J
.-EPOЇqHJ&
ІОНІС:У•
,, JaPCEHJ&JIV"
'І

11
.-ЕРОЇ"І
ІОН ■ С.УІ
АРСЕНА

J
.-EPOЇqHJa
ІОНІСУЬ
,.J&PC:EHAJIIV"

І
/'
..
':
/

\
\
/
:J
,'І
с

ВИДАВНИЦТВО
ЦК ЛКСМУ «МОЛОДЬ>► .
КИІВ 1969

З ІСТОРІІ
КОМСОМОЛЬСЬІЮІ ОРГАНІЗАЦІІ
киrвського ОРДЕНА ЛЕНІНА
ТА ОРДЕНА ТРУДОВОГО
ЧЕРВОНОГО ПРАПОРА УСРР
ЗАВОДУ <<АРСЕНАЛ>►
ІМЕНІ В. І . ЛЕНІНА

3:КСМ(С2)1
Г39
l{11ю1шу п ідготував
1,оле1пив авторів :
М. П . АНДРЄЄВ,
11 . С. ГРИГОРЧУК,
А. О. ДОБРОВЕНІ{О ,
Б. А . І{УЧМЕІ-ШО ,
А. Л. МАНЗІОК ,
П . М. ОВЧАРЕНКО ,
К І . ПАНШАРСЬЮІй,
О. П. ПЕСТОВ,
Л . П. СНІТІ-ї.О ,
І. М.· ШЕВЧУК
ое реда~щією 1,юrдидата
і сторичних пау1,
Л. П . СНІТІ-ї.О
1-6-4
-
9-681VI
:КНИЖ:КОВА ФАБРИ:КА «ЖОВ ТЕНЬ ,,

РЕВОЛЮЦІЄЮ НАРОДЖЕНІ
Пліч-о-пліч
з батЬІ,ами
. .. 25 жовтня 1917 рон:у. Цей день
був особливо насичений подіями .
Опівдні прийшла радісна звіст1{а:
в Петрограді збройне повстання! Пізно ввечері нове по­
відомле ння : буржуазний уряд Нерепсь1юго повалено,
влада перейшJІа до Рад. 27 жовтня l{иїв облетіла нова
з віс·ша: ІІ Всеросійсью1й з'їзд Рад, який від1,рився вве­
чері 25 жовт ня в Смольному, про голосив Росію Респуб ­
ліІ{ОЮ Рад.
У цехах, в майстернях люди шваво обговорювали
поді:і, тисли один одному ру1ш. Ось біля верстата Олен­
сандра Гаупша нібралися робітшши. Серед них багато
молоді. Рад і сні, з сяючими обличчями, вони слухають
с вого наставнина.
Ввечер і 27 т а вранці 28 жовтня неве.11юш група ар­
сенальців-біш:, 1~товю,ів, а з ними члени Соціалістичної
спіш,и роб і т 11 и ч о·і молоді - ІІІ Інт ернаціоналу Федір
Гпеповсью1й, Петро Іванов, Отто Доліндовсr,кнй, Віятор
Нрюнов, Минола Ліщинський, Оленсандр Сrюпичев, Фе­
дір Налиновсью1й , Люба НомсьІ{а, Таня Степанова, Варя
Гончарова, Таня Медуще1шо та інші, за завданням l{иїв­
сь1{ого номітету РСДРП (б) і Війсь1юво-революційного
І{омітету, розійш.пис.н по міст у, щоб повідомити про події
5

в Петрограді, розповсюдити листівки Н.иївського І{оміте­
ту більшовик і в, які закликали робітню{ів і солдатів
об ' єднуватись навколо революційних Рад, брати владу
в свої руки, підтримати повстання в Петрограді.
Молоді робітюши І{осю{Ов, Ольшансью1й та дівча­
та - зв'яз1{ові рею{Ому Б. І{узьІ{ОВСЬІй, С. Алтухова,
О. ПриходьІ{О й інші побували цього дня у робітничих
нварталах. Вони роз'яснювали за~ши1{ більшоюшів, ви ­
н:опували доручення рею{ому по забезпеченню <<Арсена­
лу>> медияаментами, проду1{тами харчування, а ТаІ{ОЖ
передавали дані розвідю~:, організовували пу1шти ДJШ
надання допомоги пораненим .
Було обмаль патронів, боєприпасів. Молоді заводу
в с1шаді артилерійсь1{ого загону Червоної гвардії під
І{ерівництвом С. й. Струтю-1сь1{ого довелося вилонати
с1шадне і небезпечне завдання - захопити гвинтівки і
снаряди в арсенальному вогнестрільному відділі, що зна­
ходився біля лаври. Для 25 юна~{ів це було перше бойо­
ве хрещення.
Висо1пrй героїзм виявили тоді арсенальці - члени
Соціалістичної спілю~: робітничої молоді Онищю-шо,
Бондареrшо та інші. Вони захопили близьн:о 300 гвинті­
ВОІ{, 6 н:улеметів, 2 бомбомети, 4 гармати і броньовик
І{оли настали найвідповідальніші дні, майже всі мо ­
лоді робітнини взялися за зброю. Бєлявцеву, Успенсьно ­
му, Чумачову, СнринсьІ{ОМУ, Скопичеву, Уша~{ову було
тоді не більше 16-17 роІ{ів, але вони хоробро вели себе
у баринадних боях.
30 ,-новтня, вранці, над Ниєвом тривожно пролуна­
ли заводсьr{і гудюr. Почався загальний страйr{ пролета­
рів міста, страйr{ солідарності з арсенальцнми, над яюrми
юш{ери готували нриваву розправу .
До 7-ї години всі цехи заводу були заповнені робіт­
ПИІ{ами. Проте до роботи не приступали. Лише в н:оваль-
6

сь1{ому цеху, щоб ввести в оману ю1шерів, працювали
парові молоти.
Виділені рею{омом І{Омандири розпод іляли робітни­
І{ів по групах, І{ожній з них давалось конкретне бойове
завдання.
Новаль Чаплипсьний повів товаришів охороня ти
Микільські ворота та обстрілювати Маріїнсьютй п ар1{
і будино1{ головпо1{омандуючого. Моло т обоєць Нрушель­
ницьюrй з і своїм підрозділом пішов охороняти І{узню
па Мосr{овсьr{іЙ вулиці і тримати пі д наглядом Лева н­
довський провулон:.
Tor{api, слюсар і , молотобійц і ставали І{омандирами .. .
Робітники <<АрсенаJІу>> готувалися до вирішальної
сутичrпr з війсьнами штабу І{иї всьн:ого війсьн:ового
округу .
Щ об запобігти повс т анню, вороги революції поеили­
ли терор і репресії . З Південно-Західного фронту та з
інших міець поеп ішпо перештдалиеь війсь1,а, стя гува­
лись чехосJ10наць 1,і частини, <<батальйони емерті>>. Вули­
цями роз'їжджали патрулі, сновигали лурсапти ш1юли
прапорщ1шів. Найб ільше було ю1шерів на Печс р еьr,у.
Хизуючис1, випраююю, вони ходили м і сто~vг, ш, повно­
владні господар і .
ВJІаду в НнєІЗ і після поnетання 29-31 жовтня захо­
пила буржуаз п о-п аціоналіетюпrа Централr, н а рада. Арсе­
нальці го тувалися до нових битв .
1 листопада заводсьні агіта т ори р озповсюдшува.пн
листівюr, в ш,их повідомлялося, що героїчна боро т 1 ,ба
революційних солдатів і робітпикі ІЗ увінчалася ус п іхом.
Нонтрревошоційпі війсьна, що підт р имували у ряд помі ­
щrшів і нап і таліетіn, розгромле н о. :Штаб здавен. У Ниєв і ,
ЯІ{ і по всій н:раїні, здобуто вешшу перемогу. Але тшпіта­
лізм ще живий. Тож будьте насторожі, захищайте в.паду
Рад!
7

Вранці 15 січня 1918 року на <<Ар-
Солідарність сеналі>> почались приготування до
збройного виступу. У кімнатах і коридорах заводського
комітету тісно. На лавах, стільцях, чекаючи наказу, си­
діли бойовини. До столу голови завr{ому підійшов моло­
дий робітнин. Норот1,о кивнув:
-
Від ревному Слобідни.
І подав за пис1{у.
Голова прочитав, спохмурнів: <<ТіJІЬІ{И цього не ви-
стачало>>.
-
БасІ{аІ{Ов ! - підвівся голова завному.
У дверях з'явився невеличкий на зріст ХJrопець. В ру­
нах - нарабін .
-
Ось що, Васю ... Справа є. Ти живеш на Слобідці?
А з Дарниці на допомогу Петлюрі йде через селище до
мосту загі н чехів. Тут їх треба затримати. Почнеш з пе­
реговорів, намагайся зю, інчити справу мирно. Нагадай
їм про солідарність робітюшів. Вони повинні нас зро­
зуміти, бо TaJ{i ж робітнию1 і хлібороби, ЯІ{ і ми. Снільют
людей у тебе в загоні?
-
Зі мною - тридцять один.
-
Малувато, та більше виділити не можемо .
Уже ро звиднялося, 1шли маленький загін на чолі з
Василем БасНаJ{ОВИм наблизився до мосту. Бойовию1 по­
мітили чехів, що зу пинилися на привал. Вітер доносив
уривюr незнай омої мови. Хтось із хлопців зауважив:
<<Чоловін з п ' ятсот, не менше. Гаряче нам буде ... >>
Бас1,ю{ов оглянув своїх людей. Озброєні стро1щто.
В одних 1,оро тні артилерійсь1,і 1,арабіни, в інших - гвин­
тівrпr .
-
Підемо відкрито,- 1-ш1,а зав Василь,- мусять зро­
зуміти ...
Чехи помітили бойовиків . Солдати мовч1,и стежиJrи,
аж пони не наблизився загін.
s

У•шс,шr; Січ. п е во г о зrіройпо г о повста,m, ,,,
В. О. Ba cr;a.r;o в до 78 рпr;ів пра. цювпв т or.:a.p e ,ll
і зал юб r;а переда.ва.в с вій досвід ,1t0л од і.
-
Мені с тар шого,- звернувсл Василь .
Йol'v.ry шшзали па стру1шого офіцера .
Чехи оточили з агін і, пср емішавши сь 3 а р сспа.пь­
цнми, вели жва в у розмову жес т ам и , О](рсмимн с;нонами .
-
Пане офіцер,- сн:азав І~ас1>анов,- мн 11рст;ст1ш­
нию1 робі тників за воду <<Арсен аю>.
-
Слухаю вас, - відповів російс1,1юю і\ШВОЮ офі І \Ср.
-
Ми просимо і :1аю1 нІ\ аємо ваших солда ті в .11 с ; ;опо -
магати Петлюрі т а н е гайно :Jа.J1ип.1ити Дарницю .
J це все?
Ні. Ми просимп від11ати пам зброю.
В і ддати зброю?!
g

Офіцер збJІід.
<<Зараз накаже схопити нас,- подумав ВасиJІь,- за
карабіни не встигнеш взятисю>.
МинуJІо ніJІьна хвиJІИІ-І напруженого мовчання.
-
Ми повернемось,- відповів нарешті офіцер,- aJie
зброю .. . Про зброю сJІід подумати . ..
-
Справа ваша, думайте. AJie я повинен їхати на
завод і повідомити про резуJІьтати переговорів. Робіт­
ники можуть висJІати броньовик
ВасиJІь вдався до хитрощів. :Ніян:ого броньошша у
них не було.
-
Я їду на завод, - с1шзав він офіцеру і зупинив
стрічні сюпr.
Баскаков вмостився на санях, ~юні рушиJІИ.
І{ош~: враз:
-
Стій! Стій!
ВиявиJІося, погроза впшшуJІа на офіцера.
-
Нуди сrшадати зброю?
Чехи роз ::!броїшrся. Офіцер з вернувся до робітнинів
з проханням провести їх через СJІобідІ{у. Одержану
зброю арсенаш,ці роздаJІи робіп-пшам.
19 січня 1918 рону. Четвертий
<<Умира_~~
день мужньо биJІись арсенаJІьці з
на револю~~и~юму військами 1{01-прревошоційної Цен-
фронт~••• >>
трально ї ради, що ото,rили завод.
Молодь, підлітки і діти знаходиJІися па барrшадах
поряд зі своїми батьІ{а:Іvrи, братами.
Ось до санітарної сестри підбіг хлопчиr{ роні в JJ:Ва­
падцяти:
-
Тітонько, перев'яжіть мені руку. Тільн:и швидше,
бо батьІ{О один залишився біля І{уJІемета_
Справжній подвиг тоді звершив 14-річний сип арсе­
нальсьного робітНИІ{а Ваня Шафрапський. Було це TaJ{_
Біля мосту через Дніпро 150 червоногвардійців вели бій
10

з петлюрівцями, що рвалися до <<Арсеналу>>. Бійці роз­
ташувалися у насп іх виритих окопах. 3а кулеметом ле­
жали юнаки. Прізвище першого залишилось невідомим.
Знали лише, що зброєю він володів відмінно і його <<МаІ{­
сию> трощив нещадно ворогів. Другим номером у нього
був слобожанин Ваня Шафрансью1й.
Ноли чергову атаку синьожупаншшів було відбито,
не стало патронів. Шафрансьний вирішив під зливою
куль пробратись на територію заводу за набоями . Уже
вечоріло, ноли повернувся і пр иніс лише дю{іль1ш десят ­
нів патронів.
Після смерті товариша Ваня зайняв його місце за
нулеметом.
Ось петлюрівці піднялися в рішучу атю{у. Я1{ діяти?
Вирішив терпляче очіІ{увати. І{оли петлюрівці досягли
середини мосту, випустив по ворогах останню стрічну.
Потім звівся на ноги, хотів з іпхнути кулемет під yr,ic.
Та вороги: вже були поруч. Вони підняли Ваню на баг­
нетах ...
У ці грізні дні боротьби з ворогами революції особ­
ливо відзначились юні арсенальці Минола Бєлявцев,
Петро Мю{симе1шо, Федір Грабар, брати Григорій та
Леонід Садовсьні, Степан J:КитІ{ОВ, Оле1{сандр Єрема­
Єремешш, Борис Марченно, Никифор Дармостуrюв, бра ­
ти Михайло та Степан Налиновсьні та інші.
На бар1шадах, в оюшах поруч з батьнами, чолові­
нами і синами стош1и на смерть жіпю1, муж н і і бойові
подруги-пролетарки .
Група жінок, шш знаходилася у гоJюппому І{орпусі,
напружено прислухалася до того, що відбувалося за сті ­
нами, готова прийти на допомогу бойошшам.
Ось в приміщення зас1,очив один з нерів1-пшів 11 ов ­
стання О. Б. Горвиць.
-
Вереземсьного поранено.
11

Таня Степанова і Люба !{омська, взявши медикамен­
ти, вирушили на допомогу. Перев'язку робили надворі.
Рана була важr,а . Врятувати життя не вдалося. До вечо­
ра Вереземсьюrй помер. Прощаючись, він сказав: <<Я ра­
дий, що вмираю на революційному фронті>>.
Поранених ставало все більше і біJІьше . Потрібен був
кваліфікований лікар.
Ганна Шторм і Броня Кузьковська задвірr<ами вибра­
JІИсь на одну з вулиць, зайшли у знайомий будинок
У затемненій r,імнаті побачили чоловіr,а в пенсне .
Це був ліr,ар.
-
Ми з <<Арсеналу>> . Там повстання, багато поран е­
них ...
Вираз обличчя чоловіка змінився, тонна руна, що
спиралася на бильце r,рісла, здригнулася. Він добре знав,
ят, жорстоrю розправляються петлюрівці з тими, хто до­
помагає бійцям революції.
-
Яr,що не підете, я застрелю вас,- обірвала його
Кузь1ювсь1,а, вийнявши з rпrшені пістолет.
Лінар змушений був піти за дівчатами .
Ленінова
Не діждавшись підr,ріплення, арсе-
пальці ще довго трималися, відби­
ваючи атаки. Дедалі ставало все
важче. Дружинниrпr, що виходили на розвідr,у, здебіль­
шого не поверталися на завод . Не поверталися й ті, хто
хотів прошпшути в місто, щоб встановити зв'язоr, з пов­
станцями інших районів, організувати допомогу обложе­
ним . rx гайдамаю1 затримували і розстрілювали.
допомога
І ось зовс ім вийшли боєприпаси. Відбивши останню
атаr,у, арсенальці вирішили прориватися. Більша части­
на потайними ходами пробралася до Слобідюr, за Дніп­
ро, і там з'єдналася з радянськими війсьнами, що насту­
пали на Київ . Решта героїв-захисшшів <<Арсенал у>> на
світаrшу змушена була здатися ...
12

