Тарас Григорович

ШЕВЧЕНКО

КОБЗАР

Вперше зі щоденником автора

видавництво

КЛУБ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ

Харків
2012
УДК 821.161.2

ББК 84.4У1

Ш37

Жодну з частин даного видання
не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва

Упорядкування текстів та коментарі С. А. Гальченка
Передмова академіка НАН України І. М. Дзюби

Сергій Анастасійович Гальченко — заступник директора
Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України
з наукової та видавничої діяльності, кандидат філологічних наук

Іван Михайлович Дзюба — академік Національної академії
наук України, лауреат Національної премії України
імені Тараса Шевченка, Герой України,
видатний український письменник, вчений і громадський діяч

І5ВН 978-966-14-3437-9

© Інститут літератури ім. Т. Г. Шев-
ченка НАН України, тексти, 2012

© С. А. Гальченко, упорядкування
текстів, коментарі, 2012

© І. М. Дзюба, передмова, 2012

© Книжковий Клуб «Клуб Сімей-
ного Дозвілля», видання україн-
ською мовою, 2012

© Книжковий Клуб «Клуб Сімей-
ного Дозвілля», художнє оформ-
лення, 2012
УПарас ТІЇе-вгенко

Про Тараса Шевченка — поета і людину — написано вже не одну сотню кни-
жок мовами різних народів світу, не одну тисячу наукових розвідок та пу-
бліцистичних і популярних статей, і несть числа виголошеним на його честь
доповідям та промовам. Обсяг Шевченкіани можна порівняти хіба що з об-
сягом літератури про найбільших світових поетів і митців. Але в чому він,
мабуть, і від них усіх відрізняється (власне, в чому його відрізнено зусиллями
його сучасників і нащадків), — так це в кількості й різнорідності модифіка-
цій його образу: стереотипів сприйняття, які випали на його долю, починаю-
чи від того, для якого він сам дав привід, назвавши свою першу збірку поезій:
«Кобзар». Втім, кобзар — образ дуже місткий і надається для символічного
переосмислення, яке й дає Шевченкова поезія, хоч символічна глибина цьо-
го образу не всіма сприймається. Гірше з прямолінійними «теоретичними»,
або суб’єктивно-враженнєвими означеннями, чи й корисливо-політичними
наліпками, яких ніколи не бракувало. Ще Драгоманов у праці «Шевченко,
українофіли і соціалізм» (1879) налічив кільканадцять разюче строкатих, до
взаємовиключності, і разюче довільних — і в уславленні, і в негації — вер-
сій Шевченкового образу, — від «українофіла», «безумного патріота» й «се-
паратиста» до «нігіліста» й «соціаліста», від пророка до лжепророка й бого-
хульника. Це в самій тільки Галичині! Час невтомно розширював цю палітру.
«Після 1917 року він (Шевченко. — І. Дз.) являвся нам і комуністом, і неза-
можним селянином, і виразником петлюрівської ідеології, і захисником фор-
мули «Єдина, неділима» *. Зовсім іншого ідеологічного спрямування автор
також нарікає: можна говорити «щонайменше про яких шість-вісім відмін
сфальшованого Шевченка (пригадайте: «Шевченка-народника», в обов’яз-
ковому кожусі й шапці з кобзою в руках або біля ніг, Шевченка «поета перед-
пролетаріату», «Шевченка-гетьманця і слов’янофіла», «Шевченка-соціаліста»
в солдатській шинелі з кацапською бородою, що нагадував не то старовіра,
не то своє погруддя роботи Архипенка)» **. Але й сам запропонував свою
«відміну»: Шевченка — майже шовініста. Юрій Івакін, оглянувши «шевчен-
кознавчі» наліпки 20-х років XX ст., вирізняє ще такі: «поет пролетаріату»,
«батрацький поет», «співець бідноти», «поет наймитів», «співець гайдамаць-
кого повстання» ***. З часом одні версії ставали одіозними, на зміну їм прихо-
дили інші: революційного демократа, атеїста, інтернаціоналіста, русофоба,

Айзеншток І. До тексту Шевченкових творів. — «Шляхи мистецтва», 1922,
ч. 2, с. 47.

Задніпрянський Р. Чи був Шевченко «малоросом»? — Вид-во «Українська
критична думка», 1946, с. 1—2.

Юрій Івакін. Нотатки шевченкознавця. — К., 1986, с. 17—20.
русофіла тощо; на наших очах повертаються деякі старі, в тому числі рито-
рично-патріотичні, а дехто навіть пропонує офіційно оголосити Шевченка
національним святим і негайно канонізувати. Різні політичні сили намага-
лися пристосувати Шевченка до своїх потреб (незмінна формула: «Шевчен-
ко наш!»), ігноруючи суверенність поезії, її незводимість до ідеологічних
платформ.

Вдумливий читач, опинившись насамоті з «Кобзарем», а ще краще — із
зібранням творів Шевченка, без особливого труда зможе відшарувати від
його текстів різні ідеологічні наноси. Він захистить себе сам. Якщо його чи-
тати. Отож треба мати потребу його читати. І треба вміти читати. Шевчен-
ко — поет глибокий і складний. Міф про його простоту і самозрозумілість
живий і досі, хоч його поставив під сумнів ще Борис Грінченко у книзі «Пе-
ред широким світом» (1907).

Для адекватного розуміння Шевченка потрібен історизм мислення. Треба
знати його життя, його час, його оточення, стан України, Росії й світу. Треба
читати без упереджень, уважно і вдумливо.

Рік тисяча вісімсот чотирнадцятий... Дев’ятнадцяте століття ввійшло
в історію як «епоха національностей» (хоч не до всіх національностей воно
повернулося своїм привітним ликом). На зміну феодально-династичному
принципу в Європі приходить ідея національної держави, національного са-
мовизначення, що змінила обличчя Старого і Нового Світу. Ламається весь
уклад європейського життя, рушаться кордони, уявлення, змінюються гео-
політичні розрахунки. В дію приходять великі людські маси, подвигнуті сво-
їми гостро усвідомленими соціальними та національними інтересами. Роз-
виток буржуазних економічних відносин, насамперед в Англії та Франції,
в парі з могутнім наступом просвітницької ідеології, не залишав шансів ста-
рим формам суспільного життя і духовній рутині. Не упривілейовані шари,
не аристократія, а народ, нація стають рушієм історичних процесів. У пові-
трі витає «дух нації» (вираз Монтеск’є), якому одні давали містичну інтер-
претацію, інші — раціоналістичну.

Декларація незалежності США (1776) була першим тектонічним поштов-
хом, ім’я її автора Бенджаміна Франкліна стало символом прагнення до ви-
зволення від зовнішнього гніту, до республіканізму. Повалення монархії
у Франції дало початок Великій французькій революції, яка стала відправною
точкою і центральною подією нової історії Європи, хоч і мала неоднозначні
наслідки, оскільки кривавий терор, у який вона виродилася, призвів до гли-
бокого розчарування в ідеях просвітителів та в інтелектуальному раціоналіз-
мі. А це знов-таки спричинилося до нових духовних шукань, до піднесення
релігійних настроїв, збудження містичних сподівань. Так само експансія На-
полеона спершу викликала надію на повалення монархій, спровокувала наці-
ональні рухи. Однак у міру того, як Наполеон показував себе дедалі більше
не визволителем, а завойовником, хвиля національних рухів спрямувалася
проти нього, що прискорило його поразку...
Але погляньмо на рік 1814. В Україні та Росії ще не вляглося хвилювання
від навали Наполеона; на українські села ще доходили глухі чутки про те, що
Наполеон хотів звільнити селян від кріпацтва і обіцяв визволити Україну; ще
недавно то тут, то там виловлювано, нібито, його агентів; з другого боку, офі-
ційне суспільство перебувало в стані вірнопідданчо-патріотичного піднесення.

Неспокійно було 1814 року в усьому світі. Норвегія боролася за незалеж-
ність від Швеції. Серби повстали проти Туреччини під проводом Обренови-
ча. Переможці Наполеона ліквідують створену ним «Іллірійську провінцію»
(1808—1813), повертаючи її Австрійській імперії, але натомість народжуєть-
ся «ілліризм» — патріотичний рух, який дістане розмаху в 30-і роки. На Близь-
кому Сході закінчилася чергова російсько-перська війна. Мексиканці повста-
ли під проводом Хосе Марії Морелоса проти французької адміністрації, якою
Наполеон замінив іспанську, і проголосили незалежність Мексики. Нідерлан-
ди проголосили суверенітет. У Венесуелі розпочалося повстання під проводом
Симона Болівара, який став національним героєм латиноамериканців. Уруг-
вайські повстанські війська під проводом Хосе Гервасіо Артигаса взяли штур-
мом Монтевідео, завершивши визвольну війну проти іспанського володарю-
вання. В Ірландії О’Коннолі очолив новий етап боротьби свого народу за
незалежність від Англії. В Китаї розпочалося повстання проти маньчжурської
династії Цинь. У Північній Америці тривала так звана друга війна за визво-
лення: Англія намагалася відновити панування над американськими штата-
ми, англійські війська захопили Вашингтон і спалили Білий Дім та Капітолій...

29 січня 1814 року помер великий німецький філософ Фіхте. Його «Слово
до німецького народу» (1808), разом з «Ідеями про філософію історії людства»
(1784—1791) Гердера, піднесли принцип національності (народності) в духо-
вному житті, що був одним із стимулів могутнього руху політичного і літера-
турного романтизму. В Англії вже уславились Колридж, Вордсворт, Сауті, Ві-
льям Блейк, який зробив «прорив» у романтичну містику і фантазійність; уже
здобувають славу Байрон і Шеллі; ось-ось з’являться як першорядні поетич-
ні величини Гюго у Франції та Міцкевич у Польщі. Цікаво, що в липні 1814 ро-
ку вийшов друком перший юнацький вірш Пушкіна — «Другу-стихотворцу»...

... А в кріпацькому селі Моринці на закріпаченій Черкащині закріпаченої
України глухо тяглися дні рабської праці на одного із сотень володарів люд-
ських душ, що вважали свою владу в Російській імперії вічною. Тільки ста-
рі діди ще згадували про Запорозьку Січ та про Коліївщину. «Було колись...»
А тепер... Поодинокі кріпацькі бунти безсилі були освітити морок безнадії.
Люди народжувалися, працювали і вмирали, ніби поза отим великим світом
бувши. Але насправді все у світі взаємопов’язане. Навіть коли люди того
зв’язку не помічають. Як непоміченою залишилася подія, про яку було зро-
блено черговий запис у метричній книзі Богословської церкви села Морин-
ці під рубрикою «У кого кто роди лея»: «Число рождения — 25 (25 лютого,
тобто 9 березня за новим стилем. — І. Дз.). У жителей села Моринец Григо-
рия Шевченка и женьї его Екатериньї родилея сьін Тарас».
І ніхто тоді не міг подумати, що сталася подія, яка пов’яже Моринці з ве-
ликим світом, дасть ще одну барву світовому життю. Що народився той, чиє
ім’я стане в один ряд із найбільшими поетами людства.

Кріпацький пансіон. Село Моринці, де Шевченко народився, село Кирилів-
ка, де минало його дитинство, та інші сусідні села були власністю генерал-лей-
тенанта Василя Енгельгардта, який володів 18 тисячами душ кріпаків чоловічої
статі (з них майже 8 тисяч на Київщині). Батько і мати Тарасові зазнали всіх
«благ» кріпацького стану. В сім’ї було шестеро дітей, які лишилися сиротами
після ранньої смерті матері (1823), а потім і батька (1825), — вони межи людь-
ми «розлізлися, мов мишенята», як писав пізніше поет. Малий Тарас зазнав усіх
сиротинських поневірянь, але виявив неабияку впертість у бажанні навчатися
грамоти й хист до малювання. Цей хист і прислужився йому, коли він потрапив
у «козачки» (рід прислуги) до молодого пана Павла Енгельгардта, який успад-
кував Моринці й Кирилівку після смерті Василя Енгельгардта. Немало кривд
і принижень зазнав Тарас у пана-самодура, але мав можливість трохи задо-
вольнити свій потяг до мистецтва: у панських покоях були копії творів живо-
пису, а господиня, Софія Григорівна — меломанка — добре грала на піаніно.

Купити людині волю. Восени 1829 року Павло Енгельгардт мав виїхати
до Варшави, де стояв його уланський полк. Поміщика — поручника лейб-
гвардії — супроводив великий обоз з майном та обслугою, серед якої був
і п’ятнадцятилітній юнак Тарас Шевченко. Під час кількамісячної зупинки
у Вільні Тарас, імовірно, дістав деякі уроки від Яна Рустемаса, відомого ху-
дожника-вірменина, а головне — став свідком польського повстання 1830 ро-
ку, що справило на юнака глибоке враження.

Тим часом Енгельгардт дістав інше призначення і виїхав до Петербурга. Зго-
дом туди ж вирушила і його челядь, а з нею й Тарас. Тут і стався великий злам
у його долі. Помітивши непогамовний потяг юнака до малювання, пан вирішив
мати з цього зиск — у великих панів було модою мати своїх «покоєвих худож-
ників». Тараса віддають на навчання до майстра малярської артілі Василя Ши-
ряєва. Успіхи, яких він тут досягнув, звернули на себе увагу, і українська пе-
тербурзька громада зацікавила талановитим юнаком діячів культури, у тому
числі й знаменитого живописця Карла Брюллова. Пан погодився відпустити
свого кріпака лише за великі гроші — 2500 рублів. Щоб їх здобути, Карл Брюл-
лов намалював портрет поета Василя Жуковського — вихователя спадкоєм-
ця престолу, і портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська роди-
на. Лотерея відбулася 22 квітня 1838 року, а 25 квітня Тарас одержав відпускну.

Між пензлем і словом... Прийнятий до Академії мистецтв, Тарас стає улю-
бленим учнем Брюллова. Але водночас захоплює його і світ поезії. Спокуса
Словом прийшла до Шевченка ще в останні роки його кріпацького стану. На
клаптиках паперу й картону він, поміж малярською роботою, «мережав» не-
сміливі поетичні рядки. Тривалий час крився із цією своєю химерою, не був-
ши впевненим у собі та боячись глузувань. Але непереборний потяг — вили-
ти душу в слові — брав своє.
Багато його друзів пов’язували його майбутнє з живописом: це ж і висо-
ке мистецтво, і добрий засіб житейського утвердження — в ті часи. Поезією ж
міг би собі «балуватися» постільки, поскільки вона не заважала б «ділу».

І сам Шевченко пізніше в щоденнику трохи відслонить драматизм і фаталь-
ність для його долі оцього вибору між живописом і поезією, а точніше буде
сказати — драматизм і фатальність вторгнення поезії в його життя: «Я хоро-
шо знал, что живопись — моя будущая профессия, мой насущний хлеб.
И вместо того, чтобьі изучить ее глубокие таинства, и еще под руководством
такого учителя, каков бьіл бессмертньїй Брюллов, я сочинял стихи, за которне
мне никто ни гроша не заплатил и которьіе, наконец, лишили меня свободи,
и которне, несмотря на всемогущее бесчеловечное запрещение, я все-таки
втихомолку кропаю. И даже подумиваю иногда о тиснении (разумеется, под
другим именем) зтих плаксивих, тощих детей моих. Право, странное зто не-
угомонное призвание» (V, 43—44).

Що ж то за покликання і як воно прокладало собі дорогу?

Насамперед, мабуть, ще з дитячих літ, обдарований від природи зернята-
ми великих чуттів і сприймаючи навколишній світ у широкій повноті — у бар-
вах, звуках, формах, рухах, — він своєю вразливою душею не міг не відгуку-
ватися на мовлене і співане слово свого народу. Вивезений з України ще
зеленим підлітком, він проте був ущерть «забезпечений» органічним засвоєн-
ням рідної мови, її величезним лексичним багатством, гнучким синтаксичним
ладом і неповторною ритмомелодикою. Він знав безліч пісень, любив співати
й декламувати, насолоджуючись чаром слова. З дитинства ж він, читаючи як
помічник дяка псалми та акафісти, засвоїв і чимало з іншого мовного плас-
та — церковно-слов’янського, не чужого духові українського мовлення, спо-
вненого поважності й урочистої сили. Якісь таємничі глибин слова-мислі да-
вав відчути і читаний ще з дитинства український філософ і поет Сковорода.

Усе це оживало в душі молодого Шевченка, закиненого на чужину, підігрі-
валося ностальгією за далекою, але ще ріднішою в спогадах батьківщиною, —
і так заявляла про себе магія рідного слова. Творилося уявлення про те, що
може Слово, — і це уявлення дістало сильне підживлення від першого озна-
йомлення з високою професійною поезією. Спочатку це була російська по-
езія — насамперед Пушкін та Жуковський. Знав він і твори Рилєєва, а пізні-
ше й багатьох інших російських поетів. Це теж викликало захват від сили
Слова, від його влади над людиною, його здатності розкрити глибини люд-
ської душі й весь неозорий світ. Це могло викликати навіть певну «заздрість»
до кудесників, що володіють цим Словом.

А завдяки Євгенові Гребінці прийшло знайомство з українською поезі-
єю — і відкриття того, що може бути й українське писане та друковане слово.

Головне ж було, напевне, у дедалі більшій внутрішній потребі вислови-
ти (ви-словити) своє відчуття України, стати її речником. І, впевнившись
у силі свого слова, він переймається вірою в те, що зможе ним пробудити
в земляках пам’ять про давню славу своєї землі та жагу здобувати їй нову
славу. Так народжувалося відчуття своєї покликаності, своєї місії, яку Укра-
їна сприйме як місію апостола і пророка.

Водночас і свій художницький талант, який розквітне особливо в роки на-
вчання в Академії, Шевченко захоче присвятити пізнанню України. Зрештою,
пензля він не зрікався, і можна тільки уявляти, яких би ще висот він досяг-
нув у живопису, коли б творчість не урвав жорстокий царський присуд.

Українська писемність передшевченківської доби... Вирішальна роль
Шевченка в утвердженні нової української літератури та винятковість його
генія стали причиною того, що в свідомості нашої людності склалося і стало
популярним уявлення, начебто він творив коли не на порожньому місці, то на
зовсім не обробленому ґрунті; поза іменами Котляревського, Квітки-Осно-
в’яненка, Гребінки картина українського літературного життя початку XIX ст.
бачиться тьмяною (хоч на науковому рівні вона достатньо досліджена).

Тим часом Шевченкова поезія хтозна чи й була б можливою без тих стиму-
лів, що йшли до петербурзької української колонії з самої України, де різно-
рідні форми обстоювання своєї самобутності (бодай і залишкової — інколи)
оберталися й зусиллями, спрямованими на літературну обробку й емансипа-
цію мови свого народу.

Це був складний і драматичний процес. Він був своєрідною відповіддю
не лише на європейські національні рухи («весна народів»), загальноєвропей-
ську хвилю звертання до народних основ, а й на фатальну зміну української
політичної та культурної ситуації, зумовлену скасуванням Гетьманщини, лік-
відацією Запорозької Січі, закріпаченням українського села, колонізацією пів-
дня України — заселенням його іноземним елементом, прокламуванням так
званої «Новоросії»; занепадом Києво-Могилянської академії та вичерпанням
енергії української барокової культури — не в останню чергу внаслідок відто-
ку культурних сил до імперського центру. Хоч жили ще спогади про недавнє
минуле (з найбільшою силою виражені в народній поезії). Ще озивалося — ін-
коли і в полум’яній формі, як в «Історії русів» — обстоювання колишніх «воль-
ностей». Але під кінець XVIII ст. усе-таки загалом запановує глибока депресія,
українська шляхта розуміє «вольності» вже в сенсі входження в російське дво-
рянство, а патріотизм тієї її частини, яка не цілком перейнялася вірнопіддан-
ством до московської монархії, набрав упокореного, присмирілого характеру.

Це була хоч і об’єктивно зумовлена, але трагічна для України ситуація: адже
саме в цей час відбувався процес творення модерних націй в Європі, і Украї-
на не змогла в нього повноцінно включитися, що й зумовило її трагічне істо-
ричне запізнення, наслідки якого впали на наступні покоління.

І все-таки той політичний і літературний романтизм, що охопив усю Єв-
ропу, а не в останню чергу й слов’янські народи, озвався і в Україні — спер-
шу як пробудження інтересу до народності та звертання до народної мови.
Хоч це явище зовсім не зводиться до реакції на зовнішні збудники, — воно
випливало з потреб життя самого українського народу, духовна, естетична
творчість якого не припинялася.
Важливою негативною обставиною було те, що на цей час сталася фак-
тична втрата в актуальній свідомості немалої спадщини української баро-
кової літератури та інтелектуальної спадщини Києво-Могилянської акаде-
мії — її носії або були «завербовані» (ще й до Петра І та за його часів, а потім
після впаду Гетьманщини) для створення імперської культури, або добро-
вільно перейшли туди в пошуках ширшого простору для своєї діяльності;
водночас коло поцінувачів і рецепієнтів цієї спадщини катастрофічно зву-
зилося внаслідок обрусіння освічених верств.

Російська імперія цілеспрямовано утверджувала себе як наступницю Ки-
ївської Русі — володаря не тільки територій, а й культурної спадщини «За-
падной Руси» та «Южной Руси». Ця державно впроваджувана російська ім-
перська ідентичність стала загрозою для ідентичності української. За цих
умов — утрати залишків державності, деградації освіченої верстви, деакту-
алізації «високої» культурної спадщини — основною ознакою української
національної ідентичності стає народна мова, що раніше такою не усвідом-
лювалася (не лише в Україні, а й у всій Європі — аж до доби національних
рухів). А оскільки верхні шари українського суспільства не ідентифікували
себе з народною мовою, то відповідно головним репрезентантом української
ідентичності стає носій української мови — селянство. (Це — найзагальні-
ше кажучи, бо конкретна історична картина була складнішою, і втрата рід-
ної мови не завжди була рівнозначна втраті національності, та й користу-
вання російською мовою не завжди означало втрату рідної мови. Реальні
суспільні обставини зумовили своєрідне явище — відоме, зрештою, у бага-
тьох народів — обстоювання своїх національних інтересів і навіть прав рід-
ної мови — мовою панівної нації.)

Міцний фундамент нової української літератури — тобто літератури на-
родною мовою — заклав Котляревський своєю «Енеїдою», хоч феномени цієї
мови з’являлися і до нього, — і в учених трактатах, і насамперед у витворах
бурлеску, а ще раніше й потужніше — у полум’яного релігійного полеміста
Івана Вишенського. Принциповий перехід на народну мову давав літературі
демократичну орієнтацію (в зображенні життя селянства — а це було тоді мі-
рилом демократичності — українська література, на авторитетну думку акад.
О. І. Білецького, в першій половині XIX ст. випереджала і російську, і деякі єв-
ропейські) і прилучав її до глибоких джерел та великих багатств фольклору.
Але водночас уривався зв’язок із попередніми пластами словесності, мовою
староукраїнською книжною, оскільки ця мова позбулася свого суб’єкта — ко-
зацької канцелярської бюрократії, вченого люду, який тепер активно «украї-
нізував» мову російську...

І все-таки започаткувався широкий і глибокий культурний процес. На
зміну майже втраченій книжній, бароковій та схоластичній культурі XVI—
XVIII століть, з центрами в Києві та в інших містах Правобережжя насам-
перед, приходить нова, що шукає ґрунту в народній культурі та мові, хоч
і мусить адаптуватися до обставин насаджування російськості. І перші її
осередки виникали на Лівобережжі, зокрема на Слобожанщині, й тяжіли до
нововідкритого (1805) Харківського університету, який мав знаменувати ро-
сійську культурну експансію в Україну, але помимо того став і одним із вог-
нищ відродження української культури. Цікаво і повчально, що тодішня
«степова Україна» з її неоднорідним етнічно й динамічним населенням змо-
гла надихнути саме українським історично-культурним патріотизмом і ба-
гатьох представників інших народів, у тому числі й росіян.

Київський університет був утворений 1833 року — порядком реакції на
польську революцію 1831 року царський уряд уживав рішучих заходів для
«обрусения Юго-Западного Края», зокрема для переведення всієї освіти на
російську мову; з цією метою ліквідовано Кременецький ліцей, а його фон-
ди переведено до Києва. Однак створити тут антипольський і, побічним чи-
ном, антиукраїнський освітньо-науковий форпост не вдавалося. В універ-
ситеті було неспокійно, діяли революційні гуртки.

Першим ректором Київського університету (хоч і не тривалий час, з пе-
рервами) був видатний український вчений Михайло Максимович. Ботанік
з фаху (якийсь час очолював кафедру ботаніки в Московському університе-
ті), він був справжнім енциклопедистом, досконалим знавцем української
історії та фольклору, авторитетним філологом. З українських культурних ді-
ячів того часу він чи не єдиний належно оцінював здобутки барокової літе-
ратури (а пізніше дослідив староукраїнську книжкову спадщину, в тому чис-
лі польсько-латинського друку).

1827 року вийшли «Малороссийские песни, изданньїе М. Максимовичем».
Цей збірник справив надзвичайно велике враження на сучасників. Ним зачи-
тувалися Пушкін і Гоголь, з якими Максимович був у дружніх стосунках, укра-
їнські поети-романтики — деякі з них і самі збирали зразки народної твор-
чості. У1834 році Максимович видає другий, повніший збірник — «Украинские
народньїе песни» з ґрунтовними коментарями й поясненнями. Пізніше до Ми-
хайла Максимовича знайде дорогу Тарас Шевченко, і глибока любов обох до
України їх здружить...

Тим часом центром суто літературного українського відродження залиша-
лася Слобожанщина. Могутній поштовх йому дала «Енеїда» Котляревського,
яка, сказати б, вивела на поверхню ті потенції українського літературного са-
мовисловлення, що нагромаджувалися під пеленою тимчасової «німоти». Це
не був звичний бурлеск київських «спудеїв» і не була просто пародія на кла-
сичну Вергілієву поему, — такі пародії існували вже в різних літературах
(Скаррона — у французькій, Блюмауера — в німецькій, Осипова й Котель-
ницького — в російській), знаменуючи веселе прощання з псевдокласичною,
наслідувальною щодо аутентичної класики, величавістю та звертання до «ни-
зового» плину життя. Натомість Котляревський «перелицьовував» Вергілія
з набагато поважнішою метою, ніж сама тільки профанація високого зразка
задля комічного ефекту, і «перелицьовував» таким чином, що його «Енеїда»
стала і сатирою на багато які явища сучасного йому суспільства, і непрямим,
але переконливим запереченням імперського стереотипу про Малоросію як
етнографічну область Росії, і картинним нагадуванням про героїчну енергію
українського козацтва, і виявом багатства й життєздатності української сти-
хії, і розкошуванням в українському слові, хай переважно в його побутових,
але також і ліричних, а почасти й патетичних барвах. У химерних шатах тра-
вестії вже проблискував високий романтичний пломінь, а пригоди вигнанців,
волоцюг-троянців, яким судилося заснувати «вічний Рим», могли викликати
різні історичні алюзії, в усякому ж разі — давали відчуття історичної ваги
українського козацтва та українського буття взагалі.

Молодший за Котляревського Петро Гулак-Артемовський (1790—1865),
багатолітній професор, а потім і ректор Харківського університету, починав
писати ще в студентські роки, спершу старослов’янською, потім російською
мовою, а потім перейшов на українську — ймовірно, під впливом «Енеїди»
Котляревського. Але в ній він сприйняв лише травестійну форму, і його «Га-
раськові оди» були суто бурлескними варіаціями на теми ще одного велико-
го поета античності — Горація. Нечисленні переклади Гулака-Артемовсько-
го також мали травестійний присмак. Набагато більшу естетичну вартість
мали його байки з гуманними тенденціями та з елементами сатири, часом
гострої, на повітове панство.

Молодший сучасник Гулака-Артемовського Євген Гребінка (1812—1848)
теж починав з травестії; у травестійному дусі (хоч, може, й ненавмисне тра-
вестійному, а через брак культурної традиції) виконано його «переклад» пуш-
кінської «Полтави». Найвартісніший його внесок в українську літературу —
його байки, писані, як і байки Гулака-Артемовського, під впливом польського
байкаря XVIII ст. Ігнація Красицького, але перейняті органічним національним
колоритом. Нечисленні ліричні вірші Гребінки належать до виявів романтиз-
му в українській поезії. Залишив Євген Гребінка і чималу прозову спадщину
російською мовою; він був одним із піонерів історичної тематики в україн-
ській літературі — хоч, власне, ці його твори належать швидше до багатої на
поетичні й прозові тексти «української школи» в російській літературі — адже,
оселившись у Петербурзі, Гребінка став активним учасником російського лі-
тературного життя, хоч творив коло себе й український гурток, робив заходи
для видання творів української літератури, видав збірник «Ластівка» (1840),
де були й нові твори Шевченка, у долі якого він зіграв таку велику роль.

Твори російською мовою писав і старший за Гребінку Григорій Квітка-
Основ’яненко (1778—1843), але вони, хоч і були свого часу дуже популярні
(«Пан Халявский»), тривкого сліду в російській літературі не залишили; на-
томість його українські повісті й оповідання (деякі з них він сам перекладав
російською мовою), видані під назвою «Малороссийские повести» 1834 р.
(т. І) і 1837 р. (т. II), та й інші, не тільки мали великий успіх, а й забезпечили
йому місце засновника української прози. Це твори з побуту українського се-
ла — і гумористичні, і «чутливі». Добре знання традиційного побуту й зами-
лування його поетичними сторонами; близькість до земляків і розуміння їхніх
вдач; визнання моральної вищості селянина над панством; гуманний настрій
автора; за всієї часом ідилічності й наївного моралізаторства в патріархаль-
ному дусі, багата народна мова; широке використання фольклорних барв (осо-
бливо в повісті «Маруся») — в усьому цьому було чимало нового.

Отже, в українській літературі перших десятиліть XIX ст. відбувається
рух від травестійної експлуатації чи травестійного подолання псевдокласи-
цизму до пошуку нового стилю — до елементів сентименталізму й роман-
тизму, з вкрапленнями реалізму (початкової, «натуральної» якості).

Тим часом надходить нова, набагато ширша поетична хвиля, і вона має
вже виразно романтичний характер. Тут бачимо вже дуже різнобарвний бу-
кет імен: Левко Боровиковський, Осип Бодянський, Опанас Шпигоцький,
Микола Маркевич, Ізмаїл Срезневський, Амвросій Метлинський, Микола
Костомаров, Олександр Афанасьєв-Чужбинський, Віктор Забіла, Михайло
Петренко, Олександр Корсун та ін., а на Західній Україні — Маркіян Шаш-
кевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, Микола Устиянович, Антін Мо-
гильницький, Іван Гушалевич...

Український романтизм до Шевченка хоч і не явив тієї духовної потуги, що
європейський (від Байрона до Міцкевича), однак значно розширив обрії на-
шої літератури. Він звернувся — хоч і «фрагментарно» — до сторінок націо-
нальної історії, до її героїчних постатей, протиставляючи бурхливе минуле су-
часній оспалості (це були ті «плачі» про минуле, які в Шевченка запліднилися
гнівом). Він актуалізував естетику народної пісні й балади. В центр свого ху-
дожнього світу він ставить людську особистість в її самоусвідомленні, з її про-
блемами (хоч переважають нарікання на долю, мотиви самотності, але страж-
дальної, а не гордої байронічної). До його етичних вимірів увіходять категорія
волі (забарвленої ностальгією за козацькими часами) та громадянські й соці-
альні почування (хоч ще і в обмеженому форматі).

Романтики були щирими патріотами України й української мови (що-
правда, через зрозумілі обставини багато творів писали й російською мо-
вою; власне, всі українські письменники тієї доби були двомовними). Але їх-
ній патріотизм був (у більшості) «місцевим», «малоросійським» — у межах
патріотизму імперського, «общерусского». За деякими винятками (насампе-
ред тут треба назвати Костомарова і, зрозуміло, західноукраїнських роман-
тиків), вони — як Гулак-Артемовський, Квітка-Основ’яненко — поділяли
монархічні настрої всеросійського обивателя.

Перевага Шевченка над його попередниками-романтиками в більшому
таланті і в більшій суб’єктивності: у ширшому соціальному й естетичному
масштабі особистості. Як кріпак, який став своїм у мистецькому світі, він
мав ширший діапазон соціальних переживань, драматичнішу біографію
і складніший духовний світ; як талановитий і пристрасний живописець, він
мав додаткове джерело мистецьких імпульсів. Оця більша суб’єктивність да-
вала глибший вимір його органічній народності; романтики хотіли бути і по-
части ставали народними з ідеї, Шевченко ж був народним від природи; на-
родність була не його осягненням, метою, а ґрунтом, з якого він виріс, на
який спирався або який, можна сказати, «обробляв».

* * *

«Кобзар»... Писати вірші Шевченко почав ще до визволення з кріпацтва.
Можливо, не всі з ранніх поезій Шевченка збереглися. Першим твором, що
став відомий його знайомим, була балада «Причинна». Вже цей перший із збе-
режених поетичних творів Шевченка явив українське слово такої мистецької
якості, якого не сягали його попередники й сучасники — поети-романтики.
Хоч, здавалося б, Шевченко був цілком у полоні їхнього канону: чари, русал-
ки, смерть закоханих, — і компонував сюжет нібито з готових романтичних
(та народнопісенних) кліше. Але на наївному, елементарно-романтичному
сюжеті молодий поет розгортав цілу гаму почуттів — і персонажів, і автора-
оповідача, — почуттів, що народнопоетичними засобами відтворюють ло-
кальну психологічну драму. На відміну від типової романтичної балади,
у Шевченка важить не так «об’єктивна» фабула, як її багатий суб’єктивний су-
провід — нестримні «втручання» самого автора, сміливі ліричні відступи
й пристрасні коментарі, — що виходять далеко за межі конкретної сюжетної
ситуації і набирають значення загального поетичного судження про людську
долю. Не зовсім звичними були й динамічність поетичної оповіді, «перепади»
тону та невимушені переходи від широким мазком змальованих картин при-
роди до авторового сентименту-роздуму, від скупих сюжетних загальників до
фольклорних щедрот в описах ритуального «шаленства» русалок, — у цьому
вже вгадується майбутній Шевченко з його спонтанним виливом складно-
цілісного всеоб’ємного почуття... А головне — Шевченків вірш дихав такою
природністю, такою гармонійністю і багатою мелодійністю, такою доладніс-
тю слова, яких не сягали його попередники-романтики з їхньою часто ще важ-
куватою, не дуже виробленою для вільного плину лірики і тонкощів психоло-
гічного драматизму мовою (за деякими винятками, насамперед нечисленних
ліричних віршів-пісень Віктора Забіли, з якими знайомив Шевченка Гребінка
і які, можливо, вплинули на нього). Таку досконалість знала раніше тільки на-
родна пісня. І невипадково з цього невеликого, першого Шевченкового твору
аж три фрагменти дістали музичну інтерпретацію і стали народними пісня-
ми: «Реве та стогне Дніпр широкий...»; «Така її доля...»; «Защебетав жайво-
ронок. ..» — де ще знайдемо такий приклад?!

У «Кобзарі» було вісім творів: «Думи мої, думи мої...», «Перебендя», «То-
поля», «Думка», «Іван Підкова», «До Основ’яненка», «Тарасова ніч», поема
«Катерина» (в цих трьох останніх цензор зробив прикрі купюри). Але, як ска-
же пізніше Іван Франко, «ся маленька книжечка відкрила немов новий світ
поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі
в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією висло-
ву. Були се немов народні пісні, та, проте, щось зовсім від них відмінне».
Отож, писав Франко, «поява Шевченкового «Кобзаря» 1840 року в Петербурзі
мусить уважатися епохальною датою в розвою українського письменства,
другою після «Енеїди» Котляревського» *.

Це розуміли й сучасники, яких «Кобзар» глибоко вразив. Із щирим захо-
пленням відгукнулися на нього Г. Квітка-Основ’яненко, А. Метлинський, П. Гу-
лак-Артемовський, О. Корсун, М. Костомаров, О. Афанасьєв-Чужбинський
та інші українські літератори. Поява Шевченкового «Кобзаря» змінила облич-
чя української поезії, утвердивши її високу самоцінність у найпереконливі-
ший спосіб: фактом творчості надзвичайно обдарованого поета.

Ідейним осеред дям «Кобзаря» були, безумовно, три останні поезії збірки —
«До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Тут з великою силою вислов-
лене те розуміння не дуже далекого минулого (а тим самим і оцінка сучаснос-
ті), до якого прийшов Шевченко на підставі і прочитаних праць з історії
України (насамперед анонімної «Історії русів», праць А. Маркевича, Бантищ-
Каменського, Рубана), і відомостей та настроїв, що їх міг перейняти Шевчен-
ко в українському петербурзькому гурті, і власних споминів з дитинства, й тих
переказів та пісень, які чув на батьківщині, а головне — силою своєї великої
поетичної інтуїції, що відгукувалася також і на, сказати б, невмерлий ще нерв
історичного самопочуття народу та шукала правди національного буття за
контрастом до гнітючості й тоскності (для Шевченка як уже національного
поета) петербурзької чужини. Шевченко ідеалізує козацьку вольницю, як її
ідеалізував народ, що цілком природне як протиставлення кріпосницькому
гнітові. В тій козацькій вольниці поет бачить героїчну добу української історії.

Картини героїчного минулого викликають у Шевченка тяжкий сум: «Не
вернуться сподівані, 11 Не вернеться воля, 11 Не вернеться козачество». Але
він говорить це не для того, щоб разом із земляками схилитися перед непово-
ротністю історії, а для того, щоб викласти їй своє тяжке оскарження і викли-
кати почуття незгоди з сучасним станом, викликати дух спротиву й потребу
оновлення. В минулому він шукає ті приклади героїзму, які повинні стати і до-
кором, і стимулом для сучасників. Це стане очевидним у наступних творах
Шевченка, але й у першому «Кобзарі» виразно відчувається.

Але й поза цими кардинальними питаннями українського буття, в Шев-
ченкових лірико-романтичних і в ключі фольклорної поетики витриманих
баладах, український світ поставав як самодостатність — як антитеза мало-
російської й провінційності, «додатковості» до світу імперського.

Давно звернуто увагу на те, що головними персонажами багатьох творів
Шевченка — і в «Кобзарі», і пізніше — є дівчина, жінка, мати; часом він і го-
ворить від їхнього імені, виступає в жіночій іпостасі. На цій підставі з’яв-
ляються останнім часом «сміливі» твердження про Шевченкову «фемінність»
тощо. Насправді «жіночий» характер самоототожнення поета в окремих тво-
рах має причину просту, глибоку й вічну: жіноче начало — начало самого
життя. Мати-земля. Мати-батьківщина. Мати-Україна: мати своїх дітей.

Франко І. Я. Зібрання творів у 50 т. — К., 1984. — Т. 41, с. 276.
А жіноча доля в Шевченка — це й від традицій народної поезії, голос якої
глибоко озивався в ньому; це й від його особистої долі: пам’ять про матір
і сестер, невтолена потреба в родинному теплі, сирітство, яке породжує осо-
бливе сприйняття материнства, жіночності. І головне: у світі кріпацтва на-
сильство й брутальне зло насамперед падали на жінку, дівчину.

Особливий емоційний і соціальний зміст жіночої долі надавався до шир-
шого сюжетного опрацювання, і так Шевченко створює першу свою велику
поему — «Катерину». Тема зрадженої дівчини або дівчини, яка не дочекала-
ся свого милого, — типово романтична тема. До неї зверталися Гете і Бюр-
гер, Карамзін і Пушкін, Баратинський і Жуковський (невипадково саме «Ка-
терину» присвятив йому Шевченко — «На память 22 апреля 1838», дня
визволення з кріпацтва), Квітка-Основ’яненко.

Але в Шевченковій «Катерині» трагічна доля героїні лягає на ширшу іс-
торичну перспективу. Доля занапащеної Катерини в очах поколінь читачів
стала символізувати долю занапащеної України.

В цьому відмінність Шевченкової поеми від усіх інших — численних у сві-
товій, особливо романтичній, літературі творів про долю дівчини-жертви.

Вихід з тіні... Становлення нової української літератури відбувалося
фактично в тіні російської (почасти й польської) і являло собою послідов-
ний ряд зусиль вийти з цієї тіні. Якщо в XVII та на початку XVIII ст. відбу-
вається «українізація» духовного і культурного життя Московії, то з другої
половини XVIII і особливо від початку XIX ст. російська література і мисте-
цтво, з участю поважних сил українського походження, сягають високого
рівня розвитку і набирають виразного національного характеру. В цьому
відбивається зростання самоусвідомлення російського суспільства, стиму-
льованого, зокрема, зміцненням імперської потуги, мілітарними та дипло-
матичними успіхами Росії, її роллю у вирішенні європейських справ.

Культурне й інтелектуальне життя Росії стає дедалі насиченішим. Вихован-
ці численних ліцеїв та інших привілейованих навчальних закладів для дворян-
ської молоді створюють прошарок освічених людей, з яких починає формува-
тися російська інтелігенція. Виникають численні літературні та філософські
гуртки. Розвиваються книгодрукування і журналістика, засновуються альма-
нахи й часописи. Широким потоком ідуть переклади новинок європейських
літератур, праць видатних філософів тощо, відбувається енергійне прилучен-
ня до європейського інтелектуального життя, хай поки що й у формі однобіч-
них впливів та запозичень. Російська культура в сумі своїх виявлень «покри-
ває» собою всю імперію — претендує на задоволення духовних потреб «верхів»
суспільства на всій величезній території «Третього Риму».

За цих умов спроби творити українську літературу, відмінну від російської,
мовою народу, відмінною від російської, здавалися і запізнілими, безнадійни-
ми, і непотрібними.

Цим спробам протистояли могутні чинники: відсутність організованого лі-
тературного життя, україномовного друку і преси; протидія (а потім і репресії)
влади; скепсис суспільства; нарешті, перманентний відплив у російську
культуру українських талантів, які шукали ширшого простору для творчо-
го самовиявлення.

Отож спробуймо уявити, яким важким було завдання тих, хто хотів ви-
бороти духовне поле для українського Слова. Що ними рухало? Хіба заба-
ганка, хіба непомірні амбіції, хіба сепаратистські наміри створити альтерна-
тиву великій російській літературі — літературне «мазепинство», — версії,
що їх упродовж усього XIX ст. мусували недоброзичливці й недруги україн-
ської літератури (а в модифікованій формі ці версії зринають і досі)? Не бу-
ли б такі стимули плідними й ненадовго б їх вистачило.

Насправді творення нової української літератури мовою народу було од-
ним із виявів самоствердження цього народу, який мав достатньо життєвих
і творчих сил, щоб не погодитися з уготованою йому долею — «в сусідів бу-
ти гноєм» (І. Франко) і передчував «час воскресний свойого повстання» (він
же). За цим упослідженим народом було велике минуле, була велика куль-
тура, була велика писемна традиція, хоч уже і втрачена, але здатна озватися
в нових поколіннях. Ось звідки у творців нової української літератури (а най-
більше в Шевченка) і віра, і впертість, і сила протистояти глузуванню, зви-
нуваченням, заборонам...

Українські культурні діячі знову й знову нагадували очевидні, але забуті
й ігноровані істини: про те, що їхній народ — спадкоємець культури Київ-
ської Русі, що в нього були, крім багатющого народного мистецтва, і дра-
матичне та поетичне мистецтво, архітектура, музика доби бароко, і філо-
софська та релігійно-полемічна література, і такі видатні постаті, як Іван
Вишенський, Петро Могила, Мелетій Смотрицький, Григорій Сковорода,
Степан Ковнір, Максим Березовський та багато-багато інших: велика куль-
тура, яка дає всі підстави для дальшого розвитку. З цього погляду і поява
Котляревського, а потім Шевченка не була несподіваною, — навпаки, це бу-
ли закономірні акти творчої волі народу. Це добре підкреслив Костомаров,
говорячи про феномен Шевченка: «Поезія Шевченка — законна, люба донь-
ка давньої української поезії, сформованої в XVI і XVII віці, так само як ця
остання була такою ж донькою давньої південно-руської поезії, тієї далекої
від нас поезії, про яку здогадливо можемо судити з творів Ігоревого співця» *.

«Гайдамаки»... Задум поеми виник у Шевченка ще 1839 року, невдовзі піс-
ля викуплення з кріпацтва; розділ «Галайда» з них був надрукований 1841 ро-
ку в Гребінчиній «Ластівці», а наприкінці того ж року цензор П. Корсаков, зро-
бивши багато вилучень, нарешті дозволив немало покалічений текст до друку.

У своїй поемі Шевченко звернувся до однієї з найдраматичніших сторі-
нок української історії — селянського повстання 1768 року, яке дістало на-
зву Коліївщини.

Костомаров М. І. Спогад про двох малярів // У кн.: Спогади про Тараса Шев-
ченка. — К., 1982, с. 135.
Шевченко не прагнув до адекватного відтворення історичних подій. В ньо-
го була інша мета. Тут можна говорити про дивовижну сміливість молодого
поета — не тільки політичну (вся поема дихала духом народної помсти панам,
духом народного повстання), а й творчу, естетичну: «неіснуючою» мовою, «му-
жицьким діалектом» він, який тільки недавно почав віршувати, творить по-
етичну візію великої історичної драми, вписуючи її в масштабні історіософ-
ські та світоглядні рефлексії. «Гайдамаки» не є канонічною ліро-епічною
поемою — через велике композиційне та фабульне значення того елемента,
який можна буйо б означити як поетичне літописання історичних подій,
а також через насиченість сценами масового дійства та голосами різних йо-
го учасників. До національного епосу наближає «Гайдамаків» і вираженість
«народної точки зору» — як у об’єктивних картинах історичної боротьби,
так і в ліричних рефлексіях автора, хоч останні мають ширший суб’єктивний
діапазон. (О. І. Білецький визначив «Гайдамаків» як «драматичну ораторію».)

Коліївщина постає як вибух народної помсти за грабіжництво й знущан-
ня, за соціальний, національний і релігійний гніт, — але й у всій страхітли-
вій жорстокості такої помсти: як історична трагедія, що викликає неодноз-
начні переживання.

Академічні клопоти романтика... Тим часом Шевченко не полишав сво-
їх професійних занять, брав участь у виставках та в ілюструванні книжко-
вих видань; його праці привертали увагу мистецької критики.

Однак у живопису Шевченко, хоч і мав своїм ідеалом Брюллова, все-таки
поступово відходив від академізму, який орієнтував мистців на позачасові
й позанаціональні ідеалізовані образи, на обмежене коло сюжетів, переваж-
но міфологічних або зі стародавньої історії, на умовність моделювання і те-
атральність композицій. Тонкий дослідник Шевченкової мистецької спад-
щини Ол. Новицький стверджував, що з усіх європейських шкіл живопису
Шевченкові найближча була голландська з її демократизмом, орієнтацією на
зображення повсякденного життя людності *.

Можливо, те, що Шевченко як цілком оригінальний мистець випадав
з академічного шаблону, і зумовило як певну його неувагу до академічних
завдань в останні роки перебування в Академії, так і те, що він утратив ре-
путацію блискучого учня, яку мав спочатку. Натомість Шевченко, не лама-
ючи себе на догоду академічним шаблонам (хоч багато в чому і зазнавши
впливу Брюллова), успішно розвиватиме свій неабиякий талант рисуваль-
ника, портретиста, живописця, а згодом і гравера.

Перша поїздка в Україну... Шевченко тужив за Україною і жив надією по-
бувати на батьківщині після дванадцяти літ розлуки. Його охоплювали супе-
речливі передчуття й сподівання. З одного боку, в петербурзькому «гнилому
болоті» він постійно уявляв картини мальовничої України, гіркі дитячі спога-

Українське малярство. Тарас Шевченко. Монографія акад. Ол. Новицького. —
К., 1930, с. 13.
ди забувалися, перекривалися світлими, дорогими, яких теж було немало, а ро-
мантичні картини героїчної історії народу не могли не кидати свій відблиск
і на його образ взагалі. Шевченко поривався в Україну, але боявся розчарувань.
І тяжкі розчарування не забарилися, але було й відкриття нових сил і надій.

Кілька перших місяців перебування в Україні навчили Шевченка бути
розбірливішим у стосунках з новими приятелями з українського панства.

Йшлося не тільки про розчарування в тих або тих його представниках.
Воно, українське панство, було тільки частиною, і не головною, величезної
кріпосницької структури, що душила селянство насамперед, але також ля-
гала гнітючим тягарем на всі вияви національного життя. Все це і побачив,
відчув Шевченко за оті кілька місяців своєї першої поїздки в Україну, — і як-
що до того й мав якісь ілюзії, то тепер їх позбувся.

Відбувається дуже важлива зміна в настроях і поглядах Шевченка, що
знайде вираження в зміні мотивів його поезії. Так народжується антицарист-
ська, антиколонізаторська політична лірика Шевченка, яка, разом з багатим
емоційним спектром викриття кріпацтва й оскарження українського пан-
ства, надасть основний зміст поезіям рукописної збірки «Три літа».

У світовій поезії політична лірика представлена багатьма блискучими
зразками. У жанрі цьому вироблено свій канон: інтелектуально і емоціональ-
но наснажена поетична декларація, глибокий розвиток дорогої авторові ідеї,
нерідко з пророчим пафосом. Усе це є і в Шевченка. Але є в нього й інше,
в чому й полягає неповторність його політичної лірики. А саме: «діалектич-
ний» характер рефлексії, яка не тримається наперед намислених меж, увесь
час долає саму себе, поривається вусібіч і через свою внутрішню муку при-
ходить до максимальної об’ємності і відкритості (тобто принципової неза-
кінченості — як запит до майбутнього).

Шевченко сказав землякам страшну правду, якої вони воліли не бачити, і він
у своїй звазі почувався самотнім — як «юродивий» або як біблійний пророк:

А я, юродивий, на твоїх руїнах
Марно сльози трачу; заснула Вкраїна,
Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила...

На таку апокаліптичну картину, здавалося б, немає розради. Але серце
плаче, просить «святої правди на землі». І поет — уперше з такою силою
і пророчою звагою — ставить на кін історії своє Слово правди:

Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло. —
І в тяжкі упруги...
Може, зорю переліг той,
А на перелозі...

Я посію мої сльози,
Мої щирі сльози.
Може, зійдуть і виростуть
Ножі обоюдні,
Розпанахають погане,
Гниле серце, трудне,
І вицідять сукровату,
І наллють живої
Козацької тії крові,
Чистої, святої!!!

І знов-таки — після такої вищої градації пристрасті — суто шевченків-
ський катарсис: звертання до вічної людяності та до дівочого серця в його
щирості — як до найістиннішої віддяки:

Може... може... а меж тими
Меж ножами рута
І барвінок розів'ється —
І слово забуте.

Моє слово тихо-сумне,
Богобоязливе,
Згадається — і дівоче
Серце боязливе
Стрепенеться, як рибонька,
І мене згадає...

Слово моє, сльози мої,
Раю ти мій, раю!

Ось на цьому величезному і трагедійно осяяному душевному просторі
між двома полюсами — лагідної ніжності й скорботного гніву — й чинила-
ся Шевченкова поезія, а звідси й усе нестримне вирування її самовладних
голосів.

Тому, коли говоримо про «політичну лірику Шевченка», то, хоча це за-
гальновизнане й неминуче означення щодо багатьох його творів, — ми по-
винні пам’ятати, що це означення умовне, бо в Шевченка не буває вузько-
політичної зосередженості думки й пристрасті: політичне переживання
«детонує» в нього всією цілістю людської душі.

Поет супроти імперії... Вся сума вражень від перебування в поневоле-
ній і закріпаченій Україні, наклавшись на досвід життя в чиновницько-бю-
рократичному Петербурзі з його соціальними контрастами та ідеологічни-
ми колізіями; весь біль за повсюдне приниження людини і все розуміння
абсурдності деспотичного механізму суспільного буття, — все це вилилося
в «комедію» «Сон», яка стала викликом поета могутній, але не здатній ви-
стояти перед судом розуму імперії.

Поема «Сон» — сатирична фантасмагорія, гротескне зображення симво-
лів російського деспотизму й кріпосництва та особи імператора Миколи І —
засвідчила остаточну кристалізацію антиімперського стрижня демократич-
ного світогляду Шевченка. Нею він ставав на прю з царизмом. Жанрове
означення «комедія» мало виправдати вільне використання форми снови-
діння та прийомів гротеску, хоч це часом не так комічний гротеск, як тра-
гічний; втім, хіба реальність кріпосницької деспотії — не комедія, сумна
і трагічна комедія, перед судом людського розуму?

У березні 1845 року кінчався строк навчання Шевченка в Академії мис-
тецтв. 22 березня він подає до Ради Імператорської Академії мистецтв про-
хання про надання йому звання художника та про видачу квитка для поїздки
в Україну.

Побувавши на Черкащині, він відвідав рідних у Кирилівці, а також за-
їхав до Києва, де, ймовірно, зустрічався з Михайлом Максимовичем, який
згодом допомагав йому стати співробітником Київської археографічної ко-
місії.

У цей час Шевченко починає виконувати деякі доручення Київської ар-
хеографічної комісії (офіційна назва: «Временная комиссия для разбора
древних актов»).

Робота в комісії давала Шевченкові можливість задовольняти свої пізна-
вальні й творчі інтереси, допомогла збагатити уявлення про українську іс-
торію, своєрідність різних українських земель; він зробив багато цінних
фольклорних записів, мав нагоду професійно вправлятися в рисунку й ма-
лярстві. Всі ці враження просилися і в поезію, давали хвилини високого нат-
хнення. Добрим здобутком для нього були й численні нові знайомства і з лю-
дом ученим та мистецьким, і з людом кріпацьким — відомо, що він нерідко
віддавав перевагу спілкуванню з простими селянами, з челяддю в поміщиць-
ких маєтках перед добірним панським товариством.

Але не знати, чи не більше давало йому українське життя тяжких, гнітю-
чих вражень. Насамперед безпосередні факти кріпосницького побуту. На
кожному кроці він стикався з лицемірством багатьох своїх «приятелів»-по-
міщиків, незрідка й тих, що славилися своїм лібералізмом, вільнодумством
чи меценатством.

Таких вражень Шевченко мав аж забагато. Злидні закріпаченого села...
Самодурство несосвітенних кріпосників і фарисейство поміщиків-«філан-
тропів»... Покірливість селянства, дедалі менше порушувана вибухами бун-
тів... Неосвіченість або верхоглядство «освічених» верств, які зневажали
рідну мову й традицію народної культури... А разом з тим — начебто ж шир-
шає коло людей, для яких нестерпний цей деспотизм і ця несправедливість,
які шукають правди, хочуть допомогти своєму народові і думають над тим,
як це зробити, як відродити Україну...
Ось у цій атмосфері остаточно визріло в Шевченка й зміцніло розуміння
й відчуття своєї великої покликаності — покликаності до Слова, яке пробу-
дить Україну.

Так постали поезії, зібрані в згаданій уже рукописній збірці «Три літа».

І назву, і світоглядно-емоційний ключ до збірки давала однойменна пое-
зія, що наче підсумовувала пережите за ці «невеликії три літа»; в ній поет го-
ворив про тяжкі розчарування та глибоку зміну свого внутрішнього світу:

Невеликії три літа
Марно пролетіли...
А багато в моїй хаті
Лиха наробили...

Спустошили убоге
Моє серце тихе,
Погасили усе добре,
Запалили лихо...

Ось такий сумний фінал трирічного занурення в те середовище, де Шев-
ченко сподівався знайти живі сили сучасної йому України. І він уже не вірить,
що вернеться «веселеє слово», тепер він «серце ядом гоїть» і не плаче, не спі-
ває, а «виє совою». Це, сказати б, загальна моральна декларація; конкрет-
ний — переважно соціально-політичний — зміст свого «рахунку» до сучас-
ників Шевченко розкриває в низці поетичних маніфестів осені 1845 року.

Це був найплідніший для Шевченка-поета період творчості. Протягом
жовтня — грудня написано п’ять поем («Єретик» — основний текст закін-
чено 10 жовтня; «Сліпий» — 16 жовтня; «Великий льох» — без точної дати;
«Наймичка» — 13 листопада; «Кавказ» — 18 листопада); «посланіє» «І мерт-
вим, і живим...» — 14 грудня; «Холодний Яр» — 17 грудня; великий цикл
«Давидових псалмів» — 19 грудня; «Минають дні...» — 21 грудня; «Три лі-
та» — 22 грудня; нарешті 25 грудня — «Заповіт». Неймовірне напруження,
фантастичний творчий вибух!

І хоч основний тон творчості цієї богоданої осені дає політична лірика,
що сягає апогею поетичного пафосу, все-таки Шевченко залишається навди-
вовижу багатогранним і розкутим, «багатоголосим» у виявленні своєї спон-
танної особистості. І всупереч своїй розпачливій декларації, він не тільки
«виє совою», а й плаче, і сміється, і бачить навколо себе не тільки «зміїв».
І так буде все життя, за всіх обставин...

У жовтні 1845 року в Миргороді, гостюючи у свого знайомого П. Шерша-.
вицького, чиновника канцелярії повітового маршалка, Шевченко закінчив
містерію «Великий льох». У ній роздуми поета про минуле та майбутнє сво-
го народу, втілені в складну драматичну композицію й насичену символікою
поетичну мову, набули історіософської глибини.

.. .Колись великий француз, філософ Монтень, сказав: я писав книгу, а кни-
га писала мене. Так і Шевченка творила його поезія. Вона вела його вгору
і вгору. Поетичні осяння утверджували щоразу вищу потугу духу. А те гли-
боке животворяще зворушення, яке викликала його поезія, пієтет, яким ото-
чили його земляки, подвигали його до місії воістину апостольської.

В такому апостольському піднесенні і народився його геніальний пропо-
відницький архітвір — «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм
в Україні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».

Шевченко кличе подивитися в очі українській історії, ставлячи неуник-
ненні запитання і пропонуючи вистраждані відповіді.

Почуттєва насиченість «Посланія» така, що кожне слово дихає вогнем,
а кожен поетичний рядок має силу афоризму, що мільйоннократ буде повто-
рений у поколіннях українців. І вперше Шевченко так суворо каже шукати
причину своїх бід у самих собі:

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Патетична лінія Шевченкової поезії 1845 року вивершується безсмертним
«Як умру, то поховайте..що ввійшов не тільки в історію літератури, а й у сві-
домість українського народу як «Заповіт». Написано його 25 грудня в Переяс-
лаві під час тяжкої хвороби. У «Заповіті» він чинив чесний ритуал прощання
зі своїм народом і, вже відчуваючи себе його пророком (на рівні поетично-
го натхнення, звісно, а не побутової поведінки та побутового самоусвідом-
лення: в побуті він був людиною скромною), у стислій афористичній формі
виклав квінтесенцію свого почуття України та своїх заповідей землякам.

Восени 1845 року написано поему «Кавказ». В історії світової літератури
небагато знайдемо прикладів, щоб поетичний твір півтора століття не втра-
чав своєї політичної злободенності і моральної гостроти, звучав так, ніби
породжений нинішнім станом людства.

Шевченків «Кавказ» і своїм змістом — не інвектива, не ідеологічний
памфлет, не політична сатира мовою поезії. У всякому разі — не тільки.
І не тільки больовий сигнал з одної точки земної кулі, з одного вузла орга-
нізму людства. Це метафорична картина загального стану світопорядку, хво-
роби суспільної природи людства. Адже те, що дозволяв собі царизм з на-
родами Кавказу, характеризувало не самий тільки царизм, а й якість людства
взагалі. Ось чому Шевченкові оскарження царизму переростають у мото-
рошні запитання й рахунки до Бога. У дивовижну молитву-прю.

І ось чому Шевченків «Кавказ» — не просто моральна інтелігентська (чи
громадянська) позиція щодо певних явищ (як відповідні пасажі в «кавказь-
ких» творах Пушкіна, Лєрмонтова, Полежаева; як антиколоніальні мотиви
в творчості деяких європейських поетів), — а гнів, мука і палахкотіння всьо-
го його єства. Це найвйщою мірою «інтимний» твір, у якому виявилися не тіль-
ки світоглядне осердя особистості поета, а й усі вигини вдачі й темпераменту.
Вирування сумнівів, проклять і надій... але надія — над усе. Бажання-ве-
ління горцям і всім «лицарям волі». Це жадання перемоги добра над злом,
це ствердження свободи як призначення людини і людства, це звага обсто-
ювати правду перед Богом. І тут уже не мало значення, що волає Шевченко
до Бога християнського про правду нехристиянських народів. Шевченків
Бог — Бог усіх, хто хоче правди.

...Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!..

«Братчики»... Антикріпосницькі, антимонархічні та національно-патрі-
отичні настрої молодих українських інтелігентів з числа викладачів та сту-
дентів Київського та Харківського університетів вилилися у створення на-
прикінці 1845 та на початку 1846 років таємного товариства, яке дістало
назву Кирило-Мефодіївського товариства, або Братства (первісна назва:
«Слов’янське товариство св. Кирила і Мефодія»). Засновниками його були
М. Костомаров, М. Гулак та В. Білозерський. Членами товариства стали
О. Маркович, О. Навроцький, І. Посяда, Д. Пильчиков, О. Тулуб. Шевченко
підтримував дружні стосунки з братчиками і брав участь у їхніх зібраннях;
формального членства його у товаристві слідство не довело, фактично ж
Шевченко був не тільки своїм серед братчиків, але й вирішальним чином
упливав на них у революційному дусі.

Програмні і статутні документи Братства відбивали ідеї та настрої цьо-
го кола і з цього погляду були плодом колективної думки, хоч мали і свого
автора. Ним був М. Костомаров.

Розповівши про біди України під московським ярмом, автор «Книг би-
тія...» каже, що «встане Україна з своєї могили і знову озветься до всіх бра-
тів своїх Слав’ян, і почують крик її, і встане Слав’янщина, і не позостане ні
царя, ні царевича, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сиятельства, ні превосхо-
дительства, ні пана, ні боярина, ні крепака, ні холопа — ні в Московщині, ні
в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні в Хорутан, ні у Сербів, ні у Болгар». По-
стане вільний союз слов’янський, і в ньому Україна буде «неподлеглою Річ-
чю Посполитою» (республікою). «Тоді скажуть всі язики, показуючи рукою
на те місто, де на карті буде намальована Україна: «От камень, него же не 6е-
регоша зиждущиї, той бисть во главу утла!» *

Літературним зразком для Костомарова були Міцкевичеві «Книги народу
польського і польського пілігримства», але змістом його «Книги битія...» —
цілком оригінальні, відрізняючись, зокрема, своїм антикріпосницьким пафо-
сом та, попри україноцентризм, солідарним почуттям до всіх слов’янських
народів, включаючи поляків та росіян.

’ . Микола Костомаров. Книги битія українського народу. — Авгсбург, 1947, с. З—24.
Ідеї кирило-мефодіївців принципово відрізнялися і від ідей російських
слов’янофілів, помимо деяких моментів схожості. Поряд з думками, близь-
кими до типових слов’янофільських кліше, тут були й ідеї, зовсім нечувані
для «класичного» слов’янофільства, ідеї демократичні і об’єктивно револю-
ційні на той час. Це — ідеї соціальної рівності та політичної свободи, гостре
засудження самодержавства і панства, експлуатації, закріпачення України,
слова гніву на адресу Петра І та Катерини II за поневолення України, та й вза-
галі на адресу царизму; схвальна згадка про декабристів; ідея федеративної
республіки. У «Книзі буття українського народу» з великою силою і пафо-
сом звучить ідея національної і політичної суверенності України і водночас
ідея рівноправності всіх слов’ян. Це ті ідеї, що панують і в поезії Шевченка.

В історії придушення царизмом українських рухів викриття (за доносом про-
вокатора) і розгром Кирило-Мефодіївського братства — одна з найтрагічніших
подій, з найдалекосяжнішими наслідками. Була зупинена хвиля національно-
го відродження, що обіцяла стати високою і могутньою. Була в зародку при-
душена, покарана і розсіяна молода талановита національна інтелігенція і на
десятиліття затримане її формування в подальшому.

Слідство не довело членства Шевченка у Кирило-Мефодіївському брат-
стві («действовал отдельно, увлекаясь собственно испорченностью»). Але
ореол його поезії осявав і діяльність братчиків, і саме ім’я братства, а отож
збільшував його небезпечність в очах уряду. Тому, вважало слідство, «по воз-
мутительному духу и дерзости, вьіходящей из всяких пределов, он должен
бьіть признаваем одним из важньїх преступников».

Тому й покарано його найтяжче: «Художника Шевченко за сочинение
возмутительньїх и в вьісшей степени дерзких стихотворений, как одаренно-
го крепким телосложением, определить рядовьім в Оренбургский отдельньїй
корпус с правом вислуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюде-
ние, дабьі от него ни под каким видом не могло виходить возмутительньїх
и пасквильннх сочинений».

Пропозиції Третього Відділення про покарання кирило-мефодіївців
Микола І підтвердив. Лише у вироку Шевченкові з’явилося додаткове
формулювання: «под строжайший надзор, с запрещением писать и рисо-
вать». Його додав сам Микола І. Пізніше Шевченко скаже, що навіть три-
бунал під головуванням самого сатани не міг би придумати для нього жор-
стокішої кари...

«У казематі»... Несподівана катастрофа у розквіті творчості, катастро-
фа друзів і спільної справи породила тяжкі переживання, але не вбила в Шев-
ченкові поета. За гнітючих обставин ув’язнення, настирливих допитів і три-
вожних очікувань він протягом менш як двох місяців написав 12 поезій, що
дають психологічно яскраву картину його душевного стану, а йому самому
тоді, певно, давали можливість охороняти свій внутрішній світ від рутин-
ної брутальності каземату, концентрованого вираження неволі («В неволі
тяжко, хоча й волі, // Сказать по правді, не було»).
Пізніше, більш як через 10 років, повертаючись із заслання, він у Москві
переписав ці вірші, об’єднавши їх у цикл, якому дав назву «У казематі»; до
них додав вірш «Згадайте, братія моя...», написаний 1847 року по прибутті
на заслання, в Орській фортеці, — його він поставив першим як такий, що
мав бути ідейним та емоційним ключем до всього циклу.

Ці 12 віршів належать до перлин Шевченкової лірики і засвідчують, що
і в екстремальній ситуації ув’язнення він зберіг властиву йому широчінь і різ-
норідність переживань та спонтанність поетичної уяви, а водночас сталість
свого духу, що утверджував незалежність поетового «я» від тиску обставин.

Цикл «У казематі» закінчується словом прощання до друзів по неволі, в яко-
му вимушене прийняття долі всеодно обертається у вічну Шевченкову заповідь:

Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

У засланні... Зразу ж по затвердженні вироку Шевченка передано у роз-
порядження військового міністерства.

Під пильною охороною його везуть в Оренбурзький край, де дислокува-
лися так звані лінійні батальйони, призначені для облаштування прикор-
донних оборонних ліній. Служба була особливо тяжкою, не кажучи про су-
ворі природні умови та ізоляцію від зовнішнього світу; тому в них часто
віддавали політичних засланців, зокрема поляків-революціонерів, та небла-
гонадійних. З багатьма із них доля зводитиме Шевченка.

Як завжди і всюди, у ставленні до покараних владою люди поділялися на
дві категорії: одні переймалися ворожістю й підозріливістю, другі — спів-
чуттям або інтересом. Що ж до Шевченка, то його супроводжувала слава ху-
дожника й поета — тут були й земляки, які вже знали про нього, а до когось
доходили чутки про незвичайного «солдата». Перебування в Оренбургу бу-
ло не найгіршим періодом заслання: Шевченко ще не підпадав під дію по-
рядків стройової служби.

Але невдовзі Шевченка спрямовано в Орськ і зараховано до 3-ї роти 5-го
батальйону першої бригади 23-ї піхотної дивізії. Він опинився в смердючій
казармі, серед паскудних розмов і матюків, картярського і горілчаного ча-
ду. .. До гнітючих умов солдатського побуту й тяжкого психологічного ста-
ну додалися хвороби: очей, скорбут, ревматизм... У такому стані бувши,
Шевченко звертається до впливових знайомих та друзів з проханням, щоб
поклопоталися про полегшення його долі, маючи на увазі, власне, єдине по-
кищо і головне для нього — дозвіл малювати. Такий дозвіл, думає він, по-
вернув би якийсь зміст його життю.

Тим часом, не маючи умов для малярства, потай мережав клаптики па-
перу віршами. Пізніше ці потаємні невольничі вірші він переписував
у «захалявні книжечки».
Навесні 1848 року становище Шевченка змінюється. Російські дослідни-
ки Олексій Макшеєв та Олексій Бутаков, які прибули з Петербурга, готува-
ли наукову експедицію на Аральське море. їм потрібен був професійний ху-
дожник, і тут згадали про Шевченка. Тепер він мав улюблену роботу, а обидва
офіцери стали його добрими друзями.

Та скінчилася експедиція — і знову солдатська служба. Тепер у забутому
Богом, але не забутому начальством Новопетровському форті...

...9 червня 1847 року — 1 серпня 1857 року. Понад десять літ заслання
і солдатчини! Спробуймо уявити трагедію геніальної людини в розквіті твор-
чих сил, у захопленні великими планами діяльності культурної і громадян-
ської; оточеною любов’ю і визнанням усіх чесних і мислячих земляків; лю-
дини, яка вже стала голосом свого народу, — і киненої в смердючу казарму,
на приниження й знущання з боку тупих солдафонів, які вимагають «тяг-
нуть носок» і зубрити статути та запам’ятовувати імена всіх, по ранжиру,
малих і великих начальників... Киненої на невизначений строк (могло бути
й назавжди)... Із забороною писати й малювати — тобто здійснювати своє
призначення, просто бути собою...

Отже, десять літ зрілої пори життя (у віці 33—43 років) утрачено? І не про-
сто втрачено роки, а з тяжкими наслідками для здоров’я, з глибокими ду-
шевними травмами? Так, безумовно. Але й не тільки так. Світло великої душі
ніде не згасне; порухи доброго серця скрізь знайдуть відгук. Шевченка оточу-
вали не тільки брутальність і ницість; йому зустрічалися й люди розумні, бла-
городні, співчутливі; були ті, хто йому допомагав, були й ті, хто вважав за честь
спілкуватися з ним, була й радість запізнання з однодумцями. Зрештою, була
творча праця, хай і уривками, хай здебільше й потай, але така, що ввійшла
в його спадщину неповторними дорогоцінними здобутками.

У засланні Шевченко пережив і велику кризу, і велике оновлення духу.
Але він, змінюючись, оновлюючись, новонароджуючись, залишався собою —
і тому ми побачимо, за всієї змінності змісту, мотивів, характеру його твор-
чості, — побачимо в ній і до заслання й покарання, і підчас заслання, і піс-
ля визволення одне й те ж саме золоте осереддя дум про свій народ, про
гідність і долю людини, про право людини й народу на свободу й щастя, на
життя у Божих заповідях.

Поезія періоду заслання... Кожну найменшу можливість усамітнитися
Шевченко використовував для того, щоб віддатися поезії. Це була його вну-
трішня потреба, яка над ним панувала і навіть у найтяжчому душевному ста-
ні могла врятувати від розпачу, переносила в світ дорогих виплеканих дум.
А втім, цей світ дум і був власне його світом, до якого інший світ, світ сол-
датчини, мав відношення лише «по дотичній».

Тому поезія заслання не є чимось тематично чи естетично відособленим
від усієї попередньої Шевченкової творчості, а є її органічним продовженням.

Але можна бачити зміну в творчому самопочуванні, в психології творчо-
го процесу, сказати б — у творчому самопозиціонуванні. В петербурзький
період Шевченко посилав свої думи в Україну, яка, сподівався, їх привітає.
В період короткочасного повернення в Україну він звертається до земляків,
а по суті до свого народу взагалі — вже в апостольській чи пророчій місії
поета. Тепер же він немовби відсторонюється від такої місії:

Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві
Оці вірші віршую я.
Для себе, братія моя!

Далі йде важливе психологічне уточнення:

Мені легшає в неволі,
Як я їх складаю.

Тепер уже не він посилає свої квіти-думи в Україну, а діти-думи й слова
«прилітають» до нього з України, «з-за Дніпра мов далекого» і радують «оди-
ноку душу // Убогую». Цей «зворотний зв’язок», можливо, символізує новий
характер його причетності до України, коли на зміну очікуванню свого
з’явлення Україні (петербурзький період), а потім драматичному тріумфові
цього з’явлення з його екзальтаціями і гіркотами («Три літа») — прийшло
відчуття катастрофічної втрати і піднімається вперта потреба не миритися
з цією втратою.

Але й розчарування, і криза, і «саморевізія» — не повні, не остаточні,
не абсолютні. Не раз і в засланні поет заговорить голосом то «гайдамаць-
ким», то «пророчим». Численні поезії з образами історії боротьби України
за саму себе перегукуються з вершинами Шевченкової політичної патетики.
Можна тільки дивуватися тому, як Шевченко, щойно з каземату, під неми-
лосердними заборонами бувши і з «захалявними книжечками» криючись, —
пише, скажімо, «Іржавця», в якому гнівний антимосковський, антиімпер-
ський пафос звучить з неменшою силою й викликом, ніж у тих творах, за які
він і опинився в засланні і які мав спокутувати!

Серед засланських поезій Шевченка особливе місце посідає цикл «Царі».
Здавалося б, «програвши» єдиноборство з Миколою І і бувши тяжко пока-
раний за зухвале приниження образу «помазаника Божого», Шевченко мав
би охолонути до цієї теми, бодай з обачності. Аж ні. Йому не терпиться взя-
ти реванш у дошкульній сатирі. Але не глумливість і не жадання «відіграти-
ся» бодай у словесному комікуванні-реванші керують Шевченком, а розу-
міння великої універсальної істини, яку він подає у своєму славетному
поетичному афоризмі:

.. .Де нема святої волі,

Не буде там добра ніколи.

Нащо ж себе таки дурить?

Це слова не тільки до українців...
Звертається Шевченко і до складних історій етико-психологічної пере-
орієнтації людини з безтямної помсти на покаяння («Варнак»), до прикладів
євангельського всепрощення («Меж скалами, неначе злодій...» та ін.). Інший
відхід від абсолютизації соціального критерію маємо в поемі «Москалева
криниця».

Повісті російською мовою... Період заслання знаменний у творчому
житті Шевченка ще й тим, що він, поряд з поезією, починає писати прозу —
повісті російською мовою. Узявши собі прозорий псевдонім «Кобзар Дар-
мограй», він розраховував на друк у російських журналах: українських не бу-
ло. Мав він і поважні наміри звертатися до російської публіки зі своїми
ідеями та намагатися донести до неї образ України.

Опанування прозового жанру становило для прирожденного поета нема-
лі труднощі. Він і в прозі залишився ліриком; постійно «втручається» у хід по-
дій, не вдовольняючись роллю оповідача або свідка, активно «контактує» зі
своїми персонажами; власне, він, явно чи неявно, — головний герой цих по-
вістей: у них вибудовується і вибудовується його образ, що кидає своє світло
на картину життя.

Але певна незгідливість ліричного способу мовлення про світ з його
об’єктивною моделлю в прозі, труднощі «компромісу» між поезією і прозою
даються взнаки. Звідси перевантаженість оповіді принагідними подіями та
ряснотою подробиць, іноді — підміна самовиявлення персонажа авторськи-
ми оцінками. Однак і цей «інформативний» потенціал повістей настільки
потужний, що стає почасти й естетичним чинником.

Читаючи повісті, неважко відчути, як важливо було Шевченкові переко-
нати російського (та й українського!) читача (а він, повторюємо, розрахову-
вав на друк!) в тому, що Україна має своє обличчя, відмінне від обличчя Росії,
свою історію і культуру; що народи наші хоч і близькі, але різні; що кожен на-
род має зберігати свою «физиономию»; що зневага до традицій та мови свого
народу — ознака нікчемності та безтямності. Такий погляд він висловлював
і в етнографічних описах та історичних екскурсах, і в характеристиках персо-
нажів, і в перейнятих ліричним настроєм пейзажах, і в максимах етико-фі-
лософського характеру, — бувши поміркованим і стриманим з огляду, знов-
таки, на цензуру, але інколи й втрачаючи над собою контроль «самоцензури».

Але за життя Шевченка жодна з його повістей не була надрукована. Укра-
їнські друзі прохолодно поставилися до його російськомовних писань. А Пан-
телеймон Куліш наполегливо відмовляв його від спроб надрукувати їх, пере-
конуючи, що вони не варті його таланту: «Може, ти мені віри не піймеш, може,
скажеш, що я московщини не люблю, тим і ганю. Так от же тобі: ні одна редак-
ція журнальна не схотіла їх друкувати» *.

Це правда: деякі нібито й обіцяли, але не друкували. Шевченко не йняв ві-
ри, аж поки не одержав листа від С. Т. Аксакова, якого дуже шанував і якому

«Листи до Тараса Шевченка», с. 103; 105.
присвятив першу частину «Прогулки с удовольствием и не без морали»:
«... Я не советую Вам печатать зту повесть («Прогулку...» — І. Дз.). Она не-
сравненно ниже Вашего огромного стихотворного таланта. (...) Я без всяко-
го опасения говорю Вам голую правду. Я думаю, что такому таланту, как Вьі,
можно смело сказать ее, не опасаясь оскорбить самолюбия человеческого» *.

Лист С. Т. Аксакова справив сильне враження на Шевченка; він подяку-
вав йому за одвертість, додав, що той підтвердив його власні сумніви і що
тепер він візьметься за гравюру, — і припинив спроби надрукувати повісті.

І все-таки це був великий удар для Шевченка. Справа не тільки в тому,
що в повісті було вкладено силу-силенну праці і що Шевченко, без будь-яко-
го майна і житейських перспектив бувши, сподівався заробити якийсь го-
норар. Річ ще й у тому, що довелося попрощатися з надією використати ро-
сійські журнали для розповсюдження дорогих йому ідей.

Та ось лине час, втрачають гостроту актуальні критерії, і 1888 року з’явля-
ється стаття видатного російського літературознавця О. М. Пипіна «Русские
произведения Шевченко», в якій він, підходячи до них не з позицій журнально-
го критика, а з позицій історика літератури, дає їм зважену позитивну оцінку.
Пізніше до них не раз зверталися літературознавці; багато сторінок присвяти-
ла їм Маріетта Шагінян у своїй чудовій книзі «Тарас Шевченко»; слід назвати
і блискучу статтю академіка О. Білецького «Російська проза Т. Г. Шевченка».

До цього можна додати хіба таке. В мистецтві нерідко «відставання» від
прогресу (чи моди) обертається виграшем. І закиди в несучасності, буває,
швидко втрачають резон. Вважалося, що оскільки Шевченко в засланні не чи-
тав нових публікацій, то він років на десять відстав від розвитку російської
літератури. Це так. Але сьогодні не це має значення. Відставши від нового
канону, Шевченко зберіг самобутність, яка нині не виглядає архаїчною. Віль-
на композиція, активна присутність автора, багата інформативність, краси-
ва апеляція до світу мистецьких явищ, зрештою, те, що тепер дістало назву
інтертекстуальності, — це не є архаїкою для сучасної читацької свідомості.

Загальмоване повернення... Смерть Миколи І (2 березня 1855 р.) поро-
дила в суспільстві надії на лібералізацію режиму, зокрема на амністування по-
літичних засланців. Ці надії пов’язувалися з новим царем — Олександром II.
У цій ситуації численні Шевченкові друзі, в тому числі віце-президент Акаде-
мії мистецтв граф Ф. Толстой та його дружина А. Толстая, активізують свої зу-
силля полегшити долю Шевченка. На це пішло майже два роки. Звістку про
близьке звільнення поет дістав 1 січня 1857 року у листі графині А. І. Толстої.
Але до одержання офіційного наказу минуло ще сім місяців!

Тяганина з офіційним наказом стала новими психологічними тортурами
для Шевченка. Навіть в останні дні його, вже фактично вільного, залучають
до муштри то з нагоди приїзду якогось батальйонного командира, то поряд-
ком підготовки до можливого візиту якоїсь титулованої особи. Унікальний

Там само, с. 119.
досвід солдатчини, відчутої сповна тілом і душею та водночас побаченої з ви-
соти етичної й естетичної, зумовив унікальну ж у світовій літературі деса-
кралізацію священного воїнського стану. Якщо зібрати все, що написав Шев-
ченко в «Щоденнику», повістях та поезіях про казенне воїнство на всіх його
рівнях (від нещасного солдата до золотопогонного офіцерства й обліпленого
орденами генеральства), то вийде таке гуманістичне оскарження цього «гени-
ального изобретения» людства («делающего честь и христианству, и просве-
щению»), яке виходить за межі критики конкретно-історичного явища —
порядків у царській армії середини XIX ст. — і набуває універсального
значення в контексті філософії людського покликання в світі, в контексті со-
ціальної педагогіки.

Вже на перших сторінках щоденника, який Шевченко розпочав 12 черв-
ня 1857 року, окреслюється його «формат»: це буде не так фіксація зовніш-
ніх подій (хоч усі вони будуть старанно занотовані), як нагода поміркувати
про них, дати вихід наболілим думкам, осмислити десятиліття примарного
життя в неволі й уявити своє місце в очікуваному житті вільному, творчо-
му. Переступаючи цей рубіж, Шевченко мовби робить ревізію своєї душі
й сам собі дивується: «Странно еще вот что. Все зто неисповедимое горе, все
родьі унижения и поругания прошли, как будто не касаясь меня. Малейше-
го следа не оставили по себе. Опьіт, говорят, єсть лучший наш учитель. Но
горький опьіт прошел мимо меня невидимкою. Мне кажется, что я точно тот
же, что бьіл и десять лет назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе
не изменилась. Хорошо ли зто? Хорошо. По крайней мере, мне так кажется.
И я от глубиньї души благодарю моего всемогущего создателя, что он не до-
пустил ужасному опьіту коснуться своими железньїми когтями моих убеж-
дений, моих младенческих светльїх верований».

.. .Звільненням із солдатчини не скінчилися засланські поневіряння Шев-
ченка. Йому довелося затриматися в Нижньому Новгороді через відсутність
дозволу на повернення до Петербурга. Цей майже піврічний період життя,
сповнений багатьох вражень, великих переживань — благодатних (приїзд
Щепкіна) і прикрих (нещасливе захоплення молодою актрисою Катериною
Підковою), але також — і напруженої творчої праці. Тут Шевченко здійснив
остаточні редакції повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» та
поеми «Відьма», посиливши в ній антикріпосницький мотив. Тут написав
один із найсильніших своїх творів — поему «Неофіти», яка знаменувала но-
ве піднесення в Шевченковій творчості духу протесту проти всілякої тира-
нії, возвеличення людської гідності й самопосвяти правді.

Москва... 8 березня в другій половині дня Шевченко виїздить з Нижньо-
го Новгорода. Тепер його скрізь і всюди супроводжувала таємна жандарм-
ська пошта, яка попереджала відповідних чинів про необхідність суворого
нагляду за неблагонадійним поетом.

Дорогою Шевченко простудився, що загострило його недуги, і в Москву
він приїхав хворий. Щепкін залишає його в себе, заходившись коло його лі-
кування. Наступного дня його відвідав Михайло Максимович; увечері заві-
тали поет-перекладач М. Кетчер, професор університету економіст І. Бабст,
фольклорист О. Афанасьєв. Гостей не бракувало й далі, і Шевченко навіть
трохи нарікає: портрет Щепкина «нарисовая ... не совсем удачно», заважа-
ли гості.

А 22 березня був у Шевченка «радостнейший из радостньїх дней». Він за-
писує: «Сегодня я видел человека, которого не надеялся увидеть в тепереш-
нєє моє пребьівание в Москве. Человек зтот — Сергей Тимофеевич Аксаков.
Какая прекрасная, благородная старческая наружность!» Як бачимо, прикрість
від суворого, але щирого відгуку Аксакова про «Прогулку...» не залишила слі-
ду в щирому ж Шевченковому серці. Таке рідко буває серед письменників!

Великою радістю для Шевченка були й візити до Максимовичів — давня
дружба з Михайлом Олександровичем доповнювалася захопленням від йо-
го молодої дружини Марії Василівни: «Какое милое, прекрасное создание.
Но что в ней очаровательней всего, зто чистий, нетронутьій тип моей зем-
лячки. Она проиграла для нас на фортепьано несколько наших песень. Так
чисто, безманерно, как ни одна великая артистка не умеет» (V, 213).

Були ще й ще візити, зустрічі, розмови...

Підсумок вражень півмісячного перебування в Москві — у щоденниковому
записі: «В Москве более всего радовало меня то, что я встретил в просвещенньїх
москвичах самое теплое радушие лично ко мне и непритворное сочувствие
к моей поззии. Особенно в семействе С. Т. Аксакова» (V, 219).

Знову в Петербурзі... Повернувшись до Петербурга, Шевченко опиняєть-
ся у вирі літературного і громадського життя, незрівнянно бурхливішого, ніж
у 40-і роки. І його всі ждуть: українці столиці — як свого апостола; в лібераль-
них і демократичних літературно-мистецьких колах — як поета, що тяжко по-
страждав за слово правди; поляки, недавні засланці, — як побратима; молодь
російських революційно-демократичних гуртків (молодше щодо Шевченка
покоління — це не тільки 22-річний на той час Добролюбов, а й 30-річний Чер-
нишевський, яких у радянські часи оголошувано мало не вчителями Шевчен-
ка!) — ця молодь сподівалася знайти в ньому свого союзника.

Українське громадське і літературне життя в Петербузі відчутно пожвав-
люється наприкінці 50-х років. Тон йому задавали колишні кирило-мефоді-
ївці — В. Білозерський, П. Куліш, М. Костомаров, навколо яких гуртували-
ся давні їхні симпатики і «неофіти» українства. Повернення Шевченка дало
новий потужний стимул українському життю в Петербурзі, і мабуть, неви-
падково влітку 1858 року починає діяти в столиці імперії українська Грома-
да. Члени Громади сходилися на свої зібрання у Ф. Черненка, П. Куліша,
М. Костомарова, В. Білозерського, 3. Недоборовського, отця Менчиця. За
свою основну мету Громада ставила видавничу та освітницьку діяльність.
За її дорученням у жовтні 1858 року П. Куліш звертається до Міністерства
освіти з проханням про дозвіл на видання журналу «Хата» (повна назва: «Ха-
та, южно-русский журнал словесности, истории, зтнографии и сельского хо-
зяйства»). Хоч журнал мав бути не політичний, Міністерство звернулося до
Третього відділення і на підставі його відзиву відмовило Кулішеві. Тоді Гро-
мада надумала компенсувати брак журналу низкою альманахів: «Хата», «Ле-
вада», «Пасіка», «Гумно». Але й цей задум не вдався: вийшов, 1860 року, тільки
один випуск альманаху «Хата». Пізніше Громаді вдалося добитися видання
журналу «Основа», який на три роки (1860—1862), до свого закриття, став
трибуною українського культурного життя і здобув визнання також і серед
російської інтелігенції. Шевченко брав активну участь і в підготовці «Хати»
та «Основи», і в усій діяльності Громади.

Київська та харківська Громади заходжуються коло організації недільних
шкіл. Великою заслугою «Основи» (і особисто Куліша) було вдосконалення
українського правопису, основні норми якого запанували в українській пи-
семності (так звана «кулішівка»).

Українці в Петербурзі не були відокремлені від усього столичного жит-
тя. Літератори з-поміж них, люди мистецтва і культури, впливові службов-
ці нерідко були помітними постатями в колах столичної інтелігенції, відві-
дували літературні гуртки, брали участь у різних культурних та громадських
акціях. Що ж до Шевченка, то на нього був особливий «попит».

Творчість Шевченка та його особиста присутність у громадянському жит-
ті Петербурга допомогли російській революційній демократії скласти адек-
ватніше уявлення про національні прагнення українців та викликати пова-
гу до цих прагнень.

Серед видатних російських письменників, які приязно спілкувалися з Шев-
ченком і залишили свої спогади про нього — І. С. Тургенєв, М. С. Лєсков,
Я. П. Полонський.

Тим часом на початку 1859 року в Ляйпцігу вийшла книжка «Новьіе сти-
хотворения Пушкина и Шавченки». В ній були надруковані «Кавказ», «Холод-
ний Яр», «Думка» («Як умру, то поховайте»), «Розрита могила», «Думка» («За ду-
мою дума роєм влітає...»), «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

Книжка швидко розійшлася не тільки поза межами Росії, але й нелегаль-
ними каналами потрапляла в Петербург, Москву, Київ та інші міста.

Особливе враження справила вона на Західній Україні, де саме народжу-
вався потужний рух за орієнтацією на українську національну цілість, а не на
Будапешт, Варшаву чи Москву.

Остання поїздка в Україну... Хоч і міцно пов’язане було творче та гро-
мадське життя Шевченка з Петербургом, але найглибші його помисли за-
вжди були спрямовані в Україну; надія поселитися в ній не відпускала його.
І як тільки справи з цензурним дозволом на видання поетичної збірки зда-
ються йому полагодженими, він подає — 5 травня 1859 року — до Академії
мистецтв «Прошение»: «Покорнейше прошу правление императорской Ака-
демии художеств вьідать мне вид на проезд в губернии: Киевскую, Черни-
говскую и Полтавскую сроком на пять месяцев, для поправления здоровья
и рисования зтюдов с натурьі».
Шевченко виїхав з Петербурга 25 травня, а на початку червня був уже в Укра-
їні — в Сумах, Лебедині, а потім Пирятині й Переяславі. У рідній Кирилівці він
був 27 червня. Нічого не змінилося в кріпацькому житті братів і сестри, їхніх
дітей. Тринадцять літ не бачив він родичів і рідного села, рідної хати. Сам він
змінився так, що й не зразу його впізнати, а тут переміна невелика.

Для Шевченка визволення селян з кріпацтва не було просто політичною
чи економічною проблемою, не було бажаним актом гуманності, — воно за-
чіпало всі фібри його душі, воно стосувалося його особисто і всіх його рідних,
а рідними в кріпацькій недолі були для нього не тільки сестри й брати, а й усі
мільйони українських селян. Ось чому він був «нетерпимий» і не міг бути інак-
шим, коли йшлося про кріпацтво та про панів; ось чому конфліктував з тими,
хто дотримувався «поміркованих» поглядів; ось чому не раз вертався до дум-
ки про те, що годі народові терпіти ярмо. Він шукав зустрічей із селянами, щоб
почути їхню думку, вловити їхній настрій, бачив розгублене чекання та неві-
ру в панську ласку, але не бачив готовності повстати за свої інтереси — хіба
що можна було надіятися на стихійний вибух. І сам він навряд чи міг щось
відповісти на дошкульні селянські запитання. Хіба що гострою притчею. Ма-
буть, усе це додавало йому мук...

Тому повертався на чужину з печалями...

«Неофіти». «Марія»... Під час нижньоновгородської «паузи», в грудні
1857 року Шевченко записує в «Щоденнику» (8 грудня): «В продолжение
зтих четьірех дней писал позму, названия которой еще не придумал. Кажет-
ся, я назову ее «Неофитьі, или первьіе христиане» (V, 172).

У певному сенсі своїми «Неофітами» він немовби перегукується з «Енеїдою»
Котляревського, де в костюмерії античної історії виставлено українське життя
й український типаж. Але Шевченко не «перелицьовує», не комікує; він траге-
дійний, він справді пише про неофітів християнства і язичницький Рим, але пи-
ше так, що це водночас є й українського змісту поема (цю традицію блискуче
розвине Леся Українка в своїх «античних» драмах). У ній відлунює актуальна
суспільно-політична проблематика кінця 50-х років, озиваються тривоги і раз
у раз вибухає гнів поета, який у засланні ще більше пересвідчився в злочиннос-
ті деспотії та ще більше перейнявся ідеєю безглуздості царської влади взагалі,
а не тільки громадянським рахунком до того чи того царя. Картини пізньорим-
ської деспотії в «Неофітах» надто вже нагадували російську дійсність, а голос
поета не раз зривається на емоційно наснажені антицаристські тиради, що ні-
би вивершують антицаристський пафос усієї політичної лірики Шевченка.

Але не менш потужно звучить у поемі й мотив християнського благого все-
прощення, християнської великодушності неофітів, «праведників», «препо-
добних», «святих мучеників».

Суперечність цих двох мотивів — не випадкова. В Шевченковій поезії по-
стійно співіснують (або й поборюють одна одну) «правда-мста» і правда-про-
щення. Перша має соціальний вимір, друга — моральний, і вони не легко
й не завжди узгоджуються і в людській душі, і в історичних діяннях людства.
Шевченко то поривається до однієї, то втишує свою стражденну душу другою.
І не можна цього ставити йому на карб, як негоже абсолютизувати одне або
друге; в тому й вічна правда Шевченкова, що його сумління розіп’яте на хрес-
ті оцих двох волінь: кара Божа й людська — і всепрощення Боже й великодуш-
ність людська. Якби він застиг в одному, він не був би великим поетом усе-
людської міри, відкритим трагізмові світового буття.

Шевченкові неофіти — це не просто і не тільки «новобранці» християн-
ства в язичницькому Римі. Це всі ті, що наважилися скинути з душі пута олжі
і «слово правди понесли 11 По всій невольничій землі». Всі апостоли волі.

І все-таки центральний образ поеми — не Алкід та його друзі-неофіти,
що обрали жертовний шлях нової віри, а мати Алкідова. Її страждання, її
жертва — найбільші.

Образ Богоматері настійно просився в Шевченкову поезію. В «Неофітах»
він присутній мовби на відстані. На відстані молитви. Невдовзі вона поста-
не всім своїм страдницьким і не по-святенницькому святим життям — у по-
емі «Марія».

Поему Шевченко написав після повернення з України, в Петербурзі,
в жовтні — листопаді 1859 року. Але задум її виношував давно.

Є велика різниця між формалізованим ритуалом пошанування Діви Ма-
рії в бюрократичній імперії Церкви — і тим безпосереднім, щирим, сердеч-
ним почуттям, яким була оточена Мати Божа в українському народі. В цьому
народному почутті втілилася вся глибина уявлення про святість материн-
ства взагалі, про матір як заступницю за саме життя, бо ж вона його наро-
джує в муках і вона його плекає. Саме це народне почуття — і в Шевченковій
«Марії». Більше того, Шевченко тут — усвідомлено чи неусвідомлено — йде
за геніальним народним «примітивом» різдвяних співів, колядок і щедрівок,
старовинних ікон і середньовічного вертепу, де Ісус Христос і Діва Марія
«вростають» у селянське життя, стають «своїми», близькими і зрозумілими;
все незужите емоційне багатство народної душі, весь «запас» її людяності
обертається на цих євангельських персонажів, так само небесних, як і зем-
них, які і далеко, і поруч. І Шевченко говорить про Марію і вищою мірою по-
божно, і водночас із тією інтимністю, із тією безпосередністю співпережи-
вання, що й про свою Катерину, Наймичку або тих безіменних дівчат, до
яких постійно звертається зі словами спочування й застереження.

Але «побутовий» рівень бачення великої події світової історії ажніяк
не є стилістичним чи концептуальним зниженням. Це те приземлення, яке дає
правдиву силу духовній висоті життя святої родини. Як завжди, у Шевченка
широкий емоційний діапазон і багатющий спектр інтонацій — від бурлеску
(щоправда, тут його майже немає, але є «побутовість») до патетики. Інакше б
він не зміг утриматися на рівні, якого вимагає образ Богоматері. Тим більше,
що він зважується на зовсім нове і досить ризиковане, неканонічне бачення.

У Шевченка Марія — не дружина тесляра Йосипа, а його наймичка. Най-
мичка — це ближче поетові. Першим провіщенням її майбутньої незвичай-
ної долі стає її дівоча краса. З великою відвагою мистця, але й з неменшим
естетичним і психологічним тактом Шевченко ввів у свою «євангелію» епі-
зод зустрічі Марії з безіменним апостолом, провісником приходу Месії, який
стане батьком Ісуса. Ця зустріч вирішить долю не тільки Марії. І відчуття її
доленосності підготовлене палким зверненням поета до своєї героїні, які
ллються в тому ж річищі, що і його звернення до інших своїх героїнь-дівчат,
яких він застерігає від небезпек, що чигають на їхню красу. Але тут є й ін-
ше. І надзвичайної поетичної сили слова про те незмірно велике почуття,
той вогонь самозабуття, в якому народжується або гине особистість жінки;
і водночас такої ж сили слова про позаособистісне значення того, що ста-
неться. Сама ж зустріч відтворена з якоюсь лагідною урочистістю, і в ній за-
пановує духовний настрій. Слова апостола: «Я Месію 11 Іду народу возвіс-
тить» — визначають її долю. Вона згадає їх, коли народить сина, — і вихову-
ватиме його гідним майбутньої ролі Месії. І син, у повсякденних життєвих
враженнях набираючись мудрості, підтверджував її надію, її віру.

...Через п’ятдесят років після того, як Шевченко написав «Марію», в Ро-
сії вийшов переклад розділу «Рукопис» з роману «Життя Ісуса» німецького
письменника Густава Френсена, колишнього пастора. В ньому Ісус — один
із п’яти дітей Марії та Йосипа, який в отакому природному житті, як оце
у Шевченковій Марії, через життєві враження, роздуми, спілкування з людь-
ми і завдяки своєму люблячому серцю й великій душі осягає здатність ска-
зати нове слово людству, вказати шлях людинолюбства — і тим стає Месі-
єю. Це дуже близьке до того олюднення Ісуса і Марії, що в Шевченка. Як
і неприйняття формалізованого, бюрократизованого культу їх: «...З добро-
го жителя степової рівнини, із сміливого героя та його простого, правдиво-
го життя, з дивної, чистої, дитячої віри його і самотньої, сповненої розлуки
смерті — час, людська винахідливість і людське честолюбство створили
мертву, казкову істоту, що сидить у височині за хмарами, виряджена в золо-
ту парчу, і править світом. А поруч з ним, майже величніша за нього само-
го, сидить його мати. Його бідна, скромна мати! І навколо нього стоять у шов-
кових одежах з поважними, імпозантними, непорушними обличчями старі,
розумні, палкі селяни, які колись-то босоніж ішли за ним піщаною дорогою» *.

Зовсім по-іншому, ніж у канонічних релігійних текстах, звучить у Шев-
ченковій «євангелії» оте постійне «пренепорочная Марія». Звучить у його
апокрифічному оповіданні так щиро і якось ніби оновлено, що й полемічнос-
ті не відчуваєш. А вона є. І не тільки щодо канонічних уявлень про Прісно-
діву, а й щодо звичаєвого ставлення до «покритки» — цього вічного Шевчен-
кового болю: тут він подвигом життя Богоматері ніби освячує материнство
взагалі і «незаконне» особливо (бо воно найстражденніше).

Забута всіма, Шевченкова Марія «померла з голоду».

Густав'ь Френсен'ь. «Рукопись». Изт> романа «Ні11і§еп1еі» (Жизнь Иисуса»).
Пер. с нем. С.-Петербургь, 1907, с. 129.
Напевне, так не було. Може, це своєрідна реакція поета на малу увагу
євангелістів до її постаті і долі. (І в сучасних Шевченкові чи пізніших пра-
цях про Ісуса Христа, наприклад, у славетному «Житті Ісуса» Е. Ренана, про
Марію є лише побіжні згадки.) Голодна смерть «під тином (...) у буряні» має
ще раз співвіднести образ Марії з образами покриток Шевченкової поезії.
І підкреслити запізнілість і фальш пізнішого казенноцерковного звеличен-
ня: «А потім ченці одягли // Тебе в порфіру. І вінчали, // Як ту царицю...», —
що в його очах рівнозначне нарузі: «Розп’яли 11 Й тебе, як сина. Наплювали
11 На тебе, чистую, кати; // Розтлили кроткую!»

Але поема закінчується могутнім акордом тріумфу правди в людських
невольничих душах:

а ти...

Мов золото в тому горнилі,
В людській душі возобновилась.
В душі невольничій, малій,
В душі скорбящей і убогій, —

і цей образ відродження правди, потоптаної можновладцями, в серцях
простого люду, є перифразою Шевченкового образу України, уявлення про
її долю — України, зрадженої і покинутої панством («елітою», по-теперіш-
ньому), але вічно живої і не зраджуваної в душі народу. Як на початку ко-
лись «Катерина», так і тепер, наприкінці шляху, «Марія» — говорять зре-
штою про Україну.

Слава і самотність (останні роки життя)... Повернувшись до Петербур-
га, Шевченко знову опинився у вирі громадянського і мистецького життя.
Розширюється коло його друзів, але залишаються й старі.

Водночас Шевченко дедалі більше зближується з російським революцій-
ними демократами, з гуртком «Современника». Не можна сказати, що тіль-
ки Шевченко тяжів до революційно-демократичного кола, — там теж шука-
ли в ньому спільника і союзника. Особливо, до сердечності, здружилися
з Шевченком брати Курочкіни, які радо його перекладали (у свою чергу, Шев-
ченко захоплювався сатирами Василя Курочкіна). Серед нових Шевченко-
вих знайомих — поет-революціонер М. Михайлов, видатні революційні ді-
ячі П. Лавров, М. Спешнєв, М. Шелгунов. На ґрунті літературних інтересів
триває спілкування з О. Плещєєвим, І. Панаєвим, І. Тургенєвим. Відбуваєть-
ся і заочне знайомство Шевченка й Герцена. Особливі стосунки склалися
в Шевченка ще раніше з учасниками польського визвольного руху, і тепер
вони набирали нового значення. Готувалося чергове польське повстання
(яке вибухне 1863 року), і поляки не без підстав розраховували принаймні
на прихильне ставлення такого авторитета, як Шевченко, до їхньої ідеї.

Бере Шевченко участь і в літературних читаннях у Пасажі. Разом з тим
не залишає й роботи над офортами, хоч це й давалося йому нелегко: граві-
рування вимагає великої зосередженості та багато часу. А саме цього не да-
вали йому обставини петербурзького життя: на нього звідусюди «полюва-
ли» як на модну знаменитість. І все-таки як офортист він уже тоді здобув
визнання, а пізніше історики мистецтва відвели йому визначне місце в роз-
витку вітчизняного гравірування.

Понад рік тривало бюрократичне листування між Третім відділенням,
Міністерством народної освіти та цензурними відомствами з приводу про-
хання Шевченка про нове видання «Кобзаря». Нарешті дозвіл отримано, але
після немилосердного калічення Шевченкових текстів. Книжка знайшла
швидкий і широкий відгук у російській пресі. Буквально через кілька днів
у газеті «Северная пчела» за 26 січня 1860 року з’явилося повідомлення:
«Спешим уведомить наших читателей о вьіходе в свет стихотворений мало-
российского позта Т. Г. Шевченка, под титулом «Кобзарь». Зта небольшая,
но великолепно изданная книжка украсила бьі каждую, самую богатую лите-
ратуру: зто истинно гениальньїе произведения даровитого художника. Шев-
ченко — тип чисто народного позта-художника; в нем, как в Крьілове — Русь,
отразилась вся Украйна, позтическая, философская, жизненная, буднич-
ная!» *. Ще захопленіше реагував журнал «Семейньїй круг» (1860, ч. 8,25 лю-
того): «Т. Г. Шевченко — представитель малороссийских писателей, перед
его гениальностью все покорно склоняют свои голови, и нет ни одного укра-
инского позта, которьій даже подумал бьі о соперничестве с Шевченко. Нет
в Малороссии ни одного порядочного уголка, в котором имя творца Кобза-
ря не произносилось с уважением и глубокою любовью; в народе поют его
песни. Зто вьісшая степень славьі [...] На него обращеньї теперь взорьі всех
как на представителя народньїх дум, горя, желаний, радостей» **. (Цікаво, що
автор цього відгуку, журналіст і перекладач Леонід Петрович Блюммер, піз-
ніше, 1866 року засуджений до заслання, підписався українським псевдоні-
мом — Крутоярченко.)

Невдовзі з’являються ґрунтовні статті, в тому числі й у «товстих» журналах.

Менш як через півроку після виходу українського «Кобзаря» з’являється
«“Кобзар» Тараса Шевченко в переводе русских позтов», підготовлений ро-
ботою відомих російських поетів та перекладачів. До нього ввійшли і деякі
нові твори Шевченка, але його політична поезія і далі залишається непро-
хідною для цензури. На російське видання теж відгукується преса, в росій-
ських журналах з’являються нові переклади з Шевченка.

Здавалося 6, Шевченко — на вершині успіху та слави.

Але не бракувало й того, що засмучувало й пригнічувало.

Глибокою травмою для Шевченка була і залишалася неможливість поста-
ти на весь свій справжній творчий зріст — через невблаганність цензури. Ці
муки душі можна, мабуть, порівняти хіба що з тими фізичними муками, що
їх завдавав «іспанський чобіт» інквізиції. «Звеличений творчим спогляданням

«Т. Г. Шевченко. Біографія», с. 476.

«Документи та матеріали...», с. 348.
дух дуже сильно відчуває потребу в повідомленні іншим свого твору» *.
Скільки зусиль доводилося витрачати йому на те, щоб дістати цензурний
дозвіл, але результатом такого дозволу були тільки нові й нові катування по-
етової душі шляхом калічення його Слова! І не побачив він за життя жодно-
го видання, в якому була б повнота його творчої потуги. Тому й тогочасна
критика не могла адекватно оцінити Шевченка, навіть тоді, коли осипала йо-
го похвалами й величала генієм. І не могло сповна втішити те, що дедалі шир-
ше й ширше, особливо в Україні, розходилися списки з позацензурною по-
езією...

Пекло душу й усвідомлення того, як багато часу, сил, здоров’я забрала сол-
датчина, як утрачено «темп» у змаганні з непоступливим богом часу Сатур-
ном і скільки загублено можливостей. Як зламано долю. Гіркоти додавали
й мучили сумління невдачі зі спробами визволити з кріпацтва рідню. Не до-
помогло навіть сприяння видатних діячів російської культури, які, на про-
позицію І. С. Тургенєва, підписали до поміщика В. Фліорковського звернен-
ня від імені «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученим».

Завжди емоційний, але самоконтрольований, Шевченко в останні роки
нерідко втрачає самовладання. Давалися взнаки втома, недуги, побутова не-
влаштованість і... самотність. Пекуче відчуття самоти — та жадання її по-
збутися — стають домінантою його душевного стану. І відбиваються на всьо-
му — творчості, висловлюваннях у листуванні, поведінці. Відчуття самоти
тихою тінню супроводило його ще з малих і молодих літ — як сирітство.
З роками відчуття самоти природним чином набирає форми потреби в рід-
ній душі як дружині, як берегині родинного затишку. І тут доля зіграла
з Шевченком жорстоку гру. На десять літ його викинено з життя, якраз на ті
десять літ, коли саме й міг він улаштувати свої родинні гаразди. Оці десять
украдених літ і відіграли фатальну роль у його особистій драмі.

Однак, попри все це, не можна уявляти Шевченка останніх років і міся-
ців життя як цілком замордованого особистими негараздами.

Ні громадянський, ні творчий потенціал Шевченка не вигас і в ці останні
тяжкі роки — роки недуг та, сказати б, кризи самовлаштування, хоч, звісно,
сили людські не безмежні. Досить звернутися до праці Петра Жура «Труди
і дні Кобзаря», в якій день за днем, місяць за місяцем, рік за роком скрупу-
льозно зафіксовано все, що робив Шевченко і що діялося навколо нього, щоб
пережити відчуття грандіозності цього життя, яке, словами самого Шевчен-
ка, є частиною життя його батьківщини. Та якою частиною! І останніх його
років це стосується також.

Але вернімося до поезії. Хоч яким лейтмотивом звучить у ній стогін са-
моти, але Шевченко й далі залишається поетом надзвичайно широкого емо-
ційного та громадянського діапазону. Навіть інтимна лірика його залиша-

Вільгельмт? Бельиіе. Релігия нашого времени. Пер. с нем. «Библіотека для
всехт>», № 39, с. 33.
ється багатобарвною. Наче всупереч мотивам безнадійної самотини, а може,
і роз’ятрюючи їх, він пише справжні ідилії на родинні теми («Росли укупоч-
ці..,», «Подражаніє», присвячене Едуарду Сові). Важко повірити, що саме в ці
тяжкі дні написано знані нам з дитинства «Ой діброво — темний гаю...»,
«Тече вода з-під явора...», «Над Дніпровою сагою» — перлини «пейзажної»
(а власне психологічної) лірики, перейняті світлим гармонійним настроєм
переживання життя природи, з делікатною присутністю людини. Уривками
згадуються колишні баладні мотиви («Титарівна-Немирівна»), вабить сло-
в’янський фольклор («Подражаніє сербському»). І вперше приступає він
до перекладу чи переспіву «Слова о полку Ігоревім».

Але цей період творчості Шевченка найбільш знаменний тим, що він —
мабуть, мимоволі, — немовби доводить до вивершення деякі головні й на-
скрізні мотиви своєї поезії.

Написане 25 грудня 1859 року «подражаніє» «Осії глава XIV» — це не-
мовби його прощальне слово до України. Воно завершує ту судну мову до
земляків, яку розпочато «Посланієм...» 1845 року. З книги пророка Осії Шев-
ченко вибрав останню главу, в якій накликається грізну кару на Ізраїль, як-
що той не схаменеться і не вернеться до зрадженого Бога свого, — і розгор-
нув цей мотив у апокаліптичну картину погибелі України:

Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.

У «подражанії» — вирування настроїв, взаємозаперечень «обвинувачен-
ня» й «оборони», що, одначе, не є ніяким хаосом, а є цілісним складним пе-
реживанням образу і долі України, нестямно рідної і тяжко гріховної в сво-
їх «лукавих чадах». І поет вже устами матері-України застерігає «лукавих
чад», що «пропадуть вони, лихі» за своє «безчестіє, і зраду, і криводушіє»;
що «крикне кара невсипуща», і всюди їх «найде правда-мста». За цими емо-
ційно наснаженими формулами-метафорами національної зради й розпла-
ти стояв цілком конкретний соціальний і моральний зміст, добре зрозумі-
лий і Шевченковим сучасникам, і нащадкам, — хоч реальна історія людства
ще ніколи не справджувала надій на осоромлення зла й торжество добра.
Але ж для того, хто вірить у силу правди, — все ще попереду.

Поет гніву чи геній любові?.. Отже: як підсумувати Шевченкове став-
лення до дійсності, до світу?

Була, і є, і завжди буде велика спокуса шукати ідейну або емоційну домі-
нанту незводимого ні до яких домінант Шевченка. Крім однієї, про яку далі, —
але вона настільки всеоб’ємна, що це вже щось інше: абсолют його духу.

Часто в Шевченкові бачили тільки (або насамперед) заклики до народно-
го повстання, до соціальної (або національної) помсти, розплати. Без цього,
звичайно, Шевченка немає. Інші ж бачили і бачать тільки настрій євангель-
ського милосердя, екстаз усепрощення. І без нього Шевченка немає.

Але є третє, вище, в чому преобразується і перше, і друге. Що?
У Шевченка було те благоговіння перед життям, та довіра до нього, які
набагато пізніше висловив Еріх Фромм у своїй праці «Мати чи бути?» (То Ьауе
ог іо Ьее?»): «Любов і повага до життя в усіх його виявах, розуміння, що свя-
щенним є життя і все, що сприяє його розквіту, а не речі, не влада і не все те,
що мертве».

Суєтність і марність усіх надуманих, суспільними умовностями народже-
них уявлень, «цінностей» Шевченкова поезія виразила з великою силою,
а в деяких («Колись то ще во время оно...» та ін.) поезіях мотив їхньої ні-
кчемності перед простими і вічними виявами життя набирає гостро саркас-
тичного звучання.

Колись гнівний і вибуховий Мікельанджело, титан духу, з гордістю ска-
зав: «Не народилася ще людина, яка, подібно до мене, була б такою мірою
схильна любити людей».

Його винятковість немовби коригує наш Василь Стефаник такими слова-
ми: «Шевченко один був у нас, що любив страшно, без застережень і без пре-
тензій [... ] Праця, робота, заслуги, користь і то все додатки хвилеві, котрі скор-
ше або пізніше пропадають. Як ми станемо народом сильним, то забудемо
за всі заслуги Шевченка, а лишиться лишень ідеал чоловіка, що любив кава-
лок нашої землі. Дивний і рвучкий до себе і далекий, як сонце, що всіх гріє».

Хвороба. Смерть. Похорон... Повернення в Петербург, атмосфера ви-
знання й шаноби, занурення в активну громадську діяльність і творчу пра-
цю на якийсь час відновили сили організму, але повернути втрачене здоров’я
не могли. До того ж побут його залишався невлаштованим, петербурзький
клімат гнітив його, а повернутися в Україну, де він сподівався ожити духом
і тілом, не вдавалося.

Восени 1860 року починається та хвороба, що виявилася смертельною.
Тодішня медицина кваліфікувала її як водянку. Друзі оточили Шевченка тур-
ботою, його лікували добрі фахівці, але засобами тодішньої медицини зупи-
нити прогресування хвороби не вдавалося.

Невесело починався для Шевченка новий, 1861-й рік — останній рік йо-
го життя. Він ще не втрачає надій остаточно, не відмовляється від своїх ве-
ликих планів.

Передчуття смерті бореться з надією. До старості ще ж далеко. Друзям
каже про те, як не хочеться помирати. Ці складні почуття бачимо і в остан-
ніх його поезіях. У них і гіркота, і невеселий жарт з приводу неминучого,
і думка про вічність...

За якимось незбагненним сценарієм Долі смерть почала тупцювати під
дверима Шевченкової майстерні 25 лютого (за старим стилем, 9 березня
за новим) у 47-му річницю від дня народження. Кількома днями раніше,
20 лютого, Володимир Жемчужников написав листа до Літературного фон-
ду з проханням негайно допомогти Шевченкові, зокрема з огляду на невід-
повідність умов, у яких він перебуває, потребам лікування. «Живет он в Ака-
демии в комнате, разделенной антресолями на два яруса, спит в верхнем, где
окно приходится вровень с полом, а работает в нижнем, где холодно. В обо-
их ярусах сьіро, дует из окна, особенно в верхнем, потому что оно начина-
ется от пола. Зто способствует отеку ног и примешивает к существующей
болезни простуду». Шевченкові запропонували перейти в лікарню. Він ра-
ніше відмовлявся, але тепер погодився. Та було вже пізно. Настала криза.

25 лютого надходять вітальні телеграми, друзі відвідують Шевченка, але
довго не затримуються, щоб його не обтяжувати. Сильний біль у грудях
не давав йому лягти, і він мусив сидіти. «Муки страдника буди невимовні,
кожне слово коштувало йому страшних зусиль», — згадує О. М. Лазарев-
ський. Пізно ввечері на побажання хворого його залишили самого. Шевчен-
ко то запалював, то гасив свічку, але до людей, що були внизу, не озивався.
О п’ятій годині він попросив служника зробити чай і випив склянку з верш-
ками. «Прибери ж ти тепер тут, — сказав Тарас Григорович служникові, —
а я зійду вниз». Зійшов Тарас Григорович у майстерню, охнув, упав, і о пів
на шосту нашого дорогого, рідного поета не стало!..» *.

Сумна звістка вразила всіх друзів поета в Петербурзі — вона, словами
Л. Жемчужникова, «мов електрична іскра, пробігла по всіх, і невимовна ту-
га огорнула наші серця» **; швидко дісталася вона і в Україну. «Того ж дня
в деяких містах Малоросії та Галичини пам’ять народного поета була вша-
нована більш чи менш урочистими виявами співчуття до великої втрати всі-
єї України. З виявом такого ж співчуття в редакцію «Основи» з усіх кінців
Росії надіслано силу-силенну листів і віршів, з яких на сторінках журналу
надруковано тільки незначну частину» ***.

Відспівували Шевченка в церкві Академії мистецтв. Попрощатися з ним
прийшли майже всі петербурзькі літератори, журналісти, художники, вче-
ні. Крім українців — Костомарова, Куліша, Білозерського, Честахівського,
братів Лазаревських, Афанасьєва-Чужбинського — були Некрасов, Лєсков,
Достоєвський, Салтиков-Щедрін, Микола і Василь Курочкіни, брати Жем-
чужникови, Помяловський, Шелгунов, Михайлов, Пипін, Панаєв, Микола
і Олександр Серно-Соловйовичі та багато інших ****.

Про похорон Шевченка залишилося багато спогадів очевидців. Усі вони
підкреслюють те незвичайне збудження, що панувало особливо серед студент-
ської молоді, яка несла гроб на руках до самого Смоленського кладовища.

Промови над труною Шевченка не були ритуальним жестом. Вони були
актом публічного осмислення його постаті, значення його для України та
всього слов’янства. На цьому робили наголос усі промовці.

Поховали Шевченка в дощатій труні, але вистеленій усередині свинцем:
бо вже вирішено було його перепоховати в Україні.

«Спогади про Тараса Шевченка», с. 379.

Там само, с. 372.

Там само, с. 386.

«Т. Г. Шевченко. Біографія», с. 520.
В Україну — назавжди... Відразу ж після похорону Шевченка його дру-
зі почали клопотатися про дозвіл на перевезення праху поета в Україну.
В кінці квітня дозвіл було одержано. 26 квітня труну було викопано з зем-
лі, в присутності друзів поета, покладено в свинцеву труну і поставлено на
ресорні дроги. Зі Смоленського кладовища труну перевезли до Москов-
ського вокзалу. 27 квітня труна з тілом прибула до Москви, її перевезено на
Арбат і поставлено в церкві Тихона. Відбулася багатолюдна панахида. З Мо-
скви труну Шевченка повезли кіньми на спеціальних ресорних дрогах за
маршрутом: Серпухов — Тула — Орел — Волобуєво — Кошелівка — Дми-
трівка — Севськ — Есмань — Глухів — Кролевець — Батурин — Борзна —
Ніжин — Носівка — Козелець — Залісся — Бровари — Київ. Скрізь, особли-
во в Україні, багато народу приходило прощатися з Шевченком.

Цей шлях, як і потім шлях із Києва на Канівську гору, описано в усіх по-
дробицях і в біографічній, і в популярній літературі.

Місце вічного спочинку Шевченка стало зватися Тарасовою горою.

...Через два місяці після похорону, 12 липня, якийсь переляканий по-
міщик Парчевський інформує київську владу про те, що «г. Канев єсть
центр заговора против помещиков, а Корсунь подручное место. Есть очень
деятельньїе агенти между последователями Шевченко. Мьі все на вулкане,
неведение или беспечность полиции удивительньї». Полковник кн. Лобанов-
Ростовський, до якого потрапив цей лист, подає рапорт київському генерал-
губернаторові. Розпочинається нове коло поліцейського листування.

Рапорти, листи, розпорядження йшли день за днем. 17 липня начальник
канівської повітової поліції повідомляє непідтверджену звістку про форму-
вання в повіті повстанчих загонів («трех шаек из крестьян»). Того ж дня він
просить надіслати, «независимо от батальона Алексапольского полка», роз-
ташованого в канівському повіті, «еще хотя (бьі) 2 ротьі пехотьі». Все це
відбивало страх поміщиків і влади перед заворушеннями селян («в скором
времени начнется резня»), незадоволених грабіжницькою «реформою».
В одному з таємних поліцейських донесень читаємо: «...В прошлую суббо-
ту могила Шевченко бмла окружена массою народа, простиравшегося до
тьісячи человек [... ] Народ приготовляется к ужасному беспорядку...» *

Отак саме ім’я Шевченкове одних гіпнотизувало страхом, других — на-
дією, і обидва ці почуття супроводжували і супроводжують це ім’я в століт-
тя, додаючи й своїх барв у вінок його безсмертя...

Шевченко вовіки насущний... Свіжа поетова могила зробилася місцем
селянських сходок, розсадником заворушень та революційної пропаганди,
і давня «справа про художника Шевченка» («дело о художнике Шевченко»)
доповнюється «справою» про його могилу — на сто вісім аркушів.

З усіх кінців України рок за роком ідуть сотні й тисячі людей до великої
могили, несучи любов, вдячність і відданість. Видатні люди XIX і XX століть

«Смерть и похорони Т. Г. Шевченко...», с. 111,112.
уважають важливим для себе побувати на Тарасовій горі і схвильовано роз-
повідать про свою подорож. У нарисі «На Чайке» І. Бунін, майбутній лау-
реат Нобелівської премії, писав: «...Я бьівал на могилах великих людей, но
ни одна из них не произвела на меня такого трогательного впечатения, как
могила украинского «кобзаря». Таких відгуків багато й багато! До книги
прочан вписують слова хвали й любові українці, росіяни, білоруси, поляки,
євреї, німці, чехи, англійці, французи, грузини, вірмени, латиші й сини ба-
гатьох інших народів. Типовий, наприклад, запис, який зробили 1904 року
петербурзькі студентки, — він характеризує ставлення до Шевченка прогре-
сивної і революційної громадськості Росії: «С далекого севера мьі пришли
на твою могилу, незабвеннмй позт. На берегу родной твоей реки, у твоего
креста мьі читали твои думьі, близкие и родньїе нашему сердцу. Привет те-
бе, великий певец Украиньї, борец за родину и правду. Благослови и нас на
зто дело».

...Бувши плоттю від плоті і кров’ю від крові свого багатостраждального
народу, безмежно люблячи його і належачи йому всією своєю істотою, він
не приймав у ньому те, що було виховане століттями соціального понево-
лення і національного розтління. Взявши від народу краще і життєдайне, він
відринув гірше, ветхе. Та він не лише взяв від народу — він йому сторицею
віддячився. Він ствердив самодостатність українського світу — як антитезу
малоросійськості й провінціалізму. Він присвятився розвиткові гуманістич-
них і демократичних понять у суспільстві. Велика його заслуга перед укра-
їнським народом у тому, що він уперто вщеплював у його свідомість ідеї
демократизму, народного самоврядування (з історичної традиції народу ж
і виведені, але збагачені й поглиблені світовою думкою), соціальної та наці-
ональної справедливості, правди і свободи (поняття правди і волі, що про-
ймають усю його поезію, в специфічно шевченківському розумінні дуже ши-
рокі, дуже конкретні і дуже людяні). Велика заслуга його і в тому, що,
доклавши стільки зусиль для пробудження національного самоусвідомлен-
ня українського народу та виховання національної гідності, він спрямову-
вав їх не в бік національної замкненості, винятковості чи ворожнечі, а в бік
взаємопізнання та взаємоповаги, рівноправного спілкування народів.

Та Шевченко належить не лише Україні — всьому людству, хоч кожне
його слово — про Україну.

Тут відбувається нечасте в історії літератури, — але підвладне генієві, —
щасливе перетворення; поезія, породжена злобою дня, живе вічно; поезія,
зміст, характер, призначення якої безпосередньо національні, набуває за-
гальнолюдського значення, виростає до світових масштабів, стає «родовим»
явищем людського духу.

Загальнолюдське значення поезії Шевченка не тільки в тому, що він, як
і кожен геній, збагатив духовний потенціал людства, світ його ідей та по-*
чувань, зробивши набутком, доступним для всіх народів, те, що пережив,
передумав, скристалізував у слово народ український і чого він досягнув
у царстві думки і духу. Загальнолюдське значення Шевченкової поезії і в то-
му, що вона самому українському народові дала розуміння його долі, його
потреб та його завдань перед лицем майбутнього — з погляду загальнолюд-
ської історії та боротьби, загальнолюдських завоювань розуму й духу, сві-
тового прогресу; з висоти найпередовіших ідеалів та уявлень свого часу.

І є ще один аспект цієї проблеми, де мова повинна йти про взаємопро-
никнення вселюдського, народного і суб’єктивного, про народність та інди-
відуальність великого поета. В поезії Шевченка відбилася вся глибина і са-
мобутність його особистості. Те, що він пережив і передумав, вищою мірою
виявляє сутність людини взагалі і водночас позначене печаттю могутньої
і неповторної індивідуальності, засвідчуючи невичерпну багатоманітність
людського духу. (Рабіндранат Тагор: «Ми повинні в усьому світі знайти без-
кінчений зміст, який полягає в тому, що ми люди» *). Поезія Шевченка гли-
боко психологічна і психологічна неповторно й специфічно: багато його ві-
ршів — це не просто розвиток якоїсь думки, образу, настрою, як звичайно
буває в ліриці, — це цілісний психологічний комплекс, закінчена психоло-
гічна картина, психологічна повість, де втілено не частку людини, не якусь
її рису, не якийсь момент її життя, — а всю людину, все її життя (чудовий
зразок такої психологічної «повісті» — вірш «А. О. Козачковському»). А про
вірш «Мені однаково, чи буду...» почесний академік Петербурзької Акаде-
мії наук Д. Овсянико-Куликовський говорив, що в ньому «така сила ліриз-
му, рівного якому важко знайти або навіть неможливо». Під ним, казав ака-
демік, могли б підписатися Пушкін, Гете, Шиллер, Гейне...

Протягом небагатьох років творчості Шевченка пройшов великий і склад-
ний шлях розвитку. Його поезія багатогранна і часом навіть суперечлива, та
це неминучі суперечності інтелектуальних і духовних шукань, невтоленної
думки. Водночас Шевченко дивовижно цілісний і послідовний, основу його
єства складають ті сокровенні думи, які проходять крізь усю його творчість
поета, прозаїка, художника.

Найпомилковішим було б уявляти Шевченка статичним і однозначним.
Не менше спрощення — малювати його еволюцію як перманентну відмову
від одного в ім’я другого. Звичайно ж, між «Причинною» і «Неофітами», між
ранніми баладами і пізніми біблійними «подражаніями» — величезна від-
стань, довгий і тернистий шлях, пройдений у муках, думах і трудах. Але цим
шляхом Шевченко не відходив від себе, а йшов до себе. І не випадкове його
звертання до власної Долі:

...ми просто йшли;
У нас нема
Зерна неправди за собою.

Знгельгардт 3. Рабиндранат Тагор как человек, позт и мислитель. — Ленин-
град, 1924, с. 108.
Шевченко, як і кожен геній, весь — нескінченне і безперервне сплетіння
самозаперечень і самостверджень, але його заперечення ніколи не було
простою відмовою від колишнього, а ствердження — простою заміною йо-
го новим. Це був складний процес поглиблення, збагачення, перетворення
попередніх понять та їхнього активного входження в наступні, перевірка ко-
лишніх уявлень та ідеалів новими, виґрунтованими на більшому знанні, їх-
нє боріння та взаємозапліднення — тяжка, органічна і незупинна робота ви-
вищення духу.

Справді: хіба могутня сила і обпалююча пристрасність його біблійних
псалмів та «подражаній» (на жаль, невідомих ширшому колу його сучасни-
ків) не є нова, вища якість колишнього Шевченкового бунтарського роман-
тизму?

І хіба не те гостре відчуття своєї невлаштованості, самоти, «недолі» на
чужині і не те жадання зустрічі з батьківщиною, з матір’ю-Україною, які на-
дихали його ранню поезію, — по-новому, по-інакшому і з особливою силою
та зворушливістю залунали в його передсмертній ліриці: в тихій печалі, у не-
веселих думах людини, яка прожила гірке життя на чужині, що стала йому
другою батьківщиною, дала йому і друзів, і ворогів, та не дала щастя; люди-
ни, яка позбулася ілюзій про Україну, але чує там свою домівку і туди пори-
вається серцем, потребуючи і шукаючи душевного заспокоєння та останньої
розради серед свого народу?

А драматична історія України, її героїчне і сумне минуле? Адже воно за-
вжди надихало поета і було одним із живодайних джерел його натхнення.
І якщо спочатку його зір вабили уславлені в легендах козацькі ватажки та
гетьмани, а потім він «звузив» коло своїх захоплень до ранньої, героїчної до-
би козацтва, а в декому з пізніших діячів справедливо побачив «рабів, по-
дножків, грязь Москви, варшавське сміття», підмагачів в уярмленні Вітчиз-
ни, — то це не означає, що минуле України в усьому його багатстві стало
менше його цікавити, менше вже давало сил, віри, підпори у боротьбі за май-
бутнє свого народу. Швидше навпаки. Але тепер переважають не жалі за ми-
нулим і скорбота про втрати, а його драматична переоцінка. Поет бере з ми-
нулого уроки, співвідносить із сучасним і майбутнім, робить елементом
історичної перспективи. Шевченкова любов до України — це любов сина до
матері. В ній відданість і відповідальність, неможливість зректися, абсолют
самоототожнення:

Я так її, я так люблю,
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю...

Як це не схоже на патріотизм самовдоволення і хвастощів або на патети-
ку співців імперій! Ось, наприклад, що каже про імперську гординю одно-
го з них, Редьярда Кіплінга, його співвітчизник Гільберт Честертон: «Він
захоплюється Англією, але не любить її, захоплюємося ми за щось, люби-
мо — просто так. Він захоплюється Англією за те, що вона сильна, а не за те,
що вона — Англія. Я не ображаю його, він, до честі своєї, сам у цьому зізна-
вся із звичайною, живописною простодушністю. В дуже цікавих віршах він
пише: «Була б Англія слабкою» (а не сильною і практичною, як йому здаєть-
ся)... «Я кинув би її» *. Шевченко ж — навпаки; напевне, він любив би Укра-
їну вільну і сильну (про яку мріяв), але не так, не до всезабуття і богопро-
кляття... .

Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником
духовного єства українського народу. Колись Генріх Гейне говорив про Бі-
блію як «переносну вітчизну» євреїв — з нею вони, гнані, мандрували сві-
том. Такою «переносною вітчизною» для українців, куди б їх не закинула до-
ля, був «Кобзар» Шевченка. І навіть у себе вдома, на «нашій, не своїй землі»,
він давав почуття вітчизни. Шевченко — це не тільки те, що вивчають, а й те,
чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шев-
ченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. Він говорив до мертвих
духом, які ще мали пробудитися, і до живих, і до ще не народжених, і в Укра-
їні, і в світах, — у кого ще є таке звертання до всього народу як до вічної ка-
тегорії і таке грандіозне розуміння народу як сукупності поколінь, і духу,
і діянь — поза обмеженнями в часі та просторі?! І серед його заповітів пер-
ший і останній:

... Свою Україну любіть,.

Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Іван Дзюба,
академік НАН України,
Герой України

Гильберт Кийт Честертон. О настоящих позтах и прозаиках. — «Дружба на-
родов», 1995, № 8, с. 171.
1837

Лригинна

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька
Матері шукати,
А може, жде козаченька,
Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає:
То дівчина ходить
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.

Так ворожка поробила,
Щоб менше скучала,
Щоб, бач, ходя опівночі,
Спала й виглядала
Козаченька молодого,
Що торік покинув.
Обіщався вернутися,
Та, мабуть, і згинув!
Не китайкою покрились
Козацькії очі,
Не вимили біле личко
Слізоньки дівочі:
Орел вийняв карі очі
На чужому полі,
Біле тіло вовки з’їли —
Така його доля.
Дарма щоніч дівчинонька
Його виглядає.

Не вернеться чорнобривий
Та й не привітає,
Не розплете довгу косу,
Хустку не зав’яже,
Не на ліжко, в домовину
Сиротою ляже!

Така її доля... О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки:
Одна, як та пташка в далекім краю.

Пошли ж ти їй долю, — вона молоденька;
Бо люде чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума — заблудив.
Щаслива голубка: високо літає,
Полине до Бога — милого питать.
Кого ж, сиротина, кого запитає,
І хто їй розкаже, і хто теє знає,
Де милий ночує: чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напова,
Чи, може, з другою, другую кохає,
Її, чорнобриву, уже забува?
Якби-то далися орлинії крила,
За синім би морем милого знайшла;
Живого б любила, другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла.

Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче, як Бог нам дає:
Воно жить не хоче, не хоче журиться.
«Журись», — каже думка, жалю завдає.
О Боже мій милий! така Твоя воля,

Таке її щастя, така її доля!

Вона все ходить, з уст ні пари.
Широкий Дніпр не гомонить:
Розбивши вітер чорні хмари,
Ліг біля моря одпочить.

А з неба місяць так і сяє;

І над водою, і над гаєм,
Кругом, як в усі, все мовчить.
Аж гульк — з Дніпра повиринали
Малії діти, сміючись.

«Ходімо гріться! — закричали. —
Зійшло вже сонце!» (Голі скрізь;

З осоки коси, бо дівчата).

«Чи всі ви тута? — кличе мати. —
Ходім шукати вечерять.

Пограємось, погуляймо
Та пісеньку заспіваймо:

Ух! Ух!

Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.

Місяченьку!

Наш голубоньку!

Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очереті,
В очереті, в осоці,
Срібний перстень на руці;
Молоденький, чорнобровий;
Знайшли вчора у діброві.
Світи довше в чистім полі,
Щоб нагулятись доволі.
Поки відьми ще літають,
Поки півні не співають,
Посвіти нам... Он щось ходить!
Он під дубом щось там робить.

Ух! Ух!

Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила».
Зареготались нехрещені...
Гай обізвався; галас, зик,
Орда мов ріже. Мов скажені,
Летять до дуба... нічичирк...
Схаменулись нехрещені,
Дивляться — мелькає,
Щось лізе вверх по стовбуру
До самого краю.

Ото ж тая дівчинонька,
Що сонна блудила:
Отаку-то їй причину
Ворожка зробила!

На самий верх на гіллячці
Стала... в серце коле!

Подивилась на всі боки
Та й лізе додолу.

Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;

Взяли її, сердешную,
Та й залоскотали.

Довго, довго дивовались
На її уроду...

Треті півні: кукуріку! —
Шелеснули в воду.

Защебетав жайворонок,
Угору летючи;

Закувала зозуленька,
На дубу сидячи;

Защебетав соловейко —
Пішла луна гаєм;

Червоніє за горою;
Плугатир співає.
Чорніє гай над водою;
Де ляхи ходили;

Засиніли понад Дніпром
Високі могили;

Пішов шелест по діброві;
Шепчуть густі лози.

А дівчина спить під дубом
При битій дорозі.

Знать, добре спить, що не чує,
Як кує зозуля,
Що не лічить, чи довго жить...
Знать, добре заснула.

А тим часом із діброви

Козак виїзжає;

Під ним коник вороненький
Насилу ступає.

«Ізнемігся, товаришу!

Сьогодні спочинем:

Близько хата, де дівчина
Ворота одчинить.

А може, вже одчинила
Не мені, другому...
Швидче, коню, швидче, коню,
Поспішай додому!»
Утомився вороненький,
Іде, спотикнеться, —
Коло серця козацького
Як гадина в’ється.

«Ось і дуб той кучерявий...
Вона! Боже милий!

Бач, заснула, виглядавши,
Моя сизокрила!»

Кинув коня та до неї:
«Боже ти мій, Боже!»
Кличе її та цілує...
Ні, вже не поможе!
«За що ж вони розлучили
Мене із тобою?»
Зареготавсь, розігнався —
Та в дуб головою!

Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи,
Як провожала сина мати,
Як бивсь татарин уночі.
Ідуть — під дубом зелененьким
Кінь замордований стоїть,
А біля його молоденький
Козак та дівчина лежить.
Цікаві (нігде правди діти)
Підкралися, щоб ізлякать;

Коли подивляться, що вбитий, —
З переполоху ну втікать!

Збиралися подруженьки,
Слізоньки втирають;

Збиралися товариші
Та ями копають;

Прийшли попи з корогвами,
Задзвонили дзвони.

Поховали громадою,
Як слід, по закону.
Насипали край дороги
Дві могили в житі.

Нема кому запитати,
За що їх убито?
Посадили над козаком
Явір та ялину,
А в головах у дівчини
Червону калину.

Прилітає зозуленька

Над ними кувати;

Прилітає соловейко

Щоніч щебетати;

Виспівує та щебече,

Поки місяць зійде,
Поки тії русалоньки
З Дніпра грітись вийдуть.

[1837, С.-Петербург]

1838

‘ЛуМка

Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.

Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?

На чужині не ті люде —
Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».

Сидить козак на тім боці, —
Грає синє море.

Думав, доля зустрінеться —
Спіткалося горе.

А журавлі летять собі
Додому ключами.

Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.

[1838, С.-Петербург]

‘ЛуМка

Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш.

Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море.

Воно знає, де мій милий,
Бо його носило,
Воно скаже, синє море,
Де його поділо.

Коли милого втопило —
Розбий синє море;

Піду шукать миленького,
Втоплю своє горе,
Втоплю свою недоленьку,
Русалкою стану,
Пошукаю в чорних [хвилях],
На дно моря кану.

Найду його, пригорнуся,
На серці зомлію.

Тогді, хвиле, неси з милим,
Куди вітер віє!

Коли ж милий на тім боці, —
Буйнесенький, знаєш,
Де він ходить, що він робить,
Ти з ним розмовляєш.

Коли плаче — то й я плачу,
Коли ні — співаю;

Коли ж згинув чорнобривий, —
То й я погибаю.

Тоді неси мою душу
Туди, де мій милий;
Червоною калиною
Постав на могилі.
Буде легше в чужім полі
Сироті лежати,
Буде над ним його мила
Квіткою стояти.

І квіткою, й калиною
Цвісти над ним буду,
Щоб не пекло чуже сонце,
Не топтали люде,
Я ввечері посумую,
А вранці поплачу.

Зійде сонце — утру сльози, —
Ніхто й не побачить.

Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш,
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море...

[1838, С.-Петербург]

‘ЛуМка

Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться, —
Хоч з гори та в воду!

Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом;

Утопився б, — тяжко жити

І нема де дітись.

В того доля ходить полем,
Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.
Добре тому багатому,
Його люди знають;

А зо мною зострінуться —
Мов недобачають.

Багатого губатого
Дівчина шанує;
Надо мною, сиротою,
Сміється, кепкує.
Чи я ж тобі не вродливий,
Чи не в тебе вдався,
Чи не люблю тебе щиро,
Чи з тебе сміявся?

Люби ж собі, моє серце,
Люби, кого знаєш,
Та не смійся надо мною,
Як коли згадаєш.

А я піду на край світа...
На чужій сторонці
Найду кращу або згину,
Як той лист на сонці.
Пішов козак, сумуючи,
Нікого не кинув;

Шукав долі в чужім полі
Та там і загинув.

Умираючи, дивився,
Де сонечко сяє...

Тяжко-важко умирати
У чужому краю!

Гатчина, 2 ноября 1838 року

(РуМка

Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі, дівочі?

Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні брови
Од вітру линяють.

Серце в’яне, нудить світом,
Як пташка без волі.

Нащо мені краса моя,
Коли нема долі?

Тяжко мені сиротою
На сім світі жити;

Свої люде — як чужії,
Ні з ким говорити;

Нема кому розпитати,
Чого плачуть очі;

Нема кому розказати,
Чого серце хоче,
Чого серце, як голубка,
День і ніч воркує;
Ніхто його не питає,
Не знає, не чує.

Чужі люде не спитають —
Та й нащо питати?

Нехай плаче сиротина,
Нехай літа тратить!

Плач же, серце, плачте, очі,
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули,
Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море
Чорнявому зрадливому
На лютеє горе!

[1838, С.-Петербург]

УЛарасо&а ніг

На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає,
Кругом хлопці та дівчата,
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;

Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці;

Як ховали казаченька
В зеленім байраці.

Грає кобзар, виспівує,
Аж лихо сміється...
«Була колись Гетьманщина,
Та вже не вернеться!..

Встає хмара з-за Лиману,
А другая з поля;

Зажурилась Україна —
Така її доля!

Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.

Ніхто її не рятує...
Козачество гине;

Гине слава, батьківщина,
Немає де дітись.

Виростають нехрещені
Козацькії діти,
Кохаються невінчані,
Без попа ховають;

Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Як та галич поле криє,
Ляхи, уніяти
Налітають — нема кому
Порадоньки дати.

Обізвався Наливайко —
Не стало кравчини!

Обізвавсь козак Павлюга —
За нею полинув!

Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими сльозами:
«Бідна моя Україно,
Стоптана ляхами!»
Україно, Україно!

Ненько моя, ненько!
Як згадаю тебе, краю,
Заплаче серденько...

Де поділось козачество,
Червоні жупани?

Де поділась доля-воля?
Бунчуки? Гетьмани?

Де поділося? Згоріло,
А чи затопило
Синє море твої гори,
Високі могили?..
Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поляки панують.

Грай же, море, мовчіть, гори
Гуляй, буйний, полем —
Плачте, діти козацькії,
Така ваша доля!»

Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятовати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обізвався пан Трясило:
«А годі журиться!
А ходім лиш, пани-брати,
З поляками биться!»

Вже не три дні, не три ночі
Б’ється пан Трясило.

Од Лиману до Трубайла
Трупом поле крилось.
Ізнемігся козаченько,
Тяжко зажурився,
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився.

Зібрав шляхту всю докупи
Та й ну частовати.

Зібрав Тарас козаченьків
Поради прохати:
«Отамани товариші,
Брати мої, діти!

Дайте мені порадоньку,
Що будем робити?

Бенкетують вражі ляхи
Наше безголов’я».

«Нехай собі бенкетують,
Нехай на здоров’я!

Нехай, кляті, бенкетують,
Поки сонце зайде,

А ніч-мати дасть пораду, —
Козак ляха знайде».
Лягло сонце за горою,

Зірки засіяли,

А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.

Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата,
Прокинулись ляшки-панки —
Нікуди втікати!

Прокинулись ляшки-панки,
Та й не повставали:

Зійшло сонце — ляшки-панки
Покотом лежали.

Червоною гадюкою
Несе Альта вісти,
Щоб летіли крюки з поля
Ляшків-панків їсти.

Налетіли чорні крюки
Вельможних будити;
Зібралося козачество
Богу помолитись.
Закрякали чорні крюки,
Виймаючи очі;
Заспівали козаченьки
Пісню тії ночі,
Тії ночі кровавої,
Що славою стала
Тарасові, козачеству,
Ляхів що приспала.

Над річкою, в чистім полі,
Могила чорніє;

Де кров текла козацькая,
Трава зеленіє.
Сидить ворон на могилі
Та з голоду кряче...
Згада козак Гетьманщину,
Згада та й заплаче!
Було колись, панували,
Та більше не будем!..

Тії слави козацької повік не забудем!..»
Умовк кобзар, сумуючи:
Щось руки не грають.
Кругом хлопці та дівчата
Слізоньки втирають.

Пішов кобзар по улиці —
З журби як заграє!

Кругом хлопці навприсядки,
А він вимовляє:
«Нехай буде отакечки!
Сидіть, діти, у запічку,
А я з журби та до шинку,
А там найду свою жінку,
Найду жінку, почастую,
З вороженьків покепкую».

[6 ноября 1838, С.-Петербург]

9~(а вігну паМ ’ять
ХотляревськрМу

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину,
На калині одиноке
Гніздечко гойдає, —
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.

Згадай лихо, та й байдуже...
Минулось... Пропало...

Згадай добре — серце в’яне:
Чому не осталось?

Отож гляну та згадаю:
Було, як смеркає,
Защебече на калині —
Ніхто не минає.

Чи багатий, кого доля,
Як мати дитину,
Убирає, доглядає, —
Не мине калину.

Чи сирота, що до’світа
Встає працювати,
Опиниться, послухає;
Мов батько та мати

Розпитують, розмовляють, —
Серце б’ється, любо...

І світ божий як Великдень,
І люди як люди.

Чи дівчина, що милого
Щодень виглядає,
В’яне, сохне сиротою,
Де дітись, не знає;
Піде на шлях подивитись,
Поплакати в лози, —
Защебече соловейко —
Сохнуть дрібні сльози.
Послухає, усміхнеться,
Піде темним гаєм...

Ніби з милим розмовляла...
А він, знай співає,
Та дрібно, та рівно, як Бога благає,
Поки вийде злодій на шлях погулять
З ножем у халяві, — піде руна* гаєм,
Піде та замовкне — нащо щебетать?
Запеклую душу злодія не спинить,
Тільки стратить голос, добру не навчить.
Нехай же лютує, поки сам загине,
Поки безголов’я ворон прокричить.
Засне долина. На калині
І соловейко задріма.

Повіє вітер по долині, —
Пішла дібровою руна,
Руна гуляє, Божа мова.
Встануть сердеги працювать,
Корови підуть по діброві,
Дівчата вийдуть воду брать,
І сонце гляне — рай, та й годі!
Верба сміється, свято скрізь!
Заплаче злодій, лютий злодій.
Було так перш — тепер дивись:

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину;
Над водою гне з вербою
Червону калину,

Луна — Ред.
На калині одиноке
Гніздечко гойдає.
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.

Недавно, недавно у нас в Україні
Старий Котляревський отак щебетав;
Замовк, неборака, сиротами кинув
І гори, і море, де перше витав,
Де ватагу пройдисвіта
Водив за собою, —
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої.

Все сумує — тільки слава
Сонцем засіяла.

Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.

Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

Праведная душе, прийми мою мову
Не мудру, та щиру, прийми, привітай.
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Прилини до мене хоть на одно слово
Та про Україну мені заспівай.

Нехай усміхнеться серце на чужині,
Хоть раз усміхнеться, дивлючись, як ти
Всю славу козацьку за словом єдиним
Переніс в убогу хату сироти.

Прилинь, сизий орле, бо я одинокий
Сирота на світі, в чужому краю.
Дивлюся на море, широке, глибоке,
Поплив би на той бік — човна не дають.
Згадаю Енея, згадаю родину,
Згадаю, заплачу, як тая дитина.
А хвилі на той бік ідуть та ревуть.
А може, я й темний, нічого не бачу,
Злая доля, може, по тім боці плаче, —
Сироту усюди люде осміють.

Нехай би сміялись, та там море грає,
Там сонце, там місяць ясніше сія,
Там з вітром могила в степу розмовляє,
Там не одинокий був би з нею й я.
Праведная душе, прийми мою мову
Не мудру, та щиру. Прийми, привітай.
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Припини до мене хоч на одно слово
Та про Україну мені заспівай!

[листопад — грудень 1838,
С.-Петербург]

1838—1839

Катерина

Василию Андреевичу ЖУКОВСКОМУ
На память 22 апреля 1838 года

І

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,
А дівчина гине...

Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ Божий,
Мусить погибати.
Серце в’яне, співаючи,
Коли знає за що;

Люде серця не побачать,
А скажуть — ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Згнущаються вами.

Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько.
Полюбила молодого,
В садочок ходила,
Поки себе, свою долю
Там занапастила.

Кличе мати вечеряти,
А донька не чує;

Де жартує з москаликом,
Там і заночує.

Не дві ночі карі очі
Любо цілувала,
Поки слава на все село
Недобрая стала.

Нехай собі тії люде,
Що хотять, говорять:
Вона любить, то й не чує,
Що вкралося горе.

Прийшли вісти недобрії —
В поход затрубили.

Пішов москаль в Туреччину;
Катрусю накрили.

Незчулася, та й байдуже,
Що коса покрита:
За милого, як співати,
Любо й потужити.
Обіцявся чорнобривий,
Коли не загине,
Обіцявся вернутися.

Тойді Катерина
Буде собі московкою,
Забудеться горе;

А поки що, нехай люде
Що хотять, говорять.

Не журиться Катерина —
Слізоньки втирає,
Бо дівчата на улиці
Без неї співають.

Не журиться Катерина —
Вмиється сльозою,
Возьме відра, опівночі
Піде за водою,
Щоб вороги не бачили;
Прийде до криниці,
Стане собі під калину,
Заспіває Гриця.

Виспівує, вимовляє,
Аж калина плаче.

Вернулася — і раденька,
Що ніхто не бачив.

Не журиться Катерина
І гадки не має —
У новенькій хустиночці
В вікно виглядає.

Виглядає Катерина...

Минуло півроку;

Занудило коло серця,
Закололо в боку.
Нездужає Катерина,
Ледве-ледве дише...
Вичуняла, та в запечку
Дитину колише.

А жіночки лихо дзвонять,
Матері глузують,
Що москалі вертаються
Та в неї ночують:
«В тебе дочка чорнобрива,
Та ще й не єдина,
А муштрує у запечку
Московського сина.

Чорнобривого придбала...
Мабуть, сама вчила...»
Бодай же вас, цокотухи,
Та злидні побили,
Як ту матір, що вам на сміх
Сина породила.

Катерино, серце моє!
Лишенько з тобою!
Де ти в світі подінешся
З малим сиротою?

Хто спитає, привітає
Без милого в світі?
Батько, мати — чужі люде,
Тяжко з ними жити!

Вичуняла Катерина,
Одсуне кватирку,

З *
Поглядає на улицю,
Колише дитинку;
Поглядає — нема, нема...
Чи то ж і не буде?

Пішла 6 в садок поплакати,
Так дивляться люде.

Зайде сонце — Катерина
По садочку ходить.
На рученьках носить сина,
Очиці поводить:
«Отут з муштри виглядала,
Отут розмовляла,
А там... а там... сину, сину!»
Та й не доказала.

Зеленіють по садочку
Черешні та вишні;
Як і перше виходила,
Катерина вийшла.
Вийшла, та вже не співає,
Як перше співала,
Як москаля молодого
В вишник дожидала.
Не співає чорнобрива,
Клене свою долю.

А тим часом вороженьки
Чинять свою волю —
Кують речі недобрії.
Що має робити?

Якби милий чорнобривий,
Умів би спинити...

Так далеко чорнобривий,
Не чує, не бачить,
Як вороги сміються їй,
Як Катруся плаче.

Може, вбитий чорнобривий
За тихим Дунаєм;

А може, вже в Московщині
Другую кохає!

Ні, чорнявий не убитий,
Він живий, здоровий...
А де ж найде такі очі,
Такі чорні брови?
На край світа, в Московщині,
По тім боці моря,
Нема нігде Катерини;

Та здалась на горе!..

Вміла мати брови дати,
Карі оченята,
Та не вміла на сім світі
Щастя-долі дати.

А без долі біле личко —
Як квітка на полі:

Пече сонце, гойда вітер,
Рве всякий по волі.

Умивай же біле личко
Дрібними сльозами,
Бо вернулись москалики
Іншими шляхами.

II

Сидить батько кінець стола,
На руки схилився,
Не дивиться на світ Божий:
Тяжко зажурився.

Коло його стара мати
Сидить на ослоні,
За сльозами ледве-ледве
Вимовляє доні:

«Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,
Старости, бояре?

В Московщині, доню моя!

Іди ж їх шукати,

Та не кажи добрим людям,
Що є в тебе мати.

Проклятий час-годинонька,
Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця
Була б утопила...

Здалась тоді б ти гадині,
Тепер — москалеві...

Доню моя, доню моя,
Цвіте мій рожевий!
Як ягодку, як пташечку,
Кохала, ростила

На лишенько... Доню моя,
Що ти наробила?

Оддячила!.. Іди ж шукай
У Москві свекрухи.

Не слухала моїх річей,
То її послухай.
Іди, доню, найди її,
Найди, привітайся,
Будь щаслива в чужих людях,
До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,
З далекого краю...

А хто ж мою головоньку
Без тебе сховає?

Хто заплаче надо мною,
Як рідна дитина?

Хто посадить на могилі
Червону калину?

Хто без тебе грішну душу
Поминати буде?

Доню моя, доню моя,
Дитя моє любе!

Іди од нас...»

Ледве-ледве

Поблагословила:

«Бог з тобою!» — та, як мертва,
На діл повалилась...

Обізвався старий батько:
«Чого ждеш, небого?»
Заридала Катерина
Та бух йому в ноги:
«Прости мені, мій батечку,
Що я наробила!

Прости мені, мій голубе,
Мій соколе милий!»
«Нехай тебе Бог прощає
Та добрії люде;

Молись Богу та йди собі —
Мені легше буде».

Ледве встала, поклонилась,
Вийшла мовчки з хати;
Осталися сиротами
Старий батько й мати.
Пішла в садок у вишневий,
Богу помолилась,
Взяла землі під вишнею,
На хрест почепила,
Промовила: «Не вернуся!
В далекому краю,
В чужу землю, чужі люде
Мене заховають;

А своєї ся крихотка
Надо мною ляже
Та про долю, моє горе
Чужим людям скаже...
Не розказуй, голубонько!
Де б не заховали,
Щоб грішної на сім світі
Люде не займали.

Ти не скажеш... ось хто скаже,
Що я його мати!

Боже ти мій!., лихо моє,
Де мені сховатись?
Заховаюсь, дитя моє,
Сама під водою,
А ти гріх мій спокутуєш
В людях сиротою,
Безбатченком!..»

Пішла селом,
Плаче Катерина;
На голові хустиночка,
На руках дитина.

Вийшла з села — серце мліє;
Назад подивилась,
Покивала головою
Та й заголосила.

Як тополя, стала в полі
При битій дорозі;

Як роса та до схід сонця,
Покапали сльози.

За сльозами за гіркими
І світа не бачить,
Тільки сина пригортає,
Цілує та плаче.

А воно, як ангелятко,
Нічого не знає,
Маленькими ручицями
Пазухи шукає.

Сіло сонце, з-за діброви
Небо червоніє;

Утерлася, повернулась,
Пішла... тілько мріє.

В селі довго говорили
Дечого багато,
Та не чули вже тих річей
Ні батько, ні мати...

Отаке-то на сім світі
Роблять людям люде!
Того в’яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить...
А за віщо? Святий знає.
Світ, бачся, широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким.

Тому доля запродала
Од краю до краю,
А другому оставила
Те, де заховають.

Де ж ті люде, де ж ті добрі,
Що серце збиралось
З ними жити, їх любити?
Пропали, пропали!

Єсть на світі доля,
А хто її знає?

Єсть на світі воля,
А хто її має?

Єсть люде на світі —
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають —
Ні долі, ні волі!

З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати — сором.
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози —
Лихо виливати;

Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю
Босими ногами!

Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!

III

Кричать сови, спить діброва,
Зіроньки сіяють,
Понад шляхом, щирицею,
Ховрашки гуляють.
Спочивають добрі люде,
Що кого втомило:

Кого — щастя, кого — сльози,
Все нічка покрила.

Всіх покрила темнісінька,
Як діточок мати;

Де ж Катрусю пригорнула:
Чи в лісі, чи в хаті?

Чи на полі під копою
Сина забавляє,
Чи в діброві з-під колоди
Вовка виглядає?

Бодай же вас, чорні брови,
Нікому не мати,
Коли за вас таке лихо
Треба одбувати!

А що дальше спіткається?
Буде лихо, буде!
Зострінуться жовті піски
І чужії люде;

Зострінеться зима люта...

А той чи зостріне,
Що пізнає Катерину,
Привітає сина?

З ним забула б чорнобрива
Шляхи, піски, горе;

Він, як мати, привітає,
Як брат, заговорить...

Побачимо, почуємо...

А поки — спочину

Та тим часом розпитаю
Шлях на Московщину.
Далекий шлях, пани-брати,
Знаю його, знаю!

Аж на серці похолоне,
Як його згадаю.

Попоміряв і я колись —
Щоб його не мірять!..
Розказав би про те лихо,
Та чи то ж повірять!

«Брешеш, — скажуть, — сякий-такий
(Звичайно, не в очі.)

А так тілько псує мову
Та людей морочить».
Правда ваша, правда, люде!
Та й нащо те знати,
Що сльозами перед вами
Буду виливати?

Нащо воно? У всякого
І свого чимало...

Цур же йому!.. А тим часом

Кете лиш кресало

Та тютюну, щоб, знаєте,
Дома не журились.

А то лихо розказувать,
Щоб бридке приснилось!
Нехай його лихий візьме!

Лучче ж поміркую,
Де-то моя Катерина
З Івасем мандрує.

За Києвом, та за Дніпром,
Попід темним гаєм,
Ідуть шляхом чумаченьки,
Пугача співають.

Іде шляхом молодиця,
Мусить бути, з прощі.
Чого ж смутна, невесела,
Заплакані очі?

У латаній свитиночці,
На плечах торбина,
В руці ціпок, а на другій
Заснула дитина.

Зострілася з чумаками,
Закрила дитину,
Питається: «Люде добрі,
Де шлях в Московщину?»
«В Московщину? Оцей самий.
Далеко, небого?»

«В саму Москву. Христа ради,
Дайте на дорогу!»
Бере шага, аж труситься:
Тяжко його брати!..

Та й навіщо?.. А дитина?
Вона ж його мати!

Заплакала, пішла шляхом,
В Броварях спочила
Та синові за гіркого

Медяник купила.

Довго, довго, сердешная,
Все йшла та питала;

Було й таке, що під тином
З сином ночувала...

Бач, на що здалися карі оченята:

Щоб під чужим тином сльози виливать!
Отож-то дивіться та кайтесь, дівчата,
Щоб не довелося москаля шукать,
Щоб не довелося, як Катря шукає...
Тоді не питайте, за що люде лають,
За що не пускають в хату ночувать.

Не питайте, чорнобриві,
Бо люде не знають;

Кого Бог кара на світі,
То й вони карають...
Люде гнуться, як ті лози,
Куди вітер віє.

Сиротині сонце світить
(Світить, та не гріє) —
Люде б сонце заступили,
Якби мали силу,
Щоб сироті не світило,
Сльози не сушило.
А за віщо, Боже милий!
За що світом нудить?
Що зробила вона людям,
Чого хотять люде?
Щоб плакала!.. Серце моє!
Не плач, Катерино,
Не показуй людям сльози,
Терпи до загину!

А щоб личко не марніло
З чорними бровами, —
До схід сонця в темнім лісі
Умийся сльозами.

Умиєшся — не побачать,
То й не засміються;

А серденько одпочине,
Поки сльози ллються.
Отаке-то лихо, бачите, дівчата.
Жартуючи кинув Катрусю москаль.
Недоля не бачить, з ким їй жартувати,
А люде хоч бачать, та людям не жаль:
«Нехай, — кажуть, — гине ледача дитина,
Коли не зуміла себе шанувать».
Шануйтеся ж, любі, в недобру годину,
Щоб не довелося москаля шукать.

Де ж Катруся блудить?
Попідтинню ночувала,
Раненько вставала,
Поспішала в Московщину;
Аж гульк — зима впала.
Свище полем заверюха,
Іде Катерина
У личаках — лихо тяжке! —
І в одній свитині.

Іде Катря, шкандибає;
Дивиться — щось мріє...
Либонь, ідуть москалики...
Лихо!.. Серце мліє...
Полетіла, зострілася,
Пита: «Чи немає
Мого Йвана чорнявого?»
А ті: «Мьі не знаєм».

І, звичайно, як москалі,
Сміються, жартують:
«Ай да баба! Ай да наши!
Каво не надуют!»
Подивилась Катерина:
«І ви, бачу, люде!

Не плач, сину, моє лихо!

Що буде, то й буде.

Піду дальше — більш ходила..

А може, й зостріну;

Оддам тебе, мій голубе,
А сама загину».

Реве, стогне хуртовина,
Котить, верне полем;

Стоїть Катря серед поля,
Дала сльозам волю.

Утомилась заверюха,
Де-де позіхає;

Ще б плакала Катерина,
Та сліз більш немає.

Подивилась на дитину —
Умите сльозою,
Червоніє, як квіточка
Вранці під росою.
Усміхнулась Катерина,
Тяжко усміхнулась:
Коло серця — як гадина
Чорна повернулась.

Кругом мовчки подивилась;

Бачить — ліс чорніє;

А під лісом, край дороги,
Либонь, курінь мріє.

«Ходім, сину, смеркається;
Коли пустять в хату,
А не пустять, то й надворі
Будем ночувати.

Під хатою заночуєм,
Сину мій Іване!

Де ж ти будеш ночувати,
Як мене не стане?

З собаками, мій синочку,
Кохайся надворі!

Собаки злі, покусають,
Та не заговорять,
Не розкажуть сміючися...
З псами їсти й пити...

Бідна моя головонько!

Що мені робити?»

Сирота-собака має свою долю,
Має добре слово в світі сирота;
Його б’ють і лають, закують в неволю.
Та ніхто про матір на сміх не спита,
А Йвася спитають, зараннє спитають,
Не дадуть до мови дитині дожить.
На кого собаки на улиці лають?

Хто голий, голодний під тином сидить?
Хто лобуря водить? Чорняві байстрята.
Одна його доля — чорні бровенята,
Та й тих люде заздрі не дають носить.

IV

Попід горою, яром, долом,
Мов ті діди високочолі,
Дуби з Гетьманщини стоять.

У яру гребля, верби вряд,
Ставок під кригою в неволі
І ополонка — воду брать...
Мов покотьоло червоніє,
Крізь хмару — сонце зайнялось.
Надувся вітер; як повіє —
Нема нічого: скрізь біліє...

Та тілько лісом загуло.

Реве, свище заверюха.

По лісу завило;

Як те море, біле поле
Снігом покотилось.
Вийшов з хати карбівничий,
Щоб ліс оглядіти,
Та де тобі! Таке лихо,
Що й не видно світа.
«Еге, бачу, яка фуга!

Цур же йому з лісом!
Піти в хату... Що там таке?
От їх достобіса!

Недобра їх розносила,
Мов справді за ділом.
Ничипоре! Дивись лишень,
Які побілілі!»
«Що, москалі?..» — «Де москалі?»
«Що ти? Схаменися!»
«Де москалі-лебедики?»
«Та он, подивися».

Полетіла Катерина
І не одяглася.

«Мабуть, добре Московщина
В тямку їй далася!

Бо уночі тілько й знає,
Що москаля кличе».
Через пеньки, заметами
Летить, ледве дише,
Боса стала серед шляху,
Втерлась рукавами.
А москалі їй назустріч,
Як один, верхами.
«Лихо моє! Доле моя!»
До їх... Коли гляне —
Попереду старший їде.
«Любий мій Іване!

Серце моє коханеє!
Де ти так барився?»
Та до його... За стремена...
А він подивився,
Та шпорами коня в боки.
«Чого ж утікаєш?
Хіба забув Катерину?
Хіба не пізнаєш?

Подивися, мій голубе,
Подивись на мене —
Я Катруся твоя люба.
Нащо рвеш стремена?»
А він коня поганяє,
Нібито й не бачить.
«Постривай же, мій голубе!
Дивись — я не плачу.
Ти не пізнав мене, Йване?
Серце, подивися,
їй же Богу, я Катруся!»
«Дура, атвяжися!

Вазьмите прочь безумную!»
«Боже мій! Іване!

І ти мене покидаєш?

А ти ж присягався!»
«Вазьмите прочь! Что ж вьі стали?»
«Кого? Мене взяти?

За що ж, скажи, мій голубе?

Кому хоч оддати

Свою Катрю, що до тебе
В садочок ходила,
Свою Катрю, що для тебе
Сина породила?

Мій батечку, мій братику!

Хоч ти не цурайся!

Наймичкою тобі стану...

З другою кохайся...

З цілим світом... Я забуду,
Що колись кохалась,
Що од тебе сина мала,
Покриткою стала...
Покриткою... Який сором!

І за що я гину!

Покинь мене, забудь мене,
Та не кидай сина.

Не покинеш?.. Серце моє,
Не втікай од мене...

Я винесу тобі сина».

Кинула стремена

Та в хатину. Вертається,
Несе йому сина.

Несповита, заплакана
Сердешна дитина.
«Осьде воно, подивися!
Де ж ти? Заховався?

Утік!., нема!.. Сина, сина

Батько одцурався!

Боже ти мій!.. Дитя моє!

Де дінусь з тобою!

Москалики! голубчики!

Возьміть за собою;
Не цурайтесь, лебедики:

Воно сиротина;

Возьміть його та оддайте
Старшому за сина.

Возьміть його... бо покину,
Як батько покинув, —
Бодай його не кидала
Лихая година!

Гріхом тебе на світ Божий

Мати породила;

Виростай же на сміх людям!»
На шлях положила.

«Оставайся шукать батька,
А я вже шукала».

Та в ліс з шляху, як навісна!

А дитя осталось,

Плаче, бідне... А москалям

Байдуже; минули.

Воно й добре; та на лихо
Лісничі почули.

Біга Катря боса лісом,
Біга та голосить;

То проклина свого Йвана,
То плаче, то просить.

Вибігає на возлісся;

Кругом подивилась,
Та в яр... біжить... серед ставу
Мовчки опинилась.

«Прийми, Боже, мою душу,
А ти — моє тіло!»

Шубовсть в воду!.. Попід льодом
Геть загуркотіло.

Чорнобрива Катерина
Найшла, що шукала.

Дунув вітер понад ставом —

І сліду не стало.

То не вітер, то не буйний,
Що дуба ламає,
То не лихо, то не тяжке,
Що мати вмирає;
Не сироти малі діти,
Що неньку сховали:
їм зосталась добра слава,
Могила зосталась.

Засміються злії люде
Малій сиротині;

Виллє сльози на могилу —
Серденько спочине.

А тому, тому на світі,
Що йому зосталось,
Кого батько і не бачив,
Мати одцуралась?

Що зосталось байстрюкові?
Хто з ним заговорить?

Ні родини, ні хатини;
Шляхи, піски, горе...
Панське личко, чорні брови.
Нащо? Щоб пізнали!

Змальовала, не сховала...
Бодай полиняли!

V

Ішов кобзар до Києва
Та сів спочивати.

Торбинками обвішаний
Його повожатий.

Мале дитя коло його
На сонці куняє,
А тим часом старий кобзар
Ісуса співає.

Хто йде, їде — не минає:
Хто бублик, хто гроші;
Хто старому, а дівчата
Шажок міхоноші.

Задивляться чорноброві —
І босе і голе.

«Дала, кажуть, бровенята,
Та не дала долі!»

їде шляхом до Києва
Берлин шестернею,
А в берлині господиня
З паном і сем’єю.

Опинився против старців —
Курява лягає.

Побіг Івась, бо з віконця
Рукою махає.

Дає гроші Івасеві,
Дивується пані.

А пан глянув... Одвернувся...
Пізнав, препоганий,
Пізнав тії карі очі,
Чорні бровенята...

Пізнав батько свого сина,
Та не хоче взяти.

Пита пані, як зоветься?
«Івась». — «Какой милай!»
Берлин рушив, а Івася
Курява покрила...

Полічили, що достали,
Встали сіромахи,
Помолились на схід сонця,
Пішли понад шляхом.

[кінець 1838 — початок 1839,
С.-Петербург]

1839

Леребендя

Перебендя, старий, сліпий —
Хто його не знає?

Він усюди вештається
Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люде:
Він їм тугу розганяє,
Хоть сам світом нудить.
Попідтинню сіромаха
І днює й ночує;

Нема йому в світі хати;
Недоля жартує
Над старою головою,
А йому байдуже...
Сяде собі, заспіває:
«Ой не шуми, луже!»
Заспіває та й згадає,
Що він сиротина,
Пожуриться, посумує,
Сидячи під тином.

Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває про Чалого —
На Горлицю зверне;

З дівчатами на вигоні —
Гриця та веснянкуу
А у шинку з парубками —
Сербина, Шинкарку;

З жонатими на бенкеті
(Де свекруха злая) —
Про тополю, лиху долю,
А потім — У гаю;

На базарі — про Лазаря
Або, щоб те знали,
Тяжко-важко заспіває,
Як Січ руйновали.
Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває, засміється,
А на сльози зверне.

Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.

Кругом його степ, як море
Широке, синіє;

За могилою могила,
А там — тілько мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває;

То приляже та послуха,
Як кобзар співає,
Як серце сміється, сліпі очі плачуть...
Послуха, повіє...

Старий заховавсь
В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,
Щоб вітер по полю слова розмахав,
Щоб люде не чули, бо то Боже слово,
То серце по волі з Богом розмовля,
То серце щебече Господнюю славу,
А думка край світа на хмарі гуля.
Орлом сизокрилим літає, ширяє,
Аж небо блакитне широкими б’є;
Спочине на сонці, його запитає,
Де воно ночує, як воно встає;
Послухає моря, що воно говорить,
Спита чорну гору: «Чого ти німа?»
І знову на небо, бо на землі горе,
Бо на їй, широкій, куточка нема
Тому, хто все знає, тому, хто все чує:
Що море говорить, де сонце ночує.
Його на сім світі ніхто не прийма;
Один він між ними, як сонце високе.
Його знають люде, бо носить земля;
А якби почули, що він, одинокий,
Співа на могилі, з морем розмовля, —
На Божеє слово вони б насміялись,
Дурним би назвали, од себе б прогнали.
«Нехай понад морем, — сказали б, — гуля!»

Добре єси, мій кобзарю,
Добре, батьку, робиш,
Що співати, розмовляти
На могилу ходиш!
Ходи собі, мій голубе,
Поки не заснуло
Твоє серце, ти виспівуй,
Щоб люде не чули.
А щоб тебе не цурались,
Потурай їм, брате!
Скачи, враже, як пан каже:
На те він багатий.

Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває весільної,
А на журбу зверне.

[1839, С.-Петербург]

ОІЇополя

По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Стан високий, лист широкий —
Марно зеленіє?

Кругом поле, як те море
Широке, синіє,
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі,
Подивиться — серце ниє:
Кругом ні билини!

Одна, одна, як сирота
На чужині, гине!

Хто ж викохав тонку, гнучку
В степу погибати?

Постривайте — все розкажу,
Слухайте ж, дівчата!

Полюбила чорнобрива
Козака дівчина.

Полюбила — не спинила,
Пішов — та й загинув...
Якби знала, що покине —
Була б не любила;

Якби знала, що загине, —
Була б не пустила;

Якби знала — не ходила б
Пізно за водою,
Не стояла б до півночі
З милим під вербою;

Якби знала!..

І то лихо —
Попереду знати,
Що нам в світі зострінеться.
Не знайте, дівчата!

Не питайте свою долю...
Само серце знає,
Кого любить. Нехай в’яне,
Поки закопають!

Бо не довго, чорнобриві,
Карі оченята,
Біле личко червоніє
Не довго, дівчата!

До полудня, та й зав’яне,
Брови полиняють...
Кохайтеся, любітеся,
Як серденько знає.

Защебече соловейко
В лузі на калині,
Заспіває козаченько,
Ходя по долині.

Виспівує, поки вийде
Чорнобрива з хати,
А він її запитає,
Чи не била мати.

Стануть собі, обіймуться —
Співа соловейко;

Послухають, розійдуться, —
Обоє раденькі...
Ніхто того не побачить,
Ніхто не спитає:
«Де ти була, що робила?»
Сама собі знає.
Любилася, кохалася,
А серденько мліло:
Воно чуло недоленьку,
А сказать не вміло.
Не сказало — осталася,
День і ніч воркує,
Як голубка без голуба,
А ніхто не чує...
Не щебече соловейко
В лузі над водою,
Не співає чорнобрива,
Стоя під вербою,
Не співає — сиротою
Білим світом нудить.
Без милого батько, мати —
Як чужії люди,
Без милого сонце світить —
Як ворог сміється,
Без милого скрізь могила...
А серденько б’ється!

Минув і рік, минув другий —
Козака немає;

Сохне вона, як квіточка;
Ніхто не питає.

«Чого в’янеш, моя доню?» —
Стара не спитала,
За сивого, багатого
Тихенько єднала.

«Іди, доню, — каже мати, —
Не вік дівувати.

Він багатий, одинокий —
Будеш панувати».

«Не хочу я панувати,
Не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму.
Нехай попи заспівають,
А дружки заплачуть:
Легше, мамо, в труні лежать,
Ніж його побачить».

Не слухала стара мати,
Робила, що знала.
Дивилися чорнобрива,
Сохла і мовчала.

Пішла вночі до ворожки,
Щоб поворожити,
Чи довго їй, одинокій,
На сім світі жити?..

«Бабусенько, голубонько,
Серце моє, ненько,
Скажи мені щиру правду,
Де милий-серденько?

Чи жив-здоров, чи він любить?
Чи забув-покинув?

Скажи ж мені, де мій милий?
Край світа полину!
Бабусенько, голубонько,
Скажи, бо [ти] знаєш...

Мене мати хоче дати
За старого заміж.
Любить його, моя сиза,
Серце не навчити.

Пішла б же я утопилась —
Жаль душу згубити.
Коли нежив чорнобривий,
Зроби, моя пташко,
Щоб додому не вернулась...
Тяжко мені, тяжко!

Там старий жде з старостами...
Скажи ж мою долю».

«Добре, доню! Спочинь трошки.
Чини ж мою волю.

Сама колись дівувала,
Теє лихо знаю;

Минулося — навчилася:
Людям помагаю.

Твою долю, моя доню,
Позаторік знала,
Позаторік і зіллячка
Для того придбала».
Пішла стара, мов каламар
Достала з полиці.

«Ось на тобі сього дива.

Піди до криниці,

Поки півні не співали,
Умийся водою,
Випий трошки сього зілля —
Все лихо загоїть.

Вип’єш — біжи якомога;

Що б там не кричало,
Не оглянься, поки станеш
Аж там, де прощалась.
Одпочинеш; а як стане
Місяць серед неба,
Випий ще раз; не приїде —
Втретє випить треба.

За перший раз, як за той рік,
Будеш ти такою;

А за другий — серед степу
Тупне кінь ногою, —
Коли живий козаченько,
То зараз прибуде.

А за третій... моя доню,
Не питай, що буде...

Та ще, чуєш, не хрестися,
Бо все піде в воду.

Тепер же йди, подивися
На торішню вроду».

Взяла зілля, поклонилась:
«Спасибі, бабусю!»

Вийшла з хати — чи йти, чи ні?..
«Ні, вже не вернуся!»
Прийшла... Вмилась, напилася,
Тихо усміхнулась,
Вдруге, втретє напилася
І не оглянулась.

Полетіла, мов на крилах,
Серед степу пала,
Пала, стала, заплакала
І... і заспівала:

«Плавай, плавай, лебедонько!
По синьому морю —
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!

Рости гнучка та висока,
До самої хмари,
Спитай Бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари? •
Рости, рости, подивися
За синєє море:

По тім боці — моя доля,
По сім боці — горе.

Там десь милий, чорнобривий
Співає, гуляє,
А я плачу, літа трачу,
Його виглядаю.

Скажи йому, моє серце!
Що сміються люди,
Скажи йому, що загину,
Коли не прибуде!

Сама хоче мене мати
В землю заховати...

А хто ж її головоньку
Буде доглядати?

Хто догляне, розпитає,
На старість поможе?
Мамо моя, доле моя!
Боже милий, Боже!
Подивися, тополенько!
Як нема — заплачеш,
До схід сонця, ранісінько,
Щоб ніхто не бачив.

Рости ж, серце-тополенько,
Все вгору та вгору;

Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю!»

Отак тая чорнобрива
Плакала, співала...

І на диво серед поля
Тополею стала.

По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

[1839, С.-Петербург]

Т>о Основ'яненка

Б’ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...

Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!

Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.

На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
«Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?

Вернітеся! Дивітеся —
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла...
Вернітеся!» — «Не вернуться! —
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навіки пропали!»
Правда, море, правда, синє!

Такая їх доля:

Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!

Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...

Тілько ворог, що сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине —
Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.

Чи так, батьку отамане?

Чи правду співаю?

Ех, якби-то!.. Та що й казать?
Кебети не маю.

А до того — Московщина,
Кругом чужі люде...

«Не потурай», — може, скажеш
Та що з того буде?

Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами;

Насміються... Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!

Поборовся б і я, може,
Якби малось сили;

Заспівав би — був голосок,
Та позички з’їли.

Отаке-то лихо тяжке,
Батьку ти мій, друже!
Блу[д]жу в снігах та сам собі:
«Ой не шуми, луже!»
Не втну більше. А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш;

Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.

Про старину, про те диво,
Що було, минуло...

Утни, батьку, щоб нехотя
На весь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває.

Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині.
[жовтень — грудень 1839,
С.-Петербург]

Іван Уїїдкрва

і

Було колись — в Україні
Ревіли гармати;

Було колись — запорожці
Вміли пановати.

Пановали, добували

І славу, і волю;

Минулося — осталися
Могили на полі.

Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.

Було колись — в Україні
Лихо танцьовало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала,
Було колись добре жити
На тій Україні...

А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине.

II

Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє,
Синє море звірюкою
То стогне, то виє,
Дніпра гирло затопило.
«Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»

Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.

Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба,
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...

А попереду отаман
Веде, куди знає.
Походжає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;

Поглядає сюди-туди —
Де-то буть роботі?

Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове-молодці,
А у Царьград до султана
Поїдемо в гості!»
«Добре, батьку отамане!» —
Кругом заревіло. «Спасибі вам!» —
Надів шапку.

Знову закипіло

Синє море; вздовж байдака

Знову похожає

Пан отаман та на хвилю

Мовчки поглядає.

[1839, С.-Петербург]

1840

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? «Нічого робить», —
Не сказали б на сміх...

Квіти мої, діти!

Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...

Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи —
Я більше не хочу.

Одну сльозу з очей карих —
І пан над панами!

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялося,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...

За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині...
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду...
Нехай душі козацькії
В Украйні витають —
Там широко, там весело
Од краю до краю...

Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий — море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили — гори. —
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;

Там шляхтою, татарами
Засівала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило...

Лягла спочить... А тим часом
Виросла могила,
А над нею орел чорний
Сторожем літає,
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки, —
Бо дотепні... А я... а я
Тілько вмію плакать,
Тілько сльози за Украйну...
А слбва — немає...

А за лихо... Та цур йому!
Хто його не знає!..
А надто той, що дивиться
На людей душою —
Пекло йому на сім світі,
А на тім...

Журбою

Не накличу собі долі,
Коли так не маю.

Нехай злидні живуть три дні —
Я їх заховаю,
Заховаю змію люту
Коло свого серця,
Щоб вороги не бачили,
Як лихо сміється...

Нехай думка, як той ворон,
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Нишком — люди не побачуть,
То й не засміються...

Не втирайте ж мої сльози,
Нехай собі ллються.

Чуже поле поливають
Щодня і щоночі.

Поки, поки... не засиплють
Чужим піском очі...
Отаке-то... А що робить?
Журба не поможе.

Хто ж сироті завидує —
Карай того, Боже!

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас —
Де ж мені вас діти?

В Україну ідіть, діти,

В нашу Україну,
Попідтинню сиротами,
А я тут загину.

Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.

[січень — початок березня 1840,
С.-Петербург]

ІЇ. Марксвигу

Бандуристе, орле сизий!

Добре тобі, брате,

Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.

Тепер летиш в Україну,
Тебе виглядають.

Полетів би за тобою,
Та хто привітає.

Я й тут чужий, одинокий,

І на Україні

Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.

Чого ж серце б’ється, рветься?

Я там одинокий.

Одинокий... А Украйна!

А степи широкі!

Там повіє буйнесенький,
Як брат, заговорить;

Там в широкім полі воля,

Там синєє море

Виграває, хвалить Бога,
Тугу розганяє;

Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють,
Розмовляють сумуючи,
Отака їх мова:

«Було колись — минулося,
Не вернеться знову».

Полетів би, послухав би,
Заплакав би з ними...

Та ба, доля приборкала
Меж людьми чужими.

С.-Петербург, 9 маія 1840року
9~(а не$6будь ОІЇтернбергові

Поїдеш далеко,
Побачиш багато;

Задивишся, зажуришся, —
Згадай мене, брате!

[травень — червень 1840,
С.-Петербург]

1839—1841

ТаидаМаки

Василию Ивановичу ГРИГОРОВИЧУ
На память 22-го апреля 1838 года

Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?

І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... Одно зацвіло,
А друге зав’яло, навіки зав’яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає і будеш сіять,
Як над Вавилоном, над його садами
І над тим, що буде з нашими синами;
Ти вічний без краю!.. Люблю розмовлять,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?

Я не одинокий, я не сирота —
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? Гріх, душа жива!
А може, їй легше буде на тім світі,
Як хто прочитає ті сльози-слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Ні, не заховаю, бо душа жива.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
А де вона буде? Химерні слова!
Згадай же хто-небудь (і на сім світі, —
Безславному тяжко сей світ покидать.
Згадайте, дівчата, — вам треба згадать!
Вона вас любила, рожевії квіти,
І про вашу долю любила співать.

Поки сонце встане, спочивайте, діти,
А я поміркую, ватажка де взять.

Сини мої, гайдамаки!
Світ широкий, воля —
Ідіть, сини, погуляйте,
Пошукайте долі.
Сини мої невеликі,
Нерозумні діти,
Хто вас щиро без матері
Привітає в світі?
Сини мої! орли мої!
Летіть в Україну —
Хоч і лихо зострінеться,
Так не на чужині.
Там найдеться душа щира,
Не дасть погибати,
А тут... а тут... тяжко, діти!
Коли пустять в хату,
То, зострівши, насміються, —
Такі, бачте, люди:
Все письменні, дрюковані,
Сонце навіть гудять:
«Не відтіля, — каже, — сходить
Та не так і світить;

Отак, каже, було б треба...»
Що маєш робити?

Треба слухать, може, й справді
Не так сонце сходить,
Як письменні начитали...

Розумні та й годі!

А що ж на вас вони скажуть?
Знаю вашу славу!

Поглузують, покепкують
Та й кинуть під лаву.
«Нехай, — скажуть, — спочивають,
Поки батько встане
Та розкаже по-нашому
Про свої гетьмани.

А то дурень розказує
Мертвими словами
Та якогось-то Ярему
Веде перед нами
У постолах. Дурень! дурень!
Били, а не вчили.

Од козацтва, од гетьманства
Високі могили —

Більш нічого не осталось,
Та й ті розривають;
А він хоче, щоб слухали,
Як старці співають.
Дарма праця, пане-брате:
Коли хочеш грошей
Та ще й слави, того дива,
Співай про Матрьошу,
Про Парашу, радость нашу,
Султан, паркет, шпори, —
От де слава!!! А то співа:
«Грає синє море»,
А сам плаче, за тобою
І твоя громада

У сіряках!..» Правда, мудрі!
Спасибі за раду.

Теплий кожух, тілько шкода —
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.

Вибачайте... кричіть собі,
Я слухать не буду
Та й до себе не покличу:
Ви розумні люди —
А я дурень; один собі
У моїй хатині
Заспіваю, заридаю,
Як мала дитина.

Заспіваю — море грає,
Вітер повіває,
Степ чорніє, і могила
З вітром розмовляє.

Заспіваю — розвернулась
Висока могила,
Аж до моря запорожці
Степ широкий вкрили.
Отамани на вороних
Перед бунчуками.

Вигравають... А пороги
Меж очеретами
Ревуть, стогнуть, розсердились,
Щось страшне співають.
Послухаю, пожурюся,
У старих спитаю:
«Чого, батьки, сумуєте?»
«Невесело, сину!

Дніпро на нас розсердився,
Плаче Україна...»
І я плачу. А тим часом
Пишними рядами
Виступають отамани,
Сотники з панами

І гетьмани — всі в золоті,
У мою хатину
Прийшли, сіли коло мене
І про Україну
Розмовляють, розказують.
Як Січ будовали,
Як козаки на байдаках
Пороги минали,
Як гуляли тю синьому,
Грілися в Скутарі
Та як, люльки закуривши
В Польщі на пожарі,
В Україну верталися,
Як бенкетовали.

«Грай, кобзарю, лий, шинкарю!» —
Козаки гукали.

Шинкар знає, наливає
І не схаменеться;

Кобзар вшкварив, а козаки —
Аж Хортиця гнеться —
Метелиці та гопака
Гуртом оддирають;
Кухоль ходить, переходить,
Так і висихає.

«Гуляй, пане, без жупана,
Гуляй, вітре, полем,
Грай, кобзарю, лий, шинкарю,
Поки встане доля».

Взявшись в боки, навприсідки
Парубки з дідами.

«Отак, діти! добре, діти!
Будете панами».

Отамани на бенкеті,
Неначе на раді,
Похо[д]жають, розмовляють;
Вельможна громада
Не втерпіла, ударила
Старими ногами.

А я дивлюсь, поглядаю,
Сміюся сльозами.

Дивлюся, сміюся, дрібні утираю —
Я не одинокий, є з ким в світі жить;
У моїй хатині, як в степу безкраїм,
Козацтво гуляє, байрак гомонить,
У моїй хатині синє море грає,
Могила сумує, тополя шумить,
Тихесенько Гриця дівчина співає —
Я не одинокий, є з ким вік дожить.

От де моє добро, гроші,
От де моя слава,
А за раду спасибі вам,
За раду лукаву.

Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова,
Щоб виливать журбу, сльози.
Бувайте здорові!

Піду синів випрово[д]жать
В далеку дорогу.

Нехай ідуть, — може, найдуть
Козака старого,
Що привіта моїх діток
Старими сльозами.

Буде з мене. Скажу ще раз:
Пан я над панами.
Отак, сидя в кінці стола,
Міркую, гадаю:

Кого просить? хто поведе?

Надворі світає;

Погас місяць, горить сонце.
Гайдамаки встали,
Помолились, одяглися,
Кругом мене стали.

Сумно, сумно, як сироти,
Мовчки похилились.

«Благослови, — кажуть, — батьку,
Поки маєм силу;

Благослови шукать долю
На широкім світі».

«Постривайте... світ — не хата,
А ви малі діти,
Нерозумні. Хто ватажком
Піде перед вами,
Хто проведе? Лихо, діти,
Лихо мені з вами!

Викохав вас, вигодував,
Виросли чималі,
Йдете в люди, а там тепер
Все письменне стало.

Вибачайте, що не вивчив,
Бо й мене хоч били,
Добре били, а багато
Дечому навчили!

Тма, мна знаю, а оксію
Не втну таки й досі.
Що ж вам скажуть? Ходім, сини,
Ходімо попросим.

Єсть у мене щирий батько
(Рідного немає) —
Дасть він мені раду з вами,
Бо сам здоров знає,
Як то тяжко блукать в світі
Сироті без роду;

А до того — душа щира,
Козацького роду,
Не одцуравсь того слова,
Що мати співала,
Як малого повивала,
З малим розмовляла;

Не одцуравсь того слова,
Що про Україну
Сліпий старець, сумуючи,
Співає під тином.

Любить її, думу правди,
Козацькую славу,
Любить її — ходім, сини,
На раду ласкаву.

Якби не він спіткав мене
При лихій годині,
Давно б досі заховали
В снігу на чужині,
Заховали б та й сказали:
«Так... якесь ледащо...»
Тяжко, важко нудить світом,
Не знаючи за що.

Минулося, щоб не снилось!..
Ходімо, хлоп’ята!

Коли мені на чужині
Не дав погибати,
То й вас прийме, привітає,
Як свою дитину.

А од його, помолившись,
Гайда в Україну!»
Добридень же, тату, в хату!
На твоїм порогу
Благослови моїх діток
В далеку дорогу.

С.-Петербург» 1841, апреля 7

Інтродукція

Була колись Шляхетчина,
Вельможная пані;

Мірялася з москалями,
З ордою, з султаном,
З німотою... Було колись...
Та що не минає?

Було шляхта, знай, чваниться,
День і ніч гуляє
Та королем коверзує...

Не кажу Степаном
Або Яном Собієським:
Ті два незвичайні —
А іншими. Небораки
Мовчки панували.

Сейми, сеймики ревіли,
Сусіде мовчали,
Дивилися, як королі
Із Польщі втікають,
Та слухали, як шляхетство
Навісне гукає.

«Ьїіе роху/аіат! ЬІіе рог^аіат!» —
Шляхта репетує,
А магнати палять хати,
Шабельки гартують.

Довго таке творилося,
Поки не в Варшаві
Запанував над ляхами
Понятовський жвавий.

Запановав та й думав шляхту
Приборкать трошки... Не зумів!
Добра хотів, як дітям мати,
А може й ще чого хотів.

Єдине слово «піе роху/аіат»
У шляхти думав одібрать,
А потім!.. Польща запалала,
Панки сказилися... Кричать:
«Гонору слово, дарма праця!
Поганець, наймит москаля!»
На ґвалт Пулавського і Паца
Встає шляхетськая земля,
І разом сто конфедерацій.

Розбрілись конфедерати
По Польщі, Волині,
По Литві, по Молдаванах
І по Україні;

Розбрілися та й забули
Волю рятувати,
Полигалися з жидами
Та й ну руйнувати.

Руйнували, мордували,
Церквами топили...
А тим часом гайдамаки
Ножі освятили.
Талайда

«Яремо! герш-ту, хамів сину?
Піди кобилу приведи,
Подай патинки господині
Та принеси мені води,
Вимети хату, внеси дрова,
Посип індикам, гусям дай,
Піди до льоху, до корови,
Та швидче, хаме!.. Постривай!
Упоравшись, біжи в Вільшану:
їмості треба. Не барись».

Пішов Ярема, похиливсь.

Отак уранці жид поганий
Над козаком коверзував.
Ярема гнувся, бо не знав,
Не знав, сіромаха, що виросли крила,
Що неба достане, коли полетить,
Не знав, нагинався...

О Боже мій милий!
Тяжко жить на світі, а хочеться жить:
Хочеться дивитись, як сонечко сяє,
Хочеться послухать, як море заграє,
Як пташка щебече, байрак гомонить,
Або чорнобрива в гаю заспіває...
О Боже мій милий, як весело жить!

Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Попихач жидівський, виріс у порогу;
А не клене долі, людей не займа.
Та й за що їх лаять? Хіба вони знають,
Кого треба гладить, кого катувать?
Нехай бенкетують... У їх доля дбає,
А сироті треба самому придбать.
Трапляється, часом тихенько заплаче,
Та й то не од того, що серце болить:
Що-небудь згадає або що побачить...
Та й знову за працю. Отак треба жить!
Нащо батько, мати, високі палати,
Коли нема серця з серцем розмовлять?
Сирота Ярема — сирота багатий,
Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать:
Єсть карії очі — як зіроньки сяють,
Білі рученята — мліють-обнімають,
Єсть серце єдине, серденько дівоче,
Що плаче, сміється, і мре, й оживає,
Святим духом серед ночі
Понад ним витає.

Отакий-то мій Ярема,
Сирота багатий.

Таким і я колись-то був.

Минуло, дівчата...

Минулося, розійшлося,
І сліду не стало.
Серце мліє, як згадаю...
Чому не осталось?

Чому не осталось, чому не витало?
Легше було б сльози, журбу виливать.
Люде одібрали, бо їм було мало.
«Нащо йому доля? треба закопать:
Він і так багатий...»

Багатий на лати
Та на дрібні сльози — бодай не втирать!
Доле моя, доле! Де тебе шукать?
Вернися до мене, до моєї хати,
Або хоч приснися... Не хочеться спать.

Вибачайте, люди добрі:
Може, не до ладу,
Та прокляте лихо-злидні
Кому не завадить?

Може, ще раз зустрінемось,
Поки шкандибаю
За Яремою по світу,
А може... й не знаю.

Лихо, люди, всюди лихо,
Нігде пригорнуться:
Куди, каже, хилить доля,
Туди й треба гнуться —
Гнуться мовчки, усміхаться,
Щоб люди не знали,
Що на серці заховано,
Щоб не привітали.

Бо їх ласка... Нехай сниться
Тому, в кого доля,
А сироті щоб не снилась,
Не снилась ніколи!

Тяжко, нудно розказувать,
А мовчать не вмію.

Виливайся ж, слово-сльози:
Сонечко не гріє,
Не висушить. Поділюся
Моїми сльозами...

Та не з братом, не з сестрою —
З німими стінами

На чужині... А поки що —
До корчми вернуся,
Що там робиться.

Жидюга

Дрижить, ізігнувшись
Над каганцем: лічить гроші
Коло ліжка, клятий.

А на ліжку... ох, аж душно!..

Білі рученята

Розкидала, розкрилася...

Як квіточка в гаю,
Червоніє; а пазуха...

Пазухи немає —

Розірвана... Мабуть, душно
На перині спати

Одинокій, молоденькій;

Ні з ким розмовляти, —
Одна шепче. Несказанно
Гарна нехрещена!

Ото дочка, а то батько —
Чортова кишеня.

Стара Хайка лежить долі,
В перинах поганих.

Де ж Ярема? Взявши торбу,
Потяг у Вільшану.

конфедерати

«Одчиняй, проклятий жиде!
Бо будеш битий... Одчиняй!
Ламайте двері, поки вийде
Старий паскуда!»

«Постривай!

Стривайте, зараз!»

«Нагаями
Свиняче ухо! Жартувать,
Чи що, ти хочеш? «

«Я? З панами?
Крий Боже! Зараз, дайте встать,
Ясновельможні (нишком — свині)
«Пане полковнику, ламай!»
Упали двері... А нагай
Малює вздовж жидівську спину.
«Здоров, свине, здоров, жиде,
Здоров, чортів сину!»
Та натаєм, та натаєм.

А жид зогнув спину:

«Не жартуйте, мості-пане!»
«Добривечір в хату!

Ще раз шельму! ще раз!.. Годі!
Вибачай, проклятий!

Добривечір! А де дочка?»
«Умерла, панове».

«Лжеш, Іудо! Нагаями!»
Посипались знову.

«Ой паночки-голубчики.

Єй-богу, немає!»

«Брешеш, шельмо!»

«Коли брешу,
Нехай Бог карає!»

«Не Бог, а ми; Признавайся!»
«Нащо б мав ховати,
Якби жива? Нехай, Боже,
Щоб я був проклятий!..»
«Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове,
Літаню співає.

Перехрестись!»

«Як же воно?
Далебі, не знаю».

«Отак, дивись...»

Лях хреститься,
А за ним Іуда.

«Браво! браво! охрестили.
Ну, за таке чудо
Могоричу, мості-пане!
Чуєш, охрещений?

Могоричу!»

«Зараз, зараз!»
Ревуть, мов скажені,
Ревуть ляхи, а поставець
По столу гуляє.

«Єще Польща не згінела!» —
Хто куди гукає.

«Давай, жиде!»

Охрещений

Із льоху та в хату.

Знай, шмигляє, наливає,
А конфедерати,

Знай, гукають: «Жиде! меду!»
Жид не схаменеться.

«Де цимбали? Грай, псявіро!»
Аж корчма трясеться —
Краков яка оддирають,
Вальса та мазура.

І жид гляне, та нищечком:
«Шляхетська натура!»
«Добре, годі! Тепер співай!»
«Не вмію, єй-богу!»
«Не божись, собача шкуро!»
«Яку ж вам? Небогу*

«Була собі Гандзя.
Каліка-небога,
Божилася,
Молилася,
Що боліли ноги;

На панщину не ходила,
А за парубками
Тихесенько,
Гарнесенько
Поміж бур'янами».

«Годі! годі! це погана:
Схизмати співають».
«Якої ж вам? Хіба оцю?
Стривайте, згадаю...
Перед паном Хведором
Ходить жид ходором.

І задком,

І передком
Перед паном Хведірком».

Добре, годі! тепер плати!»
«Жартуєте, пане:
За що платить?»

«Що слухали.
Не кривись, поганий!

Не жартуєм. Давай гроші!»
«Де мені їх взяти?
Ні шеляга; я панською
Ласкою багатий».

«Лжеш, собако! Признавайся!
Ануте, панове,
Батогами!»

Засвистіли,
Хрестять Лейбу знову.
Періщили, періщили,
Аж пір’я летіло...
«Єй же богу, ні шеляга!
їжте моє тіло!

Ні шеляга! Ґвалт! Рятуйте!»
«Ось ми порятуєм».
«Постривайте, я щось скажу».
«Почуєм, почуєм,
Та не бреши, бо, хоч здохни,
Брехня не поможе».

«Ні, в Вільшаній...»

«Твої гроші?»
«Мої!., ховай Боже!

Ні, я кажу, що в Вільшаній...
Вільшанські схизмати
По три сем’ї, по чотири
Живуть в одній хаті».
«Ми це знаєм, бо ми самі
їх так очухрали».

«Та ні, не те... вибачайте...
Щоб лиха не знали,
Щоб вам гроші приснилися...
Бачте, у Вільшаній
У костьолі... у титаря...
А дочка Оксана!

Ховай Боже! Як панночка!
Що-то за хороше!

А червінців! хоч не його.
Так що? Аби гроші».
«Аби гроші, однаково!
Правду Лейба каже;
А щоб певна була правда,
Нехай шлях покаже.

Одягайся!»

Поїхали
Ляхи у Вільшану.
Один тілько під лавою
Конфедерат п’яний
Нездужа встать, а курника,
П’яний і веселий:
«Му 2у)ету, ту 2у)ету,
Роїзка піе гдіпфіа».

ОЛшпар

«У гаю, гаю
Вітру немає;
Місяць високо,
Зіроньки сяють.
Вийди, серденько, —
Я виглядаю;

Хоч на годину,
Моя рибчино!

Виглянь, голубко,
Та поворкуєм,
Та посумуєм;

Бо я далеко
Сю ніч мандрую.
Виглянь, же пташко,
Моє серденько,
Поки близенько,
Та поворкуєм...

Ох, тяжко, важко!»
Отак, ходя попід гаєм,
Ярема співає,
Виглядає; а Оксани
Немає, немає.
Зорі сяють; серед неба
Горить білолиций;

Верба слуха соловейка,
Дивиться в криницю;
На калині, над водою,
Так і виливає,
Неначе зна, що дівчину
Козак виглядає.

А Ярема по долині
Ледве-ледве ходить,
Не дивиться, не слухає...
«Нащо мені врода,
Коли нема долі, нема талану!
Літа молодії марно пропадуть.
Один я на світі без роду, і доля —
Стеблина-билина на чужому полі.
Стеблину-билину вітри рознесуть:
Так і мене люде не знають, де діти.
За що ж одцурались? Що я сирота?
Одно було серце, одно на всім світі,
Одна душа щира, та бачу, що й та,
Що й та одцуралась».

І хлинули сльози.

Поплакав сердега, утер рукавом.
«Оставайсь здорова. В далекій дорозі
Найду або долю, або за Дніпром
Ляжу головою... А ти не заплачеш,
А ти не побачиш, як ворон клює
Ті карії очі, ті очі козачі,
Що ти цілувала, серденько моє!
Забудь мої сльози, забудь сиротину
Забудь, що клялася; другого шукай;
Я тобі не пара; я в сірій свитині,
А ти титарівна. Кращого вітай,
Вітай, кого знаєш... така моя доля.
Забудь мене, пташко, забудь, не журись.
А коли почуєш, що на чужім полі
Поляг головою, — нишком помолись.

Одна, серце, на всім світі
Хоч ти помолися!»
Та й заплакав сіромаха,
На кий похилившись.
Плаче собі тихесенько...
Шелест!.. Коли гляне:

Попід гаєм, мов ласочка,
Крадеться Оксана.

