/
Author: Малышев Кронид Иванович
Tags: правоведение история россии гражданское право российское законодательство
Year: 1878
Text
КУРСЪ
ОШОГРАЖМНті’ОПІШРОССПІ.
КРОНИДА МАЛЫШЕВА
ТОМЪ ПЕРВЫЙ
ОГЛАВЛЕНІЕ.
Предисловіе.
КНИГА ПЕРВАЯ.
ВВЕДЕНІЕ.
ГЛАВА ПЕРВАЯ.
Понятіе о гражданскомъ правѣ.
Общія положенія, § 1.....................................
Отношеніе къ гражданскому судопроизводству, § 2. . . .
Отношеніе къ другимъ отраслямъ публичнаго права, § 3. .
1. Бъ адмявистративвому (государственному, полицей
слому и финансовому) праву.......................
2. Къ уголовному праву ..........................
гілемспты пауки гражданскаго орава и погоды изслѣдованія, § 4.
1. Вообще; ввдуктпвные н дедукгинные матеріалы наука.
2. Область гражд. праса по отношенію къ времени и
пространству его дѣйствія; элементы историческій,
практическій, критическій, сравнительный . .
12
ГЛАВА ВТОРАЯ.
Историческій очеркъ гражданскаго права.
Общія положенія, § б.....................
Римское право, § О.......................
20
1. Источники и литература .............................
2. Значеніе римскаго нрава; его достоинства и педо-
Граждапское право у новыхъ пародовъ западной Европы, § 7 .
1. Источники и литература .............................
а) французская группа засовоіагелксгиі...........
20
22
л) Гревоаосгочоая х Сяаяліижія группы............
2. Общая характеристика современнаго гражданскаго
права западной Европы въ сравненія съ римскимъ .
Русское гражданское и|>аво, § 8................................
42
48
I. Источники и литература,
Оетавіскіе............................................
Цоявскіе.........................................
2. Общая характеристика русскаго гражданскаго права.
68
ГЛАВА ТРЕТЬЯ.
Нормы гражданскаго права.
Понятіе и виды, § 9........................................
I. Опычвок права
Понятіе объ обычномъ правѣ, § 10...........................
Формы обычнаго орава, § 11.................................
а) Народная...........................
6) Сухебвая...........................
в) Иаучяая............................
Предѣлы дѣйствія обычнаго нрава, § 12 ... . ...
Историческое отношеніе обычнаго права къ закону, § 13 . .
Условія примѣненія обычнаго права въ судебной практикѣ, § 14.
Основанія обязательной силы обычнаго права, § 15 ... .
76
87
89
90
93
105
II. Закопъ.
Понятіе о законѣ, Й 16..........................
Изданіе закопа и начало ею дѣйствія, § 17 . . .
Обязательная сила закона, § 18..................
Дѣйствіе анкона ігь отношеніи лицъ. 6 1 и. . . .
Мѣсто дѣйствія законовъ, § 20...................
Закопы общіе и мѣстные................
Примѣненіе разіюяѣстнихъ -чаконой, вообще
І28
ГЛАВА 'ІНТВЕГТАІІ.
Историческій очеркъ, § 24 ... .
Система римскихъ Институцій...................................
Пандекты, Кодексъ Юстиніана и позднѣйшіе Византійскіе
ЯІІІ
321
Система права у новыхъ жгпалпыхъ народовъ Европы,
по образцу римскихъ Институцій ......................
Германская напдектпая система........................
Недостатки германской системы; пріііа личности я осо-
бенныя отрасли гражданскаго права.....................
Системы русскаго законодательства, § 25......................
Планъ курса, § 26............................................
322
320
334
387
355
ПРЕДИСЛОВІИ.
Въ русской литературѣ, за исключеніемъ краткаго учебника
Мейера, нѣтъ полнаго курса гражданскаго права. Превосходный
практическій трудъ К. II. Побѣдоносцева, къ сожалѣнію, не коп-
ченъ. И вообще судебно-гражданская сторона права какъ въ рус-
скомъ законодательствѣ, такъ и въ наукѣ развита довольно слабо.
Гражданскіе законы, изложенные въ десятокъ томѣ Свода, ве при-
пѣваются ни кь гражданскому быту народной массы, ни къ запад-
ной полосѣ имперіи.
Между тѣмъ ве подлежитъ сомнѣнію, что государство есть по
преимуществу охранительный союзъ частныхъ правъ и что основ-
ныя отношенія общественной жизни должны быть опредѣляемы об-
щими гражданскими законами. Развитіе общей системы граждан-
скаго права, которая обвяла бы собою весь разноплеменный и
разномѣстпый бытъ Россіи, слѣдуетъ считать существеннымъ усло-
віемъ дла сосредоточенія государственной жизни, для охраненія и
упроченія государственнаго порядка. Эта система есть самая на-
дежная организація дѣлъ торговыхъ, кредитныхъ, поземельныхъ,
промышленныхъ и вообще гражданскаго быта; ова въ состояніи
указать вамъ общія формы и принципы права, способные смягчитъ
племенную и мѣстную рознь населенія, принципы, по которымъ
можетъ быть заправлено естественное, свободное теченіе всего граж-
данскаго оборота.
Отдѣльныя мѣстности Россіи, іъ точки зрѣнія права граждан-
скаго, до сихъ поръ могутъ бытъ названы особыми государствами
съ гораздо большею основательностью, чѣмъ вакая либо Пруссія
или Баварія въ Германской имперіи. Тамъ существуетъ цѣлая масса
общихъ гражданскихъ закоповъ, вводится общая система судебныхъ
установленій, подготовляется общее гражданское уложеніе; у пасъ
же, кромѣ немногихъ общихъ учрежденій публичнаго права, ни-
чего другого не придумано и пи одного общаго гражданскаго за-
кона пѣть. Въ послѣдніе годы, подъ вліяніемъ великихъ реформъ на-
стоящаго царстіижанія, выскііяиіиіетеа и ігь иаиіей аигератуігЬ мысль
объ общей кодификаціи гражданскаго правя; по осуществленіе :ттой
мысли можетъ быть обезпечено только тогда, когда выработана бу-
детъ общая теорія грпждансіхаго нрава Рінчіи. До сихч. поръ общее
гражданское право Россіи существуетъ только въ идеѣ. Какъ поло-
жительные источники его, такъ и судебные матеріалы и ученыя из-
слѣдованія раздроблены по отдѣльнымъ мѣстіиитииъ обширной
страны и каждая отрасль его дѣПгліусіъ какъ самоегоягелыіаіі си-
стема права, ие имѣющая связи съ другими. Масса историческихъ
и нынѣ дѣйствующихъ матеріалоит. права миекіітемго, польскаго,
фмнляпдекаіо, остзейскаго и другихъ мѣстныхъ системъ такъ ве-
лика и представляетъ столько характеристическихъ особенностей,
что каждая отдѣльная отрасль нрава способна паінмиить собою
цѣлую жизнь усердныхъ работниковъ пауки. Соединеніе и сліяніе
ихъ въ одну логическую систему должны быть совершены, за не-
систематики, причемъ качъ общіе ирницііии права, замѣчаемые въ от-
дѣльныхъ его отрасляхъ, должны быіь тщательно свѣрены, опредѣлены
и поставлены въ связь между собою, такъ и каждая деталь разно-
мѣстнаго гражданскаго бита должна быть изучена и установлена
па свое мѣсто въ системѣ. Такія чисто ученыя работы могутъ бить
полезны и дли развитія общаго русскаго законодательства. Было
би ахать, еслибы при переходѣ отъ нынѣшняго дробленія права къ
общей кодмфишійн затерялись какія либо здравыя начала граждан-
скаго права, заключающіяся въ мѣстныхъ его источникахъ. Каж-
дое мѣстное населеніе естесгвеиио дорожить такими началами и,
слѣдовательно, дли обобщенія разпомѣстваго права необходимъ са-
мый тщательный ироцесет анализа, сравненія и свода всѣхъ мѣст-
ныхъ матеріаловъ въ общую научную систему. Основанія для оцѣнка
нхъ должны быть прежде всего чисто юридическія, каждый закинь
должно разсматривать какъ законъ и вводить его въ систему ио
общимъ правиламъ юридическаго толкованія и систематизаціи. «ну-
тренніе пороки отдѣльныхъ закоиоітт., при сравненіи нхъ, раскроются
сами собою, если наука будетъ освѣщать ихъ идеями всемірной
исторіи и сравнительнаго правовѣдѣнія.
Въ настоящемъ томѣ курса и въ слѣдующихъ книгахъ ми же-
лати установить самыя осиовиыа понятія гражданскаго права, которыя
должны быть ио преимуществу общими во всей Россіи. Особенное вни-
маніе обращено здѣсь на прочную постановку самой науки граждан-
скаго права, опредѣленіе ея отношеній въ ряду другихъ внукъ права,
описаніе историко-сраввительиой и общей русской почвы ея, объ-
ясненіе методовъ и системы, указаніе положительныхъ источниковъ,
практическихъ и литературныхъ матеріаловъ и пособій. Въ связи
съ тѣмъ изложено ученіе о нормахъ гражданскаго права. Оно ио-
ученой разработки предметовъ курса.
вую конструкцію, поставляющую его въ связь какъ съ закопами
природы п мышленія, такъ и съ историческимъ развитіемъ граждап-
скаго быта, судебной практики, законодательства, общественной авто-
ноиіп и пауки права.
Въ ученіи о закопѣ обращено вниманіе на центральную
сторопѵ этой положительной основы общаго русскаго права и ооре-
дѣлены отношенія въ пей мѣстной общественной автономіи. Съ
особенною подробностію изложено ученіе о мѣстѣ и времени дѣйствія
законовъ. Первая область заключаетъ въ себѣ элементы дробленія
государственнаго и общественнаго оргапизма и должна быть изучаема
степени нормальный, особенно въ такой громадной сгралѣ, какъ
в отдѣльные мѣстные законы, отношенія между которыми заслужи-
ваютъ внимательнаго анализа. Что касается дѣйствія законовъ во
времени, здѣсь необходимо еще болѣе обстоятельное наслѣдованіе, въ
водахъ постепеннаго сліянія раяпомѣствыхъ отраслей права.и ввѵтрев-
пято усовершенствованія разныхъ частей законодательства, въ порядкѣ
спокойпаго развитія, безъ нарушенія установившихся частныхъ отпо-
шевій а законно пріобрѣтенныхъ гражданскихъ правъ. При всей про-
стогѣ основнаго принципа, въ подробностяхъ этой теоріи весьма много
спорныхъ вопросовъ; разрѣшая ихъ па основапіп положительнаго
законодательства безъ всякаго нарушенія этого основнаго начала.
гакое значеніе нхъ видно изъ того уже, что мы должны были пред-
полагать прямо противоположныя реформы, т.-е. введеніе, отмѣну
п измѣненіе однихъ п тѣхъ же учрежденій, потому что надлежало
ненія въ существующихъ законахъ п опредѣлитъ ихъ отношенія къ
правамъ частныхъ лицъ.
Учевіе о закопѣ дополняется еетествевво поетавов-іевіамн обще-
ствеавой автономіи. По этому вопросу, въ законодательной прак-
тикѣ ранныхъ временъ п пародовъ, можно замѣтитъ рѣзкія различія.
Установленіе правильныхъ понятій объ этомъ предметѣ полезно, между
прочимъ, для надлежащаго распредѣленія общихъ началъ и мѣст-
Лето/н.
КНИГА ПЕРВАЯ.
ВВЕДЕНІЕ.
ГЛАВА I.
гржжя. прево, введеніе, Яр. 1875, етр, 3 і
4ег СевоІІвсЬвГи и. йиаинйышвсЬаГіев, Вегі. 1864. АгооІА Сиііиг ио<1 КееЬиІоЬео,
ч,тті. съ различныхъ сторонъ. шиому что оии опретѣшііт-я иеіолько
системою правя, но и лакоішми физическими и пртштвспішми. н имѣть
гьою теорію, статистику и ш-юрно. Шри иічсскііі иконъ или система
положительною нрава опредічыіеть ііѵі. съ двухъ еіо|ишъ какь.мемеіпи
общественнаго устройства и уп|иііиеиія. и каьі. іиііовапія частныхъ ирипъ
каждаго лица, ііоыежящііхъеу ичбііочі охраненію. Въ томь н іруючъ
смыслѣ, оитоіпда пгііоіііевіи. шіреуѣденныя іштечою поіткіие.іыіаго
Ирана, стпнініятея юрп.иіч<ч*кпчи оінішіеііінміі или іірііпооііііііікчпими
Какъ злеяенты обіцест венпоіі оргаии аіііпі оии смияття къ ноняпячі.
группы публичныхъ огишіісііііі-оі ношенія межіѵпароднші н отношеніи
государственной власти къ ши шипимъ. І1аіі|ютішъ, какъ опіоіииіія
частныхъ прахъ каждаго лиіыі, шіыеатщихъ судебному оурчнепііо, онн
сіюдятся къ понятію объ опѣіыіыхъ лицахъ, живущихъ другъ постѣ
іруга съ сіюею частною. ніцнпи,іуа.іыіою сфо]миі> іуніждаіп-кой спнбоці.
н называются потому частными гражданскими іі|>авоо'і ношеніями.
Частныя гуіаждашътя ііртпоотношепыі можно укіддкіигь во днѣ ірчши.
личныя и имущественныя. Частными пртіпии къ томъ и дрігомь
рядѣ отношеній нааыііаюті'я тѣ. которыя сіш.яиін съ оіі|и>дКюинннъ лн-
(ех Гасіо огііііг упз). Такъ', уже изъ факта рожденія вытокаюсъ личныя
пріва состоянія для каждаго лица, какъ і |шждапипа и чіепа іемыі и
Каждый человѣкъ существуегь прежде всего для самою себя и
имѣетъ, какъ гражданинъ или членъ г|южданск.тго общества, свою сферу
основныхъ правъ лнчкостп. Осуществленіе и охраненіе ихъ тѣсно
.вязаны съ дѣломъ общественнаго порядка и опрехѣіііютел потому іа-
конами государственнаго устройства и управленія* многія нарушенія ихъ
производства. Во самыя права человѣческой личности, тѣмъ по яснѣе,
суть права частныя, гражданскія, и нарушеніе ихъ даетъ потерпѣвшей
сторонѣ право гражданскаго иска. Затѣмъ каждый человѣкъ есть членъ
семьи и рода, и въ этой сферѣ—семейныхъ состояній — ему принадле-
жать также частныя нрава*'). Самую же обширную группу частныхъ
правоотношеній составляютъ имущественныя отношенія*, они еуше-
образко въ хозяйствѣ, щюямшленвостіі и торговлѣ народа н проникаютъ
каждую юридическую форму общества: само государство, земство, города
и другія корпораціи и установленія имѣютъ свое хошйетію и спои иму-
щественныя отношенія: мало того, съ развіігіечь торговли они ішепро-
іи. обладаніе’ того ч-іч Другаго лица. т.-е. какъ мате|шыиіыа іи’іци ц
іірніа участіи ігі. чихъ. тикъ и права па услуги другихъ .иіць, ц|,ІІІп
пи енбгтвенііия промичі.юініия дѣйітпія (ііршін.іегіи, ангорское право и
т. и.I и положенія іп. хозяйствѣ (права па фирму и т. и.). Тикъ что івщ.
иго поіиітіи подходить кіикдий оіѣміктиішровдніініі чіітерееъ, ешіеобпыіі
іиіміі, иечерііынить всю область вшянмніііхъ частныхъ юридическихъ
рпапіггіе гражданскаго іірппа и учиняя ]аз|юботка его стіштыл. тѣснѣй-
шей ешіви съ гражданскимъ судопроизводствомъ, т.ч‘. съ системові су-
дебныхъ дѣйствій, имѣющихъ ціыью охраненіе частныхъ нравъ іп, с.іу-
чаѣ. нарушенія илн яічрп. Понятія о чаетныхч. правахъ )ягяіііішютеи
при посредствѣ суда, ія. процессѣ Извѣстный порядокъ или ст|юй
гражданскаго быта скапливается сначала <]пвтнчсски. силами природы и
ііипчпй и сівцюіп, внутри гражданскаго общотва. ішзывапііиіхъ су-
дебной ихъ разсмотрѣніе. Сознаніе частныхъ прянъ и формулировка по-
нятій о инхъ суть іі|юдѵкты борьбы Пока нѣть спорі и паруіііепія,
несъ складъ быта опредѣляется законами природы, религіею и іі|ішмн
породи; вопросъ о іциііихъ того или другаго лица іюзпикіить только но
поводу нарушеніи ихъ и является па судѣ въ формѣ ііротіівоіюложііыхч.
тіячѣівапій сто|юпъ о судебной защитѣ. Живя другъ подлѣ друга, каж-
дый съ своими івітріУіііін’Тпміі. страстями и ет|к*мленіями. люди прихо-
дить еітитвеііио въ столкновеніе мгаду собою, и чѣмъ менѣе оіі|«.дѣ-
лепы въ обществсиііоііъ быту юридическія г)>пііп между отдѣльными ли-
цами. тѣмъ слабѣе созиаепчі юішдичссь-иі сі|чіра свободы или праіп,
каждаго лица, тѣмъ сстатвеіигѣе образуется давленіе на лпчінчті. со
сто|юнн другихъ людей и іинііікаетъ ЛпріЛп. въ которой каждое лицо
но мѣрѣ силъ своихъ старается отеишть себя, огрлзип. кгаржічііе въ
свою сферу поепіроіііпіхъ людей и, если возможно, если позволяютъ силы,
іпоргнуться съ своей ътѵ|Юіім вч. чужую е<юру и оіпадѣть ею. С|іеди
:ігой борьбы уіазвчііапч'Я щхіво. какъ система нішатій и положеній, на
оііі.ішііін которыхъ уітапокіястся вояіцюмигеъ ненцу віоацеюіпимн
сто|юпамн, уі-Иноіияется мирный ш>)идоіп. быта. Въ ох|яаеніп этого
поря ука занігп*|іесоіьапо цѣлое общество, а потому оно принимаетъ участіе,
особенію пъ ііюрмѣ суда, іп. разрѣшеніи ітолкпоінчіін и свороьъ между
отдѣ.лыінміі лицами и. по иоіщіу каждаго такого случая, обожіписп,
отношенія сторонъ, оцѣниваетъ ихъ притязанія и признаетъ одни ніл.
пнхъ сііраіп-.ъінпияіі, а другія отвергаетъ. Притязаніе частнаго .шцл,
р іаш іа судѣ сира ідііпымъ и заслуживающимъ судебнаго охра-
ненія. пааывастея правомъ итого лицп или законною <ч!>е|>оі» <то ппдп-
іпііуалыіоіі свободы. Съ теченіемъ вія'менн иго ббліаная и бблмиая
масізі споровъ и притязаній проходитъ ч|ч'зъ зготъ процессъ судебной
оцѣнки и вмѣстѣ еъ тѣмъ выясіііітсгеи и тціедѣляптея самыя отііоше-
нія и пртва отдѣнаіыхъ лицъ. Результаты судебнаго опити поетеііеііііо
записываются. нс|н‘Ходлтъ въ гборпикп судебной правды. л затѣмъ и къ
законодателм-пві пл|іпда. Этотъ порядокъ ішнпітія нрава есть яічеіііе
всеобщее и нонсемѣстііію. ш-Г|іѣчпюіц<чч-и у каждаго іициі.оі и нъ каж-
дой ггіжііѣ. клкч. примѣненіе кік-янчегкапі закона борібм аа егіціч-пне
ваніе. Въ д|н'вігѣйшпхъ ііамнтнііь'пхъ <і|ч*ііл онъ отраазп-п-а весьма на-
глядно: казуистически) епітіаі ихт. начинаются обыкновенно картиною
борьбы, а ікі второй своей часто іі|н‘Ліагаіогі> с|к‘дстііа :ілмн|я*нін. Точно
также въ сборникахъ еудібішхъ рѣшеній каждое рѣшеніе указываетъ
сначала на етолкііовеіііс н гпо|гь между еп>|мінамн. а затѣмъ. къ дні-ію-
аитнііііон своей части. со іержнтъ |іазрѣіненіе итого спора. Съ развитіемъ
государственной ічастн. казуистическій матеріалъ судебной іірпггнкн
переходитъ іп. аііконодлтелм-гііо страны, прніюднтеа мало-по-малу ігь си-
стему. очищается и дополняется тѣми шн-тпнмічііями, который законо-
дательная пластъ издаетъ нштененпо хія организаціи граждянгкаго быта,
и такнмъ-то путемъ, ігь теченіи вѣковъ и тисиче.тѣтій, образуется по-
ложительная почка науки гражданскаго н|міпа. система юридическихъ
нормъ, дѣйствующихъ іп. г|чіж.гапекомъ биту на]иіда.
Закоиодате.іи-ітю по а|К‘диотаят. гражданскаго н)іава е<-гі. только по-
пытка свести нъ систему общихъ шікішоіп. или положеніи тѣ понятія
и начала пртна. которыми въ дѣйгпіителі.іі<імъ быту народа опредѣляются
или должны опредѣляться гікіждяііекія сто отношенія. Санын а*- поня-
тія о частныхъ правахъ въ опіопіеіііяхъ іткіаиаііекаго быта об|йзуются
прежде закоііодате.ііатва и іі|юдолжакл“ь (іазіишатіачі обыкінніенію внѣ
его, хотя вліяніе закона на процессъ икъ ііазіінтія еъ теченіемъ в)іе-
пени болѣе и битѣе усилнвлетея. ІІш-піяпнымъ зеркаломъ, въ которомъ
отражается ига жизнь пішпа, служитъ судебная практика. Сюда схо-
дятся самые разнооб|іазпнс ннтеіюсы нъ случаѣ ихъ столкновенія п по-
лучаютъ здѣсь юридическую формулировку: интересъ, признанный судомъ,
вм|юстастъ на степень іцхіші. Чѣмъ живѣе участіе общества въ судѣ и
чѣмъ болѣе гласности иь судебныхъ дѣлахъ, тѣмъ глубже іиіяпіо про-
цесса на развитіе и]ива. Е»‘ли судебныя рѣшенія запнсыпаюті'я и печа-
таются, то они становятся іціактическнйъ матеріаломъ, изъ коічраго за-
конодательство и наука извлекаютъ, ііндуктінінияч. путемъ, общія на-
чала, понятія и положенія, а изъ зтихъ плсмсігпіпъ і латаетея нало-по-
малу пѣтая система прам. Гласность процесса и въ особенности судеб-
ныхъ рѣшеній надобно считать оспеннымъ условіемъ юридическаго раз-
витія па|юда: недостаткомъ зтого условія можно объяснить себѣ рядъ са-
михъ крупныхъ явленій иь исторіи нрава. На ВогпнгГ., гдѣ гудебныя
рѣшенія никогда не печатались и і'явміі судъ іі|юіі:нн>лнлся жрецами
или приказными людьми, иарюдъ привыкъ .думать, что і«т право исхо-
дить свыше и ішключаетѵя нъ священныхъ' книгахъ ж|в‘Цовь пли въ
указахъ правителытіа. и что нозіому и вся ічііюкуіпиють частныхъ нравъ
коіюнитеа въ волѣ божіей н въ милости или пожалованіи отъ нрыін-
те.іьства. Напротивъ, въ д|іевнемъ Римѣ, при гласности судопроизводства
и участіи въ номъ народа, выборкой магнегратуры н юристовъ, воз-
никла публичная судебная практика и. вмѣетѣ съ нею, замѣчательная
дін своего п|іе>іеіів научная система и|иші. развитіе которой, однако, про-
К|«тилоеі. вмѣстѣ съ упадкомъ іі|пмл-дія и судебной гласности въ
греко-римской имперія. У новикъ пародовъ Кврони, пока въ судахъ
гоеіюдстмнп.м канцелярская тайна, ученые юристы аиіималнсь болѣе
римскимъ правомъ. чѣмъ споимъ шщюіііиілимъ, и только изъ среди
юріістокъ-пііактиктп. выходили сборники судебной праніи, послужившіе
потомъ основаніемъ для законодательства и науки. Исключеніемъ слу-
жить Англіи, сдѣ судебныя рѣшенія стали печататься съ давняго вре-
мени, и на этой практической почвѣ выросли нрочиям система чяждаи-
ской свободы. Успѣхи шшоиодптѵлмтва и пауки въ настоящемъ столѣ-
тіи обтаісиявепчі, въ апачитслыіой степени, введеніемъ гласности къ су-
дебный процессъ и печатанія судебныхъ ]іѣшеній. У пасъ въ Россіи эта
реформа совершилась недавно, а до тѣхъ поръ русское закоиодателіство
развивалось администіатіівііымъ путемъ, от|«жал не всегда точно и съ
достаточною полнотою юрадпчсскій битъ парода; въ наукѣ же приспо-
соблялись къ шішему биту, за недостаткомъ своихъ, нност|кшныя теоріи
права и преобладало историческое или комментарное иаііраіысніе. На-
стоящая, практическая теорія правя, какъ система, основанная на фак-
тахъ бита, па дѣйствительной жизни права и щкиюсудіи. шкіяожші только
тамъ, гдѣ индуктивные матеріалы ея, въ особенности судебныя рѣше-
нія. доступны ученымъ юристамъ и состоять въ распоряженіи пауки.
При разработкѣ науки гражданскаго права необходимо имѣть посто-
янно въ виду эту тѣснѣйшую сваю, ея съ гражданскимъ судопроизвод-
ствомъ. Законодательство и административная кисть государства смот-
рятъ на гражданскій битъ болѣе съ публичной его стороны, и вслѣдствіе
того развиваются въ исторіи, прежде другихъ, закопы уголовные. фи-
нансовые, полицейскіе, административные; и въ настоящее время си-
стема нашего Свода Законовъ основана на понятіи о і'К’удар-тоениомъ
устройствѣ и управленіи въ различныхъ его отрасляхъ. Напротивъ, судъ,
разрѣшая спорныя гражданскіе отношенія, смотритъ па іінхъ всегда съ
частной ихъ стороны, со стороны іі|иівъ истца или отвѣтчика, и въ сво-
емъ рѣшеніи опредѣляетъ именно частныя нрава. Съ этой судебной
точки зрѣнія должна быть излагаема и паука гражданскаго права. имѣю-
щая цѣлью прослѣдить вопросъ о частныхъ правахъ во всѣхъ существую-
щихъ формахъ чаждансішхъ быта, въ семьѣ, обществѣ, государствѣ и
международномъ союзѣ, насколько этотъ вопросъ можетъ пвтсреічиіаті.
пату русскую судебную практику н русскихъ людей на случай судеб-
наго спора. Наука гражданскаго права должна опредѣлить субъектив-
ныя условія каждаго частнаго нрава, ото предметъ, содержаніе или объ-
емъ, условія его пріобрѣтенія, измѣненіе и іі|іекрощеіііе. вообще при-
рода и жизнь каждаго права и способы егоохіюиепія. Система всѣхъ этихъ
понятій необходима для судебной практики и примѣняется одѣеь въ каж-
домъ гражданскомъ процессѣ. Нап|«гаііъ, изученіе склада общественвихъ
отношеній съ точки зрѣнія гоеу.ха|птіюниаго устройства и ущиіілеиія
есть дѣло наукъ публичнаго и|кііа. Самыя формы и обряды судебнаго
охраненія гіиждак'скихъ щавъ, оиредѣіяющіе дѣятельность суда, какъ
государственнаго учрежденія. еостпвляюгь п|іедметь публичнаго іі|жва и
излагаются въ системѣ гражданскаго судопроизводства.
§ 3. Отношеніе въ другомъ отраслямъ публичнаго права. Система
гражданскаго іцчіна есть теорія частныхъ правъ какъ физическихъ, такъ
и юридическихъ лицъ, гаковы государство, земство, гощът, общества;
ома изучаетъ частныя ирввмтиошенія во всѣхъ формахъ гражіаискагп
дѣленіе частонхъ и публичныхъ отношеній піюютднтеі постепенно пу-
-граждішкія, уголовныя и адмииистімтишіыи дѣла. Споры между
оно оставляетъ эту сферу отііопюпій частному самоопредѣленію граж-
цищепи подіюбныя понятіи объ имущественныхъ и личныхъ граждан-
скихъ щитахъ. Напротивъ тѣ нарушенія общественнаго порядка, кото-
рыя вслѣдствіе опасности ихъ для гоеударепп и общества каіаются уго-
простыхъ і'|кіж.таигких'ь іірпвоиарутеній и споровъ и составляютъ особую
группу—дѣлъ уголовныхъ. Въ древнѣйшемъ періодѣ быта, пока охраие-
и общестоошіаго порядна и спокойствіи лежитъ на обязаяво-
права. Дѣла
госудвр-
реей отдѣльныхъ лидъ н обществъ н нрава какъ подчиненныхъ лицъ,
токъ и начальствующихъ. Дли ]>азбо)» и разрѣшеніи ихъ уч|еадаюта
нія гражданскихъ іірав
историческій и различны въ разныхъ странахъ, смотря по степени разви-
тія правосознанія и правосудія къ обществѣ, понятій о личности и
вдей админ
ню. УиНеІдаѣпевпН,
лицейскому и фиііаіісоііомг) прячу. Предметомъ административнаго
п|вт служитъ гоеу.іарСТиенііііе уі-г|«йстіи>, л предметомъ пчикданскаго
>4>апа—частныя .ііічіні-ннуіц'ч-гіісііііиіі іцюііа отдѣльныхъ лицъ. Субъекты
той и другой системы іі|чц«і одни и Н же. потому что лицомъ, въ тех-
ническомъ смыс.іѣ слова. ніШЫваЮтеіі Какъ лица физическія, такъ и юри-
дическія. и иждіи- изъ и"хъ <ч-іъ лино частное. іп. кругу отношеній
гражданскихъ, и лицо ііуб.цічши-. щііп, членъ общественнаго сопка. Пп-
ирвмѣръ: пи-у.ѵ>)іспт. земство. го|ц1і«*кіл и пелы-кія обіцсетва и учреж-
деніи служатъ публичнымъ ЦѣіЯМъ управленія, но пъ то же время каж-
дое пгь'пнхъ сіть отдѣльныя хозяевъ. мадѣющій имуществомъ, всту-
пающій въ сдѣлки и обжвгЮ.ім-пчі гі. другими хозяевами и подчинен-
ный въ этомъ отношеніи обШияіі г|віа;діііекимъ законамъ. Поэтому паука
гражданскаго врпші. ігь общемъ ученіи о юридическихъ лицахъ, какъ
органахъ хозяйства, касаоця и вопросомъ о государгтвЬ, ііеиггпѣ и т. д.;
однако, нодробностн госудвітиеііііяго устройства здѣсь не яялягаічтея.
потому что. но особеіівой важности и сложности этого вопроса. онъ. Уже
еъ давняго времени, составилъ предметъ особой науки—государствен-
наго ирава •!. Затѣмъ, ияИінЯ отдѣльные виды имущественныхъ отно-
шеній и правъ, система г)>ажданекпго права об)«пцаеть вминаніе я на
хозяйстіишпыя отношенія ічи-удяііетіи. какъ казны, земства, го)юдовъ и
т. д,; но и здѣсь съ нею коикурініруетъ другая наука публичнаго врана,
именно финансовое право, въ которомъ рлзсматриваття законы госу-
дарственнаго хозяйства іт, точки зіііяіія паилучшей его организаціи. Гра-
ницы этихъ наукъ опредѣляются различіемъ точекъ зрѣнія, потону что
гражданское право ищіпіетъ имущественныя отношенія кзади я другихъ
юридическихъ лицъ еъ Точки зрѣнія судебныхъ правъ какъ отдѣльныхъ
гражданъ, токъ и самой кашіц. зом<тий я т. д., на случай свора, я и,
а|іе.тѣлахъ этихъ нравъ предоставляетъ имъ устроивать свое хозяйство
какъ имъ угодно: воіірост, о наилучшомъ устройствѣ казеннаго хозяйства
есть уже дѣто финансоваго права.
Гражданскія ііравоотнонгепія въ "Хъ совокупности составляютъ пред-
метъ законодательной организаціи и полицейскаго управленія. Не
же, Оет ЦвсЫаипзі 1872 я ѵег<гаІіип^цзіи въстовзрѣ Годыіюиорфа. Ввѣг, Песін,-
яааі, 1864. Маззоѵ, <!•« ѴсгГаІігсп іп Ѵег*ЧіаііЩі1геіінагІіеп, 1870. ВОппе. ргеивч.
аімізгНЬі, § 56. Міііеггпяіег, п ГІ’. л. ». 31. СТІ'- 234(18» г.) » т. 23,стр. 123 Н.
ВереІзЬегкст, Учніа инй Ѵегсаііапв въ Кгн. ИсЬсгасЬаи IV, 62 1Г. ВаІГ, въ 2еп.
ѣ СітйгесЫ п. Ргоаеаз, В. Р. т. Х(, ІІІ.ыіІерь, ІЫЗ- т. X. Кааегаг, Оаіегг. С.еаеігс
шіі МаІегіаИео, т. 20, заъ 22 огт тэ7й г„ >чр. ѴегжаІіппдзвегісІіиЬоГез (зчтер- по
аоасху этов рефери у Меггера н ею Зріеиі Ф» йЫегг. Сіѵііртіыемеа 1876, § 2).
чЫіипт, 1801. Рввв, ііір ѴегчаНпикЗІіииі*. УѴіеп, 1870.
•) Другой вопросъ, па зоторнпъ тН’Че «Одятса атп уаЬ неука, есы вопросъ о
уиаап это аліяаіе, ве каевхсі, а«Рччеях, значенія атнхъ состояній аъ евотечф гоеу-
только общія начала, охрапявіщія личиостъ и собственность каждаго
г|чіждянипа, обиапелъиость дагопроііъ, П|ючность семьи. опеку и но|>и-
докъ иаелѣдокіпія. по и. въ особенности, хоіз.щее устройство поземель-
наго хозяйства, іі)юмнш.іениостп и торгоаіи. глубоко ивтещсуютъ госу-
лл|мггіюнную власть каждой иросніііпсниоіі страны; она организуетъ ихъ
аікоішми и принимаетъ разныя полицейскія мѣры Лія ихъ развитія и
Лія п|юдупрежденія опасностей. имъ угрожающихъ. Съ точки зрѣнія
»'няеітпсиііой организаціи и управленія они Рад матрииит я въ паукахъ
публичнаго іі|іаііа, особенно полицейскаго. Напротивъ, система граждан-
скаго пряна иялпгаетъ ихъ съ точки ідср.нід судебныхъ правъ отдѣльныхъ
Физическихъ и юридическихъ лицъ.
Ощндѣляя границы между областью публичнаго и гражданскаго щп-
на, надобно имѣть п виду дѣленіе самой системы іучикданекаго нрава
на общую и особенную. Такъ, нанримѣ|гь, имущественныя отношенія
казны, земства, городовъ и другихъ обіцеспл и учрежденій, хотя и под-
ходятъ подъ общую теорію іціавъ на вичгуи и правъ по обязательствамъ,
во предетавдяюгь н много ослбеинттей. такъ что слѣдуетъ налагать ихъ
въ особенной части гражданскаго п|«ва. Точно така» отношенія позе-
мельнаго хозяйства, ліюмышлевпости и тпргоіии. надъ влічвіемъ поли-
цейской ихъ организаціи, получаютъ особенный харякте|гь, хота и они
подходятъ подъ общую теорію имущественныхъ правъ; изложить ихъ, въ
игомъ характеристическомъ ихъ видѣ, возможно только выдѣливъ ихъ
изъ общей части, капъ особые отдѣлы пауки іуяіжданскаго права.
П. Отношеніе въ уголовному праву Система уголовнаго права
есть теорія преступленій и наказаній; ііроступленіеиі' ва-чыааетсл дѣй-
ствіе или упущеніе, запрещенное закопомъ подъ угрозою наказанія; на-
казаніе же есть необходимое зло, вознаграждающее нарушителей закопа
въ видахъ предупрежденія подобныхъ нарушеній- Система г)»іхдавскаго
права, какъ теорія частныхъ ііраіюотпоіпенІЙ. различается отъ уголов-
наго права но самому предмету, потому Что уголовное п|Жво разсматри-
ваетъ публичныя послѣдствія преступленій; каждое уголовное ваказавіе
есть публичный актъ общественной масти, совершаемый въ видахъ
общественнаго порядка; въ системѣ же гражданскаго права излагаются
только частныя послѣдствія различныхъ іі]ввонарУшепій.
Существуетъ, впрочемъ, довольно близкая связь и между атими отра-
Такъ, въ гамомъ источникѣ гражданскихъ и уголовныхъ
кѣчается единство или. точнѣе говоря, соподчиненіе тѣхъ
ЯігаГгссІіИ, Ілірг. 1669, § 9. сгр. 8» «. Всрисрх, Яебввп УГО1. 'ИЛ »'Р- Нс-
июхова, 1866 г., § 36 и 72 в првмѣх. Неіищо» гь § 72. Соасоввч». Утебвви,
стр. 6. Ствфввъ, Уты. право Англія, чср. Саасоавч». 18(5, стр- 10 КНеЗВІ, Оготб-
Ііпіеп бет РЫІоворЪіе Несіііз, § 62 ІГ. КОвІІіа, К*ое Ватізіоп а. <1гапі<Ь«вг№ 6®
Сгітіпаігееііи 1845, § 8. Его «о, Зувіеы Зеа 6»»1 Зіга&госЬія 1856, § 2. Н&ІаеЬ-
аог, Зувіеоі боа ргеівв. ЗігаГгооЬіз, I, § 1. М.Яеуввіег, <1ао 1'ІііІоогстЫ ипб зеіое
Еогтоа, УѴІеа 1870 (реи. ва Ста. В. 1670 г. М 162> «еіЬ, ЬсЬгѣ бга Зет. йігаѣ
гесЫо, 1862, г. 2, стр. 178. Тетте, ІлЬгЬ. бст ЗоЬией. бЫаГГесЬіх, Стр. 11. ЛЬерр.
иЬгЬ. За цешеіпст бІгаГгеоЬія, § 4. Ттев4е1еа5от<, Паіоггиы. § ы, 55. 81аЫ,
ТЬоогіе 1. етр. 106—115. МегѣеІ, Ьгіаііа. ЛЬЬаоШипхео 1667, 1, етр. 4 8.ЗЬегіва.
ЗсЬиіЗаотепі іаі Лш. РгіваігесЬи, Оіеэаео 1667.<Івуев. вчмГгееѣі в»Еае.». НоІІио-
— 10 —
возникаютъ ип. дѣйствій ши актоіп. сіюбодной пни и .ѵиыіѣйшая жіппь
ихъ заниситт, также отъ разныхъ дѣйствій. Па этпмъ осііоічііііи въ систему
гражданскаго правя входитъ. меж,іу прочимъ, пбіцая теорія дѣйствій,
какъ до8во.іеііішхтч такъ, и |іелозшхв,нііых,ь. потому что отъ тѣхъ и дру-
гихъ можетъ ааниеѣіъ судьба частныхъ щіаіюотноніеііій. Съ другой сто-
роны, и нрестуіі.нчіія, ртк'Матріінпеныя въ уголовномъ нравѣ. суть не
что иное, какъ дѣйствія или упущенія, а подходятъ именно подъ одну
тру пну—д1іп<-і’ній недозволенныхъ или :еііі]ичцічіііых*г>. Система уголовнаго
іцчиіа есть сіюцй.іыіиП ана.июь :»пііі группы. При такомъ отношеніи
чежіу двумя системами, пгіішиіыя нхч. понятія о дѣйствіяхъ, о нолѣ, о
побужденіяхъ и памѣіюніяхт,. о ппііаіѵ.іміпстіі и сіипбодѣ іюли, о выра-
женіи ея въ дѣйствіи, естествепші должны быть одни и чѣ же. Уголов-
ное право только |таішіии*ть ихъ спеціальнѣе въ примѣненіи къ дѣй-
ствіямъ п|іеетуііиымъ. По с.гѣсуеть думать, впрочемъ, что система граж-
данскаго и|іаші совсѣмъ упускаетъ изъ виду эту послѣднюю группу дѣяній,
предштаіимя ее ііск.іючнте.іьно уголовному п|>пну. Наіі|ютиаъ. запрещенныя
дѣйствія разсматриваются обыкновенно въ той и другой системѣ, но въ
каждой ить нихъ съ особой, ей свойгтиеиікій точки зрѣнія. Такъ, въ
г|южданскоиъ И|»акЬ есть ученіе о нартшеіііяхт, праігь и о вознаграж,се-
віи за убытки, понесенные потерпѣвшимъ лицомъ вслѣдствіе нарушеніи.
По миопя нарушенія гражданскихъ правъ, пс.тѣѵ-тпіс ихъ опасности,
облагаются въ уголовномъ законѣ наказаніями и получаютъ значеніе пре-
ступленій. Пъ такомъ случаѣ они имѣютъ двойственный характеръ н
должны разсматриваться іеі. уголовномъ іціавѣ, но отношенію къ уголов-
нымъ ихъ послѣитвіямъ, и въ г|іажщнскоиъ правѣ—но отношенію къ
послѣдствіямъ гражданскимъ.
і'ікіжданскія иослѣдствія преступленій, какъ и другихъ правонару-
шеній, сводятся главнымъ образомъ къ обязательству вознаградить по-
терпѣвшее лицо за убытки, и излагаются потому и, теоріи оравъ по обя-
зате.іытааяъ. Уголовныя же послѣдствія преступленій суть наказанія.
Они состоять иногда № денежномъ штрафѣ, и въ такомъ случаѣ
рѣзко различаются отъ гражданскаго, хотя также денежнаго, вознаграж-
денія за убытки, нотой) что штрафъ, какъ и другія наказанія, есть зло,
во:шаг|юждпюіцее нарушителей закона въ видахъ предупрежденія подоб-
ныхъ нарушеній: онъ не имѣетъ въ виду возстановить ивтеіюсъ. утра-
ченный потерпѣвшими лицами вслѣдствіе преступленія, а потому и не
соразмѣряется съ этимъ интересомъ и можетъ значительно щювытать
его; какъ справедливое и практическое впадая и іе за нарушеніе уголов-
наго закона, онъ соображается съ |іазными виѵт|іенііиміі моментами пре-
ступленія и съ публичною его стороной — со степенью его опасности и
общественнаго интереса въ предупрежденіи подобныхъ нарушеній. На-
противъ. г|»;кданское вознапіажденіе за вредъ и убытки имѣетъ цѣлью
только тххтаиовнть пнте|ич-ь, уличенный владѣльцемъ права вслѣдствіе
правонарушенія. а потону необходимо соразмѣряется съ атомъ интере-
сомъ и не можетъ П|»выпіаті. его, если самъ гражданскій законъ не
придастъ ему, въ гадѣ исключеніи. хараете|іъ частнаго штрафа, иоету-
наюіцаго въ пользу потерпѣвшихъ лицъ.
Кромѣ обязательства къ вжшаі-ііаждспію за убытка, уголовныя пре-
ступленія я наказанія влекутъ за собою и нѣкоторыя другія гражданскія
послѣдствія. Напримѣръ, принужденіе и подлогъ при совершеніи актовъ
имѣютъ послѣдствіемъ признаніе акта недѣйствительнымъ; уголовныя на-
казанія, напримѣръ, лишеніе всѣхъ правъ состоянія, конфискація яму-
ІИМТІСІ и т. іі.. отрѵліаигпя на гражданской оІіе)іѣ лица или на право-
способности его. Псѣ ати ноі-лѣді-тіші должны бить отмѣчены щ. паѵкѣ
Пкіжданскага іциніа. ІІ'і въ ік»л|иимнлй аналн.іі. іі)нч-гѵнлепій она не вхо-
дить; ото ужо дѣло уголовнаго іі|«іи. ,»іии> какъ и №іі|псы о томъ,
какія нарушенія нравъ должны считатьіи. ігь виду ахъ особенной опас-
ііоіти, П|нч-гуіілеііиіміі и какими должны быть обложены иакаічініями.
С.іѣ.іуетъ замѣтить, что и въ тѣхъ случаяхъ, когда і'|»іждіінеініе вравіе
іпіруіііеіііо іюзведево уголовникъ яишіиікъ па ггеіжиі. преступленія. с|аж-
дині-кія Ого нос.іѣді-гпія жівіісять ііноіда отъ другихъ условій, чѣкъуіо-
.іовііыя: іп......рядкѣ упьишііаго суда лицо можетъ битъ признано неви-
новнымъ и освобождено отъ наюіздііія, но и жітіімъ гражданскій судъ
можетъ, нрнгоіюрнті. ого къ шкаіагражденію иотерігѣпііінхъ лицъ за убытки
(Уст. Угол. (Іуд., ст. .'И. 17 и ін. Ует. Гр. (’уд., ет.7). Дѣло ігь томъ,
что грикллнское право лв ужниаеть правонарушенія болѣе по внѣшнимъ
ихъ ]№яулі,татанъ, чѣмъ но ввуірошіиіи. моментамъ. Попроси объ умы-
слѣ, о степеняхъ вини, о случаи пости дѣйствія, хотя всѣ ати понятія
но существу одвііакоіш ігг. той и другой наукѣ, имѣютъ, однако, ш.
оіыаетіі іраж.ѵніекаго нрава нѣсколько віни* практическое значеніе, иныя
мета, какъ вообіцо ученіе о юридическихъ дѣйствіяхъ, имѣетъ здѣсь
ізімопоято.іыіый характеры опа оіиіііматъ собою большее число дѣй-
ствій, именно какъ дозволенныя, такъ и запрещенныя и преступныя лѣіі-
егвія, тогда какъ уголовное право анализируетъ только послѣднюю труппу
дѣйствій.
III. Отношеніе къ международному праву "1. Наука гіиждав-
екаго правя, какъ замѣчено ііише, наслѣдуетъ частныя п]іавоотноиіеніа
) уѵасѣіес и, сіѵ.
25 стр. 1 |Т. рлѣсь же аолроб-
_________________, . ... ., .,. __________________ , . т. XIII, стр. ±12-316. 8с5М-
УТеіяіІевгесІіІ, 1845. 8атіцпу, НуМем, т. VIII, Ѣ 344—пи. Нат 6м івіегмі. |*гіпі-
опб йігоѣегы, I№2 (злѣть жо твкяиів -Огерап|«, а|«.*аез. сгр. XIII—XVIII). Оііііі-
тееѣі, Й 71—85 в НапбеЬгегЫ, 5 взд т. 1, § 17. ІІпдог, Зріет, I, ь 22, 23. РаіІ-
віаоа ПапіНяісѣ Лея іп ОсзІегггіеЬ ртѣешіеп іоіопшъ ѴгіѵаІгесЬи, 186о.
во ІІю сорііісі "I Іаяв, НмІ. 1834, С взд. Вы. 1865. УѴевІІайо, ІгеМоо ш ргітю
івюгваііопаі Іа* ог ІЬо говИіг.1 о( Іжж*, Ілівб. 1838. РЫІ. 1850. II в г ее, гошисв-
авіі мііѣ Піе Іа» о! НвкІввЛ, 4 ѵоі. ІлаЛ. 1838.
в II, 8 485-80П. Рапівьаив, Сонгъ § 1475-1500. Моіівіег, Іиііо бе Лгчлів гою-
іОііѵі, Сагіо Ііпкѣст <• I* веноіа ііаішш ііі ііігіііо іоіоговх., и. Алѣ. «іагаі. XVII,
Нассо Ігаііаю ііі бігіио сіѵііо іпіегпаііоііаіе, Іаѵотпо, 1650. КвіоІІа, беіЬ сошІЬ
аіпво ртігвівъ ІІСКІІ иіаіііегі весовбо ІІ «иііео «іѵ. Паѣ, Тог 1867. Роттего-ІІоІа,
<з,гао ,ІІ бітіЦо івісгпаа. рчЬЫІсо, ртізаю е твтіНів», Раппа 1366,2 тьІІ.Г.арсгзоо,
ІІ ргіпеіріо ііі вахіопаіііа арріісаіо вііо теівзіопі еітііі іпипиііопаіі, 1‘азіа 1838. Его
же, тоѵітепіо дііігѣім-о іа Наііа о пеі Втіціо »іі бігіііо іпіегпая. ргіѵаіо, Ріг. 1870,
в ііігіііо сатіііагіо імггпаяоііаіе, 1870. Загеііо ІгаІІаіо аеііо Іещі, ііѵі Іота гопбіііі
сіс., т. I. Гіт. 1871, я бзекіо «ііі* ьіогіа ііеі бігіііо Івіегоас. ргіѵаіо. Ріг. 1873. VI-
12 —
во всѣхъ формахъ гражданскаго бита, начиная съ семьи и )юда и окан-
чивая государствомъ и международнымъ союзомъ. Въ иежлуиародіюнъ
быту слѣдуетъ различать отношенія публичныя—между госу.ѣЧ’спяии—
и отношенія частныя—между отдѣльными субъектами г|яжданекаго обо-
рота: на этомъ основаніи и теорія нежлунаіюднаіті іірпва дѣлится на
публичное и частное международное право пігоіі іпІепіаЫопаІ риЫіе еі
ргіѵё). Послѣднее есть не что иное, какъ чал ь і'іпадііістшо іі|«іва, т.-е.
теорія гражданскихъ отношеній въ международномъ биту. Она ікшннлась
сравнительно недавно, вмѣстѣ съ усложненіемъ частникъ меж,<\іш|юд-
нихъ сношеній, особенно въ настоящемъ столѣтіи. Въ учебникахъ граж-
данскаго прчва эттъ иредястъ излагался, до еороконихт. годовъ настоя-
щаго столѣтія, довольно поверхностно, въ общемъ ученіи о закопахъ,
именно о столкновеніяхъ между раіиіомѣстпияи законами. Но мало-по-
малу этотъ т|шктатт раяроші въ довольно сложную пѵрі», зат|югиваві-
шую самыя разпоооінізния птждапекія отношенія, хотя и до сихъ поръ
сохранилъ свое мѣсто въ общей части науки гражданскаго іірлва. Въ
видахъ удобства, его слѣдуетъ выдѣлить отсюда и кмлгать особо, въ
копцѣ курса гражданскаго права, потому что онъ іціедполагаотъ уже
знаніе всѣхъ отдѣльныхъ ипстіггутовъ іупждаисвяго п|шні и имѣютъ,
кронѣ того, значеніе для теоріи процесса.
I. Вообще. Наука гражданскаго орана имѣетъ предъ собою двѣ
груши матеріаловъ: а> дѣйствительный іуіажданскій бытъ еъ его кон-
кретными отношеніями и Фактами, и б) общія нормы іуіажданскаго быта
и законы, общія начала обычнаго права, общія убѣжденія науки и прак-
тики. Къ изученію ихъ примѣняются два погода—индукція и дедукціи.
Общія нормы правя составляютъ, по преимуществу, какъ бы готовый ма-
теріалъ для дедуктявиыхч. работы изучивъ содержаніе закона, можно
дѣлать изъ него логическіе выводы, развивать общія его понятія и но-
(егпах. рііѵаю, аррііеаіа ВІ ГаІІІтспіо, Тог. ІѲ7О, н Ьа Зоіи.па кі'иіЗіеа <ІеІ ГаШ-
мепіо пеі аігіііо ргігвіо іпіегпаііопаіе, Кар. 1872. ВіаосЪі, >одіо Зі УіпЗІ зві 8<-
ргігаіо іпіепш, Різа 1873; его же, ЗігіОо іпіегви ргіѵаіа, 2 еЗ. ьіг. 1874 я ЕПеШ
іепхе о ЗпуІІ аоі ЗеІІо апілгііь чігапіегв аесопЗо II СоЗіее Зі ргос. ііаі., Ілтопіо
1878. Нокса, Пятое Зе Іа |пгікрпіЗеіке Ѣаііеппе еп таіЮге 4е чігоіі ііііскпаііоиаі
ргічё (п Нетие Зс ЗгоН Іаигпас, т. VI, р. 247—274, ѣ VII, 104—226, VIII, 401—
Умовъ астуит. іпкія, ГОЙ. выпи?, ста- 1, ери». 1. Мкіитеоъ, Курсъ гуляя,
суя., т. I, Вступяг. левкія. Муроицспъ, Очерки обдеВ теорія гражд права, ч. I. М.
Зіе геаІіаіІаеЬе Вевпі»1ап^ 3«в ВесЪи, Ілірк. 1877.
ложенія и ст|юпть на -лнмъ осііоіиіііііі систему гражданскаго ираѳа. Та-
кай |ЧѢІ|іабОТКЗ Н|ЬЧІІЛ ППІІІІІПѴ.1ЫІО легка, по 'пряносип. свою долю поль-
зы, потопу что апаконнчч, пап. гч. содержаніемъ іпможителі-пихъ нормъ
права и гообіцлсчъ имъ еистсмптіічсгвую научную форму. Недостатокъ
ея, кои. чш чп-дедуктішной |«боты. гостоѵгь въ томъ, что опа связана
іодержаніемч. івхяіжителмшхъ законовъ и не даетъ намъ по существу ни-
чего новаго; га щчіу.іі.чата -чисто формальные, опа можетъ укапать яснѣе
ТІ. понятіи и выводи, которые не совсѣят. ясно ви|>ажеііи пъ законѣ,
можетъ дать имъ болѣе точную формулировку, нилаия. ихъ въ болѣе
н|нііііыыіой сштекѣ. Но существу же опа свюппа закономъ я отражаетъ
въ севѣ ік’ѣ матеріальные его недостатки. ІІо.іожигелі.ііое жікоііо.щт'ель-
гтпо каждой <-г|чіін4. |ношнвпягь въ цент|>альныхъ учрежденіяхъ столицъ,
іюрѣдво іпсходитсв съ дѣйствительными явленіями и потребностями
гражданскаго быта, и. если паука только систематизируетъ законъ, изъ-
ясняетъ его дедуктивными сооб|чіжепіяии и выводами, то она будетъ
только не]іе.іивать въ ученую форму такое соде|іжаіпе закона, которое
но самому существу его можетъ не соотвѣтствовать (жальному быту на-
роди. То же самое слѣдуетъ сказать о дедуктивной разработкѣ другихъ
общихъ норнъ гражданскаго опта, каковы общія начала обычнаго щипа,
записанныя въ какихъ-либо сборникахъ, и общія отвлеченныя убѣжденіи
пауки и іі|ніктнки. И они могутъ иногда не соотвѣтствовать дѣйстви-
те.чыіогпі, собиратели опытнаго ііщівз могутъ подмѣтить его не вполнѣ
вѣрно и форм.ѵліі|юпать не точно; общіе взгляды ученыхъ юристовъ н
практпковт, могутъ быть также ошибочными. Если бы наука принимала
несъ -лотъ матеріалъ за чистую монету и только объясняла и раскры-
вала его дсдуктавнымі, ноішдкояь, то (іезультаты ея были бы не на-
дежны и разрушали< ь бы при каждомъ нхъ столкновеніи съ дѣйстви-
телыімяъ бытомъ. Каждая общая норма гутжданскаго быта, каждое
общее положеніе, кото|юе выдаетъ себя за такую норму, должны непре-
мѣнно подлежатъ повѣркѣ посредствомъ изученія реальныхъ откошеній
и фактовъ гражданскаго быта.
Дѣйстгаіте-іьпый граждаіігкій бытъ можно изучать не иначе, какъ индук-
тивнымъ путемъ. Съ згой цѣлью нужно, во-первыхъ, наблюдать и щучатъ
конкретныя гражданскія отношенія и факты быта. соби|ить образцы сдѣлокъ
и актовъ, оиіюдѣляющнхъ зги отношенія, и въ особенности самый на-
дежный матеріалъ этого рола—судебныя рѣшенія. Грамцанекій бытъ есть
совокупность бытовыхъ отношеній, которыя возникаютъ н существуютъ
незавненмо отъ законодательства, возникаютъ изъ фактовъ природы или
изъ дѣятельности частныхъ лицъ, и опредѣляются прежде всего нхъ соб-
ственною волею нлн логоворными соглашеніями. Каждый хозяинъ заво-
дить у себя въ домѣ и хозяйствѣ он)>е.іѣлеііный порядовъ, приспособ-
ленный къ его потребностямъ и понятіямъ. Нуждаясь въ услугахъ дру-
гихъ .чистой, онъ входить съ ними въ сдѣлки и обязательства. опредѣляя
свои отношенія къ пнмъ ни добровольному соглашенію. Чѣмъ сложнѣе
хозяйство, тѣмъ болѣе от|«іжается въ немъ ста сила самоопредѣленія
частныхъ лицъ, организующая гражданскій быть прежде всякаго законо-
дательства. Въ большихъ сельскохозяйственныхъ, промыш.к'нныхъ и тор-
говыхъ заведеніяхъ ітботаючъ иногда сотни и тысячи рукъ па самыхъ
разнообразныхъ условіяхъ и все это дѣйствуетъ съ СТ|ЮГОЮ точностію,
какъ машина, но заведенному разъ порядку, а зтотыіорядокъ держится
именно на силѣ самоопредѣленія н на соглашеніи частныхъ лицъ. Опъ
развивается исторически, но мѣрѣ развитія хозяйства, промышленности
и торговли. Съ |іасііростраіичіісяъ грамотности іп. па|юдѣ, иііогіс акты
и сдѣлки. опредѣляющія зтотъ складъ отношеній. іюлучавп-ь письмен-
ную форму. а № теченіемъ времени. ішобснно въ торговомъ опту и ігь
практикѣ разныхъ абіцсствъ и уч|К'Ж,іеній. образцы или б.шнкн сдѣлокъ
начинаютъ даже печататься, иногда еъ нодрооііиміі гедоніями. котория
ВНОСИТСЯ ІГЬ ПИЛЪ НО обЫЧПОКУ ХОДУ ДѣТЬ. ІѢ'Я С1ШПКѴІІІНКТ1. СТИХЪ «ИТОНЪ
н сдѣлокъ. он|н>д-ѣиіюіцихъ реальныя отпопишіа бита, имѣетъ весьма
важное іиілчсіііо для каждаго. ьто, изучая гріждаиское право. не же-
лаетъ етроігп. теорій нгключип-лыиі для і-воего кабиіитл. а имѣетъ п
ьнду примѣненіе паука къ общестівчііюй ікпзин. Къ сожалѣнію, соби-
рать ати матеріалы отдѣльному лицу дополыіо трудно, котому что они
разбросаны ш> ітанымт. слоямъ бита и но ікіхіичнимъ учрежденіямъ па-
іюдиаго хоияйетнн. иромшилепіштн и торговли. Но въ ятомъ дѣлѣ яо-
могаегь наукѣ судебная пріктикп, каченіе ксто|юй состаяиить саяыіі
надежный путь къ «шаком.іеііію ст. пиждаііскняз. битомъ. Судъ есть
органъ общественнаго н)«вос«шапія. Въ немъ отражается, съ одной сто-
рони, дѣйствительная жівшь законовъ въ нхъ примѣненіи гь інмнувііце-
яуса міру г|ке.і{данскнхъ отношеній, а съ другой стороны. самъ граж-
данскій бытъ, какъ иь его і|питичи-внхт> уклоненіяхъ ото. пути права,
съ его працопаруиіетияи и соортми. такъ и съ его иоііатіями о правѣ,
его обычаями и пріемами дѣла. и сношеній. Черезъ судъ проходить цѣ-
лая масса документовъ. онред'ѣілкяцихъ конкретныя отношенія іряждан-
свапі бита: изъ показаній сторонъ, свидѣтелей и экеііе]гговъ судъ полу-
чаетъ свѣдѣнія н объ обычномъ порядкѣ дКіъ и сношеніи. оцѣниваетъ
достовѣрііічть стиха. показаній. рвюиріеть возникшіе спори объ игомъ
предметѣ и фиксируетъ результаты ягой оцѣнка въ рѣшеніи, признаетъ
су нич-люнаіііе обычая или отвергаетъ его. Пока обычай не формулиро-
валъ, самое суіцеетшишніе его обыкновенно еомшпе.іьпо; бблыпеві частію
ото—явленіе нравовъ, а но ніківа. Когда онъ формулированъ частными
лицами, онъ обязателенъ только, для конк|іетііыхъ отношеній мтихі. лицъ
н Другихъ, которыя ігь данномъ |шдѣ дѣлъ подчиняются илагти устано-
вителей обычнаго порядка. На прокгокѣ вео ото визывистъ нерѣдко
своры и ііедо|м»умѣпія. Пока нѣть спора, дѣло обстоитъ благополучно,
а лишь только типикъ споръ, оказитетгя, что самі і в нп |іе тн ия
лица толкуютъ обычай каждое въ сіюю <то|иніѵ. |1ап|ютипъ. когда судъ,
вііглупіаігь объясненія сто|юяъ. свидѣтелей и свѣдѵпіихъ людей, фикси-
руетъ обычай ігь гноемъ рѣіііеніи. когда истомъ, по другимъ подобнымъ
дѣламъ, по обсуждеиін новыхъ шпікіжеиій и пюіюв'ь, снова формули-
руетъ *'г<> въ нѣіомт. )>ядѣ рѣшеній, тогда мы можемъ, быть утгѣ|к‘ііі(.
что стпъ обычай дѣш-гніпѵлыіо сувгсстнуіті. и что гудебная <|«іряулк-
рі.вка его только В|іе.чеино яПЖітт, ічнходнтігя съ |іеа.И.ныміі явленіями
быта, истому 'то новыя дѣла, новые споры и в<кі|ціжеііія непремѣнно ап-
ставмгі. судъ исіцмівіпъ не.квтаткн своих'і. прежнихъ попытокъ и дать
обычаю болѣе точное выраженіе. Такнмъ-то путемъ масса обычнаго нраікі
переводиігя въ судебную практику и изученіе судебнаго матеріала ічті.
еаиый надежный сщмчіГгь діа ознаконлепія еъ дѣйствительнынъ строемъ
быта. Тамъ. гдѣ. гудебныя |гі>ішчііл не ііуГиикувлтя ію всеобщее екСдѣ-
ніе. много говорить объ обычномъ нравѣ, по въ чемъ оно сосгонть. пи-
кто не -чііаетъ; такъ сто было у пасъ съ обычнынъ іі|ківонъ к|к4тшівъ
и тпргопап> сословія до самаго новѣйшаго времени, когда обнародованіе
рѣшеній впЮеиіыхъ н коммерческихъ гудовъ іі|ю.іило пѣкіггорый свѣтъ
на ати оГьиптп быта. Судебныя рѣпіепіа, какъ и другіе акты и цдѣлкн
— 15 —
Пмгжданскаго быта. оіі|іедѣ.інв>п. исіки-|И*.ѵ-тіи-нію только коик|іегііня
ОТІІОІІіеніЯ и 117. ЭТоіі еИІНШ >1X7. СЪ ЖИЗНЬЮ .ІСЖИТЬ 'основаніе особенной
цѣнности икъ. каіп. іііцуіптіііііііпі міггермліі науки. Подобію тому какъ
въ отдѣльныхъ яіьтсчііап. окружающяго мі|чі мы нодѵѢчш-мъ общіе за-
коны іі|Ш|ніды. и по отдѣльнымъ «біжаіиімъ актовъ. едіыоь-і, и еудеб-
шзхт. рѣшеніи можно изучать общій плчала пряна, навлекай пхі. изт.
коіік|ктпаіх> яатеріііліі путемъ индукціи. е|кіннптн получаемые ііынодн
а ерушшруя нхт. іп. логнчеекомт. піі|нілкѣ.
боту наука. Ціыаи і-штемя і'ріж.ѵ.ік-каго прньі оеііовмі<аі*тга на науче-
ніи какъ копк|к"піихъ отпоіінчгій а <|піп»іп> быта. така, а общихъ его
порчъ, II къ изложенію ея ііринѣііяппчі оба мі-года—индукція и дедук-
ція. Наука должна переплавить весь свой илзѵрізль на. логичсскую<]я>рму
понятіи, положеній и выпадовъ и хкгі.чт. имѣть дѣло уже еъ итимъ мі-
ром'Ь научнаго ммиілеііія; подчиняя еіянімъ логичіч’кимч. звкоііамч., каю.
ло.іожнтелі.ное зпкоііодателідтію ітряіш, такъ и конкретныя явленія панк-
дане шх> быта.
(I. Область гражданскаго права по отношенію ко времени и
пространству его дѣйствія. Въ системѣ гражданскаго іі|нніа можно
различать нѣсколько сторонъ, представляющихъ ннті'і«ч-ь для научнаго
изслѣдованія.
а> Въ порядкѣ в|іемеіш на первомъ плавѣ стоитъ та сторона нрава.
кото|ия об)>ащена къ н|юпіедіііемх. і-п.рша ніторнчегкая. Веі- право есть
продуктъ исторіи, здѣсь оно об|>ажіва.іоеь, развилось и достигло до на-
стоящаго его состояніи. Направленіе ученыхъ |кібоп>. имѣющее иыінду
пролито свѣтъ науки на эту сторону іі|ківя. вазыіпеігя историческимъ
направленіемъ. Оно имѣетъ нещ-д-ь собою тѣ же группы матеріаловъ,
какъ н еов)іемснная иттрія Ирана, потому что цгми ніюівединч* сла-
гается изъ настоящаго. которое іих-пчкчіпо отходитъ въ оаіасть исто-
ріи. Такимъ образомъ и исторической ра:і|іаботкѣ ііо.ѵежатіе аі общія
нормы гражданскаго быта—законы. ншнньіо во щіеменп мнііунііііа. по-
нятія и положенія обычнаго иунівп, нирізііііініяся въ ггарнииіпъ памят-
никахъ, общія іюзірЬнія науки и іірткпікіі. елѣіи которыхъ иіхрпнн.ішъ
въ литературѣ, и б> дѣйствительный Г|віждані'К>й оптъ іі|юінсдпіііхъ вѣ-
ковъ, съ его конкретными отношеніями, актами и гдѣікаміі. въ ігобен-
востя судебная практика ароіилагп в|юмепн. въ »тго|юй отражался и
оцѣнивался этотъ бытъ г|тжданекаго общества. Историческое нзучевіе
той и другой группы матеріаловъ оказывяптя полезнымъ не только въ
интересахъ нроітаго знанія минувшаго в|іеменп. но и въ иіпѵрееихъ со-
временной намъ практики, потому что оно обсшенаеть налъ настоящіч'
состояніе права, указываетъ іі|іеемгпісііііоегь его идей и ічрежіенііі а
постеленное ихъ развитіе, указыіьчіть иног.ія ошибка и недо|>азу.чѣіііи
нашихъ предковъ, неточныя понятія и ціедныя .ни гражданскаго быта
мѣры, которыхъ тхчіерь иы должны избѣгать, а съ другой стороны тотъ
же опытъ исторіи даетъ налъ полную картину реэвиііаютетя жпзнп
парода, въ котоіюй система Ирана яиляпся па нервомъ планѣ, какъ са-
мый важный элементъ развитія. Пі-торнчеікія рамы науки сами по себѣ
не ограничиваются бытомъ одного только, напрнмѣ|>ъ, русскаго на|юда;
она можетъ полыюваться опытомъ всемірной исторіи прана. по крайней
мѣрѣ тѣхъ народовъ, которые несли на твоихъ плечахъ дѣло циви.нг.іа-
цін, ііачииая съ римскаго народи. Но особенно важное значеніе имѣетъ
исторія отечественнаго права. Корни многихъ уч]іеждеііій нрава, су-
декса, разорвавшаго пс» съ прошедшими вѣками жизни народа, гдѣ
дѣйствуютъ законы, наганные иъ разное время, или исторически раз-
изученіе судебной практики и другихъ актовъ и сдѣлокъ, опредѣляю-
щихъ конкретныя гражданскія отношенія. Оно расширяетъ индук-
тивный матеріалъ науки и упрочиваетъ ея выводы. Если какое-нибудь
формъ гражданскаго (ііга и уатаітіі- ..-.ычизг» прівд. Ігокт, уже .мѣ-
чено выше, весь вообще строй бытовыхъ отношеній, опредѣляемый авто-
иъ нуждъ и потребностей быта, которыя ле-
сти потребности и
сдѣлокъ и обязательствъ и самое право недвижимыхъ имуществъ посте-
пенно мобилизируется и, въ формѣ крѣпостныхъ или ипотечныхъ бумагъ,
войдетъ въ торговый оборотъ, подобно другимъ товарамъ.
б) Другая сторона права, какъ системы дѣйствующей въ настоящее
готовую, бродячую жизнь.
горговыхъ сношенія,
но будетъ очепъ
рой ОНО I
и средства ея обезпеченія, какія существуютъ въ вашемъ владѣніи, и тѣ
практики и гражданскаго быта вообще, называется догматическимъ
и интересы народа, его дѣйствительная гражданская свобода и охране-
иі<' ея есыч-гвеіию до|юже хм ііяуян. Имъ іцюхтііія исторіи и іісосу-
щегтвііивііеся еще идсчі.іи будущаго.
Въ этомъ імііішііК'ііііі внука должна служитъ рукоіюдетіюмъ хм
іі|чіктпки Г|чіждпіігкаіо бита н ігь особенности хм отнршілспііі Ирино-
ѵу.іін пъ іт|ччіі'.. Задача ш> ііштпеіі птіпчш благородная а доітойшиі
пауки. Вгльіія не пожалѣть, что она попнміістта иногда слиткомъ у-.іко
и. пилъ ісііяиіемт. этой ошибки. гаяію ііапічиыспіс пауки інідіа'ргаічіж
поріщаііію. По гдѣди-п. лунать. что судебная п|иктнка должна яіятъ
только статьи жіконп и ничего болыпе. Въ гражліін'ігомъ биту дѣіі-
сгпуеть цѣлая спепма Ирана, а не отдѣльныя статьи или буквы жікініа.
дѣйствуетъ логическій оргашіамъ понятій и положеніи, пнікіжающпхъ
пспііиіыГі синелъ н духъ ііакоііодіітелм-піа. Поэтому н догматика іі|кіго
есть наложеніе. его логики. Она ноднершітъ научному ана.інзу ш-иі гоио-
куннопъ юридическихъ нормъ, і'огііодстііѵющііхъ пъ г|>пж,ілііскі>мъ биту,
асѣ. юридическія отноиіенія н <|кікіи. имѣющіе іиіиніе на г|чіждаііскіл
орава, и. находя въ шіхъ общіе пріпііакіі. і-іюдить этотъ матеріалъ къ
опюшіынъ типамъ пли группамъ. къ такъ-ііанинасмымъ учрежденіямъ
ила инспгтутаяъ Г|чикътііпніго нрніа: іюматрііпаягь въ пахъ еще глубже,
опа подмѣчаетъ и нъ самихъ иштпутахъ общіе эломенти или оспенныя
начала, еостаіияющія какъ би идсалыіую атмосферу н|«иа. и затѣмъ
весь этотъ логически-іиыработанііий матеріалъ переводитъ иъ систему
вонятій. уножіключічіій и айподовъ.
в> Органкамъ Ирана сетъ нѣчто ігГ.чікн'; къ томъ ила другомъ видѣ
онъ будетъ существовать до тѣхъ воръ, вока живутъ люди и существуетъ
іющеітвениий бить. Съ поеіеіісииимъ развитіемъ а усложпеіііемъ і-|иж-
.хаиекаго бита раішиваютея и его форяіг. а каждый ііаіюдъ, иъ которомъ
не погасла искра жизни, естестаешю заботится объ улучшеніи и усоиер-
ііюіитвовіінш сиоего права, о приепосо&теиіи его къ імілрастаіощіімт. по-
требиоспімъ, объ иеиряшеіііяхъ и )іефоряахъ въ той или другой части
жіиіполаголытва. Для кяждяго момента исторической жіпіііі пароля- эта
сторона его нрава, обращенная къбудѵщему. составляетъ критическій
элементъ права. Въ основѣ его лежитъ недовольство настоящимъ го-
ѵгоявіемъ права, убѣжденіе, что та пли другая часть его, по содержа-
нію или по формѣ, не удовлетворяетъ шпребностпъ времени и нуждается
потому въ пересмотрѣ и исправленіи.
Настоящее состояніе русскаго законодательства по гражданскому
----------------------------------------------------- 11я современной
лсиія правь на недвижимыя имущества.
Ніи іі епопкчіій, появленіе новыхъ пром
ну что преж-
совершонныхъ въ
раэінггіемъ граж-
.нымп. Наше иот-
і крелвто и укрѣіі-
кредитныхъ. ТраіІ-
сяотра законовъ о договорахъ и обязательствахъ и въ особенности зако-
новъ торговыхъ. Однимъ словомъ, здѣсь предстоитъ цѣлая масса работы
Хія нашего закоиодательства и все, чѣмъ паука можетъ служить ему,
окадивается какъ нельзя болѣе своевременнымъ. Указаніе па піюбѣти н
недостатки законодательства, па потребности быта я па ередетяг тіхъ
впсь гі’джд. вгш. 2
18 —
удоімепюіюаія, на понятія и положенія обычнаго права и судебной ііртк-
таки. на примѣры, взятые изъ исторіи и граішитслыіпго іцинюпѣдѣніа
и т. и-,—все иго ножеп. иригодіпкм при пергч'яотріі заиоііодатгшии.
Ирюпіашія такимъ образомъ инсокос зііачеиіе хритичгегаго .ілемеігга
для дальнѣйшаго ікикитіа мкоиодате.іы-пи. слѣдуетъ, однако, замѣтить,
что иго стремленіе въ будущему ни въ алкомъ случаѣ но имѣетъ пряна
отрицать наеъ отъ по.ижіт‘лыюй а|н<ктііч<ч*кон почни. Галиною цѣлью
нашего курса будетъ догматика іі|>аііа пъ смыслѣ логической его систе-
мы. Вездѣ, гдѣ есть шкіможііоетъ гобстікчніичіі гіыамн науки іюеііоанить
іі|юбѣли закона, исііравігп. ого истпчіюстн и ііриенособііті. его къ потреб-
ностямъ соа(іеяеііиаго гікіждангкаго бита и судебной практики, наука
обязана ото сдѣлать сама, а не ог)>аііичипатіся однѣми жалобами на
темноту и недостатки аакоші и но битъ челомъ о реформахъ. фактиче-
ское пладѣпіо всегда лучше жалоба., и если какпмъ-нибуді. понятіемъ
или положеніемъ право можно овладѣть безъ особой помощи законода-
теля, паука по должна упускать язь рукъ лого случая къ обогащенію.
Такая возможіюеті. существуетъ въ весьма нііі|юкнхъ |>азнѣ|>ахъ и самая
потребность пъ реформахъ. дополненіяхъ и («.тыитіеіііяхъ закона въ за-
конодательномъ иоішдкѢ окааіівастгя тѣмъ менѣе замѣтною, чѣмъ болѣе
наука и практика владѣютъ искусствомъ сахоегоятельнаго развитія и
приспособленія п(>ава къ усложняющаяся явленіямъ бита. II для граж-
данскаго бита иго иащіавлепіе науки н практики имѣетъ особенную важ-
ность: что сознается теперь какъ дѣйствительное право и охраняется
судомъ какъ юридическая форма уже существующей гражданской сво-
боды, то гораздо дороже тѣхъ же идей, отнесенныхъ въ будущему вре-
мени и поставленныхъ въ яависимосп. отъ какихъ-то еще дальнѣйшихъ
работъ пкоиодап-лістш Въ атомъ положеніи выражается смыслъ догма-
тики права и значеніе тѣсной сиязя ея съ судебною практикою.
Русская судебная практика нуждается теперь, какъ намъ кажется,
прежде всего въ полномъ систематическомъ сводѣ г|>аядапсвихъ зако-
новъ, дѣйствующихъ на территоріи русскаго государства или, но край-
ней мѣрѣ, въ Ев|юпейской Россіи. Мы считаемъ полезнымъ приложить
такой сводъ къ настоящему курсу.
г) Въ отношеніи въ пространству дѣйствія системы гражданскаго
пряна слѣдуетъ различать право пашей страны и другихъ, въ особенно-
сти западныхъ, народовъ. Гражданскій быть Россіи уже самъ по себѣ
представляетъ богатый матеріалъ для теоріи, потому что источники на-
шего нрава весьма разиообразии. Кромѣ общихъ закопокъ имперіи и
обычнаго права собственно русскаго парода, дѣйствуютъ въ осетинахъ
Россіи законы мѣстные, принадлежащіе но своему происхожденію къ раз-
личнымъ группамъ европейскихъ. законодательствъ—шведскому, римско-
германскому, римско-впзаптійскому и французскому. Такой характо(<ъ
дѣйствующаго въ странѣ права можетъ быть весьма пояеэепъ для пауки,
если она съумѣетъ овладѣть своимъ матеріаломъ. Игнорировать ту или
другую группу источниковъ значило бы уклоняться отъ исполпеііін
прямыхъ обязанностей, возложеішыхъ па насъ исторіею страны. Вс*Ѣ
формы гражданскаго быта, развившіяся на территоріи госудаіютва, имѣ-
ютъ право на аиимаіпе русскаго юриста. Научная система п(шиа должна
быть общею теоріею, въ которой бы отражались и всѣ мѣстныя его фер-
мы. Становиться па какую-либо мѣстную точку зрѣнія въ атомъ дѣлѣ
значило бы ограничивать кругозо(»ь пауки но вредъ ея внут]іенііпмъ до-
стоинствамъ и историческому призванію. Нельзя по замѣтить, что, въ
іггікниічіін къ іггон »і.оітѣ ішпмктелыіои |ки|«і'нпкіі и тс*О|п-гнчеі‘кііго
обобщспія дГ.нстіавшщго въ ступнѣ іі|нііі>і, наин ученые юристы япачи-
тѵ.імиі <т-галп отъ своихъ ашл.цімхъ сіи-ѣдай, котоуиіо уже еъ давняго
н|и'чеіін <н>ритиліі вниманіе па свои міи-пімя законодательства н угігііли
'чцщи. пігь общихъ началъ ихъ оЛхду-и* теорію какъ щинкі, такъ и про-
цессіі, тогда какъ у пасъ, іп. Гостіи, зга задача остается до сихъ но)п,
іісряа|гѣоіічіною.
Пітѵуіичеекос щюнсхождсніс и самый ідатаоъ дѣйствующихъ у насъ
іістмчпиковъ правя указываютъ па необходимость сравіінтелыіаго ихъ
наученія. Многіе институты вашего н|к>ва, какъ отдѣльныхъ мѣстію-
стой. тагъ н губерніи но общему порядку управляемыхъ, коренятся
іп. историческомъ нравѣ другихъ европейскихъ народовъ, наприы., въ
римскомъ, византійскомъ, германскомъ и французскомъ. Полому срав-
нителыіый элоиенть науки можетъ быть особенно полезенъ у насъ при
нсторнчсіжоиъ наученіи «рана. Въ догматикѣ права, имѣющей въ виду
потребности судебной практики, онъ можетъ вести къ разъясненію дѣй-
ствующаго у насъ гаконодателитва и обычнаго нрава, къ раскрытію
истиннаго ихъ смысла путемъ сравненія, противоположенія и указанія
на выводы изъ общихъ началъ дм іюснолнепія н|Юбѣлоігь въ нашихъ
источникахъ. Въ системѣ гражданскаго щтиа ость отдѣлы, представляю-
о торговыхъ отио-
клеи права вездѣ
н обяэате.штвъ,
жителями другихъ.
ихъ врана постеіич
ь и формамъ. Соно
іхъ частныхъ лицъ, ......... ., ....
ктаеп. рѣзкій контрастъ съ другими отраслями граж-
гдѣ преобладаетъ національный характеръ, какъ, напрн-
ггнѣ семейнаго быта и связаннаго съ нимъ порядка по-
этомъ основаніи торговые институты права еъ давняго
• впѵРпѵ. ВА...ж„в...;с и ученую обра-
рава. Эта отрасль
гь частъ оѵщшѵ гриииаасашѵ ііражі, яѵлѵшш тому, какъ Тор-
ічівий- обо)>отъ есть часть общаго имущественнаго обращенія; поэтому
теорія торговыхъ институтовъ должна пойти и въ наіпъ курсъ, въ видѣ
особаго его отдѣла. Сравнительное изученіе законодательствъ но этому
предмету оказываетси особенно полезнымъ, потому что русскіе закопы о
торговыхъ ецѣлкахъ и обязателіствахъ :іаключаюгъ въ себѣ иного щю-
бѣ.іоігь и могутъ быть восполнены въ интересахъ судебной практика и
торговаго быта, именно посредствомъ с)іаввите.іьнаго матеріала пауки.
ГЛАВА ВТОРАЯ.
Историческій очеркъ гражданскаго іірпии.
в 5. Общія положенія '1. Приступая къ іізучеіііп г|пж.адіптаго >||МІВП,
полезно познакомиться въ общихъ чертяхъ п. іа-горическою потною его,
а для спой цѣли слѣдуетъ указать на источники и пособія шиной науки,
выработанные нроше.ішиміі нѣкпяіі жизни человѣчества, и отмѣтнті. еа-
мне результаты ея историческаго |»а:<внтія. не касяяск. впрочемъ, нетіе
ріи отзѣлышхъ институтовъ грякшисваго іірава. которая должна быть
изложена въ системѣ курса въ связи съ теоріею каждаго института. Для
доіштикн права интсрегь неторическаго очерка соередочппаетея есте-
ственно на тѣхъ только пародахъ, которые оставили намъ богатый мате-
ріалъ права, и пѣтъ надобности ухолить далѣе въ глубь вѣковъ. Мы
начнемъ этотъ обзоръ съ римскаго нраіис. въ к<>ТО|юмъ влервые сдожн-
лась цѣлая система понятій о юридическомъ <т|>оѣ гражданскаго быта,
повитій, которыя вошли нагомъ и въ жизнь новыхъ народовъ Ев]юші.
Вторимъ періодомъ очерка будетъ право новыхъ западныхъ ипродовъ, а
затѣмъ будутъ указаны историческіе матеріалы русскаго гражданскаго
ё 8. Райское право. I. Источники я литература Гииское право,
въ теченіи мяогоні'.коііой исторіи римскаго нарена, прошло цѣлый радъ
ступеней развитія. Изъ древнѣйшихъ періодовъ его, изъ временъ царей
и республики, сохранились до насъ лишь немногіе памятники права.
......*' .......«...<• -. мш( ОщЦя, ает гОшіасЬеп КссЫв). Гаяніуса (СеясЬ. п.
(^иеіі. Дея кя
Йігіііо (» XI! нбліоі до еобіео сілііе 1805 г.ѣ
1841—86. Кяяізе, ІшЯііиГкшеп чп<1 вежкісіііо <Іез тОш. ВесЬтч, 2 т. 1889. КиНотІТ,
«аь ВесЫздосЫсМе, 2 т. 1887 —59. ХѴаІІсг, СезеЫсІіІе безгОж. ВясЬц 2 т, 8 кц.
яіскіипд, 1882 я еіііи, 8 т.
7 в4. 1883. 8 т., 8 язд. 1870. П^ивпдсаЬ, Соигв 6КгаепІ»іге 8б сігоіі гвтаіп, 2 г.
1884—88. Мауоз. ЕМаетз *1е <1гоИ готаіо, 3 т. 1858 я. Ассагіая, ргвеіз <1в сігоіі
гатаіп. 1889 «в. Ѵаа-УГеІІег, Соиге Шсиеоиіге Ое сігоіі гоіиаія. 1871, 2 е8.
1871, 3 г. Но ѵеті, Ьіісцзіолі 41 сіігіио готаао, 2 есі. Еіг. 1866, 2 ѵ.
СоЦикоии, Вотза сітіі Іа*. 4 ѵ. Іюлѣ 1840—60. Ситія, Машіаі о! сіті На*
— 21
бб.імпсю пп» въ видѣ отривкоііъ или преданіи ноадиѣйіиаго времени
За то икіітуіціе вѣка римской юриспруденціи и развившаяся потомъ
:<ак<ніодателі.ііая дѣятелміость императоровъ оставили иамі, богатый на-
тертъ, какъ у чепы» 3> н судебно-практическихъ работъ *), такъ и за-
коновъ Ч которые, съ теченіемъ щіемепи, особенно въ правленіе имие-
|мто|ві Юстиніана, соединены были въ обширные сборники права. Зна-
иеинпій Согрна упгіз сіѵіііз, составленный но распоряженію Юстиніана •),
закончилъ собою іюзып’іе собствешіо-рііяскаго права, ли западной части
имперіи Но иа Востокѣ, въ ви.іантійской имперіи продолжались и
2 ічі 1365. ЯапЛятя, Іюіііиісв „Г Упвішіял, 4 е<1. 1360. Стеепс, Лпаіріэ апЗ Зпга-
таі'у о( Іііе Іііыііиіев о( Ковша Іаѵг. 1370, 3<ч1, 1376. РЫІІіліоге, Ковша Іаѵ, 13*8.
Вго же, ргітаіе Іа* апопк ІІіе Ноіаави, Ггога іЬе рапУесіа, 18СЗ. Тоткіпв, Іпаіі-
Іоіев оі гошаа Іачт, 1807.
М. 1307. Пухта, Исторія рввев. врата, ясрев. I т. его Иветвт. Ктіапжь, Гражх.
лаплів, жер. с* ачг». М. 180-1. ЛмаиисвіІ, Начала рвя. права, т. I, Вари. 1373.
ТвЬ. 1670*1 Р! І
’і НоасЬке, ЛвгіаргоЗепІіае апіеіобііпіапеае чаас вврегаиаі, Лейна. 1359. Злѣе*
іепіа Ѵаіісапа а лр.
•) Согрвз іііга сіѵіів соетот вл треха частей (іпаііикіопи 533 г., Оізема а
жоо аучиее Мовзеііа в Кратера: Лиаііпіапі Іпчііиііопея. гес. Г. Кгоедег, 1307.1)1-
еЗіііо негеотцш, 2 т,са 1372 г. Нонила виавн ГеЙкбаховѵ ПотеВатиш Лшііиіапі
тетаіо тиіраіа, есі. Неівіічиіі, 1340—51.11аа лрутвха іпаевіі цѣлаго Сотри уопаатШа
въ 3 г. (новѣйшее, 1675 г., Леіаквп) в др.
тіові АІагіеі 500 г. (іи. Ревеля, Ьех Копай ѴіаІ8.. 18*7), Місіит ТѣеоОогіа
600 г. (КЬоп. Согавіепиііо аЛ еііісіиш ТІіеоЛогкі, 1816) аЪех ютапа Віп-ріп4іоаиш
влв СиоЗобаЛа а Гаріаоиа6О2—516 т.(пд. Влпме м.РегіяМопяшеша ішзіім,!. 8)
•) Соч. о епѣивей исторія српо-ряисгаго іяж аиажттіехат» права: ХасйатІЯЦ
22 —
послѣ того коку, учоішя то кояжлітарііия ітЛоти «фистпъ •), такъ и
Пффиішілышя іиіботи но кодификаціи п|Ш. іт. которыхъ, особенно иа-
вѣстпы Эклога'“і. Иагниики ") и ІІі»хи)»іі7.1а), о также гборпикн цер-
коиію-каіюііи'ісскаі'о крона *•). У'іоппи .ѵѣятелі.поеп. визаитійскихт. юри-
стокъ сіюди.тасі. болі-шею частію кт. простыли, іімборкаиъ или ііпнлече-
піяяъ и.ті. оффиціальныхъ, исто'іпикоіп. нршіа и); обрагяіоиъ. ;>тнхъ ра-
ботъ, ио беігголкоінити наложеніи, койотъ е.іужитъ такъ пан. ІІІестикіні-
жіе Лриеноііѵ.іа, составленное въ ШГ> голу •). Ст. палсіномт. Констан-
тинополя раіівнтіе рияскаго Ирана па Иоегокѣ іцюкратилосі, и далыіѣй-
іпую судьбу его ііидобііо слѣдитъ уже ві. исторіи новыхъ, народовъ Кировы.
II. Значеніе ринскаго крана; его достоинства и недостат-
ки •). Римское право, какъ руина дренпяго міра, оставшаяся на его но-
ѵ. І.іпоошЪаІ, ОгасЪісЪге Оса огЕесЫкЬ.гйпі. І'гіѵыгесЬіа, 1804, 2 аад. 1877.
сочиненіе; особенно нпілстепъ парафраза япс-пгтуціи Ѳеофиа (няд. РеАтца, ТЬеорЫІі
праеіоеіе сына ого. Лввн Философа (830—911). Лучшее яад. Ге&мбаха, Ваяііісяпіга
ІіЬгі ЬХ, VI т. 1888—70, п догами. ВасЬагіае, ЗиррІепигаЕига «іітіопіч НавШсогиш
НеІшІасЬіаоае, 1840.
’*) *О грбувірас чорсс винер. ітасіиія Мааса, оваго 878 г. (над.* ЕаеЬагіао 1837)
поиеаіа соборовъ грево-воеточвой нерки, сж. и над. РіЧга,іагнесеІевіи(ю;№сог.
пчга, въ 4 т., 1850—65. Его же. Аі ропа!, 1888, и 'Аих5а-а 1843. І.еипсіаѵіі,
ВяііЬшѵ есіора о. вупоряія 1575; его же, уты агаесо-гошапиш 1588, 2 огі. 1590.
і») Сопга. Иагпніпораіі Мапиаіе Іерит, оЗ. НоіщЬасЬ, 1851. Ру«в. иереводъ руч-
1853. НаЬп, <ііо шаигіеііе ѴеЬетеіппііитопр 8ег гот. и. кегпіяп. ВесЬвргіпеіріеп
таИтяік Лея п>ш. ВееМее, » 7.еі». Г. Зшиѵ. ХХПІ т, X 4. (1870). Кео), Сога-
гаепг., т. I, 1. и. Аооііая, Мшите) Не бгоіт сітіі, г. 1, 1808, стр. ЬѴІІ га. Мороиі-
о важности ыіяяія Юетвп. орава па обрыоішгіе чеіогічестмг, въ Ж. М. И. Пр. 1ВЗС,
— 25 —
пнѣ, естественно привлекаетъ къ себѣ вниманіе попикъ ппіюдовъ. По
«голу іціапу жилъ древній міръ, здѣсь сох)юнімнсь слѣди сто бита, здѣсь
<л,нечат.ткіиеь ого думи объ устройствѣ государственнаго к обществен-
наго поріыка. івл. организаціи семьи, хозяйства и гражданскаго обо>юта.
'>та снстема Ирана и тогда била била би любопитпа и поучительна, если
би опа госиодстоогаьм въ биту однихъ римлянъ, этого нсиолннсиго на-
роди древности. По кромѣ національнаго илсмеііта, въ римскомъ правѣ
<ч*ті. начала уііиінуталыіші, иіроішя; оно развилось но исключительно
на основаніи римскихъ ішціоиалыіихъ воззрѣній и проданій п), ва него
имѣли сильное вліяніе торгоиия сношенія римлянъ съ другими наро-
дами. Санин разніпи'.рпзііия племена пошли одно за другомъ въ составъ
римскаго государства и его право должно било примѣняться въ биту
этого інііиіоуюАііаго населенія, разбросаннаго на іірості>аііетіг!і почти всего
извѣстнаго древнимъ міра |е).
Мало того, римское право дѣйствовало ко только въ древнемъ мірѣ,—
оно оказало глубокое вліяніе па гражданскій битъ, на законодательства
и науку иовихъ европейскихъ народовъ, и до сихъ поръ служитъ основ-
нимъ элементомъ юридической культуріі. Въ особенности на Запалѣ
Европы его вліяніе било громадно. Съ паденіемъ западной имперіи, дѣй-
ствіе римскаго права не прекратилось І5); ко|>евпое населеніе завоеван-
нихъ германцами провинцій продолжало жить по римскимъ закованъ и
еами германскія племена, столкнувшись съ раявигоіо системою права, тот-
часъ же стали заимствовать изъ нея разиня юридическія понятія н учреж-
денія Съ іюзіюжденіемъ наукъ въ итальянскихъ унивсііентегахъ вь
XII столѣтіи и затѣмъ въ остальной Евроігѣ начинается изученіе римскаго
Ирана, возстаиовляются тексти римскихъ источниковъ, пишутся къ нимъ
обшнрния глосси иди комментаріи 3|у и воспитанное на началахъ рим-
скаго нрава поколѣніе юристовъ проводить его вь судебную практику и
въ шішшодатсліство отдѣхыіихъ госуда]>ствъ. Римское право било прн-
іиіто заиадііими народами какъ обязательное для нхъ гражданскаго бита -2і.
стокъ, встуііаг. ЛОСІІ.ІЯ, во Времмввѣ Дішвл. Юрвл. Лицея, 1872, вя. 1. Ыуромаев*.
Уго». Нрава 187.',, .4 в.
гіпв, ввЫ, 5 27, II I. Муромаевъ, О воисериитияг» рявсий юримрумищи. М.
’) Заѵіяаг, СезсЫсЫе Леа гиіа. Кесііи іш Міасіаксг, 6 г. 1815—31, т. 1, стр.
2\ Заті^пу, НеяеЬісІіІе, т. 2.
«) Затікву, ОеиЬіеЫ?, 111—VI. ОтхЬлі.аиж глосси ив яраігѣчани, себравияя
Лпурвісмь ві. олво кѣвоо (кімза опііпагіаѣ яиосвввсг потомъ в вь виввіж Согриз
іигіа Сітііік послѣднее тавое гюсевроеааяіхі вздваіе 1827 г., За. ГеЬІІ, Ѣиюі. жъ ’*
“) ХѴІаПссЬеіа, Рвші. § 1 в 2. УЬетіпк, Сейс, § 1.
— 24 —
Хотя впослѣдствіи, п копца ХѴШ вѣка, сосгаіиеші били во псѣ» по-
чти государствахъ новые кодексы іраадцыіекаго права и обязательна;'
сила римскихъ яікоіинть была отмѣнена, по эти новые кодексы основаны
только не оетиовіишъ, но именно въ послѣднемъ епмѣтіи значительно
усилилось на Западѣ Евіюііы, потому что оно полезно для пониманія и
іп Ьіѵішб іш XV Лаіігікпкіепе, Ногр. 1800.
1833а 1884; сто же, Зші.іѵ. ппіі сеНапб.РгіѵаСгеоЫ, т. 1, 1847, стр. 30 Г., Віііісііииц
т<Ік> 1Л«. ЕяЬ чпаСогШпі НоЛВзекЫеМе, Ве». 1819, §07, 90, 08, СогІйтІіесЬст
«аВппу, 1 т. 1873. Неіп, СгіпііеаІіесЫ <Іег Вйіпег, 1844 Хшпрі, Сгіпппаігоеііі Нег
гОи. ВериЫІВ, 2 т. 1860, 1808; его же, Сгйпіпаіргосеее <1ег іОш. ВериЫік, 1871.
вѣчнымъ началамъ, которыя какъ бы іі|>едѵетановлени божественнымъ
піювіиѣіііемъ !аІ.
ІЪірглчемъ значеніе рияскаго пряна дм современнаго мі|»і состоитъ
но № томъ только, что многія ппчіыа сто приняти новыми народами и
іі|и>до.іжя»и> дѣйствовать до наітояіцаго в]к*мени. Епте важнѣе и глубже
его вліяніе па юридическое мышленіе и науку новаго мі]и. На немъ
пвіінталась юридическая мысль Европы, шгь матеріаловъ его виервие
<|юрму.ш]юіини научнымъ образомъ |азііия понятія н выработана сн-
ачч’ма нріна: оно служило юридическою логикою для законодателей, су-
дей н учоиыхъ юристовъ и до сихъ поръ составляетъ исходный пунктъ
ди каждаго серьезнаго изслѣдованія но гражданскому нраву. Кто же-
.іае-н. оцѣнитъ какое-нибудь учрежденіе Г|іаж.іаііекаго права. обсудить
какую-нибудь реформу въ законахъ гражданскихъ, и хочетъ оперетьея
въ атомъ дѣлѣ на твердыя основанія вссмірпо-нстоішческаго опита, тотъ
ипмотт. - .и,—.м ....цпь иЮй пометъ сначала на
измѣненія римскихъ началъ въ
। времени, замѣтить и объяснить
. . , «вигін и тогда уже приступать
къ оцѣнкѣ своего отечественнаго права, его особенностей и національ-
ный. потребностей, которымъ оно должно удовлетворять »ѣ
Римское нрава не имѣетъ для насъ внѣшней обязательной силы: рус-
ская наука ие можетъ брать готовыя положенія римскихъ источниковъ
и примѣнять ихъ ігь нашему гражданскому быту и>. Это право, при
всемъ изобиліи и внутреннихъ достоиисгеахъ матеріаловъ, которые со-
хранились отъ него до нашего времени, составляетъ одинъ только пе-
ріодъ во всемірной исторіи орава и, слѣдовательно, только одинъ слой
той почвы, но которой должна стоять современная наука іражданскаго
нрава. Къ этому періоду мы должны относиться критически, не прини-
мая всего, что въ немъ есть, за образецъ высшаго совершенства Съ
исторіи новыхъ народовъ до
ргоѵИепПа соаііі'Ша, аеюіюг вши аічііе іштчшьіііа рспаапепі (Іпа. 1, 2, 11).
») Сперанскій, ООоар. встор. сгМЬгій о Сподѣ Зак, ви. 2, сту. 102: «Замши
шаго ареаепо. Оио обмажется, лая ср'лиих і. вѣыл, лѣіетакеім» влахамъ соегоя-
жояъ ьиЬдЬиіа о соаремошонь п|жиѣ.
этой иі-горико-кротичоской точки зрѣнія. дошедшіе до пято. памятники
римскаго правя пііе.істаіешшн’я іичвичіші драгоцѣнными: ян можемъ щю-
елѣіитъ въ нихъ закопченную исторію миогоігѣковой системы орана, на-
чиная отъ первмх-ь ея шродишей до йігегащихъ ігѣкпіи. римскою мо-
гущества, богатства и торговаго діиіжеііія. а шггіап. ііосгеііеііпое {Число-
женіе гражданскаго бита подъ кіінніеяч. отчасти внѣшнихъ условій н
обстоятельствъ. частію же шіут{ичіііііхі. по)>окоігь и недостатковъ въ са-
мой системѣ іі|>аіст. ‘.Но изученіе можетъ. раскрыть панъ законы общечело-
вѣчеекаго развитія пртиа. которые поіптірііются потомъ н въ дальнѣй-
шей исторіи его у новикъ пщюдоіп, Кв|кніи, н познакомить насъ ст.
цкіинъ {іядомъ темныхъ сторонъ іп. Д{ачшемъ нравѣ. устраненіе вто-
рыхъ составляетъ задачу ногой кг.іілуры и должно бить постоянно въ
виду науки и законодательства.
Не слѣдуетъ преувеличивать его значеніе для современнаго намъ
бита. Вся вообще организація гражданскаго оборота, ігь продолженіи
многихъ вѣковъ, истекшихъ послѣ паденія римской имперіи, потерпѣла
существенныя измѣненія, улучшилась и усложнилась. Римское хозяйство.
гучихъ учрежденій, какія сущссгвуютт. въ наше время, налрим., бан-
ковъ, компаній. страховыхъ, желѣзнодорожныхъ общеетігь и т. н. Цѣпія
масса труда выполнялась у римлянъ рібами; они шшвиалисг, аеішвоакою
и храненіемъ товаровъ. вели мелочной торгъ, исполнили разные при-
казы господъ и т. д. Такъ какъ рабы не считались лицами, то юриди-
ческій механизмъ хозяйственныхъ и торговыхъ дѣлъ былъ весьма прость:
каждый трудъ раба для господина билъ только способомъ осуществле-
нія права собственности. Поэтому отношенія по транспорту и храненію
товаровъ, но коиииссін или іцячюрѵчсоію и т. и., не могли {якшитілл
у римлянъ въ такіе сложные договори, какъ въ наше в{>емя, когда этв
отрасли труда составляютъ промыселъ свободныхъ лицъ я учрежденій.
Вообще, трудовыя сдѣлки довольно слабо развиты у римлянъ. Въ послѣд-
иіе вѣха, нредшестповавініе юетивіаііоосвой кодификаціи, подъ вліяніемъ
общаго упадка правовѣдѣнія, издано было много законовъ положительно
вредныхъ для торговаго оборота и постепенно разрушившихъ всякій
к]іедить въ имперіи. Паіірим. должникамъ нредоставлено широкое право
спора противъ долговыхъ документовъ, ограничены нрава цессіонаріевъ
но долговымъ обязательствамъ, введены новыя ограниченія для усло-
вій о процентахъ, ослаблена отвѣтственность поручителей и содолжни-
ковъ, размножены законныя, тайныя ипотеки и щяівилегін и т. и. Всѣ
:*тн факты римскаго шікоііодаіеамтва полезно принимать во вниманіе
при наложеніи современнаго гражданскаго іірапа, во только какъ цѣн-
ности отрицательныя, какъ такія мѣры, которыхъ ми должны в:Х»ѣ-
гать оъ ваше время. И дѣйствительно, новѣйшія законодательства отвер-
гаютъ ихъ почти повсемѣстно.
Не входя здѣсь въ оцѣнку отдѣльныхъ учрежденій римскаго праші,
замѣтимъ еще, что состояніе источниковъ іцюва, юридическаго обраію-
зовація и правосудія въ римско-византійской имперіи било крайне не-
удоіьіетюрнтелыіо. Кодификація права, выполненная въ царствованіе
Юстиніана, равно какъ и передѣлки и переводы ея за Г|>ечсскій языкъ
при воздвѣйінихъ византійскихъ императорахъ, не настолько упростили
систему орава, чтобы примѣненіе ея было легко для судей и для іуіаж-
данскаго быта. Эти обширные своды историческихъ матеріаловъ права
т{іеооііалп основательнаго изученія, требовали критики. ііримн|юиія про-
танорѣчій и научнаго постіиюпія догматики права. А между тѣмъ юри-
дичгекоо образованіе въ ітраііѣ съ каждымъ вѣкомъ падало глубже и
глубже и. па|пл.іелі.по съ нимъ болѣе и болѣе рп:>ет|>оиіиілпсі. правосу-
діе. Въ судахъ установила!*!. кпініоаи|н*кпя тайпа и дальнѣйшее ргшнтіе
началъ нрава было ііаралнаовано.
I. Источники и литература ’ѣ Римскій народъ выступилъ на сцену
й Г> ярая. 1, гя. <чие по вегорів ториаяемто правя:
<1 Пссііикевсііісінс, 4 т., г» аи. 1843—4*. РЫІІІря, тіееі.
ВЦ. 1859. гарІІ, йсаі. ПссЪівксзсііісіііс, * Я-ж. 1871—72.
1 гои-ь—ІігмЪісІіи тіег йеаімііеп ПесЫзатюІІая т, 8(оЫтя, 1880-64.
.......-...ВіадсасІіісЬіс тіег йсаисѣео ПспоззспзсІіаЛ, 2 т. 1808—73. (ітітвп’я,
гёсіп, г, ваа. 1872, я ѢогзсЬ оо<1 ЯсѣглЗег, Ѵгкатісп апт вевсѣіс|><« й« тіеоѣ
іопч, і. і—із, 10—23. 1.еа«, т. 1—5, Пашточ. 1820-75. **
ЗгесІіісЪіо, 3 ъ, 1840—48. Ср. ІѴатвкбпік, ИалткізсЬе 8іаа1з- а. КссЬизгасЪісІое
Ыа пни Заііге 1305, п 4 т„ 1835—43. 8сІіЗЯаег, Сеасііісіие Зсг КссктатсгОипівя
По Исторія втмьяіиваго прой: Зсіорів, 81огі» ЗеІІа іеігізіайоііс ігяііала, I пи,
б тч язь погорятъ папечатапя г. 1. 1873, т. Ш, 1372, я т. IV, 1874. Ровді, Слой
Хеотігі <1е11е Іегді иі авгіеоініга <1аі Іетпрі гопіамі гіііо аі повігі, Еіг. 18*8. 2 т. А1-
1860—7.!. Соііа, Явпіо аіотіео <1<*!1а Іекйіаа. ііаііаоа, Мар 1871. М. Кіаівіі, Ыогіа
йсі йігіно, Мар 1871. РессЬіо, Зюгіа Зеііа есооошіа риЫіса іи Ііаііа МЯ. 1825,
1738—42. Вотпапів, йигіа йоспіпоаіаи аі Ѵспекіа, 10 ѵоі. 1353—02. Ретпааі, 810*
тіа іісі сошюегсіо о <1еі ЬаисЬіегі <11 Кігепао, 1808. батірпу, (ІеасѣкЫа «Іез В. 11.
іат Міііеіаііег. НеІЬтпапв-ІІоІнек, СтТргохеяз, т. 4, 1888. НсроІ. СсасЬісІно <1<г
ЗиЗіі-'тегіазаоик топ Ііаійж 2 т. 1847. РІекег, Ротасіічизео гат Кбсіь- ппй ВыЬіз-
цеасЬісЬіе Паіісяз, 1—IV, съ 1Н03. Потреби, уяат. лтгер. во исторія тортоваго <ч«та
у (УоІйасЬтійѣ ПЬ. И. В. § в.
— 28
исторіи какъ единое цѣлое и, сацавъ строго-національную систему врана,
постепснио ікіенростраііялъ ое, но мѣрѣ того какъ раздвигались предѣлы
римскаго государства. Напротивъ, іѵрмапсѵпя народность появилась въ
исторіи какъ совокупность отдѣльныхъ племенъ и пародовъ, политически
разрозненныхъ между собою и глѣдопатііпхъ своей особой судьбѣ, неено-
т|и «а разныя попытки объединенія. Дрівілепіе бита ио отдѣльнымъ го-
сударствамъ и внутри каждаго государства но іілсмонамъ, сословіямъ и
другимъ іюлвтическиігь союзамъ естественно должно было отразиться я на
системѣ іі|іава. Другая особенность германскаго права объясняется его
положеніемъ во всемірной исторіи: германскія племена, завоевавъ рим-
скую имперію, нашли здѣсь уже готовую исторически сложившуюся ци-
вилизацію. Понятія римскаго права, разработанныя практикою, законо-
дательетвомъ и наукою римлянъ, составляли какъ бы паслѣдстю, завѣ-
щанное Римомъ новымъ пародамъ Европы; это наслѣдство не погибло
Л..А и..— » .. — и,— "--одовъ, виѣ-
, нему, въ
ДЛЯ исторіи, оно ёі.-.Ю іуяіот. ,1 ІІОШ,,.. о-. Г„;
стѣ п тѣин началами, которыя развились, въ
его по отдѣльнымъ
мапцаии, п
какъ сами
изъ котори:
даго іілеиіч
завоеванія икъ гер-
іи, тогда
вскіа племена жили по ѴѴИ,——
теченіемъ времени составлены были особые для каж-
ірнпкп, такъ тз. 1еве« ЬагЬагогпт *). Эта племенная
2 ь 1331—32. РЫПірв, еіцріъсііе Иеісіів- ип<1 Е«Ыл-
Ѣрмдксп, !