# ~~-4/4-
~~
h~~
~~~~
~-,,•~ qc~ +- ~-
~ ~~r
tfl.є.~_~.--1( ~~
~-~
~
Записr.:а В . І . Лепіпа про падаппя війсь1,ової допо.мо г и
в боротьбі а буржуазною Цептральftою радою .

IIOCtW.
-
Кl"і'W'.Ь
П1>мсо1111._• l'.О.Ф.О.І!.
lt!UJNll'P1 lw,ll'(J .а g н І! н 'І
8 u~s •1'e,IWIWI ,U,8 воеrо р.&6очаrо к.1.аооа ••.в ~aonto.on д.1s
pyoo:ФJ"v vьбаче-rо, ttoТOVJ(Чeoюt:i д,еа• zз-ro ал.Реля wl роб{)чн$
rrиеоо!<Ого КІ>аоиurо "-11uа,ооа.,,РІЛWІ- о 53-х •стне~ гq,11.0-.aot
w~вна~ .1ц,1уrа и цео-1::,г• рас;.оч)Q: " мtt~с:го доро1-ога вс.zц.н н ТОВ&Іt,иш,,а
~tл.ЬИЧА~
G 11єrеРr>еІШ..,. о-..- с1<щ,еJІ11JОГО аw,...аромш;кя яamero КJІЬИЧ.t..
1ti;, paб<Nr.o op0011iw,w , за,нu-, что оо,,r.ц11 о 1'1>бolt • руІ<Ово­
,..,.оа 1'0601 р.к.п.
В оаа~;;:щощі\.13Ие .ц.нл rвoero рожцоии.д 1( ;цлп 60.хее теоцоrо o6.nк-­
u.a о ДО D(,Гt,І,і у~ lfU;O~ СОб~М,,,!!!!,DЬ О;,.ІіNОВПJ!еІІ .в-,11n, n,бЯ
В OIDl01l!I рЩ\ОчJІ.Х fl/!.,,'r !і:ІВ(\ЦІі ООЧ8'f- ,O.Кll1)61М,19'tUJDIOt,ot,/ ~р­
J!І>ГО ооха к~;а,ш:н-о І\lleoomro AJX>es-, , . 1 1 .
МІ, 118""'', что no.,; рую>бОДО!lJОU КВ!lJІ$Ш(РоВІІІШОrо То 1<11118
ІІ&ІЖОІІОТО.ІФІ ""'1.#І--\\J!ЬmА, ""'"" • Р ,, . .а х - - Іt.ІЮ~РУІ/8.ІІ'І1аІ І<JІ!Юсово~
601)1,0W >t ко,;11уа11аw• - •т.tJхтІU• JІІ •Коwмуиао ..чео.ІQ!ІІ МаюфюР, о.у,цеw
твt)JDІи. no!f00.U1ИJ<.&111: wаою:реми к оодwзоrе vо,яwм ooц.иa.uиt)t'lNtщ)(oro
odцftO'tSJI t ШФ!id-lit"'WRШI W&·тgдь1 и O()~eoraat1юctJ кowwy,u:и.3'.fa"
.а..ва ще AOJLl'lte N.UІ м раоотаіІ 11а aonay ро6очеrо кJJвосв.
&<eow о wеф)м, р>1,б0ЧІ!N2 І!r?еИІUQ,Ц81111, nоацрц11.1пт ІІ!JЬ.НА и rю,ц­
~е КJІРомтw !1---~
R••ooJ0:>1 J\ОеІШО-Ин..,,.неРн о І ЩІ<Ом~,,, ІФТОІІОО м&ірадJІ
ИАЬИЧА P1 'i@nllilt !Qpo~r м~нвро.~ .. -
-=
'L-::::===:::::,
• 'А•t;ч, /0~<!~""""'"~'1" ~d
~~'•е,С'""'.
Тедеграма, падісдапа В. І. Лепіпу рабітпиками завад у
в 1923 рац і.

Озвірілі петлюрівські бандити вдерлися на завод
і вчинили ДІШУ розправу над його захисни1{ами. Багато
робітню{ів було розтерзано і порубано на місці, 300 чо­
ловін розстріляно. Інших повеJІИ до лаври . По дорозі їх
нолол:и багнетами, рубали шаблями .
Та недовго петлюрівсь1{і бандити свяп{ували пере­
могу над революційним <<АрсеналоМ>>. На допомогу київ­
сь1шму пролетаріату поспішали червоногвардійсь1{і з аго­
ни Хар1{ова, Н.атеринослава, Донбасу, загони моrш1{ів,
послані за вназіВІ{ОЮ В. І. Леніна . Адже ще 15 січня
В. І. Ленін написав: <<В Морсь1шй Революційний Н.омі­
тет. Прошу вжити 01,стрених заходів, щоб дати в розпо­
рядження Тер-Арутюнянца 2000 матросів для воєнних
дій проти буржуазної ради. Леніш>.
Після нільнаденних жорстоІ{ИХ вуличних боїв, пет ­
люрівці були повністю розбиті. 26 січня Ниїв став
радянсь1шм.
Наступного дня на <<Арсеналі>>, біля политих 1,ров'ю
стін, відбувся мітинг.
Робітнюш вітали війсьна Червоної гвардії, що уві­
йшли до Ниєва, і по1шюшсь боротися за Радш1сь1{у вла­
ду до останньої І{раплі щюві.
Одинадцять днів тривало Січневе повстання робітн:и­
нів проти війсь1{ Центральної ради.
<<В ці незабутні дні,- писала газета <<Вісті>>, орган
Ниївсь1{0Ї Ради робітничих депутатів,- пролетаріат І{иє­
ва виявив виняп,овий, безпри1шадний героїзм і самовід­
даність. Сотні пролетарів віддали своє, в більшості ви­
пад1{ів молоде життя за велин:у мету визволення люд­
ства від гніту 1шпіталу. Вешші трагічні дні Паризь1,ої
номуни мимоволі пригадуєш в ці дні, ноли під градом
куль і гарматним вогнем пробирались десят1ш дівчат і
жінОІ{ робітничого 1шасу в обJ10 .жений <<Арсеиаш> з ХJІі­
бом, меди1{аментами і снарядами» .
15

Пам'ять про героїв Січневого збройного повстання
назавжди залишиться в серцях радянсью1х людей. Це
повстання завдало відчутного удару війсь1{ам буржуаз ­
но-націонал і стичної Центральної ради, воно увійшло в
літопис боротьби за встановлення Радянської влади, як
одна з найважливіших революційних подій .
<<Весіллю>
Не маючи змоги задушити робітни­
'lУ владу, Центральна рада продала
Ущ)аїну німець1шм І{апіталістам. У1{раїнсь1{у з емлю
топтали 01,упа~-rти. П ідтримуваний чужо з емними багне­
тами, лютував гетьман С1{оропадський. Знову засвистіли
гайдамаць1{і нагаї.
Пішовши у підпілля, більшон.юш не припиняли бо ­
ротьби. Не с1шала зброї і робітнича молодь <<Арсеналу>>.
Вона виявила не менше героїзму і самов ідданості, ніж
у дні повстання. Робота в підпіллі вимагала сміливості.
Тим-то сюди йшла найсвідоміша і найщщща частина ро­
бітни•rої мо Jrоді. Вона була справжнім помічшшом біль-
1повинів <<Арсеналу». Разом з ними готувала перемогу
над німецькими оп:упант.1ми .
.. .І-Іімці
і гетьмансь1{а варта пильно охороняли арти­
лерійський с1шад біля лаври . Але підпільшшам вдалося
перехитрити ворога . Хлопці пронинли в с1шад і винесли:
чотири І{улемети, багато гармат, гвиптіво1{, наганів та
патронів. Зброю заховали в іІ{ОІші й І{рамниці Прєс1rя1{0-
вих , що була обіч воріт.
Звичайно, Прєсшшови про це і не здогадувались!
Схова r-шу в.ттатлтува.па :17-р ічна Наталя Бобр1,ш, що пр~:1-
цювала у лавр і .
Зброю потрібно бу.по доставити партизанам у Бровар­
СЬІНІЙ ліс. Тим часом Ланцюговий міст, що з'єднував
Н:иїв з Передмостовою Слобід1шю, пильно охороняли пі­
мецьl{і війсь1щ. На правому березі Дніпра, від Міжгір'я
до }Н:унового острова, ходила варта.
16

Члени підпільної молодіжної організації І{остяптин
Стародубцев, Сашко Гарячий, Тарас Гошшов і Михайло
Черевко запропонували організувати <<Весіллю>. І{ому­
ністи схвалили пропозицію. <<Молодим>> призпачиJІИ l{ о ­
стянтина Васюка, відважного ХJІопця з Вешшої Димер­
ки, <<молодою>> - Марусю Мазуре~-шо. <<Свати>>, <<друж­
КИ>> - надійні арсенальські хлопці та дівчата.
У неділю Прєснякови раніше дванадцятої години до
крамниці не з'являлися. 3 цього і скористалася Наталя
Бобрю{. Ноли під'їхали дві паро1{ішrі підводи, зброю
було вже спю{овано точнісінь1{0 тю{, ЯІ{ Прєснш{ови па­
кували ікони. І{ільІ{а хлопців під виглядом цер1{овної
прислуги навантажили <<святий товар>>. У цю хвишпгу
донеслися звуки гармошки, бубна, і з-за рогу ПОІ{а зався
весільний поїзд. Вмить частина <<друж1{іВ>> пересіла на
щойно навантажені <<і1{01rамю> підводи. І весела номпа­
нія з музю{ами, піснями та сміхом рушила у напрямн:у
Ланцюгового мосту. Іноді на шляху траплялися німе-
, цькі в ійс ьнові. Не звюші до у1{раїнсь1пrх обрядів, вош1
Q;-( лише знизували плечима.
'if.J Ось і міст - найнебезпечніше місце. З-під напшета
}і (<МОЛОДОГО» І{ОТИЛИСЯ І{раплипи холодного поту. <<Про-
скочимо чи не прОСІ{ОЧИМО>)?
Дорогу перегородив здоровенний німець .
-
Хальт!
Підводи і бричюr враз зупинилися. 3 кі.ПЬІ{ОХ возів
зіскочили <<друЖІ{И>>. Сміючись, вони ото,rили вартового,
х тось із хлопців уже наливав у СІ{ЛІПшу міцного само­
гону, інший підносив німцеві па руrшпшу 1юровай.
Солдат випив чарну, узяв 1,оровай і махнув рун:ою ,
мовляв, поганяй!
ТаІ{ було доставлено партизанам зброю.
2 391
17

До останнього Багато молодих арсенальців воюва-
подиху
ло проти австро-німецьІ{ИХ загарб-
ників у загоні Довпар -ЗапольсьІ{О­
го, в Залізній дивізії І{інвідзе та в полну Боже1ша .
Одній з бойових груп Ниївсь1{ого радш1сь1{ого полну,
нуди влився загін Довнар-ЗапольсьІ{ого, було нан:азано
вибити ворога із зайнятих позицій. Першим в атаІ{у під­
нявся І{омсомолець Брусиловсью1й. За ним - інші. Бо­
ро.же нільце було прорвано . Брусиловсь1шй загинув, але
за його смерть товариші помстилися підступному воро­
гові. Номсомолець Петро Пруса~{, аІ{ТИВІ-ІИЙ учасшш Січ­
невого повстання, староста однієї з бойових дружин,
гранатами змусив повернутися ворожий броньовик
(1Воротися, боротися, доки твоїх сил вистачає, доки
рука підпімається, а очі бачать павкруги .. . І тільки в бо­
ротьбі ти будеш щасливим!~!
Це рядю1 з листа Петра Прусана.
Бої під Луга~-1сь1{ ом, Таганрогом, Царицииом. На
бропелетучці <<Грім>>, JШУ обладнали хлопці з вугільного
пульмана, н:омсомольці громили ворога.
І{оли бронепоїзд вступив у бій, його 1юмандир нан.а-
•зав імітувати вибух паровоза . Піднялися нлуби пари .
Замовнли І{улемети і гармати. Білян:и з вигу1шми <<Ви­
ходь ! » підійшли до бронепої зда . Нараз розчинилися всі
шоки, і на ворогів полилася злива І{улеметного вогню.
Відступаючи, залишали десятІ{И трупів . У цьому бою
І{уля пробила юне серце Михайла Гордєєва. Загинув
і товариш Петра Пруса~{а - чех Йосип Герболи .
До останнього патрона, поки вистачало сил, до пов­
ної перемоги над ворогом - тан: боролися хлопці Пер­
шого НиївсЬІ{ОГО бойового загону, яким нома~щував
23-річний номуніст арсеналець Михайло Налиновсь1шй.
18

Загін налічував близько 600 чоловік. Це були переважно
молоді робіппши київського <<Арсеналу>> віком від 17 до
20 років. Пліч-о-пліч з ЮІ-ІаІ{ами проти бандитів билися
і дівчата - Зіна НрасильщІш, Валя Гончарова, Таня
Гаркавюшо та інші.
І{оли у Саратові спалахнув І{онтрреволюційний ЗаІ{О­
лот, на боротьбу з ворогом було направлено й молодіж­
ний арсенальський загін .
Біляюr встановили на перехресті вулиць броньошша.
його необхідно було знешІ{одити. Зробити це визвалися
Оле1{сандр Єрема-Єремеrшо і Борис Марченко.
Упізнати їх тепер було вююю, обидва з ніг до гоJюви
вимазані ГJІиною, в ру1{ах довгий мотузон, два ломи,
ба1-ша з бензином. Припавши до землі, вони по-пластун­
сь1ш поnзJІИ назустріч вогненному ш1шалу. Наблизились
до броньоюша, але той раптом повернувся і зник за ро­
гом вулиці. Присутні затамували нодих. Хіба невдача?
Та ось машина знову виїхала на перехрестя. Підповзши
впритул до машини, Марчеюю встромив лома в передні
І{олеса броньовю{а, в ту ж мить Єрема-Єремеюю сунув
лома n задні І{олеса. Машина с111ию-1улась - і завмер.па ...
Марче1-шо постунав наганом по броні.
-
Вилазьте, бо підпалимо! Три хвилини па роздум.
Стягнувши бішшів на землю, хлопці зв'язали їм
ру1{и. Захоплений броньошш пригиаJІИ n загін. У маши­
ну сіли молоді арсенальці і рушили на зююлотпи1{ів.
Вороги відступили.
Арсенальці :ЙШJІИ добровільно па фронт. rx було 129.
Ві1шм від 18 до 21 рон:у.
У сюшдальпому цеху записалося 18 чоловін: - Петро
Філіпчу1{, ,Федір Топеха, Мю{Ола Бєлявцев, Федір Хо­
луєв, Мю{Ола Шафрансьюr:й та інші. В тоІ{арпому це­
ху - 40 чоловік Серед пих - Іван Ноломійче1-шо, Петро
Едаль, Анатолій С1{ачнов, ОлеІ{сандр Середа. Тані ж юні
2*
19

Олександр Філіпчу1{, Нюшфор ДармостуІ{ОВ, Оле1,сій
Лукова тий, М1шола Підопригора, що працювали в скпа­
дальному, наслідували їх. А в той час на фронтах уже
воювали ::i ворогами Василь Єфімов, Микола }Rивотені{о ,
Олександр І{ураков, Михайло Нурнотов, Сергій Опана­
сенко, Василь Басню{ов, Сергій Струтинський, Ми1шла
J{ропачев, Мижола Голубєв. Це була молодь, яна у
1918 році зі зброєю в руках билась на барюшдах. Арсе-
1шльсь1{і добровольці були в частинах Червоної Армії -
у Першому кавалер ійсь1{ому пош{у, Першому радянсь 1ш­
му пош{у, І{омепдаптській н:оманді Щорса, в рядах Дпі­
провсь1,ої війсьиової флотилії.
27 молодих робітшшів було направлено в Другий
Ни ї вський нараульний пош,, шшй вів боротьбу з нур ­
н:ульсьн:ою зграєю Зеленого.
25 червня 1919 ро1{у перша сутюша з бандитами біля
містечка Обухова - і перша перемога. Ще ніль1,а боїв
-
і загін вступив у Трипілля . Нали номсомольці йшли ву ­
лицями, навколо панувала мертва тиша, наче не було
тут жодної душі. Бійці розташувалися на відпочинон.
Враз гримнуло на спо J1ох . На вулицях з'явилися озброє­
ні бандити. <<Зелені>> оточиJІИ загін. Мужньо захищалися
тшмсомольці. Вони й мужньо зустріли смерть. Прив і вши
до дніпровсьюп нруч, юнанів зв'язували попарно дро ­
тами і штовхали в розбурхану р іч1,у . Біля ста 1юмсо­
мольців, серед них і дві дівчини -арсеналки Люба Ара­
нова та Оля ПриходЬІШ, були тоді зю,атовані бандитами .
Десятr,и, сотн і героїв, відомих і невідомих, віддали
своє життя справі революції. Те, що не встигли зробити
вони, з робили їхні товариші. У запе1ших боях банду
Зеленого громили матроси Дніпровсь1,ої війсьново ї фло­
тилії - арсенальці Н1шифор Дармосту1,ов, Леонід Лу1ю ­
ватий, Іван Хомальов, Іван Подольсьний, Єгор Павлов,
Микола Бєлявцев, Отто Доліндовський.

НА РИШТУВАННЯХ СОЦІАЛІЗМУ
Перший промінь
ІЮМСОМОЛЇЇ
3амошши, нарешті, гарматні по­
стріли. Роб іт ни:чо-селянсью1й чер ­
воний прапор переможно майорів
пад нашою землею, символізуючи по •rатоІ{ нового життя.
Молода республ іІ{а приступала до мирного будівни­
цтва соціалізму - господарсьІ{ого, політичного, І{ультур­
пого. Відгриміли бої, але боротьба продовжувалась.
3 голодом.
3 ро зрухою .
3 відсталістю.
3 безграмотністю.
Відроджувалися зруйнова ні ві й н ою ц ехи «Арсеналу>>.
Поволі, уперто гоїлися рани.
Я1юсь з ібралась молодь. Розмовляли довго .
-
Хлопці !
Всі повернуJrися па схвильований голос Межири­
ЦЬІ{ОГО.
-
Маємо діяти 1юле1,'1':ивом . Розумієте, всі разом.
Осередоr{ пам потрібний. І{омсомол. Ят, у Мостші і Пе­
трограді ...
Тан: :1 березня 1920 ро1,у народився осередон: номсо­
і\юлу н а :заводі. Це був перший промінь цехової ном­
сомол ії в тод іппн,ому Лепіпсьному районі . Минала
21

Актив першого заводського ко~tсо ,1~ольського осередку.
Підопригора, Ваня І{аленич, Нивлеиіс, Н'. сенофонт ПаJІа­
марчуІ{, Оселедьн:о, Межириць1шй, Вячеславов, Ніяітіп
та інші були тією невеличІ{ОЮ жменьІ{ОЮ, з ЯІ{ОЇ потім
виросла найб ільша столитrна заводсьІ{а організація н:ом­
сомолу.
Робота осередку пожвавлювалась.
Відтепер Іван Налеиич, І{Омсомольський ватажо1{,
працював ще з більшою енергі єю. Були, звичайно, невдо­
волені . На те зауважував:
-
Хіба можливо все одразу? Дайте час. Майбутнє
належить нам.
Невдовзі І{омсомольсьrш орган і зація <<Арсешшу>> на­
раховувала вже 50 чоловік
Невгамовні, з молодечим запалом, вони, засуr{авши
ру1{ави, ремонтували обладнання, будинки.
Трудилися на славу. Часто можна було чути в цехах:
22

-
Це наші комсомольці штурмують!
Багато ворогів тоді було ще у Радянсь1шї республіки.
Особливо у селах і деюшх 1-1евелюшх містечках.
І{омсомольці <<Арсеналу>> добре знали про обстю-юю{у
на селі, часто приходили в рай1шм і просили: <<Візь­
міть нас у загію>. І дорослі, бачачи, що хлопці дійсно
готові до суворої боротьби, зараховували їх у загони
ЧОП (частини особливого призначення) і міліції.
Вивчали війсьІ{ову справу. Часто чергували на вули­
цях міста, біля рай1шму. І завжди номсомольці стави­
лись до цих доручень ЯІ{ до бойових завдань . Молоді
арсенальці не раз виїздили у с1шаді загонів ЧОП у села.
Одип з перши.х з а в одсь1шх суботпиків.

До цих пір пам'ятають комсомольці 20-х років, як одно ­
го разу знешкодили відомого тоді бандита Миколу
Фадєєва.
У важкий для країни час колектив заводу <<Арсе­
наш> в числі перших на У1{раїні подав братерську шеф­
сь1{у допомогу семи селам Бородянського району Ниїв­
СЬІ{ОЇ області. Майже І{ожен цех мав зв'язок зі <<своїм>>
селом: новальсьютй шефствував пад Загальцями, токар­
ний - над Шибепим, деревообробний
-
над Бабинцями,
ремонтно-механічний - пад Бородянкою.
Тоді і І{омсомольці заводу звернулися до міськкому
з проханням прю{ріпити осередок «Арсеналу>> до однієї
із сільсьних І{омсомольсью1х організацій.
<<Наші інтереси, інтереси села, - говорили вони на
с воїх зборах, - спільні, а тому хай міцніє і з кожним
днем посилюється союз робітничого 1шасу та трудового
селянства>>.
Вліт1{у, в період жнив, на допомогу сільсьни:м осе­
ред1{а111 прибува Jrо поповнення - десятІ{И і сотні І{Омсо­
мольців і молоді .
На заводі в цей час теж не вистачало робочої сюпr.
Важно було з будівельними матеріалами:, але комсомо­
лята зуміли відбудувати лінарню в Бородянці, ШІ{олу і
дитячі ясла в інших підшефних селах . Вони організу­
вали 2-місячпі нурси по підготnвці І{ультурно-масових
працівнияів для села.
Наперю{ір погрозам нур1{улів арсенальці Гордєєв,
Донунцев, Мар'янчепно і Байда ремонтували інвентар у
селі Голому Бородяпсьного району, а ввечері розучували
революційні пісні.
l{омсомольці організовували бесіди, ле1щії, інтерме­
дії на антирелігійні теми.
24

Країна починала будувати соціа-
~аводські лізм. Ій потрібна була велика армія
уюверситети кваліфікованих людей. Саме тоді
створює <<Арсенаю> школу ФЗУ.
Шляхи до неї вели різні . Іван Ноновалов, Павло
Ульянов одержали путівки пішrерсьІ{ОЇ організації, Бо­
леслава Творовського направила біржа праці. Приймали
сюди сиріт, дітей арсепаJ1ьців. Ві1{торові Шаповалову
сповнилось лише тринадцять, 1юли бать1ю пр ивів його
до відділу І{адрів. Хлопця призначили І{ур'єром. Цілими
днями гасав по заводу, розносив папірці, наr,ази. А тим
часом нортіло працювати в r~exy.
І ось мрія Ві1{торова збулася - в Y'LHi ймо взяв до ­
свідчений слюсар Г. С. Нотляревський.
Це було вересневого ранку 1922 ро1,у. Всі тридцять
п'ять, 1,ому пощастило бути прийнятим в ШІ{Олу ФЗУ,
задовго до ночатну робочого дня з хвилюванням оч ілу ­
вали на гудок Він пролунав д.пя ннх яr, не.тпrчп:1 :музию1 .
Розчинилися двері прохідної - і иовачют влилися у з а­
гальний потік робітшшів. А на табе.аьпій дошці з 'лви ­
лося ще тридцять п'ять номерів.
Хлопці горіли бажанням стати :за верстат. В н с рпrі
дні проходили фізичну підгото 1шу, відпрацьовували па­
вични робочих рухів. Аж потім приступили до осповт-юї
програми: вивчали с трунтуру сталі, проводи.пи випробу­
вання на розрив, удар, вигин. Чимало зусиль допе.пося
доrшасти у навчанні молоді іпструr{торам штю.пи Василю
Іва~юви,1у Медведєву та Григорію Семеновичу Нотшr­
ревсьному. Ще й сьогодні згадують І{ОJІИшпі <<фабзай•rа ­
та>> про своїх перших учителів.
Після занять молоді робітн.пни па чо.пі з секретарем
J<ОМСОМОЛЬСЬІ(ОГО осередку ШІЮЛИ прямували ДО югубу.
Там проводились захоплюючі ро:~мови про навчання, ви­
робництво, співали нових пісень.
25

Саме тут вперше прозвучали вірші юного заводсьного
токаря, секретаря цехового осеред1{у Бориса Скорбіна.
Потім він видав свою першу поетичну збірну <<Первь1й
подсчет>>, яку присвятив <<осеред1{у І{СМ :КиївсЬІ{ОГО
Червоного Арсеналу>>.
lli1{oлa ФЗУ за двадцять ро1{ів свого існування вихо­
вала сотні людей, що нині снладають основний І{істян
І{адрових робіт1пшів заводу. Це - начальники цеху
В. А. Розвадовсью1й, В. Н. Шаповалов, ЯІ{ИЙ очолює ін­
струментальний цех, началмпш цехового бюро 1шнтролю
П. Д. Ульянов, майстри - золоті ру1{и брати Іван та
Георгій Радченки, нонтрольний майстер О. Т. Мар'ян­
ченно, застушпш головного технолога заводу Д. Я. Полі­
щу1{, начальшш цеху О . І. Номаров, начальюш відділу
технічної інформації заводу Л. С . Сшосарєва та інші.
Чимало І{олишніх <<фабзайчат>> пішли на інші під­
приємства і очолиш~ там провідні 1шлентиви або й цілі
підприємства. Тю{, наприялад, завзятий JН:ора Іжеля
нині - дире1{тор Ниївсьного заводу місь1шго еле1{тро­
транспорту імені Ф. Е. Дзерж :ю-1сь1{ого. А невгамовний
Володь1{а Білоус, яю1й ніль1{а ро1,ів підряд очошовав
1,омсомольців снладального цеху,- иачальшш управлін­
ня т,ули·ури Київсьного місь1ши1,ош,ому.
Ватажо1,
Оле1,сандр Філаретов . Його ніколи
не забудуть численні випусю-1ики
заводсьної ш1,оли ФЗУ двадцятих ронів. Це він, 1шмсо­
мольсью1й сеІ{ретар, ДОІШадав зусиль, щоб 1922 рОІ{У
ШІ{ОJІа почала працювати в точно визначений стро1{, під
його нерівництвом і при безпосередній участі був ство­
рений І{ОМСОМОJІЬСЬНИЙ осередОІ{ ШІ{ОJІИ.
У ю1со1{ій солдатсь1{ій шапці (здавалося, він ніколи
не розлучався з нею) Саш1ш разом з своїм товаришем
Андрієм Нінітіним весь час був серед молоді - в ~шубі,
в цеху, на відпочюшу.
26

Номсомольський антив вирішив відзначити річницю
створення шноли ФЗУ. Хотіли просто зібратися і хоч
вдосталь поїсти (в той час було надзвичайно валшо з
продунтами). Тоді Сашко запропонував звернутись до
голови виІ{о1шому міськради Яна Гамарню{а. Хnилюва­
лися, чи прийме. Адже не до цього було йому. І ось па
білому арнуші паперу ВІ{азівна: <<Відпустити хліба, сала
і ЦУІ{ру».
Часто організовували зустрічі з старшими товариша­
ми по роботі. Я1{ось приїхав поет Тарас І{остров. Зата­
мувавши подих, слухали його розповіді про В. І. Леніна,
про революцію.
З часом Сашна Філаретова обирають сеr,ретарем рай­
ному І{омсомолу. Та ще довго після цього він не розлу­
чався з арсенальсьrшми 1юмсомольцями: виступав на
зборах, жив разом з ними в номунці, ш, і всі, одержував
по суботах всього лише 40-50 нопійок Нурив махор1,у.
І не випад1,ово раЙІ{ОМ в одному із свпїх рішень вшшав:
І{ ер ів пики заводського кол~сол~ольсько го осеред1щ
20-х раків ( зліва паправа): Олеr,сапдр Філар етав,
Василь Нарякіп та Апдрій /Jікітіп.

<<Зобов'язати О. Філаретова курити цигарюr>> . Потім
хлопці в солдатських папахах працюють на І{ерівній
комсомольській роботі в інших містах України. І зно­
ву разом: Сашко Філаретов - секретарем Черкаського
окружкому номсомолу, Андрій Ні1{і тін - його заступни­
ком по організаційній роботі.
Був делегатом VI з'їзду номсомолу. А ноли пішов
служити на флот, плавав ня. нрейсері <<Червона °УІ{раї­
на>>, був у гостях на острові І{апрі в ГорьІ{Ого. Зустрі­
чався з М. І. І{алініним.
Під час Вели1шї Вітчизняної війни йому одному із
небагатьох випало бути присутнім па зустрічі <<вешшої
трійкю> - Сталіна, Ру з вельта, Черчілля.
Після війни Оле1{сандр Філаретов був заступнином
номапдуючого Червонопрапорним Балтійсь1шм флотом .
Це було в двадцятих роІ{ ах. З ви-
Міст до сонця соІ{ого бер ега Дніпра добре видно,
FШ на обрії тане рожева імла. Народжувався новий день .
І нехай це вже третій світанок , який вони зустрічають
без сну, за роботою, хай одежина на них убога і обідають
вони не ножний день - однан день чудовий. За плечима
JІише вісімнадцять. Поруч з тобою вірні, випробувані
друзі, а попереду світла мета.
Р.)ШИ жадали справжньої роботи, серця молодих 1·0 -
ріли бажанням нез вичайного. А між тим завод продов ­
жував виготовляти лише дрі бні замовлення - ложки,
1шзапи, І{варти ... Отож не важrш зро з уміти, ЯІ{ОЮ ве­
личезною подією для нолеrп:иву було перше державне
замовлення - виготовити два прольоти ланцюгового мо ­
сту через Дніпро .
Вияопапня державного з амовл ення стало для ·моло­
дих арсенальців справжнім еr{замепом па з рілість. І н:ом ­
сомольці разом зі старшими товаришами кинули з аrшин:
<<Вююпаємо завдання достроново ! >>
28

Ножний прагнув донласти до почесної справи рук
Щодня народжувалися нові й пові раціоналізаторсьні
нропозиції. Ширилося змагання між бригадами за сно­
рочення строн:ів роботи та висону ю,ість її. Вдень і вночі
трудилися заводсьні 1,омсомольці . Ось, нарешті, міст збу­
довано. В день випробування його па березі Дніпра зі­
брались нонструнтори, іш-ненери, робітники, сила молоді.
На міст обережно рушив паровоз з вісьма вагонами,
навантаженими піс1шм, і під захоплені вигуни присутніх
минув його. Збудовано надійно.
То була перша вели1,а перемога 1,олентиву заводу
після відновлення роботи підприємства. А попереду на
І{омсомольців че1,али пові с1шадні випробування. 30 жовт­
ня 1925 ро1,у <<Арсепаю> відвідав народний 1шмісар осві­
ти СРСР А . В. Луначарсьrпrй. Виступаючи па завод­
сьному мітингу, він говорив:
-
Ваш завод, дорогі товариші, повністю відображає
мирний харю,тер нашої зовн ішньої 110J1ітияи. Ви п ере­
кували гармати па плуги, добились вешш:их успіхів у
мирній, твор,1ій праці, повсю,денно ведете боротьбу з на­
шим шотим ворогом - непи сьменністю.
У відповідь на цю оці~-шу нарнома нолею·ив заводу
поставив п еред собою завдання: до '10-ї річниці Вешшого
}Н:овтня пе мати па заводі жодного неписьменного.
Знову парт ійна організація доруч:rша номсомолові
важливу ділюшу роботи. Разом з тим номсомольці за­
воду браш:~ аІ{ти:вну участь у розробці п лану удос1,01ш­
ле пня виробництва.
Саме в цей час 1юмсомо л заводу прийняв рішення
взнти шефство над піоперсьюrми організаціями, збуду ­
вати дитячі майдапчшпr, стадіон. Організатором, пер­
шим вихователем, а потім завідую,1ою дитячим садн:ом
стала двадцятичотирьохрічна ІОлія Петрю,івсь1,а . Зго­
дом вона стала заслуженою вчительною УРСР.
29

Від верстата
Відтоді минуло понад сороІ{ років.
Час посріблив голови старих арсе-
до оперної сцени нальців - У'ІаСНИІ{ів і глядачів ви­
стави <<Степан Разіш>. Постановник Данило Дніпров
залучив до участі в ній усю заводську художню само­