Забув, побіг, обнялися.
«Серце!» — та й зомліли.

Довго-довго тілько «серце» —
Та й знову німіли.

«Годі, пташко!»

«Ще трошечки,
Ще... ще... сизокрилий!

Вийми душу!., ще раз... ще раз...
Ох, як я втомилась!»
«Одпочинь, моя ти зоре!

Ти з неба злетіла!»

Послав свитку. Як ясочка,
Усміхнулась, сіла.

«Сідай же й ти коло мене».

Сів, та й обнялися.

«Серце моє, зоре моя,
Де це ти зоріла?»
«Я сьогодні забарилась:
Батько занедужав;

Коло його все поралась...»
«А мене й байдуже?»
иЯкий-бо ти, єй же богу!»
І сльози блиснули.

«Не плач, серце, я жартую».

«Жарти!»

Усміхнулась.

Прихилилась головкою
Та й ніби заснула.

«Бач, Оксано, я жартую,
А ти й справді плачеш.

Ну не плач же, глянь на мене:
Завтра не побачиш.

Завтра буду я далеко,
Далеко, Оксано...

Завтра вночі у Чигрині
Свячений достану.

Дасть він мені срібло-злото,
Дасть він мені славу;

Одягну тебе, обую,
Поса[д]жу, як паву,
На дзиґлику, як гетьманшу,
Та й дивитись буду;

Поки не вмру, дивитимусь».
«А може й забудеш?
Розбагатієш, у Київ
Поїдеш з панами,
Найдеш собі шляхтяночку,
Забудеш Оксану!»
«Хіба краща є за тебе?»
«Може й є — не знаю».

«Гнівиш Бога, моє серце:
Кращої немає
Ні на небі, ні за небом;

Ні за синім морем
Нема кращої за тебе!»
«Що се ти говориш?
Схаменися!»

«Правду, рибко!»
Та й знову, та й знову.
Довго вони, як бачите,
Меж мови-розмови
Цілувались, обнімались
З усієї сили;

То плакали, то божились,
То ще раз божились,
їй Ярема розказував,
Як жить вони будуть
Укупочці, як золото
І долю добуде,
Як виріжуть гайдамаки
Ляхів в Україні,
Як він буде панувати,
Коли не загине.

Аж обридло слухаючи,
Далебі, дівчата!

«Ото який! Мов і справді
Обридло!»

А мати

Або батько як побачать,
Що ви, мої любі,
Таке диво читаєте, —
Гріха на всю губу!

Тоді, тоді... Та цур йому,
А дуже цікаве!

А надто вам розказать би,
Як козак чорнявий
Під вербою, над водою,
Обнявшись, сумує;

А Оксана, як голубка,
Воркує, цілує;

То заплаче, то зомліє,
Головоньку схилить:
«Серце моє, доле моя!
Соколе мій милий!

Мій!..» Аж верби нагинались
Слухать тую мову.

Ото мова! Не розкажу,
Мої чорноброві,
Не розкажу против ночі,
А то ще присниться.
Нехай собі розійдуться
Так, як ізійшлися, —
Тихесенько, гарнесенько,
Щоб ніхто не бачив
Ні дівочі дрібні сльози,
Ні щирі козачі.

Нехай собі... Може, ще раз
Вони на сім світі
Зострінуться... Побачимо...

А тим часом світить
З усіх вікон у титаря.
Що то там твориться?
Треба глянуть та розказать...

Бодай не дивиться!

Бодай не дивитись, бодай не казати!
Бо за людей сором, бо серце болить.
Гляньте, подивіться: то конфедерати,
Люде, що зібрались волю боронить.
Боронять, прокляті... Будь проклята мати,
І день і година, коли понесла,
Коли породила, на світ привела!
Дивіться, що роблять у титаря в хаті
Пекельнії діти.

У печі пала
Огонь і світить на всю хату,
В кутку собакою дрижить
Проклятий жид; конфедерати
Кричать до титаря: «Хоч жить?
Скажи, де гроші?»

Той мовчить.

Налигачем скрутили руки,
Об землю вдарили — нема,
Нема ні слова.

«Мало муки!

Давайте приску! Де смола?
Кропи його! Отак! Холоне?
Мерщій же приском посипай!
Що? скажеш, шельмо?.. І не стогне!
Завзята бестія! Стривай!»
Насипали в халяви жару...
«У тім я цвяшок закатай!»
Не витерпів святої кари,
Упав, сердега. Пропадай,
Душа, без сповіді святої!
«Оксано, дочко!» — та й умер.
Ляхи задумалися, стоя,
Хоч і запеклі.

«Що ж тепер?

Панове, ради! Поміркуєм,
Тепер з ним нічого робить,
Запалим церкву!»

«Ґвалт! рятуйте!

Хто в Бога вірує!» — кричить
Надворі голос що є сили.
Ляхи зомліли. «Хто такий?»
Оксана в двері: «Вбили! вбили!»
Та й пада крижем. А старший
Махнув рукою на громаду.
Понура шляхта, мов хорти,
За двері вийшла. Сам позаду
Бере зомлілую...

Де ж ти,

Яремо, де ти? подивися!
А він, мандруючи, співа,
Як Наливайко з ляхом бився.

Ляхи пропали, нежива
Пропала з ними і Оксана.
Собаки де-де по Вільшаній
Загавкають та й замовчать.

Біліє місяць; люде сплять,

І титар спить... Не рано встане:
Навіки, праведний, заснув.

Горіло світло, погасало,

Погасло... Мертвий мов здригнув.

І сумно-сумно в хаті стало.

С&ято 6 ‘Чигирині

Гетьмани, гетьмани, якби то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.

Базари, де ві[й]сько, як море червоне,
Перед бунчуками, бувало, горить,
А ясновельможний, на воронім коні,
Блисне булавою — море закипить...

Закипить — і розлилося
Степами, ярами;

Лихо мліє перед ними...

А за козаками...

Та що й казать? Минулося;

А те, що минуло,

Не згадуйте, пани-брати,
Бо щоб не почули.

Та й що з того, що згадаєш?

Згадаєш — заплачеш.

Ну хоч глянем на Чигирин,
Колись-то козачий.

Із-за лісу, з-за туману,
Місяць випливає,
Червоніє, круглолиций,
Горить, а не сяє,
Неначе зна, що не треба
Людям його світу,
Що пожари Україну
Нагріють, освітять.

І смерклося, а в Чигрині,
Як у домовині.
Сумно-сумно. (Отак було
По всій Україні
Против ночі Маковія,
Як ножі святили.)
Людей не чуть; через базар
Кажан костокрилий
Перелетить; на вигоні
Сова завиває.

А де ж люде?.. Над Тясмином,
У темному гаю,
Зібралися; старий, малий,
Убогий, багатий
Поєднались, — дожидають
Великого свята.

У темному гаю, в зеленій діброві,
На припоні коні отаву скубуть;
Осідлані коні, вороні готові.
Куди-то поїдуть? кого повезуть?
Он кого, дивіться. Лягли по долині,
Неначе побиті, ні слова не чуть.
Ото гайдамаки. На ґвалт України
Орли налетіли; вони рознесуть
Ляхам, жидам кару;

За кров і пожари

Пеклом гайдамаки ляхам оддадуть.

Попід дібровою стоять
Вози залізної тарані:
То щедрої гостинець пані.
Уміла що кому давать,
Нівроку їй, нехай царствує;
Нехай не вадить, як не чує!
Поміж возами нігде стать:
Неначе в ірій, налетіло
З Смілянщини, з Чигирина
Просте козацтво, старшина,
На певне діло налетіли.
Козацьке панство похо[д]жає
В киреях чорних, як один,
Тихенько ходя розмовляє
І поглядає на Чигрин.
Старшина первий

Старий Головатий щось дуже коверзує.

Старшина другий

Мудра голова, сидить собі в хуторі, ніби не знає нічого, а дивишся —
скрізь Головатий. «Коли сам, — каже, — не повершу, то синові передам».

Старшина третій

Та й син же штука! Я вчора зострівся з Залізняком; таке розказує про
його, що цур йому! «Кошовим, — каже, — буде, та й годі; а може, ще
і гетьманом, коли теє...»

Старшина другий

А Гонта нащо? А Залізняк? До Ґонти сама... сама писала: «Коли, —
каже...»

Старшина первий

Цитьте лишень, здається, дзвонять!

Старшина другий

Та ні, то люде гомонять.

Старшина первий

Гомонять, поки ляхи почують. Ох, старі голови та розумні: химерять-
химерять та й зроблять з лемеша швайку. Де можна лантух, там торби
не треба. Купили хріну, треба з’їсти; плачте, очі, хоч повилазьте: бачили,
що купували — грошам не пропадать! А то думають, думають, ні вголос,
ні мовчки; а ляхи догадаються — от тобі й пшик! Що там за рада? Чом
вони не дзвонять? Чим спиниш народ, щоб не гомонів? Не десять душ,
а, слава Богу, вся Смілянщина, коли не вся Україна. Он, чуєте? співають.

Старшина третій

Справді, співа щось; піду спиню.

Старшина первий

Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно.

Старшина другий

Ото, мабудь, Волох! Не втерпів-таки старий дурень: треба, та й годі!

Старшина третій

А мудро співає! Коли не послухаєш, усе іншу. Підкрадьмось, братці,
та послухаєм, а тим часом задзвонять.
Старшина первий і другий
А що ж? То й ходімо!

Старшина третій
Добре, ходімо.

Старшини нишком стали за дубом, а під дубом сидить сліпий кобзар; кругом
його запорожці і гайдамаки. Кобзар співає з повагою і неголосно.

Ой волохи, волохи,
Вас осталося трохи;

І ви, молдавани,
Тепер ви не пани;
Ваші господарі —
Наймити татарам,
Турецьким султанам,
В кайданах, в кайданах!
Годі ж, не журіться;
Гарно помоліться,
Братайтеся з нами,
З нами, козаками;
Згадайте Богдана,
Старого гетьмана;
Будете панами,
Та, як ми, з ножами,
З ножами святими,
Та з батьком Максимом
Сю ніч погуляєм,
Ляхів погойдаєм,
Та так погуляєм,
Що аж пекло засміється,
Земля затрясеться,
Небо запалає...

Добре погуляєм!

Запорожець

Добре погуляєм! Правду старий співа, як не бреше. А що б то з його
за кобзар був, якби не волох!

Кобзар

Та я й не волох; так тілько — був колись у Волощині, а люде й зовуть
Волохом, сам не знаю за що.
Запорожець

Ну, та дарма; утни яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар.

Гайдамака

Та не голосно, щоб не почула старшина.

Запорожець

А що нам ваша старшина? Почує, так послуха, коли має чим слухати,
та й годі. У нас один старший — батько Максим; а він як почує, то ще
карбованця дасть. Співай, старче Божий, не слухай його.

Гайдамака

Та воно так, чоловіче; я це й сам знаю, та ще ось що: не так пани, як
підпанки, або — поки сонце зійде, то роса очі виїсть.

Запорожець

Брехня! Співай, старче Божий, яку знаєш, а то й дзвона не діждемо —
поснемо.

Гуртом
Справді, поснемо; співай яку-небудь.

Кобзар

(співає)

Літа орел, літа сизий
Попід небесами;

Гуля Максим, гуля батько
Степами-лісами.

Ой літає орел сизий,
А за ним орлята;
Гуля Максим, гуля батько,
А за ним хлоп’ята,
Запорожці ті хлоп’ята,
Сини його, діти,
Поміркує, загадає,
Чи бити, чи пити,
Чи танцювать, то й ушкварять,
Аж земля трясеться.
Заспіває — заспівають,
Аж лихо сміється.

Горілку, мед не чаркою —
Поставцем черкає,
А ворога, заплющившись,
Ката, не минає.
Отакий-то наш отаман,
Орел сизокрилий!

І воює, і гарцює
З усієї сили —
Нема в його ні оселі,
Ні саду, ні ставу...
Степ і море; скрізь битий шлях,
Скрізь золото, слава.

Шануйтеся ж, вражі ляхи,
Скажені собаки:

Йде Залізняк Чорним шляхом,
За ним гайдамаки.

Запорожець

Оце-то так! Вчистив, нічого сказати: і до ладу, і правда. Добре, дале-
бі, добре! Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі.

Гайдамака

Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків?

Запорожець

Який-бо ти бевзь і справді! Бачиш, ось що він співав: щоб ляхи погані,
скажені собаки, каялись, бо йде Залізняк Чорним шляхом з гайдамака-
ми, щоб ляхів, бачиш, різати...

Гайдамака

І вішати, і мордувати! Добре, єй-богу, добре! Ну, це так! Далебі, дав
би карбованця, якби був не пропив учора! Шкода! Ну, нехай стара в’язне,
більше м’яса буде. Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам. Утни ще що-
небудь про гайдамаків.

Кобзар

До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип,
співатиму; а охрипну — чарочку-другу тії ледащиці-живиці, як то ка-
жуть, та й знову. Слухайте ж, панове громадо!

Ночували гайдамаки
В зеленій діброві,
На припоні пасли коні,
Сідлані, готові.

Ночували ляшки-панки
В будинках з жидами,
Напилися, простягнися
Та й...

Громада

Цить лишень! Здається, дзвонять. Чуєш?.. Ще раз... о!..

«Задзвонили, задзвонили!» —
Пішла луна гаєм.

«Ідіть же ви та молітесь,
А я доспіваю».

Повалили гайдамаки
Аж стогне діброва;
Не повезли, а на плечах
Чумацькі волові
Несуть вози. А за ними
Сліпий Волох знову:
«Ночували гайдамаки
В зеленій діброві».
Шкандибає, курникає,
І гич не до речі.

«Ну лиш іншу, старче Божий!» —
З возами на плечах
Кричать йому гайдамаки.
«Добре, хлопці, нате!

Отак! Отак! Добре, хлопці!
Ануте, хлоп’ята,
Ушкваримо!»
Земля гнеться,
А вони з возами

Так і ріжуть. Кобзар грає,
Додає словами:
«Ой гоп, таки так!

Кличе Гандзю козак:
«Ходи, Гандзю, пожартую,
Ходи, Гандзю, поцілую;
Ходім, Гандзю, до попа
Богу помолиться;

Нема жита ні снопа,
Вари варениці».

Оженився, зажурився —
Нічого немає;

У ряднині ростуть діти,
А козак співає:
«І по хаті ти-ни-ни,
І по сінях ти-ни-ни,
Вари, жінко, лини,
Ти-ни-ни, ти-ни-ни!»

«Добре! Добре! Ще раз! Ще раз!» —
Кричать гайдамаки.

«Ой гоп, того дива!

Наварили ляхи пива,
А ми будем шинкувать,
Ляшків-панків частувать.
Ляшків-панків почастуєм,
З панянками пожартуєм.
Ой гоп таки так!

Кличе панну козак:
«Панно, пташко моя!
Панно, доле моя!

Не соромся, дай рученьку,
Ходім погуляймо;

Нехай людям лихо сниться,
А ми заспіваймо.

А ми заспіваймо,
А ми посідаймо,
Панно, пташко моя,
Панно, доле моя!»
«Ще раз, ще раз!»

«Якби таки або так, або сяк,
Якби таки запорозький козак,
Якби таки молодий, молодий,
Хоч по хаті поводив, поводив.
Страх мені не хочеться
З старим дідом морочиться.
Якби таки...»

«Цу-цу, скажені! Схаменіться!
Бач, розходилися! А ти,
Стара собако, де б молиться,
Верзеш тут погань. От чорти!» —
Кричить отаман. Опинились;
Аж церков бачать. Дяк співа,
Попи з кадилами, з кропилом;
Громада — ніби нежива,
Анітелень... Поміж возами
Попи з кропилами пішли;
За ними корогви несли,
Як на Великдень над пасками.
«Молітесь, братія, молітесь! —
Так благочинний начина. —
Кругом святого Чигрина
Сторожа стане з того світу,
Не дасть святого розпинать.
А ви Україну ховайте:
Не дайте матері, не дайте
В руках у ката пропадать.
Од Конашевича і досі
Пожар не гасне, люде мруть,
Конають в тюрмах, голі, босі...
Діти нехрещені ростуть,
Козацькі діти; а дівчата!..
Землі козацької краса,
У ляха в’яне, як перш мати,
І непокритая коса
Стидом січеться; карі очі
В неволі гаснуть; розковать
Козак сестру свою не хоче,
Сам не соромиться конать
В ярмі у ляха... горе, горе!
Молітесь, діти! Страшний суд
Ляхи в Україну несуть —
І заридають чорні гори.

Згадайте праведних гетьманів:
Де їх могили? Де лежить
Останок славного Богдана?

Де Остряницина стоїть
Хоч би убогая могила?
Де Наливайкова? Нема!
Живого й мертвого спалили.
Де той Богун, де та зима?
Інгул щозиму замерзає —
Богун не встане загатить
Шляхетським трупом. Лях гуляє!
Нема Богдана червонить
І Жовті Води, й Рось зелену.
Сумує Корсунь староденний:
Нема журбу з ким поділить.
І Альта плаче: «Тяжко жити!

Я сохну, сохну... Де Тарас?

Нема, не чуть... не в батька діти!»
Не плачте, братія: за нас
І душі праведних, і сила
Архістратига Михаїла.

Не за горами кари час.

Молітесь, братія!»

Молились,
Молились щиро козаки,
Як діти, щиро; не журились,
Гадали теє... а зробилось —
Над козаками хусточки!

Одно добро, одна слава —
Біліє хустина.

Та й ту знімуть...

А диякон:
«Нехай ворог гине!

Беріть ножі! Освятили».

Ударили в дзвони,
Реве гаєм: «Освятили!»
Аж серце холоне!

Освятили, освятили!
Гине шляхта, гине!

Розібрали, заблищали
По всій Україні.

ЯІреті півні

Ще день Украйну катували
Ляхи скажені; ще один,
Один останній сумували
І Україна, і Чигрин.

І той минув — день Маковія,
Велике свято в Україні.

Минув — і лях, і жидовин
Горілки, крові упивались,
Кляли схизмата, розпинали,
Кляли, що нічого вже взять.
А гайдамаки мовчки ждали,
Поки поганці ляжуть спать.
Лягли, і в голови не клали,
Що вже їм завтра не вставать.
Ляхи заснули, а Іуди
Ще лічать гроші уночі,
Без світла лічать бариші,
Щоб не побачили, бач, люде.
І ті на золото лягли

І сном нечистим задрімали.
Дрімають... навіки бодай задрімали!
А тим часом місяць пливе оглядать
І небо, і зорі, і землю, і море
Та глянуть на люде, що вони мотбрять,
Щоб Богові вранці про те розказать.
Світить білолиций на всю Україну,
Світить... а чи бачить мою сиротину,
Оксану з Вільшани, мою сироту?
Де її мордують, де вона воркує?
Чи знає Ярема? Чи знає, чи чує?
Побачимо потім, а тепер не ту,
Не ту заспіваю, іншої заграю;
Лихо — не дівчата — буде танцювать.
Недолю співаю козацького краю:
Слухайте ж, щоб дітям потім розказать,
Щоб і діти знали, внукам розказали,
Як козаки шляхту тяжко покарали
За те, що не вміла в добрі панувать.

Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.

Текла, текла та й висохла.

Степи зеленіють;

Діди лежать, а над ними
Могили синіють.

Та що з того, що високі?

Ніхто їх не знає,

Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.

Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними
їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;

А унуки? їм байдуже,
Панам жито сіють.

Багато їх, а хто скаже,
Де Гонти могила,
Мученика праведного
Де похоронили?

Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває?

Тяжко! важко! Кат панує,
А їх не згадають.

Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.

І день, і ніч ґвалт, гармати;

Земля стогне, гнеться;

Сумно, страшно, а згадаєш —
Серце усміхнеться.

Місяцю мій ясний! З високого неба
Сховайся за гору, бо світу не треба;
Страшно тобі буде, хоч ти й бачив Рось,
І Альту, і Сену, і там розлилось,
Не знать за що, крові широкеє море.
А тепер що буде! Сховайся ж за гору;
Сховайся, мій друже, щоб не довелось
На старість заплакать...

Сумно, сумно серед неба
Сяє білолиций.

Понад Дніпром козак іде,
Може, з вечорниці.

Іде сумний, невеселий,
Ледве несуть ноги.
Може, дівчина не любить
За те, що убогий?

І дівчина його любить,
Хоч лата на латі.

Чорнобривий, а не згине,
То буде й багатий.
Чого ж смутний, невеселий
Іде — чуть не плаче?

Якусь тяжку недоленьку

Віщує козаче.

Чує серце, та не скаже,
Яке лихо буде.

Мине лихо... Кругом його
Мов вимерли люде.

Ані півня, ні собаки:
Тілько із-за гаю
Десь далеко сіроманці
Вовки завивають.

Байдуже! Іде Ярема,
Та не до Оксани,
Не в Вільшану на досвітки —
До ляхів поганих
У Черкаси. А там третій
Півень заспіває...

А там... а там... Йде Ярема,
На Дніпр поглядає.

«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові; ще понесеш, друже!

Червонив ти синє, та не напоїв;

А сю ніч уп’єшся. Пекельнеє свято

По всій Україні сю ніч зареве;

Потече багато, багато-багато

Шляхетської крові. Козак оживе;

Оживуть гетьмани в золотім жупані;

Прокинеться доля; козак заспіва:
«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —
О Боже мій милий — блисне булава!»

Так думав, ідучи в латаній свитині,
Сердега Ярема з свяченим в руках.
А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,
Підняв гори-хвилі; а в очеретах
Реве, стогне, завиває,
Лози нагинає;

Грім гогоче, а блискавка
Хмару роздирає.

Іде собі наш Ярема,
Нічого не бачить;

Одна думка усміхнеться,
А друга заплаче.

«Там Оксана, там весело

І в сірій свитині;

А тут... а тут... що ще буде?
Може, ще загину».

А тим часом із байрака
Півень — кукуріку!
«А, Черкаси!., боже милий!
Не вкороти віку!»

“Червоний бенкет

Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;

Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!
Гине шляхта! Погуляєм
Та хмару нагрієм!»
Зайнялася Смілянщина,
Хмара червоніє.

А найперша Медведівка
Небо нагріває.

Горить Сміла, Смілянщина
Кров’ю підпливає:

Горить Корсунь, горить Канів,
Чигирин, Черкаси;

Чорним шляхом запалало,
І кров полилася
Аж у Волинь. По Поліссі
Гонта бенкетує,
А Залізняк в Смілянщині
Домаху гартує,
У Черкасах, де й Ярема
Пробує свячений.
«Отак, отак! Добре, діти,
Мордуйте скажених!

Добре, хлопці!» — на базарі
Залізняк гукає.

Кругом пекло; гайдамаки
По пеклу гуляють.
А Ярема — страшно глянуть —
По три, по чотири
Так і кладе. «Добре, сину,
Матері їх хиря!

Мордуй, мордуй: в Раю будеш
Або есаулом.

Гуляй, сину! нуте, діти!»

І діти майнули

По горищах, по коморах,
По льохах, усюди;

Всіх уклали, всіх забрали.
«Тепер, хлопці, буде!

Утомились, одпочиньте».

Улиці, базари

Крились трупом, плили кров’ю.
«Мало клятим кари!

Ще раз треба перемучить,
Щоб не повставали
Нехрещені, кляті душі».
На базар збирались
Гайдамаки. Йде Ярема,
Залізняк гукає:

«Чуєш, хлопче? Ходи сюди!
Не бійсь, не злякаю».

«Не боюся!» Знявши шапку,
Став, мов перед паном.

«Відкіля ти? Хто ти такий?»
«Я, пане, з Вільшани».

«З Вільшаної, де титаря
Пси замордували?»
«Де? Якого?»

«У Вільшаній;

І кажуть, що вкрали

Дочку його, коли знаєш?»
«Дочку, у Вільшаній?»
«У титаря, коли знавав».
«Оксано, Оксано!» —
Ледве вимовив Ярема
Та й упав додолу.

«Еге! ось що... Шкода хлопця,
Провітри, Миколо!»
Провітрився. «Батьку! брате!
Чом я не сторукий?
Дайте ножа, дайте силу,
Муки ляхам, муки!
Муки страшної, щеб пекло
Тряслося та мліло!»
«Добре, сину, ножі будуть
На святеє діло.

Ходім з нами у Лисянку
Ножі гартувати!»
«Ходім, ходім, отамане,
Батьку ти мій, брате,
Мій єдиний! На край світу
Полечу, достану,
З пекла вирву, отамане...
На край світу, пане...
На край світу, та не найду,
Не найду Оксани!»
«Може, й найдеш. А як тебе
Зовуть? Я не знаю».

«Яремою».

«А прізвище?»
«Прізвища немає!»
«Хіба байстрюк? Без прізвища.
Запиши, Миколо,
У реєстр. Нехай буде...
Нехай буде Голий,
Так і пиши!»

«Ні, погано!»
«Ну, хіба Бідою?»
«І це не так».

«Стривай лишень,
Пиши Га лай дою».

Записали.

«Ну, Гал ай до,
Поїдем гуляти.

Найдеш долю... А не найдеш...
Рушайте, хлоп’ята».

І Яремі дали коня
Зайвого з обозу.
Усміхнувся на воронім
Та й знову у сльози.
Виїхали за царину;
Палають Черкаси...
«Чи всі, діти?»
«Усі, батьку!»
«Гайда!»

Простяглася

По діброві понад Дніпром
Козацька ватага.

А за ними кобзар Волох
Переваги-ваги
Шкандибає на конику,
Козакам співає:
«Гайдамаки, гайдамаки,
Залізняк гуляє».

Поїхали... А Черкаси
Палають, палають.

Байдуже, ніхто й не гляне.
Сміються та лають
Кляту шляхту. Хто балака,
Хто кобзаря слуха.

А Залізняк попереду
Нашорошив уха;
їде собі, люльку курить,
Нікому ні слова.

А за ним німий Ярема.
Зелена діброва,

І темний гай, і Дніпр дужий,
І високі гори,
Небо, зорі, добро, люде
І лютеє горе —
Все пропало, все! Нічого
Не знає, не бачить,
Як убитий. Тяжко йому,
Тяжко, а не плаче.

Ні, не плаче: змія люта,
Жадна випиває
Його сльози, давить душу,
Серце роздирає.

«Ой ви, сльози, дрібні сльози!
Ви змиєте горе;

Змийте його... тяжко! Нудно!
І синього моря,
І Дніпра, щоб вилить люте,
І Дніпра не стане.

Занапастить хіба душу?
Оксано, Оксано!

Де ти, де ти? Подивися,
Моя ти єдина,
Подивися на Ярему.
Де ти? Може, гине,
Може, тяжко клене долю,
Клене, умирає,
Або в пана у кайданах
У склепу конає.
Може, згадує Ярему,
Згадує Вільшану,
Кличе його: «Серце моє,
Обніми Оксану!
Обнімемось, мій соколе!
Навіки зомлієм.

Нехай ляхи знущаються, —
Не почуєм!..» Віє,
Віє вітер з-за Лиману,
Гне тополю в полі, —
І дівчина похилиться,
Куди гне недоля.

Посумує, пожуриться,
Забуде... і, може...

У жупані сама пані;
А лях... Боже, Боже!

Карай пеклом мою душу,
Вилий муки море,
Розбий кару надо мною,
Та не таким горем
Карай серце: розірветься,
Хоч би було камень.
Доле моя! серце моє!
Оксано, Оксано!

Де ти ділася-поділась?»
І хлинули сльози;
Дрібні-дрібні полилися.
Де вони взялися!
А Залізняк гайдамакам
Каже опинитись:
«У ліс, хлопці! вже світає,
І коні пристали:
Попасемо». І тихенько
У лісі сховались.
Тупалівщина

Зайшло сонце; Україна —
Де палала, тліла,
А де шляхта, запершися,
У будинках мліла.

Скрізь по селах шибениці;

Навішано трупу —

Тілько старших, а так шляхта
Купою на купі'

На улицях, на розпуттях
Собаки,ворони

Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить.

Та й нікому: осталися
Діти та собаки —
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.

Отаке-то було лихо
По всій Україні!

Гірше пекла... а за віщо,
За що люде гинуть?

Того ж батька, такі ж діти —
Жити б та брататься.

Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз’єднаться!
Треба крові, брата крові,
Бо заздро, що в брата
Є в коморі і на дворі,
І весело в хаті!

«Уб’єм брата! Спалим хату!» —
Сказали, і сталось.

Все б, здається; ні, на кару
Сироти остались.

В сльозах росли та й виросли;
Замучені руки
Розв’язались — і кров за кров,
І муки за муки!

Болить серце, як згадаєш:
Старих слов’ян діти
Впились кров’ю. А хто винен?
Ксьондзи, єзуїти.
Мандрували гайдамаки
Лісами, ярами,
А за ними і Галайда
З дрібними сльозами.
Вже минули Воронівку,
Вербівку; в Вільшану
Приїхали. «Хіба спитать,
Спитать про Оксану?
Не спитаю, щоб не знали,
За що пропадаю».
А тим часом гайдамаки
Й Вільшану минають.
Питається у хлопчика:
«Що, титаря вбили?»
«Ба ні, дядьку; батько казав,
Що його спалили
Оті ляхи, що там лежать,
І Оксану вкрали.

А титаря на цвинтарі
Вчора поховали».

Не дослухав... «Неси, коню!»
І поводи кинув.

«Чом я вчора, поки не знав,
Вчора не загинув!

А сьогодні, коли й умру,
З домовини встану
Ляхів мучить. Серце моє!
Оксано! Оксано!

Де ти?»

Замовк, зажурився,
Поїхав ходою.

Тяжко-важко сіромасі
Боротись з нудьгою.
Догнав своїх, Боровиків
Вже хутір минають.

Корчма тліє з стодолою,
А Лейби немає.

Усміхнувся мій Ярема,
Тяжко усміхнувся.

Отут, отут позавчора
Перед жидом гнувся,
А сьогодні... Та й жаль стало,
Що лихо минуло.
Гайдамаки понад яром
З шляху повернули.
Наганяють півпаробка.

Хлопець у свитині
Полатаній, у постолах;
На плечах торбина.

«Гей, старченя! стривай лишень!»
«Я не старець, пане!

Я, як бачте, гайдамака».
«Який же поганий!»
«Відкіля ти?»

«З Керелівки».
«А Будища знаєш?

І озеро коло Будищ?»
«І озеро знаю,
Отам воно; оцим яром
Втрапите до його».
«Що, сьогодня ляхів бачив?»
«Нігде ні одного;

А вчора було багато.

Вінки не святили:

Не дали ляхи прокляті.
Зате ж їх і били

І я й батько святим ножем;

А мати нездужа,
А то й вона б».
«Добре, хлопче.
Ось на ж тобі, друже,
Цей дукачик, та не згуби».

Узяв золотого,
Подивився: «Спасибі вам!»
«Ну, хлопці, в дорогу!

Та чуєте? Без гомону.
Галайдо, за мною!

В оцім яру є озеро
Й ліс попід горою,
А в лісі скарб. Як приїдем,
То щоб кругом стали,
Скажи хлопцям. Може, льохи
Стерегти осталась
Яка погань».

Приїхали,
Стали кругом ліса;
Дивляться — нема нікого...
«Ту їх достобіса!

Які груші уродили!
Збивайте, хлоп’ята!
Швидче! швидче. Отак! отак!» —
І конфедерати
Посипалися додолу,
Груші гнилобокі.

Позбивали, упорались;

Козакам нівроку,
Найшли льохи, скарб забрали,
У ляхів кишені

Потрусили та й потягли
Карати мерзенних

У Лисянку.

Бенкет у Лисянці

Смеркалося. Із Лисянки
Кругом засвітило:
Ото Гонта з Залізняком
Люльки закурили.

Страшно, страшно закурили!
І в пеклі не вміють

Отак курить. Гнилий Тікич
Кров’ю червоніє
Шляхетською, жидівською;
А над ним палають

І хатина, і будинок;
Мов доля карає
Вельможного й неможного.

А серед базару
Стоїть Гонта з Залізняком,
Кричить: «Ляхам кари!
Кари ляхам, щоб каялись!»
І діти карають.

Стогнуть, плачуть; один просить,
Другий проклинає;

Той молиться, сповідає
Гріхи перед братом,
Уже вбитим. Не милують,
Карають, завзяті.

Як смерть люта, не вважають
На літа, на вроду
Шляхтяночки й жидівочки.
Тече кров у воду.

Ні каліка, ані старий,
Ні мала дитина

Не остались, — не вблагали
Лихої години.

Всі полягли, всі покотом;

Ні душі живої
Шляхетської й жидівської.

А пожар удвоє
Розгорівся, розпалався
До самої хмари.

А Галайда, знай, гукає:
«Кариляхам, кари!»
Мов скажений, мертвих ріже,
Мертвих віша, палить.
«Дайте ляха, дайте жида!
Мало мені, мало!

Дайте ляха, дайте крові
Наточить з поганих!

Крові море... мало моря...
Оксано! Оксано!

Де ти?» — крикне й сховається
В полум’ї, в пожарі.

А тим часом гайдамаки
Столи вздовж базару
Поставили, несуть страву,
Де що запопали,
Щоб засвітла повечерять.
«Гуляй!» — загукали.
Вечеряють, а кругом їх
Пекло червоніє.

У полум’ї, повітані
На кроквах, чорніють
Панські трупи. Горять крокви
І падають з ними.

«Пийте, діти! пийте, лийте!
З панами такими,
Може, ще раз зострінемось,
Ще раз погуляєм».
І поставець одним духом
Залізняк черкає.

«За прокляті ваші трупи,
За душі прокляті
Ще раз вип’ю! Пийте, діти!
Вип’єм, Гонто, брате!

Вип’єм, друже, погуляєм
Укупочці, в парі.

А де ж Волох? Заспівай лиш
Нам, старий кобзарю!

Не про дідів, бо незгірше
Й ми ляхів караєм;

Не про лихо, бо ми його
Не знали й не знаєм.
Веселої утни, старче,
Щоб земля ломилась, —
Про вдовицю-молодицю,
Як вона журилась».

(Кобзар грає й приспівує.)

Од села до села
Танці та музики:
Курку, яйця продала—
Маю черевики.

Од села до села
Буду танцювати:
Ні корови, ні вола —
Осталася хата.

Я оддам, я продам
Кумові хатину,
Я куплю, я зроблю
Яточку під тином;
Торгувать, шинкувать
Буду чарочками,
Танцювать та гулять,
Таки з паробками.
Ох ви, дітки мої,
Мої голуб’ята,
Не журіться, подивіться,
Як танцює мати.
Сама в найми піду,
Діток в школу оддам,
А червоним черевичкам
Таки дам, таки дам!

«Добре, добре! Ну, до танців,
До танців, кобзарю!»

Сліпий вшкварив — навприсядки
Пішли по базару.

Земля гнеться. «Нумо, Гонто!»
«Нум, брате Максиме!
Ушкваримо, мій голубе,
Поки не загинем!»

«Не дивуйтеся, дівчата,
Що я обідрався;

Бо мій батько робив гладко,
То й я в його вдався».

«Добре, брате, єй же богу!»
«Ану ти, Максиме!»
«Постривай лиш!»

«Отак чини, як я чиню:
Люби дочку абичию —
Хоч попову, хоч дякову,
Хоч хорошу мужикову».

Всі танцюють, а Галайда
Не уує, не бачить.

Сидить собі кінець стола,
Тяжко-важко плаче,
Як дитина. Чого б, бачся?
В червонім жупані,
І золото, і слава є,
Та нема Оксани;

Ні з ким долю поділити,
Ні з ким заспівати;

Один, один сиротою
Мусить пропадати.
А того, того й не знає,
Що його Оксана
По тім боці за Тікичем
В будинку з панами,
З тими самими ляхами,
Що замордували
Її батька. Недолюди,
Тепер заховались
За мурами та дивитесь,
Як жиди конають,
Брати ваші! А Оксана
В вікно поглядає
На Лисянку засвічену.
«Де то мій Ярема?» —
Сама думає. Не знає,
Що він коло неї,
У Лисянці, не в свитині, —
В червонім жупані,
Сидить один та думає:
«Де моя Оксана?
Де вона, моя голубка
Приборкана, плаче?»
Тяжко йому.

А із яру
В киреї козачій
Хтось крадеться.

«Хто ти такий?» —
Галайда питає.

«Я посланець пана Гонти.
Нехай погуляє,
Я підожду».

«Ні, не діждеш,
Жидівська собако!»
«Ховай Боже, який я жид!
Бачиш? Гайдамака!

Ось копійка... подивися...
Хіба ти не знаєш?»
«Знаю, знаю», — і свячений
З халяви виймає.
«Признавайсь, проклятий жиде,
Де моя Оксана?» —
Та й замахнувсь.

«Ховай, Боже!..

В будинку... з панами...
Вся в золоті...»

«Виручай же!
Виручай, проклятий!»
«Добре, добре... Які ж бо ви,
Яремо, завзяті!

Іду зараз і виручу:
Гроші мур ламають.
Скажу ляхам — замість Паца...
«Добре, добре! Знаю.

Іди швидче!»

«Зараз, зараз!
Гонту забавляйте,
З півупруга, а там нехай.
Ідіть же гуляйте...

Куди везти?»
«У Лебедин!

У Лебедин — чуєш?»
«Чую, чую».

І Галайда
З Гонтою танцює.
А Залізняк бере кобзу:
«Потанцюй, кобзарю.
Я заграю».

Навприсядки
Сліпий по базару
Оддирає постолами,
Додає словами:

«На городі пастернак, пастернак;
Чи я ж тобі не козак, не козак?
Чи я ж тебе не люблю, не люблю?
Чи я ж тобі черевичків не куплю?

Куплю, куплю, чорнобрива,
Куплю, куплю того дива.

Буду, серце, ходить,
Буду, серце, любить».

«Ой гоп, гопака!
Полюбила козака,
Та рудого, та старого —
Лиха доля така.

Іди ж, доле, за журбою,
А ти, старий, за водою,
А я — так до шинку.
Вип’ю чарку, вип’ю другу,
Вип’ю третю на потуху,
П’яту, шосту, та й кінець.
Пішла баба у танець,
147 £•

А за нею горобець,
Викрутасом-вихилясом...
Молодець горобець!

Старий рудий бабу кличе,
А та йому дулі тиче:
«Оженився, сатано, —
Заробляй же на пшоно;
Треба діток годувать,
Треба діток одягать.
А я буду добувать,
А ти, старий, не гріши,
Та в запічку колиши,
Та мовчи, не диши».

«Як була я молодою преподобницею,
Повісила хвартушину над віконницею;

Хто йде — не мине,
То кивне, то моргне.
А я шовком вишиваю,
В кватирочку виглядаю:
Семени, Івани,
Надівайте жупани,
Та ходімо погуляймо,
Та сядемо заспіваймо».

«Заганяйте квочку в бочку,
А курчата в вершу

І... гу!

Загнув батько дугу,
Тягне мати супоню;
А ти зав’яжи, доню».

«Чи ще? чи годі?»
«Ще, ще!

Хоч погану! Самі ноги носять».

«Ой сип сирівець

Та криши опеньки:
Дід та баба,
То й до ладу, —
Обоє раденькі.
Ой сип сирівець

Та криши петрушку:

Ой сип сирівець

Та накриши хріну:

Ой сип воду, воду
Та пошукай броду, броду...»

«Годі! годі! — кричить Гонта, —
Годі, погасає.

Світла, діти!.. А де Лейба?

Ще його немає?

Найти його та повісить.
Петелька свиняча!

Гайда, діти! Погасає
Каганець козачий».
А Галайда: «Отамане!
Погуляймо, батьку!
Дивись — горить; на базарі
І видко, і гладко.

Потанцюєм. Грай, кобзарю!»
«Не хочу гуляти!

Огню, діти! дьогтю, клоччя!

Давайте гармати;

В потайники пустіть огонь!
Думають, жартую!»
Заревіли гайдамаки:
«Добре, батьку! Чуєм!»
Через греблю повалили,
Гукають, співають.

А Галайда кричить: «Батьку!
Стійте!., пропадаю!

Постривайте, не вбивайте:
Там моя Оксана.

Годиночку, батьки мої!

Я її достану!»
«Добре, добре!.. Залізняче,
Гукни, щоб палили.

Преподобиться з ляхами...
А ти, сизокрилий,
Найдеш іншу».

Оглянувся —
Галайди немає.

Ревуть гори — і будинок
З ляхами гуляє
Коло хмари. Що осталось,
Пеклом запалало...

«Де Галайда?» — Максим кличе.
І сліду не стало...

Поки хлоп’ята танцювали,
Ярема з Лейбою прокрались
Аж у будинок, в самий льох;
Оксану вихопив чуть живу
Ярема з льоху та й полинув
У Лебедин...

Лебедин

«Я сирота з Вільшаної,
Сирота, бабусю.

Батька ляхи замучили.
А мене... боюся.

Боюсь згадать, моя сиза...
Узяли з собою.

Не розпитуй, бабусенько,
Що було зо мною.
Я молилась, я плакала,
Серце розривалось,
Сльози сохли, душа мерла..
Ох, якби я знала,
Що побачу його ще раз,
Що побачу знову, —
Вдвоє, втроє б витерпіла
За єдине слово!

Вибачай, моя голубко!
Може, я грішила,
Може, Бог за те й карає,
Що я полюбила, —
Полюбила стан високий
І карії очі, —
Полюбила, як уміла,
Як серденько хоче.
Не за себе, не за батька
Молилась в неволі, —
Ні, бабусю, а за його,
За милого, долю.

Карай, Боже! Твою правду
Я витерпіть мушу.

Страшно сказать: я думала
Занапастить душу.

Якби не він, може 6... може,
І занапастила.

Тяжко було! Я думала:
«О Боже мій милий!
Він сирота, — хто без мене
Його привітає?

Хто про долю, про недолю,
Як я, розпитає?
Хто обійме, як я, його?
Хто душу покаже?
Хто сироті убогому
Добре слово скаже?»
Я так думала, бабусю,
І серце сміялось:
«Я сирота: без матері,
Без батька осталась,
І він один на всім світі,
Один мене любить;
А почує, що я вбилась,
То й себе погубить».
Так я думала, молилась,
Ждала, виглядала:
«Нема його, не прибуде, —
Одна я осталась...»
Та й заплакала. Черниця,
Стоя коло неї,
Зажурилась.

«Бабусенько!

Скажи мені, де я?»
«В Лебедині, моя пташко,
Не вставай: ти хвора».
«В Лебедині! Чи давно я?»
«Ба ні, позавчора».
«Позавчора?.. Стривай, стривай..
Пожар над водою...

Жид, будинок, Майданівка...
Зовуть Гал ай дою...»
«Гал ай дою Яремою
Себе називає
Той, що привіз...»

«Де він, де він?

Тепер же не знаю!..»
«Через тиждень обіцявся
Прийти за тобою».

«Через тиждень! через тиждень!
Раю мій, покою!

Бабусенько, минулася
Лихая година!

Той Галайда — мій Ярема!..

По всій Україні
Його знають. Я бачила,
Як села горіли;

Я бачила — кати-ляхи
Трусилися, мліли,
Як хто скаже про Галайду.
Знають вони, знають,
Хто такий, і відкіля він,
І кого шукає!..

Мене шукав, мене найшов,
Орел сизокрилий!

Прилітай же, мій соколе,
Мій голубе сизий!

Ох, як весело на світі,
Як весело стало!

Через тиждень, бабусенько...
Ще три дні осталось.

Ох, як довго!..

«Загрібай, мамо, жар, жар,
Буде тобі дочки жаль, жаль...»
Ох, як весело на світі!

А тобі, бабусю,
Чи весело?»

«Я тобою,
Пташко, веселюся».

«А чом же ти не співаєш?»
«Я вже одспівала...»
Задзвонили до вечерні;

Оксана осталась,
А черниця, помолившись,
В храм пошкандибала.

Через тиждень в Лебедині

У церкві співали:
Ісаія, ликуйї Вранці
Ярему вінчали;

А ввечері мій Ярема
(От хлопець звичайний!),
Щоб не сердить отамана,
Покинув Оксану:
Ляхів кінча; з Залізняком
Весілля справляє
В Уманщині, на пожарах.
Вона виглядає, —
Виглядає, чи не їде
З боярами в гості —
Перевезти із келії
В хату на помості.

Не журися, сподівайся
Та Богу молися.

А мені тепер на Умань
Треба подивитись.

Тонша & Умані

Хвалилися гайдамаки,
На Умань ідучи:
«Будем драти, пане-брате,
З китайки онучі».

Минають дні, минає літо,
А Україна, знай, горить;
По селах голі плачуть діти —
Батьків немає. Шелестить
Пожовкле листя по діброві;
Гуляють хмари; сонце спить;
Нігде не чуть людської мови;
Звір тілько виє по селу,
Гризучи трупи. Не ховали.
Вовків ляхами годували,
Аж поки снігом занесло
Огризки вовчі...

Не спинила хуртовина
Пекельної кари:

Ляхи мерзли, а козаки
Грілись на пожарі.

Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зострічають...
Рай, та й годі! А для кого?
Для людей. А люде?

Не хотять на його й глянуть,
А глянуть — огудять.

Треба кров’ю домальовать,
Освітить пожаром;

Сонця мало, рясту мало,
І багато хмари.

Пекла мало!.. Люде, люде!
Коли-то з вас буде
Того добра, що маєте?
Чудні, чудні люде!

Не спинила весна крові,
Ні злості людської.

Тяжко глянуть; а згадаєм —
Так було і в Трої.

Так і буде.

Гайдамаки
Гуляють, карають;
Де проїдуть — земля горить,
Кров’ю підпливає.

Придбав Максим собі сина
На всю Україну.

Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.

Максим ріже, а Ярема

Не ріже — лютує:

З ножем в руках, на пожарах
І днює й ночує.

Не милує, не минає
Нігде ні одного;
За титаря ляхам платить,
За батька святого;

За Оксану... Та й зомліє,
Згадавши Оксану.

А Залізняк: «Гуляй, сину,
Поки доля встане!

Погуляєм!»

Погуляли —
Купою на купі
Од Києва до Умані
Лягли ляхи трупом.

Як та хмара, гайдамаки
Умань обступили
Опівночі; до схід сонця
Умань затопили;

Затопили, закричали:
«Карай ляха знову!»
Покотились по базару
Кінні пагосіо^і;

Покотились малі діти
І каліки хворі.

Ґвалт і галас. На базарі,
Як посеред моря
Кровавого, стоїть Гонта
З Максимом завзятим.
Кричать удвох: «Добре, діти!
Отак їх, проклятих!»
Аж ось ведуть гайдамаки
Ксьондза-єзуїта

І двох хлопців. «Гонто, Гонто!
Оце твої діти.

Ти нас ріжеш — заріж і їх:
Вони католики.

Чого ж ти став? Чом не ріжеш?
Поки невеликі,
Заріж і їх, бо виростуть,
То тебе заріжуть...»
«Убийте пса! А собачат
Своєю заріжу.

Клич громаду. Признавайтесь,
Що ви католики!»

«Католики... бо нас мати...»
«Боже мій великий!

Мовчіть, мовчіть! Знаю, знаю!»
Зібралась громада
«Мої діти — католики...

Щоб не було зради.

Щоб не було поговору,
Панове громадо!

Я присягав, брав свячений
Різать католика.

Сини мої, сини мої!
Чом ви не великі?

Чом ви ляха не ріжете?..
«Будем різать, тату!»
«Не будете! не будете!
Будь проклята мати,
Та проклята католичка,
Що вас породила!

Чом вона вас до схід сонця
Була не втопила?

Менше б гріха: ви б умерли
Не католиками;

А сьогодні, сини мої,
Горе мені з вами!

Поцілуйте мене, діти,
Бо не я вбиваю,
А присяга». Махнув ножем —
І дітей немає!

Попадали зарізані.
«Тату! — белькотали, —
Тату, тату... ми не ляхи!
Ми...» — та й замовчали.

«Поховать хіба?»
«Не треба!

Вони католики.

Сини мої, сини мої!
Чом ви не великі?

Чом ворога не різали?

Чом матір не вбили,
Ту прокляту католичку,
Що вас породила?..

Ходім, брате!»

Взяв Максима,
Пішли вздовж базару,
І обидва закричали:
«Кари ляхам, кари!»

І карали: страшно, страшно
Умань запалала.

Ні в будинку, ні в костьолі,
Нігде не осталось, —
Всі полягли. Того лиха
Не було ніколи,
Що в Умані робилося.

Базиліан школу,
Де учились Гонти діти,
Сам Гонта руйнує:
«Ти поїла моїх діток! —

Гукає, лютує. —
Ти поїла невеликих,
Добру не навчила!..
Валіть стіни!»

Гайдамаки

Стіни розвалили, —
Розвалили, об каміння
Ксьондзів розбивали,
А школярів у криниці
Живих поховали.

До самої ночі ляхів мордували;

Душі не осталось. А Гонта кричить:
«Де ви, людоїди? Де ви поховались?
З’їли моїх діток, — тяжко мені жить!
Тяжко мені плакать! ні з ким говорить!
Сини мої любі, мої чорноброві!
Де ви поховались? Крові мені, крові!
Шляхетської крові, бо хочеться пить,
Хочеться дивитись, як вона чорніє,
Хочеться напитись... Чом вітер не віє,
Ляхів не навіє?.. Тяжко мені жить!
Тяжко мені плакать! Праведнії зорі!
Сховайтесь за хмару: я вас не займав,
Я дітей зарізав!.. Горе мені, горе!
Де я прихилюся?»

Так Гонта кричав,

По Умані бігав. А серед базару,
В крові, гайдамаки ставили столи;
Де що запопали, страви нанесли
І сіли вечерять. Остатняя кара,
Остатня вечеря!

«Гуляйте, сини!

Пийте, поки п’ється, бийте, поки б’ється! —
Залізняк гукає. — Ану, навісний,

Ушквар нам що-небудь, нехай земля гнеться,
Нехай погуляють мої козаки!»

І кобзар ушкварив:

«А мій батько орандар,
Чоботар;

Моя мати пряха

Та сваха;

Брати мої, соколи,
Привели

І корову із діброви,
І намиста нанесли.

А я собі Христя

В намисті,
А на лиштві листя

Та листя,
І чоботи, і підкови.
Вийду вранці до корови,
Я корову напою,
Подою,

З паробками постою,
Постою».

«Ой гоп по вечері.
Замикайте, діти, двері,
А ти, стара, не журись
Та до мене пригорнись!»

Всі гуляють. А де ж Гонта?
Чом він не гуляє?

Чому не п’є з козаками?

Чому не співає?

Нема його; тепер йому,
Мабуть, не до неї,
Не до співи.

А хто такий

У чорній киреї
Через базар переходить?
Став; розрива купу
Ляхів мертвих: шука когось.
Нагнувся, два трупи
Невеликих взяв на плечі
І, позад базару,
Через мертвих переступа,
Криється в пожарі

За костьолом. Хто ж це такий?
Гонта, горем битий,
Несе дітей поховати,
Землею накрити,
Щоб козацьке мале тіло
Собаки не їли.

І темними улицями,
Де менше горіло,
Поніс Гонта дітей своїх,
Щоб ніхто не бачив,
Де він синів поховає
І як Гонта плаче.

Виніс в поле, геть од шляху;
Свячений виймає

І свяченим копа яму.
А Умань палає,
Світить Гонті до роботи
І на дітей світить.

Неначе сплять одягнені.

Чого ж страшні діти?

Чого Гонта ніби краде
Або скарб ховає?

Аж труситься. Із Умані
Де-де чуть — гукають
Товариші гайдамаки;
Гонта мов не чує,
Синам хату серед степу
Глибоку будує.

Та й збудував. Бере синів,
Кладе в темну хату
Й не дивиться, ніби чує:
«Ми не ляхи, тату!»
Поклав обох; із кишені
Китайку виймає;
Поцілував мертвих в очі,
Хрестить, накриває
Червоною китайкою
Голови козачі.

Розкрив, ще раз подивився...
Тяжко-важко плаче:
«Сини мої, сини мої!

На ту Україну

Дивітеся: ви за неї
Й я за неї гину.
А хто мене поховає?

На чужому полі

Хто заплаче надо мною?

Доле моя, доле!

Доле моя нещаслива!

Що ти наробила?

Нащо мені дітей дала?
Чом мене не вбила?

Нехай вони б поховали,
А то я ховаю».

Поцілував, перехрестив,
Покрив, засипає:
«Спочивайте, сини мої,
В глибокій оселі!

Сука мати не придбала
Нової постелі.

Без васильків і без рути
Спочивайте, діти,
Та благайте, просіть Бога,
Нехай на сім світі
Мене за вас покарає,
За гріх сей великий.

Просіть, сини! Я прощаю,
Що ви католики».

Зрівняв землю, покрив дерном,
Щоб ніхто не бачив.

Де полягли Гонти діти,
Голови козачі.

«Спочивайте, виглядайте,
Я швидко прибуду.

Укоротив я вам віку,
І мені те буде.

І мене вб’ють... коли б швидче!
Та хто поховає?

Гайдамаки!.. Піду ще раз,
Ще раз погуляю!..»
Пішов Гонта, похилившись;

Іде, спотикнеться.

Пожар світить; Гонта гляне,
Гляне — усміхнеться.

Страшно, страшно усміхався,
На степ оглядався.

Утер очі... Тілько мріє

В диму, та й сховався.

Епілог

Давно те минуло, як, мала дитина,
Сирота в ряднині, я колись блукав,
Без свити, без хліба по тій Україні,
Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв.
Давно те минуло, як тими шляхами,
Де йшли гайдамаки, малими ногами
Ходив я, та плакав, та людей шукав,
Щоб добру навчили. Я тепер згадав,
Згадав, та й жаль стало, що лихо минуло.
Молодеє лихо! Якби ти вернулось,
Проміняв би долю, що маю тепер.
Згадаю те лихо, степи ті безкраї,
І батька, і діда старого згадаю...

Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер.
Бувало, в неділю, закривши Мінею,
По чарці з сусідом випивши тієї,
Батько діда просить, щоб той розказав
Про Коліївщину, як колись бувало,
Як Залізняк, Гонта ляхів покарав.
Столітнії очі, як зорі, сіяли.

А слово за словом сміялось, лилось:
Як ляхи конали, як Сміла горіла.
Сусіди од страху, од жалю німіли.

І мені, малому, не раз довелось
За титаря плакать. І ніхто не бачив,
Що мала дитина у куточку плаче.
Спасибі, дідусю, що ти заховав
В голові столітній ту славу козачу:
Я її онукам тепер розказав.

Вибачайте, люде добрі,
Що козацьку славу
Так навмання розказую,
Без книжної справи.
Так дід колись розказував,
Нехай здоров буде!

А я за ним. Не знав старий,
Що письменні люде
Тії речі прочитають.
Вибачай, дідусю, —
Нехай лають; а я поки
До своїх вернуся
Та доведу вже до краю,
Доведу — спочину,
Та хоч крізь сон подивлюся
На ту Україну,
Де ходили гайдамаки
З святими ножами,
На ті шляхи, що я міряв
Малими ногами.

Погуляли гайдамаки,
Добре погуляли:
Трохи не рік шляхетською
Кров’ю наповали

Україну, та й замовкли —
Ножі пощербили.

Нема Гонти; нема йому
Хреста, ні могили.

Буйні вітри розмахали
Попіл гайдамаки,
І нікому помолитись,
Нікому заплакать.

Один тілько брат названий
Оставсь на всім світі,
Та й той — почув, що так страшно
Пекельнії діти
Його брата замучили,
Залізняк заплакав
Вперше зроду; сльози не втер,
Умер неборака.

Нудьга його задавила
На чужому полі,
В чужу землю положила:
Така його доля!
Сумно-сумно гайдамаки
Залізную силу
Поховали; насипали
Високу могилу;

Заплакали, розійшлися,
Відкіля взялися.

Один тілько мій Ярема
На кий похилився.

Стояв довго. «Спочинь, батьку,
На чужому полі,
Бо на своїм нема місця,
Нема місця волі...

Спи, козаче, душа щира!
Хто-небудь згадає».

Пішов степом, сіромаха,
Сльози утирає.

Довго, довго оглядався,
Та й не видко стало.

Одна чорна серед степу
Могила осталась.

Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
Кривда повиває...

Розійшлися гайдамаки,
Куди який знає:
Хто додому, хто в діброву,
З ножем у халяві,
Жидів кінчать. Така й досі
Осталася слава.

А тим часом стародавню
Січ розруйновали:
Хто на Кубань, хто за Дунай,
Тілько і остались,
Що пороги серед степу.

Ревуть-завивають:
«Поховали дітей наших,
І нас розривають».
Ревуть собі й ревітимуть —
їх люде минули;

А Україна навіки,
Навіки заснула.
З того часу в Україні
Жито зеленіє;

Не чуть плачу, ні гармати,
Тілько вітер віє,
Нагинає верби в гаї,
А тирсу на полі.

Все замовкло. Нехай мовчить:
Така Божа воля.

Тілько часом увечері
Понад Дніпром, гаєм
Ідуть старі гайдамаки,
Ідучи співають:

«А в нашого Галайди хата на помості.

Грай, море! добре, море!

Добре буде, Гал айда».

[квітень — листопад 1841,

С.-Петербург]

ЛередМова

По мові — передмова. Можна б і без неї, так ось бачте що: все, що я бачив
надрюкованого, — тілько бачив, а прочитав дуже небагато, — всюди є пе-
редслово, а в мене нема. Якби я не дрюковав своїх «Гайдамаків», то во-
но б не треба і передмови. А коли вже пускаю в люди, то треба і з чим,
щоб не сміялись на обірванців, щоб не сказали: «От який! хіба діди та
батьки дурніші були, що не пускали в люди навіть граматки без преди-
словія». Так, далебі, так, вибачайте, треба предисловіє. Так як же його
скомпоновать? щоб, знаєте, не було і кривди, щоб не було і правди, а так,
як всі предисловія компонуються. Хоч убий, не вмію; треба б хвалить,
так сором, а гудить не хочеться. Начнем же уже начало книги сице: весе-
ло подивиться на сліпого кобзаря, як він сидить собі з хлопцем, сліпий,
під тином, і весело послухать його, як він заспіває думу про те, що дав-
но діялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а все-таки скажеш:
«Слава Богу, що минуло», — а надто як згадаєш, що ми одної матері діти,
що всі ми слав’яне. Серце болить, а розказувать треба; нехай бачать си-
ни і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми
ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежова-
ною останеться навіки од моря і до моря — слав’янська земля. Про те,
що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей;
надрюкованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема ні-
чого. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря
правдива, бо ще є люди, котрі його знали. Гонта і Залізняк, отамани то-
го кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, — за це
не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-
небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: «Коли старі люди
брешуть, то й я з ними».

Ланове субскрибенти!

«Бачимо, бачимо, що одурив, та ще хоче і одбрехаться!» Отак ви вслух
подумаєте, як прочитаєте мої «Гайдамаки». Панове громадо! далебі,
не брешу. Ось бачите що! Я думав, і дуже хотілось мені надрюковать ва-
ші козацькі імена рядочком гарненько; уже, було, і найшлося їх десятків
зо два, зо три. Слухаю, виходить разномова: один каже — «треба», дру-
гий каже — «не треба», третій — нічого не каже. Я думав: «Що тут ро-
бить на світі?» Взяв та й проциндрив гарненько ті гроші, що треба було
заплатить за аркуш надрюкованого паперу, а до вас і ну писать оцю ци-
дулу! Все б то це нічого! Чого не трапляється на віку! Все буває, як на
довгій ниві. Та ось лихо мені на безголов’я! Єсть ще і такі паничі, що со-
ромились свою благородну фамілію (Кирпа-Гнучкошиєнко-в'ь) і надрю-
ковать в мужицькій книжці. Далебі, правда!

Т. Шевченко [1839—1841, С.-Петербург]

1841

* * *

Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.

Пливе човен вод[и] повен,
Ніхто не спиняє;

Кому спинить — рибалоньки
На світі немає.

Поплив човен в синє море,
А воно заграло, —
Погралися гори-хвилі —
І скіпок не стало.

Недовгий шлях — як човнові
До синього моря —
Сиротині на чужину,
А там — і до горя.
Пограються добрі люди,
Як холодні хвилі;

Потім собі подивляться,
Як сирота плаче;

Потім спитай, де сирота, —
Не чув і не бачив.

[1841, С.-Петербург]

(Мар ’яна-герніщя

Оксані К..ко.

На пам’ять того, що давно минуло.

Вітер в гаї нагинає
Лозу і тополю,
Лама дуба, котить полем
Перекотиполе. '
Так і доля: того лама,
Того нагинає;

Мене котить, а де спинить,
І сама не знає —

У якому краю мене заховають,
Де я прихилюся, навіки засну.
Коли нема щастя, нема талану,
Нема кого й кинуть, ніхто не згадає,
Не скаже хоть на сміх: «Нехай спочиває;
Тілько його й долі, що рано заснув».
Чи правда, Оксано? чужа чорнобрива!

І ти не згадаєш того сироту,

Що в сірій свитині, бувало, щасливий,
Як побачить диво — твою красоту.
Кого ти без мови, без слова навчила
Очима, душею, серцем розмовлять.

З ким ти усміхалась, плакала, журилась,
Кому ти любила Петруся співать.
І ти не згадаєш. Оксано! Оксано!
А я й досі плачу, і досі журюсь,
Виливаю сльози на мою Мар’яну,
На тебе дивлюся, за тебе молюсь.
Згадай же, Оксано, чужа чорнобрива,
І сестру Мар’яну рястом укві[т]чай,
Часом на Петруся усміхнись, щаслива,
І, хоч так як жарти, колишнє згадай.
Санкт-Петербург, ноября22 1841 року

І

У неділю на вигоні
Дівчата гуляли,
Жартували з парубками,
Деякі співали —

Про досвітки-вечірниці
Та як била мати,

Щоб з козаком не стояла.

Звичайне, дівчата...

То про своє все й співають,
Яка про що знає...

Аж ось з хлопцем старий кобзар

В село шкандибає.

В руках чоботи^ на плечах
Латана торбина

У старого; а дитина!

Сердешна дитина!

Обідране; ледви-ледви
Несе ноженята...

(Достеменний син Катрусі.)
Дивляться дівчата...

«Кобзар іде! Кобзар іде!»
Та всі якомога,
Хлопців кинули, побігли
Зострічать сліпого!

«Діду, серце, голубчику,
Заграй яку-небудь.

Я шага дам». — «Я — черешень».
«Всього, чого треба, —
Всього дамо... Одпочинеш,
А ми потанцюєм...

Заграй же нам яку-небудь».
«Чую, любі, чую...

Спасибі вам, мої квіти,
За слово ласкаве.

Заграв би вам, та, бачите,
Справи нема... справи.

Учора був на базарі,
Кобза зопсувалась...
Розбилася...» «А струни є?»
«Тілько три осталось».

«Та хоч на трьох яку-небудь».
«На трьох... Ох, дівчата!

І на одній колись-то грав,
Та ба, вже не грати...
Постривайте, мої любі,
Трошки одпочину.

Сядьмо, хлопче». Посідали.
Розв’язав торбину,
Вийняв кобзу, разів зо два
Ударив по рваних.

«Що б вам заграть? Постривайте.
Черницю Мар'яну —
Чи чували?» — «Ні, не чули».
«Слухайте ж, дівчата,
Та кайтеся... Давно колись
Була собі мати,
Був і батько, та не стало;

Осталась вдовою,
Та й не молодою,
І з волами,
І з возами,
Й малою дочкою.

Росла дочка Мар’яна,
А виросла, як панна, —
Кароока

І висока,
Хоч за пана гетьмана.

Стала мати гадати
Та за пана єднати.

А Мар’яна

Не до пана

Виходила гуляти,
Не до пана старого,
Усатого, товстого,
А з Петрусем
В гаю, в лузі
Щовечора святого
Розмовляла,
Жартувала,
Обнімала, мліла...
А іноді усміхалась,
Плакала, німіла...
«Чого ж плачеш, моє серце?» —
Петро запитає;

Вона гляне, усміхнеться:
«І сама не знаю...»
«Може, думаєш, покину?
Ні, моя рибчино,
Буду ходить, буду любить,
Поки не загину!..»
«Хіба було коли в світі,
Щиро що кохались.
Розійшлися, не взялися
Й живими остались?
Ні, не було, мій голубе.
Ти чув, що співають...
То кобзарі вигадують,
Бо, сліпі, не знають,
Бо не бачать, що є брови
Чорні, карі очі,
І високий стан козачий,
І гнучкий дівочий.
Що є коси, довгі коси,
Козацька чуприна...
Що на мову на Петрову
В глухій домовині
Усміхнуся; скажу йому:
«Орле сизокрилий,
Люблю тебе й на сім світі,
Як на тім любила».

Отак, серце, о[б]німемось,
Отак поцілую,
Нехай вкупі закопають...
Умру... не почую.
Не почую...» Обнялися,
Обнялись, зомліли...
Отак вони любилися!
На той світ хотіли
0[6]нявшися переступить;
Та не по-їх стало!

Щовечора сходилися,
І мати не знала,
Де Мар’яна до півночі
І з ким розмовляє?
«Воно мале ще, дитина,
Нічого не знає».

Угадала стара мати,
Та не все вгадала,
Знать, забула, що колись-то
Сама дівувала.

Угадала мати: Мар’яна — дитина,
Не знає, як треба на сім світі жить.
Думала — ні люди, ані домовина
З Петром не розрізнять... Уміла любить
Думала, що тілько кобзарі співають,
Бо, сліпі, не бачать карих оченят;
Що тілько лякають молодих дівчат...
Лякають, дівчата, правдою лякають!
І я вас лякаю, бо те лихо знаю,
Бодай його в світі нікому не знать —
Того, що я знаю... Минуло, дічата!
Серце не заснуло, я вас не забув.
Люблю вас і досі, як діточок мати,
Буду вам співати, поки не засну.
Тойді ж, мої любі, як мене не стане,
Згадайте про мене, про мою Мар’яну;
Я вам з того світа, любі, усміхнусь.

Усміхнуся...» — та й заплакав.
Дивились дівчата,
Не питали, чого плаче?

Та й нащо питати?

Минулося. Помагало —
Ласкаве дівоче
Щире слово... «Вибачайте...»
Утер сліпі очі:
«Вибачайте, мої любі,
Нехотя журюся.

Так от, бачите, Мар’яна
З убогим Петрусем
Щовечора розмовляла,
І мати не знала,
Дивувалась, що се таке
Мар’яну спіткало?

Чи не пристріт? Сяде шити —
Не те вишиває;

Заміс[т]ь Гриця, задумавшись,
Петруся співає.

Часом сонна розмовляє,
Подушку цілує...

Мати спершу сміялася,
Думала — жартує,
Потім бачить, що не жарти,
Та й каже: «Мар’яно!

Треба буде старостів ждать,
Та, може, й од пана!

Ти вже виросла нівроку,
Уже й дівувала;

Я вже думаю, що, бачиш... —
Насилу сказала, —
Що вже й заміж, коли теє...»
«А за кого, мамо!?»
«Хто вподоба, тому й оддам».
Співає Мар’яна:

«Оддай мене, моя мамо,
Та не за старого,
Оддай мене, моє серце,
Та за молодого.

Нехай старий бурлакує,
Гроші заробляє,

А молодий мене любить,
Долі не шукає.

Не шукає, не блукає
Чужими степами.
Свої воли, свої вози,
А між парубками,
Як маківка меж квітками,
Цвіте, розцвітає.

Має поле, має волю,
Та долі не має.

Його щастя, його доля —
Мої чорні брови,
Довгі вії, карі очі,
Ласкавеє слово.

Оддай мене, моя мамо,
Та не за старого,
Оддай мене, моє серце,
Та за молодого».

«Дочко моя, Мар’яно,
Оддам тебе за пана,
За старшого, багатого,
За сотника Івана».

«Умру, серце-мамо,
За сотником Іваном»*.

«Не вмреш, будеш панувати,
Будеш діток годовати».

«Піду в найми, піду в люди,
А за сотником не буду».
«Будеш, дочко Мар’яно,
За сотником Іваном».

Заплакала, заридала
Сердешна Мар’яна.
«За старого... багатого...
За сотника Івана...» —
Сама собі розмовляла.

А потім сказала:

«Я ще, мамо, не виросла,
Ще не дівувала.

Бо ти мене не пускала
Вранці до криниці,
Ні жита жать, ні льону брать,
Ні на вечірниці,
Де дівчата з парубками
Жартують, співають
Та про мене, чорнобриву,
Нишком розмовляють:
«Багатого дочка батька,
Шляхетського роду».
Тяжко мені. Тяжко, мамо!
Нащо дала вроду?

Нащо брови змальовала?
Дала карі очі?

Ти все дала, тілько долі,
Долі дать не хочеш!
Нащо ж мене годувала?
Нащо доглядала?

Поки лиха я не знала,
Чом не заховала?»
Не слухала стара мати,
Лягла спочивати.

А Мар’яна за сльозами
Ледви вийшла з хати.

II

«Ой гоп не пила,

На весіллі була,

До госпбди не втрапила,

До сусіда зайшла,
А в сусіда
До обіда

В льоху спати лягла.

Із льоху та в льох,
Завертали в горох,
І в коморі і на дворі

З нежонатим удвох
Пустували,
Жартували,

Зопсували горох.

Ой гоп не сама —
Напоїла кума

І привела до господи.
Не побачив Хома.

Хомо, в хаті
Ляжем спати.

Хоми дома нема.

Тряси ж тебе трясця, Хомо!
Я не ляжу спати дома,

А до кума
До Наума

Піду в клуню на солому.

Ануте, напилась!

Наша, наша придалась!

Червоніє хвартушина;
Роду чесного дитина».
Отак ордою йшли придани,
Співали п’яні; а Мар’яна
Крізь тин дивилася на те.
Не додивилася, упала
І тяжко-тяжко заридала.
Таке-то лихо, і за те,
Що щиро любить. Тяжко, діти,
Вік одинокому прожить,
А ще гірше, мої квіти,
Нерівню в світі полюбить.
Дивіться на мене: я виплакав очі.
Мені їх не шкода, мені їх не жаль.

Ні на що дивиться: ті очі дівочі...

Що колись... колись-то... Думи та печаль,
А більше нічого не мав я й не маю,
А з грішми такими тяжко в світі жить.
Під тином ночую, з вітром розмовляю,
Соромляться люди у хату пустить
І привітать словом старого каліку.

Укороти, Боже, молодого віку
Тому, хто не має талану любить.
Легше, мої любі, покриться землею,
Ніж бач[ить], як другий, багатий, старий,
Цілує за гроші, вінчається з нею...
О Боже! мій Боже! Волею Своєю
Розбий моє тіло і душу розбий». —
Заридав кобзар, заплакав
Сліпими очима.

Дивувалися дівчата:
Вже смерть за плечима,
А він, сліпий, сивоусий,
Про колишнє плаче.
Не дивуйтеся, дівчата,
На старі козачі
Щирі сльози. То не роса
Вранці при дорозі
На спориші, і не ваші
Дуже дрібні сльози.
Наплакався. Струни рвані
Три перебирає.

«Аж до вечора Мар’яна
У темному гаю
Проплакала; прийшов Петрусь, —
Вона розказала

Все, що чула од матері

І що сама знала, —

І не втерпіла, сказала,
Як п’яні придани
Йшли по улиці, співали.
«Мар’яно! Мар’яно!
Чом ти не убога! Чом я не багатий!
Чом у мене коней вороних нема?
Не питала б мати, де ходиш гуляти,
З ким коли стояла. Питала б сама,
Сама свого серця; дала б йому волю
Любить, кого знає. Я б тебе сховав
Далеко! далеко! щоб ніхто не знав,
Щоб ніхто не бачив, де витає доля,
Моя доля, моє щастя,
Ти, моя Мар’яно.

Чом не ти в сірій свитині,
Чом я не в жупані?»
А Мар’яна, як дитина
Без матері, плаче.

Петро стоїть коло неї,
Нічого не бачить —
Тілько сльози Мар’янині;
А сльози дівочі

І серед дня лихо роблять.

А що ж серед ночі?

«Не плач, серце, єсть у мене
І сила, і воля,
Люби мене, моє серце,
Найду свою долю,
За високими горами,
За широкими степами,
На чужому полі,
По волі-неволі
Найду свою долю!

Не в свитині, а сотником
До тебе вернуся,
Не в бур’яні — серед церкви
Обнімеш Петруся,
Обнімемось, поцілую —
Дивуйтеся, люди!
А ти стоїш, червонієш...»
«Коли то те буде?»
«Швидко, швидко, моя рибко.
Молись тілько Богу.
Іди в хату, лягай спати.

А я край дороги

Серед степу помолюся
Зорям яснооким,
Щоб без мене доглядали
Тебе, одиноку.

Серед степу одпочину».
«Хіба сю ніч кинеш?

Хіба зараз?..» «Я жартую,
Тепер Україну
Ні москалі, ні татари —
Ніхто не воює».

«А я чула, що ляхи йдуть».
«То вони жартують.
Розійдемось, моє серце,
Поки не світає.

Чого ж знову заплакала?»
«І сама не знаю».

[1841, С. -Петербург]

Утоплена

Вітер в гаї не гуляє —
Вночі спочиває;

Прокинеться — тихесенько
В осоки питає:

«Хто се, хто се по сім боці
Чеше косу? Хто се?..

Хто се, хто се по тім боці
Рве на собі коси?..

Хто се, хто се?» — тихесенько
Спитає-повіє

Та й задріма, поки неба
Край зачервоніє.

«Хто се, хто се?» — спитаєте,
Цікаві, дівчата.

Ото дочка по сім боці,
По тім боці — мати.
Давно колись те діялось
У нас на Вкраїні.

Серед села вдова жила
У новій хатині,
Білолиця, кароока
І станом висока,
У жупані; кругом пані,
І спереду, й збоку.

І молода, — нівроку їй, —
А за молодою,
А надто ще за вдовою,
Козаки ордою
Так і ходять. І за нею
Козаки ходили,
Поки вдова без сорома
Дочку породила.
Породила, та й байдуже;
Людям годувати
В чужім селі покинула:
Отака-то мати!..
Постривайте, що ще буде!
Годували люде
Малу дочку, а вдовиця
В неділю і в будень
З жонатими, з парубками
Пила та гуляла,
Поки лихо не спіткало,
Поки не та стала:
Незчулася, як минули
Літа молодії...

Лихо, лихо! Мати в’яне,
Дочка червоніє,
Виростає... Та й виросла
Ганна кароока,
Як тополя серед поля,
Гнучка та висока.
«Я Ганнусі не боюся!» —
Співає матуся;

А козаки, як хміль отой,
В’ються круг Ганнусі.
А надто той рибалонька,
Жвавий, кучерявий,
Мліє, в’яне, як зостріне
Ганнусю чорняву.
Побачила стара: мати,
Сказилася люта:
«Чи бач, погань розхристана,
Байстря необуте!
Ти вже виросла, дівуєш,
З хлопцями гуляєш...
Постривай же, ось я тобі!..
Мене зневажаєш?

Ні, голубко!»

І од злості
Зубами скрегоче.
Отака-то бува мати!..
Де ж серце жіноче?
Серце матері?.. Ох, лихо,
Лишенько, дівчата!
Мати стан гнучкий, високий,
А серце не мати.
Ізогнеться стан високий,
Брови полиняють,
І незчуєтесь; а люди
Сміючись згадають
Ваші літа молодії
Та й скажуть — ледащо!
Тяжко плакала Ганнуся
І не знала за що,
За що мати згнущається,
Лає, проклинає,
Своє дитя без сорома
Байстрям нарікає.
Катувала, мордувала,
Та не помагало:
Як маківка на городі,
Ганна розцвітала;
Як калина при долині
Вранці під росою,
Так Ганнуся червоніла,
Милася сльозою.
«Заворожена!.. Стривай же! —
Шепче люта мати. —
Треба трути роздобути,
Треба йти шукати
Стару відьму!»
Найшла відьму.

І трути достала,
І трутою до схід сонця
Дочку напувала.

Не помогло... Кляне мати
Той час і годину,
Коли на світ породила
Нелюбу дитину.

«Душно мені; ходім, дочко,
До ставка купатись».

«Ходім, мамо».

На березі
Ганна роздяглася,
Роздяглася, розкинулась
На білій сорочці;
Рибалонька кучерявий
Мліє на тім боці...

І я колись... Та цур йому!
Сором — не згадаю.

Як дитина, калиною
Себе забавляє,
Гне стан гнучкий, розгинає,
На сонечку гріє.

Мати дивиться на неї,
Од злості німіє;

То жовтіє, то синіє;
Розхристана, боса,
З роту піна; мов скажена,
Рве на собі коси.

Кинулася до Ганнусі
І в коси впилася.

«Мамо! мамо! що ти робиш?»
Хвиля роздалася,
Закипіла, застогнала —
І обох покрила.

Рибалонька кучерявий
З усієї сили
Кинувсь в воду; пливе, синю
Хвилю роздирає,
Пливе, пливе... от-от доплив!
Пірнув, виринає —
І утоплену Ганнусю
На берег виносить,
Із рук матері закляклих
Вириває коси.

«Серце моє! доле моя!
Розкрий карі очі!
Подивися, усміхнися!
Не хочеш!., не хочеш!..»
Плаче, пада коло неї,
Розкрива, цілує
Мертві очі. «Подивися!..
Не чує, не чує!»
Лежить собі на пісочку,
Білі рученята
Розкидала; а за нею
Стара люта мати:
Очі вивело із лоба
Од страшної муки;
Втеребила в пісок жовтий
Старі сині руки.

Довго плакав рибалонька:
«Нема в мене роду,
Нема долі на сім світі —
Ходім жити в воду!»
Підняв її, поціловав...
Хвиля застогнала,
Розкрилася, закрилася —
І сліду не стало...

З того часу ставок чистий
Заріс осокою;

Не купаються дівчата,
Обходять горою;

Як угледять, то хрестяться
І зовуть заклятим...
Сумно-сумно кругом його...
А вночі, дівчата,
Випливає з води мати,
Сяде по тім боці;

Страшна, синя, розхристана
І в мокрій сорочці,
Мовчки дивиться на сей бік,
Рве на собі коси...

А тим часом синя хвиля
Ганнусю виносить.
Голісінька, стрепенеться,
Сяде на пісочку...

І рибалка випливає,
Несе на сорочку
Баговиння зеленого;
Поцілує в очі, —
Та і в воду: соромиться
На гнучкий дівочий,
На стан голий подивиться...
І ніхто не знає

Того дива, що твориться
Серед ночі в гаї.

Тілько вітер з осокою
Шепче: «Хто се, хто се
Сидить сумно над водою,
Чеше довгі коси?»

С.-Петербург,
Декабря 8 1841 року

1842

Слепая

(Позма)

«Кого, рьідая, призову я
Делить тоску, печаль мою?
В чужом краю кому, тоскуя,
Родную песню пропою?
Угасну, бедньїй, я в неволе...
Тоску мою, печаль мою
О прежней воле, прежней доле
Немьім стенам передаю.
О если б стон моей печали
И звук заржавленньїх цепей,
Святьіе ветрьі, вьі домчали
На лоно родиньї моей
И в мирной куще повторили,
Где мой отец и мать моя
Меня лелеяли, любили!
А братья? Грешная семья!
Иноплеменникам за злато
От стад, елея и вина
Родного продали вьі брата,
Как на заклание овна.

О Боже, Боже Иудеи,
Благий Творителю земли,
Не наказуй родньїх злодеев,
А мне смирение пошли!»

Такую песню тихо пела,
Сердечной грусти предана,
Слепая нищая; она
У барского двора сидела
У незатворенньїх ворот.
Но из ворот никто не йдет,
Никто не едет, опустели
Хоромьі барские давно,
Широкий двор порос травою,
Село забвенью предано,
С патриархальной простотою
С отцовской славою святою —
Забьіто все. Село молчит;
Никто села не посетит,
Не оживит его молвою.
Как у кладбища, у ворот
Сидит скорбящая слепая
И псальму грустную поет.
Она поет, а молодая
Дочь несчастливицьі моей
Головкой смуглою прильнула
К коленам матери своей;
Тоски не ведая, заснула
Сном непорочной простоти.
В одеж де грубой нищетьі
Она прекрасна; полдень ясньїй
Моей Украиньї прекрасной
Позолотил, любя, лелея,
Своє прекрасное дитя.

Ужели тщетно пролетят
Дни упоения над нею
И светлой радостью своєю
Ея тоски не усладят?

Она прекрасна, мать — калека,
Кто будет ей руководить?
Придет пора, пора любить,
И злое сердце человека
Ея любви не пощадит.

........невинньїм сном
Оксана спит, а мать слепая,
Уньїло-тихо напевая,
И каждьій шорох сторожит.
И если ветер, пролетая,
Упавший лист пошевелит,
Она немеет, и дрожит,
И робко к сердцу прижимает
Своє единое дитя,
Свою єдиную отраду,
Незрящей памятью следя
Давно минувших дней усладу
Печальной юности своей.

Она изведала людей...
И у забьітой сей оградьі
Они ее не пощадят;

Они готовьі растерзать
Ея дряхлеющие руки...
Для их невнятен стон разлуки,
Чужда им матери любовь,
Они твердят — закон таков:
«Не должно в прахе пресмьїкаться
И подаянием питаться
Прекрасной юной сироте;
И мьі ее оденем златом.

Внесем в вьісокие палати
И поклонимся красоте,
Раскроем мир иньїх видений,
Иньїх страстей високий мир.
Потом... потом...» И ваш кумир,
Богиня ваших поклонений,
От фимиама упилась
И закоптела от курений;
А ваша мудрость отреклась
От обещанья; горстью злата,
Великодушно бросив ей,
Затмили блеск ея очей.

И вот она в грязи разврата,
Во славу дряхльїх ваших дней,
Перед толпою черни пьяной

Пьет кубок..........

И запивает сердца раньї.
Не вь; виновньї, но она!
Вві дали все, что должно бьіло
Наложнице презренной дать.
А сон девичий обновили
А возвратили ль благодать
Ея невинних помншлений?

Ея невинную любовь,
И радость тихих упоєний,
И целомудренную кровь
Вьі обновили ль? Не могли!
Но, чада грешньїе земли!
Вьі дали ль ей восторг обнятий
Родного, милого дитяти,
Кому бьі, бедная, она
Себя в сей мир переливала
И тайну жизни открьівала,
Сердечной грусти предана?
Развратной, бедной вашей кровью
Вьі не могли ей повторить
Восторги девственной любови;
Ее пустили вьі влачить
Остаток дней в мирской пустине;
И о родном, едином сине
Ей не придется получить
Отрадной весточки сдалека.
Чужие дети напоят
Ее в предсмертньїй час жестокий,
И одинокий гроб с упреком
Чужие дети понесут.

Но если ей судьба судила,
Чтобьі родимая рука
Очи уснувшие закрила,
Тесна ея тогда могила,
Постеля вечная жестка!
Ея малютка за позором
Безмолвно по миру пойдет,
И в светлнй праздник у забора
Яичко красное возьмет,
И со слезами и укором
Свою родную помянет.
Осенний полдень, полдень ЯСНЬІЙ
Родимой, милой той земли,
Мои где годьі расцвели,
Где так напрасно, так несчастно
В недоле бедной протекли, —
Осенний полдень, полдень ЯСНЬІЙ,
Как друга юности, любя,
Чужими звуками тебя
Позволь приветствовать, прекрасний!
Тьі тот же тихий, так же мильїй,
Не знаешь времени, — а я...
Не то я стал, что прежде бьіло,
И путь уньїльїй бьітия,
И ноша тяжкая моя
Меня ужасно изменили.

Я тайну жизни разгадал,
Раскрьіл я сердце человека,
И не страдаю, как страдал,
И не люблю я: я калека!

Я трепет сердца навсегда
Оледенил в снегах чужбиньї,
И только звуки Украиньї
Его тревожат иногда.

Как зхо памяти невинной,
В их узнаю мою весну,
Мои уньїльїе досуги,
И в их [я] таю, в их тону.
И сердца тяжкие недуги,
Как благодатною росой,
Врачую ими, и молюся,
И непритворною слезой
С моей Украиной делюся.
Но глухо все в родном [к] раю!
Я тщетно голос подаю,
Мне зха нету из дуброви
Моей козачки чернобровой.
Там все уснуло! Пустота
Растлила сердце человека,
И я на смех покинут веком —
Я — одинокий сирота!

Осенний полдень, догорая,
Поля нагие освещал,
И лист увядший, упадая,
Уньїло грустное шептал
О здешней жизни человеку.
Такой порой моя калека,
Слепая нищая моя,
И дочь-красавица ея —
Она спала, а мать сидела
И тихо, грустно тихо пела,
Как пел Иосиф про свой род,
Сидя в египетской темнице.
А в поднебесьи вереницей
С дубров украинской земли
На юг летели журавли.
Чему ж бьі ей, как вольной птице,
Туда, где лучше, не лететь
И веселеє не запеть?

Какая тайна приховала
К жилищу мрачной тишиньї?
Своей сердечной глубиньї
Она еще не открьівала
Ни даже дочери своей;

Она лишь пела и грустила,
Но звуки дочерних речей
В ней радость тихую будили,
Бьіть может, прежних светльїх дней.
Или ограда и тополи,
Что грустно шепчут меж собою,
Свидетели минувшей доли,
Или дубовьій пень сухой,
Плющом увянувшим ПОВИТЬІЙ,
Как будто временем забьітьій,
Ея свидетель? Все молчит!

Она поет, она грустит
И в глубине души рьідает,
Как будто память отпевает
О днях минувших, молодих,
О прошльїх радостях святьіх.
И зти звуки ВВІХОДИЛИ
Из сердца бедного ея,
И в зтих звуках много бьіло
Ея земного бьітия.

И в сотий раз она кончала
Псалом невольничий глухой,
Поникла смуглой головой,
Вздохнула тяжко и сказала:

«Ах песня, песня, песня горя,
Тьі неразлучная моя,
В моем житейском бурном море
Одна тьі тихая струя!
Тебя, и день и ночь рьідая,
Я всякий час пою, пою
И в край далекий посилаю
Тебя, уньїлую мою!

Но ветер буйний, легкокрилий,
Что прежде весело летал,
Теперь так тихо, так уньїло,
Как будто друга потерял,
Как будто люди научили,
Чтобьі не слушал он меня
И не домчал он в край далекий
Тебя, уньїлая моя!

Не видя вас, не зная дня
В моей печали одинокой,
Чем оскорбить я вас могла?
Что я вам сделала? Любила,
За ваши грешнне дела
Творца Небесного молила,
Молила, плакала... А ви
В моей тоске, в моей печали,
Как кровожаждущие львьі,
Упреком сердце растерзали,
Растлили ядом мою кровь,
И за молитви, за любовь
Моє дитя, моє родное,
Тяжелим словом понесли,
И непотребницей слепою
Меня со смехом нарекли!
Я вам простила, я забила,
Я вашей слави не взяла,
Я подаянием кормила
Моє дитя!» — И залилась
Слезами, горькими слезами.
Она рндает, а Оксана
Раскрьіла черньїе глаза:
Скорбящей матери слеза
Прервала сон отроковицьі;
С ульїбкой черньїе ресницьі
Она закрила. «Какой сон
Смешной и глупий, и как живо...»
И раскраснелася стидливо,
Сама не зная отчего.

«Как холодно, а тьі все плачешь!
Уж скоро вечер; для чего
Ти мне печали не расскажешь?
И я бьі плакала с тобою,
А то...» — И хлинули рекою
Слезьі невинной красоти.

«И тьі заплакала... Прости,
Что о моих сердечних ранах
Я не беседую с тобой,
Я скоро плакать перестану,
Моєю тяжкою слезой

Я не прерву твой сон прекрасний,
И о судьбе моей несчастной
Узнаешь тьі не от меня.

Тебе расскажут злие люди,
Они тебя не пощадят,
И много, много горя будет.
А горе даром не пройдет.
Озлобит сердце пустотою,
Оно возьмет любовь с собою
И все найлучшее возьмет.
Не плачь, Оксано!» И, ридая,
Она Оксану утешает:
«Не плачь, дитя моє, усни!
Тьі рано плакать начинаешь;
Придет пора твоей весни,
И тайну слез моих узнаешь;
Свои прольешь, прольешь одна,
Одна бездомной сиротою,
И будет то моя вина,
Что не разделишь...» — «Ас тобою?
Разве тебя я не люблю!

Ах, мне с тобой и горе любо,
Я все с тобою разделю.

Не понесу я чужим людям
Мою сердечную слезу, —
К тебе на грудь я принесу.
Только не плачь! Делись со мною
Своєю тяжкою тоскою.

Не плачь одна, откройся мне,
И будет легче. Ах, послушай
О том, что видела во сне, —
Я расскажу тебе.

Чаще, гуще
Как будто лес, а мьі вдвоем
Так наобум себе йдем.
Потом темно, потом светло,
Потом гляжу — тебя не стало;
Я — ну бежать, кричать, устала,
Села и плачу. Вдруг село;
Большая улица, большая,
И я по улице йду.
Мне грустно так, тоска такая,
Я спотикаюсь, упаду;

Мне тяжело, мне давит грудь,
А люди смотрят и смеются.
Мне больно стало, а взглянуть
Я будто на людей боюся.
Потом отаман мне кричит:
«Вої я тебя!» Я испугалась,
И ну бежать... Бегу... упала.
А сьш отамана стоит
Как будто, грустньїй, над водою
И тихо машет мне рукою.

Вот я к нему и подошла,
А он схватил меня руками.
«Зачем в лесу тьі не жила?
Зачем ти в поле не росла? —
Такими он сказал словами. —
И мне нельзя тебя любить,
Нельзя с тобою мне венчаться:
Над нами будут все смеяться;
А без тебя мне скучно жить.
Я утоплюся», — он сказал
И так меня поцеловал!

Не так, как тьі... И я проснулась.
Не правда ли, мудреньїй сон?
Должно бьіть, худо значит он.
Или не худо — тьі не знаешь?
Мне страх как хочется узнать.
О чем же снова тьі вздьіхаешь?
Или боишься рассказать,
Что значит сон? Ах, расскажи!
Ну, что же делать? Если худо —
Мьі в лес уйдем и будем жить
С тобой вдвоем, и будет любо
С тобою вместе мне грустить.
Ну, что ж? Расскажешь?» — «Да, — сказала
Вздохнув, слепая, — рассказать
Тебе должна я. Я устала,
Устала горе вьіливать
Неразделенньїми слезами.

Тебе уже пятнадцать лет.

Твой сон зловещий, сон ужасньїй.
Тьі встретишь горестньїй привет
Своей весне, своей несчастной!
Не вспоминай меня, прости —
И на просторе, и на воле
С уньїльїм ветром погрусти,
Как я грустила, тосковала,
Мою вседневную печаль
Как я лишь ветру поверяла;
Но и ему меня не жаль;
Он даже слез сушить не хочет,
А их так много сердце точит.
Оксано, вьіслушай меня
И помолись душой незлобной
Пречистой деве в час прескорбньїй
И за его, и за меня.

Неправдой люди все живут,
Тьі их не слушай! Сказкой злою
Они мой жребий понесут
И посмеются над тобою.
И тьі не будешь правдьі знать;
На суд тьі будешь призивать
Свою родную, — а тьі знаешь,
Что слезьі горько проливать,
Коли виньї своей не знаешь.

Узнай же все: всю жизнь мою
Я расскажу, не потаю,
С ея весельями и мукой,
Да будет для тебя наукой!
Своих родньїх не знала я,
В чужой семье я вьірастала,
Чужая добрая семья
Меня любила. Я слихала,
Когда я стала вирастать,
Что мать родная, умирая,
Просила их не покидать
Меня, малютку, покидая.
Но кто она, ее как звали, —
Потом узнать я не могла.
И я росла себе, росла;
Меня сироткой називали,
Потом красавицей сльїла;
Меня любили и ласкали,
И даже сватали! Но я...
Ах, знать, моя такая доля!
Перед людьми гордилась я
Своей красою. Свою волю,
Девичью волю, берегла.
Как тяжко люди отплатили!
Недолго косу я плела —
Ее накрили. Вот как било.
Весною умер дидьіч старий,
А летом дидьіч молодой
В село приехал. Злне чари
Он из Московщини с собой
Привез, красавец, для меня;
И я веселье разлюбила,
И Маковеевого дня
Я не забуду до могили.
Как ясно солнншко светило,
Как закатилося... и ночь!..
Моє дитя! моя тьі дочь!
Не обвиняй меня, несчастной,
Я стид и горе понесла!
И Маковеев день ужасньїй,
И день рожденья прокляла.
Мьі били в поле, жито жали;
Окончив жатву, шли домой;
Подруги пели и плясали,
А я с распущенной косой,
В венке из жита и пшеницьі
Вела перед, била царица.
Нас встретил дидьіч молодой.
Никто так мной не любовался.
Я трепетала, тихо шла,
А он смотрел и ульїбался.
О как я счастлива бьіла!

Какою сладкою мечтою
Забилось сердце у меня...
На третий день... О мой покою!
Зачем покинул тьі меня?

На третий день... и я в палатах
Бьіла, как пани на пиру.
Недолго я бьіла богата.

Зимою рано поутру
Проснулась я, — все пусто бьіло,
И сердце холодом заньїло.
А слуги... Бог им судия!

С насмешкой ввігнали меня
И двери заперли за мною.
Я села здесь, под зтим пнем.
И долго плакала... Потом
Едва протоптанной тропою
В село забьітое пошла
И долю горшую нашла:
Меня и в хату не пустили.
Все посмеялись надо мной
И хусткой черною простой
Косу шелковую накрили.
И я, рьідая, из села
Иной дорогою пошла
В село чужое. Ах, Оксано!
И в шитом шелковом жупане,
И в серой свьіти люди зльї!
Я из села в село ходила.
А горе шло передо мной.
Я горько плакала, молилась,
И все смеялись надо мной.
Покрьіткой, дурой називали.
И даже нищие чуждались.
Во всей Украине родной
Мне места не било одной.

В лесу дремучем, в чистом поле
Я не боялась ночевать:
Там без свидетелей, на воле
Могла свободно петь, рьідать.
А песня горе облегчает,
Хоть и уньїлая она.

Спасибо, нищая одна,
Такая же, как я, слепая,
Меня учила песню петь;
И я пою ее, рьідая,
И до могильї буду петь.
Дитя моє! Моя Оксано!
Я скоро плакать перестану,
Запомни песню тьі мою
И пой ее, как я пою,
Она умалит сердца рану.
Пришла и красная весна.
Запели пташки, все проснулось,
Все засмеялось — я одна
Святой весне не ульїбнулась...
Она мне слезьі принесла.
Занемогла я на дороге.
Кой-как до хутора дошла...
И тьі на хуторе убогом
Узрела мильїй Божий свет.
О, сколько радостей у Бога
Для наших слез, для наших бед!
Твой первьій звук... Ах нет, не стану...
Нет... Поцелуй меня, Оксано!
Я не умею рассказать
Про ту святую благодать,
Что только матери избранной
Душою можно понимать —
То вьіше счастия людского.
И как несчастлива, убога
Жена бесплодная... С тобою
Мне снова счастье возвратилось,
Я любовалася весной,
Цветьі я снова полюбила,
Цветьі я снова берегла.

С восходом солнца я вставала.
Тьі на груди моей спала.
Никем невидима, бьівало,
Прокрадусь в лес, найду цветок
И сяду у цветка с тобою.
Тьі тихо спишь, а он цветет,
И я гордилася тобою
Пред распускавшимся цветком.
Бьівало, я сорву тайком
Листочек розовьій, румяньїй
И тихо-тихо положу
Тебе на щечку... погляжу
И оболью тебя слезами.

Бьіла тьі розовей цветка
И утренней зари румяней:
Так мне Господь добро творил
В тебе и розових листках.

Но... как тебя ни забавляла,
Какие песни не певала,
Как ни играла я с тобой,
А злая доля шла за мной.
Я не могла тобой гордиться:
Мне бьіло не с кем поделиться
Твоєю детскою красой.
Тьі слово «мамо» лепетала,
Но слова лучшего не знала,
Как и теперь не знаешь тьі.
Я не могла с тобой итти
Через село; я не стидилась —
Пусть люди смотрят, как хотят!
Я стид любовью заменила.

Тебе боялась показать,
Как дети меж собой играют,
Боялась видеть, как дитя
Отца усталого ласкает.

Так время шло; ти вьірастала,
И любо било мне смотреть,
Когда ходить ти начинала.

Но горе горькое терпеть
Судил господь мне до могили
За юность грешную мою.
Свет гаснуть стал... О Боже милий!
Я над могилою стою.

Пошли мне мудростью Своєю
Взглянуть на милий Божий свет,
Проститься с грешною землею,
Хотя на место посмотреть,
Где я усну, усну навеки!
И я ослепла. Слезьі-реки,
Молитви тепльїе — ничто,
Ничто Творца не умолило,
И все, что душу веселило,
Как будто в гробе заперто.
Потом что бьіло, я не знаю,
Смеялись люди или нет.
Мои бедьі воспоминая,
Мне только жаль, что Божий свет
Не скрьілся в юности беспечной;
Тогда б не знала ничего:
Ни сладкой доли скоротечной,
Ни даже сердца своего.
Теперь к печали бесконечной
Пристала горшая печаль.
Тьі хороша собой, Оксано,
Я зто знаю, и мне жаль —
Твой сон недобрий очень рано
Тебе приснился».

Оксана

Разве он
Какое зло нам предвещает?

Слеп ая

Он для меня всех бед страшнеє,
А для тебя еще ужасней.

И тьі погибнешь от людей,
Как я погибла. Тьі не знаешь,
Что скоро встретишь между ими
Змию, ужасную змию!

И тьі пойдешь за нею следом,
Покинешь голову мою,
Как я покинула, забила
Меня вскормившую семью.

Оксана

Ведь тьі не знала, что так будет,
Что насмеются зльїе люди,
Что он недобрий человек,
Что он покинет. Мамо, мамо!
Тьі говорила все такое,
Что страшно стало. Где же он,
Мой злой отец? Тьі говорила,
Что здесь увижу я его.
И сколько лет уже с тобою
Сижу я здесь — его все нет.
Он не приедет, он покинул,
Тебя он, видно, не любил.
Зачем же тьі его любила?

Уйдем из зтого села —
Мне страшно стало...

Слепая

Ах, Оксано!
Куда уйдем мьі от людей?
Где твою молодость укрою?
А он приедет, и тогда,
Тогда спокойно я умру.

Слепая грустно замолчала.
Оксана с детскою тоской
К ней на колени тихо клала
Головку смуглую свою.

«Усни, Оксано! — говорила. —
Я тихо песенку спою,
Спою любимую твою,
Как братья брата продавали
В чужую, дальну[ю] страну».
И отходящую ко сну,
Лелея, нежно целовала,
Читая тихо сей псалом:

«Храни тебя, Святая Дева,
От зльїх напастей, бурь земних!
Да будет сон твой сладок, тих,
Как непорочньїе напевьі
Небесних ангелов святих!

Да не дерзает искуситель
В сердечну храмину войти,
И по терновому пути
Да волит ангел-охранитель
На лоно Рая привести.

Храни тебя, Святая Дева,
От зльїх напастей, вражьих ков,
Свой найбожественньїй покров
Пошли тебе, Святая Дева,
Моє дитя, моя любовь!»

Наутро юная Оксана,
Как утро осени в тумане,
Скорбя невинною душой,
У ног страдалицьі слепой
Уньїла, бледная сидела.
Слепая ту же песню пела,
И тот же в сердце непокой!
Не скоро дни текут над ними,
Не ясно солньїшко торит.

Пришла весна, и двор пустьінньїй
Вдруг оживился, все кипит
Веселой жизнью, как бьівало.
Приехал дидьіч на покой,
Чету страдалиц разлучили:
Оксана в доме заперта,
А одинокую слепую
Одеть велели и прогнать
С наказом строгим не шататься
Вокруг господского двора.
И рада, бедная, бьіла,
Что так сбьілося, как мечтала.
«Теперь, — так думала слепая, —
Теперь Оксаночка моя
Укрилася от непогоди,
Будет счастливою...» И шла
С любимой песней из села,
Из обновленного села,
Моля Небесную Царицу,
Да благо дщерино хранит.

Оксана грустная сидит
В роскошно убранной светлице,
Одета бархатом, парчой,
И не любуется собой
Перед большими зеркалами.
Проходят месяцьі за днями.
Как панне, все готово ей,
И ходит сторож у дверей.

Сам дидич сласти ей приносит,
Дарит алмазом, жемчугом
И на коленях ее просит
Не звать ни паном, ни отцом.

Зачем все зто?! И рьідала...
Запел весною соловей,
Запел не так, как он, бьівало,
Поет пред утренней зарей,
Когда малюточка Оксана,
Пока покоилось село,
Шалашик делает с бурьяну,
Чтоб маму солнце не пекло,
Когда ходила умиваться
Она в долину, и потом
Барвинком, рутой наряжаться.
И ненароком повстречаться
С черночупринньїм козаком.
Печальний вечер ночь сменила
Еще печальней. Тяжко ей,
Она сидела и грустила
О прошлой бедности своей.
И сльїшит песню за оградой,
Знакомьій голос ей поет
Печально, тихо:

«Текла речка в чистом поле,
Орли воду пили;

Росла дочка у матери,
Козаки любили.

Все любили, все ходили

И все сватать стали,
И одного между ими
Козака не стало.

Куда скрьілся, дивилися,
И никто не знает.

Поселился в темной хатке
За тихим Дунаєм».

Оксана молча трепетала,
Ей каждьій звук рождал мечту.
«Он не забьіл, — она шептала, —
Он не покинет сироту...»
За кажднм звуком вьілетает
Из сердца черная тоска,
Она себя воображает
Уже в обьятьях козака.

Уже за садом, за оградой,

Уже на поле... воля... рай...

«Держи, держи! Лови, стреляй!» —
Раздался хрипльїй голос пана,
И вьістрел поле огласил.

«Убили!! — вскрикнула Оксана, —
Убили!! Он меня любил.

Любил!!» И замертво упала.
То бьіл не сон. То пел козак,
Удальїй, вольний гайдамак.
Оксана долго дожидала
Любимца сердца своего
И не дождалася его.

Отрадньїй звук не повторился,
Надеждьі вновь не прошептал,
Он только снился, часто снился,
И юньїй разум разрушал
Мечтой бесплодною.

«Птицьі вольньїе, сестрицьі,
Полетите в край далекий,
Где мой мильїй, кароокий,
Где родная край дороги!

Болят руки, болят [ноги],
А я долю проклинаю,
С поля воли дожидаю!»

Так пела бедная Оксана
Зимой в светлице у окна.
Неволя стерла цвет румяньїй,
Слезою смьілась белизна.

«Бьіть может, здесь, — она шептала,
Зимой проснулась мать моя.

А я... Дитя ее... а я...»
И, содрогаясь, замолчала.
Темнело поле. Из тумана
Луна кровавая взошла.
Взглянула с трепетом Оксана
И бьістро молча отошла
От неприветного окна,
Страшась кровавого светила.

Завьіли псьі, рога трубили,
И шум, и хохот у ворот —
Охота с поля возвратилась,
И пан к страдалице идет
Бесстьідно пьяньїй...

Слепая, бедная, не знала
Недоли дочери своей,
С чужим вожатим спотикалась
Меж неприязненньїх людей.
Ходила в Киев и Почаев
Святих угодников молить
И душу страстную, рьідая,
Молитвой думала смирить.
И возвратилася зимою
В село страдания тайком.
Сердце недобрим чем-то ньіло.
Вещало тайньїм язьїком
Весть злополучия и горя.
Со страхом в сердце и тоскою
Тихонько крадется она
Давно изведанной тропою.
Кругом, как в гробе, тишина;
Печально бледная луна
С глубокой вьішиньї сияла
И бельїй саван озаряла
На мертвой грешнице земле.
И вдрут открьілася вдали
Картина страшная пожара.
Слепая, бедная, идет,
Не видя наших зол и карьі,
И очутилась у ворот,
Весною кинутих. О Боже!
Что она слншит? Треск, и гром,
И визг, и крик, и гул протяжний,
И жаром хлинуло в лицо.
Она трепещет. Недалеко
Вдруг сльїшит голос... Боже мой!
Чей зто голос тьі узнала?
Узнала... страшно... то Оксана!
На месте том, где столько лет
Они вдвоем, грустя, сидели,
Она, несчастная, сидит;

Едва одетая, худая,
И на руках, как бьі дитя,
Широкий нож в крови качает.
И страшно шепчет:

«Молчи, дитя моє, молчи,
Пока спекутся калачи,
Будем медом запивать,
Будем пана поминать».

(Поет.)

«А у пана два жупана,
А третяя свьіта,
За то пана

Утром рано

В дуброве убито.
А убили гайдамаки,
Жупаньї делили:
Тому жупан, тому жупан,
А третьему свьіта,
И остался без свьітьі пан,
В сне[г] бельїй заритий.

Ай да й гайдамаки!»

Слепая

Оксано! Где ти?

Оксана

Ах, молчи!
Дай убаюкать мне сьінка!

(Поет.)

«Баю-баю, дитя моє,
В дремучем лесу,
А я тебе с поля волю,
Долю принесу.

Баю-баю, дитя моє,
Во сиром бору,
А я пойду погуляю,
Ягод наберу.
Баю-баю, дитя моє,
Край битой дороги,
Переломят люди руки
И бельїе ноги.

Баю-баю, дитя моє,
У гробу дубовом,
Полиняют кари очи
И черньїе брови.

Усни, дитя, усни, дитя,
Усни тьі навеки.

А я одна на базар пойду.
У жида крови наточу
И тебя полечу».

А... уснул! Теперь возьми.

У! какой черньїй... посмотри!

Слепая

Оксано! Где тьі? Что с тобою?

Оксана
(бьістро подходит к ней)
А тьі где ходишь? Посмотри,
Какой весельїй пир у пана!
Да пан не будет пировать —
Я уложила его спать.
Тебя одной недоставало.
Я подожгла, пойдем плясать.

(Поет и медленно пляшет.)

«Гой, гой, не беда!
Слезьі тоже вода,
Слезьі гасят печаль,
А печали мне жаль,
Жаль мне грусти моей,
Жаль подруги моей,
Моей черной тоски...»

Моей... моей... Ах нет, не то...
Теперь так весело, светло,
А я как будто на поклонах.
«Посеяла лебеду на беду,
А долина калиною поросла,
А у меня, красавицьі,
Змии-серьги в ушах.

Через плечи висят,
И шипят, и шипят.
Козак верно любил,
Козак серьги дарил.
Мать в могиле спала,
А я, знай себе, шла.
Шла дорогой большой;
А за мной, все за мной
По четьіре, по три
Косари, косари
Бурьян косят, поют...»

Слепая

Оксано бедная, молися,
Молися Богу, тьі поешь
Все песни страшньїе такие!

Оксана

А тьі смеяться, мамо, хочешь?
З, полно, мамо, столько лет
Тьі хохотала, я смеялась —
Поплакать можно одну ночь.

Слепая

Дитя моє, моя тьі дочь!
Опомнись, грех тебе, Оксано,
Тьі насмеялася.

Оксана

Кто? Я?
Не насмеялася! Смотри,
Смотри, как падают стропила.
Гу!.. гу!.. гу!.. Ха-ха-ха-ха!
Пойдем плясать, его уж нет,
Он не разлучит нас с тобою.

(Поет и пляшет.)

«По дороге осока,
А в болоте груши,
Полюбила козака,
Запродала душу.

А козак

Так и сяк,
Не любил,
Задушил,
В сьіру землю зарьіл.
В темной хате сьірой
Спать ложилась со мной
Ведьма черная.

И смеялася,

Обнималася,

Ела, грьізла меня,
Подл ожила огня,
И запела, заплясала,
И скакала, и кричала:
Жар, жар, жар!

Через, яр

На пожар.

Все слеталися,
Любовалися
И смеялися:
Хи-хи-хи, тра-ла-ла-ла,
Не осталось ни кола.
Смоляная черту свечка!
Через яр идет овечка.
Не ходи, козак, в дуброву,
Не ходи, Ивашечко,
Торною дорожкою,
Не носи гостинчики
Змии, черной гадине!
Чародейка лютая
Сотрет брови черньїе,
Вьіжжет очи карне».

Слепая

Опомнись, дочь моя, Оксано!
Тьі все недоброе поешь;

Пойдем в село: здесь страшно стало!

Оксана

Пойдем в село: здесь душно мне,
Я босиком, как на огне,
На розовом снегу танцую.
Пойдем в село, переночуєм.
А кто нас пустит ночевать?
Ведь люди, знаешь, нас боятся.
Пойдем мн в лес волков ласкать;
Ведь люди врут, что волки злят[ся],
Волки нас любят — право, так!
А помнишь, тьі мне говорила...
Ах, как нам весело бьівало!
Ах, нет... не то... постой, забьіла!
Я все забьіла... Мой козак,
Мой кароокий... Я любила,
И он, козак, меня любил,
И темной ночью он ходил
В зелений сад, где я гуляла.
Ах он, лаская, целовал,
Какие речи он шептал!

Тьі так меня не целовала,
Как он, мой мильїй, дорогой,
Мой ненаглядний, мой сердечний!

Ти говорила, он не злой,
А он, твой пан, бесчеловечннй,
Твой пан-палач его убил
За то, что я его любила,
За то, что он меня любил.
Злодей, в железа заковал.
Об зтом я не говорила
С тобою даже. Он пропал...
Пропал без вести, как пропала
Моя девичая краса.

А ти сльїхала чудеса...

Он в гайдамаках атаманом
И зтот нож мне подарил.
Он приходил...

Слепая

Веди меня!
Пойдем скореє!

Оксана

Куда вести?
В болото, в лес? Постой, постой!
Я поведу тебя в село,
Где все бурьяном поросло,
Где вместо хат крестьі, могильї,
Где поселился друг МОЙ МИЛЬІЙ
В светелке темной и сьірой.

Слепая

Пойдем скореє. Бог с тобой!
Перекрестися!

Оксана

Я крестилась,
Я горько плакала, молилась,
Но Бог отверг мои крестьі,
Мои сердечньїе молитвьі.
Да, он отверг. А помнишь тьі?
Нет, тьі не помнишь, тьі забьіла.
А я так помню, тьі учила
Меня, малютку, кровь сосать
Да «Отче наш» еще читать.

Слепая

Оксано, Боже мой, молись,
Тьі страшно говоришь!

Оксана

Да, да.

Я страшно говорю, так что ж?
Тьі не боялася сидеть
Осенней ночью у забора
И просидела двадцать лет —
Пойдем опять туда сидеть.
Пойдем же, мамо, будем петь,
Пока народ не пробуди лея.
И будем петь, как снарядился
Козак с ордою воевать,
И как покинул он девчину,
И как другую полюбил.
Ведь зто весело — покинуть
В чужой далекой стороне
Листок с любистка на огне.
«Пльїви, пльїви, лодочка, за Дунай,
За Дунаєм погуляю, молода,
С козаками-молодцами мертвими,
С козаками-мертвецами».
Чур меня! Чур меня! Чур меня!
Пойдем скореє. Ах, постой!
Я потеряла башмаки.

А башмаки ведь дорогие,
Да ноги жгли мне, все равно
Мне их не жаль, и босиком
Дойдем до гроба...

(Поет.)

«Полетела пташечка
Через поле в гай,

Уронила перьішко
На тихий Дунай.

Пльїви, пльїви, перьішко,
Пльїви за водой!..»
Я все молчала, все молчала,
А он шептал и целовал.
Сулил намисто с дукачами.
Зачем тьі не велела брать?
Ведь им бьі можно удавиться.
А знаешь что? Пойдем к реке
Купаться просто, и утонем,
И будем щуками в воде.
И пташкам воля в чистом поле,
И пташкам весело летать;
А мне так весело в неволе
Девичью молодость терять.
Я разве грешница какая,
Отраву, что ли, я варю?
Нет, я не грешница, тьі знаешь,
Всему я верила, всему!
Но кто поверил моей вере?
Теперь не то. Летит! Летит!
Нет, тьі не вьілетишь, проклятий,
Я задушу тебя! Держите —
Красний змий! Красний змий!
Он рассьшлется... Потом...
Га! га! ги!!!..»
И, будто мщение живое,
Она с распущенной косой,
С ножом в руках, крича, летела
И с визгом скрьілася в огне.
Вдруг крик пронзительньїй. Вздрогнула
Слепая молча и, крестясь,
«Аминь, аминь, аминь!» — шептала.
И крик сменил протяжний гул,
Стена упала, гул ревел
И смолк в долине безучастной,
Как в глубине души бесстрастной.
Пожар, лютея, пламенел.
Слепая, бедная, стояла
В дьіму и пьіли снеговой,
Она Оксани дожидала
И «Со святими упокой»
Невольно с трепетом шептала.
И не дождалася слепая
Своей Оксаночки; ушла
Из погорелого села,
Псалом любимий напевая:

«Кого, ридая, призову я
Делить тоску, печаль мою?
В чужом краю кому, тоскуя,
Родную песню пропою?»
[перша половина 1842,
С.-Петербург]

ТаМалія

«Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!

Чи там раду радять, як на турка стати,
Не чуємо на чужині.

Ой повій, повій, вітре, через море
Та з Великого Лугу,

Суши наші сльози, заглуши кайдани,
Розвій нашу тугу.

Ой заграй, заграй, синесеньке море,
Та під тими байдаками,

Що пливуть козаки, тілько мріють шапки,
Та на сей бік за нами.

Ой Боже наш, Боже, хоч і не за нами,
Неси Ти їх з України.

Почуємо славу, козацькую славу,
Почуємо та й загинем».

Отак у Скутарі козаки співали;
Співали, сердеги, а сльози лились;
Лилися козацькі, тугу домовляли.
Босфор аж затрясся, бо зроду не чув
Козацького плачу, застогнав широкий,
І шкурою, сірий бугай, стрепенув,
І хвилю, ревучи, далеко-далеко
У синєє море на ребрах послав.

І море ревнуло Босфорову мову,
У Лиман погнало, а Лиман Дніпрові
Тую журбу-мову на хвилях подав.

Зареготався дід наш дужий,
Аж піна з уса потекла.
«Чи спиш, чи чуєш, брате Луже?
Хортице-сестро?»

Загула

Хортиця з Лугом: «Чую! чую!»
І Дніпр укрили байдаки,
І заспівали козаки:

«У туркені, по тім боці,
Хата на помості.

Гай, гай! Море, грай,
Реви, скелі ламай!
Поїдемо в гості.

У туркені у кишені
Та ляри-дукати.

Не кишені трусить,
їдем різать, палить,
Братів визволяти.

У туркені яничари
І баша на лаві.

Гой ги, вороги!

Ми не маєм ваги!
Наша воля й слава!»
Пливуть собі, співаючи,
Море вітер чує;

Попереду Гамалія
Байдаком керує.

Гамалію, серце мліє:
Сказилося море.
Не злякає! І сховались
За хвилі — за гори.

Дрімає в харемі — в раю Візантія,
І Скутар дрімає; Босфор клекотить,
Неначе скажений; то стогне, то виє:
Йому Візантію хочеться збудить.
«Не буди, Босфоре, буде тобі горе,
Твої білі ребра піском занесу,
У мул поховаю! — реве синє море. —
Хіба ти не знаєш, яких я несу
Гостей до султана?»

Так море спиняло
(Любило завзятих усатих слав’ян).
Босфор схаменувся. Туркеня дрімала,
Дрімав у харемі ледачий султан.
Тілько у Скутарі, в тюрмі, не дрімають
Козаки-сердеги. Чого вони ждуть?
По-своєму Бога в кайданах благають,
А хвилі на той бік ідуть та ревуть.

«О милий Боже України!

Не дай пропасти на чужині,
В неволі вольним козакам!

І сором тут, і сором там —
Вставать з чужої домовини,
На суд Твій праведний прийти,
В залізах руки принести,
І перед всіми у кайданах
Стать козакові...»

«Ріж! і бий!

Катуй невіру-бусурмана!» —
Кричать за муром. Хто такий?

Гамалія, серце мліє:
Скутар скаженіє!
«Ріжте! бийте!» — на фортеці
Кричить Гамалія.
Реве гарматами Скутара,
Ревуть, лютують вороги,
Козацтво преться без ваги —
І покотились яничари.

Гамалія по Скутарі —
По пеклу гуляє,
Сам хуртигу розбиває,
Кайдани ламає.

«Вилітайте, сірі птахи,
На базар до паю!»
Стрепенулись соколята,
Бо довго не чули
Хрещеної тії мови.

І ніч стрепенулась:
Не бачила стара мати
Козацької плати;

Не лякайся, подивися
На бенкет козачий.

Темно всюди, як у будень,
А свято чимале.

Не злодії з Гамалієм
їдять мовчки сало
Без шашлика. «Засвітимо!»
До самої хмари

З щоглистими кораблями
Палає Скутара.

Візантія пробуркалась,
Витріщила очі,
Переплива на підмогу,
Зубами скрегоче.

Реве, лютує Візантія,
Руками берег достає;
Достала, зикнула, встає —
І на ножах в крові німіє.
Скутар, мов пекло те, палає,
Через базари кров тече,
Босфор широкий доливає.
Неначе птахи чорні в гаю,
Козацтво смілеє літає.
Ніхто на світі не втече!

Огонь запеклих не пече.

Руйнують мури, срібло, злото
Несуть шапками козаки
І насипають байдаки.

Пала Скутар, стиха робота,
І хлопці сходяться, зійшлись,
Люльки з пожару закурили,
На байдаки — та й потягли,
Рвучи червоні гори-хвилі.

Пливуть собі, ніби з дому,
Так буцім гуляють,
Та, звичайне запорожство,
Пливучи співає:

«Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий,
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти,
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти.

Ой приїхав Гамалія
Аж у ту Скутару,
Сидять брати-запорожці,
Дожидають кари.

Ой як крикнув Гамалія:
«Брати, будем жити,
Будем жити, вино пити,
І ворога бити,
А курені килимами,
Оксамитом крити!»
Вилітали запорожці
На лан жито жати;
Жито зжали, в копи склали,
Гуртом заспівали:
«Слава тобі, Гамалія,
На ввесь світ великий,
На ввесь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти запорожцям
Згинуть на чужині!»

Пливуть, співаючи; пливе
Позад завзятий Гамалія:
Орел орлят мов стереже;

Із Дарданелли вітер віє,
А не женеться Візантія:
Вона боїться, щоб Чернець
Не засвітив Галату знова,
Або гетьман Іван Підкова
Не кликнув в море на ралець.
Пливуть собі, а з-за хвилі
Сонце хвилю червонить;
Перед ними море миле
Гомонить і клекотить.

Гамалію, вітер віє.

Ось-ось наше море!..
І сховалися за хвилі —
За червоні гори.

[жовтень — перша половина листопада 1842]

1843

‘Лірична

На память 9-го ноября 1843 года
княжне Варваре Николаевне РЕПНИНОЙ

Лосвящрнш

Душе с прекрасним назначеньем
Должно любить, терпеть, страдать;
И дар Господний, вдохновенье,
Должно слезами поливать.
Для вас понятно зто слово!..
Для вас я радостно сложил
Свои житейские окови,
Свяшеннодействовал я снова
И слезьі в звуки перелил.
Ваш добрий ангел осенил
Меня бессмертннми крилами
И тихостройньїми речами
Мечтьі о рає пробудил.

Яготьін, 11 ноября 1843
(уши ваши очистивше вт> послушаніи истиньї духомт», вт> братолюбіи
елицем'Ьрно от чиста сердца другь друга любите прил^жно: порождени
е от сем-Ьни истленна, но не истленна, словом живаго Бога и пребьівающаго
овеки. Зане всяка плоть яко трава и всяка слава человеча яко цвет травньїй:
зсше трава, и цвет ея отпаде. Глагол же Господень пребьівает вовеки. Се же
сть глагол, благовествованньїй в вас.

Соборное послание первое святаго апостола Петра. 1,22—25

Двенадцать приборов на круглом столе,
Двенадцать бокалов вьісоких стоят;

И час уж проходит,
Никто не приходит;
Должно бьіть, друзьями
Забьітьі оне.

Они не забьітьі — в урочную пору,
Обет исполняя, друзья собрались,
И вечную память пропели собором,
Отправили тризну — и все розошлись.
Двенадцать их бьіло; все молодьі бьіли,
Прекрасньї и сильньї; в прошедшем году
Найлучшаго друга они схоронили
И другу поминки в тот день учредили,
Пока на свиданье к нему не сойдут.
«Счастливое братство! Единство любови
Почтили вьі свято на грешной земли;
Сходитеся, други, как ньіне сошлись,
Сходитеся долго и песнею новой
Воспойте свободу на рабской земли!»

Благословен твой мальїй путь,
Пришлец убогий, неизвестньїй!

Тьі силой Господа чудесной
Возмог в сердца людей вдохнуть
Огонь любви, огонь небесний.
Благословен! Тьі Божью волю
Короткой жизнью освятил;

В юдоли рабства радость воли
Безмолвно тьі провозгласил.
Когда брат брата алчет крови —
Тьі сочетал любовь в чужих:
Свободу людям — в братстве их
Тьі проявил великим словом:
Тьі миру мир благовестил;
И, отходя, благословил
Свободу мьісли, дух любови!
Душа избранная, зачем
Тьі мало так у нас гостила?
Тебе здесь тесно, трудно бьіло!
Но тьі любила здешний плен,
Тьі, непорочная, взирала,
Скорбя, на суєтних людей.
Но ангела недоставало
У Вечного Царя царей;
И тьі на небе в вечной славе
У трона Божия стоишь,
На мир наш, темний и лукавьій,
С тоской невинною глядишь.
Благоговею пред тобою,
В безмолвном трепете дивлюсь;
Молюсь тоскующей душою,
Как перед ангелом молюсь!
Сниди, пошли мне исцеленье!
Внуши, навей на хладньїй ум
Хоть мало светльїх, чистих дум;
Хоть на единое мгновенье
Темницу сердца озари

И мрак строптивнх помьішлений
И разгони, и усмири.

Правдиво, тихими речами,
Ти расскажи мне все своє
Земное благо-житие

И научи владеть сердцами
Людей кичливьіх и своим,
Уже растленннм, уже злим...
Скажи мне тайное ученье
Любить гордящихся людей
И речью кроткой и смиреньем
Смягчать народних палачей,
Да провещаю гимн пророчий,
И долу правду низведу,
И погасающие очи
Без страха к небу возведу.

И в зтот час последней муки
Пошли мне истинньїх друзей
Сложить хладеющие руки
И бескорьістия єлей
Пролить из дружеских очей.
Благословлю мои страданья,
Отрадно смерти ульїбнусь
И к вечной жизни с упованьем
К тебе на небо вознесусь.

Благословен твой мальїй путь,
Пришлец неславленньїй, чудесньїй!

В семье убогой, неизвестной
Он вьірастал; и жизни труд,
Как сирота, он встретил рано;
Упреки зльїе встретил он
За хлеб насущний... В сердце рану
Змея прогризла... Детский сон
Исчез, как голубь боязливий;

Тоска, как вор, нетерпеливо,
В разбитом сердце притаясь,
Губами жадними впилась
И кровь невинную сосала...
Душа рвалась, душа ридала,
Просила воли... ум горел,
В крови гординя клокотала...
Он трепетал... он цепенел...
Рука, сжимаяся, дрожала...
О, если б мог он шар земной
Схватить озлобленной рукой
Со всеми гадами земними;
Схватить, измять и бросить в ад!..
Он бнл би счастлив, бнл би рад.
Он хохотал, как демон лютий,
И длилась страшная минута,
И мир пнлал со всех сторон;

Рьідал, немел он в исступленьи,
Душа терзалась страшним сном;

Душа мертвела, а кругом
Земля, Господнєє творенье,
В зеленой ризе и цветах,
Весну встречая, ликовала.
Душа отрадно пробуждалась
И пробудилась... Он в слезах
Упал и землю лобизает,
Как перси матери родной!..
Он снова чистий ангел рая,
И на земле он всем чужой.
Взглянул на небо: «О, как ясно,
Как упоительно-прекрасно!

О, как там вольно будет мне!..»
И очи в чудном полусне
На свод небесний устремляет
И в беспредельной глубине
Душой невинной утопает.

По внсоте святой, широкой
Платочком белим, одинока,
Прозрачна тучка в даль пльївет.
«Ах, тучка, тучка, кто несет
Тебя так плавно, так високо?
Ти что такое? И зачем
Так пишно, мило нарядилась?
Куда тьі послана и кем?..»
И тучка тихо растопилась
На небе светлом. Взор уньїльїй
Он опустил на темний лес...
«А где край света, край небес,
Конци земли?..» И вздох глубокий,
Недетский вздох, он испустил;
Как будто в сердце одиноком
Надежду он похоронил.

В ком верьі нет — надеждьі нет!
Надежда — Бог, а вера — свет.

«Не погасай, моє Светило!
Туман душевний разгоняй,
Живи меня Твоєю силой
И путь тернистий, путь уньїльїй
Небесним светом озаряй.
Пошли на ум Твою святиню,
Святим наитием напой,
Да провещаю благостиню,
Что заповедана Тобой!..»

Надежди он не схоронил,
Воспрянул дух, как голубь горний,
И мрак сердечний, мрак юдольний
Небесним светом озарил;

Пошел искать он жизни, доли,
Уже прошел родное поле,
Уже окривалося село...
Чего-то жаль внезапно стало,
Слеза ресницьі пробивала,
Сжималось сердце и рвалось.
Чего-то жаль нам в прошлом нашем,
И что-то єсть в земле родной...
Но он, бедняк, он всем не свой
И тут и там. Планета наша,
Прекрасний мир наш, рай земной,
Во всех концах ему чужой.

Припал он молча к персти милой
И, как родную, лобьізал,
Рьідая, тихо и уньїло
На путь молитву прочитал...
И твердой, вольною стопою
Пошел... И скрнлся за горою.
За рубежом родной земли
Скитаясь нищим, сиротою,
Какие слезн не лились!

Какой ужасною ценою
Уму познания купил
И девство сердца сохранил.

Без малодушной укоризньї
Пройти митарства трудной жизни,
Измерять пропасти страстей,
Понять на деле жизнь людей,
Прочесть все чернне страницьі,
Все беззаконньїе дела...

И сохранить полет орла
И сердце чистой голубицьі!
Се человек!.. Без крова жить
(Сирот и солньїшко не греет),
Людей изведать — и любить!
Незлобним сердцем сожалея
О недостойннх их делах
И не кощунствуя впотьмах,
Как царь ума. Убогим, нищим,
Из-за куска насущной пищи
Глупцу могучему годить,
И мислить, чувствовать и жить!..
Вот драма страшная, святая!..
И он прошел ее, рьідая,
Ее он строго разьіграл
Без слова; он не толковал
Своих вседневньїх приключений,
Как назидательньїй роман;
Не раскрьівал сердечних ран,
И тьму различньїх сновидений,
И байронический туман
Он не пускал; толпой ничтожной
Своих друзей не поносил;
Чинов и власти не казнил,
Как М, глашатай осторожньїй,
И тот, кто мислит без конца
О мислях Канта, Галилея,
Космополита-мудреца,
И судит люди, не жалея
Родного брата и отца;

Тот лжепророк! Его сужденья —
Полуидеи, полувздор!..

Провидя жизни назначенье,
Великий Божий приговор,
В самопнтливом размьішленьи
Он поднмал слезящий взор
На красоти святой природи.
«Как все согласно!» — он шептал
И край родной воспоминал;
У Бога правди и свободи
Всему живущему молил,
И кроткой мислию следил
Дела минувшие народов,
Дела странн своей родной
И горько плакал... «О святая!
Святая родина моя!
Чем помогу тебе, рьідая?
И ти закована, и я.

Великим словом Божью волю
Сказать тиранам — не поймут!
И на родном прекрасном поле
Пророка каменьем побьют!
Сотрут вьісокие МОГИЛЬІ
И понесут их словом зла!
Тебя убили, раздавили;
И славословить запретили
Твои великие дела!

О Боже! Сильньїй и правдивий,
Тебе возможньї чудеса.
Исполни славой небеса

И сотвори святое диво:
Воспрянуть мертвим повели,
Благослови всесильним словом
На подвиг новий и суровий,
На искупление земли,
Земли поруганной, забьітой,
Чистейшей кровию политой,
Когда-то счастливой земли».

Как тучи, мисли расходились,
И слези капали, как дождь!..

Блажен тот на свете, кто малую долю,
Кроху от трапези волен уделить
Голодному брату и злобного волю
Хоть властью суровой возмог укротить!

Блажен и свобод єн!.. Но тот, кто не оком,
А смотрит душою на козни людей
И может лишь плакать в тоске одинокой —
О Боже правдивий, лиши Ти очей!..

Твои горн, Твоє море,
Все краси природи
Не искупят его горя,
Не дадут свободи.

И он, страдалец жизни краткой,
Все видел, чувствовал и жил,
Людей, изведавши, любил
И тосковал о них украдкой.

Его и люди полюбили *,
И он их братиями звал;

Нашел друзей и тайной силой
К себе друзей причаровал;

Между друзьями молодими,
Порой задумчивьій... порой

Как цветок, процвевший на их болоте. (Прим. Т. Шевченка.)
Как волхв, вещатель молодой,
Речами звучними, живими
Друзей внезапно изумлял,
И силу дружбьі между ними,
Благословляя, укреплял.
Он говорил, что обще благо
Должно любовию купить
И с благородною отвагой
Стать за народ и зло казнить.
Он говорил, что праздник жизни,
Великий праздник, Божий дар,
Должно пожертвовать отчизне,
Должно поставить под удар.
Он говорил о страсти нежной;
Он тихо, грустно говорил
И умолкал!.. В тоске мятежной
Из-за стола он вьіходил
И горько плакал. Грусти тайной,
Тоски глубокой, не случайной
Ни с кем страдалец не делил.
Друзья любили всей душою
Его, как кровного; но он
Непостижимою тоскою
Бьіл постоянно удручен,
И между ними вольной речью
Он пламенел. Но меж гостей,
Когда при тьісяче огней
Мелькали мраморньїе плечи,
О чем-то тяжко он вздьіхал
И думой мрачною летал

В стране родной, в стране прекрасной,
Там, где никто его не ждал,
Никто об нем не вспоминал,
Ни о судьбе его неясной.

И думал он: «Зачем я тут?
И что мне делать между ними?
Они все пляшут и поют,
Они родня между родньїми,
Они все равньї меж собой;
А я!..» И тихо он вьіходит,
Идет, задумавшись, домой;
Никто из дому не вьіходит
Его встречать; никто не ждет,
Везде один... Тоска, томленье!..
И светльїй праздник Воскресенья
Тоску сторичную несет.

И вянет он, вянет, как в поле бьілина,
Тоскою томимьій в чужой стороне;
И вянет он молча... Какая кручина
Запала в сердечной его глубине?

«О горе мне, горе! Зачем я покинул
Невинности счастье, родную страну?
Зачем я скиталсЯ, чего я достигнул?
Утехи познаний?.. Кляну их, кляну!
Они-то мне, черви, мой ум источили,
С моим тихим счастьем они разлучили!
Кому я тоску и любовь расскажу?
Кому сердца раньї в слезах покажу?
Здесь нету мне парьі, я нищий меж ними,
Я бедньїй поденщик, работник простой;
Что дам я подруге моими мечтами?
Любовь... Ах, любови, любови одной!
С нее на три века, на вечность бьі стало!
В своих бьі об'ьятьях ее растопил!
О, как бьі я нежно, как нежно любил!»
И крупньїе слезьі, как искрьі, низались,
И бледньїе щеки, и слабую грудь
Росили и сохли. «О дайте вздохнуть,
Разбейте мне череп и грудь разорвите, —
Там черви, там змеи, — на волю пустите!
О дайте мне тихо, навеки заснуть!»

Страдал несчастнмй сирота
Вдали от родини счастливой
И ждал конца нетерпеливо.
Его любимая мечта —
Полезньїм бьіть родному краю, —
Как цвет, с ним вместе увядает!
Страдал он. Жизни пустота
Пред ним могилой раскрьівалась:
Приязни братской бьіло мало,
Не грела теплота друзей —
Небесних солнечньїх лучей
Душа парящая алкала.
Огня любви, что Бог зажег
В стьідливом сердце голубином
Невинной женщиньї, где 6 мог
Полет превьіспренньїй, орлиньїй
Остановить и ст>единить
Пожар любви, любви невинной;
Кого бьі мог он приютить
В светлице сердца и рассудка,
Как беззащитную голубку
От жизни горестей укрить;
И к персям юним, изньївая.
Главой усталою прильнуть;
И, цепенея и рьідая,
На лоне жизни, лоне рая
Хотя минуту отдохнуть.

В ее очах, в ее томленьи
И ум, и душу утопить,
И сердце в сердце растопить,
И утонуть в самозабвеньи.

Но било некого любить;
Сочетаваться не с кем било;
А сердце плакало, и нило,
И замирало в пустоте.
Его тоскующей мечте
В грядущем что-то открьівалось,
И в беспредельной вьісоте
Святое небо ульїбалось.

Как воску ярого свеча,
Он таял тихо, молчаливо,
И на задумчивьіх очах
Туман ложился. Взор стьідливьій
На нем красавица порой
Покоя, тайно волновалась
И симпатической красой
Украдкой долго любовалась.
И, может, многие грустили
Сердца девичие о нем,
Но тайной волей, вьісшей силой
Путь одинокий до могили
На камнях острнх проведен.
Изнемогал он, грудь болела,
Темнели очи, за крестом
Граница вечности чернела
В пространстве мрачном и пустом.
223

Уже в постели предмогильной
Лежит он тих, и гаснет свет.
Друзей тоскующий совет
Тревожит дух его бессильньїй.
Поочередно ночевали
У друга верньїе друзья;
И всякий вечер собиралась
Его прекрасная семья.
В последний вечер собралися
Вокруг предсмертного одра
И просидели до утра.

Уже рассвет смьїкал ресницьі,
Друзей уньїльїх сон клонил,
И он внезапно оживил
Их грустньїй сон огнем бьівальїм
Последних пламенньїх речей;
И други Друга утешали,
Что через семь иль восемь дней
Он будет петь между друзей.
«Не пропою вам песни новой
О славе родиньї моей.
Сложите вьі псалом суровьій
Про сонм народних палачей;
И вольним гимном помяните
Предтечу, друга своего.

И за грехи... грехи его
Усердно Богу помолитесь...
И Со святьіми упокой
Пропойте, други, надо мной!»
Друзья вокруг его стояли,
Он отходил, они ридали,
Как дети... Тихо он вздьіхал,
Вздохнул, вздохнул... Его не стало!
И мир пророка потерял,
И слава сьіна потеряла.

Печально други понесли
Наутро в церковь гроб дубовий,
Рндая, предали земли
Останки друга; и лавровий
Венок зелений, молодой,
Слезами дружби оросили
И на могиле положили;
И Со святьіми упокой
Запели тихо и уньїло.

В трактире за круглим, за братским столом
Уж под вечер други сидели кругом;

Печально и тихо двенадцать сидело:
Их сердце одною тоскою болело.
Печальная тризна, печальньї друзья!..

Ах, тризну такую отправил и я.

Согласьем общим положили,
Чтоб каждьій год бьіл стол накрьіт
В день смерти друга; чтоб забьіт
Не мог бьіть друг их за могил ой.
И всякой год они сходились
В день смерти друга поминать.

Уж многих стало не видать:
Прибори каждьій год пустели,
Друзья все больше сиротели —
И вот один, уж сколько лет,
К пустим приборам на обед
Старик печальний приезжает;
Печаль и радость юних лет
Один, грустя, воспоминает.
Сидит он долго, мрачен, тих,
И поджидает: нет ли брата
Хоть одного еще в живих?
И одинокий в путь обратний
Идет он молча... И теперь,
Где круглий стол стоит накритий,
Тихонько створилась дверь,
И брат, что временем забитий,
Вошел согбенннй!.. Грустно он
Окинул стол потухшим взором
И молвил с дружеским укором:
«Лентяи! Видишь, как закон
Священний братский исполняют!
Вот и сегодня не пришли,
Как будто за море ушли! —
И слезн молча утирает,
Садясь за братский круглий стол. —
Хоть бьі один тебе пришел!»
Старик сидит и поджидает...
Проходит час, прошел другой,
Уж старику пора домой.
Старик встает: «Да, изменили!
Послушай, вьшей, брат, вино, —
Сказал слуге он, — все равно,
Я не могу; прошло, что бьіло, —
Да поминай за упокой;
А мне пора уже домой!»
И слезьі снова покатились.

Слуга вино, дивяся, вьшил.

«Дай шляпу мне... Какая лень
Идти домой!..» — и тихо вншел.
И через год в урочний день
Двенадцать приборов на круглом столе,
Двенадцать бокалов високих стоят,
И день уж проходит,
Никто не приходит,
Навеки, навеки забити оне.

[11 —27 листопада 1843, Яготин]

(Розрита Могила

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!

За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала... Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? — Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

9 октября 1843, Березань

1844

Чигрине, Чигрине,
Все на світі гине,
І святая твоя слава,
Як пилина, лине

За вітрами холодними,
В хмарі пропадає.

Над землею летять літа,

Дніпро висихає,

Розсипаються могили,
Високі могили —
Твоя слава... і про тебе,
Старче малосилий,
Ніхто й слова не промовить,
Ніхто й не покаже,
Де ти стояв? Чого стояв?

І на сміх не скаже!!

За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами
Московські ребра?? Засівали,

І рудою поливали...

І шаблями скородили

Що ж на ниві уродилось??!

Уродила рута... рута...

Волі нашої отрута.

А я, юродивий, на твоїх руїнах
Марно сльози трачу; заснула Вкраїна,
Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила,
А дітям надію в степу оддала.

А надію...

Вітер по полю розвіяв,
Хвиля морем рознесла.

Нехай же вітер все розносить
На неокраєнім крилі.

Нехай же серце плаче, просить
Святої правди на землі.

Чигрине, Чигрине,
Мій друже єдиний,
Проспав єси степи, ліси
І всю, Україну.

Спи ж, повитий жидовою,
Поки сонце встане,
Поки тії недолітки
Підростуть, гетьмани.
Помолившись, і я 6 заснув...
Так думи прокляті
Рвуться душу запалити,
Серце розірвати.

Не рвіть, думи, не паліте!
Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.

Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.

І в тяжкі упруги...

Може, зоріб переліг той,
А на перелозі...

Я посію мої сльози,
Мої щирі сльози.
Може, зійдуть, і виростуть
Ножі обоюдні,
Розпанахають погане,
Гниле серце, трудне,
І вицідять сукровату,
І наллють живої
Козацької тії крові,
Чистої, святої!!!

Може... може... а меж тими
Меж ножами рута
І барвінок розів’ється —
І слово забуте,
Моє слово тихо-сумне,
Богобоязливе,
Згадається — і дівоче
Серце боязливе
Стрепенеться, як рибонька,
І мене згадає...
Слово моє, сльози мої,
Раю ти мій, раю!

Спи, Чигрине, нехай гинуть
У ворога діти.
Спи, гетьмане, поки встане
Правда на сім світі.

19 февраля 1844, Москва

Сова

Породила мати сина
В зеленій діброві,
Дала йому карі очі
І чорнії брови.

Китайкою повивала,
Всіх святих благала,
Та щоб йому всі святії
Талан-долю слали.
«Пошли тобі, Матер Божа,
Тії благодати,
Всього того, чого мати
Не зуміє дати».

До схід сонця воду брала,
В барвінку купала,
До півночі колихала,
До світа співала:

«Е... е... лю-лі,
Питала зозулі,
Зозуля кувала,
Правдоньку казала.
Буду сто літ жити,
Тебе годувати,
В жупані ходити,
Буду панувати.

Ой виростеш, сину.
За півчварта року,
Як княжа дитина,
Як ясен високий,
Гнучкий і дебелий,
Щасливий, веселий
І не одинокий.
Найду тобі рівню,
Хоч за морем синім,
Або крамарівну,
Або сотниківну,
Таки панну, сину.
У червоних черевиках,
В зеленім жупані
По світлиці похо[д]жає,
Як пава, як пані,
Та з тобою розмовляє.
В хаті, як у Раї!!

А я сиджу на покуті.
Тілько поглядаю.

Ой сину мій, сину,
Моя ти дитино!

Чи є кращий на всім світі,
На всій Україні!

Нема кращого й не буде.
Дивуйтеся, люди!

Нема кращого!.. А долю...
Долю роздобуде».

Ой зозуле, зозуленько,
Нащо ти кувала,
Нащо ти їй довгі літа,
Сто літ накувала?

Чи є ж таки на сім світі
Слухняная доля?

Ох, якби-то... вміла б мати
З німецького поля
Своїм діточкам закликать
І долю, і волю,
Та ба... А зле безталання
Зострінеться всюди,
І на шляху, і без шляху,
Усюди, де люди.

Кохалася мати сином,
Як квіткою в гаї,
Кохалася... А тим часом
Батько умирає.

Осталася удовою,
Хоч і молодою,

І не одна... Та все ж тяжко..
З горем та нудьгою
Пішла вона до сусідів
Поради просити...
Присудили сусідоньки
У наймах служити.
Ізнищіла, ізмарніла,
Кинула господу,
Пішла в найми... Не минула
Лихої пригоди.

І день і ніч працювала,
Подушне платила...

І синові за три копи
Жупанок купила.
Щоб і воно, удовине,
До школи ходило.

Ой талане, талане,
Удовиний поганий!
Чи ти в полі, чи ти в гаї,
Обідраний цигане,
З бурлаками гуляєш?
Тече вода і на гору
Багатому в хату.

А вбогому в яру треба
Криницю копати.

У багатих ростуть діти —
Верби при долині;

А у вдови одним одно,
Та й те, як билина.

Діждалася вдова долі,
Зросту того сина.

І письменний, і вродливий —
Квіточка дитина!

Як у Бога за дверима,
Вдова панувала;

А дівчата лицялися

І рушники дбали.

Полюбила багатая —

Не поцілувала,
Вишивала шовком хустку —
Не подарувала.

Крались злидні із-за моря
В удовину хату.

Та й підкрались... Стали хлопців
В кайдани кувати
Та повезли до прийому
Битими шляхами.

Пішла й вдова з матерями
З дрібними сльозами.

Де на ніч ставали,
Сторожу давали,
Стару вдову до обозу
Та й не допускали.

Ой привезли до прийому
Чуприни голити.

Усе дрібні, усе малі,
Все багатих діти.

Той каліка-недоріка,
Той не вміє стати.

Той горбатий, той багатий,
Тих чотири в хаті.

Усі невлад, усіх назад,
В усіх доля мати.

А у вдови один син,
Та й той якраз під аршин.

Покинула знову хату,
Синову господу;

Пішла в найми, за хліб черствий
Жидам носить воду.

Бо хрещені не приймають:
«Стара, — кажуть, — стала,
Нездужає...» І огризок
В вікно подавали

Христа ради... Не дай, Боже,
Такого дожити,
Не дай, Боже, в багатого
І пить попросити.
По копійці заробляла,
Копу назбирала.

Та до сина лист писала,
У військо послала —
Полегшало. Минає рік,
І другий минає,
І четвертий, і десятий,
А чутки немає.

Нема чутки, що тут робить?
Треба торбу брати
Та йти... іти собак дражнить
Од хати до хати.

Взяла торбу, пішла селом,
На вигоні сіла

І в село вже не верталась,
День і ніч сиділа
Коло коворот. А літо
За літом минає.

Помарніла, скалічіла,
Ніхто й не пізнає.

Та й кому там пізнавати
Каліку убогу?

Сидить собі та дивиться

В поле на дорогу.

І світає, і смеркає,

І знову смеркає,
А москаля, її сина,
Немає, немає.

Понад ставом увечері
Хитається очерет.
Дожидає сина мати
До досвіта вечерять.
Понад ставом увечері
Шепочеться осока.
Дожидає в темнім [гаї]
Дівчинонька козака.
Пона[д] ставом вітер віє,
Лози нагинає.

Плаче мати одна в хаті,
А дівчина в гаї,
Поплакала чорнобрива
Та й стала співати.
Поплакала стара мати
Та й стала ридати.

І молилась, і ридала,
Кляла все на світі.

Ох, тяжкі ви, безталанні
У матері діти!

Скалічені старі руки
До Бога здіймала,
Свою долю проклинала,
Сина вимовляла.

То од жалю одходила
І мовчки журилась
Та на шлях той на далекий
Крізь сльози дивилась.
І день і ніч дивилася
Та й стала питати:
«Чи не чув хто, чи не бачив
Москаля-салдата,
Мого сина...» Ніхто не чув,
Ніхто і не бачив.

Сидить вона, не йде в село,
Не пита й не плаче,
Одуріла!.. І цеглину
Муштрує, то лає,
То годує, як дитину,
Й сином називає,
І нищечком тихесенько
Крізь сльози співає.

«Змія хату запалила,
Дітям каші наварила,
Поморщила постоли,
Полетіли москалі.
Сірі гуси в ірій, ірій,
По чотири, по чотири
Полетіли — гел-гел! —
На могилі орел,
На могилі серед ночі
У козака вийма очі,
А дівчина в темнім гаї
Його з війська виглядає».

Вдень лазила на смітниках,
Черепки збирала,
Примовляла, що синові
Гостинця ховала.

А уночі розхристана
І простоволоса
Селом ходить — то співає,
То страшно голосить.
Люди лаяли... бо, бачте,
Спать їм не давала
Та кропиву під їх тином
І бур’ян топтала.
Діти бігали з паліччям
Удень за вдовою
По улицях та, сміючись...
Дражнили Совою.

6 маія 1844, СП6

‘Вівитії ноті

Висушили карі очі
Дівичії ночі.
«Черниця Мар’яна».

Розплелася густа коса
Аж до пояса,
Розкрилися перси-гори,
Хвилі сер[е]д моря,
Засіяли карі очі —
Зорі серед ночі,
Білі руки простяглися —
Так би й обвилися
Кругом стану. І в подушку
Холодну впилися,
Та й заклякли, та й замерли,
З плачем рознялися.

«Нащо мені коса-краса.
Очі голубині,
Стан мій гнучкий... коли нема
Вірної дружини?

Немає з ким полюбитись,
Серцем поділитись...
Серце моє! Серце моє!
Тяжко тобі битись
Одинокому. З ким жити,
З ким, світе лукавий,
Скажи мені... Нащо мені
Тая слава... слава?

Я любить, я жити хочу
Серцем, не красою!
А мені ще й завидують,
Гордою і злою
Злії люди нарікають.
А того й не знають,
Що я в серці заховала...
Нехай нарікають,
Гріх їм буде... Боже милий,
Чому Ти не хочеш
Укоротить свої темні,
Тяжкі мені ночі!..
Бо я вдень не одинока —
З полем розмовляю,
Розмовляю і недолю
В полі забуваю,
А вночі...» — та й оніміла,
Сльози полилися...
Білі руки простяглися,
В подушку впилися.

18 маія 1844, СПб

Сон

(Комедія)

Духт> истинньї, его же мірт> не может
пріяти, яко не видить его, ниже
знаеть его.

Иоанна, глава 14, стих 17.

У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазорі в печінки, —
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;

Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!

Як ягнята: «Нехай, — каже, —
Може, так і треба».

Так і треба! бо немає
Господа на небі!

А ви в ярмі падаєте
Та якогось Раю
На тім світі благаєте?
Немає! немає!

Шкода й праці. Схаменіться:
Усі на сім світі —

І царята, і старчата —
Адамові діти.

І той... і той... А що ж то я?
Ось що, добрі люди:
Я гуляю, бенкетую
В неділю і в будень.

А вам нудно! жалкуєте!
Єй-богу, не чую,

І не кричіть! Я свою п’ю,
А не кров людськую!

Отак, ідучи попідтинню
З бенкету п’яний уночі,
Я міркував собі йдучи,
Поки доплентавсь до хатини.
А в мене діти не кричать,

І жінка не лає,

Тихо, як у Раї,

Усюди Божа благодать —

І в серці, і в хаті.

Отож я ліг спати.

А вже підпилий як засне,
То хоч коти гармати —
І усом не моргне.

Та й сон же, сон, напричуд дивний,
Мені приснився —
Найтверезіший би упився,
Скупий жидюга дав би гривню,
Щоб позирнуть на ті дива.

Та чорта з два!

Дивлюся: так буцім сова

Летить лугами, берегам^, та нетрями,
Та глибокими ярами,
Та широкими степами,
Та байраками.

А я з нею та за нею,

Лечу й прощаюся з землею.
Прощай, світе, прощай, земле,
Неприязний краю,
Мої муки, мої люті
В хмарі заховаю.

А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму
З хмари на розмову.
На розмову тихо-сумну,
На раду з тобою;
Опівночі падатиму
Рясною росою.
Порадимось, посумуєм,
Поки сонце встане,
Поки твої малі діти
На ворога стануть.
Прощай же ти, моя нене,
Удово-небого,
Годуй діток; жива правда
У Господа Бога!

Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,
Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.

І все-то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібного росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зострічає...

І нема тому почину,

І краю немає!

Ніхто його не додбає

І не розруйнує...

І все-то те... Душе моя,
Чого ти сумуєш?
Душе моя убогая,
Чого марне плачеш,
Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш,
Хіба ти не чуєш людського плачу?
То глянь, подивися; а я полечу
Високо, високо за синії хмари;
Немає там власті, немає там кари,
Там сміху людського і плачу не чуть.
Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в ві[й]сько оддають!
Бо його, бач, трохи! а онде під тином
Опухла дитина, голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.

А он бачиш? Очі! Очі!

Нащо ви здалися,
Чом ви змалку не висохли,
Слізьми не злилися?

То покритка попідтинню
З байстрям шкандибає,
Батько й мати одцурались,
Й чужі не приймають!
240

Старці навіть цураються!!
А панич не знає,
З двадцятою, недоліток,
Душі пропиває!

Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?

Може, й бачить, та помага,
Як і оті гори
Предковічні, що политі
Кровію людською!..
Душе моя убогая!

Лишенько з тобою.
Уп’ємося отрутою,
В кризі ляжем спати,
Пошлем думу аж до Бога,
Його розпитати,
Чи довго ще на сім світі
Катам панувати??

Лети ж, моя думо, моя люта муко,
Забери з собою всі лиха, всі зла,
Своє товариство — ти з ними росла,
Ти з ними кохалась, їх тяжкії руки
Тебе повивали. Бери ж їх, лети
Та по всьому небу орду розпусти.

Нехай чорніє, червоніє,
Полум’ям повіє,
Нехай знову рига змії,
Трупом землю криє.
А без .тебе я де-небудь
Серце заховаю
Та тим часом пошукаю
На край світа раю.

І знов лечу понад землею,
І знов прощаюся я з нею.

Тяжко матір покидати
У безверхій хаті.

А ще гірше дивитися
На сльози та лати.

Лечу, лечу, а вітер віє,
Передо мною сніг біліє,
Кругом бори та болота,
Туман, туман і пустота.
Людей не чуть, не знать і сліду
Людської страшної ноги.

І вороги й не вороги,
Прощайте, в гості не приїду!

Упивайтесь, бенкетуйте —
Я вже не почую,
Один собі навік-віки

В снігу заночую.

І поки ви дознаєтесь,

Що ще є країна,

Не полита сльозьми, кров’ю,
То я одпочину...

Одпочину... Аж слухаю —
Загули кайдани

Під землею... Подивлюся...
О люде поганий!

Де ти взявся? Що ти робиш?
Чого ти шукаєш

Під землею? Ні, вже, мабуть,
Я не заховаюсь

1 на небі!.. За що ж кара,
За що мені муки?

Кому я що заподіяв!

Чиї тяжкі руки
В тілі душу закували,
Серце запалили

І галичі силу —
Думи розпустили??

За що, не знаю, а караюсь,
І тяжко караюсь!

І коли я спокутую,
Коли діжду краю,
Не бачу й не знаю!!!

Заворушилася пустиня.

Мов із тісної домовини
На той остатній страшний суд
Мертвці за правдою встають.

То не вмерлі, не убиті,
Не суда просити!

Ні, то люди, живі люди,
В кайдани залиті.

Із нор золото виносять,
Щоб пельку залити
Неситому!.. То катаржні.
А за що? Те знає...

Вседержитель... А може, ще
Й Він не добачає.

Онде злодій штемпований
Кайдани волочить;

Он розбойник катований
Зубами скрегоче,
Недобитка товариша
Зарізати хоче!

А меж ними, запеклими,
В кайдани убраний,
Цар всесвітній! Цар волі, цар,
Штемпом увінчаний!

В муці, в каторзі не просить,
Не плаче, не стогне!

Раз добром нагріте серце

Вік не прохолоне!

А де ж твої думи, рожевії квіти,
Доглядані, смілі, викохані діти,
Кому ти їх, друже, кому передав?
Чи, може, навіки в серці поховав?
О, не ховай, брате! Розсип їх, розкидай!
Зійдуть, і ростимуть, і у люди вийдуть!

Чи ще митарство? чи вже буде?
Буде, буде, бо холодно,
Мороз розум будить.

І знов лечу. Земля чорніє,
Дрімає розум, серце мліє.
Дивлюся: хати над шляхами
Та городи з стома церквами,
А в гор[од]ах, мов журавлі,
Замоштрували москалі;
Нагодовані, обуті
І кайданами окуті,
Муштруються... Далі гляну:
У долині, мов у ямі,
На багнищі город мріє;
Над ним хмарою чорніє
Туман тяжкий... Долітаю —
То город безкраїй.

Чи то турецький,
Чи то німецький,
А може те, що й московський.

Церкви, та палати,
Та пани пузаті,
І ні однісінької хати.

Смеркалося... огонь огнем
Кругом запалало, —
Аж злякавсь я... «Ура! ура!
Ура!» — закричали.
«Цу-цу, дурні! схаменіться!
Чого се ви раді?

Що горите?» — «Зкой хохол!
Не знает параду.

У нас парад! Сам изволит
Сегодни гуляти!»
«Та де ж вона, тая цяця?»
«Бон видишь — палати?»
Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими ґудзиками:
«Де тьі здесь узялся?»
«З України». — «Так як же тьі
Й говорить не вмієш
По-здешнему?» — «Ба ні, — кажу, —
Говорить умію,
Та не хочу». — «Зкой чудак!

Я всі входьі знаю,
Я тут служу; коли хочеш,
В дворец попитаюсь
Ввести тебе. Только, знаешь,
Ми, брат, просвищенни, —
Не поскупись полтинкою...»
Цур тобі, мерзенний
Каламарю... І зробився
Я знову незримий
Та й пропхався у палати.
Боже мій єдиний!!

Так от де рай! Уже нащо
Золотом облиті
Блюдолизи; аж ось і сам,
Високий, сердитий,
Виступає; обок його
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне,
Хита головою.

Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршомазам.

Ото дурний! а ще й битий!
На квиток повірив
Москалеві; от і читай,
І йми ти їм віри!

За богами — панства, панства
В серебрі та златі!

Мов кабани годовані, —
Пикаті, пузаті!..

Аж потіють, та товпляться,
Щоб то ближче стати
Коло самих: може, вдарять
Або дулю дати
Благоволять; хоч маленьку,
Хоч півдулі, аби тілько
Під самую пику.

І всі у ряд поставали,
Ніби без’язикі —
Анітелень. Цар цвенькає;

А диво-цариця,
Мов та чапля меж птахами,
Скаче, бадьориться.

Довгенько вдвох похо[д]жали,
Мов сичі надуті.

Та щось нишком розмовляли —
Здалека не чути —
О отечестві, здається,
Та нових петлицях,
Та о муштрах ще новіших!..
А потім цариця
Сіла мовчки на дзиґлику.
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!..

Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;

Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, ґуля!

Ура!., ура!., ура! а, а, а...».
Зареготався я, та й годі;
А й мене давнули
Таки добре. Перед світом
Усе те заснуло;

Тіль[ки] де-де православні
По углах стогнали
Та, стогнучи, за батюшку
Господа благали.

Сміх і сльози! От пішов я
Город озирати.

Там ніч, як день. Дивлюся:
Палати, палати
Понад тихою рікою;

А берег ушитий
Увесь каменем. Дивуюсь,
Мов несамовитий!

Як то воно зробилося
З калюжі такої
Таке диво... Отут крові
Пролито людської —
І без ножа. По тім боці
Твердиня й дзвіниця.
Мов та швайка загострена,
Аж чудно дивиться.
І дзиґарі теленькають.
От я повертаюсь —
Аж кінь летить, копитами
Скелю розбиває!

А на коні сидить охляп,
У свиті — не свиті,
І без шапки. Якимсь листом
Голова повита.

Кінь басує, — от-отрічку,
От... от... перескочить.
А він руку простягає,
Мов світ увесь хоче
Загарбати. Хто ж це такий?
От собі й читаю,
Що на скелі наковано:
Первому — вторая
Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той первий, що розпинав
Нашу Україну,
А вторая доканала
Вдову сиротину.

Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися; а що взяли
На той світ з собою?
Тяжко-тяжко мені стало,
Так, мов я читаю
Історію України.

Стою, замираю...

А тим часом — тихо, тихо
Та сумно співає
Щось таке невидиме:

«Із города із Глухова
Полки виступали
З заступами на лінію,
А мене послали
На столицю з козаками
Наказним гетьманом!
О Боже наш милосердий!
О царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!

Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах. — Царю! царю!
І Бог не розлучить
Нас з тобою. Кайданами
Скований зо мною
Навік-віки. Тяжко мені
Витать над Невою.

України далекої,
Може, вже немає.
Полетів би, подивився,
Так бог не пускає.
Може, Москва випалила
І Дніпро спустила
В синє море, розкопала
Високі могили —
Нашу славу. Боже милий,
Зжалься, Боже милий».
Та й замовкло; дивлюся я:
Біла хмара криє
Сіре небо. А в тій хмарі
Мов звір в гаї виє.
То не хмара — біла пташка
Хмарою спустилась
Над царем тим мусянджовим
І заголосила:
«І ми сковані з тобою,
Людоїде, змію!

На Страшному на судищі
Ми Бога закриєм
Од очей твоїх неситих.
Ти нас з України
Загнав, голих і голодних,
У сніг на чужину
Та й порізав; а з шкур наших
Собі багряницю
Пошив жилами твердими
І заклав столицю
В новій рясі. Подивися:
Цер[к]ви та палати!
Веселися, лютий кате,
Проклятий! проклятий!»

Розлетілись, розсипались,
Сонечко вставало.

А я стояв, дивувався,
Та аж страшно стало.
Уже вбогі ворушились,
На труд поспішали,
І москалі на розпуттях
Уже моштрувались.
Покрай улиць поспішали
Заспані дівчата,
Та не з дому, а додому!
Посилала мати
На цілу ніч працювати,
На хліб заробляти.
А я стою, похилившись,
Думаю, гадаю,
Як то тяжко той насущний
Люди заробляють.
От і братія сипнула
У сенат писати
Та підписувать, та драти
І з батьки і брата.

А меж ними і землячки
Де-де проглядають.
По-московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх, що змалечку
Цвенькать не навчили
По-німецькій, а то тепер
І кисни в чорнилах!

П’явки! п’явки! Може, батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови.

Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі.
Московською блекотою
В німецьких теплицях
Заглушені!.. Плач, Украйно!
Бездітна вдовице!

Піти лишень подивиться
До царя в палати,
Що там робиться. Прих6[д]жу:
Старшина пузата
Стоїть рядом; сопе, хропе,
Та понадувалось,
Як індики, і на двері
Косо поглядало.

Аж ось вони й о[д]чинились.
Неначе з берлоги
Медвідь виліз, ледве-ледве
Переносить ноги;

Та одутий, аж посинів:
Похмілля прокляте
Його мучило. Як крикне
На самих пузатих —
Всі пузаті до одного
В землю провалились!
Він вилупив баньки з лоба —
І все затрусилось,
Що осталось; мов скажений,
На менших гукає —
І ті в землю; він до дрібних
І ті пропадають!
Він до челяді — і челядь,
І челядь пропала;
До москалів — москалики,
Тілько застогнало,
Пішли в землю; диво дивне
Сталося на світі.

Дивлюся я, що дальш буде,
Що буде робити
Мій медведик! Стоїть собі,
Голову понурив
Сіромаха. Де ж ділася
Медвежа натура?

Мов кошеня, такий чудний.
Я аж засміявся.

Він і почув, та як зикне —
Я перелякався

Та й прокинувсь... Отаке-то
Приснилося диво.

Чудне якесь!., таке тілько
Сниться юродивим
Та п’яницям. Не здивуйте,
Брати любі, милі,
Що не своє розказав вам,
А те, що приснилось.

8 іюля 1844, С.-Петербург

У неділю не гуляла Л
Та на шовки заробляла,
Та хустину вишивала,
Вишиваючи, співала:

«Хусточко мережана,
Вишиваная,

Вигаптую, подарую,
А він мене поцілує.

Хустино моя
Мальованая.

Здивуються вранці люди,
Що в сироти хустка буде
Мережаная,
Мальованая.

А я косу розплітаю,
З дружиною похо[д]жаю.

Доленько моя,
Матінко моя».

Отак вона вишивала,
У віконце поглядала,
Чи не ревуть круторогі,
Чи не йде чумак з дороги.
Іде чумак з-за Лиману
З чужим добрим, безталанний,
Чужі воли поганяє,
Поганяючи, співає:

«Доле моя, доле,
Чом ти не такая,
Як інша чужая?
Чи я п’ю, гуляю,
Чи сили не маю,
Чи до тебе доріженьки
У степу не знаю?

Чи до тебе свої дари

Я не посилаю?

Є у мене дари —
Очі мої карі.
Молодую мою силу
Багаті купили,
Може й дівчину без мене
З іншим заручили...
Навчи ж мене, моя доле,
Гуляти навчи».

Та й заплакав, сіромаха,
Степом ідучи.

Ой застогнав сивий пугач
В степу на могилі,
Зажурились чумаченьки,
Тяжко зажурились.
«Благослови, отамане,
Коло села стати,
Та понесем товариша
В село причащати».
Сповідали, причащали
Й ворожки питали —
Не помогло... з незціленним
В дорогу рушали.

Чи то праця задавила
Молодую силу,
Чи то нудьга невсипуща
Його з ніг звалила.

Чи то люди поробили
Йому, молодому,
Що привезли його з Дону
На возі додому.

Благав Бога, щоб дівчину...
Хоч село побачить.

Не доблагав... Поховали,
Ніхто й не заплаче!

Поставили громадою
Хрест над сиротою
Й розійшлися... Як билина,
Як лист за водою,
Пішов козак з сього світа,
Все забрав з собою.
А де ж тая мальована,
Шитая хустина,
А де ж тая веселая
Дівчина-дитина?!

На новому хресті хустку
Вітер розвіває,
А дівчина у черниці
Косу розплітає.

18 октября 1844, С.-Петербург

* * *

Чого мені тяжко, чого мені нудно,
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш, що в тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни,
Невкрите, розбите — а люд навісний
Нехай скаженіє... Закрий, серце, очі.
73 Ноября 1844, СПб

* * *

Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий!

Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.

Боюся ще погорілу
Пустку руйновати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться надія

З тією водою

Зцілющою й живущою,
Дрібного сльозою.

Може, вернеться з-за світа
В пустку зимовати,
Хоч всередині обілить
Горілую хату.

І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
Може, ще раз прокинуться
Мої думи-діти.

Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу.

Може, ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу...

Стань же братом, хоч одури.

Скажи, що робити:

Чи молитись, чи журитись,
Чи тім’я розбити??!

13 Декабря 1844, С.-Петербург

Уоголю

За думою дума роєм вилітає;
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й Бог не бачить.

Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?

Всі оглухли — похилились
В кайданах... байдуже...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...

Не заревуть в Україні
Вольнії гармати,
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.

Не заріже — викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві. Цебто, бачиш,
Лепта удовиці
Престолові-отечеству
Та німоті плата.

Нехай, брате. А ми будем
Сміяться та плакать.

ЗО Декабря 1844, С.-Петербург

1845

Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.

Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.

Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.

А молоді як зійдуться,
Та любо та тихо,
Як у раї, — а дивишся:
Ворушиться лихо.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

4 октября 1845, Миргород

* * *

Не женися на багатій,
Бо вижене з хати,
Не женися на убогій,
Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі,
На козацькій долі:
Яка буде, така й буде,
Чи гола, то й гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає —

Чого болить і де болить,
Ніхто не питає.

Удвох, кажуть, і плакати
Мов легше неначе;

Не потурай: легше плакать,
Як ніхто не бачить.

4 октября 1845, Миргород

Єретикі

Шафарикові

Запалили у сусіда
Нову добру хату
Злі сусіди; нагрілися
Й полягали спати,
І забули сірий попіл
По вітру розвіять.
Лежить попіл на розпутті,
А в попелі тліє

Іскра огню великого.
Тліє, не вгасає,

Жде підпалу, як той месник,
Часу дожидає,
Злого часу. Тліла іскра,
Тліла, дожидала
На розпутті широкому
Та й гаснути стала.

Отак німота запалила
Велику хату. І сім’ю,
Сім’ю слав’ян роз’єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію.

Полилися ріки крові,
Пожар загасили.

А німчики пожарище
Й сирбт розділили.
Виростали у кайданах
Слав янськії діти
І забули у неволі,
Що вони на світі!

А на давнім пожарищі
Іскра братства тліла,
Дотлівала, дожидала
Рук твердих та смілих.

І дождалась... Прозрів єси
В попелі глибоко
Огонь добрий смілим серцем,
Смілим орлім оком!

І засвітив, любомудре,
Світоч правди, волі...
І слав’ян сім’ю велику
Во тьмі і неволі
Перелічив до одного,
Перелічив трупи,
А не слав’ян. І став єси
На великих купах,
На розпутті всесвітньому
Ієзекіїлем,
І — о диво! трупи встали
І очі розкрили,
І брат з братом обнялися
І проговорили
Слово тихої любові
Навіки і віки!

І потекли в одно море
Слав’янськії ріки!

Слава тобі, любомудре,
Чеху-слав’янине!

Що не дав ти потонути
В німецькій пучині
Нашій правді. Твоє море
Слав’янськеє, нове!
Затого вже буде повне,
І попливе човен
З широкими вітрилами
І з добрим кормилом,
Попливе на вольнім морі,
На широких хвилях.
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!

Що звів єси в одно море
Слав’янськії ріки!

Привітай же в своїй славі
І мою убогу
Лепту-думу немудрую
Про чеха святого,
Великого мученика,
Про славного Гуса!
Прийми, отче. А я тихо
Богу помолюся,
Щоб усі славяни стали
Добрими братами,
І синами сонця правди,
І єретиками
Отакими, як Констанцький
Єретик великий!

Мир мирові подарують
І славу вовіки!

22 ноября 1845, в Переяславі

Камень, его же небрегоша зиждущіи, сей бьість вт> главу утла:
оть Господа бьість сей, и єсть дивент, во очесехі, наших!,.

Псалом!» 117, стих!» 22

«Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І Рай у найми оддає!
Небесний Царю! Суд Твій всує,
І всує царствіє Твоє.
Розбойники, людоїди
Правду побороли,
Осміяли Твою славу,
І силу, і волю.

Земля плаче у кайданах,
Як за дітьми мати.
Нема кому розкувати,
Одностайне стати
За Євангеліє правди,
За темнії люде!

Нема кому! Боже! Боже!

Чи то ж і не буде?

Ні, настане час великий
Небесної кари.

Розпадуться три корони
На гордій тіарі!

Розпадуться! Благослови
На месть і на муки,
Благослови мої, Боже,
Нетвердії руки!»

Отак у келії правдивий
Іван Гус думав розірвать
Окови адові!.. і диво,
Святеє диво показать
Очам незрящим. «Поборюсь...
За мене Бог!., да совершиться!»
І в Віфліємськую каплицю
Пішов молиться добрий Гус.

«Во ім’я Господа Христа,
За нас розп’ятого на древі,
І всіх апостолів святих.

Петра і Павла особливе,
Ми розрішаємо гріхи
Святою буллою сією
Рабині Божій...»

«Отій самій,
Що водили по улицях
В Празі позавчора;

Отій самій, що хилялась
По шинках, по станях,
По чернечих переходах,
По келіях п’яна!

Ота сама заробила
Та буллу купила —
Те[пе]р свята!.. Боже! Боже!
Великая сило!

Великая славо! зглянься на людей,
Одпочинь од кари у світлому Раї!
За що пропадають? за що Ти караєш
Своїх і покорних, і добрих дітей?

За що закрив їх добрі очі
І вольний розум окував
Кайданами лихої ночі!..
Прозріте, люди, день настав!
Розправте руки, змийте луду.
Прокиньтесь, чехи, будьте люди,
А не посмішище ченцям!
Розбойники, кати в тіарах
Все потопили, все взяли,
Мов у Московії татаре,
І нам, сліпим, передали
Свої догмати!., кров, пожари,
Всі зла на світі, войни, чвари,
Пекельних мук безкраїй ряд...
І повен Рим байстрят!

От їх догмати і їх слава.

То явна слава. А тепер

Отим положено конглавом:
Хто без святої булли вмер —
У пекло просто; хто ж заплатить
За буллу вдвоє, ріж хоч брата,
Окроме Папи і ченця,
І в Рай іди! Конець концям!

У злодія вже злодій краде,
Та ще й у церкві. Гади! гади!
Чи напилися ви, чи ні
Людської крові?.. Не мені,
Великий Господи, простому,
Судить великіє діла
Твоєї волі. Люта зла
Не дієш без вини нікому.

Молюся, Господи, помилуй,
Спаси Ти нас, Святая Сило,
Язви язик мій за хули
Та язви мира ізціли.

Не дай згнущатися лукавим
І над Твоєю вічно-славой
Й над нами, простими людьми!..»

І плакав Гус, молитву дія,
І тяжко плакав. Люд мовчав
І дивувався: що він діє,
На кого руку підійма!

«Дивіться, люде: осьде булла,
Що я читав...» — і показав
Перед народом. Всі здрогнули:
Іван Гус буллу розідрав!!

Із Віфліємської каплиці
Аж до всесвітньої столиці
Луна, гогочучи, неслась.
Ченці ховаються... Мов кара,
Луна в конглаві оддалась —
І похилилася тіара!

Зашипіли, мов гадюки,
Ченці в Ватікані,
Шепочеться Авіньйона
З римськими ченцями,
Шепочуться антипапи,
Аж стіни трясуться
Од шопоту. Кардинали,
Як гадюки, в’ються
Круг тіари. Та нищечком,
Мов коти, гризуться
За мишеня... Та й як паки?
Однієї шкури
Така сила... а м’ясива!!!...
Аж здригнули мури,
Як згадали, що у Празі
Заґелкали гуси
Та з орлами летять биться...
Конглав схаменувся,
Зібрав раду. Положили
Одностайне стати
Против Гуса. І в Констанці
Всіх ворон скликати!
Та стерегти якомога
І зверху і здолу,
Щоб не втекла сіра птаха
На слав’янське поле.

Як та галич поле крила —
Ченці повалили
До Констанця; степи, шляхи,
Мов сарана, вкрили

Барони, герцоги і дюки,
Псарі, герольди, шинкарі,
І трубадури (кобзарі),
І шляхом військо, мов гадюки.

За герцогинями німота;
Хто з соколами на руках,
Хто пішки, верхи на ослах —
Так аж кишить! Все на охоту,
Мов гад у ірій, поспіша!

О чеху! Де твоя душа??
Дивись, що сили повалило —
Мов сарацина воювать
Або великого Аттілу\

У Празі глухо гомонять
І цесаря, і Вячеслава,
І той собор тисячеглавий
Уголос лають! Не хотять
Пускать в Констанц Івана Гуса!
«Жив Бог! жива душа моя!
Брати, я смерті не боюся!

Я докажу отим зміям,
Я вирву їх несите жало!..»
І чехи Гуса проводжали,
Мов діти батька...

Задзвонили у Констанці
Рано в усі дзвони.

Збиралися кардинали,
Гладкі та червоні,
Мов бугаї в загороду,
І прелатів лава.

І три папи, і баронство,
І вінчані глави;

Зібралися, мов Іуди
На суд нечестивий
Против Христа. Свари, гомін,
То реве, то виє,
Як та орда у таборі,
Або жиди в школі...

І всім разом заціпило!..
Мов кедр серед поля
Ливанського, у кайданах
Став Гус перед ними!

І окинув нечестивих
Орліми очима.
Затрусились, побіліли,
Мовчки озирали
Мученика. — «Чого мене —
Чи на прю позвали?
Чи дивиться на кайдани??»
«Мовчи, чеше смілий...» —
Гадюкою зашипіли,
Звіром заревіли.
«Ти єретик! ти єретик!
Ти сієш розколи!

Усобища розвіваєш,
Святійшої волі —
Не приймаєш!..» — «Одно слово!»
«Ти Богом проклятий!

Ти єретик! ти єретик!.. —
Ревіли прелати. —
Ти усобник!..» — «Одно слово!».
«Ти всіми проклятий!..»
Подивився Гус на папи
Та й вийшов з палати!..
«Побороли! побороли!» —
Мов обеленіли.

«Автодафе! автодафе!..» —
Гуртом заревіли.

І цілу ніч бенкетовали
Ченці, барони... всі пили
І, п’яні, Гуса проклинали,
Аж поки дзвони загули.

І світ настав... Ідуть молиться
Ченці за Гуса. З-за гори
Червоне сонце аж горить.

І сонце хоче подивиться,
Що будуть з праведним творить?!.

Задзвонили в усі дзвони,
І повели Гуса
На Голгофу у кайданах.
І не стрепенувся...

Перед огнем; став на йому

І молитву діє:
«О Господи милосердий,
Що я заподіяв

Оцим людям? Твоїм людям!

За що мене судять!

За що мене розпинають?
Люди! добрі люди!

Молітеся!., неповинні —

І з вами те буде!

Молітеся! люті звірі
Прийшли в овніх шкурах
І пазорі розпустили...

Ні гори, ні мури

Не сховають. Розіллється
Червонеє море
Крові! крові з дітей ваших.
О горе! о горе!

Онде вони! в ясних ризах,
їх лютії очі...

Уже крові...» — «Пали! пали!..»
«Крові! крові хочуть!

Крові вашої!..» — І димом
Праведного вкрило.

«Молітеся! молітеся!

Господи, помилуй,
Прости Ти їм, бо не знають!..»
Та й не чути стало!

Мов собаки, коло огню
Кругом ченці стали.
Боялися, щоб не виліз
Гадиною з жару
Та не повис на короні
Або на тіарі.

Погас огонь, дунув вітер

І попіл розвіяв.

І бачили на тіарі
Червоного змія
Прості люде. Пішли ченці
Й Те йеит співали,
Розійшлися по трапезах
І трапезували

І день і ніч, аж попухли.
Малою сім’єю

Зійшлись чехи, взяли землі
З-під костра і з нею
Пішли в Прагу. Отак Гуса
Ченці осудили,
Запалили... та Божого
Слова не спалили,
Не вгадали, що вилетить
Орел із-за хмари
Замість гуся і розклює
Високу тіару.

Байдуже їм, розлетілись,
Мов тії ворони,
З кровавого того свята.

Ченці і барони
Розвернулись у будинках
І гадки не мають —
Бенкетують та інколи
Те йеит співають.

Все зробили... Постривайте!
Он над головою
Старий Жижка з Таборова
Махнув булавою.

10 октября 1845,
с. Марьинское

Сліпий

(Поема)

Думи мої молодії,
Поховані діти;
Не літають з того світа
Пустку натопити.

Покинули сиротою
З тобою одною,
Моє серце, моя зоре,
Раю мій, покою!

Ніхто не зна мого раю,
І сама не знаєш,
Що витаєш надо мною,
265

Як зоря над гаєм.
І дивлюся я, дивлюся,
А ти, моя зоре,
Спускаєшся низесенько,
Тихо заговориш.
Усміхнешся, подивишся —
Дивлюсь і не бачу...
Прокинуся — плаче серце,
І очі заплачуть.

Спасибі, зіронько! минає
Неясний день мій; вже смеркає,
Над головою вже трясе
Косою смерть. І поховають,
А там і слід мій занесе —
Холодний вітер. Все минає.
І ти случаєм прочитаєш
Вилиту сльозами
Мою думу і тихими,
Тихими речами
Проговориш: «Я любила,
Я його любила,
І він не знав...» Зоре моя,
На мою могилу
Світи, зоре. А я буду
З-за світа літати
І про тебе, моє серце,
На небі співати.

Той блукає за морями,
Світ перепливає,
Шука долі, не находить —
Немає, немає!

Мов умерла. Інший рветься
З усієї сили
За долею, от-от догнав
І бебех в могилу!

А в третього, як у старця,
Ні хати, ні поля,
Тілько торба, а з торбини
Виглядає доля —
Як дитинка; а він її
Лає, проклинає
І жидові заставляє.
Ні, не покидає.

Як реп’ях той, учепиться
За латані поли
Та й збирає колосочки
На чужому полі,

А там снопи... а там скирти,

А там... у палатах
Сидить собі наш сирота,
Мов у своїй хаті.

Отака-то тая доля,
Хоч і не шукайте.
Кого любить, сама найде,
У колисці найде.

Так коло полудня в неділю,
Та на Зелених ще й святках,
Під хатою в сорочці білій
Сидів з бандурою в руках

Старий козак.

«І так, і сяк,

І треба б то, і шкода.

Ні, буде треба, хоч два года
Нехай по світу поблукає
Та сам своєї пошукає,
Як я шукав колись. Ярино!

А де Степан?» — «А он під тином,
Неначе вкопаний, стоїть».

«А я й не бачу! А ідіть
Лишень сюди; та йдіть обоє!..

Ануте, діти, отакої!» —

І вдарив по струнах.
Старий грає, а Ярина
З Степаном танцює!
Старий грає, примовляє,
Ногами тупцює:

«Якби мені лиха та лиха,
Якби мені свекрівонька тиха,
Якби мені чоловік молодий,
Та другої не любив, не любив.

Ой гоп, чики-чики!

Та червоні черевики,
Та троїсті музики, —
Од віку до віку
Я любила б чоловіка».

«Ой гоп, заходивсь,
Зробив хату, оженивсь,
І піч затопив,
І вечерять наварив».

«Ану, діти, отак, діти!» —
І старий піднявся.

Як ударить, як ушкварить
Аж у боки взявся.

«Чи так, чи не так,
Уродив постернак,
А петрушку
Криши в юшку —
Буде смак, буде смак.
Ой так, таки так,
Оженився козак,
Кинув хату
І кімнату

Та й потяг у байрак».

«Ні, вже не те, підтопталась
Моя стара сила,
Утомився; а все це ви
Так розворушили,
О бодай вас! Що то літа!
Ні, вже не до ладу,
Минулося. Іди лишень
Полудновать лагодь,
Гуляючи, як той казав,
Шматок хліба з’їсти.

Іди ж, доню, а ти, сину,
Послухаєш вісти.
Сідай лишень. Як убили
Твого батька Йвана
В Шляхетчині, то ти ще був
Маленьким, Степане;

Ще й не лазив...» — «То я не син,
Я не син ваш, тату?..»
«Та ні, не син; стривай лишень.
От умерла й мати,
Ти й зостався; а я й кажу
Покойній Марині,
Таки жінці: «А знаєш що!
Возьмім за дитину», —
Тебе б то це. «Добре», — каже.
От ми й спарували
Вас з Яриною докупи...

А тепер осталось —
Ось бачиш що? ти на порі,
І Ярина спіє...

Треба буде людей питать!

Та що-небудь діять!
Як ти скажеш?» — «Я не знаю,
Бо я думав теє...»
«Що Ярина сестра твоя?
А воно не теє...

Воно просто, як любитесь,
То й жінкою буде.

Та перш ось що! треба буде

І на чужі люди

Подивитись, як живуть:
Чи орють,
Чи не на ораному сіють
І просто жнуть,
І немолоченеє віють,
Та як і мелють, і їдять —
Все треба знать.

Та от як, брате: треба в люди
На год, на два піти

У наймити;

Тойді й побачимо, що буде.
Бо хто не вміє заробить,
То той не вмітиме й пожить.

А ти як думаєш, небоже?

А коли хочеш, сину, знать,
Де лучче лихом торговать,
Іди ти в Січ; як Бог поможе,
Там наїсися всіх хлібів.

А я їх їв.

І досі нудно, як згадаю!..
Коли заробиш, принесеш,
А не заробиш, поживеш —
Моє добре; та звичаю
Козацького наберешся,
Та побачиш світа, —
Не такого, як у Братстві,
А живі мисліте

На синьому прочитаєш;

Та по-молодечій
Будеш богу молитися,
А не по-чернечій
Харамаркать. Отак, сину.
Помолимось Богу
Та сивого осідлаєм —
І гайда в дорогу!

Ходім, лишень, полудновать.

Що ти там, Ярино,
Змайструвала?» — «Уже, тату».
«Отаке-то, сину!»

Ні їсться, ні п’ється, і серце не б’ється,
І очі не бачать, не чуть голови,
Неначе немає, ніби неживий,
Замість шматка хліба за кухоль береться;
Дивиться Ярина та нишком сміється:
«Що це йому стало? ні їсти, ні пить,
Нічого не хоче! чи не занедужав?
Братику Степане! що в тебе болить?» —
Очима спитала. Старому байдуже,
Нібито й не бачить. «Чи жать, чи не жать,
А сіяти треба, — старий розмовляє,
Нібито до себе. — Анумо вставать.
Може, до вечерні ще пошкандибаю.

А ти, Степане, ляжеш спать,
Бо завтра рано треба встать
Та коня сідлать».

«Степаночку, голубчику!
Чого-бо ти плачеш?

Усміхнися-бо до мене.
Хіба ти не бачиш,
Що я плачу!.. Розсердився
Бог знає на кого

Та й зо мною не говорить.
Заплачу, єй-богу,
Та й утечу... ось побачиш.
Скажи-бо, Степане!
Може, справді нездужаєш?
Я зілля достану,
Я побіжу за бабою —
Може, це з пристріту?»
«Ні, Ярино, моє серце,
Рожевий мій квіте!

Я не брат тобі, Ярино!

Я завтра покину...

Тебе й батька сиротами...
Де-небудь загину,
І ти мене не згадаєш,
Забудеш, Ярино,
Свого брата...» — «Перехрестись!
Єй-богу, з пристріту.

Я не сестра! Хто ж я така?
О Боже, мій світе,
Що тут робить?.. Батька нема,
А він занедужав,
Та й ще умре!.. О Боже мій!
А йому бадуже,
Мов сміється надо мною.
Хіба ти не знаєш,
Що з тобою і татуся
Й мене поховають!..»
«Ні, Ярино, я не умру,
А тілько поїду
Од вас завтра... а приїду...
На той рік приїду —
Вже не братом, з Запорожжя.
А за рушниками...
Чи подаєш?..» — «Та цур тобі
З тими старостами!

Ще й жартує!..» — «Не жартую,
Єй-богу, Ярино! —
Не жартую...» — «То це й справді
Ти завтра покинеш
Мене й батька... Ні, жартуєш.
Скажи-бо, Степане! —
Хіба й справді я не сестра?..»
«Ні, моє кохане!

Моє серце!» — «Боже ти мій!
Чом же я не знала?

Була б тебе не любила
І не ціловала.

Ой, ой, сором! Геть од мене!
Пусти мої руки!

Ти не брат мій! ти не брат мій!
Муко моя! муко!»

І заплакала Ярина,
Як мала дитина,
І крізь сльози промовляє:
«Покине!., покине!..»
Як той явір над водою,
Степан похилився.

Щирі сльози козацькії
В серці запеклися!

Мов у пеклі... А Ярина
То клене, то просить,
То замовкне... поцілує,
То знов заголосить!

Незчулися, як і смеркло.

І сестру, і брата,

Мов скованих, обнявшися,
Застав батько в хаті!

І світ настав, а Ярина
Ридає... ридає...

Уже Степан із криниці
Коня напуває.

Взяла відра та й побігла
Ніби за водою

До криниці... А тим часом
Запорозьку зброю
Виніс батько із комори,
Розгляда, радіє,
Приміряє... ніби знову
Старий молодіє!

Та й заплакав... «Зброє моя!
Зброє золотая!

Літа мої молодії,
Сило молодая!
Послужи ж, моя ти зброє,
Молодій ще силі!

Послужи йому так щиро,
Як мені служила!..»
І Ярина дає зброю,
А Степан сідлає
Коня, свого товариша,
Й жупан одягає.

І шаблюка, мов гадюка,
Й ратище-дрючина,
І самопал семип’ядний
Повис за плечима.

Аж зомліла, як узріла,
І старий заплакав,
Як побачив на коневі

Такого юнака.

Веде коня за поводи

Та плаче Ярина.

Старий батько іде рядом,
Наставляє сина.

Як у ві[й]ську пробувати,
Старших шанувати,
Товариство поважати,
В табор не ховатись.

«Нехай тебе Бог заступить!» —
Як за селом стали,
Сказав старий, та всі тро[«]
Разом заридали.

Степан свиснув, і курява
Шляхом піднялася.

«Не барися, мій синочку,
Швидче повертайся!..» —
Старий сказав та й заплакав.
Мов тая ялина
При долині, похилилась,
Замовкла Ярина;

Тілько сльози утирає,
На шлях поглядає.

Із куряви щось вигляне

І знов пропадає.

Ніби шапка через поле
Котиться, чорніє...

Ховається... мошечкою

Тілько... тілько... мріє,
Та й пропало... Довго, довго
Стояла Ярина
Та дивилась, чи не вирне
Знову комашина.

Не вйрнула; похилилась,
Заплакала знову...

А за нею й старий батько,
Та й пішли додому.

Минають дні, минає літо,
Наста[ла] осінь, шелестить
Пожовкле листя; мов убитий,
Старий під хатою сидить;
Дочка нездужає Ярина,
Його єдиная дитина
Покинуть хоче; з ким дожить?
Добити віку вікового?
Згадав Степана молодого,
Згадав свої благі літа,
Згадав та й заплакав

Багатий сивий сирота.

Мов лату на латі,
На серці печалі нашили літа.

«В Твоїх руках все на світі.
Твоя свята воля!

Нехай буде так, як буде, —
Така моя доля!»

І барвінком, і рутою

І рястом квітчає
Весна землю, мов дівчину
В зеленому гаї.

І сонечко серед неба
Опинилось, стало,
Мов жених той, молодую
Землю оглядало.

І Ярина вийшла з хати
На світ Божий глянуть,
Ледве вийшла... Усміхнеться,
То піде, то стане,
Розглядає, дивується,
Та любо, та тихо,
Ніби вчора народилась...

А лютеє лихо...

В самім серці повернулось
І світ заступило.

Як билина підкошена,
Ярина схилилась;

Як з квіточки роса вранці,
Сльози полилися.

Старий батько коло неї,
Як дуб, похилився.

У Києві великому
Всіх святих благала;

У Межигорського Спаса
Тричі причащалась.

У Почаєві святому
Ридала, молилась,
Щоб Степан той, тая доля
їй хоча приснилась!..
Не снилося. Вернулася.
Знову забіліла
Зима біла. Знову весна
Рястом червоніла;

Знов Ярина вийшла з хати
На світ дивуватись.

Та не святих вже благати —
Ворожки питати.

І ворожка ворожила,
Пристріт замовляла,
Талан-долю за три шаги
З воску виливала.

«Он бачиш, кінь осідланий
Маха головою.

А он їде, а онде йде
Дідусь з бородою.
Ото гроші. Бач, віскривий,
Якби догадався
Та втер йому; отже й утер.
Дивися — сховався
За могилу, лічить гроші.
Знову іде шляхом,
Заплющившись, з торбинками.
То, бач, ради страху,
Щоб татаре або ляхи
Часом не спіткали...»
І радісінька додому
Ярина верталась.

Уже третій, і четвертий,
І п’ятий минає —
Не малий рік. А Степана
Немає, немає.

І стежечки, доріженьки
Яром та горою,
Що топтані до ворожки,
Поросли травою.

А Ярина у черниці
Косу розплітає;
Старий батько коло неї
Падає, благає,
Хоч годочок, хоч літечко,
Хоч Петра діждати,
Хоч Зелених. Діждалися,
Укві[т]чали хату

І любистком, і клечанням;
У сорочках білих

У неділю, мов сироти,
Під хатою сіли.

Сидять собі та сумують;
Слухають — щось грає
За ворітьми, мов на кобзі,
І тихо співає:

«У неділю вранці-рано
Синє море грало,
Товариство кошового
На раді прохало:
«Благослови, отамане,
Чайки поспускати
Та за Тендер погуляти,
Турка пошукати».
Чайки і байдаки спускали,
Гарматами риштовали,
З широкого гирла Дніпрового випливали.

Серед ночі темної,
На морі синьому,
За островом Тендром потопали,
Пропадали.

Один потопає,

Другий виринає,
Козацтву-товариству із синьої хвилі

Рукою махає, гукає:

«Нехай вам, товариство, Бог допомагає!»
І в синій хвилі потопає,
Пропадає.

Тілько три чайки, слава Богу,
Отамана курінного,
Сироти Степана молодого,

Синє море не втопило,
А в турецьку землю, агарянську,
Без вес[е]л і кормиг прибило.
Тойді сироту Степана,
Козака лейстрового,
Отамана молодого,
Турки-яничари ловили,
З гармати гримали,
В кайдани кували,

В Цареградську башту са[д]жали,
В тяжкую роботу завдавали.

Ой Спасе наш чудотворний,
Межигорський Спасе!

І лютому ворогові
Не допусти впасти

В турецькую землю, в тяжкую неволю.
Там кайдани по три пуда,
Отаманам по чотири.

І світа Божого не бачать, не знають,
Під землею камень ламають,
Без сповіді святої умирають,
Пропадають.

І згадав сирота Степан в неволі
Свою матір Україну,
Нерідного батька старого,
І коника вороного,
І сестру Ярину.
Плаче, ридає,
До Бога руки здіймає,
Кайдани ламає,

Утікає на вольную волю...

Уже на третьому полі
Турки-яничари ловили,
До стовпа в’язали,
Очі виймали,

Гарячим залізом випікали,
В кайдани забили,
В тюрму посадили

І замуровали».

Отак на улиці, під тином,
Ще молодий кобзар стояв
І про невольника співав.
За тином слухала Ярина —

І не дослухала, упала.
«Степаночку! Степаночку! —
Ридала, кричала. —
Степаночку, моє серце,
Де ти забарився?

Тату! тату! Це Степан наш!
Ідіть подивіться».

Прийшов батько, розглядає,
Насилу Степана
Розпізнає; отак його
Зробили кайдани.

«Сину ти мій безталанний,
Добрая дитино!

Де ти в світі пробувався,
Сину мій єдиний?»
Плаче старий, обнімає,
І сліпий мій плаче
Невидющими очима,
Мов сонце побачив.

І беруть його під руки,

І ведуть у хату,
І вітає Яриночка,
Мов рідного брата.
І голову йому змила,
І ноги умила,
І в соро[ч]ці тонкій, білій
За стіл посадила.

Годувала, напувала,
Положила спати
На перині... і тихенько
Вийшла з батьком з хати.
«Ні, не тр[е]ба, мій таточку,
Не треба, Ярино!

Подивіться: я загинув,
Навіки загинув.

За що ж свої молодії
Ти літа погубиш
З калікою... Ні, Ярино,
Насміються люди,
І Бог святий покарає,
І прожене долю
З ції хати веселої
На чужеє поле.

Ні, Ярино, Бог не кине,
Ти найдеш дружину,
А я піду в Запорожжя.
Я там не загину,
Мене люблять...» — «Ні, Степане,
Ти моя дитина,
І Бог тебе покарає,
Як мене покинеш».

«Оставайся, Степаночку!
Коли не хоч братись,
То так будем. Я сестрою,
А ти мені братом,
А дітьми йому обоє,
Батькові старому.

Не йди, серце, Степаночку,
Не кидай нас знову.

Не покинеш?..» — «Ні, Ярино...»
І Степан остався;

Зрадів старий, мов дитина,
Аж за кобзу взявся;

Хотів вшкварить навприсідки
З усієї сили...

І на призьбі під хатою
Усі троє сіли.

«Розкажи ж тепер, Степане,
Про свою недолю,
Бо й я таки гуляв колись
В турецькій неволі».

«Отож мене, вже сліпого,
На світ випускали
З козаками... Товариство
На Січ прямувало,
І мене взяли з собою,
І через Балкани
Поспішали в Україну
Вольними ногами.

І на тихому Думаю
Нас перебігають
Товариші-запорожці
І в Січ завертають.

І розказують, і плачуть,
Як Січ руйнували,
Як москалі сребро, злато
І свічі забрали

У Покрови. Як козаки
Вночі утікали

І на тихому Дунаї
Новим кошем стали.
Як цариця по Києву
З Нечосом ходила
І Межигорського Спаса
Вночі запалила.

І по Дніпру у золотій
Галері гуляла,
На пожар той поглядала,
Нишком усміхалась.

І як степи запорозькі
Німоті ділила

Та бахурям і байстрюкам
Люд закрепостила.

Як Кирило з старшинами
Пудром осипались
І в цариці, мов собаки,
Патинки лизали.

Отак, тату! Я щасливий,
Що очей не маю,
Що нічого того в світі
Не бачу й не знаю.
Ляхи були — усе взяли,
Кров повипивали!..
А москалі і світ Божий
В путо закували!
Отаке-то! тяжко, тату,
Із своєї хати

До нехриста поганого
В сусіди прохатись.
Тепер, кажуть, Головатий
Останки збирає
Та на Кубань підмовляє,
Черкеса лякає.

Нехай йому Бог поможе,
А що з того буде —
Святий знає. Почуємо,
Що розкажуть люди!..»
Отак вони що день Божий
Удвох розмовляли
До півночі, а Ярина
Господарювала.

Згадували Запорожжя,
Козацькую славу,
І співали удвох собі
Про Чалого Саву,
Про Богдана недомудра,
Ледачого сина,
І про Гонту-мученика,
Й славного Максима.
А Ярина їх слухала...
Та святих благала.

Ублагала... на Всеїдній
З Степаном побрались.

Оце і вся моя дума.
Не здивуйте, люди.
Те, що було, минулося
І знову не буде.
Минулися мої сльози.
Не рветься, не плаче
Поточене старе серце
І очі не бачать —
Ні тихої хатиночки
В забутому краю,
Ні тихої долиночки,
Ні темного гаю,
Ні дівчини молодої
Й малої дитини
Я не бачу щасливої:
Все плаче, все гине.
І рад би я сховатися,
Але де, не знаю.

Скрізь неправда, де не гляну,
Скрізь Господа лають.
Серце в’яне, засихає,
Замерзають сльози...

І втомивсь я, одинокий,
На самій дорозі.

Отаке-то! не здивуйте,
Що вороном крячу:
Хмара сонце заступила,
Я світа не бачу.

Ледви, ледви опівночі
Серцем прозираю

І немощну мою думу
За світ посилаю
Зцілющої й живущої
Води пошукати.

Як інколи, то й принесе,
І покропить в хаті,
І засвітить огонь чистий,
І сумно, і тихо
Розказує про весілля —
Звертає на лихо.

Тепер мені про сліпого
Сироту кончає,
Але як довести краю,
І сама не знає.

Бо не було того дива,
Може, споконвіку,
Щоб щаслива була жінка
З сліпим чоловіком!

Отже сталось таке диво!

Год, другий минає,
Як побрались, а дивіться —
Вкупочці гуляють
По садочку. Старий батько
Сидить коло хати
Та вчить внука маленького
Чолом оддавати.

16 октября 1845, с. Марьинское
великий льо^

(Містерія)

Положило» еси наст» [поношеніе]
сос'Ьдом'ь нашьімт», подражненіе
и поруганіе сущьімт» окресгь наст».
Положило» еси насо» в'Ь притчу во
язьщ'Ьхь, покиванію главьі во» людехо».

Псалом 43, ст. 14 и 15.

ЧИри душі

Як сніг, три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленному хресті

На старій церкві. — «Бог простить:

Ми тепер душі, а не люди.

А відціля видніше буде,
Як той розкопуватимуть льох.
Коли б вже швидче розкопали,
Тойді б у Рай нас повпускали.
Бо так сказав Петрові Бог:
Тойді у Рай їх повпускаєш,
Як все москаль позабирає,
Як розкопа великий льох».

І

Як була я людиною,
То Прісею звалась;

Я отутечки родилась,
Тут і виростала.

Отут, було, на цвинтарі

Я з дітьми гуляю,

І з Юрусем-гетьманенком

У піжмурки граєм.

А гетьманша, було, вийде
Та й кликне в будинок,
Он де клуня. А там мені
І фіг, і родзинок —
Всього мені понадає
І на руках носить...
А з гетьманом як приїдуть
Із Чигрина гості,
То це й шлють було за мною.
Одягнуть, обують,
І гетьман бере на руки,
Носить і цілує.
Отак-то я в Суботові
Росла, виростала!
Як квіточка; і всі мене
Любили й вітали.

І нікому я нічого,
Ніже злого слова,
Не сказала. Уродлива
Та ще й чорноброва.
Всі на мене залицялись
І сватати стали;

А у мене, як на теє,
Й рушники вже ткались.
От-от була б подавала,
Та лихо зостріло!
Вранці-рано, в Пилипівку,
Якраз у неділю,
Побігла я за водою...
Вже й криниця тая
Замуліла і висохла!

А я все літаю!..

Дивлюсь — гетьман з старшиною.
Я води набрала
Та вповні шлях і перейшла;

А того й не знала,
Що він їхав в Переяслов
Москві присягати!..

І вже ледви я, наледви
Донесла до хати
Оту воду.. Чом я з нею
Відер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Собак отруїла
Тію клятою водою!
От за що караюсь,
От за що мене, сестрички,
І в Рай не пускають.
А мене, мої сестрички,
За те не впустили,
Що цареві московському
Коня напоїла

В Батурині, як він їхав
В Москву із Полтави.
Я була ще недолітком,
Як Батурин славний
Москва вночі запалила,
Чечеля убила,
І малого, і старого
В Сейму потопила.