іпяіііиіеа оГ ЕовІапЦ, я 2 т. іп 8>, съ 18-10. веѣтіб, векіяо Сее ЛоаеІваеЬ-
„__.і — А _л —. кещоіе, ДоХіозахопа іо ЕорІаиН, 3 т. 1849 (кія. перса
Кгіь Ѵіегіоб., г. XIX, .*& 4, 1977). Маотет, къ Кгіі
ЗіоЬЪо, ОокЬ. <1ег боа*. НоеЬЦееЛоп, і, 1830. 25рГІ, ВосЬЬсе-
вядятіъ; ороясхомдеіпе ея огиоаіп къ треіьеВ чепертв V вѣса; пра Кардѣ В. оса
Оыіа аерссаосрѣв» в аьдава вновь, послѣдняя редакція азвістпа вода вішаиіеиъ Ісх
Яаііса ешепЗаІа (ада РагЛеавяа, Іоі хдіиис 1848. МегкеІ, Ьех ваііса, 1800. НеЬ-
гепб, Ьех Заііса пеімі Зео Сарііиіагіео, 1874. ИиЬе, Іа Іоі ааііоио, 1867. Ср. Кого,
біе ОІовзеп іп біе Ьех Заііса оп4 біо БргасЪе, 1869).—3) Ьех ВіЬиагіа, VI столѣ-
Ьевез Ш), дреіяійіаи часть которой (Іѣсіаз) относится къ VI вѣку, а боліо омндя
розвъ населенія мало-ію-яа.іу сг.іадилаеі. и уступила мѣсто те|*рнгоріяль-
ііпму н сословному Д|ивменно быта. іціедстакіяіішаго въ средніе вѣка нъ
высшей тисни пеструю юцігину мѣстныхъ обычаевъ н порядковъ. За
недостаткомъ общаго іимитямескаго центра и слабостью государственной
кисти. каждый слой быта развивался особнякомъ, выработміыя себѣ пу-
темъ апгононін особую систему нрава. Римская церкокъ создала себѣ
особое каноническое право3). феодальное сословіе образовало особую
группу, жившую по началамъ леннаго іі|«іва, которое получило письиеіі-
ную <|юриу.ш|юпку п|юждо всего у лангобардовъ въ Италіи, составило
предметъ изученія въ итальянскихъ унпиерентепхъ и затѣмъ перешло
птгйда пъ другія пкударггнп нападной Европы*). Огоопіепія к|іеегьян-
екаго населенія, жившаго на земляхъ феодплілмѵъ владѣлкцеіл., опредѣ-
лиліісі. особымъ к|нчтъ>іпекпчъ пімвомъ3), а къ городахъ сложилнсь
особыя системы городского п|вна. торговаго •), промышленнаго 7) и т. д.
Обобщеніе права и процессъ кодификаціи его соверталисъ медленно
ио мѣрѣ развитія государственной власти. Почва для нихъ была подго-
товлена дружною ученою разработкою райскаго щлва. изъ юто|пго у
новыхъ народовъ Европы сложилась общая сштема такъ-па:і. шиідект-
паго или современнаго римскаго права •). Но отношеніе его къ праву
гЬга, но болѣе хревиіі но аронсхожхевію—6) Ъех Угівіовяп, VIII а са вовмѣѣ-
ЬоГеп, ІЬИІ, т. 6, а также Мсгкс), 1853 и ванрр, 1834).—8) Ьех Закопаю (ед.
Вильгельма Завооватсла (аз*. Ргісо а. Ткогре, Лпеіепі 1л*в, в ЗсЬтіхІ, Оекие
изд ВІиЬгпе, 1870.
) Объ иеточвяпп я литературѣ каноичч. права еж 8сЬ«Не. СскІіісЫе Пет
сиопіеі едаетса теверк фрихбергоак Катовпч. учебники. ѴЫІІірв, КІгсІопгесЬІ,
1845 7 4. (исковъ) а ЬеЬгЬ. <і« КігсЬепгесЬИ. 2 ива. 1871. ЗеЬпІіе, ПаиКасЬоІ.
КітсЬеіігкЬѢ 2т., 1888, 1860, в ІлІігЬ. <і« КаіЬ. К. К, 3 изк. 1873. ХѴаІіег. ЬсЬтЪ.
<1и КІтсІіепгі'сІііэ аііет сЬпиСІ СопГеяіппеп, 14 ви. Воов. 1871. Протест. учебная:
ВісЬЬогв, С.пшПкйІгс бек КігсЬсптесЫв. 2 т. 1831—33. Еісіиег ипй Роте, ЬеЬгѣ.
8ет КиЬ. о. ЕѵавкеІ. К. К, 7 ни. 1874. Мсісг. ЕеЬтЬ. бев .Іеот. К. В., 3 ед. 1860.
НівзсЫпв, КігсЬспгссЬ: Пег КаІЬоІ. в. РгоІеЫаШея, 2 т. 1869. ТЬибісЬпні, КеШ.
КІгсЬевпсЬѢ Ьеірх. 1877.
• ) Объ нсточввкаха а литературѣ леннаго права, сж ввае, ки. Ѵ1П. Ве.еіег,
Реиі. РгітаігееЬі. 5 100. ЗюЬЬе, НаябЬосЬ 8ов йеиі. РтітаІгесЪів, § 116.
• ) О крествлнскоіп. правѣ, ся. ввже, кв. ѴІП. ЗюЬЬе, § 130. беовіег, Ггітаі-
гесЬі, 3 аак. 1876, § 98 С
ЫоІбвсЬшііІі, НппбЬвеЪ Йсз Ная&ІвгссЫз, § 3 17.
иаціоіія.іміочу яог.іо питчиггіля іжііжіі и. чх'Чнііісы I. прежній, іні иі.рй
того какъ закопоипѵли'ГШ и наука оіиаділа.иі маіѵрііманн спогго оге*
чічтм'іиіапі оита. ДІио коиа|>пкпійп іпло іп> |м.шитъ іграііаѵь гьбблі,-
яіииь или жчімиичт. ичіілочъ; ігь ѵпнп огиоикчііи хіожпп огаЬтиті-
сліѵіуюіціл группы иакоііоллтелитпи,:
а> І'ітицзлскпи группа. Опа обпичасті. рояаиекш ограни иаііа.і-
пой Ев|юки. І!т. дЬЛ кодификаціи. ш*|к‘диніаі страной іхгои гру шп<і были
Франціи, пъ копцнпі исгочііики іціпіт ѵ) іъціііша иодгоіоплсии били къ
Думажкаахо. Снб. 1874), Лредеа, Іл-ІиФшІі «Ісг Рашіойьсп, § 16 ІГ. Ѵипвтпѵ,
скіоіь ГаибсКюн, (лфгінісіі <1еа рннеііісіі аиГ ііав Вилівсііе Кеніи (негииііеіегі СФ
1363—56. КеІІег, Ібішіекіеп-Ѵогіезшівеи, '2 ни. 2 т. 1867. Йіпіепіа, 4ав ргакІіжЬе
допеше СкіІгесІИ, 3 ИЛ- въ 3 г. 166Э. Втіиг, ШгЬ. Зет Гадб. 2 г. 2 1876 Г.
1863. КіогпШ, ТЬеогіе боа ретсіоеп СівІІгееМа, т. 1 (ехвисгк.) 1830. ВоввЬігі,
еет. гісні. СіѵПгеъЫ. 3 т. 1840. Вагой Ражіссип. 1871, 2 взх. 1876. МиІіІепЬгисЬ,
босіпиа ічшбесіагит, 3 т. 1823—26, 8 нід. 1830—31, въ нія. ивр. ЬеЬгЬ. <1. Гаіміес*
ювгоеііів, I взд. М <ІаІ, 3 т. 1814. ЗоиМегц ргаки РаааеЫепгееЫ, 4 азл., 3
1637, иов. пвх. Кеті, 1830, 1г. н ЛонеІІиз, Соппиніагіі іигін сіѵіігё 1683—30, ч
азх. |«нг Куніз <л ВисЬег, 10 т. 1801—34, а Орега отніа, іні. 2о01еп>, Вопъ 1828—
пахъ еііѵеп указахъ на Сіиск, анкГнЬгІіеЬе Егіаиипшк йег ѴавбёкП'п, 31 х.
1730—1830, орох. Мн'леп'руха. т. 36—43, Фейна, т. 44—46. РоіЫег, РапОеОае
13 т. 1833—47, н пехавпее 6 »л въ 9 т. Спкое Тогіпевѳ.
форму въ ІС8К Ьагбагоппп. Съ ноетеменныиъ раавмтіеиъ быта а сліяніемъ прмяиаю
населенія съ громнымъ, ага Іецен ІихЪагопин вышла азъ употребленія а, взамѣнъ
нѣкоторый свѣтъ въ массу обычнаго нрава.' Составленные разъ оборвана съ теченіемъ
времена ховолваласъ а аыхохнхе новымъ аснраиеянымъ пханіемъ. Овладѣвъ зіявъ
— 31
колііфіікпкііііііілп •)иъ|>»|. ічшіові |нѵі)>а«і<ггбохі ріічскаіѵ пряла Іо), оффя*
Пія........... п'«>|....алчи аІи-піі4Ѵі.Ліичпі'ві. ПІ іі:іікоііолате.іі,ііичіі актами
ирамгп'.іы-гіп ‘Ч Мш.-.и, иітитааипіи іиииапі кодекса і'|«ж.іаіиііим. :я-
іашоиі. інхаііждгііа Лила іп, лига |иііиііаиііи, ичѣегѣ еъ огчі.пою е|>едііе-
ігіікоиаго .цшйжчііп быта по сое.піпиічт. н аѣстііютііяъ, И ііріінодепа иь
інчііілііеіііе |аі, при І1яио.ич>пѣ I, ііцапюнъ яиакенитяі'о Гражданскаго
У.иіжспія (Ссиіе сіѵіі или (Диіе №роКчиі> 1»01 года"), къ колчаіку
дѣло», горолекснм класть достигла а другой чіла, а ааеаао: съ тѣхъ поръ іаанН-
пуго» хортисяевяхл. яттстааоадепіа- ордоііаасоаъ, адвстопъ, декшітіа а т. а.
“) Оообеіию жъ трудахъ Куяціа (1Г.22-І5»>1, Гуго Донелла (1527—1591), Доаі
Иотго (Ооиѵгса, поя. пэд. во 13 г. Рагй, 1817 и.), косоалк кааболіо амИиоо аліаійо
іп Гоі. 1727. Веггоуег еі Ро-Ьаагіеге, ВіЫінІи*«|ш.' Зоо соиіипеа, ІСЭ2. Воіаеі,
ІікІіІпІевСопІитіёгоа, алія. «В |>аг Іівріи « ІаЬоиІауе, 2 т. 1846. РоіЫег, Соишпн
й'ОгІёаів (Оеиѵгео, т. I п II). Ива XIV віка іі|ласходвгъ Ьо Игапі 1‘ооъіигаіег ііе
Кгапсе (яла. ІаЬоиіпуе еі Патіо, 1868).
(І'ОгІеаиз 1ЫИ>, ііс Моаііпа Ибв, <1о ИІоі» 1571ц 1678, ОПІ. Іб29-і»Іе МаПІІас), <хо-
Зи сотшегсе 1673 в орі. Йеіаиагіпе 1881 (ск. о пахъ ниже, во ди. X). По огооас-
ІЛдоІаііоп <Іе Р'гаоее 1827—32 г., I. I,—XVI, XVII аз. Еепѵі, ВесиеіІ еошркч Йеа
сиііоп За Сойо СІГІІ аи СоіиеіІ 8'сіаі, 1806- 7, 1831, 4 т. Краткія обооръ да АиЬгу
аадоваав: ВІгісге, Тгіріег, Коуег-Соііагй, Кодег еі 8оге1 а др. Съ аоложеніма а»
судобпии ріівеиій: ВаІІоз еі Ѵегрё, Сойе сігіі апооіб, 4 г. 1873—75, а 8ігеу-
СіІЬвга, Вев СоЙеа иаоіра, 3іа 52—85 г. Суша», съ яносір. ма. 81,-ЗоаерЬ,
4 ей. 1869—75, 8 т. (2дсЬвгіяе, ИяжІЬшЬ йез Ггапх. СіѵіІгееЬи, 6 взд. РаеМі'а
4 т. 1874—75; франп. пере*. Маввб еі Ѵ«г<5, 1853—60, п 5 т.). Моигіоо, Вс;»-
ііііощ бесііеп ьиг 1е Сойе Нарюіеоп, 3 т, 3 оад. 1873—74. Миоготовиие курсы а
гоиасвтаріа: ОепіоІогаЬе, Сайга Йе Сойе Хароі. 28 т. до 74 г. ТоаІІІег, ЙГОІІ
сігіі Ггапгав, 6 ей. |«г Ііаіегкіег 1848—48, 7 і, м 14 го). Тгоріоп», ЙГОІІ сігіі,
27 т. ЗІагсайё еі Рооі, Ехріісасіоо іІіСогі^ао еі ргліідііе 8ч С<«іе КароІ. 13 г,
влослѣдствін присоединенъ еще особый кодексъ торговыхъ ааконоіть
іСойе ііе еотпіеітеі 1807 юла ,в>. 1'Нчі уложенія. разработанныя во Фран-
ціи обширною .іито|<пу|юю и судебною практикою '•>. дѣйі-глуігт, іп.
ней до настоящаго времени, съ нѣкоторыми ііодднѣГіілиян намѣііенілми
и, кромѣ того, еще въ ираівіеше Наполеона |, впедеіііз были инъ въ
Италіи. Ііе.іі.гін, Голландіи, И’І. рейнскихъ н|тошіпцілхъ Германіи, въ
Баденѣ и пъ іѵіидоімтігИ втірлніпскояъ. Съ точеніемъ >і|>смсіш. въ осямъ
странахъ іютны били свои кодексы или. інт-в|«ійией-яѣрѣ, отдѣлыіие
завопи въ отмѣну фртвцуж-кикъ ”1; но іі|>актнческоо аначоіііе фраіщуа-
~ вял. 1873—75. Оеваавіе, рго^пипте <1и соигз, 1т. Ы. 1810, и соога амІу<і<|Ве
Зс Соіе еіт. 5 т. 1840—00. ПвІ ѵіпеовгі, Спота <1е сойо гіѵ. 3 г. 1834, г, е4. Оотая-
тоя, Соип <1е 4тоіі Гтаоуан. 4 ей. 1844, 22 т. Ьаіігепц Ргіпсіреа 4е йтоіт еітІІ,
Вгят. 1869 83. ппиіт уже 20 тояояа. Лгяік, Слита 4е Кгоіі еіѵті (гаягаіа, 2 т. 1860—
1869—75. РогтаІ, РоШіаае 4еа Іота еітііеа, 2 т. 1873—74. С Іаваон, Еібшепіа <1и
1875.—Нбтник. (кромѣ ЦахаріеВ ЗеаЬаІ, (пзіііиііове'ті <1еа (пои. СіѵіІгееЫв, 1871.
ВеІіарЬсІ, тіаз ЬаЗізсЬс ІЯ1 тц. ПоеЬІ тіттті тіаг Сотіо Хар. 1860. ВавегЬапб, Іпяііі.
4ез Ггаоа. СітИгесЫа, 1873.—Англ. АітС, Ите сіѵіі Іана о! Ргансе Со Ыіо ргевеіН
4гоіІ сотатегеіаі, 4 т. 1814—16. 6 е<1. раг Ваяйте 1866—57. Ѵіаейаз. ЕхрааНіоп
пйоішй 4е Іа іедіаі. елппатеіаіе, 3 т. 1821, 2 с4. 1834. Вгатагд-Ѵеуггі4гез,
ргаіічие 4е Згоіт сотятсгсіаі, 6 т. 1861. Вбйвссібе, 4гоіІ готтетсіаі, Соштсвіаіге
зит 1е Соба 4е сот. 1853. 6 еб. 1870. АІаияеі, Согагасоіагге <Іи Собе 4е согатегсе
4 т. 1336—57. 2 44. 1868—71, вь 6 т. Ггбвіегу, Глитіез 4о 4гоіі сот. 1833. Пе-
рсія, атм Іеа ртіасіраісз Ісвіаіаііоде ёігалвёгез 1875. Иоіаіеі, Ггбеіз 4и спите 4а
Сіцие, Вгах. 1875.
«) Оаііох, ІагізрпіЗепсе Сбибгаіс тін Воуапвіе, аоиѵ. о4. 1846—65, 44 т., а
Вееиеіі рбгкиИіще, ярохопеміе ярехихсаіаго, съ 1845 г. во 77 г., 33 тона.
Вши. § 13, в оо торговому ораву у Со14ас1ітІ4і, § 24. Тасовн завози объ отмѣнѣ
Вейте егіі. 4е ІекЫ. 1867. етр. 322 аз.). ТЫегсеІіп, Ре 1'атёиіг 4и тігоіт ёп Етапсе,
і» Котие «и. 4е Іёр. 1808, авг., етр. 275—288. Леоііаа, Маоаеі 4а бгоіі сіѵ., т. 1.
'*) Вези. зазови: ВеІеЬееоие еі НоЯшап, Іеа сіші собез еп ѵіцечс еп ИеІ-
рітріе, 1872. Віоц Сойе тіо сотімтсе, 1873. ЗасЬз, ОІе Кетйіоп 4ез Навйеізтосітія
іа Веіщеп, мриов. п 21 т. Ооібвеіттйі’в 2сіт. Г. Н. В, 1876. Натит. Со4о 4о
сотшегсе 1»е1~е, 3 т. во 1877 г.—Кадсяскіе: Каѣ, 4м ЬатІіасЬс Ьаяйгссііі, 3 изд.
ска го злкооодатеімггпп еохранн,і<иъ и ііое.тѣ ;гтнхъ попытокз, кодификд ціп.
шпону что въ освой; нхъ лежатъ тѣже кодекги Наікмеоиа. ІІо обраэдт
шх'.і'Мннхъ еосюшеии гражлаискм и тоиювиа уложенія Голлаіііін '•>.
Италія ЯІ и др.
1874. ВеЬавЬеІ і* ВасСтІтаітО, сіі. на тіраи. а ВаеГ, Собе Мар., ІшИмЪеа ІлттбгесЬт
ПІІ Апіпегк^ 2 ни. 1272.
”) Всгдотіук жеіінжк н *е16оек ѵап коорііаобеі, ен. п нзд. Воеіапіе, бе осбоеі.
Ѵаптіегііобеи, Іазііттиеа оі іке Іанз оі НоІІасб, 1628. Нокіиа, Ѵоогіяіояеа оѵет
ЬаабеЬвт хестер. 3 т 1801. І>о-1Ѵа1, Ьеі пебегі. ЬамІеЬгер, Эт. 1801—70. Ьеѵу,
Ііет аіаеіа. Пніі ІіяшкІяа-оіЬоек, ѵегуеіекео теі Ьеі ХебегІ 1802. ОіерЬиіа, Ъаоб-
Інюк ѵоот Ь« Хебегі. Ііаабеізтер, 3 т. 1866—07. Кіец Ьеаіояіеа ѵао Ьал<ІеІ«гер.
4 т. 1867—78. Оісрііиіа, Ьеі пебеті. Ыігветііук гер, н НаобЬоек ѵот Ьеі {Мег-
ІаабхсІіеЬигдегІ. тер, 2 пая. 1870.
*) Собісе еітЦе н Собісе бі отагаегеіо Оеі гѵвпо О'ИаІіа, 1865 гола. Обзора
хода хоянфиміовпіп работа ухаз. литературы ен. у Пятима. Ист. Кохаф.. т. 1.
РІвапеІІі, беі ргореаві беі бітіію сіѵііе іо Ііаііа пеіаесоіо XIX, Міі. 1872. Рте-
Іаѵоті кдівіаііѵі «ГПаІіа еті аііті рааяі, Ноі. 1876. Раоі Сібе. бе Іа Іертіаііос еі-
дана Пас'омъ 1е ео<1е сітіі ііаііео еі к Собо МароІ&о, 2 т. 1808. ГусссіЬ С. И.
'Іарулныиа, Грмті Ѵложеяіе Итѵ. яоролеестаа, Сяб. 1869. Ипа. утебяавв а еои-
76; его же, ІьРКійош 61 Лгіио сіѵііе Іяаі., н 6 т., Кіг. 1873—74. Естгагоаі,
Собіее сіпіе іеаі., Уіт. 1871. ВіаасЬеКі Кекшопі е гаЯгооті <ІеІ соб. сіе. йаі. еоІІа
аапоіаіо, 3 еб. Тог. 1878—76. Вогаагі, Соютеоіагіо аі соб. сіе, Ііак, 2 I. 1872—
Іегао 1873, 4 г. Ваибапа ѴассоПаІ, Согашеои аі соб. сітіі. ііаі., гоі. 1 іо 3 І«оІ,
Вота 1872—75. Соаепііно, Соб. еігііо 4о1* терто іі’ііаііа соі еоаГгоото Зеі ооб.
(ІІГІТ10 соттегсіаіе, п 5 т., т. 1, 1877. Соаеоііпо, Собіее 61 сот., соі еоеГгоаіо Оеі
«яі. аПтеттшо, сароі., ітапс. еіс. Хар. 1800. Сатсахта РикНзі, II Лтітіо еотаег-
еіаіе яосоабо II сотіісе <11 сот. <1еІ гер» 6’ПаІіа, 4 т., яп хоаха паоетатаао два, 186В,
Иисеоіі, Оітііто мттегсіаіе, 3 г. Мобеаа 1869. СІреІІі, ИетеосІ 61 бігіио мт-
піегѵ. 2 т. Рапса 1869. АПааеШ, ІмІІстіосі 01 бігіио соттегсіаіе. Хар. 1867.
Оаііаррі, Іпііііиаіосі 61 бігіио сотшегсіаіо, 2 т. Тог. 1874—75. Ттіаеа, ЕІешеаіІ
бі бігіио сіѵііе е соштегсіаіе соо гаІГгоиІІ соі ргорііо 61 гИопм беі соб. 61 сот.,
Ріг. іетЗ°ЛиерР, сояа огсомиадсд, уяатааа м Ип. Коя». Пинана, стр. 74. Ѵі-
б) Гер.чаиекая і'|>уіінл. Дрюлеиіе іі|>авп въ Германіи Лило сто
глубже и ііначігіѵл.ігЬ'. чѣмъ і» Фіюнціи. Д|н*пніа германскія племена
и здѣсь жили кіждік' но сноіічя, обичаямъ. шіпірие і-ь теченіемъ «!"-
менн уложони били пъ «нчніиі* іЛиріііікіі Іііа« Ьзі'Ъагогиш. (Ч распа-
деніемъ яоиарчіп Карла Целнкапі. Гі-ріаинн іта.іа д|кібнтм*я Гнигке н
болѣе по отдѣіілимъ іѵр|нтірія>п>. Старые іі.іеяоііііие обычан иопѵ-
т-Іінн ииііі.ін изъ уноті«чиенія и. киаѣіп. нхъ. ггали пипдиіппи’Я ]«и-
№и>брояние ігѣгтние ікіріідкп--піріцгіпе. ічк-мміие. ями-кіе н х*. д. Гкі-
лѣе оЛпііа корми п|кіга> угтаіківіыінч. ма-кі-іні-малг пъ еѵдебпоіі прак-
тикѣ, нзі. матеріаловъ кіпъ|нні пъ XIII пѣкѣ лнтпіиепи гборнпкіі. ігь
ііЬ тние подъ пагаиііеяъ зерцалъ «иччгк<н‘ »'|И№». ппчібское и .ці.
До половшій XV сталѣтія опп "или е.іаппияъ ніточннконъ лбпріго гер-
манскаго нрава. Съ -.гпіго времени ніюннкіи-п, въ Германію еъ юга. н:л>
итллыиігки'хъ уиивеігнті-пнп.. римское право вміа-гѣ п. каиоіііічегкнмъ
и лоигобардгкіімт. лоннымъ Враікічъ —1. .Іги чужеземные элемептм при-
8агі, виі ртахено, 1871. Сииаегі, іі оптъ ргояеіиі, 1874. РаиеІЬ, іі ргодсію діи-
аІісМо йеіі* сошега <1І сот. 81 Свкііагі, 1874. Тогіі», Оеаегѵаеіопі хиі ргоуоио, 1874.
туішія. См. о паха 84.4озерЬ, Сопсогаапсее. Сойдо сіѵіі ронпсііех, ЫЫіоа 1887.
еоііао еошшегсіаі рогіики» (1838), Соігаѣга 1872. Стіізо йе сопнпегсіо йе Еіропх
репхі йе Еараііа. и ей. я і. МайгйІ 1874.
л) Ношерег, йіе йеиисЬев ВесЫ&ЬіісЬег йеа МіІІеШіег нпй ііітс НаийѵІігіГІси,
іо Ргеивееи то»п 13 Ые 18 ЗаЪгЬ. 1875.—1) ЗасЬіепоріозеІ (состою, около
сіи), 3 взх. 1861, йез ЗасЬвепвріекеІв аѵеііег ТЬеіІ псЬы йеп тегиапйіео
йег Аіеееіеп Ьеірхізег ПашЬеЬгіП, 6 ИЗХ 1877. Лвгерл Цоіпеуег. йіе ЗІсІІиод йее
Заеііеепзріедеіа ивй Ріа АЫсіІшк йеа ЗеЬѵаЬепзріевеЬ аив йет РеоисЬепвріекеІ,
рим», «ши иоаоаяин ХІ1І и), Ъега<и&. ѵ. Ріекег, 1862; Ріекег, ііііег еіпеп
ііеееі йег йоиіхеЬеа ѣеше, 1857.—3) 8еЬ ѵабепаріесеі (дапвЫвм иереробоікп,
Аугсбургѣ оіхио 1276 г.), пзх. г. І-аіекегв, 1810; ѵ. ХѴхскегпикеІ, 1841»; ѵ.
МіШІаІига свікіітаъ п шеов. и Ѣрапи.-шмб. Зеріииаав. Лвтар. Уіеѣег.гвг
1867; Ріекег, оЬег йіе ЕошеЬилдоеіі йое 8сЬѵа6еііврч 1074, Ѵіемг ЯіиивкзЬе-
гісЬіе, 1877.
’*) З'оЬЬе, СевсЬісЫс йег й. КесЫ»;иеІІеп, II. Кгвикііо, Веіігбзе лчг Се-
XVI М>гЪ., 1867. Моіііег, гбт. май каоол. ВееЫ іш ОеиисЬео Міиеіаііег, 1871.
ЗсЬтійц йіе Кееерііоо йез п‘іи. КееМа іп РеиысЫыкІ 1868. ЗійІхеІ, йіе Епі-
міскеіипз йе» зеіеіігіеп Кіиетіѣшаа іи йеиискеа ТеггНогіеп, 2 т. 1872. Моййсг-
въ 1311 іадд **ѣ въ Саксоніи въ імі.'і н>д> ат). До нокѣитнгп времени
какнія гое).іа|«тпсііііші •п'ічніторія Германіи имѣла свои особые п«ж-
данекіе закопы *“і: во ніонтіхъ ніитіічъ они не кодифицированы, въ нѣ-
которыхъ, ішеиііо въ Баденѣ и на Реннѣ, принятъ ф|шиц).к-кій Сдиіе
Оав ОеиіясЬе КеісЬ, 1808—75, 3 г. а укаіаіем, еі ІІ|»д<ижгпІани а аосіЪдуѵвНе
годы. УчеСепи: Еогаіег, 'Піеогіе нікі Ггахѣ '!<» Ііеиіідгп депеіпеп ргеомйеЬоо
РгітаігееМа, 4 т. 3 над. 1874. ВогпЬнгк. ЬеІігЬпсІі Ось Ѵген'Л Ггі'МгесІОв, 2 т.
1878—77. Косѣ, ѢоіігЬисіі Ф-х ргеиъ. (ряп. РгіѵаІгесЬц 3 аяа. 2 т. 1857—58. Кгеіі,
рюшъ. СіѵіІгеоЬѢ ’< взд. 2 ч. 1870. ЗсЬіпітН. ѢеЬгЬ. <1е» ргепп. КосЫз, 5 пая Игезі.
1870.—Сборами ріиеяіВ: Зішоп и. ЗігатрІС КегЬиарпиЬе ііег ргеия. СтгісЬи-
7 т. І-пціЛсй» 4св ОІкПгіЬипвІч. 1832—48 т., г. 8«1і> 1810, » 1840—55, ВегІ.
1850. Іваа. атр. >ь ПогпЬигк'в Ілѣтіі. | 14. Мѣепюе право Прусеіа: Статье въ
Эва. Говьпспдорфа ѵ. КгаѵеІ, Пеуйетапп, ЗсЬиие. Ватісіь, Ептітшапп, Нога в Очев,
издается оффек. ВеіеЬадоеиЫаи). КігоЬькеДІег, КотшеоСаг хита .аи-гг. аііу. Ьитв.
СевеігЬисЬе, 3 аэд. 1870. ГГаіТ о. НоГпапп, Соттевиг, 2 т. 1877. ЕНІадог,
хучиіВ, веоховчепвнА грудь: Ппдсг, Зузіот Оез озіегг. «Икею. РгіѵаігесЬЙ. т. 1 а 2
(обиаа часть), 4 ааа 1870, а т. о (аас.ііх. право), 2 аад. 1871. ЗсЬіГГвег, буметпаіі-
гіасііеп РгітаІтесЬів, ІѴіёп 1870. І'одатівсѣо Севеио іп ЗспЫсЬег ВріасЬе, Ѵсгіав ѵ.
КпІО іп Ви4а-1‘ееІ (ІіпватівеЬев НапОеІадеаеІвЬтіеЬ 1875, ВаЛареИ 1870; ср. ЗсЬоіе-
ЗасЬвеп, 3 г. 2 ни. 1800. Его хе. ЬеЬтЬі
и. ВтасЬшаип, <1ав Ыіг&. ОеаеиЬасЬ I. К.
ііега Ьйтд. С'еьеТгЬпре Г. К.
а РтІтаігосЫз 1872. ХѴепкІет
аииті, 2 т. 1877. всѣтіві,
“) Обеорь вѣетнип завопои сж. п Эви. Годьиепдорфа, т. I, ЛпЬапд, гдѣ уга-
шіа а ватература. Вь особеиноспі евідуеть увомяиуть, по вертеибергсвову праву.
1830—42, а КоуасЬег, «іаа ревагашіе ѵиги. РгітвітесЬі, 3 т. 1848—48; во Вамр-
ошіу арму: ЕоІЬ, ьаугіаЛез СВДгкЬѣ 3 т. 1871—75.
Хароіеоп ’•). Такое дробленіе правя предетаіиястъ большія яеудобстіа
„а іі|«іктнкІ,, завѣтныя особенно въ тѣхъ частяхъ іірава. которыя ка-
саются торговаго оборота. Съ .ютіхъ частей и начались въ новое в|ачш
понитки объединеніи геркамеюіго шкоиодательетм: въ І.ЧІ7 г. состав-
ленъ быль общій пексельный уставъ и. і.чбІ г. и.«апо общее торто-
вое уложеніе111. Впрочемъ. политическій сцюй Германіи ло новѣйшаго
в|іеясни былъ такавъ. что обочщгню щипа оказывалось весьма трудникъ:
общая имперская маетъ старой священно-римской имперіи и. съ 1Я1Л
года, германскаго союза была слишкомъ слаба для опій цѣли: постано-
вленія ея могли получить силу закопа вт. отдѣльныхъ государствахъ со-
ю;«і не иначе, какъ по обнародованіи ихъ мѣстнымъ правительствомъ.
Прочная центральная власть установилась ис этой странѣ только еъ
учрежденіемъ гѣнеію-термаііекаго союза и попой германской имперіи; съ
тѣхъ поръ жданъ цѣлый рядъ общихъ законовъ по гражданскому праву
и судопроизводству м), а въ 1874 году учреждена особая коимиссія дай
юЬчеіа. ІІибеЬпк
Наайеівгесѣй, 2 т. 2 жи. 1874 К. Поцювао» )Вазм>> авгерат. см. «аже, и
СОораяы рѣшеній: ВрисЬеііІиякеи КсісЬаОЬегЬапОеІакагіеЬи, п 1871
таври. ЦорвхспА РгітаігесѣШт Ьм
'гітаігесѣііісѣез ОеэеѴІніеЬ 1888 г.
{«миЬаеЬ Г. Йев Капюп Зоіоіѣвго 1847 г, пеЪаЕ Сі-
ІотЬ.), Люгервсаи (НигрсгІ. ОекиЬвеѣ <Іев К. ѣиегв
Вега 1871), іім ѣмЛЬиѣ
ад. 8іыев 1854), Сойісі ТйівыІ (Ьа-
-іпЕсогГе е. всЬтеіс. Н. II, Вега 1865, фрава.
Сойе <1е Соп. аийае, ХОгісЬ 1865. ЗсЬчеіхс-
") вгоюГеойЧ о<>еш ипй Ѵетогапипесп, т. П—V. Коіісг, АссЫт .Ім Копі-
йеикЬев ВипОм, т. I—V, 1807—70. НітІЬ, Лвпаіе» йеі Веиь ПсШ» (Ог Сыеидс-
Ьпвк еіс. — ЗюповгарЬіжѣе Вегісіііе иЪес <Иг ѴегЬашІІипвев ’ІСЗ ІкісЬвІавсз 4ев
НопН. Вишіеа и. Йеа Псиі. Веіеіи, 1887—78, 32 тона. Вгиекает, НарйЬчсѣ Йгг
— 38 —
начертанія проекта общаго гіміждапскаго уложенія, пето)ші теперь ве-
детъ свои работы по состаічоііиоііу лта нея піану ”).
и) Скандипаііеная труппа. Сана относятся аакоиодатслитва Да-
ніи. Швеція и Норвегіи: они имѣютъ пііте|>е<‘Ъ дли пасъ вслѣдствіе того
аііяпіл. которое огап.іи па ішвнтіе ііапісго русскаго правя, особенно
въ еѣворо-ааішдііычъ ок|иііиіахъ Россіи—ігь Финляндіи и Оствсйскояъ
в)іаѣ. Скандинавская группа отличается д|ісшюеіыо споитъ кодеж-оівъ.
Въ Даніи и Норвегіи іѣйстауетг. до сотъ ио]п. уложеніе ко|юля Хри-
стіана V, кцапнос вт. ісхм—88 годахъ"), а пъ Швеціи — общее уло-
женіе шоедскаіо ко|юлеіктпа 1734 года “), кото|юе введено било и вт.
Финляндіи и остается здѣсь до пастойіцаі'о времени основнымъ источни-
комъ іі|>ава. Впрочсн?., вт. доиолпепіе къ пняъ, издано я пою новыхъ
здкоиовъ “).
г) Англійская группах). Отличительная черта ея состоитъ іп.
томъ, что здѣсь нѣтъ кодексовъ ни общаго і'рпжданскаго, пи торговаго
права. Источниками іціева считаются здѣсь: 1) законы ійиівіе 1а«). из-
данные вь разные вѣка н помѣщенные въ общемъ собраніи законовъ,
которое издается ежегодно"), и 2) судебныя рѣшенія и признанные су-
<1м (ІеиисЬеп КеігЬев, ч. 1, ВигкегІісЬез КееЫ, вня. 1, 1876.—ПеиІзеЬе* КеісЬ^е-
зеІгЫаи, оффви. язд—ІІоНзенбогЯ, ДаЬгК Гкг бтхсігдеііипс, Ѵепеакиад шмі
п 7-еН. I. 11. К, XX ’. (1874 г.), етр. 134 Я. Нвиаег, <1іс Епіяккічпк <1ег ПгігЬз-
ртзавевітие нЪег <Іав Ъигд. ЛсскІ шкі ііег 1’іап яояіг Ніе МеНкИе Гиг 4іе ргітві-
гееЫІкЬе СобІДсаіІоп, Нмг'ІІІацсп 1875 (в п Йеіі. Ліг ВсісЪв- иші іалОсігмЬі іак
Ьтоопбегег КпеЫеЫ аиГ Вареги, I, 1875). ШеЬеиЪааг, Ісіееп аЬег «Не ЛЫамиис
1, 1874, стр' 244—280. КоІЬ, нЬег <1еп Щаа4 <Іег НсагЬеіиіпр ііся (ІеяиеЬев СТѵтІ-
ееаоиЬисЪе*, Коттег 1876, и. ІІігтІі’в Аппвіеп 1870, .* II.
«) Копе СЬгіШап Оси Гешіез ІІавзке Іот, 1083. Нѣиеіі. перев. УѴ'еяЬогтІ, Копія
ЛиЬег нвб НяпгаягякіыІО, п (ІоІОэсІіііііІГа Йеіі. ХѴІ11, еір. 470 ІГ.
ЗІМкЬоІт, 1875. *"
я 6оІ4ісЬгаІ<Іі'8 ІНшіішгіі
іко Нвіаіеізгссьи, § 20.
8Ши(ев, сотрііді шиіег ІЬе Лгесііои оГ ІЬе 8ШиІе Ілж СошпйПее, риІ>ІИІіе<І Ьу
донъ одичай Ісотпюи Іа«>. рѣшенія гудовъ печатаются въ Англіи съ
давняго в|іежчіи и .нагія ихч. п'іраауоті. теперь вялѣе Іоіні томовъ *").
01111 ісцавно шмучн.іи и |из|Ийотку оъ литературѣ ••). танъ что по іи-
дояу отдѣлу іі|іпші есть гочиіичііл. гдѣ вегъ іудсвііо-іірактнчееаій иііте-
ріалт. сведенъ на. гиггеяу *’>. Огавеино извѣстны воянентпріи Гикксѣша
и сптавлеііпие но тн'ччізцу ого комментаріи Стнфеин >1 І-руиа но англій-
скому праву. №.ъш- но іштгдандскояу и Кента - по с-Ьве)ю-имерякаш кои>
іциііу “ѣ ІІъ штатахъ Сѣв. Америпі, и ши лѣ отдѣленія ихъ отъ Англіи,
Іоіев, 2 сѣ ЪовА. 1870.—Св. еще ТЬв Зюіоіез оі Іію геаіоі (до 1714 г.), оффаа. тад.
в» 11 топахъ, 1810—28. Ыіоіоім аі I дтде Ггош Моцоа СІюгіа Іо аіве ооіло оГіЬс КіоцОого
01 Нгеаі ВгіШп аМ Ігеіаші, бу Тошіііи аі«і ІІаііЬу, 10 т. 1ла8. 1811, а вродолже-
ніе омъ: ТЬе Зіаіиіез оі <Ье иппеб Кіодііот о! СгеМ ІІтііаІн аш) Ітеіапі, Ьу О.
КеІІІІЬ) ВіскоЫз, 23 т., до 1867- 8 годовъ.
Г1ІВМІ о! іЬе геропеб сааев іКтегтіиеіІ іи іЬо ІІоиъо о! ѣогбз апб ІТіѵу СошкіІ аоО
Іи (Ье Сонно о! Совиное 1л», ІИвогес, Ггобаіе, АіІюіпІІу аоб Вапкгириу, Ггош 1766
РгоЬаи Сома,’ I, та 1862-67, II,
ше еборчпвя: Тибог’а, 8е1ес1і<»в
ЗіоЬ. 1849—.'>1. РгІІекатЛ
Ліѣпігаііу Оідо, 2 ₽<1. 2 1. 1-я ....... . . ...._______в._., _ . ............
11І6ВДІ о! Нееіяіопв іп Яиргете СоигиоГ8соіІііиІ, ііот 1800 Іо 1868, 3 т. ЕіИпІд 1868;
Дреакіа сочаиеиіл ооіютъ теноръ то-асо иеторитессое звачевіе. Тавовы: віап-
ГЬІІІІрв ЕпдІ. КееМедевеЬіеМе, т. 2). Нептіеі 8о Вгаеіоо, бе ІезІЬич еі соп-ииі.
Лосііае, ІІЬгі V, 1256—69 іт. (пов. озд. 1640. Ср. ОйІегЬоек, Непт. <Іе Вгаеіов ооЧ
зеііі ѴегШіпі» зиш Гош. КесЫе, 1862). Ъіиіесоп, оп іепитео, ов. 1461 г. Соке,
п 6 т. Ілоб. 1817, н 19оі ІДД. 1832). М. Ноіе (| 1676), Іігвіогу оі ояшпоо Іа*
(в пд. 1820).
«) ВІаскааопе (род. 1723, ѣ 1780), Сотшепівгіеа о! іке 1а»з оі Впдіаш), 4 тП
Іагіез оа ІЬе еопипоа Іа», 6 е<К 1876. Втоош ипб Набіоу, Сошшеиі. ои іЪе Іата
о! КирІаоб, 4 т. 1869. ВеІГз, РгіпсірІез оГ Ни- Іа» о! ЗеоіІаіиІ. 5 е<1. КЛііб. 1860,
и Соштопитіез оп Ню Іаѵа о) ХсоНапО, 7 еб. 2 тоѣ ЕОшЬ. 187о. Кепі, Соштев-
іагіео оо Лшетіош Ѣа», 12 взд. Вовъ 1874. Си. еще: ХаітвііЬ, іке ітіііиіеъ оі
еодІізі'Ь ргіѵоіс Іа», іо 4»о Ьоокз, Ьоиб. 1876. ЗшііЬ, МапиаІ оі сотиюв Іа», 4е<1.
Ѣопіѣ 1870 (1€<ѣ ІУовЫндІоп, 1871Д МаоиаІ о! ечиііу, 10 «1. 1.оп6. 1870 (I е,|. УѴа*
— 40 —
общее англійское право сохранило свою силу, во съ теченіемъ вуіемеііи
значительно віисніачі'.ісенсі вакоиамп отдѣльнымъ штатовъ*3) и практи-
кою *Ъ. Центральна» власть еоп» почти іюію* ііе вмѣшивалась въ устрой-
ство гражданскаго быта, сх-гамяя :лч> дѣло пигономін отдѣльнымъ ссечствъ,
за исключеніемъ лишь немногимъ от|ш-.іей права, иітрогіівающичъ общіе
иктеііесы страны и отмщеннымъ. вслѣдствіе того, къ вѣдомству союсснон
власти 4аѣ Число спичъ общихъ шскссиосп, союса въ новое время ноете-
и)'л1аЬаспа гетівесі сосіе 1808. Агѣаавая сіірезс оі висисев, 2т. 1857, а геѵізесі
еОссіоп оі Іасг» 1837. СаІІГогоіа; МѴоосІ’а Піцсвс оі виіиіев 1880. ИІІСсІ’сс Оірэті оі
1852. Ріогіба; ВсіаЬ’е ІНвезІ оі сЬе Іасгя 1872. сіеогріа: СоІсЬ’е Пі^т оі Іѣе Віа-
юи и«в И 1851, 2 т. I ІІіпоіж: Отои' Пі8е« оі ИаИМв 1810—1872, 2 т. Тгсаі,
Зеасез ап8 ВІасѣвсІІ, Зсаике» оГ ІШаоіз іо Іогсе, 2 т. 1882. Іпбіаоа: батіэ а. ИогсГа
ІоЗіааа Зіаіаіоь 2 т. 1861. Оатіа’ Ісиі. Зиссісеа 1861—70, 2 т. Іова.* Сойе авсі 8са-
Іоиз 1860. Каава»: Зшаіев 1888. Кааіоеѣу: Зсаогоа'в Вотѣей БіаСиіов, Зт. 1865.
Муег'а Сосіе оі ргаеіісе, 1806. Ѣовівіаоа: Сіѵіі Сойе 1853. Вегіеей виіиСев 1856,
1870. Ыаіае: гетіаей Зиіасе» 1657, 1г, 1 1871, 1 т. МатуІааЙ: Сойе, 2 т. 1860.
Зарріепеаг Со Сойе, 2 т. 1368. ЫвавасЬивеСІа: Оевегаі Зсасисез 1880. Віеііагсіаоп,
ЗоррІетеоС со, 1860—72. ЫІоЪІваа: готмсб ЗШаив 1857. СошрііеЙ Іасга, 2 т. 1872.
МІааоигі: ЗсаСиСеа, 2 т. 1872. Яеѵ НатрвЫго: готЬссІ бигиіеъ, 1т. 1887.'Кетасіа:
Зсашіев, 1860, 5 т. Ко» Летаеу. Зьиисез, 1 т. 1845. ОібогіГ» Іосіох со Всасасеа 1852.
Кіхоа’в Пікэті оГ Іаж» 1868, I т. К. Тогѣ: тетіаей Зисииа 1863, 4 т. СітіІ Сосіо
(вросттъ) 1865 I 1875 гг. Собо 01 СітіІ Рггсебііге 1878. Сойе оГгешесііаі ЛвеСісо, 1876.
Зисіиив ас Еагко, во 1870, 7 т. НогіЬ Сагоііва; татівей Зіасиіеа, Ьу Моете »и8
Вобшаа, 1855. ОЬІо: Воѵіаеб ЗСаіииа, Ьу Затаи, 2 т. 1860, Зирріет. со, 1 т. 1368.
ЗевеуЧ ОЬіо Себе 1860. Осокой Зсасціе». 1 т. 1851. Реавуітавіа: Ригбоо'в Осдсис
оі іаѵа, Ьу Вгідѣсіу 1700—1870, 1 т. ВЬобо Івіапй: геѵйссі Зшииз, 1 ч. 1857.
ЗоаіЬ Сагоііва: Зсасисеа ас Іагре, 12 т. ло 1872г. Теипеовее: готйей ЗиивСю. 3 т.
1871. ЗЬаокІаасІ'а Тепаеееео Зиисиз 1858—71 тгч Іт.СобеоІ Товосиаее 1859. Твхве:
РааеЬаП'в Пізеас оі 1а»а, 2 об. 1870, а Гіівевс о! «ропа, 2 т. 1872. Ѵегюоаі те-
тіаеб асасисев, 1 т. 1851. Ѵігкіпіа: гетівесі сосіе 1860. ’Ѵйсооаіп: Тауіог’а ѣ'ів-
Сітіі Сосіе оі ѣожет Саласіа 1867.
въ штатЪ МаиаеЬааеМа, аа 1876 годъ, ваятел. ужо 120-йЮмъ Вороги. Въ Пьо-Іорсей
сборсикъ рЬиоиій аоелииіоввасо суда, во 1876 г., сссстамхэтъ ужсс 84-11 томъ, м
АЬЪо'.с’й Кайова! Оідос оі Пошей Бсасеа Вороги висі ЗсаІаГез, ссо 1870 годъ,
ароа сЬе СаісесІ Зисса СовПз, 2 т. 1876. Поэтому общіе аакосси союаа (Ош'осі Зсаіе»
пеііио уиеличиплстея. иотояу что .Т|яи>іеіііе и|кікъ и тамъ, какъ вездѣ,
оиштсті-я пеудоЛііивъ
ді Грековосточііаа ”> и славаіккія группы"). Съ паденіемъ
ІлОіктпіітіііішіаія и водно)нчііе»ъ ту|иікі. иъ Европѣ коренное христіан-
ское насе.ичііе інноешпіной нмн ст|пни іі|кідолжп.хі жить своимъ преж-
нимъ щипомъ, если можно і'оію]иіті. о іцив-І; н|ні йодномъ господствѣ
іцнніаииа пъ судѣ п иі. ун|нііиічіін. Но крійнеи мѣрѣ оно не смѣпи-
калоіч. ст. іі|пініні. гпмпкъ турокъ, какъ мусульманъ ’•>. Дальнѣйшее )вз-
ніугіе і|н’ко-|иіяікііі'о п|пна. какъ попятно гамо гобоп. н|н'к|«ти.іось, и
только въ настоящечі. столѣтіи, когда нонепиіовлена била неяівиеимость
Греціи, ниѣетѣ съ тѣмъ тскрсели и пѣкотпрпе памятники прежняго
ыіаантіис.каі'о піміва5’). Ііакинодателыіия іиботи позднѣйшаго времени
гражмясяаго чраоа; горацо метересеЬе' нхъ шопы я судейши ріжеаія отлѣямпп
РіііІ. 1870. Его же. Ьа* Окііониагу. 8 ЕЫІ. 1807. Ыінот, Іояіііиім оГ Святой
анЛ 81МП10 Іжѵ, 2 е«І. 2 т. 1877. ѴГаІкег, Інігаіиеііоп іо аіаегіеап іан, 5 е-1. Нои.
«> веі!>, 1>апм№шс <іго ІІесМляияІаѵіо ін СгіееЬепІвиѢ 1835. 2ае1іагіас,
СевсЫсЬіс ліев (гіееЫвсѣ гйін. Ргітаігесѣія. 1861, 2 нзд. 1877.
стр. 865—118. воуіёіе, Ггяѵпі оЬісяуе и Ыоѵспя. 2а{геЬ, 1867. Его же, Ебепик
ргесй <Іе уагѣрпиіоосе внжиітапе раг КѣаНІ-іЬа.іэЬаІ, 7 тоія, Рагіз,. 164*—54. 8М>-
пярЫсп'з, Ргіасіріеа аніі РгесеіІеііІ Мооііиштеііал Іач, 4 е<1. Ых-Ігхя, 1870. Ііаіі-
составленіи гражданскаго уложенія (см. ВЬаІІу, Себе соіі <1е іо Сгеее, аѵес Гехроьб
(ІО сойе сігіі; ігніик Ли «г«, АіЬёок, 1867) а нзинт ряп >мч зяновош, «ежлг
ирочжнт, торгогое уложеніе. Ролля, греческіе голекоі, няяоин а пряительстчеияш
рясиоряжееія, язд. ян лоясивеяіе клн ванінсаіо а», еоестятуція, нисоч. утяержлеякил
42 —
въ І’іичіін отличаются. впрочемъ, не всегда нпціоішлыіымъ хл|икте)юиъ,
а отртжавлъ въ ггбѣ вліяніе наііпдііо-еіднпіепскпй кодификаціи Тоже
самое слѣдуетъ екшвіть о с.іавяискихт. іыомепгіхъ Турціи: іп. етлрпну
они имѣли гнт няшоішльные ім-пяпивп и|ип>уоааитіе которыхъ по-
томъ останоші.н>іъ. а въ новое в|и‘чя. когда они івиучи.ш политическую
еавоепит-лыіоі-п. и приступили къ кодификаціи правя, на игахъ рабо-
тахъ .лежитъ уже отпечатокъ :віііадвоч‘В|ннігйі*кон культуры “I. ІІ ивѣ
оттоманской имперіи, именно ігь Лінтріи и въ Польшѣ. славянскій бытъ
подчинился кодексамъ нѣмецкимъ іъіи ф|чіііцу:я*кііяъ
П. Обіцяя характеристика современнаго гражданскаго права
западной Европы въ сравненіи съ римскимъ. Болѣе 13 вѣковъ
прошло со времени кодівіаікаціи римскаго п|іава при Юстиніанѣ. Съ
тѣхъ поръ і|йкпгісскій гт|и.....|«іждпиекаго быта суіцеетпеііііо измѣнился,
а потому н юридическая организація сто потерп'іия глубокія перемѣны.
Укажемъ теперь, въ общихъ чертахъ, главнѣйшія отличія современнаго
права и отмѣтимъ такимъ образомъ результаты исто] «четкаго его разви-
тія и самое направленіе итого (газвптіа.
о) Древнее яраго Сербія было кохафвцнроьаво ві. 1349 г. въ ЗковивкЪ Справа
Души» (си. Зятелл, Завояввп Стафава Лукана, Сяб, 1872). У хорвато-халаатовъ
»+>« 'ІМІТО.Ѵ Глафуші, Хаоі:;) Вагуоъя, ІНна, 1318), взлано било въ 1986 году граж-
(Воегеасв, СмНеіІе гопапе, Ііисіігекі, 1885). Торговое роженіе Валахія 1840г, рас-
тай его, простоВ варенка фравиуэсваго. ЗсЬИГп'ег, І,еіігЬ: Оез Ггапх. аіівеп. СігіѢ
Въ Сербія гражд уложеніе, внмвяое въ 1М4 г, заамсповмомп аасіріісіага, атор-
«аепа тонеръ вроевп новаго уложеаіа проф. іюгяиівяеиъ (Поповъ, Заховохательава
Венгрія, гражі. уложеніе 1811 года; въ руссхоі ПолъпЗ, съ 1808 г., ввехсаи француз-
скіе вохевсм, ваослЬдствіп ніеволько ьндоіпвішеннее яЬстнмиъзахонохательствояъ враа,
» въ вруеевоі Польшѣ лЬВстеуоть обабе прусскіе таъ'.іш.— По вегорів толеваго врана
см. Уігебек, Согісх Іига ЬоЬешісі, 4 ъ, хо 1878. Его же, ЗІоѵашѣе ргаео т СееЫсЬ
43
1) Въ формальной сторонѣ права замѣчаются значительныя улуч-
шопія. Римская кодификація била одно» іст. перепись понитокъ свести
на-»* массу іі|саіп въ одно цѣлое. Съ тѣхі....|п, въ стой массѣ |ияли-
чсчіи отдѣльныя отрасли Ирана. снмучнипіія у нонилъ народовъ Ен]сопи
сікчиіыьпуві паучную обработку, а потому и въ кодексахъ ихъ замѣ-
чается болію спеціализаціи и гаіут|я-ііпаго снстематоческаго порядка.
Общіе успѣхи культуры и пъ особенности изобрѣтеніе книгопечатанія сст|са-
аіілись также и па развитіи формъ обычнаго правя: іісчатаіио|іа:шихъ ма-
лѵріп.іовъ г|іа<кданекагсібита и. между прочимъ, судебникъ рѣшеній, вмѣ-
стѣ съ лучшимъ устіиійствояъ спконодателмсапс іі|юцесса неудобной ча-
сти, даетъ новинъ пародомъ возможность пе|іеподиіъ съ больше» точ-
ностію обичиое нхт. право въ форму закона и достигать бѣльевого соот-
вѣтствія между1 аакоііо.іптелитіюмъ и дѣйствительнымъ битомъ страны.
Въ судебномъ ох)іанеііісі и укрѣпленіи г|саждаискихъ правъ замѣтны
также весьма значительные успѣхи.
2. Что касается матеріальной стороны или самаго содержанія
права, то, прежде всего, понятія о личности, какъ субъектѣ правъ,
въ современныхъ законодательствахъ гораздо шире и сложнѣе, чѣмъ въ
римской системѣ правя. Но римскимъ понятіямъ, цѣлая масса людей
стояла пъ юридическомъ смыслѣ внѣ гражданскаго оборота: всѣ рабы
считались вещью и по имѣли личности. Учрежденіе рабства существо-
вало н у новыхъ народовъ Европы, но только въ первые вѣка ихъ исто-
ріи, а впослѣдствіи вездѣ отмѣнено или фактически вышло изъ употре-
бленія, іюдт. вліяніемъ новой культуры. Ето замѣняли другія, смягчен-
ныя формы зависимости, въ особенности К|>ѣпостн<№ состояніе, связан-
ное съ поселеніемъ на чужой землѣ*5); но я жги формы съ теченіемъ
времени вездѣ исчвии и нринцивъ яичной свободы каждаго человѣка
установленъ окончательно. Освобожденіе личности, признаніе ея саио-
етоятелыіымъ субъектомъ гражданскихъ іі|швъ есть самая хаісактерштя-
ческал черта повой исторіи нрава. Она пираанлась и ігь томъ, что раз-
ныя ограниченія личной нішюснособиоепі, наприм, уселигіозпыя, сослов-
ныя и т. д., въ повоя время отмѣнены и проведено такимъ образомъ
начало равенства лицъ въ гражданс комъ іцпѵѣ**). На ряду съ :пнми
сфактаин, замѣчается распространеніе понятія о личности н въ другихъ
отношеніяхъ. Уже въ римскомъ биту извѣстны били два |в*да субъек-
товъ іусаждапскихъ в]яиі.—лица физическія и юридическія, но послѣд-
ній классъ лицъ очень мало уіазвіт въ римскомъ аракѣ. Въ быту но-
выхъ народовъ Европы вехпшкли такія фермы товариществъ, компаній
и другихъ союзовъ и учісеждепій, какихъ вовсе не зналъ древній міръ,
паврим. акціонерныя компаніи, тсііѵсрпіцества на вѣрѣ, ассоціаціи и т. п.
і па Могаѵё, 2 т, 1363—61, Ргав (лама ло XIII -), Ли ВесЬі іа №Ьтеп шві
Маіігпп, ешсІаісІКІкЬ сіагжміеііч 2 а.. ітав, 1666 (лома ло хигеа ХИ •+ Паіал-
вагсс, Дгеѣіѵ с'еаку, 6 т., 1840-62. Пахиаяв, Кст. волоф, I, 163 сліл. Ипьпо-
жеоъ, Древвіее право чехонь, л Ж. М. П. Пр. 1641, івись. -По веторіі хораато-лаа-
ІЬИЧ I, 166 а; Заборовскій, Грии. право Ц. Польскаго, I, Сой. 1.447, стр. 17
и₽ иасііхо п. «64 лоегмохісо силъ леи осмѣвы чгЬвосоіагч права (
І.іісеаікаі, СмсЫсЫе, стр 256 Г, & 61, 62. Си. иже, «а. ѴШ>
Такимъ образомъ число субъектовъ гражданскаго оборота значительно
увеличилось, а вмѣстѣ съ тѣмъ возросло и число еи.гь, ііриііимающвхч.
участіе ігь движеніи хозяйства, іі|иііішилеіінінти и торговли. Внутреннее
устройство юридическихъ лицъ и. іп. нчюепшнтп, государстаа, земства
и другихъ органовъ общественнаго иі|кпікчііл іі|и*детав.іііегь теперь цѣ-
лый |іядъ улучшеніи, сравнительно гт. рііигкппп но]іидкамн. и совокуп-
ность законовъ, опредѣляющихъ і'|іа<кѵііі<*кіи быть этихъ учрежденій,
образуетъ теперь особую систему іі|мииі, тогда какъ въ римскихъ источ-
никахъ мы находимъ но этому предмету только отрывочныя поетакоаіе-
ніа, «ініюіціясл эт. общеіі массѣ іі|«іпа
Не менѣе рѣзкія различія можно замѣтить іи, понятіяхъ объ иму-
ществѣ и связанныхъ гъ пинъ іі|іаііахъ. Ирана на нощи, ст. |іазвн-
тіемъ хозяйства и торговли, получили болѣе іиізііооб[иізія и приведены
въ болѣе стройную и опредѣленную систему"). Въ особенности право
недвижимыхъ имуществъ весьма слабо развито было у римлянъ. Въ
быту новыхъ народовъ Енроіш, еще въ средніе нѣга, стала складываться
своеобразная система поземельный, правъ, стя-.іашіыхъ ст> родовыми, лен-
ными и крестьянскими отношеніями. Вслѣдствіе смѣшенія политическихъ
алеиеитовъ съ этими частными отношеніями, онн потерпѣли потомъ, съ
развитіемъ государственной власти и сі. паденіемъ феодализма, глубокія
перемѣны, цѣль которыхъ состояла въ освобожденіи иоземелыніго вла-
дѣнія, въ отмѣнѣ лежавшихъ на немъ частныхъ повинностей, оцминче-
ній и привилегій, Этотъ процессъ завершился во Франціи въ эпоху |Ю-
волюціи, въ Германіи и Англіи только недавно, послѣ 1848 года. На
мѣсто феодальной и барщинной зависимости земельнаго владѣнія разви-
лась мало-по-малу частная собственность, зависящая только отъ силъ
кредита или денежнаго капитала. Еще въ концѣ среднихъ ігіікоіи. въ
городахъ появляются регист)іація, описаніе и оцѣнка недвижимой соб-
ственности для обложенія ея налогами и укрѣпленія нравъ. Съ теченіемъ
времени н поземельныя владѣнія ііртюдятгя вт. извѣстность посредствомъ
межеванія, описи и оцѣнки, и вносятся въ особыя поземельныя книги.
Эта система крѣносгиой судебной записки дала возможность ввести въ
поземельныя дѣла сцюгій порядокъ, гласность и опредѣленность, и по-
служила основаніемъ ипотечнаго кредита. Вмѣстѣ съ тѣмъ и разныя
стороны поземельнаго хозяйства, которыя у римлянъ вовсе не были ор-
ганизованы, получили подробную регламентацію: ваприм., вопросы о во-
лѣсяомъ хозяйствѣ и т. д. Вообще совокупность правъ и отношеній,
которыя группируются теноръ около поземельнаго владѣнія. ирсдста-
влаетъ цѣлый рядъ особенностей н получила отдѣльную разработку въ
наукѣ и въ законодательствѣ, тогда какъ у римлянъ опа не отдѣлялась
рѣзко отъ правъ па движимыя пещи59'
Что касается этихъ послѣднихъ іі|
обращается много вещей, вовсе неизігЬ
прим., бухати на пуіедъяпнтеля, акціи,
анкъ займовъ и т. а. Онѣ служатъ пн-
которыя представляютъ цѣнность креді___________ _________________________
громадная сила вошла теперь въ оборотъ подобію всякому другому то-
Си. вяжв, кв. IV.
Ч Си. важе, и. VIII.
равъ, то иъ еов)іоменномъ биту
істныхъ римлянахъ. Таковы, на-
облиеаціи, билеты госумретвен-
— 45 —
вару. Іііяляие не шили ничего ін«пжап> на эти явленія современнаго
щніім. которыя указываютъ на глубокую №|іемѣну въ самой системѣ
наікціінго хкипггкі. на переходъ его отъ натуііальной и денежной
формы ябиѣиа къ щк'Дігпіой сіи-пмѣ. Съ изобрѣтеніемъ книгопечатанія
ііояішлся іи. обо|иггІ*. еще новый видъ вещей — издательская н литера-
турная гойгтіичіши-п.. съ 1;<гт[итв» также связаны своеобразныя отноше-
ніи. ііеизіііагі'ііиіі рпяляііанъ. <*ъ ііазвіггіеяъ иікімипиеиности и торговли
появляются. кромѣ того, особый Ирана на іі|юмнінленныя изобрѣтенія и
открытія, на Фабричные рисунки и модели, на торговыя фирмы и заве-
денія. на товарныя клейма и т. д.
Система нравъ но обязательствамъ, изложенная въ сборникахъ
Юстиніана, отражаетъ въ себѣ бѣдность тогдашняго оборота. Какъ за-
мѣчено выше. вслѣдствіе учрежденія |п<мт<а. выносившаго на гвонхъ
плечахъ почти м массу миіійетвеішаго. промышленнаго и торговаго
труда, трудовыя сдѣлки весьма слабо развита въ римскомъ правѣ. У но-
выхъ ніі|Юдовъ Ев|юны работаютъ свободные люди и договоры объ атомъ
трудѣ, вмѣстѣ съ полицейскою и финансовою организаціею его, соста-
вили новое, богатое наслоеніе права. Отношенія и сдѣлки, черезъ кото-
рыя проходитъ современное движеніе о)іомышленпости, образуютъ теперь
особую группу — промышленнаго нрава, от]іажающаго въ себѣ не
только результаты аигоіюяіічеекаго развитіи этой отрасли хозяйства, во
Вмѣстѣ съ свободою труда появились новыя формы ассоціаціи или то-
варищества, новыя отношенія между хозяевами и прикащиками, отно-
шенія но комяпссіопной торговлѣ, по перевкікѣ людей и товаровъ, сухо-
путной, желѣаиодо|южііой и морской, но ііе|ич'ылкѣ извѣстій съ почтою
или телеграфнымъ путемъ и т. п. Ничего такого не было у римлянъ.
Кронѣ того, гъ учрежденіемъ банковъ и поякіепіемъ векселей и бумагъ
на ніи'дъяіінттля, всѣ нооЛпіе денежныя. к]іеднтныя и фондовыя опера-
ціи получили новое, до тѣхъ поръ небывалое іизвитіе. Онѣ гложилжт,
прежде всего въ тортовомъ быту и въ практикѣ сословныхъ городскихъ
судовъ; масса торговаго права, еще въ с)іедігіс вѣка, услѣдя обосо-
биться отъ системы римскаго гражданскаго права, которая была слиш-
ком-і. тѣсна и не обнимала новыхъ явленій торговой жизни. Съ течені-
емъ времени эти операціи утраги.іп сословный ха)>актеръ. ио вызванное
имя новое наслоеніе пряна было такъ важно и представляло столько рЬе
кнхч. особенностей въ с)чівиеіпн съ общею системою римскаго обяаа-
те.іытвениаго нрава, что законодательная шасть признала нужнымъ дать
ему отдѣльную кодификацію и особые кодексы тортоваго нрава сохра-
нились въ ббльшей частя государствъ западной Европы даже и послѣ
пересмотра и кодификаціи общихъ гражданскихъ закоповъ. У римляне,
по было особой системы тортоваго права. Піюнсхождеше еа объясняется
усложненіемъ торговыхъ обо|ютоіп. ігь нога» віюма и иепряиѣшіиостью
къ нимъ замкнутой теоріи договоровъ и обязательствъ. по которой жилъ
древній міръ 6|). Въ настоящее, время теорія обязательственнаго нрава
стала гораздо шире и полнѣе, потому что она должна обнимать собою
всѣ новыя сдѣлки о трудѣ и договоры торговаго быта. Лучшая органи-
зація гражданскаго оборота отражается на этой области правя и во мно-
гихъ другихъ отношеніяхъ. У римлянъ большая часть сдѣлокъ совер-
'*) Си. ниже, га. IX.
гналась нъ устной формѣ: новое время, взамѣнъ чуіго. разнило іііігі.мсіі-
пми форяи и. маті‘ріа.іігоііиікі. такияъ об|кья»мъ КІидіггныя правя. сдѣ-
лало ихъ тоиа|и>нъ. іібращміщнмічі іц. торговлѣ. ІІнсьмопная форма
ічюбіцаетъ к|и'Діітннмъ п|іаваяъ особенную наичкноі-гь И оп|и*дѣѣчіность,
а со вія'.шііісні. публичныхъ ііітіріа.іі.ііихъ И банковыхъ уч|гяшчііи
безеіюршить долговыхъ документовъ .Шведена до того, что но многимъ
современнымъ ЮТіОІіОДіітѵ.ім-і'іііідп, пни іінѣютч, ііенолііігп'лыіу зі силу,
т.-с. оо|іаіца»пччі по кіиекаіііві прима. Уи-.гі. іииі|і<цітиі суда. По вну-
треннемъ ітуюѣ п'жппми-гачіімпі щпіп можно замѣтить также глубо-
кія ііер'чѣни. 1‘аіиіия ограниченія кредита. сущсітііоііаіішія у рим.шігь,
теперь отиѣікчщ и |лзни.іись пошли гщйіітіп «ю. Современное право
лви'штъ пімйіпр* начато соли ілриіятн и строгой, формальной и безотго-
ворочной отігѣтегтеншіпті но діхіговммъ обазателмтваиъ
Въ семейномъ нравѣ новыхъ на|юдоаъва> можно намѣтить, прежде
всего, двѣ характеристическія черты, именно развитіе большей надежно-
сти и публичности форма. заключенія брака и бблыпей строгости разво-
довъ. Вмѣстѣ съ тѣнь юридическій строй брачнаго соиіа сдѣлался бо-
лѣе іі|иічпммъ, чѣмъ былъ у римлянъ. Не одни только религіозныя по-
нятія обнаружили вліяніе на его развитіе; вліяніе христіанской церкви
замѣтно било особенно въ прошлые нѣма. Но брачный еопкгь есть основа
всего общественнаго быта и ааконодателыіая масть государства есте-
ственно сознаетъ его аначеше не яснѣе церкви и охраняете его всѣми
завнеипріии отъ нея мѣрами. Такъ, нанрим., имущественныя отношенія
супруговъ тѣснѣйшимъ образомъ связаны не только съ потребностями
семьи, съ воспитаніемъ дѣтей и обіоночсніемъ сиротъ, ио и съ потреб-
ностями хозяГістяа. торгоши и кредита. Въ исторіи римскаго права эти
отношенія измѣнялись: пока сохранялась ст|Иігоеть н|яніовъ. мужъ дер-
жалъ жену иъ рукахъ (іп тали) и шѵ пяущеспю семьи считалось соб-
ственностью главы семейства. Съ ослабленіемъ этого строя установилось,
напротивъ того, начало раздѣльности имуществъ между супругами, такъ
что приданое (<1оя) считалось собственностью жены и находилось только
во в|іема брака вь упрощеніи мужа. При згой детальной системѣ, въ
случаѣ несостоятельности яужа къ платежу долговъ, жена не только не
отвѣчаю за его долго, но имѣю право потребовать свое приданое изъ
конкурсной массы предпочтительно чредъ всѣми кредиторами мужа,
брачный союзъ должника не только не увеличивалъ гаіиитін кредито-
ровъ, но служилъ для нихъ .юну;ііік"ві своего рода, потому что жена
имѣла тайную законную иштп'ку на пмущесгнѣ муяія въ обе.шеченіо
нрнданаго. У новыхъ на|«>юігі. Р'.іциіпіі цы занѣ-пімъ, паіірэтііігь, «еля-
>ііс примиритъ потребности семыі съ Иіпѵінчаин К|к'дита, особенно нъ
торговомъ быту. Отсюда объясняются разныя системы общности иму-
ществъ между супругами. |іа:шнііііііяі'>і у новыхъ ііа|иідовъ м>. а также
постанокичіія о публичности брачныхъ догово|нпіъ пъ торговомъ быту и
ограниченія правь жены нрн коііку|н-Ь но дѣлана, мужа; съ другой
же сто|»ны правила о .заповѣдныхъ семеШіыхъ иму іцссгвахъ, кгьятыхъ
отъ взысканій, и т. д. Въ другихъ уч|южичііяхъ семейнаго нрава также
можно замѣтить глубокія перемѣни. Паіцтм., опекунскій дѣла у рим-
,мііі. Ііре.іпгішш’іін Лили інипі исісіаипік-лыіо .ис«ітливос-пі частныхъ
ЛІІЦІ. и. то вісесеніемь христіанства. мбогамь це|жвя. Въ новыхъ го-
п.ія|н-тхь .пііадііон Кирши .................вхіучііін ін.'ынчііый гос-уда|в-псеи-
нин хяраки-ръ; ,ііх ипхі. еуіиегівувіп. отбиіс гос-і\О|и-тіи'П>іин хчр.ж-
денія или суды; ві. нѣксігорихъ сі|мііахь об|п.юісани изъ |»дст№Иіиі-
коссь ссиейііыо говѣлі. гос спящіе нсцъ руководсгіюиъ и контролемъ су-
дебной іыасти, и т. д.
Наслѣдственное право у томахъ римлянъ пережило .ілнппый про-
пей і. исгоріічі-пяго |кг:іініін. ксгоірыіс отчасти іюигорхеп’Я н къ быгѵ
ссовыхъ народовъ Ев|юпи •'•). Въ д|севп ѣвшемъ не|жцѣ жи.шн каждаго
парсда. ичуніуство п-мыі гостоиіь въ хн|>ав.іенін главы гечейс-ііи н
по смерти раіегГатіІііів'л т-гаетгя вь іонъ же с-еиейегиѣ или рсцѣ,
поетхам въ ішеноряжеіііс новаго н|м'дставіііѵли семейной власти. Итогъ
по]іядокъ совершенно есчес-івелъ и хегановлнется фактически. Духов-
ныя завѣщанія іп> древнее в|сема ін- существуютъ, они свіявівютс'я
только впослѣдствіи. Всыяожііості. іи-реичти имущество вь чужой |ЮДІ.
нроизіюлышмъ распоряженіемъ па случай еисрги іірелетааляеіел чі.нъ-
то сг]саііііымъ и ненова та и въ, пока огіѢсыіне роін стоятъ особня-
комъ другъ отъ друга: опа признается только съ |кгшіггіечъ обще-
огненной жнанп. У римлянъ нртію духовныхъ .саиѣіцаііій іі|шзііаио било
въ ііервин разъ закосюяь XII таблицъ. Эатѣяъ. къ далешѣйшен исторіи
римскаго нрава, замѣчаются інмтспеііиыя ограниченія завѣщателей въ
интересахъ семьи и родя, въ томъ синглѣ, что завѣщатель но долженъ
обхоіить своихъ ближайшихъ .шконііыхъ ііаелѣдпиковь или обязанъ отто-
пить извѣстную часть имущества неіцсемѣнно въ своей семьѣ, а не нере-
воднть нее въ чужой родъ. I! у новыхъ пародовъ Ев|юпы общее ісасірпя-
іепіе историческаго резвктіа было тоже саиое: заботливость объ интере-
гахь семьи и рода выступаетъ у нихъ еще рѣзче. и ведетъ къс'юлѣеглх-
бокомъ оірапиченіямъ завѣщательнаго права. Особенно для ох|>аііеііія
дворянскихъ фчиміілій хчреж.ѵаютх’Я .іаповѣдшея имѣнія <фисенкочпеен.
чайорати и т. в.ѣ совершенно пзъяіыя огі. произвольныхъ раепп|.яже-
ній яавѣтатѵія. И тпбіііе въ интересахъ семьи и рода, почти вь каж-
дой странѣ Европы, установились важныя оіраііичевія духовныхъ .ивѣ-
ЛШііій.—Пято, на раду съ .нікѣщаиіячіі. чм находимъ здѣсь еще ірупе
акты распоряженія наслѣдствомъ, ииешю договоры о наслѣдствѣ.
Въ наслѣдованіи по закону совеітііілпсі. также- разныя перемѣны.
Онѣ тѣсно ешыаии съ цѣлимъ строемъ гечейинхъ н іюдовыхъ отноше-
ній и будутъ объяснены вноглѣіетііііі, когда иы остановимся па спеці-
альномъ изложеніи семейнаго н ііасіѣдітяеннаго права. Въ іыстояшее
время. ДІЯ обшей \орпктерпгіііі.іі ІІ|К<НЛ, можно указать еще па то, что
сон|іеменііая ор>пшмаціа его боліе уіовлеіпорасть потребностямъ К|ю-
дііта, чѣмъ было у римлянъ. Эго лнніеііть: II оіъ уегроиетні самаго
иіюдига, которші вь новое ціечя по.пчіі.іъ толѣе реальный, вещный ха-
ракіеръ, особенно при піеіемѣ ипотечныхъ книгъ, и 2) зависитъ оіь
лучшаго устройспа охранительнаго иіюцеп-а иь отнопіеиія наслѣдетііъ.
У рич.шііъ отп охранительная часть была организована плохо и. хотя
гудебная шасть прппнчала иѣкото|юе участіе въ .стомъ дѣлѣ. но. вообще
говоря, охраненіе ііпс-.іѣдствъ предос-гаічя.іось частнымъ лпцвчъ. Съ (из-
витіемъ инвентарнаго іі|сава, вліяніе су іа должно было ус-іыпгщ-я. по
введенію строгаго порядка въ дѣіахъ зтого рода мѣшало у римлянъ
*•) Си. яаде, шь VII.
— 48 -
дурное устройство судебныхъ уч|>еж.іеиій и ирчвосу.іія вообще. Новые на-
роди Европы усвоили еічѢЬ инвентарное право римлянъ ст. ливнаго вре-
мени и, съ лучшимъ устройствомъ судебной части, успѣли установить
болѣе падежную оргавизацію охранительнаго іі|и>іпіюдстна.
Слѣдуетъ упомянуть наконецъ. что ойіасп. гражданскаго бита іп.
новое время стала гораздо ши|іе. сравтгп'лмив ст, древнимъ міромъ. Рим-
ляне создали систему своего нрава. сначала, на почвѣ своего роднаго
города и йотомъ постепенно ііасіі|юет]ічіія.іи ее па ааіюепапвыи щнопнн-
ціи. Племена и народы, пошедшіе одни :ш другини въ составъ римскаго
государства, вмѣстѣ съ тѣмъ те|>яли ено» иилишиуальиостъ и іюдчяни-
лпсі. римскому законодательству. Пігь мирныхъ торговыхъ сношеній ме-
жду разнородными племенами. еще но времена ііеснуйгаки, образовалось
въ судебной практикѣ Рима новое наслоеніе нрава— іиз реиііит, но
но мѣрѣ того, какъ покоренныя племена поглоншлпсь въ общей массѣ
народонаселенія римскаго государства, н этн общенародныя идея права
сливались гь національно-римскою системою інгів еіѵіііз. которая, подъ
вліяніемъ ихъ, постеііеііно видоизмѣнялась и ириспоеобляласъ къ потреб-
ностямъ возрастающаго населенія. Когда римское государство охватило
плп^п >п..п.«.чъ огЫх [еггагшп, собственно внѣшнія меж-
были значительно сократиться и начала
международнаго щипа остались у римлянъ неразвитыми. Напротивъ, у
новыхъ народовъ, сначала подъ вліяніемъ средневѣковаго дробленія быта,
а потомъ вслѣдствіе громаднаго развитія торговли и средствъ сообщенія
между населеніемъ отдѣльныхъ. самостоятельныхъ государствъ, все чаще
и чаще должны были встрѣчаться споры о примѣненіи мѣстныхъ зако-
новъ къ сдѣлкамъ и отношеніямъ иностранныхъ поддашшхъ съ тузем-
цами; подъ вліяніемъ постоянныхъ торговыхъ и другихъ мирныхъ сноше-
ній, гражданскій бытъ выступилъ изъ тѣсныхъ предѣловъ государства и
создалъ себѣ междума)юдііую почву. Для обсужденія его на этой почвѣ
сложилась въ новое время особая доктрина, извѣстная подъ названіемъ
частнаго международнаго права
Таковы, въ общихъ чертахъ, характеристическіе признаки современ-
наго гражданскаго права западной Европы. Переходя затѣмъ къ исто-
ріи нашего русскаго нрава, мы ограничимся и здѣсь также самымъ крат-
кимъ очеркомъ, потому что историческое развитіе отдѣльныхъ учрежде-
ній гражданскаго іірамі должно бить указано впослѣдствіи, при изложе-
ніи каждаго изъ нихъ особо. Въ настоящее время намъ нужно только
оріентироваться въ исторической области науки, указать ея источники
и пособія и отмѣтить общіе результаты и направленіе ея исторіи.
сударственная территорія нашей
1871. Его же, Лекція чѣстпвхъгрюыанехяхх :іаи.,юю, 1860. РожхеетвеиСКІЙ, Обо-
зрѣніе внѣоией исторіи русскагоэамио«те.пства,Сяб. 1818. ШиалеісвіК, Обьвсточ-
стаи, ея попин, кромѣ сплошной маітиру<ѵкагоііпсе.к'ііія.]шіімя другій
ііломеніі и народности. Одни игъ нихъ, именно восточныя п.іеменп.ію время
іюлчиі....и нхъ руеікпм) гогѵла|нтііу. стояли на ішлііей сту ікнн развитія
и но успѣли іоз.іап. для есбя віеобмхъ инсьмеіінихъ ивточиикоіп. іі)іаііа:
но атому пни подчинены общему аакоіюдятеліатву русскаго народа. съ
нриеіииобп-шемъ его къ отд-кіыіымъ мѣстностямъ: хотя многія иэт.
ннхъ II до сихъ поръ гох)йііяютъ іі|мчкііій уроіичн. бита н живутъ но
сипимъ обичіншъ. I і>ііі|нстиігі.. въ зліыдііихі. окраініахч. имперія. кото-
рца іірисоодиііепи къ ней ігь недавнее время. пиіжхаш*кій битъ насе-
ленія би.іъ ужо организованъ пѣло» енстѵяою закоіішп. и гохрятілъ
оту особую пргаинзацію и послѣ присоединенія. Па атомъ осінппііш у
насъ существуютъ теперь одна подлѣ другой двѣ системы пиждлпскихт.
законовъ—общее русское зякоподатолы'Тію и мѣстные законы аанаднихъ
окраинъ—Финляндіи. Остзейскаго, Польскаго и Несеарабсюіго в|>ля. Та
и другая масса нрава цвѣла спою исторію и ми разсмотримъ нхъ от-
дѣльно.
А.. Общее русское законодательство и обычное право. Граж-
данскій битъ русскаго парода, какъ и другихъ копій, сложился факти-
чески, путемъ обычаевъ, нравовъ н предппій ’). Развитіе внѣшней, пись-
менной системи ирма совершалось въ теченіи многихъ вѣковъ, посред-
ствомъ практики. договоровъ. отдѣльныхъ княжескихъ указовъ. постано-
вленій общины. судебныхъ рѣшеній и сборниковъ стауіой ііоіилпніі и
правліе 8і. На спискахъ .Русской Праши** *> ясно виденъ п)юцессъ по-
па) обычая своя, в завовъ отекъ своякъ я преданья, кожи свов враіи.** и т. і.
воп ію веторія древняго русскаго п|«ва. Соб. 1859. Акты яфиатесие, »іх. Арчсотра-
сія, язд. Археогр. Коммяесія, водь рех. Казакова, 2 т. 18М. Авто, соЯрааяие въ
паукъ, 4 т. я Указатель, Сой. 1630—38. Акты всторячесхіе, явд. Археогр. Кояяяссіа-
т. а Укая., Саб 1841—43, я Дояохвеяія къ вамъ, т. 1—7, Сяб. 1346—50. Сібраюе
госух. грамотъ в договоровъ, язх. графа Руаяяпева, 5 т. М. 1813—1827. О другихъ
•) Саяекя этого ьажпібваго яяяхтяяхв древняго русскаго врана, какъ взвФсгао,
|«ыкчав и сводятся къ че-піровь группамъ аза фавахізкі, на осяоваиія воторпхъаро-
а востопевояя вряпясхя къ ііеВ схЮаив въ ХИ я XIII стозѣтіяхь. Лучшія норна сда-
нія Русской Праш: Казвтоаа, Тевсп Рус. Праш ваоскозамія чешрехъжвясвовь
«Ія: „Иэстфдозвяія о Рус. Праи**, ч. 1. М. 1846. Въ СборчвкФ Угона в Лахаревсіаго:
текстъ во тр’въ сппскаяъ (ввад.. троки, я хараіи.). Въ Христоматія ІЬамяірехаго-
Вухаповв: текстъ двухъ редаввій (акая, а вара»), тъдопозвеяіамя изъ другихъ сіімг-
вояъ. Здѣсь жп указаіів другія яэхміа в зптература Руссгоі Правая. Постѣ упомяну-
тага уже яиыфаоиаіх И. В. Кадавона, гзаавѣвпія сочввспія: Лубепскато, объ Яро-
— 50
еіеппіиаго ііаиоіі.Н'іііи и 4и>1‘'*>-’чц*<>ііаій»і интерт.іоні. і>}шпп: «ь ірѵшЛ.и-
іиечъ іінііК'Ь еи очень ііочікнчь сииѵи. а нттитчі. кі> ііичі. іірііоаііш-
другій. Обычаи ііогіѵііоііпті приписки иііраікоііт. иричо іп. ІІеклн*
спой одной грнчоіі.’) и ііі>укп.ніим. кнпігім........................................................ •'
............. ......................... ............ ічца’і. .нічЬчапея
пеіі|юрмвииІІ рлцъ грь ииіі|юііки вірп оічеекаічт чніч*ріа.і:і. у конца, ті бо-
р.ік'ким. нріііх>ті]іонъ‘1. таю. чю У.іттікічііі1 ііііч годн’іт гъ ікинпклч-
слЬдовавіа вь древ. руе. враві, М. 1839, стр. 231 Л*. Цитовача, ІІсьѵднне иоиеипл
м. всторіа р)С. права наелЗъ, Харпа 1870. Поноса, І'уаіла Правда къ сппочента кь
иахь по Гус. Піаьди М. 1677. .Іеоатовтста. Русская Ирана а .Іпговсь-іЛ Статуть,
то. Кіев. Уиввсрс. Извѣстія*» 1805 г. X 2—4. Гринько, Участіе оОткнни вь судѣ во
на/іізаідовааі.т, т. І^М. 1840, стр. 232—ЙЮ, ч т. III. >1. 1810,
•) Изданіе Песокь'оПстдпобгранош: Мурзасеанча, Ь47 я 2-сиіл. Одесса 18Съ;
си. еще соч. Устрялова, Изстід. Псьов. судной транеты, <:ай. 1850.
в Строевы» (М. 1810 г.). Новый изданія его: вь Автачь Исгорвч., т. 1, X ІОё; вь
чавів Татянемь "въ паегоаке» ьуреЬ). Си. ст. Калачова, о судебоаьѣ царя Іоанна
Вастиьевн'іа, вь Юр. Записка** Гідшва, т. I, М. 1841, стр. 47—101, а т. II, М. 1811 г.,
») Уложеніе пара Алексіи МвьаАлоттича ііааечатачо, водь I И, вь Полночь Со-
С|!*віж Закововь, и, с|и>мІ того, киоіо раза вала,алое* отдѣльна С.ЬдЬтіл о подлнн-
пняп сіаіиічи м. іи-чу ,в). іі|>чгіппіиі<> »«• іач-і,ч.і почк ііімліі діи и»-
сиоп іісіорін іріія,к<ч-імпі и ѵц-коін кпп» гох|іліпі »и-і. ю и.ісі, и чпоні
.ірчиті. іі.ічіііііііь-ііііі. ііиіл •'і, іі|ыіиі 1'| и іі|яііия-і (іп |,і. чі-лцу іі|нх«іаімі.
пи ІІ.1ПЧІ, Ііеіниніііимі,. іп, тнп|ні\і. ін-пія-иію .ачі.ііи ™,і. п.іпк-іо
ци ііііяпі іі|ята і-і. віінііпіи-кііяі, Іі.ііпііііі'іі'ѵкіі' икипп. акіич.іи-
ЖСІІІВ ііаря Ллі-всіж ЫвтаГиоавча, Сііб. 1800 (руаішиеь),
Т) II. Г. Н.ІК, г. I, II и ишовпиа III юча; иапрхя, въ I. I X <> иахаіи и Тород.
смоги біаточняів (К4О і.), .Ч4ІШ (1007 г.), яовоторгчвиіг усіаац X І4Ц1ГМІГ.) иово-
уии еіаіви о татоОнііхх, равбоОиихі. и убійста дііахъ, г. II, А’ НИ—014 (10711 1)
7ІЮ, 702 (1077 г). 814 (1080г.), вавоуитти статей а ппнѣсиаді.ивстчниахі, я рхлі.
") Іінвясвн извитій о лреміійвісяъ Счвіі га. ВІ. ИТВЦовааіяхъ Поіодина, I. III
(1818 г.), стр 248-474, т. V (1857 г.), стр :75— 484 о ііовгородсеочъ Лч>4 (ср Ка-
стояарош, Сіесрно-русиіа народояраестіа, 1803, т. II), т. VII (1858 г) рітиіый не-
тачова, п «стахъ Лаавора, вавеч ст Архивѣ Каіачова 1855 г, иі. 2, нома. 1, огл.2;
, ІІсюр. я Юрнд. Меаьавиова (Каі ІсОІІ г.), въ
Руииіиіеяа (5 т., 1813—27),
г. 3, 1852 г.), и. Актахъ II);
іубсрнін, тд. Алехгаяхровнч. , . . _________ . _ ,, ,................. ...... ..
Калачова, ілсаовнпваяінМоек Государства, т. Іа II. Сяб. 1877 г.>, вь Лтіахі. Ввіси-
Смдажо олюсаіса діюавсв амшсвіі саврехеиппхоп (ІІоівое Собраніе Гус, Лігтчіасеѣ,
8 г., сь (іхиаі. а аадыгЫіаііе толи до XV. О Рѵгеів ст царствованіе АіекМ Мвхай-
вреиеив Петра I. сочввстя Ивана ІІікошвопа. г. I, М. 1842, вэд. Поіодииа и арутіе).
“) ВахііЬапіе иаяхтвася права, аршб уиояяи.пчхъ ст тсвдН, иаи-іо: югопоры
Ііоііторчдпест я сиомиъ ст. віаіщав. уставами трааотн Депвсаая, ГХіокреаах в Иаа-
ішб теиста 15 уставныхъ ірачоп си. п соч. Нагое хана, 1 ставя. Грачоів 14—10
ст. Каи 2 выи. 1875—70. Си. его же, Исторія, права, т. I, стр. 3’4 в стія.
Иадачоііа, въ Лвпп Арх. Овса. (т° Гряяоіч) и др, отчасти уаояануіитя істые пая-
іа'юва, 1855, ві. 2, полое. 1, сь ііролодеаіеіь.
тихи аідаиій я аятератури; главныя соча Караизииа Исторіи, і I, иід. Нйиерівіііл
Гейца стивіи астерія; иср. Иоревиаиа. стр. 40—40, § 7. Матрой. Евгенія Оваса-
иіе «іеиософійсиаго собора, првб. стр, 1—44, Погодина Ихвѣд.. т. I, стр. 262 — 272
іціеел іп. такъ пал, Ііоричеіс кннгѣ. и до сихъ поръ сінтаіілаюн, дѣіс-
есвуічіии нстсічінікъ ііаінеіѵ іірана. сш'ко.іькп не отмѣнены іккцііѣіішпміі
іаікоііаян.
Во неѣхъ .ттнхт. ііачптінниіѵі, от|пжпстгіі ноегенеішоо рашштіо н си-
мано бита. Населеніе ітрппіт. іп. началѣ ді>іві.іі,сні рѣдкое н |>аабро<’;иі-
ноо, сгановіиоеі, болѣе н болѣе осѣьіичъ и ен.нттн.нн'і. въ большое ітт-
еударспю. Вт, кіишіеекін періодъ оно еще бредило н тянуло в|Икніь, по
затѣмъ улеглось мало-ио-мплу: ш. Москвѣ <іб|шоін.ѵя крѣнкііс центръ
Н.НІСТИ н нее населеніе закрѣплено па службу, іп. тягло нлп хо.іоіістію.
Вак|г|-,п.існю па|к>да еегі. таппя ха|пктерпеіііче<'ііая черіп чоскопскапі
періода. Оно совертійоеі. іна еоелтшіячъ и подъ, тіапіепт, его сложи-
лись у насъ въ оеобеіііимтп лпѵяелыіия отношенія, помѣстное н к|іс-
стыііелое ае.ч.сев.ъідѣиіе. Масса гелмтасго населенія съ тѣхъ поръ стала
иъ сто|юпѣ отъ судя н яікоиодлтеліятва. Судебная спасть цептралню-
папа и облеклась кь канцела]к*куіо тайну, такъ *іто матеріалы обычнаго
нрава дальнѣйшихъ ігѣкоиь, нчеішо акты и сдѣлки с|іяждаііскан> бита ,5)
Пеаоіжвв о аространстнѣ церковнаго суда въ І’оссів до Истра Вепгага въ I!. Собр.
Соч.:т. VI, стр. 270 ЯГ. Пр. Макарія Исторія русской церкви, Скб. 1857 ч, 1, стр.
М. Обкь Ист. в Древ. 1817 Хік •!, а отдМвію. М. 1850. IIр. Макарій, Исторіа
новъ, въ II- С. Соч.,Т. VI, стр. ЗЭ1 й. Ивалонъ, Первоначальный стамно-русскій во-
соборнаго уложенія 1551 г. идя Стоглава, М. 1863. Загоскинъ, Исторія, I, стр 102
безъ аарскаго доима (А. А. Э. I, X- 227) в бслуыоиіое запрещеніе этихъ иріобрА-
«віі Уложміатк 1618 е. (ХѴИ, 12).—Д. Дѣянія собора, 1677 г. (П. С. 3. т. I,
іяіе акты в сдЬкв совревиінатс гражіавскаго быта, каковы уставныя трамотя, ареяд-
— 53 —
и су.ісбши ігЬііК'ііія ІСІ 111ІЫІП теперь вткршпютса трудити рлзпим.
«чпмікіи и чпегиихь .іиць. :1пквіііц.тп-.іитію ні»даіжа.і» ішинаатыя
нуіч'мт. 6»|я>сіяітн'і<ч-кіім'і. и, ео к|я-ч<чп. Пет)>а Нелинаго, ітхіл от(*а-
жпть іл. еейѣ бп.гк- и іяиія* іілі>іиіе:сііі.тгіі<і-еіі|я>ііоіі<*кііхт. енстеаъ праіеі.
Пь точеніи ХѴШ и иача.іа XIX столѣтія изданъ билъ рядъ законовъ.
акіоііц оааіио пж. приложеній п. Своду Закявонк я ііравял». о ноіаріалиюіі частя (ся.
аднн оі. Варшамкаяк еудебікт округъ, Вари. 1870. Горяакь об|«лііл я форяя
|Лпіеіііа только ек 1836 тока. Лрхяаі. Госуд. 1‘оаііа (пи гв Іевп г.) содержалъ и.‘
(сь ІяОО г.) оі. Сулебяона Вѣстяякі, вс Юри. Вістяякк (сі.'13О9 г.), гл Журя. Грахл.
Торг. Права (со 1871 гД п. Журя. Г]<ажа я Утолоя. Прато (св 1873 г.). Важяій.
Юспіііі 18С7—71 г. Соб. 1873. СасгематачсстоП соода рѣшеній ваесакіояішаа дша|-
1874*0* Могли Ь7<1. ІІояяяуне сборвяи Тура, Цолпгваяа н другіе. Ееп, пие
— 54 —
касающихся пиждіик-іаіо Лита ,г). хота опіоппнмъ источникомъ прліи
(итіівімосі, по прежнему уложеніе іщрк Алексѣя Михайловича. По-
нитки іювои колівіііііиіііііі іі|юіиі •"> начались сщо въ іиіртіюпаіііе
Петра I и доінхи.ни много матеріаловъ для :ггон цѣли собрано било из-
пѣстноіі коммнсгіею императрицы Екатеріиіи 11, 1<и7 года ”ѣ Пиослѣд-
ггвін. въ Імін то,іѵ. пиработани били іп, комянссіп еім-ганкчііи зако-
новъ. івтдъ руководстіюч ъ (.'ие]іпііеклго. проекты пиіждашкаго и торго-
ваго уложенія: онк били ряііеяотрѣііи гогу.иі)гт№ііііимъ ічнііігимъ, пн но
полу чн.іп тн.іи чакона ’гі. Съ учрежденіемъ II Отдѣленія собетімчннііі
Е. II. В. канцеляріи въ 182(1 году начались уіаботи но сімталіеіііні
Своди и волна го Собропія Законовъ ’ч и, б.кігодяря энергіи Сперанскаго “Ч
и нодготоіштелыіимъ трудамъ коммисіи составленія законовъ м|, ото
і’іюмадное дѣло іячъма бистро приведено было іп. исполненіе. Въ 183(1
году падокъ іпжііѣйіііііі памятникъ русскаго лакоиодателілггші — ііс]і-
іюе. Полное Собраніе .іакопонъ. въ 45 томахъ, заключавііцео пъ себѣ
жіконы отъ уложенія 1040 года но 1825 годъи1 ла которымъ нццші-
лосі. потомъ періодически нто|юе Ио.іное <.*оЛ|>пше ІІакомоіп,, содержа-
щее ігь себѣ аакоіш съ 12 декаб]ія 1825 г. до ііаеголіцаго в]юмени !В>.
Нс.тѣдъ аа напечатаніемъ перваго По.іііаго Соб]ніииі притуплено было
къ состамеиію Сводя Законовъ и въ 18:12 году обнаіюдоііаікі иермю
паданіе его, кото]юс впос.тѣдсттн, въ 1812 году, адмѣнспо было вторымъ
паданіемъ, а въ 1857 соду третьимъ, дѣйствующимъ и пъ пастояіцсо
щіемя й41. Отдѣпаіые законы, іпгоінные послѣ 1857 года, помѣщались
<:«б. 1831, з аад. 1837.
ч) Она Г'ііііи ПолЬиоавма. п Сборная* Ияоерат. Руеех. Исторіи. Обцестаа,
у Нахмана, т. I, сгр. 381 №.
очерхъ кЬяімиюсп II Отгкняші Собстмпкой В. 11. В. Канлылріп 1320—7(1. СиЛ.
барона Корфа. Яіюнь графа Саерапссаго, 3 т. О». 1601.
стхуюіаяхт. отсонои. Росс. Иаг.ерів, ИТ. 22 кавгап, п Осяопви росаісяато орана,
И) Си. прсАяслоііс п 1 т. П. Собр. Зак. ВяослЬдствія, п лоаіиаеіііо сь И. 3.
«) Похробяма обира тсіада X ч 2-Гі часта XI тпаа Свода Закоклш, м. пастол-
ѵп его вядЬ, еъ укаапіеиа отяоеаіаахсл ю нему ааконолателміихъ орсднолохоиІЙ
а Н|юсхгола, ея. по II томѣ І1сто|чя колефііхачія яроі|. Нахмана. ІІіцаяія Саои съ
ііочомі, въ Іііві.то.іженіяхъ въ Сво.іу эт) и въ Соб|мніін Узаконеній и раі-
іюряжеііііі іі|кііініч‘.ііа-т№і, існаііасіндмъ при сенатѣ ’•». №. 187(1 году ви-
ІН.Ю ноіии- изданіе ііѣкігвірііхъ томовъ Сводя и, иніаті, еътЬнъ, издано
еиодіни1 1І|нід<ілікеіію къ дктіъіыіымъ томанъ.
Въ осиінвініс сіптт-мы Сво.ш -ѣікоповъ положено понятіе о государ-
сти’ннчмъ уіт|«йі-пі1'. н унракіепіи "». такъ что въ норныхъ томахъ
Сіві іа помѣщены ін'ііонііие :іакоііы и нерхоитні кіаітн и пюуда|итиоііпиіі
уч|іешленііі (т. I’—III». потому. устной о ііонііиівн-тнхъ н о ютііют,
уіірікп-ііііі (т. IV*—VIII». щі.тѣс накопи < содтояіііяхъ (IX т.» и :іа ними
ужо е.тіздувпъ законы г|кіжданекіе. номѣщсііііис іп> X тоіеі; ('пода И».
Они діііііиііявлтя уітавачп хозяйственнаго (Ьагоу<т|кіііггііа (т. XI—ХІІІІ
и (мііпиііііііл (т. XIV) и піітЬи, ін’и :лп еиеп'м.'і заверниіеіса тако-
Ііадиі упиптіими (т. XV». какъ ................................... еанкціеи всего ойщс-
ітві'ііііапі інірдпка. Тякпнт, оо|«:юмх общіе граждаткіе завопи :юпп-
наіоп. X томъ. Сводя, а иткоии олЫн-ііііис нояѣщони въ дру гнхт. тонахъ:
такъ въ XI тонѣ пояѣщеііи у<тани К|н-дитнио. торгопио н н|юнині.іенііие.
въ с.гі'-.ѵ'ющнхт, потенъ тонахъ устами путей пюбніснш. о гп|тіі-коит. и
селм кояъ ХКІХЙП'КІІ и т. 1.. а въ IX то.яТ, (іп.ніідТ, особаго приложенія
къ закопанъ о состояніяхъ» ігдіожепи :иікони о ііікй-нс.ті.ііыхъ и другихъ
отііонгеіііяхъ к|іеетіиіііъ; уставы казеннаго хо:шінткі н иомшшитоі) также
нидѣтсни особо и помѣщены выше общихъ пшклппскнхъ '.акоііовъ.
нхк-ііііо ігь IV—ѴШ томахъ.
Доііиіііеніеит. къ івгой массѣ Сім.н» служатъ дидѣилмо аакоііы и ра<-
стві, И. 1870.
") Ирол 1803, 1804, 1008, 1809, 1871, 1879 я ежиное 1870.
яма осо'-нхъ сборпевовъ, Таковы: Сборнямъ (інрвудароп я вветрукніѣ Мвпяенрспа.
Внутренняя!. Дѣвъ аа 1858—08 гт. 4 г., на 1809—71,'та 1872—73 я та ’874—78 гв.
1873 г., 12 томовъ- СОорнееъ постанова. во жстіз. воротамъ, 2т. 1874 —77.—Сборнямъ
нравят. распоряженій во дѣдамъ, ло аедккихъ учрсждевій опюеаеоіясі!, 4 т. съ уваза-
піві вшвзішия сборами, ао 1875 топ. 15 вгаусмвъ (ея. еще а». Д-тв. Уставъ о га-
уаравдевіо почтовой/ <-ъ 1819—1810.-- Свода воевмыхъ я моросятъ оасововъ а ян. лр.
тк в траждаясвіе (Обоірѣігіе Свода, стр. 119). Въ основанія евсгеяи Свода кхатъ.
к <М»к обямтевъстааяъ > хеговсргаі (ви. 4),—Затѣмъ, вторая частъ содержатъ ві
гсбѣ законы о іражъ судоароязмяствѣ. а третъ* вакіниі ікжгвім.
— 66 —
но|іяжепія іі|>аііптелі.ѵтііа. л также миеріаліі обипшіго п|яии ’>. судеб-
ііиіі практики “> и ліггерптури по пваж.ииіскопу ирипу ОбичпнГі
складъ копк|итііц.\ъ итінпнеііііі граасдант'К.тгп быта и у насъ, икъ інчдѣ,
научается эк'лкчіпті, потому что матеріалы по этому піюдмсту нееі-мп
|ксшооб|ці.чііл и іспо]Ю<~.іііи но |чинимъ е.іояит, вита И но <тгдТаі.іплмч.
М'Ьстптнтямъ ст|чііш. I.іонный япті'рііі.іъ итого роди, мі)тъ судебной ирак-
аокитію выостиихь сухомъ, 7 т. Снѵ. 187:1—74. По артельному быту: уооиаиутий ужо
яС6орввсь матеріаловъ объ артеляхъ вь Россія- Свб. 1873—75 г. и еоч. Калачова,
объ обычаяхъ, но в о н|*вахъ а вохірѣаіяхъ пароля. Си. Калачова, Юридическіе
обитая крестивъ въ аѣсоторнхъ міствостяхъ, и. его Лрхнві 1В5‘1, во. 2. Тарнов-
ой, въ Запаскахъ Геогр. Оба. по отділ, апограрін 1868, кн. 2, стр. 678—715. Ііари-
іідісь ковіаіено, нохду вровень. иаоліховаяіе Чубвнсваго: Краткій очеркъ иарод-
чая Архангельской гуоеряів, въ Трудахъ Лрхаях. Сгатяст. Комитета эа 1867—68 ГТ.
Омсеи въ его Юри* СбормекЬ, Као. 1865. — Ко сёльехо.ховлВствеиаому быту можно
н на шслідоваеіа о состомів рыболовства въ Россія, язя. М. Гос. Ни. IV г. Свб.
1800-88.
”) Сборнвхм и своды судебникъ рѣшеній, си. выше, орвя. 13 и 16.
н аавіаательння, Свб. 187), в ІІахиана, Обычное тражд. право въ Россіи, т. 1,1877,
я его хе, Исторію ьодііф., 2 т. 1876. Перечень орежавхь сочиненій, си. у Мейера
Артемьева, краткое начертаніе римскихъ я россійскихъ орать, М. 1777. Терхаача,
тики. ряскриіиіетш лая пауки только къ иопое іі)н-мя. мін'ичіно послѣ
ВІЛдеіііи '-удебной |нчрор>іи. осноііаііпоо на началѣ г.іаеиоети еѵ юн|>оіа*
іиппка. Такой іі)л>'гК.іі. ігь ікточіічкааі. не могі. не от)«жа-гі"-іі н на
ха|іакіѵ|г|; саяой пауки. кото|жія до і-их-ь норъ почеріиькі еініи сііѣдЬнія
иди иек.інічіпѵ.іыкі и;п. івіконода-п-льетікі <-т|лпи. или и:п. исторіи и иио-
<-г(іаііиихъ учебннкоіеъ іі|иіі<л.
Г>. Мѣстные законы и обычаи. 11і. іяііалпоіі окіпиііі. І’оо-іи ни
іюраіччі. пііииаиіе іі)ж*жде вччѵ на остзейскія губерніи 341. Дгіаі.
дѣнітіоніалн и. стари- н|и*ия. до іі|н<е<и‘д>инчіія К|кія къ иянеріи. нч-ьяа
|иі:аннЛ)>азпые ік-тнчіііікіі пріікі: пчаідекй- ггяіуты. ршіарі-кія и к|ич"плк-
екія нікім. отдкп.ііиж узаконенія корыей полы-кихъ и нііа-дскихъ и
т. д. *•). Крімѣ того, ата мѣетиості. ужо іипапна нознакомилаі-і. п. рия-
2 ни. 1321—23. Осаовміж россіііскио »|а«а, мх. Коппігіа сосншеніж ааочіожа.
оспеВжпжъ, ага и Огл. «Леи. Е. И. В. жанцеиріж, <:<Л. 1846. (Мофкаіе яаип я
кали Зег ВосЬиаиеІапЗ Ьіѵ- 13.18- и. СигІаоЗе жш гоескпаейріеп вмиііеі »«3«?
Ііеѵзі 1843, СааЪісЬю Зоя Ііѵ- еаІЬ- иоЗ сигіЗшІівеЬеп РгітаІгееЬи. Зі.-Реі. 1362,
(Іаз ІІТ.. ипЗ ояШінІт-Ье РгітаігееЫ, «-іпешсЬаГіІіеЬ ЗагвмиІИ, 2 ни. 2 т. Кета)
1847—1343, а Заа сигІапЗнсЬе РгітаІгесЫ, «ІяеіівсЪайІІеІі ЗжгцеііеПі, Вотр. 1831.
Шдааіж: а) Л жфж. ж Эеіл. Зеясиго прааа: ВаЗНеаЪтоек, Затшіопр ііег
Сеееізе, ееіеііе Заа ІііІажЗіаоЬе ЬааЗгесЫ еоіЬаІин, I, Мііаи 1302, II, 1821. Раискег.
Зіе ОасІІеи Зет ВіЙег*, ХеЬв- иаЗ ЕжімІнсЬсе ЕііЬ. и. ЬЛІаоЗа, I, Воср. 1843. ЕиІЗап-
ЗікЬе Шиет. и. ЕааЗгесЬІе, аад. Эверса, Вограі 1821. Русскіе ааижн: ІИшре'а
и. СигІипЗ, Вогр. 18'23 5, 3 гона. ЗеЬоІтани'в, ѴегхеісЬаіи «Ісг ІіѵІЗпіІйсЬм Сон-
тегжячепЫ-ІІекЙгиабв-РаЙоіе, ѵ. 1823—33, ж погона 10 135» г. ЕскагЗі’1, Іокаіі
Зег іп Зег гірыііеп зіаиііжіи-гасііай «нааіси-а реОпикісо Ран-піс, т. піо—178%
скнѵъ іцяпючъ. чре.п. ІНИ-|Н*н-п» германскихъ інинері-іітетові. ИІ. и}ч<-
ние мрнегм ея. іи. ралработііі. II еі ісопо»пр.ікоігіескочі> прнчѣііенін
іі|кіііл, еетсстнсшіо епями іи. сняло съ еерчоііскові іиіік»» 3‘>. ІЬн-.іѴ.
присоединенія края нри ІІетрІ. ІІе.іниочъ. іі|и*жііял сплеча его іі|кі«л
"МАЯ сох)ппсна н іігко|>1: інігаяъ ііачалнеі. понитки яЬгпнні Впдн+ика-
ціи ^). Га<ч>і*ы .'гіі ОКОНЧІІ.1НСІ. іп> іиіскіиііи'НЪ сниіітін Вліяніемъ Снціа
мѣстами- і.мкоііенін г>берііііі псыенекнч і., іп. іжорочъ ііерпмя диіі чи-
стн содержитъ въ сенѣ накопи <і чіл-пшчъ > чреаідонія чъ ”). а треля
чаги.- -ііиж.ѵінекіе .яікшіи і,|«ія *•). Онн дінкыішяітеіі іп-д-кііліимн ідъ-
Віяа 17і-0. Гажехіо плгри: Ьіаіша іииі Іістѣіе <Іег ВІаіН Віва. Ьсі МоІІсг Кіеа 1ТМ
т. I. Роір. 1644. я т. II, 1817. I ч. его же, АгеЪіт Гиг <1іс Сс-ж-ЫсЫе Евйі- І.іѵ- оп<1
Сегіпп.іі, Іе. а ярололж. ІНаррснч, и Хене Р'оіве, г, г. 1812—05. По устройству
вреетьяисіаго Оита си. Плложенія 27 аат. 1884 (устаріяшее) я 23 мая 1810 я 1850 г.
