/
Text
Вінницька Філія Всенародньої Бібліотеки України при Всеукраїнській Академії Наук
Кабінет виучування Поділля.
НаііопаІЬіЬІіоіІіек (Іег Іікгапіа ап гіег ІІкгаіпізскеп Акабешіе йег 1УІ88еп$сІїа!(еп.
* * л . •
Гіііа1аЬіеі1ип£ ги Уіппуіг]а. А /
вниуск 24. ВияЕАі) гив Екгопзснимо Ропонемз. иеГейргй.
----- л
Адр.: Україна, Вінниця (на Поділлі), Мури.
Адг.: ІІкгаіпе, Уіппуіхіа (Ро^оііеп) Мигу
Лроф. СЕРГІЙ ГОРОДЕЦЬКИЙ. ’
сільське господарство виш
ЧАСТИНА 1. ПЕРЕД СВІТОВОЮ ВІЙНОЮ
З 61 таблицею та 10 діяграмами.
Вінниця.—1920.
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПОДІЛЛЯ
ПЕРЕД СВІТОВОЮ ВІЙНОЮ
N АТЮНАЬВІВИОТНЕК СЕР ВКРАЇНА АІЧ СЕР ВКРАІИІ8СНЕН
АКАОЕМІЕ СЕР УЛ88ЕНЗСНАЕТЕМ. ЕІИАЬАВТЕІНЛЧС 211 \М1ИМ¥Т2]А
ЬіеГегипд 24. ВОРЕАСІ ГОЯ ЕВЕОР5СНІІМС РОООЬІЕ№ даг.: Цкгаіпа. УАіппуиіа.
РгоГ. 5ЕРСШ8 Н0Р0РЕТ2КУ]
І
ШЕ ЬАМО\УІКТ8СНАЕТ Р0П0ИЕК8
УОК ОЕМ УШТКВІЕ&Е
МИ 61 ТаГеїп, 10 Віадгаттеп-Кагіодгаттеп
ипсі 7изаттепГаззипд.
і
Уіппуігіа, 1929.
ВІННИЦЬКА ФІЛІЯ ВСЕНАРОДНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ПРИ ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ НАУК
Вііпуск КАБІНЕТ ВИУЧУВАННЯ ПОДІЛЛЯ ддр,; украІна, Ві„и„и,
Проф. СЕРГІЙ ГОРОДЕЦЬКИЙ
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПОДІЛЛЯ
ПЕРЕД СВІТОВОЮ ВІЙНОЮ
З 61 таблицею та 10 діяграмами.
І
У Піммілтії—1090
63 (477 Под.)
Друковано з постанови Ради Вінницької Філії Всенародньої
Бібліотеки України при ВУАН,
і
Віндер;кдрук. їм. Леніна 3740—1000 29
/І!
ПЕРЕДМОВИ.
Основне завдання цієї роботи, що її лише першу частину складає
характеристика сільського господарства Поділля напередодні світової
війни, є змалювати яко мога повнішу й найправдивішу картину перед-
воєнного стану сільського господарства на Поділлі, щоб на підставі
цього далі виявити темп та наслідки економічної та агрономічної полі-
тики періоду відновлення сільського господарства на Поділлі.
Поділля є один із цікавих закутків УСРР, що відогравав перед
війною в багатьох справах ролю порога, через який проточувалася на
Україну західньо-европсйська аґрикультура, а тому був економічно
одною з найрозвиненіших губерень лісо-степової смуги України.
Але через земельну політику капіталістично-поміщицької держави,
що призводить до занепаду сільського господарства й зубожіння се-
лянства, а також в наслідок імперіялістичної та громадянської війни, що
весь час, починаючи з 1914 й кінчаючи 1920 роком, точилася з надзви-
чайним напруженням саме на тсрені Поділля,« воно стало одною з най-
тяжчих для соціялістичної реконструкції сільського господарства ча-
стин УСРР.
П'ятнадцять років безперервної корінної перебудови всього еконо-
мічного життя * Поділля в найрізноматнітніших напрямках—спочатку під
впливом стихійного процесу принатурення до незвичайних і виможних
потреб фронту так імперіялістичної (1914—17 р. р.) як і громадянської
(1917—1920 р.р.) війни, а далі плянової реконструкції всього економіч-
ного життя, а в тім числі й сільського господарства на засадах і в на-
прямку соціялістичного будівництва (з 1920 року)—віддаляє нас від того
моменту, про який буде мовитись мова в першій частині нашої роботи.
Чим було і чим стало Поділля за цей час—ось питання, що на
нього ми шукаємо відповіді.
Чому нас особливо зацікавило Поділля, не зважаючи на те, що це
питання з повною й може навіть більшою підставрю варто було поста-
вити щодо всієї УСРР? До цього спричинилося багато й об'єктивних
причин і суб‘єктивних мотивів автора. Перш за все нам пощастило зі-
брати, зберегти й навіть досить давно вже опрацювати численні статистичні
матеріяли щодо сільського господарства саме Поділля, а подруге,
бувши сам подолянин, автор цікавився відповідними матеріялами весь
час, з давніх давен, беручи участь і в політичному, і в аґроекономіч-
ному, і в культурно-освітньому житті Поділля, щоб скерувати проґрес
ного сільського господарства в найефективнішім, напрямі—в напрямі со-
ціялістичної реконструкції.
Але в той час, коли для деяких частин України, напр. Київщини,
МИ маємо вже навіть кілька спроб порівняти вихідний передвоєнний стан
економіки й сільського господарства та кінцевий стан його періоду від-
будови Радвладою сільського господарства, для Поділля ми й досі не
маємо таких спроб, хоча здавалося б, всі передумови для такої спроби є.
іаке порівнання є надзвичайно важливе для того, щоб підчас пля-
^ової реконструкції можна було врахувати вигідніші з одного погляду,
дефективніші—з другого, напрямки, галузі й позиції для доцільнішого
и ефективнішого проектування надалі.
Фізико-географічни характеристика Поділля
Географічне положення. Подільська губерня в старих
межах (з Балтянським повітом) лежала межи 47° 18 і 49° 49 північної широти
(отже завширшки тягнеться на 2' ЗІ', а завдовжки—на 4° 47' від 43 53'
до 48* 40' сх. д. по 1. меридіяну) і межувала на заході з Галичиною
(р. Збруч), на півночі з Волинню, на північному сході з Київщиною, на
сході й південному сході з Одещиною, на південному заході з Баса-
рабією, займаючи площу в 3.846.126 десятин (а без Балтянського повіту
бл. 3.000.000 дес.) згідно з найточнішим обчисленням полковника ге-
нерального штабу Стрільбицького (1874 р.).
Поверхня. Поділля має висоту від 30 до 400 метрів над по-
земом моря. Найвищі місця знаходяться на Проскурівщині поблизу Ми-
хамполя (387,4 метр.) та в Медоборських горах (товтрах), що тягнуться
від Сатанова до Субочі через кол. Проскурівський та Кам‘янецький по-
віти; крім того, місця з найбільшою висотою ми знаходимо на так зва-
ному Подільському гір‘ї, що є одна з двох відног т. зв. колись Авра-
тинської високорівні в Галичині. Одна з цих відног—Подільська горбо-
вина—тягнеться через всю кол. Подільську губерню, майже якраз по
середині й разим із залізничою маґістралею Жмеринка—Одеса входить
на Одещину; ця віднога є межиріччя між сточищами Дністра та Бога.
Друга віднога Авратинського згір‘я тягнеться північною межею
Поділля, входить у Київщину і знову виступає у нас на Гайсинщині
(йде на Сумівку), а далі поволі зливається із степовою рівниною Оде-
щини. Ця віднога є межеріччя між басейнами Бога та Дніпра. Поміж
Цими відногами поверхня являє собою більш—менш похиле плято, що
його рівнинний характер лише подекуди порушують долини колінкува-
тих допливів Бога.
Зовсім інший характер надзвичайно розвиненого рельєфу має та
половина Поділля, що лежить на південному заході від Подільської
горбовини—Наддністрящина, що її значно похилу поверхню перерізу-
ють дуже глибокі каньони численних допливів Дністра.
Обводнення також кладе різницю поміж Бузьким та Наддні-
стрянським сточищами; загальна кількість більших допливів Бога в ме-
жах Поділля сягає ЗО, а кількість самих лівих допливів Дністра пере-
вищує 40, до того ж в межах Поділля течія Бога тягнеться 546 клм.,
а течія Дністра 439 клм. Ці числа виявляють бідність Бога на допливи
порівнюючи з Дністром, бо один доплив припадає в Бузькому сточищі
а 17 клм, течії, в басейні Дністра—на 10,7 клм , отже Дністер є в
1 >2 рази багатіший на допливи порівнюючи з Богом, Але разом з тим
наДбузька половина Поділля має обводнення не гірше, як Наддністрян-
щина, бо неправильна й досить довга течія допливів Бога та численність
Дрібних річок і струмків винагороджують брак тут великих допливів.
0 Бз ІТЯНС11КИЙ ГГПР.Їт 747 ПРО
и повного порів-
від характеру
е перш за все мірило
застосований цей ма-
ми не маємо дрібнішої сітки для
і друге, Поділля довго
6_______________Проф. С. Городецький.
мога точнйіігуГй°ппяСТ° Теоре™чно1\ визначається й практична вага як
еьКПт правдивішої фіксації головніших моментів щодо сіль-
ського господарства для вихідної й кінцевої дати порівнюваного пе-
нання ІНОДІ С.ТОіггЛ иЯТИ На УВаГУ’ Щ° для всебічного й повного порів-
первісного основного6”ереможн1 перешкоди, що залежать від характеру
первісного основного статистичного матеріялу П
т” ГяГ/лТ п°Р;,ЯЛЬНОГО пляншету, що до нього
еріял. Для Поділля передвоєнної доби І
накладання ГГ мя дрюмішої сітки для
було об'єднано одТ:™Педруге.Поділлядогго
стрування, самоврядування Й риа™ • напрямком 1 характером адміні-
штабі, і це звичайно відбилося на хХ* П°^,ТИКИ в пуберніяльному мас-
передвоєнну добу та за весь чяг , Р р1 ста™стичного матеріялу за
районовий розподіл Поділля І ° П0ПсреДжає теперішній округово-
минулого передвоєнного стану т. у змУшені давати характеристику
старих губерніяльних його межах. КОГО господарства на Поділлі в
рені Поділля, каю?Гсп^ьн7 базу Нщоб Т°ЪННЯ’ Щ° виникли на те'
І тому дозволяють зробити койшр УА^Щ°б п°Р1внювати їхній минулий стан,
їхнього поступу та тепЛ' ООҐрУнтовані й правдивіші висновки щодо
Поділля в губерніяльно-ппЯНЬ0ГО .ста?У* Отже, розглянувши минуле
дарство ввивай/^" “ “овнн.б °й °б”У "’РИЛІ' ЙО'° ^«ське госпо-
нову адміністративну мережу Удемо розглядати крізь округово-райо-
нути їх нема змоги, беручи на иня™ ^Гато хи&' але виправити й уник-
Місця для докладних і просторих пояснені",СТЬ МІСЦЯ Й часУ: нема
точного та бібліографічного хяпя^ ЄНЬ 1 ^°ментарш джерелоаналі-
не потроїло б розмір роботи)* НЄМЯЄРУ В ТЄКСТ1 це подвоїло б, коли
и вимоги завтрішнього дня швидка о ?асУ через те, що час не чекає
моменту. Швидко змінюють інтереси сьогоднішнього
моментів єіТьськогоЄ?оспоХствГпаУ увагу На те’ Щ°б яко мога більше
виявити цифрами: вони най Р виаДІЛЛЯ наиповніше і найправдивіше
агають лише коротких і стислих начають явище й здебільшого ви-
ВН1ШІ свідчення. Тому свою пай яснень' бо еамі вони є. найкрасно-
Хільське господарство Поділля « . 7 аТр Охоче й скорше назвав би
На закінчення вважаю за ДД ЦИфрах ‘
полЯКУ проф- А- Ярошевичу за йа Приємний обов'язок висловити щиру
бпті Дч*МИ поповнити^ авторові табл д?ПОмогУ своїми матеріялами та
• ак само дякую за цінні вказівкїпо^П г™™ ?аГаТ° ХИб У Р°'
кЛ Савостіянову.
не
М0ВН1Ш1
1. червня 1929 р. Київ.
Авторг
8
П р о ф. С. Г о р о д е ц ь к и й.
Нарешті треба відзначити ще одну різницю між допливами Бога та Дні-
стра—це характер їхніх долин: глибокі та вузькі в Наддністрянщині
вони є зовсім неподібні до широких заплавних утворень Бога та його
допливів. Ця різниця залежить від неоднакового характеру горотворів,
що підстелюють корита річок Дністрянського сточища—з одного боку,
і сточища Бога —з другого. А саме: річки Бузького сточища виторували
собі корита в майже зовсім не розмивних ядрених основних горотворах
ґраніту, ґнейсу, діориту тощо, а допливи Дністра торують легко роз-
мивні основні горотвори вапняків, пісковиків та глин, що серед них
навіть найстаріші напр. девонські та сілюрські—далеко лекше розмива-
ються, ніж ґраніт тощо. Отже рельєф та обводнення мають тісний
зв'язок з різним характером геологічного минулого цих двох Подільсь-
ких сточищ
З погляду геології територію Поділля можна й треба по-
ділити на два основні райони: 1) Надбузький де переважають криста-
лічні породи та 2) Наддністрянський з цілою серією осадових пород
сілюрської, крейдяної та третинної систем.
Основні кристалічні породи Надбужжя (ґраніт, ґнейс, діорит та інш.)
належать до так званої „Гранітної плити", що становить частину Укра-
їнської кристалічної Осі (завширшки близько 150 клм. і завдовжки бл.
900 клм.) і яка підстелює геологічні поклади на великому просторі
України від Горині (Волинь) до північно-східнього берега Озовського моря-
Цю ґран’тну смугу всюди вкриває порівнюючи негруба поволока
третинних покладів, що здебільшого належать до серії так званих „рябих,
червонорудих, шоколядних і т. інш. глин11.
Щодо Наддністрянщини, яку давні автори з геологічного погляду
об'єднували разом з сусідньою частиною Східньої Галичини в одно ціле
під назвою „Подільського краю", то його основні горотвори є не кри-
сталічні, а досить грубі осадові породи переважно третинної системи
Границі цього „Подільського краю" визначувано так: на заході
р. Верешиця (доплив Дністра в Галичині), з південного заходу р. Дністер,
з північного сходу залізнича маґістраля Львів—Волочиське—Жмеринка—5
Борщі, а зі сходу р. Ягорлик.
Не зважаючи на зазначений в старих авторів тісний зв'язок на-
шого Поділля з Поділлям Галицьким, наші згір'я не мають нічого спіль-
ного з Карпатами ні з орографічного, ані з геологічного погляду, бо
поперше, його відділяє від Карпат чималих розмірів долина (Покуття),
а подруге, головну масу Карпат становлять такі горотвори (метаморфі*
зовані поклади еоцена, оліґоцена, середнього міоцена та крейди, що ї*
зібрали тектонові процеси в велетенські зморшки та нагромаджують гор14
на півтори-дві тисячі й більше метрів заввишки), яких зовсім не зна"
ходять у нас на Поділлі.
Починаючи з Покуття (підкарпатська частина Поділля), на всьому
Поділлі всі поклади (навіть найдавніші—палеозойські) є неметаморфізо*
вані й залягають горизонтальними верствами, що в напрямку до сточиЩа
р. Бога сходять там або там на нівець.
Це показує на відсутність в геологічному минулому Поділля горо-
творчих процесів того характеру, що спричинилися до підняття Карпат;
тут могли мати місце підняття дна сілюрських, крейдових та сармат-
ських морів, висихання цих морів і т. і., але ніяк не ті стиснення У
велетенські зморшки земної кори, які призвели до утворення Карпат-
ського узгір'я.
Щодо Подільського високорівня, згір'я, то згідно з новітніми ГЄО"
логічними розвідками воно є складене переважно з вищої серії перех0*
дових відкладів сарматської системи так зв. „Балтянського яруса 9
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
9
що, йдучи посередині Поділля в напрямку з північного заходу на південь,
займає більшу й більшу частину Поділля і в Балтянському повіті роз-
лягається майже на всьому просторі цього повіту.
На всьому просторі кол. Подільської губерні основні породи (в
Наддністрянській частині глинкуваті породи кінця сармату, а в Надбужжі
кристалічні породи) вкриті широким і майже безперервним килимом
рябих глин з їхнім нижчим червоно-рудим та верхнім шоколядним гори-
зонтами (див. розвідку проф. Л. Красівського: „Уваги щодо новіших
ґрунтоутворюючих відкладів Поділля“).
Неоднаковий склад пород та неоднакові умови геологічної будови
по різних частинах Поділля лягли в основу гідрографічної районізації
Поділля проф. А. Красівського. За цим автором з гідрографічного по-
гляду (гідрогеологія та гідрологія) Поділля можна розбити на 2 основні
райони:
1. Н а д б у з ь к и й, що входить у склад великого кристалічного району
та характеризується пануванням кристалічних основних пород, негрубою
поволокою молодих осадових пород і пануванням неглибокого водонос-
ного шару, зв‘язаного з границею поміж кристалічною поверхнею та
утворами, що лежать вище.
2. Наддністрянський (власне Подільський) гідрогеологічний
район, що його знов таки, в зв‘язку з зазначеною геологічною характери-
стикою Наддністрянщини, можна розбити на три підрайони:
а) Північно-Подільський (на території нинішньої Проску-
рівської округи), що має мало розвинений рельєф і неглибокий водо-
носний шар у породах сармату;
б) Центральн о-П одільський („Балтянський" підрайон А. Кра-
сівського), що тягнеться посередині Поділля та має глибоке полягання
сарматського водоносного шару під грубою (до 40—50 сажнів завтовшки)
серією пісків з глинястими та мерґелястими проверстками „Балтянського
ярусу":
в) Власне-Подністрянський (теперешні Кам'янецька, Моги-
лівська та південна частина Тульчинської округи) район, що відзнача-
ється дуже розвиненим рельєфом від каньонуванння його сіткою допливів
р. Дністра й кількома водоносними шарами по різних осадових породах
різних систем—сілюра, крейди, третинної системи —які часто оголюються
на поверхню (особливо по долинах річок).
Межею зазначених основних гідрогеологічних районів є водороз-
Діл басейнів р. Бога і р. Дністра, що проходить близько до заліз-
ничної магістралі Жмеринка—Одеса.
Корінні породи Поділля, що ми їх змалювали дуже короткими го-
ловними рисами, бо наше завдання не є вивчати детально геологічний
устрій Поділля, вкриває майже на всьому його просторі товстий шар ха-
рактерного українського горотвору—так званого лесу.
Що цей горотвір є найвища поверхова порода та всюди виходить
на денну поверхню (бо він є наймолодший геологічний відклад), то він
набуває найбільшого значення вже яко головніша ґрунтотвірна порода.
А в справі фізико-географічної районізації Поділля ґрунтотвірні мо-
менти відограють головнішу ролю, отже, поруч з детальнішою характе-
ристикою ґрунтового вкриття, ми мусимо уважніше поставитися і до
характеристики та природи різних ґрунтотвірних пород Поділля, і на-
самперед до його так званих лесових та лесоподібних відкладів.
Щодо самого ґрунтового вкриття, то воно має найрізноманіт-
ніші типи, починаючи від попільняків до типових чорноземель Україн-
ського степу.
10
Проф. С. Городецький.
Як відомо, різниця між цими ґрунтовими типами' виявляється ці-
лою низкою ознак, як морфологічних (кольор, структура, будова), так
і хемічних (розподіл окремих речовин у ґрунті). Серед цих моментів
щодо внутрішнього складу різних типів ґрунту для аґронома найбіль-
шого значення набуває кількість лугу, фосфору та оксидів типу К2О3.
Почнемо характеристику цих хемічних властивостів різних типів
подільських ґрунтів з розміщення лугу.
Як видно з аналізів проф. О. Набокіх, частка—лугу (калію, та
натрію) у верхньому шарі подільських ґрунтових типів є майже одна-
кова, незалежно від ґрунтового типу, будь то ґрунти лісові або стенові
(таблиця 1.).
Таблиця 1.
Розподіл лугів по різний шара^ глибини типовий ґрунтів Поділля.
№ 1 Попільняк (з бібчаками) ' № 2 Лісовий су глин, (на глині) плято Муровані Курилівці (Ушицького повіту) № 3 Лісовий суглин. (1 спадистий сх Бахматівці (Лятичів. пові
4а лесі)
Западини Березово (Ушицьк . повіту) / ил
ту).
Глибина 96 % Глибина % % « Глибина % %
шару (см.) К2О N□20 шару (см.) К2О N□20 шару (см.) кю N□20
1-18 2,23 2,62 0-4 4,43 0,59 0—4 3,10 : і,59
26 2,19 2,21 16-20 3,49 0,86 30—40 2,55 1,29
40 1,21 1.52 40-50 2,60 1,07 70—80 2,19 1,14
62 2,41 2,30 70—80 1-58 1,07 100-110 2,06 1,05
92 2,26 2,70 110- 120 1,38 1,42 140-150 2,26 1.16
142 1,54 2,08 210 220 1,33 2,4-і 190 - 200 1,68 0,91
220 1,95 1,85 260-270 310—320 1,18 1,73 2,24 2,00 210-220 245-255 280—290 420—430 2,23 4,29 2,72 2,04 1,05 1,79 1,32 1,05
Продовження.
1 № 4 Лісо-степовий суглинок (на лесі) плято Нижня Кропивна (Гайсинського повіту) № 5 Чорноземля (з-під лісу) плято Нова Синява (Лятичів. повіту). 7 Чорно (Ананьїг Л.1 6 земля (степова) плято
Бірзула і. пов. на Херсон.)
Глибина % % Глибина % % Глибина % %
шару (см.) К2О N□20 шару (см.) К2О N□20 шару (см ) КгО N□20
• 1-5 2,23 1,48 0—5 2,92 1,70 0-5 2,55 1,75
40 2,16 1,17 10 20 2.60 1,46 10-20 2,46 1,38
88 2,35 1,31 40-50 2,64 1.22 60 - 80 2,00 1,20
125 1,98 1,68 100-110 2,98 1,52 210 -220 2,11 1,09
228 2,08 0,99 140 -150 2,84 1,28 270 280 2,13 1,41
387 2,20 0,52 200 -210 260-270 2,65 2,62 1,32 1,21 389-390 2,13 0,99
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
11
В Подільських ґрунтах звичайно буває більше калію, ніж натрію,
при цьому серед лесових утворень спостерігаються -менш як 4% КЮ
(від безгумусової маси), а на глинястих утвореннях більше як 4°6.
Друга важлива риса розподілу лугів є їх скупчення у верхніх го-
ризонтах ґрунту, незалежно від типу—чи то будуть попілкуваті ґрунти,
чи чорноземля. Але поруч із верхнім горизонтом скупчення лугів по
всіх типах подільських ґрунтів ми знаходимо ще один горизонт збага-
чення лугами і ця присутність двох горизонтів лугового максимуму
свідчить про те, що з одного боку верхні шари ґрунтів збагачуються
лугами коштом нижчих горизонтів підо впливом рослинности, а з дру-
гого боку нижчі шари збагачуються лугами через просякання в глибину
ґрунтових розчинів.
Таблиця 2.
Розподіл оксиду фосфору по різний шара^ глибини
типовий ґрунтів Поділля
Лз 1 Попільняк (на третиннім лесі) западина Березово (Ушицьк. пов.) № 2 Попільняковий лісовий суглин. (на третин, глині) плято Муров. Курилівці (Ушицького повіту) М 3 Попільняковий лісовий суглинок (на лесі) Спадистий схил Бахматівці (Лятич, пов.)
' Гли бина шару - <см.> Го Р2О5 Глибина шару (см.) ?о Р2О5 Глибина шару ( м.) % Р2О.’>
1—18 0,14 0-4 0,19 0-4 0,06
26 0,50 16-20 0,11 30-40 0,05
40 0,09 40-50 0 04 70—80 0,05
62 0,08 70-80 0,08 103 по 0,09
92 0,06 110-120 0,07 140-150 0,07
142 0,05 210-220 0,05 190 -200 0,06
167 0,05 260-270 0 02 210—220 0,10—0,18
220 0,06 310-320 0,03 245-255 С,05
352 0,30 280-290 л 0,11
ч
в
Продовження.
№ 4 м 5 л? 6
Попільняковий лісо-сте- Деґрадована чорноземля Чорноземлюватий ґрунт
повий суглин. (на лесі) (на лесі) (на вилуженому лесі)
плято плято спадистий схил
Нижня Кропивна Нова ( Зинява Нова Синява
(Гайсин. пов.) (Лятичів. повіту) (Лятичів. повіту)
Глибина Глибина Глибина
шару % Р2О5 шару % РнОз шару % Р2О5
(см ) (см.) (см.)
1—5 0,08 0-5 0,18 0-5 0,23
40 0,06 10-20 0,11 10-20 0,20
88 0,08 40-50 0,08 40-50 0,22
—• 100-110 0,14 100 110 0,17
125 0,05 140—150 0,08 140-150 0,07
— — 200 - 210 0,08 200-210 0,09
228 0,05 260-270 0,05 260-270 0,08
—- —- 340 - 350 0,07 340-350 0,07
387 0,03
12 Проф. С. Городець кий.
Розподіл фосфору (табл 2) дає змогу завважити ще одну цікаву за-
кономірність. Аналізи проф. О. Набокіх свідчать, що в подільських грун-
тах нема долішнього горизонту скупчення Р2О3--себто у нас на Поділлі
процеси, що переносять ґрунтові запаси фосфору до верхніх шарів,
мають велику перевагу над процесами—антагоністами, які виносять
Р2О5 в нижчі горизонти. Проф. О Набокіх додає, що Р2О5 всюди є неве-
лика кількість, тоді як він є найпотрібнішою для рослин речовиною.
Тим то рослини засвоюють фосфор поперед його вимивання в долішні
горизонти.
Але ми знаємо, що ці дані про значну кількість Р<Оз у верхніх
шарах навіть наших попільнякових („підзольних“) земель суперечать
певній думці ґрунтознавців, що попільнякові землі у верхніх своїх го-
ризонтах значно бідніші на фосфор, ніж у горизонтальних долішніх;
тому нам треба спинитися більше на відповідних процесах. Поруч із
виносною діяльністю коріння, треба зазначити й інші процеси. А саме
в районах з розвиненим рельєфом мусить мати місце змивання легких
ґрунтових часток верхнього горизонту делювійним шляхом в долини.
Тоді фосфатна кислота, що її виносить наверх коріння рослин, зми-
вається звідси та безповоротно заноситься в більш-менш віддалені
місця покладів такого делювійного матеріялу. Порівнюючи з цим проце-
сом утворення ортштейнового горизонту є дуже корисний процес, бо
зберігає РзОз в ґрунті та забезпечує надалі існування рослинности.
У посушливому кліматі наших степів цю втрату Р^Оо через делю-
війні процеси не може вповні компенсувати послідовне скупчення від
діяльности коріння та надземних частин рослин, але при вогкім кліматі
є можливі інші взаємини зазначених процесів: сполуки РзОз легче пе-
реходять у розчин та вільно циркулюють зверху наспід, де й затриму-
ються при відповідних умовах.
Очевидно, що значну ролю в затриманні Р2О5 для рослин від роз-
миву ґрунтовими водами відограють півтораоксиди, бо вони утворюють
з Р2О5 нерозчинні сполуки.
Тому для вияснення долі Р2О5 в наших ґрунтах нам треба спини-
тися на розподілі півтораоксидів у ґрунтах Поділля. (Таблиця 3).
Крім того розподіл півтораоксидів має велике значіння для фор'
мування ґрунтових горизонтів і є таким чином, поруч з відсотковою кіль-
кістю гумусу, за головнішого хемічного показника для клясифікації ґрун-
тових утворень по різних типах та відмінах.
На Поділлі О Набокіх відрізняє кілька таких різко відокрем**
лених типів, серед яких найважливіший для Поділля є лісостепові
глинки. Проф. О. Набокіх називає так деґрадовані від лісової рослинності
чорноземлі, що в них не залишилося ніяких інших ознак колишньоґ°
степового характеру, крім малюнку стародавніх кротовин. Подібні су*
глинки мають завжди в складі свого профілю п'ять горизонтів, дуЖе
відмінних своїми хемічними та морфологічними ознаками.
І. Горішній-попільняковий горизонт має верствуватість з попільні'
ковою присипкою, має невелику кількість гумусу та характеристичну
для нього найменшу зо всіх горизонтів кількість півтораоксидів.
II. Гор.—грубозернистий, так званий горіхуватий горизонт, лежи'*'1’
безпосередньо під першим; спопілований, але з підвищеною кількість
оксидів, причім горіхуваті окремості обсипані ніби борошном скупченої
з поверхні кремениною.
III. Горизонт непомітно, але порівнюючи швидко, відокремлюється
другого. Має виразно визначену призматичну структуру через цементаїр1^
його півтораоксидами. Підсихаючи цей горизонт розпадається на МІЦЙ’
гострореберні призмочки зверху руді від сполук Ге та Мп; характерно^
Розподіл півтораокеидів по окремих поземаз
сЗ и з: о 1-18 26 1-40 40 62 , 92 142 167 220 352 № Попільняк (з-п Западина. Березої П 0 3 Е М Гумозно- попіл ьняковий платівчастої будови (з бобовинкамв) . . . Попільняковий р.срнясто горіхуватої будови (з бо- бовинками) Бобовинки Алюмінозний малиново- рудого кольору, груд- часто-стовбча а струк- тура (з бобовинками) Алюмінозниіі збитий та сипучий Глеюватий з темно- кольоровими плямами та крапками Глеюватий з карбонат, конкреціями та бобовив- ками Такий самий Глеюватий з темно-коль- ороіз. плямами й кон- крец. Са СОз Глеюватий з конкрец. Са Сов і рясними від- клад. півтораокеидів . . Ортштейну вата пляма з Дрібн. бобовипками . . Синявий прошар глею- ватого піску 7 2 1. овід ЛІ зо. (Уш Ог 1 АІзОз 10,3 10,84 9,47 14,32 13,99 12,6 4 12,78 12,08 12,63 14,52 10,68 10,80 ІСТЯНОГ ицьхоп ульний ЕегОз 1,50 4,10 12,35 3,22 3,27 3,96 3,31 2,34 2,33 7,16 11,90 3,84 □ лісу) 3 повіт % МпгОз 0,33 0,31 4,97 0,31 0,28 0,23 0,25 0,32 0,35 0,58 2,69 1,70 У) На 10 Зі АІ20з 13,1 14,2 14,5 20,2 19,17 17 2 17,1 1',0 16,9 22,3 11,2 14,2 3 часг. 02 Ее^Оз 1,9 5,4 18,9 4,5 4,6 5,4 4,4 3,1 3,1 10,9 18,1 5,1 га т к 1-4 16-25 40-50 60-80 100 200 270 349-350 N Лісовий суглинок (з- (економ. Муровані Курилівц П О 3 Е М Дрібнозем під ЛИСТЯ- НОЮ повстю Попільняков. шаруватої структури Попільняков-горіхуватої структури Переходов. горіхуваго- призм а г и ч н сї стру кту р и, червонуватий збитий . . Скупчення півтора- оксидів - • • Збитий призматичної бу- дови - • • • Збитий ПОЗЄМ зі скуп- ченням дрібн. карбона- тів (конкреЦ- та борош- иян. Са СО ) Лесуватий з прожилками і конкреціями Са СОз . » і? 2. попід Лопуш і (Уши Ог А1-?Оз 8,11 9,89 12,12 12,03 12,24 12,7 13 34 11,8 і грабове на) цького ульний РеЮ» 3 85 2,34 4,01 4,97 6,24 6,13 6,09 5,97 X Я’О лісу повіту) 9о МітзОз 8,58 і 0,53 0.40 і і 0,32 0,28 1 0,46 1 \ 0,31 0,26 і і । 1 1 ) На 10 Зі Ак-Оз 10,6 12,9 16,7 16,6 17,1 18,5 19,6 17,6 1 • ( 3 част 02 РегОз 5.1 3,0 5.5 6,8 8,7 8,9 9,0 8,9 1 СЗ я 5 О К 5 в 2-8 30-40 60-80 ПО 140-150 200 215 245 285 427 N Попільняковий ( Спадне Бахматівці (Лят П О 3 Е М • Гумозно-попі’ІЬНЯКОВИЙ, темнок альоровн й ша- руватий Попільняков. ясно-сірий, зе р її ясто- го р і ху ватої структури Попільняковий з крем- нястим припорохом, го- ріхуватий Призматичний, збитий, рудуватий без карбо- натів Збитий карбонатний, з простовісними вицвіта- ми та жилками карбо- натів Карбонатний лес з дріб- ними бобовинками охру- ватими узірами та синю- ватими биндами півто- раоксидів । Карбонатний лес з пунк- тацією бобовинок та конкрецій Піскуватий лес з ряс- ними карбонатними кон- креціями та жилками . . X. 2 3. зуглино тий СХ1 ичівськ Огу АІ2Оз 9,14 10,3 10,18 13,46 13,8 14,37 17,43 13,24 -11,91 12,53 к (на л 4Л ОГО ПОЕ ’ЛЬНИЙ ЕезОз 2,77 3,0 2.73 4,48 3,46 5,57 4,21 9,88 "3,27 4,58 ^есі) іту) 9о МпзОз 0,12 0.13 0,18, 0.20 X. 0,13 0,17 0,35 1,74 0,66 0,94 1 На 10 5І АІгОв 11,5 13,0 12,7 18,1 18,0 19,7 23,9 20,7 16,1 16,0 3 част. 02 • ЕезОз 3,4 3,8 3,4 6,0 4,5 7,6 5,8 15,5 4,5 5,8
.л іл ц я
їх (горизонтах) типовіших грунтів Поділля
№ 4.
Попільняковий лісостеповий суглинок (з-попід листяного лісу)
на лесовому плято.
Нижня Кропивна (Гайсинського повіту)
Глибина (см.) П 0 3 Е М ... : : . •-=•? = Огульний % На 100 част. ЗІ 02
АІаОз ЕезОз МпзОз АІ’0:і ГеаОз
№ 5. X № 6.
Чорноземля (з-під дубово-грабового лісі плято Нова Синява (Лятичівського повіту) /) Чорноземля степова плято Бірзула (Ананьївського повіту на Херсонщині)
а П 0 3 Е М Огульний % На 100 част. Зі 02 о д П О 3 Е М Огульний 0 На 100 част. Зі 02
Глиби (см.) АІгОз ЕезОя МпгОз АІаОз ЕсзОЗ| Глиби (см.) АЮз ЕезОз МпгОз АІгОз ЕсзОз
1-5 Гу моз но - поп ілкувати й, борошняно-шаруватий . 9,98 3,30 0,12 12,5 4,1 0-5 Гумозна дрібно-земля попід лист, поветю .
40 Поп ілку вато-горіху ватин червону вато-попелястого кольору - . . • .... 11,7 3,76 0,26 15,1 4,8 10-20 * Гумусовий слабозерня- стий без виразних ознак деградації
88 Алюміново- залізо - ман- гановий призматичної структури рудий .... 13,51 5,23 0,27 18,5 7,1 40-50 Переходовий зернясто- грудкової структури 3 кротовинами
125 Карбонатний неправиль- но стовбчатої структу- ри, ясножовтий .... 12,87 4,45 0,13 17,1 5,9 1С0-К0 Переходовий з рясною карбонатною цвіллю та кротовинами, збитий .
228 387 Лесовии шпаристої структури Червонуватий лес, шпа- рЗ ватин з ковкреціями . 11,52 11,84 3,41 3,63 0,19 0,11 14,6 15,2 4,3 4,7 14 -145 200-210 Кротовинний лесз рясни- ми вицвітами карбонатів по шпарах неправильно- стовбчатих окремостей . Лес з меншою кількісно кротовин, менш* карбо- натний зі слабо-охри- стими плямами ....
260-270 »Лес з ковкреціями, дріб- ними бобовинками та охруватими узорами . .
і 340-^50 Червонуватий лес з тем- но-кольоровими крап- ками, бобовинками та ковкреціями
10,12 2,54 0,16 13,9 3,5 10-20 Гумусовий зернистої структури, темно-кольо- ровиГ 13,64 * 5,35 0,04 19,5 7,1
60-80 Переходовий велико-зер-
9,26 3,51 014 12,2 4,6 нястий з безліччю кро- товин та гіфуватими від-
♦ 13,2 кладами крешталевої Са СОз 14,99 5,15 0,04 22,1 7,6
10,18 3,5? 0,05 4,6 210-220 Карбонатний; карбонати у вигляді гіфів, жилок
та очків . • 19,15 0,07 22,7 7,7
12,18 4,30 0,08 16,4 5,8 27?-‘£0 Лес без гіфуватих кар-
І бонатів, без конкрецій, | шпаруватий ясно-жовтий 1589 4,82 0,04 23,2 7,0
11,48 4,01 0,16 14,7 5,0 330-"90 Лес трохи піскуватий, без конкрецій, червону- вачо-ясно-жовтий . . . 14,58 4,48 0,04 20,7 6,4
12,49 4,84 0,10 15,5 6,0
10,42 5,52 0,11 13,6 7,2 -
10,77 4,40 0,18 13,6 5.6
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 13
для цього горизонта ознакою є вилуговування від карбонатів та макси-
мальна кількість півтораоксидів. Горизонт цей часами досягає 2 аршин
грубини.
IV. Горизонт скупчення карбонатів, іцо різко відзначається своїм
ясно жовтим кольором і ряснотою в масі горотвору карбонатів у формі
різних трубочок, вицвітів, вкраплень по щілинках тощо або навіть
„ляльочок". По цих щілинах горотвір розпадається на великі непра-
вильно стовбчаті окремості з білими боками.
V. Горизонт червонуватого лесу, що іноді переходить у типовий
лес, який знову є збагачений на півтораоксиди.
Іинових попільняків таких, що можна знайти в клясичній країні
їхнього утворення—лісовопопільняковій зоні, на Поділлі майже зовсім не
знаходимо, десь певне тому, що тут немає одного з найголовніших мо-
ментів їх утворення—високого рівня ґрунтових вод. Характерна вла-
стивість попільняків, як відомо крім верхнього попільнякового горизонту,
є відокремлення в самостійні горизонти (бобовинний, ортштейновий, або
стовбчатий), переважно одного з трьох півтораоксидів ГезОз, ЛІгОз або
Мп2Оз. Цю властивість попільняків О. Набокіх приписує діяльності
ґрунтових вод і проводить аналогію між попільняками та солонцями,
бо попільнякам ґрунтова вода постачає переважно півтораоксиди, а со-
лонцям—луг. Тому йдучи за теорією О. Набокіх, ми мусіли б на По-
діллі шукати попільнякових ґрунтів по тих місцях, де водопропускаль-
ний лес уступає яко ґрунтотвір перед водонепропускною глиною, себто
в Наддністрянському районі. І дійсно, тут навіть попереднє дослідження
ґрунтів виявило присутність у цьому районі майже типового попільняку
припадин.
До такого ґрунтового утворення, розуміється, поруч з відповідним
ґрунтотвором могла призвести лише довга сприятлива для попільняків
діяльність лісу за допоміжним видужуванням ґрунтотвору від атмосфер-
них опадів. На глинах ці умови і спричинили утворення попільняку, а
на лесі ці фактори (ліс та опади) створили щось проміжне межи роз-
глянутими вже лісостеповими суглинками та допіру згаданими попеля-
стими ґрунтами. Такі проміжні типи ґрунтів О. Набокіх залічив у групу
лісових попільнякових суглинків, що в них поруч ^з горіхуватим та
призматичними горизонтами відокремилися горизонти скупчення півтора-
оксидів у формі бинд, вицвітів, пунктацій тощо, які хоч і не можна на-
звати ортштейновим горизонтом, але вони є ніби зародком його.
Щодо чорнозслілевих ґрунтів, то тут півтораоксиди вже не відо-
грають тієї ролі для відокремлення певних горизонтів, як то ми бачили
серед лісових земель. Коріння травистої рослинности степів є не в
силі призвести до тих змін у сполуці складних мінералів материнського
горотвору, як то буває під лісом і тому півтораоксиди розподіляються
в чорноземлях по всьому розрізі ґрунту рівномірно. Але на Поділлі
чорноземлі цього чисто-степового типу поширені мало. Коли тут трап-
ляються черноземлі, то таких одмін, які є характерні д^я північної
межі степової смуги. Хоча ці чорноземлі і мають рівномірну пухкість
ґрунту по всьому шарі, але відзначаються великою кількістю кротовин
т& виявляють деяке збагачення на півтораоксиди підгумусового шару.
Це збагачення супроводжує виніс карбонатів та утворення призма-
тичного горизонту, а тому є істотна відміна лісостепових чорноземлів
°Д степових і дає підставу виділяти їх в окрему групу дехгадованих
пврнозсмель.
У наслідок своїх досліджень у лісостеповій частині Правобережжя
проф. Набокіх щодо географії її ґрунтів доходить висновку, що лісові
вопільнякові ґрунти лежать на Поділлі майже суцільним масивом, що
14
Проф. С. Г о р о д е ц ь к и й.
його межі, як про це можна гадати на підставі кількости гумусу в
верхньому горизонті, визначені на його схематичній мапі. У межах по-
казаного попільнякового району ґрунти майже всіх «форм рельєфу мають
бл. 2% гумусу (з коливанням від 0,89 % до 4,26%).
Треба завважити, що поміж блідокольорових попільняків цього
району трапляються нечисленні островки ґрунтів, що належать до
трьох категорій ґрунтових утворень через випадкові властивості рельєфу
або горотворів чисто місцевого характеру: то будуть, так мовити,
„інтразональні" ґрунти згідно з Докучаєвською клясифікацією, а саме,
перш за все—гумусуваті, перегнойно-карбонатні ґрунти, які подибуємо по
окрайках межгір ів Наддністрянщини. Кількість гумусу досягає тут ча-
сами значної кількости, нпр.
у Гумінцях (долина) ...... 20,80%
у Березові (долина Дністра) . . 9,80%
у Кужелеві (долина Ушиці . •» . 6,63%
Другу групу темних ґрунтів становлять содові солонці (зайняті ча-
сами лісом), які знаходяться тут завжди в певних умовах полягання—
на похилих заболочених узгір'ях, при виході третинних глин та глеїв.
Солоність цих грунтів на Поділлі є "незначна, але своїми фізичними
властивостями та заболоченням ці тяжкі ґрунти різко відзначаються,
бо вони є мало придатні для культури без дренажу та вапнякування.
Гумусуватість цих ґрунтів не така значна, як перегнойно-карбонатних
ґрунтів; про це можуть свідчити такі аналітичні дані.
Глібів.............4,11% Левківці .... 4,5%
Муровані Курилівці 4,38% М'ясківка . . . .7,51%
Третю групу ґрунтів, що виділяються з-поміж попільнякових кіль-
кістю гумусу, становлять дуже малочисленні тут дільниці деґрадованих
чорноземель.
Щодо тих ґрунтів, які оточують цей центральний подільський
острів попільнякових. суглинків, то О. Набокіх зазначає, що вони утво-
рюють комплекс темних ґрунтів. У цьому комплексі треба відрізняти
три групи утворень з неоднаковою залежністю від лісової рослинности:
1) ґрунти болотяного характеру; 2) темносірі лісостепові суглинки і
3) слабо-деґрадовані чорноземлі.
Ґрунти болотяного характеру особливо часто трапляються в тепер.
Проскурівській окрузі, здебільшого у глибоких плескатодонних долинах,
а також на терасах великих річок цього району. В теп. Кам'янецькій
окрузі ґрунти болотяного характеру залягають на похилих пониженнях
між витягнутими увалами, плято, або по міжгір'ях товтрів.
Своєрідна будова профілю цих вогких ґрунтів не дозволяє вважати
їх за близькі до чорноземель, хоча характером верхнього шару та кіль-
кістю гумусу вони відмінно від болот Полісся, близько підходять до
темносірих суглинків та чорноземель (мають до 6—7% гумусу), а тому
до верхнякових зразків ґрунту в цьому районі треба ставитися дуже
обережно.
Такі ґрунти трапляються тут лише спорадично, бо в зазначеному
комплексі темно-кольорових ґрунтів, що зо всіх боків оточують по-
дільський центральний острів лісових земель, рішуче перемагають
ґрунти, що мають у верхньому горизонті 3—4% гумусу; у цих ґрунтах
(темносірих лісових землях та деґрадованих чорноземлях) часами збе-
реглися дільниці чорноземель передісторичних степів, що мають 5 — 6%
гумусу. Зо-а цих темнокольорових ґрунтів проходить через кол. Кам'я-
нецький, Проскурівськии, північну частину Лятичівського, Літинського,
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
Вінницького та Брацлавського повітів, а потім через Уманський, Гай-
синський, Балтянський, Голопільський та Ямпільський повіти.
Дільниці з незмінними майже властивостями степових чорноземель
переважно трапляються в кол. Балтянському повіті, іцо межував із чор-
ноземельними степами Басарабії, Херсонщини та Катеринославщини, а
крім того—окремими островками в західніх та північних повітах По-
ділля: Кам'янецькому, Проскурівському та Лятичівському, де дільниці
З великою кількістю (5—6%) гумусу завжди спостерігають у найближ-
чому сусідстві з ґрунтами, що мають тільки 3—4% (напр. Привороття
Кам‘ ян. окр.).
Щодо степових чорнозеліель. то вони на Поділлі лежать суцільним
вкриттям лише в кол. Балтянському повіті.
Крім розглянутих одмін подільських інтразональних ґрунтів, треба
відзначити яко азональні — піскуваті ґрунти попільнякового та чорнозе-
мельного типу, що здебільшого трапляються в Надбужжі.
У Наддністрянщині ми зустрічаємо піскуваті ґрунти, переважно у
Балтянському повіті всюди, де виступають по схилах еродованих плято
(балок) поклади пісків Балтянського ярусу.
В Надбожжі піскуваті ґрунти містять так само мало гумусу, як і
піски Полісся (бл. 1%), тоді як в Наддністрянщині (Балт., Голоп. по-
віти піскуваті землі є дуже гумусуваті й містять часто до 3—5% гу-
мусу. Крім піскуватих ґрунтів, у Балт. повіті зустрічаємо також і со-
лонці, але в працях проф. О. Набокіх ми не знаходимо ніяких вказівок
про їхнє місценаходження, умови утворення та властивості.
Накреслений розподіл основних ґрунтових типів Поділля далеко
н відповідає тому розподілові метеорологічних елементів і насамперед
атмосферних опад.в, які, здавалося б, мусять виразно позначатися на
характері ґрунтів «того чи того району. А саме, найбільше гумусуваті
чорноземельні ґрунти бачимо як у найвогкішім, так і в найпосушливішім
районах Поділля, тоді як попільнякові, що саме мусіли б відповідати
найвогкішому районові, лежать у смузі з не дуже великою кількістю
опадів.
Отже виявляється, що не в умовах сучасного клімату формува-
лися основні типи подільських грунтів, а в метеорологічних умовах, що
значно відрізнялися від сучасних.
Крім того, за свідків минулих часів цих умов стародавнього
клімату ми маємо представників сучасної первісної дикунської фльори
Поділля, а тому розв'язання багатьох таємниць ґрунтотворних процесів
повинні шукати в історії та властивостях головного й безпосеред-
нього фактора всіх ґрунтотворних процесів рослинного вкриття; але на
Цьому складному питанні ми тепер докладно не будемо зупинятися.
Зазначимо лише, що рослинність Поділля можна залічити до
тРьох головних формацій: лісової, лісо-степової і суто-степової, причім
Розподіл рослинного вкриття на території Поділля дозволяє зро-
ити висновок, що найстаріша лісова формація насовувалася на степову
напрямку з центральної частини губернії до окрайків.
Розподіл основних метеорологічних елементів — вогкости
т^ тепла на Поділлі по окремих частинах року, місяця та дня свідчить,
Клімат тут є цілковито континентальний.
Основних різниць у кліматі окремих частин Поділля не помічається,
сф а м°жна констатувати значні коливання щодо постачання з атмо-
Ри опадів та тепла різним районам Поділля (див. таб, 4.).
16 Проф. С. Городецький.