Я меж трупами валялась
У самих палатах
Мазепиних... Коло мене

І сестра, і мати
Зарізані, обнявшися,
Зо мною лежали;

І насилу-то, насилу
Мене одірвали
Од матері неживої.
Що вже я просила
Московського копитана,
Щоб і мене вбили.

Ні, не вбили, а пустили
Москалям на грище!

Насилу я сховалася
На тім пожарищі.
Одна тілько й осталася
В Батурині хата!

І в тій хаті поставили
Царя ночувати,
Як вертавсь із-під Полтави.
А я йшла з водою ч
До хатини... а він мені
Махає рукою,
Каже коня напоїти,
А я й напоїла!..

Я не знала, що я тяжко,
Тяжко согрішила!

Ледве я дійшла до хати,
На порозі впала.

А назавтра, як цар вийшов,
Мене поховала
Та бабуся, що осталась
На тій пожарині
Та ще й мене привітала
В безверхій хатині.

А назавтра й вона вмерла
Й зотліла у хаті,
Бо нікому в Батурині
Було поховати.

Уже й хату розкидали,
І сволок з словами
На угілля попалили!..

А я над ярами
І степами козацькими
І досі літаю!

І за що мене карають,
Я й сама не знаю?

Мабуть, за те, що всякому
Служила, годила...

Що цареві московському
Коня напоїла!..

III

А я в Каневі родилась
Ще й не говорила,
Мене мати ще сповиту
На руках носила,
Як їхала Катерина
В Канів по Дніпрові.
А ми з матір’ю сиділи
На горі в діброві.
Я плакала; я не знаю,
Чи їсти хотілось?

Чи, може, що в маленької
На той час боліло?

Мене мати забавляла,
На Дніпр поглядала;

І галеру золотую
Мені показала,
Мов будинок. А в галері
Князі, і всі сили,
Воєводи... і меж ними
Цариця сиділа.

Я глянула, усміхнулась...
Та й духу не стало!

Й мати вмерла, в одній ямі
Обох поховали!

От за що, мої сестриці,
Я тепер караюсь,
За що мене на митарство
Й досі не пускають.
Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця —
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!..
Скажіте, сестриці?

«Смеркається. Полетимо
Ночувати в Чуту.
Як що буде робитися,
Відтіль буде чути».
Схопилися, білесенькі,
І в ліс полетіли,
І вкупочці на дубочку
Ночувати сіли.

9При ворони

і

Крав! Крав! Крав!
Крав Богдан крам,
Та повіз у Київ,
Та продав злодіям
Той крам, що накрав.

2

Я в Парижі була
Та три злота з Радзивілом
Та Потоцьким пропила.

З

Через мост идет черт,
А коза по воде:

Бьіть беде. Бьіть беде.
Отак кричали і летіли
Ворони з трьох сторон, і сіли
На маяку, що на горі
Посеред лісу, усі три.

Мов на мороз, понадувались,
Одна на другу позирали,
Неначе три сестри старі,
Що дівували, дівували,
Аж поки мохом поросли.

1

Оце тобі, а це тобі.
Я оце літала
Аж у Сибір та в одного
Декабриста вкрала
Тро[хи] жовчі. От, бачите,
Й є чим розговіться!

Ну, а в твоїй Московщині
Є чим поживиться?

Чи чортма й тепер нічого?

З

3... сестрица, много:
Три указа накаркала
На одну дорогу...

1

На яку це? На ковану?
Ну, вже наробила...

З

Да шесть тисяч в одной версте
Душ передушила...

1

Та не бреши, бо тілько п’ять.
Та й то з фоном Корфом.
Ще й чваниться, показує
На чужу роботу!

Капусниця! закурена...
А ви, мості-пані?

Бенкетуєте в Парижі,
Поганці погані!
Що розлили з річку крові
Та в Сибір загнали

Свою шляхту, то вже й годі,
Уже й запишались.

Ач, яка вельможна пава...

2 і З

А ти що зробила?

1

А дзуськи вам питать мене!
Ви ще й не родились,
Як я отут шинкувала
Та кров розливала!

Дивись, які! Карамзіна,
Бачиш, прочитали!

Та й думають, що ось то ми!

А дзусь, недоріки!

В колодочки ще не вбились,
Безпері каліки!..

2

Ото, яка недотика!
Не та рано встала,
Що до світа упилася...
А та, що й проспалась!

1

Упилася б ти без мене
З своїми ксьондзами?

Чортма хисту! Я спалила
Польщу з королями;
А про тебе, щебетухо,
І досі б стояла.

А з вольними козаками

Що я виробляла?

Кому я їх не наймала,
Не запродавала?

Та й живущі ж, проклятущі!

Думала, з Богданом
От-от уже поховала,
Ні, встали, погані,
Із шведською приблудою...
Та й тойді ж творилось!
Аж злішаю, як згадаю...
Батурин спалила,
Сулу в Ромні загатила
Тілько старшинами
Козацькими... а такими,
Просто козаками,
Фінляндію засіяла;
Насипала бурта
На Орелі... на Ладогу
Так гурти за гуртом
Виганяла та цареві
Болота гатила.

І славного Полубо[т]ка
В тюрмі задушила.
Отойді-то було свято!
Аж пекло злякалось.
Матер Божа у Ржавиці
Вночі заридала.

З

И я таки пожила:
С татарами помутила,
С мучителем покутила,
С Петрухою попила
Да немцам запродала.

1

Та ти добре натворила:
Так кацапів закрепила

У німецькі кайдани —
Хоч лягай та й засни.

А в мене ще, враг їх знає,
Кого вони виглядають?
Вже ж і в крепость завдала,
І дворянства страшну силу
У мундирах розплодила,
Як тих вошей розвела;
Все вельможнії байстрята!
Вже ж і Січ їх бісновата
Жидовбю поросла.

Та й москаль незгірша штука:
Добре вміє гріти руки!
І я люта, а все-таки
Того не зумію,
Що москалі в Україні
З козаками діють.
Ото указ надрюкують:
«По милості Божій,
І ви наші, і все наше,
І гоже, й негоже!»
Тепер уже заходились.
Древности шукати
У могилах... бо нічого
Уже в хаті взяти;

Все забрали любісінько.
Та лихий їх знає,
Чого вони з тим поганим
Льохом поспішають?
Трошки, трошки б підождали,
І церква б упала...
Тойді б разом дві руїни
В «Пчеле» описали...

2ІЗ

Чого ж ти нас закликала?
Щоб на льох дивиться?

1

Таки й на льох. Та ще буде
Два дива твориться.
Сю ніч будуть в Україні
Родиться близнята.
Один буде, як той Гонта,
Катів катувати!

Другий буде... оце вже наш!
Катам помагати

Наш вже в череві щипає...
А я начитала,
Що, як виросте той Гонта,
Все наше пропало!

Усе добре поплюндрує
Й брата не покине!

І розпустить правду й волю
По всій Україні!

Так от бачите, сестриці,
Що тут компонують!

На катів та на все добре
Кайдани готують!

2

Я золотом розтопленим
Заллю йому очі!..

1

А він, клятий недолюдок,
Золота не схоче.

З

Я царевьіми чинами
Скручу ему руки!..

2

А я зберу з всього світа
Всі зла і всі муки!..

1

Ні, сестриці. Не так треба.
Поки сліпі люде,
Треба його поховати,
А то лихо буде!

Он, бачите, над Києвом
Мітла простяглася.

І над Дніпром і Тясмином
Земля затряслася.

Чи чуєте? Застогнала
Гора над Чигрином.

О!.. Сміється і ридає

Уся Україна!

То близнята народились,
А навісна мати
Регочеться, що Йванами
Обох буде звати!

Полетімо!..» Полетіли
Й, летячи, співали:

1

Попливе наш Іван

По Дніпру у Лиман

З кумою.
2

Побіжить наш ярчук
В ірій їсти гадюк

Зо мною.

З

Как хвачу да помчу,
В самьій ад полечу

Стрелою.

Ліри лірники.

Один сліпий, другий кривий,
А третій горбатий.

Йшли в Суботов про Богдана
Мирянам співати.

1

Що то, сказано, ворони.

Уже й помостили,
Мов для їх те сідало
Москалі зробили.

2

А для кого ж? Чоловіка,
Певне, не посадять
Лічить зорі...

1

Ти то кажеш.

А може, й посадять,
Москалика або німця.

А москаль та німець

І там найдуть хлібець.

З

Що це таке верзете ви?

Які там ворони?

Та москалі, та сідала?

Нехай Бог боронить!

Може, ще нестись заставлять,
Москаля плодити.
Бо чутка є, що цар хоче
Весь світ полонити.

2

А може, й так! Так на чорта ж
їх на горах ставить?

Та ще такі височенні,
Що й хмари достанеш,
Як вилізти...

З

Так от же що:
Ото потоп буде,
Пани туда повилазять
Пани дивиться будуть,
Як мужики тонутимуть.

1

Розумні ви люди,
А нічого не знаєте!
То понаставляли
Ті фігури он для чого;
Щоб люди не крали
Води з річки та щоб нишком
Піску не орали,
Що скрізь отам за Тясьмою.

2

Чорт зна що провадить!
Нема хисту, то й не бреши.
А що, як присядем
Отутечки під берестом
Та трохи спочинем!

Та в мене ще шматків зо два
Є хліба в торбині,
То поснідаєм в пригоді,
Поки сонце встане...
Посідали. — А хто, братця,
Співа про Богдана?

З

Я співаю. І про Ясси,
І про Жовті Води,
І містечко Берестечко.
2

В великій пригоді
Нам сьогодня вони стануть!
Бо там коло льоху
Базар люду насходилось
Та й панства не трохи.
От де нам пожива буде!
Ану, заспіваєм!

Проби ради...

1

Та цур йому!

Лучше полягаєм

Та виспимось. День великий.
Ще будем співати.

З

І я кажу: помолимось
Та будемо спати.

Старці під берестом заснули;

Ще сонце спить, пташки мовчать,
А коло льоху вже проснулись
І заходилися копать.

Копають день, копають два,
На третій насилу
Докопалися до муру
Та трохи спочили.

Поставили караули.

Ісправник аж просить,
Щоб нікого не пускали.

І в Чигрин доносить
По начальству. Приїхало
Начальство мордате,
Подивилось. «Треба, — каже, —
Своди розламати,
Верней дело...» Розламали
Та й перелякались!

Костяки в льоху лежали
І мов усміхались,
Що сонечко побачили.

От добро Богдана!

Черепок, гниле корито
Й костяки в кайданах!

Якби в форменних, то добре:
Вони б ще здалися...

Засміялись... А ісправник
Трохи не сказився!

Що нічого, бачиш, взяти,
А він же трудився!

І день і ніч побивався,
Та в дурні й убрався.
Якби йому Богдан оце
У руки попався,
У москалі заголив би,
Щоб знав, як дурити
Правительство!! Кричить, біга,
Мов несамовитий.

Яременка* в пику пише,
По-московській лає
Увесь народ. І на старців
Моїх налітає.

«Вьі што делаете, плутьі!!»
«Та ми, бачте, пане,
Співаємо про Богдана...»
«Я вам дам Богдана,
Мошенники, дармоедьі!

И песню сложили

Про тако[го] ж мошенника...»
«Нас, пане, навчили...»
«Я вас навчу! Завалить им!»
Взяли й завалили —
Випарили у московській
Бані-прохолоді.

Отак пісні Богданові
Стали їм в пригоді!!
Так малий льох в Суботові
Москва розкопала!

Великого ж того льоху
Ще й не дошукалась.

Козака Яременка клуня на тім місці, де стояли Богданові палати. (Прим.
Т. Шевченка.)
Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.

Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;

Москалики що заздріли,
То все очухрали.

Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!

Занапастив еси вбогу
Сироту Украйну!

За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!

Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.

Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!

Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже.

Кажуть, бачиш, що все-то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу

Та полякам... Може, й справді!
Нехай і так буде!

Так сміються ж з України
Стороннії люди!

Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

21 октября 1845, Марьинское

^ймигкд.

УІролог

У неділю вранці-рано
Поле крилося туманом;

У тумані на могилі,
Як тополя, похилилась
Молодиця молодая.

Щось до лона пригортає
Та з туманом розмовляє:

«Ой тумане, тумане —
Мій латаний талане!

Чому мене не сховаєш
Отут серед лану?

Чому мене не задавиш,
У землю не вдавиш?

Чому мені злої долі,
Чом віку не збавиш?
Ні, не дави, туманочку!
Сховай тілько в полі,
Щоб ніхто не знав, не бачив
Моєї недолі!..

Я не одна, єсть у мене
І батько, і мати...

Єсть у мене... туманочку,
Туманочку, брате!..

Дитя моє! мій синочку,
Нехрещений сину!

Не я тебе хреститиму
На лиху годину!

Чужі люде хреститимуть,
Я не буду знати,
Як і зовуть... Дитя моє!
Я була багата...

Не лай мене; молитимусь,
Із самого неба

Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе».

Пішла полем, ридаючи,

В тумані ховалась

Та скрізь сльози тихесенько

Про вдову співала,
Як удова в Дунаєві
Синів поховала:

«Ой у полі могила;
Там удова ходила,
Там ходила-гуляла,
Трути-зілля шукала.
Трути-зілля не найшла,
Та синів двох привела,
В китаєчку повила
І на Дунай однесла:
«Тихий, тихий Дунай!
Моїх діток забавляй.
Ти, жовтенький пісок,
Нагодуй моїх діток;

І скупай, і сповий,
І собою укрий!»

І

Був собі дід та баба.

З давнього-давна, у гаї над ставом,
Удвох собі на хуторі жили,
Як діточок двоє,
Усюди обоє.

Ще змалечку удвох ягнята пасли,
А потім побралися,
Худоби діждалися, —
Придбали хутір, став і млин,
Садок у гаї розвели

І пасіку чималу —
Всього надбали.

Та діточок у їх бігма,
А смерть з косою за плечима.
Хто ж їх старість привітає,
За дитину стане?

Хто заплаче, поховає?

Хто душу пом’яне?

Хто поживе добро честно,
В добрую годину,
Згадає їх, дякуючи,
Як своя дитина?..

Тяжко дітей годувати
У безверхій хаті,
А ще гірше старітися
У білих палатах,
Старітися, умирати,
Добро покидати
Чужим людям, чужим дітям
На сміх, на розтрату!

II

І дід, і баба у неділю

На призьбі вдвох собі сиділи
Гарненько, в білих сорочках.
Сіяло сонце, в небесах
Ані хмариночки, та тихо
Та любо, як у раї.

Сховалося у серці лихо,
Як звір у темнім гаї.

В такім раї, чого б, бачся,
Старим сумувати?

Чи то давнє яке лихо
Прокинулось в хаті?
Чи вчорашнє, задавлене
Знов поворушилось.

Чи ще тілько заклюнулось
І рай запалило?

Не знаю, що і після чого
Старі сумують. Може, вже
Оце збираються до Бога,
Та хто в далекую дорогу
їм добре коней запряже?

«А хто нас, Насте, поховає,
Як помремо?»
«Сама не знаю!

Я все оце міркувала,
Та аж сумно стало:
Одинокі зостарілись...
Кому понадбали
Добра цього?..»

«Стривай лишень!
Чи чуєш? щось плаче
За ворітьми... мов дитина!
Побіжім лиш... Бачиш?

Я вгадував, що щось буде!»

І разом схопились

Та до воріт... Прибігають —
Мовчки зупинились.

Перед самим перелазом

Дитина сповита —

Та й не туго, й новенькою
Свитиною вкрита;

Бо то мати сповивала —

І літом укрила
Останньою свитиною!..

Дивились, молились
Старі мої. А сердешне
Неначе благає:
Випручало рученята
Й до їх простягає
Манюсінькі... і замовкло,
Неначе не плаче,
Тілько пхика.

«А що, Насте?

Я й казав! От, бачиш?
От і талан, от і доля,
І не одинокі!

Бери ж лишень та сповивай...

Ач яке, нівроку!

Неси ж в хату, а я верхи
Кинусь за кумами

В Городище...»

Чудно якось
Діється між нами!

Один сина проклинає,
З хати виганяє,

Другий свічечку, сердешний,
Потом заробляє
Та, ридаючи, становить
Перед образами —
Нема дітей!.. Чудно якось
Діється між нами!

III

Аж три пари на радощах
Кумів назбирали,
Та ввечері й охрестили
І Марком назвали.
Росте Марко. Старі мої
Не знають, де діти,
Де посадить, де положить
І що з ним робити.
Минає рік. Росте Марко —
І дійна корова
У розкоші купається.
Аж ось чорноброва
Та молода, білолиця
Прийшла молодиця
На той хутір благодатний
У найми проситься.

«А що ж, — каже, — возьмім, Насте».
«Возьмімо, Трохиме,
Бо ми старі, нездужаєм,
Та таки й дитина,
Хоча воно вже й підросло,
Та все ж таки треба
Коло його піклуватись».

«Та воно-то треба.

Бо й я свою вже часточку
Прожив, слава Богу, —
Підтоптався. Так що ж тепер,
Що візьмеш, небого?

За рік, чи як?»

«А що дасте».

«Е, ні! треба знати,
Треба, дочко, лічить плату,
Зароблену плату,
Бо сказано: хто не лічить,
То той і не має.

Так отак хіба, небого:
І ти нас не знаєш,
Ні ми тебе. А поживеш,
Роздивишся в хаті,
Та й ми тебе побачимо —
Отойді й за плату,
Чи так, дочко?»

«Добре, дядьку».
«Просимо ж у хату».

Поєднались. Молодиця
Рада та весела,
Ніби з паном повінчалась,
Закупила села.

І у хаті, і надворі,
І коло скотини,
Увечері і вдосвіта;
А коло дитини
Так і пада, ніби мати;
В будень і в неділю
Головоньку йому змиє,
Й сорочечку білу
Що день Божий надіває.
Грається, співає,
Робить возики, а в свято —
То й з рук не спускає.
Дивуються старі мої
Та моляться Богу.

А наймичка невсипуща
Щовечір, небога,
Свою долю проклинає,
Тяжко-важко плаче;

І ніхто того не чує,
Не знає й не бачить,
Опріч Марка маленького.
Так воно не знає,
Чого наймичка сльозами
Його умиває.

Не зна Марко, чого вона
Так його цілує —
Сама не з’їсть і не доп’є,
Його нагодує.

Не зна Марко, як в колисці
Часом серед ночі
Прокинеться, ворухнеться —
То вона вже скочить,
І укриє, й перехрестить,
Тихо заколише;

Вона чує з тії хати,
Як дитина дише.
Вранці Марко до наймички
Ручки простягає

І мамою невсипущу
Ганну величає...
Не зна Марко, росте собі,
Росте, виростає.

IV

Чимало літ перевернулось,
Води чимало утекло;

І в хутір лихо завернуло,
І сліз чимало принесло.
Бабусю Настю поховали
І ледве-ледве одволали
Трохима-діда. Прогуло
Прокляте лихо та й заснуло.
На хутір знову благодать
З-за гаю темного вернулась
До діда в хату спочивать.

Уже Марко чумакує

І восени не ночує
Ні під хатою, ні в хаті...
Кого-небудь треба сватать.
«Кого ж би тут?» — старий дума
І просить поради
У наймички. А наймичка
До царівни б рада
Слать старости: «Треба Марка
Самого спитати».

«Добре, дочко, спитаємо
Та й будемо сватать».

Розпитали, порадились,
Та й за старостами
Пішов Марко. Вернулися
Люде з рушниками,
З святим хлібом обміненим.
Панну у жупані,
Таку кралю висватали,
Що хоч за гетьмана,
То не сором. Отаке-то
Диво запопали!

«Спасибі вам! — старий каже. —
Тепер, щоб ви знали,
Треба краю доводити,
Коли й де вінчати,
Та й весілля. Та ще ось що:
Хто в нас буде мати?

Не дожила моя Настя!..»
Та й заливсь сльозами.

А наймичка у порогу
Вхопилась руками
За одвірок та й зомліла.
Тихо стало в хаті;

Тілько наймичка шептала:
«Мати... мати... мати!»

V

Через тиждень молодиці
Коровай місили
На хуторі. Старий батько
З усієї сили

З молодицями танцює,
Та двір вимітає;

Та прохожих, проїзжачих
У двір закликає,
Та вареною частує,
На весілля просить.
Знай, бігає, а самого
Ледви ноги носять.

Скрізь гармидер та реготня,
В хаті і надворі.

І жолоби викотили
З нової комори.

Скрізь порання: печуть, варять,
Вимітають, миють...

Та все чужі. Де ж наймичка?

На прощу у Київ

Пішла Ганна. Благав старий,
А Марко аж плакав,
Щоб була вона за матір.

«Ні, Марку, ніяко
Мені матір’ю сидіти:
То багаті люде,
А я наймичка... ще й з тебе
Сміятися будуть.
Нехай Бог вам помагає!

Піду помолюся
Усім святим у Києві,
Та й знову вернуся
В вашу хату, як приймете.
Поки маю сили,
Трудитимусь...»

Чистим серцем
Поблагословила

Свого Марка... заплакала
Й пішла за ворота.

Розвернулося весілля.
Музикам робота
І підковам. Вареною
Столи й лави миють.
А наймичка шкандибає,
Поспішає в Київ.

Прийшла в Київ — не спочила.
У міщанки стала,
Найнялася носить воду,
Бо грошей не стало
На молебствіє Варварі.

Носила-носила,
Кіп із вісім заробила
Й Маркові купила
Святу шапочку в пещерах
У Йвана святого,
Щоб голова не боліла
В Марка молодого;

І перстеник у Варвари
Невістці достала,
І, всім святим поклонившись,
Додому верталась.

Вернулася. Катерина
І Марко зостріли
За ворітьми, ввели в хату
Й за стіл посадили;

Напували й годували,
Про Київ питали,
І в кімнаті Катерина
Одпочить послала.
«За що вони мене люблять?
За що поважають?

О Боже мій милосердний!
Може, вони знають...

Може, вони догадались...
Ні, не догадались;

Вони добрі...»

І наймичка

Тяжко заридала.

VI

Тричі крига замерзала,
Тричі розтавала,
Тричі наймичку у Київ
Катря прово[д]жала
Так, як матір; і в четвертий
Провела небогу
Аж у поле, до могили,
І молила Бога,
Щоб швиденько верталася,
Бо без неї в хаті

Якось сумно, ніби мати
Покинула хату.

Після Пречистої в неділю,
Та після Першої Трохим
Старий сидів в сорочці білій,
В брилі, на призьбі. Перед ним
З собакою онучок грався,
А внучка в юпку одяглась
У мамину і ніби йшла
До діда в гості. Засміявсь
Старий і внучку привітав,
Неначе справді молодицю:
«А де ж ти діла паляницю?
Чи, може, в лісі хто одняв?
Чи попросту забула взяти?..
Чи, може, ще й не напекла?
Е, сором, сором, лепська мати!»
Аж зирк — і наймичка ввійшла
На двір. Побіг стрічати
З онуками свою Ганну...
«А Марко в дорозі?» —
Ганна діда питалася.

«В дорозі ще й досі».

«А я ледве додибала
До вашої хати,
Не хотілось на чужині
Одній умирати!

Коли б Марка діждатися...

Так щось тяжко стало!»
І внучатам із клуночка
Гостинці виймала:
І хрестики, й дукачики,
Й намиста разочок
Яриночці, і червоний
З фольги образочок,
А Карпові соловейка
Та коників пару.

І четвертий уже перстень
Святої Варвари
Катерині; а дідові

Із воску святого

Три свічечки; а Маркові
І собі нічого

Не принесла: не купила,
Бо грошей не стало,
А заробить не здужала.
«А ось ще осталось
Півбубличка!»
Й по шматочку
Дітям розділила.

VII

Ввійшли в хату.

Катерина їй ноги умила
Й полудновать посадила.
Не пила й не їла

Стара Ганна.

«Катерино!
Коли в нас неділя?»
«Післязавтра».

«Треба буде
Акафіст найняти
Миколаєві святому
Й на часточку дати;
Бо щось Марко забарився...
Може, де в дорозі
Занедужав, сохрань Боже!»
Й покапали сльози

З старих очей замучених.
Ледве-ледве встала
Із-за стола.

«Катерино!

Не та вже я стала:
Зледащіла, не здужаю
І на ноги встати.

Тяжко, Катре, умирати
В чужій теплій хаті».

Занедужала небога.
Уже й причащали,
Й маслосвятіє служили, —
Ні, не помагало.

Старий Трохим по надвір’ю,
Мов убитий, ходить.
Катерина ж з болящої

І очей не зводить;
Катерина коло неї
І днює й ночує.
А тим часом сичі вночі
Недобре віщують
На коморі. Болящая
Що день, що година,
Ледве чути питається:
«Доню Катерино!

Чи ще Марко не приїхав?
Ох, якби я знала,
Що діждуся, що побачу,
То ще б підождала!»

VIII

Іде Марко з чумаками.
Ідучи співає,
Не поспіша до господи —
Воли попасає.

Везе Марко Катерині
Сукна дорогого,
А батькові шитий пояс
Шовку червоного,
А наймичці на очіпок
Парчі золотої

І червону добру хустку
З білою габою.

А діточкам черевички,
Фіг та винограду,
А всім в купі — червоного
Вина з Цареграду
Відер з троє у барилі,
,1 кав’яру з Дону, —
Всього везе, та не знає,
Що діється дома!

Іде Марко, не журиться,
Прийшов — слава Богу!

І ворота одчиняє,
І молится Богу...
«Чи чуєш ти, Катерино?
Біжи зустрічати!

Уже прийшов! Біжи швидче!
Швидче веди в хату!..
Слава тобі, Христе-Боже!
Насилу діждала!»
І Отче наш тихо-тихо,
Мов крізь сон, читала.

Старий воли випрягає,
Занози ховає
Мережані, а Катруся
Марка оглядає.
«А де ж Ганна, Катерино?

Я пак і байдуже!

Чи не вмерла?»

«Ні, не вмерла,
А дуже нездужа.

Ходім лишень в малу хату,
Поки випрягає
Воли батько: вона тебе,
Марку, дожидає».

Ввійшов Марко в малу хату
І став у порогу...

Аж злякався. Ганна шепче:
«Слава... слава Богу!

Ходи сюди, не лякайся...

Вийди, Катре, з хати:
Я щось маю розпитати,
Дещо розказати».

Вийшла з хати Катерина,
А Марко схилився
До наймички у голови.

«Марку! подивися,
Подивися ти на мене:
Бач, як я змарніла?
Я не Ганна, я не наймичка,
Я...»

Та й оніміла.

Марко плакав, дивувався.
Знов очі одкрила,
Пильно, пильно подивилась —
Сльози покотились.

«Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя мати».

Та й замовкла...

Зомлів Марко,
Й земля задрижала.

Прокинувся... до матері —
А мати вже спала!

13 ноября 1845, в Переяславі
Искреннему моєму Якову де БАЛЬМЕНУ
Кто дасть глав'Ь мо'Ьй воду,
И ОЧесеМТ» М0ИМТ> ИСТОЧНИКТ» СЛ'ЬЗ'Ь,
И плачуся и день и нощь о поби'Ьнньїх'ь...

Іереміи. Глава 9, стих 1

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день Божий довбе ребра
Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Живущої крові —

Воно знову оживає

І сміється знову. '

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,
Великого Бога.

Не нам на прю з Тобою стати!

Не нам діла Твої судить!

Нам тілько плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами.

Кати згнущаються над нами,
А правда наша п’яна спить.

Коли вона прокинеться?

Коли одпочити

Ляжеш, Боже, утомлений?

І нам даси жити!

Ми віруєм Твоїй силі

І духу живому.

Встане правда! встане воля!

І Тобі одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кровавії ріки!

За горами гори — хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.

Отам-то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки — море розлилось,
Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям

Слава!

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.

Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Чурек і сакля — все твоє;
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми,
Читаєм Божії глаголи!..

І од глибо[ко]ї тюрми
Та до високого престола —
Усі ми в золоті і голі.

До нас в науку! ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християне; храми, школи,
Усе добро, сам Бог у нас!
Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні! —
Та й тілько ж то! Ми не погане,
Ми настоящі християне,
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую Біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі.
От бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщенні,
У нас навчіться!.. В нас дери,

Дери та дай,

І просто в Рай,
Хоч і рідню всю забери!
У нас! чого то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Французів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей... не негрів... а таких
Таки хрещених... но простих.
Ми не гішпани; крий нас, Боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди. Ми по закону!..
По закону апостола
Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті.

Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.

Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!

За кого ж Ти розіп’явся,
Христе, Сине Божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини... чи, може,
Щоб ми з Тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.

Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і Мірри дим,
І перед обра[зо]м Твоїм
Неутомленниє поклони.
За кражу, за войну, за кров,
Щоб братню кров пролити, просять
І потім в дар Тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!

Просвітились! та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати
Сліпим, бачиш, дітям!!
Все покажем! тілько дайте
Себе в руки взяти.

Як і тюрми муровати,
Кайдани кувати,
Як і носить!., і як плести
Кнути узловаті —
Всьому навчим; тілько дайте
Свої сині гори
Остатнії... бо вже взяли
І поле, і море.

І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий! Не за Україну,
А за її ката, довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!
О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Україні витай,
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай.
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.

А поки що мої думи,
Моє люте горе
Сіятиму — нехай ростуть
Та з вітром говорять.
Вітер тихий з України
Понесе з росою —
Мої думи аж до тебе!..
Братньою сльозою
Ти їх, друже, привітаєш,
Тихо прочитаєш...

І могили, степи, море
І мене згадаєш.

18 Иоября 1845,
в Переяславі

І Мертвим, і живим,
і ненарожденниМ землякам МОЇМ
в Украйні і не в Украйні

Моє дружнєє посланіє

Аще кто речеть, яко люблю Бога, а брата своего ненавидить, ложь єсть.
Соборно [е] посланіє Іоанна. Глава 4, с. 20.

І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.

І Господа зневажають, —
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!

Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.

І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.

І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!

І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.

І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!

Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі

На те тілько, щоб панувать...

Бо невчене око

Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!

Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю,
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!

І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Танка,
І в слав’янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу

І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!

«І гармонія, і сила,
Музика, та й годі.
А історія!., поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!

У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!

Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

То й побачите, що ось що

Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Синопом, Трапезонтдом
Галушки варило.

Правда!., правда, наїдались.
А вам тепер вадить.

І на Січі мудрий німець
Картопельку садить.

А ви її купуєте,
їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.

А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!

А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..

Правда ваша: Польща впала
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Заміс [т] ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.

Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!., за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.

Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.

Отак і ви прочитай [те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!

Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.

І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

14 Декабря 1845, Вьюнища
Холодний Яр

У всякого своє лихо,
І в мене не тихо,
Хоч не своє, позичене,
А все-таки лихо,
Нащо 6, бачся, те згадувать,
Що давно минуло,
Будить бознає колишнє —
Добре, що заснуло.

Хоч і Яр той, вже до його
І стежки малої

Не осталось; і здається,
Що ніхто й ногою
Не ступив там, а згадаєш,
То була й дорога
З манастиря Мотриного
До Яру страшного.

В Яру колись гайдамаки
Табором стояли,
Лагодили самопали,
Ратища стругали.

У Яр тойді сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином і брат з братом
Одностайне стати
На ворога лукавого,
На лютого ляха.

Де ж ти дівся, в Яр глибокий
Протоптаний шляху?

Чи сам заріс темним лісом,
Чи то засадили
Нові кати? Щоб до тебе
Люди не ходили
На пораду, що їм діять
З добрими панами,
Людоїдами лихими,
З новими ляхами?

Не сховаєте! над Яром
Залізняк витає

І на Умань позирає,
Гонту виглядає.
Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.

Не славтеся царевою
Святою войною.

Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.

А кричите, що несете
І душу, і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;

Дурний шию підставляє
І не знає за що!

Та ще й Гонту зневажає,
Ледаче ледащо!
«Гайдамаки не воиньї —
Разбойники, ворьі.

Пятно в нашей истории...»
Брешеш, людоморе!

За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.

Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.

По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Вьюнища, 17 декабря 1845

‘Ва&идобі псалми

і

Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.

А в законі Господньому
Серце його й воля
Навчається, і стане він
Як на добрім полі
Над водою посаджене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє.

А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл, над землею
Вітер розмахає,
І не встануть з праведними
Злії з домовини.

Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть.

12

Чи Ти мене, Боже милий,
Навік забуваєш,
Одвертаєш лице Своє,
Мене покидаєш?

Доки буду мучить душу
І серцем боліти?

Доки буде ворог лютий

На мене дивитись
І сміятись?.. Спаси мене,
Спаси мою душу,
Да не скаже хитрий ворог:
«Я його подужав».

І всі злії посміяться,
Як упаду в руки,
В руки вражі. Спаси мене
Од лютої муки,
Спаси мене, помолюся
І воспою знову
Твої блага чистим серцем,
Псалмом тихим, новим.

43

Боже, нашими ушима
Чули Твою славу,
І діди нам розказують
Про давні кроваві
Тії літа; як рукою
Твердою Своєю
Розв’язав Ти наші руки
І покрив землею
Трупи ворожі. І силу
Твою восхвалили
Твої люде, і в покої,
В добрі одпочили,
Славя Господа!.. А нині
Покрив єси знову
Срамотою свої люди,
І вороги нові
Розкрадають, як овець, нас
І жеруть!.. Без плати
І без ціни оддав єси
Ворогам проклятим;
Покинув на сміх людям,
В наругу сусідям,
Покинув нас яко в притчу^
Нерозумним людям.
І кирають, сміючися,
На нас головами,
І всякий день перед нами —
Стид наш перед нами.
Окрадені, замучені,
В путах умираєм,
Не молимось чужим богам,
А Тебе благаєм:
«Поможи нам, ізбави нас
Вражої наруги.
Поборов Ти першу силу,
Побори ж і другу,
Ще лютішу!.. Встань же, Боже,
Вскую будеш спати,
Од сліз наших одвертатись,
Скорби забувати!

Смирилася душа наша,
Жить тяжко в оковах!

Встань же, Боже, поможи нам
Встать на ката знову».

52

Пребезумний в серці скаже,
Що Бога немає,
В беззаконії мерзіє,
Не творить благая.

А Бог дивиться, чи є ще
Взискающий Бога?

Нема добретворящого,
Нема ні одного!

Коли вони, неситії
Гріхами, дознають?
їдять люде замість хліба,
Бога не згадають,
Там бояться, лякаються,
Де страху й не буде.
Так самі себе бояться
Лукавії люде.

Хто ж пошле нам спасеніє,
Верне добру долю?

Колись Бог нам верне волю,
Розіб’є неволю.

Восхвалимо тебе, Боже,
Хваленієм всяким;

Возрадується Ізраїль
І святий Іаков.

53

Боже, спаси, суди мене
Ти по своїй волі.

Молюсь, Господи, внуши їм
Уст моїх глаголи,
Бо на душу мою встали
Сильнії чужії,
Не зрять Бога над собою,
Не знають, що діють.
А Бог мені помагає,
Мене заступає
І їм правдою своєю
Вертає їх злая.

Помолюся Господеві
Серцем одиноким
І на злих моїх погляну
Незлим моїм оком...

81

Меж царями-судіями
На раді великій
Став земних владик судити
Небесний Владика:
«Доколи будете стяжати
І кров невинну розливать
Людей убогих? А багатим
Судом лукавим помагать?
Вдові убогій поможіте,
Не осудіте сироти
І виведіть із тісноти
На волю тихих, заступіте
Од рук неситих». Не хотять
Познать, розбити тьму неволі,
І всує Господа глаголи,
І всує плачеться земля.

Царі, раби — однакові
Сини перед Богом;

І ви вмрете, як і князь ваш
І ваш раб убогий.

Встань же, Боже, суди землю
І судей лукавих.

На всім світі Твоя правда,
І воля, і слава.

93

Господь Бог лихих карає —
Душа моя знає.

Встань же, Боже, Твою славу
Гордий зневажає.
Вознесися над землею
Високо, високо,
Закрий славою Своєю
Сліпе горде око.
Доки, Господи, лукаві
Хваляться, доколі
Неправдою? Твої люди
Во тьмі і неволі
Закували... Добро Твоє
Кров’ю потопили,
Зарізали прохожого,
Вдову задавили

І сказали: «Не зрить Господь,
Ніже теє знає».

Умудрітесь, немудрії,
Хто світ оглядає,
Той і серце ваше знає,
І розум лукавий.
Дивітеся ділам Його,
Його вічній славі.

Благо тому, кого Господь
Карає між нами;

Не допуска, поки злому
Ізриється яма.

Господь любить свої люди,
Любить, не оставить,
Дожидає, поки правда
Перед ними стане.

Хто б спас мене од лукавих
І діющих злая?
Якби не Бог поміг мені,
То душа б живая
Во тьмі ада потонула,
Проклялась на світі.
Ти, Господи, помагаєш
По землі ходити.

Ти радуєш мою душу
І серце врачуєш,
І пребудет Твоя воля,
І твій труд не всує.
Вловлять душу праведничу,
Кров добру осудять.

Мені Господь пристанище,
Заступником буде
І воздасть їм за діла їх
Кроваві, лукаві,
Погубить їх, і їх слава
Стане їм в неславу.

132

Чи є що краще, лучше в світі,
Як укупі жити,
З братом добрим добро певне
Познать, не ділити?

Яко миродобровонне
З голови честної
На бороду Аароню
Спадає росою
І на шитії омети
Ризи дорогої;

Або роси Єрмонськії
На святії гори
Високії Сіонськії
Спадають і творять
Добро тварям земнородним,
І землі, і людям, —
Отак братів благих своїх
Господь не забуде:
Воцариться в дому тихім,
В сім’ї тій великій,
І пошле їм добру долю
Од віка до віка.

136

На ріках круг Вави лон а,
Під вербами, в полі,
Сиділи ми і плакали
В далекій неволі
І на вербах повішали
Органи глухії,
І нам стали сміятися
Ед ом ля не злії:
«Розкажіть нам пісню вашу,
Може, й ми заплачем.
Або нашу заспівайте,
Невольники наші».
«Якої ж ми заспіваєм?..

На чужому полі
Не співають веселої

В далекій неволі.
І коли тебе забуду,
Ієрусалиме,
Забвен буду, покинутий,
Рабом на чужині.

І язик мій оніміє,
Висохне, лукавий,
Як забуде пом’янути
Тебе, наша славо!

І Господь наш вас пом’яне,
Едомськії діти,
Як кричали ви: «Руйнуйте,
Руйнуйте, паліте
Сіон святий!» Вавилоня
Дщере окаянна!

Блаженний той, хто заплатить
За твої кайдани!

Блажен, блажен! Тебе, злая,
В радості застане
І розіб’є дітей твоїх
О холодний камень!

149

Псалом новий Господеві
І новую славу
Воспоєм честним собором,
Серцем нелукавим;

Во псалтирі і тимпані
Воспоєм благая.

Яко Бог кара неправих,
Правим помагає.
Преподобнії во славі
І на тихих ложах
Радуються, славословлять,
Хвалять ім’я Боже,
І мечі в руках їх добрі,
Гострі обоюду,
На отмщеніє язикам
І в науку людям.
Окують царей неситих
В залізніє пута,
І їх, славних, оковами
Ручними окрутять,
І осудять губителей
Судом своїм правим,
І вовіки стане слава,
Преподобним слава.

19 Декабря 1845,
Вьюнища

Маленькій Мар ’яні

Рости, рости, моя пташко,
Мій маковий цвіте,
Розвивайся, поки твоє
Серце не розбите,
Поки люди не дознали
Тихої долини.

Дознаються — пограються,
Засушать та й кинуть.
Ані літа молодії,
Повиті красою,
Ні карії оченята,
Умиті сльозою,
Ані серце твоє тихе,
Добреє дівоче
Не заступить, не закриє
Неситії очі.

Найдуть злії та й окрадуть...
І тебе, убогу,
Кинуть в пекло... Замучи[ш]ся
І прокленеш Бога.

Не цвіти ж, мій цвіте новий,
Нерозвитий цвіте,
Зов’янь тихо, поки твоє
Серце не розбите.

20 Декабря 1845, Вьюнища

Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої;

Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!

Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.

А дай жити, серцем жити
І людей любити,
А коли ні... то проклинать
І світ запалити!

Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!

Доле, де ти, доле, де ти?
Нема ніякої!

Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої!

21 Декабря 1845, Вьюнища

ОІЇриліта

І день не день, і йде не йде,
А літа стрілою
Пролітають, забирають.
Все добре з собою.
Окрадають добрі думи,
О холодний камень
Розбивають серце наше
І співають Амінь,
Амінь всьому веселому
Однині довіка.

І кидають на розпутті
Сліпого каліку.

Невеликії три літа
Марно пролетіли...
А багато в моїй хаті
Лиха наробили.
Опустошили убоге
Моє серце тихе,
Погасили усе добре,
Запалили лихо,
Висушили чадом-димом
Тії добрі сльози,
Що лилися з Катрусею
В московській дорозі.
Що молились з козаками
В турецькій неволі.
І Оксану, мою зорю,
Мою добру долю,
Що день Божий умивали...
Поки не підкрались
Злії літа; та все теє
Заразом украли,
Жаль і батька, жаль і матір,
І вірну дружину,
Молодую, в[е]селую,
Класти в домовину,
Жаль великий, брати мої;
Тяжко годувати
Малих діток неумитих
В нетопленій хаті,
Тяжке лихо, та не таке,
Як тому дурному,
Що полюбить, побереться,
А вона другому
За три шаги продається
Та з його й сміється.

От де лихо! от де серце
Разом розірветься!
Отаке-то злеє лихо
Й зо мною спіткалось;
Серце люди полюбило
І в людях кохалось,
І вони його вітали,
Гралися, хвалили...
А літа тихенько крались
І сльози сушили,
Сльози щирої любові;

І я прозрівати

Став потроху... Доглядаюсь —
Бодай не казати.

Кругом мене, де не гляну,
Не люди, а змії...

І засохли мої сльози,
Сльози молодії.

І тепер я розбитеє
Серце ядом гою,
І не плачу, й не співаю,
А вию совою.

Отаке-то! Що хочете,
То те і робіте:

Чи голосно зневажайте,
Чи нишком хваліте
Мої думи; однаково
Не вернуться знову
Літа мої молодії,
Веселеє слово

Не вернеться... І я серцем
До вас не вернуся.

І не знаю, де дінуся,
Де я пригорнуся,
І з ким буду розмовляти,
Кого розважати,

І перед ким мої думи
Буду сповідати?

Думи мої! літа мої,
Тяжкії три літа.

До кого ви прихилитесь,
Мої злії діти?

Не хилітесь ні до кого,
Ляжте дома спати...

А я піду четвертий год
Новий зострічати.
Добридень же, новий годе,
В торішній свитині!

Що ти несеш в Україну
В латаній торбині?

« Благо денствіє, указом
Новеньким повите».

Іди ж здоров, та не забудь
Злидням поклонитись.

22 Декабря 1845, Вьюнища

[Заповіт]

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

25 декабря 1845 в Переяславі

1845—1846

За що ми любимо Богдана?

За те, що москалі його забули,
У дурні німчики обули
Великомудрого гетьмана.

[1845—1846]
1846

Лілея

«За що мене, як росла я,
Люде не любили?

За що мене, як виросла,
Молодую вбили?

За що вони тепер мене
В палатах вітають,
Царівною називають,
Очей не спускають
З мого цвіту? Дивуються,
Не знають, де діти!

Скажи мені, мій братику,
Королевий Цвіте!»
«Я не знаю, моя сестро».
І Цвіт Королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
До білого пониклого
Личенька Лілеї.

І заплакала Лілея
Росою-сльозою...'
Заплакала і сказала:
«Брате мій, з тобою
Ми давно вже кохаємось,
А я й не сказала,
Як була я людиною,
Як я мордувалась.

Моя мати... чого вона,
Вона все журилась
І на мене, на дитину,
Дивилась, дивилась
І плакала? Я не знаю,
Мій брате єдиний!
Хто їй лихо заподіяв?
Я була дитина,
Я гралася, забавлялась,
А вона все в’яла
Та нашого злого пана
Кляла-проклинала.

Та й умерла... А мене пан
Взяв догодувати.

Я виросла, викохалась
У білих палатах.

Я не знала, що байстря я,
Що його дитина.

Пан поїхав десь далеко,
А мене покинув.

І прокляли його люде,
Будинок спалили...
А мене, не знаю за що,
Убити — не вбили,
Тілько мої довгі коси
Остригли, накрили
Острижену ганчіркою.
Та ще й реготались.
Жиди навіть нечистії
На мене плювали.
Отаке-то, мій братику,
Було мені в світі.
Молодого, короткого
Не дали дожити
Люде віку. Я умерла
Зимою під тином,
А весною процвіла я
Цвітом при долині,
Цвітом білим, я[к] сніг білим!
Аж гай звеселила.

Зимою люде... Боже мій!
В хату не пустили.

А весною, мов на диво,
На мене дивились.

А дівчата закві[т]чались
І почали звати
Лілеєю-Снігоцвітом;

І я процвітати
Стала в гаї, і в теплиці,
І в білих палатах.
Скажи ж мені, мій братику,
Королевий Цвіте:
Нащо мене Бог поставив
Цвітом на сім світі?
Щоб людей я веселила,
Тих самих, що вбили
Мене й матір?.. Милосерд[н]ий,
Святий Боже, милий!»
І заплакала Лілея,
А Цвіт Королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
На білеє пониклеє
Личенько Лілеї.

Кіевь 1846 Іюля 25

Русалка

«Породила мене мати
В високих палатах.

Та й понесла серед ночі
У Дніпро скупати.

Купаючи, розмовляла
Зо мною, малою:
«Пливи, пливи, моя доню,
Дніпром за водою.

Та випливи русалкою
Завтра серед ночі,
А я вийду гуляти з ним,
А ти й залоскочеш.

Залоскочи, моє серце:
Нехай не сміється
Надо мною, молодою,
Нехай п’є-уп’ється,
Не моїми кров-сльозами —
Синьою водою
Дніпровою... Нехай собі
Гуляє з дочкою.

Пливи ж, моя єдиная.
Хвилі! мої хвилі!

Привітайте русалоньку...»
Та й заголосила,
Та й побігла.. А я собі
Плила за водою,
Поки сестри не зостріли,
Не взяли з собою.

Уже з тиждень, як росту я.
З сестрами гуляю
Опівночі. Та з будинку
Батька виглядаю.
А може, вже поєдналась
З паном у палатах?
Може, знову розкошує
Моя грішна мати?» —
Та й замовкла русалочка,
В Дніпро поринула,
Мов пліточка. А лозина
Тихо похитнулась.

Вийшла мати погуляти,
Не спиться в палатах.
Пана Яна нема дома,
Ні з ким розмовляти.
А як прийшла до берега,
То й дочку згадала.
І згадала, як купала
І як примовляла.
Та й байдуже. Пішла собі
У палати спати.

Та не дійшла, довелося
В Дніпрі ночувати.

І незчулась, я[к] зуспіли
Дніпрові дівчата —
Та до неї, ухопили
Та й ну з нею гратись,
Радісінькі, що піймали,
Грались, лоскотали,
Поки в вершу не запхали...
Та й зареготались.

Одна тілько русалонька
Не зареготалась.

Кіевь 1846 9 августа

* * *

Вип’єш перву — стрепенешся,
Вип’єш другу — схаменешся,
Вип’єш третю — в очах сяє,
Дума думу поганяє.

[січень 1847]
1847

ВідьМа

Молюся, знову уповаю,
І знову сльози виливаю,
І думу тяжкую мою
Німим стінам передаю.

Озовітеся ж, заплачте,
Німії, зо мною

Над неправдою людською,
Долею лихою.

Озовітесь! А за вами,
Може, озоветься
Безталання невсипуще

І нам усміхнеться.
Поєднає з недолею,
Спасибі нам скаже.

І заплаче, помолиться
Й тихо спати ляже.

Така моя рада, незнаємий брате,
Смирись перед Богом, людей не займай,
Шукай собі брата в палатах і в хаті
І дбай домовину, а слави не дбай,
Бо вона не спинить віку молодого,
Не верне з-за літа нашої весни!
Отак-то, мій друже, молись, брате, Богу
І мене в молитвах своїх пом’яни.

Коло Осеннього Миколи,
Обідрані, трохи не голі,
Бендерським шляхом уночі
Ішли цигане, а йдучи...

Звичайне, вольнії, співали.
Ішли, ішли, а потім стали.

Шатро край шляху нап’яли,
Багаття вбоге розвели

І коло його посідали,
Хто з шашликом, а хто і так,
Зате він вольний, як козак
(Колись-то був). Сидять, куняють.
А за шатром в степу співає,
341

Неначе п’яна, з приданок
Додому йдучи, молодиця.

Ой у новій хаті
Полягали спати,
Молодій приснилось,
Що мати сказилась,
Свекор утопився,
Бать[ко] оженився.

І... гу...

Цигане слухають, сміються:
— І де ті люди тут возьмуться?
Оце, мабуть, із-за Дніпра.

Бо тут все степ... Мара! Мара! —
Цигане крикнули, схопились.

А перед ними опинилось
Те, що співало...

Жаль і страх!

В свитині латаній дрожала,
А на руках і на ногах
Од стужі кров повиступала,
І довгі коси в реп’яхах!..
Постояла, а потім сіла
Коло огню, і руки гріла
На самім полум’ї.

— Ну так,
Оженився неборак! —
Сама собі ніби шептала.

І страшно, страшно усміхалась.

Цигане

А відкіля ти, молодице?

Відьма

Хто, я?

Як була я молодиця,
Цілували мене в лице,
А як стала стара баба,
Цілували б, була б рада.

Цигане

Співуча, нічого сказать!
Якби собі таку достать,
Та ще й з медведем.
Відьма

Я співаю,
Чи то сижу, чи то гуляю,
Все співаю, все співаю,
Уже забула й говорить...
А перше добре говорила.

Цигане

Де ж ти була, що заблудила?

Відьма

Хто, я? Цить... Цить...
З дочкою пан лежить,
Огонь погас, а місяць сходить,
В яру пасеться вовкулак...

Я в приданках була впилася,
І молода не придалася,
А все то прокляті пани
З дівчатами такеє діють...
Ще треба сина оженить,
Піду, без мене не зуміють
І в домовину положить.

Цигане

Не йди, небого, будь ти з нами,
У нас, єй-богу, добре жить.

Відьма

А діти єсть у вас?..

Цигане

Немає...

Відьма

Кому ж ви їсти даєте?
Кого ви спати кладете?
Кого колишете вночі?
Лягаючи і встаючи,
За кого молитесь!! Ох, діти!

І все діти! І все діти!

І мені нема де дітись.

Де не піду, усе за мною.
Вони з’їдять мене колись.
Цигане

Не плач, небого, не журись:
У нас дітей нема й заводу...

Відьма

Хоч з гори та в воду...

І тяжко, тяжко заридала.
Цигане довго дивувались,
Поки поснули, де хто впав.
Вона ж не спала, не журилась,
Сиділа, ноги устромила
В гарячий попіл; виступав
Щербатий місяць з-за могили
І на шатро мов позирав,
Аж поки хмари заступили.

Чом не спиться багатому,
Сивому, гладкому?
Чом не спиться убогому
Сироті старому?
Один дума, як би його
На подзвін придбати,
Другий дума, коли б швидче
Достроїть палати.
Отойді вже одпочину!

Аж у домовині...
А другий і так собі
Де-небудь загине.
І обидва спочивають
І гадки не мають.
Убогого й не згадують,
А того ще й лають.

Не спиться старому ні в полі, ні в хаті,
А треба як-небудь віку доживати.
Коло огню старий циган
З люлькою куняє,
І дивиться на приблуду,
Може, що й гадає?

Циган

Чому не ляжеш, не спочинеш?
Зірниця сходить, подивись.
Відьма

Дивлюся я, вже ти дивись.

Циган

Ми рано рушимо, покинем,
Як не проспишся...

Відьма

Не просплюсь!
Уже ніколи не просплюсь,
Отак де-небудь і загину
У бур’яні...

Гаю, гаю, темний гаю,
Тихенький Дунаю,
Ой у гаї погуляю,
В Дунаї скупаюсь.

В зеленому баговинні
Трошки одпочину...
Та, може, ще хоч погану
Приведу дитину!..

Дарма, аби собі ходило
Та вміло матір проклинать.
Он... он... чи бачиш, на могилі
Очима лупа кошеня,
Ото до мене... Кицю... Кицю...
Не йде погане бісеня!

А то дала б тобі напиться,
Й на той рік знало 6...

Стоїть кутя на покуті,
А в запічку діти.
Наплодила, наводила,
Та нема де діти.

Чи то потопити,
Чи то подушити,
Чи жидові на кров продать,
А гроші пропити!

Що, добре наші завдають?
Ото-то й то, а ти не знаєш!
Сідай лиш ближченько отут.
Я розкажу тобі, ти знаєш,
Що й я в Волощині була!
Близнят в Бендерах привела,
У білих Яссах колихала,
У Дунаєві купала,
В Туреччині сповила,
Та додому понесла
Аж у Київ, та вже дома,
Без кадила, без кропила,
За три шаги охрестила,
А три шаги пропила.
Упилася... Упилась,
І досі п’яна!..

І вже ніколи не просплюся.
Бо я вже й Бога не боюся

І не соромлюся людей.
Коли б мені отих дітей
Найти де-небудь... Ти не знаєш,
Чи є в Туреччині война?

Циган

Була колись, тепер нема,
Умер найстарший старшина.

Відьма

Я думала, в Туреччині,
Аж і там немає.

Ось слухай же, скажу тобі,
Кого я шукаю.

Я шукаю Наталочку
Та сина Івана,
А найгірше я шукаю
Проклятого пана...
Щоб задушить! Бо як узяв
Мене молодою,
Та й остриг, неначе хлопця,
І скрізь за собою
Возив мене. У Бендерах
Тойді ми стояли —
З москалями, а москалі
Турка воювали.
Отож якраз против Спаса
Привела близнята.

А він, проклятий, покинув,
Не вступив і в хату,
Пішов собі з москалями...
А я з байстрюками
В Україну повернула
Босими ногами,
Острижена. Та й байдуже.
Ішла та питала

До Києва... І що з мене
Люде посміялись!!
Трохи була не втопилась,
Та жаль було кинуть
Близняточок. То сяк, то так
На свою країну
Доплелася... Одпочила,
Вечера діждалась,
Та й у село, хотілось, бач,
Щоб люде не знали.
Підкрадаюся до хати —
Аж огню немає,
Я думала, що батько спить —
Аж батько вмирає.

І нікому руки скласти!
Я перелякалась,
Хата пусткою смерділа,
От я заховала

Близнят своїх у коморі,
Убігаю в хату,
А він уже ледве дише.
Я до його: «Тату!
Тату! Тату, це я прийшла!» —
Заруки хапаю...

А він мене взяв за руку
І шептав: «Прощаю...
Прощаю... І...» — Тілько й чула.
Я, здається, впала
Та й заснула! Якби була
Довіку проспала!

Опівночі прокинулась —
Щось ходить по хаті...
А за руку батько давить.
«Тату! — кричу, — тату!»
Аж він уже так як крига:
Насилу я руку
Випручала. Що, цигане!
Якби таку суку
Тобі дочку! Чи простив би?
Циган

Простив би, єй-богу.

Відьма

Та мовчи вже! Бо забуду.

Я молилась Богу...

Ба ні... Дітей годувала,
Та в засік ховала,
Та, здається, ще очіпок
Клоччям вимощала —
Щоб не знать було, що стрига.
Прибралась, ходила,
Поки люде домовину
Надворі робили.

Доробили, положили,
Понесли, сховали...

І одна я, як той палець,
На світі осталась.

Через яр ходила
Та воду носила,
Коровай сама бгала,
Дочку оддавала,
А сина женила!..

І... гу...

Циган

Не скигли, бо ти всіх побудиш!

Відьма

Хіба я скиглю, навісний?

Циган

Та добре, добре, що ж там буде?
Розказуй дальше...

Відьма

Що даси?
Навариш завтра мамалиґи?
Я й кукурузи принесу...
Постривай же, нагадаю.
З дочкою ліг спати!..

А сина взяв у лакеї...
Громадою з хати...
Еге, еге, нагадала.

Я собак дражнила
Попід вікнами з старцями
І близнят носила...

За плечима, щоб привчались...
Аж і пан приїхав,
Отойді було громаді
І всім достолиха,
Щоб мене не виганяли
З батьківської хати.

Та й взяв мене з близнятами
До себе в палати.

Ростуть мої близняточка,
А я утішаюсь

І з лютою гадюкою
Я знову кохаюсь.
Докохалася до краю!..
Сина у лакеї...

Занапастив... А з дочкою!..

Чи чуєш, з своєю!..

Чи це не гріх, по-вашому?

І в вас так уміють??

А мені дав карбованця
Та послав у Київ.

Послав Богу молитися,
Отож я й ходила,

І молилась... Ні, цигане,
Я дарма молилась.

Чи в вас єсть бог який-небудь?
От же в нас немає!

Пани вкрали та в шкатулі
У себе ховають.

Вертаюся я додому —
Замкнуті покої,
Пан поїхав десь з дочкою,
Як перше зо мною!

І сина взяв, потім... потім...
Далебі не знаю,
Що робилось!.. Мені снилось,
Нібито літаю
Над байраками совою
І дітей шукаю...
Ні, не слухай, я не дітей —
Я шукала пана.

А тепер уже не треба —
Піду у цигани.

Я вже сина оженила,
А дочка й так буде.
Лазитиме попідтинню,
Поки стопчуть люде.
Ти не бачив мого сина?..
Там такий хороший!!
Такий, як ти. Ух, холодно!
Позич мені грошей...
Намиста доброго куплю
І тебе повішу.

Та й піду собі додому...
Дивись, миша, миша
Несе у Київ мишенят.
Не донесеш, утопиш десь!
Або пан одніме!..

Чи я найду дітей своїх,
Чи так і загину?! —
Та й замовкла, мов заснула.
Цигане вставали,
Розбирали шатро своє,
В дорогу рушали,
Та й рушили. Пішли степом.
І відьма устала.

Та й пішла сама за ними,
А йдучи співала:

«Кажуть люде, що суд буде,
А суду не буде,
Бо вже мене осудили
На сім світі люде».

За селом село минали,
В городй ходили
І, мов диво, за собою
Приблуду водили.

І співала й танцювала,
Не пила й не їла...

Неначе смерть з циганами
По світу ходила.

Потім разом схаменулась,
Стала їсти й пити,
І ховатись за шатрами,
І Богу молитись.
То таке їй поробила
Стара Маріула.
Якимсь зіллям напоїла,
То воно й минуло.
Потім її сама стала
Вчить лікарувати,
Які трави, що од чого,
І де їх шукати.

Як варити, напувати —
Всьому, всьому вчила,
І приблуда училася
І Богу молилась.

Літо й друге проблукала
Та в старої вчилась.
А на третє в Україну
З нею приблудилась.
Поклонилась Маріулі
За науку в ноги,
Попрощалась з циганами,
Помолилась Богу,
Та й пішла собі додому,
На свою країну —
Рада, рада та весела,
Мов мала дитина.

Які села прохожала —
Болящих питала,
І травами напувала,
І всім помагала.

Восени прийшла додому,
Пустку затопила,
Вимазала, упоралась,
Легенько спочила,
Мов у Раї. Все забула —
Злеє і незлеє.

Всіх простила, всіх любила
І мов над землею
Святим ангелом витала,
Так їй легко стало.

Мов в палатах, в своїй хаті
Жити вона стала,
І сусіди не цурались,
Все село любило,
Бо вона все по болящих
День і ніч ходила.

І всім людям помагала,
І плати не брала.

А як брала, то калікам
Зараз оддавала,
Або свічечку в неділю
Спасові поставить
За всіх грішних, а у себе
Й шага не оставить.
«Нащо мені? (було каже)
Чи то в мене діти?!.»
Та й заплаче, отак вона
Сама собі в світі

Вік недовгий доживала...
Дівчата, бувало,
І днювали, й ночували,
Й хату прибирали,
І мазали, і квітчали,
І їсти варили...

І ворожить не просили —
Так собі любили!

В хатиночці чисто, тихо,
Ясно, мов у Раї:

І, знай, двері поскрипують,
Ніхто не минає.

Той добридень прийде скаже,
Той зілля попросить,
Той калачик, паляничку, —
Всього понаносять,
Аби було з ким пожити,
Добром поділитись.

Отак вона жила дома,
І вкрита і сита.

І любили, й поважали,
І всього давали...

А все-таки покриткою
І відьмою звали!

З подагрою і подушками,
З трьома, чи й більше, лікарями
Із-за німецької землі
Весною пана привезли —
Самого тілько. Де ж ті діти?
Дочку на хорта проміняв,
А сина в карти проіграв!
(І так трапляється на світі!
А що ж ми маємо робить?)
Отож взяли його лічить.
Лічили, аж утрьох лічили,
Уже чого з ним не робили?
Та ба... Не буде вже грішить.
А ще б хотілося... Простила!
Святого зілля наварила...
І, милосердая, з села
Лічити ворога пішла!

І лікарів отих просила,
Щоб пана зіллям напоїть,
Хрестилася, що буде жить!
Та лікарі не допустили,
Прогнали, трохи ще й не били,
Взяла горщечок та й пішла,
Ідучи, діточок згадала...
Заплакала... І жаль їй стало,
Що панові не помогла!

Весна зиму проганяє,
І зелений по землі
Весна килим розстилає,
Із ірію журавлі
Летять високо ключами...
А степами та шляхами
Чумаки на Дін пішли.

І на землі і на небі
Рай, і я не знаю,
Якого ще люди раю
У Бога благають?

А тим часом непрощенний
Грішний умирає.

Уже його, лукавого,
Сакраментовали,
Клали долі на соломі
І стелю знімали,
Не вмирає... І лікарі
Нічого не вдіють!..
Якось трохи полегшало,
«Покличте Лукію...» —
Шепнув, та аж затрусився...
Привели в палати
Мою відьму... І лікарі
Вже стали благати,
Щоб помогла... Прийшла вона
І у ногах стала,
І нищечком за грішного
«Отче наш» читала.

Пан неначе прокинувся,
Глянув кругом себе
І на неї... та й закричав:
— Не треба! не треба!
Іди собі! або стривай...
Чи ти не забула?

Прости мене! прости мене!.. —
І сльози блиснули
Вперше зроду... — Я прощаю...
Я давно простила... —-
І свічечку дала в руки,
І перехрестила.

Заснув ворог перед нею,
Як тая дитина,
А її за свою душу
Молитись покинув.

Сорокоусти наймала,
У Київ ходила
Та за пана покойного
Господа молила.

І восени вернулася
В село зимувати,
Ніби матір, привітали
Ласкаві дівчата.

І знов стали на досвітки
До неї ходити,

І знов стали, як матері,
Лукії годити.

А вона їх научала,
Як на світі жити.
Розказує, як і вона
Колись дівовала,
І як пана полюбила,
Покриткою стала.

І як стрйгою ходила,
Близнят породила,
Як блукала з циганами,
І як її вчила
Лікарювать Маріула.
І все, що робилось,
Усе, було, розказує,
Аж плачуть дівчата,
Та хрестяться, жахаються,
Ніби пан у хаті.

А вона їм розказує,
Просить, заклинає,
Щоб з панами не кохались!.
Бо Бог покарає.

Що підете ви по світу,
Так як я ходила,
Батька, матір погубите,
Як я погубила.

Дітей своїх на сміх людям
Пустите по світу,
Так як я... як я... пустила...
Діти мої! діти!

Отак вона научала.
Дівчата хрестились
Та плакали, а уночі
Пани все їм снились,
І з рогами, і з хвостами,
Одрізують коси,
Та кусають, та сміються,
І простоволосих
На собак тощо міняють,
У дьогті купають,
І виводять на улицю,
І людей скликають
Дивитися. Отаке-то
Дівчаточкам снилось,
А все-таки на досвітки
До неї ходили.

Прийшла весна зеленая.
Стара моя встала,
Пішла в поле шукать зілля,
Та там і осталась...

І обідать, і вечерять
Варили дівчата,
Та не знали, де ділася
їх нерідна мати.
Пастухи в селі сказали,
Що коло могили
У калюжі стару відьму
Чорти задавили,
Найшли її, громадою
Без попа сховали,
І в могилу осиковий
Кілок забивали.

А дівчата уквітчали
Могилу квітками
І осику поливали
Дрібними сльозами.
І виросла на могилі
Осика заклята.

Отам відьма похована.
Хрестітесь, дівчата.
Хрестітеся і не кваптесь
На панів лукавих,
Бо згинете осміяні,
Наробите слави.

Седнев, 1847, марта 7

В к^еМаті

Моим соузникам посвящаю
Згадайте, братія моя...

Бодай те лихо не верталось,
Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали.

І, певне, думали, коли
На раду тиху, на розмову,
Коли ми зійдемося знову
На сій зубоженій землі?
Ніколи, братія, ніколи
З Дніпра укупі не п’ємо!
Розійдемось, рознесемо
В степи, в ліси свою недолю,
Повіруєм ще трохи в волю,
А потім жити почнемо

Меж людьми, як люде.
А поки те буде,
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте.

І його забудьте, други,
І не проклинайте.

І мене в неволі лютій
Інколи згадайте.

[1 листопада 1849 — 23 квітня 1850, Оренбург]

І

Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі.
Тілько дав мені Бог
Красу — карії очі,
Та й ті виплакала
В самотині дівочій.
Ані братика я,
Ні сестрички не знала,
Меж чужими зросла,
І зросла — не кохалась!
Де ж дружина моя,
Де ви, добрії люде?
їх нема, я сама.
А дружини й не буде!
[17 квітня — 19 травня 1847, С.-Петербург]

II

За байраком байрак,
А там степ та могила.
Із могили козак
Встає сивий, похилий.
Встає сам уночі,
Іде в степ, а йдучи
Співа, сумно співає:
— Наносили землі
Та й додому пішли,
І ніхто не згадає.
Нас тут триста, як скло!
Товариства лягло!

І земля не приймає.

Як запродав гетьман
У ярмо християн,
Нас послав поганяти.
По своїй по землі
Свою кров розлили
І зарізали брата.
Крові брата впились
І отут полягли
У могилі заклятій. —
Та й замовк, зажуривсь
І на спис похиливсь.
Став на самій могилі,
На Дніпро позирав,
Тяжко плакав, ридав,
Сині хвилі голосили.
З-за Дніпра із села
Руна гаєм гула,
Треті півні співали.
Провалився козак,
Стрепенувся байрак,
А могила застогнала.

[17 квітня —19 травня 1847, С.-Петербург]

III

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
ї, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

[17 квітня —19 травня 1847, С.-Петербург]

IV

«Не кидай матері!» — казали,
А ти покинула, втекла,
Шукала мати — не найшла,
Та вже й шукати перестала,
Умерла, плачучи. Давно
Не чуть нікого, де ти гралась,
Собака десь помандрувала,
І в хаті вибито вікно.

В садочку темному ягнята
Удень пасуться. А вночі
Віщують сови та сичі
І не дають сосідям спати.
І твій барвіночок хрещатий
Заріс богилою, ждучи
Тебе, не кві[т]чану. І в гаї
Ставочок чистий висихає,
Де ти купалася колись.

І гай сумує, похиливсь.
У гаї пташка не співає —
Й її з собою занесла.

В яру криниця завалилась,
Верба усохла, похилилась,
І стежечка, де ти ходила,
Колючим терном поросла.
Куда полинула, де ділась?
До кого ти перелетіла?

В чужій землі, в чужій сем’ї
Кого ти радуєш? До кого,
До кого руки приросли?
Віщує серце, що в палатах
Ти розкошуєш, і не жаль
Тобі покинутої хати...
Благаю Бога, щоб печаль

Тебе довіку не збудила,
Щоб у палатах не найшла...
Щоб Бога ти не осудила
І матері не прокляла.

[17 квітня —19 травня 1847, С.-Петербург]

— Чого ти ходиш на могилу? —
Насилу мати говорила. —
Чого ти плачеш, ідучи,
Чому не спиш ти уночі,
Моя голубко сизокрила? —
— Так, мамо, так. — І знов ходила,
А мати плакала, ждучи.

Не сон-трава на могилі
Вночі процвітає.

То дівчина заручена
Калину са[д]жає,
І сльозами поливає,
І Господа просить,
Щоб послав він дощі вночі
І дрібнії роси.

Щоб калина прийнялася,
Розпустила віти.

«Може, пташкою прилине
Милий з того світа.

Зов’ю йому кубелечко
І сама прилину,
І будемо щебетати
З милим на калині.

Будем плакать, щебетати,
Тихо розмовляти,
Будем вкупочці уранці
На той світ літати».

І калина прийнялася,
Віти розпустила.

І три літа на могилу
Дівчина ходила.

На четверте... Не сон-трава
Вночі процвітає,
360

То дівчина з калиною

Плаче, розмовляє:
— Широкая, високая
Калино моя,
Не водою до схід сонця
Поливаная.

Широкії ріки-сльози
Тебе полили,
їх славою лукавою
Люде понесли.

Зневажають подруженьки

Подругу свою,
Зневажають червоную
Калину мою.

Повий мою головоньку,
Росою умий

І вітами широкими
Од сонця закрий.
Вранці найдуть мене люде,
Мене осміють.

Широкії твої віти

Діти обірвуть. —

Вранці-рано на калині

Пташка щебетала;

Під калиною дівчина
Спала, не вставала.
Утомилось молодеє,
Навіки спочило...

Вставало сонце з-за могили,
Раділи люде, встаючи.

А мати й спати не лягала,
Дочку вечерять дожидала
І тяжко плакала, ждучи.

[17 квітня —19 травня 1847, С.-Петербург]

VI

Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.

На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший
Молоду дівчину.

Посадила стара мати
Три ясени в полі.
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині...
А дівчина заручена —
Червону калину.

Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала,
Повсихали три явори,
Калина зов’яла.

Не вертаються три брати.

Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.

Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину...
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шля[хи] широкії
Терном заростають.

[17 квітня — 19 травня 1847, С.-Петербург]

[VI	I]

Н. Костомарову

Веселе сонечко ховалось
В веселих хмарах весняних.
Гостей закованих своїх
Сердешним чаєм напували
І часових переміняли,
Синємундирих часових.
І до дверей, на ключ замкнутих,
І до решотки на вікні
Привик я трохи, і мені
Не жаль було давно одбутих,
Давно похованих, забутих,
Моїх кровавих тяжких сльоз.
А їх чимало розлилось
На марне поле. Хоч би рута,
А то нічого не зійшло!

І я згадав своє село.

Кого я там коли покинув?

І батько й мати в домовині...

І жалем серце запеклось,
Що нікому мене згадати!
Дивлюсь — твоя, мій брате, мати
Чорніше чорної землі
Іде, з хреста неначе знята...
Молюся! Господи, молюсь!
Хвалить тебе не перестану!
Що я ні з ким не поділю
Мою тюрму, мої кайдани!

1847, Мая 19 [С.-Петербург]

VIII

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

[19—30 травня 1847, С.-Петербург]

IX

Рано-вранці новобранці
Виходили за село,
А за ними, молодими,
І дівча одно пішло.

Подибала стара мати
Доню в полі доганяти...

І догнала, привела;
Нарікала, говорила,
Поки в землю положила.
А сама в старці пішла.

Минули літа, а село
Не перемінилось.

Тілько пустка на край села
Набік похилилась.

Коло пустки на милиці
Москаль шкандибає.
На садочок позирає,
В пустку заглядає.

Марне, брате, не вигляне
Чорнобрива з хати.

Не покличе стара мати
Вечеряти в хату.

А колись... Давно колись-то!
Рушники вже ткались,
І хустина мережалась,
Шовком вишивалась.

Думав жити, любитися
Та Бога хвалити!

А довелось... ні до кого
В світі прихилитись.

Сидить собі коло пустки,
Надворі смеркає.
А в вікно, неначе баба,
Сова виглядає.

[19—30 травня 1847, С.-Петербург]

X

В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось,
Хоть на чужому, та на полі...
Тепер же злої тії долі,
Як Бога, ждати довелось.

І жду її, і виглядаю,

Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і Господа любить.

[19—30 травня 1847, С.-Петербург]

XI

Косар

Понад полем іде,

Не покоси кладе,
Не покоси кладе — гори.
Стогне земля, стогне море,
Стогне та гуде!

Косаря уночі
Зострічаю[ть] сичі.

Тне косар, не спочиває
Й ні на кого не вважає,

Хоч і не проси.

Не благай, не проси,
Не клепає коси;

Чи то пригород, чи город,
Мов бритвою, старий голить.

Усе, що даси.

Мужика, й шинкаря,
Й сироту-кобзаря.

Приспівує старий, косить,
Кладе горами покоси,

Не мина й царя.

І мене не мине,

На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить

І не пом’яне.

ЗОмаія 1847, [С.-Петербург]

XII

Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так. Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля Гбспода. Годіть!
Смирітеся, молітесь Богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть.
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

[19—30 травня 1847, С.-Петербург]

* * *

Не спалося, — а ніч, як море
(Хоч діялось не восени,
Так у неволі.) До стіни
Не заговориш ні про горе,
Ні про млаЬенческие сньї.
Верчуся, світу дожидаю,
А за дверима про своє
Солдатськеє нежитіє
Два часовії розмовляють.

1

Така ухабиста собой,
И меньше белой не дарила.
А барин бедненький такой.
Меня-то, сльїшь, и подсмотрили;
Свезли в Калугу и забрили.
Так вот те случай-то какой!

2

А я... аж страшно, як згадаю.
Я сам пішов у москалі;

Таки ж у нашому селі
Назнав я дівчину... Вчащаю
І матір-удову єднаю.

Так пан заклятий не дає:

«Мала, — каже, — нехай дождуся».
І, знай, вчащаю до Ганнусі.

На той рік знову за своє;
Пішов я з матір’ю просити.
«Шкода, — каже, — і не проси.
П’ятсот, — каже, — коли даси,
Бери хоч зараз...» Що робити!
Головко бідна! Позичать?
Та хто таку позичить силу?
Пішов я, брате, зароблять.
І де вже ноги не носили,
Поки ті гроші заробив,
Я годів зо два проходив
По Чорноморці, по Дону...
І подарунків накупив
Найдорогіших... От вертаюсь
В село до дівчини вночі —
Аж тілько мати на печі,
Та й та, сердешна, умирає,
А хата пусткою гниє.

Я викресав огню, до неї...
Од неї пахне вже землею,
Уже й мене не пізнає!

Я до попа та до сусіди.
Привів попа, та не застав, —
Вона вже вмерла. Нема й сліду
Моєї Ганни. Я спитав
Таки сусіду про Ганнусю.
«Хіба ти й досі ще не знаєш?
Ганнуся на Сибір пішла.
До панича, бачиш, ходила,
Поки дитину привела
Та у криниці й затопила».
Неначе згага запекла.

Я ледве-ледве вийшов з хати.
Ще не світало. Я в палати
Пішов з ножем, не чув землі...
Аж панича вже одвезли
У школу в Київ. От як, брате!
Осталися і батько й мати,
А я пішов у москалі.

І досі страшно, як згадаю.
Хотів палати запалить
Або себе занапастить,
Та Бог помилував... А знаєш,
Його до нас перевели
Із армії, чи що?

1

Так что же?

Ну, вот теперь и приколи!
2

Нехай собі! А Бог поможе,
І так забудеться колись.

Вони ще довго говорили.
Я став перед світом дрімать,
І паничі мені приснились
І не дали, погані, спать.

[19—30 травня 1847, С.-Петербург]

‘Хняжна

Поема

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.

Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;

Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.

Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.

Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...

А про людей... Та нехай їм.
Я їх, добрих, знаю.

Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!

І хто знає, що діється
В нас на Україні?

А я знаю. І розкажу
Тобі; й спать не ляжу.
А ти завтра тихесенько
Богові розкажеш.

Село! І серце одпочине.

Село на нашій Україні —
Неначе писанка село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади; біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом
Широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.

Село! Село! Веселі хати!
Веселі здалека палати,
Бодай ви терном поросли!
Щоб люди й сліду не найшли,
Щоб і не знали, де й шукати.
В тому Господньому селі,
На нашій славній Україні, —
Не знаю, де вони взялись, —
Приблуда князь. Була й княгиня,
Ще молоді собі були.

Жили самі. Були багаті:
Високі на горі палати.
Чималий у яру ставок,
Зелений по горі садок,
І верби, і тополі,
І вітряки на полі,
І долом геть собі село
Понад водою простяглось.

Колись там в [е] село було.
Бувало, літом і зимою
Музика тне, вино рікою
Гостей неситих налива...
А князь аж синій похо[д]жає,
Та сам несмілих наливає,
Та ще й покрикує «віват!»
Гуляє князь, гуляють гості;
І покотились на помості...
А завтра знову ожива,
І знову п’є, і знов гуляє,
І так за днями день минає,
Мужицькі душі аж пищать.
Судовики благають Бога...
П’яниці, знай собі, кричать:
— І патріот! І брат убогих!
Наш славний князь! Віват! Віват! —
А патріот, убогих брат...

Дочку й теличку однімає
У мужика... І Бог не знає,
А може, й знає, та мовчить.

Княгиня взаперті сидить,
Її і в сіни не пускає
Убогих брат. А що ж робить?
Сама втекла і повінчалась.
І батько й мати не пускали,
Казали: «Вгору не залазь».
Так ні, за князя. От і князь!
От і пишайсь тепер, княгине!

Загинеш, серденько, загинеш,
Мов ряст весною уночі.
Засхнеш, не знатимеш нічого,
Не знатимеш, як хвалять Бога,
Як люде люблять, живучи.
А жить так, Господи, хотілось!

Хотілось любити

Хоть годочок, хоть часочок
На світ подивитись.
Не довелось, а все було,
Всього понадбала
Стара мати. Саму тебе
Мов намалювала,
Хоч молись перед тобою,
Мов перед святою...
Красо моя молодая,
Горенько з тобою!

Жить би, жить та славить Бога
І добро творити,
Та Божою красою
Людей веселити.

Так же ні. А молодії
Та карії очі
Щоб марніли в самотині...
Може, Бог так хоче?

Боже! Боже! Даєш волю.

І розум на світі,
Красу даєш, серце чисте...
Та не даєш жити.

Не даєш на рай веселий,
На світ твій великий
Надивитись, намолитись
І заснуть навіки.

Невесело на світі жить,
Коли нема кого любить.
Отак і їй, одній-єдиній,
Ще молодій моїй княгині,
Красу і серце засушить
І марне згинуть в самотині
Аж страшно!.. А вона молилась
І жить у Господа просилась,
Бо буде вже кого любить.
Вона вже матір’ю ходила,
Уже пишалась і любила
Своє дитя. І дав дожить
Господь їй радості на світі.
Узріть його, поціловать
Своє єдинеє дитя,
І перший крик його почути...
Ох, діти! Діти! Діти!

Велика Божа благодать!

Сльози висохли, пропали,
Сонце просіяло.

І княгиня з дитиною
Не тією стала.

Ніби на світ народилась —
Гралась, веселилась...

І княжні своїй маленькій
Сорочечки шила.

І маленькі рукавчата
Шовком вишивала,
І купала, й колихала,
Сама й годувала.
Бо княгині тілько вміють
Привести дитину.
А годувать та доглядать
Не вміють княгині.

А потім оха: — Забуває
Мене мій Поль або Філат! —
За що ж воно тебе згадає?
За те, хіба, що привела?

А моя свою дитину
Сама доглядала.

А п’яного свого князя

І не допускала.

Мов яблучко у садочку,
Кохалась дитина.

І говорить уже стало,
І вчила княгиня

Тілько «мамо» вимовляти,
А «тато» не вчила...

І книжечок з кунштиками

В Ромні накупила.

Забавляла, розмовляла,

І Богу молитись

І азбуку по кунштиках
Заходилась вчити.

І що Божий день купала,
Рано спати клала

І пилиночки на неї

Впасти не давала.

І всю ніченьку над нею
Витала, не спала.

Надивлялась, любувалась
Княжною своєю...

І жениха їй єднала,

І раділа з нею,
І плакала; довгі коси
Уже розплітала

І, лишенько, свого князя
П’яного згадала —

У мундирі. Та й закрила
Заплакані очі.

А дитині ніби сниться,
Мов вимовить хоче:
— Не плач, мамо, не розплітай
Мої довгі коси —

Посічуться... — Що день Божий
Радості приносить
Своїй матері щасливій
Дочка уродлива.
Мов тополя, виростає
Світові на диво.

Виростає... Та недовго
Буде веселити
Свою матір. Бог карає
Княгиню на світі...
А за віщо? Чудно людям,
Бо люде не знають,
Чому добре умирає,
Злеє оживає?

Занедужала княгиня,
І князь схаменувся.
За бабами-знахурками
По селах метнувся.
Наїхали... Заходились.
Лічили, лічили...

Поки її, безталанну,
В труну положили.

Не стало на селі княгині.

І гусла знову загули.
А сирота її в селі,
Її єдиная дитина!
Мов одірвалось од гіллі,
Ненагодоване і босе.
Сорочечку до зносу носить.
Спеклося, бідне, на жару.
Лопуцьки їсть, ставочки гатить
В калюжах з дітьми у яру.
Умийся, серденько! Бо мати
Он дивиться й не пізнає
Межи дітьми дитя своє.

І думає: тебе не стало...
Умийся, серце, щоб пізнала
Тебе, єдиную свою...

І Господа б благословляла
За долю добрую твою.
Умилася. А добрі люде
Прибрали, в Київ одвезли
У інститут. А там що буде,
Побачим. Гусла загули,
Гуляє князь, гуляють гості,
Ревуть палати на помості,
А голод стогне на селі.

І стогне він, стогне по всій Україні.
Кара Господева. Тисячами гинуть
Голоднії люде. А скирти гниють.

А пани й полову жидам продають.
Та голоду раді, та Бога благають,
Щоб ще хоч годочок хлібець не рожав.
Тойді б і в Парижі, і іному краї
Наш брат хуторянин себе показав.
А Бог куняє. Бо се було б диво,
Щоб чути і бачить — і не покарать.
Або вже аж надто долготерпеливий...

Минають літа; люде гинуть,
Лютує голод в Україні,
Лютує в княжому селі.

Скирти вже княжі погнили.
А він байдуже — п’є, гуляє
Та жида з грішми виглядає.
Нема жидка... Хліби зійшли,
Радіють люде, Бога просять...
Аж ось із Києва привозять
Княжну. Мов сонечко зійшло
Над обікраденим селом.

Чорнобрива, кароока,
Вилитая мати.

Тілько смутна, невесела...
Чого б сумувати?
Або, може, вже такою
Воно й уродилось?
Або, може, молодеє
Чи не полюбило
Кого-небудь? Ні, нікого.
Весела гуляла,
Мов ласочка з кубелечка,
На світ виглядала
З того Києва. Аж поки
Побачила села
Знівечені. З того часу
Стала невесела.
Мов сизая голубонька,
Село облетіла.

У всіх була, всіх бачила,
Всі повеселіли.

Там словами привітала,
Там нагодувала...

Що день Божий обходила
Село. Помагала
Усякому. А сироти
До неї в покої
Приходили. І матір’ю
Своєю святою
Її звали. І все село
За неї молилось...

А тим часом жиди в селі
З грішми появились.

Радіє князь, запродує
З половою жито.

І молотить виганяє
Людей недобитих.

Змолотили, нівроку їм,
За одну годину
І з клунею провіяли...
Князь і не спочинув,
На могорич закликає,
Та п’є, та гуляє
Аж у гаї... Бо в покоях
Дочка спочиває.

Гармидер, галас, гам у гаї,
Срамотні співи. Аж лящить
Жіночий регот. Завиває,
Реве хазяїн: — Будем пить,
Аж поки наша доня спить!

А доня взаперті сидить

В своєму сумному покої

І дивиться, як над горою
Червоний місяць аж горить,
З-за хмари тихо виступає.

І ніби гори оживають.

Дуби з діброви, мов дива,
У поле тихо одходжають.
І пугач пуга, і сова
З-під стріхи в поле вилітає,
А жаби крякають, гудуть.
Дивітесь, очі молодії,
Як зорі Божії встають,
Як сходить місяць, червоніє..
Дивітеся, поки вас гріє,
А зорі спати не дають.

Головою молодою
На руку схилилась,
До півночі невесела
На зорі дивилась
Княжна моя. Дивилася...
Та й плакати стала.

Може, серце яке лихо
Тихо прошептало?
Та байдуже. Поплакала
Трошки, усміхнулась,
Помолилась та й спать лягла.
І тихо заснула.

В гаю все покотом лежало —
Пляшки і гості, де що впало,
Там і осталось. Сам не впав,
Остатню каплю допивав
Та й ту допив. Встає, не пада,
Іде в покої... Скверний гаде!
Куда ти лізеш? Схаменись!
Не схаменувся, ключ виймає,
Прийшов, і двері одмикає,
І лізе до дочки. Прокиньсь!
Прокинься, чистая! Схопись,
Убий гадюку, покусає!
Убий, і Бог не покарає!
Як тая Ченчіо колись
Убила батька кардинала
І Саваофа не злякалає.
Ні, не прокинулася, спить,
А Бог хоч бачить, та мовчить,
Гріхам великим потурає.
Не чуть нічого. Час минає.
А потім крик, а потім ґвалт,
І плач почули із палат —
Почули сови. Потім знову
Не чуть нічого. І в той час
Скирти і клуня зайнялись,
І зорі зникли. Хоч би слово,
Хоч би де голос обізвавсь.
Пани в гаю не ворушились,
А люде збіглись та дивились,
Як дим до неба підіймавсь.

Прокинулись вранці гості,
Аж бачать, що лихо,
Покинули свого князя
Та любо та тихо.

Так і ми його покинем,
Так і Бог покине.
Тебе тілько не покине
Лихая година —
Княжно моя безталанна,
Знівечений цвіте.
Ти ще будеш покутовать
Гріхи на сім світі,
Гріхи батькові. О доле!
Лукавая доле!

Покинь її хоть на старість,
Хоть на чужім полі
На безлюдді. Не покинеш.
Поведеш до краю,
До самої домовини,
Сама й поховаєш.

В селі не бачили й не чули,
Де вона поділась.

Думали, на пожарищі
Небога згоріла.

Стоїть село. Невесело

На горі палати

Почорніли. Князь хиріє,
Нездужає встати,
А підвести нема кому,
Ніхто й не загляне
До грішного болящого
В будинки погані.
Люде трохи очуняли,
Господа благають,
Щоб княжна до їх вернулась.
А її немає

І не буде вже, святої...
Де ж вона поділась?
У Києві пресвятому
В черниці постриглась.

Родилась на світ жить, любить,
Сіять Господнею красою,
Витать над грішними святою
І всякому добро творить.
А сталось ось як. У черницях
Занапастилося добро...

Блукаючи по Україні,
Прибивсь якось і в Чигирин,
І в монастир отой дівочий,
Що за пісками на болоті
У лозах самотний стоїть.
Отам мені і розказала
Стара черниця новину,
Що в монастир до їх зайшла
Княжна якась із-за Дніпра
Позаторік. Одпочивала
Та й Богу душу оддала...
«Вона була ще молодою
І прехорошая собою.
На сонці дуже запеклась
Та й занедужала. Лежала
Недовго щось, седмиці з три,
І все до крихти розказала...
Мені і Ксенії сестрі.

І вмерла в нас. І де ходила,
В яких-то праведних містах,
А в нас, сердешна, опочила.
Оце її свята могила...
Ще не поставили хреста».

[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Лину я, лину, думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
Ой зоре! зоре! — і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім? Чи забувають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули.
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...

Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.

Бридня!.. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав,
Не був би в світі юродивим,
Людей і [Бога] не прокляв!
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Не гріє сонце на чужині,
А дома надто вже пекло.

Мені не весело було
Й на нашій славній Україні.
Ніхто любив мене, вітав,
І я хилився ні до кого,
Блукав собі, молився Богу
Та люте панство проклинав.
І згадував літа лихії,
Погані, давнії літа,
Тойді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!
Нігде невесело мені,
Та, мабуть, весело й не буде
І на Украй [ні], добрі люде;
Отже, таки й на чужині.
Хотілося б... Та й то для того,
Щоб не робили москалі
Труни із дерева чужого,
Або хоч крихотку землі
Із-за Дніпра мого святого
Святії вітри принесли,
Та й більш нічого. Так-то, люде,
Хотілося б... Та що й гадать...
Нащо вже й Бога турбовать,
Коли по-нашому не буде.
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Сон

Гори мої високії,
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека.

З Переяслова старого,
З Виблої могили,
Ще старішої... мов ті хмари,
Що за Дніпром сіли.

Іду я тихою ходою,
Дивлюсь — аж он передо мною,
Неначе дйва виринають,
Із хмари тихо виступають
Обрив високий, гай, байрак;
Хатки біленькі виглядають,
Мов діти в білих сорочках
У піжмурки в яру гуляють,
А долі сивий наш козак
Дніпро з лугами виграває.
А онде, онде за Дніпром,
На прйгорі, ніби капличка,
Козацька церква невеличка
Стоїть з похиленим хрестом.

Давно стоїть, виглядає
Запорожця з Лугу...

З Дніпром своїм розмовляє,
Розважає тугу.

Оболонками старими,
Мов мертвець очима
Зеленими, позирає
На світ з домовини.
Може, чаєш оновлення?
Не жди тії слави!

Твої люде окрадені,
А панам лукавим...
Нащо здалась козацькая
Великая слава?!

І Трахтемиров геть горою
Нечепурні свої хатки
Розкидав з долею лихою,
Мов п’яний старець торбинки.
А он старе Монастирище,
Колись козацькеє село,
Чи не воно тойді було?..

Та все пішло ц[арям] на грище:
І Запор[о]жжя, і село...

І монастир святий, скарбниця, —
Все, все неситі рознесли!..

А ви? ви, гори, оддали!!.
Бодай ніколи не дивиться
На вас, проклятії!! Ні, ні...
Не ви прокляті... а гетьмани,
Усобники, ляхи погані!!
Простіть, високії, мені!
Високії! і голубії!

Найкращі в світі! Найсвятії!
Простіть!.. Я Богу помолюсь...
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!

Над Трахтемировим високо
На кручі, ніби сирота
Прийшла топитися... в глибокім,
В Дніпрі широкому... отак
Стоїть одним-одна хатина...

З хатини видно Україну

І всю Гетьманщину кругом.

Під хатою дідусь сивенький
Сидить, а сонечко низенько
Уже спустилось над Дніпром.
Сидить, і дивиться, і дума,
А сльози капають... «Гай! гай!... —
Старий промовив: — Недоуми!
Занапастили Божий рай!..

Гетьманщина!..» І думнеє
Чоло похмаріло...

Мабуть, щось тяжке, тяжкеє
Вимовить хотілось?

Та не вимовив...

«Блукав я по світу чимало,
Носив і свиту і жупан...
Нащо вже лихо за Уралом
Отим киргизам, отже й там,
Єй же богу, лучше жити,
Ніж нам на Украйні.
А може, тим, що киргизи
Ще не християни?..

Наробив ти, Христе, лиха!

А переіначив?!

Людей Божих?! Котилися
І наші козачі

Дурні голови за правду,
За віру Христову,
Упивались і чужої,
І своєї крові!..

А получшали?.. Ба де то!

Ще гіршими стали,
Без ножа і автодафе
Людей закували
Та й мордують... Ой, ой, пани,
Пани-християне!..»
Затих мій сивий, битий тугою,
Поник старою буй-головою.
Вечерне сонечко гай золотило,
Дніпро і поле золотом крило,
Собор Мазепин сяє, біліє,
Батька Богдана могила мріє,
Київським шляхом верби похилі
Трибратні давні могили вкрили.
З Трубайлом Альта меж осокою
Зійшлись, з’єднались, мов брат з сестрою.
І все те, все те радує очі,
А серце плаче, глянуть не хоче!

Попрощалось ясне сонце
З чорною землею,
Виступає круглий місяць
З сестрою зорею,
Виступають із-за хмари,
Хмари звеселіли...

А старий мій подивився,
Сльози покотились...

«Молюсь тобі, Боже милий,
Господи великий!

Що не дав мені загинуть,
Небесний Владико.

Що дав мені добру силу
Пересилить горе
І привів мене, старого,
На сі святі гори
Одинокий вік дожити,
Тебе восхвалити
І Твоєю красотою
Серце веселити...

І поховать побитеє
Гріхами людськими
На горах оцих високих,
І витать над ними...»
Утер сльози нехолодні,
Хоч не молодії...

І згадував літа свої
Давнії, благії...

Де, як, коли і що робилось?
Було що справді, а що снилось,
Які моря перепливав!..

І темний гайок зелененький,
І чорнобривка молоденька,
І місяць з зорями сіяв,
І соловейко на калині
То затихав, то щебетав,
Святого Бога вихваляв;

І все то, все то в Україні!..
І усміхнувся сивий дід...
Бо, може, нігде правди діть,
Було таке, що й женихались,
Та розійшлися, не побрались,
Покинула самого жить,
В хатині віку доживати!..
Старий мій знову зажуривсь,
Ходив довгенько коло хати,
А потім Богу помоливсь,
Пішов у хату ночувати.
А місяць хмарою повивсь.

Отакий-то на чужині
Сон мені приснився!
Ніби знову я на волю,
На світ народився.

Дай же, Боже, коли-небудь,
Хоч на старість, стати
На тих горах окрадених
У маленькій хаті.

Хоча серце замучене,
Поточене горем,
Принести і положити
На Дніпрових горах.
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Іржавець

Наробили колись шведи
Великої слави,
Утікали з Мазепою
В Бендери з Полтави.

А за ними й Гордієнко...
Нарадила мати,
Як пшениченьку пожати,
Полтаву достати.
Ой пожали б, якби були
Одностайне стали
Та з фастовським полковником
Гетьмана єднали.

Не строміли 6 списи в стрісі
У Петра у свата.

Не втікали 6 із Хортиці
Славні небожата,
Не спиняв би їх прилуцький
Полковник поганий...

Не плакала б Матер Божа
В Криму за Украйну.

Як мандрували день і ніч,
Як покидали запорожці
Великий Луг і матір Січ,
Взяли з собою Матер Божу,
А більш нічого не взяли,
І в Крим до хана понесли
На нове горе-Запорожжя.

Заступила чорна хмара
Та білую хмару.

Опанував запорожцем
Поганий татарин.

Хоч позволив хан на пісках
Новим кошем стати,
Та заказав запорожцям
Церкву будувати.

У наметі поставили
Образ Пресвятої
І крадькома молилися...

Боже мій з тобою!

Мій краю прекрасний, розкішний, багатий!
Хто тебе не мучив? Якби розказать
Про якого-небудь одного магната
Історію-правду, то перелякать
Саме б пекло можна. А Данта старого
Полупанком нашим можна здивувать.
І все то те лихо, все, кажуть, од Бога!
Чи вже ж Йому любо людей мордувать?
А надто сердешну мою Україну.

Що вона зробила? За що вона гине?
За що її діти в кайданах мовчать?
Розказали кобзарі нам
Про войни і чвари,
Про тяжкеє лихоліття...
Про лютії кари,
Що ляхи нам завдавали —
Про все розказали.
Що ж діялось по Шведчині!
То й вони злякались!
Оніміли з переляку,
Сліпі небораки.
Отак її воєводи,
Петрові собаки,
Рвали, гризли... І здалека
Запорожці чули,
Як дзвонили у Глухові,
З гармати ревнули.

Як погнали на болото
Город будовати.

Як плакала за дітками
Старенькая мати.

Як діточки на Орелі
Лінію копали

І як у тій Фінляндії
В снігу пропадали.
Чули, чули запорожці
З далекого Криму,
Що канає Гетьманщина,
Неповинно гине.
Чули, чули небожата,
Чули, та мовчали.
Бо й їм добре на чужині
Мурзи завдавали.
Мордувались сіромахи,
Плакали, і з ними
Заплакала Матер Божа
Сльозами святими.
Заплакала милосерда,
Неначе за сином.

І Бог зглянувсь на ті сльози.
Пречистії сльози!

Побив Петра, побив ката
На наглій дорозі.
Вернулися запорожці,
Принесли з собою

В Гетьманщину той чудовний
Образ Пресвятої.

Поставили в Іржавиці
В мурованім храмі.

Отам вона й досі плаче
Та за козаками.

[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
Люблю, як щиру, вірну дружину,
Як безталанную свою Вкраїну!
Роби, що хочеш, з темним зо мною,
Тілько не кидай, в пекло з тобою
Пошкандибаю.................

Ти привітала
Нерона лютого, Сарданапала,
Ірода, Каїна, Христа, Сократа,
О непотребная! Кесаря-ката
І грека доброго ти полюбила
Однаковісінько!.. Бо заплатили.
А я, убогий, що принесу я?
За що сірому ти поцілуєш?
За пісню-думу?.. Ой гаю, гаю,
І не такі, як я, дармо співають.
І чудно й нудно, як поміркую,
Що часто котяться голови буї
За теє диво! Мов пси, гризуться
Брати з братами, — й не схаменуться.
А теє диво, всіми кохане:

У шинку покритка, а люде п’яні!

[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]
УТолякаМ

Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!

Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвіли,
Неначе лілії, дівчата.

Пишалася синами мати,
Синами вольними... Росли,
Росли сини і веселили
Старії скорбнії літа...

Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп’яли...
Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: «Те Оешп! Алілуя!..»

Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі так жили.

Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!

І знову іменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай.
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

“Чернець

У Києві на Подолі
Було колись... і ніколе
Не вернеться, що діялось,
Не вернеться сподіване,
Не вернеться... А я, брате,
Таки буду сподіватись,
Таки буду виглядати,
Жалю серцю завдавати.

У Києві на Подолі
Братерськая наша воля
Без холопа і без пана,
Сама собі у жупані
Розвернулася весела,
Аксамитом шляхи стеле,
А єдвабном застилає
І нікому не звертає.

У Києві на Подолі
Козаки гуляють.
Як ту воду, цебром-відром
Вино розливають.

Льохи, шинки з шинкарками,
З винами, медами
Закупили запорожці
Та й тнуть коряками!

А музика реве, грає,
Людей звеселяє.

А із Братства те бурсацтво
Мовчки виглядає.

Нема голій школі волі,
А то б догодила...

Кого ж то там з музикою
Люде обступили?

В червоних штанях аксамитних
Матнею улицю мете,
Іде козак. — Ох, літа! літа!
Що ви творите? — На тотеж
Старий ударив в закаблуки,
Аж встала курява! Отак!
Та ще й приспівує козак:

— По дорозі рак, рак,
Нехай буде так, так.
Якби-таки молодиці
Посіяти мак, мак.

Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам.
А вже ж тії закаблуки
Набралися лиха й муки!
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам!

Аж до Межигорського Спаса
Потанцював сивий.

А за ним і товариство
І ввесь святий Київ.
Дотанцював аж до брами,
Крикнув: «Пугу! пугу!
Привітайте, святі ченці,
Товариша з Лугу!»
Свята брама одчинилась,
Козака впустили,
І знов брама зачинилась,
Навік зачинилась

Козакові. Хто ж цей сивий,
Попрощався з світом?
Семен Палій, запорожець,
Лихом не добитий.

Ой високо сонце сходить,
Низенько заходить.

В довгій рясі по келії
Старий чернець ходить.
Іде чернець у Вишгород
На Київ дивитись,
Та посидіть на пригорі,
Та хоч пожуритись.

Іде чернець Дзвонковую *
У яр воду пити
Та згадує, як то тяжко
Було жити в світі.
Іде чернець у келію
Меж стіни німії
Та згадує літа свої,
Літа молодії.

Дзвонковая — криниця прозивається недалеко од монастиря. (Прим.
Т. Шевченка.)
Бере Письмо Святе в руки,
Голосно читає...

А думкою чернець старий
Далеко літає.

І тихнуть Божії слова,
І в келії, неначе в Січі,
Братерства славне ожива.
А сивий гетьман, мов сова,
Ченцеві зазирає в вічі.
Музика, танці і Бердичів.
Кайдани брязкають... Москва,
Бори, сніги і Єнісей...

І покотились із очей

На рясу сльози... Бий поклони!
І плоть старечу усмиряй.
Святе Писаніє читай,
Читай, читай та слухай дзвона,
А серцеві не потурай.

Воно тебе в Сибір водило,
Воно тебе весь вік дурило.
Приспи ж його і занехай
Свою Борзну і Фастовщину,
Загине все, ти сам загинеш.
І не згадають, щоб ти знав...
І старець тяжко заридав,
Читать Писаніє покинув,
Ходив по келії, ходив,
А потім сів і зажурився:
— Для чого я на світ родився,
Свою Україну любив? —

До утрені завив з дзвіниці
Великий дзвін. Чернець мій встав,
Надів клобук, взяв патерицю,
Перехрестився, чотки взяв...

І за Україну молитись
Старий чернець пошкандибав.
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? Чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?..

І, не дознавшись, умираєм,
А покидаємо діла...

Які ж мене, мій Боже милий,
Діла осудять на землі?

Коли б ті діти не росли,
Тебе, святого, не гнівили,
Що у неволі народились
І стид на Тебе понесли.
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Самому чудно. А де ж дітись?
Що діяти і що почать?

Людей і долю проклинать
Не варт, єй-богу. Як же жити
На чужині на самоті?

І що робити взаперті?
Якби кайдани перегризти,
То гриз потроху 6. Так не ті,
Не ті їх ковалі кували,
Не так залізо гартували,
Щоб перегризти. Горе нам!
Невольникам і сиротам
В степу безкраїм за Уралом.
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Ой стрічечка до стрічечки,
Мережаю три ніченьки,
Мережаю, вишиваю,
У неділю погуляю.

Ой плахотка-червчаточка,
Дивуйтеся, дівчаточка,
Дивуйтеся, парубки,
Запорозькі козаки.

Ой дивуйтесь, лицяйтеся,
А з іншими вінчайтеся,
Подавані рушники...

Отаке-то, козаки!

[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Хустина

Чи то на те Божа воля?

Чи такая її доля?

Росла в наймах, виростала,
З сиротою покохалась.
Неборак, як голуб, з нею,
З безталанною своєю,
Од зіроньки до зіроньки
Сидять собі у вдівоньки.
Сидять собі, розмовляють,
Пречистої дожидають.
Дождалися... З Чигирину
По всій славній Україні
Заревли великі дзвони,
Щоб сідлали хлопці коні,
Щоб мечі-шаблі гострили
Та збирались на веселля,
На веселе погуляння,
На кроваве залицяння.

У неділеньку та ранесенько
Сурми-труби вигравали.

В поход у дорогу славні компанійці
До схід сонечка рушали.

Випрова[д]жала вдова свого сина,
Ту єдиную дитину.

Випрова[д]жала сестра свого брата.
А сірому сиротина
Випроводжала; коня напувала
До зірниці із криниці,
Виносила збрую — шаблю золотую
І рушницю-гаківницю.

Випрова[д]жала три поля, три милі,
Прощалася при долині.

Дарувала шиту шовками хустину,
Щоб згадував на чужині.
Ой хустино, хустиночко!

Мережана, шита.

Тілько й слави козацької —
Сіделечко вкрити.

Вернулася, журилася,
На шлях битий дивилася.
Кві[т]чалася, прибиралась,
Що день Божий сподівалась.
А в неділеньку ходила
Виглядати на могилу.

Мина літо, мина й друге.

А на третє линуть
Преславнії компанійці
В свою Україну.

Іде ві[й]сько, іде й друге,
А за третім стиха —
Не дивися, безталанна, —
Везуть тобі лихо.

Везуть труну мальовану,
Китайкою криту.

А за нею з старшиною
Іде в чорній свиті
Сам полковник компанійський,
Характерник з Січі.

За ним ідуть єсаули
Та плачуть, ідучи.
Несуть пани єсаули
Козацькую збрую:
Литий панцир порубаний,
Шаблю золотую.

Три рушниці-гаківниці

І три самопали...

А на зброї... козацькая
Кров позасихала.

Ведуть коня вороного,
Розбиті копита...

А на ньому сіделечко
Хустиною вкрите.

[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]
Я. О. <Кр^агкр6ськрЛіу

Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака —
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге — та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу.
Та й списую Сковороду
Або «Три царіє со дари».
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую та плачу.

І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
І плакати у бур яні.

І тяжко плакать. І не знаю,
За що мене Господь карає?
У школі мучилось, росло.
У школі й сивіть довелось,
У школі дурня й поховають.
А все за того п’ятака,
Що вкрав маленьким у дяка,
Отак Господь мене карає.

Ой слухай же, мій голубе.
Мій орле-козаче!

Як канаю я в неволі,
Як я ну[д]жу світом.
Слухай, брате, та научай
Своїх малих діток,
Научай їх, щоб не вчились
Змалку віршовати.
Коли ж яке поквапиться,
То нищечком, брате,
Нехай собі у куточку
І віршує, й плаче
Тихесенько, що [6] Бог не чув,
Щоб і ти не бачив.
Щоб не довелося, брате,
І йому каратись,
Як я тепер у неволі
Караюся, брате.

Неначе злодій, поза валами
В неділю крадуся я в поле.
Талами вийду понад Уралом
На степ широкий, мов на волю.

І болящеє, побите
Серце стрепенеться,
Мов рибонька над водою.
Тихо усміхнеться
І полине голубкою
Понад чужим полем,
І я ніби оживаю
На полі, на волі.

І на гору високую
Вихо[д]жу, дивлюся,
І згадаю Україну,
І згадать боюся.

І там степи, і тут степи,
Та тут не такії,
Руді-руді, аж червоні,
А там голубії,
Зеленії, мережані
Нивами, ланами,
Високими могилами,
Темними лугами.

А тут бур’ян, піски, тали...
І хоч би на сміх де могила
О давнім давні говорила.
Неначе люде не жили.

Од споконвіку і донині
Ховалась од людей пустиня,
А ми таки її найшли.

Уже й твердині поробили,
Затого будуть і могили,
Всього наробимо колись!
О доле моя! Моя країно!
Коли я вирвусь з ції пустині?

Чи, може, крий Боже,
Тут і загину.
І почорніє червоне поле...

— Айда в казарми! Айда в неволю! —
Неначе крикне хто надо мною,
І я прокинусь. Поза горою
Вертаюсь, крадуся понад Уралом,
Неначе злодій той, поза валами.

Отак я, друже мій, святкую
Отут неділеньку святую.

А понеділок?.. Друже-брате!

Ще прийде ніч в смердячу хату,
Ще прийдуть думи. Розіб’ють
На стократ серце, і надію,
І те, що вимовить не вмію...

І все на світі проженуть.

І спинять ніч. Часи літами,
Віками глухо потечуть.

І я кровавими сльозами
Не раз постелю омочу.

Перелічу і дні, і літа.

Кого я, де, коли любив?

Кому яке добро зробив?

Нікого в світі, нікому в світі.
Неначе по лісу ходив!

А малась воля, малась сила,
Та силу позички зносили,
А воля в гостях упилась
Та до Миколи заблудила...

Та й упиваться зареклась.

Не поможе милий Боже,
Як то кажуть люде.

Буде каяння на світі,
Вороття не буде.

Благаю Бога, щоб світало,
Мов волі, світу сонця жду.
Цвіркун замовкне; зорю б’ють.
Благаю Бога, щоб смеркало,
Бо на позорище ведуть
Старого дурня муштровати,
Щоб знав, як волю шанувати,
Щоб знав, що дурня всюди б’ють.
Минають літа молодії,
Минула доля, а надія
В неволі знову за своє,
Зо мною знову лихо діє
І серцю жалю завдає.
А може, ще добро побачу?
А може, лихо переплачу?
Води дніпрової нап’юсь,
На тебе, друже, подивлюсь.
І, може, в тихій твоїй хаті
Я буду знову розмовляти
З тобою, друже мій. Боюсь!
Боюся сам себе спитати,
Чи се коли сподіється?
Чи, може, вже з неба
Подивлюсь на Україну,
Подивлюсь на тебе.
А іноді так буває,
Що й сльози не стане;
І благав би я о смерті...
Так ти, і Украйна,
І Дніпро крутоберегий,
І надія, брате,
Не даєте мені Бога
О смерті благати.

[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

Москамба криниця

Я. Кухаренку
— Не варт, єй-богу, жить на світі!..
— То йди топись! — А жінка? Діти?
— Ото ж то, бачиш, не бреши!
А сядь лишень та напиши
Оцю бувальщину... То, може,
Інако скажете, небоже.

Пиши отак: було

Село —
Та щоб не лізти на чужину,
Пиши — у нас на Україні.
А в тім селі вдова жила,
А у вдови дочка була

І син-семиліток.

Добро, мавши діток

У розкоші, хвалиш Бога...

А вдові убогій,

Мабуть, не до його,
Бо залили за шкуру сала,
Трохи не пропала.

Думала — в черниці
Або йти топиться,
Та жаль маленьких діток стало!

Звичайне, мати, що й казать!

Та, може, снився-таки й зять,
Бо вже Катруся підростала.

Чи вже ж їй вік продівувать,
Зносити брівоньки нізащо?..
Ні, дівонька вона не та!

Таки ж у тім селі, трудящий
(Бо всюди сироти — ледащо)
У наймах виріс сирота,
Неначе батькова дитина!

То сяк, то так
Придбав сірома грошенят,
Одежу справив, жупанину.
Та ні відсіль і ні відтіль
На ту сирітську копійчину
Купив садочок і хатину,
Подякував за хліб, за сіль
І за науку добрим людям
Та до вдовівни навпростець

Шелесть за рушниками!
Не торгувались з старостами
(Як те буває меж панами),
Не торгувавсь і панотець
Усім на диво та на чудо!
За три копи звінчав у будень...

Просохли очі у вдови.
Отак-то, друже мій, живи,
То й весело на світі буде.
І буде варт на світі жить,
Як матимеш кого любить.
Хоть кажуть от ще що, небоже:
Себе люби, то й Бог поможе.
А доведеться умирать?

Здихать над грішми? Ні, небоже!
Любов — Господня благодать!
Люби ж, мій друже, жінку, діток;
Діли з убогим заробіток,
То легше буде й зароблять.

Одружились небожата.
Дивувались люде,
Як то вони, ті сироти,
Жить на світі будуть?
Минає рік, минув другий,
Знову дивувались,
Де в тих сиріт безталанних
Добро теє бралось?

І в коморі і надворі,
На току й на ниві,
І діточки, як квіточки,
Й самі чорнобриві,
У жупанах похо[д]жають,
Старців закликають
На обіди, а багаті —
То й так не минають.
Не минали, себелюби,
Та все жалкували,
Що сироти таким добром
Старців годували!
«Коли гниє, то спродали б,
Адже ж у їх діти!..»
Ось слухай же, що то роблять
Заздрощі на світі
І ненатля голодная.

Ходили, ходили,
Поки вночі, жалкуючи,
Хату запалили!

Нехай би вже були непевні
Які вельможі просвіщенні,
То і не жаль було 6; чи так?
А то сірісінький сіряк
Отак лютує. Тяжко, брате,
Людей на старість розпізнати,
А ще гірше ззамо[ло]ду
Гадину кохати.

Очарує зміїними
Карими очима...
А пек тобі, забув, дурню,
Що смерть за плечима.

До стебла все погоріло,
І діти згоріли,
А сусіди, і багаті
І вбогі, раділи.
Багатії, бач, раділи,
Що багатше стали,
А вбогії тому раді,
Що з ними зрівнялись!
Посходились жалкувати,
Жалю завдавати.

«Шкода, шкода! Якби знаття,
Копійчину б дбати,
То все б таки не так воно...
А що пак, Максиме!

(Бо його Максимом звали).

Попродай скотину
Та ходи до мене в найми,
Що буде, те й буде.

Будем знов чумакувати,
Поки вийдем в люде,
А там знову...» Подякував
Максим за пораду:
«Побачу ще, як там буде;
Коли не дам ради,
То тойді вже, певне, треба
Іти в найми знову...
Де-то моя Катерина,
Моя чорноброва!..

Вона мене все радила
І тепер порадить!..»
Та останняя ся рада
Навіки завадить.

Воли твої і корови
Разом поздихали,
А Катруся з москалями
Десь помандрувала!
Тепер отак пиши, небоже:
Максим подумав, пожурився;
А потім Богу помолився,
Промовив двічі: — Боже! Боже! —
Та й більш нічого.

Од цариці
Прийшов указ лоби голить.
«Не дав вдовиці утопиться,
Не дам же й з торбою ходить», —
Сказав Максим і ґрунт покинув,
Бо вдовиного, бачиш, сина
В прийом громада повезла.
Такі-то темнії діла
Творяться нишком на сім світі!
А вас, письменних, треба б бити,
Щоб не кричали: «Ах! Аллах!
Не варт, не варт на світі жити!»
А чом пак темні не кричать?

2

Хіба ж живуть вони? І знають,
Як ви сказали, благодать,
Любов?..

1

Що? що? Недочуваю...

2

Вони, кажу вам, прозябають.
Або, по-вашому, ростуть,
Як та капуста на городі.

1

Отак по-вашому! Ну, годі ж,
Нехай собі і не живуть...
А все скажу-таки як хочеш.
А ви їм жить не даєте,
Бо ви для себе живете,
Заплющивши письменні очі.

2

Отже, як будем так писать,
То ми й до вечора не кончим.
Ну, де той безталанний зять?
Вернувсь вдовиченко додому,
А зять пішов у москалі.
Не жаль було його нікому,
Та ще й сміялись у селі!

Отже, далебі, не знаю,
Чи вона верталась,
Катерина, до матері,
Чи так і пропала?

Була чутка, що стрижену
В Умані водили
По улицях — украла щось...
Потім утопилась.

Та все то те, — знаєш, люде
Втоплять і задушать!

А може, то така правда,
Як на вербі груші.

Знаю тілько, що про неї
І пісню проклали.

Я чув тойді, на досвітках
Дівчата співали:
«Шелесь, шелесь по дубині,
Шапки хлопці погубили,
Тілько наймит не згубив,
Удовівну полюбив...»
Соромітна, нехай їй лихо!
Минали літа тихо, тихо, —
Отак пиши, — і за гріхи
Карались Господом ляхи,
І пугав Пугач над Уралом.
Піїти в одах вихваляли
Войну й царицю. — Тілько ми
Сиділи нишком, слава Богу.

Після великої зими
Вернувся і Максим безногий:
В поході, каже, загубив.
Та срібний хрестик заробив!

— Чого він придибав? Нема в його хати,
Ні сестри, ні брата, нікого нема.

Чого ж він приплентав? — А хто його зна!
Чи чув ти, що кажуть, легше умирати
Хоть на пожарині в своїй стороні,
Ніж в чужій в палатах. Чи чув ти? — Ба ні,
Ей, дядечку, швидче будемо писати.
Бо хочеться спати і вам, і мені.

Зажуривсь москаль-каліка:
Де йому подітись?

Вдовиченко в пікінерах,
Вдова на тім світі!

До кого ж він прихилиться?

Де перезимує?

Уже осінь, незабаром
Зима залютує.
Нема й[о]му в світі долі,
Полинула в поле!..
Попросився зимувати
До дяка у школу.
Бо таки й письма, спасибі,
Москалі навчили.

І в косі був, бо й москалі
Тойді, бач, носили
Сиві коси з кучерями
Усі до одного,
І борошном посипали,
Бог їх зна для чого!
Максим таки, як письменний,
Було, помагає

І на клиросі дякові

І Псалтир читає
Над покойними. Й хавтури
З школярами носить.

А в Пилипівку, сірома,
Христа ради просить!

Нічого, знай, своє пиши
Та перед людьми не бреши.

Хоч би тобі лихе слово
Почув хто од його.

— І талан, і безталання —
Все, — каже, — од Бога».
Ані охне, ні заплаче,
Неначе дитина.

І собаки не кусали
Москаля Максима.
А в неділю або в свято
Мов причепуриться,
Шкан[ди]бає на вдовину
Пустку подивиться.
Сяде собі у садочку...

І вдову згадає
І за її грішну душу
Псалтир прочитає.
Катерину о здравії
Тихенько пом’яне!

Утре сльози — все од Бога —
Й веселенький стане.

А в Петрівку і Спасівку
Не спочине в школі,
Бере заступ і лопату,
Шкан[ди]бає в поле...

І край шляху при долині —
Отже не вгадаєш,
Що каліка виробляє? —
Криницю копає!

Та й викопав. На те літо
Криницю святили,
На самого Маковія,
І дуб посадили

На прикмету проїзжачим.
А на друге літо
Москаля, вже неживого,
Найшли в балці діти,
Коло самої криниці —
Вийшов подивиться
Останній раз, сіромаха,
На свою криницю.
Громадою при долині
Його поховали,
І долину і криницю
На пам’ять назвали
Москалевою. На Спаса
Або Маковія

І досі там воду святять,
І дуб зеленіє.

Хто йде, їде — не минають
Зеленого дуба,
В холодочку посідають
Та тихо та любо,
П’ючи воду погожую,
Згадують Максима...

Отак живіть, недоуки,
То й жить не остине.

[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

* * *

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми.

То так і я тепер пишу:
Папір тілько, чорнило трачу...
А перш! Єй-богу, не брешу!
Згадаю що чи що набачу,
То так утну, що аж заплачу.
І ніби сам перелечу
Хоч на годину на Вкраїну,
На неї гляну, подивлюсь,
І, мов добро кому зроблю,
Так любо серце одпочине.
Якби сказать, що не люблю,
Що я Украйну забуваю
Або лукавих проклинаю
За те, що я тепер тер[п]лю, —
Єй-богу, братія, прощаю
І милосерд[н]ому молюсь,
Щоб ви лихим чим не згадали;
Хоч я вам кривди не робив,
Та все-таки меж вами жив,
То, може, дещо і осталось,
[кінець червня — грудень 1847,
Орська фортеця]

1848

* * *

А нумо знову віршувать.
Звичайне, нишком. Нумо знову,
Поки новинка на основі,
Старинку Божу лицювать.
А сиріч... як би вам сказать,
Щоб не збрехавши... Нумо знову
Людей і долю проклинать.
Людей за те, щоб нас знали
Та нас шанували.

Долю за те, щоб не спала
Та нас доглядала.

А то бач, що наробила:
Кинула малого
На розпутті, та й байдуже,
А воно, убоге,
Молодеє, сивоусе, —
Звичайне, дитина —
І подибало тихенько
Попід чужим тином
Аж за Урал. Опинилось
В пустині, в неволі...

Як же тебе не проклинать,
Лукавая доле?

Не проклену ж тебе, доле,
А буду ховатись
За валами. Та нищечком
Буду віршувати,
Нудить світом, сподіватись
У гості в неволю
Із-за Дніпра широкого
Тебе, моя доле!

[січень — початок травня 1848,
Орська фортеця]

Варнак.

Тиняючи на чужині
Понад Елеком, стрів я діда
Вельми старого. Наш земляк
І недомучений варнак
Старий той був. Та у неділю
Якось у полі ми зустрілись
Та й забалакались. Старий
Згадав свою Волинь святую
І волю-долю молодую,
Свою бувальщину. І ми
В траві за валом посідали
І розмовляли, сповідались
Один другому. — Довгий вік! —
Старий промовив. — Все од Бога!
Од Бога все! А сам нічого
Дурний не вдіє чоловік!
Я сам, як бачиш, марне, всує,
Я сам занівечив свій вік,
І ні на кого не жалкую,
І ні у кого не прошу я,
Нічого не прошу. Отак,
Мій сину, друже мій єдиний.
Так і загину на чужині
В неволі. — І старий варнак
Заплакав нишком. Сивий брате!
Поки живе надія в хаті,
Нехай живе, не виганяй.

Нехай пустку нетоплену
Іноді нагріє.

І потечуть з очей старих
Сльози молодії,

І умитеє сльозами
Серце одпочине
І полине із чужини
На свою країну.

— Багато дечого не стало, —
Сказав старий. — Води чимало
Із Ікви в [море] утекло...
Над Іквою було село,
У тім селі на безталання
Та на погибель виріс я.
Лихая доленька моя!..

У нашої старої пані
Малії паничі були;
Таки однолітки зо мною.
Вона й бере мене в покої
Синкам на виграшку. Росли,
Росли панята, виростали,
Як ті щенята. Покусали
Не одного мене малі.
Отож і вчити почали
Письму панят. На безголов’я
І я учуся. Слізьми! Кров’ю!
Письмо те полилося... Нас!
Дешевших панської собаки,
Письму учить?!

Молитись Богу
Та за ралом спотикатись,
А більше нічого

Не повинен знать невольник.
Така його доля.

Отож і вивчився я, виріс,
Прошу собі волі —
Не дає. І в москалі,
Проклята, не голить.
Що тут на світі робити?
Пішов я до рала...

А паничів у гвардію
Поопреділяла...

Година тяжкая настала!
Настали тяжкії літа!
Отож працюю я за ралом.
Я був убогий сирота.
А у сусіда виростала
У наймах дівчина. І я...
О доле! Доленько моя!
О Боже мій! О мій єдиний!
Воно тойді було дитина,
Воно... Не нам Твої діла
Судить, о Боже наш великий!
Отож вона мені на лихо
Та на погибель підросла.
Не довелось і надивитись,
А я вже думав одружитись.

І веселитися, і жить,
Людей і Господа хвалить...
А довелося...

Накупили
І краму, й пива наварили,
Не довелося тілько пить.
Старої пані бахур сивий
Окрав той крам. Розлив те пиво,
Пустив покриткою... Дарма.
Минуло, годі... недоладу
Тепер і згадувать. Нема,
Нема, минулося, пропало...
Покинув ниву я і рало,
Покинув хату і город,
Усе покинув. Чорт нарадив.
Пішов я в писарі в громаду.
То сяк, то так минає год.
Пишу собі, з людьми братаюсь
Та добрих хлопців добираю.
Минув і другий. Паничі
На третє літо поз’їз[д] жались,
Уже засватані. Жили

В дворі, гуляли, в карти грали,
Свого весілля дожидали
Та молодих дівчат в селі,
Мов бугаї, перебирали.
Звичайне, паничі. Ждемо,
І ми ждемо то[го] весілля.
Отож у Клечальну неділю
їх і повінчано обох,
Таки в домашньому костьолі.
Вони ляхи були. Ніколи
Нічого кращого сам Бог
Не бачив на землі великій,
Як молодії ті були...

Заграла весело музика...
їх із костьолу повели
В возобновленії покої.

А ми й зострі[ли] їх і всіх —
Княжат, панят і молодих, —
Всіх перерізали. Рудою
Весілля вмилося. Не втік
Ніже єдиний католик,
Всі полягли, мов поросята
В багні смердячому. А ми,
Упоравшись, пішли шукати
Нової хати, і найшли
Зелену хату і кімнату
У гаї темному. В лугах,
В степах широких, в байраках
Крутих, глибоких. Всюди хата.
Було де в хаті погуляти
І одпочити де було.

Мене господарем обрали.
Сем’я моя щодень росла
І вже до сотні доростала.
Мов поросяча, кров лилась,
Я різав все, що паном звалось,
Без милосердія і зла,
А різав так. І сам не знаю,
Чого хотілося мені?

Ходив три года я з ножами,
Неначе п’яний той різник.
До сльоз, до крові, до пожару,
До всього, всього я привик.
Було, мов жабу ту, на списі
Спряжеш дитину на огні
Або панянку білолицю
Розіпнеш голу на коні
Та й пустиш в степ.
Всього, всього тойді бувало,
І все докучило мені...

Одурів я, тяжко стало
У вертепах жити.
Думав сам себе зарізать,
Щоб не нудить світом.
І зарізав би, та диво,
Диво дивне сталось
Надо мною, недолюдом...
Вже на світ займалось,
Вийшо[в] я з ножем в халяві
З Броварського лісу,
Щоб зарізаться. Дивлюся,
Мов на небі висить

Святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють
Храми Божі, ніби з самим
Богом розмовляють.
Дивлюся я, а сам млію.
Тихо задзвонили
У Києві, мов на небі...
О Боже мій милий!

Який дивний ти. Я плакав,
До полудня плакав.

Та так мені любо стало:
І малого знаку
Нудьги тії не осталось,
Мов переродився...
Подивився кругом себе
І, перехрестившись,
Пішов собі тихо в Київ
Святим помолитись
Та суда, суда людського
У людей просити.

[січень — початок травня 1848,
Орська фортеця]

* * *

Ой гляну я, подивлюся
На той степ, на поле;
Чи не дасть Бог милосерд[н]ий
Хоч на старість волі.

Пішо [в] би я в Україну,
Пішов би додому,
Там би мене привітали,
Зраділи б старому,
Там би я спочив хоч мало,
Молившися Богу,
Там би я... Та шкода й гадки,
Не буде нічого.

Як же його у неволі
Жити без надії?

Навчіть мене, люде добрі,
А то одурію.

[січень — початок травня 1848,
Орська фортеця]

* * *

Та не дай, Господи, нікому,
Як мені тепер, старому,
У неволі пропадати,
Марне літа коротати.

Ой піду я степом-лугом
Та розважу свою тугу.
Не йди, кажуть, з ції хати
Не пускають погуляти.
[січень — початок травня 1848,
Орська фортеця]
У Бога за дверми лежала сокира.
(А Бог тойді з Петром ходив
По світу та дива творив).

А кайзак на хирю
Та на тяжке лихо
Любенько та тихо
І вкрав ту сокиру,
Та й потяг по дрова
В зелену діброву,
Древину вибравши, та й цюк!
Як вирветься сокира з рук —
Пішла по лісу косовиця,
Аж страх, аж жаль було дивиться.
Дуби і всякі дерева
Великолітні, мов трава
В покоси стелеться, а з яру
Встає пожар, і диму хмара
Святеє сонце покрива.

І стала тьма, і од Уралу
Та до Тингиза, до Аралу*
Кипіла в озерах вода.
Палають села, города,
Ридають люди, виють звірі
І за Тоболом у Сибірі
В снігах ховаються. Сім літ
Сокира Божа ліс стинала,
І пожарище не вгасало.
І мер[к] за димом Божий світ.

На восьме літо у неділю,
Неначе ляля в льолі білій,
Святеє сонечко зійшло.
Пустиня циганом чорніла:
Де город був або село —
І головня уже не тліла,
І попіл вітром рознесло,
Билини навіть не осталось;
Тілько одним одно хиталось
Зелене дерево в степу.

Аральське море.
Червоніє по пустині
Червона глина та печина,
Бур’ян колючий та будяк,
Та інде тирса з осокою
В яру чорніє під горою,
Та дикий інколи кайзак
Тихенько виїде на гору
На тім захилім верблюді.
Непевне діється тойді:
Мов степ до Бога заговорить,
Верблюд заплаче, і ка[й]зак
Понурить голову, і гляне
На степ і на Кара-бутак*.
Сингичагач** ка[й]зак вспом’яне,

Тихенько спуститься з гори
І згине в глиняній пустині...

Одним-єдине при долині,
В степу край дороги,
Стоїть дерево високе,
Покинуте Богом.

Покинуте сокирою,
Огнем непалиме,
Шепочеться з долиною
О давній годині.

І кайзаки не минають
Дерева святого.

На долину заїз[д]жають,
Дивуються з його
І моляться, і жертвами
Дерево благають,
Щоб парості розпустило
У їх біднім краї.

[19 червня — 25 липня 1848, Раїм]

Старенька сестро Аполлона,
Якби ви часом хоч на час
Придибали-таки до нас,

Невеличка річка.

Одно дерево.
Та, як бувало во дні они,
Возвисили б свій Божий глас
До оди пишно-чепурної,
Та й заходилися б обоє
Царів абощо воспівать.
Бо як по правді вам сказать,
То дуже вже й мені самому
Обридли тії мужики,
Та паничі, та покритки.
Хотілося б зогнать оскому
На коронованих главах,
На тих помазаниках Божих...
Так що ж, не втну, а як поможеш
Та як покажеш, як тих птах
Скубуть і патрають, то, може,
І ми б подержали в руках
Святопомазану чуприну.
Покиньте ж свій святий Парнас,
Придибайте хоч на годину
Та хоч старенький Божий глас
Возвисьте, дядино. Та ладом
Та добрим складом хоть на час,
Хоть на годиночку у нас
Ту вінценосную громаду
Покажем спереду і ззаду
Незрячим людям. В добрий час
Заходимось, моя порадо.

І

Не видно нікого в Ієрусалимі.
Врата на запорі, неначе чума
В Давидовім граді, Господом хранимім,
Засіла на стогнах. Ні, чуми нема;
А гірша лихая та люта година
Покрила Ізраїль — царева война!

Цареві князі, і всі сили,
І отроки, і весь народ,
Замкнувши в городі ківот,
У поле вийшли, худосилі,
У полі бились, сиротили
Маленьких діточок своїх.
А в городі младії вдови
В своїх світлицях, чорноброві,
Запершись, плачуть, на малих
Дітей взираючи. Пророка,
Свого неситого царя,
Кленуть Давида-сподаря.
А він собі, узявшись в боки,
По кровлі кедрових палат
В червленій ризі похо[д]жає.
Та, мов котюга, позирає
На сало, на зелений сад
Сусіди Гурія. А в саді,
В своїм веселім вертограді,
Вірсавія купалася,
Мов у Раї Єва,
Подружіє Гурієво,
Рабиня царева.
Купалася собі з Богом,
Лоно біле мила,
І царя свого святого
У дурні пошила.

Надворі вже смеркло, і, тьмою повитий,
Дрімає, сумує Ієрусалим.

В кедрових палатах, мов несамовитий,
Давид походжає і, о цар неситий,
Сам собі говорить: «Я... Ми повелим!

Я цар над Божіїм народом!
І сам я Бог в моїй землі!

Я все!..» — А трохи згодом
Раби вечерю принесли
І кінву доброго сикеру...
І цар сказав, щоб на вечерю
Раби рабиню привели,
Таки Версавію. Нівроку
До Божого царя-пророка
Сама Версавія прийшла,
І повечеряла, й сикеру
З пророком випила, й пішла
Спочити трохи по вечері
З своїм царем. І Гурій спав.
Йому, сердешному, й не снилось,
Що дома нищечком робилось,
Що з дому цар його украв
Не золото, не серебро,
А лучшеє його добро,
Його Версавію — украв.
А щоб не знав він ті[ї] шкоди,
То цар убив його, та й годі.
А потім цар перед народом
Заплакав трохи, одурив
Псалмом старого Анафана...
І, знов веселий, знову п’яний,
Коло рабині заходивсь.

II

Давид, святий пророк і цар,
Не дуже був благочестивий.
Була дочка в його Фамар
І син Амон. І се не диво,
Бувають діти і в святих,
Та не такі, як у простих,
А ось які. Амон щасливий,
Вродлйвий первенець й[о]го!
Лежить, нездужає чогось.
Давид стенає та ридає,
Багряну ризу роздирає
І сипле попіл на главу.
— Без тебе я не поживу
І дня єдиного, мій сину,
Моя найкращая дитино!
Без тебе сонця не узрю,
Без тебе я умру! умру! —
І йде, ридаючи, до сина.
Аж тюпає, немов біжить.
А той, бугай собі здоровий,
У храмині своїй кедровій
Лежить, аж стогне, та лежить,
Кепкує з дурня. Аж голосить,
Аж плаче, бідний, батька просить,
Щоб та Фамар, сестра, прийшла.
— Драгий мій отче і мій царю!
Вели сестрі моїй Фамарі,
Щоб коржика мені спекла
Та щоб сама і принесла,
То я, вкусив його, возстану
З одра недуги. — Вранці-рано
Фамар спекла і принесла
Опріснок братові. За руку
Амон бере її, веде
У темну храмину, кладе
Сестру на ліжко. Ламле руки,
Сестра ридає. І, рвучись,
Кричить до брата: — Схаменись,
Амоне, брате мій лукавий!
Єдиний брате мій! Я! Я!

Сестра єдиная твоя!
Де дінусь я, де діну славу,
І гріх, і стид? Тебе самого
І Бог і люде прокленуть!.. —
Не помогло-таки нічого.

Отак царевичі живуть,
Пустуючи, на світі.

Дивітесь, людські діти.

III

І поживе Давид на світі
Немалі літа,
Одрях старий, і покривали
Многйми ризами його,
А все-таки не нагрівали
Котюгу блудного свого.
От отроки й домірковались
(Натуру вовчу добре знали),
То, щоб нагріть його, взяли,
Царевен паче красотою,
Дівчат старому навели,
Да гріють кров’ю молодою
Свого царя. І розійшлись,
Замкнувши двері за собою.

Облизавсь старий котюга,

І розпустив слини,
І пазорі простягає
До Самантянини,
Бо була собі на лихо
Найкраща між ними,
Меж дівчатами; мов крин той
Сельний при долині —
Меж цвітами. Отож вона
І гріла собою

Царя свого, а дівчата
Грались меж собою
Голісінькі. Як там вона
Гріла, я не знаю,
Знаю тілько, що цар грівся
І... і не позна ю.

IV

По двору тихо походжає
Старий веселий Рогволод.
Дружина, отроки, народ
Кругом його во златі сяють.
У князя свято, виглядає
Із Литви князя-жениха
За рушниками до Рогніди.

Перед богами Лель і Ладо
Огонь Рогніда розвела;

Драгим єлеєм полила
І сипала в огнище ладан.
Мов ті валькірії, круг неї
Танцюють, граються дівчата

І приспівують:

«Гой, гоя, гоя!
Новії покої
Нумо лиш кві[т]чати,
Гостей сподіватись».

За Полоцьком, неначе хмара,
Чорніє курява. Біжать
І отроки, й старі бояра
І з Литви князя зострічать.
Сама Рогніда з Рогволодом
Пішла з дівчатами, з народом.

Не із Литви йде князь сподіваний,
Ще незнаємий, давно жаданий;

А із Києва туром-буйволом
Іде веприщем за Рогнідою
Володимир князь со киянами.

Прийшли, і город обступили
Кругом, і город запалили.
Владимир-князь перед народом
Убив старого Рогволода,
Потя народ, княжу поя,
Отидє в волості своя,
Отидє з шумом. І растлі ю,
Тую Рогніду молодую,
І прожене ю, і княжна
Блукає по світу одна,
Нічого з ворогом не вдіє.

Так отакії-то святії
Оті царі.

V

Бодай кати їх постинали,
Отих царів, катів людських.
Морока з ними, щоб ви знали,
Мов дурень, ходиш кругом їх,
Не знаєш, на яку ступити.
Так що ж мені тепер робити
З цими поганцями? Скажи,
Найкраша сестро Аполлона,
Навчи, голубко, поможи
Полазить трохи коло трона;
Намистечко, як зароблю,
Тобі к Великодню куплю.
Пострижемося ж у лакеї
Та ревносно в новій лівреї
Заходимось царів любить.
Шкода і оливо тупить.
Бо де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи.
Нащо ж себе таки дурить?
Ходімо в селища, там люде,
А там, де люде, добре буде,
Там будем жить, людей любить,
Святого Господа хвалить.

[кінець вересня — грудень1848, Косарал]

Добро, у кого є госпбда,
А в тій господі є сестра
Чи мати добрая. Добра,
Добра такого таки зроду
У мене, правда, не було,
А так собі якось жилось.

І довелось колись мені

В чужій далекій стороні
Заплакать, що немає роду,
Нема пристанища, господи!

Ми довго в морі пропадали,
Прийшли в Дар’ю, на якор стали;

З Ватаги письма принесли,
І всі тихенько зачитали.

А ми з колегою лягли

Та щось такеє розмовляли.

Я думав, де б того добра,
Письмо чи матір, взять на світі?
— А в тебе єсть? — Жена, і діти,
І дом, і мати, і сестра!

А письма нема...»

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

Оіїитарі&на

Давно се діялось колись,
Ще як борці у нас ходили
По селах та дівчат дурили,
З громади кпили, хлопців били
Та верховодили в селі, —
Як ті гусари на постої.
Ще за Гетьманщини святої,
Давно се діялось колись.

У неділю на селі,

У оранді на столі

Сиділи лірники та грали
По шелягу за танець.

Кругом аж курява вставала.

Дівчата тацювали

І парубки... — Уже й кінець!
Ануте іншу! — Та й це добра!
І знову ліри заревли,
І знов дівчата, мов сороки,
А парубки, узявшись в боки,
Навприсідки пішли.

Найкращий парубок Микита
Стоїть на лаві в сірій свиті.
Найкращий хлопець, та байстрюк,
Байстрюк собі та ще й убогий,
Так і нікому не до його,
Стоїть собі, як той...

Плечима стелю підпирає,
Та дивиться і замирає,
На титарівну... А та в квітах,
Мов намальована, стоїть
Сама собі, і на Микиту
Неначе глянула!.. Горить!
Горить Микита в сірій свиті!

Шеляга виймає

І за того остатнього
Музику наймає,
І нерівню титарівну
У танець вітає!!

— Одчепися, пройдисвіте! —

І зареготалась

Титарівна, — хіба тобі
Наймичок не стало! —
Насміялась титарівна,
З бідного Микити.
Насміялася при людях.
Що він в сірій свиті!
Буде тобі, титарівно!
Заплачеш, небого,
За ті сміхи!..

Де ж Микита?

В далеку дорогу

Пішов собі... З того часу

Не чуть його стало... З того часу титарівні
Щось такеє сталось!

Додому плачучи прийшла,
І спати плачучи лягла,
І не вечеряла!.. Не спала,
Яка лягла, така і встала,
Мов одуріла! Що робить?
423

Сама не знає! А Микита,
Неначе сич, у сірій свиті
Перед очима все стоїть!
Мара, та й годі! Титарівно!
В недобрий час з того нерівні
Ти насміялась... Стало жаль
Тобі його... Нудьга, печаль
І сором душу оступила,
І ти заплакала! Чого?

Того, що тяжко полюбила
Микиту бідного того!

Диво дивнеє на світі
З тим серцем буває!
Увечері цурається,
Вранці забажає!
Та так тяжко забажає,
Що хоч на край світа
Шукать піде... Отак тепер
Не знає, де дітись,
Титарівна... Хоч у воду,
Аби до Микити...

Стережітесь, дівчаточка,
Сміятись з нерівні,
Щоб не було і вам того,
Що тій титарівні!

Як та билина засихала,
А батько, мати турбувались,
На прощу в Київ повезли.
Святими травами поїли
І все-таки не помогли!
Втоптала стежку на могилу,
Все виглядать його ходила.
І стежка стала заростать,
Бо вже не здужає і встать.
Так он що сміхи наробили!

А він канув, провалився;
Його вже й забули,
Чи й був коли? Год за годом
Три годи минули.
На четвертий год в неділю,
У оранді на селі,
На широкому столі
Сліпі лірники сиділи;

По шелягу брали

І ту саму грали,
Що й позаторік. Дівчата
Так само дрібно танцювали,
Як і позаторік.

Завзятий,
У синій шапці, у жупані,
В червоних, як калина, штанях,
Навприсідки вліта козак,
Та ще й приспівує отак:
«Та спасибі батькові,
Та спасибі матері,
Що нас добули!

Як нас добували,
Жито розсипали
Вночі на печі...»

«Горілки! Меду! Де отаман?
Громада? Соцький? Препогане
Мерзенне, мерзле паробоцтво,
Ходіте биться! Чи бороться,
Бо я борець!..»

Не н[е]ділю,
Не дві, не три і не чотири!
Як тій болячці, як тій хирі,

Громадою годили
Тому борцеві... Вередує,
Як той панич... І де взялось,
Таке хиренне? Все село
Проклятого не нагодує.
А він собі гуляє, п’є
Та хлопцям жалю завдає
Тими дівчатами. Дівчата
Аж понедужали за ним.
Такий хороший та багатий!
Уже й не бореться ні з ким,
А так собі гуляє
Та вечорами у садочок
До титаря вчащає.
А титарівна зострічає,
Приспівує, примовляє:
«Чи не той це Микита,
Що з вильотами свита?»
Той це, той, що на селі
Ти насміялася колись.

А тепер сама до його
У садочок ходиш,
Сама йому, байстрюкові,
Як панові, годиш!

Не день, не два титарівна
В садочок ходила,
Не день, не два, як панові,
Микиті годила!

Догодилась титарівна

До самого краю

І незчулась!

Дні минули,
Місяці минають,
Мина літо, мина осінь,
Мина семий місяць, осьмий,
Уже й дев’ятий настає.
Настане горенько твоє!

У титаря у садочку,
У яру, криниця
Під вербою... До криниці,
Не води напиться,
Ледве ходить титарівна —
Трохи пожуриться,
Поплакати, погадати,
Як їй дівувати?

Де їй дітись од сорома,
Де їй заховатись?

Раз увечері зимою,
У одній свитині,
Іде боса титарівна
І несе дитину.

То підійде до криниці,
То знов одступає,
А з калини, мов гадина,
Байстрюк виглядає!
Положила на цямрину
Титарівна сина
Та й побігла... А Микита
Виліз із калини
Та й укинув у криницю,
Неначе щеня те!
А сам пішов, співаючи,
Соцькому сказати,
Та щоб ішов з громадою
Дитину шукати!!

У неділеньку раненько
Збиралася громадонька,
Та криницю виливали,
Та дитя теє шукали.
Найшли, найшли твого сина,
Титарівно, в баговинні.
Ой узяли безталанну,
Закували у кайдани,
Сповідали, причащали,
Батька, матір нарікали,
Громадою осудили
І живую положили
В домовину!., й сина з нею!
Та й засипали землею!
Стовп високий муровали,
Щоб про неї люде знали,
Дітей своїх научали,
Щоб навчалися дівчата,
Коли не вчить батько, мати.

Борця того в селі не стало;
А люде в Польщі зострічали
Якогось панича. Питав:
«Чи жива, каже, титарівна?
Чи насміхається з нерівні?»
Ото він самий! Покарав
Його Господь за гріх великий
Не смертію! — він буде жить,
І сатаною-чоловіком
Він буде по світу ходить
І вас, дівчаточка, дурить

Вовіки...

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]
Ну що 6, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!......

Похилившись,
Не те щоб дуже зажурившись,
А так на палубі стояв
І сторч на море поглядав,
Мов на Іуду... Із туману,
Як кажуть, стала виглядать
Червонолицая Діана...
А я вже думав спать лягать
Та й став, щоб трохи подивиться
На круглолицю молодицю
Чи теє... дівчину!.. Матрос,
Таки земляк наш з Островної*,
На вахті стоя,
Журився сам собі чогось,
Та й заспівав, — звичайне, тихо,
Щоб капітан не чув, бо з лиха
Якийсь лихий, хоч і земляк.
Співа матрос, як той козак,
Що в наймах виріс сиротою,
Іде служити в москалі!..

Давно, давно колись

Я чув, як, стоя під вербою,
Тихенько дівчина співала,
І жаль мені, малому, стало
Того сірому-сироту,

Що він утомився,
На тин похилився,

Люде кажуть і говорять:
«Мабуть, він упився».

І я заплакав, жаль малому
Було сіроми-сироти.

Чого ж тепер заплакав ти?

Оренбург, губ.
Чого тепер тобі, старому,
У цій неволі стало жаль —
Що світ зав’язаний, закритий!
Що сам єси тепер москаль,
Що серце порване, побите,
І що хороше-дороге
Було в йому, то розлилося,
Що ось як жити довелося, —
Чи так, лебедику?! — Еге...
[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Мов за подушне, оступили
Оце мене на чужині
Нудьга і осінь. Боже милий,
Де ж заховатися мені?

Що діяти? Уже й гуляю
По цім Аралу; і пишу.
Віршую нищечком, грішу,
Бог зна колишнії случаї
В душі своїй перебираю
Та списую; щоб та печаль
Не перлася, як той москаль,
В самотню душу. Лютий злодій
Впирається-таки, та й годі.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

ті а

Не жаль на злого, коло його
І слава сторожем стоїть.
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.

І досі нудно, як згадаю
Готический с часами дом;
Село обідране кругом;

І шапочку мужик знімає,
Як флаг побачить. Значить, пан
У себе з причетом гуляють.
Оцей годований кабан!

Оце ледащо. Щирий пан,
Потомок гетьмана дурного,
І презавзятий патріот;
Та й християнин ще до того.
У Київ їздить всякий год,
У свиті ходить меж панами,
І п’є горілку з мужиками,
І вольнодумствує в шинку.
Отут він ввесь, хоч надрюкуй.
Та ще в селі своїм дівчаток
Перебирає. Та спроста
Таки своїх байстрят з десяток
У год подержить до хреста.
Та й тілько ж то. Кругом паскуда!
Чому ж його не так зовуть?
Чому на його не плюють?
Чому не топчуть!! Люде, люде!
За шмат гнилої ковбаси

У вас хоч матір попроси,
То оддасте. Не жаль на його,
На п’яного Петра кривого.
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей!

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

9\3.

Немає гірше, як в неволі
Про волю згадувать. А я
Про тебе, воленько моя,
Оце нагадую. Ніколе
Ти не здавалася мені
Такою гарно-молодою
І прехорошою такою
Так, як тепер на чужині,
Та ще й в неволі. Доле! Доле!
Моя ти співаная воле!

Хоч глянь на мене з-за Дніпра,
Хоч усміхнися з-за....

І ти, моя єдиная,
Встаєш із-за моря,
З-за туману, слухняная
Рожевая зоре!

І ти, моя єдиная,
Ведеш за собою
Літа мої молодії,
І передо мною
Ніби море заступають
Широкії села

З вишневими садочками
І люде веселі.

І ті люде, і село те,
Де колись, мов брата,
Привітали мене. Мати!
Старесенька мати!
Чи збираються ще й досі
Веселії гості
Погуляти у старої,
Погуляти просто,
По-давньому, по-старому,
Од світа до світу?
А ви, мої молодії
Чорнявії діти,
Веселії дівчаточка,
І досі в старої
Танцюєте? А ти, доле!
А ти, мій покою!

Моє свято чорнобриве,
І досі меж ними
Тихо, пишно похо[д]жаєш?
І тими очима,
Аж чорними — голубими,
І досі чаруєш
Людські душі? Чи ще й досі
Дивуються всує
На стан гнучий? Свято моє!
Єдинеє свято!

Як оступлять тебе, доле,
Діточки-дівчата
Й защебечуть по своєму
Доброму звичаю,
Може, й мене ненароком
Діточки згадають.

Може, яка і про мене
Скаже яке лихо.

Усміхнися, моє серце,
Тихесенько-тихо,
Щоб ніхто і не побачив...
Та й більше нічого.

А я, доленько, в неволі
Помолюся Богу.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала 6.

А може б, потім нагадала,
Сказавши: «Снилося дурній».
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

[Марина]

Неначе цвяшок, в серце вбитий,
Оцю Марину я ношу.

Давно б списать несамовиту,
Так що ж? Сказали б, що брешу,
Що на панів, бачиш, сердитий,
То все такеє і пишу
Про їх собачії звичаї...

Сказали б просто — дурень лає

За те, що сам крепак,
Неодукований сіряк.
Неправда! Єй-богу, не лаю:
Мені не жаль, що я не пан,
А жаль мені, і жаль великий,
На просвіщенних християн.
І звір того не зробить дикий,
Що ви, б’ючи поклони,
З братами дієте... Закони
Катами писані за вас.

То вам байдуже, в добрий час
У Київ їздите щороку
Та сповідаєтесь, нівроку,
У схимника!..

Та й те сказать,
Чого я турбуюсь?
Ані злого, ні доброго
Я вже не почую.
А як, кажу, хто не чує,
То тому й байдуже.
Прилітай же з України,
Єдиний мій друже,
Моя думо пречистая,
Вірная дружино,
Та розкажи, моя зоре,
Про тую Марину,
Як вона у пана злого
І за що страдала?
Та нищечком, щоб не чули
Або не дознались.

А то скажуть, що на шляху
Чинимо розбої,
Та ще дальше запровторять.
Пропадем обоє..............

. . . . Недавно це було.
Через село весілля йшло,
А пан з костьолу їхав,
Чи управитель, а не пан.
За вихилясами придан,
За язиком та за сміхом
Ніхто й не бачив, як проїхав
Той управитель, лях ледачий.

А він так добре бачив,
А надто молодую!..

За що пак милує Господь
Лихую твар такую,
Як цей правитель?.. Другий год,
Як він з німецькими плугами
Забрався голий в цей куток.
А що тих бідних покриток
Пустив по світу з байстрюками!
Отже й нічого! А жонатий

І має двоє діточок,
Як ангеляточок.

Дивітесь, вийшла погуляти,
Мов краля, пані молодая
З двома маленькими дітьми.
Із коча пан мій вилізає

І посила за молодим.
А потім діточок вітає
І жінку, кралю молодую,
Аж тричі, бідную, цілує.
І, розмовляючи, пішли
Собі в покої... Незабаром
І молодого привели
(З весілля та в гусари).
Назавтра в город одвезли
Та й заголили в москалі!
Отак по нашому звичаю
Не думавши, кончають!

А молода? Мабуть, без пари
Судилось Господом зносить
Красу і молодость... Мов чари,
Розсипалось та розлилось,
І знову в люде довелось
Проситись в найми? Ні, не знову:
Вона вже панна покойова,
Уже Марисею зовуть,
А не Мариною! — Найпаче
Сердешній плакать не дають,
Вона ж сховається та й плаче.
Дурна! їй шкода мужика
Та жаль святого сіряка.

А глянь лиш гарно кругом себе, —
І раю кращого не треба!
Чого ти хочеш, забажай,
Всього дадуть, та ще й багато!
«Не треба, — кажеш, — дайте хату!»
Цього вже лучше й не благай,
Бо це... сама здорова знаєш...
Дивися, огирем яким
— ••^434^*>—-----------------

Сам пан круг тебе похо[д]жає,
Уже чи добрим, чи лихим,
А будеш панською ріднею,
Хіба повісишся!.. За нею

Приходила мати
У пана просити.
Звелів не пускати,
А як прийде, бити —
Що тут їй робити?

Пішла, ридаючи, в село.
Одним одно дитя було,
Та й те пропало......

Неначе ворон той летяче
Про непогоду людям кряче,
Так я про сльози, та печаль,
Та про байстрят отих ледачих,
Хоть і нікому їх не жаль,
Розказую та плачу.

Мені їх жаль!.. Мій Боже мили[й],
Даруй словам святую силу —
Людськеє серце пробивать,
Людськії сльози проливать,
Щоб милость душу осінила,
Щоб спала тихая печаль
На очі їх, щоб стало жаль
Моїх дівчаток, щоб навчились
Путями добрими ходить,
Святого Господа любить
І брата миловать...

Насилу

Прийшла додому, подивилась:
Цвіти за образом святим,
І на вікні стоять цвіти,
На стінах фарбами хрести,
Неначе добрая картина,
Понамальовані... Марина!

І все Марина, все сама!
Тілько Мариночки нема.
І ледве-ледве вийшла з хати,
Пішла на гору, на прокляті
Палати глянуть, та й пішла
Аж до палат, під тином сіла
І ніч цілісіньку сиділа
Та плакала. Уже з села
Ватажники ватагу гнали,
А мати плакала, ридала.
Уже і сонечко зійшло,
Уже й зайшло, смеркати стало
Не йде, сердешная, в село,
Сидить під тином; проганяли,
Уже й собаками цькували —
Не йде, та й годі...

А Марина в сукні білій,
Неначе білиця,
Богу молиться та плаче,
Замкнута в світлиці.
Опріч пана, у світлицю
Ніхто не вступає,
Сам і їсти їй приносить,
І просить, благає,
Щоб на його подивилась,
Щоб утерла очі...

І дивитися не хоче,
І їсти не хоче.

Мордується лях поганий,
Не зна, що й почати.

А Марина в’яне, сохне
У білих палатах.

Уже й літо минулося,
Зима вже надворі,
А Марина сидить собі,
Уже й не говорить
І не плаче... отак її
Доконав, небогу,
Той правитель... а все-таки
Не вдіє нічого,
Хоч заріж її, та й годі,
Така вже вродилась.
Раз увечері зимою
Марина дивилась
На ліс чорний, а з-за лісу
Червоний діжою
Місяць сходив... — І я колись
Була молодою... —
Прошептала, задумалась,
Потім заспівала:

«Хата на помості,
Наїхали гості,
Розплітали коси
Та стрічки знімали,
А пан просить сала,
А чорт їсти просить.
Гуси, гуси білі
В ірій полетіли,
А сірі на море!..»

Завили пси надворі,
Зареготалися псарі,
А пан червоний, аж горить,
Іде в світлицю до Марини,
Як Кирик п’яний...

Ніби в хаті,
На холоді сердешна мати
Під тином, знай собі, сидить.
Стара неначе одуріла.
Мороз лютує, аж скрипить,
Луна червона побіліла,
І сторож боязно кричить,
Щоб злого пана не збудить.
Аж глядь, палати зайнялися.
Пожар! пожар! І де взялися
Ті люде в Бога? Мов з землі
Родилися, і тут росли;
Неначе хвилі, напливали
Та на пожар той дивувались.
Та й диво там-таки було!
Марина гола-наголб
Перед будинком танцьовала
У парі з матір’ю! — і страх,
З ножем окровленим в руках,
І приспівувала......

«Чи не це ж та кумася,
Що підтикалася!..

Як була я пані
В новому жупані,
Паничі лицялись,
Руку цілували!..»
(До матері.)

А ви до мене на весілля
З того світу прийшли?
Мені вже й косу розплели,
Та пан приїхав... Гиля! Гиля!
Чи то не гуси, то пани,
Дивися, в ірій полетіли —
Агу! Гиля! До сатани,
До чорта в гості! Чуєш! Чуєш!
У Києві всі дзвони дзвонять.
Чи бачиш, он огонь горить,
А пан лежить собі, читає
І просить пити... А ти знаєш,
Що я зарізала його?..
Дивися, онде головнею
Стоїть на комині. Чого,
Чого ти дивишся на неї?
Це мати! мати! Не дивись!
А то з’їси. Ось на, давись!

(Дає дулі і співає.)
«Полюбила москаля,
Та ще й зуби виска ля!
Москалі! Москалі!
Запасок навезли,
Паничі
Дукачів,
А поповичі з міста
Навезли намиста!..

Бий, дзвоне, бий,
Хмару розбий,
Нехай хмара
На татари,
А сонечко на хрестьяне,
Бий, дзвоне, бий!»

Мати

Мариночко, ходімо спать!

Марина

Ходімо спать, бо завтра рано
До церкви підемо; поганий,
Дивися, лізе цілувать.

Ось тобі, на!..

Мати

Ходімо спать.

(До людей.)

Хрещені люде, поможіте!

Марина

Беріть мене! Беріть, в’яжіте,
Ведіть до пана у світлицю!
А ти чи підеш подивиться,
Якою панною Марина
У пана взаперті сидить?

І в’яне, сохне, гине, гине
Твоя єдиная дитина,
Твоя Мариночка....

(Співає.)

«Ой гиля, гиля, сірії гуси,
Гиля на Дунай.

Зав’язала головоньку,
Тепер сиди та думай».

І пташкам воля в чистім полі
І пташкам весело літать,
А я зов’янула в неволі.

(Плаче.)

Хоча б намисто було взять.
Оце б повісилась... От бачиш.
Тепер і шкода... хоч топись!
Чого ж ти, мамо моя, плачеш?
Не плач, голубонько, дивись,
Це я, Мариночка твоя!

Дивися, чорная змія
По снігу лізе... Утечу,
У ірій знову полечу,
Бо я зозулею вже стала...
Чи він у гості не приходив?
Убили, мабуть, на войні?
А знаєш, снилося мені:
Удень неначе місяць сходив,
А ми гуляєм понад морем
Удвох собі; дивлюся, зорі
Попадали неначе в воду,
Тілько осталася одна,
Одна-однісінька на небі;
А я, неначе навісна,
В Дунаєві шукаю броду,
З байстрям розхристана бреду.
Сміються люде надо мною,
Зовуть покриткою, дурною,
І ти смієшся, а я плачу,
Ба ні, не плачу, регочусь...
Дивися, як я полечу,
Бо я сова... — Та й замахала,
Неначе крилами, руками
І пострибала через двір
У поле, виючи, мов звір.
Пошкандибала стара мати
Свою Марину доганяти.
Пани до одного спеклись,
Неначе добрі поросята.
Згоріли білії палати,
А люде тихо розійшлись.
Марини й матері не стало.
Уже весною, як орали,
Два трупи на полі найшли
І на могилі поховали.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

{Пророку

Моїй любій кумасі, И.В. Тарновській.
На пам’ять 17 декабря 1859 року

Неначе праведних дітей,
Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка —
Свою любов благовіст[ит]ь!
Святую правду возвістить!
Неначе наш Дніпро широкий,
Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко!
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі. Полюбили
Того пророка, скрізь ходили
За ним і сльози, знай, лили
Навчені люди. І лукаві!

Господнюю святую славу
Розтлили... І чужим богам
Пожерли жертву! Омерзились!

І мужа свята... Горе вам!

На стогнах каменем побили.
І праведно Господь великий,
Мов на звірей тих лютих, диких,
Кайдани повелів кувать,
Глибокі тюрми покопать.

І роде лютий і жестокий!
Вомісто кроткого пророка...
Царя вам повелів надать!

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

[Ситі]

На ниву в жито уночі,
На полі, на роздоллі,
Зліталися поволі

Сичі —

Пожартувать,
Поміркувать,

Щоб бідне птаство заступить,
Орлине царство затопить

І геть спалить.

Орла ж повісить на тичині.

І при такій годині
Республіку зробить!

І все б, здавалося? А ні,
Щоб не толочили пашні...
Воно було б не диво,
Якби хто інший на тій ниві
Сильце поставив, а то зирк!
Таки голісінький мужик
Поставив любо. Та й пішов
В копиці спать собі, а рано,
Не вмившися, зайшов
Гостей довідать... «Та й погані!
Усі до одного сичі —
Оце тобі вари й печи!»
Щоб не нести додому
Таке добро, то повбивав,
А інших гратися оддав,
Приборканих, ворбнам

І не сказав нікому.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* X- X-

Меж скалами, неначе злодій,
Понад Дністром іде вночі
Козак. І дивиться, йдучи
На каламутну темну воду,
Неначе ворогові в очі,
Неначе вимовити хоче:

«Дністре, вбдо каламутна,
Винеси на волю!

Або втопи принамені,
Коли така доля». —
Та й роздігся на камені,
У воду кинувся, пливе,
Аж хвиля синяя реве.

І, ревучи, на той берег
Козака виносить.
Стрепенувся сіромаха —
І голий, і босий,
Та на волі, й більш нічого
У Бога не просить.

Постривай лиш: може, брате,
На чужому полі
Талану того попросиш
Та тієї долі...

Пішов собі темним яром

Та співає, йдучи:

«Ой із-під гори та із-під кручі
Ішли мажі риплючі,
А за ними йде та чорнявая
Та плаче-рида йдучи». —

Уже як хочете, хоч лайте,
Хоч і не лайте й не читайте
Про мене... Я і не прошу,
Для себе, братики, спишу,
Ще раз те оливо потрачу;
А може, дасть Бог, і заплачу,
То й буде з мене.

Нумо знов

Покинув матір і господу,
Покинув жінку, жаль, та й годі!
На Бессарабію пішов
Оцей козак; погнало горе
До моря пити; хоч говорять:
«Аби файда в руках була,
А хлопа, як того вола,
У плуг голодного запряжеш».

Троха лишень, чи так?

Ще змалку з матір’ю старою
Ходив з торбами цей козак,
Отак і виріс сиротою,
У наймах. Сказано, шарпак,
То й одружився собі так,
Узяв хорошу, та убогу,
Звичайне, наймичку. А пан!..
(І неталан наш, і талан,
Як кажуть люде, все од Бога).
Наглядів, клятий! Панські очі!
Та й ну гостинці засилать.
Так і гостинців брать не хоче,
Не хоче й пана закохать!

Що тут робить? За чоловіка,
Укоротивши йому віка...
А жінку можна привітать.
Трохи не сталося отак.
До нитки звівся мій козак,
Усе на панщині проклятій,
А був хазяїн ....

А жіночку свою любив —
І — Господи єдиний! —
Як те паня, як ту дитину,
У намистах водив!

Та знемігся неборака,
Хоч продавай хату
Та йди в найми. Отак його
Отой пан проклятий
Допік добре. А жіночка
Мов цього й не знає,
У доброму намист [е]чку
В садочку гуляє —
Як та краля! — Що тут робить? —
Сердега міркує. —
Покину їх та утечу.

Хто ж їх нагодує?

Хто догляне? Одна — стара,
Не здужає встати,
А другая — молодая,
Дума погуляти!

Як же його? Що діяти?

Горе моє! Горе! —
Та й пішов, торбину взявши,
За синєє море!

Шукать долі. Думав прийти
Та хоч жінку взяти...

Стара мати і тут буде
Віку доживати
На господі!..

Так отак-то

Трапляється в світі:
Думав жити, доживати
Та Бога хвалити,
А довелось на чужині
Тілько сльози лити!

Більш нічого. Нудно йому
На чужому полі!

Всього надбав, роботяга,
Та не придбав долі!

Талану того святого...
Світ Божий не милий.
Нудно йому на чужині,
І добро остило!
Хочеться хоч подивиться
На свій край на милий!
На високії могили!

На степи широкі!

На садочок! На жіночку!

Кралю карооку!

Та й поплив Дністром на сей бік,
Покинувши волю.
Бродягою... О Боже мій!
Якеє ти, поле!

Своє поле! Яке-то ти

Широке... широке!..

Як та воля............

Прийшов додому уночі.
Стогнала мати на печі,
А жінка у коморі спала.
(Бо пан нездужа). Жінка встала,
Неначе п явка та, впилась
І, мов водою, залилась
Дрібними, як горох, сльозами.
І це трапляється меж нами,
Що ніж на серце наставля,
А сам цілує!.. Ожила
Моя сердешна молодиця!

І де ті в Гбспода взялися
Усякі штучнії їства?
Сама ж неначе нежива
На плечі пада... Напоїла,
І нагодувала,
І спать його, веселого,
В коморі поклала!..
Лежить собі неборака,
Думає, гадає,
Як то будем мандрувати...
І тихо дрімає...

А жіночка молодая
Кинулась до пана,
Розказала — отак і так.

Любо та кохано
Прийшли, взяли сіромаху
Та й повезли з дому
Пройдисвіта, волоцюгу...
Прямо до прийому.

І там доля не кинула —
Дослуживсь до чину,
Та вернувся в село своє
І служить покинув.

Уже матір поховали
Громадою люде,
І пан умер, а жіночка
Московкою всюди
Хиляється... і по жидах
І по панах, боса...
Найшов її, подивився...
І, сивоволосий,
Підняв руки калічені
До святого Бога,
Заридав, як та дитина...
І простив небогу!..

Отак, люде, научайтесь
Ворогам прощати,
Як сей неук!

Де ж нам, грішним,
Добра цього взяти?

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]
* * *

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом загорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]
І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п’яний, очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем
Нудити світом? Не говорить,
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* 4 4

Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб’ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі... Та на волі
Ще моляться Богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]
4 4 4

І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
Аж бачу, там тілько добро,
Де нас нема. В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село...
У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину... Добре, мамо,
Що ти заран[н]є спать лягла,
А то б ти Бога прокляла
За мій талан.

Аж страх погано
У тім хорошому селі.
Чорніше чорної землі
Блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур’яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люде подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..

І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.

І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани...

Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать — і мовчать!

А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Меж горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі.

Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]
* * *

Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві
Оці вірші віршую я.
Для себе, братія моя!

Мені легшає в неволі,
Як я їх складаю.
З-за Дніпра мов далекого
Слова прилітають
І стеляться на папері,
Плачучи, сміючись,
Мов ті діти. І радують
Одиноку душу
Убогую. Любо мені.
Любо мені з ними,
Мов батькові багатому
З дітками малими.
І радий я, і веселий,
І Бога благаю,
Щоб не приспав моїх діток
В далекому краю.
Нехай летять додомоньку
Легенькії діти
Та розкажуть, як то тяжко
Було їм на світі.

І в сім’ї веселій тихо
Дітей привітають,
І сивою головою
Батько покиває.
Мати скаже: «Бодай тії
Діти не родились».
А дівчина подумає:
«Я їх полюбила».

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]
***

Коло гаю, в чистім полі,
На самій могилі,
Дві тополі високії
Одна одну хилить.

І без вітру гойдаються,
Мов борються в полі.
Ото сестри-чарівниці —
Отії тополі.

Закохалися обидві
В одного Івана;
А Іван, козак звичайний,
Обох їх не ганив,
А лицявся то з тією,
То з другою любо...
Поки в яру увечері
Під зеленим дубом
Не зійшлися усі троє.
— Отак-то ти, кате!

Згнущаєшся над сестрами... —
І пішли шукати
Трути-зілля, щоб Івана
Завтра отруїти.

Найшли зілля, накопали
І стали варити.

Заплакали, заридали...
А нема де дітись,
Треба варить. Наварили,
Йвана отруїли
Й поховали коло гаю
В полі на могилі.

І байдуже? Ні, не дуже.
Бо сестри ходили
Що день Божий вранці-рано
Плакать над Іваном,
Поки самі потруїлись
Тим зіллям поганим.
А Бог людям на науку
Поставив їх в полі
На могилі тополями.
І тії тополі
Над Іваном на могилі,
Коло того гаю;

І без вітру гойдаються,
І вітер гойдає.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

Якби мені черевики,
То пішла б я до музики,
Горенько моє!

Черевиків немає,
А музика грає! Грає!

Жалю завдає!

Ой піду я боса полем,
Пошукаю свою долю...
Доленько моя!

Глянь на мене, чорнобриву,
Моя доле неправдива...
Безталанна я!

Дівчаточка на музиках

У червоних черевиках...

Я світом нуджу.

Без розкоші, без любові
Зношу мої чорні брови,
У наймах зношу!

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

І багата я.

І вродлива я,
Та не маю собі пари,
Безталанна я.

Тяжко, тяжко в світі жить
І нікого не любить,
Аксамитові жупани
Одинокій носить.
Полюбилась би я,

Одружилась би я
З чорнобривим сиротою,
Та не воля моя!

Батько, мати не сплять,

На сторожі стоять,

Не пускають саму мене

У садочок гулять.

А хоч пустять, то з ним,

З препоганим старим,

З моїм нелюбом багатим,

З моїм ворогом злим!

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Полюбилася я,

Одружилася я

З безталанним сиротою —
Така доля моя!

Люде гордії, злі

Розрізнили, взяли

Та повезли до прийому —
Оддали в москалі!

І московкою я,

Одинокою я

Старіюся в чужій хаті
Така доля моя!

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Породила мене мати
У високих у палатах,
Шовком повила.

У золоті, в аксамиті,

Мов та квіточка укрита,
Росла я, росла.

І виросла я на диво:

Кароока, чорнобрива,
Білолицая.

15*
Убогого полюбила,
Мати заміж не пустила,
Осталася я

У високих у палатах
Увесь вік свій дівувати,
Недоля моя.

Як билина при долині,
В одинокій самотині
Старіюся я.

На світ Божий не дивлюся,
Ні до кого не горнуся...

А матір стару...

Прости мене, моя мати!
Буду тебе проклинати,
Поки не умру.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Ой я свого чоловіка
В дорогу послала,
А од шинку та до шинку
Стежечку топтала.
Та до куми заходила
Пшона позичати,
Отих дітей годувати
В нетопленій хаті.

І нагодувала,

І спати поклала,
Сама пішла до дяка
Добувати п’ятака

Та й заночувала.
А із Криму чоловік
Ледве ноги доволік.

Воли поздихали,
Вози поламались.

З батіжками чумаченьки
Додому вертались.

Увійшов у хату,
Ударивсь об поли:
Лазять діти у запічку
Голодні і голі.

— А де ваша, діти, мати? —
Сердешний питає.

— Тату! тату! наша мати
У шинку гуляє.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Ой виострю товариша,
Засуну в халяву
Та піду шукати правди
І тієї слави.

Ой піду я не лугами

І не берегами,

А піду я не шляхами,
А понад шляхами.

Та спитаю в жидовина,

В багатого пана,
У шляхтича поганого
В поганім жупані.

І у ченця, як трапиться, —

Нехай не гуляє,

А Святе Письмо читає,
Людей поучає.

Щоб брат брата не різали,

Та не окрадали,
Та в москалі вдовиченка
Щоб не оддавали.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

По улиці вітер віє
Та сніг замітає.

По улиці попідтинню

Вдова шкандибає

Під дзвіницю, сердешная,

Руки простягати

До тих самих, до багатих,

Що сина в салдати

Позаторік заголили.

А думала жити...

Хоч на старість у невістки
В добрі одпочити.

Не довелось. Виблагала
Тую копійчину...

Та Пречистій поставила
Свічечку за сина.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

Ой сяду я під хатою,
На улицю гляну,
Як-то тії дівчаточка
Без своєї Ганни,
Без моєї Ганнусеньки
У хрещика грають.

І граються невесело,
І не так співають
Дівчаточка. А моєї
Голубки немає.

У свекрухи десь воркує,
Мене виглядає.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

Закувала зозуленька
В зеленому гаї,
Заплакала дівчинонька —
Дружини немає.
А дівочі молодії
Веселії літа,
Як квіточки за водою,
Пливуть з сього світа.
Якби були батько, мати
Та були б багаті,
Було б кому полюбити,
Було б кому взяти.
А то нема, сиротою
Отак і загину,
Дівуючи в самотині,
Де-небудь під тином.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]
ТІЇ&агка

«Ой не п’ється горілочка,
Не п’ються й меди.
Не будете шинкувати,
Прокляті жиди.
Ой не п’ється теє пиво,
А я буду пить.

Не дам же я вражим ляхам
В Україні жить.

Ходім, батьки-отамани,
У Фастов в неділю:
Та надінем вражим ляхам
Кошуленьку білу.
Ні, не білу, а червону...
Ходім погуляєм.
Та в пригоді свого батька
Старого згадаєм,
Полковника фастовського
Славного Семена.

Ходім, брати: не згинете,
Хлопці, коло мене».

В Переп’яті гайдамаки
Нишком ночували.
До схід сонця у Фастові
Хлоп’ята гуляли.
Прийди з того Межигор’я,
Наш славний Палію,
Подивися, що той Швачка
У Фастові діє!
Добре діє! У Фастові,
У славному місті,
Покотилось ляхів, жидів
Не сто і не двісті,
А тисячі. А майдани
Кров почервонила.
А оранди з костьолами,
Мов свічки, згоріли.

В самім замку невеличку
Церковку святую
Не спалено. Отам Швачка
Співа «Алілуя».
Хвалить Господа, веселий,
І каже сідлати

Коня свого вороного;

Має погуляти
У Бихові, славнім місті,
З Левченком укупі,
Потоптати жидівського
Й шляхетського трупу.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда.

Заболіла головонька,
Заболів живіт,
Упав чумак коло воза,
Упав та й лежить.

Із Одеси преславної
Завезли чуму.

Покинули товариші —
Горенько йому.

Воли його коло воза
Понуро стоять.

А із степу гайворони
До його летять.

Ой не клюйте, гайворони,
Чумацького трупу,
Наклювавшись, подохнете
Коло мене вкупі.

— Ой полетіть, гайворони,
Мої сизокрилі,
До батечка та скажіте,
Щоб службу служили
Та за мою грішну душу
Псалтир прочитали,
А дівчині молоденькій
Скажіть, що [6] не ждала.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]
На улиці невесело,
В хаті батько лає,
А до вдови на досвітки
Мати не пускає.

Що ж мені робити,
Де мені подітись?
Чи то з іншим полюбитись,
Чи то утопитись?

Ой надіну я сережки
І добре намисто
Та піду я на ярмарок
В неділю на місто.
Скажу йому: «Сватай мене
Або одчепися!..

Бо як мені у матері...
То лучше топиться».
[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

У тієї Катерини
Хата на помості,
Із славного Запорожжя
Наїхали гості.

Один Семен Босий,
Другий Іван Голий,
Третій славний вдовиченко
Іван Ярошенко.

«З’їздили ми Польщу
І всю Україну,
А не бачили такої,
Я[к] се Катерина».
Один каже: «Брате,
Якби я багатий,
То оддав би все золото
Оцій Катерині
За одну годину».
Другий каже: «Друже,
Якби я був дужий,
То оддав би я всю силу
За одну годину
Оцій Катерині».
Третій каже: «Діти,
Нема того в світі,
Чого б мені не зробити
Для цієї Катерини
За одну годину».

Катерина задумалась

І третьому каже:
«Єсть у мене брат єдиний
У неволі вражій!

У Криму десь пропадає,
Хто його достане,
То той мені, запорожці,
Дружиною стане».
Разом повставали,
Коней посідлали,
Поїхали визволяти
Катриного брата.

Один утопився
У Дніпровім гирлі,
Другого в Козлові
На кіл посадили.
Третій, [Іван] Ярошенко,
Славний вдовиченко,
З лютої неволі,
Із Бакчисараю,
Брата визволяє.

Заскрипіли рано двері
У великій хаті.

«Вставай, вставай, Катерино,
Брата зострічати».

Катерина подивилась
Та й заголосила:

«Це не брат мій, це мій милий,
Я тебе дурила...»
«Одурила!..» — І Катрина
Додолу скотилась
Головонька... «Ходім, брате,
З поганої хати».

Поїхали запоро[ж]ці
Вітер доганяти.

Катерину чорнобриву
В полі поховали,
А славнії запорожці
В степу побратались.
[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

Із-за гаю сонце сходить,
За гай і заходить.

По долині увечері
Козак смутний ходить.
Ходить він годину,
Ходить він і другу.
Не виходить чорнобрива
Із темного лугу,
Не виходить зрадливая...
А з яру та з лісу
З собаками та псарями
їде пан-гульвіса.

Цькують його собаками,
Крутять назад руки
І завдають козакові
Смертельної муки;

У льох його, молодого,
Той пан замикає...

А дівчину покриткою
По світу пускає.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

Ой пішла я у яр за водою,
Аж там милий гуляє з другою.

А другая тая,
Розлучниця злая,
Багатая сосідонька,
Вдова молодая.

А я вчора з нею,
З сією змією,
В полі плоскінь вибирала

Та все й розказа[ла],
Що як мене любить,
Женитися буде,
І до себе злую суку
Просила в придане.
Йване мій, Іване,
Друже мій коханий,
Побий тебе сила Божа
На наглій дорозі.
[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть, жалкуючи,
Плачучи, осудять,
І попросять тебе в хату.
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб тебе добити...

Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.

А ці добрі люде
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.

Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.

Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом’яни.

Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.

Мене не стане, не йди меж люди,
Іди ти в гай;

Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.

Найдеш у гаю тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
Її колись.

Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.

А як побачиш з дітками матір,
То не дивись.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?

— Почорніло я од крові
За вольную волю.

Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили.
Та ще мене гайворони
Укрили з півночі...
Клюють очі козацькії,
А трупу не хочуть.
Почорніло я, зелене,
Таза вашу волю...

Я знов буду зеленіти,
А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю,
Будете орати

Мене стиха та, орючи,
Долю проклинати.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

Туман, туман долиною,
Добре жити з родиною.
А ще лучше за горою
З дружиною молодою.
Ой піду я темним гаєм,
Дружиноньки пошукаю.
«Де ти? Де ти, озовися!
Прийди, серце, пригорнися.
Нумо, серце, лицятися
Та поїдем вінчатися,
Щоб не знали батько й мати,
Де ми будем ночувати».
Одружилась, заховалась,
Бодай була не кохалась.
Легше було б самій жити,
Як з тобою в світі битись.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

У неділеньку у святую,
У досвітнюю годину,
У славному-преславному
Місті Чигирині
Задзвонили в усі дзвони,
З гармати стріляли,
Превелебную громаду
Докупи скликали.

З святими корогвами
Та з Пречистими образами
Народ з попами

З усіх церков на гору йде,
Мов та Божа пчола, гуде.
З монастиря святого
У золоті, аж сяє,
Сам архімандрит вихо[д]жає,
Акафіст читає,
Поклони покладає.

Поважно та тихо

У ранюю пору
На високу гору
Сходилися полковники.

І ві[й]сько, як море,
З знаменами, з бунчугами
З Лугу виступало,
Та на трубах вигравало,
І на горі разом стало.
Замовкли гармати,
Оніміли дзвони,
І громада покладає
Земниє поклони.
Молебствіє архімандрит
Сам на горі править,
Святого Бога просить, хвалить,
Щоб дав їм мудрості дознати,
Гетьмана доброго обрати.
І одногласне, одностайне
Громада вибрала гетьмана —
Преславного Лободу Івана,
Лицаря старого,
Брата військового.

У труби затрубили,
У дзвони задзвонили,
Вдарили з гармати,
Знаменами, бунчугами
Гетьмана укрили.
Гетьман старий ридає,
До Бога руки знімає,
Три поклони покладає
Великій громаді.
І, мов дзвоном дзвонить,
Говорить:

— Спасибі вам, панове-молодці,
Преславнії запорожці,
За честь, за славу, за повагу,
Що ви мені учинили,
А ще б краще ви зробили,
Якби замість старого
Та обрали молодого
Завзятого молодця,
Преславного запорожця,
Павла Кравченка-Наливайка.
Я стар чоловік, не здужаю встати,
Буду йому пораду давати,
По-батьківській научати,
Як на ляха стати.

Тепер прелютая година
На нашій славній Україні.
Не мені вас, братця,
На ляха водити.

Не мені тепер, старому,
Булаву носити.

Нехай носить Наливайко
Козакам на славу,
Щоб лякались вражі ляхи
У своїй Варшаві. —
Громада чмелем загула,
У дзвони задзвонили,
Гармата заревла,
І бунчугами вкрили
Преславного запорожця
Павла Кравченка-Наливайка.
[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

У перетику ходила
По оріхи,
Мірошника полюбила
Для потіхи.

Мельник меле, шеретує,
Обернеться, поцілує
Для потіхи.

У перетику ходила
По опеньки,
Лимаренка полюбила,
Молоденька.

Лимар кичку зашиває,
Мене горне, обнімає,
Молоденьку.

У перетику ходила

Я по дрова

Та бондаря полюбила,
Чорноброва.

Бондар відра набиває,
Мене горне, пригортає,
Чорноброву.

Коли хочеш добре знати,
Моя мати,
Кого будеш попереду
Зятем звати —
Усіх, усіх, моя мамо,
У неділеньку зятями
Будеш звати.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]
* * *

У неділеньку та ранесенько,
Ще сонечко не зіходило,
А я, молоденька,
На шлях, на дорогу
Невеселая виходила.
Я виходила за гай на долину,
Щоб не бачила мати,
Мого молодого
Чумака з дороги
Зострічати.

Ой зострілась я
За тими лозами
Та з чумацькими воза[ми]:
Ідуть його воли,
Воли половії,
Ідуть, ремиґають.
А чумаченька мого молодого
Коло воликів немає.

Ой копали йому в степу при дорозі
Та притиками яму,
Завернули його у тую рогожу
Та й спустили Івана
У ту яму глибокую
На високій могилі.

Ой Боже милий! милий, милосердий,
А я так його любила.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Не тополю високую
Вітер нагинає,
Дівчинонька одинока
Долю зневажає.

— Бодай тобі, доле,
У морі втопитись,
Що не даєш мені й досі
Ні з ким полюбитись.
Як дівчата цілуються,
Як їх обнімають,
І що тойді їм діється —
Я й досі не знаю.

І не знатиму. Ой мамо,
Страшно дівувати,
Увесь вік свій дівувати,
Ні з ким не кохатись.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

Утоптала стежечку

Через яр.

Через гору, серденько,
На базар.

Продавала бублики

Козакам,

Вторговала, серденько,
П’ятака.

Я два шаги, два шаги

Пропила,

За копійку дудника
Найняла.

Заграй мені, дуднику,
На дуду,

Нехай своє лишенько

Забуду.

Отака я дівчина,
Така я!

Сватай мене, серденько,
Вийду я.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

І широкую долину,

І високую могилу,

І вечернюю годину,

І що снилось-говорилось,
Не забуду я.

Та що з того? Не побрались,
Розійшлися, мов не знались.

А тим часом дорогії

Літа тії молодії

Марне пронеслись.

Помарніли ми обоє —
Я в неволі, ти вдовою,
Не живем, а тілько ходим
Та згадуєм тії годи,
Як жили колись.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Навгороді коло броду
Барвінок не сходить.

Чомусь дівчина до броду
По воду не ходить.

Навгороді коло тину
Сохне на тичині

Хміль зелений, не виходить

Дівчина з хатини.

Навгороді коло броду
Верба похилилась.
Зажурилась чорнобрива,
Тяжко зажурилась.

Плаче, плаче та ридає,
Як рибонька б’ється...
А над нею, молодою,
Поганець сміється.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

Якби мені, мамо, намисто,
То пішла б [я] завтра на місто.
А на місті, мамо, на місті
Грає, мамо, музика троїста.

А дівчата з парубками

Лицяються. Мамо! Мамо!
Безталанна я!

Ой піду я Богу помолюся,
Та піду я у найми наймуся,
Та куплю я, мамо, черевики,
Та найму я троїсті музики.

Нехай люде не здивують,
Як я, мамо, потанцюю.

Доленько моя!

Не дай мені вік дівувати,
Коси мої плести-заплітати.
Бровенята дома зносити,
В самотині віку дожити.
А поки я заробляю,
Чорні брови полиняють,
Безталанна я!

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

* * *

— Не хочу я женитися,
Не хочу я братись,
Не хочу я у запічку
Дітей годувати.

Не хочу я, моя мати,
За плугом ходити,
Аксамитові жупани
На ріллі носити.
А піду я одружуся
З моїм вірним другом,
З славним батьком запорозьким
Та з Великим Лугом.

На Хортиці у матері
Буду добре жити,
У аксамиті ходити,
Меди-вина пити. —
Пішов козак нерозумний
Слави добувати,
Осталася сиротою
Старенькая мати.
Ой згадала в неділеньку,
Сідаючи їсти:

— Нема мого сина Йвана
І немає вісти. —

Не через два, не три літа,
Не че[ре]з чотири
Вернувся наш запорожець
Як та хиря, хиря,
Обідраний, облатаний,
Калікою в хату.
Оце тобі Запорожжя
І сердешна мати.

Нема кому привітати,
Ні з ким пожуритись,
Треба було б молодому,
Треба б одружитись.
Минулися молодії
Веселії літа,
Немає з ким ости[г]лого
Серденька нагріти.
Нема кому зострінути,
Затопити хату,
Нема кому води тії
Каліці подати.

[кінець вересня — грудень 1848,
Косарал]

ЧуМа

Чума з лопатою ходила,
Та гробовища рила, рила,
Та трупом, трупом начиняла
І со святими не співала,
Чи городом, чи то селом
Мете собі, як помелом.
Весна. Садочки зацвіли,
Неначе полотном укриті,
Росою Божою умиті,
Біліють. Весело землі:
Цвіте, красується цвітами,
Садами темними, лугами.
А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть. По улицях воли
Ревуть голодні, на городі
Пасуться коні, не виходить
Ніхто загнать, нагодувать,
Неначе люди тії сплять.
Заснули, добре, знать, заснули,
Святу неділеньку забули,
Бо дзвона вже давно не чуть.
Сумують комини без диму,
А за городами, за тином
Могили чорнії ростуть.
Під хатами, поміж садами,
Зашиті в шкуру і в смолі,
Гробоко[па]телі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину — і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці — село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили.

Мов оазис, в чистім полі
Село зеленіє.

Ніхто в його не заходить,
Тілько вітер віє
Та розносить жовте листя
По жовтому полю.

Довго воно зеленіло,
Поки люди з поля
Пожарище не пустили
Та не запалили
Села того зеленого.
Згоріло, зотліло,
Попіл вітром розмахало,
І сліду не стало.
Отаке-то людям горе
Чума виробляла.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

* * *

І знов мені не привезла
Нічого пошта з України...
За грішнії, мабуть, діла
Караюсь я в оцій пустині
Сердитим Богом. Не мені
Про теє знать, за що караюсь,
Та й знать не хочеться мені.
А серце плаче, як згадаю
Хоч невеселії случаї
І невеселії ті дні,
Що пронеслися надо мною
В моїй Україні колись...
Колись божились та клялись,
Братались, сестрились зо мною,
Поки, мов хмара, розійшлись
Без сльоз, роси тії святої.

І довелося знов мені
Людей на старості... Ні, ні,
Вони з холери повмирали,
А то б хоч клаптик переслали
Того паперу.......

Ой із журби та із жалю,
Щоб не бачить, як читають
Листи тії, погуляю,
Погуляю понад морем
Та розкажу своє горе.

Та Україну згадаю,
Та пісеньку заспіваю.
Люде скажуть, люде зрадять,
А вона мене порадить,
І порадить, і розважить,
І правдоньку мені скаже.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

В неволі, в самоті немає,
Нема з ким серце поєднать.
То сам собі оце шукаю
Когось-то, з ним щоб розмовлять,
Шукаю Бога, а нахо[д]жу
Таке, що цур йому казать.
От що зробили з мене годи
Та безталання; та ще й те,
Що літечко моє святе
Минуло хмарно, що немає
Ніже єдиного случаю,
Щоб доладу було згадать.
А душу треба розважать,
Бо їй так хочеться, так просить
Хоч слова тихого; не чуть,
І мов у полі сніг заносить
Неохолонувший ще труп.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]
* * *

— Ой умер старий батько
І старенька мати,
Та нема кому щирої
Тії радоньки дати.

Що мені на світі,
Сироті, робити?
Чи йти в люде жити,
Чи дома журитись?
Ой піду я в гай зелений,
Поса[д]жу я руту.
Якщо зійде моя рута,
Остануся тута,
Прийде милий в мою хату

Хазяїнувати.

А як же ні, то я піду
Доленьку шукати. —
Посходила тая рута,
В гаї зеленіє.

А дівчина-сиротина
У наймах марніє.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

Не вернувся із походу
Гусарин -москаль.
Чого ж мені його шкода,
Чого його жаль?
Що на йому жупан куций,
Що гусарин чорноусий,
Що Машою звав?
Ні, не того мені шкода;
А марніє моя врода,
Люде не беруть.
А на улиці дівчата
Насміхаються, прокляті,
Гусаркою звуть.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

У Вільні, городі преславнім,
Оце случилося недавно,
Ще був тойді... От як на те
Не вбгаю в віршу цього слова...
Тойді здоровий-прездоровий
Зробили з його лазарет,
А бакалярів розігнали
За те, що шапки не ламали
У Острій брамі. Дурня знать
По походу. Отже назвать,
Єй-богу, я його не вмію,
Того студента, — що ж нам діять?

То синок був литовської
Гордої графині.

І хороше, і багате,
І одна дитина,
І училось не паничем,
І шапку знімало
В Острій брамі. Добре було,
Та лихо спіткало!

Улюбилося, сердешне,
Було молодеє,
У жидівку молодую
Та й думало з нею,
Щоб цього не знала мати,
Звичайне побратись,
Бо не можна ради дати,
Що то за проклята!

Мов змальована сиділа
До самої ночі

Перед вікном і втирала
Заплакані очі,
Бо й вона таки любила —
І страх як любила!

Та на бульвар виходила
І в школу ходила

Усе з батьком, то й не можна
Було ради дати.

І банкір якийсь із Любська *
Жидівочку сватав.

Що тут на світі робити?
Хоч іти топитись
До Закрешу, не хочеться
Без жидівки жити

Любськ — замок над Вілією.
Студентові. А жид старий
Ніби теє знає —
Дочку свою одиночу
В хаті замикає,
Як іде до лавок вранці,
І найма сторожу,
Стару Рухлю. Ні, небоже,
Рухля не поможе.

Уже де вона на світі
Роман сей читала
З шовковою драбинкою —
І Рухля не знала.

Може, сама догадалась.
Тіль[ко] заходилась
Та сплела й собі такую
І вночі спустилась
До студента на улицю.
І де б утікати,
А вони — звичайне, діти —
Любо ціловатись
Коло воріт заходились.
А жид ізнадвору,
Мов скажений, вибіга[є]
З сокирою! Горе!
Горе тобі, стара мати.
Нема твого сина,
На улиці валяється
Убита дитина,
Убитая жидовином,
Горе тобі, мати.

Жидівочка... де та сила
Взялася в дитяти?
Вихватила ту сокиру
І батькові в груди
Аж по обух вгородила.

Отаке-то чудо
У тім місті преславному,
У тій Вільні сталось.
Дивувались довго люди,
Де вона сховалась,
Жидівочка та гадюча,
Що батька убила.
А вона вночі любенько
В Вілії втопилась,
Бо найшли її в Закреті,
Там і поховали.

А графиня без дитини,
Сердешна, осталась.
Поїхала у Рим, кажуть,
Та десь опинилась,
Та з маркізом якимсь голим,
Кажуть, одружилась.

Може й брешуть, бо, звичайне,
На те вони люди,
І вдовицю не забу[ду]ть,
І тую осудять!

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

Заступила чорна хмара
Та білую хмару.

Виступили з-за лиману
З турками татари.

Із Полісся шляхта лізе,
А гетьман-попович
Із-за Дніпра напирає —
Дурний Самойлович
З Ромоданом. Мов та галич,
Вкрили Україну
Та й клюють єлико мога...

А ти, Чигирине!

А ти, старий Дорошенку,
Запорозький брате!

Нездужаєш чи боїшся

На ворога стати?

— Не боюсь я, отамани,
Та жаль України, —
І заплакав Дорошенко,
Як тая дитина! —
Не розсиплем вражу силу,
Не встану я знову!..

Возьміть мої гетьманськії

Клейноди, панове,
Та однесіть москалеві,
Нехай Москва знає,
Що гетьмана Дорошенка
На світі немає.

А я, брати-запорожці,
Возьму собі рясу
Та піду поклони бити
В Межигор до Спаса. —
Задзвонили в усі дзвони,
Гармати гримали,
У дві лави задніпрянці
З москалями стали
Аж на милю — меж лавами
Понесли клейноди...
Годі тобі, Петре, пити
Із Тясмина воду!
Положили ті клейноди
Попенкові в ноги.

Іди, Петре, в Межигор’я
Молитися Богу.

Не пустили Дорошенка,
У рясі пізнали,
Закували у кайдани,
В Сосницю послали.

А з Сосниці в Ярополче*
Віку доживати.

Отак тобі довелося,
Запорозький брате!..

Виглянуло над Чигрином
Сонце із-за хмари,
Потягли в свої улуси
З турками татаре.

А ляхи з своїм Чарнецьким,
З поганим Степаном,
Запалили церкву Божу.

І кості Богдана
Й Тимошеві в Суботові
Гарненько спалили
Та й пішли собі у Польщу,
Мов добре зробили.

А москалі з Ромоданом
В неділеньку рано

Село коло Москви.
Пішли собі з поповичем
Шляхом Ромоданом.

Мов орел той приборканий,
Без крил та без волі,
Знеміг славний Дорошенко,
Сидячи в неволі,
Та й умер з нудьги. Остило
Волочить кайдани.

І забули в Україні
Славного гетьмана.
Тілько ти, святий Ростовський,
Згадав у темниці
Свого друга великого
І звелів каплицю
Над гетьманом змуровати
І Богу молитись
За гетьмана, панахиду
За Петра служити.

І досі ще що рік Божий,
Як день той настане,
Ідуть править панахиду
Над нашим гетьманом
В Ярополчі.

[кінець вересня — грудень 1848, Косарал]

Не додому вночі йдучи

З куминої хати
І не спати лягаючи,
Згадай мене, брате.
А як прийде нудьга в гості
Та й на ніч засяде,
Отойді мене, мій друже,
Зови на пораду.

Отойді згадай в пустині,
Далеко над морем,
Свого друга, веселого,
Як він горе боре.
Як він, свої думи тії
І серце убоге
Заховавши, ходить собі
Та молиться Богу,
Та згадує Україну
І тебе, мій друже;
Та іноді й пожуриться —
Звичайне, не дуже,
А так тілько. Надворі, бач,
Наступає свято...
Тяжко його, друже-брате,
Самому стрічати
У пустині. Завтра рано
Заревуть дзвіниці
В Україні; завтра рано
До церкви молитись
Підуть люде... Завтра ж рано
Завиє голодний
Звір в пустині, і повіє
Ураган холодний.

І занесе піском, снігом
Курінь — мою хату.
Отак мені доведеться
Свято зострічати!

Що ж діяти? На те й лихо,
Щоб з тим лихом битись.
А ти, друже мій єдиний,
Як маєш журитись,
Прочитай оцю цидулу
І знай, що на світі
Тілько й тяжко, що в пустині
У неволі жити;

Та й там живуть, хоч погано,
Що ж діяти маю?

Треба б вмерти. Так надія,
Брате, не вмирає.

1848, декабря 24. Косарал

1849

Неначе степом чумаки
Уосени вер[с]тву проходять,
Так і мене минають годи,
А я й байдуже. Книжечки
Мережаю та начиняю
Таки віршами. Розважаю
Дурную голову свою
Та кайдани собі кую
(Як ці добродії дознають).
Та вже ж нехай хоч розіпнуть,
А я без вірша не улежу.

Уже два года промережав,
І третій в добрий час почну.
[січень — квітень 1849, Раїм]

[Сотник]

У Оглаві... Чи по знаку
Кому цей Оглав білохатий?
Троха лиш! Треба розказати,
Щоб з жалю не зробить сміху.
Од Борисполя недалеко,
А буде так, як Борисполь.
І досі ще стоїть любенько
Рядок на вигоні тополь,
Неначе з Оглава дівчата
Ватагу вийшли виглядати,
Та й стали. Буде вже давно —
Отут, бувало, із-за тину
Вилась квасоля по тичині,
І з оболонками вікно

В садочок літом одчинялось,
І хата, бачите, була
За тином, сотникова хата.
А сотник був собі багатий,
То в його, знаєте, росло
На Божій харчі за дитину
Чиєсь байстря. А може, й так
Узяв собі старий козак
Чию сирітку за дитину
Та й доглядає в затишку,
Як квіточку, чужу дочку.
А сина (сотник був жонатий,
Та жінка вмерла), сина дав
У бурсу в Київ обучатись,
А сам Настусю піджидав,
Таки годованку, щоб з нею
Собі зробитися ріднею,
Не сина з нею поєднать,
А забандюрилось старому
Самому в дурнях побувать.
А щоб не знать було нікому,
То ще й не радився ні з ким.
А тілько сам собі гадає...
А жіночки... лихий їх знає!
Уже сміялися над ним!
Вони цю страву носом чують.

Сидить сотник на причілку
Та думку гадає,
А Настуся по садочку
Пташкою літає.

То посидить коло його,
Руку поцілує,
То усами страшенними
Сивими пустує, —
Ну, звичайне, як дитина
Пестує старого.

А старому не до того,
Іншого якогось,
Гріховного пестування
Старе тіло просить!..

І пальцями старий сотник
Настусині коси,
Мов дві гадини великі,
Докупи сплітає,
То розплете та круг шиї
Тричі обмотає!..
А вона, моя голубка,
Нічого не знає.

Мов кошеня на припічку
З старим котом грає...

С[от н и к]

Та одчепись, божевільна...
Дивись лишень, коси,
Мов русалка розтріпала...

А чому ти й досі

Ніколи не вплетеш кісники
Оті, що тітка привезла?..
Н [ астуся]
Якби пустили на музики,
То я б кісники заплела,
Наділа б жовті черевики,
Червону б юпку одягла,
Закві[т]чала б барвінком коси.

С[отн и к]

Стривай, стривай, простоволоса!
Дурненька, де б же ти взяла
Того барвінку закві[т]чатись?

Н[ас т уся]

А коло тину! там такий
Поріс зелений, та хрещатий.
Та синій! Синій-голубий
Зацвів...

С[отн и к]
Не будеш дівувати!

Н[астуся]
А що ж, умру хіба?

С[отн и к]

Ба ні.
А снилось восени мені,
Тойді, як щепи ми щепили, —
Як приймуться... мені приснилось,
Як приймуться, то восени
Ти вийдеш заміж.

Н [ астуся]
Схаменись!!

І щепи ваші поламаю...

С[отн и к]

І як барвінок зацвіте...

Н [астуся]
То я й барвінок позриваю.

С[от н и к]
А од весілля не втечеш!
--------— • • е^Ґ 482 Ге• • —--------------

Н [ астуся]
Ба ні, втечу, та ще й заплачу!

(Плаче.)

С [отник]

Дурна ти, Насте, як я бачу,
І посміяться не даси...

Хіба не бачиш, я жартую.

Піди лиш скрипку принеси
Та з лиха гарно потанцюєш,
А я заграю...

Н [астуся]

Добре, тату...

(І веселенька шасть у хату.)

С[от н и к]

Ні, трохи треба підождать.

Воно б то так! Та от що, брате:
Літа не ждуть! Літа летять,
А думка проклята марою
До серця так і приросла...

А ти вже й скрипку принесла?
Яку ж ми вчистимо з тобою?

Н [ астуся]

Е, ні, стривайте, цур не грать.
А то не буду й танцювать,
Поки барвінку не нарву
Та не закві[т]чаюсь. Я зараз!

Іде недалечко, рве барвінок, кві[т] чається і співає.
А сотник налагоджує скрипку.

С [ отни к]

Отже одна вже й увірвалась.
Стривай, і другу увірву...

Н[ас т уся]
(вертається заквітчана, співаючи)
«Якби мені крила, крила
Соколинії,
Полетіла 6 я за милим,
За дружиною.

Полетіла 6 у діброву,
У зелений гай,
Полетіла б, чорноброва,
За тихий Дунай».

Тим часом, як вона співає, у садочок входить молодий хлопець в солом’яному
брилі, в короткому синьому жупанку, в зелених шароварах, з торбиною за
плечима і з нагаєм.

П[етро]

З тим днем, що сьогодня! Боже помагай!

Н[астуєя]

Тату! тату! Петро! Петро! Із Києва прийшов!

С[от н и к]

А, видом видати, слихом слихати! Чи по волі, чи по неволі?

П [ е т р о ]

По волі, тату, та ще й богословом...

С[от н и к]
Ов!

Н[а с т уся]
Богословом?! Аж страшно!

С[отн и к]

Дурна, чого ти боїшся! (Підходить до сина, хрестить його і цілує.) Боже
тебе благослови, моя дитино! Настусю! поведи його в покої та нагодуй,
бо він ще, може, й не обідав.

П[етро]

Та таки й так. (Іде в світлицю з Настусею.)