МЯ Лешшів (П. <Л ». т. ІИ,»26278,2-е,т. .11), 20 яа|яа 1810. О Іям 1840 я 10 иояв.
1880 г. Л.Ю Лмфаяаяйі (ІІ.С.З.Т.ЗС, 1627736, в2-е, 1.21 в36); Л) Курлаіи. зоиеяаео
спгі. ЗШаІеа, 1804; ЯсЫешавп КевііпепиібппеІ, 1870. ІІоеіеІ, Сіхіех Лірілпшіпіъ
гевпі Роіооіае, и I—V, Ѵііпае 1750 ГоІ.; врвяежеоія кі. ОДкевІіопіЧ біааьгееіл Лея
ы ЛгеЪіѵ, т. И
Ьса Ідлііода-
'• бе авпо 1017,
крестьянахъ, 26 аят. 1817 (И. с. 3., т. 31, .'< 27,024) а поалніівія хопоянеііія и іни4-
яепія его: Віепевасашт, Ватшішіо Оег т.ог Бгіаиіепоіз ав4 Егдохііпв<Іегсиг1ашІ.
еще Вапко’в ВгіейаіЬ, 7 1. яо 2т. 1856—61, и 1.ІТ- ЕьІЬ- СогЬглІіасІіея ОтЬіііиІоо-
ЬнеЬ, 0 г. ВоѵаІ, 1832 -73.
я) Си. ішше, § 0, стр. 24, вряи. 24.
=») Хеатавп, Кіиат ОЬет <1аз едаіасЪе пп<1 «Іевисііо НееЫ, яіт ііде юд. ИнІГа.
гесЫ іп Оси Овіеесрсоѵівхеп, іп Вопво’я пті Майаі'я Еганттнпкеп, 5т. >810—3',
г. I, стр. 07 й. Внове, иЬі-г «Вс АпятошІЬатНоіс Зет ОепиеЬоп Кеісіітвеячхс іп ііоп
Оьитертотііиеп, ІЬИ. стр. 260 0. Ето же, Іат- оп*1 ЬоЫлиІ. РтіѵаІтесМ г. 1. § >4.
СигІ. РгітаітесЬі, § 14.
частя пдяаи п 184і году, на р)о-аоп и, особо, ха иіиецю'иі. яміваіл.
‘•1 Тоетья часта шѵаа и. 1801 годт, мвхо яа гтлип я, особо, на яіяочеочг
роііеіплчи. іщтиіичіі дли чЪ"і'анн*т» іѵ>> |*апіІ<М' п|м*чя * *». и обіпичт.
СіиідочЬ'Іірннті. нчиі'ріи ’*‘і. Мпго|іі».іи і-цічіііой практики .иЬл. ѵже
ііикоіп. щциіи «•»>, ніѵдеііи били іп. 1м)8 ічііу Фінииіріпін1 кодокстт. г|кел-
уиіижсвіЛ гу.7. остѵйсвмчк, ч. В-я—пімш пахлипін, і’вб ІЯСІ.—ІЛ.-, Кяіі- иші
С>ігиі<<1псЪ(я І'гітдігееііі, или 1'готшсіаіптііі <|іт Ояізеідоятстпеіоепік, іігііітг ’ІІнчК
ерестмнеия влюжевіх Иехіаіині 1н:>» г. (И. <;. :1. ,ѵ- -ХООЗ) а йвфілвдіе Віа (II.
С. И. А1 23,383 и П(ид. 1663 г. къ I часто Остъ сів.да. ст. 3) в 1860 г. (II. <’. 3 .V
3(1.312). арачіоевіе Городовато ІІодожсніа въ 1®77 щду (Гобр. Утка. № тяч).
еотітыа (особенно Вппре’в, СеосЫеМе <1ож )|г. «іь- евгІдаЛ. І'гіптгвгЗіа, ін>2 я
ЛІЙ 1—І17ЕС.
17—57. Лахваііъ, Ист. Кодефвкакіа, I. стр. 166— Э'>2. II, етр. 414— Юі. Овігожвкі,
Капа, 1806. На піі |ІІіа, Ггаио ргіѵаиіеІроІЛае, Катая. І&Ы в Ьвтотуа ртача роівк. 18» і.
вистнчкіЗ статутъ 1347 г. Каэттніра III, Мазовечкіе эакоом а хр.. си. въ сборавка»
ВааіНкіе, унв роіопісоів, Ѵать. 1881 а Хувппіаі ІІеІсеІ, ЗіагсЗаипе рвача роі.
доааое до 1780 74 ТоІашіаа Іо^вто, Капа. 1'03, я новійівсе ачд. Отрочее, въ 8 т.
вненно литовскій статута в* раывчяика ею редакеіап 1528 (аавеч. во Вреиепааді
Мосі.. Оби. Ист. а Лрев. 1864 г., ит. 18, стр. 1—1<И>. 1И6 (ааоеч. тачъ же. и. 23.
отр. 1—242, 1665 г.) а 1683 г. кв. 19, 1864; также отдблі.110 оа тодвевоп н
русскомъ жшкаті. Леасгаееввчевч 2 т. Саб. 1811, и на омовъ ікомкомк ніскокко
раав, съ врнбавлевіемъ а дррваъ автоккахъ утакомевій. 7м иід. ХІаИІ жіеіісйео
Імірі»» ШсачИецо, г ІѴІІаіс 1819). .Іи», отіюенжіеса и всторін таватоой Р~ч-ів,
— 60 —
данскій н торпніиіі ”1. котарис и до сікъ норъ дѣйггиуютт. тамъ съ
ісЬкоторими іим Міопіями іп. чііетнімтяхъ ">. и ііереиедсни ііеданпо на
русскій язикі. Такимъ образомъ ита от|ше.іі. иаіііего мѣстнаго іі|кініі,
съ ея .нгп'раті|«і»і <#І и судебною іі|«ііп'іии№і 001 приникаетъ къ ф|іаи-
цузс.кой системѣ. точно также какъ оніачісіаіго къ гермаінкон.
Въ Ііессарабскомъ краѣ 8ІІ до сііѵг. норъ дѣйствуютъ остатки
геисрыѵг.'бср., з т. 1846— за.
<•) Ввелся. Сись тпвжо и фракъ Уставъ грави, суловровавояетва, по въ 1670 голу
Кадета, 0) пиогочііичв уставаав 1016 я 1826 г. к в) ввеленіекъ въ 1870 г. сулеб-
иихъ уставовъ 20 ноября 1604 в ІІотаінальшго Ноі
1810 во 1671 (71 т.), а съ тѣхъ воръ въ общепъ, в:
Ц. ІІіиъсвмо, іа 1671 п 1672 г., 2 ъ Вари. 1676).
Учрежу. КОитету въ Ц. Пшіжвоиъ, ал 1604—70 г., 7 тоновъ, Варна 1607—1871 г.
лучима заданіе иѣстиитъ колевсовъ, ІП. ялъ нрактячсскояъ совроиеикоиъ ВВЛІ’. съ ЛО-
ііолвеіііаив в ияМепікія на освовапін огдііишхъ уаавомнііі, схЬшю Карловъ
«) Въ иовографіааъ вЪсгинлъ орвстовъ ааяЬчается «іегоателыіос змлвонство съ
діюітяпі икавтіигітпі Ирана и ІИ. Фнн.іиіідін остіоапымг. яти-
пикомъ е*іптяі*п-я іпи'ді'Кін* ілпжі’іііе 1776-1 підя, жопіівм- па ртр-
еком'і. яник-І: къ 1Н24 ічіду, еъ ншцпѣініінмн дополненіями и ихмѣне-
ніянп м).
губерній н областей Россіи. і'нб. 1867. Мяхайаояі, Леоѵя вѣстимхъ законовъ, ечр.
М-1Ы. ІІахиаиі., Иеі. кохн+кканіп, II. «в—174.
і;) ІІяенпо: ІНестккііяжіе Арменонула. еъ гранію», Мпіфокордято 178г, і. (яяд.
і: Сборвнеа яЬстмнхъ завічіовъ Ійісгарабіи. ІСяпян. 1360. Си. оніа Кох-
Нессар. Обіагляня ІИдояог.пг, І860, .Ѵ 49—911, гдіі лоиВаенн рііяоиія яістнихъ яо-
іяіе оакоян до 1807 г. (бадппіипк ііег ѴеИиніябгя ип4 ѴегопЬіипр-о си.). Па одною
» русснояъ жшпхк Уаожёоіе Шяеяія, пронятое на сеІН 1784 г, я Вго II. Веявче.
етяояъ уттерашепиое дяя Великаго Кияжсепа Фаіияядсяаго, Сой. 1824, 4*. в пробой о-
ЕіпІиіЬ ГОг&Ппіпев ЗатІІар). Ся. Лундовъ, Руководство ко завонявъ В. К. фяа-
русскій ееревеп Фаш. Уложенія давно уже аишелъ в:п. продажа в, всдідстгіе оеоПаго
дЪдявпсті во отділі.пваъ пиши. Свода (сн. ниже, гмву IV); на будущее же время елі.
доаио ба распространятъ на этотъ подстодячиий К)іа8 общій порядокъ обнародованія
1816 г, постоя. 17 «ат. 1860 г., » 18, 20 аар. 1603 г. .*6 17, учрежд. 10 пая 1860 г.
™ 18 'а К > 9981 ««! 81 'я 0081 И "я 1081 ч» 6 1981 »"<•« 6о
чХ **я 6301 *Х1О 8 «ШІ*Л Ч"’1О «ЧІКИІ о чі *К 'я 9981 Ѵ.І '»"«! XI *я Еуо|)
•('ІІѴ « оя у кііркоп 68 *Я 1081 ‘08 К "яяо 16 -Я ІХв! ’ІЯЯМІП-Ю ЯІІЯО Х10 «ЯЯ0ХЧ1Й
•оііп дояауоап я цовяшіуяф Хя«и.( ад '.(гб К *я эіяі «ожХэ ирнЦки ѵ>о *оі я<*
-»а»1 : іяпзаяоХхян о ‘огэд -я 6181и«!в «вх--ід доИок *9бі* '<1931 тапи»і>«і я
игкіоооц'і яшпош ХвмоіОоі Хгаяд ід *(дб <ѵ) коѵ а -я С99І аііожогх оапгакіа»
0Я1І1ХГЯЯ1-6 чя *.(ів и 06 ‘ОЗ ’Оё К *'< 9081 ІИИИІ аріііх я чиод ипмэяІХяноя НКЮИІІОЛ
*я 1081 *»••» 61 іроге ’9<> ’М » я 6961 »»»! И о ’ів Л* я й»| )«яо»|йм
-пли ‘(охяіояхвііюііоо *(*6к« <;і *8і *<ц щ -я эдві '01 Я 'я 9181 '9 &• *я гаві ?! «
8—9?^'Я|ЭЯІ*0С5Ѵ яяв I'я 6981 *я.1'81—91 ’ГЯ *д( ’яог|) оавпо^г оп»,( юя|№>м>
'кіяяпопиоп Ічмох ромѵм яя (-<19 и г| яд* *я 9’сі *я иві 'й( *х 0X91) ягоя
и вяаоиногаіпкобііоіогоі: чііногявгіиі иоікіщ о '(<І< н: \* *я 999І юіргоа е *8 Л*
я 8181 ИЯЦ С цонриі" ИОІ '68 ІѴ *я ё'8І X* 6 «8»Х Іи"0»И.І ЧГ « и ЯП '01 ?,*
•ноичюц іі аоіиліі* *ы ііі.ыиіогііц кііыніі'і'оо.і ѵкліи <яі аіію чянгіміи:
*.(-кя ни ч-ця.йішіил.і ооиін о.іѵ-1.11110 :кіа(.і іи..»ііііі.ми.»і ігіоіохоод;
.іиі<іі№іи>
ік> іп, іиі кжтгс и|"‘яи і«'І> оні, иигді-пи
л1. Не ііііиіріічі. о ііоі'точиичъ п.н'че-
«чмі- »>ч>ш» и Гі|н> иічг н> жииіі, “Г, ,иже
ЫВ г, *евр,
ранилъ »Ь|Нигъко*Ч.аа:<іа. іаско іънаъооъ т. п Іси. иіиг, іч. II а XII)
і'иб. пікі. изображеніе о.іагввсзеа Спбярп. ік С№Ів|ъ ВІсге. 1814 -VI. Вкіяеесего,
Магал Зеаяев. и І|)ісж.'Фроюеа, М. 186"» ,Ѵ 0. Эгаогр. эаяізапиі я пбвлзеям
О жятеняіъ Ікрезожегаго края (къ 'Ігеи. 06л. ІІст. « Ірев. 1871, )ё 21; ТоЛоа. ГуЛ,
1857, X 12). Юръеаъ, Окисаніе Сія. Ірам <|1>. га. VI) ОТіруіяпекпяі. краѣ .Морава.
— «4 —
аисеа короннаго русскаго ніі|».1П живетъ до снхт. ііо|іъ Ііо-тіе но ші'іа-
.іяиъ пописаннаго, обычнаго нран», чіші, по твердымъ н)юниланъ тіаклііа.
Источники обычнаго іцииі. по сомон сіюеи нрнролѣ, ііяѣють хаікнегеіп.
нова (В іетіі. Геотр. О. 1860,2), Кострова (’.Іапвс. Сабяр. Отдѣла Геотр. О. Сяб. 1858.
•V 4). О просака: Кострова (НтМ. 1858, .V 3 в ва Моекввт, 1993, .4 9). О акупха:
сваи губ. X. Молола, Сяб. 1864. Львова, Обт»|Фніо Забабкальскаго края (Гус. Пйст.
Сродной а Малой Орлы (Свбвр. ВЬетв. 1820, ч. X, ва. 4).' Зааосн Бровевскаго
о итргвза-вайсакахь Средней Орди (Огеч. Зав. 1830, X 119—124). Лоапааа. Оааса-
Кострова, О ввревзекаха татарахъ (Зан. Свбвр. Отд. Геотр. Обя., Пра 1865). Се-
ІЦукнвъ, Ботъ врестьава восточ. Сабира (Яі. М. Вн. Д. 1859, 2).
теперь также аотерхвяій обязательную силу, за введевіевъ на Каввагй обивка судеб-
ника Ѵстакоть 20 волбря 1804 годи (си. Алексѣева, Наложеніе аамнояоложеиій, за-
Твфі. .1868—73.—Сборы» статвст. свѣяійІЙ о Спаронол. губ.
губ. Сиб. 1840. II славивъ. Сиоѣди въ доаапнемъ в общее». биту. Сиб. 1847. Са-
ва 1840—48 г. (Запаски Геотр. Оби., жв. VII). Максиновъ, Года на Сіверй, во*. 2.
Соб. 1864. ЧубкеевІІ, Статиетаческо-этеотрарач. очеркъ Короли (Трухи Лрхавг.
еуб. (Труди Арх. Статвет. Комитета за 1867—68 т. Лрх. 1869, 3). Ко. Панова, Зн-
раве в анрлисвіВ край (Извістія Общества ЛвЛп. есіесгко-іванія, антропологія и этно-
графіи, Труды Зтяогр Отдѣла, ка. 9, вня. 2, М. 1874, г. XIII. имя. 2). Тоже вад. 1,
Геверынаго Штаба), Сяб. 1861. Тактахъ, Меторіалв для этнографіи Россіи, Капай.
губ. нв 1868-69 г. Као. 1868 в п Трудахъ Као. Стат. Комитета, Као. 1869, 2).
— 65 —
мѣетний *’) н толма* дружны )«.'«>ті іі|пиигелм-піа и обіцяткі. судеб-
ной глтіічнн-пі иу н научнаго іів-.тЬдоіаіііін пожегъ книечъ изъ нихъ
общія по|і>іи граждннсііаго опта.
♦ухеъ, О чуышатх асртхвоахъ Кю. г/в. Као. 1840. Манеръ. Опасеніе жваужахъ
ее Кая. губ. жаиесвнп айроловъ, хко-то: череинсі, чувашъ в вотхвовъ, Спб. 171*1.
Сбоевъ, Чуваша въ битоіонъ, всгорачесеояъ я рехвгіозтюітъ отя.ааояіяхъ, М. 1865.
II. П—чі, Нарохвие »*рвл. обычая у татаръ Каи. губ. (Труда Кав. Ствт. Коявтпа
Кая. 1869, 3). Фудсъ, Казавсвіе татары, Кая. 1844. Бабетъ, Рѣчная обхасп. Боага
Іічл 1 тона Магазина Зеылев. я Путей), М. 1862. ‘ІеренатаисвіЯ, Окясліііе Оревб.
губ. ва 1868 г., Сарат, (868. Оріоаа п иатеріахахъ два інторів в иат. Сввб. губ.,
Саяб. 1866, 2. АуеовсвіІ въ Пайата. хввжвѣ Сяибир. губ. 1866. О вааяывахх Мс-
весъ (Казнятъ 1866, .4 1—9). Страховъ, Ншгѣвіоее состохяіе виныітіаго ііауктавц съ
Бюлера. Инородна Астрах. губ. (въ Отеч. Зав. 1846, .*б 7—11); Завопи аувшесвіе
10). Борисовъ (ва Жур. М. Н. Пр. 1844, .V 4). Корею (Вваевсвав гркряів, Мате-
г.еаа губернія, Матер. Геяер. Штаба. Саб 1861). Стаеоввча (Віотаасъ Зав. Россія
1869. X 7). О аввахъ: Вахеааяъ, Обзора прежней еухаби в виЛвівяго состоавів
іиуптвъ (Руо. Дкеигахъ 1869, .'8 65). Мяротвораех'ъ, Объ вегахъ идя аохувЯрнаха
фрвхиава, НІадхояяыъ, сватовство у евреевъ (Разсвѣтъ 1861, 40). .Іуяашевсвій.
свой губ., ва. 6: Вравъ в разводъ (Новые. Губ. Віх. 1867, (ё 67): Саадъба у еірееъъ
1879, 8, а въ СборвяН руе. статяепи. съѣзда,' Нвж.-Пову. 1875, 2). Чайнаго, Шсаѣх.
о оареахъ вараяивхъ (Сіи Архивъ 1827,6); Исторвт. аыѣшіа о вараввахъ (Пайата.
(Девц ।Органъ руо. оврет 1871, 11—22). Ораіавекій, О рввавасвом*. еухі (іЬМ.
Саб. 1877. Ловавха. Поной хровотогачесвш Оборввва вавовова я іюіожепіЯ, ваеаю-
») О латератур* обычнаго орава са. выше, сгр. 56, врвв. Я1. Ва уіююоіушхе тру-
аахъ хоиввссів во врі'обравоааеіш воуоегоыха Сухова, рЬшеіііх атаха Суховъ в іртгіе
сеЬхЬгія о фавтвчееяоиь сваадѣ іражхаясваго бита виЬюгх харавтерь я-Ьствый а рас-
вееыъ іи:піо<Л|«.яи бита |«і:чіічііи\і. племенъ и іш|и>л<іпъ, ініго.іиншихч.
•П'|і|ітпрія> Россіи. мівкпо апМ'Ітгп. въ русскомъ птадшскомъ )і|іаігЬ
ігГ.которыя общія черти, от.ііічаініііл какъ историческое ртіпитіс. таи,
и нпетоящсе состояніе его отъ системы іі|кіічі зиипдиихъ пародокъ.
я Ефямояко (сн. врим. 311. Труды Архаяг. Статііст. Конатета за 1885 я сяѣд. годы.
Пі-реяагвкъ, Очерки Арх. губ. Свб. 18(0. Мкяеіао, Статяст. овясапіо ссдіскато
мякъ Геогр. Обц. 1852. 2), Ияородтш Астрах. туч. (ІЬ. 1851, 4). Кто же. Очерка
Волжскаго мязовмі (Жур. М. Втт. Д. 1852, 5—0).
1861. 5— 6). Труды Огяогр-Стагвст. Окса. вь Заа.-Гус. край, Свб. 1872.—Св. пажа
І’тат. Россія, Свб. 1861. Юрксвячъ, Острянсяій аряходъ (Эпсогр. Сборяякъ Геогр. О.
Свб. 1853, ір Берманъ, Кааеадарь яо народнымъ врелаяіамъ аь Иолжчнскомъ мрв-
сгво въ Оволъіитяѣ Пхах. губ. (Соврев. Лѣтовавъ, 1871, 4—5). а Зааѣтха о торговлѣ
желѣвяыая аакѣвімак во Влах. губ. (Вѣете. Геогр. Оби. 1854, 4).
1874. т.' XIII) и Махаѣлова (Ж. М. Вн. Дѣлъ 1851. кн. 4, и 1852 ,'ёЗ). Труды ков-
1839, 2, я Этногр. Оборвавъ Геогр. Обяц Свб. 1863, 5).
ИвжвехѣваікЫго уѣзда (ІЬИ. и въ Утвогр. Сборпяеѣ Геогр. Оби., Свб. 1858, 1). Тка-
чевъ, Этмогр. очерка Богучар. уѣтда (ІІаааптая книжка Воропеж. губ. на 1865— 68 г.,
Вор, 186"). Наковокъ, Быть а хозяйство малороссовъ въ Порой. губ. (Памятная
кя. Порой, губ. аа 1870—71 г, Вор 1872).
1860, 5). Шестаковъ, Гаааовсп* уѣздъ (Вѣете. Геогр Обвд. 1850, 7). Бламовъ, О
(Памятная шш Пяісяой губ. па 18410г., Вятка 1860). Глушковъ, Оикеатйе Котелъ-
«7 -
1. Съ фырналъіюй стороны. иънггочііпкпхъ русскаго іцніиа зднѣ-
чгнчѵн болія- іпчцютіг и чѣегнихъ :гтіігіг|нѵ|иічіч'кіікъ и тер|нпоріа.іыіиѵъ
(кпиічій, чѣмъ въ иотйыыниѵъ. ітшіпінтрлыіо. гогу.ѵіреткіхъ інвадііоіі
Еіі|»Ш4. Ко.іііфіікація П|шіа т-грі-.чалі у пап. трудности гаупю болѣе
:<начнте.п>иия, чѣмъ на ііяііадѣ. какъ нъ |тан<і]лдности ігле.чгіііхіиъ. во-
1874, 2). Корнелоеачъ, Общежитіе Донскихъ кааакоиь въ XVII а XVIII столѣтіахі.
и ар. ст. въ Русской Огаревѣ на 1823 г- Себ. 1626. Ротыеканіа ееае-мив|іиа Рейса
о Допѣ и врой. 1099 г. (Отеч.'Зав. 1624, 64). Свяоьвяъ, Картоны Госсів и Оніъ
Доисквмъ сашкатг. (Чтеи. Общ. Ист. и Лров., М. 1810, 3—4). Повооъ, обичав ю
РаздорскоО на Доиу станваѣ (Дочсе. ІІѢотиеп., 1809, 30—31). Донскіе Областные Вѣ-
домости за разные годы.
Маріучольскахъ треновъ си. Извѣстіе Оби. зеботезеВ естествознаніе, антроп. я этногр.,
М. 1874, т. XIII, а I.
Енисейская губ,—Помянутыя уже соч. Стенанова, (Кнас. губ, Соб. 1835). Крв-
округа, въ Заяисгахъ Снбвр. Отдѣла Геотр. Обів, Ирс, 1803, 0), Кострова, Гатенеѣ-
сгіо Свбар Отдѣла Геотр. Общ, Нркутсхъ 1372, т. II, 4).
1668 г., Сяб. 1809). Кашвеа, Свадебные обычаи врваргрщота (Вѣст. Геотр. Оби.
1360, 12).
Иркутски губ.—Кромѣ ооывутыхъ уже соч, см. еще: Краиоткеиъ, Поѣздка въ
к|6, Поѣздка изъ Иркутска п Кяхту (Очерка. Россіи, юд. Пассекомъ, И. 1840. 2Ѣ
Геотр. и Стат, Сиб. 1861). Бабста (Рѣзни область Визги, М. 1863), Островскаго
стоашъскій уѣздъ (Жур. М. Ви. Д. 1869, 4). Соловьевъ, Отношенія между ролетаои-
оповкніа между члегіана семьи къ Тетѵів. уѣздѣ {іЬыІ. 1876, .V 20).
Калужски губ.—ІІавитни книжка Кая. губ. и 1602—63г. Ни. 1303. Раевскій,
ІПеа губ. (ІЯІорнвкъ статей. свѣдѣяН о КІеа. губ., Кіевъ 1684). Кіевскіе чумаки (Журя.
М. Вв. Д. 1860, 9). Носовъ, О хлѣбной торговлѣ ІІвкіа (Труди оксо, о алій, торг.,
т. 1). Труды Зте0Г|ъ-Статвст. Леи. въ Заи.-1'ус. край. Меаьковъ, анютраф. азшдъ
Зга КІеа. губ. (Чтшів въ <Х«. Ист. в Древ, М. 1318, 7р Гаяне а. гавоты Кіее.
— 68 —
ліедтяхъ къ сот-талъ ругч-кон яся-іи. такъ и іп. уегройстЬ гула, и пъ
д|л гнхъ условіяхъ пбіцгчтшчіішго бита. І'гмицое шіеелриіо, )яаи<>|им-яііпп<*
па пюмадиоГі (кініііиіѣ Руси и ігь лѣсахъ ІЛм-пжа, ніцаіта закрѣіиелпоі’
пъ тягло и іп. кріикитікіе еот-пипііе. никогда »' пяѣмі у пата, іі|>авнль-
пой системы судебныхъ учук*ждс>іііі, іп. кото|пй бц иоіштія обычнаго ла-
1816, 2). Очсркя ироиивтаеііпосга Коотр. туб. (І.остр, Губ." Вѣя- 1873, М 46, 1874,
(Сборавкъ свѣдѣяіА о Имк. горцахъ, Тирг. 1868, 1). Петрусевачъ (ібіб. 1870, 4).
Побивъ къ Зляборуеу (Пвбл. ил Чг. 1840, 9).
1843,2). Его же, О дѣлаиости семейства ві. Малороссія (Ж. М. Во. Д. 185-1, 4).
вѣсммъ (Чтенія п Оби. Ист. а Древа., 1867, 4> Терецекко, Бить руса іівргик
С«6. 1848.
ппп 1666, іи).
уѣадѣ (Могяі. Губ. №. 1807, 00-02, 1868, 14). Котирло. Юрм. обияап нрв бра*
(Ібввиеіаъ, 1870, 16).
чѣйпой торгоиѣ, т. I—III. Нвжегороаиій Своротъ, П.-Новг. 1868—75. Сыо Увьв-
повк* в село Гасвлъевское въ Этвогр. Сбора. Геогр. Оби., Свб. 1863, 1.
Новгородская губ.—Трука ковввссів о волост. судахъ, т. VI. Богословскія, На-
горіаіы ли веторів, статкстяи а этнографіи Новгор. губ. (Новгородскій Сборіпіп
Оховемаа губ.—Дашковъ, Оявсміе ОдсвецкоВ губ. (въ Жури. М. Ни. Д 1841.
1859, 8—3). Еовфавовъ. ЗаяЗткв объ Оловеиой сторонѣ (Санъ Оге'ч. 1839, 4). Но-
ваковъ, Эгяогрвфвч. вабіюдовіа во ярема поЪвдкв въ юго-востокъ Оаои. губ. (Записи
69 —
роднаго врана получали точную форвулировку л постепенное іпзпитіе.
ГІ.іпснія не толмо креетыінеіЕііхі., по и вообще ністпііхъ гудовъ губерп-
гкаго и уѣідпаго земства, до самаго повіійшпго нременн, никогда не не*
чітмікъ; другіе пкги я сдікавіі і|«ждангкаго бита, велѣдстібо безгрп-
нолнитя на)юда и недостатка міістнихг. потаріалыіихъ уч|іеждеш8. до-
Геогр. Обія. во отд. ътипгр, Сяб. 1873, 3). Ал. .1—жъ, Сельская обжала в* Олой.
уѣздѣ (ян* Жури. (.'ея. Хоэ. я Лѣсовой,1, Ояоя. Губ. Вѣдом. 1872, 86-86.
Оренбургская губ.—ЧеренжавекіІ, Описаніе Ореяб. губ. Уфа 1839. Неболь-
синъ, Отчетъ о путешествія въ Ореяб. я Астраханскій край (Вѣсти. Геогр. Обж.
(Занеси Оревб. Оія. Геогр. Общ. 1871, 21. Алтыіісарявъ я Паотвяковъ, Обычая
Орловская губ.—Ч аелавехій, Хлѣбная торговля въ нрниоековсвоиъ районѣ (Труды
(Орлов. Губ. В*ц. 1864, 36).
пая книжка Пена. губ. яа 1870 г. Нея» 1871). П—ІІ, Артельное начало въ русской*
ннски Као. Упяв. 1868, 1). Карнаухов*, Зтвотр. черты Чердвив (Отоя. Зая. 1848,3).
Предтеченскій, О свадебяихч. обрядахъ Чердыая (Пери. Сборная*. 1860, 1,1860,2).
Пѣтуховъ, Горный городъ Дедохвігъ я окольныя мѣстности (Заноси Геогр.06ч. 1863,
4). Н. М., Посемейные лѣсные учасгта у тосуд крестьянъ ІІерм. губ. (Ж. М. Гос.
Ивуіѣ 1862. 6). Архви. Платой* Любарскій о Чердия. ястулячахъ (Роес. Магивеъ,
яэд. Туманскамъ, Свб. 17У2, 1). Хлоповъ, О пермякахъ (Географач. Итвѣстія 1849,
етааіииП бытъ пермяковъ (Жур. М. Г. И>. 1862, 8). Ротонъ, Матеріалы ала онясяяія
быта пе|иясоіп. (Ж. М. Ва. Д. 1868, 4 я Пери. Сбороакъ, М. 1860, 2). ГородевоВ,
О чореивсахъ (Отаогр. Сборникъ, Свб. 1864, эио. VI). Сорокжа*, Путсш. къ игу
такъ (Труды Общ. Встеетооиспит. вря Кая. Увяв., Каэ. 1878, т. 111, 4). Чуняях О
мѣстахъ жительства я обратѣ жвзня вогулъ ((Морями* Церистаго Зеястаа, 1874, 1—2).
Подольекаа губ.—Давяачевко, Зшографач. свѣдѣнія о Подоя.губ, К-Подольсхъ
Полтавск. губ.—Труды Конняссів о вояост. судахъ, т. IV. Труды Зтя.-Стат. Эяев.
въ ЗалгРусск. край. Аравхаренко, Заввси о оолтав. губ. Полтава, 1849. Быть
Малорус. крестъяіівиа (Зга. Сборввкъ Геогр. Обж.. Соб. 1868, 3). Замѣтка въ Осаовѣ,
1861, 2, 10, 1862, 2. Дьяконь, (Соііспвтввогородскій окрутъ (Ж. М. Г. Па. 1869. 3).
(І)сков. Статяст. Сборникъ, Пеней, 1871). Маровскіб, о Велвколукковъ уѣздѣ (іЬІЗ).
Маротнороов*. Об* эстахъ (Памяти. киахка Псѣ губ. на 1860 г.).
— 70 —
іюлыю ігЬдко іі|ипіияіі.іп пиеѣмепііую форму. Заководатслмтві ркінпп-
доек къ спмнііл-ѵу.. т ввгіюпініи частію иіттт-лѣггпеіпшго опита, частію
идеи грско-іин-оічііыхт. и. осоііеііпо ст. Петра Леликаго, подъ влілпіі'чт.
іі|іиіг1>|юіп> запіідііоп Кіцмиіи; по въ глубі, па)юдііаго гражданскаго бита оно
по пропивало: ѵстакоіппп. .для шити па]и>да ппѣшпія формы казеннаго
Опюгр. свѣдѣнія о Раз. губ., обычаи Зарайскаго ріала, Ряа. 1871. Чучапяъ, Обычаи
Михайловскаго уѣзда (Ряа. Губ. Вѣл. 1871, 70).
Саратовская губ. — Труды Коинисіа о аолосг. судахъ, т. VI. Залѣсеній, Солъ-
скохогайста. сгатяет. осксавіо Сар. губ. (Жур. М. Г. Ни. 1867, 0). Зарубавъ, Жа»ъ
Свиб. Сборникъ 1870, Паиипаи Книжка Сяиб. губ. 1870.
Сиоаеаскаа губ,—Савиновъ, о Сябирм Біоюкаго уѣзда (Памиттъ Кя. Сиоа. губ..
Таврическая губ.—Лисонт, Крывъ, его хлѣбояаінество и хлѣбная торговіл (Труды
ч. 33). Радда, Крыиевіе татары (Вѣств. Геотр. Общ. 1856, С).
Таабовсвая губ,—Труды Коааяссіи о холостя, судахъ, т. I.
Гоогр. Общ., Свб. 1853, 1). Св. Разуиахиігъ, Село Бобровкя (ІЬ.). И. 11. Записка о
(ІІреиеянавь Оби. Ист. и Др. 1867, 22).
якахъ цехахъ (Кавказъ 1850, 08). ІІІавпіевъ, Дна слова объ ангарѣ, Тифа. 1867.
Тоболъск. губ,—Коияііут. соч. Косарева, Бѣлявскаго, Шаврова, Абрамова,
Юрі.сва, Гагеиойеторя (си. стр. 63, врви. 58).Ияаѣстіх Оби. Л обителей естество».,
Томская губ.—Гуляевъ, Этвогр. оторви южной Сибири (Баба, гая Чт., 1848, 7).
Крвсккіе инородки (Ж, М. В. Д. 1858, б). Св. Вербицкій, Занѣтга кочеваго Ал-
тайца (Вѣсти. Георг. Обвв. 1858, 11). Русановъ, Ветхихъ на ввооонвч. я обіцеств.
битъ Кврптзъ (Той. Губ. Вѣхой. 1861, 36—40). Ка. И. Костровъ, О состояніи жеа-
обоар. Сабира, и Провой. Этвовр. Отдѣла Общества Любит. М. 1874, т. ХІП, 1.
Тульская губ,—Си. Трепаній, с. Лванци (Рткогр. Сборникъ Геотр. Оба., Свб.
1854, 2). Св. Булаевъ, с. Голувъ и Новоияхайлояекое (ІЬ.). А. Золеоеітгій, обществен-
на" я ссаейвая жсані. аосехят Тулъсв. губ. (Туя. Губ. Вѣд. 1861,18—21). Соколовъ
сковъ уііі'амспів къ Туи. 176. а* 1601—64 г. (Тул. Саравочный Листокъ, 1865, 10).
тягла к крѣпостнаго состоянія, оно оіі|юдѣллыо затѣмъ только граждан-
скій бито. писшихъ сосланій, и то болѣе съ внѣшней. служилой, финан-
совой, полицейской и уголовной гто|иніи. пітгому что частная сторона
нрлп выстуіиеть рѣзко только водъ вліяніемъ гласной судебной щіак-
тнкн, которой, ш. точеніи многихъ иіжоігь. до новѣйшаго времени, у
паи. не било. ІйтрГлтпп, потомъ, съ |іаенні)кчііенъ планицъ пн-уддргтіп
на западныя ок)>пііііы. болѣе інывіітмя системы частнаго граждан<-к.тп>
іцкіпа. тимстіюпаііііия у іиіродоиі. западникъ и мало извѣстный у пято,
какъ по ихъ источникамъ, тага, н ползику, наше ііакаііодатолілтво есте-
ственно откллалосі. ось мысли обобщить и слить нхъ іт» націіншлыіові. <тч>-
егиепію-ругекіѵі ештеио» іцяніа, потому что іціехпій опитъ .тдяиннстря-
тивіюй Н|МКТНКИ не .далъ еиу дли |>аз|>ѣшенія згой задачи общихъ жірп-
днчееких і. повитій, какія на западѣ Кв|ннн4 ниработани были >і|штнкоіо
судовъ и научною |иіаріботк<но судебныхъ наторіалшіъ рнискагн <'ог|іия
унгіа. Велѣдгтвіе того, западныя ощяіиііи не только еох)>анили тмя* осо-
бое право но присоедініеіііи ихъ къ і'оссін. по то. нихъ открылся потомъ
іі|юдоласнтозыіни П]кщтсь мѣстной кодификація, ііанеріінінініиса кі.
однихъ мѣтахъ изданіемъ поінлхъ снодоіп. мѣстнаго нрава, а въ другохт.
Обаь 1858, 3). иебояъсвііъ, Нісколько вмічанія объ Урти. кивкахъ (ІЬ. 1854, 6).
Г. П. Совревееамб Лвкъ, Очх'рсж 1863, 18—20.
губ. (Ж. ИЛ’. ИвР 1855, 3).Р ’ К **
Комитета в Пвллітиалі Нивхка Черо. губ., за разные голы.
Якутская обл.—Ояясаяіе якутовъ (Сѣя. Лрлввъ 1822. 16—17. Сабар. Моя. 1824.
3—4). ІЦукяні., кЬли въ Якутскъ, Саб. 1333, Якута (Ж. М. И*. А. 1834, 71.
(ІЬ. 1864, 8). Оявсигіе аяіюдовъ нвхомиехса около Якутска, отелей я въ Каяткгг!
(Рме. Мвпыякъ Туяяискаго, Гай 1792, 1). О/теиеетвіе Врангеля. Саб. 1811.
СбврпяИі Геогр. Оби. 1833 а сліі,—Труда Ярой. Сяипст. Комитета. Я вувквві..
Колоетвае судя въ Яросл. туб. (Юрвд. Мсти 1872, 3). Архивовъ, с. Угодава Гоевов-
скало уЬадв, Саб. 1853, іірнвож. къ Ж. М. Гос. Имуід. 1853, .V 13.
дятелв. сельскіе свлщееявхя в другія частныя ляпа—лобятеле зтволрафік. свмебаіпъ
— 72 —
іадапіемъ многихъ лдміііінсіі>атіівныхъ ногтаиовленій, въ существѣ «ало
измѣнившихъ припитые тамъ аанядііо-і'віюііейгкіе кодексы, (доставленіе
общаго Спода ііакнніиіъ было весьма значительнымъ успѣхомъ русскаго
закоподателы-пи. поточу что око пролило яркій свѣтъ па внутреннія
отношенія гіюмадііаго государственнаго организма Россіи и вызвало рядъ
глубокихъ нік*об|нсшяаній, озііаяелоііакііінхъ шіето. 'вовяніе. Съ
освоіюіклсінеяъ иа]юда и введеніемъ гласности въ н уираііле-
чія положены теперь прочныя основанія для .і- «™.
скато іі|ніва. Слѣдуетъ тх
рѣшеній щюннкалъ какъ.
ісудебныхъ
общества н
й евроней-
________________ ... ____ шітелыю, причемъ, однако, мировыя
судебныя учрежденія______сдѣлать болѣе осѣдлыми и слитъ съ
волостными судами въ одну общую систему с,і. Іірн такихъ условіяхъ
обычные, практическіе элементы нрава будутъ находить себѣ болѣе и
болѣе точное выраженіе въ законѣ и откіюетез возможность постепеннаго
обобщенія права. Піюцессъ итого обобщенія зависитъ, между нрочшъ, и
отъ ванраіиеніл ученыхъ работъ. При напѵящемъ состояніи нашего врана
ми должны будемъ выдѣлить битъ восточныхъ ішородцоіп. и изломанъ
характеристическія черты его особо, въ концѣ курса но всю массу
права, которымъ живетъ коренное русское и все европейское населеніе
страны, разсматривать какъ одно пе|№дѣаыюе цѣ,ое.
2. Въ самомъ содержаніи русскаго нрава заиѣ'іавпш также нѣ-
которыя особенности. Ко]«нное понятіе всей вообще системы права, по-
нятіе о личности разввіилось іп. нашей странѣ медленно и въ теченіи
многихъ вѣковъ огіавичивалоеь существованіемъ рабства и крѣпостнаго
состоянія. Только настоящее царствованіе окончательно сняло зтя узы съ
народа и открыло широкую возможность для дальнѣйшаго развитія равно-
правнаго гражданскаго быта сі). Начало гражданской равноправности,
при разнородномъ составѣ населенія, подлежало у насъ и другимъ огра-
ниченіямъ—|іе.іпгіозяымъ, племеннымъ, сословнымъ и, хотя ото дробле-
ніе быта постепенно сглаживалось, но и до сихъ норъ ово существуетъ
у насъ въ ббльшей степени, чѣмъ на западѣ Европы **). Право юриди-
ческихъ лицъ и, въ особенности, казны составило и на Руси, какъ въ
>) ПохроОвѣе объ эгонъ п третьемъ тонѣ иоего Курса Грана. Суа Мировые
щвп вь этой саетеиі герахейь сухо ѣэиамів, пввяве суды Поаьыв а т. яод. вѣстныя
лоеъ особенно въ іпнюо нцад. съ ноянленіевъ новыхъ фо|»гі. какъ пуб-
личныхъ общественныхъ сотою и учрежденій ю), такъ и частныхъ
обществъ, щюмытлеиннхъ, торговыхъ и т. л. •“>-
‘ і>т|Шіі.і№і. ошбеніімя уч-ловіа народнаго бита. Рютія искони вѣковъ
іі іі|иіііши‘Л<чііяяи били почти единственнымъ богатствомъ и парода, и
иріівителютю. .іеялн било такъ много, что оъ началѣ она ничего не
Европы, шіослѣлстаіи отмѣ-
поиѣстныиъ или
судебныхъ учрежденій въ нашихъ еелепіахъ и въ большинствѣ уѣздныхъ
была такъ-называемая яя<і|к*пгн*.іміпн <-иетема здлого, на мѣсто регистра-
ціи іі|ніііъ въ Поземельный книги ѵстаіпін,ігііъ крѣпостной пО|иідост. со-
вершенія актовъ. доші.пшемый вводомъ но владѣніе. болѣе удоіі.итів,|ні-
тельіній норльокь скрѣпленія п|шііъ гѵщічтііуеті, ігь западныхъ окраи-
нахъ, но и здѣсь онъ оставляетъ желать очень многаго. Тоже самое слѣ-
дуетъ скапать <юъ отдѣльныхъ от|жі*.иіхъ сели-ваго хозяйства—горно-
занодскагп, .гѣепаго и т. д.
Вить ж'млсдѣ ка р а |и»л о среди лѣсовъ и сте-
пей. ішюбщснъ былъ Симою п|ніііо.гоа> ст|пны. торговыя сношенія Лили
сланы н патріархальны. (Итого и іп. пашемъ закоподателмтнѣ право
договоровъ и обязательствъ |іжішгго горіздо мспіз1, чѣмъ на за-
падѣ Кіцншы. Маста сельскаго насе.нчпя было прикрѣплена къ землѣ
и торговая дѣятельность ея стѣснена: К|нчтьяіііпп,, бѣжавшій изъ ікгг-
чішы или тяглой слободы въ носадъ, іюзвраіцалі-я силою туда, гдѣ былъ
приписанъ. Іорпшао сословіе сос)юдоточилоіч. главнымъ образомъ ш. го-
іюдскихъ посадахъ: оно закрѣплено было на іі|н>мыиілеііцу» службу го-
сударству и приписано къ поепдмъ: если бы кто изъ посадскихъ людей
поселился въ другомъ мѣстѣ., то онъ считался бѣглымъ, сыскивался н
привозился обратно. Сослопшю устройство торговли, ст, разными видо-
измѣненіями его. держалось у насъ до новѣйшаго вреишіи и оконча-
тельно отмѣнено только къ настояп(ее ца]істіюваніе. Коммерческія тѣла
русскихъ городовъ и посадовъ были незначительны и просты. Торговля
была исключительно товарная: внутри страны, въ посадахъ, опа произво-
дилась къ гостиныхъ дворахъ и рядахъ. а иь уѣздѣ на торжкахъ; торго-
ваго флота мы не имѣли до Негра Великаго. И вообще усложненіе тор-
говыхъ операцій въ нашей странѣ довольно новое явленіе. Многія формы
ихъ нояііи.іись впертые въ настоящемъ столѣтіи, другіл но восходятъ
далѣе XVIII вѣка; позгому и торговое законодательство Россіи состоитъ
большею частію изъ -олсмсптоігь недавняго происхожденія; многія сдѣлки
и отношенія торговаго быта до такой степени новы, что законодатель-
ство еще не успѣло опредѣлить ихъ какими-нибудь іюложителыіими пра-
вилами. На|юдное хозяйство издавна велось у насъ болѣе личнымъ тру-
домъ, чѣмъ силами капитала, и вслѣдствіе того русскіе закопы о денеж-
ныхъ, кредитныхъ и фондовыхъ сдѣлкахъ довольно бѣдны, напротивъ,
формы личнаго найма и а]ггелышй промышленности отличаются большимъ
разнообразіемъ, особенно въ обычномъ правѣ, народа. Впрочемъ, къ но-
вѣйшее время шипъ торговый и промшіъісіпшй бытъ вообще значительно
усложнился и, по богатству юридическихъ формъ, едва ли много усту-
пить западу Европы. Изложеніе торговаго и промышленнаго нрава
составляетъ у насъ до сихъ парь еще не |«ізрѣіненную задачу пауки,
потому что общая теорія догово|ювъ и обязательствъ въ Сводѣ Зако-
новъ развита слабо, она сложилась на почвѣ бѣднаго земледѣльческаго
быта и ядмиііист|іатнвііой. особенно финансовой, п|іаптііки правитель-
ства, и не всегда оказывается достаточною для обсужденія новыхъ сдѣ-
локъ и отношеній торговли и н)юмишлеііно<ти. Здѣсь слѣдуетъ обра-
титься къ обычному праву, къзакоііамт, пашей западной окрапни н ма-
теріаламъ с|нишнтельнаго правовѣдѣнія и, построимъ па основаніи ихъ
общую теорію обязательственнаго иріна 71 і, іюзсяотрѣтъ потомъ, ст, осо-
быхъ отдѣлахъ, примѣненіе общихъ началъ ея къ организаціи піюмыш-
ленііаго ’*> и торговаго быта пѣ
ІИ. семейномъ 74) и наслѣдственномъ правѣ т1) еще болѣе за-
вѣтно то ікщвоеніс между закономъ и лі.іістінгпыьнимъ битомъ иа-
|иця, на кото|иіе ли ужо указали выше. Русское законоллтелів-пю. юті-
беино со вр-меин :а*к|гЬіыю>іія крестьянъ, опредѣляло гражданскій битъ
только нотшихт. слоевъ населенія: за ;ні:ииггісяъ канцеля|іекой тайны въ
судахъ, оно оспыоеь иъ атомъ дѣіѣ безъ руководства гласной гудебной
н|шктикіі и затѣмъ опредѣляло болѣе вігѣіінівот. адиипнст)»атнііііуіп и
фініансонгіо сторону быта, чѣмъ ініут|юшіій <т|юй гражданскихъ отно-
шеній Такъ, наирим., отношенія между супругами и между родителями
и дѣтьми зат|юпути имъ съ точки зрѣнія паспортной системы и уста-
ноіетена крѣпость жени нужу и дѣтей ;юднтелямъ; иі. пмѵпіестівчіннхъ
отношеніяхъ внутри семьи выставленъ принципъ раздѣльности имуществъ
беэт. далыгѣйінаго его опредѣленія; нъ опекунскихъ дѣлахъ нрінедоко
начало сословности; попроси о сопершеіііп и о ;иѵшодѣ браковъ п|н*до-
стаіілены законамъ р'лнгін и п;>авиламт. церкви; въ наелѣдспнчіномъ
нравѣ проведено различіе между родовыми и благопріобрѣтенными иму-
ществами, разнившееся особенно въ служиломъ сословіи Московскаго не
суларетші. и т. д. Дѣйствіггелыіий строй семьи въ массѣ нашего народо-
населенія опредѣляется до сихъ іицп. обычнымъ нравомъ и рхінгіозііими
убѣжденіями каждаго племени и вѣріиснпігѣданія, а въ связи ст, нимъ
стоитъ и обычный порядокъ наслѣдованія. ІІа|іодііііл понятія объ игомъ
предметѣ, какъ увидимъ впослѣдствіи, во|и>ііяття иногда въ глубокой
древности; особенно замѣтное кііяніе на нихъ имѣли, съ одной стороны,
іціеданія вѣры н церкви, а съ другой — имѣвшее устройспп обществен-
наго быта иь нашихъ селеніяхъ: система общиннаго тяглаго землевла-
дѣнія, рѣшеніе іюнуюсовъ семейнаго и яаслѣтстпепнаіо права мі|>скимп
сходами въ связи съ отбиваніемъ полатей и яовинипстей и. наконецъ,
недостатокъ самостоятельныхъ судебныхъ уч;юждеііШ. Можно :яиѣтиті.
вообще, что па іуюмпдной территоріи русскаго государства вееіаіа трудно
было устроитъ піАвильиуп систему мѣстныхъ гудебныхъ и нотаріальныхъ
уч|>ежлепій въ мелкихъ уѣздныхъ птицахъ и гелеиіяхъ; съ этимъ недо-
статкомъ, который и до сихъ ііо;ть ио уст|іаііспъ, стоитъ въ ..вязи мно-
гія стороны русской системы Ирана. -Между прочимъ, ох)щиеніе наслѣдствъ
в опекунскія дѣла, именно но этой причинѣ, не организованы у насъ
вполнѣ удовлетворительно ’•).
— ій —
ГЛАВА ТРЕТЬЯ.
Норны гражданскиш права.
§ 9. Цоплтіо а вади Ч. Норки і']>аж,ѵіііеіип> права сѵті. ио-іожителі.-
пия правила. (іі|№діілаюідім псе иооЛпѵ' успюйсттиі быта, па основаніи
которыхъ ирііііііаатпя н ох|піія»тсл сѵлоит. ’іаетпил Ирана каж.ѵнч, лица
въ гражданскомъ обіцеі'ткЬ. Соиокуііносгі. ітіхі, іі)ківилъ или норнъ обра-
:іуен, систему объективнаго гражданскаго і<|квіиі. гоеиодетііуіоіцую іп. биту*
иародоіпі. Отдѣльныя нормы соепш.шють содержаніе літій сиегемы. Онѣ
)ав<ииііаи»п'Я въ ^іажданскомт, опту негорнчегвимъ путемъ и, при всемъ
ихъ раан<ніб)іавіи, сводятся къ двумъ основнымъ группамі., именно къ
нормамъ обычнаго права, т.-е. индуктивнымъ выводамъ істг. реальнаго
строя гражданскаго быта, и къ законамъ, или общимъ иосгаионісиіамъ
Свода Зас. г. 1, Освой. Заь, сг. 47—79. Свода Оси. ['ража. Заа, вводовіо. Передодш
ирвиѣя/коопе и КосЬ’а). Собе КвроІ., Ніго ргбііт. (вь яад. Ііаііож оі Ѵегрѵ,
1м сойе» авооІ&). Двсгр. Улоа., віійдевіе я Поаож. о введ. ва дѣйствіе (сі. ирввѣч.
4 іи. МГшсІіеп 1868, § 16 Я. НоІІвеаботИ, Еисусіор. бет НесМэтін, 3 вад. 1873,
ХХЬ ЗіаЫ, ВееМе* ип.1 ЗіааіяІеЬге, 1 ЛЫЬ. (1848), жн. 2, § 13 Я. Ттепбеіеиііигд,
<Іаз НачіггесЪц 2 аэд. 1868, § 48, 49). Каса п.іемеоп. гоеударстееинаго устройства,
стр. 80 С, 77, 91 Я., 2 аад. 1869, стр. 70 Я. Нго же, ІіаибЬисІі бет ѴегжаІІіипіп-
ІеЬте, 2 ки. 1878, стр. 18 Я. ОпеівІ, ѴегчгаІІопз, Литій, ВесЫвчее (1860),стр.62 Я.
МоЫ, ЙіааівгесЬь, ѴОІкетгесЬт ииб Роіііік. т. И (1862). Ьибетв, бы ОеѵоЬиЬеІи-
тесЬс аиі бет ОеЫеіе йсг ѴегааНипр, Кіеі, 1863. ВівсЬоК, Ѵегііизиіія, (іесеіс.
Ѵегатбиииз ішб тіеЬіегІісЬеа РтиГипцвтесІіІ 1868. РоисатС, бІегаеиДв бе бгоіі роЫіс
еі абкііиівІгсІІС, т. 1, 4 шд. (1886), стр. 84 за.). Ва уясбоваиа граждавссаю ара»
явсд, стр. 21 Я.—Йаѵідпу, 8уаіет, т. I. РасЬіа, Ѵапб. § 10 Я. Ѵоііезііадев, §
10 8. ІѴІсбаеІіеііІ, Раиб. § 14 8. Ѵапвегож, § II 17. Втіпт, Гапб. § 1н Я. Ватой
Раоб. § 4 Я. ЛтоіНт, Гаиб. § 8 Я.—8юЬЬе, ІІапбЬисЬ, § 18 Я. Вевеіст, Бувѣет, §
16 Я. (ІетЬет, Зувіт бев беиі. Ргіѵаігсеііів, § 27 Я. Гбгаіет, §0—17. НетпЬіігз
§ 15—31. ІѴісЫет, ІѴйтИ. РгіѵаІгесМ, т. 2, § 1—90. Надо г, ВуШіи, 1, § 1—23
1Тр. 21-84. Моатіоа, гйр. знт С. Мар., 1, § 51—90. ОетоІотЬе, (гаііё бе 1*
— П —
верховной лакоподателі.ііой иіаетя гоеударстт. ІІяъ той и другой группы
матеріаловъ, ііосредстіюиъ практической и научной нхъ обработки,
составляется сведена іі|«вя, от|маи»пиія въ себѣ игѣ шможитолмімя
норки пиждаінжапі быта, псѣ тѣ понятія и правила, на оспоналіа ко-
торыхъ ох]шіяютея судомъ частныя права каждаго лица въ гражданскомъ
обществѣ.
I. Обычное право.
союкуміппъ ніід)*кпініі>іхъ юридическихъ выводовъ н:гъ дѣйствительнаго
строя пилждаііскихъ отношеній нъ какоя-.чибо сферѣ граждяііскаго обще-
ства, т.-о. совойуііііостъ понятій и правилъ, но которип. фактически сло-
16—10. Затсгіо, Ітаііаіо беііе Іскр, ѵ. 1, ЕІт. 1871. РасІГіеІ-Маахопі, Івхілнхіові,
т. 1, стр. 130—367. Ое-І'ііірры, сотно соплріоіо 6І бітіііо еітііе, тоі. 1, Квр. 1667.
Майіа, Івіііолопі, г. 1. Манеі, солііте еітііе, т. I, стр. 6 м. Еетгагоііі, т. I, стр.
ІягінІепгесЬѣ 1843.
кіи,»» я Табаева, л«б. 1867, стр. 13. Солпіе, ішіга ліе рЫІонорЬіе ройлітс. т. 1
(1830), іпіголіікііоп. Милль, еастеиа хотя», 2 т. Свб. 1666—07. Вхахиславяеаъ.
Логита, Свб. 1872. Ваіп, І-одіе, 2 рати, 1870.
Рисіііа, бав ОеыоЬпІлеіигесІіІ* 2 ч, Вгіапреп 1823, 1837. Катідпу. Вуьіепі, 1
торія 1377. Кагебо, ліеііе Іедоі, $ 162—176 (ліеііе сопаиеинііві). ЬаЬапЛ, біо Наа-
лІсЪіеіапсеп въСоІбгоЬшкіен ЕеіисЬтіѣ ГотІІапііоІчгесЬХ, т. XVII, пр.466—511. боій*
воілпійі, ІІапОІшсК бев ІІаініеІвгесЪи. т. I. § 36. Вгочгпс. іѣо Іа* оГ плиса апб
ВІоЫіе, ИашІЬиеН, §10—26. 2оІІ, бііег <Ііо ѵигЫпбІісѣс Ктай бои ОсмоЬііЬекчтесМв
(въ ІЬетіпк'а ЗаЬтЬ т. ХШ, в.8, 1874 г.). аежйдоІннфІНзе, пеігеЛелнІ Зач <леѵоЪп-
хакеи, 1864, т. 1, стр. 3 3., 102 Ж). Веаеіет, ѴоІйатссЬт нпб ІопвлеогееМ, 1843
женіе Веземра: Ѵоіквтесін опб ІюівлспгтеЫ. егхіег ЗасІіТгае; С. К. РнсЫа. Іліра.
НесЬиЬіІаипк лп 81аал аяй КітсЬе, Веті. 1861. ТЬйІ, ѴоІѣвгесМ, ДопМептееМ еіс.
ВоаЛосѣ 1846, сто же, ІІапбеЬгесЫ, 1, 4 11—16 (1876). Епбетаав, 7.еіі. Гит Мяп-
Вгіпсктанп, бая ИеѵоЪяЬеішееЬі іт котеіаст СІѵіІгосЪи пай СіѵНргосеяе оті
Мейере, 1, § 2, й, С. Ворэевко, стр. 66 и слХх. Пахнаяъ, Обычное гражх.
врано п Россіи, 1, еір. 380 6. Мулховъ, Значеніе пароля» орнхнч. обычаевъ
(Жури. Мая. Юет. 1662. и. 1, стр. 29-68), Его же, О пароляхъ нрна. обычаяхъ
нроестъ програипя обычнаго врана (Вѣкъ 1862. Ій—16). Дл собирателей орлы, обы-
чаевъ'1 (Жури. М. Юст. 1663, 3). Стояновъ, Протраява во обычвону нраву втно-
руесхаго варо» (Кіов. Губ. Вѣх. 1863, 82). Программа обычнаго орал (Араму. Губ
Вѣд. 1861, 25; 1866, Ас36). Программа ма собвравіл няродвыхъ ірнд. обычаеп (Лтногр.
— 78 —
жился быть пароля паи общества, которыя нніижапп, уі-гаініінипііійеіі
въ немъ порядокъ и сь'.ьтді. отношеній и пріпіі.інтся потону іттічтаеіі-
пізми нормами его быта. Къ основаніи ооычпаго іцзіва лежать слѣдова-
тельно: 11 реальный ст|юй быта. т.-с. конкретныя его отношенія и факты
н вся совокуіннкть частныхъ норяч, пли понятій и прапн.ть, которыми
каждое такое отношеніе оиред'ѣиісп'Я вь дѣйствительной жизни обще-
ства: къ этой группѣ—частныхъ нормъ—іірпппхіожагь псѣ акты и едѣіки
гініждиіі'Ъ, которыми ші|н'дѣілютея копв|іетііия ихъ отношенія, псѣ ші-
ітапоіыеііія. основанныя па автономіи частныхъ лицъ и обществъ и вся
сущсешую-
<і*і, потому что іи> всемъ этомъ выражается дѣй
щій строй быта: 2) общій законъ индукціи, но
битъ імішшіміетъ свои явленія съ тЬмъ же пост
ікающлл людей внѣшняя природа. Индуктивные
какъ извѣстно 8і, на предположеніи, что въ при
1«ьгіеяькые случаи, что случившееся однажды поі
номъ сходствѣ обстоятелитвъ, и повторится оса—.. ----------------..1п1 ._
наступать тѣ же самыя обстоятельства. ІФго предположеніе подтверждается
и опытомъ. Міръ, насколько онъ намъ извѣстенъ, устроенъ такъ, что
нее истинное въ одномъ случаѣ, истинно во всѣхъ подобныхъ случаяхъ:
порядокъ природы вь существѣ единообразенъ и подчиненъ неизмѣннымъ
законахъ; ми можемъ полому зак.іючпть отъ фактовъ прошедшаго вре-
мени къ (рантамъ будущаго и, наблюдая взаимныя отношенія и преем-
ство явленій, изучать закопы природы. Этотъ принципъ индуктивныхъ
паукь примѣняется и къ явленіямъ обвуественнаго быта, и не только къ
іризичсскимъ фактахъ въ жизни людей, но и къ явленіяхъ нравственной
нхъ природы 3>, къ явленіямъ народнаго хозяйства и правя Ъ. Тѣ юри-
дическія понятіи и правила, которыя въ данный моментъ времени жи-
вутъ вь сознаніи парода и отражаются въ дѣйствительномъ строѣ его
быта, по измѣнятся безъ причины и въ будущемъ времени, а будутъ но-
ілоімпъея въ явленіяхъ быта до тѣхъ норъ, пока держится прежній уро-
ненъ юридическаго сознанія. Наблюдая повтореніе ихъ въ чередующихся
фактахъ быта, возможно извлекать изъ нихъ индуктивнымъ путемъ общія
полъ, какъ окру-
ги основываюп-и,
существуютъ иа-
гея при достаточ-
іівіьобвчмп. 1865. Майковъ Орограмяа *і» собиранія народи, юрщ. обычаевъ (Знаніе,
(еже иреадо и. Самар. Губ. ІИ*. 1672 Л47 на)- Матвеева, Пароине пра*, обычаи
(ІІыиетрир. Газета ІЬ&і, 36 и 411. Его же, Засѣданіе Географическаго Цбжоспа во
Огдіаеніп Этнографіи, оба изученіи вародннхь при*, обычаеиа (Свб. Вѣ*. 1600, 120)
нз*. Внести, Свб. 1805. Мограедо, Іа зиійііса о Іо всіенхе аосіаіі. Ііг. 1672. (віиев.
графіиь в Пася**’ т. IV, 1677). ? 1>МЬІ
наключепія объ обичпихт. иормахіч гостпіыявтіихъ какч. Ли епитнеп-
иий законъ Лини и иріьчѣііяті. этн ііиіаци кі. нот|геЛііогпяч. судебной
практики и науки крапа. Если кмаи-нибудь юридическое понятіе' или
правило иоптп|шетси. къ пилѣ інн-тошіппео условія. въ актахъ и сдѣлкахъ
г[іаж.гапеь'аі* *о оборота. соблюдается іісизмѣііно пъ с«[ч'рѣ гражданской
авэтінояіи или ійоіигь. какъ обм'іпий мотивъ, іп. судебныя рѣшеніи, то
по законамъ индукціи мы можемъ пидѣлить его нзъ’конкретннхъ <|»>рвъ,
іп. которыхъ оно Н|ииіісип*лѵя на нрчктіікГ., и иршшать его общею но|н
но» обычнаго правя дли даннаго рода отношеній, т.-е. отъ сущсствую-
ПІЯГО строя і‘|>аж.ѵіііі-каго бита ааключип, къ опредѣленію дальнѣйшихъ
его отношеній того же |и« іа. При такомъ изученіи бита, отдѣльные «ранги
его, кгнік|істііия отношенія И частныя порки, нхъ опредѣляющія (акты,
сдѣлки, рѣшенія), ітшіоіиі'П'я матеріаломъ индукціи и. хота гаян но
себѣ онн остаются отдѣльными явленіями бита, не имѣющими обящтс.н,-
іюй силы дти другихъ, дальнѣйиіихъ его «(питонъ. но рнягмптрипаеяім
іп. іірсемстш-'ііііоіі епязи но п|іашіламъ нвдуггнііііаго метода *), они мо-
гутъ вести къ общимъ выводамъ о вчііідпческихъ понятіяхъ и убѣжде-
ніяхъ, дѣйствующихъ въ гражданскомъ быту даннаго общества или на-
§11. Формы обычнаго права. Слѣдуетъ іпанічать гри «(юрки обыч-
наго п|кіпа пли ступени его развитія—па)«одііую или обпіеегінчіпую, еу-
дебпую II научную, а) Народная <|нірна обычнаго права (Ѵоікбгссіііі
или, точнѣе, обікестіичіпая «|юриа его есть оепопная н первоначальная.
Понятія объ отношеніяхъ н «(«актахт. быта складываются прежде всего
пъ ігшнхъ гражданахъ, которые участвуютъ въ стонъ быту душою и тѣ-
ломъ, въ народѣ, какъ органѣ народнаго хозяйства, я пъ рашіихъ под-
р'ыдѣленілх'ь парода—въ обществахъ, сословіяхъ н т. д. Въ духѣ паіюда
.лежитъ основной источникъ этихъ шінятін. подъ вліяніемъ которыхъ и
самыя і)юриы быта получаютъ до извѣстной «теіігчіи національную окра-
ску *). Нельзя считать эти понятія пріі|аіжленны.чи народу ’Н ШІИ 1аз"
ннвавт'Я ііостеіігпііо. но мѣрѣ усложненія самаго бита, и «(іактнческій
складъ его обмпюіюнно предшествуетъ об]«пювпнію юридическихъ поня-
тій. Но, съ другой стороны, еще менѣе возможно выводить ихъ изъ аліи
законодателя или изъ дозволенія правительства Ч. Задолго до того п|іе-
меки, какъ появятся ааконадателм’тію. существуютъ у парода извѣстиий
ему складъ семейныхъ и (юдопыхъ отііопіеіый и извѣстныя «[«оргіи хозяй-
ства; юридическія понятія, выражающія зтотъ строй бита, образуются въ
ной союп не сосгаихеп елинстнеяной форям гряхікнсхаго сбоаспа.
*) Тагу шракаегоі Пухта (Ѵогіетшідеп, 1, § 10).
•) Нѣхоторче орветн ХѴШ спмМя ечашя наройте оЛмчак «йиапшша
еіиа, 1. стр. ед Ирогаіо паха ея. «прет. Яуаіет, 1. § і, Хатірпу. Ьучгіо, 5 28
стр. 160 й. РисЬи, Ѵотітпроо, 1, § 10, а «1м аеяоЬвЬеіигссЬи
80 -
народѣ ііутѵяъ наблюденія, подобно тону какъ н во іінѣвійенъ мірѣ она
постепенно подмѣчаетъ накопи вриітоди п шражаетъ ихъ въ формѣ
слова 4). У кажлапт іюікі.щ есть юридическія нш'ловнцм и пого-
ворки, происхожденіе кттгорихч. отшкчіттчі по ріцко къ д|и'виѣншему івъ
ріоду еіхв Лита *ѣ ІИ. нихъ вм|сіжа.тт. онъ свои в>риднч<чт;іл убѣжденіи, свое
сошаіііе суінествувицаго ио|шлка <і.ін права, (ѣголкнонеііія н снорн между
отдѣиыіиын лицами, въ кругу сеяі.и, (иіда и обіцеетна. ітъ особотккта
наводитъ лвідеП на мислі. о правѣ и ненравѣ н побуждавттъ ви|>азиті.
ату ниель іи. оіціедѣлеііііой формѣ. Въ .цн'шіео время судъ п)юкниідпп'Я
родоначалі.ііикаиіі и стариками, па сходѣ, и въ рѣшеніяхъ ихъ впека-
анінноті'и чисто па|юдння понятіи о іі|Міі<Ѣ; итогъ но|шдокъ суда держится
иногда цѣлію ітЬка и ііовто)»іпіці<чіі нзо-діит-въ-деш. нарушеніи и спори
между граждаііяии заставляютъ н судъ, а слѣдовательно, и міръ или
339 И. 1865 г.). Стітш. КесЫваНсгіѣатег, стр. 1 П.
статны. 3 ч. Снб. 1785 (в вь 1'ебр. егн Сочиненій, М. 1618). Д. Княжсвичъ, Поя.
4 ч. М. 1831—34 (реи. яг Учешхъ Звті. Моей. Увня. 1835, стр. 477—79). Кг<» же,
врвтчв. М. 1848, ПояиІ ёбоінівст, стужаній деііохненіеиъ въ нролитаону, М. 1857. н
хожденія и значенія (Мосвмт. 1652, XVI, 125—6) И. !„ Вотъ руест. народе п его
іюстовяцахъ, М. 1859, Пѣсня в иостовяит (Пяр. Весім, 1860, 9). Кодаковъ, Собра-
ніе русса. ностовваъ (Нороаеж. Восіда, Сяб. 1801, стр. I—XX). Кривова, Сборникъ
Неона я состояніи, Сиб. 1801. Г. Собраніе ностонвітъ я иововороп рус. иароде,
Сяб. 1862. Худяковъ, Русская хинина, Сиб. 1868. Постовнни я загадки рус. я явгоя-
скія (Мѣста. на 1366. Втиі.в'і). Карповъ, ІІостоинш (Другъ Парода, 1868, 0—13),
Рига, 1809.'Кфинеихо, на Пыхти, хи. Арх. губ. 1864. Кедрова, На Повгор. Св®|>-
ііктЛ 1865—66 г.. II, стр. 160—182, IV, стр. 8—10. Носовикъ, Свари, бѣхорус. но-
еіовніча Рао. Геотр. Общ. во Отъ Эпмтр., т. 1, Соб. 1867, стр. 258—183). Соотн-
рана. Опята разсужденія о русса оосяовяаяхъ, М. 1828, Занѣчанія о русса посяовв-
ыхв, сходныхъ сягреческвня в ркясхкия (Вѣсти. Европа, 1829, ЛЮ, стр. 103.ЛИ.
егіаоіегі, 1767. ноя. шх. Оио, 1623. ШІІеЬгапО, бвоІосЬе йвсІіівзртісЬъйгІег 1868.
Ста! ипіі ВіеІЬетг, беиисЬе ВесЪтзвргісЬттбгіег. 1664,
81 —
|л коіюдші* * которыхъ
тодъ, повторять ити понятія въ своихъ рѣшеніяхъ. Такимъ нутомъ со-
знаніе В|ЯІ« въ народѣ болѣе и болѣе развивается и становится тів)і-
дымъ. Въ то же время. .за недостаткомъ или слабостью центральной го-
сударственной власти, мѣстныя общества пользуются обыкночеиво шн|кі-
і: авгоп-.міе» и і іу ,и:.-I .11 ,:\І. по ..-.щ.-л ,г::і Іі.-мі. .1 Димъ ™т.1іс
ллють тиглю чисто пауюдиую форму обычнаго права ). Впослѣдствіи,
когда установится прочный государственпый порядовъ, ото право мѣст-
ной автономіи ог|жиичиваегсл и участіе іицюда нъ составѣ суда замѣ-
лнцъ судебнаго вѣдомства, для
удія издаются болѣе и болѣе по-
1Ѵѵѵ..— —,— ...................— вопросамъ обычнаго права на судѣ
выражается затѣмъ іп. формѣ показаній отдѣльныхъ лицъ, тяжу-
щихся сторонъ, свидѣтелей, экспертовъ и заключеній, которыя судъ
можетъ иотробоіиггь отъ обществъ или учрежденій, какопы биржевые ко-
митеты, банки и т. и. Такія заключенія собираются иногда въ народѣ
и нтазвясияо отъ суда, по распоряженію правительства, особыми коммис-
сіями или частными лицами.
тій обычнаго
ихъ .|юрнъ Для выраженія повл-
ерѣ частной хозяйственной
промыселъ или торговое заведеніе,
докъ сгонтъ; на мѣсто о
Фабричныхъ, заводскихъ
иямѣшшмъ: одного нови
1>аботъ остается во-
докъ часто исрехіі-
аяиъ хозяйства или
Такимъ-то
изъ вѣка въ вѣкъ
кони байки, желѣз
тпрыхъ есть свои
трнваясі, во виутуя
шествующихъ съ ,
і хозийствонпаи, промысловая и комиер-
къ дѣтъ и отнооіеній. который живетъ
ввиваясь и совершенствуясь. Еще яснѣе
въ учрежденіяхъ корпоративныхъ, ка-
власти исполнительной и нормирующей: всма-
гііошевія и дѣла такихъ обществъ, особенно су -
времени, ви замѣтите въ нихъ множество де-
•) Такоеи пркговори рэловачыьвлсоп іиемекь (п вомавутокь СборвягЬ обач-
общееіввввоі аионояів, чтаосвчсв уже п обіаота мвоводатевичва а соотавляпть аа>
маепо (СИ. вахе, отъ 2).
— 82 —
жіітсл извѣстный опрядокъ отшнікчіій, они соблюдаются шю-діія іи. дсчц
изъ годи въ голъ, и о.'рпаѵ».гі. обыкновенное явленіе бито іОЬзегѵапхі.
Мало того, и между іггдѣлыіыми хозайстначн, прниыпілічііііюін и тор-
говыми заведеніями упапшчястся яало-ии-мплу обычный порядокъ сно-
шеній и дѣлъ (нхапсе, гиііпе оѣ Ьн&іпеззі. Онъ ]кізішвастгя творческими
силами обоіюте и ічвтаіьиіоть какъ би осадокъ іпп. нонто|ишііцііхея изо-
дпя въ день гоглаиіеііій между лицами. Прнмѣ|юяъ его могутъ служить
тѣ дѣловые пріемы, обычпын условія операціи пли обыкноіюнпые порядки
дѣлъ, которые евладмвпются между двумя торговыми фирмами, состоя-
щими въ продолжительныхъ дѣловыхъ сіюпкчііяхъ другъ ст. другомъ.
Если 'ати сношенія однообразны, если одна и та же сдѣлка повторяется
іп. нихъ ежемѣсячно или еженедѣльно, то между сторонами устанавли-
вается извѣстный кодексъ условій, на основаніи которыхъ онѣ ведутъ
свои опоріаціи. Сначала, когда торговая связь тімько-чготюаіінкастъ, ати
условія выгонариваются подробно; но потомъ поігпцичііе ихъ оказывается
излишнимъ. обременительнымъ и даже неприличнымъ, опійнымъ для ста-
рыхъ знакомыхъ; изъ продолжительныхъ сношеній образуется какъ бы
осадокъ, на почвѣ котораго они держатся и развиваются далѣе. Послѣ-
дующія операціи подчиняются іі|к*:кдс установленнымъ условіямъ, на-
сколько они не измѣнены новымъ соглашеніемъ. ІІіімѣртіііе сторонъ дер-
жаться прежнихъ условій можетъ быть выражено і>азлично; иногда, иаирни..
составляется печатный бланкъ или образецъ сдѣлки съ подробными
условіями ея, и каждый разъ, когда сдѣлка возобновляется, стороны поль-
зуются ятямъ готовымъ образцомъ, наполняютъ пробѣлы, оставленные въ
йенъ для цифръ, цѣни тетромъ и т. и., и подписываютъ его. Въ дру-
гихъ случаяхъ такихъ образцовъ нѣтъ, и когда сдѣлка возобновляется,
въ договорѣ или корреспонденціи сторонъ упоминается только, что опа
заключена ,на прежнихъ условіяхъ11. Но иногда и такая оговорка
считается лишнею; повторяя сдѣлку безъ измѣненія нртжшіхъ условій,
стороны молчаливо подчиняются этимъ условіямъ.
Другую ступень развитія торговой практики можно прослѣдить въ
сношеніяхъ какой-нибудь торговой фирмы или торговаго заведенія по съ
отдѣльною другою фирмою или другимъ заведеніемъ, а съ цѣлою пу-
бликою вообще. Въ каждомъ поегоанио дѣйствующемъ торговомъ за-
ведевіи установтяется извѣстный порядокъ или способъ операцій, фикси-
руются извѣстныя условія сдѣлокъ, на основаніи которыхъ оно входитъ
въ скошенія съ публикою. Въ большихъ торговыхъ заведеніяхъ, наприм..
опредѣлена зараніл цѣна каждаго товара и ведутся печатные іірейсъ-
курапты, въ которыхъ і.ти цѣны означены подробно, иногда съ ралііычп
другими условіями; наприм., сказано, что при покупкѣ значительныхъ
партій товара, начиная съ такого-то количества, дѣлается такая-то
уступка, или что доставка товара принимается магазиномъ на свой счетъ
и т. и. Точно также разныя транспортныя конторы, пароходныя обще-
ства и т. н. онртдѣляютъ заранѣе свои условія пертвозкн товаровъ и
пассажировъ, банки—условія кредита, страховыя общества—условія <т рт-
хованія и т. д. Вступая въ сдѣлку съ какимъ-нибудь лицомъ, они не имѣютъ
времени повторять всѣ эти условія каждый разъ особо, но тѣмъ но ме-
нѣе заключаютъ каищую сдѣлку имен по на этихъ условіяхъ, если но измѣ-
нили ихъ по особому соглашенію. Это подчиненіе сдѣлокъ заранѣе уста-
новленнымъ условіямъ выражается тѣми же способами, какіе мы сейчасъ
указали; именно, составляются печатные формуляры страховыхъ по-
лисовъ, банковыхъ ссудъ и т. п., которые въ случаѣ заключенія сдѣлки
наі„іл,иіютем пъ надлежащихъ графахъ цііфр-ічп, именами, н нолніи-ы-
іь-іюлл-л кѣмъ слѣдуетъ. Иногда, іцчі заключеніи сдѣлки пряно указы-
вается на существующія условіи; нанрня., если въ фабрикѣ а-іш-
день пзітѣс-піый порядокъ |>аботь и |ивігчетовъ или существуетъ оеобші
уставъ внутренняго |клгпо|шдка, то отдѣльные уибочіе ваішиаютск го
ссылкою па этотъ уставъ, „на тѣхъ же условіяхъ, какъ другіе'. или „пн
существующихъ условіяхъ* и т. н. По іиѵі.яа часто не дѣлпілти ника-
кой опюой стилки; ін'шателыіості. существующихъ условіи |ту.чѣется
сама сабою, по молчаливому гоглаіноиію ето)юнъ; панрим., отн|>аі<игелі.
товара или иагсажирь подчиняется введенному порядку движенія па
желѣзныхъ до|югахъ или пароходахъ; проѣзжающій подчиняется щіаііи-
•іаяъ оголи, пъ шпоромъ оетпіювилея. и т. п.
Третью ступень развитія обычной тортовой практики можно іі|ик*лѣ-
на биржѣ каждый можетъ бить іі|и>давцомъ и каждый можетъ бить лш-
куііатедемъ и для этикѣ сдѣлокъ. купли—продажи востененно устапов-
.іакгп'л обычныя условія, формы, ио|иідокъ разсчетовъ и т. д. ііакииъ
образомъ это происходитъ? ІІ|«'ждс нсеі-о. ілѣсі. ит|исть іюль та ли- при-
вычка къ выбранной одинъ рать колеѣ, ваіи, и іп. случаяхъ, прежде
паяй разсмотрѣнныхъ. Положимъ, кто-нибудь рать придалъ на биржѣ
ііаіпію хлѣба на оіі|іедѣленііыхі. условіяхъ и что та и другая сторона
осталась довольной -этой опеінщісю; если сяѵ случится повторить эту
сдѣлку, то онъ будетъ «.топятъ ее къ прежнимъ условіямъ, къ н|южііему
порядку разсчетовъ и т. д. Во-вторыхъ, здѣсь играетъ важную іюль еете-
стосііпая наклонность людей подражать другъ другу и слѣдовать но іцю-
пдта но с.іѣдалгь он
лаютъ другіе, какъ
всего, одинаковость
: людей молодыхъ и маломочныхъ
тонъ, желаніе подмѣтить, какъ дѣ-
тяхъ и т. д. Затѣмъ, что важнѣе
общія -экономическія условія тор-
дѣіки бистро, іі]іе.иіолагаи язігѣст-
это ведетъ къ тому, что мало-ио-
дѣтовыо пріемы, обычныя условія ове-
івъ и т, п. На каждой большой биржѣ
иой отрасли
раціи, обычні
существуетъ ____________________________—-—-----------------—, „—
цу. Иногда они записываются, обсуживаются иа общемъ собраніи членовъ
биржи или въ биржевомъ комитетѣ и публикуются водъ названіемъ об-
щихъ пли нормальныхъ условій для такихъ-то операцій. Такія нор-
мальный условія имѣютъ характеръ .иіевозитивпыхъ нормъ, т.-е. примѣ-
няются въ тѣхъ случаяхъ, когда контрагенты ве постановила для сноси
сдѣлки другихъ условій, когда оиіі положились па извѣстный имъ поря-
докъ дѣлъ и расчетовъ и не сочли нужнымъ опредѣлять его «обо. Зто
подчиненіе сдѣлокъ обычнымъ условіямъ вы|>ажается иногда тѣмъ, что
стороны подписываютъ бланкъ, вь которомъ эти условія наложены: иа
многихъ биржахъ существуютъ такіе образцы или формуляры для
разныхъ опе]ицій. Иногда же стороны прямо дѣлавкъ ссылку на эти
условія, заключаютъ сдѣлку „на обычныхъ условіяхъ*. Наконецъ,
весьма часто онѣ подчинятся существующимъ во|«дкамъ молчаливо,
нмепно заключаютъ сдѣлку, ве опредѣляя ея условій и не упоминая объ
обычныхъ условіяхъ; иь такомъ случаѣ примѣненіе послѣтнихл. |«<уиѣетсл
само собою. Въ нормальныхъ условіяхъ сдѣлка какъ бы крівталлизова-
— 85 —
слишкомъ шн|юкимъ обобщеніемъ и двусмысленностію: .для практиче-
скихъ цѣлей суда это— матеріалъ почти вовсе не пригодный Еще
важнѣе то обстояте.исті», что самая принадлежность ихъ народу, сте-
пень ею участія въ образованіи -™— л««««ч « ...»«ам-
странсиія оказываются болѣе или *
сомнительными. Въ древнѣйшій
іужать дѣйствительно надежными
одни имѣютъ враші
формами, въ которыхъ проявляются несома
съ теченіемъ времени, дѣло народной антоі
закпнодателыіихъ учрежденій государства,
выіпжать общую нолю народа, а для суда
должностныхъ лицъ судебнаго вѣдомства. (
ннхъ гражданъ остается опредѣленіе толь
и отношеній, къ предѣлахъ закона, и обычны
въ нормальныхъ условіяхъ и формулярахъ с.
нихъ лицъ на судѣ и ввѣ суда, но запр_____________ ___ —~
частпым-і. путемъ. О значеніи этихъ фюрмъ будетъ сказано ниже.
бі Судебная форма обычнаго нрава |8і. Во всѣ времена судъ
является главнымъ органомъ развитія всей вообще системы іраждавскаго
права. Если фактическій строй народнаго быта складывается внѣ суда,
то выводъ ивъ него юридическихъ понятій, въ особенности о частныхъ
правахъ, и точная формулировка этихъ понятій развиваются преимуще-
ственно въ судебной практикѣ. А вмѣстѣ съ тѣмъ судъ служитъ глав-
нымъ органомъ и обычнаго правя. До тѣхъ по]п., пока законодательство
страны не установитъ общихъ нормъ быта, судъ естественно руководится
обычаями парода н въ рѣшеніяхъ его выражаются народныя понятія о
нравѣ: путемъ судебной оцѣнки и повторенія опи постепенно опредѣ-
ляются и принимаютъ болѣе и болѣе точныя формы. Такое отношеніе
суда къ обычному праву продолжается и впослѣдствіи, хота съ образо-
ваніемъ законодательной системы нрава судъ находитъ въ ней подроб-
ныя правила для оцѣнки матеріаловъ быта. Ііе слѣдуетъ думать, что
только въ древнѣйшіе породи исторіи и только въ тѣхъ слояхъ быта,
которые вовсе не опредѣлены закономъ, судъ отражаетъ въ себѣ факти-
ческій строй гражданскаго быта и народныя понятія о правѣ. Конечно,
пока какая-нибудь группа бытовыхъ отношеній вовсе иезатровута зако-
номъ. какъ наіірим. у насъ быть нѣкоторыхъ инородцевъ, или пока судъ,
выборный и народный, но своему невѣдѣвію о законѣ, вовсе не связанъ
нмъ въ своихъ рѣшеніяхъ, приговоры суда будутъ выражать пародамя
ікхсірѣнія съ большою степенью непосредственности. Но и при самой по-
дробной регламентаціи быта въ законодательствѣ, и судъ, составленный
илъ образованныхъ легнетовъ, естественно принимаетъ ія> вниманіе обыч-
ный складъ отношеній и дѣлъ въ окружающемъ его обществѣ и въ сво-
ихъ рѣшеніяхъ формулируетъ понятія обычнаго права, какъ юридическіе
выводы изъ лапнаго строя гражданскаго быта. Сами тяжущіеся постоянно
ссылаются на пріпіягый въ данномъ родѣ дѣлъ порядовъ, па установив-
шееся значеніе разныхъ терминовъ въ торговлѣ в промышлешикти, на
обычныя условія сдѣлокъ, обыкновенный порядокъ разсчетовъ и т. и.
Судъ разъясняетъ эти показанія допросомъ свидѣтелей и экспертовъ и
беретъ нхъ въ основаніе рѣшенія. Съ теченіемъ времени все большая н
іажаюгся
— 86 —
ббіьтая чпага обычаевъ. дѣловыхъ пріемовъ п обыкиопевіи становится
П'іПІ-СТПОЮ СХ ДОбіІОЦ прЯЬІИКѣ II ПрНЩЧССЫС ВЫВОДЫ ИЛ пихь фикси-
рую гс я пъ рі.іпеіііихт. су іа Этотъ ііе|пчвць обпчпаіо правя въ судебную
практику есіъ іічікіь пнъчп важный. Пока обычаи живетьппі.ко въ со-
знаніи гражд.іп ъ. пока онъ не ааиисапь, не моленъ въ тііер у и і]»о|імѵ,
до тѣхъ іюіл. онъ — псіці. дополыіо івхшре іѢіонная, пока ігѢіъ спора.
ДѣЛОВИе 1ЮД11 РУКОВОДЯ ІСИ ИМГ. И ІГО НН'ІЪ \О|ЮШ0. но лишь только
котикъ спорь, одна ,торопя ііачпііаеіь іоіковаіь обычай въ свою ііоль-
ау, а другая—ісъ свою, осипъ говорміь чю обычай таковъ, а друюй—
что онъ вовсе ве гаковъ Сусу прихо снеся ральясіштъ существованіе обы-
чая и овредѢшті, ею посреіудіючъ сосіяіаііія сторонъ, заключеній свѣ-
дущихъ людей и і. д. Въ споемъ рѣпіеши судъ придаетъ ему опредѣ-
ленный смыслъ и точную форму, которая на будущее врюмя можетъ слу-
жить доказательсыюяз. обычая Іаѣ Мало того, иногда извѣстный дѣло-
вой порядокъ дѣиеівіігельно заведенъ іп. гражданскомъ быту и стороны
не спорятъ противъ іою, что онъ существуетъ, но нотъ порядокъ ока-
зывается противозаконныхъ и судъ отвергаетъ оба іательпость ею На-
примѣръ. жс.тѣіволоіюжпыя комяиссш и г|чшсію}>тпіія конторы иногда
заводятъ у себя такіе порядкн, которые нарушали бы нрава публики и
безопасность товарной горговіи, если би іудъ признавалъ ихъ обязатель-
ными. Вотъ почему во всѣхъ странахъ су іебныя мѣста относятся къ
обычаямъ торговаго міра не чнето пассивно, не то"
рыкаютъ въ своихъ рѣшеніяхъ существующіе іи, :
иерческую рутину, по вмѣстѣ съ тѣмъ они очиіи
і обычаи и коя-
। приличныхъ добрымъ врг
формулируетъ ею но
певравііль-
удовольствіе въ торговомъ кручу, и когда снова возникнетъ подобное
дѣло, то заянтеросоваоная сторона употребитъ всѣ средства, чтобы разъ-
яснять суду истинный синелъ юртоваго обычая, судъ снова выслушаетъ
стороны, свидѣтелей, можетъ быть, свѣдущихъ людей, и снова формули-
руетъ обычай, исправить неточность прежняго рѣшенія нлв, какъ гово-
рятъ въ Англіи, переправятъ прежнее правило н) (жііі оѵеггпіе ІЬе (оппег
тпіеѣ То же саиое будетъ въ тѣхъ случаяхъ, когда существовавшій и
признанныя судебными прецедентами обычай съ теченіемъ временя измѣ-
нится въ торговомъ быту. Если судонроиатспю гласно, опн судебныя
рѣшенія печатаются и обсуждаются публично, то судъ непремѣнно будетъ
чутокъ кь потребностямъ и явленіямъ быта, и пасса права, фиксиро-
ваннаго въ судебныхъ рѣшеніяхъ, будетъ измѣняться и совершепетво-
“) іушиі поп твіюпе іпігіяіпсіппі, мчі еггоге рттшш, Лсіівіе еомиНаЩпе оЬми-
илтілі но мірѣ развитія фактическаго строи самой торговли и лрояыш-
ЛСІІІІОСТИ.
Путемъ судебной нртктикп сложились почти всѣ извѣстныя въ исто-
ріи системы обычнаго и|чіиа. Эпімъ путевъ вн)>аботаии главнѣйшіе его
сборники, мшірии. і-ѵп'кяи Правда. гснмаискія зерцала, сопаоіаіо <1еі
іпаге и другіе сборники морскихъ обычаевъ, о которыхъ ми еще бу-
демъ говорить ііод|юбш> впослѣдствіи. Отъ ііаздѣлепія судовъ происхо-
дитъ обыкиоіюшіо и раздѣленіе ігь .системѣ права. Такъ' било въ Римѣ
и, ііріто)ксі;инп судами |а>, въ средніе вѣка съ сословнымъ дробяіннемъ
судовъ, въ Англіи съ судами общаго н|шіа и справедливости, у паи.
пъ І’гисін го. приказами и другими судебными уЧ|іеждеиіями столицъ.
01. судами коммерческими, В}язетіишскимн и т. д., хотя до новѣйшая вре-
меня у насъ извѣстна была правительству болѣе практика кистяхъ столич-
ныхъ учрежденій, для развитія же понятій обычнаго нрава важна въ
особенности дѣнтельносп
нъ себѣ
Фактическая
ощіедѣ-
стороиа. существу своему каждий
(уигіз гіісііо). Юридическія понятія вист .„ „ г..
шителыіыхъ очертаніяхъ. Что внѣ суда, въ гражданскомъ оборотѣ, пред-
ставляется только обикковеннияъ порядкомъ фактовъ, то вь рѣшеніяхъ
суда получаетъ характеръ юридической необходимости или положеній
ія'гьективнвго права. Часто до суда и вовсе нѣть установившихся юри-
дическихъ понятій, судъ рѣшаетъ дѣла по здравому смыслу и смотря
но обстоятельствамъ, я потомъ уже, на осионавіи судебной практики,
складываются опредѣленпия понятія о правѣ. Неудобство судебной формы
состоитъ вь томъ, что она связана съ отдѣльными процессами и п|Ю-
явлается въ отдѣльныхъ рѣшеніяхъ, масса которыхъ можетъ рости безъ
копца и становится съ теченіемъ вуіеменн необозримою, если па раду
ст. нею не развивается обобщающая дѣятельность науки.
даго народа, какъ результатъ практическаго роста сто щмхют. и зачатки
ея относятся обыкновенно къ древнимъ временамъ исторіи: но дальнѣй-
шее развитіе ея зависитъ отъ условій быта и нерѣдко останаіииваеітя
и глохнетъ, когда для ученыхъ работъ не имѣется твердой почвы. За-
дача науки, по отношенію къ обычному нраву, состоитъ прежде всего
въ собираніи его матеріаловъ. На первомъ планѣ стоятъ здѣсь сбор-
ники судебныхъ рѣшеній и группировка юридическихъ выводовъ изъ
нихъ, своды судебной правды. Такія работы появляются съ давняго
времени. Уяомятые пшпе сборники— Русская Правда, Зерцала, соіівоЫо
<іе! шаге и многіе другіе—обязаны споимъ происхожденіемъ частнымъ
трудамъ тогдашнихъ юрнстовъ-практвковъ,т). У римлянъ еще нъ глу-
— 88 —
оокой древности ихигЪегпы «или подобные сборники судебнаго нрава '•).
- 89 -
Такъ, на основаніи подробныхъ условій квитанцій, употребляемыхъ въ
нашихъ траіісііо|»шихъ обществахъ, можно составить себѣ ясное н от-
четливое понятіе объ стомъ договорѣ и объ отношеніяхъ, изъ него вы-
текающихъ. По обішцаяъ подробныхъ маклерскихъ записокъ, употреби-
тельнымъ на нѣкоторыхъ большихъ биржахъ, можно соцдаті. полную те-
орію этихъ едѣіокъ Тоже такое слѣдуетъ евігаті. о банковыхъ, страхо-
выхъ и разныхъ другихъ документахъ. На западѣ Европы, паприм,. те-
орія поземельной сельскохозяйственной аренды рдаработывастся ігь нѣко-
торыхъ сочиненіяхъ на основаніи подлинныхъ арендныхъ конт|чіьтовъ,
теорія страхованія па основаніи полисовъ и нормальныхъ его условій,
припитыхъ обществами, биржами и т. д. Такія работы имѣютъ за себя
твердую почву практики и въ тоже время чисто научный характе)іъ
нцдуктиішаго изслѣдованіи гражданскаго быта.
Лѣі. основаніи обычнаго склада граждонекяго быта лежатъ общія его
условія—природа страны, свойсіта населенія, экономическія условія и
т. д. Опя опредѣляютъ собою наіі|ніплспіе той равнодѣйствующей силы
правя, по которой совершается постепенное разлитіе быта іп. каждой
странѣ. ••>. Изученіе этихъ условій составляетъ щюдметъ другихъ наукъ
—статистики, географіи и т. д. Къ теоріи і-раждаискаю нрава онѣ от-
носятся какъ пауки шшоиогательиыл, которыя она предполагаетъ и на-
ходится съ ними въ тѣсной связи. Точныя статиегичгокія описанія раз-
ныхъ отраслей хозяйства, п|юмышлеішоеіи и торговли ведутъ къ ріті.-
ясневію и юридическаго склада народной жизни, раскрываютъ обычные
типы сдѣіокъ и отношеній и ноказыіпюгъ уровень нхъ развитія. Теорія
обычнаго права должна пользоваться результатами этихъ изслѣдованій.
Въ настоящее віюмя весьма любопытные матеріалы этого рода гоб|>аііы
нъ трудахъ разныхъ коммнссій и экспедицій, и мы еще не разъ встрѣ-
тимся съ вини при изложеиік отдѣльныхъ институтовъ нрава.
й 32- Продѣли дѣйствія обычнаго права- Обычный норялок:- или
строй дѣлъ и отношеній можетъ имѣть чисто мѣстный и члстими ха-
рактеръ, можетъ держаться въ предѣлахъ одной корпораціи, одного
общества. банка, биржи и т*. и.. или іп, сношеніяхъ торговыхъ доковъ
между собою и съ публикою. Судебная касса обычнаго право также дро-
бится но мѣстностямъ, сословіяхъ и спеціальностямъ, пока сами судеб-
ныя учрежденія стоять особнякомъ, вока они дѣйствуютъ изолированно
и не имѣютъ общихъ центровъ, которые бы объединяли судебную прак-
тику и шшерживали въ ней однообразіе юішдичсевихъ понятій. Но. съ
другой стороны, есть и обычаи общіе и, нъ извѣстныхъ н|іедѣлахъ,
повсемѣстные. Общность нхъ зависитъ отъ |шныхъ причинъ. Такъ,
ігь щи'дѣлахъ одного народа, обычный складъ семейныхъ и родовыхъ
отношеній ііредстшлмегь иногда болѣе или менѣе сходныя или одина-
ковыя черты; сто зависитъ отъ единства національности, религія, из-
даній, языка народа. Общія условія опта, культурныя, эвононнческія.
аат а*і еа роіііи ЯеЬеі лріагі ;аз. цвае еі Ггеч«епі*г « Гжсііе, чмю чвае реггаго
легаши (1. 1, 5 0.1, в Сеіаі Тоже вь Шест. Арвевов. I, 1, сцу 5.
сообщатъ всему складу его н иаринымъ понятіямъ одинакопай отпе-
чатокъ; іп. кочевомъ биту образуются егпѵтнеіто свои отношенія и но-
шітія въ тѣнимъ свои, н па этой ступени культуры они подложатъ
опять общимъ условіямъ наріднаго хшиіііетіь-і. Наприм. у нашихъ кре-
стьянъ вліяніе государ-тиенной системы ііодігп-й. мір.-каго землевладѣнія
и обіцсстисиііаго устрііптиа селеній птражаіття въ :іамѣ;чате.іыіомъ сход-
ствѣ рѣшеній воюстпыхъ судовъ но іинцин-амъ семейнаго и наслѣдствен-
наго ііріші. хоти ати суды рііяъслиііеііи между собою и стоитъ вісѣ вся-
кой епизц і'і. общею системою гудебныхъ уч|іеждсііій *). Съ устрійствочъ
судебныхъ инстанцій пбъелііп>і"п-я и сѵ.ісбіниі іциіктнка и масса обыч-
наго іцюші. пормпіюканііпн ііърѣшспіяхъ судовъ, получаетъ болѣе и болѣе
общій характера. •>. Развитіе путей сообщенія, торговыхъ сношеній и под-
ь т ііія ведетъ естественно къ той же цѣли. Круеъдѣйствія
торговыхъ обычаевъ иногда письма обиінреіго; оші переходятъ нерѣдко
даже за предѣлы ст|нніи н оказываются сходпыии у разныхъ пародовъ.
Итогъ Фактъ объясняется тѣмъ, что сана торговли есть явленіе уиивср-
сальное, космополитическое; торгошія сношенія связываютъ разныя стрпіи
н народи между собою н постоянное попто]цчііе ихъ вызываетъ обмѣнъ
идей, кишнное знакомство и одинаковые пріемы и обычаи въ торговомъ
мірѣ. Порядку, заведенному па большихъ биржахъ, папрнм. Парижа. -Іон-
изученіи и усвоеніи этого порядка, онѣ слѣдятъ ію телеіііжру за всѣмъ
вообще теченіемъ дѣлъ па крупныхъ биржевыхъ рынкахъ, за курсами
бумагъ, да цѣнами товаровъ я т. и. Отсюда естественно образуется сход-
ство вь самыхъ операціяхъ, въ условіяхъ покупки и продажи товаровъ,
въ означеніи курсовъ и т. д., хотя разумѣются во нгѣма. этомъ есть и
мѣстные оттѣнки и ]>ааіичія *). Тоже самое надобно сказать о банкир-
скихъ операціяхъ, объ обычныхъ условіяхъ морскаго или жслѣзпо-дорож-
паго транспорта и т. д. Торговые обычаи этого родя разішнаіотея есте-
ственно на международной почвѣ “ѣ
іа 13. Иеторпчоехое отношеніе обычнаго права къ важову. Въ древ-
нѣйшій періодъ быта у каждаго парода шчі масса права развипаеттл
обычнымъ путемъ, особенно въ судебной практикѣ. Пи фактическій
складъ быта, ни выражающіяся въ ’пемъ понятія и норны пряна не со-
здаются законодательствомъ, оіго застаетъ ихъ уже готовыми. Однако го-
сударство и общество заиігго|юсоііаии именно въ законодательномъ ощіе-
дѣленіи крапа. Другія форяы правя не могутъ сообщить ему той твер-
дости. всеобщности и одиооб)«зія, въ которыхъ нуждается гражданскій
быть. Закопъ сосредоточиваетъ массу права и раенріетраняап. общія
начала его на всю страну; только при атомъ условіи они могутъ слу-
— 91 —
жіпі. повсемѣстно твердымъ основаніемъ частныхъ правъ каждаго лица,
шідежішяъ оплотомъ доброеоігѣстности и порядка въ дѣлахъ. охраною
кртдііта и гилогояъ правильнаго ртзвптія С|іаашвекнкъ отношеніи. Обыч-
ныя формы ііріва, какъ ми вндкііі. отличаются нерѣдко мѣстнымъ и
частнымъ, шюгда еішрнымъ характеромъ. общіе наемеиты иртва часто
ііі'ік-яѣіііаііц іи. нихъ съ конкретныхъ фактнческпяъ матеріаломъ. а на-
учная группировка нхъ по нмѣстъ ян себя внѣшняго авторитета. Во-
обще закопъ есть лучшая практическая форма Ирана и каждый пародъ
ііогтсііоіііпі переходить къ этой формѣ: сначала издаются отдѣльные за-
коны, а затѣмъ они мало-по-малу обобщаются. еію.іятся въ сборники и
наконецъ въ гнт-мпгачесиія уложенія или кодексы. Масса обычнаго
ііртііа переводится такимъ обртзоиъ нъ законодательство страны. ію.інер-
гастея здѣсь переработкѣ и иостѵневно замѣняется каковомъ. Вмѣстѣ
съ тѣмъ сфе|іа обычнаго пртпа шнтенеино еъужнвается. судебная оцѣнка
бытовыхъ явленій получаетъ характеръ дедуктивной работы, какч. іі|>и-
ложеиіе общихъ нормъ закона къ частнымъ случаямъ, и дальнѣйшее
ртшитіс быта, обязаннаго гоабрііюватъся съ закономъ, іюдчнпяеп-я от-
части тому же дедуктивному нащишині». Съ изданіемъ систематиче-
скихъ кодексоігь. примѣненіе обычнаго Ирана или совершенно заіціещаетси,
или ограничивается болѣе или менѣе 'і.
Полное запрещеніе обычнаго права невозможно и, даже тамъ гдѣ оно
прямо выражено въ законѣ, остается мертвою буквою. Нъ дѣйствито.іь-
ности законъ можетъ только ограничить примѣненіе обычнаго нртюі и
ого ограниченіе, ранію какъ и самая степень его. основываются не па
іі|ювзіюлішоиъ мнѣніи законодателя, а вытекаютъ изъ существа дѣла.
Отііпшеіио аікона къ обычному иртву можетъ быть двоякое. Во-первыхъ,
н послѣ значительнаго развитія законодательства могутъ остапатыя нъ
странѣ такіе слои быта, которые вовсе не опредѣлены закономч,. но от-
ношенію кт. которымъ общія нормы гражданскихъ отношеній, угтанов-
левнил закономъ, совершенно не примѣнимы: іи. ягахъ слояхъ быта
обычное яраго остается но Прежнему во неей его силѣ. Такое положеніе
лѣтъ пртяеходитъ обмкпоііеіиіо отъ разшіртлііогтн населенія, къ ікчЛчі-
пости, отъ разныхъ ступеней его культуры и отъ невозможности усг|юпті.
однообразную систему мѣстныхъ судовъ нерпой инстанціи. Часто бываетъ.
что въ государственной жизни стропи принимаетъ участіе только одно
передовое культурное племя или нѣсколько такихъ племенъ, а потому и
атконодательспю страны организуетъ только бытъ этой части населенія
и само япляеиз |іезультатомъ только ея опыта, выраженіемъ ея обыч-
наго права; напротивъ другія, некультурныя или впослѣдствіи покорен-
ныя, племена остаются внѣ общей системы гоеу.иіитвспііасо быта п жи-
') Лвстр. Грахл- Уаож, § 10, доздоаета ображап. мнваіііе на «бичи дода п
Уложеніе ссилаедо на оОвчав (§ 601, 549, ЗЬУ. 300 в лр), сто боліе ааачеаін ера-
ВОапе, Егкаішшрш, стр. 26 Г. По Зои. У.іож««і» Прі«іа ареліюміаись собрата
та містііые стели мжоеоаь »сі обячи, воторие па Сулумге >рпі дожііи пакта за-
путь по споимъ обычаямъ. Таимо у пасъ иолохоніо кочевыхъ и бродя-
чихъ восточныхъ инородцевъ. которые въ ненпниъ дѣлахъ вѣдаются
епоими родовыми украшеніями—старостами. Яляи и т. и., не имѣющими
свѣдѣній о русскомъ Сводѣ Закоповъ: суды ихъ рѣшаютъ дѣла иа осно-
ваніи стенпыхъ за копивъ и обычаевъ 3>. Въ отношеніи къ осѣдлой массѣ
поселенія такое положеніе было бы іісаоряхіыіимк опа должна прини-
мать участіе въ общемъ госудн|птпчіиомъ порядкѣ, г|іпждпнекій битъ
ея по можетъ быть изъятъ кп> подъ дѣйствія законовъ и предоставленъ
исключительно обычаямъ * *».
Во-вторыхъ. въ тѣхъ слояхъ бита, которые привлечены къ общей
іч>суда|«-піенііой жизпи и ощюл'ѣлаип'я закономъ, сфера обычнаго права
естественно іщдонзмѣііиется. 1(|>еждо всего, съ разнятіемъ законодатель-
ной власти, ограничиіштся право мѣстной автономіи обществъ4». далѣе
законъ оіі|>сдѣіясть общія условія актовъ и сдѣлокъ пжждакекаго обо-
рота и послѣдствія нхъ, нормируетъ отношенія бита и даетъ для руко-
водства суда цѣлую систему общеобязательныхъ іі|іавилъ, которыя не мо-
гутъ быть пн отмѣнены, ми измѣнены обычаемъ нлн судебною практи-
кою. Прн такомъ порядкѣ вещей обычное право можетъ примѣняться
только пъ тѣхъ случаяхъ, когда иго пряно дозволено запонокъ, или же
по предметамъ, положительно не опредѣленнымъ въ законѣ *». Кругъ
этихъ щіедмстовт. и вь настоящее щіеми весьма обширенъ н, по всей
вѣроятности, останется такимъ и па будущее время. ІІе слѣдуетъ ду-
мать, что съ развитіемъ зашшодателіатиа теряется практическое значе-
ніе обычныхъ нормъ нрава: оно только видоизмѣняется, опредѣляется
точнѣе въ своихъ основныхъ элементахъ, но практическій и теоретиче-
скій интересъ его ско]іѣе возрастпегг., чѣмъ уменьшается. Гражданскій
бытъ всегда будетъ, по преимуществу, сферою частнаго самоопредѣленія
гражданъ. Ни одинъ кодексъ не въ состояніи исчерпать всѣ направле-
нія и все возможпое содержаніе этого самоопредѣленія, а къ иему-то
именно и примыкаетъ и на немъ держится система обычнаго нрава, при
современныхъ условіяхъ его примѣненія.
187, 609, 6<В, вЯ5 > сл4л. (прод. 1870г.) т. X, ч. 2 Зпж'о Сул. Грш. (1867 г.) 1327
а сНл. 1330, 1361, 1363, 1364, 1368, 1300, 137», 1464, 1634, 1670, 1680—01, 1013
(ярою 71 I,), пи. 1870 ь, ст. 927, 907. Улоа, о Нава». іов, ярви.
сяѣь Заь о Су». Грамъ 67 г., 1320, 1324, 1435), а эт. стчомевін вочсніхь Ороиявха
(X, 2, 144?). 1,1 ««* 1 1
этому право обместасняой аагояоиім аеиеім (ІІэтпж. о ми. учр. ст. 2—11, 01 езѣь.
00. 90, 92, 118, 119), городовъ (Горя». Поло»., ст. 2—13, 53, 103- 115, 148-153),
•) Ср. првв. 20. Также I. 2 Со4. 4іш. 8, 53. Орана, ааа. ВО топъ. ХЦ ч., ст. 7.
— 93 —
Русское яакоподатели-пю доиускаегі. іі|нінѣнепі« обычнаго врана: 1) тамъ,
гдѣ :іто пряно дошю.іеііо тлкоінімъ, о 21 ігь случаяхъ, іаугорыс не ооре-
хѣлепи ііоложтпелыінмн инрмами закона *>. ІІріяос д<кню.іепіе ішртіжеііо
закопомъ но многихъ случаяхъ ’1. Егп. у патъ нѣлне слои быта, кото-
рые но иеторичегкіімч. причинамъ и условіямъ культуры до сихъ по|тъ
органиіюнани гокономт, почти исключительно гъ внѣшней, адяіншст|ні-
тинной <*то|иіии, такъ что ихч. чпітныя і*]ніж.щііѵкія отношенія оп|юдѣ-
лявтіея до сихъ по|л. обычаями. Такого положеніе кочевыхъ и бродя-
чихъ племенъ, іш<тлаюп<пхъ меточную часть Гостіи •>. Сноеоб|п:піий
бить ихъ, обуглоіиеиный у|»вііеиъ ихъ кулглуунд, ни рнзевтотримт. міо-
слѣлствіи особо <1. Какъ упомянуто выше, оии пУ,даются въ исковыхъ
діыахъ своими |мтдовымн у правленіями па основаніи ихъ обычаеігъ, стоп-
ныхъ законовъ и преданій вѣры 6;, К|>оиѣ условій культуры и состоянія
судебной части въ зтихъ плеиепахъ, дѵітсі. играетъ |имъ сто одно обттоя-
тельстио, которымъ въ особенности інлженяпги глѵііокое вліяніе пломеп-
Свода; XXV: еіучае, въ воторяхъ мѣстнымъ пшаиъ арыоспиош вредвочгагсаьш,
только засовомъ отпѣвается; стр. 7: старый обитай нММюиется вмѣсто закона, а какъ
1063, 1122, 1131, 1160, 3361, 4180, 1182, 4186, <133, <202, <806, 4216. Поіьск. коя
Навоа., 503, 683, 871, 614, 1136, 1150,1160, 1648, 1736,1748, 1763, ПИ, 1757, 1768,
1769, 1762, 1777.
