкулаків» із вовками, причини виникнення слова могли
бути й евфемістичні, щоб знешкодити магічну силу
«вовкулака»; певну роль при цьому могло відіграти також
спорадичне чергування приголосних л р» [ЕСУМ І, 412]
Якщо ж взяти до уваги те, що в південно-західних говірках
здебільшого вживається назва вовкун, а не вовкулак, а слово
рад у лемківських говірках має значення ‘любити’ [8Е, 110]
(пор також загальновживане рад, радий — ‘сповнений
радості, задоволення з якогось приводу’ [СУМ VIII, 426,
75
Н.Хобзей
ЄТНПЛІНГВІЩИЧНИЙ. СЛОВНИК
428]), то композит вовкурад, можливо, є поєднанням слів вовк
та рад, себто ‘любити вовка’, ‘радіти вовкові’, ‘той, хто
любить вовка’
Прозорою видається етимологія слова вовкун, яке за
своєю морфемною будовою однотипне з агентивами чолові-
чого роду із суфіксом -ун (пор віжлун, віщун) Цей дериват
треба, очевидно, кваліфікувати як самобутнє утворення, що
виникло на українському ґрунті І Ковалик зазначав, що
аґентивш й атрибутивні утворення з суфіксом -ун указують
на певну «характеристичність східнослов’янського словот-
вору» [Ковалик 1959, 24]
Слово з цим суфіксом маємо й у чеській мові уїкоип
«у чехів, починаючи з Трійці, літає вогняний змій ріппік,
якого називають уїкоип» [Потебня, 304]
Міфоніми можуть функціонувати як топонімічні назви
Слово Вовкуни у формі рі Іапішп відоме і як оронім—схили
гір у с Ясіня [ЛП, 58-59 ] та в с Чорна Тиса Рахівського р-
ну Закарпатської обл (із цим місцем пов’язують оповідь про
вбивство брата вовкуна) [Сокіл 1989, 33]
Віра у здатність переміни людини у звіра, зокрема у
вовка, в Україні зберігалася досить довго, про що свідчать
етнографічні й діалектні записи Зокрема в 1907 році
етнограф (на той час учитель у с Зелена тепер
Надвірнянськогор-ну)А Онищук писав «ВЗеленициєлиш
один вовкун, знаний мені як чесний і трудящий чоловік
Вовкуни жиють у селі, мають жінки, діти і ґаздують, як инші
люди, липцю прийде на них така мінута, то перевержуться
на вовка і ідут стинати» [Онищук 1909, 130] Подібне
знаходимо в записах із Полісся От по'шоу у до'л ’іну там ч ’і
шо небуд’ | да у'же іїд’е | не муж1чіна | а уже воук і'д'е ||
пла^н’ети та1к’ійе | от так \бат’ко мойЦ (запис зроблено
1994—1996 рр від інформаторки 1909 р н) [ГЧЗ, 194]
Хто ж такі вовкуни в уявленні українців, які населяють
Карпати9
Іноді появу вовкунів пов’язують з астрологічними
явищами Таку легенду, записану в с Яворів, подав у
«Гуцульщині»В Шухевич
Се такі місьишники, що перемітуют си у вовка у тот
чьис, йик загибає місьиць, а настає новий
76
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
На місьици є два обличі, вони на пересторогу
грішникам Були два брати, що перечьили си над однов
полонинов Один другому не хотів попустити Вони вінесли
відро на полонину и згодили си так, шо вісиплют воду куда
вона побіжиш, межа буде Набрали води у відро, а вода
почуріла більше в один бік Один з братів кривдував собі, та з
того війшло в суперечці таке, що один другого вильми пробив,
та спустив кровцю у відро Прийшла мати, уздріла кров та
прокльила Абисьи полонина заросла жерепом1—Жерепмає
такі корінці, що стельи си гет далеко землев, на такій полонині
де жереп росте, вже нічого не заросте
На пізнанку сеї суперечки дав Бог на місьици таке, що
поклав на місьиць тих двох братів, відро та вилиг
Вовкуни се з тих двох братів Вони жрут си помежи
собов, жрут місьиць, аби тот образ на нім затерти, так
обгризут єго та далі не можут, бо їм пора стати людьми, бо
вони мают лиш йикийс чьис вовкунами бути Від сего лишьиє
си кавалок місьицьи, він потому наростає, зновльиє си назад
[Яв, Шухевич V, 212-213]
Легенда пов’язує походження вовкунів зі зникненням
старого місяця та появою нового Свідчення цього збережено
і в іншому записі з Гуцульщини Приходьи воркуни і їдют єго
(місяц) Так нима, нима, а вітак витко червоний — дужи
змучиний Чьисом приходьи вночі, чьисом звечіра, они єго
гризут, розирвут, а витак си сцїлює місьиць назад [РзтП,
Гнатюк 1912 б, 86]
У південних слов’ян місяць пожирає фантастична,
подібна до змія істота, що літає, однак назва її в півн -
захболг вьрколак, півн схсб врколак [цит за Гура 1977,64,
69] Серед гуцульських переказів також натрапляємо на
згадку про літаючого вовка, який зафіксований описово —
той воук, шо літає Той воук, шо літає, шо має пащеку
замкнену, то він літає и шукає тої трісочки ниПлної— шо аби
лиш хто раз цьдкнуу ножем у ниплю, — то як найде тої
трісочки, то докине сі її нюркоу (писком) тай ему сі пащека
зараз дотворит [ЗлН, Онищук 1912 б, 9]
У сербському рукописі 1262 р засвідчено, що Облакьі
гонєштєи оть сєлянь влькодлаци нарицаються, єгда оубо
погьібнєть лоуна или сльньце, глаголють влькодлаци лоуну
Н.Хобзей __________________________________ехнадіш~.аісіи«іяий словник
из'кдошеилисльньце[цт за Потебня 305] Цей найдавніший
із відомих сьогодні прикладів уміщений у збірнику
Ф Міклошича й уперше опублікований у його «Ьехісоше»
[Мозгупзкі 1992,48] Про «поїдання сонця» маємо відомості
й у Літописі Руському, однак без згадки про вовкунів чи
навіть вовків У сей же рік було знамення щезло сонце і стало,
як місяць, про що говорять невігласи «Сонце хтось з'їдає»
[ЛР, 175] У румунів істотою, яка пожирає місяць чи сонце,
«відкусуючи, відриваючи чи відщипуючи від них куски»,
може бути уігсоїас [Свєшникова 1979,214] або і просто вовк,
«при цьому місяць чи сонце наливаються кров’ю, але оскільки
вирколаки їдять повільно, місяць і сонце встигають вирости
знову» [там само] У кашубських говірках назвою уіік
позначають демона, який уособлює атмосферне явище, коли
одночасно світить сонце й падає дощ [8усЬіа І, 155]
О Потебня вважав, що змій та вовк, як і вовк та упир, —
істоти, які пов’язані з хмарами, та колись були тісно поєдані
між собою [Потебня, 306]
Цитована вище легенда з Яворова розповідає про те,
як постали вовкуни Однак походження тих вовкунів, які
відомі в тому чи іншому селі карпатського ареалу, є «більш
земним» Бовкуном є людина, яка переважно вже
народжується з такими властивостями Ним може стати
той, хто вродиться в таку планету [Ко1Ьег§ 1988,106 ],
той, чия мати в перші місяці вагітності побачила
вовка Воукун робиш сї такі из порожінї, так сїтакіробиш
Як жінка видит у малих місєцях (шошенидаунолиш зайшла),
як тогди видит воука, то с тої причини, як буде хлопец, то
буде воукун [ЗлН, Гнатюк 1912 б, 86],
той, чия мати їла м’ясо тварини, яку загриз вовк Або
зноу як жінка «на тих чєсах» їст за воуком (шоби воук шос
исказиу, ци биярчє, ци козу, а она би їла), як їст то месо, то
такі буде дитина воукун [там само] На такі вірування
натрапляємо в болгар Тут вьрколака ‘вампір, упир’ —
покійник, мати якого під час вагітності їла м’ясо вбитої
вовком тварини [Гура 1977],
той, хто родиться з зубами А тот чловєк, то биу
воукурад, што ся робиш чловеком і воуком Повідают же то
такий чловєк, шо ся з зубамиродши [Верхратський 1902,179],
78
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
той, кого перевернено на вовка силою чарів Йакас’
тешча зробила з ’ат ’а вовкуном, не знати на кіл ’ко там [Яворів
Турківського р-ну, Онишкевич 1,138]
На Гуцульщині вірять також у те, що вовкуни стоять
під комендор всяких чьиріуникіу, що їх шлють де хотять, щоб
виконати яку пімсту, значить вистинати худобу [Онищук
1909, 130], Нас сорок воукуніу наймили Ляхи, аби ми йшли
подусити цісарску стаднину [РзтП, Гнатюк 1912 б, 88] У
покутсько-буковинських говірках зафіксовано, що діями
вовкуна керує Бог Воркун урддит сї так як чоловік, йигд
ніхто не знає, чи він воук—али чоловік такий тай йде собі у
сьвіт, тай кого йиму Бог призначйу, лиш тілько того їст
[Далешев, пов Городенка, там само, 85]
У віруваннях про вовкунів на Гуцульщині
переважають уявлення про те, що ці міфічні істоти
здебільшого не завдають шкоди самій людині, а лише
худобі Належить примітити, що вовкуни ніколи не їдять
звірят чи людей, а лишень стинають Воукун не їст н'щ, хиба
вістинає и складе на купу Раз у Рафайловій, у одного ґазди,
вістинау кілко мау, лиш одно ярчє лишиу май пустиіе [Онищук
1909, 130-131]; Воук озме ци одно, ци двоє, а найби там
избавиу и пєтеро, але ни робит ні за яку злїскь и зараз такі
сідає и їскь А воукун, то годин изнищити и ни знати якого
ґазду, як на него злїскь, бо він усьо вістинає, як у єго сумлїню
заходиш, тілько ше лишиш ґазп маєтку, але їсти, ни їст, хокь
би кілко збавиу худоби [ЗлН, Гнатюк 1912,86], іноді вовкуни
можуть завдавати шкоди й собакам Йа'кис’ буу воу'кун у
Луз’і То'то воу^кун по'йіу пси Так у'на с’а д’із'нала, шо
ч ’оло'в ’ік воркун [КГ Рсш]
Натомість у південних слов’ян вовкулак тісно
пов’язаний із вамшром у болгар вьлколак — людина, яка
вночі та в певні періоди року набуває вовчої подоби; у
Чорногорії та Далмації вампіра називають вовком; за
уявленнями сербів, вампір може ставати вовком, у
Пловдивському окрузі Болгарії вампіра (лампир або
таласьм) уявляють вовком, собакою чи ослом [цит за Гура
1977,129-1 ЗО] Однак такі зміщення в семантиці слова вовкун
маємо й в окремих південно-західних говірках
Такий буу чоловік—природжений воукун —як настане
79
Н.Хобзей -------------------___________атнолінгніптичний словник
вечир, він сї перекидає ? воука Прийшо? раз до одного села,
тай проси? сї до одного чоловіка на ніч [ ] Жінка устає рано,
а чоловіка її нема, бо той, що сі ?проси? на ніч—подорожний
— ззїу чоловіка — лиш ноги лиши? А сам пішо? собі, ніхто
навіть не виді?, коли і що ? ночи [Далешев пов Городенка,
Гнатюк 1912 б, 86], Сьін так зроби? і идут на ярмак, а при
дорозьі сьідит подорожній і просит ся, аби го взя? тот на
фуру до міста А тот му повідат, же нема де, же вельґий
сусьік везе, а в сусьіку няня А то мя возте до того сусьіка та
буду з вашим старушком бесьідува?, не буде му ся цло Іхпусти?
го до сусьіка Прішлі до міста тай отвори? віко а во?к зо
сусьіка вьіскочи?, а в сусьіку не било вітця, іно кости А тот
чловек, то бьі? во?курад, што ся робиш чловеком і во?ком
(Мохначка Нижня) [Верхратський 1902,179]
Вовкун, який зізнається, ким він є, стає звичайним
чоловіком Бо вповідают старі люде, що йно доки не
признаст си або відьма, або опир, або вовкулак, то доти є
такий, а йик признаст си, то стає чистим чоловік [Ксм,
Шухевич V, 213]; То, каже, я сам бу?, я є во?кун Алея, каже,
тепер такий, як і ти, бо я сі уже того спові? (як який є, а
буде сї сповідати, то ксьондз заклене, шо він буде уже мінити
сї) [Пс, Онищук 1909,134]
Постать людини, яка на якийсь час може ставати
вовком, відома всім індоєвропейським народам, але навіть
у різних українських говорах на її позначення існують різні
назви, що вказує на різне сприйняття й оцінку цього поняття
У гуцульських говірках вовкун — це той чоловік, якому
призначено бути «непростим», який стає «непростим», «як
прийде на него така мінута» Очевидно, тому його не можна
вбити Тот вібра? свій ніж тому вовкунови из ребра А тот
поґєкува? ему файно и каже Другий раз, як ти сі то
притрафит, то аби по?тори? (ніби, аби другий раз ножем
вергти у него, то ему нічо не пошкодиш) [там само, 132],
Прийшов раз во?кун до одного ґазди з перед вікон А тот ґазда
схопи? пушку і зачє? стрілєти И кілька раз стріли?, а він
стоя? и кулі сі єго не брали [Онищук 1909,31] Інформатори
стверджують, що во?кун має так саму силу як і во?к, лишень
тілько, шо шо звоюї, то то ни їст, і більше звоюїяк во?к [ЗлН,
Гнатюк 1912 б, 86] Натомість вовкулака — це чоловік,
80
гуцульська----------
МІФОЛОГІЯ
якого обернув у вовка чарівник, або й сам чарівник, який
набув такої подоби Часто це перетворення пов’язують із
весільним поїздом Вовкулаку можна вбити, а тому іноді
радили краще не стріляти у вовків Як уважалося на
Гуцульщині (а також в інших регіонах Карпат), вовкуни
живуть переважно в селах, мають жінок, дітей Один мав
жінку, але она ни знала, шо він вовкун [ЗлН, Гнатюк 1912 б,
85], [ ] тай одного разу кидали сіно, вона на сїні, а він подає
вильми, єму надходила тота година, що він мав перекинути
си у вовкулака [Ксм, Шухевич V, 213] Про різницю між
вовкунами та вовкулаками Д Зеленій зазначив наступне
«Перевертні (волколаки) не причетні до селянського побуту,
це персонажі народної поетичної творчості У росіян відомі
розповіді про те, як у давнину чаклуни перетворювали у
вовків цілі весільні поїзди Якщо мисливець згодом вбивав
такого вовка, то під вовчою шкурою знаходив пов’язаний
вишитий рушник, багатий кафтан Український вовкун, або
вовкулака, — це зовсім інший образ Він має змогу сам, за
власним бажанням, перетворюватися у вовка і знову в
людину» [Зеленин 1991, 423]
ВОРОЖКА
Корелятивну родову пару ворожка — ворожбит у
гуцульських говірках зафіксовано зі значенням ‘людина, яка
може передбачувати майбутнє’ Ось як описував ворожбитів
А Онищук «Ворожбитом називають такого, що «знає
ворожити т є відгадувати минувшину і будуще
інтересованого, його родини, худоби і т и Ворожбит чи
Ворожка подавить ся на долоню, загасить ватру, зіллє воску
або олова, кине на карти і викладає інтересованому, хто
заузєу сї на него, яка висит на него придибашка, з чого єму
паде щіскє» і т и Коли прийде хто в нещастє (худоба, процес,
крадїж), то Ворожбит подає йому близші інформації про
причини нещастя та як лихові зарадити» [Онищук 1909,134]
Йик котра чельидина або чоловік хоче стати
ворожков ци ворожбитом, то мусит 9 день не вмивати си и
не молити си и через 9 день носити йийце під лївов руков, під
пахов, але при тім мусит віречи си Суса Христа й віри і не
говорити ні до кого 9 день По девйити дньох віведе си з того
81
Н,Хобзей ________________________________ВТНПЛІНГНІГ.ГИЧНИЙ СЛОВНИК
йийцьи чортик, котрий буде усе казати тому, шо єго носив
під пахов
Є й такі ворожки, шо ворожьи зі сну або з руки,
найліпші до того циганки, є й межи дівками такі, шо
ворожьи, але то пусте, они віливают воску на воду, або
розтопленого олова, та з того ніби шос вічитуют, але то
пусте
Ворожити уміє лиш тота чельидина, яку мама ци хто
другий цего навчит, вони не родьи си ворожками а стают,
йик прахтичьиют, відьми то родьи си, є родимі відьми
Йик би йика ворожка війивила за свого житьі тото,
шо вона знає, уже не може ворожити, а лиш тота друга
Йик ворожка умирає, мусит усе переповісти другій
чельидинї, инакше буде дуже несупокійну мати смерть, буде
си дуже мучити [Шухевич V, 214]
Загальновживане ворожка, що функціонує й у
літературній мові [СУМ 1,739-740], поширене в усіх говорах
карпатського ареалу во'рожка [КСГГ Брст, Ксм],
во'розк^ка [КСГГ КсПл, Врбв], во'роиіка [КСГГ Гр, Бс,
Крвр],во'рожГ'к’а [КСГГ Яс],во'рошка [Хащів, Онишкевич
1,145], ворожка [МСБГ 1,75] Іменник чр ворож'бит, який
також функціонує в українській літературній мові,
порівняно з іменником ж р у говірках карпатського ареалу
менш поширений У говірці с Красна (Румунія) на
позначення особи чоловічого роду (як і жіночого) уживається
назва ворошка Во'рошка приказувала «'Хочете 'йісти
молока» Тай пок'лау 'дерево йа'лове, тай пок'лау н ’іш, тай
дау моло'ка, 'але то буу во'рошка [Кр] У лемківських
говірках І Верхратський зафіксував ворож ‘ворожбит’
[Верхратський 1902,400], ця ж номінація трапляється поряд
із ворожійу записах українських говірок Вороніжчини От
вона послала Артимона іще до одного ворожа прочула, шо
він за всіх ворожів ворож хоч кому так пособе в нищастї
[Гнатюк 1912 а, 53]
Локальним утворенням, характерним для ряду говірок
західної частини карпатського регіону, є словотвірний
синошм ворожиля ворожил ‘а ‘ворожка’ [Онишкевич 1,144],
ворожйля ‘т с ’ [Верхратський 1902,400, Горбач 1973,568]
Мудрьій як ворожьіля ‘дуже розумний’ [ФСЛГ, 34],
82
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
вуру'ж ’іл ’а [КГ] Вуру'ж ’іл ’а доуго 'жила, много з'нала, нич ’
ни 'мала [КГ Стеблівка], у деяких гуцульських говірках [КГ,
КСГГ Рахівщина] зафіксовано ворожб’іл’а ‘ворожка’ та
демінутивворожб’іл'ка‘тс ’ Ворож'б’іл’камика'зали, шч’о
'буду шч ’ас'лива, а йа п'лач ’у, л ’іта т'рач ’у, б’і'да би йей у'з ’ила
[КСГГ КсПл],Б,’іІдаворолсІб’йї, ворож'битки, ворож'бити
[КГ Рсш], а також воро'жиц ‘и ‘зневажливо про ворожку’
Прок'л’ета воро'жиц’а наворо'жила ми ста'рого 'д’іда [КГ
Рсш]
У говірці с Зелена А Онищук записав також ворох
‘ворожбит’ Дес то раз було, шо зійшли сї люди до вороха и
ворожі одни ворожі, а другі кажут Е, хто — кажи —
ворожит, а не працює, тому Бог ни дарує [ЗлН, Онищук
1912 6,31]
У гуцульських [КГ Рахівщина] та в бойківських
говірках [Онишкевич І, 144] зі значенням ‘ворожбит’
поширені назви воро'жил’ник, воро'жилник, воро'жин ик,
воро'жеуник, уро'ж ’и'ник Ой, ішоу йа до'ружеч ’коу та
най'шоу ім 'пилник Та за м'нойу, моло'диц’і, йа ваш
воро'жилник [КГ Лг] У лемківських говірках зафіксовано
ворожиль Єден приходиш до ворожиля жеби му поворожиу,
як буде доуго жиу [Верхратський 1902, 179], пор також у
поліських говірках варажбіей ‘ворожбит’ [Лисенко 1972,
39], ворожбун ‘той, хто ворожить’ [Аркушин 1,73]
Усі вказані варіанти вживаються в основному
значенні—‘людина, яка за допомогою різноманітних ознак
чи прикмет відгадує минуле та передбачає майбутнє’
Ворожка се така чельидина шо ворожит из звіздів, ци чоловік
буде жити, циумре[Врхн, Шухевич V, 214],Була одна баба
ворожков у селї, шо кому хибувало, то йшов до неї ворожити
[Ксм, там само, 147], Та по'с’ійу ж'мен’у 'лену, а ж'мен’у
йач ’'мен ‘у Йди 'мила до во'рожшки, ко'ли си о'жен ’у [КСГГ
Яс], Вороядб’іл ’ка ми ка'зала, шо 'буду шч ’ас'лива, а йа п'лач ’у,
л ’іта т'рач ’у, б ’іда би йей у'з ’ила [КГ КсПл]
У записах Б Кобилянського зафіксовано, що
ворож’[беит 'к’едайе на 'карте", а також використовує при
ворожбі зерна пшениці, кукурудзи, гороху [Кобилянський
1928, 74] Такі способи ворожіння, очевидно, поширені в
карпатському ареалі, оскільки на позначення ворожбитів
83
Н.ХобЗвЙ ________________________________ЙТНПЛІНГВІС.ТИЧНИЙ словник
існують локальні утворення з частковою конкретизацією
значення, напр , у бойківських говірках на позначення
‘ворожки, яка гадає за допомогою карт’ функціонує слово
кар'т ’анка [Онишкевич 1,324]
Ворожка чи ворожбит можуть не тільки вгадувати
минуле чи передбачати майбутнє, але й здатні протистояти
заподіяному злу Йик мольфар наважиш си на кого, А тот
піде до ворожки, вона спізнаєш из звіздий, хто набив ківків,
вона так само на того відбиває ківки, але нараз так, шо єго
моцно ухопиш Тогди він посилає до тамтого та просиш
Попусти ти, той я попущу — Попускают та подужьиют
[Врхн, Шухевич V, 214]
Оказіонально зафіксовано й значення ‘людина, яка
вміє виліковувати від укусу гадюки’ Йак змї'йа у'кусит
ко1рову, то ворож'бит примоу'йеу і ч’оло'в’іка примоу'йеу
[КСГГ Крм]
Іноді назва ворожка може стосуватися ‘жінки, яка має
зв’язок з нечистою силою’ Приказуют, шо на Готари жила
собі богата дівка, мала хату, а не могла віддатисі То вна
поїхала в гори до ворожки А та ї дала Слугу І відтогди куди
дівка не піде, а Він за нев Так ї мучив і мордував, шо вна робила
посвічіні, аби Йго сі збути, та й різними ворожками ходила
[ВКл, Савчук 1998, 14]
З основним значенням ‘людина, яка за допомогою
різноманітних ознак чи прикмет відгадує минуле та
передбачає майбутнє’ у болгарській мові відоме вражалец
‘ворожбит, віщун, провісник’ [БУС, 102], у російській —
ворожея ‘жінка, яка займається ворожбою’ [Ожегов, 87],
ворожбейка, ворожбитка, ворожбунья, ворожка ‘ворожка’,
ворожбит, ворожей, ворожец ‘ворожбит, знахар’ [СРНГ
V, 109-110], білоруській — ворожка ‘ворожка’ [ТС 1,141]
Назва ворожка в гуцульських говірках уживається
також на позначення дії ‘ворожіння, гадання’ Найбільше
ворожок и вірувань є звєзаних измісєцем на згибку [Гк 1937,
32] У цьому ж значенні це слово зафіксовано в пам’ятках
української мови ХУІ-ХУП ст, зокрема в «Нягівському
Євангелії» Прото не любить (т е Бгь), чомь не молите ся
ему у журі, али ся упадаеме на ворожькьі[Дуже 1985,39];
а також в інших пам’ятках цього періоду одно мають
84
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
смотріти єсли таковьіє люди домь, дєти вь
почтивости вьіховьівають чародєйствьі, ворожками и
иніиими зльїми речами брьідАть сє [КІС 1577А8ХІ, 75]
У буковинських, гуцульських та лемківських говірках
слово ворожка входить ще й до іншого семантичного ряду
— на позначення комахи ‘сонечко, бедрик’ Соссіпеїіа
8ерїетрипіаіа 'Кажут у кот'рим 'боц’і книз’ йе, то там
ворож’ка поле'тит [КСГГ Бб], Ворож ворожильоіДе я ся
оддам, ци горі, ци долов, ци до чорної землі7 {як не полетиш, а
хпаде, то повіст, же дьівчина вмре) [Верхратський 1902,
400], Ворожка скаже, у який бік віддамси [МСБГ І, 75]
І Франко зафіксував також паворожка Паворожка,
поворож, ци до землі, ци до неба (дам ті хліба) «Паворожка
— комашина Соссіпеїіа В міру того, чи вона взята на руку
лізе в гору, чи в долину, ворожить чи чоловік буде вести ся
добре, чи зле» [Франко II, 486]
Слова ворожбит, ворожка мотивовані дієсловом
ворожити, із псл *Уогогііі < уог^іієі Однак
загальноприйнятої етимології слова ворожити немає Одні
дослідники пов’язують його з *уог#ь ‘ворог, лиходій, зла
сила, лихо’, уважаючи первісним значення ‘чаклувати,
спричиняти зло ворогові’ [Преображенский 1,196-197], інші
— В Махек, А Ваілант — припускають, що первісне
значення слова ворожити ‘кинути (жереб)’ і воно пов’язане
з псл *уєг§іі, укр вергати [ЕСУМ 1,427, Фасмер І, 353]
Дериватом від ворожити є бойківське навороджений
‘біснуватий’ [Онишкевич 1,463 ]
Слово ворожбит зафіксовано вже у грамоті вел кн
Володимира Мономаха до Олега Святославовича 1096 р ,
де воно має значення ‘ворог’ НІсмь ти ворожбить ни
местьникь [Срезневский І, 302] Словами ворожьство,
ворожьда в Іпатіївському літописі передано поняття
‘неприязнь, ворожнеча’ [там само] У писемних пам’ятках
зафіксовано гніздо слів, семантика яких споріднена з
досліджуваними назвами ворожениє, ворожа ‘ворожба’,
ворожея ‘ворожки’, ворожити [там само] Пізніші пам’ятки
староукраїнської мови у значенні ‘людина, яка вміє
ворожити’ засвідчують назви ворожебник, ворожбит ч р
та ворожка ж р Слово ворожебник є і в Четії 1489 р
85
Н.Хобзей --------------------____________ЯТНҐІЛІНГЯІСТИЧНИЙ СЛОВНИК
Волхвовь и ворожебников в домь свои не принимаимо [КІС
1489 Чет 132 зв ], а загальновживане в наш час слово
ворожбит зафіксовано в пам’ятках із другої половини XVI
ст волхвьворожбить[КІС бмн другапол XVIЛА179],
а також у пізніших пам’ятках, зокрема в Лексиконі
П Бериндиз 1627 р [КІС]
Іменник ж р ворожка зафіксовано в різних пам’ятках
із сер XVI—поч XVII ст із двома значеннями ‘жінка, яка
займається ворожінням’, напр А вьі, ище хрестяне, коли
упадаєте у якую кощовань дяволову, албо у страхь смертньїй,
албоукварь, не йдіте ико ворожкам, албо ико (комуиншему,
али лише учини молитву правую смиреную [КІС XVI ст НЄ
114], а також у значенні ‘ворожба’ [КІС] У пам’ятці
«Нягівські поученія» з XVI ст засвідчений і словотвірний
варіант ворожіля у значенні ‘знахарка’ (те в случае
болезни) видь Бога не просіме помочи, али ищеме вьідь жунь,
и вьідь баиль, и вьідь ворожіль, што намь помогли и што бьі
намь хосновали [Дзже 1985, 39-40]
ГАВА
Назва гава в гуцульських говірках уживається зі
значенням ‘істота, якою лякають маленьких дітей, щось
страшне’ 'Тихо, бо 'гава п'рийдеиі забере те“'бе [КСГГ Зм]
Іноді гава уявляється у вигляді вовка, страшного собаки
[КСГГ Чрм, ЗлН]
Назва відома і в інших південно-західних говірках,
пор буковинськегава ‘вигадана істота, якою лякають дітей’
Лігай спати, бо гава йде [МСБГ II, 78]; бойківське гава
(дитяче) ‘щось страшне’ 'Ц’іхо, бо 'гава йде [Онишкевич І,
154], ‘пес, звір’ Звичайно страшать малих дітей Тихо, бо
диви, онде гава [Кміт 1935, № 6,39]
Етимологічно пов’язується з гав ‘вигук, що імітує
гавкання’ [ЕСУМ 1,446], однак можна припустити й інший
зв’язок — зі словом гава ‘хижий птах’
У гуцульських говірках слово гава може вживатися
також на позначення ‘хижого птаха з чорним або сірим пір’ям,
ворони, гави’ [КСГГ Квл] Гави кра'дут цеп'л’ет [СтКт],
слово також може бути ефемізмом до гадюка 'Гава не п ’і'де
нал’у'бисток М’ійч’оло'вікум’іузаклинати, йак'гавау'куси
86
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
[КСГГ ЗлН], Васіілина з'найе заклинати, аби 'л’удину або
мар'жину не поразила 'гава 'Йакис ’ не дос'тойна у 'м ’іс ’іци і
у 'мор'у гн'іїдо з'вити, 'такис' не додтойна у 'т’іло 'жило
пудтити[КСЇТ Рахівський р-н]
Із значенням ‘казковий персонаж, уявна страхітлива
істота, якою лякали дітей’ у поліських говірках зафіксовано
назви каба, коза Ос' каба йде, вона тебе забере [Лисенко
1972,87,243]; у буковинських—гаман Ниплачти, діти, бо
гаман вас ззіст [Козиряни Кельм , МСБГ II, 81], у
західноволинських — драб Ни плач, бо 'зара драб п'рейде і
заби'ра [Корзонюк 1987,111]
На Дорогичинському Поліссі поняття ‘щось страшне,
яке перебуває в темноті, чим лякають дітей’ іменує слово
кука [Климчук 1968,44] Припускають, що слово запозичене
з лит каиказ ‘домовик, душа нехрещеної дитини, чорт’
[Лаучюте 1982, 47] Б Кобилянський уважав, що назва
позначає і на Поліссі, і на Покутті ‘щось велике, хоч у три
погибелі зігнуте, що причаїлося в темному кутку і мусить
лякати вередливих дітей’ Пізним вечором сидит в темних
закутках сіний великий чорний Кука і чикайе, аби когось
напудити [Жуків, поблизу Обертана, 1924 р, Кобилянський
1980, 43]
В Гнатюк стверджував, що дітей лякають також
дикою бабою «Істота не відома ближче Нею лякають дітей,
коли лазять кудись та роблять шкоду [ ] Дехто ідентифікує
Дику Бабу з Літавицею (Перелесницею), але се не має ніякої
основи [Гнатюк 2000, 207] В Гнатюк подав також за
Ф Колессою А би діти не йшли в горох, то страшіют їх, що
там дика баба стоййт з дзелїзним макогоном як лусне котре
по хребті, то лише цяпме [Ходовичі, Стрийського пов ,
Колесса 1898, 94]
І Сєдакова вказує також, що «дідом» лякають дітей
щоб вони не ходили до колодязя чи річки Таку міфічну
істоту позначають назвами р дед-бабай, дедушка-
соседушка, п діал сіесіко, <іу<1ок, сб дед Дослідниця
наводить також р приамурське дед ‘городнє опудало’ та
укр баштанний дід [СД II, 41], яке у словнику за ред
Б Грінченка має значення ‘опудало на бакші для
відлякування птахів’ [Грінченко І, 35]
87
Н.Хобзей --------------------------------ЙТНПЛІНГНІС.ТИЧНИЙ СЛОВНИК
ГАДЄР
Корелятивна пара гадєр — гадєрка в гуцульських
говірках відома зі значенням ‘людина, яка вміє лікувати від
укусів змій, а також може керувати зміями’ Йе та'к’ей
ч ’оло'вік, шо га'д ’е 'можи замов'л ’апиґ, так з'робит, шо вам
ураз ус’о га'д’е с’і по'кажи [КСГГ Крм], Бу'ла у нас та'ка
'ж’і“нка, шо мог'ла в'с’іїкоу 'гадиноу к еру'вати та і йи'йі
га'Ґи'ркоу нази'вали [КСГГ Крвр]
Рідковживані назви гадєр — гадєрка, очевидно, є
самобутніми діалектними утвореннями, які (за наявними
матеріалами) обмежені територією центральногуцульських
говірок
Дериват гадєр утворився за допомогою аґентивного
суфікса -ар- ('ар > ’єр) від гад (псл *§абь), що належить до
праслов’янського лексичного фонду [ЕСУМ 1,449]
Вірування в людей, які вміють різноманітними
заклинаннями замовляти від укусу гадів, відомі в усій
Гуцульщині, однак спеціальні назви на їхнє позначеннягадєр
— гадєрка вживаються лише оказіонально
Коли людину або тварину вкусила гадюка,
примовляють Ци сива война ци червона война, ци сиве море
ци червоне море на шос тото укусила на шос тото поразила
Йе 74ферл’ів, Пана васл’ікмайу Йакнимайетемоцив сонци
гнєздо звити, так абисте не мали моци н ’ікого поразити
[КСГГ Рахівський р-н]; я тебе заклинаю, бо я до тебе міць
маю, мовлячи вогненними словами, своїми перстами, своїми
вустами, як бог закляв землю, камінь і море, так я тебе
заклинаю, на скали ті відганяю [ЗлН, Зеленчук]
ГАРГОН
Слово гаргон ‘диявол, володар пекла’ зафіксовано,
як видається, лише в «Гуцульщині» В Шухевича
Півтретьи року перед кончинов сьвіта має си урвати тот
присилений Гаргон і Илія зийде на земню Лиш не знати де
він присилений тот Гаргон?Ви, може знаєте, де? А може
це пусте, байка' Два роки мут вони оба ходити по цім
сьвітї і ни мут здибати си, аж у тім півроці Гаргон тогди
буде намовльити, аби люде ни вірили Иліі Тогди буде голод,
люде мут падати з голоду, мерти Вин буде возити пите і
88
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
їду Хто буде їсти в него і пити, тот буде єго Илія буде
казати людєм І перетерпіт, будете збавлені, йик умрете
буденте щьисливі, абисте не відважили си їсти — У тім
півроцї здибают си з Илійов Гаргон убє Илію, заріже на
цій земли, а тогди настане темнота від 6-ої до 9-ої (не
можу знати, ци з раньи, ци пополудни, так читає у
Вангельи), то стане си у велике пущінє Від тої крови світ
йме си і перегорит земня, громи загримйи, земля
потрьисеси, вмерлі мают встати Тогди йивльит си чотири
янгелї, на чотири чьисти світа затрубйи у труби і на цес
голос встанут вмерлі Гаргон пиде до свого раю, де пекло
нарід збудував, що нарід го сам розіиирьиє і звужує
[Шухевич V, 21] Цей запис зробив (14 03 1903)
Л ГарматійвідЛ Полика з Розток Інший запис із цього
села (1900 р ) уміщений у «Галицько-руських народних
легендах» В Гнатюка Гаргон убє Илію, від тоїкрови світ
имит си і перегорт земня [Гнатюк 1902, 253]
Походження назви незрозуміле Можна припустити її
споріднешсть із гаргіра ‘великоросла дівчина, жінка’ [Бр,
Горбач 1997, 15], гарген’а (знев) ‘високоросла жінка’
[Аркушин І, 86], гаїріпа ‘шкапа, великий кінь’, ‘велика
корова’, (груб , лайл) ‘жінка міцної будови тіла’ [КСГГ
Косівський, Верховинський р-ни], ґа{рапа (тільки в
порівнянні) ‘велика, незграбна жінка’ [Сокаль Львівської
обл ]; гаргара ‘велика, брудна, пуста кімната’ [Городище
Старосамбірського р-ну], ‘велика, погано опоряджена
кімната’ [Верхратський 1877], пор бр гаргара ‘громіздка
неоковирна річ’ [ЕСУМ 1,472]
ГНИЛОЗУБИЦЯ
Назва гнилозубиця засвідчена зі значенням ‘різно-
вид відьми з рідкими зубами’ лише оказіонально [б м з
Мандибура 1978, 166] У сучасних гуцульських говірках
слово гнилозубиця вживається зі значенням ‘людина із
зіпсованими зубами’ Словотвірний варіант гнилозубаня
зі значенням ‘жінка, у якої погані (пошкоджені, хворі) зуби
або в якої з рота воняє’ засвідчує також Словник буко-
винських діалектизмів Ю Федьковича [Дзендзелівський
1980, 278]
89
НХобзей ______________________-----------вТНППІНГЙІйІИ.МНИЙ СЛОВНИК
Слово гнилозубиця вживається для табуювання назви
відьма Однак табу-субститут не витісняє першої назви —
відьма, а співіснує з нею, використовуючись у говірці лише
ситуативно
ГРАДІВНИК
На позначення людини, яка вміє розганяти хмари, в
українських говірках карпатського ареалу зафіксовано
градівник, градобурник, планйпник, тучник, хмарник Усі вони
є відіменниковими утвореннями і зберігають прозору
мотивацію Градівник се такий чоловік, шо знає відвертати
град Він разит (їст раз на добу) на св вечер, у вечеріх бере
вечері непочьитої з усего трішки, бере мітлу та кочергу, та з
тим усім обходит три рази свою хату и кличе Прошу тебе,
тучу, кріз тучу, прийди до мене пити, гуляти, веселити си,
греміти, дудніти, бити, я тебе прошу — Потому входиш у
хату, набрану вечеру кладе у платнику и ховає будь де, вона
там має стояти до свйит великодних, йик сховав, засідає
їсти, через цілий чьис вечері не має ні до кого говорити Перед
свйитами великодними купує у 9 крамницьих ладану по 1 кр,
приносиш єго до дому, вісипає до тої платники з вечерев, тай
кладе верх дори осьвйитити Потому ховає знов, аж доки
туча не йде [Брв, Шухевич V, 221]
У гуцульських говірках найпоширенішою є назва
градівник градів'ник [КСГГ Врт, ЗлН, Брв, Яв], граґіу'ник
[КСГГ ЗлН], і^рад ’аник, г'рад’иник [КСГГ Рсш] ГраПуники,
се люди, що «знают відвертати бурю» До сього мают они
«ружні кавалки из церкви» та знають усякі закляття й
молитви Градівник також «непростий» Наші, Зеленські, не
мають великої (надприродної) сили Вони відвертають бурю
лиш нашім просторі, який можуть обняти зором, «туди уже
за ґрунем не відверне, бо не видит» [ЗлН, Онищук 1909,123];
Град’аник,ч’орнок'нижник—тот, шодог'раду [КСГГ Рсш],
Ко'лис 'були йк’іс град'іуни'к’и, мол’фар’і, ч’ере'д’ін иц’і
в'с ’ик ’и, а ти'пер ’ то с ’і ус ’о ми'нуло [КСГГ Врт]
Композит градобурник зафіксовано в бойківських
говірках [Онишкевич 1,190 за Й Гоцьким] Назвупланітник
засвідчено в бойківських говірках, а в деяких
наддністрянських і західноволинських говірках — варіант
90
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
планетний [Горбач 1965, 71, Корзонюк 1987, 186] Назва
хмарник у бойківських говірках має подвійне наголошення
—х'марник (Махнівець Старосамбірського р-ну) та хмар'ник