Т а б л
— #
Кліматична характеристика пунктів метеорологічних спостереже
Пункти 1 । Географічне
за пор. Найближчий насел. пункт. Губерні Північна широта Східня довжина
_ і і 1 2 3 4 5 6 7 8 9 11 12 13 14 1 15 16 і 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 ЗО 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 Здолбуново Житин Середнє для район}г . Житомир Користишево Плиско-Андрушівка Соловіївка Андріївка Середнє для району . Кременець Старо-Констянтинів Бердичів Козятин Чамраївка - • Волочиське Нова Синява Тараща Богуслав Вільховець Таганча Середнє для району . Карабчіївка Ярмолинці Баранівка Стрихівці Лятичів Вовковинці Вел. Жмеринка Уладівка Шереметка ..... ... Шершні Хижинці Очеретна ....... ... Жорнища ...... • . . . Ольшанка Середнє для району . Соснівка Кам'янець-Подільськ Говори Ялтушків ... .... Муров. Курилівці Немерчі Євфимівка Шпиків Немирів Гумань Ново-Архангельськ. ... Златопіль Середнє для району . Волинська Волинська Київська і» »» Волинська >> Київська >> >> >> Поділля Київська >» »> г» Поділля >> >> >> ,, >> Київська » ” 1 Поділля >> »» »> >> »> Київська Херсонська Київська 50°30' 50°40' 51°—50°30° 50°16' 50°19' 50°26' 50°12' 50°27' 50°30'—50° 49°50' ' 49°45' 59°54' 49°43' 49°48' 49°32' 49°35' 49°34' 49°32' 49°33' 49°32' 50°—49°30' 49°10' 49°1Г 49°25' 49° 2' 49°23' 49°13' 49° 4' 49°30' 49°13' 49° 1' 49°10' 49°20' 49° 4' 49°14' 49°30' - 49° 48°46' 48°40' 48°57' 48°59' 48°44' 48°42' 48°5Г 48°47' 48°58' 48°45' 48°40' 48°49' 49°—48'30° 26°15' 26°18' 26°15'-26О18° 28°39' 29° 3' 29°10' 29°33' 29°52' 28°39'-29°52' 2б°57' 27°13' 28с!33м ?8°52!/ 29°5і; 26° 28°де; 30°31' 30°46' 31° 9' 31°12' 26°57'-31°12' 26°36' 26°50' 26°58' 27°4Г 27°37' 27°38' 28° 5' 28°14' 28°23' 28°26' 28°34' 26° 6' 29° 8'. 31°13' 26°36'-ЗГ13' 25°46' 26°34' 27°2Г 27°29' 27°30' 27°43' 28° 5' 28°30' 28°50' 30°13, 30°40' 31°39' 25°46'—31°39
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
17
ця 4.
Подільської та суміжний частин сусідні^ губерень за добу 1883—1908 р.р.
положення Метеорологічні елементи П р и м і т к а
Висота над Річна кіль- Середня Організація
позем. моря (метрів) кість опадів пересічно темпер, за рік Період спо- стережень С. К.—Мет.мережа Клосовського Р. Р.—РатізІпік РігуодгаНсгпу Г. Ф. О.—Гол. Фізична Обсер- ваторія
195,7 "1 '~1ґ\ 618,4 7°,7 1890—1894 с. к.
170 555,4 7°,0 1887-1893 \ Р. г.
586,9 7°,3
231 178 271 190 і 190 566,0 531,7 602,0 529,4 519,7 7°,0 7°,0 • 1886-1890 1883-1897 1904—1906 1883-1896 1888-1896 с. к. с. к. Р. г. с. к. с. к.
—— 536,7 7°,0
'• 280 475 7°,8 1888-1901,1905-1908 Р. г
586,9 542,9 7°,1 1888-1904 1891—1897 Г. Ф. о. с к
292 \л / / 476,6 — 1892-1896 с. к
150 \ / / 441,5 ' 1903-1908 Р. г.
360 \ 1 / 32С [и/ 210 N 100 1 7Н 568,1 535 514,5 469,9 491,8 1 1 1 1 1 1886-1896 1886—1887 1888-1897 1886-1896 1901,1902,04,06,08 с. к. Г. Ф. о. %с. к. с. к. р. р.
1 /11 460 1891-1894 с. к.
500 7,°5 •
320 340 507,8 473,3 6,°9 1893-1903,1905-1906 1896-1887 р. 1-’. \ Г. Ф. о.
250 320 421,5 185,2 598 7°,0 1903-1906 1890-1893 1886-1895 р. р. Р. г. Г. Ф. о. с. к.
529,4 7°,23 1887—1908 Г. Ф. 0.
ОПо 500 7°,09 1889—1902' Г. Ф. о.
290 509,5 501,6 6°,9 1886-1892,1904-1906 1886-1887 Р. г. Г. Ф. о.
491 — 1892-1896 с. к.
210 542,7 — 1899—1901 Г. Ф. о.
150 158 466,6 424 470,5 7°,5 . 1886-1895 1888—1891 1896-1903,1905-1908 с. к. с. к. р. р.
502,2 7°,3
230 244 415 00 ОЗ о о О ЦО 1904, 1907, 1908 Р. г. с. к.
528,1 501,3 1886-1893,1896-1908 Г. Ф. о.
312 7°,14 1903-1908 Г. Ф. о.
482,9 6°,8 1900, 1902, 1908 Г. Ф. 0.
260 407 5°,5 1907—1912 С. П. О. С. X.
200 484 7°,4 1890-1908 Р. г.
450 — 1889, 1891, 1896 с. к.
• 408 —* 1902-1911
216,3 472 7°.35 1897-1908 Г. Ф. о. с. к
485,6 7°,2 1886—1908 Г. Ф. 0.
171 467,2 1888, 1892,-1897 с. к.
438.4 7°,7 1886-1895 с. к.
465,9 7°.4
18
Проф. С. Г о р о д е ц ь к и й.
Кліматична характеристика пунктів-метеорологічних спостереже*
Пункти Губерні — - Географія#
№№ за пор. Найближчий насел. пункт. Північна широта Східня довжина
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 Новоселиця Гринауці ... Єдинці Мотилів Балбочі Сороки Стрільники Окниця • Кам'янка ...... Крижопіль Загнитків Бершадь Соколівка ...... Голованівське . . . . Николаївськ (Висоцьке] Михайлівна Захарівка Рівне • • • • . . . . Басарабія >, »» ,, Поділля »1 >9 99 91 »> о >> Херсонська »♦ >» >» оооосооооооооооооооосооооососооооооо оооооооооооооооооо ♦—N3 •-* N3 ГС КЗ N3 N3 N3 >—1 ХЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧ * Ч » > ч 2б°17' 27°18' 27°19' 27°48' 28° 5' 28°17' 28°24' 28°40' 28°42' 28°48' 28°54' 29°32' 29°57' 30°29' 31°25' 31°25' 31°46' 31°46'
Середнє для району . 48°30'—48° 6°17'—31е >4г
63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 Алчедари Резина Плоти Бірзула . Балта Денисівна Валегоцулово . . . . Ананьїв Коханівка Комарівка Врадіївка Братське Рацинське лісництво . • • • • * • • а • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • Басарабія >> Поділля Херсонська Поділля Херсонська 19 >, >» її 99 47°54' 47°45' 47°57' 47°45' 47°56' 47°34' 47°32' 47°43' 47°37' 47°36' 47°52' 47°52' 47°31' 28°48' 28°59' 29°10' 29°32' ' 29°38' 29°52' 29°56' 29°57' 30° 1' 30°19' 30°36' 31°35' 31°37'
Середнє для району . — 48°—47°30' 28°49'~
76 77 78 79 80 Унценти Телешів Гликсталь Кассель • Ново-Миколаївка . . . • • • - • • • Басарабія »> Херсонська »> 47°14' 47°16' 47°14' 47° 5' 47° 4' 27°55' 28°43' 29°25' 29°39' 30°29'
Середнє для району . 47°30' —47° 27°55'-30°
81 82 83 84 Кишинів . . • . . . Роздільна Северинівка . . . . . Курасово-Покровське • • • Басарабія Херсонська 91 99 46°59' 46°51' 46°50' 4б°58' 28°51' 30° 5' 30°35' 30°54'
Середнє для району . —— 47°— 46°5О' 28°51'-30с ,5.1
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
19
Таблиця 4. (Продовження).
Подільської та суміжних частин сусідніх губерень за добу 1883—1908 р. р.
положення Метеорологічні елементи II ‘ П р и м і т к а
Висота над позем. моря .(метрів) Річна кіль- кість опадів пересічно Середня темпер, за рік Період спо- стереікень Організація С. К.—Мет.мережа Кдосовського Р. Е.— Раті^іпік Еіхуодгаіісгпу Г. Ф. О.—-Гол. Фізична Обсер- ваторія
200 500 1889 1893, 1895-97 с. к.
—* 364,4 7°,6 1903—1905 Г. Ф. о.
392 — 1892, 1894, 1896 С. К.
- 424,8 — 1890-1893,1895-1897 99
— 418,4 •— 1892-1897 99
57 398,7 472,2[488с.к.1 9°,4 1890-95, 1903-1908 Г. Ф. о.
200 7°,1 1892 -1899 Р. г. с к.
170 334,1 — 1886-1888 Г. Ф. о.
428,0 — 1890-1893,1895 1896 с. к.
292 470,0 — 1888, 1892—1897
394,8 ' 1891 -1897
150 447,5 7°,6 1893—94, 1898 р. р’’
256 351,9 7°,4 1887-1897
190 409,8 —— 1888-1896 с. к'
—— 451,5 — 1887, 1889-1893
— 448,7 — 1887-1897 99
— 480,4 — 1888-89,1891-93,1895 9 9
1 433,4 —— 1890, 1892—1895 »»
— 424 7°,9
200 439 1887-1894. 1896
*— 432,6 1890-92, 1895 97
142,7 421,3 8°,8 1897—1908 г. ф. о.
441,3 1887-92, 1895-97 с. к.
434,3 — 1893, 1892, 1894 9 9
—— 468,0 1887-1891
' 469,0 —— 1888-93, 1895,1897 я
95 355 8,°9 1891-1896 >»
* 350 — 1892-1897 »>
—— 467,3 — 1887-1889 99
—— 500 1 1888—1889
—— 391,2 — 1889,1891-95, 1897 99
292 ' 1887-1891 >>
— 413,4 8,8
1 Ло 464,4 1888189, 1891-93 т>
148 468,9 9°,1 1887—95 >>
! 382,6 —• 1888-1897
381 1887 1897 »»
451,1 —• 1887 -1894
429,8 9°,1
113,3 149 •г- - 499,2 9°,5 1871-1895 >>
352 —— 1892-1895 »•
18 400,0 — 1887-1894 >»
А о 308,7 9°,7 1891-1896
390,0 9°,6
20
Проф. С. Городецький.
Одначе серед цих коливань можна помітити певну закономірність,
бо схематична діяграма розподілу атмосферних опадів показує, що най-
більшу кількість опадів (500—600 м. м. на рік) одержує північний захід
Поділля, а найменшу (400 м. м.)—південний куток Поділля; між цими
двома районами пересічна (за довгорічний час спостережень) кількість
опадів ступнево зменшується з північного заходу на південний схід.
Хоча з опадів для районізації можна використати майже одну цю за-’
кономірність, проте цікаво трохи спинитися на загальній характеристиці
балянсу атмосферних опадів подільського клімату (див. таб. 5.)
Коли ми звернемо увагу на розподіл опадів по окремих місцях, то
помітимо, що менш усього випадає гідрометеорів у січні або грудні, а
найбільше в червні, тобто Поділля належить до країв із червневим мак-
симумом літніх опадів.
Крім того порівняння місяців з мінімальною та максимальною
кількістю опадів не дає різниці між ними більшої за 10—15 ”6 загаль-
ної річної кількосте опадів, себто згідно з клясифікацією Зупана для
Поділля є характерні рівномірні опади (нерівномірні, коли ця різниця
досягає 20—3096 загальної річної кількосте опадів).
Разом за зимові місяці (грудень, січень, лютий) випадає на По-
діллі від 9 до 17 °6 річної кількости опадів, себто менше як 1 з (пере-
січно 1Л), у формі снігу, а решта с/т маси гідрометеорів випадає тут у
формі дощу. Ця обставина мусить одбиватися на загальному характері
підготовлення ґрунту до культури с.-г. рослин, бо звідси треба зробити
висновок, що головні зусилля подільського хлібороба треба скерову-
вати не на збереження зимових опадів, а на краще використовування
весняних, літніх та осінніх дощів: це особливо важно в районі з недо-
сить задовільною кількістю опадів (400—500 м. м. на рік.)
Це завдання є тим складніше що значна кількість літніх дощів
випадає тут у формі злив. А відомо, що вплив зливи не обмежується
тим, ще неґативно відбивається на водному режимі ґрунту, але призводить
до цілої низки несприятливих для хлібороба змін у складі та структурі
ґрунтової маси орного горизонту (ріллі), а саме: 1) розбивання грудок
ґрунту та утворення шкірки, що вкінці (через недобру аерацію та про-
грівання) зменшує запас споживних речовин; 2) злива відмиває частки
верхнього шару та знищує родючішу частину ґрунту; 3) злива збиває
ґрунт і призводить за певних кліматичних умов до розтріскування та
висихання ґрунтів, утворюючи умови для т. зв. вицвітання солів, як то
буває на солонцях.
Перша категорія неґативного впливу злив є особливо небезпечна
в районі з суглинкуватими ґрунтами, де хліборобові і без того природа
ґрунту не допомагає утворювати ідеальну дрібно-грудкувату структуру
ґрунту. Друга категорія (делювійні процеси) є дуже шкідлива в районі .
з розвиненим рельєфом місцевости (Наддністрянщина) і нарешті третя
категорія у районі, де бракує опадів (Балтянський повіт, що тут утво-
рення солонців, можливо, походить з цієї причини).
в До цього потрібно додати, що зливи на Поділлі, трапляються най*
і частіше зо всіх губерень Правобережжя, як видко з ось-якого порі»*
нання.
На 1000 дощів припадає:
На Поділлі 7 злив у Басарабії 5,3
„ Херсонщині 6 на Київщині 4,8
” Тавріі 5,3 „ Волині 4,7
За період злив на Правобережжі треба вважати час від травня
до жовтня, бо цього часу спостерігають найбільші я /70 ™ за
Таблиця -5
Розподіл опадів у міліметра^ у Подільській та суміжний губерня^ (в окремі місяці) за нов. стилем.
Назва Губерня Півн. шир. Східн. довж. д X 0) ЕГ ♦м Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серп. Верес. Жовт. Листоп. Грудень Рік Період спостережень
пункту.
Ст-Конст. . 1 Волия. 49°45' 27°13' 26,3 24,4 28,6 42,1 66,2 99,2 77,9 57,9 53,7 54,1 18,5 23,5 572,4 1894 1904
Лятичів Поділ. 49°23' 27°38' 27,4 29,9 28,0 26,7 51,0 67,1 8^,3 115,2 35,0 71,8 45,4 33,8 619,8 1891-1895
ВоВКмВИНЦІ п 49°13' 27°38' 25 3 21,9 33,1 36,7 61,5 80,7 101,5 51,7 48,5 42,0 12,3 14,2 529.4 1896 -1902
Карабчіївка Ч 49°10' 26°45' 14,1 25.5 13,8 44,3 29,0 71,0 121,2 52,2 61,1 13,7 22,8 11,9 408,6 1907—1910
Хижинці Н 49°10' 28°34' 31,6 31,3 41,0 25,8 44,5 102,0 92,2 45,9 55,9 35,5 13,4 23,6 542,7 1899—1901
В. Жмерин. Я 49°4' 28°5' 24,0 20,0 26,0 35,0 51,0 87,0 80,0 41,0 45,0 37,0 30,0 24,0 500,0 1899 -1908
Шершні 99 49°Г 28°26' 21,2 16,8 38,8 20.5 55,2 68,2 47,8 52.5 56.0 57,0 26,8 30,5 491,5 1892-1896
Ялту шків . 99 48°59' 27°29' 19,8 18,9 17,1 40,7 51,4 69,4 80,1 48,4 49,6 37,9 29,0 20,6 482,9 1900-1902-08
Говори . п 48°57' 27°2Ґ 21,0 17,8 20,3 31,0 58,3 80,3 51,3 40,3 54,7 42,5 34,5 29,3 501,3 1903-1908
Немирів 99 48°58' 28°50' 24,6 21,8 28,2 38,3 57,1 73,5 64,2 34,8 45,0 37,9 21,1 25,4 471,9 1897- 1908
Евфимівка П 48°5Г 28°15' 14,3 23,5 21,8 23,0 54,8 57,7 46,2 60,5 45,7 ч5,0 29,7 27,7 449,8 1891—1896
Стрільники >> 48°47' 28°25' 17,2 8,8 25,9 23,1 77.3 106,8 54,9 57,6 39,9 46,7 26,9 > 20,9 506,0 1907-1912
Гумань . Київськ. 48°45' 30°13' 24,1 29,8 29,5 32,0 55,0 73,5 67,6 37,0 36,3 42,8 22,7 26,5 476,9 1896-1908
Немерчі . Поділ. 48°42' 27°43' 25,8 27,4 25,2 52,6 68,2 70,0 82,9 51,6 43,2 33,1 32,2 30,0 540,2 1 1907-1912
Кам‘ян.-Под. >, 48°40' 26°34' 24,9 21,7 23,9 48,5 59,6 89,4 79,0 49,7 57,5 41,7 27,5 27,2 549,6 1896 -1908
Крижопіль 48°29' 28°48' 19,3 20,5 35.2 28,1 52‘9 80,3 45,3 51,4 31,2 47,3- 24,6 34,2 470,0 1892—1897
Могилів «І 48°27' 27°48' 17,8 9,7 31,0 16,5 54,9 58,9 64,9 38,1 24,8 29.0 30,2 14,3 390,2 1891—08’-93 1895 - 97
Голованівськ 48°23' 30°29' 9,9 14,8 23,9 23,6 48,6 64,1 57,2 47,8 52,4 32,1 34.3 23,8 15,1 409,8 1888 - 1896
Гриноуці . Басар. 48°17' 27°18' 7,7 11,4 12,2 36,8 44,4 60,2 31,2 49,6 32,3 18,8 12,0 364,4 1903-1908
Новоселиця 48°13' 26°17' 23.1 19,1 29,9 40,3 84,8 80,0 71,6 333 33,8 36,0 35,6 13,7 503,0 1889-93 1895-97
Сороки ,, 48°9' 28°17' 13,8 6,2 18,0 30,0 42,4 78 5 60,9 29,5 48,5 30,7 34,7 19,3 412,5 1903-1908
Загнитків Поділ. 48°3' 28° Ч' 18,8 15,5 28,5 30,0 53 8 55,8 45,5 44,7 29,2 36,2 18,9 25,0 394,8 1891 -1897
Кам'янка 99 48°2' 28°54' 14,6 5,8 32,3 34,9 40,9 44,1 82,6 59,4 32,4 35,0 27,6 21,6 431,4 1891-93 1895-96
Плоти . . — 47°57' 29°10' 20,1 23,9 19,9 39,0 42,4 65,8 55,3 39,5 39,2 37,5 18,2 20,5 421,3 1897—1912
Середня (у % від середньої річної) 4,2 4,0 5,5 7,1 11,3 15,6 14,5 10,2 9,1 8,3 5.4 4,8 100
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
22
Проф. С. Городецький.
добу) і за цей час вони найчастіші. Сила злив (кількість води в оди-
ницю часу) звичайно не, досягає ефекту відомих тропічних злив, але
всетаки може бути значна; напр. на Поділлі найбільшу зливу спостері-
гали 1897 р. (З/VIII) в Карабчіївці, а саме 1,4 м. м. на хвилину, хоча
всього за той день випало 42 м. м. опадів. Навпаки в м. Камінці (нині
в межах АМСРР) 1890 р. (4/УП) за втроє більшої кількосте води
(100,9 м. м. на добу) злива мала в три рази меншу силу (0,5 м. м. на
хвилину). Взагалі спостереженнями „Сітки** Клосовського встановлю-
ється відворотню залежність між тривалістю зливи та її силою
(на Правобер. Україні).
На зливи припадає від 10 до 23% річної кількосте опадів на Поділлі.
За число злив на Поділлі можна взяти приблизно 0,5, себто в
певному пункті одна злива припадає приблизно на 2 роки. Число днів
з градом є більш-менш однакове по різних районах Поділля й досягає
1—2 на рік, хоч у розподілі гроз спостерігається різниця між півден-
ним сходом та північним заходом з одного боку, і центральною части-
ною губерні—з другого. А саме: пересічне річне число днів з грозою
в центрі губерні не досягає 20, тоді як у північно-західньому та пів-
денно східньому просторах Поділля грози бувають частіше (більше як
20 день на рік) (див. табл. 6.).
Таблиця 6.
Статистика гроз на Поділлі за час 1886—1897 р.р.
Місцеположення спостереж. пункту. Грози. Г радобиття. Макс. зливи Чи$ло років спостере- жень.
Селище. Повіт. 1 Іівнічн. широти. Східн. довжини. Загальн. кількість Пересіч. на рік. г 5 X £ сс кільк.сть Пересіч. на рік. Загальна кількість опадів. Пересіч. випало в 1 хвил.
Лятичів Лятичів. 49°25' 28°38' 64 12,8 7 1,7 57,3 0,3 П'ять
Нов. Синява н 49°35' 28°29' 51 13,0 3 0,8 — Чотири
Вовкови н ці 49°19< 27°38' 121 24,2 8 11,6 — — П'ять
Шереметка Вінниц. 49°13' 28°23' 74 12,3 9 1,5 * - Шість
Микулинці Літин. 49°12' 28’01'. — 42 0,8
Карабчіївка Кам'ян. 49° 10' 2б°36' — —• — 42,6 1,4
Вороновиця Брацл. 49°б' 20°20'і — — — 138,7
Шершні Вінниц. 49°Г 28°26' 70 17,5 4 1,0 Чотири
Ялтушків • Мотилів 48°59' 27°29' — — 36,8 0,3
Рачки Брацлав 48°59' 28°55'і 42 21,0 2 1,0 — — Два
Брацлав »» 48°50' 28°30'і — • 22,4 0,9
Стрільники Ям піль. 48°47' 28°25'| 61 20,3 4 1,3 103,1 Три
Куна . Гайсин. 48°47' 29°21'| 121 17,3 г >0 2,9 — — Сім
Харпачка . »> 48°45' 29°Ї4'| 84 168 8 1,6 — — П'ять
Деребчин Ямпіль 48°44' 28°19| 79 19,7 4 1,0 — — Чотири
Холодівка Брацлав. 48°42' 28°59'і 219 ‘.4,5 3 1,5 22 1,1 Два
Ладижии . Гайсин. 48°41' 29°24'| 118 19,7 4 0,7 — Шість
Тульчин Брацлав. 48°40' 28°50' — —• 60,5 09
Кам.-Под. Кам'ян. 48°40' 26°34' 219 14,2 1 .4 1,2 —- Дванадц.
Березівка . Ямпіль. 48°3б' 28°7' 79 26,3 9 3,0 56,9 0,4 Три
Озаринці . Мотилів. 48°32' 27°49' 88 17,6 9 1,8 1 * П'ять
Комаргород Ямпіль. 48°32' 28°41'| 26 8,6 0 0 —- Три
Голованів Балтян. 48°28' 30’24' 211 23,4 1 А 1,6 — — Дев'ять
Мотилів Мотилів. 48°27'| 27°48' — —— —- 45 0,2
Цибулівка Голопіль 48°25 29°8' 80 13,3 7 1,2 — — Шість
Піщанка . »» 48’12' 28°54' 140 28,0 9 1,8 — — П'ять
Окниця . . • 48с8' 28%9' 56 11,2 1 1 2,2 — и
Загнитків 48°3' 28°54' 91 15,2 8 1,3 Шість
Кьмінка п 48с2' 28°45' 113 18,8 5 0,8 100,9 0,5 г>
Плоти . . Балтян. 47°57' 29с10' — — —— 31,6 0,3 Два
Балта . . . >» 47°56' 29°38' 93 23,3 5 1,3 Чотири
Строїнці Голопіль 47°54' 28°54; — — —-* 46,3 0,4
Борщі . . Балтян. 47°52 29°29' 77 25,7 3 1,0 — Три
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
23
З огляду на цикльонічний характер граду, злив та урагану вони
можливі при різноманітних напрямках вітру, щождо панівних напрям-
ків вітра на Поділлі, то тут найчастіше літом спостерігають теплий захід-
ній та північно-західній, а зимою холодні східній та південно-східній вітри.
Щодо швидкости та вогкости вітрів на Поділлі, ми маємо в своєму
розпорядженні дані лише для південного кутка Поділля на підставі за-
писів Плотянської метеорологічної станції. Ці дані звичайно не можуть
бути характерні для всього Поділля, а тому ми тут не будемо до-
кладно спинятися на всіх висновках з них.
Зазначимо лише зміну в характері вітрів з погляду вогкости в
різних сезонах з огляду на те, що для аґрономів найцікавіше є знати
вплив напрямку вітру на вогкість повітря. І от дані Плотянської метеор,
станції свідчать, що:
зимою—найвогкіший є північно-східній вітер,
а найсухіший —західній.
весною—найвогкіший—північно-східній,
найсухіший - південний та південно-західній.
літом—найвогкіший—північно-західній,
найсухіший—південний.
восени--найвогкіший—північний,
найсухіший—південно-західній.
Зазначені зміни в характері вітрів різних сезонів досить задо-
вільно пояснює положення осі затропічного баромаксимума та місце
літнього баромаксимума в Атлантійському океані при мінімумі в Туркен-
стані, а зимою панування Сибірського максимума, що впливає з Азії
на Правобережжя.
Зміною цих максимумів можна десь, певне, з'ясувати ті вес-
няні приморозки, що є такі згубні для с.-г. рослин, особливо в Бал-
тянському повіті, як найближчому до зазначеної європейської галузки
сибірського максимума. Хоча, як відомо, весняні заморозки на Поділлі
є звичайні не тільки для Балтянського повіту, але для всієї Наддні-
стрянщини, проте вони тут трохи іншого походження. Тут ранішні при-
морозки залежать не від холодних вітрів, а навпаки, від безвітря, що
холодними ночами дає себе знати особливо по долинах та міжгір‘ях,
коли холодні горішні шари повітря, як тяжчі, спускаються вниз і в
ЗВ язку з великою радіяцією тепла рослинним вкриттям коло поверхні
листя та квіток знижують температуру більш як до 0°, а це спричинює
загибель ніжних органів. А що Наддністрянщина є район найбільшого
розвинення долин та ярів (табл. 7.), то зрозуміло, чому саме тут
Таблиця 7.
Повітове поширення ярів по Наддністрянщині та Надбужжі Поділля за відо-
мостями Ц’нувально Статистичного відділу Под. Губ. Зем. Управи 1913 р.
Наддністрянські Загальна Припадає
повіти. кількість ярів на
ярів. 100 дес.
1 Кам'янецький 119 "0.05
2 о Ушицький . . Могилівський 432 0.16
3 527 0.21
4 Ямпільський . . 521 0.16
5 Голопільський . 296 0.08
6 Балтянський . - 584 0.08
пересічно
Разом . - 2479 0.12
Надбузькі . повіти. Загальна кількість ярів. Припадав ярів на 100 дес.
7 Проскурівський 49 0 02
8 Лятичівський 62 0.03
9 Літинський . . | 86 0.03
10 Вінницький . . 226 0.08
11 Брацлавський 261 0.09
12 Гайсинський . . 209 0.07
пересічно
Разом. • 893 0.05
24
Проф. С. Городецький.
число безморозних днів порівнюючи невелике, хоча цей район нібито є
найкраще забезпечений теплом, завдяки пануванню південного схилу й
захисту так зв. Подільської горбовини від зимових північних та східніх
вітрів. Тому подільську Наддністрянщину можна вважати за типову
країну розвитку та виявлення т. зв. мікроклімату.
Вплив Подільської горбовини на розподіл тепла та довжину веге-
таційного періоду по окремих районах Поділля виявляється всетаки
досить помітно. *
А саме лінія, що відокремлює місця з більшою за 235 кількістю
безморозних днів від місцевостів з коротшим вегетаційним періодом,
проходить рівнобіжно до осі Подільської горбовини на північний схід
від неї. Щодо лінії, яка відділяє район з періодом морозних днів біль-
шим за 70 день, то вона проходить саме по межиріччю між сточищами
Дністра та Бога.
Розподіл тепла на Поділлю так само показує, (табл. 8 і 9.) що не всі
частини Поділля в однаковій мірі забезпечені теплом, бо в міру посунення
з півночі на південь річні ізотерми робляться вищі (від 7,5 до 9,5 Сл
Найцікавіша з агрономічного погляду ізотерма 8 С, що її звичайно
вважають за межу поширення кукурудзи, винограду, люцерни, еспарцету
і т. • ін,), вона проходить, відділяючи холодніші місцевості на північ
від тепліших на південь,—в такому напрямку: Кам'янець—Китайгород-—
Калюс—Жванець—Русава—М'ясківка—Павлівка—Бондурівка—Осіївка —-
Городова.
Розуміється, що культура винограду та кукурудзи буває й на пів-
ніч од цієї лінії, бо сучасна агрономія має досить ресурсів, щоб почасти
перемогти за сприятливих (переважно економічних) умов ту межу, яку
покладає рослині природа.
Тому розподіл Поділля, як і всякої країни, на певні природничі
райони має не абсолютний характер, а лише характер деякої директиви
для приблизного орієнтування в тих або тих конкретних питаннях, що
їх висовують агрономічні чи взагалі економічні потреби.
На підставі всього зазначеного про поверхню, горотвори, ґрунти
опади та розподіл температури, територію Поділля треба розбити на
два основні фізико-географічні райони: Надбузький та Наддністрянський,
крім к. Балтянського повіту, що являє собою окремий ф.-г. район. А
ЩО і Надбужжя і Наддністрянщину можна теж поділити на 3 підрайони,
які відрізняються поміж сооою переважно кількістю опадів та типами
ґрунтів, то кінець-кінцем к. Подільську губ. можна розбити на 7 таких
фізико-географічних районів (див. картограму 1 *)
1. Перший район має найменшу площу: він обіймає південну ча-
стину Кам'янеччини й характеризується з фізико-географічного погляду
розвиненим рельєфом, загальним південним похилом поверхні, темно*
кольоровими ґрунтами (темно-сірі літові суглинки та деґрадовані чорно-
землі) на тяжких глинястих материнських ґрунтотворах. Район має по-
рівнюючи значну кількість опадів (бл. 550 м. м. на рік) та тепла (пере-
січна річна температура 8° С.).
2. Другий район, навпаки, є один із найбільших: площею він обій-
має північну частину кол. Кам‘янецького повіту, Проскурівський, північну
частину Лятичівського, Літинського та Вінницького повітів. Рельєф тут
значно менше розвинений, ніж у першому районі, але поверхня підно-
ситься на найбільшу височінь у губерні.
а 49 вепст КартограмІ тре6а виправити помилку мірила: 1 англ. дюйм, містить не 40,
<* ж-' оСрСІ,
•»
'?Г1~ГіїїО-ГН1ГРйФНі1|-|І
ШйгІИ
умовні ’
7-
одгл
о<т>о<-
сюс><
।
ооО°°о£> 3 ^00
'Ой
ООООООООООО “
(Мірило
• ДЕ.Дга?і»'»"И
1 Йімг^
а;
^П^ГЕОГР РЛГОМІР,
ЛгДпЗЕ.гпо'зкі
оо°°ОО°
<5о^гіг,сг5'7?,Р?3^
ш
»’ оо
І
1 г
ГІЇ
5бо
«грЗ-Под
>"
со л
чьооо'
V 0>мл
ЮООфЛд"
идпрїТ* зТ 200дз^-оі)гіеТ?
,1 - 1
дЕГРлао^л
<л
п
Таблиця 8.
Пересічна місячна температура по деякий пунктам Поділля й суміжний губерень (в ступеня^ Цельсія).
Назва пункта Губерня Півн. шир. Східня довж Січень 95 К С Беоез. Квітень Травень Червень Липень Серп. Верес. товт. Листоп. Г рудень Середня річна Період метеоролог, спостереж.
Ст.-Констян. • Вол. 49045' 27°13' -4,5 -2,9° +о,з° +6,8 +13,8 +17,1 +19,1 +18,0 4 12,6 + 7,7 +0,9 -2,9 +7,14 1894 - 1904
Вовковинці Под. 49°13' 27°38' -5,0 -3,4 40,04 +6,6 +14,1 +17,5 +19,4 +18,7 +13,6 +7,9 +0,7 -3,5 +7,29 1896—1903
Карабчіївка І 49°10' 26°45' —6,0 —3.9 -0,8 +5,4 +14,4 +17,1 + 17,5 +17,1 +10,4 +8,8 -1,7 -4,7 +6,10 1907- 1910
В.-Жмеринка » 49°4' 28°5' -4,1 -4,0 -0,7 +6,0 +14,0 +17,0 + 19,4 +18,8 +13,2 48,1 4 0,5 -3,2 +7,09 1897-1902
Ялту шків 48°59' 27°29' -5,0 -3,6 +0,3 4-5,3 +12,6 +17,2 +18,5 4-18,3 +13,3 +7,6 -0,09 -3,5 +6,80 1897—1908
Говори . . 48°57' 27°2Г -6,2 -3,0 +0,3 +6,6 +14,9 +18,0 +18,9 + 18,2 +13,3 +7,3 +0,9 -3,5 +7,19 1903-1908
Немирів . . 99 48°58' 28°50' -4,7 —3,3 4-0,1 +7,0 +15,1 +18,1 +19,4 +18,7 +13,4 +7,3 40,6 -з,з +7,35 1897—1906
Гумань Київ. 48°45' 30°13' -53 -3,7 -0,2 +6,2 +15,1 + 17,8 +19,9 +19,3 +13,9 +7,7 +0,1 —3,3 +7,28 1896 1908
Мур. Курил. Под. 48°44' 27°30' -5,9 -4,7 +1.1 +6,7 +14,3 +17,9 +18,5 +18,7 +14,2 + 7,0 +1,1 4,0 +7,06 1907—1912
Немерчі . . 48°42' 27043л -6,0 -4,8 +1,0 +-6,3 +15,1 +18,0 +18,5 +18,0 +14,0 +8,9 +4 0 -2,3 +7,6 1907-1912
Кам*ян.-Под. » 48°40' 26°34' —4,63 —2,3 +0,9 +7,6 5,2 +18,5 +19,9 +19,6 +14,7 +8,9 +1,1 -2,5 +8,07 1896- 1908
Гринауці Басар. 48°17' 27°18' -5,7 -3,1 +0,2 +7,2 +15,4 +18,2 + 19,3 -19,2 +13,9 +8,3 +1,0 -2,6 +7,6 1903 -1908
Сороки . . 48°9' 28°17' -5,0 -0,4 +1,8 +9,1 +17,6 +20,2 +21,6 +21,0 +15,4 -+9,7 +22,4 -1,2 +9.4 1903—1908
Плоти . . п 47°57' 29°10' -4,6 -3,1 +1,8 + 8,1 +17,4 +20,3 +21,3 -20,3 4-14,9 +8,7 + 1,7 -1,2 + 8,8 1896-1906
ю
СИ
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
Таблиця 9.
Амплітуди коливань температури по деякий пунктам Поділля окремими місяцями за пятиріччя 1908 — 1912 р.
Назва пункта Півн. шир. Східн. довж. Висота над рівн. моря Січень Лютий Берез, Квітень Травень Червень Липень Серп. Верес. Жовт. Листоп. Г рудень На рік
! Карабчіївка 49°10' 26°45' 320 шах. тпіп. (+ 4,5 1—28,5 + 4,0 -25,3 +11,2 -12,0 +26,1 - 4,0 +30,9 - 2,8 +32,2 - 3,7 +31,5 + 1,8 х31,0 + 5,5 +26,2 + 3,6 +24,0 — 6,5 +13,5 +21,5 + 6,5 -19,7 +32,2 (VI) - 28.5 (І)
Ялту шків • 48°59' 27°29' 312 тах. тпіп. (+ 3,2 І-27,8 + 5,2 -22,2 +15,6 —11,0 +27,0 - 6,3 +30,0 - 1,8 +30,9 + 5,0 +33,2 + 6,1 +31,2 +29,0 + 6,4 - 1,5 +23,5 -16,8 +15,3 -16,3 + 6,6 —17,5 +33,2 (VIII - 27,8 (І)
Мур. Курил. 48°44' 27°30' ? • тах. тіп. (+ 4,9 1-31,5 + 4,7 —14,6 +12,1 - 9,3 « +27,5 - 35 +31,5 - 2,6 +32,5 + 4,8 +36,0 + 2,5 +32,9 + 91 +30,9 + 2,1 +22,5 і ' і- 7,3 9,0 7,7 + 6,6 -23,5 +36,0 (VII) -31,5 (І)
Немерчі Плоти . 48°42' 47°57' 27°43' 29°10' 260 142,7 тах. тіп, тах. тіп. ґ+и.о С—27,5. ґ+ 6,6 1 -27,8 + 7.5 —27,8 +11,2 -30,1 +11,4 —14,0 + 19,3 -10,0 +29,5 — 6,6 +29,1 — 5,5 +31,5 - 2,0 +32,3 - 5,3 +34,6 + 5,5 +33,2 +34,5 + 2,0 +37,7 + 3,5 +32,5 + 6,4 +34,0 + 5,9 +31,0 + 0,2 +32,6 - 1,7 +26,6 - 6,1 +25,5 -16,7 +16,8 -16,3 +19,4 -183 + 8,7 -18,2 +11,4 -18,2 > +34,6 (VI) -27,5 (І) 4-37,8 (VII) -27,8 (І)
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 27
Вкриття ґрунтів складається з темно-кольорових земель (темно-
сірих лісових земель та деґрадованих, а місцями навіть справжніх сте-
пових чорноземель), що утворилися на легких лесових покладах.
Район визначається найбільшою кількістю опадів (550—600 м.м.
на рік) і майже найменшою кількістю тепла в губерні (бл. 7,5°С пере-
січної річної температури),
3. Третій район, що обіймає південну частину кол. Ушицького
повіту та весь Могилівський повіт, має дуже розвинений рельєф та за-
гальний південно-західній нахил поверхні.
Вкриття ґрунтами складається з ясно-сірих лісових земель на
тяжких глинястих ґрунтотворах; для клімату є характерна поміркована
кількість опадів (бл. 500 м. м. на рік) і досить значна кількість тепла
(бл. 8°с пересічної річної температури).
4. Четвертий район тягнеться по південних частинах кол. Ляти-
чівського, Літинського, Вінницького повітів, через увесь Брацлавський
повіт і по північній частині Гайсинського повіту. Характеризується рів-
нинною поверхнею та слабо розвиненим рельєфом на ній: щодо ґрунтів,
то тут найчастіше зустрічаються світло-сірі лісові землі на легких ле-
сових ґрунтотворах; з кліматичного погляду район відзначається най-
меншою кількістю тепла (<7,5°С), та досить поміркованою для Поділля
кількістю опадів (500 м. м. на рік).
5. Пятийрацон обіймає західні половини к. Ямпільського та Го-
лопільського повітів, відзначається пануванням загального південно-згі-’
хіднього схилу та дуже розвиненим рельєфом своєї поверхні. 1 рунтове
вкриття становлять темнокольорові ґрунти на тяжких глинястих ґрунто-
творах. Район має невелику кількість опадів (бл. 450 м. м. на рік) та
значну кількість тепла (8,5°С пересічної річної температури).
6. Шос тий район обіймає східні частини к. Ямпільського й Голо-
пільського та південну частину Гайсинського повітів й характеризується
малорозвиненим рельєфом своєї поверхні, темно-кольоровими ґрунтами
(переважно деґрадованими чорноземлями) на легких лесових покладах.
Має невелику кількість опадів (бл. 450 м. м. на рік) та пересічну для
Поділля кількість тепла (8°С річної ізотерми).
7. Сьомий район, що обіймає к. Балтянський повіт, відзначається
ВІД усіх попередніх своїм чисто степовим ґрунтовим вкриттям (степові
чорноземлі), найменшою кількістю опадів (бл. 400 м. м.) та найбіль-
шою кількістю тепла (9°С річна ізотерма) на рік.
Поділля
(<400 м.
але загальний степовий характер ґрунтів та рослинности переважає
значення цієї невеликої кліматичної різниці, а це дає змогу вважати
Ьалтянський повіт за окремий суцільний фізико-географічний район.
степову зону
можна було б розбити теж на два підрайони-Дністрянський
м. опадів і >9°С) і Надбузький (>400 м. м. опадів і
рослинности
значення цієї невеликої кліматичної різниці, а це дає змогу
°С),
РОЗДІЛ II.
Людність Поділля.
Як уже раніше зазначено, своїми попередніми адміністраційними
кордонами Поділля обіймало площу в 42017,6 кв. кілометрів, ’обто
3.846.130 десятин та мало такі повіти: 6 надбузьких: І Іроскурівський,
Лятичівський, Вінницький, Брацлавський та Гайсинський; 6 наддністрян-
ських: Кам*янецький, Ушицький, Могилівський, Ямпільський, Голопіль-
ський, (Ольгопільский) та Балтянський (останній між Богом та Дністром).
Загальна кількість людности (див. табл. 10), на цій території
Поділля напередодні світової війни 1913 року становила—3.820.000 осіб,
Таблиця 10-
ч.
Статистика людности.
ПОВІТИ Кількість І Хлібо- робськ. Нехлібо- робськ. Щільність насе- лення 1 Кількість житців
на ’ 1 кв. версту
житців У 9 о 96 од усієї кількости 1900 1909 1910 1911 р. 1912 р. Збіль- шення У °/о
— Кам'янецький . 312,101 74,8 25,2 118,6 120,3 122,4 122,6 123,2 3,9 14,0
Балтянський 508,598 78,4 21,6 55,3 65,7 67,5 73,2 74,5
Брацлавський . 335,948 69,4 30,6 105,9 106,2 114,7 121.4 124,1 17,0
Вінницький . . 229,588 62,2 37,8 112,6 114,7 117,2 121,4 125,8 Н,7
Гайсинський 300,375 85,4 14.6 92,0 94,8 96,7 99,2 101,0 9,8
Лятичівський 213,997 73,7 26.3 85,0 86,7 90,0 90,1 90,2 6,0
Літинський . . 270,695 76,0 24,Ц 87,6 90,0 90,8 91,7 92,7 5,8
Могилівський . 298,920 65,0 35,0 113,1 115,0 119,6 121,6 123,9 9,6
Голопільський . 345,698, 78,9 21Д 89,1 89,9 96,0 97,0 98,2 10,2
•—• Проскурівський 295,287 72,2 27,8 115,2 119,9 122,1 122,9 124,9 8,4
Ушицьки і 268,530 77.2 22,8 142,6 103.6 105,3 106,7 107,6 4,9
Ямпільський 339,525 80,7 19,3 99,4 100,1 102 4 103,8 106,8 7,4
У всій губернії 3,819,262 75,1 х 24,9 94,5 96,0 99,0 101,7 1 103,4 9,0
що з них лише чверть (власне 24,9%) належала до нехліборобних про-
фесій, а решта (75,1%) жила з хліборобства. Таке перевищення
хліборобської людности над нсхліборобською мало місце одначе не на
всьому просторі Поділля, бо вже напередодні світової війни траплялися
тут райони сприятливішого відношення на користь „міських" професій.
А саме у Вінницькім повіті нехліборобська людність становила майже
40% (власне 37,8%) всього населення в повіті, на Могилівщині - 35%,
а на Брацлавщині ЗО(,б (власне 29,6%). Проте в деяких повітах хлібо-
робська людність перевищувала нехліборобську в значно більшій мірі,
як це зараз зазначено для погуберніяльної пересічної пропорції. А саме
Гайсинський повіт мав усього 14,6 о нехліборобської людности, Ямпіль-
ський - 19,2%, Голопільський—21,6 і Балтянський—22,2%.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
" Г ”...——— .
29
Інші повіти Поділля мали майже таку саму пропорцію між нехлі-
боробською та хліборобською людністю, як і пересічна губерніяльна
(від 23 до 28% нехліборобської людности).
Коли виключити із загальної кількосте населення такі верстви,
як духовна, військова, дворян та чужоземців, що не могли впливати на
розподіл людности поміж міською та сільською категоріями професій,
то можна буде, п рівнюючи навіть протягом лише останніх трьох перед-
воєнних років пропорції нехліборобського населення, помітити на Поділлі
деяку тенденцію до урбанізації її людности. За ці три роки відсоток
міського населення (крім зазначених вище верств) піднісся з 18,8 до 19,1,
а відсоток хліборобської людности трохи зменшився: від 73,8% до 73,4 %
На жаль, ми не маємо під своїм зарядом даних, які допомогли б
нам простежити цю еволюцію по окремих районах Поділля, і тому це
позбавляє нас змоги вилучити в межах Поділля прогресивні цією сто-
роною райони від консервативних. Але про це ми до певної міри прав-
доподібно можемо міркувати на підставі другої ознаки—збільшення
людности на одиницю площі в тім чи іншим районі.
Взявши за 100 кількість людности, що припадала на 1 кв. верству
1908 року, то побачимо, що 1912 року, тобто за 4 роки, вона на Поділлі
збільшилася до 109 осіб, отже збільшення людности протягом 4-х років,
на Поділлі визначилося в 9%. Звернувши тепер увагу на те, як збіль-
шувалася людність по окремих повітах Поділля, ми й побачимо, що в одних
повітах це збільшення йшло дуже повільно (відсталі райони), а по інших
навпаки—досить швидко (повіти прогресивніші).
До відсталіших повітів перед війною належали Кам‘янецький, де
Щільність населення на 1 кв. верстві збільшилася всього на 3,9%,
Ушицький—із збільшенням 4,9%,Літинськийз 5,8% та Лятичівський з 6%
збільшення гущини людности.
Щодо швидкого зростання людности, то це спостерігали зазначеним
періодом на Брацлавщині (17% збільшення), в Балтянському повіті (14%),
та у Вінницькому повіті (11,7%). Решта ж повітів порівнюючи мало
відхиляють зростання своєї людности від губерніяльної пересічної
норми (від 7% до 10%).
Збільшення гущини людности, взагалі кажучи, визначає розвиток
иродукційних сил району. Цей розвиток можуть утворити переважно
два чинники: перехід здобувальної та сільсько-господарської промисло-
восте до обрібної (індустрії) з одного боку та інтенсифікація сільського
господарства взагалі, а хліборобства зокрема—з другого боку. Який
3 Цих шляхів характеризував розвиток продукційних сил по окремих
районах прогресивним зростом гущини людности, на це може дати
відповідь лише ознайомлення з економічною структурою Поділля взагалі
та окремих її частин зокрема.
РОЗДІЛ III.
Шпздй й вантагобіг Поділля та місця споживання (ринки збуту)
подільський продуктів.
Перед війною Поділля обслуговували три роди шляхів—залізниці,
водні та возові шляхи.
Залізниці—ширококолійні та вузькоколійні (підТздні шляхи)—мали
загальну довжину 1145 верстов, з них під широкою колією було
667 вер., а під вузькою—478 вер.
Рівняючи цю кількість залізничих шляхів до площі та людности
Поділля, можна побачити, що Поділля мало більше залізниць, ніж інші
губерні кол. Російської Імперії. Бо в той час, як на Поділлі 1 верста
залізниць припадала пересічно на 33 кв. версти, пересічно в Европейській
Росії на 1 кв. версту залізниць припадало 92 кв. версти площі й лише
губерні Польщі відзначалися пустішою залізничою сіткою (напр. Вар-
шавська губ. мала на 1 кв. версту залізничих шляхів мало не 22 кв. версти
площі, тобто була забезпечена залізницями в 112 раза краще, як
Поділля).
Звичайно, забезпечення окремих частин Поділля залізницями було
нерівномірне, і тоді як одні повіти (Кам'янецький та Ушицький) перед
війною зовсім не мали залізниць, інші повіти, як напр. Вінницький та
Гайсинський мали дуже густу сітку, бо в них 1 верста залізниць при-
падала на 13,5 — 15 кв. верст площі.
Таблиця 11.
• Повітовий розподіл шляхів (залізничну водяний та шосейний) на Поділлі 1912 р.
к о. ПОВІТИ Загальна Довжина ШЛЯХІВ (версг) На 1 вер. шляхів припадало земної поверхні (кв. вер.)
о Е площа (кв. вер.) Заліз- Вод Я НИХ о о О Разом Заліз- Водя- Шосе Пере-
• ничих шПлав- них 1 Сплав- 1 них 3 ничих них січно
1 і 1 1 Балтянський . 2 Брацлавський 3 Вінницький 4 Гайсинський . 5 Кам’янецький 6 Лятичівський . 7 Літинський 8 Могнлівський 9 Голопільський 10 Проскурівський 11 Ушицький . . 12 Ямпільський . На всьому Поділлі . Табл. 11, £ дозволяє розбит [ 6 824,1 2.706,3, 2.619,3 2.972,7і 2 534,3. 2.371,7 2 919,0 2.413,0 3.521,9, 2.364 6 2.495,7 3.179,1 36.921,7 іе наведі и Поділ. 1 180, 135 185 190, 92І 92' 50 96і 1145 зно в ля на 100 50 50 25 100 325 65 25 90 7 108 36 18 61 20 15 22 й 44 509 О Г( ЦОДО 287, 208, 126; 75 85' 164 190і ПО 120 240 2069 юмег заб< 37,9 20,0 14,2 15,6 — 43,1 41,7 26,2 38,3 47,3 34,2 32,3 грію езпече 68,2 39,0 — 48,3 70,4 49,9 31,8 89,0 шляхі ІННЯ 2 976,3 25,0 72,8 165,2 41,6 118,6 194,6 109,7 73,4 39,4 35,7 72,3 72,5 в По іалізні 23,8 •11,1 11,9 14,3 20,1 31,6 34,3 14,7 18,3 21,5 20,8 13,2 18,0 1 ділля, ичими
415 ідомості пр 4 райони і
шляхами.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 31
1. Район зовсім незабезпечений залізничними шляхами: Кам’янецький
та Ушицький повіти, тобто західній Наддністрянський район.