С [отник]
(сам)

І дарував же мені Бог
Таке дитя, такого сина!

І богослов уже. Причина,
Причина мудрая. (Задумується.) Чого?
Чого я думаю? У попи,
А як не схоче, то на Січ,
І там не згине вражий хлопець.
Іти лиш в хату... От ще річ:
Заставить треба богослова,
Щоб дома байдиків не бив,
Щоб він, гуляючи, навчив
Настусю заповідь, щоб знову
Не довелось дяка наймать,
Як для покойної. А знаю,
Без цього вже не повінчає
Отець Хома... Піти сказать,
А то забуду...

(Іде в хату.)

Жить би, жить, хвалити Бога,
Кохатися в дітях,
Так же ні, самому треба
Себе одурити,
Оженитися старому
На такій дитині!

Схаменися, не женися,
І вона загине,

І сам сивим посмішищем
Будеш в своїй хаті.

Будеш сам оте весілля
Повік проклинати,
Будеш плакать, і нікому
Ті сльози старечі
Буде втерти, не женися!

І гич не до речі!

Дивися: рай кругом тебе,
І діти як квіти;

За що ж ти їх, молоденькі,
Думаєш убити?

Ні, старий мій чепуриться,
Аж бридко дивиться!

А Настуся з богословом
Заповіді вчиться.

Он дивіться: у садочок
Вийшли погуляти,
Удвох собі похо[д]жають,
Мов ті голуб’ята.

А старого нема дома,
То їм своя воля
Награтися. Дивітеся:
Там коло тополі

Стали собі та й дивляться
Одно на другого.

Отак ангели святії
Дивляться на Бога,
Як вони одно на друге.

І Петрусь питає:

П [етро] .

Чом же ти оце, Настусю,
Справді не читаєш?

Н [астуся]
А хіба я школяр, чи що? Не хочу, та й годі.

П [ етро]

Хоч одну невеличку заповідь сьогодні вивчи, хоть п’яту.

Н [ астуся]

І п’ятої, і шостої, ніякої не хочу.

П [ етро]

То піп і не вінчатиме ніколи, як не вмітимеш!

Н [ астуся]
Байдуже, нехай собі не вінчає.

П [ етро]

А зо мною?

Н [астуся]

І з тобою нехай собі... Е, ні, нехай пові[н]чає!..

П [етро]

Та читай же, а то...

Н [астуся]
А то що ти зробиш?

П[етр о]
Поцілую, ось побачиш!

Н [астуся]
Хоч як хочеш цілуй собі, а я таки не читатиму!
П[етр о]
(цілує її і примов[ляє])
Оце тобі раз! Оце тобі два!

А сотник виглядає з-за тину і входить в хату, не давши знаку.

Н [ астуся]
(пручається)
Годі-бо вже, годі! Незабаром батько прийде, треба справді читать.

П [ етро]
А! тепер і читать!

С[отн и к]
(виходить з хати)
Діти, годі вже вам учиться! Чи не час обідать?

П[етро] і Н[астуся] мовчки ідуть у хату.

С [ о т н и к ]

(сам)

Навчилась, нічого сказать!
Оце дитина! Ні, Настусю,
Я коло тебе захо[д]жуся
Тепер, лебедонько, не так!
Поки сто раз не поцілує,
Й читать не хоче! А бурсак?
Собачий сину, знаєш смак.
Ось я тебе попомуштрую
Не так, як в бурсі!.. Помелом!
Щоб духу в хаті не було!
Великий світ наш, не загинеш!
Дивися, пся його личина!
Оце-то так, що богослов!

У батька краде! Добре, свату!
Які-то стали люде злі!..
А що то діється у хаті?

Там знову, знать, мої малі
Читають... Треба розігнати.

Отакі батьки на світі,
Нащо вони дітям?
На наругу перед Богом.
А шануйте, чтіте,
Поважайте його, діти,
Бо то батько сивий!

Батько мудрий! Добре отим
Сиротам щасливим,
Що не мають отих батьк[ів],
То й не согрішають.

Н [ астуся]

(вибігає заплакана з хати)

Не дає і пообідать,
В Київ проганяє.
А Боже мій милостивий,
Що мені робити?

Помандрую! (Дивиться в хату.) Замірився!
Ух! Який сердитий!

Та не вдарить... А я таки

У Київ з Петрусем

Помандрую, хоч що хочеш!
Я не побоюся,
Серед ночі помандрую...
А відьма злякає?!

Ні, не зляка. (Загляда знову.)
Сердешненький!

Книжечки складає
У торбину і бриль бере.
Прощай, моє любе,
Моє серце!.. Увечері?..
За царину?.. Буду!
Ранше буду! Ось на, лови!

(Кидає через тин цвіток.)

Чуєш! Дожидайся ж!

Виходить с[отник]. Н[астуся] співає.

«Не ходи, не нуди, не залицяйся,
Не сватай, не піду, не сподівайся».

С [отник]

А їй байдуже! мов не знає!
Неначе та сорока скаче.
Настусю! Чом же ти не плачеш?
Адже ж Петруся вже немає.
Н[ас т уся]
Дивітеся, яка печаль!
То й плачте, коли жаль...

С[от н и к]
Мені байдуже.

Н [астуся]
А мені
Ще байдужіше, він не мій.
А я вже заповіді знаю.

Усі до одної!

С [ о т н ик]

Усі?

Н [астуся]
Нехай хоч зараз сповідає
Отець Хома ваш голосний!

С[от н и к]
А повінчаємось в неділю?

Н [астуся]
Авжеж! Так ми ще не говіли;
Як одговіємось — тойді.

С[отн и к]
(цілує її)
Моя голубко сизокрила!
Моя ти ягідко!..

(Танцює і пригово[рює].)

«У горох
Вчотирьох
Уночі ходила.

Уночі,
Ходячи,
Намисто згубила».

Н [астуся]

Та годі вам уже з тим намистом. Ішли б швидше до отця Хоми та
порадилися, от що!
С [ о т н и к ]

Правда, правда, моя квіточко! Побіжу ж я швиденько, а ти тут, моя
любко, погуляй собі тихенько та закві[т] чайся. Та не жди мене, бо бути
має, що я остануся і на вечерню.

(Цілує її і йде.)

Н[астуся]
Добре, добре, не ждатиму.

Не ждатиму, не ждатиму,
У свитину вдягатимусь,
У намисто уберуся,
Доганятиму Петруся.

Обнімемось, поцілуємось, поберемося за рученьки та й підем удвох со-
бі аж у Київ. Треба закві[т]чаться, — може, в останній раз, бо він казав,
що у Броварях і повінчаємося.

(Кві[т] чається і співає.)

«Ой піду я не берегом-лугом,
Зострінуся з несу[д]женим другом.
Здоров, здоров, несу[д]жений друже!
Любилися ми з тобою дуже.
Любилися, та не побралися,
Тілько жалю серцю набралися».

Оце нагадала яку! Цур їй, яка погана! Побіжу лиш швидше. Оставайте-
ся здорові, мої високії тополі і хрещатий мій барвіночку.

(Виходить.)

Іде додому уночі

П’яненький сотник, а йдучи
Собі, веселий, розмовляє:
— Нехай і наших люде знають!
Нехай і сивий, і горбатий,
А ми!., хе! хе! а ми жонаті!
А ми!.. — Насилу вліз у хату
Та й ліг собі тихенько спати,
Щоб Настю, бачте, не збудить
Та сорома не наробить.

Уже й «Достойно» оддзвонили,
Уже додому люде йдуть —
Не йде Настусенька, не чуть.
Насилу сотника збудили
Та розказали: так і так!
Перехрестився неборак,
Коня найкращого сідлає
І скаче в Київ. В Броварях
Уже повінчана гуляє
Його Настуся молода!
Вернувся сотник мій додому,
Три дні, три ночі не вставав,
Нікому й слова не сказав
І не пожалувавсь нікому.

Турбується, заробляє,
А того не знає,
Що на старість одуріє
І все занехаїть.

Отак тепер і з сотником
З дурним моїм сталось:
Розігнав дітей по світу,
А добро осталось,
Немає з ким поділити.
Довелось самому
Розкидати, розточити,
І добра нікому
Не зробити ні на шеляг,
І притчею стати
Добрим людям, і охати
У холодній хаті
Під кожухом, і нікому
Хату затопити

І вимести... по смітнику
Ходити, нудити,
Поки пугач над стріхою
В вікно не завиє,
А наймичка холодного
Трупу не накриє
Кожушиною старою,
А ключ од комори
Із-за пояса украде...

Отаке-то горе
Із сотником оце сталось.
Не минуло году,
Як Настусеньки не стало,
А вже на городі
Не осталося нічого,
Свині та телята

Уже бродять... А барвінок!
Барвінок хрещатий!
Притоптаний, коло тину
Засихає, в’яне!

А сам сотник у кожусі
Одутлий, поганий,
Коло клуні похо[д]жає.

І стоги не вкриті,
І покої не мазані,
І сволок не митий,
І челяді нема дома,
Й худоби немає,
А наймичка задрипана,
Та й та помикає

Старим паном... Так і треба:
Не розганяй діток,
Сивий дурню! Недовго жив
На свій заробіток
П’яний сотник. Ще минуло
Літо коло світа,
А восени на улиці
Сотника убито!

А може, вмер неборака,
Од шинкарки йдучи?
Байдуже кому питати.
Забрали й онучі
Добрі люди, а самого
Гарно поховали
У леваді. І хрестика
Над ним не вкопали.
Аж жаль його. Був багатий,
І рідня, і діти
Єсть у його, а нікому
Хрест постановити.
Умер сотник, і покої
Згнили, повалялись,
Все пропало, погинуло.
Тілько і остались,
Що тополі на вигоні
Стоять, мов дівчата
Вийшли з Оглава ватагу
З поля виглядати.

[січень — квітень 1849, Раїм]

* * *

Як маю я журитися,
Докучати людям,
Піду собі світ за очі —
Що буде, те й буде.
Найду долю, одружуся,
Не найду, втоплюся,
Та не продамся нікому,
В найми не наймуся.
Пішов же я світ за очі,
Доля заховалась;
А воленьку люде добрі
І не торговали,
А без торгу закинули
В далеку неволю...
Щоб не росло таке зілля
На нашому полю.

[січень — квітень 1849, Раїм]

* * *

Нащо мені женитися?
Нащо мені братись?
Будуть з мене, молодого,
Козаки сміятись.
Оженився, вони скажуть,
Голодний і голий,
Занапастив, нерозумний,
Молодую волю.

Воно й правда. Що ж діяти?
Навчіть мене, люде,
Іти хіба до вас в найми?
Чи до ладу буде?

Ні, не буду чужі воли
Пасти, заганяти;

Не буду я в чужій хаті
Тещу поважати.

А буду я красоватись
В голубім жупані
На конику вороному
Перед козаками.

Найду собі чорнобривку
В степу при долині —
Високую могилоньку
На тій Україні.

На весілля товариство
Вийде погуляти
Та винесе самопали,
Викотить гармату.

Як понесуть товариша
В новую світлицю,
Загомонять самопали,
Гукнуть гаківниці.

Як положать отамана
В новій хаті спати,
Заголосить, як та мати,
Голосна гармата.

Гукатиме, кричатиме
Не одну годину.

І рознесе тую славу
По всій Україні.

[січень — квітень 1849, Раїм]

Ой крикнули сірії гуси
В яру на ставу;

Стала [слава] на все село
Про тую вдову.

Не так слава, не так слава,
Як той поговір,
Що заїздив козак з Січі
До вдови на двір.
— Вечеряли у світлиці,
Мед-вино пили;

І в кімнаті на кроваті
Спочити лягли. —
Не минула слава тая,
Не марне пішла.

Удовиця у м’ясниці
Сина привела.

Вигодувала малого,
До школи дала.
А із школи його взявши,
Коня купила,
А коня йому купивши,
Сідельце сама
Самим шовком вишивала,
Златом окула,
Одягла його в червоний
В жупан дорогий.
Посадила на коника...
— Гляньте, вороги!
Подивітесь! — Та й повела
Коня вз[д]овж села.
Та й привела до обозу;
В ві[й]сько оддала...
А сама на прощу в Київ,
В черниці пішла.

[січень — квітень 1849, Раїм]

— Якби тобі довелося
В нас попанувати,
То знав би ти, пане-брате,
Як їх називати,
Отих твоїх безталанних
Дівчаток накритих.
А то верзе біси зна що
Та й думає: — Ми-то!
Ми-то людям покажемо
Оцих безталанних
Та навчимо шануватись
Паничів поганих! —
Шкода й праці! Поки села,
Поки пани в селах,
Будуть собі тинятися
Покритки веселі
По шиночках з москалями,
І не турбуйсь, брате.

— Добре, — кажу. — А все-таки
Невеличку нате,
Оцю одну, останнюю.
Слухайте ж, панята.
Дівчата на луці гребли,
А парубки копиці клали,
Та, знай, на сонце позирали,
Та нісен[і]тницю верзли.
Звичайне, хлопці. А дівчата,
Мов ті сороки, цокотали
Та до криниці учащали

У яр погуляти.

Найкращая з всього села
Давненько вже у яр пішла,
Узявши глечик; та й немає,
А лановий і не шукає,
Мов і не бачить. Не новий
Оцей лукавий лановий.
Стара собака, та ще й бита.
У балці стало щось кричать,
Побігли хлопці рятовать.
Аж там панич несамовитий,
Недоліток, таке творить,
Сердешну дівчину мордує.
Сердешна дівчина кричить.
Прибігли хлопці, не рятують,
Бояться пана. А один,

Щонаймолодший, озирнувшись,
Та вилами пана

І просадив, мов ту жабу.
Застогнав поганець
Та й опрігся. Порадились,
Дали в город знати;
Суд наїхав, подивились,
Попились завзято
Судовики.Закували
Хлопця молодого
Та в тюрму захвасували...
Та й більше нічого.

На версто[ві]м шляху в полі
Корчма під вербою
Стоїть собі в холодочку,
А попід корчмою
Сидять в путах арестанти.
Трохи одпочити
Позволено бідолагам
Та води напитись.
Сидять собі, розмовляють,
А дехто й куняє.
А з-за гори поїзжане
На шлях виїзжають,
Аж три тройки. І, звичайне,
Коло корчми стали —
Дати коням одпочити,
Та й дружки пристали
Співаючи. Отож стали,
Молодая встала,
Взяла кварту оковити
Та й почастувала
Сердешного невольника
І його сторожу.

Коли дивиться, погляне...
Боже! милий Боже!

Меж невольниками в путах
Той самий єдиний
Її местник безталанний —
Несе з України
Аж у Сибір ланцюг-пута...
А ти будеш тута
У розкоші і не будеш
Ні знати, ні чути
Його плачу вседневного...
Не почастувала
Свого местника святого
І не привітала,
Тілько глянула на його...
Та й більше нічого.

Попереду поїзжане
Рушили в дорогу.
А за ними й невольники
Побрязкали путом
Понад шляхом. І нікого
Не видно, не чути
Коло корчми, одна собі
Поки що осталась
З шинкаркою; кругом неї
Димом розстилалась
В полі курява.

І смерклось.
І вік не великий,
Не тілько день. На хуторі
Танці та музики —
Аж до півночі. Придане
Постіль пішли слати
У комору, а молода
Вийшла мовчки з хати.
Та й пропала. Скрізь шукали,
До світу шукали,
Та не найшли. Де ж поділась?
Де? Помандрувала
За невольником убогим
У Сибір... Та й годі.
[січень — квітень 1849, Раїм]

* * *

Заросли шляхи тернами
На тую країну,
Мабуть, я її навіки,
Навіки покинув.

Мабуть, мені не вернутись
Ніколи додому?

Мабуть, мені доведеться
Читати самому
Оці думи? Боже милий!
Тяжко мені жити!

Маю серце широкеє —
Ні з ким поділити!
Не дав єси мені долі,
Молодої долі!

Не давав єси ніколи,
Ніколи! ніколи!

Не дав серця молодого
З тим серцем дівочим
Поєднати! — Минулися
Мої дні і ночі
Без радості, молодії!
Так собі минули
На чужині. Не найшлося
З ким серцем ділитись,-
А тепер не маю навіть
З ким поговорити!

Тяжко мені, Боже милий,
Носити самому
Оці думи. І не ділить
Ні з ким, і нікому
Не сказать святого слова,
І душу убогу
Не радовать, і не корить
Чоловіка злого.

І умерти!.. О Господи!
Дай мені хоч глянуть
На народ отой убитий,
На тую Украйну!

[січень — квітень 1849, Раїм]

* * *

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.

Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.
І вийшов до неї
З зеленого гаю
Козак молоденький;
Цілує, вітає,
І йдуть по долині
І йдучи співають.
Як діточок двоє,
Під тую калину
Прийшли, посідали
І поціловались.

Якого ж ми раю
У Бога благаєм?
Рай у серце лізе,
А ми в церкву лізем,
Заплющивши очі, —
Такого не хочем.

Сказав би я правду,
Та що з неї буде?

Самому завадить,
А попам та людям
Однаково буде.

[січень — квітень 1849, Раїм]

* * *

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла...

Тепер їй любо, любо жити.

Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись. — Це моє!
Моє! — І дивиться на його,
І молиться за його Богу,
І йде на улицю гулять
Гордіше самої цариці,
Щоб людям, бачте, показать
Своє добро. — А подивіться!
Моє найкраще над всіми!
І ненароком інший гляне.
Весела, рада, Боже мій!
Несе додому свого Йвана.

І їй здається, все село
Весь день дивилося на його,
Що тілько й дива там було,
А більше не було нічого.
Щасливая!..

Літа минають.
Потроху діти виростають,
І виросли, і розійшлись
На заробітки, в москалі.
І ти осталася, небого.
І не осталося нікого
З тобою дома. Наготи
Старої нічим одягти
І витопить зимою хату.
А ти не здужаєш і встати,
Щоб хоч огонь той розвести.
В холодній молишся оселі
За їх, за діточок.

А ти,
Великомученице! Села
Минаєш, плачучи, вночі.
І полем-степом ідучи,
Свого ти сина закриваєш.
Бо й пташка іноді пізнає
І защебече: — Он байстря
Несе покритка на базар.

Безталанная! Де ділась
Краса твоя тая,
Що всі люде дивувались?
Пропала, немає!
Все забрала дитиночка
І вигнала з хати,
І вийшла ти за царину,
З хреста ніби знята.
Старці тебе цураються,
Мов тії прокази.

А воно таке маленьке,
Воно ще й не лазить.
І коли-то воно буде
Гратись і промовить
Слово мамо. Великеє,
Найкращеє слово!
Ти зрадієш; і розкажеш
Дитині правдиво
Про панича лукавого
І будеш щаслива.
Та недовго. Бо не дійде
До зросту дитина,
Піде србі сліпця водить,
А тебе покине
Калікою на розпутті,
Щоб собак дражнила,
Та ще й вилає. За те, бач,
Що на світ родила.

І за те ще, що так тяжко
Дитину любила.

І любитимеш, небого,
Поки не загинеш
Межи псами, на морозі,
Де-небудь під тином.

[січень — квітень 1849, Раїм]

На Великдень, на соломі
Против сонця діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тілько
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
— Мені мати куповала.
— Мені батько справив.
— А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
— А я в попа обідала, —
Сирітка сказала.

[січень — квітень 1849, Раїм]

Було, роблю що, чи гуляю,
Чи Богу молюся,
Усе думаю про його
І чогось боюся.

Дурна була, молодая, —
Я все виглядала,
Чи не шле за рушниками...
І не сподівалась,
Що він мене, дурну, дурить.
А серце боліло,
Ніби знало, що так буде,
Сказати не вміло.

А якби було сказало,
То я б не любила,
Може, була б до криниці
У гай не ходила,
А то вранці і ввечері
Ходила, гуляла...
Доходилась, осталася,
Навіки осталась
Дівувати. Тяжко мені
У матері в хаті
Старітися. А своєї
Вже хати не мати!

А ще й досі, чи роблю що,
Чи то так гуляю,
Усе думаю про його,
І сама не знаю,
Чого думаю! Чого я
У той гай ходила?

І за що його так довго,
Так тяжко любила!

[січень — квітень 1849, Раїм]

* * *

Буває, іноді старий
Не знає сам, чого зрадіє,
Неначе стане молодий,
І заспіває... як уміє.

І стане ясно перед ним
Надія ангелом святим,
І зоря, молодость його,
Витає весело над ним.
Що ж се зробилося з старим,
Чого зрадів оце? Того,
Що, бачите, старий подумав
Добро якеєсь комусь зробить.
А що ж, як зробить? Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася любить!
Не раз такому любо стане,
Не раз барвінком зацвіте.
Отак, буває, в темну яму
Святеє сонечко загляне,
І в темній ямі, як на те,
Зелена травка поросте.

[січень — квітень 1849, Раїм]

* * *

Хіба самому написать
Таки посланіє до себе
Та все дочиста розказать,
Усе, що треба, що й не треба.
А то не діждешся його,
Того писанія святого,
Святої правди, ні од кого,
Та й ждать не маю од кого,
Бо вже б, здавалося, пора:
Либонь, уже десяте літо,
Як людям дав я «Кобзаря»,
А їм неначе рот зашито,
Ніхто й не гавкне, не лайне,
Неначе й не було мене.
Не похвали собі, громадо! —
Без неї, може, обійдусь, —
А ради жду собі, поради!
Та, мабуть, в яму перейду
Із москалів, а не діждусь!
Мені було аж серце мліло,
Мій Боже милий! як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре; щоб я знав,
Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраїну люблю?

Чи варт вона огня святого?..
Бо хоч зостаріюсь затбго,
А ще не знаю, що роблю.
Пишу собі, щоб не міняти
Часа святого так на так,
Та іноді старий козак
Верзеться грішному, усатий,
З своєю волею мені
На чорнім вороні-коні!
А більш нічого я не знаю,
Хоч я за це і пропадаю
Тепер в далекій стороні.
Чи доля так оце зробила?
Чи мати Богу не молилась,
Як понесла мене? Що я —
Неначе лютая змія
Розтоптана в степу здихає,
Захода сонця дожидає.
Отак-то я тепер терплю
Та смерть із степу виглядаю,
А защо, єй-богу, не знаю!
А все-таки її люблю,
Мою Україну широку,
Хоч я по їй і одинокий
(Бо, бачте, пари не найшов)
Аж до погибелі дійшов.

Нічого, друже, не журися!
В дулевину себе закуй,
Гарненько Богу помолися,
А на громаду хоч наплюй!
Вона — капуста головата.
А втім, як знаєш, пане-брате,
Не дурень, сам собі міркуй.
[січень — квітень 1849, Раїм]

Дурні та гордії ми люди
На всіх шляхах, по всій усюді,
А хвалимось, що ось-то ми
І над землею, і водою,
І од палат та до тюрми
Усе царі, а над собою
Аж деспоти — такі царі,
І на престолі, і в неволі.
І все-то те по добрій волі,
По волі розуму горить,
Як той маяк у син[ім] морі
Чи те... в житейськім. Само так
У нас у костяній коморі
Горить розумний той маяк,
А ми оливи наливаєм
Та байдуже собі співаєм —
Чи то в годину, чи в напасть.

Орли, орли ви сизокрилі,
Поки вам лихо не приснилось,
Хоч невеличке, хоч на час!

А там — під лавою в шиночку
Сховаєтесь у холодочку.

Огонь небесний той погас,
І в тую костяну комору
Полізли свині ізнадвору,
Мов у калюжу, та й сопуть.
І добре роблять, що кують
На руки добрії кайдани
Та чарки в руки не дають
Або ножа, а то б зарані
Гарненько з лиха б напились,
А потім з жалю заридали
Та батька, матір прокляли
І тих, що до хреста держали.
А потім ніж — і потекла.
Свиняча кров, як та смола,
З печінок ваших поросячих.
А потім...

[січень — квітень 1849, Раїм]

* * *

І золотої, й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої;

А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та моло[до]сть моя.
Мені здається, що ніколи
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки. Що так
Даремне, марне пролетять
Його найкращії літа,
Що він не знатиме, де дітись
На сім широкім вольнім світі,
І піде в найми, і колись,
Щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він де-небудь прихиливсь,
То оддадуть у москалі.

[січень — квітень 1849, Раїм]

Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зараннє повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколе.
Мене по волі і неволі
Носило всюди. Принесло
На старість ледве і додому.
Веселеє колись село
Чомусь тепер мені, старому,
Здавалось темним і німим.
Таким, як я тепер, старим.
І бачиться, в селі убогім,
Мені так бачиться, нічого
Не виросло і не згнило,
Таке собі, як і було.

І яр, і поле, і тополі,
І над криницею верба.
Нагнулася, як та журба
Далеко в самотній неволі.
Ставок, гребелька, і вітряк
З-за гаю крилами махає.
І дуб зелений, мов козак
Із гаю вийшов та й гуляє
Попід горою. По горі
Садочок темний, а в садочку
Лежать собі у холодочку,
Мов у Раю, мої старі.
Хрести дубові посхилялись,
Слова дощем позамивались...
І не дощем, і не слова
Гладесенько Сатурн стирає...
Нехай з святими спочивають
Мої старії... — Чи жива
Ота Оксаночка? — питаю
У брата тихо я. — Яка?

— Ота маленька, кучерява,
Що з нами гралася колись.
Чого ж ти, брате, зажуривсь?

— Я не журюсь. Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями та й пропала,
Вернулась, правда, через год,
Та що з того. З байстрям вернулась,
Острижена. Було, вночі
Сидить під тином, мов зозуля.
Та кукає, або кричить,
Або тихесенько співає
Та ніби коси розплітає.

А потім знов кудись пішла,
Ніхто не знає, де. поділась,
Занапастилась, одуріла.
А що за дівчина була,
Так-так що краля! І не вбога,
Та талану Господь не дав... —
А може, й дав, та хтось украв,
І одурив святого Бога.

[січень — квітень 1849, Раїм]

Готово! Парус розпустили,
Посунули по синій хвилі
Помеж кугою в С[ир]д[ар’ю]
Байдару та баркас чималий.
Прощай, убогий Косарале.

Нудьгу заклятую мою
Ти розважав-таки два літа.
508 £•

Спасибі, друже; похвались,
Що люде і тебе знайшли
І знали, що з тебе зробити,
Прощай же, друже! Ні хвали,
Ані ганьби я не сплітаю
Твоїй пустині; в іншім кр[аю],
Не знаю, може й нагадаю
Нудьгу колишнюю колись!
[кінець вересня 1849,
на шляху з Косарала до Раїма]

Ми в осени таки похожі
Хоч капельку на образ Божий,
Звичайне, що не всі, а так,
Хоч деякі.

Крутий байрак,
Неначе циган чорний, голий,
В діброві вбитий або спить.
А по долині, по роздоллі
Із степу перекотиполе
Рудим ягняточком біжить
До річечки собі напитись.
А річечка його взяла
Та в Дніпр широкий понесла,
А Дніпр у море, на край світа
Билину море покотило
Та й кинуло на чужині.

І жаль тобі її стане,
Малої билини.

Підеш собі, зажурившись,
Гаєм по долині;

Гай шепоче, гнуться лози
В яру при дорозі,
Думи душу осідають,
І капають сльози.

І хочеться сповідатись,
Серце розповити,

І хочеться... Боже милий!
Як хочеться жити,
І любити Твою правду,
І весь світ обняти!
Благо тобі, друже-брате,
Як є в тебе хата.

Благо тобі, як у хаті
Є з ким розмовляти.
Хоч дитина немовляща,
І воно вгадає
Твої думи веселії...
Сам Бог розмовляє
Непорочними устами.

А тобі, мій одинокий,
Мій друже єдиний,
Горе тобі на чужині
Та на самотині.

Хто з тобою заговорить,
Привітає, гляне?..
Кругом тебе простяглася
Трупом бездиханним
Помарнілая пустиня,
Кинутая Богом.

[вересень — початок жовтня 1849, Раїм]

1850

* * *

Лічу в неволі дні і ночі

І лік забуваю.

О Господи, як то тяжко

Тії дні минають.

А літа пливуть меж ними,
Пливуть собі стиха,
Забирають за собою

І добро і лихо!

Забирають, не вертають
Ніколе нічого!

І не благай, бо пропаде
Молитва за Богом.

І четвертий рік минає
Тихенько, поволі,
І четверту начинаю
Книжечку в неволі
Мережати, — змережаю
Кров’ю та сльозами
Моє горе на чужині,
Бо горе словами
Не розкажеться нікому
Ніколе, ніколе,
Нігде на світі! Нема слов
В далекій неволі!

Немає слов, немає сльоз,
Немає нічого.

Нема навіть кругом тебе
Великого Бога!

Нема на що подивитись,
З ким поговорити.

Жить не хочеться на світі,
А сам мусиш жити.

Мушу, мушу, а для чого?
Щоб не губить душу?
Не варт вона того жалю...
Ось для чого мушу
Жить на світі, волочити
В неволі кайдани!
Може, ще я подивлюся
На мою Украйну...
Може, ще я поділюся
Словами-сльозами
З дібровами зеленими!
З темними лугами!
Бо немає в мене роду
На всій Україні,
Та все-таки не ті люде,
Що на цій чужині!

Гуляв би я пона[д] Дніпром
По веселих селах
Та співав би свої думи,
Тихі, невеселі.

Дай дожити, подивитись,
О Боже мій милий!

На лани тії зелені
І тії могили!

А не даси, то донеси
На мою країну
Мої сльози; бо я, Боже!
Я за неї гину!

Може, мені на чужині
Лежать легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть!

Донеси ж, мій Боже милий!
Або хоч надію

Пошли в душу... бо нічого,
Нічого не вдію

Убогою головою,
Бо серце холоне,
Як подумаю, що, може,
Мене похоронять
На чужині, — і ці думи
Зо мною сховають!..

І мене на Україні
Ніхто не згадає!

А може, тихо за літами
Мої мережані сльозами
І долетять коли-небудь
На Україну... і падуть,
Неначе роси над землею,
На щире серце молодеє
Сльозами тихо упадуть!
І покиває головою,
І буде плакати зо мною,
І, може, господи, мене
В своїй молитві пом’яне!

Нехай як буде, так і буде.
Чи то плисти, чи то брести.
Хоч доведеться розп’ястись!
А я таки мережать буду
Тихенько білії листи.

[січень — квітень 1850, Оренбург]

* * *

Ми заспівали, розійшлись,
Без сльоз і без розмови,
Чи зійдемося ж знову?

Чи заспіваємо коли?

А може, й те... Та де? Якими?
І заспіваємо яку?

Не тут і, певне, не такими!

І заспіваєм не таку!
І тут невесело співали,
Бо й тут невесело було,
Та все-таки якось жилось,
Прина[й]мні вкупі сумували,
Згадавши той веселий край,
І Дніпр той дужий, крутогорий,
І молодеє теє горе!

І молодий той грішний рай!
[січень — квітень 1850, Оренбург]

* * *

Не молилася за мене,
Поклони не клала
Моя мати; а так собі
Мене повивала,
Співаючи: — Нехай росте
Та здорове буде! —
І виріс я, хвалить Бога,
Та не виліз в люде.
Лучше було б не родити
Або утопити,
Як мав би я у неволі
Господа гнівити.

А я так мало, небагато
Благав у Бога. Тілько хату,
Одну хатиночку в гаю,
Та дві тополі коло неї,
Та безталанную мою,
Мою Оксаночку; щоб з нею
Удвох дивитися з гори
На Дніпр широкий, на яри,
Та на лани золотополі,
Та на високії могили;
Дивитись, думати, гадать:
Коли-то їх понасипали?
Кого там люде поховали?

І вдвох тихенько заспівать
Ту думу сумную, днедавну,
Про лицаря того гетьмана,
Що на огні ляхи спекли.
А потім би з гори зійшли;
Понад Дніпром у темнім гаї
Гуляли б, поки не смеркає,
Поки мир Божий не засне,
Поки з вечернею зорьою
Не зійде місяць над горою,
Туман на лан не прожене.
Ми б подивились, помолились
І, розмовляючи, пішли б
Вечеряти в свою хатину.

Даєш ти, Господи єдиний,
Сади панам в Твоїм Раю,
Даєш високії палати.
Пани ж неситії, пузаті,
На Рай Твій, Господи, плюють
І нам дивитись не дають
З убогої малої хати.

Я тілько хаточку в тім раї
Благав, і досі ще благаю,
Щоб хоч умерти на Дніпрі,
Хоч на малесенькій горі.
[січень — квітень 1850, Оренбург]

ОТетрусь

Поема

Були на хуторі пани,
І пан і пані не ба[га]ті.
І дочечка у їх росла,
Уже чимала піднялась;
І генерал її посватав,
Бо страх хорошая була,
А генерал був страх багатий.
От і талан Господь послав
На вбогий хутір, ублагали
Царя Небесного! Взяли
її гарненько одягли
Та у неділю й повінчали,
І генеральшею назвали.
І цугом в Київ повезли.
Було на хуторі погане
Мале байстря, свиней пасло,
Петрусем звалось; на придане
Воно за панною пішло
У генеральськеє село
Свиней же пасти, безталанне.
За балом бал у генерала,
За генеральшею чимала
Орда панів і паничів;

І генеральша уночі
Тихенько плакать собі стала.
«Занапастила мене мати,
Зов’яне марне у палатах
Краса і молодость моя».

«Ти, душко, плачеш?» — «Хто се, я?
Ні, я не плачу...» — «Знаєш, Маню,
У городі тепер армяни,
Купи собі, мамуню, шаль».
«Мені не треба тії шалі».

«Не завдавай же серцю жалю!
Купи, голубко! Не печаль
Мого ти серця! А весною
В Париж поїдемо з тобою
Або поїдемо в село,
Як схочеш, серце».

Тихо, тихо
Зима минала, кралось лихо
Та в самім серці й уляглось
У генеральші молодої.
Поїхали в село весною,
В селі банкети загули,
А генеральша плаче, плаче,
А генерал того не бачить,
А всі вже бачили в селі.

З нудьги із двору погуляти
Якось, задумавшись, пішла,
Та аж за царину зайшла,
Та й бачить, що пасе ягнята
Мале хлоп’яточко в стерні.
«О горе, горенько мені!
Що я робитиму на світі?..
Се ти, Петрусю?» — «А[в]жеж я».
«Ходім до мене, будем жити,
Як там на хуторі колись
Жили, жили». — Та й похилилась,
Очей не зводячи, дивилась
На Петруся. Одним одна
І виростала, й дівувала.

І за старого генерала
Занапастили, продали!

І вкупі гроші пропили...

І тяжко, тяжко заридала.
«Ходімо, серце, погулять!
Ходім, Петрусю, в сад, в палати».
«А хто ж тут буде доглядать,
Хто попасе мої ягнята?»
«Нехай хто хоче!» — Й повела
Його в палати. А в палатах
Причепурила, одягла,
А потім в школу оддала.

І любо їй. Нехай радіє,
Поки надія серце гріє,
Поки росте з того зерна
Або кукіль, або пшениця.
Бо ми не знаєм, що твориться
У Його там. А Він хоч зна,
Та нам не скаже. Якби знала
Матуся горенько твоє,
Чи оддала б за генерала
Дитя єдинеє своє?

Не оддала 6... А втім, не знаю...
Бо всякі матері бувають.

Минають дні собі поволі,
Петрусь до школи та із школи
З книжками ходить та росте.
Сама аж ніби мо[ло]діє,
І генерал собі радіє,
Що діло, бачите, святе
Удвох-таки вони зробили.

Петра на волю одпустили,
Зимою в Київ одвезли,
І там у школу оддали,
І там чимало поповчили.
Вернувся з Києва Петрусь
Уже Петром і паничем,
І кучері аж по плече,
І висипався чорний ус,
І ще... Та се ще не втече,
Розкажем іноді колись
Про те, що снилося Петрові.
А генеральші чорнобровій
Що тепер снилося? То ми
Оце й розкажемо.

Перед іконою Пречистої
Горить лампада уночі.

Поклони тяжкії б’ючи,
Ридала, билася... нечистую
Огненную сльозу лила.
Вона благала Пресвятую,
Щоб та її... що[6] та спасла,
Щоб одуріть їй не дала
Пренепорочная! І всує.
Молитва їй не помогла.
Вона, сердешна, одуріла,
Вона, небога, полюбила
Свого Петруся. Тяжко їй!
Душі негрішній, молодій!
Та що ж робить? Не стало сили,
Сердега разом одуріла.

Та й як його одній святії
Прожити літа молодії?
Вони ж не вернуться! Як хоч,
А лихо, кажуть, перескоч,
А то задавить. Генеральша
Не перескочила, бо їй
Хотілось жити, молодій!

Хотілося 6... Густенька каша,
Та каша, бачте, та не наша,
А наш несолений куліш —
Як знаєш, так його і їж.

«Петрусю! Друже мій єдиний!
Моє ти серце! мій ти сину!..
Рятуй мене, рятуй! рятуй!

О Матер Божая! розкуй
Мою ти душу!» — І ридала,
І батька, й матір проклинала,
І все на світі. А Петрусь,
Її єдиная дитина,
Гуляв собі пренеповинний
В саду та арію якусь
Мугикав стиха. Більш нічого
Петрусь не бачив. А небога
Сама не знає, що робить.
І що їй діяти з собою?
Або сховатись під водою,
Або, принамені, розбить
О стіну голову...
«Поїду в Київ, помолюся.
Молитва, може, прожене
Диявола... О! мій Петрусю!
Молитва не спасе мене,
Я у Дніпрові утоплюся!»

Моліте Господа, дівчата,
Моліте Господа, щоб мати
І вас отак не завдала
За генерала, за палати
І вас отак не продала.
Любітесь, діточки, весною.
На світі є кого любить
І без користі. Молодою,
Пренепорочною, святою
В малій хатині буде жить
Любов та чистая. І буде
Святий покой ваш стерегти
І в домовині. Що ж то буде
З превосходительною? Що ти
Тепер робитимеш з собою,
З своєю Божою красою?
Хто стерегтиме твій покой,
Украдений твоїм Петрусем?
Хіба архістратиг? Та й той
Не встереже тепер. Боюся,
І вимовить боюсь тепер
Твоє грядущеє...

У Київ їздила, молилась,
Аж у Почаєві була.
Чудовная не помогла,
Не помогла святая сила.

А ти аж плакала, молилась —
Та й занехаяла. Везла
Назад гадюку в серці люту
Та трошки в пляшечці отрути.

Не їла три дні й не пила,
Вернувшись з прощі. І три ночі
Не спала; впали карі очі,
Засохли губи; і вночі
Щось, ходя, шепче, сміючись.
Аж тиждень так собі нудила,
А потім трути розвела
І генерала напоїла
Та й спать, упоравшись, лягла.
«Тепер старого поховаю,
А молодого привітаю
Та й буду жить собі та жить,
Петруся-серденько любить», —
Подумала чи то сказала.
Хотіла спать, але не спала.

І ждала світу, і дожить
До світу Божого боялась.

І задзвонили вранці-рано
По генераловій душі;
Заговорили щось погане,
До генерала ідучи
Прощатись, люде. Аж гуде,
З усіх усюд народу йде,
Та щось шепочуть про отруту
І судових неначе ждуть,
І разом стихли на минуту.
Приїхали; ножі беруть,
І генерала розчиняють,
І яд находять в животі.
Громада глухо присягає.
Заприсягла. Питає суд:
«Тепер скажіте, християни,
Хто отруїв його?» Гудуть,
Мов стиха дзвони: «Пані! Пані!» —
Громада зично загула.

Тойді на ґанок виходжає
І до громади промовляє
Петрусь. І каже: «Я зробив,
Я генерала отруїв,
А ви не знаєте нічого!» —
Взяли Петруся молодого
Та в город в путах одвезли.

Його недовго мордували
В тюрмі, в суді, а в добрий час
В кайдани добре закували,
Переголили про запас;
Перехрестивсь, отак убраний,
І поволік Петрусь кайдани
Аж у Сибір...

[січень — 23 квітня 1850, Оренбург]

* * *

Мені здається, я не знаю,
А люде справді не вмирають,
А перелізе ще живе

В свиню абощо, та й живе,
Купається собі в калюжі,
Мов перш купалося в гріхах.
І справді так. Мені байдуже
За простих сірих сіромах,
Вони і Господом забуті!
Так що ж мені тут гріти-дути!
А де оті??. Невже в сажах
Годує хам собі на сало?
А може й так? Добра чимало
Вони творили на землі,
Ріками сльози розлили,
А кров морями. Люде знають,
Кого годують, доглядають.
І що ж ви скажете: за славу
Лили вони моря кроваві
Або за себе? Ні, за нас!

За нас, сердешних, мир палили!
Поки їх в саж не засадили.
Якби не те, то, певне, б пас
Свинар в толоці. Кляті! кляті!
Де ж слава ваша?? На словах!
Де ваше золото, палати?
Де вдасть великая? В склепах,
В склепах, поваплених ката[ми],
Такими ж самими, як ви,
Жили ви лютими звірми,
А в свині перейшли!..

Де ж ти?
Великомучениче святий?
Пророче Божий? Ти меж нами,
Ти, Присносущий, всюди з нами
Витаєш ангелом святим.

Ти, любий друже, заговориш
Тихенько-тихо... про любов
Про безталанную, про горе;
Або про Бога та про море,
Або про марне литу кров
З людей великими катами,
Заплачеш тяжко перед нами,
І ми заплачемо... Жива
Душа поетова святая,
Жива в святих своїх речах,
І ми, читая, оживаєм
І чуєм Бога в небесах.

Спасибі, друже мій убогий!
Ти, знаю, лепту розділив
Свою єдину... Перед Богом
Багато, брате, заробив!
Ти переслав мені в неволю
Поета нашого... На волю
Мені ти двері одчинив!
Спасибі, друже! Прочитаю
Собі хоть мало... оживу...
Надію в серці привітаю,
Тихенько-тихо заспіваю
І Бога Богом назову.

[січень — квітень 1850, Оренбург]

Якби ви знали, паничі,
Де люди плачуть живучи,
То ви б елегій не творили,
Та марне Бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись.
За що, не знаю, називають
Хатину в гаї тихим раєм.
Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози; я не знаю,
Чи єсть у Бога люте зло!
Що 6 у тій хаті не жило?
А хату раєм називають!

Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло.. .Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою,
Ще молодую, у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!

А сестри! сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії,
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!

Мені аж страшно, як згадаю
Оту хатину край села!

Такії, Боже наш, діла
Ми творимо у нашім раї
На праведній Твоїй землі!
Ми в раї пекло розвели,
А в Тебе другого благаєм,
З братами тихо живемо,
Лани братами оремо
І їх сльозами поливаєм.

А може й те ще... Ні, не знаю,
А так здається... Сам єси...
(Бо без Твоєї, Боже, волі
Ми б не нудились в раї голі.)
А може й Сам на небеси
Сміє[ш]ся, батечку, над нами
Та, може, радишся з панами,
Як править миром! Бо дивись:
Он гай зелений похиливсь,
А он з-за гаю виглядає
Ставок, неначе полотно,
А верби геть понад ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти... Правда, рай?
А подивися та спитай!
Що там твориться, у тім раї!
Звичайне, радость та хвала!
Тобі, єдиному, святому
За дивнії Твої діла!
Отим-бо й ба! Хвали нікому,
А кров, та сльози, та хула,
Хула всьому! Ні, ні, нічого
Нема святого на землі...
Мені здається, що й самого
Тебе вже люди прокляли!
[січень — квітень 1850, Оренбург)

Буває, в неволі іноді згадаю
Своє стародавнє, шукаю, шукаю,
Щоб чим похвалитись, що й я таки жив,
Що й я таки Бога колись-то хвалив!

Шукаю, шукаю.... Господи б, хотілось
Згадать хоть що-небудь! Та оце й наткну [в] сь
На таке погане, що так і заснув,
Богу не молившись!.. От мені приснилось...
Свинею заснувши, звичайне, такий
І сон приверзеться... Ніби край могили
Пасу я ягнята, а я ще малий;
Дивлюся, могила ніби розвернулась,
А з неї виходить неначе козак,
Уже й сивоусий собі неборак,
Та і йде до мене... Я собі звернулось,
Щеня мов під тином, — звичайне, мале,
То й перелякалось. От мене бере
Неначе на руки та несе в могилу,
А чорна могила ще гірше розкрилась.
Дивлюся, в могилі усе козаки:
Який безголовий, який без руки,
А хто по коліна неначе одтятий, —
Лежать собі хлопці, мов у теплій хаті.
— Дивися, дитино, оце козаки
(Ніби мені каже), — на всій Україні
Високі могили. Дивися, дитино,
Усі ті могили, усі отакі.

Начинені нашим благородним трупом,
Начинені туго. Оце воля спить!

Лягла вона славно, лягла вона вкупі
З нами, козаками! Бачиш, як лежить —
Неначе сповита!.. Тут пана немає,
Усі ми однако на волі жили!

Уси ми однако за волю лягли,
Усі ми і встанем, та Бог його знає,
Коли-то те буде. Дивися ж, дитино!
Та добре дивися — а я розкажу,
За що Україна наша стала гинуть,
За що й я меж ними в могилі лежу.
Ти ж людям розкажеш, як виростеш, сину.
Слухай же, дитино». — А потім ягнята
Приснились у житі, лановий біжить
Та б’є мене добре, і ніби, проклятий,
Свитину здирає. І досі болить,
Як сон той згадаю. А як нагадаю
Козака в могилі, то й досі не знаю,
Чи то було справді, чи то було так,
Мара яка-небудь. Мені той козак
Розказував ось що...

— Не знаю, як тепер ляхи живуть
З своїми вольними братами.
А ми браталися з ляхами!
Аж поки третій Сигизмонд
З проклятими його ксьондзами
Не роз’єднали нас... Отак
Те лихо діялося з нами!

Во ім’я Господа Христа
І Матері Його святої!

Ляхи прийшли на нас войною!
Святиє Божії міста!

Ксьондзи скажені осквернили!
Земля козача зайнялась
І кров’ю, сину, полилась.

І за могилою могила,
Неначе гори, поросли
На нашій, синочку, землі!

Я жив на хуторі, з [нрзб]
Я стар був, немощен. Послав
З табун я коней до обозу,
Гармату, гаківниць два вози,
Пшона, пшениці, що придбав,
Я всю мізерію оддав
Моїй Україні-небозі...

І трьох синів своїх. — Нехай, —
Я думав, грішний перед Богом, —
Нехай хоть часточка убога
За мене піде, за наш край.

За церков Божію, за люде,
А я молитись в хаті буду.

Бо вже нездужав, сину, встать,
Руки на ворога піднять!

Зо мною, слухай же, остались
Данило, чура мій, та я,
Та Пріся, дочечка моя!
Воно ще тілько вир[ос]тало,
Ще тілько-тілько наливалось,
Мов та черешенька!.. За гріх,
За тяжкий, мабуть, гріх великий
Не дав мені святий владика
Очей нарадувать старих
Моїм дитятком!..

Не ходили
Ксьондзи по селах, а возили
На людях їх з села в село,
Такеє-то у нас було!
Якось їх, клятих, і до мене
Вночі на хутір занесло.
А з ними челядь їх скажена
Та ще драгуни... Дай мені
Хоч коли-небудь, Боже милий!
На світ Твій виглянуть з могили —
Спряжу всю шляхту на огні!
Вони, вони — не бійся, сину! —
Вони, ксьондзи, мою дитину
З собою в хату завели,
Замкнулись п’янії, я бачив.
А челядь п’яна полягла
У клуні на соломі спать,
Драгуни теж. А ми з Данилом
Соломи в сіни наносили,
А клуню просто запалили...
Не встануть, прокляті, оп’ять
Дітей козачих мордувать,
Усі до одного згоріли!

І Пріся бідная моя
Згоріла з клятими! А я...
На пожарищі хрест з Данилом
Поставили та помолились,
Заплакали... Та й потягли,
На коней сівши, до обозу,
Синів всіх трьох моїх найшли
Та в добрий час і полягли
Отут укупі!..

А як ми бились, умирали,
За що ми голови складали —
В оці могили? Будеш жить,
То, може, й знатимеш, небоже,
Бо слава здорово кричить
За наші голови... А може,
І про могили, і про нас
З старцями божими по селах
Правдива дума невесела
Меж людьми ходить...

[січень — квітень 1850, Оренбург]
І станом гнучим, і красою
Пренепорочно-молодою
Старії очі веселю.
Дивлюся іноді, дивлюсь,
І чудно, мов перед святою,
Перед тобою помолюсь.
І жаль мені, старому, стане
Твоєї Божої краси.
Де з нею дінешся єси?
Хто коло тебе в світі стане
Святим хранителем твоїм?
І хто заступить? Хто укриє
Од зла людського в час лихий?
Хто серце чистеє нагріє
Огнем любові, хто такий?
Ти сирота, нема нікого,
Опріче праведного Бога.
Молися ж, серце, помолюсь
І я з тобою. Щось пророче
Мені вже зазирає в очі,
І я вже Богу не молюсь,
Уже й на тебе не дивлюсь.
Мені приснилось: ти вже мати.
Не в аксамиті, не в палатах
Твоє голоднеє дитя...

І в’янеш ти, а дні летять,
Несуть все добре за собою,
Уже й надію понесли,
А ти осталась на землі
Одна-однісінька; з тобою
Єдинеє добро було —
Твоє дитя, поки росло,
В колодочки поки вбивалось.
Оперилось, і ти осталась
Стара і немощна. Людей,
Людей неприязних благаєш
І Христа ради простягаєш
Коло зачинених дверей
Старії руки.

Отак я іноді тобою,
Тобою, серце, молодою,
Старії очі веселю.

Дивлюся іноді, дивлюсь
На стан твій гнучий, і за тебе
Тихенько Богу помолюсь.
Молися й ти, з святого неба
На тебе, серце, не зійшла
Твоя і доля, і недоля.

[січень — квітень 1850, Оренбург]
* * *

Огні горять, музика грає,
Музйка плаче, завиває;
Алмазом добрим, дорогим
Сіяють очі молодії;

Витає радість і надія
В очах веселих, любо їм,
Очам негрішним, молодим.
І всі регочуться, сміються,
І всі танцюють. Тілько я,
Неначе зляканий, дивлюся
І нишком плачу, плачу я.
Чого ж я плачу? Мабуть, шкода,
Що без пригоди, мов негода,
Минула молодость моя.

[січень — квітень 1850, Оренбург]

Чи то недоля та неволя,
Чи то літа ті, летячи,
Розбили душу? Чи ніколе
Й не жив я з нею, живучи
З людьми в паскуді, опаскудив
І душу чистую?.. А люде!
(Звичайне, люде, сміючись)
Зовуть її і молодою,
І непорочною, святою,
І ще якоюсь... Вороги!!

І люті! люті! ви ж украли,
В багно погане заховали
Алмаз мій чистий, дорогий,
Мою колись святую душу!
Та й смієтесь. Нехристияне!
Чи не меж вами ж я, погані,
Так опоганивсь, що й не знать,
Чи й був я чистим коли-небудь.
Бо ви мене з святого неба
Взяли меж себе — і писать
Погані вірші научили.
Ви тяжкий камень положили
Посеред шляху... і розбили
О його... Бога боячись!
Моє малеє, та убоге,
Та серце праведне колись!
Тепер іду я без дороги,
Без шляху битого... а ви!
Дивуєтесь, що спотикаюсь,
Що вас і долю проклинаю,
І плачу тяжко, і як ви...
Душі убогої цураюсь,
Своєї грішної душі!

[січень — квітень 1850, Оренбург]

* * *

На батька бісового я трачу
І дні, і пера, і папір!

А іноді то ще й заплачу,
Таки аж надто. Не на мир
І на діла його дивившись,
А так, мов іноді, упившись,
Дідусь сивесенький рида, —
Того, бачте, що сирота.

[січень — квітень 1850, Оренбург]
* * *

І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя,
Аж тричі в [е] село цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить,
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас,
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.

[січень — квітень 1850, Оренбург]

(Москдмва криниця

(Поема)

Я. Кухаренкові

На пам’ять 7 маія 1857 року

Не на Вкраїні, а далеко,
Аж за Уралом, за Елеком,
Старий недобиток варнак
Мені розказував отак
Про сю криницю москалеву,
А я, сумуючи, списав,
Та рифму нищечком додав,
Та невеличку і дешеву
(Звичайне, крадене) зобгав
Тобі поему на спомини,
Мій друже щирий, мій єдиний!

І

Після великої зими,
За Катерини за цариці,
Москаль ту викопав криницю;
А як він викопав, то ми
Оце й розкажемо в пригоді,
А ви записуйте, не шкодить
Такую річ і записать.
Бо се не казка, а билиця,
Або бувальщина, сказать.
Отак пишіть. Була криниця,
Ні, не криниця, а село,
530

Пишіть, давно колись було
Межи садами, при долині,
Таки у нас на Україні
Було те Божеє село.

В селі тому вдова жила,
А у вдови дочка росла
І син-малоліток.

Добре мати діток
Багатому, хвалить бога
В розкошах! А вбогій
Вдові не до того,
Бо залили за шкуру сала,
Трохи не пропала.
Думала іти в черниці
Або вбитись, утопитись.
Так жаль маленьких діток стало
Звичайне, мати, що й казать.
Та, може, ждався-таки й зять:
Бо вже Катруся підростала
(Катрусею вдовівна звалась).
Чи вік же їй продівувать?
Зносити брівоньки нізащо.
Хіба за те, що сирота?
А красота-то, красота!
Мій Боже милий! А трудяще,
А чепурне, та роботяще,
Та тихе. Бач, і сирота,
А всім була навдивовижу.
Бувало, вигляне із хижі,
Як тая квіточка з роси,
Як теє сонечко з-за хмари.
Ввесь похолону, неживий
Стою, бувало. Ані кара,

Ні муки, кайдани,
Ніже літа, сину,
Тії сили не втомили...
Отак і загину!

Так і згину. Бо дивися:
Смерті сподіваюсь,
А ридаю, мов дитина,
Як я нагадаю
Катерину. Слухай, сину,
Мій друже єдиний!
Слухай добре, та записуй,
Та на Україні,
Як Бог тебе допровадить,
То розкажи, сину,
Що ти бачив диявола
Своїми очима.

II

Так, бачиш, дівонька ота
Росла собі. І роботящий
(Бо всюди сироти-ледащо)
У наймах виріс сирота,
Неначе батькова дитина.
Отож той самий сиротина
У наймах сяк собі, то так
Придбав, сірома, грошенят,
Одежу справив, жупанину
Та ні відсіль і ні відтіль
Купив садочок і хатину;
Подякував за хліб і сіль
І за науку добрим людям
Та до вдовівни навпростець
Шелесть за рушниками!
Не торгувались з старостами,
Як те бува з багатирями;
Не торгувавсь і панотець
(На диво людям та на чудо),
За три копи звінчав у будень,
Без пихи, так, як довелось.
Отут-то, голубе мій сизий,
Отут-то й лихо почалось!

III

Уже, либонь, після Покрови
Вертався з Дону я, та знову
(Бо я вже двічі посилав
До дівчини за рушниками)
Послать і втретє міркував.
Та з чумаками, та з волами
Якраз в неділю на весілля
До удовівни причвалав.
Пропало! Все добро пропало!
Ані щетинки не осталось.
Пропав і я; та не в шинку,
А на кобилі На віку
Всі люде бачать лихо, сину,
Але такого, мій єдиний,
Такого лютого ніхто,
Ніхто і здалека не бачив,
Як я, лукавий. А тим часом
Просохли очі у вдови.
Неначе в Бога за дверима,
У зятя та в сина
Стара собі спочиває,
А на Катерину,
На дитя своє єдине,
Тілько поглядає.

А я в шинку з п’яницями
Душу пропиваю!

Та й пропив. Запродав душу,
І душу, і тіло,
Тіло катові, а душу!..
О Боже мій милий!
Хотілося б жить на світі,
Та ба! Треба вчитись.

Ще змалечку треба вчитись,
Як на світі жити,
А то битимуть, та й дуже!..
Не знаю, мій друже,
Чи сатана лихо коїв?
Чи я занедужав?

Чи то мене злая доля
Привела до того.
Таки й досі ще не знаю,
Не знаю нічого.

Знаю тілько, що тверезий,
Бо вже ані вина,
Ні меди, ні оковита
Не пилися, сину.

Отаке-то сподіялось.
Вмер батько і мати,
Чужі люде поховали...
А я, мов проклятий,
Той Іуда, одринутий
І людьми, і Богом,
Тиняюся, ховаюся,
І дійшло до того,
Що я вночі, підкравшися,
Максимову хату
(Бо його Максимом звали,
Вдовиного зятя)
Запалив. Згоріла хата.

А душа проклята
Не згоріла. Моя душа!
Мій друже, мій брате!
Не згоріла, а осталась,
Тліє, й досі тліє!

І коли вона зотліє,
Коли одпочине?
Святий знає.

IV

З переляку
Вмерла Катерина.
А Максим на пожарище
Та на попелище
Подивився. Нема ради!
Тілько вітер свище
У димарі та в комині.
Що на світі діять?

І що тепер йому почати?
Подумавши, перехрестивсь
Та й знов пішов у наймити
Голодні злидні годувати.
Вдова осталась не сама,
А з сином-парубком; женити
Його збиралась восени.
Аж гульк! Од матушки-цариці,
Таки із самої столиці,
Прийшов указ лоби голить.
Се в перший раз такий указ
Прийшов з Московщини до нас.
Бо на Вкраїні в нас, бувало,
У козаки охочі йшли,
А в пікінери вербовали,
Та теж охочих. На селі
Зобралася громада радить,
Кого голить у москалі.
Порадили громадою,
Та скурвого сина,
Вдовиченка-ледащицю,
Забили в скрепицю,
Та й повезли до прийому.
Он яке твориться
На сім світі! Яка правда
У людей, мій сину.
Така й досі, я думаю,
В нас на Україні.
Та другої і не буде
В невольниках людях.

V

Через год ото й велика
Зима наступила.
До Зеленої неділі
В байраках біліли
Сніги білі; тойді ж ото
І Очаков брали
Москалі. А Запорожжя
Перше руйновали.
Розбрелося товариство.
А що то за люде
Були тії запорожці —
Не було й не буде
Таких людей.

Під Очаков
Погнали й Максима.
Там-то його й скалічено,
Та й на Україну
Повернено з одставкою.
Бачиш, праву ногу
Чи то ліву підстрелено...
Мені не до того
Було тойді. Знову люта
Гадина впилася
В саме серце; кругом його
Тричі повилася.

Як той Ірод. Що тут робить?
Не дам собі ради.

А Максимові кривому
Нічого не вадить;
Шкандибає на милиці
І гадки йе має.

А в неділеньку святую
Мундир надіває,
І медаль, і хрест причепить,
І заплете косу,
Та ще й борошном посипле.
Я не знаю й досі,
Нащо воно москалі ті
Коси заплітали,
Мов дівчата, та святеє
Борошно псували?
На іграшку, я думаю,
Так собі, аби-то!

Ото ж було, мов генерал,
Максим сановито
Прибереться у неділю
Та й пошкандибає
У храм Божий. На криласі
Стане, та й співає
За дяком-таки, та возьме
Та ще й прочитає
Апостола серед церкви.
Вивчився читати
У москалях. Непевний був
Максим отой, брате.
А трудящий, роботящий,
Та тихий до того,
Та ласкавий... Було тобі
Ніже анікого

Не зачепить, ніже ділом,
Ніже яким словом.

— І талан, і безталання,
Все, — каже, — од Бога,
Вседержителя святого,
А більш ні од кого. —
Преблагий був муж на світі
Максим отой, сину.

А я! а я!.. Не вимовлю.
Моя ти дитино!

Я вбив його. По[с]тривай лиш,
Трохи одпочину.

Та той[ді] вже.
Так ти кажеш,
Що бачив криницю
Москалеву, що ще й досі
Беруть з неї воду,
І хрест, кажеш, коло шляху
І досі Господній
Стоїть собі на роздоллі.
А не розказали
Тобі люде там нічого?..
Вже повимирали
Тії люде, мої свідки,
Праведнії люде!
А я й досі караюся
І каратись буду
Й на тім світі.

Ось послухай,
Доводить до чого
Сатана той душу нашу.
Як не схаменеться
Та до Бога не вернеться,
То так і воп’ється,
Пазорями в саме серце.
Ось слухай же, сину,
Про Максима праведного...
Було не спочине
Ніколе він. А в неділю
Або в яке свято
Бере святий Псалтир в руки
Та й іде читати
У садочок. У садочку
Та у холодочку
Катерину поховали,
Отож у садочку
За упокой душі її
Псалтир прочитає,
Потім собі тихесенько,
Тихо заспіває
Со святими-, та й заплаче.
А потім пом’яне
О здравії тещу з сином
І веселий стане.
— Все од Бога, — скаже собі, —
Треба вік дожити. —
Отакий-то муж праведний
Був він на сім світі.

А у будень, то він тобі
Не посидить в хаті,
Все нишпорить по надвір’ю.
— Треба работати, —
Було скаже по-московськи, —
А то, лежа в хаті,
Ще опухнеш. — Та взяв якось
Заступ і лопату
Та й пішов собі у поле
Криницю копати.

— Нехай, — каже. — Колись люде
Будуть воду пити
Та за мою грішну душу
Господа молити. —
Вийшов в поле геть од шляху,
У балку спустився
Та й викопав при долині
Глибоку криницю.

(Не сам-один; толокою
Йому помагати
Й добрі люде приходили
Криницю копати.)
І виложив цямриною,
І над шляхом в полі
Височенний хрест поставив...
Зо всього роздолля
Широкого було видно.

Се, бачиш, для того,
Щоб знать було, що криниця
Єсть коло дороги,
Щоб заходили з криниці
Люде воду пити
Та за того, що викопав,
Богу помолитись.

VII

А тепер уже, он бачиш,
Доходить до чого.

Що я стратить наміряюсь
Максима святого.

Отаке-то! А за віщо?

За те, за що Каїн

Убив брата праведного

У світлому Раю.

Чи то було у неділю,
Чи в якеє свято?

Слухай, сину, як навчає

Сатана проклятий.

— Ходім, — кажу, — Уласович,
На твою криницю

Подивитись. — Добре, — каже, —
Ходімо напитись

Води з неї погожої.

Та й пішли обоє

І відерце, і віжечки
Понесли з собою.

От приходим до криниці,
Я перш подивився,
Чи глибока. — Власовичу, —
Кажу, — потрудися

Води достать, я не вмію. —

Він і нахилився,

Опускаючи відерце;

А я... я за ноги

Вхопив його та й укинув
Максима святого

У криницю... Такеє-то
Сотворив я, сину!

Такого ще не творилось

В нас на Україні.

Та й ніколе не створиться

На всім світі, брате!

Всюди люди, а я один
Диявол проклятий!

VIII

Через тиждень вже витягли
Максима з криниці
Та у балці й поховали.

Чималу каплицю

Поставили громадою,
А його криницю
Москалевою назвали.
От тобі й билиця
Про ту криницю москалеву.
Нелюдська билиця.

А я пішов у гайдамаки,
Та на Сибірі опинивсь.
(Бо тут Сибір була колись.)
І пропадаю, мов собака,
Мов той Іуда! Помолись
За мене Богу, мій ти сину,
На тій преславній Україні,
На тій веселій стороні.
Чи не полегшає мені?

1857. Маія 16.

Повопетровское укрепление

Софіти

Поема

Сія глаголеть Господі»: сохраните суді» и сотворите правду, при-
ближибося спасеніе моє прийти, и милость моя от[к]рьіется.

Ісаія. Г[лава] 5. С. 1

М. С. ЩЕПКИНУ

На память 24 Декабря 1857

Возлюбленику муз і грацій,
Ждучи тебе, я тихо плачу
І думу скорбную мою
Твоїй душі передаю.

Привітай же благодушне
Мою сиротину,
Наш великий чудотворче,
Мій друже єдиний!
Привітаєш; убогая,
Сірая, з тобою
Перепливе вона Лету;

І огнем-сльозою
Упаде колись на землю
І притчею стане
Розпинателям народним,
Грядущим тиранам.

Давно вже я си[д]жу в неволі,
Неначе злодій взаперті,
На шлях дивлюся, та на поле,
Та на ворону на хресті
На кладовищі. Більш нічого
З тюрми не видно. Слава Богу
Й за те, що бачу. Ще живуть,
І Богу моляться, і мруть
Хрещені люде.

Хрест високий
На кладовищі трохи збоку
Златомальований стоїть.
Не вбогий, мабуть, хтось лежить?
І намальовано: розп’ятий
За нас Син Божий на хресті.
Спасибі сиротам багатим,
Що хрест поставили. А я...
Такая доленька моя!

Си[д]жу собі та все дивлюся
На хрест високий із тюрми.
Дивлюсь, дивлюся, помолюся:
І горе, горенько моє,
Мов нагодована дитина,
Затихне трохи. І тюрма
Неначе ширшає. Співає
І плаче серце, оживає,
І в Тебе, Боже, і в святих
Та праведних Твоїх питає,
Що Він зробив їм, той святий,
Той Назорей, той Син єдиний
Богом ізбранної Марії.
Що Він зробив їм? І за що

Його, святого, мордували,
Во узи кували;

І главу Його честную
Терном увінчали?

І вивели з злодіями
На Голгофу-гору;

І повісили меж ними —
За що? Не говорить
Ні сам сивий Верхотворець,
Ні Його святії —
Помощники, поборники,
Кастрати нємиє!

Благословенная в женах,
Святая праведная Мати
Святого Сина на землі.
Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марне тратить.
Скорбящих радосте! Пошли,
Пошли мені святеє слово,
Святої правди голос новий!
І слово розумом святим
І оживи, і просвіти!

І розкажу я людям горе,
Як тая мати ріки, море
Сльози кровавої лила,
Так, як і Ти. І прийняла
В живую душу світ незримий
Твоєго розп’ятого Сина!..
Ти Матер Бога на землі!
Ти сльози матері до краю,
До каплі вилила! Ридаю,
Молю, ридаючи, пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, Божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.

І

Не в нашім краю, Богу милім,
Не за гетьманів і царів,
А в римській ідольській землі
Се беззаконіє творилось.
Либонь, за Декія-царя?
Чи за Нерона-сподаря?

Сказать запевне не зумію.
Нехай за Нерона.
Росії

Тойді й на світі не було,
Як у Італії росло
Мале дівча. І красотою,
Святою, чистою красою,
Як тая лілія, цвіло.

Дивилася на неї мати
І молоділа. І дівчаті
Людей шукала. І найшла.
Та, помолившись Гіменею
В своїм веселім гінекею,
В чужий веселий одвела.
Незабаром зробилась мати
Із доброї тії дівчати:
Дитину-сина привела.
Молилася своїм пенатам
І в Капітолій принесла
Немалі жертви. Ублагала
Капітолійський той синкліт,
Щоб первенця її вітали
Святії ідоли. Горить
І день і ніч перед пенатом
Святий огонь. Радіє мати:
В Алкіда син її росте,
Росте; лицяються гетери
І перед образом Венери
Лампаду світять.

II

Тойді вже сходила зоря
Над Віфліємом. Правди слово,
Святої правди і любові
Зоря всесвітняя зійшла!

І мир і радость принесла
На землю людям. Фарисеї
І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті.

І Сина Божія во плоті
На тій Голгофі розп’яла
Межи злодіями. І спали,
Упившись кровію, кати,
Твоєю кровію. А Ти
Возстав од гроба, слово встало,
І слово правди понесли
По всій невольничій землі
Твої апостоли святії.

III

Тойді ж ото її Алкід,
Та ще гетери молодії,
Та козлоногий п’яний дід
Над самим Аппієвим шляхом
У гаї гарно роздяглись,
Та ще гарніше попились,
Та й поклонялися Пріапу,
Аж гульк!.. Іде святий Петро
Та, йдучи в Рим благовістити,
Зайшов у гай води напитись
І одпочити. — Благо вам! —
Сказав апостол утомленний
І оргію благословив.

І тихим, добрим, кротким словом
Благовістив їм слово нове,
Любов, і правду, і добро,
Добро найкращеє на світі
Та братолюбіє. І ситий
І п’яний голий отой Фавн,
І син Алкід твій, і гетери —
Всі, всі упали до землі
Перед Петром. І повели
До себе в терми на вечерю
Того апостола...

IV

І в термах оргія. Горять
Чертоги пурпуром і златом,
Куряться амфори. Дівчата
Трохи не голії стоять
Перед Кіпридою і в лад
Співають гімн. Приуготован
Веселий пир. І полягли
На ложах гості. Регіт! Гомін!
Гетери гостя привели
Сивобородого. І слово
Із уст апостола святого
Драгим єлеєм потекло.
І стихла оргія. А жриця
Кіприди, оргії цариця,
Поникла радостним челом
Перед апостолом. І встала,
І всі за нею поставали
І за апостолом пішли
У катакомби. І єдиний
Твій син Алкід пішов за ними
І за апостолом святим,
За тим учителем своїм.
А ти весела вийшла з хати
На шлях із гаю виглядати
Свого Алкіда. Ні, нема.
Уже й не буде. Ти сама
Помолишся своїм Пенатам,
Сама вечерять сядеш в хаті...
Ні, не вечерять, а ридать,
Ридать і долю проклинать.
І сивіть, кленучи. І горе!
Умреш єси на самоті,
Мов прокаженна!

V

На хресті
Стремглав повісили святого
Того апостола Петра.
А неофітів в Сіракузи
В кайданах одвезли. І син
Алкід, твоя дитина,
Єдиная твоя родина,
Любов єдиная твоя,
Гниє в неволі, в кайданах.
А [ти], прескорбная, не знаєш,
Де він канає, пропадає!
Ідеш шукать його в Сибір
Чи теє... в Скіфію... І ти...
І чи одна ти? Божа Мати!

І заступи вас і укрий!
Нема сім’ї, немає хати,
Немає брата, ні сестри,
Щоб незаплакані ходили,
Не катувалися в тюрмі
Або в далекій стороні,
В британських, галльських легіонах
Не муштровались! О Нероне!
Нероне лютий! Божий суд,
Правдивий, наглий, серед шляху
Тебе осудить. Припливуть
І прилетять зо всього світа
Святиє мученики. Діти
Святої волі. Круг одра,
Круг смертного твого предстануть
В кайданах. І... тебе простять.
Вони брати і християни,
А ти собака! Людоїд!

Деспот скажений!

VI

Аж кишить
Невольника у Сіракузах
В льохах і тюрмах. А Медуза
В шинку з старцями п’яна спить.
От-от прокинеться... І потом,
І кров’ю вашою, деспоти,
Похмілля справить.

Скрізь шукала
Дитину мати. Не найшла
І в Сіракузи поплила.
Та там уже його в кайданах
Найшла, сердешная, в тюрмі.
Не допустили й подивитись,
І мусила вона сидіть
Коло острога. Ждать, і ждать,
Як Бога з неба виглядать
Свойого сина: аж поки-то
Його в кайданах поженуть
Бульвар мести.

А в Римі свято.
Велике свято! Тиск народу,
Зо всього царства воєводи,
Преторіане і сенат,
Жерці і ліктори стоять
Круг Капітолія. І хором
Співають гімн і курять дим
З кадил і амфор. І з собором
Іде сам кесар. Перед ним
Із бронзи литую статую
Самого кесаря несуть.

VII

Непевне видумали свято
Патриції-аристократи
І мудрий кесарів сенат.
Вони, бач, кесаря хвалили
На всі лади, що аж остило
Самим їм дурня вихвалять,
То, заразом щоб доканать,
Вони на раді й присудили,
Щоб просто кесаря назвать
Самим Юпітером, та й годі.
І написали воєводам
По всьому царству: так і так.
Що кесар Бог. Що більш од Бога!
І майстрові дали кувать
Із бронзи кесаря. До того
Так, нотабене, додали,
Що бронзовий той кесар буде
І милувать. Сердешні люде,
Неначе в ірій, потягли
У Рим на прошу. Приплива
Із Сіракуз і та небога
Благати кесаря и Бога.

І чи одна вона? Мій Боже!
Прийшло їх тисячі в сльозах,
Прийшло здалека.

Горе з вами!
Кого благати ви прийшли?
Кому ви сльози принесли?
Кому ви принесли з сльозами
Свою надію? Горе з вами,
Раби незрячії! Кого?
Кого благаєте, благії,
Раби незрячії, сліпії!
Чи ж кат помилує кого?
Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня —
Попи й царі...

VIII

Перед Нероном,
Перед Юпітером новим,
Молились вчора сенатори
І всі патриції, і вчора
Лилася Божа благодать.
Кому чи чином, чи грошима,
Кому [в] аренду Палестину,
Байстрятам дещо. А кому
Самі благоволили дать
Свою підложницю в супруги,
Хоча й підтоптану. Нічого,
Аби з-під кесаря. А в кого
Сестру благоволили взять
У свій гарем. І се нічого.
На те він Бог, а ми під Бога
Себе повинні підкладать,
Не тілько сестер.

Преторіане помолились,
Преторіанам дав указ,
Щоб все, що хочуть, те й робили,
А ми помилуємо вас.
І ви, плебеї-гречкосії,
І ви молилися, та вас
Ніхто не милує. Не вміють
Вас і помиловать гаразд!

IX

На третій день уже пустили
Молитися за християн.

І ти приходила, молилась,
І милосердий істукан
Звелів везти із Сіракузи
У Рим в кайданах християн.

І рада ти, і весела
Кумирові знову
Помолилась. А кумир той,
Юпітер то[й] новий,
Ось побач, якеє свято
Буде завдавати
548 £•

В Колізеї. А тим часом
Іди зострічати
Свого сина. Та не дуже
Радій лиш, небого.

Ще не знаєш ти нового
Ласкавого бога.

А поки що з матерями
Алкідова мати
Пішла його зострінути,
Святих привітати
На березі. Пішла єси,
Трохи не співаєш
Та кесаря-Юпітера
Хвалиш-вихваляєш:
— От Юпітер так Юпітер!
Не жаль і назвати
Юпітером. А я, дурна,
Ходила благати
У Афіни Юпітера.
Дурна, більш нічого! —
І нищечком помолилась
Кесареві-богу.

Та й пішла понад болотом,
На Тібр поглядає.
А по Тібру із-за гаю
Байдак випливає
Чи галера. На галері
Везуть твого сина
З неофітами в кайданах.
А твоя дитина

Ще й до щогли прикована —
Не неофіт новий,
А апостол великого
Христового слова.
Отакий-то він. Чи чуєш,
У путах співа[є]
Твій мученик.

— Псалом новий Господеві

І новую славу

Воспоєм честним собором,
Серцем нелукавим.

Во псалтирі і тимпані
Воспоєм благая,
Яко Бог кара неправих,
Правим помагає.

Преподобнії во славі
І на тихих ложах
Радуються, славословлять,
Хвалять ім’я Боже.

І мечі в руках їх добрі,
Острі обоюду,
На отмщеніє язикам
І в науку людям.

Окують царей неситих
В залізнії пута,
І їх, славних, оковами
Ручними окрутять.

І осудять неправедних
Судом своїм правим,
І вовіки стане слава,
Преподобним слава.

X

А ти на березі стояла,
Неначе темная скала.
Не слухала і не ридала,
А Алілуя подала
За матерями християнам.
Мов дзвони, загули кайдани
На неофітах. А твій син,
Єдиний твій! Апостол новий,
Перехрестившись, возгласив:
— Молітесь, братія! Молітесь
За ката лютого. Його
В своїх молитвах пом’яніте.
Перед гординею його,
Брати мої, не поклонітесь.
Молитва Богові. А він
Нехай лютує на землі,
Нехай пророка побиває,
Нехай усіх нас розпинає;

Уже внучата зачались,
І виростуть вони колись,
Не местники внучата тії,
Христові воїни святиє!
І без огня, і без ножа
Стратеги Божії воспрянуть.
І тьми, і тисячі поганих
Перед святими побіжать.
Молітесь, братія! —

Молились,
Молилися перед хрестом
Закуті в пута неофіти,
Молились радостно. Хвала!
Хвала вам, душі молодиє!
Хвала вам, лицарі святиє!
Вовіки-віки похвала!

XI

І в Рим галера приплила.
Минає тиждень. П’яний кесар,
Постригти сам себе в Зевеса,
Завдав Зевесу юбілей.
Лику[є] Рим. Перед кумира
Везуть возами ладан, мірро,
Женуть гуртами християн
У Колізей. Мов у різниці,
Кров потекла. Ликує Рим!

І гладіатор, і патрицій —
Обидва п’яні. Кров і дим
їх упоїв. Руїну слави
Рим пропиває. Тризну править
По Сціпіонах. Лютуй! Лютуй,
Мерзенний старче. Розкошуй
В своїх гаремах. Із-за моря
Уже встає святая зоря.

Не гро[мо]м праведним, святим
Тебе уб’ють. Ножем тупим
Тебе заріжуть, мов собаку,
Уб’ють обухом.

XII

Другий день
Реве арена. На арені
Лідійський золотий пісок
Покрився пурпуром червоним,
В болото крові замісивсь.

А сіракузьких назореїв
Ще не було у Колізеї.

На третій день і їх в кайданах
Сторожа з голими мечами
Гуртом в різницю привела.
Арена звіром заревла.

А син твій гордо на арену,
Псалом співаючи, ступив.
І п’яний кесар, мов скажений,
Зареготавсь. І леопард
Із льоху вискочив на сцену,
Ступив, зирнув... І полилась
Святая кров. По Колізеї
Ревучим громом пронеслась
І стихла буря. Де ж була?

Де ти сховалась? Чом на його,
На кесаря свого святого,
Не кинулась? Бо стерегли,
Кругом в три лави оступили
Зевеса ліктори. За ним,
Твоїм Юпітером святим,
Залізну браму зачинили.

А ти остала[ся] одна,
Одна-однісінька надворі.
І що ти зможеш? — Горе! Горе!
О горе лютеє моє!

Моя ти доленько! Без його
Що я робитиму? До кого
Я прихилюся?.. — І небога
Кругом зирнула, і о мур,
Об мур старою головою
Ударилась, і трупом пала
Під саму браму.

XIII

З позорища увечері
У терми сховався
Святий кесар з лікторами.
Колізей остався
Без кесаря і без римлян
І ніби заплакав
Одинокий. Мов гора та,
На полі чорніє
Колізей той серед Риму.
Тихо, тихо віє
Із-за Тібра, із Альбано
Вітер понад Римом.
А над чорним Колізеєм,
Ніби із-за диму,
Пливе місяць круглолиций.
І мир первозданний
Одпочив на лоні ночі.
Тілько ми, Адаме,
Твої чада преступниє,
Не одпочиваєм
До самої домовини
У проспанім раї.
Гриземося, мов собаки
За маслак смердячий.
Та тебе ще зневажаєм,
Праотче ледачий!

XIV

Трохи одпочила
Стара мати недобита.
Живущую силу
Сила ночі оживила.
Встала, походила
Коло замкнутої брами
Та щось шепотала.
Чи не кесаря святого
Нишком проклинала?
А може, й так. Тихесенько
До брами підкралась,
Послухала, усміхнулась
І щось прошептала,
Якесь слово. І нищечком
Коло брами сіла
Й зажурилась. Незабаром
Брама одчинилась.

І на возах, на колесницях
Із Колізея, із різниці,
Святиє вивезли тіла;

І повезли на Тібр. Тілами
Святих убитих годували
Для царськогогтаки стола
У Тібрі рибу. Встала мати,
Кругом оглянулась, взялась
За биту голову руками
І тихо, мовчки за возами
Марою чорною пішла
На Тібр. А скіфи сіроокі,
Погоничі, рабов раби,
Подумали — сестра Морока
Із пекла вийшла прово[д]жать
У пекло римлян. Поскидали
У воду трупи, та й назад
З возами скіфи повертали.
І ти осталася одна
На березі. І ти дивилась,
Як розстилалися, стелились
Круги широкії над ним,
Над сином праведним твоїм!
Дивилась, поки не осталось
Живого сліду на воді.

І усміхнулася тойді,
І тяжко, страшно заридала,
І помолилась в перший раз
За нас розп’ятому. І спас
Тебе розп’ятий Син Марії.
І ти слова Його живії
В живую душу прийняла.
І на торжища, і в чертоги
Живого істинного Бога
Ти слово правди понесла.

1857, 8 Декабря, Нижній Новгород

Юродивий

Во дні фельдфебеля-царя
Капрал Гаврилович Безрукий
Та унтер п’яний Долгорукий
Украйну правили. Добра
Таки чимало натворили,
Чимало люду оголили
Оці сатрапи-ундіра,
А надто стрижений Гаврилич
З своїм єфрейтором малим
Та жвавим, на лихо лихим.
До того люд домуштровали,
Що сам фельдфебель дивувались
І маршировкою, і всім...

І «благосклонньї пребьівали
Всегда к єфрейторам своим».
А ми дивились та мовчали
Та мовчки чухали чуби.

Німії, подлії раби,
Підніжки царськії, лакеї
Капрала п’яного! Не вам,
Не вам, в мережаній лівреї
Донощики і фарисеї,
За правду пресвятую стать
І за свободу. Розпинать,
А не любить ви вчились брата!
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись.

Не сотні вас, а міліони
Полян, дулебів і древлян
Гаврилич гнув во время оно.
А вас, моїх святих киян,
1 ваших чепурних киянок,
Оддав своїм профосам п’яним
У наймички сатрап-капрал.
Вам і байдуже. А меж вами
Найшовсь-таки якийсь проява,
Якийсь дурний оригінал,
Що в морду затопив капрала,
Та ще й у церкві, і пропало,
Як на собаці.

Так-то, так!

Найшовсь-таки один козак
Із міліона свинопасів,
Що царство все оголосив —
Сатрапа в морду затопив.
А ви — юродиві — тим часом,
Поки нездужає капрал,
Ви огласили юродивим
Святого лицаря! А бивий
Фельдфебель ваш, Сарданапал,
Послав на каторгу святого;
А до побитого старого
Сатрапа «навсегда оставсь
Преблагосклонним».

Більш нічого
Не викроїлось, і драму
Глухими, темними задами
На смітник винесли, а я...
О зоре ясная моя!
Ведеш мене з тюрми, з неволі
Якраз на смітничок Миколи,
І світиш, і гориш над ним
Огнем невидимим, святим,
Животворящим, а із гною
Встають стовпом передо мною
Його безбожнії діла...
Безбожний царю! Творче зла!
Правди гонителю жестокий!
Чого накоїв на землі!

А Ти, Всевидящеє Око!
Чи Ти дивилося звисока,
Як сотнями в кайданах гнали
В Сибір невольників святих,
Як мордовали, розпинали
І вішали?.. А Ти не знало?

І Ти дивилося на них
І не осліпло. Око, Око!
Не дуже бачиш Ти глибоко!
Ти спиш в кіоті, а царі...
Та цур їм, тйм царям поганим!
Нехай верзуться їм кайдани,
А я полину на Сибір,
Аж за Байкал; загляну в гори;
В вертепи темнії і в нори,
Без дна глибокії, і вас —
Споборники святої волі —
Із тьми, із смрада, із неволі
Царям і людям напоказ
На світ вас виведу надалі
Рядами довгими в кайданах...

[грудень 1857, Нижній Новгород]
1858

Т)оля

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люде, — ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас лю[д]е? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

[9 лютого 1858. Нижній Новгород]

Уіїууа

А ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла.

І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі
Туманом сивим сповила.
І колихала, і співала,
І чари діяла... І я...

О чарівниченько моя!
Мені ти всюди помагала,
Мене ти всюди доглядала,
В степу, безлюдному степу,
В далекій неволі,
Ти сіяла, пишалася,
Як квіточка в полі!
Із казарми нечистої
Чистою, святою
Пташечкою вилетіла
І понадо мною
Полинула, заспівала
Ти, золотокрила...
Мов живущою водою
Душу окропила.

І я живу, і надо мною

З своєю Божою красою
Гориш ти, зоренько моя,
Моя порадонько святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. Вночі,
І вдень, і ввечері, і рано
Витай зо мною і учи,
Учи неложними устами
Сказати правду. Поможи
Молитву діяти до краю.
А як умру, моя святая!
Моя ти мамо! положи
Свого ти сина в домовину
І хоть єдиную сльозину
В очах безсмертних покажи.
[9 лютого 1858. Нижній Новгород]

Слаба

А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п’яна!
Де ти в ката забарилась
З своїми лучами?

У Версалі над злодієм
Набор розпустила?
Чи з ким іншим мизкає[ш]ся
З нудьги та з похмілля.
Горнись лишень ти до мене,
Та витнемо з лиха,
Гарнесенько обіймемось
Та любо та тихо
Пожартуєм, чмокнемося
Та й поберемося,
Моя крале мальована.
Бо я таки й досі
За тобою чимчикую.
Ти хоча й пишалась
І з п’яними кесарями
По шинках хилялась,
А надто з тим Миколою
У Севастополі, —
Та мені про те байдуже.
Мені, моя доле,
Дай на себе подивитись,
Дай і пригорнутись,
Під крилом твоїм любенько
В холодку заснути.

[9 лютого] 1858.
Нижній Новгород

(Відьма

Поема

Молюся, знову уповаю,
І знову сльози виливаю,
І думу тяжкую мою
Німим стінам передаю.

Озовітеся ж, заплачте,
Німії, зо мною

Над неправдою людською,
Над долею злою.

Озовітесь! А за вами,
Може, озоветься
Безталання невсипуще
І нам усміхнеться.
Поєднає з недолею
І з людьми і скаже
Спасибі нам. Помолиться
Й тихо спати ляже.

І примиренному присняться
І люде добрі, і любов,
І все добро. І встане вранці
Веселий, і забуде знов
Свою недолю. І в неволі
Познає рай, познає волю
І всетворящую любов.
Коло осеннього Миколи,
Обідрані, трохи не голі,
Бендерським шляхом уночі
Ішли цигане. А йдучи,
Звичайне, вольниє, співали.
Ішли, ішли, а потім стали.
Шатро край шляху розп’яли,
Огонь чималий розвели
І кругом його посідали.
Хто з шашликом, а хто і так,
Зате він вольний, як козак
Колись-то був. Сидять, куняють,
А за шатром в степу співає,
Неначе п’яна, з приданок
Додому йдучи, молодиця:

«Ой у новій хаті
Полягали спати,
Молодій приснилось,
Що мати сказилась,
Свекор оженився,
Батько утопився.

І... гу...»

Цигане слухають, сміються.
«І де ті люде тут возьмуться?
Оце, мабуть, із-за Дністра,
Бо тут все степ... Мара! Мара!»
Цигане крикнули, схопились.
А перед ними опинилось
Те, що співало. Жаль і страх!
В свитині латаній дрожала
Якась людина. На ногах
І на руках повиступала
Од стужі кров; аж струпом стала.
І довгі коси в реп’яхах
О поли бились в ковтунах.
Постояла, а потім сіла
Коло огню і руки гріла
На самім полум’ї. «Ну, так!
Оженився неборак!» —
Сама собі вона шептала
І тяжко, страшно усміхалась.
Що ж се таке? Се не мара.
Моя се мати і сестра.

Моя се відьма, щоб ви знали.

Цигане

А відкіля ти, молодице?

Відьма

Хто, я?

(Співає.)

Як була я молодиця,
Цілували мене в лице,
А як стала стара баба,
Цілували б, була б рада.

Циган

Співуча, нічого сказать.
Якби собі таку достать,
Та ще й з медведем.

Відьма

Я співаю.
Чи то си[д]жу, чи то гуляю,
Все співаю, все співаю,
Уже забула говорить...
А перше добре говорила.

Циган

Де ж ти була, що заблудила?

Відьма

Хто, я? чи ти?

(Шепче.)

Цить лишень, цить.
Он, бач, зо мною пан лежить.
Огонь погас, а місяць сходить,
В яру пасеться вовкулак...

(Усміхнувшись.)

Я в приданках була, впилася,
І молода не придалася...
А все то прокляті пани
З дівчатами такеє діють...
Ще треба другу одружить.
Піду, без мене не зуміють
І в домовину положить...

Цигане

Не йди, небого, будь ти з нами,
У нас, єй-богу, добре жить.

Відьма
А діти єсть у вас?

Цигане

Немає.

Відьма

Кого ж годуєте єсте?
Кого ви спати кладете?
Кого колишете вночі?
Лягаючи і встаючи,
За кого молитесь? Ох, діти!
І все діти! і все діти!
Не знаю, де од їх подітись.
Де не піду, й вони за мною,
Вони з’їдять мене колись...

Цигане

Не плач, небого, не журись.
У нас дітей нема й заводу.

Відьма

Хоч з гори та в воду.

І відьма тяжко заридала.
Цигане мовчки дивувались,
Поки поснули, де хто впав.
Вона ж не спала, не журилась,
Сиділа, ноги устромила
В гарячий попіл. Виступав
Щербатий місяць з-за могили
І на шатро мов позирав,
Аж поки хмари заступили.
Чом не спиться багатому
Сивому, гладкому?
Чом не спиться убогому
Сироті старому?
Один дума, як би його
Достроїть палати.
Другий дума, як би його
На подзвін при [д]бати.
Один старий одпочине
В пишній домовині.
Другий старий і так собі
Де-небудь під тином.
І обидва спочивають,
І гадки не мають.

Убогого не згадують,
А того ще й лають.

Коло огню старий циган
З люлькою куняє.
Позирає на приблуду
Й на подзвін не дбає.

Циган

Чому не ляжеш, не спочинеш?
Зірниця сходить, подивись.

Відьма

Дивилась я, вже ти дивись.

Циган

Ми рано рушимо, покинем,
Як не проспишся.

Відьма

Не просплюсь,
Я вже ніколи не просплюсь.
Отак де-небудь і загину
У буряні...

(Співає тихо.)

Гаю, гаю, темний гаю,
Тихенький Дунаю!
Ой у гаї погуляю,
563

В Дунаї скупаюсь.

В зеленому баговинні
Трохи одпочину...
Та, може, ще хоч каліку
Приведу дитину...

Дарма, аби собі ходило
Та вміло матір проклинать.
А он, чи бачиш, на могилі
Очима лупа кошеня?

Іди до мене. Кицю, кицю...

Не йде, прокляте бісеня!
А то дала 6 тобі напиться

З моєї чистої криниці...

(Приспівує.)

Стоїть кутя на покуті,
А в запічку діти.

Наплодила, наводила,
Та нема де діти:
Чи то потопити?

Чи то подушити?

Чи жидові на кров продать,
А гроші пропити?

Що, добре наші завдають?
Сідай лиш ближченько, отут.
Ото-то й то! А ти не знаєш...
Що я в Волощині була.
Я розкажу, як нагадаю.
Близнят в Бендерах привела.
У білих Яссах колихала,
У Дунаєві купала,
В Туреччині сповила
Та додому однесла —
Аж у Київ. Та вже дома
Без кадила, без кропила
За три-шаги охрестила,
А три шаги пропила.
Упилася, упилась!

І досі п’яна!..

І вже ніколи не просплюсь,
Бо я вже й Бога не боюсь
І не соромлюся людей.
Коли 6 мені отих дітей
Найти де-небудь! Ти не знаєш,
Чи є в Туреччині война?

Циган

Була колись, тепер нема.
Умер найстарший старшина.

Відьма

А я думала, що й досі...
Аж уже немає.

Слухай лишень, скажу тобі,
Кого я шукаю.

Я шукаю Наталочку
Та сина Івана.

Дочку свою Наталоньку...
Та шукаю пана,
Того ірода, що, знаєш?..
Стривай, нагадала.
Як була я молодою,
І гадки не мала,
По садочку похо[д]жала,
Кві[т]чалась, пишалась.
А він мене і набачив,
Ірод!.. І не снилось,
Що я була крепачкою,
А то б утопилась,
Було б легше. От, набачив,
Та й бере в покої,
І стриже, неначе хлопця,
І в поход з собою
Бере мене. У Бендери
Прийшли ми. Стояли
З москалями на кватирях,
А москалі за Дунаєм
Турка воювали.

Тут дав Бог мені близнята,
Якраз против Спаса.
А він мене і покинув,
Не вступив і в хату,
На дітей своїх не глянув,
Луципер проклятий!

Пішов собі з москалями,
А я з байстрюками
Повертала в Україну
Степами, тернами,
Острижена. Та й байдуже.
У селах питала

Шлях у Київ. І що з мене
Люде насміялись...

Трохи була не втопилась,
Та жаль було кинуть
Близняточок. То сяк, то так
На свою країну
Придибала. Одпочила,
Вечора діждалась,
Та й у село. Хотілось, бач,
Щоб люде не знали.

От я крадусь попідтинню
До своєї хати.

В хаті темно, нема дома
Або вже ліг спати
Мій батечко одинокий.
Я ледви ступаю;

Вхо[д]жу в хату. Аж щось стогне,
Ніби умирає, —
То мій батько. І нікому
Ні перехрестити,
Ні рук скласти. О прокляті,
Лукавії діти,
Що ви дієте на світі!...

Я перелякалась,
Хата пусткою смерділа.
От я заховала

Близнят своїх у коморі,
Вбігаю у хату,
А він уже ледве дише.
Я до його: «Тату!

Мій таточку! це я прийшла».

За руки хватаю.

«Це я», — кажу. А він мені
Шепче: «Я прощаю.

Я прощаю». Тілько й чула.
Здається, я впала.

І заснула. Якби була
Довіку проспала!
Опівночі прокинулась —
Як у ямі, в хаті.

А за руку батько давить.
«Тату! — кричу. — Тату!»
А він уже так, як крига...
Насилу я руку
Випручала. Що, цигане,
Якби таку суку
Тобі дочку. Що б [ти] зробив?

Циган

Єй-богу, не знаю.

Відьма

Та мовчи вже, бо забуду.

Потім не згадаю.

Дітей, бачся, годувала
Та в засік ховала.

Та очіпок, се вже вранці,
Клоччям вимощала,
Щоб не знать було, що стрига.
Прибралась, ходила,
Поки люде домовину
Надворі робили.

Доробили, положили,
Понесли, сховали...

І одна я, як билина
На полі, осталась
На сім світі... Були діти,
І тих не осталось.

Через яр ходила
Та воду носила,
Коровай сама бгала,
Дочку оддавала,
Сина оженила...

І... гу...

Циган

Не скигли, бо ти всіх побудиш.
Відьма

Хіба я скиглю, навісний?

Циган

Та добре, добре. Що дальш буде?
Розказуй дальше.

Відьма

Що даси?

Навариш завтра мамалиґи?

Я кукуру[д]зи принесу.

Нагадала! Нагадала!

З дочкою ліг спати...

Завдав сина у лакеї...
Громадою з хати
Виганяли... Нагадала.

Я собак дражнила

Попід вікнами з старцями.

І байстрят носила

За плечима. Щоб привчались..

Аж і сам приїхав.

Я до його кинулася,
Забудучи лихо.

Привітав мене, луципер,
Бла[го]словив діток,
Та й забрав їх у покої...
Ростуть мої квіти!

Та й виросли. Сина Йвана
Оддав якійсь пані

У лакеї. А Наталю...

Всі поснули?

Циган

Всі поснули.

Відьма

Бо щоб не почули

Мого слова. Страшно буде.

І ти, старий друже,
Злякаєшся, як вимовлю...

Чи тобі байдуже?

Наталоньку! Дитя своє!
Ірод нечестивий!..
Занапастив... А до того
Посилає в Київ
Мене, бачиш, молитися.
Я, дурна, й ходила,
І молилась... Ні, цигане,
Я марно молилась.

Чи в вас єсть бог який-небудь?
В нас його немає...

Пани вкрали та в шкатулі
У себе й ховають.

Вертаюся із Києва,
Замкнуті покої.

Він узяв її з собою
Та й поїхав з нею,
З Наталею... Чи чуєш ти?
І остриг, проклятий,
Дитя своє. Полетіла
Я його шукати

В Волощину. Та й шукаю,
Совою літаю

Над байраками. Та діток,
Діточок шукаю,
Наталоньку!.. Ні, ні, ні, ні!
Я шукаю пана.

Розірву!.. Возьміть до себе
І мене, цигане,
Я медведя водитиму,
А як найду ката,
То й спущу його на його.
Отойді, проклятий!..
Ні, не спущу. Сама його
Загризу... Чи чуєш?
Одружимось, моє серце,
Я й досі дівую.

А сина вже оженила,
А дочка й так буде.
Лазитиме попідтинню,
Поки найдуть люде
Неживою. Чи ти бачив?
Там такий хороший
Мій син Іван... Ух, холодно!
Позич мені грошей,
Намиста доброго куплю
Та й тебе повішу,
А сама піду додому...
Дивись, миша, миша
Несе у Київ мишенят.
Не донесеш, утопиш десь
Або пан одніме.

Чи я найду моїх діток,
Чи так і загину?

Та й замовкла, мов заснула.
Цигане вставали,
Розбирали шатро своє,
В дорогу рушали,
Та й рушили. Пішли степом.
І вона, небога
Безталанна, встала мовчки,
І нібито Богу
Нишком собі помолилась,
Та й пошкандибала
За циганами. І тихо,
Тихенько співала:

Кажуть люде, що суд буде,
А суду не буде.

Бо вже мене осудили
На сім світі люде.

Із-за Дністра пішли цигане
І на Волинь, і на Украйну.

За селом село минали,
В городи ходили
І марою за собою
Приблуду водили.

І співала, й танцювала,
Не пила й не їла...

Неначе смерть з циганами
По селах ходила.

Потім разом схаменулась,
Стала їсти й пити,
І ховатись за шатрами,
І Богу молитись.

Щось таке їй поробила
Стара Маріула.

Якимсь зіллям напувала,
То воно й минулось.

Потім її стала вчити

І лікарувати,
Які трави, що од чого,
І де їх шукати.

Як сушити, як варити...
Всьому, всьому вчила
Маріула. А та вчилась
Та Богу молилась.

Минуло літо, уже й друге

І третє настало;

Уже прийшли в Україну...
Жаль їй чогось стало?

Поклонилась Маріулі
За науку в ноги,
Попрощалась з циганами.
Помолила[сь] Богу;

Та й пішла собі, небога,
На свою країну.

«Вернусь, — каже, — хоч погляну
На дочку, на сина».

Не довелось. Пан вернувся,
Покинув Наталю

В Московщині. А ти її
За Дністром шукала.
Сина Йвана молодого
Оддали в салдати
За те, що ти не навчила
Панів шановати.

До кого ж ти прихилишся?
Нікого немає!..

До людей хились, небого,
Люде привітають.

Пан, вернувшись, занедужав,
Стогне, пропадає.

А вона набрала зілля
Та пішла в палати
Лічить його, помагати,
А не проклинати.

Не помогла болящому,
Бо не допустили.

А як умер, то за його
Богу помолилась.

І жила собі святою,
Дівчат научала,
Щоб з панами не кохались,
Людей не цурались.
«А то Бог вас покарає,
А ще гірше люде;

Люде горді, неправедні,
Своїм судом судять».
Отак вона научала,
Болящих лічила.
А з убогим остатньою
Крихтою ділилась.
Люде добрі і розумні
Добре її знали.

А все-таки покриткою
І відьмою звали.

1858. Марта 6. [Нижній Новгород]

Лічу в неволі дні і ночі,
І лік забуваю:
О Господи, як то тяжко
Тії дні минають.

А літа пливуть за ними,
Пливуть собі стиха,
Забирають за собою
І добро і лихо.
Забирають, не вертають
Ніколе нічого,
І не благай, бо пропаде
Молитва за Богом.

Каламутними болотами,
Меж бур’янами, за годами
Три года сумно протекли.
Багато дечого взяли
З моєї темної комори
І в море нишком однесли.
І нишком проковтнуло море
Моє не злато-серебро —
Мої літа, моє добро,
Мою нудьгу, мої печалі,
Тії незримії скрижалі,
Незримим писані пером.

Нехай гнилими болотами
Течуть собі меж бур’янами
Літа невольничі. А я!

Такая заповідь моя!

Поси[д]жу трошки, погуляю,
На степ, на море подивлюсь,
Згадаю дещо, заспіваю
Та й знов мережать захо[д]жусь
Дрібненько книжечку. Рушаю.
[1858, С.-Петербург]

Сон

Марку ВОВЧКУ

На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий —
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою-таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,
Прокинулась, — нема нічого...
На Йвасяа глянула, взяла
Його гарненько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла...
Остатню, може; Бог поможе,
То й сон твій справдиться...
[13 липня] 1858. С.-Петербург

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого Страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.
1858, 22 Ноября [С.-Петербург]

1859

‘Лодражаніе 11 псалму

Мій Боже милий, як то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о Господи єдиний,
Скуєш лукавії уста.
Язик отой велеречивий,
Мовлявший: ми не суєта!
І возвеличимо на диво
І розум наш, і наш язик...
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так і говорить?
— Воскресну я! — той пан вам скаже, —
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих... Возвеличу
Малих отих рабов німих!

Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша, і слова. —
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите7
Огнем в горнилі, словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, Твої святиє,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!

1859. 15 февраля. [С.-Петербург]

(Марку ^овгку

На память 24 генваря 1859

Недавно я поза Уралом
Блукав і Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.

І думу вольную... О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.

1859, февраля 17. СПб

Ісаія. Тла&а 35

(Подражаніє)

Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Кві[т]частим злаком! Розпустись,
Рожевим крином процвіти!

І процвітеш, позеленієш,
Мов Іорданові святиє
Луги зелені, береги!

І честь Кармілова і слава
Ліванова, а не лукава,
Тебе укриє дорогим,
Золототканим, хитрошитим,
Добром та волею підбитим,
Святим омофором своїм.

І люде темнії, незрячі,
Дива Господнії побачать.

І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива, —
Се Бог судить, визволяє
Долготерпеливих
Вас, убогих. І воздає
Злодіям за злая!

Тойді, як, Господи, святая
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить,
Незрячі прбзрять, а кривиє,
Мов сарна з гаю, помайнують.
Німим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита,
Зцілющою водою вмита,
Прокинеться; і потечуть
Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.

Оживуть степи, озера,
І не верствовії,
А вольнії, широкії,
Скрізь шляхи святиї
Простеляться; і не найдуть
Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами
Без ґвалту і крику
Позіходяться докупи,
Раді та веселі.

І пустиню опанують
Веселії села.

25 мартпа 1859, [С.-Петербург]

Така, як ти, колись лілея
На Іордані процвіла

І воплотила, пронесла
Святеє слово над землею.
Якби-то й ти, Дністровий цвіте...
Ні, ні! Крий Боже! Розіпнуть.
В Сибір в кайданах поведуть.

І ти, мій цвіте неукритий...
Не вимовлю...

Веселий рай
Пошли їй, Господи, подай!
Подай їй долю на сім світі
І більш нічого не давай.
Та не бери її весною
В свій Рай небесний, не бери,
А дай Твоєю красотою
Надивуватись на землі.

19апреля 1859. [С.-Петербург]
577

Мевольник^

Поема

Яосвященіе

Думи мої молодії —
Понурії діти,
І ви мене покинули!..
Пустку натопити
Нема кому... Остався я,
Та не сиротою,
А з тобою, молодою,
Раю мій, покою,
Моя зоре досвітняя,
Єдиная думо
Пречистая!.. Ти витаєш...
Як у того Нуми
Тая німфа Егерія, —
Так ти, моя зоре,
Просіяєш надо мною,
Ніби заговориш,
Усміхнешся... Дивлюся я —
Нічого не бачу...

Прокинуся... серце плаче —
І очі заплачуть.

Спасибі, зіронько!..

Минає

Не ясний день мій; вже смеркає;
Над головою вже несе
Свою неклепаную косу
Косар непевний... Мовчки скосить,
А там — і слід мій занесе
Холодний вітер... Все минає!..
Згадаєш, може, молодая,
Вилиту сльозами
Мою думу і тихими,
Тихими речами
Проговориш: «Я любила
Його на сім світі
Й на тім світі любитиму...»
О мій тихий світе,
Моя зоре вечірняя!
Я буду витати
Коло тебе і за тебе
Господа благати!

Той блукає за морями,
Світ перехо[д]жає,
Долі-доленьки шукає —
Немає, немає...

Мов умерла; а той рветься

З усієї сили

За долею... от-от догнав —

І бебех в могилу!

А в іншого сіромахи
Ні хати, ні поля.

Тільки торба, а з торбини
Виглядає доля,
Мов дитинка; а він її
Лає, проклинає

І за чвертку закладає —
Ні, не покидає!

Як реп’ях той, учепиться
За латані поли

Та й збирає колосочки
На чужому полі,
А там — снопи, а там — скирти
А там — у палатах
Сидить собі сіромаха,
Мов у своїй хаті.

Такая-то доля тая

Хоч і не шукайте:
Кого схоче — сама найде,
У колисці найде.

Ще на Україні веселі
І вольнії пишались села
Тойді, як праведно жили
Старий козак і діток двоє...
Ще за Гетьманщини старої
Давно се діялось колись.
Так, коло полудня, в неділю,
Та на Зелених ще й святках,
Під хатою в сорочці білій
Сидів, з бандурою в руках,
Старий козак.

«І так і сяк!» —

Старий міркує, розмовляє. —

І треба б, — каже, — й трохи шкода.
А треба буде; два-три года
Нехай по світу погуляє
Та там своєї пошукає,
Як я шукав колись... Ярино!

А де Степан?» — «А он під тином
Неначе вкопаний стоїть»
«А я й не бачу! А ідіть
Лишень сюда, та йдіть обоє...
А нуте, діти, отакої!»
І вшкварив по струнах.

Старий грає, а Ярина
З Степаном танцює;

Старий грає-примовляє,
Ногами тупцює.

«Якби мені лиха та лиха,
Якби мені свекрівонька тиха,
Якби мені чоловік молодий,
До другої не ходив, не любив».

«Ой гоп, чики-чики,
Та червоні черевики,
Та троїсті музики,
Одвіку довіку
Я любила б чоловіка!
Ой гоп, заходивсь,
Зробив хату, оженивсь,
І піч затопив,
І вечерять наварив».

«Ануте діти, отакої!» —
І старий піднявся,
Як ударить, як ушкварить,
Аж у боки взявся.

«Чи так, чи не так,
Уродив постернак,
А петрушку
Криши в юшку,
Буде смак, буде смак!
Ой так, таки так,
Оженився козак,

19:
Кинув хату
І кімнату
Та й потяг у байрак».

«Ні, не така вже, підтопталась
Стара моя сила,
Утомився... А все це ви
Так розворушили.

О бодай вас! Що то літа?
Ні, вже не до ладу...
Минулося. Іди лишень
Полудновать лагодь.
Гуляючи, як той казав,
Шматок хліба з’їсти.

Іди ж, доню... А ти, сину,
Послухаєш вісти.

Сідай лишень. Як убили
Твого батька Йвана
В Шляхетчині, то ти ще був
Маленьким, Степане.

Ще й не лазив». — «То я не син?
Я чужий вам, тату?»
«Та не чужий, стривай лишень.
От умерла й мати,
Таки твоя, а я й кажу
Покойній Марині,
Моїй жінці: «А що, — кажу, —
Возьмем за дитину?»
Тебе б оце. «Добре, — каже
Покойна Марина, —
Чому не взять?» — Взяли тебе
Ми та й спарували
З Яриночкою докупи...

А тепер осталось
Ось що робить. Ти на літі,
І Ярина зріє.

Треба буде людей шукать
Та що-небудь діять.

Як ти скажеш?» — «Я не знаю,
Бо я думав теє...»
«Що Ярина сестра тобі?
А воно не теє,
Воно просто, любітеся,
Та й з Богом до шлюби.

А поки що треба буде

І на чужі люде

Подивитись, як там живуть,

Чи орють,

Чи не на ораному сіють,
А просто жнуть
І немолоченеє віють,
Та як і мелють і їдять —

Все треба знать.

Так от як, друже, треба в люде

На рік, на два піти

У наймити;

Тойді й побачимо, що буде.
Бо хто не вміє заробить,
То той не вмітиме й пожить.
А ти як думаєш, небоже?
Не думай, коли хочеш знать,
Де лучше лихом торгувать,
Іди ти в Січ. Як Бог поможе,
Там наїсися всіх хлібів,
Я їх чимало попоїв,
І досі нудно, як згадаю!
Коли здобудеш, принесеш,
А коли згубиш, поживеш
Моє добро! То хоч звичаю

Козацького наберешся,
Не такого, як у бурсі,
А живі мисліте

З товариством прочитаєш,
Та по-молодечи
Будеш Богу молитися,
А не по-чернечи
Харамаркать. Отак, сину,
Помолившись Богу,
Осідлаєм буланого
Та й гайда в дорогу!

Ходім лишень полудновать.
Чи ти вже, Ярино,
Змайструвала нам що-небудь?
Отаке-то сину...»
«Уже, таточку!» — озвалась
Із хати Ярина.
Не їсться, не п’ється, і серце не б’ється,
І очі не бачать, не чуть голови!

Замість шматка хліба, за кухоль береться.
Дивиться Ярина та нишком сміється.
«Що се йому стало? Ні їсти, ні пить —
Нічого не хоче! Чи не занедужав?»
«Братику Степане, що в тебе болить?» —
Ярина питає. Старому байдуже,
Нібито й не чує. «Чи жать, чи не жать,
А сіяти треба, — старий промовляє
Нібито до себе. — Анумо вставать,
До вечерні, може, ще пошкандибаю.

А ти, Степане, ляжеш спать,
Бо завтра рано треба встать
Та коня сідлать».

«Степаночку, голубчику!
Чого се ти плачеш?

Усміхнися, подивися,
Хіба ти не бачиш,
Що й я плачу? Розсердився
Бог знає на кого

Та й зо мною не говорить.
Утечу, єй-богу,
Та й сховаюсь у бур’яні...
Скажи-бо, Степане,
Може, й справді нездужаєш?
Я зілля достану,
Я побіжу за бабою...
Може, це з пристріту?»
«Ні, Ярино, моє серце,
Мій рожевий квіте!

Я не брат тобі, Ярино,
Я завтра покину ,
Тебе й батька, на чужині
Де-небудь загину,	*

А ти мене й не згадаєш,
Забудеш, Ярино,
Свого брата...» — «Схаменися!
Єй-богу, з пристріту!

Я не сестра? Хто ж оце я?
О Боже мій, світе!
Що тут діять? Батька нема,
А він занедужав
Та ще й умре. О Боже мій!
А йому байдуже,
Мов сміється. Степаночку,
Хіба ти не знаєш,
Що без тебе і таточка
І мене не стане?»
«Ні, Ярино, я не кину,
А тілько поїду
Недалеко. А на той рік
Я до вас приїду
З старостами — за тобою
Та за рушниками...
Чи подаєш?» — «Та цур тобі
З тими старостами,
Ще й жартує!» — «Не жартую,
Єй-богу, Ярино,
Не жартую!..» — «Та це й справді
Ти завтра покинеш
Мене й батька? Не жартуєш?
Скажи-бо, Степане,
Хіба й справді не сестра я?»
«Ні, моє кохання,
Моє серце!» — «Боже ж ти мій!
Чому я не знала?
Була б тебе не любила
І не цілувала...

Ой, ой! сором! Геть од мене!
Пусти мене! Бачиш,
Який добрий! Та пусти-бо!
Єй-богу, заплачу».

І заплакала Ярина,
Як тая дитина.

І крізь сльози промовляла:
«Покине! Покине!»

Як той явор над водою,
Степан похилився,
Щирі сльози козацькії
В серці запеклися,
Мов у пеклі. А Ярина
То клене, то просить.

То замовкне, подивиться
І знов заголосить.

Незчулися, як смерклося,
І сестру, і брата,
Ніби скованих докупи,
Застав батько в хаті.

І світ настав, а Ярині
Не спиться — ридає.
Уже Степан із криниці
Коня напуває.
Й вона з відрами побігла
Ніби за водою
До криниці. А тим часом
Запорозьку зброю
Старий виніс із комори.
Дивиться, радіє,
Приміряє, ніби знову
Старий молодіє.
Та й заплакав. «Зброє моя,
Зброє золотая!..
Літа мої молодії,
Сило молодая!
Послужи, моя ти зброє,
Молодій ще силі/
Послужи йому так щиро,
Як мені служила!»

Вернулися од криниці,
І Степан сідлає
Коня, свого товариша,
Й жупан надіває.
А Ярина дає зброю,
На порозі стоя;

Степан її надіває,
Та плачуть обоє.
І шаблюка, мов гадюка,
Й ратище-дрючина,
Й самопал семип’яденний
Повис за плечима.

Аж зомліла, як узріла;
І старий заплакав,
Як побачив на коневі

Такого юнака.

Веде коня за поводи

Та плаче Ярина;

Старий батько іде рядом,
Научає сина:

Як у війську пробувати,
Старшин шанувати,
Товариство поважати,
В табор не ховатись.

«Нехай тебе Бог заступить!» —
Як за селом стали,
Сказав батько, та всі троє
Разом заридали.

Степан гукнув, і курява
Шляхом піднялася.

«Не барися, мій синочку,
Швидше повертайся!» —
Сказав старий. А Ярина,
Мов тая ялина

При долині, похилилась...

Мовчала Ярина.

Тільки сльози утирає,
На шлях поглядає;

Із куряви щось вигляне

І знов пропадає;

Ніби шапка через поле
Котиться, чорніє,
Пропадає, мошечкою
Тільки-тільки мріє,
Та й пропало. Довго-довго
Стояла Ярина

Та дивилась, чи не вирне
Знову комашина

Із куряви. Не вирнула —
Пропала! І знову
Заплакала Яриночка
Та й пішла додому.

Минають дні, минає літо,
Настала осінь, шелестить
Пожовкле листя, мов убитий
Старий під хатою сидить,
Дочка нездужає Ярина;
Його єдиная дитина
Покинуть хоче. З ким дожить,
Добути віку вікового?

Згадав Степана молодого,
Згадав свої благі літа,
Згадав та й заплакав
Багатий сивий сирота.

«В Твоїх руках все на світі,
Твоя всюди воля!

Нехай буде так, як хочеш,
Така моя доля», —
Старий вимовив і нишком
Богу помолився;

Та й пішов собі з-під хати
В садок походити.

І барвінком, і рутою,
І рястом кві[т]чає
Весна землю, мов дівчину
В зеленому гаї;

І сонечко серед неба
Опинилось-стало,
Мов жених той молодую,
Землю оглядало,
І Ярина вийшла з хати
На світ Божий глянуть,
Ледве вийшла: усміхнеться,
То піде, то стане,
Розглядає, дивується,
Та любо, та тихо,
Ніби вчора народилась...
А лютеє лихо

В самім серці ворухнулось
І світ запалило.

Як билина підкошена,
Ярина схилилась;

Як з квіточки роса вранці,
Сльози полилися.

Старий батько коло неї
Як дуб похилився.
Одужала Яриночка.
Ідуть люде в Київ
Та в Почаїв помолитись,
І вона йде з ними.

У Києві великому
Всіх святих благала;

У Межигорського Спаса
Тричі причащалась;

У Почаєві святому
Ридала-молилась,
Щоб Степан той, доля тая
їй хоча приснилась.

Не приснилась. Вернулася,
Знову забіліла
Зима біла. За зимою
Знов зазеленіла
Весна Божа. Вийшла з хати
На світ дивуватись
Яриночка, та не Бога
Святого благати,
А нищечком у ворожки
Про його спитати.

І ворожка ворожила.
Пристріт замовляла,
Талан-долю та весілля
З воску виливала.
«Он, бачиш, кінь осідланий
Тупає ногою
Під козаком; а онде йде
Дідусь з бородою
Аж до колін. Ото гроші;
Якби догадався
Козак отой злякать діда,
Злякав та й сховався
За могилу, лічить гроші,
А он знову шляхом
Козак іде, ніби старець,
То, бач, ради страху,
Щоб ляхи або татаре
Часом не спіткали».

І радесенька Ярина
Додому верталась.
Уже третій, і четвертий,
І п’ятий минає
Немалий рік, а Степана
Немає, немає.

І стежечка-доріжечка,
Яром та горою
Утоптана до ворожки,
Поросла травою.

Нема його. У черниці
Косу розплітає
Безталанна, коло неї
Падає, благає

Старий батько, хоч літечко,
Хоч Петра діждати,
Хоч Зеленої неділі...

Діждались, і хату
Укві[т]чали гарнесенько,
І в сорочках білих,
Невеселі, мов сироти,
Під хатою сіли.

Сидять собі та сумують,
Слухають... щось грає,
Мов на кобзі, на улиці
І ніби співає.

‘ВуМа

У неділю вранці-рано

Синє море грало;

Товариство кошового

На раді прохало:
«Благослови, отамане,
Байдаки спускати,
Та за Тендер погуляти,
Турка пошукати».
Чайки і байдаки спускали,
Гарматами риштовали,
З Дніпрового гирла широкого випливали,

Серед ночі темної,
На морі синьому
За островом Тендером потопали,

Пропадали.

Один потопає,
Другий виринає,
Козацтву-товариству із синьої хвилі рукою махає

І зично гукає:

«Нехай вам, панове-товариство, Бог допомагає!»
І в синій хвилі потопає,

Пропадає.

Тілько три чайки, слава Богу,
Отамана курінного,
Сироти Степана молодого,
Синє море не втопило,
А в турецьку землю агарянську
Без кормил прибило.

Тойді сироту Степана,
Козака лей[с]трового,
Отамана молодого,
Турки-яничари ловили,
З гармати гримали,
В кайдани кували,
В тяжкую неволю завдавали.

Ой Спасе наш Межигорський,
Чудотворний Спасе,
І лютому ворогові
Не допусти впасти

В турецькую землю, в тяжкую неволю!
Там кайдани по три пуда,
Отаманам по чотири,

І світа Божого не бачать, не знають.
Під землею камень ламають,
Без сповіді святої умирають,
Як собаки, здихають.

І згадав сирота Степан в неволі
Свою далеку Україну,
Нерідного батька старого,
І коника вороного,

І нерідную сестру Ярину,
Плаче-ридає,
До Бога руки здіймає,
Кайдани ламає,
Утікає на вольную волю...
Уже на третьому полю
Турки-яничари догнали,
До стовпа в’язали,
Очі виймали,
Гарячим залізом випікали,
В кайдани кували,
В тюрму посадили
Та й заморували.

Отак на улиці під тином
Ще молодий кобзар стояв
І про невольника співав.
За тином слухала Ярина,
І не дослухала, упала.
«Степаночку! Степаночку! —
Кричала, ридала. —
Степаночку, моє серце!
Де ж це ти барився?
Тату! Тату! Ідіть сюда,
Ідіть, подивітесь».
Прийшов старий, розглядає,
І свого Степана
Не пізнає, таке з його
Зробили кайдани.
«Сину ти мій безталанний!
Моя ти дитино!
Де ти в світі погибаєш,
Сину мій єдиний?»

Плаче старий та ридає,
Й Степан сліпий плаче
Невидющими очима,
Мов сонце побачив.
І беруть його під руки,
І ведуть у хату,
І вітає Яриночка,
Мов рідного брата.
І голову йому змила,
І ноги умила,
І в сорочці тонкій білій
За стіл посадила,
Годувала, напувала,
Положила спати
У кімнаті і тихенько
Вийшла з батьком з хати.

Через тиждень без старостів
За Степана свата
Старий свою Яриночку.

І Ярина в хаті.

«Не треба, мій таточку,
Не треба, Ярино, —
Степан каже. — Я загинув,
Навіки загинув!

За що ж свої молодії
Ти літа погубиш
З калікою?.. Ярино!
Насміються люде,
І Бог святий покарає,
І прожене долю
З ції хати веселої
На чужеє поле.
Ні, Ярино, Бог не кине
І найде дружину;

А я піду в Запорожжя,
Там я не загину,
Нагодують». — «Ні, Степане,
Моя ти дитино!

І Господь тебе покине,
Як ти нас покинеш».
«Оставайся, Степаночку;
Коли не хоч братись,
То так будем, я сестрою,
А ти будеш братом
І дітьми йому обоє,
Батькові старому.

Не йди од нас, Степаночку,
Не кидай нас знову.

Не покинеш?» — «Ні, Ярино!»
І Степан остався.

Зрадів старий, мов маленький,
Аж за кобзу взявся,
Хотів вшкварить метелицю
З усієї сили,
Та не вшкварив... під хатою
Усі троє сіли.

«Розкажи ж ти нам, Степане,
Про свою недолю,
Бо й я таки гуляв колись
В турецькій неволі».
«Отож мене, вже сліпого,
На світ випускали
З товариством. Товариство
На Січ прямувало
І мене взяло з собою;

І через Балкани
Простали ми в Україну
Вольними ногами;

А на тихому Дунаю
Нас перебігають
Січовики-запорожці
І в Січ завертають,
І розказують і плачуть,
Як Січ руйнували,
Як москалі срібло, злото
І свічі забрали
У Покрові; як козаки
Вночі утікали
І на тихому Дунаю
Новим кошем стали;
Як цариця по Києву
З Нечосом ходила...

І Межигорського Спаса
Вночі запалила.

І по Дніпру у золотій
Галері гуляла,
На пожар той поглядала,
Нишком усміхалась.

І як степи запорозькі
Тоді поділили

І панам на Україні
Люд закріпостили.
Як Кирило з старшинами
Пудром осипались
І в цариці, мов собаки,
Патинки лизали.

Отак, тату! Я щасливий,
Що очей не маю,
Що нічого того в світі
Не бачу й не знаю...
Ляхи були, усе взяли,
Кров повипивали!..
А москалі і світ Божий
В путо закували.

Отаке-то! Тяжко, тату,
Із своєї хати

До турчина поганого
В сусіди прохатись.
Тепер, кажуть, в Слободзеї
Останки збирає
Головатий та на Кубань
Хлопців підмовляє.
Нехай йому Бог поможе!
А що з того буде,
Святий знає: почуємо,
Що розкажуть люде».
Отак вони що день Божий
Удвох розмовляли
До півночі, а Ярина
Господарювала
Та святих отих благала...
Таки ж ублагала;

На Всеєдній у неділю
Вона спарувалась
З сліпим своїм. Такеє-то
Скоїлось на світі,
Мої любі дівчаточка,
Рожевії квіти.

Такеє-то. Одружились
Мої молодії.

Може, воно й не до ладу.
Та що маю діять,
Коли таке сподіялось;
Рік уже минає,
Уже й другий. З дружиною
Ярина гуляє

По садочку. Старий батько
Сидить коло хати
Та вчить внука-пузанчика
Чолом оддавати.

[5 лютого — 28 квітня 1859,
С.-Петербург]

* * *

Мій Боже милий, знову лихо!..
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.

Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчанні,
Мов пси голодні за маслак,
Гризуться знову.

[квітень — травень 1859,
С.-Петербург]

4 4 4

Федору Івановичу ЧЕРНЕНКУ
На пам’ять 22 сентября 1859 року.

Ой по горі роман цвіте,
Долиною козак іде
Та у журби питається,
Де та доля пишається?

Чи то в шинках з багачами?

Чи то в степах з чумаками?

Чи то в полі на роздоллі
З вітром віється по волі? —

Не там, не там, друже-брате,

У дівчини в чужій хаті,
У рушничку та в хустині
Захована в новій скрині.

Лихвен. 7 іюня [1859]

4 4 4

Ой маю, маю я оченята,
Нікого, матінко, та оглядати,
Нікого, серденько, та оглядати!

Ой маю, маю і рученята...
Ніко[го], матінко, та обнімати.
Нікого, серденько, та обнімати!»

Ой маю, маю і ноженята,

Та ні з ким, матінко, потанцювати,
Та ні з ким, серденько, потанцювати!

10 іюня [1859]. Пьірятьін
Сестрі

Минаючи убогі села
Понаддніпрянські невеселі,
Я думав, де ж я прихилюсь?
І де подінуся на світі?
І сниться сон мені: дивлюсь,
В садочку, квітами повита,
На пригорі собі сто[ї]ть,
Неначе дівчина, хатина,
Дніпро геть-геть собі розкинувсь!
Сіяє батько та горить!

Дивлюсь, у темному садочку,
Під вишнею у холодочку,
Моя єдиная сестра!
Многострадалиця святая!
Неначе в Раї, спочиває
Та з-за широкого Дніпра
Мене, небога, виглядає.

І їй здається, виринає
З-за хвилі човен, доплива...
І в хвилі човен порина.

— Мій братику! Моя ти доле! —
І ми прокинулися. Ти...

На панщині, а я в неволі!..

Отак нам довелося йти
Ще змалечку колючу ниву!
Молися, сестро! Будем живі,
То Бог поможе перейти.

20 іюля [1859]. Черкаси

Колись, дурною головою,
Я думав, — горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і Господа хвалить?

В багні колодою гнилою
Валятись, старітися, гнить,
Умерти й сліду не покинуть
На обікраденій землі...

О горе! горенько мені!

І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!»
21 іюля[1859]. Черкаси

* * *

Якби-то ти, Богдане п’яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подив[ив]сь!
Упився б! здорово упивсь!
І препрославлений козачий
Розумний батьку!., і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.

Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний! та не дуже...
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь...
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.

18 августа [1859]. В Переяславі

Во Іудеї во дні они,
Во время Ірода царя,
Кругом Сіона й на Сіоні
Романські п’яні легіони
Паскудились. А у царя,
У Ірода таки самого,
І у порогу й за порогом
Стояли ліктори, а цар...
Самодержавний государ!
Лизав у ліктора халяву,
Щоб той йому на те, на се...
Хоч півдинарія позичив;
А той кишенею трясе,
Виймає гроші і не лічить,
Неначе старцеві дає.
І п’яний Ірод знову п’є!
Як ось, не в самім Назареті,
А у якомусь у вертепі,
Марія сина привела
І в Віфлеєм з малим пішла...

Біжить почтар із Віфлієма

І каже: — Царю! Так і так!

Зіновать, кукіль і будяк

Росте в пшениці! Кляте плем’я

Давидове у нас зійшло!

Зотни, поки не піднялось!

— Та що ж, — промовив Ірод п’яний, —
По всьому царству постинать
Малих дітей; а то, погані,
Нам не дадуть доцарювать. —
Почтар, нівроку, був підпилий.

Оддав сенатові приказ,
Щоб тілько в Віфліємі били
Малих дітей.

Спаси ти нас,
Младенче праведний, великий,
Од п’яного царя-владики!
Од гіршого ж Тебе спасла
Твоя Преправедная Мати.
Та де ж нам тую Матір взяти?
Ми серцем голі догола!
Раби з кокардою на лобі!
Лакеї в золотій оздобі...
Онуча, сміття з помела
Єго величества.Та й годі.

24 октября [1859]. С.-Петербург

Марія

Радуйся, Тьі бо обновила еси зачатьія студно.
Акафіст Пресвятій Богородиці. Ікос 10.

Все упованіє моє

На Тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє Твоє,
Все упованіє моє
На Тебе, Мати, возлагаю.
Святая си[л]о всіх святих,
Пренепорочная, Благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, Пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невольників. Подай їм силу
Твойого мученика сина,
Щоб хрест-кайдани донесли
До самого, самого краю.
Достойно пітая! Благаю!
Царице неба і землі!
Вонми їх стону і пошли
Благий конець, о Всеблагая!
А я, незлобний, воспою,
Як процвітуть убогі села.
Псалмом і тихим, і веселим
Святую доленьку Твою.
А нині плач, і скорбь, і сльози
Душі убогої — убогій
Остатню лепту подаю.

У Йосипа, у тесляра
Чи бондаря того святого,
Марія в наймичках росла.
Рідня була. Отож, небога,
Уже чимала піднялась,
Росла собі та виростала
І на порі Марія стала...
Рожевим квітом розцвіла
В убогій і чужій хатині.
В святому тихому раю.
Тесляр на наймичку свою,
Неначе на свою дитину,
Теслу, було, і струг покине
Та й дивиться; і час мине,
А він і оком не мигне,
І думає: — Ані родини!
Ані хатиночки нема,
Одна-однісінька!.. Хіба...
Ще ж смерть моя не за плечима?.. —
А та стоїть собі під тином
Та вовну білую пряде
На той бурнус йому святешний
Або на берег поведе
Козу з козяточком сердешним
І попасти, і напоїть.

Хоч і далеко. Так любила ж
Вона той тихий Божий став,
Широкую Тиверіаду,
І рада, аж сміється, рада,
Що Йосип, сидячи, мовчав,
Не боронив їй, не спиняв
На став іти; іде, сміється,
А він сидить та все сидить,
За струг сердега не береться...
Коза нап’ється та й пасеться.
А дівчина собі стоїть,
Неначе вкопана, під гаєм
І смутно, сумно позирає
На той широкий Божий став,
І мовила: — Тиверіадо!
Широкий царю озерам!
Скажи мені, моя порадо!
Якая доля вийде нам
З старим Іосифом? О доле! —
І похилилась, мов тополя
Од вітру хилиться в яру.
— Йому я стану за дитину.
Плечми моїми молодими
Його старії підопру! —
І кинула кругом очима,
Аж іскри сипнули з очей.
А з добрих молодих плечей
Хітон полатаний додолу
Тихенько зсунувся. Ніколи
Такої Божої краси
Ніхто не узрить! Злая ж доля
Колючим терном провела,
Згнущалася над красотою!
О доленько! Понад водою
Ходою тихою пішла.

Лопух край берега найшла,
Лопух зорвала і накрила,
Неначе бриликом, свою,
Головоньку тую смутную,
Свою головоньку святую!
І зникла в темному гаю.
О світе наш незаходимий!
О Ти, Пречистая в женах!
Благоуханний сельний крине!
В яких гаях? В яких ярах,
В яких незнаємих вертепах
Ти заховаєшся од спеки
Огнепалимої тії,
Що серце без огню розтопить
І без води прорве, потопить
Святії думоньки Твої?
Де Ти сховаєшся? Нігде!
Огонь заклюнувся вже, годі!
Уже розжеврівся. І шкода,
Даремне сила пропаде.
До крові дійде, до кості
Огонь той лютий, негасимий,
І, недобитая, за сином
Повинна будеш перейти
Огонь пекельний! Вже пророчить,
Тобі вже зазирає в очі
Твоє грядущеє. Не зри!
Сльозу пророчую утри!
Заквітчай голову дівочу
Лілеями та тим рясним
Червоним маком. Та засни
Під явором у холодочку,
Поки що буде.

Увечері, мов зоря тая,
Марія з гаю вихо[д]жає
Закві[т]чана. Фавор-гора,
Неначе з злата-серебра,
Далеко, високо сіяє,
Аж сліпить очі. Підняла
На той Фавор свої святиє
Очиці кроткіє Марія
Та й усміхнулась. Зайняла
Козу з козяточком з-під гаю
І заспівала:

«Раю! раю!

Темний гаю!
Чи я, молодая,
Милий Боже, в Твоїм раї
Чи я погуляю,
Нагуляюсь?»

Та й замовкла.
Круг себе сумно озирнулась,
На руки козеня взяла
І веселенькая пішла
На хутір бондарів убогий.
А йдучи, козеня, небога,
Ніби дитину, на руках
Хитала, бавила, гойдала,
До лона тихо пригортала
І цілувала... Козеня,
Неначе теє кошеня,
І не пручалось, не кричало,
На лоні пестилося, гралось.
Миль зо дві любо з козеням
Трохи, трохи не танцювала
І не втомилась. Вигляда
Старий, сумуючи під тином,
Давненько вже свою дитину.
Зострів її і привітав

І тихо мовив: — Де ти в Бога
Загаялась, моя небого?

Ходімо в кущу, опочий,
Та повечеряємо вкупі
З веселим гостем молодим;
Ходімо, доненько. — Який?
Який се гость? — Із Назарета
Зайшов у нас підночувать.

І каже, Божа благодать
На ветхую Єлисавету
Учора рано пролилась,
Учора, каже, привела
Дитину, сина. А Захарій
Старий нарек його Іваном...
Так бачиш що! — А гость роззутий,
Умитий з кущі вихо[д]жав
В одному білому хітоні,
Мов намальований сіяв,
І став велично на порозі,
І, уклонившися, вітав
Марію тихо. їй, небозі,
Аж дивно, чудно. Гость стояв
І ніби справді засіяв.

Марія на його зирнула

І стрепенулась. Пригорнулась,
Неначе злякане дитя,
До Йосипа свого старого,
А потім гостя молодого
Просила, ніби повела
Очима в кущу. Принесла
Води погожої з криниці
І молоко, і сир козлиці
їм на вечерю подала.
Сама ж не їла й не пила.
В куточку мовчки прихилилась
Та дивувалася, дивилась
І слухала, як молодий
Дивочний гость той говорив.
І словеса його святиє
На серце падали Марії,
І серце мерзло і пеклось!

— Во Іудеї не було! —
Промовив гость, — того ніколи,
Що нині узриться. Равві!
Равві великого глаголи
На ниві сіються новій!

І виростуть, і пожнемо,
І в житницю соберемо
Зерно святеє. Я Месію
Іду народу возвістить! —
І помолилася Марія
Перед апостолом.

Горить
Огонь тихенько на кабиці,
А Йосип праведний сидить
Та думає. Уже зірниця
На небі ясно зайнялась.
Марія встала та й пішла
З глеком по воду до криниці.
І гость за нею, і в ярочку
Догнав Марію...

Холодочком

До сходу сонця провели
До самої Тиверіади
Благовістите ля. І раді,
Радісінькі собі прийшли
Додому.
Жде його Марія,
І ждучи плаче, молодії
Ланіти, очі і уста
Марніють зримо. — Ти не та,
Не та тепер, Маріє, стала!
Цвіт зельний, наша красота! —
Промовив Йосип. — Диво сталось
З тобою, доненько моя!
Ходім, Маріє, повінчаймось,
А то... — Й не вимовив: уб’ють
На улиці. — І заховаймось
В своїм оазисі. — І в путь
Марія нашвидку збиралась
Та тяжко плакала, ридала.

Отож вони собі ідуть,
Несе з торбиною на плечах
Нову коновочку старий.
Спродать би то та молодій
Купить хустиночку до речі,
Та й за повінчання оддать.
О старче праведний, багатий!
Не од Сіона благодать,
А з тихої твоєї хати
Нам возвістилася. Якби
Пречистій їй не дав ти руку,
Рабами б бідниє раби
І досі мерли би. О муко!
О тяжкая душі печаль!
Не вас мені, сердешних, жаль,
Сліпі і малиє душою,
А тих, що бачать над собою
Сокиру, молот і кують
Кайдани новиє. Уб’ють,
Заріжуть вас, душеубійці,
І із кривавої криниці
Собак напоять.

Де ж подівсь
Дивочний гость отой лукавий?
Хоч би прийшов та подививсь
На брак той славний і преславний,
На брак окрадений! Не чуть,
Не чуть ані його, ані Месії,
А люди ждуть чогось і ждуть,
Чогось непевного. Маріє!
Ти, безталанная, чого
І ждеш, і ждатимеш од Бога
І од людей Його? Нічого,
Ніж£ апостола того
Тепер не жди. Тесляр убогий
Тебе повінчану веде
В свою убогую хатину.
Молися й дякуй, що не кинув,
Що на розпуття не прогнав,
А то б цеглиною убили —
Якби не вкрив, не заховав!
В Єрусалимі говорили
Тихенько люде, що стояли
У городі Тиверіаді
Чи то якогось розп’яли
Провозвістителя Месії.
— Його! — промовила Марія,
І веселесенька пішла
У Назарет. І він ридає,
Що наймичка його несла
В утробі праведную душу
За волю розп’ятого мужа.

Ото вони собі ідуть,
Прийшли додому. І живуть
Повінчанні, та не веселі.
Тесляр колисочку дебелу
Майструє в сінях. А вона,
Пренепорочная Марія,
Сидить собі коло вікна
І в поле дивиться, і шиє
Малесеньке сороченя —
Комусь-то ще?

Хазяїн дома? —
Надворі крикнуло. — Указ
Од кесаря, його самого,
Щоб ви сьогодня, сей же час!
Ви на ревізію у город,
У город Віфлієм ішли. —
І зник, пропав той тяжкий голос.
Тілько руна в яру гула.
Марія зараз заходилась
Пекти опрісноки. Спекла,
В торбину мовчки положила
І мовчки за старим пішла
У Віфлієм. — Святая сило!
Спаси мене, мій Боже милий!» —
Тілько й промовила. Ідуть,
Сумуючи, собі обоє.

І, вбогії, перед собою
Козу з козяточком женуть;
Бо дома ні на кого кинуть.
А може, Бог пошле дитину
В дорозі; от і молоко
Сердешній матері. Скотина
Іде пасучися; рядком
Ідуть за нею батько й мати
І починають розмовляти
Поволі, тихо. — Семіон
Протопресвітер, — Йосип мовив,
Такеє-то пророче слово
Сказав мені. — Святий закон!
І Авраама, і Мойсея!
Возобновлять мужі єсеї.

І каже: поти не умру,
Поки Месію не узрю! —
Чи чуєш ти, моя Маріє?
Месія прийде! — Вже прийшов,
І ми вже бачили Месію! —
Марія мовила.

Найшов
Опріснок Йосип у торбині,
Дає та й каже: — На, моя дитино,
Поки що буде, укріпись,
До Віфлієма не близенько;
Та й я спочину. Утомивсь. —
Та й сіли на шляху гарненько —
Полудновать. Отож сидять,
А сонце праведне швиденько
Додолу котиться. І глядь!
Сховалося і смеркло в полі.
І диво дивнеє! ніколи
Ніхто не бачив і не чув
Такого дива. Аж здрогнув
—•	606	• —-----------

Святий тесляр. Мітла з востоку
Над самим Віфліємом, боком,
Мітла огненная зійшла.

І степ, і гори осіяла.
Марія з шляху не вставала,
Марія сина привела.
Єдиную тую дитину,
Що нас од каторги спасла!
І, Пресвятая, неповинна,
За нас, лукавих, розп’ялась!
А недалеко край дороги
Отару гнали чабани
Та й їх побачили. Небогу,
Її й дитяточко взяли
І у вертеп свій принесли,
І чабани його убогі
Еммануїлом нарекли.

До сходу сонця, рано-рано!
У Віфліємі на майдані
Зійшовся люд і шепотить,
Що щось непевне з людьми буде
Во Іудеї. Гомонить

І тихне люд. — О люди! люди! —
Чабан якийсь біжить, кричить.
— Пророчество Ієремія,
Ісаія збулось! збулось!

У нас, у пастирей, Месія
Родився вчора! — Загуло
У Віфліємі на майдані:
— Месія! Іісус! Осанна! —
І люд розходивсь.

Через час
Чи через два прийшов указ
І легіон з Єрусалима,
Од того Ірода. Незриме
Й нечуте сталося тойді.
Ще діточки сповиті спали,
Ще купіль гріли матері,
Намарне гріли: не купали
Маленьких діточок своїх!
Ножі солдати сполоскали
В дитячій праведній крові!
Такеє-то на світі сталось!
Дивітеся ж, о! матері!
Що роблять іроди-царі!

Марія навіть не ховалась
З своїм младенцем. Слава вам,
Убогим людям, чабанам,
Що привітали, заховали
І нам Спасителя спасли
Од Ірода. Нагодували,
І напоїли, і дали
Кожух і свиту на дорогу,
І, небораки, додали
Ослицю дійну. І небогу
З її дитяточком малим
І посадили, й провели
Вночі тайнйми манівцями
На шлях мемфіський. А мітла,
Мітла огненная світила,
Неначе сонце, і дивилась
На ту ослицю, що несла
В Єгипет кроткую Марію
І народженного Месію.

Якби де на світі хоть раз
Цариця сіла на ослицю,
То слава б стала про царицю
І про великую ослицю
По всьому світу. Ся ж несла
Живого істинного Бога.
Тебе ж, сердешну, копт убогий
Хотів у Йосипа купить,
Та здохла ти. Мабуть, дорога
Таки завадила тобі?

У Нілі скупанеє спить
В пелюшках долі, під вербою,
Дитяточко. А меж лозою
З лози колисочку плете
Та плаче праведная мати,
Колиску тую плетучи.
А Йосип заходився хату
Із очерету будувати,
Щоб хоч укритися вночі.
З-за Нілу сфінкси, мов сичі,
Страшними мертвими очима
На теє дивляться. За ними
На голому піску стоять
По шнуру піраміди вряд,
Мов фараонова сторожа,
І ніби фараонам знать
Вони дають, що правда Божа
Встає вже, встала на землі.
Щоб фараони стереглись.

Марія найнялася прясти
У копта вовну. А святий
Іосиф взявсь отару пасти,
Щоб хоч козу ту заробить
На молоко малій дитині.
Минає рік. Коло хатини
В повіточці своїй малій
Той бондар праведний, святий,
І гадки, праведний, не має,
Барило й бочку набиває
Та ще й курникає. А ти?
Не плачеш ти і не співаєш,
Гадаєш, думаєш-гадаєш,
Як його вчити, навести
На путь святий святого сина,
І як його од зол спасти?
Од бурь житейських одвести?

Ще рік минув. Коло хатини
Коза пасеться; а дитина
І невеличке козеня
У сінях граються. А мати
Сидить на призьбі коло хати
Та вовну з кужеля пряде.
Аж ось і сам старий іде
З ціпочком тихо попід тином:
Носив у город шапличок
Продать. Йому медяничок,
А їй немудрую хустину,
Собі ж несе на постоли
Ременю доброго. Спочинув
Та й каже: — Доню, не журись.
Царя вже Ірода на стало
Чогось увечері наївсь,
Та так наївся, що й опрігсь, —
Такеє-то мені сказали.

Ходімо, — каже, — у свій гай,
У свій маленький, тихий рай!
Ходім додомоньку, дитино.
— Ходім, — сказала та й пішла
На Ніл сороченята прати
В дорогу синові. Паслась
Коза з козятком коло хати,
А Йосип сина забавляв,
На призьбі сидя, поки мати
На річці прала ті малі
Сорочечки. А потім в хаті
Поморщив добре постоли
Собі в дорогу. Та й знялись
До сходу сонця, по торбині
На плечі взявши, а дитину
Удвох в колисочці несли.

То сяк, то так прийшли додому.
Бодай не довелось нікому
Узріть такеє. Благодать!
Гайочок тихий серед поля,
Одна-єдиная їх доля
Отой гайочок! І не знать,
Де він кохався. І хатина,
Все, все сплюндровано. В руїні
їм довелося ночувать.

В ярок Марія до криниці
Швиденько кинулася. Там
Колись-то з нею яснолиций
Зострівся гость святий. Бур’ян,
Будяк колючий з кропивою
Коло криниці поросли.
Маріє! Горенько з тобою!
Молися, серденько, молись!
Окуй свою святую силу...
Долготерпенієм окуй,
В сльозах кровавих загартуй!..
Небога трохи не втопилась
У тій криниці. Горе нам
Було 6, іскупленим рабам!
Дитина б тая виростала
Без матері, і ми б не знали
І досі правди на землі!
Святої волі! Схаменулась
І тяжко, важко усміхнулась
Та й заридала. Полились
На цямрину святиє сльози
Та й висохли. А їй, небозі,
Полегшало.

Єлисавета,
Стара вдова, у Назареті
З малим синком своїм жила,
Таки з Івасем. Та й була
Якась рідня їм. Вранці-рано
Свою дитину, безталанна,
Нагодувала, одягла
І за святим своїм пішла
У Назарет той до вдовиці
В сусіди, в наймичку проситись!

Дитяточко собі росло,
З Івасем-удовенком гралось.
Уже чимале підросло.
Якось вони собі гуляли
Удвох на улиці, знайшли
Дві палички та й понесли
Додому матерям на дрова.
Звичайні діточки! Ідуть
І веселенькі, і здорові,
Аж любо гля[ну]ть, як ідуть!
Отож воно, мале, взяло
Другую паличку у Йвася —
Івась у коники і[г]рався, —
Зробило хрестик та й несло
Додому, бачте, показати,
Що й він уміє майструвати.
Марія ще за ворітьми
Дітей зостріла, і зомліла,
І трупом пала, як узріла
Той хрестик-шибеничку. — Злий!
Недобрий чоловік, лихий!
Навчив тебе, моя дитино,
Зробить оце! Покинь! Покинь! —
А він, маленький, неповинний,
Святую шибеничку кинув
І заридав, і пролились

Ще в перший раз младенчі сльози
На лоно матернє. Небозі
Ніби полегшало. Взяла

У холодочок завела,
В бур’ян, в садок, поцілувала
Та коржиком погодувала,
Свіженьким коржиком. Воно ж
Попестилось собі, погралось
Та й спатоньки, мале, лягло
Таки ж у неї на колінах.
Отож і спить собі дитина,
Мов ангеляточко в Раю.

І на єдиную свою
Та мати дивиться і плаче
Тихенько-тихо; ангел спить,
То щоб його-то не збудить.
Та й не догледіла. Неначе
Окропу капля, як огонь,
На його впало, і воно
Прокинулось. Швиденько сльози
Марія втерла, сміючись,
Щоб він не бачив. І небозі
Не довелося одурить
Малого сина. Подивилось
І заридало.

Заробила
Чи то позичила вдова
Півкопи тую на буквар.
Сама б учила, так не знала ж
Вона письма того. Взяла
Та в школу хлопця одвела,
У ієсейську. Доглядала ж
Сама його, сама й навчала
Добру і розуму. Івась,
Таки вдовенко, в його вдавсь,
То вдвох собі й ходили в школу
І вчились вкупочці. Ніколи
Ані пограється з дітьми,
Ані побігає; самий,
Один-однісінький, бувало,
Сидить собі у бур’яні
Та клепку теше. Помагало
Святому батькові в трудах.
Якось по сьомому годочку —
Малий вже добре майстрував, —
Одпочиваючи в куточку,
Старий на сина дивувавсь,
Який-то з його майстер буде!
Які-то люде з його будуть!
Та, взявши відер, кандійок,
І батько, й мати, і воно
Пішли на ярмарок у самий
Самісінький Єрусалим.
Хоч і далеко, так спродати
Дорогше можна. От прийшли,
Розташувались. Батько й мати
Сидять собі та продають
Добро своє. А де ж дитина?
Побі[г]ло десь. Шукає сина
Та плаче мати. І не чуть,
Де ділося. У синагогу
Зайшла благать благого Бога,
Щоб син її найшовсь. Аж глядь,
Межи раввінами дитина,
Її хлоп’яточко сидить
І научає, неповинне,
Як в світі жить, людей любить,
За правду стать! За правду згинуть!
Без правди горе! — Горе вам,
Учителі-архієреї! —
І дивувались фарисеї
І книжники його речам.
А радость Матері Марії
Неізреченная. Месію,
Самого Бога на землі

Вона вже зріла.

Спродались,
Во храмі помолились богу
І веселенькі у дорогу
Додому рушили вночі
По холодочку.

Виростали
І вкупі вчились, ростучи,
Святиє діточки. Пишались
Святиє тії матері
Своїми дітками. Із школи
Путем терновим розійшлись
Обидва. Божії глаголи,
Святую правду на землі
І прорекли, і розп’ялись
За воленьку, святую волю!

Іван пішов собі в пустиню,
А твій меж люди. А за ним,
За Сином праведним своїм,
І ти пішла. В старій хатині
В чужій покинула його,
Святого Йосипа свого!
Пішла тинятись попідтинню,
Аж поки, поки не дійшла
Аж до Голгофи.

Бо за Сином
Святая Мати всюди йшла,
Його слова, Його діла —
Все чула й бачила, і мліла,
І мовчки трепетно раділа,
На сина дивлячись. А він
Сидить, було, на Єлеоні,
Одпочива. Єрусалим
Розкинувсь гордо перед ним,
Сіяє в золотім вісоні
Ізраїльський архієрей!
Романський золотий плебей!
І час і два мине, не встане,
На матір навіть не погляне
Та аж заплаче, дивлячись
На іудейськую столицю.
Й вона заплаче, ідучи
У яр по воду до криниці,
Тихесенько. І принесе
Води погожої, і вмиє
Утомлені стопи святиє,
І пити дасть, і отрясе,
Одує прах з його хітона,
Зашиє дірочку та знову
Під смокву піде. І сидить
І дивиться, о Всесвятая!
Як Син той скорбний спочиває.
Аж ось і дітвора біжить
Із города. Його любили
Святиє діточки. Слідком
За ним по улиця[х] ходили,
А іноді й на Єлеон
До його бігали, малії.

Отож прибігли. — О святії!
Пренепорочниє! — сказав,
Як узрів діток. Привітав
І цілував, благословляя,
Погрався з ними, мов маленький,
Надів бурнус. І веселенький
З своїми дітками пішов
В Єрусалим на слово нове,
Поніс лукавим правди слово!
Не вняли слову! Розп’яли!
Як розпинать Його вели,
Ти на розпутії стояла
З малими дітьми. Мужики,
Його брати, ученики,
Перелякались, повтікали.

— Нехай іде! Нехай іде!
Отак і вас він поведе! —
Сказала дітям. І упала
На землю трупом.

Розп’ялась —

Твоя єдиная дитина!

А Ти, спочинувши під тином,
У Назарет отой пішла!

Вдову давно вже поховали
В чужій, позиченій труні
Чужії люде. А Івана
Її зарізали в тюрмі.

І Йосипа твого не стало.

І Ти, як палець той, осталась
Одна-однісінька! Такий
Талан твій латаний, небого!
Брати Його, ученики,
Нетвердії, душеубогі,
Катам на муку не дались,
Сховались, потім розійшлись
І Ти їх мусила збирати...
Отож вони якось зійшлись
Вночі круг Тебе сумовати.
І Ти, великая в женах!

І їх униніє, і страх
Розвіяла, мов ту полову,
Своїм святим огненним словом!
Ти дух святий свій пронесла
В їх душі вбогії! Хвала!

І похвала Тобі, Маріє!
Мужі воспрянули святиє,
По всьому світу розійшлись.
І іменем Твойого сина,
Твоєї скорбної дитини,
Любов і правду рознесли
По всьому світу. Ти ж під тином,
Сумуючи, у бур’яні
Умерла з голоду. Амінь.

А потім ченці одягли
Тебе в порфіру. І вінчали,
Як ту царицю... Розп’яли
Й тебе, як сина, наплювали
На тебе, чистую, кати;
Розп’яли кроткую, а ти,
Мов золото в тому горнилі,
В людській душі возобновилась,
В душі невольничій, малій,
В душі скорбящей і убогій.

11 Иоября [1859]. С.-Петербург

Лодражаніе Т,дуарду Сові

Поса[д]жу коло хатини
На вспомин дружині
І яблуньку, і грушеньку,
На вспомин єдиній!
Бог дасть, виростуть. Дружина
Під древами тими
Сяде собі в холодочку

З дітками малими.

А я буду груші рвати,
Діткам подавати...

З дружиною єдиною
Тихо розмовляти.

— Тойді, серце, як бралися,
Сі древа садив я...

Щасливий я! — І я, друже,
З тобою щаслива!

19 Ноября [1859]. С.-Петербург

УІодражаніє Іе^&кіїлю

Тлава.19

Восплач, Пророче, Сине Божий!
І о князях, і о вельможах,

І о царях отих. І рци:
— Нащо та сука, ваша мати,
Зо львами кліщилась, щенята?
І добувала вас, лихих?

І множила ваш род проклятий?
А потім з вас, щенят зубатих,
Зробились львичища! Людей!
Незлобних, праведних дітей,
Жрете, скажені!.. Мов шуліка
Хватає в бур’яні курча,
Клює і рве його. А люде...
Хоч бачать люде, та мовчать.
Отож львеня те дике! люте!
Підстерегли його, взяли.
Та, закувавши добре в пута,
В Єгипет люде одвели —
На каторгу. А люта мати!
Спустила друге бісновате
Своє скаженеє звіря.

Та вже такого сподаря,
Що гради й весі пожирало.
Земля тряслася, трепетала
Од реву львичища твого.
Окули люде і цього.
Заперли в щелепи удила
І в Вавілоні посадили
В тюрму глибоку. Щоб не чуть
Було на світі того рику
Самодержавного владики,
Царя неситого...

Минуть,
Уже потроху і минають
Дні беззаконія і зла.
А львичища того не знають,
Ростуть собі, як та лоза
У темнім лузі. Уповають
На корінь свій, уже гнилий,
Уже червивий, і малий,
І худосильний. Вітер з поля
Дихне, погне і полама.
І ваша злая своєволя
Сама скупається, сама
В своїй крові. Плач великий
Вомєсто львичищого рика
Почують люде. І той плач,
Нікчемний, довгий і поганий,
Межи людьми во притчу стане,
Самодержавний отой плач!»
Декабря 6 [1859, С.-Петербург]

Осія. Ула&аХіУ

Подражаніє

Погибнет, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти пишалася колись
В добрі і розкоші! Вкраїно!
Мій любий краю неповинний!
За що тебе Господь кара,
Карає тяжко? За Богдана,
Та за скаженого Петра,
Та за панів отих поганих
До краю нищить... Покара,
Уб’є незримо і правдиво;
Бо довго Довготерпеливий
Дивився мовчки на твою,
Гріховную твою утробу
І рек во гніві: — Потреблю
Твою красу, твою оздобу,
Сама розіпнешся. Во злобі
Сини твої тебе уб’ють
Оперені, а злозачаті
Во чреві згинуть, пропадуть,
Мов недолежані курчата!..
І плача, матернього плача
Ісполню гради і поля,
Да зрить розтлєнная земля,
Що я Держитель і все бачу.
Воскресни, мамо! І вернися
В світлицю-хату; опочий,
Бо ти аж надто вже втомилась,
Гріхи синовні несучи.
Спочивши, скорбная, скажи,
Прорци своїм лукавим чадам,
Що пропадуть вони, лихі,
Що їх безчестіє, і зрада,
І криводушіє огнем,
Кровавим, пламенним мечем
Нарізані на людських душах,
Що крикне кара невсипуща,
Що не спасе їх добрий цар,
їх кроткий, п’яний господар,
Не дасть їм пить, не дасть їм їсти,
Не дасть коня вам охляп сісти
Та утікать; не втечете

І не сховаєтеся; всюди
Вас найде правда-мста; а люде
Підстережуть вас на тотеж,
Уловлять і судить не будуть,
В кайдани туго окують,
В село на зрище приведуть
І на хресті отім без ката
І без царя вас, біснуватих,
Розтнуть, розірвуть, розіпнуть,
І вашей кровію, собаки,
Собак напоять...
І додай,
Такеє слово їм додай
Без притчі. — Ви, — скажи, — зробили,
Руками скверними створили
Свою надію; й речете,
Що цар наш Бог, і цар надія,
І нагодує, і огріє
Вдову і сирот. — Ні, не те,
Скажи їм ось що: — Брешуть боги,
Ті ідоли в чужих чертогах,
Скажи, що правда оживе,
Натхне, накличе, нажене
Неветхе[є], не древлє слово
Розтлєнноє, а слово нове
Меж людьми криком пронесе
І люд окрадений спасе
Од ласки царської...

25 декабря 1859. [С.-Петербург]

1860

* * *

Дівча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.

А я глянув, подивився —
Та аж похилився...

Кому воно пиво носить?
Чому босе ходить?..

Боже сильний! Твоя сила
Та тобі ж і шкодить.

[15 січня 1860, С.-Петербург]

* * *

Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого
Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом —
Аж сам собі дивується
На свою діброву...

Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою, —
Та й спать ляже, втомившися
Турббю такою.

15 січня 1860. С.-Петербург

Тіодражаніе сербському

Наїхали старости
Й молодик за ними:
Вони собі пішли в хату
З батьком розмовляти;
А я в його, молодого,
В того чорнобривця,
Беру коня, та й нічого —
Веду до криниці.
Кінь утомлений, копита
Розкуті, розбиті,
Сіделечко мережане
Зопсуте, невкрите.
— Скажи, коню, до кого це
Ви так нагло гнались? —
— До якоїсь чорнобривки
Всю ніч майнували.
— Чи ти ж, коню, будеш пити
З нашої криниці?

Чи буде та чорнобривка
Сей рік молодиця?

4мая 1860. С.-Петербург

Молитва

Царям, всесвітнім шинкарям,
І дукачі, і таляри,
І пута кутії пошли.

Робочим головам, рукам
На сій окраденій землі
Свою Ти силу ниспошли.
Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!

24 моя [ 1 ]860, СПб

* * *

Царів, кровавих шинкарів,
У пута кутії окуй,
В склепу глибокім замуруй.

Трудящим людям, Всеблагий,
На їх окраденій землі
Свою Ти силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх
Постав Ти ангели свої,
Щоб чистоту їх соблюли.

Мені ж, о Господи, подай
Любити правду на землі
І друга щирого пошли!

25 моя [1860, С.-Петербург]

* * *

Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.

А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.

А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.

27мая [1860, С.-Петербург]
Колись-то ще, во время оно,
Помлілій Нума, римський цар,
Тихенький, кроткий государ,
Втомившись, пишучи закони,
Пішов любенько погулять
І одпочить. Та, спочивавши,
Додумать, як би то скувать
Кайдани на римлян. І, взявши
Гнучкий одноліток лози,
Каблучку заходивсь плести,
На шию б то. Коли погляне,
У холодочку під платаном
Дівча закві[т]чанеє спить...
Дріадам нічого робить
Перед такою красотою,
Перед богинею такою!
Сама Егерія в гаю,
Кленучи доленьку свою,
Повісилась. А мудрий Нума
І на дівча, і на цвіти
Дивується собі і дума,
Який би ретязь ще сплести?
28 маія [1860], С.-Петербург

X- X- *

Тим неситим очам,
Земним ббгам-царям,
І плуги, й кораблі,
І всі добра землі,
І хвалебні псалми
Тим дрібненьким богам.

Роботящим умам,
Роботящим рукам
Перелоги орать.
Думать, сіять, не ждать
І посіяне жать
Роботящим рукам.

Добросердим-малим,
Тихолюбцям-святим,
Творче неба й землі!
Долгоденствіє їм
На сім світі; на тім...
Рай небесний пошли.

Все на світі — не нам,
Все богам тим — царям!
І плуги, й кораблі,
І всі добра землі.
Моя любо!., а нам —
Нам любов меж людьми.

31 мая [1860]. СПб

ЧІереспіви
«Слова о полку Ігоревім»

Ллаг Ярославни

В Путивлі-граді вранці-рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.

— Полечу, — каже, — зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі. І на тілі,
На княжім білім, помарнілім,
Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани...

І квилить, плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
— Вітрило-вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Не мало неба, і землі,
І моря синього. На морі
Гойдай насади-кораблі.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав.

Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив сси високі скали,
Текучи в землю половчана,
Носив єси на байда[ка]х
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала,
Сльозами море не долить.

І плаче, плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі.
Святеє сонечко зійшло.

І каже: — Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям, і землі, моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив єси луги, степи,
Спалив і князя, і дружину,
Спали мене на самоті!

Або не грій і не світи...
Загинув ладо... Я загину!

4 іюня [1860]. СПб

* * *

В Путивлі-граді вранці-рано
Сумує, плаче Ярославна.
— Полечу, — рече, — зозулею,
Понад Дуна[є]м полечу!
Рукав бебряний омочу
В ріці Каялі... І омию
На княжому дебелім тілі
Засохлу кров його... Отру
Глибокії на любім ладо рани. —

І плаче, плаче Ярославна

В Путивлі-городі.

Й рече:

— Вітрило-вітре, господине!
Нащо ти вієши, несеш
На легкому крилі своєму
Хиновські стріли?

14 сентября [1860. С.-Петербург]

* * *

З передсвіта до вечора,
А з вечора до досвіта
Летить стріла каленая,
Бряжчить шабля о шеломи,
Тріщать списи гартовані

В степу, в незнаємому полі,
Середи землі Половецької.

Земля чорна копитами
Поорана, поритая;

Костьми земля засіяна,
А кровію политая.

І журба-туга на тім полі
Зійшла для Руської землі.

Що гомонить отам, зичить
Удосвіта? То повертає
Той Ігор військо на пригоду
Тому буй-туру Всеволоду.

І бились день,

І другий билися,

Та коло полудня на третій
Поникли Ігореві стязі.

Отак на березі Каяли

Брати різнились, бо не стало
Крові-вина!.. Допировали
Хоробрі русичи той пир,

Сватів упоїли,
А самі простягнися
За землю Руськую. Хилилась
І слалась, плачучи, трава;
Високі гнулись дерева...
Додолу гнулися, журились!
6 іюля [1860, С.-Петербург]

Умре муж велій в власяниці.
Не плачте, сироти, вдовиці,
А ти, Аскоченський, восплач
Воутріє на тяжкий глас.

І Хомяков, Русі ревнитель,
Москви, отечества любитель,
О юбкоборцеві восплач.

І вся, о Русская Беседа,
Во глас єдиний ісповєдуй
Свої гріхи.

І плач! і плач!

17 іюня [1860, С.-Петербург]

9іМн гернигий

Удар, громе, над тим домом,
Над тим Божим, де мремо ми,
Тебе ж, Боже, зневажаєм.
Зневажаючи співаєм:

Алілуя!

Якби не Ти, ми б любились,
Кохалися б, та дружились,
Та діточок виростали,
Научали б та співали:

Алілуя!

Одурив ти нас, убогих,
Ми ж, окрадені небоги,
Самі Тебе одурили

І, скиглячи, возопили:
Алілуя!

Ти постриг нас у черниці,
А ми собі молодиці...
Та танцюєм, та співаєм,
Співаючи, примовляєм:
Алілуя!

20 іюня [1860. С.-Петербург]

* * *

Над Дніпровою сагою
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.

Що без долі, без родини
Та без вірної дружини,
І дружини, і надії
В самотині посивіє!

Явор каже: — Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся. —
Козак каже: — Погуляю
Та любую пошукаю.

А калина з ялиною
Та з гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Вихо[д]жаючи, співають;

Повбирані, закві[т]чані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та співають.
24 іюня [1860. С.-Петербург]

Росли укуло [ч] ці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!

Подай же й нам, всещедрий Боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.

Не плач, не вопль, не скрежет зуба —
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.

25 іюня [1860. С.-Петербург]

Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурено
(Премудрого одурено).
Багряницями закрито
І розп’ятієм добито?

Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися!.. Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленними піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!

27 іюня [860. С.-Петербург]

Яикері

На память 5 августа 1860 г.

Моя ти любо! мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа
Раби, невольники недужі!
Заснули» мов свиня в калюжі»
В своїй неволі! Мій ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде,
І візантійский Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби Його — ми люде!
Моя ти любо! усміхнись
І вольную святую душу
І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти
І він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести
І поховать лихе дебеле
В хатині тихій і веселій,

5 августа [1860]. Стрельна

* * *

Н. Я. МАКАРОВУ
На память 14 сентября.

Барвінок цвів і зеленів,
Слався, розстилався;
Та недбсвіт перед світом
В садочок укрався.

Потоптав веселі квіти,
Побив... Поморозив...
Шкода того барвіночка
Й недосвіта шкода!

14 сентября [1860. С.-Петербург]

* * *

І Архімед, і Галілей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече!
А ви, святиє предотечі,
По всьому світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще не зачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.

24 сентября [1860. С.-Петербург]

Я.

Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок наса[д]жу.
Посй[д]жу я і похо[д]жу
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати,
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені!., і ти!..
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти присни[ш]ся. І [в] малий
Райочок мій спідтиха-тиха
Підкраде[ш]ся, наробиш лиха...
Запалиш рай мій самотний.

27 сентября [1860, С.-Петербург]

* * *

Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кого.
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи. Орю
Свій переліг — убогу ниву!
Та сію слово. Добрі жнива
Колись-то будуть. І дурю!
Себе-таки, себе самого,
А більше, бачиться, нікого?

Орися ж ти, моя ниво,
Долом та горою!
Та засійся, чорна ниво,
Волею яснбю!

Орися ж ти, розвернися,
Полем розстелися!

Та посійся добрим житом,
Долею полийся!

Розвернися ж на всі боки,
Ниво-десятино!

Та посійся не словами,
А розумом, ниво!

Вийдуть люде жито жати...
Веселії жнива!..

Розвернися ж, розстелися ж,
Убогая ниво!!!

Чи не дурю себе я знову
Своїм химерним добрим словом?
Дурю! Бо лучше одурить
Себе-таки, себе самого,
Ніж з ворогом по правді жить
І всує нарікать на Бога!

5 октября [1860. С.-Петербург]

Сеул

В непробудимому Китаї,
В Єгипті темному, у нас,
І понад Індом і Євфратом
Свої ягнята і телята
На полі вольнім вольно пас
Чабан, було, в своєму раї.
І гадки-гадоньки не має,
Пасе, і доїть, і стриже
Свою худобу та співає...
Аж ось лихий царя несе
З законами, з мечем, з катами,
З князями, темними рабами.
Вночі підкрались, зайняли
Отари з поля; а п[а]сущих,
І шатра їх, убогі кущі,
І все добро, дітей малих,
Сестру, жену і все взяли,
І все розтлили, осквернили,
І, осквернених, худосилих,
Убогих серцем, завдали
В роботу-каторгу. Минали
За днями дні. Раби мовчали,
Царі лупилися, росли
І Вавилони муровали.
А маги, бонзи і жерці
(Неначе наші панотці)

В храмах, в пагодах годувались,
Мов кабани царям на сало
Та на ковбаси. І царі
Самі собі побудували
Храми, кумирні, олтарі.
Раби німії поклонялись.

Жидам сердешним заздро стало,
Що й невеличкого царя
І з кізяка хоч олтаря
У їх немає. Попросили
Таки старого Самуїла,
Щоб він, де хоче, там і взяв,
А дав би їм, старий, царя.
Отож премудрий прозорливець,
Поміркувавши, взяв єлей
Та взяв од козлищ і свиней
Того Саула-здоровила
І їм помазав во царя.
Саул, не будучи дурак,
Набрав гарем собі чималий
Та й заходився царювать.
Дивилися та дивувались
На новобранця чабани,
Та промовляли, що й вони
Таки не дурні. Ач якого
Собі ми виблагали в Бога
Самодержавця. А Саул
Бере і город, і аул,
Бере дівча, бере ягницю,
Будує кедрові світлиці,
Престол із золота кує,
Благоволеньє оддає
Своїм всеподданійшим голим.

І в багряниці довгополій
Ходив по храмині, ходив,
Аж поки, лобом неширокий,
В своїм гаремі одинокий,
Саул сердега одурів.
Незабаром зібралась рада,
— Панове честная громадо!
Що нам робить? Наш мудрий цар,
Самодержавець-господар,
Сердешний одурів. Панове!
Чи нам його тепер лічить?
Чи заходиться та зробить
Царя здоровілого? — По мові,
По мудрій раді розійшлись
Смутнії пастирі.

В кедровій
В новій палаті цар не спить,
Не їсть, не п’є, не гомонить.
А мовч[к]и долі, всемогучий,
Дере порфиру на онучі
І ніби морщить постоли,
Плете волоки, озуває
І у кедрових стін нових
Про батькове осля питає.
То возьме скіпетр і заграє,
Мов на сопілці.

Чабани,
Веніамінові внучата,
Тельця отрбкам принесли,
Щоб їм дозволено співати
У сінях царських. Заревла
Сивоборода, волохата
Рідня Саулова пузата,
Та ще й гусляра привела,
Якогось чабана Давида.
— І вийде цар Саул, і вийде, —
Чабан співає, — на войну... —
Саул прочумався, та й ну,
Як той москаль, у батька, в матір
Свою рідоньку волохату
І вздовж, і впоперек хрестить.
А гусляра того Давида
Трохи не вбив. Якби він знав,
Яке то лихо з його вийде,
З того лукавого Давида,
То, мов гадюку б, розтоптав
І ядовитую б розтер
Гадючу слину. А тепер
Плугами, ралом не розорем
Прокляту ниву, проросла
Колючим терном. Горе! Горе!
Дрібніють люде на землі,
Ростуть і висяться царі!

13 октября [1860. С.-Петербург]

* * *

Минули літа молодії,
Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима!
Сиди один в холодній хаті,
Нема з ким тихо розмовляти
Ані порадитись. Нема,
Анікогісінько нема!
Сиди ж один, поки надія
Одурить дурня, осміє...
Морозом очі окує,
А думи гордії розвіє,
Як ту сніжинку по степу!
Сиди ж один собі в кутку.
Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!

І думу вольную на волю
Не прийде випустить... Сиди
І нічогісінько не жди!..

18 октября [1860. С.-Петербург]

* * *

Титарівна-Немирівна
Гаптує хустину.
Та колише московщеня,
Малую дитину.

Титарівна-Немирівна
Людьми гордувала...
А москаля-пройдисвіта
Нищечком вітала!

Титарівна-Немирівна...
Почесного роду...
Виглядає пройдисвіта,
Москаля з походу.

19 октября [1860. С.-Петербург]

* * *

Хоча й лежачого не б’ють,
То і полежать не дають
Ледачому. Тебе ж, о суко!
І ми самі, і наші внуки,
І миром люди прокленуть!
Не прокленуть, а тілько плюнуть
На тих оддоєних щенят,
Що ти щенила. Муко! Муко!
О скорб моя, моя печаль!
Чи ти минеш коли? Чи псами
Царі з міністрами-рабами
Тебе, о люту, зацькують!
Не зацькують. А люде тихо
Без всякого лихого лиха
Царя до ката поведуть.

20 октября [Ї860. С.-Петербург]

* * *

І тут, і всюди — скрізь погано.
Душа убога встала рано,
Напряла мало та й лягла
Одпочивать собі, небога. А
воля душу стерегла.

— Прокинься, — каже. — Плач, убога
Не зійде сонце. Тьма і тьма!

І правди на землі нема!

Ледача воля одурила
Маленьку душу. Сонце йде
І за собою день веде.

І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі...
І буде правда на землі.
ЗО октября [1860. С.-Петербург]

* * *

О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!

Вночі і ожеледь, і мряка,
І сніг, і холод. І Нева
Тихесенько кудась несла
Тоненьку кригу попід мостом.
А я, отож таки вночі,
Іду та кашляю йдучи.
Дивлюсь: неначе ті ягнята,
Ідуть задрипані дівчата,
А дід (сердешний інвалід)
За ними гнеться, шкандибає,
Мов у кошару заганяє
Чужу худобу. Де ж той світ?!
І де та правда?! Горе! Горе!
Ненагодованих і голих
Женуть (последний долг отдать),
Женуть до матері байстрят
Дівчаточок, як ту отару.
Чи буде суд! Чи буде кара!
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить.

З Поября [1860. С.-Петербург]

* * *

Якби з ким сісти хліба з’їсти,
Промовить слово, то воно б,
Хоч і як-небудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.
Та ба! Нема з ким. Світ широкий,
Людей чимало на землі...
А доведеться одиноким
В холодній хаті кривобокій
Або під тином простягтись.
Або... Ні. Треба одружитись,
Хоча б на чортовій сестрі!
Бо доведеться одуріть
В самотині. Пшениця, жито
На добрім сіялись лану,
А люде так собі пожнуть
І скажуть: — Десь його убито,
Сердешного, чи на чужині... —
О горе, горенько мені!

4 Иоября [1860, С.-Петербург]

* * *

І день іде, і ніч іде.

І, голову схопивши в руки,
Дивує [ш] ся, чому не йде
Апостол правди і науки!

5 Поября [1860. С.-Петербург]

* * *

Тече вода з-під явора
Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.

А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати.

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати.

7 Поября [1860. С.-Петербург]

* * *

Якось-то йдучи уночі
Понад Невою... Та, йдучи,
Міркую сам-таки з собою:
— Якби-то, — думаю, — якби
Не похилилися раби...
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!
Була б сестра! і був би брат!
А то... нема тепер нічого...
Ні Бога навіть, ні півбога.
Псарі з псарятами царять,
А ми, дотепні доїзжачі,
Хортів годуємо та плачем.

Отак-то я собі вночі,
Понад Невою ідучи,
Гарненько думав. І не бачу,
Що з того боку, мов із ями,
Очима лупа кошеня.
А то два ліхтаря горять
Коло апостольської брами.
Я схаменувся, осінивсь
Святим хрестом і тричі плюнув
Та й знову думать заходивсь
Про те ж таки, що й перше думав.
13 ноября [1860. С.-Петпербург]

* * *

Бували войни й військовії свари:
Ґалаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї —
Було добра того чимало.

Минуло все, та не пропало,
Остались шашелі: гризуть,
Ж[е]руть і тлять старого [дуба]...
А од коріння тихо, любо
Зелені [парості] ростуть.

І виростуть; і без сокири
Аж зареве та загуде,
Козак безверхий упаде,
Розтрощить трон, порве порфіру,
Роздавить вашого кумира,
Людськії шашелі. Няньки,
Дядьки отечества чужого!
Не стане ідола святого,
І вас не стане, — будяки
Та кропива — а більш нічого
Не виросте над вашим трупом.
І стане купою на купі
Смердячий гній — і все те, все
Потроху вітер рознесе,
А [ми] помолимося Богу
І небагатії, невбогі.

26 ноября [1860. С.-Петпербург]

ІЇ.9П.

Великомученице кумо!
Дурна єси та нерозумна!
В раю веселому зросла,
Рожевим цвітом процвіла
І раю красного не зріла,
Не бачила, бо не хотіла
Поглянути на Божий день,
На ясний світ животворящий!
Сліпа була єси, незряща,
Недвига серцем; спала день
І спала ніч. А кругом тебе
Творилося, росло, цвіло,
І процвітало, і на небо
Хвалу Творителю несло.
А ти, кумасю, спала, спала,
Пишалася, та дівувала,
Та ждала, ждала жениха,
Та ціломудріє хранила,
Та страх боялася гріха
Прелюбодійного. А сила
Сатурнова іде та йде,
І гріх той праведний плете,
У сиві коси заплітає,
А ти ніби недобачаєш:
Дівуєш, молишся, та спиш,
Та Матер Божію гнівиш
Своїм смиренієм лукавим.
Прокинься, кумо, пробудись
Та кругом себе подивись,
Начхай на ту дівочу славу
Та щирим серцем, нелукаво
Хоть раз, сердего, соблуди.

2 Декабря [1860. С.-Петербург]

Зійшлись, побрались, поєднались,
Помолоділи, підросли.

Гайок, садочок розвели
Кругом хатини. І пишались,
Неначе князі. Діти грались,
Росли собі та виростали...
Дівчаток москалі украли,
А хлопців в москалі забрали.
А ми неначе розійшлись,
Неначе брались — не єднались.

5 Декабря [1860. С.-Петербург]

* * *

Кума моя і я

В Петрополіськім лабіринті
Блукали ми — і тьма, і тьма...
«Ходімо, куме, в піраміду,
Засвітим світоч». І зайшли,
Єлей і миро принесли.

І чепурненький жрець Ізіди,
Чорнявенький і кавалер,
Скромненько длань свою простер,
І хор по манію лакея,
Чи то жреця: «Во Іудеї
Бисть цар Саул». Потім хор
Ревнув з Бортнянського: «О скорбь,
О скорбь моя! О скорбь велика!»
[друга половина вересня — грудень 1860.
С.-Петербург]

1861

* * *

Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Втомилися і підтоптались,
І розуму таки набрались,
То й буде з нас! Ходімо спать,
Ходімо в хату спочивать...
Весела хата, щоб ти знала!..

Ой не йдімо, не ходімо,
Рано, друже, рано —
Походимо, посидимо —
На сей світ поглянем...
Поглянемо, моя доле...
Бач, який широкий,
Та високий, та веселий,
Ясний та глибокий...
Походимо ж, моя зоре...
Зійдемо на гору,
Спочинемо, а тим часом.
Твої сестри-зорі,
Безвічнії, попід небом
Попливуть, засяють. —
Підождемо ж, моя сестро,
Дружино святая!
Та нескверними устами
Помолимось Богу.
Та й рушимо тихесенько
В далеку дорогу —
Над Летою бездонною
Та каламутною
Благослови мене, друже,
Славою святою.

14	февраля

А поки те, та се, та оне...
Ходімо просто — навпростець
До Ескулапа на ралець —
Чи не одурить він Харона
І Парку-пряху?.. І тойді,
Поки б химерив мудрий дід,
Творили 6, лежа, епопею,
Парили б скрізь понад землею,
Та все 6 гекзаметри плели,
Та на горище 6 однесли
Мишам на снідання. А потім
Співали 6 прозу, та по нотах,
А не як-небудь... Друже мій,
О мій сопутниче святий!
Поки огонь не захолонув,
Ходімо лучче до Харона —
Через Лету бездонную
Та каламутную
Перепливем, перенесем
І славу святую —
Молодую, безвічную.
Або цур їй, друже,
І без неї обійдуся —
Та як буду здужать,
То над самим Флегетоном
Або над Стіксом, у Раю,
Неначе над Дніпром широким,
В гаю — предвічному гаю,
Поставлю хаточку, садочок
Кругом хатини наса[д]жу;
Прилинеш ти у холодочок,
Тебе, мов кралю, поса[д]жу.
Дніпро, Україну згадаєм,
Веселі селища в гаях,
Могили-гори на степах —
І веселенько заспіваєм.

15	февраля [1861. С.-Петербург]
ЩО'ІУЕМИМХ

1857

Июня 12

Первое замечательное происшествие, которое я вношу в мои записки, суть
следующее. Обрезьівая сию первую тетрадь для помянутьіх записок, я сло-
мал перочинньїй нож. Происшествие, по-видимому, ничтожное и не за-
служивающее того внимания, которое я ему оказьіваю, внося его как что-
то необьїкновенное в сию пеструю книгу. Случись зтот казус в столице
или даже в порядочном губернском городе, то, натурально, он не попал
бьі в мою памятную книгу. Но зто случилось в киргизской степи, т. е. в Но-
вопетровском укреплении, где подобная вещица для грамотного челове-
ка, как, например, я, дорого стоит; а главное, что не всегда ее можно до-
стать и даже за порядочньїе деньги. Если вам удастся растолковать свою
нужду армянину-маркитанту, которьій имеет сообщение с Астраханью,
то вьі все-таки не ближе как через месяц летом, а зимою через пять меся-
цев, получите прескверньїй перочинньїй ножик и, разумеется, не дешев-
ле монетьі, т. е. рубля серебром. А случается и так, и весьма часто, что вмес-
то ожидаемой вами с нетерпением вещи он вас попотчует или московской
бязью, или куском верблюжьего сукна, или, наконец, кисльїм, как он го-
ворит, дамским чихирем. А на вопрос ваш, почему он вам не привез имен-
но то, что вам нужно, он вам пренаивно ответит, что мьі люди коммерчес-
кие, люди неграмотньїе, всего не упомнишь. Что вьі ему на такой резонний
довод? Ругнете его, он усмехнется, а вьі все-таки без ножа останетесь. Те-
перь понятно, почему в Новопетровском укреплении утрата перочинно-
го ножа — собьітие, заслуживающее бьітописания. Но Бог с ним —
и с укреплением, и с ножом, и с маркитантом; скоро, даст Бог, вьірвуся я из
зтой безграничной тюрьмьі. И тогда подобное происшествие не будет
иметь места в моем журнале.

13 июня

Сегодня уже второй день, как сшил я себе и аккуратно обрезал тетрадь
для того, чтобьі записьівать, что со мною и около меня случится. Теперь
еще только девятьій час, утро прошло как обьїкновенно, без всякого за-
мечательного происшествия, увидим, чем кончится вечер. А пока совер-
шенно нечего записать. А писать охота страшная. И перья єсть очиненньїе.
По милости ротного писаря я еще не чувствую своей утрати. А писать
все-таки не о чем. А сатана так и шепчет на ухо: «Пиши, что ни попало,
ври, сколько душе угодно. Кто тебя станет поверять. И в шканечньїх жур-
налах врут, а в таком, в домашнем, и Бог велел».
Если бьі я свой журнал готовил для пенати, то, чего доброго, пожа-
луй, и искусил бьі лукавьій враг истиньї, но я, как сказал позт наш,

Пишу не для мгновенной славьі,
Для развлеченья, для забавьі,
Для мильїх искренних друзей,
Для памяти минувших дней.

Мне следовало бьі начать свой журнал со времени посвящения мое-
го в солдатский сан, сиречь с 1847 года. Теперь бьі зто бьіла претолстая
и прескучная тетрадь. Вспоминая зти прошедшие грустньїе десять лет,
я сердечно радуюсь, что мне пришла тогда благая мьісль обзавестись за-
писной тетрадью. Что бьі я записал в ней? Правда, в продолжение зтих
десяти лет я видел даром то, что не всякому и за деньги удастся видеть.
Но как я смотрел на все зто? Как арестант смотрит из тюремного решет-
чатого окна на весельїй свадебньїй поезд. Одновоспоминание о прошед-
шем и виденном в продолжение зтого времени приводит меня в трепет.
А что же бьіло бьі, если бьі я записал зту мрачную декорацию и бездушньїх
грубих лицедеев, с которьіми мне привелось разьігрьівать зту мрачную
монотонную десятилетнюю драму? Мимо, пройдем мимо, минувшее моє,
моя коварная память! Не возмутим сердца любящего друга недостойньїм
воспоминанием, забудем и простим темньїх мучителей наших, как про-
стил Милосердий Человеколюбец своих жестоких распинателей. Обра-
тимся к светлому и тихому, как наш украинский осенний вечер, и запи-
шем все виденное и сльїшанное и все, что сердце продиктует.

От второго мая получил я письмо из Петербурга от Михайла Лаза-
ревского с приложением 75 рублей. Он извещает меня, или, лучше, по-
здравляет с свободою. До сих пор, однако ж, нет ничего из корпусного
штаба, и я, в ожидании распоряжений поминутого штаба, собираю све-
дения о волжском пароходстве. Сюда приезжают иногда астраханские
флотские офицерьі (крейсери от рнбной зкспедиции). Но зто такие
невежди и брехуни, что я, при всем моем желании, не могу до сих пор
составить никакого понятия о волжском пароходстве. В статистических
сведениях я не имею надобности, но мне хочется знать, как часто отхо-
дит пароход из Астрахани в Нижний Новгород и какая цена места для
пассажиров. Но уви! При всем моем старании я узнал только, что мес-
та разнне и цена разная, а пароходи из Астрахани в Нижний ходят очень
часто. Не правда ли, точние сведения?

Несмотря, однако ж, на зти точние сведения, я уже успел (разумеет-
ся, в воображении) устроить своє путешествие по Волге уютно, спокой-
но и, главное, дешево. Пароход буксирует (одно-единственное верное
сведение) несколько барок, или, как их назнвают, подчалками, до Ниж-
него Новгорода с разннм грузом. На одной из таких барок я думаю
устроить свою временную квартиру и пролежать в ней до нижегород-
кого дилижанса. Потом в Москву, а из Москвьі, помолившись Богу за
>ультонову душу, через 22 часа и в Питер. Не правда ли, яркая фанта-
ия? Но на сегодня довольно.

Ньінешний вечер ознаменован прибнтием парохода из Астрахани. Но
ак собьггие сие совершилось довольно поздно, в девятом часу, то до сле-
ующего утра я не получу от него никаких известий. Важного ничего
и не ожидаю от астраханской почтьі. Вся переписка моя идет через Гу-
ьев-городок. А через Астрахань я весьма редко получаю письма. Следо-
ательно, мне от парохода ждать нечего. Не вздумает [ли] батько кошовьій
Кухаренко написать мне? То-то бьі одолжил меня старий черноморец. За-
іечательное явление между людьми зтот истинно благородний человек.
> 1847 года, по распоряжению внсшего начальства, все друзья мои
олжнн били прекратить со мною всякое сношение. Кухаренко не знал
। таком распоряжении. Но так [же] не знал и о моем местопребивании.
І, будучи в Москве во время коронации депутатом от своего войска, по-
накомился со стариком Щепкиним и от него узнал о месте моего заклю-
ения. И, благороднейший друг! написал мне самое искреннее, самое за-
ушевное письмо. Через девять лет и не забить друга, и еще в несчастии
рута. Зто редкое явление между себялюбивнми людьми. С зтим же пись-
юм, по случаю, как он пишет, по случаю получения им Станислава пер-
ой степени, прислал он мне на поздравку 25 рублей серебром. Для семей-
юго и небогатого человека большая жертва. И я не знаю, чем и когда я ему
оздам за зту искреннюю, нелицемерную жертву.

По случаю зтого дружеского неожиданного приветствия я располо-
<ил било моє путешествие таким образом. Через Кизляр и Ставрополь
[роехать в Екатеринодар прямо к Кухаренку. Насмотревшись досита на
го благородное виразительное лицо, я думал проехать через Крим,
^арьков, Полтаву, Киев в Минск, Несвиж и, наконец, в село Чирковичи
[, обняв своего друга и товарища по заключению Бронислава Залецко-
о, через Бильно проехать в Петербург. План зтот изменило письмо
4. Лазаревского от 2 мая. Из письма зтого я увидел, что мне, нигде не
•станавливаясь, нужно поспешить в Академию художеств и облобизать
уки и ноги графини Настасии Ивановни Толстой и ее великодушного
упруга графа Федора Петровича. Они единственньїе виновники моего
[збавления, им и первий поклон. Независимо от благодарности зтого
ребует простая вежливость. Вот главная причина, почему я, вместо
харской тройки, вибрал тридцатидневное монотонное плавание по ма-
ушке по Волге. Но состоится ли оно, я зтого еще наверное не знаю. Лег-
о может статься, что я еще в хламиде поругания и с ранцем за плечами
[опунтирую в Уральск в штаб баталиона № 1. Всего еще можно ожидать.
І потому не следует давать слишком много воли своєму неугомонному
оображению. Но утро вечера мудренее. Посмот[рим], что завтра будет.
їли, лучше сказать, что привезет гурьевская почта.
14 июня

Я что-то чересчур усердно и аккуратно взялся за свой журнал. Не знаю,
долго ли продлится зтот писательский жар? Как бьі не сглазить. Если
правду сказать, я не вижу большой надобности в зтой пунктуальной ак-
куратности. А так — от нечего делать. На бездельи и зто рукоделье.
Записному литератору или какому-нибудь поставщику фельетона,
тому необходима зта бездушная аккуратность как упражнение, как его
насущний хлеб. Как инструмент виртуозу, как кисть живописцу, так
литературу необходимо ежедневное упражнение пера. Так делают
и гениальньїе писатели, так делают и пачкуньї. Гениальньїе писатели
потому, что зто их призвание. А пачкуньї потому, что они иначе себя
и не воображают, как гениальньїми писателями. А то би они и пера в ру-
ки не брали.

Какое же казусное собьітие запишу я сегодня? А вот какое. Вчерашний
пароход разрешился порядочньїм мешком целковьіх и арапчиков. Зто
третное жалованье гарнизона. Офицерьі сегодня же его и получили, и се-
годня же отнесли его Попову (маркитанту) и спиртомеру (цаловальнику),
а остальное тоже отослали к спиртомору и начали кутить, или, вернее, пьян-
ствовать. Завтра вьідадут жалованье солдатам, и солдати тоже начнут
кутить, т. е. пьянствовать. И зто продлится несколько дней сряду. И кон-
чится как солдатская, так и офицерская попойка дракой и, наконец, ку-
рятником, т. е. гауптвахтой.

Солдати — самое бедное, самое жалкое сословие в нашем православ-
ном отечестве. У него отнято все, чем только жизнь красна: семейство,
родина, свобода, одним словом, все. Ему простительно окунуть иногда
свою сирую, одинокую душу в полштофе сивухи. Но офицерн, которим
отдано все, все человеческие права и привилегии, чем же они разнятся
от бедняка солдата? (Я говорю о Новопетровском гарнизоне.) Ничем
они, беднне, не разнятся, кроме мундира. И добро би еще били так
назнваемие старне бурбоньї. А то ведь юноши и воспитанники кадет-
ских корпусов. Хорошо должно бить воспитание? Бесчеловечное вос-
питание. Зато дешевое. А главное, скорое. Восьмнадцатилетний юноша,
уж он офицер. Восторг и загляденье матери и опора дряхлого отца. Жал-
кая мать и глупий отец.

Кажется, Козак Луганский написал книгу под заглавием «Солдатские
досуги». Заглавие ложное. У русского солдата досуга не имеется. А если
же солдат и встречается с ним иногда, то непременно в кабаке. Какая же,
спрашивается, била цель прославленного сочинителя писать подобнне
досуги? И что нравственного в подобних досугах, если они написань!
с натури (я книги не читал)? А если же зто просто сочинение, т. е. фан-
тазия, то опять — какая цель подобной фантазии? А не лучше ли би сде-
лал почтеннейший автор сих ненужньїх фантастических досугов, если
би написал истиннне досуги линейних, армейских и даже гвардейских
молодих офицеров. Зтим он оказал би величайшую услугу чадолюбивим
и зполетолюбивнм родителям.

15 [июня]

Что же я сегодня занесу в свой журнал? Совершенно нечего занести. А ни-
ни, ничего хоть сколько-нибудь вьіходящего из круга обнденной моно-
тонной жизни. Сегодня поутру начал я рисовать портрет г. Бажанова
черннм и белнм карандашом в киргизской кибитке на огороде. Прекрас-
ное освещение. И я с охото[й] принялся за работу. Черт принес приятель-
ницу — помешала. Я закрнл портфель и вншел из кибитки. Скромная
приятельница не утерпела, взглянула одним глазком на мою работу и на-
діла решительное сходство, если би рот и нос поменьше. И не удоволь-
ствовавшись собственньїм замечанием, спросила мнения у горничной
и у своего фаворита Молчалина А. Зто меня решительно взбесило, и я, не
простившись, ушел в укрепление. В укреплении видел пьяную официю
и внслушал историю о том, как вчерашнего числа раскроил лоб чубуком
тесть своєму будущему зятю Ч[арцу] тоже по случаю жалованья. Солда-
там видавали жалованье. Мне тоже видали, я передал его своєму еще трез-
вому дядьке и велел ему сшить из подкладочного холста торбу для дороги.
Потом зашел к Мостовскому, внслушал в другой раз историю (с некото-
рнми прибавлениями) о будущем тесте и зяте, вьшил рюмку водки и воз-
вратился на огород. Обедал, после обеда, по доброму обьічаю предков, за-
снул часика два, и тем кончи[ло]сь 15 число июня. О вечере совершенно
нечего написать.

16 [июня]

Сегодня воскресенье. Я ночевал на огороде. Поутру бнл в укреплении.
Дождь (весьма редкое явление) помешал мне возвратиться на огород,
и я остался обедать у Мостовского. Мостовский один-единственннй че-
ловек во всем гарнизоне, которого я люблю и уважаю. Человек не сплет-
ня, не верхогляд, человек аккуратний, положительннй и в внсокой сте-
пени благородний. Говорит плохо по-русски, но русский язик знает
лучше воспитанников Неплюевского корпуса. Во время восстания поля-
ков в 1830 году служил он в артиллерии бившей польской армии и из во-
еннопленннх зачислен бнл рядовим в русскую службу. Я много от него
сльїшал чрезвьічайно интересньїх подробностей о революции 1830 года.
Достойно замечания то, что поляк рассказьівает о собственньїх подвигах
и неудачах без малейших украшений, редкая черта в военном человеке,
тем более в поляке. Одним словом, Мостовский — человек, с которьім
можно жить, несмотря на сухость и прозаичность его характера.

Сегодня же милейшая миледи М[ешкова] сообщила мне, впрочем не
по секрету, со всеми подробностями, историю о побоище, происшедшем
между будущим тестем и будущим зятем. Из зтой истории можно би
вьікроить водевиль, разумеется, водевиль для здешней публики. Назвать
его можно «Свадебньїй подарок, или недошитая кофта». Дело вот в чем.
Жених в прошедшем месяце отправился в Астрахань купить свадебньїе
подарки для своей невестьі. Для зтой милой необходимости взял он
у своего будущего тестя, такого же гольїша, как и сам, последние крохи
с тем, чтобьі при получении жалованья возвратить зти крохи. Хорошо.
Жених возвращается из Астрахани и отдает унтер-офицерше Петровой
сшить для своей невестьі ситцевое платье и коленкоровую кофту. Хоро-
шо. Унтер-офицерша шьет, а между тем получается на гарнизон жало-
ванье. Но увьі! Несчастному жениху вьідают на руки всего-навсе[го] два
с полтиной, а все остальное удержано в баталионе, по его же собственньїм
распискам. Но герой, как ни в чем не бьівало, посьілает своего верного
раба Григория к спиртомеру за четвертью полугару и с торжествующей
физиономией, сопровождаемьій Григорием с четвертью в руках, отправ-
ляется к будущему тестю. Начинается поздравка с получением жалова-
нья. Но увьі! И на старуху бьівает проруха. Бедньїй жених слишком
увлекся будущим счастием и в жару мечтаний проговорился, что он по-
лучил жалованья всего-навсего только два с полтиной. Разочарованньїй
будущий тесть, тоже в жару негодования, хватил своего милого зятька
чубуком по лбу, да так хватил ловко, что кровь полилась с благородно-
го чела. Но чтобьі не показать соседям, что между ними вьішло контро,
они принялися вдвоем бить собаку. Бедная собака! Но зтим дело не кон-
чилось. Догадливий ранений герой бежит к портнихе, но увьі! платье
уже отдано невесте, осталася только недошитая кофта; он отбирает
у портнихи зтот неоконченньїй предмет и закладьівает жидку-солдату
за две чарьі водки. Премиленький и назидательньїй мог бьі вьікроиться
водевильчик.

И зто гнусное происшествие, не внходящее из круга обьїкновенньїх
происшествий в Новопетровском укреплении. И я в зтом омуте, среди
зтого нравственного безобразия, седьмой год уже кончаю. Страшно! Те-
перь, когда уже знали о моем освобождении, то блия&йшие мои началь-
ники — фельдфебель и ротньїй командир, не увольняя меня от ученья
и караула, позволили мне свободньїе часи от служби проводить на ого-
роде, за что я им сердечно благодарен. На огороде, или в саду — летняя
резиденция нашей комендантши, и все свободное время теперь я про-
вожу в ее семействе; у нее двоє миленьких детей, Наташенька и Надень-
ка, и зто единственний мой отднх и рассеяние в зтом отвратительном
захолустье.

17 [июня]

Сегодня, в четвертом часу утра, пришел я на огород. Утро било тихое,
прекрасное. Иволги и ласточки нарушали изредка только сонную и слад-
кую тишину утра. С некоторого времени, с тех пор как мне позволено
уединяться, я чрезвнчайно полюбил уединение. Милое уединение! Ни-
чего не может бить в жизни слаще, очаровательнее уединения, особен-
но перед лицом ульібающей[ся], цветущей красавицьі матери Природи.
Под ее сладким волшебньїм обаянием человек невольно погружается
сам в себя и видит Бога на земле, как говорит позт. Я и прежде не любил
шумной деятельности, или, лучше сказать, шумного безделья. Но после
десятилетней казарменной жизни уединение мне кажется настоящим
раєм. А я все так и не могу ни за что приняться. Ни малейшей охоти
к труду. Сижу или лежу молча по целнм часам под моєю любимою вер-
бою, и хоть бьі на смех что-нибудь шевельнулося в воображении. Таки
совершенно ничего. Настоящий застой. И зто томительное состояние
началося у меня с 7 апреля, т. е. со дня получения письма от М. Лазарев-
ского. Свобода и дорога меня совершенно поглотили. Спасибо еще Ку-
лишу, что догадался прислать книг, а то я не знал бьі, что с собою делать.
В особенности благодарен я ему за «Записки о Южной Руси». Я зту кни-
гу скоро наизусть буду читать. Она мне так живо, так волшебно живо
напомнила мою прекрасную бедную Украйну, что я как будто с живими
беседую с ее слипьіми лирннками и кобзарями. Прекраснейший, благо-
роднейший труд. Бриллиант в современной исторической литературе.
Пошли тебе Господи, друже мой искренний, силу, любовь и терпение
продолжать зту неоцененную книгу. Прочитавши в первьій раз зту ал-
мазную книгу, я дерзнул било делать замечания, но когда прочитал
в другой и в третий раз, то увидел, что заметки мои — заметки пьяного
человека и ничего больше. Окроме Суботова, т. е. насчет места бнвшего
дома Богдана Хмельницкого. Но такое ничтожное пятнншко не долж-
но бить замечаемо на драгоценной ткани. Я обещал, начитавшись до
отвалу зтой книги, послать ее Кухаренку и теперь жалею, что обещал.
Во-первнх, потому, что я ее никогда не начитаюсь до отвалу. А во-
вторьіх, потому, что поля книги испачканьї нелепьіми замечаниями. Даст
Бог, я ему из Петербурга вишлю чистенький зкземпляр.

Вчерашний водевиль кончился, как и следовало ожидать, сегодня ми-
ром и гомерической попойкой с песельниками. Интересно знать, чем
кончится свадьба. Вероятно, дракой.

18 [июня]

Сегодня я, как и вчера, точно так же рано пришел на огород, долго ле-
жал под вербою, слухал иволгу и, наконец, заснул. Видел во сне Межи-
горского Спаса, Дзвонковую Криницю и потом Вндубецкий монастьірь.
А потом — Петербург и свою милую Академию. С недавнего времени
мне начали грезиться во сне знакомне, давно не виданнне предмети.
Скоро ли увижу все зто я наяву? Сновидение имело на меня прекрасное
влияние в продолжение всего дня, а тем более, что сегодня гурьевскую,
т. е. оренбургскую, почту ожидали. К вечеру действительно почта пришла,
но ни мне, ни обо мне ничего не привезла. Опять я спустил нос на квин-
ту. Опять тоска и бесконечное ожидание. Неужели от 16 апреля до сих
пор не могли сделать в корпусном штабе насчет меня распоряжения?
Холодньїе, равнодушньїе тираньї! Вечером возвратился я в укрепление
и получил приказание от фельдфебеля готовиться к смотру. Зто ре-
зультат давно ожиданной почтьі и с таким трепетом ожиданной Свободьі.
Тяжело, невьіразимо тяжело! Я одурею, наконец, от зтого бесконечно-
го ожидания.

Как бьістро и горячо исполняется приказание арестовать, так, напро-
тив, вяло и холодно исполняется приказание освободить. А воля одно-
го и того же лица. Исполнители одни и те же. Отчего же зта разница?
В 1847 году в зтом месяце меня на седьмьіе сутки доставили из Петер-
бурга в Оренбург. А теперь, дай Бог, на седьмой месяц получить от ка-
кого-нибудь баталионного командира приказание отобрать от меня
казенньїе вещи и прекратить содержание. Форма, но я не возьму себе
в толк зтой бесчеловечной формьі.