діяльність: у1{раїнський і російський драм1{олективи,
хор, симфонічний ор1{естр, танцювальний 1юле1пив -
майже 150 чоловік. Самодіяльні актори заводу вперше
показували виставу.
Організатором і художнім иерівником заводського
робітничого ~шубу стала иомсомошш l{лава Пишп-1сь1{а.
Успішно заиіичивши театральну школу, :Клава пішла
працювати на рідний з дитинства завод. 3 великою лю­
бов'ю взялась вона за справу - організувала хор, дра­
матичний гурток Мешканці будию{у, де розмістився
повий илуб, охоче допомагали аматорам сцени - поста­
чали театральний <<реІ{візит»: меблі, посуд, 1шртини.
Серед юпивних учасиинів самодіяльності була сім'я
архітею·ора А. А. Бруиевича, :Катерина 31,шова - дру­
жина першого дире1{тора заводу О. О. 3ю{ова, доньки
пачальпииа інструментального цеху Ф. І. Петрова -
Нюся і Люда, один з перших заводсь1шх 1юмсомольців
юний слюсар В. В. Суходольсь1{ий, 1юмсомольці ш1юли
ФЗУ та інші.
Велиною популярністю користувався хоровий гурто1{,
де виступали молодий робітню{ деревообробного цеху
Павло Савю{ов, який пізніше очолював партійну орга­
нізацію заводу, друзі-печерці Юр1{0 Галн:овсь1шй, Настя
Лаптєв та Борис Пирютіп.
Вперше почули чудовий голос І{остянтина Лаптєва,
учас1пша художньої самодіяльності, арсенальці. Тут
працювали його бать1<0 і брати, а в 1924 році то1{арем
став і І{остя.
Старі 1юмсомольці ще пам'ятають . Був звичайний
30

Костлнтщ, Лаптєв - ко­
лишній токар і актив­
ний учасник художньої
саJ.~оділль1юсті , нипі на~
радний артист СРСР.
концерт. На сцену вийшов невисокий, русявий хлопчина.
І під а~шмпанемент баяна полився вільний і могутній
баритон - <<Реве та стогне Дніпр широютй . .. » ІОна~ш
виклиr,али на біс. Згодом талановитого співю,а напра­
вили до нонсерваторії. П'ять ро1,ів, працюючи на заводі
в третю зміну, він вчився. Потім - оперні театри Одеси,
Києва, Ленінграда. його таланту аплодувала Варшава,
Лодзь, Прага. А в пам'яті робітників <<Арсеналу>> народ­
ний артист СРСР І{остянтин Лаптєв залишився таким
же молодим, бадьорим, яютм він вперше вийшов на сце­
ну в 1923 році.
В заводському драматичному І{олективі розпочав
31

свій творчий шлях і народний артист республіки ІОхим
Осипович Галинський. Хлопець спочатку потрапив на
підсобні роботи, відгортав сніг, підвозив деталі до вер­
статів, навчався на слюсаря і разом з тим мріяв про
сцену. Товариші підтримали, навіть номсомольську ре­
І{оме1-щацію написали: прийняти на підготовчий курс
музично-драматичного інституту. І ось настав день, коли
арсеналець став артистом. У 1956 році Гашшсь1иму до­
ручають роль В. І. Леніна в п'єсі Минали Погодіна
«І-{ремлівські курантю>. Тоді-то і допомогли артисту спо­
гади учасн .ИІ{ів революції про во.шдя. Згодом митець по­
радував глядачів ще однією чудовою роллю, створивши
на сцені образ велю{ого І{обзаря в п'єсі О. Ільчепка
«Петербурзь1{а осінь».
Із заводсьІ{ОЇ сцени почали свій творчий шлях гор­
дість ущJаїнсьного оперного мистецтва М. І. Литвинен­
І{О-Вольгемут, народна артистна РРФСР Ірина Маслен­
НИІ{ова, соліст1{а І{апели <<Дум1ш>> О . Переплет,1юшо.
З самодіяльністю <<Арсеналу>> були тісно пов'язані ві­
домі митці - 1импозитор Я1{ів Цегляр, диригент народ­
ний артист УРСР Павло Мураnсьюrй.
Погляд
у сьогодні
На стіні величезного залу нарта
нраїни. Світлі І{ружечю,r міст чер­
гуються з червоними зірочнами.
]{ружечки - те, що вже існує, зірочІ{И
-
тілью1 мрія.
Мрія партії. rї план. 1-Іолобудови, гідростанції, шахти
першої п'ятирічю,r.
Доповідач переносить у1шз1{у від зіроч1ш до зірочІ{И.
lІшоли хунає, зігріваючи пальці. Зимно, приміщення не
опашоється. А СІ{різь - очі молоді, уважні. Зал слухає.
За віююм понриті інеєм дерева Маріїнсьного парку,
вдалині одиноІ{О сто їть снромна гранітна плита на моги­
лі арсенальців. Доповідач опустив у1шю{у:
-
Хто хоче виступити, товариші?
32

Хлопчина в розстебнутому бушлаті швидr,о піднімає­
ться на трибуну .
-
Товариші! Щоб успішно юшонати з авдання пер­
шої п'ятирічки, ми , І{Омсомольці <<Арсеналу>>, першими
в нраїні організували <шому1шю>. Це наш удар по сві­
товому наліталу!
Було це 24 листопада 1929 por{y . йшла перша ]{иїв ­
сьна ОІ{ружпа rюнференція ударних бригад ...
У ті ро1п1, ноли за верстати доводилось платити золо­
том, ношr н е вистачало спеціалістів, домогтися успіхів
у роботі :можна було лише самовідданою працею, ве Jrи­
ним бажанням допомогти !{раїні.
Ноли на з аводі було побудовано новий н:орпус меха­
нічного цеху, перед відділом головного механін:а носта­
вили важливе завдання: п еребазувати облад н ання і з
старого J(exy в повий протягом двох тижнів. За ро з ра­
хуrшами, виrюнати роботу раніше, ніж чере з місJ:щь, зда ­
валося н еможливим . Було виділено 32 слюсарі вн соної
нваліфінації і rюжпому з них - підру•1ного.
Питання про перебаз ування механічного І\е х у вирі ­
шили обговорити па rюмсомольських зборах. З а пропо­
зицією Олеr,сандра Лолатовсьrюго, одно1·0 з 11 ерших і
нращих за шзал іфі1саці єю і досвідом сшо сар .і в , внріпJН JІИ
створити І{ОМСОNЮJІ ЬСЬІЩ- МОЛОДі,ю 1у бригаf\У 3 ВОСJ,МИ ЧО­
JІОВіІ{ ( замість 64 ) .
Заводсьн:ий номітет підтримав помсомольці н. Рі 1л ен­
ням дирентора заводу цю важливу снраву було дору•1епо
ударні й бригаді. Ось тоді і винюша думтш: об ' єд 1r атись
у виробничу r,ому1шу. Вісім 1тмсомо J 1~:,1\ів -ромонтпи-
1{іВ - секретар номітету Я1{ і в Маров, Іван :Шуш,жетш:о,
Минола Троянчу1{, Білопольсьюrй та інші. Різ 1 rі за дос­
відом, нваліфі1{ацією і розрядом, вони нирішишr пра­
цювати І{оле1{тивом і з аробіто1{ ділити порівну. OLJoJJив
виробничу 1{ому1шу Олю{сапдр Лопатовсьн:ий.
3 391
33

Настав день, Rоли в механічному цеху зупинилися
верстати. Звичайно, не все спочатRу йшло гаразд. Гра­
фіR перших двох днів не вияонали. ПоодиноRі робітниюr
навіть підсміювались пад завзятцями: з монтажної брига­
ди:, та це не зломило їх духу. Працювали: самовіддано.
За де1,іль1,а днів ному1ша не тіль1ш увійшла в робочий
графін, але й випередила його. За два тижні номсомоль­
ці не лише провели монтаж обладнання, але й зробили
деяким верстатам дрібний ремонт.
Тану ж 1,ому1-шу невдовзі організували: і 1,омсомольці
с1шадальпого цеху. 5 травня 1929 ро1,у в автогенному
відділі з'явився шrанат: <<Привіт комунці складального
від иомунки автогенного!>► А вліт1,у в с1шадальпому це­
ху вже працювало п'ять номупон.
Номсомольці виступали sa зниження розці1-rо1,, про­
сили підвищити: норми виробітr,у, організували похід за
sбір ноштів на будівництво дирижабля <<Правда>>. <<Ого­
лошуємо себе ударними: для шшонання п'яти:річю1 sa
4 рокю> - так писали комсомольці, члени 1,омунки No 5.
Вони sвернулися з заншшом: <<Спорудимо буд:ю101,-1,о­
мупу». І ось у шести 1,імпатах заводсь1,ого будюшу роз­
містилася комуна імені Х з'їзду 1,омсомолу. Було в пій
бшшь1,о 40 чоловік Вибрали завгоспа і чергових. Самі
готували їжу. Вся заробітна плата здавалася у спільний
<шотею>. їН:или скромно, по суботах одержували від зав­
госпа по 40-50 1,опійок на цигар1пr та ніно, решта гро­
шей йшла на одежу і проду1,ти.
У 1932 році, 1,оли 1,ому1ши:, зробивши свою справу,
відійшли в минуле, на заводі вже існувало біля 150 госп­
розрахункових ударних бригад.
Освоїти техні1<у, поставити її на службу соціалістич­
ному будівництву - цей занли:к партії дружно підхопи­
ли арсенальські комсомольці. Вони боролися з простоя­
ми, вивчали механізми.
34

Був па заводі снладний зубофрезерний верстат
<(Пфаутер>>. На ньому міг працювати шrше один старий
спеціаліст, яюrй час від часу запізнювався на роботу, а
то й зовсім не приходив на підприємство. І{омсомольці
вирішили:
-
Ми повинні оволодіти верстатом!
І{омсорг писав до партійного І{ОМітету: <<Допоможіть,
<<Пфаутер>> мусить бути нашим... >>
Наступного дня біля верстата вже порядкував І{Омсо­
молець Минола Струтинсьrш:й, син І{адрового робітнина­
новаля. Перші невдачі не зламали його духу. Невдовзі
<<Пфаутер>> підr,орився молодому спеціалістові.
М1шола організовує 1,омсомольсьr{о-молодіжну брига­
ду, в ЯІ{У, r,рім фрезерувюrьн1шів, увійшли різноробо­
чі - Дмитро Фарфурниr, і Олеr,сандр Н'.омаров. XJiorщi
під І{ерівництвом М. Струтинсь1,01·0 оволоділи спеціаль­
ністю фрезеруваль1лша. Бригада виборола перше місце
у соцзмаганні серед J{ОМСОМОJІЬСЬП:0-МОJІОДіЖІІИХ І{ОЛеІ{­
тивів заводу. Олеr,сандр Іванович Іtомаров нині працює
пачальню,ом цеху, ві н: зап:іпчив поJІітохпічний інститут.
Дмитро Фарфурниr, - один 3 r,ращих зуборі з альн1шів
заводу. Бригадир М :ююла Сергійови[1 Струтинс 1,ю1й -
нині генераJІ, професор.
Правофланговими серед перших 1юмсомоJ1ьських но ­
JІеr,тивів були тю,ож бригади Вас.юш Зарубіна, Дмитра
Завидонова та інші .
Багато славних спраn на рахуrшу арсенальс1,1,оі: 1шм­
сомолії в роки першої п'ятиріч1,и. І не лише па заводі,
не лише біля верстата .
...Повноводною
видалася весна 1931 1ю1,у. Дніпро
вийшов з берегів, заливав прибережні села. Пожежпі
номанди і створені д.пя боротьби з повінню сно 1 \іа.п 1,­
ні бригади зносили лантухи з піСІ{ОМ, уrшадашr гра­
нітні дамби. А вода прибувала, носу•rи :з собою 11ове
3*
35

руйнув-ан-ия.. Бночі змило високовольтну лінію еJІектро­
передачі, що живила енергією промислові підприємства,
транспорт тощо. Зушппшися зав оди, тисячі будинків за­
лишилися без освітлення. На зюшиІ{ місь1шому І{омсо­
молу у розпорядження управління зв'яз 1{у негайно при­
була бойова група ю:ню{ів.
Насl{різь промо1ші, ризин:уючи життям, 1имсомольці
<<Арсеналу>> мужньо боролися з стихією. У неймовірно
вааш:их умовах забивали палі, протягували дріт по І{рИ­
жаній воді. Не минуло й доби, ЯІ{ зв'язОІ{ лівого берега
3 правим було встановлено, висо1{овольтну лінію віднов­
лено - підприємства і житлові будинюr одержали жит­
тєдайний струм.
У ці сповнені небезпеl{И та валшої праці дні приl{л ад
мужності ПОІ{азував багатьом юнюйм невтомний, за­
пальний 23-річиий 1шмсомолець Георгій Панов. Згодом
він став н:омуністом, вчився, працював бригадиром, май­
стром, пачальнІішом цеху. Бать1{івщина відзначила його
трудову доблесть орденами Леніна, Трудового Червоного
Прапора, <<Знаr{ пошан ю>, Червоної Зірю1. Нині Г. М. Па-
пов - се1,ретар партійного І{омітету заводу.
Легl{а Ійвалерія. Тю{ називався ма-
совий J{ОМСОМОЛЬСЬІ{О-МОЛОДіжний
своєї долі
б
рух проти юрш{ратів, ледарів
Господарі
тощо. Члени <<Лl{>> організовували в цехах спеціальні
вітрини, де виставлялись брановані деталі з JJрізвищами
тих, хто їх виготовляв. Зосередивши увагу на боротьбі
з прогулами, номсомольці проводили бесіди по доміюйх
з порупппшами трудової дисципліни, боролися за орга­
нізацію нових форм праці і змагання.
Заспівувач ем був енергійний, життєрадісний юпю{
Альоша Іванов. Він почав працювати на заводі 1,ур'єром.
Потім зю,інчив ШІ{олу ФЗУ, був у пій інструl{тором ви­
робничого навчання. Згодом - її диреl{тором.
36

Олексій lвапов - улюб­
лепець з аводсь,;ої кoJt­
coJtoлiї 30- . r років.
Потім обрали Олеисія сенретарем 1тмітету 1имсомо­
JІу. Не поюrадаючи ру1, працював він з моJІоддю. Щед­
рим джерелом биJІа 1,омсомольсЬІ,а ініціатива . І-Іароджу­
ваJІись нові форми змагання і боротьби за здійснення
веJІичних 1шанів - походи за вин:онання технічних норм,
<<мітинги верстатів» тощо. В механічному цеху було
створено резерв комсомольсь1иго ентузіазму в 1,іль1исті
80 чоловік Ноли не вистачало робітшшів, вони залиша­
лися працювати після своєї зміни .
<<Мітинг верстатів>> був цінавою і живою формою
боротьби за збереження обJrаднання.
37

<<Мене поставили лише рі1, назад, був л тоді чистим і охай­
шш, моєю роботою були задоволені. Тепер мене не впізнаєш.
Незважаючи на мою молодість, л маю старечий вигляд . Мене
не витирають, розгублено мої деталі. Все це виводить мене з ак­
т1шн11х бійців за план. Винуватці, що довели мене до тююго
стану,- Ні1,ітін і Прохоров. Пропоную вжити до них суворих
заходів, а ~нене привести в порлдо1,, щоб л з1-юву був ю,т1шним
учас1-11шо111 змагання.
Верстат No 167>>.
Тані <<виступи верстатів» публінувались у чергових
номерах газет або спеціальних листіш{ах.
Перша па з аводі стахаповська бригада, я ку очолював
Дт~тро Фарфурпщ;.

Новим, вищим етапом соціалістичного змагання був
стахановський рух. Оснований на високій культурі пра­
ці і повному використанні техніки, він швидко охопив
усі цехи заводу.
Плю{ати, преса, радіо кожний день повідомляли про
нові стахановсь1{і ре~{орди. Ось коротеньно про трудо­
вий доробон номсомольців: інструментальник Чепе~шо
ви1<01-~ав місячну норму на 300, ленальнИІ{, гру1шомсорг
Ностя Стоянов - на 350 процентів. Доньна надрового
робітr-пша Ніна І{алиновсьна вюинала на двох верстатах
денну норму на 430 процентів. І{омсорг інструменталь­
ного цеху Льоня Чемисов ви1и1-шв місячну програму на
500 процентів.
Бригада фрезерувальюшів імені 12-річчя ї-Новтня,
очолювана Дмитром Фарфурнином першою на заводі
стала стахановською. Саша І{омаров, І{остя Дудченно,
Аптон Францев, Михайло Мазуров та інші члени цієї
бригади ВИІ{опували норми на 450-500 процентів. rx
пропозицію про перегляд застарілих норм підтримали на
підприємстві. Трохи пізніше у заводсьІ{іЙ газеті з'явився
зюши:1, членів бригади:
<<У старому то1шрному цеху був лише один роб і тшш -
Михайловсьюrй, яюrй дос,юr~ало знав <<Пфаутер>>. Зараз у нап1 і і1
бригаді всі я~, один опанували 111удрістю зуборізальних верста­
т і в, поламали всі старі норми. В 2-3 1~аз11 й швп11ше 11арізає1110
шестерні на тих же верстатах, н і ж нар і зали їх в минулому
році. Але чи можемо 11111 заспоrююватнсь на цих, xo•.r і значних,
перемогах? Це не до лrщл стахановцн111. М11 внрішшш серйоюю
зайннтися питашшм 11ультурп ділмпщі . В чистих, 1,рас11впх
спецівнах будемо приходити на впробшщтво. Озеленимо діш,­
ннцю справжн і ми пахучими 1,расивими 1шіта11111, освіжимо ро­
бочі місцн. Tai, повинні роб11т11 бу1шально всі стахановці. Точ­
ність плюс чистота - ось наш стахановсьюrй стиль>>.
39

Відходило в минуле старе ставлення до праці, ствер­
джувались нові риси хараr{Теру радяr1сь1шї людини -
коле1,тивізм і взаємодопомога.
<< ... Тихіше їдеш
-
далі будеш>> - це було найулюб­
ленішим прислів'ям де1,ого з робіппшів інструменталь­
ного цеху. Поволі, не поспішаючи виготовляли вони
с1шадні ленала, шаблони, калібри, що 1,оштували заво­
дові надмірно дорого, бо, крім «спеців>>, їх ніхто не вмів
виготовляти.
Поруч з старими досвідченими майстрами почали
працювати молоді робітники - вчорашні «фабзайці>>.
Вони уважно придивлялися, вивчали. І невдовзі, на по­
див << спеціВ>>, юнь почала вести перед у роботі. Миша
Н.ос.~=шов, син надрового арсенальсь1,ого робіт1-пша, вихо­
ванець дитбудинІ,у, 1,олишній мало1шаліфі1шваний робіт-
1-пш, став токарем-налібрувальню,ом 7-го розряду, потім
1,омандиром виробництва - старшим майстром то1,арної
дільниці. Вітя Федоров, нолишній перю,валіфі1,ант, став
1шлібрува J1ьнином 6-го розряду, Альоша Прилуцьюrй -
7-го розряду; Валентин Филимонов - фрезерувальн:rшом
7-го розряду... Номсомольцям допомагали виборю ва ти
успіх 1юмуністи.
На <<Арсеналі>> зростали ряди <<тисячни1,ів>>, тих, у
1,ого заробітна плата стала перевищувати 1000 1,арбо­
ванців, і <<двістіпроцеитrпшів>>, яні після 1,ожного пере­
гляду норми переюшонувашr її не менш яr, у два
рази.
Заншш: <<Вин:опувати виробничі норми на 200, 300,
400 процеитіВ>> - уже пі1,ого не дивував. Народжува­
лись пові стахаповсьні бригади. Це почесне звания вибо­
роли 1,олею·иви Милоли Бєлявцева та Вінтора Шапова­
лова . Н.омсомольсьr,а група Олю,саr-щра Нур1,отова із
цеху No 23 заюrияала молодь перетворити свої дільниці
у стахюrовсь1,і.
40

<<Норму - па 666 процентів». Так відзначив ~шваль
Михайло Пехтєрєв роботу Всесоюзної наради стаханов­
ців. Він встановив новий заводський рекорд : замість 42
деталей виготовив 280. <<Хто перший пер ек риє пехтє­
рєвський рекорд?» Це заклик-звернення з термінового
випуску заводсьrшї газети << Червонопрапорнию> від
19 листопада 1935 роІ{у . Переможець переджовтневого
змагання І{омсомолець Михайло Пехтєрєв тоді rцойно
приїхав з Мосr{ви, з наради. Зустрічі з Оленсієм Стаха­
новим, Мю{ОJІОЮ Бусигіним, сестрами Виноградовими і
багатьма іншими уславленими героями п'ятирічrш буд:и­
JІИ творчу думr{у, заохоL1уваJІИ працювати з новим запа­
лом . Замість п'яти робочих операцій - три, замість
трьох - дві, замість двох
-
одну. Tar{ працював моло­
дий в:иробничнин.
Ви1шил па соціалістичне змагання знайшов відгуr, у
всіх цехах. Вже на другий день у терміновому випусну
газети значилися нові прізвища, нові цифри . Револьвер-
1-пш Мендельсон юшонав норму па 700 процентів . Тоrшр
І{омсомолець Сева Тасеню1, перевершив денну норму на
728 процентів. І{омсомолоць Анатолій Змієвсью1й вста­
новив но чуваний досі на з аводі ротшрд по обточці і иарі­
ааш-по І{алібрових ноліс за першим 1,.пасом точності. Він
дав 1080 процентів плану ...
Трудову славу заводсьrшго номсомолу примножили
Танн І{убарєва, Саш1ш Фрюшо , Над ія За 1 10рннєва, Пав­
ло Орловсьний, Віr{тор Черопинсьний, Григорій Яров­
чин, Іван l{оржов, Феліr,с Бропшваш, та бснато і11шнх.
У ті героїчні будні члени спі.rши молоді ранортували
Х з'їздові ВЛІ{СМ: <<92 проценти 1шмсомольців твердо
йдуть у передових рядах стахановців заводу».
<<ПродуІ{тивно працювати, культурно відночиват :ю> -
під таrпrм девізом проходило багатогранне, насичене ці­
І{авим змістом життя .
41

У 1935 році комітет 1-юмсомолу, очолюваний 3. Род­
штейном, організував комсомольсьюrй кінопроглядовий
пленум. До складу пленуму зараховувались кращі ком­
сомольсьІ{і аІ{тивісти, молоді стахановці, молоді інжене­
ри, техні1пr. У підшефному <<УІ{раїнфільмі>> двічі на тиж­
день вони проглядали всі І{інонартини, обговорювали їх
зм іст , проводили творчі зустрічі з ніноанторами і героя­
ми фільмів. На заводі і в номітеті номсомолу було виві­
шено художньо оформлений налендар з датами визнач­
них подій, життя відомих діячів революції, літе ратури,
мистецтва, науюr і техніюr. І{оли в 1935 році Мю{олу
Островсь1шго було нагороджено орденом Леніна, до Сочі,
де жив тоді тяЖІ{О хворий письмеш-rИІ{, виїхав голова
ВУЦВНу Г. І. Петровсьюrй. У складі унраїпсшої деле ­
гації до письмеш-ІИІ{а поїхав танож посланець заводу
<<Арсенаш>, 1шмсорг ливарного цеху Мияола Манзюн.
Робітпиюr передали Миколі Оле1{сійовичу мю{ет гарма­
ти-пам'яттrю{а з написом: <<В революційних боях за­
гартованому, героїчному сину Леніпсьного ном:сомолу,
більшоюшу, письмеш-п1яу-орденоносцю М1шолі Остров­
сьному від 1,омуністів і 1шмсомольців І{иївсь1,ого Черво­
нопрапорного заводу. 3.ІХ- 19 35 р.>>.
Згодом М1шола Мю-1зю1, розповідав: <<Висону нагоро­
ду Островсьному вручал и па його 1шартирі в Сочі. Він
лежав принутий до лі,rша, нерухомий, позбавлений зо ру.
Всі, хто був присутній при врученні ордена, не могли
стримати сл і з. І навіть такий старий, випробуваний біль­
шотш, ш, Григорій Іванович Петровсьюrй .. . А сам пю·о­
роджепий, г.пибоно х.в:ишоючись, зовні залишався спо1,ій­
пим . Він сердечно подш,ував за висо1,у нагороду. За­
певнив, що, пони б'ється серце, віддаватиме все життл
спр аві більшовицьного виховання молодого по1шлінпя
нашої Бать1{ івщини. <<А яюцо смерть наступатиме на
мене,- занінчив Островсью1й,- я буду відстрілюватися
42

від неї з арсенальсь:кої гармати. Передайте номсомоль­
цям і всім трудівникам <<Арсеналу>> подя1{у за таюrй чу­
довий подаруною>.
<<Книга - твій І{ращий друг>>
-
під цим лозунгом
номітет І{омсомолу проводив вели:ку роботу по прищеп­
лешпо молоді любові до читання художньої літера­
тури. У заводсьІ{іЙ бібліотеці молоді читачі обговорюва­
ли :книги, організовували І{онференції.
Ось І{іЛЬІ{а сторіноІ{ з доповідної з аписки номсорга
«Арсеналу>>, наданої до ЦІ{ ЛІ{СМУ в 1936 році.
«І=Іа заводі працю є 2110 молодих виробничюшів.
З них 1023 - І{омсомольці, 717 чоловін: одержали 1,валі ­
фі1{ацію слюсаря, то1{аря, фреsерувальнияа, новаля тощо.
У 1930 році читачами бібліотеюr було 250 молодих
виробнич1пшів, за ра з - 724. Лише за 1935 ріт, вони про­
читали 20 073 1пrижюr. Молодь заводу вчиться: в серед­
ній ш1щлі - 135 чолові~,, в техніr,умі - 43, в шr,олі ста­
хановців - 57, у шr,олі ФЗУ - 232, в інституті - 28 ...
За п'ять ронів сере~ню освіту одерша.по 400 чоловію>.
306 1,омсомольців с тали стахановцями. Ссре 1~ них
була розповсюджена а 1шета на тему: <<Ваше життя, робо­
та, перспентиви?>> Ось ят, в ідповіли на за пит ання: деян:і:
<<На с1,іль1пr процентів ви юшонували норму ~о того ,
ю, стали стахановцем, і на скільки шпюнуєте :зара:J?>>
Фrеsерувальниця Л. Піо1жо: <<Трохи біш,1пе 100 пrо­
центів, а зараз ви 1,оную н а 200-300 процентів ... >>
Кращий бригадир Д. Фарфурни 1с «На J;,0 , :1 ара:1 на
200-300... >)
Молодий тонар Г. Цария: <<На 180, т елер J\::tIO 2:Ю ... »
<<Чи подобається вам професія?>> Всі відповіли: «Дуже
подобається!>>
<<Я1,а 1шига вам найбільше сподобалась '? >>
Піорr{О: <<ЯІ, гартувалася стали Островсьн:ого та
<< Брусюr>> Папфьорова.
43

Фарфурник: <<Я 1{ гартувалася сталь>> Островсь1{ого,
<<Тихий Дою> Шолохова. Захоплююсь 1шигою Зайделя
<<Ф резерное дело>>.
Цар:~ш: <<Цусіма>> і <<Піднята цілина>>.
<<Яюrй найрадісніший день був у вас в 1935 році'?>>
Піор1{0: <<27 жовтня. В цей день у мене була ре1{орд-
на проду1пивність праці - 350 процентів змінного зав­
дання» .
ФарфурнFш: <<Це було в липні, ноли мені вручили за
ударну працю Почесну грамоту ВУЦВН».
Царюс <<21 вересня. Я вийшов переможцем у нон­
І{урсі серед то1шрів заводу>>.
Давно пощJилися їх СІ{роні сивиною, вже й діти їхні
працюють за верстатами, а вони ще з юнацьким заш1-
лом, невтомно штурмують нові рю{орди, навчають мо­
лодь. А l{Оли випадає зібратися разом, восн:решаютт, у
пам'яті свої перші успіхи на заводі, романт1шу юна­
цьких рОІ{іВ.
3 вдячністю згадує уславлений тонар Г. Я. Цар1ш про
перші настанови і поради Василя Ілліча Стригіна , ,ший
та~< багато зробив для нього. Це був один з тих арсе­
пальців, розповіді про життя шпrх передаються на за­
воді 3 ПОІ{Оліпня В ПОІ{ОЛіпня.
В минулому пітерський робітюш, Василь Стригін два
роюr був солдатом в імперіалістичну війну. Він по-бать­
нівсь1шму допоміг Григорію вивчити дос1{011а J10 верстат,
стати одним з нращих ТОІ<арів заводу. Нині Г. Царин:
працю є в інструментальному цеху, має багато учнів та
по слідовнинів. Майстер-золоті руки, Герой Соціалістич­
ної Праці, заслужений раціоналізатор УРСР, член обно­
му НП У1<раїни, член Президії Верховної Ради УРСР -
та~{ Бать1{івщиr~а оцінила його самовіддану працю.
Ще з біш,шим натхненням 1шмсомольці <<Арсепа :rу>>
начали опановувати свої професії, 1шли пролунав :ш -
44

ншш Х пленуму ЦІ{ ВЛКСМ: <<Свої надбання зробити
надбаннями всього народу>>.
ВирішИJпr змагатися з Хар1{івсьrшм паровозобудів­
ним заводом та заводом <<Серп і молот>>. І не .пише по
виробничих поrйзиинах, але й по н:ультурно-масовій ро­
боті, спорту тощо. Ножний 1,омсомолец~:, повинен був
::~добути середню освіту без відриву від виробництва,
домогтися щоденної успішності не нижче 95 процентів.
Невтомнии організатором і душею всіх цін:авих почи­
пюrь був у той час ватажоr{ арсенальських І{омсомоль­
ців - заступния сенретаря І{омітету Мин:ола Андрєєв.
Син І{адрового арсенальця, молодий розмітиИІ{ своєю
майстерністю та запалом в роботі завоював авторитет
і довір'я номсомольців 20-го цеху. його обрали с@рета­
рем цехового осередr{у. І{оли Минала очолив районний
номітет номсомолу, ні на хвилину не поривав зв'язоr{ з
арсенальсьrшю молоддю. Бо виріс серед неї. Ca11,re тут
пройшов перший номсомольсью1й гарт. Нині Ми1юла
Петрович Андрєєв працює застушпшом дирен:тора заво­
ду по надрах, очолює правління Будинку І{ультури та
спортивного rшубу.
А Георгій Іжеля - сьогоднішній диреrпор заводу мі­
сьного елеr{тротранспорту імені Ф. Е. Дзержипсьrюго в
той час був rюмсоргом nшоли ФЗУ. Багато ціrшвого ор­
гсtпізували вони разом з Миrшлою Андрєєвим.
На заводі і зараз добре пам'ятають непосидючого Іва­
на Норжова, що був rюмсомольсьюrм групоргом цеху.
Художня самодіяльність, спорт, rшлю{т:ивні виїзди за