2. Другий район погано забезпечений залізницями: з них 1 верста
припадає на 41-48 кв. вер. площі району,—це повіти—Літинський,
Лятичівський та Проскурівський, тобто західній Надбузький.
3. Район з пересічним забезпеченням залізницями, де 1 верста
залізниць припадає на 26-38 кв. вер. площі району, центральна й східня
подільська Наддністрянщина в складі повітів: Могилівського, Ямпіль-
ського, Голопільського й Балтянського.
Нарешті, 4. найкраще забезпечений залізницями район Поділля є
Центральне та східне Надбужжя Поділля в складі повітів—Вінницького,
Ьрацлавського й Гайсинського: тут 1 верста залізниць припадала всього
на 13,5—20 кв. вер. площі.
Гірше забезпечення залізницями західньої частини Поділля (Кам’ян.
та Проскур. повіти) до деякої міри перед війною компенсувала більша
кількість тут шесо—возових шляхів з кам’яним одягом, а в Наддністрян-
ських повітах—Могилівськім, Ямпільськім, Голопільськім та Балтян-
ськім—значна протяжність навігаційного Дністра, яким пароплавний рух
відбувався між Одесою та Ушицею. Вище від ст. Ушиці пароплави
не заходили, а тому частину Ушицького та Кам’янецький повіт обслуго-
вували вже не навігаційними, а сплавними' водними шляхами.
В межах Поділля навігаційною та сплавною рікою був тільки один
Дністер, протягом всієї своєї течії в межах Поділля, тобто на протязі
415 вер. від гирла Збруча (на кол. австрійськім кордоні) до гирла
Р- Ягорлика—-на межі з Херсонщиною.
Численні допливи Дністра—Смотрич, Калюс, Ушиця, Лядава, Мурафа,
Ягорлик та ін., а так само Бог з його допливами не плавні через те,
Що занадто мілкі, неглибокі.
З 415 вер. плавного Дністра в межах Поділля припадає на сплавну
частину його 95 вер. (в Кам’янецькім пов—65 вер, Ушицькім—ЗО), а
решта 320 вер. в межах Поділля, як вже зазначено, від Ушиці до
Ягорлика—була навігаційною частиною Дністра (в Ушицькім повіті—
20 вер., в Могил, пов.—50 вер., Ямпіль.—100 вер., Голопільськ. 50 та
Балтянськім—100 вер).
В той час, як залізницями перевозять усякий найрізноманітніший
вантаж, водними шляхами (Дністром) перевозилося лише лісові мате-
ріали, різні мінеральні (кам’яні) матеріяли та збіжжя, як то буде видко
Далі з огляду вантагобігу Поділля.
Щодо возових шляхів—шосе, бурків та ґрунтових—то на Поділлі
їх загальна протяжність перед війною становила Т115 вер., з яких на
Шляхи з кам’яним одягом припадало 509, а решта 2266 вер. припадала
на путивці. Гущиною сітки возових шляхів Поділля серед інших губе-
рень к. Европейської Росії посідало 47. місце, а -гущиною шляхів з
кам’яним одягом—25. місце, бо 1 верста буркованих шляхів (шосе та бурку)
припадала пересічно в Подільській губ. на 72,5 кв. вер. площі, 1 верста
путивців—на 16 кв. вер., а 1 верста всіх возових шляхів пересічно по
губерні припадала на 13,3 кв. версти площі Подільської губ.
Звичайно, бурковані шляхи є проїзні протягом цілого року; щож-
До путивців (звичайних ґрунтових доріг), то вони на Поділлі є проїзні
лише за сухої погоди, бо підчас сльоти (після дощів або відлиг узимку)
густа липуча глина—переважний тип ґрунтів Поділля—не дозволяє
перевозити вантажу; колеса фургонів грузнуть в болоті аж до осів і
тому навіть 4 коняки (правда звичайні селянські) здебільшого нічого не
Моямть
32 Проф. С. Городецький.
До поганого непроїзного стану возових шляхів на Поділлю спри-
чинялася перед війною ще й та обставина, що обов'язок поправляти
дрібні містки та вибої на путивцях покладалося на с.-г. населення яко
відбуток натуральної повинности. А що селяни, бувши обтяжені
і без того всякого роду відбутками грошовими та натуральними, не
дуже охоче й ретельно стежили за справністю ґрунтових доріг, то й
виходило, що дуже часто й за сухої погоди путивці місцями ставали
не проїзними. Лише за останні три роки перед війною після запровад-
ження на Поділлі земського самоврядування справа з шляхами почала
трохи кращати.
Через погане обслужування Поділля возовими шляхами вартість
возової приставки коливалася тут у значних межах від ]/а коп. (в разі
задовільного стану возових шляхів) до 1 коп. з пудоверсти підчас вес-
няного та осіннього бездоріжжя.
Вантаж, що його транспортували возовими шляхами, статистика не
облічувала а тому про передвоєнний вантагобіг Поділля можна мати уяву
лише на підставі статистики залізничого та годного транспорту.
Загальну картину цього вантагобігу на Поділлі дає нам таблиця
12, що складена на підставі відомостів „Киевского порайонного Комитета
по регулированию массовьіх перевозок грузов по железньїм дорогам"
за 1911. рік.
Згідно з цими даними вантагобіг Поділля має такий вигляд. При-
везено та відправлено різних продуктів 233.640 тисяч пуд., а коли до
цієї кількости додати ще й той вантаж, який не має певної кваліфікації
(„прочие грузьі"), то всього бл.—235.000 тисяч пуд.
Коли статистика Подільської людности виявила, що сільське
господарство забирає головну масу житців на Поділлі, то залізнича
статистика висвітлює основну рису сільського господарства на Поділлі,
а саме його хліборобський характер, бо, як бачимо, з таблиці на долю
хліборобських продуктів в загальнім вантагобігові припадає майже
3 б (власне 58°/о) ваги всіх продуктів, що текли залізничими та вод-
ними артеріями Поділля.
&
Щождо другої важливої галузі сільського господарства-скотарства,
то роля його продуктів-у вантагобігові Поділля була дуже незначна —
всього1,7% ваги. Правда, треба припустити, що пересічно продукти скотар-
ства в 3-31/о рази цінніші за хліборобські продукти, але й цінністю
рівняючи значення продуктів скотарства з продуктами рільництва,
ми повинні будемо визнати, що їхня роля у вантагобігові
Поділля була принаймні в 10 разів менша за ролю продуктів ріль-
58
ництва (1,7 X 3,5 == 5,8°/о; — Ю разів).
о,о
Серед інших матеріялів помітну ролю в вантагобігові Поділля
відогравали мінерали (каміння, алябастер, вапно, гіпс тощо), які дають
2О°/о вантагобігу, та лісові матеріяли (будівельний матеріял), дрова,
дерев'яні вироби тощо, які дають 11,3°/о загального обігу.
Поза межами зазначених категорій продуктів іншого роду вантаж
(металі, та металеві вироби, хемікалії, скляні вироби, мануфактура,
ґалянтерія та інший крам) становив усього 4,5°/о загального вантаго-
Ппліхмя
Сільське господарство Поділля перед світовою війною
33
Таблиця 12.
ч %
Характер вантагобігу на Поділлі (у цілій губерні) за 1911 рік.
Напрям вантагобігу Назва вантажів Загальний ванта- гобіг (тис. пудів) % від загально- губерніяльного Відсилання Прибуття Надвишка
Відсилання Прибуття
Абсолюти. Цифри % % Абсолюти. Цифри % %
1. Хліборобські харчові про- дукти (сирові та перероб- лені) 134.500 < . 57,6 85900 48600 37300 76,8
2. Продукти волоки у в.-техн. рослин (сирові та переробл.) 1 810 0,4 268 542 274 102
3. Лісові будівельні матеріали та дерев'яні вироби . . . 26.500 11,3 11860 14640 — — 2780 23,4
4. Напої, спиртові вина, горіл- ка, пиво та мінеральні води 1045 0,5 437 608 — — 171 39,1
5. Продукти скотарства (си- ровина та перероблені) . . 4000 1,7 2040 1960 80 4,1 — —
6. Мінерали (алябастер, гіпс, вапно, земля, камені, глина тощо), торф та асфальт . . 54000 23,1 24830 29170 — 4340 14,9
7. Металі 1855 0,8 265 1590 — 1325 500
8. Металеві вироби .... 1860 0,8 300 1560 —— — 1260 420
9. Хемікалії 3800 1,6 855 2945 — — - 2090 244
10. Ганчарські та скляні вироби 2120 0,9 670 1450 — 780 116,4
П. Бакалія, гастрономічні та кондитерські товари, мило, свічки, сіль, сірники тощо 2560 1,1 260 2300 — —• 2040 78,9
12. Мануфактура, ґалянтерія та хутрові товари 590 0,2 95 495 — 400 42,1
Разом . . . . 233.640 100 127,780 105860 21920 17,1 1 —
Крім цієї характеристичної сторони вантагобігу Поділля, табл. 12
викриває ще одну дуже цікаву рису, а саме, що Поділля вивозило лише
хліборобські продукти і почасти (в дуже невеликій кількості)—скотарські,
а решту категорій продуктів, переважно різний крам (бакалію, мануфак-
ТУРУ, ґалянтерію, металі та металеві вироби) Поділля довозило. Бо в
той час, як із загальної кількости вантагобігу хліборобських продуктів
134,5 мільйонів пуд.—на довіз припадає 48,6 мільйонів, а на вивіз
припадає 85,9 мільйонів пуд. (отже вивіз на 37,3 міл. пуд., або на
76,8°/о переважав довіз),—вивіз скотарських продуктів переважав довіз
всього на 4°/о (на 80 тисяч пуд.); решту вантажу Поділля більше дово-
зило, як вивозило—бакалії в 9 разів, мінералів у 6 разів більше, мета-
левих виробів та мануфактури в 5 разів, хемікалій—в 3,5 рази, ганчар-
них та скляних виробів у 2 рази більше довозило Поділля, як вивозило.
34 Проф^С. Городе цький.
Отже Поділля було виключно багате на продукти рільництва, Як|
воно й вивозило, а в обмін за те одержувало різний крам (переважно
індустріяльні вироби), на який Поділля було виключно бідне, тому д
мусило його довозити.
Проте зробити звідси висновок, що Поділля відзначалося перед
війною відсутністю індустрії не можна, більшу бо частину хліборобських
продуктів ВИВОЗИЛИ З Поділля В переробленому, готовому ДЛЯ СПОЖИ1
вання стані харчових продуктів.
У зв'язку з цим, коли глянути на табл. 13, що дає детальніший
малюнок вантагобігу в окремих повітах Поділля, то можна побачити
повіти, що довозили значно більше продуктів, ніж вивозили (Брацлав-
ський, Вінницький, Могилівський) в той час, як здебільшого і по Окре-
мих повітах, так само як і взагалі на Поділлі, значно більше вантааіу
вивозилося. Це пояснюють тим, що саме в цих повітах, як побачим^
далі, найбільш була розвинена обрібна промисловість, власне с.-г. інду,
стрія. Всі інші повіти» окрім хіба Проскурівського, відзначалися знач-
ним в І’/о, 2, навіть 4 (Балтянський повіт) рази більшим вивозом про-
дуктів проти довозу.’
Найенерґійнішим вантагобігом відзначалися Вінницький та Бал-
тянський повічи (кожний вантажив приблизно по 40 міл. пуд., або по
17°/о загального губерніального вантагобігу), які разом давали */:; (34°/0)
губерніяльного вантагобігу. Правда, характер вантагобігу в цих
двох повітах зове м протилежний—Вінницький переважно довозив, а Бал-
тянський вивозив, а крім того, коли порівняти вантагобіг з кількі-
стю людности цих двох повітів (510 тисяч в Балт. і 330 у Він.), то
побачимо, що й енергія економічного життя Вінниччини була більша,
бо на 1 житця припадало економічної сили в 11/2 рази більше, як у
Балтянськім повіті. Але на характеристиці економічної сили окремих
районів Поділля ми маємо спинитися трохи далі після того, як розгля-
немо і промисловість Поділля; щождо власне вантагобігу окремих
повітів, то на друге місце після Вінницького треба поставити Могилів-
ський повіт (33,6 міл. вантажу), далі Гайсинський, Голопільський та
Проску рівський повіти Н6,5—18,5 міл. пуд. вантажу) і нарешті Літин-
ський, Лятичівський та Кам’янецький (5,5—7,5 міл. пуд.).
Енергія вантогобігу знаходиться в прямій залежності переваж-
но від забезпечення залізницями, бо за вантагобігом окремі повіти
Поділля розташовувалися в такому самому порядкові, як і за про-
тяжністю залізниць на одиницю площі. А нанр. такий повіт, як
Ушицький, що зовсім не має залізниць, майже совсім не показу-
вав і вантагобігу. бо, як бачимо на табл. 13. водний транспорт відо-
гравав дуже незначну ролю проти вантагобігу залізничого. А саме на весь
водний транспорт припадало близько 4 міл. пуд. загального вантаго-
обігу, або на 1 версту плавного шляху припадало всього бл. 10.000 пуд.
вантаження в той час, як 1145 верстов залізничих шляхів вантажили
бл. 226 міл. пуд., тобто на 1 версту залізниць припадало бл. 200.000 гі
вантажу, або в 20 разів більш, як на плавний шлях.
Кам'янсцький повіт, який так само, як і Ушицький, не мав перед
війною залізниць, показав усе ж таки досить значну,порівнюючи з Ушиць-
ким повітом, кількість вантагобігу, але завдяки облікові митного ванта-
гобігу на кордоні з Австрією.
Серед незалізничого вантагобігу найенерґійніше йшов митний
вантагобіг, бо 4 митниці (3 в Кам'янец. пов. та 1 в Проск.) дали значно
більшу кількість вантагобігу (5,2 міл. пуд.,) як 33—тобто в 8 разів
більша кількість—Дністрянські припливи (причали).
№№
за пор.
П о в і ти Форма транспорту Балтянський п. Брацлавський п. Вінницький п. Гайсинський п.
Напрям Вантажі Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- 1 лання
1 Хліборобські, харчові та смакові про- дукти, а також продукти не перероб- лені, як ось: зерно, борошно, крох- мальолії, насіння, цукор, спирт, тю- тюн, сіно, хміль, садовина, горо- дина, буряки, ягоди, гриби, зелень. Залізн. Водн. . Мити. . Разом . 4.326,7 4.326,7 1 1 [2 918,1 .2.918,1 6.967,1 6.967.1 6.454,3 6.454,3 1 1 3.722,1 13.722,1 10.302,4 10.302,4 254,2 254,2 11.153,9 14.153,9
') Продукти технічних рослин (волок- нуватих), льон, кужіль, прядиво, мішки, пряжа, нитки, клоччя тощо. Залізн. 45,6 8.7 47.2 П.2 95,8 74,7 32,8 10,7
о Лісові матеріяли та дерев'яні вироби, дров'яні будівні матеріяли, дрова, кора, смоли тощо. Залізн. Водн.' . Мити. . 927,5 • 2.231,2 68,2 603,1 303,0 2.706,2 531,9 1.057,4 162,1
Разом . — 2 269,4 603Д 303,0 2.706,2 531,9 1.057,4 162,1
4 Напої, вина, виноградна горілка, лі- кери, пиво, мінеральні води. Залізн. 39,9 2.9 34,7 2.7 119,7 86,9 35,6 ї 0,3
5 Продукти скотарства, жива худоба, бита худоба, м'ясо, молочарські продукти, кості, шкури, птиця, яйця, риба, раки, дичина тощо. Залізн. Митн. . Разом . 102,9 236,1 107,4 135,4 324,6 211,7 113,1 249,6
6 Мінерали: алябастер, гіпс, вапно, крейда, земля, глина, каміння та інш. мінерали й гірські породи, руда, вугілля, торф, асфальт. Залізн. Водн. . Митн. . Разом . 2.745,5 1 [7,493,0 3 068,3 54,1 — • в 6.162,5 1.379,8 4.248,2 і 7,8
7 Металі, залізо, бляха, сталь, чавун, мідь, мідь жовта (мосяж), брондза, (спиж), оливо, цинк тощо. Залізн. 67,3 7,2 142,4 13,4 329,1 81,7 120,7 17,1
8 Металеві вироби (залізні, бляшані й чавунні) рільничі машини, пожарні машини, труби тощо. Залізн. Митн. . Разом . 125,7 18,5 110,4 ос °°‘/ 1 286,7 78,2 112,8 » — 14,а
9 Хемікалії: мінеральні олії, фарби, кислоти, глявберова сіль, удобрю- вальні туки тощо. Залізн. 103,0 4,3 193,1 8.4 630,6 30,0 146,1 7.7
10 Гапчарпі й скляні вироби: дзеркала, фаянс, порцеляна та інш. посуд. Залізн. 79,4 10,1 166,0 ’ 3,3 388,5 523,5 36,7 6,1
11 12 Бакалія, гастрономічні та кондитер- ські товари, мило, свічки, сіль, сірники тощо. Мануфактура, ґаляшерія, шовкові товари тощо. Залізн. Залізн. 185,7 19,9 1.7 2,2 156,8 45,5 2.7 4,2 • 345,9 45,5 27,6 4,5 204,2 V 34,6 2,8 4,4
X Залізн. Водн. . Митії. . 8,769,1 32.934,0 68,4 11.642,0 7.001,5 25.157,2 13 332,9 6.396,4 11» 14.636,5
* Разом усіма трансп. . . 1 —- і 11.642,0 7,001,5 • » 25.157,2 13.332,9 6.396,4 14.636,5 ь
Т еі б л и ц я 13.
іг Подільської губерні 1911 року.
Кам'яненький п. Лятичівський п, ЛАТИНСЬКИЙ п. Могилівський II. Голопільськпй п. Проскурівський п. У ніццький п. Ямпільський п. У всій губерні
Прибуття 1 Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання Прибуття Виси- лання
1 901,5 1 3.082,9 675,6 1.796,3 12.185,5 8.110.9 2.411,4 9.808.7 2.482,5 6.858,8 4.316,5 9.307,7 48.243,1 82.794,0
0,5 —- —- 11 19,0 — 539,2 — — — —* —- 38,6 — 559,0 - 1.156,3
1.4 1.855,4 — -“ — — — —— 97,0 — — — — » 1,4 1.952,4
1 — 1.855,9 901,5 3.082,9 675,6 1.796,3 — 8.129,9 — 10.347,9 2.482,5 6.955,8 ч 38,6 — 9.866,7 85.902,7
— 17,6 25,1 227 15,3 106,0 39,8 55,3 13,3 ' 64.4 60.7 1 1 54,0 8,2 541,4 267,7
— 280,7 1 418,7 121,7 1148,7 2.716,1 797,5 607,8 2.788,6 1.646,2 242,9 — * — 1.178,2 1.248,4 11.845,1 10.873,2
— 408,9. —- \ — —- «І — 189,7 — 9,4, — — •* 72,4 — 0,5 680,9
2.157,3 306,3 — — — — 1,7 — — — — 2.159,0 306,3
—— 715,2 280,7 1.418,7 121,7 1.148,7 — 987.2 —— - 2.798,0 1.647,2 242,9 — 72,4 —• 1.248,5 14.640 11.860,4
> — —• 37,1 0,9 15,3 204,7 110,8 10,6 83,5 3,7 75,3 124,4 — — 56,2 0,7 6081 437,9
) — 79,5 116,0 34,1 44,9 259,4 381,7 163,5 231,2 196,9 125,3 —— * 164,3 311,0 1.545,6 2.042,8
\ — 418,1 — — •— — — — / — — — — •— — — 418,1
— —— — 1 - — — — — — —• — — — 1.963,7 —
- — 470,5 213,5 938,7 1.977,6 4.469,7 2.135,6 2.155,0 277,0 2.552,7 15,8 — •*— 2.349,9 1.201,1 29,161,0 24.755,4
— — — 29,6 — • «м» • — 44,0 — — 73,6
9,1 — — — — — — — — - - — — *— —
——- — — — — — 2.165.2 — — •—• —- — — * 29,170 24.829.0
— 28,4 5,9 72,6 8,1 265,6 46,7 140,0 20,3 330,6 39,0 Ч — - 92,9 26,1 1.589,6 265,4
) - =^= 39,3 5,1 48.4 16,8 252,1 52,2 139,5 22,6 268,9 63,3 —— • 165,7 24,3 1.549,3 303,8
9,4 — — — — — — — — —— — — — — 9,4 '1
— — — — — — — — —— — — — —. 1.558,7
1 - — . 110,9 318,5 88,2 2,2 369,9 285,9 225,2 20,4 618,3 176,6 — і 460,0 3,3 2.945,3 857,3
[ — — 30,6 11,1 78,3 0,7 237,9 36,2 100,1 13,9 165,1 47,7 - — — 168,4 14,9 1.456,0 667,4
і — — 190,4 52,0 102,0 1.2 385,8 67,3 277,1 89,8 182,6 15,0 * 267,8 2,7 2.298,3 2о2,8
1 — — 20,6 2,3 6,3 7,2 108,9 12,3 21,0 1,7 166,6 54,3 — 27,5 1,0 496,3 94,1
> — - .Д 2.207,1 5.252,0 2.203,9 5.223,7 21,467,7 976,7 6.379,4 13.291,2 8.750,1 7.823,8 —— 9.301,4 12.149,4 102 274,2 123.622,4
— 409,5 — — - » 1 275,0 5.488 160,0 —'а- 562,6 —» 2.024,3
2.208,0 2.970,0 * • — 1 - — —* 1,8 113,8 а»—< —• — 2.209,8 3.023,8
. 2208,0 1 3.379,5 2.207,1 5.252,0 2.203,9 5.223,7 21.467,7 12.251,7 6.379,4 13.840,0 І 8.751,9 7.937,6 160,0 12.712,0 128.730,5
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
35
Чимало відрізнялися окремі повіти, як то видно з табл. 13, і ро-
дом вантажу, що довозився чи вивозився з них; це свідчить про різний
характер промисловости та взагалі економічного життя цих повітів. Але
тепер на цьому ми не будемо спинятися, бо ще більше різниць в цьому
роді має виявитися після розгляду характеристичних рис промисло-
вости та сільського господарства в окремих повітах Поділля.
В кожному разі вже поверховий розгляд вантагобігу окремих
повітів Поділля показує, що тут всюди переважав хліборобський ван-
таж—продукти рільництва.
Коли ж ми спробуємо клясифікувати цей хліборобський вантаж на
дрібніші розділи, як то зроблено в табл. 14., то побачимо, що з 130
мільйонів пудів (приблизно) загального губерніяльного вантагобігу на,
сировину припадало 100 міл. і на перероблені продукти ЗО міл. пуд.,
при цьому і для сировини і для перероблених продуктів вивіз перева-
жав довіз, але далеко не в однаковій мірі для цих двох кате-
горій хліборобського вантажу. В той час як вивіз сировини на Поділлю
переважав довіз на 9,8 міл. пуд., тобто всього на 22% (точніше 21,8%),
— вивіз перероблених продуктів переважав довіз на 24,6 мільйонів пуд.,
або на 790’ /0—тобто приблизно в 9 разів більше вивозилося, як дово-
зилося на Поділля перероблених хліборобських продуктів у вигляді
переважно цукру, (19,5 міл. пуд.), потім борошна (4,5 м. п.) та посліду
млинарської т. ін. промисловости (1 м. п.) і спирту (1,2 м. п.) Це по-
казує, що на Поділлі найбільше було розвинене цукроварство; це видко
також з того, що сировину для цієї переробки навіть довозили на По-
ділля і до того в чималій кількості—41,5 міл. пуд., тобто на 14,6 м. п.
або 55% перевищуючи вивіз, в той час як всі інші категорії хлібороб-
ської сировини більше вивозили, як довозили.
Таблиця 14.
Вантагобіг хліборобських (сирових та оброблених) продуктів Подільської
губерні 1911 року.
• С; Назва продукту * Відси- лання Прибуття Надвишка
у тисяч ах пудів Відси- лання Прибуття
о. ^2
1 1 Цукр. буряк 26.814,5 41 458,0 - 14.643,5
2 Зерно-хліб 23.135,2 3.053,9 20.081,3 ——
3 Цукор 19.442,8 1.278,0 18.164,8
4 Мука, крохмаль та крохм. мука . . . Висівки й макуха 4.427,8 768,9 3.648,9 ——
5 2.026,9 156,1 1.870,8 —•
6 Картопля, зелень та ін городина . . 3 310,4 0,5 3.310,0 —•
7 Насіння польов. та городи, рослин. . 1.544,1 644,7 849,4 —
8 Спирт 1.160,5 102,4 1.058, і
9 Пиво, горілка та ін. напої ..... 411,0 301,6 109,4 —
10 Садовина й ягоди 385,8 175,9 210,0 —
11 Олії рослинні 93,4 336,8 243,4
12 Рослини волокнуваті 68,5 2б,1 42,4 —
13 Тютюн 56,6 134,4 77,8
14 Сіно 29,3 21,8 7,5 —
15 Хміль ... Разом сирових продуктів Разом перероблених продуктів 0,5 55.219,8 27.687,5 2,8 45.407,6 3.114,3 9.812,2 24.573,2 2,3
36
Проф. с. г о р о д е ц ь к и й.
Така сама картина мала місце і 1900 року, до якого пристосовано
Всеросійське зведення даних вантагобігу залізничої статистики.
Зрозуміло, що на початку XX сторіччя кількісно цей характер ванта-
гобігу Поділля виявлявся меншими числами, але в загальних рисах був
той самий, як то видко, напр., з такого порівнання:
Вантагобіг 1900 року:
хліборобських продуктів в загальному
вантагобігові вивіз > становив . 69 а довіз 31«
скотарських „ 60‘« » 40
лісових матеріалів „ мінералів п 54 е- »> 46 е*
(корисних копалин) „ УУ 52 % ,» 48 е'
мануфактури „ УУ 16 УУ 84 %
бакалії „ УУ 39 % УУ 61
спирту, пива та олії „ УУ 46 » 54 е*
Тобто в той час, як вивіз продуктів рільництва переважав довіз
більше як у 2 рази, краму (індустріяльних продуктів) довозилося на
Поділля понад 5 разів більше, як вивозилося.
Поділивши хліборобський вантаж на сировину й на перероблені
продукти 1900 року, так само можна побачити, що перероблених про-
дуктів з Поділля значно більше вивозилося, як сировини, це видно з
ось якого порівнання.
Перероблених продуктів 1900 року вивезено—18.570 тис. пуд-,
довезено—1907 тис. пуд., тобто вивіз переважає на—16.663 т. п.
Сировини 1900 року вивезено—24.380 тис. пуд., довезено—
15.984 т. пуд., тобто вивіз переважає на—8.396 т. п.
За проф. А. Ярошсвичем, коли підрахувати вартість залізни-
чих відправлень продуктів сільського господарства, то пересічно за
період 1905-1909 р. р. вона виявиться для Поділля в таких числах:
Категорія продуктів
Абсолютна вар-
тість
(мільйонів карб.)
Відносна вартість
(°о до загальн.
суми)
Збіжжя.....................
Млинарські продукти........
Коренеплоди ...............
Разом продукти рільництва . .
Скотарські продукти........
Лісівничі продукти.........
Інші.......................
Разом.............
20,1
7,7
2,0
29,8
11.9
2,2
1,4
45,3
44,3
16,9
4,5
65,7
26,3
5,0
3,0
100
Розглядаючи цю таблицю відразу бачимо, що рільництво відогра6
переважну ролю в насиченні вантагобігу (65,7% загальної вартості
с.-г. продуктів), хоча і скотарство з його 26,3% загальної вартости ваН*
тагобігу с. г. продуктів почало вже відогравати серйозну ролю. Лісів*
ництво ж та решта (городництво й садівництво) мали вже зовсім неве*
лику вагу 3-50/0 загальної вартости. Серед продуктів рільництва перс*
важає збіжжя та продукти його переробки.
Отже вантагобіг і ваговою і ціносною ознакою виявляє зернові*1
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
37
Таблиця 15. показує місця, що споживали продукти вивожувані з
Поділля. Як бачимо, для збуту подільського збіжжя мала найбільше зна-
чення Одеса, яка забирала близько половину зерна, що вивозили з По-
ділля, а тому й диктувала свої ціни на подільське збіжжя; потім бл. 20%
забирав „Південно-західній край", а далі Німеччина що доречі, була
перед війною особливо помітним споживачем зерна стручкових рослин
(забирала до 30% вивозу стручкового зерна з Поділля . Цукровий бу- .
ряк, зрозуміло, споживали майже виключно (83°°) на Поділлю й лише в
невеликій кількості вивозили (10^) до Одеси.
Цукор переважно направлявся до Одеси (47,4 °° подільського ви-
возу), до Росії (18 °), та до Німеччини (бл. 10° )
Борошно та інші продукти млинарства більш-менш рівномірно роз-
поділялися поміж Польщею (18,3Г°), Північно-західнім краєм кол. Росії
(18,9°), та Німеччиною (19,3°°), а на місці (на Правобережжі) залиша-
лося стільки ж (11,0%), скільки вивозилося до Австрії (11,1^).
Лісові матеріяли направлялися переважно до Одеси (52,4°°), в знач-
ній кількості залишалися на Правобережжі (19,7 %) та перевозилися до
Німеччини (11,8°^) і на Лівобережжя (10%).
Худобу перевозили переважно до Одеси (34,9Г°) та Польщі (32,6 *),
а решта йшла до Росії (10°°), Німеччини (7,49о), або залишалася на
Правобережжі (9,2®°). М'ясні та інші продукти скотарства* здебільшого
йшли до Одеси (40,9 °°) та на Правобережжя (35,6 б); споживала досить
помітну їх кількість (9°°) і Австрія, що особливо багато забирала з По-
ділля яєць (76,7°°); значну кількість (14°°) яєць забирала також Німеч-
чина, а на долю інших ринків (переважно Правобережжя, портів та інш.
Зах. європейських ринків) залишалося тільки бл. 10П6 всієї кількости
яєць вивожуваних з Поділля.
Таблиця 15
Значення окремий ринків збуту важливіший предметів вивозу Подільської губерні
(за даними залізничної статистики за 1909—1911 р.р.).
Із загального висилання такире вантажів із залізничну станцій Подільської губ. на окремі ринки збуту припадає °/о°/о-
ЬІавва вантажу Район (ринок)Хч'чх. спостереження й збуту Хліборобські продукти Лісові матеріяли Свійська худоба М'ясо, сало, вовна, кості та Інш. про- дукти скотарства Яйця
У сировому стані; Оброблені
Зерно-хліб <х Цукор 1 (рафінад та пісок) Му на- мели во Інші оброблені продукти
Пше- ниця Жито Овес Ячмінь Куку- рудза Струч- кові Олійні уукр. оур картопля городина
Подільська губ Київська губ Волинська губ Все Правобережжя Польща „Півн.-Західній Край“ . . Інші частини кол. Росії . . . Одеса Миколаїв Інші порти кол. Росії .... 1 через Данціґ . Німеччина Кеніксберґ . . ( Александрово . Кол. Австрія . Інші Зах. Евр. держави . . . Разом ( %% 1 Абсолют, тис. пудів . 17,6 3,3 5,6 26,5 1,5 0,5 10,3 44,7 2,6 1,8 12,1 100- 5.853,0 6,6 0,5 0,6 7,7 11,4 3,5 1,5 47.8 б;9 7 2 12,5 6,5 100— 1.304,5 23,4 0,8 1,9 26,1 2,6 0,2 5,4 55,0 0,1 2,1 8,5 100- 641,9 7,0 1,0 0,9 8,9 - 17,2 5,6 21,1 14,7 0,4 0,7 • 28,7 2,7 100— 2.122,8 5,5 0.4 0,5 6,4 3,6 4,2 2,4 77,2 0,4 1,6 4,2 100- 2.836,1 . 2,9 0,6 0,1 3,6 2,2 0,2 0,5 < 55,4 0,2 0,2 29,8 7,9 100— 4 367.4 6,2 4,8 3,8 14,8 5,1 8,7 23,4 20,2 0,3 1.2 13,7 12,6 100— 1,002,6 83,3 41 87.4 1,6 9,9 0,5 ) 0,6 100% 30.124,6 3,4 2,3 0,3 6,0 18,1 47,4 1,9 9,7 ' 4,4 12,5 100% 16.554,7 9,6 1,0 0,4 11,0 18,3 18,9 7,0 8,1 6,3 19,3 '11,1 100% 5.441,2 23,7 2,0 6,2 3,9 7,0 9.5 33,4 12,5 0,1 1,2 1,3 3,1 100% 410,0 18,2 } 1,5 19,7 "9,7 52,4 3,0 11,8 3,4 100% 10.845,0 7,3 1,5 0,4 9,2 32,6 10,0 34,9 5,3 7,4 0,6 100% 728,5 10,1 18,8 6,7 35,6 7,0 1,9 4,3 40,9 Д5 1,1 9 100% 214,3 1,6 0,4 2,0 0,4 0,7 1,0 2,8 13,9 76,7 25 100% 860,9
РОЗДІЛ IV.
Промисловість та економічні райони Поділля.
Таким чином вантагобіг на Поділлі виявив, що ця губерня була
ареною праці переважно в рільництві та с.-г. індустрії—цукроварництві,
млинарстві, та горільництві, тобто, що індустрія тут перебувала в щіль-
ному зв‘язку з хліборобством, а тому ці дві галузі в свому розвитку тісно
зв'язані одна з одною.
Якщо в якійбудь частині Поділля була краще розвинена індустрія,
то й рільництво було тут інтенсивніше і навпаки: в районах з менш роз-
виненою індустрією і рільництво повинно б бути відсталіше. Це тверд-
ження цілком виправдується, коли розглядати промисловість відповідно
до окремих районів Поділля, які економічною стороною досить відзна-
чаються один від одного. Відомості про торговельно-промислові обіги
на Поділлі на підставі переважно вантагобігу дозволяють накреслити
тут 16 окремих районів, які досить різко відзначаються один від одного,
алеж з огляду на те, що передреволюційні статистичні дані були засто-
совані до повітів, ми повинні в інтересах рівнання промислового та с.-г.
проґресу й відомості про торговельно-промислові обіги розглядати в по-
вітовім масштабі.
1900 року загальна кількість юрговельно-промислових операцій
виявлялася в загальній сумі • 122.070.000 карбованців, як то видко з
розгляду табл. 16, а між усіма повітами Поділля особливо напруженим
економічним життям визначався Вінницький повіт, який дає 1/в всіх губер-
ніяльних операцій—на суму 20.030.000 карб. Крім Вінницького повіту
вища за губерніяльну пересічну напруженість торговельно-промислових
операцій виявилася в повітах Брацлавськім (14,3 міл. крб.), Могилів-
ськім (13,1 млн. крб.), Голопільськім (12,4 млн. крб.) і Кам‘янецькім
(11,8 міл. крб.). Решта повітів дали нижчу за пересічну напруженість
торговельно промислового життя на Поділлю, і особливо кволими вияв-
ляли себе Лятичівський (3,7 міл. крб.), Балтянський (5,0 міл. крб.) та
Ушицький повіти (5,2 міл. крб.).
Напруженість економічного життя якоїсь країни або району зви-
чайно визначали його торговельно-промисловою силою, тобто вартістю
торговельно-промислових операцій, яка припадає на 1 житця. Отже
поділивши вартість всіх торговельно-промислових операцій на кількість
житців Поділля, ми для 1900 року визначимо торговельно-промислову
силу Поділля 40 карбованцями. Ця величина торг.-пром. сили показує,
Що на Поділлі напруження економічного життя є менше, ніж навіть
в інших губернях Правобережжя, бо торговельно-промислова сила Пра-
вобережжя (названого в роботі „Торговля и Промьішленность Евро-
пейской России по районам" Київською цукровою групою губерень)
визначалася 1900 року пересічно 56 карбованцями.
Подільська торгово-промислова сила в 272-3 рази була менша за
торгово-промислову силу таких країн з розвиненішим економічним
биттям, як напр. Чорноморське узбережжя з розвиненою хлібозаго
Т1влею та гірничий район — Донеччина, де торговельно-промислова сила
1900 року визначалася в 100-124 карб.
40
Проф. С. Городецьки й.
Таблиця 16.
Розвиток продукціииости промисловик підприємств (промислової сили)
в окремий повітав к. Подільської губ. за час-1900-1912 р. р.
1 1 ПОВІТИ Кількість торгов.- промисло- вих обігів у тисячах пром. сила ість тор гов.- [сл. обігів на ця) в карб. Продукційність промислових під- приємств ’ 1 [ЦЄННЯ ІірО- [ кости у Промислова сила :ок промис- енли у ?»
(продукі ційність
на 1 житця)
карб. • * = ь £ Г4
1900 р. в карб. Торг ^7 < О £ є т-н 1900 р. в карб. 1912 Р. в карб. Збіл дукці 1900 р. в карб. 1912 р. в карб. со т о о сп о
І Балтянський . 4,960 18 1,450 3,805 160- 6 7,5
1 Брацлавський 14,300 44 8,310 13,605 63 25 40,5 с І2
Вінницький 20,030 85 14,130 23,150 61 61 70 1 5
1 Гайсинський . 7,950 31 5,080 12,350 143 20 41 105
Кам'янецький 11,760 39 4,600 4,570 0 15 15 0
1 Лятичівський . 3,650 22 1,750 2,180 25 10,5 10,2 0
1 Латинський 9,280 36 5,900 5,205 12 23 19 1 л
І Могилівський 13,100 54 5,800 12,980 124 27 43 ( 10
І Голопільський 12,440 40 7,890 10,460 33 24 ЗО г >5
І Проскурівськ, 9,730 48 1,790 3,740 109 9 13 45
І Ушицький . . 5,240 22 2,280 3,720 63 6 14 13.3
Ямпільський . 9,630 34 5,580 8,680 56 19 • 26 57
І У цілій
губерні . 122,070 40 64,600 105,445 63 21 28 33
До цього треба додати, що на І іоділлі 1900 р. із загального числа
торговельних операцій на долю промислових припадало 64,6 млн. карб.,
тобто 53%, а на долю торговельних—57,5 млн. карбованців, тобто 47%.
Порівнюючи напруження промисловості! на початку XX сторіччя
1900 року) та напередодні світової війни (1912 року), (табл. 16) ми
повинні будемо сказати, що навіть за ці перші 12 років XX сторіччя
розвиток продукційних сил на Поділлі посунувся наперед досить швид-
ким темпом, особливо в окремих його повітах.
Загальне збільшення продукції промислових підприємств на Поділлю
позначилося протягом 1900-12 р. р. на 63 % (з 64,6 міл. крб. до
105,4 міл. крб.), а промислова сила (вартість виробів, яка припадає на
1 житця) зросла на 33% (з 21 крб. до 28 крб.). Швидче, як загально губер-
ніяльний темп, ішов розвиток продукційних сил у Балтянськім повіті
(160% збільшення продукції), Гайсинськім (143%), Могилівськім (124%)
та Проскурівськім (109%); навпаки, дуже кволо відбувався проґрес
в Лятичівськім (25% збільшення продукції) та Голопільськім (33%), а в
Літинськім та Кам'янецькім повітах зовсім не спостерігалося розвитку
продукції промислових підприємств. Решта повітів (Брацлавський, Він-
ницький, Проскурівський та Ушицький) темпом розвитку своєї продук-
тивности йшли нарівні із загально-губерніяльним темпом.
В наслідок цього напередодні всесвітньої війни ми помічаємо най-
більшу промислову силу в Вінницькім (70 крб.), Могилівським (43 крб.),
Гайсинрькім (41 крб.) та Брацлавськім (40,5 крб.) повітах, які й ста-
новлять центральний промисловий район Поділля.
Балтянський повіт, хоч і збільшив загальну продукцію своєї про-
мисловости на 160%, але з огляду на швидке збільшення його людности
виявив і 1912 року так само, як 1900 р. найменшу промислову силу
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
41
(7,5 крб.); не збільшили своєї сили Кам'янецький (15 крб.) і Лятичів-
ський (10,2 крб.) повіти, що разом з Проскурівським і Ушицьким пові-
тами становили західній район мало розвиненої, промисловости (про-
мислова сила визначається всього 10-15 крб.).
Літинський повіт з його 19 карбованцевою силою є нібито пере-
ходовий район між кволим західнім та напруженим центральним, а
Ямпільський та Голопільський повіти з їхньою 26-30 карбованцевою
силою становили також переходовий район між енергійним централь-
ним районом і кволим південним (Балтянським).
Таблиця 17, зазначаючи надзвичайно щільний зв'язок промисловости
Поділля з хліборобством тією цифрою, що припадає на вартість пере-
робки рослинних продуктів 102,634 тисячі крб. з 105 445 тисяч крб.
(тобто 97,3% загальної вартости продуктів індустрії на Поділля) при-
мушує нас надавати великого значення промисловим районам, що швидко
прогресують і сільсько-господарською стороною. Бувши бо - ареною
збільшення споживання хліборобських продуктів, вони повинні були
відогравати величезну ролю, змінюючи засоби розведення с.-г. рослин,
тобто рільничу агротехніку, пропорцію польових культур і навіть систему
рільництва.
Наведені в табл. 17 відомості характеризують стан та продукцію
всієї обрібної промисловости на Поділлі майже на самісінькому пере-
додні світової війни (1911 рік;. Але з огляду на превалятивну ролю в
промисловому житті Поділля переробки рослинних продуктів (як вже
зазначалося, 97,3% всієї вартости індустріальних продуктів, забираючи
на те 84% всіх індустріальних робітників — 34 тисячі з 40 тисяч всіх
індустріальних робітників Поділля) ми докладніше розглянемо стан,
значення та розвиток продукції тієї частини с.-г. індустрії, що пере-
роблює продукти рільництва, — цукроварство, горільництво з бровар-
ством та млинарство.
1900 року, як то показує табл. 18, всю продукцію с.-г. промислових
підприємств, що переробляли хліборобські продукти, на Поділлю ціну-
валося в 61 міл. карбованців (власне 60,684 тис. крб.), а 1911 року
вартість вирібництва відповідних підприємств цінувалося в 101 міл.
(власне 100.874 тисячі* крб.), тобто збільшення вартости перероблених
рослинних продуктів визначилося 66,2%.
З огляду на те, що повітові дані в значній мірі затушовують харак-
тер та темп розвитку промисловости в типово-різних частинах Поділля,
ми, щоб краще визначити характер цих районів, спробуємо повітові
пересічні відомості рознести по тих торговельно-промислових районах,
які визначено на Поділлі на підставі опрацьовання економічних даних
в загальноросійському масштабі. Таких районів на Поділлі 1900 року
було визначено 16 (див. картограму 2); всі вони перераховані у таб-
лиці 18 Щоб пристосувати повітові відомості 1911 року до цих районів,
треба було нанести на мапу цих районів місце цукроварень, горілень,
броварень та млинів; щодо продуктивносте кожної окремої цукроварні,
горільні, броварні були невні відомості, а тому можна було встано-
вити вартість продукції цих підприємств у кожному районі достотно.
Щождо млинів, то достатніх відомостів про вартість їхньої про-
дукції нам, на жаль, не пощастило здобути, а тому ми продуктивність
млинарства в окремих районах повинні були визначити в такий спосіб.
Визначивши загальну кількість млинів, що припадає на якийсь торго-
вельно-промисловий район, (за довідками: 1. „Весь Юго-Западньїи Край^
складений „Юго-Западньїм Отделом Российской Зкспортной Палатьі
та 2. „Справочник к карте мельниц, винокуренньїх, пивоваренньїх,
маслобойньїх и писчебумажньїх фабрик и заводов губерний Киевскоь,
0
о
з
СА ГчЗ
Є)
0
їй
В)
©
о
са
я > 0 Ц5 3 3 є о тз тз
а. 2 я 0 5 н 05 О 3 □ я > > 5 їй 0 0 о о п о Я Я
ш о я а 0 в* 0* ч- '<
• 0* о -о * о о сг . Я а 6і -о ПО
3! 3=» X ас 5 0* 0
• то о 01 0 *< тз 2 О1 ІЯ л> тз 5 • Кс я о 0 їй о 0 X а
. н -в-» я о • • • ас
1 *•* • 0 • _ М
§ § о о о о 3 2 я 5. > > £ > 2 53* 0 0 о . £ у 23 я • 2 о 1 5,? » • ~ .= • § Т- Т- 0 0 £. 2 □ Н Н яс Д К Я •г> о Я І 0 0 = а я. Й. в 0 0 0 О я . 2 с* в 0 х ас . § . а я . Я= . 51 о - я 0 о • о 2 и
и
1 01
тз
и
ІЙ
и
0
СА 04 «<• ЧО 46 N3 1 N3 । і 0ч СЮ ь-і N3 0^ N3 ь-х 1 N3 ь—ь N3 м-х N3 1 N3 0». 0х сю
СЮ 1.03 1 72,5 75 1 1 1 і ф. 1 1 СА 1 04 1 4^ 1 1 N3 1 С4 СчЗ УІ
N3 04 00 , X 722,4 39 1 1 — 29 ) і ! 1 4-^ 1 1 1 1 1 04 1 1 1 1 1 1 1 • 1 1
185 34 1 1 ь-* 1 1 N3 н-± і N3 N3 ! N3 м-*• 1 N3 1 1 ІчЗ і-* Оч 04
Горільні
Цукроварні
ІчЗ СЮ
Цегельні
Ганчарні
оо ю
N3
СА СГі
N3 N3
(чЗ СЮ
СА
ІчЗ
00
юсо
ІчЗ
ьз^
N3 СЮ
відділення
СА
ОО ІчЗ
N3
ІчЗ
N3 "
нм -1
/ 40
8? у
Паперове й полі- граф. вирібпицтво
Тартаки
Витоплювання й оброб- лення металів
Миловарні Оброблення тва- ринних продуктів
Чинбарні
Сукняні виробні
1 Інші під- приємства
ш
П)
ф
Броварні,
медоварні
Тютюнові
пиробій
/ О> 00 1 І СА 40 40 СО 1 1 ТчЗ 1 / N3 04 N3 ГчЗ ' Н II СА нх Л - - і' ю/ II 0ЛІЙНІ
г>2.624,2 11 і N3 і 25 со . , • а я 40 ь-хОО^^КЗ^ІчЗь-х *-41чЗ 00 00 40 »-х -«4 СЮ О> ГчЗ »—1 N3 N3 0-4 03 1 о. ЬЮ СЮ 1-х 1 Парові и Н П V ДО
"цз І”* ь-1 (чЗ •—1 •—1 Н-* ’““1 • <і оо -и о сс >—1 оч 1 а\ 4и >£. 4© ь-х со N3 ь-ч-х 04 СО <1 н-х 4^1 СА 198 5 141 1 111 — і ^6б Водяні
11 17 1.426 211.4 396 ІчЗ мх. САНХ | чо СА СЮ 40 1 0ч 77 120 СА | 82 Е (чЗ МІ СЮ СЮ 40 1 Вітряки
СЮ 40 N3 1 1 і *• 1 04 І 1-х і 1 1 1 4^ 1 1 0^» І І ) Кінні приводні
> 40 ' *—1 N3 С5 . 00 СЮ 7л 40 і ІчЗ СЮ >-х 1-а >-* І 1 Ь0 0404 04 ь-х -^1 00 СА с> о СЮ о ІчЗ О І 1 V© N3 Крупорушка _
ІчЗ ч© О ІчЗ 1 Ісю О І о> 1—х їм СА (чЗ 1 04 ІчЗ 0- С/1 1 СА і—‘ .N3 0- Інші підпри- ємства 4
40
Са
N3
N3 ІчЗ
ІчЗ
ІчЗ СА
40 ІчЗ
00 СА
Інші підпри-
ємства
ф
3
о 5С •
иі
ги 1?
ІЗ
ш
X ст
X л
3 ст
X X
О о.
О1
тз о “1
о
О1 • С\
> ф
о
•ЧЙ Ий 1 **< X
айч 1 О\ —і о
то 1 л и» 3
о *"4 П)
о І
> •м •4 X
м» я о
я X
їм мі ; і о
X 5
я X
тз о ф 00
£ 1 X
"СІ
я шш • •
н ю сп т
0 д»
X
і:
"О
о 00
^х 0)
• ги
иі
£□
з
о
□
0
сп
О
о
р
о
Мішані ви роб
ництва
Кількість
підприємств
Сума про-
дукційности
(в тисячах
карб.)