19 [июня]

Вчера ушел пароход в Гурьев и привезет оттуда вторую роту и самого
баталионного командира. А по случаю прибьітия сюда зтой важной
особи остающаяся здесь рота, к которой принадлежу и я, готовится
к смотру. Для зтого важного грядушего собьітия мне сегодня пригоня-
ли амуницию. Какое гнусное грядущеє важное собьітие! Какая беско-
нечная и отвратительная зта пригонка амуниции! Неужели и зто еще не
в последний раз меня вьіведут на площадь, как бессловесное животное
напоказ? Позор и унижение! Трудно, тяжело, невозможно заглушить
в себе всякое человеческое достоинство, стать навитяжку, слушать
команди и двигаться, как бездушная машина. И зто единственннй,
опитом дознанннй способ убивать разом тисячу себе подобннх. Гени-
альное изобретение! Делающее честь и христианству, и просвещению.

Странно, что даже благоразумние люди, как, например, наш лекарь
Никольский, любят посмотреть, как внтягивает носок посиневший от
напряжения человек. Не понимаю зтого нечеловеческого наслаждения.
А наш почтенннй Гиппократ, несмотря на зной и холод, целне часи про-
сиживает у калитки и любуется унижением себе подобного. Палач ти,
как видно, по призванню и только по названию лекарь.

В детстве, сколько я помню, меня не занимали солдати, как зто
обикновенно бнвае[т] с детьми. Когда же я начал приходить в возраст
разумения вещей, во мне зародилась неодолимая антипатия к христо-
любивому воинству. Антипатия усиливалась по ме[ре] столкновения мо-
его с людьми сего христолюбивого звания. Не знаю, случай ли, или оно
так єсть в самой вещи, только мне не удалося, даже в гвардии, встретить
порядочного человека в мундире. Если трезвнй, то непременно невеж-
да и хвастунишка. Если же хоть с малой искрою разума и света, то
такж[е] хвастунишка и, вдобавок, пьяница, мот и распутник. Естествен-
но, что антипатия моя возросла до отвращения. И нужно же бьіло ко-
варной судьбе моей так ядовито, злобно посмеяться надо мною, толкнув
меня в самьій вонючий осадок зтого христолюбивого сословия. Если бьі
я бьіл изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачнее казни нельзя бьіло
бьі придумать, как сослав меня в Отдельньїй Оренбургский корпус сол-
датом. Вот где причина моих невьіразимьіх страданий. И ко всему зтому
мне еще запрещено рисовать. Отнято благородней[шу]ю часть моего
бедного существования. Трибунал под председательством самого сатаньї
не мог бьі произнести такого холодного, нечеловеческого приговора.
А бездушньїе исполнители приговора исполнили его с возмутительною
точностию.

Август-язьічник, ссьілая Назона к диким гетам, не запретил ему пи-
сать и рисовать. А христианин Н[иколай] запретил мне то и другое. Оба
палачи. Но один из них палач-христианин? И христианин девятнадца-
того века, в глазах которого вьіросло огромнейшее государство в мире,
вьіросло на началах Христовой заповеди. Флорентинская республика —
полудикая, исступленная средневековая християнка, но все-таки как ма-
териальная християнка она поступила с своим строптивьім граждани-
ном Дантом Альгиери. Боже меня сохрани от всякого сравнения себя
с зтими великомучениками и светочами человечества. Я только сравни-
ваю материального грубого язьічника и полуозаренную средневековую
христианку с христианином девятнадцатого века.

Не знаю наверное, чему я обязан, что меня в продолжение десяти лет
не возвели даже в чин унтер-офицера. Упорной ли антипатии, которую
я питаю к сему привилегированному сословию? Или своєму невозмути-
момухохлацкомуупрямству? И тому и другому, кажется. В незабвенньїй
день обмвленил мне конфирмации, я сказал себе, что из меня не сдела-
ют солдата. Так и не сделали. Я не только глубоко, даже и поверхностно
не изучил ни одного ружейного приема. И зто льстит моєму самолюбию.
Ребячество — и ничего больше. Майор Мешков, желая задеть меня за
живое, сказал однаждьі мне, что я, когда буду офицером, то не буду уметь
в порядочную гостиную войти, если не вьіучусь, как следует бравому
солдату, вьітягивать носка. Меня, однако ж, зто не задело за живое.
И бравьій солдат мне казался менее осла похожим на человека, почему
я и мьісли боялся бьіть похожим на бравого солдата.

Вторая, и не менее важная причина моего неповьішения. Бездушно-
му сатрапу и наперснику царя пригрезилось, что я освобожден от кре-
постного состояния и воспитан на счет царя, и в знак благодарности на-
рисовая карикатуру своего благодетеля. Так пускай, дескать, казнится
неблагодарньїй. Откуда зта нелепая басня — не знаю. Знаю только, что
она мне недешево обошлась. Надо думать, что басня зта сплелась на
комфирмации, где в заключении приговора сказано: «Строжайше за-
претить писать и рисовать». Писать запрещено за возмутительньїе
стихи на малороссийском язике. А рисовать — и сам верховний судия
не знает, за что запрещено. А просвещенньїй блюститель царских пове-
лений непоясненное в приговоре сам пояснил, да и прихлопнул меня
своим бездушним всемогуществом. Холодное, развращенное сердце.
И зтот гнилой старий развратник пользуется здесь славою щедрого и ве-
ликодушного благодетеля края. Как близоруки, или, лучше сказать, как
подльї зти гнусньїе славильщики. Сатрап грабит вверенннй ему край
и дарит своим распутньїм прелестницам десятитнсячньїе фермуари,
а они прославляют его щедрость и благодения. Мерзавци!

20 [июня]

Сегодня рота придет в Гурьев, а по случаю полноводия в Урале она прой-
дет прямо на Стрелецкую Косу и сегодня же сядет на пароход. Завтра
рано пароход подьімет якорь и послезавтра вьісадит роту в Новопетров-
ской Гавани. Держись, наша официя. Гроза, гроза ужасная близится.
Баталионннй командир, подобно тучегонителю Крониону, грядет на те-
бя во облаце мрачне, в том числе и на нас бессловесньїх. В ожидании се-
го Грозного судии и карателя пропившиеся до снаги блажат и умоляют
зскулапа видумать и форменно засвидетельствовать их небьівальїе не-
мощи душевньїе и телесньїе, а паче душевньїе, и тем спасти их от пра-
ведного суда гро[мо]носного Крониона. Но мрачньїй зскулап неумолим.
И только нашего брата солдата, также пропившегося до снаги и не име-
ющего в чем явиться пред лицо отца-командира, Никольский кладет на
койки и прописьівает слабительное. Непопулярний зскулап наш наме-
рен сделаться популярним коновалом. Сегодня не без видимого удо-
вольствия сказал смотритель полугоспиталя, что на его попечение, т. е.
продовольствие, прибило семнадцать жильцов. Следовательно, рубль
семь гривен в продолжение суток в кармане, не считая отопления и осве-
щения. Не здесь ли скрнвается и причина великодушия нашего зскулапа?
Шепнуть разве Нагаєву и другим чающим и не могущим вимолить защи-
тьі у жестокосердого зскулапа?

К добру ли зто я так сегодня расфантазировался? В прежние годьі,
в зти истинно критические дни, со мною зтого не било. Не било, одна-
ко же, и того, не в похвалу будь сказано, чтобн я прятался под кровом
стонов и возднханий. В зтом случае я никогда не искал медицинского
пособия. С трепетним замиранием сердца я всегда фабрил уси, облачал-
ся в бронь и являлся пред хмельнобагровое лицо отца-командира сдать
зкзамен в пунктах, ружейньїх приемах и в заключение внслушать глу-
пейшее и длиннейшее наставление о том, как должен вести себя бравий
солдат и за что он обязан любить Бога, царя и своих ближайших началь-
ников, начиная с дядьки и капрального єфрейтора.
-------------- • • •<653ле • ---------------

Смешно. Потому смешно, что я освоился с зтим отвратительньїм спек-
таклем. Но каково било прежде, когда я не умел, а должен бьіл похоро-
нить в самом себе всякое человеческое чувство, сделаться бездушним ав-
томатом и слушать молча, не краснея и не бледнея, слушать нравственное
назидание от грабителя и кровопийцьі. Нет, тогда зто не бьіло смешно.
Гнусно! Отвратительно! Дожду ли я тех блаженних дней, когда из памяти
моей испарится зто нравственное безобразие? Не думаю. Потому что мед-
ленно и глубоко врезнвалось в нее зто безобразие.

Странно еще вот что. Все зто неисповедимое горе, все роди унижения
и поругания прошли, как будто не касаясь меня. Малейшего следа не оста-
вили по себе. Опит, говорят, єсть лучший наш учитель. Но горький опит
прошел мимо меня невидимкою. Мне кажется, что я точно тот же, что бьіл
и десять лет тому назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не из-
менилась. Хорошо ли зто? Хорошо. По крайней мере, мне так кажется.
И я от глубинн души благодарю моего Всемогущего Создателя, что он не
допустил ужасному опиту коснуться своими железннми когтями моих
убеждений, моих младенчески светльїх верований. Некоторьіе вещи про-
светлели, округлились, приняли более естественньїй размер и образ. Но
зто следствие невозмутимо летущего старика Сатурна, а никак не след-
ствие горького опьіта.

Полупивши от Кухаренка письмо с приложением 25 рублей, значит,
с приложением весьма вещественньїм, я отблагодарил его письмом же,
со вложением собственного поличия, и вторим письмом со вложением,
еще менее вещественньїм. Со вложением небьівалого рассказа мнимо-
го варнака под названием «Москалева криниця». Я написал его вско-
ре по получении письма от батька отамана кошового. Стихи оказались
почти одной доброти с прежними моими стихами. Немного упруже
и отрьівистее. Но зто ничего, даст Бог, вирвуся на свободу, и они у меня
потекут плавнеє, свободнее и веселеє. Дождусь ли я зтой хромой
водшебницьі свободи?

21 [июня]

Вперед, вперед, моя исторья,
Лицо нас новое зовеш.

У кого что болит, тот о том и говорит. Сегодня вечером, возвращаясь из
огорода в укрепление вместе с комендантом, он мне в сотий раз повто-
рил со всевозможннми подробностями историю о коварном друге сво-
ем, некоем полковнике Киреевском. Полковник зтот Киреевский, как
видно, птица вьісшего полета, а по словам коменданта, настоящий ари-
стократ. А что он птица високого полета, зто я заключаю по тому, что он
служил чиновником особьіх поручений при графе В. А. Перовском и бнл
с ним в весьма близких отношениях. Следовательно, зто не какая-нибудь
шваль, а человек с достоинством. Потому что такой вельможа, как граф
Перовский, какую-нибудь шваль к себе и в прихожую не допустит. А сле-
дущее дело показьівает, что г[раф] П[еровский] весьма неразборчив на
своих приближенньїх и приближает к своей вьісокой персоне именно
шваль. Да еще какую шваль? Самую грязную, кабашную шваль, прикри-
тую полковничьим мундиром и 600-ми крепостньїх душ.

История такого содержания. Ираклий Александрович Усков (наш ко-
мендант), будучи хорошо знаком в Оренбурге с помянутьім полковни-
ком и аристократом Киреевским, просил его, когда он вьіехал в Петер-
бург, просил он его и лично и письмом из Новопетровского укрепления
как в некотором роде химика и знатока фотографического дела. Просил
вьіслать ему из Петерубрга камеру со всем необходимьім для фотогра-
фии. Киреевский изт>явил (тоже письмом) самую обязательную готов-
ность услужить другу. И потребовал на зту услугу 350 рублей серебром.
Деньги тотчас же бьіли посланьї (в сентябре прошлого года). Получено
также весьма дружеское письмо о получении зтой суммьі, с означением
месяца и даже числа, в которое непременно получится помянутая каме-
ра с прибором и со всеми необходи[мьі]ми химическими солями. Тем
все и кончилось. Благородний, обязательньїй друг как в воду канул. Ира-
клий Александрович между бесконечньїми предположениями решил,
что друг его отправился на пароходе Харона прогуляться в Елисейском
парке. Другой причини его молчания и подозревать нельзя. Но чтобьі
убедиться в зтой непреложной истине, я написал, по просьбе Ираклия
Александровича, в Петербург приятелю своєму Марковичу, чтобьі он
разведал и сообщил мне, что случилось с таким-то полковником Кире-
евским. От Марковича еще известие не получено. А из «Русского инва-
лида» видно, что обязательньїй друг мая 16 вьіехал из Петербурга в Мо-
скву. А из Оренбургауведомляют коменданта, что полковник Киреевский
принят новим генерал-губернатором Катениньїм, тоже в чиновники по
особьім поручениям, но по домашним обстоятельствам подал в отстав-
ку. Из всего зтого оказьівается, что помещик 600 душ крестьян, аристо-
крат, наперсник г[рафа] П[еровского], наконец, полковник Киреевский —
подлец и негоднейшая тряпка.

Ираклий Александрович дает мне форменную доверенность полу-
пить обратно от Киреевского зти деньги; я охотно готов услужить ему,
если не удастся добром и миром, то, делать нечего, бесконечньїми сте-
зями закона. Во всяком случае я буду очень рад, если удастся мне зта со-
мнительная операция.

Сегоднишним же числом мне хочется записать, или, как зоологи вьі-
ражаются, определить еще одно отвратительное насекомое. Но как бьі
не напичкать мой журнал зтой негодной тварью до того, что и порядоч-
ному животному в нем места не останется. А впрочем, ничего, зто
миниатюрное насекомое места немного требует. Зто двадцатилетний
юноша, сьін статского советника Порциенка. Следовательно, тоже пти-
ца не низкого полета.

25 [июня]

Только что успел я написать «Следовательно, тоже птица не мелкого по-
лета», как раздалося во всех концах огорода слово «пароход». Я, разуме-
ется, бросил своє писание и побежал в крепость. С параходом я ожидал
оренбургской почтьі, а с почтой и свободьі. Вьішло, однако ж, совершен-
но противное тому, чего я ожидал. Пароход почтьі не привез, а следова-
тельно, и волшебного, очаровательного слова. А вместо оного слова при-
вез дело в виде рьіжей весьма непривлекательной персоньї, т. е. привез
баталионного командира, первьім делом которого бьіло обегать казармьі,
надавать зубочисток фельдфебелям и прочим нижним чинам, даже до
профоса. А ротньїм командирам и прочей официи, смотря по лицу и об-
разу жизни, — приличное родительское наставление. И после зтого неж-
ного, грациозного вступления назначен бьіл формальний смотр той не-
счастной роте, к которой и я имею несчастие принадлежать. Бедная рота
всю ночь готовилась к зтому истинно страшному суду и в пять часов утра
23 июня, умьітая, причесанная, нафабренная, вьістроилась на полянке,
точно игрушка, вьірезанная из картона. От 5-ти и до 7-ми часов, во ожи-
дании судии праведного, рота равнялась. В 7 часов явился во всем своем
грозном величии сам судия и испьітьівал, или, лучше сказать, пьітал ее,
несчастную, ровно до 10-ти часов. В заключение спектакля спросил пре-
тензию, ругнул в общих вьіражениях, посулил суд и розги и даже зеленую
аллею, т. е. шпицрутеньї. Для всех гроза прошла, а для меня она еще толь-
ко собиралась. В числе прочих конфирмованньїх должен бьіл и я пред-
стать после обеда в 5 часов на вторичное и еще горшее испьітание. К зто-
му вторичному испьітанию я готовился довольно равнодушно как человек
вполовину свободньїй. Но когда предстал пред неумолимого зкзаменато-
ра, куца что девалось. Ниже малейшей тени, ничего похожего на челове-
ка, вполовину свободного, во мне не осталось, та же самая мучительная
хо[ло]дная дрожь пробежала по моєму существу. То же самое, что
и в прежние года, чувство — нет, не чувство, а мертвое бесчувствие —
охватило меня при взгляде на зту деревянную вьікрашенную фигуру. Од-
ним словом, я превратился в ничто. Не знаю, на всех ли так сильно дей-
ствует антипатия, как на меня? Зкзамен повторился слово в слово, как
и десять лет тому назад, четверти буквьі ни прибавлено, ни убавлено. За-
то и я ани на йот не подвинулся на поприще воєнного просвещения. Упор-
ство обоюдное и невозмутимое. По примеру прежних годов зкзаменатор
и блюститель нравственности спросил нас по ра[н]жиру, кто и за что удо-
стоился нести сладкую сердцу обязанность солдата.

— Тьі за что? — спросил он у первого.

— За утрату казенних денег, Ваше вьісокоблаго[ро]дие.
— Да, знаю, тьі неосторожно загнул угод. Наде[ю]сь, вперед не 6у-
дешь гнуть угльї, — сказал он насмешливо и обратился к следующему.

— А тьі за что?

— По воле родительницьі, Ваше вьісокоблагородие.

— Хорошо. Надеюсь, вперед не будешь и... — и обратился к следую-
ще[му].

— Тьі за что?

— За буйньїе поступки, Ваше вьісокоблагородие.

— Хорошо. Надеюсь, вперед... и...

— Тьі за что? — спросил он у следующего.

— По воле родителя, Ваше вьісокоблагородие.

— Надеюсь... а тьі за что? — спросил он, обращаясь ко мне.

— За сочинение возмутительньїх стихов, В[аше] вьісокоблагородие.

— Надеюсь, вперед не будешь...

— А тьі за что, за что? — спросил он у последнего.

Последний отвечал, что тоже по воле родительницьі, и, не вьіслушав-
ши последнего, он обрат[ил] к нам сильную назидательную речь, замк-
нувшуюся весьма новой истиной, что за Богом молитва и за царем служ-
ба не пропадают.

В заключение церемонии спросил он у ротного командира, почему
Порциенко не явился на испьітание, на что тот отвечал, что Порциенко
болен, т. е. пьян, и находится под сохранением у свинопаса. Все зти
конфирмованньїе, так назьіваемьіе господа дворяне, с которьіми я теперь
представлялея пред лицо отца-командира, все они люди замечательньїе
по своим нравственньїм качествам, но последний субт>ект, под названи-
ем Порциенко, всех их перещеголял. Все их отвратительньїе пороки вмес-
тил в своей подлой двадцатилетней особе. Странное и непонятное для
меня явление зтот отвратительньїй юноша. Где и когда успел он так глу-
боко заразиться всеми гнуеньїми нравственньїми болезнями? Нет мер-
зости, низости, на которую бьі он не бьіл способен. Романьї Сю с своими
отвратительньїми героями — пошльїе кукльї перед зтим двадцатилетним
извергом. И зто сьін статского советника, следовательно, нельзя пред-
полагать, чтобьі не бьіло средств дать ему не какое-нибудь, а порядоч-
ное воспитание. И что же? Никакого. Хорош должен бьіть и статский со-
ветник. Да и вообще должньї бьіть хороши отцьі и матери, отдающие
детей своих в солдати на исправление. И для чего, наконец, попечитель-
ное правительство наше берет на себя зту неудобоисполнимую обязан-
ность? Оно своей неуместной опекой растлевает нравственность про-
стого хорошего солдата и ничего больше. Рабочий дом, тюрьма, кандальї,
кнут и неисходимая Сибирь — вот место для зтих безобразньїх животи ьіх,
но никак не солдатские казармьі, в которьіх и без их много всякой сво-
лочи. А самое лучшее — предоставить их попечению нежньїх родите-
лей, пускай спотешаются на старости лет своим собственньїм произве-
дением. Разумеется, до первого криминального проступка, а потом
отдавать прямо в руки палача.

До прибьітия моего в Орскую крепость я и не воображал о существо-
вании зтих гнусньїх исчадий нашего православного общества. И первьій
зтого разбора мерзавец меня поразил своим зловредним существовани-
ем. Особенно когда мне сказали, что он тоже несчастньїй, такой же, как
и я, разжалованньїй и, следовательно, мой товарищ по званню и по квар-
тире, т. е. по казармам. Слово «несчастньїй» имело для меня всегда трога-
тельное значение, пока я его не усльїшал в Орской крепости. Там оно для
меня опошлело, и я до сих пор не могу возвратить ему прежнего значения.
Потому что я до сих пор вижу только мерзавцев под фирмою несчастньїх.

По распоряжению бьівшего генерал-губернатора, довольно видного
• политика Обручева, я имел случай просидеть под арестом в одном ка-
земате с колодниками и даже с клейменньїми каторжниками и нашел,
что к зтим заклейменньїм злодеям слово «несчастньїй» более к лицу, не-
жели зтим растленньїм сьіновьям беспечньїх згоистов родителей.

26 [июня]

Два дни уже прошло, как вьіехал от нас отец-командир наш, но я все еще
не могу освободиться от тяжелого влияния, наведенного его коротким
присутствием. Зто отвратительньїй смотр так плотно притиснул мои
блестящие розовьіе предположения, так меня обескуражил, что если бьі
не Лазаревского письмо у меня в руках, то я бьі совсем обессилел под
гнетом зтого тяжелого впечатления. Но слава Богу, что у меня єсть зтот
неоцененньїй документ; значит, у меня єсть канва, по которой я могу ви-
водить самне прихотливне, самне затейливне арабески.

Надеждою живут ничтожнне уми, — сказал покойник Гете. И покой-
ньій мудрец сказал истину вполовину. Надежда свойственна и мелким,
и крупним, и даже самим материальннм положительннм умам. Зто на-
ша самая нежная, постоянная, до гробовой доски неизменная нянька-
любовница. Она, прекрасная, и всемогущего царя, и мирового мудреца,
и бедного пахаря, и меня, мизерного, постоянно лелеет доверчивое во-
ображение и убаюкивает недоверчивнй ум своими волшебньїми сказ-
ками, в которне всякий из нас так охотно верит. Я не говорю — без-
отчетно. Тот действительно ничтожний ум, которьій верит, что на вербе
вьірастут груши. Но почему же не верить мне, что я хотя к зиме, но не-
пременно буду в Петербурге? Увижу милне моєму сердцу лица, увижу
мою прекрасную Академию, Зрмитаж, еще мною не виденннй, усльїшу
волшебницу оперу. О как сладко, как невиразимо сладко веровать в зто
прекрасное будущее. Я бил бьі равнодушньїй, холодний атеист, если бьі
не верил в зтого прекрасного бога, в зту очаровательную надежду.

Материальное своє существование я предполагаю устроить так, раз-
умеется, с помощью друзей моих. О живописи мне теперь и думать нечего.
Зто бьіло бьі похоже на веру, что на вербе вьірастут груши. Я и прежде не
бьіл даже и посредственньїм живописцем. А теперь и подавно. Десять лет
неупражнения в состоянии сделать и из великого виртуоза самого обнк-
новенного кабашного балалаешника. Следовательно, о живописи мне
и думать нечего. А я думаю посвятить себя безраздельно гравюре аква-
тинта. Для зтого я полагаю ограничить своє материальное существование
до крайней возможности и упорно заняться зтим искусством. А в проме-
жутке времени делать рисунки сепиею с знаменитих произведений жи-
вописи, рисунки для будущих зстампов. Для зтого, я думаю, достаточно
будет двух лет прилежного занятия. Потом уеду на дешевий хлеб в мою
милую Малороссию и примуся за исполнение зстампов, и первнм зетам-
пом моим будет «Казарма» с картини Теньера. С картини, про которую
говорил незабвенннй учитель мой, великий Карл Брюллов, что можно
приехать из Америки, что[би] взглянуть на зто дивное произведение. Сло-
вам великого Брюллова в зтом деле можно верить.

Из всех изящньїх искусств мне теперь более всего нравитея гравюра.
И не без основания. Бить хорошим гравером, значит бить распространи-
телем прекрасного и поучительного в обществе. Значит бить распростра-
нителем света истиньї. Значит бить полезним людям и угодним Богу. Пре-
краснейшее, благороднейшее призвание гравера. Сколько изящнейших
произведений, доступних только богачам, коптилось би в мрачньїх гале-
реях без твоего чудотворного резца? Божественное призвание гравера!

Кроме копий с мастерских произведений, я думаю со временем ви-
пустить в свет в гравюре акватинта и собственное чудо — «Притчу
о блудном сине», приноровл енную к современньїм нравам купеческого
сословия. Я разделил зту поучительную притчу на двенадцать рисунков,
они уже почти все еделанн на бумаге. Но над ними еще долго и прилеж-
но нужно работать, чтобн привести их в состояние, в котором они мо-
гут бить переданн меди. Общая мисль довольно удачно приноровлена
к грубому нашему купечеству. Но исполнение ее оказалось для меня не
по силе. Нужна ловкая, меткая, верная, а главное — не карикатурная,
скореє драматический сарказм, нежели насмешка. А для зтого нужно
прилежно поработать. И с людьми сведущими посоветоваться. Жаль,
что покойник Федотов не наткнулея на зту богатую идею, он би из нее
виработал изящнейшую сатиру в лицах для нашего темного полутатар-
ского купечества.

Мне кажется, что для нашего времени и для нашего ереднего полугра-
мотного сословия необходима сатира, только сатира умная, благородная.
Такая, например, как «Жених» Федотова или «Свои люди — сочтемся»
Островского и «Ревизор» Гоголя. Наше юное ереднее общество, подобно
ленивому школьнику, на складах остановилось и без понуканья учителя
не хочет и не может перешагнуть через зту бестолковую т му-мну. На по-
роки и недостатки нашего внешего общества не стоит обращать внимания.
Во-первьіх, по малочисленности зтого общества, а во-вторьіх, по заста-
релости нравственньїх недугов, а застарелне болезни если и излечивают-
ся, то только героическими средствами, кроткий способ сатири тут не-
действителен. Да и имеет ли какое-нибудь значение наше маленькое
внсшее общество в смисле национальности? Кажется, никакого. А сред-
ний класе — зто огромная и, к несчастию, полуграмотная масса, зто по-
ловина народа, зто сердце нашей национальности, ему-то и необходима
теперь не суздальская лубошная притча о блудном сине, а благородная,
изящная и меткая сатира. Я считал би себя счастливейшим в мире чело-
веком, если би удалея мне так искренно, чистосердечно задуманннй мой
бессознательннй негодяй, мой блудний син.

Свежо предание, а веритея с трудом. Мне здесь года два тому назад
говорил Н. Данилевский, человек, стоящий верьі, что будто бьі комедия
Островского «Свой люди — сочтемся» запрещена на сцене по просьбе
московского купечества. Если зто правда, то сатира, как нельзя более,
достигла своей цели. Но я не могу понять, что за раечет правительства
покровительствовать невежество и мошенничество. Странная мера!

27 [июня]

От купечества перехожу к офицерству. Переход не резкий, даже гармо-
нический. Зта привилегированная каста также принадлежит ереднему
сословию. С тою только разницею, что купец вежливее офицера. Он офи-
цера назьівает: вьі, ваше благородие. А офицер его назьівает: зй ти, бо-
рода. Их, однако ж, нисколько не разт>единяет зто наружное разт>едине-
ние, потому что они по воспитанию родньїе братья. Разница только та,
что офицер вольтерьянец, а купец старовер. А в сущности одно и то же.

Сегодня к вечеру появилися комарн на огороде, и я, чтобн избавить-
ся зтих несносних насекомьіх, ушел на ночь в укрепление. Но уви! Не-
умолимая Немезида преследует меня на каждом шагу. Избегая комаров,
я наткнулея на шмелей. С подобающим почтением проходя мимо офи-
церского флигеля, я услншал новую для меня песню, начинающуюся так:

Коврики на коврики

И шатрики на шатрики.

Далее я ничего не мог рассльїшать, потому что певец слишком густо за-
басил и потому что пьяньїй Кампиньони, инженерннй офицер и отчаян-
ньій пьяница, вьібежал на площадь, не знаю для какой надобности, и, увидя
меня, вздумал оказать мне небольшую услугу, покровительство, познайо-
мив меня с вновь прибившими офицерами, с лихими ребятами, по его ви-
раженню. Для зтого схватил он меня за рукав и потащил в коридор. Вновь
прибнвшие лихие ребята сидели и лежали в одних красних рубахах на ра-
зостланной кошме, и перед ними красовалась полуведерная бутьіль сивухи.
Живая сцена из «Двомужницн» князя Шаховского. Я, чтобьі не дополнить
собою группьі волжских разбойников, вьірвался из об'ьятий покровителя
и вьібежал на площадь. Покровитель вьібежал за мною, закричал дежурно-
го унтер-офицера по роте и велел взять меня на гауптвахту за лично нане-
сенную дерзость офицеру. Приказание офицерское бьіло исполнено в точ-
ности. После пробития зори дежурньїй по караулам доложил коменданту
о вновь прибьівшем арестанте, и комендант сказал: «Пускай проспится».
Итак, я, избегая кровопийц комаров, отдан бьіл на терзание клопам и бло-
хам. Как после зтого не верить в предопределение?

Сегодня новьій дежурньїй по караулам размснил темное происше-
ствие коменданту, и я милостиво освобожден от беспощадньїх инкви-
зиторов. Записьівая в журнал зту весьма обьїкновенную в моем поло-
жений трагишутку, я в глубине души прощаю моих гонителей и только
молю Всемогущего Бога избавить скореє от зтих получеловеков.

Сегодня ожидают пароход с почтою из Гурьева. И никто его не ожи-
дает с таким трепетним нетерпением, как я. Что, если не привезет он
мне так долго ожидаемой свободи? Что я тогда буду делать? Придется,
во избежание гауптвахти с блохами и клопами, знакомиться со вновь
прибившими офицерами и в ожи даний будущиХблаг пьянствовать с ни-
ми. Мрачная, отвратительная перспектива. А если, паче чаяния, приве-
зет зту ленивую колдунью свободу? О, какая радостная, какая светлая
перспектива! Йду в укрепление и, на всякий случай, упакую в чувал (тор-
ба) мою мизерию, авось либо и совершится.

28 [июня]

Совершилось, только совершенно не то, чего я ожидал. А совершилась
мерзость, которую нельзя било предполагать даже в совершителе ее,
мерзавце Кампиньони. Пошел я вчера в укрепление, во ожидании паро-
хода, паковать свою мизерию. И как зто обьїкновенно бнвает, когда че-
ловек ожидает чего-нибудь хорошего, то на зтом хорошем и хорошие
строит плани. Так и я, во ожидании вестника благодатной свободи, раз-
вернул ковер-самолет, и еще одна, одна только минута, и я очутился би
на седьмом Магометовом небе. Но, не доходя укрепления, [встретился]
мне посланннй за мною вестовой от коменданта. «Не пришел ли паро-
ход?» — спрашиваю я у вестового. «Никак нет», — отвечает он. «Какая
же встретилась во мне надобность коменданту?» — спросил я сам себя
и прибавил шагу. Прихожу. И комендант, вместо всякого приветствия,
молча подает мне какую-то бумагу. Я вздрогнул, принимая зту таин-
ственную бумагу как несомненную вестницу свободи. Читаю и глазам
не верю. Зто рапорт на имя коменданта от поручика Кампиньони о том,
что я в нетрезвом виде наделал ему дерзости матерннми словами. В чем
свидетельствуют и вновь прибившие офицерьі. И в заключении рапор-
та он просит и требует поступить со мной по всей строгости закона, то
єсть немедленно произвести следствие. Я остолбенел, прочитавши зту
неожиданную мерзость. «Посоветуйте, что мне делать с зтой гадиной?» —
спросил я коменданта, придя в себя. «Одно средство, — сказал он, —
просите прощення или, по смислу дисциплиньї, вьі арестант. Вьі имеете
свидетелей, что вьі бьіли трезвьі, а он имеет свидетелей, что вьі его ру-
гали». «Я приму присягу, что зто неправда», — сказал я. «А он примет
присягу, что правда. Он офицер, а ви все еще солдат». У, как страшно
отозвалось во мне зто, почти забьітое, слово. Делать нечего, спрятал гор-
дость в карман, напялил мундир и отправился просить прощения. Про-
стоял я в передней у мерзавца битих два часа. Наконец, он допустил
меня к своей опохмелившейся особе. И после многих извинений, про-
шений, унижений даровано мне било прощение с условием сейчас же
послать за четвертью водки. Я послал за водкой, а он пошел к комендан-
ту за рапортом. Принесли водку. А он принес рапорт и привел своих
благородних свидетелей.

«Что, батюшка, — сказал один из них, подавая мне пухлую, дрожащую
с похмелья руку, — вам не угодно било познакомиться с нами доброволь-
но, как следует с благородними людьми, так ми вас заставили». На зту
краткую и поучительную речь уже пьяная компания захохотала, а я чуть-
чуть не проговорил: мерзавци! да еще и патентованние мерзавци.

29 [июня]

«Широкий битий шлях из Раю, а в Рай узенька стежечка, та й та колю-
чим терном поросла», — говори[ла] мне, еще ребенку, одна замиравшая
старуха. И она говорила истину. Истину, смисл которой я теперь толь-
ко вполне разгадал.

Пароход из Гурьева пришел сегодня и не привез мне совершенно ниче-
го, ни даже письма. Писем, впрочем, я не ожидаю, потому что вернне дру-
зья мои давно уже не воображают меня в зтой отвратительной конуре.
О мои искренние, мои верние друзья! Если бьі вьі знали, что со мною де-
лают на расставаньи десятилетние палачи мои, ви бьі не поверили, пото-
му что я сам едва верю в зти гнусности. Мне самому зто кажется продол-
жением десятилетнего отвратительного сна. И что значит зта остановка?
Никак не могут себе ее растолковать. Мадам Зйгерт от 15 мая и Оренбур-
га поздравляет меня с свободой. А свобода моя где-нибудь с дельцом-пи-
сарем в кабаке гуляет. И зто верно, верно потому, что ближайшие мои
мучители смотрами, ученьями, картами и пьянством проклажаются,
а письменнне дела ведает какой-нибудь писарь Петров, разжалованннй
в солдати за мошенничество. Так принято искони, и нарушить священ-
ний завет отцов из-за какого-то рядового Шевченка бьіло бьі противно
и заповеди отцов, и правилам военной служби.

На сердце страшная тоска, а я себя шуточками спотешаю. А все зто
делает со мною ветреница надежда. Не вешаться же и в самом деле из-
за какого-нибудь пьяници отца-командира и достойного секретаря его.
Сегодня празднуется память величайших двух провозвестников люб-
ви и мира. Великий в христианском мире праздник. А у нас колоссаль-
нейшее пьянство по случаю храмового праздника.

О святне, великие, верховньїе апостоли, если би ви знали, как мьі за-
пачкали, как изуродова[ли] провозглашенную вами простую, прекрас-
ную, светлую истину. Ви предрекли лжеучителей, и ваше пророчество
сбьілось. Во имя святое, имя ваше так назьіваемьіе учители вселенские
подрались, как пьяньїе мужики, на Никейском вселенском соборе. Во
имя ваше папи римские ворочали земним шаром и во имя ваше учре-
дили инквизицию и ужасное автодафе. Во имя же ваше ми поклоняєм-
ся безобразним суздальским идолам и совершаем в честь вашу безоб-
разнейшую бакханалию. Истина стара и, следовательно, должна бить
понятна, вразумительна, а вашей истине, которой ви били крестньїми
отцами, минает уже 1857 годочек. Удивительно, как тупо человечество.

ЗО [июня]

Чтобьі придать более прелести моєму уединению, я решился завестись
медньїм чайничком. И зту мисль привел я в исполнение только вчера
вечером, и то случайно. К тихому прекрасному утру на огороде приба-
вить стакан чаю — мне казалося зто роскошью позволительною. С са-
мого начала весни меня преследует зта милая, непншная затея. Но я ни-
как не мог привести ее в исполнение по неимению здесь в продаже такой
затейливой вещицьі. Только вчера вечером пошел я к Зигмонтовским
(поверенннй винной контори и отставной чиновник 12 класса) и, про-
ходя мимо кабака, увидел я оборванного, но трезвого денщика одного
из вновь прибивших офицеров с медньїм чайников в руке такой вели-
чини, какой мне нужно.

«Не продаешь ли чайник?» — спросил я его. «Продаю», — отвечает
он. «Не хапаний ли?» — «Никак нет-с. Сами барин велели продать. Они
думают самовар завести». — «Хорошо, я спрошу. А что стоит?» — «Рубль
серебра». «Полтину серебра», — сказал я, сколько мог хладнокровнее,
и пошел своей дорогой.

Едва успел я сделать несколько шагов, как он догнал меня и без тор-
гу вручил мне давно желанную посуду. А денщик, получивши полтину
серебра, отправился прямо в кабак и через минуту вьішел из него со што-
фом в руке и направился прямо к офицерским квартирам. «Туда и доро-
га», — подумал я. Проведя вечер в сообществе Телемона и Бавкидн (так
я в шутку називаю Зигмонтовских), по дороге зашел я к маркитанту,
взял у него полфунта чаю, фунт сахару и сегодня в 4 часа утра сибарит-
ствую себе на огороде и вписьіваю в свой журнал происшествие вчераш-
него вечера, благословляв судьбу, пославшую мне медньїй чайник.

Собираясь путеплавать по Волге от Астрахани до Нидснего, я обза-
велся чистой тетрадью для путевого журнала и пологом от комаров,
которьіе неутомимо преследуют путешественника от устьев Волги до са-
мого Саратова. Запасайсь отими необходимьіми вещами, мне и в ум не
приходил медньїй чайник. И вчера только, спасибо старику Зигмонтов-
скому, он об'ьяснил мне важность зтой нехитрой посудьі во время пла-
вання на речной воде, где необходим крепкий чай во избежание поноса
и просто для препровождения времени, как он вьіразился в заключение.
И многим еще кое-чем советовал он мне запастись в Астрахани на до-
рогу. Но зто все лишнее. Я отправлюсь, да не на пароходе, а на одной из
барок, буксируемьіх пароходом, просто отставньїм солдатом.

Странно, что меня считают здесь все, в том числе и Зигмонтовские,
темньїм богачом. Зто, вероятно, потому, что если я делаю долги, разуме-
ется, ничтожньїе, то в сказанньїй строк аккуратно их вьшлачиваю, не при-
бегая к помощи Израиля, и не закладьіваю последней рубашки, как зто
делают многие из офицеров. Когда я сказал Зигмонтовским, что весь мой
капитал состоит из 100 рублей серебра, на которьій я, кроме дорожньїх
издержек, намерен еще сделать в Москве необходимое платье, то они
в один голос назвали меня Плюшкиньїм. Я не нашел нужньїм разочаро-
вьівать их своей нищетою и расстался с ними, как настоящий богач.

Странньїе старьіе люди зти Зигмонтовские! Бездетньїе, старьіе, оди-
нокие, имеют обеспечивающее даже прихотливую старость состояние,
вздумали поселиться в зтой безводной, бесплодной пустине. И добро
бьі на отдьіх. Нет, он взял обязанность почти цаловальника. Я думаю,
что зто необходимая потребность усвоенной в юности физической дея-
тельности или просто жажда к приобретению. Последнее, может бьіть,
только вполовину, потому что в нем незаметно скряжничества, нередко
сопровождающего в могилу одинокую, беспомощную старость. Она, т. е.
Зигмонтовская, мне очень нравится; зто добродушно ульїбающаяся,
гостеприимная кубическая старушка, бившая немка, а теперь право-
славная. Он тоже добродушний старик, но пренаивньїй и самий без-
вредннй лгунишка. Например, он очень простодушно и каждьій раз с но-
вими вариациями рассказнвает, какие он прошел митарства, пока
достиг настоящего звания. Происхождение своє ведет он от какого-то
короля польского Сигизмонда, вероятно, Третьего. О ближайших пред-
ках он не упоминает, равно как и о виновнике собственного существо-
вания. Детство тоже покрито мраком неизвестности. Первую часть юно-
сти провел он в званий домашнего учителя у известного табачника
Онисима Головкина в Петербурге. И в зтот-то период его жизни случи-
лось с ним таинственное происшествие, которое разом поставило его
на ноги. Происшествие такого сорта. Однаждн ночью на улице, ему ка-
жется, что на Литейной, но за достоверность не ручается, схватнвают
его два гайдука, сажают в карету, завязьівают глаза, везут, везут и, на-
конец, приводят прямо в роскошнейший будуар, надо думать, какой-
нибудь графини или княгини. Является, наконец, и таинственная
обитательница будуара, вся в дезабилье (собственное вьіражение), толь-
ко лицо покрито маской. По совершении таинства любви, завязьівают
ему опять глаза, сажают в карету, привозят на то самое место, где взяли,
и один из гайдуков вручает ему пачку ассигнаций — не более, не менее
как 20 тисяч. Долго он думал, какую основать будущность на зтом не-
зьіблемом фундаменте и, хладнокровно отринув почести и злато, всту-
пил (внемля внутреннему призванию) в скромний кружок поклонни-
ков Мельпоменн, где имел блестящий успех в ролях Здипа, Фингала,
Димитрия Донского и в «Ябеде» Капниста — к несчастию, не помнит,
в какой именно роли. Но по проискам знаменитого учителя Каратнги-
на, Яковлева, должен бнл оставить избранное поприще и вступить
в морскую службу, разумеется, лейтенантом. Здесь он совершил плава-
ние (два раза) вокруг света и один только раз к Южному полюсу вместе
с Лазаревьім. И что во время зтих плаваний он узнал досконально, от-
куда добнвается деревянное масло, неправильно назнваемое прован-
ским. Вот где его родник. Между Ливорно и Сингапуро (удивительное
знание географии!) єсть остров Прованс. А на зтом острое Провансе рас-
тет огромное масличное дерево, из которого и вьшускают масло, как
у нас, например, весною сок из берези. Островом и деревом владеет ан-
гличанин, француз и итальянец, а мьі и немцьі уже от них получаем зтот
дорогой продукт. Из корабля переселился он в земский одесский суд, не-
известно в каком ранге. Тут он вел жизнь отчаянно[го] кутили, попал
в сонмище декабристов и бнл сослан бессрочньїм арестантом в крепость
Измаил, где в скором времени сделался правой рукой коменданта и по
стечению удивительньїх обстоятельств бьіл переведен в город Астрахань
в званий квартального надзирателя. Но не всегда чистие обязанности
по долгу зтого звания заставили его подать в отставку и принять от пи-
тейной контори звание поверенного в Новопетровском укреплении, где
его окрестили именем спиртомора.

Кампиньони, мой покровитель, не меньший враль, но вредннй и бес-
совестннй. Заврался однаждьі до того, что назвал себя племянником
графа Закревского, московского г[енерал]-губернатора, и кандидатом
Дерптско[го] университета. Чтобьі разом озадачить и уничтожить дерз-
кого лгунишку, Зигмонтовский разом махнул в ротмистрн лейб-гусар
и в ближайшие родственники фельдмаршалу графу Гудовичу. Знай наших!

Но несмотря на зтот невинний недостаток, он все-таки добрий и наив-
ньій старик. А она также добрая, кроткая, невинная говорунья и немнож-
но сентиментальная старушка. И я их не иначе називаю, как Телемон
и Бавкида. Они получают вместе с Никольским «Петербургские ведомо-
сти». И я частенько приношу им с огорода укроп, петрушку и тому по-
добннй злак, пью чай, прочитьіваю фельетон и внслушиваю волшебнне
похождения наивного Телемона, за что и пользуюсь полной доверенно-
стью Бавкиди.
1 июля

Сегодня послал я с пароходом письмо М. Лазаревскому. Бьіть может, по-
следнее из душной тюрьмьі — дал бьі Бог. Я много виноват пред моим не-
лицемерньїм другом. Мне бьі следовало отвечать ему на письмо его от
2 мая тотчас же по получении, т. е. З июня. Но я в ожидании радостной
вести из Оренбурга, которую хотелось мне сообщить ему первому, про-
ждал напрасно цельїй месяц и все-таки должен бьіл ему написать, что я не
свободен, и до 20 июля, а может бьіть и августа, такой же точно солдат, как
и прежде бьіл, с тою только разницею, что мне позволено нанимать за се-
бя в караул и ночевать на огороде, чем я и пользуюсь с благодарностью.
До 20 июля я удалил от себя всякие возмутительньїе помьішления. И на-
слаждаюсь теперь по утрам роскошью совершенного уединения и даже
стаканом, правда, неказистого, но все-таки чая. Если бьі еще хорошую си-
гару вот[к]нуть в лицо, такую, например, как прислал мне 25 штук мой
добрьій друг Лазаревский, тогда бьі я себя легко мог вообразить на петер-
гофском празднике. Но зто уж слишком. А сегодня действительно в Пе-
тергофе праздник. Великолепньїй царский праздник! Когда-то давно,
в 1836 году, если не ошибаюсь, я до того бьіл очарован рассказами об том
волшебном празднике, что, не спросясь хозяина (я бьіл тогда в ученьи
у маляра, или так назьіваемого комнатного живописца, некоего Ширяева,
человека грубого и жесткого) и пренебрегая последствиями самовольной
отлучки (я знал наверное, что он меня не отпустит), с куском черного хле-
ба, с полтиною меди в кармане и в тиковом халате, какой обьїкновенно
носят ученики-ремесленники, убежал с работьі прямо в Петергоф на гу-
лянье. Хорош, должно бьіть, я бьіл тогда. Странно, однако ж, мне и впо-
ловину не понравился тогда великолепньїй Самсон и прочие фонтаньї
и вообще праздник, против того, что мне об нем наговорили. Слишком
ли сильно бьіло воспламенено воображение рассказами, или я просто
устал и бьіл голоден. Последнее обстоятельство, кажется, вернее. Да ко
всему зтому я еще увидел в толпе своего Грозного хозяина С ПЬІШНОЮ сво-
єю хозяйкой. Зто-то последнее обстоятельство вконец помрачило блеск
и великолепие праздника. И я, не дождавшись иллюминации, возвратил-
ся вспять, совершенно не дивяся бьівшему. Проделка зта сошла с рук бла-
гополучно. На другой день нашли меня спящим на чердаке, и никто и не
подозревал о моей самовольной отлучке. Правду сказать, я и сам ее счи-
тал чем-то вроде сновидения.

Во второй раз, в 1839 году, посетил я петергофский празд[н]ик совер-
шенно при других обстоятельствах. Во второй раз, на Бердовском паро-
ходе, сопровождал я в числе любимьіх учеников, Петровского и Михай-
лова, сопровождал я своего великого учителя Карла Павловича Брюллова.
Бьістрьій переход с чердака грубого мужика-маляра в великолепную ма-
стерскую величайшего живописца нашего века. Самому теперь не ве-
рится, а действительно так бьіло. Я из грязного чердака, я, ничтожньїй
замарашка, на крьілья[х] перелетел в волшебньїе зальї Академии худо-
жеств. Но чем же я хвалюся? Чем я доказал, что я пользовался наставле-
ниями и дружеской доверенностью величайшего художника в мире? Со-
вершенно ничем. До его неуместной женитьбьі и после уместного развода
я жил у него на квартире, или, лучше сказать, в его мастерской. И что же
я делал? Чем занимался я в зтом святилище? Странно подумать. Я зани-
мался тогда сочинением малороссийских стихов, которьіе впоследствии
упали такой страшной тяжестью на мою убогую душу. Перед его дивни-
ми произведениями я задумьівался и лелеял в своем сердце своего слеп-
ца Кобзаря и своих кровожадньїх гайдамаков. В тени его изящно-роскош-
ной мастерской, как в знойной дикой степи на[д]днепровской, передо
мною мелькали мученические тени наших бедньїх гетманов. Передо мной
расстилалася степь, усеянная курганами. Передо мной красовалась моя
прекрасная, моя бедная Украйна во всей непорочной меланхолической
красоте своей. И я задумьівался, я не мог отвести своих духовних очей от
зтой родной чарующей прелести. Призвание, и ничего больше.

Странное, однако ж, зто всемогущее призвание. Я хорошо знал, что
живопись — моя будущая профессия, мой насущний хлеб. И вместо то-
го чтобьі изучить ее глубокие таинства, и еще под руководством такого
учителя, каков бьіл бессмертньїй Брюллов, я сочинял стихи, за которьіе
мне никто ни гроша не заплатил, и которьіе, наконец, лишили меня сво-
боди, и которьіе, несмотря на всемогущее бесчеловечное запрещение,
я все-таки втихомолку кропаю. И даже подумьіваю иногда о тиснении
(разумеется, под другим именем) зтих плаксивих, тощих детей своих.
Право, странное зто неугомонное призвание.

Не знаю, получу ли я от Кухаренка здесь его мнение насчет моего по-
следнего чада («Москалева криниця»). Я дорожу его мнением чувству-
ющего, благородного человека и как мнением неподдельного, самобнт-
ного земляка моего. Жаль мне, что я не могу теперь посетить его на его
раздольной Черномории. А как би хотелось. Но что делать. Сначала
уплачивается долг, потом удовлетворяется голодная нужда, а на остат-
ки покупается удовольствие. Так, по крайней мере, делают порядочние
люди. А я и тенью боюся бить похожим [на] безалаберного разгильдяя.
Кутнул и я на свой пай когда-то. Довольно.

Пора, пора душой смириться,
Над жизнью нечего глумиться,
Отведав горького плода.

В прошлому году полупалась здесь комендантом «Библиотека для чте-
ния». Бнвало, хоть перевод Курочкина с Беранже прочитаешь, все-таки
легче станет. А ньінче, кроме фельетона «П[етербургских] ведомостей»,
совершенно ничего нет современно литературного. Да и за зту тощую
современность нужно платить петрушкою и укропом. Хоть би редька
скореє вьірастала, а то совестно уже стало потчевать стариков одним
и тем же продуктом.

2 [июля]

Две случайно сделанньїе мною вещи так удачно, как редко удаются про-
изведения глубоко обдуманньїе. Первая вещь — зто сей журнал, кото-
рьій в зти томительньїе дни ожиданий сделался для меня необходим, как
страждущему врач. Вторая вещь — зто медньїй чайник, которьій дела-
ется необходимьім для моего журнала, как журнал для меня. Без чайни-
ка, или без чая, я как-то лениво, бьівало, принимался за сие рукоделье.
Теперь же, едва успею налить в стакан чай, как перо само просится в ру-
ку. Самовар — тот шипением своим возбуждает к деятельности, зто по-
нятно. Правда, я не имел случая испьітать на себе зто благодетельное
влияние самовара. Но имел случай существенно убедиться в зтом вол-
шебном влиянии на других. А именно. Бьіл у меня во время оно приятель
в Малороссии, некто г. Афанасьев, или Чужбинский. В 1846 году судьба
столкнула нас в «Цареграде», не в Оттоманской столице, а в единствен-
ном трактире в городе Чернигове. Меня судьба забросила туда по делам
службьі, а его по непреодолимой любви к рассеянности или, как он ви-
ражайся, по влечению сердца. Я знал его как самого неистового и неис-
тощимого стихотворца, но не знал скрьітого механизма, которьім при-
водилось в движение зто неутомимое вдохновение. И тогда только,
когда поселились мьі, во избежание лишних расходов, во-первьіх, а во-
вторьіх, чтобьі, как товарищи по ремеслу, созерцать друг друга во все
минути дня и ночи, тогда только узнал я гайную пружину, двигавшую
зто истинно неутомимое вдохновение. Пружина зта бьіла шипящий са-
мовар. Сначала я не мог взять в толк, почему мой товарищ по ремеслу
не спросит, когда ему вздумается, стакан чая из буфета, как я зто делаю,
а непременно велит подать самовар. Но когда я рассмотрел приятеля по-
ближе, то сказалось, что он, собственно, не самовар велел подавать, а ве-
лел подавать вдохновение, или пружину, приводящую в движение зту
таинственную силу. Я прежде удивлялся, откуда, из какого источника
вьітекают у него такие громадньїе стихотворения, а оказалось, что лар-
чик просто отворялся.

Мьі прожили с ним вместе весь Великий пост, и не оказалось в горо-
де не только барьішни, дамьі, даже старухи, которой бьі он [не написал]
в альбом не четьірехстишие какое-нибудь (он мелочь презирал), а пол-
ную увесистую идиллию. Если же альбома не обреталось у какой-нибудь
очаровательницьі, как, например, у старушки Дороховой, вдовьі извест-
ного генерала 1812 года, то он преподносил ей просто на шести и более
листах самое сентиментальное послание.

Но зто все ничего. Кто из нас без слабостей? А главное дело в том, что
когда пришлося нам платить дань обладателю «Цареграда», то у товарища
по ремеслу не сказалось наличной дани. И я должен бнл заплатить, не
считая другие потребления, но, собственно, за локомотив, приводивший
в движение вдохновение, 23 рубля серебром, которьіе, несмотря на дру-
жеское честное слово, и до сих пор не получил. Вот почему я существен-
но узнал действие шипящего самовара на нравственньі[е] сильї человека.

В моем положений естественно, что я постоянно нуждался в копейке.
И я писал ему в Киев два раза о помянутьіх 23 руб., но он даже стихами
не ответил. Я так и подумал, что увьі! Россия лишилась второго Тредья-
ковского. Но я ошибся. Прошлой зимой в фельетоне «Р[усского] инвали-
да» вижу на бесконечньїх столбцах бесконечное малороссийское стихо-
творение, по случаю, не помню, по какому именно случаю, — помню
только, что отвратительная и подлая лесть русскому оружию. Ба, думаю
себе, не мой ли зто приятель так отличается. Смотрю, действительно он,
А. Чужбинский. Так тьі, мой мильїй, жив и здоров, да еще и подличать на-
учился. Желаю тебе успеха на избранном поприще, но встретиться с то-
бою не желаю.

Не помню, кто именно, а какой-то глубокий сердцеведец сказал, что
вернейший дружбометр єсть деньги. И он сказал справедливо. Истин-
ная, настоящая дружба, которая вьісказьівается только в критических,
трудних случаях, и она даже требует зтого холодного мерила. Самьій
живой, одушевленньїй язьік дружби — зто деньги. И чем более нужда,
тем дружба искреннее, прогоняющая зту голодную ведьму. Я бьіл так
счастлив в своей, можно сказать, коловратной жизни, что неоднократ-
но вкушал от плода зтого райского дерева. И в настоящее, мне кажется,
самое критическое, время я получаю 75 рублей — за что? За какое одол-
жение? Мьі с ним виделись всего два раза. Первьій раз в Орской крепо-
сти; второй раз в Оренбурге. Пошли, Господи, всем людям такую друж-
бу и такого друга, как Лазаревский. Но искорени зти плевели, возросшие
на ниве благороднейшего чувства. Искорени друзей, подобньїх Афана-
сьеву, Бархвицу и Апрелеву. Положим, зто дрянь, мелочь, и Бархвиц
и Афанасьев, но Апрелев — зто крупний, видний человек. Зто не какой-
нибудь чугуевский улан или забулдьіга линейннй поручик, а ротмистр
кавалергардского ее величества полка. Сибарит и обжора, известннй
в столице. Зто, как говорится, видное лицо. С отим видним лицом по-
знакомился я в 1841 году у одного земляка моего, у некоего Соколовско-
го. Первое впечатление било в его пользу. Молодой, свежий, румяньїй
толстяк (я, не знаю почему, особенно верую в доброкачественнос[т]ь по-
добного об'ьема и колорита людей). И чтобьі довершить своє очарова-
ние, я вообразил его еще и либералом. Вот мьі знакомимся, потом дру-
жимся, переходим на «ти» и, наконец, входим в финансовие отношения.
Он мне заказнвает свой портрет. И я ему позволяю приезжать ко мне
на сеанси с собственннм фриштиком, состоящим из 200 устриц, четвер-
ги холодной телятини, 6 бутьілок портеру и 1 бут. джину. Все зто сьедалось
и випивалось в продолжение сеанса самим дружеским образом. Третий
сеанс начался у нас на «тьі» и кончился шампанским. Я бнл в восторге
от друга-аристократа. Кончились сеанси, отправился я к другу за мздой;
друг занят, никого не принимает; другой раз то же самое, третий, чет-
вертий, и так до десяти раз — все то же самое. Я плюнул другу на порог
да и ходить перестал. Таких друзей у меня било много и, как на подбор,
все люди военние. Я уверен, что если бьі Афанасьев не бнл прежде ула-
ном, он мог би писать стихи без помощи самовара, и ми би с ним рас-
стались иначе.

Вера без дел мертва єсть. Так и дружба без существенньїх доказа-
тельств — пустое, лукавое слово. Блаженнн, стократ блаженнн друзья,
которьіх жизнь била осенена радужннм сиянием улнбающегося сча-
стия, и голодная нужда своим железннм посохом испнтания ни разу не
постучала в дверь их бескорнстной дружби. Блаженньї, они и в могилу
сойдут, благословляв друг друга.

З [июля]

Сегодня во сне видел я Лазаревского. Будто би он приехал за мною
в укрепление и, несмотря на мои доводи о невозможности оставить мне
укрепление без пропуска, увез меня насильно, не позволив проститься
даже с Мостовским. Вскоре очутились ми в каком-то русско-татарско-
немецком городе, вроде Астрахани. И верблюди, и [а]нглизированньіе
лошади по улице ходят, и фонтани бьют, и кумис продают, и папирос-
ная фабрика, и театр, наконец — вечер, ночь. Лазаревский скрьілся, ищу
его, спрашиваю и просипаюся. Проснувшися, я обрадовался, что зто
только сон и что я, слава Богу, не дезертир. А иначе опять би меня во-
оружили лет на десять за престол и отечество. Нужно будет зайти к сот-
нику Чеганову посмотреть в сонник, что значит видеть во сне самоволь-
ную отлучку.

Сегодня, т. е. 4 июля, когда я, по обьїкновению, встал в три часа, со-
грел свой чайник, налил стакан чая и взялся за перо, начали собирать-
ся дождевне тучки. А через несколько минут пошел тихий, меланхоли-
ческий дождик, и я, оставив всякое писание и мечтание, любуюся зтим
прекрасним и чрезвьічайно редким здесь явлением. Ветер из Астраха-
ни, т. е. норд-вест. Можно надеяться, что дождик усилится и продлится
за полдень. Какая била би благодать для зтой безводной пустини.

4	[июля]

Ночевал на огороде, в комендантской беседке. Зто моя теперишняя ре-
зиденция. Вскоре по пробитии вечерней зори пошел тихий дождик, и по
зтому случаю я ранее обьїкновенного лег спать. Под тихий гармониче-
ский шум падающих на кришу беседки капель дождя я сладко задремал.
И видел во сне покойника Карла Павловича Брюллова и с ним вместе
товарища своего Михайлова. Сначала в какой-то огромной галереє, в ко-
торой, кроме какого-то зскиза Гвидо Рени, ничего не бьіло, и которьій
Михайлов собирался копировать. Потом перешли мьі в мастерскую, что
в портике, вместе с Карлом Павловичем. Тут тоже ничего не бьіло, кро-
ме большого, во всю залу натянутого и загрунтованного полотна, как
зто делается для декорации, и к стене приклеенной грубо раскрашенной
литографии Калама с подписью Рио-Джанейро. Потом Карл Павлович
пригласил нас на Лукьяновский ростбиф, как зто бьівало во времена не-
забвенньїе. Но ударил гром, и я проснулся. Пошел проливной дождь. За-
творне двери и окна беседки, я снова уснул. Во второй сеанс увидел
я в Москве Михайла Семеновича Щепкина, таким же свежим и бодрьім,
как видел я его в последний раз в 1845 году. Говорили о театре, о лите-
ратуре. Я ему заметил, почему он не продолжает свои «Записки арти-
ста», начало которьіх напечатано в первой книжке «Современника» за
1847 год. На что он мне сказал, что жизнь его протекла так тихо, счаст-
ливо, что не о чем и писать. Я хотел ему на зто возразить что-то, но мьі
очутились в Новопетровском укреплении и встретились с П. А. Кули-
шем, собирающим какие-то тощие растения. Я как хозяин захлопотал
о обеде и пошел искать полевой спаржи, которой здесь и в помине нет.
Но новьій удар грома разбудил меня, и я уже не мог заснуть.

С недавнего времени мне начали представляться во сне давно виден-
ньіе мною мильїе сердцу предмети и лица. Зто, вероятно, оттого, что
я об них теперь постоянно думаю. Ложась спать вчера, я думал о «Оса-
де Пскова» и о «Гензерихе» Брюллова. И увидел во сне самого их вели-
кого творца. Довольно. Утро после ночной грози тихое, свежее, редкое
в здешней знойной пустине утро. И я буду большой руки тетеря, если
проведу его за своим журналом.

5	[июля]

Голенький ох, а за голеньким Бог. Из моей библиотеки, которую я знаю
наизусть всю и которую уже давно упаковал в ящик, не нашлося книги,
достойной сопутствовать мне в моем радостном одиноком путешествии
по Волге. Ригельмана «История Донского войска» показалась мне слиш-
ком старою спутницей, и я упаковал ее на самий спуд. Что же делать без
книги в таком медленно-спокойном путешествии, как плавание по Вол-
ге, от Астрахани до Нижнего? Зто меня беспокоило. И в самом деле, что
я буду делать цельїй месяц без хоть какой-нибудь книги? Но фортуна,
зта гордая повелительница повелителей мира, зта безглазая царица ца-
рей, — сегодня мой лакей, хуже — бердичевский фактор.

Насладившись прекрасним свежим утром на огороде, я в девятом ча-
су пошел в укрепление. Мне нужно било взять хлеба у артельщика и от-
дать висушить на сухари для дороги. Прихожу в ротную канцелярию,
смотрю, на столе рядом с образцовьіми сапогами лежат три довольно
плотньїе книги в серой подержанной обертке. Читаю заглавие. И что же
я прочитал? «Езіеіука схуіі шппісілуо рі^кпе ргхех Кагоіа ЬіЬека». В казар-
мах! Зстетика! «Чьи зто книги?» — спрашиваю я писаря. «Каптенарму-
са унтер-офицера Кулиха». Отьіскал я вьішерекомого унтер-офицера Ку-
лиха. И на вопрос мой, не продаст ли он мне «ІІтпісШто рі^кпе», он
отвечал, что оно принадлежит мне. Что Пшевлоцкий, уезжая из Ураль-
ска на родину, передал ему, Кулиху, зти книги с тем, чтобьі они бьіли пе-
реданьї мне. И что он, Кулих, принес их с собою сюда, положил в цейх-
гауз и забьіл про их существование, и что вчера только они попались ему
на глаза, и что он очень рад, что теперь может их препроводить по при-
надлежности. Для вящей радости я послал за водкой, а книги положил
в свою дорожную торбу.

Видимое, осязательное дело услужливой факторній фортуни. Итак,
по милости зтой слепой царицьі царей я имею в дороге чтение, на кото-
рое вовс[е] не рассчитьівал. Чтение, правда, не совсем по моєму вкусу,
но что делать, на безрьібьи и рак риба. Я, несмотря на мою искреннюю
любовь к прекрасному в искусстве и в природе, чувствую непреодоли-
мую антипатию к философиям и зстетикам. И зтим чувством я обязан
сначала Галичу и окончательно почтеннейшему Василию Ивановичу Гри-
горовичу, читавшему нам когда-то лекции о теории изящньїх искусств,
девизом которьіх било: побольшерассуждать и поменьше критиковать.
Чисто Платодовское изречение.

С Либельтом я немного знаком по его «Деве Орлеанской» и по его
критике и философии. На первий взгляд он мне показался мистиком
и непрактиком в искусствах. Посмотрим, что дале будет. Боюсь, как би
вовсе не раззнакомиться.

6	[июля]

Видел во сне Академию художеств. Михайлов показнвал мне какую-то
неоконченную копию и потом скрнлся от меня вместе с копиею. Из Ака-
демии я вншел на Большой проспект и, не доходя церкви Андрея Пер-
возванного, встретился с семейством здешнего коменданта и от радо-
сти проснулся.

Третьего дня вечером бьіл я случайннм зрителем, кажется, послед-
ней сцени из водевиля под названием «Недошитая кофта». Я не хотел
било вносить в мой журнал зту балаганную сцену, но как она сказала-
ся важною по своєму неожиданному результату, то я и заношу ее со всею
пошлою точностию в мою неизменную хронику.

Сие собнтие совершилось 5 числа текущего месяца. В отсутствие ро-
дителя нареченной жениху пришла благая мисль попотчевать свою бу-
дущую супругу серенадой со всеми онерами. Для зтого собрал он из двух
рот песельников, также со всеми онерами: с бубном, тарелками, ложка-
ми, треугольником и еще с какими-то погремушками. И когда бнл
пропет, разумеется, с танцами, весь репертуар солдатских песен и да-
же «После батюшки остался сиротою молодец» с небольшими изме-
нениями, восторженному зтой последней песней жениху, которая
изображала в некотором роде его собственное положение, ему захо-
телося, чтобьі ребята маненько его покачали. Почему же и не так. Ре-
бята принялись за дело, и, судьба-злодейка! Когда верньїе и усердньїе
ребята затянули десятое ура! — в воротах показался комендант. Про-
тяжное громкое ура вдруг оборвалося, и верньїе, неизменньїе ребята
бросили своего отца-командира среди улицьі, а сами скрьілися где кто
мог. Положение жениха действительно критическое, и тем более крити-
ческое, что он без нежного участия своей возлюбленной нареченной не
мог стать на ноги по случаю бесхитростной радости, или, проще, он бьіл
мертвецки пьян.

На другой день рано является с рапортом к коменданту отец наре-
ченной и просит на законном оснований избавить его опозоренную
дочь, а равно и все его семейство, от гнусного, безобразного пьяницьі-
жениха, подпоручика Чарца. На такое законное требование резолюция
еще не воспоследовала.

Каково же бьіть порядочному и семейному человеку комендантом
зтого заграничного гнездилища безграничньїх мерзостей? Бьіть судьей
и разбирателем зтих бесконечньїх ежедневньїх гадостей. А он как на-
чальник обязан пачкаться в зтой вонючей грязи. Отвратительная обя-
занность.

7	[июля]

Видел сегодня во сне Москву, не встретил никого знакомьіх и храма Спа-
са не видал. Бьіл на Красной площади и Василия Блаженного не видал.
Искал в Гостином дворе ивановского полотна для рубах и не нашел. Так
и проснулся. Проснувшись, я по обьїкновению нагрел свой чайник, по-
ложил чаю и начал вьітирать стакан, как является ко мне мой дядька
и об'ьявляет мне повеление фельдфебеля немедленно явиться к пригон-
ке амуниции. «Да ее недавно пригоняли», — говорю я. «Не могу знать-с,
приказано», — отвечает он.

Итак, для воскресения не удалось мне чайком побаловать себя. При-
хожу в укрепление и узнаю, что вчера пришел какой-то татарин из Астра-
хани с казенним провиантом и распустил слух, что в конце августа ме-
сяца в Астрахань дожидают великого князя Константина Николаевича
и что по зтому случаю в Астрахани делаются большие приготовления
для встречи августейшего гостя. Капитан Косарев, заведующий двумя
ротами 1 баталиона, тотчас смекнув делом и чтобьі не ударить в грязь
лицом, вчера же, с помощию писаря Петрова, назначил почетньїй кара-
ул, в число которого, по протекции писаря Петрова, назначен и я. Голо-
воломная зта задача бьіла кое-как решена к рассвету, а С восходом солн-
ца (несмотря на воскресенье) приказано пригнать амуницию и, как будет
готова, вьівести людей на смотр перед телячье лицо капитана Косарева
и верного его сподвижника писаря Петрова.

Сказано — сделано. К 7 часам все бьіло готово, в полной амуниции
люди бьіли вьіведеньї на полянку, в том числе и я, в 7 часов явился сам
капитан Косарев во всем ослином величии и после горделивого привет-
ствия подошел прямо ко мне, благосклонно хлопнув меня по плечу,
и сказал: «Что, брат, отставка? Нет, мьі еще из тебя сделаем отличного
правофлангового, а потом и с Богом». И тут же отдал приказание ка-
пральному єфрейтору заняться со мной маршировкой и ружейньїми
приемами часика четьіре в день. Я ужаснулся, усльїшав зто благосклон-
ное признание. Вот тебе и безмятежное уединение на огороде.

Тот же самьій татарин вместе с накладной привез коменданту письмо
из Астрахани, в котором его уведомляют, что адмирал Васильєв получил
известие из Петербурга, чтобьі его вьісочество в Астрахань не ожидали и,
следовательно, не трепетали. Комендант, узнавши о распоряжении пред-
упредительного капитана Косарева, натянул ему нос и даже погрозил ему
гауптвахтой, если он вперед осмелится тревожить людей без его ведома.
Тем все и кончилось. И я, как ни в чем не бьівало, встал сегодня по обьік-
новению в 3 часа утра, нагрел свой чайник, очинил новое перо и занес сей
невероятньїй казус в мою вернуто хронику. Господи, настанет ли наконец
для меня час искупления? Настану т ли когда-нибудь для меня те блажен -
ньіе дни, когда я буду читать зти отвратительньїе правдивьіе сказання, как
ложньїй сон, как небьівалую небьілицу?

8	[июля]

Сегодня ушла почтовая лодка в Гурьев. Ветер зюйд-вест. В среду или
в четверг она должна бьіть на Стрелецкой Косе, 15 верст от Гурьева.
В суббо'ї’у получит последнюю оренбургскую почту. Воскресенье по-
празднует, а в понедельник в обратньїй путь. Как раз через неделю. При
благополучном ветре ее должно ожидать 17-го или 18-го числа. И никак
не дальше 20. Неужели она для меня ничего не привезет? Не может бьіть.
Зто бьіло бьі уже умьішленное тиранство.

Сегодня же поутру пригласил я к себе на огород унтер-офицера Ку-
лиха, того самого, что принес мне из Уральска «Пгппісілуо рі^кпе» ЬіЬека.
Разговор наш, разумеется, вертелся на баталионе и в особенности на 2-й
роте, которая два года назад тому ушла отсюда и которая теперь сюда
возвратилась. И тогда, и теперь я имею несчастие состоять в зтой роте.
Начиная с бьівшего тогда ротного командира поручика Обрядина, мьі
перебрали всю роту поодиночке и, наконец, дошли до рядового Скобе-
лева. Зтот рядовой Скобелев, несмотря на своє прозвание, бьіл мой зем-
ляк, родом Херсонской губернии. И в особенности мне памятен по ма-
лороссийским песням, которьіе он пел своим молодьім мягким тенором
удивительно просто и прекрасно. С особенньїм же вьіражением он
пел песню:

Тече річка невеличка
З вишневого саду.

Я зьібьівал, что я в казармах слушаю зту очаровательную песню. Она
меня переносила на берега Днепра, на волю, на мою милую родину.
И я никогда не забуду зтого смуглого полунагого бедняка, штопающего
свою рубаху и уносившего меня своим безьіскусственньїм пением так
далеко из душной казармьі.

По сложению своєму и по манерам он не бьіл похож на бравого сол-
дата, за что я его особенно уважал. Но он пользовался в роте славою
честного и смьішленого солдата. И несмотря на смуглое, аляповатое
и оспою изрьітое лицо, в его лице светилася отвага и благородство.
И я любил его как земляка и как честного человека, независимо от пе-
сен. Он бьіл, как он мне говорил по секрету, бегльїй крепостной крестья-
нин. Попался в бродяжничестве, сказался не помнящим родиньї и се-
мейства и бьіл зачислен в солдати, где и дали ему прозвище Скобелева,
в честь известного балагура Русского инвалида Скобелева. Так об зтом-
то бедняке Скобелеве Кулих мне рассказал следующу[ю] возмутитель-
ную повесть.

Вскоре по прибьітии 2 ротьі в г. Уральск командир ротьі поручик
Обрядин взял к себе в постоянньїе вестовьіе рядового Скобелева как
трезвого и благонадежного, но слабого по фронту солдата. А рядовой
Скобелев неумьішленно сделался поверенньїм сердечних тайн своего
командира и постоянннм лакеєм его любовницн. Не прошло и полго-
да, как неуклюжий лакей Скобелев также неумьішленно сделался лю-
бовником любовницн своего повелителя. И однаждьі, в минути сер-
дечних излияний, коварная изменница открнла Скобелеву, что два
месяца тому назад на его имя полученьї Обрядиньїм из Москви 10 ру-
блей серебром от какого-то его бнвшего товарища (вероятно, по бро-
дяжничеству), теперь лавочного сидельца. И в доказательство истинн
слов своих показала ему конверт с пятью печатями. Поручик же Обря-
дин, будучи еще баталионннм адьютантом и казначеем, не только по-
дозреваем, но даже бьіл уличаем в краже подобннх присьілок. Но он
как-то умел концн в воду прятать и слнть вообще порядочннм чело-
веком. Скобелев, узнавши такую проделку отца-командира, явился
к нему с пустим пакетом в руках требовать впнутих из него денег.
Отец-командир попотчевал его пощечиной, а он отца-командира опле-
ухой. Будь зто сам на сам, тем би и кончилось, но как зта сцена била
представлена при благорожденннх зрителях, при офицерах, то скон-
фуженннй поручик Обрядин, арестовав рядового Скобелева, подал ба-
талионному командиру рапорт о случившемся. Вследствие рапорта
произведено следствие, а вследствие следствия поручику Обрядину ве-
лено подать в отставку, а рядового Скобелева предали воєнному суду.
А по приговору воєнного суда рядовой Скобелев прошел по зеленой
аллее, как Ььіражаются солдати, сквозь 2000 шпицрутенов и сослан
в Омск на семь лет в арестантские ротьі. Печальное и, к несчастью, не
единственное в зтом роде происшествие.

Бедньїй Скобелев! Роди лея тьі и вьірос в невольничестве. Вздумалось
тебе попробовать широкой, сладкой вольной воли, и тьі залетел в Зди-
куль (так обьїкновенно назнвают солдатьі Новопетровское укрепление).
Залетел тьі в мою семилетнюю тюрьму певуньей-птицей из Украиньї как
будто для того только, чтобьі своими сладкими зауньївньїми песнями
напомнить мне мою милую, мою бедную родину. Бедньїй, несчастньїй
Скобелев. Тьі честно, благородно возвратил пощечину благородному во-
ру, грабителю, и за зто честное дело прошел тьі сквозь строй и понес тя-
жельїе кандальї на берега пустинного Иртьіша и Оми. Встретишь ли
в своей новой неволе такого внимательного и благодарного слушателя,
товарища твоих зауньївньїх сладких песень, как я бьіл? Встретишь, и не
одного такого же, как и тьі, невольника-сирому, земляка, варнака заклей-
менного, которьій прольет слезу благодарности на твои тяжельїе кайда-
ни за отраднне, сердцу милне, роднне звуки. Бедньїй, несчастньїй Ско-
белев.

9	[июля]

Перед закатом солнца заштилело. А в сумерки поднялея свежий ветер
от норд-оста, прямо в лоб нашей почтовой лодке. Она теперь в открн-
том море бросила якорь, а когда поднмет, Бог знает. Норд-ост здесь го-
сподствующий ветер. Он может простоять долго и продлит мою и без
того длинную неволю далеко за предначертанную мною границу, т. е. за
20-е июля. Грустно, невнразимо грустно. В продолжение ночи я не мог
заснуть; меня гризла и гоняла, как на корде, вокруг огорода самая сви-
репая тоска. На рассвете я пошел к морю, внкупалея и тут же на песке
заснул. Видел во сне покойника Аркадия Родзянку в его Веселом По-
доле, близ Хорола. Показьівал он мне свой череечур затейливнй сад.
Толковал о возвншенной простоте и идеале в искусствах вообще
и в литературе в особенности. Ругал наповал грязного циника Гоголя,
и в особенности «Мертвне души» казнил немилосердо, потом потчевал
какими-то герметически [за]купоренннми кильками и своими грязней-
шими малороссийскими виршами вроде Баркова. Отвратительннй ста-
ричишка. Разбудил меня мелкий тихий дождик, и я прибежал на огород
мокрой курицей.

Говорят, о чем наяву думаешь, то и во сне пригрезитея. Зто не всегда
так. Я, например, Аркадия Родзянку видел всего один раз, и то случай-
но, в 1845 году, в его деревне Веселий Подол, и он мне в несколько часов
так надоел своєю глупой зстетикой и малороссийскими грязнейшими
и глупейшими стихами, что я убежал к его брату Платону, к его ближай-
шему соседу и, как водится, злейшему врагу. Я забьіл даже, что я видел-
ся когда-то с зтим сальньїм стихоплетом, а он мне сегодня во сне при-
грезился. Какая же связь между моими вчерашними грустньїми мечтами
и между зтим давно забьітьім мною человеком? Каприз нашей нрав-
ственной природи, и совершенно никакой логической связи. И оракул
сотника Чеганова едва ли обмснит загадку подобньїх сновидений. Пой-
ду, однако ж, на всякий случай, посмотрю в зто зерцало сокровенних
таинств натурьі.

10	[июля]

Ветер все тот же. Тоска та же самая. Дождь продолжает омивать новую
луну. Такие длинньїе любезности здесь с ним редко случаются. Я недви-
жимо пролежал весь день в беседке и слушал однотонную тихую мело-
дик), производимую мелкими и частими каплями дождя о деревинную
кришу беседки. Принимался несколько раз дремать, но неудачно. Про-
клятьіе мухи со всего огорода слетелись в беседку и не дают покоя. При-
нимался несколько раз строить воздушньїе замки на своих будущих
зстампах акватинта также неудачно. «Гензерих» и «Осада Пскова» Брюл-
лова мне особенно не удавались. Нужно избегать на первьій раз наготи.
Нужен опит и опит, а иначе зта очаровательная брюлловская нагота внй-
дет в зстампе безобразие. Я не желал би, чтобн мои будущие зстампн
били похожи на парижский зстамп акватинта с картини «Последний
день Помпеи». Топорннй, безобразний зстамп. Поругано, обезображе-
но гениальное произведение.

В таком скверном настроєний уннвающей души вспомнил я про
«Іітпісілуо рі^кпе» Либельта, принялся жевать: жестко, кисло, притор-
но. Настоящий немецкий суп-вассер. Как, например, человек, так важ-
но трактующий о вдохновении, простосердечно верит, что будто би
Иосиф Вернет велел себя во время бури привязнвать на марсах к мачте
для получения вдохновения. Какое мужицкое понятие об зтом неизре-
ченно божественном чувстве. И зтому верит человек, пишущий зстети-
ку, трактующий об идеальном, возвншенно-прекрасном в духовной
природе человека. Нет, и зстетика сегодня мне не далась. Либельт, он
только пишет по-польски, а чувствует (в чем я сомневаюсь) и думает по-
немецки. Или, по крайней мере, пропитан немецким идеализмом
(бившим, не знаю как теперь?). Он смахивает на нашего В. А. Жуковско-
го в прозе. Он так же верит в безжизненную прелесть немецкого тоще-
го, длинного идеала, как и покойннй В. А. Жуковский.

В 1839 году Жуковский, возвратившись из Германии с огром[ною]
портфелью, начиненною произведениями Корнелиуса, Гессе и других
светил мюнхенской школи живописи, нашел Брюллова произведения
слишком материальньїми, придавляющими к грешной земле божествен-
неє, вьіспреннее искусство. И обращаясь ко мне и покойному Штерн-
бергу, случившемуся в мастерской Брюллова, предложил зайти к нему
полюбоваться и поучиться от великих учителей Германии. Мьі не про-
минули воспользоваться сим счастливнм случаем. И на другой же день
явилися в кабинете германофила. Но Боже! Что мьі увидели в зтой
огромной развернувшейся перед нами портфели. Длинньїх безжизнен-
ньіх мадонн, окруженньїх готическими тощими херувимами, и прочих
настоящих мучеников и мучеников живого, ульїбающегося искусства.
Увидели Гольбейна, Дюрера, но никак не представителей живописи де-
вятнадцатого века. До какой степени, однако ж, помешались зти немец-
кие идеалистьі-живописцьі. Они не заметили, что в архитектуре Клен-
ца, для которой они творили свои готические безобразньїе творения,
и тени нет напоминающего готическую архитектуру. Странное, непо-
нятное затмение.

«Іітпісілуо рі^кпе» Либельта спрятал я в дорожчую торбу и снова
привел свою фигуру в горизонтальное положение. Что дальше будет, не
знаю.

Незабвенньїе, золотьіе дни, мелькнули вьі светльїм, радостньїм сно-
видением передо мною, оставив по себе неизгладимьій след чарующего
воспоминанья. Мьі били тогда с Штернбергом едва оперившиеся юно-
ши и, рассматривая зту единственную коллекцию идеального безобра-
зия, вьісказьівали вслух своє мнение и своим простодушием довели до
того кроткого, деликатного Василия Андреевича, что он назвал нас ис-
порченньїми учениками Карла Павловича и хотел бьіло уже закрить
портфель перед нашими носами, как вошел в кабинет князь Вяземский
и помешал благому намерению Василия Андреевича. Мьі продолжали
с невозмутимнм равнодушием перелистьівать портфель и бьіли награж-
деньї за терпение первоначальньїм зскизом «Последнего дня Помпеи»,
ловко начерченньїм пером и слегка попятнанньїм сепиею. За зтим гени-
альньїм очерком, почти не измененньїм в картине, следовало несколько
топорньїх чертежей Бруни, которьіе ужаснули нас своим заученньїм, од-
нообразньїм безобразием. И где и из какого тлетворного источника по-
черпнул и усвоил г. Бруни зту ненатуральную манеру? Неужели зто од-
но желание бьіть оригинальньїм так страшно обезобразило произведения
неутомимого Бруни? Жалкое желание. Грустньїй результат. И зтот чело-
век мечтал еще равняться с Карлом Великим! (так обьїкновенно назьі-
вал Брюллова В. А. Жуковский).

Один мой знакомьій, не художник и даже не записной, а так просто лю-
битель изящного, смотря на «Покров Божией Матери», картину Бруни,
в Казанском соборе, сказал, что если бьі он бьіл матерью зтого безобраз-
ного ребенка, что валяетея на первом плане картини, то он не только взять
на руки, боялея би подойти к зтому маленькому кретину. Замечание
чрезвьічайно верное и ловко вьісказано. А «Медньїй змий» его? Зто тол-
па безобразних и самьіх бесталанньїх актрис и актеров. Я видел зту кар-
тину в подмалевке, и она меня ужаснула. Неприятное, но все-таки впечат-
ление. Оконченная же зта огромная картина не произвела на меня даже
и зтого неприятного чувства. А ведь цель ее бьіла уничтожить «Послед-
ний день Помпеи». Колоссальное, но, увьі, неудачное намерение.

11	[июля]

В полночь переменился ветер. Отошел к норд-весту.

Я полюбовался прозрачньїми исчезающими облаками и лег спать.
Проснулся до восхода солнца. Небо бьіло чисто. Только одна-единствен-
ная звездочка, как алмаз, горела високо на востоке. Зто должна бить
Аврора. Солнце не успело виглянуть из-за горизонта, и она исчезла.
Я весело принялся за свой чайник. И когда все било готово для моего
утреннего одинокого пиршества, я очинил внимательно перо, развер-
нул свой журнал и, что назнвается, полбуквн не мог написать, так мне
вдрут сделалось весело. И я, напившись чаю и наслушавшись чириканья
веселих ласточек, отправился в укрепление заказать торбу для сухарей
и взять второй том Либельта. Зашел к Мостовскому, он мне предложил
стакан чаю, от которого я не имел сили отказаться, потому что чай бнл
с лимоном — несльїханная роскошь в зтой пустине. За чаєм сообщил он
мне о начавшемся следствии над женихом и невестой. Следствие нача-
лось медицинским освидетельствованием невестн, как водится, в при-
сутствии понятих. Причем лекарь Никольский сострил, найдя невесту
нерастленною, что подало повод к грубим насмешкам над женихом.
Мерзость!

Заказавши торбу для сухарей, я окончательно упаковал свою мизерию,
взял второй том Либельта и три оставшиеся сигари, из числа тех 25 си-
гар, что прислал мне Лазаревский вместе с сепиею. Отличнне сигари, на-
стоящие гаванские. Возвратившись на огород, я по обнкновению до обе-
да лежал под своєю любимою вербою и читал Либельта. Сегодня и Либельт
мне показался умеренннм идеалистом и более похожим на человека с те-
лом, нежели на бесплотного немца. В одном месте он (разумеется, осто-
рожно) доказнвает, что воля и сила духа не может проявиться без мате-
рин. Либельт решительно похорошел в моих глазах. Но он все-таки
школяр. Он пренаивно доказнвает присутствие Всемогущего Творца Все-
ленной во всем видимом и не видимом нами мире. И так хлопочет об зтой
старой, как свет, истине, как будто зто его собственное открнтие.

За обедом било веселеє обьїкновенного. Комендант подтрунивал над
моими сборами в поход, другие ему вторили более или менее любезно,
но вообще вся компания била, как говорится, в своей тарелке. После
обеда я, также по обнкновению, заснул под своей фавориткою вербою,
а перед вечером надел чистий китель, соломенную шляпу-самодельщи-
ну и пошел на туркменские бакчи (баштаньї), и, несмотря на скудость
зелени, мне и бакчи понравились. Я зашел к хозяевам в аул. Около ки-
биток играли с козлятами нагие смугльїе дети, визжали в кибитках жен-
щиньї, должно бьіть ругались. А за аулом мужчиньї творили свой намаз
перед закатом солнца. Вечер бьіл тихий, светльїй. На горизонте чернела
длинная полоса моря, а на берегу его горели в красноватом свете скальї,
и на одной из скал блестели бельїе стеньї второй батарей и всего укре-
пления. Я любовался своєю семилетнею тюрьмою. Возвращаясь на ого-
род, набрел я на тропинку, на уже засохшей грязи которой видньї бьіли
отпечатки миниатюрньїх детских ножек. Я любовался и следил зтот кро-
шечньїй детский след, пока он не исчез в степной польїни вместе с тро-
пинкою. На огород пришел я к вечернему чаю и попотчевал Ираклия
Александровича (коменданта) и Николая Ефремовича (смотрителя по-
лугоспиталя) своими заветньїми сигарами. И сам закурил остальную.
Все, начиная с Наташеньки, немало удивились, увидев в моем лице тор-
чащую дьімящуюся сигару. А нянька Авдотья, уральская казачка, та со-
вершенно во мне разочаровалась, она до сих пор думала, что я по край-
ней мере часовенньїй. А я такой же еретик-щепотник, как и другие. Все
же вообще находили, что мне сигара к лицу и что с сигарой в лице я по-
хож на вояжера порядочного тона. Такому удачному сравнению я и не
думал противуречить. И мьісленно переносился на палубу парохода
«Меркурия» или «Самолета». А о скромно[й] расшиве, о бурлацких пес-
нях, о преданиях про Сеньку Разина забьіл и думать.

Уж сколько раз твердили миру,
Что лесть гнусна, вредна. Но все не впрок.

Отуманенньїй лестию, я, против обьїкновения и, разумеется, во вред
желудку, не имел сильї отказаться от пельменей. Пельмени бьіли мастер-
ски приготовленьї, и я оказал им неложную честь. После ужина я долго
гулял вокруг огорода. И мало-помалу освобождаясь от влияния само-
любия, привел, наконец, свой гордьій дух в нормальное состояние и ти-
хо запел гайдамацкую песню:

Ой поїзжає по Україні та козаченько Швачка...

От зтой любимой моей песни я незаметно перешел к другой, не ме-
нее любимой:

Ой ізійди, зійди, ти зіронько та вечірняя...

Зта меланхолическая песня напомнила мне тот вечер, когда я и мо-
лодая жена Кулиша пели в два голоса зту очаровательную песню. Зто
бьіло на другой день после их свадьбьі, в роковом 1847 году. Увижу ли
я зту прекрасную блондинку? Запою ли с нею зту задушевную песню?
Воспоминания меня убаюкали, я сладко заснул. И видел во сне
Новгород-Северский (вероятно, вследствие недавнего чтения «Алек-
сея Однорога»). По улице ездили в старосветском огромном берлине
огромнне рьіжие пьяньїе монахи, и между ними очутился мой трез-
вьій друг Семен Гулак-Артемовский. Зто все пельмени так намета-
морфозили.

12	[июля]

Одиннадцатьім нечетньїм, но счастливьім для меня числом кончился
первьій месяц моего журнала. Какой добрьій гений шепнул мне тогда
зту МЬІСЛЬ? Ну, что би я делал в продолжение зтого минувшего беско-
нечно длинного месяца? Хотя и зто занятие мимоходное, но все-таки
оно отнимает у безотвязной скуки несколько часов дня. А зто важная
для меня теперь услуга. В первьіе дни не нравилось мне зто занятие, как
не нравится всякое занятие, пока мьі его себе не усвоим, не смешаем его
с нашим насущним хлебом. Сначала я принимался за свой журнал, как
за обязанность, как за пунктики, как за ружейньїе приемьі. А теперь,
и особенно с того счастливого дня, как завелся я медньїм чайником, жур-
нал для меня сделался необходимьім, как хлеб с маслом для чая. И не
случись зтого несносного ожидания, зтого тягостного бездействия, мне
би в голову никогда не пришло обзавестись зтой зластической мебелью,
на которой я теперь каждое [утро] так безмятежно отдьіхаю. Справед-
ливо говорится: нет худа без добра.

Сегодня утром, записавши счастливое одиннадцатое число, я взду-
мал попробовать ветчиньї собственного приготовления. Для зтого я вьі-
пил фундаментальную рюмку водки, закусил молодой редькой, потом
уже приступил к собственному произведению. Ветчина сказалась пре-
восходною, свежею, несмотря на то что приготовлена еще в генваре ме-
сяце. Первого генваря текущего года получил я первое радостное пись-
мо из Петербурга от графини Толстой. И с того же для начал готовиться
в дорогу. Так как путешествовать мне предстояло, может бьіть, и теперь
еще предстоит по серебряньїм берегам Урала, где благочестивьіе ураль-
цю, а особенно уралки, нашему брату [не]раскольнику водьі напиться не
дадут, то я и заготовил для трудного пути сей необходимьій копченьїй
продукт. Не знаю, чем восхищается в уральцах зтот статистико-юмори-
стик и вдобавок враль Небольсин? Грязнее, грубеє зтих закоренельїх рас-
кольников я ничего не знаю. Соседи их, степнне дикари киргизи, тисячу
раз общежительнее зтих прямих потомков Сеньки Разина. А помянутнй
враль в восторге от их общежития и мнимого гостеприимства. Верно,
ему пьяному в грязном погребке диктовал какой-нибудь Железнов ста-
тейку под названием «Уральские казаки», а он под веселую руку записал
да и посвятил еще В. И. Далю. Бессовестнн, вреднн и подлн, наконец,
такие списатели.
Попробовавши дорожного продукти и найди оньїй более нежели удо-
влетворительннм, я самодовольно успокоился под своей фавориткою вер-
бою и принялся за Либельта. Он сегодня мне решительно нравится. Или он
в самом деле хорош, или он мне только кажется таким потому, что мне вот
уже другой день даже вовсе непривлекательньїе предмети кажутся привле-
кательньїми. Блаженное состояние. Либельт, например, весьма справедли-
во замечает и вьісказьівает зту, правда, не совсем моложавую истину, ко-
ротко, изящно и ясно, что религия и древних и нових народов всегда била
источником и двигателем изящньїх искусств. Зто верно. А вот зто так не
совсем. Он, например, человека-творца в деле изящньїх искусств вообще,
в том числе и в живописи, ставит внше натури. Потому, дескать, что при-
рода действует в указанньїх ей неизменньїх пределах, а человек-творец
ничем не ограничен в своем создании. Так ли зто? Мне кажется, что сво-
бодннй художник настолько же ограничен окружающею его природою, на-
сколько природа ограничена своими вечними, неизменними законами.
А попробуй зтот свободннй творец на волос отступить от вечной красави-
цн природи, он делается богоотступником, нравственннм уродом, подоб-
ннм Корнелиусу и Бруни. Я не говорю о дагеротипном подражании приро-
де. Тогда би не било искусства, не бьіло би творчества, не бьіло би истинннх
художников, а били би только портретисти вроде Зарянка.

Великий Брюллов черти одной не позволял себе провести без модели,
а ему, как исполненному силою творчества, казалось би зто позволитель-
ннм. Но он, как пламенннй позт и глубокий мудрец-сердцеведец, об-
лекал свой вьіспреннне светлне фантазии в форми непорочной вечной
истини. И потому-то его идеалн, полине красоти и жизни, кажутся нам
такими милими, такими близкими, родннми.

Либельт сегодня мне решительно нравится. В продолжение десяти
лет я, кроме степи и казарми, ничего не видел и, кроме солдатской раб-
ской речи, ничего не слншал. Страшная, убийственная проза. И теперь
случайний собеседник Либельт — самий очаровательннй мой собесед-
ник. Искренняя, сердечная моя благодарность унтер-офицеру Кулиху.

Как начал ся приятно, так и кончился зтот второй для меня день при-
ятно. Вечер бнл тихий, прекрасний. Для моциону я обошел два раза
укрепление. Начал било и третий обход, только у второй батарей оста-
новил меня уральский казак своєю старинной песней про Игнашу Сте-
панова сина Булавина. Первий стих песни мне чрезвнчайно нравится:

Возмутился наш батюшка,
Славний тихий Дон,
От верховьица
Вплоть до устьица.

Зта песня, собственно, донская, но она усвоена и уральцами как бра-
тьями по происхождению. Я немало удивился, услншав в первий раз
здесь зту песню, потому что приходящие сюда на службу уральцьі боль-
шею частию народ бьівальі[й] в Москве и в Петербурге и поют все мод-
ньіе нежньїе романсні, захваченньїе ими в салонах на Козихе и в Мещан-
ских и Подьяческих улицах. Так я немало удивился, усльїхав зтого
отступника от закона модьі.

С удовольствием слушал я незримого певца, пока он замолчал и, ве-
роятно, заснул, чему и я благоразумно последовал. На рассвете присни-
лося мне, будто бьі приеха[л] в Новопетровское укрепление фельдмар-
шал Сакен вместе с другом своим митрополитом киевским Евгением
и потребовал меня к себе. Но так как у меня не оказалось солдатского
облачения, кроме шинели, и то без зполет, то пока нашивали зполетьі,
я проснулся. И бьіл сердечно рад зтой неудаче.

13	[июля]

Сегодня суббота, ветер все тот же — норд-вест. Зто хорошо, значит во-
лею-неволею лодка должна дождаться оренбургской почтьі. Чем ближе
ко мне зто радостное собьітие, тем делаюсь я нетерпеливеє и трусливее.
Семь тяжельїх лет в зтом безвьіходном заточений мне не казались так
длинньїми и страшними, как зти последние дни испьітания. Но все от
Бога. Заглушив в себе по мере возможности зто ядовитое сомнение,
я принялся за моего неизменного друга Либельта и с наслаждением про-
беседовал с ним до самого вечера. Вечером пошел я опять ко второй ба-
тареє в надежде усльїшать вчерашнего Баяна. Но вчерашний Баян обма-
нул мои ожидания. Я возвратился на огород, лег под своей заветною
вербою и, сам не знаю, как зто случилося, уснул и проснулся уже на рас-
свете. Редкое, необьїкновенное собьітие! Такие дни и такие собьітия
я должен вносить в мою хронику, потому что я вообще мало спал, а в по-
следние дни сон меня решительно оставил.

14	[июля]

Сегодня воскресенье, ветер все тот же. Не пора ли отойти к норд-осту?
О как бьі он меня обрадовал, если бьі хоть к завтрему отошел. Лучше ре-
шительньїй удар обуха, нежели тупая деревянная пила ожидания.

В полдень ветер засвежел и отошел к норду. Добрий знак. Сегодня
третьи сутки, как я не посещал вертела мерзостей, т. е. укрепления. И зто
теперь моє единственное счастье, что я безнаказанно могу делать такое
укрьівательство. И чтобьі не видеть еще сутки топорной декорации вер-
тела и его пьяньїх разбойников, я не побрился и не пошел к обедне. А пе-
ред вечером, во избежание встречи с теми же разбойниками (они по
праздникам имеют обьїкновение нарушать спокойствие обитателей ого-
рода), я, надевши чистий белнй чехол на фуражку и положивши в кар-
ман огурец и редьку, отправился к Телемону и Бавкиде. Телемон, вопре-
ки своєму постоянному расположению духа, бил не в духе. И Бавкида,
вопреки своей постоянной ульїбке, бьіла тоже не в духе и даже не пока-
зала мне своей новой соломенной шляпки, о которой я сльїшал сторо-
ною. Я вспомнил пословицу: «Не вовремя гость — хуже татарина»
и взялся за фуражку. Но Телемон остановил меня, просил садиться и так-
же просил свою печальную Бавкиду подать на пробу недавно получен-
ного из Астрахани варенья, а сам принес кружку холодной водьі. И после
первой апробации поведал мне своє горе. Неосторожньїй или жадньїй
лоцман, взявшийся представить ему товар из Астрахани, нагрузил свою
утлую ладью так грузно, что при первом свежем ветре должен бьіл по-
ловину груза вьібросить в море. К несчастию Телемона и Баквидьі, их то-
вари лежали на палубе, состоящие из двух ящиков горячих напитков
и ЗО мешков муки, и, разумеется, первьіе полетели за борт. Уцелели толь-
ко ничтожньїе мелочи, как-то: варенья, лимоньї, соленьїе огурцьі и со-
ломенная шляпка. Откровенная беседа, как исповедь, умиляет наше то-
скующее сердце. Старики, рассказавши мне про постигшее их несчастие,
пришли в своє нормальное положение. Телемон простодушно начал
врать о какой-то стьічке с французами в 1812 году, а Бавкида показала
мне шляпку и даже мантилью, а на прощанье подарила мне лимон, с ко-
торьім я имею радость сегодня, т. е. в понедельник, пить чай, записьівая
сей визит и грустное собьітие, совершившееся в ущерб торговле моего
Телемона и Бавкидьі.

Вчера, как я сегодня узнал, несмотря на воскресенье и хорошую по-
году, ни один из официю имеющих не появлялся на огороде. Странная,
непонятная антипатия к благоухащей зелени. Они предпочитают пьіль
и несносную вонючую духоту в укреплении прохладной тени, цветам
и свежей зелени на огороде. Непонятное затвердение органов. Настоя-
щие суровьіе сьіньї Беллоньї. Одно, чем я могу растолковать себе зто от-
сутствие обоняния и зрения у сурових детей Беллоньї, зто всепокоряю-
щая владьічица водочка. На огороде, извольте видеть, хотя и можно
пропустить рюмочку-другую, потому что сам комендант предлагает, но
не[ль]зя нализаться как следует. Не потому, чтоби зто било неприлич-
но, а потому, чтоби не очутиться в Калабрии, т. е. на гауптвахте. Так что
же и в самом деле за удовольствие посещать огород. Не лучше ли дома
втихомолку нализаться так, чтобьі в глазах позеленело. Вот тебе и ого-
род с цветами и с благоуханием.

Независимо от зтой глубокой политики, в великороссийском чело-
веке єсть врожденная антипатия к зелени, к зтой живой блестящей ри-
зе улибающейся матери природи. Великороссийская деревня — зто, как
вьіразился Гоголь, наваленнне кучи сернх бревен с черннми отверсти-
ями вместо окон, вечная грязь, вечная зима! Нигде прутика зеленого не
увидишь, а по сторонам непроходимне леса зеленеют. А деревня, как буд-
то нарошно, внрубилась на большую дорогу из-под тени зтого непрохо-
димого сада. Растянулась в два ряда около большой дороги, внстроила
постояльїе дворьі, а на отлете часовню и кабачок, и ей ничего больше не
нужно. Непонятная антипатия к прелестям природи.

В Малороссии совсем не то. Там деревня и даже город укрили свой
белне приветливне хати в тени черешневих и вишневих садов. Там бед-
ньїй неулнбающийся мужик окутал себя великолепною вечно улнбаю-
щеюся природою и поет свою уннлую задушевную песню в надежде на
лучшее существование. О моя бедная, моя прекрасная, моя милая роди-
на! Скоро ли я вздохну твоим живительннм, сладким воздухом? Мило-
сердий Бог — моя нетленная надежда.

15	[июля]

Ветер все тот же норд. Хоть би на одну четверть румба отошел к осту, все
би мне легче било. В продолжение двухлетнего плавания по не исследо-
ванному еще Аральскому морю я одного раза не взглянул на компас,
а в зти последние бесконечно длиннне дни и ночи я изучил его во всех са-
момалейших направлениях. О ветер, ветер, если би ти мог сочувствовать
моєму неусипному горю, ти би еще третьего дня отошел к норд-осту, и се-
годня я би уже сидел с карандашом в руке на па лубе аргонавто[м] татар-
ского корабля, идущего к берегам Колхидн, т. е. к Астрахани, и в послед-
ний раз рисовал би вид своей тюрьмн. Хорошо, если би так. А если
иначе, тогда что? Тогда я и сам не знаю что.

Вчера вечером обошел я два раза укрепление и, придя на огород, при-
лег усталнй под своей заветною вербою с крепким намерением вздрем-
нуть хоть полчасика. Я уже другие сутки глаз не смикаю. Но Морфей,
по обикновению, изменил мне, и я лежал себе под вербою и рассеянно
слушал болтовню огородников, недалеко от [меня] расположившихся
на травке. Между ними бнл уральский казак, он-то и владел разговором
или болтовнею. После разннх случаев, случившихся с рассказчиком
в разннх походах, свел он речь на колдунов, мертвецов и, наконец, на
самоубийц. Он рассказал историю о каком-то самоубийце, которая ме-
ня совершенно не интересовала, но меня заинтересовало религиозное
поверье уральских казаков о душе самоубийцн, которое он при зтом
случае рассказал. Самоубийцу хоронят без всяких церковних обрядов
и не на общем кладбище, а внносят далеко в поле и закапнвают, как па-
даль. В дни поминовения усопших родственники несчастного или про-
сто добриє люди внносят и поснпают его могилку хлебннм зерном —
житом, пшеницею, ячменем и прочая для того, чтобн птицн клевали зто
зерно и молили Бога о отпущении грехов несчастному. Какое позтиче-
ски христианское поверье.

За моей памяти в Малороссии на могилах самоубийц совершался об-
ряд не менее позтический и истинно христианский, которнй наши
висшие, просвещеннне пастнри, как обряд язнческий, повелели унич-
тожить.
В Малороссии самоубийц хоронили также в поле, но непременно на
перекрестной дороге. В продолжение года идущий и едущий мимо не-
счастного покойника должен бнл что-нибудь бросить на его могилу.
Хоть рукав рубашки оторвать и бросить, если не случилось чего друго-
го. По истечении года, в день его смерти, а более в Зеленую субботу (на-
кануне Тройцьіна дня), сжигают накопившийся хлам как очиститель-
ную жертву, служат панихиду и ставят крест на могиле несчастного.

Может ли бьіть чище, возвьішеннее, богуугоднее молитва, как молит-
ва о душе нераскаявшегося грешника? Религия христианская, как неж-
ная мать, не отвергает даже и преступньїх детей своих, за всех молится
и всем прощает. А представители зтой кроткой, любящей религии от-
вергают именно тех, за которьіх должньї бьі молиться. Где же любовь, за-
вещанная нам на кресте нашим Спасителем-Человеколюбцем? И что
язьіческое нашли вьі, лжеучители, в зтом христианском всепрощающем
жертвоприношении?

В требнике Петра Могильї єсть молитва, освящающая нареченное или
крестовое братство. В новейшем требнике зта истинно христианская мо-
литва заменена молитвою о изгнании нечистого духа из одержимого сей
мнимой болезнию и о очищении посудьі, оскверненной мьішью. Зто да-
же и не язьіческие молитви. Богомудрьіе пастьіри церкви к девятнадца-
тому веку стараются привить двенадцатьій век. Поздненько спохватились.

Туркменцьі и киргизи святим своим (аулье) не ставят, подобно ба-
тирям, великолепннх абу (гробниц), на труп святого наваливают без-
образную кучу камней, набросают верблюжьих, лошадиннх и бараньих
костей. Остатки жертвоприношений. Ставят високий деревянннй шест,
иногда увенчанннй копьем, увивают зтот шест разноцветннми тряпка-
ми, и на том оканчиваются замогильнне почести святому. Грешнику же,
по мере оставленного им богатства, ставят более или менее великолеп-
ннй памятник. И против памятника, на двух небольших изукрашенннх
столбиках, ставят плошки, в одной по ночам ближние родственники
жгут бараний жир, а в другую плошку днем наливают воду для птичек,
чтоби птичка, напившись води, помолилась Богу о душе грешного и лю-
бимого покойника. Безмолвная позтическая молитва дикаря, в чистоте
и возвншенности которой наши просвещеннне архипастнри, вероятно
би, усомнились и запретили би как язьіческое богохуление.

16	[июля]

После заката солнца заштилело, и в первом часу ночи ветер поднялся от
зюйд-оста. Ветер тихий и ровннй. Такой самий, какой нужен для нашей
почтовой лодки. Дождавшись рассвета, я вскарабкался на самую висо-
кую прибрежную скалу и просидел там до тех пор, пока мне захотелось
єсть, т. є. до полудня. Не увидевши на горизонте ни заветного, ни како-
го паруса, я в унннии пришел на огород и в ожидании обеда принялся
за свою ветчину подорожнюю. Копчений продукт мой с каждьім днем
умаляется. Еще несколько дней ожидания, и от него останутся ни к че-
му годньїе руиньї. Хорошо, если я поеду через Астрахань. Там єсть лав-
ки сарептских колонистов, а между ими, вероятно, єсть и колбасньїе. Без
колбасьі немец и дня не проживет. Следовательно, копчений продукт
можно пополнить. А если придется прогуляться через Гурьев и Уральск,
по злачннм и серебряннм берегам благочестивого Урала, тогда что? Ап-
петит в торбу, а зуби на полку. Или, во избежание голодной смерти, при-
кинуться ворожейкой, а лучше всего мучеником за веру, расстригою-по-
пом: тогда, как по щучью веленью, все явится перед тобой, начиная
с каймака и джурмици и оканчивая свальннм грехом. Мать единствен-
ную дочь свою предложит святому мученику за веру для ночной заба-
ви. Отвратительно! Хуже всяких язичников.

В 1848 году, после трехмесячного плавания по Аральскому морю, воз-
вратились в устье Сьірдарьи, где должнн били провести зиму. У форта
на острове Косарале, где занимали гарнизон уральские казаки, вишли
ми на берег. Уральцн, увидев меня с широкою, как лопата, бородою, тот-
час смекнули делом, что непременно мученик за веру. Донесли тотчас
же своєму командиру, есаулу Чарторогову. А тот, не будучи дурак, за-
звал меня в камиш да бац передо мною на колени. — Благословите, го-
ворит, батюшка, ми, говорит, уже все знаєм. — Я тоже, не будучи дурак,
смекнул, в чем дело, да и хватил самим раскольничьим крестним зна-
мением. Восхищенньїй есаул облобьізал мою руку и вечером задал нам
такую пирушку, какая нам и во сне не грезилась.

Вскоре после зтого казуса, уже обривши бороду, отправился я в Ра-
им, главное тогда укрепление на берегу Сьірдарьи. В Раиме встретили
меня уральцн с затаенним восторгом. А отрядннй начальник их, пол-
ковник Марков, тоже не будучи дурак, испросив моє благословение,
предложил мне 25 рублей, от которнх я неблагоразумно отказался
и зтим, по их понятиям, беспримерннм бескорнстием подвинул благо-
честивую душу старика отговеться в табуне в кибитке по секрету и, ес-
ли возможность позволит, приобщиться святих тайн от такого беспри-
мерного пастиря, как я.

Чтоби не нажить себе хлопот с отими седнми беспримерннми дура-
ками, я поскорее оставил укрепление и уже аккуратно, каждую неделю
два раза, брею себе бороду. Случись зто глупое, смешное происшествие
где-нибудь на берегах Урала, где били би женщинн, я не разделался би
так легко с отими изуверами. Весь фанатизм, вся ота мерзость гнездит-
ся в их распутннх дочерях и женах. В Уральске постоянно набит острог
беглими солдатами, их мнимими пресвитерами. И несмотря на явнне
улики, они благоговеют перед отими разбойниками и бродягами. И ото
не простне, а почетньїе, чиновнне казачки. Непонятная закоснелость.

После полудня отошел ветер к зюйд-весту, прямо в лоб почтовой лодке.
17	[июля]

Ветер все тот же, как заколдованньїй. Перед вечером по направленню
Астрахани на горизонте показался пароход. В укреплении засуетились,
увидя зто неожиданное явление, а в особенности капитан Косарев с сво-
им почетньїм караулом и с ординарцами. Но кого несет пароход? Никому
положительно не известно, но все, даже самьіе умеренньїе фантазери, до-
гадьівались, что ежели не великого князя Константина Николаевича, то
непременно адмирала Васильєва, губернатора астраханского. Последней
догадки, или предположения, капитан Косарев сначала и слушать не хо-
тел, не внимая доводам ученого друга своего, лекаря Никольского, о не-
возможности такого чисто исторического собьітия в таком темном угол-
ке империи, как наше укрепление. И учений муж подкрепил своє мнение
историческим фактом, сказавши, что после Петра Великого [никто] из
членов царской фамилии не посетил не только полуострова Мангишла-
ка, даже знатного портового города Астрахани. Против зтого аргумента
сказать било нечего. Но сметливий капитан Косарев нашелся, сказавши:
«Ну что ж, если и не великий князь, так по крайней мере губернатор, все
же особа в генеральском чине, и почетньїй караул необходим». На такое
простое, по-видимому, слово даже учений муж полез в карман за возра-
жением. Но увьі, пока учений зскулап рьілся в своем умственном карма-
не, таинственная загадка разрешилась. Прискакал казак с пристани
и донес коменданту, что на пароходе, кроме его командира лейтенанта
Поскочина, никого не имеется. Гора мншь родила.

Комендант послал тарантас за командиром парохода и велел его про-
сить к себе на огород. А я, чтоби мой поход в укрепление не втуне со-
вершился, зашел в казарми и побрился. Потом зашел к Мостовскому.
Посмеявшись над совершившимся, ми по поводу подобного же проис-
шествия, случившегося в 1847 году в Орской крепости, перенесли наш
разговор в Орскую крепость, как ему, так и мне хорошо памятную. И Мо-
стовский своим неживописннм слогом так живо описивал зту неживо-
писную пустинную крепость, что я заслушался его. И первне темнне
дни моей неволи просветлели и улнбнулись в моем воспоминании. Не-
ужели и для настоящего моего положения придет когда-то светлое, улн-
бающееся воспоминание? Факт перед глазами, а все-таки не верится.

В девятом часу вечера возвратился я на огород и застал еще моряков,
громко любезничавших с комендантшею. Но мне так опротивели зти
пустне хвастунишки, астраханские моряки, что я, издали заслншав их
громкие голоса, сделал полоборота направо и до пробития зари обошел
вокруг укрепления. Несвоевременная прогулка утомила меня и прежде
времени, к великому моєму удовольствию, уложила спать. За что я в ду-
ше поблагодарил любезннх астраханских мореходов.

Сон мой не бнл, однако ж, так спокойннй, как я ожидал. В продолже-
ние ночи я несколько раз просьшался и наблюдал ветер. Перед рассветом
ветер затих, и я в надежде на его непостоянство успокоился и заснул. Во
сне видел Кулиша, Костомарова и Семена Артемовского, будто бьі
я встретил их в Лубнах во время Успенской ярманки. Кулиша и Косто-
марова в обьїкновенньїх, а Артемовского в каком-то театральном костю-
ме. В зтом фантастическом наряде он представлялся на улице Петру Ве-
ликому, а я тут же для Кулиша рисовал молодого слепого лирньїка
в тирольском костюме. Продолжению зтой безалаберщиньї помешал
мой услужливьій дядька. Он принес мне на огород новий китель и раз-
будил меня, за что наградил я его большим огурцом и редькой.

Ветер не изменил моей надежде. К утру отошел к зюйд-осту. Пароход
поутру вьішел из Гавани и направился к Кизляру. Я проводил его глаза-
ми на горизонт, принялся за свой чайник и потом за журнал.

18	[июля]

Кончивши сказание о вчерашнем собьітии, я [подумал] о рюмке водки
и о умеренном куске ветчиньї, как присьілает за мной Бажанова, просит
на чашку кофе. Наш Филат чему и рад. Пошел я. Прихожу. Комендантша
тут же. После поздорованья речь началась о вчерашних гостях. Я спросил
о цели их кратковременного пребьівания на наших берегах. И на прямой
мой вопрос получил ответ довольно косвенньїй и перепутанньїй, как во-
дится, отступлениями, ни к чему не ведущими. Одним словом, я вьіслу-
шал из мильїх уст такую чепуху, какой иному не удастся вьіслушать
и в модном салоне. Гостей оказалось не двоє, как я полагал, а пятеро. Кро-
ме флотских, командира парохода и его штурмана, весьма образованно-
го (по словам рассказчиц) молодого человека, еще троє штатских, два уче-
ньіе, а третий доктор. И что пароход ходит около наших берегов для
каких-то наблюдений, и что штатские ученьїе должньї бьіть не ученьїе,
а просто политические шпионьї, потому что говорили все о влиянии на
здешнюю Туркменскую орду. Один из них, что помоложе, блондин с длин-
ньіми волосами а 1а мундик, может бьіть, и действительно учений, потому
что вместе с Данилевским и другими участвовал в зкспедиции Бера. И что
точно так же, как и Бер, собирает степной полинь и другие трави. И что
он спрашивал обо мне, но так двусмнсленно, что милне собеседницн да-
же косвенно не умели удовлетворить его любопитства, и, как я догаднва-
юсь, ловко отстранивши зтот, по их понятиям, щекотливнй вопрос, они,
как водится, перенесли свою болтовню в Астрахань прямо в персидские
лавки с канаусом и другими недорогими материями.

Если зто бнл сколько-нибудь порядочннй человек, то какое понятие
получил он о нашем бонтон [е], о сливках здешнего дамского общества.
Заплесневшие, прокисшие сливки.

Собравши такие положительнне сведения о вчерашних таинствен-
ннх посетителях, я, разумеется, перестал об них думать и до самого обе-
да лежал под вербою и читал Либельта. О ветре я также старался не
думать. Он из меня душу вьітянет, зтот проклятий зюйд-вест. На одни
сутки, на полсуток отойди он к осту, и я свободен. Невьіносимая пьітка!

За обедом опять завязался разговор о таинственньїх путешественни-
ках. И благодаря коменданту он вполовину пояснил зто загадочное со-
бьітие. В числе вчерашних гостей не било главного двигателя всей зтой
суматохи, именно астронома, которьій остался на пароходе и делал вн-
числения. Звездочет сей прислан гидрографическим департаментом
п[р]оверить астрономические пункти на берегах Каспийского моря,
определеннне в прошлом году каким-то не совсем дошлнм звездочетом.
Вот настоящая цель неожиданного прибнтия парохода к нашему бере-
гу. А два ученне мужи, которне сделали честь огороду и его милим оби-
тательницам своим посещением, [не кто иние], как один чиновник, мни-
мий политический агент, отправляющийся на службу в гебрийский го-
род Баку, а другой — учитель словесности при астраханской гимназии,
пользующийся свободннм каникулярним временем, и чуть ли еще не
земляк мой, потому что передал мне поклон через здешнего плац-
адьютанта, за что я ему сердечно благодарен.

Таинственное происшествие, к немалому удивлению наших романи-
ческих дам, об'ьяснилось очень просто и даже прозаически. Но новость,
которую сообщил коменданту плнвущий в Баку чиновник, мне кажет-
ся просто сочинением будущего великого администратора. Он сообщил,
и даже с подробностями, что образовалась коммерческая компания па-
роходства на Каспийском море, на началах Триестской Ллойдн, и что
уже внзнвает морских офицеров служить на ее пароходах с правом чи-
нопроизводства, и что уже назначенн три директора, и что он, сей бу-
дущий великий администратор, едет в Баку занять место помощника
при директоре, некоем бароне Врангеле, с содержанием 1500 рублей
сереб[ром] в год. Что будет делать зта Ллойда [на] Каспийском озере?
И какое доверит поручение отому помощнику директора, вьшущенно-
му в настоящем году, по его словам, из петербургского университета?

С закатом солнца ветер отошел к зюйд-осту, но слабий, безнадежннй.
Кончится ли, наконец, зто гнусное существование, зто однообразное за-
писнвание однообразнейших, бесконечннх дней?

19	[июля]

С закатом солнца ветер засвежел и отошел к норду.

Обрадовавшись такому неожиданному явлению, я принялся ходить
вокруг укрепления. И до пробития зори обошел четире раза. Значит,
я сделал без присесту 12 верст. Прогулка порядочная, но я не почувство-
вал и тени усталости. Ночь лунная, прекрасная, и я не перенес своего
лагеря в беседку, оставив его под вербою, чтоби удобнее било наблю-
дать ветер по флюгеру, вертящемуся на голубятне. Часи в укреплении
пробили 12, ветер не переменился и не ослабел. Добрий знак. В надежде
на добрий знак я задремал и на крьільях волшебника Морфея [переле-
тел] в Орскую крепость, и в какой-то татарской лачуге нашел М. Лаза-
ревского, Левицкого и еще каких-то земляков, играющих на скрипках
и поющих малороссийские песни. Я присоединил свой тенор к капелии,
и мьі пели стройно и согласно:

У степу могила з вітром говорила...

Не кончивши зтой песни, мьі начали другую, а именно «Петруся»,
и я так громко пропел стихи —

Люблю, мамо, Петруся,
Поговору боюся, —

что капелия замолчала, а я на последней ноте проснулся. Очнувшись от
зтого сладкого сновидения, я посмотрел на флюгер. Ветер, слава Богу,
все тот же, не переменился. Поворочался, прочитал сколько помню сти-
хов из песни про счастливого белолицого соперника Гриця, снова за-
снул, моля Морфея продолжить прерванное милое сновидение.

Морфей исполнил мою молитву, только не совсем. Он перенес меня
в какой-то восточньїй город, утьїканньїй, как иглами, високими минаре-
тами. В тесной улице зтого восточного города встречаю я будто ренегата
Николая Зврестовича Писарева в зеленой чалме и с длинною бородою.
А безрукий Бибиков и рядом с ним Софья Гавриловна Писарева сидят на
балконе и тоже в турецком костюме. Они что-то говорили о Киевском па-
шальїке. Но мне на лицо вскочила холодная лягушка, и я проснулся. Пе-
ренеся одр свой в беседку, я снова бьіло скорчился под шинелью, но при
всем моем старании заснуть не мог. У меня все вертелся перед глазами ре-
негат Писарев с своим всемогущим покровителем и с своєю бездушной
красавицей супругой. Где он? И что теперь с отим гениальньїм взяточником
и с его целомудренной помощницей? Я сльїшал здесь уже, что он из Киє-
ва переведен бьіл в Вологду гражданским губернатором и что в Вологде
какой-то подчиненньїй ему чиновник публично в церкви во время обед-
ни дал ему пощечину. И после зтой истинно торжественной сценьї неиз-
вестно куца скрьілся так громогласно уличенньїй взяточник.

В ожидании утра я на зтом полновесном фундаменте построил кар-
кас позмьі вроде «Анджело» Пушкина, перенеся место действия на Вос-
ток. И назвал ее «Сатрап и Дервиш». При лучших обстоятельствах я не-
пременно исполню зтот удачно проектированньїй план. Жаль, что
я плохо владею русским стихом, а зту оригинальную позму нужно не-
пременно написать по-русски.

Есть еще у меня в запасе один план, основанньїй на происшествии
в Оренбургской сатрапии. Не присоединить ли его как яркий зпизод
к «Сатрапу и Дервишу»? Не знаю только, как мне бить с женщинами. На
Востоке женщинм — безмолвньїе рабьіни. А в моей позме они должньї
играть первьіе роли. Их нужно провести, как они и в самом деле бьіли,
немьіми, бездушними рьічагами позорного действия.

Если бьі я знал, что зта общипанная «Ласточка» (название почтовой
лодки) не принесет мне свободьі, я сегодня же приступил бьі к делу, во-
преки поговорке: тише едешь, дальше будешь.

Пока я записьівал свой сновидения, ветер отошел к весту и «Жаво-
ронок» (другая почтовая лодка) на всех парусах полетела в Гурьев. Не-
сносньїй ветер, мучительная неизвестность.

20 [июля]

Ильин день. Илия-космат; так пишется он в Библии.

Должно бьіть зтот библейский циник бнл безграмотний, потому что
не оставил по себе, подобно другим пророкам, писанного пророчества.
У палестинских магометан (если верить Норову) он пользуется таким
же почетом, как у евреев и христиан.

Ильин день. Ильинская ярманка в Ромни, теперь, кажется, в Полта-
ве. В 1845 году я случайно видел зто знаменитое торжище. Три дня сря-
ду глотал пнль и валялся в палатке покойного Павла Викторовича Свич-
ки. Сам он себя називал только огарком от большой свички и сальним
огарком. Зто бнл син того самого полковника Свички, что, шутки ра-
ди, закупил во время конт[ра]ктов в Києве все шампанское вино без вся-
кой коммерческой цели, а так, чтобн подурачить польских панов, при-
ехавших в Киев с единственной целью покутить. А в своем местечке
Городище (Пирятинского уезда) он учредил заставу, чтобьі не пропу-
скать никого, ни идущего, ниже в берлине едущего, не накормив его до
отвалу и не напоив до положення риз. После таких шуток натурально,
что после большой Свечки едва остался маленький огарок. Да и тот ско-
ро погас. Мир праху твоєму, мой благородний друже!

Тогда же я в первьій раз видел гениального артиста Соленика в роли
Супруна («Москаль-чаривньїк»). Он показался мне естественнее и изящ-
нее неподражаемого Щепкина. И московских циган тогда же я в первий
и в последний раз слишал и видел, как они отличались перед ремонтера-
ми и прочею пьяною публикою и как в заключение своего дико-грязного
концерта они хором пропели:

Не пьілит дорога,
Не дрожат листьі,
Подожди немного,
Отдохнешь и тьі, —

намекая зтим своим пьяннм покровителям, что им тоже не мешало бьі
отдохнуть немного и с силами собраться для завтрашнего пьянства.

Думал ли великий германский позт, а за ним и наш великий Лєрмон-
тов, что их глубоко позтические стихи будут отвратительно дико петн
пьяньїми циганками перед собором пьянейших ремонтеров? Им и во
сне не снилась зта грязная пародия.

Что же я еще видел тогда замечательного на зтом замечательном тор-
жище? Кажется, ничего больше. Познакомился с распутньїм стариком
Якубовичем (отцом декабриста) и с его меньшим сьіном Квазимодо, ко-
торому дал на честное слово до завтра два полуимпериала и которьіе,
разумеется, пропали. Еще познакомился с одним из бесчисленньїх чле-
нов фамилии Родзянки. И на третий день моего пребьівания в Ромни
купил на жилет какой-то материи, фунт донского бальїка и с непоиме-
нованньїм Родзянкою вьіехал из зтого омута на Ромодановский шлях.

Вот и все, что я на досуге припомнил о роменской ярманке по пово-
ду Ильина дня.

20-е июля — день, в которьій я предполагал проститься с моєю тюрь-
мою, так написал и Лазаревскому и Кухаренку, а ветер, олицетворенная
судьба, распорядилася иначе. Что делать, посидим еще за морем да по-
дождем погоди. В продолжение Ильина дня и ночи ветер не шелохнул-
ся. Мертвая тишина.

21 [июля]

Записавши роменские воспоминания, я по случаю воскресенья пошел
в укрепление побриться и от первого, унтер-офицера Кулиха, усльїшал,
что в 9-м часу утра пришла почтовая лодка. Побрившись, скрепя серд-
це, я возвращался на огород и, вьіходя из укрепления, встретил смотри-
теля полугоспиталя Бажанова, и он первьій поздравил меня с свободой.
21 июля 1857 года вії часов утра.

В первом часу получил Залецкого письмо от ЗО мая.

От трех часов пополудни до трех часов пополуночи под вербою с Фи-
ялковским пили чай и лимоновку и на видержку прочитали несколько
мест Либельта и нашли, что подобньїе книги пишутся для арестантов,
которьім даже Библии не дают читать. Замечание довольно резкое и поч-
ти верное. Но об зтом на досуге.

22 [июля]

По случаю сего радостного для меня собьітия можно бьі оставить не-
большой пробел в сей прозаической хронике. Но так как в физической
моей деятельности, или, лучше сказать, бездействии, не последовало ре-
шительной переменьї и, как кажется, раньше 8 дня августа не должно
ожидать сицевой переменьї, то во избежание решительного бездействия,
а паче соблазнительной лимоновки, и буду, не нарушая заведенного по-
рядка, по утрам нагревать свой чайник и число за числом стройно, как
солдатская шеренга, вести свой журнал. От безделья и зто рукоделье.

Сегодня комендант сказал мне, что он не может дать мне пропуск от
Новопетровского укрепления через Астрахань до Петербурга, потому что
>н не имеет приказа по корпусу о моем увольнении, и если таковой приказ
хе получится на следующей почте, то предполагаемое мною живописное,
покойное и дешевое путешествие Волгою не состоялось. Но зто поправ-
хая беда. В Оренбурге, с помощию друзей моих Бюрно и Берна, я восста-
ювлю свои оскудевшие фина[н]сьі. Жаль только, что ненужное удаление
>т прямого пути заставляет меня отказаться от желания видеть в нонеш-
іем году художественную виставку в Академии, опоздаю, а еіце больше
каль, что я должен отстрочить радостное свидание с Лазаревским и про-
іими моими земляками-друзьями. А еще более жаль мне, что совершен-
хо лишние 1000 верст отдалят от меня минуту блаженнейшего счастия.
^инутку, в которую я сердечною слезою благодарности омочу руку моей
шагороднейшей заступниць! графини Настасии Ивановньї и ее велико-
душного супруга графа Федора Петровича. О мои незабвенньїе благоде-
гели! Без вашего человеколюбивого заступничества, без вашего теплого,
зодственного участия к моей печальной судьбе меня бьі задушил всемо-
ущий сатрап в зтом безотрадном заточений. Благодарю вас, мои заступ-
ники, мои избавители. Вся радость, все счастие, вся моя светлая будущ-
ность суть ваше нетленное добро, мои единьїе, мои святне заступники!

Графу Федору Петровичу с зто[й] же почтою я напишу письмо. О как
5ьі мне не хотелось писать зтих бездушних каракуль, которие виража-
ют только одну чопорную ве[ж]ли[во]сть и ничего больше. Графине На-
стасии Ивановне я не могу теперь писать: все, что би я ни написал ей,
зто и тени не вьіскажет того восторженно сладкого чувства благодарно-
сти, которим переполнено моє сердце и которое я могу излить только
слезами при личном моем свидании с нею.

Лазаревскому вместо письма пошлю зти две тетради моего журнала,
пускай читает с Семеном во ожидании меня, его искреннего счастливо-
го друга.

На сегодня довольно. Пойду в укрепление, достану свежих чернил от
Кулиха, новое перо и бумаги на третью тетрадь для сего журнала. На-
стала новая зпоха, в моей старой жизни должно бить все новое.

23 [июля]

Кулих, снабдивш[и] меня бумагою, пером и чернилом, предложил мне
с собою пообедать, бить может, в последний раз. На такой трогательний
довод сказать било нечего, и я согласился тем охотнее, что и Фиялков-
ский, веселий и умний малий, случился тут же и тоже не отказивался от
солдатской трапези. Кулих как каптенармус к обикновенним щам и ка-
ше прибавил кусок жареной баранини, я достал из кармана большой огу-
рец (без зтого лакомства я не являюсь в укреплении). А Фиялковский то-
же достал из кармана и постави л на стол бутил ку с водкой. Непьішно, но
с аппетитом и так искренно-весело ми пообедали, как дай Бог всем добрим
людям так кажднй день обедать. За обедом и после обеда Фиялковский
------------—----------------------------

забавно подтрунивал над Кулихом, его чином и в особенности над его те-
пленьким местом. Кулих, чтобьі отделаться от неистощимого Фиялков-
ского, обратился ко мне с вопросом, как мне нравится книга, которую он
принес для меня из Уральска. Я, разумеется, сказал, что очень нравится,
на что Фиялковский страшно захохотал и громогласно назвал Либельта
просто дурнем за то, что он написал такую книгу. Пшевлоцкого за то, что
он купил зту книгу, а Кулиха дубельтовьім дурнем за то, что он 500 верст
нес на плечах своих зту пустую увесистую книгу. Кулих не на шутку оби-
делся такой нецеремонной критикой и требовал ясньїх доказательств на
такую грубую клевету. Чтобьі утишить возникавшую ссору, я пригласил
приятелей к себе на огород пить чай. Предложение бьіло принято, и мьі
отправились под мою вербу. Либельт лежал у меня под подушкой, и я во
ожидании чайника предложил Фиялковскому прочесть вслух страничку
из сего великого творения. Он охотно зто исполнил. Кулих не поверил
сльїшанному. Он думал, что Фиялковский импровизирует и продолжает
трунить над его тяжелою ношею. Вьірвал у него из рук книгу и прочитал
сам весь параграф «О фантазии». «Что?» — спросил Фиялковский наивно
изумленного Кулиха. «Пшевлоцкий, — отвечал он, — цивилизованньїй
дурень, вот и все». Насмешки Фиялковский возобновил с прежней си-
лою, пока не остановил его своим приходом общий наш приятель Кампи-
ньони. Зтот бессовестньїй пьяница ради рюмки лимоновки не постьідил-
ся подойти к нам и поздравить меня с получением свободьі. Мьі встали
и разошлись в разньїе сторони, предоставив в полное распоряжение не-
званого гостя чайник и бутьілку с лимоновкой. Вежливость за вежливость.

Ночь бьіла лунная, тихая, очаровательная ночь. Я долго гулял по ого-
роду. А нежньїе наши дамьі (комендантша и Бажанова), из опасения про-
студиться, сидели за сальньїм огарком в вонючей киргизской кибитке
и, разумеется, сплетничали. Им бьі предложить зстетику Либельта, что
бьі они из нее сделали? Наверное, папильотки. И зто естественно. Для
человека-материалиста, которому Бог отказал в святом, радостном чув-
стве понимания Его благодати, Его нетленной красоти, для такого полу-
человека всякая теория прекрасного ничего больше, как пустая болтов-
ня. Для человека же, одаренного зтим божественним разумом-чувством,
подобная теория также пустая болтовня, и еще хуже — шарлатанство.
Если би зти безжизненнне ученьїе зстетики, зти хирурги прекрасного,
вместо теории писали историю изящних искусств, тут била би очевид-
ная польза. Базари переживет целне легионн Либельтов.

24 [июля]

Перед рассветом прошел сильний дождь с грозою, и около огорода в за-
пруженную балку налилося с каменних оврагов столько води, что мож-
но плавать порядочной лодке, что ми и пробовали с Ираклием Алексан-
Дровичем после обеда. Жаль, что в зтой лощине песчаньїй грунт, и вода
[а поверхности его не может удержаться долго. А какое бьі бьіло укра-
іение и польза отому безводному месту.

Вечером капитан Косарев об'ьявил мне, с претензией на благодар-
[ость, что он, по приказанию коменданта, отдал приказ по полубатали-
•ну о моем увольнении. За что я нижайше благодарил господина комен-
,анта.

’5 [июля]

►есь день провел в гостях у Мостовского на ближней пристани. Он аре-
тован на неделю по распоряжению окружного начальника артиллерии
енерала Фреймана, вследствие кляуз своего цейхвахтера, отвратитель-
іейшего надворного советника Мешкова. Арест Мостовского ничего
ольше, как маска. А надворному советнику велено подать в отставку
[ передать свою подполковничью должность нижнему чину, какому-то
)ейерверкеру Михайлу Иванову. Зто в своем роде маска.

Перед вечером приехал на пристань комендант и взял меня с собою на
•город. А ввечеру еще раз покатались мьі на лодке по дождевому ставу.

6 [июля]

Сегодня во весь день и до половини ночи работал я над письмом графу
>едору Петровичу и ничего не мог сделать с отим неудающимся пись-
юм. Мне хочется вьісказаться как можно проще и благороднеє, а оно
ьіходит или вьісокопарно до смешного, или чувствительно до нелепо-
о, или, наконец, льстиво до подлого, но никак не вьіходит то, чего бьі
іне хотелось. Зто, вероятно, оттого оно у меня не клеится, что я еще не
іришел в себя от радости; нужно подождать, еще время терпит, раньше
августа почта не отправится из укрепления. Время еще терпит. Запи-
ать разве черновое на память и исподволь на досуге поправить во из-
ежание поговорки: поспешить — людей насмешить, как я зто сделал
юим ответом на письмо графини Настасии Ивановньї от 12 октября ми-
іувшего года, которьім она первая известила меня о предстоящей сво-
оде и на которое я хватил ей такую восторженную чепуху (второпях,
•азумеется), что она сочла меня или с ума спятившим, или просто пья-
[ьім. А чтобьі зтого и теперь не случилось, то напишу сначала черновое
[исьмо, а попростьівши немного, напишу и беловое.

Ваше сиятельство,
раф Федор Петрович.

Вашему великодушному заступничеству и святому, человеколюбиво-
іу участию графини Настасии Ивановньї обязан я моей новою жизнию,
юим радостньїм обновлением. Я теперь так счастлив, так невьірази-
ю счастлив, что не нахожу слов достойно виразить вам мою сердеч-
ую, мою бесконечную благодарность. Без вашего человеколюбивого,
христианского участия в моей безотрадной судьбе меня задушили бьі
в зтой широкой тюрьме, в зтой бесконечной безлюдной пустине. А теперь
я свободен, теперь независимо ни от чией воли я строю своє радужное
будущее, своє безмятежное грядущеє. Какая радость, какое полное сча-
стие наполняет мою душу при мисли, что я снова увижу Академию, уви-
жу вас, моего єдиного спасителя, и слезами радости и благодарности
омочу ваши чудотворящие руки. Молю Милосердого Господа сократить
путь и время к отому беспредельному счастию. А теперь, Боже Всемогу-
щий, усльїши мою чистую, искреннюю молитву и надолго-долго прод-
ли ваши драгоценньїе дни для славьі божественного искусства и для сча-
стия людей, близких вашему любящему сердцу.

21 июля получено здесь официальное известие о моем освобожде-
нии. В тот же день я просил коменданта дать мне пропуск через Астра-
хань до Петербурга, но он без воли вьісшего начальства не может зтого
сделать. И я для получения драгоценного зтого паспорта должен поби-
вать еще раз в Оренбурге и сделать по отому случаю 1000 верст лишних
почти по пустине. Но Господь Милосердий, помотавший мне исходить
во всех направленнях оту безлюдную пустиню, не оставит меня и на
зтом теперь коротком пути. Грустно только, что зтот ненужньїй путь от-
далит по крайней мере на месяц радостную минуту свидания с вами
и с графиней Настасией Ивановной, главной виновницей моего счастия.

Всемогущий и Премилосердьій Господь не оставил меня здоровьем
в зтом долголетнем и суровом испьітании; и любовь, которую я с ран-
него детства бессознательно питал к прекрасним искусствам, теперь по-
сьілает Он мне любовь сознательную и светлую и крепкую, как алмаз.
Живописцем-творцом я не могу бить, об зтом счастии неразумно било
би и помишлять. Но я, по приезде в Академию, с Божию помощию
и с помощию добрих и просвещенннх людей, буду гравером а 1а ациаііпіа
и, уповая на милость и помощь Божию и на ваши советн и покровитель-
ство, надеюсь сделать что-нибудь достойное возлюбленного искусства.
Распространять посредством гравюри славу славних художников, рас-
пространять в обществе вкус и любовь к доброму и прекрасному — зто
чистейшая, угоднейшая молитва Человеколюбцу Богу. И посильно бес-
користная услуга человеку. Зто моє единственное, непреложное стрем-
ление. На большее я не могу надеяться. И только буду просить не оста-
вить меня вашим просвещенньїм содействием в зтой моей милой
лучезарной надежде.	4

Целую руку моей святой заступницьі г[рафини] Н[астасии] И[ва-
новньї], целую вас, ваше семейство, целую все близкое вашему доброму
сердцу и остаюсь по гроб благодарньїй

художник Т. Шевченко».
Я не мог себе отказать в радости подписать под зтим черновьім письмом
«художник Т. Шевченко». В продолжение 10 лет я писался и подписнвался
«рядовой Т. Шевченко». И сегодня в первьій раз написал я зто душу ра-
дующее звание.

27 [июля]

Сегодня за обедом Ираклий Александрович сообщил мне важную худо-
жественную новость, вьічитанную им в «Русском инвалиде». Новость
зта для меня интересна своєю неновостью. «Инвалид» извещает, что на-
конец колоссальное чудо живописи, картина Иванова «Иоанн Крести-
тель» окончена! И бьіла представлена римской публике во время пребьі-
вания в Риме вдовствующей императрицьі Александрьі Федоровньї. И по
словам самого художника, в газете сказано скромного, произвела фурор,
какого он не ожидал. Дай Боже нашому теляти вовка з'ьистьі. Но мне
что-то страшно за автора «Марии Магдалиньї». Двадцатилетний труд
сохранил ли сочность и свежесть жизни, не увял ли он, как южньїй ро-
скошньїй цветок от долгого и ненужного поливания? Не заплесневел ли
он, как хмельное пиво от долгого брожения? Боже сохрани всякого ар-
тиста от такого печального и запоздалого урока.

Еще будучи в Академии, я много сльїшал об том колоссальном, тогда
уже почти оконченном труде. Художники нерешительно говорили об нем.
Аматори решительно восхищались, в том числе и покойньїй Гоголь. Карл
Павлович Брюллов никогда ни слова не говорил о картине Иванова, са-
мого же Иванова в шутку назьівал немцем, т. е. кропуном. А кропанье, по
словам великого Брюллова, верньїй признак бездарности, с чем я не могу
согласиться в отношении Иванова, глядя на его «Марию Магдалину».

Восторженное письмо Гоголя ничего не сказало художнику, ни даже
опитному знатоку об зтом произведении. Теоретики все одним миром
мазани. Граф де Кенси написал отличнейший трактат о «Юпитере Олим-
пийском» — статує Фидия. Издал его іп Еоііо великолепно, для своего
времени (в начале текущего столетия), и если бьі не приложил к своєму
роскошному изданию рисунков, художники би подумали, что душа са-
мого великого Фидия говорит устами вдохновенного графа. Но неуклю-
жие изобличители-рисунки испортили все дело. Как после зтого верить
зтим восторженним теоретикам? Говорит как будто би и дело, а делает
черт знает что. Почтенному графу, вероятно, нравились зти рисунки-
уродьі, если он приложил их к своєму ученому трактату.

Как би я бил рад, если бьі картина Иванова опровергла моє преду-
беждение. К коллекции моих будущих зстампов а 1а ациаііпіа прибавил-
ся бьі еще один великолепньїй зстамп.

О картине Моллера «Йван Богослов проповедует на острове Патмо-
се во время праздника бакханалий», о которой я случайно прочитал
в «Русском инвалиде», что она показьівается в Петербурге публично
в пользу раненньїх в Севастополе. Не знаю, почему я имею вьігоднее по-
нятие о картине Моллера, чем о многолетнем произведении Иванова.
28 [июля]

Еще вчера, т. е. в субботу вечером, уговорились мьі с Фиялковским про-
вести сегоднишний воскресньїй [день] где-нибудь подальше от против-
ного укрепления, и для сей уединенной радости назвали место в балке,
в глубоком диком овраге, верстах в пяти от укрепления, где можно най-
ти и защиту от солнца под скалами, и родниковую свежую воду. Угово-
рились мьі идти туда рано и провести весь день в ущельях зтого мряч-
ного оврага. Насчет провианта положено бьіло, чтобьі он взял кусок
сьірой бараниньї, фунтов 5-ть, для кебаба, хлеба соразмерную долю и бу-
тьілку водки. А я — чайник, чаю, сахару, стакан и 5-ть огурцов. Все ула-
жено как нельзя лучше, и дешево и забористо. И я уже по своєму обьїкно-
вению сибаритствовал умственно в обьятиях мрачного оврагя. Прошля
ночь, нястало утро, и солньїшко взошло, а Фиялковский не является на
огород, как мьі условились. Я ждать-пождать, а его все нет как нет. Я на-
грел чайник и принялся за чай, не переставая смотреть на укрепление.
Наконец ругнул я изменника хорошенько и принялся строчить новую
тетрадь. А Андрий Обеременко (огородник от подвижной команди
и близкий мой земляк), которого я пригласил с собою в балку в виде то-
варища и мехоноши, випивши вместо стакана чаю рюмку водки, при-
нялся ругать проклятого нечестивого ляха.

Поусумнившись достаточно в достоинстве многолетнего труда Ива-
нова, я закрнл тетрадь и пошел в укрепление разрешать задачу, задан-
ную мне паном Фиялковским. Прихожу, а он сидит на крьілечке около
казарм и ругает Дахмищина, солдата-жида, за то, что он не дает ему бо-
лее 20 копеек за койку. «А что же ти, — говорю я, — про балку забьіл?»
«Постой, дай кончить гандель», — говорит он. Кончивши гандель, он
признался мне, что от заката до восхода солнца тянул штоса и протя-
нулся до снаги. Кулих даже подушку взял. Пособолезновав немного о его
неудаче, я предложил снова путешествие в балку уже в 3 часа после обе-
да, взявши на свой кошт и хлеб, и мясо, и водку. Он охотно согласился,
и ми, сказавши друг другу «непременно», расстались. Взял я у артель-
щика в долг 5 фунтов бараниньї, столько же фунтов хлеба и, возвратясь
на огород, послал Оберем [єн] ка в кабак за водкою.

После обеда я по обикновению вздремнул немного под вербою, и ров-
но к трем часам собрались ми с Обеременком в дорогу. Собравшися,
уселись мьі снова под вербою, пробило 4 часа, нема нашего пана Фиял-
ковского. Андрий молча посмотрел на меня и принялся снова за свою
люльку-буруньку. Пробило и пять часов, а пана Фиялковского не видать.
Андрий снова посмотрел на меня и уже не витерпел — плюнул. Прошло
еще полчаса, и Андрий начал розташовувать торбу с провиантом и, ви-
нимая баранину, проговорил: «Понапрасну тилько добро знивечили.
Сказано — лях, — прибавил он как би про себя, — невира. То так и про-
паде, так и здохне невирою». Я не нашел нужннм убеждать Андрия
------------— • • •^699^* • • -------------

в противном, велел ему отдать баранину в комендантскую кухню и про-
сить повара зажарить ее к вечеру, а сам пошел на ближнюю пристань на-
вестить заключенного друга Мостовского.

Проходи мимо первой батарей, или флагштока, я увидел внизу под
скалою кучку солдат, играющих в орлянку. Сначала я не обратил вийма-
ння на зту весьма обьїкновенную картину. Но мне как будто шепнул кто-
то, не здесь ли Фиялковский? Всматриваюсь и глазам не верю. Мой Фи-
ялковский, спустив с правого плеча шинель, с ловкостью знатока дела
бросил что-то вверх, кружок игроков бьістро поднял голови и потом
медленно опустил, крикнувши: «Орел!» Фиялковский нагнулся очистить
кон, а я, пожелав ему успеха, пошел далее.

Погостивши у Мостовского до восхода едва ущербленной луньї, я со-
брался в обратньїй путь. Прощаясь, он благодарил меня за навещение
и еще за то, что два года тому назад я не принял его благородного пред-
ложения поселиться у него на квартире. Теперь он только понял, какую
подлую кляузу мог вивести Мешков из нашего сожительства. У него не
дрогнула би рука воспользоваться силою воєнних уголовннх законов,
где сказано, что офицер, позволивший себе фамильярное обращение
с нижним чином, предается воєнному суду. Теперь только он увидел про-
пасть, от которой я его отвел, зная лучше отвратительного надворного
советника Мешкова.

Ночь лунная, тихая, волшебная ночь. Как прекрасно верно гармони-
ровала зта очаровательная пустинная картина с очаровательними стиха-
ми Лєрмонтова, которне я невольно прочитал несколько раз как лучшую
молитву Создателю зтой невнразимой гармонии в своем бесконечном
мироздании. Не доходя укрепления, на каменистом пригорке я сел отдох-
нуть. И глядя на освещенную луной тоже каменистую дорогу, и еще раз
прочитал:

Вьіхожу один я на дорогу,

Предо мной кремнистьій путь блестит.
Ночь тиха, пустиня внемлет Богу,
[И] звезда с звездою говорит.

Отднхая на камне, я смотрел на мрачную батарею, високо рисовавшу-
юся на скале, и многое, многое вспомнил из моей прошлой невольниче-
ской жизни. В заключение поблагодарил Всемогущего Человеколюбца, да-
ровавшего мне силу души и тела пройти зтот мрачньїй, тернистий путь,
не уязвив себя и не унизив в себе человеческого достоинства.

Успокоив себя святою молитвою, я побрел тихонько на огород, нару-
шив глубокую тишину очаровательной ночи песнею:

Та нема в світі гірш нікому,
Як сіромі молодому.
Не доходи с полверстьі до огорода (зто уже бьіло в первом часу но-
чи), меня встретил Андрий Обеременко вопросом: «Де це вас Бог но-
сить до такои доби?» — У гостях, кажу, був. — «Та я бачу, що в гостях,
бо добри людьі тилько йдучи з гостей спивають». Я, как буДто не сльїшу
его слов, запел:

Іде багач, іде дукач,

П’ян шатається,
Над бідною голотою
Насміхається.

— Та годи вже вам, — перебивает меня ласково Андрий, — идить луч-
че та покладиться спать. — А я продолжаю:

Один веде за чуприну,
Другий з тила б’є, —
Не йди туди, вражий сину,
Де голота п’є.

Андрий, убедившись, что я совершенно пьяньїй, взял меня осторож-
но под руку, привел к вербе, разостлал свою шинель, нарвал и положи [л]
под голову бурьяну, положил меня, перекрестил и ушел. Мне не прихо-
дилося разочаровьівать старика в его богоугодном подвиге и тем более
являть перед ним свой лицедейские качества. Я от души молча поблаго-
дарил его и, недолго поворочавшись, заснул.

29 [июля]

Видел во сне Семена Артемовского с женою, вьіходящего от обедни из
церкви Покрова. На Сенной площади будто бьі разведен парк, деревья
еще молодьіе, но огромньїе, в особенности поразил меня своєю величи-
ною папоротник. Настоящий китайский ясень. В парке встретили Кули-
ша, тоже с женой, и вместе пошли в гости к Михайлу Лазаревскому.

Все, что сердцу дорого, сгруппировалось на зтот раз в моем сновиде-
нии. И если б не проклятьіе курчата своим несносньїм чокотаньем меня
разбудили, я непременно бьі увидел еще кого-нибудь из дорогих моих
друзей. И мало того, что бегают около тебя, визжат, кокочут. Нет, нуж-
но еще тебе на лицо вскочить да за нос ущипнуть. Счастлив тьі, храбрьій
молодец, что не попался мне под руку, а то бьі я оторвал смелую голову,
чтобьі тьі знал, как клевать доброго человека, когда он спит и видит во
сне такие отрадньїе, мильїе серд[ц]у лица.

Разбуженньїй так некстати чубатеньким нахалом, я встал и ушел в бе-
седку с твердим намерением продолжить прекрасное видение. Но при
всем моем желании зтот проект мне не удался. Солнце, которое другой
раз так вяло, медленно подьімается из-за горизонта, тут как на смех би-
стро вискочило, как би желая поощрить бесчеловечньїй поступок
чубатого нахала и поднять на ноги смиренно в углах дремавших мух. Де-
лать нечего. Трудно противу рожна прати, делать нечего, я встал,
уготовал себе трапезу, т. е. чай, и пошел искать человеколюбивого Ан-
дрия, так любовно успокоившего меня вчера под вербою. Чтобьі столь
милосердий подвиг достойно оценить, я думал его попотчевать

Чаєм шклянкою
І горілки чаркою.

Но увьі! Зто доброе намерение мне не удалось. Андрий (чего я никак
не ожидал) спал сном праведника в своей темной землянке. Зная из недав-
него опнта, как невежливо и нехорошо нарушать чужой покой, я оставил
Андрия в покое, вполне уверенньїй, что старик позволил себе лишнюю чар-
ку, что с ним если и случается, то весьма, весьма редко. Артиллерийский
огородник, его друг и товарищ по землянке, приятно рассеял моє не со-
всем вьігодное предположение в отношении Андрия. Он сказал мне, что
прошлой ночью Андрий бнл очередньїм ночньїм сторожем огорода и, раз-
умеется, вовсю ночь не спал. Так теперь и пополняет ущерб.

Делать нечего. Чаю шклянку и горилки чарку отложил до другого
разу, а теперь напишу несколько строк в моем журнале на память о те-
бе, мой настоящий, простой, благородний земляк.

Вскоре по прибнтии моем в укрепление, я заметил в солдатской пу-
блике (другой публики в укреплениях не имеется), в зтой однообразной
жалкой публике, совершенно не солдатскую фигуру. Походка, физионо-
мия, даже шапка-чабанка — все в нем обличало моего земляка. Спраши-
ваю, что зто за человек такой. Мне отвечают, что зто Андрий, госпиталь-
ньій служитель и хохол. Зтого-то мне и нужно. Физиономия его показалась
мне более суровою, нежели вообще у земляков моих. И потому-то я начал
с ним сближаться издалека и осторожно. Удостоверившись от его ближай-
шего начальства, от унтер-офицера Игнатьева и капитана Балагурова,
смотрителя полугоспиталя, что Андрий Обеременко примерной чест-
ности и трезвой жизни человек, я начал искать случая поговорить с ним
наедине по-своему. Но он как будто би заметил мой манери и, как каза-
лось, старался отклонить от себя зту честь. Меня зто более подстрека-
ло на сближение.

Большую часть бессонньїх ночей в Новопетровском укреплении про-
вел я, сидя на крьілечке у офицерского флигеля. Однаждн, зто било зи-
мой часу в третьем ночи, сижу я по своєму обнкновению на крилечке,
смотрю — из лазаретной кухни внходит Андрий. Он тогда занимал
должность хлебопека и квасника. Завидное место огородника я уже ему
вьіхлопотал. «А що, — говорю я, — Андрию, и тоби, мабуть, не спить-
ся?» «Та не спиться, матери его ковинька», — сказал он. Я затрепетал,
услнша его чистий, неиспорченннй родной внговор. Я попросил его
посидеть трохи со мною, на что он неохотно согласился. Разговор начал
я, как зто обьїкновенно водится между солдатами, спросом, которой зем-
ляк губернии и т. д. На мой спрос Андрий отвечал, что он губернии Ки-
евской, повита Звенигородского, из села Ризанои, «тут, коло Льісянки,
колбі чувальї», — прибавил он; а я прибавил, что не тилько чував, а сам
бував и в Льісянци, и в Ризаний, и в Русаливци, и всюдьі. Одним словом,
оказалось, что мьі самьіе близкие земляки. «Я сам бачу, — сказал он, —
що мьі свой, та не знаю, як до вас приступити, бо ви все то з офицера-
ми, то з ляхами тощо. Як тут, думаю, до его пидийтьі. Може, воно й сам
який-небудь лях, та так тилько ману пускає». Я принялся снова уверять
его, что я настоящий его земляк, искренно желал продолжать разговор,
но пробило 3 часа, и он ушел топить печь для хлебов и для квасу.

Так началося наше личное знакомство с Андрием Обеременком. И чем
далее — более узнавали ми друг друга и более привязнвались друг к дру-
гу. Но наружньїе отношения наши остались те же самьіе, что и в первое
наше свидание. Он себе не позволял ни одного шагу наружного сближе-
ния, ни тени ласкательства, как зто делали другие. Подозревая во мне, не
знаю почему, богача-земляка и даже родственника коменданта, Андрий
наравне с другими верил во все зто, но при других он даже не кланялся со
мною, чтобн не подумали другие, что он навязнвается ко мне в друзья.
Местом наших постоянньїх свиданий било помянутое крилечко, а вре-
мя — ночь, когда все, кроме перекликавшихся часових, спало. Невозму-
тимо холодная и даже суровая наружность его обличала в нем человека
жесткого, равнодушного. Но зто маска. Он страстно любит маленьких
детей, а зто верннй знак сердца кроткого, незлобивого. Я часто как жи-
вописец любовался его темно-бронзовой усатой физиономией, когда она
нежно льнула к розовой щечке младенца. Зто била одна-единственная ра-
дость в его суровой одинокой жизни. Независимо от его простого благо-
родного характера, я полюбил его за то, что он в продолжение двадцати-
летней солдатской пошлой, гнусной жизни не опошлил и не унизил
своего национального и человеческого достоинства. Он остался верньїм
во всех отношениях своей прекрасной национальности. А такая черта бла-
городит и даже неблагородного человека. Если мелькали светлне мину-
ти в моем темном долголетнем заточений, то зтими сладкими минутами
я обязан ему, моєму простому благородному другу Андрию Обеременку.

Пошли же тебе Господи, мой неизменннй друже, скорий конец ис-
пьітанию. И поможи тебе Пресвятая Матерь Всех Скорбящих пройти
зти безводнне пустнни, напиться сладкой Днепровой води и вдохнуть
в измученную грудь живительннй воздух нашей прекрасной, нашей ми-
лой родини!

В продолжение дня я не видался с Андрием. Перед вечером пошел
я нарисовать вид первой батарей с того самого места, с которого я но-
чью любовался ею, возвращаясь от Мостовского. Когда-нибудь сделаю
акварельний рисунок. Уже стемнело, когда я возвратился на огород. Под
вербою сидел Андрий и встретил меня таким вопросом: «А що мьі бу-
дем робить з отим мнясом?» — «З яким?» — «А що на льоди другий день
валяється». — «Собакам його викинуть. А як не смердить, то повечеря-
єм». — «Я вже вечеряв». «А я не хочу вечерять», — сказал я и уже хотел
идти в беседку. «А знаєте що?» — сказал Андрий, останавливая меня.
«Не знаю що». — «Ходимо з отим мнясом завтра раненько в балку та по-
снидаем до ладу». — «Добре, ходимо». — «Та не берить з собою отого
цигана, отого проклятого ляха. Нехай вин сказиться». — «Добре, не
визьмемо никого». И мьі расстались.

5 августа

В 5-ть часов вечера припльїл я на самой утлой рнбачьей ладье в город
Астрахань. Все зто так нечаянно и так бистро совершилось, что я едва
верю совершившемуся. Я, как во сне виденную, припоминаю теперь про-
гулку мою в балку с Андрием Обеременком, после которой на другой
день, т. е. 31 июля, Ираклий Александрович внезапно согласился дать
мне пропуск прямо в Петербург. На другой же день он сдержал своє сло-
во, а на третий, т. е. 2 августа в 9 часов вечера, оставил [я] Новопетров-
ское укрепление. И после трехдневного благополучного плавания по мо-
рю и по одному из многочисленннх рукавов Волги прибьіл в Астрахань.

6 [августа]

Астрахань — зто остров, омнваемнй одним из протоков Волги, перере-
занннй рядом вонючих болот, назнваемьіх рекою Кутумом, и каналом,
ни в чем не уступающим реке Кутуму. Полуостров зтот окружен густим
лесом мачт и уставлен живописними бедннми лачугами и серими, весь-
ма неживописннми деревянннми домиками с мезонинами, не похожи-
ми на лачуги потому только, что из них внглядьівают флотские и вооб-
ще официальнне физиономии. Всю зту огромную безобразную серую
кучу мусору венчают зубчатне бельїе стени Кремля и стройннй вели-
колепннй пятиглавьій собор московской архитектурьі 17-го столетия.
Таков город Астрахань. Но не таким он мне представлялся, когда я, под-
ходя к Бирючей Косе (главная застава в устьях Волги), увидел сотни,
правда, безобразних кораблей, нагруженньїх большею частию хлебом;
мне представлялась Венеция времен дожей, а оказалось — гора мншь
родила. А проток Волги, окружающий Астрахань и сообщающий ее с Ка-
спийским морем, глубиной и шириной Босфору не уступит. Но проток
зтот омнвает не Золотой Рог, а огромную кучу вонючего навоза. Где же
причина зтой нищетьі (наружной) и отвратительной грязи (тоже наруж-
ной) и, вероятно, внутренней? Где зта причина? В армяно-татарско-кал-
мьщком народонаселении или в другой какой политическо-зкономиче-
ской пружине? Последнее вероятнее. Потому вероятнее, что и другие
наши губернские города ничем не уступают Астрахани, исключая Ригу.
Из множества частньїх пароходов теперь ни одного нет в Астрахани
по причине Макарьевской ярманки. Пароход «Меркурий» возвратится
в Астрахань не прежде 15 августа, а к 20 августа нагрузится и пойдет
в Рьібинск и меня довезет до Нижнего. А пока я волею-неволею делаю-
ся соглядатаем сего нарочито грязного города.

7	[августа]

Ай да Астрахань! Ай да портовий город! Ни одного трактира, где би
можно хоть как-нибудь пообедать, а о квартире в гостинице и говорить
нечего. Зашел я в одну сегодня из так називаєм[их] гостиниц на Косе
Герап (на астраханском Золотом Роге), спросил чего-нибудь поесть. И за-
пачканннй вертлявий половой отвечал мне, что все, что прикажете, все
єсть, кроме чаю. А на поверку оказалось, что ничего не имеется, кроме
чая, даже обнкновенной ухи. Зто в Астрахани, в городе, которий поло-
вину огромного русского царства кормит осетриной! И если би не при-
ехал сюда, по делам служби, двумя месяцами прежде меня, Новопетров-
ского укрепления плац-адьют[ант] Бурцов, то мне пришлось би ночевать
если не на улице, так в калмьщкой кибитке. Они здесь так же чисти, как
и грязнне лачуги, но гостеприимнее. Спасибо Бурцову, он приютил и на-
кормил меня в зтом негостеприимном улусе.

8	[августа]

На человека, прозябавшего, как я, семь лет в нагой пустине, всякий, да-
же богоспасаемьій город Белебей (самьій ничтожньїй городишка Орен-
бургской губернии), должен бьі бнл сделать приятное впечатление. Со
мной случилося не так. Стало бьіть, я не совсем еще одичал. Зто хоро-
шо. Сегодня поутру вьішел я в город с намерением отьіскать колбасную
лавку, чтобьі запастись прочной провизией для дороги и попристальнее
всмотреться в наружность города. Проходя по Московской улице (Нев-
ский проспект), у меня начало сглаживаться первое неприятное впе-
чатление. Улица хоть куда. Дома большею частию трехзтажнне, укра-
шенньїе снизу, как водится, вьівесками, преимущественно голубими
с золотом. Из лавок, преимущественно галантерейних, внгляднвают вя-
ло красивне армянские, а изредка и персидские внразительнне физионо-
мии. Гостиний двор, несмотря на массу, здание легкое и даже грациозное,
здание во вкусе Гваренги. Губернаторский дом тоже здание массивное,
в отношении к частннм домам, бельзтаж, а-ля ренессанс, смотрит весело,
вроде бонтонного отеля, поддерживаемнй массивною галереєю аркад, под
которнми помещаются лавки с разннми благородними товарами, в том
числе и с кумисом. Сначала меня зто поразило своей дисгармонией —
в жилище представителя верховной власти лавки с разньїми товарами,
в том числе и с кумисом. Странно. Но как мирная промншленность не
может иначе процветать, как под згидою власти, то я на зтой мисли по-
мирился и пошел далее. Обойдя вокруг покритий пнлью сквер, я вн-
шел в дру[гу]ю, параллельную Московской, улицу, уже менее украшен-
ную вьівесками и армянами. Из зтой ничем особенно не примечательной
улицн я взял налево и, перейдя деревинний мост, очутился за Кутумом.

Пройдя шагов сто по улице, перед домом, наружностию своей напо-
минающим загородннй трактир средней руки, деревинний, однозтаж-
ньій, с бельведером, и по широкой, окружающей бельведер галереє, уса-
тьій кавалер в сером пальто-сак и с серебряньїм Георгием прохаживается
и с достоинством посматривает на снующихси плебеев, калмнков и татар.
Настоящий гренадер под фирмою Лон-лакея. Не дворянское ли зто астра-
ханское собрание? — подумал я и хотел идти далее, как мне мелькнула
в глазах над воротами желтая табличка с надписно: «Дом Сапожник[ов]а».
Не будь Александр Александрович Сапожников бриллиантовою звездою
астраханского горизонта и безмездним астраханским метрдотелем, я за-
шел би к нему, как старому знакомому, но зти великолепнне его недостат-
ки меня остановили.

За домом и садом Сапожникова виднн вдали лачуги. Я как живопи-
сец люблю шляться по зтим грязним живописним закоулкам, но как че-
ловек, искренно любящий человека, я перед домом миллионера сделал
налево кругом и вскоре очутился в центре города.

В центре города, т. е. на Московской улице, зашел я в гостиницу под
фирмою «Москва», спросил себе пару чаю и уселся в компании татар
и армян. Машину накрутил какой-то молодец в солдатской шинели,
и она задребезжала увертюру «Роберта-Дьявола». Несмотря на отсут-
ствие всякой гармонии, меня тронула, и до слез тронула, зта изуродо-
ванная красавица мелодия. Значит, я давно уже не слушал ничего и по-
хожего на музику. Барабан и горн очерствил мой слух, но не очерствил
сердца, воспринимающего прекрасное.

После увертюри «Роберта» машина зашипела «Уж как веет ветерок».
Я и зто шипение прослушал с наслаждением и, почти примиренний
с Астраханью, заплатил пятиалтьінннй за чай, вьішел на улицу.

Московская улица. Существует ли хоть один губернский город в Рос-
сии без Московской улицн? Кажется, нет. А без колбасной лавки суще-
ствуют многие губернские города, в том числе и портовий город Астра-
хань. Дрянь, никуда не годний портовий город Астрахань. Я обошел все
главнне и неглавние улицн. Прочитал всех цветов большие и малне вн-
вески, говорившие большею частию о продаже чихиря и панских товаров,
но ни одна из них не сказала о продаже копчених колбас. Зх, немцн, нем-
цн сарептские, и вьі акклиматизировались, а я наверняка рассчитнвал на
вашу стойкую колбасолюбивую натуру.

После обеда, по наставлению Авдотьи, кухарки Бурцова, пошел я отн-
скивать немецкую булочную, в которой, по ее словам, продаются и не-
мецкие колбасьі. Топография города уже мне более или менее известна.
И я, по указаниям той же Авдотьи, без особенного труда нашел немец-
кую булочную. Добродушная круглая физиономия немца вьітянулась
и осторожно ульїбнулась, когда я вместо булки спросил колбасу. Но как
я не шутя спрашивал, то немец не шутя и отвечал мне, что он булочньїй,
но не колбасньїй мастер, и что колбасного мастера во всем городе нет ни
одного, и что если в сарептской лавке я не найду зтого товару, то до са-
мого Саратова я не увижу ни одной колбасьі. Но так как сарептская лав-
ка, по сказаниям того же немца, весьма не близка к центру города, то
я и отложил мои поиски до завтрашнего дня.

Сегодня 8-е августа. Сегодня вьійдет почтовая лодка из Новопетров-
ского укрепления в Гурьев-городок и возьмет с собою Фиялковского
и прочих освобожденньїх вместе со мною. Желаю тебе лучшей будущ-
ности, Фиялковский, тьі вполне ее достоин. На расставаньи он и Мо-
стовский дали мне свои будущие адреси, но едва ли у нас завяжется ког-
да-нибудь переписка, потому что я не принадлежу к касте пустомелей,
а они, как люди более меня практические, тоже не будут переливать из
пустого в порожнєє. Но я всегда сохраню воспоминание об вас, мои бла-
городньїе друзья.

9	[августа]

В 5 часов утра пошел я от нечего делать на косу (пристань) проведать
моих новопетровских аргонавтов, так бистро перепливших со мною
Хвалннское море. Рибу они свою продали, купили хлеба и с зтим золо-
тим руном отплнвут завтра к пустинним берегам полуострова Ман-
гишлака. Желаю вам счастливого плавания, бесстрашньїе плаватели. По-
клонитеся от меня прибрежннм скалам, на которнх я провел столько
бессонньїх ночей. Поклонитеся от меня коменданту и благородному Мо-
стовскому. И больше никому.

Простившись с аргонавтами, я прошел на малне исадьі (сьестной ба-
зар). Кроме фрукт [ов], огородной зелени и хлеба печеного, на зтих иса-
дах я ничего не заметил, мясо не продается по случаю поста, а риба про-
дается на лодках. Публика рнночная, как и везде, перекупки, повара
и кухарки, изредка попадается заплившая жиром купчиха-гастроном-
ка да такого же содержания особа духовного чина, сугубо рачащая о пло-
ти греховной. У щеголя краснобородого кизнлбаша купил я за 5 копеек
серебра 5 головок чесноку (зто добро доставляется сюда из Персии) и от-
правился в Кремль полюбоваться вблизи красавцем собором. Он, как
щеголь 17-го века, красуется в кружевах перед всем городом.

По слухам знаю я о существовании книги под названием «Описание
города Астрахани». Но о приобретении ее здесь, на месте, и помишлять
нечего. Город, не имеющий книжной лавки, значит, и читателей не име-
ет. А как би кстати иметь теперь в руках зту книгу. Там, верно, помеще-
ньі документальнне сведения о времени построения Кремля и собора,
как главнне украшения города. Кто же мне заменит зту дорогую книгу?
К кому обратиться мне с моим любопьітством? И как ранняя обедня еще
не отошла, то я пошел прямо в собор с целию встретить там священни-
ка и обратиться к нему с моей антикварской любознательностью. К сча-
стию моєму, я встретил самого ключаря собора отца Гавриила Пальмо-
ва. Так он мне рекомендовался. Но удовлетворить моє любопьітство
сегодня он не мог по недостатку времени и назначил мне свидание в со-
боре в воскресенье после поздней обедни. Подожду.

10	[августа]

Ходил в контору «Меркурия» узнать, скоро ли прилетит зтот сьін Юпи-
тера. И мне сказали, что его ожидают не ближе 15 августа, а к 20 августа
вьійдет обратно в Нижний. Ожидание, как всякое ожидание, несносно.
Но к зтому ожиданию лепятся еще издержки, которьіе я думал устра-
нить, прилепившись у Бурцова на'квартре. А он, как на грех, вздумал
жениться (зто общая слабость Новопетровского гарнизона). 17 августа
у него свадьба, и я, разумеется, оказался совершенно лишним челове-
ком. С целью отьіскать себе угол на несколько дней, пошел я шляться по
переулкам вокруг контори «Меркурия». Здесь все заперто, кроме скво-
решниц на високих шестах, свидетельствующих о жилищах меломанов.
Постучался я в несколько запертих ворот наугад, потому что билетиков
здесь над ворота [ми] не приклеивают, как зто водится в порядочннх го-
родах. После долгих поисков удалось мне открнть наемннй чулан с ми-
ниатюрньїм окном, виходящим прямо на помойную яму. На безрнбьи
и рак риба, на безлюдьи и Фома человек, говорит пословица. Вследствие
зтой мудрой пословицн, с завтрашнего дня я ночую в чулане за 20 коп.
серебра в сутки, 6 рублей в месяц чулан с помойною ямой! Да зто хоть
и в Сан-Франциско, так впору.

Давши задаток, я пришел к Бурцову, и, по случаю духоти и пили на
улице, я пробнл весь день в комнате, написал радостнне письма друзь-
ям моим Лазаревскому и Терну. Кухаренку напишу завтра. Ожидаю от не-
го ответа на «Москалеву криницю». Не знаю, что значит его молчание?

Перед вечером вншел я, как говорится, и себя показать й на людей
посмотреть. Вншел я на набережную канала. Здесь зто Англинская на-
бережная, в нравственном отношении, а в физическом — деревянная,
досчатая. Канал сам по себе дрянь. Но как дело частного лица, зто про-
изведение гигантское, капитальное. Я не мог добиться время его постро-
ения, узнал только, что он построен на кошт некоего богатого грека Вар-
вараци. Честь и слава покойному зллину. Так на зтой-то набережной по
вечерам рисуется цвет здешнего общества.

Женщинн здешние ненатурально бели и преимущественно чахоточнн.
Мужчини вообще в белнх фуражках с кокардою, не исключая и муж-
чин гражданского ведомства. Непонятная любовь к ливрее. Нередко
23*
попадаются львьі и львицьі, зти повсеместнне плотоядньїе не климатизи-
руются, они и здесь такой же шерсти, как и в Архангельске, как и везде.
Плебейская же физиономия калмика и татарина здесь редко покажется,
ее место на исадах и в грязньїх переулках. Всматриваясь пристальнее в го-
сподствующую здесь узкоглазую физиономию калмика, я нахожу в ней
прямодушное, кроткое внражение. И зта прекрасная черта благородит
зтот некрасивий тип. Вернейшие слуги и лучшие работники здесь суть
калмики. Любимий цвет — желтьій и синий, пища — какая угодно, не ис-
ключая и падали. Место жительства — кибитки, а занятия — рибная лов-
ля и вообще тяжелая работа. Мне поправились зти родоначальники мон-
гольского племени.

11	[августа]

После поздней обедни в соборе обязательннй отец Гавриил показал мне
ризницу собора, замечательную немногими, но по достоинству работьі
и старини весьма редкими вещами. Первое, что он мне показал, зто пла-
щаница, шитая шелками и золотом, времен Йвана Грозного и, по преда-
нию, отбитая у Марини Мнишек. 2. Печатное, плохо сохранившееся
Евангелие 1606 года. 3. Сакос, шелками и золотом шитий, єпископа
Иосифа, убиенного Разиньїм. 4. Фелон, шелками и золотом шитий, того
же єпископа. 5. Архиерейский посох удивительно тонкой работи, дар
царя Бориса Годунова. 6. Серебряннй ковш искусной работи, дар царя
Петра Первого 1701 года. Огромннй потир венецианской работи 1705 го-
да. Время заложения собора — 1698 года, и освящения — 1710 года
14 августа. На вопрос мой, кто бнл архитектором зтого колоссального
и прекрасного собора, отец Гавриил отвечал — простой русский мужи-
чок. Не мешало бьі Константину Тону поучиться строить собори у зто-
го русского мужичка. Я, разумеется, не противуречил и спросил его о вре-
мени построения Кремля. Он отвечал: «Борисом Годуновнм. А малий
Троицкий собор построен царем Йваном Грозним вскоре после взятия
у татар Астрахани», — прибавил он, замьїкая ризницу. И на том спасибо.

12	[августа]

В 7 часов утра пришел сверху пароход «Князь Пожарский», принадлежа-
щий компании «Меркурия». Я пошел в контору справиться о его обрат-
ном рейсе. Определительно в конторе мне ничего не сказали. Хотел взять
билет, и его не дали за отсутствием главного приказчика. В надежде на
скорое отплнтие и по случаю умеренной духоти, я пошел шляться из ули-
цн в улицу, не теряя надеждьі отнскать хоть какую-нибудь колбасную лав-
ку. Но увн! Кроме пили, смраду и вечной вивески — продажа чихиря,
я ничего не встретил.

Чем дальше в лес, тем больше дров. Возвращаясь из сарептского ма-
газина, в котором все єсть, кроме копченой колбасн и сарептскоц гор-
чицьі в банках, ругнул я моих приятелей-немцев, разумеется, вьійдя на
улицу. Полюбовал ся вьічурно-грубой старой архитектурой церкви Рож-
дества Богородицьі, морского ведомства. И по наставлению отца Гаври-
ила пошел отьіскивать градскую библиотеку. Против губернаторского
сквера прочитал я на бледно-голубой вьівеске: «Публичная библиотека
для чтения». «Браво, — подумал я, — в Астрахани публичная библиоте-
ка. Стало бьіть, и чтецьі имеются». Замарашка мальчуган указал мне вход
в зто святилище, и я благоговейно поднялся во второй зтаж и вступил
в единственную залу библиотеки. Библиотекарь, в сертуке с красним во-
ротником и с гренадерскими усами, которого я принял за полицейско-
го чиновника, сказал мне, что книги Рьібушкина «Описание города
Астрахани» в настоящее время в библиотеке не имеется, а что она нахо-
дится у бухгалтера общественного призрения Васильєва. Я обьяснил
ему, что я нездешний, но он все-таки послал меня в приказ обществен-
ного призрения. Делать нечего, отправился к помянутому бухгалтеру
Васильєву. И от сего почтенного старичка получил надежду прочитать
книгу Рьібочкина завтра в 9 часов утра.

13	[августа]

Переночевал кое-как в новой квартире, или, вернее, в чулане. Поутру
пошел отворить ставню, и меня какой-то сьітьій бородач окатил помоя-
ми из полоскательной чашки и меня же вьіругал за то, что меня чорт но-
сит спозаранку под окнами. Я ругнул его бородатим старим ослом и от-
правился к Бурцову чай пить. После чая написал Кухаренку письмо,
нарочито небольшое. И с лоскутком бумаги и кусочком карандаша по-
шел в Публичную библиотеку для чтения. Библиотекарь с красним во-
ротником и гренадерскими усами обьявил мне, что бухгалтер Васильєв
не сообщил еще желаемой мною книги. Я остался ждать, потому что бух-
галтер Васильєв вчера сам мне обещал представить книгу в библиотеку
непременно к 9 часам.

В ожидании «Описания города Астрахани» Рьібушкина я спросил ка-
талог Публичной астраханской библиотеки. Каталог тоже бнл на дому
у какого-то важного лица (не у Сапожникова ли?), и так без каталога в ру-
ках я увидел на полках запнленннй «Вестник Европн», длинную фалан-
гу «Московского телеграфа», в нескольких зкземплярах графа Хвостова,
Державина, Карамзина, «Дух законов» и Свод законов с прибавлениями,
а остальнне полки завал єни твореннями Дюма и Сю не в подлиннике.
О манускриптах, касающихся истории города и края, я, не знаю отчего,
совестился спросить.

Но что всего интереснее било для меня в зтой Публичной библиоте-
ке — зто «Русский вестник», журнал, уже несколько лет издаваемьій,
а я его сегодня в первьій раз вижу. В какой же я дикой пустине прозя-
бал до сих пор.
Первая книжка «Русского вестника» за 1856 год попалась мне в руки,
оглавление мне понравилось. Там бьіли вьіставленьї имена Гоголя, Со-
ловьева, Аксакова, имена, хорошо известньїе в нашей литературе. Я раз-
вертьіваю книгу, и мне попалась литературная летопись. Читаю, и что
же я читаю? Наша славная-преславная Савор-Могила раскопана. Наш-
ли в ней какие-то золотьіе и другие мелочи, не говорящие даже, действи-
тельно ли зто бьіла могила одного из скифских царей.

Я люблю археологию. Я уважаю людей, посвятивших себя зтой таин-
ственной матери истории. Я вполне сознаю пользу зтих раскапьіваний.
Но лучше бьі не раскапьівали нашей славной Савор-Могильї. Странная
и даже глупая привязанность к безмолвньїм, ничего не говорящим кур-
ганам. Во весь день и вечер я все пел:

У степу могила

З вітром говорила.

Повій, вітре буйнесенький,
Щоб я не чорніла.

14	[августа]

В продолжение ночи шел проливной дождь. И из пьільной, серой Астра-
хани поутру я увидел Астрахань черную, грязную. Вооружившись турк-
менским чапаном, я пошел к Бурцову пить чай. Потом отнес на почту
письмо и пошел в библиотеку. Но сия Публичная библиотека, вероятно,
по случаю дождя и грязи бьіла заперта. И я, поклонившись дверям сего
недоступного таинственного святилища, ушел восвояси с миром, дивя-
ся бьівшему.

И что мне зтот Рьібочкин так завяз в зубах. Интереснейшее в Астра-
хани и без его указаний я видел (соборную ризницу), а об остальном
стоит ли хлопотать? Не стоит.

15	и 16 [августа]

В день Успения Пр[есвятой] Б[ого]р[одицьі] встретил я в Астрахани старо-
го моего бьівшего профессора Киевского университета, дражайшего и лю-
бимейшего нашего позта, и встретил я его с величайшею радостию в такой
далекой стороне, которого я встретил как отца, как брата, как величай-
шего друга, и имел счастие прожить с ним несколько дней почти вместе.

Воспитанник Киевского университета

Йван Клопотовский
В тот же день и я бьіл осчастливлен встречею с любимим и уважаемьім
мною позтом Тарасом Григорьевичем Шевченко, с которьім я провожу
зти дни, что оставит во мне глубокое воспоминание навсегда.

Воспитанник того же университета

Степан Незабитовский
Я запишу в своем дневнике, что 16 августа я провел день с позтом Ма-
лороссии Шевченко.

Евгений Одинцев

Августа 16

С душевним восторгом я встретил и провел несколько часов с моим ми-
лим батьком, старим казаком Тарасом Григоровичем Шевченко, за что
очень благодарен Богу, что Он довел меня бить вместе с ним.

Федор Чельцов

17	[августа]

Йван Рогожин из дружби к Перфилу поступил за него на полгода в сол-
дати; но как ни хитер и ни изворотлив бнл бес, но никак не мог приме-
ниться к порядку, и его, бидного, драли, як Сидорову козу, так что, когда
прошло уже полгода, ему стидно било показаться к своєму наббльшему.
Бедннй бес не рассчитал, что как наденет ранцн, то внходит крест, и так
ему поистине пришлось несть крест Господень, а Перфил, когда услн-
шал от него рассказ о службе, сказал ему: «В чужие сани не садись». С тех
пор ни один бес уже не хотел служить в солдатах; а тьі ж то, батьку, де-
сять лит пробув в них. Офицерн, як почули от Перфила о том, что Ро-
гожин за него пробнл полгода, виразили свой восторг словами: «Знат-
но, и бес побнвал в наших руках».

Скрепил Йван Рогожин
Фельдфебель Перфил

18	[августа]

В. Кишкин, встреча со старим знакомнм.

19	[августа]

Ьекагх Кагої №луіскі

Ра\уе1 Кабхіе)о^зкі

Туїиз $ха!е\уісх

20	[августа]

Кгазотб пієууієіп оігхутаїо ч? ибхіаіе; тпіе газ, рогЬаууіопіти
іе£о Возкіе^о баги, рохозіа)е ч? тіїсхепіи іуїко робхімас і Ьоібо^ас
їууогсге] іуує] роі?бхе, $\уі?1:у пагобо\уу \уіезхсхшп?схепіки Ма1е)гозіі.
Т\уо)а бхізіе)зха ргхуїотпозс ^згбб паз хиреіпіе зхсх?з1іигут тпіе схупі
і сЬ^іІе оЬеспе пі^бу зі? ч? те) раті?сі піе хаіг^. О, зіокгос, зіокгос
Ь1о£оз1а\уі? їеп бго£і бхіеп, ч? кібгут піеЬо ротлуоіііо ті озоЬізсіе рохпас
зі? х іоЬ^, ^огііигу і піеи!?к!у оро^іабасхи зіб^а рга^бу. ЬїіесЬ хе зклу ІусЬ
кііка ргхуротіпаіз сі [...] роеіотаїагхи §1?Ьок^ схсцро^аха)^се§о сіеЬіе
Тотазха ХЬгохка.
23 [августа]

С15 по 22 августа бьіл у меня в грязной и пьільной Астрахани такой светльїй,
прекрасний праздник, какого еще не бнло в моей жизни. Земляки мои,
большею частию кияне, так искренно, радостно, братски приветствовали
мою свободу и до того распростерли своє гостеприимство, что лишили ме-
ня свободи самому вести свой журнал и взяли зту обязанность на себя.
Благодарю вас, благороднне бескорнстнне друзья мои. Ви подарили ме-
ня такою радостию, таким полннм счастием, которое едва вмещаю я в мо-
ем благодарном сердце. И память об зтих счастливейших днях я вношу
не в прозаический журнал мой. Я внесу в сокровищницу моего сердца.

15 же августа вечером Зброжек случайно у Сапожниковьіх прогово-
ри лея, что я в Астрахани. И 16 августа я возобновил старое знакомство
с Александром Александровичем. Зто уже бнл не шалун-школьник
в детской курточке, которого я видел в последний раз в 1842 году. Зто
уже бнл мужчина, муж и, наконец, отец прекрасного дитяти. А сверх
всего зтого, я встретил в нем простого, внеокоблагороднейшего, добро-
го человека. Черта, характеризирующая семейство Сапожниковнх. Он,
не знаю как надолго, оставляет Астрахань и до Нижнего Новгорода пред- %
ложил мне каюту на абонированном им пароходе «Князь Пожарский».
Пятирублевнй билет, взятий мною, я возвратил в контору пароходной
компании «Меркурий» с тем, чтобн он бнл отдан первому бедняку
безденежно. Капитан парохода «Князь Пожарский» Владимир Василье-
вич Кишкин распорядился так, что вместо одного бедняка поместил на
барже пять бедняков, не могших заплатить за место до Нижнего даже
по цалковому. Черта практически благородная.

25 [августа]

Парохода «Князь Пожарский» буфетник Алексей Панфилов Панов, от-
пущенник г-на Крюкова.

27 [августа]

Ночи лунние, тихие, очаровательно позтические ночи! Волга, как бес-
конечное зеркало, подернутая прозрачннм туманом, мягко отражает
в себе очаровательную бледную красавицу ночи и сонньїй обрьівистьій
берег, уставленньїй группами темньїх деревьев. Восхитительная, сладко
успокоительная декорация! И вся зта прелесть, вся зта зримая немая гар-
мония оглашается тихими задушевними звуками скрипки. Три ночи сря-
ду зтот вольноотпущенньїй чудотворец безмездно возносит мою душу
к творцу вечной [гармонии] пленительньїми звуками своей лубочной
скрипицьі. Он говорит, что на пароходе нельзя держать хороший ин-
струмент, но и из зтого нехорошего он извлекает волшебньїе звуки,
в особенности в мазурках Шопена. Я никогда не наслушаюсь отих обще-
славянских, сердечно, глубоко уньїльїх песен. Благодарю тебя, крепост-
ной Паганини. Благодарю тебя, мой случайньїй, мой благородний. Из
твоей бедной скрипки внлетают стонн поруганной крепостной души
и сливаются в один протяжний, мрачннй, глубокий стон миллионов
крепостньїх душ. Скоро ли долетят зти пронзительнне вопли до твоего
свинцового уха, наш праведний, неумолимнй, неублажимнй Боже?

Под влиянием скорбних вопиющих звуков зтого бедного вольноот-
пущенника пароход в ночном погребальном покое мне представляется
каким-то огромннм, глухо ревущим чудовищем с раскрьітой огромной
пастью, готовою проглотить помещиков-инквизиторов. Великий Фуль-
тон! И великий Ватт! Ваше молодое, не по дням, а по часам растущее ди-
тя в скором времени пожрет кнутн, престоли и корони, а дипломатами
и помещиками только закусит, побалуется, как школьник леденцом. То,
что начали во Франции знциклопедистн, то довершит на всей нашей
планете ваше колоссальное гениальное дитя. Моє пророчество несо-
мненно. Молю только многотерпеливого Господа умалить малую часть
своего бездушного терпения. Молю его коснуться СВОИМ СВИНЦОВЬІМ
ухом хоть одной полнотн зтого душу раздирающего вопля, вопля сво-
их искренних, простосердечних молителей.

28 [августа]

Со дня вьіхода парохода из Астрахани, т. е. с 22 августа, я не могу ни за
что, ни даже за свой журнал, приняться аккуратно, как зто било в Ново-
петровском укреплении. Я все еще не могу и не желаю освобождаться из-
под влияния, произведенного на меня в Астрахани моими земляками.
И повторившего зто чудное влияние Александром Александровичем Са-
пожниковнм и всеми сопутствующими ему его родственниками и друзь-
ями. Все они, начиная с хозяйки (Нинн Александровнн) и хозяина, все
они так дружески прости, так внимательнн, что я от избнтка восторга не
знаю, что с собою делать, и, разумеется, только бегаю взад и вперед по па-
лубе, как школьник, вирвавшийся из школи. Теперь только я сознаю от-
вратительное влияние десятилетнего уничижения. Теперь только я вполне
чувствую, как глубоко во мне засела казарма со всеми ее унизительннми
подробностями. И такой бистрий и неожиданньїй контраст мне не дает
еще войти в себя. Простое человеческое обращение со мною теперь мне
кажется чем-то сверхіїестественньїм, невероятньїм.

Берега Волги от Царицьіна и Дубовки с часу на час делаются вьіше,
живописнеє, очаровательнее. И я не сделал еще ни одного очерка. Недо-
суг. Все книги всех русских журналов за текущий год добрейший Алек-
сандр Александрович предложил к моим услугам, и я только сегодня на-
чал читать «Королеву Варвару» Попова. И только начал. А журнал свой,
которьій в зти дни должен бьі бьіл наполняться такими очаровательньї-
ми собьітиями, я совсем оставил, извиняя себя невозможностью писать
по случаю вздрагивания палубьі. О как бьі я желал продлить зто слад-
кое состояние, зто чувство животворного, очаровательного бездействия.

Я оставил знойную степь в кителе и туркменском верблюжьем чапа-
не. В Астрахани я думал только о пологе от комаров. А север, к которо-
му стремлюсь, мне и в голову не приходил. И сегодня я мог бьі бьіть по-
рядочно наказан за невнимание к беловласому Борею, если бьі не
вьіручил меня Александр Александрович. В продолжение ночи дул све-
жий норд-ост, и к утру сделалось порядочно холодно, так порядочно,
что не прочь бьі бьіл и от тулупа. А у меня, кроме кителя и помянутого
чапана, совершенно ничего не оказалось. Александр Александрович,
спасибо ему, предложил мне своє теплое пальто, брюки и жилет. Я с бла-
годарностию принял все зто, как дар, ниспосланньїй мне свьіше, и через
минуту явился на палубе преображенньїм в настоящего денди. Бог да
наградит тебя, мой добрий Саша, за зто братски дружеское преображение!

29 [августа]

Берега Волги с каждьім часом делаются вьіше и привлекательнее. Я попро-
бовал сделать очерк одного места с палубьі парохода, но, увьі, нет ника-
кой возможности. Палуба дрожит, и контури берегов бьістро меняются.
И я с своим давнишним новопетровским предположением рисовать бе-
рега матушки Волги должен теперь проститься. Сегодня с полуночи и до
восхода солнца пароход грузился дровами около Камьішина, и я едва успел
сделать легонький очерк камьішинской пристани с правим берегом Вол-
ги. Дров взято до Саратова, и, значит, я ближе Саратова ничего не сделаю.
Вьіше Камьішина в 60 верстах на правом берегу Волги лоцман парохода
пока[за]л мне бугор Сеньки Разина. Зто бьіло на рассвете, и я не мог хо-
рошо рассмотреть зтой замечательной, но неживописной местности.
Исторический бугор зтот, — я не знаю, почему его назьівают бугром, —
он и на вершок не вьіше окружающей его местности. И если бьі лоцман
мне не указал его, я и не заметил бьі зтой ничтожной твердьіни славного
льіцаря Сеньки Разина, зтого волжского барона и, наконец, путала мо-
сковского царя и персидского шаха. Открьітьіе большие грабители испу-
гались скрьітого ночного воришки! Так белоголового великана хищника
беркута пугает иногда ничтожньїй нетопьірь.
Самое плоское суздальское изображение прославленного предмета так
же интересно, как и самое изящное произведение живописи. Сознавая
зту истину, мне еще досаднеє, что я не мог сделать ниже слабого очерка
с зтого весьма прославленного бугра. Солнце еще не всходило, а бугор
оставался за нами верстах в де[с]яти, и я должен бьіл довольствоваться
небольшим фантастическим рассказом несловоохотливого лоцмана.

Волжские ловцьі и вообще простой народ верит, что Сенька Разин жи-
вет до сих пор в одном из приволжских ущелий близ своего бугра, и что
(по словам лоцмана) прошедшим летом какие-то матросьі, пльївшие из
Казани, останавливались у его бугра, ходили в ущелье, видели и разгова-
ривали с самим Семеном Степановичем Разиньїм. Весь он, сказьівали ма-
троси, оброс волосами, словно зверь какой, а говорит по-человечьи. Он
уже начал бьіло рассказьівать что-то про свою судьбу, как настал полдень,
и из пещерьі вьшолз змий и начал сосать его за сердце, а он так страшно
застонал, что матросьі от ужаса разбежались куда кто мог. А за то его,
приба[ви] л лоцман, ежеденно змий за сердце сосет, что он проклят во всех
соборах, а прокля[т] он за то, что убил астраханского архиерея Иосифа.
А убил он его за то, что тот его волшебству сопротивлялся.

По словам того же рассказчика, Разин не бьіл разбойником, а он толь-
ко на Волге брандвахту держал и собирал пошлину с кораблей и разда-
вал ее неимущим людям. Коммунист, вьіходит.

ЗО [августа]

Из уважения к имениннику и принятому обьічяю дарить именинников,
я сегодня подарил Александру Александровичу портрет его тещи т-те
Козаченко. Портрет сделан в один сеанс бельїм и черньїм карандашами
довольно аляповато, но не лишен зкспрессии. Именинник, по обьїкно-
вению своєму, бьіл весел и любезен, а гости его, в том числе и нас, Госпо-
ди, устрой, также охулки на руку не положили, и нецеремонная милая
гармония царила на па лубе «Князя Пожарского».

Ввечеру от саратовской пассажирки, некоей весьма любезной дамьі
Татьяньї Павловньї Соколовской, случайно узнал я, что Н. И. Костома-
ров уехал за границу. А мать его живет в Саратове. Я просил у нее адрес
Костомаровой и...

31 [августа]

Едва пароход успел остановиться у Саратовской набережной, как я уже -
бьіл в городе, и по указаниям обязательной т-те Соколовской я, как по
писаному, без помощи дорого[го] извозчика нашел квартиру Татьяньї
Петровньї Костомаровой. Добрая старушка, она узнала меня по голосу,
но, взглянувши на меня, усумнилась в своей догадке. Убедившись же,
что зто действительно я, а не кто иной, она привитала, как родного сьі-
на, радостньїм поцелуем и искренними слезами.
Пароход простоял в Саратовской пристани до следующего утра,
и я с полудня до часу пополуночи провел у Татьяньї Петровньї. И, Боже
мой, чего ми с ней ни вспомнили, о чем мьі с ней ни переговорили. Она
мне показьівала письма своего Николаши из-за границьі и лепестки фи-
алок, присланньїе ей сьіном в одном из писем из Стокгольма от ЗО мая.
Зто число напомнило нам роковое ЗО мая 1847 года, и мьі, как дети, за-
ридали. В первом часу ночи я расстался с счастливейшею и благород-
нейшею матерью прекраснейшего сьіна.

1	сентября

Петр Ульянов Чекмарев

Новий месяц начался новим приятнейшим знакомством. За полчаса
до поднятия якоря явился в капитанской каюте, и в моем временном
обиталище, человек некрасивой, но привлекательно-симпатической на-
ружности. После монотонно произнесенного: «Петр Ульянов Чекмарев»,
он сказал с одушевлением: «Марья Григорьевна Солонина, незнаемая ва-
ми ваша милая землячка и поклонница, поручила мне передать вам ее
сердечний сестрин поцелуй и поздравить вас с вожделенной свободой».
И тут напечатлел на моей лнсине два полновесньїх искренних поцелуя,
один за землячку, а другой за себя и за саратовскую братию. Долго я не
мог опомниться от зтого нечаянного счастия, и, придя в себя, я вннул
из моей бедной комори какую-то песенку и просил своего нового друга
передать зту лепту моей милой, сердечной землячке. Вскоре начали по-
димать якорь, и ми расстались, давши друг другу слово увидеться буду-
щею зимой в Петербурге.

2	[сентября]

Пятнадцать лет не изменили нас,

Я прежний Сашка все, ти также все Тарас.

Александр Сапожников
Сегодня в 7 часов утра случайно собрались ми в капитанской каюте и сло-
во за слово из обнденного разговора перешли к современной литературе
и поззии. После недолгих пересудов я предложил А. А. Сапожникову про-
честь «Собачий пир» из Барбье Бенедиктова, и он мастерски его прочи-
тал. После прочтения перевода бьіл прочитан подлинник, и общим голо-
сом решили, что перевод више подлинника. Бенедиктов, певец кудрей
и прочего тому подобного, не переводит, а воссоздает Барбье. Непости-
жимо! Неужели со смертию зтого огромного нашего Тормоза, как
внразился Искандер, позтн воскресли, обновились? Другой причини
я не знаю. По поводу «Собачьего пира» наш добрий, милий капитан
Владимир Васильевич Кишкин достал из своей заветной портфели его
же, Бенедиктова, «Вход воспрещается» и с чувством поклонника род-
ной обновленной поззии прочитал нам, внимательннм слушателям.
Потом прочитал его же «На новьій 1857 год». Я дивился и ушам не верил.
Много еще кое-чего упруго свежего, живого бьіло прочитано нашим
мильїм капитаном. Но я все своє внимание и удивление сосредоточил на
Бенедиктове. А прочее едва слушал.

Итак, у нас сегодня из обьїкновенной болтовни вьішло необнкновен-
но зффектное литературное утро. Приятно бьіло бьі повторять подобную
импровизацию. В заключение зтой позтической сходки А. А. Сапожников
вдохновился и написал двустишие, грациозное и братски искреннее.

Ночью против города Волжска (место центральной конторьі дома Са-
пожниковьіх) пароход на несколько часов остановился. А. А. сошел на
берег и в скором времени возвратился на пароход с своим главньїм
управляющим Тихоном Зиновьевичем Зпифановьім. Бельїй с черньїми
бровями, свежий, удивительно красивьій старик, с прекрасними мане-
рами, и тени не напоминающими русского купца. Он мне живо напом-
нил своей изящной наружностию моего дядю Шевченка-Грьіня.

З [сентября]

Не забивайте любящего вас И. Явленского.

Ел, пил, спал. Во сне видел Орскую крепость и корпусного єфрейто-
ра Обручева. Я так испугался зтого гнусного єфрейтора, что от страха
проснулся и долго не мог прийти в себя от зтого возмутительного сно-
видения.

4	[сентября]

В продолжение ночи пароход грузился дровами против города Хвалнн-
ска: одно-единственное место на берегах Волги, напоминающее древнєє
название Каспийского моря. Поутру, снявшись с якоря, ми собрались
в каюте нашего доброго капитана, и после недлинного прелюдия соста-
вилось у нас опять литературно-позтическое утро. Обязательннй Вла-
димир Васильевич прочитал нам из своей заветной портфели несколь-
ко животрепещущих стихотворений неизвестннх авторов и, между
прочим, «Кающуюся Россию» Хомякова. Глубоко грустное зто стихо-
творение я занес в свой журнал на память о наших утренних беседах на
пароходе «Князь Пожарский».

Кающаяся Россия

Неуклони сердце твоє в словеса
лукавствия непщевати о гресех твоих.

Тебя призвал на брань святую,
Тебя Господь наш полюбил,
Тебе дал силу роковую,
Да совершишь тьі волю злую
Слепьіх, безумних, буйньїх сил.
Вставай, страна моя родная,
За братьев! Бог тебя зовет
Чрез волньї гневного Дуная
Туда, где, землю огибая,
Шумят струи Згейских вод.

Но помни, бьіть орудьем Бога
Земньїм созданьям тяжело;

Своих рабов он судит строго,
А на тебе, увьі, как много
Грехов ужасньїх налегло.

В судах черна неправдой черной
И игом рабства клеймена,
Бесчестной лести, лжи тлетворной
И лени мертвой и позорной
И всякой мерзости полна!

И, недостойная избранья,
Тьі избрана; скорей омой
Себя водою покаяння,
Да гром двойного наказанья
Не грянет над твоей главой.

С душой коленопреклоненной,
С главой, лежащею в пьіли,
Молись молитвою смиренной
И раньї совести растленной
Елеем плача исцели.

И встань потом, верна призванью,
И бросься в пьіл кровавьіх сеч.
Борись за братьев крепкой бранью,
Держи сталь крепкой Божьей дланью,
Рази мечом, то Божий меч.

А. Хомяков

5	[сентября]

Берега Волги более и более изменяются, принимают вид однообразньїй
и суровьій. Плоские возвьішенности правого берега покрьітьі лесом,
большею частию дубовим. Кое-где изредка блестят бельїе ствольї берез
и серьіе матовьіе ствольї осиньї. Древесньїй лист заметно желтеет. Тем-
пература воздуха изменяется, холодает. Как бьі она меня не захватила
врасплох. Сегодня бнл первьій утренник. Ноги прозябли. Нужно будет
в Самаре купить котьі и дублений полушубок. Ничего не читаю и не ри-
сую. Рисовать не дает машина своим неугомонньїм шумом и трепетани-
ем, а читать — ненаглядньїе берега Волги. Во сне видел церковь святьія
Анньї в Вильне и в зтой церкви молящуюся милую Дуню, чернобровую
Гусиковскую. Зто, верно, вследствие чтения «Королеви Варвари Радзи-
вилл». Г. Попов — историк нового и прекрасного стиля. Он, кажется,
ученик Соловьева. Нужно будет прочитать его в «Русском вестнике» «Ту-
рецкую войну при царе Федоре Алексеевиче». Мне теперь много нуж-
но прочитать. Я совершенно отстал от новой литературн. Как хороши
«Губернские очерки», в том числе и «Мавра Кузьмовна» Салтнкова,
и как превосходно их читает Панченко (домашний медик Сапожнико-
ва), без тени декламации. Мне кажется, что подобнне, глубоко грустнне
произведения иначе и читать не должно. Монотонное, однообразное
чтение сильнеє, рельєфнеє рисует зтих бездушних, холодних, зтих от-
вратительних гарпий. Я благоговею перед Салтнковнм. О Гоголь, наш
бессмертньїй Гоголь! Какою радостию возрадовалася би благородная ду-
ша твоя, увидя вокруг себя таких гениальннх учеников своих. Други
мои, искренние мои! Пишите, подайте голос за зту бедную, грязную, опа-
скуженную чернь! За зтого поруганного бессловесного смерда!

6	[сентября]

В 10 часов утра «Князь Пожарский» бросил якорь у набережной города
Самарьі. Издали зта первой гильдии отроковица весьма и даже весьма
неживописна. Я вьішел на берег и пошел взглянуть поближе на зту чо-
порную юную купчиху и купить котьі. На улице попался мне И. Яв-
ленский, и мьі сообща пустилися созерцать город. Ровньїй, гладкий,
набеленньїй, нафабренньїй, до тошнотьі однообразньїй город. Живой
представитель царствования неудобозабьіваемого Николая Тормоза.