[Онишкевич II, 342] У першому варіанті назва відома також
у покутських говірках У бойківських слово хмарник
оказіонально засвідчене також у значенні ‘якась міфічна
істота’ [Онишкевич II, 342 (за словником Ю Кміта без
наведення ілюстрації)] Можливо, із цим значенням
пов’язаний і запис із Бойківщини у «Приповідках» І Франка
Хмарник то такий вирід-куря, що вилізе з яйця і третого дня
запіє При цьому І Франко додавав «Хмарником називають
чоловіка, що має вдасть відганяти або насилати градові
хмари» [Франко III, 274]
У гуцульських говірках на позначення людей, які
можуть керувати грозовими хмарами, відомі й описові назви
—борець бурі Зла л ’у'дина не мог'ла 'бути бор'цем 'бурі [КСГГ
ЧрТ|; чоловік, шо бурев орудував [Ксм, Шухевич V, 225];
чоловік, шо знає хмари градові відвертати [Гл, там само]
Давно бувало ходили Космацкі люде на фірманки, там си
трафив чоловік на Подолю, шо він бурев орудував, він казав
тим подорожним людем Космацким Уступіт ми з дороги,
бо суди войско зараз буде йти' — Не близко то було коло
коршми, тоти були з тьигаром, їхали дорогов и стали си
просити Коби ид коршмі, тай ми си уступим з дороги — Тай
тот чоловік йде з ними Подогоньиє їх такий козак білим конем
и каже до того чоловіка Пускай най йду1—А тот каже Я
не пускаю'—Козак си вернув назад И подогоньиє другий раз
и каже Пускай, бо я зараз пускаю'—А тот чоловік каже Я
не пускаю' — Тоти заїхали до коршми, а козак приходиш
третийраз, тайкаже Пускаєшцинї':'—Авінкаже Пускаю,
але самов дорогов, абис нікому шкоди не зробив — Йик тот
си вернув, бурьи пішла самов дорогов Вище хлопа усипало на
дорозі градом, а на поли хиба з дороги си скотило [Ксм,
Шухевич V, 225]
Усі згадані назви поняття ‘людина, яка може
відвертати град і бурю’ засвідчені‘лише іменниками
чоловічого роду і не мають корелятивних родових пар, хоча
в деяких етнографічних матеріалах (без наведення
ілюстрацій) відзначено, що градівниками можуть бути і
Н.Хобзей _____________________________ехнолінгніатичний словник
жінки [пор Шухевич 1,44, Онищук 1909,123-125, Кирчів
1987, 248]
Ареал поширення вірувань про захисника земельних
угідь від демонів непогоди має достатньо чіткі контури в
південнослов’янському мовно-культурному просторі,
відомий цей сюжет також албанцям і грекам На
балканослов’янській території вірування про боротьбу
покровителя села з повітряним демоном (чи демонами)
поширені в Болгарії, Македонії, східній та західній Сербії,
Чорногорії, східній Герцеговині, деяких регіонах Примор’я
їхню наявність у південнослов’янських традиціях можна
трактувати як одну з типологічних ознак балканської мовно
-культурної спільності, а ареал поширення — як одну з
можливих карпато-балканських ізодокс [Плотникова, 158]
За своїм походженням балканослов’янські
покровителі від граду — це люди-демони, чиї душі
залишають тіло під час сну і вирушають на боротьбу з
повітряним ворогом (здухачи, здуве, стухе (стуве), в]едогон>е,
в]етровн>аци), або люди, які ніби народилися від добрих
міфічних зміїв та мають надприродні властивості для
боротьби з поганими зміями (схсб злиу, зма/евит човек, злиуави
човек, аловит човек, м зме), змех, болг змей, змай) [див там
само, 159] Однак в українських карпатських говірках, де
також поширені вірування про людину, яка відвертає хмари,
спеціальних вірувань про походження цього персонажа (як,
скажімо, про вовкуна, відьму чи упиря) не відзначено Проте
окремі записи вказують на те, що хмарники є ‘природжені і
вчені’ То йи такі природжені хмарники, що він до того знає
Так само як опйрь йи до молока [Далешев пов Городенка,
Гнатюк 1912 б, 220]
У деяких записах із Гуцульщини простежуємо зв’язок
градівників зі змієм На Гуцульщині вважалося, що
градівник для виконання своєї місії повинен мати спеціальну
палицю Її можна було здобути лише тоді, коли розігнати
нею змію та жабу Аби розігнав тучу, мусиш мати бич, йиким
розігнав гадину з жьибов (йак гадина поволи пролиґає жьибу,
то йиким будь патиком ударена, пускає ї) [Шухевич V, 221]
Він мав такі прути ліскові, що за рік виростають Він завше
йшов напротів хмари і так тим прутом махав Той прут
92
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
дістаєсї так Як сї їсть гадина з жєбов, то треба віломити
зараз прут такий, що за рік віросте і їх розігнати І тот прут
вже має право до хмари [Гнатюк 1912 б, 219]
Градівники могли виконувати магічні ритуали
відкрито, іноді навіть хизуючись своїм умінням Буу у нас
ксьондз, помер 67-го року, а у єго теські буу якис пдо за
наймита и знау відвертати бурю Але раз изїхали сі попи до
того ксьондза на празник тай як зговорили сї, прийшли на
тогопда, нїбинатогограпуника Але ксьондзи тотослухают,
тай не вірут, аби хтос міг божі силі росказувати, то, кажут,
ни можи бути Але кажи один ксьондз Є у мени дуброва, я
даю сто банок — оди, кажи, кладу — най він, кажи, наверни
на ту дуброву бурю Кличут они того Гіда и далї из него
смішкувати так, шо го розсердили и він їх хокіу пріучити
Узєу пдо тай як наверну у бурю на ту дуброву и там вісипау
шо до дзерна, июс кілька годин шуміло туди и гет утрощило, шо
лиш шо майгрубше, то остало, а решта пішла гет, тиждень
вішак крупи стояли у дуброві [ЗлН, Гнатюк 1912 б, 221]
Був чоловік, що йшов від церкови та повернув у коріиму
Град надійшов на коріиму Люде закричьили, що град усе вібє
Він сказав Не бійте си1 — Казав дати собі жидівці погар
пива, перевернув д’ гори дном и держиш на долони Аж
надбігає чоловік з градовим міхом и до коршми д ’нему просит
Пускай нас, бо ми си розсїдаємо1—Він каже Я вас пускаю,
але абисте йшли самовлиш водов1—Люде віходьи з церкови,
йдут дорогов а то сонце гріє, а водов такий град упав, що лід
став такий, йик в зимі1 [Гл, Шухевич V, 224]
ҐУРСКІ
Назва ґурскі — один з евфемізмів лексеми чорт В
основі номінації — уявлення про те, що чорти живуть та
переховуються в горах У гуцульських говірках (говірки
Верховинського та Косівського р-нів) назва функціонує у
складі фразеологізмів Най те'бе ґурск ’і 'візми [КСГГ МРж];
На 'ґурского ти су*да пр ’іт ’ехси [КСГГ Блб], їди до ґурского
[КСГГ Сн]
Назва ґурскі є запозиченням із польської, де слово
вживається з декількома значеннями, сред яких основне —
‘мешканці гір’ [85У 1,891]
93
Н.Хобзей
ртнппінгвіг.тичний. словниц
ДЕМОН
Для передачі поняття ‘чорт’ у гуцульських говірках
використовують також слово демін У казковій оповіді це
слово вживається як синонім назви біда Раз йик вин був на
стрілецтві, приходиш демін до єго жинки и просит, шьоб вна
виміньилаусї своїдзелізні колідки за єго золоті — Біда хотіла
вігулити цу колідочку божю [Брв, Шухевич V, 44]
Назва демон відома й у літературній мові ‘у грецькій
міфології — нижче божество, злий дух, чорт, інколи
доброзичливий до людей’ [СУМ П, 239]
Назва відома й іншим слов’янським мовам р, болт, м
дзман, бр дзмон, п сіетап, ч, слц, слн е/етои [ЕСУМ II, 31]
В українську мову лексема потрапила через
церковнослов’янську і є запозиченням з грецької бащ<т>
‘божество, дух, душа померлого, диявол’ [там само]
У пам’ятках української мови назва відома з XV ст
[Тимченко II, 861]
ДЖУС
Картотека словника гуцульських говірок містить
запис із с Ворохта, де слово джус пояснюється так «у
навколишніх говірках чорт, нечистий, у досліджуваній
говірці це слово вживається з іншим значенням так
ворохтянці називають жителів околиці Жаб’є (тепер
Верховина)» А д'ж ’уси !к ’иіико го'норн ’і ходили на в ’іс ’Рл ’у
та й ни з'нали ч ’о'го [КСГГ Врт]
Назва джус ‘чорт’ відома й іншим говорам південно-
західного наріччя джус, джюс (лайливе) ‘чорт, нечистий,
домовик’ Такий обталапаний, як джюс, роги лиш му бракуют
[Старосілля Кіцм, МСБГ II, 24]; джус Ра§е Іип§ег КпесЬі
[Вільки Мазовецькі, Верхратський 1912,262]
У лемківських говірках натрапляємо на форму юс
Зльїй як юс ‘дуже злий’ [ФСЛГ, 148], що, ймовірно, є
спорідненим із джус
ДИЯВОЛ
Слово диявол у гуцульських говірках має значення
‘чорт, володар пекла’ А душе Христова пішла тим чєсом у
94
гуцульська----------
У МІФОЛОГІЯ
Ади пустила усі душі Тай тогди зарюу диявіл на уси пекла
[ЗлН, Онищук 1909,69]; пор також у пам’ятці XVIII ст (із
варіантом діабол) Можешь зараз утекать до Вавилона, албо
рачей до пекла, до отца твоєго діабла [Тимченко II, 722]
На позначення поняття ‘найголовніший, найстарший
чорт’ у говірці с Зелена А Онищук зафіксував й описову
назву —май старший диявіл Та изнєу из плечей пушку, віміриу
— и у того Птвашка лус' А то лиш порох посипау сі из него,
из того Птвашка, шо супротиулєу сі Богови, а то буу май
старший диявіл [там само, 117]
Назва диявол у досліджуваних говірках може мати
значення ‘чорт, який керує в пеклі’ та позначати нечисту
силу, чорта взагалі (хоча в окремих текстах підкреслено його
безпосередній зв’язок із пеклом) Смерть захлюпала до пекла,
спитали си відти діяволи Хто там єу—сказала загальне Є
злі душі' А за Ганцина не споминала Створили двері, зачьили
душі вильми кидати в пекло а Ганцин из своєв торбинов, из
картами, из сопівков засунув си за стіл, де діяволи пишут
[Ксм, Шухевич V, 99], Але узьила из вікна ті веретена и каже
Сиси нитками будут дияволи путати душі и будут кигнути
до пекла [ЗлН, Онищук 1912 б, 12 ] Назву диявол
зафіксовано також у замовляннях Як Бог заклєу гори, каміне,
дияволи, яко дияволи ищизают отлица божого, так усе лихе
най щизає от нас ирщених, поражених рабіу (імя) о віки віком
Амінь [ЗлН, Онищук 1912 6, 12], Аби так лихи ни мало до
сего иршєного-пороженого (імя) доступати, як ни може
диявол до лице Христового доступати [ЗлН, Онищук 1912
а, 137] Значення ‘диявол, злий дух, який спричинює хворобу’
фіксує уже пам’ятка з XVI ст Христось бьівь на помучь тому
члвку у которумь бьіли дявольї, и вьігнавь дявольї изь него
[Дзже 1985, 94]
Назву зафіксовано не тільки в гуцульських, айв інших
українських говірках, напр , лемківських Пану Богу душу
ховам, а не дяблови [Берест, Верхратський 1902, 412], До
новой хьіжи пущают когута штобьі вшиткьі дябльї вьігнау
[Франко III, 260] (див також Квеспонар, 102)
У гуцульських говірках слово вживається також як
лайливе Йа'кого 'д’авола 'хоч’еш [КСГГ Рх], пор у
закарпатських говірках А 'ч ’ий ис т ’а дийавул говорит
95
Н.Х063ЄЙ -------------------------ахндшш,виличний словник
'•тул'ко [КГ Довге], (Уто ни жона ай дийавул [КГ], У
порівнянні Тот ни хЛопец, аЛе ’авол прокЛ ’отий [КСГГ
Гр], а також зневажливо ‘діти’ Молода, а д ’авол ’іу поуна
хата[КСГГ Ясн]
У гуцульських говірках зафіксовано ще похідні
дьяведа ‘пекун, диявол, чорт’ [КСГГ Мосора, 37], дябелька
‘музика, якої грав диявол’ Піиюуоден музика у ліс Аледивит
сі він, сидит тот-цураха му—на пни и курит люльку и грає у
дутки Тай тот музика віслухав усі тоти ноти, шо він-осина
— играу и переймиу вітак від «него» тої дябельки, и усе вітак
играу на вістю [ЗлН, Онищук 1909, 88], дьсволскій
‘диявольський’ [Головацький 1982, 533], у закарпатських
говірках зафіксовано дийаволоватий ‘злий’ Йакойемалойе,
а йакойе дийаволо ватойе [КГ Довге]
Зі значенням ‘біс, чорт, сатана’ слово функціонує в
літературній мові [СУМ II, 292]
У пам’ятках зафіксовано назву диіДволь уже в «Остро-
мировому Євангелії» Врагь вьСкавьиіА (плівельї) Ксть диЯА
воль — та в «Повчаннях Володимира Мономаха» Т'Ьмь бо
ночньїм поклоном и піньем члвкь побіжает дьЯвола [обидві
цит за Срезневский 1,667] Слово продовжує функціонувати
й у пізніших пам’ятках Його фіксує, наприклад, грамота з
1433 року воло(д)славь король полскии знаменито чини-
мьі ижє какь коли дьяволомь нєприятєлємь людского по-
колінья зьєднано бьіло ижь алєксандрь воєвода на(с)
розгн^валь але ижь вєлможньїи стєфань снь єго просидь
на(с) абьіхомьсму о(т)пустили амьі о(т)пущаємьієму
всєтьімь нашимь листомь [ССУМ 1,334, пізніші фіксації див
також КІС, Тимченко II, 722] Лексему зафіксовано й у Ня-
пвському Євангелії з території Закарпаття Йприступивь икь
нему діяволь йрюкь Ажьеси сьінь Божій, мовь сему кам Іню,
нагай вь хлібь будеть [КІС XVI ст НЄ \4],Й теперьбереть
дявуль изь сердця такихь людей слово доброе, што слишать,
чомь чортове суть потяга, што иззобали насьня [Дзже 1985,
95] Лексикографічно слово дї Аваль уперше подає Л Зизаній
діАволь, соболгател, звадца [КІС 1596 ЛЗ 43] Є воно й у
пізнішому «Лексиконі славенороському» П Беринди Діа-
воль оболгатель, звадца, розвратник, непріАзнь, потварца,
блюзнІ^рь, чорт [КІС Київ, 1627 ЛБ 266]
96
гуцульська--------------------------------------------
У МІФОЛОГІЯ
Слов’янськими паралелями до українського дияволе
бр д’ябал, влнл сЦаЬоІ [ЕСУМ 1, 81], п сЦаЬеІ ‘нечистий
дух’, ‘злий дух, чорт, біс’ [8XV 1,454], р діаволь, дьявол ‘злий,
нечистий дух, біс, чорт, сатана, демон, лукавий’ [Даль І,
438], слц сіїаЬої ‘диявол’,діаЬНса ‘відьма’ [СУС, 79], ч сГаЬеІ
‘диявол, біс, гаспид, сатана, чорт, лихий, нечистий’,
‘чортиця, чортяка, дияволка [ЧУС 1,93], болг дявол ‘чорт,
диявол, біс, (фольк ) дідько’, дияволиця ірозм чортиха,
чортиця’[БУС, 176]
Через посередництво старослов’янської мови слово
було запозичене в давньоукраїнську з грецької гр біа/іоДх;
‘диявол, наклепник’ пов’язане з діа/ЗаМсо ‘перекидаю, сію
розбрат, зводжу наклеп, звинувачую’ [ЕСУМ II, 81,
Фасмер І, 560] Очевидно, варіанти дябл, дябел, дябол в
українських говірках є полонізмами У польській (сІіаЬеґ)
та чеській (сГаЬеІ) мовах уважаються запозиченнями з лат
сІіаЬоІиз ‘наклепник’ [Вгискпег, 88; НоІиЬ, 120]
А Баньковський зазначає, що слово сІіаЬеІ ‘християнський
(євангельський) злий дух’ у слов’янських мовах, на відміну
від германських, довго належало до церковної
термінології, важко входячи до розмовної мови, де мусило
конкурувати з іншими питомими назвами нечистої сили
[Вапкохузкі, 270-271]
ДІДЬКО
Назва дідько маніфестує поняття ‘чорт’ У різних
фонетичних варіантах вона відома всім південно-західним
говорам дїт 'о(Врхн, Бб), ґїт ’о(Бб), д’іт'ко>’(Кв),д’іт’ко
(Врт, Кт, Кб), діт’ко (Гр), д’ід’ко (Крм, Ясн, ВКл), ґіт’ко
(ЗлН) [КСГГ] діт ’ко, д ’ітко, дітко, діт ’ко, дідк 'о, ґ’іт ’ко,
Пт’ко, ґіт’ко, Пк'ко [Квеспонар, 102], дід’ко [МСБГII, 29],
пт ’ко, діт ’ко, д ’іт ’ко [КГ]
У гуцульських говірках назва відома зі значеннями
‘чорт’ — Назву сю [Чорт] рідко найдеш у Зеленици,
звуть його звичайно Осинавец [ ], а часом—хоч дуже рідко
— диявіл, ґітько і луципер [ЗлН, Онищук 1909,64]; Прийшов
даскал читати псалтирь, та дьітько йик зачьиу войувати,
шьоби коньче даскала вигнати [Ісп, Г натюк 1912,250]; Дідько
посварив си з св Петром Петро переміг дідька, тот утікав
Н.ХобЗвЙ ------------------------------ртнлпінгністичний словник
на смереку, Петро ухопив за пйиту та відорвав і Петро
шпурнув, та з сего зробив си бузьок Коли так, каже дідько, я
пішлю того бузька твоїм людьим на хату, хто єму гніздо кине,
він тому хату запалит [Яв, Шухевич V, 263];
‘домашній чорт, хованець’ — Він йі дав ч ’о'тиристо
руб'л’ів за 'д’іт'ка [КГ Рсш], Бога'ч’еви 'д’іт'ко ди'тину
ко'лииіи [КСГГ Кб]; Ко'лис 'були й'накші 'л’уди Ка'зали, шо
бога'ч ’им ти'мой у'с ’о ве'лос ’і, шо вни со'б’і 'дід ’ка купу'вали
та й в’ігр Ували йі'го п’ід па'хов [КСГГ ВКл],
перен ‘погана людина’ — Ц’і со'віти йак прийш'ли по
'войн ’і, то то 'були йкіс дід “'ки, а не !л ’уди [КСГГ ВКл]
Слово дідько в говірці с Далешев (пов Городенка)
має родовий корелят — назву дітьчиха ‘жінка чорта’
[Гнатюк 1912 б, 20] та описову назву птькова жінка ‘т с ’
[там само, 200] А то каут, шо як має жінка хлопці і на той
чьис трафит сї, шо має дітьчиха хлдпцьи, так зараз бере
птько тай підміньййи, свого принесе, а того собі дзме Або
як жінка має ґіучину, а на тот чьис трафит сї, що ґітьчиха
має дїучину — також підміньйє [там само, 20]
У гуцульських говірках зафіксовано дериват дідьчий
(д’ітч ’ій) ‘чорпвський’ Юда ухопиву бук, лапнув козу тай
став буком у коліно товчи, кров почуріла, а він каже Най у
тебе будут ноги хоть по коліна дітьчі — 3 того чьису від
крови у кіз шерсть на колінах жовта, а коза усюди полізе, бо
у неїпо коліна дїтьчі ноги1 [Шухевич V, 3], Ци ни йел’уцкаале
д’ітчадитина\К.СГГ Гр];пор також в інших говорах, напр
бойк вівц ’а — божа, а коза — д ’іт ’ча [Онишкевич 1,222],
закарп Ой чула, чула, дівчиночко, Коли загриміло,
Сокотиламдітче сіно, Аби не згоріло Ой пусти н’а в полонину,
діччий чоловіче, та най пуйду послухати, йак ладно трумбіче
[КГ Великий Бичків]
Атрибутив дітчий уживається у фразеологізмах,
напр п ’і'ти у 'д ’ітч ‘у до'рогу ‘піти невідомо куди’ [КСГГ
ВРж], пУти у 'д’ітч’ій 'голос ‘т с ’ [КСГГ Гл]
Після слова дідько можуть уживатись імперативи-
відмовляння від нечистої сили, напр Раз пастух играу у
скрипки, а Птько-осина му—дослухау сі, шо то файно играє
то прийшов ид нему [ЗлН, Онищук 1909, 88], пор також
бойківське Дідько, бодай скаминїв, підкусує вінь раз-ураз за
98
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
нев ходит То вінь ї все підьмавйййе, аби кусала Вона би була
як ййнча зьвірина, кобй не «вінь» [Ходовичі, Стрийського
пов , Колесса 1898, 80] Із цього приводу І Франко писав
«Як мають сказати слово «дідько», то кажуть Вазєйте,
розумієте кумонько, гей той кае, як якеє казав, най тим часом
іде, най сї не приказує людим добрим тай нам, дітько, щез би
у тріскєтау болото» [Коломия, Франко III, 1,120]
У гуцульських говірках атрибутив 'д’ідч’ ий входить
до складених назв-фітонімів [дїдч’ ий гре“п (Д'іч’ ий греип
не йід'е [КСГГ ЗлН]), дітьчий васьльок [Онищук 1912 а,
154], пор також дідьчеребро [Мельник 1922,293]
Поза гуцульським мовним обширом зафіксовано
назву, у складі якої є родова назва нечистої сили й атрибутив
— вказівка на місце її перебування — дідько тристенний
Трьисти — то болото, тому й кажут дїтько тристенний
[Ходовичі, Гнатюк 1912а, 5] Вірування в існування нечистої
сили в болоті відоме не тільки на Бойківщині Від галицьких
лемків І Верхратський записав А дьідко виходиш з болота
тай повідат іши мі ту не даш покій1 тай поімау того, шо ся
нюс на кони і почау го бити [Верхратський 1902, 200] В
українській мові відомими є й назви анцибол, анциболот,
анцимболотник, анцибил, анцибор ‘болотяний чорт’
[Грінченко І, 8, ЕСУМ І, 78]
У с Зіболоки Жовківського пов вірили, що дідьки
живуть у ставку На Щедрий вечер робйит маленькі хрещики
з дерева і настромльиют їх на ворота або на паркані То аби
дідьки боялисьи, бо то давно було багато дідьків і все дідько
прийшов на щедрий вечер на обістє, витьиг сани і їхав, а як
застромйит хрещик, то вже дідько нич не ківає Він перше
все хопив сани і возив свої діти Прийде бувало під вікна до
хлопа тай каже Івасику, позич-ми санисків, бо завтра буде
сьи плішовань товк, то най-си діти вивезу зи ставу (в
Зіболоках є серед села ставок) Плішовань то єґомосць, бо
перше рускі ксьондзи мали повиголювані пліші на головах
[Пастернак 1929, 330] У словнику за ред Б Грінченка
подано назву болотяник ‘чорт, який живе в болоті’ [(за
Чубинським) Грінченко 1,85]
Назви з коренем *де<і на позначення міфічних
персонажів відомі й іншим слов’янським мовам р діал
99
Н.Хобзей ---------------------...____ егнппінгкіг.іичний словник
дедерь 'лайл нечиста сила’, дедер ‘т с дед ‘знахар,
чарівник’,‘чорт, хованець’; ‘головний чорт’, дедушка
‘хованець’; дедушко ‘т с ’, дедюшка ‘лісовик’, дедя ‘т с ’,
девунька ‘нечиста сила, чорт’,дедка ‘т с ’, дедко ‘т с ’ [СРНГ
7, 328-331], дедка, дедок, дедушко домовой, дедушка-
соседушка ‘хованець’ [СД II, 41], п діал сігіасігі ‘чорти’, ч
заст сіесі ‘хованець’, слц сіесікоуіа (мн ) ‘домовики, духи
предків, що охороняють дім’, болг діал дидеин ‘злий дух,
що приходить за померлим на 40-й день після його смерті’,
дидейко ‘упир’ [ЕСУМ II, 87-88], півд -болг дедейко, дядо
‘хованець’ тощо [СД II, 41]
Назва дідько похідна від дід ‘батько матері або батька,
стара людина’, псл *деаь Вона пов’язана з давніми
дохристиянськими віруваннями, за якими шанували дух
предків, покровителів домашнього вогнища [ЕСУМ II, 87-88]
У гуцульських говірках відоме словотвірне гніздо
назв із коренем дід, ці слова часто пов’язані з культом
предків
дйь‘тіні’ Увуглаххатистойеуже д ’іди [КСГГ ВРж],
‘назва гри при покійникові’ Ось играшки при грушці Діди
один парубок перебирає ся за бабу, другий за діда, оба роблять
собі горби на плечах, дїд бере деревляний топорець, а баба
палицю і так ідуть до мерця, коло якого клякають і молять
ся, по хвилі починає баба голосити «Який ту ґазда (-инї) був,
ми тут нераз були, їли, пили, славно нас гостили» ітп, все
вихваляють мерця [Шухевич III, 245]; ‘оберіг із кукурудзяних
шульок’ «місце під образами завішують дідами по два
«кукурудзяні шульки у гушму фосгами» зв’язані, по середині
тих шульків прив’язують червоною ниткою «чівки»
(кукурудзяний волос, котрий звисає у долину, де його рівно
обтинають), з «шумелиня двох шульків (листя, що укриває
шульок) плетуть» кіску, такі «діди» вішають на цьвек під
образи, або накладають на «бегарик» (патик) і кладуть верхи
образів [там само 1,100],
дід ‘батько матері чи батька’, ‘старий чоловік’, ‘качан
кукурудзи, часто оброслий кукурудзяними рильцями’,
‘складені в купу снопики (перев кукурудзи)’,
д’ідо ‘батько матері чи батька’, ‘старий чоловік’,
‘дядько’, ‘сніп з колоссям, який ставлять на Святий вечір у
100
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
куток’ Солома у ку'тїсто'йаласко'лос’ім Д’ідонази'ваусї
То ко'лос ‘і, шо з 'д їда берете, на йор'дан ’і стіірайете і
'с ‘ійете по зем'ли, аби бог дау уро'жай Це так нас 'мама
нау'чила[КСГГ Ям-Яр];
дідіуна субота, дідова субота ‘поминальна субота’
Дідиуна субота ізветци тимунь, шо у ню колись діди молили
богу за душі так єк тепер попи, лиш инчим способом [Гк 1935,
58], Йе три дїдіу'нї су'боти 'перед Дмит'ром, 'перед
Ве'ликоднем,'перед'пуш ’ін’ім З'гадуйут по'мерлих 'Ч’ерес
по'мерлих дїдїу[КСГГ Врхн],
дідизна (д ’ід їузнина) ‘маєток, успадкований від діда’,
‘звичаї, спогади про предків’ Дїд їузнина — то усе шч ’о від
дїдїу, с'поминпро'дауних'родичїу, про'бабу, при'бабу, 'д’іда,
пра'д ’іда То усе с'помин д ї'д ’іузнини [КСГГ ЗлН]
Назви з коренем ^-позначають також ботанічні та
ентомолопчні поняття дідик ‘жовтозілля звичайне Зепесіо
уиі^апз’, ‘метелик РопЬезіа зітіііз’ А'ди 'к’іл’ко 'дїдикїу на
с'вітло за'летїло у 'хату [КСГГ Врт], дідове сало ‘шалвія
Заіуіа уегіісіїїаіа’ Се да'йут ко'ровам, шоб к'раш ’е моло'ко
'було [КСГГ Врхн]
У південно-західних говорах ‘сніп із колоссям, який
ставлять на Святий вечір у куток’ має назву дідух В
етнографічних матеріалах Я Пастернака, що репрезентують
говірку с Зіболоки (Жовківський пов), натрапляємо на
назву дідухи-земледухи ‘міфічні постаті, духи, що постають
із неритуально використаного дідуха, соломи’ На дідусі не
мож спати, бо збіже виляже на поли і не мож на него класти
кожух, бо просо заросте На другий день свят рано збирають
єго і палять на стависку або кидають де, але дідуха не треба
викидати, йно палити, бо з тої соломи родяться дідухи-
земледухи і будуть дуже збіже точити [Пастернак 1929,
328]
На Гуцульщині існував звичай гріти діда У говірці
с БродинаО Горбачзафіксувавтакожпа'лілиі^ороду'дїдов/
‘класти вогонь у Велику суботу’ [Горбач 1997,59],
У «Гуцульському календарі» за 1937 рік уміщено опис
звичаю гріти діда «У давнину зачіпали у вівторок вечєр
перед живнов середов гріти діда Робили це навіть и дорослі
легіні и дівки Нагромаджували на нивах цілі копиці
101
Н.Хобзей --------------------------------ртнппінгніг.тичний словник
буришиня та листя тай накошували лому из лісів на город
и там клали ватру, то усампередь виносили з хати гуску соли,
кварту води и кукуцик хліба и клали на тото місце, де мали
гріти діда
Витак клали ватру, ловилиса гуртом за руки и
обкручували си тричі наокола тої ватри за сонцем дрібно
пританцовуючі и за кождим разом голосно кричєли, на усий
рот співали до трьох раз «Грійте діда», «Грійте діда»,
«Грійте діда» Тота сіль, вода и тот кукуцик стоєли на одним
місци збоку коло тої ватри Тото приносила молодіж у вофіру
тому дідови шо його гріла, бо тот дідо постиг за нас грішних
цілий рік, а цілий рік він жиєт лиш тов офіров Тоту офіру
давали прихожим, єк потахала та ватра, а єк нікого ни було
з прихожих коло тої ватри, то заберали то у хату и вітак
давали тим, що приходили під вікно гріти діда
Бувало єк потухала ватра молодіж збираласа у
табори и ишли від хати до хати ставали рєдом и кричєли
три рази «Грійте діда» 3 хати хтос виходив и давав
кукуци, писанки, яйця, колочіки»[Гк 37, 60-61]
У бойківських говірках Ю Кміт зафіксував іншу
назву, що пов’язана з родоводом людини — батько ‘чорт’
[Кміт 1934, №4, 12 (за Ю Кмітом подає також і
М Й Онишкевич, див Онишкевич І, 46)] Подаючи цю
назву, Ю Кміт писав «В селі Петранка 14 км на полуднє
від Калуша в 1909/10 р був мій шваґер Онуфрій Стадник
Коли на проповіди ужив слово «батько» люди зжахнулися
— се слово у них значило «дідько» Тепер не знаю як, може,
привикнули, та се характеристичне і варто би провірити»
[Кміт 1934, №4, 12]
ДОМОВИЙ СЛУЖКА
У гуцульських говірках словосполучення домовий
служка позначає чорта, який приносить достаток у
домашньому господарстві Словосполучення є синонімом
назви хованець
Назва домовий служка, а також словотвірний синонім
домовий слуга зафіксовано в матеріалах А Онищука зі
с Зелена Ходиу чоловік до Сигота купувати собі «того», як
то у нас кажут домового служку [ЗлН, Онищук 1909, 75],
102
Гуцул
ь с ь к а_______________________________________
МІФОЛОГІЯ
Один чоловік мау домового слугу від грошей Добре їм сї
поводило, гроіиий мау до сита [там само]
У сучасних записах зафіксовано ще один синонім назви
хованець із коренем -дом- домар ‘дідько, домовик’ [КСГГ
ЗлН] Проте основне значення слова домар {домар’) у
гуцульських говірках — ‘той, хто залишається на
господарстві (у відсутність інших членів родини)’ [СІТ, 61],
пор також у бойківських говірках домарь ‘чоловік, який
працює вдома, а не на полі’ [Онишкевич І, 227] У
бойківських говірках Ю Кміт зафіксував також домовій
‘гадина, що жиє під хатою, її бояться вбивати’ [Кміт 1936,
№7, 64, звідси — Онишкевич І, 227]
Лексеми з коренем долі-, пов’язані з поняттям «нечиста
сила», поширені в говірках білоруської мови домовік
‘домовик’ [ТС II, ЗО] та російської мови домоведушка,
домовид, домовидушко, домовик, домовитель, домовитушко,
домовушко ‘добрий чи поганий дух, який живе в хаті,
домовик’, домовилиха ‘добрий чи поганий дух в образі жінки,
який живе в хаті’, домовинка ‘донька доброго чи поганого
духа, який живе в хаті’, домовиха, домовица ‘жінка доброго
чи поганого духа, який живе в хаті’ [СРНГ VIII, 119-121]
ЖРЕТВА (ЖЕРТВА)
У гуцульських легендах назву жретва зафіксовано зі
значенням ‘міфічна істота, яка унеможливлювала
споживання води’
Йик намножило си людий, шо давали си дуже юдити,
пішов Бог на висину і вібрав собі повірницу—жертву Вона була
зразу така йик чоловік На горі, високо межи небом і землев, де
вона сиділа, росли лиш афини, жертва живила си ними, від того
була вона чиста Бог послав і на землю, аби вона повістувала, шо
діє си на земли, нераз заслав їБог на землю карати людий вогнем.
Йик Бог послав ї на землю, та вона прокидала си у гадину з
крилами, а на кінци фоста і була пацьирка, шо на увес сьвіт
сьвітила Бог зіслав і раз на землю, аби дивила си, ци мольи си
люде, жертва спустила си на землю, возила си довго помежи
люде, аби дивити си ци вони си мольи, а йик зголодніла, нажерла
си йикоїсмерші {кардашини = стерва), шо по потопі лишила си.
Пісьльи того вона притьигла си на гору на череві, летіти не могла,
Н.Хобзей ___________________________АГНС1ПІНІНІГПИЧНИЙ словник
бо була дуже наїджена —Бог питає Буласназемли7—Була'—
А чого так си забарила7—Я була слаба, ледви шо притьигла си
суда —Доки сего віку, абис си так су вала, — сказав Бог 3 того
чьису не посилав ї Бог на землю, бо вона вже стала не чиста, їла
мершу, але шо вона довго служила Богови вірно, заставив ї Бог
стеречи кирницї з водов, відкив вона рушити си не могла Аби
люди за іх гріхи карати позволив Бог, аби жертва пускала лиш
тогдиводу, йикіпринесутлюдеживогочоловіка, дівку цихлопцьи.
Йик довго жертва була голодна і не доставала живого чоловіка,
не пускала води, через то не ставало нераз людьим води, вони
тото зміркавали, та кидали і хлопцьи ци дівку, доки не найшов си
такий чоловік-сйитець, шо і убив і з того чьису стало богато
води на земли [Брв, Шухевич V, 15-16]
Йик Бог створив землю, води не було богато, лише
тілько, дес-дес урвало си з мора, потоків, рік не було и лиш
було води тілько, кілько жретва пускала, коли зз’їла йику
душу, йик уже не пускала більше, то зараз вели до неї в жертві
дівку, парубка ци дитину, абизз’їла [Брв, Шухевич V, 68]
Орел пішов в гору Цецину и найшов ту воду в камени, а
коло каменьи жретва спала Орел набрав води гоющої,
цілущої и живущої у три фльишочцї, що ему Божий Фін до
ноги присилив, тай полетів з тов водов жретва провергла
си, а вода кивана, вона пальнула в оден бік, нема’ Пальнула в
другий, немаї Пальнула в третий, нема1 Аж у четвертий, є1
Йик пальнула, то підпалила орла, він обгорів, тому він тепер
чорний, а вірлица сива [Врхн, Шухевич V, 74]
Потім він жив кілько жив, а прийшла чутка, шо дес, у
якімс царстві жретва заперла воду до міста жретву вбила,
дванайцїть голов відрубала [Гл, Шухевич V, 78]
Назву жерт'ва ‘смок’ зафіксував також О Горбач у
с Бродина [Бр] Це слово зафіксував також В Гнатюк
жертва ‘змія, смок’ Коли вуж 7літ не чує людського голосу,
переміняється у страшну змію, жертву [Гнатюк 1910,326]
У гуцульських говірках виявлено також жЄ“рет'ва
(лайл ) ‘дуже сварлива, розлючена людина’ Ца же“рет ва,
коли п'рийдеит д'хатЧ з'йіла би нас жиу'цем [КСГГ Блб],
'Жінка тво'йе, йек же“ретва [КСГГ Гр], (тільки мн) ‘вовки’
Жеирет'ва на'пала у з'ї'м’і на 'віуц’і [КСГГ Гр], ‘діти’ Йа
про'пала м 'іш цоу жерет воу [КСГГ ВРж]
104
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Ймовірним видається зв’язок із жерти, пожирати
(псл *2егп, *хьгаїі) В українських говірках зі значенням ‘змія’
вживаються також же'риц’а [Гриценко 1990, 147],
пожиріста [ЬАНО к 99], жеретія ‘змія, що лазить по
деревах’ [Грінченко І, 480]
ЗЕМНИЙ БОГ
У гуцульських та бойківських говірках на позначення
загального поняття ‘людина, яка володіє особливим даром,
за допомогою якого приносить людям користь чи завдає
шкоди’ вживаються словосполучення бог земіний (земл ’і'ний,
земн ’іний, зе“м ’ііний, рідше 'земний) [КСГГ ЗлН, Врхн],земск ї
боги [Пн, ЬАНО 303]; бог зем'ний [Бітля, Онишкевич І, 62]
Гуцули вірять, що поміж людьми бувають боги земні, непрості
(люде), котрі знають цілий сьвіт духів і можуть ворожити
будуще [Шухевич 1,43], Пан-Бог, тот, шо сьвіт увес тримає,
тот, шо над нами, ни годен сего зробити — шо лиха душе,
тикі є знахорі Сє Зелена уже має тих Землєних богіу Туй
самі Чьиріуники та Тарахтерники — Боже прости [ЗлН,
Онищук 1909,103-104] Словосполучення може вживатися
й на позначення видового поняття, напр ‘ворожбит’,
‘знахар’, ‘чарівник’ Бо'ги зеим ’и‘'н ’і — цесе та'к ’е, шо шос
воро'жиу, шош ви'гадувау-, Бог земн ’і'ний, тот, шо во'рожит
[КСГГ Врхн], водночас може належати до інших
семантичних парадигм, наприклад, слів зі значенням ‘чорт
(хованець)’ УСиготіможупипгати такого земльиного бога,
шо може не знати шо робити, шо чоловік забагне, то зробит
[ЗлН, Онищук 1909, 73] Із позначкою «іронічне»
словосполучення земліний бог (до бога) (Бт) та (земле'ний)
бог (= ворожбит) (Л) фіксує атлас Я Рігера [ЬАНО, к 53,
303] Однак в інших джерелах така ремарка відсутня,
етнографічні матеріали XIX — поч XX ст, як і сучасні
польові записи, фіксують цю назву як нейтрально марковану
Спорадично в бойківських та гуцульських говірках
виявлено назву боги ‘знахарі, ворожки’ [Кміт, 17, ЬАНО,
303], а в гуцульських та покутських—бо'жок божок то йе
примівник [ЬАНО, 303], бо'жок то йе ворож'бит [ЬАНО, 303]
Очевидно, відгомін давнього міфологічного значення
має слово бог у приповідках лемк за старого бога ‘дуже
Н.ХобЗвЙ ________________________________йтнопінгвіс.тичний словник
давно відбувалося що-небудь’,жа/им своїм богом ‘незалежно
жити’ [ФСЛГ, 21] М Толстой навів у словниковій статті
«Бог» приклад із сб банат бог из воде ‘чорт’ [СД 1,202]
Із коренем -бог- у гуцульських говірках відоме також
дієслово богувати ‘керувати, панувати, володіючи
надприродними можливостями та надзвичайними знаннями,
бути центральною особою мікросвіту (присілка, села, можливо,
і більшої території)’ Вони (про мольфара —ПХ)богуют,то
такі люде, шоможут стратити чоловіка або худобу [Шухевич