тони» Свода Завопивъ и ирвдають ему такую вестроту, каков нѣтъ въ вмостраннихъ
кодекахъ в которую ионао устраивтъ, струаиарошп внѣ къ одеону мѣсту авме
— 94 —
наго начали ип шчтіюту юридическаго бита, нменііо иѣ|юнсініігѣиіи9
харікп'|Л> русскихъ іитнііигі. о еош-рішчіііі и о |пяводѣ браковъ “1. Наше
судаіи'твеііііыхз, фирмъ, которыя бы, ін* уменьшая нравственной гили и
значенія |в\ііігішиыхъ обрндокь и іірііаі.іь. осіиііцеііиыхъ вѣконынн ире-
дпиіямп и убѣжденіями каждаго иѢ|ЮііеііокЬдаііія. ни (іелигіоаііой снято*
сти и не|кізрншіоп'іі брачнаго союза. служили нъ то :ке время общими
законными сіки-обііяи его ѵсташниенія и іі|иъ*|іащеіня. .Іакоиы ігѣры и
обычаи племенъ, иъ дѣлахъ итого |юда. заступаютъ кіи-го пн-удіі|ип»еи-
паго закона, насколько нъ немъ не содержится но сому іі|я'дяоту общихъ
красилъ ’і.
II ігь ко|к*нііонъ русскомъ народѣ, какъ намѣчено пыше, только иерх-
ніе слои гіиіжшпекаго быта постепенно были ііорміі|и>шціы закономъ.
Масса крестьянскаго ііііеслеііін шіходнлііеь ві. крѣноі-гпохъ и тяслонъ
іі> состояніи и закопъ опредѣлялъ до сихъ поръ только ли
внѣшнія формы ея быта, оставляя ввут|іенііее устройство ея заботамъ
номѣіцнкоіп. и обычаямъ самого па)Н>да Ъ. II послѣ отмѣны крѣпостнаго
состоянія обычное іцюпо креетізіііъ осталось пъеил’Ік Положеніе |!>фев-
ралл інііі года дозволяетъ нмъ руководстповнтмчі снонміі обычаями въ
порядкѣ ііііс.Ндоміііпі и въ дѣлахъ опеки и иоііечнте.п.ітіиі 9>. Но, съ
другой стоіюны, вмѣстѣ съ итою ]кч!>ормою, врестіяпское населеніе во-
шло нъ общій строй свободнаго гражданскаго бита и цѣлый рядъ зако-
новъ нод|юбно организовалъ его оиюшенія. Въ настоящее іі|>емя обыч-
ное іі|ківо кріяті.інп. іантшіляетъ такой же пто|ии.теііенііый, дополнитель-
ный шточшікъ нрава, какт. и вт. другихъ сословіяхъ, ііолѣс широкое
примѣненіе его въ сельскомъ быту объясняется общиннымъ устрой-
ствомъ к|іесті.шіскаго зеилсіиадѣііін и недостаткомъ судебныхъ и нота-
ріальныхъ учііеікдеиій въ нашихъ уѣздахъ. Волостные суды состоятъ
почти повсемѣстно изъ безграмотныхъ судей, для кагорыхъ Сподъ Зако-
новъ есть Іегга іпсоцпіи Само Положеніе I» феіі)нідя, повидимому,
пе облаиваетъ нхъ сіціаіыяттся, при іадрѣінепіи дѣлт., съ .закономъ. Въ
ст. 107 Общаго Положенія о крестьянахъ сказано, что волостной судъ
долженъ, н|>ежде всего, склонять тяжущіяся стоіюны къ првми|>еііію;
если же онѣ не войдутъ на мировую сдѣтку, то судъ рѣніигі. діио па
основаніе заявленныхъ пъ полостномъ правленіи сдѣлокъ и обязательствъ,
заключенныхъ между спо|іяіцнми сто|нжаын, а если такихъ сдѣлокъ пѣть,
то на оеновапін мѣстныхъ обычаевъ и іііннюнъ. принятыхъ въ вреетьин-
скоят. быту. О законѣ, какт. обязательной нормѣ для рі.чіічіін суда, во-
все не упомянуто 11а практикѣ дѣла разрѣшаются въ волостныхъ
брыіюиъ сг. 3, 73 ІГ„ 98 «, 128, 121, НО, 178 ІГ„ 17» И., 192, I»» Л
воиляссіи. іамідеіавиеК іюгостние сщи. Обимоишіо псоеіаві сща іМ иі одного
пиѵь іи- столько 110 .1011011) '-’), ГКОІІ.КО По ГИ|ЫІ№І.ІИІНК'ІИ, но мііжле-
жані-і, гь чслоні.коні. к со 110.11,1010 ойщіч-пи и>, ЧПКЙ4 іінкочк но било
I, 3, 12, 16, 21. 30, ІИ, 09. 201, 211. 22), 231, 210, 210, 253,'274, 279, ЗОЗ^ ЗВАЗІЗ^
42, 17, 68, 61, <16, ІИ, 112, 121, 151,, ЛИ, МІ, III. 20, 200, 219, 220. 2 И. 244, 291,
267, 283, 307. 376, IV, 20. 27—28. 91, 105. 237. 213, V. 8. 16. 21. 26, 33. 120. 127,
333, 490, 393. 300, 399. 116, 192, 616, 621, ьа», 539, 611, М, 2, 19. .И., 41, 44,
48, 83. 1В. 352. 3>7, 360, .ЯП, 367, 364, 379, 344, 396, *«'. 401. 442. 655, 636, 666.
баби ем» обычнй, гдѣ ш знай (Ш.474К 110.1а іасота.таавааа вроснане. павотаав
193, 219, 228. VI, 142, 205, 44 ► якотрк внтнтнваск аооаа. а Ивю но лоаюін. а
ШВСМІІ ЧДсбаий Устава (1,203, 211, 223. 279, 293, 21В, II, 633, 111,20, 200, IV,04.
V, 236. 212, 217, 264, 257, 262, 273, 415. VI, 161. 364) ода X г. а 1 Зас. І'над.
(II. 3, 47, III, 20, V. 331, 616. 524, 529), во нанка нѣсіакь Сборввкь Ііонснвна (IV,
36, 38, 50. 334, 346, 364. 368, 384, И. .88, 63, 61. 93. 143, III, 376, V, 632: м нрв-
чмби но совѣсти на діио саотрѣта. всѣха кого надо іи'|сс.іуіиааи, 216, 2 <3, 611. II,
иска но обстоя теавстаап ко соося) раасддс), IV, 36: но доитатеавстваяа, 53: но
келовбк/ (I, 321, 339, 339, ЗоО, 334, 678, 623, II, 61, 05, III, 67: врвнааішп во
ія'илііо 1аі. Хотя інмтикиі писарь читаоть гудишь ііакоіііі и укіиииіегь
Дѣяі“пютг.іыіогні II ѵачт. пііпірь II і-гаріііііпа—не Н'ликіс ішонііикн. Пи
бо.іг)нім<інн>с*пі гу іа. іірііпияіріі его ріции інчіовынаютея на законѣ, нъ
ничъ нн|«іжпетпі иеиогредгпкчіпііе ііа|»діню чу ото правя, кай. идеи,
виооднчой каіціии раиь н:п. конкіютіінѵі. обетоятелм-гіп. дѣла. глядя ті
человѣку и но дѣлу и но уеловіячь крепьянекаго быта ,7|. Надобно за-
387, II, 71: пало ріаоть дѣла такъ, чтобы ріиаеиіеиь не разорять я уха да я ие иіяать
его иеисараѵоияь «. полата<ц иначе ролорителыіо будетъ ли общества, 135, 143, III,
ирвнЬіиясь п> вростьднсвоау быту, 538, 530, 544—145, VI, 381)
онъ оротаіасть, такь и дѣло рішль, 279, 204, 292, 297, 313, 321, 320, 333, 339, 344,
стмаиаго писаря больное аю, 70 и 123: судыіиа руаооодют. писарь. 92, 124, 412, 451,
450, 644, 002, Ш, 194, 199, 300. 307, 409 Г, 453: ии сАше.аааооа не ыіаена, IV, 9,
V, 55: но ясвѣхеегьу, судьи въ руваяь писари. ВО, 139, 225, 228, 254, 202, 273, 283:
гельспаш а т. Д. (I, 3, 12, 15, 21, 30, 30. 40, 59, 95, 130, 100, 185, 318, 317, 321,
віпіігі,, что ото положеніе івчотшхъ суіопь чи.-го <|«ктпчсек«н' и м-
Ш-ІІТІ. ииько пи. пм. «чн-іакі н *| и ія въ тчЛоііин-гіі же >ін.
.'ю:ипо.і.іяціопіі<нтіі .пііѵъ ѵу.іоіп,. Ііаііопъ не .ъѵгь ичъ ііраіч рініаіі.
дѣла исклвічптелыіо по у<*ііотр1,ііів> н но обичаямъ; еттыі 107 Ооіірію
ярвнівпаяеь сухая*, 851. 35Э: вря оОсуавхеііія аЬь, су** русовохствуегся арсннущс-
«авіге». сооЛрвжахси са обстотаастванв. во права* а т. 811: оеоОиха опнчи>въ
варя оОсужаспія и |4ш«нів *Ьь вс ('об.іВ'хаегся, И, 3; осоіЖха аЛставха ойтсва
вавооыа и по проча!, 130, (II, ао. 07: не руювоаегпуегся оОнчаави. тавв пака <шп
вь вяах крутовуі: ворусу, 323. 820: иісівихі, среспввсввха оЫчаева пѣть, па ебичав
вяио чо ввесть, чтіт еяу іпа ваакхепа хохуть; кому суха что хаеп.. тога то и выу-
чить, 441: вяваииа между яростивые обмчаеп собствеаво во сушспуоп, рааііва
у васъ вс хороао. така это селхсоо ехохм, тавь правая кіп., а охво врвст|«сііе;
я*сі* (III, 219. 220: о* аЬаха граявавспха в. сух* рукоеохствуется заховаяя, по
сствсиво аахомяя, яасхоаько ояі вавьесвы сухьяя* и васарп, во в* сеаьсша схо*
ики* яоряахом*, вря участіе старвховь, врвяіняась х* хрестааасвояу -іату, тахае:
511, 544—545, VI, 3, 83: я. сух* п саояха ріяееіаха боіѣе руковохствуетсл Т1Ч0-
Iіоліжі'ііія о крестницахъ не няѣгп. такого смис.ча, она только не упо-
минаетъ о аавонѣ, но іюплтііо само гантвъ что для крестьянъ и для во-
лостныхъ судовъ обазателіаіи какъ игѣ <ичвн> лдм пнхъ изданіню інікоііи
и раеііо|иіженія іі|шіппѵліа*гна, така, н ні-1; общія уаакоііеііін. номі.щен-
нмл въ Сводѣ Накопавъ, ііаеколі.ко они но предмету і'восму прнмѣііііии
къ нхъ биту и насколько въ самомъ законѣ по едѣлаіні, въ отокъ пинъ
інениі. іиможііпчыіат изъятія —1. Особенности крсетыиіекаго быта въ
І'оіч-ін ііілтекавітт. югъ еінтсчм мі|икаго жилеіиадѣпін и круговой поруки
а-лмкаічі обіцитімі :н гноивъ членоіп,. 11а атомъ осііонапін мжігііііпіііі
іинірн-и частнаго кікѵпянскаго хігоійтеь и даже семейнаго н ітелід-
ствеіінаго права, именно дѣла о раздѣлахъ и передѣлахъ земли, о еомон-
обнчаеп птиЬіно собхацасавхъ пѣгъ, вин русоаохствуика м.п.ко вельскіе входи
ара раиМ васНхсгив).—Но. сь хругоО схорони, Х|ОСГЬЛИС аапив, что овв судап а
воиочао есть (ср. «1: часто сулвп. по сухъ, а вохкв), но онн вахохлп вть упохребае*
срестиаскахо Сига, но вохорипа общество охвічаеп за вевсиравнихъ иатоаыапокь
2: руков. старыня норлдханк в своввв убѣждевіаив, 6, 8: во сельской* обряду, 120;
по староиу обряду, 382: рѣиаогь чаще всего по обыкновенію в по убѣадсвію, какъ
еовіехь укажетъ, 416: |Лж. но обахітоаеаію, 6Э2; ае нрвлерж. строго нв обычая, ни
Общ. Пох о врест. 38, Пою о шк. 108, Ыѣст. Нелввор. 110, Малор. 03 С в пвже, кіь ѴШ).
— 99 —
іімхъ ршцѣшіъ и опокахъ поручены гГ.дТ-иік сельскихъ сходовъ
и іптѣяъ .............. бе:п. дальнѣйшаго оніа-дѣдепіа іп. законѣ, какъ
предметъ к|мч:іъяш-шні аіггопоміи. Полъ вліяніемъ этпго общечтжшіаго
уггувійстпа глпжилні-ь у крестьянъ нзиѣстнне порядки для разверстки
земель II тягловыхъ сборокъ и для «пойныхъ раздѣлоігь, въ связи съ
понятіями о семьѣ, какъ рабочемъ таг.тоіюмъ союзѣ, и о поуоідкѣ наелѣдо-
нація; когда дѣла итого |ЮДЛ доходятъ до волостнаго суда, онъ руковод-
ствуется отою гнетено» івлычпаго к|Юпъянсхаго права, хотя въ ней са-
мой есть много неопредѣленнаго и въ основаніи ея лежитъ финансовый
Иринкинъ—круговая порука и польза общества иі.
ііатѣнъ, и во іюѣхъ вообще слояхъ быта остаются разныя гщіждан-
екія отношенія н сдѣлки, которыя не нормированы, не он|ісд'ѣлсиы за-
кономъ. Таковы въ особенности, пъ сферѣ частной автономіи граж-
данъ, отношенія но обязаттльстнамъ, подробности которыхъ оп|>ед'Ѣ.іяютсл
договорами сторонъ и но могутъ быть исчерпаны разъ навсегда закономъ.
Когда пыіаженіа, помѣщенныя въ договорѣ. не опредѣляютъ предмета
во всѣхъ его частяхъ, тогда принадлежности его объасниютаі обычаемъ,
если онѣ не опредѣлены закономъмѣ Обычай служитъ здѣсь с)>едстіюмъ
толкованіи договоіювъ и примѣненіе его основывается па предполагае-
момъ соглашеніи сторонъ. Весь договорный гражданскій оборотъ, осо-
бенно при настоящихъ его условіяхъ, развивается папочкѣ уже сложив-
шагося быта; заключая сдѣлку, стороны имѣютъ въ виду извѣстный, за-
веденный порядокъ дѣтъ, угіотребіяюіт обычные техническіе термины
для характеристики отношенія и связываютъ съ ними обычный смыслъ
и іірнпатыя въ данномъ родѣ дѣтъ послѣдствія. Онѣ полагаются на итогъ
еущеетнуюпий порядокъ, хотя бы и не внесли прямаго условія объ зтомъ
авглійскиаа враамелвстаоіп (ОапрЬеІІ іеннге <*Г Іаші ін ІвСіа, п Куипіі оГ Іаіні
пять врагъ а особсвііыі, ахмвчветрыавішй, хараиеръ крестивсваго суха а 'Личнаго
права. Си. ниже, оі. IV, VI —VIII, XI.
дешю, случаѣ, ила вря иохобанха обепипелспахъ, 8003: при сомвѣвів вреіііолагаеіса,
— 100-
въ самую стѣіку. Когда іяснііікіістъ потомъ споръ вслѣдствіе неполноты
или неясности договора. то апведеііпый. обычный, но|іядоіп> дѣлъ есте-
ственно долженъ быть принятъ въ руководство для ии*олкованія сдѣл-
ки и). Танямъ нуті‘47. іжаъапіявлтя ня судѣ сдѣлки и анты вся-
каго рода ’Ъ и. при современныхъ условіяхъ быта, это примѣненіе
обычая вь сферѣ частной аіігопомні гіижданъ имѣетъ но преимуществу
практичсткос значеніе. Съ этою цѣлью судъ долженъ: 1) разъяснять себѣ
фактическую почну быта, па котоіюй основывается обьясшіеиая сдѣлка,
удостовѣриться въ суіцегтіювапіи обычнаго ію|нідші дѣть, обычныхъ по-
нятій о едѣікѣ, ея условіяхъ, теряинаѵі. и послѣдствіяхъ, и 2) долженъ
быть убѣжденъ въ томъ, что «то|няіы, заключая сдѣлку, имѣли этотъ
порядокъ въ виду ч Ііо.іожн.іпсь на него.
Вопросъ о раснозііапаіпи обычнаго порядка дѣть или обычнаго
склада юридическихъ понятій **| по подходить подъ общія правила о до-
казательствахъ пъ сраждопсковъ процессѣ “і. Иредяетоиъ доказательства
вь процессѣ «ужатъ только факты, притомъ только спорные между сторо-
нами факты. Напротивъ, въ обычномъ правѣ, кань мы уже видѣли, есть
два элемента— фактъ и право, ікть коихъ первый, т.-е. рядъ фактовъ,
служитъ какъ бы внѣшнею формою, чеіюаъ которую проходятъ общія
понятія права, т.-е. юридическія убѣжденія народа, общестпа или мѣстнаго
кружкѣ гражданъ, или убѣжденія суда или науки. По самому положенію
суда среди теченія народной жизни, какъ фактическій строй быта, такъ
и присущія ему понятія правя, въ большинствѣ случаевъ извѣстны суду
и, при такихъ условіяхъ, не требуютъ доказательства. МоСогіііт поп
чрииимать во винма-
возможны шісьмеииня до-
") Ргечи. Ілаіг. 1, 4, § 66, 09. 1. 5, § 952. 256, 257. Смс. Гр. Улож. § 90.
Иш. 1134 89. Банр. Врмпг 1, § 73 Я. ЛОЗІвоп, Іан <>( сопігаеі», в ТО. 1369.
стр. 917 С К.-Ѵогк СІЩ СоОе {209С Рагіовв, <ш совиаси, 6 ТО. ВмЬ 1373,9.2,
стр. 535 Я.
м) Путева хогокороаа можетъ бить гетаиоиеяо ееошое право, иавро. «раво ма-
гіаіі м вымонвіа чужнкъ аиуиіествоях обмжь етого права оярехіадетеа тЬяь самыяь
аапжа, веторыиь о«о уставевленп (г. X ч. 1 Зи. Гражл. 514, 541), а вели оиа поло-
*•) Р'асЬіа, ОежоЬцьѵіЫисЬі, II, сгр. 120 ыѣь, 151 « сНх. ІѴіпОвсііеіф
Рголенет. 1, стр. 95—9в. ЬаврепЬеск' п сіт. ЛгсЬіѵ, т. 40 (1857), стр. 353 К.
— 101 —
<?’Лѣ иъ томъ. что между пііии существовалъ издавна заведенный поря-
докъ дѣлъ и )пзсчетопъ. Въ другихъ случаяхъ судъ обратится къ до-
просу свіілѣіелсй и свѣдущихъ людей, знакомыхъ съ данною отраслью
торговли идя нрояатжииоети, потребуетъ заялючепія ірагеге) оффи-
ціальнымъ органонъ, стоящихъ во главѣ торговыхъ учрежденій, наприм.
биржеваго комитета, уііршиявіишхъ банками и т. и. Если обычай уже
коіістатн|ювапъ въ іціежинхъ рѣшеніяхъ суда, то эти прецеденты и.
болмпнііепгѣ случаевъ устраняютъ ішдобшить иъ новыхъ доюиатель-
спихъ (Ует. Торг. 14(>н, 1714); однако, это устраненіе не безуслов-
ное. Дѣловая практика іуіажданс.каго оборота и связанныя ст, нею по-
нятія постепенно измѣняются п судъ долженъ быть чутокъ жъ этниъ
измѣненіямъ. Если стороны возбуждаютъ споръ противъ оіі|юдѣлеііпой
прежними рѣшеніями тактики, утверждая, что она не существуетъ,
отжила спой вѣкъ или перемѣнилась, то судъ долженъ допуститъ дру-
гія доказательства и но стѣсняться сіюими прецедентами (Оси. Зак.,
Предметомъ распознающія служитъ здѣсь какъ фактическая сторона
обычнаго нрава, т.-е. соблюденіе или выраженіе юридическихъ понятій
въ рядѣ внѣшнихъ фактовъ быта, такъ и сторона юридическая, т.-е.
самыя понятія и положенія права. Недостаточно, наприм., представить
формуляръ какой-нибудь сдѣлки, въ которомъ напечатаны подробныя
условія ея, по нужно удостовѣрить судъ въ томъ, что подобные форму-
ляры или бланки находятся дѣйствительно въ употребленіи въ лапномъ
родѣ дѣлъ или въ данной отрасли торговли, что понятія, въ нихъ выра-
женныя. дѣйствительно Припяти практикою и обращаются въ вей, вь
постоянномъ однообразномъ видѣ, въ теченіи извѣстнаго времени вт>, что
ііріктика слѣдуетъ имъ сознательно, съ убѣжденіемъ въ ихъ юридиче-
ской необходимости и законности (оріпіо уигіз, песеззііаіія) “>. Обыкно-
венію, впрочемъ, юридическая сторона обычнаго права тѣсно связана съ
фактическою и ріепознаетси судомъ не вь одномъ какомъ-нибудь про-
цессѣ, а въ теченіи постоянной вѣковой практики судебныхъ учрежде-
олн№. на ралу ст, авва, кегля воэвохаи я кгрѣчаютсл п л«спвп»в«т< повей
авизнаго арааа. Ставать силу обычая вьаавкввость отъ встечеиія шкиѵлЖЮ лавиост-
томивъ и Г. піаі квііиое й< рлтосгіреа, еоввиеівбо пов «і таіііигв), нѣть разумваго
— 102 —
кій вообще. Судебная форма «бичнаго врана. какъ замѣчено пыше. иод-
.Н'Жііп, беэи|іері4і<ііоіі повѣркѣ н>те»1> .иі.іыгѣбаіаго судебнаго опыта о,
вмѣстѣ съ тѣмъ, ноетеііеііио болѣе и болѣе улучшается. На ряду еъ пси,
со временемъ, открывается еще новая, критическая и обобщающая іи-
бота науки, которая, въ свою очередь. также даетъ свѣдѣнія о поняті-
яхъ и положеніяхъ обычнаго и]ківа.
Примѣненіе обычнаго іі]>аііа къ толкованію догово|ювъ основывается,
какъ мы видѣли, на іі|іе.іііолож(чіііі, что каждый договоръ возни-
каетъ на почвѣ ужо ѵсташівнвіпогога гражданскаго быта и <-го|юны,
заключая сдѣлку. имѣютъ въ виду этотъ окрѵжаюіцій нхъ ицгь идей
и полагаются ня существующій порядокъ дѣть, считая его естествеп-
пою составною частью нхъ договора. Поятому недостаточно, чтобы
судъ убѣжденъ былъ и, существованіи того или другаго обычнаго
порядка; необходимо еще, чтобы этотъ порядокъ стоялъ въ связи со
сдѣлкою сторонъ, чтобы, заключая сдѣлку, онѣ разсчитывали на него и
желали опредѣлить свои отношенія обычнымъ порядкомъ. Это правило
имѣетъ, прежде всего, отрицательный смыслъ; именно, если стороны за-
ключили одну сдѣлку, то нельзя примѣнять къ ней обычныхъ условій,
относящихся къ сдѣлкамъ другаго родя; если стороны, заключая сдѣлку,
внесли въ нее положительныя условія, іаапічпыя отъ обыкновенныхъ,
то послѣднія не могутъ быть примѣнены въ этой сдѣлкѣ. Вообще меж.уу
обычаемъ и сдѣлкою должна быть связь, обычный порядокъ вещей дол-
женъ входить въ кругъ разсчетовъ сторонъ и стоять въ гармоніи съ ихъ
соглашеніемъ. ІІы уже видѣли тѣ формы, въ которыхъ проявляется эта
связи иногда самая сдѣлка заключается посредствомъ образца или фор-
муляра. въ которомъ пропечатаны обычныя условія сдѣлокъ этого рода ®’і;
въ другихъ случаяхъ контрагенты дѣлаютъ ссылку па существующіе
обычаи, заключавгтъ сдѣлку „на обычныхъ условіяхъ*, а иногда подчи-
няются наведенному порядку дѣлъ молчаливо и это—самое обыкновенное
явленіе практики. Мало-по-малу, съ извѣстною сдѣлкою, и вь быту иа-
рода, и въ судебномъ сознаніи, связывается все болѣе и болѣе понятій,
опредѣляющихъ отношенія сторонъ; достаточно, чтобы сдѣлка была за-
ключена, выводы иэт. яея уже готовы, уже опредѣлены въ системѣ обыч-
наго права н суду остается только примѣнить ихъ. Контрагенты не имѣютъ
надобности вносить весь этотъ матеріалъ, права въ свой договоръ или
упоминать особо, что они подчиняются обычнымъ послѣдствіямъ сдѣлки.
Въ системѣ обычнаго права, когда оно достаточно развито, внутренняя
структура сдѣлки или отношенія какъ бы кристаллизуется, и кто всту-
паетъ въ это отношеніе, тотъ, тѣмъ самимъ подчиняется всѣмъ юридиче-
скимъ понятіямъ и выводамъ, которые съ нимъ связаны. Согласіе контр-
агентовъ па обычную структуру сдѣлки предполагается, если они только
заключили эту сдѣлку.
Но, спрашивается, можетъ, ли сила обычнаго права идти еще далѣе?
Можно лн примѣнять его даже противъ соглашенія сторонъ,?
Другими словами: имѣетъ лп обычное право только днспозитиввий. или
же и принудительный, абсолютный характеръ? Въ сферѣ договорнаго
права, при настоящихъ его условіяхъ, оно имѣетъ только диспозитивный
характеръ. Ото іцшііыо вытекаетъ изъ начала индивидуальной свободы,
кото|юн сохраняетъ всѣ свои іі|зніа въ И|м.'дѣлахъ закона: изъ того, что
другіе думаютъ и иопуішмп токъ, а не иначе, не слѣдуетъ, чтобы и
каждое отдѣльное лицо опредѣляло спои отношенія точно такъ же; на-
сколько законъ признаетъ за иннъ ііцііні частной автономіи. іюложи-
телъио выраженная воля инна должна стоялъ всегда на нервомъ планѣ.
При тшконннін сдѣлки, судъ долженъ И|ячкдс всего иркяиматъ во вни-
маніе точный свислъ договора, а затѣмъ уже, только ігь случаѣ сомнѣ-
нія, или пробѣловъ, оітаіиенінлхъ договоромъ, принимать въ руководство
(Личный ііо|шдокъ мощей ••). Лс слѣдуетъ думать, что и внѣ этой сферы
силу. ІІаиротиіп,, по существу своему, какъ уетаііовиввіійся порядокъ
быта и система соотвѣтствующихъ еиу понятій. іакличатт. въ
себѣ такія же непремѣнныя, ирнпудителі.ні законъ. Въ
древнѣйшій періодъ быта всѣ отношенія и іредѣіяются
обычнымъ пришвъ и въ тонъ числѣ такія. о< автономіи
не примѣнимо; остатки этого порядка пещей существуютъ и теперь въ
тѣхъ слояхъ быта, гдѣ, пппрня., семейныя огпошепія' опредѣляются до
сихъ поръ нормами обычнаго нуниыв. Съ теченіемъ времени, однако, не-
премѣнныя нормы бита болѣе и болѣе отходятъ въ область законода-
тельства и обычное право становится только лошинитслі.ііоіо. диспозитив-
ною. отраслью нрава а,ѣ
Говоря о примѣненія обычнаго нрава іл> судебной практикѣ, мы
должны коснуться еще одного вопроса, объ отношеніи его къ закону,
иметго: можетъ ли обычай отмѣнять дѣйствіе закона? Здѣсь слѣ-
дуетъ выдѣлить тѣ случаи, гдѣ самъ закопъ дозволяетъ примѣненіе обыч-
наго нрава предпочтительно передъ нукіпнлами законодатеаъстаа. Напри и.,
въ порядкѣ наслѣдованія крестьянамъ дозволено руководиться нхъ обы-
чаями аі), обычный иоііядокъ устраняетъ здѣсь правила закопа, по пе
собствоияою силою, а по прямому дозволенію закопа **). Напротивъ, въ
другихъ случаяхъ, положительно ие раз)гѣшаемихі обычное
не опредѣлены
чаевъ только „прі
тѣлъ случаяхъ, па
сказано, что при '
обычаемъ только тогда, „когда
*) Заг. Грама. 1630. Общ. Пшож. о крест. ег. 107. Оси. Гражх. Зла. 3097.
Поиса. аод. Пазы. 1150—1100. Иты. Гражх. Улож. 1131 и. Х.-Ѵогк а Саба,
о) 06ц. ІІолож. о врсст. о. 98. Полож. о амкуа* * 106. МЬгга. Ь’еласор. 110.
Сиахі Заа. Гражд, а не особенный ноставоааенія о васлЬхоаавів у вреетиіп, встрЪ
чаюцілса аа кругахъ гемахъ Сноха (ваараа. Тсг. ааа. еел. 116. Міет. Мхлор. ІІолож.
"1 Уег. Тоцг. 1408, 1711.
— 101 —
закопомъ* эь). По Уставу Гражд. Сух. мн|ювой судья, но ссылкѣ сто-
ронъ, можетъ руководствоваться обпіензвѣегішміі мѣстными обычаями. но
къ томъ только случаѣ, когда примѣненіе мѣстныхъ обичаеітъ дозволяется
именно .'икономъ, п.ін въ случаяхъ ш.іожитт.іыіо не раз|гі,шяеиыхь за-
конами **>. Подобныя же Н|іовіі.м встрѣчаются въ другихъ мѣстахъ Син-
да ”ѣ и, К|юмѣ того, въ Основныхъ .нисоняхъ постановлено, что .законъ
еох|іаняеть свое дѣйствіе, доколѣ не будетъ отмѣненъ силою новаго за-
кона* ів>. Такимъ образомъ пестѣ проведена мысль, что обычай есть
только доиоліінте-іыіык ікточніівъ н|«іші, что онъ не можетъ идти іп.
|іяз)сѣхъ со смысломъ закона, но можетъ примѣняться къ тѣмъ случаямъ,
на которые есть точные и ясные законы, принудительные нлн лис.нозн-
тявные—все равно.
Въ такомъ же смыслѣ разрѣшается этотъ попри-ъ и другими законо-
лателістіимн Европы. начиная еще съ римскихъ временъ Въ осно-
ваніи этого рѣшенія лежитъ мысль, что въ государственномъ быту само
обычное право опредѣляется въ своихъ элементахъ закопомъ, какъ нер-
•=) Св. Зак. Гражс. X. I, 1680, о. г.
“> Уег. Гражх. Су* 180.
'.твівѣ заісаа силою даіиім (Саке. Гража. Уюж. 28. Прус. ЕавбгесЫ, амд. § 00.
НеІІс ІС58І, § 6. Моогіоп, 1. § 94 я МатсаНб I, К 36, еопіга ТгаШсг 1, 162 а
Сигаыпп 1. 107, 108. К. Умѣ С. Собо § оу
— 105 —
ханною волею государства. что законъ по своей фо|«ѣ гораздо болѣе на-
деженъ, что онъ н|«едііо.іагаеття извѣстнымъ каждому и всѣ граждане
естественно лыжни руконодиться имъ '•). Въ дѣйстнительностн это пред-
положеніе не всегда вѣрно 111; если диічимитивный законъ неточно ви-
ражпеп. іі|м-дінипга«му» ішю контрагентовъ или ве соотвѣтствуетъ обыч-
ному складу дѣлъ и юридическихъ понятій народа, то часто бываетъ,
что законъ еоік'рінеішо игнорируется; сначала дѣловые люди обходятъ
его, включая н|ютнвоііоложііиа ему условія въ самую сдѣлку, по потомъ,
когда этой, противоположный закону складъ понятій становится обычнымъ,
нрік-го іптіорнруиггг. существованіе закона и, заключая сдѣлку, имѣютъ въ
виду обычныя порядокъ вещей. Такое состояніе гражданскаго оборота
указывавъ на ішгребноетъ вь измѣненіи закона; но оно не даетъ суду
права примѣнять обычаи, іцкггипные закону *“). Судъ долженъ относиться
критически ко всѣмъ вообще элементамъ обычнаго права и, если бы та
или другая норма его оказалась противозаконною, долженъ отказать въ
примѣненіи ея. Ует|кіііспіе раздала между закономъ н направленіемъ
понятій обычнаго права есть уже дѣто дальнѣйшаго развитія законода-
тельства *•); съ судебной точки .зрѣнія обычное право не можетъ бытъ
нротнвипкоіііііімъ, потому что самые элементы его допускаются судомъ
только подъ условіемъ, чтобы они не заключали въ себѣ ничего иротнв-
наго закону.
вія примѣненія обычнаго нрава, мы можемъ теперь опредѣлить, на па-
Выть различны
«наго права
который, иа основаніи ихъ, располагаетъ и конкретныя свои отношенія,
насколько они зависать отъ его поли. Съ этой точки зрѣнія, какъ замѣ-
чено еще римскими юристами, въ обычномъ правѣ выражается общая
иеніо сь ійгііозьгевкигь яаяопп (стр. 12,13). Нааропівт, Ьваеіерт вообще отвергавъ
отаіііаоіиув) ему обычнаго орава ми тѣіа странъ, гл* наьонолатевьетво уже вохяфя-
я угаааяіа сяособоп къ уссравевіо его, можеп бить асеьга повевая учеяая разра-
воля народа Ніи пдіаво нп|к»лплт сам<юіі|іедѣленія и). Въ древнѣйшія
времена бита, пока народъ не выработалъ идючной аакоподап'ліиіоГі ки-
сти для выраженіе общей своей тми. обычное ііраио дѣйствуетъ во всѣхъ
с<|»ерахъ его жизни и притомъ еъ исключите.ііліою сплою. Съ теченіемъ
времени. тогда ѵспіповип-л пдючныи госіда|н-пюиный ііодіядокъ. едип-
ствеянымъ органомъ общей вози народа егаповнтея порхавшія власть
гоеудадіетііа, потому что ігь гоеу.чаднтичіномъ быту надюдъ, какъ соно-
кунпості. отдѣльныхъ лицъ, не имѣетъ ікчн'юй воли, а надюдъ, какъ юдиі-
дичеекое лицо выдаиваетъ спои» іикію посредствомъ органовъ ющудндг
ствсииой власти. На этой ступени диинііітія существо обычнаго ндніва,
однако, не ісшѣнается: оно остается индуктивнымъ закономъ быта, ко-
торый сознаютъ и примѣняютъ, прежде всего, сани граждане, а за вини
судъ н наука вдиша. Только элементы его, изъ которыхъ слагается <]юк-
тическій строй быта—акты и сдѣлки, постановленія, основанныя на авто-
номіи, и судебныя дгѣшенія—опредѣляются тенедіь закономъ и допускаются
ігь составъ обычнаго права только полъ условіемъ законности. Вмѣстѣ
съ тѣмъ н общій діеаультать нхъ, система обычнаго п|н>на не можетъ
быть Піютинозаконною; она дѣйствуетъ параллельно съ іаышомъ, воспол-
вяя его пробѣлы или даже замѣняя его лая тѣхъ слоевъ бита, во отно-
шенію кь которымъ система закона оказывается, но волѣ самой законо-
дательной власти и въ извѣстныхъ предѣлахъ, ііенджнѣігнкою.
8 10. Понятіе о законѣ. Законы суть общія постановленія или нодімы
права, утведпкденпыя и обнародованныя вт, установленномъ порядкѣ веди
ховною государственною властью ’). Совокупность этихъ постановленій
образуетъ законодательство страны, а отдѣльныя постановленія на-
зываются вообпде закономъ, но имѣютъ иногда и особенныя названія *).
Въ яонятіи о законѣ должно отиѣтить слѣдующіе признаки:
і« (Іесет вопепіпѣ йіе сонзШисЬвез репооаіев ііші ѣеіае КмѣичоеІІеа. Ніоѣѣа,
рпёет <1и С. еіт. (Ѣостѵ. ѣсуві., 1, 20вр Іо ІоІ еи опе ЩгІьгаНов воіеввеій йе Іа
аі Закону, есть общее првіінло н.ін иостановлепіе, общая порно
П|аІКІ*>. Онъ оіі)я‘.гкіяеть не одинъ какой-либо спорный случай, негодно
конкретное отношеніе между отдѣіыіыии .типами. но цѣлый родъ подоб-
ныхъ случаевъ или пиииікчіій. ііаско.тько они подойдутъ подъ общую
норму Запонъ служить ооіцимт. основаніемъ правъ я обпяіиіюетей
каждаго лица, которое вступить іп. ощіе гЬлоинин условія или опіоию-
нія; онъ имѣетъ іп. виду всѣхъ гражданъ или цѣлыя грѵипіі ихъ. при-
томъ кикъ нштоіііцііп, в|иімсііи, такъ и будущяго, но не имѣетъ дѣла
ни іп. однимъ іиі. нихъ въ частности. Онъ можетъ быть шипъ по по-
воду одного какого-нибудь случая, вст|>ѣтиппагося въ практикѣ судеб-
ной или административной, по и при такомъ происхожденіи онъ будетъ
обобщеніемъ итого случая и будетъ заключать въ себѣ общее правило
на псѣ случаи того же |юда. Еще болѣе общимъ хцпиеромъ отли-
чаются тѣ накопи, которые возникаютъ не казуистическимъ путемъ П|ок-
тики, а издаются пъ видѣ систематическихъ уложеній или уставовъ; они
налагаютъ, въ п|юсгой отвлеченной формѣ, основныя начала или прин-
ципы права, подъ которые подходитъ иногда весьма значительная масса
частныхъ случаевъ и конкретныхъ отношеній быта. II чѣмъ законъ общѣе
и нрпіце. чѣмъ менѣе въ неиъ казуистическаго дробленія, тѣмъ онъ
удобнѣе ЯМ практики •> н тѣмъ болѣе соотвѣтствуетъ идеѣ закопа, по-
тому что каждый законъ но существу евоему есть общая норма права.
>тою чертою онъ различается отъ |>асііоряжеііій, которыми госуда)м-твен-
пая власть разрѣшаетъ одинъ какой-нибудь случай, одно частное дѣло
чстам». Сіп графа СстраиссІІ статасъ это обобщеніе заіачео шьнЪВщаго ратаятіа
веаіііе ршшааеп, пп аостроата п пзіТсгяою. н сареЛаеаяою. 1Ь4, а жпп
Гукоя. п воавыіш іяшиюві., стр. 83—84). Осіюм. Зкх, ст. ЬЗ край., ст. 70, 00. Въ
таорлп суть а раіріваптъ астсато роса четобатама, чолаааемыя частанип аяиаиа.
108 —
и вт. особенности отъ судебныхъ рѣшеній *>. договоровъ п другихъ актовъ
н сдѣлокъ, оиредѣиіювиіхъ только данное, конкретное отношеніе ’І.
бі Законъ есть постановленіе верховной государственной вла-
сти ,в). Въ немъ выражается верховная юля государства н потону ад-
чайшіа иовеаѣяіа іго дѣлана оба уеывоменія (X, 1, НО. 150, ср. 144). оба учрежденіи
сніе, рѣзво оіавчаіітех отъ засова, васъ общей корни озяошенія, я сама оолятютеа
Лѣіояа заасй вдоввооснниха свыше, особыхъ взбраанавовъ Божіаха аза прорововь
я оравяаегівха городсваго общества. гороховое право (Ъ. 8 § 5 Оі?. 47, 13).—На еред-
— 109 —
конолательстію «-грани заключаетъ нъ совѣ высшій радъ нормъ, кото-
рымъ ііо.ічііияютгя какъ ткизііі. итого па|в>да. такъ я лѣятольностъ са-
мого іі|ииінтельства >, оіі|іедѣляюті'Я щпіп и «ніязаннікти его органовъ,
какъ и отдѣаміип. г|пж.іаиъ, означается кругъ дѣйствій каждаго учреж-
денія. «тенепь его іьисти и но|и«докъ опіѣптоеііінвти. Верховная’масть
эаконодатсліиггиа і-ог|«елоточинаетел въ лицѣ Государи Императора, съ
«читоящимн при немъ ъікоііо.ѵітолыіимн уч|южденіями и только по-
•таноаіеііія высочайше утм-ряценнмя, исходящія непосредственно отъ
лица Государя іаѣ имѣютъ силу законовъ >*1. Этою чеі«гою законъ отли-
чается отъ ностаііоіиеііііі ііолчііііенііихъ органокъ управленія, каковы:
указы сената |а), циркуляры министровъ |в), расіюраатеніи намѣстви-
юыя свой І)ЛЖ,1(ОІСКІИ бнгь автовомачески. Но хроваекіе сомвмво выло съ бшыввяи
аоспп верховной ыастіі в тохьга жъ государствахъ, аоюрш сюжххасъ ва фохсратав-
срехохочвлось п рукахъ елевой в исрюхЬыіой мрховиоа акаете. Изъ прежняго вре-
- 110 -
ковъ ”), іх-ис|>аяъ-гѵос|>ііііто|к>ііъ ,и) и т. и. *•), а также отт. шита воп-
леній, ос'ііошніііііхъ на автономіи того паи другого ікнцічтіы Іоі. Псѣ
онн ііодчнііаіотеи закону, кака, нмеиіеіі нормѣ, н №<т> него заинетнуктп.
гю» обятѵлміуіо силу, а потому <иніжіте.н.ни только ІП. законникъ пре-
дѣлахъ книги каждаго уетнііініленія 2|) н, іп. случаѣ ннруннчіиі закона
чід и дешфіааеигап 10 мая іма» (Сбор. Пост, X 15). ОДшн увааоп 1072 (X 38).
238, 251—968. Оси. Зав. 60,
О) Учр. Уар. Задана. К|«н (Са Зае, т. II, ч. 2), ст. 20, 24, 25, За. 103, II враа.
Учр. Уауаы. Капа, а Заиив. Края, над. 18110 а 1070 г. ст. 12, 17. О бившенъ, пра
♦еар.(X 16.021) а окт. 9 (X 16,077).
'•) Оба. Гуо. Учр. 1857 г. (т. II, ч. I), ст. 204 а сгід., 324, 310-314, 1378 т,
ст. <15 а сдѣд. Са. Зак. Ость ѣ ѣ ч. 1, ст. 3 4. Собр. Уааа. 1876 т_ X 427. О *ав-
деа и а 31 (X 24,907 и 24,034), апструийа 31 ян». 1812 (та ІІраб. я» рус. осрев.
Швед. Удо», стр. 26»! 1817 т, 15 аав. (X 26,614), 1810 г., В +свр. (X 27,884) а
11 а». (X 27,014), 1826 г,, 29 аар. (X 202) а 21 іани (X 417): гакраптубершгару
ГоІіаеіѵегааІІипк 11 нарта 1850, § 5. II, 15, 16).
ЪѴіІаІж, Двіовотіе іа УѴежке’а Кесбиіедісоп, 1, стр. 639—560. ІѴЗсЫег, »0ПІ.
1854, т. 37, стр. 35—62). Продавъ Гербера, ЙІаигег, та Кгіі. ІІсЬепсЬаи 1854,т.II,
Кгік ѴсЬспсЬаи, VI, стр. 830 К. Возраж. Гербері кѵ ЛаЬтЬ. Г. ГНчит. Ш, стр. 411—
448 (1859). 81оЬЬе, ІІаііОІ.исІі, § 13. 20.
•*) Грааоаскіі, ІЬИ. § 41—65, а сто же, Засова я адаакастратвішое расио-
1—32. I. т/кіеіп/ѵэтаііопксіеі'те. т. 1 (1865), стр. 60 К, 77, 91 II, 2 ам. 1869,
случаѣ аодтаержаеаіа, довести сенату (Оса. :іаь 77, 73. Учр. Яви. 233, 234). Част-
Угм. Суд. ІО7О, 1076 а сдѣд, 1097) а всзмасаио отъ того, аиівтъ право вроевтъ 1-1
ІІолож. о Зеи. Учр. 11. Город. Под. 8. Под. о Креет. 51 а 78). Постаиомевія, осво-
Гоіюд. Подо*. 148 в сдѣд.) а саяое асволвевіе адъ пожегъ битъ оставовдево губероа-
и імшоняііныхъ на ненъ н|иіп., могутъ бить отмѣнены и повлечь за га-
бою отігѣтетнеііши-сі. лицъ, допустившихъ такое |ясіюряжепіе и).
в) ІІМііііыч-ГІ. иы’ттвтлопн-утвержденное и обиаро.іоплниое въ
устшіовлоіііютіт. порядкѣ **>. Но іи-пбенному значенію :пкона, какъ
кореннаго опюічніія, на котаіюмъ держнтѵя вотъ строй опредѣленныхъ
культурной пуншѣ постепенно |№іішпакпеп особыя законодательныя учреж-
денія н особый по|відовъ производства для составленія и обсужденія про-
ектовъ закона, для утпсраідснія ихъ верховною властью и обнародова-
нія. и затѣиі. твпько тѣ постановленія верховной власти, которыя іцю-
ш.пі этотъ закоіщцатслыіый порядокъ |иізеиот|гѣпія и, получивъ сапкцію
верхоішой ншети, <бші|юдоіиііін въ уітановленпоиъ порядкѣ, назппаюттл
въ собетнеііиояъ смыслѣ слота закопами. 1!од)юбпости этой организаціи
относятся кт< ученію о госуда|іет№Пііоиъ упуюйітъѣ и иэтагаютсл въ
системѣ госудаіютііеннаго н|>апа>6). Въ Россіи общимъ законодательнымъ
учрежденіемъ, че|ичп. погорю проходятъ ік-Ь іір'дначертанія закоповъ,
служитъ государстпеиішй сопѣть в*і, а обііаіюдоианіе запонокъ, получив-
шихъ санкцію Государя Императора, іі|юизшідится черезъ правитель-
ствующій сенатъ ”ѣ К]юнѣ того, для'нѣкоторыхъ окраинъ существуютъ
особыя учрежденія 88>. Закопами пъ точномъ смыслѣ слова пазываютея
право по закону (Уст. о вая». 20. Ует. Гр. Суд 120, 711, а. 2, 793).
“) Учр. Маи. 251 и слія. Оба. Губ. І'чр. 221 а сзЬд, 033. Волож. о Зем. Утр.
В. 11В, 119, 120. Город Полож. 10, 118 в елЪд. Ует. Угоя. Суя. 1070,1077. Уст. Гража.
ММПО,8 131-182, 130, 187^
Іе-ІЬіч аіііяаішпаергіпсірепргоіііегі; абеобеаасіогііаіеіопвпозіга репгісі икіогіш.
“) Градовекій, Начала гос. Л|«м, 1, § 12 гяН
по Проді 1876 Т4 аиеішой Ук. севату 31 дек. 1861 г. п П. С. 3. Я 41,631). Въ Опа-
<бы<вл. 23 авг. 1861, въ Ѵбор Пост. В. К. фввл. 1861, М 26. Сеймовый Уставь 3(15)
аар. 1669 " " - - ----------------------------------------------
Нивѣ царствующій Государь Императоръ и. 1863 г. лирапиъ желаніе, чтобя «предъ па
ложеаівт Государа еа согласія сейма (ІЬ. 1»Ю -Ъ "!>). Слраа Фавалвдіа составляла,
ІЯО азвТстао, одну губераіо (Внборгсаую), заіѣит, по првсоедавенів новой Ояаляндіа
въ 1608 г., этоп «рай иостувалъ въ управленіе генерал-губернатора ВІИ татгаатсра,
только тѣ погтаноіиенія, которыя віѵочлйте утверъ'.ісиі» и оГшпрого-
ініны въ этомъ яакоііолателыіояь иоряткі. Ягою чертов» онн «г.інчя-
ютел какъ отъ проектопъ. Не удтнтоепниѵь ііысочоиінпто утвержденія
сннгфорсЬ чрезъ пяоикіі сенатъ и не акосател даже въ Полное Собраніе оавоноііъ
аареваю Дона 1Н20 г. (воафнри. 1778 г., манія. 1809 г., а* Сбор. Пост. В.К. Ф. М
аох івіёгёіа Іев ріна вётіеох Ян рауя; еііео вооі гевіеев ео аиереев, ѵи ене Іеиг но-
Пост. Фаи. 1661, .4 9). Въ январь 1802 г. созвана была въ Геаьевн'форск особая
ота лѣва когда Оита устроены (ІЬІѢ Лё 9 а 26.1, а въ сентябрь елііуощаго тола созванъ
(Сб. Пост. У ІІ)анЬетЬ съ Уставомъ Рниарсваго Лона (ІЬ. Лё 12). См-Коакіоен-Кота-
шаа, РівштсЬе СеесЪісЬіе, Іеіра. 1874, а КгоЬи*Нег<2Ьегя. Вегаиеізес иг 6ивка
въ собственную Е. И. В. ванцеларіо но ліланъ Царства, былъ ротонъ заірытъ (Собр.
— 113 —
II ни пшіродоніннихъ къ силѣ .икона *•>. інкъ и отъ виео'іаіііііихъ
ііонелѣіііи обмиляічим. въ ііо|щдгѣ вс)>\овпяп> >іі|пімеііія, т.-е. въ
нсііо.ііініс.п.шінъ. імііііи«-і|к(іиііном-і. поря ікѣ яі. Хотя н >ги алмини-
<"Пшгиііния повелѣнія иерлоннои ічіити. лѣисгвіпелыіо отъ нея имодя-
шія, подлежатъ нснолііепііо *•>, но тѣ висотайінія повелѣнія, которыя
облсчепіі въ і|о|.чѵ закона и <Лна|мдовани ігь порядкѣ :якоііодателі.ііо»ъ.
і чіітаілѵя ін'новииии. но самой своей формѣ іюлѣе несомнѣнными, какъ
Лраяіі Засомоп (Св. Осга. У»в, ъ 2, СТ. НЗ—85, 116, 122, 180, 227, 251—251», 32»;
св вине, стр. 57, яр. 35, в бропору <1ал ІіеииясЪшівбгссЬі ш Ы-Ічкі, Ьеірв. 1873).
(Оси. Зи. ст.'
оіікн'ителыіо подлинности и п|и»чііосги. тая. и ойпіе-шніитінктн ихт., и
имѣютъ потону безусловное ііреняушеъ-пю предъ пгѣми другини распо-
ряженіями нрнвігге.іитііа а-І.
5 17. Изданіе закона к начало сго дѣйствія Подобно тому, кань
судебное рѣшеніе ностпновляетші то.іі,ко но заключеніе піюцесса, тагъ
точно и иманію яакоіі» іі)иідінесгнуеп. особое іикоиодателыіпе іі|юкяюл-
еіію, нн-ѣющи' свой акта почина ’І и періоды подппонш вас.гѣдоіш-
«) Но «. 36 Ося. Зак., каваеоб заюяь, за собсгвеаііоручаяи». аисочайшачв якл-
юисваай к оба отоуск* денежникъ суяяь евиже оііреяѣіевяаго разиі|>а к о визвые-
') Вегтіаі Заіві-Ргіх, ВесЬегс1»ез вис Іев біІТѵгспів шобев бе рвЫіеаііоа <Іеж
Івік «Іериіз Іез Коіміпз уизчи'й ооз іоигв. Гаева. 1809. Ьвигові. I, § в за ЛиЬгу
01 Каи, § 26, 27. Загсбо. § 72—122. 8юЬЪе, III». § 18. НсгиЬитд, § 18. 11<»опе,
Маи., ет. 1 право*. § I, в. 3 во Прод. 73 г.), возбуждается аогоиь амоиодапыыіое
яаыеа яь Кояивсіи Іірожеаіі (Учр. Кои. Прош. I, 10, 57 в оіЬхі. еоіа яс приняты
Новой., 65, о, И. Оби. Новой о Кресі., 61, и, 8 в У. 78, а,4.3ааоСост,,т.ІХ, 142).
(1'чр. оси. 227 вр. яквестерспа (Учр. ива. 129, 200) ава часіона вика (1‘чр. Коя.
арвиадаежап во роду дѣіа, ввв второву отяііеаів» собстяевяоа Е. В. В. яаоаевяри.
соображевіа, на воіори» оив основана (вь ыціі ооьхеиатезыюй заоиесв. иротоаиаоеь
Учр. аяк. 199). 1,1 ₽У
иія ‘і и обсужденіи *ѣ ьснн'рінаеяме і<|ншятіеит* пли непринятіемъ п|»о-
егга закона въ .<акпноѵіті*.іі.ип«ъ учііежлеііінЪ. ІІ|иіекп.. пігприи нро-
ІІІС.П. псѣ агн сталіи Яівоііпллте.іымго піицессса, остаеіѵи однако іі)ю-
стияъ проектомъ; для обращенія ого въ законъ необходима санкція нср-
*) Нссаѣаовавіс ліаа (еаіоае соквіІіо> оорузасгаі обммовевао гову же вш-
паи аакоа-ь. >си апча, хаы. эгсаерги, хоп|«міитоса попа на иксЬ (на аапааЬ
судеВ) ик іірагааіаашсв въ аасіхмім ковваеів (Собр. Узаа 1к77 г .V за) вьв соаіга
ставмвіп проевга віп агііунп за нвв% в ва ііое.іілпгві. слуааі еавий вросвп, саоб-
обжео собраніе сословія, ваа в цѣлаго сейма (Сейи. Уст. 186Э г., § 2Э—70; обь Оста
*) Обсужаевіс воьихь орсанаѵфіааіВ аавова раааіааетея и* вреаварктеак-
обисмоивпо прохода» хеЬ спдіг. саааала разсаатравата вь аеааріаиеіпап, а во*
хинной кисти. т.-е. утнерждеиіе его I «гѵ.иііеиъ 11вию|юто]иінъ’), и за-
тѣмъ необходимо еще обий|»лтиіііе икона нъ гетянонлсппомъ порядкѣ,
потому что Іех поп оЫщаІ піві йіе ргоіпчІу-яСа: ію.ііта тіюооініті. испол-
ненія такой ноли іиікоііодатеіл. которія иеіюні'итіні подданномъ н на
н'плікіена нмъ пъ порядкѣ, обе’.яіечнівіницеяі, ея ти'тіцеианѣстность *і. 1'а-
иий порядокъ обітіі|ит.цнѵиііи аікопоігь |№ііннпе№Л исторически и орга-
ііняінаіп. інідлежаіцнмъ обртияъ только и. иокоо нрсмя"). Иъ І’осеіи
тоаі. нъ обпеиъ собранія совѣта (Учр. гос. совѣта, ст. 25 но арод. 1870 г. и ст. 28,29);
хеяіх -прелнарятелаяаго и - ттуіттд-- Е:;*?"*,
дез оГ іагішіпеііі. с ей. ЕошІ. ІЮ8. Воягѣе, ратііатнеоіату ргесетіени, 2 ей. 1857.
Сиаіііар, Маоиаі оГ рагі. ртасІісо(ЙТОстр.) 1877,*язд. ТЬолтрвон. Загетіо, 1,§1О -48.
таеі, § 104, 114. Лига. врано: Віаскаіоне, Ьу Кегг 1857, т. 1. стр. 266. ГівсІтеІ,
Ѵегйая. Епвіанбя, стут. 120, 121. Датес. коттст. 24. Портут. 67, 88. Грея. 80. Рувни.
193. Фраки, ковст. 1862 г. а др.).
ІС1ІІ1 <ІС8 Іоів, Мопіючг, КеісЬчжиЫаи. (ІоСроиіс Узаконеній и Раеаоражевій яраая-
(ук. 24 два. 1623 г. къ А. И. т. ІП, .V 92), яка ііроиаката во торгахъ вь МосккЬ я
ао всѣхъ городахъ Московскія эекая я Ноагорохскіа мияя в Тверскія зеяав, а но
о6ва|и>лоааяіе заковокъ чргаъ прочтеніе яхъ яъ перинка. Печатаніе заковавъ начатоса
у насъ съ Кормчей кнвгв я съ Уяоженіа царя Алексѣя Мяхайюнача, хотоуіое Государѣ
указахъ снясатв къ канту, а съ тое книга, дхя утвержденья на Москвѣ во асѣ приказа
— 118 —
считается, ко истеченіи оііредѣіеіінпго <-|иікл. обиародошіііпіімъ по всемъ
государствѣ-'і. 1іпіі|»тиіл> у насъ, щ. Россіи, закопъ считастся объямеіі-
пымъ только со дна полученія его іп. даііііон мѣстности и точныхъ при-
нялъ объ атомъ іі|нідяетГ. не ноетаноіыічіо 3’1.
Не всегда. ііп|»ічечъ, законъ пату чашъ обязательнуп силу тотчасъ
же послѣ его <п*па|нііі>ііаіііи; иногда оі. саномъ законѣ нппнячастѵя дру-
гой. далміѢпііііО. срокъ д.ія пеіуи.и'нія его къ дѣйстніе 3?), иля ісцазт-я
потомъ особыя ііо.іоженія о нш'деніп гю іи. дііиетніе въ той или дру-
гой мѣгпюстн. Такъ, наприм.. судебные уітаны, изданные въ ІЖН году,
вподнлшт. нагомъ ііосгонсііно въ отдѣльныхъ округахъ, губерніяхъ и уѣз-
дахъ, и до сихъ норъ іяедетіи не но всѣхъ мѣстностяхъ Россіи.
8 1я. Обязательная сила закона. •>. Іѣіконъ. обиаіюдонаііііый оъ уста-
ііовленномъ порядкѣ и нотуіінніііііі пъ дѣйствіе становится обязятель-
ішмь для оеѣхъ и каждаго Зѣ и никто не можетъ отгоітриікпъся ііенЬ-
мтшіаок (ргевзв.) сь 1810 г., ІІеіеѣзфздиЫаа съ 1871,' т. ВЫ КеісЬэджиЫаи сь
агі. 11, та-тз-іиеічіий въ Лветрін (Рампъ ѵ. 27 Пм. 1850, § а Кн^вг, § Зѣ ИМв-
.Чярп ал. I. Прус. зас. 3 аар. 18(0 г.).
5 ЗИ и. ЙвгеіІО, 5 373—502.
діикп накопи *). Обжіаплілм сиза его іипіроетрапяека какъ на чаег-
пихъ лицъ, такъ и на іі|шнпѵлм-гм> и на іудіЧіння уч|№ждеиія; никто
не нхѣетъ іірш еовротименія закону *| и. когда внѣшни формы о«иа-
іюдонаніи соЛлюдепи, судъ не къ іі|«ніѣ нодпергать законъ сомнѣнію •).
•ІИГІ. снято я пеиарувіаяо асяояияінп. ясЬяя я яажінаъ, какі. тошняимя, гаю. я яяо-
Пкіниаяя. ня Рмеів »реёиаа«.піяии. нотоявку то ял внхъ оряяядяематі. кожей, бая»
іякинчія зіянія, чяиа а пша. Ся. яяже: о хИспія токена вс оптоженіа яняц § 10,
II , 4: <1е_і<ігіа с* Г»ІІ ікіюгапие. Пеггтаоп топ <ко ѴѴігкинвео ііее ІгШіапа. 1411
(то І.ОЬг'я Мадо. IV, ЗГіДГ.). МиЫеобгисЬ, ікЬег дагія иші Іасіі ірпогавііа, ІИІ»
7. г'л. I, ЫчіІгесЫ и. 1'гег. И. Р. т. III, стр. аі Г. 1Ы7 г, т. IV—VI), ІІеіаЬасЬ п
ВесЬЫех. IX, 21а Г. ѴѴоіІ то 2*11.1. Січііг. X. Р. XII, 13 (1650). (ѴЯсЫег, ѴѴогі.
І'гіняіг. II, § 21. ИнГеІаоіІ, ЛЫіапіІІипрічі аиі, <)ет СічІІгесЬі, 1, К. IV. Впрег, 1.
§ Г.І. Ѵаодогоѵ, §93. 1Ѵііі4веІі*і4, §79, 7». Поекіир, Гаті. 1,§97. Хіпіепія. I.
мйіуждеіііп отоесяіелмю при* веясіяолгтеіміимѵ. чал что и сошВсйо іікіеыи. то
(г. 2 § 5 Ш«. 36. ІЙ), п оеоОеяаоста яетояеряіеяимЗпіяик (I.. О |». 1«в. XXII,
и 22 рг. § 1& СоЗ. а, 60) Я яяяато неабрааовааіиип (Зачікпу, 111. стр. 436—7);
«осга'ііа фастап пріобрТгеіи (С. Кар. 201, 019. 2265. Руе. Са. Зая. Гр. 026). Поа-
ніеаъ иди прамніаруиеніемч, но яраяоп бнія не шжт (ОаІІох, Верстъ ѵ° 1.<чъ
II* 527. Еаигені, 1, § 32, 33. Хагеа», § 466-602). а' с, • ь кіі
ЬеГиас. <1іе <1йІІі|кеіІ <К-г топ Оси Мопагсііеп оііое Ыііѵігкоок Зет ЪашиіапЗе стіаа.
ЛгсЬ. С січ. І'гахів, т. 10, Л 13, 1633 е.). Зюекпіаг, і« Зег «ІеиисЬе ВісЬіег аа
аіізетеіое Іан&яІіеггІкіЬс- СтозНикіопеп веЬиаЗеа. ѵеісіи оЬпе випЗівсІіе 2іш|тпиа(
егіиаеп кіпіі («г ХеіЪ С Сіяііг. И. Е. X, 1652 гф ІіівеЬоі, ѴеИаявиив, ОстСТз, Ѵес-
ОПІШІПВ аші гісЬіегІІсЪст 1'гОІипргесЬі Зег Ѵег&№>іммі4н<|кеі| ІлшІееЬптІкЪег
— 120 —
а долженъ іірияі.іюті. его но точному его смыслу т). Какъ высшая норма
Н|>аіиі. чаконъ служитъ кореннымъ основаніемъ всѣхъ нравъ н Мішан-
ностей нъ оощестненііоиъ быту: какши, осіинпнпый на законѣ, апъ
частныхъ лицъ и вытекающія н:ть него іі|нііш стоятъ кодъ охраною го-
сударства, здщищавгтеи судомъ к> и сана такопо.іателмтая власть. тчглиби
віни-лѣютвіи ока:плпеі. надобность въ отмѣнѣ закона, должна уважатъ
пріобрѣтенныя на основаніи его іі|ива частныхъ лицъ°>. По клеѣ ан-
кона, песъ гражданскій бытъ долженъ рааоінтатьел сообразно съ нача-
лами закоііодате.іютва и. вт, случаѣ нарушеніи нхъ. законный порядокъ
ох|>аняеті*я с|Я'дстнами. въ самомъ же законѣ указанными.
Псѣ ваконы, но нхъ содержанію, могутъ быть раздѣлены на днѣ
іуіунны—законы опредѣлительные и охранительные, котому что
всѣ онн или ухтанопляютъ какое-нибудь правило, оіціедѣлзющее кругъ
дѣйствій и сферу ііраиъ частныхъ лицъ, обществъ и учрежденій, запре-
щаютъ одни дѣйствія и повелѣваютъ или трсоѵють исполненія другихъ,
или же содержать ігь себѣ охранительную саикіЦю на случай наруше-
нія этихъ правилъ ІО1. Законы опредѣлительные излаіпютея въ видѣ аа-
ІІесеие пай’ ѴегогОпапкев (п Хеіі. Г. СІтіІг, К. У*, т. XVI, 185» ь, XVII—XVIII),
ЛвЬтЬ. IX, 1808 т.ь УѴВсЫег, яіігіі. Ртіѵаіг. II, стр. 28 (Г. СетЬет, ОгигкЬаір еіпеа
ѣтнетя Не» ЛеписЬеп ѢімсвтесЬі», 2 язя. § 10. МоЫ, КіааыгееЬі. ѴёІкеттееЫ, Ро*
Іііік, т. 1 (1660), стр. 81 1. ЗІоЬЬе. НЬ. § 16. Ѵі'іеИісЬсісІ, § 14. Суд>, оОяіаітый
(Г.еіісЫйюе 4ег 111 и. IV. РевіасЬеи Уіиіиевізде. РаІІоі еі Ѵеткб, аіі агі. 1, §332).
номъ воршй (Ируе. Оси. 3«. 1850 г., ст. 100. ѣавгеаѣ 1, §31. РаІІов еі Ѵоткб
ай. кті. 1, в* 324 и». Рус. С». Зав. т. 1, Учр сеи, вря», къ 473 <-т., и. 1—3).
г) Оінпі. Зав, ст. 64 в 65. 8агейо, § 406—171 (1’апіогііа уіиіі. е Іа ІебК»)-
•) 3»е. Гражі. 574, 691. 093. Ует.Ср. Сух, ст. 1. Ьаигеаѣ I, $34.
іассаоеѵ Мейеръ, I, § 7. Ѣ’пдег, 1, § 9; тѣапияег опй ІвЬаІі ііег РеІтеІгесМеіог-
16, IV. §203. ХѴІвйесѣеій. §27—60. ТЬлІ, ЕіпІ. іп <Іаз йенъ РтіѵаігесЫ,§33—36.
|||№П№НІЙ "> іюпелілій |!> ІІ.Ш .кміплепі* •») ІІе^ез ргоІііЬіІіѵае, уиЬеп-
Іез. регтіззіѵаеі, по нст|тЬчакгиі и иъ другихъ форшиъ ’•>. Что же ка-
сается охранітиміой ганкцііі на случай нарушенія закона, она ио-
<Іеиъ ПесЬиЬисЬ, стр. 12 *Г. ТІііЬаиі, Нумст Зет РапЛ, Заза. §24. ЛпЬту сзКаи
аагіцпу, 1, стр. 69: Лайлу сі Као, § 31. Нааротіаі. за веобзодвиості вхт. Іівсег-
жегъ состоять пли м. иеліигтт-.імии-іи актовъ сонсріноіпіихъ про-
тивъ насопа или іп. ір.хпіѵі. ш-ииіотнихъ л«і нар.мііптелн но-
•‘лЬлсгиілѵь. іп. и: точеніи ііакн.іаніл. нгі|ч<фа, судебнаго принужденія
къ иеиолноіііт аакіта и т. и.
іии, еяЫЬем, уиііво). ааореконі* (Егіісі. Ргаеи .<««. Ілі Унііа « І'аріа Ѵор. 1:
Не всегда. віі|»чемъ. хткопъ ставить нопіюиѣнііия границы для
частной ноли; онъ «нтнаінегь ичыкііовоніш іі|юсторъ л-м акгтніочін іи*
г.чи<ині|«'дѣ.іенія огЛіі.пнхъ .тнцъ |!|. Въ игомъ откошеніи къ нраву
частной віггономиі (ининчатсл накопи нснреяѣііиие (абсолвлтшеі н
лнеиозитивііие іыи предположительные “|. Есть цѣлый ралъ за-
............ которые остаіьіяютъ, прежде весго. самимъ частникъ лицамъ
оіі|ч‘Дѣлиті. ихъ частица отношенія иъ каждомъ отдѣльномъ случаѣ '*)
по бтижайніему ихъ усмопгѣніін, шк|юд<-ппнъ актовъ н сдѣлокъ или
доп»и>|кіііъ, н затѣмъ. только на случай, когда частныя лнна не ноеіюлі.-
аувт-я Щеииімт. аіпхшомін или порнируитгі. сіяні отнонюнін не вполнѣ,
санъ :іаконъ наіагаоть какъ би дониліінтелыіии ігь згой автономіи об-
щія корми. Такіе законы шізиішотсл іірслноаожп'елыіими или днеио-
знтнкпиин. ІІанрим.. ноег.іноваенія о законномъ порядкѣ пас.тѣдоаааія
нмѣвтп. условный характеръ, потону что :гготъ порядокъ пожегъ бить
изиѣиевъ актомъ чіаігѣіцанія и іірииѣпипѵя только въ тѣхъ случаяхъ,
когда наслѣдодатель не оставилъ откоанаго :авѣіцаніа или когда опре-
дѣленный ааігѣщаніенъ ііо|оідок’Ь наслѣдоішіііи окааиваеіх'я иевоаиож-
нигъ яѣ Точно также многіе :пкони о договортхъ и обяаательствахъ
содержать въ себѣ только н|іелііоложнтельнии правила на тотъ случай,
когда сами контрагенти не ол|іел1имтт. своихъ отношеній, іѣтя мжч-а
днсноаитивішго іі|піа [«ввивается, какъ ни видѣли, мутенъ обычая и
соетавляетъ какт. би осадокъ отъ іювто)шющихси иао-дия иъ день до-
говорныхъ условій, дѣловитъ пріемовъ и обыкновеній; во существу ево-
И) Первые ииюмхлсд еь акосхренныхъ лвгеретурахс: іЬздІше, кеІдеІеіОДЗетІгяу),
хиіькевНе, еЬвоІоіс, рг&серііѵкегеігв (0в<сг),1еігеа щевіев. Втораяегкхютшіе (имъ.
тегѣ ечррІеіогіесЬе. ІіуроСЬеТікЪе, ІІІхроыГО^ъеие (Ивкег), тетшіиеШе (КеѵіквуХ
(УѴІп.ІяеЬсіН|.
лоп, иоршіьяшт условія, ыорлхоп. лимилаців в разсчетовъ ъ .. съ лвсвозатввною
— 124 —
ему она представляетъ систему равнодѣйствующихъ линій праіьз, но ко-
торымъ естественно движутся и у|ившпгГ.ііііівакггея нроташіноложііие
интересы договорнаго Оцта вь тѣхъ случаяхъ. когда коитрнпити поло-
жительнымъ условіемъ догоію|кі не укажутъ, что онн желали н:іб|№гі,
нпое направленіе. Развитіе этой сінтемы въ пцепіей теіюпи важно .для
гражданскаго быта, потому что опа упрощаетъ дѣловыя гіюпісііія н обсл-
ііечнвасть гііраііедаиіюс истолкованіе и точное исполненіе договоровъ,
удовлетворяя такнмъ образоіи. самыя оеноіініы нот]>соііогтн обществен-
ной жизни 21 ь Но уетпиовляя рядъ правилъ па случай неясности или
нсон|іелѣ.існііо<-пі договоровъ, законодатель не жслаегь папязыпіть нхъ
сторонамъ, а напротивъ оставляетъ имъ полную свободу- Договорный
битъ есть свободы; предметомъ договорныхъ сдѣлокъ служатъ
частные, тципилуальино инте|>есы, судить о которыхъ могутъ ближе
всего сами занитеінч’опанныя лика, н все разнообразіе ихъ невозможно
предусмотрѣть и опредѣлить розъ навсегда въ законѣ. Поятому большая
часть аавововъ договорнаго правя не имѣетъ принудительнаго характера.
Законодатель излагаетъ здѣсь общія правила только .для пользы контра-
гентовъ; онъ предусматриваетъ, нредполаіпеть то, чего онн будутъ же-
лать по природѣ разныхъ договоровъ. Если стороны дѣйствительно хо-
тятъ того, что предполагалъ за нихъ -законодатель, то имъ пѣть надоб-
ности прописывать ігь договорномъ актѣ псѣ детали правъ и обязанно-
стей, вытекающихъ изъ него естественно нъ силу закона. Если же ихъ
намѣренія не согласуются съ тѣни, которыя предположены въ закопѣ,
“ ..л, ...... ^-ношенія иначе и устранить прнмѣне-
.. Н(, только не ечи-
чіе къ нимъ дисі
— 125
тагтся нартпичііот, ішпиш, но, ііан]*оііінъ, осноішкаетга на нравіі част-
ной антоііочін и но ишителыт лмвыаьтоі ътконоиъ я>.
По н|аі№> частной нігтоііочіп ни (идъ еміи і-|аніиціі. Выше ѵі>> стоить
...................... пеааііш-зкіііи оп. Н|иоі.іі».іа чаітнихъ лицъ, юридическій
порядокъ, т|и*боікіііія котп|пп> не иоеутт. бить ни «тиЬнеиц, ни іиаѣ-
нени актами и ідКппчи нггѣлыіиѵь пчіжингь. Оіиокѵііносп* аакоіюиь.
пи(ижлвнцих'і> :тпъ обнвѵпкчніин шчиідокь сч. сто неіі|іеиѣііііиин тре-
боніиіілчи, нпаинаеп'я пъ ятомъ счие.іѣ ііьГынчпиаъ п|шім>иъ И> или за-
коііаин обних-теннаго норидка, блаточніпл н лоб|нзи нршіегпеіішісги я>.
ижАкВ за ьсЬхъ а вН за аажиго- п т. а С». 2132, 2133, 1427 ср. 574 а ІЪи Кас.
I Раріо: I.. 45 ІИр. ЬО, 17 ОІр: ргіпіогои «юѵёшіо рігі ініЫісо ооп <1'его?аі. Вь
Ійсаііа соптеШ поп рІаеШЬ.
Сюда относится і«4. ті. ааюніы. которые но иредмгту сотну стмсгі. пнѣ
П|іедѣловъ частнон анпніішіи*“) или устаиніилюп, .для нея сапой не-
ііремѣнныя ппиини •*», іичкіходнчня условія ”1 и формы “I. :>гіі ог|іа-
инчеііія, аан|к'іцеиія н требованія <*вя-мни съ оГнцеітвсннынъ интере-
сомъ -'*) или нытокаюгь изъ обирмтипииіѵ устройства, порядка н добрій
ОеІ гокпо сЬе сопссгшло Іо ропоос, і Ьепі о ЦІІ аиі. и! вііе Іскрі гіампіаніі ьа
пме, охраяяілхіе обвіественвнЗ моришь бласочаиіе и правстасіімость. (Ьаигеоі, 1,
(X, 1, 2132), вкгсресовя кипи (X, 1, 1521» о. 6) иа треіихь авць иа учалвуюшхъ
во шѣавѣ (Оси. Гр. Зав. 3116—47. Ііоаьсв. Ко*. Иваоі. 1111» спи., 1165 вв. Попов.
лапсыіх». оіѵоіаевіххь, пжірпм,, иерыриаяосів брачнаго сохаа (X, I, 103. 1620 в. 1),
815. X, I, 1602, 1803, 1011 ирпв., ср. Полиса. Ко*. Паи, ст. 896) в т. в., вав же
супруговъ въ брачиова союзѣ (Оси. Гр. Зав. 35. Йоаьсв. Гр. Уаож. 209), нмоЛнінхъ
п овевѣ (X, 1. 277, 231, 290. Попса. Гр.Ъ.423,421,434,435.138,441.414,145, 448.
рол* ип своіспЬ виуідесгв» IX. I, «83 И свЬх. Кол. Лаиол. 610 вз. Осту 522 к.) а
4И5 м., 509). ₽*"
") Св. Зав. Гр. X. 1, 81, 116, 467, 707 ав. 537, 1000, 1006, 1012 ва, 1023, 1117
Пота, , « Іо Ігоіі ргіяо ои ееіиі циі ітбпме ріив бігееіешепі Іея |«Г1ІСВІІ«П чио
піпіи-ііюнпости :м1, и потому. въ случаѣ ето.ікшніеііія ихъ сь частиимн
интс|к-саян, послѣдніе должны уступить; дѣйствіи частныхъ лицъ, акты
и сдкіки ихъ, ітиікііхкчііімм п|ютиі». таковъ заюіюп, или въ обходъ
ихъ”» (іп Гтаіиіепі Іі-іазі. считакт-я іііі|>упичіі<*иъ шкона и влекутъ за
пииоо мѣрм ох|віт*пія аакопііаго ію|»ідка.
Ох|Шіип'.іыіи>і еанкиіа авіаціи, юі с.ичаіі ті иа|іѵіиоіііа какъ
івічѣчсио випіе, иожеті. пиггоаті. оі. псдѣип'шгтелыіоітв актовъ и сдѣ-
.юкъ іі|м>тіііоіих'Ъ анкону м>, или въ уголоііимхъ о дисіциииітрііихч. иа-
клииіяхъ, ІІ1Т|»о|«Х7. и ЛР)ПІХ7. певигодиихъ для ішрушітп'ля пос-іѣд-
етвіяхъ’*), или въ іірячоч-і. пріпіѵждеши къ игііолііеіпю закона и въ
ох|іаіісиіи оі'ііовапііихт. па пекъ іііківъ. особенно посредствомъ судебной
писпі ”> Нед'ѣйітвіпѵ.іини-тъ лктоіп. и сдѣлокъ соспіыясп яъ области
і'рііікдлііскаго орана такую же прискорбную необходимость, какъ нака-
яшія въ сферѣ уголовнаго ніиіпа м), и какъ наказаніе можетъ бытъ наз-
начено го.іъко ва основаніи закона такъ и иедѣйствителъиоси. агговъ
н сдѣлокъ можетъ основываться только на точномъ синодѣ закона ••).
Санкція недѣйствительности иногда выражается въ законѣ юѣдъ за
изложеніемъ отдѣіыіыхч, запрещеній іыи т|>ебоиіііій ’•). Но, кромѣ того,
1». 29 РІВ- 1, 3 РаоІ: сппггя к'ВСОі Гаеіі, фіі йі (асіі. <|іюа Іех ргоЬІІкі; іп ГгапЗет
чего Іскп, чоі хаіѵіз тесЬіл Іек-ч аепКШІаш чип сітситтоаіі. С. 30 С«1. 01р. &аоь
ріехих соиіга Іеве пііііис ѵь)іш<асеп>. ТЬ<>). Еіаіеіь § 65. Ѵп|ег, I. §9. Л'аеЫсг,
IV, § 202, 203. Чпцог, 1, § », II, § 31. РеггІ и. ігаііб <1и оиІІМа 1816. ВІгм, и.
<1ев піхІІНвв, 2 г. 1821. Зоіоп, іЬГОгіо виг Іа ііиііііс, 2 V. 1835. РвсіНсІ-МвххооІ,
ІШ. 1, 321 М.
копну» неустойку (X, 1, 2030, 2047, 207,6). иогера орава аа пренвущесівсопое а»
убога (X. і/азо а сНъ, 671, 609 в.). Ч₽**
вами;» вэт. супесна засова <пи|1і!4 исііо оа еігпіеНе); по іа в лругов осаовываеісз
на вшѣ запюоиты* па хахові. 1.0)1130. гопо|»яп .Іорхах, іж |юп рав «поиіег,
ваосиоп 11 ѵеиі бошкт і ив іівроаіііоаь.
"1 Си Зоо. Грааі. X, 1, 117 • сліл., 72, 103 <р. 1522 а. 1, 146, 218 и.. 277 а.
3, 423, 609, 709, 728 10 ІІ1-0Л- 76 г., 1011 ори., 1016—1019, 1023 ». 10 .9, 1068,
1066, 1362 И
есп. обтм' И|«иил<>, что акты и сдѣлки нрісиіаипѵл ие.іѣиіпініп'.іі.ііиии.
если они клонится къ дсістижеіііи цѣли. закшіояъ :іоіі|кчііеиіюіі '°І, іі
таки» обратомъ иикодѵгі. :п предѣлы частной автононіи *'), или іи-
иіключають ит. себЬ необходимыхъ услнній и і-упогла-іиіичѣ і|юряъ.
уегаікнисииыкъ аакоініяъ 4іІ.
Й 111. дмотиіе закона на отношеніи лица Какъ іиі]іа:ксиі<> нер-
хоииой іюли і'іи-у.'оцк-пи, іпкіиіт, одиипкою ибжптслоиь. къ іі]кідѢ.шуі.
страны, для тѣхъ и ііаждіиті *). Сіти гпсѵда|ктпо и і«-Ь ею уч|н-ждеііиі
іаіссін еііма Ьаіюапіаг, Іісеі кдівіаіог Іісгі рг.Л.ІЬиегіЬ (каіаіа. пее вресіаіііег іііхо-
") Си. Заь Гр. 1520, и. 1, 1520, 997, 1011 »р., 1098. Ср. шие, нрка. 21—29.
ііраістасвноста (Пыик. Кох, «. 6. Оста., 2922 37. Св. Зак. X. 1. 1526: «йиго-
аііеігапч >іші ііігріішііиеіо нор сзі анііепііаа. (Соке, Іші. IV, 2-.ФК раси, цвао іиг-
рст сашаш соаііасац ооп ыші оЬветаааба (I. 27, § 1, О. 2, 11, Гааі.).
і) »'ІпйасЬвііІ, § 29. ВеіеІе< § 20. І)и(ег. § 8. 17, 18.ВНІ», § 26. Вагоа.
орехіонеайаъ. Ср. Прус. Ь. К. Еіаі. § 22: Ло (Імзіхе йез 8ШШ ѵесЫаіІсп *Пе МЛ-
сеих чаі"ЬаЬіі.ііі 1е Іеггіюіге. 1,'іігапкег у «I зоиівіч роиг 1« Ыеы чіі’ІІ у риззМе,
— 129 —
ііол’іиііяются ему, какъ высшей нормѣ. па которой освовишются поря-
докъ отношеній и прочнить Иракъ публичныхъ н частныхъ. Для каж-
даго лица <ЧІЮ|«1 нршіъ. опредѣленная закономъ, есть сфера свободы. въ
которой лицо животъ и находитъ средства дли существованія и разви-
тія; подчиненіе іи-ѣхъ лицъ, учрежденій и вѣдомствъ закону есть необ-
ходимое условіе для охраненія этихъ сферъ свободы, ни Н|мі. полити-
ческихъ и г|шждаііскихъ. Поэтому, наирнм.. дѣла казны и удѣльнаго и
аішдііирнасо вѣдомства ве только наравнѣ съ дѣлами всѣхъ другихъ
частныхъ лицъ подчинены закону •), но государство даже особенно на-
стаиваетъ иа законномъ ихъ производствѣ какъ въ адиишвтративннхъ,
такъ и въ судебныхъ учрежденіяхъ Ъ- Далѣе, по только русскіе ію.ддав-
ЧВІ ЬаЫіевІ Іо ІстЕоіве. Ь« ІошіеаЫев, пн-то «сх (чеяЛІев раг дао Ліпыікеп, вопі
гфя рог и Іоі ОТицаІае. Ѣеа Іоіа соасеглавс Гёіаі « I* сарасіи- <Іеа регаоспеа гО-
Зк ИИЦ.’дШ <Иь а=ілі~; ~~
масти » государствѣ (Оса. Заа, ст. I, 42. 43. 47, ЙО. 31. Ср. Ь. 31 Ній. I, 3. Рамѣ
Не Ьпіикік ар-аіііы Іѣе аоппііп, атеа Іс сідіі шаиеп, Ьесаиве во еочп саа Ьате
ІаЫо; в др.).—Особыя уч;тждеяія дм преттуми» ЧовжіЯ сушттуюгь пенѣ я на
Завадѣ Епропы, равно іам а лохчамепіс членовъ ахъ, во гражаавехамъ дѣдамъ, оѵ-
щамъ сдашь (Ирус, Ѣ. К. II, 13 § 17: ВесЫвапкеІекеиЬеііеп, аеІсЬеЗіе Репопев—
іикі рапнііепгсеѣи ѣапЗедѣеггп шві ааіпех Иаивсь ІиЯгебеп, а-япіеи пасѣ Зті
ІІаавѵегГаххипкеп поіі ѴегОДвв Ьеаіітшд. § 18: Логіеге РгітадЬапгІІипдсп чпгі <хе-
Его же, БуІІоде сошдвеоШіоввш, |і» ргітаіыт ргівсіриеі іІІидігапііиіл, ІЬ. 1708.
ВТГСЬ ГГДЖД. ЯГЛВА. Э
ние, но и нноетраііцн, пробивающіе въ Россіи. подчиняются рупкішт.
такопаиъ, насколько рупкое жівоііодателитію катается ихъ но еіюсяѵ
л'олержавіпь). По офичаямъ междуиароліиі'о піпіп изъяти ого дѣйітвія
|іѵг<'кихъ закоіюіп. лица принадлежащія кт. >шост|іааііиіп иосольетиая’і.
пъ Россіи *>; оин ііо.пспиітся правокъ ііиТдаяе.іьиое™ или оксторриторі-
алыиіети, т.-е. предполагаются жиоуіцияи иъ ііреді-іавлиеяихъ иип гоеу-
ляіатвахъ и подлежать судебной кіаі-ти и аавопаял* нюсго отечегтиа’і.
Впрочемъ эта фикція пігіиемелыіости имѣетъ значеніе глашіыяъ обря-
понъ въ уголовно» правѣ в) и еудоіі)иікіі»л<тігІі а по отношенію къ
ііиждапсіому праііу допускается только іи. ограниченномъ смислѣ "І.
Мокег, реглйпІкІісхБ'ваікгесЬі «Іег топЬеЬеп ПеісЪаипгІе, 2 ч. Ггаокѣ І-еірх.
Маіег, аіід. Еіпісііапк ’п ||-1' РгігюГіігЫепгесЬс, ТпЬ. 1763. КоЫег, НачйЬпеІі <1.
Зе<і. Ргітаірігесептесѣіе 1832, І.'прог, 1, § 17. Багегіо, § 41Э—138. Ріасквіове,
1, 206 в. оі Ріо гоуаі Глтііу. ГрадоаевіІ, 1. § 167—160.
ваікКеп ппб Кеяліепсеи аппЮІідег Масіііе, аехгіе бея іп ііігои Піепзіеп ліеііешіеп
ІНеаиеп ЗДЬешіеа Регаопеп кепіезхеп біе іп йет ѴоІкеггееЫо ппб іп Неп аігеиіІМеп
итого права кокеуды (ІЬИ. ап. 267. Коск. прав. 46 ай.§ 36. ІІрус. 6. ОпІ. 1, 2. 1 65,
Аисгр. СігіііагіэЗіеСіоіипогп $ 28. НеГГсег. Вгоіс іпіегпаі. раг Вегрида 1866. стр.
еріругл п дѣта ахъ (ВІипІвеЫі, § 154)
’1 Си. оіл иовт. вообще ИеТСсог, § 42, 54, 205. ВІипІвсЫі, Огоіі іоссгоак
«И1ИИ, § 135—153. 106 «, 267 п.
праймамъ его вь отаонміе руссввхх посольствъ (ІІрус. О. О. 1, 2, § 66. І-. И. ИвІ.
§ 36 врвв. Коха. Лвстр. СпіІіогЫ. Копа. Кипбтасіі. Раіепі, Агі. V, арнн. Маах'а,
иа Н івиа 1616. НеГГіег, $ 42 в. IV, V, ѴП. ВІиоГвсЫІ, § 140. ВІоск, Рісі.
бе Іа роііікрс т° Ехссггііогіаіігс. ІѴЬеаіоо, 1, 2, 3, § 16), далѣе в вообще по та-
народнаго врана довускаеті. еже одно ограавчепіе на ті елучав, когда иИоеиеісчое
— 132 —
Перііые установляюгь общій порядокъ огнетеній. іп. хоторни можетъ
иступитъ, при извѣстныхъ условіяхъ, каждоо лмцо, или оіі|юдѣлави-ь
отношенія. обнимающія нее населеніе страны ,г). Закопы :пх>го іюля со-
ітпіишотъ инршиыіое право государства |3). задача кото|»иті въ топъ
именно и состоитъ, чтобы пыікібѵпігь общія учрежденія, нищія начала
н формы юридическаго быта, ршииі достуииіія для всѣхъ и каждаго, и
настолько широкія н епободпми, чтобы нъ нихъ могли уложиться и найти
себѣ охраненіе іи-ѣ живыя силы и токопине иигерегіл населеніи. Къ
игой нормальной системѣ и)чнш принадлежатъ я законы особенные. по
нхъ предмету или роду дѣть (еіісціалышсі, селя опредѣляемые ими от-
ношенія, состоянія или слои быта и учрежденіи остаются открытыми
.тля іи-Кхъ и каждаго н). Лицо нъ згой системѣ ирипа является іиівно-
нраяшин единицею общества, субъектомъ правъ, которому, при общихъ
условіяхъ нрпоосііособности и дѣеспособности, доступны осѣ юрпдичеі'кія
оги.шіевія наравнѣ съ другини лицами. Но подлѣ •тою общаго строя
быта существуютъ еще особенные запоны для нѣкоторыхъ только лицъ
или для того или другаго рода людей.—для людей изігѣетпаго племени,
вѣроисповѣданія, сословія, или .для отдѣльныхъ обществъ н установле-
ній. Эти сепаративныя нормы права образуются въ исторіи вслѣдствіе
обя-пішостя (Опвег, I, § 3. ЗвѵЕкпу, 1, § 18. Вгіпг, § 25. \Ѵіп<1всЬеі«1. й 29).
О воршй плааіи рглвш ми п Лиміи си.. герогй оГ сопипіимв 1860 в 1802 ов
ми, атгапкеб іп сівяев, Ьгкідо а. Геггіез, , сапаіз, гігёга, паѵіртііод іиипеіз, сішгі-
того, что общи! понятіе о лицахъ, какъ еубъектохъ правъ, есть идея
описчепная. кого]кія достается людямъ не вдруіъ, а ішюшаегся въ си-
стемѣ ы|іаііл медленно *Ъ; пока оно но сложилось, ааконоядтольнал власть
имѣетъ дѣло съ быѣо частными попатіямн о той или другой группѣ
лицъ н, постепенно тцюдѣлля ихъ отношенія, падаетъ для „ихъ * осо-
беіпню законіі '•). Установленіе общаго порядка отношеній, какъ в мел-
кое обобщеніе, <і-п. процессъ сшито |»да; па него уходятъ цѣлію вѣка
исторіи и, пока общія <|н>рны отнопіеіііи но ниробсттнм, онѣ эачѣня-
>птл ЧШ-ГІІМЯІІ актами Иртвнп'ли піп >’> нлн особепниш, ішкоиавн '•).
корны ііраи дм нѣкоторыхъ только дынѣ (нріииогія и, шоп синаѣ), мкѣомѣчено
— 134 —
Если законъ, по сямочу ого еолержапію. относится только къ нзвТютиояу
роду лщен нли къ ніікогормяъ только лііцанъ, то онъ и долженъ нрн-
ігі'.няттоа только къ пѵь биту: какъ ііекличеіііо и аномалію своего роди,
нельзя Ііагіііниіранятъ его пи другій .ища н вообще слѣдуетъ толковать
вь строгомъ, оі'рани'ттельномъ смыслѣ И‘>. Ѵааъ устпновннвінеі, ігь биту
народа, ати некличнте.іыіие аакони отличаются иногда большою живу-
честью. потону что измѣненія нъ законахъ ибщикъ не касаются особен-
ныхъ законовъ и не отмѣняютъ иѵь. если къ потомъ общемъ закопѣ не
постановлено н|м>тішііаго лі.
5 20. Мѣсто дѣйствія законовъ '1. Каждый законъ дѣйствуетъ въ
опредѣленной мѣепих-пі. Естественными щіедѣмнн его служатъ граннци
иаавегарсткнст (Ует. фабр. 125 враж. по Прод. 76 г., о. 3 а ет. 188) вжк еумбянаа
рркалоаіааа (Оста. Гр. Заа. 271: ѵеаіа ааіаііа, 2531: учрежденіе родовыхъ фвіеихои-
ивссогъ).
соеіоайаъ ада устааоиеноіаъ. В. 141 І1І8- 50, 17, Рааіие: фіоЗ еопіга гайопет рігіа
гееершт ои, ооп си ргабиеетіпга аб сооасфіепііаа (Вгіаж, § 25: )иа ОДиІаге піеѣв
Ь*К5І 1871 а 5ІОГІХ <Іе1 8іг. іпь рг. 1873. РаеіУІоі-ѢІаааовІ. іяііь, г. ѣ егр. 243—
22, 23. Вогаетаав, ЕпМегипсеп, аыо. I (1835), стр. 65—148. Когвіег, I, § 11.
Ію г, ВуСТет § 82. ІѴЪсІііег, УѴіігІЬ Ггіѵаіг. II, § 18—20, в сто же егаіьа п ЛгсЬіѵ
Ьіг сіе. Ре. 7. 24 а 25 (1841—2 г.). ВоЫао, Мо>кІ. ІжшІгесЫ, 1, § 70—76. ТЬйІ,
ВівІ. § 71—85. ГГеИІег, <Іаз 1'тівхір ііев іаестп. РгіѵаІгесЬи, 1851. Ваг, Йаа іпипии.
РгічаЪ ио4 Зігаігееіи, 1882, стр. Г—83, 112- 418. Зсііоііб, 8іе НстпкЬай, 8ег бе*
реЫ. ПесЬи, 1363, стр. 4—101. Ѵувч, ст 7еіИс1>гіГ: Г«г аеЬѵеіж КоеЬг, т. II, стр.
§ 23, 21. Зіоіепів, 1, § 7. ВгоеЬег, воиѵеаи иаііё <Іе Йгоіі Іпіепто. ргітё, 1878.
1858. Саагеиі, 1, § 73—140. Зіогу, ои Иіе соііНкч оі Іана, 7 о8. Во-І. 1872. ѴіЪлг-
Іоо, а ігеаііаа оа іЬе сооІІЙЛ оі 1а*я, ог ргітаіе іоіегваі. Іа*, РЫІаЦ. 1872, XV ев(-
- 135 —
тоеуддретяепіюй территоріи ’). потопу что каждое государство имѣетъ
іи-іиичіггелмип нриію законо,іате,»ства въ своей странѣ и ни одно то-
гуда|>*т> не можетъ пчіиііикітыи еаоиііи закопами въ битъ другаго
гаяоегоятельнаго гоеудврспиЧ Внутри сцаии. но началу внутренняго
единства и цѣльности государства, верховной масть его’ должна дѣй-
ствовать съ одинаковою силою на «семъ я|ямт|иііствѣ госуда|іегвенной
территоріи и обязательная сила законовъ должна іі|юстиратъ>-я на всю
страну, до географическихъ ея границъ11. Однако, сто отвлеченное со-
стояніе нраіві. какъ обнеси енстеии гражданскаіо и политическаго бича
іп, гт-удврсткѣ, едва ли встрѣчается ігь дѣйствительности у какого яи-
бу.дь народи5). Во всѣхъ круііпііхъ государствахъ ни замѣтимъ. К)ем|і
закоіюіп. общихъ, дѣйствующихъ во всей странѣ (іецез ипіѵегзаіез). за-
кона мѣсто не (Іееез рагіісиіагез), кругъ дѣйствія которыхъ ограничи-
вается какою-либо частью страны, панркя., законы щіанние для одного
какого-пнбудь края, округа или уѣзда, для одной или нѣсколькихъ гу-
берній, для одного гарода и т. и. Ч Это дробленіе прага обрачу<тся
исторически ’), вслѣдствіе того, что въ составъ госудаіепіа входятъ иногда.
317—324, Ія* оГ сопігаси (1873) т. 2. еір. 716—783, Ія* оГ ЫІ18 оГ ехскаодс, т. 2
(1873), стр. 317—330. РЫІІіпоте, сотгаеои врой Шега. Іа*. Іххпі. 1834—01, т. 4,
опа зареестровавв (МвтсЬапІ СЬірр. Леі 17—18 Ѵісі. с. 104, § 230).
иЬяаиі завовъ помета бита обвіюга мя ііѣіаго ярая ялв яіетниаі ляа оврехѣяеагіаг»
спе аеягин право, эстляихекпе. вурюнисвое. пвяі.теясхос яевсяое праяо, «ѣаявдгхое
городское яраго, эстлдацсвіе, аурляяккоо, нарвское гороховое право в оеобме засопи
полсіхпостіп гЛвватехеІ, п сошалаега еь вйховствомо тааоиеиа еоеховничо Сухова—
аегкапа, Горохова» а вреегпавеввха (Оста. Гр. :1аа., введ, ст. 1—XII).
г) Забзпу, т. ТШ, 5 347.
— 136 —
пси'редсгвояъ завоеванія. различима иѣгтпштп, составлявшія прежде осо-
бое і№птіч№П№ цѣлое или ііриітдложаотія другому государству а
нерѣдко и одна и тоже стропа, не.т1;х(тпіе слабости центральной власти,
дробится на оті'йіыщя единицы, пяѣвнція іш<|>окос право акгопояін
или мѣстнаго іашиіолателклм и сама цеігграліліая законодательная
власть. но |шіш|к>дпостп шиѵленія и обширности странн, находить
иногда не вьм а. шят и« иіті иЬг и отрасліі іцтіщ, угтанонляеть
для |конихт> кікіепь гоеударетна оснбеіінне порядки управленіи и івдість
для нихъ особно мѣстные аакоііи "). ’І'нкч. и въ Россіи сущ<иггвукпъ на-
копи общіе и мѣстнш* ИІ и на громадной территоріи ішей ет|>ани:гго
явленіе соікрпонио естественно.
(Св. Зав. Гр. Оста., ввел. ст. VI), во оЬвоторім ностиоиеви ииьтеіісваго нраиа
—137 —
ОбіЦіе законы дѣйегоурягь ня іатмъ іі|юстранітісѣ имисріи, мѣстные
—ІП. тонъ краѣ или окрутѣ. ия котораго шіи іиіаии '*>. Пространство
итого округа оіі|ад1иаеіся іаіикніінеііііо іѵоі-|кіфнческнми пчіницііян •’).
Но иногда іп. мѣстномъ н|ківѣ вст|іѣчасті-іі далі.нѣйвіее, именно сослов-
ное. дѣленіе. такъ что круть дѣйствія мѣстныхъ иконокъ зависитъ не-
ТОЛІ.КО отъ ГеОПКіфИЧССКНХЪ І'|ЯІІІИЦЪ мѣстности, но и отъ аканія ооывз-
телей итого округа, и сонндціегъ именно съ кругомъ кѣдожтт мѣст-
ныхъ еоеаовникъ гудокъ Піичіііісиіе лицъ яѣгпиту врану <ні|«-дѣ-
.іяііиі іп. тикомъ случаѣ мѣстомъ жигеліитіп ихъ въ данномъ окруіѣ
и, К|кінѣ того, ихъ аівііііеяі. или ііроік-міхдеіиеяъ, но кого|юму они
окаяиііаютеи подсудными ианѣстному еіи*лонііому суду згой иѣепіоспі
Но дѣламъ атнхъ лицъ, іцюнаноднмыиъ ігь мѣстныхъ судах'і., отношеніе
мѣстныхъ закопокъ іп, ооіцняъ состоитъ къ томъ, что мІатііые :ш»ни,
какъ сиеціалыіо назначенные ,і.ія данной мѣгтнштн и ея обышіп'лей,
устраішмгъ соіяііі дѣйствіе ін'яцііхъ зіконоіл, ио всѣмъ тѣмъ н|№.іие*
тамъ, которые и. мѣстныхъ законахъ оп|н’дѣлейи '•>. По суіцестоу сію-
[івзівчао но ясяскому ѣвіиявхстоиу нраву (Іаойвгйи) ли норамъ я крестмѵі, а во
1*К, ИИс Ііаік, га. 10. АгЛІа Ваік, ы. 2 <.). На Пиковомъ араі, ной* осіашвъ еу-
аоаь, хЦсиуапъ вояаерчмаіо н гияоное сухо а, кроиі общаго гражлаасыго права,
амшц вроні того, но рваномъ вреляетамь. есть вЬроасоовіднаа рааиніа, вамъ м во
— 138 —
ому, каждыіі мѣстный законъ имѣетъ характеръ сепаративной корми и
еудіЛа ого не ааімніт. ото |«і:жнтія общаго законодательства гтрапн.
до тѣхъ ііо|гъ пока онъ положительно по отмѣненъ: изданіе новыхъ об-
щихъ законовъ не отмѣняетъ мѣстнаго Ирана, если иоішн закопъ но
содержитъ къ себѣ ятой отмѣни 1?ѣ Мѣстные законы оіішнн'іипаяпт. об-
щую почну ааконщлтелмтип ІІ уинцую жизнь пряна въ странѣ по-
тому что, насколько ими уст|іаііяеіти дѣйствіе общихъ і-лкоііоігь къ дан-
ной мѣстности. иіи-ліщіііе теряютъ гнои общность и стаповіітси мѣст-
ными законами .ни другихъ территорій пм-удп|н-тііа.
Законы, дѣйствующіе въ ртпімх-ь мѣстностяхъ одной и той же страны
или къ рпзличпихъ государетпахъ. нааиіиіютея разпомѣетііими
Какъ сейчасъ намѣчено, каждый гудъ но дѣламъ лицъ, подсудныхъ ему
но яѣсгожнтеліи-піу и званію, и но дѣлахъ объ имуществахъ. лежащихъ
въ сто омругЬ. обязанъ примѣнять закопы, дѣйствующіе пъ атой мѣст-
пости. Но ото простое правило по разрѣшаетъ всѣхъ мні|юсовъ о при-
мѣненіи іалпомѢстііыхъ законовъ. Въ судебныхъ дѣлахъ нерѣдко уча-
ствуютъ лика, не имѣющій житслмтіні ігь данномъ судебномъ округѣ,
или дѣло касаен-а нмущестнъ, лежащпхт. внѣ итого округа, или суда
приходится обсуждать акты и сдѣлки, соверніоііііно въ какомъ-нибудь
другомъ округѣ, гдѣ дѣйствуютъ другіе законы по всѣхъ птахъ слу-
чаяхъ іюзникаеіт. на практикѣ рядъ споркихъ воіі|ких>пъ, по какимъ
законамъ слѣдуетъ обсуживать оги дѣла: по закопамъ лп того округа,
гдѣ н|юи№одитеа дѣто (Іех ГогіУ, или но законамъ мѣста жителмтю
того пли другаго лица Ііех ііотісііііі"), пли по ачкоііамъ жѣстп пахо-
ІІІе ахъ къ дѣтямъ мякъ я нмуаіостяь той мѣстности, ЛХ* которой они оязва-іеим. По
нѣмгккой оосаоаичѣ, биаігесЫ ЬгіеЫ ѢяптІтосЬе, ЪаптІгесЫ ЬосІВ йсгасіо Песѣѣ
») О кіст* жятельстаа «. няже и особенно «н II а Ш. Сь мѣстомъ жвтезьетва
— 139 —
ЖДОІІШ миѵіцй-пи (Іех геі яіѣіоі. или, наконецъ, по здковачъ мѣста со-
........ПІИ акта НЛП дѣйствіи <1сх Імсі асШ8> «>. Въ каждомъ и:п. этнхъ
мѣстъ могутъ лѣйстівнчіті. сипи ічіздичнцс законы, такъ что примѣненіе
законовъ тою или другаго мѣста можетъ иногда вести къ ршшмяъ рѣ-
шеніямъ пли результатамъ дѣла, II миритъ, какіе законы слѣдуетъ мри-
мѣііип. при коалиціи разііомѣепіыхъ жікпппнъ МІ, имѣетъ важное нрак-
тичегкое значеніе.
Воіі]кмт, этотъ касается П|іежде всего іизіюміжтіінхъ законовъ, дѣб-
і-нуніцихъ внутри Россіи, и отвѣта на него г.тѣіуетъ искать иск.іпчи-
те.іьпо нъ русскомъ законодательствѣ **). Въ болѣе обіпирномъ смыслѣ,
онъ обнимаетъ но только русскіе, но и иностранные законы, потому что
въ судебныхъ дѣлахъ могутъ участвовать и русскіе полланііие, и ино-
странцы, къ имуществу находящемуся іп, Россіи, ндіірим. къ яаелѣд-
ству, оставшемуся послѣ умершаго въ Россіи иност]>ані(а, могутъ быта
іціедъявлевы іі|іетензіи ииостраннихъ и русскихъ подданныхъ, или суду
придется [іазсматрнваті, дѣйствія, акты и сдѣлки, еппершонные :кі-гра-
мицеп, и во всѣхъ этихъ случаяхъ возникаетъ такой же рядъ поіі|въ
совъ о примѣненіи русскихъ или имостіюнныхъ законовъ, какой указанъ
выше но отношеніи въ разноиѣстиымъ русскимъ закопанъ. Впрочемъ,
теорія этого предмета основывается уже не иа одномъ русскомъ щипѣ,
по на матеріалахъ сравнительнаго правовѣдѣнія и иеікдѵпародннхъ -лак-
татахъ; поэтому мы изложимъ ее впослѣдствіи особо й>, вь ши-тоищео
же п|шмя ]въ'кшотрнмъ только іи>п|юсь о п|ніиѣяеніи русскихъ ра-чвомѣст-
пыхь законовъ. На этотъ послѣдній вопіютъ, какъ на ввутр-нпее дѣло
русскаго граазданскаго быта, надобно искать отвѣта въ русскихъ зако-
пахъ, хота для сравненіи полезно принимать здѣсь во вниманіе и другіе
историка - сравнительные матеріалы науки, каковы начала римскаго
нрава мі, сложившаяся въ средніе вѣка на западѣ Бо|юны теоріи такъ
ея» поръ употребкупакво п паукѣ Други паженіи: амрось о мілтвмхх предашь
дѣйсгыя, пза о прявЬкмІа змопоп >и» иіету. пив о чаешені. яеждуеаромояа враві,
Іаи оі рівго, Лпя-епбопя а.-ч П«Ыа іп Насѣеѣѣг ааС аеіпе МІіеѣев Сгепхеп, Оегъ
НсЬе (ігепхеп йег Истекай <кг РесЫзгереІп пЬ<ч ,Ііп КесІИзѵегЬВйпгазе, Соиреіепа
опогчііпігіег (Іеаеио, вів ршіііпя НссЬыяеміа іп РехісЬппк апГ міпе гЗптіісЬеп
Ѵегіаііпйзе, СІГЫ <1еа Ьіз чшіпТ аах рогеоппм еі чпааі апз Ыеи (Дорлн а)
«•) Гааепые есточппкя! 30 апр. 1810 (.V ІЗЗІІ). 4 пая 1843 ІК НіТПѢ 3 аег.
I II (X- Івомх 20 аи. 1852 (» 26441), Св. Заь т. X, ч. 1, ст. 65 и, 734-711.
011—016, 1071—1070, 1270—1200. Осы. Гр. Ява. аееъ XXVII—XXXVI. ІІ.аі».