місто на відпо,1инон - він СІ{різь встигав. Працюючи
з астушпшом І{еруючого справами ЦІ{ НП У1,раїни, Іван
йосипович і зараз не пориває зв'яз1,ів з ::~анодом, ціrш­
виться його життям.
Серед ватажнів заводсь1юї молоді слід назвати Ми­
І{о.пу Чуприну, номсорга цеху No 12 (нині застуrнпш
45

секретаря парткому), Ніну Степанову, Дусю Левчук,
Любу І{ошик.
... Заr{інчувався 1936 рік Скоро наступить новий,
1937-й. Тоді ще не прибирали ялинок - вважали це пе­
режитном буржуазного суспільства. І раптом теJІеграма
ПавJІа Петровича Постишева з :Мос1{ви про організацію
новорічної яJІин:юr. Це було несподіваrп{ою для завод­
ських номсомольців . Чим унвітчати свяп{ову ялиtшу,
де дістати іграшки? Адже до Нового рону залишиJІося
всього два дні . І тоді номітет номсомолу знаходить ви­
хід - позичити їх в місьr{ому Палаці піонерів. А піонер­
вожатим (було їх 48 чоловіr{) організувати яшпши в
усіх юrасах шноли ФЗУ, в більшості rшартир на СJІобід­
ці, де мешнашr робітнини <<АрсенаJІу>>. Через два дні
від імені rшмітету І{омсомолу :МrшоJІа Андрєєв та Іван
Норжов вручишr всім піонервожатим подарунки - нві­
ти, торти та І{витни па оперу <<Тихий Дош> ...
Успішне в:и1{01-rа1пrя перших п'яти-
Перед бурею річоr{ та пос1шення могутності па-
шої нраїни виrшин:ашr зю1епо1{оєння ворогів соціаJІізму.
Фашизм готував другу світову війну.
Н.омуністична партія поставиJІа перед І{омсомоJІом
завдапнн - овоJІодівати війсьr{овими знаннями, готувати
моJІодь до оборони Радюrсь1{0Ї Батьr{івщини.
І{омсомоJІьці заводу розгорнули широ1{у організацій­
ну роботу по овоJІодіппю без відриву від виробництва
віЙСЬІ\ОВИМИ спеціаJІЬНОСТЯМИ. Сотні І{ОМСОМОJІЬЦіВ на­
вчалисн у стрілецьких гуртr{ах, в Тсоавіахімі. В това­
риство сприяння авіаці ї та оборони приходили сотні
І{омсомольців, щоб опанувати ази J1ьот1-юї майстерності
і поступити в авіаційне училище .
На заводі буJІо створено учбовий бронетюшовий
пуrшт, де номсомольці та молодь ставали водіями авто­
машин, таннін, мотоциrшів, а дівчата в гуртнах Това-
46

риства Червоного Хреста вчилися подавати невідкладну
допомогу. Комсомольці органіаовували масову адачу
норм ГПО ' та <<Ворошиловського стр ільцю>. Кращі
стріл~ці Людмила Павшиешш та Драній були направ­
JІені для навчання у снайперсьну ШІ{олу.
У 1939 році до 22-ї річниці ВеJІИІ{ОЇ Жовтневої со­
ціалістичної революції ааводсь1шй І{омітет номсомолу
рапортував, що на ааводі підготовлено більше тисячі
парашутистів.
Молоді, ааваяті, сповнені висоІ{ОЇ відповідальності аа
дошо своєї І{раїни, вони наполегливо готували себе до
майбутніх суворих випробувань, самовідданою нрацею
ам іцшова,ли могутність РадянсьІ{ОЇ Вітчиани.
ІОнь <<Арсеналу>> а нагоди 20-річчя І{омсомолу Унраї­
ии доповідала ЦК ВЛІ{СМ, що бшr3ЬІ{О 95 процентів
молоді ааводу йде в рядах стахановців.
Ось араа1ш трудового герої аму . Стругальн1шу-1{омсо­
мольцю Степаніну було доручено термінову роботу, на
nин:онання юшї аа нормами потрібно було аатра тити
240 годин. Степанін аобов'яаався шшонати аавданпя
аа 38 годин. Наполеглива праця аавершилась пере­
могою.
За його пр :юшадом Василь Гараніп, Ми1юла Стуш,а,
Роман Борп{овський систематично домагалися винонап­
ня аавдашш на 240-270 процентів. А Василь Логвинен­
ІЮ виробляв більше трьох норм щоденно. М1шола Мід­
ний першим па ааводі опанував с1шадпу 1шаліфі1шцію
сталевара. За нороткий час він підготував до самостій­
ної роботи трьох чоловін.
1{ожен день породжував па ааводі нових героїв праці,
серед них - Івана Ромася, Ві1{тора І-Іайденна, йосипа
Островсьного, Минолу ЛастовсьІ{ого, Оле1{сандра Водая­
пова, Володимира Короніна, Оле1{сапдра Фра~-ша, Оле1,­
сапдра rвжепна , ОлеІ{Сандра :шшrлЬІ{а, І{ирила Скибу,
47

МикоJ1у Михєєва, Дмитра Долинсь1шго, Миколу Голуб­
ч1ша, Дмитра Завидонова, Федора Ушан:ова.
Радіо сповістило про не чуваний до цього часу ре­
І{Орд - І{омсомолець Михайло І{рушинський виконав
норму на 4320 процентів .
4320 процентів ... Він і не уявляв собі, що штурмує
всесоюзні ре1tорди, що буде гідним продовжувачем спра­
ви Стаханова, Ізотова ... Перед призовом до рядів Радян­
СЬІ{ОЇ Армії Михайло писав:
(1 Як призоВІ-шк, л хотів приготувати вироб1-1,ичий по­
дару]-1,01,, Jv~атері-Батьківщи1-1,і, довго замислювавсл //,ад
тим, лк вста1-1,овити виробftичий рекорд. Ме1-1,і //,а допо­
могу прий~или і]-І,же 1-1,ер Богатирьов, заступ1-1,ик пачаль­
пика цеху По]-І,очев]-1,ий. Цими д]-1,лми л призиваюсь
в рлди доблеС/1,ОЇ Робітпичо-Селлпської Ч ервопої Армії
і обіцлю, що і в aJJlvtiї, лк па виробпицтві, по-стаха­
новському освоюватиму бойову техпіку, буду від.11-~іп1-1,и­
ком бойової і політичпої підготовки. До призову л вже
маю 4 обор01-и~их з1-1,ачки, вчивсл також в аероклубі.
І коли ко.11-~ісіл запитає Jvtene, скажу про своє бажа1-1,1-1,я
стати льотчиком, щоб високо в пебі водити бойові ко­
раблі, са.11~овіддапо захищати свою Батьківщи1-1,у.
Михайло Крущи/І,ськийJ).
Н.омсомольці <<Арсеналу>> готували себе до суворих
і довгих випробувань, і ніхто з них не знав, що цей
грізний час незабаром проб'є.
У піднятому настрої молодь меха-
Тієї суботи...
пічного цеху витирала верстати,
прибирала робочі місця, передаючи їх своїй зміні . Затих
шум песпонійних моторів, і можна було чути жвавий
обмін думrшми про доснгнення сьогоднішнього дня, про
завтрашній відПОЧИНОІ{.
48

Члени ІШМСОМОЛЬСЬНО-МО ЛОДЇ.J-ЮІОЇ бригади фре3еру-
13альниі,ів з ібрались навноло свого бригадира Антона
Францева, доповідаючи йому про підсумюr дня. В су­
боту завжди перед зю,інч енням зм іни ІЗідчу13аJ1ось по­
жвавлення в цехах, її всі жартома називали <<малою
неділею>> - зміна занінчувалася раніше, можна відра3у
в пар~,, на Дніпро, в ніно. Ось групами молодь підходить
до дошІ{И, що висіла пос еред цеху, з написом <<Хт о сьо­
годні працював нращ е>>. На пій нрасувалося нрі::~вище
переможця змагання. Молодий начальниr, 11 еху Сергій
Володимирович Гусовський мі цним потисr,011-І руюr 110 -
::~доровля є Георгія Вальтера - молодого фрезерувальни-
1,а. Леонід Звіре1шо дружньо нлеще його но шrечу,
промовляючи: <<Гара3д, }Н:оро, в по1шділо1, я перевершу
твій р енорд>>. З шумом і дзвінким сміхом всі залишают 1,
цех, Сергій Володимирович з приємною, відr,ритою ус­
мі шrшю бажає весеJ1 ого і ціrшвого відлочюшу.
Ще 1,іль1,а хвилин - і чер ез н:онтроJ11,ну нμох і f\НУ
ринув поті~, людей, різних за віном, професією. Пот і~,
розливавсн в р і зн і бо1пr струмочr<ами . Тут зустр ічали с.1,,
прощались, домовлялись про побачення. Дехто сперечав­
ся, продовжував ро змову, ро з почату 1л;е в цеху .
Поважною ходою ідуть 1шдрові робітшши. Це 1швалі
Михайло Аидрійою1,1 Піорrю, Сергій йосипович Стру­
тинсьюrй, то1,ар Басиш, Ілліч Стригін, майстер ВТН:
Василь Григорович Шумов, або пр осто <<дядн Васю>,
яr, усі його з вали, Оле1,са~ 1др Євтро н ович Нураrюв. Ось
вони вже біля двоповерхового будинку з написом «Парт­
н:ом Червонопрапорного заводу>>. Це :Jібралася бойова
гвардія для обговорення майбутньої 1шиги <<Істор ія
І{иївсьr,ого «Арсеналу>> ІОр і я Ян:овешш, rюлип.тнього
арсенальцн.
Біля прохідної група молодих робітшшів, вчораш­
ніх <<фабзайчат>>. У деІ{ОГО з пих у верхніх відп:ритих
4 391
49

юrшенях піджаків стирчить І{ронцирн:уль або :металевий
метр . Це немовби ознаl{а їх приналежності до робітни­
ч ого 1шасу.
Ось іде старший техніr{ цеху Іван Нузнецов, за ним
тоr{ар Григорій Цариr{ та стругальник інстру:мептально­
го цеху Ілля Степаніп. Всі вони чисто одягнені, підтяг­
нуті. Нузнецов поспішає. Треба сr{оріше додо:му. Адже
вирішено, що завтра, в неділю, з своєю сім'єю з са:мого
раrшу поїде відпочивати в ліс. Тож потрібно звечора
підготувати все ЯІ{ слід.
Та хіба тільюr він. Мало хто з арсенаJ1ьців залишить­
ся дома в цей червневий недільний день. Можна не сум­
ніватися, що Віr{тора l{алиr-rовсьr{ого, Аптона Ти:мчеr-ша
та багатьох інших рибалоr{ побачать завтра на Дніпрі.
І не тільюr та:м будуть рибалки. На неділю призначено
3Магання спортс:менів на заводсьr,ій водній станції, що
розмістилася на право:му березі Дніпра. Десятки праців­
шшіn заводу будуть завтра відпочивати в Пуща-Водиці .
Але головне - футбол. У неділю відrчJИвається вешrчез­
ний республікансЬІ{ИЙ стадіон, на якому відбудеться
футбольний матч :між юІЇвсьrшми дина:мівцями та услав­
леною н:омандою МОСІ{ОВСЬКИХ ар:мійців. І не ВИlJаДІ{ОВО
стругальшш Іван Приходьr{О та слюсар Олеr{сій Хизмін­
ський задоволено всміхаються. Адже синепьl{і нвитrпr па
стадіон, яюrй вони разом з товаришами будували у ви­
хідні дні, JІежать у їхніх юrшепях.
Та не знають юнаюr, що па стадіон вони прийдуть
через багато роr{ів, а синеньr,і 1шитr{и па футбол зали­
шаться у них ян: згадr{а про юність.
І не буде в цю неділю рибалоr{ на Дніпрі, ніхто не
наїде до лісу, а на водній станції поодиноІ{О стоятиме
сторож. І буде він тривожно вдивлятися в безr,рає бла­
нитпе небо, де можуть з'явитись чорні І{руни - ворожі
Jrітаки, що несли шодям на своїх І{р:rшах смерть.

СЛАВА НЕ ВМРЕ, НЕ ПОЛЯЖЕ
-
Ні, цього не може бути. Це щось
Евю,уація не тю{,- говорив Михайло Діден-
ко своїм товаришам, що зібралися вранці біля заводу.­
Адже німці підписали з нами договір про ненапад.
-
ІЦо ти ХОLІеш? Фашист і є фашист. Від пих усього
можна че1{ати,- відповів йому Оле1{сат-тдр Федорович
Єрема-Єреме1шо.
А до ааводу підходиJІИ все нові й нові групи робітни­
ків. Старі 1-адроюши, що прийшли на завод ще в роюr
першої імперіалістичної; і ті, що громадянсьну війну
з нали з оповідань бать1,ів та старших братів або з шні J 1 ь­
них підруч1пшів та 1,іпо.
Одні йшли на завод, інші - до партІ{Оі\Іу . l{о мсо ­
мольці, молодь без ВИІ{JПшу прямували до номітету 1,ом­
сомолу, де се1{ретар збирав І{омсоргів цехів, членів
1,омітету.
Війна...
Вона увійшла в життя шодей раптово, ю, порив віт­
ру, що приніс чорну хмару, ю,а зан:рила сонце і радість
життя.
Старші товариші добре з нали, що несе людям війна.
Багато з пих тут-тани подали заяви про направлення
на фронт. rx приrшад наслідували і 1шмсомольці, од1ш1,
4*
51

у І{Омітеті вони отримувііЛИ відповідь, що будуть при­
:шані при першій необхідності, а поюr що потрібно тру ­
дитися па своїх робочих місцях з подвоєною енергією.
Місто в цей перший день війни жило чітrптм розмі­
реним життям. Це вже було місто-солдат. Наю{ОЛО l{иєва
в парках піднялися в небо жерла зенітоІ{, готових зуст рі ­
ти ворожі літаю,r нищівним вогнем .
... Більшість
ц ех ів заводу працюваJІИ в три зм ін и при
за шторених віюrах. Робітники провели вешшу роботу
по масl{увашпо заводсЬ І{ОЇ території. Було встановлено
цілодобове чергування груп МППО. Через І{ільrш днів
у приміщенні новозбудованого виробничого І{орпусу
виступив сещJетар ЦІ{ НП (б) У Д . С. Норотче~шо. Він
розповів про становище па фронтах, заюпшав 1,ожиого
робіт1пша і службовця працювати ще нраще, давати
більше проду1щії для перемоги пад ворогом. У сnоєму
рішенні учаснюпr мітингу від імені всього 1,оле1пиву
арсенальців запевнили ЦІ{ партії і уряд, що завод <<Ар­
сепаю> готовий ви1{онати будь-Jше завдання для захисту
DаТЬІ{іВЩИПИ.
На завод і йшла напруж ена робота по виготовлен ню
зброї. Ножний робітн1ш відчув, що він є бійцем веJпшої
народної армії. Споній, дисципліна, порядо1, - та~{і ри­
си хара~{теризували І{Олею'ив за воду в ці дні.
Члени партr{ому - Б. Ф. ПоноL1евпий, Е. О . Азарова,
Г. Т. Бачешон, П. І. Прусан, члени 1тмітету номсомо­
лу - Абрам Гельман, Ностянтин Н.овальов, Віюорія
Рубан більшу частину часу були в цехах, проnод:~ши ве­
лику роз'яснювальну роботу серед молоді, допомагали
вирішувати с1шадні виробничі питання .
Робітп~ши, службовці вночі групами йшли на 01тли­
ці міста на вартування. Був створений добровольчий
батальйон винищувачів. Його І{омісаром партІ{ОМ при­
значив Б. Ф. Попочевного, а І{омандиром однієї з груп
52

став Василь Гайцан . Ота~, вдень робота за верстатом,
вночі - з і зброєю в рунах . І 1,іль1,а годин на еоп.
Винонуюч:и вназію,у Державного Н.омітету Оборони ,
партійний 1шмітет та дирющія заводу вжили всіх заходів
для найшвидшого демонтажу і ева~,уації всього облад­
нання з аводу па схід. Почалася ще біJ1ьш напружена
робота. Штаб по евануації розробив чіткий графік Вер­
стати працювали до останньої хвилини, поки спеціальні
бригади не демонтували їх. У ці дні майже всі робітни­
ки стали моптажн :ю<ами, тат,елажниrшми, просто чорно­
робами. Більшість робіт доводилося виr,онувати вручну.
Все це вимагало мат,симаш,пого напруження фізичних
і моральних сил. Та 1,оле1,тив заводу успішно справився
:.i цим завда нням . Уже 25 червня перший ешелон заJJи­
шиn Ниїв, за ним десятю1 інших. Всього 36 ешелонів
:1 цін ним устап,уваппям, матеріалами, робітни11:ами та
їх сім'ями було в і дправлено па схід. В дорозі тат,ож
було пеJ1 ег1,о. Фашистсьт,і стерв ' ятнию1 не один раз налі­
тали па залізнич ні станції, ешело ни, скидаючи смерто­
носний вантаж.
І::; і льше двох місяців муж1н,о оборонявся 1{иїв. Серед
тих, хто відстоював місто, були •арсенальці: 1юмсорги
цехін Михайло Модилевсьний, Мююла Ступн:а, зав ідую ­
'Нr й в і дділом 1<0мсомош,сь1,ого жит тя заводсь1юї газотп
Ігор JІебід1:, і ще багато-багато заводчан. Хоробрі номсо­
мольці з агинули смертю героїн.
П~о пер ед війною 1юмсомол заводу носла в Ntолодого
роб ітн и rш ВасиJІя Линпиrш 11ра цю вати в органи держав­
ної беа11еки. На річці Труб і ж за гін оточили вороги. Бій
був нерівний. На ножного че1<іста нрипадало чи не по
десять гітлерівців. Хоробро бився номаидир Баси.нь
JІишпш. Та після поранення потрапив у полон . Довго
з нущались фашисти над відважним арс енальцем , але
ТаІ, пі 'ІОГО від нього і не ПО'ІУJІИ .
53

П риуральсьне місто вже підготу-
Rовалі перемоги валося до зустрічі своїх побратимів
з даленої Унраїпи. За лічені дні його населення повинно
було збільшитися в нільна разів. Не встигли арсенальці
ще вивантажити з вагонів привезене устап{увю-шя, ЯІ{
навалі, тОІшрі, слюсарі, фрезерувальники стали будівеJІь­
нияами, мулярами, земле1{опами. Ще не застиг бетон,
а молоді робітнияи встановлювали багатотонні молоти
і преси, верстати. Елентрини одночаснп підводили струм.
Ще не були зведені стіни цехів, не СІ{різь була по1~~івля
пад головою, ян загули верстати, загупали молоти. І ися­
чі робітнияів, їх дружини, діти, ЯІ{ солдати па фронті,
стали пору 'І зі своїми побратимами росіянами, удмур­
тами, татарами - робітшпшми старого ураJ1ьсь1щго за­
воду. Дванадцять-чотирнадцять годин за верстатом, а
потім п'ять-шість - на будівництві свого цеху. І тю,
ІШЖНИЙ день .
Наступала холоднеча, замерзали насоси від морозу,
примерзали руки до металу, та ні на хвиJ1ину не змов­
І{али машини, механізми. Ножний з нав, що від його
праці залежить життя бійців па фронті, що в ці дні
uирішувалася доля майбутнього, доля Вітчизни.
У всіх номуністів, тюмсомольців, молоді була єдина
мета, єдина воля - зробити все можливе дшr перемоги
пад фашистами. Люди творили чудеса. В інших умовах
збудувати і пустити в дію за два-три місяці одинадцнт ,:.
цехів було б просто неможливо. А ноле1{тив заводу зро­
бив це. Арсепальці знали, що фронтовин:ам ПJ,е ва ~-юrе .
По дві-три зміни не виходили з цеху, не думали про
відпочино1{. Працювали за двох, за трьох. Переншшаю­
чись з героїчними подвигами впїнів-фронтовияів, чудові
пр :юшади праці по1{азуваш1 б і йці трудового фронту.
В цехах широ1{0 розгорнулося соціалістичне змагання.
Для всіх був єдиний Jюзупг <<Все для фронту, все для
54

перемоги!>>. Н'омсомольці, молодь на чолі з І{ОМсоргам:и
Миl{олою Потопальським, Михайлом Бурдою стали іні­
ціаторами вияонаиня за зм іну н е менше двох норм.
Н'рім цього, над відстаючими взяли шефство нращі
виробничниюr, організували Шl{ОJІИ передового досвіду.
На заводі широ1{0 розгорнувся рух раціоналізаторів .
Технолог цеху 1щмсомолець Борис Митницьюrй с1{оротив
процес оброб1ш важливої деталі. Це дало е1щномію понад
тисячу верстатогодин в місяць. Інженери Уша~{ов , Гоп­
І{О, Гончаре1-шо удос1{01:rалили нонстру1щію і спосіб ви­
готовлення однієї дуже с1шадної деталі, вивільнивши
при цьому десять то1{арних верстатів. Це дало заводу
900 ООО нарбованців еІ{ОІІОМії . 1375 раціоналі з аторсьюrх
пропозиц1и, 5 мільйонів нарбовапців еІ{ономн - ось
вюrад у фонд оборони, внесений арсенальцями за 1942
рік
Сповнені гаряLrим бажанням допомагати Червоній
Армії швидше розгромити німец 1,1,о-фашистс1,них за­
гарбнинів, арсенальці розпочали збір ноштів на будівни­
цтво та1-шів і літан:ів.
Н.оле1{тив заводу вніс 480 тисяч 1шрбованців на бу­
дівництво та~шової І{О JІОНИ <<За Радш1сь1{у Уr,раїну».
Н'рім цього, молодь заводу зібрала 327 тисяч Еарбованців
на будівництво еснадриш,ї <<Удмуртс1,кий 1юмсомолець>>.
У народний фонд оборони нраїни робітнию1 вносили
власні гроші, виграші по грошово-речових лотереях, об­
лігації. Слюсар-стахановець І{уций вніс на будівництво
та~шової І{олони 10000 І{арбованців, номсомошш Миро ­
нова - 2000 нарбованців, слюсар Ши1-шаре1-шо - 3000
нарбованців. Більше 60 мільйонів 1шрбованців 1юл е1,тив
заводу дав державі позю{ою.
Тисячі пар валяно~,, шапо1,, ШІ{арпетон: та інших ре­
чей, десятни тонн продунтів зібрав ноле1,тив заводу і
відправив у подару1-ю1, бійцям Червоної Армії, а ТаJ{ОЖ
55

у партизансьні загони, яні діяли на території °У1{раїни.
Більше двохсот недільнинів провели комсомольці та мо­
лод~:, заводу. Н.ошти від них перерахували у фонд обо­
рони Батьн івщини. Недільюш на честь Міжнародного
юнацького дня дав у фонд оборони 220 тисяч rшрбован­
ців. ВелИІ{У допомогу надавали заводСЬІ{і І{ОМСОМОЛЬЦі
та молодь сусіднім І{олгоспам по збиранню врожаю. Ве­
шша праця була о цінена Батьн івщиною. Президія Вер­
ховної Ради СРСР в 1942 році нагородила орденами
медалями 48 працівниІ{ів заводу.
Фронт вимагав усе більше і біль-
Лист до газети ше зброї . І{ерівництву заводу вже
на початr{у 1942 por{y стало зрозуміло, що потрібна пере­
будова виробництва. Воно повинно бути пото1{овим.
Партійний номітет, шшм нерував Андрій ЄвдоrшмовИ 'І
Іванцов, прийняв сміливе рішення розпочати перебудову
з аводу. Були і та~{і, що не вірили в можливість проведен­
ня цієї надзвичайної роботи в нороткий час . Та геро їчна
праця ножного номуніста, І{ ОМСОМОЛЬЦЯ , всього нолеІ{ТИ­
ву з аводу зробила те, що здавалося неможливим. Деrші
цехи за 5- 6 днів були переобладнані . А через 12 днів
весь завод вже працював по-новому, випуснав гр ізн і
бойові машини, прИ'10му в З рази більше, ніж раніше.
В еличезну роль у всій цій роботі відіграли будівелипши ,
JШИХ очолював П. С. Мамотенно, та механ і юr під нерів ­
пицтвом І. І. Лопатовсь1,ого. Чим настирливіше фа­
шистсьr{і полчища рвалися в глибину ~,раїни, тим білr,ше
росло стремління зупинити зухвалого ворога.
І{омсомольці, молодь у свою чергу шунаютr, форми
І{ращої органі з ації своєї праці, щоб швидше оволодіти
майстерністю і дати ще більше проду1щії .. Однією із
форм пової організації було створення номсомольсьно­
молодіжних фронтових бригад. Ініціатором цього почину
стала бригада слюсарів-снладаJrьюшів у снл аді А . Нри-
56
І

воноса, І. Василь1{івсь1{ого, В. Полякова, Н'. Приходька,
Р. :Мільмана та інших, яну очолював Олю{сій Хизмін­
ський.
Хлопці працювали добросовісно, енергійно, висо1{0-
продунтивно, свої норми виконували на 300-400 про­
центів.
Якось підійшов до Олю{сія Хизмінсьного н:омсорг
цеху :Михайло ОстровсьІ{И:Й і І{аже:
-
Добре працює ваша бригада, це всі знають. А от
rшби всі бригади тат{ працювали не тіш,юr па нашому
заводі, СІ{іш,юr б додатн:ової продукції дали тоді молоді
руни .
Тан: винюша дум1{а написати відн:ритий лист до газе­
ти <<І{омсомольс1шя правда>>.
(rMu, одипадцять слюсарів, - повідомляли арсеналь­
ці,- виріитли працювати в одпій бриг аді. Поставили
перед собою з авданпя давати за з.міну не .менше двох
нор:м. Наша бри г ада обробляє точні і складні деталі, які
.мають 117 операцій. Оста ю 1,і (двадцять дві) операції
повинні обробляти більше як тридцять робітників, а .ми,
одшюдцять (rфронтовиків)) , успіито виконує.Аю їх . Прав­
да, іноді доводиться по дві доби працювати, не виходячи
з це.ту .
На 400 процетиів виконують свої завдшшя ко:мсо­
.мольці Р. Мілм~ан, К. Приходько, О. Хuз.А,~інський. Май­
же всі 1vщ раціотилі затори. Роботу в цеху .ми поєднує.мо
з війсь1.ови.А,~ павчат-1,ня.А,~, г отуючись в першу хвил~шу
на поr,лик партії і уряду стати т-tа захист Батьківщини.
Ми пропонує.мо організувати Всесоюзне соціалістичне
з.магання фрот~тових бригад і просити ЦІ{ ВЛНСМ вета­
повити пере.т:ідний Червоний прапор для кращої фрон­
тової бригадU!J.
57

За по,rином но Jrш,тиву О. Хизмінсьного створюється
ряд І{ОМСОМОЛЬСЬl{О-МОЛОдіжпих бригад. Це І{ОЛеІ{ТИВИ,
ЯІ{і очолили А. Симоншшо, Б. Євлах, П. Пуш1{арьова,
брати Павло, Петро та Оле1{сій Випо1{урови. 1{ожпий
нолеrпив брав па себе <<бойове завдання фронту>> - що­
місяця з більшувати випусн: проду1щії. Минуло небагато
часу , і в числі нращих бригад всієї нраїни була бригада
Хизмінсь1{ого. Оле1{сія нагороджено Почесною грамо­
тою ЦІ{ ВЛНСМ.
До речі, значна частина ц 1,ого І{олентиву: І. С. Ва­
сиш,І{івсьний, О. М. ХизмінсЬІ{ИЙ, А. Д. Нривоніс,
В. М . Пошшов, В. С . Савельєв - сьогодні працює на
заводі і свої знання тn великий досвід передає молоді.
Перешшопуючи норму в 4 --5 разів, муляри з бригади
rюмсомольця Береrrша :за зміну па будівництві цех ів
~шали , зам ість 5 тисяч цеглин за нормою, 20-25 тисяч .
Цей подвиг не був чим сь випадновим. Він став масовим,
буденним явищем. Ніхто не вихвалявся досягнутим.
Всім здавалосп, що з роблено ще мало. І люди шу1{али
нові шштхи для більш проду1{тивної пр аці.
.
.
В перших лавах поряд з rшмупі-
Тшьки дла фронту стами йшли rшмсомош,ці. Багато
важливих і с1шадних справ випало в ці важ1{і дні на їх­
шо долю . Се 1,ретаря номітету Настю Новальова можна
було знайти тілипr в цехах. На завод Ностп прийшов
щ е в 19 31 році. Спочат1<у шнола ФЗУ, де вчився на
фре зерува ш,ню,а, а згод ом - механ ічний цех. За орга­
нізаторс 1,1,і зд ібності, душевність, за веселу вдачу rюмсо ­
мол 1,т\і J\CX.Y обнраютr, його своїм ватаашо :м.
На Уралі юпан: очолив всю заводсь1{у н:омсомолію .
Він разом з членами 1,0:мітету на робочих місцях вирішу­
вав питання виробничого процесу, 1,0:мсоJVю.льсьrшї ро­
боти. створ ював ш1ю.ли передового досв іду, спрямовував
соц іалі сти ,rн е змагання бригад, цехів, дільниць.
58

Стояла сувора зима 1942 ро:ку. Не вистачало палива
для цехів. Ще гірше було сім'ям фронтовю{ів, жі1-ши
і діти яю1х ТаІ{ОЖ працювали на заводі. Вирішили орга­
нізувати заготівлю палива в лісах, ЯІ{і оточували мі­
сто. Створили штаб, до ЯІ{ого увійшли Віта Рубан, Саша
Со1{олинсь1шй, Поліпа Полиновсьна. Сотні нубометрів
дров було заготовлено за :кільна днів.
Одного разу па елюпростанції трапилась аварія. Про­
рвало стару греблю. Завод стояв без світла, без енергії.
За розрахуннами мирного часу потрібно було б 2-3 мі­
сяці длп відбудови. Ліr,відувати аварію доручили 1,омсо­
:мольцям. Працювали юпаrш і дівчата невтомно. Особли­
во відзначився тоді Сашr,о Іваньно, завзятий футболіст .
Через чотири дні елеІ{ТJЮСтаrщіп дала струм.
У цей час полинула слава про слюсаря Федора Євту­
шеr,а, Сашнового товариша по спорту. Не один десятот{
нових машин і агрегатів с1шав цей 1,ремезпий юнаr,.
Свою роботу він завжди юшонував швид1ю і янісно. <<Це
зробив Федір Євтушен,- говорив майстер, здаючи ·ма­
шину номісії.- Можете не перевіряти>>.
Робо •1 е місце тонаря Михайла Дідюша. Схишпо ч ись
над верстатом, він паче чує: <<Допомагай фронту! До­
помагай фронту ! >> І т,омсомолец~:, допомагав. По ніш,тш
діб не виходив з цеху: три-чотири години на сон - і
знову до роботи. Працював так, щоб дотримати слова,
ю,е дав матері,- бути таким тонарем, rш його батr,1ш,
старий арсепалец 1:,.
Пору•~ з Михайлом працював досвід •rениіі тонар 1юм ­
сомолець Іван Нлимюшо. Він зоGои'нзався винонувати
норму за себе та за двох робіппшів, що пішли на фронт.
Не було тю,ого випадну, щоб Іван не перевилонав зав­
дання.