Как из любопьітства, так и вследствие вопиющего аппетита, зто слу-
чилося часу около второго, и мьі велели извозчику ехать к самому луч-
шему трактиру в городе; он и поехал и привез нас к самому лучшему за-
веденню, т. е. трактиру Едва вступили мьі на лестницу сего заведения,
как оба в один голос проговорили: «Здесь русский дух, здесь Русью пах-
нет» — т. е. салом, гарью и всевозможной мерзостью. У нас, однако ж,
хватило храбрости заказать себе котлетьі, но увьі, не хватило терпения
дождаться ЗТИХ бесконечньїх котлет. Явленский хбрОСИЛ половому пол-
тинник, ругнул маненько, на что тот молча с ульїбкою поклонился, и мьі
вьішли из заведения. Огромнейшая хлебная пристань на Волге, при-
волжский Новий Орлеан! И нет порядочного трактира. О Русь!

После мнимого завтрака ми поехали в лавки. В лавках, даже в лавоч-
ках не оказалось такого товару, какой мне бнл необходим (коти), и ми
отправились на пароход.

В капитанской каюте на полу увидел я измятьій листок старого знаком -
ца «Русского инвалида», поднял его и от нечего делать принялся читать
фельетон. Там говорилось о китайских инсургентах и о том, какую речь
произнес Гонг, предводитель инсургентов, перед штурмом Нанкина. Речь
начинается так: «Бог идет с нами. Что же смогут против нас демоньї? Ман-
дарини зти — жирний убойннй скот, годний только в жертву нашему
Небесному Отцу, Внсочайшему Владнке, Единому Истинному Богу». Ско-
ро ли во всеуслншание можно будет сказать про русских бояр то же самое?

В Самаре живет богатнй купец Светов. Глава секти молоканов. Пра-
вительство (кроткими мерами) заставляло его принять православие, но
он, несмотря на кроткие мери, решительно отказался от православия
и изіїЯвил желание принять кальвинизм. На что, однако ж, правитель-
ство не изт>явило своего желания и оставило его в покое, запретив ему
и его секте тор[г]овать (одна из кротких мер).

7	[сентября]

В 10 часов утра при свежем норде с дождем и снегом ми оставили Са-
мару. От Самари вверх начинает поднматься левнй берег Волги: зто пло-
ская возвьішенность Жигулевских гор. Через два часа ми подошли к во-
ротам Жигулевских гор. Зто ущелье, сузившее Волгу до одной версти;
за горами, как за рамой, открнлась нам новая, доселе не виданная пано-
рама, испятнанная темно-синими полосами. Зто обитатель севера, со-
сновий лес. На первнй план зтой [панорами] из-за ущелья, поросшего
черннм лесом, висунулась обнаженная отдельная гора. Зто Царев Кур-
ган; народ ное предание говорит, что Петр Первнй, путешествуя по Вол-
ге, останавливался на зтом месте и в[с]ходил на зту гору, вследствие че-
го она и получила название Царева Кургана.

Гора зта своєю формою и величиною напомнила мне такую же гору
близ Звенигородки, Киевской губернии, в селе Гудзивци. И Гудзивскую
гору, бить может, какой-нибудь помазанник-пройдоха освятил своим
восшествием, но земляки мои как-то тупо сохраняют в своей памяти по-
добнне освящения. Они (земляки мои) чуть ли не догадьіваются, что ес-
ли царь взойдет на такую гору, то, верно, недаром, а уповательно для то-
го, чтобн неситим оком окинуть окрестность, на которой (если он
полководец) сколько в один прием можно убить верноподданннх. А ес-
ли он, Боже сохрани, агроном, то зто еще хуже, особенно если окрест-
ность окажется бесплодною, то он внсочайше повелит ее сделать пло-
доносною, и тогда потом и кровью крепостного утучнится бесплодннй
солончак. Земляки мои, верно, не без причини не освящают своей па-
мятью подобньїх урочищ.

Не мог я дознаться, на каком народном предании основнваясь,
покойньїй князь Воронцов назвал в своих Мошнах гору обнкновенную
Святославовою горою, с которой будто би зтот пьяннй варяг-разбой-
ник любовался на свою шайку, пенившую святий Днепр своими разбой-
ничьими ладьями. Я думаю, зто просто фантазия сиятельной башки
и ничего больше. Сиятельному англоману просто пожелалося украсить
свой великолепннй парк башнею вроде маяка, вот он и сочинил народ-
ное предание, приноровив его к местности, и аляповатую свою башню
назвал башнею Святослава. А Михайло Грабовский (не в осуд будь ска-
зано) чуть-чуть бьіло документально не доказал народного предания
о Святославовой горе.

Капитан наш, спасибо ему, догадался сегодня из своей каютьі-ажур
сделать посредством кошом каюту-темницу и учредил в ней чугунную
печь, и я теперь буквально нахожусь в тепльїх об'ьятиях друга.

Вот тебе и волжские комарьі, которьіх я так боялся.

8	[сентября]

Утро ясное, тихое, с морозцем. Левьій берег Волги от самого Царева Кур-
гана заметно понижается, и сегодня рано я его увидел таким точно, как
и до Самарьі: ровньїй, плоский, однообразньїй. Правий берег по-прежнему
угрюмо возвьішен и покрьіт мелким лесом. Если бьі и можно бьіло рисо-
вать, то совершенно рисовать нечего, кроме разве огромной расшивьі, сто-
ящей на якоре посредине Волги, как на зеркале.

Я рассчитьівал, что казенньїе смотровьіе сапоги послужат мне по
крайней мере до Москвьі, а они и до Симбирска не дотянули, изменили,
проклятьіе, то бишь казенньїе. Йван Никифорович Явленский заметил
зтот ущерб в моем весьма нещегольском костюме и предложил мне свой
сапоги из чисел запасних, за что я ему сердечно благодарен. Сапоги его
пришлись мне по ноге, и я теперь щеголяю почти в нових сапогах, вдо-
бавок на високих каблуках, что мне не совсем нравится, но дареному ко-
ню в зуби не смотрят.

9	[сентября]

Симбирск-от видишь,
А неделю идешь.

Бурлацкая поговорка

С восходом солнца далеко, на пологой возвьішенности, упирающейся
в Волгу, показался Симбирск, т. е. несколько бельїх пятньїшек неопре-
деленной форми. Матрос вахтенньїй, указнвая мне на беленькие пят-
нушки, проговорил бурлацкую поговорку, которуюія тут же и записал.
От Сенгилея до Симбирска 50 верст, и зто пространство мьі прошли
не в продолжение недели, но в продолжение битих десяти часов.
«Княнзь Пожарский» сегодня как-то особенно медленно двигался впе-
ред. А может бить, мне зто так показалось, потому что Симбирск не
сходи л с горизонта, в котором мне хотелося побивать засветло, взгля-
нуть на монумент Карамзина. Симбирск же вместо того, чтобьі при-
близиться ко мне, он, увьі! совершенно скрьілся за непроницаемой заве-
сой, сотканной из дождя и снега. Мерзость зта усиливалась, вечер бистро
близился, и я терял надежду видеть на месте, видеть музу истории,
которую я видел только в [г]лине в мастерской незабвенного Ставас-
сера. Чего я боялся, то и случилось. Едва к пяти часам «Князь» поло-
жи л свой якорь у какой-то досчатой пристани, прочая декорация бьіла
закрита дождем с снегом. Несмотря на все зто, я решился вийти на бе-
рег. Черноземная, моя родная грязь по колена, и ни одного извозчика.
Промочивши в луже и грязи ноги, я возвратился, нельзя сказать, бла-
гополучно, на пароход.

Другой раз я проезжаю мимо Симбирска, и другой раз не удается ви-
деть мне монумент придворного историографа. Первьій раз в 1847 меня
провез фельд'ьегерь мимо Симбирска. Тогда било не до монумента Ка-
рамзина. Тогда я едва успел пообедать в какой-то харчевне, или, вернее
сказать, в кабаке. Во мне била (как я после узнал) зкстренная надобность
в Оренбурге, и потому-то фельд'ьегерь неудобозабьіваемого Тормоза не
дремал. Он меня из Питера на осьмьіе сутки поставил в Оренбург, убив-
ши только одну почтовую лошадь на всем пространстве. Теперь же,
в 1857 году, вместо зкстренности — ночь и с такими отвратительньїми
вариациями, что глупо би и думать о монументе Карамзина.

По случаю двадцатиоднолетней супружеской жизни Катерини
Никифоровньї Козаченко за завтраком побороли ми двух великанов,
под именем пироги, с разньїми удивительньїми внутренностями, и по
зтому-то необьїкновенному случаю обедали поздно, ровно в 7 часов,
и ровно в 7 часов положил рядом с «Князем» якорь пароход «Сусанин».
Капитан «Сусанина» Яков Осипович Возницьін бьіл приглашен самим
хозяином к обеду. По случаю неудачи видеть Симбирск и монумент Ка-
рамзина, у меня родился и бистро вьірос великолепньїй проект: за обе-
дом напиться пьяннм. Но увн, зтот великолепньїй проект удался толь-
ко вполовину.

После обеда зашли ми в капитанскую светелку (так назьівают волж-
ские плаватели (матроси) напалубную капитанскую каюту) и приняли-
ся за чай. Между прочими интересними разговорами за чаєм Возницьін
сказал, что он после закрьітия волжской навигации едет в своє поместье
(Тверской губернии) по случаю освобождения крепостньїх крестьян. Он
хотя и либерал, но, как сам помещик, проговорил зту великолепную но-
вость весьма не с удовольствием. Заметя сие филантропическое чувство
в помещике Тверской губернии, я почел лишним завести разговор с по-
мещиком о столь щекотливом для него предмете. И не разделив востор-
га, пробужденного зтой вели кой новостью, я закута лея в свой чапан и за-
снул сном праведника.

В 6 часов вечера приходил к капитану нашему нек[и]й гер Ренин-
ка[м]пф, агент компании фирмьі «Меркурий». Пошлая лакейско-немец-
кая [физиономия], и ничего больше! А между прочим, зта придворно-ла-
кейская физиономия принадлежат статскому советнику и председателю
какой-то палати, чуть ли не казенной!
10	[сентября]

Вчерашний мой великолепньїй, вполовину удавшийся проект сегодня,
и то уже, слава Богу, только вечером, удался, и удался с мельчайшими
подробностями, с головной болью и прочим тому подобньїм.

11	[сентября]

Так как от глумления пьянственного у Тараса колеблется десница и про-
сяй шуйцу — но и оная в твердости своей поколебася (тож от глумле-
ния того ж пагубного пьянства), вследствие чего из сострадания и люб-
ви к немощному приемлю труд описать день, исчезающий из памяти
ослабевающей, дабьі оньїй бьіл неким предречением таковьіх же буду-
щих и столпом якобьі мудрости (пропадающим во мраке для человече-
ства — не бьів изречено литерами), мудрости, говорю, прошедшаго;
историк вещает одну истину и вот она сицевая:

Борясь со страстьми обуревающими — и по совету великого настав-
ника — «не йде на совет нечестивих и на пути грешньїх не ста, блажен
убо» — и совлекая ветхого человека — Тарас, имярек, вооружася духом
смирения и удаливьійся во мрак думьі своея — ретива бо єсть за челове-
чество — во един вечер, — бьіл причастен уже крещению духом по смис-
лу Св. Писания «окрестивийся водою и духом — спасен будет», вкусив по
первому крещению водою (в зловонии же и омерзении непотребного че-
ловечества — водкою сугубо прознваемое) — бнл оннй Тарас зело под-
ходящ по духу св. Еван. — пропитан бе зело; не остановился на полупути
спасения, глаголивьій «Елицьім во Христа крестистися — во Христа об-
лекостеся». Не возмогивнй — по тлению и немощи телесне — достичи се-
го крайнего предела идеже ангели уподобляется — Тарас зашел таки да-
леко, уподобясь тому богоприятному состоянию, коим не все СЬІНЬІ Божии
награждаются, иже на язьіце порока и лжи тлетворной мухою зовется.
И бе свиреп в сем положений, не давая сомкнуть мне зеницьі в ночи —
часа одного — и вещая неподобньїе изреки, греховному миру сему, изрьі-
гая ему проклятия, виступая с постели своей бос и в едином рубище яко
Моисей преображенньїй, иже бе писан рукою Брюно, вьіступающим с об-
лак к повергшемуся во прах израильтянину, жертвоприносящему тельцу
злату. В той веси бьіл человек некий — сего излияния убояхуся — шубкой
закрьіся — и тут же яко мельчайшийся инфузорий легким сном забив-
ся. — Тут следует пробел, ибо Тарас имел свидетелем своего величия и тор-
жества немудраго некоего мужа — мала, неразумна и на язнке того ж зло-
речия кочегаром зовомого, кой бе тих и тупомьіслен на дифирамбьі
невозмутимого Тараса. — В. Кишкин.

Р. 8. Далее не жди тож от Тараса, о! бедное, им любимое человечество!
никакого толку и большого величия, и мудрого слова, ибо — ©похмелив-
шийся, яко некий аристократ (по писанию крестивьійся водкою; опо-
хмеление не малое и деликатности не последней водка вишневая счетом
пять (а он говорит 4, нехай так буде), при оной цьібуль и соленьїх огур-
цов велие множество.

12	[сентября]

Погода отвратительн[а]я. «Князь Пожарский» и «Сусанин» положили
на ночь якорь в Спасском затоне. Зто зимняя стоянка парохода Мерку-
риевской компании. Здесь устроеньї мастерские, квартири для капита-
нов, помещение для мастеровьіх, школа и кабак. Местность прекрасная,
окруженная молодими дубовими рощами, и, несмотря на холодную по-
году, в рощах сохранилася свежая зелень и некоторьіе цветьі, из кото-
рьіх я набрал маленький букет и, как истинньїй Терсис Посошков, пре-
поднес его милейшей баронессе Медем, одной из пассажирок «Князя
Пожарского» и жене одного из капитанов Меркуриевской компании.
Милая, привлекательная женщина.

Утро ясное, с морозом до пяти градусов. К двенадцати часам дня по-
года по-вчерашнему изменилась в перемежающий дождь с снегом. «Князь
Пожарский» благополучно перешел Красновидовский перекат (мели)
и в одиннадцать часов вечера положил якорь в десяти верстах от Казани.

13	[сентября]

Казань-городок —
Москвьі уголок.

Зту поговорку сльїшал я в первий раз в 1847 году на почтовой станции
в Симбирской губернии, когда препровождался я на фельдт>егере в Орен-
бург. Какой-то упитанньїй симбирский степняк, описнвая моєму пре-
проводителю великоление города Казани, замкнул своє описание зтою
ловкою поговоркою. Сегодня поутру увидел я издали Казань, и давно
сльїшанная поговорка сама собою вспомнилась и невольно проговори-
лась. Едва пароход успел положить якорь, как я вьіскочил на берег, по-
местился за четвертак в татарской тележке и пустился в город. Как из-
дали, так и вблизи, так и внутри Казань чрезвнчайно живо напоминает
собою уголок Москви: начиная с церквей, колоколен до саек и кала-
чей, — везде, на каждом шагу, видишь влияние белокаменной Москви.
Даже башня Сумбеки, несомненньїй памятник времен татарских, пока-
залась мне єдиноутробною сестрою Сухаревой башни. Большая улица
(конечно, Московская), ведущая в Кремль, смахивает на Невский про-
спект своєю чопорностью и торцовой мостовою. Улица зта начинается
великолепньїм зданием университета, украшенного грандиозннми тре-
мя ионическими портиками. Жаль, что зтому прекрасному зданию не-
достает площади. Оно бьі много вьіиграло, и монумент певца Екатериньї
не красовался бьі на дворе в миниатюрном палисаднике, меланхоличес-
ки созерцаемьій рудою коровою.
Полюбовавшись вместе с рудою коровою статуєю сплетателя торже-
ственньїх од и иной гнусной лести, я, проходя через двор, встретил сту-
дента с порядочно синим подбородком, почему и заключил, что он не
новичок в здешней аудитории. На зтом оснований я обратился к нему
с вопросом, не помнит ли он Посяду и Андруского, переведенньїх в 1847 го-
ду из Киевского университета в Казанский. Он сказал, что не помнит,
и советовал мне обратиться к старому сторожу Игнатьеву. Я вежливо
поблагодарил его за наставление, но, не находя нужньїм применить к де-
лу зто милое наставление, я вьішел на улицу. Вьійдя на улицу, я усльїшал
глухой шум барабана и увидел густую толпу народа, провожавшего на
казнь преступника. Чтобьі не встретить зту гнусную процессию, я сво-
ротил в переулок, и в числе бегущих смотреть зту процессию я увидел
молодую девушку с шарманкою за плечами и ободранного мальчика
с тамбурином в руках. Мне сделалось не грустно, а как-то особенно
скверно, и я опять за четвертак взял татарскую тележку и возвратился
на пароход.

Возвращаясь на пароход, я увидел в правой стороне от дороги па-
мятник, воздвигнутьій над костями убитьіх при взятий Казани царем
Йваном Лютим. Зто усеченная пирамида с портиками, поставленная
будто бьі на том самом месте, где стоял шатер царя Лютого. Печальний
памятник.

14	[сентября]

По случаю принятия нового груза пароход наш простоял до 11 часов
утра у казанского берега. Пользуясь зтим редким случаем и хотя пасмур-
ною, но не мокрою погодою, я вьішел на берег и сделал два абриса: об-
щий вид Казани и вид на Волгу против Казани и села Услон. Возвраща-
ясь на пароход, купил я у смазливой перекупки соленого отваренно[го]
ляща. И придя на пароход, задал себе настоящий плебейский пир. Кро-
ме ляща и новопетровской ветчиньї, заключил я свой пир головкой чес-
ноку с черньїм хлебом и провонял не только капитанскую светелку, все-
го «Князя Пожарского». Сопутники мои бегали от меня, как черт от
ладану. Одна только милая хозяйка и добрейшая ее мамаша Катерина
Никифоровна Козаченко нашли, что чеснок хотя и воняет, но не так не-
сносно, чтобьі при встрече со мною необходимо било закривать нос, и еще
более, чтобьі доказать им, господам, не любящим чесноку, что чеснок вещь
не только не противная, но даже приятная, обещалися заказать обед
с чесноком и обкормить хулителей. Милейшая Катерина Никифоровна.

Против города Свияжска прошли благополучно Васильевский пере-
кат (мель) и встретили пароход «Адашев» Меркуриевской же компании.
Он буксирует две баржи с дровами и одну из них посадил на мель. «Князь
Пожарский» попьггался бьіло стащить ее с мели, но безуспешно и, пройдя
несколько верст вперед, положил якорь на ночь, из опасения сесть на
Вязовском перекате. Вьіше устья Камьі Волга заметно сделалася уже
и мельче.

15	[сентября]

Проспал я ровно до девяти часов утра. Надо думать, что зто случилось
со мною под глухой шум «Князя Пожарского», потому что со мною зто-
го прежде не случалося, ни даже под нетрезвую руку. Зто на диво дол-
гое спание заключилось отвратительньїм сновидением. Будто бьі Ду-
бельт с своими помощниками (Попов и Дестрем) в своем уютном
кабинете перед пьілающим камином меня тщетно навращал на путь ис-
тинньїй, грозил пьіткой, и в заключение плюнул и назвал меня извергом
рода человеческого. Едва успел он произнести зтот мильїй зпитет, как
явился в полном мундире капитан Косарев и сделал мне почти палоч-
ньій вьіговор за то, что я опоздал на ученье. Тем и кончилось зто позор-
ное сновидение. Меня разбудил гром падающего якоря, т. е. цепи, перед
Ураковским перекатом.

Пользуясь сей непродолжительной стоянкой и продолжительньїм ти-
хим переходом через сей Ураковский перекат, я нарисовая бельїм и чер-
ньім карандашом, довольно удачно, портрет Михайла Петровича Кома-
ровского, будущего капитана будущего парохода А. Сапожникова, за то,
что он подарил мне свой бархатньїе тепльїе сапоги.

В 10 часов вечера «Князь Пожарский» положил якорь перед Гремя-
чевским перекатом.

За ужином Нина Александровна наивно рассказьівала содержание
«Дон Жуана» Байрона, которьій она прочитала на днях в французском
переводе. И еще милеє и наивнее просила своего мужа учить ее англин-
скому язьїку.

16	[сентября]

Собачий пир

(Из Барбье) .

Когда взошла заря и страшньїй день багровий,
Народний день настал;

Когда гудел набат и крупний дождь свинцевий

По улицам хлестал;

Когда Париж взревел, когда народ воспрянул

И малий стал велик;

Когда, в ответ на гул старинньїх пушек, грянул
Свободи звучний клик!

Конечно, не било там [видно] ловко сшитьіх
Мундиров наших дней;

Там действовал напор, лохмотьями прикритий,
Запачканньїх людей,
Чернь грязною рукой там ружья заряжала,
И закопченньїм ртом

В пороховом дьіму там сволочь восклицала:
«Е... м... умрем!»

А зти баловни в натянутьіх перчатках,
С батистовим бельем,

Женоподобньїе, в корсетах на подкладках,
Там бьіли ль под ружьем?

Нет! Их там не бьіло, когда, все низвергая
И сквозь картечь стремясь,

Та чернь великая и сволочь та святая
К бессмертию неслась!

А те господчики, боясь громов и блеску

И сльїша грозньїй рев,

Дрожали где-нибудь вдали за занавеской,
На корточки присев!

Их не било в виду, их не било в помине
При общей свалке там.

Затем, что, видите ль, свобода не графиня,
И не из модних дам,

Которая, нося на истощенном лике
Румян карминньїх слой,
Готова в обморок при первом падать крике,
Под первою пальбой.

Свобода — женщина с упрутой, мощной грудью,
С загаром на щеке.	'

17	[сентября]

Вчера мне ничто не удалось. Поутру начал рисовать портрет Е. А. Пан-
ченка, домашнего медика А. Сапожникова. Не успел сделать контури,
как позвали завтракать. После завтрака пошел я в капитанскую светел-
ку с твердим намерением продолжать начатий портрет, как начал от-
криваться из-за горн город Чебоксари. Ничтожний, но картинний го-
родок. Если не больше, так по крайней мере на половину будет в нем
домов и церквей. И все старинномосковской архитектури. Для кого
и для чего они построеньї? Для чувашей? Нет, для православия. Главньїй
узел московской старой внутренней политики — православие. Неудо-
бозабьіваемьій Тормоз по глупости своей хотел затянуть зтот ослабев-
ший узел и перетянул. Он теперь на одном волоске держится.

Когда скрьілися от нас живописньїе грязньїе Чебоксари, я снова при-
нялся за портрет. Но принялся вяло, неохотно. Принялся для того, что-
бьі его кончить, и кончил, разумеется, скверно.

От зтой первой неудачи я с досади лег спать и проспал прекрасний
вид села Ильинского. Ввечеру, когда «Князь Пожарский» положил на
ночь якорь и все успокоилось, я, чтобьі хоть чем-нибудь вознаградить
две неудачи, принялся переписьівать «Собачий пир», как вошел в све-
телку А. С[апожников] с К[ишкиньім] и П[анченко] и ни с сего ни с то-
го составился у нас литературньїй вечер. Капитан наш вьітащил из-под
спуда «Полярную звезду» 1824 года и прекрасно прочитал нам отрьівок
из позмьі «Наливайко», а Сапожников — отрьівки из позмьі «Войнаров-
ский». Потом А[лександр] А[лександрович] пригласил нас ужинать.
И как зто случилося в 12 часов, то за ужином оказалась именинница,
а именно бабушка Любовь Григорьевна Явленская. Поздравили, и не
один, и не два, а три раза поздравили. Потом начали отсутствующих
имен[ин]ниц поздравлять, и я таки порядком напоздравлялся.

Несмотря на последнее вчерашнее собьітие, я сегодня проснулся ра-
но и, как ни в чем не бьівало, принялся за свой журнал и, пока братия
еще в об'ьятиях Морфея, буду продолжать «Собачий пир» до новой пе-
репойки.

С зажженньїм фитилем, приложенньїм к орудью,
В дьімящейся руке!

Свобода — женщина с широким, гордьім шагом,
Со взором огневим,
Под гордо вьющимся по ветру красивім флагом,
Под дьімом боевьім;

И голос у нее — не женственньїй сопрано,
Но жерл чугунньїй ряд,

Ни медь (звон) колоколов, ни палка барабана

Его не заглушат!

Свобода — женщина, но в сладострастьи щедром
Избранникам своим верна,
Могучих лишь одних к своим приемлет недрам
Могучая жена.

Ей нравится плебей, окрепнувший в проклятьях,
А не гнилая знать,

И в свежей кровию дьімящихся об'ьятьях
Ей любо трепетать.

Когда-то ярая, как бешеная дева,

Явилась вдруг она,

Готовая дать плод от девственного чрева,
Грядущая жена.

И гордо вдаль она, при кликах исступленья,
Свой совершая ход,

И цельїе пять лет горячкой вожделенья
Сжигала свой народ!

А после кинулась вдруг к палкам, к барабану,
И маркитанткой в стан
К двадцатилетнему явилась капитану:

«Здорово, капитан!»

Да, — зто все она! Она с отрадной речью

Являлась нам в стенах,

Избитьіх ядрами, испятнанннх картечью, —
С улнбкой на устах;

Она — огонь в глазах, в ланитах жизни краска,
Днханье горячо,

Лохмотья, нищета, трехцветная повязка
Чрез голое плечо!

Она! В трехдневннй срок французов жребий вьінут!

Она! Венец долой!

Измята армия, трон скомкан, опрокинут

Кремнем из мостовой!

И что же? О позор! Париж, столь благородний
В кипеньи гневньїх сил,

Париж, где некогда великий вихрь народний

Власть львиную сломил, —

Париж, которнй весь гробницами уставлен

Величий всех времен!

Париж, где камень стен пальбою продьірявлен,
Как рубище знамен!

Париж, отьявленннй син хартий, прокламаций,
От голови до ног

Обвитий лаврами, апостол в деле наций,
Народов полубог!

Париж, что некогда, как светлнй купол храма
Всемирного, блистал,

Стал ннне скопищем нечистоти и срама,
Помойной ямой стал,

Вертепом подльїх душ, мест ищущих в лакей
Паркетних шаркунов,

Просящих нищенски для рабской их ливреи
Мишурннх галунов;

Бродяг, которьіе рвут Францию на части
И сквозь плевки, толчки,

Визжа, зубами рвут издохшей тронной власти
Кровавие клочки!

Так вепрь израненньїй, сраженньїй смертним боєм,
Чуть дьішит в злой тоске,

Покритий язвами, палимий солнца зноем,
Простертий на песке;

Кровавие глаза померкли, обессилен

Могучий зверь. Поник;

Отверстнй зев его шипучей пеной взмнлен
И вьісунут язик...
Вдруг рог охотничий пустинного простора
Всю площадь огласил,

И спущенньїх собак неистовая свора

Со всех рванулась сил!

Завили жадньїе! Последний пес дворовий
Оскалил острьій зуб

И с визгом кинулся на пир ему готовий,
На неподвижньїй труп!

Борзне, гончие, лягавие, бульдоги:

«Пойдем!» — и все пошли:

«Нет вепря короля! Возвеселитесь, боги!

Собаки короли!

Пойдем! Свободньї мьі! Нас не удержат сетью,
Веревкой не скрутят!

Суровий сторож нас не приударит плетью,
Не крикнет: “Пес, назад!”

За те щелчки, толчки хоть мертвому отплатим!

Коль не в кровавьій сок

Запустим морду ми, так падали ухватим

Хоть нищенский кусок!

Пойдем!» И начали из всей собачьей злости

Трудиться что єсть сил;

Тот пес щетини клок, а тот кровавой кости
Обгрнзок ухватил,

И рад бежать домой, вертя хвостом мохнатим,
Чадолюбивий пес,

Ревнивой суке в дар и в корм своим щенятам
Хоть что-нибудь принес.

И бросив из своей окровавленной пасти

Добьічу, говорит:

«Вот, ешьте! Зта кость — уривок царской власти!

Пируйте! Вепрь убит».

Бенедиктов

18	[сентября]

Вчера праздновали имениньї милейшей бабушки Любовь Григорьевньї
Явленской. Сегодня празднуем день рождения ее милейшего внучка
А. А. Сапожникова. А пока еще не грозит завтрак, то я по-вчерашнему
воспользуюся безмятежньїм утром и перепишу еще одно стихотворение
из заветной портфели нашего обязательнейшего капитана.

Русскому народу

1854 года

— Меня поставил Бог над русскою землею, —
Сказал нам русский царь.
— Во имя Божие склонитесь предо мною,
Мой трон — Его алтарь!

Для русских не нужньї заботьі гражданина,
Я думаю за вас!

Усните. Сторожит глаз царский властелина
Россию всякий час.

Мой ум вас сторожит от чуждьіх нападений,

От внутреннего зла,

Пусть ваша жизнь течет вдали забот в смиреньи,
Спокойна и светла!

Советьі не нужньї помазаннику Бога,
Мне Бог дает совет.

Гордитесь, русские, бьіть царскими рабами.

Закон ваш — мьісль моя!

Отечество вам — флаг над гордьіми дворцами,
Россия — зто я.

Мьі долго верили, в грязи восточной лени

И мелкой суетьі

Покорно цаловал ряд русских поколений

Прах царственной пятьі.

Бездействие ума над нами тяготело.

За грудами бумаг,

За перепискою мьі забьівали дело

В присутственньїх местах.

В защиту воровства, в защиту нераденья

Мьі ставили закон;

Под буквою скрьівались преступленья,
Но пункт бьіл соблюден;

Своим директорам, министрам мьі служили,

Россию позабьів,

Пред ними ползали, чинов у них просили,
Крестов наперернв.

И стало воровство нам делом обьіденньїм,
Кто мог схватить, тот брал,
И тот меж нами бьіл всех более почтенньїй,
Кто более украл.

Развод определял познанье генерала —

Глуп он или умен,

Церемониальньїй марш и вьшравка решала,
Чего достоин он.

Бригадний командир бьіл лучший губернатор,
Отличньїй инженер, правдивейший сенатор,
Честнейший человек;

Начальник, низшие права не признавая,
Бьіл деспот, полубог;

Бессмьісленньїй сатрап бнл царский бич для края.

Губил, вредил, где мог;
Стал конюх цензором, шут царский — адмиралом,
Клейнмихель графом стал!

Россия отдана в аренду обиралам...

Что ж русский? Русский спал...

Кряхтя, нес мужичок, как прежде, господину

Прадедовский оброк,

Кряхтя, помещик нес вторую половину

Имения в залог,

Кряхтя, по-прежнему дань русские платили

Подьячим и властям;

Качали головой, шептались, говорили,

Что зто стнд и ерам,

Что правдьі нет в суде, что тратят миллионьї, —

России кровь и пот, —

На путешествия, киоски, павильоньї,
Что плохо все идет.

Потом за ералаш садились по полтине,

Косясь по сторонам;

Рашели хлопали, бранили Фреццолини,

Лорнировали дам

И низко кланялись продажному вельможе
Отечества сьіньї!

Иль удалялись в глушь прадедовских имений

В бездействии жиреть,

Мечтать о пироге, беседовать о сене,

Животньїм умереть,

А если кто-нибудь, ередь общей летаргии

Мечтою увлечен,

Их призьівал на брань за правду и Россию, —

Как бьіл бедняк смешон!

Как ловко над его безумьем издевалея

Чиновний фарисей,

Как бьіетро от него, бледнея, отрекалея

Вчерашний круг друзей!

И под анафемой общественного мненья,

Средь емрада рудников,

Он узнавал, что грех прервать оцепененья
Тяжельїй сон рабов.

И он бьіл позабьіт; порой лишь о безумце

Шептали здесь и там:

«Бьіть может, он и прав ...да жалко вольнодумца,
Но что за дело нам?»

Спасибо Йвану Никифоровичу Явленскому за то, что он отказал-
ся от завтрака и помог мне кончить превосходное прелюдие к пре-
восходнейшему стихотворению, которое я, если Бог поможет, пере-
пишу завтра.
—• •	733ле • • -------------

19 [сентября]

Не хвалися идучи на рать,
А хвалися идучи с рати.

Вчера вечером путешественники и путешественницьі сьіграли по по-
следней пульке преферанса в кают-компании «К[нязя] Пожарского»,
рассчиталися и расплатилися до денежки за все пульки, сьігранньїе
в продолжение рейса, т. е. от 22 августа. Покончивши зту статью, сели
за ужин, приготовленньїй из последней провизии. Поужинали, разуме-
ется, в последний раз в кают-компании. Вьіпили последний херес, маде-
ру и, кажется, шампанское, составили проект завтрашнего обеда в Нижнем
Новеграде и разошлися спать. Хорошо. С рассветом «К[нязь] Пожар-
ский» поднял якорь, свистнул, фьіркнул и весело захлопал своими
огромньїми колесами. Хорошо. Берега бьістро меняют свой контури.
Пролетаем мьі мимо красивого по местоположению села Зименки поме-
щика Дадьянова и замечательного по следующему происшествию. Про-
шедшего лета, когда поспело жито и пшеница, мужичков ввігнали жать,
а они, чтобьі покончить барщину за один раз, зажгли его со всех концов
при благополучном ветре. Жаль, что яровое не поспело, а то и его бьі за
один раз покончили бьі. Отрадное происшествие. Так вот, летим мьі во
весь дух мимо зтого замечательного села. Как вдруг левое колесо пере-
стало вертеться и из «К[нязя] Пожарского»-дельфина сделалась черепа-
ха. «Что случилось?» — раздался общий голос. «Шатун лопнул!» — раз-
дался в ответ одинокий голос машиниста. Я смекнул, что прежде вечера
мьі не будем в Нижнем Новграде, т. е. прежде вечера не будем обедать;
смекнувши делом, я пошел в капитанскую светелку, вьіпил добрую чару
лимоновки, закусил остатком новопетровской ветчиньї, взял какую-то
газету, лег да и заснул себе с Богом. Просипаюсь, а наш «К[нязь] Пожар-
ский» стоит себе, тоже с Богом, на Телячьем броде. Собачий брод кое-
как переполз, а Телячий невмоготу стало. Что делать? Паузиться, т. е. пе-
регружаться. Пауза зта длится до сих пор, т. е. до первого часу ночи.
А путешественницьі и путешественники пробавляются натощак в ера-
лаш в ожидании нижегородского обеда.

20 [сентября]

Пауза продолжалась за полночь. С рассветом «К[нязь] Пожарский» под-
нял якорь и, как подстреленннй орел, захлопал одним колесом своим.
Взошло солнце и осветило очаровательнне окрестности Нижнего Но-
ваграда. Я хотел било хоть что-нибудь начертить, но увн, дрожание па-
луби при одном колесе еще ощутительнее, а серне сирне тучки не за-
медлили закрить животворяще[е] светило и задернуть прозрачннм
сернм туманом живую декорацию. Декорация от тумана сделалася еще
очаровательнее, но рисовать ее решительно невозможно: тучки небеснне,
вечньїе странницьі, пустили из себя такую мерзость, что я укрьілся в ка-
питанскую светелку и принялся за свой чувальї (торбьі).

В одиннадцать часов утра «К[нязь] Пожарский» положил якорь про-
тив Нижнего Новогорода. Тучки разошлися, и солньїшко приветливо
осветило город и его прекрасньїе окрестности. Я вьішел на берег и без
помощи извозчика, мимо красавицьі 17 столетия, цер[к]ви с [в]. Георгия,
поднялся на гору. Зашел в гимназию к Боб[р]жицкому, бьівшему студен-
ту Киевского университета; не нашел его дома, я пошел в Кремль. Новий
собор — отвратительное здание. Зто огромная квадратная ступа с пя-
тью короткими толкачами. Неужели зто дело рук Константина Тона? Не-
вероятно. Скореє зто произведение самого неудобозабьіваемого Тормо-
за. Далее. Приношение благодарного потомства гражданину Минину
и кн. Пожарскому. Копеечное, позорящее неблагодарное потомство при-
ношение! Утешительно, что зтот грошовий обелиск уже переломился.

Из Кремля зашел я опять к Бобржицкому и опять не застал его дома.
Из гимназии пошел я искать в Покровской улице дом Сверчкова, квар-
тиру А. А. Сапожникова. Нашел. И только что успел поздравить с вре-
менньїм новосельем хозяйку, хозяина и вообще сопутниц и сопутников,
как является Николай Александрович Брьілкин (главньїй управляющий
компании пароходства «Меркурий») и по секрету от других обт>являет,
сначала хозяину, а потом мне, что он имеет особенное предписание
полицеймейст[е]ра дать знать ему о моем прибьітии в город. Я хотя
и тертий калач, но такая неожиданность меня сконфузила. Позавтра-
кавши кое-как, я отправился на пароход, поблагодарил моего доброго
друга капитана за его обязательности, взял свой пачпорт и передал его
вместе с вещами Н. А. Брьілкину. Успокоившись немного, я в третий раз
пошел к Бобржицкому и на сей раз нашел его дома с широко распро-
стертьіми обт>ятиями. В 8 часов вечера я отправился к Н. А. Брьілкину,
провел у него часа два времени в дружеской беседе, взял у него для про-
чтения «Голос[а] из России», лондонское издание, и отправился к Пав-
лу Абрамовичу Овсянникову на мою временную квартиру.

21 [сентября]

Добрьіе мои новьіе друзья, Н. А. Брьілкин и П. А. Овсянников, посовето-
вали мне прикинуться больньїм, во избежание путешествия, пожалуй, по
зтапам, в Оренбург, за получением указа об отставке. Я рассудил, что не
грех подлость отвратить лицемерием, и притворился больньїм. До перво-
го часу лежал, читал «Голоса из России» и дожидал медика и полицеймей-
стера. А в первом часу махнул рукою и отправился к Сапожниковьім. По-
сле обеда проводил моих добрьіх, ми льіх спутников и спутниц до почтовой
контори и простился с ними. Они в почтовьіх каретах отправились в Мо-
скву. Когда увижу[сь] я с вами, прекраснейшие люди? Просил Комаров-
ского и Явленского цаловать в Москве моего старого друга М. С. Щепки-
на, а Сапожникова просил в Петербурга целовать мою святую заступницу
графиню Н. И. Толстую. Вот тебе и Москва! Вот тебе и Петербург! И те-
атр, и Академия, и Зрмитаж, и сладкие дружеские обьятия земляков,
друзей моих Лазаревского и Гулака-Артемовского! Проклятие вам, кор-
пусньїе и прочие командири, мои мучители безнаказанньїе! Гнусно! Бес-
человечно! Отвратительно гнусно!

В 7 часов вечера зашел я к Н. А. Брьілкину, встретил у него Овсянни-
кова и Кишкина и дружеской откровенной беседой заглушил вопли так
внезапно, так гнусно, подло уязвленного сердца. Если бьі не зти добрьіе
люди, мне бьі пришлось теперь сидеть за решеткой и дожидать указа об
отставке или просто броситься в обьятия красавицьі Волги. Последнее,
кажется, бьіло бьі легче.

22 [сентября]

Сегодня, как и вчера, погода дрянь, слякость и мерзость. На улицу ввійти
нет возможности. Из-за стеньї Кремля показьівает собор свой безобраз-
ньіе толкачи с реповидньїми верхушками, и ничего больше не видно из
моей квартири. Скучно. Медика и полицеймейст[е]ра по-вчерашнему до-
жидал и, не дождавшися, пошел к Н. А. Брнлкину обедать. После обеда,
как и до обеда, лежал и читал «Богдана Хмельницкого» Костомарова. Пре-
красная книга, вполне изображающая зтого гениального бунтовщика. По-
учительная, назидательная книга! Историческая литература сильно дви-
нулась вперед в продолжение последнего десятилетия. Она осветила
подробности, закопченнне димом фимиама, усердно кадимого перед пор-
фирородннми и долами.

23 [сентября]

Погода постоянно скверная. Я постоянно лежу и читаю Зиновия Богда-
на. Прекрасная, современная книга! От нечего делать нарисовая сегод-
ня портрет В. В. Кишкина удовлетворительно. Обедал по обнкновению
у Н. А. Брнлкина, и по обнкновению после обеда читал и спал.

24 [сентября]

Н. А. Брнлкин ездил в Балахну с мистером Стремом, американским ин-
женером, посмотреть на строящийся там пароход и баржи для компа-
нии «Меркурий». От нечего делать и я напросился им сопутствовать.
Щегольской, новенький пароход «Лоцман» в полдень поднял якорь и по-
нес нас вверх по Волге. С разннми остановками в 5-ть часов вечера ми,
наконец, остановились у Балахнн. Едва успел вскарабкаться на кучу бре-
вен и взглянуть на зту родительницу бесчисленньїх живописних рас-
шив, как инспектация кончилась, и я пошел к «Лоцману».

Из рассказов я узнал, что Балахна одна из главних верфей на берегах
Волги, то же, что на Оке Дедново, где строился голландскими мастерами
первьій русский корабль «Орел». В десятом часу возвратилися в Ниж-
ний, пообедали или поужинали и разошлися спать.

25 [сентября]

Утро бьіло хотя и неясное, по крайней мере без ветру и дождя. Восполь-
зовавшись сиею бесцветною погодой, я с крилечка моей квартири на-
чертил верхушку церкви с[в]. Георгия. Хоть что-нибудь да делал.

26 [сентября]

Опять дождь, опять слякоть. Настоящее безвьіходное положение. Ста-
ринньі[е] нижегородские цер[к]ви меня просто очаровали. Они так
мильї, так гармонически пестрн, и отвратительная погода не дает мне
рисовать их. Я, однако ж, сегодня перехитрил упрямую погоду. Рано по-
утру пошел в трактир, спросил себе чаю и нарисовая из окна Благове-
щенский собор. Древнейшая в Нижнем церковь. Нужно будет узнать
время ее построения. Но от кого? К пьяннм косматнм жрецам не хочет-
ся мне обращаться, а больше не к кому. Нижний Новгород во многих
отношениях интересннй город и не имеет печатного указателя. Дико!
По-татарски дико!

27 [сентября]

Проходя мимо церкви святого Георгия и видя, что двери церкви рас-
твореньї, я вошел в притвор и в ужасе остановился. Меня поразило
какое-то безобразное чудовище, нарисованное на трехаршинной кру-
глой доске. Сначала я подумал, что зто индийский Ману или Вешну за-
блудил в христианское капище полакомиться ладаном и деревянньїм
маслицем. Я хотей войти в самую церковь, как двери растворилися
и вьішла пишно, франтовски разодетая бариня, уже не совсем свежая,
и, обратя[ся] к нарисованному чудовищу, три раза набожно и ко[ке]тли-
во перекрестилась и вьішла. Лицемерка! Идолопоклонница! И навер-
ное блядь. И она ли одна? Миллионн подобннх ей бессмьісленннх, из-
вращенньїх идолопоклонниц. Где же христианки? Где христиане? Где
бесплотная идея добра и чистоти? Скореє в кабаке, нежели в зтих
обезображенньїх животннх капищах. У меня не хватило духу перехрес-
титься и войти в церковь; из притвора я вншел на улицу, и глазам моим
представилась по темному фону широкого луга блестящая, грациоз-
но извивающаяся красавица Волга. Я вздохнул свободно, невольно пе-
рекрестился и пошел домой.

28 [сентября]

Нарисовая портрет мамзель Анхен Шауббе. Гувернантка Брьілкиншх,
очень милая молодая немочка, резвая, наивная, настоящий мальчик
в юбке.

Прочитал комедию Островского «Доходное место». Не понравилось.
Много лишнего, ничего не говорящего. И вообще аляповато, особенно
женщиньї не натуральньї. В скором времени ее будут давать на здешней
сцене. Нужно будет посмотреть.

Перед вечером требовала меня зачем-то полиция, но я не пошел.

29 [сентября]

Солнце сегодня взошло светло, весело. Я пошел в Кремль и начал ри-
совать соборную колокольню, но руки так озябли, окоченели, что я ед-
ва мог сделать общий абрис. Пользуясь ульїбкою осеннего дня, я после
завтрака отправился к Печерскому монастьірю с намерением нарисо-
вать зту живописную обитель. Вьібрал точку. Прилег отдохнуть. И, ле-
леемьій тепльїми лучами солнца, задремал, и так плотно задремал, что
проснулся уже перед закатом солнца. Возвращаясь на квартиру мимо
Георгиевского публичного сада, я зашел в сад, встретил много гуляю-
іЦей публики обоих полов и всех возрастов. Между женщинами, как
на подбор, ни одной не только красавицьі или хорошенькой, даже снос-
ной не встретил. Уродьі и, как кажется, большей частию старьіе девьі.
Бедньїе старьіе девьі!

ЗО [сентября]

В ожидании незваного гостя, г. полицеймейстера, я предложил сеанс
моєму доброму хозяину Павлу Абрамовичу Овсянникову. Портрет бьіл
окончен к двум часам довольно удачно, а г. Лапа (так прозьівается)
к нам не жаловал. Погода прекрасная. Я вьішел на бульвар. Между про-
чей публикой встретил я на бульваре детей — три девочки и мальчик.
Прехорошенькие и резвьіе дети. Костюм их показался и странньїм
и жалким. На девочках бьіли какие-то коротенькие легенькие дшрявьіе
мантильки, дворянско-немецкого покроя. Ручонки нагие, и почти бо*
сиком. На мальчике поярковая серая шляпа с пером, мантилька такая
же, как и на девочках, а башмаки еще хуже. Вообще показались мне
они похожими на труппу младенцев-комедиантов. Я дошел с ними до
кондитерской, купил им сладких пирожков на полтину и познакомил-
ся. Зовут их: Катя (самая бойкая), Надя и Дуня, а мальчика Саней; де-
ти они некоего Арбеньева, театрального музиканта. Значит, я немногим
ошибся. На расставаньи они просили меня к себе в гости, и я, разуме-
ется, обещал прийти.

Расставшись с детьми, вспомнил я Алексея Панфильїча Панова, кре-
постного Паганини на «Князе Пожарском». Он зимует в Нижнем
и квартирует где-то против архиерейского дома. С Георгиевской набе-
режной пошел я к архиерейскому дому с целию найти квартиру и на-
вестить моего возлюбленного виртуоза. Квартирьі виртуоза я, однако ж,
не нашел, а мимоходом зашел в архиерейский сад. Зто преимуще-
ственно липовая роща, обнесенная деревянньїм забором, посередине
которой красуется, вроде казарми, огромное трехзтажное здание (ар-
хиерейская келья). Невдалеке от здания между деревьями беседка с ко-
локолами, и в другой стороне, также между деревьями, четьіре улья об-
деланьї наподобие надгробних памятников. Везде пусто и уньїло,
физическая гниль и нравственньїй застой на всем отражается. Сквер-
но. Придя на квартиру, я на сон грядущий прочитал «Рассказ марке-
ра» граф [а] Толстого. Поддельная простота зтого рассказа слишком
очевидна.

1	[октября]

Грязь, туман, слякоть и прочая атмосферическая гадость, вследствие че-
го я предложил сеанс г. Грасу, зятю Н. А. Брьілкина. Сеанс на половине
бьіл прерван приходом г. Лапьі и г. Гартвиг[а]. Первьій — бравьій и лю-
безньїй гвардейский полковник и полицеймейстер. Второй — не бравий,
но не менне любезньїй полицейский медик. Оба ПОЛЯКИ ИЛИ ЛИТВИНЬІ,
и оба не говорят по-польски. Гартвиг, спасибо ему, без малейшей фор-
мальности нашел меня больньїм какой-то продолжительной болезнью,
а обязательньїй г. Лапа засвидетельствовал действительность зтой
мнимой болезни, и после взаимньїх нецеремоний мьі расстались. Вслед-
ствие зтого обязательного визита я представляю себе моє возвращение
в Оренбург сомнительньїм.

С сегоднишнего дня начинаются здесь спектакли, и после обеда
Н. А. Брьілкин пригласил меня в свою ложу. Давали народную санти-
ментально-патриотическую драму Потехина «Суд людской — не Бо-
жий». Драма — дрянь с подробностями. Г. Мочалова, независимо от
своей бедной натянутой роли, мне понравилась. У ней єсть движения
настоящей артистки. Г. Климовский, как и роль его, приторен. Воде-
виль — «Коломенский нахлебник». Водевиль балаганний и исполнен
бнл соответственно своєму назначению. Маленький оркестр в антрак-
тах играл несколько номеров из «Дон Жуана» Моцарта прекрасно, мо-
жет бить, потому, что зто очаровательное создание трудно снграть не
прекрасно. Зала театра небольшая, но отделана просто и со вкусом. Пу-
блика, в особенности женская, замечательно неблестящая и немного-
численна.
2	[октября]

Утро ясное, тихое, с морозом. Нужно бьіло вчера начатьій порт[рет]
г. Граса сегодня кончать, я и принялся за работу с тем, чтобьі скореє
кончить и идти к Печерскому монастьірю с целию нарисовать его. Но,
увьі, монастьірь зтот мне не дается. Кончивши портрет, я нечаянно, но
нелицемерно позавтракал, прилег на минутку вздохнуть и проспал
ровно до двух часов. Непростительное свинство! Едва успел я про-
снуться, как вошел Н. А. Брьілкин и предложил мне идти с ним на буль-
вар погулять перед обедом. На бульваре встретили мьі некоего госпо-
дина Якоби. Н[иколай] А[лександрович] отрекомендовал меня сему
господину Якоби. Он просил нас к себе обедать, и мьі не отказались. Г. Яко-
би — один из нижегородских аристократов, весьма любезньїй и доволь-
но едкий либерал и вдобавок любитель живописи. Он показал мне
свой альбом, ничем особенно не замечательньїй, и картину, плохо осве-
щенную, картину с большими достоинствами, изображающую моля-
щегося какого-то молодого святого; вьіражение лица прекрасно. По
уверению хозяина, зта драгоценность принадлежит кисти Гверчино,
а по-моему, она больше похожа на хорошую копию с Доменикино Цам-
пиери. Но я хозяину не сказал моего мнения, по опьіту зная, как труд-
но противуречить знатокам живописи. На расставаньи он взял с нас
слово бьіть завтра вечером в клубе при виборе старшин, где обещал
меня познакомить с своими товарищами и угостить музьїкой. Я не
прочь и от музики, и от знакомства, в особенности от знакомства. Мне
необходима денежная работа, а иначе я должен буду обратиться опять
за святими финансами к моєму искреннему М. Лазаревскому. Попро-
бую, не удастся ли устранить зту необходимость.

З [октября]

Русские люди, в том числе и нижегородцн, многим одолжились от ев-
ропейцев и, между прочим, словом клуб. Но зто слово совершенно
не к лицу русскому человеку. Им би лучше било одолжиться подоб-
ннм словом, а оно, верно, существует в китайском язнке, одолжиться
бьі у китайцев и японцев, если они отринули своє родное слово поси-
делки, удивительно верно изображающее русские дворянские сбори-
ща. У европейцев клуб имеет важное политическое значение, а у рус-
ских дворян зто даже и не мирская сходка, а просто посиделки. Они
собираются посидеть за ломберними столами, помолчать, поесть, ви-
пить, и если случай поблагоприятствует, то и по сусалам друг друга
смазать.

После внбора старшин любезнейший г. Якоби представил меня
своим товарищам, в том числе генералу Веймарну и г. Кудлаю (поли-
цейместер № 2). Генерал Веймарн замечателен тем, что он не похож на
русского генерала, а похож вообще на прекрасного простого человека,
а г. Кудлай, кроме того, что не похож на полицеймейст[е]ра, как и това-
рищ его Лапа, замечателен тем, что он друг и дальний родственник мо-
его незабвенного друга и товарища покойного Петра Степановича Пе-
тровского. Многое и многое разбудил он в моем сердце своим живьім
воспоминанием о прекрасньїх минувших днях. Мьі с ним до того увле-
клись минувшим, что не заметили, как настоящие посиделки кончились.
В заключение усоветовали мьі писать к брату покойного моего друга,
к Павлу Степановичу Петровскому, чтобьі он, отложа всякое попечение,
навестил бьі нас в Нижнем Новеграде. И, если можно, захватил бьі с со-
бою и моего искреннего Михайла Лазаревского.

4	[октября]

Додвенацети часов вел Себя хорошо Некончивше потрет адилаиди
Алексеевне брилкиной попроси л я униколая Александровича брьілки-
на екапажа снамереньям зделать очайньїя везита, пришлого дома вьі-
ридился спомощию павла обрамовича овсяникова как первой статей-
ний франт начил свою визидацьію Г. веймора Г. веймар наперьвой раз
показался мне вдомашнем виду человеком окуратном нонечопорном.
вели мьі речей о том что унас пути соопщенели вроссии болие нежели
гнусньї например 1843 году в Чернигови набазари продавали муку
20 ко серб пуд. А вместечко гомели туже самую му продавали 1 срб.
пуд поговоривши апутей сообщеньи, мьі, слегка коснулиса, и воено со-
словья — одним словом совсем отвратительне что конечно неподле-
жит немалейшем сомненью заключившим нашева обоюднаго любез-
ничиство таким мнением овоеном сословии я простился Г. Генералом
и поехал гдотору градвингу.

5	[октября]

Михайло — хороший слуга, но в секретари не годится, малограмотен.
Я хотел по примеру Юлия Цезаря и работать, т. е. рисовать, и диктовать,
но мне ни то, ни другое не удалось. За двумя зайцами погонишься — ни
одного не поймаешь. Пословица очень справедлива. Не знаю, умел Юлий
Цезарь рисовать? А диктовать, говорят, он мог разом письма о пяти со-
вершенно разньїх предметах, чему я почти не верю. Но не о том речь,
а речь о том, что у меня и сегодня еще колеблется де[с]ница от поза-
вчерашня глумления пьянственного, и я вчера только вид показьівал,
что я будто бьі рисую, а где там, и фон не мог конопатить. Так только,
абьі-то.

Остановились мьі на том, как я приехал к доктору Гартвигу.

6	[октября]

Вчера только я успел обмокнуть перо в чернило, [чтобьі] описать визит
мой доктору Гартвигу и перейти к нецеремонному визиту г. Кудлаю, как
дверь с шумом растворилася и вошел в комнату сам Кудлай. Разумеется,
я положил омоченное в чернило перо, встретил дорого[го] светского го-
стя в подштанниках и после лобьізаний вдарились сначала в обьїкновен-
ньій пустой разговор, а потом перешли к воспоминаниям о Питере, о по-
койном Петровском и о великом Брюллове. Воспоминания паши бьіли
прерваньї приходом слуги от Н; А. Брьілкина с предложением обеда. Я про-
водил моего гостя, оделся и отправился к Н[иколаю] А[лександровичу]
обедать. После обеда резвушка мамзель Анхен Шауббе [предложила] со-
путствовать ей в театр. Я с удовольствием принял ее предложение и во
второй раз слушал музику Моцарта из «Дон Жуана» и в первьій раз ви-
дел драму Коцебу «Сьін любви», о существовании которой я знал по слу-
ху. Драма моей резвой сопутнице очень поправилась, как произведение
Коцебу, а мне, к ужасу моей дамьі, тоже поправилась, только не совсем.
За что я и получил из ульїбающихся уст восторженно[й] немки назва-
ние грубого варвара, неспособного сочувствовать ничему прекрасному
и моральному. Роль Амалии, дочери барона, исполняла артистка москов-
ского т[еат]ра госпожа Васильєва, натурально и благородно, а прочие,
кроме г. Платонова (роль барона), лубочно. За драмою последовала «Пу-
таница»; по-здешнему хорошо, а по-моему — тоже лубочно. Спектакль
кончился в первом часу, к удовольствию публики вообще и моей спут-
ницьі в особенности.

7	[октября]

Мороз закалил, наконец, непроходимую грязь, зто хорошо. Нехорошо
только то, что если он установится, то лишит меня возможности нари-
совать здешние старинньїе церкви, которне мне так поправились. Вслед-
ствие уже не слякоти, а преждевременного гостя мороза, я сидел дома.
Написал Михайлу Лазаревскому о притче, случившейся со мною в Ниж-
нем Новегороде, и просил прислать мне сколько-нибудь денег, потому
что я на публику здешнюю плохо надеюся.

8	[октября]

Пользуясь хорошою погодою, я позавтракал сьіто и пошел гулять. Обо-
гнувши два раза Кремль и полюбовавшись окрестньїми видами и кони-
ческими старинньїми колокольнями, как лисица виноградом, зашел
к моєму поставщику чтения, к милейшему Константину Антоновичу
Шрейдерсу, бьівшему студенту Киевского университета и в некотором
роде земляку моєму. Встретил у него некоего барона Торнау, полковни-
ка генерального штаба, человека либерала, прекрасно и неутомимо го-
ворящего. Во время последней войньї он бнл при русском посольстве
в Вене воєнним агентом. Следовательно, ему єсть о чем говорить. Жа-
лею, что разговор его длился не более получаса, он здесь проездом и, кро-
ме [того], торопился на обед к губернатору.
Барон Торнау, между прочим, рекомендовал мне на всякий случай
своего близкого приятеля, известного путешественника, Петра Егоро-
вича Ковалевского, в настоящее время начальника азиатского департа-
мента, по уверению барона, человека царем любимого, а следовательно,
и много могущего.

9	[октября]

Сегодня поутру любезнейший Н. А. Брьілкин принес мне давно жданное
«Краткое историческое описание Нижнего Новагорода», составленное не-
коим Н. Хранцовским. Но так как сегодня погода довольно сносная, то я,
оставя сию интересную [книгу] до вечера, отправился к Печерскому мо-
настирю. Кое-как набросал вид монастьіря, я с окоченельїми руками при-
бежал домой. Позавтракал, поотогрелся и принялся за книгу. Книга хо-
рошая и достаточно знакомит с историею края и города. Жаль, что
г. Хранцовский об архитектурньїх памятниках и вообще о памятниках
старини говорит слишком зкономно. Но и за то спасибо. Печерский мо-
настьірь, что я сегодня рисовал, построенньїй при царе Федоре Иванови-
че в 1597 [г.] вместо разрушившегося древнего монастьіря, основанного
архимандритом Дионисием.

10	[октября]

Сегодня погода не поблагоприятствовала моєму доброму намерению
рисовать Архангельский собор в Кремле, и я предложил сеанс Н. А. Брьіл-
кину и нарисовая его портрет.

11	[октября]

А сегодня с горем пополам отправился поутру рисовать Архангельский
собор, озяб до слез и ничего бьі не сделал, если бьі не попался мне на гла-
за генерал Веймарн, командир учебного карабинерного полка и, разуме-
ется, главньїй хозяин в казармах, под которьіми я расположился рисо-
вать. Я рассказал ему о своем горе, и он обязательно позволил мне
поместиться у любого окна в казармах, чем я и воспользовался с благо-
дарностью. Поработавши, отправился я обедать к Н. К. Якоби. Вместо
десерта он угостил меня брошюрой Искандера лондонского второго из-
дания «Крещеная собственность». Сердечное, задушевное человеческое
слово! Да осенит тебя свет истиньї и сила истинного Бога, апостол наш,
наш одинокий изгнанник!

12	[октября]

Окончил вчера начатий рисунок Архангельского собора. Оригинальное,
красивое и самое древнєє, прекрасно сохранившееся здание в Нижнем
Новегороде. Собор зтот построен во время великого князя нижегород-
ского Юрия Всеволодовича в 1227 году.
13	[октября]

Рисовая карандашами портрет Анньї Николаевньї Поповой, сльївущей
здесь красавицей первой стати. Действительно, она красивая и еще мо-
лодая женщина, но увьі, маненько простовата. Может бьіть, и к лучше-
му. Первнй портрет рисую за деньги, за 25 рублей. Посмотрим, что даль-
ше будет. Не худо б, если б зтаких тароватьіх красавиц бьіло погуще
в Нижнем. Хоть бьі на портного заработал.

После сеанса отправился обедать к Н. К. Якоби, а после обеда отпра-
вился в театр. Спектакль бнл хоть куда. Васильєва, в особенности Пиу-
нова бьіла естественна и грациозна. Легкая игривая роль ей к лицу и по
летам. Увертюра из «Вильгельма Телля» бьіла и[с]полнена прекрасно.
Словом, спектакль бнл блестящий.

Каковьі-то теперь спектакли в Питере, на Большом театре? Хоть бьі
одним глазом взглянуть, одним ухом послушать.

14	[октября]

К величайшему удовольствию красавицьі и ее благоверного сожителя и,
в особенности, к своєму собственному удовольствию, сегодня я пор-
трет окончил, отдал и весело вечер провел с моим милмм капитаном
В. В. Кишкиньїм. На днях он едет в Петербург. Когда же я поеду в Петер-
бург? Отвратительное положение. Немногим лучше, чем в Новопетров-
ском укреплении.

15	[октября]

При ветре и морозе нарисовая вид двух безьіменньїх башен, часть Крем-
левской стеньї и вид на Заочье. В целом вьішел порядочньїй рисунок. Я то-
роплюся сде[ла]ть побольше зскизов на случай, если придется мне здесь
зазимовать, так чтобьі бьіла хоть какая-нибудь работа. Обедал у Н. К. Яко-
би. Первую часть вечера провел у Брьілкиньїх, а вторую с Овсянниковьім
в клубе за «Пчелой» и бутьілкой зля. В клубе познакомился с некоим г. Ва-
ренцовьім. Зто инспектор института благородного при здешней гимна-
зии и товарищ по университету Н. И. Костомарова. От него я узнал, что
Костомаров еще не возвратился из-за границьі в Саратов и что Кулиш из-
дал второй том «Записок о Южной Руси».

16	[октября]

От нечего делать зашел я сегодня к Варенцову. Заговорили, разуеется,
о Костомарове, и он сообщил мне (по известиям, полученньїм им из Мо-
скви), что будто бьі в Москве между молодежью ходит письмо Костома-
рова, адресованное на имя государя. Письмо, исполненное всякой исти-
ньі и вообще пространнее и разумнее письма Герцена, адресованного
тому же лицу. Письмо Костомарова якобьі написе г о из Лондона. Если зто
правда, то наверное можно сказать, что Н[иколай] И[ванович] сопричтен
к собору наших заграничньїх апостолов. Благослови его, Господи, на сем
великом поприще!

От Варенцова зашел я к новому знакомому, некоему Петру Петрови-
чу Голиховскому, милому, любезному человеку. Он здесь мимоездом из
Питера в Екатеринбург. Он отрекомендовал меня своей зффектной кра-
савице жене. Она — мужественная брюнетка, родом молдаванка, и та-
кой страстно-чувственно-злектризующей красоти, какой я не встречал
еще на своем веку. Удивительная огненная женщина. П. П. Голиховский
между прочим сообщил мне, что в Париже образовался русский жур-
нал под названием «Посредник», редактор Сазонов. Главная цель жур-
нала — бьіть посредником между лондонскими периодическими нада-
ннями Искандера и русским правительством и еще — обнаруживать
подлости «Пчельї», «Ье Моггі» и вообще правительственньїе гадости.
Прекрасное намерение. Жаль, что зто не в Брюсселе или не в Женеве.
В Париже как раз коронованньїй Картуш по-дружески прихлопнет зто
новорожденное дитя святой истиньї.

От красавицьі Голиховской зашел я к красавице Поповой и остался
у нее обедать. Но зта красавица не молдаванке чета, она показалась мне
сладкою, мягкою, роскошною, но далеко не такою полною жизни краси-
вицей, как бурная, огненная молдаванка.

После обеда у Попових зашел я к Н. К. Якоби и познакомился у него
с некоим симбирским барином Киндяковьім, родственником Тимаше-
ва, теперешнего начальника штаба корпуса жандармов. Так как Киндя-
ков едет в Петербург, то я и просил его узнать от своего родственника,
долго ли еще продлится моє изгнание и могу ли я когда-нибудь надеять-
ся на совершенную свободу?

У Якоби же встретился я и благоговейно познакомился с возвраща-
ющимся из Сибири декабристом, с Йваном Александровичем Анненковьім.
Седой, величественньїй, кроткий изгнанник в речах своих не обнаружи-
вает и тени ожесточения против своих жестоких судей, даже добродуш-
но подтрунивает над фаворитами коронованного фельдфебеля, Черньї-
шевьім и Левашевьім, председателями тогдашнего верховного суда.
Благоговею перед тобою, один из первозванньїх наших апостолов!

Говорили о возвратившемся из изгнания Николае Тургеневе, о его
книге, говорили о многом и о многих, и в первом часу ночи разошлись,
сказавши до свидания.

17 [октября]

Сегодня получил письмо от М. Лазаревского и два письма от милого мо-
его, неизменного Залецкого. Лазаревский пишет, что он виделся с гра-
финей Настасией Ивановной и что они усоветовали, в случае воспреще-
ния мне вьезда в столицу, просить письмом графа Ф[едора] П[етровича],
чтобьі он исходатайствовал мне зто разрещение через президента наше-
го М[арию] Н[иколаевну] для Академии художеств, классьі которой я бу-
ду с любовию посещать, как бьіло во время оно. Добрьіе, благородньїе
мой заступники и советники.

Залецкий, кроме обьїкновенного своего сердечно-искреннего прелю-
дия, пишет,.что рисунки мой получил все сполна, что некоторьіе из них
уже пристроил в добрьіе руки и деньги 150 рублей переслал на имя Ла-
заревского. Неутомимьій друг! Знакомит он меня еще с какой-то своей
землячкой-литвинкой, недавно возвратившейся из Италии с огромньїм
грузом изящньїх произведений. Для меня и за глаза подобньїе явлення
очаровательньї, и я сердечно благодарю моего друга за зто письменное
знакомство.

Что значит, что Кухаренко мне не пишет? Неужели он не получил мо-
его поличия и мою «Москалеву криницю»? Зто било би ужасно досадно.

Упившись чтением зтих дружеских милих посланий, вечером, вместе
с Овсянниковим, отправились мьі к огненной молдаванке. Страшная, не-
виданная женщина! Намагнетизировавшись хорошенько, мьі пожелали
ей счастливой дороги до нелюбимого ею Екатеринбурга и расстались, бить
может, навсегда. Чудная женщина! Неужели кровь древних сабинок так
всемогуще бесконечно жива? Вьіходит, что так.

18 [октября]

Написал и отослал письма моим милим друзьям М. Лазаревскому
и Б. Залецкому.

19 [октября]

В клубе великолепньїй обед с музикою и повальная гомерическая по-
пойка...

20 [октября]

Ночь и следующие сутки провел в очаровательном семействе глагіаше
Гильде.

22 [октября]

Вздумалось мне просмотреть рукопись моего «Матроса». Наудивление без-
грамотная рукопись, а писал ее не кто иной, как прапорщик О[ренбургского]
О[отдельного] корпуса, баталиона № 1, г. Нагаев, лучший из воспитанников
Оренбургского Неплюевского кадетского корпуса. Что же посредственнне
и худшие воспитанники, если лучший из них безграмотний и вдобавок пья-
ница? Проклятие вам, человекоубийцьі — кадетские корпуса!

23 [октября]

При свете великолепного пожара вечером часу в 9-м встретился
я с А. К. Шрейдерсом. Он сообщил мне, что обо м[н]е получена форменная
746

бумага на имя здешнего воєнного губернатора от командира Оренбург -
ского Отдельного корпуса. Для прочтения сей бумаги зашли мьі в губер-
наторскую канцелярию к правителю канцелярии, милейшему из людей,
Андрею Кирилловичу Кадинскому. Бумага гласит о том, что мне воспре-
щается вьезд в обе столицьі и что я обретаюсь под секретним надзором
полиции. Хороша свобода. Собака на привязи. Зто значит, не стоит бла-
годарности, в[аше] в[еличество].

Что же я теперь буду делать без моей Академии? Без моей возлюблен-
ной акватинти, о которой я так сладко и так долго мечтал. Что я буду
делать? Обратиться опять к моей святой заступнице графине Настасье
Ивановне Толстой? Совестно. Подожду до завтра. Посоветуюсь с мои-
ми искренними друзьями, с П. А. Овсянниковьім и с Н. А. Брьілкиньїм.
Они люди добриє, сердечнне и разумньїе. Они научат меня, что мне
предпринять в зтом безвьіходном положений.

24 [октября]

Сегодня мьі усоветовали так. На неопределенное время остаться мне
здесь, по случаю мнимой болезни, а тем временем писать графу Ф. П. Тол-
стому и просить его ходатайства о дозволений мне жительства в Пе-
тербурге хотя на два года. В продолжение двух лет я с помощию Бо-
жиею успею сделать первоначальнне опити в моей возлюбленной
акватинте.

25 [октября]

Продолжаю по складам прочитьівать и поправлять «Матроса» и ругать
безграмотного переписчика, пьяницу прапорщика Нагаєва. Прочитьівая
по складам моє творение, естественно, что я не могу следить за скла-
дом речи. Убедился только в одном, что название зтого рассказа необ-
ходимо переменить. Пока не придумаю моєму «Матросу» другого, бо-
лее приличного имени, назову его так: «Прогулка с пользою и не без
морали».

26 [октября]

Заходил к Варенцову и взял у него для прочтения два номера, 2 и 3, «Рус-
ской беседьі». В зпилоге к «Черной раде» П. А. Кулиш, говоря о Гоголе,
Квитке и о мне грешном, указьівает на меня как на великого самобнт-
ного народного позта. Не из дружби ли зто?

Во 2 номере «Русской беседн» я с наслаждением прочитал трехку-
плетное стихотворение Ф. Тютчева:

Зти бедньїе селенья,
Зта скудная природа —
Край родной долготерпенья,
Край тьі русского народа!
Не поймет и не заметит
Гордьій взор иноплеменньїй,
Что скользит и тайно светит
В наготе твоей смиренной.

Удрученньїй ношей крестной,
Всю тебя, земля родная,
В рабском виде Царь Небесний
Исходил, благословляв.

27 [октября]

Несколько дней сряду хорошая ясная погода, и я сегодня не утерпел, по-
шел на улицу рисовать. Я нарисовая церковь порока Илии с частию
Кремля на втором плане. Церковь пророка Илии построена в 1506 го-
ду в память огненного стреляния, спасшего Нижний от татар и ногаев.

28 [октября]

Сегодня погода тоже почти позволила мне вийти рисовать на улицу.
Нарисовая я кое-как церковь Николая за Почайной, построенную
в 1372 году. Вероятно, тоже в ознаменование какого-нибудь кровопро-
лития. По дороге зашел я к моєму любезному доктору Еартвигу, застал
его дома, позавтракал, вьшил отличнейшей вишневки собственного
приготовлений и в старом изорванном нижегородском адрес-кален-
даре прочитал, что в Княгининском уезде Н[ижегородской] губернии
в селе Вельдеманове от крестьянина Мини и жени его Марьяньї
в 1605-м году в має месяце родился знаменитий патриарх Никон.

29 [октября]

Ходил к Трубецкому, весьма милому князю-человеку, и не застал его до-
ма* Обедал у Н. К. Якоби, а после обеда в театре слушал между прочим
увертюру из «Роберта» Мейербера в антрактах какой-то кровавой драми.
Возможно ли двадцатиинструментньїм, вдобавок нетрезвьім, оркестром
исполнять какую би то ни било увертюру? А тем более увертюру «Ро-
берта» Мейербера? Прости им, не видят бо, что творят. К концу крова-
вой драми половина ламп в зале погасла, и тем кончился великолепньїй
спектакль.

ЗО [октября]

Пользуясь погодой, я совершил прогулку вокруг города с удовольстви-
ем и не без пользьі. В заключение прогулки нарисовая Благовещенский
монастьірь. Старое, искаженное новими пристройками здание. Главная
церковь, колокольня не совсем уцелели от варварского возобновления.
Осталися только две башни над трапез[н]ой неприкосновенньїми.
И какие они красавицьі! Точно две юньїе, прекрасньїе, чистьіе отроко-
вицьі грациозно подняли свой головки в Подателю добра и красоти и как
би благодарят Его, что Он заступил их от руки новейшего архитектора.
Прекрасное, ненаглядное создание!

Благовещенский монастьірь основан в XIV столетии св. Алексеем ми-
трополитом. К зтому времени принадлежат и прекрасньїе башни. Со-
борная церковь монастьіря построена в 1649 году. Местоположение мо-
настиря очаровательное.

31 [октября]

Сегодня только наконец дочитал своего «Матроса». Он показался мне
слишком растянутьім. Может бить, оттого, что я по складам его читал.
Прочитаю еще раз в новом зкземпляре, и если окажется сносньїм, то
пошлю его к М. С. Щепкину, пускай где хочет, там его и приютит.

Вечером И. П. Грас познакомил меня с Марьей Александровной До-
роховой. Директриса здешнего института. Возвьішенная, симпатическая
женщина! Несмотря на сво[ю] аристократическую гнилую породу, в ней
так много сохранилось простого, независимого человеческого чувства
и наружной сили и достоинства, что я невольно [сравнил] с изображе-
нием Свободи Барбье (в «Собачьем пире»). Она еще мне живо напом-
нила своей отрьівистой прямою речью, жестами и вообще наружностию
моего незабвенного друга, к[няжну] Варвару Николаевну Репнину. О ес-
ли би побольше подобних женщин-матерей, лакейско-боярское сосло-
вие у нас би скоро перевелось.

1	ноября

Рисовал портрет М. А. Дороховой, и после удачного сеанса по дороге за-
шел к Шрейдерсу, встретил у него милейшего М. И. Попова и любезней-
шего П. В. Лапу. Вьшил с хорошими людьми рюмку водки, остался обе-
дать с хорошими людьми, и с хорошими людьми за обедом чуть-чуть не
нализался, как Селифан. Шрейдерс оставлял меня у себя отдохнуть по-
сле обеда, но я отказался и пошел к тагіате Гильде, где и положил якорь
на ночь.

2	[ноября]

Возвращаясь домой с благополучного ночлега, зашел я проститься к Ва-
ренцову. Он сегодня едет в Петербург. У меня било намерение послать
с ним в Москву своего «Матроса», но переписчик мой тоже с добрими
людьми загулял, и рукопись остановилась. Досадно. Придется подождать
Овсянникова. Когда я сбуду с рук зтого несносного «Матроса»?

Придя домой и от нечего делать раскрьіл генварскую книжку «О[те-
чественньїх] з[аписок]», и какая прелесть случайно попалася мне на гла-
за. Зто стихотворение без названия 3. Тур.
Во время сумерек, когда поля и лес
Стоя[т] окутаньї полупрозрачной дьімкой,
С воздушньїх ступенем темнеющих небес
Спускается на землю невидимкой
Богиня стройная с задумчивьім лицом.
Для ней нет имени. Она пугливей грезьі;
Печальний взор горит приветливьім огнем,
А на щеках заметньї слезьі.

С корзиною цветов, с ульїбкой на губах,
Она украдкою по улицам проходит,
И озирается на шумньїх площадях,
И около дворцов пугливо бродит.

Но увидав под крьішею окно,
Где одинокая свеча горит, мерцая,
Где юноша, себя и всех забьів давно,
Сидит, в мечтах стих жаркий повторяв,
Она порхнет туда и, просияв, войдет
В жилище бедное, как мать к родному сьіну,
И сядет близ него, и счастье разольет,
И вьісьшлет над ним цветов корзину.

З	[ноября]

Сегодня воскресенье, и я, как порядочньїй человек, причепурився и вьі-
шел из дому с намеренеим навестить моих добрих знакомнх. Зашел
я к первому мистеру Гранду, англичанину от волоска до ноготка. У него,
у англичанина, я в первьій раз увидел сочинения Гоголя, изданньїе моим
другом П. Кулишем. Друг мой немного подгулял. Издание вьішло немно-
го мужиковато, особенно портрет автора до того плох, что я удивляюсь,
как знаменитий Йордан позволил подписать под ним своє прославлен-
ное имя.

У него же, у Гранда, и в первьій же раз увидел я «Полярную звезду»
Искандера за 1856 год, второй том. Обертка, т. е. портрети первьіх на-
ших апостолов-мучеников, меня так тяжело, грустно поразили, что я до
сих пор еще не могу отдохнуть от зтого мрачного впечатления. Как бьі
хорошо било, если бьі вибить медаль в память зтого гнусного собьітия.
С одной сторони — портрети зтих великомучеников с надписью «Пер-
вьіерусские благовестители свободьі»у а на другой стороне медали — пор-
трет неудобозабьіваемого Тормоза с надписью «Не первьій русский коро-
нованньїй палач».

4	[ноября]

Кончил сегодня портрети М. А. Дороховой и ее воспитанницьі Ниньї,
побочной дочери Пущина, одного из декабристов. Удивительно милое
и резвое создание. Но мне как-то грустно делается, когда я смотрю на
побочньїх детей. Я никому, и тем более заступнику свободи, не извиняю
зтой безнравственной независимости, так туго связьівающей зтих бед-
ньіх побочньїх детей. Простительно какому-нибудь забубенному гуса-
ру, потому что он только гусар, но никак не человек. Или какому-нибудь
помещику-собачнику, потому что он собачник и только. Но декабристу,
понесшему свой крест в пустинную Сибирь во имя человеческой сво-
боди, подобная независимость непростительна. Если он не мог стать вьі-
ше обьїкновенного человека, то не должен и унижать себя перед обьїк-
новенньїм человеком.

5	[ноября]

Сегодня окончательно проводил Варенцова в Петербург и сегодня же
через него получил письмо от Костомарова из Саратова. Учений чудак
пишет, что напрасно прождал меня две недели в Петербурге и не хотел
сделать ста верст кругу, чтобьі посетить меня в Нижнем. А сколько бьі
радости привез своим внезапньїм появлением. Ничего не пишет мне
о своих глазах и вообще о своем здоровьи.

6	[ноября]

Написал письмо Костомарову и моим астраханским землякам-друзьям.
Хотя погода и не совсем благоприят[ст]вовала, но я все-таки отправил-
ся на улицу. С некоторого времени мне, чего прежде не бнвало, нравит-
ся уличная жизнь, хотя нижегородская публика ни даже в воскресньїй
ясний [день] не показнвается на улице, и Большая Покровка, здешний
Невский проспект, постоянно изображает собою однообразний длин-
ньій карантин. А я все-таки люблю побродить час-другой вдоль зтого
пустинного карантина. Откуда же зта нелепая любовь к улице? После
десятилетнего поста я разом бросился на книги, об'ьелся и теперь стра-
даю несварением в желудке. Другой причини я не знаю зтому томитель-
ному нравственному бездействию. Рисовать ничего порядочного не могу,
не придумаю, да и помещение моє не позволяет. Рисовал би портрети,
за деньги не с кого, а даром работать совестно. Нужно что-нибудь при-
думать для разнообразия. А что — не знаю.

Погрузившись в зто мудрое размншление или сочинение, я нечаян-
но нат[к]нулся на дом Якоби. Зашел, пообедал, и после обеда отправил-
ся в гостинуто на чай к старушкам, т. е. тагіате Якоби и ее неумолимо
говорливой сестрице. В числе разньїх, по ее мнению, чрезвьічайно ин-
тересньїх приключений ее бьістроминувшей юности она рассказала мне
о Лабзине, о том самом конференс-секретаре Академии художеств, ко-
торий предложил Илью Байкова, царского кучера, вибрать в почетньїе
члени Академии, потому что он ближе Аракчеева к государю. За зту
остроту Аракчеев сослал его в Симбирск, где он и умер на руках моей
почтенной собеседницьі. Мне приятно било сльїшать, что зтот замеча-
тельньїй мистик-масон до самой могильї сохранил независимость мис-
ли и христианское незлобне.

После Лабзина речь перешла на И. А. Анненкова, и я из рассказа мо-
их собеседниц узнал, что происшествие, так трогательно рассказанное
Герценом в своих воспоминаних про Ивашева, случилося с супругою
И. А. Анненкова, бьівшей некогда гувернанткой, мадмуазель Поль.

Она жива еще и теперь. Меня обещали старушки познакомить с отою
достойнейшею женщиною. Не знаю, скоро ли я удостоюсь счастия взгля-
нуть на зту беспримерную святую героиню.

Дюма, кажется, написал сантиментальньїй роман на зту богатьірскую
тему.

По поводу портрета М. А. Дороховой и ее воспитанницьі Ниночки,
которьіе я на днях рисовал, старушки сообщили мне, что мать Ниноч-
ки — простая якутка и теперь еще жива в Ялуторовске, а что отец ее,
г. Пущин, служит где-то на видном месте в Москве и что женился на бо-
гатой вдове, некоей гпабате Коцебу, собственно для того, чтобьі достой-
но и прилично воспитать свою Ниночку. Отвратительньїй отец.

7	[ноября]

На днях как-то проходил я через Кремль и видел большую толпу мужиков
с открьітьіми головами перед губернаторским дворцом. Явление зто пока-
залось мне чем-то необьїкновенньїм, и до сегоднишнего дня я не мог узнать
его содержания, а сегодня Овсянников рассказал мне, в чем бьіло дело.

Крестьяне помещика Демидова, того самого мерзавца Демидова, ко-
торого я знал в Гатчине кирасирским юнкером в 1837 году и которьій
тогда не заплатил мне деньги за портрет своей невестьі, теперь он, про-
мотавшийся до снаги, живет в своей деревне и грабит крестьян. Крот-
кие мужички, вместо того, чтобьі просто повесить своего грабителя,
пришли к губернатору просить управи, а губернатор, не будучи дурак,
велел их посечь за то, что они искали управьі по начальству, т. е. начи-
нали с станового.

Интересно знать, что дальше будет.

8	[ноября]

Рисовал сегодня до обеда портрети м[есье] и м[адам] Якоби, а вечером
пошел к Веймарну; у него сегодня полковой праздник и, следовательно,
пиру[ш]ка. Войдя в первую комнату, я совершенно растерялся, меня по-
разила [толпа] воєнних людей. Я отих почтенньїх господ давно уже, сла-
ва Богу, не встречаю. В особенности один между ними так живо напо-
мнил мне своєю толсто[ю] телячьею рожею капитана Косарева, что
я чуть-чуть не вьітянул руки по швам и не возгласил: «Здрав[и]я желаю,
ваше благородне!» Из зтого отвратительного состояния вьівел меня сам
гостеприимннй хозяин, пригласив меня в гостиную; между прочими
гостями в гостиной встретил я И. А. Анненкова, и в продолжение вече-
ра я не расставался с ним.

9	[ноября]

Окончил портрети Якоби.

10	[ноября]

Получил от Кулиша книги: «Записки о Южной Руси», два тома, и «Чор-
ну раду». Какой мильїй оригинал должен бьіть зтот г. Жемчужников.
Как бьі я счастлив бьіл увидеть человека, которьій так искренно, нели-
цемерно полюбил мой мильїй родной язьік и мою прекрасную бедную
родину.

11	[ноября]

Сегодня у меня день великий, торжественньїй, радостньїй день. Сегод-
ня получил я письмо от моей святой заступниць! гра[фини] Н. И. Тол-
стой, дружеское, родственное письмо. За что она меня удостоивает зто-
го неизреченного счастия? И чем я воздам ей за зтот нечаянньїй светльїй,
сердечний праздник? Слезьі радости и чистая молитва — твоя єдиная
награда, моя благородная, моя святая заступнице.

Она советует мне написать графу Ф[едору] П[етровичу] письмо
и просить его ходатайства о разрешении явиться мне в столице. Зто
била моя первая мисль, но мне совестно било беспокоить старика.
А теперь решительно решаюсь. Еще просит она передать поклон В. И. Да-
лю, от ее самой и от какого-то г. Жадовского. С Далем я здесь не видел-
ся, хотя с ним прежде и бьіл знаком, и теперь придется очима лупать.
И поделом.

12	[ноября]

Ответивши на письмо моей святой заступниць!, причепурился я и от-
правился к В. И. Далю. Но почему-то, не знаю, прошел мимо его квар-
тири и зашел к адьютанту здешнего воєнного губернатора, к Владими-
ру Федоровичу князю Голицьіну, весьма милому молодому человеку,
раненному под Севастополем. Вслед за мной зашла к нему сестра его,
чернобривое, милое задумчивое создание. О чем грустит, о чем задуми-
вается зта едва развернувшаяся сантифолия?

От князя зашел я к его затю Александру Петровичу Варенцову, по-
обедал, послушал машинной музики и отправился в театр. Все било по-
рядочно, кроме г-жи Ва^ильевой. Она, бедняжка, думала очаровать зри-
телей своим фанданго и совсем не надела панталон. Какое варварское
понятие об искусстве. Г-н Климовский в роли Филиппа IV бил прекра-
сен, одет изящно и верно портрету зтого испанского государства. А во-
обще драма «Мать испанка» — так себе, дюжинная драма.
13	[ноября]

Сегодня написал, а завтра отошлю просительное письмо графу Ф. П. Тол-
стому. Прошу его просить кого следует о дозволений мне жить в Петер-
бурге и посещать классьі Академии. Письмо, кажется, мне удалось. Ов-
сянников говорит, что при нужде я мог бьі занять видное место между
кропателями просьб. Посмотрим, пожнем ли желаемьіе плодьі от сего хи-
трого сочинения.

Сегодня же написал письмо М. С. Щепкину. Прошу свидания с ним
где-нибудь на хуторе в окрестностях Москвьі. Как бьі я рад бьіл [уви-
деть] зтого славного артиста-ветерена.

14	[ноября]

Начал портрет м[адам] Варенцовой. Плотная, кавалергард-мадам. Ни-
чего женственного, ни даже самого обьїкновенного кокетства.

15	[ноября]

Получил письмо от моего милого Бронислава, жалуется, что его отец
захворал, и рекомендует мне какую-то свою приятельницу Елену Скир-
монд, любительницу изящньїх искусств, мечтательницу и вообще жен-
щину зксцентрическую. Зто тоже нехорошо. Но все же лучше, нежели
моя новая знакомая м[адам] Варенцова, правда, она тоже женщина зкс-
центрическая. Только она сосредоточилась не на поззии, не на изящ-
ньїх искусствах, а на конюшне и на псарне. А может бьіть, и зто свое-
го рода поззия.

16	[ноября]

Кончил портрет своей отчаянной амазонки и начал ее милое чадо. Маль-
чик лет пяти, избалованньїй, будущий собачник, камер-юнкер и вооб-
ще человек дрянь.

17	[ноября]

Сделал визитацию В. И. Далю, и хорошо сделал, что я, наконец, решил-
ся на зту визитацию. Он принял меня весьма радушно, расспрашивал
о своих оренбургских знакомьіх, которьіх я не видел с 1850 года, и в за-
ключение просил заходить к нему запросто, как к старому приятелю. Не
промину воспользоваться таким мильїм предложением, тем более, что
мои нижегородские знакомьіе начали понемногу пошлеть.

18	[ноября]

После неудачного, вялого сеанса у м[адам] Варенцовой зашел я по со-
седству к ее больному брату, князю Голицьіну, и застал у него его мень-
шую милую, задумчивую сестру. Впечатление неудачного сеанса как ве-
тром свеяло. Полюбовавшись на зто кроткое создание, я во весь день
бьіл счастлив. Какое животворно чудное влияние красотьі на душу че-
ловека.

19	[ноября]

К общему великому удовольствию сегодня, наконец, я окончил портрет
гусароподобной м[адам] Варенцовой и ее будущего собачника-сьіна. Она
чрезвьічайно дрвольна портретом, потому что он похож на какую-то ко-
кетливую нимфу в амазонке с хлистом, а я еще больше доволен, что, на-
конец, развязался с зтою неуклюжею Бобелиною.

26	[ноября]

Я хотел бьіло совсем оставить свой монотонний журнал, но сегодня со-
вершилось со мною то, чего прежде никогда не совершалось. Шрейдерс,
Кадинский и Фрейлих просили меня нарисовать их портрети и предло-
жили деньги вперед. Я никогда не брал денег вперед за работу, а сегод-
ня взял, и, добре помогоричовавши, отправился я в очаровательное се-
мейство м[адам] Гильде и там переночевал. И там украли у меня деньги,
125 руб. И поделом, вперед не бери незаработанньїх денег. Поутру при-
хожу домой, другое горе: ночью проехал Федор Лазаревский. Бьіл у Да-
ля, поснлал искать меня по всему городу и, разумеется, меня не нашли.
И теперь его карточка лежит у меня на столе, как страшний упрек на со-
вести.

27	[ноября]

Волей-неволей сегодня я должен бьіл обедать у Даля и сочинять необнк-
новенное происшествие, случившееся со мною прошедшей ночью. Но
вместо фигурной лжи я сказал ложь лаконическую: я сказал, что ездил
в Балахну с Брилкиньїм, так, ради собственного удовольствия, и тем по-
кончил дело.

28	[ноября]

Жаль мне стало незаработанньїх денег. В такой досаде отправился
я к Кудлаю просить полицейского участия в моем горе. Кудлай сам не-
здоров, не может вийти из квартири, но обещался мне завтра прислать
одного из своих сподручников, какого-то отьявленного доку. Посмо-
трим, сотворил ли чудо вьішереченньїй дока.

29	[ноября]

Сегодня поутру в ожидании полицейского доки написал я М. Лазарев-
скому письмо и насчет роковой ночи повторил ему ту же саму ложь, что
и В. И. Далю. Одна ложь ведет за собою другую, зто в порядке вещей.

Часу в первом явился ко мне дока, я рассказал ему, в чем дело, и посу-
лил за труди 25 рублей. Но уви, при всем его старании результату ника-
кого. Что с воза упало, то пропало. Следовательно, об зтом скверном анек-
доте и думать больше нечего. Я так и сделал. Пошел к Шрейдерсу обедать,
с досадьі чуть опять не нализался. После обеда зашел к той же коварной
мадам Гильде (какое христианское незлобне!), отдохнул немного в ее оча-
ровательном семействе и в семь часов вечера пошел к князю Голицьіну.
У Голицьіна встретил я львов здешней сценьї, актеров Климовского и Вла-
димирові Болтуньї и, может бьіть, славньїе мальїе.

Князь прочитал нам своє «Впечатление после боя». Неважное впе-
чатление. После «Впечатления» зашла речь о переводах Курочкина из
Беранже. И я прочитал им наизусть не перевод, а собственное произве-
дение. А чтобьі не забьіть зто прекрасное создание позта, то я вношу его
в мой журнал.

Как в наши лучшие года
Мьі пролетаем без участья
Помимо истинного счастья!

Мьі молодьі, душа горда...

Как в нас заносчивости много!

Пред нами светлая дорога.

Проходят лучшие года.

Проходят лучшие года,
Мьі все йдем дорогой ложной
Вслед за мечтою невозможной,
Йдем, неведомо куда.

Но вот овраг, — вот мьі споткнулись...

Кругом стемнело... оглянулись —
Нигде ни звука, ни следа.

Нигде ни звука, ни следа.

Ни светльїх дней, ни сожаленья,
На сердце тяжесть оскорбленья
И одиночество стьіда.

Для утомительной дороги
Нет СИЛЬІ, подкосились ноги.
Погасла дальняя звезда.

Погасла дальняя звезда!

Пора, пора душой смириться!

Над жизнью нечего глумиться,
Отведав горького плода;

Или с бессильем старой девьі
Твердить упорно: где вьі, где ви?

Вотще минувшие года!

Вотще минувшие года

Не лучше ль справить честной тризной!

Не оскверним же укоризной
Господний мир — и никогда
С бессильной злобой оскорбленньїх
Не осмеем четьі влюбленньїх,
Влюбленньїх в лучшие года.

В. Курочкин

ЗО [ноября]

Сегодня начал портрети в группе своих щедрих приятелей. Не знаю, бу-
дет ли толк из зтой затеи, приятели неаккуратни в сеансах, обстоятель-
ство важное при работе. Посмотрю, что дальше будет, и если сеанси за-
тянутся, то нарисую отдельно каждого карандашом и тем покончу мой
счет с приятелями. Чего бьі мне больно не хотелось, и тем более, что
предполагаемьій рисунок сепиею очень удачно сгруппировался. И мне
бьі хотелося достойно заплатить им свой долг.

1	декабря

Получил письмо от М. С. Щепкина, в котором он предлагает мне свида-
ние в селе Никольском (имение его сина) или же, если я не имею лиш-
них денег на зту поездку (125 рублей били у меня совершенно лишние),
то он обещает сам приехать ко мне в Нижний. Как бьі он возвеселил
и меня, и своих нижегородских поклонников. Напишу ему, пускай едет
сюда и пускай на здешней бедной сцене тряхнет стариною. Теперь же,
кстати, здесь дворянские вибори.

После сеанса у Шрейдерса и после обеда у Фрейлиха случайно попал
я на полупьяний музикальний вечер к путейскому офицеру Ультрамар-
ку и усльїшал там виртуоза на фортепьяно, какого я и не подозревал
усльїшать здесь в захолустьи. Виртуоз зтот некто господин Татаринов.
Между прочим он снграл несколько номеров из «Пророка» и из «Гуге-
нотов» Мейербера и вознес меня не седьмое небо.

2	[декабря]

Сегодня сделал я визит вдохновенному моєму виртуозу Татаринову
и видел у него, чего я также не воображал увидеть в Нижнем. Я уви-
дел у него настоящего, великолепнейшего Гюдена. Такие две прекрас-
нейшие нечаянности разом — наслаждение редкое и вьісокое. И какие
же варвари нижегородци: они знают Татаринова только как чиновни-
ка при компании, строящей железную дорогу. А о картине Гюдена и да-
же о самом Гюдене никто и не сльїхивал, кроме старика Ульїбашева,
с которим я сегодня познакомился в театре. Зто известньїй биограф
и критик Бетговена и самий неизменньїй посетитель здешнего театра.
З	[декабря]

Три дня сряду нечаянности и самьіе приятньїе нечаянности. Зто вели-
кая редкость в здешней монотонной жизни. Сегодня посетил меня Гу-
став Васильевич Кебер. Гость совершенно неожиданньїй. Он большой
приятель Ф. Лазаревского, и тот, уезжая из Нижнего, поручил ему уви-
деться со мною, и добрейший Густав Васильевич сегодня исполнил по-
ручение своего и моего друга. Если бьі больше подобньїх нечаянностей,
как бьі прекрасно текли дни нашей жизни.

4	[декабря]

Написал письмо Щепкину и Кулишу. Прошу их, друзей моих великих,
отл ожить всякое житейское или служебное попечение и приехать ко мне
недели на две, а аще совесть не зазрит, то и больше. Как бьі я счастлив
бьіл, если б сбьілось моє желание. Авось-либо и сбудется.

8	[декабря]

В продолжение отих четьірех дней писал позму, названия которой еще
не придумал. Кажется, я назову ее «Неофитьі, или первьіе христиане».
Хорошо, если бьі не обманул меня Щепкин, я ему посвящаю зто произ-
ведение, и мне бьі ужасно хотелося ему прочитать и усльїшать его вер-
ньіе дружеские замечания. Не знаю, когда я примусь за «Дервиша и Са-
трапа», а поползновение большое чувствую к пи[санию].

9	[декабря]

В компании честньїх артистов Климовского, Владимирова и Платонова
праздновал имениньї общей и в особенности театральной красавицьі,
по имени Анньї Дмитревньї, а по прозванню не знаю, и праздновал без
хитрости, т. е. приличньїм случаю и месту продолжением, — яснеє,
в ущерб очаровательному семейству мадам Гильдьі.

10	[декабря]

Сегодня вечером Варенцов возвратился из Петербурга и привез мне от Ку-
лиша письмо и только что отпечатанную его «Граматку». Как прекрасно,
умно и благородно составлен зтот совершенно новий букварь. Дай Бог, что-
бьі он привился в нашем бедном народе. Зто первий свободннй луч света,
могущий проникнуть в сдавленную попами невольничью голову.

Из Москви Варенцов привез мне поклон от Щепкина, а от Бодянско-
го поклон и дорогой подарок, его книгу «О времени происхождения сла-
вянских письмен» с образниками древнего славянского шрифта. Сер-
дечно благодарен О [сипу] Максимовичу] за его бесценний подарок. Зта
книга удивительно как пополнила современную нашу историческую ли-
тературу.
Еще привез он для Н. К. Якоби свинцовьім карандашом нарисован-
ими портрет нашего изгнанника, апостола Искандера. Портрет должен
бить похож, потому что не похож на рисунки в зтом роде. Да если бм
и не похож, то я все-таки скопирую для имени зтого святого человека.

12	[декабря]

Сегодня видел я на сцене «Станционного смотрителя» Пушкина. Я бнл
всегда против переделок, и зту переделку пошел смотреть от нечего де-
лать. И что же: переделка оказалась самою мастерскою переделкою, а ис-
полнение неподражаемо. В особенности сценьї второго акта и послед-
няя сцена третьего бьіли так естественно трагически исполненьї, что
хоть бьі и самому гениальному артисту так впору. Исполать тебе, госпо-
дин Владимиров. Исполать тебе и тетенька Трусова, тьі так естественно-
зло исполнила роль помещицьі Лепешкиной, что сама Коробочка перед
тобой побледнела. Вообще ансамбль драми бьіл превосходен, чего я ни-
как не ожидал. И если бьі не усатьіе отставньїе гусарьі-помещики пья-
ньіе шумели в ложе, то я вьішел бьі из театра совер[шенно доволен].

Кстати о помещиках. Их теперь нахлинуло в Нижний на вибори ви-
димо и невидимо. И все без исключения с бородами и усами, в гусарских,
уланских и других кавалерийских мундирах. Пехотинцев и флотских не-
заметно. Говорят между собою только по-французски. Пьянствуют и шу-
мят в театре и, слншно, составляют оппозицию против освобождения
крепостньїх крестьян. Настоящие французи!

13	[декабря]

Получил письмо от Щепкина и от Лазаревского. Старий друзяка пишет,
что он приедет ко мне колядовать на празник. Добрий, искренний друг!
Он намерен подарить несколько спектаклей нижегородской публике.
Какой великолепньїй праздничньїй подарок!
Лазаревский между прочим пишет, что он получил на моє имя 175 ру-
блей через Льва Жемчужникова, с оговоркой — не об'ьявлять мне свое-
го имени. Жертва тайная, великодушная! Чем же я заплачу вам, добрьіе,
великодушньїе земляки мои, за зту искреннюю жертву? Свободной, ис-
кренней песней, песней благодарности и молитви!

Сегодня же принимаюсь за «Сатрапа и Дервиша», и если Бог помо-
жет окончить с успехом, то посвящу его честньїм, щедрьім и благород-
ним землякам моим. Мне хочется написать «Сатрапа» в форме зпопеи.
Зта форма для меня совершенно новая. Не знаю, как я с нею слажу?

14	[декабя]

Вечером отправился к старику Ульїбашеву с благою целью послушать
музику. Старик прихворнул и не принимал гостей. Возвращаясь домой,
попалась мне на улице недавняя именинница и, не совершенно против
желания, затащила меня в маскарад. Явление редкое и оригинальное
в Нижнем. Зто танцкласе Марцинкевича в Петербурге со всеми подроб-
ностями. Небольшая разница в костюмах. Там пьяньїе черкеси заклю-
чают спектакль, а здесь просто офицерьі с помощию приезжих помещи-
ков-французов. Одним словом, блестящий маскарад!

15	[декабря]

Через В. И. Даля получил письмо от Федора Лазаревского; Пишет он,
что незабаром поедет опять куда-то через Нижний, и просит меня не ез-
дить в Балахну. Не поеду. Цур ий!

16	[декабря]

Ввечеру отправился я к В. И. Далю засвидетельствовать ему глубокое
почтение от Ф. Лазаревского. После поздорованья и передачи глубочай-
шего почтения одна из дочерей его села за фортепьяно и принялася уго-
щать меня малороссийскими песнями. Я, разумеетея, бнл в восторге не
от уродливих песен, а от ее наивной вежливости. Заметив, что она до-
вольно смело владеет инструментом, я попросил ее сьіграть что-нибудь
из Шопена. Но так как моего любимца налицо не оказалось, то она за-
менила его увертюрою из «Гугенотов» Мейербера. И, к немалому удив-
лению моєму, исполнила зто гениальное произведение лучше, нежели
я ожидал. Скромная артистка удалилась во внутренние апартаменти,
а мьі с Владимиром] ИІвановичем] между разговором коснулись как-
то нечаянно псалмов Давида и вообще Библии. Заметив, что я неравно-
душен к библейской поззии, В[ладимир] И[ванович] спросил у меня, чи-
тал ли я Апокалипсис. Я сказал, что читал, но увьі, ничего не понял; он
принялся обт>яснять смисл и поззию зтой боговдохновенной галиматьи
и в заключение предложил мне прочитать собственньїй перевод От-
кровения с толкованием и по прочтении просил сказать своє мнение.
------------— •	760	----------------

Последнее мне больно не по душе. Без зтого условия можно бьі, и не про-
читав, поблагодарить его за одолжение, а теперь необходимо читать.
Посмотрим, что зто за зверь в переводе?

17	[декабря]

Получил письмо от П. Кулиша. Он отказьівается от свидания со мною
здесь, не по недостатку времени и желания, но во избежание толков, ко-
торне могут замедлить моє возвращение в столицу. Я с ним почти со-
гласен. От журнала, о котором я ему писал, он наотрез отказался. Гото-
вит материальї для третьего тома «3[аписок] о Южной Руси» и что-то
начал писать серьезного, но что такое, не говорит.

Вечером бьіл на бенефисе г. Климовского. И несмотря на порядочное
исполнение, все-таки «Дообеденньїй сон» Островского мне не понра-
вился. Повторение, и повторение вялое. Прочее так себе шло, кроме по-
пурри, пропетого в антракте бенефициантом, вдобавок собственного
сочинения.

18	[декабря]

Читал и сердцем сокрушился,
Зачем читать учился.

Читая подлинник, т. е. славянский перевод Апокалипсиса, приходит в го-
лову, что апостол писал зто Откровение для своих неофитов известньї-
ми им иносказаниями, с целью скршть настоящий смьісл проповеди от
своих приставов. А может бьіть, и [с] целию более материальною, что-
бьі они (пристава) подумали, что старик рехнулся, порет дичь, и скореє
освободили бьі его из заточения. Последнее предположение мне кажет-
ся правдоподобнее.

С какою же целию такой умньїй человек, В[ладимир] И[ванович], пере-
водил и толковал зту аллегорическую чепуху? Не понимаю. И с каким на-
мерением он предложил мне прочитать своє бедное творение? Не думает
ли он открьггь в Нижнем кафедру теологии и сделать меня своим неофи-
том? Едва ли. Какое же мнение я ему скажу на его безобразное творение?
Приходится врать, и из-за чего? Так, просто из вежливости. Какая ложная
вежливость.

Не знаю настоящей причини, а вероятно, она єсть. В[ладимир]
И[ванович] не пользуется здесь доброй славою, почему — все-таки
не знаю. Про него даже какой-то здешний остряк и зпиграмму смас-
терил, вот она:

У нас било три артиста,
Двух не стало, зто жаль.
Но пока здесь будет Даль,
Все как будто бьі не чисто.
19	[декабря]

Мопзіеиг Брас (учитель французского язьїка в гимназии) рассказал мне
сегодня недавно случившееся ужасное происшествие в Москве. Траге-
дия такого содержания.

Ловкий молодой гвардеец по железной дороге привез в Москву де-
вушку, прекрасную, как ангел. Привез ее в какой-то не слишком публич-
ншй трактир. Погулял с нею несколько дней, что назьівается, на славу
и скрьілся, оставив ее расплатиться с трактирщиком, а у нее ни денег, ни
паспорта. Она убежала из дому с своим обожателем с целью в Москве
обвенчаться, и концьі в воду. Трактирщик посмотрел на красавицу и, как
человек бьівальїй, смекнул делом, подослал к ней сводню. Ловкая тетень-
ка приласкала ее, приголубила, заплатила трактирщику долг и взяла ее
к себе на квартиру. На другой или на третий день она убежала от обяза-
тельной старушки и явилась к частному приставу, а вслед за нею яви-
лась и ее покровительница. Подмазала частного пристава, а тот, несмо-
тря на ее доводьі, что она благородная, что она дочь генерала, вьісек ее
розгами и отправил в рабочий дом на исправление, где она через не-
сколько дней умерла. Ужасное происшествие! И все зто падает на воєн-
неє сословие. Отвратительное сословие!

20	[декабря]

С благотворительною целью составляется спектакль из благородньїх
суб'ьектов под непосредственной дирекцией г. Гольїнской и г. Варенцо-
ва. Спектакль составят живьіе картини и концерт.

Г. Варенцов меня как живописца пригласил сегодня на репетицию,
собственно, для живьіх картин, т. е. для освещения зтих бестолковьіх
картин. Я по простоте души и попробовал осветить одну из них так, что
главная фигура в свете, а прочие в полутоне. Освещение вьішло доволь-
но зффектно. Но жалкие маменьки подняли шум, почему одна такая-то
освещена, а наши дочки разве хуже ее, что их совсем не видно, что их
только по афише будут знать. Я плюнул и хотел уйти, но меня остано-
вила Марья Александровна Дорохова и просила поставить и осветить
ее Ниночку. Ниночка, не красавица, явилась в картине очаровательною.
Чадолюбивьіе маменьки хотя и заметили, в чем дело, но все-таки не со-
гласились оставить своих дочерей в полутоне.

Сегодня должен вьіехать из Москвьі М. С. Щепкин. Ах, как бьі он хо-
рошо сделал, если бьі вьіехал. Послезавтра я имел бьі радость поцело-
вать моего старого, моего єдиного друга!

21	[декабря]

Сегодня получил письмо от М. С. Щепкина. Он сегодня вьіехал из Москви,
и послезавтра я обниму моего старого, моего искреннего друга. Как
я счастлив зтой нелицемерной дружбой! Не многим из нас Бог Посьілает
таку[ю] полную радость, и весьма, весьма немногие из людей, дожив до
семидесяти лет, сохранили такую позтическую свежесть сердца, как
М[ихайло] С[еменович]. Счастливьій патриарх-артист!

Сегодня же получил письмо от моей святой заступницьі, от графи-
ни Настасии Ивановньї Толстой. Она пишет, что письмо моє, адресо-
ванное графу Ф[едору] П[етровичу], на праздниках будет передано
М[арии] Н[иколаевне]. И сообщает мне адрес Н. О. Осипова. Боже мой!
Скоро ли я увижу мою Академию? Скоро ли обниму мою святую за-
ступницу?

Спектакль с благотворительной целью сошел хорошо, кроме живьіх
картин и народного гимна. Ниночка Пущина бьіла очаровательна.

24 [декабря]

Праздникам праздник и торжество єсть из торжеств!

В три часа ночи приехал Михайло Семенович Щепкин.

29 [декабря]

В 12 часов ночи уехал от меня Михайло Семенович Щепкин. Я, Овсян-
ников, Брьілкин и Олейников проводили моего великого друга до пер-
вой станции и ровно в три часа возвратилися домой. Шесть дней, шесть
дней полной, радостно-торжественной жизни! И чем я заплачу тебе, мой
старьій, мой єдиний друже? Чем я заплачу тебе за зто счастие? За зти ра-
достньїе сладкие слезьі? Любовью! Но я люблю тебя давно, да и кто, зная
тебя, не любит? Чем же? Кроме молитви о тебе, самой искренней молит-
ви, я ничего не имею.

ЗО [декабря]

Я все еще не могу прийти в нормальнеє состояние от волшебного, оча-
ровательного видения. У меня все еще стоит перед глазами городничий,
Матрос, Михайло Чупрун и Любим Торцов. Но ярче и лучезарнее вели-
кого артиста стоит великий человек, кротко ульїбающийся друг мой єди-
ний, мой искренний, мой незабвенньїй Михайло Семенович Щепкин.

1858

1	генваря

Дружески весело встретил Новий год в семействе Н. А. Брьілкина.

Как ни весело встретили мьі Новий год, а придя домой, мне скучно еде-
лалось. Поскучавши немного, отправился я в очаровательное семейство
мадам Гильде, но скука и там меня нашла. Из храма Приапа пошел я к за-
утредни; еще хуже — дьячки с похмелья так раздирательно пели, что я затк-
нул уши и вьішел вон из церкви. Придя домой, я нечаянно взялея за
Библию, раскрьіл, и мне попался лоскуток бумаги, на котором Олейников
записал басню со слов Михайла Семеновича. Зта находка так меня обра-
довала, что я сейчас же принялся ее переписьівать. Бон она:

На улице и длинной и широкой

И на большом дворе стоит богатьій дом.

И со двора разносится далеко

Зловоние кругом.

А виноват хозяин в том.

«Хозяин наш прекрасний! но упрямьій, —

Мне дворник говорит. —

Раскапьівать велит помойную он яму,

А чистить не велит».

Зачем раскапьівать заглохшее дерьмо?

И не казнить воров, не предавать их сраму?

Не лучше ль облегчить народное ярмо,

Да вичистить велеть помойную-то яму.

Сочинение зтой басни приписьівают московскому актеру Ленскому.
Зто не похоже на водевильньїй куплет. Басня зта так благодетельно на
меня подействовала, что я, дописьівая последний стих, уже спал.

Сегодня же познакомил я в семействе Брьілкина милейшую Катери-
ну Борисовну Пиунову (актрису). Она в восторге от зтого знакомства
и не знает, как меня благодарить.

Как благодетельно подействовал Михайло Семенович на зто милое
и даровитое создание. Она вьіросла, похорошела, поумнела после «Мо-
скаля-чаривньїка», где она сьіграла роль Тетяни, и так очаровательно
сьіграла, что зрители ревели от восторга, а М[ихайло] С[еменович] ска-
зал мне, что она первая артистка, с которой он с таким наслаждением
играл Михайла Чупруна, и что знаменитая Самойлова перед скромной
Пиуновой — солдатка.

2	[января]

Обязательнейший Олейников сегодня сообщил мне стихотворение Ку-
рочкина на смерть Беранже, но так скверно переписанное, что я едва мог
прочесть. Прочитал, однак, и записал на память. Прекрасное, сердечное
стихотворение.

16-е июля 1857 года

Зачем Париж волнуется опять?

На площадях и улицах солдати,

Народних масс не может взор обнять,
Кому хотят последний долг воздать?
Чей зто гроб и катафалк богатьій?
Тревожньїй слух в Париже пролетел,
Угас позт — народ осиротел.

Великая скатилася звезда,
Светившая полвека кротким светом
Над алтарем страданья и труда!
Простой народ простился навсегда
С своим родньїм учителем-позтом,
Воспевшим блеск его великих дел.
Угас позт — народ осиротел.

Зачем же блеск и роскошь похорон?
Мундири войск и ризьі духовенства?

Тому, кто жил так искренно, как он,
Певец любви, свободи и равенства,
Несчастньїм льстил, но с сильними бнл смел,
Угас позт — народ осиротел.

Зачем певцу напрасннй фимиам?
И почестей торжественньїх забава?

Не бить ничем хотел он в жизни сам,
И в бедности нашла любимца слава.
И слух о нем далеко прогремел!

Угас позт — народ осиротел.

Народ всех стран; страданье, труд
И сладких слез над звуками — отрада,
И в них, позт, тебе великий суд!

Великому великая награда,
Когда, свершив завидний свой удел,
Угас позт — народ осиротел.

З [января]

Получил от Кулиша письмо со вложением 250 рублей. Деньги зти вьіру-
ченьї им за рисунки, которне я послал из Новопетровского укрепления
Залецкому для продажи. Залецкий передал их Сераковскому, от Сера-
ковского я не имел об них никакого известия и совершенно потерял их
из виду. Не знаю, как они попали в руки Кулиша, и тот нашел им какого-
то щедрого земляка-любителя, и мне как будто подарил 250 рублей к Но-
вому году. Спасибо ему.

4 [января]

Весь день бьіл посвящен писанию писем. Обязанность скучная, но неиз-
бежная. Написал полдюжиньї посланий, в том числе и автору «Семейной
хроники», приславшему мне с Михайлом Семеновичем зкземпляр своей
очаровательной хроники. Кулишу при письме послал свой «Неофитьі».
Интересно мне знать его мнение о сем новом моем произведении.
В 8-мь часов вечера проводил своего хозяина Овсянникова в Петербург
и отправился на бал-маскарад к Варенцову, директору театра, и познакомил-
ся там £ доктором Рейковским, ученьїм и весьма и[н]тересньім человеком.

5 [января]

Возвратился почталион из Москви, которьій сопровождал Михайла Се-
меновича. Привез мне от него письмо и четьіре зкземпляра своего пор-
трета для раздачи своим нижегородским друзьям. Письмо своє заклю-
чает он печальним известие[м], полученньїм на пороге своего дома,
о смерти сьіна Димитрия, умершего за границей.

б [января]

Пиунова сегодня в роли Простушки (водевиль Ленского) бьіла такая ми-
лочка, что не только московским — петербургским, парижским бьі зри-
телям в нос бросилась. Напрасно она румянится. Я ей скажу об зтом.
С роли Тетпяньї (в «Москали-чаривньїке») она, видимо, совершенству-
ется, и если замужество ей не попрепятствует, из нее вьіработается са-
мостоятельная великая артистка.

7	[января]

Круликевич, возвращаясь на родину из изгнания (с берегов Сьірдарьи),
узнал случайно о моем пребьівании в Нижнем и сегодни посетил меня.
Между многими неинтересньїми степними новостями он сообщил отвра-
тительно интересную новость. Побочньїй сьін гнилого сатрапа Перовско-
го собственноручно зарезал своего денщика, за что бьіл только разжалован
в солдати; но мелкая душонка [не винесла] и зтого всемилостивейшего
наказания, он вскоре умер или отравил себя. Туда й дорога. Вьіходит, ябло-
ко не далеко от яблони упало. Мать зтого малодушного тигренка, жена
какого-то паршивого барона Зальц и купленная блядь растленного сатра-
па Перовского, однаждьі, собираясь к обедне, рассердилась за что-то на
горничную да и хватила ее утюгом в голову. Горничную похоронили, и тем
дело покончил всемогущий сатрап. О Николай, Николай! Какие у тебя
лихие сподручники били. По Сеньке шапка.

8	[января]

С сегоднишнего числа я занимаю две квартири. Прежнюю у Овсянникова
и новую у Шрейдерса. Остается наделать долгов, а спрятаться єсть куда.

9	[января]

На новосельи у Шрейдерса нарисовая сегодня портрет Олейникова
с условием, чтобн он написал фельетонную статейку для «Московских
ведомостей» о пребьівании М. С. Щепкина в Нижнем. Хорошо, если бьі
не соврал.
10	[января]

Нарисовая портрет Шрейдерса, и довольно удачно. Часть долга, значит,
уплачена. Нужно еще нарисовать Фрейлиха и Кадинского, и тогда кви-
тьі. Но когда зто случится, не знаю.

11	[января]

Сегодня суббота. По субботам я и милейшая К. Б. Пиунова обедаем
у М. А. Дороховой. Но сегодня я должен о[т]казаться от зтой радости,
и моя милая компаньонка отправилась сам-друг с портретом М. С. Щеп-
кина, присланньїм им в подарок Марье Александровне, а я поехал про-
вожать до первой станции, по Казанской дороге, моего привлекательно-
благородного капитана В. В. Кишкина.

Грустно расставаться с такими добрьіми людьми, как зтот симпати-
ческий Кишкин. Я, возвратившись домой, чувствовал себя совершенньїм
сиротой. Но тягостное моє одиночество недолго длилось. Я вскоре вспо-
мнил, что я один из счастливцев мира сего. М. С. Щепкин, уезжая из
Нижнего, просил меня полюбить его милую Тетясю, т. е. Пиунову,
и я буквально исполнил его дружескую просьбу. А сегодня, прощая[сь]
со мною, Кишкин со слезами на глазах просил меня полюбить его крот-
кую любимицу Вареньку Остафьеву. И после таких мильїх обязаннос-
тей я скучаю. Дурень, дурень, а в школи вчився. Остафьева вьіехала куда-
то из города, и я в 6-ть часов вечера отправился к Пиуновой. Застал ее
дома. Продиктовал ей стихи Курочкина «Как в наши лучшие года», а она
прочитала мне некоторьіе вещи Кольцова и потом чуть-чуть не все бас-
ни Крьілова. Я в восторге бмл от зтого импровизированного литератур-
ного вечера и пришел домой совершенно счастлив. Она любит чтение,
значит, она далеко пойдет в своем искусстве. Дай Бог, чтобьі сбьілось моє
пророчество.

12	[января]

Не ради воскр^сенья и светского пошлого визита пошел я к П. М. Гольїнской
(племянница здешнего губернатора), а по просьбе моего искреннего
Михайла Семеновича пошел я передать ей его портрет и приятельский
поклон. В огромной гостиной старушку Шаховскую и Гольїнскую окру-
жали [столь] холодньїе, официальньїе, чопорньїе фигурьі, что после
приветствия и самого коротенького присеста и на меня пахнуло холо-
дом от зтой честной компании. Вьішел сам губернатор, я поздравил
его с получением через плечо Анньї, раскланялся и вьішел вместе
с 3. А. Бабкиньїм. Заехал к Бабкину на квартиру, взял у него Пушкина
и Гоголя и повез к Пиуновой. Прочитал ей «Сценьї из рьіцарских Бре-
мен» и отогрел губернаторским холодом обвеянную душу. Она прочи-
тала мне «Каменного гостя», и потом мн поехали к Брьілкиньїм обе-
дать, после обеда М. А. Грас повезла ее в театр, куда последовал и я,
совершенно доволен таким тепльїм, прекрасним окончанием холодно
начавшегося дня.

13	[января]

Бабкин подарил мне прекрасную акватинту, изображающу[ю] смерть
Людовика XVI, а я сегодня, за зто назидательное изображение, изобра-
зил его собственную персону и довольно удачно. Вечер провел у милей-
шего юноши виртуоза-виолончелиста Весловского и, возвратясь домой,
нашел у себя на столе письмо Сергея Тимофеевича Аксакова. Самое лю-
безное, самое сердечное письмо.

В заключение любезностей он пишет, что «Матрос» мой, наконец,
пошел в ход, он передал его Каткову, редактору «Русского вестника».
В ожидании будущих благ принимаюсь переписьівать вторую часть
«Матроса».

14	[января]

Сегодня случайно зашел я к Пиуновой, речь зашла о конце ее театраль-
ного года, о возобновлении контракта. Ей, бедняжке, ужасно не хочет-
ся оставаться в Нижнем, а не знает, куда девать себя. В Казань ей и хо-
телось бьі, но она боится там какой-то Прокофьвой, не соперницьі, но
ужасной интриганки. В таком ее горе я предложил ей посильньїе услу-
ги. Я напишу письмо директору Харьковско[го] театра и буду просить
Михайла Семеновича Щепкина о ее заступничестве. Как бьі зто хорошо
бьіло, если б удалося ей переселиться в Харьков.

15	[января]

Не откладьівая в длинньїй мешок, сегодня же я написал и директору
Харьковского театра и моєму великому другу. Каков-то будет результат
из моих нехитрьіх затей?

16	[января]

Только что хотел заключить письмо моєму великому другу, да вспомнил,
что сегодня не почтовьій день. Оставил послание и принялся за «Матро-
са». Несносно скучная работа. Литераторам должньї платить не за писа-
ние, а за переписьівание собственньїх произведений.

Вечером возвратился я из театра и нашел у себя письмо моего гени-
ального друга. И хорошо, что я своего письма не кончил. Между прочим
он пишет мне, что рисунки мои он уж пустил в ход. Спасибо ему,
неутоми[мо]му.

17	[января]

Окончил неоконченное письмо, отправил на почту и принялся за «Ма-
троса». Несносная работа, когда я ее кончу.
18	[января]

К немалому моєму удивлению, сегодня встретил я у Брьілкина давниш-
него и нелицемерного своего поклонника В. Н. Погожева. Он здесь по
делам служби, и завтра едет в Москву.

19	[января]

Сегодня повторилась моя люби [ми] ца в роли Тетяньї. Очаровательна, как
и в первнй раз. Но Климовский в роли Чупруна и по вьіговору, и по ми-
мике — вандал. Лапти плел, варвар, и только мешал моей милой Тетяси.

20	[января]

Проводил в Петербург до[к]тора Кутерема, Кебера, Шрейдерса, Фрей-
лиха и Н. А. Брьілкина в Казань и на компанейский завод близ Казани.
Сегодня у меня день провод.

21	[января]

Бенефис милочки Пиуновой. Полон театр зрителей и очаровательная 6е-
нефициантка — прекрасная тема для газетной статейки. Не попробо-
вать ли? Попробуєм наудалую.

22	[января]

Проездом из Петербурга в Вятку на службу посетил меня сегодня Яков
Лазаревский. Он недавно из Малороссии. Рассказал о многих свежих га-
достях в моем родном краю, в том числе и о грустном Екатеринослав-
ском восстании 1856 года, и про своего соседа и родственника Н. Д. Бе-
лозерского. Зтот филантроп-помещик так оголил сво[их] крестьян, что
они сложили про него песню, которая кончается так:

А в нашого Білозера

Сивая кобила,

Бодай же його побила

Лихая година.

А в нашого Білозера

Червоная хустка,
Ой не одна в селі хата
Осталася пустка.

Наивное, невинное мщение!

23	[января]

«Дочь второго полка» — глупейшее произведение Доницетти. Либретто
тоже нелепо и неестественно. Покойному нашему тормозу, надо думать,
очень правилось зто топорное произведение. Да не по его ли заказу оно
и родилося на свет Божий? При нем, я помню, когда-то в Петербурге опе-
ретка зта исполнялась с большей дисциплиной. Теперь она и зто суще-
ственное своє достоинство утратила. Что бьі сказал на зто Тормоз? Он бьі
Гедеонова на месяц на гауптвахту упрятал.

Старуха Шмитгоф в роли Марии безобразна, а мой любимец Влади-
миров в роли старика, дворецкого маркиза, бьіл тоже безобразен.

24	[января]

Получил письма от Кулиша и от М. Лазаревского.

25	[января]

Получил письмо от Костомарова с вьіговором за молчание. Я действи-
тельно виноват перед ним на сей раз. Но что писать? О чем писать? Что
я здесь скучаю и ничего не делаю? И не могу, наконец, ничего делать.
Лучше молчать, нежели переливать из пустого в порожнєє.

26	[января]

Встретил Масляницу катаньем за город. Я предложил зто удовольствие
милейшей Пиуновой с семейством. Она согласилась. И мьі поехали в се-
ло Бор, напилися чаю в каком-то кабаке, и на обратном пути она все пе-
ла известную свадебную или святочную песню:

Меня миленькой он журил-бранил,
Он журил-бранил, добром говорил,
Ай люли-люли, вьіговаривал.

Не ходи, девка молода, замуж,
Наберись, девка, ума-разума,
Ума-разума да сундук добра,
Да сундук добра, коробок холста.

Жидовское начало в русском человеке. Он без приданого не может
даже полюбить.

27	[января]

В церкви Покрова отпели тело Д. А. Ульїбашева, знаменитого критика
и биографа Бетговена и Моцарта.

28	[января]

Николай Петрович Болтин, губернский дворянский предводитель, изт>-
явил желание познакомиться со мною. Я удовлетворил его любезному
желанию и не раскаиваюсь. Он человек здраво и благородно мьіслящий,
горячо сочувствующий вопросу о крепостньїх крестьянах, и усердно
хлопочет о составе комитета, которьій должен порешить зто дело в Ни-
жегородской губернии.

29 [января]

Аляповатьій бенефис г-жи Васильевой и сплетни.
------------— • •	770	• • —------------

ЗО [января]

Любимая и многоуважаемая Катерина Борисовна!

Я сам принес вам книги, и принес их с тем, чтобьі вьі их прочитали.
Но вьі, не прочитавши их, прислали мне назад. Как обьяснить мне ваш
поступок? Он ставит меня решительно в тупик, особенно если принять
в соображение наш сегоднешний разговор. Уж не ответ ли зто на моє
предложение? Если зто так, то я прошу вас вьісказать мне его яснеє. Де-
ло слишком для меня важно. Я вас люблю и говорю зто вам прямо, без
всяких возгласов и восторгов. Вьі слишком умньї для того, чтобьі требо-
вать от меня пьілких из'ьяснений в любви, я слишком люблю и уважаю
вас, чтобьі употреблять в дело пошлости, так принятьіе в свете. Сд слать-
ся вашим мужем для меня величайшее счастье и отказаться от зтой мис-
ли будет трудно. Но если судьба решила иначе, если я имел несчастие не
поправиться вам и если возвращенньїе мне вами книги вьіражают от-
каз, то, нечего делать, я должен покориться обстоятельствам. Но во вся-
ком случае ни чувства мои, ни уважение к вам не изменятся, и если вьі
не можете или не хотите бьіть моей женою, то позвольте мне оставить
себе хоть одно утешение — остаться вашим другом и постоянною пре-
данностью и почтительностью заслужить ваше доброе расположение
и уважение.

В ожидании ответа, которьій должен решить мою участь, остаюсь
преданньїй вам и глубоколюбящий.

Тарас Шевченко

31 [января]

Я совершенно не гожусь для роли любовника. Она, вероятно, приняла
меня за помешанного или просто за пьяного и вдобавок за мерзавца.
Как растолковать ей, что я ни то, ни другое, ни третье и что не пошльїй
театральний любовник, а искренний, глубоко сердечний ее друг. Сам
я ей зтого не умею рассказать. Обращуся к моєму другу М. А. Дорохо-
вой. Если и она не вразумит ее, тогда я самий смешной и несчастньїй
жених.

7 февраля

Получил письмо от М. С. Щепкина с двумястами рублей и с самой сер-
дечной готовностью переселить мою прекрасную невесту в Харьков. Он
желает знать ее условия, а она не желает свидания со мной. Но так как
зто свидание не любовное, а деловое, то оно и необходимо. Делать нече-
го, принимаюсь опять за послание.

2 [февраля]

Дело моє не так плохо, как я думал. Она приняла моє внезапное предло-
жение за театральную сцену. Настоящая актриса, она во всем видит своє
любимое искусство, даже во мне она открьіла сценического артиста тог-
да, когда я менее всего бьіл похож на актера. Я действительно тогда бьіл
похож на помешанного или, скореє, на пьяного, а она, бедняжка, приня-
ла меня за лицедея. Но перемелется — мука будет.

Все зто обт>яснил мне ее отец, которьій явился на моє приглашение
по поводу письма Михайла Семеновича. Старик не вьісказал прямо сво-
его мнения насчет моего сватовства, но согласился со мною, что ей не-
обходимо чтение, и взял у меня «Губернские очерки» и несколько лив-
резонов Гогарта. Добрьій знак.

В заключение спектаклей дана бьіла драма «Парижские нищие». Роль
Антуанеттьі исполнила она, -и исполнила лучше, нежели в первьій раз,
но я не аплодировал. А почему, и сам не знаю. Мне казалось, она вьіше
всяких аплодисментов. Но я зтого никому не сказал.

З [февраля]

Ниночка Пущина именинница. Вчера я уведомил Пиунову об зтом с на-
мерением увидеться и поговорить с нею, но политика мне не далась. Воз-
любленная моя явилась, поздравила именинницу и через полчаса уеха-
ла, и [я] успел, и то уже в передней, пожать и поцаловать ее руку и не
проговорить ни слова. Лукавое создание! Теперь я тебе не западню, а кап-
кан поставлю. Посмотрим, кто кого перехитрит?

Тут же при ней прочитал я вслух уже напечатанную статейку соб-
ственного изделия о ее бенефисе. Бьіть может, ей не поправилось моє
нельстивое рукоделье, и она поторопилась уехать. Да не плюнуть ли мне
на зту сердечную затею? Не плюй в колодязь, придется воду пить.

4	[февраля]

Лучше хоть что-нибудь, нежели ничего. Другой день нет спектаклей, бед-
ньіх нижегородских спектаклей. И будто чего-то необходимого недостает.

5	[фервраля]

Я видел ее во сне. К добру ли зто? Будто бьі она слепая нищая, но такая
молодая и хорошенькая. Стоит у какой-то оградьі или забора и протя-
гивает руку Христа ради. Я хотел подойти с какою-то мелкою монетою,
но она внезапно исчезла. Зто продолжение роли Антуанеттьі. Ничего
больше.

Вечером бьіл у Татаринова. Белов и Татаринов играли в четьіре руки
увертюру из «Вильгельма Телля» и из «Фрейшица», а потом некоторьіе
вещи духовного содержания Гайдена. Божественний Гайден! Божествен-
ная музика!

После музики зашла речь о театре и о таланте моей возлюбленной
Пиуновой. Сначала слушал я с удовольствием расточаемне ей похвали,
но потом так мне грустно стало, что я хотел уйти. Что би зто значило?
25*
Не ревность ли? Глупо, нелепо ревновать актрису к зрителям, ее истин-
ньій любовних должна бьіть публика, а муж — друг.

В заключение вечера хозяин прочитал нам песню Беранже, переве-
денную Ленским, под названием «Старьій холостяк». Мне она очень
поправилась, потому, может бьіть, что я, если не одружуся с моей воз-
любленной артисткой, должен буду вступить в зту непочтенную кате-
горию.

Старий холостяк

(Беранже)

Десятий час, пора на боковую,
Маланьюшка, поди ко мне, душа;
Сем, я тебя разочек поцелую...
Кухарочка, а как ведь хороша!
Мне кажется, тьі видишь и по взгляду,
Что стал бодрей я в зти шесть недель...
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.

Маланьюшка, тьі не дивись нимало,
Что я хочу служанкой бьіть любим:
Я в старину ухаживал бьівало
За личком дрянь перед твоим.
Что єсть любовь, пять лет не знал я сряду,
А прежних чувств все не проходит хмель.
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.

Дружочек, будь со мною без отлучки.
Тьі с зтих пор на кухне не слуга,
И можно ли, чтобьі зти щечки, ручки
Коптилися весь день у очага.
Я дам тебе хорошую награду,
Одену так, как лучшую мамзель...
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.

Что сльїшу я? Опять ответ всегдашний:
«Да полноте! Как можно! Стьід какой!»
Сударьіня, я знаю ваши шашни
С Петрушкою, племянника слугой!..
В знакомстве с ним ни складу нет, ни ладу,
Того смотри, что сядешь тут на мель...
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.

Маланьюшка! Тьі на моє желанье
Без дальних слов должна бьі отвечать,
Вот, видишь ли, я скоро завещанье
Духовное намерен написать.

Чем приводить хозяина в досаду,
Пойми, мой друг, его благую цель...
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.

А! Наконец, мои приятньї ласки...

Но... Как я слаб!.. Проклятие судьбе!..

Не плачь, душа: я не боюсь огласки
И немощен женюся на тебе.

Пожалуйста, в крови моей прохладу
Хоть как-нибудь поразогрей, мамзель...
Свари-ка мне с ванилью шоколаду

Да приготовь мою постель.

6	[февраля]

М. А. Дорохова сегодня репетировала предстоящий акт вьшускньїм сво-
им юньїм питомицам. Юньїе питомицьі в зеленьїх платьицах и бельїх пе-
леринках числом [23] чинно сидели на скамейках, вроде театральних
зрителей, и благоговейно внимали, как их досужие подруги исполняли
на фортепиано руколомньїе пьесьі. Между прочим, била исполнена на
двух инструментах, весьма недурно, увертюра из «Вильгельма Телля».
Потом прочитаньї стихи по-французски, по-немецки, и в заключение
девица Беляева прочитала русские стихи собственного сочинения, на
тему — благодарность за воспитание. Для ее возраста стихи хороши, за
что я ей обещался подарить сочинения И. Козлова, если найду в Ниж-
нем. В заключение пропет бьіл хором так назьіваемьій народний гимн,
и репетиция тем кончилась.

Все зто обнкновенно дурно, но вот что отвратительно. В залах ин-
ститута, кроме скамеек и Грозного лубочного изображения самодерж-
ца, ни одной картини, ни одной гравюри. Чисто, гладко, как в любом
манеже. Где же зстетическое воспитание женщинн? А оно для нее, как
освежающий днхание воздух, необходимо. Душегубцн.

После зтой театральной репетиции зашел к М[арье] А[лександровне].
Встретил у нее старого моего знакомого, некоего г. Шумахера. Он недав-
но возвратился из-за границн и привез с собою 4 № «Колокола». Я в пер-
внй раз сегодни увидел газету и с благоговением облобнзал.

7	[февраля]

Сегодня получил письмо, да еще страховое, от директора Харьковского
театра. Он весьма любезно просит меня сообщить ему условия Пиуно-
вой и ее самое поторопить приездом. Сердечно рад, что мне удалося
зто дело. Вечером пошел я обрадовать ее зтим любезннм письмом
и поговорить окончательно об условиях и о времени внезда в Харьков.
Ее самой не застал дома, а глупая мамаша так меня приняла, что я едва
ли когда-нибудь решуся переступить порог моей милой протеже. Необ-
ходимо прибегнуть к письменним об'ьяснениям.

8	[февраля]

Она прислала за мной, чтобьі обт>ясниться по поводу харьковского пред-
ложения. Я, разумеется, охотно согласился на зто деловое свидание, имея
в виду и любовное. Но увьі! Старая ворчунья мамаша одного шагу не
ступала из комнатьі, и я должен бьіл ретироваться с одними поручени-
ями. Она предпочитает с отцом ехать в Харьков. Зто стеснит ее денеж-
ньіе средства, потому что отец должен оставить контору, от которой по-
лучает ЗО рублей в месяц. Но, вероятно, мамаша и ей навязла в зубах.

9	[февраля]

После беспутно проведенной ночи я почувствовал стремление к стихо-
словию, попробовал и без малейшего усилия написал зту вещь. Не след-
ствие ли зто раздражения нерв?

І
Доля

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люде. — Ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма,
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя,
Мій друже щирий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

II

Муза

І ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла.
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила.
І колихала, і співала,
І чари діяла... І я...

О чарівниченько моя!
Мені ти всюди помагала,
І всюди, зоренько моя,
Ти не марніла, ти сіяла!

В степу безлюднім, в чужині,
В далекій неволі,
Ти в кайданах пишалася,
Як квіточка в полі.

Із казарми смердячої
Чистою, святою
Вилетіла, як пташечка,
І понадо мною
Полинула, заспівала,
Моя сизокрила...

Мов живущою водою
Душу окропила.

І я живу, і надо мною
Своєю Божою красою
Витаєш ти, мій херувим,
Золотокрилий серафим,
Моя порадонько святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. Вночі,
І вдень, і ввечері, і рано
Витай зо мною... і учи,
Учи неложними устами
Хвалити правду. Поможи
Молитву діяти до краю.
А як умру, моя святая!
Моя ти мати, положи
Свого ти сина в домовину...
І хоть єдиную сльозину
В очах безсмертних покажи.

III

Слава

А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п’яна!

Де ти в ката забарилась
З своїми лучами?
У Версалі над злодієм
Набор розпустила.
Чи з ким іншим мизкаєшся
З нудьги та з похмілля?
Горнись лише коло мене
Та витнемо з лиха,
Гарнесенько обіймемось,
Та любо та тихо
Пожартуєм, чмокнемося
Та й поберемося,
Моя крале мальована,
Бо я таки й досі
Коло тебе мизкаюся.
Ти хоча й пишалась
І з п’яними королями
По шинках шаталась,
І курвила з Миколою
У Севастополі...

Та мені про те байдуже.
Мені, моя доле,
Дай на себе надивитись,
Дай і пригорнутись
Під крилом твоїм, і любо
З дороги заснути.

10 [февраля]

Получил письмо от кошового батька Я. Кухаренка от 7 августа. Оно из
Екатеринодара прогулялось через Новопетровское укрепление и Орен-
бург и только сегодня достигло своей цели. А все-таки лучше позже, не-
жели никогда. Кухаренко не знал о моей резиденции. А я не знал, как
растолковать себе его молчание. А теперь все об'ьяснилось.

И. А. Усков из Новопетровского укрепления пишет, что у них все об-
стоит благополучно. Не завидую вашему благополучию.

В. Н. Погожев пишет из Владимира, что он на днях виделся в Мо-
скве с М. С. Щепкиньїм и что он ему читал наизусть какую-то мою
«Пустку». Совершенно не помню зтой вещи. А сльїшу об ней уже не
в первьій раз.

11 [февраля]

М. С. Щепкин с сокрушением сердца пишет мне о моем безалаберном
и нетрезвом существовании. Интересно бьі знать, из какого источника
он почерпнул зти сведения. Стало бьіть, и у меня не без добрьіх людей.
Все же лучше, нежели ничего.

Благодарю тебя, мой старий, мой добрий, но чем тебя разуверить,
не знаю.
Далее он пишет о перемещении Пиуновой в Харьков. Он сомневает-
ся, что ей дали там требуемое ею содержание. Будет досадно, если не со-
стоится зто перемещение. Подождем, что скажет Йван Александрович
Щербина.

Боже мой, как бьі мне хотелося ввірвать ее из зтой тухлой грязи.

12 [февраля]

Сегодня нарисовая портрет Кадинского. Остается нарисовать Фрейли-
ха и квитьі.

14 [февраля]

Кончил, наконец, вторую часть «Матроса». Переписьіванье — зто самая
несносная работа, какую я когда-либо испьітьівал. Она равняется сол-
датскому ученью. Нужно будет прочитать еще зто рукоделье, что из не-
го вьійдет? Как примет его С. Т. Аксаков? Мне ужасно хочется ему пра-
виться, и только ему. Странное чувство!

15 [февраля]

Приглашал запиской свою мучительницу обедать у М. А. Дороховой.
Сказалась больной, несносная лгунья. Мне необходимо с ней погово-
рить наедине до вьіезда из Нижнего, а как зто устроить, не придумаю.
Писать не хочется, а кажется, придется писать. Опять видел ее во сне
слепою нищею, только уже не у церковной оградьі, как в первьій раз,
а в живой картине, в малороссийской белой свитке и в красном очипке.

16 [февраля]

Отправивши на почту письма Кухаренку и Аксакову, зашел в собор по-
слушать архиерейских певчих. Странно, или зто с непривьічки, или оно
так єсть. Последнее вернее. В архиерейской службе с ее обстановкою
и вообще в де[ко]рации мне показалось что-то тибетское или японское.
И при зтой кукольной комедии читается Евангелие. Самое подлое про-
тивуречие.

Нерукотворенньїй чудовищньїй образ, копия с которого меня когда-
то испугала в церкви Георгия. Подлинник зтого индийского безобразия
находится в соборе и замечателен как древность. Он перенесен из Суз-
даля князем Константином Васильевичем в 1351 году. Очень может бьіть,
что зто оригинальное византийское чудовище.

Вечером бьіли живьі картини в театре, которне я не пошел смотреть,
несмотря даже на то, что в них участвовала моя несравненная. Я боялся
увидеть византийский стиль в зтих картинах. Опасения мои основатель-
ньі. Г. Майоров малейшего понятия не имеет в зтом простом деле. В теа-
тральном кафе, или, как его здесь назьівают, в кабаке, встретил старика
Пиунова, которому, как он мне сказал, очень бн хотелось, чтобьі его
Катя что-нибудь прочитала в следующее воскресенье на сцене. Я обещал
порвіться в российской поззии. Порьілся. И вьібор мой пал на последнюю
сцену из «Фауста» Гете, перевод Губера. Она прочитает хорошо, только
нужно будет одеть ее сообразно с местом и временем. Жаль, что нет под
рукою Реча. Да достану ли еще и книгу Губера в зтом затхлом городе.

17 [февраля]

Не без труда, однако же, достал «Фауста» Губера. Послал книгу моей ар-
тистке и часа через три являюся к ней в полной увереннос^и, что она
уже наизусть читает роль Маргаритьі. Ничего не бьівало. Она нашла
почему-то неудобной зту сцену для чтения. На зов матери вьішла из ком-
натьі, а я с полчаса проболтал с отцом и ушел, как несолоно хлебал. За-
мечательная простота нравов.

18 [февраля]

Проездом из Києва в Иркутск посетили меня земляки мои Волконский
и Малюга. Они едут в званий медиков заслуживать казне за воспитание.
Какая нелепость посилать молодьіх медиков в такую даль от центра про-
свещения. Где средства на будущее развитие? Варварство!

Малюга сообщил мне, что Марко Вовчок — псевдоним некоей Мар-
кевич и что адрес ее можно достать от Данила Семеновича Каменецко-
го, поверенного Кулиша в Петербурге. Какое возвьішенно прекрасное
создание зта женщина. Не чета моей актрисе. Необходимо будет ей на-
писать письмо и благодарить ее за доставленную радость чтением ее
вдохновенной книги.

19 [февраля]

В шесть часов утра приехал Шрейдерс из Петербурга, привез мне пись-
мо от Лазаревского, песни Беранже Курочкина и четьіре зкземпляра мо-
его портрета, фотографированного с моего же рисунка.

В 12 часов в зале дворянского собрания происходило торжественное
открьітие комитета, собранного для окончательного решения свободи
крепостньїх крестьян. Великое зто начало благословлено єпископом
и открьіто речью воєнного губернатора Н. А. Муравьева, речью не по-
шлою, официальною, а одушевленною, христианскою, свободною ре-
чью. Но банда своекорнстннх помещикрв не отозвалася ни одним зву-
ком на человеческое святое слово. Лакей! Будет ли напечатана зта речь?
Попрошу М. А. Дорохову, не может ли она достать копию.

20 [февраля]

Один зкземпляр моего нерукотворенного образа подарил М. А. Доро-
ховой, он ей не понравилея, внражение находит слишком жестким. Про-
сил достать копию речи Муровьева, обещала.
21 [февраля]

Писал Лазаревскому, чтобьі он свой письма ко м[н]е адресовал на имя
М. С. Щепкина в Москву.

Начал переписьівать свою поззию для печати, писанную с 1847 года по
1858 год. Не знаю, много ли вьіберется из зтой половьі доброго зерна.

22 [февраля]

Третий раз вижу ее во сне и все нищею. Зто уже не вследствие роли
Антуанеттьі, а вследствие каких данньїх — не уразумею. Сегодня предста-
вилась мне она грязною, безобразною, оборванною, полунагою, и все-таки
в малороссийской свитке, но не в белой, как прежде, а в серой, разорван-
ной и грязь[ю] запачканной. Со слезами просила у меня и милостьіни,
и извинения за свою невежливость по случаю «Фауста» Губера. Я, разуме-
ется, простил ее и в знак примирения хотел поцаловать, но она исчезла.
Не предсказьівают ли зти ночньїе грезьі нам действительную нищету?

23 [февраля]

Сон в руку. Возвращаясь с почтьі, зашел я к Владимирову и усльїшал,
что моя возлюбленная Пиунова, не дождавшись письма из Харькова, за-
ключила условие с здешним новим директором театра, с г. Мирцовьім.
Если зто правда, то в какие же отношения поставила она меня и Михай-
ла Семеновича со Щербиною? В отвратительньїе!

Вот она где, нравственная нищета, а я боялся материальной. Дружба
врозь и черти в воду. Кто нарушил данное слово, для того клятва не су-
ществует.

24 [февраля]

Получил письмо от Кулиша с дороги в Бельгию, с хутора Матроновки око-
ло Борзньї. Он предлагает мне рисовать сценьї из малороссийской исто-
рии, из песен и из современного народного бьіта. Рисунки, которьіе бьі
можно бьіло вьірезать на дереве, печатать в боль[шо]м количестве, рас-
крашивать и продавать по самой дешевой цене. Мьісль его та, чтобьі за-
менить в нашем народе суздальское изделие. Прекрасная, благородная
мьісль, но она может осуществиться только при больших деньгах и при-
нести даже материальную пользу. Теперь я не могу приняться за такую ра-
боту. Для зтого нужно жить постоянно в Малороссии, чтобьі бьіла разни-
ца между моими рисунками и суздальскими. И потому еще, что я не теряю
надеждьі бьіть в Академии и заняться любимой акватинтой.

Я так много перенес испьітаний и неудач в своей жизни, казалось бьі,
пора уже освоиться с зтими мерзостями. Не могу. Случайно встретил
я Пиунову, у меня не хватило духу поклониться ей. А давно ли я видел
[в ней] будущую жену свою, ангела-хранителя своего, за которого готов
бьіл положить душу свою? Отвратительньїй контраст. Удивительное
лекарство от любви — несамостоятельность. У меня все как рукой сня-
ло. Я скореє простил бьі ей самое бойкое кокетство, нежели зту мелкую
несамостоятельность, которая меня, а главное, моего старого знамени-
того друга поставила в самое неприличное положение. Дрянь госпожа
Пиунова! От ноготка до волоска дрянь!

Завтра Кудлай едет во Владимир, попрошу его взять и меня с собой.
Из Владимира как-нибудь доберусь до Никольского и в обт>ятиях мое-
го старого искреннего друга, даст Бог, забуду и Пиунову, и все мои горь-
кие утрати и неудачи. Отдохну и на досуге займусь перепиской для пе-
чати моей невольничьей поззии. А сегодня перепишу чужую не поззию,
но довольно удачньїе стишки, посвященньїе памяти неудобозабьіваемо-
го фельдфебеля.

Когда он в вечность преселился,
Наш незабвенньїй Николай,
К Петру апостолу явился,
Чтоб дверь ему он отпер в Рай.
— Тьі кто? — спросил его ключарь.
— Как кто? Известно, русский царь.
— Тьі царь? Так подожди немного;
Тьі знаешь, в Рай тесна дорога
И узки райские врата,
Смотри, какая теснота!

— Что ж зто все за сброд?

— Простой народ!

Аль не узнал своих? Ведь зто россияне,
Твой бездушньїе дворяне,
А зто — вольньїе крестьяне.

Они все по миру пошли
И вищими к нам в Рай пришли.
Тогда подумал Николай:
— Так вот как достается Рай!
И пишет енну: — Мильїй Саша!
Плоха на небе участь наша.
И если подданньїх своих тьі любишь,
То их богатства поубавь.

А если хочешь в рай ввести,
То всех их по миру пусти.

25 [февраля]

В 7-мь часов утра получил письмо Лазаревского. Он пишет, что мне до-
зволено приехать и жить в Петербурге. Лучшего поздравления с днем
ангела нельзя желать.

В три часа собрались к обеду Н. Брьілкин, П. Брьілкин, Трас, Лапа,
Кудлай, Кадинский, Фрейлих, Климовский, Владимиров, Попов, Товбич.
За обедом бьіло и шумно, и весело, и изящно, потому что компания бьі-
ла единодушна, проста и в вьісокой степени благородна. За шампанским
я сказал спич: сначала поблагодарил гостей моих за сделанную мне честь
и в заключение прибавил, что я не буду на Бога в претензии, если буду
встречать всюду таких добрьіх людей, как они, теперь сущие со мною,
и что память о них навсегда сохраню я в моем сердце.

Праздник мой совершился в квартире добрейшего К. Шрейдерса.

Вечером пошел я проводить огьезжающего в Петербург Климовско-
го, с которьім предполагал и сам отправиться в гости к М. С. Щепкину,
но письмо Лазаревского меня вовремя остановило.

26 [февраля]

Товбич предложил мне прогулку за 75 верст от Нижнего. Я охотно принял
его предложение, с целию сократить длинное ожидание официального об*ь-
явления о дозволений жить мне в Питере. Мьі пригласили с собой актера
Владимирова и некую девицу Сашу Очеретникову, отчаянную особу. Сквер-
но пообедали на мой счет в трактире Бубнова и пустилися в дорогу.

27 [февраля]

В селе Медновке, цели поездки Товбича, пробьіли мьі до 8 часов вечера. Тут
встретился я с путейским капитаном Петровичем, приехавшим туда по од-
ному делу с Товбичем. Петрович по происхождению серб, образованньїй,
прямой и сердечний человек, хорошо разумеющий и глубоко сочувствую-
щий всему современному. Мне больно, что я прожил столько времени
в Нижнем и только сегодня встретился с зтим редким человеком.

28 [февраля]

В 7 часов утра возвратились ми благополучно в Нижний. Поездка наша
бьіла веселая и не совсем пустая. Саша Очеретникова била отвратитель-
на, она немилосердно пьянствовала и отчаянно на каждой станции из-
меняла, не разбирая потребителей. Жалкое, безвозвратно потерянное,
а прекрасное создание. Ужасная драма!

1 марта

На имя здешнего губернатора от министра внутренних дел получена бу-
мага о дозволений проживать мне в Петербурге, но все [е]ще под надзо-
ром полиции. Зто работа старого распутного японца Адлерберга.

2 [марта]

Получил письмо от графини Н. И. Толстой. Она пишет, что ее сердечное
желание наконец исполнилось и что она с нетерпением ждет меня к се-
бе. Доброе, благородное создание! Чем я воздам тебе за добро, которое
тьі для [меня] сделала? Молитвою, бесконечною молитвою!
Овсянников просит, чтобн [подождал] его здесь до 7 числа. Подожду.
А если он обманет, прокляну и без денег уеду.

З [марта]

Давно ожидаемую книгу «Детство Багрова внука» сегодня получил с са-
мою лестною надписью сочинителя. Книга бьіла послана из Москви
7 февраля и пролежала до сегодня у сухого Даля. Могла би и навсегда
остаться у него, если би я сегодня случайно не зашел к нему и не увидел
ее. Он извиняется рассеянность[ю] и делами. Чем хочешь извиняйся,
а все-таки ти сухой немец и большой руки дрянь. И что вздумалося Сер-
гею Тимофеевичу делать моим комиссионером Даля? Тогда как ему мой
адрес известен. Не думал ли он через зто познакомить меня с ним? До-
брейший Сергей Тимофеевич!

4 [марта]

В ожидании Овсянникова и полицейского пропуска в Питер принялся
переписьівать «Видьму» для печати. Нашел много длинного и недоде-
ланного. И слава Богу, работа сократит длинньїе дни ожидания.

5 [марта]

Послал письмо графине Н. И. Толстой. Писал ей, что 7 числа в 9 часов
вечера оставлю Нижний Новгород. Сбудется ли зто? Зто будет зависеть
от Овсянникова, а не от меня. Глупо.

Продолжаю работать над «Видьмою».

6 [марта]

Я слишком плотно принялся за свою «Видьму», так плотно, что сегодня
кончил, а работьі било порядочно, и, кажется, порядочно кончил. Пере-
писал и слегка поправил «Лилею» и «Русалку». Как-то примут земляки
мой мою невольническую музу?

Часов в 7 вечера явился ко мне жандармский унтер-офицер и пред-
ложил довезти меня за 10 рублей до Москви. Сердечно благодарен за
предложение. Он отвозил в Вятку какого-то непокорного отцу своєму
капитана Шлипенбаха. И на обратном пути искал себе попутчика и на-
шел меня в Нижнем. Еще раз спасибо ему.

Условившись в цене и времени вьіезда, я пошел к Кудлаю поторопить
его насчет полицейского пропуска. Кудлая не застал дома и по дороге
зашел к Вильде, где встретил Татаринова, мамзелей Шмитгоф и брата
их, молодого, весьма талантливого скрипача и сценического артиста. По-
сле ужина хозяин, прощаясь со мной, подарил мне на память несколько
миниатюрньїх медальонов, копни с известньїх скульптурних произве-
дений древних и нових, сделанньїх разними художниками. Милий и ум-
ннй подарок.
7 [марта]

От часу пополудня до часу пополуночи прощался с моими нижегород-
скими друзьями. Заключил расставанье у М. А. Дороховой ужином и то-
стом за здоровье моей святой заступниць! графини А. И. Толстой.

10	[марта]

В три часа пополудни 8 марта оставил Нижний на санях, а во Владимир
приехал 9-го ночью на телеге. Кроме зтого весьма обьїкновенного явле-
ння в настоящее время года, ничего особенного не случилось, кроме лег-
кого воспаления в левом глазе и зуда на лбу. Во Владимире я взял розо-
вой водьі и думал все покончить зтим ароматическим медикаментом.
А вьішло не так, как я думал.

Во Владимире на почтовой станции встретил А. И. Бутакова, под ко-
мандою которого плавал я два лета 1848 и 49 по Аральскому морю. С тех
пор мьі с ним не видались. Теперь он едет с женою в Оренбург, а потом
на берега Сьірдарьи. У меня при одном воспоминании об зтой пустине
сердце холодеет, а он, кажется, готов навсегда там поселиться. Поправи-
лась сатана лучше ясна сокола.

В 11 часов вечера приехал в Москву. Взял № за рубль серебра в сутки
в каком-то великолепном отеле. И едва мог добиться чаю, потому что
уже бьіло поздно. О Москва! О караван-сарай! Под громкою фирмою —
отель. Да еще и со швейцаром.

11	[марта]

В 7 часов утра оставил я караван-сарай со швейцаром и пустился отьіски-
вать своего друга М. С. Щепкина. Нашел его у старого Пимена в доме Ще-
потьевой и у него поселился, и, кажется, надолго, потому что глаз мой
распух и покраснел, а на лбу образовалося несколько групп прнщей. 06-
лобьізав моего великого друга, отправился я к доктору Ван-Путерену, мо-
єму нижегородскому знакомому. Он прописал мне английскую соль, зе-
лений пластнрь, диету и по крайней мере неделю не виходить на улицу.
Вот тебе и столица! Сиди да смотри в окно на старого безобразного Пи-
мена.

12	[марта]

Посетил меня доктор Ван-Путерен, прибавил еще два лекарства для вну-
треннего и наружного употребления. И посулил мне по крайней мере
неделю заточения и поста. Веселенькая перспектива!

Вслед за доктором посетил меня почтеннейший Михайло Алексан-
дрович Максимович. Молодеет старичина, жени лея, отпустил уси да
и в ус себе не дует.

Вечером, по настоянию моих гостеприимньїх хозяев, сошел я вниз в го-
стиную с повязанной головой, где встретил несколько человек гостей,
и между ними Кетчера, Бабста и Афанасьева, с которьіми тут и позна-
комил меня хозяин. Время бистро прошло до ужина. Подали ужин, го-
сти сели за стол, а я удалился в свою келию. Проклятая болезнь!

13	[марта]

Доктор Ван-Путерен уехал сегодня в Нижний; рекомендовал мне своего
приятеля, какого-то немца, которого я, однако ж, не дождался и просил
М[ихайла] Семеновича] пригласить медика, какого он лучше знает, по-
тому что болезнь моя не шутя меня беспокоит. М[ихайло] С[еменович]
пригласил доктора Мина. Завтра я его дожидаю.

Навестил меня Маркович, сьін Н. Марковича, автора «Истории Мало-
россии», и М. А. Максимович с брошюрою «Исследование о Петре Кона-
шевиче Сагайдачном». Сердечно благодарен за визит и за брошюру.

14	[марта]

Отправил Лазаревскому два рисунка, назначенньїе для преподнесения
М[арии] Н[иколаевне].

После обеда явилися ко мне два доктора, хорошо еще, что не вдруг. При-
ятель Ван-Путерена прописал какую-то микстуру в темной банке, а Мин —
пильнавскую воду и диету. Я решился следовать совету последнего.

Дмитрий Егорович Мин — учений переводчик Данта и еще более уче-
ний и опитний медик. Позт и медик. Какая прекрасная дисгармония.

У старого друга моего М[ихайла] Семеновича] везде и во всем поз-
зия, у него и домашний медик позт.

15	[марта]

Вчера било у меня два доктора, а сегодня ни одного. Мне, скала Богу,
лучше, скоро, может бить, они для меня будут совсем не нужнн. Как бьі
зто хорошо било. Надоело смотреть в окно на старого Пимена.

М[ихайло] С[еменович] ухаживает за мною, как за капризним
больньїм ребенком. Добрейшее создание! Сегодня вечером пригласил
он для меня какую-то г. Трекову, мою полуземлячку, с тетрадью мало-
российских песень. Прекрасний, свежий, сильний голос, но наши пес-
ни ей не дались, особенно женские. Отрнвисто, резко, национальной
зкспрессии она не уловила. Скоро ли я услншу тебя, моя родная заду-
шевная песня?

Петр Михайлович, старший сьін моего великого друга, подарил мне
два зкземпляра — фотографические портрети апостола Александра
Ивановича Герцена.

16	[марта]

Нарисовал портрет, не совсем удачно, М[ихаила] Семеновича]. При-
чиной неудачи бьіли сначала Маскимович, а потом Маркович. Пренаивньїе
посетители. Им и в голову не пришла поговорка, что не вовремя
гость — хуже татарина. А кажется, люди умнне, а простой вещи не
понимают.

После обеда посетил меня Д. Е. Мин и, кроме диетьі и пильнавской
водьі, ничего не присоветовал. Дня через три обещает випустить на ули-
цу. Ах, как бьі бьіло хорошо!

17	[марта]

Сегодня опять посетили меня оба медика и, слава Богу, кроме диетьі
и сидения в комнате, ничего не прописали. Я, однако ж, и зтого немно-
го не исполнил. Вечером втихомолку навестил давно не виданного дру-
га моего, княжну Варвару Николаевну Репнину. Она счастливо переме-
нилась, потолстела и как будто помолодела. И вдарилася в ханжество,
чего я прежде не замечал. Не встретила ли она в Москве хорошего ис-
поведника?

18	[марта]

Кончил переписьівание или процеживание своей поззии за 1847 год.
Жаль, что не с кем толково прочитать. М[ихайло] С[еменович] в зтом
деле мне не судья. Он слишком увлекается. Максимович — тот просто
благоговеет перед моим стихом, Бодянский тоже. Нужно будет поджать
Кулиша. Он хоТя и жестоко, но иногда скажет правду; за то ему не гово-
ри правди, если хочешь сохранить с ним добриє отношения.

В первом часу поехали мьі с М[ихайлом] Семеновичем] в город. За-
ехали к Максимовичу. Застали его в хлопотах около «Русской беседьі».
Хозяйки его не застали дома. Она била в церкви. Говеет. Вскоре явила-
ся она, и мрачная обитель ученого просветлела. Какое милое, прекрас-
ное создание. Но что в ней очаровательнее всего, зто чистий, нетронутьій
тип моей землячки. Она проиграла для нас на фортепьяно несколько на-
ших песен. Так чисто, безманерно, как ни одна великая артистка играть
не умеет. И где он, старий антикварий, вьїкопал такое свежее, чистое до-
бро? И грустно, и завидно. Я написал ей на память свой «Весенний ве-
чер», а она подарила мне для ношения на шее киевский образок. Наив-
ний и прекрасний подарок.

Расставшись с милою, очаровательною землячкою, заехали мьі в шко-
лу живописи, к моєму старому приятелю А. Н. Мокрицкому. Старий
приятель не узнал меня. Немудрено, ми с ним с 1842 года не видались.
Потом заехали в книжний магазин Н. Щепкина, где мне Якушкин пода-
рил портрет знаменитого Николая Новикова. Потом приехали домой
и сели обедать.

Вечером бнл у О. М. Бодянского. Наговорились досита о славянах
вообще и о землячках в особенности, и тем заключил свой первий вьі-
ход из квартири.
19	[марта]

В 10 часов утра вьішли мьі с Михайлом Семеновичем из дому и, не-
смотря на воду и грязь под ногами, обходили пешком по крайней ме-
ре четверть Москвьі. Я не видал Кремля с 1845 года, Казармовидньїй
дворец его много обезобразил, но он все-таки оригинально прекра-
сен. Храм Спаса вообще, а главньїй купол в особенности безобразен.
Крайнє неудачное громадное произведение. Точно толстая купчиха
в золотом повойнике остановилася напоказ среди белокаменной. Из
Кремля прошли мьі на Большую Дмитровку, зашли к Елене Констан-
тиновне Станкевич, моей старой знакомой; напилися чаю, отдохну-
ли и пошли в книжний магазин Н. М. Щепкина. Из магазина возврати-
лися опять к Станкевич, где я встретил еще одну мою старую знакомую
Олимпиаду Ивановну Миницкую. Пообедали у Станкевич и в 6 ча-
сов вечера благополучно пешком же возвратилися восвояси, дивяся
бьівшему.

20	[марта]

Мой неразлучньїй спутник и чичероне М[ихайло] С[еменович] сегодня
ставил себе банки, и я один от 10 до 4 часов месил московскую грязь. По-
утру велел кучеру вимазать себе сапоги добрьім дегтем. Вооружился и по
Тверской отправился в Кремль. Полюбовавшися старьім красавцем Крем-
лем, прошел я к юному некрасавцу Спасу с целию посмотреть скульптур-
ньіе работьі. Но меня и на двор не пустили. «Не приказано», — сказал сто-
рож. Я ему не противоречил и возвратился в Кремль. Полюбовавшись еще
раз стариком, вьішел я на Ильинку и потом на Покровку. Зашел к А. А. Са-
пожникову, моєму спутнику из Астрахани до Нижнего. Болен, никого не
принимает. И хорошо делает, потому что я весь облеплен грязью. Расспро-
сил у будочника дорогу к почтамту, поплелся тихонько к Мокрицкому. От-
дохнул у него, полюбовался зскизами незабвенного друга моего, покой-
ного Штернберга, и пошел к уральскому казачине Савичу. Взял у него
летопись Велички, которую он получил от О. М. Бодянского два года
тому назад для пересилки [мне] и держал у себя, сам не знает, с каким на-
мерением. От Савичева зашел в харчевню, напился чаю с кренделями
и Страстньїм бульваром вьішел на Дмитровку. Потом к старому Пимену,
и ровно в 4 часа пришел домой.

Вечером М[ихайло] С[еменович] бьіл гото[в] на новьіе подвиги, и мьі
стравились к Станкевичам. Весело, нецеремонно поболтали о Малорос-
сии, о днях минувших, и на расставаньи В. А. Станкевич подарил мне
зкземпляр стихотворений Тютчева.

21	[марта]

В 10 часов утра не пешком, а в пролетке пустились мьі с М[ихайлом]
Семеновичем] Москву созерцать. По дороге заехали к сьіну его Нико-
лаю. Вьшили по стакану чаю и потягли далее. Заехали также по дороге
к Кетчеру, встретили там Бабста. Кетчер подарил мне все издания своей
компании, кроме своего перевода Шекспира, — он еще в типографии.
А Бабст подарил свою речь о умножений народного капитала, издание той
же компании. Вьшили у Кетчера по рюмке сливянки и поехали к Якуш-
кину. Хозяина не застали дома, а милейшая хозяйка подарила нам по зк-
земпляру портрета к[н]. Волконского, декабриста, и мьі раскланялись
и поехали к Красньїм воротам, к Забелину. Зто молодой еще человек, са-
мой симпатической кроткой физиономии, обитающий не в квартире,
а в библиотеке. Он не совсем здоров, и я не решился просить его показать
мне Оружейную палату, где он служит помощником Вельтмана. От За-
белина поехали мьі в книжньїй магазин Н[иколая] Михайловича], и тут
расстался я с моим путеводителем.

Грешно роптать мне на судьбу, что она затормозила мой поезд в Пи-
тер. В продолжение недели я здесь встретился и познакомился с такими
людьми, с какими в продолжение многих лет не удалось бьі встретить-
ся. Итак, нет худа без добра.

Вечер провел у своей землячки М. В. Максимович. И несмотря на
Страстную пятницу, она, милая, весь вечер пела для меня наши родньїе
задушевньїе песни. И пела так сердечно, прекрасно, что я вообразил се-
бя на берегах широкого Днепра. Восхитительньїе песни! Очарователь-
ная певица!

22	[марта]

Радостнейший из радостньїх дней. Сегодня я видел человека, которого
не надеялся увидеть в теперешнєє моє пребьівание в Москве. Человек
зтот — Сергей Тимофеевич Аксаков. Какая прекрасная, благородная
старческая наружность! Он нездоров и никого не принимает. Поехали
мьі с М[ихайлом] Семеновичем] сегодня поклониться его семейству. Он
узнал о нашем присутствии в своем доме и, вопреки заповеди доктора,
просил нас к себе. Свидание наше длилось несколько минут. Но зти не-
сколько минут сделали меня счастливьім на цельїй дейь и навсегда оста-
нутся в круту моих самих светльїх воспоминаний.

После постного обеда в Троицком трактире отправился я домой с на-
мерением приготовиться к ночному кремлевскому торжеству. Намере-
ние мне не удалось. Прочитав статью в 3 № «Полярной звездьі» о запи-
сках Дашковой, вії часов я отправился в Кремль. Если бьі я ничего не
сльїхал прежде об зтом византийско-староверском торжестве, то, может
бьіть, оно бьі на меня и произвело какое-нибудь впечатление, теперь же
ровно никакого. Свету мало, звону много, крестньїй ход, точно вязем-
ский пряник, движется в толпе. Отсутствие малейшей гармонии и ни те-
ни изящного. И до которьіх пор продлится зта японская комедия?

В 3 часа возвратился домой и до 9 часов утра спал сном праведника.
23	[марта]

Христос воскрес!

В семействе М[ихайла] Семеновича] торжественного обряда и уроч-
ного часа для разговен не установлено. Кому когда угодно. Республика.
Хуже, анархия! Еще хуже, кощунство! Отвергнуть веками освященньїй
обьічай обжираться и опиваться с восходом солнца. Зто просто поруга-
ние святьши!

В 10-м часу пришел к М[ихайлу] С[еменовичу] с праздничньїм по-
клоном актер Самарин и сообщил ему очень миленькую зпиграмму
Щербини, которую при сем и прилатаю.

Боже! В каком я теперь упоеньи
С «Вестником Русским» в руках,
Что за прекрасньїе стихотворения.

Ах!

Тут Данилевский, Плещеев таинственньїй,
Майков наш флюгер-позт.

Лучше же всех несравненньїй, единственньїй

Фет!

Много нелепостей патетических,
Множество фраз посреди.

Много и рифм. Но красот позтических —

Жди!

24	[марта]

Еще раз виделся с Сергеем Тимофеевичем Аксаковьім и с его симпати-
ческим семейством и еще раз счастлив. Очаровательньїй старец! Он при-
глашает меня к себе в деревню на лето, и я, кажется, не устою против та-
кого искушения. Разве попечительная полиция воспрепятствует.

От Аксаковьіх заехали к В. Н. Репниной. А от нее к актеру Шумскому.
Вкусили священной пасхи с вестфальской колбасой и поехали к Станке-
вичам. Не застали дома. Отправились в книжний магазин Н. М. Щеп-
кина и ком., где и осталися обедать. Обед бил званий. Н[иколай]
М[ихайлович] праздновал новоселье своего магазина и по зтому случаю
задал пир московской учено-литературной знаменитости. И что зто за
очаровательная знаменитость! Молодая, живая, увлекающаяся, сво-
бодная! Здесь я встретил Бабста, Чичерина, Кетчера, Мина, Кронебер-
га-сьіна, Афанасьева, Станкевича, Корша, Крузе и многих других.
Я встретился и познакомился с ними, как с давно знакомими родними
людьми. И за всю зту полную радость обязан я моєму знаменитому дру-
гу М. С. Щепкину.

В 8 часов вечера отправились к купцу Варенцову, музиканту и люби-
телю искусств. Тут встретился я с некоторнми московскими художника-
ми и музикантами и, послушавши Моцарта, Бетговена и других великих
представителей сльїшимой гармонии, вії часов удалились восвояси, ди-
вися бьівшему.

25	[марта]

Многоуважаемьій М. А. Максимович задал мне обед, на которнй при-
гласил, между прочими, и ветхих деньми товарищей своих Погодина
и Шевьірева. Погодин еще не так стар, как я его воображал себе, Шевьі-
рев старше и, несмотря на седенькую свою благопристойную физионо-
мию, почтения к себе не внушает. Сладкий до тошнотьі старичок. В кон-
це обеда амфитрион прочел в честь мою стихи собственного сочинения.
А после обеда милейшая хозяйка пропела несколько малороссийских
песен, и восхищенньїе гости разошлись хто куда, а я заехал к Сергею Ти-
мофеевичу Аксакову с намерением проститься. Он спал, и я не имел сча-
стия облобьізать его седую прекрасную голову. До 9-ти часов пробьіл
я у Аксаковьіх и с наслаждением слушал мои родньїе песни, петьіе
Надеждой Сергеевной. Все семейство Аксаковьіх непритворно сер-
дечно сочувствует Малороссии и ее песням и вообще ее поззии. В 9-ть
часов с Йваном и Константином Аксаковьіми поехал я к Кошелеву, где
встретился и познакомился с Хомяковьім и со стариком декабристом
к[н.] Волконским. Кротко, без малейшей желчи рассказал он мне неко-
торьіе зпизодьі из своей 30-тилетней ссьілки и в заключение прибавил,
что те из его товарищей, которьіе бьіли заточеньї поодиночке, все пере-
мерли, а те, которне томились по нескольку вместе, пережили своє ис-
пьітание, в том числе и он.

26	[марта]

В 9-ть часов утра расстался я с Михайлом Семеновичем Щепкиньїм
и с его семейством. Он уехал в Ярославль, а я, забравши свою мизерию,
поехал к железной дороге и в 2-ва часа, закупоренньїй в вагоне, оставил
я гостеприимную Москву. В Москве более всего радовало меня то, что
я встретил в просвещенньїх москвичах самое теплое радушие лично ко
мне и непритворное сочуствие к моей поззии. Особенно в семействе
С. Т. Аксакова.

27	[марта]

В 8 часов вечера громоносньїй локомотив свистнул и остановился в Пе-
тербурге. В 9 часов я бнл уже в квартире моего искреннейшего друга
М. М. Лазаревского.

28	[марта]

По снегу и слякоти пешком обегал я половину города почти без надоб-
ности. На перетутьи зашел в гостиницу Клея и нашел там только что
приехавшего из Москвн Григория Галагана. Он передал мне письмо
Максимовича с его стихами, читанньїми им за обедом 25 марта, запис-
ку на получение «Русской беседьі» и моего в Москве обретшегося «Ере-
тика», т. е. «Яна Гуса», которого я считал невозвратно погибшим.
В 3 часа возвратился я домой и обнял моего задушевного Семена Арте-
мовского. А через полчаса я бьіл уже в его доме, как в своей родной ха-
те. Много и многое мьі вспомнили и переговорили, а еще большего не
успели ни вспомнить, ни переговорить. Два часа мелькнули бьістрее од-
ной минути. Я расстался с моим мильїм Семеном, и в 6-ть часов вечера
вместе с Лазаревским отправились мьі к графине Н. И. Толстой.

Сердечнеє и радостнее не встречал меня никто и я никого, как встре-
тились мьі с моей святой заступницей и с графом Федором Петровичем.
Зта встреча бьіла задушевнеє всякой родственной встречи. Многое хо-
телось мне пересказать ей, и я ничего не сказал. В другой раз. Бутьілкой
шампанского освятили мьі святое радостное свидание и в 8 часов рас-
стались.

Вечер провели мьі у В. М. Белозерского, моего соузника и соседа по
каземату в 1847 году. У него встретил я моих соизгнанников оренбург-
ских — Сераковского, Станевича и Желяковского (Сову). Радостная,
веселая встреча. После сердечних речей и милих родних песен ми рас-
стались.

29	[марта]

В 10 часов утра явился я казанским сиротой к правителю канцелярии
обер-полицеймейстера, к земляку моєму И. Н. Мокрицкому. Он при-
нял меня полуофициально, полуфамильярно. Старое знакомство ска-
залося в скобках. В заключение он мне посоветовал сбрить бороду,
чтобьі не произвести неприятного впечатления на его патрона графа
Шувалова, к которому я должен явиться как главному моєму на[д]зе-
рателю.

От Мокрицкого я опять пошел гранить уже вьісушенную мостовую
и упражнялся в сем хитром ногодельи до 12-ти часов, а в 12 часов с М. Ла-
заревским поехали к Василию Лазаревскому. На удивление симпатиче-
ские люди зти прекрасньїе братья Лазаревские, и все ше[с]ть братьев как
один замечательная редкость. Василь принял меня как давно невидан-
ного своего друга. А ми с ним в первнй раз в жизни встречаемся. От зем-
ляк, так земляк!

Вечером отправились мьі в цирк-театр смотреть и слушать живопис-
ную лекцию геологии профессора Роде. Лекция мироздания прекрасна.
И астрономические картини почти не лишни, но к чему зти аляповатьіе
суздальские види городов и зданий, оскорбляющих искусство? И к че-
му зти живне вертящиеся ситцевьіе узори, оскорбляющие науку? Стран-
но! А еще более странно то, что публика рукоплещет зтой балаганной
пошлости. Толпа. Да еще столичная толпа!
ЗО [марта]

Заказал фотографический портрет в шапке и тулупе для М. А. Дороховой.
Искал квартиру Бабста и не нашел. Жаль. Несмотря на возмутительную
погоду, прошел на Васильевский остров, зашел к художнику Лаврову и от
него узнал о смерти Павла Петровского. Отвратительная новость. Бедная
старуха мать, она не переживет зтой страшной новости.

Вечером графиня Н[астасья] И[вановна] представила меня своим зна-
комьім, собравшимся у нее в зтот вечер порядочной толпою. Они привет-
ствовали меня как давно ожиданного и дорогого гостя. Спасибо им. Бо-
юся, как бьі мне не сделаться модной фигурой в Питере. А на то похоже.

31 [марта]

С художником Лукашевичем бьіл в Зрмитаже. Новое здание Зрмитажа
показалось мне не таким, как я его воображал. Блеск и роскошь, а изя-
щества мало. И в зтом великолепном храме искусств сильно напечата-
лась тяжелая казарменная лапа неудобозабьіваемого дрессированного
медведя.

В три часа возвратился домой и под влиянием виденного привел се-
бя в горизонтальное положение, как вошел ко мне мой старий, незабьі-
тьій, но из виду потерянньїй знакомьій и щирьій земляк Л. Н. Дзюбин.
Вспомнили старину и отправились в отель «Париж» обедать. После обе-
да прошлись по Невскому и на сегоднишний день расстались.

Вечер провел у Семена.

1	[апреля]

Обманьївают и обманьїваются. Хорошо, если бьі зто случилось только
первого апреля. Откуда взял своє начало зтот нелепьій обьічай?

Долго шлялся по Невскому проспекту без всякой цели. Потом прошел
на Бассейную, нашел квартиру Кокорева, а самого хозяина не нашел до-
ма. Обедал у Белозерского. После обеда получил записку от графини
Н[астасьи] И[вановньі] и вечером отправился к ней. Никакой зк[с]трен-
ности. Ей просто хотелося меня видеть. Доброе создание! К графине за-
ехал Сошальский и увез меня к имениннице землячке М[арье] С[тепановне].
Мьі с нею не видалися с 1845 года. Едва заметно постарела. На удивление
прочная землячка.

2	[апреля]

В первом часу Сошальский повез меня к землячке Ю. В. Сдоирновой.
Я знал ее наивной, милой институткой в 1845 году. А теперь черт знает
что. Претензия на барьіню, а в самом деле и на порядочную горничную
не похожа. От Смирновой заехали к Градовичу. Тоже старьій знакомьій.
От Градовича зашел я уже без Сошальского в Палкин трактир, пообедал
и отправился домой.
Вечером в цирке-театре смотрел и слушал «Бронзового коня». Вели-
колепная постановка и больше ничего. Один старик Петров и Семен со
славою поддержали «Бронзового коня». А прочее чепуха.

З [апреля]

Навуходоносор

(Из Беранже. В. Курочкина)

В давнопрошедшие века,
До рождества еще Христова,
Жил царь под шкурою бьїка.
Оно для древних зто ново,
Но так же точно льстил и встарь,
И так же пел придворних хор:
Ура! да здравствует наш царь
Навуходоносор!

Наш царь бодается — так что ж?
И мьі топтать народ здоровьі,
Решил совет седьіх вельмож.
Да здравствуют рога царевьі!
Ведь и в Египте государь
Бьіл божество с давнишних пор.
Ура! Да здравствует наш царь
Навуходоносор!

Державний бик коренья жрет,
Вода речная ему пойло,
Как трезво царь себя ведет!
Позт воспел бнчачье стойло.

И над позмой государь
Мнча уставил мутний взор.
Ура! Да здравствует наш царь
Навуходоносор!

В тогдашней «Северной пчеле»
Печатали неоднократно,
Что у монарха на челе
След виден думи необьятной,
Что из сердец ему алтарь
Воздвиг народний приговор.
Ура! Да здравствует наш царь
Навуходоносор!

Бик только ноздри раздувал,
Упитан сеном и хвалами,
На под ярмо жрецов попал...
И, управляемнй жрецами,
Мнчал рогатий государь —
За приговором приговор.
Ура! Да здравствует наш царь
Навуходоносор!

Тогда не вьідержал народ.
В цари избрал себе другого,
Как православний наш причет,
Жрецн — любители мясного...
Как зльї-то бьіли люди встарь!
Придворннм-то какой позор!
Бьіл сьеден незабвенньїй царь
Навуходоносор!

Льстецьі царей! Вот вам сюжет
Для одьі самой возвьішенной,
Да и цензурний комитет
Ее одобрит непременно.

А впрочем... слово «государь»
Не вдохновляет вас с тех пор,
Как в бозе сгнил последний царь
Навуходоносор!

Только что успел я положить перо, дописавши последний куплет зтого
прекрасного и меткого стихотворения, как вошел ко мне Каменецкий, за
ним Сераковский, а за ним Кроневич, в заключение Дзюбин, которьій и при-
гласил меня обедать. Вот тебе и письма. Нужно где-нибудь спрягаться.

После не совсем умеренного обеда вьішли на улицу и, пройдя несколь-
ко шагов, встретили мьі вездесущего вечного жида, брехуна Злькана.
После продолжительной прогулки мьі с ним расстались, и по его указа-
ниям пошли искать квартиру актера Петрова и, разумеется, не нашли.
Ругнули всеведущего Злькана и по дороге зашли к Бенедиктову. Встре-
тил он меня непритворно радостно, и после разнородньїх разговоров он
по моей просьбе прочитал нам некоторьіе места из «Собачьего пира»
(Барбье), и теперь только я уверился, что зтот великолепньїй перевод
принадлежит действительно Бенедиктову.

4 [апреля]

Каменецкий сообщил мне все мои сочинения, переписанньїе Кулишем,
кроме «Еретика». Нужно будет сделать вьібор и приступить к изданию.
Но как мне приступить к цензуре?

В 3 часа пообедал с Дзюбиньїм, тоже не совсем умеренно, и вечер про-
вел у Семена.

5 [апреля]

Приезжа[л] Смаковский просить меня обедать с ним и с Дзюбиньїм.
Я спал. Меня, спасибо, не збудили. И я под предлогом болезни не поехал
на лукулловский обед. Бог с ними. С непривьічки можно сурьезно за-
хворать. Вечер провел у Галагана.
6	[апреля]

Имел великое несчастие облачиться во фрак и явиться к своєму главно-
му надзирателю графу Шувалову. Он принял меня просто, неформенно,
а главное, без приличньїх случаю назиданий, чем сделал на меня внгод-
ное для себя впечатление.

При зтом удобном случае познакомился с женою правителя канцеля-
рии обер-полицеймейстера И. Н. Мокрицкого. Она урожденная Свичка
и настоящая моя землячка. Мьі с нею встретились как старьіе знакомьіе.

Расставшись с милейшей землячкою, прошел я в Академию художеств
на виставку. Пейзажи преимущественно перед другими родами жи-
вописи мне бросились в глаза. Калам имеет сильное влияние на пейза-
жистов. Самого Калама две вещи не первого достоинства.

Вечер прошел у графини Н[астасьи] И[вановньі]. Сльїшал в первьій раз
игру Антония Кон[т]ского и лично познакомился с позтом Щербиною.

7	[апреля]

Бьіло намерение сьездить в Павловск к старику Бюрно. Но зтому добро-
му намерению невинно поперечил художник Соколов, к которому я за-
шел по дороге, пробьіл у него до 4-х часов и опоздал на железную доро-
гу. Непростительная рассеянность!

Вечером пошли с Михайлом до Семена и не застали его дома.

8	[апреля]

Воспользовавшись хорошею погодою, пустился я пешком в Семеновский
полк искать квартиру Олейникова. Квартиру нашел, а хозяина не нашел
и прошел в Бассейную к Кокореву. И сего откупщика-литератора не на-
шел дома. По дороге зашел на Литейную к Василю Лазаревскому, отдох-
нул немного и пустился пешком же в Большую Подьяческую к Семену
обедать. После обеда вьішли на улицу и случайно зашли к бедному беста-
ланному генералу Корбе. Плачет, бедньїй, не о том, что из служби вигнали,
а о том, что Станислава не дали. Бедньїй, несчастньїй человек!

Вечером зашел к Кроневичу, к моєму соизгнаннику, и между многи-
ми поляками встретил у него людей русских, между которьіми и две зна-
менитости: графа Толстого, автора солдатской севастопольской песни,
и защитника Севастополя генерала Хрулева.

Последняя знаменитость мне показалась приборканою.

9	[апреля]

Квитался за неумеренннй ужин Кроникевича.

10	[апреля]

Посетил московского знакомого, некоего Безобразова. Потом Рамаза-
нова и Михайлова, хотел пройти на виставку, да не удалось. Царь поме-
шал. Смотрел в цирке-театре «Москаля-чаривньїка». Очаровательньїй
Семен. А прочие чушь.

11	[апреля]

Поручил Каменецкому хлопотать в цензурном комитете о дозволений
напечатать «Кобзаря» и «Гайдамаки» под фирмою «Поззия Т. Ш.». Что
из зтого будет?

Зашел по пути к певцу-актеру Петрову. Он только потолстел, а она,
увьі! из миленькой Анньї Яковлевньї сделалась почтенная, но все-таки
милая старушка. Непрочньїй пол! Забежал к Семену, вьшил рюмку вод-
ки и пошел к Корбе обедать. Скучно и грязно, как у старого холостяка,
и вдобавок у воєнного. Вечером у Белозерского слушал новую драму Же-
ляковского (Совьі) и с успехом доказал Сераковскому, что Некрасов не
только не позт, но даже стихотворец аляповатьій.

12	[апреля]

Снег, слякоть, мерзость; невзирая на все зто, отправились мьі, т. е. я, Се-
мен и М. Лазаревский, в Академию смотреть виставку. Во избежание
простуди завернули к Смурову, випили по рюмке джину и проглотили
по десятку устриц. С виставки пошли ми на званий обед к графине
Н[астасье] И[вановне], данннй ею своим близким многочисленннм при-
ятелям по случаю моего возвращения. За обедом граф Ф[едор] П[етрович]
сказал коротенькое слово в честь милостивого царя. А в честь моего не-
вольного долготерпения сказал почти либеральное слово Николай Дми-
триевич Старов. Потом Щербина и в заключение сама графиня Н[астасья]
И[вановна]. Мне бьіло и приятно, и вместе неловко. Я не чаял себе такой
великой чести. Для меня зто било совершенно ново. Семен заметил, что
за столом все били бледнн, тощи и зеленьї, кроме несчастного изгнанни-
ка, т. е. меня. Забавний контраст.

После обеда повез меня Сошальский к землячке М. С. Гжесевич, а ча-
су в первом к Борелю. А от Бореля к Адольфине, где я его и оставил.

13	[апреля]

От Н. Д. Старова поехали ми с Семеном к М. В. Остроградскому. Вели-
кий математик принял меня с распростертьіми обт>ятиями как земляка
и как надолго отлучившегося куда-то своего семьянина. Спаснби йому.
Остроградский с семейством едет на лето в Малороссию. Пригласил би,
говорит, и Семена с собою, но боится, что в Полтавской губернии сала
не хватит на його продовольствие.

Обедал у Семена, вечер провел у графини Н[астасьи] И[вановнн].
Слушал стихотворения Юлии Жадовской. Жалкая, бедная девушка!
14	[апреля]

Семен познакомил меня с весьма приличньїм юношею, с В. П. Знгель-
гардтом. Многое и многое пошевелилось в душе моей при встрече С СН-
ном моего бьівшего помещика. Забвение прошедшему. Мир и любовь
настоящему.

Вечером Грицько Галаган познакомил меня с черниговскими земляч-
ками, с Карташевскими. Не жеманньїе, мильте, настоящие землячки.

15	[апреля]

По желанию графини Н[астасьи] И[вановньі] представлялся шефу жан-
дармов к[н.] Долгорукову. Вьіслушал приличное случаю, но вежливое
наставление, и тем кончилась аудиенция.

Вечер провел у земляка Трохима Тупьщи, где встретился с Громекою,
автором статьи «О полиции и о взятках», и познакомился с стариком
Персидским, с декабристом.

16	[апреля]

Грицько Галаган приехал просить записать ему мой «Весенний вечир».
Я охотно исполнил его желание, а он, чтобьі не остаться у меня в долгу,
записал прекрасное стихотворение Хомякова.

И. Н. Дзюбина познакомил я с Семеном, а он, чтобьі тоже не остать-
ся в долгу, вздумал попотчевать меня каким-то молодим генералом Крьі-
ловьім, земляком из Харькова. Несмотря на молодость и любезность, ге-
нерал оказался далеко не симпатичним. А обед его, почти царский, тоже
показался как-то приторннм.

Вечером Мей прислал мне тот самий «Весенний вечер», которнй я по-
утру записал для Галагана, в русском переводе собственного изделия.
Спасибо ему.

Стихотворение Хомякова

Тебя избрал на брань святую,
Тебя Господь наш полюбил,
Тебе дал силу роковую,
Да сокрушишь ти волю злую
Слепьіх, безумних, буйньїх сил.

Вставай, страна моя родная,
За братьев Бог тебя зовет.
Чрез волнн буйного Дуная,
Туда, где, землю огибая,
Шумят струи Згейских вод!

Но помни: бьіть орудьем Бога
Земним созданьям тяжело,
Своих рабов он судит строго,
А на тебе, увн! как много
Грехов ужасньїх налегло!

В судах черна неправдой черной
И игом рабства клеймена,
Безбожной лести, лжи тлетворной,
И лени гнусной и позорной,
И всякой мерзости полна.

О! недостойная избранья, тьі избрана,
Скорей омой себя водою покаянья,
Да гром двойного наказанья
Не грянет над твоей главой.

С душой коленопреклоненной,
С главой, лежащею в пьіли,
Молись молитвою смиренной,
И раньї совести растленной
Елеем плача исцели.

И встань потом, верна призванью,
И бросься в пьіл кровавьіх сеч,
Держи стяг Божий крепкой дланью,
Рази мечом, то Божий меч.

17	[апреля]

Н. Д. Старов прислал М. Лазаревскому написанное слово, сказанное им
в честь мою на обеде у графини Н. И. Толстой. Как вещь дорогую для ме-
ня заношу его в мой журнал.

«Признательное слово Т. Г. Шевченку.

Несчастие Шевченка кончилось, а с тем вместе уничтожилась одна из
вопиющих несправедливостей. Мьі не нарушим скромности тех, чье уча-
стив способствовало отому добру и приобрело благодарность всех, сочув-
ствующих достоинству блага... Мьі скажем, что нам отрадно видеть Шев-
ченка, которьій среди ужасньїх, убийственньїх обстоятельств, в мрачньїх
стенах казарми смердячои — не ослабел духом, не отдался отчаянию, но
сохранил любовь к своей тяжкой доле, потому что она благородна. Здесь
великий пример всем современньїм нашим художникам и позтам, и уже
зто достойно обессмертить его!..

Позвольте же предложить тост признательности за Шевченка, которьій
своими страданиями поддержал то святое верование, что истинно
нравственную природу человека не в силах подавить никакие обстоя-
тельства!..

Н. Старов
12 апреля,
1858».
В. М. Белозерский познакомил меня с профессором Кавелиньїм. При-
влекательно симпатическая натура.

Тот же Белозерский познакомил меня с тремя братьями Жемчужни-
ковьіми. Очаровательньїе братья!

Вечером в цирке-театре слушал оперу «Жизнь за царя». Гениальное
произведение! Бессмертньїй М. И. Глинка! Петров в роли Сусанина по-
прежнему хорош, и Леонова в роли Вани хороша, но далеко не Петрова,
которую я сльїшал в 1845 году.

18	[апреля]

Получил милейшее письмо от милейшего Сергея Тимофеевича Аксако-
ва, на которое буду отвечать завтра, — сегодня я увлекся своєю «Луна-
тикою». Если бьі не помешал обязательньїй Сошальский, то я кончил бьі
«Лунатику». Но, увьі, нужно бьіло оставить невещественное слово и при-
няться за вещественное дело, т. е. за увесистьій обед.

Вечером с тем же обязательньїм Сошальским поехали мьі к милой
и талантливо-голосистой певице мадмуазель Грубнер. Там встретился
я с Бенедиктовьім, Даргомьіжским и с архитектором Куз[ь]миньім, ста-
рим и хорошим знакомьім. Музьїкальное наслаждение заключилось
смешньїм и приторньїм мяуканьем Даргомьіжского. Точно мьішонок
в когтях кота. А ему аплодируют. Странньїе люди зти меломани. А еще
страннее такие певцьі, как Даргомьіжский.

19	[апреля]

Вчера Сошальский пригласил меня с Михайлом на борщ с сушеними ка-
расями и на вареники. А сегодня графиня Н[астасья] И[вановна] просит
запиской к себе обедать и обещает познакомить с декабристом бароном
Шейгелем. Мьі предпочли декабриста борщу с карасями и за измену би-
ли наказанн бароном. Он не пришел к обеду. Одичалнй барон.

За обедом познакомился я с адмиралом Голенищевьім. Адмирал —
товарищ графа Ф[едора] П[етровича]. Простой и, кажется, хороший
человек.

Вечер провел у Галагана. Он прочитал описание своего будннка, збу-
дованого им в старом малороссийском вкусе в Прилуцком уезде. Бар-
ская, но хорошая и достойная подражания затея.

20	[апреля]

Обедал у Н. Д. Кавелина и там же познакомился с Галаховнм, состави-
телем русской хрестоматии.

21	[апреля]

Без вся кой цели до обеда ш ля лея по городу. Вечером пошел в театр.
Спектакль вообще бнл хорош, а увертюра «Вильгельма Телля» очаро-
вательна. Хвалений тенор Сетов ниже всякой посредственности. Про-
сто дрянь. А ему аплодируют. Семен в роли отца Линдьі де Шамуни
очень хорош.

Из театра зашел к Белозерскому и застал у него К. Д. Кавелина. С раз-
говора о минувшей и будущей судьбе славян мьі перешли к психологии
и философии. И просидели до трех часов утра. Школьничество. Но оча-
ровательное школьничество!

22	[апреля]

Тоже без всякой цели шлялся до обеда, только уже не один, а с Семеном.
Вечером с Семеном же пошли к землячке М. Л. Мокрицкой и до второ-
го часу с удовольствием переливали из пустого в порожнєє.

23	[апреля]

Вчера условились мьі с Семеном, чтобьі сегодня часу в первом ехать по-
смотреть дачи. Ровно до двенадцати часов бьіла погода хорошая, потом
пошел дождь, затяжной, как его назьівают. Мьі просидели весь день до-
ма, читали Гумбольда «Космос» и, глядя в окно, повторяли поговорку:
«Вот те, бабушка, и Юрьев день».

24	[апреля]

Предложения мне никогда не удаются, а не могу отказать себе в удоволь-
ствии сочинять предложения. Сегодня, например. Вьіходя из Дому, я рас-
полагал провести время до обеда так. Сначала зайти в Академию посмо-
треть виставку, потом зайти к Йордану, своєму будущему профессору,
потом к барону Клодту и в заключение к графине Н[астасье] И[вановне]
и у нее остаться обедать. Таков бьіл проек[т]. А случилось вот как. В пер-
вой зале в Академии встретился мне Зимбулатов и Бориспольц, мои ста-
рше и искренние друзья. Наскоро обошли мьі виставку, отправились
к Зимбулатову и время до обеда провели в воспоминаниях. Я совершен-
но доволен неудачею.

ВечерОїМ собрались мьі с Михайлом к брату его Василю, да зашли к Се-
мену и там провели вечер. Тоже неудача.

25	[апреля]

В 10 часов утра пошел проститься с А. Н. Мокрицким, отьезжающим
в Москву. По дороге зашел к М. И. Сухомлинову, да по дороге же зашел
к барону Клодту, полюбовался монументом неудобозабьіваемому и про-
шел в Академию на виставку. В первой зале встретился с Жемчужнико-
вьім, а в последней — с Семеном. Из Академии поехали с Семеном на
Петербургскую сторону искать дачу. Дачу нашли, оставили задаток
и в 6 часов вечера приехали домой. Вечером с Семеном же бьіли у Н. И. Пе-
трова, слушали бесконечньїе и бесплодньїе толки о змансипации.
26	[апреля]

На обеде у Сошальского лично познакомился с позтом Курочкиньїм
и с братом его Николаем, достойнмм молодим человеком. Позт Куроч-
кин много обещает в будущем. Дай Бог, чтобьі сбьілись мой надеждьі.

27	[апреля]

Обещался обедать у художника Лукашевича и по рассеянности соврал.

28	[апреля]

Сошальский подарил мне часьі стенньїе. А Василь Лазаревский — тер-
мометр. По милости добрьіх людей главньїе инструментьі имею для опн-
тов над акватинтой. Когда же я примусь за самьіе опьітьі?

29	[апреля]

Зашел к Дзюбину. Не застал его дома, спросил завтрак и оставил ему за
угощение слупившуюся со мною рукопись «Послание к мертвьім, жи-
вьім и ненародженньїм землякам», надписавши: «На память 1 мая», то-
же по рассеянности.

ЗО [апреля]

Пошли с Семеном в Летний сад с намерением посмотреть монумент
Крьілова. По дороге зашли в Казанский собор посмотреть картину
Брюллова. Но увьі, она так умно, удачно поставлена премудрими по-
пами, что и кошачьими глазами видеть ее невозможно. Отвратитель-
но! По дороге зашли в Пассаж, полюбовались шляющимися красави-
цами и алеутскими болванчиками и прошли в Летний сад. Монумент
Крьілова, прославленньїй «Пчелой» и прочими газетами, ничем не луч-
ше алеутских болванчиков. Бессовестньїе газетчики! Жалкий барон
Клодт! Вместо величественного старца он посадил лакея в нанковом
сюртуке с азбучкой и указкою в руках. Барон без умнсла достиг цели,
вьілепивши зту жалкую статую и барельєфи именно для детей, но ни-
как не для взрослнх. Бедньїй барон! Оскорбил ти великого позта и то-
же без умнсла.

Оскорбленньїе бароном, ми взяли ялик и попльїли на биржу. Полю-
бовались величественной биржевой залой, прошли в сквер, посмотре-
ли на обезьян и попугаев и зашли на постоянную виставку художествен-
ньіх произведений. Бедньїй Тнранов, он и своє болезненное маранье тут
же внставил. Грустное, тяжелое впечатление!

Находившись до упаду, ми на ялике переплнли Неву, прошли часть
бульвара, в окнах магазина Дациаро полюбовались акватинтами, взяли
извозчика и отправились домой обедать.

Вечером бьіл у Белозерского и у Кроневича.
1	мая

Решили мьі с Семеном провести день как-нибудь, а вечером отправить-
ся в Екатерингоф посмотреть праздничную публику. Часу в первом по-
шли мьі в Академию на вьіставкуи зашли к графине Н[астасье] И[вановне].
Не застали ее дома и прошли к Остроградскому с намерением там и по-
обедать. Не удалось. М[ихайло] В[асильевич] и его благоверная В. Д.
больньї, а дети гулять ушли. Мн последовали их примеру и, пошлявшись
по набережной Невьі, возвратились домой.

В 8 часов вечера вместо Екатерингофа зашли к Белозерскому и весе-
ло проболтали до первого часу.

2	[мая]

Бьіли с Семеном в Зрмитаже, в отделении древней и новой скульптури.
Я не воображал в таком количестве остатков древней скульптури в Зр-
митаже, вероятно, они собрани со всех дворцов. Прекрасная мисль.
В отделении новой скульптури меня очаровал Танерини своей умираю-
щей Душенькой и обидно разочаровал покойник Ставассер своей не-
уклюжей русалкой. Смотрели музей древностей, библиотеку и на первий
раз тем кончилй. Внимание утомилось. Зали музея отделанн с большим
вкусом, нежели картинная галерея.

Из Зрмитажа прошли ми на виставку цветов. Изумительная роскошь
цветов и растений. Но густая толпа хорошеньких зрительниц мешает
вполне наслаждаться произведениями флори. В толпе посетителей
встретил старих знакомьіх друзей моих Маслова и толстейшего Сережу
Уварова. Не графа, а просто Уварова.

З [мая]

Бил в Зрмитаже один без Семена. Его утомила вчера античная гале-
рея и древности, и он отказался мне сопутствовать. Ледащо! В Зрми-
таже встретился и познакомился с знаменитим гравером Йорданом.
Он слншал о моем намерении заняться акватинтой и предложил мне
свой услуги в зтом новом для меня деле. Обрадованний его милим, ис-
кренним предложением, я обошел два раза все зали с целию вибрать
картину для первой проби избранного мною искусства. После вниматель-
ного обозрения остановился я на зскизе Мурильо «Святое семейство».
Наивное, милое сочинение. Я не видал картини зтого содержания, кото-
рой би так шло зто название, как гениальному зскизу Мурильо. Итак,
с Божиею и Иордановою помощию принимаюсь за опити, а потом и за
Мурильо.

В 4 часа оставил я Зрмитаж и зашел на виставку цветов. Волшебний
переході В продолжение нескольких часов внимательного созерцания
произведений великих мастеров я утомился, отяжелел духом, и вдруг
живая, свежая прелесть природи и искусства благотворно охватьівает
меня и обновляет. Разнообразная зелень, массьі свежих роскошньїх цве-
тов, музьїка и в довершение очарования — толпьі прекрасних, молодих
и свежих, как цветн, женщин. Я обещался в 5 часов обедать у Уваровнх
и пробьіл в зтом раю до 6 часов. О столица!

Вечером передавал мои впечатления Семену и его милейшей Алек-
сандре Ивановне.

4	[мая]

Бнл у Ф. И. Иордана. Какой обязательннй, мильїй человек и художник
и вдобавок живой человек, что между граверами большая редкость. Он
мне [показнвал] в продолжение часа все новейшие приемьі гравюри ак-
ватинти, из'ьявил готовность помогать мне всем, что от него будет за-
висеть. Я расстался с ним вполовину будущим гравером.

От Иордана зашел ненадолго к графине Н[астасье] И[вановне], а от
нее прошел к граверу и печатнику Служинскому, тоже за сведениями;
застал его за обедом, и о деле не било речи.