- 140 —
шінпміихъ зіаііііа регятніі». геаііа и тіхіа .«пкоііспіл .иплдііихі
тооудчистігі. на случая тхиииничин тлмишііпхч, і№пюиѣг.тпих-і. зджо-
чоіа “) и иовѣпніиі ;иііадныя таіріи
Въ немріи Н|чнві іюіі|ючъ о іі|ні.чѢіі<-іііі< |кі:іііояѢніімхъ :пи>ііоіп. |іТ,-
іпяется (шиичііо, е.чіггря но хп]>а№Т>'|*ѵ и і-пчінііи |№іш'гія і'|ілж,ѵі>і**каго
аліи асаоіаені», ні :*сиа<1шп Іекез ічогеиіий Іосопип Іпвіаиевшг (I. 3 Сой. С, 33
г» няп (ОДав, III, § 120: Зроглогів еі : (ійтіргошіиогй Ьегст поп іепеіиг, піаі зі Зе
маетности, г*а 08» бв-іа соі№|>ше»а (Ц 34 О. 50, 17 ПІр.: Н аеципніг, '|ио4 Іа ге-
рвааяіП ст, аіоетриіщи а оромнкіиааа сіщеонкоа»» и» Ги»Ь особи» нреторстів
и ііо.иігичет-ваго быти. Тпві,, л-.ін іи. гтртігі. с.тожп.тоі імеиоііиой или
ііІ.|еііісіи>иІ,іииіі і-і|н.н Лига, то и снеіеча ііраі-л получаетъ такой же
.Ііічіш-Іі.іеиеіііиіи и иі.)юіи,ііоиІ.дпии ѵі)ШПѴ|тъ: куда Ли ни пеіячолнло
ошвал. ооороіі о браиб отакоппости рожденія, та Оувжл. заиючеенеі весипбши
<Идо>*» состояніе* іляа (Саінв, 2. §02). ІІОеоторяа пиожвімиш ограниченія раа-
іеоть таеонове, нааряи. лняеононе чааоне.ітасавжіееа олпаяо рпняят, не иршвіяшнгв
ироетраит своо орано но у.в*ачі,чт пинія (тая*., тогда оантана хозиаеп бшо, ото
ііенряиінопіе ияяяении» замните п 8осП н Ъаііні ведетъ не аао>нотреОіетяна на
начала )итів уеідіот во сяо» ваиіоіилеяр. отстану орава • загЬна счетагь во общее*
свата пряма аервоА отомни XIV стоя. (12,11—57), во его аоинеитаріі я,І с. I Сой.
«1е вшита Ігіп, а пояпоо раіеаііе во горой оіноеотсл во XVI и ХѴЛ стоя., СИ.
лая, а<1 ап. 218, стр. 601—620. Вигдиікічв а<1 со,івиеіи6ілев Кіаайгіао ітаситин
еовевтви, 1 ей. Апві. 1661, 2 е<|. ЬеіяІ. 1700, а. 4, 8—11. Нетіінз, ііе соіііеіом
іекііш, на его Соштеиіаі. еі Оризс., т. I (1Ш, стр. 118—104, з. 4, §1—74. ІІоЬег,
таку ея сн. вт. статеі УѴасііІег, сіе. А. XXIV, стр. 270—20& 8аяі(пу, VIII, стр.
генц 1, §122—НО. ВгосЬет, поймай Ігаііё, § 11, 12. ИротявоВахтера Гооіія, I,
ІетгНогіинв НаШепІів гевіяіеіа ееі. Но нл. огню аравя» лоаусаатась аеиеиса'и а
Ііа, кі ееі (но оиредічеяів' Вооосиг, Венера а ,ер.) Іедта чиае реповое аІіси)пв ви-
та™ (яла ипіѵегваіот регаошс віаішп) Иетагтіпапі та де е)іи ЬаЬіІІШе чеі іпЬаЫІІ*
Іаіе оикі еіііеипі (віте, нави иреііевллите аіеоторие, Ьос 6к аітаріісііег ѵеіиіі иіпііа
Ііит іиіепііо Гногіі, поя 4с ге, вей >1с іриіііаіе ретвонатііга іо теЬея ас<рііген,1к, р«а>-
тіетін, ІгаовГегеоіВв Йівікнмге), ея а- репшш теоріегапі |Витдопі)ив|, вііпріісііег
Ліяроавешб Ое репопіз (КоеІенЬотрі, іин (во ояреяЬдеиіві С'-Іунезвсаи) Іее аиіота
— 142 —
лицо по аиіте.ім-іію іии временное ііроііиіиііііі*. къ ііемг лринѣіимт’л
засопи того плезепи и ігі‘.|н>і«-ііі>ігЬ.ѵіііі>і. ігг. ноторону око ііриі<п.а.і<—
жіітт. *°). Подпбпиіі же :іосо.іютііиіі. ко жіиш'Иііѵн ог і. мѣстности, хіцпк-
ЬаЫи, віте регюпае теній Гаеіа айе по». дитнііміо
ііе регаовіу, чед де геЬів дЬрогегеІ. но оярехѣіеиію 1
Іез аіаіиь гёсія
іроаииі, ѵсгига
другаго округа; папин тіхіа аоахш нрниѣіипса ко всѣин актаах аай хМстаІаиа,
») Вауег. I.. II. 1786, а. 1, га. 2, §17 (еа нрнМч. КгеіНтауг, ч. 1, стр. 104 Н.).
ітснм. ь. К. ЕІаІеіІ. §23—35 (Коеіі, Коошепі. баи., ч. І.т.І.стр.Зз—ЗО-Вонве,!,
77 вв, 17» 171. КІІІпк.г, 17 л). в. II, § 7—71. (Коптѣ > Чіе-
ЬеаЬааг, т. I, стр. 37-(13). Х.ПгеІіег. (>. В., Еіпіоіі. § 2—6 (ВІипіьсЬІІ, МгНиТ.,
Іійіюа. ьиііа рнііііе. ед. аррік. деііо Іерхі, агі.
нреия ха«е н носа* сое»апіа рааниаа геряаасіахъ іиеиеаа и. ноіирхіа Карла Ве*
стр. ЭО В. ЕісЬЪогп, 3(ааи- ііпд ВесМздеасЬісЬіе, т. I II, §46, 192, 836. ТѴаіІх,
— 113 —
теръ могутъ имѣть завопи <> кастахъ «ли пи-лоніяхъ ”). Напротивъ,
когда обраауітгв лбищи почва х«шГі<~пі><ііііагоиита н нлсмснііиеіиемсііги
ОГІіуюТІ. И<ЛЬ ІІроЧІІ.ѴІі.......ѢЛНИТІ.. ГІВТОЧа ІІ|НІКІ ггппомип территорі-
жіыіові 77). и чѣмъ рівче мѣстное д|юйнчііе бита, чѣмъ гвоеоб)яізнѣе и
замкнутѣе отлѣлыіші яГятіпкти. тѣмъ нск.іеічііп'лі.ігѣс нрнвѣшіеиа къ
нихъ свое мѣстное іі|ніно ’Ч Ст. ръаіитігчі. торговыхъ сношеній. ве|и-
ѣодніъ и т|кііігіііі|ѵга лицъ и іімгіціч-ткъ ігп. олнон нѣетіюі-пі ві. другую.
....................... яіип'ііихъ снітгнъ враіиі ііттоінчіно сг-іажипаінуя, въ
суды іинтуіиіеті. Іихіѣо и бо.іѣс дѣлъ :хіт|югиічіюіцих1. інізвояѣтіие ію-
іі іинтоіюіініе. І'вд'і. №іі|яісіквъ. киторие должны бытъ |ніз|г|‘.піагиы на
ів'ііінвіііік законовъ шитчікніііихъ, оіціедѣшспи погтенснііо и вмѣпѣ съ
тѣмъ іірісіііаеп.-іі за нріанло. что іи. кругу игихъ нон|нк‘овъ примѣненіе
даже нвоетіинніыхъ, а тѣмъ біиѣе |>№ііояіжіііыхъ законовъ одной и той
же сі’ініііы СОСТГІВ.НИ-П. обваанногті. еудв м) и еами частныя лида не
всегда могутъ измѣнить зтоть иоііидокъ “ѣ
уегГакипвчксІіісЬи, II, 78. 79. ІѴаІіег, Оеиі. В. ІіовсЬ. 8 187—8. гбрГІ, Оеоі.
Ргохіпсео гага. Л'схігсісі.ея, ВнвІ. І8М, § 30 В.).
•) Тахъ ото баю ва Воетові, ваярвя. и. Оетъ-Иодів. ІІаЗаязл* Еероом ряиеео*
оривняіоВ, гоікідовх в другихъ П>|фіпоріаіхнвхъ «ругавъ, ііъ врежяее арсиж пряава-
еі эі <1о аііа ргохіяаа асіяопегіі, хесвіиіііві Ьір-іч ірхіін раігіае ѵіѵаі (Рірріоі гаців
шваяі яаііца ѵіябо; актъ ѣраавовкевъ Г. и В. НіссЬоіе 1181 г.: роевгаеіопёт анаиі іо
.іося, гасиия амиекшнъ аасоавп ІЮДІВОЛСІСЛ обязавшіе во сдѣів* авчо (чні ггоГеа-
съ дави» врекеон вь огаоашяіе ведаежвнохъ аиуцееівъ (Сар. СагаІ. И Тісів.а.001
заганн яісіа ахъ нахожденія (Іех геі зііае), веоивсево ять вхекеяв вяиѣхш иа
яріобрЬтагеіа: Ьо хі Веіег, 5»аЬ обег Ггаоке (ЗасЬввир. I, 30).
<•) ЗіоЬЬе, 1, 179. Ваг, § 32. Пркиѣвееіе ияшлраааікъ завитъ іНаоіо|ше
Какъ замѣчено ниже, можно іі|Х*дстаішті. себѣ примѣненіе въ судеб
нимъ дѣламъ яакоівшъ: I) того округа, гдѣ нроітмнтси дѣлоііехіогі). 2)
мѣста жители-™. или іі|юіісхо.іенія. інідипи и нащоналі.иости или под-
данства того или другаго лица «Іех сіоннсіііі. огіеініз, раігіае, сітііа-
ііз)и>, 31 мѣста нахожденія имущества сіех теі зіЬе), и II мѣста еотер-
шенія акта или дѣйствія Ііех Іосі асіиз. соиігясінв, мінііоіш, сіеіісіі
сотшіззі и т. п.і. Такъ какъ оудооіиіи учрежденія служатъ повсемѣстно
одной общей цѣли іі|пвос:гдія и Ос'мшіш охранитъ г|>аждііііскія П|ива,
хотя би рааномѣстаиа ио ихъ субъектамъ, но предмету, по актамъ, ока-
(НасЫог, XXIV. стр. 261 Я.іЛхн
(Наг, стр. 103). Обязанность суаа нрн
орвв. 58).
Зак.. ни. XXXV. Косіі, ай § 38 Еііііеіс. Кйапе, ай § 33 ЕіоІеІЪ, стр. 56. о. 2, 6.
стр. 07 ». Прогни, нихъ со. РбасЬтаао, Йіе Сейііог йеа геѵійігсеп Еаіи'ипа,стр. 20.
сіеііо регаоае, есі і гаррогСс <1І Гагаісііа, воао гедоіаіі сіаііа іехке беііа оаііопе а «иі
Ѵегрс, агі ссп. 3,' 0° 80 я., «ГС. 13 о° 15 м. По «аІВІЮ Вара, $ 30, можно поав-
мтннчь иіілніч- ил .кипи. Ирака 11 >, и» тноы іпИзетъ, что но |«і-
ііііяь і»»)ш,іаь к.іг,іюіцияія і> іі/нд іі|ши іоіжпи приміняіия ігь счі.
оікоііи н-1,41, уионяікпічъ мкіиічлей и ни одна ип. нихъ не ичіи'ті,
нрчюліиінія ііерщі. цпгвпі. Полыя ниіать. чтобы примПнеіпи ыко-
ніить опцій мкііни'ііі быю община праінілояч,. а примѣненіе 'икпііпнь
ичііні иконы іиоеіо пкри.і ііех Гоги, но пн іа только, вогіа пѣп ікію-
ісіііія на ирикЬііспія пкоиоігь ши іорііиіихь (ііопнсіін, геі впае и
і і > ”1 II іонію іакіке пір.ин*і.іиио, что п к> прннініяеть обывшіінчіііо
ни ив рожденія оп. чденост этого обжества н состови (огідо) (Се Зм т IX, ст. 5, * 82
іи неадувародяіи отиооеки (ІѴдсііісг. г XXV, § 14 Ѵаие), II, м 8, § 110 Ваг,
4 17, 20, 20 ст, ВО и.) Вь евітемаст аогзібсьато а сѣверо-яесрвчаіігиіго нрвеа уче-
ніе о ьоздвяа рстнои*стлнхь заьовост втдавна уже еиагаегст ст стаза сь отяСТъянма
I Я. (оГ аііене аад наііьеь). ч» И (Іотещо іоеггіврез, ст стати ст учеяіест о ВратЬ),
82 И (Гоггідп Нііогест), 548, 5'>2 (іііьігііінііоп Ьу (Не Іаж о! ИоткіІ аші ая ю Іоіеіцн
Іан. ст стезя сь учеаіеаь о еаст4аоеааш), 5-7 И. (о! іЬе Іех іосі, вь ученія о хокі-
ьоажені., ст стуча» сояв»па, обсіяьить дію во сюниь отетесівенішвь чавонаігь; га-
нраві (Рниог. <Іаз рпкшеЬе Еніор РгеавІепгмЬі. Ь«рх 1845, ст пѵ АгсЬ, 1
оі,—РньЫа, Ѵогіея Ч 118 Ріеіііег, сіав Рппсір 4ее юіегоаі Рптаиесіиь. ГнЬ.
1851 " аеЬіее. оь № А, т XXIV, § 9. 10- 8ег ВісМег Ьхі на Хнаіеі Оаа ІІееЪі
еетее І-аоЛст іп ДожеоАнпв яі Ьгюкео, стр, 205 Оьпіі, Сойе Оев еігавдега. Рага
тахь (Саьс. Гр Уаож.. в в на ІоІаоЗо ковивео <1іе іпІаоЗнсЬео Сестіи мг Апѵеп-
іішчг. воітеіі яіеЬ шсЬі яаеЪ Леш обепіІісЬео КесЫе, іпзііеаосііеге иасЬ Біааиьед-
— ы« —
накопи ы-Гста апупѣш-тт ”) или акта <ч>пг|>пн*іііл ирга"), ког.ід ііі.п.
осііопаніи для іірііиѣпоіія дріпіѵь іаютііоііь. Каждое инъ чкіяинѵгшъ
иЬ'-гъ иміеть спои онродіиеннин крт. елучаеп, іп. которыхъ должны
іірииѣіиггьса его накопи предпочтительно іі<>|к*л'Ь другини. Укажыіішя
яоічккшн вѣдомству этого суда (ст. IV—XII). Вели же участвуютъ ІЬ лѣтѣ липа, Ію
Н7, стр. 312. 8оті(нр, VIII, Стр. 126 Я. Ваг, § Э4—2С) отторгаютъ соЛстаоіто то
явить своЬ исп вь ТОНЬ ала другомъ еуЛ (во мѣсту жительства ша іірібнвааи оі-
ласъ аормн, ео исторамъ слѣдуетъ обсуживать мредачеспа ошомеиіа между сторо-
8юЬЬе,Р§ И, IV)" * * Г'
пиіііе теорія трехъ гпітупніъ иіаініа регзопаііа, геяііа и пііхіаі и]к*,ѵ
егашясп сіянія» рядъ иошткъ |хі<ті|іедѣ.ііпъ всѣ вопроси п|»пва мсж.дѵ
.ітііяи ішднічііимн яіатаяи. жипиктю ізіаіиіа рітзоиаііаі, нахожденія
ниущіч-іш (зіяти рсаііаі. иди соиеріиеиія дѣйствія, акта, щніцссса и
т, и. (ятаініа пііхіаі «>. Новѣйшая гт-орія еташігі, сейѣ гіадачев» оти-
і иіті. лія каждаго ырииі'іескаго отношенія ту Шитву» область прам.
къ кото|юй оно ко своеП прн|юд1і іірнішд.іежітп.. имѣя въ ней какъ
би свою ііеѣліость 4аь Но существу ига падн'іа тяжі* самая, каку» ста-
]ж.ѵшь іксірѣніінъ и іцісжііяя теорія, еі, тѣмъ только |ніхііі'ііеиъ. *іто
Вахтера (XXV, стр. 32—-33). Сапенья (VIII, стр. 131), Бара (§ 21), еоюрясиео
ип во аавояиіь тога аВета, гхк ово оеуцестадаотаі.
соитепііооя еі ЛйроаІІіои, Ь-Ь)ЬпоаБІеа <1с )иыісе и другіеатеяевта процесса, і)асіез
VIII, стр. ІОНѢ воотому
(ПееМзШівкеІі иоЗ НаікІІшід»
ЗсЫПпог, Рагвіет, Ваг, БюЬЬс, НоІЬ я др), Итааів (Ѣотооаео). Пенза во
топ, хотороі слѣдуетъ 10 сядь пора фрааиузсхіе іісатеап, сп підоторыпя ея »я-
допзміпеіііііиі я улучмевйяа (ЛиЬгд еі Ива, 1, § 31, шиыасты 1) Іоіа *Іе роіісс
« Зе аигеи, но Іех Гогі, 2) а 3) «аіиід регяоппсі еі гйі, 4) іой еопеепапі Іа
— 148 -
въ прежнее іци'мя расііредѣ.іепіо мѣстныхъ .икпііпіп. совсрпнымі. болѣе
общимъ. гуртовымъ сиогооомъ. п современная наука считаетъ необходи-
мымъ всматриваться съ большимъ вниманіемъ въ штюенноСТіі кшкдаго
типа юридическихъ отношеній, каждаго вон|ян-а, могущаго встрѣтиться
въ судебной и|іакт<ікѣ. и. распредѣляя ихъ къ той или другой мѣстной
системѣ законовъ, обозрѣваете нъ сіістѵшпіѵіескомъ порядкѣ самые ин-
ституты права.
Въ разноэгѣстпыхъ законахъ Россіи отразилось вліяніе какъ націо-
нальныхъ понятій, такъ и раапічныхъ иііостршныхт. системъ нрава 4Ъ
и, вслѣдствіе того, допиьнн трудно свести нхъ къ одной общей теоріи п|.
Здѣсь надобно ііыдѣпіть. іі|«'ждс всего, тѣ случаи, іп. которыхъ нѣтъ
коллизіи между законами разныхъ мѣстностей и нѣтъ основанія для при-
мѣненіи законовъ постороннихъ. А именно, но дѣламъ лицъ, имѣющихъ
постоянное жительство въ округѣ суда, когда дѣло касается имуществъ,
находящихся іп. томъ же округѣ. пли актовъ и сдѣлокъ, совершоііиыхъ
и подлежащихъ исполненію въ той :ко мѣстности, и пи однимъ споимъ
элементомъ не затрагиваетъ другихъ мѣстностей, гдѣ дѣйствуютъ другіе
законы, во всѣхъ такихъ случаяхъ судъ долженъ примѣнять закопы сво-
его округа (Іех Готі). Только'ио тѣяъ дѣламъ, въ которыхъ какой-либо эле-
ментъ дѣла (лицо, имущество или дѣйствіе» выходитъ за продѣты мѣстной
области права, «лжетъ возникнуть ооі»|юеъ о примѣненіи носто|юііііихъ
законовъ <в); къ такихъ случаяхъ судъ долженъ руководствоваться слѣ-
дующими правилами:
а» Гражданское сосіианіе лица къ большинствѣ случаевъ говналпеть
съ мѣстомъ постояннаго жительства іми осѣдлости лица въ <[юряа.іыіомъ
законномъ смыслѣ этого слова *’) и на этомъ основаніи обсуживается
обыкновенно по законамъ мѣстожигели-піл *е|. Такъ, наіірон., состояніе
*) Оеті. Гр. Зяя., яяех. ст. XXVIII: -яряіюсаосвбиосіь пждяго оярслЪяеіся пра-
— 149 —
ЗДШ4 ст. лега.іі.ік>ю ііриііпско» .іііцл къ юитѣетпому м-Іитту ипізе.иитва 55|
И ДОЛЖНЫ шпону ійиуікикітин НО ЯІКОІІОП. :тгт»й мѣстности а,і|. Кіті,
ініро'іоіп,. сплошііа. дтиыіия опіонаніо к.гптрихъ не зшін-ятъ отъ мѣ-
ста жнте.и.' Гіы: ихъ слѣдуетъ <нпшинахъ но шіиоиамъ тоя мѣстности,
гдѣ шмошчіи охъ ш'іиппнія 8'1.
ОустСА чтобы оня набрала себѣ постоянное мѣсто жатеааства въ нрелѣлахъ госцар-
:іи. I ІВ.ЯЯ 1870 # 7. 8 я. 12, 13 л. 8, 21. Австр. Гр. Уа. 5 28-31. Ру.-. Са Зах,
ч, 2, ст. 7—21, 20 и ст**., ООО 17, 941—МІ, 049 17, 1050, 1052 Я, 1500—2. Пика.
Гр. Уі. 30, 31, 33.
••) ІЫ4 Си. еше С«. Зан. IX, 493 8, 701 С, 830. По», о Крест,, ст. 40 ы*|.
Яст.ывя. Крест. Пи. 1850 г. (30,093) ст. 297 « стѣя. Л«ф». 1800 г. (30^12), ст. 252
“) Св. Зяе. т. X, а. 1, 103. Уст. Паея. 107, 100, 124, 170, 171, 238 17. Пояъса.
Гр. У»., 32. Остъ Гр. Паа. 8, 200. Сюда же относится вопросъ о вѣроясеовѣиніа, катъ
состояти наслѣдственномъ аъ яругу сеиьа (X, 1, 07, 75).
еиѣіствіе орожиіаиія у пасъ въ теченіи пястяхъ нѣтъ, истертыя нрава поиаввихъ ві.
споенъ отечества (Са. Звт. IX, 1010, 1013, 1020. 1021 въ ем. 187 • г.> Два лерсчасте-
левспіа (Оси. Св, ч. 2, ст. 7—21, 890—890, 897 а ы**., 912), фвитаваеіои (Се. Паа.
IX, 550 и с.іѣх., 550 орвм.) я обратно, устаноыеші особая правота (см. ниже.
Съ г)кіж.|:інг.кочъ піполпіемъ лица соедннякггси юридическія послѣ)-
етнія, между Н|ючнмъ, ііліапіе іи и|яііюспш.обность и, къ нѣкоторыхъ
і.пчпяхъ, па дѣееііогобіия-іъ лица '•>. Что состояніе лица, иьего ториI.
П.1ІІ іюніііікіішіеіііи. какъ кіи.ппішкаіия его личности, оп|«'дѣ.іяеті>і ііято-
іияіі его мѣсто іиіпѵ.імтиі или той мѣстности, куда отшинтга і)юряалі,-
іик* его осноішяіе, ото п|нішіло можно і'чнттт. бигнорішмъ м). Но оно
еще не рѣшаетъ .ъі.іі.нѣйііоіго попроси, по кпкпмт. затопамъ должно обсу-
жінить юридическія іюс.тѣдстіяя состояніи я іп. какомъ объемѣ і-лѣдуегі.
дініуепгті. вліяніе его па іірапосіюгобшігп, н дѣеспособность лица? Итогъ
пргдястт. іірпіи і.іе.і:нті. къ числу спорникъ. 'Гакъ пааиваеиия абаЦіІа
іктмпаііа, оіі|іедѣяяпіцйі, между причинъ, гражданское состояніе лица,
іігрілн большую рч.іі, іп. системѣ личті-н.ісяеііііихъ іі|іаіп>, но косиопо-
лнтическій хаіиікторъ нхъ о|ютнворѣчитъ потребностямъ торгонііхъ сно-
шеній и кредита и, съ теченіемъ прсмени, уступаетъ мѣсто другимъ на-
чаламъ, гоіянтпр) ютамъ бгаоиасноіті. гражданскаго обоіюта "і. Ііт. по-
ат« еах рагіоін оо ііа аііаіеаі Аціоопіѣііі II п’у а ріаа цис еегиіаю ІоН чоі яоіеиі
721, аанѣчаетк Что чисміоо оі Что сарасііу оГ регаіші іа ЛесіііеЛ бу «Ьаі сігіііаоа
«тш регюиаі Іана. Днб ІЪе еепегаі пііе ів мМ Іо Ье, ІЬаі а регаооаі сараоіу ог
іпсарасііу, егеанмі Ьу м Іан оГ іѣо яаю тЪегеіи а і>аиу бая Ьи НошісіІ ГоІІомь Іііш
ѵЬагаотег Ііе шау ?о (ІЬй сиіе іа ІаМ Сота Ьу вюа о( іЬа (гаи впііішйо оГ ѵгісегх,
«Ію т*у Ію сііеіі ав аиіЬосііІеа оГ сгетіег ос Іги теісЬѢ оа іЬе Іа» оГ СонііаепіаІ
о! еопшіоа Іа*') 1ѣ« ІГ ІЬЬ Ье ІІю гиіе оГ Іа», іі іа я« ото о( оаітосааі арріісаііоп,
аой іп аоіпс сааеа псеаіе ітрогіапі чоаіііісаіюо. Еог іЫа гиіе аа то еараеііу інау соте
— 153 —
своими ноиаінімчіі. не іи'игано вмѣстѣ съ т1.мъ ирюшап №к тЬ рямо-
................ II іічуітчтненііип Л)іимисгін и огіпиичоим. хакиіяъ
пни ііолюжаті., по сослипію нхъ, кажліан іп. споемъ отечествѣ <2>. и пе
можетъ положить на сіюнхъ ііо.цаііііихъ обязанности, арн заключеніи
ста: гавъ асъ по кодекамъ Пруссіи, Австрія. Сассояіа, обхзатехьства. ааиючепвва
ктуаяешахъ въ писательство въ туаемвоВ теуригоріи, всегда по тузеаішиъ паковавъ.
(М руссахъ судовъ а не можетъ Сотъ 0|іавеаееъ у васъ въ асооваепіе апаче асъ
Таяже ИйсМог. XXV, 175. ІЯ-1М. «ІоЪЬс, 1, етр. 184-6. Ваг, § 48, 49. 146.
АвЪту е< Каи, « 81. ар. 40 я. ГоІІя. П, § 604 я. 608, 616). Віровсвовідеііе
закопа яипараііяихъ государствъ не ібжшіехави два Россія, а новому еіюстракио
— 154 —
сдѣлокъ съ иностранцами, гіірніиіітм'Я <т. нхъ зіаіпіа регзонаііа "’). ІІъ
іщпіехъ отечсстиі. пікит|«нци оо|чіцмоп. ігоное состояніе н ііодичкатъ
сіи, удометкорнеті. се.іоіііаяъ іі|іаіааііо<чн'ни№Пі и дѣесііопИііинітп но рус-
скому алконодігпмнтііу, то ои» Лудеті. пікиііѣ дѣйетиіпѵ.іыіа, »гм ом
на нихъ лежали какіи-ііиоуді. ог]мііиченія но ісікоііаят, ихъ отечество йь>.
Съ другой стороны. каждое лицо, птілицео іиііцуи г|П'«ѵніекѵ» ііраио-
іям, іі|>и:«іаетси и у нагъ лицомъ шкиііце сми'ооныяъ **І, в гдімки, :и-
іГстр- НЛ.’ваг'й «1. ІѴасЬит, XXV, 173. Си. Пая. IX, 502. Хѣ I, 1—1201); на
иа сооболу отъ тіиссоаго кааамай (Си. Зак. IX, 000. Таеке Ваг,$51. ВСоЬЬв, стр. 186.
Россія мл вносіраняон не Оо,іѣе, тѣни и» русеавхх иодхалиихъ (ХУасМег, XXV,
178 И. ЗіоЬЬе, § 3», Іір. 20. Остх Гр. Зас., «Ил. XXVII, стр. 8. Уст. Гр. Сул. 221).
Іей аІОДаосе; Іше іі іа оос ітЬісіі Із вііІИсшіе Со ааіуеа Іііга Іо а» СІіс Іа»и о! іііаі
тіаіе. ехсерііпх ж> Гаг аз Оісу теіаіе Со Зиіі« тііісіі опіу сісігеаз сан регЮгга. \Ѵа-
“) Си. Зах. IX, 1007. ІІрус. ь/й.’, ЁіпІ. §20. Сате. Гр. Уаох.88. Аветр. 885,36
§ 31. Цор. § 2. Итаг., «ел. § 6. Себе ХароІ. (таахс ІІоассс. Гр. Уа.), ст. 3. (РаІІот
й 16, К. 12 С І.уоп-Сяеп, <1с Іа еоікІІНоп Ібрііс <1<т мкіЗІЗз ёігапхегм еп Егапее,
Рагй 1370).
клаічеішші нчъ іи. Гои-іи, иѵі.ип. н'ікитг.іітю для него силу41)- Что
каиіггоіі нііугік-ииііѵі. <>г и і а । і яі гнихи аакоііамн і’и-сіи.
•го .цІ-4-1. е.іКіуі-гі. .іуяачъ, что ріиі. оеііоіщипое іч. какон-нигоді. гуЛер-
ііііі кіи іЛіает пи-тяніо .інна нркіііютоіі, тош-Ііии его іи»лЬл>тиіаии.
и и. другихъ гч'и-ріііихі., іиітояу что гінхиііігюю госгояиіе лица «пре-
ЛІ-.иіі-п. яѣгто его іп. цКиіяі. гоеі.ицнтігк •“>. Саиий ...................
ічи'ііиитіі и лілч-ікній'.іііа-ічі .іпірі е.гіцусті. «іа-уяіипті. но аанеііпмъ его
яіа-га жіпѵнетій п.ііі инагоІюрмал.иагоін-іііііеіііні, на которомъутаорж-
даеті-я его гогтояіііе 4’). 1Уп> іі|чіші.іо одиінікоіаі примѣнимо кнк-і. т. і-е-іѵ-
4-пичіпинъ і-іатчіяіііинъ лишь іао)пі->у полу !|), адіромио ’;), жиз-
ни м). такъ и ка. гемсйничъ ’•» и обіцеетиенііиит. еоетояпшмъ -Ч
номміаехъ). обамтеилм дла ааостраііаихі вппграгеніоач лапа и. той иі|»ѣ, чх чагой
*•) Оста. Зах. Гр,, ааед. XXVIII. Полюх. Гр. Ул. 3 (си. вчаіе, арав. 49 а 09).
аомаіа Бвеоар. аааовові. (Егуаоя*. § 9 а Іо), ІІааротмст,
$ I, п Курлаааіа, >ро»4 Лабаак, 20 л,—Остъ Гр. Зи 1989, » осталмшхі. аістахі.
Польсъ Гр. Ул. 488, 489, 471: » Ость губ. 18 а,—Ості. Гр. Зм. 970, 271). Иааро-
тикь прокессгалміил арамиегіі ныоіѣтаап (счеп. дачааста, П|ЮСЫ>и о иерстаоч0 а
— 156 —
б) Формы актовъ и сдѣлокъ, т.-е. внѣшній порядокъ или обрядт.
совершенія ихъ. вникъ, и» которомъ пишутся окти, подпись свидѣтелей.
сеіЛоная бумага и т. и. <|ир»иыіия ііриші ыежноети оста ’°>, окпяи-
каются естественно раялпчііыми вт. раітихт, «-гранахъ, и даже въ предѣ-
лахъ Россіи существуютъ въ игомъ отношеніи разныя мѣстныя особеіі-
но іецев ГогІ (ЗіоЬЬс, § 30 чр. 20. 7ѴасІ,ісг, XXV, 179 Веаеіег, §39 «р. 7.
(ф. Ѵл. II, 19 § 2. Ус. 31 окт 18Н4 г. Лі 23) Наоборотъ фаимкдея. ікшежаіаЫ оаесЬ
чіо слѣпи, миметша такой особой беэь ооііетвісаа, наіірам. п Петербургѣ, свѣ-
каіоааан (8м. І'р. X, 1. 365 б., 379. ІІотіск. Гр. Уаож. 489 ез. Оста 493 II., 497 (Г.
Оічі. Уа. II, 19. § 4), в оояемтеаияао нада, расточительна (Зав. Оста. 506 (Г. Пот.
дана еуаружосеой а рохатоти-еой вааота (Оста. Гр Зас. 11, 29, 53 И, 71 II, 82, 88,
103 205, 214, 222 И, 351, 353 Я_ 1990 Я.. 29. 13. ♦а>и. Уаож. ѣ 6, 9. § 1, 11,
§ 3, 12, § 6, 1ѣ 20, § 1. Подоса. Гр Уа. 182—1Н0, 192, 333. 338 «, 905, 931, 1124.
”) В«г. §34—39 Заѵікоу, VIII, §381-382 Паз«т, 1, стр. 205—210. ЗіоЬЬе,
1, § 31. РоеІІх, §78—85. ѲгосЬет, § 109—ІН. Полое. стр 58 И. ЛоЪгу оі Вао,
- 157 -
шити п). При совершеніи актовъ и сдѣлокъ за границею или въ чу-
жихъ к|пиХ7. і'іюеп страны, чигпш лица не всегда имѣютъ возможность
інАтдать тѣ формы и ш'риды, какіе уетановлсни въ мѣстѣ ихъ ж»№іь-
<-пиі, іі шхіѣдсгиіе тори, уже съ давнихъ в|н*менъ п>, прннсто за и|вв-
НН.ІО, 'ГТО окта н сдѣлки моіутъ бытъ совершаемы но тѣмъ обрядамъ и
<|юриамі, какія сутегпіуіѵгъ іп, нѣі-іѣ нхъ соів'роіенія, и если формаль-
ная сторона акта еоотнЬтстаусті. законамъ 11101*0 міи-та. то овъ признается
Лѣйітшгеелыііаяъ повсюду, сдѣ бы ни подлежалъ нешмнеілп. фориалі,-
інія сторона актовъ н сдѣлокъ іюдчшшетш законамъ мѣста ихъ совср-
іненіа: Іосцз геірі асПші 701. Яго іі|іавнло имѣетъ, вщючемт, только фа-
90, 146 а са, 630—933, 334, 967 в са, 1000, 1006 а са, 10іа а<> «рта. 76 г.—1066,
1063, 1071—1063, 1279—1286, 1316, 1341—45. 1417—1627, 1681—35, а лр. Поаож. о
нот. части (ирва. аа 708 ст. X т. 1 в.). Уст. тора. 540 а са, 685. 721, 767 в са, 803
а са., 813 о са., 837 а са. 883, 938 ы.. 944, 1004- 1011, 1012—14, 1057, 1065,
1237, 1601, 2025 при. (ст. 16 в са, 57. 63 С в ври. п 18 в 80 ст.), 2422 в са.
Св. Зм. I. 311 и. 6 в 9 в лр, II, 26 в са, 911, НИ0-5І, 111. 1 в са. 36. не, ьоі.
309 17, 1262, 1310, 1563 а са., 2024 ІГ, 2933 а са. «хна. Уаож. I, 3, 8, II. 9, 16,
«іст к о вехввхаяоп ввуисствЗ (Гоеііх, §76, 76 ХѴВсЬіег, XXV, стр. 192.368—
»•) Расивв. ѣ. К, Віпіеіц § 38: Ргоаіигіаіреастхо ипЗ Зіаіиіес, аеІЛе Ой виь
стр. 361) пиг Ьеі Напбіоііреа. Оіе иаіег Оег ЧегісЬиІогкеіі, Гос неІсЬе Ли Остей
хи ОеиПІіеіІео и т. д. ЛНр (I. О. 1,10. § 116: \Ѵепп иЬег йіе ОиІІІркеіІ ейиг Ѵгкишів
Іісііс Кхай егЬаІип Ьві, ѵоп Оси бстеиеа Оса Оси, то «іег Ргоастя всЬмсЫ. «Ьеш-
<Іаа СснЬМІ іо ІѴігКввжѣеіІ ігиіеп хоІІ. Лвстр. § 35—37. Цорвх. § <’>: Зіе лиисте
— 158 —
кільтативиии яцчікп'рь: іѵ.ііі «ті. факгачіѵкм щьшожиосі'щ акги мо-
гутъ бить <чм«>]ніпіс>и и ві. чужихъ крвяхт. по закопагъ того яі-пи. гдѣ
должны будутъ поліежигь иеяіміичііп * *Ч По :» то всякаго роди акту
и сдѣлки подходя г і. подъ ото правило. именно кпкт. договори, такъ и
завѣщанія 8|1. окти домашніе вз>, актц о\|іаіііпѵлі,наічі іі|иіи:ак>лгтікі, по-
паяіопаіе, рвгсѣё именъ віа сошппо а Шіе 1с ратіі. Ооіѣ ЛІЬегііао, § 1418. Во
*ъ Сосіе КароІ. вомни только частина прайма, соспиапіаія првігіпеніе этоі статья
сііо ЬапЗеІіпкеп тіуп ѵетгікі. Си также ст. 138, 18Э, 9В2, 1805 и Торг. Уа. 310.
1077, 1078. 1270 (Сбор^сеи. р4и, г. Ц Ж708, л. ГоиюОта), 1280, 1200. Уст. Гр. Су*
184, 707. Мя. Гос. Сок 11 іша 1852 г. (26441) н. 5: аѣПетаятеаыюсті, долговаго обл-
оатсавстаа, договора чтя имаго акта опредѣляется на основаніи таковомъ того края, по
пожегъ битъ ухоетовѣрено иѣетеаин доламосчіним тпііапя, а за-гранндев> русскимъ
воасухьствоиа, X, 1, 735, 739, 1077. Праи, о прин. Иотар. Под. къ Полька, края», сг.
(X, 1, 739, 1079). Точно также замѣшаніе аолъсъаго жителя, совериоянпос та трака-
— 159 —
'ПІ]ШІ.||.||І№ и гілп'иіие *Ъ. пити г|мж тигкп» пя-пшиш11 >. |пяше акта
ітчммшпі і>7|ит<>іііи юі. щииелти “і, іі|и,плкош ол-чотра •'>, описи “Ъ
жаты II ік*|жоіиілн> іл|.и*іаіііл* л7|мкоиі.. кллтлл|нк* і)кч1)сг**а аиклиіліив. шікі.
ікчючо.оіѵоі* углти' сш ,іІ.1ігпііі№.іі.ііоеіи л',|кі*іііаі'о совклі. и не иллжеіь
л'іигі. Оллордоііо. хоти би Глулаіп, жік.івіча.и*я ігь <іужи\ъ лт|ніііа\'і.. лоил-
і-иаіиіііічт. ііииііліиіл'іійі формм б|іакіл'о'іітінпя *'); 21 в|іѣіілх*гііио окти
») Св. Зак. X, 1, 735. Правила о орииів. ІІопр. Нол. та Варв. овр, ст. 30. Си.
76 г, 1200—1. Уст. Гр. Су*. 210, поі п елЬ*. Илрлл. Уст. объ коб. ировэл, ст. 86
і слѣ*. Коаеул. Уст., ст. 76 н стѣ*. Іи соаржвлюй .иміахной лвтературѣ также огир-
імлЬ (Аибгу 04 Пли, § 31, ир. 70. Пешоіліилбо, I, и° 106. Солоовасо, р. 181—185.
Ваг, стр. 121. ВСоЫле, стр. 190).
») Гр. Ул. Ц. Поли*, ст. 64, 94. Св. Зш* IX, 1033—1038. Уст. Коасул. (>. XI,
ч. 2, пуки, въ ст. 2096 Уст. Торт.), ст. 00—81. Метрическіе акта ввѣвлта у ваги
ліе Згоіі іпити.), беилѵс, 1874, р. 41, 42.
"') По населила (ліжі., Пасіиланп, § 23, стр. 03. СаІІиррі, § 344 а лр.), со
") Наирин. г'руллокі. в кладей ара оерсвоаві (ЁиЗеилаии. НаоЗеІзпсМ, § 163,
16 17. Вотзагл, іі сой. 61 сот. 1, а* 300). Уст. Гр. Су*. НО, 513.
••) Са Зав. X, 1, 1280, 1200. Уст. Гр. Су*. 1403. Паріи. Уст. оооб. провла., 77 и
п Россіи (Тілакі. са Гыл. '/лл совт. 1846, ст. 3, ст Актр. »/лк соат. 1860. ст. 19-
са іітал. 16—28 стр. ПЯ6 с., ст. 9).
Св. Зак. X, I, 013, ср. 1077). Ьолпоиасо, стр. 195—100. 6'оаІІх, § 82 и. V. Малаб.
$ 71 сл. «Сбора. Пост. ‘Рвліл. 1860 г. .Ч 27). Уст. Иаостр. Иси. 182 в си. Понса.
Оомж. о соплѣ брачв., ст. 2, 41 а ст, 98, 103 а сл, 124, 139, 140 в сл. Въ оіллоале-
эттегь правиломъ стоить въ связи вон|юст, о доказательной силѣ актовъ
въ процессѣ м). Оно предполагаетъ уже довѣріе къ порядку укрѣилепія
ір.'ііп. существующему въ |іазныхъ мѣстностяхъ, даже въ разныхъ госу-
да|ч-гвахъ м). Внутри одной н той жо страны ото довѣріе совершенно
понятно, потому что ргшнчііие мѣстные порядки укрѣпленія оравъ при-
знанія или утверждены цтѣсь общею законодательною властью и разныя
уч|и->кдеііія и должностныя лица, гавѣдывающія этимъ дѣломъ въ раз-
личныхъ к|>аяхз. Россіи, являются органами одного и того же государ-
ства. Па атомъ осііонаііін,' публичный актъ, еонгрінонный въ какомъ-либо
русскомъ краѣ по таяоішіияъ мѣстнымъ законамъ, имѣетъ силу публич-
наго акта на всемъ простімінстпѣ имперіи и). Что касается актовъ, со-
вершаемыхъ за границею, у надлежащей мѣстной власти, то я оіш мо-
гутъ получить у пасъ значеніе публичныхъ актовъ, если удостовѣрены
|іу«'кпми посольствами или копсульствами •’).
.4 701. Еоеііх, § 227, 231, 233, 234, 233, 237, 233. ВгоеЬег, 1. «ІЬ Ьопооаео,
егр. 244 во. Иаг, § 123. Ср. МІЧеггаяісг, въ сіг. ЛгсЫѵ, т. XIII, стр- 313 В
ЬІайе, ЫЬгЬ. Вез СіѵКрш. § 41, яр. 7. Мепдег, § 13).
*) Въ ст. 733 к сЛь Си. Зат. ч. 1 т. X тетапоисис осоЗня гдестіжЬрсиіз
актовъ «шеи» вомнікіе» юстааів. фвнваиісввяъ губерваторояъ я губерваяиія врав-
— 162 —
о) Ирана ни вещи ‘“I тоігужіімтгя н-ктгяепіи» по аікопачъ той
нія-піін'Пі. і'.іЬ шімі.иіігп нчуітчтпо <!ех геі зііае), потону что іі|апінв на
ямці, сч-п. Ііеп<н|н-.и гітеіпіое огпошепіо .ища вь пещи, міішчіщее очъ оя
сущеепяішпіш и ото фіікіичееклі'о аіакі.іііи: его уе.іовія іі|>шіаліежііп.
П’іштпепио кь кш м Іичііоеги, гдк паѵніііея пещь, а кііждгш чаіть го-
су.ілікпісііііоп ’іе|і|іііп>|ііи, еі. ііеіадни. пи ііеіі пахо.шіпичпся, ііодчиіілітоа
іЬпегпію ашоиоиі.. |«н-іі|и>ггІиеіши\і. по .ігоіі то|і|іпто)іііі геонтфпчееки м>.
Ученые ііііппѵ.іп “Ч :ш ііЬкогорычи иек.ііочеіііячи пінмю.іяп. іп.
учргжлепЫ, и лояжяи бта опіасны совсрнквію (09 вае. .4 30). Правило о ирсдеіав.
«ілііі оп Ііео Гей рагіоиі. Докуаепш, еоегаиевніи аа граненою лошапана ворниояс,
мечта по нолланоста (Ь'оеііх, § 225, 231. Св. Зак. X, 1, 910. Уса. Гр. Сух. 101.
516). Кронъ того, авто и елЬлиі, совершаеяш; 'Аграяяцеи. яогун.Онга предеіааменя
; Г.’, 1,1. »ІІ. н т:ір.!-|... К! ш .чу |, и . 1-... Па. ,) -сі.
188-200. 383—389. бвоет, 1. стр. 109—170. Ь'огвіог, § 11, о. ІІ 8іоЫю, § 32
Ваг, § 57—06. Гоеііх, 1, § 60—60. ВгоеЬег, §09—106. ЬаогопІ, 1. §102, ПИ-
121. Аибгу 01 Пан, I, р. 81 ая. ГасІГІсі-Маххові, Іаійіиіопі, 1, § 163—168.
Уіогс, § 182—236. Ьошопаео, р. 106-123.
>шіа, погону чю икчо пан похожденіи пороняно, эааасап. ог* поли ляпа и <іа.і»
«ііае, прячена, по ииЬпІп старой теорія, таис Оеіраиячно. влета лн хЬло о прамха
Иоаеііея (срав. протяну Унгера, 1. ей.), Итаа. Гр. Ул., ввеь ст. 7: і Ьеоі іаоЬІІІ
— 103 —
атомъ ѵгікіпіеііііі ]и:чіііі<' леж.іі іімѵіціі-іічміі днііжпмимн и іи-движн-
нимн. нмеіііш примѣняютъ Ісдеч геі .'Иле только къ мелнижинимъ ику-
щічтншп...................а івіпи дмижишк иидчіпікклъ откокай, мѣта жп-
<№юши <і'ег опктікіігп СегіеЬиІіагкеіі йояоНіеи ІіеипііеіІІ. § а»; Іюі еівег боррсЪ
1с» СсгісІіиЬагкеіі ІіаЫ» йн ПссЬіс Оев Оси», *о мсіі <1іе Уосііс Ьейіиіеі, <1е» Ѵоп
аиц- § ЖІ: Ы аііег ів еіпсш »>ІіЬеи РвІІе Іаі МоЫ1івгтсгт<>уоіі. диг 2«і1 Осг багопГ
ріпі пасЬ Оео Севеіио воіпеа уёйкпиііреп ЛоГсшЬвІіса, уеіІосЬ тіі Кисквісіп аиі
коііиц оЬво ШіскііеЬі ааі 4іе Ропоп 4ев ЕікепіЫтеп, <1іе Осмие ііег СсгісЬиЬсг-
мЬстЬ жвіеистіж и въ врочвп чвепхъ государства, отюсигеввво аріобрігевіа, ыа-
ашч * фраиауэсооіъ, вруссииъ, авгаШспп, ааерапвсютп, и оив в тѣ хс
птымасие сулн будутъ ойтужнап іп во ямъ чужестрааимив всіоашшп, о до-
— 164 —
«льства ляпа Ито же П|пви.ю нрінигто и іп. пашемъ зякоіиіиітоліг
ствѣ (Оста., введ. XXXIII и ІІОЛЬск. 31. Но. веяатрившіеь ближе ш. дѣн>,
ми замѣтимъ, что рахінчіе здѣсь больше фактическое, чѣмъ юридическое:
недвижимое имущество находится всег.іл въ одпоят. <ш|ю.сѣкчіномч. мѣ-
стѣ, тогда какъ вещи движимыя но няѣвпъ такого нешіяѣііпаго мѣста
нахожденія, оно зависитъ отъ шіи владѣльца и обыкііовеппо еошьч.ыстъ
съ мѣстомъ его жительства 103). Совпаденіе яѣгтожителіства владѣльца
и нахожденія его лещей юридически п|к:дно.іпгаетеи и въ тѣхъ случа-
яхъ, когда вещи находятся ісь пути или во іціемеііііом'Ь храненіи у
третьихъ лицъ, по ватѣ владѣльца и не выходя изъ его владѣніи: если
бы въ это время нужно било опредѣлить значеніе и послѣдствія ліалѣ-
нія и передачи вещей или вообще правѣ на нихъ ічалѣ.и.ца — выеыла-
теля или депонента, то веобходнмо было бы обратиться къ законамъ его
мѣста жительства 1<н). Напротивъ, если установится новое владѣніе вещью,
го мѣсто ея лахождепія опять совпадетъ юридически еь мѣстомъ жи-
тельства (или пребыванія) новаго владѣльца. Имѣя въ виду это совпаде-
ніе, можно сказать, что тѣ и другія имущества, если дѣло идетъ о правѣ
на вещь, долашы обсуживаться во законамъ мѣста ихъ нахожденія Іоь>.
На основаніи этихъ закоповъ слѣдуетъ разрѣшать, какъ вопроси о еа-
Курст Гр. Сух. § 31). Замѣчаніе эго иѣхуегь имѣть въ вму, сь особевпоспі, когда
— 165 —
мим і. имуществѣ и его сюніетвахъ таи. и о вещныхъ щипахъ, о
сносойіхъ ихъ пріобрѣтенія и прекращенія, объемѣ нравъ, владѣніи н
г) Права на облаптельетііамъ Ім) вытекашгь бблыпсю часть» ,И1
ИЛ договоровъ или ІІ|НН»ІІЯ|ПІІіеНІЙ и гону подобныхъ фактовъ н должны
<ни-хживатіея ікі жыіоиіиіъ того мѣста. гдѣ ічшеріііплся фактъ, лежащій
въ «снованіи шоі.Ы’П'лі.егва: договорныя обгеите.іьства—но :віконаиь того
мѣста. сдѣ .сіклвічеіп. договоръ (Іосна сопігасін&і "•). обя.сітелгопд инь
ііріііоіі.'ір'оіеній- по .іаконаиъ того мѣста, сдѣ совершено пртвояарутн-
ІІ ргеочмі ОеІГагійоІп 7 гіііннаггеЬЬо ііінчегіо <6 ітртаііеаЬіІе (і. 1, р. 28Э). НажиЖо
чеяій. иігхо лѣло’піеаетея оравъ на иіи. огаѣлішо юятиа (РоеІІх. 1, § 62). Ват,
Шлуетъ обсуживать но заапаавъ упебіі аегтіетк (РасіПсІ.МасгооІ. I, § 164) в
иіаеіся но шмииь вериагааго влахыьаа, аосову что аепь мвохвтса ва его вааіЬ-
'“) Затікпі, VIII, § 369-374. Цвясг, 1, стр. 179—189. Ваг, § 66-88. ЗЮЬЬе,
§ 33. Еогаіас, $ 11, я. 3. РасіГісі-Маагоііі, 1, і 159-166. Ріоса, § 236-378.
Ьотовасо, р. 148—178. ВгоеЪес, § 106—129. АиЬгу еі Паи, § 31. р. 103 въ
765, шосе. Іасг, р. 317—324, ЫІІ* оГ сасЬаазе, П, р. 317—ЭЭО. Кзрегзои, бігіио
СТ*,,,«) Місто ааиочсвіа аосовора еетз то, гдѣ соетомоеь оідаочатеаіаоо соглашай
теділоо ділпіае гіоішиіеііеіі «цпніізчіі и то'іпо такжеоеяяіте.іитіи
нті, другихъ фактикъ. ініѵн'іііихъ іпітміру п.пі деликту —«•» накопанъ
яѣгта гоіюршеіпа фікчі Итогъ іі|вігнні принципъ ін'н-уждеііія о«я-
іатольствъ по чЬтіюну ичъ Ш'іочпіікі принятъ какъ руггкимъ апкоіні-
новаго въ одномъ вЬтк словесно ндн вь форвЬ частнаго (ювамяго) ловунеша, а въ
писателя, впрочемъ, мшланѵь оіешда тй случая, вода договоръ. в вь своея кершъ
началыиій форяі. еооіоі оОяааіелгиъ два сторонъ (Госііх, § КН*. Внгкс, III, р,
НВ№Ч 172, 174). Въ этоиъ свосаі еоравелтаво инЬніе. что а*4сь вграетъ главнуп ротъ
Іох Іогі (№асЫег, XXV, ЗМ—397. 8атівпу, VIII, стр. 278—2-ні).
сійствив ршвиияіачя ярохввеатпм. Зав. II іша 1852 г., ст. 5 (ея. ваше, враи. 80)
Фяниеіъ ІІевс. Уст. іаи г., ст. 78 в 80 (соотвИстаувш ст. 86 к 88 Горя. Вевс.
Уст., ея. стЪ. Врнніч.). Ивш ватава увязшія въ ст. XXXV Введ. къ Осю. Гр. Паа.-
.отвосвтетьно треоеямП, встеьаювинъ азъ договоровъ, догжио оряннвап вь сообрд.
женіс, прежде всею, во Св.іо дя между сторонняя соглашенія о томъ, но гаганг та-
<шо не прогнано оо-юхигельамнъ им ияретатешпыі васонам», Есая же соеаавеяш
не оосаіаоваао, то должно в|ччволагать, что сторона водчвннлнеь дЪйствІяі законоит
діт>.іѵтмпп. таи. и на '-Іпіиідѣ |м): онъ вихолитъ кгъ тога общат
іі|пнн.і:і, что пияште.ііт». нашикііич* въ ісівѣсгшій мѣстности. есте-
ггм-ні» <>іі|>-,іѣ.м<*П'>і, какъ ікі своей (м«рмѣ. таи. и по существу и ио-
еаЦегніамъ, анконами -.ітой иі-тікитп. и, |кі:іъ інепіикііувт. іп. законномъ
порядкѣ. хе должно теряті. своей сиди потому только, ото исполненіе
его н.ні пзискаіііе. н.-і йенъ основанное, Лудгтт. н|иш:іподіепся въ другомъ
мѣстѣ "Ч По іЛи'.іаті-.нгтаамъ .догопірпимъ. можно предполагать, что
сторони, жнивипін догово|л. въ он|<едѣ.іешн>яъ мѣстѣ, имѣли ісі. паду
Л 28д, мірочеш, тареерлтатамс «ѵпатамъ, см. тана же. ’т. IV, № 481).
аіі»е пісЫ оЛеоіаг сіи аойегев КееЫ пі Игопііе (сіссѣ ппіго Ы, нші <Ііс лім-п Ііи
вівіегеп Іпііоііігг іпі АюІапЗе ѵегрйісіііоі, \\«Ьм'Р
кпП, жепп йе апсіі пнг Осо Лпіопіепіпиеіі ііег р1—"-а— '—-—»-------------------
ііаз Нота кеіишіе ВесЬі. Бадей, и В. § 8 а: <1іе •
о» аеня аоні Іаііа «раід. НерсшІаМ ГеІГеі 4ге асич раЫз рокг .’ігс сіоііі,--
Іе еопігаі <»( рвяб (также Гыл. 1301, Ѵв|ши. І2Э0, ІІтав. 1134. Гнкі. врата, си.
мига, ври я. ао). Рееііх, 1, § 00 а ораиедтакоо у него на стр. 210—211, ин. др.
на) І’агаопъ ѵе сопіг. II, р. 71Э.* а еопігасг «сЬтаЪ Іа ѵана иіюге и » шане із
Іо Ье ЬеИ таІИ едегумЬеге. Напротивъ, та виду вегіиоатаета добр.вштаато вядчвво-
аіл сгороіо. затаимъ атаі иістаостч (си. иаж»'), паи важетея. КДШ і-таэап., іиЪ
ст* са Парсздеояа: И а соиітасі й пИ ог іііекаі Ьу <Ье Іатт оГ ІІіе ріасе жіе.
— 168 —
дѣйствующіе здѣсь закопы и іюдчііиялисі- имъ "•). Но закапанъ итого
мѣста слѣдуетъ обсуждать какъ форму ДОГОЖЦП такъ и содержаніе
и скислъ его п*ь сущесгво договора. условія дѣйствительности или ііе-
дѣйствіпеиііоспі соглашенія "“і, вытѵкающіа изъ него послѣдствія. право
и обязанности сторонъ |!аі и сщтсігбы ирек|«ііцснія обязатоіьстіта ,!ІІ. На-
противъ, вопроси о правоспособности и лѣесіюсобпости сторонъ |4!> и о
вещныхъ правахъ иа имутеттію “*) слѣдуютъ своимъ особымъ прави-
ламъ, иа который уже ѵкааіпо выше. Кромѣ того, такъ какъ примѣне-
ніе законовъ Іосі сопігасівв основы ваетея ип іцн'дполаі'аеяояъ доброшмъ-
помъ подчиненіи сторонъ, то оно устрашіеіея во всѣхъ тѣхъ случаяхъ,
когда по обстоятельствамъ дѣ.іа иопт|апчіти, заключая договоръ, должны
были имѣть въ виду законы .другой мѣстности и, по обоюдному соглаше-
аорічатъ еаввмъ есЯт. потому что и опа допусмюп. добровольное водчмвевте сторонъ
•ртісЬъ іп ѵіеіев Гаікп тшѵегкеппЪате ВтІІі(кеіІ Гттг Оіь Лпжетиіипк тіег ѣех іоЯ соп-
«ОІІ» Ьегиіеп коппеп?
о») ІЧсіііеІ-Махіопі, § ЮІ. Уосііх, § 100. ІІеромД паснетъ онергаеп. яра-
(Оста. Гр Зас. вьед- XXXV. Со. ііак. IX, 1007): ееііе Іоі, говоритъ Оехвхсъ (§ 98, р.
ои Леч оЬ)еи гаоЫІіеіъ аііёпСв, )* шовпаіе <Ьо» Іафіеііе Іе рауегаепі Лоіі еттс еіГчсіаѣ
Ча'еІІе епТгаіпе. Также ЗъоЬЬе, § 33. Австр Гр. Уа., § 906. Прутъ, 1, Ь. § 260, 257.
§ 100 іп би, в др, хота по огону опоросу ввеішзіиіи >ъ латорптурЪ всѣ «отаожаиа
ввЪш: одна п оотиіу Іех Вотісіііі (пеклу орочемъ, ЗтоЬЬе, § 33), другіе «а Іех
— 169 —
иію, подчинили ияъ б.іижаіішіи* оіцюлкіепіе стихъ отношеній ,м). Та-
кое соглашеніе можетъ быть выражено ію.ювип-.імю или молчаливо, т.-е.
судъ можетъ мам-сти его иаъ <м-гоиіс.ім.-пгь дѣла Такъ, если но
договору, еовсриюііиояу нъ олиомі. мѣстѣ, назначено діи исполненіи
его другое мѣсто, въ оеооеино*-пі если сними процессъ исполненія
есть дѣйствіе •-.южное н іі|»дп.іжипыы№е, то слѣдуетъ предполагать,
что сто|юии же.ш.ін подчинитъ его закопамъ итой послѣдней мѣст-
ности ,а*|. Догош>)л. недѣйстііительный по мѣсту его заключенія мо-
жіті. бытъ вііоінѣ законнымъ по мѣсту исполненія и, иъ такомъ слу-
чаѣ, не.пдя .(у типъ, что стороны желали заключнть иеобязате.н>ную
сдѣлку ,аЪ. ІІпирііті.. русскіе нодтаітые совершили за с|іавицсю сдѣлку,
ііодлежани в» исполненію іп. Россіи; она можетъ быть не согласна съ ино-
ст|кінными законами, по если соотвѣтствуетъ законамъ русскимъ, то судъ
долженъ считать ее обязательною ,л|. Точно также, если бы два нетер-
екнхъ купца заключили между собою іть Ригѣ или 1'ельсиніч[ні|и:ѣ дого-
воуіъ, подлежащій исполненію въ Петербургѣ, то еуіцестю и послѣдствія
такого обязательства должны онредѣлятм-я обминъ Сводомъ '.Іакововъ *•>.
Напротивъ, если бы сдѣлка, совсршонная за пюннпею по тамошнимъ за-
конамъ, была противна общественному порядку или гапдіеіцалась законами
Россіи, то нельзя было бы привести ее у насъ въ исполненіе >*>). Въ
отношеніяхъ внутреннихъ вто правило едва ли примѣняется; договоры
дѣйствительные во законамъ того к|ал, гдѣ онн совершены, должны счи-
таться дѣйствительными и въ другихъ частяхъ имперіи И|).
ді Законы о семейномъ правѣ ма) въ пашей странѣ имѣютъ от-
чаети вѣроисповѣдный характеръ и примѣненіе ихъ не всегда зависитъ
> “) Оста Зас. Гразл, ввеа. XXXV (ем. п арами. 113): Ъевпѣеііг, меісЬев охсЬ <1ег Ьевопбето І’еЫтеіпкипГі Зет Ког Іппетп Хаіог Йм ѴегЬЬІШввы ай еіптсгЫавПев етьеЬеІпъ ") Ости Гр. Зав., ваел. XXXV (рѣм. Ражее ьвгвегреі* у Цваимыа, 1ѣ -V- 172). Съ 3». IX, 1007. Сате. Гр. Уаож. ! Яеп иксѣ Севеыел <1га ОИ« ЬеигіЬеіІЬ, ап мекЬею віе «и пи. 5 372, стр. 247 в. 1 (ераъ Ьаитепі, 1, р. 16В, я Ва стр. 179. Роеііх, 1, § 98. Віоту, § 980, 299, 301. Рагьопа, КеаЦ II, р. 392 вр. в. • о) ГхсіПеІ-Махіопі, 1, § ІС5, р. 300. Затізву, ѴШ, • ") Са. Заа X, 1, 'ЛВ. Уст. Гр. Суі. 434. РоеІІі, § 101. § 104. Л«сгр. Гр. Ул. § 4. такое согаавевіе сохра- 3 марта 1871 г. X 1434 г, стр. 332). Овкег, 1, стр. 249, вр. е. УасИІеІ-Мазаоиі, 1,
•«) Оста. ваы. XXXV. 1») Уст. Гр. Сул. 707, 1279. Тавже Итаа. Гр. Га., ваы тікпу, VIII, стр. 273 В. КепІ, 11, р. 692. 12. Роеіік, 5 99. 8а-
“•) Хов оЬиаі Уст. Гр. Сул. 1272. •“) Ріоге, 578—181, 3'23—333. РаеІПеі-Маиопі, 1, | р. 34—104. ЗагеЯо, вювіа беі ЯігіІІо іпіего. ргіваіо, § 213, : р. 35—<1. АиЬгу аь Каи, 1, 531, р. 82 ві. СаІІох еі Ѵеті 190—193. Роеііх, § 33 и т. 2, р. 331-502. Ьавгеві, 1. §81 125—3. Рестатоиѣ 1, 54, ай ап. 3, §89—135, >—98. Втосѣег, §23—
170 —
отъ мѣстности. Таковы имсініо накопи о они-ріпеііін ,а,І и |іл:оиі,іѣ бро-
коп ІМ>. Галиічіо иѣ|»мті<игКѵиіій обик............ соініа.ѵн-п, п плрііеіі-
ними дѣленіяип шіродон№Г.«чіім ч |Г.пігі«тие іпкони о ітлсйниѵі, отін>-
теніяхъ, какъ уже замѣнено пиіне. №>.і«-|«итпл, у ияп. племенное
дробленіе бита ІаЧ При паі-пиііиип. пнтчіяіііи Ирана труд.........вредѣлнті.
п точности». гдѣ оканчвіиі-п-я ре.нігіо’шочілоііеніюіі імежчгп. ітіинх'і.
законовъ и гдѣ ііачиііііетсл жн-мічпч, іерритормілышіі 1алІ. Надобно ду-
ти,, однако, что тер|»нторі:і.іміий «простеръ аакошип. гіи-тавлясп. н въ
Россіи обв(ее правило |з:і. вотолу что да»’ н вт. закопахъ » соііеріие-
’іак. X, 1, 23—33, 65, 67—75, 87, 30. Иаструан-
202. Оста. Гр. Зав. 1-4. Уст. ІІаостр. ІІспов. (Св. Заа. XI, II. 182-187, 199-245,
444 п. 9, 539, 727—72'1, 736—745, 881, 985, а. 6, 1060, 1046, 1088, 1030. 1120, 1125 -
20, 1143, 1146, 1156, 1211, 1230. 1383-84, 1280-87. бана. Уаож. 1, га. VII. бана.
60, 73, 76—84, 86, 89. 93—98. Уст. воасасг. Ц 816-377 (и вав. Лайама 1874 г.
23—40, 60-67, 73-96, 98, 111—124, 137-138, 146—167, 173—179, 189—191.196—
199, 303—7. Оста. Гр. Зав. 1—4. Уст. Иввосту.. Пепла, 60, 199-317, 246- 269, 444
а. 9. 697—651, 881, 889, 985 в. 6, 108’1, 1089, 1125, 1134, 1141, 1143—46, 1211, 1230.
жевіа браса а ратіучсаіа супруговъ-м. VIII. Уст. ІІііостр. Пенса. 199—268, 474—581.
985. 1066—1089, 1120, 1124—26, 1128, 1134, 1143—1146, 1211,1230, 1283—91). ІІну-
«ествсавка ствомсвіа супругою, ролатеасй в нѣтей, оиеса, ссис&пле разаѣаи а вора*
иевпмия, частію вароааани судаки и столаав (си. Обиі. Поло*, о ІСрест, ст. 38. 51
а. 4 а 5, 107. О евршп Уст. Ипостр. Нса. 1088—9, т( 1134, IX, 1080—ЭТ. Учр. Мтрод.
833, 840. О магокттаааів Уст. Очостр. Исп. 1144, 1146, т. X, ч. 1, 246. Трулк сои.
амсіа о «01. сулахт, VI, стр. 195, 209, 211, 293, 312, 322. О иеноявта» І’амаіісяов
тона сословіи вртва (Св. Зав. IX, 874, 875).
пія и іялподѣ «|икот иті. нЬшторие мѣстные оттѣнки “•), а еще Г«і-
лѣе мѣтити, |*»хін'ііГі іп. івіконнхт. оГіъ углпяіям,Орава и®>. о лі1*піич-і.
и пмущічтікчіпихі. отнопіоніяхч. ічнруітнп. |4,ѣ ]иі.адте.іея и дѣтей И,І.
<і рцѵтіЛ и гноиепгѣ ,4,ѣ опекѣ н нпііечігп-.імтнѣ ••>. Столкновеній
здѣсь ‘ моікетт. Оиті. очені. много. I Ніи ]ш|іѣшпіѵп*я па іігпоюппи тоім
ійЗиѵігі* начала, что накопи о ееменпихт. ілтіоіненіяхъ тута кіаіни регію-
паііа НІІ: Крачниіі соккп. имѣетъ спои* осѣдіоги. іп, мѣстѣ жнтелы-пін
мужа н11, гостя. рідііто.іеп н дѣтой іп. мѣстѣ жнтелы-тііп отца ,и), опека
и попечителмтно іп. мѣгтіі жюю.ім-пи онокасиаго ИІ1. <>Гі|иідопая <-го|юііа
ппя'рпіі-іііи ораіоі і.гКітіті* П|П»илу: Іосиз гедіі. оеіит, т.-е. подчиняется
іаікоіиімѣ, еѵіцеепіуіоіцнмт. іи. мѣі-гі: ого еоіюрніічіш для лнцт. топпісаііііі
н ігЬ|юнеліопГ.даііія. кт. копіи, іірнііадіожатч. жеіінхт. и пенѣт ’*). Но
тагі. какт. русскій законъ но пріниіасті. гікіждапской форми б)*ака дія
ч") Мѣсіаіи раялачія м. амояахк о гіячавів браво» см. »Св. Зас., т. X, 1. ст.
07, 03, 09, 75. Підасв. Пімож. о ОрсЬ, ст. 192 я са. Оявл. Уа. I, га. 7. Мавяф. 20 верта
О раавоаѣ в рамучепів ». аияе, при. 131. Ср. ецс Дя.|м. Крсст. Иіиаж. ІЯЯО г.,
ст. 935, 939 в ели а«л. Кресг. Піи. Ікгю г. ст. 1М7 в ы. Кура. Крсст. Пм. 1817 г.,
ст. 01 я са. Кіева 1819 г. сг. 318, 352 в саѣв.
лаковъ оирсаілепъ » 14 в 12 а-Ьп (ст. зу коса вакі. по ег. оз т. X ч. I Св. Яав.
707—773. Оси. Гр. За*;., 6—131, 17ІП—131». Ляф*. Крест. Пи. 00 г., § 315 н еаіл.
Ротл. Крест. ІІов. 1850 г, ст. 1037—1071. Кур. Крест. Им, 1017 г. ст. 70. іііеая,
937, ПИ—972. Истл. Крест. Ніи. 1800 г., ст. 1079—1100. Кура. Крест. ІЮл. 1817 т„
ст. 77—02. Зама, ет.970 -88. ІІоаъск. Гр- Уаож. 320—621. *•». II, га. 19—23. Віу-
вовъ, 8 11—13.
и) РоеІІх, I, §33. РаІІок оі ѴогрС, «1 аіі. 3, о"39 и. Ьаясеііі. 1, о* .-»**.
<1|дааі*й спада аміетк здісо сапа* осЦаость. Катіону, VIII,стр. 325. Иас, стр. 321,
й 9о. Магіи аілпга» <|ішй Зошісіііот ліаігіпояіі (I.. г. Від. 23, 2, Ротров.).
Оси. Гр. Зоя, >»сх. XXXI: оповапи, вомтюиіл ва» роаілеаісаоЯ маета.
Ул. $ 15: іііе тМегІЦЬе СеѵаІІ *іг<1 пасѣ ііоа Сстеістп Оса Зіааіеа ЬсцтИівіІІ, ііемоп
сгвуовавиь п віаовстаі того суха, которому юіеуіт еостмвіО «да імек»». Ср.
христіанъ русскихъ штанныхъ, не нриііал.ѵхащт И. расколу "•). то
П|яівн.іо Іоснз Г«"ІІ асіііт не іірпнѣнштол къ ^грннниіинъ ерчкамъ
этихъ лицъ, совершаемынъ кі. ет|кіііахк г.Ц. ііріпшты івіт-кіи >|ѵ|»іы
бракосочетанія ,м>. Что касаеічя ус.иніін брака н іі|іеішт.твій къ :тк.і>і-
ченім его, то они обеуживаятш пи :іак<>иаяі. яіа-га жігп'.імтга Жениха
и невѣсты дли .ніцч. нхъ званія и аѣршісншіѣ.ілііііі ’АІ1. 1’інь заключен-
ный въ законной'!, порядкѣ брачііыо тоюэт. іірііапаітея ъшопныяъ по-
всюду, куда бы ни ііересели.інеі, супруги ‘*-І, н такъ какъ іи-і.і_ішті. его
а ы. Уст. Иаостр. Иео. 132. 1'есірхоп. «вех. юр. 22 мая 1730г. (Яатііпк. іао"гч
«') Остъ Гр. Заж, вяел. XXVIII. Поя. Гр. Уяож. 3. БіоЬЬе, I, егр. 204, вр. 3.
брапхочоіаяія, «обо я-ЛЬжатс развоха 'чаоречеяіі, еуяееіпумадхъ аанбеяѣ вхх *а-
яротааямих яоброі нраастмвное», каврви. х»оеб|іачІека (св. чана же) Уноявнутмі
ообы П. эаіраавчви» бравап руееаиа яошишха ипійсхаа мпраяа, ші на»
(ОаІІох еі Ѵещв, «а ап. 3, §М к. Кйане. стр. «. ВіоЬЬе, I. еі:, стр. 204),*₽-
ісга жпеипи жеивхя--вужв (Заѵівоу, етр. 823. Ваг, § НО. Совіга ЗеоЪЬе, § Я4К
|и) КевЦ 11. р. 63. ЗоЬоиІег, р.47: а гааггіаде ІамТиІ яіісге ееІеЬгаиб 18 Іа*-
іііата жтѵлигпп »уа:а иіішвітгя и отнііанчіія ихъ. іюдні-
піиоъ законамъ новой оскъпкпі>, однако. №гь наруішчіія іі|«іп. какъ
иосіо|ннінііхъ лицъ, такъ и таиііѵі, суііругоігь, потому что иначе ігп.
ие|»лЬ<да супруговъ на новое ікитеамтно могъ би происходить но одно-
опіевз ишіег ІЬе сігсатвинсс» 11 иашів іст-іііЫЫ Ьу (Ьс Іаагв оГ іЬе соивігу «Ііеге
и и воицЬі (о І« епГоггсО. Н *ІІІ асі «Іігееііу оч ііюхаЫе рго|№г1у еѵегу*І<сго. Во!
гізуііі оГасііол, ю Ьв евГогеві ассогбіпк іо іЪе уаішіісііон геі внае. 2) УѴЬего
24, 37. Пои». Гр. Уа. 207, 200, 120 а. Э, 205. Ииот. Уст. 1818 г. ст. 1, 30. Іііют.
Уст. 1825 г., ст. 15 а саід. Остъ Гр. Заа. 38, 1303—1400, 1580, 1003 стіа- Фаи.
Уаож. I, га. 8, 10 II1 Точно тавае. стаа ие било ааааалоію «релбрачкаіо договора,
чілу іихмі.иіги «•І.лкитіі мужа ибеужтагіаі |«.і«ць «упруго», ири-
иияіи по нипшиііо іі1.|н>и<-іі<>іі|ъиіні<: ихъ
Оовкгъ между родителями и дѣтьми, какъ есй'іасъ уионипутѵ, имЬотъ
иомію еиоірм по місеу ммвмжлсмім селвмжмммп» имукесім (Оси Гр. Зи. 81).
одавво, по пподпі, а ® псиюипіопь иаввжимиъъ иукест (X, 1, 1279,1286, 1287.
1295. Оси. Гр. <!ае., омы. XXXIV, п ст. 1709 ы.). Си. ниже.
<ІІс пасіі § 392 йагаші сшзиЬепОгп ІЪіёеп ііигеЬ сіиеп Ѵегіпч жаисМіевсво. § 417.
И8) Оси. пил. XXIX орсдотрспхеп. ішио пр*-л іретьпхь ікиь; по к спип су-
иіесгвеіиіи прпьа жены обазипов еНломгь іа мужемъ, вс могутъ виіь отемін у моа
— 170 —
огѣдлот. въ мЬетІ: жнге.ім'іпй ото ,*>> и. гі|,1в*іите.іі.ио. по .мкоппчъ
это» яѣетшк-гп іо.іжпи <чі|и‘ 11. ш па я ки: і. пшііикінтгіііе н іірекіиіцопіс
этихъ отношеній, -іак-ь и ѵіімкіеіп., апоченп- и іих-.іі. отнія нѵь. ияеино
.точныя и ня.винтіѵішім отношенія нежіу іюднге.іячіі и ліэтля “Ч,
татв на бухуаке вреия даренія межа), еуаруіааа я г. я. Но свстема ваужестіюниях*
Два дѣтеі мѣсто жительства отца есть йошіиііит Іедаіо (Уст. Паса. 104, 124,
“') Оста. Гр. Звв., млд. XXXI (ея. выше, вв іірвмѣв. 1*0). Кровѣ обычвато правя
1141—1147, 994—1000, 1069, 1346 в о. Поівсв. Гр. Уаож. 236—246 я др. (увіи. вввів
аеиіе вріі грдіе І'ехівипсе ес Гвеміие <Іе Іа ряіввамо раіетяеііе даапі Л іа рот*
аоаае. а* 122: шаів с'ваЕ Іа іоі бе Іа зііоаГюа бев Ыеіів диі ЗОІетгаіие Іеа іігоіія
іюіціоси оЛь утыноняеііііі или ііртінитіи на воспитаніи ,е®), узаконеніи и
пріспіаніи дѣтей эмансипаціи, выдѣлѣ н т. и. '"‘I. Что касаеп-я дѣ-
той ікчіаконнихъ, то мѣсто жіпт.иетва ихъ полагается танъ, гдѣ они
живутъ, обикноім-іііі» ст. ыатерыо, гч-.ні она изіті-егпа, или ит. йлаічутію*
іттслі.иоят. шіім-деіііи, у носінпате.іи н т. и. Вопросн о аікопшісти
или ікхіакопти'пі |н>жденіл, о пржшаіііи и узаконенія дѣтей ртфѣіпаіоп'я,
какъ залѣчено, но я-Іхту аитс.ипчп отца. — праинло. нссомиѣніюо ш.
тѣхъ г.іучлахъ, коіда между отцомъ няатсрі.»<*уіцеі*тпопалъ(>|иѵіний го-
внъ, імн когда гамъ отецъ желаетъ нрнзііаті. и уааконнті. гоонхъ ді’.тей.
1'к.іи же онт. <гг|іііцаетъ епон естеетоеіпшл родегоенпми отношенія къ
пилъ иди снизь ст. ихт. м.чтсрі.ю, то дѣло іфедетаіілястся спорномъ ,и).
Впрочемъ, и къ такомъ случаѣ право матери я дѣітй въ отношеніи къ
сстостоеіпіому отцу слѣдуетъ опред кіятъ по законамъ его мѣста житеді.-
Гаиі по раш Ктс ІсЙгс ди ріго чие ри Іа Іоі ііеіа ьііиаііоп.
о) Срав. Съ Зм. X, I, 119—131. 144 а араиѣч. п асѣ. Фвпв. Уд. П. п. 8.
Полкъ Гр. Уяож. 291-307. Осы. Гр. Зак 138, не 165—174. Здѣсь разумѣется
Повъсх Гр. Ув., 467—430. Имструкш ліа севкаихѣ ГИВИ» войтовъ оасаахъ.
1-к (10-го) Іота 1668 (Ди. М г. 68. стр. 238), ст. 86, 87.
IX, 622 и. 1 аі 3. X, 1. 133, 140.
соштіві (КоувсЬег, § 82. РЬіІНра, стр. 102. Рѣя. Мвміх. о. Аяеа.суха 1 хесабрм
1820 г. у ЗеОфергѣ 1, 107, я 6 Іова 1865. ІЫ4. IV, 326. Рѣя. Іова. О. А. суда 1833
ир. 6), Іиа по мѣсту кродъвіиеаіл мема—Іех Гогі (Міѣіеттаіет, §30 іо 6п₽. Ватірту,
етр. 276, 270. ЗсЬтііІі, стр. 8Ь. Дреэхен. суя. правтпи у Зевѣерта XIV, №106. Сак.
Гр. Ув. § 12 Ѵаоег, 1, стр. 107 ирвн. 143, по мнѣніе котораго, ворочеат, размѣрь
а ѴІОНІ. 1’г. К, т. 2, стр. 111, пр. 67. Саоб, § 102. Ѵп&ет, 1. сіе Гамбурт. врас-
тала у Баумейсгера 1, стр. 432. Лейва. О. А. судъ 20 моабра 1357, во аахпуч. Тюйвмг.
»рмл. .(ахуватета, см. ЗсЫвиет, ІаЬгЬпсІіег VIII, стр. 210 8.) пая матера (ЗюЬЬе,
стр. 211. Ват, стр.363. ВОопе, стр. 47Сѣ прмчемъ слоя іірамммаюп моментъ рожде-
ніи (ЗіоЬЬе), другіе момеип. зачатія (ЯОапв).
305 —307. Фввв. Ув. 1, и. 6, 11, га. 8. § 7. Оста. ввм. XXX: отмояеміл, прокхомчіа
Огііошоііія но онекі и иопечіпѵ.імгпіу, какт. ужо зпміічі'ііо, гогродо-
точііиадетеа въ ніггі. жііпимтіяі лица оіігюіенаічі ““> н должны оііружи-
мти-а но зшишиі. дгои ніа-ліогш хоі'а іцнчеіоіиа о-фіиіігпмміші
відеяаго яреспжясьаіо и|щіл (сраа. Иыл. Гр. Пая. 101: «м деорянянь оболдеоиь
ннч>. нреевоядеея или фамилія нагори. и.ю сиаи либо яруіая по ярошаолміоиу іщбору,
лаЪусп оярелізяде ІК> аолдеіну рожденія ліііитн, но тамъ «по И содеояніо младенца
ненія, яяде депо огня де денейстяі. Си. поС» Ваг, § 100. Вачідпу, VIII, § 380.
ІІпрог, I. дер. ІИ, 100. ВіоЫле, I, дер. 213 I. ВпдеНог, § 18. Кіото, § 1И—181.
1875, §2—10. Аілтр. Уигибісііоишогш 1852, §83—80. Падлехіпъ вообще оарелімть
задеяамь тоі жіпяоеп, тхі опршеа ноаоль для пряпятія ахь. Обязаакоеть день де
де разшп краяхъ, тиачдеи рдедедеяе овехуав, то деѣлооаде Он обязать иѣдевия
онехуасаіж учрежденія сообщать огіеде озекуіюде де учрежденія центральнаго ѵбдеа
(см. ухаде Лнетр. ОЬегбетжЬиЬоГа, де бот. &іі. 1867, 18 51: кепи еііт ГйсдсЬеІоІік-
пег іп тегкЬіебеаев і’гоѵіпдеп Ілиіет Ьаі, ніпб бдеп СегісЫе, жоІеЬет біо Ѵогаоп
«іе« РОоцсІя'ГоЫеоеп ипіегеіеЫ, Аияяеік иЬет біе ЕіаКипПе аііет (аисЪ бог іаѴпуагп
хѣріі воіуп. биті. Ііріииіги
ііоііе'іитг.іи-гик
—180-а
о) Право паелѣдопапія І7|> но русткнчъ ішкшічъ и обіл'нінчъ
отличается іеімТ.Чіітелі.ііові іичт|впхні и )іа.:іннн'.р,ч.іісчі. нъ іппнихъ нѣгт-
ІІ0СТЛХ7, И СЛОЯХЪ, ІІІШ-.Н'ІІІЯ ІИІ. ГіШІІЧІіІ ІКі .П»Ч>' ІЦНЦИегу КНеЯВІТСК
какъ основаній и порядка нрнаічініи къ наг.ііцііваніві н яѣри участіи
нъ наслѣдствѣ, такъ и оѵуіщѵтіиеіііи н о\|мнічііл наг.і1ѵртмипи\ъ ііраві,.
Въ однихъ мѣстахъ, существуетъ тмило Ііііі-.тѣхоіпніе но пакішу н но
завѣщанію, нъ другихъ допускіноп-я еще договори о насліиовапіп ,Т'ІК
порядокъ наслѣдованія по накину также [аіанічеіп. и еще болѣе імчібччі-
ноітей здяѣчаетч'Н къ іиичпимъ н|мвѣ '"І. 11]<:ііи> ачігі.іц.ігг.іі.іііні сію-
боди нрнзііаію въ раачичноіі яѣрѣ ііюрчи завѣщаніи имѣютъ свои
мѣстные и сословные оттѣнки ,тв>. |міііп> какъ и охіншнте.іміос произ-
водство о наслѣдхтійѵі. І;7І и еавіяя іюслѣдс-тя іатунлоііія наг.гѣдни-
печеніе бхнговиежнаго лава (Уст. Гр. Суя. 1403. Уст. Осой Проиап. Пари. Суд. округа.
37 в сліх Фаи. Улож. II, 20, § 7. Коксуя. Уст. 75, 77), осчвхітеяъстаоааіііо уиствеа-
чихъ еооообвостеЗ в попеченіе о лячвогтя суяаепеиваго (X, 1, 379. Ук. 20 февр.—
чвгела во ліиамъ (Полвск Гр. Ул. 340. 30 —38. Уст. Осо*'. Ва|ча. Прой*., 127, 128).
"О Затідоу, ѴШ, 8 375—373. 8еЪ»«ает, стр. 166—201. «аоіііот, т. XXV,
стр. 363, 383. Ногег, 1. стр. 199—206. ЗіоЬЬе. I, 834, стр. 214—216. Ваг, 8 107—
аіогіа 8е1 ОігіІІо іоі. рг., § 98, 152, 210. Кені, И. р. 548-684. 8іогу, § 424—428.
"") Срав. Св. Зав. X, I, 1010—1373 в ври. на ст. 116 во «род 76 г., т 1012
00 Прод. 71 в св 1298. Уст. Торт. 154—177. 2025 ори. а. 69—30. Уст. Гр. Суд.
1401 в слЬя. Уст. Колоа. 169—179. Уст. Кккв. Си. 114 а сл ід. Обпее ІІолож. о
крест. 38. 51 а. 5 а др. аак.. ояіач. п оравѣч. въ ст. 1164 X, 1. — Оста. Гр. Зак.
1691—2900. Лафа. Крест. ІІолож. 1860 г., ет. 983—102». Эстх Крест. Поя. 1860 г.,
ст. 1136—1100. Курлаи. Крест. ІІолож. 1817 г. ст. 105—143. Крест. II. Эвем 1819 г.,
ст. 340—7, 399—144. ііольек. Гр. Код. Наполеона 718—1100. Уст. Особи» Пров»*
") Оста. Гр. Зав. 2481—2580. Полмъ. Код. Наам. 1048—1081, 1003, 1004.
"*) О родовыхя ввуінестііага: Св. Зах. X, 1, 1063, Фаи. Уя. II, и. 17, в ІП, м.
2. Оста. Гр. Зав. 1995—2004. Оба облзателвной до'Ь и части аяуіхестпа, іюхіехаией
Эстя. Кр. Пол. НИ я ея. Код. Иапол. 013—030. Фвпл. Улож. II, м. 17, § 4—7. Кее-
сар. «и. у Егувооа св. 50. О еубстетуціаха к фпхевсомястахх Оста. 2136—2149. Код.
Нмол. 696—899, 1018 -1074. Св. Зав. X, I, 1011 арвм. Оега. Гр. ЗВк. 2317—57. Бес-
"•) Срав. Си. Зав. X, 1, 1012 ирвлох., со Прод. 1876 г., 1018 а елід. Оста. Гр.
Заа 2024—2108. Польса Код. Напоя. 907 я слЩ. Фана. Улож. Н,гл. 16. Лафа. Крест.
Полой. 1013 в слЬд., 10x6. Эста, ст. 1169 к ст.. 1179. Труди Комаасіа о вол. су-
ст. зг—120. Коя. Навоя. 774—632. Оста. Гр. Зи. 2441—30, 2581—3782. Лафя- Кр.
— 183 —
слѣюдатсля въ преемникамъ. когорые, по нолѣ его самого или ио.чакону,
какъ ближайшіе его |юдсткениики, призываются метуиип, его мѣсто и
ніюдо-ілаті. личность его нт, хшшйствѣ па|юда; такимъ ов|«иомъ, но оса-
комъ случаѣ, сстсстасшіий цічітрь итого ііікша наг.іѣ.іоіаніл лежни, въ
лицѣ наслѣдодатели. Па этоиъ осііошііііи врато ііаслѣдоішнія обсуждается
но накопавъ послѣдняго, пъ день сис|гтк. постояннаго мѣста жительства
ііаел Гио.іл'ями Такъ, ііаприм.. исте|ібурічшій купецъ но время )жп.-
ѣздовъ но дѣламъ уме|л. ві. Ригѣ. Партонѣ или Гелмингфо)я-Ѣ: і>|міво
нагл-Ідоііашя въ его имуществѣ будетъ обгужипатыш но і№те]И>урітшімъ,
т.-е. но кореннымъ русскимъ ааконаиъ. Точно также, если фипляіідецъ,
шхіеецъ или ноликъ, іі)>ебшші иі«иеяио въ ко)>ениихъ русскихъ губер-
ніяхъ, застигнутъ здѣсь сме)пыо, то порядокъ наслѣдованія въ иму-
ществѣ ого будетъ іиірсдѣмпея закопами его постояннаго мѣста житель-
ства, т.-е. финляндскими, остзейскими, польскими. Какъ при жизни его
нее ого хозяйство тяготѣло въ атому центру, гдѣ жилъ хозяинъ, такъ и
ко сиорти его то же самое мѣсто дастъ наііраменіе всему порядку на-
слѣдованія, потому что въ большинствѣ случаевъ тамъ же живутъ его
семья я )и>дстнепняки и тамъ же находится большая часть его имуще-
ства. Русское гакоііодательстао, впрочемъ, не ирпішдитъ этого принципа
во всей его полнотѣ и послѣдовательности: если въ составъ наслѣдства
ровн ѣорвв долхвя соогіЛтстсоьать закопавъ елв мѣста Г.опериеви, влв тѣста аиол-
ніахъ Осіэейепхь*. Си. Зи. X, I, І2Я7: .Праи в оСюмиМтя въ отяовеаіи п на-
оѣдетву хінжвхаго вмукеспа послѣ лань, аодпорешшхъ воекишао я ишнкхса вь
Сернбиъ областяхъ, состолпятъ на осоСихт ярамат, осрелЬпотсл: и. вертовъ
— 184 —
входятъ ииущесгва недвижимыя, то кі. нимъ примѣняются іакоим мѣста
нхъ нахожденія 1в|>. Это тхинепіе. припитое также и въ мезчіушцюд-
ныхт, отношеніяхъ |8’>. объясняется тТ.мъ, что іцпю наслѣдованія >п.
неднижиинхъ ичуіпествахъ заклвеіасгі. вт. ееі'гѣ імшіня х'обеііііогпі, етои-
дія іп. связи съ уст|>оііство.чъ мѣстнаго :іем.ичиадѣніи и К|«'днто, ст.
я'Іістною организаціею селгжанхъ обіцсттіп., дюриіккихъ фамилій и ро-
довъ и т. д., такъ что вторженіе саца шитороинікъ закоіюігг. о и|ніісГ.
інихтіідовани могло би ініасцюіияті. свсжиітіися соціалытя и полити-
ческія учрежденія. Съ развитіемъ ипотечной сііетеяи, общиннаго и участ-
коваго креепяитіго землевладѣнія, имуществъ заноігѣдііихъ, майорат-
ныхъ п т. п., недвижимая масса наслѣдства сама собою вилѣ.шется отъ
всего оспиыіаго имудести наслѣдо.ипеля и подлежитъ особому порядку
наслѣдованія 1М). Возможность дробленіи наслѣдства въ случаѣ коллизіи
ю Гр. Уве*., § 300, а аакону Э авг. 1864 а, § 22 (Ѵлкег, 1, стр. 202, вркя. 167).
веулобствъ, смзаашзхъ съ дройеміа» насзѣхсваа, ставать общее правша, сто вааиое
настіхство въ хввжавовь а ислввжпмовъ вкущесівЬ обеужаваегсл оіапахово ао зало-
Іех (ІогшеіІІІ, въ нелпвхияпяъ имуществъ Іех гсі >Нм
Ц IV, р. 161 П. Кені, II, р. 618 С: Іъ Ііав Ьесояк а
Іо м<1 йлігіЬиІіоп о! регвопаі ргорегіу, «Ьегеетег віІныеИ, й впѵелжі Ьу (Ье Іа» о!
ІЬе соавісііор Іааэ оі (Ію ѵагіоов ріаееа тЬеге (Ье цоо<и ЬаррелеО (о Ье віішиеѣ
тепы. Оп (Ье оіЬег ЬатІ, І> Іа ечиаііу аеиІеО іп ІЬе Іа» о! аІІ еіѵіііті еошигіет,
я’) Новвс гермаиекіе ввеатезв, предеах крпіилп во веввоху ввстіхству Іех
—185 —
— 187 —
іп. іноГуііпіитіі іюіі|иіи и ііііпі|нн|, іи. конклитп ѵасс> пинцета
ІИ |«'ІИ іеиііаі» 1ІІІ.ИІИІ,ОИ1., И »'>!.)ІІИЧКЬЫ-ИІІІ ПІГОВІ, И 1ДІИИІС6. (<1И'|І-
шоііиііхб нчі. ій» ир» іі> В|іе<иіо]я>пі. ||.ііі|штпвг., при повѣркѣ пре-
ІС1І.ІИ |К| іона Ій іііііхі. К|«» иіі<>|юпі.. по попроеач I. о »|юр»ѣ, союрлипіии
п« 1І.Ц іпіихі, ........ Оояиіеіиіпі,. н.ііооно об|йіпаті. вникшіе на
іѢ -іііоііи, ыиоричь ііоі'іипсііи »пі а'іимпмытоа но началамъ, иін>-
.ш'ііііимі, іііиіи» '-‘і Ипіцііііи нрииі н чарніііік іи» реалышхъ В|и*шпі-
І«ші. гіѣиеіъ ............... иотііамі. чкннаммііоніи нчущеспи ІИі
І'.і іпни'ірто,' іѣш ііоапцим. нь |*»ичін к.ікі, іі|иіце<і)аімшхѣ, іакг. и ші-
іі'ріліі.ііііх і. ишніоііі.. при неіт і.ііотноіі ШНІВ'Іпости ихч, рашоаіл ничі.
іудачь, виіиіцси. на іі|ИКіпкІ. ш.ічиіелі.пил пеудовспа н ппіудііеиія.
оіііашіоіциіиі есіссівсішо н па сосюаши К|»едита и торговыхъ сноше-
ній ппуфи сіртш !••),
§ 21. время дѣйствія и отмѣна законовъ Обязагелыіан сила ико-
на ііачннастеи, кикъ мм уже видѣли, со цш ею обішдюдошіта или юе-
(Уст. Торт 1888, 2000, 2017 Ф«ги Конв Уст $ 71, 85. Попса. Торт. Ко». 610
Оет бкшЬікег шпентогГеп? п АгеЬ Г сіѵ. Рт. 1877, т. 00, стр. 358 И Свгіс, 5 14
чнааепи еопстоешю іамаап га аіио (Ваг, стр 402 Сагіе, § 60)
Піаюіов, иЪег йеп ЕівЛн» аеиет Оезеіке аи< <1>е »»т 7-еіі іЬгег Вшаяаиоп Ьеме-
1861 ІѴеЬег, нЬег <1іа Іішкывешіпок ротіит'сг Сояеио, 1811 Вегвшаии, <1аз
ѴегЬоі 8ет тискчігкспііеа Ктай аоаст Сеоеис па РпѵаІгееЬц 1818 ІІеттевіогІІ
нЫг 8іе сипгск»ігкса8е КгаП 8«г Севеие, 1812 Погаі, НЬег 8іе Ломепііппк іоніег
Ьоше, 1811 <1еог0и, па» ДгоЪ- т. III. еір 145 о. (іопаег, п ЛгсЬіт ѣ <>кги
<1'еЬпаО0 іп <Іеі 2ШЦ О.,и 1831 УѴвеМаг, іг-ігІЪ. РптаІгоеЫ, И, стр. 162 II § 29,
3». Веѣіспі, ПептсІіаГі 'Ісг Сетсио пасѣ іЬтея гаиті ивО МИІКІка Сгептеп. 1863
Ьитц, 1, к «о, 31 Вогвепваи, Кгопегяи^ео на СеЬіеіе <1и ртеозт ПесЫв, 1855,
— 188 —
демія іп. іѣйпвір *), и продолжается лі» тііхт. норъ, пока <нп> по отмѣ-
ненъ *). Іірано отнѣим. какъ и іірапі ііаілнія двконопъ, нрнналіежиі-і.
только мковолатс.іынйі власти: ни гудъ, ни пдмініштратниная мага.,
нк обычное п|т«* не ніиуп. отмѣнять ихъ Ч Какъ новый актъ жіконо-
лательиой влагаі. «тмі.ііа закоііп соім'рінінчтя тѣмъ же ііо|чідкохъ, к.ікі.
состамеігіе икона ’ѣ 15о.ія ааконоѵітеля отнѣннть и>к-жпіІі іиконъ по-
жегъ быть выражена іціямо, Н.НІ же ныівдііптя іі:гь пшапі еуніегаіа но-
ваго закона •>. когда содержаніе его ікчмінможіііі нрнхнригі. съ прежнихъ
закономъ или когда очевидна мыс.н. іэтконод.тгедіі оіі|И'дѣліі'ГЪ вновь уста-
новленными правилами весь нрсджті. Іірв-жият анкона. Одно прекраще-
ніе фактическихъ ооегоятелмтіп. или хопімнп., выаііанінііхъ кцаніо за-
копа, еще не отмѣняетъ его дѣйствія, н вообще иъ ео.чннте.и.ныхъ слу-
чаяхъ слѣдуетъ Н|н'дно.іпгаті>, что законъ сохраняетъ ено» силу Въ
ввв. I, стр. I й. Всѣеигѣ Веіѣвѣсе, 1362 г., т. 1, № 3. Косѣ, КовинтепіаГ, т. 1, а4
ѴПІ Йовояс о ьвед. Коппе, I, сір. 10. СоНвсѣтіПІ, § 39.
АаЬгу сі Као, 1, $29, 30. Мргіін, Кёр. ѵ'ЕІГтч геігоасііѣ СЬаІтоЕ <|е ГЛІІіег,
ОисЫіопз ІтапвіЕоІгеа виг Іе СоЗе КароКоп, Віуои 1829, 3 тоіі. МаіІЬег ЗбСЬаввМ,
Егаііо Йе Іа пДгоасІІ'ІР йи Іой, Раг. 1322, 2 т. Ииѵег(рег, Де ГоИеЕ гёЕгоасЕіГ За
141—239, р. 213—321. РетоІошЬе, 1, иа 36, 37. Моуег, Ргіпсірм бис Іев чиавііопв
иаіиіюігев, АшвигЗ. 1313, вов. вад. Лейденъ іззз. КаііоОого, Зе Іа поп—е.Чго-
Раііог е( Ѵегдё. ай ап. 2 Содіе Хароѣ, а* 1—013.
ОаЬЬа, Іеогіа ііеііа НШаНнКѢ ЗеІІо кх«і, 4 тона, Ріва, 1308—74 (здѣсь же, нь
т. I, свр. 11—16, водроб. снпсосъ зяторатурв). РасІЛсі-Маааопѣ 1«ІІ. 1, § 35—
127, р. 131—243. Зассііо, (гаи. ЗеНе Іедр. »• >, § 790—363, я т. II (обрішнінВ).
Ресгагоеіі, т. I, ай аг*. 2 Вѣрна дспсгаіі, р. 16 за КопІ, 1,аска 19, стр. 441
446 С Воавіес, Іа» Зісііоп., ѵ° ех рсве йсіо Іа», и іииозресіісе. Тоѵіе. Ьйтогу
•) О дѣйствіи обычнаго нрава си. вияе, стр. 103. Ьех вевірег Іоцпі ргастиюііиг.
аюп дѣвается ввогда даравѣе, оря саиохь яадаяія срояваго стхопа. Рлротемх, одно
названіе засова „вреиеанмив нраявдамв* не иѣлаеп. ему отдаваться вь дѣйствіи
ВОЙ реформа вь ормдвеестокв бмвр. Рхѵлиіанііие всыюеатодиіо оа переходное со-
стоаміе, онв фахввчесхж теряюсь своы сяду, когда вѣдь вхъ ваоані достопвуса я новый
шагоса іаг'.аь Оедиредкетвнігь, не стЬдреп свѣшаете сь (юрмалыіоп огвѣяо»: ясня За
нів едоакахь реформъ ІЬ той мда другой міспюстя) помѣшай Зада васіа-двбо в|нвввда
востохвамя, то оия остаются въ еядѣ до тѣхъ воръ, сова форивиьмо по отмѣнена.
’) Кахъ ааховоіатедьвал вистъ, давъ в въ особеааоста судъ, доджни относиться
матеріальной, отінншчіііі отмѣна микстъ бить и.™ ііроептъ ограниче-
ніе.Ч-І. смысла закона. когда отмѣняется только часть ого, а другія ча-
сти остаются, олн же колкою и гоін>риіеінюю отмѣлою. На мѣсто отмѣ-
шчіпаго закопа угпіштіиюпчі обыкножчіші іюныя правила л. въ такомъ
случаѣ» гонорли. о замѣнѣ или измѣненіи закона; по иногда .иконъ
отміаіж-іѵа бкгь замѣны его ловимо інкімыаяи, ото называется піюстою
отмѣною, къ тѣсномъ сиыс.гѣ слова вК
Какъ шпоюиіе. такъ и объемъ или предѣлы отмѣны закона, съ
судебной точки зрѣніи. гньіятгя всегда къ іюлѣ законодателя. Въ каж-
домъ отдѣльномъ случаѣ нужно смотрѣть, чтб онъ желалъ отмѣнить, я
что. по мысли его. Должно <*ох|іаняті. гною силу; другими словами: и>-
и|юг.ъ о н|н‘.ічетѣ и шіъемѣ отмѣны есть дѣло толкованія законовъ. На-
сколько прежнія узаконенія нротяворѣчать новому закопу, оии считаются
отмѣненными (Іех ро&іегіот ііегокаі Іері ргіогіі. Если отмѣнено цѣлое, то
слѣдсуеть считать отмѣшенными и части его; если отмѣнены основанія,
то и послѣдствія нхъ должно Ііризиатть отяѣнеииыми. Но новымъ об-
щинъ закономъ не отмѣни вита мѣатлые. ніааініые особо для какого-ни-
будь ь|кці или д.ія нзиѣеглаго ріда людей •). Съ отмѣною п|ківила не
всегда отмѣняются исключеніи изъ него, допущенныя прежнимъ зако-
ненъ; за П]юетою отмѣною нравная оии іи.нюдлтся сами на степень об-
щихъ іі|кніи.ть илн частныхъ случаенъ іі|німѣшенія нопаго обвіаго пра-
вила 101. Ввро'іеиъ. леѣ зга положенія могутъ служить руководствомъ
лишь вь тѣхъ случаяхъ, когда въ отяѣняющем ь «колѣ не посткномены
другіе предѣлы отмѣны.
Ііслѣдствіе благоразумной остороа
иоіюппо безъ луіямой отмѣны Л|кѵ.к
каждаго парода развнжіетея и на|К
: издаются обык-
насколько но своему содержанію протям
В|іонеіііі закопляъ. Разрѣшить пряло, лр
о толъ, какій иль ІіреЖННХЪ узаконеній
с.гѣ.іуоіъ считать затѣмъ отмѣненными,
чіно, причемъ вновь
его лишь настолько.
. до того
изданіи закона, вон|ичъ
(ЯКИХЪ именно частяхъ
ется часто весьма труд-
ііикп., ииогѵі шчикімнжііииъ ”ѣ Іі|н»мѣ того, гаявінввнюдіі'П'.іыіая власть
нерѣдко схитрить на попои япкоііі, голыіо какъ на улучпіеііпую арп|>му
іціежнихъ узаконеній и, сообщая жт'|ііа.и>п.іі|міп ноной видъ п порядокъ
изложенія. не думаетъ. однако, ішѣііяті, ихъ но существу, н.ін, но надѣ-
ясь на оолиту и етм-ршеииую ясность и іогтаточносп. новаго закона, по
рѣшается на <|н<ряалыіувв ихъ отмѣшу. Таковъ, іп, осооонноегм, іпжіщй
для русскаго бита факсъ- -нздляіе Своди іѣиашонт. ГоегінскоГі ІІнш-рін *-).
Ііштѣстно, что яерііоначаіыіою мзлс.іі.м* ііравіі'П'.натісі н самого Сие|Ниі-
екаго било составить не Сводъ, а новое і равдаін ыіе и торговое Уложе-
ніе, .-имѣиииі. изъ п|іежиіе аакоиіі. Понитки въ ятомъ |»дѣ били едѣ-
лани, по окааілнсі. воудачііннн ,3>. и здтѣпт, ііівиштчміл-гво сатаноіомось
окончательно па идеѣ Гвода. т.-е. систематическаго нздоікеиія дѣйствую-
щихъ законовъ иь одинъ составъ іеогрнз іитівѣ безъ иеякаго измѣненія
ихъ но существу 11 >. На напгтоіілепііин ио :ггой идеѣ Смідт. Закоповъ
п|«вители-гоо сяот|гѣао какъ на 4и>|і№ыыюе только улучшеніе существуп-
іцнхъ матеріаловъ нріііа—аѣгисіита лота ѵеѣегіііп Іе^шп, н погону нрн
обнародованіи его п|іежіііе накопи не ттько по мили ирнио отмѣнены,
но еще водтверждоно, что .Сводъ Законовъ ничего но ншѣнаоть въ
силѣ н дѣйствіи нхъ, по приводить ихъ только въ еднніхн5|>азіе н ііо|іядокъ*
И что на будущее время .какъ къ случаѣ неясности самаго закопа къ
существѣ его, такъ и въ случаѣ недостатка пли ііеполпоти сго, ік>)>адокъ
поясненія н дополненія остается тогъ же, какой супісетіюва.ть до тѣхъ
корь |51. Такое же іі|»іішло постановлено било впослѣдствіи при изданіи
и) Сперанскій, ОйодрЬііе іісторпъ сіЛяѣиІй о СнодЬ Законенъ, 2 над. 1837,
наервн. Сеиегаі виініеа оГ МамасЬнееіи, 1360 г., н. 182, стр. 381—Э»8)." Не лакей
«) Тамъ же. Въ іакигіеніе обзора трідооъ дестка кодвфакаішнншхъ коинпсій, за
е|юма отъ 1700 до 1326 годъ, Сперанскій эаайпаеп въ кикъ одну обчую наиоп-
порвп, емтавіатъ чопые проекта закоповъ, нежели умр^апса ві. юіккаиіа щенокъ
прежиоаъ. въ аэнспиіа всегда нвогозрудииа, а кротонъ иебавстатедьоші даже и тогда,
соаииетше, со Сводами Законовъ, инеѣ мдаваеминв. При нервомъ воззрѣнія откроется,
саіе Своди должай иролпеетоовап, такъ какъ во всѣхъ законолателепахъ оия кселда
'*) СверапскІЙ, Обозрѣніе, стр. 70 81. За образокъ про составленіи Свода кра-
кяпі били Юстиніановъ Сотри )игіа а палатка своднаго Уложенія, во о. которымъ тру.
вомеаим Боковомъ въ его афоризмахъ (Сперанскій, ІЫА, стр. 101 и стѣд.).
”) Манифестъ 31 лвв. 1833 г. (X6347) объ изданіи Св. Зак. Ми. Гос. Сов. 13 дек.
1334 г. (У 7664), о лрыожевіа в увотреблеиіа Св. Зак, в. МП.
Скола мѣстныхъ ѵяікон.............и Оітаонгкпго копя Отдѣльные мкппи.
выхолившіе послѣ паданія Сводя, ш'иіа|и>доію.іиеі> боланею частію также
бетъ іциінтчі укііянніа на отмѣну І1|нчкпихъ узаконеній или статей Сво-
и Сіии'чніаичііс ихъ съ существующею снстеяою Свода, оч|юдѣлепіе
Ніота ихч. іч. нтои системѣ и «шачоіііс взчѣноінй. іі)Ю№і№леішыхъ имн
іп. составѣ Сводя. норучіши были особому кодификаціонному уч|юждевію.
трудамъ коттірасо русское государсткі обязано и ііеріюначалыіимъ еостак-
. іоніемъ Спода н Ііімнаі'О Сія'іранія Закоііоіп..- сторону отдѣленію еоб-
ітінчііюн Его ІІмне|іат<і|н-ка«'о1к‘.ініісства Канцеляріи ’*». Въ ешваі-никъ
еъ тѣхъ іи>|іъ, ирей отъ еін'шчііі, В|ЮД0,і:кеіііахъ къ ('воду и понихъ его
надлнмхъ отнѣчаюттн іккміідоікінінін въ немъ наиѣненія, отмѣни или до-
полненія па оеікінаніи ноіінѵі. узаконеній. Но какъ при періюначіиі.ііомъ,
такъ и ІП. поадііѣнііінхъ кцаішхъ Свода не псѣ части ;нкоиодатеаіства
нведены были въ егосостніп. а потому и въ Н|»долженіяхъ къ Споду
означаются не кѣ случаи отмѣны или изнѣівчіія въеуіцеетвуюіцихъ за-
конахъ
“) Ивеи, Уа. 1 іюм 1М6 г. (10140) а. Ь. 1«. 12 ноаО. 1884 г. (41113). Олввхо
маяік чбадго Сооіа Запиюп Нинеріа (ст. XVI -XXIII Вил.).