Но.пи по всій нраїні почав поширюватися рух багато­
верстатнинів, підхопили цей почин і комсомольці заводу.
59

Петро Лун:'янче1шо, Іван ПриходьІ{О вирішили на своїх
верстатах працювати за себе і за товариша, яний пішов
па фронт.
На заводі полинула слава про фрезерувальнияа
С . І. Собещаисьного та тшщря Г . Я. Царила. І{ожного
дня вони обробляли деталей в 4-5 разів більше, ніж
було заплановано. Виссших резуш,татів добився стру­
гальшш Георгій Глуховсьний. Організувавши одночас­
ну обробr{у на одному верстаті деніль1{ох СІ{ладпих де ­
талей, він встановив новий ре1{орд - 2500 процентів.
Творча думна людей трудоного фронту була спря­
мована па т е , щоб шюмога більше дати фронту з брої,
боєприпасів.
Досвідчені робітнини, віртуози своєї справи вносили
безліч цінних раціоналізаторсьних пропозицій, збільшу­
вали випус1, проду1щії, підвищували її яність .
Серед робітнинів було добре відоме ім'л Георгія
Вальтера. 300-400 процентів у день - ось норма цьо­
го фре з ерувальпина . В окремі дні Георгій обробляв
стіль1пr деталей, c1,i.rr 1,1пr за нормою повинні були оброб­
ляти 8-10 чоловіЕ . Заміст ~, чотирьох деталей він nrпо ­
товляє чотирнадцпть. Та і це не задоволишє його . Геор ­
гій знаходит 1:, вихід, підбираю<rи потрібну фрезу д.тш
попередн 1,ої обробни деталі. Це дало змогу заміст ~, трьох
проходів обробляти деталь за один. На стіл БТІ{ тепер
Георгій 1южпого дня вже 1шав по 27 деталей. Уряд ви­
соно оцінив роботу номсомольця Георгія Вальтера, на­
городнвши його орденом Червоної Зірrш. Переступивши
поріг заnодсьної прохідної в неповні свої шістнадцнт1,
ронін десь у 30-х ронах, Георгій Володимиров1и і нині
неро злу•ший з своі"м фре зеруваш,ним верстатом. Тільки
він тепер уп,е майстер- з олоті руни.
Все частіше в газетах, па Дошці пошани стало з'яв­
.тштис 1, прізвище Нурrютова. Від учня до висон:01шалі-
60

фінованого слюсаря виріс І{урнотов па заводі. його зна­
ли не тіл ьюr ЯІ{ :майстра своєї спр ави, а і ян: хорошого
товариша, порадrпша. Знаходив він час для пропаган­
дистсьної роботи. Своїм запальним словом доносив до
люд ей вісті із фронтів , зю{шшав працювати ще краще.
За самов іддану працю РадшrсЬІ{ИЙ уряд наго р одив Олен:­
сандра ВасиJ1ьови,r а НурюУ1'ова орденом Трудовогп Чер ­
воr-юго Пр апор а.
Добра слава йшла в ті дні про дільницю, ЯІ{ОЮ неру­
ван номсомо.лець Ві rпор Уша~шв. Ставши на трудову
вахту па честь XXV річниці Велияої }l{овтневої со ціа­
л істичної р е вошоцїї, дільниця в деr{ільна разів переви­
нонал а виробничу програму.
Н е відставашr від хлопців і дівчата. Зразн:и самов ід­
даної пр а ці пона зували револьв ерниця Меланін Павлеп­
l{О, нині Г ерой Соціалі стичної Пр аці, розмітниця Ош,га
Мішн:овсьн:а, тОІщр Ольга П 'юшова, бригадир Антоніна
А1шудінова, револьверниця Раїса Грабовс 1,н: а т а інші.
Людн віддавали праці все: знання, досвід, силу.
У наступ іде
1943 ріІ{ - pil{ нор іннпго перелому
в Вешшій Вітчизняній в ійні - ар­
не ТЇЛЬІПІ ар~1ін .. . с еп ал ьці ро з ПО"ШЛИ ЛОІЗИМИ трудп ­
вими досягненнями, набли жаю чи деш, п ер е моги над
ворогом . Номуністи, rюмсомош,ці , молод1,, свято збері­
гаючи революційні традиції, відзпа ч ишr знаменні дати -
25-рі'Lчя Радшrс1:,н:ої Уr,раїни та 25-річ чн Січневого пов­
станин <<Арсеналу>>.
У заводс 1,І{ОМУ t{лубі відбувся уро 1 1 истий вечір. З ві ­
тальним листом до арсенальціІJ зве рнуJrася снайпер
Людмила Павличенно, І{олишня робітниця заводу.
(1 Я завжд и з г ордістю згад ую д1-~і своеї праці па naiuo-
JІt y рідпому зав оді і ніколи не забуду цих сві тлих, хо po-
iuux с торіпоr. мого життя . Коли я воювала під Одесою,
61

під Севастополем, не раз доводилось переживати важкі
х вилипи, і тоді л згадувала наш Київ , 1ши1, славний
(1Арсеrил11, і ці спогади 1-шдавали мені 1-ювих сил дл.я
боротьби. Кулі моєї спайперської гвиптівки ще з біль­
шою точпістю влучали у фаищстських убивць і грабіж-
1-1иків.
Друзі ;мої! Одпа у пас тепер турбота: з ібрати всі
сили, щоб відсто.яти 1-~ашу землю, наше блакитпе пебо,
nauiy молодість. Червона Армі.я жепе фашистську пе­
чисть 1ш захід. Допомагайте їй своєю працею. До скорої
з устрічі па рідпій україпській зе;млі, в naiuo1viy зелепому
древ1-~ьому Києві>>.
Збори одностайно прийняли листа 1<До населення
Ниєва і Ниївсьної області!>>, яне ще з находилося під
ярмом фашизму.
(1Ми з 1шємо про ваше т.яжке житт.я у фа~иистській
1-1,еволі, - писали арсепальці, - але 1шступає час розпла­
ти з не1-~ависни.м ворого;м, паближає тьсл визволепп.я . На­
ближаєтьс.я да~ь наи~ої з устрічі з ва.ми. Рід1-~і брати і се­
стри, доро г і друзі, земл.яки паші! Всі;ма силами борітьс.я
проти гітлерівських мерзотпиків. Хай україпська з еJІм.я
буде 1vюгилою длл всіх тих, хто хотів її поневолити. Во­
рог буде ро з битий і з 1-~ищений. Перемо г а буде за naмuf!)
Пізніше цей лист, ян: листівку, було ро з повсюджено
у І{иєві і на території Ниївсь1юї області.
У січневі дні 1943 рону Радяпсьн:а Армія почала свій
герої,ший наступ від стін Сталінграда на захід. 3 вели­
ною радістю робітюши зустрічали повідомлення Інформ­
бюро. <<В наступ іде не тіль1ш армія,- н:азали: 1ювалі,­
але й тил. Наступаючи на ворога і в бою і в праці, ми
єдині>>.
62

Бригади навалів Івана Мар ' янче~ша, Антона Гонча­
ру1{а, Сидора Бой1{а, Михайла Повстенна в ці дні давали
деталей в півтора-два рази більше, ніж планувалося.
То1{арі-ленальюши Арr{адій Іванов, Михайло Янов­
сь1шй, Анатолій Змієвсью1й виробляли по 2-3 норми
щоденно, а шліфувальники Григорій Бо,шо, Григорій
Тимощу1{ в ОІ{ремі дні вюшпували по 4-5 норм. Не було
на заводі жодної дільниці, цеху, ян:і б не ставали на тру­
дову вахту на честь переможного наступу нашої армії.
Одного дня всі цехи заводу облетіла з вісТІ{а, що
тонар Нлимов обробив за зміну 4 вешших деталі -
500 процентів норми. Та ренорд довго не протримався.
На другий дею:, вже стало відоме ім'я І{омсомо J1ьцп Но­
нарею1у1ш, шп1й змінну норму винонав па 800 процентів.
Завод посів друге місце серед переможців Всесою з ­
ного соціалістичного змагання, а пронатному цеху буJю
присуджено перше місце і перехідний Червоний прапор
ВЦРПС. Згодом радіо принесло ще одну рад і сну звіст ­
ну - про нагородження (втретє за рони війни) велит{ОЇ
групи робітшшів. Це була не тілг,ни nідзпатш успіхів у
праці, але й зобов'язання працювати ще нраще, до,ша ­
дати всіх зусиль длrr остаточного розгрому фnшистів.
Наближалась 25-та річниця Ленінс 1,1юго номсомолу .
Бажаючи трудовими досягнеш-rями гідно відзначити її,
арсенальці стають па стахановсьну вахту. В ці длі тонар
1юмсомолець Миронов зобов'язався підвищити продуr{­
тивпіст 1:, праці, давати деталі тільки писаної ,шості. І сво ­
го слова він дотримав. За зміну виготовив 1ОО деталей
при нормі 37 . :Висою1х по1{азюшів досягли й іпші ста­
хановці . Тат{, то1шр номсомолець Гиршшо вин:опував по
дві-три норми. По дві норми за зміну дают ,, слюсарі
Я:1{ів Шатунов, Михайло Дудче1шо, ОJJеІ{сандр Понома­
ре1-шо, Я:1{ів Медведєв, Милола Табачу1{. Тон:ар -стnхано­
вець l{остянтип Цигапов встановив реrщрд по обробці
63

трудомістн:ої деталі. При нормі 13 деталей за зм іну юн
виготовив 51.
Успіх Н . Циганова вюшющв трудову акrивпість се­
ред товаришів. Tor{api Мельшшов, Боrатшшо, Найлін,
наслідуючи його приялад, виготовляли за зміну по 27 -
39 деталей .
У переддень 25-ї річниці ВЛl{СМ н:омсомольці Петро
Цуrшв, Минала Борисенно, Тетяна Пермян:ова вже пра­
цювали в рахунон 1944 рОІ{у, а Іван Хохлов - 1945 por{y .
Радянсьr{а Армія переможно гнала все далі на захід
німецьних онупантів. Восени 1943 рану наші війсьr{а
вийшли до берегів Дніпра і розпоlrашr вешшу битву за
визволення Ниєва.
6 листопада 1943 por{y було зв ільнено столицю Ра­
дянсьr{оЇ Уr{раїни. На честь велиrюї п еремоги нра~ці
виробничниrпr стають на трудову вахту. Висоних пон: аз­
ню,ів домоглася І{омсомольсьн:а бригада, очолювана Іва­
ном І{лиме1пюм. То1,а р Леонід Ш: олудь1щ за зм іну вста­
новив ре1{орд на обробці сюrадних де талей . .Його приюrад
н аслідує фрезерувальrпш Василь ]{улапіп та і нші.
Минуло небагато часу, і перші вагони з устатнуван­
ням, продовольством, побутовими ре •rами відправилися
на У1,раїну, у визволені райони Білорусії.
Йшов грізний 1942 рін:. Ворог рвав-
Арсенальний ся до Волги . Тут вирішувалася до-
протита~-шовий ля !{раїни, доля пароду. <<За Вол­
гою для нас зе млі немає>>, - тю{ думав І{ожпий радян­
ський: солдат, І{ожна радяпсьна людина. В тюпrй тяж1пrіі
для ~,раїни час нолеrпив робив усе, щоб дати б jльшс
грізної зброї для ро згрому ворога.
Номсомольці і молодь майже не відходили від робо ­
ч их місць, втричі, а то й більше перевинонували 1101н,rи
виробітну. Але більшість молодих хлопців вважала, що
їх місце там, на фронті.
64

,
'
<<А що, !{ОЛИ організувати свій, ІШМСОМОЛЬСЬКИЙ диві­
зіон на свої І{ОШти , із своєю зброєю?>> - винюша ду~ша
у ЮНаІ{іВ.
На засіданні номітет І{омсомолу зав оду схвалив іні­
ціативу про створення протитаннового дивізіону . Молодь
сама взялася за виготовлення протитаr-шових гармат по­
за робочим часом. Цю ініціативу підтримали номсомоль­
ці сусідніх заводів . Вони зобов'язались виготовити зб рою,
боєприпаси. Молодь швейної фабрики дала сJюво обмун­
дирувати і спорядити амуніцію майбутнім солдатам.
Понад 200 добровольців вивчали війсьнову справу,
оволодівали зброєю. Підготовна йшла повним ходом. Мо­
лодь не виходила з заводу, дон:и не з'явилисr, понад­
ПJJанові гармати, иа ЯІ{ИХ стояло rшеймо І{ОМСОМОJJІ,С І,ІЮГО
див і зіону.
Нарешті Державному l{омітетові Оборош,r було на­
діслано телеграму про те, що І{омсомольсмп1і,і артиле­
рійсь1,ий дивізіон готовий до бою .
Урочисто і сердечно проводжали арсепаш,ці па фронт
своїх добровольців: С. Хорошеєва, Г. Василевсьного,
В. Бахтіна, Г. Ромапеrша, І . Механошину, В. Нулішова,
М. Утирніиа, П. Іванченн:а, Л . Мазура, Н. Богданова,
М. Ні1,ітіна, 10. Чичугіна, П. Аронова та інших.
Перший бій прийнш1и в листопаді '19lt2 рону. Цо було
при форсуванні Дону в районі села Горохонни. Рота
<шетеерівців>> першою ув ірвал асн до передньої лінй обо ­
рони.
Ворог будь-що намагався вибити її а н.1шцдарму.
Атю-а за атю,ою . Під мінометним та автоматним вогнем
переповзала з одного місця в інше меди11на сестра Інна
Механошина. Ось вона перев'нзує бійцн, а пору ,1 застог ­
нав поранений ворожий солдат . 3 гуманних почутті в
Інна підповзла до нього, щоб перев'язати, а.не фашист­
СЬІ{И:Й недошодоІ{ вихопив пістолет і вистрілив у неї.
5 391
65

У затишші між боями бійці поховали ушобленицю
дивізіону. На могилі вони дали клятву помститися за
смерть хороброї комсомолки.
Розвиваючи: наступ, артдивізіон просувався вперед,
очищав від погані рідну землю.
У жорстоких боях І{омсомольці втрачали: своїх това­
ришів. Смертю хоробрих загинули Петро Аропов, Сергій
Хорошеєв, Юрій Чичугін, Михайло Нінітін, М:~шола Бог­
данов... На їх місця ставали інші, щоб помститися за
смерТL друзів .
Почавши свій шлях на Дону, добровольчий номсо­
мольський артилерійсьюrй дивізіон пройшов з боями по
дорогах війни до Ельби через У1{раїну і Польщу. На
чехословаць1{ій землі, визволяючи Злату Прагу, і за-
1{ін,1ив свій героїчний похід ордена Червоної Зірки І{ОМ­
сомольський артдивізіон.
Сьогодні на заводі свято шанують пам'ять тих геро­
їчних днів . І{омсомольці розгорнули змагання за здобут­
тя червоного вимпела, па якому написано: <<Вимпел
імені номсомольсь1{ого артилерійсьного дивізіону. За ви ­
соні показнини в соціалістичному змаганні>>.
.
Всі 778 днів онупації Ниїв жив і
Нес~юрею боровся. Дале1{0 па Уралі робітпи-
ІШ <<Арсеналу>> нували грізну зброю для радяпсьних вої­
нів, а в цей час в ОІ{упованому Ниєві інші арсенальці
вели підпільну боротьбу. Радяпсьні патріоти підривали
мости і сrшади, пуснали під уніс поїзди з війсьІ{ами
і техніною, розповсюджували серед насе ле ння антифа­
шистсь1{і листівки, звільняли від 1шторги в Німе 11чині
сотні радяпсьних людей. На Подолі і па Шулявці, па
березі Дніпра і в районі <<Арсеналу>> - СІ{різь І{улі на ­
родних месюшів знаходили фашистів та їх поплі,нпшів.
Озвірілі оr{упюrти посилювали терор. На 1шітучих ка­
штанах перед площею Верховної Ради гітлерівці повіси-
66

ли трьох робітників-арсенальців, які відмовились працю­
вати на фашистів. Підпільники зняли трупи товаришів і
на цих же деревах повісили поліцаїв ...
За завданням ЦІ{ Н'.П (б) У для підпіJrьної роботи в
місті залишиг.ся вихованецr, номсомош,сьної органі з ації
<<Арсеналу>>, інструн:тор Печерсьного райrшму партії
Леонід Ілар і онович Височансьн:ий. Ра з ом з Борисом
Антоновичем Байдою, rюлишнім замполітом з аводс1,1юї
шн:оли ФЗУ, Леонід Височапський добирав надійних шо­
дей, готував матеріаш,ну базу, нвартири ДJШ яво1{, вста­
новшовав зв'язки з іншими підпільними групами.
Трапилось та~<, що за допомогою провон:аторів німці
в перші ж дні он:упації заарештували багатьох нідпіль­
нияів. А ті, хто залишився, втратили яво •ші нвартири.
Сам же Л. Височанський, вин:онуючи важливе дору ч ен­
ня, був тюrшо поранений під Борисполем. його підібрали
r<олгосшrию1 і через н:ільна днів на підводі під сіном
привезли у Ниїв до сестри . Звідти він і попаn на опера ­
ційний стіл . Лежати в ліrшрні 3 вогнестрі.ш,ною раною
буJІо небезпечно. Фашисти могли ро~~стр іляти і ліш1ря, і
пораненого. Але це не зшшало Галину Семенівну Леон­
чун. Вона лінувала Л. Висо ч апсьrюго, а потім до самого
зв іш,пення І{иєва ан:тивно допомагала підпіл 1 ,11инам, за­
безпечувала їх мед ,,шамептами і різпомюrітпимн мед 1 1• 1 -
ними довідн:ами.
Одужавши, Л. Висо ч анс 1,1п1й зв ' лзанся з Б. Байдою,
шшй встиг влаштуватися на роботу в Залізни,ші май­
стерні. Встановили зв'язон: з Георгієм Норейrюм, І< олиш­
нім арсепальцем, інструнтором ш1юли <:І)ЗУ, і Олелсанд­
ром Прусом, слюсарем <<АрсепаJ[у>>. Підготували три
явочні н:вартири. Леоніду J ларіопови •1у пощастило діста ­
ти н:ільна німецьких автоматів, 11істолетів.
Одного січневого вечора зібралося четверо муж­
ніх патріотів - Л. Височапсьн:ий, Б. Байда, Г . Нореіін:о
5*
67

і О. Прус. На цьому зас іданні 1,ерівюшом районної
підпільної організації обрали Б. Байду. В орган і зацію
вступили нові люди: арсенальці Антон Іщеrшо, Петро
Рєпін, Василь Федоров.
Байда встановив зв'язm, з дію,1им на Поліссі парти­
зансь1,им загоном, яним номандував сеr,ретар підпіль ­
ного місь1шому парт ії Г. І. І{улик Підпільники переда­
ють партизанам портативну радіостанцію, зброю, а та­
нож вешшу ніль1,ість мед1шаментів. У п артизанів, в
інших підпільних організаціях міста Байда діставав ли­
стіюш <<Вісті з Радш1сь1,ої Бать1,івщиню>, що закидаJ1ис 1,
у тил ворога нашими літанами. На дру1,арсь1,ій машинці ,
шшраденій Прусом з 1,онтори заводу 1<Ланцюги Галля»,
де він працював, друкувалися шrстівки, Jші потім роз­
нлеювали на ст ін ах будинн:ів, на пар1шиах. Зон:рема,
постійним місцем для листіво1, була славетна арсепаш.­
сьна ст іна. Підпільпию1 регулярно передавали в Центр
з ібрані в ідомості про розміщення ві йсьно вих частин,
с1шадів у Ниєві.
Янось Марія Стешина, зв'яю,ова Центру , що зна­
ходилась у Ниєв і :за за вданням ЦІ{ Л]{СМУ ( до війни
пона танож працювала на «Арсеналі>> ) , передала підпіш.­
нинам ю,азівку знищити небезпечного ворога, rшлиш1-11л ­
го професора l{иїпсьного п едагогічного інституту Ште ­
пу, що :за часів онупації був редю,тором фаmистсьної
газети <<Нове ущ)аї1-1сь1, е слово>> . Запроданець лив бруд
на радяпсьютй уряд . Прибрати його дору<пши О. Прусу.
Але запаль ному Саm1{ові не вдалося юшопати завдан­
ня. Хлопцн :заарештували. Олеr,с андр :загинув у застін­
ІШХ гестапо смертю героя.
Белину увагу підпільний райном партії приділяв мо­
лодим патріотам. Було встановлено зв'язо1, з 1-rевелююю
групою 1,омсо11шш,ців- п ідпілмпшів, ш,а діяла в районі
Саперної Слобідни. В лютому 1943 роІ{У молоді народні
68

JІІесниІ{И готувалися прийняти <<:Клятву червоних парти­
занів>>. Туди, на Слобід1{у, пішов і Борис Байда, але
більше не повернувся . Цього дня гестапо заарештувало
і розстріляло молодих підпільнинів. Разом з ними заги ­
нув і Борис Антонович.
У чорні дні фашистсь1шї онупації багато славних
справ здійснила підпіJІЬІШ організація <<Арсепалець>>.
Очолювали її Данило Янович Нестеровсь1ш:й та Минала
Іванович Гайцан - старі надрові робітниюr <<Арсеналу»,
І{омуністи, учас1пши революційного повстання в січні
1918 ро1ч. Перед відступом наших війсь~{ Минолу Іва­
новича Гайцана було призначено номісаром парти­
зансьного загону. Та трапилося непередбачене: в денJ,
виходу з агону в ліс він з ахворів і залишився в ОІ{упова­
ному місті.
Гітлерівці всі.пЯІ{О агітували радяпсью1х людей до­
бровільно їхати на роботу в Німеччину. Переш1{одити
цьому взялися підпільн1ши. Вони відвідували біржу пра­
ці, радили людям приховувати свою професію, іншим -
надаватися в села. Багато таr, і зробило. Лі1{арі става ­
ли двірrпшами, І{валіфі1ювані майстри - вапталшюшми.
Все менше і менше людей приходило па бірп,у нраці.
Тоді фашисти по чдли влаштовувати облави. Людей
Jrовнли па вулицях і юзартирах, шщали в нриті авто ­
машини і, протримавши в знаменитій <<1шшарі>> па ву ­
лиці Артема, 24, відправляли до Німе •~ чини . За допо ­
могою підпільн:ю{ів багатьом з ахопленим вдавалося
унин:нути фашистсЬІ{ОЇ 1щторги.
В лютому 1942 ропу на лво ч пій юзартирі у Стрикі в
знову зібралися ттідпільниrпr. Ор 1" ю-rі. з ацін помітно зрос.па.
В групу ввійшли М. А. Рудзипс 1,ю1й - робітпиr{ <<Арсе -
на.пу>>, М. Я. Ляховециш, Ю. Я. Сающr,тш. Тут Gули /
низ1шчені. ноrш:ретпі завдання організації. І{ерівrпшом
обрали Нестер()нс 1,1юго, йогп з аступпн1юм - Гайц:1на .
69

Тоді ж підпільну організацію одностайно назвали <<Ар­
сеналець>>.
Гітлерівці все більше лютували в місті. На стінах
будинків з'являлись нанази: німецьrшх війсьнових уря­
довців. Ножен з них заr{інчувався словом <<розстріш>. Але
це не ЛЯІ{ало хоробрих людей. Підпільниюr робили свою
справу. Все частіше почали з'являтись листівни, більше
70 чоловіl{ було відправJrено в партизансьr,і загони. На­
родні месники не давали фашистам споною. В місті по­
чашrся масові арешти .. 2 серпня 1943 рану зрадшш Бабr,о
видав Данила Нестеровсь1{ого. Л{орстоr{і тортури в геста­
півсьr,ій натівні не зламашr мужності підпільюша. Ні­
•1ого не дізнавшис1,, німці розстріляли його.
Відчуваю•1и свою загибель, фашистсьні онупанти
розробили НJШН аруйнування :міста, були зюшадені міни
під цехи ряду підприємств та під 01,ремі буди~ши. Група
<<Арс еналець» вирішила яяомога більше зпештюдити мін.
За дорученням М1шоли Івановича Гайцана монтер Геор­
гій Ливомагі, риюшуючи життям, зпеШІЮДИВ підривні
пристрої з амінованого будюшу ЦІ{ НП (б) У.
Фашисти доюrадашr всіх зусиль, щоб юшрити під­
піш,ниІ<ів. 1.0 ООО r,арбованців обіцяли тому, хто видасть
Мияолу Івановича Гайцана. Іуда знайшовся. 11 серпня,
з а доносом СіїїорсьІ<ого, гестапівці увірвалися на rшар­
тиру Гайцана. Милолу Івановича і його дружину Одарr,у
Федорівну з аарештували. По дорозі в гестапо М. І. Гай­
цан прийняв отруту.
Всіма підпільними ГJJупами і організаціями 1,ерував
міс1,1шом партії через своїх зв'язнових. Однією з них бу.ла
робітниця заводу Олен:сандра Іванівна Герасимова. Спе­
ціаш,но зал ишена в Ниєві, вона вже з перших днів 01,у­
пації ю,тивно юшючилася в антифашистсьиу боротьбу.
В пінці жовтня Олен:сапдра Іванівна отримала зав­
дання від підпі Jrьного місьrшому партії підібрати явочну
70

квартиру для підпільників. Таким місцем стала оселя
її сестри Мотрі Іванівни Скринник-Скрипник. Кращої
явки не могло і бути. Будинок стояв у глухому зю{утку,
мав два виходи і був дуже зручним для зустрічей.
На цій квартирі радянські патріоти виготовляли
листію{и, записували зведення Інформбюро. Підпілля з
І{ожним днем діяло все аІ{тивніше. В районі Дарниці
зліт али в повітря с1шади, поїзди, порушувався зв'язоІ{.
Та фашистам вдалося напасти на слід месюшів. 19 серп­
ня 1942 рону несподівано були заарештовані Мотря Іва­
нівна та її дочн:а Ольга. Обох розстріляли. Незабаром
стала відома причина провалів - в організації прюrаїв­
ся прово1штор. Невдовзі його знищила О. І. Герасимова.
До самого звільпеш-ш Ниєва Олеr{сапдра Іванівна
ан:тивно працювала в підпіллі. Бойову доблест1:. патріот­
І{И Батьнівщина відзначила орденом Червоної З ір юr.
Подвиги
наймолодших
мес1пшів
Братам Анатолію і Вадиму Горо­
ховсью1м не було ще й п'ятнадця­
ти, JШ почалася війна. Та ненависть
до фашистсь1шх загарбн 11лів спо­
пунала їх на боротьбу. Спочатлу діяли самі. Сипали
пісон в бензобаки німец 1:,ю1х автомашин, п ерер і зували
телефонні дроти, виярадали зброю. Згодом брати, позна­
йомившись з підпільшшом Мо.пчановим, стали ви,,опу­
вати його завданнл . Хоробрості хлопцнм не бракупа.по.
Вони розтшеюва.пи по місту ли:сті1ши, визнача.пи розмі­
щеннн війс 1 ,1ювих частин, діставали: зброю.
Ос,, по Брест-Литовсr,Іюму шо се ідут~:. двос чоршгпих ,
чимс~:. дуже схожих між собою підлітт,ів. Одни, дещо
сутулячись від натуги, несе чималий згортоr,, замотаний
у зелену новдру.
Вулицею розгушоютт, гітлерівці. Гупаютr, ловапими
чобітьми по бру1{івці, голосно регочуть. J{уди б поділася
їх самовпевненість, янби вони дізпалист,, що n згортну ,
7'1

який несут ь юні патріоти, є ручний нулемет , гра­
нати, генеральсьюrй нітель. Все це вони перед али Мол­
чанову.
Однієї ночі вони пронинли через віюю в 1,онтору вій­
сьнового с1шаду , де порвали і знищили багато важливих
документів. В під ' ї зді одного з будюшів вони вбивають
німецького офіцера, а в парну м еталевою трубою від­
правляють па той світ іншого ... Хлопців шу1,ало гестапо,
і Анатолію та Вадиму було паназано пробиратися до
партизанси,ого загону Я1,ова Мефодійовича Н.узнеця.
У з агоні брати стали розвіднинами. Потім потрапили
у діючу армію й фронтовими дорогами дійшли до Бер­
ліна.
Г ероїчний подвиг здійснив піонер Н.остн Кравчун.
Було це у вересні 1941 ро1,у. Червона Армія під натис-
1<0м ворога залишала Н.иїв. Десятирічний Н.остл Н.равчу1,
дивився , ян: по вулиці йшли війсьна . Нараз через пар­
нан перелі з ло два радянсьних солдати. Побачивши хлоп­
чина, вони спочатну зупинились, ал е потім рішуче піді ­
йшли до 1п,ого . Іх вицвілі гімнастьорки і з мучені обличчя
говорили про довгий і важюrй шлях.
-
Ян тебе з вати, хJюпчи1,у? Ти хто таний? - запи­
тали у Ності.
-
Мене звуть Н.остя . Я піонер ...
-
Ось що, І{остю , - мовив боєцr,, - у цьому панупну
два поJшових прапори , сховай їх тат,, щоб жодна жива
душа не знала, де вони. Збережи їх. А ми с1,оро повер­
немося. Червона Армія непереможна. Передай ці зна­
мена першій же пашій частині.
Спочатну Н.остл переховував прапори у садну під
стар и м деревом, та місце було ненадійне. І він загорнув
їх у міш01,, яний густо обма з ав смолою, і опустив у 1,ри­
ницю.
І ось довгожданий час настав. 1 травня 1944 рану
72

Ностя передав врятовані прапори номендантові міста.
За цей подвиг піонер І{равчу1-1: був удостоєний ордена
Червоного Прапора.
Після за~{інчення шr{оли Ностя переступив поріг про­
хідної <<Арсеналу». Працював, учився, набував rшаліфі­
І{ації.
Сьогодні К К Н.равчуr{ - слюсар-сrшадалr,тпш відді­
лу зовнішніх робіт, ударпю, номупістичної праці. Брати
Анатолій і Вадим Гороховсьr{і - працівники ливарного
цеху, ударники rимуністичної праці.
.
,
Ще в дитячі роки Мишн:а вабило
Золоте су31р я місто. І батьно не хотів засмучува-
ти хлопця - відпустив до J{иєва вчитися ремеслу.
Дядьно Михайло Ност еrшо, старий арсеналець, заці­
І{авив Мишна своїми розповідями про 1ювюп,ську спра ­
ву. Хлопецr, твердо вир ішив стати 1ювалем. На по•1атну
тридцятих рон і н він поступив до шно.пи ФЗУ н ри за воді
<<Арсена.п>> . Потім у цеху досвід ,rепі майстри Головатий
і Святоха 1rав ,1и.пи молодого rюваля володіти паровим
молотом. А через чотири роки по номсомош,с 1 , 1 юму на­
бору молодий арсеналець Михайло Бопдареrшо :п осту ­
пив до авіаційного у 11илища. Бойове хре~ц епнн Jr 1,от •1 и 1{
пройшов у перший ден ь віроломного нападу гітлерівців
па пашу землю.
І{ожний виліт, штурмовн:у, повітряний бій в ін шшо­