V, 211] Зі значенням ‘керувати, управляти світом’ вербатив
богувати вживається і в окремих бойківських говірках,
указуючи лише на дії Всевишнього Бога [Онишкевич І, 62]
Мотив поєднання землі з богом для позначення чарівників,
чаклунів у словосполученні земляний бог видається сучасній
людині незрозумілим, а сама назва невмотивованою
Аналізуючи південнослов’янські словосполучення
црна земла, черна земя і бели бог, бял бог з погляду символіко-
міфологічної перспективи, М Толстой дійшов висновку,
що, «очевидно, словосполучення бели бог, бел бог є
раритетним архаїзмом, який до того ж через недостатню
дослідженність слов’янської діалектної фразеології ще
погано зафіксований і ніяк не витлумачений Однак навіть
наявні матеріали, із яких можна бачити співвідношення
різних епітетів, що стосуються землі, і, що не менш важливе,
географічну приналежність цих епітетів, дають змогу
припустити, що у слов’янській традиції білий бог
протиставлявся чорній землі, а не чорному богу Чорного бога
згадує німецький хроніст XII ст Гельмольд, який описував
переважно життя й історію поморських (балтійських)
слов’ян» [Толстой 1994,277] Реконструйовану пару Білобог
— Чорнобог учений уважав достатньо сміливою і так само
ненадійною, оскільки пара чорний—білий не є обов’язковою
у всіх випадках [там само, 278]
Назва земляний бог, яку зафіксовано в гуцульських
та бойківських говірках, підтверджує міркування
М Толстого про протиставлення білого бога не чорному богу,
а чорній землі Варто зазначити, що чарівникам, яких у
гуцульських говірках номінує словосполучення земляний бог,
у давніх етнографічних записах часто приписували дії та
106
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
вчинки, спрямовані проти людини Мольфар се такий, що
він жьидний другого из сьвіта зігнати, то бє у чисту землю
йик раз просто сволока ківки Йик хоче зараз стратити, то
набє відразу богато ківків, а йик лиш трохи, то бє по одному
по два, а йик хоче аби тот подужьив, то витьигає ківки [Яв,
Шухевич V, 211], Йик мольфар шо робит, то він каже
Невольи би тьи втьила1 Ти мині досолив1 Я тебе за то сушу, я
тебе колю, я тебе печу Я хочу, аби ти так почорнів йик дим,
абис так усох, йик усихає підпалена деревина, хоть вона ні
сира и не суха, а така завйила1 Тим він скликає Юдів до свеі
роботи [Врхн, Шухевич V, 60]
Із коренем -бог- у говірках української мови вживається
також назва богині (богині-помана) ‘демонічний персонаж,
який живе в лісі й підмінює новонароджених дітей’ То та
сама богиньи-помана, жо дітий підмінює нехрещених Кажут
старі люди (вже і може коли виділи), жо вона має такі великі
груди, жо як біжит,тоїх закидає через рамена на плечі[ }Як
хто має великі груди як дівка яка, то кажут, жо то богиньи
ссе Так вигльдаєяк цьма і перейде через замкнені двері [Зіболоки
Жеківського пов , Пастернак 1929,336]
Богиню також пов’язують із чортом Богиньи є то
дїтькова жінка Ту во під тоу долиноу, то зара би знайшоу
Волосьи має по пояс, цицки великі Вона сидит в лісі, в дебрах
Вона ходит, гукає, за людьми шукає Зара бере і їст І
підставлєє діти, свої бере, дає бабі, а її бере до себе І стих
дітий є богині і чорт [Подусільні Перемишлянського пов ,
Гнатюк 1912 а, 192]
Характерною є зовнішність богині А та богиньи то
майи руки і ноги, як ратиці, а цицки то на плечі закидайи
[Коспльники Бучацького пов , там само, 195]
В інших слов’янських мовах уживаються п Ьо^іпка,
Ьо^ипка, Ьо&епка, Ьо%іпа ‘неземна істота, німфа’, Ьо%іпіак,
Ьо&епіак ‘дитина, яку підкинула богинька’ [85¥ 1,183], слц
Ьокупка, Ьо^іпка, Ьокупа ‘міфічний персонаж, функції якого
— переслідування породіль та вагітних, викрадення та
підміна дітей’, морав , слц Ьокупа ‘знахарка’, ‘чарівниця’,
Ьокупе ‘перебрані жінки, які в день св Люцц обходили село’,
р діал богинка ‘про хворобу’, зх болг богинка, хв , сб
богшье ‘віспа’ [СД І, 215]
107
Н.Хобзей ------------------------------еТНПЛІНГВІСТИЧНИЙ С Л О В Н и к
ЗЛІ ДУХИ
Словосполучення злі духи ‘нечиста сила, чорт’, окрім
гуцульських говірок, зафіксовано в багатьох говірках
південно-західного наріччя Я тому смутний, бо я свого сина
злому духови записав [Яв, Шухевич V, 109], А є и закльиті
скарби, злі духи сокотьи тих скарбів [ ] Можна лиш
помінити того або того голову так Тобі даю за скарби1 —
але и так небезпечно бо буде мучило И йик тот, шо єго
помінив уперед вмре, то цеє має спокій, а йик він сам борше
вмре, то єго душьи вже в нечистого записана злому духови, а
злі духи походьи у вітру невідомому А йик хто найде чисті
гроші, то треба покласти хрест, або капличку, аби люде
молили си за того душу, шо гроші сховав [Ксм, Шухевич V,
195], пор у бойківських говірках Як курка чьисдм запіє, то
вже знак, що на христінйна маєт що найти, або на худобину
якесь нещістє, слабість, або що[ ] То тому, бо злий дух у ні
сидит може знести зносок [Ходовичі, Колесса 1898, 82],
покутсько-буковинських говірках І сказав свої жінці, де він
буу і шо йиму прийшов Жінка йиго узьила сварити, а тоти
злій-духови тра сїпітписати, жи вже душьи мала бути злій-
духова, а той злий дух йиго мучиу і мордував [Далешев,
Гнатюк 1912 а, 158]
В окремих говірках південно-західного наріччя
зафіксовано тексти, у яких аналізована назва має значення
‘злий дух, нечиста сила, що постала з нехрещених дітей’ З
нехрещеної дитинирдбит сїзлий дух, або птах або лйлик або
сорока, і літає і все якус таку мову має, що хреста просиш
[там само], Я такий твій брат Як ти пішоу в службу мене
моя мати мала неживого, я сім літ літав, просив хресту, а
опісля перевернув сї в злого духа, але все таки мене болит
серце за тобов, ти мій брат [Золотий Потік Бучацького пов,
Гнатюк 1912 а, 206], В нас кажут, жи як дьітина умре не
хрещена, то буде з неї злий дух [Бандрова Ліського пов , там
само, 1]
Окрім словосполучення злий дух ‘нечиста сила, чорт’,
у цьому ж значенні зафіксовано однослівну назву злий, яка
виникла внаслідок згортання словосполучення вечером
палять ватру помежи маржиною, аби до маржини не мав
приступу злий [Шухевич IV, 228] Вона відома, наприклад,
108
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
і в наддністрянських говірках Як звізда падає, то десь
чоловік вмре Дехто каже, що її злий труну в [Пастернак 1929,
341] У Знадобах В Гнатюка зафіксовано також лексему злий
у складі формули-евфемізму із займенникомтой—той злий
І за тим чоловіком ішов до ріки — зара ріка йи — і биз ріку
той чоловік чорний приніс того чоловіка—той злий ніби — і
так го запровадив аж до самого дому [Борців Городоцького
пов , Гнатюк 1912 а, 24]
Назви злий, злий дух, злидухи можуть уживатися також
у прокляттях А би тебе злий тримаусї [КСГГ ЗлН], як
лемківське І Франко подаєЖеби тя злидухи пірвали [Франко
II, 193]
Атрибутив злий може входити й до складу інших
евфемізмів, напр зла хороба, зла бола ‘епілепсія’ над хорим
на злу болу примовляют [Шухевич V, 248]
Назва злий дух виявляє також переносне значення
«чоловік, що кождого намовляє на зло» [Франко II, 193]
Слово злий Належить до праслов’янського лексичного
фонду—псл *2ь1ь(]ь) ‘недобрий, поганий’ [див ЕСУМ II,
266]
ЗМЕТЛАК
Назву зметлак ‘ворожбит’ із позначкою «гуцульське»
зафіксовано в «Матеріалах для словаря малорусского
нар'Ьчия»Я Головацького зметлакь ‘ворожея, гадающій
посредствомь метанія жребія’ [Головацький 1982, 602] В
інших матеріалах цю назву не відзначено Можна
припустити, що цей архаїзм і в давнину мав обмежене
функціонування У сучасних гуцульських говірках
уживається однокореневе слово зметати ‘скидати зверху
донизу’ (Гр), ‘кидати до купи’ (Яв), (про тварин) ‘передчасно
родити, мати викидень’[КСГГ ЗлН] У сусідніх бойківських
говірках лексема зметати вживається зі значенням ‘кидати’
[Онишкевич І, 313]
Етимологічно назва пов’язана зі стел слоьомметати,
псл *теіаіі, яке, у свою чергу, пов’язане з *тезіі (<*теі-ії)
‘мести’, *тоіаіі ‘мотати’ та споріднене з лит тезіі, твій
‘кидати’, лте тезі ‘тс ’, прус теїіз ‘кидок, метання’, іє *теі-
(те-) ‘міряти, кидати’ [ЕСУМ III, 449, Фасмер II, 614]
109
Н.Хобзей
ртно лінгвістичний СЛОВНИК
Слово зметлак належить до оригінальних діалектних
утворень на позначення людини, яка вміє ворожити якимось
конкретним способом До таких утворень, наприклад,
належить і зафіксоване на Бойківщині карт ’анка ‘ворожка,
яка ворожить на картах’ [Онишкевич 1,342] Картьанка —
ворожільа з карт [Кміт 1939, № 11, 106]
ЗНАХАР
Родові кореляти знахар — знахарка в гуцульських
говірках зафіксовано зі значенням ‘людина, яка лікує різни-
ми традиційними, немедичними засобами’ Б Кобилянський
зазначав, що знахар «рятує пошкодованих примівками та
зіллям» [Кобилянський 1928, 74] Йик чоловік знає ци сам,
ци від ворожки або від ворожбита що хотів знати, іде до
знахарки Йик сам дома зїльи не упрьитав, и просит по по-
ратунок, вона варит зїльи инше на иншу слабість, тай по-
магає [Шухевич V, 220] Іноді це назви таких понять ‘лю-
дина, яка може вгадувати майбутнє’ Казали ти знахарки,
шо буде мати пєтеро Птий, але як йшла до шлюбу, то йікіс
лихоплницї запенили на роки [ЗлН, Онищук 1909, 119], на-
зва ч р — ‘людина, яка вміє відвертати град’ [КСГГ
Оге£огоі¥іс2 1880, ЗО ], ‘людина, яка може керувати звіра-
ми’ Є такі знахарі, шо наверне звір, куди хоче Они мают
припис тим орудувати Они є так, як слуга у ґазди, тоти
знахарі, над ними є росказники [ЗлН, Онищук 1909, 120],
‘чарівник, який завдає шкоди людям’ Йи такий, шо хоче
другого зігнаті з сьвіта, тай йде до знахарьи, тай знахарь
бере кіукй, б’є, такі гий патец з йикдго нибудь дерева, тай
б’є у землю колесо — вігонит душу с того [РзтП, Гнатюк
1912 6,155-158], пор також у говірці с Далешівпов Го-
родспка ця лексема має значення ‘чоловік, який продає
чортів’ Прийшло два люди у гори до одного знахарьи, отже
думали собі, що той знахарь продає дітькй; вони прийшли
до него купити [Гнатюк 1912 а, 3]
Назва відома й іншим говіркам з'нахар ’, з'нахір, зна'хір
[8Ь, 152, Онишкевич 1,315], з'нахор ‘той, хто лікує хворобу
травами’ [8Ь, 152], з'нахар’ка, знаха'рійка, знахї'рийка
[Онишкевич І, 315], знахур ‘ворожбит, знахар’, знахурка
‘ворожка, знахарка’ [Корознюк 1987, 130], знахарь З
110
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
вівчарем йде знахарь, аби файно пасли вівці [КГ б м з ];
знахур’а ‘знахарка’ А о'то зна'хур’а, ушитко з'найе [КГ
Довге]
Назва знахар відома й іншим слов’янським мовам бр
знахар, ч р ‘лікар-самоук, який користується власними
способами лікування замовлянням, травами і под, шептун’,
знахарка, ж р ‘жіноче до знахар’ [ТСБМII, 500], р знахарь,
ч р ‘лікар-чарівник’, знахарка, ж р ‘жіноче до знахарь'
[ССРЛЯ IV, 1299, 1298], болг знахар, ч р ‘знахар,
ворожбит; (заст) знатник, шептун’, знахарка, ж р ‘знахарка,
ворожбитка, баба, (заст ) знатниця, шептуха’ [БУС, 241], п
гпасбог, ч р ‘віщун, чарівник, народний лікар, примівник,
гусляр’, гпасбогка, ж р ‘жіноче до гпаског’ [8\¥ XI, 572]
Думки про те, що слово знахар виникло як табуїстична назва
чаклунів, дотримується більшість етимолопв — В Хаверс,
Ф Міклошич, М Фасмер [Фасмер II, 101, ЕСУМ II, 271]
Однак видається ймовірним, що назва знахар, як і відьма, є
не субсититутом, а прямою номінацією, що позначала
людину, яка своїми знаннями вирізнялася серед свого
оточення Слово знахар (псл. *2пахагь, *гпахогь) похідне від
*гпаіі ‘знати’, деякі дослідники припускали проміжну
дієслівну форму гиаеЛа-й'[ЕСУМ II, 271], пор р діал знаха
‘ворожка, знахарка’ [СРНГ XI, 313], в укр мові знаха ‘та,
що знає, майстриня’ [Грінченко II, 171]
ИРОД
Назва ирод в деяких гуцульських говірках має
значення ‘найстарший чорт, володар пекла’ Земнїзразу ни
було, лиш море ціле На мори був шум. З верхи, з воздухів падала
роса 3 роси став дух—йико Бог від віка до віка 3 шуму став
Ирод Чорт то є послу жник, Ирод, то первовічний йик Бог,
Ирод но не знає гадок Божих Бог знаєт усі Ирода змисли
Ирод ни знає гадок чоловіка, сумлїньи докив ни заговориш, а
Бог знаєт увсе [Гл, Шухевич V, 7], Найстарший Ирод стоїт
від тогди до скали прикований наланцуху, від коли перемінили
сї каміньчики на писанки, він кричиш і ридає до Господа Бога
Йик си скінчьи вогники (на Юрія), писанки і кольяднички, тих
три речі, тогди буде конец сьвіта Тогди спустьи Ирода з
ланца [Ксм, Шухевич IV, 231]
Н.Хобзей
В етнографічних матеріалах із Гуцульщини засвідчено
також дублетні назви сотана-ирод (сатана-ирод), ирод-чорт
Вин, сотана-Ирод, ни гадав, шо такий си найдеш, народиш си,
вмреш і оскреснет тай вікупит рід и плід всий людський То
письмо стояло штири тисічи літ в мори За той чьис всий
нарід йшов до аду, ци грішний був, ци ні Аж Христос си
народив, вмер и оскрес, пишов до ада и віпустив всіх, шо були
там, до неба Тогди сотана-Ирод заридав, шо аж пекло-ад
задрижьили, мало си нирозсів з жьилю за тильким народом,
шо стратив А Христос кажеш Ни ридай, сатано-Ироди,
твоє пекло будеш у послідним веремню наймудріщими людьми,
панами, війтами, тими гоноровими, шо-си величают над міру
довершене в верх1 [Гл, Шухевич V, 13], ирод-чорт [Гнатюк
1912 б, 217, Гл, Шухевич V, 63] Такі дублетні назви,
утворені за моделлю прикладки, можуть свідчити про
достосування нової лексеми ірод / ирод до вже відомих назв
демонічних істот
Оказіонально зафіксовано корелят жіночого роду—
иродиха Иродиха, жинка Иродова, збудила си в ночи, у першій
годині по упївночи [Гл, Шухевич V, 119]
У гуцульських говірках назва ирод трапляється лише
в апокрифічних текстах та казкових оповідях, не належить
до активно вживаних у говірковому мовленні і здебільшого
вживається зі значенням ‘диявол, володар пекла’
У словнику за ред Б Грінченка назва подана у двох
фонетичних варіантах Ирод та Ирід ‘Ірод’, ‘злодій’, ‘чорт’
[Грінченко II, 194], словник Д Яворницького подає також
иродча [Яворницький]
Назву зафіксовано також у білоруській мові як ірад
‘кат, чорт’ [ЕСУМ II, 317], російській — ирод ‘про скупу
людину’[СРНГ XII, 210]
У гуцульських говірках ирод ‘чорт’ — результат
семантичного переосмислення імені іудейського царя Ірода
[ЕСУМ II, 317, Фасмер II, 139]
шклюз
На позначення поняття ‘чарівний гріш, що завжди
повертається до свого господаря’ у гуцульських говірках
трапляються слова анк'л’уз[КСГГ Бр, Ксм],инк'л>з[КСГГ
112
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Тв], інк'л’уз [КСГГ БстВ, Гл], пор також у покутських
говірках инклюз, інклюз, бойківських анклюз, інклюх,
[Гнатюк 1912 б, 225-231],гинґл'ус, инґл’ус, інґл'ус‘хованець,
домовик’ [Онишкевич 1,168], буковинських^инклюс, інклюз
[МСБГІІІ, 81]
Аби анклюз зробити, возме гріш у понед'ільнику вечір у
черевик під ліву пйиту, девйить день не умивайитси, соленого
не їст, до людий не говориш, нікуда не ходиш, ніхто єго не
видит, Богу си не молиш, не христит си, нігті не обтинає,
нізащо не гадає за анклюза У девйить день у саму тоту годину,
засвербиш єго пйита, а доти пекла йик вогнем, але він мусів
терпіти, йик хотів стати верхоблюдником, тогди з пйити
до него щезник заговориш Що єс хотів мати, ти то собі
зробив, дай мині службу, аби я тобі служив, доки ти будеш
жив, йиктиугибнеш, тоясобітебевозму, аби ти мині тілько
служив йикя тобі Йик мене приймаєш, йдемо у міну (згоду),
а йик не приймаєш, то я собі далі піду — Йик уже на то
пристали, йде верхоблюд у йирмарок, то лише даст анклюза,
то тот єму усі гроші забере, нераз чоловік подивит си, де
вони є, а їх нема
Жиди пізнают анклюза, вони кидают гроші до стола,
пізнают єго по голосі
А би анклюза затримати, треба єго зубами закусити,
тогди мож уже єго до мошенки ховати, вже він від того не
піде, хиба що сам чоловік даст єго другому Тому кождий
гуцул бере гроші зубами, а потім кладе у мошенку Гуцул дуже
сохітливий, єго тьижко вмудрувати У него розуму так
набито, йик у стіні плішок [Врхн, Шухевич V, 213-214]
Подібні вірування відомі й на Бойківщині Инчий
чоловік такій уже буде, що як дасть гроші, то в очи здає сі,
що дав, що заплатив, а йно він сі відступиш, а гроші тобі зза
пазухи, тай назад в єго капчух> Такій інклюз не єден має то
всього си накупиш, а гроши не стратиш все сі до него
вертают [Ходовичі, Колесса 1898,97]
Назву інклюз у значенні ‘нерозмінна срібна монета,
дана як плата, яка повертається до свого господаря’
засвідчено у словнику за ред Б Грінченка [Грінченко II,
199], тут зафіксовано також синоніми анталюз та инслиза
[Грінченко 1,8, II, 193] У словнику Є Желехівського, крім
113
Н.Хобзей ----------------------------йінплінгйітичний словник
Як одне зі значень слова лихий ‘чорт’ фіксує словник
за ред Б Грінченка [Грінченко II, 364] Зі значенням‘чорт,
нечиста сила’ слово функціонує й у літературній мові [див
СУМ IV, 496]
Назва лихий належить до праслов’янського
лексичного фонду — псл Ііхь ‘зайвий, непарний’ [див
ЕСУМ III, 249, Фасмер II, 505]
Паралеллю до лихий‘чорт’є бр діал ліхій ‘злий дух,
диявол’ [ЕСУМ III, 249], р лихо ‘нечиста сила’, лихой
‘нечиста сила, домовик, злий дух’ [СРНГ XVII, 76,78]
ЛИХОДІЙНИХ
Назвулиходійниця (лихоґілниця) зі значенням ‘людина,
яка, маючи надприродні здібності, може завдавати людям
шкоди’ зафіксовано спорадично Не може сєлихоґілниціу сеї
молодиці жик’є узєти [ЗлН, Онищук 1912, 111] Вона
вживається в записах А Онищуказс Зелена Як чоловік добри
послідит, шо є пошкоджений від відьми, то може затрібувати,
а ні, то може єму пошкодити Може піти та вільху зрубати
лупати тай примовлєти Не вільху луплю, але череґілничу и
лихоґілничу корову медвіґь лупиш1 [Онищук 1909, 49]
Корелятивна пара лиходїйник — лиходійниця є також у
«примівці маржині від уроків» (примовлянні худобі від
поганого ока) Хоть-йисте чародійники, хоть-йисте
лиходїйники, хоть-йисте чьиродїйницї, хоть-йисте лиходійницї,
хоть-йисте вроки відьмині, хоть опиринні, хоть жіночі, хоть
дівочі, хоть хлопйичі, хоть дівчьичі, хоть з чорних очий, хоть з
бурих очий, хоть з сивих очий, хоть удовині, хоть покритті,
хоть застарені, хоть завинені — я всі ці горести, болести,
колючі, болючі візиваю, вікликаю, від сеї світушки-дарушки-
зорьини вас візиваю, вікликаю [Ксм, Шухевич V, 230]
У гуцульських говірках засвідчено лиход'ілити,
лихоґілити ‘заподіювати, чинити зло’ Як місяць у поуни, то
Відьми лютєт сї, шо він ясно сьвітит, а їм то перешкаджєї
— они сї стидают лихоґілити [Онищук 1909, 126] Від
сучасних респондентів відомо, що слово лиходілити
належить до пасивної лексики У гуцульських говірках
засвідчено також іменюклиходімство ‘лиходійство’ [КСГГ
Мосора, 75] Лиходільниця та лиходімство є фонетичними
116
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
трансформами зідлиходійниця з типовим переходомйнул'н
/лн, зміна й>м—менш типова [див Гриценко 1990,65,72-
75]
Словник Б Грінченка зафіксував багато слів з
основою лиходій, щоправда, з іншими значеннями лиходій
‘злодій’ (за Св Письмом), лиходійка ‘злодійка’ (за
Є Желехівський), лиходійство (за П Кулішем),лиходільниця
‘злодійка’(за П Чубинським) Однак останнє викликає деякі
застереження 3 наведеної у словнику цитати видається, що
назва лиходільниця — синонім до відьма, чарівниця Ішла ж
вона до церкви, переходить єї чарівниця, лиходільниця, що
лихо робить [Грінченко II, 364]
ЛІСНА
У гуцульських говірках на позначення поняття
‘міфічна істота у вигляді прекрасної дівчини, що живе в лісі
й може змінювати свою зовнішність, являючись чоловікам’
зафіксовано кілька синонімів із коренем -ліс- ліс'на [КСГГ
Гр], л’існа ґ'іука [КСГГ Бс], лісоука [ЗлН], лісницьи, лїсна-
лїсницьи [Врхн, Шухевич V, 198], злісна [ВКл, Савчук, 15]
Йик дівка учиниш дитину, а закопає і в лісі, а тота дитина
перетріває 7рікуземли, кличе вона хреста, йик хто учує та
схрестиш, то з неї не буде лісницьи, а йик ніхто не вчує и не
схрестиш дитину, то робиш си з неї лїсна-лїсницьи, крижми
вона не має, перед і покритий, а зад ні Вона ходиш, людий
туманиш, вона того утуманит, котрий має дівку або
молодицу, йик єму 9 ночий снит си єго дівка, а він нікому за
тото не говориш, то дивйитоі ночи прийде лісницьи д ’ нему,
покажеш си єму тов дівков або молодицев, шо він і має, йик
вона єго сиучьипит, тьижко си і збути Аби си і збути, має
дістати кордач (пояс), шо піп си заперізує, тоткордачмає
під себе постелити Не має і тогди пустити спати з лівого
боку, він і мусиш оперезати тим кордачем тогди, йик будут
когути пійити и має і затримати до білої днини, а рано
пустити, до 9 ночий не має іти спати на тото місце Він си і
збуде Лісна псує такому усу роботу, ци в бутинах, ци на
полонині, розгониш маржину, пускає гет з кошьири Йик
лісницьи любит сиз йиким вівчьирем, то єго вівці ходьи, куди
ходьи, пасут дуже добре, їх не вчіпит си медвідь, вони самі
Н.ХобЗвЙ -------------------------------атнплінгністичний. с л о в н ц
вернут си на місце, де вона з вівчьиром кохаєш си Лісна кличе
по имени вівчьирів, йик котрий зараз обізве си, то вже вона
до него пристане, від неї не може вже скараскати си (збути
ся єі) Чоловік такий стане мізерний, пожовкне, в нїм не буде
вже цьвіту Збуде си ї лиш повисшим способом [Врхн,
Шухевич V, 198], Лісна так вигльидас, йик чельидина, з
котров молодий чоловік кохаєси Вона самий тот образ єго
туманиш, або на жіночий, або на дівочий [Ксм, там само,
199], Задльи того люде собі байки говорьи, йик самі ночуют,
аби над ними лісна моци ни мала [там само, 200]
С Вінценз подав дещо інше значення цієї лексеми
‘зловорожа богинька, яка висмоктує кров із мужчин’
[Уіпсепг, 571]
У словниках української мови зафіксовано назвилгсна,
лісниця,лісовичка ‘міфічна істота, яка, за уявленнями багатьох
народів, жила в лісі, лісова русалка, мавка’ [СУМ IV, 523] У
словнику за ред Б Грінченка подано іменниклісунка ‘жінка
лісу на’ (лісун ‘людиноподібна істота, яка живе в лісі’)
[Грінченко II, 370-371] Із цим же значенням слово лісунка
наводить і словник Є Желехівського [Желехівський 1,409]
Слова лісна, лісниця (л’існиц’і, лїснец’і), лісовиця,
лісовка — словотвірні синоніми, що позначають ту саму
міфічну істоту Синонімічною назвою є також
словосполучення лїс'на‘гірка ‘привид у лісі’ [КСГГ Бс] Усі
згадані назви мають різні ареали поширення, зокрема слово
лісовка в записах зафіксовано тільки в с Зелена (ЗлН), у той
час, як лісна та лісниця відомі багатьом говіркам, можуть
уживатись паралельно в одному тексті, часом перебуваючи
в апозитивному зв’язку лїсна-лїсницьи У говірці с Великий
Ключів зафіксовано також назву злісна, очевидно, ендемізм,
що пов’язаний із народними уявленнями про зло, яке
заподіюють лісні людям Один парубок дуже ходив за дівков,
але вна умерла Тогди він страшно затускував за нев Недовго
по тому він пішов спати на оборіг, а вна їму сі приснила
Леґінь сі сфатив та й питаі «То ти? То ти?» А вна зійшла з
оборога Він зліз по драбині за нев Але дивиціліпше, а то в неї
ззаду чисто розпорено ні гузиці нема, ні запаски, лиш фаланді
висі Та й він сі тогди кинув А то була злісна А вітак парубок
умер [ВКл, Савчук 1998, 15]
118
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Аналогічні назви відомі й іншим слов’янським мовам
р лесначиха ‘за народними віруваннями — жінка-лісовик’;
лесниха, лесовиха, леїиачиха, лешачка, лешенка, лешиха,
лешовка ‘за народними віруваннями—жінка лісуна’; леснуха
‘за народними віруваннями — казкова істота, яка живе в
лісі’ [СРНГ XVI, 369, 372, XVIII, 9, 10, 31, 34, 35]
Незважаючи на те, що назви в українських говірках Карпат
та російських говірках об’єднує один корінь, персонажі, яких
вони позначають, відрізняються функціями і зовнішнім
виглядом, пор у російських говірках Одному жить
нехорошо Пойду ка жену вьітащу Взял веревку, пошел
Спустил, дергает, потащил, вьітащил каку-то страшну
лешиху; Старьіе лешовки паскудньїе [СРНГ XVIII, 34, 35]
У гуцульських говірках назви лісна, лісниці, лісовиці—
синоніми до нявка Зокрема в с Зелена в тексті про чугайстра
зафіксовано Нас,каже, було у мами сїм синіуи мисірозійшли,
каже, по усім сьвікі и виїдаємо тоти Лїсдвиці, тоти Няуки
[ЗлН, Гнатюк 1912 а, 179] Про те, що чугайстри полюють на
лісних, свідчать і сучасні записи Д’ед’аросказувау нам, шо
коли буу малим вид ’іу, йек чугайстр біх за лісноу [КСГГ Гр]
У записах із с Зелена значення слова дещо інше це
‘міфічні істоти в лісі, які випасають лісових звірів’ лісовки
— дівчата, що пасуть у лісі звірів оленів, серен, зайців
[Онищук 1909,62] Іноді вважають, що лісна засіває на весні
траву та усьике з'ільи [Ксм, Шухевич V, 199]
У гуцульських говірках на позначення поняття ‘міфічні
істоти в лісі, які випасають лісових звірів’ відомий також
евфемізмпастушки(пастухй)дозвіри Ну, то тотросказувау,
шо раз у риковище зайшоу десь у якис зал 'ім Але дивит сї— а
то вісїмнаціть штук пасе оленів, а один стоіт над ними, лиш
дивит сї Але дивит сі той—шо стоїт у заломі—и у тот
раз усі пирсли, лиш чути було — як ликіу товар — то чути
було гей, гей, гей' Цалком так — прошу вас — гей би гнау
товар та каже гей' гей1 То до куждоі звіри є пастухи [ЗлН,
Онищук 1909,63], Крім сего, в горах перебувають Пастушки
до звіри, Чугайстр, смішкують ся з людий всякі Пламети і
береть ся Блуд [ЗлН, Онищук 1909,2]
Із лісними може бути пов’язаний й відомий сюжет про
підміну дитини Ишоу стрілец у ліс тай найшоу колиску у
119
Н.Хобзей ------------------------------ЙТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ СЛОВНИК
ялици Вілізу ялицю тай тоту дитину украуиз колиски. Приніс
він спечу дитину ид свеї хакі, а то була дуже делікатна
дитина, бо то Лісоука украла ту дитину у нашої віри —
підміньила за свою [ЗлН, Онищук 1909, 63]
У говірці с Кваси зафіксовано 'сована 'л'існа (сована
‘волоцюга’[КСГГ Кв]) А детії'бе'д’іт кд^'він’іс, ти'совани
'л’існа [там само]
ЛІСОВИК
Назву лісовик у гуцульських говірках зафіксовано зі
значенням ‘міфічна істота, що живе в лісі і випасає лісових
тварин’ А Онищук, описуючи міфічні персонажі
Гу цульщини, писав «В лісах також жиють люди—Лісовики
й Лїсовки, або Пастушки до звіри Пояснюють се так «то є
так дикі люди и мают дику звір, як ми от маємо корови, коні,
трусі, віуці, пси» Отже, у лісовиків маржина — се олені,
зьвірка (серни), заяці, а медведі, вовки й рисі відповідають
нашим — псам і котам Пастушки сї свою звір обходять і
пасуть пильнуючи при тім, щоб не сталось ій нічого лихого
А трафить ся, що «рабшіц» (мисливець) убє що з їхньої
худоби, значить се, що пастушка зле берегла Кажуть, що як
пасе дівчина, то труднїще звірину підійти й убити, коли ж
пильнує хлопець, зробити се не трудно «Звичайно, ґіучьи и
у нас пилнує ліпше марги, а хлопец из хлопцем загурит сї, а
худоби не сокотит» Коли б хто хотів сам переконатися про
існованє лісовиків, то най би пішов у першу ніч, коли
зберуться ґазди з полонини і заночував би в колибі, тоді міг
би все бачити як найточнїще, першої ночи, кажуть, коли
зберуться люди з худобою в село, приходять на їх місце
лісовики зі своїм товаром» [Онищук 1909,62]
Слово лісовик загальновживане, у літературній мові
функціонує зі значенням ‘міфічна істота, яка, за уявленнями
багатьох народів, жила в лісі’ [СУМ IV, 524] Із коренем —
-ліс- у цьому ж значенні відомі також назви лісун
[Желехівський І, 409, Грінченко II, 370-371], полісун
[Чубинський 1,171, Желехівський, 690, Грінченко III, 284],
лісовий [Чубинський І, 192] На Закарпатті записано
евфемізм тот, шо в бортах жийе [Дзендзелівський 1973,
163]
120
"""“““МІФОЛОГІЯ
Аналогічні назви відомі й іншим слов’янським мовам
бр лесавік [БРС, 417], р лесак, лесник, лесовик, лешак, леший
‘лісовий дух, лісун’, ‘тс ’, лесман ‘лісун’ [СРНГ XVI, 369,
372, XVIII10, 32], слц Іезпу тих, Іезпу зкгіаког, ч Іезпу тих,
п діаЬеі Іезпу, диск Іезпу [Дзендзелівський 1973, 163]
Із прикметником лісовий у гуцульських говірках
пов’язані також двослівні номінації лісовий чоловік [ЗлН,
Онищук 1909, 60] та л’ісовіл’уде [Кобилянський 1981, 75]
Перша засвідчена як синонім до назви чугайстер «В тісній
лучбі з вірою у няуки стоять оповідання про «лісового
чоловіка», Чугайстра (дехто каже Чугайстрин)» [ЗлН,
Онищук 1909, 60], друга — лише у множині — як синонім
слова нетленні У «Гуцульщині» В Шухевича також
зафіксовано субстантивований прикметник лісові, ужитий
як синонім слова нетленні Се люде непрості, лісові, йик родьи
си діти, то ангели приходьи до нетленників [Врхн, Шухевич
V, 210] Натомість назва дикі люде, яка засвідчена в цій же
праці, уживається, як і лісовий чоловік, на позначення
чугайстра Зближенню семантики елементів цих двох різних
найменувань сприяє те, що дикі люди і лісовий чоловік
виконують однакові функцій — знищують нявок Нявок
ловлять дикі люде, що жиють і тепер лісами, вони такі, як
ми, лише без у браня, але оброслі, як вівця, вони з’їдають нявок
[Шухевич III, 20]
Про лісних людей згадує і пам’ятка поч XVII ст зі
Львова Сатири людел’ксньїйвь горах албо в великихл'ЬсІіх
бьівают, так бьістрьі иж єго ниєдина рєч не ддгонит аж сА
сьстарієт, алибохдрьій будеш нагдхддАт. звІрмисАжйвА
ть космати молвьі ни єдіной не ймают, толко ІЯко малпьі
крьїкают [КІС Крон 25]
люзони
Назву люзони в гуцульських говірках зафіксовано зі
значенням ‘міфічна істота, яка живе далеко у глибоких водах,
русалка’ Берут си з дівок, шо померли перед вінчиньим У
них одна половина жінки, а друга половина риби Вони віносьи
усе з води Вони сидьи коло води и співают усьикі співанки
Йик дуже файно у літі, віходьи люзони на беріг, особливо на
св Юра, на Йвана, на Петра або у Сьвйиту Неділю, та співают
121
НХобзей ----------------__________йтмплінгвіпгичний С Л о В н ц *
усьиких піснїв, вігадуют байки та молитви, люде слухают,
та переймают від них їх нема у горах, але у далеких краях над
великими водами Вони мают велику силу и ідут лиш великов
водов, а до нас у гори не приходьи [Врхн, Шухевич V, 201]
У записах В Шухевича та Б Кобилянського з
Гуцульщини поряд з лексемою люзони вживається також
назва русалки Ці два іменники, що перебувають в
апозитивному зв’язку, в обох випадках зафіксовані тільки у
множині —русавки-люзони У словниках української мови
така дублетна назва не засвідчена Однак у словнику
Є Желехівського є слово малюзина, що має значення
‘русалка’ [Желехівський І, 425], мелюзина [Чубинський І,
209]
Питання етимології назви люзони вперше порушив
Б Кобилянський у праці «Східнокарпатські міфоніми»
Зазначивши, що походження його не зовсім ясне, дослідник
вбачав можливим зближення з луза-лузга — луска (риби)
Подав учений і люза, давніше глуза ‘розпусниця’ [див
МасЬек, 276], н Іозе ‘вільний, розхитаний, розпущений’; укр
люзом ‘нестійко, розхитано’ [Желехівський 1,419, Грінченко
II, 389] Однак, зауважив при цьому Б Кобилянський,
«нез’ясованою залишається морфема -он-» [Кобилянський
1980, 47]
Можливо, що зафіксоване на Гуцульщині слово
люзона, як і малюзина, мелюзина, запозичене У чеській та
словацькій мовах теїигіпа означає міфічну істоту, що
уособлює вітер; пор також н , англ Меіизіпе, фр Меіизіпе
[ЕСУМ III, 373] У середньовічній європейській міфології
Мелюзина (Мелизанда) — фея у вигляді крилатої змії, яка
опікується своїм родом [МНМ II, 136-137] Однак записи,
зроблені на Гуцульщині, указують на русалок, що живуть у
воді Назву люзона у сучасних записах гуцульських говірок
не виявлено, у той час як лексема русалка набула більшого
поширення
У Верховинському районі (саме там зафіксовано
назву люзони) уживаються назви з коренем -л’уз- \п’узно
‘свобідно, вільно’, 'л ’узний ‘вільний; непотрібний’, л 'узивати
‘змінювати (кого-небудь)’, л’узу'ватиси ‘змінюватися’
[КСГГ]
122
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
ЛЮЦИПЕР
Назву люципер ‘чорт’ у гуцульських говірках
зафіксовано спорадично А Онищук писав, що на
позначення чорта вживається назва осинавец або описові
евфемізми із займенником він, а «часом — хоч дуже рідко —
диявіл, ґітько і луципер» [ЗлН, Онищук 1909,64]
В інших говірках карпатського мовного обширу
також відома назва люципер ‘чорт’, напр , у лемківських
говірках —люципер, луціпер, луціфер Тогди молодиш дябльї
послугачи з возами, пострашили ся, повтьікали назад до пекла,
а тот старий люципер бьіу в торбі [Мохначка Нижня,
Верхратський 1902,184], Зльїй як Луціпер ‘дуже злий’ [ФСЛГ,
79-80], у бойківських Якого Луципера кричиш? «лайка на
крикливого» Луципер го знає, шо він гадає «зам дідько,
чорт» [Нагуєвичі, Франко II, 361]
Слово люципер засвідчене у словнику Б Грінченка
зі значенням ‘люцифер, диявол’ (ілюстрації наведено за
працями П Чубинського) [Грінченко II, 390] В
одинадцятитомному «Словнику української мови»
зазначено, що люципер — «те саме, що біс» [СУМ IV, 559]
Слово має паралелі в інших слов’янських мовах р.