0)
с
Кілі кість робіт
ників
Проф. С. Городецький.
Вольїнской, Подольской, Черниговской Полтавской. Видання „ТреугоЛ
ник*4. Киев 1912 р.), ми загальну губерніальну вартість продуктів мл**
нарства (бл. 7 міл. карбованців) розподілили по 16 районах
відно до кількости млинів, яка на цей район припадала. Таким чино
цифри, що в табл. 18 припадають на продукцію млинарства в окреМЇ5*
районах 1911 року, треба вважати не за досить точні, хоч у значній
мірі вони є наближені до дійсности.
В наслідок цих географічно-статистичних операцій є змога уявити
собі характер і темп розвитку с.-г. промисловости по кожному з 16 торг*
промислових районів Поділля за період 1900—11 р. р.
Відповідна таблиця (18) свідчить, як того й треба було сподіва"
тися, що с.-г. промисловість розвивалася не в усіх районах однаков°
добре і не в усіх районах досягла однакового рівня.
Табпипя 18.
Розвиток промисловости для оброблення продуктів рільництва в окре
торгово-промисловий районам к. Подільської губерні за добу 1900—1912 рР-
Торгово-про- мивловий район. Продукційність у тисячах карбованців. II Збільшення продукції!- 1 11 пости за час 1900— 1 (І 1911 рр. у (<Ш). |
За 1930 рік За 1912 рік
Млинар- ства Цукро- варства Горіль- ництва Бровар- ництва Разом Млинао- ства Цукро- варства Горіль ництва Бровар- ництва Разом
Вінницький . . . 973 15.313 423 193 16.902 920 20.535 2.025 435 23.915 41,5
Брацлавсько-То- машпільський 12.511 143,6
662 4.186 246 41 5.135 643 10.760 975 133
Тростянецький . 231 6.167 237 13 6.648 643 11.030 21/ 36 11.926 79.4 •1 1 О д
Барський .... 285 3.620 205 85 4.195 230 8.145 434 71 8.883 112,0
Голопільський 664 3.879 200 33 4 776 520 7.685 532 83 8.820 84,4
Гайсинський . . 565 2.595 89 44 3.293 295 5.585 489 145 6.514 100,0
Літиьськи і . . 375 2,823 101 21 3.320 256 4.160 282 145 4.843, 46,0
Гусятинський 451 3.386 86 80 4.003 128 3.770 130 84 4.112 Д7
Проскурівський 668 710 113 ЗО 1 521 1.190 2 530 125 190 4.03 з 165,3
Могилівський . . 679 2.684 156 33 3.549 533 2.880 217 57 3.687 3,9
Ушицький . . . 168 742 267 —— 1.177 327 1.780 358 — 2.465 109,4
Голованівський 95 602 34 — 731 283 1.920 87 — 2.290 213,3
Рибницько-Рашків- ський 234 351 92 677 295 1.890 43 2.228 229,1
Лятичівський . 128 1 346 86 — 1.560 250 1.560 244 160 2.214 41,9
Ямпільський . . 235 2.550 23 9 2.817 385 1.000 22 ' 51 1.458 48,2
Кам’янецькнй . . 287 —— 48 45 380 134 630 82 130 976 156,8
У цілій 66,2
губернії . . 6.700 50.954 2.406 632 60.684 7,032 85.860 6.262 1.720 100.874
У повній згоді із зазначеною вище (див. картограму 2) районі-
зацією всієї індустрії на Поділлі сільсько-господарська індустрія дає
найвищу продуктивність у центральній частині Поділля; це є зрозуміле,
бо с.-г. індустрія є головніший складник всієї подільської індустрії.
А саме: Вінницький, Брацлавсько-Томашпільський, Тростянецький, Бар-
ський, Голопільський, Гайсинський та Літинський райони, що посідають
середину Поділля в межах відповідних пов.тів, дають продуктів на
77,4 млн., тобто 76% всієї губерніальної продукції. Особливо великим
КАРТОДІАГРАМА
ЕКОНОМІЧНИХ ОКРУГ ПОДІЛЛЯ
396
яг;
й А
уловні
220
обігу в
268
і 522
_0*нтзк
^агюнгі з 8гіроЬниг>лтВолі аг проліг/сло-
о
ЦУКроЄсірНі
цолі^і зсілізнгщі
н
МЄ^КСі ЩОНОМ-ЧНУ* 0/1Р&Є
20
(итряних.
ІЇо^яних
парових
_5Гч пальні
_ Яроіїарнс
_ і]їль^/оть плин,8
9^агіоніі з £иробньїе. г. проягі -
словосш на 22 ліі/іьгіона нарбобсінг^
»— о
2 УІЇроотяногььнгігі
О^агюни з цільщстго річного обігу
ь одного -негиисінг!,?) на-30-55кар5о8
з 5Рагюцгі з ніл^ютою річного обігу
одного логинсінця на 1В-22 цсірбобсінг/,,
гФаг/онгі з 8г/ро6нг,іг/)т8олі 0.2 пролігн
словости на 0,9-^Л'пльг/она карбованц.
9>агюни зиїльніогно річного_____________
одного л] (? ги нанг^уі нсі~ &5 И}с/рсіо8сінгі>і&
77^
КЯМ’ЯНЕЦЬ
роскурів\
300
227
720
76
^ЛЯТИЧіВ
794
116
18-
/32
до
Бряцлявд.
І І І ь
/З «З
4 /Іоггірі8еь>-\гігі
5 УгИ^ігіь^гіг/
б Цсілі^ногіьнігігі
гг-
7 Уусятгіноьнігіи
в УроеніУР'їКсьцгш
11 Ззсірсьнгіи
іе Здіингіцьнігігі
1^ $':>псщлсі§сьніо -57іол)сігчпільсьні\гі
/4 Усігіегінсьигігі
15 Ольго ги льоном
їй ї/олоВеїнеІЇсьнгш.
227;‘і
Г34
і 1 І І І І--*
а- Ольгопіль-]
БЯЛТЯ
10В
105
•- ——=- »— . і, -1—
Сільське господарство Поділля перед світовою війною 45
напруженням відзначалася с.-г. індустрія у Вінницькім районі (до 24 млн.
крб., або близько чверті всієї губерніяльної продукції).
Одначе цей район не відзначається швидким темпом розвитку с.-г.
індустрії, бо збільшення продукції цієї промисловости за 11 років є
тільки 41,596, тобто далеко (в півтора рази) нижче за пересічно губер-
ніальний темп (66,2%). У цій центральній частині Поділля найшвидше
розвивали свою с.-г. промисловість Брацлавсько-Томашгіільський район,
який дав 143 % збільшення продукції (з 5,1 млн. крб. до 12,5 млн. крб.),
потім Барський—112% (з 4,2 мли. крб. до 8,9 млн. крб.) та Гайсин-
ський, що дав 100 9о збільшення продукції (від 3,3 млн. крб. 1900 року
до 6,5 млн. крб. 1911 року).
Значно швидше розвивалася с,-г. промисловість у деяких відста-
ліших, тобто з меншою своїм абсолютним визначенням вартістю виріб-
ництва, районів, як у західній частині Поділля (Проскурівський та Ка-
м‘янецький райони), так і в південній (Голованівський та Рибницько-
Рашківський). А саме: Проскурівський район збільшив продукцію своєї
с.-г. індустрії на 165% і майже таким самим темпом розвинув її і Ка-
м'янецький повіт (157%). Щождо південних районів—Голованівського
та Рибницько-Рашківського района, то тут вартість продуктів с.-г. виріб-
ництва збільшилася більше як утроє (на 213 % у Голованівськім районі
та 229% у Рибницько-Рашківськім).
Порівнявши розвиток с.-г. індустрії у цих 16 районах з тією кар-
тиною, яку ми бачимо, розглядаючи економічне життя в повітовому
масштабі, можемо помітити з першого погляду нібито деяке непогод-
ження щодо Кам'янецького, Могилівського та Ямпільського районів.
У повітовому освітленні Кам‘янецький повіт був значно відсталі-
ший від Кам'янецького району, а Могилівський та Ямпільський повіти
навпаки—показувалися значно прогресивніші, як „Могилівський та Ям-
пільський райони “. Це непогодження треба пояснити тим, що, як видко з
картодіяграми промислових районів, межі Кам'янецького, Могилівського
та Ямпільського районів охоплюють далеко не цілком відповідні повіти,
а лише їхні південні, наддністрянські частини. Ці південні частини зазна-
чених повітів темпом розвитку своєї індустрії дуже відрізняються від
північних частин.
А саме: в той час як південна частина Кам‘янецького повіту („Ка-
м'янецький район") збільшила свою с.-г. індустрію за період 1900—
1911 р. в 2х/2 рази, північна частина того самого Кам‘янецького повіту
(„Гусятинський район") своєї продукції зовсім не збільшила.
Навпаки, в той час, як південна частина Могилівського повіту
(„Могилівський район") зовсім не збільшила вирібництва своєї с.-г- ін-
дустрії, Північна частина того самого повіту, що належала до Барьського
району, збільшила вартість продуктів своєї с.-г. індустрії більше як
у 2 рази (112%;. Так само й південна (наддністрянська) частина Ямпіль-
ського повіту („Ямпільський район"), не дала збільшення індустріяль-
ного вирібництва*) (ба навіть зменшила його' майже на 5О%о), тоді як
північна частина цього повіту, віднесена до Брайлівського—То-
машпільського району, збільшила продуктивність своєї с.-г. індустрії
в 21/2 рази (на 14496).
Тепер, коли ми порівняємо стан та темп розвитку подільської ін-
дустрії взагалі, а с.-господарської зокрема з забезпеченням тих чи тих
районів Поділля залізницями, то легко можемо побачити, що далеко не
*) Це пояснюється, десь певне, випадковими моментами, які несприятливо впли-
нули на успішність цукроварської кампанії одинокої в Ямпільськім районі цукроварні
іцо 1911 року дала в 21/і рази меншу продукцію, як звичайно.
46
Проф. С. Городецький.
всі промислові райони однаково обслуговуються цією основною арте-
рією торговельно-промислового життя—залізницями.
В той час, як одні райони можуть використовувати широку колію
залізничих магістралей, або в крайньому разі лише вузьку колію „під'їз-
них залізничих шляхів", інші райони примушені вдаватися переважно до
сплаву водними шляхами, возового транспорту путивців, або в кращому
випадку до шосе. Це виявляють вищенавсдені цифри, що характери-
зують стан і теми розвитку торговельно-промислових операцій взагалі
га продуктивність с.-г. індустрії зокрема: всі вищснаведсні райони із
жвавішим промисловим життям належать до тих, що їх краще обслуго-
вують широкі колії залізничних магістралей.
З районів, що мали досить інтенсивне торговельно-промислове
життя (39 крб на житця ще 1900 року), був віддалений від залізниць
лише Кам'янецький район. Але, коли ми поглянемо пильніше на ту
саму таблицю (16), де схарактеризована й промислова сила різних по
вітів Поділля, то побачимо, що в цьому повіті жвавою можна назвати
лише торгівлю; щождо промисловости, то вона тут поступалася навіть
перед найвідсталішими районами, як от Ушицький, Лятичівський, Гуся-
тинський та інші.
Відома річ, ця роля залізничого транспорту в формуванню еконо-
мічних районів не є виключна і це ми бачимо на прикладі Рибницько-
Рашківського та Лятичівського районів, які мають широкі колії заліз-
ничних маґістралів, а проте належать до відсталіших районів.
Це сталося тому, що головний складник із виробів с.-г. індустрії
на Поділлі є цукор, а цукроварство саме в цих районах—Лятичівськім,
Рибницько-Рашківськім і Голованівськім—якраз є розвинене дуже мало-
Але й ці три райони не уникли животворчого впливу залізниць, бо за-
вели й у себе по одній цукроварні поблизу залізничних колій. На долю ж
цукроварства, як у відсталіших, так і в прогресивніших промислових
районах Поділля припадає виключно велика роля с.-г. індустрії, бо
лише в трьох районах—Кам'янецькім, Ушицькім та Ямсільськім на долю
виробів цукроварства припадає 2/з вартости всієї продукції с.-г. індустрії,
в той час як в усіх інших районах на цукроварство припадає від 75%
до 93°/О загальної продукції с.-г. індустрії.
Тому, переходячи до ближчого ознайомлення з промисловістю По-
ділля, ми почнемо свій огляд саме з цієї головнішої галузі сільсько-
господарської промисловости Поділля.
РОЗДІЛ V.
Продукція сільсько-господарської індустрії.
Цукрова промисловість.
Цукррварство на Поділлі почалося в 20. роках минулого сторіччя,
але, на жаль, досі не можна встановити певної дати побудови тут пер-
шої цукроварні, як то можна зробити для Київщини, де виникла перша
цукроварня на Україні* (1822 чи 24 року). Проте з більїщменш на-
дійних джерел можна встановити, що ЗО роками XIX ст. на По-
діллі було вже 14 цукроварень, на яких працювало до 1500 робітників,
перероблено 103.620 четвериків цукрових буряків *і одержано 10.167
пудів цукро-піску та 2390 пудів рафінаду. Ціна на пісок тоді колива-
лася в межах 3 крб. 35 коп.—8 крб., а на рафінад від 9 до 11 крб.
за пуд.
В 40. роках на Поділлі працювало вже 36 цукроварень. До 1913 р.
з отих цукроварень ЗО. років проіснувало лише 5 (Городецька, Корде-
лівська, Куриловецька, Тростянецька та Шпиківська), а з цукроварень
40. років також 5 (Вишневчицька, Красносілковецька, Левадівська,
Моївська та Северинівська).
Отака хронологічна таблиця подає відомості про розвиток цукро-
варницького будівництва та про вік подільських цукроварень протягом
80 років (1831—1913 р.р.):
Роками 1841 Було дієвих цу- кроварень 14 3 них залишалося до 1913 року. 5
1851—52 29 5
1859—60' 31 ’ 6
1871—72 32 9
1881—82 50 18
1891-92 44 7
1901—02 51 1
1911—12 52 1
Всі ті цукроварні, що виникли перед 70. роками, переустатковано
за останніми вказівками цукроварської техніки протягом 90. та 900. ро
ків; а через те: 1. значно збільціився основний капітал, вміщений в
цукроварні Поділля, та 2. значно піднялася їхня продукційність.
Загальна сума основного капіталу подільських цукроварень на
1912 рік становила щось із 40 мільйонів крб., а пересічна продукція за
1911—13 р.р. становила 24,5 міл. пуд. цукру, здобутих з 174,5 міл.
пудів цукрового буряка, перероблюваного на подільських цукроварнях
щороку (пересічно за 1911—13 р.р.).
Отже Поділля своєю цукровою продукцією посідало друге місце
(після Київщини) серед всіх європейських губерень кол. Росії, виро-
бляючи понад 20% всього російського цукру.
І
48
Проф. С. Городецький.
За продуктивністю подільські цукроварні можна розбити на так<
угруповання (за мірилом добової переробки коріння цукрових буряків):
Я 3 добовою пере- робкою (тисяч пудів) ц. буряків 1345 15-20 20-25 25-30 30-35 35-40 40-45 45-50 65-70
Кількість цукрова- рень .... 1 6 9 9 • 6 12 4 4 2
Колосальна продукція двох найбільших цукроварень (Тростянецькоі
68 тисяч пудів добової переробки та Гніванської—64.5 тисяч'пуд.) ви-
носила їх на 3. й 4. місце за розміром добової переробки серед цукро-
варень всієї кол. Росії, після Теткінської (81 тис. пуд. добової пере-
робки) на Курщині, Віринської
бліно-Знаменської (70 тис. пудів) на Херсонщині.
фінарень при цукроварнях, що всі разом виробляли щось 3,5 міл. пудів
г (77 ТИС. пудів) на Харківщині та Са-
Рафінадних цукроварень на Поділлі було: одна самостійна та 5 ра-
рафінаду.
Пересічне забезпечення основними капіталами подільських цукро-
варень становили 800000 крб. і коливалося в межах від 300000 (Буцнів-
ська, Вишневчицька та Лознянська цукроварні) до 2500000 крб. (Гні-
ванська). Крім Гніванської цукроварні забезпечення понад 1 мільйон
карбованців основного капіталу (від 1,2 до 1,5 міл.) мало 7 цукроварень
(Вендичанська, Вороновицька, Гайсинська, Могилянська, Степанівська,
Тростянецька та Хріновецька).
Продукти цукро-бурякового вирібництва на Поділлю своєю вар-
тістю становили 85 °6 вартости всього виробництва с-г. індустрії, в той
час як на інші галузі Подільської с.-г. індустрії припадало всього 15 °о
і ці 15 °о майже по половині поділяються між вартістю млинарських
виробів (7%) та горільничих і броварських продуктів (896). Такою ве-
ликою питомою вагою в с.-г. індустрії Поділля цукроварство вигляда-
тиме лише в разі, коли ми обмежемося відомостями цензових джерел,
що далеко не відповідають дійсній вартості продуктів с.-г. індустрії на
Поділлі, особливо щодо млинарства.
Продукція цукроварства збільшилася за добу 1900—1911 р.р. на
70^ (від 51 міл. 1900 р. до 85,9 міл. крб. 1911 р.) Але коли ми бу-
демо міряти продукцію не її вартістю в грошах, а кількістю вироблених
продуктів, то побачимо, що й Подільське цукроварство збільшило свою
продукцію в 2,5 рази (від 9.9 міл. пуд. піску 1899—900 р. до 25,4 міл.
пуд. піску 1910—11 р. і 23,7 міл. пуд. цукру 1911—12 рр.).
Збільшення продукції, зрозуміло, вимагало и збільшення спожи-
вання сировини, в даному разі—цукрових буряків: в той час як 1899—
1900 року перероблено 8,8 міл. 10 пудових берковців, 1911-12 р.
перероблено 19,2 мільйонів.
Щоб забезпечити попит цукроварень на цукрові буряки, ріль-
ництво Поділля повинно було дати й відповідну площу під ц. б, плян-
тації, бо цукрові буряки, яко одороблий для переробки ?:атеріяд, не
сплачує далекого перевозу. І дійсно, площа під ц. б. плянтаціями на
Поділлю збільшилася за зазначений період більше як в 11/2 рази: від
99.607 десятин 1899 року до 158,762 дееятин 1911 року. Але через те,
що переробка цукрових буряків на подільських цукроварнях збільшилася
не в 1,5 а в 24 рази, ясно, що поруч із збільшенням площ. ц. б. плянтацій
Сільське господарство Поділля перед світовою війною 49
повинна була збільшуватися і їхня родючість. Якими шляхами розв'я-
зували цю другу проблему, ми покажемо в іншому місці, а тепер заз-
начимо, що й це завдання розв'язано: з 960 пуд. подесятинної врожай-
ности цукрових буряків на Поділлі 1899 року вона збільшилася до
1296 пуд. з 1 десятини 1911 року, тобто на 35%.
Крім того, цукроварні Поділля забезпечували себе сировиною трохи
й за рахунок цукро-бурякових плянтацій суміжних частин Волині, Київщини
Одещини та Басарабії.
Збільшення врожайности цукрових буряків супроводжувало поліп-
шення їхньої якости (%виходу цукру): 11,0% цукру від ваги перероб-
лених буряків одержано 1899-1900 р. і 13,1° о—1911-12 р., тобто цукри-
стість буряків за цей період 1899-1911 збільшилася на 2,1% або на х/б
вихідного ступеня.
|<раща якість буряків, що призвела до збільшення продуктивности
цукроварень, звичайно, лише стверджує ще раз взаємозалежність хлібо-
робства та с.-г- індустрії.
Розвиток цукро-бурякової промисловости тягне за собою не лише
проґрес рільництва, але й забезпечує розвиток другої галузі с.-г.
індустрії, а саме горільництва. бо в числі матеріялів, з яких здобувається
спирт, один з послідів цукроварства (меляса) на Поділлю відогравав
делеко не останню ролю.
/ Горільництво й броварництво.
Щодо горільництва, то воно забезпечило 1912 р Поділлю перше
місце серед губерень кол. Росії продукцією спирту, давши того ро-
ку 6255 тис. відер 40° спирту, в той час як за попереднє трьохріччя
(1909-1911 р.) Поділля посідало 3. місце (після Естлянської та Мінської
губерень). Як можна бачити з таблиці 19, продуктивність горільництва
за період 19004911 р піднеслася більше, як у 2% рази.
Таблиця 19.
Кількість сировини для горільництва в к. Подільській губерні.
МАТЕРІЯЛИ 1912 рік тисяч пудів Середнє за 19074912 рр. в тис. пуд. % °о ДО загального підсумку
Картопля 5.427,5 5.574 61,05
Меляса 3.883,2 2.521 27,61
Зелений солод 547,5 525 5,75
Кукурудза 325,5 426 4,66
Жито 17,5 55 0,60
Сухий солод 3,1 11 0,12
Просо (борошно) . . . 5,8 6 0,07
Пшениця 2,7 4 0,05
Овес (борошно) .... 6,6 1 0,01
Ячмінь (борошно) . . . 4.1 2 0,02
Крохмаль 4,5 0,7 0,01
Різний хлібний матеріял 6,1 4 0,05
Разом. . . 10.234 9430 . 100
Перед війною на Поділлі нараховували 99 горілень із загальною
сумою основного капіталу 7.500 тисяч карб., тобто забезпечення основ-
ним капіталом одної горільні на Поділлі становило близько 7,5 тис. крб.
50 Проф. С. Городецький.
Розмір основного капіталу окремих горілень коливався від 20 до
350 тисяч карб. (Уладівська горільня, що відзначалася й найбільшою
продуктивністю—36.000.000е на рік). З основним капіталом в 200-300
тисяч карб, було чотири горільні (Бершадська, Немирівська, Сутиська
й Чечельницька), що давали й відповідну продукцію (10-30 тисяч Гра-
дусів) спирту, а 100-200 тисяч основного капіталу мали 10 горілень;
решта 84 горілень були забезпечені від 20 до 100 тис. карб, основного
капіталу. Загальна кількість продукції отих всіх виробень на Поділлі
сягала 1911 року 255.220.000° на суму 6.262.000 карб.
\ •
У числі матеріялів, що з них здобувано спирт, посліди цукровар-
ства, як уже зазначувано, відогравали далеко не останню ролю, бо табл.
19. показує, що меляса поруч з картоплею була за головний матеріял
для горільництва на Поділлі; на картоплю 1911-12 року з 10,2 міл.
пудів всіх матеріялів для горільництва припало 5,4 міл. пуд. або 53%,'
а на мелясу—3,9 міл,, або 38%; решта ж 9% припадала на долю всіх
інших матеріялів укупі взятих. Що таке співвідношення не було чимось
випадковим для 1911-12 р., показує пересічний підсумок за шостиріччя
1907-12 рр , в якому на картоплю із загального числа 9,1 міл. пудів
припадає 61% (5,6 міл. пудів), а меляси 28% (2,5 міл. пуд.). Значення
меляси для горільництва Поділля зросте ще більше, коли взяти на
увагу, що спиртотворчих вуглеводнів меляса має удвоє більше (з 1 пуда
меляси виходить 40° спирту), ніж картопля (1 п. картоплі дає бл. 19°
спирту).
У перекладі на спирт, який вироблено на Поділлі з різних мате-
ріялів, ці матеріяли для 1912 року та для 6-тиріччя 1907-12 рр. дадуть
таке порівнання:
1912 року 1907-12 р.
Меляси............. 52,4% 40,4%
Картопля......... 34,8% 42,3%
Матеріяли зі збіжжя 12,8 % 17,3%
Отже кількістю здобутого спирту меляса, яко матеріял для горільництва,
1912 року на Поділлю посіла перше місце, хоча в пересічному підсум-
кові за згадану добу вона поступається перед картоплею.
З огляду на значну кількість меляси, що її використовували на
Поділлю для горільництва можна було б сподіватися, що цукроварні й
горільні перебувають тут у щільному контакті; але мапа розміщення і
тих і тих виявляє лише для 20 горілень (20%) близьке сусідство їх з
цукроварнями, тоді як решта 80 горілень розташовані на значній від-
далі від цукроварень. А що горільництво Поділля вживає, крім меляси
переважно картоплі, матеріялу, який так само, як і цукрові буряки не
сплачує далекого транспорту, то треба зазначити, що переважна біль
шість горілень на Поділлі, як і цукроварні, була в Хьному
зв язку з рільництвом, а саме—з картопляним господарством.
Таблиця 20. легко виявляє райони переваги мелясових та каптпп
ляних горілень, або так би мовити с.-г. горілень, які перебували М
щільному зв'язку з організацією картопляних господарств та-проМИСло
вих горілень, що в значній мірі були відірвані від рільництва не
організаційному планові того або того маєтку.а збудовані 1
мінних підвалинах самостійного промислового підприємства °Н°‘
зв'язку з рільництвом, а саме—з
ляних горілень, або так би
Таблиця 20.
Кількість с.-г. сировини, що її переробила с.-г. промисловість у к. Подільській губерні за 1912 рік.
1 ПОВІТИ І 5 1 ( Цукроварні Горільні переробили сировини в тисячах пудів Екстр. Бауера пре*? пар. Кусеа та інш- 1 Кількість ви- робленого спирту в тис. градус. Броварні
Переро- били буряків г тис. Юп. іерковців , - Виробили Картоплі Цукр. буряк, лишків Зеленого солоду Кукурудзи Жита Сухого со- лоду Проса Вівса Ячменю Пшениці Гаоляну -4 X о о. гО Переробили Виробили пива в тис. відер
Меля- си у тис; пуд. Цукру у тис. пуд. Ячменю тис. пуд. Хмелю тис, пуд.
І Кам*янецький . . 1.034,6 538 1.280,0 350,5 31,6 44,6 42.5 0.6 — —- — — 1 — 0,3 0,2 8 717,3 29,1 12,5 224,4
Балтянський ... 928,5 498 1.137,6 130,3 1 18,0 76 3 2,0 — — — 4,1 _ 1 0,1 — — 5.855,2 і 5,7 3,1 47,4
1 Брацлавський . . 2.828,0 1.182 3.507,6 232,8 385,3 16,0 1.7 — — —• 0,14 — 4,8 0,4 18.881,5 10,5 4,8 72,2
1 Вінницький . . . 2.962,3 996 3.673,5 683,6 1.532,8 104,8 10,0 3,0 0,3 1.4 6,3 — —— 1 -*• — 0,4 74.926.7 57.7 25,6 і 459,0
1 Гайсинський . . 2.025,8 і 1.040 І 2.512,2 421,4 510,1 27,7 3.1 2,2 — — — — —• 0.9 27.067,2 18,6 8 3 152,8
1 Лятичівський . . і 366,4 208 450,3 602,5 6,4 43,8 4,1 0,4 — — — —- — —- 9.792,2 20,9 10 3 169,4
1 Літинський . . . 1.171,9 528 1 1.445,7 771,4 1 156,5 78,7 0,9 1,3 — — 0,1 —- — — 0,2 16.878,7 30,9 17,3 229,3
Могилівський . . 2.886,9 1.582 3 578,6 282,4 379,6 27,4 35,8 1,2 — — — — • — — 0,8 20.7д0,1 14,8 5.9; 96,1
Голопільський 1.904,0 795 2.346,3 249.2 580,2 33,6 69,0 — — —— — — — — —- 1,4 29.909,1 12,0 7,0 83,6
Проскурівський . 590,0 375 734,7 357,9 н — 27,6 —- — — - —— — —— 1 — — 6.100,9 2^,7 14,3 200,8
Ушицький . . . . 447,8 338 545,0 831,^ > 32,2 і 73,0 35,4 1,3 4,4 0.2 — 1 " — — 15.520,0 — —
Ямпільський . . ! 2.013,8 776 2.488,5 514,: і 268,4 Н 52,0 46,6 7,5 0.6 — — 2,54 - 0,2 20.591,1 12,9 5,7 11.071,1
У губерні . . 19.160,0 8.856 23.700,0 5.427,! >3.883,2 ! 547,5 325,5 17.5 3,1 5,8 6,6 4,1 2,68 0,1 5,1 45 255.217 6.241,5 114,9 1.842,3 II 4
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
52 Про ф. С. Город е ц ь к и и._______
________,_________________________—-----------
Такі промислові горільні здебільшого були розташовані у Вінницькім
Брацлавськім, ГаЙсинськім, Голопільськім та Могилівськім повітах, тобто
в районі найбільшого розвитку цукроварства на Поділлі. Хоча таких
промислових горілень ми мали лише близько Чй загальної кількости по-
дільських горілень, але статистика горільництва на Поділлі надає цій
групі горілень значно більшої ваги у вирі 5ництві спир у, як про те
можна було б міркувати, виходячи лише з кількости їх; це виявляється
з такого порівняння:
Усього
Дають спирту
Горільні типу
Абсох. %
Абсол. (тисяч
відер 40
спирту)
9о %
загальної
продукції
Сільсько-господарського . 77
Промислового............... 10
Мішеного............ . . 12
З 278
1.999
1.362
50
29
21
Отже 22% промислових, одірваних від рільництва горілень (про-
мисловий та мішаний типи), давали на Поділлю половину загально-
губерніяльної продукції спирту. Друга половина припадає на долю
великої більшости с.-г горілень 4/5 загального числа), а звідси виходить
що с.-г. тип горільні є далеко менше розміром підприємство, ніж го-
рільні „промислового типу*4.
Одначе, не вважаючи навіть на наявність мелясових горілень на
Поділлю, горільництво споживало тут значну кількість картоплі, що її при-
сутність у польовій культурі можна і треба вважати за дуже прогре-
сивне явище. Таблиця 19. цифрою 5,5 мільйонів переробленої на спирт,
картоплі свідчить, що горільні забирали бл. 1 4 всього врожаю кар-
топлі на Поділлі, пересічно бо за десятиріччя 1901-1910 щорічний врожай
тут дорівнював майже 26 міл. пуд.
Ця досить значна роля горільництва в розвиткові рільництва на
Поділлі в окремих повітах Поділля виявлялася ще в більшій мірі, як то
видко з такого порівнання для 1912 року:
! У повітах % картоплі пере- робленої з % У повітах і °о картоплі пере- робленої 3
1) загаль- ного врожаю 2) врожаю помі- щицьких господ. 1) загаль- ного врожаю 2) врожаю помі- щицьких господ.
Брацлавськім .... 14 110 Вінницькім 26 44
Лятичевським .... 34,6 109 Кам’янецькім .... 10.5 43
Голопільськім .... 18 65 Ушицькім 22 42
ГаЙсинськім 15 56 Ямпільськім .... 16 42
Літинськім 25 51 Проскурівськім . . . • 13 37
Могилівськім .... 20 50 Балтянськім 6 26
Пересічно в Подільській губ. 1912 року споживання горільнями кар-
топлі дорівнювало 20% губерніяльного її збору, а для збору в помі-
щицьких господарствах дорівнювало 5О°/о. Ця губерніяльна пересічна
норма дозволяє поділити повіти Поділля на дві групи по 6 повітів у кож-
ній, в одній з них споживання картоплі в горільнях перевищувало губер-
ніяльну норму (перші 6 повітів наведеної допіру табл); друга група повітів
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
53
порівнюючи небагато використовувала картоплі на горільництво;
очевидно, картоплю тут використовували не на горільництво.
а переважно на інші потреби. Слід би відзначити в Ямпільськім повіті
присутність крохмальної фабрики, але, на жаль, нам не пощастило
знайти жодних відомостів про кількість виробленого тут з картоплі крох-
малю. Два повіти (Брацл. {та Лятич.) відзначалися тим, що їхні го-
рільні переробляли на спирт не тільки поміщицьку картоплю, але й
значну кількість селянської, причім у Лятичівськім повіті переробляли
найбільшу частину (35° о) загально-повітового збору картоплі.
Абсолютним же розміром переробленої на спирт картоплі, крім
Лятичівського, відзначалися Ушицький (831 тисяча пудів), Літинський
(771 тис. пуд.). Вінницький (683,5 тис. її.) та Ямпільський (514 тис. пуд</
Щодо збіжжевих матеріялів, то їх на горільництво використовува-
лося дуже мало і абсолютними розмірами і проти загальної продукції
збіжжя на Поділлі.
Лише пшеничка (кукурудза) звертає на себе увагу більш-менш по-
мітними розмірами її переробки на спирт у Наддністрянських повітах (від
35 тис. пуд. в Ушицькім пов. до 76 тис. пуд. в Балтянськім). Відносний
же попит на кукурудзу для горільництва був найбільший в Ушицькім
(5°/0 щорічного збору кукурудзи в повіті) та Могилівськім пов. (4,5°/о за-
гального збору), а в інших повітах значно менший (бл. 2% щорічного
врожаю).
Крім кукурудзи, серед збіжжевих матеріялів на горільництво на По-
діллі вживали ячменю, який переважно йде на виготовлення солоду
(5475 пуд.). Коли до кількости ячменю, що його вживало горільництво,
Додати ту кількість, яку використовує броварництво (2.415 пуд.), то ми
одержимо досить значну кількість (бл 800 тисяч пудів) ячменю, що
споживала с.-г. індустрія. Одначе, якщо взяти на увагу весь губерніяль-
НИЙ Збір ячменю (для 1912 р. 15,5 міл. пуд.), то навіть, припустивши,
Що на зелений солод йде виключно ячмінь, одержимо для ячменю неве-
лику відносно кількість (5°/о) споживання його в с.-г. індустрії. Правда,
Деяка кількість ячменю йде на крупорушки для виробу перлових та
ячних круп, а тому й загальна кількість переробленого в с.-г. індустрії
ячмінного зерна повинна була б збільшитися; але збільшилася вона від
того не набагато, бо нав ть загальна продукція крупорушок була дуже
мала на Поділлі і становила всього 13 °о вартости виробів мдинарської
промисловости.
Із загальної кількости здобутого в подільських горільницях спирту
(6.540 тис. градусів) місцеве (подільське) споживання забирало 36,3%,
а решту 63.7% горільничої продукції Поділля вивозилося поза його межі;
за кордон експортувалося з цієї кількости 37%, а внутрішньо-російський
вивіз становив 26,7%.
Хоча подільське горільництво давало найбільшу продукцію за всі
інші губерні України та Правобережжя в тім чцелі, але пересічне пер-
сональне споживання горілки на Поділлі було порівнюючи не дуже ве-
лике—0,5 відра 40° спирту на 1 особу, в той час як на Київщині 0,6
1 на Волині—0,4 відра 40° спирту.
ЕЦодо броварництва, то воно також було досить роз іинене на Поділлі,
б° його 56 броварень (з медоварнями) виробляли 1.842 300 відер пива
На суму 1 720 тисяч крб.
Основний капітал вміщений у броварництво Поділля досягав 4.650
тис. крб.. причім окремі броварні були забезпечені від 10 до 400 тис.
карб, основного капіталу й виробляли від 2-5 до 250 тисяч відер пива.
54
Проф. С. Городецький.
П'ять найбільших броварень (Вінницька, Проскурівська, Чорнятинська,
Тиврівська й Кам'янецька) виробляли близько 1 мільйон відер, тобто
більше як половину (54,5%) всієї продукції Подільського броварництва.
Забезпечення кожної з цих колосальних броварень основними капіталами
становило від 100 до 200 (Кам‘янецьке), 300 (Проскур.) і навіть 400
(Вінницька) тисяч крб.
Частину виробленого на Поділлі пива вивозилося поза межі По-
ділля. принаймні 1911 року залізницями вивезено (334.609 відер) біль-
ше, як довезено (229.863 відра), на 104,747 відер, а тому щорічне спо-
живання пива на Поділлі становило приблизно 0,46 відра або 7,5 пля-
шок на 1 особу.
За гуртового продажу пересічна ціна пива на Поділлі 1911 року
була 93,4 коп. за відро.
Млинарство на Поділлі.
Загальну вартість млинарської продукції 1912 р. по всіх економ-
районах Поділля визначаємо в 7.032.000 карб. Але ця цифра стосується
продукції лише цензових млинів, тобто таких, що на них поширювався
догляд кол. фабричної інспекції. Це були такі з більших млинів, що
перемелювали зерно на продаж (промислові млини) та мали більш-менш
значну кількість найманих робітників. Наскільки ж неточна може бути
показана цифра вартости млинарської продукції, показує той факт, що
для 1911 року таких млинів на Поділлі фабрична інспекція нараховувала
44, а ми можемо навести відомості про 200 подільських млинів, що мали
промисловий характер.
Не лише сама кількість млинів, але й кількість так би мовити
млинарської сировини—перемелюваного зерна—каже про те, що вартість
млинарської продукції треба зазначити не в 7, а принаймні в 12 міл.
карбованців.
Справді загальна кількість перемелюваного зерна на Поділлі для
191243 року повинна була сягати принаймні 65-70 міл. пуд., як то видно
з такого розрахунку:
Року Було зібрано (в тисячах пуд.) Вислано поза межі Поділля (тисяч пуд.) Девевено на Поділля (тис. пуд. і Залишилося (тис. пуд.)
Озимої пшениці Ярої пшен. Озимого жита Ярого жита Пшен. Жита Пше н. Жита Пшен. =
1912
1913
Пересічно
37.323,9
39.672,6
38.498,2
5.687,2 27.731,9
4.651,6і 27.801,8
89 1760
27.871,7
593 41.116,9 29.513
Як показує ця таблиця, 1913 року повинно було залишитися на
Поділлі 70.630.000 пуд. зерна пшениці та жита Частину цих ресурсів
було використано на посів, а решта повинна була бути змелена на бп
рошно.
Приймаючи, що пшенична засівплоща дорівнювала перед війною
на Поділлі 548.500 десятин, а житня—346.250 і норма висіву жита_Ю
пуд. на 1 десят., а пшиниці—9 пуд. пересічно для цілого Поділля, будемо
а ти, що на харчування залишилося пшеничного зерна 36.180 тис. пуд
а житнього—26,050 тис. пуд. Оце все зерно й було змелене на поділь-
ських млинах. Щоб обчислити вартість мелива, або продукції млинів
Поділля, треба взяти на увагу, що річна продукція вальцових млинів
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
на Поділлі перед війною сягала 20.000 тис. пудів борошна. Приймаючи,
що 1 пуд питльованого борошна (1. та 2. сорту) можна одержати з
50 фунтів зерна, будемо мати, що на Поділлі питлювали 24 міл. пуд.
зерна, а решту (38 міл.) перемелювалося на разове борошно. Цінуючи
молоття 1 пуда зерна на разове борошно в 10 коп., а на питльоване —
в ЗО коп , ми повинні прийти до висновку, що вартість всього мелива,
тобто вартість продукції млинарської промисловости на Поділлі повинна
була становити щось 11, а разом із висівками та крупою близько 12
міл. карб.
Всю кількість (200) передвоєнних товарових млинів на Поділлі, за-
лежно від характеру двигунів, можна було поділити на такі пропорції:
Турбіно- водяних Паро- водяних Водяно-газоґене- раторних ж Парових Газоґене- раторних У Разом
43% 15% 5% 22 9о 15 % 100%
Пересічне забезпечення основними капіталами кожного з цих мли-
нів становило 60 тисяч крб., коливаючися в межах від 5 до 300 тисяч.
Загальна вартість отих всіх товарових млинів становила щось 12 міл.
карб.
Беручи ж на увагу, крім того, велику кількість (3.805) всіх млинів
на Поділлі, що в їх числі переважали дрібні колесноводяні (щось до
1.700), вітряки (1.426) та дрібні газомоторні (щось із 250) вартістю від
2 до 5 тисяч, можна вважати, що всього в млинарську справу на По-
діллі перед війною було вгіщено близько 22-25 міл. крб.
Звичайно, що більша була вартість млина, то більша була і його
продукція. Найбільшою продукцією відзначався Сутиський млин (4 ОСО
ПУД. добового мелива); з добовим меливом від 2.500 до 3.000 пуд. було
на Поділлі 5 млинів (Браїлівськии, Гайсинський, Вінницький, Проскурів-
ський, Сокольчанський та Тернавський) і 38 млинів було з добовим ме-
ливом від 1.0С0 до 2.000 пудів зерна.
Але більша частина млинів Поділля належить до підприємств ма-
лої продукції, які не мають власне промислового значення, як от скажемо,
вітряки, кінні та більша частина водяних млинів, щр в них борошно ви-
робляли для власних потреб більш-менш великих господарств, або на
потребу найближчих околиць. Великих, власне промислових млинів, що
виробляють крамове (товарове') борошно на ринок, до яких треба зачи-
слити млини з вирібництвом понад 100 т. пудів щороку кожен, на Поділлі
можна нарахувати лише бл. 45, з яких 15 (або 33%) належало до
турбіно-водяних, 12 (або 27%) належало до парових, 8 (18%) до паро-
водяних, 7 (16%) до газомоторних, 2 (4%) до водяно-газомоторних і 1
(2%) до парогазомоторних.
Поширення водяних та пароводяних млинів на Поділлі спричинила
ряснота тут гірських струменів, особливо ж у Наддністрянщині.
На млинах Поділля борошно виробляють переважно з пшениці та
жита и лише в невеликій кількості перемелюють просо та гречку. За
відомостями Південно-Західнього Відділу кол. Російської Експортової па-
лати промислові млини на Поділлі характером вироблених продуктів
розподілялися в такій пропорції: 60°/о млинів виробляли пшеничне бо-
рошно, бл. 8°/о— житнє, а 32% було млинів з мішаним вирібництвом.
56
Проф. С. Городецький.
Малу кількість великих млинів, що виробляли житнє борошно ПОЯСНЮ-
ЄМО тим, що житнє зерно, яко продукт селянського споживання, пере-
мелювалося переважно на дрібних „сільсько-господарських" млинах.
Млини Поділля супроти млинів інших 2 губерень Правобережжя
—Київщини та Волині — перемелювали майже виключно місцеве зерно
та дуже рідко вдавалися до підвозу зерна з дальших місцсвостів. А саме
з 44 промислових млинів 1 Поділля лише 2 користувалися зерном дове-
зеним з б. м. віддалених місцевостів, а 42 млини переробляли виключно
зерно місцеве.
Організаційною властивістю млинарської справи на‘Поділлі було
тс, що тут млини здебільшого (понад 50° го) експлуатували орендарі;
вони виорендовували або весь млин (найчастіше), або окремі постави та
право молоти.
Взагалі, не вважаючи на не досить сприятливі умови Поділля щодо
транспорту, а також не вважаючи на перевагу млинів середньої, неве-
ликої продукції, млинарська промисловість на Поділлі досягла значних
технічних успіхів і всі удосконалення в царині млинарської техніки за-
стосовувалося і на подільських млинах.
-Це треба пояснити тим, що млинарство тут працювало переважно
на зовнішні ринки. Року 1911. вивіз млинарських продуктів за межі По-
ділля досяг 5,5 міл. пуд.; більше як 1 з цієї кількости вивезли станції
Вінницького повіту, серед яких особливо великим вивозом відзначалися
Гнівань (766 тисяч пуд), Браїлів (462 тис. пуд.» та Вінниця (450 тисяч
пудів).
З-поміж інших повітів на Поділлі відзначалися помітним вивозом
млинарських продуктів Проскурівський (само місто Проскурів вивезло
380 тисяч пуд.), Балтянський та Брацлавський повіти.
Утворюючи значний попит на певні продукти рільництва, с.-г. інду-
стрія, цілком зрозуміло, дуже впливає на поширення відповідних культур
а через них і на все рільництво, визначаючи навіть у великій мірі темп
та напрямок розвитку всього сільського господарства на Поділлі.
Через те й енергійнішої мобілізації та руху людности треба було б
сподіватися саме в тих повітах, де ми спостерігаємо розвиненішу с -г.
індустрію взагалі та цукроварство зокрема, тобто в Брацлавськім, Він-
ницькім, Гайсинськім, Могилівськім, Ямпільськім та Голопільськім пові-
тах. Таблиця 10. оце цілковито стверджує, всі бо зазначені повіти, за ви-
нятком хіба Ямпільського повіту, мають збільшення людности понад по-
губерніяльну норму.
А серед повітів із малим розвитком цукроварства збільшення людно-
сти спостерігаємо в помітних розмірах лише на Балтянщині. Це явище
слід застосувати до якогонебудь виключного чинника; ним є тут порів-
нюючи велике землезабезпечення хліборобської людности, що припускає
можливість тут іміграції з тих малоземельніших повітів Поділля, де темп
розвитку с.-г індустрії йшов остільки повільно, що не давав Індустрії змо-
ги вмістити зайву сільську робочу силу менше індустріялізованих повітів.
На жаль, під нашим зарядом нема цифр, щоб схарактеризувати
оцю особливість руху людности на Поділлі, а тому ми й повинні обме-
житися цими загальними вказівками на ролю с.-г. індустрії, як для ріль-
ництва, так^і для загально-економічного життя Поділля.
Звичайно, вплив с. г. індустрії на сільське господарство не обме-
жується самим рільництвом, бо коли взяти на увагу ту масу посліду
цукроварського вирібництва (жмаки та меляса), горільництва й бровао-
ництва (барда та солод), млинарства (ґрис), що її можна використати в
інтересах кращого розвитку скотарства, то перед нами стане питання
про потребу зазначити ролю с.-г. індустрії, не яко споживача продуктів
___________________________________________________________
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 57
сільського господарства, але яко постачальника „сировини" для сільсь-
кого господарства у вигляді посліду с -г. індустрії’ для перероблення на
цінніші с -г. продукти—продукти скотарства.
Допіру зазначений бік взаємовідносин с.-г. індустрії та сільського
господарства не є байдужий і для рільництва, бо, сприяючи розвиткові
продуктивного скотарства, і тому повертаючи скотарство на новий шлях
розвитку, він утворює нову ситуацію для рільництва, що з його проблем
найважливіша є проблема пашоздобування.
Умови бо й справи пашоздобування є дуже важливий чинник того
або того характеру рільництва, що істотно впливає як на пропорцію
культур, так і на саму організацію господарства.
Тому ознайомитися з характером скотарства на Поділлі, з-ролею
продуктивного скотарства та інш. питаннями щодо цієї галузі сільського
господарства є немаловажне завдання, щоб освітлити основні моменти
сільського господарства взагалі та рільництва на Поділлі зокрема.-
Але, на жаль, статистичні та інші відомості, що є під нашим за-
рядом, не можна вважати за задовільні для цього, і тому нам доводиться
обмежитися лише досить поверховим оглядом стану, характеру та умов
розвитку скотарства на Поділлі, оскільки цього вимагає крайня потреба
в інтересах домірности й єуцільности цього нарису та наскільки це при-
пускають статистичні відомості про передвоєнний стан скотарства
на Поділлі, що їх ми маємо.
Але перше, як перейти до цього розділу, ми хоча б у найкоротших
рисах зазначимо інші галузі обрібної промисловості, окрім розглянутої
вже с.-г. індустрії, які відограють більш-менш помітну ролю в економіч-
нім житті Поділля.
Сюди ми маємо залучити розробку корисних копальних матеріялів
та продукцію й вагу домодільних (кустарних) промислів, що їх різні га-
лузі були напередодні світової війни досить поширені на Поділлі.
/
і
/
РОЗДІЛ VI.
Інші роди індустріяльного вирібництва, гірнича та кустарна
промисловості на Поділлі.
Ми вже зазначили, що на долю с.-г. індустрії припало 97 0 вар-
тости вирібництва фабричної промисловости Поділля. Цей відсоток ще
збільшиться, коли ми до підприємств, що перероблюють рослинні про-
дукти, прилучимо ще й переробку скотарських продуктів, яка 1911 року
дала виробів на суму 1.036,8 тисяч крб. (див. табл. 17.). Таким чином
на долю всієї с.-г. індустрії припадає 98°° вартости всіх продуктів фаб-
ричної промисловости, а на всі інші галузі індустріяльного вирібництва
припадає лише 2°°, переважно на оброблення корисних копалин, що вар-
тість виробів з них становить суму 1.306 тис. крб.
Ця дуже мала вага інших родів індустріяльного вирібництва могла б
збільшитися на яких 1—2°°, коли б 1911. року дали нормальну продук-
цію тартаки, які того року виробили продуктів всього на 102,5 тис. крб.
в той час як 1912. року їхнє вирібництво оцінювалося вже в 2.215,5 тис
крб., тобто в 20 разів більше.
Чому тартаки так мало виробили 1911. року, ми докладно не мо-
жемо сказати, але повинні зазначити, що це залежить від випадкових
явищ. Про це можна міркувати на підставі навіть домодільного дерево-
обробного вирібництва, яке давало продуктів щороку на кілька міль-
йонів крб. (див. табл. 22 ). Правда, ганчарне домодільне вирібництво дає
значно більш (336 тисяч крб ) за фабричне ганчарство (57,6 тис. крб.),
але всеж таки й тут різниця хоча й у кілька разів більша поміж індуст-
ріяльним та домодільним вирібництвом певної галузі, але не така, як
між фабричним (тартацьким) та домодільним (деревообробним) виріб-
ництвом.