1820 во 1878 гшьа, вь лвуп товап (83Й Ѣ728Ф82 страа.ѣ
- 192 -
Вопіютъ о тонъ, какія уаакоііоііія Лчмжііп считать отмѣненными п.іи
измѣненными и нъ какихъ частяхъ, разрѣшается ію полкомъ случаѣ пу-
темъ толкованія іюли закопо.иітеля Сипжупіюгп, закопокъ, кцаиныхъ
въ разное время, надобно |іазсяатрііпаті. какъ одно цѣлое, какъ ііепрс-
ривііый радъ моментовъ или ступеней, черагь которно проходить ]№іон-
шюпцик-я жизнь государства, и каждый нреліиоітвуюіцій ігь порядкѣ
времени законъ, насколько онъ не можетъ бить іірнміі)к'иъ ст. точнымъ
смысломъ позднѣйшихъ закоповъ, с.гГ,іуесі. считать отмѣненнымъ. Если
въ странѣ заведенъ надлежащій порядокъ іюііпіиздоішпыі закоповъ, голи
псѣ онн печатаются и иуоликуюття іи» всеобщее свѣтѣніе, на шНніціаліе
номъ государственномъ языкѣ и сложились уже іп, прочную логиче-
скую систему законодательства я), то вопросъ объ отношеніи новыхъ за-
коновъ къ щюжнимъ довольно рѣдко вызрііасгь на практикѣ такія со-
мнѣнія и затрудненія, которыхъ нельзя было бы раз|г|,іііп'іъ силами са-
мой практики **>. Можно замѣтить еще, что въ этомъ отшишчііи нѣтъ
рѣзкой разницы между закопами совершенно новыми и Сводомъ законовъ,
на который аравите.іытпо смотритъ какъ па кігнсіага пота ѵеіегнш
Іе^нт: во-первыхъ, я при изданіи жікопооъ пли уложеній, заключпкицихъ
въ собѣ какія-либо нововведенія, старые законы но всегда отмѣняются
прямо м), а во-вторыхъ, и Сводъ законоіп. есть законъ новый, судъ дол-
женъ припѣвать его, прежде всего, по точному его смыслу и но прави-
ламъ логическаго толкованія; матеріалы же. изъ которыхъ онъ состав-
ленъ. стояи. на второмъ планѣ: ЯІ. Объ птомт. предметѣ мы еще будемъ
говорить иод|юбно впослѣдствіи, вь ученіи о толкованіи и аналогиче-
скомъ примѣненіи закоповъ.
«) Ср. «иис, стр. 112,119 а 117. крои. 2»я 18. Госуларстквиміжшстііааобиосчв-
’*) іа. Гр. Сух. В, 10, 813, 815. Уст. Ггоа. Су*. 12, 18, 990, 033. Учр. Суа. Уст.
136. Поюст. Гр. Улож. 4. Срм. Оси. Зоо. И, 77. 78. Остэ. Гр. 3<«., вянь ХХШ.
тооу ов ст шшоъ случаѣ, оочомоа ст озвачешіаго оромено, но могутъ битъ аренѣ.
ем. пихе, § 22.
- 193 -
Съ ионятіяміі ойь птмТ.иГ. или н-шѣіісііін законовъ етонп. въ свж»
ілироеъ о вліяніи этой ів-рем ѣны на юрндичегкія отношенія, фякги и
щківн,—»іа|»еі. пч-ьмн важнміі для судібшні н|кііпчівіі Л). Законъ слу-
жить общимъ <н*ііш>аіііенъ іі|юігь, обіцсіо нормою для оцѣнки іщиідиче-
екнхъ фактовъ и дѣін-піііі. для опредѣленія ихъ значенія и шн-лѣдствін.
Когда законъ отмѣненъ или замѣненъ новыми ііогіавовленіаан, то спра-
шивается. іірек|нііцяю-пчі ли вмѣстѣ съ тѣяъ частныя іі|мі«і, на йенъ
іи-понаііпыя, и счнтоютеа лн они пріобрѣтенными. сели пріобрѣтены ін*
іі|к*жпеяу, теперь отяѣнепиоиу, во|ыдк>? ійив'яце но какимъ законая'і..
старинъ пли новымъ, должно обсуживать юридическія дѣйствіи н факты,
совериінішікч-а вполнѣ или отчасти въ царствованіе ща-жпяго закона, ко
какимъ законамъ оііін-дѣлятъ послѣдствія этихъ фактовъ - юридическія
отношенія и нрава, сели за отмѣною закопа они п|>одолжають существо-
вать и споръ о инкъ доходить АО суда уже въ цщсствоіьтніо новаго ап-
кона? Вновь изіанііый законъ можетъ норнн|»ісгп> факты и отношенія
юридическаго быта иначе, чѣмъ прежніе законы: спрапінваетса. обязате-
ленъ лн онъ только впередъ съ момента обнародованія п .тля тѣхъ только
фактовъ, которые совершилось иослѣ этого яомепта, или же закопъ имѣетъ
обратную силу, обратное дѣйствіе:
Па этотъ рядъ вопросовъ и законодательство, и теорія даютъ обык-
новенно общій отвѣтъ, что законъ но имѣетъ обратнаго дѣйствія, что
сила его но раснрснл-раііаетек на дѣянія, тоіюртнвнііися до его іг-ірпіія.
что онъ оставляетъ ііріобрѣтенныи до того в|юпніи ораію (унга циаеюШ
ксприкоспооеииыни. Этотъ принципъ высказанъ еіце въ римскихъ источ-
никахъ *•) и повторяется оптомъ въ каноническомъ іціавѣ я) и въ но-
выхъ закоііодатольсгішхъ м>, іи. судебной практикѣ и въ лито|>атурѣ аІ);
») Ц 65 сэа. іо, зі. Ааавик чимі'
ип. § 16 іп Йпе Сой. 6, 13, Ливііпіао.; іиа----,— _____________________—
епіш ашічиіНи рвесвтіі, чвае ргаеипій Іев« Іовсіа, ргіыівюп меыа сД оЬига-
Ньпаіипцеп ипб НексІѵпЪеіив вкЬІ япксмеваеі ѵетбеп; я 15—20; водробмѣе РиЬ
Нкміоіираим, 5 февр. 1191 г, § ѴШ—ХѴШ—Ііобо КароІ. ег. 2: Іа Іоі во бѣроче
Ьег отмогЬспе Кеей» кеівеп ЕіпЙивь Саке. Гр. Удох., § 2: ІімеСіе ІіяЬеи аиГ уог-
омъ неоднократно признанъ би.гь и рус<*книъ законо.ъате.іытт»мі< и вне-
сенъ даже къ Основные Законы имперіи и». Но вмѣстѣ съ тѣмъ. также
съ древнѣйшихъ временъ “1, какъ въ римскомъ опту "I, такъ и у но-
выхъ пародокъ ИІ. іи-срѣчаетея не мало случаенъ обратнаго дѣйствія за-
коновъ, допущеннаго самнміі законодателями “і. II ученые писатели
также донускают-ь эти случаи, въ видѣ исключеній іиі. общаго прави-
ла г). Такъ я въ Основныхъ Законахъ Россіи, на ічі.іу съ правиломъ,
что законъ дѣйствуетъ только на будущее ііін'мя. уваляны два исключе-
нія: во-первыхъ, ли законовъ пояснительныхъ, когда въ законѣ именно
сказано, что онъ есть только подтве|ик.іеніе и иаъясііеніе смысла закона
щіежняго, и, во-вторыхъ, коеда въ самомъ законѣ ностапокіеко, что сила
Іо» зі Ѵсг<о, Рстгягочі, I. сіі. Обзоръ теорій си. у ааЫла, т. 1, р. 144—181, я
ѵітапі, ои п'ен <1ес«<1ё чпо Ія 14 іиіііоі 1780, оз Зориів, >оп| ввііев, ччяпЛ іпёше яііта
ніпіш 6і« Саііез авібтіеигепеаі (Ілй сіг. ІоіеглСіІ. т. I, р. II). Л иьзяижь 12 Вгзпі.
•ліівів п> взссеяіота Яе Іеигя рігея <1 шёсет, очѵегют Яериіз 1з 14 узіІІМ 1789.
1835 годя не были уже Окоячятелсзо ниотоліриз ш рѣпсяіо (Зяь 12 лея. 1884 г.
«. V ѴШ). Исыочеяю лояужезо было для гіп толкло дѣлъ, которыя должны бип
— 195 —
мо іиеп|юстрапаегса и па ци-чена, нреліиіч інонаіиіпи его обна|юлоіи-
III» "1 Первый случаи пшн'иитслыше линіи не іонавиеть наегон-
іцлго некпочешн, поіону что если новый окопъ е< іъ юіько нонтоік*
ни- и раамсиепіо прежняго, іо гудъ, нрпмі.ііяя его къ іѣмиь <пц- пе-
окончі'нннчъ, бувчь п|>имЬііяті. въ ді.ипівігольяія.іи не нонии, а ста-
рый пакоігъ Ніи, что тоже, ратьиінспнын сміклъ П|іежнято икона 34>
Сікдіетъ только чамі-пш, чіо подъ юномъ пою отельныхъ и поагве|н
диіеіыінхь іакоповь могугь про*колілпі ІІ. ищи и Ъопа (йіе іпкоііп ію-
нмс, іакой каіуеъ іюіиожепь особенно при н.ігапні Сюідовъ и ІІрохол
женій, на которно чаконоідтоіыіая імасть сноірнгк какъ на у учтен-
ную только 4*ориу п)іежнііхь «иконокъ *°і. Друюй рядъ случаевъ, кми
въ самомъ законѣ постановлено, что сила его раі'ііросірашіеіса н на
лруеахь аавояохателъсівахъ (Саіс. Гр Іа., § 2, си мое, нрви. 30), п особенности
Также Кот 143 ре. я Лрус 1* К, Еіиі. § 15 <1іе топ Зеппа Зек Ооа<пахе1»<іь
оіЬлуотъ ствола бойко ираыііміикг, хота суду арпамежип во всакоиъ чучаѣ цмно
времена, н|и-дга<ттінсиапшіи его оонаросовані», составляетъ несомоѣшіоо
иеклиічеіне изъ іірсіоілз. но к<гто|и>яу законъ дѣйствуетъ только на бу-
кони, которые, йодъ видомъ поясненіи и ііі.дтперждеііія іцсежинхъ уза-
коненій, ЗДК.КОЧ.1МП. іч. себѣ. на счсяочъ дѣіѣ правила иония.
ІІІнроімя пипиноеп. ік-клвічічіін, зависящихъ тъ ноли законодаіеля,
указываетъ на іюон|юлѣ.№ннтть ганліѵ прініціша, допускающаго игогріі-
ниченсіое число изъятій. Ікаія заксииіштс.иі. выраженная въ анконѣ, ко-
нечно, обязатодьна для суда *'І. и тяпни. си'г|а:кі>іъ все дѣло сінсднтся
здѣсь къ толкошиііш закона: судъ дагжеіп. смотрѣть, сліеіус-п. ли но
мысли законодателя дать закону обратнси1 дѣйствіе, члн пѣть <3>. Можно
ирнбаіопъ еще, что съ закоііодптолывііі точки зрѣнія ка:кдин снсвыіі за-
конъ лучше старыхъ. имъ отмѣненныхъ и замѣненныхъ, а потону жела-
тельно, чтобы онъ получилъ но возможности болѣе широкое примѣне-
ніе аѣ Это-желаніе тѣмъ естественнѣе, что законы издасотся въ ннто-
інтахъ общественнаго порядка и благосостоянія и имѣютъ цѣль»
ѵіо. говоритъ Бевжавевъ Коастааъ, еы Іе ріш ктаасі ассессш чое )а Іоі рсіійе
Вогяешапь, Епіп. 1. 1—64, Вегяшаоп, 10 11'.). но оно веаоспсточнч даже мя
ное яЫстоіе, иі нѣтъ (ЬяавъІІе, стр- Ув—31, баЬЬа, 1. р. 14В—150).
соегокть п томъ то. мкоан не кийетв обратнаго лѣЗсгЫн, но аза этого ираввла до-
иіоіеіоіі, етр. 18).
об|«п<ч< яійствіо (Ьаигоац 1. § 154 «.), а другіа еаеатеаа, на тона жо основаніе,
досіусеаоть обратное (Тисгое заиретательнин гжаоноіо. (ѣаяааііе, 1, стр. 103 В.
Кмиг (ѴШ, 5 840 а ЗО^стр. 33 Р., 5П, 522). * ?<*Іи **”
улучшить іюшанчііе какъ отдѣльныхъ лицъ, такъ и цѣликъ к.ыссоіп.
а'лцлгпа “ѣ Ес.иі лі'іптшн* дѣйствіе законові. зависитъ нсклтічнтольно
ОТЪ ШІИ ІИКОІІОД.ІТО.ІІІ. то можно думать, ЧТО 0111. ІП. боЛІ.ІНИНСПГІІ слу-
чаевъ |исшыож<чіъ гши'нциті. имь ііб|«тіу»і силу и «іязать судебныя и
іі|ківнті*.ім-гмчніиа аѣітя иримІшяті. ноной законъ во поѣмъ дѣтямъ,
которыл ігь никъ іі|ниг.иіо.тятси 4Я1.
Въ ткишшітг.іьнни П|кіктінгѣ и нъ теоріи право сдѣлано боло иѣ-
скіыі.но попытокъ і.іі|к*дѣііпт. ст. бімынскі точностію іыіяніе попикъ :и-
гудебішхъ уставовъ и іону ііодооникъ крупникъ |н*форяъ ііяіждаішкаіи
бита и обіцественшичі устройства, какъ у насъ нъ Рінтіп, такъ н т.
другихъ п»уда|н*пнхъ. іцкаит-я иногда іч'обия наложенія нлн н|чінила
о введеніи (Ичрірии въ дѣйствіе. ікід|иЯ>ио <ні|іедѣіявіпіія ііе|юходъ отъ
стараі'о. гуіцнтвупвіліѵ. порядка къ повочу и. іп. оенбеншичъ, вліяніе
новыхъ законовъ на суіцестпуинціи н|*аісі и процессъ ликвидаціи и по-
степеннаго іі|и>к|кііцепія іі|ісжнііхі. іпноінічіііі, лакритія старыхъ учреж-
деній и т. п. Эти неііеходния. в|іем<чівші н]шнііла (Іедо ІгапкіСогіяеІ.
вмѣстѣ съ другими отноі'ліцнннсл сида жікоііамн, іѵетав.и»гъ главный
матеріалъ теоріи но даннояѵ іянірогѵ *). Па інчюнапііі икъ, развилась
уже довольно обширная литература и гдѣппъ рядъ понитокъ оіціедѣ-
лить точнѣе основныя начала -лий теоріи. Систематическія іжі«іти науки
назначаются. В|>ежде всего, для руководства суленной іі|иікгпкік но, |іас-
отаоытеа: мавяфесп 31 января 1333 г. (II. С. 3. № т>Эі7* ааіь >2 декабри івзі г.
372); уоов 1 ігаа 1815 г. (II. <!. 3. .V 13140) я 12 ноября 1834 г. (№ 41443) о »іт-
(ся. ихь ю.'івНЕ. Гас-Мюзоні. т. 1, стр. івпя.); РнЫІкаЯоімраІеше п Пруе. Зсн-
іжпну Прыу. с* Б фо1!'. 1704 г. (св. въ взх. Котя); ІХкяежіе ЕіпГиІ>пшдк.1>1кІе
3 февр. я 22 доь Ійов г. вѵ Іожессу ІІяиояеовв (>і. яад. КяЬ, ІжіІ. ЪапЗгесЬгД Рн-
Ъііеаііопяѵегогбпипв п Саісожжону Грави. Уяож. 2 яа«. 1863 т., ЕіпШЬптвЧРзеис
крииія еітествеііное отношеніе .вікоііоит. къ еуцеетну тщему порядку
гражданскаго бита, укачивая н.іві'даііиие шіитокъ исторія к ирніілтиг
въ настоящее кр'мя у іі|нші<ѣіценішѵі> па|»д<чіъ Ев|юнн способи иере-
ко.іа шп> однихъ соеоиіпіи бита въ другія, онѣ ияѣюі'і. значеніе и ,ъія
н|*актики закона іателъной, какъ еіктема ітпчтненнихъ началъ или ну-
гой, но наторимъ соиеріпается ея іиатѵшчіііос, спокойное развитіе *"І.
Оголеннаго впиваніи заслуашиіпъ :цѣсі, |пЛоти Савинни Унгера “і,
• Іассаая ”1. Гіііітеп.нл м> и .ціуеихъ иѣвецкихъ и), Ф|инцуяе*и\ъ м) и
Кіпіеіеп, § Я, стр. 0—18, иаЬЬа, I, р. НИ—170, в др.). стнтамт. вріевятое овса-
ЯсЬшійі, стр. 104 ІК, ХѴіоОесЬеісі, § 82. вр. в, КогЬ, § 16, вр. 7, ярД хота ю.
итальянскихъ писателей іг,к въ русской наукѣ итогъ аоирое* :іатропуті.
только ш. новѣйшее н]>сии но и до гнхъііорь не подвергнутьобстоя-
толыюму №іе.і1ідонанів>. хоти русское законодатолытно представляетъ для
того наторіали довольно богатые и разнообразные
12 тезвсоп и ировіряніі ахъ п осоЛѵиаості ко вруемову закоаоитеамтау.
“) Градовевій, в» Ар. Гр. Уны. Прач". 73 г, м. 4. Воароеъ затронуть
(Кіщііі принципъ. ііі> кптоікіму иконъ но іімТетыі но долженъ имѣть
іюря, не донуекасгь никакихъ изъятіи.
Время дѣнгтіііггелыіо ііропісдшео стентъ пнѣ власти иаетоя-
и юридическія ііос.іѣдстяія ихъ, іі|чпкі и іи'шапінвн-ні или юридическія
отікнпспія лВДОЙ. сущсттновавшіе іп. мрежное іі|юмя, никакой новый за-
конъ пли прнгоно|п. суди не можетъ обішвііті. не і'ѵщічтіюіиншіііяіі :м
:пт* іііюшсдант в|я*мя: ош* ужо кануло агь ііѣчніи-п. и пи іюшратнті., ни
передѣлать еіт* но іюяяожііо. По власти лидоіі, л слѣдовательно и Но-
выхъ закоівнст. и нрііг<*яо|яівъ туда. лінггь только нрсяя настоящее и
будущее: оші мотч. на будущее н)"‘яя іііюкіитнті. сущсітмітніе тііхъ
іі.ш другихъ нравъ. измѣнитъ ил будущее іцюяя юридическія послѣд-
ГТНІЯ тѢ’.ХТ, ИЛИ ДрУ'ПІХЪ фПКТОІІЪ ИЛИ ДѢЙСТВІЙ. НО ІІОредѢЛІГГЬ исторію
:и В|іеяя нропіелиіее по къ сімтніііпі. Никакихъ изъятій изъ итого пра-
кила битъ не яііжегъ.
По нранцннъ, отрицающій об)мпти» дѣйствіе аигапопъ, касается и
тѣхъ сторонъ юридическаго бита, которыя обращены ко времени настоя-
щему и будущему и, вслѣдствіе того. могутъ ішдлежаті. дѣйствію вновь
іідтявасмихъ закоповъ. Съ ятой точки зрѣнія ми имѣемъ передъ собою
рядъ фонтовъ. совершіішітхся вполнѣ іын отчасти въ ііропіедшеяъ вре-
мени. по такихъ, юридическія нос.гѣдетійя пли самый процессъ соверше-
нія коихъ переходятъ іп. пштоищн* и въ будущее в|іемя. Чертою раз-
дѣла между проясненъ іі|иипсдиіііяъ и будущимъ принимается здѣсь мо-
ментъ впедепія въ дѣйствіе новаго ачкона. По общему правилу, юриди-
ческіе флкти. вполнѣ иакончепііие въ прошедшемъ времени
обсуживаются по законамъ времени ихъ совершенія5’1. Подъ
ііяеисят. юридическихъ і|чіктопъ ішзуяѣютея тѣ собитія, дѣйствія или
упущенія, котория текутъ за сініою юридическія послѣдствія, іиіирим.
возникновеніе, переходъ, іг.іяѣіюніе или іі|іекращеніе какого-либо права 691.
іісііе ОсяеІ» Коаосп ааГ зсіюа ѵогѣіп ѵагвгГаІІспс Папйінідоп шмі ПсвеЬсяІіеисп
віеѣі аощнгсжісі тспіеіі, я РоЫіѣаІіоішраюаІ г, .р?«р. пэз гч ст. ѴПѢ ОЬегЬаирС
сія гвгіес Сиси аоГ ѵегвапггпе ЕАІІе пісЬс Ікчтщп меоіся тад. Си. также краивта
вглеяія на Пёстіііс Кодека Наяоа. п аовоіірксоех. и тара. Вари. ч>аѣ. 16 юта
»*) Похь это оярслЬеніс аоххоат в ті яііетвія ян руженія, юторыа по заиъ
зеяа. саутайпи соСнтія а саобохпня дѣйствія, астя я саЪса явцей стоять на омой
— 201 -
Фактомъ вполнѣ аакопчсіінииъ будетъ топ., воторий следимт. въ сво-
емъ составѣ імѣ условія, необходимыя для іі|«иияедені» еваиішыхъ съ
пивъ ю|нідііческихъ послѣдствій. таи. что резулілап его не аависигь
оті. .іалміѣйіпеіі д'іште.пшот-ін к воли лица4’).' Если же флотъ не...инѣ
'озвонченъ, если п)»цеееъ совершеніи его неіатходитъ въ нат-гояніее и
Лултпіес в|іеми, то окончательный составъ и інглѣлствія сто обсужи-
вавши .......новымъ гашнииъ но «-ли фактъ сложенъ, то отдѣльные
лтементы сен ноіуті. пмЬті. саиоетногтелыіос значеніе в каждый такой
алеиенгь, по отношеніи и, самостоятельный і. ото послѣдствіямъ, обсуж-
дается по законамъ В|іеяеііп его совершенія •*).
свободвое, дкйсгеуеп, въ валу суиествуоіаваъ аавоаовь в, смотра по тому, аавоп
гмЫШеп гоівеп ІІСГ ТгнЬсгеп НаоЗІопу о<!ег ВсксЬепЬеіІ, ЗогсЬ ШІепаеікІагшдев
Ыпвтаен аоіі, м«п аосЪ <1іе НаоЗІипк оЗег ВевеЬсоЬеіІ ВНет, аЬег ксіпе аоіске
•) Наирви., если Ом врехваратеаьвва уеніаія договора репповпам бша до вае-
дівіа, 2) емое ваадквіе а 3) врохоажеяіо ею въ теченіе оеріедЪеаваго срока; жажда*
то она обсуживается ао старомъ загонамъ (Сате. РоЫ. ѴегогЗ. 1333 г., §8. Код. Няяот.,
— 202 —
Послѣдствія юридическимъ фактовъ могутъ быть уголовныя и
гражданскія; г!. и другія, насколько они обращены къ будущему вре-
мени, во своей нрн|к>дѣ способны отразилъ на себѣ вліяніе іюстеііенно
(АиЬгу еі Изо. 1, §'30, яр. 42. Метіів, ШреП., « РтевсгІрОов, ». 1, § 3. и" 8, 3,
в 10. Тторіоак, Ое I* ртессгіриоо. И, о* 1075. ВсшоІошЬе, 1, § 61. ТЬеобо-
іаЗса, р. 109 •_ ОаІІот К. РегіоЗ., XXXVI, 306. СяЬЬя, 1, 277 те. баѵікпу,
а п теорія иояиіг иясягеіой (Заѵі^ву, VIII, 429 Я. Рпвят, 1, 146 (Г. ЗіоЬЬе, I,
стр. 164 V. Вівіеіев, стр. 43 Я. ОаЬЬа, 1, р. 266—205). Здѣсь различаются слѣлуо-
1. 2ЭХ Зічікиу, VII), 429. Рвкет, 1, 147. віоЬЬе в Кіаіеіен, I. сі(. КосЬ, кі
— 203 —
1>аз»нміюіцлпя*я аааонодателитыі. Въ оіиастк уголовнаго права Ь,1 пран-
цоиъ оЛсуждепія юри.дичееаихъ фаиоп. по ;ш'конавъ вреаени ихъ со-
ів'ріненіа получаетъ тотъ І'ЧЦСЛЪ, что на одно дѣйствіе иди упущеніе
не можетъ битъ навпшпю во суду, какъ преступленіе, если до его со-
веріпеніа оно не било аанііещеао шкоионъ подъ ѵгроаор наказаніи.
МІІа роепа. ппІІигп сгііпеп яше Іере м). Ввт, что не залрещепо, то доз-
днчепі, то давность, иававаавсв до введенія ого п дѣйствіе, ваечеп за собов» тоавво
но нрежнвнъ зановаяг, а саѣдуііцее за ванг—по попону завозу (Сопа § 13); д) ве
тоявво по введеніе его въ дѣйствіе (§ 14); о) села введеен аоане способы перерви
давиосп ала прежніе евособи отнѣвеви, то арена даввосто. сведшее до новаго ивою.
преххяыенвия и. течевін 9 яан болѣе лѣто, обялваи проливавъ ап Вѣ вевевін одного
да доуддѣпгій (два встичвъ, пребмлааоцяхъ внѣ Куганссвой губераіа) срою ддг вреда.
«) Вегвег, Швкнннвкгеів бев ЫтоГдевеим ыск 2еіі, Кноте шні Репопш,
ТоЬ. 1862. Меуаве, Еті тог Ів гёівоосіівіій Дез іо» вёргетоівев, Иго г. 1863. СаЬЬа,
т. II, р. Э61—460.
волепо. и сели государство желаетъ иаттвиъ ла«ден «іа извѣстныя дѣй-
ствія, то должно « начала и:цаті. вагонъ «и'«ъ :«т«іяъ іі|«едметѣ. Монеаі
Іех ргіивяиаш ГегіаС. На топъ же <н*пошіпіи на одно о|кттупленіс по можст-і,
битъ наказано но суду ст|юже, чѣмъ того т|лчбуетъ ішпінъ, дѣйствувшйй
во время ею совершенія, хотя бы шкиісѣйініінт. «икономъ накшіапіе :ві
подобныя нр«!стуіілеіня было усилено мѣ Ііаіціэтивт,, если бы шинамъ за-
кономъ наказаніе было <л*мѣиено пли гішгчено. или преступленіе ііубанч-
ное признано частнымъ, ію.ілежніцнмъ н|ич-лКдапанікі только ію жалобѣ
потерпѣвшихъ лицъ, или введены были бы «болѣе коротки* «увікн уголов-
ной давности, то эти юігвіе уголовные законы нрияѣнявлѵи и іеь тѣмъ
подсудяныяъ. котчірые еще не нанесли наказанія яри дѣіі«ті«іи н|«ож-
внхъ, болѣе строгихъ, ааконоіѵъ м>. потону «іто въ этихъ либералілніхъ
Уіож. о мш. 1076 г. ($ 2: «ве НынІІаак Каов «івг «Іаніі тН еінег вігаГе Іяіеш
въ Италія—п Сой. Гео. 10Ы* гп ст. 3, въ С1». АмервСТ (св. выше. пржа. 8ОІ я т. л.
мѣряіхъ аакоііодаті'львой клясти ви|іажаетѵя отреченіе государства отъ
і*№и*п> іциниі на наказаніе вообще или на болѣе строгое наказаніе *’).
ііъ области гражданскаго арапа принципъ обсуяиеніх ю|>иди-
чеекихъ фактомъ во законамъ времени ихъ совершенія стоить въ связи
гь ох|чінеіііемъ нравъ, пріобрѣтенныхъ на <н*нопанін утихъ фактовъ (рига
цнаевіЬіі. Какъ замѣчено выше, юридическіе фіаты въ гражданскомъ
быту суть именно тѣ. которые оказываютъ вліяніе на судьбу правь, такъ
что отъ нихъ ‘зависитъ или возникновеніе правя, май переходъ его отъ
о.іншчі лица къ другому, или измѣненіе и іірскітцеше права; всѣ эти
пергмѣііы вь гудьбѣ прівъ. за исключеніемъ немногихъ случаевъ, ска-
зани гь вои|юсоиъ о пріобрѣтеніи іі)>ана, потому что и въ случаяхъ пере-
хода, измѣненія или іі|к‘кращешя іцшгь обыкноквво одно лицо теішетъ
право или юридическая сфера его уменьшается, а другое лицо пріобрѣ-
таетъ право или юридическая сферы» его увеличивается вв). Вслѣдствіе
этой связи юридическихъ фіатовъ <-ь судьбою правъ, охраненіе которыхъ
составляетъ црамую обязанность суда и главнѣйшую задачу цѣлаго го-
суларства, какъ охранительнаго юридическаго союза іКееЫЫааіі, ученіе
о іцніміиісіон въ фцгпімъ законовъ того или другого в|юмсон получаетъ
высокій іі|>актпчсскііі интеритъ, потому что касается осповныхъ началъ
общественнаго порядка Если бы судъ или ::акі>нодательваа власть
государства стали примѣнить къ фактамъ прошлаго времени, на основа-
нін которыхъ пріобрѣтены чаітиииіі лііцами гражданскія права, законы
позднѣйшіе, которыми прежніе способы пріобрѣтенія правъ измѣнены
или отмѣнены, такая практика подрывала бы въ обществѣ довѣріе къ
праву и къ закону и, на мѣсто юридическаго порядка, охраняемаго всѣми
живыми силами и интересами общества, вводила би сюда внутреннюю
анархію отношеніи, оставляя въ общественномъ биту лишь топ. внѣш-
ній порядокъ, который сдерживается физическою силою правительства н
страхомъ наказанія 70і.
Вслѣдствіе связи фактовъ съ гражданскими нугавями. іпнлежатими
охраненію со ето|юііы государственной власти, можно сказать. что душою
всей теоріи итого предмета въ области гражданскаго права служитъ
именно понятіе о пріобрѣтенныхъ правахъ, о тѣхъ дога днаеяіа.
которыя подлежатъ охраненію суда и самого законодательства при по*
стеленномъ спокойномъ его развитіи. На эту живую практическую сто-
рону дѣла справедливо обращается вниманіе какъ въ законахъ совре-
менныхъ государствъ”), такъ и въ наукѣ”), потому что факты, сами
либо ІЗВІМ-ІІО*. Въ Полом. о мед. Нрус. лаадрет ПЭ4 г, ѣ В, сияачо: яо віе
— 207 —
по себѣ, яе оказываютіе вліянія ня судьбу правъ, не имѣютъ никакого
значеніи вь области П|«ва. и, к|юмѣ того, <|ілктъ признается .чакоячея-
нымъ или иічшончеиимиъ и иодчнняеп'я законамъ того или другого
щшмоии, смотря по точу, соблюдены ли вь составѣ его всѣ фактическія
ус.ювія, ііеш'>ходнния по законамъ В|юменн его совершеніи, ди того,
чтобы онъ ока юлъ вліяніе па судьбу нрава ’*).
Понятіе о частныхъ гражданскихъ правахъ, какъ замѣчено выше
(пъ Й I к 2), ко есть величина неизиѣіішіа*, напротивъ, око само посте-
іісііію ра-чвивпепи въ исторіи. Вт. каждый періодъ общсствеппаго быта,
содержаніе его опредѣляется на основаніи дѣйствующихъ въ то время
законовъ или нормъ прдііа. Съ постепеннымъ развитіемъ общества мѣ-
няются не только способы пріобрѣтенія и объемъ правъ, но и самое ко-
личество ихъ, такъ что одни права вовсе отмѣняются, другія заступаютъ
ихъ мѣсто. Случаи отмѣны правъ довольно рѣдки, нанрии. отмѣна раб-
ства, крѣпостнаго состоянія и т. н. Можно считать нхъ уклоненіями
екіе законы не поражаютъ правъ, уже пріобрѣтенныхъ па осно-
ваніи прежнихъ законовъ, если лги щава дѣйствительно п)ііобрѣ-
тены, т.-е. вошли уже въ частное обладаніе лица посредствомъ закон-
ченнаго пріобрѣтательнаго факта, сонершившагося въ установленномъ
пі>ежпими законами порядкѣ”). Пока пріобрѣтеніе не состоялось, пока
есть только надежда на будущее пріоб)іѣтеніс или возможность пріобрѣ-
тенія, до тѣхъ норъ, попятно, нельзя говоритъ о правахъ пріобрѣтён-
ныхъ и объ охраненіи ихъ въ процессѣ постепеннаго развитія .чакочо.уа-
тсльегва п). Напротивъ, если право дѣйствительно пріобрѣтено на осно-
ваніи прежнихъ закоповъ, то позднѣйшіе затоны оставляютъ его непри-
косновеннымъ, хотя бы прежнія условія и способы пріобрѣтенія нравъ
были ими измѣнены тв). Только въ тѣхъ рѣдкихъ случаяхъ, когда но-
вый законъ вовсе отмѣняетъ нрава извѣстнаго рода, ііанрнм. ин-
ститутъ рабства или крѣпостное состояніе, или же измѣняетъ ихъ
по существу, съ намѣреніемъ измѣнить какъ будущій, такъ и
существующія отношенія даннаго рода, такіе закопы обнару-
живаютъ вліяніе и на права, пріобрѣтенныя до введенія ихъ
30030, стр. 133, Общ Пчзож о Крест., а. 3, 24 кр. 2, 32).
1, § 30, р. бб іа. ваЬЬа, I. р. 130 за. РаеИіеі-Иасаопі, Іаііі. I, р. 172 а.
- 208 —
въ дѣйствіе :7Ѣ II въ этихъ случаяхъ законъ не отрицаетъ фактовъ,
совершившихся въ іі|м-жііее вреиа, не отвергаетъ, что пакктііііл
въ свое время были накопио иріобрктеііы и имѣли законное содержаніе;
онъ только измѣняетъ или прекращаетъ іюсліиъ-гвія этихъ <(пктнігь и
реформируетъ юридическій оптъ народи на будущее арена Не под-
лежитъ сомнѣнію, что законодательная ятаетъ гоеуднретт имѣетъ И|кіно
оргаинкацін гріждавскато бита, по требованіямъ нрактичіч-кои необхо-
димости, по мѣрѣ развитія ініщестнеиаапі ираітміиііііа70і. Гарантіи щні-
тввъ произвола въ этовъ дѣлѣ заключаются въ устройствѣ синяго ічм-у-
дарства и въ характерѣ гражданская» бита, который нообіцѵ огтавлінтъ
мало мѣста для іцюнішоліліы.хъ іі|к*об|ниюіиіпій 80): къ числу этихъ га-
рантій относится. между прочимъ, то основное начало аксп|иніріпціи, но
которому, если какое-либо имущественное право, но требованіямъ обще-
ственной пользы, отчуждается отъ однихъ лицъ и пе|іе.дается Другомъ
или поступаетъ въ собственность государства, то ІІ)Ч-ЖІІНИ1. владѣль-
цамъ его должно быть выдано полное вознагражденіе ВІ)-
ІІо природѣ различныхъ гражданскихъ правъ, не всѣ они въ одина-
ковой мѣрѣ подлежатъ нлізпію постепенно №мѣпаюіцаі*оса законодатель-
ства. Въ атомъ отношеніи можно :ниіѣтнть тоже самое, что выше было
сказано о нримѣненіи разаоиѣстііыхъ законовъ: новыя работы пауки и
законодательства отличаются отъ прекііихт- тѣмъ, что не довольствуются
общимъ, гуртовымъ, разрѣшеніемъ вшцюел о примѣненіи законовъ того
или другого времени ко всѣмъ ціаждаііскимъ Щіавамъ8-), но считаютъ
18» г. 13 ои,, ст. 1 (Ди. 3ак„ т. VII, стр. 88), 1852 г. іюел. ст.
іичн'лоінміжмі. іи ч.і і рты і іи’іі иі< інчкмжікитіі к.і.кілго |нііа грах іаііским.
іиііоіік-іііц 1.1 к і.ііъ іа>іі|иіпі. ѵопіпніи і»*ір|.иігм*я иі> еа уебіюіі іцмк*
ІІІКІі, II т*1. .н.іві ЦІ. ІІ.Ю іинпрІ.ІІІІНІІ I. III. І‘№'І>і1|аіИ'І«КІІ1П ІІ<І|>Я1КІ> сп-
наЯ|ЮТЖяь, ЛІ. номой литератур* находень обсіонгельоыіі аіниаоь его но отііядеинж
ло коня не талона коцюбііо ж, жнін но жилу. яю жо нноіяха случаяха ножио иконы
иряяіняется ха обсужденію тіха жражь, жоіорш бшн устааожлснн я суиесіняала ло
нрк/фкісаиия нрава веярньосновеннинж. Такъ, одержи., но скатается зауніа даае.
ііалхежвосія лапа къ ланнону состояніи (ОаЪЬа. 1, р. 211 и. Затіслу, VIII, 365.
ина нжастя (ОаЬЬа, 1, 217—212; сопіга Са|сг, 1, р. нч|, в г л. По жяЬіію Рабби,
яка суцествоваіііи; она ирІобр<тени наиъ пастоятао, насшхко оіл емнани іл яоя-
ннпа яеоржкосномниосіж аха яа яаражтсрі аоаихь насожовх, яненно ва тона,
бы вошяжяіяих до явсхеаи его яа аЫетяіе (пиша іреегиші, которыя, анрояеиа.
день есть эдереіяіедений а аіеолюгиий (янішс Лассахя, 1, стр. 1ЭЗ 2.1, Іоі 4’ьпіге
п‘1 а роіпі ііе іігоіі асчаЬ еопис Іа ріна уіаиііо РЛісііс тіо ГБш (аагладе Ф|«аа.
инсатх'іеі, форхрн|н»деііиА аа Пороги ИаІІог'а, г* Еоі, я" 102), киояи жх оеобен.
іин жъ тона, что ноден .іаьооі есть Оеаеи иЬет Ока 8еуа о<1сг КкОиауп, 8о оііег
Лиіепаеуіі еіітеа КосЬишІІІои, что она отніяяста сіаіестаувиЙ таль аршипаиас
сгонная суяобнуо тааіггу у иріобрѣтенанха ирака лживаго рола ('ѴасІіТег, II.
ІІзт. Л'іиіліч ііріііщпііа О ііріічТ.пеіііп къ каждому иридпчіткому
<|жкту аакоікпгь іі|а\чеі<п мт> совершенія г.іѣдусті., щіежде иеого, что
а) Форма а кіонъ и сдѣлокъ Х,| іикіжнівш'іѵа іи> закопамъ щичіеіііі
ихъ совершенія: Юіпрнз іер'ІС асііііп х’ѣ Лкгъ. пнпігѣтѵтвуніцій этимъ
•1) ІІориоп вможеаія вреясіавзаеп. иііпігорш' отікакв у ражихъ оасаісаМ. но
Фіжнаів Ііеогін. о спсіеИі сот. «аі'Іш. са. моііе. нраа. 65: у ГаеіЛсі->Іаа<опі
31 «Іігіііі теаіі, 4) іФЫікиіѵііІ, 6) «Іігіііо «Іі сгеііііа, ’) Ліона «ісііс ахіапі; у ПаІІок
<*( Ѵсгйб: 1) ііе Іа аоп-о-ігиіісііѵііё йов Іоім еа йсастаі. 2) Іоіа іаісгргёіайтса, 3>
.міссеіаіова,—Лоааііоіи соіге ѵ<и еі і«іаамта,—«читай еі оЫіканоші, чпааім»о-
телспа, аасаиепеяаое а ееае&аое врано, а въ шиичевіо усашеаетъ на аккотороа
зеіі ото аізеаіе засововъ на лва иасеа во всгрѣчаегеа вав, во врайнеІІ аІірВ, во
•*) ОаЬЬа. I, р. 231. Гае. Маааооі, 1, р. 184. Затіеву, VIII, стр. 403 Я*. На-
8«, 1, Н8. ЗІоЬЬе, I, 162. «еЬет, ир 90 Я. Ьаигеоц 1. § 201—21», 217—220.
ъікоііаиъ, ііриііпаетгя еъ Іиіряіі.п.іиііі і*то|чніи іі|кііиіл.ішиъ и каічеп. зд
п»«і»> игѣ іюіліагпоіі іюдноііихъ акгопъ, м>пі йи порядокъ шнерпіоііія
пктоіп. Лилъ погонъ шііѣііеііъ. Если попин івиаіігь объ атомъ іцюдмегіі
долженъ іірііяІ.іютіии и къ акгаиъ п сдѣлкамъ. сомріиашішіъ ли пи-
ленія сіи въ дѣйітпіе, то иго лоджію Гилъ шмі«птп.іикі огоно|иіііі іп.
інімъ и до.іжі-ігі. отъ пшпачі-пъ грокъ, іп. теченіи кото]ніго :шште|іе-
пініпііия .шцв иог-ііі ои іпкіабіп'ігп^'Я о ічіверніічші актоіп. пъ попои
Ѵ.ІѴІИЯХЪ, Ю>Г,ВД ІШОДІГП'Я 0ДІНИІО|іа:іІіиІІ ІІО|ІЯДОІСІ, \ КрІ.Ч.И-НІЛ 1111
ііедшикияіія имущества •-). или повмй порядокъ соіюріиеійп аиіѣнцінііі
сюис иль. п ст. 9, спиишо: Ввкі-иие іійсп.
Гі
тію ІІІИІI Іапдінп-
ею КсеЪи іи ЬеиЬгЯкіІеп. «еіеінп іиг 2еіі дез СткМіи-
ег. 34 В8. Свіс. Ипот. Усі. 1843 г., § 208—240, Уст. О «». 1865 г. о іроіггоілстіЛ
— 212 —
брашочѵмишм> чиштичіиі ни, .п.и. иіпт.іч.іжчпки,, ойорщд,
акп, оічужѵ*ні» Ніи ін'чѵіиІКЧНИ іиіы,ііч.ііо и и, (оіі,міч.пі> пиніи
спш92). іоіоінірь “> ыпіжьіііХ' *4І и і и., и іи ле ,ч.і і. ііініцічсуа іміми
оо дѣівст Оезстіорннчв. § 230. 11)1), І.іітОІннЪокІпиар, 5 хах ѴЯІ ,, 5 49, Ѵ< в
евох тмДіхмія но мои устаоовіеоиыіст форнамі Вь ІІрусеія, про «встеиів общяго
Зои Ухожевія ст 1814 г. во вновь лрнеоодоімяііиха вровяяішітъ, ілк диствовале до
т. IV, стр 384, 1 ни 1808 г, г V. стр 40о) II вообще, ости выідхпя поива ол
южѵ о поябрх іаов г пелены. еь I хохарв 1880 і.,
4 Оол.свон, краѣ; именно въ ст. 13 естоаво яосО хоіоооро, «стючеиііме до I мм
хъ еуиестм оостілстывв; ст ст. 15 тоже орхстхо повторено вь врвнЬіюиін ст
іі. и-піеи' іірнт-ніе, жн.іи'й. |тІ.иіі-іііі- п и н т. д. «>. Если соіЮ|Шіеніе
•ІКІ',1 І»іпіа,ідатгіі ІИ Іійкнімаі огі'кіыіим, гачш-пмпглмниъ актовъ,
л< каеёіии іиі, іііім. сіВпеи. іпкыиаяі, своего в|<енеии Лети, не
ічиіпіі.ту гиуеоціі* .еіконііич і. <|н>)ваіпмт. н|іеш*іііі пчт, еоиорпіеніи. гт|ыоо
оадае воедавко ее іеінінее лгаЬсимхе еіучаахе; еанрвв, ве ІВЛв г, водадада-е
• ІІ іе ’ІВ'. И'Тіаооаиуво, чю ее» оі|«качеіііо раеероетранаегеа даеко на ті Воана-
НІИ, еоіорыа уч|»-ждаи Лудуга ноеаЬ оГжароаодаіе егда даоиа (Св. Заж. Гражл., ст.
2100) 'Гаие ве Фвімандік, ерн зданіе въ ІЧ08 г. №>мю аадаа о предбрачныхъ до-
д. вніаіі ираавап на ечеіъ врввівевй еовага Цоаохевй о духовомъ аажікаийхъ
иж вдовы Мертенсъ, раамсшіаъ, что воеия правила Мотохевй I охт. ІНЗІ г. не дов-
теаъствовааів духоваыхъ павВааіііі, а ве еодѣветніо въ «пйемагедъаовъ асаоааевів
пажонвыхъ расвоіміадаіВ лвЬіаатслп, она должна бита првнвнаены въ руководство при
иих дѣйствія; ееіа же аттксті. съ аровеоодстмаъ, нреобрааовжям " «»и учреждай,
въ налъ дѣла но аартиъ нажонаа т. Ирнанвт, ухаванішй ее теветѣ, еравВадаса же
ыеыту введенія новаго вагона ее дѣйствіе же судебныхъ учреждеайхъ(ОаІІох еѣ Ѵегттё,
, (СаЬЬа, IV, ЗОТ, 400).
нанрвн., ера№<*еъ соверидай авѣаіааН слѣдуетъ завонавъ своего еревеив, а вронессъ
нодчанжетеа оаховвнъ своего вреаена. Выдача вехседж. передай его, авнеятъ, протесты
ее ненрншгтіа а въ вевдатежі-все это т-ааоетоягеівітне ваты, оіхуюшіе даотдаъ вре-
говоря, лоіжни і’Чіітати'11 іи-.анаиіииві! иі:и- іп. пни. і-.іучлѣ. «'.ні би
ііюрмшпіш гаі|иніа уи|і|;п.іі'іііи праііі, би.лі ніии-.іііи гіші уи|»іц,к-ііл и
іііи'жніе нети <иы:виіи*і. би улов.іі’тпориетіііті тіичаіиаіііііаг іюниет. :м-
ісиііоіп.. Однако что .фт|иігоо іі|кііні.н> неріакіі ітгів‘рі,;н*п,іі :аік<іііод:і'п*.іі.-
ііпві іі|кіктііков> пііі|и-чеііііих'і. іні'у ырі тіп,: іт.іи аетч.. і-оні'ріінніііиіі бікп.
еобдіпді'ііія ш'і'.Ч'б •|ві|>»а.іыиігп,и и|в'Жіівп> іі|и'»оііп, пип-кіго-тілітп. 'гро-
вниініиет. шніиет. жікпжни.. чч> на іі|и'жнііі <|еірча.іміиіі но|яіет. ічи и.-
<кі|кіпрігп*іі ііііііиаиія и аки. ііріошнчг» жікініиинъ ’•!. Гаіниі ііімьин..»
обішсняітгел іиг.иідпмъ івікііпч.ип'.ііа 'пи ім е|жк|>му аеттнп., кает. на і-|н-д-
<-пв> гѵдіЧінаго нхъ у ои"пн<1.|а-иііі. и ипікі’гі. бигі. одп'<|Ичііі ігі. *гі-лъ
еуііичтііпп-і. іі ни I. іііііііліі <|нфяи іі ііріічі.ііі'іін* ет. нему новихт. :віко-
ікип. «ті. ПМІ.КІІ уіі|и>іц<'ііі<* і‘у цч'іііііічі .ѵіклісіті'.іинмі **І. В'і. ііпип. глмглк
•>)<Мъяо<<
и* скалмо: еіое ІІиаЛвак, Зіе весен Ѵегаівншіипя <1ег кевеивіавеір-а Копи ѵоа
.'иди еостамеаи <1йиг». ЕіпГ. ГаІІІгт, XI, и. 3. Акгр. аак. 2» поаб. 1852 г.. нпт. Кото-
викъ Геръ, врмвъ (боІбвсЬпЫЦ 116., I, 281). Многіе насатовп кисказаиютол вро-
тки. озкаченіівкъ вірк (Уатіроу, VIII,-ігм» П’. ІѴеЬес, 91. 06. Вегвпжпп, стр. 12».
Кйгііог, I, 43. Метііп, ѵ* ЕІТеі гсіг. V, 588, ОаВЬа, I, р.241), срквѣиккосп. коптъ
стр. 13) во Лассавь иаховвтъ вкъ, и. вакбегаихъ вревОівхъ, раліовааыіиив, ваевио
<ыио полента пери йогъ перевисать п покую, сообраэау» съ пошли. закоповъ,
‘|Ю|-»У I, сова ие СІОВ-П КІОТО, то потоку тонко, что завііаапіе, еоетамеітное прежде,
окапиакось согааеииис съ гребоиніаик нокаго закопа (йукіеш, І, стр. 340 Ку.
**»а- Ѵггъшітогщ гіпет пасЬ ііео Ггеіпііеіі Оечеиеп егГопІетІкІіен, оаеЬ иивегеп бе-
новые законы о судсчвіых'і. докажітелитіиіѵъ іірпмѣііявпгл ко пгЬн. дѣ-
дамъ. по.ілежліцнм'і, |кі:в-мііт|гі;іііві гуди. хотя би магоріаліаііи* некініос
іггііоіиеіііі*. оодаішич* поводъ къ іі|кіцічт), іввініікло до введенія охъ къ
діантпіе '*,|>; по пріінѣівчііе ихъ къ дѣланъ этого |ю.ѵі іи* должно пдчп
къ разрѣгь съ исриініа'іалиіові нолічо тон*|ниіт*л<*й окти, отсутствіе ко-
то|иій влекло би :еі собои иеисіі|піиіиг«> ііедѣнстиіітслііноеп. акта. по-
топу что ірниі аів іиіііо ііпііііііі «л. соііхаісзсего пои роіеяі •*’>.
бі Гражданское состояніе, лица. 1011 еі-н. еопокуиііініъ о'пюііп*-
пін кпж.шго лнііл къ с|кіж.ѵііи*кот оніцічтау. оіі|>сі.ѣліівіііі.ііѵі. шілііжі*-
віе пли мѣсто лица ігі. пи-удпретвѣ, ві. сослоіиіихъ. |«елмі*іозііих*і, ндру-
гнхъ обіціч-твеііііиха. линіяхъ, или на. кругу ссмсііііом'і. а |иі,ііимил>. Каж-
дое г|іаждаііское ли-піяпи* іишіиквегі. и:гь фаіснікі., съ кі>то)И4ии. но ‘за-
кону или по обичааі. снеднниеіх'Я ого іі)юіісхііждсиіе. и каждин гакои
«раитъ обеужнііастси но законамъ или нормаяч. іі|я*меин его с«ііи*|яві*ііія.
Самый обилій фактъ этого |иіди «чти ршццчііо лица, но суіцостиуст. и
іиаііые другіе фяѵги. которио но ііакнпу і-гашгеі. лііцо іп. ііаіііитчиіе со-
арохін.ъ.и гея, не сиотря па по|юні.пу накопивъ о сіпнчйахч. его угганп-
леиія ,03). До тѣхъ поръ пока не шіетуиятъ новие фанги или ябетоя-
пеа ЕогтІНікёіиа ЬеоЬаеІііеі зіті.
>м) Прус. Ь. В. 1, 3, § 43" (срав. ввик, ярко. І.ааьаііо, I, стр. 130 И. По-
••і) (ІаЬЬа, II, р. I за РаеіГісІ-Маваопі, I, р. 180 яз. йаѵікпу, ѴШ, 5 ЯЗЯ,
380, 399. Игідег, 1, стр. 130 ІГ. ЯІоЬЬе, 1, стр. 132, 133. Кіпіеіеіъ стр. 21. 40
чтаеп, пелуга кяа иожиомнів «. иоімоспо, аетулхеніе п іухомое зваий*. а|ів-
’и‘) Иооетранаи, аетуаявиіе въ руоекоа поххаиотво во вретену ііорлдву
— 216 —
деліаііы, іі|іи.:иліаіі‘чш*
обсуждпептя также по
.зьгоагьи гааь'ооегоз.л-. со ѵДакеб з»|з.. юГ'-в.Ъ со аса-. «»• -вт в'ітѵ
соду слѣдуетъ аачѣтать еще, что свьнГі арокеееі. ііагураіямійе аюаете» боліе на»
41«, 417), также іп. Лпетрів (Цпрег, I, етр. 181. нр. 6), и. Гтреятѣ ея «ЙО г.
(ІІаЬІіа, II. р. 72), п. Ольденбургѣ къ 1814 г. іСаЫіа, II, р. 75); эта нрастяка одо-
<е»з, пуютивоаоложимА гзгладъ па тѣ олттае, когда лицо било оевобождело отъ оиека
ійшшеірё) до жиаків новаго закона, ііродолажииіаго періодъ состояніи лицъ подъ око*
ііослідоиателя Ррмарскт’іі доатрапі (І'одог, |, стр. 181. РасіІ. Иагяопі, I, р. 1Я4.
Ііегдтоаап, етр. 173). Іііжоторве разлытапп здѣсь, вило да лоста гнуто еокериіелло-
літіе посредство» ссгееівеаааго факта, аастуезсяіа азвѣеіпаго птоза лѣтъ отъ рож-
деаіа, ала же пряно соіюрвепіюаѣтіа подучено вслѣдствіе акта еудебпоіі ымт», рет
гояегірішп ртіпоіріа аза встуазеніежъ аъ бракъ, а ее дооусаклъ обратнаго дНспІа
•'••у Обааиъ осіквааіеаъ «рекуаіцеаіа затаи» соетоааіі служа» саерп, лака, «о,
к;м»»Ь того, ееп а др;гіа основанія: разрѣшеніе отъ аоддавства (Со. оак. о сост., IX,
ИЛИ іі :'і І.іін'гі. его но суіщчачіу; такіе таксой прицѣняются ооикиовевно
ко нсѣнъ .нщамъ, находящимся къ .опціонъ состояніи, если въ самомъ
іикоііѣ ію иіиптииія.и‘ііо нанятія ••“). Іѣінѣнепіе состоянія по существу
игт|гѣчні*п-я іп. тѣхъ е.іу чіиіхЧь ког,иі законъ иначе оіі|іе.іѣляеп. правя и
іі|ячіМ)Щічтн:і. ІІ.ІП іюжаіішн-иі н оі|«іінчеиія, сішзапііия съ чѣмъ или дру-
симъ ая-піяіііі'МЪ, и такияч. ін1|ас.юяъ ріе-гь новую фюрму, новое на-
нрпіск'іъо ого биту. ІІііирны., еслиби іп. видахъ сближенія племенъ уста-
іііщіепи били ,ілл всѣхъ іЛііюИеііінгІіДаііііі Ріюгіи общія уеаонія н форми
<1|іііиячічипііія и ікеияі.щ или рааіученія еуируічівъ, •о» законъ итогъ со-
.(111.11. би общую почву бита не толъко .для будущихъ иіжолііній, нмѣю-
щпхъ іичиіліітіз'я іп. юііклояі. племени н і<І'.|вінсиоиѣданін. но н для на-
гпіящаго иалмепш <т|піім 107>. Точно также, если законъ отмѣнитъ су-
щсітнующее въ нѣкоттірііхч. нѣжностяхъ право дворянъ учреждать ро-
допие і|індопкоммнсси беігъ Височайнші'О |>а.і|гѣиіеиіл или вообще ире-
состоянія (Улож. о Наста, ет. 22, 43. Пая. о ожгозе., 336), сложеніе дгяопптѵ сныа
(Св. За«„ т. IX, ст. 870, 404, 4оО, 43в>, 431), отчисленіе ала всиютеик1 яп. сословія
(IX, .744 17., 712 в1.). отбытіе иавазавія ши О|«жсиіе (Доси. Заа, т. 28, стр. 338), ДО-
203), ѵеві» асшіз или знаясяимія (Оси., 270, 271. ІІіиісв. Гр. Улож, 487 я иѣд.)
помъ (Натіроу. VIII, стр. 41В. СаЪЬа, И, р. 72. РасіГ.-Маятояі, 1, 181); на тома
ярая. 103).
кротятъ п)»№ дворянъ па учрежденіе заповѣдныхъ ияуничтп. тааая
мѣра будетъ примѣниться ко «ѣмъ членамъ ятаго сословія. іщітпяіціінъ
и будущимъ ІМІ. Тоже самое слѣдуетъ сказать о введеніи общей впіін-
ікой повинности объ отмѣнѣ тѣлеснаго пакаяпііа к|ич-ллнъ “"> н
тому подобныхъ іі|іеобраэоеаніяхъ въ биту пм-.ювіН: іиііі |игіі|ннтра-
наютя па всѣхъ членовъ даннаго состоянія. Равнымъ образомъ іовые по-
повы о правахъ и преимуществахъ и объ особыхъ ограниченіяхъ. спя-
ланпыхъ съ состояніями по.» •'», «ищіиа ш>, |юді-таа ,ІВ). о ноелѣі-
етвілхъ безвѣстнаго отсутствія «) и т. а., примѣняются ко пгі.мз. чле-
намъ того состоянія, къ кото|чші атнш'яп-я по своему іі|м-дмету.
Во всѣхъ случаяхъ преобразованій этого рода было бы овіиночпо го-
ворить объ обратномъ дѣйствіи закона паі. Напротивъ, и здѣсь законъ
дѣйствуетъ только на будущее время и сила его не |іасирострапяется
на времена. іі|іедиіествовавшія его обна|іодонанію. Инъ итого основнаго
начала вытекаетъ рядъ послѣдствій, нредуннеждеющихъ шч'Н|яіпедлиіюе
вторженіе новыхъ реформъ въ установившійся порядокъ юридическихъ
Гражданское состояніе лицъ опредѣляетъ ихъ правоспособность или
возможность гражданской жизни и дѣятельности для пріобрѣтенія П|іавъ
а вступленія въ юридическія отношеніи. До тѣхъ поръ, пока зга воя-
ковкость не осуществилась на дѣлѣ, пока ограниченіе ея стоитъ только
въ законѣ, какъ общее послѣдствіе извѣстнаго состоянія, опа подлежитъ
свободному и непоередепенпому вліянію ігзиѣияющагоея законодатель-
ства. Но лншъ только она воплотилась въ какомъ-нибудь юри-
дическомъ фактѣ, она становится элементомъ этого факта и
въ отвошеніп къ нему обсуживается но законамъ времени ого
совершенія '*•). Послѣдующій законъ можетъ измѣнять на будущее
о°| Узов. о Ни, ст. 78 а слѣь, Прззож. «ь ст. 30 Оби. Крест. Позож, ст. 102.
Курт. Кр«т. Пот., ст. зае И. Эетз. Кртст. Пы., ст. 053, 004 Я., 400, ОСУ. Лмфл, 601,
606 016 0'40 Я., 038—040.
(СаЬЬа, II, р. 61 и.).
п та толмо свмсхЬ, что ома рыяіростгомяотсч не ва ОАВМ булуіціл вокозѣяіа, виію-
— 219 —
нрекя способность лицъ даннаго состояніи, можетъ ее ограничить или
|ИГ||ІН|«П„ но по отношенію къ фактамъ, уже законченнымъ въ п|ю-
медшемъ преиепи, опа будетъ опреділятіел прежними. сов|>еменныии
инъ, закопами ІІаприи. закопъ можетъ гитееги новый счетъ імлетва.
опредѣлить иначе ііо|іидоіи. призванія )юд<-пгенініковъ къ законному на-
слѣдованію и мѣру участія ІП. наслѣдствѣ лицъ разнаго пола; онъ бу-
детъ обязателенъ для нсігхъ лицъ, находяіцнхея нъ состояніи |<одстгы-
ДІЯ всѣхъ ЛИЦЪ ГІІЯЧ'І'б пола, ІЮ только по опюшпті» къ тѣмъ няслѣд-
пімиъ, которня откроются впослѣдствіи; если же наслѣдство уже от-
крылось до введенія закопа іи. дѣйствіе, если фактъ смерти вас.тѣдода-
прежній законъ призывалъ къ наслѣдованію. то фактъ этоті. отошолъ
въ область исторіи и новый закопъ въ нему не примѣняется "•). Точно
также, если би членамъ какого-нибудь сословія. званіи, племени или ігЬ-
роисповѣдаііія запрещено било вступать ісъ какія либо сдѣлки, кріобрѣ-
гать имущество и распоряжаться инъ. то всѣ акты и сдѣлки ихъ, окон-
чательно совериіоиные до изданія итого гвіп|>ощевія, будутъ я послѣ того
обсуживаться по прежнимъ законамъ ,1*>. II наоборотъ, позднѣйшая от-
мѣна запрещенія не можетъ воскресить сдѣлокъ, ааключевныхъ во время
дѣйствія запретительнаго закона '**>.
в) Завопи объ имуществахъ н о правахъ на вещи ,я|) опредѣ-
роіа (см. ввже, ».).
'*) Лнѣгу еі Каи. I, р. ІИ, ирмв. 23. ваЬЬа, I, р 232 ак (о аеіюемохіккия
— 220 —
лаютъ, прежде всего. «алія іімуиич-пп могутъ быть ііія'імеиімъ граж-
данскаго оГх>|юта и <-ь клвнміі сионгтіиии пни вхоляп. іп. сочтаігь юри-
дическихъ ОТИОІІіеПІЙ. ВоіЦНН-Ъ Объ ЭТОЙ ....................л-лбтыыто иди пи.
ности и свойствахъ вещей ііредтиинеп. сходд-пто гъ тніротдіъ оГп.
активной едоі'оАнін'ТИ .чипъ н <'то.ікі№№іпе іи»іюв|іеі№Нііых'і. аакоіиип.
по гему предмету рмрѣишется іі|нііиі.іаяіі. отчаглі іиідіЯінияи тЬят., ко-
тчрик і-ейчлсі. нами наложены. Закопы о (ніднхъ іігіиіиеічіаіеыімуіцеггнт.
пряыѣнагичя ко всѣмъ имуществіімъ. къ которымъ отпилити но емнпіу по
держанію Іа*), не нарушая однако ііршгк пріоѵ|гі>генпихь до оі>ііп|и>ло-
ваніа ихъ. нн актовъ н сдѣлокъ, сош'ршеііпо пакоіічеініыхъ въ іі|н>ніед-
шемъ времени. 'Гакъ, манрнм.. ативніъ яожттг. івгі.яті. какое-пибудв иму-
щество инъ гражданскаго обо|юта. объявитъ его ехіга раігіпюпіпш част-
ныхъ лицъ: такая хѣра будотъ равнік-ильна экспропріаціи, а потому ие-
посіюдственио будетъ нрвмѣаятм'н только къ тѣмъ имуществамъ этого
рода, которыя еще пе иріобрЬтеки частными лицами или находятся от. ихъ
волыованіи какъ ииущества государственныя или ігь видѣ бд'ЗвоткетиіоЛ
концессіи публичнаго права; шін|и>тнвъ. имуіцеітва, уже состоящія во
владѣніи частныхъ лицъ на ирайѣ частномъ, могутъ быть отобраны отъ
ннхъ только съ нредвармтельнымъ полнымъ шсінаг|иикденіемъ ііладМі.-
цевъ '“). Новые законы о своііегоахъ имуществъ, не отчуждающіе ихъ
ивсв иутевъ оывуаа а вревеиио-обязвяваго еосгаяай. Вь другихъ странахъ, вненно
въ вааоаіахъ Еароав а къ ЛаернхЪ, рабство бвио отвгЬаеао тахже еі. вознагражхевіеаъ
вшв гхучаа отаінм Ьто воапаграалеиів; таст, п Штатахъ С*». Лвсркхв. во вреал
межлоугобвой войиы 1862 г., рабы освобождены быта аиоаъ хоагресгв въ видѣ хои-
Чвестіиа ааущестаа возстававхъ рлбоххаіЪтечі. ае хоіпжпвжвхь оружіи ст нхзна-
амава виъ срост. Ьообже иъ всторхчесхлга процесса освобожденія людей нельзя вы-
въ врввянеѣ СВнухі воавожвосп частявго нрава на это имуіяестао, то яіахЪлвци ого
протвп, то веяхое ввитіе чхстеяго ануіцестаа изъ влаяВітія частныхъ >в«а, по тре-
бомвіааъ обаееткнвоё иостзи, лаетъ нан право на нова огражденіе. Тагъ, напрвн,
— 221 —
ісгь частнаго в.іаіѣнія, ндвіні.ііявігги ко всѣмъ им>піеетвамъ даннаго
дмда. по бімь парііік'іііа актовъ и сдѣлокъ паи событій, соверівенао за-
кончеііііыхі> іи. іі|аииедшсті і. вренепіі и,і. "Гакъ, законъ можетъ аричис-
лигъ нііоін. какія-либо пчі шестка къ дниідіи іу педвнжичыхъ |пѣ родовыхъ
или йіягоііріобрі.іешіихъ рмділыіихъ или иеднъ'иіюб.'иіенихъ 1111,
пльятыхъ отъ аднч-та И взысканіи .ві долги кіадѣіьца >м); подобныя
мѣры дшпосгдшіиві’П'Л на всѣ имущества даннаго дюда, но ко отноше-
ніе къ акганъ и гдМкаыъ или собы'іілчъ, сосіоввііінмсл до введеніи
ихъ въ дѣйствіе. свойство ичумх-тва будетъ обсуживаться но законамъ
в|"'яепіі нѵі. совершенія или но моменту пріобрѣтеніи нрава. Отмѣна
заповѣдныхъ нммінчткъ, чайодіатовъ, родовыхъ фвдеикомииссовъ или
ордиііацііі коснулатт, бы всѣхъ имуществъ итого рода, но не. ііаруніаа
іцжвъ ихъ владѣльцевъ и друітіѵь каннтереговаііішхъ лицъ
а ст 90 Уст. о частной ооіоіопромшисввосш, амеетв яатыв фдшц. Годы. Істомм21
р. 1В0 «.).
'») (X Лж. Гроп., т. X, ч. 1, И. ЗВО, »рівы.-іяге г. жае., № 246, >. Касат-
'*) Сраа. объ этомъ ироаяеті: Уатівоу, VIII, стр. 632, 539, (іаЬЬа. III, р. 330—
X, 1, 465, 466, 1200. Оа>. Гр. Змж, 2546, 9570. Ув. 1635 г. 4 окт. о маВоратеп п
Поіьск. краѣ, ст. 3 м 24, в оозхвЫвліе ужми, оакач. у Губе, Оржлож. ХХѴШѢ «о
(Со. За«. Гражх., X, 1, 1069, 1211—1213), осіатлеа веораисжоіепоима. Что Иааетса
- 222 —
Далѣе. законы о правахъ на вещи опредѣляютъ способыпріобрѣ
тенія и потери или самое содержаніе и обтюмъ этихъ іі|чінъ. Новые за-
коны о способахъ пріобрѣтенія вещныхъ іціаш. не нарушаютъ ііраіп.
уже пріобрѣтенныхъ и яе имѣютъ <и'>рітжіго дѣйствія, потоку что какъ
личная способность къ пріобрѣтенію. какъ и Формы или порядокъ прі-
обрѣтенія обсуживаются по законамъ времени совершенія пріобрѣтатель-
наго акта или событія '“>• Новый законъ объ отокъ предметѣ коштъ
ввести въ гражданскій бытъ новыя вещныя пряна, т.-е. связать съ ка-
кимъ-либо фактомъ возникновеніе вещнаго прша, когоріго іціежніе за-
коны не признавали; простые факты становятся въ игомъ случаѣ юри-
дическими, нріоб)»ѣтателыіыни фактами; они могутъ наступить послѣ
ВЛІЯНІЯ закона, или же существовать, въ видѣ длительнаго состоянія,
уже во время его обнародованія, но но всякомъ случаѣ самое право мо-
жетъ возникнуть изъ нихъ только послѣ введеніи новаго закопа въ дѣй-
и воаб. 1792 г. Вщев. 1909 г.; ср. РоІЬіег, Оеаттез, т. X, и. <Ь» авЫіѣ, р.
ха хасНлспо (ОаЬЪа, Ш, р. ЗЬ2. НаіІЬег бе СЬаваал, И, р. 16* ѵ. ЬазааІІе.
Гаміебе. іи. 6 іои 1811 г. в Надеринд. 1 оіт. 1633, § 60, у ОкЫш, Ш, р. 360),
“•)Си. им, стр. 210в 219, прят 36<.,117. Ст. За». Гражд.,Х, 1,732, вр. 2,939, край.
— 223 —
ствіе ,,,| и не должно идти нь |>н.і|гкгь съ существующими правами
частныхъ лицъ, ни нарушать актовъ и г дѣто къ, соетоявшихея до того
времени іа*).
Способы нрсвращоніа «лн потери вещныхъ прянъ обсужи-
ваются также но шкапамъ времени сои-ринчіія событіи или актовъ, орн-
.нніжіеиыхъ шчіованіяин «ііскрчпрчоя ,ЯЭІ. Поятому введеніе новыхъ спосо-
бовъ потери вещныхъ нравъ но |івгіі|Кістраііяеп'а на событія и акты, имтоан-
ініега въ »|юшедніемъ і<рсисніі*, новый анконъ опредѣляетъ лини, тѣ юрн-
інчеекіе факты, которые наступятъ нпелѣ введеніи ого въ дѣйствіе ,а4і;
но въ отокъ иаиіпваеніи кь будущему онъ примѣняется и къ іцявдчъ
существушщнмъ въ моментъ его обнародованія '“). Законъ мояк-п. по-
о') ОаЬЪа, ІП, р. 12 іа ГвеІПсІ-Маххопі, 1, § 100. Натріи., есав икхевн
край. (Кіатеіев, етр. 41).
и) О.іЬЬа, Ш, р. 2», 30.
шз (1, стр. 136). Такое же ия+піс ансказынегь ЗіоЬЬе, I, етр. 16*. сснимя. на
- 224 -
етавить сохраненіе нрава на будущее В|*мя во. жіаві-пмпеть отъ какихъ-
либо іюложительиыхь дѣйствій или іиятержанія владѣльцевъ отъ дѣй-
ствій запрещенныхъ. напри», можеп. потріиікаті. «ті. кіадѣп.цоиь со-
блюденія новаго іюриди укрѣпленія ихъ п|іавъ “). или іііюдьяіиеііііі
иска о оравѣ въ <иі|е.іѣлеиныи срокъ ""і, или же воздержанія ото дѣй-
ствій преступныхъ, влекущихъ за собою конфискацію имущества ,м>- По-
тера вііава,' пріобрѣтеннаго до изданіи новаго закопа. будетъ въ игахъ
случаяхъ результатовъ не закопа. а еобстненпаго упущеніи или произ-
вольнаго дѣйствіи владѣльца га|. Пшцигпііть, такъ гдѣ пѣтъ згой :шпи-
ениостк отъ собствеииой воли владѣльцевъ, гдѣ закопъ не остан-вясті.
инъ никакой возможности предотвратитъ потерю нрпііа, такая мѣі« за-
конодательства должна быть признана вторженіемъ іп. существующій по-
рядокъ правъ, и можетъ быть допущена, по началамъ пксщииіріакіи,
только съ предварительнымъ иоліімнъ в«і»іг|іажлсніомъ владѣлі.цеіп, н"і;
непосредственно же примѣняется толі>ко къ правамъ самой казны, къ
безвозмезднымъ концессіямъ публичнаго прянл я къ другимъ подобнымъ
случаямъ, изъятымт. изъ общихъ правилъ аксп|юп]>іаціи П|).
Содержаніе и объемъ ветиихъ правъ опредѣляются частію за-
кономъ, частію тѣми актами и сдѣлками, на основаніи коихъ они усга-
ноплекы ш). Новые законы объ атомъ предметѣ нримѣішіетеа и кт, пря-
ВШІ яоПо Гіжретв ОеІІа Ігрре ртесеОепЮ (III,р. 17); мрочсиъ,
стр 262), ивовв орана собствеявоетв, рабство, ветѵііоіев
130. СаЬЬа, ІП, р. 30.
,м) ѣавваііе, § 8, стр. 106—101.
с воэкагражлеіііи вря эксорт'іріааіі си. на», п. ка. IV
602, Осп. 871 Н„ 053 Я Поввеа Кох. Навоі, 544 Я), вдадѣяіа (Заа Грани-. X, 1,
513, 524-531, 557 И., 600 I, Осп. 677 Я, 681 Я, Кол, Наоов, 2228 Я, 2270) ва-
ное К, Ныол, 610 6.) оаредііеао итоммь; тто же касается правъ въ чужой пси»,
угтааоыаевихъ актами а едідкаиа чаеіеиіъ декъ (К. Наеод, 680 5.), ваараи. прап
иадѣй (Св. Здк X. 1, 514, 521) а ѵодьаовавід (X, I, 535, 536) вдв сервитутовъ -шч-
1, 1636. 1687 И., 1607 при», Наоов. 2071 С, Оста. 1383 б., 1137 Я), договорнаго вів-
— 225 —
вамъ, іюаникіпимъ до ім-.и'іім ихъ вт. дЬйстше но не должны ия-
руіпатт. актовъ и сдКтовъ. еопоявшихеи до того іі|к‘иепн. ни кіюдігг-
ііыхъ опюиіспііі, <> шестку«мнихъ нііогла па і>ялт ст веінпимь п|«і-
іюмъ ”*). Иаікіиу нрмяЬііеіііс ихъ ію.і!чаттыіЬк<>то|>неоііІііви, евот|іи
но характеру кранъ н|). Вообпіе же, теоріи, иаюжсіікал пишс, обнимаетъ
а)ва (X, 1, 1862 арвв., 1304. 1891. <’стз. 1015 О.), то содержаніе ахъ онрехѣиетев во
воаиюваасл этою аоавожпостъю, тона ноівн завовъ доажеш. охраввть его ыміоіе;
(Си. Зы. X. 1, М1 Л, 1313 И, Оета. Э27 ТГ.), во въ вемъ есть ваехеатѵ договорные
собоаі какъ накопи п ирадтЬ стяѴгцеііііви-іи ис> и малѣиін "*>- *“' |’3>
іи'інимк ихъ ИИДІИІ.И Ішеніяки. такъ и о арлііахъ въ чужиа пещи, серви-
тутахъ ив), аак.іадііоаі> правѣ н0) и т. д. ІЬ0І.
отаоиевів соуаастаавоп, ааирвм. виборъ обжато уи|<акдяоиаго (X, 1, 347), расаорв-
жеаіа ииупествоиъ (X. I, 554). еотмсіа аа рапаЗаа ею (X, 1, 5ИК на охавъ к.гь
этапъ виговъ, эавмю совершоввиЛ въ свое арена, ее можетъ бить нарушенъ васвян
либо вреобразовавіаив въ :авс«охагехьствѣ. 'Ііо васвеісл правь въ вужоЦ вена.
иѣеъ отвошеиіи обіиамаьстаевеші. состаыаювіЬ гаівон вГеІм вав ьадвлу вевнаю
хобаиі же призвавъ виражеиъ въ ст. 514, 521, 535 а 536 Граи. Зав. Моевов. Гуев.
въ ст. 131 0. в 213 Подъсв. Гр. Увож. м въ ст. 579, 58и, 628 « 829 Подвей. Ііод.
р. 73 іа Бахаа. ЕІ0ІиЬгип<веЗі1Л 3 <|ч*ар. 1309 г., 5XV. Или. Півроа. Ітавме, 1306».,
тмежеттаи Іи сосГотшІи ЗеІІе шМеаІпе, оввегіаіе регё 1е іІйровЬоопІ аиіыіііе іи
уцати вещнаго херапера этажъ правъ (Быъг. зав. 1351 г., 1. сіг., Ивы. ИівроЙ. Іпъи-
віг. атЦ 36, 37 ее. Прус. СгипЗЬ. ОпІ. 1872 г, § 73. Повьсв. Инот. Уставъ 1825 г.,
ст. 13. 1818 г, ст. 51, 111, 115, 126, 132 0., 1400, си. тавже статью о ввохевів ивст.
свисни „въ Жур. Гр. Уг Права* 1878 г, вп. 2, стр. 23 й.). Си. ввхе, «рвв. и».
ОаЪЪа, III, р. 33 аа. Здѣсь орвиѣваются арааааа, киажеквш иіае, на елу-
ИЧ вашіа вовихъ эавоповъ о способахъ пріобрѣтенія в потери вещнихъ правъ (стр. 223,
іаів тавъ паз. раэдѣісвную собепевпостъ—Зошіпіпш Зітееіит а ихдіе (Оста. Гр. Зав.
стр. 136, вр. 28) в могутъ витъ йухъ родовъ, именно могутъ иди тохввѵ отмѣнятъ не-
точную термнмовогію этого права, оставивъ право собствеввоетя, вапрви. ва вахни,
бостеаа а т. и. иувества, по прежнему, іа хвалою, а права хохкяоствіиъ давъ, про.
вопіяти -609—846 я° "8 ->іа ра ‘дЯлад іа яоцва '461—961 ’Лэ ‘I ‘лаЯоп '689
9П 8»! *"«0я ‘яям 1» а оі- ’іЬэ ‘ив|
дЗлад I» воц«а 84—49 11 ‘ІП ‘’ІЯ’О (»і
аіанізааячі ідиэГдга>а I яуяогаі Олла в|пагавя»6в внакаЯя акялаяяа яэюкпі«,м|ііи
Н№Аід<Ідо|іІіі о ямніяод '915 -4 ] <|><І*>’К-РІ1Р’а 99 *л *Ш ,М<1*Э (иі
ЛЧЭІІПС чэтя аітаа ая вд юягвшгіовоа алчба ияяши а|ЯЭіді1до<бп кая аіявдчяог
-и» ллфаіяа *і»«аІи яяоіс яда игап дітаян по ніаа ‘-яиінн -('л 614 '91й
«оаяяидпаОп віэовяэяіздаэ дапчгаяаіоя доятпвдо яга цоэжіія дг乫1 о пяоявя ‘адтяу
Чэ 168 “В 418 '11 608 > т чЬз ‘ВОвІ Чопячѵміоа Я|| 'ІІІ01Я поя -I аіпдгагя
-В«1И чхпнпасп І-|И₽1И'|*НѴ<-ѴГВ :(дд к к 'і«" '"ВЙп ‘іі КІ •'іа ‘III ’Х *’^П тжаа.І
•ОІІХ’І яон -и) яиоівдГегаагпас чипязявчіаоав яэ *ярм,і діяДадХі фяіэивямгод м
•ог ‘ииир 1Г.1ПІІПІІЛЯПЭ І'Т.КІЯ ‘НІІ.ЖЯІЯ ші. і.киііпяв: ои іг.ишпіж.(зо>і
пижѵоГ іі -ишиіпі' '< хткиітпіі Чкоі. и ііііі.>ііН<іпііѵіиМіі ипі иіііаІіикяіоѴ и:и
<*ПІ «іхиіь чаіііичи* Ч.МЧІШ-М.ГШ <І1;1 -і.ппп.іэ-ігаяивкдо «п ѵіпкіц (.і
житій въ основанія обаительстни: договорныя обязатольетю—по зако-
памъ того времени, когда заключенъ договоръ ііегприз соііігасііп) ••’>,
обязательства изъ щіавонарушеній—но закопамъ того нрсяеші, когда Го-
знака (ОаЬЪа, ІИ, р. 78—80). □ осаѣдствія апотечваго нрава, его сала в лій-
ІП, р. 81. КаПпОего, р. 102. ВіапсМ, Соио еіет. 81 сой. сіе., I, р. 108); 2) раа-
рвсварева военмъ засововъ (СаЬЬа, Ш, р. 85), в пеяьта одоОріп довусамжос нѣхо-
ПІ, р. 90—95. Итая. Со8 сіѵ. 2024 а сэѣд, а Ввровіт- ІгапаПогіе, § 42); 4) орава
стр. 42. Вегетапп, стр. 908. ОаЬЬа, Ш, р. 102 аз.), в точно также, если законъ
этого закопа (СаЬЬа, III, р. 105 и. Сопіга: Затірву, ѴІИ, стр. 422, Йіпкеіео,
стр. 42, Вотршаоп, I. сіі.р Новая орпшизаяй анотечпаго крелиіа. какъ занЪчено
вросоп о нереходновъ состоаніа а о судьбѣ ааотечныхъ врала. У васъ въ Россія с;жс-
ствувтъ въ вастояіасе ярена ржмвчяия аиотечннн саскеаи, явеяяо сястеяа вогаріалі,-
яольэу аозевгльныхъ банковъ, састеаа обычнаго крестьянскаго ара», свстена Остзей-
скаа, «вклаяксаал н Польская, а давно уже ведутся работы но составленію для Мо-
Нві поиежшвхъ статей Пох о яотар. часта. Кака закѣчеео енжо (стр. 73. «рви.
01 а 70), прааааьваю устройства 'лото лѣва кожво оживать только отъ болѣе арочной
ортаекзааів кашахъ судебныхъ успаоваевій, дМетвующахъ среда уіадааго ааселевія
— 229 —
періііено прппоііа)>утнтелі.ііое дійствіо (Іешрин <ІеІійі сошшіззі) ”•). и
точно также овшшіте.іитм ни. другихъ фигою, подобникъ договору
или делисту,—но накопанъ времени совершенія факта Нетриз Гасіі)
въ яезкихъ уйзхянкъ горозахъ, въ оЗоЛцеиіеиъ ахъ ха асовъ проотраястві Россіи
въ ому свстеву, которая лава 6н воавожпостъ орплазоватъ я ііоіевезміий врмвтъ на
форта нннѣ суиееп»уъ.іішто права, авібовитио уяеиаті. сеМ основана начала евро-
Но, п яругой стсровк, усіаномоаяиа новинъ законовъ начала нубліняоетн н сне-
обсуивакяса во закопанъ вревеов устааовзсаія оОлзатезъства, вліяніе яаваоств овре-
'») О чввшовохь ввахіоів си. Пихно, въ Жур. Гр. в Угоз. Права, 1877, X- 6,
стр. 187 Н. О вреетьавсвовъ зввзевзахініп въ Оетзеісквхъ П'беряіахъ св. Позомеиіа
о к|«спвнмъ Куріащііа 1317 г. (27024). Лафаяндіа Эвеаа 1819 г. (27733), Зв(ия»-
діа 1848 г. (23883) к винѣ лНстауюим Лафа. Позожеаів 1830 г. (83312), Эоъзаядіа
сказі. зсвзеиааініа есть викуоъ его вроствяііавн, иозвоуяо ВДВ овѵеіаані, какъ .по
— 230 —
Реформирующая масть госудлрстал можетъ имѣть вліяніе только па
факты настоящаго и будущаго віюмепн: она можетъ опредѣлятъ игъ
юридическія условія и послѣдствія, сообщать имъ тотъ или другой юри-
дическій характеръ и, ііамѣііаа моменты чередующихся явленій граж-
Правл навазапія претя» роэганя. право воагр-мв надъ воіоетнявн стлана и т.
га пип бела еомнираждсвів. Во влѣзъ волобпахт. преобрааовалЯяхъ важенъ дѣйствуетъ
в пассолыо ан пввтежя уже веесеии. Тагъ, новое Положеніе о пошдапахъ за право
тасЬі 1366—73, Кеповагб, бгоіі Ріііиветіеі 1860. в Іт. Лея іігоіі 8’ааіепгв 1638—39,
ІѴяеІЬсоесІс, еоигв <іо бгоіі іпбивігіеі 1863—67, ТѴЬеЬіег, Зав ѴетІаквгесЫ, <1ея
Аікотгссііі я <Іаз ПсЬеЬеггееЫ, КІовіеттапп, бав деіиізе БікепІЬит (т. 2: Раіепі-
К'ъеігкеЬиоз) н <1ав ПгЬеЬетгесІИ, Коііес, біо беаегііеопіпітв, 2 над. 1870, в др.
(ся. ввже. жи. IX в Ху
ѴПІ, 5 392 Ондег, I, стр. 137—130. ЗіоЬЪе, 1, стр. 186—168. ВіаССІоо, § 12
ІгаЬшгаэ. Правила о впех. Код. Навол. и. Поліех. туб., ст. 13: „леѣ договори, за-
хлптеапю до 1 1306 г., иовеено, впеиіеево влв судебнииъ порхдеомъ, довжіш
данскаго бита, ісінѣплті. гЬнъ слмииъ іілп)иыиспіе рііиюлШІетцчоіпей
соли крана ііл бу.уцга іцюмя; паіііютіііп., юрндіпм-кіе факта нреиеііт.
яиііуіііііііхъ ........ нлістн алкѵііимтплмл'іа, они гоисріііллпсі. ш.
пии' іцюна по сниіиъ законамъ, они по>по|шліісі> іл> гражданскомъ биту
іЪеіІсп, ѵепа ціеійі «м врмег аиГ ЕгбіПпк. АиІЬеЬшц, «йг ІлЯшк Ося Ііиеге«е
КПскзісЬс рсймпяни ѵепіеа. Затіслу, ѴШ, стр. 440. ІГпкег, I, 1№. ЗЮЪЬе, I,
'«) Поліст. Потох. о мел. Кох. Ііаиот., «, 10: ярма ж обжзшіаостн, тотж жеко*
усмотріниихт ст. 1370—1386 Кох. Наноі.. хожпн б«ть рибврстжы на оснонапія
— 232 —
индуктивно» сило» ирироли. отражая ігь себѣ и автоноиі» частныхъ
лицъ, и дѣйствовавшее въ то время законодательстію, п потону и судить
ихъ слѣдуетъ но прежнимъ законамъ. Въ области договоровъ н обяза-
тельствъ этотъ принципъ имѣетъ особенно важное практическое значе-
ніе и, какъ гарантія общественнаго и частнаго кіедпта. свободы и правъ
гражданскихъ, внесенъ даже въ основные законы нѣкоторыхъ гоеу-
лаістжь ,иѣ Каждое обязательство получаетъ вс» спою характеристику
изъ того факта, изъ котораго оно івпшикло, и изъ тѣхъ закоповъ, при
дѣйствіи коихъ совершился этотъ фактъ. Въ особенности договорныя
обязательства опредѣляются ігь самый моментъ ихъ возникновеніи, ча-
стію договоромъ, частію ааконаяи того времени: заключая договоръ, сто-
— -*— — ыа—.и — время законы и подчиняются
имъ, вь отоошеиіи какъ формы
слѣдствій; судить ----------------
норныя обязательства но какнмъ-либо шеднѣй-
НІІІМЬ законамъ значило бы искажать намѣренія сторонъ, навязывая ямъ
такія нормы, которыхъ не было въ момсіггь договора. карать ихъ зато,
что оігѣ полагались на дѣйствовавшіе въ свое время законы и, отнимай
у нихъ аріобрѣтеннмя ИЪ законномъ порядкѣ Н|ава, подрывать въ са-
момъ корнѣ обществешіое довѣріе къ закону и къ обязательной силѣ
договоровъ. Все равно, будетъ ли ноахиѣйшій законъ — запретительный
или диспозитивный ІМ), изданный въ интересахъ общественнаго порядка
или частныхъ лицъ ,м); безразлично также, были ли прежніе закопы
по суду пехѣйсгевгелыівва. Обзоръ ахъ св. у Кепі'а, т. I, стр. 115 ѣ. По отчоіве-
(Обпь Губ. Учр, 1676 г, ст. 1828,1821,1382, 0. 2,1935, 198®, 1057, 2095; «. ваше, стр.
02, край, іу Но, «рокѣ того, к общее аахочохатехъстео аиперіа веегхп ствтаіо мсиол-
|и) Св. выше, стр. 121—127. По старой теоріи, которой въ поиое вречя подробно
I, 137, вр. 30). По опаку профессора Гобби, іп копіи пои ѵі Ьа боіігіі» рій ре-
іСгеваепІ І’огбге риЫіс еі Іей Ьопом шоешп. ееііеа боги Іе Ьиі еві 6* дагапііг
**“* обятспеііііипу порядку, опредѣленному пецвѣАшввв пкоимк. ІІротпвъ этого
п*- СвЬЬп, IV, р. 31, I. 150 аз. Въ ему «іиврчоств поклей о нормахъ обіеествев-
иаео ІІО|ІНШ (св. еиае, стр. 125—127) а еще еоаіаюк ръстхжвчостм иовлтій о Іоіа
— 234 —
1 ово установлено. На оепотяіи этихъ законот. слЪіут
вопроси о воліихвояеиііі оймпіели-т, т.-е. о дѣйстамтелі.-
ііпеиіи тою факта, па кото|юмъ оно основывается: о «Метни-
или иедѣйстпптелъностн договоря '**), личной споеобноста кои-
и представителей ихъ "Ч о мкопііостя іі|юдмета и епого-
эп)>ед'Ьлеиія ,и). о формѣ доіхііихрі и іикоичеііпости сог.іяше-
нія ’••». о вліяніи ошибки, обмана и принужденія ’**>, и о гамомъ со-
держаніи договора или составныхъ его частяхъ—условіяхъ, срокахъ “Ч
способахъ толкованія '•’) и ііоелѣлствіяхъ договори Далѣе, но :июі-
нямт. того же временя, слѣдуетъ обсуждать характеръ гожаго обязатель-
ства, его солидарность ши раяхѣльпость содержаніе пли объемъ '’•)
1933. 2095). Кеоі. I, р, не, рТя. Ѵп. ЗШ«« Зиргепіе Сопгі полЬу ЪТеиЬет ѵ. Р«к:
Лпфі. Крест. Пи_ 250. Попъеп. Код. Тире., ст. 113).
Зкк, 2919 Я., 3141 Я.
'“) Оста Грш. Зак. 2914, 393в С, 2993 ».. 3131 Г. ОаЬЬа. ГѴ. р. 39 ».. ІвЗ м.
похагаемихъ въ топъ еауча*, еедп въ договорѣ вс еесткжоымо оропваага (ітрііехі
свучайвыхъ (р«и жЦесіа, сохнІИІопев, біея, т«іив).
котораго, новые засовы о тохковавік договоровъ дохалы выти прмпЬааеви п къ едЪх-
Фііи. Уіож., о азяск IV, § 12. Впрочемъ, рмдіххвості. іив пораадіиьвость обпа-
оротввъ, процевп. а другія оовочпыа трсбомиіп, в также рыаЬръ покупной а про-
дкжво* Я*и а т. п. Новые аакопи о дегоаорвыкъ процентахъ а таксахъ ве иракі-
илотсх къ едЗхкмъ, ааккочеішенъ до введееіа кп въ дМстеіе (батіупу, ѴШ, р.
и послѣдствія: предметъ, В|>емя и мѣсто исполненія послѣдствія про-
срочки '”) или нарушенія '”) и распредѣленіе риска между сторо-
нами |7,ѣ
Надобно замѣтитъ впрочемъ, что іп. исторіи каждаго обязательства
встрѣчайся факты самостоятельные, которые, хотя и находятся съ
ннаъ въ связи и обнаруживаютъ вліяніе на ого судьбу, во сани но себѣ
имѣютъ значеніе отдѣльныхъ самостоятельныхъ событій или актовъ и
сдѣлокъ. Во всѣхъ такихъ случаяхъ, отношеніе ихъ къ главному обяза-
тельству обсуживается во закопанъ в]юяе.нп ото возникновенія, но самые
і|к:кпа злого рода совершаются но закопамъ своего времени *:’і. Таковы,
наіірин., факты платежа зачета 1711. совпаденія правъ и обязанно-
обратное діАстпе (ЙлоЬЪе, 1, 107. врви. 10).
воіли ж засоли о жрвпуілгеіі.лоиъ журСТ бужажвиіъ хелетъ (см. ОаЬЬа, IV. р. 80 м.).
(о шволоой ялу СТОЙ гі). СаЬЬа, IV, р. 118 я. Ѵпвег, I, 137, лр. 37.
"<) ОаЬЬа, IV, р. 121 м. Полиж. Код. Ниы, 1302 в сіѣх.
Ілго гаёшг бе Гаси* ов Не Ѵехегсіи <Іо <1тоП; Іел лоНел лоаі Іояі со доі аггіѵе К
СаЬЬа, IV, р. 82, 155 м.). Сры. ею Саес. РиЫіс. Ѵетогѣ, § 19 я 20.
— 236 —
стей въ одномъ лицѣ ,м). обновленіе обивлтельства ,л), иироши сдѣл-
ки '’•) и прощеніе долга фавти передачи |м) и обезпеченія |м), іііг-
вращеніе обияателіл-гоа но давиоети м,> или но судебному рѣшенію
хѣра обвіэатеівства холжпвша Си. Полоса. Кох. (Іапол., 1235 вв„ Осп. Ір. Зав., 8183 ІГ.,
Св. Зав, X, I. 2050 в слѣд.
•”) СаЬЬа, IV, р. 156, ІГ,8 и. Осп. Гр. Паа, 3545 (Г. Похасх. Кох. Паяол, 1280 в».
'") Осп. Гр. 800,8565 Г. Полка Код Наввол., 1300,1801. СаЬЬа, IV, р. 138 «а.
'*) Кох. Ваши., 2044 во. Осгі. Гр. Зав, 3590 ІГ. Уст. Гр. Сух. 1857 я ехѣх. ОаІіЪа,
IV, р. ни.
ва рѣй. 29 рт. ап 11 (ПаІІоа Вбреп., в» Ьоіа, п» 954, 4), вххлта вх ворштѣ
2071 и. СаЬЬа, IV, р. 101, 176 и. Схѣли оба,_____________________
Кох. Торт., ст. 120. фіва. В«с. Уст., ст. 30. Первая. Нота. Уст., ст. 23), то тахоііо-
хательстаа относятся п зтоиу арехвету раалячно (сх. СоНвсЬтМе, НапПЬисЬ, §30,
=* вшвеелхвввл опвоваевія лохани бэта обсушови по шокахъ аремеаа пихачв веа-
15), въ )іааі 7 іюля 18.12 г. оба аъхааів Устава о вевс. (5462), СТ. 2 („всѣ постано
иекіа вастоавіаі'о Устава, схужапйа аохтвсрааевіеха х поаеаевішъ преаявъъ, яміптх
Судебное охраненіе или осуществленіе
стваиъ къ процессѣ нодчишіетса. с» фюрмі
нихъ уставамъ своего в|*емеян (Іетриз ргосевзиз
ітріаліліал сторона исковъ и возраженій, вытекающихъ
іи-1, обсуживается но законамъ в|к:мени совершеніи тѣхъ фактовъ или
устаіюплеиія тѣхъ отношеній, иа аоторихъ ля иски и возраженія осмо-
нани |вв). Если аудитору, но законамъ времени заключенія договора,
принадлежало право внѣсудебнаго охіяиіеніа и осуществленіи своихъ
требованій, ианршг. право задержанія или внѣсудебной продажи залога,
то съ новою орсаиизаціе» процесса оно можетъ бить или оставлено въ
прежнемъ видѣ, или подчинено общему судебному порядку, безъ нару-
шенія, однако, нравъ кредитора но существу 187 >-
Подъ общія правила. наложенныя выше, подходятъ всѣ отдѣльные виды
обязательствъ и договоровъ ,8В): кіюдитнихъ |ю), мѣновыхъ ,и). товари-
щоскихъ ИЧ, дарственныхъ|и), рисковыхъ ,и) я т. д„ равно такъ и до-
10.1ЖП0 опроділлтьел зазоякмв зреиеви выдача пекеаа (Нагішаоп, ХѴееЬеІгееііІ,
9 24).
,м) См. шяе, стр. 201, ярка. 62.
Соап оГ йе 11а. біайв. Ваі іо <1вау апу гсвіебу, ашіег а соаша, ог Ъу ЬигаЕиііщ
'*•) ОаЬЬа, IV. р. 202 м. Напшаоа, ТѴееЬиігееЪі, ? 24.
•") СаЬЪа, IV, р. 259 за. (теаВНа с Іоеааіоае), ЗОЙ за. (еабиші).
»•') баЬЬа. IV, р. зао ». (зоаіеіа). ОоІЛзсЬтіЗі, НааОЬаеЬ, § 39, стр. 303 ІГ.
— 238--
говори и обязательства, евойстоеыяие от, тѣльникъ отраеляиъ і-раж.иін-
скаго быта Ів1).
д) Законы о семейномъ правѣ также намѣіттеа постепенно,
безъ аарушеиія и колебанія еуществупнціхъ отношеніи. Било бы іцо-
виінввій въ составѣ торговаго дона а т. н„ го она распространяется в па уяреждса-
аввіоаервиа обиества раздѣляются въ Данія на аиста разрядовъ, сяоіра ко катанъ
вресіаі асі оС Рагііатеп», Ьу гора! сЬаПет, в Ьу гезічігаііоп опііег ІЬо Сотуапіез
Асѣ 1332, аай асіа варріот. 10), а каждый разрядъ опредѣляется свояка закована
ограватввіе заководатыьваго вроазвоаа, осяоваявоа на коясгатуціа итатовъ, аъ пользу
оі догеташкпт, ати) Іо кіте аоіісіііу апЗ іптіоІаЬШЬу Ю ІЬе ІіКнігу, сѣагіГаЫс, геіі-
стр. 7Ю).
п*п обратаоо дѣйствіе .таітоии о поворотѣ даренія но яебаагодврвосгв, ргорюг ргоіега
аорегтаиіепит а г. и. Бояьмяаспо ввсатеаек сиравеідвіо |>ги|>ѣтааегь ого п отрава-
О диктата аатшвовъ торгоіи тъ св. воІЙвсЬтІЙѢ ІІапйЫісІт, § 39. Нои»
— 239 -
тинно нри|ю.іѣ этихъ этпошенііі, если бы реі)юрмиру»іцаа власть госу-
та|к-тва могла нодрышіті. пхъ корни, лежаній* во врекевм ирошедгаемъ.
Такъ нанрнм., если іиіоиь іщаввии законъ іиюдить какіа-либо коииа
і с.іоніа в формы д.ім завлючоиін брачнаго союза, то они должны
бить примѣняемы только къ чѣмъ бргкамъ, которые заключены послѣ
ннедепіл новаго закона кь дѣйствіе; браки, уже совершенные до этого
момента, на основаніи ирежішхч, законовъ, остаііутеа вполнѣ, дѣйстви-
тельными и неііінікосновешіыни. Другими словами: вопросъ объ услові-
ахъ И формахъ заключеніи брачнаго союза обсуживаете» но законамъ
В|К'М0іін совериіскія б;шка ,м); бршп. дѣйствительный на основаніи этихъ
законовъ никоимъ об)іазомъ не можетъ быть признанъ недѣйствитель-
нымъ на основаніи какихъ-либо нозднѣишидъ законовъ 1и); и, на обо-
РиШеІ-МавтопѣТр. 1И-1ИІ ОвЬЬв. II, р. 138—259, ГѵГр. 811-ЗИ.
Ваагепь I, п« 173—191. 211—210. р. 212—2», 276—282. ОаІІов СІ Ѵегзѣ аі
183—143. ѲіоЬЬе, 1, 100-172. Ьааваііе, I, 319 9, 431 Я. Піоісісо,
1820 г. и. гражлхзссоиь поривй. еохравлоп. свов грвмлюіевл юыЗлспй в на могутъ
р. 186—143).
то) ІЗхЬЬъ, II, р. 148 въ Затізпу, ѴШ, стр. 494. Вайет, 1, 189, пр. <8. Аостр.
РьЫ. Уаіеаі 20 иолб 18И г., §,12, п. 1: ВіпНівкеіІео 8Ьег Оіе бііііккеіі Зет ВЬо,
о клех- Польса Гра*х Улоа- 1820 ч ст- 5: лбраке, заиокелаае хо 1 лкл. 1828 г.
ло тѣнь осволалілвъ, каліи оостююыоны въ лйветвуощеиъ хо «го іреиевк гражх.
стза в сохсухлоста яіаъ о орвянакіа браковъ вехХйегюпоіъвшаі м о раілодѣ сулру-
]ють, недѣйствительность біика. яесоогвЬгствуюліаго законнымъ усло-
віямъ н формамъ, опредѣляется также законами времени его ииюріие-
пія "•). Но ато послѣднее и)>амио ие имѣетъ такого сцютаго смысла,
—— ---------дущее: новый законъ, измѣняющій условіи или <|юрмы за-
ічішго союза, можетъ постановитъ, вт. видахъ охраненія и
шествующихъ отношеній, чтобы и тѣ браки пришіаналип.
дѣйствительными, которые наклонены при дѣйствіи іци'ж-
іъ съ какимъ-либо упущеніемъ или уклоненіемъ отъ преж-
•го порядка, если они вполнѣ гооткѣтствуюп. требованіямъ
Съ существованіемъ брачнаго союза связи каются личныя и имуще*
ствеивия отношенія между супругами. Законы о тѣхъ и другихъ
отношеніяхъ также измѣняются к п|юходатъ различные фазисы въ сво-
емъ историческомъ іюлвнтін. Вліяніе стихъ перемѣнъ па существующій
складъ семейнаго бита неодинаково. Отношенія личныя соередоточи-
ваются въ опредѣленномъ семейномъ состоянія супруговъ, въ томъ, что
вслѣдствіе брака одно лицо становится мужемъ, другое женою; если
бравъ заключенъ дѣйствительно, въ законномъ порядкѣ, то это супру-
жеское состояніе есть унв циаезіішп И никакой потнѣйшій законъ
по можетъ ни отпять его. ня отмѣнить существешшя ого принаъіеж-
постя м). Однако ближайшія опредѣленія этого предмета ігь деталяхъ
могута измѣняться и личныя откошенія супруговъ доступны болѣе не-
посредственному вліянію этихъ перемѣнъ въ законодательствѣ. Личныя
права и обазая’вости супруговъ опредѣляются въ закопахъ съ большею
'*) Са. вреди. вряаѣч. СаЬЬа, II, р. не м. Віохекв, стр. 62, 53, ороіквь
Затідоу, VIII, стр. 526, которыѣ саівіаваета НісЬбкІгеіийІвбе равеп йіе ЕЬо ст-
«орва о пахъ ю. вашвЪ, пе аредавхампстеа (Саѣѣа, П, Р. 149. I, р. 232 и.; сопіга
сіо* <11 шагпо с <11 щаДО, іогиа ввоза ОпЬЫіо по ШгіКо яоевИо <1е|1с реізопе сЬе
рахвост во сжЮохаох/ усястрЬвіо мужа (строЗіош), похоОвал абра вс хстжаа Оехабв
241 —
ПЛИ ШИПЛЮ» ГПЯ10Ш,» ІЦШП-Н>1»ІПІІІ»ПІ или киіиипоети. ст. бблілгею или
дошлю» ігцюгопііи и іиіслЬлоііателі.ііоітіаі, ст. бблілпкмъ пли меііипинъ
форналиляіім ь <мот|иі по складу г|>аж.ѵіііск.ѵіі бита іюобіце и по сте-
чопи ріикитіл імацссгіа’іііпіпі ііікііичакшаіііл. Попио шкоии объ іггоиъ
целшті) Ііримі.іинт-л ко вг-Ііпъ Орачітчі, сомомъ, ііепііисііио <т.
И|юмопн апклѵчспіа чрака И|), |шзвІі би въ сапомъ яштѣ било іюста-
ііокіоііо какое-либо іепатіе *•*).
5 іи, Зет». іяов г, § 1084—1066, Ла*л. 1860, § :мз, 1М1. *аш. Улож, о брін, та.
IX, § 1. ІгоЬг. ЁКшеоЧ Ое йтоіі сітіі газку, 1’агів, 1877, § 24—27. ІН Пра.іиіхі. о
аел. Ловвсв. І'род. Улѵж. 1826 г., ст. II, соаяо: „ст I акв. 1826 года, прм* я
I. г, 1,,-гр. 110. РіоЬОг. I, ОИ. Глеі ?.-М аиао п і. I, р. 1'7. !«'. .'аѵі СП у, VIII.
о ааілп. би обратнаго дѣЛстоіл и* брака у« еумостаупіаіе. ,
р. 323, ЗЬ2)і ара таиіхк уыоаіал рѣаасщаиа мояенгоа» бу„----------------г---------------
Пппрогинъ. имуіцкстт'ііііня «тііошопіа супруговъ м> опредѣ-
иин нерѣдко осоЛимп брачными догоіюрчип. ішиіимп шпиеши, ого-
аорііиш иисілаип и т. и. *”). ногорые, по ш'иіцшу пропилу, должны
быть обсуждаемы па основаніи аакопоіп. прежній ихъ заключеніи—Сепіриз
ічшігасіиз И1). Законы объ атомъ предметѣ опредѣлишь частію пори-
обсужаинъ во эавонанъ врепена сто совершена, 1«ивѣ би ноаякѣйпій аакоаъ іяможн-
*вгел.і«* ввъятіе пожегъ осиапеа нржныаъ ара іщатііп новыхъ ааиоаовъ объ итте
ркааків нуженъ дѣйствій жени, иаврая. въ сярчаѣ огяѣяи іин введенія этой аэторнав-
кія, в пъ яругахъ вояобнихъ евучаяхъ.
’вт) (№оръ ахъ ен. вь еоч. Лера, Игчпсиіа <1е тігоіі сітіі тихче, § 28—61. Глва-
ине источавтв уисжви внже, стр, 171, врип. 140. Объ обнчнонъ нравѣ са. ожаяаеяип
>*) ООржіяа ахъ аэт. быта корапшхъ губерній си. въ Трудахъ вовостаов хонянс-
»Ч) 3*ті<пу, VIII, стр. 490, 497, ЗІоЬЬе, 1, 170. Таех это овредѣлеао ймо
еже Юставіавонъ, въ 1. пи. Сотѣ &, 13, §10 бе геі ихогіао асііоао: цнас оиваіа іа Ыа
(п рѣиі. но д. ПагІшопвЪ СоІІе<е ѵ. ѢѴоотІѵапІ), а
тіуЫ ѵііііоиі Іит беіапіі, аші аоаіам Ыя НІИ, ѵооЫ
а! ІЬе ргіткіріеа о! ІиаГісе аа іііс сопііиаііоо оГ Ыа даіаіе
уе аѵшѣса ЕЬориіен Ыеі-
ЬеотІЬеіІеіі. Права, о введ.
и<> арена эаааатченіа орава*. По ст. 207 н 209 Пниов. Гражл. Уложенія, брачные
верженія браса, съ точна прѣнія аанапаипато насъ вопроса, почта совтіахаатп. Ртн же
начала прямити ні. ѣитилпд. Улож., о брвхіі, ѴІП, § 1—3, а п нотокъ фпшіи. закопѣ
о вреябрачяоігь ябтоворѣ, 9 коядра 1908 т. (Сбор. фапл. Пост. Х 31. стр. 22 ».), ко-
торый «ткѣиваъ ѴПІ тшу разя, о братѣ 4-виа. Уиоац постааояпоъ ояиаао, что п.
преябрачвиаъ яотоаораяъ ааикпеетшп хо введеаіа его въ дѣйствіе (аиепао по 1 ано.
вь течеаіа веста вѣехцевх (ст. 1007; сн. 08 Кас. М803 я. СавоваХ в правааа о анхъ,
Н.Т.шапка въ 1840 г, не распространятся на асти в схѣихв, совершопніи до того в|<-
ттеив (ст. 1000, ярки.). Въ Остэ. враѣ дозволяется ииочать брачные договоры в до
— 243 -
докъ совершенія брачныхъ л»гоію|мжъ, ііеооходиииа нхъ услошя н пре-
дѣлы, частію же нормируютъ имущеепіеііінія ілчіоиіеіші супруговъ но-
н|юнѣншіиіі или діігііоантиііпиии пропилами, ни случай недостатка или
какііхъ-ліібо і<|ю(гѣлоігг> ігь договорѣ сторонъ. Въ Сводѣ Закономъ іаііичі-
ной Россіи, днсікгппінінихъ нрівилі, этого рода но иного; иъ нонъ отра-
зилась, какъ замѣчено ініліе (стр. 75), Кіііщеля|іскаи таинственность на-
шихъ (лирикъ суденъ, оставшншиі іі|>иіштѵльство бежъ руководства глас-
ной судебной нрнгтики, отразилась нсиавѣстііосп, матеріаловъ обычнаго
нр-іва н, іп. 'оеобеінкнтті, тѣхъ договоровъ и сдѣлокъ, которыми въ дѣй-
ствительной жизни парна опредѣляются ииущсетвеннші семейныя от-
ношеніи МФ). Но въ міи-тпихъ аакопахъ Россіи можно найти нодрібнии
постановленія о ікѵинтнихъ -таконвыхъ системахъ отношеній но инуіде-
ству между супругами, примѣняемыя или при недостаткѣ особаго брач-
наго договора, или же въ доиолиеиіе договора, недостаточно онредѣлк-
телыіаго 801 і. Вступая въ б]>ачішй соіото безъ особаго договоръ объ иму-
ществѣ или бгчсь опредѣленія деталей этого предмета, стороны имѣютъ
въ виду существуюіціе въ то время закоиы и полагаются иа то, что
ннущсствеііпыа ихъ отношенія устаношітсл на основаніи этихъ законовъ:
*" вольно ирииатниіі, если
;іа- Въ этомъ смыслѣ—за-
получаютъ туже самую
Итадіа отаосвтелыіо ег. 1391 и 1395 Нод Ііапол. а ст. 1332 в 1330 Ніи. Гр, Улож.,
ехѵдвихь п ушагінимв вмие ст. 'М1 м 20Э Ііохьсж. Гр- Улож. (ОаЬѴа, IV, р. -16).