люцифер (у християнській міфології) ‘дух зла, сатана’
[ССРЛЯ VI, 451], п Ьисурег, Іисурег, діал ІЛсурег
‘найстарший серед чортів’ [8\У II, 772], ч. Іисі/ег ‘заст
луципер, люципер, сатана, біс’ [ЧУС І, 299], бр діал
люципер; слц Іисі/ег ‘диявол’, болг луцифер, хв , сб
луцифер, слн Ійсі/ег ‘т с ’ [ЕСУМ III, 332]
Дослідники вважають, що назва запозичена з
латинськоїЛйсг/ег ‘ранкова зоря’, тобто планета Венера
В українській мові лексема, очевидно, запозичена через
посередництво польської [ЕСУМ III, 332] У християнській
традиції люципер — одне з позначень сатани Своїм
корінням воно сягає пророцтва про погибель Вавилону
[МНМ II, 84]
123
Н.Хобзей ----------------------------ехнолінгтстичний С Л О В Н И
МАМУН
Етнографічні записи початку XX ст слово мамун
фіксують зі значенням ‘міфічна істота, яка виманює людей у
безвість чи підмінює дітей’ Се жинки-бисицї Є чоловічі и
жиночімамуни Жиночі, то такі жинки, йик нявки, лиш чисті,
вони маньи до себе чоловіків дес у безвісти у пропасти, йик
така покаже си, то зараз чоловік остовпіє Чоловічі мамуни
уводьи жинок Через мамунів є межи людьми богато
блудства Є й такі мамуни, шо приходьи в опівночи під хату,
де є нехреіцена дитина, та йик нема у хаті світла, перемінюют
свою дитину на хрестиянску, така дитина ув-одно плаче, і
треба нести на межу и там бити теренем, бісицьи прийде, і
жьиль свеї дитини и переміньиє назад [Шухевич V, 202]
Автори ЕСУМ уважають, що мамун в українській мові
є запозиченням, пов’язаним із болг мамуна ‘мавпа’, хв , сб
мамун, тур таутип ‘тс’, яке зводиться до перс таутип ‘тс,
злий дух, диявол’ [ЕСУМ III, 377] Однак імовірнішим
видається зв’язок із псл *тапгь За найпоширенішою
версією, *тать є похідним із формантом -то- від кореня *та;
іє *та ‘махати рукою, кивати крадькома’, потім ‘морочити
когось, обманювати, чарувати’ Слов’янськими утвореннями
із цим коренем є також *тапь, *тага [ЗССЯ XVII, 190]
Зафіксована в гуцульських говірках назва мамун
пов’язана із сб , хв тат ч р ‘те, що приманює, приваблює,
приманка’; ч тат ‘обман, омана’, діал ‘привид’ [цит за
ЗССЯ XVII, 190], п татиііо ‘предмет, що спокушує’, ‘міраж,
фатаморгана’, татипа «підмінює та краде дітей А може,
мамуна зі своїми украденими дітьми, а може, упирі, може,
стригі» [8ЧУ II, 868, 869] У лемківських говірках
зафіксовано мамуна ‘закрита, замаскована фігура’, мамунка
‘лялька’ [Верхратський 1902, 433, 434]
МАНА
Назву мана в гуцульских говірках зафіксовано зі
значенням ‘неокреслена міфічна істота, примара,
натрапивши на яку, людина втрачає здатність орієнтуватися
у просторі’ Всякий обминає Озера з певним жахом, бо «то
може хрескінина задурити туди Мана, шо и утопит сі у
присподни» [ЗлН, Онищук 1909, 3], Така Мана буде водити
124
МІФОЛОГІЯ
хрискинина и цалу ніч, а не скимит сі де він є, и сто раз буде
коло того місці, шо шукає — а не потрафиш Таке сі озьме
голови, шо чоловік не може сі спізнати [там само, 96]
Й Дзендзелівський зазначає, що манити і маяти
мають низку дериватів, які є назвами демонів чи позначають
поняття демонічного характеру (Дзендзелівський 1973,161-
162], напр мана ‘привид, спокуса, ілюзія’ [Грінченко II,
403], манія ‘дух, що нав’язується людям і виводить їх із
терпіння’ [Чубинський 1,196, Желехівський, 426, Грінченко
II, 404]
У бойківських говірках І Франко зафіксував назви
манія та помана «.Манія—назва демона Манія якась мене сі
вчепила Вірять в існованє якогось демона Манії, що чіпає
ся до людей і осліплює їх, мішає їх розум» [Нагуєвичі,
Франко II, 377], Ти манійо якась1 «до гарної жінки, що
баламутить чоловіка» [там само], То якась помана, не чоловік
«про злого, облудного чоловіка» [там само, 570]; Помана го
до мене занесла [Борислав, там само] М Й Онишкевич
подав манта ‘блуд у лісі’, ‘стан, у якому знаходиться
людина, коли блукає у лісі’ [Онишкевич 1,430]
У Є Желехівського (із покликанням на О Стороженка)
зафіксовано мання(нє) ‘мара, морока’ [Желехівський 1,427]
Очевидно, гуцульськелшна пов’язане з манія ‘хвороб-
ливий стан психіки; палка пристрасть до чогось’, що відоме
й іншим слов’янським мовам [ЕСУМ III, 384], загалом сягає
манути
МАРА
Примара, дух убитого чоловіка, що привиджується
людям,—один із міфічних персонажів, на позначення якого
в гуцульських говірках уживається слово мара Коли вже і
вівчарі з ватагом вибирають ся у дорогу, не сьміє лишити ся
по них анї искорка з ватри, аби мара вогню не ухопила та не
спалила стаі Але ватри не вільно згасити, треба чекати аж
вона сама погасне, бо хто би її згасив «такий міг би сам
смерти пожити» Ледви, що вийде з полонини послідна
маржина, зараз приходить до стаі мара «Се убитий чоловік,
в нїм половина чоловіка, половина юди, а се тому, бо єму не
було ще чєсу умирати, та юда захопив єго без закону —
Н.ХобЗЄЙ ------------------------------ЙТНОЛІНГЙІСІИЧНИЙ СЛОВНи
причастя, без подзвінного, без похоронів» Мара перешукує у
стаї усї кути, першої ночи не дасть вона відти нікому нічого
узяти [Брв, Шухевич II, 219]
Слово мара в гуцульських говірках може також
уживатися як загальне позначення ‘нечистої сили’ Уся
ничіста сила и ії слуги та помічьники — відьми, відьмиці,
упирі, упириці та чьорти и уся мара мают силу и право ходити
по світі володіти ним и робити усєкі пакости людем лишень
дотів, доків перші кури не запіют [Гк 1937, 43]
Хоча формально іменник мара має ознаки жіночого
ріду, однак чіткої вказівки на позначення ним осіб жіночої
статі, що померли не своєю смертю, немає, а навпаки, —
мара — се убитий чоловік, в нім половина чоловіка У
матеріалах з інших діалектних зон мара — ‘злий демон у
постаті жінки, що покриває невидимою мережею очі людини,
обморочує Гї розум, щоб завести в небезпечне місце’
[Чубинський 1,169], на Дорогичинському Поліссі мара —
‘відьма, нечиста сила’ [Климчук 1968,46] Автори Словника
української мови назву мара в одному зі значень подають як
‘міфічну істоту, найчастіше в образі злої потворної
чаклунки’ [СУМ IV, 625] В українській літературній мові
назва мара вживається також на позначення ‘істоти або
предмета, що уявляється комусь, привиду, примари’
(подається як основне значення) [там само, 625] Із цим же
значенням слово відоме також в окремих українських
говорах Пор гуц Ти уже сотала з такого красного жи'т'и
йак ма'ра [КСГГ Врт]
Окрім номеналягра, словник за ред Є Желехівського
подає також маренник ‘страховище’, марище ‘міра’
[Желехівський І, 427], авґментативи марище, марюка
фіксують також й інші джерела [Грінченко II, 406, 407,
Номис №11271] У говірках галицьких лемків
І Верхратський зафіксувавмарник ‘біс’ [Верхратський 1902,
434], натомість К Мошинський подав у лемків мара ‘чорт’
тагаїй?гґ/оуеЛо[М08Ьуп5Іа 1967,100] Назви мара, маренник
‘чорт, нечиста сила’ фіксував І Франко Пек ти маро, оссина
би ти було'«відпльовують якусь нечисту силу» [Нагуєвичі,
Франко II, 377]; Маренник з тебе якийсь кричиш «говорять
до крикливої дитини» [там само]
126
гуцульська----------
МІФОЛОГІЯ
Назва демонічної істоти Марище є також у «Лісовій
пісні» Лесі Українки Раптом з-під землі з 'являється темне,
широке, страшне Марище
Подібні назви відомі й в інших слов’янських мовах
бр мара ‘привид’, ‘(важкий сон) кошмар’, мара ‘мрія’ [БРС,
437]; р мара, маря ‘мана, спокуса, морок, морока, наслання;
мрія, привид, примара, обман почуттів і сам привид;
різновид домовика чи кікімори, який плутає чи рве кужіль
та пряжу’ [Даль II, 776-778], п тага ‘сновидіння, привид’ [8\У
II, 878], п діал гтога, тага, тога ‘упир, дух, примара, що
дусить під час сну людей чи тварин’[А6МХ.Е 461, с 42], болт
діал мара ‘страх у сні, кошмар’,мара ‘сонливість, примара’,
мараня ‘спека, задуха, марево’ [ЕСУМ III, 389] Із назвою
мара пов’язуютьмаруха, мора, кікімора [МНМII, 110]
К Мошинський у питальнику 1930 року вмістив
запитання про те, яка семантика закріплена за назвою мара
Результати були несподівано різними Білоруси з середнього
Німану стверджували, що тага — ‘привид, страх, якого
людина бачить’; один із респондентів при цьому зазначив
«(Якщо) запаморочило людину чи заблудив, це означає, що
мара влізла в очі або чорт мару пустив і водив» У польських
говірках околиць Плоцька — тага ‘нічний метелик,
перешкода, пнь чогось, ходила вночі і шкодила’, натомість
у білорусів над Двіною шага— ‘тінь, душа мерця’ [МоьЬупзкі
1967,100] У мазовецьких говірках найчастіше зафіксовано
свідчення про те, що змора — це жінка, яка стала демоном
через помилку росісказ скггіи, гатіазі ро-ніесігіес «2сІгои>а8
Маг]а» роуніесігіапо «гтогаз» [АСМ X, 42]
Погляди на походження назви досить різні автори
ЕСУМ словотиара виводять із псл *тага ‘привид’, Р Якобсон
припускав у цьому випадкові зв’язок ізмарний, морити, мерти
[див ЕСУМ II, 339], інші вбачають зв’язок ізмаяти, манити,
махати [Преображенский 1,505, Фасмер II, 571, Впіскпег, 322]
У нижній міфологи народів Європи мара—злий дух,
уособлення нічного кошмару (фр саискетаг, англ пі^кітаге
‘кошмар’), уночі мара сідає на груди сплячої людини і
викликає ядуху [МНМ II, ПО]
У пам’ятках української мови слово мара засвідчене
з 1600 р Але хьто такое вііри не мает, тот Е<ріакпр), то ест
127
Н.Хобзей ________________________________Аінопінгніґііичнии СЛОВНИК
мару, албо прояву ніякую, а не віру мает[КІС Вільна, 1600
Катех 10], цю лексему використовує при перекладі
церковнослов’янського слова мєчтаніє П Беринда у
«Лексиконі» Мєчтаніє обліїда, мара, Тма, вйдокь фалшивий,
покуса[К\С 1627 Л Б 63]
У гуцульських говірках номенмара вживається також
у складі фразеологізмів та проклять Йой, йак ми цес хлоп
надо'йіу, мара би го у'з’ила' Мара би т’і у'з’ила, йа т’і с’і
верла1 [КСГГ Врт], пор у бойківських говірках З’їсти мару
‘наїстися понад міру’, Мара ті бери1 Бодай сі тобов мара
вдавила, Сери, сери, мара ті бери' Мара біду не возьме
[Нагуєвичі, Франко II, 377], Іди до сто марів' Мара би т ’а
загладила' [Онишкевич І, 430], у лемківських Пек ти маро,
осина би ти було [Верхратський 1902, 434]
МОЛЬФАР
Іменник чоловічого роду мольфар (мол'фар [КСГГ
ЗлН, Крт], 'мол'фар [Гр, Крвр, Врхн], мол'фар’ [Врт]) у
лексичній системі гуцульських говірок має значення ‘знахар,
ворожбит, дії якого часто бувають зловорожими’ Вони
богуют, то такі люде, що можут стратити чоловіка або
худобу [Врхн, Шухевич V, 211], Мольфар се такий, що він
жьидний другого из сьвіта зігнати, то бє у чисту землю йик
раз просто сволока ківки Йик хоче зараз стратити, то набє
відразу богато ківків, а йик лиш трохи, то бє по одному по
два, а йик хоче аби тот подужьив, то витьигає ківки [Яв,
там само] Р Кирчів зазначає, що в багатьох гуцульських
сюжетах мольфар часто виступає не як покірний виконавець
волі чорта, а як його повелитель, що владно і з підкресленою
незалежністю користується послугами «нечистої сили»
[Кирчів 1987, 249] Йик мольфар шо робиш, то він каже
Невольи би тьи втьила' Тиминї досолив'Я тебе за то сушу, я
тебе колю, я тебе печу Я хочу, аби ти так почорнів йик дим,
абис так усох, йик усихає підпалена деревина, хоть вона ні
сира и не суха, а така завйила' Тим він скликає Юдів до свеї
роботи [Врхн, Шухевич V, 60] Про таку відверту
зловорожість мольфара повідомляють етнографічні записи
кінця XIX — початку XX ст, сучасні записі відтворюють
семантичний зсув слово мольфар має значення ‘чарівник,
128
гуцульська--------------------------------------------
МІФОЛОГІЯ
ворожбит, який «відбирає» молоко у корів’ (Усі'кажут на
'него шо він 'мол’фар, шо відби'рат у 'л’утцких ко'роу 'манну
[КСГГ Гр]), ‘чарівник, ворожбит, який замовлянням
відвертає дощові хмари, градівник’ [КСГГ Врт],
‘примівник, баїльник’ [КСГГ Врхн, Ясн, Гл, Шп, ЗлН]
Іменник чоловічого роду мольфар має й корелят
жіночого роду — мольфарка [КСГГ Бс, ЗлН Вж, Кл];
мол’фартка [КСГГ Чрг] Іменники жіночого роду менш
поширені, ніж чоловічого роду Назвумольфарка зафіксовано
зі значеннями ‘чарівниця, ворожка’ (Мол^фартка — ціісе0
ни‘пиерие'можна 'баба У на 'може" и приворо'жи‘ти‘ и
видворо'жи'ти' и заворо'жи'ти' и грим на'веасти‘, ш’о
'хо’чити' [КСГГ Чрг]), ‘чарівниця, ворожбитка, яка
«відбирає» молоко у корів’ (Йа те“'бе убйу, мол ^фарка, йек ни
нап'равиш мі'н’і ко'рову, йе'ку ти з'бавила [КСГГ ЗлВ];
Чаріу'ніїц’а, мольфарка — то она го'вори, примов'л’айе Она
моло'ко видби'райе і чоловіка 'може, 'али у нас 'цего ни'ма А
так 'було, шо чоло'вік шіст ’дітий ли'шиу [КСГГ Вж])
У гуцульських говірках зафіксовано спільнокореневі
утворення мол’фарити ‘ворожити, чарувати, замовляти’
'Витко, шоунамол,'фарит, шодва'разі на'тижден’ко'лотит
'масло [КСГГ МРж]; Ади, йи'кос 'п’ісл’іт’'того, ни схо'т’іу
'б’іл’шимол^фарити, хот’'майстир на то буу [КСГГ Врт],
мол ’фарство ‘ворожба, процес ворожінння’ 'Мало хто 'в ірит
у ци'се мол "'фарство а'ли уже с ’і при'викло до 'цего, то найси
мол’'фар’и наздо'ровйи [КСГГ Врт], 'мол’фа, мол’фи
‘чародійний предмет, об’єкт чарів’ Вони закопуют під ворота
або инчий перехід або під поріг мольфу [Шухевич V, 211],
Ше се'годни ста'рі гу'цули 'вірйе у 'мол ’фи [КСГГ Ясн]
Лексема мольфар та її деривати відомі в
буковинських говірках мольфар ‘чаклун’ Адй, молодий
хлопиц, а запустив собі вуса, бороду і ходи як мольфар
(Коритне Вижн ),мдльфа ‘чаклування, чари’ Йек д Чека ни
хоч ’і хлопца, то і мол ’фи ни поможут, хот ’ він файний і
багатий (Черешенька Вижн ), мольфарити ‘заст
чаклувати’ Буде вже мол ’фарити, сама видиш, шо то всьо
пусте (Черешенька Вижн ); мольфарка ‘чаклунка’ Стара
ходиш, як мольфарка, водно шукає зілі по полях, по зарінках
(Клинівка Стор) [МСБГ V, 87-88]
129
9 Нагаля Хобзей
Н.ХобЗЄИ ________________________________ДТНПЛІНГеїіїГИЧНИЙ СЛОВни
Питання походження назвимольфар уперше порушив
Б Кобилянський, запропонувавши пояснення «Староруське
кореневе утворення мьл (пор мьлва, мьлвити) + суфікс -арь
= молвар, той, що чаклує словом, замовлянням»
[Кобилянський 1967,51-52] Згодом дослідник висловив інше
припущення, вбачаючи «правдоподібним зв’язок з іт таї/аге
‘чинити зло’; ‘злодіяння, злочин’» [Кобилянський 1980,47-
48] 3 іт таї/аге пов’язують назву інші етимологи [ЕСУМ
III, 506]
Йик мольфар має зависть на другого, то попросиш дівку,
аби взьила з єго убраньи йику шматинку и набрала єго сліду Из
сліду робиш мольфар куклу чоловіка, а в шматку убирає тоту
куклу Йик бинемож волосьи дістати, треба дзеркала, бо там
є образ чоловіка того, що мольфар хоче збавити Тоту куклу
поставиш так, аби тот, на кого заважив си мольфар, і
переступив Йик їпереступиш, купує мольфар у місті игли, бє
тоти игли у куклу и сушиш там куклу, може тримати того,
шозавзьив сина него, довго в ліжку, де тот усихає, а йик добре
потисне, то зараз умирає [Врхн, Шухевич V, 211]
МУДРИЙ
На позначення ‘людини з надприродними здібностями,
незвичними вміннями та знаннями’ в гуцульських говірках
зафіксовано субстангивований прикметник мудрий
Назву мудрий виявляємо з такими значеннями
‘знахар’ Але зайшоу він раз на друге село до чоловіка
—як то у нас кажут «мудрого» То такий буу, шо знау до
слабости, до худоби, доусєкого [ЗлН, Онищук 1909,33],
‘дуже талановита людина, сточник’ Війиіоу оден тай
каже «Ний буде сес граті скрипник, бо се мудрий» [Тв,
Гнатюк 1912 6,195];
‘людина, яка відгадує думки інших та бачить більше
від інших’ Піднесли они склєнки Каже тот, шо му перше
пукла Здороу1 А тому братови лиш склєнка — пень1 и
розлекіла сї. Тай тогди зачєу тот брат казати Я виджу, шо
я мудрий, але и ти мудрий, ни кажім один другому нічого та
будемо усі у купі жити, а як лиш зайдемо один другому у
дорогу, їмо зле [ЗлН, Онищук 1909,113],
‘людина, яка продає чортів, хованців’ Чортів
130
гуцульська--------------------------------------------
МІФОЛОГІЯ
продають «мудрі» люде, а куплений зветь ся «домовий слуга»,
або «хованец» [ЗлН, Онищук 1909, 73],
‘чорт, хованець’ А «тот» — цураха му —усе у печи
сипу, усе спудза розметана тай слідно, шо «тот» — осина—
тудиґаздує Тайякнаблиськоуже буу, тайлишразомзажигне
сірник а то у печи таке «мудре», шо аж відповісти ни мож,
якеє джеґате, паскудне таке, шо кара Тай він, ерщений лиш
крапне туди свьиченоу водоу, а то лиш спищит ни своїми
голосами лиш фушне спудзами тай сплине гет Потому уже
нїчо ни пужіло [ЗлН, Онищук 1909, 19],
‘людина, яка може керувати зміями, гадєр’, цю
семантику зафіксовано вже поза гуцульським мовним
обширом Чувєм, що буу у нас такий чоловік—єго називали
Мудрим—що злапає гадину і бере до пазухи і несе до коршми
[Далешев пов Городенка, Гнатюк 1912 б, 197]
Паралельно з лексемоюліудрмй (навіть в одній говірці)
уживається у функції міфоніма назва розумний Лексему
мудрий засвідчено в досліджуваних матеріалах лише в
чоловічому роді, у той час як слово розумний чоловічого
роду має відповідний родовий корелятрозумна
НЕВМИТІ
Назву невмиті зафіксовано лише у формі множини в
«Гуцульщині» В Шухевича Місця запису автор не подав;
текст скомпоновано з кількох оповідей, що були записані в
Жаб’є (тепер Врхн) та Бервінковій (тепер Брв), усі інші назви,
що вжиті в тексті як синоніми до слова невмиті, відомі також
з інших текстів
Явиди (юди, чорти, дітьки, пекуни, невмиті) повстают
з дїтий страчених, йиких через сім літ ніхто не з ’ирстит, і з
сукровища, місця, де убито чоловіка і заховано без опроводів,
йик страчений там перестоїш через 7 літ і ніхто не відає за
него, не даст опроводу, тогди єго убиває юда [Шухевич V, 6]
НЕПРОСТИЙ
У гуцульських говірках на позначення поняття
‘людина, яка вирізняється з-посеред інших своїми знаннями
та вміннями, унаслідок чого може заподіювати шкоду чи
приносити користь людям’ уживаються назви непростий,
131
Н.ХобЗбЙ --------------------------------вТНПЛІНГНІГ.ТИМНИЙ СЛОВнИ
земляний бог, мудрий, розумний Найповніше пояснення
значення субстантивованого прикметника непростий у
записах подав А Онищук Зеленці вірять, що між ними є
багато Непростих (або Землєних богів), себто людий, котрі
«у всєкім гілі» уміють помагати собі або другим, можуть
«наслати або відвертати» бурю (град), повени, слабість і
інші нещастя, можуть «потеши» від челєди і худоби «ману»
і спричинити людині чи худобі смерть, можуть наслати на
людий Чортів й иніиі Пламети, щоб сі на них мстилися, то
знов торгують Осинавцями, продаючи їх за гроші До таких
непростих зачисляються Опирі й Опириці, Знахарі або
Чьиріуники, Чорнокнижники, Градівники, Відьми або
Чьиридільницї, Воукуни, Ворожбити, Віжлуниі Баільникита
Песїголови [Онищук 1909, 104]
У гуцульських говірках зафіксовано корелятивну пару
чоловічого — жіночого роду непростий — непроста А она
була непроста Кажут, шо як сї уродила, то мала відразу усі
зуби у роті А як йшла до шлюбу, то така була слаба, шо і
везли. [Онищук 1909,51] Як і складне найменуванняземдянмй
бог, однослівне непростий може позначати родове поняття і
водночас бути контекстуальним синонімом видових назв
відьма, опир, урекливий, сточник, вовкунтошр,напр
‘вовкун’ Д’ідо буу непростий, і йак 'к’едау стіг, то
пере'к ’енуус ’і на ^воука [КСГГ ЗлН];
‘відьма’ Але та удова була непроста тай куждої нової
середи дес ходила на якус границю, якис сейм они там мали, а
при кім и баль мали, уже по кім сеймови ніби [ЗлН, Гнатюк
1912 б, 134],
‘сточник’ Але тот музика такі Непростий, як уже
додивит сї, що сї из ним Пє тай так назад тому обернуу, шо
нема и чверкь кілометра ему до дому піти из того весїля—тай
ишоу цалу ніч, так зобрьиу, шо сто раз одним місцем ишоу, а у
хату не міг фтрафити Зачіпиу того, а тотмузика знау добре
від себи и оберну? Тот Петро зараз пізнау, хто з ним стає, бо
як оба ріуні, то погодєт сї [ЗлН, Онищук 1909,112]
Гуцульські непрості можуть і допомагати людям, і
завдавати шкоди Зокрема А Онищук писав «Гуцульське
населення має до своїх «непростих» повне довірє,
поважаючи кождого й кожду, як належить, та спішить, як
132
гуцульська----------
МІФОЛОГІЯ
треба, по «раду», чи «поміч» для себе або для маржини» [ЗлН,
Онищук 1912 а, 134]; однак у говірці с Зелена А Онищук
зафіксував й інше непростому не гір дивити сї у очи — ані
він аби сї не дивиу Бо як сі додивипг у оці «чоловічка», то єго
пітне, тай як би чоловік не дау раду на разу—то угине [ЗлН,
Онищук 1909,105]; кождийт.зв непростий, дуже поганий
на зір, чи то урікливий, подивить ся на чоловіка (маргу) «и
здзіст» [ЗлН, там само, 136]
Про походження непростих у с Зелена записано Як
жінка відбуває менструацію, тоді полові зносини з нею не
дозволені, бо з того родяться т зв непрості [ЗлН, Онищук
1912 а, 91]
Назва непростий має прозору етимологію і
мотивацію, примівники, знахарі, віщуни своїми знаннями та
вміннями вирізнялися з-поміж оточення, а отже, були людьми
«непростими»
НЕТЛЕННІ
У гуцульських говірках номен нетленні вживається у
значенні ‘міфічні істоти, які живуть у лісі й визначають долю
новонародженій дитині’ Се люде непрості, лісові, йик родьи
си діти, то ангели приходьи до нетленників у вечьир, тай
питают, йик тій дитині має бути, йика народиш си тої ночи,
нетленний знає вже, так му Бог дав, йик повістувати, ци аби
було багате, ци бідне, ци здорове, ци йике, аби жило, ци аби
вмерло Відси то є усьикі дїти на сьвітїтай в одних родичів є
одні здорові, другі хирльві, а инчі вмираюпг [Врхн, Шухевич
V, 210-211] Переважно назва нетленні вживається у
множині, іноді цей субстантивований прикметник
зафіксовано і в однині Тобі би йти до нетленного там и там
у лісі [Ксм, Шухевич V, 102] У записах Б Кобилянського
слово має інший відтінок значення ‘мерці, що воскресають
уночі і пророкують долю подорожнім’ Нетленні, як святі,
скресают вночи і приходять до подорожних на спочивку і
прорікают ім долю, яка іх чекає Нетленні щісливі і нещісливі
до кінця світу [Кобилянський 1980,45-46]
Мотивація назви прозора. Слово нетленні, що виникло
в карпатських говірках, пов’язане з коренем тліти ‘гнити’
[Фасмер IV, 64, Кобилянський 1980, 46] За народною
133
Н.Хобзей ------------------------------ДТНОЛІНГЕІСТИЧНИЙ СЛОВни
етимологією, назва також має зв’язок зі словом нетля ‘нічний
метелик’ Як би хто скоромно у говінє з їв, паде нетля у єго
страву, а хто єї з їсть, тот заєдно хоче дуже їсти, ніколи не
поживить ся, бо він став «нетленний» [Шухевич IV, 211]
НЕЧИСТИЙ
Назва нечистий ‘нечиста сила, чорт’, окрім
гуцульських говірок, відома в багатьох говірках південно-
західного наріччя Мись умер у Івана Ромасьинчиного під
грушков Кажут, шо він перед смертев хотів чиїс руки, але
руку їму ніхто не хотів подати А якби подав їму руку, то
Мись передав би був свого слугу (Нечистого) [ВКл, Савчук
1998,18], Велику радість він з того мав, але зараз си потому
засмутив, бо догадав си, шо то він дитину свою нечистому
завдав [Яв, Шухевич ¥,109], пор також А записав би тя
нечистий до своїх камратів— «щоб ти потрапив у чортівську
компанію» [Лолин, Франко II, 445], Так жінка казала «Не
хочу майитку, тай не хочу душу записувати» А той тогди
нечистий каже [Далешів пов Городенка, Гнатюк 1912,4]
У лексикографічних джерелах зафіксовано нечистий
‘чорт’, нечиста сила ‘злі духи’, ндчистамати ‘чортова мати,
чортиця’ [Грінченко П, 562], нечисть ‘усяка зла, нечиста сила’
[Аркушин 1,346], нечистий ‘чорт’, неч ’истий біл ’ ‘епілепсія’,
нечиста хвороба ‘те саме’ [Онишкевич І, 487], а також
нечистий ‘чорт’ [Гнилички Збаразького пов , Самостріли
пов Рівне, Квеспонар, 102]
Окрім слова нечистий, зафіксовано також
словосполучення нечистий дух, нечиста сила Єк си йдеш у
ночі а покажетци икас звірина, то так само ни треба її
зачєпати, бо то может бути ничиста сила—«тот исчєзби»
— навмисне перевержений у звірину так йиго хрестєнин
зачепив собі на дорозі [Гк 1937,42], за неділі, за свййта, за
зелені четверги по Велйцідни, сьвйиті недїди, шо уни рдбйи
все, шо вни перут, шо кдсьи та сапают, то за тото гради
бют—нечйстідухи [РзтК, Гнатюк 1912 б, 224]
Словосполучення нечистий дух зафіксовано також у
лемківських говірках Нечистий дух (у кому) ‘неспокійний’
[ФСЛГ, 53], у слобожанських говірках Значить, то приходив
домовий або ничистий дух лякав, шоб вона ночу в потьомках
134
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
ни годувала дитину [Шибекіно Білгородського пов, Гнатюк
1912 б, 255]
Це словосполучення зафіксоване в Нягівському
Євангелії, пам’ятці української мови з середини XVI ст із
Закарпаття коли пришовь на того варьіша поле, зустрітили
два люде изь нечьістьім духом [ ] усі духьі нечистьіи кликали,
коли уздріли Іисуса [Дзже 1985,214-215]
НІЧНИЦІ
У гуцульських говірках зі значенням ‘міфічна істота,
яка забирає сон і викликає безсоння’ зафіксовано назву
нічниці (ніїнец ’і) Се такі дівки, шо по смерти їх душі йивйиют
си чоловікам у ночі Вони відбирают єму сон Вонипоказуют
си лиш тому, до кого вони чуют йикус пімсту, чьисом
нападают вони дїтий такого [Шухевич V, 202] Водночас
ця назва має ще значення ‘хвороба, галюцинації і нічні
видіння’ Не ‘віл ’но брати 'ватри с 'хати 'вечером, йак йема'ла
ди'тина, бо 'ватроумож ніч'ниц’і нас'лати і ди'тина не 'буде
с'пати [КСГГ ЗлН], Як чоловікови що умре, або він згубиш
гроші, то він за тим забанує і з того він не можеш спати, бо
єго нападают нічниці приступає до него така вмерла
чельидина, йика до него має жьиль, або сама за ним банує
(тоскує) [Врхн, Шухевич V, 249] У літературній мові назва
нічниці у формі множини функціонує зі значенням ‘відсутність
сну, безсоння’ [СУМ V, 430]
У бойківській приповідці вказано також, що нічниці
можуть викликати біль у грудях вагітної жінки Нічниці мі
ссе «Жалується жінка в полозі на біль у цицках Нічниця—
демон, що ходить по ночи і шкодить жінкам», а також в іншій
приповідці «Злобний дух, що засисає дїтий і молочних
жінок» [Нагуєвичі, Франко II, 454] І Франко зафіксував
це слово й у складі прокляття Нічниця би тьи простріляла
[Гринява, там само]
У бойківських говірках із подібним значенням
зафіксовано також назви нітка, ніточка Є така нїтка і
ніхто ї не видит, а вона в ночй тихднько прильйже до
христінина тей ссе, і хлопа ссе, і малу дитину І ніхто ї не
чує, і ніхто і не видит, а вона ссе На що то й кажут тйхє,
спокійне, як нїточка Аби і вже не допустити до себе, то
Н.ХобЗвЙ ------------------------------ЙТНОЛІНГВІПТИЧНИЙ словник
привййзуйут до цицьки ґрейцарь, а під ґрейцарь даютлайнд
трошки кінцкдго — вібачте за тотд слово То вже сї —
кажут — не бере Чоловіка [Ходовичі, Стрийського пов ,
Колесса 1898, 94]
У словничку М Мосори є також назва нічники ‘нічні
духи’ [КСГГ Мосора, 90], однак докладнішого тлумачення
назви немає
На Гуцульщині вірять, що нічниці — це душі дівчат,
які померли не своєю смертю, а також душі відьом Нічнеці
— то душі загиблих не свойев смертев дівок, шо находя на
чоловіків і відбирают сон у тих, хто хочеш спати, а насилают
сон на тих, кому не можна спати (Рч), Душі відьмей, шо
випивают кров з людей іршених (Крвр) — обидві цитати з
1924р [Кобилянський 1980,46]
Вірування в те, що існують такі міфічні істоти, духи,
які забирають сон у дітей, характерні не тільки для
української культурної традиції, вони відомі й іншим
слов’янам, пор стп поспісе мн ‘кошмар, тяжкий сон із
кошмарами та відчуттям ядухи’ [818 V, 287], поспіса ж р
‘сновидіння’ [84Р XVII, 470]; поспіса ‘нічний кошмар’ (стар),
‘привид, (блукаючий) вогник’ [8ХУ III, 400], діад поспіса
‘кошмар, привид, розпусниця, блудниця; блукаючий вогник’
[8ОРIII, 332]
Натомість на Дорогичинському Поліссі назву
ночньщ’а виявлено зі значеннями ‘нечиста сила, яка вночі
знищує пташенят у гніздах, якщо згадати про їх
місцезнаходження теля заходу сонця’, ‘людина, яка не спить
уночі’, ‘квіти, що розпускаються вночі’ [Климчук 1968,51]
НЯВКА
Мавка — один із найпопулярніших міфічних
персонажів української літератури У СУМІ слово мавка —
‘казкова істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним
волоссям, лісова німфа’, рідше ‘русалка, водяна німфа’ —
проілюстровано цитатами із творів Лесі Українки та
І Франка [СУМ IV, 578-588] Лесі Українці цей персонаж і
завдячує своєю популярністю
На думку Й Дзендзелівського, мавка — міфічна
істота у вигляді стрункої, вродливої, веселої і добродушної
136
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
дівчини, що любить танці і легко вступає у взаємини з людьми
—характерна передусім для лісистих та гірських місцевостей
[Дзендзелівський 1973, 156-157] Близькі значення слова
мавка подають словники мавка ‘русалка, лісова німфа’
[Желехівський, І], ‘лісова німфа’ [РУС II, 471]; ‘гірська
русалка’ [Онишкевич 1,426] У гуцульських говірках назва
нявка (наука, н ’аука, маука, майка) уживається зі значенням
‘лісова дівчина, гірська русалка’ они забрали сї гет из
цих полабських ґруніу, полонин и пішли гет у май дальші недеї,
себто у найвисші граничні пасма гірські [Онищук 1909, 57]
У рукописному словнику М Мосори зафіксовано слово
малфа (= малпа) ‘богиня скель (і наука), страх’, натомість
малфаску автор тлумачить як ‘чарівницю, чинаторку’
[КСГГ Мосора,78]
У гуцульських говірках назва мавка на позначення
лісової міфічної істоти у вигляді дівчини вживається
паралельно зі словомлісовиця Але Чугайстирь кажи Висі
ни маєте чого бояти, людоньки, бо я кажи тоти Лїсувиці
виїдаю, а вам ни треба сї мине бояти Нас, каже було у мами
сім синіу и ми сї розійшли, каже по усім сьвікі и виїдаємо
тоти Лїсувиці, тоти Науки [ЗлН, Гнатюк 1912 а, 179] У
«Гуцульщині» В Шухевича є також назви, які зафіксовані
тільки у формі множини нявки-бісиці [Крн, Шухевич V, 201]
та нявки-мавки [Брв, там само, 200] У с Вербовець
Косівського р-ну є топонім Мауково (назва лісу)
У районах степу та лісостепу, пише
Й Дзендзелівський, народна уява частково зближує мавку
з русалкою або й зовсім ототожнює з нею [Дзендзелівський
1973,157] Зокрема, Словник П Білецького-Носенка подає,
що це «те саме, що русалка Наяда язичників руських; вони
з’являлися в лісах, на берегах під час русального тижня »
[БН, 217], Б Грінченко наводив слово зі значенням ‘дитина
жіночої статі, що померла нехрещеною і перетворилася в
русалку’ [Грінченко II, 395], енциклопедія «Мифьі народов
мира» подає мавка — «у східнослов’янській міфологи злі
духи (часто смертоносні), русалки» [МНМ II, 87] На Поліссі
сучасні дослідники зафіксували Мауки — то русалкі,
красіви, вєнок на головє, по житі бродют [Старосілля,
Виноградова 2000,150]
137
0 Чагачя Хобзей
Н.ХобЗЄЙ ______________________________Ртнлпінгністичний слп»ццк
Крім української, назва мавка поширена також (у
декількох фонетичних варіантах) у польській мові тіанка,
таика, там>ка, пайка ‘лісова богиня’, хоч у наведеній
ілюстрації йдеться про польову богиню Міаюку, Лисігу
хЬохи, оріекипкі игоскаіи [8АУII, 944], у цій словниковій статті
зазначено також, що слово запозичене з української мови
За свідченнями І Снєгірьова, в існування мавок
вірили на Орловщиш, зокрема у Мценському повіті «Як на
Україні, так і в Мценському повіті, вірять, що діти, які
народились мертвими і нехрещеними, обертаються на мавок,
те саме, що русалок, і що їхні тужливі душі просять собі
хрещення» [Снегирев 1861, 1527-1530] У російських
говірках мавка — «за віруваннями—дівчинка, яка вмерла
нехрещеною і перетворилася теля смерті на русалку» [СРНГ
17, 287]
У гуцульських легендах нявками також стають
погублені нехрещені діти Лучає ся, що дівка тратить
дитину, — місце де дитина страчена, називає ся страче
Така дитина не хрещена і гола, тому вона плаче о півночи
нового місяця та просить хреста і крижми[ ] Колиждо
12-ого року дитина не хрещена, то стає нявкою або
бісицею, нявка з переду як челядина, а заду видно утробу,
вона може бути челядиною або чоловіком, її ніхто не видить
так як юду (чорта) Нявок ловлять дикі люде [. ] Колидо
смерті матері не з їдять нявку дикі люде, мусить її рідна
мама на тім сьвіті з їсти за то, що згубила власну дитину
[Шухевич III, 9]
Л Виноградова зазначає, що в болгарській міфології
існують легенда про птаха, назва якого—навяк Птаха боялися,
уважаючи, що він п’є кров людей, особливо переслідує
нехрещених новонароджених [Виноградова 2000,79]
На Гуцульщині мавки — се такі бісиці, що з переду
йик чельидина, а з заду видко їх утробу, ноги у них, йик у
дитини, а голова жіноча [КСГГ Брв], Нявки вігльидают з
переду йик дівка, а з заду отверто тіло и витко з неї колюхи
[Крн, Шухевич V, 200-201]; Навка—така жо'на, шо спереду
дуже файла, а ззаду плеч ни\ма [КГ]
Мавки—переважно особи жіночої статі А Онищук,
щоправда, зауважував, що це не лише чарівні дівчата, але
138
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
й хлопці [Онищук 1909, 56] Від н’авка на Рахівщині
засвідчено дериват н ’авкун ‘демон у вигляді чоловіка, чорт’,
лексема вживається також у переносному значенні з
емоційно-зниженим забарвленням Поряд із Навка^КГ бмз]
на Рахівщині є і прізвисько Н ’авкун [Дзендзелівський 1973,
160] Записи з Полісся фіксують, що мавкою міг стати й
мужчина Мауки — дєукі такі усе у белом, лохматиє, глаза
светятся Имушчинамогрусалкой стать Он гласний тада
у їх буу Маупун звали А мауки—тонехреиічонидєуки[Сі&р\
Боровичі, Виноградова 2000,364] В Гнатюк писав, що «з
мужеського боку відповідають ім дідки Мавки не злобні,
вони щонайбільше зваблюють хлопців до себе на танці»
[Гнатюк 2000, 127]
Слово мавка (та її варіанти) — одна з давніх назв цієї
демонічної істоти Походження лексеми привертало увагу
багатьох дослідників, за народною етимологією, мавки —
се нехрещені душі померлих дїтий, що перед зеленими
сьвйитами блукают по польих та над водами та голосьит
Мав, мав Вони ізсисают людий (ЗлН), пор згаданий вище
болгарський міфічний персонаж навяк, що п’є кров, кричить
«мяу-вяу, мяу-вяу'» [Виноградова, 134] Іноді, згідно з
народною етимологією, припускається зв’язок нявка їзмайка
‘гілка, якою замаюють оселю і подвір’я на Зелені свята’
Коли вагітнаж/ика викигне майку из грьидок, то Няуки вішак
будут сцати дитину [ЗлН, Онищук 1912 а, 91] У сучасних
записах із с Зелена (Надвірнянський р-н) зафіксовано назву
майка ‘мавка’ [КСГГ]
Однією з перших наукових спроб визначення
етимологи’ цього слова було припущення І Вагилевича про
спорідненість мавка з мавати, маяти [див Лукінова 1992,
17] О Потебня був схильний виводити мавки (мн) з навки,
уважаючи незвичайною зміну н на м, однак, зазначав, що
такою ж незвичною є зміна мя в ма [ЕСУМ III, 350]
К Мошинський [Мозхупзкі 1967,677] зіставляв, щоправда,
без докладних пояснень, назву мавка з навь Такого ж погляду
дотримувався й М Грушевський мавка = нявка, від навь
‘мрець’ Як очевидний зв’язок мавка з навь приймається в
етимологічних словниках М Фасмера та
О Преображенського [Фасмер III, 35, Преображенский І,
139
Н.ХобЗвЙ ______________________________Ртнппіні вістичний СЛОВНИК
558-559], в Етимологічно-семантичному словнику І Огієнка
[Огієнко, 164-165], а також у спеціальних студіях
Й Дзендзелівського та Т Лукінової, присвячених
демонологічній лексиці «Лісової пісні» Лесі Українки
ЕСУМ розглядає слово мавка як «результат видозміни
деетимологізованої форми нявка ‘мавка’, зближеної з
основами малий, мавкати ‘нявкати’ [ЕСУМ III, 350]
У давніх слов’ян навь означало ‘покійник’, таке ж
тлумачення знаходимо й у І Срезневського навь чи навь,
навис ‘мертвець, труп’ [Срезневский II, 272,286]; пор також
лтс паче ‘смерть’, ґот паиз ‘мертвий’, дісл пак ‘мертвий’
[Фасмер III, 35] У Київському літописі (з 1089 р) назва навье
вживається на позначення якоїсь демонічної істоти Его же
видьвше людье вси рекоиіа «се навье пришель»
[Дзендзелівський 1973, 160]
Із погляду семантики зв’язок між *пачь ‘покійник’ і
*пачь ‘демон’ умотивований Можливо, що проміжною
ланкою між цими значеннями було ‘душа покійника’ У
пам’ятці української мови кінця XVII — поч XVIII ст
«Вірші Приповісті посполиті» Климентія Зиновіїва
зафіксовано таке Хто вмер то в нави, хто живь то з нами
[Зиновіїв 1971, 250]; пор також слн пачь ‘за віруванням
язичників, душа померлого’, пам>]е, тамує, с р (збірне) (у
казках) ‘душі нехрещених немовлят’
За твердженням Й Дзендзелівського, укр навка
‘мавка’розвинулося з др навь (< псл *пауь) ‘демон’ нав-ьк-
а Т Лукінова зауважує, що якщо відповідні польські слова
трактують як запозичення з української, то словенські радше
є питомо словенськими А тому постає запитання про зміну п
на т чи це явище пізнє і, отже, паралельне в українській і
словенській мовах, чи воно давнього походження9 У
кожному разі можна говорити про українсько-словенську
ізоглосу Зважаючи на глибоку архаїку слова, давність
субституції п > т видається ймовірною [Лукінова 1992,18]
Отже, серед перерахованих варіантів навка (наука,
н’аука, н’авка) майка, нейка, малка найдавнішим, ймовірно,
є навка, від якої утворились усі інші
Можливо, укр нявка ‘мавка’ є спорідненою з іншими
слов’янськими персонажами болт нави ‘злі духи, напр, віли,
140
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
самовіли, за різними твердженнями три, сім, дванадцять
сестер, вони мучать породіль при пологах, а згодом, коли ті
годують грудьми, висмоктують молоко, навалюються на
них, душать іх до втрати свідомості, інколи породіля помирає
при пологах Ці злі духи живуть далеко за морем’, ‘душі
дітей, що померли нехрещеними’, м нави ‘злі духи (12
чаклунок, які висмоктують молоко у породіль)’, хв , сб, навіє
‘демонічні істоти, які вночі п’ють кров нехрещених маленьких
дітей і смокчуть молоко в годувальниць та овець (народ
вірить, що крики диких гусей, які летять уночі або в тумані,
— це голоси цих істот), СЛН пау)Є ‘міфічні істоти, душі
нехрещених дітей, які в образі птахів літають уночі’, ч пача,
пач; ‘царство мертвих, пекло’ [ЗССЯ XXIV, 49-50]
У гуцульських говірках Закарпаття відомі також
порівняння Реве, йак н’авка Волоси, йак у н’авки Суха
(тонка, худа), йикн’авка (КсПл)[Дзендзелівський 1973,160]
Останнє, очевидно, пов’язане з тим, що мавок уявляли дуже
худими Нявки—красні з лиця, а сухі йик тріски [Гр, Франко
II, 460], пор також у буковинських говірках мавка ‘перен
Дуже худа, бліда жінка’ Петрува жінка після булниці худи
як та нявка [Ставчани Кіцманського р-ну, МСБГ V, 78]
У закарпатських говірках зафіксовано також н’аво'йа
Н'аво'йа би т 'а вз ’ала [КГ Буштино]
Можливо, із лексемою нявка в закарпатських
говірках пов’язані назви н ’ал'кастий І н ’ал'каста, 'н ’алкоша,
'н'елкош (н’алкош) Якийсь н’ал'кастий Іване [КГ Велика
Копаня]; Прийшла до нас нова вчител’ка, айбо н’ал'каста
[КГ Кальник], Такого 'н’алкоша не було на цілуй околіц’і
[КГ Баранинці], То твуй чулувік дуже 'н’елкош [КГ
Зняцево]; Нялкош людина, що дуже чепуриться [КГ
Куштановиця]
ОБПАЛЕНИХ
В основі назви обпаленик ‘чорт’, яку оказіонально
зафіксовано в говірці с Зелена (ЗлН), — вірування про те,