Взагалі ж фабричне оброблення корисних копальних матеріялів
значно (втроє) перевищує вартістю своїх виробів (1.306 тис. крб.) домо-
дільну переробку корисних копалин (422,2 тис. крб.), а тому ми повинні
сподіватися, що за нормальних умов фабричне оброблення лісових ма-
теріялів Повинно значно перевищувати своєю вартістю домодільне ви-
рібництво.
Найбільшу вартістю фабрична промисловість обробки корисних ко-
палин дає в цегельнім вирібництві (524,6 тис крб.), що йому сировину
(глину) постачає звичайно місцева гірнича промисловість.
Потім іде витоплювання та оброблення металів, що 1911 року дало
виробів на 356,5 тис. крб. Сировину (руду) на це вирібництво Поділля
мусіло запозичати поза своїми межами, бо на терені Поділля руд перед
війною не добували. Межи відомостями про здобутки гірничної про-
мисловости (див. табл. 21) ми зовсім не знаходимо цифр про які б то
не було руди, хоча вже перед війною на Поділлю були не лише роз-
відки, але й закладали штольні та шахти, щоб здобувати руду з ман-
ганових покладів (на Гайсинщині).
Сільське господарство Поділля перед світовою війною
59
Таблиця 21.
Продукційність гірничої промисловости Подільської губерні 1910 року.
№ по- рядк. Добуто Кількість На суму
1 Вапняків .... • 4.317 куб саж. 33.864 карб.
2 раніту 3.926 „ 67.347 „
3 Гіпсу . . 112 480 ,,
4 Піску 950 „ 3.500 „
5 Глини ганчарної 20.100 пуд. 7.855 .,
6 „ цегельної 130 куб. саж. 1620 „
7 Каоліну 10.000 пуд. 400 „
8 Жорнових піщаників 1.342 штуки 12.746 „
9 Фосфоритів 863.562 пуди 121.557 „
Разом — 243.369 „
Взагалі ж гірнича промисловість Поділля, не вважаючи на рясноту
мінеральних копальних багатств Поділля, перебувала тут в зародковому
стані, а в зв'язку з малим розвитком гірничної промисловости корисні
копалини на Поділлі навіть не досить ще й обслідувано.
Серед мінеральних багатств Поділля напередодні світової війни
експлуатували поклади Граніту, жорнового пісковую, вапняки, глину
(ганчарна та цегельна), каолін алябастер, пісок та фосфорит. Про кіль-
кість та вартість отих усіх мінеральних матеріялів, що їх здобували на
Поділлі, подає відомості таблиця 21.
Як бачимо з неї, загальна сума видобутку гірничої промисловости
Щороку (принаймні за один 1910 рік) виносила 243,2 тис. крб., з яких
половину давало здобування фосфоритів.
Подільські фосфорити своїм хемічним складом є найкращі у світі, і
перед війною, доки не засновано було суперфосфатні у Вінниці, їх вивози-
лося закордон (переважно до Австрії), де виробляли з них суперфосфат
Тепер подільські фосфорити переробляють на суперфосфат виключно в
межах Радянського Союзу (переважно на Вінницькій суперфосфатні).
Подільські фосфорити здобувають найбільше (9О5° вартости всіх фосфо-
ритів) в Ущицькім повіті.
Фосфорити є сировина виключно для фабричної промисловости,
а через оту суперфосфатню подільська індустрія ще тісніше зв'язується
із сільським господарством, бо фосфорити переробляють виключно для
рільництва.
Щодо інших копалин, то їх використовують не тільки в індустрі ,
але й у доморобстві: вапняки й пісковці—в каменярстві, а глину в ган-
чарстві.
Оброблення продуктів гірничої промисловости вдомодільнім виріб-
ництві становить невеликий (бл 1%) відсоток тієї суми (40 міл. крб.),
якою повинно цінувати вартість Виробів домодільної промисловости
Найбільша вартість серед продуктів домодільного вирібництва на
Поділлі, як то видко з табл 22., припадала на шевські вироби (22,8 міл ,
або бл. 60% всієї продукції доморобства); друге місце серед зазна-
чених у таблиці промислів посідав кушнірний; але вироблювали кушніри
60
Проф. С. Го Р о д е ц ь к И Й.
вже на значно меншу суму (4,9 міл. крб., або бл. 12 загально-Г} бер-
ніяльного домодільного вирібництва), а далі йдуть ковальський (11 ‘о заг.
губ. вартости домодільних виробів), та дереворобний (8°о), кравецький
(5,6%) та ткацький (3,7%) промисли; зазначені шість категорій виріб-
ництва дають 98% губерніальної вартости доморобства на Под’ллі. На
решту—ганчарство, кошикарство, каменярство, вовняний (шерстяний) та
інші домодільні промисли* припадає менше навіть за 2°” (1,8^).
Т а'б п и ця 22.
/
Продукційність домодільних промислів у Подільській губ. .1912 року
(за даними спеціяльного обслідування).
порядком 1 Назва промислу їсть виріб- і Кількість осіб, що працюють у ви- рібництві % відно- шення Продук- ція вість 1 двора 1 Продукцій- ність усіх підпри- ємств с 3 ь « о — ГО “ Я •
А? за Кільк ництв Дпої їв ю (О і (у карб.) з оч ~
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Ткацтво .... Шевство ОброС ка дерева .... Ковальство й слюсарство Кравецтво Кушнірство .... Ганчарство Кошикарство . . . . Каменярство . .... Вовнярство Інші промисли . ... Разом . . . Не вва?каючи на те, щ • / .. 1 33.511 9.844 16.145 3.817 2.690 3.693 2.029 1.173 447 149 259 71.027 о дом « «41.903 12.212 17.291 4.365 3.776 4.507 3.145 1.993 535 149 705 90.581 одільь 43,0 13,9 22.7 5,4 3,8 5,2 2,9 1.7 0,6 0,2 0,4 1 ІЄ Ві 46,3 13,5 19,1 4,8 4,2 5,0 3,5 2,2 0,6 0,2 0,8 ірібь • 48.9 2.321 201 1.326,9 165,8 82,8 192 1 іицтво / 1.491.988 22,847.924 3.245.145 4.500.003 2.250.030 4 900.242 336,408 97.124 85.824 245.345 40.000.000 іає в 2,5 3,7 57,1 8,1 11,3 5,6 12,3 0,8 0,2 0,2 0,6 100 разі
менше продуктів (за їхньою вартістю на 40 міл к.), як фабричне (105,4 міл.
крб.), — робітників доморобів рахували на Поділлі майже в 2.5* рази
більше (90,6 тисяч), як у фабричній промисловості (40,6 тис). Звідси
випливає, що доморобство є в 5 разів менше продуктивне проти виріб-
ництва фабричного. Через те й прибутковість домодільного вирібництва
була занадто мала, коли порівняти її навіть з зарібною
стріяльних та с.-г. робітників на Поділлі.
В той час, як літня сезонова платня робітникам
дарстві (відомості ці були у нас лише для 1911 року)
віту на Поділлі коливається в межах 20—90 крб
від 15 до 60 крб.—на харчуванні наймитову 15—75 крб. для чоловіка
та 10 60 жінці на харчуванні хазяїновому (див. табл 23)—доморобств
дає значно менший заробіток; це видко з такого порівнання:
платнею інду-
в сільськім госпо*
оалежно від по-
чоловікові, а жінці—
Вирібництва Ткацьке і Дерево- рібне Ганчарство 1 Каме- нярство Коши- карство Шкіряне Кушнір- ство Шевство |
Вимагає витрат (крб.) .... Дав гуртового виторгу .... Оплач, є 1 робочий день . . * 18,1 48,9 0,31 128,5 201,5 0,52 48,9 165,8 0,38 71,45 192,6 0,83 1 37.3 82,8 0,12 2135,9 2876,6 1,35 955,8 1326,9 1,20 1515,4 2321,1 0,99
Таблиця 23.
Сезонова (за літо) та річна заробітна платня сільсько-господарський робітників 1911 року в окремий повітав Подільської губерні
(в карбованця^).
• Сезонова платня (зі і літо) Річна плат н я
ПОВІТИ Чиє
харчування Робітникові Робітниці Робітникові Робітниці
І Від До Пересічно Від До Пересічно Від До Пересічно Від До Пер есічно
Балтянський . . . Наймитове . . 60 75 67,5 45 55 50 130 160 145 100 120 по
Наймачеве . . 45 60 52,4 ЗО 45 37,5 80 -100 20 50 80 65
1 Брацлавськиіі . . Наймитове • 20 70 45 15 60 37,5 • 50 130 90 ЗО 100 І 65
Наймачеве 15 60 37,5 10 40 25 ЗО 160 65 20 80 50
1 Вінницький . . Наймитове 25 80 52,5 20 40 30 80 120 100 50 80 65
Наймачеве . . 20 45 32,5 18 40 27 40 120 80 ЗО 80 55
Гайсинський . - . Наймитове . . 40 90 65 35 55 ч45 60 150 105 40 75 57,5
Наймачеве ЗО 87 52,5 20 50 35 50 120 85 35 65 50
1 Кам'янецький . . Наймитове . 55,5 60 57,8 45 50 47,5 80 100 90 60 80 70
Наймачеве . . 45 50 47,5 38 42 40 60 75 67,5 40 60 50
1 Лятичівський . . Наймитове . . 25 65 45 15 40 27,5 60 120 85 35 75 55
Наймачеве 15 50 32,5 10 25 17,5 35 60 47,5 25 40 62,5
1 Літинський . . . Наймитове . зо 85 57,5 20 60 40 45 120 82,5 зо 80 55
Наймачеве 20 65 42,5 15 45 зо 40 90 65 25 70 47.5
Могилівський Наймитове . 50 80 65 40 65 52,5 80 120 100 60 90 75
Наймачеве . . 35 60 47,5 25 50 37,5 50 90 70 35 60 47,5
І Голопільський . . Наймитове . . 55 63 59 ЗО 37,5 33,8 85 95 90 50 60 55
Наймачеве 40 47,5 43,8 27,5 35 31,3 70 80 75 48 52,5 50,3
І Проскурівський Наймитове — — — — "4" 120 140 130 — — —
Наймачеве . 56 70 63 50 60 55 95 110 102,5 60 70 65
Ушицький .... Наймитове 50 60 55 35 47 41 100 73 115 107,5 60 70 65
Наймачеве . 50 50 50 25 37,5 31,3 85 79 40 50 45
І Ям нільський . . . Наймитове . 59 77 68 37,5 49 43,3 95 і 120 107,5 63 80 71,5
Наймачеве - 50 62,5 56,3 ЗО 42,5 36,3 1 75 97,5 86,3 47,5 57,5 52,5
І У цілій губерні Наймитове 58 крб. — 40 крб. 75 к. 102 крб. 70 к. 67 крб. 60 к.
Наймачеве . . 46 крб. 50 к. 33 крб. 70 к. 76 крб. — 1 53 крб. 40 к.
» і 1 і і.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
62
Проф. С. Городецький.
Щоб порівняти заробіток доморобів із зарібком у с.-г. робітників,
візьмім пересічну річну оплату робочого дня тих і тих. Таблиця 23. дає
норми і для пересічно-річної зарплатні робітників на Поділлі, а саме
пересічно-річна на харчуванні робітниковому становить 102 крб. 70 коп.
для чоловіка і 67 крб 60 коп для жінки, або пересічно 85 крб. на рік.
Беручи робочих днів на рік у сільськім господарстві 280 за винятком
свят та інш неробочих днів), будемо мати оплату 1 робочого дня у
с.-господарстві—ЗО копійок.
Бачимо, що всетаки більшість домодільних вирібництв краще вина-
городжують працю, як винагороджувала наймана праця с.-г. робітників.
Але здебільшого це такі домодільні промисли, що вимагають досить
значних операційних коштів на купівлю матеріялу, як напр. шкіряне,
кушнірне та шевське.
Ткацтво й ганчарство наближаються до зарібку с -г. робітників,
кошикарство дає дуже мізерну оплату робочого дня (12 коп.) і тому до
цього вирібництва повинні були вдаватися незаможніші елементи села.
Взагалі обслід домодільних вирібництв на Поділлі 1912 року (від
Подгубземуправи) показав, що між розвитком домодільних вирібництв,
кількістю зайнятих там працьовників, кількістю часу, що його віддається
доморобству—з одного боку, і між хліборобством, власне зе\іельним за-
безпеченням різних шарів села є певний зв'язок.
Напр , з'ясовано, що домодільне вирібництво здебільшого є поши-
рене серед малоземельних та безземельних елементів села (ганчарство
та кошикарство); в зв'язку з цим ганчарі та кошикарі присвячували своїм
вирібництвам і значну частину часу, а тому значення для них домороб-
ства дорівнювало вазі рільництва.
Правда, в деяких вирібництвах, напр. у ткацькому, дереворібному,
каменярстві та кушнірстві домодільне вирібництво проти рільництва
відограє вже підлеглу ролю, бо в цих господарствах всежтаки рільництво
забирає більшу частину робочого часу.
Щодо розмірів домодільних промислів, то вони теж дещо залежали
від землезабезпечення, а саме найбільші вирібництва спостережено ме-
жи малоземельними елементами села, як от напр. ткацтво, де пересічно:
дрібні підприємства (з капітал, в 26 крб.) мали на 1 двір—1,47 дес.
середні „ 84 „ „ —1,22 „
більші „ „ 219 „ „ —1,03 „
Винятком була лише смушково-кожухове вирібництво, де спосте-
рігалося саме протилежну картину: більші підприємства мають і краще
забезпечення землею,’—пересічно 3,3 дес. на двір, в той час як дріб-
ніші—гірше забезпечені землею (1,8 дес. на двір).
Причину такого винятку треба шукати в тій обставині, що смуш-
ково кожухове вирібництво вимагає досить великих витрат операційних
коштів, а це під силу лише заможнішим елементам села, що мають досить
і землі і коштів на купівлю худоби (в тім числі й овець).
Крім того, також цілком зрозуміло, що погане забезпечення зем-
лею відбирає менше часу на рільництво порівнюючи з великими наді-
лами, а тому малоземельні господарства мають змогу й повинні більшу
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 63
частину часу призначати для доморобства порівнюючи з багатоземель-
ними господарствами.
З огляду ж на те, що взагалі на Поділлі селянське господарство
відзначалося найгіршим, як побачимо далі, земельним забезпеченням,
домодільне вирібництво на Поділлі було досить поширене,—до нього
вдавалося тут напередодні війни понад 71.000 господарств, або 16%
всіх селянських господарств на Поділлі.
Як ми вже бачили з таблиці 22, знаходило в домодільних виріб
ництвах собі зарібок 90.581 людей, а продукти щорічного домодільного
вирібництва оцінювано сумою бл. 40 міл. карб.
РОЗДІЛ VII.
Скотарство на Поділлі.
На початку XX сторіччя, до якого стосується перша спроба еко-
номічного районування Поділля (у вищенаведеній роботі Міністерства
Торгівлі й Промисловости) рільництво незмінно кваліфікується, яко го-
ловна праця людности Поділля, а скотарство яко помічна. Лише для
Рибницько-Рашківського району скотарство нарівні з хліборобством ви-
знається за головну працю людности, але поруч того були райони, по
яких про скотарство навіть не згадувалося (Тростянецький), — остільки
мала була його питома вага в економічнім житті цього району. Ледве
чи за 12 років поступ сільського господарства, який все ж таки мав
місце на Поділлі, міг зробити значні зміни в стані цієї галузі сільського
господарства Поділля.
На жаль, передвоєнна статистика подільського скотарства не може
дати відповіді на багато навіть основних питань щодо цього, а тому до-
сить тяжко орієнтуватися в питанні, як про передвоєнний стан, так само і про
напрямок та характер продукції тут цієї галузі сільського господарства.
Одно те, що не досить, визначаючи характер скотарства, перелі-
чити кількість голів різного роду худоби; найголовніше те, що навіть
облік їх не дозволяє покластися на певність відповідних цифр.
Під нашим зарядом є відомості про кількість худоби Подільської
губерні з трьох джерел: ПодГубСтатКомітету, що збирав статистичні
відомості протягом досить довгого періоду, але майже виключно за до-
помогою поліційних агентів, далі — Ветеринарного Бюра ПодГубземУп -
рави (відомості за 1909-13 р.р) і зрештою матеріяли Цінувально-ста-
тистичного Відділу тієї самої! Управи (анкета 1913 року).
Для більшости повітів відомості всіх зазначених джерел збігаються,
а,ле зате щодо 2-3 повітів ми зустрічаємо серед них прямо протилеж-
ні вказівки. До числа таких повітів належать Кам'янецький, Могилів-
ський, а почасти Ушицький та Лятичівській. Розходження відомостів
щодо цих повітів стосуються навіть такої відносно постійної групи, як
напр. селянська худоба. Рівняючи кількість селянської продуктивної
худоби, ^в переводі на велику), що припадає на 100 десятин "засівної
площі на підставі двох джерел—ПодГубЗемУправи та ПодГубСтатКомі-
тету, ми для зазначених 4 повітів можемо скласти таку табличку:
Повіти За відомостями Цінув. Стат. відділу За відомостями Подгубстаткомітету
Кількість голів Місце ЩОДО худобозабезпеч. Кількість голів Місце щодо худобозабезпеч.
Ушицький 63 І 56 • III
Могилівський ' ... 56 III 34 IX
Лятичівський 55 IV 39 1 УХ VII
Кам янецький ... 42 XI 72 І
У цілій губерні 45*) 40*)
' Р®ЗХ°ДЖ®ННЯ в губерніяльних пересічних даних спричинюється ось що: 1)
зменшення дійсної кількості! худоби поліційними рапортами, що ми спостерігаємо по всіх
овітах для великої рогатої худоби, а 2) неоднакові норми обчислення дрібної худоби
масштабом великої: Цінув. Стат. Відділ ПодГубЗемУправи 1 голову великої худоби дорів-
нював 5 свиням, або 5 вівцям, в той час як ПодГубСтатКомітет обчислював її за більш вжи-
ваними нормами, 1 голову великої худоби дорівнюючи 5 свиням = 10 вівцям.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 65
Як бачимо, з відомостів Зем Цін. стат. Відділу виходить, що Мо
гилівський та Лятичівський повіти треба було б залічити до багатоху-
дібних повітів (скотарське населення тут густіше за погуберніяльну пере-
січну норму), а Кам'янецький до малохудібних (скотарське населення рідше
за губерніяльну норму), в той час як згідно з відомостями ПодГубСтат-
Комітету навпаки, Кам'янецький повіт треба зарахувати до багатоху—
дібних, а Могилівський та Лятичівський до малохудібних.
Щождо Ушицького повіту, то різниця в абсолютній кількості се-
лянської худоби, що припадає на 100 десятин селянського засіву, є по-
рівняльно невелика й непогодження тут є лише щодо черги цього повіту
В розвитку скотарства серед інших повітів губерні.
Але в Кам'янецькім, Лятичівськім та Могилівськім повітах різниця
остільки велика, що на ній треба спинитися довше. А що непогодження
торкається констатування основних фактів, то треба перевірити ці факти
прямими або хоча б побічними вказівками з інших джерел. За певніший
та повніший з них треба визнати матеріял Ветеринарного Бюра Под-
ГубЗемУправи, поданий в такому порівнанні:
Повіти Б 2 Рогатої худоби (тисяч голів) ( Свиней /тисяч голів) Овець (тисяч ролів) В переводі на вол. рог. ху юбу
Под. Губ. Стат. Ком. Под. Губ. Стат. Ком. Под. Губ. Стат. Ком. . । Ветерин. бюра Под. Губ. Стат. Ком. Ветерин. бюра
м
Ветео: бюра Ветер бюра
Було рок Окремими роками Пересічно за 3 рака Окремими роками Перес чно за і роки Окремими роками Пересічно за 3 роки Окремими роками — Пересічно за 3 роки Окремими іоками Пересічно за 3 роки Окремими роками Пересічно за 3 роки Пересічно за 3 роки
Кам'янецький 1910 66,1 56,3 25,8 28,5 40,2 40,0 28,1 27.4 76,2 64,2
1911 66,8 65,2 50,9 53,2 28,5 28,2 30,0 31,8 40,5 26,9
1912 62,6 52,5 30.2 37,0 39,3 27,3
Могилівський. 1910 36,4 «• 33,7 28,7 25,0 26,7 38,9 38,8 33,9 31.4
1911 38,4 37,0 36,7 35.2 29,3 29,0 26,4 38,9 36,4 48 45
1912 36,3 35,3 29,1 28,7 38,6 23,8
Лятичівський . 1910 36,9 51,8 19,3 39,7 30,3 23,3 22,6 65,5
1911 36,9 37 56,1 54,3 19,3 19,3 47,8 44,1 30,7 30,6 22,6 45
1912 37,1 54,9 19,3 «ж 44,8 30,7 19,1
Ушицький . . 1910 41,9 41,9 34,4 43,8 72,8 63,4 53,7 52,7 57,8 58,8
1911 42,5 43,3 42,5 42,3 31,4 32,9 45,0 44,7 66,6 52,2
1912 45,4 42,4 32,9 45,2 50,8 52,1
видно, що відомості Ветеринарного Бюра
ПодГубСтатКомітету щодо 3 повітів
• мало-
багатохудібність Кам*янецького та
З наведеного порівнання
нібито стверджують відомості
—Кам‘янецького, Могилівського та Ушицького, тобто зазначають
хУДібність Могилівського повіту и <
Ушицького. Щождо Лятичівського повіту, то и тут вдомості розходяться
Для всіх категорій худоби—великої рогатої, свиней та овець протягом
всього наведеного 3-х річного періоду. На цій підставі ми Лятичівськии
повіт залічуємо до багатохудібних.
Оцей факт непогодження відомостів навіть щодо кількости худоби
Па Поділлю і свідчить про непевність передвоєнної статистики худоби,
66
Проф. С. Го р о д е ц ьк и й.
1 '
Розподіл по повітав продуктивної (неробочої) худоби в селянські
Повіти У селянських господарствах
Засівна площа в тис. десят. Велика рога- та худоба Свині Вівці Кози Кільк голів худ. у пери •ла вгх. иа 1ОО д<*с. аас \\ _ _ _ - . -
Абсолют, кільк. голів Кільк. голів на 100 д. вас. Абсолют. кільк. голів Кільк. голів на 100 д. зас. Грубововняні Тонковов- няні Абсолют. кільк. голів Кільк. голів за 100 д. зас.
Абсолют, кільк. гол. Кільк. гол. га 109 д.аас.
Ушицький .... 71 27,098 38 28,028 39 43.885 О- 62 53,6
Проскурівськ. . . . 77 40.465 53 23.327 зо 24.981 33 - — —— 62,3
Кам*янецьк. 81 44.193 55 22.312 28 38.468 48 8 6б/
Аятичівський . . 70 20.895 28 15.830 22,6 29.630 42 — - 38
Аітинський .... 73,5 20.242 27,5 37.161 50,6 53.721 73 —— 4бг
Вінницький .... 79 20.262 25,6 37.905 48 33.893 43 41
Брацлавський . . . 92 11.890 12 46.113 50 76.230 82 —— 81 0,1 33,3
Могилівський . . 76,5 13.532 18 20.259 28 36.883 48 оЛ
•
Ямпільский . . . 117 22.687 19,4 40.336 37 56.448 48 -і - 142 од 33,3
Голопільськ. • . . 109 20.487 19,0 31.445 29 44.953 41 300 0,3 зб^
Гайсинський . . . 94 12.038 13 34.043 36 59.453 63 — 28/
Балтянський . . . 245 26.844 11,0 50.860 21 82.632 34 — 797 0,3 19/
У всьому
Поділлі .... 1.185 279633 24 387 619 33 581.217 49 —а 1.328 0,1 Зб,1
•
, У
66
Проф. С. Городецький.
Та бп и
и
Розподіл по повітав продуктивної(неробочої) худоби в селянський
• У селянських господарствах
Повіти о Е1 • Велика рога- та худоба Сви ні Вівці Кози д. у пер. іес. зас
І- О й . -б* »лів їас. 0 лів зас. Грубововняні 1 0 « « < 2 Кільк голів ху, на вел. на 100 <а
Засівна і в гис. де Абсолют кільк. го. Кільк. гс на 100 д.: Абсолют, кільк. го. Кільк. го на 100 д. 5 Абсолют, кільк. гол. Кільк. гол. на 109 д.зас» ТОНКОВОЕ няні Абсолют, кільк. го. Кільк. гс на 100 д. і
Ушицький .... 71 27,098 38 28,028 39 43.885 62 —— — — 53,6
Проскурівськ. . . . 77 40.465 53 23.327 ЗО 24.981 33 —— — — 62,3
% Кам'янецьк. . . . 81 " 44.193 55 22.312 28 38.468 48 - 8 66,6
Лятичівський . . . 70 20.895 28 15.830 22,6 29.630 42 — — — 38
Латинський .... 73,5 20.242 27,5 37.161 50,6 53.721 73 —— —* — 46,5
Вінницький .... 79 20.262 25,6 37.905 48 33.893 43 — 1 — — 41
Брацлавський . . . 92 11.890 12 46.113 50 76.230 82 - 81 0,1 33,8
Могилівський . . . 76,5 13.532 18 20.259 28 36.883 48 - 1 1 — ЗО
Ямпільский . . . 117 22.687 19,4 40.336 37 56.448 48 1 142 0,1 33,5
Голопільськ. . . . 109 20.487 19,0 31.445 29 44.953 41 —1 300 0,3 30,3
Гайсинський . . . 94 12.038 13 34.043 36 59.453 63 —- 1 28,4
Балтянський . . . -245 26.844 11,0 50.860 21 82.632 34 797 о,з 19,4
У всьому Поділлі .... 1.185 279633 24 387 619 33 581.217 49 г 1.328 0,1 36,6
ч.
* •
м
\0
ЧО С4 СЛ І—к Цї *• о Засівна площа в тис. десят. 4 У приватновласницьких господарствах \_ - Ц я 24. та поміщицьких господарствах Поділля 1912-13 р.
04 ЦО ОО 00 40 си Абсолют. кільк. голів Велика рога- та худоба
7,1 10,6 4,7 Кільк. голів на 100 д. зас.
N3 ОО 4^ оо <і 04 04 4^ 40 *4 Абсолют. кільк. голів Свині
00 4^ 04 N3 4^ _ 00 Кільк. голів на 100 д. зас.
04 ЬО 04 н-і ь-4 ос Абсолют.. кільк. голів Грубововняні Вівпі
О О N5 N0 І/і Кільк. гол. на 100 д.зас,
610 г 5.094 Абсолют, кільк. гол. Тонкововнямі Вівці
0,7 Ь Кільк. гол, на 100 д.зас.
128 1 Абсолют. кільк. голів Кози
0,14 1 Кільк. голів на 100 д. зас.
•*Л 40 *• * м О 40 Кількість голів (у пер. на велику рогату худобу) на 100 дес. засіву
00 04 *сп 4^ • • • • Відношення кількостя голів селянсько? худоби до приватновласницької
І
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
68
Проф. С. Г о р о д е ц ь к и й.
а це примушує нас оперувати цими відомостями дуже обережно й то-
му доводиться, характеризуючи передвоєнний стан скотарства взагалі и
продуктивного зокрема, обмежитись лише загальними рисами щодо цього-
1912 року за відомостями ПодГубСтатКомітету можна було нара-
хувати продуктивної (неробочої) худоби близько 1,5 міл (1 415.700 го-
лів), з того на долю великої рогатої худофи припадало 330 390 голів, а
решта припадала на дрібну худобу: свиней (438.290), овець (625 320) та
кіз (1.700).
.Всю цю кількість можна розбити на 2 нерівні частини—селянську
та поміщицьку худобу - першої в 6,3 рази більше (в перечисленні на
велику рогату худобу*) пересічно в губерні, ніж другої (табл. 24)
Коли ж брати окремі категорії продуктивної худоби, то особливо пе-
реважає в селянськім гурті кількість овець (селяни тримали овець в ІЗ
раз більше, як поміщики); свині вже не так переважають (але все ж та-
ки у селян було в 7,5 разів більше свиней, як у поміщиків), а ще мен-
ша пропорція великої рогатої худоби (у селян в 5,5 разів більше, як у
поміщиків).
Щоб мати уяву про порівняльну гущину скотарського населення
по різних частинах Поділля, ми подаємо кількість голів худоби, яка
припадає на певну одиницю площі, в нашому обчисленні—на 100 десят»
засівної площі. Беручи, що губерніяльна пересічна норма скотарського
населення (перечислюючи на велику рогату худобу) становить на 100
десят. засівплощі 40 голів, всі повіти з густішим скотарським насе-
ленням ми будемо вважати за багатохудібні, а з рідшим —за малохудібні.
Повіти ж, де кількість худоби більш-менш дорівнює 40 головам на 100
десятин засівплощі, ми будемо вважати за повіти з помірно-розвиненим
скотарством.
Отже таблиця 24. виявляє, що багатохудібним районом Поділля
треба назвати всю північно-західню половину Поділля ь складі повітів’.
Ушицького, Кам'янецького, Проскурівського, Лятичівського,**) Літинсь-
кого та Вінницького, бо тут кількість голів худоби (в перечисленню на
велику рогату) на 100 десятин засівплощі коливається по окремих по-
вітах від 52 (Вінницький) до 72 (Кам‘янецький).
А південно східню частину Поділля (Балтянський, Голопільський
та Гайсинський повіти) треба вважати за малохудібну, бо тут кількість
голів (у перечисленню на велику рогату худобу) на 100 десятин засів-
площі коливається в межах 20 (Балтянський)—33 (Голопільський повіт).
Середину ж Поділля в складі повітів Могилівського, Ямпільськогс
й Брацлавського характеризують 34 (Могилівський)—40 (Брацлавщина
голів скотарського населення (в перечисленню на вел. рогату), тобто ї‘
можна назвати районом помірно-розвиненого скотарства.
Розподіл худоби по окремих районах (див. картограму 3) Поділля
не є, звичайно, випадковий: до нього спричинюються або природничі, абс
соціально економічні, або ті й ті властивості. З них зазначимо ось які
забезпечення с.-г. людности землею, забезпечення пасовиськом та сусід
ство міського ринку для збуту продуктів скотарства.
Як свідчить таблиця 25., на пасовиська багаті лише 3 повіти: Він
ницький, Аятичівський та Літинський, де поруч значної площі лук по
ширені й ліси, а значенням лісів для пасовиська при наявності на По
діллю перед війною сервітутів не слід іґнорувати.
) Нормою для перечислення взято таке співвідношення: 1 голова великої оогат
худоби дорівнює 5 свиням або 10 вівцям (чи козам).
) Чому Аятичівський повіт залічено до багатохудібних, про те вже говорилося.
І
63 Проф. С. Городецький. ____________
- - - - - - _ _ —--------- -
І
а це примушує нас оперувати цими відомостями дуже обережно и то-
му доводиться, характеризуючи передвоєнний стан скотарства взагалі и
продуктивного зокрема, обмежитись лише загальними рисами щодо цього.
1912 року за відомостями ПодГубСтатКомітету можна було нара-
хувати продуктивної (неробочої) худоби близько 1,5 міл (1 415.700 го-
лів), з того на долю великої рогатої худоби припадало 330 390 голів, а
решта припадала на дрібну худобу: свиней (438.290), овець (625 320) та
кіз (1.700).
Всю цю кількість можна розбити на 2 нерівні частини—селянську
та поміщицьку худобу — першої в 6,3 рази більше (в перечисленні на
велику рогату худобу*) пересічно в губерні, ніж другої (табл. 24)
Коли ж брати окремі категорії продуктивної худоби, то особливо пе-
реважає в селянськім гурті кількість овець (селяни тримали овець в 15
раз більше, як поміщики); свині вже не так переважають (але все ж та-
ки у селян було в 7,5 разів більше свиней, як у поміщиків), а ще мен-
ша пропорція великої рогатої худоби (у селян в 5,5 разів більше, як у
поміщиків).
Щоб мати уяву про порівняльну гущину скотарського населення
по різних частинах Поділля, ми подаємо кількість голів худоби, яка
припадає на певну одиницю площі, в нашому обчисленні—на 100 десят.
засівної площі. Беручи, що губерніяльна пересічна норма скотарського
населення (перечислюючи на велику рогату худобу) становить на 100
десят. засівплощі 40 голів, всі повіти з густішим скотарським насе-
ленням ми будемо вважати за багатохудібні, а з рідшим — за малохудібні.
Повіти ж, де кількість худоби більш-менш дорівнює 40 головам на 100
десятин засівплощі, ми будемо вважати за повіти з помірно-розвиненим
скотарством.
Отже таблиця 24. виявляє, що багатохудібним районом Поділля
треба назвати всю північно-західню половину Поділля ь складі повітів:
Ушицького, Кам'янецького, Проскурівського, Лятичівського,**) Літинсь-
кого та Вінницького, бо тут кількість голів худоби (в перечисленню на
велику рогату) на 100 десятин засівплощі коливається по окремих по-
вітах від 52 (Вінницький) до 72 (Кам‘янецький).
А південно* схі дню частину Поділля (Балтянський, Голопільський
та Гайсинський повіти) треба вважати за малохудібну, бо тут кількість
голів (у перечисленню на велику рогату худобу) на 100 десятин засів-
площі коливається в межах 20 (Балтянський)—33 (Голопільський повіт).
Середину ж Поділля в складі повітів Могилівського, Ямпільського
й Брацлавського характеризують 34 (Могилівський)—40 (Брацлавщина)
голів скотарського населення (в перечисленню на вел. рогату), тобто її
можна назвати районом помірно-розвиненого скотарства.
Розподіл худоби по окремих районах (див. картограму 3) Поділля
не є, звичайно, випадковий: до нього спричинюються або природничі, або
соціально економічні, або ті й ті властивості. З них зазначимо ось які:
забезпечення с.-г. людности землею, забезпечення пасовиськом та сусід-
ство міського ринку для збуту продуктів скотарства.
Як свідчить таблиця 25., на пасовиська багаті лише 3 повіти: Він-
ницький, Лятичівськии та Літинський, де поруч значної площі лук по-
ширені й ліси, а. значенням лісів для пасовиська при наявності на По-
діллю перед війною сервітутів не слід іґнорувати.
) Нормою для перечислення взято
худоби дорівнює 5 свиням або 10 вівцям
**) Чому Лятичівський повіт залічено
таке співвідношення: 1 голова
(чи козам).
до багатохудібних, про те вже говорилося.
великої рогатої
Сільське господарство. Поділля перед світовою війною.
69
Т а б п и ц я
25.
Забезпеченість природніми пастівниками різний повітів Подільської губерні.
4 ПОВІТИ Луки пересічна за період 1911-1913 р. р. 1 X >0 < сЗ д Ліси 1912 р. ч
Абсолютна площа в десятинах о \О оч о Е о Абсолютна кількість % % ДО загальн.
Заливні Незалив. Всього \О 04 Е десятин пл. ПОВ.
Кам Енецький Балтянський Брацлавський Вінницький Гайсинський .Аятичівський Літинський Могилівський Голопільський .... Проскурівський .... Ушицький Ямпільський 337 901 1.051 2.414 1.441 4.714 5.146 1.746 546 1.532 336 625 1.211 5.934 2.037 4.621 1. >36 4.480 9.842 767 715 1.935 756 2.919 1.548 6.835 3.088 7.035 2.680 9.194 14.988 2.513 1.261 3.647 1.146 3.544 ( 1 1 ґ с € 1 с 1 с 1 ),6 ..0 ,1 !,6 ),9 1,7 1,9 ,0 >,з ,4 >,4 ,1 25.285 45.617,3 31.816,7 34.900,9 24.874,1 37.434,1 33.836 7 22.234,4 49.926,5 10.780 30.501,1 23.635,5 9,6 6,4 11,3 12,8 8,0 15,2 11,1 8,6 13,7 4,3 11,8 7,2
У цілій губерні . . 19.792 36.447 56.239 1,5 370.822,3 9,6
Щодо Проскурівського повіту, то тут здавна була розвинена тор-
гівля продуктами скотарства (в зв‘язку з сусідством австрійського кор-
дону, який обслуговувала до того залізнича маґістраля).
Характеристичною ж рисою Кам'янецького та Ушицького повітів,
якбю вони відзначаються від півд.-східніх повітів, було їхнє малозе-
мелля.
Малоземеллям, правда, відзначається і Могилівський повіт, в якому
до того найбільш розвинена й торгівля продуктами скотарства, а тому
і він повинен би бути багатохудібним; таким його й малює анкета Ці-
ну в.-Стат. Відділу ПодГубЗемУправи (табл. 26), яка приділює Могилів-
ському повітові 3. місце багатством худоби серед інших повітів Поділля.
Але з огляду на те, що ці відомості Цін.-Стат. Від. ПодГубЗемУпр. не
стверджено відомостями Ветеринарного Бюра та ПодГубСтатКомітету
ми не залічуємо його до багатохудібних повітів.
У цих трьох повітах майже всі селянські наділи (в Кам‘янецькім
повіті 96°/о, а в Ушицькім—95%), перед війною не перевищували 5 дес.
на двір, причім переважні кількістю серед наділів тут були наділи з
площею меншою за 3 десятини в той час, як напр.—у Балтянськім пов.
селянських господарств з наділами- меншими за 5 дес. перед війною
було лише 50%, а в Голопільськім пов. ще менше—37,5%, а крім того,
на півдні Поділля переважала категорія господарств із землезабезпе-
ченням в 3-5 десятин. Селяни Гайсинського повіту також, правда, мали
лише дрібні наділи (95% до 5 десятин), але тут наділи не були занад-
то розпорошені, бо переважною категорією селянських господарств тут
були господарства з наділами в 3-5 десятин.
Зв'язок же поміж малоземеллям та кількістю худоби в господар-
стві виявляє таблиця 26. складена на підставі відомостів Цінув. Стат.
Від. ПодГубЗемУправи в наслідок розробленої анкети 1913 р. Згідно
з відомостями цієї анкети, по всіх повітах Поділля найбільша гущина
скотарського населення припадає на малоземельні категорії господарств.
70 Проф. С. Городецький.
• . і
А в міру збільшення земельного забезпечення господарства змен-
шується кількість худоби (в перечисленні на велику рогату), щ,о припадає
на одиницю площі. Тому зрозуміло,'що в повітах з поширеним малозе-
меллям відносна кількість худоби буде більша, як у повітах, де малозе-
мелля поширене менше. В межах же кожного окремого повіту значення
різних категорій продуктивної худоби є неоднакове. Напр. Кам'янецькии
та Проскурівський повіти визначаються кількістю великої рогатої худоби,
то це нібито свідчить про мясо-молочний напрямок скотарства цих повітів.
Т а б п н ц я 26.
Розподіл продуктивної худоби (в переводі на велику) по окремих категоріях
селянських господарств у різних повітах Подільської губерні 1912 р.
Повіти
На 100 десятин пашні припадав гол^ худоби в господарствах
з землекористуванням
До 3 дес. Від 3 Від 6 Від 12 Понад Пересіч- В сер. за
до 6 до 12 до 25 25 дес. но в - винят.
1 груп. 2 груп. 3 груп. 4 груп. 5 груп. повітах 5 гр.
Ушицький .... 77 57 68 39- 20 53 63
Проскурівський 90 73 53 ЗО 11 43 57
Кам'янецький . . 131 59 37 31 7 16 42
Могилівський . . 112 72 52 36 15 25 56
Лятичівський . . 81 65 57 36 — 55
Літинський . . . 96 69 46 36 25 45 51
Вінницький . . . - 77 67 51 зо 3 11 51
Брацлавський . . 84 56 43 39 - 18 29 48
Ямпільський . . . 81 49 40 21 18 32 45
Голопільський 125 56 52 27 45 —
Гайсинський . . . 84 54 47 36 21 34 43
Балтянський . . . 53 45 34 28 14 • 23 33
В цілій
губерні . . 84 62 45 ЗО 12 25 45
Літинський, Вінницький та Брацлавський повіти визначалися кіль-
кістю тут свиней та почасти овець. Вівчарство ж найбільш розвинене в
Ушицькім та Гайсинськім повітах.
З огляду на те. що селянське господарство Поділля зовсім не
знає тонкововняних овець, напрямок скотарства в зазначених повітах
мясо-смушковий; вовняний же напрямок був скорше характеристичним
для вівчарства поміщицького.
Хоч би які (ули недостатні відомості про подільське скотарство зі-
орані в зазначених 2-3 таблицях, проте вони дозволяють із значною
долею ймовірности міркувати про те, як впливає розвиток с.-г. проми-
словости і на стан продуктивного скотарства.
Щодо селянського господарства, то, здається, та кількість посліду
значної годівельної вартости. яку дають горільнича й цукробурякова про-
мисловість, мало використовується тут, бо в районі найрозвиненішої с.-г.
індустрії (Літин., Вінницький, Брацл., Гайсин. та почасти Ямпільський
повіти) селяни розводили здебільшого свині та вівці, тобто таку кате-
горію Продуктивної худоби, яка є найменше здатна використовувати та-
кий послід, як напр., жмаки (жом) та барда. Можливо, що вплив жмаків
її вазі) ^алеЄ пл К'ЛЬК°СТІ ГОЛІВ великої Рогатої хУД°би, а на її якості
(.на вазі), але для міркування про цей бік скотарської споави ми
скажемо трохи далі. У кожному разі треба визнати щеселянське
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 71
скотарство базується переважно на запасах паші в самих селянських
господарствах, бо цукро-бурякові жмаки (жом) могли використовувати
на годівлю лише по селах, розташованих у безпосереднім сусідстві з
Цукроварнями через те, що жмаки на цукроварнях не сушили й тому
вони не могли витримати далекого транспорту. Отже коли ми підра-
хуємо кількість паші для селянської худоби, то побачимо, що на 2 мі-
льйони голів (1.893.600) робочої і неробочої худоби на Поділлі можна
дати стільки грубої паші: близько 70 міл. пуд. соломи (решту вживалося
на підстилання в хліві), 70 міл. пуд. полови, 10 міл. пуд. сіна лукового
і бл. 6 міл. пуд. сіна із засівних годівельних трав та близько 70 міл.
пуд. жмаків від цукроварень розташованих недалеко від селянських
господарств.
Не кажучи вже про те, що цієї кількости паші мало, вона з се-
лянського господарства, яке перебувало в перманентному стані грошо-
вої скрути, поволі переходила на ринок, навесні годівельні запаси із се-
лянського г-ва зникали зовсім, а тому, щоб прогодувати свійську худо-
бу, доводилося весною або купувати пашу за ціну, що значно перевищує
осінні продажні ціни, або ліквідувати цілком чи частково не тільки про-
дуктивну худобу, але часами й живий реманент. За таких умов ні своєю
кількістю, ні своєю якістю продуктивне скотарство розвиватися не може,
а тому гущина скотарського населення повинна була залишатися сталою
Довгими періодами й на просторі більшости повітів Поділля (див.табл.27).
Доводиться, здається, і на подільське селянське скотарство поши-
рити висновок, що його зроблено про київське скотарство на підставі
обсліду його 1914 р. від Зоотехнічного Відділу Київськ. С.-Г. Т-ва: „насе-
лення лісо-степової смуги ухилилося на бік рільництва й під впливом
Цукрової промисловости звернулося до культури цукрових буряків, ско-
рочуючи майже до мінімума площу засівів збіжжя. У селянських госпо-
дарствах держать майже виключно робочу й гнійну худобу"*).
Щодо помішицького скотарства, то доводиться визнати значно
меншу його ролю в економічнім житті Поділля проти селянського, бо,
ЯК ми вже бачили, кількісна пропорція поміщицької та селянської ху-
доби визначається графою 6,3:1. (див. табл. 24).
У південно-східній частині Поділля, тобто в малохудібнім районі
роля поміщицького товару трохи збільшується, бо тут на 1 голову по-
міщицької худоби припадає бл. 5 голів селянської, а не 6,3 як за гу-
берніяльної норми. Проте подібне явище треба пояснити не розвитком
тУт поміщицького скотарства, а занепадом селянського, бо відносне
збільшення продуктивної худоби по нетрудових господарствах поміча-
ється лише в повітах Ушицькім, Проскурівськім, Кам‘янецькім, Брацлав-
ськім та Ямпільськім. У перших трьох повітах, тобто в західній частині
Поділля і селянська худоба була численніша, ніж в др} гих частинах По-
ділля, а тому доводиться зробити висновок, що поміщицьке скотарство
підлягало тут тим самим умовам існування та розвитку, як і селянське.
Те саме доводиться сказати і про південно-східню частину Поділля,
бо і в селянськім і поміщицькім гуртах худоби гущина скотарського
населення була тут менша за губерніяльну норму.
Щодо центральної частини Поділля в складу Лятичівського, Ліон-
ського, Вінницького, Брацлавського й Ямпільського повітів, то тут стан
селянської худоби не відповідає станові поміщицької: гурт селянської
*) А. Льісенко уОпьіт предварительного исследования себестоимости вьіращивания
°Дной штуки крупного рогатого скота и свиней и производства одного пуда их живого
веса°. „Подольский Ховяин*4, 1915 г. № 7.
Таблиця 27.
і
Зміна загальної кількости поміщицької та селянської худоби по повітав Подільської губерні за період 1901—1912 р. р.
за трьоцріччями (дані Под. Губерніяльного Статистичного Комітету).
Проф. С. Городецький.
Коней (тисячі голів) ' Велика рогата худоба (тис. гол.) Свині (тис. гол. .Вівці (тис. голів)
ПОВІТИ >а пер. ;03 р. р. • о. 0) £б <х й> Е ~ сб о • <х о д т-< (+) чи — ) за весь И-1912 р. о. 4) ССО т О\ О. о «о С6О го <х о л о со О\ о. V сб ГГ* (+)чи —) за весь И-1912 р. <х о Е сб о (п+ а. о сб О т с о. о Е ~ сб§> • (X (У есч (+> чи ( - ) за весь И-1912 р. Перес. за пер. 1901—1903 о. о вю сб о О. 0) сб О (X о сб тт* (+) ЧИ —) за весь 1-1912 р.
Перес. 5 1901—11 Перес. 5 1904—1< Перес. : 1907-1' Перес. ! і 1910-1' Збільш, зменш. ( пер. 19( «7 о . Перес. : 1904 -1 Перес. 1907—Г Перес. і 1910—1< Збільш, зменш ( пер. 19С о 1 Перес. < 1904-1' Перес. : 1907—1' Перес. ! 1910—1' Збільш, зменш. 1 пер. 19С Перес. 2 1904—1* Перес. 1 1907—15 Перес. а 1910-19 Збільш, зменш. ( пер. 190
Вінницкий 34.1 33,6 36,8 35,4 + 1,3 40,8 45,5 47,3 44,5 + 3,7 33.0 32,4 33,6 32,9 - 0,1 67,6 76,1 75,6 63,4 - 4,2
Проскурівський 55,0 57.5 58,3 56,4 + 1,4 48,7 48,0 52,2 56,6 -і- 7,8 28,0 30,0 35,5 29,1 +1,1 51,7 43,0 34,0 24,7 -27,0
Кам'янецький 48,6 50,0 52,0 53,1 + 4,5 66,0 66,9 66,3 65,2 - 0,8 25,0 25,2 27,6 28,2 + 3,2 48,4 44,3 41,0 40,2 - 8,2
Аятичівський 37,0 37,0 37,1 37,1 + 0,1 38,2 37,6 37,6 37,0 - 1,2 19,0 18,0 18,0 19,3 - 0,3 31,7 ‘31,8 30,8 30,6 - 1,1
Аітинський 52,3 51,5 52,8 55,1 ~Ь 2,8 59,5 48,0 49,4 49,0 - 0,7 41,0 42,5 46,0 47,2 + 6,2 55,0 53,0 56,2 58,0 + 3,0
Вінницький 43,4 42,3 39,6 41,3 - 2,1 60,3 58,- 56,3 50,7 - 9,6 45,0 41,0 40,0 42,3 70,9 69,0 60,3 39,2 —31,7
Брацлавський . , . ... 31,4 32,1 32,2 36,2 + 4,8 35,0 34,6 34,6 37,5 -1- 2,5 49,6 51,0 52,0 54,4 + 4,8( 81,5 81,6 81,8 82,4 - 0,9
Могилівський . . 29,0 29,1 28,3 24,1 - 4’9| 35,6 42,2 40,9 37,0 + 1.4 24,6 26,0 25,0 29,0 + 4,4 47,4 42,2 43,4 39,0 - 8,4
Ям нільський 44,4 49,5 57,2 54,8 4-10,4 44,8 60,3 63,3 65,3 +20,5 60,0 49,4 51,0 53,6 - 6,4 і 72,0 75,1 74,0 66,9 - 5,1
Годрпільсокий 36,2 35,9 38,2 44,4 '-•І- 6.2 42,9 43,1 44,0 52,6 + 9,7 33,0 31,0 33,0 38,6 + 5,6 54,0 50,2 56,3 51,3 - 2,7
Гайсинський 36,9 38,1 41,5 44,5 + 7,6 42,7 41,4 47,4 55,5 +12,8 23,6 28,0 33,6 38,5 +14,9 ,\62,7 65,2 67,2 63,2 + 0,5
Балтянський В цілій губерні .... * 7),2 518,5 76,0 54) , ^ *-*-*> 76,0 550,.) 87,6 5а8,0 +17,4 ; ' 1 + 19,5 76,5 582,0 86,0 611,7 99,0 638,3 98,8 650,4 +22,3 +68,4 52,0 433,8 49,3 423,8 » 49,1 441,4 53,3 471,4 + 6,3 + 37,6 98,3 741.2 і 92,0 723,4 96,8 718,4 100,6 659,5 + 2,3 -81,7
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 73
худоби мав більшу гущину скотарського населення, а поміщицька—мен-
шу за губерніяльну норму. Але саме центральна частина губерні від-
значається найбільшим розвитком с.-г. індустрії й тому поміщицькі гос-
подарства тут у більшій мір1, як на решті території Поділля задоволь-
нялися послідами цукроварської та горільничої промисловости. Оче-
видно це повинно було відбитися тут на характері похміщицького ско-
тарства: зменшення кількости тут могло й повинно було йти поруч з
покращанням якости поміщицької худоби, тобто сигналізувало собою
перехід від екстенсивного до інтенсивного скотарства.