пував сміливо, майстерно . <<Яю.цо я іду на рисн:,- НІ\ОСІ,
признався піJrот, - то л впевнений , 1цо вийду з бою пе­
реможцем. Навіт 1, за смерт 1, свою примушу ворога жор­
стоrю п оплатитись>>.
У пош{у, де воював хоробрий льот •нш, н і разу н е чули
від нього слів <шемош Jrиво>>, <<Навряд чи зможу>>. Най­
с1шадніші завдання в ін вважав цішюм здійсненними,
яrпцо у вилонання їх юшасти всю душу, вміння, відвагу .
Яr,ос1, Бондарепнові :; напарнином Шитюшвим було
73

Дві•tі Герой Радяксько го
Союау Михайло Бонда­
репко.
нюшзано нанести удар по І{олоні автомашин противника.
Штурмовиюr вже підходили до цілі. Раптом з сонячного
бону виринуло шість <<мессершміттів» . Хвилина бою -
і один пірат падає. Бондарю-шо поспішає на допомогу то­
вари:шу . І ще один повітряний розбійНИІ{ знайшов свою
смерть. Та в цей час ворожий снаряд влучив у машину
Бопдаре~-ша. Обпалило об.пи,1 ч я , чимось гаряЧИJІ,І залило
очі ...
<<Невже І{інець? - майнуло в думці. - Ні, не здамся
без бою». І в думн:ах уявив собі політ на залізничну стан ­
цію, пі1{ірування на ешелони. Насилу вирівняв літак
і в тумані помітив машину ІПититюва . НапарНИІ{ похи -
74

тує крилами, виходить уперед, показує шлях. Tai, і пе­
релетіли: вони лінію фронту і повернулись на свій аеро­
дром разом. А через :кіль1,а днів І{апітан Бондаре1шо
врятував Ши:ти:кова. Під ш1шалом вогню він посадив
свою машину на ворожій території біля збитого літа~,а
товариша, взяв лейтенанта до себе в набіну і піднявся
в повітря.
На почат1,у червня 1942 рону 1,апітану :Михайлу За­
харовичу Бондаре1шові, 1,авалеру двох орденів Черво­
ного Прапора, було присвоєно звання Героя Радянсьного
Союзу.
Вешший героїзм і відвагу виявив арсеналець у 19ft3
році . :Молодше поноліния 1юмсомош,ців знає з ніно1шр­
тини <<В_юшю,аємо вогонь на себе>> про надзвичайну опе­
рацію по знищенюо фашистсь1юго аеродрому в Се~ці, де
ворог нагромадив багато пової зброї.
За героїчний подвиг, здійснений: при бомбардуванні
аеродрому в Сещі, :Михайло Бонда ретшо вдруге нагоро­
джується Золотою Зірною Героя.
Липневого дня 194} рону при вююнанні службового
обов'язну трагічно обірвалося життя уславленого сина
Бать1,івщини, двічі Героя Радянст,ного Союзу. Свпто
шанує пам'ять свого вихованця 1,оле1,тив підприємства.
його ім'я золотими літерами ви:нарбувано па заводсьно ­
му обелісrч Вічної слави. Його ім'я присвоєно бригаді
номуністичпої праці r,омсомольця :М . П . Пасічr-пша.
На початr,у тридцятих ронін прийшла працювати па
завод струнн:а чорноона дівчина - Людмила Панли •rеп-
1,0 . Спочатну була обліновцем, потім штампувальницею.
А ще Людмила відвідувала стрілецький гуртоr,.
Війна застала її в Одесі. Там Людмила і стала бій­
цем 25-ї Чапаєвсьної дивізії. Вже на rшітент, 1942 ропу
старший сержант Людмила Павличеr-шо довела свій ра­
хуноr, знищених фашистів до 257.
75

У серпні 1942 ро1{у в снладі радянсьної делегації по­
їхала на міжнародний студентсь1шй нонгрес до США.
lli1{oдa було залишати товаришів, свою <шодругу>>-гвин­
тівну. Але розуміла, що там, по той бі1{ онеану, вона
зможе розповісти правду про фашистс 1,1{у навалу, про
герої,шу боротьбу радяисьного пароду.
Останнє бойове завдання Людмила вин:оиала разом і з
своїм товаришем Оле1{сієм Ницюшом. Вистеживши фа­
шистсьний номандний пуюп, вони за півгодини пере­
стріляли близЬІш десятна ворожих офіцерів і солдатів.
Особистий рахуноІ{ вона довела до зng з нищ ених фа­
шистів.
С пайп ер Чапаєвсь1;ої ди, ­
візії, Г ерой Ра дяпсьr,о г о
Со10 .1 у Люд ,,~ила Па вли ­
че,и;,о.

Герой Радяпсьr.0 2 0 Союзу
Віталій Ульяпов.
За героїзм і мужність Л. М. Павли 11енн:о було при­
своєно звання Героя Радннсьного Союзу .
Сьогодні Людмила Михайлівна - член І{омітету ве­
теранів війни, член Н:оміт ету радянських жіно r,. Вешша
громадсьна робота заповню є її їниття . Вона ча сто буває
з а І{Ордоном. Там розповідає про трудові подвиги радян ­
сьюп .людей, про своє життн , веде антивну борот1>бу за
збереження миру.
Еваr,уювавшись з заводом, Віталій Ульянов працю ­
вав І{онтролером БТІ{. А.ле, ш, і інші, вважав , Іцо його
місце па фронті. Довго йому довелося умовляти, переr,о­
нувати воє1шома , щоб стати бійцем 1тмсомоJ1ьсь1шго ди­
візіону. На переш1,оді стояв віІ,, та він наполіг на своєму.
77

Сміливості хлопцеві не бракувало. Чотири танки
підбив Віталій у перші дні битви па Дону .
В одному з фронтових листів він писав:
(r У ;мене сьогодІlі радісІlий де1-tь. Мені вручили ордеп
ВітчизnлІlої війни І ступепл. Цл висока нагорода зобо­
в'язує ;мене до нових подвигів. І л, /-le ~икодуючи життл,
буду боротися з ні;мецькими загарбпиками до пов1-~ого їх
poзгpoJvty. Я закликаю вас, товари~иі, пе покладайте рук,
з.міцпюйте .ktогутпість пашої ар.мії, давайте їй надійну
зброю 11.
Запе1ших боїв не переJrічити, та особливо запам'я­
тався Віталію бій за переправу через Дніпро. В один
ден1:, він випустив у ворога понад 600 снарядів, знищив
11 тюшів, І{іШ,І{а автомашин з фашистами і, будучи по­
раненим, не залишив поля бою.
І, напевно, найщасливіші число і місяць у Віталія -
23 лютого. Це день його народження, це день радянських
Збройних Сил . В цей же день - 23 лютого 1944 рон:у -
за героїзм, проявлений у боях, він удостоєний звання
Героя Радянсьного Союзу.
Тої ночі 1945 рону не спали в юзартирі No 36 па Ми-
11:іJrьсь1{іЙ вушщі, де меншала сім'я Радчеrшів. На ім ' я
Марії Михайлівни надійшла <шохоронна>>. В ній спові­
щалося, що її брат, Герой Радянсь1юго Союзу гвардії
лейтенант Михайло Михайлович Целак загинув 17 бе­
резня 1945 роІ{У і похований з війсьн:овими почестями
у Верхній Сілезії.
Целю{ів знають усі п:адрові арсенальці. Бать1{0 з ма­
тір'ю трудились у цехах. Заводсьпу шп:олу пройшли бра­
ти і сестри . Ноли Михайли1ч минуло тринадцять, помер
бать1ш, невдовзі злягла в домовину і мати. Дружна за­
водсь1ш сім'я прийняла хлопч:и1{а ЯІ{ рідного. Тут він
78

Герой Радяпсько го Союзу
Михайло Целш.:.
с тав слюсарем, номсомольцем. Потім шипа. Евануація
з заводом. Втеча на фронт. Друга. Нарешті, артучилище.
У вересні 1943 року бійцнм взводу молодшого лейте ­
нанта М . Целана було па~шзано раптово переправитись
на правий берег Дніпра , знищити вогневі ТО'lШ1 ворога,
що зава~-нали переправі наших частин і зайняттю плац ­
дарму. 20 бійців на зв'язаних 1ю лодах почали переправу.
Фашисти помітюш: сміливців. Уже були па середин і Дні­
пра, !{ОЛИ снаряд влучив у пліт . Вщент розл е тілись
1шлоди. Та Михайло не розгубився і натш зав пливти
до биl\ів, що залишались від підірваного міста. Бійці
зрозуміли свого 1,омандира . Перемагаючн холод, вони
79

перепливали від б1ша до биr,а. Непомітно дістались до
берега і зненаць1{а напали на ворога. Фашисти не че1{али
такого раптового нападу. За годину бою солдати під
І{омандуваниям М. Целю{а знищили 6 І{улеметних то­
ЧОІ{, гарма ту, 150 г ітлерівц ів і забезпечили переправу
радянсь1н1х частин.
В нагородному листі про подвиг І{омсомольця Михай­
ла Целана відзначається:
<<Гідний найвищого ступенн nідзнаю,, зnаннн Героя Рад11н­
сь 1,оrо Союзу.
Номандуючий 60-ю армією
генерал-лейтенант Ч ерпяховський1J.
Пам'ять про відважного герон живе і досі в серцях
арсенальців . За в:исоІ{і поназшши у змаганні за 1юмуні­
ст:ичну працю і успішне виr,оню-шн взн тих соціалістич­
них зобов'язань і на відзпану 50-ріпн Радш-1сь1шї Армії
та Війсr,ново-Морсь1шго Флоту ноле1{тиву бригади І{ому­
ніст:~иної праці В. І{. Чигр1'ша присвоєно ім'я І{Олишньо­
го сшосаря заводу, Герон Радяисьного Союзу М. М. Це­
лана.
Уже в перші рош,~: війни еснадриш,я, ,шою иомапду­
вав Борис Олелсійович Хлуд, збила понад 50 ворожих
літюйв. За мужпісп і сміливість йо :му було присвоєно
звання Героя Раднпсьного Союзу.
Грізного 1942 рону трудящі заводу зібрали І{ошти:
па літа~, <<l{иївс 1,ю1й арсеналец 1,». В телеграмі на ім'я
Голоююrюмющуючого нолю,тив просив передати літuя
Борису Хлуду. Він з честю виправдав довір'я арсеналь­
ців. Бштзьно двох десятнів фашистсьних літанів не по­
вернулись па свої аеродроми після зустр ічі в повітрі
З відважним ЛЬОТЧИІ{ОМ.
Зараз Борис Олю,сійович Хлуд, ю, і всі радю-rсь1{і
люди, зайнятий в рідному І{иєві мирною працею.
80

Герой Радяпсьr;ого Союзу
Борис Хлуд .
3 першого дня і до 1,іrщя війни провів у бойових ви­
ш,отах ровссния }І{овтня Микита Уліянович І{ондра­
тович.
Свій трудовий шлнх він розпочинав у ШІ{ОJІі ФЗУ
пр и заводі. Тут навчився поважати почесну працю ро­
бітнин а, оволодів спеціальністю сшосаря-стшадаш,нин:а ,
став номсо:мош,цем. По І{о:мсомольсь1,ому набору посту ­
пив у війсьнове льотне у•rилюде.
320 успішних бойових вильотів здійснив Микита ]{оп­
дратовюr за час Вешшої Вітчизняної війни. Брав у •шсть
у розгромі німців під Севастополем, на І{урсьт,ій дузі, па
Дніпрі, в Берліні.
3а сміливістr, і мужність його нагороджено орденом
6 391
81

Герой Радлпського Сою­
зу Микита Нопдратов~и.
Леніна, двома орденами: Червоного Прапора, орденом
Олеr{сандра Невсьr{ого. 1946 JIOI{Y М. У . l{ондратовичу
присвоєно звання Героя Радянсьrюго Союзу.
То1шр Михайло ВнуІ{ОВ 1941 роІ{У утіІ{ з зав оду на
фронт і уже під Полтавою прийняв перший бій. А далі
відступ. Попав в оточення. Голодний, обірваний черво ­
ноармієц1:, пробирається до Н:иєва. В місті вже хазяйну­
вали гітлерівці. 3 трудом вдається з в'я зати ся з підпіль­
ною групою В. НрушинсьІ{ого . На початІ{у вересня со 1ю1,
третього, І{ОШІ наші частини підходили до l{иєва , Михай­
ло Вну1юв перейшов лінію фронту і знову одягнув солдат­
сьrч форму. ПочаJюся форсування Дніпра. Під шr{валь­
ним вогнем: на човні в ін з бійцями підрозділу п ере пр ав-
82

Г ероіі Радяпського Сою­
з у Михайло Вftуков.
ляється на правий бер ег. Очолювана ним група захопила
у.r{ріплення ворога і продовжувала наступати далі. За
героїзм і мужність, виявлені під час форсуваннн Дніпра,
М. Внунову присвоєно званнн Героя Радянсьтюго Союзу.
Після війни він знов став за тон:арпий верстат.
Між І{орпусами з аводу - просто­
рий гарний майдан. По ньому що-
В1шрбовані
в безсмертя
рюшу в чотири напрямки ідуть ро­
бітн.пни до праці. І щорапну ножен з пих проходить
повз монументальний ансамбль. Восьмиметровий граніт­
ний обелісІ(, а обабіч - мармурові плити з прізвищами.
То пам'ятн:иr{ ві,шої слави на честь арсепальців, загиб­
лих під час ВеЛИІ{ОЇ Вітчизняної війни. 147 прізвищ...
6*
83

Стілью1 заводові відомо героїв, що в жорстокій боротьбі
з ворогом віддали усіх себе за щастя поколінь . Пере ­
важна більшість з них буш1 1юмсомо льці ...
Однією з перших зустріла ворога застава Рава-Ру­
ська . Тут серед хоробрих при1{ордош-1инів був і арсена ­
лець Матвій Розін. У 30-х роках він прийшов на завод .
Став нваліфі1{ованим тонарем, вступив до JІав Леніп­
с ьного номсомолу. Згодом БатьRівщина довірила йому
охорону І{ордопів. Того LJервневого ра1шу двадцятиріч­
ний 1юмсомолець, :захищаючи свою :землю, загинув смер­
тю героя.
На далю{ому Уралі, де нуваJІася гр і зна зброя, працю­
вс1в Василь Самійлешю. ІОна 1{ов і довго довелося обби­
вати пороги війсь1шомату, пони зарахуваJІи до десант ­
ної частини, яна направлялась па Ленінградсью1й фронт.
П'ять разів висаджувався десантюш Василь СамійJІен:1ю
в тили ворога, п'ять разів з боями проривався через JІі­
нію фронту. 9 березня 1943 рону в бою за село І{риво­
вицю під Ленінградом ворожа 1,уля обірвала життя в ід­
важного НОМСОМОJІЬЦЯ.
На одній з ділянок Волховсь1юго фронту хоробро
бився з німець1ш-фашистськнми загарбпшшми Сашн:о
Іванов. Довелось йому змінити професію тонаря, здобуту
ще в шнолі ФЗУ, па нову - снайпера . Тридцяп, фаши­
стів знищив Саш1ю із своєї гвиптівю1 . Та не судиJІося
йому поL1ути радісне слово <<Перемога>> . В листопаді
1943 рону Оленсандр Андрійович Іванов загинув у за­
пюшому бою з ворогом .
Із зброєю в рунах захищав Радш-rсь1,у Батьt{івщину
І{омсомолець Він:тор Ольшансиш:й, сип старого арсенаш,­
ця. Ві1{тор, JШ і бать~ш, був завзятим у роботі, аюию-1им
у громадсь1{ому житті, душею І{омсомольців, і старі ро ­
бітники поважали його. Не повернувся Вінтор Ольшан ­
с r,кий з фронту - проп ав без вісті.
84

Тяжкі дні відступу, смерть дорогих людей, запеrші
бої, визволення міст і сіл. Все це фіr{сувала плівна бойо­
вого оператора Семена Стояновсьного. Трудовий шлях
почав Семен у заводсьній шнолі ФЗУ, потім працював
у механічному цеху.
Багато фронтових доріг пройшов з нінонамерою. Але
не довелося йому зафі1{сувати на плівну радісний Де~п,
Перемоги над фашизмом. Не довідався Семен про при­
судження йому Державної премії за вдалі зйомни і ви­
датні хроніюшьні І{інонадри.
Йшли бої за Відень. Семен, ян: і завжди, був на
передньому I{paro. І{оли знімав один з боїв, осrюлоr{ сна­
ряда прошив йому груди, та апарат, продовжуючи пра­
цювати, зафінсував останні хвилини життя героя, rшли
він вигуюrув сво їм товаришам:
-
Тіль1п1 не засвітіть плівну.
Добровольцем пішов па фронт і Мшюла Петрашев­
с 1:.rшй, чл ен арсенальсьrюї династ ії. В листах до матері
писав, тдо став мінометrпшом, номандиром відділення.
Цінавився, ЯІ{ справи на заводі . А потім одержала мати
іншого листа: <<Ваш сип, старший сержант Минала Дмит­
ровюr Петрашевсьюrй, в бою за соціалістичну Батьнів­
щину, вірний війсьновій присязі, прол:вив героїзм і муж ­
ність, був поранений і помер в ід ран. Поховано його в
Махачналі>>.
Під час війни уславилис 1 , п битвах :J ворогом ви ­
хованці заводс 1,ного аероюrубу 1юмсомо J1 1,ці Володнмнр
Піорrщ Минала Бердес, О.пенсандр Налу з 1:,1шй, Григорій
Федоре.нпо, Григорій Нуш, бачешю, Іван Прядпо , Іван
Чура~{ов, Віюор Шушш, І{узьма JlІиробо1юв, О.пеr,сій
Новальов і ще багато заводсьюrх тюмсомол 1 ,ців. Не всі
нони дожили до світ.ного Днл: Перемоги.
Минули ротпr, пройдуть ще деснтиліттн, але пам' нтr,
про їхню воїпсьну добJ1е сть і мужністr, :завжди Gy;\o
85

в серцях арсенальців. Слава їхня не вмре, не поляже .
Солдати не вмирають. Іхні імена золотом викарбувані
на обеліску Вічної слави.
Кожної весни з живими квітами приходять сюди
комсомольці, щоб вшанувати пам'ять тих, хто віддав своє
життя за сонячний день перемоги.
Разом з ветеранами заводу, уlrас-
Здрастуй, :Києве! нин.ами Січневого повстання слюса-
рями С. М. Опапасепн:ом, П. Ф. Водзян:іпим, С. В. Кали­
новсьним, техпіяом М. М. Шеляжюшом восени 1943 ро-
1,у па завод прибули 1,омсомольці . Серед них - члени
бригади ІОрія Іванова, відмінні ви:робпичпи:ни Катерина
Черниш, Василь Ковальов, Ольга Піновцева, Вінтор Су­
сш,ш, Ві1пор Ушан:ов, Анатолій Шумов, Євген Петра­
шевсьюrй...
Завод лежав у руїнах. Не було інструменту, облад­
нання, елентроенергії. У приміщеннях не було ні ві1ш1-1,
пі дверей. В цехах доводилось розводити: багаття, щоб
хоч трохи зігрітись.
Комсомольці, що прибули: з евап:уації, очолювали
найвідповідальніші ділянки вщюбпицтва, були ініціато­
рами багатьох починань. Під час лісозаготівель в умовах
суворої воєнної зими, недоїдань молоді арсепальці вияв­
Jrяли зразrш мужності. Щодня перед вели 1,омсомольці
Костянтин Н:учере1шо, Анатолій Шумов, Він:тор Андрє­
єв, Євген Петрашевсьний, Валентин Тремrю, Валентин
На з ареrшо, Іван І{араульний, Вінтор Н:оломийчюшо.
І{омсомольцям було з 1,ого брати принлад. Адже по ­
руч працювали: 1шмуністи, і серед пих - учасник Січне­
вого збройного повстання, новаль, 1швалер ордена Леніна
М. А. Піорн:о.
За з раюшву роботу передовияів лісозаготівлі пр емію­
вали. Ім видали по 8 І,ілограмів 1,артоплі, по 300 грамів
сала та по 1 нілограму огірr,ів.
86

Успішна заготівля лісу забезпечила безперебійну ро­
боту заводу в зимовий період.
Братні республіІ{И надсилали устатн:ування, пристрої,
інструменти. Відпрацювавши важн:у зміну за верстатом,
стомлені від напру:женої роботи та постійного недоїдан­
ня, І{омсомольці разом зі старшими відправлялись роз­
вантажувати вагони. 3 цією метою 1шмуніст Андрій
Панасович Гончаров створив добровільну r{oмai-rдy з 1,ом­
сомольців. Євген Петрашевсьн:ий, Станіслав Нопань, Ана­
толій Новальов, Семен І{ричевсьний, І{ім НовшІш, Ілля
Цирюльния майже після 1южної зміни поспішали на
товарну станцію розвантажувати вагони з верстатами.
Молодь виходила працювати на Хрещатин:, упоряд­
І{овувала вулиці, площі, СІшери. Піднімала з руїн рідний
Нпїв. Ії силами було відремонтовано два трамвайні ва­
гони. Ос1,ільни фашисти ще бомбардували 01,олиці міста,
на заводі діяв штаб протиповітряного захисту, до с1шаду
шюго входили н:омсомольці.
В н:інці 1943 рон:у на підприємстві уше працювало
майже 500 чоловін:. 28 березня 1944 por,y відбулисл ви­
бори партійного бюро заводу. Партійна організація <<Ар­
сеналу>> уже мала у своєму сrшаді 18 членів та 2 нап­
дидати в члени партії. Цей нечисленний бойовий загін
разом з rюмсомольцями очолив боротьбу робітнтшіn за
відбудову рідного підприємства .
Для налагодження чітrюї роботи транспорту потрібно
було забезпечити нормальний рух через Дніпро. Взимну
19li3 - 194ll ронів завод виготовив понад 30 тисяч дета­
лей для залізничних мостів.
У вересні 1944 ро1,у відбулися збори 1,омсомол1,сь1,ої
організації заводу, на яюrх було прийнято рішення:
тшжен член ВЛІ{СМ підприємства юшючається в соціа­
лістичне змагання за місцем своєї виробничої діяльності.
Збори впрішили та~,ол, організувати rюмсомольсьн:о-
87

молодіжні бригади, яні потім очолили І{ращі виробнич-
1пши ОлеІ{сандр Лазутін, Валентин ТремІ{О, Валентин
Назарю-шо, Василь :Ковальов. Арсенальці працювали
самовіддано.
У січні 1945 рОІ{У за успішне юшонання з авданr, заво ­
д.У було присуджено перше місце у всесоюзному змаган ­
ні і вручено перехідний Червоний прапор ЦІ{ ВІ{П (б).
Висона оці1ша праці радувала 1ю1-1-шого робітнин:а і ра з ом
з тим вимагала ще більшого напруження сил.
Бої вже йшли під Берліном. Наближався деш, пе ­
ремоги.

У ТРУДІ, ЯR У БОЮ
<<Арсенаш>
відбудовується,
<<Арсенаш> будує
ВідгμиміJІа в ійна. За 3аІШШЮ М пар ­
тії радшrс 1,н і JІЮДИ приступили до
відбудови зруйнованого господар ­
ства . <<Номсомольскал: правда >> пи­
сал а тоді: <<Молодь Радл:нсь1{0Ї Унраїпи по1щш1ась пора­
дувати Батьпівщину новими успіхами n праці та павчnн­
ні. На <<Арсеналі>> моJюді робітниюr досягли n ці дні
роrюрдrrої проду1пиnності праці. Май)не n •1отири разн
переюшонує норми номсомоJ1ец 1:, Сешогіл - nnтааюїї "Ра ­
л,ої молодіжної бригадп. його тпвариші фрезоруваJГІ,1r 111,
В н со ч а н , р евош,верницл: Снрипна, тонар І{у,1оро1шо ви-
1юнуют~:, понnд дві норми ... >>
Це н е було поодиноюrм лвищом . На заводі гриміла
слава про А. Дохтщт, О . Лазутін а, ІО . Твапопа, •1иї ю)­
J rо 1 П' 11 в11 теж прослав 11 J1исr, самов і дда н ою працею.
ВаJrонтинові Наза 1)ошчr но ми нуло Jt\ e :17 ро"іп , н1 <
мо .под , , oбp::1.Jr n йо,·о своїм внроб11 нчим нnтажt { ОМ. ХJІо ­
нец,, успішно нерував брнгадою, нон,е11 м ісл t(t, но мu 11 -
ш е ш, у півтора ра за п ерешшопуnав шшп. В J tют ому
1945 ро1,у підприємство :Jавоюпало друге м і С t\ С у 11сс­
со ю зпому соціалісти •шому змаганні. В :ц , ,ому , безумов но,
з 1 тач1ш заслугn була й 1юмсомош:.с 1,но ї органі за ції.
Молодь не знишуnала темнів і в :настушrі рони.
89

Досить зважити на такі факти: до 1 листопада 1947 рш,у
27ft І{ОМСОМОЛЬЦі ВИІ{ОІШЛИ свої річні завдання, 54 - дво­
річні норми, а 16 - п'ятирічні плани. Такі успіхи стали
можливими: завдяю-1 постійній увазі до молоді парті йної
органі з ації заводу. Партном підприємства розробив план
заходів, за ЯІ{ИМ шr{ола ФЗН одержала хороші примі­
щення, виrшадачами та інстру1{торами стали працюв ати
1шаліфі1{овані І{адрові арсенальці, старі І{омуністи. Нрім
вюшадання обов'язrшвих дисциплін, вони вчили юнаІ{ЇВ
долати труднощі, прищеплювали любов до рідної Вітчиз­
ни. Багато вихованців школи ФЗН і сьогодні працюють
на з аводі. Вони стали нерівниками виробничих І{олеr{­
тивів , висококваліфікованими спеціалістами. Це - то­
І{ар шостого розряду, кавалер медалі <<За трудову доб­
лести П. А. Бердниченно, майстер дільниці В . П. Хар ­
чеюпш, старший майстер А. С. Батоговсьrпrй, тер мі с т
Я. С. Тихоне~шо, столяр І{. С. Бондаретшо , тонар
В. П. Змажеrшо, інженер Я. В. Невгод.
І{еровані партійною організацією, номсомольці бра л н
па себе висоні зобов'язання і юшонували їх. Ось о дин з
документів тих днів. Номсомольсьно-молодіжна бриг ада
слюсарів -леналь1пшів Василя Новальова на rша11тнт,у о б­
гортн: ового паперу записала: << ... юшючаємось у сот\іп .тг і ­
стичне змагання на честь виборів до Верховної Ради
УРСР і беремо зобов'язання винонати програму грудтт л:
1946 роп у на 180 процентів>>. Зараз це зобов'язання збе­
рігаєть с я у заnодсьному Nrузеї . Поруч - ще один доку­
~шнт, яю~й з асвідчує: бригада І{оnальоnа перошшопа .па
зобов ' я з ання па 240 пuоцентів .
Влішу 1948 рону ЦІ{ ЛІ{СМУ звернувся до моло ді ::J
заr{шшом осушити Ірпінсьну заплаву. Річна була дуже
заболочена . Багато землі стало непридатною для сіл ь­
сь1шго господарства. Через ніль1ш днів після опублі ну­
ван ня з в ернення до заводського І{омітету номсомо лу н а-
90

дійшло понад 500 заяв. У них робітниrш та службовці
просили послати їх на осушення заплави.
Відібрали 200 чоловіrс Завдання було нелеше: за два
місяці пронопати 12 І{ілометрів І{ю-rави шириною 4 мет­
ри, вийняти лопатами 70 ООО нубометрів грунту.
Настала осінь, пішли дощі.
<<Умови були надзвичайно снладні,- згадує тодішній
сеr{ретар номітету rюмсомолу ІО. О. Громов,- однак 1ю­
;нен з нас вва;-нав за честь ВИІ{ОІ-rати доручене завдання.
:ми були горді з того, що саме пам довірили ТаІ{у сюr адну
і відповідальну роботу . За 45-46 днів арсенальці вийнл­
ли вручну 75 ООО І{убометрів грунту, юшопавши 14 J{іло­
метр ів І{анави. Працювали завзято Ось імена І{раш;их -
Ольга Піr{овцева, Євген Петрашевсьн:ий, Мrшола Мату­
севич, Семен Нричевський, Анатолій І{овальов, Мияола
Прилипно, Валентина Гопчарун, Леонід Литвин, Нате­
рина Здановсьна, Євген Сахновський, Семен Сине.пьии­
нов ... >>
Багато юнанів та дівчат були від значені тоді за тру­
дову звитягу. Понад 100 І{омсомош,ці в одержа.пи грамоти.
... Вісім
ронін підрпд молодr, обира.па Ніну І{овец 1,ну
членом заводсь 1шго номіт ету ЛІ{СМУ. Вісі м років пі д­
ряд вона очолювала шефсьюrй сен:тор. Головним і най­
важ.пнвішнм в роботі дівчини було: постійна і 1,о пітна
допомога у вихованні дітей, чуйне, материнсьІ{е став­
лення до них.
Ножного вихідного група арсенальців відвідувала
підшефний д итбудиr101, у Мотовилівці . Номсомош,ці при­
вози.пи сюди книги, обладнання длл майстерні, футболь ­
ні м'ячі, іграшюr. Діти чеrшшr цих зустр ічей , готувались
ДО ПИХ.
Молоді арсенальці у понаднормові години заробили
гроші, за яні вихованці будиняу відпочили у літньому
таборі.
91

Комсомольсьна організація, нрім того, шефствувала
ще над п'ятьма середніми ШІ{олами Києва. За добросо­
вісну шефсьну роботу заслуженою повагою І{Ористую­
ться Герой Соціалістичної Праці В і юор Філіппов, Алла
Фесіна, Едуард Салацьний, Євген Петрашевсьний, Ана­
толій Карплюн, Анатолій Манзю1{, Олю{сій Долбілов ,
Володимир Наумович, Минала Андрєєв, І{остянтин Па­
нінарсь1пrй, Олеся Легна, Костянтин Вели:чІ{О, Людмила
І{олес1-1и1{, Георгій Я1,убов, Сергій Лосєв, Юрій Білоусов ,
Володимир І{ононе1-шо, Ра ї са Торохачова , Володимир
Шевче1-шо, Вя,1еслав Паще1-шо , Михайло Вишневський ,
Борис Ненрасов, Вілен Барановсью1й, О . Д. Линюш ,
М. О. Омеш,янеюю, О. Л. Чумачов, Д. М. Петрашев­
сьний , М. І. Политрава та ще багато-багато молодих і
1шдрових арсен:альців .
Партт,ом схвалив 1,омсомолr,сr,ку ін іціативу: у вихід ­
ні та позаурочні години з вести стадіон силами молоді.
Минуло 1,ільна місяців - і спортивний номплен:с з фут ­
больним полем, волейбольними, бас1{етбо.льними , тен і с­
ними майдан •пшами було збудовано. Ще од н у перемогу
в юпrгу добрих справ молоді вписали ентузіасти Андрій
Аврамюшо, Петро Гноєвий, Анатолій, Василь та Костян­
тин: Ковальови, Басиш, Лавриненно, Євген Матюшин ,
О.ле1{сій Топчій та інші.
Мине небагато часу, і в ааводсь1{ій газеті <<Арсена­
лецr,» з'явит 1,сн зан:ли1с <<Н'_омсомош,ці та молод 1, ! Арсе­