що чорт стає обпаленим, коли в нього потрапляє блискавка,
яку кидає св Ілля
Слово обпаленик уживається й у переносному значенні,
коли говорять ‘про непосидючого хлопця’ [КСГГ ЗлН]
141
Н.ХОбЗвЙ ______________________________йтнппінгвісгичний СЛОВНИК
ОПИР
У гуцульських говірках уживається назва опир (о'пир,
о]пир ’, Упир, упУрак), що має широку семантику Розбіжності
у трактуванні міфічного персонажа мають давнє коріння
Упродовж сторіч відбувалася зміна семантики ‘міфічна
істота, мрець, що висмоктує людську кров’ -> ‘чоловік, що
має дві душі і завдає шкоди людям, відьмак’
Уже на початку XIX сторіччя вірування про
походження упирів були подібними до вірувань про
походження відьом Тай кажут старі люде, шо хто під яков
планетов уродиш си, то або опир або відьма або злодій, або
добрий чоловік тай розумний, бо всьикі дни є в року, тай всьикі
люде на сьвіті [Ксм, Шухевич V, 55], Так само йик є сім
хлопців, а жадної дівчини межи ними, то оден є родимий опир,
а йик би було и 15 хлопців, то всі справедливі [там само, 205]
Назва опир відома не лише гуцульским говіркам Вона
поширена і в інших говірках карпатського ареалу о'пир,
о]пир’, о'ни'р’, о'пер’, пір, у]пир, Упир’, у'пір, упир' ‘чарівник’
[див Онишкевич II, 21-22, АСВIV, 23-24 (в Атласі ці назви
є тільки в коментарях, на карти їх не нанесено)], вопир
[Франко III, 1,242], пір ’ ‘чарівник’ [8Ь, 99] У коментарях до
карти 201 ‘Схаптпік’ АОВ зазначено, що опир на
Лемківщині виступає звичайно у значенні ‘вампір’, ‘злий дух’
[АОВ IV (коментар), 23] В українській мові відомі також
упир, упиряка, опир, опиряка [Грінченко IV, 344, III, 56],
упиряга [Желехівський II, 1012] У СУМІ значення цього
слова викладено як ‘перевертень, мрець, що нібито виходить
ночами з домовини і ссе кров сплячих людей’ [СУМ X, 495]
Назва упир безпосередньо пов’язана з давніми
дохристиянськими віруваннями Зокрема Б Рибаков уважає
віру в упирів та берегинь найдавнішою в системі вірувань в
окремих бопв і демонів [Рмбаков 1981,15-16]
Слово упир відоме й іншим слов’янським мовам р
упьірь, упирь, пор власне ім’я «попь Опирь Лихьіи» [Даль,
IV, 506], бр упір-, п иріог [Фасмер IV, 165], ч иріг, ирігісе
[ІіС8 II, 1250]; хв , сб упирина [Фасмер IV, 165]
Пам’ятка 1600 р з Овруча засвідчує назву упир як
антропонім, це свідчить про те, що назва в розмовній мові
побутувала значно раніше Кпим Упир [КІС Арх ЮЗР У VI, 290]
142
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Єдиної думки щодо етимології слова серед учених
немає, не існує також спільної думки етимологів стосовно
реконструкції вихідної форми *оругь чи *орігь, оскільки
сучасні слов’янські відповідники дають підстави припускати
існування в минулому обох форм, пор укр упир, р упьірь
— бр упір, ч иріг Існування першої форми припускав
О Брюкнер, який зіставляв *оруп> із р нето-пирь ‘летюча
миша’ [Вгискпег, 594] Інші етимологи реконструюють псл
*орігь, зближуючи цю форму з р перо, парити або з сб пирати
‘дути’ [Фасмер IV, 165] Однак більшість дослідників
схилялася до думки про запозичення слов’янського *оругь
чи *орігь із тюркських або урало-алтайських мов [пор
Преображенский 1,64] Т Лукінова, уважаючи правильною
реконструйовану праслов’янську форму *оругь, припускає,
що в цьому слові давній корінь *руг—‘вогонь’, збережений
в укр слові пирити ‘червоніти (від гніву)’ [Желехівський II,
632]; р діал пирей ‘припічок, загнітка’ [Даль III, 547]; ч
руг ‘жар, розпечений попіл’ тощо [Фасмер IV, 165] Ці
міркування мають підтвердження в археологічних та
етнографічних дослідженнях Як відомо, у вогонь як у стихію,
що очищає, вірило багато народів, а тому не випадково
головним способом поховання в багатьох було
трупоспалення Тому людина, яку поховали не відповідно
до загальноприйнятих традицій, могла у вигляді перевертня
повернутися до своєї колишньої оселі [Лукінова 1981]
Припущення Т Лукінової вважають непереконливими
О Трубачов та Г Поповська-Таборська О Трубачов
віддає перевагу псл реконструкції *орігь Учений зазначає,
що варіант *уьпьріг, який ґрунтується на хв , сб вампйр
(властиво ван-пир) ‘вампір, покійник, який виходить із
могили’, підказує, що *о- в *орігь було не запереченням, а
варіантом до * уьпь ‘назовні’, себто швидше продовжило іє
♦ап(а) ‘на, наверх’ Не можна залишати поза увагою і
типологічні моменти, які полягають у тому, що позначення
упиря як ‘неспаленого’ мало б ізольований характер;
забобонні предки найбільше боялися здатності упирів,
вампірів виходити з могил і шкодити людям, що якраз і
відображено традиційною термінологією різних мов [Фасмер
IV, 858-859]
143
Н.Хобзвй --------------------------------ЙТНПЛІНГВІГ.ТИЧНИЙ СЛОВНИК
Натомість Г Поповська-Таборська вважає
переконливою гіпотезу К Мошинського, який пов’язує упир
із рігіїі ‘дути, дмухати’, зазначує, що тоді первинним мало б
бути значення ‘видутий через висмоктану кров, наповнений
кров’ю’ При цьому дослідниця наводить також
інтерпретацію В Борися, який вбачає тут *уорігь < уь-рігаїі,
*уь-рігаіі ‘той, що впивається (у тіло, щоб висмоктати кров)’
[Роротека, 376]
У гуцульських говірках слово упир зафіксовано з
такою семантикою
‘міфічна істота, що живе в лісі й висмоктує з людини
кров’ То дауно були такі Опирі май голоуні Але они не були у
селі, але туди на безводах — лісами мали хати Та як десь
чоловік заблудиш и заночує, то они єго, кроу из него пускали,
шось їм тото здале було Они головами хати собі убивали
[ЗлН, Онищук 1909,108], То дауно були такі Упирі, шо нарід
истинали Они як пстали чоловіка, то піскали из него кирви,
їм до чогось тото подібне, шось они із тим пяли [там само,
106],
‘мрець, який вночі виходить із могили’ Єго вуйко був
опир, вінумер, та усе приходи д’нему з гробу і приносив ему, шо
єму потрібно було, ци гроші, ци хліба [Врхн, Шухевич V, 47],
‘мрець, який уночі виходить із могили і заподіює людям
зло’ Йик опир або відьма умре, кладутлицем до землі, аби не
бачила проміньи місьицьи, що через дірку пропре, тай так,
аби до сходу була голова, а отец духовний запечьитує гріб и
у ногах и в голові, аби не війшов опир ци відьма відтів [Брв,
Шухевич V, 204 ], Кождий опир йик умрет, то з гроба вілазит
дирков и по тім знано опира, бо єго гріб завалений, запалий и
маєш дирку до середини[Крн, Шухевич V,205]; пор також Є
в нас одна одовица, тай чоловік єї був опир, тай він два роки
що вечера до неї приходив і мучив єї, мучив, мучив [Раранче
Чернівецький пов , Гнатюк 1912 б, 71], А той вопир в ночи
фстав, тай с тойі молодойі віпив кров [Бедриковищ, пов
Заліщики, там само, 77] За матеріалами І Вагилевича, опир
— це «істота, що втирається кров’ю, часто сходить «з
полуднє» з головою під пахвою, після похорону виходить з
могили, ходить попід вікнами, викликає поіменно поснулих
селян, а з того, хто обізветься, ссе начебто кров від одвірка
144
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
(тому є звичай писати хрести на дверях і вікнах)» [Вагилевич
1840, 238],
‘вовкулака’ [КСГГ ЗлН] Це значення виявлено й у
говірці с Цеперів на 'Львівщині Впир, як є живий, то він є
вовкулаком Як прийде час такий, підпоєні місяци, то він йде
на граниицю Він здибає сі з другими впирами І мают межи
собою бесіду, де майут йти Потім йдут по ночи до людий
ссати Як йдут, то переміняют сі в коне або пса Він має дві
серці Єдно має як жиє, а як вмре, то з тим другим ходи по
смерти [Гнатюк 1912 б, 65],
‘людина, що має дві душі й уночі заподіює шкоду
людям’ Опир се такий чоловік, що у ночи душа єго розлучає
си від тіла й ходиш по сьвіту до чого вона є ци до коний, ци
до рибацтва, ци до польованя, йик раз так йик відьма [Брв,
Шухевич V, 203],
‘людина, що може передбачувати майбутнє’ Опирьй
пізнаті по слові, бо вин йик шьо скаже наперед, то мусиш си
статі [РзтП, Гнатюк 1912 б, 65],
‘людина, що відбирає молоко в корів’, цю семантика
зафіксовано в бойківських та покутських говірках Опйр то
такий чоловік, що знає «щось», тей бере в другого молоко У
найбільше сьвйто ходиш опйр туда, куда іде худоба, корови,
іде, усе збере росу у жмені, тей у дійницю, тей у дійницю
[Ходовичі Сірійського пов, Гнатюк 1912 б, 64], Опирімают
таку саму силу, шьо відьми Відбирают молоко від короу
[Тростянець Снятинського пов, там само, 64-65]
Семантика слова упир, як і слова відьма, може
розширюватися за допомогою прикметників-
конкретизаторів родимий, неродимий, які, щоправда, у
записах трапляються лише спорадично Опирі є родимі і ні,
се йик раз так йик відьма, лиш тоти жинки,аопирі чоловіки
[Брв, Шухевич V, 203]
В українських говірках функціонує й іменник
жіночого роду опи'риці [КСГГ], о'пирка [ЬАНВ, к 53], піриц ’а
‘чарівниця’ [8Ь, 99], опириц’а, опириці, піриц’а, упеириц’а,
упириц ’і ‘чарівниця’ [АОВIV, 23-24] У бойківських говірках
засвідчено антропонім Лирка—прізвисько жінки, що вміла
ворожити, прізвисько перейшло й на й доньку [Грабовець
Сколівського р-ну Львівської обл ] Назва жіночого роду,
145
Н.ХобЗвЙ ______________________________РТНППІНГВІПТИЧНИЙ СПП»Мц
як і корелят чоловічого, поширена і в інших українських
говорах у різних формальних варіантах опириц'а, опириц’е,
опириц’і, вопириц’а [Желехівський І, 571; УРС III, 130]
Поряд з упириця ‘жінка-упир’ [Грінченко IV, 334, СУМ X,
460] українській мові відомий варіантопириця [СУМ V, 709],
пор також п иріоггуса, заст иріепуса, иріогка, ирогпіса
[8ХУ VII, 324], ч ирігісе ЩС8II, 1250]
У матеріалах гуцульських говірок для лексеми опир
не виявлено значення ‘померла жінка, що виходить із могили
і шкодить людям’, хоча можливість такого вживання не
виключена, на що вказують тексти записів, пор А тота
Опирицїйде ид нему — шось хокіла туди Плати, ци би кирви
пускати из него, ци шо, доськь, шось хокіла робити — дивит
сї, а то остріг коло него, шо не може до него приступити
[ЗлН, Онищук 1909,107], Щоби опир або опириця по смерти
не ходили і людям не шкодили, завйезували йім «вожинов»
ноги і руки [Гнатюк 1912 б, 230], Не йди до сестриці на
вечерницї, бо тая систрицї опирицьи, тебе зїст [Костільники
Бучацького пов , там само, 73]
Здебільшого в семантичній структурі лексеми, що
позначає особу жіночої статі, центральне місце займає
семема ‘відьма, чарівниця’ А то там була дес така Опирицї,
шо прахтила чельид И йикас Пука допросила сї ї, аби тоту
спрахтила молодицю, а він аби сїиз неу извінчєу [ЗлН, Онищук
1909,111],Як Пука є стара, шорада би сї віддати, то йде до
такої Опирицї, шо она до того знає [там само, 110]
У багатьох південно-західних говірках лексема опир
має значення ‘жінка, яка відбирає молоко в корів’ Відьма
то лише на границю ходит, а опирицї молоко відобирає
[Ходовичі Стрийського пов , Гнатюк 1912 6, 115], На Ярі
всюди по всіх стайньдх опирицї хддьит А хто таку опирйцю
на Ярі зьзїмає, той потому буде цілий рік тілько молока мати,
що як потоки течи буде Одже як уже настане тота ніч, то
всі стережєт, пильнуйут, аби опирйцю періхдпити
[Ходовичі, Стрийського пов, Колесса 1898, 95]; Він собі
стау за дверими, а в ночи прийшла опирицє і дояла корову
[Подусільні Перемишлянського пов , Гнатюк 1912 б, 127]
У гуцульській говірщ села Бабин засвідчено слово
Опиріука як назву царинки, сінокосу [КСГГ], що вказує на
146
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
значне поширення в мовленні назви опйр та похідних
утворень
Словосполучення стара опириця може вживатися та-
кож зі значенням ‘стара жінка’, маючи при цьому негативне
забарвлення стара опирицї Коментуючи назву, І Франко
зауважував, що так «прозивають стару, бридку бабу» [Фран-
ко III, 1, 169]
У південно-західних говірках зафіксовано також
назви, що позначають дитину опириці — опирьчьи, опирє,
опирик Відьми чині опиріу тогди, коли казибріт передає
службу на марта) Єк відьма підкине свого хлопчика, то
буде опирь, а єк дівчину, то буде відьма Відьма озмелюцку
дитину тай мучтит, лишєї дома, а сама ходит, куда хочі
Своє опирє або відьмє не могла би так лишити, бо уно би
перекину си у кота, ци у пса тай ходило з неу [Тростянець
Снятинського пов , Гнатюк 1912 б, 106]; відьма котра
уродит опирьа може собі у потемку люцку дитину узєти, а
пирьчьи підкинути [там само], А то бзли мертвн опирн (то
ше опьрики, бо то маленькі) [Далешев пов Городенка, там
само, 68]
Привертає увагу й такий факт хоча віра в упирів
відома більшості слов’ян, але не в усіх вона має однаково
глибоку традицію у фольклорі, і тому цей міфічний персонаж
по-різному відображено в народних віруваннях
Найпоширеніша віра в упирів у східних та південних
слов’ян, тут з упирями пов’язані казки, легенди, повір’я
Натомість у фольклорі західних слов’ян мотиви, що
стосуються упирів, представлені менше, що підтверджує
думку про запозичення з української мови польських назв
иріог, иріепуса; це ж стосується й інших міфонімів —русалка,
колтун [пор Вгискпег, 281 ], у старопольських пам’ятках ці
назви не засвідчено
Зі слов’янських мов, як припускають етимологи, назву
вампір (з *оругь) запозичили інші європейські мови
Найдавнішим запозиченням є гр Рацлоро^, яке згодом знову
потрапило в південнослов’янські мови (болг вампир, хв ,
сб вампир), а з останніх у цьому фонетичному оформленні
поширилося в європейських мовах фр Vатрі^е, н іРатруг,
англ уатріге Уважається, що саме із французької або
147
Н.Хобзей -----------------------________атно лінгвістичний словник
німецької мови назву вампір запозичено в українську [ЕСУМ
І, 327-328]
ОСИНАВЕЦЬ
Назву осинавец зафіксовано в говірці с Зелена (ЗлН)
‘чорт’ Осинауцї вигіли старі люди Він такий, як
саджомет (коминяр), але має крила гей лилик, й має ріжки
закручені так, як у барана, має фіст Але він перемітує сї
усьико, на кота, на чоловіка —усьико Він — осина—так як
чоловік, має роги, як цап і борідку, і фіст такий, гей у корови
Він, цураха му, льичний дуже [ЗлН, Онищук 1909, 71]; Але
Осинаувец переверг сї на легше, фацного, тай ходиу там у
полонину ид ті пуцї так, шо она дуже собі єго злюбила [там
само, 38], Тай від того чьису стрілєї из тої пушки оссинауцїу,
бо май старшого збиу на мори Они, тоти осинауцї, дуже
недобрі на него, але не можут ему нічо зробити [там само,
15], Як котра аби робила у пєтницю, топосмертитиОснауци
будут ї наповати золоу [ЗлН, Онищук 1912 б, 14],
‘найстарший чорт’ На почьипгку сьвіта Бог пастушиу
и Осинаувец — Бог пас стрижки, а «він» мау кози [ЗлН,
Онищук 1909,66]; То є «тот» — цураха му1—майстарший
Оссинавец на ланцу прикований у Аду [ЗлН, Онищук 1912 6,
21-22],
‘домашній чорт, хованець’ Між Зеленцями
удержалася також віра, що з яйця, котре знесе курка на
Благовіщене може вилізти Осинавец (чорт), треба лиш те
яйце носити під лівою пахою [там само, 33], Дивит сї він — а
то у середині, у ті фльищинї, таке гей пуголовиці, тай як то
стало мішьити сї, як стало веркіти сі — и зробив сї из того
маленький Осинавец [ЗлН, Онищук 1909, 74]
У говірці с Зелена виявлено також слово осинаучиха
‘жінка чорта, яка підмінює своїх дітей на людських’ Загреміло,
звіяли сї вихторі тай нараз Осинаучиха вергла ї дитину, шо
заміньила, а своє ухопила и закльила тай пішла з вітрами [ЗлН,
Онищук 1909, 83], Нехрещену дитину треба дуже берегти,
щоб її часом Осинаучиха не підміняла за свою [там само]
Якщо лексеми осинавець та осинавчиха засвідчені в
матеріалах із Зеленої (ЗлН), то назву осина, що вживається
як лексично зв’язане слово в різних виразах, зафіксовано не
148
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
лише в гуцульських говірках осина би ти, осина тобі, осина
му, пек і осина ти, напр Осина би ти, д їуч ’і, шо так ’е пусте
говориш1 [КСГГ Врт], пор у бойківських говірках Пек та
осина на тебе [Нагуєвичі, Франко II, 482], Пек тобі, осина
[Ільківці, там само], Агу на тя, а осина би ти' [Княжів, там
само] Часто слово осина вживається разом із займенниками
він, той, що також позначають чорта тот, осина їму, шоу
скалі [ЗлН, Онищук 1909, 39], той, осина, скаминіу би [там
само, 16], він-осина [там само, 98], тот, оснина [там само,
57, ЗлН, Онищук 1912 б , 18, Гнатюк 1912 а, 18, 19], тот,
пек, оссина [ЗлН, Онищук 1912 б , 50] У вільсі є кроу того
оссина, для того она така червона [ЗлН, Онищук 1909,44]
Слово осинавець похідне від осина ‘осика — Рориіиз
Ь ’ Осина дкорорус'те, а лист однак 'ей йак то'пол ’е | то'пол ’е
май 'писка [КСГГ Рзт]; Дрижиш йак осиновиі лист [КСГГ
Кв] За народними уявленнями, назва дерева могла бути
перенесена на інший об’єкт — чорта, оскільки осика
проклята, бо на осиці повісивсь Юда [Грінченко III, 66, див
також Белова 2000, 350-351] Таке ж пояснення дали й
сучасні респонденти с Зелена [КСГГ]
Однак також відомо, що на Гуцульщині хрестик із
осини був одним з оберегів, які давали новонародженій
дитині Викупану дитину обігріває баба коло ватри і завиває
у пеленки, потім приготовлює шкалиточку — мішочок з
чесничком, печінею (глина з печі), вуглем і глиною з слідів пса,
вкидаючи у шкалитку чесник, каже баба «аби ти була така
люта, як чеснок», — печіну «аби тебе так нічо не ловило сї, як
не ловить ся печі, аби тебе ніхто так не урік, як неможна печі
уречи», — вуголь «шоби погані очи, шо на тебе подивлять ся,
так перегоріли, якугля перегоряє»-, а кидаючи сліди пса, каже
баба «шоби так ніхто на тебе не задивив ся, як не може
задивити ся на сліди псєчі» Так приладжену шкалиточку,
завязує баба дитині на праву ручку, почім перевішує через
плечі хрестик з осини [Шухевич III, 3]
Осика є оберегом у віруваннях, пов’язаних із
покійниками, які після смерті приходять до людей та
завдають ім шкоди Як умре опйрь, то у деревйщи прибити
йиго осиковим полем чйрис груди і чйрис диривйщи до зимлї і
віт того осикового кола опир ниустау і ни устане [Далешев,
149
Н.ХобЗвЙ ________________________________ЙТНГІЛІНГВІПТИЧНИЙ длпинИ|с
пов Городенка, Гнатюк 1912 б, 67] І Франко зафіксував
приповідку Осиковий му кіл у серце «Кленуть упиря Бувало
так, що викопували упиря з гробу і в домовині, перевернувши
трупа лицем в долину, вбивали йому в плечі осиковий кіл»
[Франко II, 481]
Сама назва ос(с )и1на в сучасних мовщв пов’язана з
поняттям ‘чорт’ [КСГГ], однак на позначення чорта ця назва
самостійно не вживається, а лише як компонент у сталих
словосполученнях, коли назва чорта вимовляється (чи
замовчується)
Зазначмо, що назва дерева дсина та лексично невільне
слово ос(с )и'на у складі усталених словосполучень у
досліджуваних говірках мають різне наголошування Ця
відмінність відзначена й у бойківських говірках оссина,
осина (Снив ми с ’а тойі ночи, оссина би йему чорт, Оссина би
ти', Бодай ти осина, Пек, ти, бідо, оссина ти1) [Онишкевич
II, 27] Із цим же значенням М Й Онишкевич подав й
осинишче Бодай ти осинишче' [там само, 25]
ПЕКУН
Назву пекун ‘чорт’ зафіксовано в гуцульських
говірках Верховинського р-ну Явиди (юди, чорти, дїтьки,
пекуни, невмиті) повстают з дїтий страчених, йиких через
сім літ ніхто ни з ’ирстит [Врхн, Шухевич V, 6]
Б Кобилянський подав ще й такий запис Пекун —
пекелник служит, у пеклі за чекового майстра на великі
вогневі кухні припікаєш бідних грішників на горечих блєхах,
смажит на пателнях тих пухких товстєків, що собі весело
жили на сім світі [Кобилянський 1980, 43-44] Дослідник
стверджував, що назва пов’язана з культовим поняттям
вогню основа словалек‘смола’; стел пькьль, пьцьль ‘смола’
[там само, 43]
У словниках української літературної мови назву
пекун не зафіксовано
Паралеллю до гуцульського пекун є пекельник ‘житель
пекла, чорт’ [Грінченко III, 105], ‘злий дух, житель пекла,
що має людську подобу, але з рогами, копитами й хвостом;
чорт, біс, диявол’ [СУМ VI, III] Якщо пекун може походити
від пекьль ‘смола’, то пекельник сягає лексеми пекл-о ‘пекло’
150
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
У говірках карпатського ареалу зафіксовано також
фраземи, складовою частиною яких є вигук пек, напр , у
гуцульських А пек ти, бідо' Пек тобі' Згадуют чорта і
кажут пек йіму Аби ти пек, осси'на йіму [КСГГ ЗлН], у
бойківських Пек му та йа не міг полеж ’ати си дома, Пек'
пек' осина', Пек му, Пек ти, бідо, осина ти [Онишкевич II,
46], Пек за пек, Пек, за-пек, осина' «про щось дуже дивне,
несподіване», Пек і оссина тобі' «до якогось ненависного
чоловіка», Пек пеком, нема що їсти’ «преч би ся казало»,
Пек поганим очолГ «спльовують на відвернене сили поганих
очий», Пек ти, запечений камінь у зуби' «закляте», Пек ти,
осина' Гі на тя' «бойківське заклинане», Пек тобі, осина'
«про всяку злу пригоду», Бодай тя пеци били', у лемківських
Бодай му пек' [Франко II, 2, 507] Наводячи приклади
фразеолопзмів із лексемою пек, І Франко зазначав, що «Пек
— слово, що відповідає плюваню на відігнане злого духа»
[там само, 507]
Фраземи з вигуком пек в українській мові
загальновживані [див Грінченко III, 105, СУМ XI, ПО,
ФСУМ II, 610,942]
ПЕСІГОЛОВИ
У записах А Онищуказс Зелена зафіксовано назву
песіголови, що вживається на позначення якихось міфічних
істот, що живуть у лісі Але кікау він до свого сила, и заблудиу
у чужий край там, де є Песіголови [ ] Йде він далі, дивит сі
— ато коло одної пивниці стоїт чоловік оброслий, з одним
лицем чоловічим, а другим песїм [ ] Бо ти Песіголови лиш из
того жиют, шо йде куждої днини на лови, шо йме — звір то
звір, чоловіка то чоловіка, усєку живину тай то їст [ЗлН,
Онищук 1909, 138-139]
Згадки про людей із головою пса є в пам’ятках
української мови Много й иньїх дивов албо вьіродков от
людей на сет што соу нкоторіи с пєсми головами
нкоторіи што вь пєрсєх оуста а на рамєни очи нкоторіи о
двох обличах [КІС Львів, поч XVII ст Крон 26]
Назву песиголовець словник за ред Б Грінченка
фіксує зі значенням ‘казкова людина з одним оком на чолі,
яка поїдає людей’ Колись на світі було так, що багато було,
Н.Хобзей
ЄТН0Л1НІ НІГ.ТИЧНИЙ СЛОВНИК
кажуть, людоїдів або песиголовців У їх не так, як у нас двоє
очей, а їх було одно здорове-здорове, більше ніж у вола, і то
серед лоба [Грінченко III, 148] М Номис подав песиголовець,
людоїд, коментуючи «Песиголовець, певно, цикловський
нащадок Воно чоловік з одним оком и людей їсть Як пійма
чоловіка, то запре в лех и доти годує волоськими горіхами,
що чикне мезиного палця на ліві руш, то вже й кров не йде од
жиру тоді їсть Там десь вони, ті Песиголовці, біля Криму,
чи що [Номис, 206]
ПІДПЛИТІНИК
Назву під'плит ’іник ‘чорт, нечиста сила’ зафіксовано
в гуцульських говірках Та'жи* н ’ічо инчи, лиш п їдгілит ’іник
ул ’іс у 'него та й 'решта [КСГГ Врт]
В основі мотивації назви — народні уявлення про те,
що чорт ховається або й живе під плиттям, камінням Від
іменникап'лита ‘плоский, гладкий камінь, брила’ виводив
це слово і Б Кобилянський [Кобилянський 1980, 44] Від
стрілів під камінну плиту ховався той Підплитник [там само],
Схо'вайс’і за ту 'плиту [КСГГ Врт]; плити ‘каміння’ У
к ’іш'кому 'плит ’у то'ти ко'сиц ’і ро'стут, 'б’іл ’ши н ’іґде [там
само]
У бойківських говірках зафіксовано також Плита му'
‘хай йому біс’ [Онишкевич II, 81]
ПЛАНЕТА
Із загальним значенням ‘нечиста сила, чорт’ у
гуцульских говірках зафіксовано назву планета (пламета,
пленета), а також словотвірний синонім планетник, пор у
бойк планітник ‘якась міфічна істота’ [Онишкевич II, 78]
А Онищук писав про планети «Нарід вірить, що в
ночи панують всякі Планети Під сею назвою розуміють
Чортів, Нявки, Мерців, Топельників, Повісільників, Опирів,
Відьми, лиш під зміненим видом Оннперемітують ся на всякі
звірята, на людину (чорт, мерцї), а навіть на предмети мертві
(полотно, міх) і так змінені смішкують та страшать людей
Племету може видіти лиш той, хто не є анї перваком, нї
мізинком Вони мають міць лиш у ночи і то до 12 години
Коли здибаєть ся яку Пламету, можна її зловити, але лиш
152
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
мізинчиками і то на віґлї та треба знати добре від себе
(молитви, заклятя), Пламету мож також вдарити, але лиш
раз, а тоді каже вона Повтори1 Її бажаня однак сповнити не
можна, бо коли б хто повторив, тоді удари позістануть без
наслідків—їй не пошкодить, а противно йому се пошкодить
«Пламета може хрискєнина изприти» [Онищук 1909, 92]
У Чорногорі є таке озеро, що називают єго змиєне або
плесо зинєве(') В тім озері є пленета, пек му, щезби1 Тамтовчут
град В тото озеро мечут вівчьирі каміньи и дражньи єго,
щезби Чиьсом зазначьи камінь будь йик, або відовбают хрест
и вержут у то озеро а на другу днину планетник віверже на
беріг тот камінь [ ] В тім озері є скала, а на ній плита, а на
тій плиті друга плита, в тім озері є костьоли, там пробуває
пленета Неразчуют вівчьирі, йкпеленета йде, та кричьи Цабе,
цабе1—Пів Пістиньи вібило тогди так, що йой1 Має розказ,
куди ити Є такі, що відвертают від хітору, та стане в
Ледескулї (гора) и далі не йде [Ксм, Шухевич V, 223]
Назва, крім значення ‘чорт’, може мати ще й іншу
семантику, яку важко окреслити це щось невідоме, пов’язане
з нечистою силою взагалі Дивимос 'коло ш'колй^ чо'тифіґ
берези | а між березами, хрест поставлений | ніч буіла 'місічна
| і це шос по бе'резах йа'кас пле'нета за'лїзла || 'Кон’і
поста'вали | зсіч’ели'форкати | йак би'воука Сч'уліС | Планета
то йіїкас та'ка іс'тота па'нуйе 11 йа з'найу 'відк 'е вдно бе'рес ’і?
[КСГГ Крм], Чьисом буває, шо Пламета приходиш у ночи и
зганьиї, кричиш два рази у вікно, аби хрискинин вішоу на двір
Як не обзивай сї, то піде гет Для того як доки три рази хто
не кличе, то не гір обзивати сї [ЗлН, Онищук 1909, 95]
Назва планета з подібними значеннями вживається і в
інших українських говорах Зокрема у словнику за ред
Б Грінченка слово планета поряд зі значеннями ‘планета’,
‘доля, якась таємнича сила’ подано вираз Планйта їх знбє
‘чорт їх знає’ [Грінченко III, 191], у західнополіських
говірках пламета — ‘якась невідома причина,
неконтрольована сила’ [Аркушин II, 53], пор також у записах
І Франка То якась планета, не жінка «Планета — облуда,
омана», Прийде му пленета, то гет біжит «Говорили про
чоловіка, що в нападах легкого божевілля утікав з дому і по
кілька тижнів пропадав по сусідних селах» [Франко II, 550]
153
Н.ХобЗбЙ ______________________________Р.ТНПЛІНГНЮТИЧНИЙ СЛОВНИК
ПЛАНЕТНИК
Назву планетник зафіксовано зі значенням ‘людина,
яка уміє ворожити по зорях’ Про планетників говорят вони
вгадуют, що вас чекає по зорях За життя — то юродиві
люди, в них діют нечисті сили Вони ходят по скалах і бердах,
по водах і мрєчєх Міняються як місєчникі, раз — чоловік, а
раз — жінка Людім помагают і шкодят По смерти
планетники літают на хмарах, робйат людім збитки
[Кобилянський 1980,48]
Назви планета, планетник, планітник зафіксовано
також зі значенням ‘ворожбит, градівник’ Що то є пленета9
Пленета пускає град або дощ То є такий чоловік—він сидит
в селі, то ворожит [Подусільня, Перемишлянського пов ,
Гнатюк 1912 б, 220]
У говірках галицьких лемків у значенні ‘людина, яка
вміє ворожити по зорях, пророкувати’ зафіксовано назву
звіздар (зьвіздар) Тот зьвіздар вишоу вечер на двер и смотріу
ся по зьвіздах, а тот богач ся питат, што там видьіу єм и
добре и зле [Тиханя, Верхратський 1902, 212], у цій же ж
говірці слово може вживатися зі значенням ‘астроном’ [там
само, 418] У пам’ятках української мови слово зв'&здарь
‘астролог’відоме з початку XVII ст У Лексиконі П Беринди
читаємо Зв^здословь или астролоґь Практьїкарь, также
Звіздозорца, звіздарь [КІС 1627, ЛБ, 38] У «Гуцульському
календарі» слово звіздар зафіксовано зі значенням
‘синоптик’ Гірєне до ни дауна собі покепковували и ни
довірєли, тай легковажили дохторіу-лікаріу, годинникаріу-
дзигарністіу, тай тих мудрагеліу, шо пишут у календарях
погоду, звіздаріу [Гк 1935, 33] У СУМІ слово подано зі
значенням ‘той, хто займається ворожінням по планетах і
зірках, пророкує’ з обмежувальною ремаркою «застаріле»
[СУМ III, 481]
ПОТОПЕЛЬНИК
У гуцульських говірках, як і в інших говірках південно-
західного наріччя, зі значенням ‘душа людини, що втопилася’
уживається назва потопельник (потопленєк), основним
значенням слова є ‘людина, що втопилася’ Той, шо с п'ричк ’і
уто^піїуси або сам—то потоп'лен ’ек [КСГГ Бб]
154
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Назву зафіксовано у варіантах потогілен ’ек [КСГГ
Бб, Уст], потопельник [Шухевич І, 42, Шухевич V, 202],
потопленєк [КСГГ Мосора, 112], потопленик [ЗлН,
Онищук 1909, 2], потоплїньи [Шухевич III, 114];
топельник [ЗлН, Онищук 1909, 92], пор також бойк
топленник [Франко III, І, 217], втопец, потопельник
[Онишкевич І, 151] О Левкієвська та В Усачова
визначають на Поліссі чотири основних типи назв
водяного Серед цих назв другими за поширеністю є слова
з коренем іор-, які відображають зв’язок назви персонажа
з відповідним походженням Ареал поширення цих
найменувань — на захід від річки р Горинь, за винятком
однієї говірки східніше від р Горинь потоплйни(і)к,
потуплйник, потоплйуник, топлйник, утупленик, топляйник
[Левкиевская 1995, 155-156]
Назви з коренем іор-, що мають близьку семантику,
відомі також деяким іншим слов’янським мовам п
(ро)іоріеіес, іоріес, слц іоріеіес
У «Гуцульщині» В Шухевича подано (без зазначення
місця запису) такі відомості про потопельників Се душі тих,
шо си потопили. Вони показуют си біло в місьичні ночи у вирах,
де хто утопив си Вони можут збавити чоловіка, шо в ту
пору туда ходит або купає си, а дїтий, то хапают таки у
днину Вони небезпечні и для тих, шо сплавами идут, їм показує
си усьике, а вони задивйи си на то, не сокотьи плоти, вона
улетит у вир, розібє си, а чоловік топит си у тім варівкім
місци Люде кладут там на знак хрести, аби сокотили си и
тоти, шо идут плотами и тоти, шо таки так, ци водов, ци
коло неї туди ходьи Потопельник віходит у ночи и сушиш си
протів місьицьи, єму не вольно в инчу пору віходити з води
Він кричиш «Тут було, тут нема1» Він сидиш на тім місци, де
утопив си доти, аж другий там утопит си, аж тогди іде
душа єго до Бога на росправу [Шухевич V, 202] У
Б Кобилянського Вони лякають на смерть, хто вночи
приходить коло ріки, де вони потопилися Потопелники
звільняються від кари і покути, коли на тому самому місці
хтось знов утопиться [Кобилянський 1980,46]
Із потопельниками на Гуцульщині пов’язані повір’я,
напр У вечір не гірь метати пликєм у ріку бо Потопленики
155
Н.Хобзей --------------------------------ЙТНОЛІНГВІГІТИЧНИЙ словник
гріют сї на камінях, як зайде сонце, то они сі грію [ЗлН,
Онищук 1909, 2], На Молшя не вільно робити заґля
потопелника як роби що ласо комусь из тої хати утопитисї
[ЗлН, Онищук 1912 б, 45], При воді не вільно згадувати
Богородицу, бо вона важить на потопельників (чекає на них)
[Шухевич І, 42]
ПРЕСПОДНИЙ
Назву пресподний ‘чорт’ зафіксовано в записах
Б Кобилянського Той з безодні, з глибокого підзем’я, з пекла
Слово Пресподний від попів пішло і від дяків [Кобилянський
1980,44] Назва, очевидно, рідковживана Б Кобилянський
зауважував при цьому, що це церковнослов’янізм, слово
походить від іменника преисподняя ‘безодня, пекло’ [там
само]
ПРИМІВНИК
До назв, що вживаються в гуцульських говірках на
позначення ‘людини, яка лікує різними традиційними,
немедичними засобами’ належить також слово примівник
Йик шос таке доскулює чоловікови, шо зїльи саме не помагає,
то він йде до примівника [Шухевич V, 220]; 3 водоу, у йикій
тоти вуглики відгашені, йде примівник ци до худоби, ци до
чого єго закликали и вмиває тов водов ци вімйи корови, ци шо
треба, причім говориш примівку, йика до чого є[Яс, там само,
219], Приміу'ниц’а ви‘двер'тала йа)кіс хо'роби Примоуйела
на чісни'ку, на во'д’і, на п'р’едиві [КСГГ Бб]
Слово примівник — синонім до слова знахар, проте,
як свідчать етнографічні матеріали, воно має деякі
семантичні і стилістичні відтінки Р Кирчів стверджує, що
серед «земних богів» примівник уважався вищим від
знахаря, однак сучасні етнографічні матеріали свідчать про
нівелювання цього значення За частотою вживання та за
поширенням, як стверджують етнографи, переважає назва
примівник [Кирчів 1987, 248] Карта «Зогсегег, Рогіипе-
іеііег, ЗЬатап» в атласі Я Ріґера подає слово примівник у
чотирьох говірках Гуцульщини, натомість назва знахар на
карті відсутня, але це ще не свідчить про відсутність лексеми
в тогочасних говірках Ще на зламі ХІХ-ХХ ст етнографи
156
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
фіксували назву знахар у карпатських, зокрема
гуцульських, говірках
У гуцульських говірках назва примівник уживається
в декількох фонетичних варіантах примірник [Бр, Горбач
1997, 70, Брст, ЬАНО, 303], примірник [КСГГ Чрм, Блб,
ЬАНВ, 303], примор ник [КСГГ Ям-Яр], при'міршґк [КСГГ
БстВ] зі значенням ‘людина, яка виліковує хвороби за
допомогою різноманітних примівок — замовлянь,
зашіптувань’ Значення слова може звужуватися, наприклад
‘той, хто замовляє від укусу гадюк’ При'моуник приморйейі
на тим 'місци, де біда пора'зила Бейрут чіс'нок Йак'іичо
чоло'віка не мож при'нести, він приморйейі на чісни'кови
[КСГГ ЯмЯр], ‘людина, яка лікує різноманітними травами’
Уна піш'ла до при'міуника а'би звариу 'бабіці бо чоло'віка
'сил ‘но бо'лит жи'віт [КСГГ Яв]; ‘чарівник, чарівниця, що
привертає хлопця до дівчини або дівчину до хлопця’ Аби
розлу'чити 'молодиш Ма'ріка при'мовила 'через 'вовче 'горло
[КСГГ б м з ]
На всій території поширення гуцульських говірок
іменник чоловічого роду примівник має відповідну пару
жіночого роду — примівниця пріґмів'ніґц ’а [КСГГ Крвр],
примірни'ц'а [КСГГ Бб], примірниц’а [Ксм, ЬАНО, 303],
приморниц’і[КСГГ ЯмЯр] Йек уку'сила'когос'доуга га'д’ука
то гай до примірниц’і и уна пома'гала [КСГГ УПт]
Зафіксовано також демінутив примірничка, що має таку ж
семантику Іди до прімірничкі, най прі'мовит від заха'рійін ’а
[КСГГ Гр]
Слово примівник має прозору етимологію і
мотивацію воно пов’язане з дієсловом примовляти
‘замовляти, зашіптувати хворобу’ [КСГГ] Такі замовляння
— це мовленнєві тексти, які передають від покоління до
покоління Прі'міуник прімов'йейет сла'бому від у'кусу Ци
уку'сиу 'лойкуіи, ци уку'сила 'лойкушка, Ци теи'бе виз'вайу
'кост ’і спіт 'кост ’і, не“'рок спід неи'рок, 'жилк ’і спід 'жилкі,
'диркі спід 'диркі Ци уку'сиу га'д ’учик, ци уку'сила га'д ’ука,
йа теи'бе визи'вайу ко'рін ’і спід ко'рін ’і, 'кост ’і спіт 'кост ’і,
'жилк’і спід 'жилкі, неи'ркі спід неи'ркі, 'диркі спід 'диркі,
йе'к’ими д’іламі, ди'микоми'намі, щеРзай, пропа'дай, низнай,
де сид’і'вай [КСГГ Гр]
157
Н.Хобзей -------------------- 6ТН0ЛІНГВІ0ТИЧНИЙ СЛОВНИК
У гуцульських говірках уживається також іменник
прйміука ‘замовляння’ Гуцули дуже увірували у приміуку
[КСГГ Скл], ‘предмет, над яким замовляли, ліки від
примівника’ Принесла д ''хат ’і пріміуку і по'чйела напиірати
'місце", де уку'сила доуга кадрову [КСГГ Рч], пор також у
бойківських говірках ‘чари, замовляння’ Хто звінчьив си з
примівки, тому ціле житє пеклом буде «мова про вінчане
при помочі чарів, яке ніколи не буває щасливе» [Франко II,
2,593], у закарпатських говірках промова ‘чари, замовляння’
Хо'дила на при'мову та ніч ни помог'ла [КГ ЧрТ]
Однокореневе слово примова, очевидно, із тим же
значенням, що їпримівник, засвідчено серед лексем одного
семантичного ряду зі словом чародій у пам’ятці XVI ст з
території Бойківщини оставят бога помощника сєбі й
знайдоут собі иншїи боги вльхвьі, чародій, примови [КІС
УЄ 29519, 218]
РАХМАНИ
У гуцульських говірках назварахмани вживається зі
значенням ‘досконалі істоти, добрі духи, посередники між
небом і землею, що живуть далеко на Сході’ [Уіпсепх, 573]
У дослідженнях А Онищука і В Шухевича
наведено твердження, що рахмани — ‘ченці-русини, що
живуть дуже далеко, цілий рік дотримуються твердого
посту і лише на рахманський Великдень діляться одним
яйцем’ Рахмани — то черцї-Русини Они дужи твержо
держі піст цалий рік, скороми не їде [ЗлН, Онищук 1912
б, 42] В Шухевич писав про рахманів «Гуцули
повістують, що Рахмани — се черцї, справедливі Руснаки,
вони такої віри, як і ми Вони жиють далеко на сході в
монастири (деякі гуцули додають до того «в Сочеві»), де
ведуть богомільне житє ми за них жиємо на сьвітї (ми
завдячуємо їм наше житє), бо они відпокутовуют наші
гріхи, говіючи через цілий рік, скоромят ся тілько тим, що
у Великдень ділить ся їх 12 одним яйцем [Шухевич IV, 243]
У гуцульских говірках назва найчастіше вживається
у множиш — рахмани, а в однині — як рахманин То не
чьоловік, а Рахманин (то такі люде за третизнов землев)
[Франко III, 7], натомість у бойківських говірках
158
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
трапляється рахман Рахмани жиють під землев Через цілий
рік постять, а не великдень тече їм молочна ріка — Хто не
майє корови, бес'ідуйе пошчу йак рахман [Онишкевич II,
169], а такожрахмин Йа пощу йакрахман, такий иічораз на
великден ’ йіст ’, иічо йему молоко піде ріков [там само] Назва
відома не тільки в південно-західних говорах, пор рахман
‘за народними віруваннями, житель міфічної місцевості,
праведний християнин’, ‘жебрак’ [Грінченко IV, 6], у
польській мові гасктап ‘людина спокійна, тиха’ [85¥ 1,457]
Місце перебування рахманів може пов’язуватись і з
потойбічним світом Як диви сїу воду, у ріку — то видит сї,
шо там є другий сьвіт під водоу на кім сьвікі є тоти Рахмани
[ЗлН, Онищук 1912 б, 43]; пор також Кажут люди, щотамка
є другий сьвіт підь земле, такий, як отой Там таки жиют
люде—Рахмани А хто щіслйвий, то чус, як Рахмани під землев
дзвдньит Бон мают і свій великдень, так як ми, але якось аж
у тиждень по нашім ніби наші провідна нед'ільщ а рахманьскій
великдень А наші не сьвіткуют їх великодньи [Ходовичі
Стрийського пов , Колесса 1898, 95] На Рахманський
Великдень приложити вухо до землі' і прислухати ся добре,
то можна почути голос дзвонів, то Рахмани святкуют
[Нагуєвичі, Франко III, 8] Про зв’язок рахманів із
потойбічним світом свідчить і фразеологізм дивитс’і до
рахманів (Нагуєвичі) [Онишкевич II, 169], про цей
фразеологізм М Й Онишкевич зазначав так «говорять про
людину, що важко хвора або якій недовго залишилося жити»
[там само]
Визначену кількість рахманів, а саме 12, зафіксовано
у В Шухевича, про це свідчать й інші записи Рахмани то
такі люди, що цілий рік постєт, а на Рахманцкий Великдень їх
дванаціть за делекими морями ділитци одним їйцем [Гк 1937,
65]; «рахманьский великдень = переполовленіє празника
Воскресенія, тогди припливають акурать шкаралуші зь
писанокь вод нась до рахмань, по тбдь нась до рахмань, по
тбмь они пбзнають що великдень Рахмане беруть яйце,
ділятся одннмь 12 и вже нчо не їдять цілий рокь» [Врхн,
Коржинський, 48] 1981 року в цій же говірці (Врхн) було
зафіксовано подібне твердження Це ден'рахман’ск’ій, шо