Цікаво було б визначити темп та напрямок цього розвитку, але,
на жаль, ми маємо для цього дуже недостатні даніт бо вони стосуються
виключно картопляних господарств і зовсім не чіпають цукро-бурякових*).
Відомості ці стосуються чотирьох повітів і одержані в наслідок обсліду
15 типовіших картопляних господарств цього району (5 в Ушицькім по
віті, по 4 у Вінницькім та Літинськім і 2 в Лятичівськім). Згідно з цими
відомостями стан продуктивного скотарства можна змалювати тут так.
З числа 6,587 голів всієї худоби по зазначених господарствах на
„гулящу" неробочу худобу припадало 3.175 голів. Коли цю кількість
неробочої худоби перерахувати на велику рогату й застосувати на 100
Десятин засівплощі, то одержимо 9,5 голів. Ця кількість значно пере-
вищує той індекс гущини скотарського населення, який зазначається для
Вінницького, Лятичівського й Літинського повітів таблицею 24 (там він
коливається в межах від 6,6 до 7,5 голів на 100 дес. засівплощі), а коли
взяти на увагу й Ушицький повіт, то пересічний показник для зазна-
чених 4 повітів на підставі відомостів табл. 24 буде 7,8, тобто на */б
Менший за індекс згідно з наслідками обсліду Київськ. Агрономічного
Т-ва. Можливо, що в цій різниці відбилася різниця характеру різних
категорій поміщицького господарства, бо відомості ПодГубСтатКомітету,
на підставі яких складено табл. 24, стосуються всіх нетрудящих госпо-
дарств, а відомості Київського Аґрон Т-ва — лише найбільших серед
них і до того ж певного „картопляного" типу: розміри засівплощі ма-
єтків, що їх дослідило Київ. Аґр. Т-во, коливалися в межах 212 дес.—
4.295 десятин.
поміщицьких господарствах' (в 2 з 15 або в 15 °о)
Крім зазначеної кількости неробочої худоби, в деяких досліджених
Київ. Аґр. Т-вом поміщицьких господарствах' (в 2 з 15 або в 15 °6)
приймається на різних кондиціях чужа худоба для відгодівлі. Кількість
такої худоби, що приймається на відгодівлю, значно коливається і по
окремих господарствах, і окремими роками- в межах від 20 до 120 голів;
поруч з цим відгодовується і власна худоба, причім кількість господарств,
Що відгодовує худобу, досягала 80% їхнього загального числа.
Не вважаючи на таке поширення відгодівлі, на цю галузь продук-
тивного скотарства звертали тут далеко менше уваги, ніж вона на те
заслуговувала. За це найкраще свідчить те, що здебільшого не можна
було облічити економічного боку годівлі через відсутність обліку ОС-
НОВНИХ елементів більш-менш правильно поставленої галузі господарства:
не провадили індивідуальних записів годівлі, не брали на увагу витрат
на утримання худоби, через що складалося вражіння, що ніби-то госпо-
дарство цікавилося не стілки рентовнішою продукцією одиниці живої ваги,
скільки певнішим використовуванням грубої паші для продукції можливо
більшої кількости хлівного гною. Тобто і в нетрудящих господарствах
*) Трудьі комиссии по изучению хозяйств юго-западного края.
Ко: „Картофельное хозяйство лессовой полоси юго-западнрго края .
Агрономічного Т-ва. Київ. 1915 р.
Вьіп. IV" Запорожен-
Видання Київського
П р о ф. С. Городецький,
спостерігалася підлегла роля скотарства в інтересах розвитку та про-
дуктивнішого ведення хліборобства. Проте в поміщицьких господарствах
Поділля зустрічалися й інші-—самостійніші галузі скотарства—молочне
господарство, свинарство та вівчарство. Але поширення цих галузів
дуже було обмежене.
Серед 15 досліджених Київ. Аґр. Т-ом маєтків на Поділлі моло-
чарство, яко самостійну галузь провадили в 6, тобто в 33% господарств,
причім лише з 2 господарств молочні продукти відправляли на більш-
менш віддалені ринки у вигляді масла, сира й сметани, решта ж 4 гос-
подарств, або 67% молочарських господарств продавали молоко цільним
тут же. що, правда, є найрентовніша реалізація молочарських продуктів.
Хоча в цих молочарських господарствах були запроваджені індиві-
дуальні записи удоїв, на підставі яких керувалися бракуючи корови
(причім в деяких господарствах спостерігалися дуже високі вимоги щодо
молокодайности корів, бо, напр. в Голяках бракували корови з удоєм
в 190 відер на рік), одначе, досліджуючи цю галузь скотарства по кар-
картопляних господарствах, маємо вражіння, що молочарство на Поділлі
значно поступається перед розвитком молочарства на Правобер. Поліссі.
Щодо свинарства, то воно було досить поширене в центральній
частині Поділля: зустрічалося в 10 з 15, тобто в 67% досліджених кар-"
топляних господарств, причім в деяких господарствах свині розводилися
на плім'я. Поширенішою породою свиней в картопляних - поіміщицьких
господарствах була велика біла англійська.
Вівчарство по картопляних поміщицьких господарствах зустрічалося
значно рідше: серед 15—лише в одному маєтку, де розводилися тонко-
вовняні (рамбулье і негреті) в кількості 1.422 штук, що, правда становило
28 % всієї кількости овець Ушицького повіту (див. табл. 24, яка зазна-
чає для Ушицького повіту 5094 тонкововняних овець у поміщицьких гос-
подарствах). Треба завважити, що взагалі^в центральнім районі Поділля
поміщицскі господарства розводили переважно тонкововняних, а не гру-
бововняних овець.
За аналогією з картопляними господарствами слід припустити, що
і в цукро-бурякових господарствах скотарство відограє підлеглу ролю,
причім тут ще більше треба, підкреслити його „гнійний" характер, цу-
крові бо буряки більше потребують хлібного угноєння та чутливіші до
нього, ніж картопля. Багато тут важило й те, що рідко коли можна
було придбати гною з чужих, не власних господарств. І якщо навіть
картопляні господарства іноді вдавалися до таких способів забезпечен-
ня хлівним угноєнням своєї ріллі, як от віддавали в чужі господарства
солому, зобов'язуючи їх Приставляти в економію одержаний гній, то в
цукро-бурякових господарствах турботи про відновлення радючости
ґрунту повинні бути ще більші, і продуктивному скотарству в організа-
ційних плинах цих господарств звичайно надавали ще меншої ролі.
Оскільки другорядна була роля продуктивного скотарства в по-
міщицьких господарствах, можна це бачити з кількісного співвідношення
тут неробочої та всієї худоби—в перечисленні на велику рогату худобу
продуктивна худоба становить 50% всієї худоби в поміщицьких госпо-
дарствах Поділля.
Ми вже зазначили, що в міру збільшення розмірів 'забезпечення
землею по різних угрупованнях господарств кількість голів худоби, що
припадає на певну площу, все зменшується. Проте цей факт ще не*ви-
значає від'ємних рис унутрішньої структури скотарської галузі різних
угруповань господарства, що клясифікуються за розмірами пашні.
Отже ми спробуємо для цього в кожній з п'яти господарських
груп (зазначених і на табл 25) облічити ролю продуктивного скотар-
Сільське господарство Поділля перед світовою війною,
ства перерахувавши неробочу худобу на всю кількість її в певній групі»
В такім разі ми одержимо таку пропорцію неробочої та всієї худоби
(в перечисленні на велику рогату):
В господар, групі з зем- лезабезп. менш, за 3 десятини В групі з 3—6 дес. ріллі В групі 3 6—12 дес. ріллі В групі 3 12-25 дес. ріллі В групі 3 землезабез- печенням понад 25 дес. ріллі Пересічно для всіх господарств Пересічно для перших 4 (переважно трудящих) господарств
60 63 63 66 50 60 65
Цей губерніяльний підсумок, що є характеристичний для більшости
повітів Поділля і цілком відповідає „малохудібній" північно-західній по-
ловині губерні (див. табл. 28), свідчить, що в селянських господарствах
питома вага продуктивного скотарства значно вища (65% неробочої
худоби), як в поміщицьких (50%) і що в міру збільшення землезабез-
печення (площі ріллі) господарства економічне значення продуктивного
скотарства не зменшувалося, як того можна було б сподіватися за ана-
логією з поміщицьким господарством, а навпаки навіть збільшувалося.
Тому треба припустити, що масовим постачальником худоби на ринок
повинна бути переважно 4. група селянських господарств з розміром
ріллі від 12 до 25 десятин на господарство. 3‘ясувати, який бік продук-
ктивного скотарства превалював тут перед війною, спробуємо в наступ-
ному розділі.
Таблиця 2 8.
Відсоткове відношення неробочої худоби (в переводі на велику) до всієї
по різний категорія^ господарств на Поділлі (1913 рік).
Повіти * 1 катег. роз- мір посівн. площі 3 дес. 2 катег, роз- мір посівн. площі 3— 6 дес. 3 катег. роз- мір посівн. площі 6—12 дес. 4 катег. роз- мір посівн. площі 12 —25 дес. 5 катег. роз- мір посівц. площі 25 дес. Пересічно для всіх категорій Пересічно для перших 4 категорій
Ушицький . . Проскурівський Кам‘янецький . Лятичівський . Латинський . . Вінницький . . Врацлавський . Могилівський . Ямпільський Голопільський Гайсинський Балтянський По всьому Поділлю . 51 63 66 46 45 72 86 50 47 58 52 . 60 60 66 65 61 73 63 62 65 54 58 62 63 63 73 70 64 66 65 67 73 68 63,5 76 65 61 63 78 75 72 64 75 60 70 77 57 70 65 66 77 50 ЗО 70 27 50 50 64 63 54 52 50 70 64 50 70 52 63 57 64 67 60 60 60 70 68 67 63 70 63 69 67,5 60 64 65 65
На підставі ж тих матеріялів про стан скотарства на Поділлі, які
були під нашим зарядом, можна зробити висновок лише про зміни кіль-
кісні серед різних категорій худоби по окремих повітах губерні 1 абл.
27 стверджує напр. наш висновок, що скотарство на Поділлі протягом
76 Проф. С. Городецький.
значного періоду часу перебувало в стаціонарному стані. Але ця за-
гальна засада має кілька дуже цікавих винятків. Перш за все про вів-
чарство доводиться сказати, що воно не стаціонує, а безупинно підупа-
дає: за 12 років—з 1901 до 1912 року кількість овець на Поділлі ско-
ротилася на 81.700, або на 11,3%. По окремих повітах скорочення за
цей час досягло колосальних розмірів—у Вінницькім на 44,7 %, а в Про-
скурівськім навіть на 52%. Коли ж грубововняне вівчарство взяти за
ознаку екстенсивности скотарства, то треба зробити з цього факту ви-
сновок, що скотарство Поділля напередодні світової війни (для стаціо-
нарної кількости других категорій продуктивної худоби і зменшення
овець) переживало якусь кризу, що з неї вихід намічався лише почасти.
Цій кризі, як видно, не підлягало скотарство південно-східньої ча-
стини Поділля (в складі Ямпільського, Голопільського, Гайсинського та
Балтянського повітів). Тут при майже незмінній кількості овець значно
збільшилося іншої худоби, через що кількість коней, великої рогатої
худоби й почасти свиней за цей 12 річний період на Поділлі збіль-
шилася, дякуючи переважно цій південно-східній частині Поділля. З ог-
ляду на те, що тут збільшилася переважно кількість коней і великої
рогатої худоби, тобто переважно робочої худоби, доводиться віднести
цей проґрес не на рахунок певного напрямку скотарства, а також ріль-
ництва; яке тут швидко прогресувало почасти через збільшення орної
площі (Балтянський повіт*), а головне завдяки інтенсифікації дуже від-
сталих тут способів використання ріллі**) здебільшого під впливом куль-
тури цукрових буряків, що перед війною швидко тут прогресувала.
На просторі ж решти повітів Поділля ми не спостерігаємо збіль-
шення кількости худоби, очевидно тому, що, поперше, земля тут була
розорана майже в край за рахунок інших натуральних вжитків, а по-
друге, через те, що тут перед війною встановилася деяка, хоча й не
зовсім станівка, рівновага поміж вимогами хліборобства, яко основної
бази селянського господарства, з одного боку та наявністю живої ро-
бочої сили — з другого.
„ *іо* І * * * *і\рОіТпЛОМ ТРЬОХРІЧЧЯ. 19064909 р, р. тут було бл. 14.000 десятин Ауків. а аа
еріод - 913 р. р. ми зустрічаємо тут всього 6.800 дес. луків, причім головна частина
їх Тца РріллкГЄ На незаливні луки» тобто в значній мірі здатні до дальшого перетворення
1 •
і
’ Оскільки в цьому районі екстенсивно впорядковано рільництво перед війною
вітах°хліпниЯ Ф°К-ТУ’ Щ° ЩЄ 1900 Р°КУ В ^инськім, Голопільськім та Балтійськім
угноювСки Л Лпї пНЄ викоРистовУвавс" «а угноєння ріллі, а викидався в яри та рови-
угноювали ж свої поля тут лише дехто з поміщиків та селян, Р
РОЗДІЛ VIII.
Напрямок та районізація селянського скотарства на Поділлі.
Ця рівновага поміж скотарством та хліборобством, що склалася в
селянськім господарстві під впливем допіру зазначених організаційно-
економічних умов, мала дуже різноманітний характер залежно від соці-
яльної природи різних груп селянських господарств.
Ми вже зазначили (табл. 26), що земська статистика констатувала
різне забезпечення селянських господарств худобою залежно від розміру
їхнього землезабезпечення.
У зв‘язку з цим треба гадати, що й у бюджеті різних соціяльних
груп селянських скотарство відогравало неоднакову ролю—то більшу
6в малоземельних господарствах), то меншу (в забезпеченіших землею).
Це констатувало експедиційне обслідування скотарства переве-
дене на Поділлі 1913—14 року під керівництвом проф. В. Устьянцева.
На жаль, це обслідування не було закінчене й лише в 3 повітах
було зібрано деякі детальніші, а в тім числі й бюджетові відомості щодо
стану й напрямку скотарства в типовіших селянських і поміщицьких гос-
подарствах. Для решти ж повітів обслідування торкнулося лише по-
селищної характеристики стану скотарства для кількох селищ кожної
волости й обмежилося збиранням статистичних відомостів поволосної
реєстрації селянської худоби
По деяких повітах, не обмежуючись поволосною статистикою, було
переведено посслищну реєстрацію селянської худоби й на підставі цих
відомостів виведено повітові індекси забезпечення худобою селянських
господарств.
Наслідки зазначеного експедиційного обслідування подільського
скотарства опрацьовано й надруковано лише в частині, що характизу-
вала скотарство селянських господарств; її видано 1916 р. під назвою:
лМатериальї по обследованию животноводства в Подольской губернии"
(Результати предвапительного* ориентировочного обследования животно-
Подства в крестьянских хозяйствах Подольской губернии, произведенного
в 1914 году под руководством проф. В. Устьянцева).
Щодо наслідків обслідування скотарства поміщицьких господарств
Поділля, то вони мали бути надруковані окремим випуском, але їх не
подано й тому ми маємо лише наслідки цього цікавого обслідування
скотарства на Поділлю тільки в частині скотарства селянського.^
Військові події 1914 року не дали МОЖЛИВОСТІ! закінчити й пере-
нести обслідування за встановленою програмою по всіх повітах, і
тому загальні висновки щодо стану та перспектив розвитку скотарства
На Поділлі в значній мірі довелося робити на підставі нещодавно перед
тим закінченого обслідування скотарства на Київщині (під керівницт-
вом того ж такй проф. В. Устьянцева).
Важливою рисою цих „Материалов“ є поволосна характеристика не
лИше скотарства, а й деяких інших організаційно-економічних моментів
селянського господарства (землезабезпечення5 польовництва, сіножатів і
Пасовиськ, оренди, заробітків населення, техніки та організації господар-
ева). Це дозволяло в значній мірі виправити штучне повітове межування
»
78
Проф. С. Городецький.
при с.-г. районуванні та встановляти природніші й певніші межі де-
яких с.-г. районів. Р (
Найповніше обслідування було переведено в кол. Кам янецькім,
Вінницькім та Балтянськім повітах, бо тут воно почалося ще 1913 і за-
кінчувалося 1914 року. На жаль на Кам'янеччині, яко прикордонній тери-
торії, обслідування опинилося в найгірших умовах і тому наслідки об-
слідування тут вийшли гірші, ніж в обслідуванні скотарства Вінницького
та Балтянського повітів, дорівняючись своєю якістю і масштабом до
решти повітів Поділля.
Щождо цих двох повітів, то тут експедиція констатувала дуже од-
мінні риси селянського скотарства як проти скотарства інших повітів
Поділля, так і проти селянського скотарства Київщини.
Але взагалі при спробі районувати селянське скотарство на По-
діллі експедиційне обслідування повинно було дійти висновку, що на-
прямок і характер скотарства в значно більшій мірі зумовлюється момен-
тами соціяльно-економічного порядку, ніж природньо-історичними, і тому
на організацію скотарства значно більше впливає, скажемо, розмір земле-
забезпечення, ніж наявність абсолютних та інших годівельного значення
земельних вжитків.
Ось що ми з цього приводу читаємо в „Материалах по обследо-
ванию животноводства в Подольськой губернии“:
„Известная пестрота в распределении скота на единицу площади
удобной земли между отдельними селениями обусловливается не рай-
онними признаками, а различной частью земельного обеспечения крес-
тьян. Плотность скотского населення растет по мере уменьшения раз-
мера земельного надела. Селения, более обеспеченньїе землей, отмеча-
ютея сравнительно меньшей плотностью скота на еденицу площади“.
„Мьі видим, что в селениях с земельним наделом, в ереднем свьіше
5 дес. на двор, количество всего крупного рогатого скота на 100 дес.
колеблетея от 20,8 до 37 голов в то время, как в селениях с ередней
земельной обеспеченностью от 2 до 4 десятин на один двор плотность
скотского населення колеблетея от 53,3 до 82,5 голов на 100 дес. удоб-
ной земли “.
„Столь же существенньїе различия в количестве скота на единицу
площади наблюдаютея в пределах каждого селения между отдельньїми
группами хозяйств в завнсимости от их земельной обеспеченности*.
Але рівняючи за цією ознакою (забезпечення худобою господарств
різного землезабезпечення) окремі повіти так Поділля, як і Київщини,
експедиція доходить висновку, що гущина скотарського населення Він-
ницького повіту значно більша для всіх груп господарств, ніж в інших
повітах, як то видно з такої таблиці:
Таблиця 29.
Кількість худоби в селянський господарства^ різного землезабезпечення
Припадає голів великої рогатої худоби
на 100 десятин
В ПОВІТАХ ' селянських групах з земле- залезпеченням 1 двора Пересічно в повіті
.до 2 д. 2-4 д. 4-6 д. 6-10 Д. ?Ю д. Всієї худ. Корів Волів
Вінницькому 108,0 59.8 42,4 34,3 25,6 51.0 20,3 6 5
Ьалтя нському 80,1 51,9 34,9 31,3 26,2 35,1 13 9 2 5
^іиповецькому 80,4 48.0 33,4 27,4 19,6 38,2 18 0 ЗО
Бердичівському 94,1 40,7 32,9 28,1 21,5 32,8 15,6 0,9
Сільське господарство Поділля перед світовою війною
79
Більша гущина худоби у Вінницькім повіті рівняючи до Балтян-
щини та сусідніх повітів Київщини зазначає і вищий ступінь інтенсифі-
кації так скотарства, як і всього господарства у Вінницькому повіті,
де скотарство є розвиненіше й посідає помітне місце в економіці госпо-
дарства повіту, в зв'язку з тим, що й у бюджеті окремих господарств
воно мало більшу вагу.
Звертаючись до ролі скотарства в бюджеті окремих господарств,
треба зазначити, що коли збільшується землезабезпечення, то збільшу-
ється роля не лише великої рогатої худоби, але й інших видів свійської
худоби, а тому питома вага прибутків від скотарства в бюджеті мало-
земельних господарств значно переважає питому вагу прибутків від ско-
тарства в бюджеті багатоземельних.
Це наочно можна бачити з такого рівнання грошових прибутків від
продажу різних продуктів пересічного господарства різних категорій земле-
забезпечення малоземельного (пересічно з 2,4 десятин на двір, середнього
з 5,9 десятин та багатоземельного з 8,5 десятин на двір) в досліджених
експедицією господарствах Вінницького повіту (таблиця ЗО. в абсолютних
числах—карбованцях, а табл. 31.—у відносних).
Таблиця ЗО.
Відношення грошовий прибутків на 100 десятин від продажу.
р £атего^ >ії господарств Всього Продуктів рільництва Продуктів скотарства 1 В тому числі від:
У . Худоби Свиней Моло- чарства Птиці Яєць
В к а р б о в а н ц я х
1. Малоземельні (пересічно 2,4 дес.) . . . 2. Середні (пе. есічно 5,9 дес.) 3. Багатоземельні (пересічно 8,5 дес.) . . . 2774 2789 2787 560 1383 1541 2214 1406' 1246 1275 757 654 * 441 413 406 121 48 33 144 71 56 229 117 94
Таблиця 31.
Питома вага (продукція) грошовий прибутків від скотарства в бюджеті
селянський господарств різного землезабезпечення (у відсотка^)
Категорія господарств з земле забезпеченням (на двір) Всього гро- шов. при- бутків Прибутків від ріль- ництва Прибутків від скотар- ства В т і м числі
Худоби Свиней Моло- чарства Птиці Явиь 1^*
1. Малоземельні (пер. 2,4 д ) 100 20,1 79,9 45,4 15,9 4.3 5.1 8,2
2. Середні (пер.’5,9 дес.) . . • 100 49,6 50,4 27,1 14,8 14,6 1,7 2,5 2,0 4,2
3. Багатоземельні пер. 8,5 д ) . 100 55,2 44,8 •23,5 1,1 3,3
Звідси ми бачимо, як то й зазначено на стор. 265 „Материалов", що
поміж малоземельними та багатоземельними господарствами була по-
мітна різниця в бюджетовій пропорції скотарства та рільництва: в першій
групі господарств грошові прибутки одержувано переважно (на 80%)
від продажу продуктів скотарства, а в групі багатоземельних господарств
80
Проф. С. Городецький.
перше місце серед грошових прибутків (понад 50%) посідали рільничі
продукти. У групі ж середнього землезабезпечення (близько 6 десятин
на двір) помічалася бюджетова рівновага між продуктами рільництва
(близько 50%) і скотарства «трохи більше 50%).
Очевидно більша роля скотарства в бюджеті малоземельного се-
лянина зумовлювала й більшу інтенсивність, а разом з тим і вищии
ступінь розвитку тут скотарства, а саме—продуктивних його галу зів—
молочної (а почасти м‘ясної) великої рогатої худоби, свинарства та пта-
хівництва. Товаровість с.-г. продуктів тут пересовувалася в бік скотар-
ської галузі; щождо рільничих продуктів, то здебільша малоземельне
господарство не тільки не спродувало їх, але навпаки мусило ще при-
куповути їх так на харчування членів своєї родини, як і на пашу
для своєї худоби.
Отже скотарство до деякої міри компенсувало малоземелля Поділь-
ського селянина через використання більшої частини рільничих про-
дуктів на годівлю худоби, тобто через перетворення їх в такий спосіб
на цінніші продукти скотарства.
Прямуючи свій розвиток в цьому напрямку, малоземельне госпо-
дарство Поділля на цьому шляху зустрічало непереможну перешкоду в
обмеженім попиті на скотарські продукти, тобто в умовах ринку, що в
свою чергу були наслідком загально-економічної коньюнктури для сіль-
ського господарства не лише Поділля, але й всієї лісо-степової та По-
ліської України.
Тому то екпедиція, обслідуючи скотарство Поділля, й повинна була
констатувати порівнюючи низький рівень, не зважаючи на великий сту-
пінь малоземелля селянських госпадарств на Поділлі, розвитку тут про-
дуктивних галузів скотарства.
Правда, збираючи поволосні статистичні відомості щодо скотарства
експедиція виявила переважно, за винятком ов£ць, трохи більшу гущину
скотарського населення, тобто наче вищий рівень скотарства, ніж то ви-
ходило за офіційними відомостями Подгубстаткомітету 1912 -13 року.
Але ця різниця могла виникнути й від того, що експедиція зібрала відо-
мості 1913 і 1914 року, тобто пізніш на 1-2 роки протягом яких і могла
збільшитися кількість тої чи тої худоби в селянськім господарстві.
Коли так, то ця різн .ця може до деякої міри позначити напрямок
та темп розвитку селянського скотарства.
Тому ми й наводимо тут порівнання гущини селянської худоби за
відомостями Подгубстаткомітету 1912 — 1913 р. та відомостями експедиції
про облік селянської худоби волосної реєстрації 1913—1914 р. (див. таб. 32).
Як бачимо з цієї таблиці, за відомостями поволосної реєстрації
селянське скотарство було багато розвиненіше, ніж за відомостями Под-
губстаткомітету, в галузі молочної велико-рогатої худоби (по всьому
Поділлю на 22.574 корів, або на 8% більше) і свинарства (більше на
104 339 голів або на 36%). Надто великим розходженням статистичних
відомостів щодо корів ці два джерела відзначалися в бік збільшення ху-
доби для 1913—14 року по Балтянському повіту (на 17 556 голів, або на
66,4 %), а в бік зменшення по Кам'янсцькому (на 16.193 корови або
36,7%) та Ушицькому (на 12 5^8 голів або на 46,5% менше проти Под-
губстаткомітету); а щодо свиней, то волосна реєстрація 1913—14 року
майже по всіх повітах (крім Брацлавського) дала велике ‘збільшення їх,
причім для Балтянського та Лятичівського повітів це збільшення сягало
понад 100 %. Про Балтянський повіт треба зазначити, що наведену для
1913—14 р. в таблиці кількість свиней (110.720 голів) одержано не в
наслідок волосної реєстрації, а в наслідок подвірно-статистичного опису
експедиції (в 11 селах).
Та б п и ц я 52.
Кількість продуктивної худоби в селянський господарства^ Поділля за відомостями Подгубстаткомітету (1912—13 р. р.)
та поволосної реєстрації (1913-14 р.р.)
Худоба к О Р 0 В и С в и 1 Н І В І в Ц І
г о л і в г о л і в г о л і в
Джерело Повіти х. Подгубстат- комітет Поволосна реєстрація Збільшення + або зменш. — % відхилення Подгубстат- комітет Поволосна реєстрація Збільшення 4“ або зменш. — % відхилення Подгубстат- комітет • Поволосна реєстрація Збільшення + або зменш. — % відхилення
Балтянський 26.844 44.400* +17.550 65,4 50.860 110.720 4-59.860 115,9 82.632 80.640* —'1 992 2.4
Брацлавський 11.890 20.405 + 8.515 71,6 46.113 35.912 -10.201 22,1 76.230 57 815 -18.415 24,2
і Вінницький 20.262 22.330 + 2.068 10,2 37.905 51.040* +13.135 34,7 33.893 33.550* — 343 1.0
Гайсинський 12.038 19.923 + 7.885 65,5 34.043 34.751 + 708 2,1 59.453 48 693 -10.760 18,1
Голопільський 20.487 19.920 — 567 2,8 31.445 42.075 4-Ю.630 33,8 44-953 63.090 +18.137 40,3
Кам'янецький 44.193 28.0002 -16.193 36,7 22.312 34.400* +12.088 54,1 38 468 17.800* -20.668 53,9
Латинський • - . 20.242 24.140 4- 3.898 19,3 — —- — — 53.721 36.511* -17.210 32
І Лятичівський 19.895 29 520 4- 9.625 48,4 15.830 36.560 +20.730 130,9 29.630 17.143* —12.487 42,1
І Могилівський 13.532 22.865 4- 9.333 68,9 і — — " — 36.883 30.257 - 6.626 17,9
Проскурівський 40.465 32.591 - 7.874 14,5 1 23.327 20.822 - 2.505 10,8 24.981 20.261 - 4.720 18,8
Ушицький 27.098 14.500 -12.598 46,5 1 28.028 27.922 - 106 0,4 43.885 36.225 — 7.660 17,5
1 Ямпільський 22.687 23.613 + 926 4,1 — — — — —— — — -
Разом » . 279.632 > 302.207 г 4-22.574 8,1 289.864 394.202 +104.339 35,9 524.729 441.985 -82.744 15,8
’•) За відомостями подвірно-статистичного обслідування експедиції проф. В. Устьянцева.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
1
§2 Проф. С. Городець кий._________________________
Можливо, що поволосна реєстрація 1913—14 року визначила б кіль-
кість свиней у Балтянському повіті значно меншою цифрою, Оо напр.
по деяких селах (примірно, с. Мокра) офіційна реєстрація зазначила в
півтора рази меншу кількість свиней-(143 голови на 100 господарств),
як експедиція (223,1 голови на 100 г-ств). Вважаючи на те, що подвщ
на статистична реєстрація експедиції, звичайно, була точніша за офі-
ційну, ми вважаємо, що висновок експедиційного обчислення, хоча б і в
небагатьох селах може навіть краще відповідав дійсності, як поволосна
реєстрація, а тому й вважаємо, що в Балтянськім повіті останнього року
перед війною нараховувалося не менш, як 110—111 тисяч свиней.
Щодо вівчарства, то й поволосна реєстрація й експедиційне обчис-
лення 1913—14 року для всіх повітів (крім Голопільського) зазначає
далеко меншу кількість овець, як Подгубстаткомітет 1912—13 року, в
наслідок чого по всьому Поділлю кількість овець за останній рік перед
війною повинно визначити не більше, як в 440 442 тисячі, тобто
на 82.750 (або на 15,8%) голів менше, як - обчислював Подгубстат-
комітет.
• Коли різниця при обчисленні свиней окремими роками та різними
статистичними установами могла походить і від різниці методів обчис-
лення, і від значних коливань кількости свиней в наслідок епізоотії
того чи того року, то про вівчарство доводиться сказати, що система-
тичне зменшення кількости овець щороку, незалежно від статистичних
джерел та методів обчислення їх, повинно свідчити про підупад і змен-
шення цієї галузі скотарства в селянськім господарстві’.
Взагалі ж треба сказати, що статистичні відомості поволосної реєст-
рації та подвірно-статистичного обчислення експедиції селянського ско-
тарства далеко більше наближаються до відомостів Ветеринарного Бюра
Подгубземуправи, ніж до відомостів Подгубстаткомітету.
Особливо це помітно, коли ми вирахуємо гущину скотарського на-
селення (пересічну кількість худоби на одиницю площі чи на господар-
ство) в тому чи тому повіті, а тому наслідки експедиційного обслідування
скотарства на Поділлі 1913—14 року, в якій би мірі воно не було не-
закінчене й не повне, всеж таки ми вважаємо за досить надійні для
того, щоб узяти їх за підставу для детальнішої характеристики стану,
напрямку, та перспектив розвитку окремих галузів скотарства по тих
або тих районах Поділля.
Конярство. Коли ми вирахуємо, згідно з „Материалами“ кіль-
кість коней на 100 господарств, або на 100 десятин придатної (культур-
ної) землі по окремах повітах Поділля (див. табл. 33), то побачимо, що
своїм забезпеченням кіньми відзначалися селянські господарства в Бал-
тянськім, Лятичівськім та Проскурівськім повітах.
По цих повітах і пересічний % безкінних господарств (29—34%)
менший, як по інших повітах, де кількість безкінних господарств вже
перед війною сягала досить високого ’о—50 (Гайсинський, Брацлавський,
Кам янецький повіти), 60 (Вінницький повіт) і навіть 65 °о (Голопільський
повіт).
В деяких повітах, як от у Голопільськім і почасти Вінницькім ве-
ликий відсоток безкінности значно компенсувався' використанням
волів для с.-г. робіт, але в більшості повітів Поділля робота на волах
(в Ьалтянськім повіті зустрічалася навіть робота коровами), яко масове
явище, спостерігалася лише в небагатьох селах. До зменшення волів у
селянськім господарстві спричинився почасти розвиток возового промислу
особливо в районі залізниць, фабрик і заводів, що сприяв заміні вола
на коня, а почасти зменшення пасовиськ та взагалі земельного забез-
печення в в язку зі збільшенням селянського населення.
Таблиця 35,
Гущина та склад селянської худоби по окремий повітав Поділля за відомостями експедиції
проф. Устьянцева (1914 року)
х. Худоба К о н е й Великої рогатої худоби Свиней Овець І
1 ї І Повіти На 100 господарств На 100 дес. придатної землі 1 96 коней % кобил 96 лошат 96 низькорослих* (височінь 135 стм.) г На 100 господарств На 100 дес. придатної землі 96 волів 96 корів 96 телят На 100 господарств На 100 дес. придатної землі На 100 господарств На 100 дес. придатної землі
/ 1
1 Балтянський*) 149 28,5 44 31 25 60 180 23,9 7 40 53 183 35 139 25,0
| Брацлавський 60 21 52,4 33,3 14,3 70,8 і 80 28,4 13,4 51,8 34,8 80 25,8 130 41,6
1 Вінницький*) .... 69,4 21,4 48,2 26,6 25,2 59 164 ‘ 51 13,7 40 44,3 150 46,4 110,5 30,5
1 Гайсинський 78 1 22,4 44,3 38,4 16,8 74,7 87 25 13,8 46,8 34,4 70 20,6 100 28,9
І Голопільський 71 24,3 46,2 13,8 і 40 65,4 105 36 ЗО 32,1 37,9 65 23,1 94 34,0
1 Кам^нецький*) .... 75,4 29,2 50 32,7 17,3 71.2 131,2 50,8 14,4 56,1 39,5 89 34,4 45,9 17,8
І Літинський 112 26,2 » « —* 1 ~ —- 116 27 9,8 57,1 31,1 — - ' 23
1 Лятичівський 140 30,8 > І» — д». - 170 40,7 12,4 53,7 33,9 116 28,2 70 14,7
І Могилівський 53 20,3 •— —»*| - М... 104' 38,8 25 48 27 —— — 65 24,6
Проскурівський . • . . 124 36,5 48 40,8 11,2 73,7 125 36,1 1,1 66,5 32,4 54 16 52 15,6
Ушицький 75,2 23 37,8 82,1 30,1 72,4 93 30,4 16,3 45,7 37,9 90 29,2 100 38,2
Ямпільський 769 24 ’ 1 • 101 35,2 22 43 35 * 1
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
*) Для Балтянського, Вінницького та Кам'янецького повітів індекси вираховано на підставі подвірно-статистичного обслідування
експедиції, а для решти повітів Поділля за відомостями поволосної реєстрації селянської худоби.
84
Проф. С. Городецький.
Правда, менше забезпечення неґативно відбивалося й на забезпеченні
господарств не лише волами, але й узагалі тягловою силою, а в тім числі
й кіньми. Принаймні, поміж розміром землезабезпечення та % безкінних гос-
подарств експедиція виявила дуже яскраву й цілком зрозумілу залеж-
ність, як то видно з таблиці 34.
Таблиця 34.
Відсоток безкінний селянський господарств по окремий категорія^ різного
землезабезпечення.
Повіти Категорії різн. господарств землезабез- печення До 2 десятин 2-4 дес. 4-6 десят. 6-10 десят. 10 десят.
Балтянський . Вінницький Кам'янецький ** 73,9 86,5 86,2 51,2 66,6 59,0 26,6 45,9 36,9 11,8 34,3 17,6 8,6 5.2 12,9
Як бачимо з таблиці, малоземельні селянські господарства
(з землезабезпеченням меншим за 2 десят. на господарство) майже
зовсім не держали коней, причім як збільшувалося землезабезпечення,
то зменшувався відсоток безкінних селянських господарств.
Причім на деякій стадії ці чисто кількісні зміни в характеристиці
конярства по різних категоріях господарств переходили в якісні, тобто
визначаючи не лише різну кількість коней, але й різний характер,
конярства, яко галузі скотарства, власне різний напрямок конярства.
Саме тоді, як малоземельніші категорії селянських господарств
держали коней виключно яко робочу силу, заможніші господарства ча-
стіше й частіше держали коней для розведення коней (кінництво) і ви-
рощування молодняка. І як масове явище кінництво (розведення коней)
і вирощування молодняка спостерігалося лише по селах і районах ба-
гатоземельних і заможних.
Отже вважаючи на дуже загострене малоземелля селянських гос-
подарств Поділля, вже наперед можна сказати, що тут не могло бути
розвинене в селянських господарствах кінництво, яко галузь скотарства.
І це дійсно цілком ствердили наслідки поселищного обслідування
експедиції.
Це обслідування констатувало, що в більшій частині Поділля
єдиною метою конярства в масі селянських господарств є використання
коней, яко робочої сили.
Щождо кінництва, щоб розводити й вирощувати Коней, то воно
не накреслювалося в більш-менш суцільних районах, а зустрічалося
яко масове явище лише в групі заможницьких господарств та сіл, роз-
киданих по всьому просторі Поділля.
Лише південна та південно-східня частина Балтянського повіту
становила більш-менш значний і суцільний район кінництва, яко більш
менш розвиненої галузі скотарства, що мала характер промислу.
В селянських господарствах тут спостерігався більший відсоток
маток і молодняка, цікавилися кращими витворцями й у разі можливо-
сте спарувати кобилу зі шляхетнішими витворцями не спинялися перед,
оплатою за це 3—5 і більш карбованців.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
85
Але з огляду на недостачу таких витворців та невелику кількість
кобил у цім районі частіше зустрічалося не розведення, а друга форма
кінництва—дорощування коней. А саме—після купівлі (переважно весною)
молодняка віком від 1 до 3 років підгодовували його, виконуючи на
ньому разом з тим легкі с.-г. роботи в господарстві й після того за
кілька (1—3) років спродували на місцевих ярмарках віком від 2 до
4—5 років по ціні від 25 до 100 —150 і навіть 300 карбованців.
Окрім Балтянського повіту, можна було зазначити низку сіл і по
інших повітах, а саме вузькою смугою вздовж Дністра в Голопільськім
та Ямпільськім повітах, а також окремими невеличкими обшарами в пів-
нічній частині Літинського та Лятичівського повіту й навколо м. Дуна-
евець в Ушицькому повіті.
У цьому останньому районі (біля Дунаєвець) кінництво мало харак-
тер не дорощування, а власне розведення коней, через сусідство
з кінним заводом (поблазу м. Балина) з одного боку, і менше рівня-
ючи до Балтянського повіту землезабезпечення.
Тут селяни вирощують лошата до 1 року й, коли не вживають
на ремонт власного господарства, спродують їх однорічними на
більших або менших місцевих ярмарках (як от Ярмолинецька, Фельштин-
нська, Балтянська).
Які б не були незначні оці райони кінництва в Балтянськім, Голо-
пільськім, Ямпільськім, Ушицькім, Лятичівськім та Літинськім повітах,
але вони помітно відбиваються на пересічнім складі кінської череди
Цих повітів (див. табл. 33», даючи значно підвищений відсоток моло-
дняка (25—40%), рівняючи до пересічного відсотку молодняка в складі
кінської череди інших повітів (11—17%).
Статевий склад кінської череди в селянських господарствах також
свідчить про малий розвиток кінництва на Поділлі, бо кобили станов-
лять далеко менше половини всіх коней, витворці всього 0, 2-0, 3%.
Щодо типу та гатунку коней в селянських господарствах Поділля,
то його можна визначити яко місцевий і дуже низькорослий, бо, як свід-
чить військово-кінський перепис 1912 року та ' обслідування експедиції
1913 — 14 року, пересічний відсоток недомірків, тобто дорослих коней,
Що відзначалися висотою в холці меншою за 135 сантіметрів, серед
селянських коней Поділля сягає 60 і навіть 75%. Менше порівнюючи
недомірків (59—60%) серед селянських коней було в Балтянськім та
Вінницькім повітах (див. табл. 33), а більше (74—75%) в Проскурів-
ськім та Гайсинськім.
До поширення екстер'єру такого типу (з малим зростом і більш-
ь’енш тендітним складом) коней в селянських господарствах спричиня-
лися як загально-економічні й побутові умови селянського господарства
на Поділлі (малоземелля, відсутність сіножатів та пасовиськ, а в зв'я-
зку з цим рання запряжка лошат віком бл. 1 року), так і недостача
Шляхетніших витворців належного й - відповідного до умов селянського
господарства типу. Тоді як Балинськии кінний завод, а також земські
^парувальні пункти держали переважно витворців верхогонного типу
(арабської, англійської та орлово-растопчинської крови) селяни при
опиті підчас обслідування експедиції проф. Устьянцева завжди й катего-
рично висловлювалися за „грубішого коня робочого складу“.
Оскільки велика була потреба селян у витворцях такого типу,
показує факт прохання селян до Балинського заводу, щоб він поставив
У себе жеребця належного типу, причім витрати на утримання такого
питворця селяни погоджувалися взяти на себе. Але з відповідних за-
ходів селян нічого перед війною не вийшло.
86 П р о ф. С. Г о р о д е ц ь к и й.
/
Так само й у другім районі Подільського кінництва Балтянськім
повіті селяни також схилялися до зазначеного типу витворців і в зв я-
зку з тим тут особливою популярністю користувався тип так званих,
„німок": більших на зріст (143—146 сантиметрів у холці) і густішого
складу коней, що мали помітну домішку крови ваговоза та рисака
(таких коней селяни Балтянського повіту вибирали серед матеріялу, ЩР
приганяли купці й ліверанти зі східніх губерень).
Отже, хоча в селянських господарствах Поділля і був поширений
незадовільного складу тип коней, але селяни знали про це й прагнули
кращого коня „запряжного характеру, типу рисака густого складу, ши-
рокого, кистистого і скоростиглішого“.
„Ці міркування про тип бажаного для селян коня й повинні були
бути вихідним моментом у справі добору племінного матеріялу для ма-
сового поліпшення конярської справи в селянських господарствах
(стор. 72 „Материалов“)«
Велика рогата худоба в своїй масі так само повинна від'
бивати вплив природничих та економічних умов певного району й коли
той або той район відзначається екстенсивними формами господарства,
то й скотарство буде примітивне, селянська худоба буде виявляти оз-
наки малої культурности й невеликої продуктивности.
Отже, скажимо, Балтянський повіт у своїй більшій південній частині
являє собою типовий степ з малою порівнюючи гущиною населення й
екстенсивними формами скотарства. Скотарство мало там суто споживче
значення, обслуговуючи невеликі потреби родини й тому повинно бути
екстенсивне.
Екстенсивний характер скотарства виявляється й у способах літ-
нього. та зимового утримання худоби и у складі череди і зрештою в
якості самої худоби, в складі селянської череди переважає місцева
одно-кольорова сива степова худоба, що має довгий період сухостою й
невелику молочність.
Але, коли взяти ту саму сиву степову худобу з другого району»
де в звязку з інтенсивнішим устроєм господарства населення вимагає
від худоби більшої молочної продукції, то виявляється, що ця сама
сива степова худоба відзначається і трохи підвищеною молочністю і
навіть до деякої міри іншим екстер4єром.
Напр. рівняючи пересічні обміри сивої степової худоби Балтянсь-
кого и Вінницького повітів, експедиція зазначає такі інДекси (табл. 35)-
Т а б п и ц я
35.
Пересічна характеристика екстер'єру сивої степової худоби.
86
Проф. С.
Городецький.
Так само й у другім районі Подільського кінництва Балтянськім
повіті селяни також схилялися до зазначеного типу витворців і в зв я-
зку з тим тут особливою популярністю користувався тип так званих
„німок": більших на зріст (143—146 сантиметрів у холці) і густішого
складу коней, що мали помітну домішку крови- ваговоза та рисака
(таких коней селяни Балтянського повіту вибирали серед матеріялу, що
приганяли купці й ліверанти зі східніх губерень).
Отже, хоча в селянських господарствах Поділля і був поширений
незадовільного складу тип коней, але селяни знали про це й прагнули
кращого коня „запряжного характеру, типу рисака густого складу, ши-
рокого, кистистого і скоростиглішого“-
„Ці міркування про тип бажаного для селян коня й повинні були
бути вихідним моментом у справі добору племінного матеріялу для ма-
сового поліпшення конярської справи в селянських господарствах4
(стор. 72 ,,Материалов“).
Велика рогата худоба в своїй масі так само повинна від-
бивати вплив природничих та економічних умов певного району й коли
той або той район відзначається екстенсивними формами господарства,
то й скотарство буде примітивне, селянська худоба буде виявляти оз-
наки малої культурности й невеликої продуктивности.
Отже, скажимо, Балтянський повіт у своїй більшій південній частині
являє собою типовий степ з малою порівнюючи гущиною населення й
екстенсивними формами скотарства. Скотарство мало там суто споживче
значення, обслуговуючи невеликі потреби родини й тому повинно бути
екстенсивне.
Екстенсивний характер скотарства виявляється й у способах літ-
нього та зимового утримання худоби й у складі череди і зрештою в
якості самої худоби: в складі селянської череди переважає місцева
одно-кольорова сива степова худоба, що має довгий період сухостою й
невелику молочність.
Але, коли взяти ту саму сиву степову худобу з другого району,
де в зв'язку з інтенсивнішим устроєм господарства населення вимагає
від худоби більшої молочної продукції, то виявляється, що ця сама
сива степова худоба відзначається і трохи підвищеною молочністю і
навіть до деякої міри іншим екстер'єром.
Напр. рівняючи пересічні обміри сивої степової худоби Балтянсь-
кого й Вінницького повітів, експедиція зазначає такі індекси (табл. 35).
Таблиця 35.
Пересічна характеристика екстер'єру сивої степової худоби.
х. Статі та продукція Повіти: х. Висота в холці (снм.) Довжина тулуба Бок. довж. зада Пересічний удій на добу (влітку) ♦ Жива вага Пересічний період сухо- стою
Абсолют, (стм.) Відносна до височ. % Абсолют, (стм.) Відносна до височ. %
Балтянський Вінницький 120,9 115,1 138,2 135,7 114,3% 118,0% 47,2 46,0 39,196 40,0 % 10,1 ф. 12,6 ,, 22 п. 20,5 20 11
Сільське господарство Поділля перед світовою війною
87
Порівнання наведених чисел показує, що степова худоба у Вінни-
цькім повіті мала трохи інші форми, як у Балтянськім: вона трохи нижча
на зріст, але тулуб має трохи довший (118% височини у худоби Вінни-
цького повіту й 114% у худоби Балтянського повіту) і зад трохи шир-
ший (40% височини у худоби Вінницьк. пов. і 39%—Балтянськ. пов).
Ці екстер'єрні ознаки характеризують і більшу молочність сивої
степової худоби Вінницького повіту проти степової худоби Балтянського
(менший період сухостою і більший добовий удій).
Ця різниця в ступені продуктивносте і в екстер'єрних ознаках, що
безумовно зв'язані з продуктивністю худоби, є наслідком успособлення
худоби до різної мети її утримання залежно від умов того чи того району.
При характеристиці худоби ці районові відміни є дуже важливі,
і чим більша різниця в умовах району, тим ширші мають бути межі
коливань як екстер'єрних ознак, так і розмір продуктивносте худоби.
Дефекти в складі худоби—малий зріст, острокутність форми, малий
розвиток заду, а так само невисокий ступінь продуктивности-гвсе це
зв'язано ’ з умовами району, тобто з засобами й умовами розведення,
годівлі та утримання худоби.
В міру поліпшення цих умов поліпшуються й форми тварин та
збільшується також їхня продуктивність.
Обслідування експедиції проф. Усть'янцева прийшло до висновку,
що корінним місцевим типом великої рогатої худоби на Поділлі є
однокольорова степова худоба, що проте різниться своїм офарбленням
та екстр'єром по різних районах Поділля.