влп брачные договори ооаремя супружества, іірммішаотел вовсіав супругамъ (баЬЬя,
вхг. могутъ вводитъ лито договори о пасхкгегН м раадЬк (X, 1,1002 м СТІЯ.) в, безъ
принту.
’И) Тамъ, иипрвв., сгатъв 191—200 Похгст, Гражд- Ухож. оаредіив'п. вмуи,е-
’") Си. Вартемб. Ооствя. 17 лея. 1609 > 13 сои. 1814 г. (у Вахтера ЖИПІ.
іоішицві объ нмуіцктпеііиихъ ихі. лги»......... к> №е*.ткѵіія лаіжіш
бить Шлсуждаеми по закованъ і*|и'ъі<*іін «ик'риіеііиі б|>аіаі *”>, пѵпіяу что
въ иго крема уггановидоеі., иго ракш*-—«а закону или «о литоюру, чщи—
лКіеинѵе имущестні’Яііос положеніе супругой!.. обезпечивающее имъ іиа-
завовап вреаеіік ашючееіа брака. Си. вывю, арввѣч. 206. Также Пруе. Г«І*іік. Ра-
хегІіеігаіЬси ЬаЬеа, зоІІ, ’оыеі! га а«Г КесЫе ккіі НІІсІіІсв ивіст І.еЬсікІірси аикопіті,
аіаероеай брава. Въэгоаъ еввстѣ се. ОаІІоа еі Ѵегрб, аИ агі, 2. вв37з: 1е геріте
(ее. выше, стр. 174, врае. 165, в сгр. 176, прва. 167 в 158). Гасъ, въ ст. 40 Оеті.
шва шоковъ. Оціа», тасое ввбкіо сібауетъ ирвзеаіь іивравшвііиеъ, остову что
01*0 «пергаехса васъ соочражовіавв, аэтожелошів далѣе въ нааіевъ текстѣ, такъ в
еяе въ тонъ же сяысвѣ аисрлавд. заи. 1881 г. (РіаІо, ші Меуег, и" 337), КТХЛ. а*,
вики, ерввсдсеііие а* соя СаЪЬа, т. IV, стр. 311, Фраии. лсср. 1811 г. в Оаыеяб.
1833 г. (КииЗе,еІіеІ. виагтесЬ, стр. 221, 493) и д*. Цѣви) рай оуде&шаъ ра-
неній а ученыхъ австхеаей п ноту враевла, гиржеввал) въ чехстЬ, си. у <1аЫ*а,
IV, р. 812, 316. ЗІоЬЬе, I, стр. 171, уіазывасп, вагъ образецъ вроткеоистожііаіо на-
чраввевів, § 26 Саасов. РиЫіЫ. Ѵегапк 1683 г, во эта ссыава освоаавз на кеаора-
откоівиіів аешу суврушв, дѣйствоваввей п Саксонія іо того врвиове (се. БеЬшіЗ,
Ѵпгістоодев. II, § 149, и ввже, орив. 314). Віевствешііі язвѣстввй аап врявѣръ
росііростравеаіа новой закоииоб свстеви вкуяествеивяхъ отвоосиій на всѣ суяе-
— 245 —
дѣніс нмуішѵпмчніипи іі|юпаш< или оіі|а'Д'Іілсіііюе участіе и. общемъ
геш'йіюіп. фондѣ и іп. ииущш-ппьъ другаго супруга. положеніе, и»
|кіе стороны имѣли іп. пилу, імтупая іп. б|іачнын союзъ, и, можетъ быти
при другихъ. наконахт., не рѣшились бы вступить въ него. ІІнкакон
иіцѵіѣипіій -законъ не можетъ отмять у инкъ пріобрѣтенныхъ этим-і. ііу-
имущіч-гівчіныхъ Иранъ, потому что такое отнятіе били би )Шііні-
енлміо :ікі*іі)иіиртцін. Законъ можетъ опредѣлить этн отношенія попиип
іі|кшііламп. можетъ іі|нікічтіі вдѣтъ начала, болѣе обеінечнпаіощііі какъ
інггс|іеі*.и гомьн, тикъ н тѣіцеетіюпііаго кредита, піитгп болѣе по|іядка и
однообразія и. законную систему этихъ отношеніи къ цѣлой странѣ,
открыть болію широкую свободу для анпіііомичепига опредѣленія ихъ
договорами и т. д.; но псѣ эти новые накопи примѣняются только къ
тѣмъ б|іачііимъ союзамъ и договорамъ, которые будутъ заключены послѣ
иведенія нхъ въ дѣйстіче; суіцестпующіл же отношеніи по имуществу
между супругами должны іиісужінвіти'а, во всякомъ случаѣ, но закопавъ
п)іемеіін заключенія б|>ачііаго дпгоію|іа или щк’меии еонершеміи брака.
Если би нпний законъ желалъ іыііяшіті. п|іежпііяъ супругамъ, на буду-
щее время, новую совданпую ннъ систему нмущеетаешіихъ отношеній,
то онъ долженъ оставить іто|іонамъ оп|іедѣленпий срокъ для устране-
ніи этой системы путемъ договоровъ или яіявлеіни; подобныя мѣры дѣй-
ствительно встрѣчались въ исторіи, по сдвалн онѣ заслужи ноютъ одобре-
нія '").
Къ числу алемептонъ имущественныхъ отношеній между супругами
принадлежитъ, между прочимъ. опредѣленіе нравъ тою или другого су-
пруга на распоряженіе тѣмъ или другимъ имуществомъ. Здѣсь слѣ-
дуетъ ржиичать законы, ог|іаничиіыющіс личную іірапоснособность и
дѣеспособность мужа или жены <и> пли 'запрещающіе какія-либо сдѣлки
между ними, наіірнм. дареніе во в|іеия б|«чпой хиппи, — перемѣны въ
этихъ законахъ іі]мімѣііяютея ко всѣмъ супругамъ, такъ что новый :яі-
копъ нормируетъ ихъ будущую дѣятельность, со дня его введенія, хотя
бы они вступили въ бракъ прежде '.стога времени 1|])—и, съ другой
егіупжіе брага (стомѣ уіаз. въ слѣвуояемъ, 210, прюгЬч.) встрѣ'іаетея въ трепеп
ВяртевГі. ЛаллрехтЬ, IV, I. 8 8, 4 (св. у Пехтеря, I, стр. 251 ІГ, 270, 277, .15.’.
иомекіяив 17 влв. 1800 г. в 12 соігс. 1814 г. (си. іеіне, врвм. 203).
Такъ было къ ІімсвЪ ара ввек Кодекса Наполеона съ 1 хвв. 1810 тч в|«-
3 <н»р. 1809 г., ст. XII, а. 2—I).
аперашіім вужент хіёепій жени (см. вето, орки. 201). (іаЬЬя, IV, р. ВІЭ га Ка.
времена, хогда еоверяоіп. актъ ларепіх (Патікву, VIII, стр. 520, 527. (ІяЬЬл, II, р.
100. IV, 319).
— 246 —
стороны, тѣ брачные договори и законы, которые опредѣляютъ права
супруговъ на распоряженіе тѣмъ иля другимъ имуществомъ, вошедшимъ
въ составъ семейнаго фонда, смотря по роду его и по системѣ супру-
жескихъ отношеній; эти послѣднія нормы, какъ элементъ пъ организаціи
имущественныхъ отношеній между супругами, остаются для нихъ ими-
мѣппыми, несмотря па перемѣну кі. закоподатсліетвѣ страша ,|,ѣ но-
вый законъ можетъ только опредѣлитъ точнѣе порядокъ осуществленія
Изложенныя выше правила іірииѣияютсл какъ къ доп>м>|ИіоІі си-
стемѣимущестіюяпнхъ птиошоііій между супругами, такъ и къ установ-
ленной самимъ иконамъ *’), будетъ ля та система общности имуществъ !ІЧ
или система доталыіал,,7І. иди система полной раздѣльности имуществъ
между супругами Послѣдствія каждой и:п. нихъ, наступающія въ
случаѣ смерти одного ивъ супруговъ, опредѣляются тѣми же законами,
т.-е. по времени закличепія брачнаго договора или вступленія пъ б|ач-
яый союзъ*1*).
п Саксонія. Вь ст. 35 Правилъ о ввех. ого поставоалево, что воіое Уложеніе вря-
») СаЬЬа, IV. р. ЗИ— 353.
копя ярел'атлсвяииъ лѣтамъ (Сбор. ѣаил. Пост. 1068 г., .*6 31). Также вмиі Устава
раллутепіа ,и). или, иа оборотъ. допѵекакніиіі новия для нихъ огиоші-
іііл въ какихъ-либо гюсл!;ѵ вяцихъ фактахъ или соепмініяхъ ***>, иршѣ-
няетез иепосредетіх-іню ко исіімъ н|хінзводяіціімеа, еще не ріішенпиви.
окоачателі.но. дѣламъ итого рода и<), если въ гамомъ законѣ не іоитп-
новлепо какого-либо ктытія м>). Воіцщсъ о личныхъ ііослѣдетніихт. раз-
висъ во старивъ захапамъ (Гіііео а*І Меуаг, р. 143) — Нрянкиіп., иможеннвА въ на-
"") Си. завовъ ухаз. » ярки. 221. ОаЬЬа, П, р. 170 ва. Во Франціи, пра отѵѣвЪ
Гоппётспі аох агі. 227, 204, ЗОЬ <я 200 Оіі Согіе Сігіі, МЫ геаігоіпи авх еВеія Ое
(Звгівву, ѴІІІ, р. 525 О. ВіоЬЬе, I, 102, вр. 35. Цокег, I. 140, ор. 51). Но есів
еврю в евмгыаческг» віру, оствшса тверди в веварувівив, в сохраіілмп всѣ граж-
р. 104 и.), а вжевхо, когда отиМсвв освоаааіа, ш которыхі, упержметев вевк; во
Кругахъ же слутмхі. в*п. в* тага необходимости. ІІрв хвнѣвевіи подсудности ягахъ
вода и іаѵілученія раарѣшаегси также но шитымъ ашюиаиъ Пші)»-
тиігі., нмуществсиітиа ііослѣлдъ-гпиі или вліяніе. нхъ па инуцюпеіінии
отношенія супруговъ должви бить опредѣляемы по шиколіъ случаѣ но
шишамъ времени заключенія «Івччаім договора или вступленіи въ
бракъ МІ>.
Союзъ родителей и дѣтой*®) воаіипиегі. н:гь опредѣленныхъ фак-
кові., накопи рожденіе гИ>, усыновленіе *•) н уяіконепіе дѣтей гі1), и
вопросъ о ноаннкпоіюіііи ею іпзрѣтаетсл но законамъ времени сове|н
теніи этихъ фактовъ ”*). Зіпѣнъ, объемъ родительской власти надъ
дѣтьми и витнкавтѵя изъ нея Ирана родителей на управленіе и ноль-
зоваіііе имуществомъ дѣтей, равно какъ и юанмішя іі|міва ихъ на по-
ала раалолл.. в жвіаіот влредь жап между еобою вх братеоп союзъ. Еще далѣе
"о) СаЬЬа, II, р. 187 жё Ораа о лвел. Польса. Гр. Улож. 1895 тп ет. в (ев.
врелыд. прамѣя.).
вемгк его рожденія 6в.іо аеамопнииъ <<ІаІ>Ьв, II, р. 195 въ Рясіѣ-Махаосі, I. р.
190, 191).
»•“) РасіНсі-МаааопІ, 1, р. 199. СаЬЬа, II, р. 990 яа. Если Си пропгаепо
'') «а заж Грама, -х. 1, Ш « СаЬЬа, П, р. 257 и. Рае.-Ма><опі, 1,
1. Шилу0
изъ него «втекающія, подлежать прямому пліяпію перемѣнъ м. ааноио-
дателілпгѣ ,!И>. Уаанпнеиіе же іііі«ю>іііігі|юждсііііихъ дѣтей, ихъ намѣ-
чено іште, слѣдуетъ закопамъ премеии его стпс|іиіе»ім
кгоп. споркме конроса о ыіяяіи ала па еуіпеспупяія отпмиееи. Сапя закгніокатеаь-
стоя рііяакит. якт. іжзкптпо. Тась, яря апідсіііо Кол. Пмокеопа и. Пояск-оп. краѣ «
ярттятенпто закона, за ясиювсяіегь тѣвь, вотория уже яреляшя оси ко того крв-
рааавкпня иоіпія: окна вч. пить, ввеаио НотготСогІГ, стр. 06 а 207, Цітите, стр.
239, МегІІп, Вер. ЕІГеІ тОІтоасіЦ 5. III, § 2, веотгіі, стр. 161 я 162, ор. 16,
(КѴеЬет, стр. м> Я., Меуог, стр. 101, Ветспапп, стр. 2811, Заѵіеау, VIII, стр.
264, Вегвшапя, I.' сй.). Посаѣиее яаѣіііе яжмяѣ согласяо со ст. 17 Прая, о віед
ваобороп, нопи* павою, яіюркио лозяояяюокій лобровокьяое ерязваліе вкн расперто.
Еще болѣе непосредственному кліяніаі кпждои перемѣни пъ зако-
нахъ надлежитъ учрежденіе оиекн или нонечитолі.етвп 8М). Та»,
вопросъ о панначеиіи опеки разрѣшается н» мнішамъ нреноии е» на-
значеніи !3’); онекунехоо упішисніе нодчннистея каждому ікнюяу :а-
Но І’ЛІІіег, I, 224 М. Во СкаааМ, I, 2«>. аа!.І.а, II, 24в «. ІІослѣиИ нова-
р. 247 в ЗсЬонІег, Іаи о( аотпевгіе геіаііопа, р. 372 К На зтоп но освовааів, воаросъ
КОКЪ, продолжаетъ сна діістаіи в по изданія новаго засова, если въ венъ не воста-
прствеааю (8аѵіеву, ѴШ, стр. ЛИ. ІІтал. Оізргя. ігашЛ 1»», ст. 12-18).
аеріодъ аесонріяеенояЪгіл (св, стр. 217, ііраи. нв; ааЬЬа, II, 71 я 8Ц во селя оаа
во бвяв еже овоччева, то вродолжается со правиаиа новаго закона. Многіе овсатела
раскростреаяоп. послѣднее положеніе на ясѣ случаи, когда ввтоиодт. еже ведоепіп.
соаероевеоаѣтія опредѣленнаго вооиаъ законовъ (І.аптопт, I, р. 24В, 2Ь0. РаІІод,
это ияѣяіе еж ІЯ можетъ бытъ одобрено. Состояніе еоаеріяеаноН-гіх, рал доствпіутое
лві’Омі, есп ім чояэдтигп. Точно тавже, «ян ао ярежанмъ .закопамъ лино било уам
кону объ этомъ предметѣ, и:: ѵппюму во Нрсчв суіціатоошоііи опоки 2О),
И наконецъ закрытіе н.ін нрекрніцоше опеки оіі)едѣлаегсц дѣйствую*
іциин въ итогъ момеать закопами м1).
е) Переходъ имуществъ нъ порядкѣ наслѣдованіи2,!) есть
процессъ своего рода, нъ которомъ можно различатъ двѣ стадіи: а) при-
званіе къ изслѣдованію и б) періодъ охраненія и осуіцествлепія правъ
па наслѣдство. Призваніе къ васлѣдованіві имѣетъ различную осѣдліигто
во Іфснсни, еяотіш но его осіюііаніаит.: бблыпею частію оно тяіптѣетъ
къ номенту скергн наслѣдодателя, по нѣкоторыя оснопанш его пола-
гаются сіце при жизни наслѣдодателя, а ігь другой с'п>|и>ііы ость слу-
чаи, гдѣ открытіе наслѣдства отодішгостея къ поздяѣйиіону моменту,
чѣмъ смерть оаслѣдодатсла **•). Въ разныхъ отрасляхъ русскаго права
нзніа-пш три основаиіа призванія къ наслѣдованію, именно: завѣщаніе,
договоръ и призваніе пъ силу закона 4І4).
Право наслѣдованія по договору пріобрѣтается условно пъ мо-
мсітть совершенія догонорт, и безусловно и. яоиовть смерти наслѣдо-
дателя, когда договоръ этого рода находитъ ссбі; исполненіе ИЧ По-
этому каждый договорт* о наслѣдованіи долженъ быть обсуждаемъ по за-
копамъ вртмоііи его сомершепіа а“); па осиовапіи нхъ слѣдуетъ разрѣ-
п* 110. Итал. Порта. тшаіь ет. 17).
“•) Ластр. Гаістн 20 нодб. 1862 г., ст. XII, и. 4. Нпл. Пйрта. ігаиаіь, ст. 14 к..
“*) Ра'сіПсі-Мастоні, 1, о* 117-104, Р- Ш—237. СаЬЬа, Ш, р. 202 - 473.
стр. 447—402. ЬміаІІе.І, стр. 474—5І7. Ощог. I, 143—145. ЗіоЬЬе. 1, 169 -100.
«О Поііаію шогііа сааза (Умовъ, Дареніе. стр. 21—55) виФел •* омахъ слу-
***) Осю. Гр. Зас, 2482. Потесь. Код. Напаі, ст. 1082*“, 1003. Ефименко, Пре-
линію, стр. 35 В. Фаи*. Улож, о бракѣ г*. VIII а IX. § 3 3., ***. О оолО. 1368 г.
о преябрачшоіт догогорѣ (Сбор. Фаіы. Пост. № 31), § 2, 8. ваЬЬа, III, р. 364 а*.
тать вопроси о зшишмсти, углѵніяхъ и іыслКістніихъ атпхъ д»гои>-
рокъПа томъ же осиоімшіп. нрава исрежиінішѵ супруга, на сколько
они потекають ісп. б|кічши» доічио)ні пли служатъ иркіицлежіюетіи
ДП6|ЮИ>ЛЫІО иж>)«ііпои еисгсші имуіцм-пюииихъ отііошшіііі .между еу-
нругакн, должны бить оіірелѣлаеии но аакоиамъ врсмсіш ааклю'іеиія
браошіго доппоув или ютѵімеиш въ б)пчиин говнъ "4“).
01, стр. 230, орви. 153. Иь Чрак. и ик*. Ійчи ІІмоа. аь Подквовъ вра», ст. 12, вои-
еае аестучВспаі шоваан (Дйііаіаіавстеіхе) 150'2, § в, 1633 гч § 12, іюаѣаіеа-
шші т. ариож. п іи. Мки'а, анегг. Ьигд. везеиЬвсЬ.
(Затівпу, VIII, стр. 197. ІІьЬЬа, III, р. 382—ЗяіХ «о этк жшн не должны нару-
во вмуместау. Такъ, ирв еведевіа Полка. Гр. Ухож. 1823 г. постаноалоио Оніо (ст.
— 255 —
Право наслІідоааиіл но .пів|.нспні» пріобрЬгаетея пъ мовепть
<:не|П'н жигіаіотмя. ееііхткеііііои или і'|чіждаііскон. и должно бить об-
суждаемо но .яіконаи >. лого іцалігіін •*’). Но еняо :швЬищніе совер-
іниегѵа но псобчодиносгн ринЬс иояѵктн сиергк н, никъ юрнднчоекій
гесЪ» егЪеп ѵоіів. Св. «не о» *пів, о;>слнегу Веріваб. мв. 12 сем. Ів14 г. (въ
ЕЬеІеиІе, мноЫ *а» «Не <>и<егкѵі»оіін>сЬа*в, аіа 4І« виіиигікЬв' Рвгііпи Ьеігіін, >иі
шні Нигкег іЬтеп Гелен ЛѴоЬпвіи оаЬшеа,' над бы хиг 2еіІ (іісбвг ЯсЫіелшж ей»
апб. Аворіісаій .іах. ВЭ іил 1863 г. № 100 К. О. В., § 12: <1іе тог бег ЪѴігкаашкеіе
-256 —
актъ. :юкоіічеініий ю ііреыс...........(пніеліиемъ. ийчжншіт'іі пп шікопачг.
времени его еоиерніеніл. ііо-кікійііеи-иі’.рі. іп. емнслѣ благопріятномъ .ми
діИстгапельвогги акта ?5и>; сюда іггношітиі именно ікіи|ик-,н о ірорнѣ или
сосіавлеинаго аавЬахаиія, слѣя)сть обсужвіячі- во :акоиаиь иреиоіи ого сосхаааовія, а
ЫаЬЬа, III, р. 212 »), иго выраженія (’аяіімья не говсіні. точны, что оии би состав-
соетаіавь завівиліе яо 1 мая ігов гч унерь л саииИ мнь 1 мая ила позже, в воля
битъ соіракна въ ихъ сая* и иосіѣкточхъ, аа всыючеиіевь лишь врестуалеиіі, ме-
— 257 —
ію)нідкѣ его еоіюіинсііііі Ю|), и дѣтннтігіііостя :иігТ;щатсля м5| и о юл-
коипііііі жікіііцпіііи Я,І. Что кпгіюня соде|пкаііи іпкЬіцпііія, то іиконо-
ддіѵлідтші и ііікттиіі іініугрііті* па пі-го івдяіічііо я,1; іюрмхіыіий по-
ка случаѣ сверчи. должно бить вреиѣіиоми тѣ насини, которое дЫствовалн во* врем
сверча ляна, сосіавнншаго авігѣжаніе. На отношенія смособіюстя ііріоорѣтмь іии иря-
18Н8 г., уяорю мі. синий день 1 наа 1800 г. нлн ноахо, дыхни бить ерннѣимни
іѵаіен, оеісііе тог <Іеш Хеііршікю, тіі Лею Лая (ІевеиЬиеІі іп КгаП ѣгіи. огтіеОіоІ
нопіев, іыожоіі пасіі Оеві Ыдііспреп Носкіе ги ЬоипЬеіІеп айні, аіа « ясЬ ош <Ие
ІІан<1іш>деЗДі#коіІ Лея ЕгЫаажо, ііоікяошіегс игн <Ііе ГіОДкеіІіІеаоІЬон аиг КггісЬ-
<іш{ оівен Іоиин ХѴіІІоііэ, ну оіе ню ьііс Р'огт Ог» Іоиіеи ІѴПІоіи ЬашісН. Пяйскѵн
ис Ьаі, аОег огаі пасіі Оіоесін 2>ііронкіс доіогііен йі. Гог Оіе ІЮипІісіІоіц ііег 8*5*
Ыбкеіі Леа Іктіасіисп хит ЕгаогЪшік аоа еінсін Іеіаіен 44'ІНеп ши! Лсг инііірксіі
состааюяія нааіінміій, настіаі но поводу сояігіиііп судебоок праьтнси, яасті» ди яреду-
н'оіын аахоііь. Таи. это лыиоев вь 1'оеоіо (сн. вияі**, Ііряя. 94). во Іраііцін но чио-
«роисни его совершенія, удшдеваораеп форшиьпниь требоииию новыя» аасоновь,
га оно я в» таіаіэт. случаѣ счвпеіса лкнсівятольяия» (св. ашае, края. Э7р Здѣсь
наложеннаго в» юш-тѣ (ен. стр. 212, пр. 88): ала введеніи оаяообраіпой, нанрнн.
Завіцну, VII, стр. 451—463 ІювааПе, I, стр. 482—500. НвЬЬа, III, 256—282.
- 258 —
расіфоетряіпгп* ее ни .сііі1,ні.ліііл, іяверіііокніи до шюді-нія ея вь дЬй-
сгоіе, оосгаповивь о тиь ііавіжителміое «пліе-“і. Если іпыггія не
едѣлініо, то но аякоііаві. Щвсисни смерти :явІ.іцатыа сдЬдуст-ь обсуж-
«го сверти, ве еовставоввтв сваи -ваеЬшаиіа (І.авгеві, I. р. 305, Зоо).—На на-
») СаЬЬа, III, р. 31»! в 304.
дуетъ обеужавать во завоиааъ иревеив емертв зав-Ьщатеая (св. сіѣд. ьрвиіт.),
сівін оплуввдо йп него в и. Ііраввзахі. 181-4 г., § О, е 1810 г., § 8, о видееіа того
еиерте аавѣщатедд (сн. КосЬ, § XII 1'вЫік. Рае. Бавіяпу, ѴШ, стр. 470). Такоо
«педв едвеодуояо высвазиваогеа в» еоаьеу этого вравяда (Заті^ау, VIII, 403 И.
Каііобего. р. 118. РотоІошЬе. л° 49. Иаііов еі Ѵег»4 аі агс 2, н° 231 вдр.),
— 260 -
ипъ №И|я>ги объ іиятіщч пичь по.иежаіциѵі. или ие>іод.іеашщнхъ
ігѣпрпѵ.іыюму |иеііоря!веііі»’м1. о ра.імѣ|іѣ івидкні доли ііиущічттп,
которую завѣщати. оояіпнъ еоъраіінті. ъія своихъ законныхъ наглѣдніі-
конъ “•). ой. услишкъ, доііугкаечиѵь іч. .яігіацаііін з:‘0І, о .пкоіііин-гн
или пешоннттн ііо.уііиіначсііііі. субсгигъцііі и .|н*донкояиііпа>ні. *•). о
правѣ приращенія датой ыеж.іу соиае.ііцііііканіі и|) к о іи‘,тукцііі пли
уиепыиеиш завѣщателыінхъ інсііорііжнііч М)>, о щивѣ от|н“іеііія іт.
наслѣдства мв) и ой. исполненіи івівѣнишія #м). Надобік. аачіітнн. іііі|нд-
чеыл.. что исполненіе навѣщаніи сеп. Н|шцессі. Аолѣн нлн менѣе <і|»ѵм-
жите.плый и отдѣльнмя сп> ді.йдтвіа нодчнііятѵя накопанъ іірснени
ихъ совершенія •“).
Право наслѣдованія но закону ойужіііпеіѵіі на основаніи »ко-
іют. времени его откритія м) т.-с. обивіювонно щкнсіін смерти ііае.Л-
едіаіе аві регооваі евШо еоліргіші іо й, іо древѣ ап.і іаѣо сіТссІ аа И Іі ІіаО Ііеев
къ Заоад. Пруссія, 1810 г., § 8. Г*ег Іпіід
і. Іп Ісиісгег КискэісЪс
і ЕгЬеи шмі тоія І'ІІІеЬі-
»•) ОаЬЬа, Ііі, р. 323—325.
*•) Срав. дикіе, стр. 221, арки. 120. СаІЬа, Ш, р. 325—857. В* ыутаѣ оіяВиы
. іідН а, III, !„ Ііа.і-.ла,
тавае ЯкгаІІСкій СПН оі ГгоЬаІО Асі 1857, се. 87 (КГІПіапя, I. сіе, I, р. 285).
!*> Прая. о вдед. Код. Нъяоі. въ Подъскокт. краѣ. ст. II: „орава яаслідетаа во
такону (воссеяіо аіі іпіенаіо) доданы Онгъ обсуждаеян, о|фнЕвяясъ ко временя ос-
еояаіяй аітх дока:іатодъетіа на слотъ того, ііоыѣдоша ля сверлъ до 1 яи 1808 г.
ядн въ сапй этотъ левъ В-І" хо еоелѣ I ни 1808 г., п таковъ сіуяаі ораиіеаэття
Кодексъ Иаволоои*1. Заковолатезъстяо воровкой Россія и«е держиосъ этого орян-
додаталя Ил .ітоиу моменту іжірѣніаюгѵя поп|юеи о ніаносііособ-
ноетн ііаеліпннкоііъ. какъ іаві-.інатсаыіыхъ. такъ и законныхъ !“>, о по-
рядкѣ .ошиішихі киг.іЪдимиіія, вш іірніываеют » къ какой мѣрѣ -**>,
аііриы. имѣюсь лн п|іаію нас.іІсѵіканія не.іакоіін<і|южленииа 1І.тн и
усышяілеішие я|>, какія няуіцічтюу согинияклъ предметъ шіслЦдніиіііія
и какія отъяти отъ аміицаті-лыіихъ |игіні|м>жлііііі ни отъ рцу іип ш.
ріамѣрЬ укавной доли. еих)иняі‘мня для ааконпихт. наслѣдниковък1).
равно какъ н нонріеъ ооі. уменьшеніи .яіні.ніатаіміихі, распоряженіи,
отказовъ и дареніи на случай смерти; однако. если при жиліііі паслѣдо-
.іатела состоялся нидѣіъ или допюорі. о пас.іІідованіи, та іиін должны
оить обсуядаени но '.мконамъ оіюменн ихъ совершенія ет’). потому что
уваженіе къ л|кіііаиъ пріобрѣтеппимъ во вік^ясни ноошелшемъ. стоитъ
сстествевко па первомъ кланѣ *”).
парта 1714 г. (2739) о яорлм
ра»*ш ваелѣдствл, соетолывіеся Л прошыяіс два
вііша.; 1 14 іо вое Соа. 6, 6«, Лввііпіап, I. 11 СоН. в, 59 Зпеііпіапз Нот. 1 Ів
ргаеі.; Баден. ЕЫиЬпіоігвдіЮТ 1309 гп ст. X, о. 1; Сосеоі. 1663 ст. 22, я хр.
певгахъ васіѣіовжий. оір. ІВТ. СаНЬа, 111, р. 2У.Ч. 294, 391. 393. 394.
"•) ваЪЬа, III, р. 395 в. 8а»ікау, VIII, стр. 467 Г, 134 С
*•) ЦаЬЬа, ІП, р. 39в. РжсіГісі-Магхопі, I. р.223.
>’) Ср». по этому мороеу І.авгеоѣ I. ₽ 310—321. СаЬЬа, Ш, р. 407—470.
Принятіе наслѣдства и отреченіе отъ метоюв>, равно какыі раз-
ные обряди и дѣйствія но охраненіи наслѣдства к*>. явка завѣщанія кт.
утоерждопію!’:>. низовъ ііаслѣднпкоуь, опись и раздѣлъ наслѣдствъ =’•>.
предъявленіе исканъ о наслѣдствѣ і1ѵ) и т. и., суть нити еаыоетояте.н.-
ние. которые опредѣляются естественно законами н|ісмеіііі нхъ <чін*|н
тенія !М>. Па основаніи этихъ імкошчіъ е.іѣдѵеті. ]чи|гѣпіаті.. напрня..
вопроси о томъ. допускается ли только беіпеловиое принятіе наслѣдства,
или оно можетъ пли должно бить іірпиято но описи, на іі|ниіѣ ннііеіі-
тарномъ и'і. Однако вопросъ о передачѣ или трансмиссіи Ирана на при-
нятіе наслѣдства надобно обсуживать но законамъ нреыени открытія на-
слѣдства -'вг|. II вообще, ос.ні наслѣдство принято, оно считается приня-
тымъ со дня сто открытія, а потому но законамъ итого моиеитп, т.-е.
дня смерти наслѣдодателя, [чіарі.шаютсл вопросы о взаимныхъ отноше-
ніяхъ между сонаслѣдннкаіііі, объ общемъ владѣніи наслѣдствомъ яв|, о
солидарной или частичной іслгѣтсгвеіішісти наслѣдниковъ предъ креди-
торами наслѣдодателя и*>.
”•) Ыа.ЬЬь, Ш, р. 234 и., 465 яс Отреченіе отъ наеіідс»* купитъ сонраипся
првааяаго >* выіѣчя (Ст. Зои. Гражл. X, 1, 903, 1002), н опредѣляете,і аъ тамъ*
п*> Цолож. 10 ои. 1366 г. (42687) о апл. Суд Уст. ст. П я сіѣь Уст. Гр. Су*.,
1401 и са**. Варіи. Уст. Особ. ІІротза.. 1875 г., ст. 36 а оѣд
»») Ст. Зм. Грш. X, 1, врвж «ъ съ 1237, 1239, 1247, 1836 по «род 1876
(ІдЬЬд, III, р. 234.
909. ОаЪЬв, III, р. 296 ВЪ). ' ( Ц , Р-
ж) ІИ. отдѣліліихъ отрасляхъ гражданскаго бита, именно іи.
ікшмеиыіомъ :“і. промниыеиішмъ !,"| и торговомъ биту ИІ). въ граж-
данскомъ и|м«І. ксиіи -8И| жшепп!*’> и другихъ обществъ и установле-
ній И,І, нрііяѣііяютгіі. смотри но характеру нравъ, тѣаи саяия основ-
ныя ітча.іа. итш-рия наложены пиніо2*1)- 1 •пвніпелыю государства слѣ-
дуетъ- жіяѣтнті. вообще. что но укаііаіііямъ опита оно можете погте-
иевііо ісінѣшіті., па будущее и|-гыі(, сіми учрежденія и орі'аііипаніі*
своего кпяйепа !”>. мпкеп. даже олоіжвнатня отъ ешпхъ грщкин-
Си. паже, та. IX, в гаме, стр. 230, ярая. ІГ>0. Ві. іі]юиыів*е«я
1870, вь вЗиец. нереяадЬ: <1іе ЕаЮТНдоеио Епліапйв вей 1833, УѴІап, 1609.
т) Св. стр. 238. лрви. 194, а яиже. во. X. ОоІгНсІііиіНц ІІаіиІЬпеЬ. § 39.
обязапльстшп (стр. 227 я етіл.).
— 265 —
з) ІІоиио нроцеее)іілі.ние законы ’•'), или іірсобразогавіявъеудо-
усТІЛЙІТТВ'Ь И удгаі|»изюлтІ'. страны, по мнѣнію МП0ГИХ1. У'ІСІШХЪ пи-
сателей, имѣютъ об|«тное дѣйствіе "'“Г, по ото мнѣніе яель-ш призппті.
іі|швилі,нимі,. Судебныя ііефорыы и могутъ и должны бытъ п]юіоволимы
'*') Мінегніаіог, „Ьог ,На локоаЗііад пеаег Ргоссюдоаеио аиГ апЬйпуідг
ІІаеЬи>іг«Шдкеіісіі, п сіт. АгеЫѵ, т. X, еір. 118—143. <1*1,Ьа, IV, р. 363— Ш>.
11*110* еі Ѵегд4, *4 агі. 2, п" 611—577. Кепкпб, І^іітЬпсЪ Но* СйіІргозенвгесЬія,
$ 8. Епбвтапп. СіѵІІртог. й 13. Ь'осЬ, рнпів. Ргооенз, §23. Меадег. овіегг. СіѵіІ*
ргосемгесМ, § 16. ЪоолЬагбц Наппотот'зоЬо Рго*. Огапинд, 4 над. іав7, стр.
ЛНоІрЬо, Іліа <1е ргоо. ой., VI, § 3432—3431. ІІтад. Оізрозітпі Ігаааііогіе и воюй}
Св. За*. о Суд. Граад, язд. 1867 г. Иаструвціа опіосвт. норма* еудоар. но гр. д.
общи* ушсѵиовііі иаеріі (см. оце зас. 3 а«р 1840 г. X, 133-12). Подож. о введ. Сгд.
Уст. 20 конб. 1061 г., отъ 13 овт. 1806 г. (II. С. 3. 42687). Ивстрівш о аоривЗ
еуд. овругі. (П. С. 3. 64401).
сеіо, Віошіеаи, Ропаій, В*11оа, ѵ° Ыв а4 340, 6
244, Ригааіоа а’ 72, ОетоіоаіЬе а* 53, Мсуаое,
<1с1 ніігійѵ, о,1 илешіо іГаІігоіііІг І'озвегташ ііеііе рогівЗініош *1’от41і№ риЬЫісо,
безъ обратнаго дѣйігтвія, на касаясі. іоворіініптихея въ прошедшемъ
вреиеии фактовъ и не нарушая ирюбрѣтеиныхъ прявт*. Се ннеденіент.
новыхъ судебныхъ учрежденій п обрядомъ судопроизводства. тѣ сраж-
данскія нраічі, въ случаѣ спора или потребности въ охраненіи, должны
находитъ себѣ вт. нихъ мщнту и осуіцм-гшеніе, подчиняясь успніов-
левнымъ об|іядамъ и органамъ процесса. Хота бы право было пріобрѣ-
тено уже давно и самое право иска. вслѣдствіе нарушенія его. ніииик-
ло въ давнее времи, судебныя :іаіци*га или охраненіе его иодчиііяілѵя
новымъ процессуальнымъ обрядамъ о проитюдатея новыми судебными
учрежденіями. Говорить объ обратномъ дѣйствіи законовъ въ :пънь
смыслѣ было бы не совсѣмъ точно: нона искъ не предъявленъ, онъ су-
яозможность обратиться къ судебной защитѣ въ тѣхъ формахъ и предъ
сѣли органами судебной власти, которые допускаются шгоиамя в|>еяеии
совершенія процессуальныхъ дѣйствіи. Истецъ. не предъявившій иска,
не имѣетъ особаго правя пи иа опредѣлеинуві форму процесса, пн на
данное устройство судебныхъ учрежденій *”); то и другое можетъ бытъ
измѣнено новымъ закономъ вт. видахъ лучшей организаціи процесса и
болѣе надежнаго охраненія врап; реформа этого рода не нарушить ни
чьихъ нравъ и говорить объ об|іатпомъ ея дѣйствіи на суіцествуиндіи
н|>ава было бы неосновательно. Точно также и въ охранительномъ судо-
производствѣ: если законъ вводить новыя формы для удостовѣренія въ
безвѣстномъ отсутствіи, хи охранснііі наслѣдства, принятія его па ин-
вентарномъ правѣ, для назначенія опекуновъ или совершеніи вотаріалі.-
•оаозожавств иежлу нвтеріаыаавъ в фориьшшмъ ыехечтакв орокесеа, врв іереиЗ-
аровзовіо омабочное чвівіе, будто 6м норки пропеоуаішго врача аиѣюгь оОнкяо-
нихъ актовъ, то понятно само собою, что каждый, кто еще не присту-
пилъ къ совеіпнеііію этихъ актовъ до изданія новаго закона, а намѣ-
ренъ говеріннть ихъ по введеніи его вт. дѣйствіе, долженъ будетъ со-
образоваться съ новинъ закопомъ. Другими словами: подвѣдомствен-
ность каждаго, еще не начатаго, судебнаго дѣла опредѣляется
закопами того времени, когда оно будетъ начато ироизвод-
обрѣтено право, подлежащее судебному охрніеііію, или когда соверши-
лось нарушеніе права и поданъ поводъ къ процессу ,0(>і. Полому, если
введены новыя судебныя учрежденія, то ни одно
дѣло пе можетъ быть начато въ орежни і бы опи
продолжали существовать еще нѣкоторое старыхъ
дѣлъ и|). Точно также, если установлено вдвое введены
новыя учрежденія для дѣлъ охранительныхъ, отаріаль-
въ дѣй-
вваче, какъ въ
рожденіяхъ ыг).
реформы, ии въ Жаковъ случаѣ не «ожегъ быть возобновлено
и пересужено потомъ, на основаніи повитъ законовъ о про-
цессѣ Если, до введенія реформы. спорное судебное дѣло было уже
окончено рѣшеніемъ, вошедшимъ въ законную силу, или конкурсное про-
изводство закончилось по прежнему порядку мировою сдѣлкою или раз-
дѣломъ конкурсной массы, иля процессъ взысканія завершился щюдп-
жею имущества и раздѣловъ цѣни еі» между взыскателями, или крѣ-
постное и нотаріальное дѣло кончено совершеніемъ крѣпостнаго или но-
таріальнаго акта, то псѣ эти дѣла уже отошли въ облаетъ минувшаго
то) Повоя. о иед. Суя. Уст., 10 ост. 1865, ст. 70 в 77.
ст. 70 Св. Заь о Сул. Грид. 1957 г. в въ усадѣ 23 іюня 1832 г. (5463), іотарввь
вамъ увааовеюамь; также в* ст. 110 Овіиява, Коякурс. Устава 1ію8 т. (Сйор. Фаза.
такъ (Совр. Уваь 1807 т., X 01, ст. 2 в стѣл), въ Нариав. овругѣ (Прак 1875 г.,
Прая. 1876 г., ст. 65 С). овввуястаиъ (Варія. Уст. Особ. Проста. 1876 г, ст. 18 I.)
м) Проф. СаЬЬа утворжіаеп. ниоѵво п этовъ свистѣ, что Іе Іедйі <1і ківгйОІ-
Заиавад. Ивструзд., 18ій
— 268 —
времени и ни въ какомъ случаѣ по могутъ бытъ шкви........влеші и пе)г-
дѣлани на огновниііі новикъ щюіичтуальних-і. закоіюііъ, хотя би гу.цчі-
ною реформою отмѣнены били еамия уч|И-жк'іпя. которыми дѣли мыло
разрѣшсао, н хотя би прежнія формы п|лнз№дглп. еініепби іыиекппія,
крѣпостные н шггаріалыіие об|шди шцік'іяыіи-ь ил будущее время су-
шественному измѣненію. Дѣло, накопченное въ н|юіиедиіемъ времени, есп.
фактъ минувшій. канувшій въ вѣчность. н не можетъ подлежатъ шікп-
кому вліянію позднѣйшихъ законовъ я;‘>.
Остается теперь разсиотііѣт т и і пачі П|юцессуа.«.ныхъ за-
коповъ къ тѣмъ судебііынъ дѣламъ, котория уже начаты произ-
водствомъ, но еще не окончены ко времени введенія новаго паюни
въ дѣйствіе. Въ исторіи судебныхъ реформъ, начиная съ д|>евнѣйпіяхъ
временъ И до нашихъ дней, можно замѣтить три системы, опредѣляю-
щія это отношеніе м*і. и іт въ одной изъ нихъ нельзя найтя обратнаго
дѣйствія законовъ. Правда, иногда случались исключенія, ко это были
явленія рѣдкія и не нормальныя аіТК Разнообразіе помянутыхъ системъ
объясняется различнымъ, болѣе или менѣе радикальнымъ, общимъ или
частнымъ характеромъ новыхъ законовъ о судоустройствѣ н судопроиз-
водствѣ м8> и основано на природѣ самаго процесса, такъ что внѣ этихъ
трехъ системъ трудно себѣ представятъ еще какую-нибудь иную само-
стоятельную систему.
Первая система выходятъ взъ понятія о процессѣ, какъ одномъ
органическомъ цѣломъ, какъ неирерывиой я цѣльной драмѣ, которая,
начавшись предъявленіемъ иска въ низшемъ судѣ, продолжается до со-
вершеннаго окончанія дѣла въ высшихъ инстанціяхъ и которую нельзя
рсое. ли. ст. В а 7. Русское Поаож. о ееед. Суд. Уст. 1866 г., ст. 76, Діа Вари.
ж) Міііегпаіег, стр. 118 <., 128 В. Мевкег, 1. стр. 192. првм. 8.
ст. в‘ в 63, діа Вари, округа 1876 г., ст. 21, 89, Ск'зав. о^Суд. Гріикд. 1867 I-
рЬиенІЙ (Зкк. 1848 г. № 19696. в. 3 и 4) в т. к. *”
ярежакп, ш ограпвчетюа кэаЬаепіень оосткьа в чкоіа прежнихъ учрежденій, идя
вреобрмовавіекъ аяуіремвио вхг устройства а рвсічорадва п дѣавхс. Точно чжвве
стдЮьвест. періодахъ иди авпхъ проюводстса (Міііегшаіег, стр. 130 й. ІіаВЬа,
IV, р. 393, 391, 309 аа.).
— 209
Л|юбнть па какія-либо іцпюіінміліип стадіи или отрывки 303). Если
процессъ начался при дѣйствіи прежнихъ законовъ, то, въ какомъ би
положеніи ни застала его судебная |»[юрма, онъ оставляетт'Я неприкос-
повепаіінъ и совершаетъ свое теченіе ко Н|ісжкеиу по|мцву п|пиам>л-
егва до самой пившей и послѣдней инстанціи включительно. Эта си-
стема принята била у пасъ при введеніи судебныхъ уставовъ 30 ноября
ІК04 года въ пчвпіімхъ русскихъ губерніяхъ н представляется на
верви й «гладъ весьма удобно», простою н естественно» въ тѣхъ слу-
чаяхъ, когда вводился общая реформа, глубоко нреобрпаующіш песъ
сг|юіі судебныхъ уч|юящеиій и основныя начала о|юи«ха. и вводится но
вдругъ въ цѣлой странѣ, а ііоетенеино, сперва въ одной губерніи.потомъ
въ яругой и т. д. На самомъ дѣлѣ удобство тутъ не велико и да система
но справедливости считается самою плохою какъ въ финансовомъ отно-
(Ргіпеір бег РтоееаміпЬоіі, Гааііё бе I» ргоеёчіоге)—аацшаа» особенно куженорЬчаао
Оелм-ійеків вясатель Мейеръ (ргівсірев впг Іея ччелбоая Ігаиаііоігев, 1013, р. М9 а 43>,
нктаіе котораго, однако, ехниодричо отяоргаепл іюоднѣбшаяа ранима во всѣхъ стра-
наха ОаватвоО Европа (Мегііо, Пересъ, ѵоѣ XVI, р, 280 за СаЬЬа, IV, р. 389 на
ст. 1041 гоіюрвтк. что „наетоаші Уставь волучасть салу а хійстаіе, вачавал Ст 1 авв.
аведеай п дѣйствіе Устава Гр. Суя., вравѣаавясх, до окончательнаго нхъ разрѣшенія.
тепіи, такъ и еъ точки зрѣнія надлежащей оргашлаціи н)апюеудія 11П: опа
прокаводнтъ раздвоеніе и безпорядокъ въ судебномъ организмѣ, увеличи-
ваетъ расколи госумрегоа, тормозить введеніе реформы къ цѣлой странѣ
и оставляетъ существовать. подлѣ ноиихі. судебныхъ учіюадепій, старыя,
которыя, оставшись какъ бы за штатомъ діа окончанія прежнихъ дѣлъ,
обыкновенно ничего не дѣлаютъ и тянуть каждне дѣло до тѣхъ поръ,
пока ихъ не закроютъ и не сдадутъ ихъ лѣта частію въ архивъ, частію
въ новые суды. Какъ бы то впрочемъ пн было, очевидно, что при этой
еш-к мѣ новые судебные законы не имѣютъ никакого обратнаго дѣйствія:
они примѣняются только къ тѣмъ дѣламъ, которыя начались послѣ нхъ
введенія. Скорѣе здѣсь можно замѣтить противоположный недостатокч.:
старыя учрежденія и порядки составляюсь здѣсь балластъ, мѣшающій
полному’ осуществленію новаго закона въ цѣлой страмѣ
Другая система смотритъ на процессъ, какъ ча совокупность от-
дѣльныхъ періодовъ, изъ коихъ каждый ііредстап-іасть собою самостоя-
тельное цѣлое и можетъ быть обособленъ отъ другихъ періодовъ, по
внутри его не подлежитъ дальнѣйшему дробленію. Переходный прин-
ципъ этой системы состоитъ въ томъ, что, если какой-нибудь періодъ
процесса начался при дѣйствія прежнихъ законовъ, то онъ и оканчи-
вается по прежнему порядку; напротивъ тѣ періоды, которые начались
послѣ введенія рй]юрмы, подчиняются новому порядку производства.
Этапъ переходнымъ путемъ проведены были, на западѣ Европы и у
насъ въ отдѣльныхъ мѣстностяхъ Россіи, самыя крупныя судебныя ре-
формы ЯІ’>. И дѣйствительно, каждый піюцесеъ можно разложить на са*
«’*) Тлп я у васъ, съ 1864 во 1778 годъ виючятеаъао. судебная рефоряа, даже
Россія, въ ятровъ іо судебной рефорвы бвво еіяо боаѣе гуловъ а сулой, чіиъ
фръвчтзсші Уставъ Гражл. Сул. 1807 года; вагкаъ а другія вратвтеластііа слѣдовала
вое аровзводспо, отъ воіачв медоваго орошевіл до обымеділ рѣшены ала овредіве-
моетоятслыше періоды, кп. коихъ каждый производится по своихъ фор-
махъ и обрядамъ и подчиняется естественно законахъ опредѣляющимъ
порядокъ его производства; нанрнмѣръ, в|>оце<тъ въ первой инстанціи,
н|иіцессъ обжалованія и процессъ нгшкінепіл—три сонершенпо отдѣль-
ныхъ ІЦЮКІВОЛІТШ. ни. коихъ каждое имѣетъ евое начало н конецъ н
слѣдуетъ своимъ форшип. и обрядахъ, а потому каждое можетъ бить
подчинено тѣмъ законахъ. іть иа|иттноішиіе которыхъ оно началось. Ни-
какого обратнаго дѣйствія законовъ тутъ не будетъ.
Наконецъ тре.тья система видитъ въ процессѣ только совокупность
отдѣльныхъ актовъ или дѣйствій, изъ коихъ каждое естественно должно
быть совершаемо но законамъ евоего времени. Напримѣръ, подано иско-
вое прошеніе и, прежде чѣмъ судъ приступилъ къ вызову отвѣтчика и
свидѣтелей, выходятъ новый закопъ объ атомъ щіедметѣ; судъ еете-
закопъ----------
потону что каждый актъ ..|п.ч.
мснн. Эта система составляетъ
дебиой практики, потому что
основаніи особыхъ переходныхъ
общихъ реформъ судоустройства и процесса, астрѣчавмпихел ’ весьма
рѣдко, а всѣ мелкіе процессуальные законы, опіюдѣлаюіціо тотъ или
другой актъ пли обрядъ производства, должны быть примѣняемы судомъ
къ каждому такому акту, слѣдующему за обнародованіемъ новаго за-
кона •“).
есся (§ 7). (Іохобаиа же вравіаа ст. и. Поаож. о ни.
Ваиар. Уст. Гражд. Суд. 1889 г. (5М,15), Ввртемб. Уст. 1863 г, ааиичат. хя. ст. II а ір.
вой реферни п Польской Россія, гь которыхъ кккѣіояъ не только ировеео. іевиіи-
мструкіѵю 1668 г., ст. в, 13 Ж, 32 в.
востааоиеао, что акты я докаіатсльсиа, уже аачагаа во врежаеву вориау, могутъ битъ
— 272 —
Но принципу :п'он обыкновенной спстеяи. каждиіі фактъ и каж-
дое дѣйствіе процесса опредѣляются анкоиаки своего времени,
опредѣляются не только въ своей формѣ, по и въ епонхъ іке
Аеты, уже еовеішниніис въ шкшшой <|и>)шѣ прежде введенія новаго
шпона, не должны быть повторяемы или ііе|юд1ыинаспи вновь, они со-
храняютъ свое чпа'іешс и силу жіконнихт, актпіп, 4,*ѣ Мало того, и
пуляния послѣдствія. сіілшппия гг, совершнтпияся событіемъ или актомъ
процесса ко современнымъ ему аакоііамъ, стоять ппѣ вліянія аопиѵь
закоповъ”’). Наирин., если с|ювт. лія иода'іх пчслляціопнои жплімі.
шешапеиний но іі|к*жншгь шконапъ, ужо нсгекъ, то лтрвегея право
апелляціи и рѣшеніе ік-гушктъ въ закоініую силу, какія би реформы
іш били совергаени потокъ въ апелляціонномъ производствѣ, хотя би
самий срокъ аіюдиціи билъ тюелѣдетши пазііачепъ болію продолжи-
тельный г,е). Къ числу пряныхъ ііослѣдссііій процессуальныхъ актовъ
относятся не только тѣ, въ которыхъ нен<я'|>е.і<-іы’ішо зміижается зна-
во оиіамаіт ьатоп, а:іь махъ ивавО ааіеть значеніе а сушествіесь въ юраівче-
ченіс акта, на сюда :кс слѣдуетъ отнести и соедиііенііпо съ актомъ
іірлно па совершеніе какнхъ-.інбі> другихъ, дн.іыгѣйнінхъ, актовъ въ И|іо-
цессѣ 11,і. |>|юяѣ тот, ахти ніюцесеа нерѣдко влекутъ за собою >іо-
елѣдстнія матерія.іыіим, на основаніи нхъ пріобрѣтаются іі|мна или
іі|юнзіюдягся жнгѣпеііія іо. существующихъ нежинскихъ отношеніяхъ;
но общему іі|іаинлу и нтн нін-.гѣхстииі оп|іедѣллюп.*я законанн в|юмеви
совеінноіійі акта вь и|юцеі’сѣ ”•>. Такъ, панріім., еъ ііредыиівчііеп
иска, съ рѣшеніемъ вступившимъ іп, законную силу. съ открытіемъ кон-
курса и ст. |іазнымн другими актами и событіями в|иіцічта соедшіиются
весьма важиші г|иіждіі ні-кш иисл іцетііія, которыя и должны битъ обсуж-
даемы но закопанъ того іі|іеяеіін, когда совершился самый фактъ или
актъ процесса, лежащій іп. нхъ основаніи Я|).
Но, за исключеніемъ этихъ прямыхъ матеріальныхъ послѣдствій актовъ
процесса, всѣ вообще иптеріальныя гражданскія отношенія, со-
ставляющія предметъ процесса, слѣдуетъ обсуждать но нхъ
собственнымъ законамъ, на основаніи тѣхъ щіавіілъ о дѣйствіи за-
коновъ во времени, которыя іиложеіш выше (и. а—ж). Дли убѣжденія
въ стомъ принципѣ нужно только припомнить себѣ основную характе-
ристическую черту дѣятельности суда. Законодательная, уіефорянрующяя
власть государства дѣйствуетъ, также какъ и судъ, въ формахъ настоя-
щаго времени, но она дѣйствуетъ только па будущее время, факты про-
шедшаго времени стоять внѣ ея вліянія: иаприавъ судъ въ щищессѣ
різематриішеть и обсуждаетъ именно факпі и отношенія ііроимаго вре-
мени: онъ долженъ |іаясмаг|іѣтъ нхъ въ процессуальныхъ формахъ са-
михъ новѣйшихъ, потому что процессуальная дѣятельность суда и тя-
жущихся есть дѣятелміоеть настоящаго времени, но по существу онъ
долженъ опредѣлить нхъ законами часто весьма отдаленнаго, нрошед-
Т)ИЖГо Тренева (Оаѣѣіь IV. р. 41»), Дртгаі примѣръ: язь ф«т« прехмвіемй вей
«і>нг, сто ано» ть прутомъ судѣ, съ уплатой попыхъ астовшь жнвлавъ н т. ,і. Пъ елу-
лЬо пъ нотой сухъ Ьшъ теткахъ пторічвоъъ аиеряпъ
шаго времени, именно того іціеяеііи. къ кото|юму относятся еаянофпвги,
составляющіе ире.ѵют спора.
Въ каждомъ процессѣ слѣдуетъ различать собственно процессуаль-
ное отношеніе между судомъ и сторонами. развивающееся въ иастоя-
тики, совремеияими иконами, законами того времени, когда сокср-
таются самыя дѣйствія суда или тяжущихся въ процессѣ, и. съ другой
къ процессу и соетлнинпіія іі)>с(жтъ спора. Зти послѣднія отношенія
1.ІІІ
закопамъ того времени, когда совершіыись факты. опредѣлившіе ихъ
судьбу, нанрвм. факты пріобрѣтенія правя, передачи иля прекращенія
права. Вообще говора, матеріальныя отношенія сводятся къ тѣмъ груп-
и матеріалышя основанія раз-
:тахъ исковаго процесса различить ати двѣ сто-
Гакъ, право иска, само-по-себѣ, есть право ма-
данскаго права •“). Въ процессѣ искъ предъявляется въ формѣ иско-
о допущеніи того или другаго докааатоли'тііа. о доккіаті'.імюм его силѣ
и условіяхъ должны бить іпчЛшіаеяи по здктиіѵь того времени. къ
кото|юму оіноеіітоя Гасіііш ргоіанз, т.-е. .................... но яікініішъ И|Ю-
яеии представленія доіпзаіѵліет іп. іциннтсѣ съ тЬяъ однако <>г|п-
ничеиіемъ, что содержаніе актовт, укрѣжіенія Н|піи.. какъ отпечатокъ
Гасіііт ргоЬаікІііт. какъ выраженіе діятня>|кі, признанія, жшіаііатольнаго
раі'.ііо|іажеіня н т. и., обсужіншетои но аакоиаиъ іі|К*шчін соіюркіонія
162 Я. ЬавааІІе, 1, 1»1ІГ, ОаЬЬа, IV, р.
Осі седійвіі <1еі шииі 01 ргап йсѵсві Іосіііеіе аесооОо
>1 <ІіГеОо ііі
содержаніе ахъ |ап расаоражеаіа аса оратай, актъ оуГоечнаг» :іас>кяашьспова-
Зак. Су*. Гражі., X, 2, над. 1867, ст. 323 враи., 1606 ерам.. 2273 аржи.у Тоже самое
акта и. на основаніи какихъ-либо позднѣйшихъ локоновъ, не мосуть
быть лишены доішютслыіой силы акты, заблагов|>еменін) соетаалешіис
сторонами. ст. цѣлью укрѣпленія іі|пвь вт. шцилкѢ установленномъ
прежними законами, пн затруднено доказательство словесныхъ мѣтокъ
посредствомъ свидѣтелей—тамъ сдѣ онѣ допускались прежними закона-
ми Такь-шьъ ріаезцшііопек уигі.ч обсуживаются по времени совер-
шенія тѣхъ событій или актовъ, па которыхъ предположенія этого рола
основаны и|).—Судебное рѣшеніе, ст. формальной стороны, опредѣ-
ляется законами времени его постановленія мг>. На основаніи этихъ за-
—«л^.—( н воцросц о характерѣ рѣшенія, какъ за-
। Э38і, окончательнаго или неокончательнаго, о
1,4) н о срокѣ, по истеченіи котораго оно
считается вступившимъ въ законную силу, съ что новый
истекъ *“>.
чимъ, то
ивъосл-
опо полу-
зскаиію іп,
еамак ори-
очнаго или
спогоііахт. еі
тѣми ЖС
началами, которыя изложепы выше, смотри по ржітнчііымт. ррупнанъ
правъ а“).—Условія в порядокъ исполненія рѣшеній обсуживаются
по законамъ в)юяепв исполненія •”). Новый законъ можетъ потребовать
новой исполнительной формы рѣшенія, нанрим. исполнительнаго листа,
даже отъ тѣлъ |іѣшеііій, которыя состоялась до изданія его. но еще не
обращены въ исполненію даѣ Точно также исполнительный іірщсссъ но
актамъ договоровъ опредѣляется законами времени исполненія, ано вре-
мени совершенія договоряСамые способы взысканія мосуть быть вмѣ-
нены новымъ закопомъ и, если іи. йенъ не сдѣлано положительнаго ість-
о») ОвІІоз еі Ѵегкб, ай ать. 2, п« ЛСЛ, Ы7. Кепі, СоппепЬ. I, стр. 153, Тю.
аоиевш. уаазнааѵиія на тЬсятн связь между явтаан логотюров* сплсойамн юнеи-
Срле. вице, стр, 237,
— 278 —
послѣдніе болѣе охраняютъ селу сдѣлки в|ѣ Точно также, если би но-
вый конкуіиный уставъ ие пришилъ іі|юимупіественііаго Ирана ко удо-
іигтпоііеіііе та ііеглаепими общими ааконными ипотеками или та креди-
торами, не ікидѣюжими шкмдоиъ. то вмѣстѣ съ тѣмъ ДОЛЖНЫ бить
Припяти временныя мѣры для ох|чіпенія іп, конкурсѣ и этихъ іі|жвъ,
возникшихъ та прежнее прося аз-І.
Въ вагонахъ объ охранительномъ производствѣ есть также гто-
|нніа матеріальная и процессуальная. Иаіірим. іп, іі(южиюдгтвѣ по охра-
ненію наслѣдствъ различаются довольно рѣзко вопроси о самомъ правѣ
наслѣдованія и отношеніяхъ, иіп. него вытекающихъ, и, съ другой сто-
|и>ны, обряды и акты самаго охраненія, вызовъ наслѣдниковъ, опись,
принятіе и раздѣлъ наслѣдства •“). При внимательномъ анализѣ, подоб-
ное же различіе можно провести и въ другихъ дѣлахъ ох|иіпительнаго
производства исходя постоянно изъ того основнаго начала, что за-
конодательная пластъ государтіа, создавая новыя формы для охране-
нія правъ и для спокойнаго теченія на|юдной жизни на будущее время,
ни въ какомъ случаѣ не желаетъ нарушать частныхъ правъ, нріобрѣ-
тепныхъ по прежнему тахинному порядку, и по можетъ вторгаться съ
ареоб]азоваіііями въ область фактовъ п|юшедшаго времени аѵ‘І.
закона въ теоріи и въ практикѣ необходимо владѣть, прежде всего, нод-
Затідпу, ЗуИега. 1. стр. 206—МО. ХѴѢоЫег, НащІЬвсЬ Зев и ши. ГппІтесЬВ.
§ 26. рагасег, § 12, 13. ГОСІІІХ, Ѵосіезиивеп, 1, § 16, 16. ВогсЪасОІ, іію ХѴІавев-
зсЬаѣ иіиі Кави 4ег КесЫаЙшІтчі оіісг Ше (игйНасЬе ІІвгвишіаик. Кіеі, 1663 (ч*ю-
же уиаааа стхрая зягоратураі. ВсѣЪагОі, и«гшепе«1іс* іигіз 1750, я взд. Выьхв
— 280 —
линнымъ его текстомъ. Въ настоящее время, подлинность текста каж-
даго закона, обііаікідонаііпаі'о установленнымъ порядкомъ, обезпечена
вполігѣ самимъ порядкомъ обнародованія. Но зтотг. порядокъ организо-
ванъ только въ настоящемъ столѣтіи. еудепиои же практикѣ и къ що-
бенностп паукѣ нерѣдко ііриходіптя нііѣті. дѣло п іірч-жііияи, болѣе
влн женѣо старинными яжопами, ііодіинності. текста которыхъ выпи-
ваетъ иногда серіеаныа сомнѣнія. 'Сакъ, въ чш-аѣ источниковъ нынѣ
дѣйствующаго Свода Г|віжл. Зак. Опя-йскапт края указаны, подъ гптс
ямн его. І1ОСП1ВОВЛ1ЧПЯ римскаго и каііоніічщ-каго права, изданныя за
долго до изобрѣтенія кнпгонечатаіші и епх|іаіінііпіі>н*я до нашего вре-
меня но въ пе|н»пач:ілыіыхъ пхт. спискахъ, а только пъ позднѣйшихъ
рукописяхъ, текстъ которыхъ значительно нощюждепъ оніиоками пере-
инечиковъ *ѣ Далѣе, въ ряду меточшіковъ остзейскаго іі|>ава поимено-
ваны старинные германскіе и шведскіе законы и разноооразныл мііепіыя
постановленія: рынаіекіч и го|»декія нрава и привилегіи, постановле-
пія ландтаговъ, аікгономнчеі’кіе законы, судебныя правила, гражданскія
слова іііаиегвртасѣеп) и т. п.; многія изъ нихъ возникли сначала также
въ письменной формѣ и только впослѣдствіи крѵаііы въ печати, а нѣко-
торыя остаются и до сихъ норъ ііепанечаттіііііымн Тоже самое слѣ-
дуетъ сказать о старинныхъ нсгочннкахъ финляндскаго и нолтекаго
права. Въ ІІолылѣ Дневникъ законовъ сталъ печататься съ 1810 года,
и въ него вошли закопы только съ 1807 года 4>. Въ Финляндіи изданіе
оффиціальнаго Сборника мѣстныхъ постановленій основано только спу-
стя нѣсколько лѣтъ послѣ присоединенія ея къ Россіи; прежніе же
ніточиики прихіідігтѵа рлигкіпптт. іи. старинныхъ шведскихъ изданіяхъ,
оффиціальныхъ іі.ін чаетнихт., и многіе изъ нихъ до сихъ поръ не на-
печатаны вполнѣ яі. ІІъ со[іеііііи.хъ русскихъ губерніяхъ, съ изданіемъ
іік беа ВмЬів, 1801. Иасііагіае. ѴегиисЬ еівёт аіік. НегпіепеаНк беа ВесЫз, >806.
ТЬіЬаиІ, ТЬеотіе Лт НчресЪсп Ліиіеіршр бея гйт. Несіпв, 1799, 2 паю 1806. Зу>-
р. 500—506. Воитіет, Іл* ОіеЦ то. Сопаіпісііоа а ІпіегргеШіоп. его же, Іііаіііи-
ІСЯ, I, я* 86—80.
І.НооіАг Ьаіогіса, 2 жід. 1876, п" 3597 а. 261 Р.
ДативН Зиоиові. ястрѣшш весьма ивою ішечвтол.
») Въ упшиихъ чичіе (стр. 61, арки. 58) гмлсео-кѣяецяомъ яшіеія 1807 г. я
швелсамігь в». 1856 гола Фяіианісжаго Уложеніи аріклмн. частію япоаігк, во Сюп-
шео частію тѵавао въ отрвашь а вэыечсаіахь, весьма рашебраааш н«стааоиевй<
мі. ѣашаліа Уложеніе 17.11 г., ввѣюгь чажное шчеаіе лая Гусевой ватка я иотову
еве, что оая служата олеят, ал асточначост права въ ОстаеЬсвоЙ Россія я уаазаам,
«іеЬіДОеа іп йеп ѣапбеч- ивіі &«1ів'тісіиеп бея НегодіЬиіва ЕЬаІІмд аисЬ восЬ
Колпаго Собраніи Закомовч.. шторичсскій матеріалт, законодательства
приведенъ въ достаточную ясиогтц почивая ет. Уложенія пщиі Алексѣя
Михайловича. Однако и :цІаі. не должно упуеклті. итъ вида, что въ
Полное Соб|кшіе Закоиоіи. пошли далеко не вг'ѣ узаконенія, даже XVIII
и XIX столѣтій, не гоіаі|ія уже о болѣе діютіихт. памятникахъ: многія
отысканы только впослѣдствіи н изданы частными лицами нлн обіце-
ітвамн и комиисіяии ітлнаго |кіда ‘1. При такомъ положеніи дѣлъ, во-
И)юеъ о подлинности сгаринныхз. закоповъ и Д]>угихъ ііаматішком,
права и о неповрежденности ихъ текста имѣетъ до сихъ по,іъ еуще-
ітпеііпае значеніе дли науки, а иногда и для судебной практики. Уче-
ная дѣятельность, іинцкшленііая къ разрѣшенію этого вопроса, напи-
вается критикою и п|нінѣпяетея одинаково какъ къ стариннымъ зако-
намъ. такъ и къ другимт. памятникамъ нрава и историческаго быта
вообще.
Обыкновенно рашіичають критику ішеніую и низшую. Первая изслѣ-
дуетъ подлинность закона или акта ВЪ цѣломъ его составѣ. опредѣляетъ
вообще происхожденіе и значеніе синева или документа, выдаваемаго
за источникъ права *>. Нго|мш же, няшная, критика повѣряетъ подлин-
ность текста закопа въ его частяхъ или деталяхъ в>, сравниваетъ списки
его, сохранившіеся до настоящаго времени *>, нгпрщияетъ ошибки вк|>ав-
шіяся ігь нихъ по недосмотру переписчиковъ и отъ другихъ причинъ,
старается іюзетанопіпъ пов|>еждеииии, истлѣвшія или затерянный игѣстл
документа ,0> и вообще восщюизвести, съ вовможіюю точностію и полно-
тою, подлинный его текстъ. Цѣлой масса ученыхъ работъ итого |юда
привела уже къ возстановленію многихъ памятниковъ щпва какъ древ-
нихъ, такъ в новыхъ германо-елввпнгкнхі. паіюдот. Европы, и рт-крыла,
съ другой сго]>оііы, подложность многохъ г|лмотъ, привилегій, закоповъ
и сборниковъ, которые въ старое время принимались на чистую мо-
___________________________________________ _____________..... КотаІ 1777 (785 стр.). Геіее
_________________________________________________________ , .. Ві)к« ЬаиЛвІакЬ, в бесгіеев Ніукее 8иЗх Іл<Ь, 1818,
Хилкѣоіт 1702. МвІІег (рижевік), КеЬимІМга ІлівѣесІП <іе* КеіеЬед ЗсЬѵеОеп
ЗіаіІІ-КесЬі, иеккев лвГ вшиѵ ЛІоІрЬв ВеГсЫ илл 1018 дейгпекі... ЕгавкГчгі имі
Ьсірж. 1709. 8сЬлвОетапп, Коп^І. ЗіаЛваг, Егтапіпівкаг «с. яя 1528—1701 голи.
ЗіоскЬ. 1708. Зііегатао, Затііп^ я( КопдІ. ЙиПуаг. Ебглпіпіпрат еи. ЯіоскЬ. 1730,
Вікапз 1743, Катііпр 1743, 1747 8. Згргдоі Кікде НісІ'Ісгякяря ОСЬ А<1е1в Кікоіагз-
РгМокоЙ, за 1827—1651 тля, ЗіоскЬ. 1355—73, въ 4 га., н 2-а серія,т. I, ая 1862—
1854 голи, ЗіоекЬ. 1878. Зятіівв лГ іпнгисііооег гЬгявЗе гіеп сітіія (Огѵаісоіовео і
Зівгідо оеЬ Еіооіииі. I. КІлекЬоІа, 1850.
ііе го <іірЬіші1іса, Рагіа 1709. Тазвів еі Товаівіа оовгеав ігаііс <1е аіріоашідве,
б томовъ, Раг. 1750—05 (вѣй. аерев. Ллсюигв). ЗсЬОпешаоп, ѴегавеЬ еіиев тлІЬио-
ііій-п НрИета Нег аіікешеіпсіі, ЬевоиОега <1ег ОІІегео Ьіріолайк, 2 т. Ѣеіре. 1813.
>“) 'ато—врата» жнялочв» (СввіесІигаІІиНік)
— 282 —
Когда по,длинный текстъ закона установленъ или но енмому порядку
его обнародованія но подлежитъ сомнѣніи, задача критики оканчивается
и начинается дѣло толкованіи закона, т.-е. изъясненія и іпекритія
точнаго его смысла. Толкованіе отличается отъ критики тѣмъ, что но-
слѣдпзя повѣряетъ подлинность заново и заботится объ установленія
точнаго и исправнаго текста его, а толкованіе (іаСегргеікСіо) имѣетъ
Нѣть» раскрыть логическое содержаніе или смыслъ закона, выяснитъ
волю законодателя, выраженную къ законѣ, и опредѣлять отношеніе :м-
ключающихса въ немъ понятій и положеній кт. другнмъ частямъ зако-
нодательства и къ ііѣлой системѣ права. К|нітнка есть работа ученая,
обыкновенно антикварная, потому что новые законы, обнародованные въ
оффиі бальномъ порядкѣ путемъ печати, не вызываютъ никакихъ сомнѣ-
ній въ подлинное™ и неповрежденности ихъ текста; даже простыя оііе-
чатни исті>Ьча»'п.'а въ нихъ довольно рѣдко и критикѣ здѣсь почти со-
всѣмъ нечего дѣлать '*). Напротивъ, толкованіе законовъ есть работа
общая н щжмѣнимая во поѣмъ законамъ, старикъ и новомъ, темнимъ
и яснымъ '*): каждый кто, читая паковъ, усвояваеть и передаетъ смыслъ
его собствеяными словами, тотъ тѣмъ самымъ толкуетъ законъ. Неліоя
назвать толкованіемъ ливіь механическое удержаніе въ накати еловъ са-
маго закона: но чтобы знать и понимать закопъ, недостаточно механи-
чески отразятъ его текстъ въ своей памяти, а нужно усвоить себѣ
смыслъ закона, уразумѣть его силу и дѣйствіе м).
Какъ усвоеніе и воспроизведеніе понятій и мыслей закопа, толкова-
ніе одинаково необходимо и для судебной практики, и для науки, и
для каждаго частнаго лика, обязаннаго примѣнятъ законъ въ своей
жизни. Самъ законодатель, безъ сомнѣнія, долженъ усвоить и раігьяс-
нить себѣ всѣ изданные въ прежнее в]юия законы, чтобы руководиться
иии въ своей дальнѣйшей дѣятельности; если бы въ практикѣ вшниия
какія-нибудь педоразумѣнія, колебаніи и противорѣчія но поводу неяс-
наго смысла старыхъ законовъ, то онъ долженъ устранять ихъ издані-
емъ новаго закона. На основаніи этой всеобщности, толкованіе законовъ
порядкѣ ііісгтанцій, о раяыгтчііи пли дпиплпепіп яиаііимгь ”). По по-
воду этихъ докладовъ н.цашілпеа шпояъ ііояените.іі.нио іеікови, |ю-
скрипти, мнѣніи и :нік.ію<іепіи, ути И болрі'КІе іірніошірм И тому ио-
Яот. 120). У повывъ иародовв
швиевіе суда доажеві. бивъ човожвть потовъ в>. основаніе своего рівивіл, хота сто-
Іса іои цо’ІІа егоігаіепі іюсеашіге а’іпіетргсвсг оно Іо) (аав.24ам. 17<Ют.,ІіІ. II, ап. 12);
во са учрГ'Жхеніеиъ вастаціояпаго суда вайіюдваіо эа еденооСравііииъ товвовавіоах а
Оуввалхяое волхованіе (УоаерЬ. СмеиЬиеЬ, 1, § 24), но пниератора Леопольдъ выау-
шнп погонъ, ва 1797 г., Грии. Упіеаів ия звімвов ГшпіІ (I, § ІЯ), равно вввъ
- 285 —
добпиа іі|»№ше.Ѵ'ііія нутоіітнчоекаго толкованіи м|. Но такой пор«-
дои., еъ теченіемъ іеіч-шчін вездѣ отиѣшчп. *’), потоку что. к|ишѣ про-
волочекъ, еъ пикъ пн-днііеіінихъ. онъ ииріикалъ собою сиѣліеніо вла-
<-ті, жшоііоляп-лыіой и судебной =і|, ііротніаірѣчвлъ началу шідукто-
наго ранити дриродіч н жнхніі на оонованін аніоновъ. леашніихъ во
в|и'нсіін ііроіпедиіемъ. н приводилъ ко резулілхтѣ жъ и|юшволміону рѣ-
аіенію дѣлъ на основаніи вновь іщаннихъ хткінкнп.. съ гхни'нпеігіемъ
инъ ооратнапі дѣйствіи И>. Нъ наетоащес врой» игѣ судсбнмн улано-
иіоіііа інчсинш рѣшать дѣли, во точному раіуиу супвт-піуюнднхъ нако-
пивъ. а іп, случаѣ нхъ неііоліюги. ііеяеноегіі. недостатка или іі|ютнво-
рѣчиі, осиоишіаті. рѣшеніе, на общимъ смыслѣ шкошип. И|. .'(.іа наблю-
денія ше за ох|іиі№ніемъ -шчііоіі силы закона И «а однообразнымъ
степенно іімходпп изъ ,воіі>сЛ»иІя толь» » XVIII сталѣтіі; слѣди ст сохраняли»
и ль Сводѣ Заівоітоп. ІІо статьѣ 2-1 Обід. ГуС. Ѵ-ір, тд. 1067 г. (ст. 200, іи. івтв г.),
еяіе дѣла пола ирехдогоиа имснссп ии аемсппа аакоаоп.
•і) Си. «рчіѣъ 1Я в 1».
о) Мппімчвісіі, <іс ГНлргіІ йга Іоіл, XI.6: II п'у а реіаі Не ІІЬепб. Еі 1а раіе-
ппс« 4е .ічксг в’ек р» м-рапЪ- <|с Іа риішосг ІеаЫлііѵе » <1с І’схесаітісе. 31 сііе
— 286 —
его исполненіемъ всѣми судебными установленіями учрежденъ, нъ каж-
дой странѣ Европы, высшій кассаціонный или ревищопиый судъ, въ
Россіи правительствующій сенатъ въ кассаціонныхъ его де-
партаментахъ -5>. отмѣняющій судебный ігііпіеві». нъ которыхъ замѣ-
чено явное нарушеніе закона или неправильное его толкованіеПсѣ
опредѣленія сената по просьбамъ объ отмѣнѣ рѣшеній публикуются по
примѣненію закона ”), хота т
и должно
сѣненіи со-
ноложитольныя статьи объ этомъ предметѣ но
иное, какъ ныіюды изъ общихъ началъ логики, пр
дробностямъ судебной практики и къ природѣ с.
толкованіе закона остъ логическая операція,какъ 1
и по цѣли и но предмету, потому что каждый го
только звено въ цѣлой системѣ права, каждое пон
нонъ выраженныя, суть принадлежности отой сист
пекъ употребленное, есть элементъ терминологіи,
дѣленный смыслъ вь системѣ нрава. Раскрытіе то
помѣщаются иногда
и опѣ суть не что
мято права. Кояцоо
>средствамъ его, такъ
сной опре-
указаніе икъ мѣста нъ системѣ, изложеніе логическихъ выводовъ, ип.
нихъ вытекающихъ, вообще радъ пріемовъ мышленія, подчиненныхъ
правиламъ логики.
Прежде всего, нужно прочитать закопъ весь, отъ начала до конца м)
рола п проектъ (ем. его у батебо, т. і, стр, 131 и 132). Пмробаш правила можно
Иш. (нкед., ст. 3 а 41, тагъ а русскіе Осноанно Законы (ст. 65) к Фннллалское
Уложеніе (раза. о сули м. 1, § 11), слати,» нужный* рна» только ш общее па-
на сборвнкалъ Юстиніана, особенно и. сіатмхь 10—10 Ріа- 1, 3. в п воеліюю»
лисъ на двухъ язикахъ. русскомъ и польскомъ. съ ііебольганмт. переры-
вомъ въ Іы.2 и <іЗ голахъ. когда многіе .чаконы напечатаны били на
одномъ иоліскояъ языкѣ. бкп. ія-якой іашечіні по.ііли и для Руси ініль-
скон, и дли москоііекон 371. Политическія смути итого в|н-иеии окааааііеі.,
наіі|ютиігь. весьма полезными для |нізиіігія ооіці-й системы русскаго :ві-
конодате.імттіа. нобудінп. іі|м>»ігпым'і,Пі> приступить зік-ргпчески къ |яы-
бору и переводу па русскій языкъ всѣхъ. старыхъ и новыхъ, мѣстныхъ
яакоііоісь, такъ что. начішал съ Іяііі годя. іідіті. длинный |иіді> .ггохт.
Оффиціальныхъ не|мчк>доіл.. изданныхъ п.-і)кіллелыіо па русском’і. и поль-
скокъ языкахъ. Между и|ючимъ. въ Іл"О году. нерічи-дічіы были па рус-
скій языкъ и ін-нонііые гріждпік-кіе законы поліи-коп Россіи, а въ ІК7і>
голу и судебная |к-форма введена -пімт. на русскомъ языкѣ. Тѣмъ вс
менѣе. однако, знаніе іюлы-каго. латнііі-каго, фічіпііуаскаго н нѣмецкаго
языковъ весьма іяіжікі дли пониманія мѣстныхъ источниковъ н|«нл, изо
коихъ многіе до енхъ норъ не имѣются па русскомъ пли переведены
не всегда съ одинаковою точпоітію “І—Въ Веста рабскомъ краѣ
дѣйствуютъ, какъ извѣстно, остатки даннаго византійскаго піміьч, ео-
.хрвнішпііеся тамъ въ ІІІіхтикпііжіи Арменопула и въ Собраніи законовъ
Донііча; та и другая книса ііе|ювелоііы о<|-|*ніііалі.но на русскій языкъ,
во для пониманія ихт. необходимо об|«інѵітм-я къ греческимъ ихъ источ-
никамъ. Русскій нереоодъ Арменопула во многихъ мѣстахъ неудовле-
творителенъ. хотя къ него и введены нѣкоторыя штраніовіа и улучвіе-
віа во 2-нъ сенатскомъ изданіи Ік.г4 года. Для истолкованія его по-
лезно имѣть подъ рѵкачи подлинный г|іеческій текстъ, изданный Гейм-
бахонъ ”). и кронѣ того, тагъ какъ сочиненія и Арменопула и Донича
суть только компиляціи или извлеченія изъ византійскихъ закопанъ, то
здѣсь и слѣдуетъ искать ихъ точнаго разума <оі. — Что касается Фин-
ляндіи. то законы итого края, до самаго нонѣніпаіп времени, именно
до ІННО года, писались исключительно на языкѣ шведскомъ41). Хотя
основной законъ ея. шведское уложеніе 1734 года, переведенъ былъ въ
01.въ тонѣ уачЬчается Іііоязвутив п тексгС. перериііь, а заіѣят. сх 62-ГО тома, іахояв
васъ аа толстомъ (си. Сѵор. Посг, Фіы. 1668 г. -ѣ Зѣ етр. 8, § 19).
— 289 —
ІЯ24 году на русскій языкъ, еъ нѣкоторыми прибавленіями къ нему
1827 года, но ото переводъ но оффиціальный и но многихъ мѣстахъ не*
удовлетіюрителыіии (къ тому же вышедшій и:.ъ продажи); лучше его
нѣмецкій переводъ 1807 года,изданный въ Стокгольмѣ, но съ тѣхъ поръ
послѣдовали весьма многія и существенныя измѣненія нъ самомъ топотѣ
уложенія, такъ что тонеръ слѣдуетъ руководствоваться шведскимъ тек-
стомъ 1856 года, еъ дополненіями и измѣненіями сто аа послѣдующіе
годы и).
Для лицъ, владѣющихъ языкомъ закона, значеніе слонъ и выраженій,
вт немъ заключающихся, рѣдко представитъ какія-либо затрудненія, по-
тому что оно или совпадаетъ съ обыкновеннымъ смысломъ словъ въ |ш-
говоркомъ и дѣловомъ языкѣ, или опредѣляется технически иъ самомъ
законѣ и выводится изъ его постановленій '•). Если слово имѣетъ нѣ-
. то, которое даетъ фразѣ лучшій
то основаніемъ и цѣлъ» закона “ѣ
есть своя техника выраженія н
Въ тѣсной связи съ ірамматичсскимъ элементовъ толкованія зако-
новъ стоитъ исторія законодательства ,аі. Вообще, смыслъ каждаго
слова вь языкѣ народа, вт. литературѣ и въ законодательствѣ разви-
вается исторически: въ исторіи нрава юридическія понятія, соединяе-
мыя съ разными терминами, постепенно измѣняются. Новый законъ обы-
квовенпо примыкаетъ въ терминологіи, установленной прожпею практи-
кою гражданскаго быта, суда и законодательства, но нерѣдко и видо-
измѣняетъ или опредѣляетъ ее въ тогъ пли другомъ отношеніи. Кто
прослѣдилъ этотъ историческій процессъ постепеннаго развитія юриди-
ческихъ понятій и терминовъ. тотъ яснѣе будетъ видѣть и смыслъ со-
временнаго. новѣйшаго законодательства. Иа этомъ основаніи полезно
вообще изученіе законодательства, какъ одного исторически вырастаю-
щаго организма, и, въ особенности, исторіи каждаго отдѣльнаго закона,
русскій, мвѣ аеяэвѣство. .
проекта закона ві, кониисіяхъ или въ законодательныхъ уч[юждонілх'ь,
ио въ ововчн-имыншъ текстѣ закона не отразился и даже нротиворѣ-
чип. ому, то мотиві. лютъ слѣдуетъ считать остаіыеавимъ, неіірина-
тыгь, и на основаніи его нельзя намѣнять текста закона ЯІД
Историческій злемевтъ въ закованъ Московской и Остзей-
ской Россіи указанъ и вь дѣйствующихъ нынѣ Сводахъ Законовъ. Подъ
статышіі какъ общаго Свода, такъ и мѣстнаго Остзейскаго, изведены
источники, относящіеся именно къ цервой группѣ псторическнго мате-
ріала, т.-е. старые законы. изъ коихъ образовались нынѣ дѣйствующій
ноегаиоіыенія Свода І"'і. Какъ замѣчено выше, правнтелщтію, издавая
общій Сводъ Законовъ, еночугѣло на него какъ на віпіеіпга нота ѵеіе-
гаш Іе^иін, какъ на улучшенную только форму щиіжмихъ законовъ, нн
въ чемъ не измѣняющую ихъ ио существу, и въ указѣ объ обнародо-
ваніи Свода прежніе законы не только не были прямо отмѣнены, но,
намѣняетъ въ силѣ н дѣйствіи ихъ, но приводить ихъ только въ едино-
образіе и порядокъ, то, какъ п случаѣ неясности самаго закона въ су-
ществѣ его, такъ и въ случаѣ недостатка или неполноты его. порядокъ
поясненія и дополненій остается тотъ же, какой существовалъ до-нынѣ* и».
Несмотря на этотъ личный взглядъ правительства, Сводъ Законовъ въ
дѣйствительности былъ закономъ новымъ, отмѣнившимъ или измѣнившимъ
прежніе законы настолько, насколько они оказыпаіотеи несогласными гъ точ-
нымъ смысломъ его постановленій м), а потому Сводъ Законовъ, какъ и
всякій другой завовъ, слѣдуетъ толковать, прежде всего, на основаніи
его собственнаго текста язя содержанія и чринягой въ немъ системы м).
При обнародованіи Остзейскаго Свода правительство поступило откровен-
нѣе и прямѣе, заявивъ въ указѣ 12 ноябри 1664 года, что въ атотъ
Сводъ внесены не одни только старио историческіе матеріалы, но и
„необходимыя къ дѣйствовавшимъ доселѣ законамъ дополненія', кото-
рыя посему „прицѣняются лишь къ тѣнь дѣланъ, кои зозанкнутъ по
обнародованіи Свода* и). Вообще, какъ видно и изъ помѣщенныхъ нъ
*•) Ук 31 аса 1633 г., а. 4 (11. С. 3. 3947). Ига тоачал ааастмчесаам фраза
Саоія, обмана арелегамать о иучаап злого рода чрезъ мавкстра юстеціа на Висо-
чайиео усичгрХиіе (Освою Зак, ст. 49. Учр. Сенат., ст. 337. 04м. Грѣ Учр. 1357 г.,
“) П. С. 8. » 41448, а. 9.
томъ и другомъ Сподѣ правилъ №ікоганія мкоиовь*’), историческія
матеріа-ть Сводовъ таитъ на второмъ планѣ. они .толкни Лить объяс-
няемы, прожди всего, по настоящему ихъ тексту и порядку изложенія.
Существеннаго іазлнчія между Сводами законовъ и уложеніями или ко-
дексами въ атомъ отношеніи нѣтъ и). Такъ, яапрпм.. Польскій Кодексъ
Наполеона долженъ Лить объясняемъ, точно такаю, на основаніи его
текста и порядка изложенія м>, хотя и здѣсь нолевно обращать внима-
ніе на историческіе его матеріалы, взятые большею частію изъ римскаго
права, которые во французскихъ изданіяхъ его (напр., Корег еі КотеГя)
также указаны подъ статьями закона м).
Каждый законъ есть логическое цѣлое или организмъ понятій и поло-
женій. Крупные закопы, наприм., уставы, кодексы, своды, положеніи и
т. п„ заключаютъ въ себѣ болѣе наи менѣе значительное количество-дѣленій
и подраздѣленій ихъ содержанія на части, книги, раздѣлы, главы, отдѣ-
ленія и статьи. Мелкіе законы обыкновенно пріурочимвутси къ круп-
нымъ. или яря самомъ изданіи ихъ, или впослѣдствіи въ порядкѣ коди-
фикаціонномъ ві) Кромѣ того, весь вообще матеріалъ законодательства
*> Кап ва ст. № Основа. Зак. (т. 1 обкаго Се. Зак.). тавт а и. ст. XVI - XXIII
.іаеоноп ва освоаавіа вгв текста (ем. рів. Грааі. Кас. Деи. Сапата ІВ70 г. Л Ыв),
пя) Ватаіо, I, ав ьтз ва.
оаредЬеніе агавъ стгомеяів нрехостаиеяо, гаві и вообще товковааіе аакоаоп,' уабо-
сеМ саамъ вовув) релавді» отжіішкъ статей ила аѣлой квагя основнаго вохееса
а врололмаюп стоя» ае оффвкіаіиовъ его теасгіі, оивывавтся вмѣвааяпяв, отаѣ-
— 293 —
раснадается на мѣстныя его отрасли—московскую, волыжую, ііянлянд-
скую, остаейскую и т. д., которыя вь свое* анюкуииоети образуютъ
одну обту» систему права, дѣйствующаго вь одномъ нераздѣльномъ
русскомъ государствѣ. ІІонотно, затѣмъ, что этотъ систематическій
элементъ іикоіюдательства долженъ нгроть восыга важную іюль вь
дѣлѣ толкованія законовъ •’). Каждую статью закона слѣдуетъ сообра-
жать съ тѣмъ мѣстомъ, кото|юе она нанимаетъ въ системѣ «кона, н
вообще, съ другими частями яаконодателіютва. потому что это мѣсто въ
системѣ опредѣляетъ точнѣйшимъ образомъ свислъ егатьи букваль-
ный смыслъ статей, если не сообішить его съ системою анкона, мотъ
бы повести иногда къ пеіірашільнымъ выводамъ, іііюкзію.и>нымъ обобще-
ніямъ, распространеніямъ или ограниченіямъ точнаго ревуна закона,
который только въ системѣ закона раскрывается въ споемъ истинномъ
фраюіуясЫя влаянія Сіоч Сойть Травмъ Роже а Сорыя, Ряюерь я яр.. падшіе орус-
сяаго Земскаго Уложенія Кода, Оерсгеро и др„ австрійскаго Гражд. Уложенія Нлаен-
шія аакова Но, такъ имѣгево выие, эго во столько рааівмме, особно вялы тоако-
ЯЬеіг тоявіое Гг0П1 «Ь* соиіеяь КеоЦ 1, р. 6В2: іЬг ІпИвЦоа оі СЬе Іандіѵег Ія Іо
— 2ІМ —
видѣ **ѣ Ли. каждаго постановленія закона «оишо выводятъ его логи-
ческія послѣдствія, частина положенія или заключенія, игъ него вмте-
кающія, по только и- тай мѣрѣ, вт, хякой она Лонускакпия другиня
частями закона или сигтѵмоаі яіюііо.иіп'лілт гіІ. И няоборогт,, кп.
отдѣльныхъ постановленій, наложенныхъ и. разныхъ мѣстахъ закона,
можно извлекать общія начала, насколько они подтворждаютея соде|аиг-
ніехъ цѣлой системы яакомодателмтва воь Всѣ подобные выводы и уио-
заключевіа подчиняются общихъ правиламъ логики: івкіиожпо, на при-
мѣръ, опровергать неііртвя.іьный выводъ, доводи его до ястѣности, а<1
аЬзогіІит; возможно дѣіать выводы а сопітагіо •’), заключать а таргі
а<1 тіпив а тіпогі п<1 пмциз •*) И т. д., по поѣмъ правилахъ ѣор-
мальиой логика.
Общая система законодательства, сели разсматривать ее въ
высшемъ н благо|юдяѣйшемъ ея смыслѣ, какъ живую душу русскаго го-
сударства, есть полный логическій организмъ понятіи, вт, которомъ нѣть
никакихъ пробѣловъ и противорѣчій, и если ба встрѣтился такой педо-
«) Учемие іісатав говорятъ здісь о толволавЬі ограввчвтепиоиъ (Іоіогргоиііо
жввгёмѵ ргоЯосііо 1«дп а4 ооввечаевііи (ст. 12 а 14 Ріа- <іе ІевН,. 1, 3: Раоѣч в
(СИ 147 ІЯ|. СО, 17, О^м,- ' 1*
*•) ВотоЬатЯі, стр. 10*, 106: вопегаііа ч«ас лреяаІіЬия Іпот. Ріо. Грмжх Кае.
Дея. Севата 1009 г,, М 1292, х. Путюва: „вршілтіе сухебавкь иѣетовь яь осаоіавіе
рохіік, воп еві аііегіпз вхсіахіо (ІІакгг, I, р. 93. ТЬіЬва*, стр. 149 И. ТЬОІ, ИаІ,
аіа Коіхва аваЯтОскІІеЬ аокертЬеоег Ѵотаинеииокгп квігобеа ііпЯ, ЫеіЬео аиГ Яіеве
ЬевсЬгЬоН. Ср. выше, стр. 131, вр. II в сНх.
“) и 11 0%. во, 17, иіріаппк пои Меі, ЗДі річв Неец чпо4 л>іаиа езі, воя
") ВвгсЬагбІ, стр. 104. Есхх тапрещек веньвее, то запрСЧеіл в бОхьиее. Ар-
- 295 —
— 297 —
противъ, завопи ка|>ателыіие №1 или исключительные и :ип|к-гигельние,
«итав-іиющіо но существу своему только игкипеви ивъ улоилхушъ
общихъ началъ нрава. но могутъ бить )ьтсіірост)*анаеми посредствомъ
аналогіи в|): осг, что не запрещено, то дозволено, и исключеніи ивъ об-
щихъ правилъ существуютъ лишь настолько, нисколько оин положм-
телыю пи|иикепи иъ анконѣ, а потому судъ долженъ, въ сомнительныхъ
глучалхъ, слѣдовать общимъ началамъ права ®) и толковать законъ въ
пользу нризиаіінихъ имъ основныхъ идеи і'іпацашщаго бита, хакови:
свобода Я1), иршюсиособиость каждаго человѣка “*), охраненіе законнаго
вегоѵ, § 26).
ош ваикоевн (Гр. Кае. 1869, МбНЗ>к 980). Осп. Гражд. Зак, вжед. XXII: а<явти
Іова Іав сііоуевв сованіе си се чв'іів воіспѵ Іова воиийв аих тйщо» Іоіа), Йротораа-
моста (Осоовя. Зац ст. И, 16 и врав. п ст. 16), везаввсавоста, свободы в водиоти
1636 ж) I I. ь ,
2913, 1381. Св. Зав. Моевов., т. X, ч. 1, ст. 1, 2291. Хет. Гр. Суд, а. 17.
— 298 -
брачнаго сота »»), точное исполненіе договоровъ и актовъ распоряжс-
яія, не моірещениихъ законовъ И) и т. и. Закопы уголовные слѣдуетъ
толковать, въ случаѣ гоииѣнія, въ пользу подсудимаго, потому что. если
бы законодательная власть желала привлечь его къ наказанію пли къ
СюяЬе строгому накалаиію яа какое-либо дѣйствіе или упущеніе, то опа
выіпьтпла бы это желаніе вт. законѣ болѣе опредѣлительномъ •’>.
Каждый законъ, проходя въ жизнь, ппмоиптя элементомъ отдѣль-
ныхъ явленій гражданскаго быта и судебной практики и, затѣмъ, повто-
ряяття въ иихъ, параппѣ ст. другими обычными нхъ элементами, по об-
щему началу индуктивнаго |вдвіггія природы и жизни. Притомъ заколъ
входить въ составъ зтпхъ явленій вт, оп|>едѣлепноиъ смыслѣ, въ томъ,
какъ его усвоила и ммичмеобии къ еілпиъ потребностямъ практика
быта или правосудія. Наблюдая рядъ этпхъ явленій, возможно извлечь
ивъ нихъ общія правила, вь которыхъ выряжается такъ-иаз. обычное
толкованіе законовъ8*). Эта операція выводовъ совершается по тѣмъ
же правиламъ индукціи, какъ и вообте извлеченіе перлъ обычнаго
права; законъ входить вт. составъ явленій быта, отчасти вытѣсняя преж-
нія обычныя нормы, частію же укладываясь па ряду съ ними; назначе-
ніе его и состоять именно пъ томъ, чтобы онъ проникалъ въ дѣйстви-
тельную жизнь права и правосудія. Извлеченныя такимъ путемъ нормы
составляютъ не проема Только повтореніе буквы закона, но примѣне-
ніе, отраженіе и развитіе его въ отдѣльныхъ случаяхъ практики. Онѣ
принадлежатъ, п одной стороны, къ системѣ дедуктивнаго, законода-
тельнаго лртва, а съ другой—въ системѣ нпдуктивнаго, обычнаго права.
Народы, .отличающіеся по преимуществу индуктивный ь, практическимъ
складомъ ума, особенно дорожатъ этимъ живымъ и дѣйствующимъ смыс-
ломъ законодательства 8а) п, построивъ па основаніи матеріаловъ прак-
тики систему общяго реально-практическаго права ’8), обсуживаютъ со-
образно съ нею и дальпѣйшія нововведенія въ законодательствѣ, но
яапі роііав, чокт ирегапПас. Ц 155, § 3. Пір. 50, 17, Рапіоз: іп ріитаІІЬпя пмиіп
Ьепіртіщ ппсгргвипфит е»1 (таоке В*$И, И, 3, 155, § 2).
“) ВасеЬкгйі, стр. 58—60. васейо, I, п« 043—653.
ийомп «тип эетпрег ЬпЬппяпі. Ст. 36, ІЬ>, СаІІіитаІик пат пиретаіог повиг
Лфар. 73: апге огапіа, іибіеіа теЗОІІа Іп Согіів Зиргепгіа еі ргіпсІраІіЬпз, вЦие сапЫч
вптІсНЬав, ргяменіт ЙпЫІЯ, фпаечое а|і<[т\1 ЬаЬепІ ѢГЯсиІІаІіа, иі поѣіаіів, <И1І-
гані» н> «зла утазаяіліп опата. Ст. 30 1И<. 1, .4, Оеііпв: чпой поя гаііоае Іаісо-
дисіит вей егтоге ргЬвшп, ОсімЙе сооаиеілЫае оЬІевІпя' *«, Іп аІИв еПпіПЬая поп
оНіоеі. Бвкоам, Афор. 31: еіетрік Іп соазііічт жІЫЬепІііг, т>п тіфів уаЬапІ пи!
— 299 —
правилу: поп Гасііс
— 301 —
кованія отдѣльныхъ
НІЮ къ однимъ
формѣ. Или же: законы одной мѣстности содержать въ себѣ не только
общее праенло, но и выводы югъ него, анконы же другихъ мѣстностей
указышіюті. только общее ирагало, но входя въ дальнѣйшій логическій
его анализъ. "Еще чаще характеръ ]№инчій чисто внѣшній, одно и
тоже нопліе опредѣляется ранными словами, наприм. право собствен-
ности. договоры и обазателитпа и т. н. Во всѣхъ случаяхъ этого рола
очевидно, что сравіштслі.ііое изученіе розвоиѣспіыхъ закоповъ Россіи
можетъ быть въ высшей степени полезно для выясненія не только ха-
рактеристическихъ особенностей каждой ихъ группы, но п тай общей,
основной почвы юридическихъ понятій, которая вошла въ составь каж-
— _х‘-----------------'‘шустъ собою общее право Россіи. Въ стокъ
ша должна служилъ руководствомъ для тол-
пъ и, въ случаѣ сомнѣнія, должно иреднола-
нредметамъ она остается вѣрно»логическому
граждане передъ ваконогю, равіш. Съ рао-
кассаійопкыхъ департаментовъ сената на гу-
берніи польскія, бессарабскую, остзейскія и финляндскія, рачноиѣстиыя
отрасли русскаго права естественно будутъ сближаться между собою бо-
лѣе и болѣе и общая иочічь ихъ выступить рельефнѣе. Русская наука
должна подготовить этотъ переходъ внимательною ішзработкою общей
системы гражданскаго права Россіи.
Какъ замѣчено вито одни дедуктивные, законодательные мате-
ріалы науки ещо не достаточны для -.«той цѣли. Наука имѣетъ иродъ
собою, кромѣ того, матеріалы обычнаго нрава и судебной прак-
тики, въ которыхъ я самые законы государства находятъ себѣ дѣйстви-
тельное ос.ущестмепіе. О значеніи обычнаго нрава, вт. такъ-ивв. народ-
ной ого формѣ, для правильнаго пониманія и примѣненія тконовъ. покой-
ный сенаторъ Пуцковскій оставилъ слѣдующій заиѣчательний отпивъ:
„тѣ только законы имѣютъ надлежащую силу п прочность, которые со-
ставляютъ естествепяое произоедевіо вгридическихъ воззрѣній народа въ
.тайпу» эпоху. Закоподатель большею частію только опредѣляетъ эти
гигирѣпіа и облекаетъ ихъ въ форму законовъ. Поэтому судьи, при |<аэ-
рѣшепіп случаевъ, не опредѣленныхъ закоповъ, тѣмъ лучше, уразумѣ-
мыслей и чувствованій, которад порождаетъ юридическія вовзрѣнія па-
рода. Нѣть сомнѣнія, что умствованія кабинетнаго ученаго, соорудив-
шаго себѣ какую-либо искусственную систему еегественпаго права, бу-
дутъ гораздо далѣе отъ мысли законодателя, чѣмъ самородныя и самыя
простыя понятія о правдѣ, играющія такую вяжиую роль какъ при со-
ставленіи, такъ и при толкованіи закоповъ" Зги народныя понятія
о вранѣ, какъ мы уже видѣли, не могутъ быть почерпаемы непосред-
ственно изъ народнаго духа, который и существуетъ только иь отвле-
ченномъ подставленіи: они должны быть извлекаемы, иутемъ индукціи,
изъ отдѣльныхъ явленій гражданскаго быта и судебной практики. Де-
дуктивные выводы ня. закоповъ необходимо сличать на каждомъ шату
съ индуктивными результатами, какіе .таетъ дѣйствительная жизнь п|гава
и правосудія. -Но самый наложный путь, іірсдостсрогнющіи толкователи
законовъ отъ ошибокъ личнаго умозрѣнія и, въ тоже время, открываю-
— 302 —
щій ему дѣйствительныя убѣжденія народи н судебной практики °'і.
Для юриста этотъ окружающій его міръ дменій тоже самое, что при-
рода для естествоиспытателя. Ни одному ботанику но создать такого
резкооб|*азія явленій, какое онъ находитъ въ природѣ “і, и точно также
невозможно одному юристу-мыслителю сдѣлать такое множество выво-
довъ н приспособленій закопа къ дѣйствительной жизни, какъ это дѣ-
лаетъ судъ, ежедпсвно ]>а:ірѣпіающій тысячи дѣлъ разнаго рода. Ту и
другую массу права—законодательную и обычно-практическую—надобно
научатъ какъ два параллельные тока законовъ, какъ, положительное и
отрицательное теченіе идей. Со стороны правильности толкованія и при-
мѣненія закона, ямепіа гражданскаго быта и судебной практики под-
ловатъ свободной научной критикѣ, основанной на точномъ разумѣ за-
коновъ Но даже н въ случаѣ уклоненій ихъ отъ закона, не слѣ-
дуетъ обходить ихъ молчаніемъ или игнорировать, потому что иначе н
теорія не имѣла бы никакого практическаго значенія, если бы она сто-
ронилась отъ жшюй дѣйствительности права и правосудія. Особевио
такь-наз. аналогическое примѣненіе законовъ находясь себѣ иолевный
коррективъ въ системѣ обычнаго права: не всегда есть мюаожпость
усмотрѣнныя: иногда гораздо правильнѣе и законнѣе будетъ оставить ихъ
йодъ параллельными норнами обычнаго права 10°).
Й 23. Постановленія общественной автономіи Водъ именемъ об-
щесіъепной автономіи разумѣется право каждаго общества, какъ юри-
Праса, 1674
сір. 93—106.
емв Іівкег, I, § 4. Веяеіег, Ріітаігесѣц § 26—26. МаагепЬгооЬег, РгітаігесМ,
і, § 71—74. вѳпкіег, §101 II. КосЬ, 1, §3. Вгиппег. »• Дтопотіе аа КесЪиІех.
ѵ. Ноііаооііогб. Ьежіа, къ Вегеьб’і 2еісяеЬгіП. Гііг СемидеЪшід. III, 667- ОегЬег,
РпѵасгееЫ, § 29. іа т. Віоіи, ѴегтаІІичрІеЪіе, т. 1. кад. 1, сгр. 363 (Г. (біо ЗеІЬаІ-
сар. 76—97 (Ьусіама). ЛацеІІ а. Ала ея, ои еогрогаЫопа, 9 е<1., Вокъ 1871, § 325—
зва (Ьу—Іама). Косѣ к Коппе. а<1 І'геиж Ь. В. II, Іѣ. 6 3*. Общее Губ. Учр, Се-
Заа, л II, а. 1. книга четвертая, кад. 1876 г., ет. 1817—2241, с* ясточнаика вхь:
•вла 26 карта 1677 г., о іірвміненік Героя- Полонскія ка гороика Прябаягійтеяхі
дичееваго лица, сущеттвуюіцлго въ законномъ порядкѣ, издавать, во
нродметамъ его пиюуіірввзеиіа, къ предѣлахъ закона, ностанов-іеніи,
обязательншс для ыч членовъ в для лицъ, еиу нодиЬдомственимдъ ’>
аарствстоіовѣ совѣтѣ (13 маб, 1815, т. 1, стр. 245, 271, 12 дек. 1652 г., т. XV, стр
т. 58, стр. 234, 412, 10 марта 1Ь*>7 г., т. 67, стр. 34), совѣтѣ увравнаіа (19 ноабра
1616, т. 1, стр. 277, 12 дек. 1632 г., т. XV, стр. 84, 3 к И Іптв 1867 г., т. 67, стр.
88 я 92), о губеркскоаа л уѣздтмткв уараиѵіакѣ (8 февр. 1816 т. II, стр. 81,
19 дек. 1866 г., т. 66, стр. 114 в ІІв), о ирават. аоямксік ввцр, лѣтѣ (88 февр. к
мІРвогегошвы. т’Ву-Іаттв: тиіст ааб опііоапест піатЬ Ьу а сотрогаііоп Іот ІЙ ояя
61161 ІЪе ритрозст оГ іЬвіг ш’іиііов. ТЬсте острогай рокета о! Іекпіатіоа шоаі I*
ехогсіаеті геааолвЫу, апб Іи юшиі ОІкгСТѣ», ао4 «Ігісііу ттіІЫл тЬв Іішіи оГ ІЪе сбат-
ВеЫвів, «ІсЬс пебев бет беа 8іаа1> Ьевіеііі. ’ГЬОІ, Кіпіеіа. § 49: Аомвошіо— аіое
— 304 —
Въ обширномъ смыслѣ слова, и самые накопи государства подходятъ
аоп это •понлггіс. потому что и само государство остъ общоепюнпий
соплъ или юридическое лицо •> Но въ гобстоенномъ, тѣсномъ, смыслѣ
слова аетоиоми'іеспія постапоплевіа іісходятг. только отъ ііодчииеніімхъ
государству иля государственному союзу другихъ обществъ4), напрнм.