дванац’ік'апостоліу одним йіцем си ділели [КСГГ Врхн]
159
Н.Хобзей ___________________——	ЙТНППІНГЙІОТИЧНИЙ СЛОВНИК
Назва рахманин може вживатись у переносному
значенні ‘(про людину) чесний, добрий, порядний’
«Рахманин—ідеал великодушності і згідливого життя, той,
хто пробачає образу або кривду Про такого говорять «Сесе
не чоловік, але якись рахманин» [КСГГ №і№іскі, 92]
У гуцульських говірках уживається і прикметник
рахманний ‘учтивий, чесний, порядний’ [КСГГ], пор
також рахманний ‘смирний, тихий’, рахманний кінь
[Грінченко IV, 7]
Із віруванням у рахманів безпосередньо пов’язаний
рахманський великдень ‘свято, що припадає на четверту
середу після паски’ «Четвертої середи по сьвятах
великодних обходять Гуцули Рахманський великдень Того
дня не йдуть вправді до церкви, але дома на знак сьвята
здержують ся від усякої роботи» [Шухевич IV, 243]
Найпоширенішою версією причини святкування
рахманського великодня є та, за якою кинута шкаралупа з
великодного яйця допливає до рахманів саме тоді, коли
настає рахманський великдень Ця шкарлупа і сповіщає іх
про Великдень «Як в середу великого тижня ґаздиня пече
паску, і, розбивши яйце, помастить ним єї, кидає зараз
шкаралущу у потік, якраз 4 неділі доплине тота шкаралуща
до Рахманів, повідомлюючи іх, що у нас Великдень, тоді
вольне ім скоромно (яйце) з’їсти Анна Кокуцьичка з Космача
розказує, що так Бог дасть, що тота шкаралуща, заки
доплине до Рахманів, вчинить си назад йийцем Рахмани се
наші кревні, тому старші люде заховуют до Рахманського
великодня піст у понедївник, середу і пьитницю, ніхто з них і
молоком не скоромив би си [Шухевич IV, 243-244]
В. Шухевич додавав при цьому, що «кромі сих повірій
повістують в Гуцульщині, що шкаралущі, вкинені на воду,
допливають у Туреччину, де дають знати людям, що там
остались на заробітках, про настане Великодня Мині бачить
ся, що се буде властива причина вкидання шкаралущ у ріку,
а то тим певніще, бо і в Борщівщині над Серетом і в
Заліщиччині над Дністром кажуть люде, що роблять те для
того, бо богато людий жиє у Турка в ясирі, они б і не знали,
коли у нас Великдень, наколи б не доплили до них шкаралущі
з яєць і писанок» [там само, 244]
160
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Дещо подібне за межами Гуцульщини зафіксував
І Франко на Підгір’ї «В великодну суботу кидають
шкарлупи з яєць, котрими помазано паску, на воду, бо під
землею є Рахмани Заким шкаралюща допливе до них, то
перемінить ся в яйце Шкаралюща пливе до них чотири неділі,
тому Рахманський Великдень припадає четвертого тижня по
нашім На Рахманський Великдень, коли приложити вухо
до землі і прислухатися добре, то можна почути голос дзвонів
Се Рахмани святкують Але то не кождий може почути, тілько
праведна душа» [Франко 1898, 208-209]
А Онищук на підставі записів з с Зелена подав інше
трактування походження свята Як Христос воскрес третої
днини, то справиу у Русалимі великий празник И зійшли сі
усі народи А ті Рахмани, то були дужи дилекі люди ни ґійшли
на тот якурат час тай они зайшли аж у штири неґіли до
Русалима, тай тогди Христос сотворив їм окремішний
празник через тото так їм зробиу, шо они дуже рахманні люди
такі спокійні и побожні [ЗлН, Онищук 1912 б, 42]
Словосполучення на рахманський великдень може
вживатись зі значенням ‘ніколи’ Сего би ждати аж до
Рахманського великодня [Франко III, І, 8], На Юра-Ивана, на
Рахманський Великдень [Номис № 5634]
Етимологію назви рахманин запропонував
В Шухевич у «Гуцульщині» «Коли зважимо, що турецьке
слово «рахман» означав милосердного, а перший вірш
корану звучить «Бісміллап р-рахмані р-ра-хімі», що значить
«Во ім’я Бога милосердного, милостивого», тож і добачимо
тут близьку дуже зв’язь кидання шкаралущ у воду, що
пливуть у Чорне море з тим, аби в той спосіб звістити
християн, живучих під поганським Турком про настане
Великодня» [Шухевич IV, 244] Б Кобилянський пов’язував
назву з рум гостйпезс, що споріднене з араб гасИтап
[Кобилянський 1928,85] Натомість М Фасмер, спираючись
на значення слова рахманньїй у російських говорах, уважав
таку етимологію непереконливою Дослідник зазначав, що
назва походить із грецької ррбодюуоі ‘брахмани’ [Фасмер IV,
450] У російській мові рахманньїй, рахманьїй ‘значення
подвійне млявий, кволий, спокійний, нудний, простацький,
дурнуватий, на півн і сх веселий, розгульний, гостинний,
161
Н.Хобзей -----------------------__________йтнолінгаїстичний.. словник
ґречний, чепурун, на порубіжжях значення змішане, хистке,
тихий, лагідний, спокійний, ручний’ [Даль IV, 86]
РІШКАТИЙ
Одним із принципів номінації чорта є називання його
за характерними рисами уявної зовнішності, наприклад, за
наявністю ріжок —рішкатий Ця назва є також певним чином
евфемізмом
Назву рішкатий зафіксовано тільки в окремих
гуцульських говірках Ну та з ким 'буду йти, та хіба з
рішж'катим\К.СХ'Х' ЗлН]
Спорадично назву зафіксовано в наддністрянських
говірках Хлопец зі страху признав сї ему до всього Каже
«Я йду до пекла по свою метрику» — Тогди розбійник каже
«Коли ти йдеш до пекла, то ти подивиш сї, що тірішкаті для
мене приготовили» [Цеперів, Гнатюк 1912 а, 68]
РОЗУМНИЙ
Субстантивований прикметник розумний (пор також
мудрий) у гуцульських говірках уживається як евфемізм на
позначення ‘людини, яка має незвичні для оточуючих
знання’
Слово розумний у цьому значенні, на відміну від
мудрий, має корелят жіночого роду розумна, до того ж записи
з назвою жіночого роду переважають Назву зафіксовано з
такими значеннями
‘знахар’ А баба була тиж «розумна», шо ніби знала
до усьикіх таких мудрошіу [ЗлН, Онищук 1909, 53]; Тота
напудила сї туди дужи, шо робити — але була дес блисько
баба така розумна [знахірка] и она сі поскаржила, шо из неу
є [ЗлН, Онищук 1912 6, 12],
‘людина, яка бачить більше за інших' Як то утихло
— а межи ними буу один «розумний», шо усьо виґіу, а инчому
сї не покаже — и додивиу сї, шо йде до них «тот» — осина —
від гроший ґазда ніби, дивит сї, шо йде високий у вільхах так,
як смерека — тай они поукікали [ЗлН, Онищук 1909,99], Але
побігла она до куми свеї тай каже Йой, кумко1 прийшла онди
якас така лєчна жінка, дуже суха якас, тай сидит у куті А
сусіда була «розумна» така тай каже То Середа, каже,
162
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
прийшла, бо ти усе золу робиш у середу — а то є гріх [ЗлН,
Онищук 1912 б, 12]
Слова розумний та мудрий можуть функціонувати в
одній і тій же говірці паралельно (пор, наприклад, наведені
вище записи з ЗлН)
РУСАЛКА
Як свідчать етнографічні матеріали початку XX ст ,
у гуцульських говірках назву русалка пов’язували з
чужими, не властивими цьому регіонові міфічними
уявленями Вони мають велику силу и ідут лиш великов водов,
а до нас у гори не приходе [Врхн, Шухевич V, 201] У
сучасного респондента уявлення про місце проживання
русалок дещо змінилося Вони сидят у Черемошах і
заманюють лепніву глібоку воду жити з ними [Кобилянський
1980, 47], У'озер’і 'були ру'салки [КСГГ СтКт], однак
відомостей про русалок і далі небагато Незмінними
залишаються й погляди на походження та уявлення про
зовнішній вигляд цих міфічних істот уважають, що вони
берутси з дівок, що померли перед вінчьиньим У них одна
половина жінки, а друга половина риби [Врхн, Шухевич V,
201], таке ж пояснення подав і Б Кобилянський
[Кобилянський 1928,75]
Зміну міфологічних уявлень, зокрема щодо розуміння
суті русалки, можна пов’язати, очевидно, із впливом
художньої літератури, і в першу чергу — «Лісової пісні»
Лесі Українки Літературна норма, мабуть, сприяла і
відповідному фонетичну оформленню слова Зокрема у праці
В Шухевича та в записах Б Кобилянського зафіксовано
варіантрусявка з характерною для цих говірок зміною л на у
{русалка — русаука) [Кобилянський 1980, 46-47], проте
сучасні польові записи частіше фіксують варіант русалка
[КСГГ Мш, Пс, СтКт, Чрм]
Слово русалка наведено у словнику за ред
Б Грінченка, де в окремій словниковій статті подано його
фонетичний варіант — русавка зі значенням ‘русалка’
[Грінченко IV, 88] Русавки полиню бояться [Номис, 276]
Слово відоме багатьом українським говіркам, однак різною
є частота вживання та відтінки значення У СУМІ слово
Н.ХобЗбЙ ______________________________ЙТНОЛІНГВІСІИЧНИЙ словник
русалка подано зі значенням ‘казкова істота в образі гарної
дівчини з довгими розпущеними косами і риб’ячим хвостом,
водяна німфа’ [СУМ VIII, 911]
Назва русалка поширена в поліських говірках
Л Виноградова засвідчує, що польові матеріали з Полісся
найбільше підкреслюють, що русалками стають
здебільшого дівчата чи діти, які померли передчасно, значно
рідше — унаслідок насильницької смерті Як відомо,
покійники, які померли в молодому віці, вважалися, за
народними уявленнями, особливо небезпечними, оскільки
саме вони ставали «ходячими», могли приходити до живих і
шкодити їм [Виноградова 1986] А господ йіх знайе скул же
вони/вони ж так йак бу о кажут ’/шо цемертвийе виходиш 7
це з мертвих/це не з л ’удеі [Стечанка, ГЧЗ, 324]
У матеріалах П Шейна зазначено, що в Пінському
Поліссі традиційним уважалось, ніби русалки сидять у житі
[див , напр Шейн 1887, 196] Ці вірування фіксують і
сучасні записи Баби говорать, от лякали ни йди в жито, ни
йди у жито, бо як воно красує, як краса зто називаеца, то то
по-нашому красує, от ни йди у жито, потому шчо русалки
ходять И пуйме русалка и в ступу, каже, тебе [Спорово,
ПЄЛС, 117] Інші місця побутування русалок — ліс, гілки
дерев, особливо берези
Слово русалка відоме й іншим слов’янським мовам
р русалка, бр русалка, п гизаїка, ч гизаїка, слц гизаїка,
болг русалка, м русалка На думку В Махека, русалка
— східнослов’янський витвір (від лат гозаііа), а від
східних слов’ян ця назва поширилась до поляків, чехів,
словаків, болгар та македонців [МасЬек, 428] Щодо по-
ширення назви русалка в говірках російської мови Д Зе-
леній 1916 року писав «Згідно з новим культурним по-
ходженям слова русалка, назва ця поширена не всюди На
північному сході європейської Росії воно ще не встигло
достатньо поширитися І якщо ми тепер із північно-східних
наших губерній маємо мало свідчень про те, що слово ру-
салка народній мові цілковито чуже, то це пояснюється
пізніми літературними впливами у літературі (особливо
драматичній) XVIII і початку XIX ст образи русалок до-
сить звичні, й тепер рідко можна зустріти в Росії хоча й
164
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
безграмотну людину, яка ніколи й нічого не чула про ру-
салок Ще 1896 року Є Якушин писав «У багатьох
місцевостях Ярославської губ слово русалка зовсім не-
відоме [ ] На моїй батьківщині, у В’ятській губернії, сло-
во русалка неосвіченим селянам переважно невідоме [ ]»
[Зеленин 1994, 143]
У пам’ятках української мови назву русалка вперше
зафіксовано в пам’ятці 1495 року як антропошм Што сси к
на(м) всказива(л) своими посли кнзмьсємєно(м) ивановичє(м)
а михаило(м) роуса(л)кою [б м н , 1495, ССМ II, 307] Як
особова назва слово зафіксовано і в пізніших пам’ятках
Дмитро Русалка, Хвєдор Русалка [КІС б м н 1649, РЗВ6 376,
399]
Етимологічно слово русалка пов’язана з гозаііа —
назвою римського поганського свята, початкового свята
троянд, що відбувалося влітку в період поминання покійних
Від романців свято і його назву перейняли балканські
слов’яни, а від них, ще в дохристиянський період, вони
поширилися і в східних слов’ян [МНМ II, 390] У зв’язку з
цим О Веселовський писав, що «весняні русалії, головним
чином, поминальний обряд; русалки = іпапев [ ] Покійників
ховали в язичницьку пору на горах, у лісах, на роздоріжжях,
спускали у воду, тому галицьких мавок = русалок уявляли
такими, що живуть на гірських вершинах, як наші русалки
люблять гойдатись на гіллі дерев Водний характер можна
було б пояснити їх пізнішим відокремленням, гірські русалки,
наприклад, повинні були зникнути в місцевості, де гори були
рідкістю» [Веселовський, 270]
У пам’ятці української мови з XVII ст вміщено запис,
що чєтвєртаА прєд нлєю СошєствеА стого іїха в
пєнтикостій, зовемо А русалнаА [КІС б м н Пчела 13]
У бойківських говірках на позначення останнього
тижня перед Зеленими святами використовують такі
варіанти русауний, русавний, росауний, русавні дни, а на
позначення п’ятниці перед Зеленими святами — русауна
пйатниц’а, русавна пйатниц’а, русал’л’на, русал'а, русали
Над'веч’ір у'сї п’іиіли на рухали [Онишкевич II, 197] У
гуцульській говірці с Мишин серед сучасних записів
зафіксовано назву русалний великден’ ‘свято русалок (у
165
Н.Хобзей -------------------___________АТНППІНГНІГТИЧНИЙ СЛОВНИК
четвер на останньому тижні великого посту)’ [КСГГ Мш]
Назву русаля (маме красньї русаля; по русалях) у говірках
галицьких лемків зафіксував І Верхратський [Верхратський
1902, 463]
У гуцульських говірках зафіксовано також назву рос-
лини —русавка пахнівка (Апіохапіиш осіогаіигп) [Шухевич
1,20], а в бойківських говірках русалка вживається також зі
значенням ‘веселка’ [Онишкевич II, 197]
САМОСІЙ
На назву самосій натрапляємо в матеріалах
А Онищукаїзс Зелена Це міфічна істота, яка народжується
кожного нового року, наступного дня після св Василя і
Меланки (15 01) Із цією новонародженою істотою, що
приходила на світ від лісових звірів, пов’язували
передбачення про врожайний чи неврожайний рік Якщо
голодній дитині відразу давали хліб — рік мав бути
голодним, якщо давали сніг — безсніжним. Шо року по
Василю другий день, мусиш сї народити десь у сьвипах хлопец,
але то у заїри—у олениці, ци у вовчиці, ци у медвеґіу, народиш
сїна здобу люцку и, наколи сі уродиш, то зараз такі говориш,
каже Давайте їсти1 Та, як дадут ему хлїба — то той рік
буде кісний і хдїба не буде тогороку А як дадут му снігу, то
того року снігу не буде, дороги не буде, бо сніг згибає, то
кажут Самосій здзїу сніг А він сї називає Самосій, шо він від
звіри, а на нашу здобу Але як дадут ему їсти—то він зараз
гине, а як сї так трафит, шо жиє, то він є пастирем від
звіри, він гониш звір и пасе, але не витко—лиш чути, як жине
[ЗлН, Онищук 1909,21]
САТАНА
Слово сатана в гуцульських говірках належить до
назв на позначення поняття ‘найстарший чорт’ А Сатана
гадав, шо Бог ни знав, йик єго замкнути, тай сїв А Бог ни
казав ничо за ланци, лиш сказав Замкнітси ланци1 [Гл,
Шухевич V, 11], У тім царстві зробив для себе чоловіка,
А дама Йик зробив го з глини, то Ирод на него плюнув, а Бог
тогди перевернувєго тим опльованим до середини и з того
тепер кождий чоловік в середині маєш болу (слабість), б&
166
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
вин, сатана, був до створення чоловіка у спивцї з Богом [там
само, 8], пор також жартівливу приповідку з с Пістинь
Сатана май гиріиийДікка, з ним си не стокмиш, єкш’ч ’еским
Бисом [Кобилянський 1980,44]
У В Шухевича спорадично зафіксовано ще й
словосполучення найстарший сатана То був сатана Він від
нашого пана слуга Наш пан найстарший сатана [ ] Вона
війиїла на подвірьи и покрутила перстїнцем и збігли си на то
усі сатани и питают Чого хоч, панно крилівно ?[Яв, Шухевич
V, 109] Уживання в цьому випадкові прикметника-
конкретизатора вмотивоване, оскільки слово сатана вжито
для передачі поняття ‘чорт, слуга найстаршого чорта’, те
саме в гуцульських говірках позначає дериват сотонник
Каже тот, —ато був сотонник, він перекидає си на чоловіка,
або на шо инше та ходиш по сьвіту, а так, йик вигльидаі
чорт, то си нипоказує, бо єго Бог грозит, аби го люде виділи
[ ] Тай так кажут старі люде, шо вже йиким хто має бути,
то вже си вродит таким, а тот шо з сотонником товаришує,
то душу губиш [Ксм, Шухевич V, 54-55]
На позначення ‘найстаршого чорта’ зафіксовано
також дублетну назву Сатана-Ирод А Бог кажет єму Ти
си радував, шо мине замкнеш, а то тебе моє слово замкло
— А Сатана-Ирод заплакав так, йик вів забутїв [Гл, там
само, 11]
Слово сатана ‘чорт’ в етнографічних записах
здебільшого має чоловічий рід, пор у наведених вище
текстах то був сатана, вин, сотана; Сатана-Ирод заплакав
тощо, хоча в окремих випадках може мати форму жіночого
роду, що, на нашу думку, спричинене позалінгвальними
чинниками Йик Адам и Йива жили в раї, то сотона скусила
їх до блудства и вни вінец ни дотримали [Гл, Шухевич V, 13];
Йик вони прийшли на подол, учинила си дитина, сотана
підмінила, виттак Адам пидписав си й запродав свій рід, то
сотона мала велику силу своїх помічників [там само, 8]
Очевидно, у першому випадкові сатана асоціюється з
довгою ‘змією’, яка в досліджуваних говірках має форму
жіночого роду У другому випадкові респонденти вживають
слово сатана в жіночому роді, бо, за традиційними
уявленнями, християнську дитину на дітьчу може підмінити
167
Н.ХобЗбЙ -------------------------ЙТНПЛШГШСТИЧНИЙ СЛОВНИК
бісиця, яка в гуцульських говірках тільки жіночого роду
Подібне відзначено і в українських говірках Східної
Словаччини, де назва сотала ж р уживається на позначення
демонічної істоти, що підмінює дітей [Вархол 1992,120]
Назва сатана ‘чорт’ відома й іншим українським
говорам, напр Так і я попав у роботники до чортів і тепер
вони нашим братчиком управляють — нас таких по світі
багато А то бач яка-нибудь яритниця попросе сатану, щоб
увійшов у такого то чоловіка, а він і посила нас, а сам він ни
може потому, шо боіця хрищеного чоловіка [Воронізька губ ,
Гнатюк 1912 а, 52] В українській літературній мові слово
сатана функціонує зі значенням ‘надприродна істота, яку
зображають у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і
ріжками, є уособленням злого начала; біс, диявол, чорт, злий
дух’, а також уживається як лайливе слово [СУМ IX, 60]
В етнографічних матеріалах говірки з с Голови
зафіксовано фонетичні варіанти сатана, сотана, сотона, у
мовленні одного респондента може бути кілька варіантів
[див Шухевич V, 7-9 (запис 1902 р — Гл)]
Паралелями до укр сатана є р сатана ‘диявол або
чорт, біс, нечистий, злий дух, шайтан’ [Даль IV, 139], ч заіап,
заіапаз книж ‘(чорт), сатана, диявол, гаспид’ [ЧУСII, 282],
спорідненими з ним є п згаіап, лит зеіопаз, стуг заіапаз
[Мозтугізкі 1991,43]
Уважають, що сатана — залишок стел сотона, яке
було давнім запозиченням із гр оатауа^, що, у свою чергу,
походить від гебр заіап ‘той, хто протидіє, ворог’ [Фасмер
III, 565, Преображенский II, 253-254; Шанский, 296, Ковалів
II, 79] Лексичну форму сатана вважають вторинним
пристосуванням до грецької форми [Фасмер III, 585] Лексеми
сотана і сатана засвідчені паралельно в гуцульських
говірках, де виявлено ще й сотана [КСГГ Гл.Яв] ЙикАдам
й Йива жили в раї, то сотана скусила їх до блудства й єни
вінец ни дотримали [Гл, Шухевич V, 13]
У пам’ятках української мови назва сатана виявлена з
кінця XVI—поч XVII ст, напр Слухай же н ’іко таа невіста
скорчилась бьіла (V сотони, й заражена гріхом вєликьім [КІС
б м н XVI ст УЄ29519,138зв ] Трапляється вона й у Лексиконі
П Беринди [КІС Київ, 1627 ЛБ 85] У цей же період слово
168
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
сатана ‘чорт’ зафіксовано в пам’ятці з території Закарпаття
ВидІвь емь сатану, якмоеню изпавь изь неба [КІС НЄ105]
СМУЧ
Назва смуч ‘чорт’ (без ілюстрування слововжитку)
подав М Зеленчук, при цьому зазначив, що ця назва
вживається в говірці Жаб’є (тепер Врхн) [КСГГ]
У КСГГ зафіксовано і дериват дмучий ‘чортячий (про
людину)’ Но то йи дмуча 'д’іука, хот’ко'го зви'дена б'іду
[КСГГ Врт]
СТОЧНИК
Слово сточник у гуцульських говірках уживається зі
значенням ‘людина, яка з-посеред свого оточення
вирізняється майстерністю чи вміннями’, таких людей на
Гуцульщині вважають «непростими», вбачаючи їхній зв’язок
із нечистою силою Се такий чоловік, шо знає зробити, шо
усему силу знає, сточник може грати хоть на шкребцї
(тріска) такого, шо другий й у скрипку не втне, але до того
треба способу, а нераз и гріх неспасимий за се, як хто зробиш
си сточником [Брв, Шухевич V, 215], від того чьису
музиканта над него не найде ніхто, він ставмузикант-сточник
[Врхн, Шухевич 4217]
СТРАТЧА
У гуцульських говірках зі значенням ‘погублена
новонароджена, нехрещена дитина’ вживається назва
стратча, що має прозору етимологію Часом прийде дитя на
світ неживе і тодїзветь ся «страччьи» Страччата закопує
паламар (або гробар) на відповіднім місци (за цвинтарем, на
«не сьвиченім місци»), а цирез то, шо ти покритки — не
дивуйте — закопуют стаччьита буґь-де, цирез то такі
фуфели и бурі бют [ЗлН, Онищук 1912 а, 97]
За народними віруваннями, діти-стратчата до півночі
просять крижми, кусня полотна на сорочину Якщо ніхто не
дасть крижми чи не покладе хреста на таку дитину, то вона
ставала через 12 років нечистою силою, зокрема нявкою чи
бісицею. Лучає ся, що дівка тратить дитину Місце де дитина
169
Н.ХобЗбЙ ________________________________Р.ТНПЛІНГВІПТИЧНИЙ словник
страчена, називає ся страче Така дитина не хрещена і гола,
тому вона плаче о півночи нового місяця та просить хреста і
крижми Така дитина буде так довго плакати і просити, аж
найде ся чоловік або жінка, що знає форму хреста, та
виговорить тоту форму і кине д земли у той бік, відки почує
плач, будь якого рамата — кавалок шматини Душа дитини
ухопить рамат, вона вже хрещена, має убране, іде до Бога і
зістає ангелом хранителем того, що її охрестив та убрав
Коли ж до 12-ого року дитина не хрещена, то стає нявкою
та бісицею [Шухевич III, 9]
На Гуцульщині зафіксовано також фразеологізм
кри'ч’етийакст'рач ’е ‘дужеголосно кричати’ [КСГГ Ксм]
Вагітна жінка, що мала народити позашлюбну дитину, ішла
в гори, викликала передчасні пологи, а дитину, яку
народжувала, залишала в лісі, її розривали звірі, така
дитина дуже голосно кричала
На позначення цього ж міфічного персонажа —
‘дитина, що померла нехрещеною і душа якої літає поблизу
місця, де її поховано’ — в українській мові відома назва
потерча [див Дзендзелівський 1973, 166-168]
ТАРАХТЕРНИК
До парадигми назв зі значенням ‘чаклун, чарівник’
належить слово тарахтерник, яке записав етнограф
А Онищук на початку XX ст у с Зелена (ЗлН) Сє Зелена
уже має тих Землєних богіу Туй самі Чьиріуники та
Тарахтерники — Боже прости До усєкого собі помагают,
усєко світом колотєт, але — Боже' Ни знати, хто
старший ? То є такі, шо аж лєчно згадати, шо не пют [ЗлН,
Онищук 1909, 103—104], від сучасних респондентів
записано фонетичний варіант характерник Найбіл'шим
з'нахарем і характерником до не^давного минулого буу
стафий Григір, йа'кого прозивали Нетесаний [КСГГ ЗлН]
У цій же говірці зафіксовано й тарахтерство-
ворожбитство ‘чарівництво, знахарство’ В суботу вечером
ладять «сьвикість» Виносять із комори «пасковйиник» і
кладуть до нього верствами яєць, сира, бриндзі, масла ,
врешті кладуть хрін, кропиву, води у фляшочку, крейди,
стрільного пороху та всякоі-всячини, потрібної до лічничих
170
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
цілий і «тарахтерства-ворожбитства» [ЗлН, Онищук 1912
б, 38]
Пам’ятки української мови назву характерникь
подають із кінця XVI ст Такому плутови не повирай, бо
якийсь характерникь, много пакости починиль [КТ] У
Збірнику приповідок з 1722 р — зі значенням ‘чаклунство’
засвідчена назва характерь [там само] Слово характерник
зі значенням ‘чародій’ входить до реєстру Словника за ред
Б Грінченка, тут також засвідчені однокореневі назви
характерство 'чаклунство’, характерству вати ‘чаклувати,
чародіяти’ [Грінченко IV, 387]
У Проскурівському повіті П Чубинський також
зафіксував назву характерник «Це — чаклун, для якого,
завдяки знанню великої кількості замовлянь, небезпека не
існує Убити його можна тільки срібною кулею, над якою
відправлено 12 літургій» [Чубинський 1,206]
УРЕКЛИВИЙ
На позначення ‘людини, яка може зашкодити
поглядом, уректи’ у гуцульських говірках уживають лексеми
урекливий (урікливий), що має також словотвірні синоніми
урічний [Шухевич 1,197], врічлива [там само, 196] кождий
т зв непростий, дуже поганий на зір, чи то урікливий,
подивить ся на чоловіка (маргу) «и здзіст» [Онищук, 1909,
136] X
Се безшьисний чоловік, він родиш си у таку годину, єго
вже так судці осудили, бо йик чоловік родит си, то 12 ангелів-
судцїв судьи єго у хаті на вікні, чим він має бути ци злодій, ци
розбійник, ци богач, ци бідний, йик має провадити сиітд
Вроки походьи від злих очий такого чоловіка, він уже родит
си з поганими очима, він тому не винен Йик котре сумлінне и
знає від себе, не хоче другому лихо вчинити, то уперед заки
подивит си на кого, або на шо, подивит си на свої нігті ув
обох руках и складає руки на вперед себе, то вже може на
усе дивити си, вже тому не пошкодиш Урекливого чоловіка
знают усі на селі, йик прийде у хату, або йик би єго подибав
на улици, то такому прорікают тихо Тобі в очех сови, кільи,
скали, ліси, каміньи, дерева — не я1 Тим єго запоперечуют
[Ксм, Шухевич V, 218—219]
171
Н.Хобзей -------------------___________атнопінгвіптичний СЛОВНИК
Як синонім до урекливий Б Кобилянський наводить
номен. бещєсний(беи'шч’еснеий) [Кобилянський 1928,75]
Уявлення про лихе око—досить складний та цілісний
комплекс народних вірувань, притаманний не тільки
слов’янській культурній традиції [див Дандес 1996,132-142]
Іменник урекливий — дієприкметникового
походження, мотивований дієсловом уректи [КСГГ], пор
також бойк врічи, урічи ‘наврочити, зурочити’ [Онишкевич
І, 149] Йак 'зайдиЧиу 'хату, то с’і 'глипни бігом на с'войі
'н їхт ’і, в ‘ітак на сти'лину, бис ни1 зу'рочила дити'н ’и [КСГГ
Врт], Витко, шо ур’и'кли дитину, бо пишчилайи1 ни1 свойіми
голосами [КСГГ Врт] Це дієслово відоме й в інших говорах
південно-західного наріччя; пор ври'чи ‘зашкодити
«поганим» поглядом’ — говірка с Романів на Львівщині
[Горбач 1965, 87], говірки Теребовельщини [Горбач 1969,
137] У бойківських говірках слово врічи, (урічи) відоме у
значенш ‘наврочити’, ‘зурочити’ [Онишкевич І, 149], пор
також пол иггес У російських говірках (ярославських)
дієслово урочить має значення ‘околдовать, назначить’
[Даль, IV, 509]
Назва уроки ‘погляд, яким людині заподіюють шкоду
(перев здоров’ю)’засвідчена у словнику за ред Б Грінченка
зі значенням ‘сглазь’; тут же подано й інші варіанти цієї
назви урочища (цит за Шухевич І, 210) та уроченьки
[Грінченко IV, 352-353] Слово відоме також у болт уроки
‘уроки, вроки’ [БУС, 714]
І Франко ус Нагуєвичі зафіксував фразему На пса
вроки1 з поясненням «Примовляють, оповідаючи про щось
гарне та здорове, напр, про малу дитину, аби не наврочити
Віруванє, що похвала приваблює до хваленого предмету
злих, шкідливих демонів’ [Нагуєвичі, Франко І, 275], пор
лемківське Змеч ле мі врокьі девятеракьі «просить селянка
ворожки» [там само] Із бойківських говірок І Франко подає
також Від уроків обезпечьете себе і дїтвачька « Тогди мене
хто врече, як минї сліди порахує і на мому коникови шерсть»
«примівка на вроки», На пса уроки, на кота помисл
(помишленє) з коментарем «Примовляє мати, коли хто при
ній хвалить її малу дитину», Нема кому уроки зверечи
(скинути), — «Жартує чоловік, захорувавши на якийсь
172
Гуцульська МІфОЛОПЯ
незвичайний, але не дуже докучливий біль, иноді тілько
зголоднівши гаразд», Не уроком—неуроченьки—«ширша
форма замісь нівроку-нівроченьки», Уроки на сороки —
«мудровінє або жартівлива примівка чоловіка, який не
вірить в уроки» [Франко III, 1,244]
ХОВАНЕЦЬ
В основі номінації домашнього чорта в українських
говорах південно-західного наріччя—уявлення про те, що
його за допомогою різноманітних ритуальних дій можна собі
створити, виховати, вигодувати, так постали мотивовані
назви хованець, годованець, вихованок
У гуцульських говірках зафіксовано назву хованець
Але уходиш тот слуга наський у комору тай шось киває туди,
шось крау — не дивуйте Той бере шось туди, а тот хованец
— лус' єго у морду [ЗлН, Онищук 1909, 75] Ця ж назва
відома й у бойківських говірках Такий є дїтько хатний, що
сї називає хованець [Ходовичі, Гнатюк 1912 а, 5]; Хто хоче
мати хованцьа, як знесе курка яйце зносок, носит го 9 днів під
лівим плечом, не мийе ся, некстит ся, не мовиш пацїру По
девйатьох днях виймайе з-під плеча і ударит ним
йедноростом (літоросткою), шчо за йеден рік виросте, а з
йийця вискочиш паничок й питайется чого пожалуєш, то я
ти буду на помочи [Мшанець, Зубрицький 1900, 21] У
бойківських говірках назву зафіксував також І Франко
Уникає як хованець (Гнідківці); Хованцьи має, що му гроший
доносиш (Нагуєвичі) «народне віруванє про хованця Вірять,
що чоловік може із яйця — запортка виховати хованця,
носячи те яйце 6 неділь під пахою Такий хованець сидить
звичайно на поду і господар ставить йому від часу до часу
трошка молочної’ іди без соли або квасного молока з попелом
із люльки» [Франко III, 274] У лемківських говірках назву
хованець зафіксовано у складі фразеологізму Мати хованця
в мішку ‘бути заможним, багатим’ [ФСЛГ, 139] Назву
хованець (із покликанням на В Гнатюка) фіксує словник за
ред Б Грінченка [Грінченко IV, 406]
Слово годованець на позначення поняття ‘домашній
чорт’ зафіксовано в говірках східної’ Лемківщини Такого
дїтка, шоєв хаті, називают годованець Годованець любить
173
Н.ХобЗбЙ ______________________________ЯТНПЛІНГНІСТИЧНИЙ СЛОВНИК
найліпше сидіти в таким дереві порохнавім, шо є блиско хати
[Бандрова Ліського пов, Гнатюк 1912 а, 159]
На Теребовельщині зафіксовано назву вихованок Зішло
сьи дві бабі Йідна кажи, жияк би носити девіть день зносок,
то собі вигріє вихованка Али друга ни вірила «Чикай, каже,
спробую» тай взьила собі зносок, взьила піт паху тайносит
Носиш сїм день, али занив і вже пичи, то вона взьила тай кинула
в воду А з води сьи відзиває «Оува, то ми мама вигріла тай
фтопила» — Тай віт того часу почало їмучити і замучило на
смерть» (Іванівні Теребов пов , Гнатюк 1912 а, 157-158]
Тут відзначено, що домашнього чорта можна купити Купила
собі жінка за лїтру горівки вихованка Так він в скрини все
сидів [ ] Прийшло, як жінка вмерла, вже ни мав прикім бути,
тогди сє збиткував [Будзанів Теребов пов, там само, 162]
У західнополіських говірках на позначення ‘духа, що
живе в домі’ уживається назва домовик [Аркушин 1,138], пор
також у слобожанських говірках домовий, домовик Після
страстів лазять с сьвічкою на горище, щоб углядіть домового
А як хто, так по-тьмах лазе щупать домового як в шерсті
найдуть, так хазяйство буде, а як голого — так нічого в
хазяйстві ни буде Домовой чириз бантину причепиць ця та
так бутьто висить Кажуть ще, у свяитомууглу він сидить
Шукають його за вихром, ни с того боку, шо в сіни, а стого,
шо од хати—в куток Єсть на кішку похожий і на собаку—
усяке робить ця [Борисовська волость, Валуйський пов,
Воронізька губ, Гнатюк 1912 а, 155]
ХРОМИЙ
Засвідчене у Верховинському районі слово хромий в
одному зі значень є евфемізмом до назви чорт Мама єго та
арідникуздріли, що йиблінказацвила Каже тот хромий Коли
ми тепер єго си не збули, то ми вже не збудемо си1 [Врхн,
Шухевич V, 79] Спосіб називання пов’язаний із уявною
зовнішністю чорта За народними віруваннями, чорт відбив
собі п’яту, а тому кульгає, тобто є кривим Ирода сів на коньи,
натис єго, тай тогди тот кінь розсів си і упав на землю Ирода
побив си, упав на сїкачку і відтьив собі пйиту [Брв, там само,
35], Пішов бідний з хати, а під дверими сидів кривий чьорт,
тай каже до бідного Сідай на мене Я ті понесу до хати на
174
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
вечьирю'— Тот кривий то був у старшого Ирода-чьорта за
слугу поліціяна [Гл, там само, 63],Яле йик стьимував, шо вже
спустив глібоко, шо вже вона си нігде не ймет, пустив бабу,
а баба загриміла у печеру' Впала на саме дно, а там було
дванацїть чортив Йик зачьила си сварити, вадити там з
тими чортами, тай вігнала одинацїть чортив, а дванацітий
був хромий, ни міг вілїзти з печері Сиділа там з тим хромим
чортом рік на віру' [Гл, Шухевич V, 130]
Оповідки про хромого, кульгавого чорта відомі не
тільки в Карпатах, пор антипко безп ’ятий [Желехівський
1,5]; антипко, антипцьо ‘чорт, якому дверима відбито п’ятки,
а тому він хромає’ [Грінченко І, 8], безп’ятко ‘чорт’;
безп ’ятий ‘який не має п’яток, безп’ятий’ Панич маленький в
курточці, безп ’ятий (Чубинський), ‘уживається як іменник
чорт ’ [там само, 44]; пор р антипка беспятьій, анчутка
беспятьій, Гнатко беспятьій [Черепанова 1983,57,66,68]
ЧАРІВНИК
Назви з коренем сагіч- у гуцульських говірках
засвідчено у таких варіантах чар’івник (Врбв), ч’иріуник
[ЗлН, РзтП, Врт, ЬАНО, 303] — ч р та чар’іуниц’и (ЗлН),
ч ’иріуниц ’и (РзтП)—ж р Ареал назви в сусідніх бойківських
говірках значно ширший, тут засвідчено і значно більшу
кількість фонетичних варіантів чаріуниц'а, черіуниц’а,
чаріуниц’а, чиріуниц’а, чіріуниц’а— ж р тачаріуник, черіуник,
чаріуник, чиріуник, чіріуник [АОВ IV, к 201, 202] Ізоглоса
лексеми продовжується й у лемківських говірках чарівниц ’а,
чаровниц'а—жр тачаровник, чарівник—чр [8Ь,40] Слова
чарівник, чарівниця відомі і в інших українських говорах
Словник за ред Б Грінченка подає назви чарівниця та
чарівник ‘чарівник, чаклун’ [Грінченко IV, 444-445]
М Номис подає прислів’я Сонце світить, дощик кропить,
чарівниця масло робить Коли місяць в серп, то чарівниці
ідуть на границі, за матеріалами збірки Г Ількевича,
етнографа і видавця галицьких приповідок і загадок [Номис
№236,237] Лексеми чарівник та чарівниця функціонують і в
літературній мові зі значеннями ‘чаклун’, ‘чаклунка’ [СУМ
XI, 249] У реєстрі словника Б Грінченка подано й інші
слова з цим коренем чарівка ‘чарівниця’, чарівочка ‘зменш
175
Н.ХобЗЄЙ ------------------------------ЄїНОЛІНГВІОТИЧНИЙ СЛОВНИК
до чарівка чарівничка, чарівниченька ‘зменш до чарівниця
а також чарівний, чарівництво, чарівничий [Грінченко IV, 444-
445]
Назва відома й в інших слов’янських мовах болг
чаровница ‘розм перен чарівниця' [БУС 746], сб , хв сагоупік
‘чарівник, чаклун’ (з XVI ст), слн сагоупіса ‘чарівниця’,
сатік, сагоупік ‘чарівник’; ч сагоупісе ‘чаклунка, відьма’,
діал сагоупіса, сагоутік ‘чаклун, чарівник’ [ЗССЯ 4, 25], п
сгагоутіса ‘чаклунка, відьма’, сгагоутік ‘чарівник, чаклун’
[$\У 1,1104], р чарователь, -ница, чаровник, -ница ‘чарівник,
ворожбит, чаклун, чорнокнижник, знахар, який напускає
мару, мороку’; чаровникь, -ница, (архангельське, вологодське)
‘звабник, красень’ [Даль IV, 583], р діал чаровник ‘чаклун’
[ЗССЯ 4,25]; бр чарауніца, ‘чарівниця, чаклунка, знахарка’,
чараунік ‘чарівник, чаклун’ [ТСБМ V, 296]
З негативною характеристикою лексеми чаровникь та
чаровница вперше зафіксовано в пам’ятках української мови
у грамоті 1586 р зі Львова А если бьі бьіль которьіи попь
чаровникь или ворожбит книжньїи или ворожку и
волиіебницу або чаровницу прьі цєрькви дєрьжаль [КІС
Львів, 1586 ЛСБ 718] П Беринда у «Лексиконі» уживав
слово чаровникь при тлумаченні лексем Болій Баїа, Дан
чаровник, віщок, албо лікар [тут і далі Київ 1627, ЛБ, 5],
Вльхвь вльшєбник, чаровник, ворожбить, віщок, заклинач,
чорнокнижникь [20]; Кудєсь Кудєсник Патєрік,Чортьили
чаровник [55], обаватєль янникь заклинань, чаровникь [147];
Чародій Чаровникь [156], та чаровница при тлумаченні
Баіла Чаровница [5]
Автори ЗССЯ припускають, що слова чарівник та
чарівниця можуть бути як похідними від дієслова *сагоуаіі,
так і субстантиватами прикметника *сагочьпь [ЗССЯ 4,25]
Наприкінці XIX—поч XX ст у гуцульських говірках
назви чарівник-чарівниця засвідчено (за етнографічними
матеріалами) зі значенням ‘людина, яка за допомогою
магічних дій може завдавати іншій людині шкоди’ Йик йиден
другого хоче с сьвіта зігнати, йде до чьиріуника і той
чьиріунйк робиш з глини фігуру, але уперед мусит мати слідує
того чьоловіка, на котрого має бити і то босого чьоловіка
[РзтП, Гнатюк 1912 б, 155]
176
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Іноді дії чарівника пов’язують із контактами з
‘нечистою силою’ У Татарові є якас чарьиуниці, якас
Катерина, шо коло неї держит сї «тот» — аби сі не
повиджувау [Онищук 1909, 118] Таку семантику слова
засвідчив П Чубинський у Літинському повіті (Східне
Поділля), де «чарівником називається людина, яка
потоваришувала з чортом та почала робити людям тільки
зло» [Чубинський 1,204] Твердження про те, що Чарівниця
два духи має [Франко III, 240], Чарівниц ’а майє два [духи йак
опир’ [Махнівець Старосамбірського р-ну, Онишкевич І,
240], а отже, може шкодити не тільки за життя, але й після
смерті, відоме й у бойківських говірках Тут спорадично
засвідчено ще й назву дводушник То дводушник, не чоловік'
(Нагуєвичі) При поясненні цього виразу І Франко писав,
що «Про упирів вірять, що вони «дводушники», тобто крім
звичайної людської душі мають іще якусь демонську, яка не
покидає тіла ще й по смерти» [Франко І, 534] Віруваня у
дводушників відомі й іншим слов’янським культурам [див
СДII, 29-31]
У говірці с Гринява І Франко зафіксував назву
тридугиі у приповідці Тридуші би тї ззїли' У коментарі
учений зазначив «Прокляте Значінє неясне» [Франко III,
224] У говірці с Криворівня молода дослідниця
О Підцубна записала (у липні 2001 року) замовляння, у
якому також є назва тридуші Піітайут си <л ’уди 'в ’ідки берут
си т'ридуш ’і 11 Йек л 'ундина не'сет тройе в ’ідер во-д ’и | двойе
на ко'ромисл’і, а од'но в рубках | а ‘жинка іїдет т’еж'ка
] дитина у живо-т ’і | то [лоуйетси ц ’і т^ридуші на цу дитину
Ц Вйтак дитина родитци | вйтак ди'тина сла ба | живо'тец
великий у ди'тини три 'йемци робйетси пид груд ’‘ми 11 Груди
бо'л ’ет | гбр ’ечка | так шо вуно слабен ’ке
Слово чарівниця в гуцульських говірках має також
дещо вужче значення, що особливо характерне для сучас-
них записів ‘людина, яка «відбирає» молоко в корів’
Чьиріунйцьи кладе топку соли пид мист, аби не витко, тай
кілко маржини перейде, то тілко молока відбере [РзтП,
Гнатюк 1912 б, 104] Таке значення слова відоме й за межа-
ми гуцульських говірок, наприклад, на Теребовельщині,
Жовківщині [див там само, 132, Пастернак 1929, 341],
Н,Хобзвй _____________________________атнолінгвістичний СЛОВНИК
Холмщині та Південному Підляшші, де «чарівниця пере-
дусім відбирала в корів молоко Раз глянувши на корову,
а потім пригадавши собі її, йшла на горище, вішала запас-
ку і «доїла» [Карабович 1997,316] На Жовківщині з подіб-
ними уявленнями пов’язане пояснення метеорологічного
явища Як сонце світить, а дощ іде, то кажуть «Чарівни-
цьи масло робиш» [Зіболоки, Жовківський пов , Пастер-
нак 1929, 341]
ЧАРОДІЛНИК
Синонімом назв чарівник та чередінник у гуцульських
говірках є чароділник, що має корелят — чароділниця У
гуцульських говірках назви мають різні фонетичні вияви
чаро'ділниц’а [КСГГ ЗлН], чьиродійницї[Ксм, Шухевич V,