У північній частині Поділля (в північній половині Лятичівського
повіту та центральній частині Літинського) цей тип у складі селянської
череди переважав інші типи, а в південно-східній частині Поділля
(Балтянський повіт) він становив 60 і навіть 100 % селянської череди.
На півночі ця худоба репрезентована половим, сивим, рудим,
бурим і рідше рижим намастами, а на півдні половий і рудий намаст
зустрічалися скорше як виняток; чим далі перевагу беруть сивий та
рижий намасти, а на самому південному сході залишається лише
худоба сивого й навіть ясно-сивого намасту типової української худоби.
Ця зміна намасту обориґенної худоби йде поруч зі зміною і його
типів. На півночі Поділля поруч зі степовою худобою зустрічається
досить багато й поліської худоби переважно рудого намасту різних
відтінків, що непомітними переходами зливаються з намастам степової
худоби.
На підставі деяких міркувань експедиція проф. Устьянцева доходить
висновку, що поширені поруч поліська та степова худоба є не що інше, як
варіянти тої самої основної абориґенної худоби Поділля, і що деякі
особливості екстер'єру та намасту обидвох цих типів є наслідком при-
родніх особливостів тих районів, де вони оселилися.
А саме район північної частини Лятичівського повіту та центральної
частини Літинського відзначається лісовим та заболоченим характером,
ТОДІ як південь і південний схід Поділля є типовий степ. Цілком зрозуміло,
Що такі істотні відміни природничого оточення не могли не. відбитися
на зовнішніх особливостях худоби й передусім на його масті.
Щодо центральної, північно-східньої та північно-західньої частин
Поділля, то тут обориґенна худоба помітно поступається перед іншими
типами й подеяк^х місцевостях навіть і зовсім зникає. Це район пере-
важного поширення рябої худоби—метизованої з різними культурними
породами—сименталями (,,тирольки“) фрейбургами, ольденбургами й
Узагалі голянцями, а також рідше швицями та червонорябою колонистською
хУДобою.
88
Проф.
ородецькии.
Особливо численна група в складі селянської череди цього великого
центрального району Поділля є група чорнорябої худоби. Ця худоба числом
своїх представників переважає інші типи складових частин селянської
череди по всій центральній частині Поділля, прямуючи вздовж основної
залізничої магістралі Вапнярка—Проскурів, починаючи від Гайсинського
й Брацлавського повітів, по північних окрайках Могилівського й Ушиць-
кого повітів та південних Вінницького, Літинського й Лятичівського до
Проскурова, що в його околицях зустрічалося найбільше скупчення.
До такого поширення чорнорябої худоби спричинилися: 1) вплив
поміщицьких господарств, що здавна привозили племінну худобу з-за-
кордону й були нібито за розплідників культурнішої худоби-не лише
в межах Поділля, але почасти й по сусідніх губерцях; 2) характер
аборигенної худоби центральної смуги Поділля, де серед місцевої худоби
помітно відокремлюється чорний намаст. Це перш за все гарна одно-
масна худоба, що її особливо багато зустрічалося в східній половині
центральної частини Поділля, часами дорівнюючи тут 15-20% всіх голів
селянської череди. Ця худоба являє цікаву одміну обориґенної, на думку
експедиції, степової худоби й відома серед селян як видатної моло-
чности худоба (під назвою „чорнушки").
Крім одномасної чорної худоби, тут зустрічалася досить помітна
група також, здається, місцевої худоби з характеристичним намастом—
чорний тулуб з білою спиною та білою головою.
Отже наявність у складі аборигенної худоби одномасної чорної та
білоспинної групи з одного боку, і чорнорябої племінної худоби помі-
щицьких господарств з другого і мала своїм наслідком велике поширення
в центральній смузі чорнорябої метизованої худоби.
Ця метизація, крім того, мала в цій смузі Поділля підготовлений
ґрунт у високому проти інших районів Поділля ступені інтенсификації
господарства. Принаймні, при поселищних описах експедиції часто
зустрічалися вказівки, що селяни бажали б мати витворцями бугаїв
ольденбурзької породи, що до речі й зустрічалися в значній кількості
по поміщицьких господарствах.
Треба зазначити, що експедиція знайшла щільну залежність поміж
породами худоби, що входили в склад селянської череди з одного боку
й економічною вагою скотарства в організаційнім пляні селянських
господарств з другого.
Скоро міняється вага скотарства в господарстві, міняється і склад
череди.
Збільшення інтенсивности господарства надає скотарству значення
самостійної продуктивної галузі, що тягне за собою поліпшення умов
годівлі й утримання худоби; в наслідок цього селянська худоба стає на
зріст більша, набуває кращих форм і кращої продуктивности. Разом з
тим міняється і склад череди: в масу місцевої худоби вкореняється що
далі краще метизована з культурними породами група. Селяни шука-
і гвооІямш”01 ХУД°6И’ °ХОЧЄ спаРУючи свої корови з культурними
„ Метизація захоплює щодалі більшу кількість голів і
той або . той ступінь поширення і " _ 5 _
череді свідчить про міру підвищеного інтересу населення до скотаоства
тобто про міру інтенсивности господарства. скотарства
Отже центральний скотарський район Поділля, що його хаоакте-
ризовано, яко район поширення метизованої, переважно чорнорябої
великої рогатої худоби є разом з тим районом найінтен£ив£ших
їокрМемж ЛЯНСЬКОГ° ГОСПОДаРства ваагалі й продуктивного скотарства
тому навпаки
метизованої худоби в селянській
і
Сільське господарство Поділля перед світовою війною
89
Худобу тут тримають переважно для молока й тому молочна про-
дуктивність корів висовується тут на перший плян, у зв’язку з цим,
за відомостями опиту господарів, корови відзначаються тут досить вели-
кими удоями, що сягають 25—35 фунтів молока в день (після отелення)
і малим сухостійним періодом—пересічно в 3 місяці (з коливаннями від І
до 4 місяців). Отже можна гадати на підставі приблизних підрахунків,
що місячна продукція кращих селянських корів сягала тут 130—150
відер на рік.
Хоча й тут скотарство мало переважно споживчий характер, тобто
обслуговувало переважно потреби родини, але в той же час воно поволі
починало вже давати продукти й для продажу на ринок.
Правда, цей продаж відзначався лише в селах, що були розтошовані
поблизу більш-менш великих міст та містечок (Вінниці, Проскурова,
Кам'янця тощо).
По цих, так би мовити, приміських районах збуту молока й моло-
чарських продуктів молочарство являло собою галузь, що відогравала
велику ролю в селянськім бюджеті (даючи по 75, а то навіть і по 100—
120 крб. прибутку від корови на рік).
Але в масі селянських господарств решти сіл навіть центрального
району збут молочарських продуктів не досягав великих розмірів, охоп-
люючи здебільша близько 10—20 господарств, що продавали, переро-
бивши на масло, лишки молока (після постів) на місцевому ринку.
І коли навіть у цьому районі, що мав багато підстав широкого
розвитку промислового молочарства, відсутність організованого та ви-
гідного для селян збуту гальмувала розвиток промислового скотарства, то
обслідування скотарства в інших районах малює вже зовсім іншу
картину.
Як було вже зазначено, по всій південній та південно-східній ча-
стині Поділля, починаючи з наддністрянської половини Ямпільського
повіту, ряба худоба поступається перед рудою та сивою, а в Балтян-
ському повіті панує вже одна типово-сива українська порода.
Такий склад череди вже до- певної міри наперед указує наслідки
економічної аналізи щодо ваги та напрямку скотарства в селян-
ських господарствах цього району.
Правда, що й тут худобу тримають переважно, щоб мати
молоко, але скотарство тут має виразно споживчий характер і збуту мо-
лока та молочарських продуктів тут майже зовсім не спостерігалося.
У зв'язку з цим скотарство відзначається тут надто виявленими
рисами екстенсивности в годівлі, утриманні й використанні худоби..
Корови мають великий сухостійний період від 4 до 6 місяців
(і лише серед кращих корів спостерігався сухостійний період в 3 місяці),
і малий удій в 10—12 фунтів на день після отелення (і лише кращі
корови давали до 20 фунтів); у зв‘язку з цим молочна продукція
лише кращих корів сягає 100—120 відер на рік, а звичайно становила
60—70 відер. ..
Для характеристики екстер'єру селянської худоби наведемо (табл. оо;
висновки головніших обмірів по характерніших повітах основних ско-
тарських районів Поділля —Вінницькому (для інтенсивного центрального
району) і Балтянському (для екстенсивного південно-східнього району).
Характеризуючи зріст корів обмірюванням височини в холці, екс-
педиція констатувала, що ця височина коливається в досить значних
межах (100—132 сантиметри), при чім у Вінницькому повіті амплітуда
коливань (100—131 стм.) значно більша, як в Балтянському повіті
109—132 стм.).
90 Проф. С. Городецький.
Таблиця 36.
Кількісний вираз екстер'єру селянської худоби.
\Обмірн Повіти \\ Висота в холці Довжина тулуба Жива вага Кількість обмі- рених тварин
Пересічно 6 корів, що мають височінь Пересічно % корів, що мають довжину • Пересічно % корів, що мають вагу
110 стм. 110-120 стм. 120 стм. 140 стм. 140-150 стм. 150 стм. 20 п. г 20-25 п. 25 п.
Вінницький 118,1 2796 50% 23% 139,9 68 % 29% 3% 21 п. 48% 46% 6% 238
Балтянський 120,9 2 % 37% 61 % 139,2 52% 39% 9% 22,4 2996 45% 26% 125
Решта повіт. 114,8 15% 72% 13% 134,0 64% 36% 19,4 61% 34% 5% 39
Виходить, що велика рогата худоба у Вінницькім повіті своїм роз-
витком різноманітніша за селянську худобу Балтянського повіту. Це легко
пояснюється різноманітним складом худоби Вінницького повіту щодо
походження: тут в складі череди переважає ряба худоба, здебільшого
метиси з різними культурними породами, в той час як в склад селян-
ської череди Балтянського повіту входить майже виключно місцева сте-
пова, переважно сива українська порода.
Щодо обміреної худоби решти повітів Поділля, то, як свідчить
таблиця 36, вона своїм розміром більше наближається до худоби
Вінницького повіту. Цього й треба було сподіватися з огляду на те, що
здебільшого селянська череда цих повітів складається з таких саме
різноманітних порід, як у Вінницькім повіті.
Характеристичною ознакою екстер'єру селянської худоби Поділля
треба визнати перш за все малий розмір корів висотою, а надто довжи-
ною, коли довжину тулуба меншу за 140 стм. вважати за коротку, а
також і вагою, бо більшість селянських корів Поділля не має навіть
25 пуд. ваги.
Звідси видко, що селянська худоба на Поділлі в своїй масі є
малоросла худоба (винятком був хіба Балтянський повіт та суміжна
з ним частина Наддністрянщини—Голопільського та Ямпільського повітів),
недорозвинена з тендітним кістяком та слабкою мускулятурую. Тулуб
у неї гострореберний, пласкатий і короткий, з прямою спиною та корот-
ким, спадистим і вузьким задом.
Щільно зв'язаний з цим екстер'єрними дефектами був і самий звичай-
ний, але разом з тим і найважливіший дефект екстер‘єру більшости
селянських корів—це погано виявлені ознаки молочности, мале вим'я й
малі дійки.
Цей дефект особливо різко був виявлений серед корів Балтянсь-
кого повіту, в зв'язку з чим була й невелика молочна продуктивність
цих корів, про що ми вже згадували вище.
Поруч з цею загальною характеристикою селянської худоби Поділ-
ля в „Материалах“ ми знаходимо відомості про екстер'єрні ознаки де-
яких окремих важливіших типів місцевої аборигенної худоби, а саме
сивої української породи й „чорнушок".
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
91
Екстер'єрну характеристику сивої української породи ми вже мали
допіру нагоду навести, щождо „чорнушок", то для характеристики їх
було зроблено обмір 26 корів по різних селах переважно Вінницького
повіту. В пересічному, обчисленні ці обміри дають такі індекси:
Височина в холці Довжина тулуба Жива вага
пере- січно в СТМ. % корів, що мають височину в холці пере- січно % корів що має довжину пере- січно пудів фун- тів 3 коли* ванням
117,7 110см. 4% 110420см 6296 120см. 34% 3 138,6 140 см. 50% 140450см 46% 150 см. 496 21 п 20 ф. від 18 пудів до 23 п. 15 фк
Як видно з наведеної таблички, найчастіше височінь (в холці) „чор-
нушок" коливалася, в межах 110—120 стм. і пересічно для всіх обміре-
них корів дорівнювала 117,7 стм. причім третина всіх обмірених корів
(34%) мала височінь 120—126 стм, тобто доводиться сказати, що чи-
мало „чорнушок" відзначалося досить великим зростом.
Рівняючи „чорнушок" до сивої української степової худоби, дово-
диться сказати, що своєю висотою „чорнушки" посідали ніби пере-
межне місце поміж Балтянською та Вінницькою групами сивої україн-
ської породи, але довжиною свого тулуба чорнушки різко відзначаються
від сивих корів української степової породи.
Тоді як довжина тулуба чорнушок є менша за 140 стм. тільки
серед половини корів, сиві корови української породи, не зважаючи
на свою більшу височінь, мають таку довжину в кількості 70% всіх
обмірених корів; відношення ж довжини до височици в чорнушок (118)
наближає їх до Вінницького підроду сивої степової породи, що стає за
позитивну ознаку молочности цих корів. Те саме доводиться сказати й
про вагу цих корів.
Відзначаючи згадані екстер'єрні риси чорнушок, експедиція конста-
тує однотипність їхню, а разом з тим і деякі дефекти, що є звичайними для
селянської худоби: пласкатореберність, спадистість заду, тендітність
кістяка, шаблюватість ніг, недостатню вгодованість тощо.
Але сталість позитивних і сприятливих екстер'єрних рис та значна
молочність чорнушок (пересічно 13,6 фунтів з коливаннями від 9 до
25 ф. молока на день літньої пори) дали підставу експедиції висунути
яко чергове питання, як зберегти, поліпшити та дальше поширити
Цей тип шляхом навіть розведення в собі та метизації з відповід-
ними породами молочного й м'ясомолочного типу культурних порід.
Така метизація селянських корів з чистокровними витворцями
може дати й дійсно дає приплід більшого розміру та ваги особливо
при наявності сприятливих умов годівлі та утримання.
Це безумовно є важливий чинник селянського господарства, осо-
бливо такого, де вирощують молодняк для продажу на м ясо або для
ремонту череди, підвищуючи скоростиглість, з одного боку зменшують
собівартість молодняка, а з другого боку збільшують його прода-
жну ціну.
І от в центральній смузі Поділля, а надто по селах розташованих
поблизу цукроварень, підгодівля молодняка та взагалі відгодівля худоби
на м'ясо жомом та мелясою часами відограє важливу ролю в бюджеті
селянина.
92 Проф. С. Городецький.
З „Материалов" ми довідуємося, що в таких селах (приміром у
районах радіюсом до 12 верст навколо цукроварні) багато селян, перш
за все плянтатори, а також деякі інші—захоплювалися відгодівлею,
краще сказати, підгодівлею худоби бракованих волів, старих корів, а
іноді й молодняка на жомі. Відгодовану або підгодовану худобу ліве-
ранти збували на ярмарках або на місці здебільша за ціну, що її при-
значив сам скупник.
Відгодівля худоби була поширеніша в Могилівськім, Ямпільськім
та Голопільськім повітах і менш поширена в Брацлавськім та Гайсин-
ськім, не зважаючи на значну кількість тут цукроварень.
Але й по тих селах, де спостерігалася відгодівля худоби на м'ясо,
ця відгодівля здебільша провадилася в небагатьох господарствах (не
більше як 5—1096 господарств села).
Важливішою причиною, що гальмувала поширення цієї галузі ско-
тарства в селянських господарствах, було те, що власники цукроварень
віддавали на певних умовах (головною з цих умов було скупчення хліб-
ного гною) в оренду капіталістам худобопромисловцям відгодівлю худоби
на покидьках с.-г. промисловости (жому, барди і меляси) при цукро-
варнях і гуральнях. Зрозуміло, що селяни були не в силі конкурувати
з цими капіталістами худобопромисловцями й тому відгодівля худоби на
покидьках технічного с.-господарського вирібництва була мало поширена.
В селянських господарствах така відгодівля (краще мовити, підго-
дівля) починалася здебільша в листопаді й тривала 3—4 місяці, закінчу-
ючись у січні, або лютому, але часто відгодівля (підгодівля) тривала
лише 2 місяці, щоб закінчитись перед Різдвом.
Спродувалися підгодовані воли або телята на око (або напо-
мацки), причім здебільша пару відгодованих волів продавали за 210—
220 крб., цінуючи пуд живої ваги 4—5 карбованцями, а одно-дворічних
телят спродували по 45—60 крб. за голову, заробляючи по 10—15—18
карбованців за голову (залежно від району—на Гайсинщині менше, на
Брацлавщині більше).
За період відгодівлі, залежно від довжини цього періоду та інтен-
сивности відгодівлі, витрачалося по селянських господарствах на одну
голову (вола чи корови) 175—400 пуд. жому, 3—-4 пуда меляси, 20—ЗО
пудів, ґрису та 20—40 пудів сіна і ЗО—50 пудів солом'яної січки.
З огляду на те, що відгодівля волів все ж таки була мало поши-
рена на Поділлі, підвищений відсоток волів у складі селянської череди
по окремих повітах (див. табл. 32), як от у Гайсинськім (18,8%), Моги-
лівськім (25%) і Голопільськім (30%), свідчить про поширення тут не
відгодівлі, а роботи на волах.
Підвищений же відсоток корів у складі селянської череди, як от у
Вінницькім повіті (51%), Кам'янецькім (50,8%) і почасти Лятичівськім
(40%) та Проскурівськім (36%), зрозуміло свідчить про розвиток моло-
чарського напрямку в скотарстві.
З огляду на те, що в міру підвищення інтенсивности селянського
господарства центр уваги в скотарстві має більше та більше припадати
на молочну продукцію корів, у зв'язку зі збільшенням мірткости ринку
молочарських продуктів, молочарство починає ставати все важливішою й
важливішою метою утримання великої рогатої худоби.
А тому завдання підвищити молочну продуктивність корів серед
заходів щодо масового поліпшення селянської худоби повинна набувати
щодалі більшої ваги. ч
Навіть при умові, що скотарство на Поділлі відзначалося б лише
рисами споживчого характеру, все ж таки в міру ступневого збільшення на-
селення вага молочної продуктивности корів щодалі повинна збільшуватися
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
93
Але ми повинні взяти на увагу той факт, що Поділля розташо-
ване поміж двома такими великими ринками молочарських продуктів, як
Київ і Одеса, куди довозили молочарські продукти навіть таких дале-
ких районів, як Польща та Сибір.
Далі, вважаючи на прикордонне положення Поділля, треба взяти
на увагу організацію збуту за кордон, бо, приміром, в Австрію напере-
додні війни збувалася значна кількість масла й навіть молока, особливо
з прикордонних сіл відповідних повітів (Кам'янецького та Проскурів-
ського).
Отже при наявності лишків молока й м'яса, що їх легко можна
було б збільшити, поліпшуючи умови утримання й розведення великої
рогатої худоби, селянське скотарство мало привабливі перспективи для
свого розвитку, як би був організований прибутковіший і сприятливіший
> збут та ринок для продуктів селянського скотарства на Поділлі. Але
за передвоєнної’ доби цю пробмлему не було розв'язано, хоча шлях для
її розв'язання вже був накреслений навіть в умовах кол. Рос. Імперії по
інших районах з помітними лишками продуктів скотарства взагалі й
зокрема молочарства—це шлях с.-г. кооперації й кредиту.
Свинарство. Статистичні відомості зібрані в „Материалах" щодо
свинарства показують велику різницю поміж гущиною свиней (кількість
голів на 100 господарств або на 100 десятин) в наслідок подвірно-ста-
тистичного обчислення експедиції (Балтянський, Вінницький та Кам'я-
нецький повіти), з одного боку й офіційної поволосної реєстрації (решта
повітів) з другого боку (див. табл. 32).
В той час, як експедиція всюди нараховує свиней 35—46 на 100
Десятин придатної (культурної) землі, поволосна реєстрація показує на
кожні 100 десятин придатньої землі по селянських господарствах лише
16—29 голів.
Ця різниця походить почасти від різниці методів обчислення, а по-
части від того, що вага свинарства в селянськім господарстві чим далі
Зростала, і нарешті тому, що епізоотії страшенно спустошували перед
війною свинарські гурти й повинні були вносити величезну плутанину
в статистичні обраховання для того чи того року.
У кожному разі експедиція проф. Устьянцеза констатувала, що По-
ділля було значно багатіше на свині (близько 38 свинеи на 100 десятин),
ніж Київщина (на 100 десятин бл. ЗО свиней).
Треба сказати, що Поділля взагалі відзначалося гущиною свинар-
ного населення й розвитком свинарства, бо кількістю експортованих
Щороку свиней посідало перед війною 4. місце серед всіх 54 губерень
Колишньої Европ. Росії, вивозячи 32 тисячі свиней, тоді як Полтавщина,
Що посідала експортом свиней 1. місце вивозила 80 тисяч, Волинь
(2. місце) вивозила 49 тисяч, а Басарабія (3. місце)—35 тисяч.
Коли ж взяти на увагу, що цей вивіз являв собою лишки після
задоволення споживчих потреб подільського населення, то беручи на
увагу малоземелля, тобто величезну гущину с.-г. населення на Поділлі
проти всіх інших губерень, можна гадати, що свинарство на Поділлі
було не менш розвиненою галуззю сільського господарства взагалі й
зокрема скотарства, ніж навіть на Полтавщині.
Що малоземелля було на Поділлі не другорядним чинником в
розвиткові свинарства, показує таке порівнання гущини свинарного
населення (кількість голів на 100 десятин придатної для культури
землі) за відомостями експедиції проф. Устьянцева по селянських госпо-
дарствах з різним землезабезпеченням для 3 повітів Поділля (табл. 37)..
94
Проф. С. Городецький.
Таблиця 37.
Гущина свинарного населення по різний групам
селянський господарств.
•
Кількість свиней на 100 десятин непридатної землі
Повіти
Кат. г-тв за X. землсвабсз- Балтянський Вінницький Кам'янецький
печенням \ •
%
2 десятин 92,3 голови 93,2 голови 57,9 голови
* від 2 до 4 дес. 42,1 ,, 53,3 „ 35,4 „
„ 4 до 6 дес. 37,1 38,5 „ 26,7 „
1 ' „ 6 до 10 дес. 32,5 „ 34,2 „ 24,8 „
10 десятин 26,3 „ 22,1 „ 20,5 „
Звідси ми бачимо, що свинарство на Поділлі відогравало в мало-
земельних господарствах значно важливішу ролю, ніж у господарствах
багатоземельних.
Крім того, так само, як ми бачили при характеристиці конярства,
диференціяція селянських господарств за розміром землезабезпечення
відбивається не лише на кількості, але й на характері самої галузі ско-
тарства—формі, напрямку та меті свинарства.
А саме: поселищне обслідування всюди відзначає, що малозабезпечені
землею господарства (до 4. десятин) не розводять свиней, тобто не
держать маток (льох) і не вирощують своїх поросят.
Вони купують поросят (здебільшого 2 — 4 місячних), виро-
щують їх до 8—12 місячного віку й потім починають відгодовувати на
продаж.
В багатоземельніших же господарствах, навпаки, намагаються дер-
жати своїх льох, розводять свиней і продають одержаних поросят. Від-
годовують свиней і в багатоземельних господарствах, але тут відго-
дівля не має такого суто промислового характеру, як в малоземельних
господарствах, а має на меті переважно задоволити власні споживчі по-
треби й тільки лишок свинарських продуктів після задоволення цих
потреб збувають поза межі господарства.
Отже поселищне обслідування експедиції визначає дві форми сви-
нарства: 1) розведення поросят на продаж і 2; відгодівлю свиней
яко промисел.
Обидві ці форми, зрозуміло, репрезентовані майже в кожнім селі
й залежно від землезабезпечення переважає той або той напрямок сви-
нарства. У зв'язку з наявністю на Поділлі різних районів щодо земле-
забезпечення до деякої міри районізуються й ці форми свинарства
причім район розведення свиней накреслюється майже тими самими
н у рами, ~що й район розведення коней, а саме: південний — всенький
ялтинський повіт, наддністрянська частина Голопільського та Ямпільсь-
кого повітів і північний—в північній частині Лятичівського та центоаль-
ніи частині Літинського повітів.
о Треба відзначити лише, що й у Балтянськім повіті відгодівля сви-
ней, яко промисел, була дуже поширена й набирала в селянських госпп.
царствах дуже помітного значення.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 95
Щождо селянських господарств решти повітів Поділля, то тут
розведення свинеи (свинництво), за винятком окремих найзаможніших
сіл, було дуже обмежене: кількість господарств, що тримали льох, зви-
чайно не перевищувала 5—10% всієї кількости господарств на селі.
До такої, диференціяції й узагалі обмежености поширення утримання
льох і розведення свиней спричинилися кілька обставин: 1) недостача
племінного матеріялу, 2) менша прибутковість розведення свиней проти
їхньої відгодівлі й нарешті, 3) головна перешкода для утримання кош-
товних льох і витворців—це епізоотії на свині взагалі, й особливо рожа
та чума.
Підчас обслідування рідко де зустрічалися села, що в них селяни
не скаржилися на загибіль свиней від цих хвороб, а по багатьох
селах зазначали, що епізоотії повторюються щороку кожного літа.
Зрозуміло, що за такого поширення епізоотії утримання льох та пле-
мінних витворців є досить небезпечною справою й тому селяни вважа-
ють за краще держати підсвинків, що їх на початку епізоотії в кожнім
разі можна незбиточно продати.
Отже відгодівля свиней майже всюди в селянських господарствах
на Поділлі є преважною, а часами виключною формю свинарства, вико-
ристовуючи для цього покидьки господарства та деякі кормові про-
дукти.
Для цього, як вже зазначено, селяни купують поросят віком 2—З
місяців по 2—3 і навіть 6—8 крб. за штуку, залежно від віку, а головне
„культурности“. Культурність особливо цінували, і селяни завжди
залюбки купували поліпшених племінною кров'ю поросят—метисів, а
то навіть і чистокровних (особливо великої білої англійської породи).
Поросят купували на ярмарках або здебільша по поміщицьких
економіях і підгодовували їх до 9—12 місячного віку (на пасовиську
помиями та іншими покидьками г-ва, пареною половою з лушпинням
картоплі, травою, почасти ґрисом, борошном та картоплею.
Початок відгодівлі. припадав на осінь, на вересень місяць—після
реалізації врожаю всіх польових культур, а на весні починався з таким
розрахунком, щоб підгодівлю закінчити на Великдень.
Великого розміру промислову відгодівлю експедиція констатувала
в наддністрянській частині Поділля (Кам'янецький, Ушицький, Ямпіль-
ський повіти).
Тут по деяких селах відгодовували по 1-2 тисячі свиней вагою на
12-15 пуд., а в однім селі (Ушицького повіту) експедиція натрапила на
худобопромисловця, що в його однім господарстві відгодовувалося що-
року 300-400 свиней *і експортувалося за кордон. Здебільша відгодо-
ваних свиней купці вивозили в Одесу та Варшаву.
Обслідуючи свинарство, експедиція відзначає цілу низку хиб сви-
нарської справи на Поділлі, а саме—недостачу, а часами повну відсут-
ність поліпшених порід, а тому на Поділлі була поширена переважно,
а місцями навіть виключно, місцева порода коротковухої свині, що від-
значалася малою вагою (4-5 пуд.) дорослої свині та пізностиглістю.
І коли на ринок збувалася значна кількість відгодованих свиней
метисного походження (переважно з домішкою англійської білої), то
лише тому, що селяни часто набували поросят для відгодівлі по сусід-
ніх поміщицьких економіях, не спиняючись перед дуже великою різницею
в ціні таких культурніших поросят.
Подруге, неправильно й недоцільно була поставлена відгодівля
свиней—ця найважливіша форма свинарства в селянськім господарстві.
96
Проф. С. Городецький.
Далі дуже поширені були епізоотії—цей справжнє лихо селянського
свинарства на Поділлі і зрештою зовсім не було організовано й урегульо-
вано збуту свиней і свинарських продуктів так на місцеві, як і на більш
менш віддалені ринки.
З огляду на відсутність відповідних заходів, іцо мали б усувати ці
дефекти так з боку держави, як і з боку земства ми повинні констату-
вати, що свинарство на Поділлі не в силі було розвиватися відповідно
до тих перспектив, що накреслювалися його вагою в малоземельних
господарствах і ринками збуту, а тому напередодні світової війни засуд-
жувалося на стаціонарне становище й у кращому разі на дуже повільне
зростання, а не на швидкий розвиток, чого воно заслуговувало.
Вівчарство в протилежність свинарству не тільки не збіль-
шувалося, але майже на всьому терені Поділля скорочувалося і якісно
не поліпшувалося. Скорочувалося воно в наслідок зміни умов, що спри-
яли екстенсивним формам господарства—зменшення сіножатів, пасовиськ,
толоки, що здебільша була єдиним місцем випасу. За таких умов, при-
мітивна малопродуктивна селянська вовняна вівця щодалі втрачає своє
місце й вагу в господарстві.
Отже статистика відзначає яко загальне явище, більше та більше
зменшення кількости овець і навіть на підставі розміру цього зменшення
можна було почасти гадати про свіжість статистичного матеріялу.
„Материали“ експедиції, зібравши офіційні відомості волосних
управ про вівчарство, констатують, що кількість овець у селянських
господарствах зменшується по всіх повітах Поділля, за винятком Голо-
пільського повіту (див. табл. 32), причім різниця поміж загальною кіль-
кістю овечого населення за волосною реєстрацією 1913-14 року та відо-
мостями Подгубстаткомітету (1912-13 року) для всього Поділля стано-
вить 82.744 голови.
Перерахувавши абсолютну кількість овець кожного повіту на
100 господарств, або на 100 десятин землі, можна помітити, що гущина
овечого населення в межах Поділля досить закономірно зменшується
чим далі ми посуваємося зі сходу на захід Поділля (див. табл. 33).
В Балтянському повіті вона найбільша—139 овець на 100 госпо-
дарств, в центральних повітах—Вінницькому, Брацлавському. Ушицькому
вона вже значно менша (100-130 овець на 100 господарств) і нарешті
в західніх повітах Кам'янецькім і Проскурівськім гущина овечого насе-
лення найменша—46-52 голови на 100 господарств.
За останні роки перед війною значно скоротилося вівчарство
і в Балтянському повіті, але все ж таки частину цього повіту, а саме—
південну й південно-західній наддністрянський його окрайок так само, як
І вузьку смугу понад Дністром в Голопільськім, Ямпільськім і навіть
Могилівськім повітах, можна назвати прямо-таки вівчарським районом.
Тут вівчарство зберіглося, яко помітна й окрема галузь господар-
ства, що відогравала помітну ролю в організації й бюджеті селянського
господарства. Це район не простої, дрібної, довгохвостої вівці, що
поширена на всьому, основному масиві Поділля, а район басарабської
чушки, що розводиться тут переважно в молдаванській частині селян-
ських господарств.
Наявність тут значної кількости абсолютних вжитків, яко здатних
переважно для овечого пасовиська, по крутих схилах долини Дністра
та його допливів, далі загальна екстенсивніша будова організації селян-
ського господарства в цій частині Поділля сприяє збереженню тут вів-
чарства.
По розташованих у цій смузі селах кількість овець сягає макси-
мума—іноді (340-430 овець на 100 господарств).
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
97
Місцеве й особливо молдаванське населення цінує тут чушку перш
за все за її порівнюючи велику молочну продуктивність.
Для доцільнішої організації цієї продукції вівчарства ягнята через
1—14 міс. після ягнення відлучаються (в травні міс.) від маток і скоро
після того збуваються на продаж, причім продажна ціна за ягня в цім
періоді (вагою пересічно близько півпуда) сягала 2-3 і навіть 4 карб., а
вівці розбиваються на отари в 100-120 голів у кожній.
Для цього кілька сусідніх господарств з'єднувалися в спеціяльні
наче товариства для встановлення черги пасти отару й порядку викори-
стання молока. Доять овець члени такого товариства по черзі
і все молоко добового удою йде на користь одного члена. Черга
доїти поміж членами зазначається жеребком на весь ляктаційний період,
причім число днів доїння призначається тому чи тому членові пропор-
ційно до кількости овець, що йому належить.
Щоденний удій вівці за- першу половину ляктаційного періоду
(травень-червень) сягає 2 фунтів, а за другу половину (червень-ли-
пень—0,8—1,2 фунтів, тобто отара зі 100 овець дає щодня (пересічно)
у першому періоді близько 5 пуд. молока, а за другу половину лякта-
ційного періоду—близько 2—2,5 пуд.
Беручи на увагу, що ляктаційний період чушок тут тягнеться
з половини травня до першої половини вересня, можна вважати, що
удійливість чушки пересічно дорівнювала 4 відрам молока.
Все молоко від отари йде на виготовлення бриндзі (1 пуд бриндзі
виходить з 4 відер молока, тобто пересічно 1 вівця видавала приблизно
1 пуд бриндзі), що переважно споживалася у власнім господарстві й лише
зрідка йшла на продаж.
Так само й вовну використовували переважно на власні потреби
господарства й на продаж збували тільки її лишки (по ціні приблизно
7 карб, за 1 пуд). Вовна в селянських господарствах цього району йшла
на виріб сукна, плахт, килимів тощо і в зв'язку з тим тут була досить
поширена домодільна промисловість різних виробів з овечої шерсти.
Загальна прибутковість одної голови чушки, коли всі її продукти
вирахувати за ринковими цінами сягала 8, а часами 10 (в разі окоту
2 ягнятами) карбованців, причім витрати (на пашу та пастуха) становили
близько 1 крб. 50 коп. на вівцю, а тому чистого прибутку від чушки
господарство мало, визначаючи його в грошах 7-8 4 крб.
Отже, випливаючи з сукупности природничо-історичних та побутово-
економічних умов Наддністрянського району Поділля, а також задоволь--
няючи харчові (молоко й м'ясо) та одягові потреби (вовна, опанча та сму-
шок) екстенсивних суто споживчого характеру господарств по селах Над-
дністрянщини, вівчарство тут цілком відповідало загальним умовам району
й мало підстави для дальшого існування, ба навіть поліпшення та розвитку.
Інакше доводиться характеризувати вівчарство на всьому основ-
ному масиві наддністрянських повітів та всіх надбузьких; тут на всьому
просторі Поділля поширена була одна грубововняна порода овець—проста
селянська довгохвоста—дрібна з малою живою вагою (14-2 пуди, тоді
як чушка в 1 4 рази тяжча) і малою кількістю (4 фунти) дуже грубої
з невеликою кількістю пуху вовни (в той час як чушка давала пересічно
7 фунтів кращої вовни).
У східній частині Поділля (Гайсинський, Голопільський повіти)
вівчарство мало виключно споживчий напрямок і характеризувалося
екстенсивнішими формами утримання та використання овець в той час,
як в західній частині Поділля (Проскурівський, Кам'янецький, Ушицький
повіти) вівчарство мало деякі риси інтенсивніших форм вівчарства. Ця
більша інтенсивність використання виявлялася тут такими ознаками.
98
Проф. С. Городецький.
Ягнят тут здебільша збували на ринок весною, або після підго-
дівлі—восени; іноді спостерігалося, що тут навіть скуповують (особливо
незаможні селяни) ягнята на весні для перепродажу їх восени після
більш-менш інтенсивної підгодівлі (на толоці ; крім того, тут частіше, як
в східній частині Поділля, спостерігалося використання овечого молока.
Правда, у зв'язку з раннім ягненням — в грудні та січні місяці лякта-
ційний період тут триває всього 1/2—2 місяці (а в чушок, як ми бачили
4—4?2 місяці) й молока від овець буває мало. Але загальна продук-
тивність вівці навіть на заході Поділля дорівнювала лише половині про-
дукції чушки. Взагалі ж треба сказати, що на Поділлі вівчарство зберіг-
лося остільки, оскільки селянське господарство не позбулося натураль-
ного характеру й провадилося в екстенсивних формах
Вівчарство особливо відповідало й відповідає екстенсивним формам
селянського господарства, тому відзначається характернішими рисами
екстенсивної галузі сільського господарства. Поруч зі своєю малою про-
дуктивністю вівця гарно винагороджує працю, бувши бо дуже невибаг-
лива щодо утримання й догляду, вона відзначається здатністю забез-
печити собі їжу за найнссприятливіших умов оточення. І тому вівчар-
ство вимагає на своє утримання надто мало уваги, енерґії та праці від
господаря, даючи йому переважно для споживання продукти в самім
селянськім господарстві.
Птахівництво так само, як і вівчарство, було на Поділлі надто
екстенсивною галуззю селянського господарства, хоча на продукти пта-
хівництва чекала зовсім інша доля, як на продукти вівчарства. Про-
дукти птахівництва пух, пір'я, м'ясо, а надто яйця призначалися на
продаж, і тому визначалися своєю надзвичайно високою товаровістю.
Величезний попит на пташине м'ясо та яйця на місцевому ринку та
за кордоном (в Австрії), куди вивозилося багато яєць, і прикордонне
положення Поділля становили для селянських господарств Поділля дуже
сприятливі умови для розвитку птахівництва.
І коли зустрічалося на Поділлі багато безкінних, безкоровних,
безсвинних, безовечих і взагалі безхудібних господарств, то таких госпо-
дарств, що б не мали хатньої птиці, зовсім не було.
Кількістю птиці, а таксамо проданими яйцями головне місце в пта-
хівництві Поділля посідають кури, причім місцями товаровість яєць
сягала таких розмірів, що куряче яйце відогравало ще перед війною
ролю мірила ринкових цінностей ріжного роду продуктів, а надто для
дрібного селянського вжитку.
Більшість селян держить по 10 — 15 курей, а в більших господар-
ствах до 30-40 штук. Ідуть на продаж почасти й курчата та кури, але,
як вже завважено, переважно яйця, що їх середнє господарство збуває до
200-300-400 штук на рік.
На жаль, передвоєнна статистика не дає можливости обрахувати
точніше продукцію селянського птахівництва, накреслити напрям і рай-
они переважного розвитку птахівництва.
Єдине джерело, що дає уявлення про цей бік птахівництва, то є
залізнича статистика вантагобігу продуктів птахівництва, але на жаль,
в занадто сумарних та туманних рисах.
Однак на підставі цієї статистики, а також користуючись відомо-
стями вже пореволюційного опиту в селянських господарствах Поділля
та Київщини про стан птахівництва, проф. А. Ярошевич у своїй останній
роботі „З економіки птахівництва в районі південно-західніх залізниць
(Нариси економічного життя України" Вип. VIII, 1928 року) наводить
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 99
досить обґрунтовані та близькі більш-менш до дійсности відомості про
розмір продукції й розвиток птахівництва до деякої міри навіть і для
передвоєнної доби (1913 року).
Користуючись матеріялами, обчисленнями та міркуваннями наве-
деними в цій роботі про птахівництво на Поділлі' перед війною, можна
гадати, що загальна кількість хатньої птиці на Поділлі 1913-1914 року
перевищувала 6 мільйонів штук, і становила для курей кількість близько
5.833.000, для гусей близько 180.000 і майже таку саму цифру 170.000
для качок.
Підставою для встановлення цієї кількости була з одного боку
залізнича статистика про передвоєнний вантагобіг яєць та пташиного
м'яса, а з другого—відомості про яйценосність курей та норми спожи-
вання селянської і міської людности. Останні відомості здобуто від
анкетних опитів та бюджетових обслідувань вже за пореволюційні часи
(1923-1925 року). / .
Щодо яйценосности курей, то було встановлено, що на всьому
Правобережжі Поділля відзначається найвищою^ яйценосністю курей, бо,
тоді як пересічний індекс яєчної продукції курки для всього району
становить 88 яєць на рік, на Поділлі він коливається в межах 63—216
і пересічно становить 100 яєць на курку.
З інших районів поза межами Поділля лише район залізниці Цвіт-
ково-Знаменка відзначався індексом яйценосности понад 100 штук, (а
саме 127 яєць для курки).
Щодо Поділля, то тут найбільшою яйцепродуктивністю курей
(216 яєць на курку) відзначався район залізниці Жмеринка-Волочиське,
далі район Жмеринка-Могилів (149 яєць) і Кам'янець-Проскурів (113 яєць
на курку), тобто найрозвиненішою продукцією яєць відзначалося птахів-
ництво в західній прикордонній смузі Поділля в складі Лятичівського,
Проскурівського, Кам'янецького, Ушицького та Могилівського повітів.
Треба вважати, що й товаровість яєчної продукції й узагалі птахів-
ництва в цій смузі була найвища; принаймні, експедиція проф. В. Усть-
янцева відзначає, що птахівництво в селянськ. господарствах Кам'янець-
кого повіту та гусівництво в Лятичівському повіті мало цілком про-
мисловий характер („Материальї" стор. 342 і 378).
З огляду на те, що пересічну товаровість птахівництва на Право-
бережжі для 1913 року проф. А. Ярошевич зазначає індексом 65, треба
гадати, що на Поділлі ця товаровість птахівництва була ще вища. При-
наймні, яєчна продукція в західній частині Поділля відповідно до збіль-
шення яйценосности, (пересічно в західній смузі з зазначених 5 повітів
до 165 яєць на курку) підносилася в 1 И рази, тобто мусіла бути не
менша за 90-95%.
Тобто для цього району цілком підходила характеристика курки
(при одному з анкетних обслідувань) яко ‘„машинки, що робить дрібні
гроші".
Загальну продукцію яєць на Поділлі для 1913 року повинно зазна-
чити бл. 600 міл. штук.
Товаровість пташиного м'яса відзначалася вже меншим індексом
для всього Правобережжя 36,5%, а для Поділля, гадаємо, з огляду на
дуже інтенсивний вивіз за кордон гусей та взагалі битої птиф — особ-
ливо з західньої половини Поділля, цей індекс має бути збільшений
принаймні до 40—50%.
Високою товаровістю на Поділлі відзначалася також продукція
пуху та пір'я. Коли вважати, що з 1 птиці пересічно можна одержати
0,3 фунта пір'я, то загальна кількість (близько 7,5 мільйонів) хатньої
птиці на Поділлі повинна була дати бл. 45—46 тисяч пуд. пуху й пір'я.
100
Проф. С. Городецький.
З цієї кількости на Поділлі лише один вантагобіг 1913 року набрав
близько 25.000 пудів; коли ж ми до цього додамо місцеве міське спо-
живання (відповідно до міського споживання пташиного м'яса ми зазна-
чимо індекс міського споживання пуху та пір'я 17°/о продукції), то поба-
чимо, що товаровість пуху та пір'я в подільськім птахівництві повинна
була сягати 70-75 (пересічно 72,5) відсотків загальної продукції пуху та
пір'я на Поділлі.
Допіру вираховуючи продукцію пуху та пір'я, ми зазначили загаль-
ну кількість птиці на Поділлі в 7,5 мільйонів штук, але, коли виходити
з обчислень проф. Ярошевича, то ця кількість повинна б бути трохи
менша, бо він обчислює кількість гусей та качок індексами в 25%
(точніше 24,8°/о/ гусячого м'яса і 13 (точніше 12,8%) відсотків качачого
м'яса від загального балянсу пташиного м'яса на Правобережжі 1913 р.
Ми ж на підставі обслідування експедиції проф. В. Устьянцева зазна-
чаємо цими індексами на Поділлі не загальну продукцію гусячого та
качачого м'яса, а кількість голів гусей та качок.
Правда, в „Материалах" наведено відомості про птахівництво
далеко не по всіх повітах (лише в 7*. Балтянськім, Брацлавськім, Він-
ницькім, Кам'янецькім, Лятичівськім, Літинськім та Проскурівськім) але
всюди, де провадила експедиція обслідування селянського птахівництва,
відзначає, що курей держать всі господарства, гусей держать значно менша
кількість (від % до Й, а персічно одна ’і господарств)—постільки при-
близно штук (10-15 і 20-30), як курей, кожне.
Щодо качок, то їх в селянських господарствах спостерігається
значно менше й часто вказівки про те, скільки держать качок, обме-
жуються одним словом — „мало". Тому кількість качок у селянських
г-ствах Поділля можна визначити сумою, що не перевищує половини
загальної кількости гусей.
Ці міркування дають нам підставу визначити загальне число гусей
на Поділлі для 1913-14 р. цифрою 1.035.000 шт., а качок—469.000 шт.
Намагаючись розкласти цю загальну кількість птиці (4.335000 курей,
1.035.000 гусей та 469.000 качок) у селянських господарствах Поділля
по окремих його повітах та обчислюючи її на 100 десятин орної землі,
ми одержимо такі індекси гущини пташиного населення по окремих
повітах Поділля (див. табл. 38).
Таблиця 38.
ПОВІТИ: Курей Гусей Качок") Курей Гусей Качок")
Абсолютна кількість голів в тисячах На 100 дес. орної землі
Ііалтянський . 670 212 132.5 220 80 50
Ьрацлавськии 363 87,5 11 230 80 10
вінницький 277 66 11 290 73 19
Гайсинський 447 102 15,5 •352 80 12
1 олопільськии 300 78,5 32,5 232 60 25
1\ам янецькии 378 111.5 39 440 130 ЗО
Латинський ... . . Аятичівський Могилівський 305 227 298 99 103,5 27 49,5 45 18 253 ‘ 253 330 100 115 3 ’ 50 50 20
і іроскурівськии 330 75 50 330 75 40
Ушицькии . . * 326 33 25 374 до ол
Ямпільський 412 40 ’ 40 338 чи ЗО зо зо
По Поділлю . . . 4335 1035 469 338 73 33
качок по
окремих
лише наближеними,
) Індекси розподілу кількости
а не точними.
повітах є
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 101
Наведена допіру таблиця (38) ілюструє більший розвиток птахів-
ництва в західній частині Поділля.
' Треба зазначити, що й птахівництво підлягало загальній закономір-
ності, яку ми відзначили в розвитку інших галузів скотарства, а саме—
воно мало більшу вагу в дрібніших малоземельніших господарствах та
меншу в багатоземельніших. Принаймні, ми знаходимо в „Материалах"
такі щодо цього вказівки.
У Брацлавськім повіті в селах з пересічним землезабезпеченням
3,6—5,1 дес. на двір припадало на 100 дес. землі пересічно 250 курей.
2,6—3,5 „ „ „ 400 „
1,5—2,5 „ „ „ 560 „
«••і
А в наслідок обслідування скотарства по селянськиих господар-
ствах Вінницького повіту, як ми бачили, продукти від птахівництва в
бюджеті господарств з різним землезабезпеченням мали й відмінну про-
порцію, а саме—в господарствах з пересічним землезабезпеченням на
двір:
2,4 дес. прибуток від птахівництва на 100 дес. землі становив 373 крб.
5 9 - 188
З 5 „ ,, » п » 150 ,<
Але треба сказати, що скільки б не важило птахівництво в бюд-
жеті селянського господарства Поділля, як би високо та яскраво не
характеризувати товаровість та взагалі промисловість птахівництва в
селянських господарствах Поділля, напередодні світової війни і ця
галузь скотарства відзначалася надто великою екстенсивністю.
Як свідчить обслідування експедиції проф. В. Устьянцева, найпо-
ширеніші породи птиці тут були прості селянські, що відзначалися
порівнюючи невисокою продукцією яєць та м'яса. Ці прості породи
в зв'язку зі своєю невибагливістю забирали так мало уваги й праці на
догляд за ними, що давали підставу припускати, наче селяни вважають,
що прибутки від птахівництва є ніби додаткова грошова премія в хатнім
господарстві.
Але, коли підрахувати вартість зерна, картоплі та ґрису, що йде
на годівлю птиці в селянськім господарстві, то, як видно з бюджетового
обслідування селянських господарств Правобережжя (Київщини й Поділ-
ля), вже за пореволюційних часів продукція птахівництва іноді не вина-
городжує вартости навіть корму для птиці. Це й стоїть на 'перешкоді
дальшого розвитку птахівництва.
„Наведений матеріял розвіює ідилічний погляд на птахівництво, як
на галузь приступну найдрібнішому господарству, начебто „курка —
біднякова корова й жодних майже не потрібує витрат“. Витрати на
птицю неменучі й становлять величину вдвоє більшу за вартість самої
птиці. Якщо в господарстві годують птицю навіть послідами різного
роду й висівками, то за щоденного годування це складає цілісінькі пуди
й десятки пудів, що їх бідне на збіжжя господарство мусить десь від-
шукати. Ось чому число птиці в господарстві не може бути довільне,
а залежить від кількости в ньому збіжжя. Коли справа йде про 5-10 п.
збіжжя, господар скрізь і завжди воліє скорше птицю зарізати, аніж
самому гарячої літньої доби залишитися без хліба".