Зіміе — піяшаіі Юао рііртяѣев ЕіпгеІ|>еГ'МіІігЫ<«Ісіі — іпиоЬпеіяІе ПеГпв"»» ,ег*
шіі <(« оѴепІІісІіои ПесЫвогИвнвв ѵегеіпЬаге Когтоа. иеІоЬе йТѴШкОгеп, біайпо*
ьопОмго яікЛі <1м <1ег беІЬлІтегѵаІІипи тепивйев. МВвЬпиісЫІсН вргІеЬі шва топ
— 305 —
:<ехстоа *>, ічгродскихі,®), ію.юсгііихъ и сельскихъ обществъ7) н другихъ
к<іріі«і|шіий—ученыхъ8), сословныхъ, торговыхъ компаній •>, артелей ”)
и т. и., и пнтааіиіоть посему только вгороетопеинии, подчиненныя об-
етавнтеяъства ко отдѣльныя!. штата» (кап и въ 06л Дверввѣу, только п большядь
савосулв, и ыужив п свое крова оплотомъ гривавсвой свободы, тортовав в про-
киаиепаоств (АЗ 8шіІЬ, тгеаІіЬ оГ паііопв, сд. 18'2, р. 313 Я.). Въ повивъ государ-
ршое право ввтоиокіе ко дѣдовъ гороховаго хозлѣства, баагоуетроістаа в ворпиа
(си. ІИаеквІоов, I, р. 613 3., 523. Сгаві, р. 341—Б14: таипкіраі согрогаВоов.
АпзеІІ а. Ашеа, §333. Оруе. ЗіаЛіеопІпопв 30 паи 1333, § 11). ‘Гавъ, жъ Сѣа. Ако-
МаяасЬ., га. 42, в. 4, Зирріот. ю, 1672, гл. 21, а. I, м. 207, 283, беьетаі Івѵп о(
1337, н. 2). Мг. X Р. ГіІЬткк, ЗирегіаіепЗепг оГ РиЫіс ВсЬооІа въ ВоетоігЪ, раа-
скгыипетъ въ одномъ апъ свожхъ отчетовъ, что вслѣдствіе вѣръ, ирпаативь па втокъ
аЬпоииеІвіп, еЬоиІЗ ио( Ье сеІахоЗ. ЗііІІ, ІЬе аІІгасЙте Гогсе оГ а доогі мігооі іа поі
теоіаіііівв (24ЧЬ воті-аппиаі верогі і>Г ІЬе ЗирегппепЗепІ оГ риЫіс зсЬооЬ- оГ Вго
сіау оГ Возюп, МагсЬ 1872, р. 13. Веосаѣдспів калекъ Зидъ объ мокъ предаетъ обпіі
завовъ конгресса. Си. впже, кв. IX а XI).
’) Ь. 840га, ѴегкаІІипззІеЬте, VI, ВгІЗиоевиепеп, стр- 27 й Объ автоаовів увв-
щнмъ готуілрстаенішчь законамъ. порчи >. -тг.і ніцчіиісіііиніті. общему
закону сосула|істіш рѣшо ікъиіічікть ихъ отъ ааьхніоііъ мѣстныхъ. кото-
рые, какъ ни видѣли. положительно отоѣиикгь иля інмѣііит-і. общій
законъ государства дія данініГі мівтпостіі и гущіѵппвги. нъ неи пеза-
виснмо отъ дальнѣйшихъ измѣненіи къ общемъ жікоіщдаті-лістігЪ ссріііы:
каждый ніан. иъ развитіи, къ |шмпоже>іііі мѣстныхъ щнашовъ, истъ от-
торженіе данной мѣстности отъ общей гоеуда|нтіісіііній но.............і врана и
законодательства. ІІаіі|«тивъ, аіпоііомичіч-кія шн-гаиіииеіііи. но гѵіцптік
своему, стоять оъ полной гармоніи съ іюіірімъ :іак<ннілатоли-гпип, івиа-
дпретва, іюакое уклоненіе ііхі-оп, пеинччъ нирмік ніе ыкоіііі и іыевегьжі
собою неминуемо отмѣну, іісдѣіптвіітелыипъ и нмногателыіопъ самвіъ
постановленіи; правильное же развити* шонестнеішой аиѵоН'іши, ні. щв’Л'іс
лахъ .‘іакоиа, есть только осуществленіе и примѣненіи общихъ .токеновъ
страны къраанооб)ксщимъ мѣстнымъ пот|к*бностяиъ быта, только ближайшее
ол|и*лѣленіе внѵт|к*иннхъ отношеній и порядка дѣлъ въ каждомъ общі*-
ствѣ, которыя во всѣхъ нхъ деталяхъ никогда но могутъ быть й)«ду-
і'мотрѣни и нечеііоани общими законами, імтібенпо нъ токомъ ііиімад-
номъ государствѣ, какъ Россія. Въ исторіи бывали попытки по|іе.чѣііі.тті.
новатія о мѣстныхъ законахъ н мѣстной общественной антонимія, по
каждый такой опытъ есп. состояніе в|*емсиное, объясняемое случайными
историческими причинами ’4): изъ вето возникаетъ зіаШ іи Щаіи и ]«з-
виваются отношенія, П|кітивныи самымъ основнымъ началамъ общсстнеіі-
соспвіп себѣ ораваіа (Ьу-Іаѵа) аа сеі войскъ, иомежащі утаоржаеаів сухой «И «іе
баржъ. хоіоаъ, фабривъ, пртопп ошаяній а а. в. са. ива», въ ко. IX к X Курса.
*•) ЗсЬиІхе-ВеІІІоссЬ, Ріа Ентоккеіипр <1ге исооззеілсЬаГичеьеіі*, 1370,
“) Срая. анше, аріи. 2. ЛпкеІІ аой Лтез, § 332 й*: „такъ сакъ право сірааи
— 307 -
іікт >'»». Такм-гиІ.ш<-піе щей •ачі.чаоіч-я и> ііі.коиіриіі. иктпо-
Гію-іп 1 •), оно игфілалогі. иногда и па здпадЬ Европы '*). но
і“'<...... и ІК-.І-Г. поло къ рапіыиі. -пг|іуапепіямъ и оклнчипалікі. или |«с-
................ іи н|іпнилоги|іошііііий край овщапі га-улв|й-і’м’ннаго
ію|пцка, или же ішчклспіеиь госуларгпп 'Ч- Газвитіе 'обиѵѵтп-ніюк
нигоінініи іцюріолагаон. обіцуи почну нрава и законодатели-та '•) и.
только іи имояпііу, п яухі фориаяино-іюявнеВсіой скетевы русскаго Сюда Законова;
Учрежд. Кипъ, ет. 21 25.
гіуанть Дигіі»), легрічмлда аь псторіп льн □ротоаоіожіои теченія, которыя
отъ яруга, соояяняотея п ояинк госуяарстяевний соояч икояоитеяяегво котораго и
— 309 —
мѣнепіе въ судебному дѣлу между тяжущимися общихъ правилъ закона.
К|пмѣ того, въ саиой системѣ обпіеп'веііжіго уіціаніеніи существуютъ
иногда разныя степени или инстанціи, параллельно съ общественными
орташши еишуиіпвлепія дѣйствуютъ органы праііигелы'гм и учреж-
дается, сверхъ того, особые ммиішстратиіише суды яли присутствія
таю, что каждое постановленіе общественной автономіи. выходящее за
н|юдіиы закона, можетъ битъ обжаловано нлн ов|ютестовано и отмѣнено
въ адннинстратнвііомъ порядкѣ **).
На основаніи нынѣ дѣйствующихъ законовъ Россіи, право
Общественной автопоиіи принадлежитъ аехскииъ собрані-
ямъ *), въ Остзейскихъ губерніяхъ ландтагамъ 11), въ Финляндіи сейму
съ рыца|юкнмъ домомъ ,а>; впрочемъ воегановленія послѣднихъ надобно
считать уже иеіі|шшьны«ъ патологическимъ измѣненіемъ мѣстной авто-
номіи, потому что они не только не подчинены обпіимъ закопамъ импе-
ріи, по и отмѣняютъ н замѣняютъ ихъ, и сами имѣютъ значеніе зако-
новъ для финскаго края, а потому восходятъ всегда на высочайшее
утвержденіе •’). Этотъ порядокъ рано или поздно долженъ будетъ усту-
пить мѣсто общимъ правиламъ Положенія о земскихъ учрежденіяхъ. —
Далѣе, право общественной автономія принадлежитъ у насъ город-
скимъ**), волостнымъ и сельскимъ обществамъп) и разнымъ
другимъ корнораціяиъ, обществамъ и установленіямъ, ученымъм),
сословнымъ и), промышленнымъ8в). діелитіозпымъ16), торговымъ **), а|ь
Ьу-Іаж тгііЬіп іЪа< регіей. Віаскзіопе Ьу Кетт, I, р. 523).
") С«. Зоя, т. 11, ч. 1, Оби. Губ. Утр, ст. 1818 в сНя, 1678, 1680, 1882, 1884,
1889, 1906, 1908, 1937—1947.
») Сборн. «вм. Поег. 1869 г., * 11 я 12.
») См. вяше, стр. 112, врвм. 28. Ли «ото, чтобя ввлйть неестестиавост» «бе-
“) Обя. Губ. Утр, 1948 иіх, 1958. 2002, 2060 се*я, 2075 ийя («рая
Матеріалы Героя ІІолож., язя М. Ви. Лѣтъ, 1977, т. III, стр. 451 II.). Оста. Прааеж.
гь Героя Пооож., ет. I, 11, 17. Фваіявд. Героя Потов , § 4, 74 а «Ня
») 06». Губ. Учр. 2158, 2169, 2196 я «4*1. Фяяиея Зоя 1865 г.. §6—8. Потка
Потож. о гимнахъ 19 фотр. 1864 я, ет. 16 в 104. Загітаяъ ктотв. ото русское о
Подож. 19 варга 1856 г. (ея. у Кота, II, «іи 7, орваож. жъ § 861, о еырогавъ ста-
’) Общій" Уяя>. Уставъ 1863 г. (39762), § 42 I стйя; Усяга ммеяій, учвва»
обвести, я т. я
») Ся Зая, т. IX, 261, 568, 569. 574. Утрожд. Суя Уст, 340, 667. Оби. Крвст.
Полож* ет. 51.
— 310 —
тельнымъ товаіинцествамъ31) и т. и. ІІагп>я.п> для дпстижічіія икон-
ныхъ цѣлей оощесчиа или установленія іичилхпіичо ятіе какихъ-
либо захошіыхъ мѣръ, низиктсмихь самичь ходомъ ді-лх., п»1,|к-иииѵі<
его попеченію **>, или ііачертиіе каких ь-.іпбо депмыіихъ іі)>анн.іі. шп-
треннаго распорядка 331. или точнѣйшее ті|іедѢденіе пну і|ячіпн\і. отпо
шевій между его членами въ .иконномъ іюіицкіі управленія ого дѣ-
лани*”), слѣдуетъ п|и'дііолагать. что ему ого іір'ііи, внутренней автопо-
чій иришідлсжить въ силу самаго факіа его учрежденія, ікііому что.
но выраженію 1-лекстона, ага ирипа ьісжногті. столько же необходима
для юридическаго лица, кап. здравый ]щтсудокъ для лица фианче-
Посганоаленія обіцсепюнвок автономіи отличаются отъ распоря-
женій правительства, въ точномъ свислѣ лого слова, |іа:иичіечъор
гашияовч., которымъ оми принадлежать, потому что правителіегіиі есть
органъ государства, а ноегааовленіа общественной автономіи ішхоіясъ
отъ земства, городовъ и другихъ, хотя подчиненныхъ государству, по
различныхъ отъ него и самостоятельныхъ обществъ!“). Однако, съ дру-
гой стороны, они сходны съ распоряженіями правительспю въ тонъ,
что ті и другія одинаково подчинены закону и не могучъ выходить за
иуодіъіы его 37і. Адмивнстративния цѣли ихъ также сходятся: и рапю-
ряженія иравительст, и постаиовлевія общественной автономіи имѣютъ
цѣль» управленіе дѣлами общаго благоустройства, безопасности, тишніш
и спокойствія въ извѣстномъ пространствѣ, имъ подвѣдомственномъ,
уиравлеше дѣлами мѣстнаго хозяйства, промышленности, продовольствія
») Овіи. Церь Ухож. 1663 г., § 307 (о перкоиноЯ схоиѣѣ Си. Зак., т. XI, ч. 1,
иериз—Положеніе 3 мт. 1364 г. (41144), ст. 4.
") (Ми. 174. Ухр, ст. 1820, ІМО.
ркыылт ирамтельстнгоіііиі. еѣловст ел" ивметерсгвь Нть тгоВ рЫоі шиеие
и па|кідпаго адіпиіи, діыамн о новиішостяхъ и т. д.*). Вслѣдствіе
•тгоіи единства цѣіск и одшиковаго отношеніи гь закону, пни могутъ
до извѣстной степени замѣтятъ другъ друга, такъ что государство
иногда уіі|кіціяі-п. и земскимъ, и го|иідскимъ хозяйствомъ чрезъ своихъ
іннонішкоісі. 3*>, и, наоборотъ, мѣстныя земства и городскія корпораціи
нінігда берутъ въ спои руки даже такія отрасли закоііодательстиа, суда
>і уіціаімеіііи, которыя должны бисъ сосредоточены вь рукахъ цеитіиль-
поп государственной власти 33). Та и другая крайность оказывается па
дѣлѣ вредною, ііа.ідожаіцое жо отіюиіеіііе элементовъ правительства и
общсчггііа на основаніи новаго шконодательстиа І’оепн состоитъ въ со-
четаніи ихъ, тикъ что границы ихъ вѣдомства съ точностію опредѣлены,
и іі|нівіітаіістну, какъ щнідстанителю общихъ нравъ гоеуда)ютва, при-
надлежитъ ортію коігпюля надъ органами мѣстнаго елмоунракленія *’),
столкновеніи же ихъ между собою ртіірѣиіаюіѵл нъ установленномъ по-
рядкѣ **К
Предметы общсстненіюй автономіи столько же разнообразны,
какъ и сама жизнь, ко всѣ онн сводятся къ кругу тѣхъ дѣлъ, іціедме-
товъ и цѣлей, для которыхъ данное общество учреждено ,3). Основной
принципъ состоитъ нъ томъ, что каждое общество существуетъ только
для сіюнхъ дѣлъ, для себя и для своихъ членовъ, а потому можетъ дѣ-
лать постановленія только въ кругу споитъ собственныхъ дѣлъ и обяза-
тельныя только для песо самого, для органовъ, имъ управляющихъ, и
для его членовъ **). Однако, въ вцдѣ исключенія изъ всего правила, за-
“) Об* І’рі. Учр, и«. 187В г, сс. 10.
воложеоіа. Св. Сводъ Иав. 1857 г, т, и я IV, в сот. Латятана, Усіройссвс а уарав-
гршшшо успѣха: ащани оба
і.і. ложвтелі.н.1 ві. ааклмЬ (Общ. Губ. Учр, ст. 1822, І9Б2, ІІоюж. о Крест. Учреж,
ег. 33).
О) Обм. Губ. Учр. ст. 1825-27, І9М-1П8, 1ЭМ.
•I) Си. вяве, орви. ± ірнгромв оГ Іѣе согротаіІоп‘, яоЬ)еси оГ сЬоіг іпмтро-
•'1 Танъ же. бгааі, р 76. АпдеІІ воб Атеа. § 330: іѣсіщЪ в согрогаіс сот-
-о |0М№ рШао « чхввагам апжоясоіев игішоі ‘(|к!врІі метай ажяѵ гвшпав ея
'(І0ІІП1 чвожжОДх чвоѵжм м ГЭ чиапэГѵаіи чэ ‘догто яоадэгХо м’^ао чяон
ввіѵ ‘эсіѵ
юіг "не іг *•>,[= « оаог ‘иві ‘іѵві ‘оюі ‘гэді ‘вгеі •« ‘Лч иАі изд (»
аіц р ыш|іиаш ха йаЯсиііа ха<іі-’П» *поцэ:ряхпГ еті иищи авочі ри|ц дш и«|*Х<|
яі ІИГ|| ое *И0П»рвиаГ |вао| а чц« раізал ач 'ачіив ха иоіѵііхэкміі Іч 'ІЧЛ Хиѵі
-иаііі кгГ и '(„ ѵиояви ииѵгиііиіп шннми тони ігмавгр’аіио ишиг
-і:іі гхи гиоѵігііоп и діиэгвопѵхэои гхииоаьияопохаѵ пиііоф
•(и ѵхѵяоэ оіѴшаХвхэтгзд
-ііішііи іио<іо>М'іі ялгіііііохскиі іниНі<)о аі'он ‘Хкздэнэ алндоііэ ХпѴо щі
111119 мнаииѵ.юа ппшіы иііів\'!к>хіі>л іггшоаѴлэ инѵэ прохь ’озчгох ошдо
•о|( чіажон аи 'іхпу нінапюіішзои 'ххияэоьмкоцохяк ірінзЛіо н<Іп ѵѴХо
ш-ѵ вііюнѴ.Ши: яхнуооо ъмпѵяни ‘иіииж уоиишМИідо ишлиошо віи
-.ыыіѵшіи іриі <«<>9оэ вѵін<иѵпіиіі<ч> ’вдіяіи ѵклліа інтмиіп чэсѵияоиодХ
чмі иіііѵиоііхо ѵіі ѵѵ.кя тпга'.»иіі'|.Го<Гііо и ли.ік пііотв ѴКіоя („ аіп
•аѵиѵпихюп эоиааоикотшіѵ ооіиіѵпа вжіпѵя імиііи.оа 'иаяѵѵііп цпи
-ѵ.і .•Піиятці лі'іо ‘внйін пііііііпінііі и лиоя№ 01Л90 ѵи 'шох ^.иоіія ‘и
КЛІІІІІІГ.ИІІІХО АИЛІ <Ш МІІѴІ-іХ II ІПІЫХОПИІ ѴІІ 'ІШЭ0Ш90 ОІѴѴЖѴЯ ЛѴІИІИІІО
и<9Ш<> VII 'іх^хіиіил -иктпіѴ чѴ.Хэ ‘0І11900Я (8, и х И 'роііог нойона:
<ш ‘ілп1іі<чѵжіг|,<к|н иѵи фі’аіім 'ілоннвѴ хи ахнЫі«<він<ххІи оииои
-.кіи ЧИиѵ хмнііііиііжюіі ІШ’ аяіѵѵ ѵпн*»-.ш«екро •птапіонвхаои чх.ѵп
-ѵіі:и тіиііі 'іііііиіП’.піііи иопх.г|л оиіиііі чкіі -иііѵі •і.«'.р. ча фіаіри и
-ітмх.іиаІх-іХіміп'9 чкияака: иѵи чяііяаѴіиІох ‘'киііиѵи 'иіііаіхавиикгѵ
іччг.іаіхо аиііііаіі|А'аІ*іо а!ііиии1'і|яш: ‘ кіііохтітіііл аіѵих->|.к іиѵнііаио
ніѵѴСнм чкѵииіііо чзііпі хнхчі.их'шуо ціпііохоэдн *иаѵпіѵх;юѴо<ііі члоя
— 313 —
тики весьма важно, чтобы :ша»п, ощн-дѣлилъ стога предмета съ воз-
можно» точностію <’), особенно п. тѣхъ обществахъ, воторня служатъ
органаян міістнаги пюударстіюпнаго уіі|яіиепиі, кавови земство го-
)юди 511, волостный н стльевіа общгипи к>, постановленіи моихъ .чат|Ю-
пшнотъ ПС только ихъ членовъ, но иногда и ііост»|юпяихъ лицъ, и
ближайшимъ, об)я:юмъ ннтоікч'уютъ іцявнтелістію государства. Здѣсь
слѣдуетъ іі|юіеодн'п> тіі же начала публичности и государственнаго оффи-
ціальнаго иаыка, вагъ іи. дѣлѣ обінцюдомпіи аіпііювъ По шшро-
сгКь еявл. Сейм. Устью, 1860
«) обіи, Гув. Уда, ст. 2050 в глѣл. Оси. И,
Пи. Гоуад. Потож. 1873 г, 8 10 <о.
Оби. Гу«. Учр., ст. 2100, 2202 Я., 2210.
мірѣ Уваттс ’- “ ... — ---
ЖІХ вакаъаи
ж друсвх* воріюрацій
«Иііяестіаіь орініпи лзисв шеелейа і фввейй, л Оствейеввп ваитапсть—вЬвсцгіі,
ншошивхъ вомстахъ піиехвій в ароетовароиис вЬстаое иии (са. Крест. Оста.
— П14 —
самъ особенной важности, если Л'іло пиаано еъ ікцоглкомъ госчдар-
стненнасо управленія. закопъ т|>ебм<гг> иногда ііъс|>ждепія аптопоміпнѵ-
нихъ постановленіи правительствомъм», или же ембщеінл іі\і. іі|нииі-
наго вросвотрв аевсури* (ст. 329) Вь Фняланхія, пкь замЬчено пмшё, постановленія
евілуеп не толь» сохранять нв булувіее «ревя, но іюхешо бшо би ввеета нолоб-
1870, 1874. Ііротоволи Тверскаго Губ. Ней. Собр. 1871—74 в огжіиьно Сбор-
ка» аатеріалоп ли епгвегви Твер. Губ., в. 1. Журнала чревенъ Губ. Зев. Собр
1867—60 г. Извлеченіе и» Постановленій уЬх. ооисс. собр. 1670 г. Тоже взъ собра-
четн Упраш с* 1665—66 гола. Сборавп Ноеіааомеай Гллансхато Губ Собр. за
1865—73 г., Журмвли Губ. Собр. X со-шеа, тоже XI созыва. Домажь Губ. Харвеи о
ревизіи волостей. Обзоръ зоновой лЪттельиости за ловагалѣтіе 1866-75 г., Отчеты и
— 315 —
телістну. съ іірсдопжісіііічгі. ему ііраюі хпяпиті. ія. онрел'ѣчеіпіиіі срокъ
іі|Ютс<тъ іі ік-іаіювіп-і. исполненіе ихъ “*|. Въ отооліеніи къ членамъ
в'іщета, аитошіаіі'ич'кія ностаніиілеиія ого, принятыя нъ устаношеп-
иояъ порядкѣ, еліиуоті. считай. івіитатслыіымн и бгаъ особаго лбна|ю-
яонаііііі, ішяігі-. бы санъ законъ тігбоииъ н|юдіпрнге.іьиаго ихъ объяв-
ленія: члены предполагаются присутствующими на тѣхъ собраніяхъ об-
щества. кілчірмян принято то иля другое поетапоіменіоОбыкновен-
ною формою ііостапоіиеііін служить протоколъ н.тя журналъ яаеі‘.давіяиК
но ію многихъ обществахъ, паприм., въ артеляхъ и ня сельскихъ схо-
дахъг,я), даже и ігсой формальности не соблюдается, дѣла ведутся сло-
весно и приговоры общества нигдѣ не таипсываются. Въ такахъ слу-
чаяхъ довазательствомч, принятаго обществомъ приговора можетъ служить
обычная іі]тактііка. соблюденіе приговора въ дѣлахъ я разсчетахъ, въ
обычномъ порядкѣ равдѣловъ, выбо|юііъ, пріема нопчхъ членовъ и т. п. **І.
II, налбо]іотъ, несоблюденіе какого-либо правила можетъ доказывать
отмѣну прежняго іірнгоіюра м). Авгопокическія постановленія, въ помъ
ѴП, ѴІП т. і Жураалн Губ. Зеи. Собр. Саратовской губ. 1874 г. Олоеепкой
1874 а 76 т. во 1 хи. ІІоспиюакпІа Очср. Собр. Тавра ч. губ. 1874, чрмквч. 1875 г.
пын Орловею Губ. Собр. VIII и IX очер. 1873 и 1874 г. Журнын X Очгр. Собр.
1870 г., 1 кп., 2-го I кя, 3-ю 1872 г. и т. я. Журвыи жсЬхвиій С.-Петербур<-
’ 10“) 0б«. І’уб. Увр, ет. 190б! 1ГО8. 2иГ^ елЬл, 20И > еЛх., 2206, 2211. С..
Положенія люіхгагавь, касаювііиеа обпвп *йв губерніи, вродеіаиавпса губернекову
Систола., т. IX, ст. 282 вр».
") Оби. Губ. Учр., 2160, 2210.
безформенномъ видѣ ихъ, пс|кі\о,іятъ очевидно въ область обычнаго
іі|иіва. и вообще, даже <|іорііалі.іііія іинтпііопленііі. переходя въ жизнь и
поиго|іяясь въ яалеиіяѵь практики, ітаноюггсл олеиептаяи обычнаго по-
рядка •').
Обязательная вила автономическихъ постановленій, какъ
замѣчено выше, вполнѣ зависитъ отъ. ихъ лакоііііости, кошістентііостн
органовъ, отъ которыхъ они исходятъ, законности щіедиста, цѣли н со-
держанія ихъ, законности формы и ію|іядка ииіапіи или обиаіюдошніія
Постановленія протнеозаконнын прісінавггся ио иску м) и но суду
нелѣйствителі.иыміі “і. и. чюмѣ того, тамъ, гдѣ существуетъ сіитема
правительственнаго надзора или ііисглвцій, могутъ быть отмѣнены въ
адмниист|іативномъ но}іядкѣ •*>, иногда съ привлеченіемъ лицъ, винов-
ныхъ въ н|ювишеині власти, къ законной отвѣтственности “’), и самое
исполненіе ихъ можетъ быть немедленно пріостановлено "). Изданіе нова-
го закона, несогласнаго съ автономическими воетаиоіиеніаин о какомъ либо
предметѣ, ірзо (асіо отмѣняетъ или измѣняетъ ихъ м), но только на
“) Оби Губ. Утр.. ст. 1823, 1956, 2160, 2198. Оств. Св. Увак, II, 85. 140; м>-
") ООщ. Губ. Утр., 1821. 1957, 2096-2103. 2237 а ыѣь
“) Тамъ же, ет. 1825, 1912, 191», 1958, 2015.
увів нежху Авиіе», Шотшлісю (1707 г.) а Вріаахіаи 1801 г. (си. Віасісзіове Ьу
Іуаі» оГ ІЬе соплъ, Вмѣ 1871), исаду госуларстааиа, вожехшвнв въ сставъ новой
Гориавсш ковстатуаіз, 1 м II, 1875 1876).
будущее время, потому что и здѣіъ, какъ въ отношеніи законовъ, такъ
и аитоііоничсекихъ постановленій, іірпчѣняотся то начало, что никакая
норна пр.іва не можетъ имѣть общинато дѣйствія :*1. Ная|ютинъ, если
аіггономичіч-хоо іііитаноктеші- окааинііпта вполнѣ законницъ, оно под-
лежитъ такому ‘.ко точному исполненіи, какъ н самъ законъ 11а
ікіюваніи его могутъ утверждаться нрава какъ самихъ обществъ, такъ
и частникъ лицъ, могутъ бить вредъшиаеми иски "іи ирошшодими судеб-
ныя взысканія інт|іафоііъ или іюней, опредѣленныхъ за нарушеніе нхъ 7,ѣ
Для самихъ членовъ общества обязательная сила его ііоетаповленій ири-
знастси тѣмъ несомнѣннѣе н рѣшительнѣе, что въ нихъ, кронѣ закон-
наго аічоригета, иочти всегда есть алеженть договора или добршюль-
цаго подчиненія ’•). Что же касанія восторовиихъ лицъ, то обязатель-
ная для нихъ сила автономическихъ постановленій, какъ замѣчено выше,
вытекаетъ изъ предоставленной нѣкоторымъ обществамъ, какъ органамъ
мѣстнаго уираиеніа, законной юрисдикціи но дѣланъ мѣстнаго ііо|іядіЕа
и благоустройства
“) АакеІІ ааб Агава, § 839.
мр. 35 й., ІЬегѣік'з ЛаІігЬосЬсг, т. Ш, стр. 411 й., І'гігкІгмЬс § 29)—свести явь
естьво Маурероив (Кгіі. ІтЬегтІню, т. II. стр. 223 ІТ.), Цопфщевъ (ЗшіагесЫ, 4 взл.
") Оби. Губ. Увр. ст. І8М, • 10. 1342, 1013, 205$, 2050, 2037, 2171.
Г.ІАІІЛ ЧЕТВЕРТАЯ.
('нгі'ояа сраждаиекап» ирипа.
§ 24. Иеторкчоевін очеркъ ’і. І'ін-'П'яа юрндіенч’кихі, норма. и.іи
исторіи медленно. ІІонатЬі и інможеіш іі|пна полиш считаті. нрсжден.
денными, каждый на|мідъ до, іо настъ и «и|нкнітиііаі*п. ихъ ііутомі, опыта
и практики. Они пііконлнвстея. іп. нпдТ. огді.н.ііыхі. клзуіісти'інжііхт,
положеній, одно за друтпиі., но яѣ|г!і того какъ ихъ <|н>ряулнруеп. судъ.
Въ лренпѣйніяхъ памятонкахч. и.ттѵріллъ ііраіні жінііеіліпетсы калѵнсти-
чески, безъ гонкой системы, или ііріииідітзі нъ ііо|И.доі:ъ по какнчъ
либо ниТ.пшнмъ масііітабанъ или рубриіишт,: к се о бо|>тн, а се о зубѣ
и т. д. Наирин. и знаионитий у рнііляпъ законъ XII таблицъ, но нсон
кІ'.|и>итіюети. не отличался строгові систечатичнготію №<ложопіа раінн.
МеирНувк бсг ИІИеп, над. Кирхиаиа. 1870, стр. 30—201. 81аМ, КесІіІзрІіікжорЫс.
ее КІІЙГЧІ еі бе «Но ,1е елидіоіегге, Атвіегй. ІвЗО. Бегиаіег ргісіч Іііві. ыіе 1<ъ
стр. 38, И I). Ыаіарегі, гетагчист Мвіогнівезиіг Іа Ыібсаііоп 1861. ОіооиІЬіае,
Не Іа счбіНаыіон еі Не аоа іпііненее, 1802. ЕІоу, бе Іа «НІІГ. 4еа Іоо сгішінеііст,
1666. Е^гачб-ОігачіІ, въ ІЯсІ. 4е Іа («Ни <1е М. ВЬск, Собійсаііои. ТЫІіаиі,
ВосЬииіиеогоЬаП. 1814, аов. вт. 1878.—Лаа1е сода опосѵгса въ особенности встч-
иіні Лгіеп бег 1'гіѵаІісеЫв ѵёгЫНііивве, Кіёі 1866. ВІнІенІв,' Ветегкнпбен Іііісг
2еі1. Гос СІѵіІгееІи ІНИІ Ггоаевв, т. XIX, стр. 41—72 (1.814 г.). РиеЬіа, Сигвст ,кг
віег, ТЬестіо ННІІ Ргахіз, 1, § 7.
*) Норвдоаъ его наложеніе ноі..__............................... — ,..,г-—,
(И. Готоурела,
— .419 —
кикъ и дііевніс 1ЩІПМ іі|н-го|юиъ ’і. Но съ теченіемъ времени, чѣмъ
билі» вдумиваеітя народъ іп. жіінн-аиііис матеріалы пряна, чѣмъ болѣе
'І.І.-ІВІГІ. ІИІІІ . * І.-..Ц.. ,1 пріі; *іп:а. . **;. *|.л;*[• *і Ісиі илчсн. И наука
нрпіи, тѣмъ болію стройнаго ін>|шдка нн.и-птси въ ихъ изложеніе.
Гннскіе >.|0кти оегаяили ііамч. №|нінй об)яо«цъ научной системы
ирама, іи'*|пзсц'<. даи іиіатолыіий. вторый и до еихъ норъ находитъ себѣ
ііадціжа'П'леІі. По :*п>й системѣ очи иамгали г.іюи учебники Г|«жии-
іюііѵ и|кип—и петиту ціи. и держалка, ея особенно въ іі|киіоданаііін
іі|ніічі *). 11*1. римской системѣ ін’сі. матеріалъ пряна сеодіпѵа къ т)*мч.
іичннмъ цопятіямк регаиіае, геи и асііоиез5). Наирин, іиіетитуціи 1’іія,
шихтѣ к)отгап> мюдсиіи или мяуніггелъиихъ початій о правѣ іюобние •),
гоюрлі. о Иранѣ линъ—ііеінге |*ег»іпагит. именно о состояніяхъ
людей <<іе сопііісіоие коіиіинт) иъ биту іхк.уларетоечкоиъ и иъ семей-
ныхъ іігшиііеиіііхъ !); начиная со иіо|»й книги, гоіюритса <1е геЬчз—
объ ниуінеепшп. вообще, о правахъ на имущества и о способахъ прі-
обрѣтенія нхъ: здѣеъ няжпеены. между и|*очииъ, и понятія о наслѣдо-
ванія, какъ способѣ пріобрѣтенія пвущеепп. рнг чпіѵегзііаіепі в), за-
оас.Ь СІігйй Пеіяігі, Пайи, ІМЮ.
«ІогТГ, НссЫ8щ>*гЬіг1*Іс, 1. §<!Й, Киіііг.* . 1 іігыи *Іег ІпаІІІ. I. 5 362— МЮ, к Ухощрс**
и«ьа>)>іеім. тіо. § ІО. Надо в*. сів. Ы«оа*ч т. IV, Я 1 2 (1612 г.), т. V, К 16
(1825 г.), т. VI, № Ій (1632). Еисуеіѵрааіе 6 «и, сір 0*1—05 (1835). ВОГОІ п- сіт.
ДгеЬн. Г. VI, стр. 432—КО (1831).
уі*и*ъ рвахЬаіп.. Пір. Гпщо*. Ргаеб, Й 1—4. !>(. 1,Щ. 1—4. Ко*. Юст., 1.1*1. 1—23.
) Оаі, I, § 3—ИЮ: Зе сооОкіо*» Іюшіинш ива -I" і**л ртпоипаа, раае**стр**-
•) Тай готернп. п вазы* (§ 1—Іъ> о іжошхъ ролахъ ачпестп (теа іійіоі уагіа
шоііпт яодоістт* поЬ'в 8.1’|іпгаіниг (II, й 18—97: ігждійо, пинюраоо, іа іиге сестіо.
Іею гея *юЪа в.Ічиігхпюг <11. Э5\ яжѣеь вэвастеп іихчалх ихиЗіошик во заНиа-
нів* (II, 101—239) я во завову в»в но арсторсхову враву (III, § 1—76), обноо вреев.
тѣмъ Гай пе|>еходйтъ къ ученію объ обизате.іісттъ, какъ имуществен-
номъ нравѣ особаго |юлл н какъ способѣ нріоб|>ѣіічіш нравъ и на-
и ороцессуалміомъ правѣ Іѵ>. Въ томъ :ке самомъ порядкѣ изложены
институціи императора Юстиніана и Параф|ніяъ Оеофнла "ѣ Вообще:тга
система била любимою у римскихъ юристокъ, какъ теорія нрава от|іа:каіе
газа въ себѣ все содержаніе граж.іансі;аго бита І8І; паир. дошедшіе
до насъ отривки изъ сочиненія Улыпана іЫріані ѣгаепіееіаі ііовааи-
иаюп>, что и онъ держался той же системы, няонио юшірнат, сііачала
о іціавѣ лицъ ІЗК потомъ объ имуществахъ и способахъ пріобрѣтенія
нхъ и т. д. І4Ѣ При послѣдовавшей затѣмъ колификііін ішава. она была
доиолнеаа матеріалами ііретирскаіхі аднкта и вызванной имъ Ліш‘|к<-
туры ,ві. равно какъ и іюегановлоншміі императоровъ '*). Въ Диіхмяохъ
КмсЪйЫе. I, § 77, ор. 24). сочввеіііе юріеп Олоревтлва, Іпщіиііощпа ІіЬті
'•) ѴІр- Егацпі. Ііѣ 1—18.
“) 01р. Егарт., Ш. 10: бе <к>тіпіо еі абпііЫіМЬп тепла; § 1, дѣленіе вну-
ІОстнііішіи яів-Іічаптя < мѣшанная (ула«іи>-и)метич<.'еіаиі система 111, а
................. ійідікі-1, І8| и іизднѣніііііі своды шяіктіііцнп. <ию-
пакта ужо іи. пк ѵ.ѵі|":тиеііио-адииііисі|<ті»іи»> л»|шдку идей.
пхѵрій, <1е яаііжіап.ія, <1е уягдінгвікіо угоріог аіятяіяія), мтЬп. сЛяояын кѵіті-
ПОМЯ1ІІЯ .1.- ) ияіісіів («Л кконихя П|«яахъ юнііш, 4о гейая пші сгоіііія, ііе гоічч
сояыдошнъ ск аспяоо, яооеімояясшіо». Рудярфоп, няеыяо: (1г )ипв4іѵІ>оік‘, 4я
>") ІІарш сборники пве|«тореил восгаияиепіі Гяив. во ко! вѣроятное™,
яекяѵіяпмміо хрояояоіячеееіе. Сойісея Огсдогіяпиа я ІІсппоеспівияя, ип
ііоинлп І'уяоі-н (И. О. 1, § Э8, 991, (лѣіоіяія спегеяѣ ОАШИа, раеііоявіаа яате-
сіііеі!ііо.лдивііяст|«ткя!і‘>е ираяо (вя. «—8), упмовооо нраво (м. и), пиевяѵо вян
ко. 1—4; II. Пе іаіііевв, м. 5—11; III. 1» геЬоя (егвІІІівХ вя. 12—19; IV. ѴтЫІісия
Гикііяііичап, вя. 20—27; V. По Іеяшиелій, и. 28—38; VI рягя, кя. 37 -44; VII
вѣ Сводѣ. Ня дѣНствіпеяьаоеія еястсва Днгеетѣ сяівавная, сисіавная я до язиѣсі-
<і|1ів (вп. V—XI: асііонез <1е япіѵогаііа^ 4о мІвдиНя геЬив я т. *.), ііо гоѣій стііій
(кв. XII—XXII, іутв яв 4е ргоЬаІіоліІии, си. XXII, ІИ. 3—5), Ле )пг« Гіияіііао (кя.
XXIII—XXVII), йеіевіаіяеоіівеі Ъооопіяі ромавігоііпа («я. ХХѴШ-XXXVIII), (Іо
генію ееішшіпцт роявеаякюіЬію (вя. XXXVIII—XI.I, тутс же 4е а<1диігеп»Іо геіиаі
(ІоіпІпЬ*, ХЫ, іі(. 1І. іів ге )в4ісаи ияя оЗі. веаояіювік рѣаеяів (га. ХЫ1), <1с ііі-
ИІІГІ итіыіеа (ХІ.ѴІІ ХІ.ѴШ) соаеіжвп. п ееб* угояожюе враяо, эагіяв идутъ
іі|шыа 4е арреЬІюаіЬш (и. ХЫХ), иленаоо, воевяое я яуявііяііаямкю (іраяо (ко.
ХЫХ, ІИ. 11—15, я и. Е, ІИ. 1—15), яадоип я общія яіісіа (и. Е, Ій. 16 и 17).—
Вь іюуяіѵі этой емКшзяіюіі спстеяя Сяояа язяоаош ипіре груяяа яапрЬяоп: 1)
— 322 —
Римская емс-гена, виТатЬ съ нсгечниішии рмнекаго п)пі», перешла
и къ новинъ пародамъ Еироои. Съ и»|в>жлаіісмъ ііаукь въ ігга.п,-
янскмхъ И Лруепхъ униіюрет’-'піхъ Янпада, ішчпния. )юіпюаі'ііое наученіе
юридическихъ намѵгнкковъ Рима, нриченч- весьма ло-ііѵо іцюма ученая
соач, осоневво Пашшьава (до 2ое0 млоасовь), и 4) нѣкоторыя сочааевіа аіа-шааь
ѵрестояь, аипхсиі жгь догорите адслеяы въ Сводъ въ вяді нрабаваеніл, такъ скшшть,
зова, № V а VI.
ярееилтой Трояка я объ устрейети* церковаияь дѣлъ (111. 1 -13), затѣмъ уже вдутъ
мостаііоиеяіл Вс Іевійиа 01 соаніііоіиЬия ртііісірта (ІИ. 14—28),. 8о аіаіиія я бе
42 88.); 8-я бе іоіегбісіів (Не 1 аз.’, бе рідітогііт (Ш. 18 и.), <1с ехсерііоаІЬііз веи
ртасхетірііопіЬаз (<Л- За), <1е НіриІаІіопіЬіія (Ііі, 87 и.), надѣвъ ветаеаеао віекояъко
а Киюгантшіа 740 г. раздѣлена п родаваіа Цахвріе па 18 титуловъ, п идеей Корм-
чей на 16 или 17 зачаль: 1—3, о брачномъ врааѣ, 4, о дареніи, 6 а 6 но Цахаріо о
Кормчей): титулы язя зачала 1—11 о брочиомъ соітаі, 12 а 13 о дареніяхъ, 14—20
объ обяжттельстаахъ яо догояора», 21—25 о заеикавтхъ, 25 объ освобожденія отъ
(іодагеаижой пласта, 27 о свадітедяхъ, 28 о носмііемін ояясвоновь а пресвитеромъ,
29—83 о нравѣ иаслѣдованіа, 84 объ огнуотевіихь рабою. ва волю, 35 объ отказахъ,
лонные законы, 40 о раздѣлѣ добычи.—Нѣсколько німро яламъ Енаяагоги Василія,
Іьаа а Александра, 884—886 Ц хота в она состоять язь 40 тятудовъ: 1 о иконѣ а
о ніжвосудія, 2 объ оинераторѣ, 3 о матріархѣ, 4 бе обіеіо рпкІосДі нгЬіл, 5 о
квесторѣ, 6 о орочахъ чявахь, 7 о то„», чтобм имулоль Ію аиап, 8—10 объ очною-
паль н арочемь дулоямслтй и оба отдаИ верювчвхь змеаь гь оброчное содержаніе,
11—13 о судооровззодсгай а судебвахь доиаатолюіваль, 14—21 о брачяомь сова*.
22 о даревіахь, 23—28 о договорахь, 29—36 о ааслѣдонаніи но зааѣякавіо в но ан-
кону, 87 о ноаыюопіуіаенвккааь, ЗВ оба овесК 39 Зо вотія оросіЬоа е< ІініЬш ргаебіо-
890 г., соедаиеми, въ 60 кивтахъ, *а,еріахи Кістяя. Дягестъ я Кодекса; сасіева
ваата ШІЪ еерылхъ довжів квотъ Кодекса водъ рубрякмя ого ржімѣіаевы какъ но-
стаооіиеніа Кодекса, тагъ а выноска азъ Дягестъ а ковмеіпаріевь ль вянь; матеріалы
етиахъ — беа Ъіепз и о пм-обіія. ііріоб|гЬтеіГиі ихъ гіІ; нскиіня1 же
инн іііиіцатуіиі.ііое іі|яіін> отінтеііи іѵііері,. пікі. ви |і|ниіц,так<»п.. такъ
и ко другихъ соиреиеііішхт, мкоии.ѵітельепшхъ, къ и-ибыѵ уетанн і'|«ж-
дииекапі еудоиіюизіюдетінт й). Но оГцмицу П:шо.іеоііо№і Кодекса, лѣіі-
егвуиіНПі'О, между ирт'іит.. у нотъ іп. Поліамаиі 1’ік-сіи “I, іііможепи
также іиишшжіи ’), ігпиыискій зв> и нііеііе .ч>уііе кодекеи Кирины
и Америки Многіе соіірсиоііііыо ііікаіеліі также держатаі иши гіі-
<14. о, би іпагіаце; в. бо біѵогее; 7, бо и ратепіііё в, бе І'жіорііоп; 0, бе Ія |нбѵ
наисо ракентеііед 10, бе Ія нііиогіиі, ШіеІІе, ёшаиеі|«1іои; II, бе Ь шадопіѵ, бе Гіп-
Тііге 1, бе 1* бйішеііоп бев Ыонв; Ш. 2, бо Іл рторгіоіёі Іік 3, бе ГишГтніц «Іи Гн-
Уаоженів Ц. Поаксаа'го а ІІіможевіо о брачііоаъ соакі* «амѣіінтя собой нерву»
беі роедаэо; 3-а книга беі шяіі 61 аеаиізиге е бі иезаіеиеге Іа ргоргіеі* о ріі аіігі
отношеніяхъ (репоааі геіаііопа), аиееио о 6|иыЛ, о сохи* роднтеаеі х*тей, объ оное*
стоки. Они припита ослЛсшю т. англійской лятеіптурік ктімснтяріи
Іаюкстопа, ('тііфсііи. Конта и другихъ посііроизнодіітъ ее ініімііѣ "і. В»
і’іиііцін, Кслыііі и Италіи ннпітоин гліідаюті. легальному норидку иало-
кенія, какой принятъ нт. кодексахъ, а такъ какъ агата. по)іядокъ іциід-
ставляеть много сходства съ римскою системою, то и здѣсь она ннляется
господствующею
(рГ0|«тІу), вообве (ггорслу Іп стпегяі). о ледвяж'виой (теаі ог іпвпоѵяЫо ргорегіу)
яожоппвхъ въ сяду зякоііа (оЫікасіоіпі ішрове*! Ьу Ія») я объ обяитеяъстаяхъ, вето.
ъіопв).
послЬ встувнтальяихъ оошгій о оравъ пообпо я объ шігдійскоиъ въ іхобепжчия, мф-
парвисвт*. н. 3. о'ионярвѣ, н. 4, о корыеиіоиъ донѣ, и. а, о королэстъ совѣ-
сяовіяхъ (дворяіютИ в еоииовОрап), гя. 13, овоеясош я порсковъ сосаояіяхъ, гд. 14.
Ню гі^Ьи о! іЬіл(р), 1, о.собственности воойие, 2—23, о рединой собспіеяііоста, 21—
евстеяа дожитъ въ освові «гоіиеятярія Кента которвй, ввротевъ,хожел. годы»до
лядітсх р. п-ряаясхой сяетеи*, то ст яеродііваяа ея яа фраинрехіа кодъ. Тась, іи.
сикхъ, объ агатъ грана, состоя
пыо .........іо яреднетн: I) при» вечння (ооКгтагяппе» «. ея идоішЪѵеіяиа. сорвн-
— 326 —
Система римскихъ институцій, безъ сомнѣнія, лаключастъ къ ссбѣ
общую истину, которая 11 объясняетъ намъ фактъ распространенія ому
новыхъ народовъ. Опа содержитъ въ себѣ самое мігапоо обобщеніе, да
котораго можетъ дойти теорія паждаііскаго щапа, а именно, мослѣ
общихъ понятій о ирапіі вообще, въ ней выужжеіщ та основная мысль,
что какъ въ цѣломъ, гражданскомъ биту я ит. исторіи его іизпитія. такъ
и въ каждомъ отдѣльномъ юридическомъ отношеніи слѣдуетъ рівинчап.
три существенныхъ элемента. Все право, псѣ закопы и песъ общсстіачі-
пый бытъ существуютъ для лицъ, для людей И СОЮЗОВЪ ИЛИ корпорацій,
илъ пихъ образованныхъ и пни уп|хівлясмихтц всѣ историческія судьбы
нрава записать отъ дѣятельности лицъ и отъ положенія или состоянія
частной и ворпо|іатинной личности пъ общественномъ союзѣ; въ каж-
домъ. отдѣльномъ юридическомъ отношеніи опятъ необходимо лицо, кака,
субъектъ или носитель правъ илн обязанностей. Излагая общую теорію
гражданскихъ правь, нслыія обойти такое основное понятіе системы
нрава, а слѣдуетъ внимательно всмотрѣться въ этотъ личный базисъ, на
которомъ основано все здавіе права и правосудія, различить н іннгрп-
пнчктъ іккшыс виды лицъ — физическихъ и корио|>атнвііихъ, научить
состоянія ихъ, зависящія частію отъ. природы, частію отъ историческихъ
условій общественнаго быта, и отражающіяся на ііраіюслособиоетн и
дѣятельности каждаго лица. Везъ этого анализа невозможно приступить
къ наслѣдованію другихъ элементовъ гражданскаго быта илн, но край-
ней мѣрѣ, знаніе ихъ оказалось бы недостаточнымъ, лишоннымт. основ-
ной его почвы: патрагипі ель уиз ноззе, зі регзопае, цііагшп саіізасоп-
кѣіѣиѣшп езѣ, щоогепіиг И). Далѣе столько же существенъ и другой
элементъ, указанный въ римской системѣ, именно предметъ правъ —
гев. Вео народное хозяйство, промышленность, торговля, всѣ государ-
ственныя и общеетпениыя учрежденія необходимо предполагаютъ мате*
ріальпую почву внѣшней природы и разныя цѣнности, какъ предастъ
юридическаго обладанія, какъ матеріалъ, изъ котораго каждое лицо по-
«іхуетъ увьихнуп о еочвпечіів врофесеора 1’асіГіеі-Махзопі, ІНіЫігіопі 4І Щгіііо
пріобрЬтеція, ввдопмѣііевів я потерь правь, обь осужеетаіеяія, охрвлевів, варумюіів
а обозпетепія правь; Обь вішьхііевонъ правѣ я хохсксѣ пъ особеиііоств), в о закопахъ—
ввумлепап я ввуместпепанхъ прітхъ (о спбстіюішоста, сервитутахъ, обіпіюств я
вокъ въ Итах. (,'ойіі-с Сітііе).
— 327 —
лучаотт. средства для еиостн самосохраненія и развитія; въ каждомъ
отдѣльномъ юридическомъ отношеніи необходимъ опять какой-нибудь
предметъ или интересъ, жгьоа котораго могло бы завязаться и существо-
вать самое отношеніе. Различіе этихъ предметовъ, паіірим. различіе мп-
черіяльныхъ неніей и услугъ человѣческаго труда, ра-тіичіе движимыхъ
и недвижимыхъ имуществъ и т. и., естественно отражается и на харак-
го|4. самихъ правъ, на способахъ ихъ пріобрѣтенія и т. д. Въ общей
теоріи гражданскаго права эта предметная, объективная, основа ея долж-
на быть тщательно изслѣдована, и безъ такого анализа нельзя сдѣлать
ни одного шага далѣе. Наконецъ и третій аяемеитъ, указанный въ рим-
ской системѣ, имѣетъ столько же существенное значеніе; это—элементъ
активнаго движенія лицъ къ обладанію предметами правъ, элементъ
пріобрѣтенія, охраненія и судебной защиты правъ, передачи и ирекрі-
щепія правъ. вообще элементъ жизни гражданскаго оборота, какъ пъ
спокойномъ и безспорномъ его теченіи, такъ и ігь уклоненіяхъ его съ
пути Нрава, вызывающихъ потребность въ судебной защитѣ. Это понятіе
есть также основное, какъ для цѣлаго гражданскаго быта, такъ и для
каждаго отдѣльнаго юридическаго отношенія, потому что гдѣ нѣть прі-
обрѣтенія, тамъ нѣтъ и права, гдѣ нѣтъ возможности юридической за-
щити, тамъ мѣть и юридическаго отношенія.
Іаковы вообще основы римской системы право и понятно, почему
онѣ повторяются и у новыхъ народовъ Европы: это самыя общія райи,
пъ которыхъ укладывается гражданскій бить каждаго народа, какъ море
ігь своемъ лохѣ. Очевидно также, что всѣ эти три элемента равно су-
щественны для каждаго слоя гражданскаго бита и для каждаго отдѣль-
наго права; нельзя считать ихъ основаніями для дѣленія цѣлой системы
права. Въ римскихъ институціяхъ и у новыхъ подражателей римской
сястоми они принимаются имеппо за основу дѣленія; но такой пріемъ
едва ли можетъ быть одобренъ. Если излагать йодъ рубрикою ііе регзопіз
или ііе уиге регзопагит все, что касается лицъ, то, строго гово|*я, нужно
наложитъ здѣсь всю систему права, потому что огопе упз ѣотіпшп сайка
сопзІіГнІпт е.чі Л); к ие только гражданское право вполнѣ умѣщается
иь этой рубрикѣ, во сюда же можно помѣстить и нее государственное
и международное право, потому что и государство есть лицо, н въ
международномъ союзѣ каждое государство разсматривается какъ отдѣль-
ное лицо; нѣчто подобное міі дѣйствительно находимъ въ сочиненіяхъ
англійскихъ юристовъ, которые подъ рубрикою о правѣ лицъ излагаюсь
—--------------——— — .. ——„ дяапые союзы гі«іж-
международное а4).—Съ
излагать подъ рубрикою
в и здѣсь умѣстилась би
го каждое право предію-
иость правъ повторяется
другой стороны. столы» же очевидно,
*1е геѣиз все, что касается іірелметовъ
цѣликомъ вся система правя, именно
лагаетъ какой-нибудь предметъ, и эта і
но осѣкъ икъ бея. исключеніи
ю) I.. а 1>іц I, Г», Неттокепіаоаа
іхч п кругу юсідарспеачо-общестьепкоиъ (п пр»»Ь гркжлаяетва ни ицмаіитга в о
нитохятевьствіХ «чгйнои. и рохствевао» (о брагіі, емябрадвтскй в ХИей, оясаЬ
— 328 —
Система институціи у самихъ Римлянъ считалась талика
вступительною оі'ицою теоріею гражданскихъ правъ. Такъ смоі-
рѣли на нео н нъ ніюіюдаюіііік права -л). н вь кодификаціи. Ми уже
.сдмѣтилн выше, что она доііоліія.іаеь у римлянъ матеріалами ирітор-
скаго эдикта и императорскихъ иопаионлсііій и, при составленіи Ди-
питъ Юстиніана, изъ пей /| г і і била только первая, общая часть
этого Свода, остальное же содержаніе его составило какъ би особенную
часть или подробное изложеніе системы і'іяжданскасо иіява кѣ Такое
отношеніе между Циститу ціямн н Діпеетами сохранилось и у новыхъ
пародовъ Европы. пакъ ігь нреііо.уанаііін нрава, такъ и пъ литоратурі..
До сихъ поръ, особенно въ германскихъ университетахъ, римскія Ин-
ституціи служатъ какъ би введеніемъ >гь юридическія ку|іеъ, а за ними
слѣдуютъ Наплели, какъ подробное изложеніе догин римскаго іі|инм.
Ирин 1|іъ Кодекса Наполеона и поздігѣйшкхъ передѣлокъ и подража-
ніи его іюказнваеп., что система институцій и до сих-і. норъ считается
пригодною для цѣлей кодификаціи тіяждаискаго ирииі. Широкія
рами ея даютъ возможность уложить въ нихъ обиліе зякоии граждан-
скаго бита иъ формѣ весьма простой, удобной и легко обозрѣваемой.
Однако, даже и съ этой стороны, нельзя не намѣтитъ въ ней крупныхъ
недостатковъ. Осіювпіія рубрики са слишкомъ общи и иеопродѣлительни:
если исключитъ ііроцсесуальное право а8>, то останутся только раздѣли
о лицахъ и объ имуіцоепніхт, или имуіцесгвешшхъ иртаахъ, и способахъ
ихъ пріобрѣтенія,—раздѣлы, безъ сомнѣнія, совершенно вѣрные, но слиш-
комъ іпи,юкіе и неовіюлѣтитолыіыо. Далѣе, пъ этой системѣ смѣшиваются
|пзио]юдііивалеченти подъ одною рубрикою или разрываются отношенія,
ни ѣюіція органическій, цілыіий характеръ; такъ, нъ раздѣлѣ первомъ, о
лицахъ, гоіюрнтса между прочимъ о семейныхъ отношеніяхъ, брачномъ
«) Огдѣіь обь явуікеспнхъ, ------------------- ---------------------- .............
мой собственности (рил. 11, ргоропу, рвп. 1. рторстіу іп кпепі, 2, иаі ог іпіто-
норсюа суда, умствевюи вровпводявія в г. и. (рагі 3, репопаі ог тотаЫе ргореНу:
I, іп деікгаі, 2, ратеіеиіат кішѣ ог шгвопаі рго|ктІу: СЫицз іп аедіоп, зЪірріпв. сотро-
цоо.1 ѴІІІ оГ Ьешеи, ибо босбв).
'•) ІІп.Іотв, ІіесЫхзевсѣісЫе, I, § 112.
іініоіе цистн огіяіво ІІЬоІІов, Наппот. 1834. І.еіве, стр. 7Ъ Я. ЦпЛогИ, I, § 110.
*) Ііодеое агіителіо неноваго приза вэь Граах. Колевса, ааиічдеиое ит. Фрая-
пудской н пааьяюспй к<ия.ьвкаціо, слипая ножеп бить одобрено. Носовое право есть
право маіеріадміос н павоаа по сому піюдиету ходжей идолятъ вт. составь Грааддіе
— 329 —
совтгѣ, опекѣ и т. и., по вт. этихъ отношеніяхъ ееп. два племепта — не
только личный, но к имущічтіюіншй ІІанряи., супруги состоять не
только и. лнчііыхт. отношеніяхъ межту собові, но есть у нихъ и имуіце-
стіюнныя отношенія; послѣднія, очевидно, не подходятъ подъ понятіе <1е
регаонія и потому въ кодексахъ ф)»ііцужкояъ я итальяш-комъ опи нндѣ-
-теим и изложены особо, въ рилу догоію|ювт., какъ сопігаі ііе тагіаде.
такъ что о б|нічпомъ союзѣ говорится и въ первой, и въ третьей книгѣ
Пагіімъ, съ научной точки щіѣпія, можно замѣтить выпой системѣ недо-
статокъ логической поітонспііімти: римскія институціи по удоплстпоряюті.
тому тііебонапію логической системы, по которому изложеніе пауки слѣ-
дуетъ начинать съ понятій простыхъ и иостсіюнпо посходить къ болѣе
сложнымъ понятіямъ. Такъ,, о ссмейшлхъ отношеніяхъ но римской системѣ
говорится въ первомъ раздѣлѣ, тогда какъ это отношенія сложныя, лич-
ныя и нмущестяеіиіыа, и нельзя о вихъ говорить прежде, чѣмъ нало-
жены общія понятія объ. имуществахъ и чисто-имуіцестіюпнвхт. щи-
пахъ41). О правѣ наслѣдованія въ римской системѣ институцій гово-
рится ранѣе, чѣмъ объ обязательствахъ. тогда какъ послѣднія отноше-
нія гораздо проще, и въ логическомъ порядкѣ должны быть поставлены
прежде, потону уже, что опи могутъ служить предметомъ пасяѣдо-
Нъ пандектахъ императора Юстиніана, какъ сейчасъ упомя-
нуто, общія рубрики институцій составляютъ только введеніе я общую
вступительнуп частъ, за которою слѣдуетъ длинный рядъ книгъ, по-
дробно излагающихъ матеріалы судебной п|«ктики, законодателіетва и
ліпт|іатуры. Всматриваясь вт. этотъ обширный практическій матеріалъ
нрава, германскіе юристы успѣли ръчличиті. пт. немъ четыре главныя
ірупііы учрежденій гражданскаго нрава, къ которымъ сводятся почтя игѣ
отдѣлыіыя положенія Дигеегъ; именно, :п общею частью Дигестъ
слѣдуетъ сплошной рядъ винтъ: 1) о вещныхъ нравахъ44), 2) объ обя-
зательствахъ 4Э), 3) о семейномъ нравѣ4<) и 4) о нравѣ наслѣдованія ”).
вяла объ виуіпесгвенііахъ опошевйхъ супругою. во. общей руОряса о бреши» со-
“) Сроп. выве, ври. 17. Первыя четыре лввгв Двсееп (срыта), неоосіехствегпіо
которыя холшш войте вь особеивыс отдЬви смстемы гр**х. Врана, ия же » Курсъ
‘Ч Кавтв V—-XI Дягестъ Пятая тяга, вороченъ, отяосятта боіѣс п. ярая/ яа-
— 330 —
Этотт. порядокъ, со временъ Гейле. Гуго и оеобопію Сапиньи, пропять
теперь пі. нѣмецкихъ у'іеопикахъ напдектпаго и цаціоіамыннгермаіі-
емго іцмші и налинпеп’я потому есриппеко» системою ’•); ому слѣ-
допик также новые кодексы Германіи и ІКіюйцаріи *•), хотя вогіЛчіі-
ются иногда и уклоненія отъ иего, паи. въ аакоіюдятельстіиіхъ такъ
•) Книги XII— XXII. Вврочеыт, 20-я сияга, о залогб и паопнахг, пріваямшпи
«) Кенга ХХШ—XXVII (о Орачікнн. соіхгЬ, еою:Л ролятелеа я лінеіі, овсвѣ в
«) II ицо, ЬеЬгЬнсІі йся Ьеиііясв гОш. ВесЬи, 1 ни. 1780. Нсіво, Спниігй»
оіоез Вуаигаа Оез вет. СіѵіІпнЬи, 1 язд. ІВ07. вавікоу ВуМов; наяловги ІІуаги.
м) Старые еояевеы ируссіи, Австрія и яругахъ земель ирежмйГормав-
ивоиы о с-вегаавіяхь долой: зиЦів ІІЬегиНа, сіѵішіз, ІВшіІіае (Ьрачііий сотъ, раде-
— 331 —
и іп. литературѣ11). |||>і< пііііилтмі.ііомъ лпл.тнпѣ дѣла пелия по согла-
ситься, что :тга система иилчгіжтцеп. треболаніянт. логики. Коли пь
общей части курса изложена общая теорія іухажданскихъ н|кшт. и изо
ІІсЪв Посѣю Латсіі Ліо биеюе іевікевеиеі адгОсіі, Ооіпіиіош. кпііи, ивиов ной
Ііасгоіііаз), въ і)>оіъоиъ раваТхі—вавоаа объобхласевьствахх.—Прп ідвъиЕЛшиіъ кода-
Ейгэіег, § 7р Зеасвос Право раадЬеао яа хН частя, воторавъ аредноствуегъ еже
иуаиспеаннхъ правахъ вообвіе, о дМеввіхха в хатеахчавхъ явь пахъ правахъ, ыіь
еаідуоп аавоаи о вхядѣиіе я о соботаекаоств. Къ вводу восхйдаеау аопвтіо, вапъ
къ иорляку Раисахъ аііетатуаіа и Наполеонова Кодоаса, ао содяржкгъ къ вхяоей иі-
пыкг правахъ (объ усрЬиевіа правь я обялвяостев, объ аиТаеаіі, передачъ а дра-
— 332 —
понятія о липѣ ніінслспи вспомни идкавів .інчпости, то ііерний. с.гМум-
ЩІЙ ІНІТІІМЪ, ряДТ. (ТПІОПіеіІІЙ ІШНаНГО ОТДІХІІ.ІНІІ’О .ищи къ ініі.іііііонт
міру будетъ иміті. споимъ предметомъ шігрііі.п.ііиіі імчци пнѣиіпсй при-
роды; это—отношеніи сямия іі|интия, ішінігредггіктіпіи, ііроліимагакг
іція только ляпо и ш'іць, кпіп. предметъ псіюе|г,кти-иішп> іхкпюдгтіи
ЛИДІИ совокупность прялическікъ нормъ, 0ІІ|ЮДѣ.иі»І1ДПХЪ ЭТИ ОТ1ІОІІІО-
пія, ікшметея пепіиимъ прпноит>и>. Далі.ігіійніій рядъ огпошеігііі
ровъ, Звбеягарь) пая па реніемъ о лвчпости (Нёйитръ, Ротъ) ятя м. самомъ ямкѣ,
плела песлѣдствеішато_ права (Краутъ); обязательственное право ставятся иногда въ на-
отіЬі.иоЬ ебтеГі частя ввв она аамѣяепа. по примѣру кпстктукіа, ученіемъ о правѣ
лорое въ особсапой частя, въ рвлу вмупеепетінхъ прап (Гарейеъ), ила первое от-
(Мрстеръ).
ВесЬІеа (о вевшиъ правахъ и тутъ же о правѣ пасіѣлояавіл) и 2, топ <1сп реганпіі-
сЬеп ЗаеЬсп-Кесіііеп (объ облателитаахъ). Въ Кол. Папмоопа заглавіе второй впягя—
<кт Ьіепа ваѣетъ также общій синелъ, оОъ имуществахъ вообще, но вслѣдствіе валѣ-
левіа въ третья мету аааоповъ о пріобрѣтенія соОствеапоетв (послѣднее слово ртпргІШ,
Кодевсѣ ово замѣнено словами: Іа рторгіеій о діі аіігі Яігіиі впііе е«е\ во ітторой
.тягаютъ, паіі|и>тііігь. живую личность человѣка и, кокъ яіыенія бо.гіс
частица сравнительно сь двумя нервный группами, но иъ гоже ирема,
между ллияи, неробкія, встрѣчающія каждаго человѣка уже ігь мо-
ментъ его рожденія. охраняющія ого, когда онъ самъ по способенъ
снискнвать себѣ пропитаніе, іакіиикавиціа вновь со вступленіемъ его нъ
брачный союзъ н еъ рожденіемъ дѣтей. іѵмеііііыя отііонісііи должны
бить иоетпвлени во главѣ органическихъ союзовъ между людьми и
нимаюгъ, послѣ вещнаго и обяаателістікчіпаго Ирана, первое мѣсто вь
системѣ. Отсюда же вполнѣ сстеетнснъ переходъ къ праву наслѣдо-
ваніи “), потону что каждіиі жизнь имѣетъ сіюй конецъ и осітшіііееіи
но смерти лица хоааГ г« I |м х гитъ, какъ паслѣдстію, отъ одного ио-
содѣиія въ другому. Логически иостеиеиіюсть но іісеиъ отемъ нррядкѣ
учрежденій іраждаискаго іі|>аші очевидна; въ доказателитво ея можно
:ымѣтитъ еіце, что кос.тЬдіііа двѣ грушін сравнительно болѣе сложны,
чѣмъ первыя: въ семейныхъ отношеніяхъ есть гілемевти, личный и ииу-
іцоетпенііый; предметомъ же паелѣдоваии могутъ служить какъ яатері-
альныя вещи, такъ и обязательства *-).
Но, еъ другой етороим. должно об|»ітить вниманіе и па то. что ге;н
напекая система не нсчернииаегь всѣхъ учрежденій гражданскаго быта,
не покрываетъ лайте всей почвы римскихъ ІІаіідекть, но говора уже о
новыхъ заководательстшіхъ. Въ нѣкоторыхъ учебникахъ встрЬчастея,
между прочимъ, ученіе о правахъ личности •’), но въ литературѣ
иащектго іі|пва втоп. отдѣлъ до сихъ норъ развить довольно слабо,
«Лщсо ічКрвіоы о о|«ѵЬ ляпъ, Зсѣоаіег, ііооааііс геіаівяи, Ве*.-Тогк Сігіі Сшіе, I,
•ІиаІгесМг). Віиписіііі, гіеиь. Ггі’гаігесЫ, § Ів Я. Вгиаа, вт :Ьнс Гоютаеилсрѣя,
сір. 353 егЬж. (ііігоап-ЬгссЫс). ГисЬІа, Іпві 1, § 30. Рашѣ § 22.49,111, 121 (Наъ
Косы &т РепОвІісЬкеіѣ <Ііе ИеѵЬю ао «1«г еідеаеи Регзѵиѣ ХѴІпНасЬсіН, § 33
I (КідпІЬиы оЬег »«Ь аеІЬм). Меиаег, §4 ирыож. § 19 « (Няа ІЫіНІег Рет-
эйпІкЬкеі'). Сра». Мо'іІІагН, іпіи Не сігоіі й-ааѵаЬ, § 30 (ІІОегІй риЫщисв), ВІжск-
ягоае Ьу К«г, 1, р. 109—131 (оГ ІІю аЬяоІчІв гіцЬи оС ішііѵібввіаѣ КоаЦ 1, р.
что объясняется характеромъ ели ихъ Споловъ Юстиніана, составлеіі-
ііыхъ пъ вѣкъ ]нібетва, крѣпостнаго состоянія и восточнаго сакральнаго
6ю]и»К|«іп<:іиа. Іісод<іок|нітііыя попытки философствующихъ НЩІДСКТНСТОВЪ
Германіи создать изъ этого матеріала теорію правъ личности естественно
оказались болѣе или менѣе произіюлыіыми і|чпітасмагоріами и вызвали про-
тивъ себи отчасти справедливую критикуов). Только современная лите-
рагура германскаго нраиа начинаетъ мало-по-малу восполнить этотъ іі|и>-
бѣлъ, суіцоствоваіііо кото|»аго ощшздышіегся упомянутыми свойстпаии
старинныхъ историческихъ матеріаловъ пауки. Въ настоящее прими
оспошіыя нрава личности нризпапы во всѣхъ просвѣщенныхъ странахъ
ясными и ікмоапгпмыінми .чаконами; каждое культурное государство
считаетъ себѣ за честь выразить ихъ въ самой рѣшительной и несо-
мнѣнной ,|юрмѣ и паука гражданскаго крапа не иожеп. не очучіжа'Н. въ
себѣ того, что происходить кругомъ си, въ практической области зако-
нодательства. Относить врана личности исключительно въ государствен-
ному праву значило бы игнорировать ихъ природу: какъ и ігь другихъ
граилаискихъ правахъ, въ нихъ есть сторона публичная и чкетіім, и
если нарушеніе ихъ п|іеслѣдуется большею частію въ уголовномъ по-
рядкѣ, то и многія нарушеніи чисто имущественныхъ нравъ вызываютъ
также уголовное преслѣдованіе, но въ топ, « другомъ рядѣ случаевъ,
параллельно съ публичнымъ или уголовнымъ искомъ, существуетъ искъ
гражданскій иѣ- Кронѣ итого, весьма важнаго и существеннаго, про-
бѣла, германская теорія четырехъ учрежденій гражданскаго быта—вещ-
наго, обялательствспнаго, семейнаго и наслѣдственнаго пртва — оказы-
вается недостаточною дли надлежащаго разъясненія особенныхъ от-
раслей хозяйства, каковы поземельныя и сольскохозяствеп-
иыя, промышленныя, торговыя и корпоративныя отношенія. Въ
нѣкоторыхъ учебникахъ германскаго и земскаго праиа встрѣчаются и
эти особно отдѣлы •“>; но, въ сожалѣнію, неправильная, сословная, це-
ховая, монопольная, крѣпостническая постановка ихъ въ старыхъ законо-
дательствахъ германскихъ государствъ сообщила и теоріи :<гого щюд-
ясіа подобное же направленіе; эти отдѣли излагались, въ прежнее, еще
но давнее премя, какъ сословное право—бііішіегесѣѵ, съ отмѣною же
прежнихъ управленій крѣпостнаго права, цеховъ, сословнаго строя то;>-
говли, паука гражданскаго щипа какъ будто охладѣла къ этимъ особымъ
отдѣламъ и довольствуется общею теоріею четы|іехъ основныхъ инсти-
тутовъ. Только пъ спеціальной литс;*атурѣ и иь положительныхъ .законо-
дательствахъ сосредоточенъ по этимъ предметамъ, громадный матеріалъ,
не покрываемый общею теоріею граж.таш'каго іірапа, который па осно-
ваніи ея одной не можетъ бытъ попять н требуетъ особаго спеціальнаго
дауочіія вІ>. іи ,>№И обличи тниіпі лнчіічііоні. аік-ніиѵі., ііоі’ірілг и
и|ін поной общей колифиішііи п-рнаіігкаім.ыкоііодпіели'ііні іичаіілявіп-іі
на діи» ніа-тиші .я-мекои а общее пячінчи .інгононііі *-) По еущіч-піуегі.
также И обща» почты .ыконоіа'іе.ііл-піа"-1), ить с|ипиіпч'лыіаіч> -же апа-
.иі.и иіалииѵі. иегочиикоіть въ щіеіцалмкш лИ«'|«ОІ>1> ішіиіда-п-я и цц-
гш общія начала или, но-К|мПш-н-иІ.рІ~ кот-г.пнруетса -гічічі, ііѵп-аъ
щчтчодиио-ми-іііиа чарікіері. птго Ніи іры-ого уч|кчкдспіа. Понитки
впюнуп. НСІ-І. .ТПІГІ. аап-ріа-іь иь общія рубрики іѵрнапекон ені-п-ии.
линалкно книги |ЛиІлоы н міши, но нліфииаениіі. рубрнкамн юрніиіешй онсіини
іыпйеЬеп Песьи).
еп,»п общій Уіпиь о иииаиаі. и общие Торіоное Уложеніе, млорое арохніма-
іімнв уже, инооии обо усп*ойствЬ короваго торгонаго флота. Кронѣ того, суіче-
юрону на іате г. Іірнсиелниеим лиони о н|жнілепяхт. па отвритіл я виойрѣтеіііх,
- 337 —
- 338 -
ШОНОІТЬ. ТяИЪ. ВЪ Польскихъ СуберИІИХЪ ІИТІОІІІІЫС І7МЛДЛШК1Г -ні
кони ирнмывають къ Кодексу ІІіиісмгоіиі и слѣду игъ. :И вѣкогоричи
исключеніями. той вере|нбі№ѣ римской гипт'мн институціи, которія го-
иеріііеііа били при гос-шмепіи итого Кодекса но <і’|кіііціи Ъ. Кромѣ того,
въ стихъ губерніяхъ еущсітоѵеп. иного отдѣи.щш. уст...............п„ у:міаніе-
ній и постановленій но [кеінммъ отрулимъ с|кіждащ*каго бита и ін'ііці-
епкппаго управленія, которыя до сихъ поръ не введены ігь общій Сводъ
Законовъ ииперіи. Для Остзейскаго край инданъ особый Сводъ
иіитныхъ узаконеній, въ нерпой части носороги содержатся вѣстныя
губернскія в уѣццшя учрежденія. по іпчЦИ’іг — шопы о состояніяхъ и
уч|іежлеіііяѵь <дк-лщіныхч. я». крикѣ, ішрічсич., крчтсипіекихт., .для кото-
рыхъ изданы особыя Положенія *> а. наконецъ, иъ третьей чисти—граж-
данскіе закопы. дополняемые .для крчтьяпъ помянутыми особыин Поло-
женіями. Въ огни т|нгпей части Сводя принята система Патрскаго
СшР'х Махітіііащчіз Сіѵііія ь), довольно близкая къ І-й части X тома
Св. Пая. Московской 1‘оа-іи; гражданскіе законы наложены іп. четырехъ
книгахъ: I) о семейномъ правѣ, 3) о вещномъ ііріітѣ, :1> о нравѣ па-
сліідоічініа и I) о нравѣ т|>ебоваііій нлн ооазательстівіх'ь. Общей части
•тлѣть нѣтъ, но въ жн'лѣдней книгѣ наложены, въ нп'іалі, ея. общія
ви-іл о юридическихъ сдѣлкахъ, относящіяся къ общей части граж.ині-
часъ грива. <ірвм, 1321, сір. 38. 30. ЛодіЗ, Теорів обпвхъ кравъ, Свб. 1838, стр.
СО, 71, 72. ДегаІ, Пособіе п яауиаіа) Россійсвехъ вакововъ, Москва, 1831, стр.
58—60. Неволивъ, Исторія росс. гр. аавоаовъ, § 1, въ Полковъ Собр. Соъ, т. III.
*> Эгв Положенія, въ важной Оста, губернія, суть цѣлое кодекса, ваыючявчкю въ
вторая омержяп. крестъянскій Уставъ: разд. 1, учркиеяіе срсстмисваго сословія (во-
яоетя, волостной уставъ, служеійшй ив рабочій уставъ, нота», воввнвостк, яояостаое
крестывъ: о СряСТ н аііахь. оасгЬ к оовечвп-льстзі, о правС собсгвевиоетв, с правѣ
шимѣасіва ирсгвеииыхь яічвоаъ), разд. 3, иолвиейсгія іюстѣвсіиевы м иовва. про-
екаго іцкііиі Ч Далѣе, в'і. Фиіілііііді'КНХ'і. анконахъ опять своя оси-
баи еигтпм; Уложеніи 1731 года сігоит. изъ девяти отдѣловъ: Н о
б|нікѣ, 2і о наслѣдствѣ. 3) о недвижимомъ мнѣніи, II о ст|кюиіи, 5) о
торговлѣ, Я) и 71 о іцюггунленіяхъ и ііаіасаіііяѵь, и) объ акюкуціи и
9) о суд«іі|юіізів>д<-гіг1і (граіад.'Пісііітъ и уголовномъ іікіюті.і: кромѣ того,
іп. Финляндіи много отдѣлыіихт. уставовъ, положеніи и уіпконшііи, от-
іви-яіцитем ко игѣят, отріслямъ г|<аод<н<*каіо бита и обіцсттичіііаго
уи|нііім*иіл Въ Ііоссарабекоіі области іиімть <11011 система: Шсеги-
плапъ <чо донолі.110 близокъ къ ііандоктпой германской системѣ: первая
книга сіюттіѣтепіустъ какі. бн общей части. во ігго|юй наложено пещное
п|ніію, іп. т]и<гіа‘й—обяаатоліетва. къ чспк']ггой—семейное и къ пятой—
шіелѣдстіісііііое нраію; шестая кітга, о закопокъ уголовникъ, во иніать
теперь примѣненія, потому что на Гичтаріібію рш іцюетранеин обоііе рус-
скіе уголонние завопи *) Точно іакже Соб]пніе аікопои. Допича, въ
общемъ илаиѣ, еходітчі съ германскою системою ііаидектііого іі|чп<а в).
Въ кореппихт. русскихъ, губерніяхъ лровше нямитпики н|іавп
еодс|>жали въ собѣ или отлѣлілиі постаповленш, или казуистическій
набо|<ъ матеріаловъ судебной оракпіки ,оі; но съ теченіемъ цюмсші ио-
інідокъ изложенія ихъ, осноііаііний пи идеѣ организаціи пронпеудш, ета-
інншлея болѣе и болія: нраішлыіимъ, такъ что Псковскую Судную Г|іа-
моту П) и Судебники Ивана ІП и І'ікхпіаго можно назвать уже систе-
вь 6-іі крало пас-іЬхоивія. Та же свспчіік п его учсбііикѣ Куриіоюеаго щека, сь
утасп. иечеаь...; 6) ашо лк утиеп а г. а. Олата евстеяятазаяія статей
— 340 —
матичесвими судебными устанаміі .для ихъ иря-пени |!>. Въ Уложеніи
цари Алексѣя Михайловича выстукаетъ еще болѣе іжииітая идеи п>еу-
дарствеиной администраціи и замѣчается сближеніе ет, снггеиою Юсти-
ніанова Кодекса и); оиа сохранена била и при всѣхъ послѣдующихъ
работахъ по пересмотру Уложенія '*>. Знаменитый Наказъ иидоратрицы
Екатерины И виходиті, въ сущности изъ той же идеи На первомъ
Ы я 2-1 частя X т. Са. Пая., по съ уионепіяив пъ пользу германской систему, нмен-
судѣ ароввнціалпиомч. (ст. 87—44), 3) общія носгаііовяеиів, откосяийнсх къ грахх про-
цессу праву (ст. 46—66) н 4) добавочныя статья (67—65). Профессоръ Пахвямъ
о наслѣдствѣ безъ заеѣммія, 92), торюкихъ (ет. 93—96), я, папочекъ, заип,чип-яь>іия
и) Отборъ нхъ ея. у йахяааа,
'•) В» Навазѣ 30 іюля 1767 г. (12349) 20 главъ, и. погоримъ въ 1768 г. ирв-
бавлово еще 2, отъ ст. 537—666 (II. С. 3. X 13075 я 13006). А именно: га 1, о Рос-
сія, что ока есть европейская дерлкава; гл. 2, о просіраяствѣ росс. государства я о
хоааой иаств, ваблсхаецвхъ эа асполвевіемъ законовъ м вмЬкщвхъ право ппа-
іиатяш по вопросамъ о темвоті вла вредности упадомъ); гл. 4, о хравалвіаі зако-
новъ; гл. ь, о соотолвш всѣхъ въ государствѣ швупяхъ (о томъ, что первая по-
яяѣовіахъ, ст. 33—35)-, тя. 6, о закопахъ воо/івде (о мораяъвой философія); гл. 7,
о закопахъ подробно (о преступленіяхъ); гл. 8, о накязвніяхъ; тя. 9, о проязпод-
планѣ стоять законы общаго, т.-е. пи:уларс,піенво-а.>імннистратнвваго
іцмчпа, и накопи гражданскіе, подъ именемъ особеннаго права, отодви-
нута далеко на задній кланъ и). Коммиссія Екатернпи П, доставивъ
ііікиитальспу обиьпий матеріалъ земскихъ наказовъ какъ извѣстно,
тѣ суда аообце; п. 10. объ
ляаго суха; и. 11, о ворддсѣ п граж-
аахонохъ, въ ст. 117 слою Іа роіісе вередедеао: „дѣла гражджасоа адк оодадевсіилй);
надо ІІОДДЦІМІ, в и. 22, о расходахъ, дохода» н о гооударствеваова оныхъ уорав-
била цяв'иуіцеіиі, не окончинъ своего дѣла. Только іп. ип'іа.гі; наспиннаго
столѣтія, подъ вліяніемъ соверінніниейін солнфииііии н|пш іч. ІІръгсиі
И Ф|іаіщш. інкінннліі н ѵ насъ ігь Россіи пошли іі|юднолоаи‘іііи и планы,
И. которыхъ общимъ шічаланъ гражданскаго нрана дліні било болке
почетное мѣсто '•>; іп. 1Ж19 —1н|1 тдахъ согтаиіони и н|юекги Уло-
женій граж.ѵинжаі'о и торговаго, доіюлі.но близкіе ш. шшадііинъ нхъ
об|®лцаит.. именно Фрііннуіитіімъ ••>. і(о ота н|Юдиоло»чіія и проекты
И) Въ вопаѣ Яроохага стохітіи, каю. гиѣстпо. валави били въ Пруссія общее
ІТ в ІНХ о іюавравюиіи собстаеевости (твт. 16), о оравахъ на тужу» собственное^.
маркіе, портовъ, иапу.|іакгуръ а лр. (Труды Комивсія состава, закоповъ, т. I, стр. 1 я
Свераксваго не вроше п госулдрстиивоях совѣтѣ
жвтеаияеЬ н оісухетеувжвхъ о саві1тсаі.сгвахъ еряжд. состояніи, о бракѣ, о :іаииі-
виупсствъ,о ввадѣііе, о собстяеавоста. о собственности обжей, о ирвііаиохпостгіхз. сой*
110 закону, о расаоридкѣ яайяій вря жяака мадЬъка (о равдіаѣ, о даровыхъ записяхъ
и о иасхіхомнік ко договорахъ), о хуховянхх аяяіінаніяхх я рань»* васИиствіч 3) о
лосоаорвхъ, ааяровіеяілвк, взисигілхр, конкурса, лячаот тержаиіа, мяровихк
слѣкиь в лаіяосгв. — Проектъ Торговаго Уложенія (Архивъ Гео. Сов, IV, 1,
стр. 453—637) состоятв .азъ трехъ тестей: I) о хинахъ торгуоіаахъ к о торговыхъ
адіхвахъ, 8) вемехншй усгъві. я з) баицютсків уевъкъ. Морское ярио ве еовио И.
по получили гили закона лѣ П|нівнтелм-пь> пбріти.ігич. снопа и, нысли,
вчѣі-п> новыхъ уложеніи. шіілті- полное собраніе и сподъ законовъ; иоп
Пиіжідіши трудъ » былъ ногоч'і. пріни'дсіп. іп, исполненіе. ІИ. «вшива-
ніе Полнаго Собранія ііаконовъ положенъ былъ хронологическія пори-
докт., іп. какомч, илілпи самые накопи, ничиііая гь Уложеніи па|чі Але-
ксѣя Михайловича. Что же касается Спода Чаконовъ, то въ основу
ого принята .«отческая система, вивсдеініая и і понятій о і'оеу,иі)ісгвсіі-
номъ устройствѣ и управленіи. Нея еоіюкупногті. законовъ раздѣлена па
івнч'чі. чпітон: 11 гячківныо гогуда|>етмчіние чаконы (т. I, ч. I), 2) па-
коны органическіе или уч|іедите.п.пие, т.-е. учрежденія вѣетъ и властей
госуда|к,твеініихъ, губернскихъ, уѣздныхъ. городский, и сельскихъ, и
закоііы о службѣ Г|гаждаиской *') (т. I, ч. 2. И и ПО, 3) накопи П|и»-
пігтельетвенііыхъ силъ, или уставы о ііоііипностяхъ, о доходахъ и иму-
ществахъ пнудаія-пичіпыхъ. иля уставы казеннаго управленія м)
(т. VI — ѴШі, 4) законы о состояніяхъ 91) (т. IX), 5) законы граждан-
скіе и межевые !,1 (т. X), 6) уставы государственнаго благоустройства:
Арх. Гос. Сов. Каіачош, т IV, 1, еір. 1—ІС7, 13Н— ІКУ. В» раду оозрожсвіІІ, ва-
В|И». 18 (Арх. IV. 1, етр. 128 ыѣд).
1877 г„ остаейейа шествіи и сельскій учревцевіа язь ПолохеоІІ о врсстмвахъ. указ.
вяутр. я дух. лѣіь, ч. 1, городское хозяйство), о сслсвяхь гввнзхъ (1Э 4«вр. 1884 г.
ларствевеой слумбѣ првввиежать также шовв воеввііе, иашяше виослйлствііі оса-
нностранныхт. нсноігкѵіпіи кредитные **), торговый и), фабричный,
ревеслепвый ш) <т. XI), путей сообщенія и). почтовый и телеграфный “),
стронтолілий и пожарный •'), городакаго и селикаго хозяйства и), ка-
зенныхъ и ккпчыіхт. селеніи ”> и колоній “*) (т. XII), 7) уставы благо-
чинія или полиціи и) (т. XIII и XIV) и 8) законы уголовные Та-
нинъ образовъ, гражданскіе законы ъніинаютъ въ Сводѣ Зак. уже да-
соелаеп ст іНстяиия фяіыапхстямв, ст.стсйсвяяя я иостстяии зякочяяя (оба ятомъ
вояы о 5ТМСЮМТ яредятаомъ обпествЬ (Дя. Заа., IX, 185, XI, 30, XIII, 3, 60, г. 55,
(ааврям., Иоітсс. эиояи 31 ішя 1862 я 19 лея. 1800 г. ст Ди. Заь, т. 01, стр. о,
70, 80, г. 66. стр. 074).
17, стр. 403,
11, т. 50, стр. 448, т. 63, стр. 368, 380, т. 68, стр. 430. т. 69, стр. 304. т. 70. стр. 374,
(ваве, стр. 68, 59) я лр.
иества, особепс о мімеиибаік, о пстВлств* а рязхііъп., 3) обт. обваятсльстват*.
творятстьши завсастй (ст 5 тоаап).—ІН XIV тонѣ Xстати о иаспортахя, ііешурьиВ,
— 345 —
ситос мѣсто, въ пятой сто части, и почти совершенно теряются въ длин-
ной вереницѣ уставоіи. и учіюждевій публично го орана. Графъ Сперан-
скій собственно отвергалъ дѣленіе закоповъ на публичное и частные,
ириапаная, что всѣ чаконы суть публичные, хоти цѣль ихъ—безопасность
въ обществѣ—относятся столько же вт. государству, сколько и къ част-
нымъ людямъ ”). ІЦіавда, въ государстітѣ онъ различаетъ два порядка
отношеній — воютъ госудаіствсшній и союзъ ера «данскій — а потону и
два порядка :пкоііоігі> — государственные и гражданскіе “), но, приводи
ихъ въ одинъ составъ Свода, ояъ отдалъ рѣшительное преимущество
первому рилу законовъ и, вслѣдствіе того, въ первыхъ довити'томахъ
Свода помѣщены законы государственные “) н только въ десятомъ томѣ
благоуст)»ойства, полиціи и т. д. Мало того, я въ десятомъ томѣ помѣ-
щены также законы публичнаго іі|>ава, уставы судопроизводства и меже-
ванія. Графъ Сперанскій отвергалъ самое употребленіе слова пН)>авои въ
объективномъ смыслѣ *®), отвергалъ названіе законовъ „гражданскими114|)
ахъ взвѣмвіхяк лоловнеиіаиа, Вараавссоо Похожевіе 19 феврш 187$ г., о ввел.
свѣдѣній <і Сводѣ 3*в., стр. 118, 119.
(§ 46, 49).’ М’*° 4,1
(оЬуееІпеу—еіівеаіе
— 346 —
и выводилъ веѴ. прі<іб|ѵЪтепіл частныхъ правъ изъ оЛіцсетіи'ініаго достол-
аіл *0. Частному нравѵ онъ н|»тпміиоі-ииші.п. иИк-пвчііиыті. «н->.ѵч>-
стненнув» и, вслѣдствіе того, законы пну.ці|и*пѵинаго мияйстіп повѣ-
стилъ вывге гражданскихъ '•). сообщивъ шн-л Мнимъ значеніе .................
о частныхъ семейныхъ и няуіцеітвениыхз. нрзвам. н «Ліаанностзіхъ " I.
і’ннгюыі система права кааалас-і. сну інчаши Іатеною сч. русскихъ хікоів»-
“) Мнсл Сперанскаго (гамъ аа, стр. 10); ,ііріо6|4л<тііс: а) ясріміобрааиое изъ
— 347 —
.ѵітепттвомт, *6Ѣ іѣімі.чан, что ні. .пой сигтенѣ есть спая собствепияя
пачнція, что она ох)мііасіі. ввІ.|и'інпю еи гобг-гненііосп. гвоіімн е|іед-
стнаміъ не нріюиная па пононіі, -ігікопн бе.юпагівмти, онъ обтоігінілъ :кто
тѣмъ іто иконы боямтгіімтя уділивш. гаконамт. г|иіацппскііич. часть
СВОСЙ СИЛИ *>.
Чтобы ЯСІіЬе видѣть сущность Н ІКЮЛѣдСТВНІ этихъ общихъ поло-
женій, ііагобш» сравнить гисп'му (.'пола Законенъ ст, енстеною, нінірив.,
Зсмекаго Уложеніи ІІруіччи. Тамъ пге оостщіено па идеяхъ граждан-
скаго іі|юва и Г|іажлліігкаго сопи: нч. ііпчллк идутъ общіе гоконы о
іі)кіплхъ, о лицахъ. обі. имуществахъ. о семьѣ, клігі. іюрноиъ органиче-
скомъ говюѣ людей, дііліе объ обіцсспяхъ, сословіяхъ, а гп<-удп|и*-гно
является уже. и. концѣ, косъ синий могущественный охранитель прага,
какъ послѣдняя опора юридическаго порядка (КесМлзіааіі и какъ орга-
низмъ болЬе сложный. Такая нослѣдовательность накопавъ должка битъ
прняііана естественною я правильною; завопи гражданскаго сото, въ
логическомъ порядкѣ идей, стоятъ на первомъ планѣ, а накопи о госу-
дарсгвеппоиъ унраклепіи на заднемъ планѣ. :гго не :іпачитъ конечно,
чтобы прусское правительство менѣе цѣнило интересы государственнаго
— 348 —
порядка и ушіаііленія или мсн-Ѣе уважало Ирана государства; оно ока-
зывается только болѣе послѣдовательнымъ, потому что для ннтересчил.
государственнаго управленія въ сущности безразлично, п какомъ томѣ
или раздѣлѣ кодекса изложены законы объ этомъ предметѣ. Съ логиче-
ской точки зрѣнія, послѣдніе законы пытекіооть иэт. первыхъ и соста-
вляютъ только спеціальное ихъ развитіе, примѣненіе и видоизмѣненіе.
Семью нельзя вывести изъ понятій о государствѣ, равно какъ и каждый
человѣкъ нъ отдѣльности, какъ частное лицо, не можетъ бытъ ишхте-
чевъ изъ понятія о госѵдярстиік паи (ютивъ само государство есть ікво-
мнѣнный выводъ изъ понятій объ отдѣльныхъ людяхъ, соединенныхъ въ
верховной» властію, дальнѣйшій общественный
понятія о лицахъ физическихъ, о людяхъ. Равнымъ образомъ и права
государства, какъ юридическаго лица, суть толью дальнѣйшія наслое-
нія и отрасли понятій о частныхъ правахъ 4Г). Наіірмм. права казны
на государственныя имущества, земли, лѣса, горные заводы, права ея
но договорамъ и обязательствамъ и т. п. подходятъ подъ общія поня-
тія о Иранѣ частной собственности и обязательствахъ по договорамъ,
тогда какъ, на оборотъ, было бы коммунистическимъ заблужденіемъ вы-
имуществахъ Мало того, государство пользуется кредитомъ лишь вь
той мѣрѣ, въ какой оно подчиняется общимъ піаждавскимъ закопамъ,
на [аввѣ съ послѣднимъ своимъ подданнымъ. Только па почвѣ граж-
данскаго права можетъ быть возведено прочное зданіе государства; только
па этомъ пути могутъ быть получены естественныя сочетанія между
всѣми зленеатами и отраслями жизни государственнаго организма. По-
лагая же въ основу Сводя Законовъ понятіе о государственномъ упра-
вленіи, пришлось помѣстить законы прикладные, каноны финансовые,
или законы о земскомъ, городскомъ и сельскомъ хоаяйственномъ упра-
вленіи, лѣсные, горнозаводскіе, соляные, выше основныхъ гражданскихъ
законовъ объ имуществахъ, о собственности, о договорахъ и обязатель-
ствахъ, пришлось затушевать понятіе п частномъ лицѣ, выставивъ на
мѣсто его понятіе о состояніяхъ лицъ въ государствѣ, и разбросать
гражданскіе законы но (шпикъ отраслямъ сословнаго и племепнаго
быта—въ положенія о крестьянахъ, въ уставы колоній, въ разные уставы
о благоустройствѣ и благочинія. Па томъ же основаніи разиомѣствиа
нормы гікіждапскаго бита выросли на степень самостоятельныхъ мѣст-
ныхъ законовъ и общая система основныхъ началъ гражданскаго права
осталась неразвитою: государственно - административный сойть есть
чисто формальный, онъ довольствуется объединеніемъ на самой Вер-
игинѣ всего организма политическихъ учрежденій *’>, допуская развѣт-
меиіе и приспособленіе ихъ къ разнымъ мѣстностямъ въ самыхъ раз-
нообразныхъ формахъ, тѣмъ болѣе, что устройство мѣстнаго управленія
я полицейская регламентація быта никогда не могутъ бытъ вездѣ оди-
наковы. Вывести же иэт. понятій объ администраціи какую-лнбо разви-
догоноровъ и обязательствъ и
.Свода Ііакпііопт. |’|ін;к,хаж-і;вхъ*. ука аіші. между прочивъ, что п-п. ііму-
сі’кьхъ и, сверхъ т»го. Шишкины пегіаіа ііііД|книіш н|«іііиха о каапіныхт.
подрядахъ и інипипкахъ. о аілнгахъ по догопііракъ с-ь кісшокі ит.д. *’).
О'іеаидш» такииъ іНіржнкъ. что, хоти уі-піпы кажчнтіи и аемгкпго уіцшіг
линіи помѣщены вт. Сподѣ выше дегатопі тома, но на гамомъ дѣлѣ де-
едтый тхімт, и діа качни, и .для жшгтва есть законъ основной, который
иъ логическомъ порядкѣ нхгн щіедіінттвуегі. іишбеоііинъ уепшакъ Фи*
наисопаго хозяйства.
.................,.....— —л.....-.... П-и чпсгі* X типа Свода* ісе
ложеііъ «о системѣ римскихъ институцій •’). тагъ чтосинчала,ігь книгѣ
нерпой. ішмѣщепы накопи о пікіюіхъ и обяцаініостяХ'і. семейсгвеііпихъ,
нримикквиціе кь IX тому <« мк-тошішхъ) н, вмѣстѣ ст. кинъ, ('ООІиѢ’Г-
егмкпин' риискоіі рсоршгѣ о лицахъ, <|с регвопІ8,:атЬмънхуть:<аконы
имуществахъ, <Іе геЬив, именно о порилкѣ пріобрѣтенія іціаііъ на
памцоі-гіѵі вообще (книга 2 а) н пъ особенности (книги 3-а) и объ обя-
зателідтіихъ по договорімъ (кіі, І-а): въ нсрщіхъ иаданіихъ Спода слѣ-
дом-ііі далѣе еще три книги, о шістаноапніін нарушенныхъ щипъ по-
рядкомъ исполнительномъ, о гудіиіроіыподгиіѣ и кнгкапіахъ г|піждаіі-
скитъ, пкгпгіжстіюмівіііія римской ртб|тігѣ -Іс псЪіоіііііоз; по въ тре-
тіемъ изданія ІѢиіда I Ік'>7 г) :п'и книги выдѣлены » ноиѣщгчш особо,
во іггі*|о»й части X тіша, подъ именемъ іѣікопонъ о (удніірщіюхствѣ и
Пзыскпіііяхь Г|іаж,оіііекнхъ мѣ
Пъ >|ппііі і>і<і еъ гермапскіімп кодекгомпі ігь русскомъ Слюдѣ Лпко-
пііі о граждаііскихі. пряпахч. вообще, какія находимъ, напрнм.. въ
общі*й части Саксонскаго кодекса или іп. первыхъ раздѣлахъ Прусскаго
ійтмекаго Ирана. Пъ наетоищемч. составѣ цѣлаго Свода Законовъ на-
ключается имъип івіилыіый матеріалъ и но игому предмету, но онъ не
акрелрточепъ іп. одномъ мѣстѣ, а раэбріичіііъ но всѣмъ токамъ Спода.
Объ іпомъ дробленіи общихъ понятій ііелыпі не пожалѣть, потоку что
здѣсь дѣло идетъ о ін'рвой обіцой основѣ всего г|іяж,данскаго порядка,
о самыхъ алеиеіітарііыхъ наложеніяхъ. коічрыя іцшмѣііяютея ігь прак-
тикѣ повсемѣстно н па каждомъ шагу и должны бытъ г.груіінн]юванм
въ одинъ раздѣлъ какъ въ видахъ удобства, такъ и .для ніючноста всей
дальнѣйшей снстемы Спода м>. Здѣсь именно и могутъ, и должны быть
положены первыя основанія для обпоіпяиш нрава въ цѣлой странѣ.
Законы о ликахъ, личныхъ состояніяхъ и правахъ изложены
частію въ первыхъ томахъ Свода, частію вь IX и X томѣ, по встрѣ-
чаются и въ (сѵіііыхъ другихъ. Это дробленіе также не можетъ быть
одобрено. Если :іакоііолателм-пю желаетъ найти дѣйствительно общую
почву г|іажд:иіекаго быта, оно должно обратиться къ общинъ понятіямъ
о человѣческой личінвтп и о лицахъ корпоративныхъ или юридическихъ.
Каждый человѣкъ иъ Московскихъ, Польскихъ и Финляндскихъ іубо]>-
іііяхъ и повсюду имѣетъ общія состоянія и иршп личности — рздитгя,
вступаетъ въ брось, умираетъ, врина.ѵежнтт. пъ какому-либо полу,
ияѣоп. какой-либо імпраегь. можетъ мпаеть въ болѣань и т. д. Нее :гго
СОСТОЯНІИ дѣйствительно общія, которыя могутъ бытъ И ОП|"'ДІ'.ЛСПН
обгоняй законами. Въ доіып'оиъ томѣ Сводя даже такіе общіе факты,
какъ рожденіе, бракосочетаніе и смерть людей, получили племенной и
рс.іпгікпіый характеръ, истричееішіі здиись ихъ раздроблена по прихо-
дамъ, по ітѣ|иикчіооѣданіяяъ и но яныкамъ, приложены даже обраацы
метрическихъ книгъ па імипыхъ языкахъ. Горпздо проще было бы дѣло,
еслибы законъ, вмѣсто этихъ племенныхъ іероглифовъ, м»выси.кл до
понятія о лицѣ, какъ человѣкѣ. Слѣдуетъ только установить общую
систему гражданской метрической записи на оффиіііальиоиъ госудаіе
охраненіи прааъ, ап спцесгкечиоц првожмежчостя нагоннаго поряда (Мысля
акта, т. 1, обида часть (ученіе объ всіотнввиъ араааі, 1376 гола.
— 35' —
етоеиномъ языкѣ, съ волною свободою ртоилекепныхъ браковъ, и въ
теченіи не многихъ лѣтъ шцюепти. здо]»іюе поколѣніе русскихъ г|пж-
длнъ,кото|іое ни о какихъ племенныхъ родослотіыхъ не будетъ имѣть
Кромѣ племенныхъ ещгтояпій людей. опредѣлены іть девятомъ томѣ
состоянія сословныя и подданство. Что катается сословныхъ зако-
повъ, ихъ слѣдуетъ отнести къ тѣмъ корпораціямъ или юридическимъ
лицамъ, КЪ составу которыхъ ОНИ принадлежитъ, И помѣстить Подробное
изложеніе ихъ послѣ основной ипгги закоповъ Г|имкдііііскихъ. Въ общемъ
ученіи о лицахъ, какъ ортанахъ пыждапскаго бито, должно смотрѣть и
на крестьянина, какъ за человѣка, и иа городского обиватели также;
установивъ принципъ полнаго равенства ихъ, слѣдуетъ вывести изъ п<і-
нятіи о лицѣ основпыя н|ківа личности, ограниченія же лЛтпИ “,'г
способности отмѣтить какъ уиз хіоциіаге. Особенности и
скаго обивателя и крестьянина зависитъ отъ того, что і
городскаго общества, а другой—сельскаго и, слѣдов--------------- .—...
раскрытіе ихъ относится къ ученію о корпораціяхъ, о городскихъ и <
скихъ обществахъ. Точно также законы о дворянствѣ и духовенствѣ
надлежать собственно къ уставамъ о государственной службѣ, о .'«и
и церковныхъ обществахъ. Въ общей теоріи гражданскаго нрава и дг
оженіи горід-
человѣческой его природы, должны быть отмѣчены и здѣсь, но только
какъ уклоненія отъ этой природы. Законы о подданствѣ или граж-
данствѣ помѣщаются обыкновенно на первомъ кланѣ гражданскихъ
кодексовъ, какъ сдѣлано, наирви., въ Польскомъ Гражд. Уложеніи. Нші|ю-
тнвъ, въ Сводѣ Закоповъ Московской Россіи они поиѣщепы въ IX томѣ,
въ раздѣлѣ о состояніи иностранцевъ. Общихъ законовъ объ атомъ предметѣ
у насъ пѣтъ: есть законы о финляндскомъ гражданствѣ, о ноликомъ
и т. д. Въ теоріи гражданскаго орава ихъ слѣдуетъ сопоставить, обобщить
и извлечь такимъ образомъ здравыя понятія о принадлежности лицъ къ
цѣлому русскому государству и о послѣдствіяхъ этого состояніи, сравни-
въ Россіи.
- 353 -
— 354 —
законы весьма ра ііюоб|ы тые. которые вь научной системѣ нрава необ-
ходимо отнести къ рльіпчпымъ огтѢіамъ. Общая черта ихъ. какъ за-
коновъ о сііособауь пріобрѣтенія нуіущегівешшть Иранъ, дотжпа быть
отмѣчена въ Ученіи о пріобрѣтеніи ііряві, вообще, но поі|юбное изло-
женіе ихь должно быть ирсдстав юи» на своемъ мѣстѣ. Такъ, ученіе о
приданомъ и о <ечей>шхъ рицѣшуь оіиосіпся къ теоріи семейнаго
права и): ученіе о імелѣіованіп іолжно быть оінесспо вь особый от-
дѣлъ ">, а купля-протавя и мѣна Ирина ътелат і. еегествеппо къ теоріи
обаяете льетъ и догоію]к>въ мі. При такомъ расіірс іѣіеііін они весьма
удобно мог\п. быть іюсыменц въ свяи. съ мѣстными .иконами и обы-
чаями и расмоіііѣіш совокупно съ ними, какъ общія учрежденія г|>а*-
дащ-каго правя “і.
Пъ четвертой книсѣ Свода Законовъ Гражіа нскихъ изложены
законы объ обязательствахъ по договорамъ. Они соеіавляютъ дѣйстви-
тельно особую группу. но сюда же слѣдуетъ отнести, по примѣру ост-
зейскаго и польскаго кодексовъ, закопы о ютиаіражденіи за вуіедъ и
убытки, помѣщенные во второй книгѣ Свода *).
Вторая часть X точа (законы о гражданскомъ судопроизводствѣ!
относится собственно къ ученію о процессѣ; во вь пей есть и законы
касающіеся матеріальнаго гражданскаго права. По тѣсной связи про-
цесса съ охраняемыми въ немъ правами. необходимо имѣть его по-
стоянно вь виду при изложеніи курса піажлаискаго нрава. Судебные
законы, опредѣляющіе исковое іцщво, охранительное и конкурсное про-
изводство и т. и., служатъ общею основою какъ для науки процесса,
такъ и для теоріи.правя. Притомъ и здѣсь слѣдуетъ принимать въ со-
ображеніе не одни только законы Московской Россіи, по и дру тихъ мѣ-
стностей имперіи *’|.
Вь третьей части X тома изложены законы межевые. Они должны
быть разсмотрѣны вь ученіи о поземельномъ правѣ.
охраигіа. Куш-проіьжа оііосева г* третий пакѣ (слѣди отчриеаи я вревев-
3*а.. сгр. 0).
•Э Си треііі тоігу коего Курса Граи. Судоорокнокгпа.
Въ слѣдующихъ жтѣмъ томахъ Свода. )>авио какъ и въ предыду-
щихъ восьми томатъ н въ приложеніи къ IX тому, помѣщенъ ллшіный
рядъ отдѣльныхъ уставовъ іі положеній. омывая частъ колоритъ сво-
дится къ означеннымъ выше особеннымъ раздѣламъ іражданскаго
права: поземельному-праву *а). промыш іепномі и>. торговому7*) и кор-
поративномъ правъ ). или же къ осоиеинот тамъ гражданскаго быта
нно|юдцепъ ;'і Вь этой грома тпоіі массѣ положительныхъ матеріаловъ
заново тагелтеішт на кажломъ шагу замѣчается такое же слабое распитіе
общихъ началъ нрава, какъ и въ X томѣ, отношеніе .между ними со-
стоитъ въ томъ, что X томъ есть законъ общій и основной, а все про-
чее-закопы особенные для огтѣті.ныхг. отраслей гражданскаго быта,
коіорыя подчиняются, щіежде итого. общпяъзаконамъХ тома. но. сверхъ
того, еще и законамъ особеннымъ. При мереплавітѣ этихъ матеріаловъ
въ научную форму слѣдуетъ укрѣпить прежде всего центральную ось
всею законодательства, .десятый томъ Свода, сосредоточивъ сюда п раі-
бросанные но другимъ томамъ матеріалы, мѣстные законы и нормы обыч-
наго права, п, провѣрилъ основныя начала общей теоріи гражданскаго
пуныта историка сравнительнымъ анализомъ, приступить затѣмъ къ осо-
беннымъ отраслямъ гражданскаго нрава.
5 20. Планъ курса. На основати предыдущаго оооцзЬтіія положитель-
ныхъ .матеріаловъ пауки, порядокъ наложенія гражданскаго права оаредѣ-
с... —— ГЧ,.с.-« с-Ь-уетЪ ИЗЛОЖИТЬ понятія о граждяи-
-----------пхь указанными еще
скмхъ нравахъ вообще, с
нрава на пещи Іки. IV
право іки. VI). право на*
іі торговое право (кн. X)
и другихъ обществъ п у
родненъ ікн. ХП> в і
щаго курса, необходимо____._____________________-
гражданскаго права и раскрыть нхъ особо ікн. ХШі
іІки. Ѵ'ІПі. промышленное Ікн. IX)
Ій ікн. XI). гражданское право шп-
икъ замѣчено въ началѣ настоя-
междупародныя отношенія русскаго
’•> Къ тортовому праву относятся уешііг тортовні, ьредіпнііе, іаиохеимыа,
яоветявО. путей СОООаеаія, иоатови* и телетра>|4ШВ я лр.
шіе вь Свояъ.
ОПЕЧАТКИ.
«ІііЪЬіо