230], чареУ'ґїн еиц’а [КСГГ Крвр], черо'д’ійниц’е [КСГГ
Чрм], чародійник, чьиродійник [Ксм, Шухевич V, 230]
‘чарівниця (чарівник), яка(який) відбирає молоко в корів’
То найбілше ж’ін'к'е 'такі чард'ділниц’і 'були Чаро'ділниц’і
ураз збавиш худобу [КСГГ ЗлН] Фонетичний варіант
чароіїл 'ник фіксує в покутській говірці с Печеніжин ЬАНО
[ЬАНО, к 53,303], пор також чародійец [Онишкевич II, 2]
та чародій [АСВIV, к 201] у бойківських говірках, а також
у літературній мові чародійник [СУМ XI, 273]
Різні варіанти слова чародійник відомі і в інших
слов’янських мовах сб , хв рідк сагове] (XVI ст), слн
сагове] ‘чарівник, чаклун’, ст ч сагове] [ЗССЯ 4, 24], ч
сагове] ‘чарівник, чародій, чародійник, чаклун’ [ЧУС 1,81],
слц сагове] ‘чародій, чаклун, чудотворець’ [8811, 192], п
сагоіїгіеі ‘чародій, маг, чорнокнижник’ [85¥ І, 1102], бр
чарадзей ‘чародійник, чарівник’ [ТСБМ V, 294]; болг
чародей ‘заст чарівник, чародій, чародійник’ [БУС, 746], р
чародей, -дейка ‘чарівник, ворожбит, чаклун,
чорнокнижник, знахар, який напускає мару, мороку’ [Даль
IV, 583]
У пам’ятках києворуського періоду засвідчено кілька
слів, утворених складанням основ *бага, *сагь і *сіеіаІі [див
ЗССЯ IV, 24] В Изборнику 1073 р чародьица ‘чаклунка,
чарівниця, ворожка’, чародьиць = чародьєць ‘чародій,
колдунь’ та його синонім чаротворьць ‘чародій, заклинатель’
178
Гуцулі
МІФОЛОГІЯ
[Срезневский III, 1473-74] У пам’ятках цього періоду
зафіксовано чародьи ‘волшебникь, колдунь’ (Збірник
Святослава 1076 р ), чародьиникь ‘чародій, колдунь’
(Стоглав), а також чародьиница [1054 р , Срезневский III,
1427] В Учительному Євангелії з XVI ст паралельно
вживалися чародьи та чародьйникь [КІС б м н XVI ст УЄ
29519, 26 зв, 218]
У бойківських говірках іменник чари зафіксований
також в однині Йаґбим знала йака чара, йа би-м б’ід‘і дала,
шч’оби біда милейкого тай не обн’імала [Коростів
Сколівського, Онишкевич II, 362]
ЧЕРЕДІННИК
Корелятивна пара чередінник — чередінниця в
гуцульських говірках уживається зі значенням ‘людина, яка
може завдавати людині чи тварині шкоди’ Черьидінником
може бути и будь хто, простий мушчина ци жинка, до того
треба лиш знати, коли и йик чьиредувати, заклинати, треба
лиш поповчити усе, йик слід, чьиредїнник чьиредує лиш для
себе, буває и так, що занїм що дльи себе приверне, мусит
уперед другому збавити, але се рідко, хіба йикий бідний хоче
забрати молоко у богачьи Буває чьисом и так, що при
чьиредованю мож збавити чоловіка або маржину [Яв,
Шухевич V, 226], Уже йак ку'гут за'пійе, то чере'д’ін иц’і
'сили ни'майи уже шос зро'бити [КСГГ Врт]
У фіксаціях Б Кобилянського слово чередінник має
позитивні конотації, зокрема в цитаті, що наводить дослідник,
чередінник, очевидно, є синонімом слова знахар Ч’ереґіннекі
закленайут, прімоуйайут, чїруйутмолодихус'ек’імдзеломна
ш’іслевіулови, ш’іслевугодену, наросптдмарж’ени, насолотку
манну, на здороуйел’уд’ім, на добриі полїток пчоліу, прок’іу
від’меі і нїч’нец, віган'ейут слабіє’к’ і болу від нас ір’ш’ених
[Врхн (1930 р), Кобилянський 1980,48]
Частота вживання корелятів різна назви на
позначення жінок засвідчені частіше Зафіксовано різні
фонетичні варіанти чере'д’інниц’і[КСГГ Врт], черепннец’а
[КСГГ Бс],череґ’інниц’а [Гр, ЬАНВ, 303], черед’іл’ница [Бр,
Горбач 1997,95], ч’ире'дінниц’и, ч’ири'діл’ниц’і[КСГГ ЗлН],
чири'ґіннец’а [КСГГ Бс], чара'ґ’іннец’а [КСГГ Ксл],
Н.ХобЗвЙ ______________________________НТНППІНГЙІПТИЧНИЙ СЛОВНИК
чере'дінник [КСГГ Врхн], чер'и’дінник [КСГГ Брв],
ч ’ередінник [Бс, ЬАНО 303] У записах із бойківських говірок
назву не виявлено, відсутня вона також у 8Ь
Б Кобилянський зазначав, що назви чередінник,
чередінниця можуть набувати й інших значень, особи, яких
ці слова позначають, можуть також «полагоджувати»
любовні справи дівчат і хлопців, насилати хвороби на
ворогів, вирішувати судові справи, вирішувати справи
конкуренційні, напр , щоб комусь краще велось, ніж його
сусідам і т д, вони можуть під час посухи «прикликати дощ»
[Кобилянський 1980,45]
Проте найпоширенішим значенням корелятивної пари
чередінник-чередінниця в гуцульських говірках є ‘чарівник
(чарівниця), який (яка) відбирає манну в корови’ Се мож
лише на св Йвана, чьиредїнницьи встає рано до схід сонця і
йде гола з дійницев і з полонником до богача, що має богато
коров або овец і там є звичайно на обістю корито, куда вода
йде просто з головицї, вона йде до того корита, збирає
полонником воду по верхи і каже Я не збираю воду, але збираю
з усеї худоби, шо тут пє, манну, не токмо з вімйи, але и з сліду1
Потім бере сьлїду, йде царинков, збирає полонником росу з
трави і примовляє «Я не збираю саму росу, але з маннов з усеї
худоби, шо ходиш сим полем, з усеї землі, з усего цьвіту, шо є
на сьвітї, я одна така чьиредїнницьи, самостояща, на поли
стою, на округ себе махаю, на Йвана Хрестителя з усего
сьвіта манну збираю и вікликую, своїй худобі примовльию
— Тепер збирає цьвіт і приговорює 3 зібраним цьвітом йде
до дому і дає своїй корові їсти из сурмоти и каже [Врхн,
Шухевич V, 233-234] Усі ґаздині і ґазди у вечьир перед
Уведенієм берут свинєка та тоуцут разом из вуглем, печінок
и чєсником, витак тиммастєт корови на перехрестью, межи
рогами и на вимню, тогди ні одна відьма, ані чередінник ни
можеш изпередувати манну и відобрати молоко у короу [Гк
1935, 77] Така семантика слова відзначена й у сучасних
записах То ца чеиреи'д ’ініцеи зро'била, шо 'дойу у ко'рові кроу
[КСГГ ВРж]; Кау, шо він че“ре“'д ’іник, шо 'можеит у ко'рові
відобрати ма'ну [КСГГ Гр], Чере'д’ін ик, що ви'дбирайі
моло'ко ви'т ко'рови Цей чере'д’ін ик ше 'вуйко нам [КСГГ
Врхн]
180
Гуцульська-------------------------------------------------
МІФОЛОГІЯ
У бойківських говірках на позначення особи, яка
‘відбирає молоко, манну в корови’ зафіксовано корелятивну
пару відддйник-відддйниця [Онишкевич І, 120]
Щоб відібрати молоко від корови, такі чередінники
послуговувалися різними способами Йик чьиредїнник хоче
другому збавити корову, йде до колешні, даст корові попахати
соли, лапне ї за дойок, и церкне з него молока у сіль [Яв,
Шухевич V, 232-233], Як чьиредїнник хоче збавити кому корову,
то йде до ріки, ловит пструга, потім веде корову у хату, кладе
пструга у дійницю і доіт корову на пструга [Брв, там само,
233], А один приказував, шоувійшоуухатуякис бараба и шось
сї зговорили за таке ружне Але каже тот бараба Якхочети
висіти молоко, то я зараз добуду И узьиу собі капелюх тай
привєзау до капелюха шнурок и переверже той капелюх церез
драґарь, а за шнурок тримає, ияк стау той шнурок доїти, то
надоїу молока [Пс, Онищук 1909, 108] На Гуцульщині
ба'рабами називали робітників-чужинців, які працювали на
лісових розробках або на інших роботах [КСГГ]
В одній із легенд про Ісуса Христа назву чередільниця
респондент використовує на позначення позитивно
оцінюваної міфічної постаті Сус сховали сї из перед Жиґіу, а
тота — не дивуйте — паскуда показує бо то чьириґілницї
узьила тай вергла на ватру ґрису тай стау дим, шо гет закриу,
де шо було, шо Жиди ни висіли Суса Христа Потому Бог
зіслали свого ангілє и каже Ни бій сї Суси, Ти будеш мій
майстарший товариш, ни бій сї смерти, я кі оскрешу назад
[ЗлН, Онищук 1912 б, 37]
Назва череділниця в говірці с Зелена Надвірнянського
р-ну відома також зі значенням ‘рухлива ящірка’, що пов’язано
з віруванням у здатність чередінниць, чарівниць перекидатись
у різних тварин Такі вірування поширені не тільки на
Гуцульщині Зокрема на Холмщині та Південному Підляшші
вірили, що «чарівниці могли перетворюватися на жаб, сов і в
такому вигляді заходити до обори» [Карабович 1997,316]
Очевидно, можна в цьому випадкові говорити і про
народну етимологію, про вплив слова череда, що поширене
в гуцульських говірках і функціонує в літературній мові у
значенні ‘гурт свійських тварин (перев великої рогатої
худоби), які утримуються, пасуться разом’ [СУМ XI, 303]
181
Н.Хобзей ______________________ 0ТНҐ1ЛІНГЙІПТИЧНИЙ СЛОВНИК
У гуцульських говірках засвідчено також
однокореневе дієслово чередувати ‘відбирати молоко від
корови, чарувати’ [КСГГ РзтК, Бр, Горбач 1997,95] Увечер
перед св Андрієм ЗО 09 (13 12) ходять чарівниці, які
передують маржину, відбираючи єї добре молоко [Шухевич
IV, 230] Дієслово чередувати поєднується не тільки з
однокореневими відповідниками, що вживаються на
позначення ‘чарівниці (чарівника), яка (який) може відібрати
молоко від корови’, а й з їхніми лексичними синонімами
Напр Йа'кіс ’ йе чере'д ’ілниц ’і, шо з'найут передавати [КГ
Рсш], 'Мол ’фарка че“ре“'дуйет 'л ’утцкіко'рови [КСГГ РзтК]
ЧИНТАР
Корелятивна пара чинтар — чинтарка ‘людина, яка
може завдавати іншим людям шкоди’ належить до архаїчних
назв, які зафіксовані в гуцульських говірках на позначення
«шкідливих непростих» Вони чиньи всьикі вчинки и то такі
варьи мурашки з мурашковинов, та клину т, аби тоти гризли
си, кидали си, сварили си, йик тоти мурашки у печи мелютси,
так абии тоти люде не мали ні відки поратунку Переварені
мурашки сиплюту хату, у тій хаті люде сварьи си, бют си,
гризут себе и дїтий та нераз и убивают си [Ксм, Шухевич V,
212], Ч’інтар’і—злісні ворохобники, насилайутнал’удеілехо,
біду, колотнечу, с’ійут незгоду, суперечку, сварку, гризн’у і
бійку в хат’і То про них кажут тут хтос начїниу, хтос
поробиу їм помагайе Юда [Кобилянський 1980,48]
У гуцульській говірці с БродинаО Горбач засвідчив
також чинаторка та чінкар (відповідно ‘чарівниця’,
‘чарівник’), а також слова чинки, чінк’и ‘чари’ [Бр, Горбач
1997,96], пор також'чінки('чінкі) ‘чари’ ШейсС'годни'вірйе
гуцу'лиу'чінкі\Врхн, СГГ, 212]
Етимологія слова чинтар прозора, вона пов’язана з
дієсловом чинити, одним із значень якого в гуцульських говірках
є ‘робити що-небудь’ [СГГ, 212, Кобилянський 1980,48]
ЧОЛОВІК, ШО НИ ДОБРИЙ НА ПЕРЕХІД
Описова назва чоловік, шо ни добрий на перехід
(поганий на перехід) у досліджуваних говірках уживається
на позначення ‘людини, яка може зашкодити іншій,
182
МІФОЛОГІЯ
перейшовши перед нею дорогу’ Є такий чоловік, шо ни
добрий на перехід—май більше из чельиди сї трафєї— то як
перейде хрискинина, то чоловік мусиш зле погостити, аби
куди сї справиу [ЗлН, Гнатюк 1912 б, 161] Назва відома з
давніх етнографічних матеріалів та з сучасних записів,
напр Бо 'може 'бути по'ганий на перехід, то 'може 'бути
я'кес 'лихо з 'вівціми або ґаз'дов [Рсш, Грицак 1956, 272]
У бойківських говірках І Франко зафіксував ще
словосполучення злий на перехід, подаючи приповідку з
Нагуєвич Він злий на перехід Автор зазначав також, що
«Віра в перехід здавна числилася поганським забобоном»
[Франко II, 191] М Толстой, говорячи про вірування в лихе
око, зауважував, що «у всіх випадках спеціально
відзначалася небезпека зустрічі з такою людиною на дорозі,
на вулиці тощо (пор поліське недобри на переход, болгарське
лоша среща тощо)» [Толстой 1997, 259]
У кількох бойківських говірках із компонентом -хід-
зафіксовано ще такі мимохід, момохід, мимоходник ‘нечиста
сила, злий дух’ [Онишкевич І, 440, 451], однак невідомо, чи
мають вони якийсь зв’язок їзчоловіком, шо ни добрий на перехід
У гуцульских говірках уживається також описова
назва добрий на перехід ‘людина, зустріч із якою приносить
удачу’ [КСГГ Врт]
ЧОРНОКНИЖНИК
У гуцульських легендах та міфологічних оповідках
лексема чорнокнижник уживається на позначення поняття
‘нечиста сила, чорт, який керує душами, що скидають на
людей град’ Протистояти такому чорнокнижникові може
градівник — людина, яка вміє відвертати горозові хмари
Аби розігнати град, бере чоловік, роздьигне си и голий озме
колач з великодньи и шутку и сьвічку у руки, йде на двір,
обходит три рази хату, дивит си кріз тот колач и так
примовльиє Коли не ласкавісте були бурі, тучі,
чорнокнижники (шо град товчут), до мене на тайну вечеру,
то не маєте права на мій хутір [Ксм, Шухевич V, 222]
У горі, у Чорногорах є озеро Йик земльи пожьидає
дожджу, то Бог відти засилає, з горів поверхи хмар, з
Чорногори Але тоти чорнокнижники, вчені юди не хочут
Н.Хобзей _________________________-------------ЙТНППІНГНІСТИЯНИ.Й,,, СЛОВНИК
допустити дожджу на землю, тай збирают си над то озеро,
стают та читают книжки, а лід на тім замерзає Бог їх бє
громами, перунами, а вони ховают си у воду, а громи ломльи
лід, а тот лід з дожджем падає на землю Доджд и град з
Чорногори. Та є такой направду озеро, а йик хто верже камінь
у него, то зараз бє плова з градом [Тюдів, Шухевич V, 224]
Тоти, шо уже всі письма перейшли, шо уже май
старшу науку знают, то они идут уже на Чорнокнижникіу
Они уже усю науку знают тай уже супротиуєют Богови, а
тримают из «тим»—осина — Тай они пускают бурі на села
Они допрошуют сї у Бога, аби шли буреу на сило, котре
завинело, бо бурі йде изза провини[ЗпН, Онищук 1909,121]
У сучасних гуцульських говірках лексему
чорнокнижник респонденти іноді вважають синонімічною
тим, що позначають поняття ‘людина, яка відвертає дощові,
грозові хмари’ Град ’аник, чорнокнижник — тот, шо до
городу [КСГГ Рсш] У записах Б Кобилянського зафіксовано
також значення ‘людина, яка запродала душу дияволові й
чинить іншим людям лихо’ Чорнокнижники—страшні упирі,
запродали вченому Щезби душу і дістали в свої руки його
«чорні книги», з йаких насилайут на л’удей т’ешку болу,
калїцтво, смерт’ Внимайут велику силу і прит'егайут до
себе тих бінних нешч’ісливих, шо вір’ат в йіх поміч
[Кобилянський 1980,48]
У Картотеці М Грицака поряд із назвою чоловічого
роду чорнокнижник {Ніж у стіл за'тов Прийшов ид нему
чорнокнижник [КГ б м з ]) зафіксовано й слово жіночого
роду—чорнокНижниц’а [КГ б м з ], однак ні місця запису,
ні тлумачення цієї назви записувач не подав
Назву чорнокнижник {чорнокнижник град спущат,
хмари розганят, с хмарами гварит, має силу над нима) у
говірках галицьких лемків зафіксував І Верхратський,
порівнюючи цю назву зі слц сегпокпагпік, п сгагпокзй&пік,
учений зазначав, що слово утворене від чорнь і книга
[Верхратський 1902, 483]
За свідченнями Л Виноградової, на Західному Поліссі
назва чорнокнижник відома зі значенням ‘домовик’
[Виноградова 2000, 279]
У пам’ятках української мови кінця XVI — початку
184
МІФОЛОГІЯ
XV ст зафіксовано назви чорнокнижник*,, чорнокнижний,
чарнокнижство [див КІС], значення яких таке ж, як і в
сучасній літературній мові чорнокнижник ‘той, хто
займається чорнокнижництвом; чаклун’, чорнокнижний
‘пов’язаний із чорнокнижництвом, чаклунський’,
чорнокнижство ‘чаклування за допомогою книг, що мають
нібито магічну силу’ [СУМ XI, 359]
Натомість у словнику М Й Онишкевича подано
тлумачення ‘заклятель’, ‘чорнокнижник’, яке автор подає до
слова зак'л’атник [Онишкевич 1,272]
ЧОРТ
Назва чорт, що функціонує в літературній мові зі
значенням ‘надприродна істота, що втілює в собі зло і має
вигляд темношкірої людини з козлячими ногами, хвостом і
ріжками, злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана’ [СУМ
XI, 362], відома з цим же значенням в українських говірках
карпатського мовного обширу, напр Уліз вин такєй малий,
у маленьких чьобитках из люлькоу тай стау собі у куті тай
курит, курит, а я сижу на лавици тай дивую си на него
Шьипочку собі тримайи таку чьирвону на бик Не один раз я
сиджу на лавици, то я уже вижу добре, шьо то чьорт [РзтП,
Гнатюк 1912 а, 7] В окремих випадках слово вживається на
позначення понять
‘найстарший чорт’ Це був Триюда-Арідник Бог не знав з
чого він походит, бо чорт так йик Бог з первовіку ЩІухевтУ, 1]
‘домашній чорт, хованець’ Там є на одній стіні три
полици На нижній су скльиних бутльих по парі чортиків, він
і вона, та в-одно підтанцьовуют На середній полици є май
трохи більші чорти, а на верхній полици ше більші у бутлях
завбільшки йик коновки [РзтП, Шухевич V, 158], За
Тодорощукового Танасика вповідают, шо має чорта Десто
найшов у Гуцулах, тай під коморов тримає тай дає ему цукру
і молока, то кличе Марку1 Марку1 Він приніс го на плечах, від
якогос купив за десїт левів Тримає го аби му багатство давав,
то ему веде си, худоба не загине [Раранче, Гнатюк 1912 а,
161] В етнографічних записах із Покуття виявляємо також
назву міфічної країни Чортовії, де живуть такі слуги-
хованці їден чоловік хокіу мати дуже великий маййток і
Н.Хобзей -----------------------------аінашигас.тниний, словник
прийшду до кума і каже «Куме, ходім до Чортовії, там дзмем
собі чільйдникіу, що будемо богачьими» [Далешів,
пов Городенка, там само, 158]
Незважаючи на те, що назва чорт у гуцульських
говірках загальновідома, її вживають рідко А Онищук
писав із цього приводу Назву сю, рідко найдеш у Зеленици,
звуть його звичайно Осинавец (дехто вимовляє Оссинаувец),
він—цурахаму, «тот», тот, шоу скалі, тот—скаменів би,
тот шо у трісках, тот з ріжками, тот — шо не вільно
згадувати, пек му, а часом—хоч дуже рідко—диявіл, ґітько
і луципер Взагалі зі словом чорт обходяться дуже обережно
рідко його споминаючи [Онищук 1909, 64] Слово належить
до табуйованих, і в багатьох українських говорах
карпатського мовного обширу має, зокрема, найбільшу
кількість евфемізмів
У текстах іуцульскихлегенд зафіксовано такождублетні
назви, напр чорт-осина [ЗлН, Онищук 1909, 69], Ирод-чьорт
[Гл, Шухевич V, 63] Коло кождого чоловіка є ангіль и чорт-
осина, то як чоловік зробиш добре, то ангіль собі записує, а як
шос изгрішит, то «він» собі [ЗлН, Онищук 1909,69]
Натомість у «Гуцульщині» В Шухевича засвідчено
словосполучення чортові душі ‘дущі самогубців’ Потім душі
тих, шо вішьиют си, ріжут си, тратьит си соми (чортові душі)
понабігали з міхами и несли у гору у хмари [Гл, Шухевич V, 224]
У літературній мові слово чорт має корелятивну пару
чортиця, чортиха, паралелі якої засвідчені в деяких інших
слов’янських мовах, пор р чертиха, чертовка [Даль IV, 598],
п діал сгагсіса [5ХУ І, 370], бр чартоука, слц сегііса, ч
сегіісе [Дзендзелівський 1973, 174], вл сегсіса ‘відьма,
чортиця’ [Трофимович, 19], пор також у закарпатських
говірках Не дай мене, моя мамко, Деназворіявор, Тамзовиці
як чортиці, А стара як дявол [КГ Л ипча]
Назву чорт зафіксовано в давніх українських
словниках—у«Лексисі»Л Зизаніяз 1596р дімонь, бість,
чорть [КТ 1596, ЛЗ 44] та в «Лексиконі» П Беринди
1627 р Кудєсь Кудєсник Патєрік, чорть или чаровник [КТ
Київ 1627, ЛБ 55] У значенні ‘чорт, біс’ слово чорт
засвідчене, звичайно ж, і у словниках пізнішого періоду
[див , напр Желехівський II, 1077; Грінченко IV, 427]
186
Гуцульська__________________________________________________
МІФОЛОГІЯ
У «Словнику староукраїнської мови XIV—XV ст »
назву чорт не зафіксовано, однак є деривати Чорткович
(особова назва), Чортов{Чортов ставок), ЧорторїА (назва
села на Буковині) [ССУМ II, 548] У пам’ятках XVI—XVII
ст відбито також Семен Чортко [Житомир, 1609р , січня 9,
ЦДІАК, ф 11 оп 1, стр 5 11], Чортова долина [Київ 1539,
Арх ЮЗРУІ, 28]
Із постаттю чорта пов’язані легенди про походження
топонімів, хоча у структурі топоніма назва чорт може бути
не відбитою Гр’ьім биу | 'чорт буду'вау 'вежу || гр’ім биу
два'нацїт,'рокіу | тоси'рушило |'сунуло || засунуло два'нац’іт
'морґіу 'пол’а\\пот’ім зро'биласи к'лауса | Ши'бенск’е 'озеро
[ЗлВ, АВ п 448, с 101]
У говірках карпатського мовного обширу зафіковано
й кілька дериватів, утворених від лексеми чорт чорте'йата
‘чортенята’ Бог ми дав го \'чорту'з’авго || Та 'чортови хосна
Ц 'Буду з 'него буду'вати чорте'йатам 'кросна [КГ б м з ],
чортик ‘чортеня’ Тая таке дівча люблю, шо чорне як чортик,
воно мене поцілує у саменький ротик [КГ Ясіня], чортоватий
‘злий, вередливий’ [КГ Довге], чортиско ‘чортисько’,
чор'т’ака [Гнилички, пов Збараж, Квестіонар, 102],
чортиско [Далешев, Гнатюк 1912 а, 55]
В українських говірках слово чорт часто вживається
й у складі народних ботанічних назв
чортова борода ‘чоловіча папороть Огуоріегіз Пііх —
таз (Ь) ЗсЬоіі’ [Сабадош 1999, к 67], ‘ластовень звичайний’
[Мельник 1922, 92], ‘байдачка полева’ [там само, 149],
чортова борода інакша ‘відводник луковий’ [там само, 275],
чортова вишня ‘вишня степова’ [там само, 222],
чортова мітла ‘омела’ [Бітля, Онишкевич 1,445],
чортовез’іл’ а{з’іл’е) ‘валеріана пагоноснаУаіепапа
зіоіошГега Сгегп ’ [Сабадош 1999, к 8], {чортове зіллє, зїлє)
‘одолян лікарський’ [Мельник 1922,292], ‘молочій полевий’
[там само, 268],
чортове ребро ‘чоловіча папороть Огуоріепз Гіііх —
таз (Ь) ЗсЬоіГ [Сабадош 1999, к 67], ‘одолян лікарський’
[Мельник 1922, 292]; ‘смовдь болотяна’ [там само, 199],
чортдвоє наеїня ‘бодяк звичайний’ [там само, 63];
чортове помело ‘омела біла’ [там само, 304],
187
Н.Хобзей ______________________________аінолінгяїстичний словник
чортові оріхи ‘рогулька водяна’ [там само, 284],
чортів хліб (хлібчик) ‘брижник бурий’ [там само, 185];
чортогриз ‘лабазник правдивий’ [там само, 118],
чортополох ‘дурман звиайний Ваіига зігатошаш Ь ’
[Сабадош 1999, к 17], ‘будяк акантовидний — Сопіит
тасиїаіит Ь’ [там само, с 91], ‘бодяк польовий’ [Мельник 1922,
64],‘жовтозілля звичайне’[Сабадош 1999, 92],‘осот польовий’
[там само, 93], ‘колючник безбильний’ [Мельник 1922, 69],
‘черсак фолюшник’ [там само, 100], ‘байдрак чортополох’ [там
само, 188], ‘страхополох’ [там само, 304-305]
Слово чорт характерне також для західно- та
східнослов’янських мов, де є семантично однорідним бр
чорт, р черт ‘за забобонами — злий дух, переважно у
людській подобі, але з рогами, копитами, хвостом, біс,
нечестивий, лукавий’ [ССРЛЯ, 17,940], п сгагіі, сгогі, діал
сгегі, сіогі ‘диявол, біс, злий дух’ [8ХУ І, 375], ч бегі ‘чорт,
дідько, куций, пекельник, лихий, нечистий’ [ЧУС 1,85], слц
бегі ‘злий дух’ [СУС, 70], вл бегі ‘чорт’, нл бегі ‘чорт’ [ЗССЯ
4, 164] Із південнослов’янських мов назва відома у
словенській —бп зі значенням ‘розкорчоване місце’, ‘межа’
[ЗССЯ, 4, 165] Запозиченим із польської чи білоруської
вважають лит біїаз, бегіаз ‘диявол’ [8ХУII, 256]
Етимологія слова чорт привертала увагу багатьох
дослідників, чиї думки були достатньо різноманітними
Деякі вчені робили спробу пошуку індоєвропейської
спорідненості для псл *сьгіь Зокрема Е Бернекер,
В Поржезінський уважали, що слово етимологічно
пов’язане з лит і-кугеіі ‘докучати, доймати’ або з лит кегеіі
‘чарувати’[за ЗССЯ 4, 165] М Фасмер також зіставляв
слово з лит кугеіі ‘злитися’, аркугеіі ‘набридати’, кегеіі
‘вректи, зачарувати’ тощо, уважаючи його
праслов’янським утворенням на -іо- [Фасмер IV, 347]
Автори ЗССЯ вважають, що така етимологія не враховує
семантики і морфології основ, які наводять для порівняння
[ЗССЯ IV, 165] Аналізуючи назви демонів у «Лексиконі»
Ф Міклошича, польський вчений Л Мошинський розвиває
думку М Фасмера Він уважає, що початково слово було
абстрактним іменником, який семантично розвинувся за
аналогією г 'ргЦагпь ‘ворожість’ — ‘чорт’ і подібно *бгіь
188
МІФОЛОГІЯ
‘ворожість, ненависть’ — ‘чорт’ Таке зміщення, припускає
дослідник, могло відбутися тільки у християнський період,
а оскільки слово *сгГь не ввійшло в цьому значенні до
староцерковнослов’янських текстів, то, можливо, це
сталося перед X ст [Мозхупзкі 1991,44]
Ще однією спробою пояснити походження назви
*сьгіь було зближення слова з лат сигіиз ‘короткий,
обрубаний’ Дослідників, які вважали можливою таку
етимологію, було багато А Бернекер, Ф Славський,
Л Мошинський, В Махек Цю думку підтримують і автори
«Зіоіупіка Рга5Іо\уіапзкіе§о», які зазначають, що вірування
у скалічені міфічні істоти є у слов’ян і в інших народів світу
[8Р II, 256] Укладачі ЗССЯ відкидають ці припущення,
уважаючи пошуки індоєвропейських коренів слова
безперспективними Розглядаючи слов’янський матеріал,
автори схиляються до думки, що слов’янське *сьгіь —
праслов’янська інновація, що охопила західно- і
східнослов’янські мови, але не торкнулася південних
слов’ян Словенське сгі виступає тут (як і в багатьох інших
випадках) як перехідне і допомагає проникнути в механізм
цієї інновації Формальна тотожність *сьгіь ‘чорт’ і слн Сгі
‘розкорчована ділянка’, ‘межа’ і далі — ♦бьгіа вказує, що
інновація *бьгіь ‘чорт’ була семантичною Продовжуючи
цю думку, автори вважають, що аналіз словотвірної
активності псл *£ьгГь, його словотвірного поля (*дьгіогу]а,
*бьгіьсь) робить можливою семантичну реконструкцію
*бьгіь як ‘той, хто риє’, що цілком підходить для земляного,
підземного духа Укладачі вважають, що початкове слово
не мало жодних ознак магічного значення Таке осмислення
було вже вторинним [ЗССЯ IV, 164-166]
О БрюкнертаР Якобсон пов’язували лексему *сьйь
із різними магічними значеннями [див ЗССЯ IV, 165-166,
Фасмер IV, 347-348]
ЧУГАЙСТИР
Самобутньою назвою, яку зафіксовано в гуцульських
говірках, є слово чугайстер Походження слова до кінця не
з’ясоване Його пов’язують із *си§а ‘засідка, чати’, звідки
походить чигати в західно- і східнослов’янських мовах, хоча
Н.Хобзей ______________________________ЯГНПЛІНГНІСТИЧНИЙ словник
друга частина —(а)йстир залишалася невідомою
[Кобилянський 1981,45]
У давніх пам’ятках назву чугайстер не зафіксовано
Б Кобилянський уважав, що вона могла сформуватися в
діалектах (як і саме поняття в міфологічних уявленнях),
очевидно, не раніше, ніж з’явилися лісові пустельники з
молдаво-буковинських монастирів у XVII—XVIII ст, коли
виникла легенда про веселого і лукавого лісового чоловіка
— чугайстра
Л'уде стар’і сказуйут, шчо чугайстрини йе то тири
брат ’і на цілім світ ’і Лудини не майут на собі, цілком оброслі
шкамом, майут бороди доугі, волос’е доуге, ноги, руки
вігл ’едайут, йак у ч ’оловіка, але оброслі, Уни по цілому світ ’і
ход ’е и ловл ’е красних, несут на ватру и печут и йід ’е Йак би
йіх не було, то красних тілко биси намножило, шчо вінишчили
би народа Найбіліие можно йіх вид ’іти у запустах, у великих
л ’ісах Чугайстрини л ’удем не робл ’е н ’іч ’о [Кв, Панькевич
1938, 412]
А Онищук писав про чугайстра Є се чоловік заклятий
другим, його сусідом, якому він колись докорив Йди—закляв
сусід — абис буу до суду-віку по лісі Не клену кі — каже —
абес умерау, аде абис жиу у лісах По сім закляттю —
висказанімутакумінуту—пішов Чугайстир лісами—борами
блукаючи, де живе одинцем й до сьогодня Літом й зимою
ходить він дикими недеями й темними лісами і нїчо єго ні
здзіст, ніубє, бо так єму зроблено Много вже літ минуло, як
Чугайстир покинув рідну хату, для того віковий він і льичний
Одежі не вживає ніякої (та, щомав, уляглазнищеню),ашкіра
його покрила ся буйним волоссєм — джеґом так, що лиш зі
здоби пізнати, шо він из чоловіка При сім сповняє страшну
фуитіію—він в смертю для Нявок, яких мясо служить йому
за виключну поживу [ЗлН, Онищук 1909,60]
На Гуцульщині існує також твердження про те, що
чугайстер полює на нявок, лісовиць Диви сі, онди
Чугайстирь — То була місєчна ніч, він сї дивит, а то другим
боком йде чоловік великий, як смирека, у білім иіматю [ЗлН,
Гнатюк 1912, 179]; Але Чугайстирь кажи Ви сі ни маєте
чого бояти, людоньки, бо я кажи тоти Лїсовиці виїдаю, а
вам ни треба си мине бояти Нас, каже, було у мами сім синіу
190
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
и ми сїрозійшли, каже, по усім сьвікі и виїдаємо тоти Лїсвищ,
тоти Няуки [ЗлН, Онищук 1909,99], А тот чоловік, шо ше не
спау, питає А тишо туй хоч9 бо уже знау, шото Чугайстирь
А він каже Нїчо, каже, нїчо, хочу собі трошки мєсца
сцмажити Тай такі ту Няуку у ватру, віобертау, вюбертау,
тай пішоу собі гет [там само, 60]
'Д’ед’арос'казуваунам, шо, ко'либуума'лим, 'видґіуйек
чу'гайстир біх за ліс'ноу [КСГГ Гр]
О Горбач у говірці с Бродина зафіксував чу'гайстир’
‘невеликий лісовий дух, що, як вихор, валить ліс’ [Горбач
1997, 97], а в говірці с Неґостина 'чуга — ‘опудало,
страхополох’ [Горбач КН]
Лексема чу'гайти'р уживається також як лайливе у
значенні ‘злі, неслухняні, непосидючі діти’ Ти 'с’идиш
'камінним го'р’ичим, чу'гайстри* о'ден'9[КСГГ Врт]
ШЕПТУХА
Назву шептуха ‘людина, яка лікує різними
традиційними, немедичними засобами, переважно
зашіптуванням’ зафіксовано в гуцульських говірках лише
оказіонально з іронічним відтінком Та ш’еп'туха 'сил’но
'бил’но б'реіие [КСГГ Чрм] Натомість у гуцульських
говірках на позначення знахарки (із мотивацією за дією —
лікування замовлянням, зашіптуванням) відома назва
баїльниця
Слова шептун ‘знахар, який пришіптує’, шептій ‘тс’,
шептуня ‘знахарка, яка пришіптує’, шептуха ‘т с ’ входять
до реєстру словника за ред Б Грінченка [Грінченко 1,492]
У пам’ятці XVIII ст зафіксовано шепотницьі, слово
має негативну конотацію О богогмерзкихь бабахь
шепотницахь [КТ Зіновіїв]
ЩЕЗБИ
В основі назви щезби лежить табуйоване називання
чорта за магічною формулою, після промовляння якої чорт
мав би не з’являтися, щезнути, пропасти Часто ця назва
вживається разом із займенником він, той Із коренем -щез- у
говірках карпатського мовного обширу засвідчено і кілька
191
Н.Хобзей ------------------------------етнялінгвісіичний словник
інших віддієслівних іменників щезник, щезун, ощизник, які є
словотвірними синонімами на позначення діяча — нечистої
сили, чорта, що щезає
Лексеми щезби, щезник, щезун у гуцульських говірках
зафіксовані з кількома значеннями
‘чорт’ Тйпер ’ о'піуночи, най с 'і ни* при'казуйи*,
иічезник 'і}ход ’и, 'док ’іу к^гут ни за'п ’ійи* [КСГГ Врт], Треба
вам знати, казав далі, що по Чорногорі чорти прохожують
ся В ту годину вихопив ся із Чорногори він, щезби 'Довбуш
добув пушки, сцілив, вистрілив, а щезби впав на землю
[Шухевич V, 171], пор у покутських говірках Йіхалонасс
пйить фірь Нарас на одньім дериві на галузи над дорогоу
сидит шчесби тай сипле угонь на дорогу Ми всьі затримали
фіру, зачьили сьі христити, али дух сьвітий при нас ршчених
шчесби не хтьіу ступити сьі Ми мусьіли вертати сьі до дому
Йакис потому казау, шо то була спорохнавіла галуза Али йа
таки віразно видьів чьирвоні очьи, зуби й йазик тай хвист
[Кулачківці, Гнатюк 1912 а, 26-27], Дивит сьіу гору, а там
на банті у середній бони сидит «шчесби» й записуйи на воловій
шкірі усьіх, шо грішьи у церкві [там само, 38],
‘чорт, який стереже закляті гороші’ Ой-йой-гой* Шо
то гроший в землици є позакопуваних' Тоти шо опришки
поховали' То чисті гроші А йик кого вбили и тоти гроші
закопали то над ними Щезби сидит [Ксм, Шухевич V, 195],
‘домашнійчорт, хованець’ Д’ед'аросказуваунам, шо
і йіх старій бухн ’і жиу иічйезник, йекий у ночі гриміу [КСГГ
Гр], пор у покутських говірках ґедя, нибіщик, пішли раз из
братом купувати «щезника» Єк они прийшли до того пана,
шьо тим гандлює, то стояло на столі так, єк решето, а у кім
ришекі щезники такі, гий котики [Далешева, Гнатюк 1912а,
2], Йузиха шо рані льила до тойї мишчинкі молока дльа
«шчесбиго» за то вона с ньічого прийшла до багатства Йа
видів рас «йіго» в ночи, йак «він» грау сьі на тоцьі при місьіце
[Кулачківці, там само, 161],
‘чорт у пеклі’ Дивит си є великі кітли, люде у них смолі,
пищьи, щезники ходьи з ґральми, з піками, мішьиют, декуди
видко з кітла ногу, руку [Брв, Шухевич V, 38]
Слово щезник ‘чорт’ широко побутує в гуцульських
говірках Натомість віддієслівний іменник щезун, зокрема
192
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
зафіксований у с Розтоки, є менш поширеним Єму повідали,
шо громи, йик гримйи, то Илія хоче щезуна палити [РзтП,
Шухевич V, 174] У першому томі В Шухевич писав, що
«На дверях усіх будинків вирізують, випалюють або
намазують дехтем хрест, щоби щезуни не входили не
наносили хороби людям та маржині» [Шухевич І, 107]
Слово щезун ‘чорт’ зафіксував В Коржинський із Жаб’є—
Слупійки (тепер Врхн) [КСГГ Коржинський, 69] У цій же
говірці 1981 року при опитуванні за словником
В Коржинського було зафіксовано два варіанти шчізун та
иґч’езник Ш'ч’езник казали на'дїт ’а Він у^с’ек'е 'имн'а
'майі [КСГГ Врхн]
Етнографічні матеріали зафіксували назву щезби
‘чорт’ також і в інших говорах південно-західного наріччя,
напр Пор Одна жінтя заумерла була і як вітак прийшла до
себи, то розказувала, шьо ни вільно чьисатисиунигілю, бо на
кім сьвікі «щесби» чеши, тай дуже сіпає Тимой у нас чешут
силишу суботу [Карлів, Гнатюк1912 а, 1] За матеріалами
І Зілинського шчезби ‘чорт’ [Городенка, Глушків, Ясенів
(пов. Городенка), Квеспонар, 102], счезби [Серафиці, там
само, 739]
У буковинських говірках (Вижницький р-н) відомий
словотвірний синонім ощизник ‘злий дух, чорт’ Нима на теби
ощйзника, брихунко [Черешенька, МСБГ VI, 107], перен
‘людина буйної вдачі’ [Берегомет, там само], у матеріалах
В Гнатюка зі значенням ‘чорт’ у буковинських говірках
маємо і лексему щезби як компонент словосполучення щезби
д'іявол Як я буу вартівником при ґуральни, місїць сьвітйу так
файно , а щезби д'іявол війшоу на комин тай сї сьміяу до
мени, тайя стріляуу него, а він сї сховауу комин тай сі сьміяу
до мене — тай шо я єму можу зробити9 [Чернівці, Гнатюк
1912 а, 17]
Слово щезби — субстантивована незмінна дієслівна
форма в бажально-спонукальній функції [Кобилянський
1980, 44] Серед прикладів, які записані в гуцульських
говірках, лексему щезби маємо в записах лише в називному
відмінкові, а в покутських говірках ця лексема відмінюється
молока дльа «шчесбиго», купувати «щезника», показау
«шчезбиму», пор також хоче щезуна палити
193
Н.Хобзей ______________________________атнолінгвіпгичнии словник
ЮДА
До низки назв на позначення ‘найстаршого чорта,
диявола’ в гуцульських говірках належить також слово юда
Юда прикований за то, шо він на Бога приключку .мав' [РзтП,
Шухевич V, 12], Є такі, шо не бойи сї Бога, дурні, а шоби
пушка влучила у все, не хибила, то йик сї законюйи, не
поживайи честки, а несе пид йизиком д’хакі і заверечут
свердлом диру в скінї, аби в протесі і кладе там ув дирку
закін' Потім стрільийи в то кулев Йик трафиш, а близко, то
потече кров' Тов кровйов помазати би пушку то насьвікі ни
хибне нїйикої зьвіри1 Але бо це пусте так робити' Це би тов
кровйов записау си на віки вічні тому Юді [РзтП, Шухевич
II, 234] У сучасних діалектологічних матеріалах цю назву
зафіксовано зі значенням ‘чорт’ [КСГГ Крвр, Бс], а також у
переносному значенні ‘погана людина’ [КСГГ Крвр], пор
лемк юдашув брат ‘підла людина’ [ФСЛГ, 23]
Оказіональним для слова є значення ‘хованець’ Як
курка знесе на Благовіщене, то можна з того яйця зробити,
що хто хоче, хочби Юду, треба лише носити тото яйце під
лівим плечем через 9 день, аби ніхто єго ни видів Скоро тільки
Юда віведе ся, каже він зараз «Дай мині службу ци до музики,
ци до гроший, ци до худоби» Такий Юда є у службі за
чоловіка « У ґазди, у якого є Юда на службі, ніхто не украде
нічого, він не пасе худоби свеі, лиш віжене на полонину і лишиш
саму, медвідь єі не бере, ніхто не вкраде Такий є Климко в
волоських Ростоках, тато єго найшов в горі Бочковій
дзерівний котел з грішми за великий у 18 бербениц, він тих
гроший немігузьити, бо були нечисті, але він пер сяїхузьити,
а Юда, якого він собі вивів, зрік ему, най ему даст душу, то
озме гроші, Климко записав Юді свою дитину тай забрав
гроші [Шухевич IV, 219]
У гуцульських говірках зафіксовано також похідні
від цієї назви, де юда є одним із компонентів слова триюда
та архиюда У записах назва триюда засвідчена частіше
Триюда поробив собі вівці та кози, та зробив собі скрипку,
він вігадав усу музику, лише фльойиру та трембіту вігадав
Бог [ ] Пробу дув си Триюда Нема ні дудки, ні кіз Він до Бога,
дивит си, а кози на задвірку їдьи з жолоба сіль, Юда ухопив
бук, лапнув козу тай став буком у коліно товчи [Шухевич V,
194
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
2-3], Сам Триюда прикований, він засилає на землю своїх
явидників [Яв, там само, 11], Арідник проклятий—Архиюда
ждеш докіу світ переиначітци на єго стрій [Гк 1935,47]
Слово архиюда ‘ВеїгеЬиІ, Агсуіибазг’ уживається й у творі
Ст Вінценза «На високій полонині» [Уіпсепг, 568]
Слова триюда, юда можуть уживатися як дублетні з
іншими назвами, що позначають чорта Триюда-Арідник, йик
би урвав си з дванацьити ланців, то си сьвіт скінчьиєт [Яв,
там само, 11], По потопі Ноєвім лишив си такий край
лісистий, що не затопив си; там були великі столиці, вони
лишили си по потопі, не затопили си Отже тот Юда-
лектиборідка взьив собі там мешкати, не хотів нікого
допустити [Врхн, Шухевич V, 90]
Дериват юдники (мн), який також зафіксовано в
досліджуваному мовному обширі, уживається зі значенням
‘чорти, слуги найстаршого чорта’ Триюда приходив на землю
та юдив їх проти Бога, Бог бив єго громом, тогди крив си
тот йикийс чьис у пекло, а відколи з сих людей, що єго слухали,
намножилиси юдники, сидит Триюда ув-одно у пеклі та
відсилає лиш юдників на землю Вони сходьи си раз у рік до
него, він їм дає розкази, котрий, шо і йик має юдити людий,
потім кождий іде до свеї служби на цілий рік [Брв, Шухевич
V, 5], Юдники є навіть у церкві у маковици, вони відти юдьи
людий, аби в церкві спали, говорили та сьмійили си [Шухевич
V, 6]
У матеріалах В Шухевича з Тюдова зафіксовано
також словосполучення вчені юди ‘чорнокнижники’ У горі,
у Чорногорах є озеро Йик земльи пожьидає дожджу, то Бог
відти засилає, а горів поверхи хмар, з Чорногори Але тоти
чорнокнижники, вчені юди не хочут допустити дожджу на
землю, тай збирают си над то озеро, стают та читают
книжки, а лід на тім замерзає [Тюдів, Шухевич V, 224]
Назву юда ‘рід злого духа, нечистої сили’ зафіксовано
також у словнику Б Грінченка [Грінченко IV, 531 ]
Слово юда з дещо іншою семантикою відоме й іншим
слов’янським мовам болг юда, ж р ‘зла міфічна істота
жіночої статі, яка живе в горах, біля озер і носиться вихором
по повітрі’ [ЗССЯ VIII, 191], юда ‘міфічна істота жіночої
статі, яку не можна побачити, але чути її голос, якусь музику,
195
Н.Хобзей -------------------____________ЯТНПЛІНІ містичний словник
як на весіллі’ [цит за Виноградова 2000, 132], м іуда ч р
‘міфічна істота (уособлення вихора, урагану)’, сб, хв /ида
ж р ‘рослина Сегсі$ зіііцизігшп’ [ЗССЯ VIII, 191]
Уважається, що слов’янське *]и<іа має індоєвропейські
корені Етимологи порівнюють також лит ]аи<іуііз
‘пустувати, здіймати бучу’, лтс іашіа ‘(душевна) сила, розум,
задум’, дінд уосіїїа ‘воїн, борець’ [ЗССЯ VIII, 191]
Ймовірно, що в гуцульських говірках значення ‘чорт’,
а особливо ‘найстарший чорт’, розвинулося під впливом
християнської традиції, тут помітним є вплив біблійного
імені Іуди Іскаріота (гр ЧцпоуС, гебр іеКисіак) [див МНМ
І, 580-581, Белова 2000]
Співвідносним (іноді вважається, що похідними) із
★уисіа є болг юдя ‘манити, підманювати, спокушувати’, слц
Іигіс ‘намовляти’, бр юдзиць ‘хитрувати, обманювати’ [ЗССЯ
VIII, 191-192], п іи<кіс ‘під’юджувати, спокушувати’,
‘набридати’ [8\У II, 185] О. Брюкнер уважав, що ]и<ігіс є
виключно польським [Вгискпег, 208].