нал r,цям потрібен Будиr-нж ну.пrлури. У,не с r ш адепо
проент споруди із залом на 800 місць, просторим фойє,
з r,імнатами для рі зноманітних гуртнів, ігор, розваг . Але
будівельш-ши самі неспроможні сво є часно вю{оиати цю
роботу.. .>>
Комсомольці сумлінною працею відповіли на з атшик
День з а днем піднімалися стіни заводсьноrо тшубу. На ­
ближалис1, }Новтневі свята. Номсомош,ці 1це ра:-з перс -

глянули соціаліст:~ині зобов ' язання і вирішили, що уро­
'tисті з бори трудящих заводу, пр исвячені 40-м роновинам
Вешшої Л{ овтневої соціалісти<1ної революції , повинні
відбутись у в еJ1иному залі нового Буди1-шу І{ультури.
Цього дня ченав ножен виробпичнин.
І ос1, ро з чинились гостинно двері . Чудовий подару-
110 1, одержала молодь <<Арсеналу>> .
На спорудж:енпі сонячного палацу особливо відзиа ­
•шди с1, Леонід Рузипс 1,ний, Тамара Логвинова, Людмила
Терехова, Алла Двірниченн:о , Василь Дем'яю1ун:, Лідія
Дужа, Ігор І{арпе1-шо, Павло Семеню1,, Лідія І{узьме1-шо ,
Ганна Павле1-шо, Н:атерина Єпно , Михайло Трус1,алшшо,
Петро Ганжа, Володимир Адиліп, Басиш, Маланів, Та ­
мара Носюпш.
Працюючи у вихідн і та 1 1 ісля зміни , вони виявля­
ли не лише сумл інні сть , але й неаб:ию{_у бережливість.
Було зюшпомлено чимало будіве.11ьних матеріалів . Тому
ю1мітет І{омсомо Jгу ::~вернувся до І{ерівних органів з юю­
п отанпям нро до:1в іл звести силам и молоді їЮІТJІОВИЙ
будинок, юз артири в шюму падати найсум.пінпішим тру­
ді. впинам, ю,·гиві стам.
У вересні 1958 рону розпо•tалося спорудження
50-нвартирного будип1(у. Професіопалів-будіве.п 1 ,1-пшів
тут не було. Єдиний, хто знався в цій справ і, - випусж­
пю, будінелиrого техніr(уму Володим ир Манжаров. його
при з начи.пи виrюнробом. І{ожна цехова організація виді­
лила людей.
Щодня н а будівельному майдаИ'ІИІ{У працюваJІо 20
І{ОМСОМОJІЬЦіВ на чолі 3 па чалЬІПШОМ І{ОМСОМОJІЬСЬНОГО
штабу Василем Мель1п1,1е1шом.
93

Поверталися з евануації 1,омсо-
На ~,рилах пісні
"
.
.
мольці, поверталися з ними и шсш.
В обідню перерву або після зміни в одному з цехів лу­
нала музtша. Це активісти художньої самодіяльності
О. Лазутін, В. Ковальов, В. Тремка, В. Назареr-шо і
п'ятірr,а <<дружних>> акордеоністів Є. Петрашевсьrшй,
М. Шебостян, В. Філіппов, А. І{овальов, Б. Фрідмап вели
концерт.
Зросла мистецьr,а майстерність членів драматичного
гурпщ з приходом Ігоря Наумовича Шама та Анатолія
Олеr,сійовича Слюсареш,а. Вони виїздили з r,01-щертами
у підшефні нолгоспи, дитячі будинки.
У 1961 році на заводі почав діяти університет 1,уль­
тури. На його заняттях знайомилися з музичною спад­
щиною нласияів, виступали провідні оперні співаки та
відомі читці.
З заводсь1,ого орr,естру в ощJему групу виділилисп
вю,онавці на народних інструментах. І{ерівником їх став
досвідчений музrшант П. Т. Ананьєв. Копітr,е навчання
гурп,івців дало чудові наслідюr. По-справжньому зан:о­
хані у мистецтво М. Л. Гошшвсьrшй, В. Л. Альоrшін,
М. Ф. JН:уr-овсьюrй, П. П. Пархомчуr,, ІО. П. Рудеrшо
своїми виступами радували слухачів. Потім орr,естр було
шшючено до с1,ладу Київсьr,ої народної філармонії.
В цехах організувались хорові 1,оле1,тиви, fШі невдов­
зі завоювали широr,е визнання. Наприrшад, нолеrпив під
Еерівництвом Петра Ганоцьного був удостоєний звання
лауреата фестивалю молоді Київщини. Таної ж почесної
нагороди удостоїлись тоr,ар Валентин Тремно, молоді
робітниці Лідія Афанасьєва, Людмила Орлова. Згодом
на базі цехових і заводсьr,ого хорових 1,олеr,тивів заслу­
жений артист УРСР Оленсандр Петровсьюrй створив ве­
шшу хорову напелу. В її репертуарі - десятшr 1шас1и­
иих, а танож творів сучасних радянсьrш:х 1,оJІшозиторів.
94

Учаспики за водської х удожп ьої саАtод ілльп ості виступають
по JlкраїпськоАtу телебачеn шо.

ІПиро1{у популярніст r, і любов глядачів завоював ко­
ле~{тив драматичного гуртна . Поряд з досвід ч еними сю1ю ­
діяльними акторами неабиякі здібності проявили молоді
гуртнівці Олю{сандр Шаповалов, Галина Синицииа , Ми­
хайло І{ривицький , Владлен Горсьний, Христина Абра­
мова. Нали розпочався Всесою зний телеві з ійний огляд
самодіяльних драматичних коле~{тивів, при свячений
ХХІІ з'їзду І{ПР<.:, представляти худо;-юпо самодію1 1 ,­
ність Н:иєва випала '!есть арсепаш,цям. Дебют виявився
блисr{у<1им. За талановиту гру жюрі огшrду -1{ оr-шурсу
преміювало слюсаря О . В. Н:ур1{отова, робітницю за воду
Любу Лев . Н:олеrпиву було присвоєно звання народного
театру.
Творчою вдачею позІJа'ІИВСЯ танож пона3 н:омпо зиції
<<Етапи велиного шляху>>, присвяченої 200 -рі'ІЧЮ заводу.
Арсенальці тепло зустріли розповід 1:, про історію рідного
заводу.
Щирими оплеснами не раз нагороджувалис 1:, вин:онав ­
ці ВОІ{аш,пої студії Володимир Приходчун:, Валентина
Васильчу1{, Михайло Р:жанов, Раїса Герасименн:о, Євt'е н
Перміпов.
Гурт1{івці заводу самі розробшпотr, сценарії, снла­
дають частівни. У своїх дотепних 1,ушrетах самодішrь­
ні аюори В. Горсьюrй, І . Филимонов, В . Приходчу1,,
С. Брусиловський висміюют 1, браноробів, ледарів, п'я­
ниц r,.
На заводі працює багато аматорів-художшшів, літе­
раторів, с1{уш,пторів. Серед них - інженери А. І . Троян,
Л. А. Рибанін, В . М. Сахаров, Р. Ю. Морозовсьюrй,
В. В. Таран, М . Т. Свинар, слюсарі В. В. Варешш,
Б. Т . Полуботь1ш, В. К Світличний, І. М. Львов,
М. Т. Станьr{о та багато інших . Учаснющ літературної
студії робітниюr А. Н:арплюr{, Г . Добринін, інженер
В. Сахаров та інші написали збірну під на звою «Слово
96

робітниче>>, в якій прославляють завод, натхненну
працю.
У свій час, ознайомившись з творчим дороб1щм завод­
сь1шх літераторів, Мансим Рильсь1шй з радістю писав:
(( ... Мекі приємпо, що 1-ie одип радяпський пись;мею-шк
вий~иов із могутпіх лав ((Арсепалу1> і що во1щ та й inuii
письмо~кики 1-iauii завжд и держать .мі цпий зв'язок зі
славпим своїми революційки;м и традиція;ми ((Арсенало;лиJ.
Радіспо ;лioii, що й тепер виявляються в ((Арсеналі)}
.молод і літератур~і, образотворчі, .музичпі талш-~ти. Хай
їм щастить!
Хай славиться київський ((АрсеnаЛІJ, пад яки;л,~ зоріє
і.м'я Лeni1-ial1J
Наприяінці 1966 року партійний 1юміт ет, заВІ{ОМ
профспішш та І{омітет 1юмсомолу спіш,ним рішеш-ІЯNІ
ухвалили провести на заводі фестиnал 1, самодіяш,ного
мистецтва цехів та відділів, присnяLtепий 5 0-piLt•rю Ве­
ли1{ого 1:Новтня. В ньому взяли участь самод іял~:,пі
І{ОЛеІ{ТИВИ цехів , відділів.
І{інець робо •юго дня. Людс r,І(Иіі по ­
Коли 1,іпчається ті1( біля прохідної струмнами ро з-
зміна
г алужуєт 1:,с п у різні Gor,и. Старші
поспішають додому, молод1:, з н:нигам:и в руrщх пряму є
до шноли, вечірнього механічного технінуму , заводс 1 , 1 ш ­
го інституту. Чимало юнанів і дівчат ідут1, на запяттп
у політехнічний, автомобілию-дорожний інститути, уні­
верситет .
Молодь жадібно тягнеться до зиаш,, успішно оволо­
діває ними. Заводсьну шr{олу майстрів успішно пройшлн
Н. Берестовсь1{а, А. Шумов, Е. Новалевсьний, А . Чух­
мане1-шо, М. Ноновале1-шо, В. Барановсь1шй.
Передоюши виробництва Л. Дударєва, М. Северин,
П . Гурешш, Л. Чилшо, В. ІОдін зан інчили шнолу-деся-
7 391
97

Складальuик ІОрій Пєпкіп з ах ищає дип л о .шшіі проект
у заводська.му техпіку .м.і.
тирічну, а потім пішли в інститут. Глибо JІ і знапнн з до­
були ті, хто навчався у вечірньому механі,шому техні­
нумі. Передові виробничники - фр еа ерувал1,н нr, Супру­
нов, слюсарі-снладальн:rши Білоцер1,ів с r,кий, ]{уде ліпа,
С1<0рИІ,, Смирнова, Солдате~шо , ]{ов ал шшо :зах и стили
дипломи на <<відміш-ю>>. Молоді спеці ал і сти В. Приходь-
1,0, І. Заболотний, П. М:ихайле1шо, В. За мн овий, Ю. Піс-
1,уп, В. Андрє єв успішно навчаються в аспір а нтур і . На
заводі захистили дисертації на :здобу ття вч еного ступеня
уже 18 інженерів.
98

Завдяни r,ерівництву партшної організац11 силами
1,омсомольців було створено новий учбовий номбінат -
справжню нузшо висононваліфінованих спеціалістів.
Серйозна увага приділяється навчанню в мережі по­
Jrітичної освіти . Для молоді, яна готується до вступу в
rюмсомол, створено гурток «Наш Ленінський комсомош>.
Для юнаків та дівчат з неповною середньою освітою -
гурто1, «Нругозір>>, а для молодих спеціалістів з вищою
освітою - <<Університет молодого марнсиста>>. Разом з
надровими робітшшами, інженерно -технічними праців­
ниr,ами 1юмсо:мольці беруть участь в роботі громадсьюrх
бюро ююномічного аналізу, відвідують ленторій по ви­
вченню 1ю1-шретної енономію1, університет номуністич­
пої праці.
За ініціативою заводсьного номітету номсомолу ство­
рено молодіжний нлуб <<Червона гвоздина>>. На його
:.~асіданнях молодь знайомиться з революційними та тру­
довими подвигами, деталию вивчає історію партії, ном­
сомолу. Тематин:а занят1:. різноманітна. На засідання
sапрошуються делегати з ' їщів партії, старі більшовиrш,
поети, ::штори. Молодіжний нлуб <<Червона гвоздию1>>
став мудрим иаставнином молоді.
Аптивну дінш,ніст r, роsгорнув тан:ож молодіжний
тшуб <<Пробл е ма>> . Його роботою r,ерує рада в сrшаді Світ­
лани Гаражі, Валерія Логвинеrша, Світлани С1,рипчун,
Руслана Морозовс 1:,ного, Марії Мантур, !Орія Литвина,
Наталії Полтавчу1, , Володимира Норжова, Галини l{ли­
меню1с Головна мета rшубу - допомогти виробити мар­
нсистсьн:ий світогляд, зайняти чітну громадси,у позицію
в усіх питаннях, Fшу перед молодою людиною ставить
життя. На засідання запрошуються вчені, журналісти,
режисери . Л{ваві дисr,усії, що проходять тут, яс1,раво
свідчать про прагнення молоді до самостійної твор­
чості.
7*
99

Сьогодні більше тисячі молодих робітюшів без від­
риву від виробництва оволодівають знаннями, вчаться
жити по-новому, вчаться r,омупізму.
3 радістю дізнались молоді робіт­
На заклик партії нию~: про бойове завдання, постав-
лене Комуністичною партією і Ра­
дюrс 1,1пrм урядом - освоєння цілинних і перелогових
земель. Людно і гомінко було в ті дні в заводському
1шмітеті комсомолу . Молоді тонарі, слюсарі, ковалі, елен­
трики приходили з проханням: <<Пошліть пас па освоєн­
ня цілинних земель>>. Арсенальці тепло проводжали
І. Герасимчуr<а, В. Лучr,а, О. Черевка, М. Харчеrша,
М. Сахна, В. І{равчуна та багатьох інших. На нових міс­
цях молоді робітники пере1,валіфікува J1ися па трактори­
стів, 1,омбайперів, водіїв автомашин, ставали будівель­
никами.
Широюrй відгу1, серед молоді знайшло звернення Цl{
BJIJ{CM <<Про у,rасть 1,омсомольців та молоді в збиранні
врожаю в районах цілинних та перелогових земель». Ба­
жання допомогти трудівниrшм цілинних земель юшвили
сотні молодих робіппшів та службовців.
Номсомольсьrю-молодіжна бригада з фотоцеху вирі­
шила у повному сн:.паді поїхати на збирання врожаю.
Групову заяву падісла.пи до rюмітету номсомо.пу з про­
ханням послати па цішпгу бригада Наташі Шупько,
молоді виробпичпи1,и Га.нина Мельпин:ова, Євген Мар'­
япчеrшо, Валентин Бровно, ІОрій Здрилюr,... Більше
сотні юнаr,ів і дівчат <<АрсенаJІу>> допомагали збирати
врожай.
У червні 1956 por,y ЦН Ю1РС і Радннсший уряд
звернулись до молоді з заr,лиrшм поїхати па будови у
райони Сходу, Півночі та Донбас . Минуло лише 1,іш,1,а
днів пісJш опублшування звернення, ш, в заводсьr,ому
rшмітеті 1шмсомолу почали збиратися добровольці. У тру-
100

довий шахтарСЬІШЙ нрай на будівництво НОМСОМОЛЬСЬІ{ИХ
шахт поїхали Вінтор Прудний, Ілля Філатов, Володимир
ДешІ{О , Ольга Цвєп{ова, Нлава Румянцева, Всеволод Єв­
гієшю ... Більшості з них не минуло й двадцяти. Молодь
не боялась труднощів. Тана вже робітнича вдача. Про­
йшло небагато часу, і посланці <<Арсеналу>>, оволодівши
шахтарсь1п1ми спеціалr,ностями, почали видобувати чор­
не золото .
Своєю завзятістю, невтомною працею н:омсомолія на
землях І{азахстану, шахтах Донбасу ще вище підштла
трудову CJiaBY рідного заводу.
Іп~
.
Відбувсл ХХІ з ' їзд І{ПРС. Нраїну
тао семир~ч~,и охопив патріотилний рух: <<Працю-
вати, В'ІИтисл і жити по-1юмупісти,1 ному! >> На <<Арсена­
лі>>, слідом за передовими підприємствам11 Моснви, ро з­
горнулося змагання за пр аво носити почесні ймення
І{омуністичних. Ініціаторами ц~:,ого почину стали дві
І{ращі бригади: шліфуваль1пшів Василя Гайцана та бри ­
гадира з фотоцеху Ніни Мар 'ян,1е 1-шо, дочки усла~шеного
новаля, члена відомої у Ниєві робітничої династії . В чис­
лі перших це почесне звання вибороли 1юле1{тиви топа­
рів Анатолія Ушан:ова та сверд.пувалr,нит,ів Мин:о.пи
ОвсіЄІша.
Тоді ж удариин:ами 1,омуністичної праці на «Арсена­
лі>> стали то1шр, член Президії Верховної Ради респуб ­
J1ію1 Г. Я. Цар1ш, майстер- з олоті рутш В. П . Уточяін,
а татюж молоді робітнин:іІ Василь Данилюшо, Ностянтин
Папінарсьютй, Ашш Яшина, Галина І{аJ1ипиче1шо, Воло­
димир Ностюшо, Борис Сатrш, Над ія Меш,ничеш,о, Во ­
лодимир Рудюшо, Василь Лавринюшо, Марно Сахно,
Лідія Двірпичюшо, ВіІіїОр Тначун, Леонід Нен:рутенrю ,
Федір Радченно, Мтшола Новалюшо, Петро Роже1шо,
Мин:ола Опанн:о, Алла Перебийніс, Валентина Велинорог,
Євген Новгородсьний, Басиш, Страшу~,, Іван Uloлyx,
101

Анатолій Манзюк, Людмила Лапина, Минала Христич,
Василь Згоннин, Білій Машин, Оленсандр Димитрієв,
Володимир Шнляров, Олександр Вільно, Юрій І{узнецов,
Минала Денисенно, Ніна Снуйбіда, Нарпо Бібин.
Нали першочерговим завданням стало впровадження
нової техні1ш, підвищення проду1{тию-rості праці на ос­
нові номпленсної механізації та автоматизації виробни­
цтва, вининла думна створити спеціальну групу при
заводсьному номітеті номсомолу, яна б допомагала вияв­
ляти невинористані резерви, усувати недоліюr. Ця: група
дістала назву: номсомольсь1шй штаб семиріч1ш. У нож­
ному цеху, відділі та на велию1х дільницях було ство­
рено пости.
3аводсьний штаб, що снладався з 17 ч0Jюві1,, очолю ­
вало бюро у снладі начальюша штабу техні1,а Станісла­
ва Хабарова та трьох його застушпшів - терміста Вілія
Машина, інженера Івана Деменчуна та слюсаря ОлеІ{­
сандра Пестова.
Штаб узяв під І{онтроль впровадження у виробництво
універсально-збірних пристосувань. Цю ділянку очолю ­
вав член штабу інженер Василь Мельниче1-шо. За неве­
шший стран було зенономлено 280 тися ч: нарбованців.
Правда, не Jшше штаб семирічни займався тшптрол ем та
перевір1шю. Ці фуннції винонували танож номсомош,­
сь1{і ПОСТИ.
Заслуга молодих арсенальців полягала в тo1vry, тдо
вони <<без розрахунну на винагороду>> самі порушували
проблеми і успішно вирішували їх. Тю,, иапрюшад, гру­
пі впровадження нової техніни та технології стало відо­
мо про новий метод охолодження металу <<туманом>> під
час обробни. До міста Горь1шго полетіли замовлеш-ш па
нреслення та~шго пристрою. Потім громадс1:,1{е 1{опстру1,­
торсьне бюро, очолюване членом штабу ІОрієм Тначен -
1,ом, розробило їх відповідно до наявного обладнанют.
102

Після проведених еRспериментів штаб реRомендував но­
вий метод до вюпочеш-ш в план організаційно-технічних
заходів заводу .
Створення штабу семирічки було новиною у пран:тиці
1юмсомош:,сьт{оЇ роботи. Через норотrшй проміжоr{ часу
про по,1лн арсенаш:,ців стало в ідомо за межами заводу
і міста І{иєва. Центральний І{омітет r{омсомолу Уr{раїни
схвалив ці r,аву ініціативу і реrюмендував rюмсомоль­
с 1,кнм організаціям республіюr наслідувати: її. Надбаншт
арсенаш,с1,1юго штабу семирічюr стали відомі молоді
вс 1 ,ого Радпнсьлого Союзу: бюро Цl{ ВЛІ{СМ на засідан­
ні :Jаслухало до н пвідь про роботу ю1шr. Зв і тував Ста­
ніслав Хабаров. У газ еті <<Номсомольсная правда» з ве­
Jпшим матер і а.ппм про досвід робо ти молодих арсепаль­
ців виступив сещJетар заводсьr{ого rюмітету ЛНСМУ
Анатолій Нозлов.
3 1.96J. року штаби семирічr,и почашr називатись
<< Номсомольсr,кимп проже1,то р амю>. << П роже r,тор>> завою­
ІJав веJ пшу по в а 1° у серед трудящих. Його ініціативу під­
тримував партійний номітет. Це сприюю шщю1{ому за­
.JJу ч онню до громадс1,1,о rюрисно ї роботи вели1юї ні.ньно­
сті 1юмсомол ; ,1(ів. Тепер уже членами <шроже1,т о р а>>
мо 1 ·Jп1 ст атп юпан:п та д івчата, яних біш,ш і стю голосів
обирали 1юмсом0 Jr r,с 1,н:і ::~бори.
І{ ерівппцтво заводу вбач ало у прожею·ористах с1нїїх
н ад і йних номі ,1н1-ш ів. Вони брали участь у нарадах, допо­
магали cJ1oпoi,r і д ілом в шю н увати виробнилу п ро граму.
<<Двісті ДЩJ01,тор і в одного заводу>> - таr, називав ся ма­
теріал п р о по родовий J(освід арсеиальц і в, видруrчваний
у << І{омсомо.пь с 1 юй правде>> у rш ітні 1962 рону .
(<і\ОМ СОМО ,11 1,С І ,Н І ІЙ 11 рошентор>>, очолюваний :Володи­
миром М: елr,п1шошrм , багато зробив, щоб гі дно зустріти
свято 1юм еомп ,1 1 у. З Т( і єю :метою було засновано вимпел
<<Н:ращому ударному з агону па ,r есть 50-річчя BJ11{CM>>.
103

3 імене~1 Ілліча
мітингу ухвалили :
тоІ{арем-металістом.
писали:
1923 роІ{У трудящі Червоного <<Ар­
с еналу» на з агально з аводсЬІ{ОМУ
з арахувати В. І . Леніна почесним
У телегр а мі на ім'я вождя вони
<<Ми, робітшши-арсенальці, заявляємо, що завжди з тобою
і І\еJюва~юю тобою партією більшошшів. На озна:менування дня
твого народження і для тіснішого зближення з дорогим Іллічем
11щ заrаJ1ьними зборами постановляємо в,шючити тебе в спис1ш
робітшшів нашого заводу почесним то1шре111 -метю1істо111 то1шр­
ного цеху Червоного Rиївсь1юго <<Арсеналу,>.
М11 знаємо, що під 1,ерівннцтвом 1шаліфі1юваного то1шря
мар11систсь1юї думю1 - Ілліча, 111а~оч11 в ру1,ах точні інструмен­
ти ш~асової боротьби і 1юмуиізму <<Rапітаю> та <<Rо111уністнчний
маніфест >>, будемо твоїми по11Іічшшами - 11шйстрами і підмай­
страмн соціалістюпrого суспільства, виробляючи методи до
здійснення 1ю111уніз111у .. .>>
Б а га то ча су минуло відтоді. У 1958 році нолю{тив
трудящих з вернув ся до уряду р еспубліки з 1шопотюпшм
про при своєння з аводові імені вождя. Робітники з гор ­
ді стю пи сали, що грі зного 1917 ро1ч Ілліч прийняв арсе­
пальсьну делегацію і дав розпорядження виплатити 3200
тисяч тщрбованців для потреб робітп .ю{ів , а чере з місяць,
І{ОЛИ відбивали шалені атани війсь~{ ЦентраJІьної ради,
В. І . Ле нін ро з порядився тер м іново допомогти арсепаль­
цям .
В цеху , де проходив мітинг робітПИІ{ів , у 1923 році
бу ло вст а новлено тоr{ арпий вер стат і обладнано робоче
місц е Ілліча . Ріш енням цехового номітету профспілки
право працювати на ньому надавалося І{ ращим з нращих.
Один із перших, хто заслу;иив цієї висоної честі, був
1юм сомоль сь1п1й ан:тивіст Валентин Тр е JІшо .
104

Пізніше верстатники цеху No 6 внесJІИ пропозицію
заснувати перехідний Ленінський вимпел для відзна­
чення кращої бригади за висо1{і успіхи, досягнуті до
дня народження вождя.
Бригади номуністичної праці Минали Овсієнн:а, Ана­
толія Ушю{ова, Володимира Рудеr-ша були неодноразо­
вими володарями цього вимпела.
1960 ро1,у трудящі нашої Вітчизни, усе прогресивне
людство відзначали 90-річчя від дня народжеш-ш В. І. Ле­
ніна. На <<Арсеналі>> ця подія вилилась у вешше свн то.
На центральному заводсьному майдані було від1{рито
пам 'я тн:~ш Іллічу. Перерізати стріч1{у трудящі заводу
попросили П . ІО . lП:елеста, який на той ча с нрацюва в
першим секретарем обласного 1юмітету партй. Hn уро­
чистому мітингу від імені нол-rсомольців та молоді за воду
ни ступив сенретар номітету 1,омсомолу ІОрій Ячейкі н.
Він ро зпов ів, що за Ленінський вимпел боролос.н 93
І(ОМСОМОШ,С І,КО-МОЛОДіжні бригади, ІОН[, OCBUЇJ!a ПОТОІ{ОВе
сюrадаиня нового фотоапарата, провела молодішпий мі ­
СЯЧНИІ{ по раціоналі з ації , rший дав 290 пропо:шц і й а
01юномічним ефе1,том 250 тисяч нарбованців.
Молодістr,
Визначною поді єю бу.па підготовн:а
і свнткування 200-річ•ш з аводу.
двохсотрічного Нап ередодні цієї дати розробили
ветерана
грунтовний п.пан зnходів, спрямо-
ваних на поліпшення умов праці, побуту, нультурп. На­
весні 1962 рону ро зпочались роботи по споруд:шеппю
нового дитячого 1юмбінату па J.85 r-,ricr\1:, . Заводс 1,1ш 11ом ­
сомольсь1,а 1юнференція :звернулась до всієї мо.поді <<Ар­
сеналу>> - допомогти новобудові. Бу.по аатвердшепо ном ­
сомо.пьсью1й штаб на чолі з Lr.лепом ЗJ{ ЛІ\СМУ
Ностянтином Папі1шрсь1шм. 3 робітпияами ]{остя нтип
І{опав землю і встигав 1,ерувати, пристрасним словом
підіймав дух молоді. Він був одним з найантивпіших
105

1,ореспондентів заводсь1ш ї газети <<Арсеналець>>. Що­
номера (ШОМСОМОЛЬСЬЮІЙ ВИІ{ОНроб>> сповіщав про хід
будівел ьних робіт, про чергові невід1шадні завдання.
Ось один з дописів К Панікарського, видрунуваний га­
зетою.
«За минуJІ:ий тиж ден ь на будіве J1ьному майданчину
дитсадна ро змах робіт значно зріс. У фундамент правого
JЧJИJia уюrадено 150 1,убометрів бетону. Відділ постачан ­
ня па цьо му тил, ні гальмував роботу: не вистачало пане­
лей, пі ску .. . Вже можна розпочинати внутрішнє о зд об ­
лення, але н е вистачає дерев'яних детаJІеЙ, панелей,
рубероїду... Серед будівелмпшів-добровольців особ лив о
Люд.м1.1ла І' адч. еп ко , представп ~~ к одпісї з пайбілиших
робітпuч u. х дин а стій з аводу.

відзначились Борис Іванов, Дмитро Поперєв, Інна :Ко­
стриця, Євген Петровський, Борис Здиб1ю>>.
День за днем все вище зводилась сонячна споруда .
Понад 2000 1юмсомольців вклали у неї свій труд.
Навпроти заводу височить світлий чотириповерхо­
вий будюІОІ{. Учбовий 1,омбінат. Вже понад 5 років у
ньому плідно працюють змінна середня шнола робітни­
чої молоді, механічний техні1{ум та загальпотехні,ший
фа~,ультет :Київсь1{ого автомобільно-дорожного інститу­
ту. Ще недавно па цьому місці стояли низеньні дерев'яні
будиночки, огороджені висо1п1м пщжаном. Сі,шевого дня
сюди прийшли з нир1,ами та Jюмами арсепальці . Вони
rtaJrили багаття, гріли землю і з І{ожним днем все глиб­
ше вгризалися в мерзлий грунт. Потім ~шали фундамент.
Вже до травня чотири поверхи були готові. Минуло ще
чотири місяці - і трудящі зібрались на мітинг з приводу
в іцїїриття заводсь1юго учбового номбінату . В гості до
арсенальців прийшли заслужені люди: рес п убліки . Іх
вразила новобудова. Осг, денні з nідгу1,ів-врашень:
В. В. Огієвсь1,ий, професор: <<Меніуже74рони,
але ноJІИ л бачу ота~,е, я дивуюсr, і щиро заздрю мо­
лоді... >>
А. Я. Ворончун, дире1,торзаочноїшнолиNo5,
Герой Радяпсьного Союзу: «Зшщрю, ні, радію аа арсе­
н альців, за учнів, ви1шадачів , ляим 1~овеr\етr,ся вч11'1·нс 1 ,
і працювати л та~пrх умовах>> .
13. С. Шевче п 1, о, сещJетар ЦІ{ ЛІ{СМУ: <<Відмін­
но ! У таній споруді просто соромно буде погано вчитисн.
Досвід арсенальців, передового загону номсомол і. ї У1,раї ­
пи, доводи ть, що наш ій молоді під силу будь-ЯІ<а справа>>.
Тодішній дирен:тор заводу В. Ф . Славгородський та
застуrшин: дирен:тора по надрах М. П. Андрєєв були на­
городжені значнами <<Відмінт-пш народної освітю>, а 120
Gудівелt,юшів - грамотами Міністерства освіти та ЦІ{
107

Вечір. В аудитарія. х !}'tбава г а ка .мбіпату 11 Арсепалу1!.
профспіJШИ праці.1ш1шів І,ультури і вищої ШІЮ JШ . Вве ­
дення в дію учбового номбіпату було гарним: нодару1шом
до 200-рі<1чн підприєм ства.
Попер еду на 1юмсомо J1ьців че1шло ще одне випробу­
вання: двоповерховий гуртожито1, потрібно було пе ре­
будувати на сучасний чотириповерховий дитячий 1юмбі­
пат. СтроІ, - 8 місяців. 3 цим з авданням арсенальці впо­
рались достроново. 280 дітей одершали чудовий палац.
'108

Свято трудової
Наближався 1,вітень 1964 ро1,у.
Трудящі <<Арсеналу>> на той час
перемоги
розробили і впровадили багато но-
во ї техніюr: створили дільницю універсальних збірних
моделей, автоматизува Jrи значну частину цехів, вперше
в світі впровадиюr напільні стрічні 1,онвейєри в меха­
нічних цехах. У цехах, на дільницях з'явилось ще біль­
ше 1,вітів. Причепурилась територія заводу.
Тривало напружене змагання за гідну зустріч двох­
сотріччя заводу. І{0 Jr е1,тив підприємства шив єдиним
прагненням - і далі робити все яю-rайн:раще. 13 rшітня
1964 por,y арсенальц ів облетіла хвишоюча звісТІ{а: Пре­
з идія Верховної Ради Союзу РСР нагородила «Арсенаш>
орденом Лен іна.
Того ж дня в цехах та відділах в ідбулися мітинги
трудящих, на яю1х виробничники щиро дякували партії
та уряду за висо1,у оці1шу їхп~:,ої праці.
На мітингах, зборах робітники браJ[И нові соціалі ­
стичні зобов'язання па честь 200-річчя заводу. На ударну
передювілейну вахту стало понад 1000 1юмсомольців.