Зашел к старим друзьям, к Уваровнм, с целью у них обедать. Старик
Уваров сообщил мне, что сопутник мой от Астрахани до Нижнего,
А. А. Сапожников, здесь и завтра уезжает в Москву. Я пустился к нему, за-
стал его дома, но он меня не принял по случаю скорого обеда. Зто меня
немного сконфузило, я отряхнул прах от ног своих и по дороге зашел к чер-
ниговскому земляку своєму Н. И. Петрову, где и пообедал нараспашку.

Вечером поехали с Семеном к графине Н[астасье] И[вановне], где
и пробили до бела дня.

5	[мая]

В Зрмитаже встретил товарища по Академии Михайлова, бьівшего фа-
ворита К. П. Брюллова. Обойдя картинную и античную галерею, зашли
ми в «Лондон» позавтракать. До внезда своего из Рима в Мадрид Ми-
хайлов часто виделся с К. П. Брюлловьім в Риме. И рассказал про его из-
умительное, неслнханное скаредничество. Великий Брюллов великого
Рембрандта перещеголял в зтом таинственном искусстве. Расставшись
с Михайловнм, пошел я обедать к Лукашевичу. Тоже ученик и любимец
великого Брюллова. Лукашевич повторил мне слова Михайлова с вари-
ациями. Кроме нравственного бессилия, нечем растолковать подобное
явление.

С Служинским зашел к Н. И. Уткину и не застал его дома. Вечером
с М. Лазаревским пошли к Семену и тоже не застали дома.

6	[мая]

С Семеном поехали мьі к Знгельгардту и не застали дома. Зашли к Ку-
рочкину — тоже, зашли к землячке М. С. Гресевич, и она нас встретила
резвая, веселая, молодая, как и десять лет назад. Чудная женщина, ее
и горе не берет. А горя у нее немало. Она на днях возвратилась из Мо-
скви и привезла мне три короба поклонов от моих московских друзей.
Гостеприимная землячка предложила нам завтрак, а ми не отказались.
Плотно позавтракавши и весело поболтавши, ми взялись за шапки, как
вошел Громека и с ним еще какой-то киевский земляк. Громека по пра-
ву кума вместо ручки поцеловал ножку у хозяйки. Зта нежность нам не
поправилась, и ми вскоре ушли.

Семен за какой-то надобностию зашел к Юзефовичу, обер-секрета-
рю синода, и меня потащил за собою. Новий знакомнй, несмотря на
приветливость, мне не понравился, бить может, потому, что он родной
брат предателя — киевского Юзефовича.

Расставшись с новим знакомнм, поехали ми обедать тоже к новим
знакомнм, к Степановнм из Харькова. После обеда Семен пошел в те-
атр, а я к Сухомлинову, где встретил старого знакомого и земляка, ака-
демика Никитенка. Из декламатора, актера, профессора Никитенко пре-
вратился в простого любезного старика, в разговоре не избегающего
даже малороссийских виражений. Приятное превращение!

7	[мая]

От 10 до 12 часов Семен с своим учеником пел разнне дузтьі, а А[лек-
сандра] И[вановна] им аккомпанировала на фортепиано, а я слушал и по
временам аплодировал. С каким трепетним наслаждением я воображал
подобную сцену в Новопетровском укреплении. А теперь, когда осуще-
ствилось моє лихорадочное ожидание, я смотрю и слушаю как самую
обьїкновенную вещь. Странннй человек Вообще, в том числе и я. После
дузтов вишли ми с Семеном на улицу без всякой цели. Зашли случай-
но в музикальний магазин Пеца, поболтали и потом зашли к художни-
ку Соколову; полюбовались рисованннми нашими земляками и земляч-
ками и пошли к Дзюбину, не застали его дома; зашли к М. Лазаревскому,
тоже не застали дома. Возвратились к Семену и, дождавшись Юзефови-
ча с семейством, принялися обедать.

8	[мая]

Написал письмо Н. А. Брьілкину, отослал на почту и собрался идти
в Зрмитаж работать, как вошел Н. Курочкин и Вильбуа. План мой внеза-
пно изменяется. Вместо Зрмитажа пошли мьі к Семену потолковать насчет
постановки на сцену опери Вильбуа. Семена на застали дома. Зашли к Со-
фье Федоровне — то же самое. Зашли в трактир, пообедали и разошлись.

9	[мая]

Било намерение внтащить Дзюбина в Павловск, он не согласился, и я пу-
стился пешком на Крестовский к Старову. В ожидании обеда обошел
с Ноздровским половину Крестовского и Петровского острова. Пообе-
дал и пешком же возвратился домой.

Вечером бьіли с Семеном у миленькой Гринберг. Она много и пре-
красно пела. Досадно, что она мала ростом, для сцени не годится, а ка-
кая бьі славная, пламенная бьіла актриса.

10 [мая]

Начал работать в Зрмитаже. В добрьій час сказать, в худой помолчать.
Во втором часу пошел на Англинскую набережную проводить Сухом-
линова за границу. Простившись с Сухомлиновьім, зашел к Н. И. Петро-
ву. У него случился билет для входа в Исакиевский собор, и мьі отпра-
вились, и нас не впустили, потому что билет подписан Васильчиковьім,
а не Гурьевим. Китайский резон.

11 [мая]

Работал в Зрмитаже до трех часов. Обедал с Желяковским у Белозерско-
го, и за успех будущего польского журнала «Слово» вьшили бутнлку
шампанского. Вечером с Семеном отправились к графине Н. И. Толстой
и возвратились в четьіре часа утра. К великой радости хозяйки, послед-
ний весенний вечер бьіл оживлен, как обьїкновенно, и необьїкновенно
весел. Семен и мадмуазель Гринберг бьіли душою общей радости.

12 [мая]

Проводил Грицька Галагана в Малороссию и пошел к графине Н[астасье]
И[вановне] с целью устроить себе постоянную квартиру в Академии.
Она обещает. И я верю ее обещанию. Расставшись с Н[астасьей] И[ва-
новной], зашел ненадолго к художнику Микешину и потом к Глебовско-
му. Счастливьіе юноши и пока счастливьіе художники!

По приглашению Троциньї и прочих земляков пришел я к Дюссо
в 5 часов обедать и неожиданно встретил нижегородских моих прияте-
лей Лапу и Бабкина. После обеда ездили с Троциною и Макаровим кое-
куда неудачно.

73 [мая]

Заказал медную доску. По дороге зашел к Курочкину и не застал его до-
ма. Зашел к землячке Гресевич — то же самое. Зашел к Градовичу и в две-
рях встретил сестру Троциньї, сегодня возвратившуюся из-за границн.
Свежая и здоровая. Поездки за границу старих больньїх дев без прислу-
ги должно принять за нормальное лекарство.

По Ьгаіа Тагаза $ге\усгепкі

ХУіевгсги Ішіи — Ішіи §упи,
Туб іеш дитпу, Ьоб згІасЬеїпу,
Во и зкгогі іллгусЬ Іізс \уау\гггупи,
)ак іоп ріегі ілуусЬ, зтуїпу, ^уіеіпу.

О\уа тазг дуіегісе т^сгеппіки,
ОЬа рі^кпе, сЬосіаг кта\уе,
Воз ргасо\уа1 піе па 8Іа\у$,
Ьесг 8уує Ьгасі зІисЬаІ кггуки.

Іт гаткпфо изІасЬ )$кі —
АсЬ! І )$к іт Іісгоп §ггесЬет!
Туз роМбггуІ §І08пет есЬет
ХаЬгопіопусЬ )$ко\у дгигі^кі.

І пасі кагсіут Іуз рггеЬоІа!

І рггеріакаї піт игодгії, —
Ьесг (ІисЬ 2 ^уугуп 8І$ окоіаі
І (ІисЬ ріегз О8\УоЬо<І2ІІ.

Зтиіпу \уіе82сги! раїгг сисі зіоига!

/ако зіогіса пікі піе зсЬот,
Оду дгіегі \У2Є)дгіе, Іак піе тоге
$сЬо\уас 8Іо\уа пікї 2 їугапбуу; —
Во І 8ІО\УО )Є8І Іег В о ге
І та игіе82С2б\у га каріапоуу.

Іак рггесі §гоїеп зіопса ргузка
Сіетпе) посу тгок і сЬІбсІ,
Так гЬа\уіепіа сЬууіІа Ьіізка,
Кіеду игіе82С2б\у ГОСІ2І ІисІ!

Апіопі 8оууа

Забіліли сніги, заболіло тіло ще й головонька,
Та ще й головонька.

Ніхто не заплаче по білому тілу, по бурлацькому,
Та й по бурлацькому.

Ні отець, ні мати, ні брат, ні сестриця, ні жона його,
Та й ні жона його;

Ой тілько заплаче по білому тілу товариш його,
Та й товариш його.

Прости мене, брате, вірний товаришу, можеть я умру,
Та й можеть я умру.

Зроби мені, брате, вірний товаришу, з клен-древа труну,
Та з клен-древа труну.

Поховай мене, брате, вірний товаришу, в вишневім саду,
Та в вишневім саду;

В вишневім садочку, на жовтім пісочку під рябиною,
Та й під рябиною.

Рости, рости, древо тонке, високеє, кучерявеє,
Та й кучерявеє;

Та іспусти гілля зверху до коріння, лист додолоньку,
Та й лист додолоньку;

Покрий теє тіло бурлацькеє біле ще й головоньку,

Та ще й головоньку.

А щоб теє тіло бурлацькеє біле та й не чорніло,

Та й не чорніло,

Од буйного вітру, од ясного сонця та й не марніло,
Та й не марніло.

Вечером бьіл у Желяковского, и он мне записал своє прекрасное сти-
хотворение. А Каменецкий записал малороссийскую песню. Первая пес-
ня, которую я знаю без рифмьі.

14 [мая]

Дни нечаянньїх встреч. Третьего дня с Лапой, вчера с Троциной, а се-
годня прихожу к графине Н[астасье] И[вановне] обедать и встреча-
юсь с моим незабвенньїм другом М. С. Щепкиньїм. Он приехал сюда
по случаю юбилея Гедеонова и, не зная моего адреса, искал меня
в Академии и зашел к графине, зная, что я там бьіваю. Догадливий
мой великий друг.

После обеда графиня со всем семейством и ми с нею отправились
к адмиралу А. В. Голенищеву. Старик бнл в восторге от неожиданного
гостя. Тут же встретил я и познакомился с декабристом бароном Штен-
гелем, с тобольским другом М. Лазаревского.

15 [мая]

Обещался бить у М[ихайла] Семеновича] в 7-мь часов утра и проспал
до 10-ти. Хорош приятель. Ушел в Зрмитаж и работал до трех часов. Ве-
чером пошел до Семена и не застал дома.

16 [мая]

Не умившись, поехал к М[ихайлу] Семеновичу], но он уже исчез. С го-
ря зашел к Курочкину — спит. Зашел к Знгельгардту — в ванне. Пошел
к медику, взял доску и на авось зашел к землячке М[арье] С[тепановне],
застал дома. Наболтавшись досита, провел ее к Градовичам и пошел до-
мой. Вечером восхищался пением милочки Гринберг; с Сошальским
и Семеном в восторге заехали ужинать к Борелю и погасили свой вос-
торги у Адольфинн. Цинизм!

17 [мая]

Из приюта Адольфинн в 7 часов утра отправился к М[ихайлу] Семе-
новичу], застал еще в халате. Наговорились и уговорилися обедать
у К. Д. Кавелина, что и исполнили в 4 часа. Вечером бнл у Семена и не
застал дома. Гульвиса!
18 [мая]

Очаровательная Александра Ивановна Артемовская сегодня именинни-
ца. М. Лазаревский купил для нее роскошньїй букет цветов, а я отнес ей
и преподнес. И я в баришах, и она не вправе сказать, что я поздравил ее
с пустими руками. И вежливо, и дешево.

Отобедав у именинницьі, я с Лазаревским вскоре отправились к гра-
фине Н[астасье] И[вановне] и нашли там М. С. Щепкина. Великий друг
мой по просьбе графини прочитал монолог «Скупого рицаря» Пушки-
на, «Фейерверк» и рассказ охотника из комедии Ильина. И прочитал так,
что слушатели видели перед собою юношу пламенного, а не 70-летнего
старика Щепкина. Гениальннй актер и удивительньїй старик. По обеща-
нию и я с горем пополам прочитал им свой «Неофитн». Не знаю, на-
сколько они меня поняли. По крайней мере, внимательно слушали.

19 [мая]

В 12 часов проводил моего великого друга М. С. Щепкина на Московскую
железную дорогу. На Михайловском театре смотрел Садовского В роли
Расплюева («Свадьба Кречинского»). После Щепкина я не знаю лучшего
комика. Самойлов далеко уступает Садовскому; Г. Снеткова 2[-я] просто
кукла. Как бьі хороша била в зтой роли моя н^забвенная Пиунова.

20 [мая]

До трех часов работал в Зрмитаже. Обедал у моих старих друзей Уваро-
внх. Сергей Уваров, веселейший толстяк на свете, сказал следующий
зкспромт разносчику апельсинові

Напрасно, разносчик, в окно тьі глядишь
Под бременем тягостной ноши.

Напрасно тьі голосом звонким кричишь:

«Лемоньї, пельцьіньї хороши!»
Не обольщай меня мечтой
Плодов привозних из чужбиньї,
Нет, душу полную какой-то пустотой
Не соблазнят златне апельсини.

Я отжил жизнь свою давно,
И все души моей желанья
Сосредоточивши в одно
Разоблаченно[е] от.счастья ожиданье.

Напрасно, разносчик, в окно тьі глядишь...

Вечером бьіл у Семена, и милейшая Александра Ивановна играла луч-
шие места из «Трубадура». Очаровательно играла.
Повернувся я з Сибірі,
Та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
Та не маю волі.

Слідять мене злії люди

День, час і годину, —
Прийде туга до серденька,
То ледве не згину.

Комісари, ісправники
За мною ганяють;

Більше вони людей вбили,
Чим я грошей маю.

Зовуть мене розбойником,
Кажуть, що вбиваю, —
Я нікого не вбивав іще,
Бо сам душу маю.

Возьму гроші в багатого,
Убогому даю,

І так людей поділивши,
Сам гріха не маю.

Маю жінку, маю діток,
Однак їх не бачу;

Як згадаю про їх долю,
То гірко заплачу.

Треба мені в лісі жити,
Треба стерегтися,
Хоть, здається, світ широкий,
Та ніде подіться.

Сочинение зтой весьма немудрой песни приписьівают самому Краме-
люку. Клевещут на славного льщаря. Зто рукоделье мизерного Падурьі.

13 июля

Сон

На панщині пшеницю жала,
Втомилася. Не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом;
Розповила, нагодувала,
Попестила і, ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їх той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться: бо сам
Уже не панський, а на волі
Та на своїм веселім полі
Удвох собі пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть...
Та й усміхнулася небога.
Прокинулась — нема нічого.
На Йвася глянула, взяла,
Його гарненько сповила;
Та щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла...
Остатню, може; Бог поможе,
То й сон твій справдиться.
Репрезентант
української нації

Кожна нація — велика чи мала за своєю чисельністю — має своїх репре-
зентантів: поетів, художників, музикантів і загалом людей різних видів
мистецтва, вчених-винахідників, мудрих політиків-гуманістів, які боро-
лися за незалежність народу.

Для України такою особистістю є Тарас Шевченко — «абсолютно ге-
ніальний поет» (так його назвав лауреат Нобелівської премії, росій-
ський письменник Іван Бунін), прозаїк, драматург, високоталановитий
художник.

Шевченко став гордістю України, бо ж саме він зіграв першорядну
й головну роль у формуванні української нації в той період, коли росій-
ський царизм не просто пригнічував менші за чисельністю народи, які
проживали в цій імперії, а й знищував їх. Із берегів Дніпра, з України
прозвучав голос Тараса Шевченка на захист народів Кавказу, яких заво-
йовували, а по суті, знищували російські війська:

Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава
І воля святая.

Деякі видатні особистості Росії середини XIX ст. захоплювалися вій-
ськовими діями російської армії, яка завойовувала чужі території й ни-
щила так звані малі, але свободолюбові народи, а вчорашній кріпак, у жи-
лах якого текла козацько-гайдамацька кров, виступив на їхній захист.

Тарас Шевченко народився 25 лютого за ст. ст./ 9 березня /1814 р. у селі
Моринцях на півдні Київської губернії (тепер Черкаська область). Коли
йому було дев’ять років, у нього померла мати, а в одинадцять він зали-
шився сиротою. Початки освіти він здобув у сільській церковнопарафі-
яльній школі. Але йому хотілося більшого — учитися й, особливо, малю-
вати. І хлопець самотужки шукає по навколишніх селах серед богомазів
учителів малювання, і навіть знаходить, але на перешкоді стає кріпацька
залежність — його рабовласник-поміщик, офіцер російської армії Павло
Енгельгардт забирає 14-річного юнака в прислугу. Із своїм паном Тарас
надовго виїжджає з України: спочатку до міста Вільно (тепер Вільнюс),
а потім до столичного Петербурга, де він спочатку вчиться самотужки,
а потім знаходить на своєму шляху гарних учителів.

Ще в ранньому дитинстві в Т. Шевченка виявився хист до малювання,
який у юнацькі роки переріс у непоборне бажання стати художником.
Паростки цього таланту помітили і змогли належно оцінити видатні
прогресивні люди тодішньої Росії — поет Віктор Жуковський, худож-
ник Карл Брюллов та інші, які доклали зусиль, щоб викупити двадцяти-
двохрічного художника-аматора із кріпацтва і відкрити йому дорогу до
навчання в Імператорській академії мистецтв.

Але здобута воля відкрила й іншу грань молодого Шевченка — від лі-
тературних спроб у віршуванні він починає творити справжню поезію,
частина якої й увійшла до першого видання збірки «Кобзар» у 1840 ро-
ці. Український художник Іван Сошенко, який одним із перших помітив
у столиці Російської імперії Санкт-Петербурзі неабиякі здібності Шев-
ченка, просив свого земляка більше часу приділяти мистецьким студі-
ям, але потяг до творення поезії був настільки сильним, що вона стала
другим крилом його великого таланту.

Поезія не стала для Шевченка великою перешкодою в осягненні нау-
ки стати професійним художником, але вільнодумство її автора накли-
кало великий гнів самого імператора Миколи І, який вигадав для винят-
ково обдарованої особистості, крім заслання на окраїну Російської
імперії, додаткове покарання — заборону писати й малювати.

В історії світової літератури, напевно, немає такої книжки, доля якої
була б подібною до збірки поетичних творів «Кобзар» Тараса Шевченка.
У першому її виданні, що вийшло в Санкт-Петербурзі в 1840 році, було
надруковано на 114 сторінках лише вісім поетичних творів (1429 рядків),
але «ся маленька книжечка, — як писав видатний український письмен-
ник і вчений Іван Франко, — відразу відкрила немов новий світ поезії, мов
джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському
письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією і вислову».

Другим виданням «Кобзаря» мала стати нова поетична збірка творів
з авторською передмовою, написаною 8 березня 1847 р. у Седневі на Чер-
нігівщині. Перед цим (7 березня) Т» Шевченко завершив поему «Осика».

«Випускаю оце в люде другого Кобзаря свого, а щоб не з порожніми
торбами, то наділяю його предисловієм, — так починав свою передмо-
ву до читачів Т.Г. Шевченко. — До вас слово моє, о братіє моя україн-
ськая возлюбленная». Тут же, у цій передмові, Шевченко висловлює своє
захоплення шотландським поетом Робертом Бернсом: «А Борнц (тобто
Берне — С. Г.) усе-таки поет народний і великий». Геніальний україн-
ський поет у 1847 р. назвав єдиного серед європейських поетів — шот-
ландця Бернса!

Видання задумувалося, насамперед, як збірка неопублікованих тво-
рів, адже на той час уже існувала в рукописному вигляді збірка «Три лі-
та». Історія із проходженням цензури першого видання «Кобзаря» під-
казувала, що не все написане може піти до друку.

1847 р. розпочався для Т. Г. Шевченка успішно: його слава як поета леті-
ла поперед автора, який не сидів на місці. 9 січня він їде на Лівобережну
Україну, щоб зібрати розпорошені по друзях свої рукописи і видати но-
ву книжку, а водночас і трохи підробити на виконанні замовних портре-
тів, бо й досі він був без посади. У першій половині січня ще велося лис-
тування між чиновниками Київського учбового округу і Міністерством
народної освіти про призначення Т. Г. Шевченка на посаду вчителя ма-
лювання Київського університету.

У другій половині лютого Т. Г. Шевченко їде до Седнева, де повніс-
тю поринає у творчі справи, головною серед яких є підготовка до дру-
ку «Другого Кобзаря», а 28 лютого, як стане відомо пізніше, студент
Київського університету О. М. Петров зробив усний донос про існуван-
ня Кирило-Мефодіївського братства помічнику попечителя Київського
учбового округу М. В. Юзефовичу (3 березня цей донос буде подано
письмово). Провокатор не забув згадати і про поета: «Он (Навроць-
кий — С. Г.) прочитал мне 4-ре стихотворения Шевченки, имеющие
своим содержанием вообще мьісли явно противозаконньїе». Двадця-
тилітній студент був першим серед читачів і слухачів творів Т. Г. Шев-
ченка, який дав їм політичну оцінку.

17 квітня 1847 р. арештованого Шевченка «с его бумагами и вещами»
доставили в Петербург і помістили до каземату Третього відділення, де
він упродовж трьох днів зміг (але якими тільки зусиллями!) написати
шість віршів, серед яких особливе місце займає поезія «Мені однаково,
чи буду...», в якій трагічна доля України постала на перше місце перед
долею власного:

Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

Слідство над «одним из важньїх преступников» тривало менше двох
тижнів, бо вже 28 травня стосовно нього два головні жандарми Орлов
і Дубельт просили у царя «за сочинение возмутительньїх и в вьісшей сте-
пени дерзких стихотворений» «определить рядовьім в Оренбургский
отдельньїй корпус», на що Микола І не лише погодився, а й власноруч-
но дописав на жандармській доповідній: «под строжайший надзор и с за-
прещением писать и рисовать».

ЗО травня «секретного арестанта» було відправлено з жандармського
відомства в розпорядження військового міністра Чернишова, а вже на-
ступного дня опівдні під наглядом фельд’єгеря Віддера Шевченка повез-
ли із Петербурга в Оренбург — через Москву, Нижній Новгород, Казань,
Симбірськ. За підрахунками шевченкознавця Леоніда Большакова (1924—
2004) ця відстань дорівнює 2323 верстви, тобто 2450 кілометрів. У своє-
му «Журналі» (щоденнику) Шевченко 9 вересня 1857 р. запише: «Во мне
бьіла (как я после узнал) зкстренная надобность в Оренбурге, и потому-
то фельдт>егерь неудобозабьіваемого Тормоза (так поет назвав царя Ми-
колу І — С. Г.) не дремал. Он меня из Питера на осьмьіе сутки поставил
в Оренбург, убивши только одну почтовую лошадь на всем пространстве».
Щоб подолати таку відстань за вісім днів, необхідно було проїжджати що-
дня не менше 290 верстов, тобто 307 кілометрів. Можна лише дивувати-
ся, що такі перегони коштували життя лише одному коневі. До речі, Пуш-
кін подолав дорогу із Петербурга в Оренбург за місяць — виїхав
17 серпня 1833 р., а прибув до місця призначення 18 вересня. Але в росій-
ського поета була інша мета — він їхав збирати матеріали про Пугачова
і його соратників, готуючись до написання твору на історичну тематику.

Конфісковані Шевченкові рукописи залишилися в Петербурзі і теж по-
трапили під «арешт» — їх заховали на шість десятиліть в архівах департа-
менту поліції, а з північної столиці та з Києва розсилалися секретні
розпорядження в університети і навчальні заклади про вилучення (за ве-
лінням царя!) з бібліотек творів членів таємного товариства Тараса Шев-
ченка, Пантелеймона Куліша і Миколи Костомарова, про заборону нових
видань їхніх творів, про посилення уваги цензури до періодичних видань
та всіх книжок із метою запобігання поширенню слов’янофільського ду-
ху. За випускниками Київського університету навіть було встановлено се-
кретний нагляд. І все ж у німецькій і французькій пресі з’явилися пові-
домлення про арешт членів Кирило-Мефодіївського братства та про
заслання в солдати Шевченка, ім’я якого вже було відоме в Європі.

Чи скорився поет і художник Тарас Шевченко царському найжорсто-
кішому для нього покаранню? Звичайно, ж ні!

Не проклену ж тебе, доле,
А буду ховатись
За валами та нищечком
Буду віршувати...

Тільки в Орській фортеці з кінця червня 1847 р. до початку травня
1848 р. Шевченко, ховаючись від стороннього ока, написав 20 творів (із
них — три поеми: «Княжна», «Москалева криниця», «Варнак»). А ще він
просив своїх друзів надіслати йому малярське приладдя та добитися до-
зволу на малювання, яке не було причиною його покарання. Відважна
і закохана в поета княжна Варвара Рєпніна зверталася до шефа жандар-
мів Орлова з таким проханням: «Зная его (Т. Г. Шевченка — С. Г.) хоро-
шо, я могу засвидетельствовать, что, какова бьі ни бьіла его вина, он уже
настолько наказан разжалованием в солдати и удалением от родини,
что едва ли представляется надобность прибавлять к его наказанию
утонченную жестокость, запрещая ему рисовать».

Орлов, одержавши на свої запити позитивні характеристики з місця
служби Шевченка («ведет себя хорошо, службою занимается усердно,
в образе его мьіслей ничего предосудительного не замечено, и, по засви-
детельствованию ближайшего его начальства, он заслуживает ходатай-
ства о дозволеним ему заниматься рисованием») написав найлаконічні-
шу резолюцію: «Подождать».

Навіть ховаючись від стороннього ока, Шевченко не міг приховати то-
го, що він порушував царську заборону, бо й сам свідчив про це в листах
до друзів. У листі від 27 лютого 1848 р. до В. М. Рєпніної він зізнавався, що
спалив на свічці свого щоденника, якого вів із дня прибуття до Орської
фортеці, і дуже шкодував за такий необачний учинок. Коли 22 квітня
1850 р. прапорщик Ісаєв, якого Т. Г. Шевченко звинуватив у аморальній
поведінці, написав донос на ім’я командира, — поетові загрожував арешт.
Тоді довелося спалити чимало малюнків і паперів, зокрема, листів княж-
ни Рєпніної. Але як перед арештом 5 квітня 1847 р., коли Шевченко не ви-
кинув у Дніпро свою рукописну збірку «Три літа», за яку був покараний
десятьма роками солдатчини, так і напередодні другого арешту 23 квітня
1850 р. Шевченко віддав «Малу («захалявну») книжку» на збереження сво-
єму другові по службі Карлу Терну. Так звана «Мала книжка» містить
Т7 окремих мініатюрних зошитів (6,3x9,8 см), зроблених автором із згор-
нутих увосьмеро аркушів звичайного паперу. Назва «захалявна» походить
від того, що первісні такі ж книжечки, в які Шевченко записував чернет-
ки своїх творів 1847—1850 рр., ховалися ним за халявою солдатського чо-
бота. У такі ж книжечки, передані на переховування Терну, Шевченко пе-
реписав усі твори начисто, обвівши навіть кожну сторінку рамкою, у чому
відчувається художній смак автора. Карл Терн не лише зберіг «захалявні»
раритети, але й оправив їх як одну книжку, яку повернув згодом автору
на нове місце заслання до Новопетровського укріплення. За авторською
нумерацією, яка закріпила порушення хронології книжечок, «Мала
книжка» має 434 сторінки. Після повернення із заслання Т. Шевченко
майже три місяці жив у Петербурзі у квартирі свого друга Михайла Мат-
війовича Лазаревського (1818—1867), якому подарував свій «Щоденник»,
автопортрет (1858), офорт «Притча про робітників на винограднику».
У нього ж зберігалися й інші рукописи Т. Г. Шевченка, серед них «Мала
книжка» і «Більша книжка». До останньої поет почав переписувати свої
твори із «захалявної» ще в лютому 1858 р. у Нижньому Новгороді, продо-
вживши цю справу в Москві і закінчивши в Петербурзі. Після вибірково-
го переписування і доопрацювання творів «Малої книжки» Шевченко
продовжив «Більшу книжку» новими творами. Це була своєрідна збірка
вибраних творів поета, яка теж зберігалася у М. М. Лазаревського, який
найбільше піклувався про хворого поета, а після його смерті разом із дру-
зями подбав про похорон, а згодом найбільше турбувався про перевезен-
ня тіла Шевченка для поховання в українській землі.

Шевченко мріяв видати більш-менш повну збірку своїх творів, до пер-
шого тому якої мала увійти лише поезія. Підготовлена до друку збірка
мала назву «Поззія Т. Шевченка. Том первьій», куди було включено і не-
друковані твори. Таку збірку було подано до цензурного комітету у квіт-
ні 1859 р. Але Головне управління цензури визнало друкування подано-
го рукопису «неудобньїм» і дозволило по суті лише перевидання раніше
виданих книжок «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» та «Гамалія» із до-
датковими купюрами у вірші «Думи мої, думи мої...» та в поемі «Гайда-
маки».

23 січня 1860 р. цензор В. М. Бекетов дозволив випустити в світ ви-
дання «Кобзаря» замість планованого автором нового видання збірки
поетичних творів. Друкарня П. О. Куліша в Петербурзі на свій ризик
надрукувала кілька примірників книжки без цензурних купюр, які вже
тоді стали небезпечними для автора і видавця, а нині один із них уважа-
ється найдорогоціннішим раритетом серед друкованих прижиттєвих ви-
дань, що зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
України у фонді № 1. В одному з примірників книжки Т. Г. Шевченко
власного рукою дописав рядки, вилучені цензурою, зокрема, у поемі
«Тайдамаки».

Видання «Кобзаря» 1860 р. вийшло коштом відомого українського під-
приємця-цукрозаводчика Платона Федоровича Симиренка (1821—1863),
який позичив Шевченкові гроші за умови повернення боргу відповідною
кількістю книжок. Дане видання було останньою прижиттєвою збіркою
творів. Але найостаннішим виданням був «Букварь южнорусский» вели-
ким як на ті часи накладом: 10000 примірників, що вийшов на початку січ-
ня 1861-го — останнього року життя автора (і його коштом), який споді-
вався, що ця книжечка стане посібником для навчання українською мовою
для простого народу в недільних школах.

За життя Т. Г. Шевченка вийшло 40 550 примірників його книжок, що
не могло задовольнити потреби численних любителів його поезії. Тому
бажаючі мати хоч якісь примірники творів поета змушені були перепи-
сувати їх як із друкованих примірників «Кобзаря», так і з усних джерел.

Усі посмертні видання творів Т.Г. Шевченка як за царського, так і за
радянського режимів зазнавали цензурування, а іноді навіть знищення
накладів, як було, наприклад, із найповнішим третім виданням за редак-
цією В. Доманицького, що вийшло в Петербурзі 1910 р. І було повністю
сконфісковане.

Щось схоже траплялося і з «Кобзарями» за радянського режиму, на-
приклад, із виданнями 1931 і 1933 років, які підготували відомі україн-
ські вчені — текстолог Михайло Новицький і вчений-теоретик Андрій
Річицький, а проілюстрував видатний художник-графік Василь Седляр.
Усі три особи були репресовані, а в «Кобзарях» вирізалася передмова Рі-
чицького і замальовувалися прізвища Новицького та Седляра.

Відома російська письменниця і літературознавець Марієтта Шагінян
в одній із найцікавіших монографій про життя і творчість Т. Г. Шевченка,
перше видання якої вийшло в 1941 р. (ще перед війною), писала, що
«каждьій русский должен читать «Кобзаря» по-украински». Мабуть, та-
ке побажання мало певні підстави, що появилися, поза сумнівами, піс-
ля ознайомлення дослідниці з текстами мовою оригіналу та в російсько-
мовних перекладах.

Радянська ідеологія, починаючи з кінця 1930-х рр. і кінчаючи середи-
ною 80-х, не сприймала деяких високопатріотичних творів поета (особли-
во в так званих виданнях вибраних поезій), а тому до них не включалися
вірші «До Основ’яненка», «Розрита могила», «Чигрине, Чигрине...», «Ве-
ликий льох», «Іржавець», а вірш «Якби то ти, Богдане п’яний...» не потра-
пляв навіть до наукових видань.

Багатогранність таланту Тараса Шевченка дивувала і його сучасників,
і наступні покоління шанувальників і дослідників творчості — поезії, про-
зи, драматургії, живопису, графіки. Не оминали науковці і біографи його
зацікавлень фольклором, особливо виконанням народних пісень, класич-
ною музикою й театром. Особливий інтерес до останнього був одним із
стимулів до написання п’єси «Назар Стодоля», яка ставилася ще за жит-
тя автора, але була опублікована лише в 1862 р. і увійшла до репертуару
багатьох театрів України, Росії, Закавказзя, Прибалтики, Середньої Азії
ще в ХІХ-му і, особливо, в XX столітті. Користується небувалим успіхом
ця п’єса і нині в постановці Національного академічного драматичного
театру імені Івана Франка в Києві.

Щороку в Україні і за її межами з’являються твори Шевченка як мо-
вою оригіналу, так і мовами народів світу — англійською, турецькою,
угорською, російською й іншими. Особливий інтерес викликають ви-
дання мистецької спадщини Шевченка-художника, яку шанувальники
його таланту зазвичай хочуть бачити поруч із його поезією. Видань та-
кого типу завжди не вистачає для тих, хто хотів би, читаючи поезію, ми-
луватися хоча б репродукціями малярських творів.

Україна відзначала 150-річчя з дня смерті Тараса Шевченка і його пе-
репоховання в рідній українській землі. Він відійшов у вічність 26 лю-
того (10 березня за новим стилем) 1861 року в столиці Російської імпе-
рії в Санкт-Петербурзі і був похований на Смоленському кладовищі.
Улітку 1859 року він ще побував в Україні, придбав землю біля Канева
за півтори сотні верств від Києва і накреслив навіть архітектурний про-
ект хати, яку мріяв збудувати й оселитися на рідній землі. Йому хотіло-
ся оглядати із канівського берега «і Дніпро, і кручі», і безмежні просто-
ри рідної України. Але цього не бажала російська влада, і виснаженого
у 1847—1857 роках десятирічною солдатчиною страждальця було втре-
тє заарештовано (перші два арешти — 1847-й і 1850-й роки) і відправ-
лено спочатку до Києва, де звільнено з-під варти і допроваджено до
Санкт-Петербурга. Там він жив ще півтора року, повністю віддавшись
своїм улюбленим заняттям мистецтвом. Тодішнє демократичне керівни-
цтво Академії мистецтв присудило йому в 1860 році першому в Росій-
ській імперії звання академіка гравюри, а пізніше, враховуючи особли-
ві досягнення саме в цій галузі образотворчого мистецтва, його назвали
«російським Рембрандтом», бо Україна, названа Малоросією, була лише
окраїною, провінцією монархістської держави.

Шевченка поховали в Санкт-Петербурзі на Смоленському кладовищі,
куди він любив ходити замальовувати дивовижну рослинність ще під час
навчання в Академії. Але одразу ж після похорону місцева українська гро-
мада почала вимагати у влади дозволу на перепоховання тіла Шевченка
в Україні, і таки домоглася свого: 26 квітня 1861 року поїздом із Петербур-
га домовину було відправлено до Москви, а далі на кінних дрогах її везли
через міста і села Росії й України до Києва, а далі пароплавом до Канева.
Майже у всіх населених пунктах учителі, учні, гімназисти, духовенство, вій-
ськові, селяни і ремісники урочисто зустрічали домовину поета, яку покри-
вали квітами, вінками, рушниками. У російському місті Орлі військовий
оркестр навіть заграв «Малоросійський (тобто український) марш». Че-
рез населені пункти проходили жалобні процесії, до яких приєднувалася
велика кількість народу. Дзвонили дзвони, служили панахиди.

Перепоховання Шевченка вперше після виступу гетьмана Мазепи
у 1709 році проти російського царя Петра І продемонструвало правля-
чому монархічно-деспотичному режимові, що Україна існує не лише
в романтичних мріях окремих людей, а і в переважної більшості народу
різних суспільних верств.

За 150 років після смерті Шевченка видавалися мільйонні тиражі йо-
го творів — переважно у вигляді поетичної збірки під назвою «Кобзар»;
в Україні і поза її межами збудовано більше тисячі пам’ятників.

Сьогодні важко назвати мову, якою б не перекладалися твори Тараса
Шевченка. Історія появи перекладів його поетичних творів на будь-яку
мову світу — це кроки до взаєморозуміння різних народів. Поява книж-
ки перекладів творів Шевченка будь-якою мовою — це знаменна подія для
світової спільноти, яка, сподіваюся, гідно відзначить у 2014 році 200-річ-
чя від дня народження поета й художника, чиє ім’я вже понад півтора сто-
ліття є символом боротьби за свободу і незалежність кожної людини.

Сергій Гальченко,
заступник директора
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка
Національної академії наук України
ЯриМіткії

ПОЕЗІЯ

До видання «Кобзаря» увійшли поетичні твори, тексти яких подаються за
оригіналами рукописів і першодруків із наявними в них датами та зазначен-
ням місця написання, а в разі їх відсутності — у квадратних дужках ті, що
встановлені дослідниками. Усі авторські та встановлені дослідниками дати
подаються за існуючим тоді старим стилем, але дати в примітках, зокрема
релігійних свят, — за новим стилем. Примітки Т. Г. Шевченка в текстах по-
значені зірочками і подаються беззастережно в посторінкових виносках.

Упорядником видання проведено звірку текстів усіх друкованих творів Т. Г.
Шевченка з оригіналами його рукописів та прижиттєвими виданнями з автор-
ськими правками, що дозволило усунути допущені неточності та помилки і пра-
вильно прочитати деякі незрозумілі місця. Джерела вибору основного тексту
кожного твору здебільшого збігаються із тими, що подані в Повному зібранні
творів Т. Г. Шевченка у дванадцяти томах (К.: Наук, думка, 2001. — Т. 1,2), але
є випадки, коли, враховуючи творчу волю автора та для відображення більшої
повноти завершеного твору, обрано інший його варіант (наприклад, поема «Гай-
дамаки», вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...») та інші).

Усі тексти творів розміщуються за хронологічним принципом, як і окремі
редакції поем («Сліпий» — «Невольник», «Відьма», «Москалева криниця»), —
за часом їх створення. При складанні коментарів використано найважливіші
видання творів Т. Г. Шевченка, підготовлені такими видатними дослідниками,
як В. Доманицький (Санкт-Петербург, 1907,1908,1910), І. Франко (Львів, 1908).
Взяті до уваги видання підготовлені вченими Інституту літератури ім. Т. Г. Шев-
ченка НАН України, зокрема, Повне зібрання творів у 6 томах (К., 1964), Повне
зібрання творів у 12 томах (К„ 2001—2003), а також Повне зібрання творів у 16 то-
мах (Варшава; Львів, 1934—1938), Повне зібрання творів у 14 томах (Чикаго,
1961—1962), «Кобзар» із коментарями проф. Л. Білецького (Вінніпег, 1952—1954).

1837

Причинна

Причинна — людина, яка має розлад психіки («душевну хворобу»), спричи-
нений різними чинниками, а в даному разі завдяки чарам і «лікам» ворожки.

Китайка — шовкова або бавовняна тканина (переважно червоного ко-
льору), якою покривали загиблих козаків. Первісна назва походить від тка-
нини, привезеної з Китаю.

Не розплете довгу косу, Хустку не зав'яже... — За українським звичаєм
дівчині, яка вийшла заміж, після зняття весільного вінка розплітали косу
і пов’язували голову хусткою, що означало прощання з дівуванням.
Дунай — популярний в українській народній творчості (переважно пі-
сенній) символ великої ріки.

Поховали громадою Як слід, по закону. Насипали край дороги Дві могили
в житі. — За християнським звичаємо самогубців і померлих наглою смер-
тю ховали за межами цвинтаря.

1838

Тарасова ніч

Трясило Тарас — корсунський полковник Тарас Федорович, обраний ко-
зацьким гетьманом, під керівництвом якого 25 травня 1630 р. було роз-
громлено під Переяславом польські війська коронного гетьмана Конец-
польського. Від імені головного героя Тараса походить назва історичної
події, відомості про яку Т. Шевченко запозичив з «Історії Русів».

Уніати — прихильники та віруючі греко-католицької (уніатської)
церкви, утвореної в Бересті 1596 р. як об’єднання Українсько-Білорусь-
кої православної церкви із католицькою з метою запобігання латинізації
та колонізації українського народу. Незважаючи на підпорядкування Ва-
тикану, греко-католицька церква зберігала традиційну грецьку літургію
та обряди. Народні маси Східної України, особливо козацтво та частина
православного духовенства, не зрозуміли прогресивної ролі об’єднання
церкви, а тому відбувся поділ українського суспільства на два ворожі та-
бори, що спричинило збройну боротьбу, прикладом якої був гайдамаць-
кий рух.

Наливайко Северин (? — 1597) — ватажок селянсько-козацького повстан-
ня в Україні та Білорусі 1594—1596 рр. За походженням був сином кравця
(точніше — кушніра), через що Т. Шевченко називає його в поемі Кравчи-
ною. Після поразки повстанців 1596 р. у бою при Солониці під Лубнами ко-
зацька старшина видала Наливайка польському війську; після жорстоких
катувань був страчений (четвертований) у Варшаві.

Павлюга — Павло Минович Бут, відомий у козацькому середовищі як
Пав люк, якого нереєстровими козаками було обрано гетьманом. У 1637 р.
Павлюк очолив селянсько-козацьке повстання проти польської шляхти, але
після поразки під Кумейками потрапив у полон і був страчений у Варшаві
1638 р. Т. Шевченко допустився в своєму літературному творі анахронізму,
оскільки виступ Павлюка відбувся пізніше, ніж повстання під проводом Та-
раса Трясила.

Трубайло — річка Трубіж, ліва притока Дніпра, на якій стоїть місто'Пе-
реяслав.

Конецпольський Станіслав (1591—1646) — польський магнат із Брацлав-
щини, з 1623 р. очолював коронні польські війська в Україні, а в 1632—
1646 рр. був коронним гетьманом; придушував повстання Павлюка (1637)
і Остряниці (1638).

Альта — притока річки Трубіж.
На вічну пам’ять Котляревському

Вірш є відгуком на смерть українського поета і драматурга Івана Петрови-
ча Котляревського (1769—1838).

Троя (Іліон) — стародавнє місто в Малій Азії, зруйноване греками близь-
ко 1260 р. до н. е. під час Троянської війни.

1838—1839

Катерина

Поему присвячено російському поетові Василю Андрійовичу Жуковському
(1783—1852) як одному з організаторів викупу Т. Г. Шевченка з кріпацтва.

Пішов москаль в Туреччину... — Йдеться про війну Росії з Туреччиною
1828—1829 рр.

Катрусю накрили. — За народним звичаєм дівчині, яка народила поза-
шлюбну дитину, відрізували косу і покривали голову хусткою, як заміж-
ній жінці; звідси походить слово «покритка».

Кете — дайте, подайте.

Шаг — півкопійки, гріш.

Бровари — містечко колишнього Остерського повіту Чернігівської гу-
бернії (тепер районний центр Київської області).

Личак — плетене з лика або іншого матеріалу взуття.

Покотьоло — дерев’яна дитяча іграшка, що має форму обруча.

Карбівничий — лісник, який доглядає ліс і карбує дерева.

Ісуса співає... — Йдеться про виконання духовної пісні (псальми) «Ісусе
мій прелюбезний».

Берлин шестернею... — карета, запряжена шістьма кіньми.

1839

Перебендя

Перебендя — людина, яка вміє весело, дотепно розповідати або співати.

Заспіває про Чалого... — історичну пісню про полковника Саву Чалого,
який командував надвірним військом магнатів Потоцьких; певний час він
брав участь у гайдамацькому русі, але згодом допомагав шляхті придушува-
ти повстання, за що як зрадник був страчений 1741 р. гайдамацьким заго-
ном Гната Голого.

«Горлиця», «Гриць», «Веснянка», «Шинкарка», «Про тополю, лиху долю...»,
«У гаю...», «Про Лазаря...», «Як Січ руйновали...» — українські народні піс-
ні та псальми.

Тополя

Вірш присвячено Парасці Степанівні Петровській (1825—1902), молодшій
сестрі художника і товариша Т. Г. Шевченка по Академії мистецтв Петра Сте-
пановича Петровського (1813—1842). Т. Г. Шевченко любив слухати спів і гру
на фортепіано П. С. Петровської і, крім даної присвяти, намалював у її аль-
бомі тополю «в знак пам’яті 1840 року». У пізніших виданнях своїх творів
Т. Г. Шевченко зняв присвяту балади П. С. Петровській, але залишив її у ру-
кописній збірці «\Уіг82у Т. 8ге\усхепка» (латинською транслітерацією) з ілю-
страціями М. С. Башилова та Я. П. де Бальмена.

До Основ’яненка

Твір написано під враженням історичного нарису українського письменника
Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка (1778—1843) «Головатий (Материальї
для истории Малороссии)», про кошового отамана Чорноморського козацтва
Антона Андрійовича Головатого (1744—1797), який після переселення у 1792 р.
Чорноморського війська на Кубань по суті відновив українські національні
збройні сили зі збереженням автономного устрою та козацькими вольностями.

Іван Підкова

Іван Підкова (? — 1578) — запорозький козак (до 1577 р.), а в 1577—1578 рр. —
молдавський господар (за походженням був молдаванином), який боровся
проти турецьких і татарських загарбників. У 1578 р. перейшов з Молдавії
в Україну і за наказом польського короля Стефана Баторія на догоду турець-
кому султанові був страчений у Львові; за історичними відомостями та народ-
ними піснями похований у Каневі.

Синоп, Синопа — портове місто в Туреччині.

Царград — Царгород, давня назва Константинополя (Стамбула).

1840

Н. Маркевичу

Вірш написано до дня іменин (Весняного Миколи) та від’їзду з Петербурга
в Україну Миколи Андрійовича Маркевича (1804—1860) — українського іс-
торика, поета та етнографа, з яким дружив Т. Г. Шевченко.

Бандуристе, орле сизий... — звернення Т. Г. Шевченка було не випадковим,
адже М. А. Маркевич був музикантом-аматором, автором збірки «Народньїе
украинские напевьі, положенньїе на фортепиано» (1840) та вірша «Бандурист»
(збірка «Украинские мелодии»).

На незабудь Штернбергові

Вірш написано на примірнику «Кобзаря» (1840), подарованому художникові
й товаришу по навчанню в Петербурзькій Академії мистецтв Василю Івано-
вичу Штернбергу (1818—1845), який влітку 1840 р. від’їжджав до Італії. Оскіль-
ки вірш-присвяту було надруковано С. І. Пономарьовим (Киевская старина. —
1902. — № 2) за автографом, що до 2003 р. вважався втраченим, то в наукових
виданнях творів Т. Г. Шевченка його вміщували до розділу сумнівних («дубі-
альних»). У 2003 р. згаданий примірник «Кобзаря» приватна особа приноси-
ла для ідентифікації до Національного музею Тараса Шевченка, де досвідче-
------------— •2^822 Ге-----------------------

ним шевченкознавцем Людмилою Зінчук було підтверджено автентичність
авторського напису, що дає підстави для перенесення твору із розділу сумнів-
них до корпусу оригінальних творів поета. Нині примірник «Кобзаря» (1840)
із віршем-присвятою зберігається в приватній колекції.

1839—1841

Гайдамаки

Поему присвячено Василю Івановичу Григоровичу (1786—1865) — професо-
рові, історику мистецтва; у 1829—1859 рр. — секретар Товариства заохочу-
вання художників у Петербурзі та конференц-секретар Петербурзької Акаде-
мії мистецтв, який брав активну участь у викупі Шевченка з кріпацтва.

Приписи *

1.	Знциклопедический лексикон, том 5. Барская конфедерація и «Нізіогуа
Кгбіезиуа Роккіе^о» ). 8. Вапсккіе, іот 2.

2.	Вільшана, або Ольшана, містечко Київської губернії Звенигородсько-
го повіту; між Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху Боровиків ху-
тір і корчма, де 6 то Ярема Байстрюк, а потім Галайда, був у жида наймитом.
(Од старих людей.)

3.	Неунітів ляхи називали схизматами.

4.	Про конфедератів так розказують люди, которі їх бачили; і не диво, бо
то була шляхта х Ьопогет, без дисципліни; робить не хочеться, а їсти треба.

5.	Анахронізм: титаря ляхи замучили зимою, а не літом.

6.	За гайдамаками ходив кобзар; його називали сліпим Волохом. (Дід роз-
казував.)

7.	Павла Наливайка живого спалили в Варшаві, Івана Остраницю і тридцять
старшин козацьких після страшної муки розчетвертовали і розвезли їх тіла по
всій Україні. Зіновій Богдан і син його Тимофій були поховані в Суботові коло
Чигрина; Чарнецький, коронний гетьман, не доставши Чигрина, од злості спа-
лив їх мертвих (Георгій Кониський).

8.	Полковник Богун потопив ляхів в Інгулі. Зіновій Богдан вирізав 40 з чим-
то тисяч ляхів над Россю в Корсуні. Тарас Трясило вирізав ляхів над Альтокг, і та
ніч, в котору те трапилось, зоветься Тарасова, або кровава (Бантиш-Каменський).

9.	Так про Чигринське свято розказують старі люди.

10.	Тарасова і Варфоломеєва ночі одна другої варт, на стид римської тіари.

11.	Треті півні — сигнал; розказують, що Залізняка есаул, не діждавши тре-
тіх півнів, запалив Медведівку — містечко між Чигрином і Звенигородкою.

12.	Чорний Шлях виходив од Дніпра меж устями річок Сокорівки і Но-
сачівки і біг через степи Запорозькі, через воєводства Київське, Подольське

У першій окремій публікації поеми «Гайдамаки» (СП6., 1841) після поетич-
ного тексту подавалися авторські «Приписи» (коментарі), які в останньому
прижиттєвому виданні «Кобзаря» 1860 р. Шевченко зняв.
і Волинське, на Червону Русь до Львова. Чорним названий, що по йому та-
тари ходили в Польщу і своїми табунами вибивали траву.

13.	До унії козаки з ляхами мирилися і якби не єзуїти, то, може 6, і не рі-
залися; єзуїт Поссевін, легат папський, перший начав унію в Україні.

14.	Керелівка, або Кариловка — село Звенигородського повіту. Червонець,
що дав Залізняк хлопцеві, і досі єсть у сина того хлопця, которому був да-
ний, я сам його бачив.

15.	Село Будища, недалеко од Керелівки, в яру озеро і над озером ліс невели-
кий, зоветься Гупалівщиною за те, що там Залізняк збивав ляхів з дерева. Льо-
хи, де був захований шляхетський скарб, і досі видко, тілько вже розруйновані.

16.	Лисянка, містечко Звенигородського повіту, над річкою Гнилим Тіки-
чем. Тут зійшлися Гонта з Залізняком і розруйновали старосвітський буди-
нок, Богданом нібито будований.

17.	Майданівка, село недалеко од Лисянки.

18.	Лебедин, дівочий монастир, меж Чигрином і Звенигородкою.

19.	Умань, город повітовий, губернії Київської.

20.	Ка\уа1ег)а пагосіо\\га — так звались польські драгуни, їх тогда було
в Умані 3000, і всі були побиті гайдамаками.

21.	В Умані Гонта убив дітей своїх за те, що їх мати-католичка помогла єзу-
їтам перевести їх в католики. Младанович, товариш синів Гонти, бачив з дзві-
ниці, як вони умерли. І як школярів базиліанської школи потопив Гонта в кри-
ниці. Він багато написав об гайдамаччині, але надрюкованого нема нічого.

22.	Зрадою взяли ляхи Гонту і страшно замучили. Привезли його в кайданах в
польський лагер недалеко Балти з одрізаним язиком і правою рукою. Б., польський
генерал, так велів зробить, щоб він чого-небудь не сказав на його, потім кати роз-
дягли його як мати родила і посадили на гарячі штаби заліза, потім зняли дванад-
цять пас з спини шкури. Гонта повів очима і страшно глянув на Б., той махнув ру-
кою, і розняли Гонту начетверо, розвезли тіло і поприбивали на середохресних
шляхах. Залізняк, почувши, що так страшно ляхи замучили Гонту, заплакав, зане-
дужав та й умер, його гайдамаки поховали в степу над Дністром та й розійшлися.

23.	Злодій, розбойник, або гайдамака — такими осталися гайдамаки по
Коліївщині. Такими їх знають і досі.

Гайдамаки — учасники народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобе-
режній Україні проти польсько-шляхетського та єврейського національно-ре-
лігійного гніту; слово тюркського походження (від «гайда» — гнати). Гайдамаць-
кі повстання 1734 і 1750 років охопили значні території України і Білорусі, але
найширшого розмаху набуло повстання 1768 р., відоме під назвою Коліївщина.
Т. Г. Шевченко називав себе онуком гайдамаки, оскільки його дід Іван Андрійо-
вич Шевченко (Грушівський, Швець) був свідком Коліївщини, про події якої
розповідав своєму онукові Тарасові і близьким людям.

Вавилон — столиця Вавилонії, відома не лише розкішними храмами й па-
лацами, але й одним із «семи чудес світу» — «висячими садами» на штучних
пагорбах та арках, вирощеними у часи правління царя Навуходоносора II
(605—562 рр. до н. е.).

То, зострівши, насміються... — Йдеться про критичні, здебільшого глуз-
ливі відгуки деяких російських критиків (О. Сенковського, М. Полевого,
В. Межевича) на «Кобзар» (1840), автор якого нібито «розказує Мертвими
словами», тобто, на їх думку, неіснуючою, «мертвою» мовою.

Співай про Матрьоиіу, Про Парашу, радость нашу... — Іронічно-паро-
дійне ставлення Т. Г. Шевченка до модних тоді російських міщанських ро-
мансів та салонних віршів, що викликало негативну реакцію у критика
В. Г. Бєлінського.

Султан, паркет, шпори... — Йдеться про окрасу з пір’я (султан) на офі-
церській шапці та про бали, на яких офіцери брязкали на паркеті шпорами
(острогами).

Скутар — передмістя Стамбула на березі протоки Босфор, де був палац
турецького султана, кілька мечетей та в’язниця для полонених козаків.

Хортиця — острів на Дніпрі, що знаходився нижче порогів, затоплених
після збудування Дніпрогесу; на цьому острові в середині XVI ст. козацький
ватажок князь Дмитро Вишневецький (Байда) побудував укріплення, яке іс-
торики вважали першою Запорозькою Січчю. Такої думки дотримувався
і Т. Г. Шевченко.

«Тма», «мна» — склади в церковнослов’янському букварі, за яким навча-
лися грамоти в школах за часів Т. Г. Шевченка.

Оксія — знак наголосу, що ставився над рядком.

Єсть у мене щирий батько... — Йдеться, очевидно, про В. І. Григоровича.

Інтродукція — вступ.

Була колись Шляхетчина... — Річ Посполита Польська; польська держа-
ва, утворена після Люблінської унії Польщі з Литвою 1569 р. як конститу-
ційна монархія, на чолі якої стояв обраний і підзвітний сеймові король. Ста-
нова демократія, запроваджена в такій державі, не дозволяла королеві
робити будь-які зміни в державі без згоди сейму; право вето (свободи забо-
рони), утворення конфедерацій породили шляхетську анархію.

Степан — Стефан Баторій (1533—1586), польський король (1576—1586),
який зміцнював монархічну владу і робив спроби підпорядкувати польсько-
му уряду козацьке військо шляхом надання козакам різних привілеїв.

Ян ІПСобеський (1629—1696) — король Польщі (1674—1696), який нама-
гався мирно співіснувати з козаками, але не мав належного впливу на шлях-
ту; прагнув запровадити в Польщі спадкову монархію.

Сейм — вибірний (з XV ст.) представницький орган у Польщі, який скла-
дався із сенату (магнати та королівська адміністрація) та палати послів, об-
раних воєводськими сеймиками посланців.

Дивилися, як королі Із Польщі втікають... — Із Польщі втекли три коро-
лі: Генріх Валуа, обраний 1573 р., через рік, дізнавшись про смерть французь-
кого короля Карла IX, спадкоємцем якого він був, таємно втік до Франції;
Ян-Казимир у 1655 р. утік до Сілезії від наступу військ шведського короля
Карла-Густава; Станіслав Лещинський у 1734 р., переодягнений селянином,
утік до Пруссії з оточеного російськими військами Гданська.

«Меропусйат!№еропнаїат!» («Не дозволяю! Не дозволяю!» — Польськ.) —
право вето (свобода заборони), за яким кожен учасник польського сейму або
сеймику мав право одним голосом відмінити прийняття будь-якої ухвали; вста-
новлене 1573 р. під час правління короля Генріха Валуа, було скасоване 1791 р.

Шляхта — привілейована суспільна верства у Речі Посполитій, що склада-
лася із феодалів, на яких спиралися королі для зміцнення своєї влади. Шляхта
користувалася найвищими привілеями держави — правом «ліберум вето», утво-
рення конфедерацій і навіть збройного виступу проти королівської влади.

А магнати палять хати... — Йдеться про свавілля аристократичної вій-
ськово-феодальної верхівки Речі Посполитої, багатих землевласників, які
вели загарбання нових земель на території України; одночасно боролися
з централізованою королівською владою та між собою, від чого потерпали
насамперед селянські господарства та населені пункти.

Понятовський Станіслав-Август (1732—1798) — останній король Поль-
щі (у 1764—1795), за якого вона, зазнавши трьох поділів, утратила свою дер-
жавність. У 1757—1762 рр. був польським послом у Петербурзі і коханцем
імператриці Катерини II, після чого здобув польську корону і проводив про-
російську політику.

На гвалт Пулавського і Паца... — Йдеться про Юзефа Пулавського (1704—
1769) та Міхала-Яна Паца (6л. 1728—1787) — керівників Барської конфедера-
ції, створеної 29 лютого 1768 р. як військово-політичний союз польської шлях-
ти та католицького духівництва в м. Барі на Вінниччині з метою збройної
боротьби проти проросійської політики і реформ С.-А. Понятовського, який
у лютому 1768 р. навіть добився від сейму прийняття закону про зрівняння
прав католиків, православних і протестантів. Конфедерати чинили розправу
над православними, що стало однією з причин Коліївщини.

Конфедерації— тимчасові військово-політичні об’єднання польської шлях-
ти, які заради розширення своїх привілеїв боролися з королівською владою,
руйнували державний лад і чинили насильства над населенням України.

Галайда — безпритульна запальна людина.

Герш-ту (евр.) — слухай-но; походить з німецького Нцгзі сій — ти чуєш?

Вільшана — містечко на Звенигородщині (тепер селище міського типу
Городищенського району Черкаської області); за народними переказами по-
близу нього стояла Лейбина корчма, де наймитував Ярема Байстрюк. •
їмость (від польськ. «тозсі ралі») — пані.

Літанія (від грецьк. «прохання, моління») — католицька служба Божа,
подібна до акафіста у православних віруючих.

Поставець — ківш для напоїв.

«Сще Польща не згінела!» — рядок із «Мазурки Домбровського» — поль-
ської патріотичної пісні, написаної 1797 р. в Італії Юзефом Вибицьким (1747—
1822) для виконання емігрантськими легіонами Яна-Генрика Домбровського.
Можливо, Т. Г. Шевченко навмисне допустив анахронізм, цитуючи рядок піс-
ні, написаної після описуваних ним подій 1768 р., оскільки відновлював текст
після цензурного вилучення і не виправляв після доопрацювання поеми.

Схизмати (від грецьк. «схизма» — розкол) — зневажлива назва право-
славних віруючих на території Речі Посполитої, яка вживалася в презирли-
во-лайливому значенні.

Шеляг — дрібна монета в Польщі та в Україні.

Титар — церковний староста. Вбивство титаря насправді було здійсне-
не уніатами не у Вільшані, а у Млієві 29 липня 1766 р.

Чигирин — старовинне місто на Черкащині (нині районний центр Чер-
каської області), яке було резиденцією гетьмана Б. Хмельницького та адмі-
ністративно-політичним центром України.

Против ночі Маковія, Як ножі святили... — Т. Г. Шевченко пов’язує опи-
сувану подію зі святом Маковія — днем пам’яті мучеників за віру братів Мак-
кавеїв, яке відзначалося 14 серпня. Сучасні дослідники встановили, що по-
встання розпочалося 26 травня 1768 р.

Попід дібровою стоять Вози залізної тарані; То щедрої гостинець пані.
Уміла що кому давать... — Ідеться про російську імператрицю Катерину II,
яка нібито прислала повстанцям зброю — вози з ножами; після освячення
їх мали роздати селянам навколишніх сіл. Називаючи імператрицю «щедрою
панією», Т. Г. Шевченко натякає на її розпусність (у польській мові фразео-
логізм «щедра пані» означає «жінку легкої поведінки»).

Кирея — верхній довгий суконний одяг з відлогою.

Головатий — очевидно, не історична особа, а узагальнений літературний
образ.

Залізняк Максим Ієвлевич (6л. 1740 —?) — запорозький козак, один із ке-
рівників Коліївщини, який сформував у Холодному Яру (біля Чигирина)
кількасотенний загін гайдамаків і підняв повстання. Після взяття Умані
9—10 травня 1768 р. був проголошений гайдамаками гетьманом. 26 червня
1768 р. загін донських козаків під командуванням полковника Гур’єва захо-
пив у полон ватажків Гайдамаччини М. Залізняка та І. Гонту, після чого пер-
шого було заслано на довічну каторгу до Сибіру.

Гонта Іван (? — 1768) — сотник надвірних козаків в Умані, який приєд-
нався до повстанців. Після захоплення в полон польськими королівськими
властями був по-звірячому закатований.

До Гонти... сама писала... — Серед повстанців поширювалися чутки, ні-
бито Катерина II написала гайдамакам «Золоту грамоту», благословляючи
їх на боротьбу з поляками та євреями, що вона спростувала в своєму уні-
версалі від 9 липня 1768 р. Проте, сучасні дослідники припускають, що гай-
дамацьке повстання було спровоковане царським двором при посередни-
цтві православного духовенства, щоб запобігти загарбанню конфедератами
Правобережної України.
Волох — сліпий кобзар, який ходив за гайдамаками (див. примітку
Т. Г. Шевченка у приписах до поеми).

Волохи — предки сучасних молдаван.

Благочинний — у православній церковній ієрархії священик, якому під-
порядковане духовенство кількох парафій.

Конаиіевич-Сагайдачний Петро Кононович (? —1622) — гетьман українсько-
го реєстрового козацтва, який здійснив успішні походи в Крим, Туреччину і на
Москву, переміг турецьку армію під Хотином 1621 р., дбав про розвиток освіти
й культури та відновлення в Україні православної церковної ієрархії.

Остряниця (Острянин) Яків (? — 1641) — гетьман нереєстрового коза-
цтва, один із керівників селянсько-козацького повстання 1638 р., якого бу-
ло вбито в сутичці рядових козаків із старшиною, але за іншими версіями —
захоплено в полон і після страшних тортур страчено у Варшаві.

Богун Іван (? — 1664) — полковник кальницький (вінницький), один із
сподвижників Б. Хмельницького. Перемогу над польськими військами при
обороні Вінниці 1651 р. було здобуто на річці Буг (Південний Буг), а не на
лівій його притоці Інгулі.

Жовті Води — йдеться про перемогу запорозьких і нереєстрових коза-
ків та селян під проводом Б. Хмельницького в урочищі Жовті Води на річці
Жовтій (нині місто Жовті Води Дніпропетровської області) над польським
військом під командуванням С. Потоцького та Я. Шемберка, яку було здо-
буто 5—6 травня 1648 р.

Тарас — Т. Федорович (Тарас Трясило).

Архістратиг Михаїл — архангел, вождь небесного воїнства; зображений
на гербі Києва і на козацьких прапорах, що означало покровительство Укра-
їні та її столиці.

Над козаками хусточки! — За народним звичаєм, хрести на козацьких
могилах прикрашали білими хустками або короговками (невелика палиця
із прикріпленим до неї шматком полотна).

Сміла — містечко на Черкащині (нині райцентр Черкаської області).

Сена — річка, на якій стоїть Париж, де в ніч з 23 на 24 серпня 1572 р. (про-
ти дня Святого Варфоломія) католики вчинили різанину над протестанта-
ми, так званими тоді гугенотами. Т. Г. Шевченко переймався міжрелігійни-
ми конфліктами, що призводили до трагічних наслідків.

І кров полилася Аж у Волинь. На Поліссі Гонта бенкетує... — Повстання
гайдамаків охопило лише території Київщини і Східного Поділля (Брацлав-
щину), але на Волині й Поліссі загони І. Гонти не діяли.

Домаха — шабля із дамаської сталі, що виготовлялася в місті Дамаску в-Сирії.

Єзуїти — члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», за-
снованого 1534 р. Ігнацієм Лойолою; орден став головною рушійною силою
експансії католицизму.

Поссевіно Антонів (1534—1611) — ватиканський дипломат, активний ді-
яч ордену єзуїтів, який склав проект унії католицької і православної церков.
Дукачик — дукат, венеціанська монета, що була у XVIII ст. в обігу в Єв-
ропі, а в Польщі ще називалася «червоним злотим».

Лисянка — райцентр Черкаської області. Примітка Т. Г. Шевченка: «Ли-
сянка, містечко Звенигородського повіту, над річкою Гнилим Тікичем. Тут
зійшлися Гонта з Залізняком і розруйнували старосвітський будинок, Бог-
даном нібито будований». Існують докази, що Гонта з’єднався із Залізняком
у селі Соколівка під Уманню.

Ось копійка... — Копійка була в гайдамаків розпізнавальним знаком.

Скажу ляхам — замість Паца... — М.-Я. Паца під час Коліївщини в Укра-
їні не було.

«Куди везти?» — «У Лебедин!» — Примітка Т. Г. Шевченка: «Лебедин, діви-
чий монастир, меж Чигрином і Звенигородкою». Тут автор припустився анах-
ронізму, бо Миколаївський дівочий монастир у Лебедині було засновано 1779 р.

Каганець козачий... — смолоскип, прикріплений до залізного стрижня
з дерев’яним держаком. Тут вжито у переносному значенні як пожежа, за-
палена повсталими козаками і гайдамаками.

Ісаія ликуй! — церковна пісня, яку виконують під час вінчання.

Тяжко глянуть; а згадаєм — Так було і в Трої. — Йдеться про багатолітню
Троянську війну, описану в епічній поемі Гомера «Іліада».

Покотились по базару Кінні пагобопі... — Примітка Т. Г. Шевченка: «“Ка\уа1ег)а
пагоскжа» — так звались польські драгуни; їх тоді було в Умані 3000, і всі були
побиті гайдамаками». Названі кінні формування були запроваджені у польсько-
му війську лише 1775 р. замість драгунських і кірасирських полків.

Махнув ножем — І дітей немає! — Відомості про вбивство І. Гонтою сво-
їх синів запозичено Т. Шевченком із приміток до роману М. Чайковського
«Вернигора». Історичними джерелами це не підтверджено, оскільки І. Гон-
та мав чотирьох дочок і одного сина; після його арешту дружину і дочок бу-
ло покарано різками й заслано в Сибір. Отже, сцена вбивства є лише автор-
ським вимислом Т. Шевченка.

Базиліан школу... сам Гонта руйнує... — В Умані при монастирі базиліансько-
го ордену з 1766 р. існувала шестикласна школа, навчання в якій відбувалося за
єзуїтською системою. Після захоплення Умані гайдамаки зруйнували монастир,
повбивали ченців і ректора школи ксьондза Гераклія Костецького, котрі перед
тим активно насаджували католицизм серед православних. Тіла вбитих було
вкинуто до криниці, яку копало населення під час облоги Умані гайдамаками.

Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. — Дід поета Іван Андрійович Шев-
ченко помер 28 січня 1849 р. на 103-му році життя, а батько — Григорій Іва-
нович Шевченко — 21 березня 1825 р. на 44-му році життя.

Мінея — місячна богослужна книга, що містить життєписи святих. Її ви-
користовували для церковних відправ та вільного читання.

Нема Гонти; нема йому Хреста, ні могили. — І. Гонту і М. Залізняка по-
зрадницькому захопили в полон царські офіцери, заманивши їх у ніч на
27 червня 1768 р. у свій табір нібито для проведення важливих переговорів.
Підданих Речі Посполитої І. Гонту та інших повстанців було передано поль-
ським королівським військами, які піддали їх інквізиційному трибуналу: три
католицькі ченці і один ксьондз засудили Гонту до найжорстокішої страти.

Примітка Т. Г. Шевченка у «Приписах» подібна до літературної версії, ви-
кладеної в романі М. Чайковського «Вернигора», що не повністю підтвер-
джується науковими джерелами.

Залізняк заплакав... Умер неборака. Нудьга його задавила На чужому по-
лі... — Після арешту в Умані М. Залізняка як полоненого, який прийшов із
Лівобережної України, було ув’язнено в Києво-Печерській фортеці, а згодом
засуджено на довічну каторгу в Сибір. Т. Г. Шевченко в своїй примітці подав
фольклорну версію загибелі героя.

Хто на Кубань, хто за Дунай... — Після ліквідації царським урядом Запо-
розького козацтва та зруйнування 1775 р. Запорозької Січі частина козаків
переселилася в пониззя Дунаю на територію Османської імперії, де було ство-
рено Задунайську Січ. Через деякий час козаки стали повертатися з-за Дунаю
на територію України й оселятися між Південним Бугом і Дністром, де вже
в 1788 р. було створене Чорноморське козацтво, яке в 1792 р. переведене
на правий берег річки Кубань для охорони Чорноморської кордонної лінії.

Субскрибенти — передплатники. Таке звернення Т. Г. Шевченко надру-
кував на третій сторінці обкладинки першого видання «Гайдамаків» 1841 р.

1841

Мар’яна-черниця

Оксана К...ко — Оксана Степанівна Коваленко (1817 —?) — подруга ди-

тячих років Т. Г. Шевченка, яка жила по сусідству. Вона згадується у віршах
«Ми вкупочці колись росли...» (Оксану зображено покриткою, що не відпо-
відало дійсності), «Не молилася за мене...», «Три літа» та, очевидно, «Мені
тринадцятий минало...». За документальними даними О. С. Коваленко
у 1840 р. вийшла заміж за кріпака К. Сороку і жила в с. Пединівці. У 1843 р.,
коли Т. Г. Шевченко приїжджав до Кирилівки, вона вже мала двох дочок.

Достеменний син Катрусі. — Йдеться про Івася з поеми «Катерина».

Пристріт — за народними уявленнями, хвороба, викликана чиїмсь злим
поглядом.

Придани — весільні гості з боку нареченої, які супроводжують її з при-
даним у дім нареченого.

1842

Слепая

«Кого, ргядая, призову я...» — переспів псальми «Плач Іосифа Прекрасного»
про улюбленого сина родоначальника ізраїльського народу патріарха Якова,
якого, за давньоєврейською історичною легендою, брати продали в рабство.

Куща — шатро, намет; тут: рідний дім.

Как на заклание овна... — принесення в жертву вівці.
Ходила в Киев и Почаев... — У Київ і Почаїв віруючі ходили на богомілля
та на відпущення гріхів насамперед до Києво-Печерської і Почаївської лавр.

. Дукачі, дукати — жіноча прикраса у вигляді монет.

«Со святими упокой» — заупокійна молитва (кондак).

Гамалія

Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка; в історичних джерелах
згадується кілька ватажків під таким іменем, хоча жоден із них не є прооб-
разом героя твору Т. Г. Шевченка.

Великий Луг — територія Запорозького Війська, яка знаходилася на ліво-
му березі Дніпра — від теперішнього міста Запоріжжя до Нікополя.

Баша (паша) — почесний титул найвищих військових і цивільних уря-
довців у Османській імперії, султанській Туреччині, Єгипті та інших мусуль-
манських країнах.

Дрімає в харемі — в раю Візантія. — Тут ідеться про спокійне розкішне
(райське) життя в столичному Стамбулі (Візантії), яке за своїм стилем нага-
дувало гарем (харем).

Галата — передмістя Стамбула, розташоване за затокою Золотий Ріг.

1843

Тризна

Тризна — у стародавніх слов’ян завершальна частина поховального обряду,
що складалася з поминальної учти (поминок).

Рєпніна Варвара Миколаївна (1808—1891) — дочка князя М. Г. Рєпніна,
у Яготинському маєтку якого Т. Г. Шевченко перебував із жовтня 1843 р. по
10 січня 1844 р. Дата в присвяті — 9 листопада 1843 р. — означає день, коли
В. М. Рєцніна, захоплена поетичним талантом Т. Г. Шевченка, подарувала
йому переписану нею поему «Слепая». Княжна була закохана в Т. Г. Шевчен-
ка, визнала його геніальним поетом, всіляко допомагала йому за різних жит-
тєвих обставин, зокрема, у розповсюдженні естампів «Живописная Украйна»,
у влаштуванні вчителем малювання в Київському університеті, турбувала-
ся про полегшення умов на засланні і зняття царської заборони малювати.

«Души ваши очистивше...» — епіграф з І Послання апостола Петра: «По-
слухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську лю-
бов і ревно від щирого серця любіть один одного, бо народжені ви не з тлін-
ного насіння, але з нетлінного, — Словом Божим живим та тривалим. Бо
кожне тіло — немов та трава, і всяка слава людини — як цвіт трав’яний: засо-
хне трава — то й цвіт опаде, — а Слово Господнє повік перебуває! А це те Сло-
во, яке звіщене вам в Євангелії» (Гл. 1, вірші 22—25). Тут і далі цитати пода-
ються з українського перекладу Біблії за виданням: Біблія або Книги Святого
Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської та грецької на
українську наново перекладена. [Переклад проф. Івана Огієнка (митрополи-
та Іларіона). Без місця і року видання].
Кант Іммануїл (1724—1804) — німецький філософ, зачинатель німець-
кої класичної філософії.

Галілей Галілео (1564—1642) — італійський вчений-природознавець, який
за обстоювання геліоцентричної теорії зазнав переслідувань інквізиції і зму-
шений був відмовитись від своїх «єретичних» поглядів.

Розрита могила

Вірш написано під враженням першої подорожі Т. Г. Шевченка в Україну,
розпочатої у травні 1843 р. (тривала до лютого 1844 р.). Розрита могила сим-
волізує зруйновану й поневолену Україну після її приєднання до Москов-
ського царства.

...Ой Богдане! Нерозумний сину! — Т. Г. Шевченко вважав помилковою
акцію приєднання України до Московїї, що відбулося з ініціативи гетьмана
Богдана Хмельницького.

Степи мої запродані Жидові, німоті... — Йдеться про створення на укра-
їнських землях німецьких колоній після зруйнування Запорозької Січі
у 1775 р., а пізніше (на поч. XIX ст.) — і єврейських колоній.

1844

«Чигрине, Чигрине...»

Вірш написано під враженням після відвідання гетьманської столиці (у 1648—
1676 рр.) міста Чигирина (тепер райцентр Черкаської області), де Т. Г. Шевчен-
ко перебував у липні — серпні 1843 р. В. Доманицький у підготовлених ним ви-
даннях «Кобзаря» (1907,1908,1910) зазначає, що твір присвячено російському
актору і великому другові поета М. С. Щепкіну (1788—1863). Пізніше йому ж
були присвячені вірш «Заворожи мені, волхве...» та поема «Неофіти».

За що скородили списами Московські ребра? — Козацьке військо неодно-
разово здобувало перемоги над московськими військами, зокрема, під про-
водом гетьманів П. Конашевича-Сагайдачного (у 1618 р.), І. Виговського
(у червні 1659 р. розбив московське військо під Конотопом), П. Дорошенка,
І. Мазепи та П. Орлика.

Сова

В кайдани кувати... — Набраних до війська рекрутів заковували в кайдани,
щоб запобігти втечі, і везли до «прийому», тобто до міста.

Сон (Комедія)

«Духь истиньї...» — епіграф із Євангелія від Івана (Гл. 14, вірш 7): «Духа
правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить».

Подушне — у царській Росії податок державі, подать поміщикові, що стя-
гувалися з кожної душі податного стану.

...Сам изволит Сегодни гуляти! — Йдеться про царя Миколу І, сатирич-
ний портрет якого змальовує Т. Г. Шевченко.
Цариця-небога... — дружина Миколи І імператриця Олександра Федорівна
(1798—1860) мала хворобливий вигляд, худорлявість та деякі фізичні вади, не-
зважаючи на які придворні поети — «віршемази» — оспівували її красу.

Петлиця — кольорова нашивка на комірі, грудях або рукавах формено-
го одягу військовослужбовців, працівників деяких установ, що править за
знак розрізнення. За царювання Миколи І дуже часто видавалися укази, що
стосувалися змін у військовій формі.

Твердиня й дзвіниця... — Петропавлівська фортеця збудована за царювання
Петра І для можливої оборони Петербурга від шведів. Її було пристосовано під
тюрму для особливо небезпечних для царату політичних в’язнів. Петропавлів-
ський собор (з високою дзвіницею) був усипальницею російських царів.

Аж кінь летить, копитами Скелю розбиває! — Йдеться про пам’ятник
Петрові І, збудований 1782 р. у Петербурзі, в якому порушено належні про-
порції вершника і коня, що й викликало іронію в Шевченка-художника.

Первому—вторая... — Напис на пам’ятнику Петрові І зроблено відповід-
но російською і латинською мовами: «Первому — вторая» і «Реіго Ргіто
Каіагіпа Зесипба».

Гоголю

Богилова — богила, бугила — трав’яниста отруйна рослина.

Лепта — дрібна монета у стародавніх Єрусалимі й Греції; у переносному
значенні — посильне пожертвування або милостиня.

1845

«Не завидуй багатому...»

Цей і наступний вірш «Не женися на багатій...» написано, очевидно, після
невдалої спроби Т. Г. Шевченка посватати в Кирилівці Феодосію Кошиць —
дочку священика Григорія Кошиця, в якого він наймитував у юнацькі роки.

Єретик

Єретик — людина, яка відступила від догм панівної релігії. Героєм поеми є ви-
датний борець за свободу релігійного сумління, ідеолог чеської реформації, про-
фесор, апотім ректор Празького університету і проповідник Ян Гус (1371—1415),
який виступив проти зловживань папської влади, зокрема, проти продажу ін-
дульгенцій — посвідок про відпущення гріхів, за що католицьке духовенство
оголосило його єретиком. Для розправи Яна Гуса було викликано на церковний
собор у Констанці, де його ув’язнили, але він не зрікся своїх реформаторських
поглядів, за що був засуджений до спалення на вогні влітку 1415 р.

Шафарик Павел-Йосеф (1795—1861) — чеський і словацький поет, літе-
ратурознавець, етнограф, історик, археолог і громадсько-політичний діяч,
який підтримував дружні й наукові стосунки з приятелем Т. Г. Шевченка
О. М. Бодянським. Шевченко був знайомий з працями Шафарика і з поваги
до його таланту та патріотичної діяльності присвятив йому поему. Вона ви-
кликала в Шафарика велике захоплення і, за свідченням очевидців, навіть
сльози. Шафарика поет згадує також у посланні «І мертвим, і живим...» та
в передмові (седнівській) до другого, не виданого «Кобзаря».

Ієзекіїль — біблійний пророк, автор однієї з книг Біблії («Книга Ієзекіїля»).

Камень, его же небрегоша зиждущіи... — «Камінь, що його будівничі від-
кинули, той наріжним став каменем. Від Господа сталося це, і дивне воно
в очах наших» (Псалом 117(118), вірші 22, 23).

Тіара — папська митра, що складалася із трьох покладених одна на одну
корон (вінців), що символізують троїсті права Папи.

Віфліємська каплиця — храм при Карловім університеті в Празі, де Ян Гус
виступав із проповідями у 1402—1412 рр., завдяки яким каплиця стала цен-
тром релігійного реформаторського і національно-культурного руху в Чехії.

Булла — грамота Папи Римського.

Луда — полуда, більмо, тобто те, що заважає бачити.

Аж до всесвітньої столиці... — Йдеться про місто Рим і розташовану
в ньому резиденцію пап і державу Ватикан.

Конглав (конклав) — колегія, зібрання кардиналів для обрання нового
Папи після смерті попередника.

Авіньйона, Авіньйон — місто на півдні Франції; у 1308—1377 рр. — пап-
ська столиця, а за часів Яна Гуса — резиденція антипапи, обраного одним із
ворогуючих угруповань католицької церкви.

Констанц — місто в Німеччині, де в 1414—1418 рр. проходив 16-й Вселен-
ський (Констанцький) Собор, який позбавив усіх антипап влади і обрав у 1417 р.
нового Папу — Мартіна V. На Констанцькому Соборі було покладено кінець со-
рокалітній боротьбі за папську владу та реформаційним рухам («єресям»).

Сарацини — араби-магометани, проти яких воювали європейські хрес-
тоносці під час хрестових походів.

Аттіла (? — 453) — вождь гунських племен, що здійснювали спустошу-
вальні походи на європейські держави у 443—452 рр.

Цесар — німецький імператор Сигізмунд І (1368—1437), який видав Яну
Гусу цісарську охоронну грамоту, що гарантувала його недоторканність під
час проведення собору, але відкликав її, надавши таким чином можливість
розправи над реформатором.

Вячеслав — чеський король Вацлав IV (1361—1419), німецький імпера-
тор (1378—1400); брат Сигізмунда І.

Прелат — звання, що присвоюють вищим духовним особам католиць-
кої та англіканської церков.

І три папи... — На Констанцькому Соборі був присутній лише антипа-
па Іоанн XXIII.

Мов кедр серед поля Ливанського... — У Біблії кедр ліванський — вічно-
зелене хвойне дерево, як ознака величі, могутності й краси.

Автодафе (від іспанського і португальського, що означає «акт віри») —
засудження до прилюдного спалення на вогні.
Голгофа — пагорб поблизу Єрусалима, на якому розп’яли Ісуса Христа;
тут — місце страти Яна Гуса.

Те Оеит — початок католицької молитви «Те Бейт Іаибатиз» («Тебе, Бо-
же, хвалимо»).

Орел із-за хмари... — Йдеться про німецького церковного реформатора
Мартіна Лютера (1483—1546), названого «орлом Вормським» (із Вормса).

Старий Жижка з Таборова... — Ян Жижка (1360—1424) — національний
герой Чехії, керівник гуситського руху, центром якого було місто Табор; здо-
був три перемоги в битвах із хрестоносцями, котрих посилали в Чехію Па-
па Римський та імператор Сигізмунд І.

Сліпий
(Поема)

Перша редакція поеми написана в жовтні 1845 р. у селі Марийському Мир-
городського повіту на Полтавщині. У квітні — червні 1846 р., перебуваючи
в Києві, Т. Шевченко переписав текст поеми до збірки «Три літа», конфіско-
ваної під час арешту 5 квітня 1847 р. Після повернення із заслання за спис-
ком твору, що зберігся в П. Куліша, поет створив нову, другу редакцію під
назвою «Невольник», яку 1859 р. включив до збірки «Поезія Т. Шевченка.
Том первий». У цьому виданні подаються обидві редакції твору («Сліпий»
і «Невольник») відповідно до часу їх створення.

Не такого, яку Братстві... — Очевидно, йдеться про Києво-Братську шко-
лу, засновану Київським братством при Богоявленському монастирі у 1615 р.
(з 1631 р. — Києво-Могилянський колегіум, а з 1701 р. — Київська духовна
академія).

А живі мисліте... — мисліте — літера «М» у церковнослов’янському ал-
фавіті; тут у переносному значенні — пізнати правду життя.

У Межигорського Спаса... — Йдеться про Спасо-Преображенський мо-
настир у Межигір’ї поблизу Києва.

У Почаєві святому... — Почаївський монастир (лавра).

Петра діждати... — тобто церковного свята на честь апостолів Петра
і Павла (відзначається 12 липня).

Тендер — острів у Чорному морі (тепер коса).

Чайки — бойові човни запорозьких козаків з вітрилами та веслами, обши-
ті зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога.

Агарянська земля — земля, заселена магометанами.

І на тихому Дунаї Нас перебігають... — Йдеться про Задунайську Січ
(1776—1828), засновану українськими козаками після зруйнування царськи-
ми військами Запорозької Січі у 1775 р.

Як цариця по Києву 3 Нечосом ходила І Межигорського Спаса Вночі запали-
ла. — Під час подорожі до Криму в 1787 р. цариця Катерина II зупинялася
в Києві. Її супроводжував фаворит генерал-фельдмаршал Г. О. Потьомкін, яко-
го козаки прозивали Нечосом через те, що він носив перуку. Напередодні
від’їзду цариці з Києва вночі в Межигірському монастирі сталася пожежа.
В народі поширювалися чутки, що пожежу було влаштовано за вказівкою ім-
ператриці, однак це не підтверджується фактами.

Та бахурям і байстрюкам Люд закрепостила. — Цариця Катерина II із фа-
воритами (бахурями), як і її численні придворні, вела розпусний спосіб жит-
тя. Коханцям і їхнім незаконнонародженим дітям вона щедро роздавала зем-
лі та маєтки, що зумовило введення у 1783 р. кріпаччини для вільних доти
селян і козаків.

Кирило — Кирило Григорович Розумовський (1728—1803) — останній
гетьман Лівобережної України (1750—1764).

Тепер кажуть, Головатий Останки збирає Та на Кубань підмовляє... —
У 1792 р. А. Головатий організував переселення Чорноморського козацького
війська з лівого берега Дністра (із села Слободзея в Молдавії) на Кубань.

Великий льох
(Містерія)
Містерія (від грецьк. — таїнство) — різновид романтичної алегорично-симво-
лічної поеми, характерним для якої є поєднання фантастичного з реальним.

«Положиль єси нас...» — епіграф із псалма43: «Ти нас нашим сусідам від-
дав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць. Ти нас учинив за
прислів’я поганам, і головою хитають народи на нас» (вірші 14,15).

Суботове (Суботів) — маєток Б. Хмельницького (тепер село Чигирин-
ського району Черкаської області); у XVII ст. — одна з його резиденцій.

Бо так сказав Петрові Бог: «Тойдіу Рай їх повпускаєш...» — Йдеться про
апостола Петра, якого Ісус Христос поставив на чолі церкви і вручив йому
ключі від Царства Небесного.

.. .з Юрусем-гетьманенком... — Йдеться про сина Б. Хмельницького Юрія,
який був гетьманом у 1659—1663 рр. і 1677—1681 рр.

Пилипівка — народна назва 40-денного Різдвяного, або Пилипівського,
посту, що починається в день Апостола Пилипа (27 листопада) і закінчуєть-
ся ввечері 6 січня напередодні Різдва.

Я води набрала Та вповні шлях і перейшла... — Перейти з повними відра-
ми дорогу за народним повір’ям означало побажати успіху, що й сталося
в Переяславі 8 січня 1654 р. на так званій Переяславській раді, де Б. Хмель-
ницький присягнув на вірність московському цареві.

... цареві московському Коня напоїла в Батурині, як він їхав в Москву із Пол-
тави. — Йдеться про російського царя Петра І, який нібито їхав через Бату-
рин після перемоги над шведсько-козацькими військами під Полтавою.

Батурин — столиця гетьмана Івана Степановича Мазепи (1644—1709),
була повністю знищена московським військом 1 листопада 1708 р.

Чечель Дмитро — прибічник І. С. Мазепи, батуринський полковник, яко-
го взяли в полон і піддали жорстокій страті (колесували).

Чута — назва лісу поблизу Суботова.

27і
Три ворони — персоніфікація злих і темних сил України, Польщі та Росії;
кожна з ворон — це перевертень, котрий допомагає руйнувати державу і ни-
щити свій народ.

Радзивілл, Потоцький — польські магнати, учасники польського повстан-
ня 1830—1831 рр. проти царської Росії; після його поразки емігрували до
Парижа, де розтринькували своє багатство.

Маяк — тут: сторожова фігура («хвигура»), з якої оглядають ліс.

Декабристи — учасники збройного повстання в Петербурзі 14 грудня
1825 р., яких цар Микола І суворо покарав (п’ятеро були повішені, а кілька
сотень заслано на каторгу в Сибір).

Три указа накаркала На одну дорогу... — Йдеться про укази Миколи І про
будівництво залізниці від Петербурга до Москви, названої Миколаївською.

Да шесть тьісяч в одной верств Душ передушила... — Під час будівни-
цтва залізниці гинули від хвороб, епідемій та голоду тисячі кріпаків.

Корф Ю. Ф. — барон, царський чиновник, постачав кріпаків для будівни-
цтва залізниці від Петербурга до Москви.

Карамзін Микола Михайлович (1766—1826) — російський офіційний іс-
торик, автор «Истории государства Российского» в 12 томах (1816—1829),
консервативно-монархістська спрямованість якої дала підстави Т. Г. Шев-
ченку назвати його придворним істориком.

Із шведською приблудою... — Йдеться про шведського короля Карла XII
(1682—1718), котрий восени 1708 р., ідучи походом на Москву, несподівано
зайшов (заблукав) на територію України, що не входило в плани гетьмана
І. Мазепи.

Сулу в Ромні загатила Тілько старшинами Козацькими... — Йдеться про
розправу Петра І над прибічниками Мазепи, що відбулася на лівій притоці
Дніпра — річці Сулі у містечку Ромни (нині Сумської області).

...козаками Фінляндію засіяла... — У 1700—1721 рр. для участі у воєнних
діях у Фінляндії, Ліфляндії, Польщі, Литві, Саксонії Петро І посилав україн-
ських козаків, де багато з них загинуло.

Насипала бурта на Орелі... — Йдеться про будівництво укріплень на річ-
ці Орелі (ліва притока Дніпра), на яке зганяли українських селян і козаків.

...на Ладогу... — При копанні каналів на Ладозькому озері гинули тися-
чі українських козаків.

Полуботок Павло Леонтійович (6л. 1660—1723) — чернігівський полков-
ник (1706—1722), наказний (тимчасовий) гетьман Лівобережної України
(1722—1723). За вимогу повернення Україні колишніх прав (вибори гетьма-
на, скасування Малоросійської колегії, що, по суті, правила Україною замість
гетьманського уряду) Полуботка заарештували й ув’язнили в Петропавлів-
ську фортецю, де він і помер.

МатерБожауРжавиці... — Йдеться про Ржавецьку (Іржавську) козаць-
ку ікону Божої Матері, намальовану 1572 р., що знаходилася у Троїцькій
церкві села Іржавець (тепер Ічнянського району Чернігівської області).
Цю ікону забрали із собою козаки після зруйнування Чортомлицької (Ста-
рої Січі), а в 1734 р. після повернення в Україну помістили у тій самій церк-
ві. Ця ікона виявилася чудотворною — точила сльози, що віруючі трактува-
ли як плач за долею України.

С татарами помутила... — Москва у 1240—1480 рр. була в безпосеред-
ній залежності від татар.

Мучитель — цар Іван IV Грозний (1530—1584).

Петруха — Петро І.

«Пчела» — російська газета «Северная пчела», що виходила в Петербур-
зі у 1825—1864 рр.

Вже ж і в крепость завдала... — Йдеться про запровадження кріпацтва.

... над Києвом Мітла простяглася... — Комета, яка, за народним повір’ям,
символізує значну подію.

Ярчук — собака, народжений видющим на початку травня; за народним
повір’ям, він має особливу силу тому, що його годує не мати, а господар.

Три лірники. — На думку проф. С. Смаль-Стоцького, три лірники персо-
ніфікують «українське духовне каліцтво», сліпоту провідників українсько-
го народу, які наївно вірили в доброту московських колонізаторів.

Ясси — місто в Румунії, в якому старший син Б. Хмельницького Тиміш
одружився 1652 р. із дочкою молдавського господаря (князя) Лупула. Мож-
ливо, тут мається на увазі дума про похід Тимоша Хмельницького в Молда-
вію у 1650 р.

І про Жовті Води... — Йдеться про історичну пісню чи думу про перемогу
Б. Хмельницького над польським військом в урочищі Жовті Води навесні 1648 р.

І містечко Берестечко. — Йдеться про пісню, присвячену трагічній бит-
ві козаків із польським військом у червні 1651 р., в якій через зраду тимча-
сового союзника татарського хана Гірея Б. Хмельницький зазнав поразки.

Ісправник — начальник повітової поліції в Російській імперії.

Ото церков Богданова... — Іллінська церква в Суботові, де було похова-
но Б. Хмельницького.

Зіновій — друге ім’я Б. Хмельницького.

Олексій — російський цар Олексій Михайлович (1629—1676), при якому
Україна була приєднана до Московїї у 1654 р.

Наймичка

Городище — можливо, містечко Городище (нині райцентр Черкаської області).

З святим хлібом обміненим. — За обрядом сватання свати йдуть до наре-
ченої із хлібом, який обмінюють у разі згоди — її батьки дають взамін свою
паляницю.

Святу шапочку в пещерах У Йвана святого... — В печерах прочани покло-
нялися мощам Івана Затворника (XII ст.) і купували шапочку, яка перед цим
одягалася на голову святого, що нібито потім охороняло її власника від голов-
ного болю.
І перстеник у Варвари... — У Михайлівському Золотоверхому монасти-
рі (тепер — у Володимирському соборі) зберігалася рака з мощами Варвари
Великомучениці, де продавалися персні, котрі, вважалося, мають чудодійну
зцілюючу силу.

Після Пречистої в неділю, Та після Першої... — Свято Успіння Пресвятої
Богородиці, що відзначається 28 серпня.

Юпка — верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки.

Акафіст — різновид церковного гімну на честь Ісуса Христа, Богороди-
ці та святих.

Миколай святий (Чудотворець) — один із найшанованіших святих, ар-
хієпископ Миколай із Мір Лікійських (помер у 345 р.); покровитель торгів-
лі, хліборобства, захисник бідних і дітей, моряків і подорожніх.

Й на часточку дати... — Під час Божественної літургії священикові да-
вали просфору та зазначалося ім’я хворого, яке згадувалося під час вийман-
ня з неї «часточки» для причастя.

Ймаслосвятіє служили... — Йдеться про християнське таїнство, що здій-
снюється над тяжко хворою людиною з метою відпущення гріхів та як остан-
ній духовний засіб зцілення. Під час маслосвяття (соборування) хворому
помазують єлеєм лоб, щоки, губи, груди та руки.

Габа — тут: оторочка, кайма.

Кав'яр — солона риб’яча ікра.

Заноза — дерев’яна або металева палиця, яку вставляють у край ярма,
щоб віл не випрягався.

Кавказ

Бальмен Яків Петрович де (1813—1845) — граф, офіцер, художник-аматор
і письменник, приятель Т. Г. Шевченка; разом із художником М. Башиловим
ілюстрував збірку «ДУЇгзху Т. Згеигсгепка», переписану латиницею (без пере-
кладу). Загинув під час воєнних дій на Кавказі.

«Кто дасть главЬ моЬй воду...» — Епіграф із біблійної книги пророка Ієре-
мії: «Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє — за джерело сльози, то я пла-
кав би вдень та вночі над побитими дуньки народу мого!..» (Гл. 8, вірш 23).

Прометей — за давньогрецькою міфологією, титан, який заради людсько-
го добробуту викрав вогонь з Олімпу, за що Зевс покарав його прикуттям
до скелі в Кавказьких горах.

Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе... — Майбутній
цар Ізраїльсько-Іудейської держави Давид (кін. XI ст. — бл. 950 р. до н. е.)
в юнацтві був пастухом, поетом і музикантом, відважним воїном, який пе-
реміг велетня Голіафа. Щоб здобути дружину воєначальника Урн, відому
красуню Вірсавію, Давид послав її чоловіка на війну, де той загинув.

Французів лаєм. — Йдеться про засудження дворянсько-поміщицькими
колами Російської імперії релігійного вільнодумства та революційних рухів
у Франції з кінця XVIII ст.
...Продаєм. Або у карти програєм Людей... не негрів... — У грудні 1841 р.
Росія підписала міжнародний трактат про заборону работоргівлі, а натомість
у своїй державі продовжувалася торгівля кріпаками — «хрещеними» людьми.

Ми не гішпани... — Работоргівлею займалися переважно іспанці, тому
вони активно протидіяли введенню заборони работоргівлі згідно з підписа-
ним трактатом.

Ставник — великий церковний свічник або велика свічка для церковно-
го ставника.

З пожару вкрадений покров!! — Натяк на пожертвувані церкві прикраси,
здобуті або вкрадені на війні.

І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм
в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє
«Аще кторечепть...» — епіграф із Першого соборного послання св. апосто-
ла Івана: «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той не-
правдомовець» (Гл. 4, вірш 20).

І потече сторіками Кров у синє море... — Поетичний образ запозичено із
Об’явлення св. Івана Богослова: «А другий Ангол вилив свою чашу до моря.
І сталася кров, — і кожна істота жива вмерла в морі. Третій же Ангол вилив
чашу свою на річки та на водні джерела, — і сталася кров» (Гл. 16, вірші 3,4).

Німець скаже: «Ви моголи». — Іронія Т. Г. Шевченка з приводу гіпотези
німецьких істориків В. Шюца та І. Парота про монгольське походження
слов’ян, яку критикував П.-Й. Шафарик у книжці «Славянские древности»
(1837), перекладеній О. М. Бодянським.

Тамерлан — Тімур (1336—1405), середньоазіатський правитель і заво-
йовник.

Коллар Ян (1793—1852) — чеський і словацький поет і вчений, який об-
стоював ідею слов’янської єдності, що була близькою членам Кирило-Мефо-
діївського братства.

Ганка Вацлав (1791—1861) — чеський філолог і поет, діяч національного
відродження.

Брут Люцій Юній — ватажок повстання в Римі, що ліквідувало імпера-
торську владу і встановило республіканський лад (509 р. до н. е.).

Брут Марк Юній (85—42 рр. до н. е.) — римський політичний діяч, який
обстоював республіканську форму правління; був одним із організаторів убив-
ства імператора Юлія Цезаря (44 р. до н. е.), котрий прагнув установити мо-
нархічну владу. Імена обох Брутів стали символом громадянських чеснот.

КоклесПублій Горацій — легендарний герой, котрий врятував Рим (507 р. до
н. е.) від завойовників-етрусків, оборонивши самостійно міст через річку Тибр.

Титло — у слов’янській писемності — надрядковий знак над скорочено
написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри.

Синоп, Трапезонд — турецькі міста на узбережжі Чорного моря, на які
нападали запорозькі козаки.
І на Січі мудрий німець Картопельку садить... — Острів Хортицю, на якому
була Запорозька Січ, російський уряд віддав німецьким колоністам-менонітам.

.. .Польща впала Та й вас роздавила! — Російська імперія після поділу Поль-
щі забрала собі українські землі, що були у складі Польської держави, таким чи-
ном зруйнувала рештки української автономії — Гетьманщину і Запорожжя.

Холодний Яр

Холодний Яр — місцевість у лісі навколо Мотронинського монастиря, звід-
ки розпочалося 1768 р. гайдамацьке повстання.

Нерон Клавдій Цезар (37—68) — римський імператор, який жорстоко пе-
реслідував християн; ім’я Нерона стало символом кривавого деспотизму.

Не славтеся царевою Святою войною. — Натяк на війну, що вів росій-
ський царизм на Кавказі.

«Гайдамаки не воиньї — Разбойники, ворьі. Пятно в нашей истории...» —
Далі Т. Г. Шевченко полемізує із А. О. Скальковським — автором книжки
«Наездьі гайдамак на Западную Украйну в XVIII столетии: 1733—1768»
(Одесса, 1845), який негативно оцінював гайдамацький рух.

Давидові псалми

Псалтир був найдоступнішою книжкою для Т. Г. Шевченка з раннього ди-
тинства; він читав його не лише над небіжчиками, але й любив декламува-
ти деякі псалми вголос, захоплюючись їх поетикою. Згодом улюбленою
книжкою поета стала Біблія, яку він постійно перечитував. Думки й образи
з Псалтиря, які відповідали власним думкам і настроям, були перекладені
(переспівані) Шевченком і об’єднані в цикл з десяти Давидових псалмів.

Псалми — короткі релігійні пісні, гімни, що входять до Псалтиря. У пер-
вісному значенні — поетичні твори, які виконував пастух Давид (у майбут-
ньому — цар) під акомпанемент псалтиря — струнного інструмента; йому ж
приписується і авторство Псалтиря, але дослідники довели, що Давид ство-
рив лише 9 псалмів.

Псалом 43

Поборов Ти першу силу, Побори ж і другу... — Т. Г. Шевченко має на увазі гніт
і утиски, яких зазнавала Україна від польського панства («перша сила»), та
кріпосництво, запроваджене Російською імперією.

Вскую (церковносл.) — чому, чого, доки.

Псалом 132

...Миро добровонне... — запашна речовина особливого складу, яка готується
вищим духовенством із оливкової олії, білого виноградного вина та арома-
тичних речовин і супроводжується відповідним богослужінням; використо-
вується під час здійснення таїнств миропомазання, освячення храмів тощо.

Аарон (1578—1455 до н. е.) — юдейський первосвященик.

Омети — поли одягу.

Єрмон — гірський масив Сирії.
...роси Єрмонськії... — символ процвітання і Божого благословення.

Сіон — пагорб в Єрусалимі, де знаходилося місто царя Давида, центр дав-
ньоєврейської держави.

Псалом 136

Орган — давній музичний інструмент, ріжок.

Едомляни (ідумеяни) — семітський народ, який жив південніше Палес-
тини і вів часті війни з ізраїльтянами.

...Вавилоня Дщере окаянна! — Вави лона дочко проклята! — Очевидно,
Т. Г. Шевченко мав на увазі російську царицю Катерину II.

Псалом 149

Тимпан — стародавній музичний ударний інструмент, вид литаври.

Три літа

Три літа — 1843—1845 рр. Підсумковий вірш періоду «трьох літ», що дав на-
зву і рукописній збірці, яку було конфісковано під час арешту. До цієї збір-
ки було переписано усі твори 1843—1845 рр. за винятком поеми «Тризна» та
чотиривірша «За що ми любимо Богдана?..», записаного до збірки «Шігзгу
Т. 8геш:гепка», ілюстрованої М. Башиловим і Я. де Бальменом.

Катруся — Катерина, героїня однойменної поеми.

Що молились з козаками В турецькій неволі... — Йдеться про козаків-не-
вільників — героїв поеми «Гамалія».

І Оксану, мою зорю... — Оксану Коваленко.

1846

Лілея

Лілея — міфологічний образ чистоти й цнотливості.

1847

Відьма

У планованому Т. Г. Шевченком 1847 р. новому виданні «Кобзаря», до якого
в Седневі на Чернігівщині було написано авторську передмову, поема мала
назву «Осика». Чистовий автограф разом із баладами «Лілея» і «Русалка» бу-
ло конфісковано під час арешту та передано до Третього відділення, де він
зберігався до 1907 р. За наявним чорновим автографом, привезеним на за-
слання, Т. Г. Шевченко орієнтовно у листопаді 1849 р., але не пізніше дня аре-
шту 23 квітня 1850 р., переписував твір до четвертого зшитка «Малої кнИжки»
(твори 1846—1847 рр.). Назву «Відьма» було дописано пізніше. В процесі пе-
реписування до тексту твору було внесено чимало правок, вилучено епіграф
та зроблено ще деякі скорочення, зокрема авторський вступ. Текст у «Малій
книжці» є першою редакцією твору.

Волощина — Дунайське князівство Молдавія.

На пудзвін придбати... — Йдеться про кошти на подзвіння за душею по-
мерлого.
Чи жидові на кров продать... — Натяк на те, що євреї нібито ріжуть христи-
янських дітей, щоб здобути кров для замішування тіста для пасхальної маци.

Бендери, Ясси — волоські міста.

Спас — свято Преображення Господня (Другий Спас), яке відзначається
19 серпня.

Сакраментувати — причащати за католицьким обрядом.

Клали долі на соломі, І стелю знімали... — За народним повір’ям тяжко-
хворого, який не може померти, кладуть на долівку або розбирають у хаті
стелю, щоб легше було душі вийти з тіла.

Сорокоуст — у християнстві — заупокійне богослужіння, яке відправля-
ють на 40-й день після смерті людини (сороковини).

І в могилу осиковий Кілок забивали. — Щоб відьма не шкодила після сво-
єї смерті, в її могилу забивають осиковий кілок.

В казематі

Цикл складається із тринадцяти поезій, написаних у період від 17 квітня до
ЗО травня 1847 р. у казематі Третього відділення в Петербурзі, куди Т. Г. Шев-
ченка ув’язнили після арешту в справі Кирило-Мефодїївського братства. Вірш
«Згадайте, братія моя...», що стоїть першим у циклі, було написано вже на за-
сланні не раніше 1 листопада 1849 р., коли його було переписано до «Малої
книжки» (перед віршем «Ой, одна я, одна...»), і не пізніше 23 квітня 1850 р.,
коли поета було заарештовано в Оренбурзі.

Моїм соузникам посвящаю — цикл присвячено учасникам Кирило-Мефодіїв-
ського братства, які разом із Т. Г. Шевченком перебували під арештом у казема-
тах Третього відділення: Г. Л. Андрузькому, В. М. Білозерському, М. І. Костома-
рову, П. О. Кулішу, О. В. Маркевичу, О. О. Навроцькому, І. Я. Посяді, М. І. Гулаку.

«Згадайте, братія моя...»

І його забудьте, други, І не проклинайте. — Йдеться про студента Київсько-
го університету Олексія Михайловича Петрова (1827—1883), який, ставши
членом Кирило-Мефодіївського братства, спочатку усно, а потім письмово
(З березня 1847 р.) доповів куратору Київського учбового округу О. С. Трас-
кіну про існування таємної організації.

VII. Н. Костомарову

Костомаров Микола Іванович (1817—1885) — український і російський історик,
фольклорист, письменник, публіцист; один із засновників Кирило-Мефодіїв-
ського братства. Був покараний ув’язненням на один рік, а потім висланий до
Саратова. Т. Г. Шевченко перед арештом мав бути старшим боярином на весіл-
лі М. І. Костомарова, що не відбулося через викриття нелегального братства.

... Твоя, мій брате, мати... — Йдеться про матір М. І. Костомарова Тетяну
Петрівну Костомарову (1798—1875), з якою Т. Г. Шевченко познайомився в Ки-
єві 1846 р. і яка приїхала до Петербурга відвідати заарештованого сина.
«Не спалося, а ніч, як море...»

...Ні про младенческие сни... — Переспів рядка «Младенчества веселий сон
промчится...» з вірша В. А. Жуковського «Цвет завета».

Именьше белой не барила. — Йдеться про грошову купюру 25 рублів і ви-
ще, що в Російській імперії у 1820—1843 рр. друкувалися на білому папері.

Княжна

І книжечок з кунштиками... — тобто з візерунками, малюнками.

В Ромні накупила. — Йдеться, очевидно, про покупку на одному із що-
річних Іллінських ярмарків у Ромнах на Полтавщині (тепер райцентр Сум-
ської області), де Т. Г. Шевченко побував у липні 1845 р.

Лопуцьки їсть... — молоді соковиті стебла деяких їстівних рослин.

Прибрали, в Київ одвезли У інститут. — Очевидно, на навчання і вихо-
вання в Київський інститут шляхетних дівчат, заснований у 1834 р.

Як тая Ченчіо колись Убила батька кардинала... — Йдеться про Беатрі-
че Ченчі (1577—1599) — дочку розпусного римського вельможі Франческо
Ченчі, який знеславився через свої домагання дочки, за що був убитий на-
йманим убивцею. Ф. Ченчі не був кардиналом^

ЬЇ.ЬЇ. («Мені тринадцятий минало...»)

Уже прокликали до паю... — Тут, очевидно, йдеться про частину їжі (трапе-
зи), виділеної заробітчанину.

Плоскінь — чоловічі рослини конопель, що мають тонше волокно, ніж
у матірки — жіночої рослини.

Сон («Гори мої високії...»)

Гори мої високії... — Йдеться про високий правий берег Дніпра навпроти
Переяслава.

Переяслав — тепер Переяслав-Хмельницький — районний центр Київ-
ської області; за часів Т. Г. Шевченка — повітове місто Полтавської губернії,
де поет побував у 1845,1859 рр., замалював кілька пам’яток церковної архі-
тектури та написав поеми «Наймичка», «Кавказ», присвяту Шафарикові до
поеми «Єретик», вірш «Як умру, то поховайте...»(«Заповіт»). Жив і лікував-
ся Т. Г. Шевченко в будинку лікаря А. О. Козачковського.

Трахтемирів — містечко на правому березі Дніпра навпроти Переясла-
ва (тепер село Канівського району Черкаської області). За часів Козаччини
з кінця XVI ст. у Трахтемирові був монастир, козацький шпиталь і арсенал.
Трахтемирів вважається колискою Козаччини, оскільки з ним пов’язана ле-
генда про створення в ньому в 1578 р. польським королем Стефаном Бато-
рієм реєстрового козацького війська.

Монастирище (Монастирьок) — село біля Трахтемирова, де в XI — XII ст.
був монастир.
Та все пішло ц[арям] на грище: І Запорожжя, і село... — Запорозьку Січ
було зруйновано царськими військами у 1775 р., а Трахтемирівський мо-
настир перший раз горів 1665 р.» а вдруге був спалений гайдамаками
у 1768 р.

Собор Мазепин сяє, біліє... — Вознесенський собор у Переяславі, збудо-
ваний коштом гетьмана І. Мазепи у 1695—1700 рр. В альбомі акварелей
Т. Г. Шевченка 1845 р. є малюнок цього собору.

Батька Богдана могила мріє... — У своїх археологічних нотатках Т. Г. Шев-
ченко зазначив, що Богданова могила знаходиться за сім верст від Переяс-
лава біля шляху на Золотоношу.

Трибратні давні могили... — три могили біля так званого київського шля-
ху за п’ять верст від Переяслава.

Іржавець

Іржавець — село Прилуцького повіту Чернігівської губернії (нині Чернігів-
ської обл.).

Утікали з Мазепою в Бендери з Полтави. — Після поразки 27 червня
1709 р. під Полтавою шведське військо на чолі з королем Карлом XII і ко-
зацькі полки гетьмана І. Мазепи змушені були відступати до Туреччини
і зупинилися в молдавському місті Бендери (Тягиня) на правому березі
Дністра.

Гордієнко Кость (? — 1733) — кошовий отаман Запорозької Січі, який під-
тримав гетьмана І. Мазепу і в березні 1709 р. прибув із 8000 запорожців у та-
бір Карла XII в село Будища на Полтавщині, де уклав угоду про спільну бо-
ротьбу проти Москви. Після поразки під Полтавою К. Гордієнко з частиною
війська змушений був залишити територію України, але в 1711 р. брав участь
у поході гетьмана П. Орлика на Правобережну Україну.

Та з (ростовським полковником... — Йдеться про Семена Палія.

Не строміли б списи в стрісі У Петра у свата. — Т. Г. Шевченко май-
же дослівно цитує слова народної пісні про зруйнування московськими
військами Січі у 1709 р., що сталося з наказу Петра І: «Ой ви, запорожці,
ой ви, молодії, — де ж ваші списи? — Наші списи у пана у стрісі, самі ми
у лісі».

Не втікали б із Хортиці Славні небожата... — Після зруйнування Січі
14 травня 1709 р. царськими військами при допомозі компанійського «пол-
ковника поганого» Гната Ґалаґана (? — 1748) частина запорожців утекла на
південь і збудувала у пониззі Дніпра 1711р. Олешківську Січ.

На нове горе-Запорожжя. — Йдеться про Олешківську Січ, збудовану під
протекцією кримського хана.

Дайте Аліг’єрі (1265—1321) — італійський поет, автор «Божественної ко-
медії», з першою частиною якої («Пекло») Т. Г. Шевченко міг бути знайомим,
оскільки вона на той час з’явилася в російських поетичних і навіть прозо-
вих перекладах.
Як дзвонили у Глухові, 3 гармати ревнули. — Йдеться про вибори нового геть-
мана замість І. Мазепи, що відбулося з наказу Петра І у Глухові наприкінці 1708 р.;
гетьманом було обрано полковника стародубського Івана Скоропадського.

Як погнали на болото Город будовати... — 3 наказу російського царя на
будівництво Петербурга, каналів та оборонних ліній з України примусово
відправляли десятки тисяч козаків і селян, де вони масово гинули.

Як діточки на Орелі Лінію копали... — На річці Орелі (південна Полтав-
щина) козаки з наказу російського царя будували лінію укріплень.

Мурзи — татарська старшина.

Вернулися запорожці... — Російський уряд спочатку дозволив окремим
запорозьким козакам повернутися в Україну, а в 1734 р. запорожці позбули-
ся турецької протекції і перейшли під російську, що дало можливість побу-
дувати Нову Січ на притоці Дніпра, річці Підпільній.

Н.И. («О думи мої! О славо злая!..»)

Нерон Клавдій Цезар (37—68) — римський імператор (54—68), який відзна-
чався особливою жорстокістю і розправами над народними повстанцями та
християнами.

Сарданапал (668—631 до н. е.) — останній цар Ассирії, відомий своєю
розпустою.

Ірод І Великий (6л. 73—4 до н. е.) — цар Іудеї, ставленик Риму, що уславив-
ся жорстокістю як у ставленні до власної родини (стратив свою дружину, її
матір і трьох синів), так і до інших людей. У Євангелії від Матвія йому припи-
сується винищення у Віфліємі немовлят з метою усунення загрози для свого
царювання.

І грека доброго... — Йдеться про давньогрецького філософа Сократа
(469—399 до н. е.).

Полякам

Існує чотири чистові автографи вірша: у «Малій книжці», у зошиті астрахан-
ського лікаря Степана Андрійовича Незабитовського (1829—1909), у «Біль-
шій книжці» — усі без назви; автограф у листі до М. О. Максимовича від
5 квітня 1858 р. має назву «Полякам» та підписаний авторським псевдоні-
мом «Кобзарь Дармограй».

Чернець

Чернець — мається на увазі фастівський і білоцерківський полковник Семен
Палій, котрий ченцем не був, а лише похований у Межигірському монастирі.

Єдваб — коштовна шовкова тканина.

А із Братства те бурсацтво... — Йдеться про Братський монастир, при
якому знаходилася Києво-Могилянська академія і бурса, де мешкали неза-
можні студенти (спудеї) — бурсаки.

Тотеж — зненацька.
Вишгород — село між Києвом і Межигір’ям; в період Київської Русі — за-
міська резиденція київських князів, а тепер — районний центр Київської об-
ласті. У Вишгороді Т. Г. Шевченко побував у 1843 р. (зберігся його рисунок
«Вишгород»).

А сивий гетьман... — І. С. Мазепа.

Бердичів — місто, де було заарештовано С. Палія 10 липня 1704 р.

Бори, сніги і Єнісей... — місцевість у Сибіру, куди було заслано С. Палія.
Борзна — поблизу міста Борзни на Чернігівщині С. Палій народився.
Фастовщина — С. Палій був фастівським полковником.

Хустина

Пречистої дожидають. — Йдеться про свято на честь Різдва Пресвятої Бо-
городиці (Друга Пречиста), коли православна церква дозволяла сватання —
від 21 вересня. Перша Пречиста — свято на честь Успіння Пресвятої Бого-
родиці — 28 серпня.

Компанійці — вільнонаймані козаки легкокінного війська, що було сформо-
ване у 1667—1672 рр. за часів гетьмана Дем’яна Многогрішного. Наймані полки
підпорядковувалися лише гетьману і виконували переважно каральні функції.

Характерник — запорозький козак, який нібито знався із нечистою си-
лою, вмів заворожити ворожу кулю і знав різні військові хитрощі, невідомі
звичайній людині.

Єсаул (осавул) — виборна особа, що займала адміністративно-військову
посаду в Україні у XVII — XVIII ст. (найстаршим був генеральний осавул).

А. О. Козачковському	х

Козачковський Андрій Осипович (1812—1889) — лікар, приятель Т. Г. Шев-
ченка (сам із Переяслава), з яким він познайомився восени 1841 р. або на по-
чатку 1842 р. Т. Г. Шевченко чотири рази відвідував Козачковського у Пере-
яславі (у 1845 і 1859 рр.), лікувався в нього восени 1845 р.

... в учителя-дяка... — Йдеться про кирилівського дяка Павла Рубана (ву-
личне прізвисько — Совгир), в якого (за повістю Т. Г. Шевченка «Княгиня»)
був зошит із псалмами Г. С. Сковороди, звідки малий Тарас копіював тексти
до своєї саморобної книжечки.

На старість з віршами ховатись... — На засланні Т. Г. Шевченко пору-
шив заборону писати і, переховуючись від стороннього ока, написав лише
в Орську 20 віршів і поем.

Тал (тала) — верболіз.

Та до Миколи заблудила... — Йдеться про царя Миколу І.

Москалева криниця

Це перша редакція поеми, створена в Орській фортеці орієнтовно від кінця
червня — по грудень 1847 р., яку Т. Г. Шевченко переписав до «Малої книж-
ки» вже після повернення із Аральської експедиції.
Присвята «Я. Кухаренку» з’явилася у другій редакції твору, над якою по-
ет працював у квітні — травні 1857 р.

Кухаренко Яків Герасимович (1800—1862) — український письменник і ет-
нограф, генерал-майор, наказний отаман Чорноморського козацького вій-
ська. Т. Г. Шевченко заприязнився з ним із 1840 р., клопотався про публікацію
його п’єси «Чорноморський побит на Кубані» (сам віддавав її до Цензурно-
го комітету в 1842 р.), вони багато років листувалися (збереглося 12 листів
Шевченка і 7 листів Кухаренка). Кухаренко допомагав матеріально заслано-
му поетові (передавав йому гроші), а Шевченко надсилав йому свої твори
(«Чернець», «Садок вишневий коло хати...», «Москалеву криницю» із при-
святою тощо).

Ненбтля — жадібність, ненаситність.

Од цариці Прийшов указ лоби голить. — Катерина II запровадила в Укра-
їні на початку 1780-х років рекрутську повинність.

Бо вдовиного, бачиш, сина В прийом громада повезла. — Тогочасне зако-
нодавство забороняло брати до війська єдиного годувальника, але заможні
верховоди сільських громад часто вирішували проблеми набору в рекрути
за рахунок бідняцьких синів.

І пзгав Пзгач над Уралом. — Йдеться про повстання 1773—1774 рр. під
проводом Омеляна Пугачова.

Карались Господом ляхи... — У 1772 р. розпочався поділ Польщі між Ав-
стрією, Пруссією і Росією, що Т. Г. Шевченко вважав покаранням за жорсто-
кість польської шляхти у розправі над учасниками повстання Коліївщини
1768 р.

Піїти в одах вихваляли Войну й царицю. — Російські поети (Державін,
Сумароков та ін.) у своїх одах прославляли царицю Катерину II і російсько-
турецьку війну 1787—1791 рр.

Після великої зими... — Надзвичайно холодна і тривала зима була 1788 р.
(сніг лежав до червня).

Вдовиченко в пікінерах... — Після розформування козацьких полків росій-
ським урядом у 1764—1776 рр. на території України були сформовані шість
пікінерських полків із військовопоселенців або прирівняних до них козаків.

Хавтури — побори натурою, які брало духовенство; милостиня, подаян-
ня, що давали селяни школярам-прохачам.

1848

Варнак

Варнак — каторжник із випеченим на лобі тавром «вор».

Елек (Ілек) — річка в Оренбурзькому краї, яка впадає в Урал.

Іква — річка на Волині, права притока річки Стиру, що впадає у Прип’ять.

Вертеп — печера, сховище або місце для гульбища злочинців.

Броварський ліс — ліс на лівому березі Дніпра навпроти Києва, що про-
стягається до селища Бровари (тепер районний центр Київської області).
У 1853 р. в Новопетровському укріпленні Т. Г. Шевченко написав росій-
ською мовою повість «Варнак», в якій розширив тему навернення каторж-
ника до розкаяння і добровільного прийняття кари за скоєні злочини.

«У Бога за дверми лежала сокира...»

Під час Аральської експедиції у травні 1848 р. від Орська до Раіма в пустелі
Т. Г. Шевченко побачив єдине велике дерево — «джангисагач» (із казахсько-
го — «одиноке дерево»), рясно прикрашене клаптиками різнокольорових
тканин, жмутиками кінського волосся і найбагатшим пожертвуванням —
шкурою дикої кішки. Побожне ставлення киргизів до дерева в пустелі, яке
вони вважали священним, дуже зворушило Т. Г. Шевченка, і він намалював
акварельний малюнок, а потім описав його в повісті «Близнецьі» і викорис-
тав цей поетичний образ у вірші «У Бога за дверми лежала сокира...».

У Бога за дверми... — надійно, безпечно.

... А Бог тойді з Петром ходив... — Йдеться про мандрування Ісуса Хрис-
та з апостолом Петром.

А кайзак на хирю... — А казах (тоді — киргиз) на лихо (на біду).

Тингиз (казах.) — море.

[Царі]

Поема авторської назви не має. Вперше під редакційним заголовком «Царі»
твір надруковано у вид.: Шевченко Т. Г. Кобзар з додатком споминок про Шев-
ченка Костомарова і Микешина. — Прага, 1876. — Т. 2. — С. 248—256.

Аполлон — син бога Зевса і богині Лето. За давньогрецькою міфологі-
єю, у Аполлона було дев’ять сестер — муз, народжених від Зевса і боги-
ні пам’яті Мнемозіни. До якої із сестер-муз у пародійній формі зверта-
ється Т. Г. Шевченко — не відомо. У «Малій книжці» твір починається
рядком «Дев’ята сестро Аполлона...», це могло бути зверненням до музи
астрономії Уранії. Але це могли бути й інші музи — епічної поезії (Кал-
ліопа), ліричної поезії та співу (Ерато та Евтерпа), гімнічної поезії (Полі-
гімнія) та ін.

Помазаник Божий — особа, над якою здійснено обряд маслосвяття при
посвяченні на царство.

Парнас — за грецькою міфологією — гора, де перебував Аполлон і його
сестри-музи.

Стогна (старосл.) — майдан.

Ківот (від грецьк. «ковчег») — йдеться, очевидно, про якусь велику свя-
тиню, можливо, ковчег із скрижалями Божих заповідей, що зберігався в Єру-
салимському храмі.

Вертоград — сад.

Версавія — дружина воєначальника Урії (Гурії) Хеттеянина.

Кінва — великий дерев’яний кухоль.

Сикер — хмільний напій (виноградне вино).
То цар убив його> та й годі. — Цар Давид, щоб заволодіти Версавією, по-
слав Урію на війну, де внаслідок зумисних провокаційних дій той загинув.

...Одурив Псалмом старого Анафана... — Пророк Анафан засудив учи-
нок Давида, який хоча й покаявся у 51-му псалмі, але своїх стосунків із Вер-
савією не перервав. Версавія народила Давидові сина Соломона, що став йо-
го спадкоємцем.

Фамар — дочка Давида від дружини Маахи.

Амон (Амнон) — син Давида від дружини Ахіноами.

Опріснок — прісний, бездріжджовий хліб.

Самантянина — красуня Авісага з племені сунамітян.

...мов крин той сельний... — дика лілея, яка вважається символом юнос-
ті й чистоти.

...і не повна ю (старосл.) — і не пізнав її.

Рогволод — полоцький князь (? — 980).

Рогніда — дочка Рогволода, яку насильно узяв собі за дружину князь Во-
лодимир; відтоді її прозвали Гориславою (пом. 1000).

...Лель і Ладо... — давньослов’янські боги любові й шлюбу.

Валькірії—у давньоскандинавській міфології — войовничі вершниці, ді-
ви-богині, що носилися над полем бою, розподіляючи перемогу і сіючи
смерть; тут — дівчата із незалежною вдачею.

Володимир — Володимир Святославич (? — 1015) — великий київський
князь (із 978 р.), який запровадив християнство на Русі як державну релі-
гію.

Потя народ (старосл.) — потнув (порубав) народ.

...княжну поя (старосл.) — заволодів княжною.

І растлі ю (старосл.) — і збезчестив її.

І прожене ю (старосл.) — князь Володимир вигнав Рогніду із сином
Ізяславом з дому за спробу помсти за вбитих її батька і брата (її оселили
в глухому лісовому місті Заславлі).

Шкодб і оливо тупить. — Йдеться про олівець із олив’яним стержнем.

«Добро, у кого є господа...»

Прийшли в Дар’ю... — Йдеться про річку Сирдар’ю, що впадає в Аральське
море.

Ватага — рибальське селище — зимівник.

Титарівна

Оранда — корчма, шинок.

Шеляг — дрібна монета.

...З вильотами свита... — верхній одяг із відкидними рукавами.

«Ну що б, здавалося, слова...»

Діана — у римській міфології богиня місяця й полювання; тут — місяць.
Таки земляк наш з Островної... — На думку шевченкознавця Л. Н. Боль-
шакова (1924—2004), прообразом героя вірша міг бути матрос Іван Дмитро-
вич Васильєв із українського поселення Островна (Островне) Оренбурзь-
кої губернії, з яким Т. Г. Шевченко разом плавав на шхуні «Константин» під
час Аральської експедиції.

Щоб капітан не чув, бо з лиха Якийсь лихий, хоч і земляк. — Тут ідеться
про начальника Аральської описової експедиції, російського мореплавця
і географа, контр-адмірала Олексія Івановича Бутакова (1816—1869). Пізні-
ше у щоденнику й листах поет приязно згадував про нього.

П. С.

П. С. — Петро Петрович Скоропадський (1805—1848) — чернігівський помі-
щик, який видавав себе за патріота-українофіла, але поводився як справжній
кріпосник у ставленні до селян та сільських дівчат. Т. Г. Шевченко, очевидно,
під час першої подорожі в Україну 1843 р., приїжджав у маєток П. П. Скоро-
падського, у село Григорівку Конотопського повіту Чернігівської губернії (те-
пер Бахмацького району Чернігівської області).

Потомокгетьмана дурного... — П. П. Скоропадський — нащадок гетьма-
на Лівобережної України Івана Ілліча Скоропадського (1646—1722), обрано-
го старшинською радою в Глухові після об’єднання І. Мазепи з Карлом XII.
Негативне ставлення Т. Г. Шевченка до 1.1. Скоропадського склалося, очевид-
но, після ознайомлення з «Историею Малороссии» М. А. Маркевича (М.,
1842. — Т. 2. — С. 565), де діяльності цього гетьмана дається не зовсім спра-
ведлива, негативна оцінка.

Г.З.

Г. 3. — Ганна Іванівна Закревська (1822—1857) — дружина поміщика Пла-
тона Олександровича Закревського (1801—1882), з якою Т. Г. Шевченко по-
знайомився в селі Мойсівці на бенкеті у поміщиці Т. Г. Волховської.
Т. Г. Шевченко часто приїжджав у гості до братів Закревських у їхній має-
ток, село Березова Рудка Пирятинського повіту на Полтавщині, де, як свід-
чать біографи поета, закохався у «Ганну вродливу», намалював портрети
подружжя Закревських, присвятив їй анонімно цей твір та вірш «Якби зо-
стрілися ми знову...».

Старесенька мати! — Йдеться про поміщицю Тетяну Густавівну Волхов-
ську (1763—1853), до якої в Мойсівку вперше Т. Г. Шевченко приїхав на бал
із Є. П. Гребінкою у червні 1843 р.; тут він побував на іменинах у Т. Г. Вол-
ховської 12 січня 1844 і 1846 років, виконав акварелі «Бал у Волховських»,
що не збереглися.

[Марина]

Неодукований сіряк. — Тут: неосвічена, некультурна людина з низів.

Схимник — чернець, що прийняв схиму, тобто перейшов у найвищий сту-
пінь чернечого аскетизму в православній церкві.
Коч — вид коляски, фаетона.

Огир — жеребець.

Білиця — невисвячена черниця.

[Сичі]

«[Сичі]» — єдина байка Т. Г. Шевченка; вперше надрукована у виданні «Коб-
заря» (1867) під цією редакційною назвою. За версією літературознавця, ака-
деміка В. Г. Щурата, «у байці відображено події у Зах[ідній] Галичині в люто-
му 1846 р., коли австрійський] уряд використав антифеодальне повстання
польських] і укр[аїнських] селян-кріпаків, щоб придушити нац[іонально]-
визвольне повстання проти Австрії». (Див.: Шевченківський словник. — К.:
УРЕ, 1977. — Т. 2. — С. 19.)

«Меж скалами, неначе злодій...»

Мажі — чумацькі вози.

Файда — батіг, канчук, пуга.

«І виріс я на чужині...»

І виріс я на чужині... — На початку березня 1829 р. Т. Шевченко разом із сво-
їм поміщиком П. В. Енгельгардтом як його козачок (слуга) виїхав з України
і чотирнадцять років перебував за її межами. Лише наприкінці травня 1843 р.
він уперше приїхав у відпустку в Україну як учень Академії мистецтв.

Якось недавно довелось Мені заїхать в Україну, У те найкращеє село... —
У червні та вересні 1843 р. Т. Г. Шевченко відвідав своє рідне село Кири-
лівку.

... Добре, мамо, Що ти зарані спать лягла... — Мати поета, Катерина Яки-
мівна Шевченко (дівоче прізвище Бойко; 1783—1823), померла у сорокарічно-
му віці.

І я, заплакавши, назад Поїхав знову на чужину. — На початку лютого 1844 р.
Т. Шевченко виїхав із Кирилівки в Москву через Київ — Чернігів — Борзну.

«Ой сяду я під хатою...»

Хрещик — різновид гри, в якій одна пара гравців ловить іншу, що після го-
лосового сигналу розбігається, тікаючи від першої пари; танкова гра, під час
якої хлопці й дівчата міняються місцями.

Швачка

Швачка Микита (6л. 1728 — після 1768) — запорозький козак, який став од-
ним із ватажків Коліївщини. Його загін (200 гайдамаків) діяв на Київщині
й «уславився між ватажками особливою жорстокістю» (М. Грушевський),
що була викликана релігійно-соціальними утисками польсько-єврейських
визискувачів населення правобережних регіонів України.

Кошуля — сорочка.
В Переп'яті... — Влітку 1846 р. Т. Г. Шевченко як художник Київської ар-
хеографічної комісії брав участь в археологічних розкопках могили Переп’ят
(Перепет) Васильківського повіту Київської губернії (тепер Фастівського ра-
йону Київської області).

У Бихові, славнім місті... — Ймовірно, йдеться про містечко Вишів не-
подалік від Києва.

Левченко Федір (роки нар. і см. — невідомі) — один із активних учасни-
ків Коліївщини; разом із гайдамацьким ватажком І. Бондаренком брав участь
у визволенні від визискувачів містечка Гостомель біля Києва.

«Ой не п’ються пива-меди...»

Із Одеси преславної Завезли чуму... — У 1847—1848 рр. на півдні України, зо-
крема в Одесі, набула поширення епідемія холери, про що Т. Г. Шевченко до-
відався з листів свого приятеля А. І. Лизогуба (від 21 жовтня 1847 р. та
15 липня 1848 р.).

«У тієї Катерини...»

Козлов — татарське місто Гезлев, засноване в XV ст. за часів Кримського хан-
ства; у 1783 р. перейменовано в Євпаторію.

Бахчисарай — до 1736 р. столиця Кримського ханства; тепер райцентр
України (Автономна Республіка Крим).

«У неділеньку у святую...»

Превелебний — гідний великої поваги, пошани.

Коровга (корогва) — прикріплене до довгого держака полотнище (чи бля-
ха) із зображенням Ісуса Христа або інших святих, що його несуть під час
хресного ходу.

... З Пречистими образами... — Тут: зі святими образами (найперше —
образом Пресвятої Богородиці).

Акафіст — у православ’ї — різновид церковного гімну на честь Ісуса
Христа, Богородиці, святих.

Бунчук — булава з металевою кулею на кінці та прикрасою-китицею з кін-
ського волосся; в Україні — ознака влади гетьмана.

Лобода Григорій (? — 1596) — козацький гетьман із 1593 р. (з перервами),
один із керівників повстання проти поляків у 1594—1596 рр. під проводом
С. Наливайка. У травні 1596 р. під час облоги поляками козацького табору
на Солониці біля Лубен вів таємні переговори із коронним гетьманом
С. Жолкевським, за що був убитий козаками.

Преславного запорожця Павла Кравченка-Наливайка. — Йдеться про Се-
верина Наливайка (? — 1597), що походив із родини кравця, тому Т. Г. Шев-
ченко називає його Кравченком-Наливайком. Насправді С. Наливайка геть-
маном у Чигирині не обирали, але саму картину виборів гетьмана поет
змальовує достовірно.
«У перетику ходила...»

Перетика, перетик — лісосмуга, невеликий лісок, чагарник. На думку до-
слідника Г. Г. Аврахова, перетик — також верхнє дівоче вбрання із тонкотка-
ної тканини, вишитої білим по білому (Аврахов Г. Г. Одна з недосліджених
поезій Т. Шевченка: «У перетику ходила» 11 Дивослово. — 1998. — № 3. — С.
2-5).

Шеретувати — обдирати зерно на спеціальному пристрої (шереті), піс-
ля якого лузга відділяється від ядра зернини.

Лимар — майстер, котрий виготовляє ремінну збрую.

Кичка — повстяна прокладка під хомутом (підхомутник), щоб хомут
не муляв коневі шию.

«У неділеньку та ранесенько...»

Притика — дерев’яний кілок або залізний прут, шворінь, яким прикріпля-
ли волове ярмо до дишла.

«У Вільні, городі преславнім...

У Вільні, городі преславнім, Оце случилося недавно... — Із другої половини бе-
резня 1829 р. до лютого 1831 р. Т. Г. Шевченко як козачок пана П. В. Енгель-
гардта перебував у місті Вільно (тепер Вільнюс), де, можливо, чув розповіді
про реальну подію — кохання єврейської дівчини і юнака іншого віроспові-
дання, яке теж описали у своїх творах польський письменник Ю.-І. Крашев-
ський (у 1829—1830 рр. навчався в цьому місті, написав автобіографічний
роман «Повість без назви») та М. Ю. Лєрмонтов в «Балладе» («Куда так про-
ворно, жидовка младая...»).

Не вбгаю в віршу цього слова... — Очевидно, слова «університет». Вілен-
ський університет за участь студентів у польському повстанні 1830—1831 рр.
було закрито 1 травня 1832 р.

Тойді здоровий-прездоровий Зробили з його лазарет... — медичний фа-
культет закритого університету було реорганізовано у Медико-хірургічну
академію, яку Т. Г. Шевченко називає «лазаретом».

Бакаляр — тут: студент.

Остра брама — міська брама у Вільно з надбрамною каплицею з іконою
Богоматері, перед якою перехожі мусили знімати шапки.

Любськ — «Замок над Вілією» (примітка Т. Г. Шевченка). Можливо, йдеть-
ся про найближчий до Вільно (120 км) замок XVII ст. у селищі Любчі над Ні-
маном.

Закрет — урочище під Вільно на річці Вілії.

«Заступила чорна хмара...»

Самойлович Іван Самійлович (? — 1690) — гетьман Лівобережної України
(1672—1687); син священика, тому в народі називали його поповичем або
попенком. За промосковську політику Самойловича, яка призвела до зни-
щення Гетьманщини на Правобережжі та підпорядкування Київської ми-
трополії Московському патріархату, кошовий отаман Запорозької Січі Іван
Сірко назвав його «дурним», що набуло поширення серед народу. У 1687 р.
І. Самойловича за наказом московського уряду було заарештовано і висла-
но до Сибіру, де він помер.

Ромодан — Григорій Григорович Ромодановський (? — 1682) — росій-
ський воєначальник, який командував московськими військами під час при-
душення виступів українських автономістів Ю. Хмельниченка та П. Доро-
шенка.

Дорошенко Петро Дорофійович (1627—1698) — український державний і вій-
ськовий діяч, гетьман Правобережної України (1665—1676); послідовний бо-
рець за автономію України, допускав можливість протекторату Росії, у 1672 р.
проголосив незалежну державу під протекторатом турецького султана.

За підтримки турецького війська П. Дорошенко проголосив себе гетьма-
ном Правобережної та Лівобережної України як єдиної держави, але не зміг
втримати владу через несприйняття населенням України присутності на її
території турків і змушений був зректися гетьманства, залишити резиден-
цію в Чигирині та переїхати в село Сосницю на Чернігівщині. У 1677 р. ви-
везений до Москви, був воєводою у Вятці (1679—1682); останні роки життя
провів у селі Ярополче під Москвою, де помер і був похований.

Клейноди — знаки влади, регалії козацької старшини XVI—XVII ст., до
яких належали корогва (прапор), бунчук, булава, військова печатка та ін.
Гетьманські клейноди (булава, бунчук) вручалися гетьманові спочатку поль-
ським королем, а потім російським царем.

Задніпрянці — полки І. Самойловича.

Не пустили Дорошенка, У рясі пізнали, Закували у кайдани... — Цей епі-
зод — художній домисел поета.

Улус — стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів
у Центральній і Середній Азії та Сибіру.

Чарнецький Стефан (1599—1665) — польський державний і військовий
діяч, коронний гетьман (1665); після поразки під Жовтими Водами (1648)
проводив активну боротьбу проти козацько-селянського визвольного руху
в Україні. С. Чарнецький з поляками після смерті Б. Хмельницького спалив
Суботів і зруйнував у 1664 р. поховання українського гетьмана.

Шляхом Ромоданом. — Ромодан, Ромоданівський шлях — торговельний
шлях по Лівобережній Україні з півночі на південь (через Ромни — Лохвицю —
Лубни — Кременчук), яким чумаки возили із Криму сіль. Назву шляху істори-
ки пов’язують з іменем російського воєначальника князя Ромодановського.

...святий Ростовський... — Йдеться про українського і російського цер-
ковного діяча, письменника Данила Савича Туптала (1651—1709), котрий
з 1702 р. був митрополитом Ростовським (біля Москви); канонізований піс-
ля смерті під іменем Димитрія Ростовського.
«Не додому вночі йдучи...»

Згадай мене, брате. — Йдеться про друга Т. Г. Шевченка, якого він зустрів
на засланні, чиновника Оренбурзької прикордонної комісії Федора Матві-
йовича Лазаревського (1820—1890).

...Завтрарано Заревуть дзвіниці В Україні... — Вірш написано 24 груд-
ня 1848 р., тобто напередодні свята Різдва Христового, урочистість якого
створювали церковні передзвони.

Цидула — тут: віршований лист, послання.

1849

[Сотник]

Оглав — містечко Гоголів Остерського повіту Чернігівської губернії (тепер
село Гоголів Броварського району Київської області), де Т. Г. Шевченко бу-
вав до заслання і згадував його пізніше у повістях «Княгиня», «Близнецьі»,
«Прогулка с удовольствием и не без морали».

Бориспіль — містечко Переяславського повіту Полтавської губернії (те-
пер місто, районний центр Київської області).

Ватага — череда, стадо.

У бурсу в Київ... — Очевидно, в Києво-Могилянську академію, хоча бур-
си були і при деяких інших монастирях, наприклад при Києво-Софійському
соборі.

Уже й «Достойно» оддзвонили... — Молитва «Достойно» виконується під
час літургії після завершення таїнства євхаристії.

«Ой крикнули сірії гуси...»

М'ясниці — певний період після посту, коли за канонами православної церк-
ви дозволяється вживати м’ясну їжу, одружуватися тощо.

«Якби тобі довелося...»

Та й опрігся. — Тут у зневажливому розумінні означає настання смерті.

Взяла кварту оковити... — Йдеться про певну міру рідини, в даному ра-
зі горілки (від латин. а§иа уіїае — вода життя).

«Хіба самбму написать...»

Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря»... — Вірш написано орі-
єнтовно у січні — квітні 1849 р., а перше видання «Кобзаря» вийшло в світ
18 квітня 1840 р. (дозвіл цензури було надано 12 березня 1840 р.).

Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене. — Після арешту чле-
нів Кирило-Мефодіївського братства і їх покарання було заборонено друку-
вання, розповсюдження, а також відбулося вилучення опублікованих тво-
рів Т. Шевченка, М. Костомарова і П. Куліша.

Дулевина — міцно гартована сталь.
«Ми вкупочці колись росли...»

Вірш присвячено подрузі дитячих літ Оксані Коваленко.

Старі зараннє повмирали... — Мати Т. Г. Шевченка померла у 1823 р.,
а батько у 1825 р.; батько О. С. Коваленко помер у 1831 р.» а мати в 1832 р.

Сатурн — у римській міфології — бог землеробства, охоронець посівів
і бог часу; у грецькій міфології — Кронос (Хронос).

«Готово! Парус розпустили...»

Куга — водяна, болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим
стеблом (рогіз).

Байдара — великий човен, обшитий шкірою.

Баркас — великий багатовесловий човен.

Косарал — острів на Аральському морі, де Т. Г. Шевченко перебував
у складі Аральської описової експедиції в 1848—1849 рр.

1850

«Не молилася за мене...»

Та безталанную мою, Мою Оксаночку... — узагальнений образ дівчини-крі-
пачки, прототипом якої була подруга дитинства Оксана Коваленко.

Петрусь

Поема

І цугом в Київ повезли... — тобто в кареті, запряженій здебільшого двома чи
трьома парами коней одна за одною.

Царина — околиця села, на межі якої могла бути огорожа, рів, а при в’їзді
в село — коворот — ворота на царині, що перекривали виїзди із села.

Архістратиг — за Біблією, головний полководець, старший ангел (ар-
хангел), яким вважається св. Михаїл.

Аж у Почаєві була. Чудовная не помогла... — Йдеться про чудотворну іко-
ну Почаївської Божої Матері, що зберігалася у Почаївській лаврі.

«Мені здається, я не знаю...»

Толока — тут: місце за селом для випасу худоби.

В склепах, поваплених ката[ми]... — Очевидно, Т. Г. Шевченко запози-
чив образ із Євангелія від Матвія: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицемі-
ри, що подібні до гробів (склепів. — Ред.) побілених (поваплених. — Ред.),
які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої не-
чистоти!.. Так і ви, — назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині по-
вні лицемірства та беззаконня!» (Гл. 23, вірші 27, 28).

Де ж ти? Великомучениче святий? — Йдеться про одного з найулюблені-
ших поетів Т. Г. Шевченка, Михайла Юрійовича Лєрмонтова (1814—1841),
твори якого він одержав на той час від М. М. Лазаревського.
І ми, читая, оживаєм, І чуєм Бога в небесах. — Ремінісценція з вірша М. Ю. Лєр-
монтова «Когда волнуется желтеющая нива» (рядок «И в небесах я вижу Бога»).

«Якби ви знали, паничі...»

Брати на панщину ходили, Поки лоби їм поголили! А сестри! сестри!... У на-
ймах, сестри, й умрете! — Брати Т. Г. Шевченка Микита і Йосип не служи-
ли в царській армії, тобто їх не стригли (не голили лобів), а сестри, Катери-
на, Ярина і Марія, не були наймичками. Тут поет узагальнює явища, типові
для кріпацьких родин.

«Буває, в неволі іноді згадаю...»

... третій Сигизмонд... — Сигізмунд (Жигимонт) III Ваза (1566—1632), поль-
ський король, який під фанатичним впливом єзуїтів здійснював жорстокі
утиски православних українців та білорусів.

Чура (джура) — зброєносець (слуга) у козацької старшини чи заможних
козаків.

1857

Москалева криниця

Це друга редакція поеми, роботу над якою розпочато не раніше 7 квітня
1857 р., коли Т. Г. Шевченко одержав листа від Я. Кухаренка, і завершено
16 травня 1857 р., коли твір переписано до «Більшої книжки».

7 мая 1857 року. — Очевидно, тут мала 6 стояти інша дата — 7 квітня
1857 р., оскільки саме цього дня Т. Г. Шевченко одержав листи від М. М. Лаза-
ревського (із повідомленням про близьку волю), Я. Г. Кухаренка і А. М. Мар-
кевича (із грошовими внесками 25 і 16 карбованців відповідно).

І Очаков брали... — Штурм турецької фортеці Очаків було здійснено
6 грудня 1788 р.

Бо тут Сибір була колись. — Йдеться про місце каторги і заслання взагалі.

Неофіти
Поема

Неофіт — тут: новий прихильник християнства, що набувало поширення
у Стародавньому Римі в І ст. нової ери і зазнавало великих гонінь.

Сія глаголеть Господь... — епіграф із біблійної Книги пророка Ісаії: «Так
говорить Господь: Бережіть правосуддя й чиніть справедливість, незабаром
бо прийде спасіння Моє, і з’явиться правда Моя» (Гл. 5, вірш 1).

М. С. Щепкіну. На память 24 декабря 1857. — Поему присвячено відомо-
му російському актору Михайлу Семеновичу Щепкіну (1788—1863), який на
запрошення Т. Г. Шевченка приїхав до нього в Нижній Новгород, про що є та-
кий запис у щоденнику: «Праздникам праздник и торжество єсть из торжеств!
В три часа ночи приехал Михайло Семенович Щепкин» (24 грудня 1857 р.).

Грації— у римській міфології — покровительки жіночої краси і вишуканості.
Лета — у грецькій міфології — річка у підземному царстві мертвих, випив-
ши води з якої, душі забувають про своє земне життя. У Т. Г. Шевченка тради-
ційному трактуванню Лети як символу забуття надається протилежне значен-
ня — його поетичне слово («дума скорбная моя») не підвладне забуттю.

Назорей — проповідник — аскет у Стародавній Іудеї, зовнішньою озна-
кою якого була відмова від стрижки волосся; назореї були попередниками
християнства; оскільки Ісус Христос провів своє дитинство в Назареті, то,
на думку деяких дослідників, його прізвиськом також стало ім’я Назорей.

Голгофа — пагорб поблизу Єрусалима, де відбувалися страти і де було
розіп’ято Ісуса Христа.

Декій (Децій) Гай (200—251) — римський імператор (249—251).

Гіменей — у грецькій та римській міфології — бог шлюбу.

Гінекей — жіноча частина дому.

Пенати — у давньоримській міфології — боги-охоронці дому, захисни-
ки родини; у переносному значенні — рідний дім.

Капітолій — храм верховного царя богів і людей Юпітера, споруджений
на одному із семи пагорбів у Стародавньому Римі, де відбувалися народні
збори, засідання сенату.

Синкліт — збори вищих сановників, жерців, які відбувалися у храмі Юпітера.

Алкід — найпопулярніший герой грецької та римської міфології — Геракл
(Геркулес), син Зевса і Алкмени.

Гетера — освічена незаміжня жінка, що вела вільний, незалежний спо-
сіб життя; у переносному значенні — легковажна жінка, повія.

Венера — у давньоримській міфології — богиня кохання та жіночої вроди.

Тойді вже сходила зоря Над Віфліємом. — Йдеться про передвіщення на-
родження Ісуса Христа у Віфліємі.

Фарисеї — послідовники релігійно-політичної течії, що існувала в Іудеї
з середини II ст. до н. е. до 70-х років І ст. н. е. Фарисеї багато уваги приділя-
ли зовнішнім проявам релігійності. У переносному значенні вживається на
означення проявів лицемірства, показного благочестя.

Іудея — в 6—395 рр. провінція Римської імперії в Південній Палестині.

... козлоногий пяний дід... — У давньогрецькій та римській міфології —
Пан, Фавн — бог лісів, покровитель пастухів, мисливців, рибалок, бджоля-
рів, якого зображували напівлюдиною, напівцапом, що грав на дуді (сопіл-
ці) і, коли порушували його відпочинок, дуже гнівався, наганяючи на людей
панічний (від слова «пан») жах.

Над самим Аппіевим шляхом... — шлях між Римом і містом Капуя.

Пріап — у давньогрецькій міфології — бог садів, полів і творчих сил при-
роди, покровитель чуттєвих насолод.

...Іде святий Петро Та, йдучи в Рим благовістити... — Йдеться про апос-
тола Петра, одного із дванадцяти учнів Ісуса Христа, який вважається за-
сновником церкви і першим римським єпископом. Апостола Петра розіп’яли
на хресті вниз головою.
Оргія — культовий обряд на честь богів вина (Діоніса), веселощів (Вак-
ха), любощів (Пріапа); у переносному значенні — розгульний бенкет.

Кіприда — у давньогрецькій міфології одне з імен Афродіти (Венери) — бо-
гині вроди й кохання, яка народилася з морської піни біля берегів острова Кіпр.

Сіракузи — давньогрецьке місто на острові Сицилія.

Скіфія — держава в Північному Причорномор’ї у VII ст. до н. е. — III ст. н. е.,
далека околиця Римської держави, що була місцем вигнання, як Сибір у цар-
ській Росії.

В британських, галльських легіонах Не муштровались! — Т. Г. Шевченко
натякає на те, що царський уряд багатьох інакомислячих людей, в тому чис-
лі і його, як покарання відправляв на військову службу.

Нероне лютий! Божий суд, Правдивий, наглий, серед шляху Тебе осу-
дить. — Т. Г. Шевченко натякає на раптову смерть царя Миколи І як пока-
рання за його численні розправи над інакомислячими людьми, починаючи
з декабристів.

Преторіани — вищі урядові особи, наділені судовою і адміністративною
владою.

Ліктори — почесні охоронці вищих урядовців у Стародавньому Римі.

Юпітер — у давньоримській міфології — бог неба, світла, грому й дощу.

Нотабене (від лат. Ьїоіа Непе — «зазнач добре») — помітка, позначка
в книзі, рукописі, документі біля слів, на які слід звернути увагу; в перенос-
ному значенні щось другорядне поруч із головним.

Псалом новий Господеві... — Т. Г. Шевченко використовує власний пере-
спів 149-го псалма із циклу «Давидові псалми».

Тьма — у давньоруському рахунку — десять тисяч осіб.

Зевес (Зевс) — верховне божество, батько богів і людей; у римській міфо-
логії — Юпітер.

Сціпіони — у Стародавньому Римі — рід патриціїв у III—II ст. до н. е.,
з якого вийшли відомі полководці та державні діячі. У творі Т. Г. Шевчен-
ка — анахронізм.

Лідійський золотий пісок... — Очевидно, йдеться про золотоносний пі-
сок, що добували в Лідії, малоазіатській провінції Римської імперії.

А сіракузьких назореїв Ще не було у Колізеї. — Очевидно, йдеться про гру-
пу (секту) перших християн, здебільшого проповідників-аскетів.

Терми — громадські лазні у Стародавньому Римі з приміщеннями для
гімнастики, бесід, бенкетів тощо.

Альбано — місто неподалік від Рима на березі озера Альбано.

Адам — перша людина, створений Богом батько роду людського.

Морок — міфологічний господар підземного царства.

Юродивий

Про задум написати поему «Сатрап і Дервіш», героєм якої мав стати Д. Г. Бі-
біков, свідчить запис Т. Г. Шевченка у щоденнику від 19 липня 1857 р.:
«Я сльїшал здесь уже, что он из Києва переведен бнл в Вологду гражданским
губернатором и что в Вологде какой-то подчиненньїй ему чиновник публич-
но в церкви во время обедни дал ему пощечину. И после зтой истинно тор-
жественной сцени неизвестно куда скрился так громогласно уличенньїй взя-
точник». Поему Т. Г. Шевченко не написав, а даний твір, можливо, є лише
вступом до неї.

Во дні фельдфебеля-царя... — Йдеться про Миколу І.

Капрал Гаврилович Безрукий... — Дмитро Гаврилович Бібіков (1792—
1870) — київський військовий, волинський і подільський генерал-губерна-
тор (1837—1852), який на війні 1812 р. втратив руку; брав участь у розгромі
Кирило-Мефодіївського братства.

Та унтер п'яний Долгорукий... — Микола Андрійович Долгоруков (1792—
1847) — чернігівський, полтавський і харківський генерал-губернатор (1839—
1847), князь; проводив жорстоку політику царизму в Україні.

З своїм єфрейтором малим... — Т. Г. Шевченко має на увазі правителя кан-
целярії київського, волинського і подільського генерал-губернатора Миколу
Еварестовича Писарева (1806—1884), названого в щоденнику «гениальньїм
взяточником» (запис від 19 липня 1857 р.). Насправді ж саме він як цивільний
губернатор Петрозаводська дістав прилюдний ляпас від чиновника Матвєє-
ва, що в цьому творі приписано Д. Г. Бібікову.

Вашингтон Джордж (1732—1799) — головнокомандувач американської
армії у війні за незалежність, перший президент США, голова Конвенту
з розробки Конституції США (1787).

Поляни» дулеби, древляни — слов’янські племена Давньої Русі, які відпо-
відно жили на території сучасної Київщини, Волині та на берегах річок
Прип’ять і Тетерев.

Профос — у царській армії кат, наглядач на гауптвахті.

...оригінал, Що в морду затопив капрала... — Йдеться про чиновника
М. Матвєєва, який публічно дав ляпаса керівникові генерал-губернаторської
канцелярії хабарникові М: Е. Писареву, за що був покараний каторгою. У по-
емі цей епізод пов’язується із особою генерал-губернатора Д. Г. Бібікова.

Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи... — Йдеться
про повернення Т. Г. Шевченка із заслання до столиці самодержавної імпе-
рії Петербурга.

1858

Муза

Феб — одне з імен Аполлона; за давньогрецькою і давньоримською міфоло-
гією — бог Сонця, мудрості, покровитель мистецтв.

Слава

У Версалі над злодієм Набор розпустила? — Йдеться про резиденцію фран-
цузьких королів (Версаль — передмістя Парижа), де на той час перебував
імператор Наполеон III (1852—1870), який, ліквідувавши республіканську
форму правління, узурпував владу і незаслужено «купався в променях»
фальшивої слави.

А надто з тим Миколою У Севастополі... — Т. Г. Шевченко натякає
на невдачі царських військ під Севастополем під час Кримської війни
1853—1856 рр.

Відьма

Поема

Поема має три редакції: першу, під назвою «Осика», було завершено у Сед-
неві 7 березня 1847 р., яку ґрунтовно перероблено на засланні у другій по-
ловині 1847 р. і переписано до «Малої книжки» під назвою «Відьма».

Повертаючись із заслання, під час перебування у Нижньому Новгороді
Т. Г. Шевченко 4—6 березня 1858 р. остаточно переробив поему і переписав
її до «Більшої книжки», тобто створив нову редакцію, що й подається як дру-
га у цьому виданні.

Луципер, Люцифер — за вченням християнства та ряду інших релігій —
глава злих духів, призвідник усього зла на землі, людського гріха, володар
пекла.

Стрига — обстрижена дівчина-покритка.

І на Волинь, і на Украйну. — Тут назва «Україна» вживається як означен-
ня території півдня Київщини з Черкащиною.

«Лічу в неволі дні і ночі...»

Скрижаль — кам’яна плита зі священним текстом; тут вжито поетом у зна-
ченні особистого духовного життя.

Сон («На панщині пшеницю жала...»)

Марко Вовчок (Маркович, дівоче прізвище — Вілінська Марія Олександрів-
на; 1833—1907) — українська та російська письменниця і перекладачка.

«Я не нездужаю, нівроку...»

Любить царя свого п'яного... — Йдеться про російського імператора Олек-
сандра II (1855—1881).

Та візантійство прославлять... — Мається на увазі російська православ-
на церква, яка здійснювала богослужіння за візантійським обрядом.

1859

Марку Вовчку

Вірш написано на спомин про зустріч із Марком Вовчком, що відбулася
24 січня 1859 р. (познайомилися напередодні, 23 січня).

...Моя ти доне! — Т. Г. Шевченко тричі називає Марка Вовчка «донею»:
в дарчому написі на автографі поеми «Неофіти», у своєму листі від 25 трав-
ня 1859 р. та в дарчому написі на «Кобзарі» 1860 р.: «Моїй єдиній доні Ма-
русі Маркович і рідний і хрещений батько Тарас Шевченко».

Ісаія. Глава 35
(подражаніє)

Ісаія — перший з великих пророків Старого Завіту (друга половина VIII ст.
до н. е.), який викривав нечестиву поведінку правлячих кіл Ізраїлю (жадіб-
ність, грошолюбство, визискування бідних тощо), погрожував їм судом і Бо-
жою карою.

Іордан (Йордан) — річка, що витікає з гір Лівану і впадає у Мертве
море.

Карміл (Кармель) — гора в Палестині, вкрита пишною рослинністю, вва-
жається символом краси.

Ліван — гірське пасмо в Палестині, вершини якого вкриті вічними сні-
гами; назва стала уособленням слави і величі Іудейського царства.

Омофор — частина вбрання сановної духовної особи (єпископа, архіє-
рея), що накидається на плечі; тут: покров.

N. N. («Така, як ти, колись лілея...»)

За свідченням молодшого товариша Т. Г. Шевченка художника Г. М. Честа-
хівського, вірш присвячено вродливій дівчині, дочці священика з Поділля,
Крупицькій, яку поет зустрів на вечорі в Медико-хірургічній академії в Пе-
тербурзі у квітні 1859 р.

Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла... — Йдеться про Діву Ма-
рію, майбутню Матір Ісуса Христа.

Якби то й ти, Дністровий цвіте... Ні, ні! Крий Боже! Розіпнуть. В Сибір
в кайданах поведуть. — Назва річки Дністер свідчить про походження Кру-
пицької з Поділля, а згадки про розп’яття та можливість потрапити «в Си-
бір в кайданах» — пряма вказівка на жорстокі розправи самодержавства
за проголошене «святеє слово над землею».

Невольник

Поема

Цей твір — окрема редакція поеми «Сліпий», завершеної 16 жовтня 1845 р.
і включеної до рукописної збірки «Три літа». В період між 5 лютого і 28 квіт-
ня 1859 р. Т. Г. Шевченко створив нову редакцію, яку вмістив до рукопис-
ної збірки, що готувалася до друку, «Поезія Т. Шевченка. Том первий».
До останнього прижиттєвого видання «Кобзаря» (1860) поема не уві-
йшла, оскільки цензура дозволила друкувати лише опубліковані раніше
твори.

Яку того Нуми Тая німфа Егерія... — Нума Помлілій — цар Стародав-
нього Риму (715—672 рр. до н. е.). Йому приписувалися реформи, натхнен-
ницею яких була німфа Егерія.
«Мій Боже милий, знову лихо!..»

Вірш написано у зв’язку з початком австро-італо-французької війни (кві-
тень 1859 р.).

Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. — Т. Г. Шевченко
натякає на підготовку до проведення реформи по скасуванню кріпосного
права.

«Ой по горі роман цвіте...»

Черненко Федір Іванович (1818—1876) — військовий інженер-архітектор,
земляк і приятель Т. Г. Шевченка із 40-х років. В останні роки життя вони
часто зустрічалися (майже щонеділі) у квартирі Черненка, де збиралася пе-
тербурзька українська громада.

Сестрі

Вірш присвячено рідній молодшій сестрі Ярині Григорівні Бойко (1816—
1865), написаний невдовзі після зустрічі з нею в Кирилівці 27 червня
1859 р.; сестра на той час, як і брати Микита та Йосип, перебувала в крі-
пацтві.

«Колись, дурною головою...»

Щодень пілати розпинають... — Йдеться про послідовників римського про-
куратора (26—36) Іудеї Понтія Пілата (помер близько 37), який затвердив
смертний вирок засудженого до розп’яття Ісуса Христа.

«Якби-то ти, Богдане п’яний...»

Богдан — Хмельницький Богдан (Зиновій) Михайлович (6л. 1595—1657).

Та на замчище поди[ви]всь! — Йдеться про стародавню частину Перея-
слава, де на місці дитинця, що існував ще в княжі часи, було збудовано
замок князя Острозького, зруйнований козаками Б. Хмельницького
у 1648 р.

«Во Іудеї во дні они...»

Іудея — Іудейське царство, яким із 40 р. до н. е. почала правити залежна від
Риму династія Іродів.

Ірод І Великий (6л. 73—4 до н. е.) — цар Іудеї. З його іменем пов’язують
винищення немовлят у Віфліємі з метою вбивства і новонародженого Ісуса
Христа (Євангеліє від Матвія. Гл. 2, вірші 13—18).

Сіон — гора в південно-західній частині Єрусалима. На ній була побудо-
вана хананейська фортеця, яку після її здобуття (у X ст. до н. е.) ізраїльський
цар Давид перетворив на свою резиденцію.

Півдинарія — половина грошової одиниці в Римській імперії.

Зіновать, кукіль і будяк... — бур’яни.
Кляте плем’я Давидове у нас зійшло! — Ісус Христос вважається прямим
нащадком («істинний цар Іудеї») іудейського царя Давида (X ст. до н. е.), ко-
трий теж походив із Віфлієма.

Марія

Поема

Радуйся, Тьі бо обновила... — епіграф до поеми взято із Благовіщенського
акафіста Пресвятій Богородиці: «Радуйся, бо Ти оживила (обновила) у сквер-
ні зачатих!» (Переклад Івана Огієнка.)

Ікос — богослужбова пісня, що входить до акафіста.

Все упованіє моє На Тебе, Мати, возлагаю. — Авторське переосмислення
великопісної молитви до Богородиці «Все упование моє возлагаю на Тя, Ма-
ти Божия».

У Йосипа, у тесляра Чи Бондаря того святого... — Йдеться про Йосипа
(за походженням із роду царя Давида), який був заручений із Марією.

Бурнус — плащ із цупкої вовняної тканини.

Тиверіада — гірське озеро в Північній Палестині.

Фавор — гора в Палестині.

Божа благодать На ветхую Єлизавету Учора рано пролилась... — Йдеть-
ся про провіщення ангелом народження дитини у літнього подружжя Єли-
завети та її чоловіка священика Захарії, що справдилося всупереч невірі
останнього — у старих батьків народився син Іоанн, який став згодом най-
ближчим сподвижником Христа, відомим як Іоанн Предтеча, або Іоанн Хрес-
титель.

Равві — шанобливе звертання до вчителя.

Месія — від староєврейського «помазаник», що в грецькому перекладі
означає «христос».

Кабиця — відкрита піч для приготування їжі.

Семіон протопресвітер — священик, який не повірив у те, що Месія наро-
диться від Непорочної Діви, за що ангел передрік йому жити до того часу, до-
ки не побачить Месію. Коли на 40-й день після народження Ісуса Йосип і Ма-
рія принесли його до храму, Симеон узяв дитя на руки, поблагословив батьків
і дитину, чим позбавив себе обтяжливого земного існування.

Авраам — біблійний патріарх, родоначальник євреїв і арабів (XX ст. до
н. е.), якого шанують у християнстві, іудаїзмі та ісламі (під іменем Ібрахім).

Мойсей — біблійний пророк і письменник, засновник іудаїзму (XVI — поч.
XV ст. до н. е.), якому приписують врятування євреїв із єгипетського полону.

Єсеї(есени) — секта в Іудеї (II ст. до н. е. — І ст. н. е.); єсеї утворювали ре-
лігійні чоловічі громади, в яких не було приватної власності, фізична праця
вважалася обов’язковою, засуджували рабство, вірили в безсмертя душі
і прихід Месії.

Над самим Віфліємом, боком, Мітла огненная зійшла. — За євангельськи-
ми оповідями, народження Христа ознаменувала комета, що з’явилася над
містом Віфліємом.
Еммануїл — ім’я, запозичене зі Старого Завіту, що означає «з нами Бог».

...Пророчество Ієремія, Ісаіязбулось! — Йдеться про пророків Ієремію та
Ісаію, що передрікали народження Непорочною Дівою Сина, якого назвуть
Еммануїлом, Спасителя.

Іісус — переклад грецькою мовою єврейського слова «Ієшуа (Ієгошуа)»,
що означає «допомога Єгови — Спаситель».

Осанна! — молитовний вигук, що дослівно означає: «Врятуй!»

На шлях мемфіський... — тобто на дорогу до Єгипту (походить від єги-
петського міста Мемфіс).

Копти — назва єгиптян-християн, нащадків давніх єгиптян.

Той хрестик-шибеничку. — Т-подібний хрест у стародавніх євреїв — сим-
вол очікуваного Месії, а в Давньому Римі — шибениця, знаряддя ганебної
страти злочинців.

Єлеон — гора на схід від Єрусалима.

Вісон — тонка коштовна тканина у вбранні царів, жерців.

Хітон — нижній одяг у стародавніх євреїв.

...А Івана Її зарізали в тюрмі. — За євангельським переказом (Єванге-
лія від Марка. Гл. 6, вірші 14—29), Іоанн Хреститель викривав зв’язки ца-
ря Ірода Антипи із братовою дружиною Іродіадою, за що остання добила-
ся через дочку свою Саломею обезглавлення провісника приходу Ісуса
Христа.

Подражаніє Едуарду Сові

Едуард Сова — польський поет Едвард-Вітольд Желіговський (псевдонім
«Антоній Сова»; 1816—1864); за участь у національно-визвольному русі
в Литві був висланий із Вільно спочатку до Дерпта, а потім до Петрозавод-
ська, Оренбурзького краю, де через Броніслава Залеського заочно познайо-
мився із Т. Г. Шевченком, який перекладав його вірші (не збереглися).

Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19

Ієзекіїль — третій з великих біблійних пророків, автор однієї з книг Старо-
го Завіту, написаної під час Вавилонського полону (кінець VI ст. до н. е.),
в якому він теж перебував.

Осія. Глава XIV
Подражаніє

Осія — біблійний пророк (VIII ст. до н. е.), який звинувачував правлячу вер-
хівку Ізраїльського царства у жадобі до збагачення через визиск землеробів;
передбачав близький крах Ізраїльської держави через наявність внутрішніх
суперечностей та зовнішніх ворогів. Найголовнішою причиною невідворот-
ної Божої кари вважав недостойність державних правителів.

...За Богдана, Та скаженого Петра... — Йдеться про гетьмана Б. Хмель-
ницького та російського імператора Петра І.
1860

«Колись-то ще, во время оно...»

Нума Помлілій — цар Стародавнього Риму (715—672 рр. до н. е.), який уславив-
ся реформаторською діяльністю (в календарній, правовій сфері, упорядкування
релігійних культів). Удаючись до історичних аналогій, Т. Г. Шевченко езопівською
мовою подає характеристику російського царя-реформатора Олександра II.

Дівча заквітчанеє спить... — Йдеться про весталок — жриць богині до-
машнього вогнища Вести, якими обирались дівчатка з аристократичних ро-
дин віком від 6 до 10 років. Весталки берегли цнотливість, підтримували до-
машнє вогнище і перебували на службі до ЗО років.

Дріади — у грецькій міфології німфи — покровительки дерев, лісові ру-
салки.

Егерія — дружина, порадниця і натхненниця реформаторської діяльнос-
ті царя Нуми Помпілія, що після смерті чоловіка від безперервного плачу
була перетворена богами на струмок.

Ретязь — ланцюг, кайдани.

[Переспіви зі «Слова о полку Ігоревім»]

Плач Ярославни

Т. Г. Шевченко ще на засланні мав намір перекласти «Слово о полку Ігоре-
вім» українською мовою, але через відсутність тексту твору не зміг здійсни-
ти свій задум. Улітку 1860 р. поет переклав, а точніше — зробив переспіви
двох уривків цієї пам’ятки давньоруської літератури.

Ярославна — Єфросинія Ярославна, дружина новгород-сіверського князя
Ігоря (1151—1201), дочка галицького князя Ярослава Осмомисла (? — 1187).

Путивль — стародавнє укріплене місто над річкою Сеймом, де був двір
батька князя Ігоря — Святослава Ольговича.

Зегзиця (зигзиця) — зозуля.

Каяла — річка, на березі якої військо князя Ігоря зазнало поразки у 1185 р.
Пізніша назва річки не встановлена. Існують припущення, що це могла бу-
ти річка Кальміус, яка впадає в Азовське море, або Калка (Калець) — при-
тока Кальміусу. Деякі дослідники вважають, що Каяла — це символічна на-
зва, вигадана автором «Слова о полку Ігоревім», бо над тією річкою нібито
каявся після поразки князь Ігор.

Носив єси на байда[ка]х На половчан, на Кобяка Дружину тую Свято-
славлю!.. — У1184 р. київський князь Святослав з іншими князями здійснив пе-
реможний похід на половців, узяв у полон хана Кобяка і привіз його до Києва.

«В Путивлі-граді вранці-рано...»

Бебряний — бобровий.

Хиновські стріли... — ворожі стріли.
«З передсвіта до вечора...»

Летить стріла каленая... — тобто стріла із гартованим на вогні наконеч-
ником.

Тому буй-туру Всеволоду. — Йдеться про князя трубчевського і курсько-
го Всеволода Святославича (? — 1196), брата князя Ігоря, названого за смі-
ливість і військову доблесть «буй-туром».

«Умре муж велій в власяниці...»

...муж велій в власяниці. — Йдеться про смерть митрополита петербурзько-
го і новгородського Григорія (Георгія Петровича Постникова, помер 17 черв-
ня 1860 р.), великого аскета і ретрограда-реакціонера, що прославився сво-
їми випадами проти освіти, науки, преси; власяниця — сорочка із грубої
вовни чи волосся, яку аскети носили на голому тілі на знак приборкання
тілесних бажань.

Аскоченський Віктор Іпатійович (1813—1879) — професор Київської ду-
ховної академії, а згодом — російський письменник, журналіст, історик, ре-
дактор реакційного журналу «Домашняя беседа» (1858—1877), який після
смерті Т. Г. Шевченка припустився на сторінках цього видання грубих випа-
дів проти пам’яті Кобзаря.

... восплач Воутріє на тяжкий глас. — В. І. Аскоченський друкував у жур-
налі «Домашняя беседа» у власному перекладі надгробні пісні Іоанна Дамас-
кіна, що викликало іронію у творі Т. Г. Шевченка.

Хомяков Олексій Степанович (1804—1860) — російський поет і публі-
цист, один з ідеологів реакційного за суттю слов’янофільства.

О юпкоборцеві восплач. — Йдеться про митрополита Григорія, якого Гер-
цен назвав «юбкоборцем» за його виступ проти вміщеного у журналі «Сьін
отечества» малюнка жіночого плаття із візерунками у вигляді хрестиків.

«Русская беседа» — журнал російських слов’янофілів.

«Над Дніпровою сагою...»

Сага — річкова затока.

«Росли укупочці, зросли...»

Сугуба — подвійна, двоїста, тобто взаємна.

«Світе ясний! Світе тихий!»

Явленними піч топити... — Йдеться про чудодійні ікони, які не створені
богомазами, а нібито «явилися» самі.

Ликері

Ликера — Ликера Іванівна Полусмакова (1840—1917), наречена Т. Г. Шев-
ченка, з якою він мав намір одружитися.
На пам'ять 5 августа 1860 г. — 5 серпня 1860 р. Т. Г. Шевченко мав намір
зі своєю нареченою Ликерою Полусмаковою поїхати із Стрєльні в Петербург
зробити покупки, але господарі не відпустили її, як своєї наймички, моти-
вуючи тим, що вона ще невінчана. Це дуже обурило поета.

І візантійський Саваоф... — Мається на увазі прийняте Руссю із Візантії
християнство, першою особою в якому є Бог-Отець — Саваоф (від давньо-
єврейського — бог воїнства).

«Барвінок цвів і зеленів...»

Макаров Микола Якович (1828—1892) — петербурзький чиновник і журна-
ліст, у сестри якого (В. Я. Карташевської) служила наймичкою Л. І. Полусма-
кова. М. Я. Макаров радив Т. Г. Шевченкові не поспішати з одруженням.

«І Архімед, і Га лілей...»

Архімед (6л. 287—212 до н. е.) — давньогрецький математик, механік, вина-
хідник.

Галілео Галілей (1564—1642) — видатний італійський астроном і фізик.

Л. («Поставлю хату і кімнату...»)

Я. — Ликера Іванівна Полусмакова, з якою хотів одружитися Т. Г. Шевченко.

Саул

Саул (кінець XI ст. до н. е.) — перший цар Ізраїльсько-Іудейської держави,
яка виникла в Палестині наприкінці XI ст. до н. е.

Бонзи — буддійські ченці в Японії.

Пагоди — буддійські храми в Китаї, Японії та інших країнах Сходу.

Кумирня — божниця, місце для поклоніння язичницьким ідолам чи обо-
жнюваним предметам.

Самуїл — пророк, від якого ізраїльтяни вимагали заміни теократичної
влади на монархічну.

Благоволенье оддає Своїм всеподданійшим голим... — Т. Г. Шевченко паро-
діює офіційну термінологію, поширену в царській Росії в середині XIX ст.

Порфіра — довга мантія пурпурового кольору, що одягається монархом
в урочистих випадках; символ влади монарха.

Волоки — мотузки, якими зав’язують постоли.

Про батькове осля питає. — Під час затьмарення розуму Саул згадує, як
він, ще будучи пастухом, шукав ослиць, що відбилися від гурту, й дізнався
від пророка Самуїла про Божу волю зробити його царем.

Веніамінові внучата... — єврейське плем’я з нащадків Веніаміна, наймо-
лодшого сина патріарха Якова, з якого походив Саул.

Якогось чабана Давида. — Йдеться про юнака Давида — майбутнього ца-
ря, якого Саул наблизив до себе за перемогу в двобої з Голіафом і дозволив
одружитися на своїй дочці.
«Хоча лежачого й не б’ють...»

У вірші йдеться про імператрицю Олександру Федорівну, вдову царя Мико-
ли І і матір Олександра II, висміяну Т. Г. Шевченком у поемі «Сон».

«О люди! Люди небораки!»

Женуть до матері байстрят... — Труну з тілом імператриці Олексан-
дри Федорівни було встановлено на сім днів для прощання з покійною
в Петропавлівському соборі, куди приводили вихованок дитячих при-
тулків.

«Якось-то йдучи уночі...»

Оцих осквернених палат! — Йдеться про палаци на Двірцевій набережній
у Петербурзі.

Коло апостольської брами. — Йдеться про Невські ворота Петропавлів-
ської фортеці, розташованої на протилежному березі Неви.

«Бували войни й військовії свари...»

Ґалаґани — багаті українські поміщики-землевласники XVIII — поч.
XX ст.

Киселі — українські магнати XVI — XVII ст.

Кочубеї — українські поміщики-землевласники XVII — XIX ст.

Нагаї (ногаї) — ногайські татари. Тут, очевидно, натяк на татарське по-
ходження Кочубеїв (Кучукбеїв).

Н. Т. («Великомученице кумо!»)

Н. Т. — Надія Василівна Тарновська (? — 1891) — сестра українського помі-
щика і громадського діяча Василя Васильовича Тарновського (старшого),
власниця маєтку Качанівка на Чернігівщині; кума Т. Г. Шевченка.

«Кума моя і я...»

Кума моя... — Надія Василівна Тарновська.

Петрополіс — Петербург (місто Петра).

...Ходімо, куме, в піраміду... — Йдеться про Петропавлівський собор,
в якому були поховання російських монархів.

1861

«Чи не покинуть нам, небого...»

Ходімо... на ралець... — тобто піти з подарунком.

Харон — за давньогрецькою міфологією, перевізник душ померлих через
підземну річку з отруйними водами Стікс.

Флегетон, Стікс — за давньогрецькою міфологією, річки в підземному
царстві, де оселялися душі померлих.
ЩОДЕННИК

«Щоденник» («Журнал») — унікальні сторінки автожиттєпису Тараса Шев-
ченка за період із 12 червня 1857 по 13 липня 1858 р. Напередодні свого звіль-
нення із заслання ще в Новопетровському укріпленні він відчув потребу
у фіксації своїх думок і почуттів, а також того, що хвилювало його і хвилю-
ватиме впродовж наступних місяців. Це був повторний задум ведення що-
денника, який, на щастя, зберігся, можливо, навіть і тому, що Шевченко по-
дарував його одному із найближчих своїх друзів у Петербурзі Михайлові
Матвійовичу Лазаревському, підстаршому із шести братів Лазаревських,
у якого він жив майже три місяці до переселення в надану йому в Академії
мистецтв майстерню. У нього ж зберігалися «Мала книжка» («захалявна»),
«Більша книжка», автографи та авторизовані списки всіх дев’яти російських
повістей, примірники «Кобзаря» (1860) і «Чигиринський Кобзар і Гайдама-
ки» (1844) із власноручними авторськими виправленнями та інші архівні
матеріали поета.

Про долю першого щоденника Шевченка відомо із його листа з Орської
фортеці від 25—29 лютого 1848 р. до княжни В. М. Рєпніної: «Со дня прибьітия
моего в к[репость] О[рскую] я пишу дневник свой, сегодня развернул тетрадь
и думал сообщить вам хоть одну страницу, — и что же! так однообразно-груст-
но, что я сам испугался — и сжег мой дневник на догорающей свече. Я дурно
сделал, мне после жаль бьіло моего дневника, как матери своего дитяти, хотя
и урода» (Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. К.: Наук, думка, 2003.
Том 6. С. 42). Можливо, цей необачний вчинок і спонукав Шевченка до пода-
рування другого щоденника М. М. Лазаревському, знаючи, напевно, що ко-
лись його буде опубліковано.

Автограф «Щоденника» в саморобному альбомі із дев’яти зошитів збро-
шуровано й оправлено в коричневий сап’ян із витисненими на лицевому бо-
ці оправи золотом словами: «Дневник Шевченка с 12 июня 1857 до 13 июля
1858 года», а внизу посередині — «12 июля 1858 года». На звороті останньо-
го, 104-го аркуша, напис рукою М. М. Лазаревського: «Зтот дневник пода-
рен Т. Г. Шевченком 12 июля 1858 года в день именин Лазаревского». Унизу,
на корінці обкладинки, ініціали М. Л., як і на зброшурованій і оправленій
«Малій книжці» («захалявній»), тобто Михайло Лазаревський.

Уперше «Щоденник» готував до друку великий прихильник Шевченка
Лев Жемчужников, але публікація в журналі «Основа» (1861, № 5—12; 1862,
№ 1—8) мала багато скорочень, пов’язаних із цензурними умовами.

Наступні видання щоденника виходили в перекладі українською мовою
у Львові, тобто за кордоном Російської імперії: «Записки, або Журнал Тара-
са Григоровича Грушівського-Шевченка» (Журн.: Правда. 1893. Т. 18—19.
Вип. 54—58; 1894. Т. 20—23. Вип. 59—68); «Записки, або Журнал Тараса Гри-
горовича Грушівського-Шевченка» (В кн.: Шевченко Т. Кобзар. Ч. 3. Львів,
1895); 3 «Щоденника» (В кн.: Шевченко Т. Твори. Т. 2. Львів, 1907). Частину
скорочень було поновлено, але з’явилися нові купюри — деякі редакції зні-
мали так звані антирелігійні висловлювання Шевченка. Із петербурзького
видання «Щоденника», випущеного у світ завдяки В. Яковенку, з огляду на
цензуру теж було вилучено деякі фрагменти тексту (В кн.: Шевченко Т. Тво-
ри в двох томах І Видання В. Яковенка. Том другий. СПб., 1911.). Найповні-
шу публікацію тексту було підготовлено одним із найсумлінніших шевчен-
кознавців-текстологів І. Айзенштоком і видано у Харкові 1925 р. Відтоді
«Щоденник» перевидавався неодноразово, але науково вивірений текст
з’явився лише в академічному виданні творів Шевченка в десяти томах (Т. 5.
К., 1951). У 1972 р. «Щоденник» видано фототипічним способом.

Текст даної публікації подається за останнім «Повним зібранням творів
у дванадцяти томах» (Т. 5. Щоденник [...]. К., 2003. С. 11—187), звіреним
з оригіналом, що зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Ін-
ституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Фонд № 1. Од. зб. № 104).
Авторські пропуски літер, слів і чисел у тексті поновлюються у квадратних
дужках, але помилки у написанні ініціалів і прізвищ залишаються; правиль-
но вони подаються у примітках до тексту.

1857

12	червня

Маркітант — особа, що торгувала харчами, напоями та дрібними предме-
тами солдатського вжитку при армії XVIII — XIX ст.	• .

Астрахань — губернське місто в межиріччі Волги за 60 верстов (близь-
ко 100 км) від Каспійського моря; згадується в повісті Шевченка «Близнецьі».

Бязь — густа бавовняна тканина, полотно.

Чихир — дешеве вино домашнього приготування, яке ще не пере-
бродило.

...в Новопетровском укреплении... — Йдеться про фортецю в Орен-
бурзькій губернії на північно-східному березі Каспійського моря на пів-
острові Мангишлак; у 1857—1939 рр. — Форт-Олександрівський, а з 1939 р. —
місто Форт-Шевченка (тоді Мангишлацької обл. Казахської РСР). Рядовий
четвертої роти 1-го лінійного батальйону Шевченко перебував тут із
17 жовтня 1850 р. до 2 серпня 1857 р. Про своє перебування в Новопетров-
ському укріпленні Шевченко писав у листах до А. Козачковського (16 квіт-
ня 1855 р.) та в «Щоденнику». Всупереч забороні «писати й малювати»
створив тут нову редакцію поеми «Москалева криниця» (1857) та повісті
російською мовою, багато пейзажів, рисунків олівцем, кілька портретів,
а також займався скульптурою.

13	червня

...в шканечньїх журналах... — Йдеться про судновий вахтовий журнал,
у якому шкіпер або капітан робили щоденні записи про події та про погоду
під час плавби. Такий журнал зберігався у «шканцях», тобто в частині верх-
ньої палуби корабля між середньою й задньою щоглами, де відбуваються всі
офіційні церемонії (огляди, наради, зустрічі тощо).

...как сказал позт наш... — Т. Шевченко цитує з пам’яті строфу із вірша
«Пишу не для мгновенной славьі...» російського поета О. В. Кольцова (1809—
1842). Шевченко високо цінував творчість Кольцова, який у юнацькі роки
побував в Україні, де записував українські народні пісні та прислів’я, а та-
кож написав кілька віршів українською мовою. Із заслання Шевченко в лис-
ті до А. Лизогуба від 1 лютого 1848 р. писав: «...Чи не знайдете в Одесі со-
чинений Лєрмонтова і Кольцова, пришліть поезії святої ради», що свідчить
про його інтерес до творчості російського поета.

...со времени посвящениямоего в солдатский сан... — Шевченко згадує
про те, як його відправили на солдатську службу. Шеф жандармів і началь-
ник «Третього відділу» О. Ф. Орлов після проведення слідства у справі Ки-
рило -Мефодіївського братства у доповіді від 26 травня 1847 р. писав царю
Миколі І: «Художника Шевченко, за сочинение возмутительньїх и в вьісшей
степени дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением,
определить рядовим в Оренбургский отдельньїй корпус, с правом вислуги,
поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабьі от него, ни под
каким видом, не могло виходить возмутительньїх и пасквильньїх сочине-
ний». На оригіналі документа цар написав олівцем свою резолюцію: «Под
строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать».

Лазаревський Михайло Матвійович (1818—1867) — товариш Шевченка
(підстарший із шести братів Лазаревських), який у згадуваному листі (від
2 травня 1857 р.) першим повідомляв поета про звільнення від солдатчини:
«...Я узнал только, что третього дня послана бумага командиру Оренбург-
ского корпуса, что тьі по просьбе гр. Толстого и засвидетельствованию
гр. Перовского получаешь отставку с предоставлением избрать род и место
жизни». Шевченко познайомився з Лазаревським у 1847 р., зустрічався з ним
в Оренбурзі й Орську, намалював його портрети: портрет братів Ф. і М. Ла-
заревських (папір, сепія, 22x29; 11 грудня 1849 р., Оренбург); портрет М. Ла-
заревського (тонований папір, італійський олівець, крейда, 29,5x23; не рані-
ше 28 березня 1858 р., Петербург).

Після звільнення із заслання і приїзду до Петербурга Шевченко майже
три місяці жив у М. Лазаревського, подарував йому свій «Щоденник», збе-
рігав у нього «Малу («захалявну») книжку», «Більшу книжку», автографи та
авторизовані списки російських повістей, примірники «Кобзаря» із автор-
ськими виправленнями та інші творчі матеріали.

.. .а из Москвьі, помолившись Богу за Фультонову душу, через 22 часа и в Пи-
тер. — Шевченко мріє про переїзд із Москви до Петербурга залізницею, оче-
видно, вважаючи, що винахідником паровоза теж є американський винахідник
пароплава Роберт Фултон (1765—1815), а не Джордж Стефенсон (1781—1858).

...через Гурьев-городок. — Повітове місто біля гирла річки Урал (тепер об-
ласний центр Казахстану), через яке перевозили військову пошту. Шевчен-
ко був тут проїздом у жовтні 1850 р., коли його перевозили із Орська у Но-
вопетровське укріплення.

Кухаренко Яків Герасимович (1799—1862) — український письменник та
етнограф, наказний отаман Чорноморського (Кубанського) війська, до яко-
го Шевченко мав намір заїхати дорогою із заслання; познайомилися в 1840 р.
у Петербурзі. Кухаренко підтримував Шевченка морально і матеріально.

...во время коронации. — Йдеться про коронацію царя Олександра II, що
відбулася 26 липня 1855 р.

Щепкін Михайло Семенович (1788—1863) — російський актор українсько-
го походження, великий друг Шевченка, якому поет присвятив вірші «Чи-
грине, Чигрине...» (1844), «Заворожи мені, волхве...» (1844) та поему «Нео-
фіти» (1857).

...по случаю получения им Станислава первой степени... — Йдеться про
найвищу ступінь ордена Станіслава.

Кизляр — повітове місто Ставропольської губернії на лівому березі річ-
ки Терек.

Ставрополь — губернське місто в центральній частині Передкавказзя.

Катеринодар (тепер Краснодар) — центр Чорноморського (Кубансько-
го) козацтва, яке зайняли у 1792 р. запорожці на чолі з кошовим отаманом
Антоном Головатим (1744—1797).

Несвиж — містечко Слуцького повіту Мінської губернії, неподалік якого
знаходився маєток Залеських-Рачкевичів, який Шевченко помилково нази-
ває Чирковичами.

Залеський («Залецкий») Броніслав (1820—1880) — польський історик і ху-
дожник, учасник польського національно-визвольного руху. Із Шевченком
познайомився на початку листопада 1849 р., коли допомагав йому завершу-
вати малюнки, виконані під час Аральської описової експедиції 1848—
1849 рр. У1851 р. обидва брали участь у Каратауській експедиції, під час якої
Шевченко зобразив Залеського на малюнку «Серед товаришів». У альбомі
офортів «Ьа уіє зіеррез кіг§Ьігез» (Париж, 1865) Б. Залеський умістив кілька
офортів із малюнків Шевченка.

Толстая Анастасія (Настасія) Іванівна (1817—1889) — графиня, дружи-
на віце-президента Академії мистецтв Ф. П. Толстого; разом із чоловіком
після смерті царя Миколи І брала активну участь у звільненні Шевченка із
заслання та надання йому дозволу на проживання в Петербурзі.

Толстой Федір Петрович (1783—1873) — російський скульптор і живопи-
сець; у 1828—1859 рр. — віце-президент, а з 1859 р. товариш (тобто заступник)
президента Академії мистецтв. У 1860 р. Шевченко за фотографією виконав
портрет Толстого (папір, офорт, 15,7x11,9).

...в хламиде поругания иранцем за плечами... — Йдеться про екіпіровку
солдата царської армії.

Уральськ — місто на річці Урал, де містився штаб 1-го Оренбурзького лі-
нійного батальйону, у списках якого перебував солдат Шевченко.
14 червня

Цілковий — срібний карбованець.

Арапчик — червінець.

Попов Іван — купець-маркітант у Новопетровському укріпленні.

Спиртомір (цілувальник) — шинкар.

Бурбон — брутальна людина.

Козак Луганський — псевдонім Володимира Івановича Даля (1801—1872),
російського письменника, лексикографа, фольклориста, етнографа. У згаду-
ваному Шевченком збірнику «Солдатские досуги» (Петербург, 1841) були
надруковані оповідання, приказки і загадки для солдатського читання.

15 червня

Бажанов Микола Єфремович — підпоручик, наглядач шпиталю в Новопе-
тровському укріпленні. Через Бажанова Шевченко отримував деякі листи,
намалював сепією його портрет з дружиною (між 1856 — червень 1857 р.),
окремий портрет олівцем дружини К. Кажанової. Доля портрета Бажанова,
над яким працював Шевченко, невідома.

Черт принес приятельницу... — Особа не встановлена.

«Горничная» — зашифроване ім’я Жуйкової Олімпіади Петрівни, дружи-
ни поручика 1 -го Оренбурзького лінійного батальйону О. Г. Жуйкова.

«Молчалин А.» — ймовірно, поручик О. Г. Жуйков. Молчалін — персо-
наж комедії О. С. Грибоєдова «Лихо з розуму»; тип підлесливої людини.

... тесть своєму будущему зятю Ч[арцу]... «Тесть» — Васильєв Андрій Ва-
сильович, губернський секретар, письмоводитель контори Новопетровсько-
го військового шпиталю. Ч[арц] — Чарц Астафій Васильович — підпоручик
1-го Оренбурзького лінійного батальйону.

«Дядька» — у російській армії — доглядач, навчитель, який учив рекру-
тів військових вправ, а також робив різні послуги своїм однополчанам.

Мостовський Мацей Валентійович (1804 —?) — поручик, а згодом штабс-
капітан Оренбурзького артилерійського гарнізонного округу, учасник наці-
онально-визвольного руху 1830-х років.

16 червня

«Неплюевского корпуса». — Йдеться про Оренбурзький кадетський корпус,
названий на честь генерала І. І. Неплюєва, який у 1742—1758 рр. був пер-
шим намісником Оренбурзького краю.

...ореволюции 1830года. — Йдеться про визвольне повстання, що відбу-
лося у Польщі в листопаді 1830 — жовтні 1831 рр.

Мешкова Варвара Василівна — дружина чиновника Новопетровського
арсеналу Мєшкова Михайла Федотовича.

Петрова Ганна Олексіївна — дружина ротного писаря К. Ц. Петрова.
...верногораба Григория... — Йдеться про денщика поручика Чарца.

...нашей комендантши... — Йдеться про Ускову Агафію (Агату) Омеля-
нівну (1828—1899) — дружину коменданта Новопетровського укріплення
І. О. Ускова. Шевченко виконав три портрети А. О. Ускової (один — із донь-
кою Наталею); вона ж написала спогади про Шевченка.

Наташенька — Ускова Наталія Іракліївна (у заміжжі — Зарянко; 1853—
1918) — старша донька Ускових.

Наденька — Ускова Надія Іракліївна (у заміжжі — Смоляк; 1856—1935) —
молодша донька Ускових.

17	червня

...и видит Бога на земле... — Неточна цитата з вірша М. Ю. Лєрмонтова «Ког-
да волнуется желтеющая нива...». У Лєрмонтова: «И счастье я могу постиг-
нуть на земле, / И в небесах я вижу Бога...».

Куліш Пантелеймон Олександрович (1819—1847) — український пись-
менник, історик, фольклорист, критик і перекладач, із яким Т. Шевченко по-
знайомився у 1843 р. в Києві.

«Записки о Южной Руси» — збірник фольклорних і літературних творів
та історичних матеріалів у двох томах; упорядкований і виданий П. Кулішем
у 1856—1857 рр. у Петербурзі. У другому томі надруковано без зазначення
імені автора поему Шевченка «Наймичка».

Су ботів — село Чигиринського повіту Київської губернії (тепер Чиги-
ринського району Черкаської області), одна з резиденцій гетьмана Богдана
Хмельницького, де у 1843 і 1845 рр. побував Шевченко. У 1845 р. у Суботові
Шевченко виконав акварелі «Кам’яні хрести в Суботові», «Богданові руїни
в Суботові», «Богданова церква в Суботові», «Будинок Хмельницького в Су-
ботові» (не зберігся).

Но такое ничтожное пятньїшко... — Йдеться про помилку Куліша що-
до місця, де стояв будинок Хмельницького — не на пагорбі, як писав автор
«Записок о Южной Руси», а нижче церкви.

18	червня

Межигірський Спас — Межигірський Спасо-Преображенський монастир,
заснований 988 р. поблизу села Межигір’я (Міжгір’я) на березі Дніпра по-
близу Вишгорода, де Шевченко побував у 1843 р.; в альбомі 1839—1843 рр.
є ескіз олівцем «Києво-Межигірський монастир».

Дзвонкова криниця — джерело поблизу Межигірського монастиря.

Видубицький монастир — монастир, заснований у Києві у другій поло-
вині XI ст., який замалював Шевченко в 1843 р.; офорт «Видубицький мо-
настир у Києві» із серії «Мальовнича Україна» виконано в 1844 р.

.. .свою милую Академию. — Йдеться про Академію мистецтв у Петербур-
зі, у якій Шевченко навчався 1838—1845 рр.
19	червня

Нікольський Сергій Радіонович (1816 —?) — старший лікар Новопетровсько-
го військового шпиталю, який давав Шевченку для читання книжки, жур-
нали й газети.

Гіппократ (6л. 460—377 до н. е.) — давньогрецький лікар і дослідник при-
роди, один із засновників античної медицини.

Август-язичник — римський імператор Август Гай Октавіан (63 р. до
н. е. — 14 р. н. е.).

Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. — 6л. 28 р. н. е.) — римський поет, яко-
го було заслано до м. Томи (тепер м. Констанца в Румунії).

Гети — племена, які жили в нижньому Подунав’ї.

...христианин Н[иколай]... — цар Микола І.

Данте Аліг’єрі (1265—1321) — італійський поет, автор «Божественної ко-
медії», якого у 1302 р. було вигнано з Флоренції. Шевченко часто згадував
Данте у своїх творах (поема «Іржавець», повісті «Варнак», «Художник»)
і в листах, міг читати «Пекло» у прозовому (Фак-Діма) і віршованому (Мі-
на) перекладах (російською мовою).

Мєшков Дмитро Васильович — командир 5-го лінійного батальйону
Окремого Оренбурзького корпусу, який виявляв запопадливість у муштру-
ванні Шевченка.

Бездушному сатрапу и наперснику царя... — Йдеться про оренбурзького і са-
марського генерал-губернатора Перовського Василя Олексійовича (1795—1857).

20	червня

Баталионньїй командир... — командир 1-го Оренбурзького лінійного ба-
тальйону підполковник Львов Геронтій Ілліч.

Кроніон — за грецькою міфологією, Зевс — верховний бог стародавніх
греків, син Крона (Кроноса).

Ескулап (Асклепій) — в античній міфології бог лікарської науки; у часи
Шевченка, як і дотепер, вживається як означення професії лікаря.

...смотритель полугоспиталя... — М. Є. Бажанов.

Нагаєв Григорій Миколайович — прапорщик 1-го лінійного батальйону
Окремого Оренбурзького корпусу; переписував повість Шевченка «Прогул -
ка с удовольствием и не без морали».

Сатурн — у римській міфології, бог посівів і покровитель землеробства,
який ототожнювався із Кроносом, богом часу.

«Москалева криниця» — друга редакція поеми (16 травня 1857 р.), наді-
слана Я. Г. Кухаренку. Доля цього рукопису невідома.

21	червня

Вперед, вперед, моя исторья, І Лицо нас новое зовет. — Рядки із твору
О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» (глава VI).
...вместе с комендантом... — Йдеться про Ускова Іраклія Олександро-
вича (1810—1882) — коменданта Новопетровського укріплення (із 1853 р.),
який дуже прихильно ставився до Шевченка, дозволяв йому писати й малю-
вати, зробив приятелем своєї сім’ї.

Киреєвський Ілля Олександрович — чиновник особливих доручень при
оренбурзькому і самарському генерал-губернаторі.

Харон — за грецькою міфологією — перевізник душ померлих через річ-
ку підземного царства.

Єлисейський парк (Єлисейське поле) — місце перебування померлих у по-
тойбічному світі.

Маркович Андрій Миколайович (1830—1917) — громадський діяч, юрист,
музикант; після смерті Шевченка — голова Товариства ім. Т. Г. Шевченка для
допомоги нужденним землякам з України, що навчалися у Петербурзі.

«Русский инвалид» — російська військова газета, що виходила в Петер-
бурзі 1813—1917 рр. і яку Шевченко читав на засланні.

Катенін Олександр Андрійович (1803—1860) — оренбурзький і самар-
ський генерал-губернатор, командир Окремого Оренбурзького корпусу
(призначений у квітні 1857 р. після В. О. Перовського).

Порцієнко (Порцьянко) Юліан Антонович (1827 —?) — рядовий 1-го лі-
нійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, якого було направ-
лено на службу для «перевиховання»; син статського радника з Мінської гу-
бернії Антона Івановича Порцьянка.

25 червня

Профос — солдат-асенізатор.

...привез баталионного командира... — Йдеться про підполковника
Г. І. Львова.

Ежен Сю (1804—1857) — французький письменник, до творчості якого,
популярної в Росії у 40-х роках XIX ст., Шевченко ставився критично.

До прибьітия моего в Орскую крепость... — До Орської фортеці Шев-
ченко вперше прибув 22 червня 1847 р., а 11 червня 1848 р. звідси виїхав
в Аральську експедицію; вдруге побував тут у жовтні 1849 р., а втретє —
у травні — вересні 1850 р. З Орської фортеці Шевченка було відправле-
но в Новопетровське укріплення.

Обручов Володимир Опанасович (1793—1866) — генерал, оренбурзький вій-
ськовий губернатор, командир Окремого Оренбурзького корпусу. У 1850 р.
за його наказом було заарештовано Шевченка.

26 червня

...Лазаревского письмо... — Йдеться про згадуваний раніше лист М. Лаза-
ревського від 2 травня 1857 р.

Арабеска — орнамент з геометричних фігур, стилізованих листків, квітів
тощо, який поширювався в Європі під впливом арабського мистецтва.
Надеждою живут ничтожньїе умьі... — Рядок із трагедії Й.-В. Гете «Фа-
уст». В оригіналі перекладу російською мовою Е. В. Губера, який Шевченко
знав за виданням 1838 р., цей рядок має такий вигляд: «Надеждами живут
ничтожньїе умьі».

.. .Зрмитаж, еще мною не виденньїй... — Нову будівлю Ермітажу в Санкт-
Петербурзі за проектом німецького архітектора Лео Кленце було відкрито
у 1852 р.