В українських говірках дієслово юдити поширене у
значенні ‘намовляти’, ‘спокушувати’ Напр, у гуцульських
З того чьису, йик Аам и Йива согрішили, стали люде
розплоджувати си Триюда приходив на землю та юдив їх
проти Бога [Шухевич V, 5], Хто са'мий та'к’ий, то 'йійі і
'йудит [КСГГ Врт], пор у західноволинських' О, він в'міє
'юдите—ни пириіи'на' [Корзонюк 1987,266] У гуцульських
говірках зафіксовано також юдити ‘іронізувати, кепкувати
(з когось)’ Іду трох ’і п ’ідйуджу го, най с ’і ни гоноруйи дужи
[КСГГ Врт], переюдити ‘обманути’ Йик заведут єго у ліс,
Юда си єго йме, обманиш ище більше, переюдит єго, він уже
у лісі си лишьиє, межи люде не йде, бо єго водит Юда, він
вже не умиває си, оченаші не говорит, а йик загине у лісі, то
душу єго озме зараз Юда [Брв, Шухевич V, 201], підйудитї
‘намовляти на щось погане’ Йа би вас не підйудиу, аби ми
пішли у ґлемей [КСГГ Врхн], пор під ’юджувати
‘підмовляти’ [див Грінченко III, 185, СУМ VI, 528]
В українській літературній мові слово юда функціонує
в тому ж значенні, що й у діалектах, — іуда ‘зрадник,
запроданець’, в українську мову слово прийшло через стел
Иоуда, Июда з гр Чоі)ба£[днв Фасмер II, 145]
196
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
У пам’ятках української мови назву юда ‘іуда’
зафіксовано з поч XV ст [див ССМ 1,458, II, 57]
У гуцульських переказах зафіксовано пораду, як
людина може перехитрувати Юду Заліжки походять від
Юди Він підмовить чоловіка заложити ся з другим за будь
що, він тогди ухопить єго, та носить, аж доки когут запіє
Йик чоловік залежиш си, треба знати способу, аби не дати
си Юді, треба змилити єму дорогу От, йик би хто сказав
Йди в ночи по се або те, я скажу Піду' — Але йик не знаю
способу, то ухопиш мене Юда у ночи, носиш границьими,
спочиває на роздорожу, та нераз убє дес у облазах, бо він
дорогов не ходиш, або занесе Бог знає куди, та покине, аж як
когут запіє Аби змилити Юду, треба ити голому, та мати з
собов одноліток (прут йикий будь, шо за одно літо виріс),
треба єгорозколоти, перелізти через него, аби сьлїду не було,
він стулитт си назад, Юда йик прийде, крутит си, не знає,
куди тот пішов, бо дорога замкла си назад, він оббігає в окола
прута Тот за тот чьис оббігає границьими и забігає з того
боку назад, а Юда йик верне, щезає У заліжку мож ити лиш
тому, хто знає сес спосіб [Врхн, Шухевич V, 228]
ЯВИДА
Назву явида ‘чорт’ зафіксовано в етнографічних
записах із Гуцульщини початку XX ст Слово позначає і
найстаршого чорта, який був спервовіку, і звичайних чортів,
напр Прийшов Бог до Арідника, тай каже Шкода тої землі,
що вона гаверлує (пусто стоїш) — А Явида каже А шо з нев
робити?— Сіймо наспів хліб —Добре, каже Явида, коли
наспів то наспів [Врхн, Шухевич V, 10] У досліджуваних
говірках уживається ще й словотвірний синонім йавидник
Йик уже було зерно на земли, не було чим єго молотити Люде
терли зерно руками камінь до каменьи, та з тої муки робили
хліб Тота робота дуже їм допекла Вони приходили до Бога
тай питали Господи, шо робити, аби була мука, аби не терти
камінь докаменьи?—А Богкажет Шосмеммудрувати, аби
укласти млин [ ] Явидник пішов у ліс, нарубав дров, зніс у
долину тай поклав млин [Яв, там само, 15]
Однак слово явида, як і словотвірний синонім явидники
(мн), уживається також на позначення поняття ‘чорт, нечиста
Н.Хобзей -------------------___________АТНОЛІНГВІПТИЧНИЙ СЛОВНИК
сила’ Я види (юди, чорти, дїтьки, пекуни, невмиті) повстают
з дїтий страчених, йиких через сім літ ніхто ни з ’ирстит, і з
сукровшца, місця де убито чоловіка і заховано без опроводів,
йик страчений там перестоїш через 7 літ і ніхто не відає за
него, не даст опроводу, тогди його убиває юда [Брв, там само,
6], Сам Триюда прикований, він зсипає на землю своїх явидників
[Яв, там само, 12], Бог каже Добре, иди и мий си, — тощо
ухопиш руку від лиця, то зараз стрісай назад себе на відлів З
тих крапок будут ставати тобі помічники — Так стали перші
явидники [Врхн, там само, 9], Прьисти немож на смерку або
як у хатї не видко, бо се не чистий чьис явида—чорт, робиш
збитки прйидїницям він путає прьижу, віхапує веретено з рук
а чьисом повалиш і саму прьид'шицу1 [Шухевич II, 149]
Назву явида фіксує зі значенням ‘чорт, нечиста сила’ і
Словник за ред Є Желехівського та С Недільського
[Желехівський II, 1110], О Горбач подав також йавида
‘відьма’ [Бр, Горбач 1997, 33]
Зафіксовано також інші спільнокореневі похідні
закарпатське (Іршавщина) аведа ‘дуже зла, капосна людина,
якась нечиста сила’ (такьш) йак 'аведа-, ре'ве, ги 'аведа ‘той,
що дуже голосно плаче’, прикарпатський яведа ‘домовик,
чорт’ [Німчук, 103], пор також сб , хв авет ‘примара,
привид, дух’ [там само], р говірки (архангельські)явмдь ‘змія,
що водиться в тундрах’ [Даль IV, 671]
Погляди на походження цієї назви різні О Трубачов
уважав, що пояснення етимології слова явида може бути
подвійним Це може бути префіксальне утворення *а-уі<1- із
префіксом у значенні приблизності від основи дієслова
*уіс!єіі Водночас наявність лит діал оуайіаз ‘сильний
пустун, зірвиголова’, близького за значенням, яке виводиться
з *оуі-уаіс!а$ ‘шо з’являється наяву’, наштовхує на думку про
можливість походження слова з *ауі-уі<1 ‘той, хто привидівся
наяву’ [ЗССЯ І, 94] П Скок та В Німчук етимологізують
лексему авет навколо кореня *ау-ііі ‘явити’ [Німчук, 103] В
українській літературній мові лексема явити відома у
значенні ‘відтворювати щось у чиєму-небудь уявленні’ [СУМ
XI, 621] Зауважмо, що дериват кореня яв----проява, що,
крім інших, має значення ‘страхітлива фантастична істота,
потвора [СУМ VIII, 356]
198
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
язя
У казкових оповідях, записаних на Гуцульщині,
зафіксовано назву язя ‘міфічний персонаж, змія з кількома
головами’ Є також гадини, що мають більше ніж одну
голову, вони зовуть ся «язями» [ЗлН, Онищук 1909, 31] За
народними повір’ями, у язю перетворюється за певних умов,
через визначену кількість років, звичайна змія Из змйробить
си язя, йик ї 7 років, аби ніхто і не видів Тогди си робйи крила
у неі, голову має велику, а йик так завелика си зробиш, шо
мож летіти, то вже людий може у маху пожирати [Ксм,
Шухевич V, 272], Є такий пташок мацюцький, наиває сі
ріщеник, як би він не додивиу сї гадини 7рік, то она віросте
дуже велика и буде з неі вуж, а як би сї не додивиу ї ше 7рокіу,
то віросте і друга голова и буде из неї язе Язе буде лекіти
воздухами, а з ирта сипле сї їжьирь Язе по кождих 7роках
дістає о одну голову більше, літає в ночи і тоді видно, як з
рота сипле ся ій огень (себ то жьир, ідь) [ЗлН, Онищук 1909,
31-32]
Із записів до Атласу української мови маємо відомості
про змію, що літає, однак не знаємо, чи йдеться саме про
язю Йа ше не утерм Унована на ус ’о 11 'баба 'мойа памн ’е'тайи
йек зм Тйа ле'т ’іла [ЗлВ, АВ, папка 448,99]
Характерних рисами язі у казках є те, що вона стереже
воду То дауно була язе, шо панувала над водоу—зимльи була
цісарська, а вода під зимлеу була язина Тота язе лижьила на
тіммісци, де вода віходила из землі и ни давала людим брати
тай воду ни пускала на верх [ ] як язьи лєгла нижива, тогди
вода из зимлї люгла, из усіх жилїв вода вілюгла на верх и
розлєласіпоцалімсьвікі[Зп\ї,Стушхук 19126, 44];язітакож
приносять у жертву людей На сесе село напала язьи, вона
мала пожерти усе село, і загоджено, шо на кажду ніч під сес
міст має давати по чоловікови [Ксм, Шухевич V, 64]
І Франко зафіксував також слово язя зі значеннями
‘відьма’, ‘зла жінка’, у такому вживанні назва має негативну
конотацію То Язя з пекла родом «зпрдно говорять про відьму
або загалом сварливу жінку» [Франко III, 364]
199
Н.Хобзей ______________________________етнппінініптичний СЛОВНИК
Список скорочень
Аркушнн — Аркушин Г Словник західнополіських говірок
ТІ—2 — Луцьк, 2000
Балушок 1993 — Балушок В Г Инициации древних славян (попьітка
реконструкции)//Зтнографическое обозрение —1993 —№4
Балушок 1998 — Балушок В Обряди ініціацій українців та давніх
слов’ян —Львів-Нью-Йорк, 1998 —141 с
Белова 2000 — Белова О В Иуда Искариот от евангельского
образа к демоническому персонажу // Славянский и балканский
фольклор Народная демонология / Отв ред С М Толстая — М
Индрик, 2000 — С 344—360
БН — Білецький-Носенко П Словник української мови / Підгот
до видання В В Німчук —К , 1986 — 422 с
Болтарович 1994 — Українська народна медицина і практика —
К, 1994 —319 с
БРС — ЧукаловС Болгарско-русский словарь —София Изд-во
Болт АН, 1957 — 992 с
БУС—Стоякові А ЧмирОР Болгарсько-український словник
— К Наук думка, 1988 — 776 с
Вагилевич 1840 — \¥а§і1еіуіс1і З О иріегесії а ^ідтасЬ / Сазоріз
безкеЬо тизеит 1840 — 8 238—261
Вархол 1982 — Вархол Н Жінка-демон у народному повір’ї
українців Східної Словаччини // Науковий збірник Музею української
культури у Свцднику /За ред І Русинка — № 10,1982
Вархол 1985—Вархол Н Чоловік-демон в народному повір’ї українців
Східної Словаччини // Науковий збірник Музею української культури
у Свиднику/За ред І Русинка —№ 12,1985 —С 229—262
Верхратський 1877 — Верхратський І Знадоби до словаря
южноруского —Львів 1877 —88 с
Верхратський 1902 —Верхратський І Про говір галицьких лемків
//36 філол секції НТШ — Львів, 1902 —ТУ
Верхратський 1912 — Верхратський І Говір батюків // 36 філол
секції НТШ — Львів, 1912 —Т XV —306 с
Виноградова 1986 — Виноградова Л Н Мифологический аспект
полесской «русальной традиции» // Славянский и балканский
фольклор Духовная культура Полесья на общеславянском фоне —
М Наука, 1986 —С 88—135
200
Гуцульська-----------
МІФОЛОГІЯ
Виноградова 2000 — Виноградова Л Н Народная демонология и
мифо-ритуальнаятрадицияславян —Москва Индрик,2000 — 431с
Гк — Календар гуцулский на рік 1935,1937, 1939 — Накладом т-
ва приятелів Гуцульщини
Гнатюк 1910 — Гнатюк В Народні оповідання про опришків //
Етнографічний збірник —Т26 Видання Етнографічної комісії НТШ
— Львів, 1910 —354 с
Гнатюк 1912 — Гнатюк В Купане й палене «відьм» у Галичині //
Матеріали до української етнології — Львів, 1912 — Т XV —
С 178—201
Гнатюк 1912 а — Гнатюк В Знадоби до української демонольоґії //
Етнографічний збірник —Львів, 1912 —Т 33 —237 с
Гнатюк 1912 б — Гнатюк В Знадоби до української демонольогії //
Етнографічний збірник —Львів, 1912 —Т 34 —280с
Головацькнй 1982 — Головацкий Я Ф Материальї для словаря
малорусского наречия / Дзендзелівський Й О , Ганудель З
Словник української мови Я Ф Головацького // Науковий збірник
Музею української культури у Свиднику —Пряшів, 1982—Т 10
— С 311—612
Горбач 1965 — Горбач О Північно-наддністрянська говірка й
діалектний словник с Романів Львівської області//Горбач О Зібрані
статті Історія мови Діялектологія Лексикологія — Мюнхен, 1997
— Т 8 С 56—156
Горбач 1969 — Горбач О Словник діалектної лексики
Теребовельщини —С 173—256
Горбач 1973 — Горбач О Південнолемківська говірка й діалектний
словник села Красний Брід бл Меджилаборець (Пряшівщина) // Горбач
О Зібрані статп Історія мови Діялектологія Лексикологія —Мюнхен,
1997 —Т 8 —С 524-660
Горбач 1997—ГорбачО Південнобуковинська гуцульська говірка
й діалектний словник с Бродина, повіту Радівці//Горбач О Зібрані
статті Історія мови Діялектологія Лексикологія — Мюнхен, 1997
-Т 8 — С 123—275
Грицак 1956 — Грицак М А Матеріали до вічарської лексики
с Росішка Рахівського р-ну Закарпатської області Квітень-травень
1956 — Машинопис зберігається у відділі української мови
Інституту українознавства ім І Крип’якевича НАН України (Львів)
— 302 с
201
Н.ХобЗЄЙ ______________________________ЙТНПЛІНГНІСТИЧНИЙ СЛОВНИК
Грицак 1966 — Грицак М А Евфемізми в українських говорах
Закарпаття//Тезидоп доXXнаук конф Сер Мововзнавча/Ужгор
держ ун-т /Відп ред П М Лизанець —Ужгород, 1966 —С 17—24
Гриценко 1990 — Гриценко П Ю Ареальне варіювання лексики
— К Наук думка, 1990 — 269 с
Грінченко—Словарь української мови/Зібр ред жури «Киевская
старина», Упоряд з додатком власного м-лу Б Грінченко —ТІ—
4 — К , 1907—1909
ГСБМ — Гістарьічньї слоунік беларускай мовьі / Гал рзд А І
Жураускі —Мінск Наука і тзхніка, 1982-1989 —В 1—13
Гура 1977 — Гура А В — Символика животньїх в славянской
народной культуре М , 1997 — 910 с
Гуцульщииа— Гуцульщина Лінгвістичні етюди/АН України Ін-
т суспільних наук, Відп ред Я Закревська —К Наук думка, 1991
— 308 с
ГЧЗ — Говірки Чорнобильської Зони Тексти / За ред
П Ю Гриценка — К , 1996 — 358 с
ДА — Діалектологічний архів Матеріали до Атласу української
мови Зберігаються у відділі української мови Інституту ім
І Крип’якевича НАН України, м Львів
Даль—Даль В Толковьій словарь живого великорусского язьїка
— Т І-ІУ —Москва, 1955
Дандес 1996 — Дандес А Сухе та мокре, лихе око Єсей про
індоєвропейське та семітське світобічення // Студії з інтегральної
культурології І Танатос / Спеціальний випуск Народознавчих
зошитів —Львів, 1996 —С 132—142
Дзже 1985—ДзжеЛ Украинская лексика сер ХУІвека Няговские
поучения (словарь и анализ) —Дебрецен, 1985 — 525 с
Дзендзелівський 1973—Дзендзелівський Й О Лексика демонології
у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» // 36 Леся Українка
Публікації Статті Дослідження — К Наук думка, 1973 —
С 155—177
Дзендзелівський 1980—Дзендзелівський Й О, Штефуровський С С
Словник буковинських діалектизмів Юрія Федьковича (про одну досі
невідому галузь діяльності Буковинського Кобзаря // Науковий
збірник Музею української культури у Свиднику/За ред І Русинка
— Т 9 —Кн 1 — 1980 — С 275—287
Дзендзелівський 1991— Дзендзелівський Й О 3 історії
202
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
лексикографічого дослідження гуцульських говірок // Гуцульщина
Лінгвістичні етюди! відп ред Я Закревська — К Наук думка, 1991
— С 27-42
Гнатюк 1902— Галицько-руські народні легенди / Зібрав В Гнатюк //
Етнографічний збірни Т ХІІ-ХІІІ —Львів, 1902
ЗССЯ — Зтимологический словарь славянских язьїков / Под ред
Трубачева О Н — М Наука, 1974—1999 — Вьіп 1—26
ЕСУМ — Етимологічний словник української мови / За ред
О С Мельничука У 7-мит—К , 1982—1989 — Т 1—З
Желехівський — Желехівський Є , Недільський С Малорусько-
німецький словар — Львів, 1886 —Т 1-2
Зеленин 1929 —Зеленин Д К Табу слов у народов Восточной
Европьі и Северной Азии // Сборник Музея антропологии и
зтнографии — Л.1929 —Т 8,9 —Ч 1,2 —130с
Зелеиии 1991 — Зеленин Д К Восточнославянская зтнография —
М, 1991 —512 с
Зеленин 1994 — Зеленин Д К К вопросу о русалках Культ
покойников, умерших неестественной смертью у русских и у финов //
Избраннме трудьі Статьи по духовной культуре 1901—1903 —
Москва Индрик, 1994 — С 230—298
Зеленчук — Матеріали М Зеленчука із с Зелена Надвірнянського
р-ну (рукопис) Зберігаються у відділі української мови Інституту
українознавства ім І Крип’якевича НАН України
Зиновіїв—Зиновіїв К Вірші Приповісп посполиті /Підгот тексту
1 П Чепіги —К Наук думка, 1971
Зубрицькнй 1900 — Зубрицький М Народний календар, народні
звичаї і повірки, прив’язані до днів в тижні і до рокових свят (записано
в с Мшанці Староміського повіту) і по сусідніх селах) // Матеріали
до українсько-руської етнольопї —Львів, 1900 —Т 1-3
Кайндль—КайвдпьРФ Гуцули їх життя, звичаї та народні перекази
— Чернівці Молодий буковинець, 2000 — 208 с
Карабович 1997 — Карабович К Народні вірування // Холмщина і
Підляшшя Історико-етнографічне дослідження—К Родовід, 1997
— С 316-321
Квеспонар — Матеріали, зібрані за Квеспонаром для збирання
матеріалу для Мовного атласу Галичини // Зйміїа пай діаШоІо^иктаиізка.
іро1зк4(2таіепа16и'Ь каіе<ііу]?гук6\Уги8кісІіІЛ)/Оргасо¥Уа1М Кагаб —
Кгакбіу пакіайет Цпп¥ег$уіеіу 1а§іе11оіі$кіе£о, 1975 — 237$
203
Н.Хобзей
шнплшгадтимний словник
КГ — Картотека «Словника говірок Закарпатської обл »
М А Грицака І Зберігається у Відділі діалектології Інституту
української мови НАН України, Київ
КДА — Бернштейн С Б , Иллич-Свитьіч В М , Клепикова Г П ,
Попова Т В ,Усачев В В Карпатскийдиалектологический атлас —
М ,1967 ч 1-2
Кнрчів 1987 — Кирчів Р Ф Світоглядні уявлення і вірування //
Гуцульщина Історико-етнографічне дослідження —К Наук думка,
1987 — С 243 260
КІС — Картотека «Словника української мови XVI — І пол XVII
ст » / Зберігається у Відділі української мови Інституту
українознавства їм І Крип’якевича НАН України, Львів
Климчук 1968 — Климчук Ф Д Специфическая лексика
Дорогичинского Полесья // Лексика Полесья Материальї для
полесского диалектного словаря — Москва Наука, 1968 — С 20
92
Кміт — Кміт Ю Словник бойківського говору // Літопис
Бойківщини —Самбір, 1934 1939 —Т 3 11
Кобилянський 1928—Кобилянський Б В Гуцульський говір і його
відношеня до говору Покутя // Український діалектологічний збірник
—К , 1928 —Кн 1 —92с
Кобилянський 1971 Лексичні паралелізми в говорах української і
південнослов’янських мов // Праці XII Республіканської
діалектологічної наради —К Нау думка, 1971 —С 429-440
Кобилянський 1980— Кобилянський Б В Східнокарпатські міфоніми
//Мовознавство — 1980 —№1 —С 41-49
Кобилянський 1981 — Кобилянський Б В Лексико-семантичні
паралелі балкано-карпатизмів//Мовознавство —1981 —№6 —
С 41-52
Ковалик 1959 — Ковалик 11 Питання з порівняльної граматики
слов’янських мов Методична розробка для студентів філологів з
«Курсу порівняльно! граматики слов’янських мов» — Львів Вид
учбової частини ЛДУ, 1959 —Вип 1
Ковалів — Ковалів П Лексичний фонд літературної мови
київського періоду X XIV ст — Нью-Йорк, 1964 — Т 2 — 280 с
Колесса 1898 — Колесса Ф Людові вірування на Підпрю //
Етнографічний збірник т V —Львів, 1898 —С 76-98
Коржииський — Коржинський В Мальїй словарець ужьіваньїхь слів
204
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
гуцульскихь зібраньїхь вь Жабю Слупійці 1894-1896/ Рукопис
Зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім В Стефаника НАН
України у Львові, ф 1 (НТШ), спр 530
Корзоиюк 1987 — Корзонюк М М Матеріали до словника
західноволинських говірок П Українська діалектна лексика — К
Наук думка, 1987 — С 62-267
Кравчук 1972—Кравчук Р В Из карпатской лексики І І Карпатская
диалектология и ономастика—М Наука, 1972 —С 118-137
КСГГ—Картотека «Словника гуцульських говірок» / Зберігається
у Відділі української мови Інституту українознавства
ім І Крип’якевича НАН України, Львів
КТ — Картотека «Історичного словника українського язика»
Є Тимченка / Зберігається у Відділі української мови Інституту
українознавства ім І Крип’якевича НАН України, Львів
ЛАЗО — Дзендзелівський Й О Лінгвістичний атлас українських
говорів Закарпатської області України Лексика —Ужгород, 1958-
1993 — Ч 1-3
Лаучюте 1982 — Лаучюте Ю А Словарь балтизмов в славянских
язиках — Л Наука, 1982 — 210 с
ЛБ—БериндаП Лексикон словенороський Надрук з київського
вид 1627 р фотомех способом /Підгот текстів пам’яток і вступ ст
В В Німчука — К , 1961
Левкиевская 1995 — Левкиевская Е Е , Усачева В В Полесский
водяной на общеславянском фоне // Славянский и балканский
фольклор Зтнолингвистическое изучение Полесья —М Индрик,
1995 —С 153-172
Лизанець 1976 — Лизанец П Н Венгерские заимствования в
украинских говорах Закарпатья Венгерско-украинские язьїковьіе
межьязьїковьіе связи — Будапешт, 1976 — 683 с
Лисенко 1972 — Лисенко П С Словник поліських говорів — К
Наук думка, 1972 — 260 с
Ломацький 1956 — Ломацький М 3 Гуцульщини (Нариси) —
Лондон, 1956 — 355 с
ЛП — Легенди та перекази / Упор та прим А А Іоанцц — К ,
1985 —С 58-59
ЛР — Літопис Руський За Іпатським списком / Перекл
Л Махновець —К , 1989 —С 153
Лукінова 1981 — Лукінова Т Б Давньослов’янські вірування в
205
ІЇХобзей
дзеркалі лексики слов’янських мов (до етимологи слів упир, нетопир) //
Мовознавство —№6 —1981 —С 56—68
Лукінова 1992 — Лукінова Т Б Етимологічні коментарі до назв
міфічних істот у драмі-фесрії Лесі Українки «Лісова пісня» //
Мовознавство —1992 —№3 —С 15—23
Максимов 1994— Максимов С В Нечистая, неведомая и крестная
сила — Санкт-Петербург, 1994 — 446 с
Мандибура 1978 — Мандибура М Д Полонинське господарство
Гуцульщини другої половини XIX — 30-х років XX ст — К.1978 —
191с
Мельник 1922 — Мельник М Українська номенклатура висших
ростин —Львів, 1922 — 356 с
МНМ—Мифьі народов мира Знциклопедия І Подред. Токарева СА
— М Сов знциклопедия, 1991-1992 —Т 1—2
Мосора — Мосора М Словар гуцульський, зібраний Михайлом
Мосорою 1885-1896 — Рукопис Зберігається в архіві І Франка у
Києві —№3/100
МСБГ — Матеріали до словника буковинських говірок — Чернівці,
1971-1979 — Вип 1—6
Німчук— Німчук В В Актуальні проблеми вивчення українсько-
південнослов’янських лексичних паралелей // Науково-технічна
революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-
розмовної мови —Ужгород, 1989 —С 103-105
Номнс — Українські приказки, прислів’я і таке інше / Збірник
О В Маркевича та ін Уклав М Номис — К Либідь, 1993 —
466 с
Опєико — Іларіон Митрополит Етимологічно-сематичний
словник української мови —Вінніпег, 1988 —Т З М-О —416с
Ожегав — Словарь русского язьїка —М Русский язьік, 1983 —
815 с
ОКДА — Общекарпатский диалектологический атлас
Вступительньїй випуск — Скоще, 1988; Вип 1 — Кишинев, 1989;
Вип 2 —М, 1988,Вип 3 — Варшава, 1991,Вип 4 — Львів, 1993
Онишкевич — Онишкевич МЙ Словник бойківських говірок —
К Наук думка, 1984 — Т 1—2
Онищук 1909—Онищук А Матеріали до гуцульської демонольогй //
Матеріали до українськоїетнольоґії —Львів, 1909—Т 11 —4 2 —
С 1—139
206
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Онищук 1912 а—Онищук А 3 народного житія гуцулів//Матеріали
до української етнольоґіі—Львів, 1912 — Т 15
Онищук 1912 б — Онищук А Звичаї й вірування, прив’язані до
поодиноких днів у році, написав у 1907-10 р в Зеленици
Надвірнянського повіту // Матеріали до української етнольоґіі —
Львів, 1912 —Т 15
Паиькевич 1938—Панькевич І Українські говори Підкарпатської
Руси і сумежних областей Ч І Звучання і морфологія — РгаЬа,
1938 —549 с
Пастернак 1929—Пастернак Я Звичаї та вірування в с Зіболоках
Жовківського повіту // Матеріали до етнології й антропології —
Т 31-32,4 1, Львів, 1929 — С 321-352
ПД — Поліська дома Фольклорно-діалектологічний збірник
Вип 1/Упорядкували В Давидюк.Г Аркушин —Луцьк, 1991
ПЗЛС — Полесский зтнолингвистический сборник І Отв ред
Н И Толстой — Москва Наука, 1983 — 288 с
Плогникова 1998—Плотникова А А «фрагмент балканославанской
народной демонологии Борьба воздушньїх демонов // Слово и
культура І Ред коллегиа Т А Агапкина, А Ф Журавлев,
СМ Толстая —Москва Индрик, 1998 —Т2 —С 158—169
Потебня 2000— Потебня А Символ и миф в народной культуро —
Москва Лабиринт, 2000 — 480 с
Преображеиский — Преображенский А Г Зтимологический
словарь русского язьїка —М ГИС, 1959 —Т 1—2.
Ребошапка 1977 — Оіоааг діаіексіаі ІІсгашеап діл сотипа Копа де 8из
(Магатшез) / Іпіостй І КеЬи^арсй. — Ііпзуегеііаіеа діп Висигезіі, 1977
Рибаков 1981 — Язичество древних славян — М , 1981
Рудиицький — Кидпус’ку) І В Ап еіутоіовісаі дісііопагу о£ йіе
ІЗкгаіпіап Іап^иа^е Рагіз 1-5 8есопд пеуізед едіїіоп —АУіппірев, 1966
РУС — Російсько-український словник / За ред Кримського А ,
ЄфремоваС — Київ, 1924-1932 — Т 1-3
Сабадош 1999 — Сабадош І В Атлас ботанічної лексики
української мови — Ужгород, 1999 — 102 с
Савчук 1998 — Савчук М Панова люлька Легенди, найдавніші
народні перекази, демонологічні оповідки, повір’я, записані у
с Великий Ключів Коломийського району Івано-Франківської області
— Івано-Франківськ Лілея-НВ, 1998 —28 с
Свешникова 1979 — Свешникова Т Н Волки-оборотни у румьін //
207
Н.ХобЗЄЙ ----------------------------атнплінгпштичний словник
Ваїкапіса Лингвистические исследования — М , 1979 —
С 208—221
СГГ — Гуцульські говірки Короткий словник / Відп ред
Я Закревська — Львів, 1997 — 230 с
СД — Славянские древности Зтнолингвистический словарь
В5-тит /Под ред Н Толстого —Москва, 1995—Т 1 ;1999—Т 2
СлУМ Словник української мови XVI-! пол XVII ст —Вип 1—7 —
Львів, 1994—2000
Снегирев 1861 — Снегирев И Домашний обиход туенских крестьян //
Московские ведомости Лит ота —1861 —№190 —С 1527—1530
Сокіл 1989 — Сокіл В В Міфологічні мотиви в топонімічних
легендах українців Карпат // Народна творчість та етнографія —
№4(218) — 1989 — С 33
Срезневский — Срезневский И И Материалм для словаря
древнерусского язика по письменним памятникам — СПб, 1893-
1912 — Т 1—3
СРНГ — Словарь русских народних говоров / Под ред
Ф П Филина — М -Л , 1965—1989 — Т 1—24
СРЯ — Словарь русского язика XI—XVII вв І Гл ред
СГ Бархударов — Т 1— Москва, 1975
ССРЛЯ — Словарь современного русского литературного язика
— М, 1948-1963 —Т 1—17
ССУМ — Словник староукраїнської мови XIV—XV ст / Редкол
Д Гринчишинтаін — К.1977—1978 —Т 1—2
СУМ—Словник української мови — К Наук думка, 1970—1980
—Т 1—11
СУС — Бунганич П Словацько-український словник —
Братислава Словацьке педагогічне видавництво, 1985 — 688 с
Тимчеико — Історичний словник українського язика І За ред
Є Тимченка — Харків,К, 1930—1932 —Т 1 —Вип 1—2
Толстой 1994 — ТолстойНИ Южнослав црна земла, черна земля
и бели бог, бял бог в символико-мифологической перспективе //
Толстой НИ Избранньїе труди —ТІ Славянская лексикология и
семасиология —С 271 —279
Толстой 1997 — Толстой Н И Об изучении полесской лексики //
Толстой Н И Избранние труди Славянская лексикология и
семасиология — ТІ — Москва, 1997 — С 244—260
Трофнмович — Трофимович К К Верхне-лужицко — русский
208
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
словарь/Под ред Ф МихалкаиП Фелькеля —М Русскийязьік
— Бауцен Домовина —584 с
ТС — Тураускі слоунік / Рад А А Крьівіцкі — Мінск Навука і
тзхніка, 1982 — Т 1-5 —1982—1987
ТСБМ—Тлумачальньї слоунік беларускай мовьі — Мінск, 1977-
1985 — Т 1-5
Фасмер—Фасмер М Згимологический словарь русского язьїка / Пер
снем идоп ОНТрубачева. — М Прогресе, 1964-1973 — Т 1—4
Франко — Галицько-руські народні приповідки / Зібрав,
упорядкував і пояснив др Іван Франко//Етнографічний збірник —
Львів —т XXVII—т III
Франко 1898 — Франко І Людові вірування на Підгірю //
Етнографічний збірник Т V Львів, 1898
ФСЛГ — Вархол Н , Івченко А Фразеологічний словник
лемківських говірок Східної Словаччини — Братіслава Словацьке
пед вид -во, 1990 — 160 с
Черепаиова 1983 — Черепанова О А Мифологическая лексика
Русского Севера — Ленинград Изд-во ЛГУ, 1983 — 170 с
Черепаиова 1983 а — Черепанова О А Роль имени собственного
в мифологической лексике // Язьік русского фольклора —
Петрозаводск, 1983 — С 74—84
Чубинський — Чубинський П Мудрість віків Українське
народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського — К
Мистецтво, 1995 — Кн 1-2
ЧУС — Чесько — український словник / Редкол
В М Русанівський та ін — К , 1988 — Т 1—2
Шухевич — Шухевич В Гуцульщина // Матеріали до українсько-
руської етнольоґіі— Львів, 1899—1908 —Ч 1—5
Яворницький — Яворницький Д І Словник української мови —
Т 1 — Катеринослав, 1920
АСВ—А1Іа5£\уагЬоіко\у$кіс1і/Орг роб кіег Кіе^егі —1А/гос1а\уеіс
1958-1964 — Т 1—8
АСМ — АИаз в'уаг тахохуіескісЬ — АА/госІаху еіс
Аішеі 1988 — Аітеі М 81ауіс ВАВА апб ойіег ‘оіб жлпеп’ іп еигореап
біаіесіз А зетапгіс сотрапзіоп // ЇМокбі]?гука. К.огрга\уу і Яисіїа ро$\¥І$сопе
раті^сі РгоГезога Міесхузіамга 8гутсгака. — 1¥госІа>у, 1988 —С 41-51
Вапкоя'зкі — Вапкохузкі А Е(уто1о£Ісгпу зіоуупік дегука роїзкіедо
— 5¥агегаууа, 2000-2001 — Т 1-2
209
Н.ХобЗвЙ _________________________ОТНОЛІНШйХИЧНИЙ словник
Вгйскпег — Вгйскпег А 81охупік еГутоіо^істпу ]?гука роїікіе^о —
ХУагзгахуа АУіедга рохузгескпа 1957 —806$
Вгйскпег 1980 — Вгйскпег А МіІоІО£Іа зіохуіапзка і роїзка —
5Уагзгахуа,1980 328$
НоІиЬ — НоІиЬ 1, Ьуег 8 Зігибпу еіутоіозіску зіоупік]агука Сезкеко
— Ргака 81а1/ реде£О£Іске пакіад ,1967 — 527 $
Сге£оготс2 1880 — Оге£огохуісг 1 8Іоитіік хуугагоху кисиїзкіск //
Раті^пік Тохуаггузіхуа Таігап$пе£О —Кгакоху, 1880 —Т 5 —8 26—35
КоІЬегд — Ко1Ьег£ О Ви£ Катраска — Сг 1 Огіеіа хузгузікіе —
Т 54 — ІУгосІаху Рогпап, 1970 — 339 $
Ко1Ьег£ 1988 — Ко1Ьег£ О Рокисіе ОЬгаг еіпо£гаГісгпу — Кгакоху,
1888 —Т III
Кораііпзкі — Кораііпзкі 81охупік тіїйху і ігаду£)і кикигу —
\Уагзгахуа РАУЬІ, 2001 — 1360 с
ЬАНО — А Ьехісаі Аііаз о£ Іке Ниїзиі Оіаіесіз о£ Ше ІІкгаїпіап Ьал-
£иа£е / Сотріїед Ьу Іапизг Кіе£ег — ІУагзаху, 1996 — 390 з
Маскек — Маскек V Еіуто1о£убку зіохупік ]агука Сезкіко а
зіоуепзкеко — Ргака, 1957
Мозгуйзкі 1967 — Мозгупзкі К Кикига Іидохуа 81охуіап // КиІІига
дискоуа — Т 2 — Сг І — 1967 — 832 з
Мозгупзкі 1991 — Мозгупзкі Ь Ргазіохуіапзкіе диску ху осгаск
81ахуізіу-Гі1о1о£а // Асіа Ііпіуегзіїаііз N100181 Соргепісі, Рііо1о£іа роїзка
XXXVI — Тогип, 1991 —8 149—170
Мозгуйзкі 1992 — Мозгупзкі Ь 8іохуіап$кіе пагхуу детопдху у/
таіепаїаск «Ьехісопи» і іпіегргеіасці еіуто1о§ісгпе] Ргапсізгка Мікіозіска
// МікІоЗідеу гЬотік Медпагодпі зшірогу у ЦиЬЦапі од 26 до 28 ]ипуа
1991 — ЬиЬЦапа, 1992 — 8 41—50
М8Н — Маїу зіохупік ге1І£Іогпахусгу / Род гед 2 Ротаіохузкіе£о —
ІУагзгахуа Медга рохузгескпа, 1969 — 478 з
Ророхузка 1999 — Ророхузка-Такогзка Н Кіороіу ге зклуїапзкцп щпгет //
Славянсие зтюдьі Сборник к юбилею С М Толстой — Москва
Индрик, 1999 — С 373—378
8СР— 8Ьх«пік £\уаг роїзкіск / Род гед. 1 Кеіскапа.—\Угос1аху-\Уагзка\уа-
Кгакдху 5Ууда\упісГ\уо Роїзкіе] Акадешіі Иаик —Т 1-, 1979
8Ь — Кіе£ег 1 Зіохупісїхуо і пагехупісруо Ееткохузке — ІМагзгахуа,
1995 —253 $
81Р — 81о\упік Роізгсгугпу XVI ху — ІУгосІаху-ІУагзкахуа-Кгакйху
\УудахупісІхуо Роїзкіе] Акадешіі №ик — Т1-,
210
Гуцульська------
МІФОЛОГІЯ
518 — 81о\упік Зіагороізкі / Роб теб К Яіізсіїа ^госіато-^агзііатеа-
Кгако\у ІУудауупісКУО Роїзкіе] Акадетіі ІЧаик —Т 1-, 1953
8Р — 81о\*пік ргаіоууіапзкі / Ро<і ге<і Зіа^зкіе^о Р — У/гос1а\у еіс
Оззоііпешп, 1974—1984 — Т 1-5
881 — 81о\упік зіоуепзкеко іагука —Т 1—5 / Уедеску гедакіог дг
8 Ресіаг —Вгаіізіауга, 1959—1965
8118 — Вші£апіг Р 81оуепзко-икга]іп$ку зіоупік —Вгаїізіауа, 1985
8\У—81оуупік і?гука роізкіедо —N 1-8/ Род гед 1 Кагіожісга,
А Кгупзкіево і Ні«ігууіе<І8кіе80 —ІУагегаууа, 1900—1927
8ускіа — 8ускіа В 8клупік £уаг казгиЬзкіск па Не киїїигу Ішіо>¥е] —
9/гос1а\у-У/агз2а\уа-Кгакй\у-Одап8к, 1958-1980 — Т 1—12
ТЬ — Сгу2е\У8кі Г, У/атсИоІ 8 Роізкіе і икгаіпзкіе Іекзіу в'уагоууе ге
уузсЬодпіе] ЬиЬеІзгсгугпу —ЬиЬІіп, 1998
ІіСв— Іікгаііпзко-безку зіоупік / Уед гед рго£ К Ногйіек —Т 1—
2 — РгаЬа, 1994
Ушсепг—Ушсепг 8 На ууузокіе] роїопіпіе —У/агзга'Уа, 1980 —5768
\УіЬуіскі — Мнуіскі 8 Вуз Ьізіоіусішу о Нисиїаск — Ь\у6\у, 1863
Джерела, що цитуються за КІС
Арх ЮЗР — Архив Юго-Западной России издаваемьій
Временной комиссией для разбора древних актов — К , 1859—
1914 — Ч 1—8
ЖКК — Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и
на Вольїни // Актьі, изданньїе временной Комиссией, вмсочайше
учрежденной при Киевском военном, Подольском и Вольїнском
генерал-губернаторе —К ,1849 —Т 1-11
Катех. — Катехізис або визнання віри соборної апостольської
східноіцеркви —Вільна, 1600//ЧИОНЛ —К , 1890 —Кн ІУ,отд
З — С 11—81
Крон. — Кройника то єсть исторїа світа на шєсть віковь, а чтьіри
монархій розділена 3 розмаитьі' гисторико* жидовских, и пога"скихь
—Львів, поч XVII ст — Пам’ятка поміщена у збірнику, який
зберігається у Рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки
АН України, ф 77, №59 — Арк 1^15
ЛА — Лексись сь толкованіемь словенскихь мовь просто сь
предисловіемь архимандрита Амфилохія — Б м н , 2-а пол XVI ст //
ЗизанійЛ Лексис Синоніма славеноросская / Підгот текстів пам’яток
211
Н.ХобЗеЙ ______________________________АТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ словник
і вступ ст В В Німчука —К Наук думка, 1964 —С 175—194
ЛБ—БериндаП Лексикон словенороський Надрук з київського
вид 1627 р фотомех способом І Підгот текстів пам’яток і вступ ст
В В Німчука — К,1961
ЛЗ — Зизаній Л Лексис — Вільна, 1596 (Надрук з віденського
вид 1596 р фотомех способом) / Підгот тексту і вступ ст
В В Німчука —К Наукова думка, 1964
ЛСБ — Документи Львівського Ставропігійського братства
рукопис кін XVI серед XVII ст — Зберігається у Львівському
державному історичному архіві, ф 129, оп І
НЄ — Поучения на евангелие по Няговскому списку 1758 г //
Материальї для истории Угорской Руси , изд А Петровим — Спб ,
1914 —Вьш VII
О обр.— ш образ кхь Ижь якь в старомь законі з росказанА бжго
били, так и в новомь шт самого Ха Бга початокь мають // Ієромонах
Азаріас Віра Єдинои Стои ка-е-оличєскои Ап’толкои Црісвє на
Всході — К,бл 1619 — Арк 1-599
Остр л — Острозький літопис — Острог, 1509—1633 рр —
Зберігається у Москві в Державному історичному музеї, № 4007 п н
«С кроники Білскогш рєчи потрєбньїи вьібраньї»
Пчела—Пчела Збірник повчань поч XVII ст—Зберігається у фондах
Львівського національного музею, шифр Рк 889
РВЗ — Реєстр Війська Запорозького 1649 року Транслітерація
тексту / Підгот до друку Тодійчук О В та ін — К, 1995
Сем — Семимовний словник (латинсько-новогрецько-турецько-
татарсько вірменсько українсько молдавський) — Б м н , І пол
XVII ст — Зберігається у Юодлеанській бібліотеці в Оксфорді, шифр
М 8 МагсИ 187
См.Кл. — Смотрицкій Герасим Ключь црства небесного и нашєє
христіанскоє духовноє впасти нєрішімьій узєль —Острог, 1587 —
Зберігається у ЦНБ АН України
УЄ № 29519 — Учительне євангеліє — 3 території Бойківщини,
XVII ст — Зберігається у фондах Львівського національного музею,
шифр Рк 29515 (429)
Чет — Четья 1489 р — Рукопис зберігається у ЦНБ АН України,
шифр ДА/415 л
ЦДІАК — Центральний державний історичний архів у Києві
212
Гуцульська
МІФОЛОГІЯ
Список назв населених пунктів та їхніх скорочень
Бб — Бабин Косівський
Бгд — Богдан Косівський
Бл — Білин Рахівський
Блб — Білоберізка Верховинський
Бр — Бродииа Сучавщина (Румунія)
Брв — Барвінків Верховинський
Брст — Брустори Косівський
Бс — Бистрець Верховинський
БстВ — Бистриця Верховинський
Вж — Виженка Вижницький
ВКл — Великий Ключів Коломийський
ВРж — Великий Рожин Косівський
Врбв — Вербовець Косівський
Врт — Ворохта Яремчанська міськрада
Врхн — Верховина Верховинський
Гл — Голови Верховинський
Гр — Гринява Верховинський
Двгп — Довгопілля Верховинський
ЗлВ — Зелена Верховинський
ЗлН — Зелена Надвірнянський
Ісп — Іспас Вижницький
Кб — Кобаки Косівський
КбПл — Кобилецька Поляна Рахівський
Кв — Кваси Рахівський
Квл — Ковалівка Коломийський
Кл — Ключів Коломийський
Кр — Красне Мараморощина (Румунія)
Крвр — Криворівня Верховинський
Крм — Кремінці Яремчанська міськрада
Крн — Красноїлів Верховинський
Ксм — Космач Косівський
Ксл — Киселиці Путильський
КсПл — Косівська Поляна Рахівський
Кт — Кути Косівський
Л — Луг Рахівський
Лг — Луги Рахівський
Лз — Лазещина Рахівський
МРж — Малий Рожин Косівський
Мш — Мишин Путильський
Пн — Пнів Надвірнянський
Пс — Пасічна Надвірнянський
Пт — Путала Путильський
РзтК — Розтоки Косівський
213
Н.Хобзей -----------------------------ЯТН0ЛІНГЙІСТИЧНИЙ словник
РзтП — Розтоки Путильський
Рч — Річка Косівський
Рсш — Росішка Рахівський
Рх — Рахів Рахівський
Скл — Соколівка Косівський
Си — Снідавка Косівський
СтКт — Старі Кути Косівський
Тв — Товарниця Путильський
УПт — Усть-Путила Путильський
Уст — Устеріки Верховинський
Чрг — Чорногузи Вижницький
Чрм — Черемошна Верховинський
ЧрТ — Чорна Тиса Рахівський
Шп — Шепіт Путильський
Шш — Шешори Косівський
Ябл — Яблуниця Верховинський
Яв — Яворів Косівський
Явр — Явірник Верховинський
Ям-Яр — Ямна-Яремча Яремчанська міськрада
Яс — Ясіия Рахівський
Ясн — Ясенів Верховинський
Скорочення назв мов та діалектів
англ — англійська
бойк — бойківський
болг — болгарська
бр — білоруська
буков — буковинський
вл — верхньолужицька
гот — готська
гр — грецька
дінд —давньоіндійська
дісл — давньоісландська
др — давньоруська
дслн — давньословеиська
іе — індоєвропейська
іт — італійська
каш — кашубський
лат — латинська
лемк — лемківський
лит — литовська
лтс — латиська
м — македонська
н — німецька
нл — нижньолужицька
п — польська
214
Гуцульська.
МІФОЛОГІЯ
перс — перська
прус — прусська
псл — праслов’янська
р — російська
рум — румунська
сб — сербська
слат — середньолатинська
слн — словенська
слц — словацька
стп — старопольська
стел старослов’янська
тур — турецька
тюрк — тюркські
уг — угорська
фр — французька
хв — хорватська
цел — церковнослов'янська
ч — чеська
Скорочення ремарок
б м з. — без місця запису
ми —множина
див — дивись
діал — діалектне
заст — застаріле
здр — здрібніле
зх — західне
ін —інші
лайл — лайливе
напр — наприклад
півд — південне
півн — північне
пов — повіт
пор — порівняй
поч — початок
ред — редакція
р-н — район
с — село
ср — середньо
ст — століття
стар — старе
сх — східне
тс — те саме
215
Хобзей Н. ГУЦУЛЬСКА МІФОЛОГІЯ,
етнолінгвістичний словник. Львів, 2002. — 216
Підписано до друку 16 05 2002. Формат 60x90 */«
Гарнітура Тайме.