Більшість цехів та відділів вибороли почесне зва ннн н:о ­
мупістичпих. У всесоюзному змаганні <<Арсеиаю> завою­
вав першість . 18 1шітнн 1964 року 11рс зид ія раднаргоспу
та президія облпрофради на сп ільному засіданн і 11 ри ­
своїли заводові «Арсепаю> почесне зван ня помуністич­
но го.
У цю велю,у перемогу значний юшад внесли молоді
виробиичrпши . Бригада то1шрів Г. Я. Царина, до сю1аду
ш,ої входили переважно н:омсомольці, завоювала Леніп­
с 1,кий вимпел, <<]{иїв-10>> снонс труюв ало мо J rодішпс бюро
па чолі з Миrшлою Сєровим, а виготовили фотоапарат
молод і снладальпики цеху. Саме у той час 1юмсомолець
Анатолій Нолесшш: очолив штампувальний цех, його
застуш-пшом став недавній сю,ретар 31{ ЛКСМУ Віталій
109

Си:ницин. Начальниками: віддшш було призначено 1юм­
сомольськи:х активістів Олега Власенка, Сергія І{ош1т1{а,
Олега Юрніна, Василя Мельниченна; Юрія Азаревича
призначили заступнином начальнина цеху, а молодого
інженера Ігоря Норницьного - застушпшом головного
інженера заводу. Механічний цех очолив Іван Наменчу1{,
заготівельний - Георгій Ізюмов, головним технологом
заводу було призначено Вячеслава Рогачова.
3 І{омсомольцями і молоддю плідно працювали ватаж-
1п1 арсенальсьної юні довоєнних часів застушпш дире1{­
тора М. П. Андрєєв, пачальнин цеху Г. М. Панов. Вели-
Весілля. Алла та Петро Редьки щойпо побрались, а в коАtСОАtоль ­
ців 3O-х років Капітоліни Сергіївн, и та Олексіл Іваповича Д;м и­
трієви х уже r,cpiбneli весілля. Вопи pa З OJt прийщли привітати
r,золоту,1 пару (па фото в це1ирі) - учаспика Січпевого з брой­
пого повстаппя арсепальців 1918 року Сергія 111и.rайловича Опа­
пасет;а та йо г о дружипу Марію Аптопівпу.

1п1м авторитетом і повагою серед номсомольців та молоді
Центрального нонстру1порсьr{ого бюро пористувався
С. В. Гусовсь1п1й.
19 червня 1964 ро1{у арсенальці разом з нр едставни­
r,ами партійних, радянсьних, номсомольсьrптх та гро­
мадсьних організацій столиці У1{раїни відзначашr двох­
сотрічний: ювілей заводу. В J.Ковтневому налаці Києва
відбулися урочисті збори. Під бурхливі отше с1ш голо -­
вуючий перший сенретар об1{0му НП Унраїни В. І. Дроз­
дешю надав слово першому сенретареві ЦН'. НП Ун:ра·1:ни
П. Ю. ІІІелесту. За дорученням Президії Верховної Ради
СРСР Петро ІОхимович прищJіпив до заво дс 1,J{ОГО пра­
пора орден Леніна і за,гитаn привітання в і д ЦН'. Н'.П
Уr{раїни, Президії Верховної Ради УРСР та Ради Мі­
ністрів Унраїпсьної РСР.
Партія та уряд висо1ю оцінили дішл,пі с т1., арсопаль­
ців. 150 виробничшшів були удостоєні орденів та меда­
лей СРСР і серед них rюмсомольці - оптип: Св і т.нана
Заварзіна, іншенер Ніна І{овецt,ІШ, с ен:рета р 3 1{ J I І { СМУ
Анатолій Нозлов, тшшр Едуард Са л ац1, ю1й, і 1 1 жонер
Світлана С1{рипчун, монтажниця Олена Сміла, роволь­
верницн Лідін Тонна, монтажницн Натер1н1 а Чосню1,,
револьверниця Наталія JЛиrшарr, ова. 20 ном сомол1.,ців
було нагородш:ено Грамотами та Почс сним11 1 · рамотами
Президії Верховної Ради УРСР, 100 - По•1с с 1 1нми 1·ра­
мотами ЦН'. ВЛНСМ та ЦІ{ Лl{СМУ. Нрім то 1 ·0, l{о стш[­
тина ПапіІ,аJJсь1,ого, Анатолін l{о злова , Вілія Мюлнла,
Едуарда Салаць1юго, нормувальн:ю~ю Людмилу П і сr,уп,
сещютаря І{ОМСОМОЛЬСЬІ{ОГО бюро понструІ, 'l'ОР С і,Н ОГО в ід­
ділу Оле1,сія Долбілова та Георгія Мит,олайовича Па 1 ю­
ва ЦІ{ ВЛІ{СМ нагородив значrшми <<За ат,тлв1 1 у роботу
В J{ОМСОМОЛЇ>).
111

Клуб
спортивного
гарту
На заводі стшалася дружна спор­
тивна сім'я. Арсенальці не раз
завойовували перші місця, одержу­
вали призи і грамоти. Із заводсько­
го 1юлетпиву фізІ{ультурнИІ{іВ вийшли заслуж ені майст­
ри спорту СРСР М. Лапутін та О. Ншшін.
Ноли Л{ розпочалася Велика Вітчизняна війна, спорт­
смени-арсенальці були в перших рядах ЯІ{ на воєнному,
ТаІ{ і на трудовому фронтах. Вони боролися в загонах
народних меснияів, в частинах РадянсьІ{ОЇ Армії, несли
трудову вахту в глибо1юму тилу.
За період окупації Н:иєва від спортивних споруд за­
лишились тільки руїни. Були знищені стадіон, водна
станція.
У партійному тюмітеті, заююм1 1 заводському номі­
теті ЛІ{СМУ підтримали ініціативу ветеранів фіжуль­
туршшів Євгена Заремби, Олет{сандра Івань1{а, Дмитра
Гутіна та інших відновити спортивну славу заводу .
Минуло два роки - і на перші змагання веслуваль­
НИІ{ів вийшли М~шола П рилиш{о, Енгельс Новалевсьюrй,
Ніна БерестовсьІ{а, Минола Новалет-шо, Іван Сусшш,
яких тренував cJrюcap, чемпіон РадянсьІ{ОГО Союзу Іван
Линник На честь ЗО-річчя ВЛІ{СМ було встановлено
приз для футбольних 1юма~щ міста. Його виграли арсе­
иальці Анатолій l{овальов, Борис l{ірсанов, Фрідріх
Здуніс, Георгій Василевсью1й, Він:тор Філіппов, МІшола
Цац1ю, Степан Стунач, Станіслав Щербов, Семен l{ри­
чевсь1шй, Євген Петрашевсьний, ІОрій Іванов, Євген
Сахновсьюrй, Володимир ТІ{аче1шо.
Першим серед виробничюшів заводу завоював звю-1-
ня майстра спорту слюсар Федір ЄвтушеІ{, який багато
роІ{ів очолював 1юманду велосипедистів.
Із спорудженням заводсьного стадіону значно по­
.ліпшилась робота се1щій легІ{ОЇ атлетини. Особливою
'112

популярністю серед молоді заводу повоє1п-1их роІ{ів І{О­
ристувався велосипедний спорт та футбол. Заводська
футбольна I{OJVraндa <<Машинобудівнию>, виступаючи па
першості У1{раїни, двічі завойовувала чемпіонсь1{ий ти­
тул, була володарем І{уб1ш УРСР. Ці1{ано тю{ож, що
відомий сьогодні футболіст В. І{аневсь1шй розпочав свій
трудовий шлях в інструментальному цеху <<Арсеналу>>
фрезерувальнином. Тут він вперше одягнув футбол1{у.
Суддя всесоюзної категорії Оле1{сющр Цаповецький,
майстри спорту Валентин Левченн:о, Леон ід І{обрин, ві­
домі па У~чJаїпі спортсмени Володимир Герасимепн:о,
Михайло Терзман, Валентин Данишон:, Володимир І{аш­
шш, Леонід J{ушпір - ц е теж вихованці заводсьІ{ОЇ сеІ{­
ції футбола.
У воротах І{оманди 1,іль1ш ро1{ів стояв майстер спорту
Борис Реб'янський. У цій же 1,оманді грали тююж май­
стри спорту Ві1,тор Фомін, Арнадій Ларіонов, Володимир
Богданович, Ві1пор Лу1{ашешю.
3 1950 ро1{у футболісти виходять на широн:у спор­
тивну арену: беруть участь в іграх па першіст1, респуб­
л і1ш , а в '[9 54 і 1955 ранах завойовують J{убон: Ун:раїни.
Ос 1, ті , хто оахищав спортивну 'І есть підприємства з
футбола: воротарі М. Терзман, В. Пехтєрєв, В. Рогачов,
:щхисники Л. Ми:зін, В. І{ашлик, М. Горбунов, В. Сьоміп;
піваахисники В. Герасиме1шо, В. Данилюr,, О. Чсрсдни1,,
нападаючі Ю. Бродсьний, О. Савін, В. Яроцr,кнй, М. І-Іоє­
лий, В. Свиридоши, П. Романовський, Г. Піспун,
Л. l{ушнір.
У 1956 році н:омсомолець Він:тор Валяюю па спарта-
1,іаді народів СРСР :зайняв тр етє місце в Giгу на 1500
метрів, встановивши ре1,орд Ниєва та спортивного това ­
риства.
Чимало радощів приніс 1960 рік Саме тоді футбо­
л і сти вперше провели мі,н:народну товарис1:,1,у :зустр іч .
8391
113

Вони перемогли норвеsьний нлуб <<Анерс-Верстед>> s мі­
ста Осло. Шість <<сухих>> м'ячів забили Валентин Лев­
чеrшо, Сергій Богачеr{ та Володимир Яроцьн:ий .
З І{ожним рОІ{ОМ зростає число спортсменів, шліфує­
ться їхня майстерність . Маргарита ДобровольсьІ{а вста­
новила ренорд Унраїни s велоспорту, Анатолій Іванчеrшо
став майстром спорту s боr{су, 15 арсенальців шшонали
норми першого спортивного розряду.
ОлеІ{сандр Богданов, Діна Бондарєва, Леонід Висо­
чансьюrй, Віr{тор Гашr{о, Олеr{сандр Дубоюш, Іван Лин­
нин, Володимир Мармоленло, Борис Новю,, ·Віталій Си­
ницин, Валентин Туре~шо - перші громад сьr{і інструн­
тори спорту, ЯІ{і доrшали багато зусиль і вміння для
виховання молодих спортсменів.
У 1964 році президія Центральної ради Союзу спор­
тивних товариств присвоїла ІШJІеJ{тиву фіsкультурнияів
заводу почесну назву - спортивний rшуб . Це ще більше
оr{рилило арсенальців.
• Пізніше до тренерсьrшї роботи sалу,1и J1:и 1юмсомоль­
ців майстрів спорту Аллу Нуделіну, Леонjда Тимошrю­
ва, Анатолія ]{аленсь1{ого, Ів ана Ісюневи,rа, чемпіонку
СРСР s шашоr{ Аліну Вешшовську, Віrпора Фомчеrша,
парашутиста Валерія Басова.
З нагоди 200-річчя заводу було проведено спартю{іа­
ду s десяти видів спорту. В цей час фію{ультурна орга­
нізація арсенальців налічувала в своїх лавах 18 майстрів
спорту, понад 800 роsрядниr{ів. У змаганнях ювілейної
спартю{іади чотири робітшши юшонашr норму майстра,
7 - стали нандидатами в майстри спорту, до 219 чоловін
зросла сім'я першороsрядн.1шів.
На заводі налічується понад 300 і нструн:торів, фіз­
оргів та суддів, ЯІ{і працюють на громадських засадах.
Завоювавши звання спортивного rшубу, арсенальці
не послабили роботи. Номсорг механічної дільниці
114

Ахмет Якубов у снладі юнацької четвірки став чемпіо­
ном і майстром спорту СРСР з акробатики, Михайло
Коваль заповітний срібJrястий значок одержав разом з
таною ж медаллю на велосипедних гоннах.
~ спарта~{іаді обласної ради <<Авангарду>> арсенальці
брали участь в 31 видові спортивного змагання.
Ці успіхи були наслідІ{ОМ щюдуманої організацій­
ної роботи правління спортивного ~шубу, очошованого
М. П . Андрєєвим. Саме завдяки йому почали працювати
н:іль1щ се1щій, серед них - підводного плавання, яною
н:ерує нандидат у майстри спорту Леонід Ільїн .
Сьогодні фіsн:ультура та спорт на <<Арсена JІі>> -
постійні супутшши в роботі, побуті, відпоч.ИІ-шу. 4000
працівни1{ів заводу - члени спорттовариства. Лише у
1967 році в 147 походах вихідного дин взяли участь
1817 чоловік
Се1щія тури зму організувала походи по місцях сJrави
бать1{ів.
Готуючись гідно зус тріти 100 -річчя з дня народ~нен ­
ня В. І . Леніна, І{омсомольці <<Арсеналу>> постаюши за
мету залучи ти до спортивного життя 50 процентів всього
1юле1пиву з аводу, охопити виробничою гімпастююю май­
же всіх робіт1пп,ів та інженерно-технічних праціюпшів.
3 цією метою споруджується база, а поруч з заводом -
стадіон, перша черга ЯІ{ого стане до JJaдy напередодні
100 -річчя від дня народження В. І. Леніна. Тоді ж буде
від1{рито ва~тшоатлетичний 1шуб та водну станцію.
Дорогами
батм,ів
Ти сячі нілометрів пройшли юнани
та дівчата заводу дорогами героїч­
ної слави своїх бать1{ів. Нали вся
нраїна готувалась урочисто відзначити 20-річчя вешшої
перемоги над фашизмом, 1юмсомольці вирішили вста­
новити всі імена арсенальців, що з агинули в боротьбі
з ворогом під час Белиної Вітчизняної війни.
8*
115

Партійний комітет підтримав патріотичне починання
і прийняв спеціальне рішення про спорудження на заво­
ді Пам'ятника ві,шої слави загиблим арсенальцям. Сьо­
годні 147 прізвищ виведено золотом па мармурі пам'лт­
шша. Розшуки героїв тривають.
І{омсомольці активно юшючились у Всесоюзний по­
хід по місцях героїчної слави бать1<ів. На Київщині, де
здійснювався легендарний рейд С. А. Новпака, проліг
маршрут лю1шого походу техні1щ Михайла Іванчю-шова
та його товаришів Віталія Пехтєрєва, Алли Фесіпої, Во­
лодимира l{о J1есни1щ, Людмили Єнин, Олени Антонюшо,
Вінтора Передерія, Северина Плешнова, Ірини Бублин,
Юрія Кулагіна, Анатолія Барашлша, Оле1<сандра l{олес­
пю<ова. І{омітет номсомолу та се1щія туризму звернули­
ся до штабу Всесоюзного походу з прохашшм визначити
маршрут. Було запропоновано Марухсью1й та Бадуць1ш:й
перевали на Нающ з і .
У JІ:ипні в похід вирушили Михайло Іванче1шов,
Юрій Астаф'єв, Алла Фесіна, Олег Шевцов, Валерій
Сторожев .
Ось сторінки із щоденнина Юрія Астаф'єва :
<<Мальовнича долина річки Теберди. Тут І<олись про­
ходила дорога, що через І{лухорський перевал з'єднувала
бе з межні півпіч1-ю1<аю<азь1<і степи з Чорноморсь1шм
узбережжям Нав11:азу . В першій чверті ХІІІ століття
МОІІГОЛЬСЬІ{і за воЙОВІПШИ пограбували цей І<рай, ВИІ-ІИ­
ЩИШІ місцевих жителів - аланів. А через сімсот ро1<ів
у цій долині радлнсьн:і люди спорудили рубежі проти
з авойою-пшів ХХ століття - гітлерівців. На смерть стоя­
ли тут бійці 394-ї стрілець1иї дивізії - 808, 810, 815 -го
по Jшів . Мужні воїни зд ійснили легендарні подвиги,
організували переходи у ворожий стан. І сьогодні пам'я­
тають тут самовідданість і героїзм розвідшшів, юшми
1имандував молодший лейтенант Василь Федорович
116

Толмачов; хоробрість rюлітру1{а роти автоматн1шів лей­
тенанта Андрія Мюшлайовича Гаєвського, його <<молоч­
ного>> (за місцевим звичаєм) брата Абдул-І{еріма Гамза­
товича Шуаєва - командира розвідшшів 808-го пош,у.
Не тур:истсью1ми стеж1щми проліг наш маршрут . Ми
йдемо неходженими місцями Тебердинсьного запов і дни-
1,а, в межах m,ого нараховується близьпо 85 льодовинів
та 70 озер, найпопулярніші з Jших Бадуць1{і. У цьому
районі вели боротьбу з фашистами народні месники,
діями яних 1,ерував МихаЙJrо Андрійою1,1 Суслов, що
був тоді се1{ретарем Ставропольсьного нрай1юму ВІ{П (б).
За третім Бадуцью1м озером, па місці партизансь1пrх
боїв, у 1,і1щі ущелини на висоті 3000 метр ів вибираємо
м і сце для встановлення пам ' ятшша. ]{ авпазьний t'рат-rіт
виявився міцнішим від папю 1"0 і нструменту: два птлнм ­
бури одразу зломиJ1ись, і лише третім вдалося нродовбати
1 ютири отвори для нріп.пенпн ш,ити пам'ят1ш1щ. Навкру ­
І'И снігові вершини гір, хмари - руною бери . І 1 1лм'нт ­
шш героям Вітчилняної війни. Від арсенальців .. .
Ми знову в Ниєві. Але похід не за~,інчено. Турист ­
с 1,1ш стеяша привела нас на Набережно-Хрещатиц~,ку
вулицю, де проживає у,rастпш боїв на Марухсь,щму п е­
ревалі, 1,олишній матрос Пилип Харито 1юви,1 Гречаний.
1r Ниєві мешнає і легендарний по.п ітрун, нин і. 1-апдидат
і стори,ших паун Андрій Михайлович Гаєвс , ,ний , я , ю , · о
ми відвідалю>.
Через рі1, мо Jюд~, заводу здій спи.на , мабуть , 11 а:ЙІ\О ­
ротший, але надзвичайно з містовний, спонне 11 ий пе.1 1 н-
1шго гуманізNrу, висоної шоднності похід.
29 сі,шя прюrепrі до заводу вулиці спа.нах 11 ушr за ­
гравами. То сотні 1юмсом0 Jп,ців в висоІю піднятими
смолосюшами прямували в пар!{, де в братські й маги.н і
поховано понад 700 учасників Січневого з бройного пов ­
стання. Сюди прибула майже тиснча нащад16в героїв
117

.У річпицю Січ1-~евого повстапн.л 101tь 1,Арсепалу11 прийшла до
.м о гил и з а г иблих, щоб ще раз поклястись у вірпо с ті справі бать­
ків, справі революції .
буремних рОІ{ів революції. Грандіо зне і зворушливе ви­
довисьп:о являв собою мітинг, на ЯІ{ому молодь услав­
л еного заводу дала п:лятву па вірність заповітам батьп:ів.
.
.
ІОнь І{раїпи готувалась до свого
Напередодю XV з'їзду rшмсомолу. За заюпшом
бригади Володимира Рудеrша понад 3000 молодих ви­
робничнин:ів стали на ударну трудову вахту. Нолеr{тив
з гордістю зус трів звістr{у про обрання секретаря 31{
JП{СМУ Олен:сія Долбілова делегатом з'їзду.
Заводсью:ІЙ rшмітет підбив підсумки змагання в дні
роботи номсомольсьr{ого форуму . Переможців занесли
на Дошп:у слави.
118

Ще з більшим піднесенням працювало молоде по:ко­
ління арсенальців напередодні від:криття ХХІІІ з'їзду
ІСПРС . Молодь з механічної дільниці старшого майстра
ВіІ{Тора Тr{ачуІ{а через багатотиралщу звернулась до сво­
їх ровесшшів розгорнути змагання за право називатись
rшлеюивами імені ХХІІІ з'їзду :КПРС . На це звернення
відгуrшулись бригади Героя Соціалістичної Праці Ме­
ланії Павлен:ко, Володимира Руденка, Георгія Якубова
та Фросини Миш,І{О .
У ці дні народилась ще одна традиція: вручати юна­
кам та дівчатам І{омсомольські квитки біля пам'ятника
Ск л адальпиц я !Олія Полякова щойпо ста л а коАtсо.молкою.
[{ виток їй вр у чають секретар партійпо г о к оАtітету з аводу
Г. 111. Лапав та учаспик Січпевого (1918 р.) збройпого
повстаппя О. Є. [{ураков.

В. І. Леніну та монумента на честь героїв Січневого
збройного повстаю-тя. Це почесне доручеш-ш виконували
старі більшовики, учасниюr збройного повстання, Герої
Соціалістичної Праці, майстри - золот і руки. -У січні
відбулося перше посвячення молоді в робітники. До
відr,риття з' ї зду номсомольці вступали в лави партії .
Тоді номуністами стали інженери Михайло ]{улага,
Анатолій Нолесr-пш, делегат XIV з'їзду ВЛІ{СМ оптин
Михайло Підвойсьrшй, слюса р Валентин Нлимеrшо, тех­
ніr, Тимофій Шерстю1юв, інженери Борис Тначов та
Борис Романе1-шо.
3 усіх цехів пol.taJIИ надходити но відомJrепня про
достронове шшонання номсомольцями тштих соц і алі­
стичних зобов'язань. Першими рапортували верстатниr,и
Володимир І{остетшо, Михайло І{оро.пь, Анатолій Дон­
r·аль, Володимир Рудет-шо, Борис Сат1,о, Анатолій Мин-
1,івський та Віталій Чигрин.
За висо1,і поназники у пере дз' ї здівсь1{ому змаган1 1 і
r,омсомольсьну організацію заводу було занесено до ра ­
йонної Нниги пошани і передано їй на вічне зберігання
червоний прапор <<Переможцю соціал і стичного змагання
в семирічц і >>.
На зустрічі всіх поноліль двох орденоносних заводів:
<<Арсеналу» імені В. І. Леніна та <<Лепінсьн:ої 1,узні»
посивілі ветерани і безвуса юш, прийняли наназ номсо­
мольцям 2017 рану, де говорилося: <<Сини наших синів,
пр авнуюr 1,омсомольц і в 20-х ронів, дале1,і нащадки ге ­
роїв Вешшої Л{овтневої соціалістичної р еволюції, вам
запов ідаємо славу двадцятих, тридцятих, сороr{Ових ,
п'ятдесятих, шістдесятих ронін>>.
Серед тих, хто давав цей наиаз, були хлопці з бригади
Георгія Янубова - Володимир Лахно, Леонід Панов,
Сергій Савельєв та Віитор Полянов. Після демобілі з ації
з лав Радянсьиої Армії ці иомсомольці за 1,оротю1й стран
120

Вр учеппя ко ,11, со ,~ольській оргапіаації зав vду Ч ер вопо г о
прапора Ниївського обко:л~у ЛНСМУ.
з уміли зробити багато <<Неможливого>>. Вони давали про ­
дуrщію тільки відмінної яності, усі пі шли вчитись у ве­
•rірню шrюлу, техні1{ум і ВИІ{ОІІаЛИ норми першого-друго­
го спортивних розряд ів.
Арсенальці од1-гими з перших на У1{раїні розпочали
підготоВІ{У до святп:ування 50-річчя Вели1юго :Н{овтня
та 50-річчя Радянсь1юї Уира їни. В ювілейному році ве ­
шшого успіху добились то1шрі Володимира Руде~ша, за­
воювавши вчетверте Ленінсьиий вимпел.
Разом з усім І{олеІ{тивом заводу молодь наполегливо
виборювала право бути переможцем ударної трудової
вахти. Партія та уряд висо1ю оцінили подвиг робітни­
І{ів-арсепальців у грізні революційні дні та в справі
121

соціалістичного будівництва. 24 жовтня 1967 роиу тру­
дящі заводу зібрались до пам'ятнина Іллічу. На честь
50-річчя Велияого Жовтня тут в урочистій обстановці
арсенальцям було вручено пам'ятний прапор ЦК Н.ПРС ,
Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів Союзу
РСР та ВЦРПС.
Через І{іль1ш днів завод знову облетіла радісна звіст­
І{а: за великі заслуги у справі виховання підростаючого
по1{оління ЦІ{ І{омсомолу республіки нагородив 1шмсо­
мольсь1{у організацію «Арсеналу>> пам'ятним Червоним
прапором ЦІ{ ЛІ{СМУ .
Продовження
слави
Арсенальсью1й артилерійсью1й ди­
візіон добровольців наві1,и уславив
себе подвигами в жорстою~:х битвах
з фашизмом:. На знан продовження героїчної слави з бо­
ри допри з овної молоді одностайно ухвалили про ство­
рення арсенальсьного взводу парашутистів-десантнилів.
Більше тридцяти ЮІ-ІаІ{ів регулярно відвідували пара­
шутний ~шуб при заводсь1шму номітеті ДТСААФ. Чере з
ріІ{ нерію-цш групи інженер Ігор Андрущешю доповів
Льотчик-1.осJ~опавт О. А. Леопов та директор заводу
С. В. Гусовський серед ,1~олодих арсепальців.

парткому та дирекції: взвод допризовників пройшов від­
повідну підготовку і одержав навички, необхідні для
військової служби. Готовність арсенальців перевіряв
застуш-rи1{ І{омандуючого десантними військами. Гене­
рал схвально відгую1увся про ступінь підготовю~: номсо­
мольців.
Урочистими були проводи юню{ів на службу в Ра­
дянсь1{у Армію. Біля пам'ятню{а Вічної слави до них
з напуттям звернулись І{адрові виробничнюш, представ­
ники громадських організацій. Арсенальці дали воїнам
пю{аз примножувати славу рідного заводу.
1
Переповнений БудиноІ{ 1,ультури.
<<ТЮ{ тримати.>) В залі посивілі ветерани і безвуса
молодь, уславлені передою,ши виробництва, 1юмсомольці,
представниrш партійних та громадсь1п1х організацій
Ниєва. На трибуні - сеr,ретар номітету 1юмсо~10лу:
-
Товариші, сьогодні у нас вешше свято: група мо­
лоді зю{інчила І{урс навчання і їм присвоєно виробничі
розряди. В цей день ми приймаємо їх у свою робітничу
сім'ю. Прошу для посвячення в арсенальці піднятись
па сцену Світлану Дзюбан, Ольгу Бауер, Юрія Налаш­
шшова , Валентину Нарнаруr{, Оленсандра І{оляду, Га­
лину І{о сич, Ностяптина Литr,іпа, Петра Медиrш, Надію
Недільrш, Володимира Пінчуна, Ірину Терещеrшо, Лео­
ніда Чередниченна.
Поряд з учорашніми воі:нами стали ще зовсім молоді
хлопці та дівчата.
-
ІОні наші друзі,- продовшував ссщютар номітету
rюмсомолу,- ви прийшли до пас, щоб оволодіти вироб­
нюrими профе сіями і стати арсе пальцями . Сьогодні тру­
дящі заводу приймають вас у свою сім'ю. Чи готові ви
дати 1шятв у на вірність заводові , на вірність його рево­
люційним та трудовим традиціям?
-
Готові!
123

Посвя'І е nпя в ар се пальц і.

Завмер зал. Мовчить палац. Слухають арсенальці.
А зі сцени чітІ{О, впевнено:
-
Я, молодий роб ітник заводу <<Арсенаю> імені
Володимира Ілл іча Леніна, у знаменний для мене день
присвоєння робітничого розряду перед JІицем своїх стар­
ших товаришів і світлою пам'яттю тих, хто віддав життя
за щастя сьогоднішніх днів, rшянуся завжди бути гідним
висо1{ого звання арсенальця, свято зберігати революційні
та трудов і традиції заводу, своєю дисципл іною і свідо­
містю бути приrшадом для інших молодих робітників,
стати rшдровим виробничrпшом заводу, безперервно удо­
сr{онашовати свою майстерн і сть, добиватись присвою-І­
ня найвищого звання робітни ,1ої доблесті - майстра
-
зоJІоті руrш ...
Звучить марш номуністиrших бригад. Один за одним
підходять юнаюr та дівчата до заводсьп:ого прапора, біля
ЯІ{ОГО стоять учасr-пш Січневого з бройного повстання
1918 por{y О. Є. Нураr{ов, Герой Соціалістичної Праці
Г . Я. Цар~ш, І{омсомоляа Ва.пентипа Півинок Посвячені
цілують червоний стяг.
Лунаютr, ошrес1пr, грає орн.естр, а в п:інці сцени r,ож­
ного з нових арсенальців стрічає диреr,тор заводу
С. В . Гусовс r,кий. Він .пагідно усм іхається і ножному
новобранцев і робітничої гвардії вру,rає посв і дчення.
А потім, уже за сто.по;,.,r президії, тисне рун:у 1шмсомоль­
сьному ватюrшові :
-
Молодці ! Tar, тримати!

Авторський колектив складає щиру подяку учас-
1-ьика J1t збройної боротьби за владу Рад, колиш-
1-tіJ1t коJ1tСО J1t ольцяJ11,, заводськиJ1t активіста.м
М. С. Бєлявцеву, Г. В. Вальтеру, Л. І. Височап­
сько ,~tу, 10. О. Гро J1tову, О. С. Долбілову,
З . О. Іпатові й, М. В. Налиповсько J11,у, М. Jl. Но1t­
дратовичу, О. Є. [{уракову, П. [{_ Нуракову ,
О. В . Пуркотову, Ф. Ф. Пущепr.у, Jl!J. О. Ластов ­
ськоJІtу, Jl!J. І. Липпику, Г . Т . Jl!Jap 'я nчenr.y ,
О . Т. JІ!Jар'япче1щу, В. В. Мель1mr,ову, В. О. Нек­
расову, І. Ф. Радчет-tку, Н. І. Радчепко, 3. М. Род ­
штейпу, П. І. Сидорову, Л. С. Сл тосаревій ,
П. Н. Чертtиш, О. Л. ЧуJІ~ач ову, А. В. ШуJІtову ,
О. М. Фрапку, які доnоJІtагали добирати JІtатеріа­
ли, своїJІtu розповідя.~~и, зауважепт-tяJІ-tu, пропози­
ціяJІьи сприяли підготовці і паписапт-tто цієї кт-~иги.
Фото П. Довгодька та а архіву з аводського .музею.

ЗМІСТ
Революцією народжені .
Па риштувапплх соціаліз.му
Слава не в,iipe, ,Le поляже
У труді, лк у бою
5
21
51
89

ГЕРОИЧЕС:КАЯ ІОНОС 'ГЬ «АРСЕНАЛА»
(На унра ин сном л з ьше)
Худо,ю1 в оформлен н я Г. R. Тид1,11л11а
Реда~,тор Д. ІО . Ош, овu,,
Худож ній р едnнтор В. І. Пойда
Т е х нічні редантори Л. Р. Aбyiue 111~0 ,
Г. Ф . Яце1то
Корентор А. П. Ч епурна
З дан о на вироб 1нrц·1·00 9.І 1969 р. Під писа­
но до дРУІ<У 26.ПІ 1969 р . БФ 06554 .
Форма·г 70 х 108'/32. Фіз. друн. щж. 1, .
Умовн . друн. ар 1<. 5,6. Обл. -вид. арн. 5,5.
Тираж ЗО ООО. Зам. 391. Ціна в опра­
ві М 7- 55 1юп., ціна в обнладинці
-
21 ІЮП.
В идавництво ЦК ЛНСМУ <<Молодь ,> .
Ниїв , Пушнінєьна, 28 .
Нниншова фабр н на «Жовтень,, :Ком іт ет у
по п рес і пр и Раді Міністрів УРСР.
Rиїn, вул. Артеі\·rа, 23 а.

)
\

'
rt 1⁄2';-'/~(_,. ( /:{ r:? -, С.(
• ;'і:.: ··.с:, ((
(~J

,
,
і'
'
,'
{-
/) "(
(,
(
/ІІ.
І
І
.(
,
{;.
..,
І•r
,,
,
,
/
,.
,
,,
/J
/(
,
//,/
,
,
І
І
·~
,~
/
,
І
І(
Іr
t
І
,/
,:1
І
,
,·
.-,:,_.,,.
Іу
ІІ
)
()
l
І
-'
'()
'
І
/'/ І
І
,
,'/
(.
,_.
\.
('
,
.....

11
.-ЕРОЇ"І
ІОН ■ С.УІ
АРСЕНА