Сепія — малюнок, виконаний натуральною коричневою фарбою, виго-
товленою із морського головоногого молюска, у тілі якого виробляється
барвник цього кольору.

...«Казарма» с картиньї Теньера. — Задум Шевченка виготовити естамп
за картиною фламандського художника Тенірса Давида Молодшого (1610—
1690) не було здійснено, хоча ним було створено на засланні близькі за сю-
жетом малюнки «Кара колодкою» і «Казарма» (1856—1857).

Брюллов Карл Павлович (1799—1852) — російський художник, професор
Петербурзької Академії мистецтв, один із організаторів викупу Шевченка
з кріпацтва. Поет із великою повагою і вдячністю згадував свого рятівника
і вчителя, відтворив його образ у повісті «Художник».

Акватинта — різновид заглибленого гравірування, що здійснюється
травленням кислотою із застосуванням асфальтового порошку.

«Притча про блудного сина» — серія із дванадцяти малюнків, над якою
Шевченко працював у Новопетровському укріпленні; у 1856—1857 рр. було
виконано сепією вісім малюнків.

Федотов Павло Андрійович (1815—1852) — російський художник.
Шевченко згадує картину «Жених», яка мала авторську назву «Сватання
майора».

«Свой люди — сочтемся» — комедія російського драматурга Олексан-
дра Миколайовича Островського (1823—1886) (опубл.: «Москвитянин». —
1850. — №6. — Березень), яку Шевченко читав у Новопетровському укріп-
ленні, де її ставили в аматорському театрі; роль Ризположенського
виконував Шевченко. П’єсу було заборонено для постановки в театрах,
і лише після авторського доопрацювання фінальної частини заборону зня-
то у 1861 р. Шевченко високо цінував Островського як драматурга-сати-
рика.

... бестолковую тму-мну. — Тма, мна — склади у церковнослов’янських
букварях, за якими навчали грамоти.

Данилевський МиколаЯкович (1822—1855) — російський природознавець,
статистик, публіцист; учасник таємного гуртка петрашевців, члени якого «ста-
вили собі за мету повалення самодержавно-кріпосницького ладу шляхом на-
родного повстання, встановлення республіки і громадського землекористу-
вання» (Шевченківський словник. — Т. 2. — К., 1977. — С. 102). Шевченко
познайомився з Данилевським у 1853 р. у Новопетровському укріпленні.
27 червня

Вольтерьянець — представник ідейно-політичних течій і релігійного віль-
нодумства кінця XVIII — початку XIX ст., пов’язаних із вченням Вольтера;
вільнодумство.

Старовір — послідовник, прихильник старої віри; старообрядець. Тут,
очевидно, йдеться про людину, яка дотримується старих звичаїв, звичок,
смаків.

Немезіда — у давньогрецькій міфології, богиня помсти.

Компініоні Андрій Олексійович — гарнізонний інженер-поручик Новопе-
тровського укріплення.

Шаховський Олександр Олександрович (1777—1847) — російський драма-
тург і театральний діяч; п’єсу «Двомужниця» Шевченко бачив на сцені Алек-
сандринського театру в Петербурзі.

28 червня

Магомет (бл. 570—632) — засновник ісламу. За мусульманським віровчен-
ням, Рай складається із семи небес, і на найвищому з них (сьомому) перебу-
вають душі найбільших праведників.

Ейгерт — очевидно, йдеться про Еггерт Анну Борисівну — дружину чи-
новника з особливих доручень при оренбурзькому і самарському генерал-
губернаторі, який до 1852 р. перебував у Новопетровському укріпленні на
посаді ветеринарного лікаря, а за іншими відомостями — помічником вете-
ринара.

Сегодня празднуется память величайших двух провозвестников любви
и мира. — Йдеться про свято на честь апостолів Петра і Павла — проповід-
ників згоди і любові.

Нікейський вселенський собор — перший собор вищого духівництва
християнської церкви, скликаний у 325 р. імператором Константином
у місті Нікеї (Мала Азія) для вироблення основ християнського віровчен-
ня. Шевченко згадує інцидент, що стався під час проведення собору («так
назьіваемьіе учителя подрались, как пьянме мужики»), коли святий Ми-
колай мирлікійський ударив у лице священика Арія, який заперечував бо-
жественне походження Ісуса Христа. Собор оголосив аріанство (вчення
Арія з Александрії) єрессю.

Інквізиція — судово-карна установа католицької церкви, створена в XIII ст.
для боротьби з єретиками; підпорядковувалася Папі і діяла дуже жорстоки-
ми методами (знущання, катування, тортури).

Аутодафе — у середні віки — прилюдне спалення на вогнищі людей, ого-
лошених інквізицією єретиками, або так званих єретичних творів.

...поклоняємся безобразним суздальским идолам... — Йдеться про мало-
художні й дешеві ікони суздальської школи живопису XIX ст.
ЗО червня

Зігмонтовський (Зигмунтовський, Зигмантовський) Костянтин Миколайо-
вич — повірений Астраханського акцизного комісіонерства, яке постачало
провіант гарнізону Новопетровського укріплення. К. М. Зігмонтовський
і його дружина Софія Самійлівна стали прототипами повісті Шевченка
«Прогулка с удовольствием и не без морали».

Телемон (Філемон) і Бавкіда — за грецькою міфологією — символ щас-
ливого сімейного довголіття. Старе подружжя Телемона і Бавкіди були на-
городжені богами довгим і спокійним життям й одночасною смертю за те,
що гостинно зустріли Зевса і Гермеса, одягнених як звичайні подорожні.

Сибаритствувати — від «сибарит» — бездіяльна, розбещена людина,
розкошолюб, дармоїд, що живе чужою працею.

...не прибегая к помощи Израиля... — Тут, очевидно, йдеться про хитро-
щі євреїв-шинкарів.

Плюшкін — персонаж повісті М. В. Гоголя «Мертві душі», який відзна-
чався особливою скнарістю.

Цаловальник — цілувальник — шинкар.

Сигізмунд III (1566—1632) — польський король, відомий численними
авантюрами.

Мельпомена — муза театрального мистецтва.

Едіп, Фінгал, Димитрій Донський — герої трагедій російського драматур-
га Озерова Владислава Олександровича (1769—1816) «Едіп в Афінах», «Фін-
гал», «Димитрій Донський».

Капніст Василь Васильович (1756—1823) — український і російський по-
ет і драматург.

Каратигін Василь Андрійович (1802—1853) — російський актор-трагік,
гру якого Шевченко бачив на петербурзькій сцені в 1840-х роках і згадував
у повісті «Художник».

Яковлєв Олексій Семенович (1773—1817) — російський актор-трагік, який
був попередником, а не вчителем В. А. Каратигіна.

Лазарєв Михайло Петрович (1788—1851) — російський флотоводець.

Ліворно — місто в Італії.

Сінгапур — столиця держави Сінгапур із портом у Сінгапурській протоці.

Прованс — історична область на Південному Сході Франції із головним
містом Марсель.

Ізмаїл — турецька фортеця, яка з 1790 р. належала Росії.

Закревський Арсеній Андрійович (1783—1865) — міністр внутрішніх справ
(1828—1831), фінляндський і московський генерал-губернатор (1823—1828,
1848—1859).

Гудович Іван Васильович (1741—1821) — генерал-фельдмаршал, член Дер-
жавної ради Російської імперії.
«Петербургские ведомости» — російська газета «Санкт-Петербургские
ведомости», що виходила в 1728—1917 рр.

1	липня

...на петергофском празднике. — Йдеться про багатолюдне гуляння з нагоди
відкриття знаменитих фонтанів у Петергофі (тепер Петродворець) за 29 кіло-
метрів від Петербурга на березі Фінської затоки, що проводилося щороку
1 липня.

Ширяєв Василь Григорович (1795 —?) — російський художник, майстер
живописного цеху, декоратор-підрядник, якому в 1832 р. поміщик П. В. Ен-
гельгардт віддав свого кріпака Шевченка на навчання на чотири роки (про-
був учнем шість років до викупу з кріпацтва в 1838 р.).

...великолепньїй Самсон... — Йдеться про скульптуру-фонтан «Самсон
роздирає пащу лева» роботи скульптора М. І. Козловського (1753—1802).

...на Бердовском пароходе... — Йдеться про пароплав фірми Р. Берда.

Петровський Петро Степанович (1814—1842) — російський художник,
один із найближчих друзів Шевченка під час навчання в Академії мистецтв,
сестрі якого Парасці Степанівні (1825—1902) була присвячена балада «То-
поля» у першому виданні «Кобзаря» (1840).

Михайлов Григорій Карпович (1814—1867) — російський художник, то-
вариш Шевченка під час навчання в Академії мистецтв.

«Пора, пора душой смириться...» — Рядки з вірша російського поета Ку-
рочкіна Василя Степановича (1831—1875), повний текст якого Шевченко на-
водить у щоденниковому записі від 29 листопада 1857 р. Шевченко позна-
йомився із братами В. і М. Курочкіними в Петербурзі 26 квітня 1858 р.
В. Курочкін надзвичайно високо цінував поезію Шевченка, а Шевченко за-
хоплювався творчістю російського поета-сатирика і, особливо, його пере-
кладами творів П.-Ж. Беранже.

«Библиотека для чтения» — російський щомісячний журнал, у якому бу-
ло надруковано вірш Шевченка «Думка» («Нащо мені чорні брови...») у пе-
рекладі М. Гербеля (1856. — № 11. — Без зазначення імені автора).

2	липня

Афанасьєв-Чужбинський Олександр Степанович (1816—1875) — український
і російський письменник, етнограф, який друкувався під псевдонімом
«А. Чужбинський». Шевченко познайомився з ним 29 червня 1843 р. під час
перебування в маєтку поміщиці Т. Г. Волховської в селі Мойсівці на Полтав-
щині. О. С. Афанасьєв-Чужбинський написав спогади про Шевченка (Вос-
поминания о Т. Г. Шевченке // Русское слово. — 1861. — №5).

«Цареград» («Царьград») — готель у Чернігові, у якому Шевченко й Афа-
насьєв-Чужбинський мешкали із 25 лютого 1846 р.
Оттоманська столиця — Йдеться про столицю Османської (Оттоман-
ської) імперії в 1453—1918 рр. місто Стамбул (турецькою — Істамбул, грець-
кою — Константинополь, давньоруською — Царгород).

Дорохова Євдокія Яківна (1779—1849) — удова одного з воєначальників
Бородінської битви генерал-лейтенанта І. С. Дорохова.

Тредіаковський Василь Кирилович (1703—1768) — російський письмен-
ник і перекладач.

Прошлойзимой в фейлетоне «Р[усского] инвалида.— Очевидно, йдеть-
ся про вірш О. С. Афанасьєва-Чужбинського на честь генерала Е. І. Тотлебена,
надрукований у газеті «Санкт-Петербургские ведомости» (1856. — № 2), оскіль-
ки в газеті «Русский инвалид» у 1856 р. його твори не друкувалися.

Бархвіц Станіслав Августович — підпоручик 5-го Оренбурзького лінійного
батальйону, який у 1848 р. позичив у Шевченка 68 крб. ЗО коп. і, не повернувши
боргу, звинуватив рядового Шевченка у неправдивому пред’явленні претензії.

Апрелєв Василь Петрович (1805—1855) — ротмістр кавалергардського
полку, з яким Шевченко познайомився і намалював його портрет (не зберіг-
ся), але не одержав обіцяної належної винагороди.

Соколовський Микола Павлович — поручик лейб-гвардії уланського пол-
ку, якого в 1842 р. портретував Шевченко (папір, акварель, 25x21,9; право-
руч унизу авторський підпис і дата: Т. Г. Шевченко 1842»).

З	липня

Чеганов (Чаганов) Федір Юхимович — сотник Уральського козачого війська,
командир загону козаків у Новопетровському укріпленні, з яким у Шевчен-
ка були приятельські стосунки.

4	липня

Рені Гвідо (1575—1642) — італійський живописець, представник академізму.

Калам Олександр (1810—1864) — швейцарський живописець і графік.

.. Лукьяновский ростбиф... — Тобто блюдо зі смаженої яловичини, яке
готував слуга К. П. Брюллова Лук’ян.

«Записки артиста» — спогади М. С. Щепкіна, уривки яких за життя ав-
тора друкувалися в періодичних виданнях, зокрема і в журналі «Современ-
ник»; окремою книжкою вийшли в 1864 р. після смерті артиста.

«Осада Пскова» — незавершена картина К. П. Брюллова «Облога Пскова
польським королем Стефаном Баторієм 1581 року» (1839—2843).

«Гензерих» — незавершена картина К. П. Брюллова «Навала Гензеріха на
Рим» (1835). Гензеріх — вождь германського племені вандалів, яке завоюва-
ло і пограбувало Рим у 455 р.

5	липня

Рігельман Олександр Іванович (1720—1789) — російський історик, військо-
вий інженер, топограф, автор наукових досліджень «История, или Повество-
вание о донских козаках» (М., 1846) і «Летописное повествование о Малой
России и ее народе и козаках вообще...»(ч. 1—4, М., 1847), які О. Бодянський
переслав Шевченку в Новопетровське укріплення.

...бердичевский фактор. — Йдеться про узагальнений тип посередника,
комісіонера із міста Бердичева (тепер райцентр Житомирської області), що
прославилося в середині XIX ст. як один із центрів торгівельної активності
та комерційної підприємливості.

Лібельт Кароль (1867—1875) — польський політичний діяч і філософ,
учасник національно-визвольного руху. Шевченко називає працю Лібельта
«Естетика або Наука про прекрасне».

Куліх Франц Карлович — польський політичний засланець, рядовий,
а згодом унтер-офіцер 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзько-
го корпусу.

Пшевлоцький Северин — один із організаторів таємного товариства вар-
шавської молоді, за що був відданий у солдати у червні 1849 р.; служив ря-
довим 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, де по-
знайомився із Шевченком.

Цейхгауз — склад для короткотривалого зберігання речей військовос-
лужбовців, які жили в казармах.

Галич Олександр Іванович (1786—1848) — професор філософії Петер-
бурзького університету, автор книжки «Опьіт науки изящного» (СПб., 1825).

Григорович Василь Іванович (1786—1865) — історик мистецтва, конфе-
ренц-секретар і професор теорії мистецтв Академії мистецтв; українець за
походженням, допомагав молодим українським художникам, які навчалися
в Петербурзі; брав активну участь у викупі Шевченка з кріпацтва, на згадку
про що поет присвятив йому свою поему «Гайдамаки» («Василию Иванови-
чу Григоровичу, на память 22-го апреля 1838 года»).

Платон (428 або 427—348 або 347 до н. е.) — давньогрецький філософ.

6	липня

...со всеми онерами... — від французького Боппеиг (онер) — пошана; у дано-
му контексті — з усім належним.

7	липня

Костянтин Миколайович (1827—1892) — другий син царя Миколи І, який
у 1855—1880 рр. керував морським міністерством.

Косарєв Єгор Михайлович (1818—1891) — командир роти, а потім, півба-
тальйону 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу в Но-
вопетровському укріпленні, у якому служив Шевченко; виявив себе як затя-
тий солдафон. Спогади Косарєва про Шевченка, записані кількома особами
і опубліковані в трьох номерах журналу «Киевская старина» (1889—1898), міс-
тять цікаві факти з біографії поета, хоча й відзначаються недостатньою
об’єктивністю.
Васильєв Микола Олександрович — адмірал, астраханський військовий
губернатор.

8	липня

Зюйд-вест — південно-західний напрямок.

Обрядін Петро Іванович — підпоручик першого Оренбурзького лінійно-
го батальйону; у 1850—1852 рр. — один із начальників, який дошкуляв Шев-
ченкові муштрою.

Скобелев Іван Микитович (1778—1849) — генерал, російський письмен-
ник, який виступав під псевдонімом «Русский инвалид» і писав твори пере-
важно для солдатського читання у жартівливому тоні. Шевченко знав
І. М. Скобелєва як коменданта Петропавлівської фортеці.

Едикуль — назва турецького замку в Константинополі, перетвореного на
в’язницю, у якій тримали державних злочинців.

9	липня

Норд-ост — північно-східний напрямок.

Корда — довгий мотузок, на якому ганяють коней по кругу під час на-
вчання та виїжджування.

Родзянко Аркадій Гаврилович (1793—1846) — поміщик, який у молоді ро-
ки писав вірші переважно еротичного характеру. Шевченко познайомився
з Родзянком у липні 1845 р. і гостював у його маєтку в с. Веселому Подолі на
Полтавщині, але втік звідти, побачивши знущання (рукоприкладство) гос-
подаря над кріпаком.

Барков Іван Семенович (1732—1768) — російський поет і перекладач, ав-
тор порнографічних творів.

...убежал к его брату Платону... — Йдеться про Родзянка Платона Гав-
риловича (1802 —?), маршалка дворянства Хорольського повіту Полтавської
губернії.

10	липня

«Последний день Помпеи» — гравюра французького художника Жірара
(Алексіса-Франсуа; 1789—1870) з картини К. Брюллова «Останній день
Помпеї».

Верне Клод-Жозеф (1714—1789) — французький художник-мариніст.

Марс — майданчик на щоглі вітрильного корабля, з якого стежать за го-
ризонтом та управляють вітрилами.

Жуковський Василь Андрійович (1783—1852) — російський поет, який
брав активну участь в організації викупу Шевченка з кріпацтва. Шевченко
присвятив Жуковському поему «Катерина» («Василию Андреевичу Жуков-
скому на память 22 апреля 1838 года») та намалював копію портрета робо-
ти К. Брюллова.
Корнеліус Петер (1783—1867) — німецький художник, автор фресок на
історично-релігійні сюжети.

Гесс Петер — німецький художник, автор картин на історично-релігійні
сюжети.

Штернберг Василь Іванович (1818—1845) — український та російський
художник, близький товариш Шевченка під час навчання в Академії мис-
тецтв, якому він присвятив поему «Іван Підкова» (1839), створив привабли-
вий образ у повісті «Художник». Штернберг — автор кількох портретів Шев-
ченка.

Гольбейн (Хольбейн) Хане Молодший (1497 чи 1498—1543) — німецький
художник епохи Відродження, автор творів на релігійну тематику.

Дюрер Альбрехт (1471—1528) — німецький художник і теоретик мис-
тецтва.

Кленце Франц-Карл-Лео (1784—1864) — німецький архітектор, представ-
ник класицизму.

Вяземський Петро Андрійович (1792—1878) — російський поет і критик.

Бруні Федір Антонович (1799—1875) — російський художник, професор
і ректор Академії мистецтв (1855—1871), автор картин на історичні та бі-
блійні теми. У 1860 р. Шевченко виконав портрет Бруні (папір, офорт,
16,6x12,6).

«Мідний змій» — картина Ф. А. Бруні (зберігається у Російському музеї
в Санкт-Петербурзі).

11	липня

Аврора — ранішня зоря; у давньоримській міфології — богиня ранкової
зорі.

Намаз — мусульманський релігійний обряд, при якому молитва супро-
воджується певними установленими рухами і ритуальними обмиваннями.

...Ираклия Александровича... и Николая Ефремовича... — Йдеться про
І. О. Ускова і М. Є. Бажанова.

...Наташенька... — Н. І. Ускова.

Часовенний — «поповець» або розкольник (старообрядець), церкви яких
називали «часовнями» (каплицями).

Разін Степан Тимофійович (бл. 1630—1671) — керівник селянських заво-
рушень 1670—1671 рр. у Росії, якого Шевченко називає «Сенькой», «Семе-
ном Степановичем».

Уж сколько лет твердили миру... — Неточна цитата з байки І. А. Крило-
ва «Ворона і Лисиця» («Уж сколько лет твердили миру, І Что лесть гнусна,
вредна, но только все не впрок»).

Швачка Микита (бл. 1728 —?) — запорозький козак, ватажок гайдамаць-
кого загону під час Коліївщини (1768). У дусі народних пісень Шевченко на-
писав вірш «Швачка» (1848).
... Молодая жена Кулиша... — Олександра Михайлівна Куліш (дівоче пріз-
вище Білозерська; 1828—1911) — українська письменниця (псевдонім — Ган-
на Барвінок). На весіллі П. Куліша і О. Барвінської, що відбулося 24 січня
1847 р., Шевченко був старшим боярином. Присутній на тій урочистій події
В. Шенрок згадував: «Еще до приезда гостей Шевченко превосходно пел «Зи-
рочку вечирнюю» и нарисовал портрет молодой и написал в альбом ее сти-
хи (он бьіл в сером пальто и красном шерстяном шарфе)» (Жур П. Труди і дні
Кобзаря. — К.» 2003. — С. 146).

...в роковом 1847 году. — Йдеться про арешт членів Кирило-Мефодіїв-
ського братства навесні 1847 р., в тому числі Шевченка і П. Куліша.

Новгород-Сіверський — повітове місто Чернігівської губернії.

«Алексей Однорог» — історична повість П. О. Куліша (надрукована
в 1852—1853 рр. у журналі «Современник» під псевдонімом «Николай М.»),
в якій описано облогу Новгород-Сіверська військами Димитрія Самозван-
ця під час боротьби за престол із царем Борисом Годуновим.

Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813—1873) — оперний співак
і композитор, автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм» (1863).

12	липня

...письмо из Петербурга от графини Толстой. — Йдеться про лист А. І. Тол-
стой від 8 жовтня 1856 р. — відповідь на лист Шевченка від 22 квітня 1856 р.

Небольсін Павло Іванович (1817—1893) — історик-етнограф і літератор,
один із організаторів Російського географічного товариства. Шевченко зга-
дує нарис Небольсіна «Уральцн» (Библиотека для чтения. — 1855. — № 4,5)
із присвятою В. І. Далю.

Желєзнов Йосафат Гнатович (1824—1863) — російський етнограф та іс-
торик, який ідеалізував побут уральських козаків.

Дагеротипія — спосіб фотографування на металевій пластинці, покри-
тій йодистим сріблом; походить від прізвища одного з винахідників фото-
графії, французького художника Дагера Луї-Жака-Манде (1787—1851).

Зарянко Сергій Костянтинович (1818—1870) — російський художник,
портрети роботи якого відзначалися дагеротипною точністю.

...Игнашу Степанова сьіна Булавина. — Йдеться про отамана Донського
козацького війська Булавіна Кіндрата Панасовича (бл. 1660—1708), який
очолив повстання проти Петра І, та його товариша Ігната Некрасу.

... на Козихе и в Мещанских и Подьяческих улицах. — Йдеться про вули-
ці Москви.

Сакен Фабіан Вільгельмович (1752—1837) — генерал-фельдмаршал, ко-
мандувач 1-ї армії зі штабом у Києві; згадується у повісті Шевченка «Капі-
танша».

Євгеній Болховітінов (1767—1837) — київський митрополит, історик і бі-
бліограф.
13	липня

Баян (Боян) — тут: порівняння з давньоруським поетом, який згадується
у «Слові о полку Ігоревім».

14	липня

Вертеп — тут: сховище або місце гульбища злочинців, розпусників тощо.
Беллона — у римській міфології — богиня війни.

15	липня

Румб — поділка на шкалі компаса, що відповідає 1/32 частині видимого обрію.

В продолжение двухлетнего плавания... — У 1848—1849 рр. Шевченко як
художник брав участь в експедиції для вивчення та опису Аральського моря.

Аргонавти — у грецькій міфології — герої, які здійснили далекий мор-
ський похід на кораблі «Арго» в Колхіду за золотим руном. У переносному
значенні — відважні мореплавці, які подорожують у невідомі країни, шука-
ючи багатства, пригод тощо.

Морфей — бог сновидінь.

Тройця — християнське релігійне свято на честь Трійці — триєдиного бо-
жества, у якому поєднуються Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий, яке свят-
кують на 50-й день після Великодня; Зелене свято.

Требник Петра Могили — «Могилянський Требник» (1646), написаний
видатним церковним і освітнім діячем України, митрополитом Київським
і Галицьким Могилою Петром Симеоновичем (1596—1647).

Батир — у східних народів — герой, хоробра людина.

16	липня

Зюйд-ост — південно-східний напрямок.

Сарептські колоністи — німецькі колоністи (вихідці з Богемії), які осе-
лилися 1765 р. в Сарепті (Сарпі) у Саратовській губернії на річці Сарпі, що
впадає у Волгу (поблизу Царицина).

Каймак — вершки з пряженого охолодженого молока; сир із таких
вершків.

Джурмиця — борошняна юшка; джур (киргиз.) — кисле молоко.

Косарал — острів у північно-східній частині Аральського моря, у бухті
якого в 1848—1849 рр. зимувала експедиція О. І. Бутакова, де Шевченко на-
писав низку поетичних творів та виконав багато малюнків сепією та аква-
реллю, рисунків та зарисовок.

Чарторогов (Черторогов) Данило — тодішній начальник Косаральсько-
го форту; згадується також і в повісті Шевченка «Близнецьі».

Раїм — укріплення на річці Сирдар’ї, де Шевченко перебував у 1848—
1849 рр. і виконав низку малюнків.
Марков Никон Степанович — військовий старшина Уральського козачо-
го війська; у 1847—1852 рр. — командир козачого загону в Раїмському укрі-
пленні.

Пресвітер — у православній і католицькій церквах — священик.

17	липня

Петр Великий — Петро Перший (1672—1725) — російський цар (з 1682), ім-
ператор (1721—1725).

Поскочин Михайло Петрович (1826—1857) — капітан пароплава «Куба»,
на якому в 1857 р. вирушила експедиція для проведення гідрографічних до-
сліджень у Каспійському морі; загинув 17 вересня 1857 р. під час нічного
шторму й аварії пароплава біля мису Шоулан.

Костомаров Микола Іванович (1817—1885) — український і російський
історик, письменник, етнограф і публіцист; один з організаторів і активних
діячів Кирило-Мефодіївського братства, за що був заарештований і після
річного ув’язнення в казематі «Третього відділу», а потім у Петропавлівський
фортеці, був засланий до Саратова. Шевченко познайомився і потоваришу-
вав з Костомаровим навесні 1856 р. в Києві, присвятив йому вірш «Н. Кос-
томарову» (1847), написаний у казематі, листувався з ним, високо цінував
його як видатного історика, підтримував дружні стосунки з його матір’ю
Т. Костомаровою.

...вЛубнах во время Успенскойярмарки. — Очевидно, йдеться про лубен-
ський ярмарок, який відкривався 1845 року 6 серпня на Преображення Гос-
поднє. Свято Успіння відзначалося тоді 15 серпня.

Зюйд-ост — південно-східний напрямок.

18	липня

Гостей оказалось не двоє, как я полагал, а пятеро. — У гостях у коменданта
Новопетровського укріплення І. О. Ускова були капітан пароплава «Куба»
М. П. Проскочин, штурман Зенилов Ісхак Юсупович, лікар Зимодро Адам
Миколайович, астрономи Кошкуль Василь Карлович і Симонов Микола Іва-
нович. М. Проскочин, М. Симонов і В. Кошкуль через два місяці 17 вересня
1857 р. загинули під час аварії, якої зазнав пароплав «Куба» штормової ночі
біля мису Шоулан.

Бер Карл Максимович (1792—1876) — російський природодослідник, емб-
ріолог. У 1853—1856 рр. очолював експедицію для вивчення Каспійського
моря і кілька разів відвідав Новопетровське укріплення, де в жовтні 1853 р.
познайомився із Шевченком; зустрічався з поетом із 13 серпня по 24 верес-
ня 1854 р., наприкінці травня і в липні-серпні 1856 р. та весною 1856 р. Піс-
ля повернення до Петербурга Бер робив спроби для сприяння визволення
Шевченка із заслання.

Канаус — сорт цупкої шовкової тканини.
Бонтон — (від фр. Ьопіоп — хороший тон, добрі манери) — світська чем-
ність, поштивість; тут у розумінні світське товариство.

Зюйд-вест — південно-західний напрямок.

...гебрийский город Баку... — Йдеться про прихильників поширеної в ті
часи зороастрійської релігії гебрів, частина яких жила в Баку.

...на началах Триестской Ллойдьі... — Тут згадка про австро-англійську
пароплавну компанію.

Врангель Олександр Євстафійович — директор компанії пароплавства на
Каспійському морі.

19	липня

...в какой-то татарскойлачуге... — У 1847 р. під час перебування в Орській
фортеці Шевченко деякий час жив не в казармі, а винаймав квартиру в бу-
диночку місцевих татар Даутових.

Левицький Сергій Петрович (1822—1855) — чиновник Оренбурзької при-
кордонної комісії, який у 1847—1850 рр. служив в Оренбурзі, де познайо-
мився і потоваришував із Шевченком. Під час арешту Шевченка 23 квітня
1850 р. серед інших матеріалів було знайдено і лист С. Левицького, що ста-
ло причиною і для його арешту; згадуваний у листі С. Левицького магістр
математики М. О. Головко (1820—1850) під час арешту застрелився. Слід-
ство не змогло довести існування якоїсь таємної антиурядової організації,
і С. Левицького з-під арешту було звільнено, але через підірване здоров’я він
помер на початку 1855 р.

Писарєв Микола Еварестович (1806—1884) — правитель канцелярії ки-
ївського військового, подільського і волинського генерал-губернатора,
згодом цивільний губернатор Олонецької губернії. Шевченко знав Писарє-
ва по роботі в Археографічній комісії, яку той очолював, а згодом брав ак-
тивну участь у слідстві над членами Кирило-Мефодіївського братства. Шев-
ченко дав гостру сатиричну характеристику Писарєву в поемі «Юродивий»,
використавши скандальний випадок, коли його як цивільного губернатора
в Петрозаводську нагородив прилюдним ляпасом чиновник Матвєєв. У тво-
рі ляпаса було адресовано «капралу п’яному», «старому сатрапу», «капралу
Гавриловичу Безрукому», тобто Дмитру Гавриловичу Бібікову (1792—1870),
який насправді був однорукий.

Писарєва Софія Гаврилівна (1844 —?) — дружина М. Е. Писарєва і фаво-
ритка Д. Г. Бібікова.

Пашалик — провінція в Османській імперії, якою керував найвищий уря-
довець із почесним титулом — паша.

... «Анджело» Пушкіна... — Йдеться про поему О. С. Пушкіна, написану
1833 р.

«Сатрап и Дервиш» — частково задум написання цього твору було реа-
лізовано в поемі «Юродивий» (грудень 1857, Нижній Новгород).
20 липня

Норов Авраам Сергійович (1795—1869) — російський сходознавець, пись-
менник, державний діяч (у 1854—1859 рр. — міністр народної освіти).
Шевченко, як видно із запису, був знайомий на той час із працею А. С. Но-
рова «Путешествие по Сицилии, святьім местам, Египту и Нубии» (СПб,
1854).

Ильинская ярманка в Ромни... — Йдеться про ярмарок у повітовому міс-
ті Ромни, що проводився щорічно з 5 липня по 2 серпня, один із яких Шев-
ченко відвідував у двадцятих числах липня 1845 р.

...в палатке покойного Павла Викторовича Свички... — Йдеться про ін-
шу особу — полтавського поміщика Свічку Льва Миколайовича (1800—
1845), сина полковника Миколи Петровича Свічки.

...во время конт[ра]ктов в Києве... — Щорічні київські контрактові яр-
марки в Києві проводилися з 5 по 25 лютого.

Берлин — старовинна карета.

...напоив до положення риз. — Тобто, довів до дуже сильного сп’яніння.
За такі проступки духовенство каралося позбавленням духовного сану —
публічним зняттям і покладенням («положением») риз.

Соленик Карпо Трохимович (1811—1851) — український драматичний
актор, якого Шевченко бачив у ролі Чупруна в комедії І. П. Котлярев-
ського «Москаль-чарівник» 24 липня 1845 р. на Іллінському ярмарку
в Ромнах.

Не пьілит дорога... — Рядки із вірша М. Ю. Лєрмонтова «Из Гете» («Горньїе
вершиньї»).

Якубович Іван Олександрович — роменський поміщик, повітовий марша-
лок дворянства, батько декабриста Олександра Івановича Якубовича (1792—
1845).

Квазімодо — персонаж (каліка) роману В. Гюго «Собор Паризької Бого-
матері», з яким Шевченко порівнює молодшого сина І. О. Якубовича.

...два полуимпериала... — Йдеться про російську золоту монету. Імпері-
ал — 10 рублів.

...с одним из бесчисленньїх членов фамилии Родзянки. — Йдеться про по-
міщика Віталія Васильовича Родзянка.

Ромодановський шлях — шлях від Конотопа до Кременчука, названий,
здогадно, іменем князя Ромодановського, який цією дорогою йшов у 1670-х
роках із російськими військами проти гетьмана Дорошенка.

21 липня

...получил Залецкого письмо от ЗО мая. — Йдеться про лист Броніслава За-
леського від ЗО травня 1857 р.

Фиялковский — Фіалковський Фелікс (1823 —?) — польський політичний’
засланець, рядовий, а згодом унтер-офіцер 1-го лінійного батальйону Окре-
мого Оренбурзького корпусу, з яким Шевченко потоваришував у Новопе-
тровському укріпленні.

22 липня

Бюрно Карл Іванович (1796 —?) — військовий інженер, генерал-майор Окре-
мого Оренбурзького корпусу з початку 1854 р. Шевченко познайомився
з Бюрно у вересні 1856 р. в Новопетровському укріпленні.

Герн Карл Іванович (1816 — ?) — військовий інженер, квартирмейстер
Окремого Оренбурзького корпусу, картограф Оренбурзького краю, автор
військово-будівничих праць. Шевченко познайомився з Терном у 1848 р.,
кілька місяців у 1849—1850 рр. квартирував у нього в Оренбурзі, працював
над портретами подружжя Тернів, які спалив разом із своїми паперами пе-
ред арештом. Герн зберіг «Малу («захалявну») книжку» й альбом акварель-
них малюнків Шевченка, написав спогади про поета в листі до М. М. Лаза-
ревського (Русский архив. — 1898. — № 12. — С. 550—555).

Лазаревському...пошлю зти две тетради моего журнала... — Свій що-
денник Шевченко подарував М. М. Лазаревському лише в липні 1858 р.

...пускай читаєш с Семеном... — Йдеться про С. С. Гулака-Артемов-
ського.

23 липня

Каптенармус — посадова особа в армії, що займалася зберіганням і вида-
ванням харчів, одягу та зброї.

Коменданти^ — А. О. Ускова

Папільотки — шматочки паперу, який використовують для домашньої
холодної завивки волосся.

Базарі Джорджо (1511—1574) — італійський художник, архітектор, істо-
рик мистецтва; тут Шевченко має на увазі його працю «Життєписи найсла-
ветніших живописців, скульпторів та архітекторів» (Рим, 1550).

25 липня

Фрейман Густав Антонович (1790 —?) — начальник артилерії гарнізонів
Оренбурзького військового округу; брав участь у жовтні 1854 р. у клопотан-
ні про надання Шевченкові чину унтер-офіцера, яке не було задоволене.

...надворного советника Мешкова. — Йдеться про унтер-цейхвартера
Михайла Федотовича Мєшкова.

Іванов Михайло Іванович (? — 1860) — унтер-цейхвартер артилерійсько-
го відомства, колезький реєстратор.

26 липня

...моим ответом на письмо графини Настасии Ивановньї от 12 октя-
бря... — Йдеться про відповідь Шевченка від 9 січня 1857 р. на лист А. І. Тол-
стої від 8 (а не 12) жовтня 1856 р.
27 липня

...картина Иванова «Иоанн Креститель» окончена! — картина «Явлення
Христа народу» російського художника Іванова Олександра Андрійовича
(1806—1858). Пізніше після огляду цього твору Іванова в Академії мистецтв,
він справив на Шевченка негативне враження, про що він писав у листі до
С. Аксакова від 15 липня 1858 р.

Восторженное письмо Гоголя... — У книжці М. В. Гоголя «Вьібранньїе мес-
та из переписки с друзьями» (СПб, 1847), надісланий Шевченку В. М. Рєпні-
ною в 1848 р. було надруковано згадуваний лист «Исторический живописец
Иванов».

Кенси Картмер (1755—1849) — французький археолог і мистецтво-
знавець.

Фідій (поч. 5 ст. до н. е. — бл. 432—431 до н. е.) — давньогрецький скуль-
птор, автор монументальних статуй Афіни і Зевса.

Моллер Федір Антонович (1812—1875) — російський художник, академік
Академії мистецтв. Тут Шевченко згадує високої мистецької вартості кар-
тину Моллера «Апостол Іоанн Богослов проповідує на острові Патмосі під
час свята Вакха», за яку він одержав звання професора.

Вакханалія (вакханалія) — в античному світі свято на честь Вакха —
бога родючості, виноградарства і виноробства, яке супроводжувалося
оргіями; у переносному значенні — розгульне бенкетування, пияцтво,
оргія.

28 липня

Кебаб — те саме, що й шашлик — шматок баранини, запечений на рожні.

Гандель (гендель) — торгівля, комерція з метою наживи, торгівельне генд-
лярство.

Штос — старовинна азартна картярська гра.

Вьіхожу один я на дорогу... — Неточна цитата із вірша М. Ю. Лєрмонтова
«Вьіхожу один я на дорогу...»

29 липня

Видел во сне Семена Артемовского с женою... — Йдеться про Олександру
Іванівну Гулак-Артемовську (1825 —?), дружину (із 1848 р.) композитора
й оперного співака С. С. Гулака-Артемовського, відому піаністку й арфіст-
ку, з якою Шевченко познайомився в Петербурзі після повернення із за-
слання.

Ігнатьєв Єгор — унтер-офіцер Астраханської інвалідної команди.

Балагуров Олександр Васильович — капітан, наглядач новопетровського
шпиталю.
5 серпня

...припльїл я [...] в город Астрахань. — Шевченко перебував в Астрахані з 5
по 22 серпня 1857 р.» де чекав пароплава до Нижнього Новгорода і виконав
рисунок «В Астрахані».

6	серпня

...бельїе стеньї Кремля — Астраханський кремль (збудований у XVI ст.).

...стройньїй великолепньїй пятиглавьій собор... — Астраханський кафед-
ральний Успенський собор (закладений у 1698 р.).

...по причино Макарьевской ярманки. — Йдеться про щорічні ярмарки,
що відбувалися в липні-серпні поблизу Макаріївського монастиря Нижньо-
городської губернії.

Пароход «Меркурий» — Тобто пароплав, що належав компанії «Мер-
курій».

Рибінськ — повітове місто Ярославської губернії на річці Волзі.

7	серпня

Бурцов — Бурцев Лев Олександрович — плац-ад’ютант Новопетровського
укріплення; із Шевченком зустрічався в 1856—1857 рр.

8	серпня

Белебей — повітове місто Оренбурзької губернії.

...Гваренги — Кваренгі Джакомо (1744—1817) — італійський архітек-
тор, який із 1708 р. жив у Росії і побудував у Петербурзі ряд споруд у стилі
класицизму (Смольний інститут шляхетних дівчат, Академію наук, Ермі-
тажний театр та ін.).

...Бельетаж а-ляренессанс... — тут другий поверх будинку, побудова-
ного в стилі епохи Відродження, який змінив готичний і сприйняв еле-
менти греко-римської архітектури з великою кількістю рельєфних при-
крас.

...вроде бентонного отеля... — Тут, очевидно, у розумінні понтонного,
тобто плавучого готелю.

Кумис — напій із кобилячого (рідше верблюжого і коров’ячого) молока,
що перебродило.

Бельведер — башта на будинку або альтанка на високому місці, звідки
можна оглянути краєвид.

Пальто-сак — півпальто вільного крою.

... с серебряньїм Георгием... — Орден Георгія Побідоносця, запроваджений
у Росії 1769 р. для нагородження офіцерів і генералів, а з 1807 р. — і нижчих
військових чинів за бойові заслуги.

Плебей — людина неаристократичного походження; у давньому Римі —
представник нижчого класу вільного населення, плебс.
Гренадер — солдат або офіцер добірних (за високим ростом) піхотних чи
кавалерійських частин.

Сапожников Олександр Олександрович (1833—1887) — астраханський ку-
пець-рибопромисловець, який на початку 1840-х років у Петербурзі брав
уроки малювання в студента Академії мистецтв Шевченка. В астрахансько-
му будинку Сапожникова містилася штаб-квартира експедиції природодос-
лідника К. М. Бера, тому Шевченко називає його «безвозмездньїм астрахан-
ским метрдотелем».

Машину накрутил... — Йдеться про механічний орган.

«Роберт-Диявол» — опера французького композитора Джакомо Мейєр-
бера (1791—1864).

«Уж как веет ветерок» — пісня з опери «Аскольдова могила» (1835) ро-
сійського композитора О. М. Верстовського (1799—1862).

9	серпня

Хвалинське море — давньоруська назва Каспійського моря.

Кизилбаша — представник об’єднання тюркських кочових племен
в Ірані.

«Описание города Астрахани» — книга історика-краєзнавця, директора
астраханських училищ М. С. Рибушкіна (1792—1849) «Записки об Астраха-
ни» (М., 1841).

Пальмов Гавриїл Якович (1810—1900) — протоієрей Успенського кафе-
дрального собору в Астрахані.

10	серпня

Ходил в контору «Меркурия»... — Йдеться про представництво Нижнього-
родської промислової компанії «Меркурій». Меркурій — у римській міфо-
логії — бог торгівлі, покровитель мандрівників.

Сан-Франциско — місто на заході США (штат Каліфорнія), яке просла-
вилося своїм багатством.

... написал радостньїе письма друзьям моим... — Лист М. М. Лазаревсько-
му було написано 14 серпня 1857 р., Я. Г. Кухаренку — 15 серпня 1857 р.; про
лист до К. І. Герна, крім згадок у щоденнику Шевченка, інших відомостей не
виявлено.

Ожидаю от него ответа на «Москалеву криницю». — Лист Я. Г. Кухарен-
ка від 7 серпня 1857 р. Шевченко одержав 10 лютого 1858 р. в Нижньому
Новгороді.

...Англинская набережная... — Шевченко порівнює набережну каналу
в Астрахані й Англійську набережну в Петербурзі.

Варварацці Іван Андрійович (1750—1825) — астраханський рибопромис-
ловець.

Ліврея — плащ, накидка, мантія, обшиті галунами на зразок форменого
одягу для швейцарів, лакеїв тощо.
11	серпня

Іван Грозний (1530—1584) — перший російський цар (1544—1584).

Мнішек Марина (бл. 1588—1614) — дочка польського магната, сандомир-
ського воєводи Єжи Мнішека (? — 1614), політична авантюристка, дружи-
на Лжедмитрія І та Лжедмитрія II. Померла у в'язниці.

Сакос — частина облачення (одягу) священика, яка одягається на підрясник.

...єпископа Иосифа, убиенного Разиньїм... — Йдеться про митрополи-
та Іосифа, якого було вбито в Астрахані під час повстання Степана Ра-
зіна.

Фелонь — риза священика.

Борис Годунов (бл. 1552—1605) — російський цар (1598—1605).

Потир — чаша або келих, якими користуються під час виконання
християнських релігійних обрядів, зокрема для освячення вина для при-
частя.

... простой российский мужичок. — Зодчим Успенського собору в Астра-
хані був селянин Дорофей М’якишев, який одержав за свою роботу винаго-
роду 100 рублів.

Тон Костянтин Андрійович (1794—1881) — російський архітектор (чех
за походженням), професор архітектури Петербурзької академії, творець
псевдоруського архітектурного стилю.

13 серпня

...написал Кухаренку письмо... — Лист Шевченка до Кухаренка датується
14 серпня 1857 р.

«Вестник Европьі» — російський журнал, що виходив у Москві в 1802—
1830 рр., у якому друкувалися й українські письменники П. Гулак-Артемов-
ський, Л. Боровиковський, С. Шпигоцький та ін.

«Московский телеграф» — російський літературно-науковий журнал, що
виходив у Москві у 1825—1834 рр.

Хвостов Дмитро Іванович (1757—1835) — обер-прокурор Синоду, поет-
графоман, який став об’єктом пародій та епіграм.

Державін Гавриїл Романович (1743—1816) — російський поет.

Карамзін Микола Михайлович{1766—1826) — російський історик і пись-
менник.

«Дух законов» — трактат французького філософа-просвітителя Шарля-
Луї Монтеск’є (1689—1755).

Свод законов с прибавлениями... — збірник «Свод законов Российской
империи» (у 15 т., 1832).

Дюма Александр (Дюма-батько; 1802—1870) — французький пись-
менник.

«Русский вестник» — російський літературний і політичний журнал, що
виходив у Москві з 1856 р.
Соловйов Сергій Михайлович (1820—1879) — російський історик.

Аксаков Сергій Тимофійович (1791—1859) — російський письменник,
з яким Шевченко познайомився в Москві 22 березня 1858 р. Відомо чотири
листи Шевченка до Аксакова і два — Аксакова до Шевченка.

- Савор-Могила — Тут ідеться не про Савур-могилу, відому Шевченку із
«Думи про втечу трьох братів із неволі», а про могилу Лугову на Катеринос-
лавщині, про розкопки якої розповідалося в журналі «Русский вестник»
(1856. — № 1).

14 серпня

Чапан — верхній селянський одяг у тюрко-татарських народів, що нагадує
жупан або короткий халат.

15 і 16 серпня

Записи від 15—20 серпня зроблені астраханськими знайомими Шевченка.

Клопотповський Іван Петрович (1823 —?) — учитель історії та географії
в Астраханській гімназії з 1850 р.; знайомий Шевченка з років навчання в Ки-
ївському університеті.

Незабитовський Степан Андрійович (1829—1902) — молодший лікар
45-го флотського екіпажу в Астрахані, випускник Київського університету.
18 серпня 1857 р. переписав до свого зошита твори Шевченка «Чернець»
і «А. О. Козачковському». У цьому ж зошиті Шевченко записав свій вірш
«Ще як були ми козаками» («Полякам») із дарчим написом, і згодом надіслав
йому «Кобзар» (1860).

Одинцов Євтихій (Євгеній) Іванович (1831—1873) — молодший лікар
46-го флотського екіпажу в Астрахані.

16 серпня

Чельцов Федір Іванович (1826—1899) — молодший лікар Астраханської стро-
йової роти, випускник Київського університету. Під час зустрічі в Астрахані
Шевченко подарував Чельцову довідку жартівливого змісту про те, що на пів-
острові Мангишлак «никакой зпидемической болезни не имеется», на зворо-
ті якої написав уривок із поеми «Царі» із дарчим написом: «Федору Чельцову
(И. Рогожину) на память 16 августа 1857». Іван Рогожин — комічний образ
сатани, який з волі Шевченка став жартівливим псевдонімом Чельцова. Під
цим псевдонімом Чельцов зробив 17 серпня 1857 р. у щоденнику Шевченка
запис народного анекдоту про чорта, який боявся солдатської служби.

18 серпня

Кишкін Володимир Васильович (1825—1911) — капітан пароплава «Князь
Пожарський», знайомий Шевченка, очевидно, ще з Петербурга. Намальова-
ний Шевченком портрет Кишкіна не зберігся.
19 серпня

Цього дня в щоденнику Шевченка є лише записи трьох осіб: Новицького Ка-
роля (Карла) Йосиповича (1823 —?) — старшого лікаря 44-го флотського екі-
пажу; Радзєйовського Павла і Шалевича Титуса — очевидно, друзів К. Но-
вицького.

20 серпня

Запис польською мовою зробив Томаш Зброжек. Подається переклад укра-
їнською мовою: «Красномовство не багатьом випало на долю. Мені ж,
позбавленому цього божественного дару, лишається тільки мовчки диву-
ватися й благословляти творчу твою могутність, святий народний проро-
че-мученику Малоросії. Теперішнє твоє перебування серед нас робить ме-
не цілком щасливим, і хвилини спілкування ніколи не зітруться з моєї
пам’яті. О стократ, стократ благословляю той день, коли небо дало мені
можливість особисто познайомитися з тобою, ревний і безстрашний опо-
віснику слова правди. Нехай же кілька слів нагадують тобі (текст автора
пошкоджений і не прочитується. — Упор.), поете-художнику, про глибоку
повагу шануючого тебе Томаша Зброжека».

Зброжек Томаш (1821—?) — старший лікар 17-го робочого екіпажу
в Астрахані, випускник Київського університету.

23 серпня

Землякимои, большею частин) кияне... — Йдеться, очевидно, про молодшо-
го лікаря 45-го флотського екіпажу Муравського Гната Францевича (1824—?)
та діловода контори Астраханського порту Овсянникова Миколу Абрамо-
вича, у брата якого, Овсянникова Павла Абрамовича, Шевченко близько пів-
року жив у Нижньому Новгороді.

25 серпня

Нотний і текстовий записи зроблені Пановим Олексієм Панфіловичем —
музикантом-самоуком, буфетником пароплава «Князь Пожарський», відпу-
щеного на волю кріпака.

27 серпня

Шопен Фридерик (1810—1849) — польський композитор і піаніст.

Паганіні Нікколо (1782—1840) — італійський скрипаль-віртуоз і компо-
зитор.

...Ватт! — Уатт Джеймс (1736—1819) — англійський винахідник, який
удосконалив парову машину.

...начали во Франции енциклопедисти... — Йдеться про французьких
вчених другої половини XVIII ст. (Дідро, Д’Аламбера, Гольбаха, Гельвеція та
ін.)> які об’єдналися навколо видання «Енциклопедії, чи Тлумачного слов-
ника наук, мистецтва, ремесел» (1751—1780,35 т.)

28 серпня

Сапожникова Ніна Олександрівна (1837 — бл. 1900) — дружина О. О. Сапож-
никова, яка зберегла кілька портретів, які виконав Шевченко під час подо-
рожі на пароплаві «Князь Пожарський».

Царицин — повітове місто Саратовської губернії; нині — Волгоград.

Дубовка — місто на Волзі (вище від Саратова).

Попов Ніл Олександрович (1833—1891) — російський історик; автор роз-
відки «Королева Варвара. Исторический рассказ» (Русский вестник. —
1857. — № 1).

Борей — у грецькій міфології бог північного вітру.

29 серпня

Камишин — повітове місто Саратовської губернії (вище від Царицина).

...Сеньки Разина — Йдеться про Степана (Стеньку) Тимофійовича Разі-
на (бл. 1630—1671) — керівника селянської війни 1670—1671 рр. в Росії. Да-
лі Шевченко з розповідей помилково записує це ім’я — Семен Степанович
замість Степан Тимофійович.

Нетопир — кажан, родини гладконосих, що має буре забарвлення, жи-
виться комахами й дрібними метеликами.

...плоское суздальское изображение... — Йдеться про суздальську іконо-
писну школу.

Брандвахта — вартове судно на рейді або в порту.

ЗО серпня

Козаченко Катерина Никифорівна (1819—1866) — мати Н. О. Сапожнико-
вої, дружина голови Астраханської казенної палати Олександра Петровича
Козаченка (1808—1870). Згадуваний портрет було виконано на папері іта-
лійським і білим олівцями (28,6 х 25,1); під портретом зроблено дарчий на-
пис: «А[лександру] А[лександровичу] С[апожникову]. На память 30 августа
1857 года. ПЦевченко]».

Соколова Тетяна Павлівна — жителька Саратова, яка розповіла Шевчен-
ку про від’їзд М. І. Костомарова із Саратова і про його матір Тетяну Петрів-
ну Костомарову (1798—1875).

Запис цього дня обривається незакінченим реченням.

31 серпня

.. .роковое ЗО мая 1847 года... — Йдеться про день, коли заарештованим учас-
никам Кирило-Мефодіївського братства було оголошено вирок і Шевченка
зарахували рядовим Окремого Оренбурзького корпусу.
1 вересня

Перший рядок — запис Чекмарьова Петра Уляновича, культурного діяча,
а з 1859 р. — директора Саратовського театру.

Солонина Марія Григорівна (дівоче прізвище — Гамалія; 1829, Лохвиць-
кий повіт Полтавської губернії — після 1913) — дружина майора у відстав-
ці, чиновника Саратовської провіантської комісії 3. К. Солонини.

2 вересня

Перші два рядки запису цього дня — автограф О. О. Сапожникова.

Барб’є Анрі-Огюст (1805—1882) — французький поет-романтик; під
впливом революції 1830 р., коли було скинуто Бурбонів, написав і видав збір-
ку «Ямби» (1831), до якої входив вірш «Собачий бенкет».

Бенедиктов Володимир Григорович (1807—1873) — російський поет.

Тормоз — прізвисько російського царя Миколи І, дане тому О. І. Гер-
ценом.

Іскандер — псевдонім О. І. Герцена (1812—1870); походить від арабсько-
перської форми імені Олександр.

Волжськ — повітове місто Саратовської губернії (нині — Вольск) на пра-
вому березі Волги вище Саратова.

Шевченко-Гринь — Шевченко Григорій Євстратович (бл. 1775—?) — дядь-
ко Шевченка, батько Варфоломія Григоровича Шевченка (1821—1892).

З вересня

Перший рядок записано рукою Явленського Івана Никифоровича (1824—
?) — чиновника астраханської губернської канцелярії, брата К. Н. Козачен-
ко і дядька Н. О. Сапожникової. Пізніше І. Н. Явленський виконував окре-
мі доручення Шевченка в Москві і піклувався про публікацію портретів
його роботи, що належали родині Явленських.

4	вересня

Хвалинськ — повітове місто Саратовської губернії на правому березі Волги.
Хом'яков Олексій Степанович (1804—1860) — російський поет, публіцист,
із яким Шевченко познайомився в Москві 25 березні 1858 р. Вірш «Кающа-
яся Россия» поширювався в списках і був двічі записаний до щоденника
Шевченка (див. другий запис від 16 квітня 1858 р.).

5	вересня

Коти — тепле взуття на хутрі.

...церковь святьіе Анньї в Вильне... — Йдеться про костьол у Вільні (го-
тичну будівлю XVI ст.), яку Шевченко бачив у 1829—1839 рр., коли перебу-
вав там як «козачок» пана П. В. Енгельгардта.
Гусиковська Ядвіга (Дуня, Дзюня) — швачка, полька, перше юнацьке ко-
хання Шевченка.

«Турецкая война в царсшвование Федора Алексеевича» (Русский вест-
ник. — 1857. — Т. 8) — Стаття російського історика Олександра Миколайо-
вича Попова (1821—1877); Шевченко помилково вважав її автором істори-
ка Н. О. Попова.

Салшиков-Щедрін Михайло Євграфович (1826—1889) — російський пись-
менник-сатирик. Шевченко знав справжнє прізвище письменника, хоча йо-
го «Губернские очерки» друкувалися в «Русском вестнике» у 1856—1857 рр.
за підписом «Н. Щедрін».

Панченко Єлисей Олександрович (1813—?) — медичний інспектор астра-
ханського порту, домашній лікар родини Сапожникових. Під час подорожі
на пароплаві «Князь Пожарський» Шевченко намалював портрет Панченка
(тонований папір, італійський і білий олівці, 28,6 х 25,2), на якому праворуч
унизу напис олівцем: «Т. Шевченко 57».

Гарпія — у грецькій міфології — крилата потвора з обличчям жінки,
з пазурами на руках і ногах (символ ненажерливості); демон бурі і смерті.
У переносному значенні — людина з важким і нестерпним характером.

Смерд — у стародавній Русі — селянин, який входив у селянську общи-
ну і сплачував данину феодалові; у переносному значенні — людина незна-
тного походження.

6	вересня

Самара — місто на лівому березі Волги при впадінні в неї річки Самари, за-
сноване 1586 р. Через Самару Шевченка везли на заслання на початку черв-
ня 1847 р.; місто згадується в повісті «Близнецн».

«Здесь русский дух, здесь Русью пахнеш» — рядок із заспіву до поеми
О. Пушкіна «Руслан і Людмила».

... Там говорилось о кишайских инсургеншах... — Йдеться про статтю «Но-
вейшие сведения о действиях китайских инсургентов» (Русский инвалид. —
1857. — 31 июля), у якій розповідається про події селянської війни в Китаї,
що розпочалася 1850 р. проти феодалів і національних гнобителів з боку
маньчжурської династії Цін (так зване Тайпінське повстання).

Нанкін — місто в Китаї в нижній течії річки Янцзи, взяте штурмом по-
встанцями 19 березня 1853 р.

Свєшов — багатий самарський міщанин і головний молоканський діяч,
якого в 1856—1858 рр. влада намагалася вислати із Самари до Вологди, що мо-
гло призвести до погіршення справ у пароплавстві і страхових компаніях.

Молокани — одна із сект духовних християн, що виникла в Росії у другій
половині XVIII ст.

Кальвінізм — протестантське віровчення, засноване Жаном Кальвіном
(1509—1564).
7	вересня

Жигулівські гори — підвищення на правому березі Волги поблизу Самари.

...Царев Курган — гора на лівому березі Волги. Шевченко зробив олівцем
два рисунки цієї гори.

Звенигородка — повітове місто Київської губернії.

Гудзівка — село у Звенигородському повіті.

Воронцов Михайло Семенович (1782—1856) — російський державний ді-
яч, генерал-фельдмаршал.

Мошни — містечко в Черкаському повіті Київської губернії (тепер село
Черкаського району Черкаської області), у якому Шевченко був до заслан-
ня, а також у липні 1859 р. під час останнього арешту. Тоді ж тут було вико-
нано малюнок «Краєвид у Мошнах».

Грабовський Міхал (1804—1863) — польський критик і письменник, пред-
ставник так званої української школи в польській літературі. Шевченко має
на увазі статтю М. Грабовського «Парк князя М. С. Воронцова в Киевской
губернии» (Современник. — 1853. — № 4. — Кн. 2. — С. 242—257).

8	вересня

Расшива — вітрильне судно.

Симбірськ — губернське місто на правому березі Волги.

9	вересня

Сенгілей — повітове місто Симбірської губернії на правому березі Волги.

...монумент Карамзина — Пам’ятник М. М. Карамзіну в Симбірську бу-
ло споруджено 1845 р. за проектом скульптора С. І. Гальберга.

Ставассер Петро Андрійович (1816—1850) — російський скульптор, зна-
йомий Шевченка з часів навчання в Академії мистецтв. Разом із скульпто-
ром А. А. Івановим за ескізами С. І. Гальберга створили пам’ятник М. М. Ка-
рамзіну, а відлив у бронзі П. К. Клодт. Головна деталь пам’ятника, про яку
згадує Шевченко, — богиня історії Кліо.

Первьійраз в 1847меня провез фельдьегерь мимо Симбирска... — Шевчен-
ко згадує про те, як на початку червня 1847 р. жандармський фельд’єгер Ві-
дер супроводжував його на заслання.

Возніцин Яків Йосипович — поміщик Тверської губернії; після служби на
пароплавах Балтійського і Чорного морів у 1856 р. перейшов на службу в па-
роплавну компанію «Меркурій».

...Ренинка[м]пф... — Ренненкампф Рудольф Петрович — голова симбір-
ської палати кримінального суду. Довірена особа пароплавної компанії
«Меркурій» у Симбірську.
11 вересня

Запис цього дня зроблено В. В. Кишкіним у стилі промови героя Пістряка із
повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма».

12	вересня

Терсис Посошков — гумористичне порівняння, взяте з російських пастораль-
них інтермедій.

Медем Емілія Борисівна — дружина титулярного радника М. де Медема,
акціонера й агента пароплавної компанії «Меркурій» у Балахні.

13	вересня

Казань — губернське місто, колишня столиця татарського Казанського
царства.

...башня Сумбека... — вежа татарської цариці Сумбеки; пам’ятка татар-
ської культури.

Сухарєва вежа — одна із веж московського Кремля.

Іонічний портик — відкрита галерея, утворена колонами або стовпами,
що підтримують перекриття перед входом у будинок; назва походить від ар-
хітектурного стилю, що склався в Іонії — області стародавньої Греції.

...монумент певцаЕкатериньї... — Йдеться про пам’ятник російському
поету Г. Р. Державіну (1743—1816), який народився і вчився в Казані. Шев-
ченко назвав його «певцом Екатериньї» за оду «До Феліци», звернену до ца-
риці Катерини II. Пам’ятник було збудовано М. О. Рамазановим і К. М. Клим-
ченком (автори проекту С. І. Гальберг і К. А. Тон) в університетському дворі.

Посяда (Пасяда, Посяденко) Іван Якович (1823—1894) — український гро-
мадський і культурний діяч, педагог. У 1846 р. став членом Кирило-Мефоді-
ївського братства. Після арешту і проведеного слідства був висланий до Ка-
зані, де 1849 р. закінчив університет зі званням кандидата філософських
наук і був призначений помічником правителя канцелярії рязанського гу-
бернатора. У 1856—1866 рр. перебував за кордоном, а після повернення на
батьківщину працював учителем в Україні, Воронежі та Оренбурзі.

Андрузький Георгій (Юрій) Львович (1827—?) — громадський діяч, учений
і поет, член Кирило-Мефодіївського братства. Після арешту і проведення
слідства був висланий під нагляд поліції до Казані (університету не закін-
чив), а потім до Петрозаводська. У 1850—1854 рр. перебував в ув’язненні
в Соловецькому монастирі. У 1856 р. повернувся в Україну в Полтавську гу-
бернію.

Шарманка — невеликий переносний механізм, що відтворює звуки, ме-
лодію завдяки обертанню ручки; невеликий механічний орган; катеринка.

Тамбурин — музичний ударний інструмент; вид бубна.

...царем Йваном Лютьім. — Тобто царем Іваном IV Грозним.
14	вересня

.. .сделал два абриса: общий вид Казани и вид на Волгу против Казани... — Йдеть-
ся про два замальовані Шевченком краєвиди: «Казань» і «Проти Казані».

Свіяжськ — повітове місто Казанської губернії при впадінні р. Свіяги
у Волгу.

15	вересня

Дубельт Леонтій Васильович (1792—1862) — керуючий III відділом влас-
ної його імператорської величності канцелярії і начальник штабу Окремо-
го корпусу жандармів, генерал-лейтенант; один із найреакційніших діячів
періоду царювання Миколи І. Дубельт вів політичні справи гуртка О. Гер-
цена, Кирило-Мефодіївського братства, петрашевців та інших. Шевченко
двічі (у 1847 і 1850 рр.) звертався до Дубельта з проханням поклопотатися
перед царем про зняття його заборони на малювання, але одержав відмову.

Попов Михайло Михайлович (1800—1871) — начальник секретної експе-
диції III відділу; автор спогадів про різні політичні справи.

Дестрем — Нордстрем Іван Андрійович (1814—1878) — чиновник III від-
ділу, цензор драматичних творів.

Комаровський Михайло Петрович (1813—1884) — капітан другого ран-
гу, служив на Балтійському і Каспійському морях. На пароплаві «Князь По-
жарський» перебував як пасажир. Виконаний Шевченком портрет не зна-
йдений.

«Дон Жуан» Байрона — твір англійського поета Дж.-Г. Байрона (1788—
1824), із творчістю якого Шевченко був обізнаний за російськими, польськи-
ми і українськими перекладами творів Байрона, часто цитував їх.

16	вересня

«Собачий пир» (Из Барбье). — Текст вірша Барб’є в перекладі В. Г. Бенедик-
това переписано Шевченком за якимсь повнішим списком, ніж той варіант,
що опубліковано у виданні «Лютня. Собрание свободньїх русских песен
и стихотворений» (Лейпциг, 1873).

17	вересня

Чебоксари — повітове місто Казанської губернії на правому березі Волги; ни-
ні столиця Чувашії.

Ільїнське — село на правому березі Волги між Чебоксарами і Козьмо-
дем’янськом.

«Полярная звезда» — російський літературний альманах, який видавав-
ся в Петербурзі в 1823—1825 рр. декабристами О. О. Бестужевим (1797—
1837) і К. Ф. Рилєєвим (1795—1826). У згадуваному Шевченком номері
альманаху за 1824 р. було надруковано уривки з поеми К. Ф. Рилєєва «Вой-
наровский» («Юность Войнаровского», «Бегство Мазепьі», «Смерть Война-
ровского»). Поему «Наливайко» Шевченко знав ще з молодих років.

Явленська Любов Григорівна — мати І. Н. Явленського та К. Н. Козачен-
ко, бабуся Н. О. Сапожникової.

18	вересня

«Русскому народу» — вірш Петра Лавровича Лаврова (1823—1900) — росій-
ського соціолога і публіциста, ідеолога революційного народництва. Шев-
ченко познайомився з Лавровим 1859 або 1960 р. у Петербурзі.

Лавров використовував поетичні твори Шевченка, зокрема поему «Кав-
каз», у своїх публіцистичних працях, згадав поета в «Календарі «Народної
волі» на 1883 рік». Перші 96 рядків вірша «Русскому народу» переписано ру-
кою Шевченка, а інші (від слів — «На путешествия, киоски, павильонн...») —
І. Н. Явленським. Уперше цей вірш надруковано О. І. Герценом у виданні «Го-
лоса России» (Лондон, 1857. — Кн. 4. — С. 30—39).

Клейнміхель Петро Андрійович (1793—1869) — головний керуючий шля-
хами сполучення та громадськими будовами, один із найближчих довірених
осіб Миколи І, який налагоджував навіть інтимні справи розпусного деспота.

Рашель (справжнє прізвище — Фелікс Еліза Рашель; 1821—1858) —
французька трагедійна актриса, яка 1853—1854 рр. виступала в Петербур-
зі і в Москві.

Фреццоліні — примадонна італійської опери, яка співала у Петербурзі
в 1847—1848 рр.

19	вересня

Пулька — партія гри в карти (у преферанс та інші ігри).

Зименки — село на Волзі неподалік від Нижнього Новгорода, власником
якого був князь Антон Олександрович Дадіан. Згадувана Шевченком поже-
жа трапилася у 1856 р. і знищила майже весь урожай.

Єралаш — гра в карти, що нагадує преферанс.

20	вересня

...тучки небесньїе, вечньїе странницьі... — Рядок із вірша М. Ю. Лєрмон-
това.

...цер[к]ви с[в]. Георгия... — Йдеться про церкву, збудовану на честь
засновника Нижнього Новгорода великого князя Георгія (Юрія) Всево-
лодовича.

Бобржицький Олексій Олександрович — учитель латинської мови в ниж-
ньогородській гімназії; закінчив Київський університет у 1848 р.

...пошел в Кремль. — Нижньогородський кремль збудований у 1508—
1511 рр. як оборонна споруда.

Новьій собор — отвратительное здание. — Йдеться про Преображен-
ський собор XIV ст. у Нижньогородському кремлі, заново відбудований
у 1834 р. за типовим проектом архітектора К. Тона; за проектами церков
К. Тона на 1000,500 і 200 чоловік будувалися і перебудовувалися церкви по
всій Російській імперії

Мінін Кузьма (Сухорук;? — 1616) — організатор визвольної боротьби
проти польської і шведської інтервенції початку XVII ст.; один із керівників
народного ополчення 1611—1612 рр.

Пожарський Дмитро Михайлович (1578—1642) — російський держав-
ний і військовий діяч, князь, боярин. У період польської і шведської інтер-
венції початку XVII ст. разом із К. Мініним став керівником народного
ополчення 1611 —1612 рр.; керував воєнними діями проти інтервентів
у 1613—1618 рр.

Шевченко згадує про пам’ятник-обеліск, споруджений у Нижньогород-
ському кремлі у 1826 р. Пам’ятник Мініну і Пожарському за проектом
І. П. Мартоса було споруджено в Москві, а в Нижньому Новгороді так зва-
ний «грошовий обеліск».

Брилкін Микола Олександрович — головний управитель нижньогород-
ської пароплавної компанії «Меркурій».

«Голоса из России» — збірники, які видавалися в 1856—1860 рр. у Лондо-
ні й нелегально поширювалися в Росії.

Овсянников Павло Абрамович — помічник управителя пароплавного то-
вариства «Меркурій», у домі якого Шевченко жив майже півроку.

22 вересня

...читал «Богдана Хмельницкого» Костомарова. — Йдеться про працю
М. І. Костомарова «Богдан Хмельницкий и возвращение Южной Руси
к России» (Отечественньїе записки, 1857. — № 1—8; окреме видання ви-
йшло в 1859 р.).

23 вересня

...читаю Зиновия Богдана. — Гетьман Богдан Михайлович Хмельницький
мав друге ім’я Зіновій.

...нарисовая сегодня портрет В. В. Кишкина... — Портрет не розшукано.

24 вересня

Балахна — повітове місто Нижньогородської губернії на правому березі Вол-
ги (вище Нижнього Новгорода).

.. .з мистером Стремом... — Йдеться про інженера-суднобудівника Джо-
на В. Ністрема, який перебував тоді на службі в компанії «Меркурій».

25 вересня

...начертал верхушку церкви с[в]. Георгия. — Йдеться про церкву св. Георгія,
збудовану 1702 р. біля Георгіївської башти Кремля. Рисунок Шевченка не
розшукано.
26 вересня

... нарисовая из окна Благовещенский собор. — Йдеться про малюнок, що став
відомим у мистецькій спадщині Шевченка під назвою «Благовіщенський со-
бор у Нижньому Новгороді» (тонований папір, сепія, білило, 17x31). Малю-
нок наклеєно на аркуш твердого білого паперу. Ліворуч унизу авторський
напис олівцем: «М[ижній] М[овгород]. Соборі» Благов'Ьщенія». На звороті
аркуша внизу пізніше авторський напис: ««М[ижній] М[овгород]. Благо-
в'Ьщенскій Собор. Основані» вт» 1378 году В. К. Дмітриемт» Константино-
вичемт»».

...не имеет печатного у казателя. — У вересні — жовтні 1857 р. з’явилася
перша частина «Краткого очерка истории и описание Нижнего Новгорода».

27 вересня

Ману — за індійською міфологією — родоначальник людства.

Вешну (Вішну) — один із головних богів релігії індуїзму (Вішну, Шива,
Брахма), бог — охоронець світу.

28 вересня

...портрет мамзель Анхен Шауббе. — Портрет не розшукано.

...комедию Островского «Доходное место». — Очевидно, Шевченко чи-
тав публікацію комедії в журналі «Русская беседа» (1857. — № 5).

29 вересня

...начал рисовать соборную колокольню... — Малюнок не розшукано, але
зберігся інший — «Архангельський собор у Нижньому Новгороді», викона-
ний 11—12 жовтня 1857 р.

...отправился к Печерскому монастирю... — Печерський монастир над
Волгою було засновано в 1328—1330 рр.

ЗО вересня

Портрет бил окончен... — Йдеться про портрет П. А. Овсянникова, вико-
наний італійським олівцем на тонованому папері (31,8x25,2). Портрет на-
клеєно на картон, праворуч унизу авторська дата і підпис олівцем. Зберіга-
ється в Російському музеї у Санкт-Петербурзі.

...г. Лапа... — Йдеться про старшого нижньогородського поліцмейстера
Павла Вільгельмовича Лаппо-Старженецького.

...некоего Арбеньева, театрального музиканта. — Ймовірно, йдеться про
Арбеньєва — першу скрипку місцевого театру, колишнього кріпака нижньо-
городського поміщика Шепелєва.

...прочитал «Рассказмаркера»граф[а] Толстого. — Оповідання Л. М. Тол-
стого «Записки маркера» було надруковано в журналі «Современник»
(1855. — № 1. — С. 9—26) за підписом «Л. Н. Т.».
1	жовтня

Грасс Ілля Петрович (1829—?) — службовець пароплавного товариства
«Меркурій», зять М. О. Брилкіна.

Гартвинг Осип Андрійович — лікар у Нижньому Новгороді, з яким у Шев-
ченка склалися дружні стосунки.

.. .г. Лапа засвидетельствовал действительность зтой мнимой болезни... —
Пізніше (17 жовтня 1857 р.) нижньогородський поліцмейстер П. В. Лаппо-
Старженецький повідомив коменданта Новопетровського укріплення
І. О. Ускова про те, що Шевченко за станом здоров’я не може повертатися
назад, тобто на місце служби, до повного одужання.

Потєхін Олексій Антонович (1829—1908) — російський письменник.

Мочалова Анастасія Микитівна (уроджена Данилова) — російська дра-
матична актриса.

Климовський Євген Іванович (справжнє прізвище — Оглоблін; 1824—
1866) — російський драматичний та оперний артист, з яким Шевченко по-
знайомився в Нижньому Новгороді і підтримував із ним дружні стосунки.

Водевиль «Коломенский нахлебник» — переробка французького водеві-
лю, здійснена російським драматургом Павлом Степановичем Федоровим
(1803-1879).

...оркестр в антракте играл несколько номеров из «Дон Жуана» Мо-
царта... — Йдеться про інструментальні номери із опери австрійського
композитора Вольфганга Амадея Моцарта (1756—1791) «Дон Жуан»
(1787).

2	жовтня

...Кончивши портрет... — Портрет І. М. Грасса не розшукано.

Якобі Микола Карлович — управитель Нижньогородського соляного
управління, з яким Шевченко підтримував добрі стосунки.

Гверчіно (у перекладі — Косоокий) — прізвисько італійського живопис-
ця, представника болонської школи бароко Джованні-Франческо Барб’єрі
(1591—1666).

Цампєрі Доменіко (1581—1641) — італійський живописець та архітектор,
творчість якого Шевченко високо цінував (у повісті «Художник» згадував,
як К. Брюллов копіював картину Цамп’єрі «Іоанн Богослов»).

...обратиться опять за святьіми финансами к моєму искреннему М. Ла-
заревскому. — У М. М. Лазаревського зберігалися гроші за продані роботи
Шевченка.

З жовтня

Ломбер — назва гри в карти з між трьома гравцями.

Веймарн Олександр Володимирович — командир Нижньогородського уч-
бового карабінерного полку, генерал-майор.
Кудлай Петро Данилович (1819—?) — молодший поліцмейстер Нижньо-
го Новгорода, з яким Шевченко підтримував дружні стосунки під час пере-
бування у Нижньому Новгороді.

Петровський Павло Степанович — брат художника Петра Степановича
Петровського (1813—1842), чиновник департаменту внутрішніх справ,
з яким Шевченко був знайомий із часу навчання в Академії мистецтв. їхній
сестрі Парасці Степанівні Петровській (1825—1902) у першому виданні
«Кобзаря» присвятив баладу «Тополя», а в її альбомі намалював тополю. На-
мір Шевченка зустрітися з Павлом Петровським у Петербурзі не здійснив-
ся, оскільки той помер перед поверненням поета до столиці.

4 жовтня

Запис зроблено рукою малограмотного слуги П. А. Овсянникова Михайлом
під диктовку Шевченка.

Брилкіна Аделаїда Олексіївна — дружина М. О. Брилкіна; її портрет, ви-
конаний Шевченком, не розшукано.

...£ веймора — тобто генерала О. В. Веймарна.

...1843 году в Чернигови... —Із травня 1843 р. Шевченко перебував у Чер-
нігові.

А вместечко гомели... — Йдеться про білоруське місто Гомель.
...поехал гдотору градвингу. — Йдеться про лікаря О. А. Гартвінга.

5 жовтня

Цезар Гай Юлій (102 або 100—44 до н. е.) — державний і політичний діяч,
полководець, письменник та оратор Стародавнього Риму.

6 жовтня

КоцебуАвгуст (1761—1819) — німецький письменник, драматург і поет, ро-
динно-побутові драми якого були популярними серед міщанської публіки.

Васильєва Катерина Миколаївна (1829—1877) — актриса Малого театру
в Москві, яка наприкінці 1857 — на початку 1858 року перебувала на гастро-
лях у Нижньому Новгороді.

Шевченко згадував К. М. Васильєву у статті «Бенефис г-жи Пиуновой,
января 21,1858 года».

Платонов — артист театру у Нижньому Новгороді, який мав популяр-
ність у місцевих глядачів. Шевченко заприятелював із Платоновим.

«Путаница» — Французький водевіль, перероблений для російської сце-
ни П. С. Федоровим.

8 жовтня

Шрейдерс Костянтин Антонович (? — 1894) — чиновник для особливих до-
ручень при нижньогородському генерал-губернаторі. 8 січня 1858 р. Шев-
ченко оселився в його квартирі в Нижньому Новгороді. К. А. Шрейдерс під
час поїздок у Петербург виконував деякі доручення Шевченка. На основі йо-
го спогадів Г. П. Дем’янов написав статтю «Т. Г. Шевченко в Нижнем Новго-
роде (1857—1858)» (Исторический вестник. — 1893. — № 5, 8.)

Торнау Федір Федорович (1810—1890) — полковник Генерального штабу
російської армії.

Ковалевський Єгор Петрович (1811—1868) — російський дипломат, ман-
дрівник і письменник. Один із організаторів і перший голова Товариства для
допомоги нужденним літераторам і вченим («Літературний фонд»), яке кло-
поталося у 1860 р. про звільнення з кріпацтва родичів Шевченка. 23 квітня
1850 р. Шевченко привітав Є. П. Ковалевського з іменинами і подарував йо-
му один із своїх офортів або малюнків (який саме — невідомо).

9	жовтня

Храмцовський Микола Іванович (1818—1890) — історик-краєзнавець, автор
книжки «Краткий очерк истории и описання Нижнего Новгорода, в двух
частях, составленньїе Н. Храмцовским. Издание В. К. Мичурина. С 28-ю ви-
дами и 2-мя планами, снятьіми с натури Бьістрицким. Часть первая (Очерк
истории). Нижний Новгород. В губернской типографии. 1857». Друга книж-
ка вийшла з друку 1859 р.

...набросал вид монастиря... — Йдется про рисунок «Печерський мо-
настир у Нижньому Новгороді» (тонований папір, олівець, 16,6x31,6). Лі-
воруч унизу авторський напис олівцем: «М[ижній] М[овгород]. Печер-
скій Монастьірь».

10	жовтня

...продолжил сеанс Н. А. Брьілкину и нарисовая его портрет... — Портрет
М. О. Брилкіна не розшукано.

11	жовтня

...онугостил меня брошюрой Искандера... — Йдеться про друге видання бро-
шури О. І. Герцена (Іскандера) «Крещенная собственность» (Лондон, 1857).

12	жовтня

Окончил вчера начатий рисунок Архангельского собора. — Йдеться про ма-
люнок, відомий під назвою «Архангельський собор у Нижньому Новгоро-
ді» (тонований папір, сепія, білило, 16,6x31,2). Ліворуч унизу авторський на-
пис олівцем: «М[ижній] М[овгород]. Архангельскій Соборі*». На звороті
аркуша, на якому наклеєно малюнок, внизу чорнилом рукою Шевченка на-
пис: «ЬЦижній] М[овгород]. Архангельскій Соборі», построенньїй вт> XIV сто-
л'Ьтіи»; ліворуч угорі іншою рукою напис олівцем: «Писано в Нижнем.
11 октября 1858. В Дневнике сказано, что зтот собор построен в 1227 году
в княжение Юрия Всеволодовича»; унизу тією ж рукою над автографом ху-
дожника напис: «Подпись Шевченка». Насправді ж Шевченко намалював
новий Архангельський собор, збудований у 1631 р. як пам’ятник народно-
му ополченню 1611 р., очоленому К. Мініним і Д. Пожарським. У XIV ст.
(1359 р.) було відбудовано храм, споруджений 1227 р.

13	жовтня

Попова Ганна Миколаївна — дружина чиновника нижньогородської казен-
ної палати Михайла Івановича Попова.

Піунова Катерина Борисівна (1841—1909) — актриса Нижньогород-
ського театру, в яку закохався Шевченко і мав намір одружитися з нею.
Про піклування Шевченка долею актриси свідчать щоденникові записи,
листування та його стаття «Бенефис г-жи Пиуновой, января 21,1858 года»
(Нижегородские губернские ведомости. — 1858. — 1 февраля).

К. Б. Піунова вийшла заміж за музиканта й актора М. К. Шмідтгофа.

«Вільгельм Телль» — опера італійського композитора Джоаккіно-Анто-
ніо Россіні (1792—1868), яку особливо любив Шевченко.

14	жовтня

...сегодняя портрет окончил... — Портрет Г. М. Попової не розшукано.

15	жовтня

...нарисовал вид двух безьімянньїх башень, часть Кремлевской стеньї и вид
на Заочье. — Малюнок із авторською назвою «Вид на Заочье» згадується
у статті В. Горленка «Картиньї, рисунки, офортьі Шевченка» серед акварелей
і сепій, що належали В. М. Лазаревському (Киевская старина. — 1888. —
№6. — С. 83); малюнок не розшукано. Заоччя — місцевість у Нижньому Нов-
городі за Окою.

. ..за «Пчелой» — «Северная пчела», російська політична і літературна га-
зета, що виходила в Петербурзі у 1825—1864 рр.

Ель — густе, міцне, світле англійське пиво, що виготовляється з ячменю.

Варенцов Віктор Гаврилович (1825—1867) — педагог, фольклорист і пе-
рекладач. Після закінчення Казанського університету вчителював у саратов-
ських гімназіях, де зблизився з М. І. Костомаровим. У березні 1857 р. був
призначений інспектором Нижньогородського дворянського інституту.

...Кулиш издал второй том «Записок о Южной Руси». — Користуючись
цією інформацією В. Г. Варенцова, Шевченко звернувся з листом до М. М. Ла-
заревського і просив надіслати йому обидва томи «Записок о Южной Руси».

16	жовтня

...в Москве между молодежью ходит письмо Костомарова, адресованное на
имя государя. — Чутки про неіснуючий лист, напевно, пов’язані з тим, що
М. І. Костомаров перебував тоді в Лондоні, де жив О. І. Герцен, автор «Письма
к императору Александру Второму», опублікованому в «Полярной звезде на
1855 год», у якому висловлені міркування щодо селянської реформи.
Голяховський Петро Петрович — петербурзький чиновник, колезький
секретар, який неодноразово приїздив до Нижнього Новгорода.

«Посредник» — Чутки про видання журналу під такою назвою були без-
підставними.

Сазонов Микола Іванович (1815—1862) — університетський товариш
О. І. Герцена, політичний емігрант, який звертався до уряду Росії з прохан-
ням дозволити йому повернутися на батьківщину.

«Ье Иогсі» — російська урядова газета, що виходила з 1855 р. у Брюсселі
французькою мовою.

Картуш — французький розбійник XVIII ст., іменем якого Шевченко на-
зиває Наполеона III (1808—1873), який після державного перевороту 2 груд-
ня 1851 р. ліквідував республіканський лад у Франції та проголосив себе ім-
ператором.

Киндяков Олександр Львович (1805—1884) — поміщик Симбірської гу-
бернії.

Тимашев Олександр Єгорович (1818—1893) — начальник штабу корпусу
жандармів, генерал-лейтенант.

Анненков Іван Олександрович (1802—1878) — декабрист, член Північно-
го товариства.

...коронованного фельдфебеля... — Йдеться про царя Миколу І, якого
Шевченко називав фельдфебелем («фельдфебель-цар»).

Чернишов Олександр Іванович (1786—1857) — князь, з 1832 р. — військо-
вий міністр; у 1825—1826 рр. — член слідчої комісії і верховного суду в спра-
ві декабристів.

Левашов Василь Васильович (1783—1848) — граф, член верховного суду
у справі декабристів.

Тургенєв Микола Іванович (1789—1871) — російський економіст, член
Північного товариства декабристів. Верховний суд заочно засудив Тургенє-
ва до страти, а потім, оскільки він із 1824 р. перебував за кордоном, замінив
страту довічною каторгою. У травні — липні 1857 р. Тургенєв перебував у Ро-
сії. У записі Шевченко йдеться про його книгу «Киззіе еі Іез Киззез» («Росія
і росіяни»), видану в Парижі 1847 р.

17	жовтня

...два письма от милого моего, неизменного Залецкого. — Йдеться про, лис-
ти Бр. Залеського від 20 серпня і 15 вересня 1857 р., які він, не знаючи про
затримку Шевченка в Нижньому Новгороді, надіслав до Петерурга.

...через президента нашего М[арию] Н[иколаевну]... — Йдеться про Ве-
лику княгиню Марію Миколаївну (1819—1876), дочку Миколи І і сестру
царя Олександра II, яка в 1852—1876 рр. була президентом Академії мис-
тецтв і головою Товариства заохочення художників. Саме завдяки її кло-
потанню Шевченку було дозволено мешкати в Петербурзі (під наглядом
поліції).
...рисунки мои получил все сполна... — Бр. Залеський на прохання Шев-
ченка був посередником у справі реалізації його мистецьких творів. У лис-
ті від 20 серпня 1857 р. він повідомляв про продаж чотирьох малюнків («До-
чка Хіоського гончаря», «Сцена з казарми», «Щасливий ловець», «Молитва
за померлих»), а також про можливість продажу серії малюнків Каратаусь-
кої експедиції.

...с какой-то своей землячкой-литвинкой... — Йдеться про Гелену Скір-
мунт, яка придбала дві сепії Шевченка («Дочка Хіоського гончаря» і «Сцена
з казарми»; місце їх зберігання невідоме).

...что Кухаренко мне не пишет? — Шевченко на той час не отримав від-
повіді від Я. Г. Кухаренка на свій лист від 5 червня 1857 р., в якому він наді-
слав другу редакцію поеми «Москалева криниця», поему «Чернець» та вірш
«Вечір» («Садок вишневий коло хати...»), а також автопортрет сепією у лис-
ті від 22 квітня 1857 р. Лист Я. Г. Кухаренка від 7 серпня 1857 р. Шевченко
одержав лише 10 лютого 1858 р.

Єкатеринбург — із XIX ст. — адміністративний центр уральської гірни-
чої промисловості.

Сабіни — давньоіталійські племена, які відіграли велику роль у створен-
ні римської народності. Сабінські дівчата відрізнялися красою та темпера-
ментом.

22 жовтня

...рукопис моего «Матроса» — Йдеться про повість «Прогулка с удоволь-
ствием и не без морали», первісна назва якої була «Матрос, или Старая по-
гудка на новий лад», перші дві частини якої були написані в Новопетров-
ському укріпленні (ЗО листопада 1856 р. — 22 квітня 1857 р.). Цього дня
в Нижньому Новгороді Шевченко розпочав роботу над новою редакцією по-
вісті, яку було завершено 16 лютого 1858 р.

23 жовтня

При свете великолепного пожара... — Увечері 23 жовтня 1857 р. у Нижньо-
му Новгороді сталася пожежа, про яку згодом повідомлялося в «Нижегород-
ских губернских ведомостях» (1857. — № 45).

...к правителю канцелярии... Кадинскому... — Йдеться про Кадницько-
го Андрія Кириловича, портрет якого Шевченко намалював 12 лютого 1858 р.
(тонований папір, італійський і білий олівці, 34,3x27).

24 жовтня

...писать графу Ф. П. Толстому... — Лист до Ф. П. Толстого, очевидно, було
написано 13 листопада 1857 р. (не зберігся). Шевченко в листі до А. І. Тол-
стої змалював становище, у якому він опинився в Нижньому Новгороді і по-
відомив про те, що має намір написати листа до Ф. П. Толстого («Завтра пи-
шу графу Федору Петровичу.»).
26 жовтня

«Русская беседа» — слов'янофільський журнал, що виходив у Москві в 1856—
1860 рр. Згодом у цьому журналі було опубліковано вірші Шевченка «Садок
вишневий коло хати...» і «Сон» («На панщині пшеницю жала...») (Русская
беседа, 1859. — № 3).

В зпилоге к «Черной раде»... — Епілог «Об отношении малороссийской
словесности к общерусской» до історичного роману П. Куліша «Чорна рада»
друкувався в російському перекладі в журналі «Русская беседа» (1857. —
№ 3. — С. 123—145).

Тютчев Федір Іванович (1803—1873) — російський поет.

27 жовтня

...нарисовая церковь пророка Илии... — Йдеться про рисунок, що став ві-
домим під назвою «Церква Іллі в Нижньому Новгороді» (тонований папір,
олівець, 16,4x32,6; ліворуч унизу авторський напис олівцем: «ЬЦижній]
ЬЦовгород] пророк Илия»).

...в память огненного стреляния, спасшего Нижчий от татар и нога-
ев. — Йдеться про застосування вогнепальної зброї проти татаро-ногайсько-
го війська казанського хана Мухаммед-Еміна, які тримали в облозі Нижній
Новгород у 1505—1506 рр.

28 жовтня

Нарисовая... церковь Николая за Почайной... — Йдеться про рисунок, що
став відомим під назвою «Церква св. Миколи в Нижньому Новгороді» (то-
нований папір, олівець, 16,2x32,3; на звороті угорі авторський напис олів-
цем: «ЬЦижній] ЬЦовгород] С. Николая 1372 году»).

...знаменитий патриархНикон. — Никон (Минов Нікіта; 1605—1681) —
російський церковно-політичний діяч, патріарх російської церкви, який
провів реформу, що спричинила до розколу у православній церкві.

29 жовтня

Трубецькой Володимир Олександрович (1825—1879) — князь, голова нижньо-
городської палати цивільного суду.

Мейербер Джакомо (справжнє ім’я та прізвище Якоб-Лібман Бер; 1791—
1864) — французький композитор, автор кількох опер, у тому числі й опери
«Роберт-Диявол» (1836). Опери «Роберт-Диявол», «Гугеноти» і «Пророк»
Шевченко із захопленням згадував у повісті «Художник».

ЗО жовтня

...нарисовая Благовещенскиймонастьірь. — Рисунок «Благовіщенський мо-
настир у Нижньому Новгороді» (тонований папір, олівець, 16,1x31,5). На
звороті напис рукою Шевченка «ЬЦижній] М[овгород]. Благов'Ьщенскій
монастмрь, 1649». Благовіщенський чоловічий монастир засновано близько
1227 р. Соборний храм після ворожих навал і пожеж було заново збудова-
но в 1349 р. митрополитом Московським Олексієм і великим князем Бори-
сом Костянтиновичем.

31 жовтня

Прочитаю еще раз в новом екземпляре... — Шевченко доручив новгород-
ському переписувачу зробити нову копію тексту повісті «Прогулка с удо-
вольствием и не без морали» із врахуванням його авторських виправлень.

Дорохова Марія Олександрівна (1811—1867) — начальниця Нижнього-
родського інституту шляхетних дівчат, двоюрідна сестра декабристів Олек-
сандра і Федора Вадковських та Захарія Чернишова. Перебуваючи із 1855 р.
у Нижньому Новгороді, сприяла у налагодженні зв’язків між декабристами
та їхніми родинами.

Рєпніна Варвара Миколаївна (1808—1891) — дочка князя Миколи Григоро-
вича Рєпніна (1778—1845), російська письменниця, близький друг Шевченка,
з якою він познайомився у липні 1843 р. у Яготинському маєтку Рєпніних, на-
писав і присвятив їй поему «Тризна»: «На пам’ять 9-го ноября 1843 года, княж-
не Варваре Николаевне Репниной»; намалював і подарував їй автопортрет.

В. М. Рєпніна покохала Шевченка, про що вона описує в листі до свого
наставника Ш. Ейнара, допомагала йому поширювати естампи «Живопис-
ной Украиньї», клопотатися перед міністром освіти про призначення вчи-
телем малювання в Київський університет, листувалася з ним в період за-
слання (збереглося 8 листів Шевченка і 16 — Рєпніної), зверталася до
шефа жандармів і головного начальника «Третього відділу» О. Ф. Орлова
з проханням полегшити долю Шевченка. У 1849 р. Шевченко, якому було
заборонено писати й малювати, виконав автопортрет і надіслав його
В. М. Рєпніній (не розшукано). Після звільнення із заслання Шевченко дві-
чі зустрічався з нею у Москві (17 і 24 березня 1858 р.). У незакінченій по-
вісті В. М. Рєпніної головним персонажем є Шевченко; залишила спогади
«К биографии Шевченко» (Русский архив. — 1887. — № 2).

1	листопада

Рисовал портрет М. А. Дороховой... — Портрет не розшукано.

Селіфан — п’яниця-кучер із «Мертвих душ» М. В. Гоголя.

2	листопада

«Отечественньїе записки» — російський науково-літературний журнал, що
видавався у Петербурзі у 1839—1884 рр., у якому Шевченко мав наміри дру-
кувати свої російські повісті.

Тур 3. В. — молодий поет, який дебютував своїми віршами у 1856—
1857 рр. Переписаний вірш сподобався Шевченкові, бо його зміст нагадував
йому молоді роки.
З листопада

Гранд — Грант Олександр Олександрович — судновласник і підприємець.

...сочинения Гоголя, изданние моим другом П. Купишем. — «Сочинения
и письма Н. В. Гоголя» (СП6., 1857) в 6-ти томах, видані П. О. Кулішем. До
1901 р. — єдине видання, що мало наукову цінність.

Йордан — Йордан Федір Іванович (1800—1883) — російський гравер і ри-
сувальник, якому після повернення до Петербурга Шевченко допоміг ово-
лодіти технікою гравюри акватинта. До шеститомника додавався портрет
М. В. Гоголя роботи художника Ф. А. Моллера, гравійований на сталі
Ф. І. Йорданом, який не сподобався Шевченкові, очевидно, через невисокий
рівень володіння останнім техніки гравюри.

«Полярная звезда» — літературно-політичний альманах, що видавався
О. І. Герценом і М. П. Огарьовим у 1855—1869 рр. за кордоном і таємно поши-
рювався в Росії. Назва походить від альманаху «Полярная звезда», що видавав-
ся у Петербурзі в 1823—1825 рр. декабристами К. Рилєєвим і О. Бестужевим.

...портрети первих наших апостолов-мучеников... — На обкладинці
альманаху були зображені в медальйоні барельєфні портрети п’яти страче-
них декабристів: П. І. Пестеля, К. Ф. Рилєєва, М. П. Бестужева-Рюміна,
С. І. Муравйова-Апостола, П. Г. Каховського.

4 листопада

Ніна — Анна Іванівна Пущина (1842—1863) — дочка декабриста Івана Іва-
новича Пущина (1798—1859) і бурятки із Ялуторовська, яку взяла на вихо-
вання М. О. Дорохова. Портрет А. І. Пущиної не розшукано. У 1858 р. тяж-
ко хворий І. І. Пущин приїжджав до Нижнього Новгорода на побачення
з донькою, яку, як помітно із його листів, дуже любив.

6 листопада

Написал письмо ... моим астраханским землякам-друзьям. — Зберігся лист
Шевченка І. П. Клопотовському, 6 листопада 1857 р.

... тайат Якоби и ее неумолимо говорливой сестрице. — Йдеться про дру-
жину Миколи Карловича Якобі Аграфену Миколаївну та його сестру Марію
Карлівну.

Лабзін Олександр Федорович (1766—1825) — віце-президент Академії
мистецтв, який виступав проти обрання почесним її членом реакціонера
О. А. Аракчеєва — особи, близької до імператора, мотивуючи тим, щр най-
ближчою до царя людиною є його лейб-кучер Ілля Байков, який навіть си-
дить перед ним. За таке висловлення О. Ф. Лабзіна було заслано до Сим-
бірської губернії.

Аракчеєв Олексій Андрійович (1769—1834) — військовий міністр (з 1808 р.),
голова департаменту військових справ Державної ради (з 1810 р.), фаворит
Павла І і Олександра І.
Івашов Василь Петрович (1794—1840) — декабрист, який одружився із
юною гувернанткою-француженкою Камілою Ледантю (1808—1839), яка по-
їхала з ним на заслання.

...мадмуазель Поль... — Йдеться про молоду француженку Поліну
Гебль — Анненкову Парасковію (Поліну) Єгорівну (1800—1876), яка як на-
речена декабриста І. Анненкова поїхала за ним у Сибір і там вийшла заміж.

Дюма, кажется, написал сантиментальньїй роман на зту богатьірскую
тему. — Французький письменник Александр Дюма (батько) написав ро-
ман на цю тему «Ьа шаііге (Тагіл е$», прообразом героїні якого була Поліна
Гебль (у російському перекладі — «Учитель фехтования» — «Время», 1925 р.).

У своїх «Записках» (Русская старина, 1888), що вийшли пізніше окре-
мою книжкою (Воспоминания Полиньї Анненковой. — М., 1929) П. Ан-
ненкова відзначила, що у романі Дюма превалював авторський домисел,
а не правда.

...отец ее, г. Пущин, служит где-то на видном месте в Москве и что он
женился на богатой вдове... — Розповідь, почута Шевченком, не відповідає
правді: 1.1. Пущину було заборонено жити в Москві. Насправді ж він одру-
жився в Сибіру з Наталією Дмитрівною Фонвізін, удовою свого товариша-
декабриста М. О. Фонвізіна.

7 листопада

Демидов Денис Олексійович — поміщик Макар’євського повіту Нижнього-
родської губернії, майор у відставці.

9	листопада

Окончил портрети Якоби. — Йдеться про портрет подружжя Якобі (тоно-
ваний папір, італійський і білий олівці; 35,7x27; авторський підпис і дата:
«1857, Шевченко»).

10	листопада

Получил от Кулиша...»Чорнураду». — Шевченко одержав від П. Куліша окреме
видання українською мовою: «Чорна рада, хроніка 1663 року. Написав П. Ку-
ліш» (СПб., 1857), про що він писав йому пізніше у листі від 5 грудня 1857 р.:
«Добре, дуже добре ти зробив, що надрукував «Чорну раду» по-нашому. Я її
прочитав і в «Руській беседі», і там вона добра, але по-нашому лучче».

Жемчужников Лев Михайлович (1828—1912) — український і російський
художник, фольклорист, етнограф, згодом близький друг Шевченка, який
у Нижньому Новгороді прочитав українські народні казки, записані росія-
нином під час перебування в Україні у 1852—1856 рр. («Записки о Южной
Руси». — СПб., 1857. — Т. 2) із передмовою П. Куліша. Л. Жемчужников ство-
рив серію з 48 гравюр «Живописная Украйна» (у Шевченка у такій же серії
було надруковано 6 офортів), картину «Кобзар на шляху» та ін., написав спо-
гади про Шевченка.
11	листопада

Сегодня получил я письмо от моей святой заступниць/. гра[фини] Н. И. Тол-
стой... — Йдеться про лист А. І. Толстої від 2 листопада 1857 р.

...просиш она передать поклон В. И. Далю... — В. І. Даль у 1849—1859 рр.
був управителем Нижньогородської удільної контори та очолював у 1857—
1859 рр. комітет товариства попечительства над тюрмами.

...от какого-то г. Жадовского. — Йдеться про С. Жадовського, члена ві-
домої у Петербурзі родини, яка дружила з Толстими і часто бувала в їхньо-
му домі.

12	листопада

Голіцин Володимир Федорович (1834—1876) — ад’ютант нижньогородського
військового губернатора, учасник Кримської війни 1853—1856 рр.

...зашла к нему сестра его... — Голіцина Лідія Федорівна (1837—1889).
Сантифолія — різновид французької троянди.

З цією квіткою Шевченко порівнює молодшу сестру В. Ф. Голіцина, якій
у ті дні (17 листопада) виповнилось двадцять років.

Варенцов Олександр Петрович — директор ярмаркової контори і ярмар-
кового театру в Нижньому Новгороді.

Фанданго — іспанський народний танець; виконується під акомпанемент
гітари і кастаньєт.

«Машь-испанка» — драма російського драматурга, журналіста й істори-
ка Миколи Олексійовича Полєвого (1796—1846) з часів правління іспансько-
го короля Філіппа IV (1621—1665).

13	листопада

...отошлю просительное письмо графу Ф. П. Толстому. — Лист Шевченка не
зберігся. Відомо, що Ф. П. Толстой звертався до президента Академії мистецтв
Великої княгині Марії Миколаївни з проханням допомогти задовольнити ба-
жання Шевченка проживати у Петербурзі, яка 29 грудня 1857 р. звернулася із
клопотанням про це до міністра імператорського двору В. Ф. Адлерберга, а той
передав справу для вирішення начальнику III відділу В. А. Долгорукову. 5 лю-
того 1858 р. останній повідомив В. Ф. Адлерберга «о дозволений отставному
рядовому Шевченко проживать в С.-Петербурге и, для усовершенствования
в живописи, посещать классьі Академии, государь император всемилостивей-
ше соизволил на сие ходатайство, с тем, однако, что[бм] Шевченко бьіл по-
двергнут здесь строгому полицейскому надзору и чтобьі начальство Акаде-
мии художеств имело должное наблюдение, дабьі он не обращал во зло своего
таланта».

...написал письмо М. С. Щепкину. — Першодрук листа Шевченка у жур-
налі «Основа» (1861. — № 10. — С. 12—13) датується: «Нижній Новгород.
Ноября 12,1857 г.».
14	листопада

Варенцова Софія Федорівна (1830—1893) — дружина О. П. Варенцова; доля
згадуваного портрета невідома.

15	листопада

Получил письмо от моего милого Бронислава... — Лист Бр. Залеського від
5 листопада 1857 р.

.. .свою приятельницу Елену Скирмонд... — Йдеться про художницю і меце-
натку, приятельку Б. Залеського Гелену Скірмунт (1827—1874), яка придбала ма-
люнки Шевченка «Дочка Хіоського гончаря» та «Сцена з казарм» (не розшукано).

16	листопада

...милое чадо. — Син О. П. і С. Ф. Варенцових Петро, якому на той час випо-
внилося п’ять років (портрет не розшукано).

18	листопада

...застал... его меньшую милую, задумчивую сестру. — Йдеться про Лідію
Федорівну Голіцину.

19	листопада

Бобеліна — синонімом енергійної, кремезної жінки; походить від імені геро-
їні грецького національно-визвольного повстання 1821 р. проти турецько-
го поневолення Бубуліни (1771—1825). Німецький письменник Крістіан-Ав-
густ Вульпіус (1762—1827) написав про неї роман «Бобелина, героиня Греции
нашего времени» (М., 1823).

26 листопада

...Кадинский... — А. К. Кадницький.

Фреліх Микола Адамович — нижньогородський міський архітектор.

Лазаревський Федір Матвійович (1820—1890) — один із шести братів Ла-
заревських, з яким Шевченко познайомився у 1847 р. в Оренбурзі, де той пе-
ребував на службі в Прикордонній комісії. Після тривалої перерви з 1850 р.
знову зустрілися вони в Петербурзі у 1860 р. Ф. Лазаревський написав спо-
гади про Шевченка (Киевская старина. — 1899. — № 2, 4). Шевченко нама-
лював парний портрет братів Ф. і М. Лазаревських (папір, сепія, 29x22; пра-
воруч унизу напис чорнилом: «Оренбург 11 декабря 1849 г»).

29 листопада

«Впечатление после боя» — віршований твір В. Ф. Голіцина.

«Как в наши лучшие года...» — вірш В. С. Курочкіна Шевченко знав
напам’ять із публікації в журналі «Библиотека для чтения» (1856. — № 12)
і записав його з деякими неточностями в тексті.
ЗО листопада

Сегодня начал портрети в группе... — Йдеться про спробу намалювати гру-
повий портрет К. А. Шрейдерса, А. К. Кадницького і М. А. Фреліха, що не
вдалася; згодом були намальовані їхні індивідуальні портрети.

1 грудня

...дворянские вибори. — Йдеться про вибори губернського і повітових пред-
водителів дворянства, голів кримінального і цивільного судів та деяких ін-
ших діячів, що обиралися дворянами.

Ультрамарк — Уттермарк Микола Іванович (1820-ті рр. — 1881) — під-
поручик, чиновник нижньогородської будівельної і шляхової комісії.

Татаринов Сергій Петрович — нижньогородський чиновник, музикант-
аматор.

«Пророк», «Гугеноти» — опери Джакомо Мейєрбера.

2 грудня

Гюден Жан-Антуан (1802—1880) — французький художник-мариніст, яко-
го Шевченко згадував також у своїй повісті «Художник».

...старика Ульїбашева... — Улибишев Олександр Дмитрович (1794—
1858) — російський музикальний критик, публіцист, літератор, автор фун-
даментальних досліджень про творчість Моцарта (1843), Бетховена (1857),
написаних французькою мовою, численних статей на музичні й літератур-
ні теми. У молоді роки брав участь у літературному товаристві «Зелена лам-
па», пов’язаного з декабристським «Союзом благоденства». Із 1841 р. жив
у Нижньому Новгороді.

З грудня

Кебер Густав Васильович — лікар, помічник керуючого Нижньогородською
удільною конторою, товариш Ф. М. Лазаревського.

8 грудня

«Неофіти» — поема Шевченка із датою зевершення і місцем її написання
«1857,8 декабря, Нижний Новгород». До дня приїзду М. С. Щепкіна до Ниж-
нього Новгорода поет написав присвяту: «На память 24 декабря 1857».

«Дервіш і Сатрап» — нереалізований задум написання твору під такою
назвою. Згодом Шевченко частково реалізував цей задум у незавершеній по-
емі «Юродивий» (грудень 1857).

10 грудня

«Граматка» — український буквар, укладений П. О. Кулішем (СПБ., 1857),
у якому були вперше опубліковані (без імені автора) «Давидові псалми» Шев-
ченка (12, 53 і 132), а також уривки псалмів (12, 53,93,132,149).
920

Бодянський Осип Максимович (1808—1877) — український та росій-
ський філолог, історик, письменник і перекладач, професор Московсько-
го університету, з яким Шевченко познайомився ще в лютому 1844 р.
в Москві.

...портрет нашего изгнанника, апостола Искандера. — Очевидно,
в записі цього дня йдеться про портрет О. І. Герцена, що додавався як ко-
пія з гравюри М. Леммеля до другого видання його «Прерванньїх расска-
зов» (1857).

12	грудня

...видел я на сцене «Станционного смотрителя» Пушкина. — Йдеться про
сценічну переробку повісті О. С. Пушкіна, яку здійснив російський драма-
тург, актор і режисер Микола Іванович Куликов (псевдонім — Н. Крестов-
ський; 1812—1891).

Исполать — у перекладі з грецької — слава.

Трусова Єлизавета Агафонівна (1803—1859) — російська драматична ак-
триса, яка грала ряд ролей на сцені Нижньогородського театру, в тому чис-
лі і роль поміщиці Лєпьошкіної, героїні, відсутньої у повісті О. С Пушкіна
«Станционньїй смотритель».

Коробочка — персонаж поеми М. В. Гоголя «Мертві душі».

13	грудня

Получил письмо от Щепкина и от Лазаревского. — Йдеться про листи
М. М. Лазаревського від 9 грудня 1857 р. та М. С. Щепкіна від 11 грудня
1857 р.

14	грудня

...танцкласе Марцинкевича в Петербурге... — розважальний заклад у Пе-
тербурзі 40—50-х років XIX ст.

16	грудня

...одна из дочерей... — Йдеться про Марію Володимирівну Даль (1841—1903).
Апокаліпсис — «Одкровення Іоанна Богослова», остання книга Нового

Завіту (датується 68—69 рр.).

17	грудня

От журнала... он наотрез отказалея... — У листі від 5 грудня 1857 р. Шев-
ченко писав П. Кулішу щодо періодичності видання «Записок о Южной Ру-
си»: «Боже мій, як би мені хотілося, щоб ти зробив свої «Записки о Южной
Руси» постоянньїм периодическим изданием на шталт журнала». Проте
П. Куліш припинив свою роботу над підготовкою навіть третього тому на-
званого видання.
...«Дообеденньїй сон» Островского... — п’єса О. М. Островського «Празд-
ничньїй сон до обеда» («Современник», 1857. — № 2).

18	грудня

Читал и сердцем сокрушился... — Шевченко неточно цитує «автоепіграму»
В. В. Капніста: «Капниста я прочел и сердцем сокрушился, / Зачем читать
учился».

19	грудня

Брас — Брон Генріх Іванович, викладач французької мови у Нижньогород-
ському дворянському інституті, колезький секретар.

20	грудня

Голинська Парасковія (Поліна) Михайлівна (1822—1892) — племінниця дру-
жини нижньогородського військового губернатора О. М. Муравйова.

21	грудня

... письмо моє... будет передано М[арии] Н[иколаевне]. — Тобто Великій кня-
гині і сестрі царя Олександра II, президенту Академії мистецтв.

Осипов Микола Йосипович (1825—1901) — російський художник-портре-
тист, академік Академії мистецтв, який листувався із Шевченком під час йо-
го перебування на засланні, клопотався про його звільнення.

29 грудня

Олейников — Аленников Микола Сергійович, службовець волзької паро-
плавної компанії «Меркурій».

... шесть дней полной, радостно-торжественной жизни! — М. С. Щепкін
пробув у Нижньому Новгороді від 24 до 29 грудня 1857 р.

ЗО грудня

У меня все еще стоит перед глазами городничий, Матрос, Михайло Чупрун
и Любим Торцов. — Під час перебування у Нижньому Новгороді М. С. Щеп-
кін зіграв на сцені театру ролі городничого («Ревізор» М. В. Гоголя), Матро-
са (водевіль «Матрос» Соважа і Делюр’є), Михайла Чупруна («Москаль-ча-
рівник» І. П. Котляревського), Любима Торцова («Бедность — не порок»
О. М. Островського).

1858

1 січня

Пріап — у давньогрецькій міфології — бог полів, садів і водночас покрови-
тель плотських насолод.
Ленський Дмитро Тимофійович (справжнє прізвище — Воробйов; 1805—
1860) — драматург і актор, автор сатиричних віршів і перекладів пісень
П. Беранже. Байка поширювалася в списках і була вперше надрукована
О. І. Герценом під назвою «Помойная яма» в «Полярной звезде на 1859 год»
(Кн. 5. — С. 46) та у виданні «Русская потаенная литература» (1959. — С. 290).
Твір спрямовано проти Олександра II.

Самойлова Надія Василівна (1823—1899) — російська драматична актри-
са, яку Шевченко бачив на петербурзькій сцені у 1830—1840-х роках.

2 січня

.. .стихотворение Курочкина на смерть Беранже... — Шевченко переписав не-
опублікований на той час вірш В. Курочкіна «18 июля 1857 года» (першодрук
у журналі «Русский вестник» 1858. — Кн. 1. — С. 181—182); у джерелі тексту,
з якого Шевченко переписав твір до свого щоденника, у заголовку зазначено
дату смерті Беранже (16 липня), а не день його похорону (18 липня).

З січня

Получил от Кулиша письмо со вложением 250рублей. — П. О. Куліш надіслав
Шевченку 250 рублів за 17 малюнків гір Каратау та краєвидів Новопетров-
ського укріплення, які у грудні 1857 р. купив засновник музею українських
старожитностей у Чернігові Василь Васильович Тарновський (молодший;
1837—1899).

Сераковський Зигмунд (1826—1863) — діяч польського національно-
визвольного руху, якого, як і Шевченка, теж було заслано до Оренбурзь-
кого Окремого корпусу, де він прослужив вісім років, отримавши офі-
церський чин, вступив до Академії Генерального штабу, після закінчення
якої служив у ній же. У 1863 р. брав участь у польському повстанні (ко-
мандував повстанськими загонами у Литві), але потрапив у полон і був
повішений. Шевченко і 3. Сераковський вперше зустрілися у Петербур-
зі 28 березня 1858 р.

4 січня

Написал полдюжиньї посланий... — Збереглося п’ять листів Шевченка, напи-
саних цього дня: М. С Щепкіну, М. О. Максимовичу, М. М. Лазаревському,
П. О. Кулішу та С. Т. Аксакову.

...в том числе и автору «Семейной хроники»... — Книгу С. Т. Аксакова
«Семейная хроника и воспоминания» (М., 1856) із його дарчим написом при-
віз Шевченку М. С Щепкін.

Кулишу... послал свой «Неофитьі». Интересно мне знать его мнение... —
П. О. Куліш у листі від 20 січня 1858 р. не радив Шевченку друкувати поему
«Неофіти» («...гарна штука, да не для друку!»).

... познакомился там с доктором Рейковским... — Райковський Ізмаїл Іва-
нович — лікар.
5 січня

...и четьіре екземпляра своего портрета дляраздачи своим нижегородским
друзьям... — Портрети М. С. Щепкіна Шевченко вручив М. О. Брилкіну,
М. О. Дороховій, П. М. Голинській і К. Б. Піуновій.

...о смерти сьіна Димитрия... — Старший син М. С. Щепкіна Дмитро
(1817—1857) (магістр астрономії, археолог, історик мистецтва) помер в Іта-
лії 12 грудня 1857 р.

6 січня

Пиунова сегодня в роли Пр о с тушки ... — Йдеться про роль селянської
дівчини Палаші, яку К. Б. Піунова зіграла у водевілі Д. Т. Ленського «Про-
стушка и воспитанная».

7 січня

Крулікевич Станіслав (1816—?) — рядовий 5-го, а згодом 4-го лінійного ба-
тальйону Окремого Оренбурзького корпусу, польський політичний засланець.

Побочньїй сьін гнилого сатрапа Перовского... — Йдеться про позашлюб-
ного сина оренбурзького генерал-губернатора В. О. Перовського Перекрес-
това Олександра Васильовича, який служив штабс-капітаном в Орській фор-
теці й відзначався особливою жорстокістю до підлеглих — убив свого
денщика, за що був розжалуваний.

...он вскореумер... — Шевченкові було на той час відомо, що В. О. Перов-
ський помер 20 грудня 1857 р.

...Николай... — Микола І.

8 січня

...занимаю две квартири. — Шевченко переселився до К. А. Шрейдерса після
від’їзду П. А. Овсянникова до Петербурга.

9 січня

...нарисовая сегодня портрет Олейникова... — Портрет М. С. Аленникова
не розшукано.

«Московские ведомости» — російська офіційна газета, що виходила в Мо-
скві у 1756—1917 рр.

10	січня

Нарисовая портрет Шрейдерса... — Портрет виконаний італійським і бі-
лим олівцями на тонованому папері (34,6x28,3); праворуч на зображен-
ні — авторський напис білим олівцем: «1858, Т. Шевченко». Спогади
К. А. Шрейдерса лягли в основу статті Г. Дем’янова «Т. Г. Шевченко в Ниж-
нем Новгороде (1857—1858)». (Исторический вестник, 1893, № 5. —
С. 337—344).
11	січня

Остаф'ева Варвара Рафаїлівна — молодша сестра Д. Р. Остаф’єва, керуючо-
го конторою Спаського затону.

Крилов Іван Андрійович (1769—1844) — російський поет-байкар, твор-
чість якого високо цінував Шевченко. Не раніше як 1839 р. і не пізніше по-
чатку травня 1841 р. Шевченко, очевидно, на прохання В. Жуковського на-
малював портрет І. А. Крилова — акварельну копію (24,6x19,5) з твору
К. П. Брюллова (1839. Полотно, олія. 102x86,2).

12	січня

Шаховська Марфа Михайлівна (1799—1885) — дружина нижньогородського
військового губернатора (з 1855 р.) Олександра Миколайовича Муравйова
(1792—1863), якого у 1826 р. як декабриста було заслано до Сибіру без позбав-
лення чинів і дворянства. О. М. Муравйов дозволив Шевченку залишитися
в Нижньому Новгороді до одержання дозволу на повернення до Петербурга.

...с получением через плечо Анньї... — Йдеться про один з вищих орденів
Російської імперії.

Бабкін Олександр Євграфович (ініціали 3. А. — помилка Шевченка) — чи-
новник нижньогородського земського суду, титулярний радник, який пода-
рував Шевченку акватинту із зображенням сцени страти французького ко-
роля Людовіка XVI (1754— 1793) на гільйотині.

«Сценьї изрьіцарских времен» — незавершена п’єса О. С. Пушкіна (1835).

«Каменньїй гость» — одна з маленьких трагедій О. С. Пушкіна (1830).

С. 768. Грасс Марія Олександрівна — дружина І. П. Грасса, сестра
М. О. Брилкіна.

13	січня

... изобразил его собственную персону,.. — Портрет О. Є. Бабкіна не розшукано.

Весловський Володимир Павлович — нижньогородський чиновник, член
Нижньогородської губернської археографічної комісії.

... нашел у себя на столе письмо... Аксакова. — Лист С. Т. Аксакова не збе-
рігся. Відповідь на лист С. Т. Аксакова Шевченко написав 16 лютого 1858 р.

Катков Михайло Никифорович (1818—1887) — російський публіцист, ви-
давець журналу «Русский вестник». Після польського повстання 1863 р. жур-
нал став друкованим органом переважно російських шовіністів. Повість
«Матрос» («Прогулка с удовольствием и не без морали») у цьому журналі не
друкувалася.

14	січня

В Казань ей и хотелось бьі... — Умову з антрепренером Казанського театру,
який вважався одним із найкращих російських провінційних театрів,
К. Б. Піунова уклала на наступний сезон 1858—1859 рр.
Я напишу письмо директору Харьковско[го] театра и буду просить Ми-
хайла Семеновича Щепкина о ее заступничестве. — Лист Шевченка до ди-
ректора Харківського театру Івана Олександровича Щербини (1821—1869)
не зберігся, а у листі до М. С. Щепкіна від 15—18 січня 1858 р. він просить
допомогти влаштувати К. Б. Піунову до названого театру, пророкуючи їй
успішне театральне майбутнє.

16	січня

...нашел у себя письмо моего гениального друга. — Йдеться про лист
М. С. Щепкіна від 15 січня 1858 р., у якому він повідомляв, що рисунки
Шевченка, взяті ним у Нижньому Новгороді, будуть розіграні в лотерею.
Які і скільки рисунків взяв із собою М. С. Щепкін для реалізації в Москві,
не встановлено.

17	січня

Окончил неоконченное письмо... — Йдеться про лист до М. С. Щепкіна, який
Шевченко писав впродовж 15—18 січня 1858 р.

18	січня

Погожев Василь Миколайович (1802—1859) — інженер-майор шляхів сполу-
чення, з яким Шевченко був знайомий із початку 1840-х років у Петербурзі.
Шевченко передав у Москву через Погожева рецензію на бенефіс К. Б. Піу-
нової, що була надрукована в «Приложениях» до газети «Московские ведо-
мости» 11 лютого 1858 р.

20 січня

Проводил в Петербург до[к]тора Кутерема... — Йдеться про нижньогород-
ського лікаря Ван-Путерена Дмитра Івановича (1823—1877), який лікував
Шевченка у Москві.

21 січня

Бенефис милочки Пиуновой. — К. Б. Піунова цього вечора грала ролі в ме-
лодрамі Ежена Сю «Парижские нищие» й одноактному водевілі О. М. Ба-
женова «Бедовая бабушка», про що Шевченко написав статтю «Бенефис
г-жи Пиуновой, января 21, 1858 года», надруковану в газеті «Нижегород-
ские губернские ведомости» (1858. — 1 февраля. — С. 17—18).

22 січня

В'ятка — губернське місто.

Лазаревський Яків Матвійович (1829—1880) — один із шести братів Ла-
заревських, який у 1857 р. одержав призначення на службу у В’ятку. Під
час їхньої зустрічі у Нижньому Новгороді Шевченко подарував йому офорт
«Притча про робітників на винограднику» з дарчим написом: «Якову
Матвеевичу Лазаревскому на украшение его Вятской юдоле приносит
Т. Шевченко».

Після повернення до Петербурга Шевченко і Я. Лазаревський зустріча-
лися ще кілька разів.

...о грустном Екатеринославском восстании 1856года... — Влітку 1856 р.
у Катеринославській і Херсонській губерніях поширювалися чутки про те, ні-
бито цар закликає селян переселятися в Крим. Сподіваючись одержати волю
і земельні наділи, селяни кількох повітів вирушили до Криму, але це пересе-
лення було призупинене і придушене царськими військами у червні 1856 р.

Білозерський Микола Данилович (1800—1879) — поміщик із Чернігівщи-
ни, двоюрідний брат В. М. Білозерського; у 1824—1841 рр. — повітовий суд-
дя у Борзні. Шевченко познайомився з М. Д. Білозерським у січні 1847 р. на
хуторі Мотронівка на весіллі П. Куліша й О. Білозерської.

23 січня

«Дочь второго полка» — комічна опера «Дочь полка» італійського компози-
тора Гаетано Доніцетті (1797—1848).

Гедеонов Олександр Михайлович (1790—1867) — директор імператор-
ських театрів (1833—1858).

Шмідтгоф Евеліна Карлівна (1828—1860) — актриса Нижньогородського те-
атру, яка виступала в комедіях, водевілях, оперетах. На той час актрисі було ли-
ше тридцять років. Очевидно, Шевченко мав на увазі якусь її театральну роль.

26	січня

. ..Пиуновой с семейством. — К. Б. Піунова походила з родини, пов’язаної з те-
атром. Шевченко був знайомий з цією родиною, закохався в молоду і, як йо-
му здавалося, дуже талановиту актрису Катерину Піунову, часто гостював
у них і особливо любив гратися з її молодшими братиками і сестричками.

Бор — село на лівому березі Волги, навпроти Нижнього Новгорода.

27	січня

...Д. А. Улгябашева... — Йдеться про похорон О. Д. Улибишева, на якому не
був Шевченко.

28	січня

Болтін Микола Петрович — предводитель дворянства Нижньогородської
губернії.

ЗО січня

Текст «проекту» листа до К. Б. Піунової і підпис «Тарас Шевченко» написа-
ні рукою невідомої особи, можливо юристом М. С. Аленниковим.

Я принес вам книги... — Закоханий у К. Б. Піунову, Шевченко намагався
підняти її освітній рівень, приносив їй для прочитання твори російських та
західноєвропейських письменників, але вона повертала деякі книжки не-
прочитаними.

ЗО січня 1858 р. Шевченко освідчився в коханні К. Б. Піуновій і попро-
сив згоди її батьків на шлюб, про що йдеться у спогадах, записаних її си-
ном М. М. Шмітгофом: «В одно из своих постоянньїх посещений Тарас Гри-
горьевич заявил мне, что ему надо сообщить что-то очень важное. Моя
мать, оставив меня с Тарасом Григорьевичем, погрозила мне пальцем
и ушла в кухню.

Побеседовав с Тарасом Григорьевичем о театре, я стала собираться на ре-
петицию и надела шляпу.

— Погодите, не уходите, — сказал мне Шевченко.

— Мне надо, Тарас Григорьевич, на репетицию, — ответила я ему.

— Серденько моє, погодите!

И он попросил меня позвать мою мать и отца.

Когда все бьіли в сборе, Тарас Григорьевич обратился к моей матери
и моєму отцу со следующими словами (дословно помню все, как ска-
зал он):

— Слухайте-но, батько и матко (он очень часто так назьівал моего отца
и мою мать), и тьі, Катруся, прислухай. Вьі давно меня знаєте, видите: вот я,
какой єсть — такой и буду. У вас, батько и матко, єсть товар, а я купец — от-
дайте мне Катрусю!

Сделанное Тарасом Григорьевичем предложение произвело ошеломля-
ющее впечатление на всех. Я вся пьілала, мьісли мои путались. Я, как
пойманньїй зверек, смотрела то на Тараса Григорьевича, то на моих роди-
телей и не знала, что мне делать! Мне хотелось кинуться к нему, обнять его
гениальную голову, благодарить за честь, но... грозньїе глаза моей матуш-
ки указьівали мне на дверь, и я опрометью бросилась из дому, крича в ответ
останавливавшему меня Тарасу Григорьевичу:

— Простите, Тарас Григорьевич, мне некогда! Мне надо на репетицию.
Я не знаю, как папаша...

Вскоре после зтого я получила от Тараса Григорьевича письмо, в кото-
ром он писал мне, что он меня любит и сделаться моим мужем для него ве-
личайшее счастье, но он должен покориться обстоятельствам, несмотря на
которьіе чувства его ко мне никогда не изменятся. Зто письмо я облила
горькими слезами и хранила его долгими, долгими годами. После всех
пережитих мной волнений я получила от моего отца наказ не вводить в за-
блуждение Тараса Григорьевича и не давать ему надежд, так как женой его
я бьіть не могу — для зтого я слишком молода и слишком глупа. И я поко-
рились воле родительской.

Как ни любили все Тараса Григорьевича, но тут вся семья переполоши-
лась. Ведь мне еще пятнадцати лет не бьіло! Ну что я понимала! Мне каза-
лось, что в Тарасе Григорьевиче жениховского ничего не бьіло. Сапоги
смазньїе, дегтярньїе, тулуп чуть не нагольньїй, шапка барашковая самая
простая, и в патетические минути Тараса Григорьевича хлопающаяся на
пол в день по сотне раз, так что если бьі она бнла стеклянная, то часто бьі
разбивалась. Да, только все зто представлялось и вспоминалось, а о душев-
ном мире, об уме великого позта позабьіла, разуму не хватило!.

После долгих жарких разговоров решили — ждать год, а то и два... Уехал
Тарас Григорьевич вскоре в Питер, и кто же не помнит, что творилось во
время его приезда туда!

Много писем бьіло получено моим отцом от Тараса Григорьевича — а пря-
мого ответа не бьіло, но... приехал из Екатеринбурга Максимилиан Карло-
вич Шмидтгоф, произвел на Катрусю сильное впечатление... Весною на пас-
хе послали Тарасу Григорьевичу окончательннй ответ... Я вьішла замуж за
Шмидтгофа Максимилиана Карловича». (Спогади про Тараса Шевченко. —
К.: Дніпро. — 2010. — С. 318—319).

Як видно із спогадів К. Б. Піунової, її батьки були проти одруження із
Шевченком. Невдовзі, коли стало відомо, що в той момент, коли він клопо-
тався про її влаштування у трупу Харківського театру, вона вже поновила
свій контракт у Новгородському театрі, що поставило Шевченка в незручне
становище перед М. С. Щепкіним. Ще до виїзду із Нижнього Новгорода Шев-
ченко припинив свої стосунки із К. Б. Піуновою.

1 лютого

...принимаюсь опять за послание. — Очевидно, Шевченко готував лист на
основі «проекту», записаного в щоденник ЗО січня 1858 р.

2 лютого

«Губернские очерки» — твір М. Є. Салтикова-Щедріна, опублікований у жур-
налі «Русский вестник» у 1856—1857 рр.

Ливрезон — видання, випуск.

Гогарт (Хогарт Уїльям; 1697—1764) — англійський художник і теоретик
мистецтва, майстер сатиричного побутового жанру, серійні гравюри якого
були популярними в Англії та в інших країнах.

«Парижские нищие» — мелодрама французького драматурга Теодора
Барр’єра (1825—1877) за романом Е. Сю.

З лютого

...статейку собственного изделия... — Йдеться про статтю «Бенефис
г-жи Пиуновой, января 21, 1858 года», надруковану в «Нижегородских
губернских ведомостях» 1 лютого 1858 р., у якій були критичні заува-
ження.

4 лютого

Другой день нет спектаклей... — У зв’язку з початком Великого посту в те-
атрах припинялися вистави.
5 лютого

Бслов Микола Олександрович — столоначальник нижньогородської палати
цивільного суду.

...из «Фрейшица»... — «Фрейшютц» — опера німецького композитора
Карла Вебера (1786—1826), яка йшла на російській оперній сцені під назвою
«Волшебннй стрелок».

Гайден — Гайдн Йозеф (1732—1809) — австрійський композитор.

6 лютого

...числом [23] — Шевченко не зазначив кількість вихованок, тому у квадрат-
них дужках зазначається їхнє число, встановлене дослідниками за газетою
«Нижегородские губернские ведомости» (1858,1 марта).

Беляева Катерина Львівна — пізніше (після навчання в Марийському ін-
ституті шляхетних дівчат) — учителька нижньогородської жіночої гімназії.

Козлов Іван Іванович (1779—1840) — російський поет і перекладач.

Шумахер Петро Васильович (1817—1891) — російський поет-сатирик, спів-
робітник журналу «Искра», з яким Шевченко був знайомий ще з Петербурга.

«Колокол» — перша російська вільна газета, яку О. Герцен і М. Огарьов
видавали у 1857—1865 рр. у Лондоні, а в 1865—1867 рр. у Женеві.

7 лютого

...получил письмо, да еще страховое... — Шевченко одержав рекомендова-
ний лист від директора Харківського театру І. О. Щербини, який переслав
у Москву М. С. Щепкіну.

...глупая мамаша... — Феона Іванівна Піунова.

9	лютого

Цього дня Шевченко записав у щоденнику ліричний триптих «Доля», «Муза»,
«Слава», який переписав і в листах до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 р.,
М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 р. та в рукописну «Більшу книжку».

10	лютого

...читал наизусть какую-то мою «Пустку». — Йдеться про вірш Шевченка
«Заворожи мені, волхве...» (1844), надрукований без заголовка у журналі
«Пантеон» (1856. — № 6. — С. 84); під заголовком «Пустка» (без зазначення
імені автора) твір було надруковано, очевидно М. С. Щепкіним, у газеті «Рус-
ский инвалид» (1857. — № 6).

11	лютого

...М.С. Щепкин с сокрушением сердца пишет мне о моем безалаберном и не-
трезвом существовании. — У листі від 6 лютого 1858 р. М. С. Щепкін писав
Шевченку: «Не витерплю! Скажу! Ти, кажуть, друже, кутнув трохи, никакая
930

пощечина меня бьі так не оскорбила. Бог тебе судья! Не щадишь тьі и себя,
и друзей твоих. Погано, дуже погано. Не набрасьівай зтого на свою натуру
и характер. Я зтого не допущаю, человек зтим и отличается от животньїх,
у него єсть воля [... ] Не взнщи за мои грубне слова. Дружба строга, а тн сам
произвел меня в друзья, и потому пеняй на себя» (листи до Тараса Шевчен-
ка. — К., 1993. Наук, думка. — С. 108).

Шевченко у своїй відповіді М. С. Щепкіну від 10 лютого 1858 р. у першій
частині листа переписав триптих «Доля», «Муза», «Слава», як доказ своєї
творчої активності, а потім дав пояснення щодо своєї поведінки: «Яка оце
сорока-брехуха на хвості принесла, що я тут нічого не роблю, тілько бенке-
тую? Брехня. Єй-же Богу, брехня! Та й сам таки подумай гарненько. Хто ж
нас шануватиме, як ми самі себе не шануєм? Я ж уже не хлопець нерозум-
ний. І од старості, слава Богу, ще не одурів, щоб таке вироблять, як ти пи-
шеш. Плюнь, мій голубе сизий, на цю паскудну брехню і знай, коли мене не-
воля і горе не побороли, то сам я не звалюся» (Шевченко Т. Повне зібрання
творів у 12-ти томах. — Т. 6. Листи. — К., Наук, думка, 2003. — С. 160).

12	лютого

Сегодня нарисовал портрет Кадинского. Остаєшся нарисовать Фрейли-
ха... — Йдеться про портрети А. К. Кадницького та М. А. Фреліха.

14 лютого

Как примет его С. Т. Аксаков? — С. Т. Аксаков негативно оцінив другу частину
повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» і не радив Шевченку її дру-
кувати, вважаючи, що вона «несравненно ниже [...] огромного стихотворного
таланта» автора (лист від 19 червня 1858 р. Листи до Тараса Шевченка. — С. 119).

15 лютого

Свитка (свита, свитина) — довгополий верхній одяг із домотканого гру-
бого сукна.

Очіпок — головний убір заміжньої жінки у формі шапочки.

16	лютого

. ..зашел в собор... — Йдеться про Спасо-Преображенський собор у Нижньо-
городському кремлі.

Майоров Дмитро — декоратор й актор Нижньогородського театру.

Губер Едуард Іванович (1814—1847) — перекладач; автор віршованого пе-
рекладу першої частини трагедії Гете «Фауст». Шевченко мав на увазі сцену
побачення Фауста з Маргаритою в тюрмі, яку хотів запропонувати для про-
читання К. Б. Піуновій.

Реч — Ретш Моріц-Фрідріх-Август (1779—1856) — німецький живопи-
сець і гравер, ілюстратор «Фауста» (26 грдвюр, 1828 р.).
17	лютого

...достал «Фауста» Губера. — Йдеться про книжку: Фауст. Сочинение Гете /
Пер. Зд. Губера. — СП6., 1838 [з посвятою О. С. Пушкіну].

18	лютого

Волконский — Волконський Федір Миколайович — лікар, випускник (1857)
медичного факультету Київського університету.

Малюга Павло Потапович — лікар, випускник (1857) медичного факуль-
тету Київського університету.

Марко Вовчок (справжнє прізвище ім’я та по батькові — Вілінська Ма-
рія Олександрівна, по чоловікові — Маркович; 1833—1907) — українська
і російська письменниця, із творами якої Шевченко ознайомився за книж-
кою «Народні оповідання» (СПб., 1857), надісланою П. Кулішем до Ниж-
нього Новгорода. Шевченко і Марко Вовчок листувалися, познайомили-
ся особисто 24 січня 1859 р. у Петербурзі; на спогад про цей день поет
написав вірш «Марку Вовчку», присвятив їй «Сон» («На панщині пшени-
цю жала...»).

Каменецький Данило Семенович (1830—1881) — український фолькло-
рист та етнограф, управитель друкарні П. О. Куліша у Петербурзі; пізніше
допомагав Шевченку у видавничих справах, брав участь у випуску в світ
«Кобзаря» 1860 р.

19	лютого

...песни БеранжеКурочкина... — Йдеться про перше видання: Песни Беран-
же І Переводи Василия Курочкина (СПб., 1858).

... четьіре екземпляра моего портрета... — Йдеться про автопортрет з бо-
родою (папір, італійський і білий олівці, 25,5x21,2), нарисований 4 січня
1858 р. в Нижньому Новгороді і надісланий через П. А. Овсянникова
М. М. Лазаревському.

...открьітие комитета... — Офіційна назва — «Губернский комитет по
устройству и улучшению бьіта помещичьих крестьян».

...благословлено єпископом... — Тобто єпископом Нижньогородським
і Арзамаським Антонієм.

...воєнного губернатора Н. А. Муравьева... — Правильно: «А. Н. Мура-
вьева». Згадувану промову надруковано в «Нижегородских губернских ве-
домостях» (1858 р., 8 марта).

21 лютого

Начал переписьівать свою поззию для печати... — Шевченко розпочав пе-
реписувати та доопрацьовувати свою поезію періоду заслання із «Малої
книжки» («захалявної») до «Більшої книжки».
22 лютого

Третийраз вижу ее во сне... — Йдеться про К. Б. Піунову.

23 лютого

...с здешним новим директором театра, с г. Мирцовим. — Йдеться про ди-
ректора (агітрепренера) Казанського, а не Нижньогородського театру, Мир-
цева Миколу Івановича, який підписав контракт із К. Б. Піуновою на наступ-
ний сезон її виступів у Казані.

24 лютого

...с хутора Матроновки около Борзни. — Йдеться про хутір Мотронівку
Борзнянського повіту Чернігівської губернії, куди Шевченко приїжджав
у січні 1847 р. на весілля П. О. Куліша.

Завтра Кудлай едет во Владимиру попрошу его взять и меня с собой. —
Наступного дня Шевченко одержав від М. М. Лазаревського листа, в якому
повідомлялося про дозвіл на проживання в Петербурзі, тому поїздка до Вла-
димира не відбулася.

...довольно удачние стишки... — Автором переписаного вірша був
П. Л. Лавров; запис у щоденнику від 18 вересня 1857 р. — вірш П. Л. Лавро-
ва «Русскому народу».	*

25 лютого

...с днем ангела... — 25 лютого (за старим стилем) за православним церков-
ним календарем відзначається день святого Тарасія Константинопольсько-
го. Цього дня Шевченкові виповнилося сорок чотири роки.

Брилкін Петро Олександрович — капітан пароплава «Мінін» пароплав-
ної компанії «Меркурій», старший брат М. О. Брилкіна.

Товбич Лев Йосипович — старший чиновник для особливих доручень при
нижньогородському військовому губернаторі.

27 лютого

Медновка — село за 78 км від Нижнього Новгорода.

Петрович Григорій Фердинандович — капітан корпусу лісничих, чинов-
ник нижньогородської будівельної комісії; походив із сербської сім’ї.

1	березня

На имя здешнего губернатора... получена бумага... — Міністр внутріш-
ніх справ С. С. Ланський повідомив нижньогородського губернатора про
те, що Шевченку дозволено проживати в Петербурзі під строгим нагля-
дом поліції.

Адлерберг Володимир Федорович (1791—1884) — міністр імператорсько-
го двору в 1852—1872 рр.
2	березня

Получил письмо от графини Н. И. Толстой. — А. І. Толстая у листі від
24 лютого 1858 р. писала: «Итак, мои заветньїе мечтьі сбьіваются — я уви-
жу Вас скоро, наш давно желанньїй гость — Тарас Григорьевич. Вот уже
неделя, как пришла бумага к графу с разрешением Государя о дозволений
жить Вам в столице и посещать Академию художеств. По получении офи-
циального на то повеления не мешкайте нисколько и отправляйтесь тот-
час в Петербург]. Вас ждет здесь многое: Академия, друзья и Ваша родная
семья. Приезжайте же скорей. Да и для графа нужно, чтобьі Вьі по получе-
нии дозволения тотчас приехали. — А иначе В[еликая] Княгиня может сде-
лать замечание графу, от чего Вас нет, — тем более, что она приняла в Вас
самое живое участие.

Ничего не могу более писать, руки дрожат от нетерпения и радости.

Гр. А. Толстая.

Р. 8. Уведомьте меня, когда Вьі получите бумагу и когда вьіедете из
Нижнего, чтобьі я могла ожидать Вас (Листи до Тараса Шевченка. —
С. 114—115).

Згадуючи Велику Княгиню, А. І. Толстая мала на увазі Марію Миколаїв-
ну — президента Академії мистецтв, сестру царя Олександра II.

Овсянников просит... — П. А. Овсянников мав привезти з Петербурга
для Шевченка гроші на дорогу.

З березня

...книгу «Детство Багрова внука» сегодня получил... — Шевченко одер-
жав перше виданная книжки С. Т. Аксакова «Детские годьі Багрова-вну-
ка» (М., 1858).

4	березня

...принялся переписьівать «Видьму» для печати. — Поема «Відьма» має три
редакції: першу під назвою «Осика» Шевченко завершив 7 березня 1847 р.
в Седневі на Чернігівщині і планував включити до другого «Кобзаря», до
якого мали увійти твори із рукописної збірки «Три літа» (1843—1845). Але
зошити з рукописами творів були конфісковані поліцією під час арешту по-
ета 5 квітня 1847 р. В Орській фортеці Шевченко створив другу редакцію по-
еми і записав її до «Малої книжки» («захалявної»). 4—6 березня 1858 р.
у Нижньому Новгороді було створено третю редакцію поеми «Відьма», текст
якої було записано до «Більшої книжки», і який вважається найдовершені-
шим, тобто остаточним.

5	березня

Послал письмо графине Н. И. Толстой. — У листі до А. І. Толстої від 5 берез-
ня 1858 р. Шевченко повідомляв: «Наконец, зта всемогущая бумага сегодня
получена в губернаторской канцелярии и завтра будет передана полицмей-
стеру. Послезавтра я получу от него пропуск и послезавтра же, т. е. 7 марта,
в 9 часов вечера (в зтот час мальпост* отходит от Нижнего Новгорода в Мо-
скву), я оставлю гостеприимньїй Нижний Новгород».

6	березня

Переписах и слегка поправил «Лилею» и «Русалку». — Балади «Лілея» і «Ру-
салка» були написані Шевченком 25 липня і 9 серпня 1846 р. у Києві (у то-
му ж зошиті, що й поема «Осика»).

Шліпенбах Павло Антонович — йдеться про нижньогородського пош-
тмейстера, якого необхідно було везти до В’ятки як психічно хворого, а не
«непокорного отцу своєму капитана».

Вільде Микола Євстафійович (Карл Густавович; 1832—1896) — актор-лю-
битель; у 1857—1858 рр. — чиновник особливих доручень при нижньогород-
ському губернаторі; згодом — актор московського Малого театру в Москві,
драматург.

...встретил... мамзелей Шмитгоф и брата их... — Йдеться про актрис
Нижньогородського театру Евеліну Карлівну і Лючію (Люцію) Карлівну Шмід-
тгоф і їхнього брата, актора і музиканта Максиміліана Карловича Шмідтгофа
(1835—1879), який у 1860 р. одружився із колишньою нареченою Шевченка
К. Б. Піуновою.

10	березня

Владимир — за часів Шевченка — губернське місто.

Бутаков Олексій Іванович (1816—1869) — російський мореплавець і гео-
граф, дослідник Аральського моря, контр-адмірал; за його клопотанням
Шевченка як художника було включено до складу Аральської описової екс-
педиції 1848—1849 рр. Під час експедиції між командиром і рядовим солда-
том складися добрі стосунки, вони жили в одній каюті на шхуні «Конста-
тин». Завдяки доброму ставленню Бутакова до Шевченка деякий час на
засланні він не потерпав від солдатської муштри, переслідувань тощо. Шев-
ченко виконав малюнок «О. Бутаков і фельдшер О. Істомін під час зимівлі
на на Косаралі» (папір, сепія; 18x27,3).

На Бутакова за порушення заборони Шевченкові малювати було накла-
дено дисциплінарне стягнення.

...едет с женою... — Тобто з Бутаковою Ольгою Миколаївною (1830—
1903), художницею, яка розробляла «степову» тематику в образотворчому
мистецтві, виконала кілька офортів з малюнків Шевченка періоду Араль-
ської експедиції 1848—1849 рр.

Мальпост — поштова карета для перевезення пасажирів і пошти.
11	березня

Нашел его у старого Пимена в доме Щепотьевой... — У 1847—1859 рр.
М. С. Щепкін наймав у північній частині Москви будинок, що належав до-
мовласниці Щепотьєвій поблизу храму Пимена.

12	березня

Максимович Михайло Олександрович (1804—1873) — український природо-
знавець, історик, філолог, перший ректор Київського університету (1834—
1835). Знайомство Шевченка з Максимовичем відбулося у Києві в 1845 р. Піс-
ля зустрічі у Москві між Шевченком і Максимовичем зав’язалося листування
(збереглося по дев’ять листів). 19 червня 1859 р. під час перебування в маєт-
ку Максимовичів у селі Прохорівці (біля Канева) Шевченко виконав портрет
М. Максимовича (тонований папір, італійський олівець, крейда, 34x26,9; пра-
воруч унизу напис олівцем: «1859, Т. Шевченко, 19 июня»). 22 червня 1859 р.
Шевченко намалював портрет дружини М. О. Максимовича Марії Василівни
(дівоче прізвище — Товбич) (тонований папір, італійський олівець, крейда,
34x26,5; праворуч унизу напис крейдою: «1859 Т. Шевченко 22 июня»).

... по настоянию моих гостеприимньїх хозяев... — Йдеться про М. С. Щеп-
кіна та його дружину Олену Дмитрівну (1789—1859).

Кетчер Микола Христофорович (1809—1886) — російський письменник
і перекладач, лікар.

Бабст Іван Кіндратович (1824—1881) — російський економіст і публі-
цист, професор Московського університету.

Афанасьєв Олександр Миколайович (1826—1871) — історик літератури
і фольклорист.

13	березня

Мін Дмитро Єгорович (1818—1885) — лікар, поет і перекладач, ад’юнкт-
професор Московського університету.

Навестил меня Маркович... — Йдеться про Андрія Миколайовича Мар-
кевича.

...М. А. Максимович сброшюрою... — М. О. Максимович приніс Шевчен-
кові відбиток своєї статті «Сказание о гетьмане Петре Конашевиче Сагай-
дачном» (альманах «Киевлянин», 1850).

14	березня

Отправил Лазаревскому два рисунка... — Шевченко відіслав два рисунки —
подарунок президенту Академії мистецтв великій княгині Марії Миколаївні.

15	березня

Грекова Ірина Опанасівна (1823—1870) — дружина московського юриста
П. М. Грекова, приятелька родини Щепкіних; мала сильний голос (контральто)
і, за свідченням сучасників, майстерно виконувала «страстньїе и грустньїе
малороссийские песни...» (Тучкова-Огарева Н. А. Воспоминания. —
М., 1959. — С. 163).

Петр Михайлович, старший син моего великого друга... — Щепкін Пе-
тро Михайлович (1821 —1877) третій (не старший) син М. С. Щепкіна,
юрист.

16	березня

Нарисовал портрет, не совсем удачно, М[ихайла] Семеновича]. — Портрет
виконано на тонованому папері італійським та білим олівцями, 35,8 х 28,7;
праворуч унизу напис олівцем: «1858 Т. Шевченко».

17	березня

Ханжество — удавана набожність, доброчесність.

18	березня

Вскореявилася она... — М. В. Максимович — дружина М. О. Максимовича.

...написал ей на память свой «Весенний вечер»... — Йдеться про вірш
«Садок вишневий коло хати...» (1847).

...заехали ми в школу живописи... — Йдеться про Училище живопису,
скульптури і зодчества.

Мокрицький Аполлон Миколайович (1811—1871) — український і росій-
ський живописець і педагог; учнь К. П. Брюллова; брав участь у заходах,
пов’язаних з викупом Шевченка із кріпацтва.

...заехали в книжний магазин Н. Щепкина... — Щепкін Микола Ми-
хайлович (1820—1886) — російський видавець, громадський діяч, син
М. С. Щепкіна.

Якушкін Євген Іванович (1826—1905) — російський етнограф, правник,
громадський діяч, молодший син декабриста І. Д. Якушкіна.

Новиков Микола Іванович (1744—1818) — російський просвітитель
XVIII ст., письменник.

19 березня

Казармовидний дворец. — Йдеться про Великий Кремлівський палац (1838—
1849), Оружейну палату (1849—1851) та храм Христа Спасителя (1837—
1883), збудовані за проектами архітектора К. А. Тона.

Станкевич Олена Костянтинівна (дівоче прізвище — Бодиско; 1824—
1904) — дружина О. В. Станкевича, знайома Шевченка з 1844 р.; у листі від
21 липня 1844 р. висловила своє захоплення поемою «Тризна» та іншими
творами поета.

Міницька Олімпіада Іванівна. — знайома Шевченка, очевидно, ще з 1840-х
років.
937 £•

20 березня

...посмотреть скульптурнеє работе. — Шевченка цікавили скульптурні
роботи у храмі Христа Спасителя, виконані відомими митцями П. К. Клод-
том, О. В. Логановським, М. О. Рамазановим і Ф. П. Толстим.

...меня и на двор не пустили. — У зв’язку з тривалим продовженням бу-
дівельних робіт на територію споруджуваного храму сторонніх осіб не до-
пускали.

Савичев Микита Федорович (1820—1885) — офіцер Уральського коза-
чого війська, познайомився з Шевченком у травні 1852 р. у Новопетров-
ському укріпленні. Тоді ж Шевченко намалював його портрет (кольоровий
папір, італійський олівець, білило, 22,5x21; ліворуч унизу авторська дата
олівцем: «1852»; праворуч унизу підпис: «Рис. Ш»).

Взялу него летопись Велички... — Величко Самійло Васильович (близь-
ко 1670 — після 1728) — український історіограф і письменник, автор пра-
ці «Летопись собьітий в Юго-Западной России в XVII веке, составил Саму-
ил Величко, бьівший канцелярист войска Запорожского, 1720». Шевченко
взяв у М. Ф. Савичева перші три томи «Літопису» Величка (К„ 1848—1855).
З проханням надіслати йому перші два томи літопису Шевченко звертав-
ся до О. М. Бодянського ще в листі від 1 травня 1854 р.

...подарил мне екземпляр стихотворений Тютчева. — Йдеться про пер-
ше прижиттєве видання «Стихотворения Ф. Тютчева» (СПб., 1854).

21 березня

Кетчер подарил мне все издания своей компании... — В описі книг, що нале-
жали Шевченку, складеному після його смерті, зафіксовані такі книги видав-
ничого товариства «К. Солдатьонков і М. Щепкін»: «Сочинения Т. Н. Гранов-
ского» (М., 1856); «Стихотворения Н. Огарева» (М., 1856); «Стихотворения
А. Полежаева» (М., 1858) та інші.

...кроме своего перевода Шекспира, — он еще в типографии. — На той
час почало виходити друге зібрання «Драматические сочинения В. Шек-
спира. Перевод с английского Н. Кетчера, вьіправленньїй и пополненньїй
по найденному Пзн-Колльером старому екземпляру: іп Тоїіо 1632 года».
На час перебування Шевченка в Москві, очевидно, вийшла лише час-
тина V.

...Бабст подарил своюречь... — Йдеться про видання «О некоторьіхусло-
виях, способствующих умноженню народного капитала. Речь, произнесен-
ная 6 июня 1856 г. в торжественном собрании императорского Казанского
университета» (М., 1857).

...милейшаяхозяйка подарила нам по екземпляру портрета к[н]. Волкон-
ского... — Якушкіна Олена Густавівна (дівоче прізвище — Кноррінг) — дру-
жина Є. І. Якушкіна із 1848 р.
Волконський Сергій Григорович (1788—1865) — декабрист, член «Союзу
благоденства» і Південного товариства. Портрет князя С. Г. Волконського —
один з літографованих портретів, що булі видані Є. І. Якушкіним. Портре-
ти поширювалися нелегально.

Забєлін Іван Єгорович (1820—1909) — історик і археолог, знавець Москви.

Оружейна палата — один з найстаріших музеїв у Кремлі; заснований
у XVI ст. як сховище зброї.

Вельтман Олександр Хомич (1800—1870) — російський письменник, ар-
хеолог; із 1852 р. — директор Оружейної палати.

22 березня

...статью в № 3 «Полярной звездьі»... — Йдеться про статтю О. І. Герцена
«Княгиня Екатерина Романовна Дашкова» (Полярная звезда. — 1857. — № 3).

Дашкова Катерина Романівна (1743—1810) — перший президент Росій-
ської академії наук.

23 березня

Самарін Іван Васильович (1817—1885) — актор Малого театру, драматург,
режисер і педагог, учень і послідовник М. С. Щепкіна.

Щербина Микола Федорович (1821—1869) — російський письменник. Зга-
дувана епіграма належить поету О. М. Апухтіну (1841—1893); написана як
пародія на вірш А. А. Фета «Лесом мьі шли по тропинке единственной...»
(Русский вестник, 1858. — Февраль).

Данилевський Григорій Петрович (1829—1890) — український і росій-
ський письменник, автор історичних романів на українську тематику, дослі-
джень з української літератури, наукових праць «Основ’яненко» (1856),
«Сковорода — український діяч 18 століття» (1862), поетичних творів, пе-
рекладів тощо.

Плєщєєв Олексій Миколайович (1825—1893) — російський письменник,
критик, перекладач. За участь у русі петрашевців у 1849 р. був засланий сол-
датом в Окремий Оренбурзький корпус, де познайомився з поезією Шевчен-
ка й почав листуватися з ним (зберігся лише один лист українського поета).
Після повернення із заслання зустрічалися в Петербурзі. У 1858—1861 рр.
О. Плєщєєв переклав 9 творів Шевченка, більшість яких була надрукована
раніше за оригінал або одночасно з ним, широко популяризував його твор-
чість, допомагав звільнити родичів Шевченка з кріпацтва, відгукувався га-
зетною заміткою на вихід у світ «Кобзаря» в 1860 р. (Московский вестник,
1860,1 апреля).

Майков Аполлон Миколайович (1821—1897) — російський поет і пере-
кладач. Шевченко й Майков зустрічалися в родині Ф. Толстого в Петербур-
зі, разом брали участь у літературних читання на користь недільних шкіл.
14 квітня 1861 р. А. Майков виступив на вечорі в Петербурзькому універси-
теті, присвяченому пам’яті Шевченка.
Фет Афанасій Афанасійович (1820—1892) — російський поет, який не
зрозумів ідейного і художнього значення творчості Шевченка і не схвалю-
вав прихильного ставлення до нього прогресивної інтелігенції.

24 березня

Шумський Сергій Васильович (справжнє прізвище — Чесноков; 1820—1878) —
драматичний актор, учень М. С Щепкіна.

Чичерін Борис Миколайович (1828—1904) — історик, правознавець, фі-
лософ і публіцист; професор Московського університету.

Кронеберг Олександр Іванович (1824—1865) — зоолог, публіцист.

Корш Євген Федорович (1810—1897) — журналіст і перекладач.

Крузе Микола Федорович (1823—1901) — публіцист; у 1855—1859 рр. —
цензор Московського цензурного комітету, який допускав прояви лібера-
лізму, за що був відправлений у відставку.

Варенцов Микола Михайлович (1818—?) — московський купець і ме-
ценат.

25 березня

...ветхими деньми... — Тобто людей поважного віку.

Погодін Михайло Петрович (1800—1875) — історик, журналіст, публі-
цист офіційно-монархічного напряму; у 1841—1856 рр. — видавець журна-
лу «Москвитянин».

Шевирьов Степан Петрович (1806—1864) — поет, історик літератури
і критик, який дотримувався великодержавницьких монархістських по-
глядів.

Амфітріон — за грецькою міфологією — син тірінфського царя Алфея;
Зевс в образі Амфітріона домагався кохання його дружини Алкмени. Ім’я
Амфітріона стало символом гостинного господаря.

...амфитрион прочел в честь мою стихи собственного сочинения. —
М. Максимович прочитав вірш «Перебув ти тяжке лихо...», присвяче-
ний Шевченку, що згодом друкувався в журналі «Основа» (1861. —
№ 6. — С. 8).

...хозяйка пропела несколько малороссийских песен... — На вечорі
у М. Максимовичів українські пісні співали М. В. Максимович, а також
Г. П. Ґалаґан і Шевченко.

Аксакова Надія Сергіївна (1829—1869) — дочка С. Т. Аксакова.

Аксаков Іван Сергійович (1823—1886) — російський письменник і публі-
цист, громадський діяч, один з ідеологів слов’янофільства, молодший син
С. Т. Аксакова.

Аксаков Костянтин Сергійович (1817—1860) — російський публіцист, кри-
тик, поет, один із ідеологів слов’янофільства, старший син С. Т. Аксакова.

Кошелєв Олександр Іванович (1806—1883) — російський публіцист і гро-
мадський діяч слов’янофільського напряму.
26 березня

Он уехал в Ярославль... — М. С Щепкін виїхав із театром на гастролі до Ярос-
лавля.

28 березня

Ґалаґан Григорій Павлович (1819—1888) — український поміщик, один із ді-
ячів громадського руху в Україні.

...моего в Москве обретшегося «Еретика», т. е. «Яна Гуса»... — Шевченко
одержав від М. Максимовича список частини поеми «Єретик» (227 рядків)
і хотів розшукати повний її текст, оскільки оригінал твору знаходився в руко-
писній збірці «Три літа», конфіскованій у нього під час арешту 5 квітня 1847 р.

Білозерський Василь Михайлович (1825—1899) — один з організаторів
Кирило-Мефодіївського братства, який після проведеного слідства був за-
сланий до Олонецької губернії. У 1861—1862 рр. редагував журнал «Осно-
ва», у якому вперше було надруковано багато поезій Шевченка та матері-
алів про нього.

Станевич Ян Фердинандович (1832—1904) — учасник польського націо-
нально-визвольного руху; із 1850 р. відбував заслання рядовим Окремого
Оренбурзького корпусу, де познайомився з Шевченком.

Желіговський Едвард-Вітольд (літературний псевдонім — Антоній Сова;
1816—1864) — польський поет і перекладач. За драматичну поему «Йордан»
(1846) у січні 1851 р. був засланий до Петрозаводська, а згодом переведений
в Оренбурзьку губернію; знайомство з Шевченком було заочним до 28 бе-
резня 1858 р. Шевченко присвятив польському поетові вірш «Подражаніє
Едуарду Сові» (1859).

29 березня

Мокрицький Іван Миколайович (1822 р.) — управитель канцелярії петер-
бурзького обер-поліцмейстера, брат художника А. М. Мокрицького. У Шев-
ченка були добрі стосунки із І. М. Мокрицьким з 1844 р.

Шувалов Петро Андрійович (1827—1889) — петербурзький обер-поліц-
мейстер (1857—1860), згодом директор департаменту загальних справ, на-
чальник штабу корпусу жандармів, керуючий III відділом.

Лазаревський Василь Матвійович (1817—1890) — російський письменник
і перекладач, старший із шести братів Лазаревських (Михайло, Федір, Яків,
Олександр, Іван). У 1847—1848 рр. служив чиновником особливих доручень
при голові Оренбурзької прикордонної комісії; з Шевченком познайомився
29 березня 1848 р., листувався з ним і матеріально допомагав йому.

...смотреть и слушать живописнуюлекцию геологии профессора Роде. —
Йдеться про лекцію «Оптичні картини до історії утворення земної кори»,
відомого популяризатора науки професора В. М. Роде, забороненої згодом
петербурзьким митрополитом Григорієм.
ЗО березня

Заказал фотографический портрет... — Відомий петербурзький фотограф
Деньєр Андрій Івановича (Генріх-Йоганн; 1820—1892), з яким Шевченко на-
вчався в Академії мистецтв у К. П. Брюллова, сфотографував поета у шапці.
У 1860 р. цю фотографію було використано Шевченком для створення авто-
портрета (офорта).

Бабст. — Очевидно, йдеться про московського знайомого Шевченка
І. К. Бабста.

Лавров Микола Андрійович (1820—1875) — художник-портретист, товариш
Шевченка із часу навчання в Академії мистецтв у К. П. Брюллова; М. А. Лавров
був одружений на сестрі покійного на той час приятеля Шевченка художника
П. С. Петровського Парасці Степанівні Петровській (1825—1902).

31 березня

Лукашевич Микола Олексійович — знайомий Шевченка, який одночасно
з Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв, згодом — на-
чальник декораційного і костюмерного управління театральної дирекції.

НовоезданиеЗрмитажа... — Новий Ермітаж будувався в 1839—1852 рр.

...мой старий... знакомий... Л. Н. Дзюбин... — Очевидно, йдеться про
Івана Львовича Дзюбина (за версією шевченкознавця П. Жура), колишньо-
го студента Харківського університету. Шевченко іноді неточно записував
ініціали і прізвища деяких осіб. Так у щоденнику двічі по-різному записані
ініціали Дзюбина — «Л. Н.» і «И. Н.» Відомо, що Шевченко подарував І. Дзю-
бину акварельний автопортрет, на якому той власноручно написав: «Пор-
трет Шевченко, написанньїй им самим в 1859 году, подарен мне покойньїм
Тарасом Григорьевичем, в память многолетней искренней между нами при-
язни. О взаимньїх наших близких отношениях можно читать в составленньїх
Шевченко Записках, напечатанньїх в журнале „Основа», 1861-го,. если не
ошибаюсь, года. И. Дзюбин».

Вечер провел у Семена. — Тобто у С. С. Гулака-Артемовського.

1	квітня

Кокорєв Василь Олександрович (1817—1889) — російський підприємець, ко-
лекціонер, публіцист, видавець.

Сошальский — очевидно, це хтось із багатих земляків Шевченка. Мож-
ливо, йдеться про К. Г. або Є. Г. Розаліон-Сошальських із Куп’янська Харків-
ської губернії.

...кименинницеземлячкеМ[арье] С[тепановне]. — Кржисевич Марія Сте-
панівна (дівоче прізвище — Задорожна; 1824—1905) — племінниця Г. С. Тар-
новського. Шевченко намалював портрет М. С. Кржисевич (тонований па-
пір, італійський і білий олівці, 33,7x26,2; праворуч унизу чорним олівцем
дата й авторський підпис: «1958. Т. Шевченко»).
2	квітня

Смирнова Юлія Василівна — двоюрідна племінниця Г. С Тарновського.

Градович Едуард Олександрович — лікар Олександринської жіночої лікар-
ні в Петербурзі. У 1840-х роках був прилуцьким і лохвицьким лікарем, де,
очевидно, познайомився з Шевченком.

...Палкин трактир... — Ресторан «Палкін».

...смотрел и слушал «Бронзового коня». — Йдеться про комічну оперу
французького композитора Даніеля-Франсуа-Еспрі Обера (1782—1871).

Петров Йосип Опанасович (1806—1878) — російський оперний співак
(бас). Походив з Єлисавету й знав українську мову. Шевченко був знайо-
мий із Й. О. Петровим ще з 1840 р., потоваришував з ним після повернен-
ня із заслання.

Семен — С. С. Гулак-Артемовський.

З квітня

«Навуходоносор» — вірш В. С. Курочкіна, написаний за мотивами одноймен-
ного твору П.-Ж. Беранже, що нелегально поширювався в Росії. В. С. Куроч-
кін пристосував свій твір до російської дійсності, тобто Навуходоносора
сприймали як царя Миколу І.

Кроневич — Круневич Павло Адамович (1825—1871) — польський політич-
ний засланець, лікар 4-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького кор-
пусу. Із 1857 р. жив у Петербурзі; лікував Шевченка під час тяжкої хвороби.

Елькан Олександр Львович (1802—1868) — перекладач Головного управлін-
ня шляхів сполучення; співробітничав як репортер, фейлетоніст, театральний
рецензент у «Санкт-Петербургских ведомостях», «Северной пчеле» та інших
виданнях. Шевченко познайомився з О. Л. Ельканом на початку 1840-х рр.,
описав його портрет у повісті «Художник», неодноразово згадував у своїх лис-
тах 1842—1843 рр. і 1852 р. з Новопетровського укріплення.

5	квітня

Смаковский — Можливо, йдеться про польського художника Смаковського
Вінцентія (1797—1876).

... на лукулловский обед. — Походить від імені римського полководця Лу-
ція Ліцінія Лукулла (бл. 117 — бл. 56 до н. е.), який прославився розкішни-
ми бенкетами — «лукуллові банкети».

6	квітня

Свичка — Мокрицька Марія Львівна, донька знайомого Шевченка (із 1843 р.)
Свічки Льва Миколайовича, який згадується у повісті «Художник».

Коптський Антоній Григорович (1817—1899) — польський піаніст, ком-
позитор і педагог.

Щербина — М. Ф. Щербина.
7	квітня

Павловськ — місто за 26 км від Петербурга, відоме своїми архітектурними
і садово-парковими ансамблями.

Соколов Іван Іванович (1823—1910) — російський художник, академік
Академії мистецтв (з 1857 р.), автор багатьох картин на українську темати-
ку. У 1859 р. з картини 1.1. Соколова «Приятелі» Шевченко виконав офорт,
за який разом із офортом з картини Рембрандта «Притча про робітників на
винограднику» був удостоєний звання академіка.

...с Михайлом до Семена... — Йдеться про М. М. Лазаревським і С. С. Гу-
лака-Артемовського.

8	квітня

...Семеновский полк... — Район Петербурга, де розташовувалось містечко
Семенівського полку.

... искать квартиру Олейникова. — Йдеться про нижньогородського при-
ятеля М. С. Аленникова.

Корбе Іван Михайлович (1800—1868) — генерал-майор у відставці; знайо-
мий Шевченка з часу навчання в Академії мистецтв (не пізніше 1840 р.); зу-
стрічався в 1844—1847 рр. в Україні — у Києві та в його маєтку Вейсбахівці.

...графа Толстого, автора солдатской севастопольской песни... — Тут
Шевченко помилився: на цій зустрічі був присутній брат Льва Миколайови-
ча офіцер і літератор Микола Миколайович Толстой. «Солдатська севасто-
польська пісня» — колективна пісня севастопольців про бій 4 серпня 1855 р.

Хрульов Степан Олександрович (1807—1870) — один із учасників оборо-
ни Севастополя 1854—1855 рр.

9	квітня

Кроникевич — П. А. Круневич.

10	квітня

Безобразов Володимир Павлович (1828—1889) — економіст і публіцист,
з яким Шевченко познайомився, очевидно, під час недавнього перебування
в Москві.

Рамазанов Микола Олександрович (1817—1867) — скульптор та історик
мистецтва, товариш Шевченка ще з часів навчання в Академії мистецтв.

Царь помешал. — Очевидно, йдеться про святкові преїзди царя-Олексан-
дра II в день народження великого князя Володимира Олександровича.

II	квітня

Поручил Каменецкому хлопотать в цензурном комитете... — Клопотання
тривало два роки, і Шевченкові було дозволено надрукувати лише те, що бу-
ло вже опубліковане раніше, тобто видати «Кобзар» 1860 р.
...Анньї Яковлевньї... — Петрова (дівоче прізвище — Воробйова) Ганна
Яківна (1816—1901) — видатна оперна співачка 1830—40-х років, дружина
Й. О. Петрова.

... нову кг драму Желяковского (Совьі) ... — Йдеться про драму Е. Желігов-
ського «Зорський» (продовження драми «Йордан», 1846).

12	квітня

Смуров С.Г. — власник гастрономічного магазину з рестораном у Петербурзі.

Старов Микола Дмитрович (1823—1877) — викладач історії та росій-
ської словесності у 1-му кадетському корпусі й водночас учитель дочки
Ф. П. і А. І. Толстих Катерини (після одруження — Юнге). В щоденнику Шев-
ченка за 17 квітня 1858 р. — запис «Ліберального слова» М. Д. Старова.

М. С. Гжесевич — М. С. Кржисевич.

Борель — петербурзький ресторан, відомий за ім’ям його власника.

13	квітня

Остроградський Михайло Васильович (1801—1862) — математик, один із за-
сновників петербурзької математичної школи, академік (з 1830 р.); уродже-
нець Полтавської губернії; знайомий Шевченка ще з періоду до заслання,
про що згадується у повісті «Художник».

Жадовська Юлія Валеріянівна (1824—1883) — російська поетеса. Співчут-
ливий запис Шевченка свідчить про те, що він побачив обдаровану особис-
тість, яка була калікою від народження.

14	квітня

Енгельгардт Василь Павлович (1828—1915) — російський астроном, член-
кореспондент Петербурзької Академії наук, син П. В. Енгельгардта — ко-
лишнього поміщика Шевченка.

...с черниговскими землячками, с Карташевскими. — Шевченко познайо-
мився тоді з Карташевською Варварою Яківною (дівоче прізвище — Макаро-
ва; 1832—1902), сестрою вихідця з Чернігівщини, чиновника і журналіста
Макарова Миколи Яковича (1828—1892), дружиною сенатора В. Г. Карташев-
ського. В родині Карташевських тоді гостювала тітка В. Я. Карташевської
з Чернігівської губернії Ракович Глафіра Олександрівна (1831—1899). Покоїв-
кою Карташевських служила Ликера Полусмакова (1840—1917), з якою хотів
одружитися Шевченко. У петербурзькому домі Карташевських часто відбува-
лися літературні вечори, на яких бували Шевченко та інші українські і росій-
ські письменники.

15	квітня

Долгоруков Василь Андрійович (1804—1868) — князь, з 1856 р. — шеф жан-
дармів і головний начальник III відділу, організатор поліційного нагляду над
Шевченком після його повернення із заслання.
Тупиця Трохим Семенович (? — 1870) — петербурзький чиновник (на-
чальник відділу інспекторського департаменту), виходець з України.

Громека Степан Степанович (1823—1877) — російський публіцист, автор
статей про зловживання поліції; після призначення губернатором у Польщі
став консерватором і жорстоким правителем.

...познакомился с стариком Персидским, с декабристом. — Декабриста
з таким прізвищем не було. Можливо, йдеться про учасника повстання
Чернігівського полку, засудженого на двадцять років каторжних робіт Би-
стрицького Андрія Андрійовича (1799—1872), який у квітні 1858 р. приїж-
джав із Могильова-Подільського до Петербурга клопотатися щодо пенсії.

16	квітня

«Весенний вечір» — вірш Шевченка «Садок вишневий коло хати» із циклу
в «В казематі», написаний під арештом у Петербурзі орієнтовно 19—ЗО трав-
ня 1847 р. Збереглося п’ять автографів; із них один під назвою «Весенній ве-
чір» (без дати) і другий — під назвою «Майський вечір», датований «1858,
ноября 28» (день, коли рукопис подаровано невстановленій особі).

...стихотворение Хомякова. — Вірш О. С. Хом’якова «России» (1854),
Шевченком вже записував до свого щоденника 4 вересня 1857 р. під назвою
«Кающаяся Россия».

Крилов Олександр Дмитрович (1819—1887) — чиновник Військового мі-
ністерства, член Головного військового суду. На лівому полі аркуша біля за-
пису про О. Д. Крилова рукою М. М. Лазаревського дописано: «Известная
каналья».

Мей Лев Олександрович (1822—1862) — російський поет, драматург і пе-
рекладач; у 1858 р. познайомився з Шевченком, переклав ряд його творів.
Вірш «Весенний вечер» («Садок вишневий коло хати...») був опублікований
у журналі «Народное чтение» (1859. — № 3).

17 квітня

Кавелін Костянтин Дмитрович (1818—1885) — російський соціолог і пу-
бліцист, професор цивільного права Петербурзького університету.

...познакомил меня с тремя братьями Жемчужниковими. — Очевидно,
Шевченко мав можливість познайомитися з братами Жемчужниковими:
Олексієм Михайловичем (1821—1908), Володимиром Михайловичем (1830—
1884) і Олександром Михайловичем (1826—1896) — російськими поетами,
авторами гумористичних творів, що друкувалися під спільним псевдонімом
Козьми Пруткова. Згадуваний раніше Шевченком у записах щоденника від
10 і 13 грудня 1857 р. Лев Жемчужников перебував на час знайомства із бра-
тами Жемчужниковими за кордоном, а п’ятий брат Микола Михайлович
(1824—1909) навідувався до Петербурга зрідка.

«Жизнь за царя» — опера російського композитора Михайла Івановича
Глинки (1804—1857), постановка якої відбулася 27 листопада 1836 р. у Вели-
кому театрі в Петербурзі; інша назва опери «Іван Сусанін». Шевченко був
знайомив з М. І. Глинкою, глибоко шанував його творчість, згадував у пові-
стях «Музикант» і «Капітанша».

Леонова Дарина Михайлівна (1829—1896) — російська співачка (контр-
альто).

18 квітня

«Лунатика» — очевидно, втрачений твір Шевченка. На лівому полі аркуша
рукою М. Лазаревського написано: «Как-то где-то совсем пропала».

...мадмуазель Ірубнер. — Грінберг Ізабелла Львівна (1833—1877) — петер-
бурзька співачка, яка брала участь в аматорській виставі, що відбулася 13 квіт-
ня 1857 р. в Академії мистецтв для збору коштів на користь Шевченка перед
його звільненням із заслання. Шевченко малював її портрет (не розшукано).

Даргомижський Олександр Сергійович (1813—1869) — російський компо-
зитор, який любив виконувати свої твори, що іноді здобувало негативної
оцінки сучасників.

Кузьмін Роман Іванович (1811—1867) — російський архітектор, з яким
Шевченко познайомився, ймовірно, 1840-х роках.

19 квітня

Михайло — М. М. Лазаревський.

Шейгель — Штейнгель Володимир Іванович (1783—1862) — декабрист,
член Північного товариства.

Голенищев Аркадій Васильович (1789—?) — генерал-лейтенант морсько-
го відомства; навчався разом з Ф. П. Толстим у морському кадетському кор-
пусі.

...прочитал описаниесвоего будьінка... в Прилуцком уезде. — Йдеться про
будинок Г. П. Ґалаґана, споруджений 1856 р. у селі Лебединці.

20 квітня

ОбедалуН. А. Кавелина... — Тут описка в ініціалі імені: йдеться про К. Д. Ка-
веліна.

Галахов Олексій Дмитрович (1807—1892) — історик літератури, письмен-
ник, автор підручників та укладач хрестоматій російської літератури; про-
фесор Академії Генерального штабу.

21 квітня

Спектакль вообще бьіл хорош... — Йдеться про оперу Гаетано Доніцетті
«Лінда ді Шамуні».

Сетов Йосип Якович (справжнє прізвище — Сетгофер; 1826—1894) —
оперний співак; у 1835—1864 рр. співав на петербурзькій оперній сцені, а зго-
дом — соліст Великого театру в Москві, професор Московської консервато-
рії, оперний режисер і антрепренер.
23 квітня

Гумбольдт Александр (1769—1859) — німецький природознавець, географ
і мандрівник, член Берлінської і почесний член Петербурзької Академій наук,
автор п’ятитомної праці «Космос», у якій зведено воєдино всі природничі знан-
ня першої половини XIX ст., перші томи якої в російському перекладі Шев-
ченко читав ще на засланні. У петербурзькій бібліотеці Шевченка було видан-
ня двох частин «Космосу» в російському перекладі М. Фролова (1851—1857).

24 квітня

Клодт Петро Карлович (1805—1867) — російський скульптор, академік
Петербурзької Академії мистецтв (з 1838 р.). Автор монументально-деко-
ративних скульптур у дусі класицизму та невеликих статуеток. Шевченко
знав П. К. Клодта ще з років навчання в Академії мистецтв, зліпки з його
творів прикрашали в ті роки кімнату поета. Після повернення Шевченка
із заслання між ними були дружні стосунки. У 1860 р. Шевченко подару-
вав П. К. Клодту свій естамп із картини К. Брюллова «Вірсавія» з написом:
«Петру Карловичу Барону Клодту искренне уважающий Т. Шевченко
1860 года, сентября 4». У січні — лютому 1861 р. Шевченко виконав портрет
П. К. Клодта (папір, офорт, 16,4x12,5). Після смерті поета зняв з нього маску,
оригінал якої, копія і бронзовий відлив зберігаються у Національному
музеї Тараса Шевченка.

Зембулатов Михайло Іванович — російський художник, знайомий Шев-
ченка ще з років навчання в Академії мистецтв.

Борисполець Платон Тимофійович (1805—1880) — український худож-
ник, родом із Чернігівської губернії; навчався одночасно із Шевченком в Ака-
демії мистецтв по класу батального живопису.

25 квітня

Сухомлинов Микола Іванович (1828—1901) — російський історик літерату-
ри, професор російської словесності Петербурзького університету, академік
Петербурзької Академії наук; родом із Харкова.

...полюбовался монументом неудобозабьіваемому... — П. К. Клодт пра-
цював тоді над пам’ятником Миколи І, який було встановлено в 1859 р. на
Ісаакіївській площі в Петербурзі.

...встретился с Жемчужниковьім... — Очевидно, йдеться про Олек-
сандра Михайловича Жемчужникова, який кілька років служив в Орен-
бурзі.

..на Петербургскую сторону... — найдавніша частина міста, що розкину-
лася на Заячому, Березовому, Аптекарському і Петровському островах.

Петров Микола Іванович (близько 1825—1878) — чиновник поштового
департаменту в Петербурзі, випускник Ніжинського ліцею князя Безбородь-
ка, знайомий Шевченка ще з 1840-х років.
26 квітня

Курочкін Микола Степанович (1830—1884) — російський поет і перекладач,
старший брат В. С. Курочкіна; переклав ряд творів Шевченка, виступив на
похороні з промовою.

28 квітня

Когда же я примусь за самие опити? — Йдеться про роботу Шевченка в га-
лузі офорта й акватинти, яку він розпочав у травні 1858 р.

29 квітня

...мучившуюся со мною рукопись «Послание к мертвим, живим и ненарож-
денним землякам»... — Доля цього рукопису поетичного послання «І мерт-
вим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє
дружнєє посланіє» не відома. Зберігся лише один автограф твору в рукопис-
ній збірці «Три літа»

ЗО квітня

Літній сад — найстаріший сад у Санкт-Петербурзі, закладений 1704 р.

...в Казанский собор посмотреть картину Брюллова. — Для Казансько-
го собору, збудованого у 1801—1811 рр., К. П. Брюллов у 1836—1839 рр. ви-
конав запрестольний образ «Вознесіння Божої Матері», про який є згадка
у повісті Шевченка «Художник».

Пасаж — велике торгівельне підприємство, збудоване в 1846—1848 рр.;
у театральному залі Пасажу відбувалися літературні і музичні вечори.

...алеутскими болванчиками... — Очевидно, йдеться про схожість із але-
утами — тубільцями півострова Аляски.

Монумент Крилова, прославленний «Пчелой» и прочими газетами... —
Йдеться про хвалебні відгуки в «Северной пчеле» та інших газетах на
пам’ятник І. А. Крилову, відкритий у 1855 р., який дістав негативну оцінку
Шевченка, як невдалий твір П. К. Клодта.

Ялик — невелика шлюпка з однією або двома парами весел.

...поплили на биржу. — Йдеться про фондову біржу, збудовану на стріл-
ці Васильєвського острова, відкриту в 1816 р.

. ..зашли на постоянную виставку... — За будинком біржі був павільйон,
де виставлялися і продавалися твори художників.

Тиранов Олексій Васильович (1801—1859) — художник, один із найобдаро-
ваніших учнів К. П. Брюллова, який працював у галузі портрета та інтер’єра;
у 1839 р. йому надано звання академіка живопису. У1844 р. захворів психічною
хворобою, але продовжував займатися живописом і жив на мізерну пенсію Ака-
демії мистецтв. Шевченко писав про О. В. Тиранова у повісті «Художник».

...в окнах магазина Дациаро... — Йдеться про художній магазин-салон
на Невському проспекті; згадується в повісті Шевченка «Художник».
949

1 травня

Єкатерингоф — заміський парк із палацом на березі Неви (біля Фінської за-
токи), де щороку першого травня в парку проводилися традиційні гуляння.

2 травня

...очаровал Танерини своей умирающей Душенькой... — Танерані П’єтро
(1789—1869) — італійський скульптор, учень А. Торвальдсена й А. Канови.
Шевченко сподобалася скульптура «Вмираюча Псіхея», яку він називає Ду-
шенькою (напевно, за жартівливою поемою І. Ф. Богдановича за античним
міфом про Амура і Псіхею).

Маслов Іван Ілліч (1817—1891) — чиновник, у 1840-х роках — секретар
коменданта Петропавловської фортеці, приятель Шевченкових друзів
Є. Гребінки й А. Мокрицького. Очевидно, 1.1. Маслов був один із тих, хто
розповідав про ув’язнених у Петропавлівській фортеці й казематах III від-
ділу учасників Кирило-Мефодіївського братства, зокрема й про Шевчен-
ка. Після повернення із заслання поет назвав 1.1. Маслова одним із своїх
давніх друзів.

Уваров Сергій Іванович (1816—1868) — петербурзький чиновник, який
служив у експедиції державної канцелярії, статський радник. З Шевченком
потоваришував наприкінці 1830-х років.

З травня

Мурільйо Бартоломе-Естебан (1617—1682) — іспанський художник, автор
картин релігійного змісту, портретів, жанрових сцен із зображенням дітей
севільської бідноти. З ескізу картини Мурільйо «Свята родина» Шевченко
у травні — липні 1858 р. виконав офорт із однойменною назвою (папір,
офорт, акватинта, 22x16,5; під зображенням ліворуч офортним шрифтом ав-
торський напис і дата: «С зскиза Мурильо гравир. Т. Шевченко 1858»).

...обедать у Уваровьіх... — Шевченко був знайомий з усією родиною
Уварових ще з кінця 1830-х років: згадуваним раніше С. І. Уваровим, бать-
ком — петербурзьким купцем Іваном Олександровичем (1777—1858),
матір’ю — Пелагеєю Іванівною (? — 1839), братами — Іваном (1811—1849)
та Олександром (181—1865), якому подарував одну з найраніших своїх ро-
біт — малюнок «Погруддя жінки»; сестрою Пелагеєю (1807—1885).

...милейшей Александре Ивановне. — Йдеться про дружину С. С. Гулака-
Артемовського Олександру Іванівну, піаністку й арфістку, виконавські зді-
бності якої високо цінував Шевченко і подарував їй автопортрет із написом:
«Олександрі Івановні Гулак-Артемовській на пам’ять. 4 декабря 1860 года».

4 травня

Служинський (Слюджинський) Франциск Йосипович — гравер, учень відо-
мого російського гравера М. І. Уткіна. Шевченко згадував Ф. Й. Слюджин-
ського в повісті «Художник»; його роботою «Геркулес Фарнежський» ко-
ристувався як зразком для копіювання; сприяв Шевченкові у виданні серії
офортів «Живописная Украйна» (1844—1845).

Старик Уваров... — Йдеться про І. О. Уварова.

5	травня

«Лондон» — готель і трактир на Середньому проспекті Васильєвського ост-
рова.

Рембрандт Гарменс ван Рейн (1606—1669) — голландський живописець,
особливо шанований Шевченком, якого називали «російським Рембранд-
том» за глибоке розуміння виражальних можливостей світлотіні.

Уткін Микола Іванович (1780—1863) — російський гравер, професор
Академії мистецтв, керівник гравіювального класу.

6	травня

Юзефович Віктор Володимирович (1817—1871) — обер-секретар розпоряд-
чого відділу канцелярії Синоду.

.. .родной брат предателя — киевского Юзефовича. — Йдеться про Юзе-
фовича Михайла Володимировича (1802—1889), колишнього куратора Ки-
ївського учбового округу, який проявив дворушництво після арешту членів
Кирило-Мефодіївського братства.

...к Степановьім из Харькова. — Особи не встановлені.

Нікітенко Олександр Васильович (1804—1877) — історик літератури,
професор російської словесності; упродовж сорока років — цензор Петер-
бурзького цензурного комітету; знайомий Шевченка із 1840-х років.
О. В. Нікітенко народився у Бірюцькому повіті Слобідсько-Української гу-
бернії (тепер Воронезької області Російської Федерації), тому Шевченко
називає його земляком.

7	травня
...музьїкальньїй магазин Пеца... — Йдеться про крамницю для музикантів
і любителів музики, власником якої був Петц.

...дождавшись Юзефовича с семейством... — Йдеться про В. В. Юзе-
фовича.

8	травня

Вільбоа Костянтин Петрович (1817—1882) — російський композитор і ди-
ригент. Очевидно, йдеться про оперу «Наташа, или Волжские разбойники».

...к Софье Федоровне... — Особа не встановлена.

9	травня

Ноздровский — член Товариства для допомоги нужденним літераторам
і вченим.
10	травня

...билет для входа в Исакиевский собор... — Освячення Ісаакіївського собо-
ру в Петербурзі, збудованого за проектом А. А. Монферрана у 1819—1859 рр.,
відбулося лише ЗО травня 1858 р., а до цього дозволялося його оглядати ли-
ше за спеціальними перепустками.

Васильчиков Віктор Іларіонович (1820—1878) — князь, генерал-майор,
член будівельної комісії Ісаакіївського собору.

Гур'єв Олександр Дмитрович (1786—1865) — сенатор, голова департа-
менту економії Державної ради, керівник будівельної комісії Ісаакіївсько-
го собору.

11	травня

Обедал с Желяковским у Белозерского... — Йдеться про Е. В. Желіговського
і В. М. Білозерського.

...зауспех будущего польского журнали «Слово»... — на початку 1859 р.
у Петербурзі почала виходити польська газета «81о\уо», редагована одним
із діячів польського національно-визвольного руху в Росії Йосафатом
Огризком. Після публікації в № 15 листа польського історика та ідеолога
польського демократичного руху Йоахима Лелевеля (1786—1861) газету
було заборонено.

12	травня

.. .устроить себе постоянную квартиру в Академии. — Шевченку в будинку
Академії мистецтв було виділено майстерню з антресолями, куди він пере-
селився на початку червня 1858 р.

Микешин Михайло Йосипович (1835—1896) — російський скульптор
і графік, з яким Шевченко познайомився в родині Ф. Толстого. М. Микешин
залишив не зовсім правдиві спогади про Шевченка, які спростували його
сучасники; ілюстрував «Кобзар» (СПб., 1896).

...Глебовский — Хлєбовський Станіслав (1835—1885) — польський ху-
дожник, навчався в Академії мистецтв у 1853—1858 рр.; у квітні 1858 р.
отримав золоту медаль за картину «Ассамблея при дворе Петра Вели-
кого».

...Троцина Костянтин Єлисейович (1827—?) — ніжинський повітовий
маршалок дворянства, який перебував тоді у Петербурзі в службових
справах.

... пришел я к Дюссо... — Йдеться про фешенебельний ресторан. .

Макаров Микола Якович (1828—1892) — петербурзький чиновник, при-
ятель Шевченка, через якого він передав за кордон «Кобзаря» О. І. Герцену;
поет присвятив йому вірш «Барвінок цвів і зеленів...» (14 вересня 1860 р.).
М. Я. Макаров звільнив свою кріпачку Ликеру Полусмакову, яку засватав
Шевченко.
13	травня

«Оо Ьгаїа Тага$а Зскемсгепкі» — вірш Е. Желіговського, написаний ще в пе-
ріод заслання Шевченка і який увійшов згодом до збірки «Роегуе Апіопіе^о
8о^гу» (СПб., 1858. — С. 163—166), подарованої українському поетові із
дарчим написом (зберігається в книжковій колекції шевченкознавця
М. М. Новицького в Центральному державному архіві-музеї літератури
і мистецтва України). Твір друкувався під назвою «Во роеіу Іисіи (X Ви1§аг-
зкіе§о)» без останньої строфи. Підзаголовок «З болгарського» зроблено,
очевидно, з цензурних міркувань.

Подаємо переклад з польської мови М. Т. Рильського:

Братові Тарасу Шевченку

Синові й співцю народу
Личить гордість, милий брате,
Лаври, пишна нагорода,
Чисті, як твій сум крилатий.

Ти в гіркій і скорбній долі
Два вінки дістав криваві,
Не служив-бо марній славі,
А братам, що у неволі.

Тяжко плакав люд голодний,
Але й стогін був — виною!
Та могучою луною
Підхопив ти зойк народний.

Ти росив сльозами слово,
Кожна пісня — муки вияв...
І натхнення дух чудовий
Чоло страдника овіяв.

Чудо слова бачиш, брате?

Так, як сонця не сховати
В ясний день, — сховать не може
Слова жоден із тиранів,
Бо воно, те слово Боже,
У співців, не в капеланів!

Утікає морок з поля,
Коли день забагрянів.
Не за горами там воля,
Де народ співця родив!

14	травня

...по случаю юбилея Гедеонова... — Йдеться про 25-річчя перебування
О. М. Гедеонова на посаді директора імператорських театрів (1833—
1858).

... бароном Штенгелем, с тобольским другом М. Лазаревского. — У 1841—
1845 рр., М. М. Лазаревський служив у Тобольську, де перебував В. І. Штейн-
гель.

16 травня

...зашел кземлячкеМ[арье] С[тепановне]... — М. С. Кржисевич.

18 травня

«Фейерверк» ирассказ охотника из комедии Ильина. — М. С. Щепкін прочи-
тав монолог відкупщика Вєдьоркіна з комедії Ф. Ф. Кокошкіна «Воспитание,
или Вот приданое» та розповідь мисливця Горлопанова з комедії Ф. Ф. Іва-
нова «Женихи, или Век живи, век учись». Шевченко помилково приписав
авторство комедії М. І. Ільїну.

19 травня

На Михайловском театре... — Йдеться про петербурзький театр, у яко-
му виступали з концертами чи з гастрольними виставами зарубіжні
трупи.

Садовський Пров Михайлович (1818—1872) — російський драматичний
актор, який першим зіграв роль Розплюєва у комедії російського письмен-
ника О. Сухово-Кобиліна «Весілля Кречинського».

Самойлов Василь Васильович (1813—1887) — російський драматичний
актор, який у 1835—1875 рр. грав у петербурзькому Александринському
театрі.

Снєткова Фанні (Федосія) Олександрівна (1838—1929) — російська дра-
матична актриса.

20 травня

Напрасно, разносчик, в окно тьі глядишь... — Пародійний анонімний вірш
«Злегия», що став основою популярного жартівливого романсу.

«Трубадур» — опера Дж. Верді (1813—1901). Пісня про легендарного на-
родного героя Устима Кармелюка (1787—1835) записана рукою І. М. Лаза-
ревського.

Падура Тимко (1801—1871) — польський та український поет, представ-
ник так званої «української школи» в польській літературі, якому припису-
ється пісня про Устима Кармелюка. Автором цієї пісні був, очевидно, като-
лицький соборний священик (канонік) із Кременця Ян Комарницький,
якому належала «песня о разбойнике Кармелкже» (О. Русов).

13 липня

Від 20 травня до 12 липня 1858 р. записи в щоденнику відсутні. 12 липня
Шевченко подарував свій щоденник на день народження М. М. Лазаревсько-
му. 13 липня було записано вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...»),
один із відомих найповніших автографів цього твору.
Зміст

Тарас Шевченко (Передмова І. Дзюби)............................................5

Поезія

Причинна..........................49	Єретик................................255

Думка («Тече вода в синє море.54	Сліпий................................264

Думка («Вітре буйний, вітре	Великий	льох..........................282

буйний!..»).....................55	Наймичка..............................297

Думка («Тяжко-важко в світі	Кавказ.................................311

жити...»)...........................56	І мертвим, і живим,

Думка («Нащо мені чорні брови...»).. 57	і ненарожденним землякам

Тарасова ніч..........................58	моїм в Украйні і не в Украйні

На вічну пам’ять Котляревському...	.. 62	моє дружнєє посланіє................315

Катерина..............................65	Холодний Яр.........................322

Перебендя.............................83	Давидові псалми.....................324

Тополя................................86	Маленькій Мар’яні...................331

До Основ’яненка.......................91	«Минають дні, минають ночі...»	... .331

Іван Подкова..........................94	Три літа............................332

«Думи мої, думи мої...» (1840)........96	[Заповіт]...........................335

Н. Маркевичу..........................99	«За що ми любимо Богдана?»..........335

На незабудь Штернбергові.............100	Лілея...............................336

Гайдамаки............................100	Русалка.............................338

«Вітер з гаєм розмовляє...»..........164	«Вип’єш перву — стрепенешся....... 339

Мар’яна-черниця......................165	Відьма..............................340

Утоплена.............................175	В казематі..........................355

Слепая...............................180	«Не спалося, — а ніч, як море........ 365

Гамалія..............................207	Княжна..............................367

Тризна...............................212	N. N. («Сонце заходить, гори

Розрита могила.......................225	чорніють...»).......................378

«Чигрине, Чигрине...»................226	N. N. («Мені тринадцятий

Сова.................................229	минало...»).........................378

Сон («У всякого своя доля...»).......236	«Не гріє сонце на чужині...»........379

«У неділю не гуляла...»..............250	Сон («Гори мої високії...»).........380

«Чого мені тяжко, чого мені	Іржавець...............................384

нудно...»..........................252	N. N. («О думи мої! О славо злая...») 387

«Заворожи мені, волхве...»...........252	Полякам.............................388

Гоголю...............................253	Чернець.............................388

«Не завидуй багатому...».............254	«Один у другого питаєм...»..........391

«Не женися на багатій...»............254	«Самому чудно. А де ж дітись?..» .... 392
-----------“ • • •<956>• • • --------------------------

«Ой стрічечка до стрічечки...»......392	«У неділеньку у святую...».........462

Хустина.............................393	«У перетику ходила...».............464

А. О. Козачковському................395	«У неділеньку та ранесенько...»....465

Москалева криниця...................398	«Не тополю високую...».............465

«То так і я тепер пишу...»..........406	«Утоптала стежечку...».............466

«А нумо знову віршувать...».........406	«І широкую долину...»..............466

Варнак..............................407	«Навгороді коло броду...»..........467

«Ой гляну я, подивлюсь...»..........412	«Якби мені, мамо, намисто...»......467

«Та не дай, Господи, нікому...».....412	«Не хочу я женитися...»............468

«У Бога за дверми лежала сокира...» 413	Чума...............................469

[Царі]..............................414	«І знов мені не привезла...».......470

«Добро, у кого є господа...»........420	«В неволі, в самоті немає...»......471

Титарівна...........................421	«Ой умер старий батько...».........472

«Ну що 6, здавалося, слова...»......427	«Не вернувся із походу...».........472

«Мов за подушне, оступили...».....428	«У Вільні, городі преславнім...»...472

П. С................................428	«Заступила чорна хмара...».........475

Г. 3................................429	«Не додому вночі йдучи...».........477

«Якби зострілися ми знову...».......431	«Неначе степом чумаки...»..........478

[Марина]............................431	[Сотник]..........................479

Пророк............................'.. 439 «Як маю я журитися...»............492

[Сичі]..............................440	«Нащо мені женитися?..»...........492

«Меж скалами, неначе злодій........ 441	«Ой крикнули сірії гуси...»........493

«За сонцем хмаронька пливе...» .... 445	«Якби тобі довелося...»............494

«І небо невмите, і заспані хвилі...» . .446	«Заросли шляхи тернами...»......497

«Думи мої, думи мої...» (1848)......446	«Зацвіла в долині...».............498

«І виріс я на чужині...»............446	«У нашім раї на землі...».........499

«Не для людей, тієї слави...».......448	«На Великдень, на соломі...»......501

«Коло гаю, в чистім полі...»........449	«Було, роблю що, чи гуляю...».....501

«Якби мені черевики...».............450	«Буває, іноді старий...»..........502

«І багата я...».....................450	«Хіба самому написать...».........503

«Полюбилася я...»...................451	«Дурні та гордії ми люди...»......504

«Породила мене мати...».............451	«І золотої, й дорогої...».........505

«Ой я свого чоловіка...»............452	«Ми вкупочці колись росли...».....506

«Ой виострю товариша...»............453	«Готово! Парус розпустили...».....507

«По улиці вітер віє...».............453	«Ми в осени таки похожі...».......508

«Ой сяду я під хатою...»............454	«Лічу в неволі дні і ночі...».....509

«Закувала зозуленька...»............454	«Ми заспівали, розійшлись...».....511

Швачка..............................455	«Не молилася за мене...»..........512

«Ой не п’ються пива-меди...»........456	Петрусь...........................513

«На улиці невесело...»..............457	«Мені здається, я не знаю...».....519

«У тієї Катерини...».......-........457	«Якби ви знали, паничі...».........520

«Із-за гаю сонце сходить...»........459	«Буває, в неволі іноді згадаю...».522

«Ой пішла я у яр за водою...».......459	«І станом гнучим, і красою...»....526

«Не так тії вороги...»..............460	«Огні горять, музи 'ка грає...»...527

«Ой люлі, люлі, моя дитино...»......460	«Чи то недоля та неволя...».......527

«Ой чого ти почорніло...»...........461	«На батька бісового я трачу...»...528

«Туман, туман долиною...»...........461	«І досі сниться: під горою...»....528
— ------------— • • •<957 Xе • •  --------------------

Москалева криниця..................529	«Колись-то ще, во время оно...»	... .622

Неофіти............................539	«Тим неситим очам...»................622

Юродивий...........................553	Переспіви

Доля..............................556 зі «Слова о полку Ігоревім»........623

Муза...............................556	«В Путивлі-граді вранці-рано...»... .624

Слава..............................557	«З передсвіта до вечора...»..........625

Відьма.............................558	«Умре муж велій в власяниці...»	....626

«Лічу в неволі дні і	ночі...»......571	Гімн черничий........................626

Сон («На панщині пшеницю	«Над Дніпровою сагбю...»..........627

жала...»)..........................572	«Росли укупо[ч]ці, зросли...».....627

«Я не нездужаю, нівроку...»........573	Ликері...............................628

Подражаніє 11 псалму...............573	«Світе ясний! Світе тихий!..»....628

Марку Вовчку.......................574	«Барвінок цвів і зеленів...».........629

Ісаія. Глава 35....................575	«І Архімед, і Галілей...»............629

N. N. («Така, як ти, колись	Л. («Поставлю хату і кімнату...»).... 630

лілея...»).........................576	«Не нарікаю я на Бога...».............630

Невольник..........................577	Саул.................................631

«Мій Боже милий, знову лихо!..» .... 593	«Минули літа молодії...»............634

«Ой по горі роман цвіте...»........594	«Титарівна-Немирівна...».............634

«Ой маю, маю я оченята...».........594	«Хоча й лежачого не б’ють...»........635

Сестрі.............................595	«І тут, і всюди — скрізь погано....... 635

«Колись, дурною головою...»........595	«О люди! люди небораки!..».......635

«Якби-то ти, Богдане п’яний...»....596	«Якби з ким сісти хліба з’їсти........ 636

«Во Іудеї во дні они...»...........5^6	«І день іде, і ніч іде...»...........637

Марія..............................597	«Тече вода з-під явора...»...........637

Подражаніє Едуарду Сові............615	«Якось-то йдучи уночі...»............637

Подражаніє Ієзекіїлю...............616	«Бували войни й військовії

Осія. ГлаваXIV.....................617	свари...»............................638

«Дівча любе, чорнобриве...»........619	Н. Т. («Великомученице кумо!..»)... .639

«Ой діброво — темний гаю!..».......619	«Зійшлись, побрались,

Подражаніє сербському..............620	поєднались...».......................640

Молитва............................620	«Кума моя і я...»....................640

«Царів, кровавих шинкарів...»......621	«Чи не покинуть нам, небого...» ... .640

«Злоначинающих спини...»...........621	«А пбки те, та се, та оне...»........641

Щоденник.....................................................................643

Репрезентант української нації (С. А. Гальченко).............................810

Примітки (С. А. Гальченко)...................................................818
Літературно-художнє видання

ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович
Кобзар.

Вперше зі щоденником автора

Головний редактор С. С. Скляр
Відповідальний за випуск К. В. Шаповалова
Художній редактор Н. В. Переходенко
Технічний редактор А. Г. Верьовкін
Коректори О. М. Пікалова, О. А. Альхабаш

Підписано до друку 20.08.2012. Формат 84x108/32.

Друк офсетний. Гарнітура «Міпіоп». Ум. друк. арк. 50,4.
Наклад 10000 пр. Зам. № 2-0909.

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Св. № ДК65 від 26.05.2000
61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а
Е-таі1: сор@Ьоокс1иЬ.иа

Віддруковано у ПРАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»
61012, м. Харків, вул. Енгельса, 11.

Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011 р.

^т^г.^ІоЬиз-Ьооксот
Шевченко Т. Г.

Ш37 Кобзар. Вперше зі щоденником автора І Тарас Григорович
Шевченко; упоряд. та комент. С. А. Гальченка; передм. І. М. Дзю-
би. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
2012. — 960 с.

I8ВN 978-966-14-3437-9

УДК 821.161.2

ББК 84.4У1
Тарас Шевченко - найталановитіший, най-
розважливіший із людей, абсолютно ґеніаль-
ний поет!

Іван Бунін, лауреат Нобелівської премії
з літератури

Найновіше видання «Кобзаря», уперше зі що-
денником автора, додає нових фарб до су-
перечливого образу Шевченка-поета й Шев-
ченка-людини. До уточнених текстів, виправ-
лених за оригіналами рукописів і першо-
друків, додано унікальні сторінки біографії
Тараса Шевченка за період із і 2 червня 1857 р.
по ІЗ липня 1858 р. - записи, які великий Коб-
зар вів у Новопетровському укріпленні напе-
редодні свого звільнення із заслання...