До цих характерних рис екстенсивности, що виявляються в догляді
й годуванні хатньої птиці, на Поділлі приєднувалася надзвичайна неор-
ганізованість збуту продуктів селянського птахівництва, що зовсім не
102 Проф. С. Городецький. ________________________
._____________________________—--- ----------- ~ ~
-----——
і
знало кооперативних форм і здебільшого провадилося в формі роздріб-
ного продажу-невеликої кількости (1—2"—3 десятків) яєць скупникам
або на місцевих базарах.
Для утримання та догляду великої рогатої худоби, що є головною
галуззю скотарства на Поділлі „Материали" обслідування експедиції
дають таку характеристику (по всіх повітах, крім Вінницького): „Помеш-
кання для худоби в селянських господарствах не відповідають вимогам
гігієни. Здебільшого вони напівтемні та не досить теплі: стелі не мають,
криті соломою, стіни не глинобитні, а дерев'яні (на сході Поділля) зустрі-
чаються дуже рідко. Тримають худобу здебільша на хлівному гноєві (під-
стилкою є солома)". Тому, хоча по суті скотарство тут є інтенсивнішок>
галуззю господарства, та форма організації скорше наближає його з
зовнішнього боку до типу скотарства хлівно-гнійного.
• Звичайно, що в тиких умовах і птахівництво не могло бути поста-
влене як слід, провадитися більш-менш доцільно.
Отже на зразок того, як і для лісо-степової частини Київщини*)
і для Поділля щодо птахівництва та взагалі скотарства? на підставі
матеріялів, що були під нашим зарядом, треба дійти висновку, що
напередодні світової війни скотарство тут було взагалі розвинене мало.
^Коли ж по деяких поміщицьких господарствах воно набуло відносна
культурного характеру, то на загальну масу господарств це майже жод-
ного впливу не мало.
Старі форми скотарства в наслідок скорочення годівельної площі
та перетворення на ріллю пасовиських вжитків перевелися, а нові не
встигли прийти на зміну старих.
Комбінуючи відомості Подгубстатбюра та експедиції обслідування
скотарства на Поділлю, тобто матеріяли за період 1912—1914 р. р.
можемо районувати селянське скотарство Поділля напередодні світової
війни в такий спосіб (див. картограму 3).
і мь
Західній район Поділля в складі Кам'янецького, Проскурів-
ського повітів виділявся значною кількістю великої рогатої худоби,
помірною кількістю дрібної худоби й розвитком птахівництва.
Центральний надбузький район в складі Літинського,.
Вінницького, Брацлавського й Гайсинського повітів відзначався найбіль-
шою гущиною дрібної продуктивної худоби (свиней і овець).
Ц е н т ральний наддністрянський район характеризу-
вався помірною гущиною великої і дрібної продуктивної худоби та поча-
сти напрямком скотарства—молочним вівчарством та розведенням іншого
роду худоби.
Лятичівський повіт в надбузькій частині, Ушицький— в наддніст-
рянській були наче переходовим районом від західнього до відповідних
частин центрального.
Нарешті Південно-східній — Балтянський —район відзначався
найменшою гущиною худоби та напрямком скотарства—розведенням коней
і великої рогатої худоби, молочним вівчарством та найменше опчнкма-
ним птахівництвом. •
о ) Лисенко. Опьіт предварительного исследования себестоимости вьіоаширЯНИя
однои штуки крупного рогатого скота „Подольський хозяин“ 1915 р. № 7.
З'оС/ТІІ з 53’3$ ГОЛО&ГЛІґг
Сольдо» рогатої -ху?о5* ло
юо С#с з»'-Бсі С тоепоЗ.
ЯоРітц з І 6-ЛЕ <□ ?оЛ»л»к
рсге>то> лу?с5е ло іООЬєе зас.&г
Єеелрнсочих господарствах.
УоС,ти з 11-го еороба^іи озли-
Г)О> рогатої зсігїоЗсі по ісс> ох
Зао.Со 5 а\п$>мсопчх госіо^арст5-зх.
’ї їоСіТгі $21-23 іаліВ соїнеи на
*00 Єсс. засі&з в сзлчпго-і гоеісЗ
2 !Го5іТи з 33~3ь гало^ ої'о^о го
юо ?«• гапЗа 6 Сілрнсі^ гсопоіЗ
ОРТЙДІАГРАМА
скотарських округ Пйдіаай.
РОЗДІЛ IX.
Землеволодіння на Поділлі.
Відомості про землеволодіння на Поділлі напередодні світової
війни обіймають площу в 3.722.030 десятин в той час, як вся площа
Поділля за найточнішим обчисленням кол. генерального штабу має
3.846.130 десятин, тобто на 124.100 десятин більше. Ці 124.100 десят.
треба почасти віднести на рахунок неточного обчислення земельної по-
верхні різних категорій землевласників, а почасти на рахунок водної
поверхні Подільських річок.
Щодо решти, (так би мовити статистичних) 3.722 030 десятин зе-
мельної площі, то найбільша її частина 2.219.710 десятин (або 60,2%)
належала селянам, 1.221.160 десятин (або 31,5%) належало поміщикам
(різних верств—дворян, купців, „громадян" та ,,міщан“), а решта 278.160
десятин (або 7,2%) належало різним установам — державним, удільним,
парафіяльним, міським тощо.
Більшість селянських земель—1.754190 десятин (або 79%) всього
селянського землеволодіння належало до категорії надільних, невелика
площа в 43.400 десятин (2% всіх селянських земель) належала до чин-
шевих, а решта 422.120 десятин було купленої землі. В цю кількість
422.120 десятин купленої селянської землі зараховано всі куплені се-
лянами землі так на підставі громадського й товариського об‘єднання,
як і на підставі персонального, особового землеволодіння.
Щодо поміщицького землеволодіння, то воно складалося з таких
категорій: дворянського було 1.193.920 десятин (або 92,5 % всього по^
міщицького землеволодіння), 70.040 десятин (або 5,9%) належало помі-
щикам іншої верстви—купцям, міщанам, попам, „громадянам", а решта
20.200 десятин (1,7%) належало акціонерним компаніям.
Землеволодіння різних установ (278.160 десятин) складалося з та-
ких категорій: найбільше було парафіяльних—89.558 десятин (32,2%),
державних — 76.232 десятин (27,4%) та банківських — 38.482 десятин
(13,9%)) земель; 31.530 десятин ЦІ,4%) було удільних і 42.215 (15,1°^)
було міських; решті установ (філантропічних тощо) належало 143 десят.
От такими загальними рисами можна зазначити стан землеволо-
діння на Поділлі в 1913 р.
На жаль, ми не маємо змоги навести для цього року точніших
цифрових відомостів щодо характеристики землеволодіння по головні-
ших угрупованнях у двох основних передвоєнних категоріях землевлас-
ників—селян з одного боку та поміщиків—з другого — по окремих по-
вітах .Поділля. А тому змушені для цього звернутися до досить заста-
рілих статистичних відомостів 1905-06 років. Ці відомості припали саме
на роки революції 1905-06 року, що після неї мобілізація землеволо-
діння йшла особливо напруженим темпом і тому внесла певні корективи
так до співвідношення поміщицьких і селянських земель, як і до роз-
поділу їх поміж окремими з різним їх землезабезпеченням групами.
104
Проф. С. Городецький.
До речі тут треба сказати, що на Поділлі земельна мобілізація
шляхом купівлі-продажу приватно-власницької землі та розверстання
чиншевої поміж поміщиками й селянами почалася давно ще в 70., коли
не в 60. роках минулого сторіччя, але до 90. років того сторіччя ця
мобілізація йшла досить мляво. Від 1887 року до 1905 року кількість
дворянського землеволодіння зменшилася з 1.565.468 дес. до 1.309.546
десятин, тобто на 255.932 десятини, а селянської приватно-власницької
(персональної та громадської і товариської) збільшилося з 18 208 дес.
(1887 року) до 225.993 (1905 року), тобто на 207.785 десятин протягом
18 років. Виходить, що пересічно щороку від дворян до селян перехо-
дило шляхом купівлі-продажу близько 11.530 десятин. Починаючи з XX
сторіччя мобілізація земельної власности жвавішає втроє: як показує
таблиця 39*) від 1900 до 1906 року пересічна кількість проданої землі
сягає 32,5-37,5 тисяч десятин, а за трьохріччя 1906-1908 кількість де-
сятин спроданої землі збільшується, рівняючи до попереднього трьох-
річчя, більше як у 1 рази—до 55 тисяч десятин на рік. Тому ми по
винні сподіватися, що протягом п'ятирічного періоду 1909-13 р.р. у спо-
сіб купівлі-продажу було мобілізовано 270-300 тисяч десятин землі, а
всього за 8 останніх передвоєнних років—(1906-1913) близько 450 тисяч
десятин землі. Більше всього повинні були підпадати цій мобілізації
дворянські землі й у наслідок її ми мали зменшення дворянського зем-
леволодіння з 1.309 546 десятин (1905 року) до 1.133.930 десятин (1913
року), тобто на 175 626 десятин, що перейшли до селян.
Цікаво відзначити, що після революції 1905 року земельна мобі-
лізація характеризувалася дуже -малим підвищенням цін на землю
(всього на 5 крб.—220 карб, періоду 1903-1905 і до 225 карб, періоду
1906-1908 р.), рівняючи до підвищення земельних цін протягом 1903-
1905 р.р. (з 183 крб. періоду 1900-1902 р.р. до 220 крб. періоду 1900-
1905 Р-Р', тобто на 37 крб. або на 20%). Це звичайно пояснюється
панікою серед дворян-поміщиків, що зчинилася від аграрного руху ре-
волюції 1905-06 р; не зважаючи на знецінення царських грошей підчас
японської війни та на опекунчу для дворянського землеволодіння фі-
нансову політику дворянського й селянського земельних банків, паніка не
могла стримати дворян-поміщиків від продажу й знецінення їхньої землі.
Таблиця 39 між іншим свідчить, що мобілізації підпадали землеволо-
діння порівнюючи невеликого розміру, пересічно на Поділлю бл. 32,5
десятин і 1908 року вдвоє меншого розміру—бл. 15 десятин, коли-
ваючись по окремих повітах від 5 (Голопільський) до 112 (Ямпільський)
десятин пересічно. Цікаво також відзначити, що починаючи з 1900 і кін-
чаючи 1908 роком щодалі то більше та більше здрібнювалися розміри
земельної площі спродуваних маєтків (див. табл. 39) роками.
Пересічний розмір спроданого маєтку сягав десят.
Року . . . 1900-02 1903-05 1906-08 1908
Десятин . . 125,7 96-8 32,5 . 14,6
Коли ми глянемо на табл. 41, що показує розподіл приватно-влас-
.ницького землеволодіння 1905 р. по окремих угрупованнях землезабез-
печення приватних земвласників, то побачимо, що землеволодіння пер-
ших сімох груп (до 500 десятин) становило 1905 року 288,582 десят.;
коли ж ми з цієї кількости вирахуємо персональне землеволодіння се-
лян землевласників—63.773 десятини, то побачимо, що більшу частину
(163.392 десятини—див. табл. 39) землеволодіння (224.809 десят.) отих
. ) Цю таблицю складено на підставі матеріялів зібраних і ще не оголошених проф.
А. Ярошевичем, що ласкаво дав згоду авторові скористатися з них.
Таблиця 39
Мобілізація земельної власности по окремий повітане Поділля за трьорріччями періоду 1900—1908 років,
(за відомостями Департаменту податковий зборів)
Загальна кількість десятин проданої землі за р. р. Пересічно за 1 рік спродано землі (десятин) Пересічний розмір ясм. площі (десятин) спроданого маєтку Пересічна ціна 1 дес. (крб.) спроданої землі по р. р.
О. а. О- 1
ПОВІТИ о. а сі. о. о. 1 О. О. ех (І £ о.
ГГі 00 ГО ІГ) 00 о оо СМ ип оо
а\ о 04 с сь О\ сл 04 04 04
7 7 а. 7 7 1 1 О, 7 7 1 о, 1 7 (X
сО оо С***) у ео 00 о ОП чо оо О 1 со чо 00
§ о> о 04 о о С4 о> С > СТА С4 § 04 04 04 04 § 04
У'Н т н Т ""і
• 1
Балтянський . . 1 .7.406,1 18.017,0 47.378,0 — 5.802 6.005,7 15.792,7 13.507,8 158,2 155,3 22,3 9,2 165,5 202,4 294,4 224,5
Брацлавський . . 4.368,1 6,047,0 7.591 7 — 1.456 2.015,7 2.533.6 3.452,0 67,1 80,6 67,2 98,6 188,8 288,4 221,2 196,5
Вінницький . . 10.852,3 4.393,0 5.434,8 • 3.617,4 1.464,3 1.811,6 2.326,9 172,3 51,7 ЗҐ,6 43 9 241,7 239,6 265,8 269,8
Гайсинський . . 13.402,4 11.863 4.770,9 4.467,8 3.954,3 1.590,3 758,7| 432,3 179,7 52,5 19,4 184,6 256,9 237,5 265,3
Кам'янецький . . 3.795,4 5.110 22.257,5 — 1.265,1 1.703,3 7,419,2 8.304,8 33,9 49,1 68,7 44,9 176.4 211,8 251,9 226,5
Лятичівський . . 3.857,9 4 035 10.492,0 1.286,0 1 345,0 3.477,3 1.999,9 49,5 68,4 55,2 36,4 150,6 172,4 181,3 124,4
Літинський . . . 8.991.7 8,462 15.606,0 — 1.997,2 2.820,7 5.202 4.168,3 108,3 108,5 65,6 34,5 148,4 179,9 202,2 199,5
Могилівський . . 1 .7.852,8 5.646 7.233.5 •— 5.950.9 1.882,0 2.411,2 2,072,5 251,4 56,5 39,5 37,7 204,7 223,7 240,1 165,4
Голопільський . . 8.148,3 12.100 19.953,3 — 2.716,1 4.033,3 6.651,1 7,353,4 166,3 103,4 12,1 5^0 184,1 223,4 267,3 294,9
Проскурівський . 10.251.9 10.639 8.440,4 — 3.417,3 3.546,3 2.813,5 3.432,0 270,0 154,2 105,5 90,3 170,7 229,4 254,7 264 3
Ушицький . . . 7.555,7 6.133 5.662,8 2.518,6 2.044,3 1.887,6 2.706,9 69,3 .87,6 26,2 35,2 166,8 191,6 220,2 230,4
Ямпільський . . 5.990,4 5.066 8.572,0 —-• 1.996,8 1.688,7 2.857,3 3.916,4 69,7 1 74,5 90,7 111,9 / 170,9 215,8 210,0 225,9
На Поділлі . . 112.473,0 97.511 163.392 > 37.491 32.503,7 5.446,4 54.999,6 125,7 96,8 32,5 14,6 182,9 220,1 225,7 230,0
1 1 /
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
106 Проф. С. Городецький._________________
дрібніших поміщиків наче було ліквідовано переважно в спосіб продажу їх
селянам протягом першого Ж 3-х рІЧЧЯ ПІСЛЯ революції 1905 року. IV и
вже зазначили, що від 1906 до 1913 року до селян перейшло шляхом
купівлі-продажу 205.066 десятин, що становить 91,2% землеволодіння
дрібноземельних поміщиків (землезабезпеченням від 1 ДО 500 десятин).
Крім суто політичних, ми повинні шукати й економічних причин, щоб
з'ясувати це цікаве явище. Очевидно, дрібно поміщицьке г-во щодалі
опинялося в скрутнішому й скрутнішому господарчо-економічному стані
супроти селянських з одного боку й велико-панських маєтків з ДРУ"
того. Але це питання вимагає спеціяльного дослідження.
Ці 205.066 десятин становили всього яких 11-12% площі надільних
селянських земель, що їх посідало 458.764 селянські двори, тобто на
двір припадало пересічно 3,8 десятин; збільшення на 11-12% землеза-
безпечення селянського двора розміром 3,8 десятин звичайно не змогло
зм‘якшити „земельної снаси“ селянина на Поділлі, бо було тут каплею
в морі селянського малоземелля.
А з другого боку перехід до селян землі дрібно-земельних
поміщиків щодалі більше та більше відокремлював дві ворожі й остіль-
ки різнохарактерні кляси—як малоземельне селянство (від 0,1 до 15
дес. на двір) з одного боку й великопанських державців — (від 500 до
20.000 десятин в маєтку)—з другого боку.
Ні в якій губерні, здається, ці земельні диспропорції поміж селян-
ським та поміщицьким землезабезпеченням не виявилися перед війною
так яскраво, як на Поділлі й тому нам здається, що варто буде спини-
тися тут на них детальніше. Найповніші й найкращі, хоча й не зовсім
певні відомості щодо цього опрацював кол. Центральний Статистич-
ний Комітет. Центральний Статкомітет зареєстрував за 1905 рік
на Поділлі 3.657.138 десятин; за головними категоріями господарств ця
площа розподілялася так (табл. 40): 44,4% (1.625.778 десятин) було
приватної власности, 1.754.187 десятин (або 48,0%) було надільних зе-
мель і 277.173 десятин (або 7,8%) належало різним установам.
Отже, коли не брати на увагу останню категорію-землеволодіння,
то виявляється, що перед війною вся земельна власність на Поділлі
майже нарівні поділялася поміж двома основними категоріями власників
—приватними й надільними.
З господарчого боку ці категорії відрізнялися двома характернішими
ознаками землекористування: 1) зручністю і 2) розмірами. Тоді як при-
ватна власність не знає пасмужности та недуг малоземелля (пересічний
розмір приватного землеволодіння дорівнював на Поділлі 180 десятин),
надільне землеволодіння терпіло від цих недуг у найбільшій мірі. І коли
про розвиток та вплив пасмужности надільних земель статистика нічого
не говорить, то про розвиток малоземелля тут можна скласти досить
виразну картину, розглядаючи цифрові стовпчики табл. 42, що показує пе-
ресічний розмір надільного землеволодіння. Пересічно на Поділлі на 1
двір перед війною припадало 3,8 десятини надільної землі.
. Щ°б зрозуміти наведені цифри пересічного розміру приватного та
надільного землеволодіння, варто порівняти загально-імперський підсу-
мок хоча б на підставі відомостів Центр. Стат. Комітету за 1905 рік
На один двір селянських та козацьких надільних земель в кол. Росії
(Європейській) припадало 11,1 десятини, а пересічний розмір землево-
лодіння приватних власників дорівнював 114 десятинам, тобто був в 10
разів більший за надільний. у
Таблиця 40.
Земельна власність по окремий повітав Поділля з розподілом по головний категорія? її 1905 р.
(в десятина?).
Загальна Землі приватної власності! Над і л ь н і землі Землі державні, церков, та різн. установ
ПОВІТИ • % 1 кількість землі Число воло- дінь Кількість землі 1 Середній розмір володінь % до за- гальн. площі Число громад Число дворів Кількість землі Пересічно на 1 двір % до за- гальн. площі Кількість землі % до за- 1 гальн. площі! Нільське госпс
/ < р
Кам’янецький 248.151 737 129 336 175,4 52,1 348 40.995 105.920 2,5 42,7 12.895 5,2 о н о
Балтянський 707.488 752 290.415 386,2 41,0 335 64.483 338.751 5,3 47,9 78.322 11,1 о
Брацлавський 262.231 436 97 319 223,2 37,1 275 39.627 141.908 3.6 54,1 23.004 8,8 о
Вінницький .... 265.159 574 129.140 225,0 48,7 245 29.881 119.869 4,0 45,2 16159 6,1 > а
Гйсинський . . . . \ . 293.965 346 119.007 344,0 40,5 206 46.236 154.370 3,3 52,5 20.588 7,0 д гв
Лятичівський 232.935 1.408 90.733 64,4 39,0 200 25.515 118.342 4,6 50,8 23.860 10,2 тз гв
Літинський 289.722 1.194 140.883 118,0 48,6 254 24.455 127.577 5,2 44,1 21.262 7,3 О 1 03
Могилівський 232.713 849 111.568 131,4 48,0 224 38.323 106.644 2,8 45,8 14.501 6,2 І
Голопільський " 1 343 323 481 157.565 327,6 45,9 191 29.034 158.743 5,5 46,2 27.015 7,9 о о
Проскурівський .... 232.285 499 108.272 ' 217,0 46,6 290 35.814 116.860 з.з 50,3 7.153 3,1 со Я?
Ушииький *** 241.937 872 112.372 128,9 46,5 312 39.448 109.731 2,8 45,3 19.834 8,2 X о
Ям нільський ...... 307.229 883 139.168 157,6 45,3 249 44.953 155.481 3,5 50,6 12.580 4,1 3 •
• На всьому Поділлі 3.657.138 9.031 1.625.778 < 180,0) 44,4 3.129 458 764 1.754.187 3,8 48,0 277.173 7,6 1
• - і • ! і
108 Проф. С. Городецький.
На Поділлю ж співвідношення пересічного розміру надільної землі
(на двір) і пересічного розміру землеволодіння—персоналного, а не і олек-
(3,8 \
192 8 '
До такої пропорції на Поділлю спричинюється з одного боку збіль-
шення пересічного особистого землеволодіння майже в І1-» рази (порів-
нюючи з загальноімперською нормою), а з другого боку зменшення пе-
ресічного надільного землеволодіння порівнюючи з загальноімперською
нормою втроє. 1 коли Поділля не дуже відрізнялося розміром пересіч-
ного персонального землеволодіння серед 50 губерень кол. Европейськ.
Росії, то розміром пересічного надільного землеволодіння Поділля по-
било рекорд малоземелля; жодна з губерень не знала такої парцеляції
надільної землі, як Поділля і пересічний розмір селянського наділу до-
сяг тут мінімума. Найбільш цією стороною наближалася до нього Пол-
тавщина з її 4,9 десят. наділу на 1 селянський двір, потім Київщина з
5.5 десят. та Чернігівщина з 6,3 десятинами, а на Волині пересічне за-
безпечення надільною землею 1 двора в 2 рази більше (7.8 десятин),
як на Поділлю.
У зв‘язку з тим, що загальний земельний фонд розбивався на По-
діллі нарівно поміж приватними та - надільними власниками, загальна
кількість надільних землевласників (458.754) в 60 разів перевищувала
кількість приватно-особистих землевласників (7.486) .
Отже Поділля треба віднести до губерень, що в них питання со-
ціяльно-економічних -загострень зв'язаних з малоземеллям набувало най-
більшої актуальности.
Певна річ, що не на всім просторі Поділля це малоземелля було ви-
явлене в однаковій мірі: тут зустрічалися повіти з порівнюючи значним
забезпеченням селянства землею, як от Балтянський повіт з його 5.3
десят. пересічного забезпечення 1 двора надільною землею. Літинський
з 5,2 десят. на 1 двір, Голопільський—з 5.5 дес. і Лятичівський—з 4*6
десятин. Поруч з тим на Поділлю зустрічалися повіти, як от Кам'янець-
кий, Ушицький. Могилівський. Проскурівський та Гайсинський. де пере-
січний розмір наділу коливався в межах від 2,5 десятин на двір (в Кам‘я-
нецькім) до 3,3 дес. (в Проскурівськім та Гайсинськім). Решта повітів
своїм надільним землезабезпеченням селян наближається до губерніяль-
ної пересічної норми (3.8 десят. на двір). •
Щодо приватно-власницького землеволодіння то найбільшими роз-
мірами пересічного володіння відзначалися повіти—Балтянський (386 де-
сятин), Гайсинський (344 дес.) і Голопільський (328 дес.), а найменшими
—Лятичівський (64 дес.). Літинський (118 дес.), Ушицький (129 дес.) та
Могилівський (131 десят.); решта ж повітів мали пересічний розмір при-
ватно власницького землеволодіння, що мало чим відрізнявся від загаль-
но-губерніяльної норми (180 десятин).
До цього пересічного розміру площі приватного землеволодіння
спричинювалося переважно дворянське землеволодіння, яке на Поділлю
становило 80,5% всієї площі приватного землеволодіння.
Серед інших же категорій приватних власників деяка доля при-
падала и селянам 3,9 % на підставах особистої власности і 8.5%—ко-
лективної. Отже всього селянам—приватним власникам (особистим та
колективним) належало 13.4 % приватно-власницької землі.
*) Таблиця 40 в графі „Кількість володінь" рубрикою „Земля приватної влас-
но™ ,гТНаЧаЄ К,ЛЬКІСТЬ В?лодІнь в але сюди ввійшли володіння колективної влас-
ности (громад та товариств); коли ж цю колективну власність вилучити, то на долю пер-
сонально власницького землеволодіння припаде 7.486 володінь.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною Ю9
У1 іпІоМОСТ\СТОСУЮТЬСЯ власне 1905 року. З того часу за сімро-
В інтенсивна земельна мобілізація в наслідок аграрного
руху 1905-1906 року повинна була внести значні поправки, а тому відо-
мості 1905 р. для характеристики передвоєнного стану приватно-власниць-
кого землеволодіння на Поділлі треба визнати досить застарілими. Але,
на жаль, нема свіжішого статистичного матеріялу щодо цього й тому
ми мусимо малювати картину Подільського землеволодіння на підставі
даних початку XX сторіччя (перед 1905 р.). Ми тут лише нагадаємо,
що в наслідок цієї земельної мобілізації повинна була перейти значна
кількість (понад двісті десятин) дворянської землі до селян, які придбали
більшість всієї проданої дворянами землі.
Таблиці 41 та 42 виявляють ролю різних градацій розміру земле-
володіння на Поділлі 1905 року. З огляду на деяке непогодження цих
відомостів з дійсним станом 1913 року, ми обмежимося загальними
висновками, що можуть бути до якоїсь міри правдиві й для 1913 року»
Звернімося до табл. 41. що показує угруповання приватної зе-
мельної власности різних розмірів землеволодіння. Як бачимо з
цієї таблиці, найбільша кількість землі (68.5%) всього приватного зем-
леволодіння міститься в групах із розміром землеволодінь від 500 до
5000 десятин, нарівно майже розподіляючись (приблизно по 23%) між
трьома категоріями володінь: від 500 до 1000 десятин, від 1000 до2000
десятин і від 2000 до 5000 десятин. Коли до груп приватно-власниць-
кого землеволодіння розміром понад 1.000 десятин (45.5%) всіх земель
приватно-власницького володіння приєднати маєтки від 5.000 до 10.000
десятин і понад 10.000 десятин, що становлять у сумі 6.6% приватно-
власницького землеволодіння, то побачимо.'що 50.5%, або понад поло-
нику приватної власности на Поділлі скупчено у формі великих маєтків
(лятифундій).
На долю невеликих порівнюючи середніх землеволодінь (від 100
до 500 десятині припадало 18.3%, а на долю дрібного землеволодіння
6.5 %. Причім землеволодіння розміром менші за 10 десятин становили
в сумі всього 1% всього приватно-власницького землеволодіння, тобто
в міру парцеляції маєтків зменшується і їхня роля в приватно-влас-
ницькім землеволодінні.
Трохи відхиляються від цієї засади І\ам‘
янецький, Проскурівський.
Лятичівський та Літинський повіти, де значну ролю в приватному зем-
леволодінню відогравали середні розміри (в Кам'янецькім—32% загаль-
ної площі, а в Проскурівськім. Лятичівськім та Латинськім—до 25°б).
У зовсім відворотній пропорції, зрозуміла річ. стоять між собою
Кількості дрібних, середніх та великих землевласників: перших було 75 % за-
гальної кількости землевласників, других 13,74%, а третіх (великих)—
0,36%. Ця пропорція буде ще характерніша, коли ми всю „велику" та
середньо “ колективну (майже виключно селянську) власність (432 воло-
I те, що в
цій групі фактично ми мали дрібне подвірне землеволодіння. Тоді дріб-
них власників вийде не 6.853. а 52.204, тобто переважна кількість влас-
V/ * Л * 4-А * » 4-х 4 * Ч * А А А* ---у — — —
діння, або 4.8% залучимо до дрібного землеволодіння через
ників 97 % фактичних землевласників.
На жаль, ми не маємо можливосте виявити в цій масі дрібних
учасників колективного (товариського) землеволодіння, (тобто власників
маєтків менших за 100 десятин) окремі угруповання за розміром зем-
леволодіння. Проте, зважаючи на малу порівнюючи кількість землі, що
її відтягли від дворян селяни купівлею в особисте володіння, треба при-
пустити, що майже всі 53.204 дрібні приватні власники ввійшли в пер-
ше угруповання власників дільниць розміром меншим за 10 десятин,
тобто зіллялися з масою малоземельних надільних селян.
Кам'янецький .... Балтянський Брацлавський Вінницький Гайсинський Лятичівський Літинський Могилівський Голопільський .... Проскурівський .... Ушицький Ямпільський > Пересічно на Поділлі . ПОВІТИ . 1 1 Розміри володінь: Персональна власність г Таблиця 41. Приватна земельна власність по окремий повітав Поділля 1905 року за розмірами володінь (в десятина^).
»—4 СЮ 03 60 »—‘ Сп Сп 40 ‘ 60 ‘ к ю 40 ко 04сюб»зсю044о4осю^хоо-4чо Кількість ВОЛОДІНЬ Менше за Ю Д.
К і"1 бо сю 60 4Х О 04 04 04 60 2х ЬО О О Сп ^^О60ОО<ІД00МОО -О СпчОО040404040чСп*чЛ>чЛ4х Кількість землі
04 Юх ООДХбО^СНОЧОбОСЮДХ^СЮ ‘ ОООідм^к]<^с>^^^ Кількість ВОЛОДІНЬ Від 10 до 20 д.
уо ь-1 * І”1 Ох 60 04 СЮ СП 00 СП СЮ СЮ СП 04 <] СП 04 'ЮОСОССО*ОССОООхООСОІ'0 0» 00-^1400x0x04 0x4000»—‘00 Кількість землі
60 -О о* 60 •—‘ ‘ 4х СЮ »—‘ ь-‘ ‘ 60 і—‘ 60 СЮ 60 »—‘ СП О 04 СП 04 СЮ »—‘СП4О Кількість ВОЛОДІНЬ 20 - ЗО д.
04 к-к Н-А ОСнЧ5Сю^ь^ОООхООбОСпО>. СО 040x044000440»—‘0-00440 -1 -ОСЮСОООСП*ОСОСО»— -060 Кілі кість землі
1x3 V 00 СЮбОї—‘бОн^ЮхбОбОї—‘»-^СЮ60 -О 000x6000x00 — 00*0 СЮ СЮ 40 Кількість ВОЛОДІНЬ 30—50 д
сю ОхчОО^ООСпООООн-кОчОхчО*-1 60 СЮ ‘ 40 О >—‘ »—‘ 04 40 04 40 СЮ СО Ох СЮ 00 40 СЮ О04 40 40 60 СП 04 4Х Кількість землі
СЮ 4Х. 60 60 і—‘ 60 »—‘ 4Х Дх 60 »—‘ 60 Сп СЮ Ох 04>— |-Х|—‘ООООхбОСЮ-ОООСЮ Кількість ВОЛОДІНЬ 50-100 д.
60 Сп >—‘ »—‘ ь-‘ і—‘ 60 СЮ »—‘ >—‘ »—‘ОхгО ь—‘ ООСи-ООхбОСО»—‘-ООхСЮСПОЧ *О СН<І*000 04СЮ-0»—‘ООО04СП 40 -О О О СЮ 40 СП 41» 04 цх. О «О цх Кількість землі *
сю СП ОхН^бОбОбООхСЮ»—‘031—‘СИОО оо ОО-ОЧОї-^ОбОСЮСЮСЮбОСЮбО Кількість ВОЛОДІНЬ н С Зч с с в О 0 0
Оі» " ’ 40 ОЧ6ОО»6О6О'0ч4^>-‘ОкЬ-‘<]:&» ОО СО 0» О 40 00 60 СЮ до 40 4і- СП 03 >—‘ 1'О*-‘Ох^ОО6О04-»>—‘ООСП-< Ох *4СЮСЮС0)6ОСЮ4ОСП О» 00 »—‘ 40 Кількість землі
СП к—‘ СП6ОСП6ОСЮСПСЮ6ОСЮ6О-О<1 0 б04осюсючосюсю>-‘а4к-‘спо4 Кількість володінь о
^0 »-‘ І—4 н-4 >— Н-Х _і 60 60 ►— л 0 X 4 60 О н-4 <1 СЮ Л С і ► **Л 0 С 60 60 до 00 чО 4х х до до СП 60 С ) 40 4£ СП ; СЮ 00 4х Ох (> СП СП 00 40 СЮ О СП сю 1>О 1x3 00 -4 сс < Кількість землі 1 п
^4 ох сю СП >—4 Дх Дх СЮ СЮ СЮ 60 Сп Цх -о СПСПСП400000КЗ-0600Х4-СЮ Кількість ВОЛОДІНЬ 500-1000 д.
сю сю СЮ 60 СЮ ►—4 СЮ СЮ 60 1x3 60 »—4 сю сю 0 60 СП ро Ох Сп Ох ►-* СП 60 04 1x3 О СЮ сп 60 і-4 Ох СЮ сп <1 >—4 60 сю до сю 40 »—‘ 4Х 04 00 СЮ 04 СЮ 04 04 04 60 СЮ 40 0 СО 1—‘ 00 00 Ох «<І •—‘ і—‘ Кількість землі
6060»-‘60СЗІхЗ»-‘6060і-‘Охк-‘ СП О044хо»ь-І00Ч0<2>)—‘04-^1 _ Кількість ВОЛОДІНЬ
сю . 0 6Орюь-‘СЗСЮбО6О6О6О»-‘<04бО Н-Х 04 сп сю 04 40 4£ с сп сх с 04 04 04 СЮ 40 СЮ <] 00 40 СП сю СЮ о їхЗ СПСЮСЮО6ОСЮОХ06ОСЮ »— -4 60 »—‘ О . .о СЮ СП СО 4Х 40 -о 60 04 Кількість землі 1 ?
ГхЗ »—4 60 >—‘ ‘ 60 0 СЮ -4 60 60 СЮ -0 60 СЮ »—‘ 0^ *4 *4 Кількість ВОЛОДІНЬ Йьг
СЮ сс со м оо н СЮ чОСОСПк-^Оо^с^к—кхфсючО \О 40 СЮ чО 40 СЮ 06 04 ►—‘ 1—4 до 40 О» С4 0-4СПОхСПСП’-4ОХОх*4і—‘40 СО сп 60 О» 4Х >—‘ Дх, 04 СП СЮ 60 О» 04 Кількість землі ° с Ос • -З 0 ґ
’иимчйоЯосіод ’з *фодц
Ттаблиця 41 (продовження 1).
Приватна земельна власність по окремий повітав Поділля 1905 року за розмірами володінь
(в десятина^).
Персональ на власність Колективи а в л а с н і с т ь (громад та 1 товариств)
Розміри володінь: 5000 — 10.000 д. Понад 10,000 д. 1 Усього Менше 10 дес. Від ДО 10 20 20- •30 д. зо -50д. 50-1 .00 д. 100- 200 д.
ПОВІТИ Кілякість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі
Кам‘янецький — 552 110.321 15 80 23 359 18 445 31 1.253 зо 2.258 38 5.144
Балтянський 1 6.701 1 13.343 558 243.779 12 51 2 29 9 227 зо 1.235 46 3.393 31 4.639
Брацлавський — — 1 13.538 368 78.148 24 90 10 144 7 173 5 206 8 561 6 847
Вінницький 2 16.332 —• 492 118.102 11 63 8 135 11 295 13 663 11 790 14 1.943
Гайсинський 1 5 338 1 20.666 299 131.172 6 41 2 34 3 74 9 334 6 465 12 1.666
Лятичівський 1 6.273 1.288 82.376 20 126 20 306 16 400 19 721 23 1.515 12 1.696
Літинський 1 5.918 — — 1.001 120.369 26 135 33 524 15 372 24 977 32 2.415 40 5.592
Могилівський .... — — —— — 779 105.521 17 81 12 203 5 142 12 490 10 816 9 1.254
Голопільський 2 13.049 — 391 149.145 13 61 11 163 11 250 14 563 20 1.409 17 2.319
Проскурівський .... 2 12.602 — 426 99.963 7 43 6 92 10 260 9 355 19 1.502 12 1.757
Ушицький • — — 564 96.321 43 250 56 871 54 1 .356 59 2.299 59 4.139 28 3 990
Ямпільський — ——— •— 769 128.810 17 93 24 377 7 171 19 750 20 1.424 14 1.930
На Поділлі . . . 10 66.213 3 47.547 7.487 1.464,027 208 1.114 207 3.237 166 4 [.165 244 9,786 284 20.687 233 32 777
1 . І ।
ільське господарство Поділля перед світовою війною.
Таблиця 41 (продовження 2).
Приватна земельна власність по окремих повітав Поділля 1905 року за розмірами володінь
(в десятиа^).
І \ о л е к т и в н а власність (гр омад та товариств) % \ до всієї приватної власности
Розміри володінь: 200— 500 д. 500- 1000 д. 1090 — 2000 д. 2000 — 50С0 д. 5000— 10000 д. Усього Менше за 10 дес. 10-2 !0 д. 20-< Ю д.
ПОВІТИ кість ДІНЬ кість 1 кість дінь кість і КІСТЬ дінь кість і л л н 5 О 2 X кість і кість ДІНЬ 1 кість 1 кість дінь кість - ів - кість 1 кість •дінь •кість і КІСТЬ одінь кість • .1 —" кість >дінь КІСТЬ ,1
Л о X) < £1 о л < д с XI < Д О д < Л О д < д о д о. я < д о я 5 < А -5
< < < £ < < < < < < 0* < •< *; о < -< < п < 2 < 2 1
1 он їм £ н 'Кі. во. 01 Кі ЗЄ] і;- ° 1^ а • ям я ОН ЇМ Кі зе: — ° Ьй и о Кі зе; <а 01 й 2 £ І І
Кам'янецький .... 28 8.374 2 1.102 - - - 185 7.508 * 19.015 36 0,7 8 0,7 5 0,6
Балтянський 35 11.271 21 14 580 8 11,211 — 194 8.814 46.636 20 0,16 6,5 0,26 4,5 0,28
Брацлавський 4 1.292 2 1.290 — — — — — 2 14.468 68 2.090 19.071 51,4 0,7 12,4 0,85 4,0 0,45
Вінницький 8 2.645 5 3 418 1 1,186 ——- — 82 3.396 11.138 50 0,81 8 0,52 4 0,47 1
Гайсинський 6 2.117 3 2.355 1 1,375 * *— и—• 48 3.295 8.501 31,4 0,34 7,5 0,3 5,5 0,4 \ і
Лятичівський 8 2.386 2 1.207 — — — — - - 120 1.686 8.357 70,3 4,0 8,3 1,8 3,6 1,4
Літинський 17 5.130 4 з.і 05 2 2.264 — — 193 3.841 20.514 51,5 1,7 11,8 1,5 5,1 ід
Могилівський 3 841 1 620 1 1.594 — —- • 70 2.078 6.047 65,1 1,6 7,8 0,9 2,6 0,5
Голопільський 5 1.474 1 768 1 1.413 — — । ~ 90 1.895 8.420 40,1 0,44 10,8 0,47 5,4 0,41
Проскурівський .... 7 2.234 о 3 2.066 — *• ” " " ‘ -— 73 2.323 8.309 44 5 0,60 6,2 0,45 4,2 0,50
Ушицький 8 2.633 1 513 — — — — 308 5.850 16.051 44,3 1,17 11,0 1,31 8,7 1.69
Ямпільський 10 2.895 2 1.669 1 1.049 — —* — 114 3.218 10.358 46,8 1,1 12,7 1,2 5,7 0,9
На Поділлі .... 139 43 392 47 9 32.699 15 20 092 І !• “ 2 14.468 1.545 47.461 182.417 48,8 1 0,9 9,4 0,8 1 4,8 0,7
Проф. С. Городецький.
Таблиця 41 (кінець).
Приватна земельна власність по окремий повітав Поділля 1905 року за розмірами володінь
(в десятина^).
% всієї приватної власности
Розміри володінь: зо-: >0 д. 50— 100 д. 100- 200 д. 200— 500 д. 500— 1000 д. 1000- 2000 д. 2000— 5000 д. 5000— 10000 д. Понад 10000 д Усього
1 \ ч ПОВІТИ Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість ВОЛОДІНЬ Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь 1 Кількість землі Кількість володінь ' к- • Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі Кількість ! володінь Кількість землі Кількість володінь Кількість землі
Кам‘якецький .... 8 2,0 9 4,0 9,5 7,0 14 25 7 25 2,5 20 1 15 — —— 100 100
Балтянський 8 0.7 14 2,7 11 4,4 14,6 12,6 10 17,5 7,5 25,7 3,6 28,5 0,13 2,6 0,13 4,6 100 100
Брацлавський 4,0 0,7 8,0 2,5 4,0 2,4 5,8 8,9 5,8 19,0 5,8 15,8 і,4 19,95 0,5 14,85 0,2 13,9 100 100 І
Вінницький 5 1,0 5 1,7 8 5,3 8 12,2 6 19,8 3,5 21,4 2 24,1 0,4 12,7 — — 100 100
Гайсинський 10,7 1,1 8,0 1,5 7,4 2,5 7,7 6,7 11,5 19,9 6,0 22,1 3,7 25,6 0,3 3,8 0,3 15,8 100 100
Лятичівський 2,8 1,2 4,8 5,2 3,2 6,6 3,3 15,8 2,4 25,1 1,1 24,1 0,14 7,3 0,07 7,0 — — 100 100
Літинський 6,0 2,0 6,0 3,7 6.7 8,4 5,8 16,3 4,4 26,6 2,0 19,9 0,6 14,6 0,1 4,2 — — 100 100
Могилівський 3,0 0,9 3,? 1,9 3,4 3,7 4,9 12,3 5,8 32,3 3,8 36,7 0,3 9,2 — — — 100 100
Голопільський . • . . . 7,1 0,87 8,5 1,84 7,9 3,35 5,8 5,57 4,2 9,5 5,2 23,4 4,6 45,7 0,4 8,3 — 100 100
Проскурівський .... 4,2 0,80 6,0 2,10 8,2 5,35 12,0 19,0 11,6 37,2 2,8 16,9 Д4 5,5 0,4 11,6 — — 100 100
Ушицький 9,5 2,86 9,2 5,07 5,2 5,7 4,2 10,9 4,1 23,2 3,0 31,7 0,8 164 —* — — " 100 100
Ямпільський 6,5 1,6 5,2 24 \ 7,0 6,3 7,0 13,5 5,3 24,4 2,4 19,9 1,4 28,7 — —- — — — 100 100
1 На Поділлі .... 5,9 . 1,3 7,0 2,8 6,5 5,1 7,24 13,0 5,80 22,4 3,10 23,2 1,33 221 0,11 5,0 0,02 2,2 100 100
о
а
я
(Ь
господарство Поділля перед світовою війною.
Т а б п и ця 42.
Надільні землі щодо розміру підвірного володіння в окремий повітав Подільської губерні
за 1905 рік.
* Абсолютна кількість та розмір подвірних володінь в десятинах
Наділи до 1 десятини Від 1 до 3 десятин Від 3 до 5 десятин Від 5 до 10 десятин
ПОВІТИ
£ Л л л л л д С- л
ло іад ЖІС'1 зів о — ло лад зКІСІ )ІВ с* о • X л ** 9 я *“• X .2 п О о X •- О го < К п , о X — п •
о X я 9 < о £ о Б п. М ЧДи < о Я 5 < 2 о й К 2 < о »м » І < о 2
2 п г л Си Л кі ►у. О. - л (V СП т
Кем'янецький 88 4.578 2.092 153 25.590 57.855 80 9,173 35.360 24 1.627 10.300
Балтянський 97 2 806 1.246 23 4.670 11.850 82 84‘784 103.330 112 29.325 187.644
Брацлавський 60 1.470 976 82 11.413 30.059 111 22,637 87.786 20 4,104 23.053
Вінницький 49 405 240 50 10.062 25.513 84 13,277 50.100 56 5.454 36.686
Гайсинський • 50 858 545 63 15.328 39.449 85 27,609 100.705 7 2.440 13.656
Лятичівський 27 1.009 545 36 4.972 12.167 82 11,407 45.246 46 6.682 43 969
ЛІТКїіСЬКИЙ 32 452 333 25 2.631 6.545 76 10,561 41.681 106 9.651 66.294
Могилівський 54 3.406 2.700 68 22.015 42.471 45 8,598 30.594 56 4.287 30.663
Голопільськии 54 829 472 11 1.469 3.247 35 8,634 32.129 81 17161 111.516
Проскурівський .... ЗО 615 364 87 14'468 ЗЗ.о05 122 17,934 60.908 48 27.89 17.180
Ушицький 59 2.406 1.614 142 24.521 56.103 82 10,560 39.201 27 18.76 11.797
Ямпільський 65 2,282 1,207 77 21.247 53.133 13 15,787 68.282 40 53.99 35.632
У губерні .... 665 21116 12,334 817 158,394 371.797 947 180,961 694.322 623 90,795 588,290
Городецький.
І
Таблиця 42 (продовження).
Надільні землі щодо розміру подвірного володіння в окремий повітав Подільської губерні
за 1905 рік.
Абсолютна кількість та розмір подвірних володінь в десятинах
ПОВІТИ Від 10 до 15 десятин Від 15 до 25 дес. Від 25 до 50 дес. Від 50 до 10 Одес. Усього над. зем.
— - ... —
1 £ а £ А А я А А А А
Число громад » - Кількіс дворів Кількіс землі Число громад Кількіс дворів КІЛЬКІС' землі і громад КІЛЬКІС’ дворів КІЛЬКІС’ землі Число громад Кількісі дворів Кількіст землі Число громад Кількіст дворів о Кількіст землі
Кам'янецькиіі 2 26 281 — — о 1 1 348 40.995 105.920
Ьалтянськии Брацлавський 17 2.547 28.588 4 351 6,093 ——- 32 * — 335 64 483 338.751
2 3 34 — 11 - •• • - - 275 39.627 141.908
Вінницький 6 683 7,321 — — — — —• % 245 29.881 119.860
1аисинськии 1 1 15 \ 206 46.236
Лятичівський — - - —" - — — 154.370
9 1.445 16.415 — «а — —• — — 200 25.515 118.342
Літинськии Могилівський 14 1 1.142 17 12.172 216 —— 1 > — • —— 1 •ю 552 254 24.455 127.577
Голопільський Дій -- —- —— — — — 224 38.323 106.614
10 941 11.479 * * ';|,ів — " — —- 191 29.034 158.743
Проскурівський .... \ у « 3 8 103 — — — — — — — 290 35.814 116.860
Ушицькии 2 85 1016 — — — — — —- - . — 312 39.448 109.731
/Імпільськии 2 185 2.089 7 453 • 1,138 • — — — " 249 44.955 154;431
У губерні .... 69 7,083 79,729 6 401 7,231 1 1 32 1 10 552 3,129 458,764 154.187
1 і 1
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
Таблиця 42 (кінець).
Надільні землі щодо розміру подвірного володіння в окремий повітав Подільської губерні
за 1905 рік.
1 у ПОВІТИ • Відсоткове віднон иення площі окремих категорій до всієї надільної землі
Наділи до 1 дес. Від 1 1 ДО 3 д. / Від 3 до 5 д. Від 5 до 10 д. Від до 15 10 Дес. Від 15 до 25 д. Від 25 до 50 дес. Від 50 до 100 дес. Усього
% % дворів 94 % землі % % дворів % % землі % % дворів % % землі % % дворів % % землі % % дворів % % землі % % дворів % % землі % % дворів — 1 % % землі — % % дворів % % землі 1 1 % % дворів % % землі
Кам'янецький ..... 11,17 1,97 62.42 54,6 22,37 33,4 3,97 9,7 * 0,07 0.3 0,03 - — •— 100 1 0
Балтянський 4,35 0,37 7,24 3,50 38,48 30,5 45,48 55,36 3,95 8,44 0,55 1,80 — — — «« 100 103
Брацлавський 3,70 0,69 28,80 21,20 57,10 61,81 10,4 16,3 — — — — — '*’ — — 103 100
Вінницький 1,4 0,2 33,6 21,3 44,4 4',8 18,3 30,6 2,3 6,1 — — —— —— — 100 100
Гайсинський 1,85 0,4 33,14 25,6 59,74 65,2 5,27 8,8 — — — — — —* 100 100
Лятичівський 3,95 0,47 19,50 10,29 44,7 38,23 26,18 37,15 5,66 13,86 — — — "Г — 100 100
Літинський 1,85 0,26 10,80 5,13 43,19 32,67 39,45 51,96 4,67 1 9'54| — —— — — • 0,04 0,44 і 100 100
Могилівський 88,8 2ЛЗ 57,45 39.83 22,43 28,69 11,20 28,75. 0,04 0,20 — — —— —— — » 100 100
Голопільський 2,85 0,30 5,06 2,0-1 29,74 20.24 59,11 70,19 1 3,24 7,23 - — — — — 100 100
Проскурівський .... 1,73 0,31 40,40 28,50 50,08 56,40 7,76 14,70 0,03 0,09 — —— — — — 100 100
Ушицький 6,10 1,48 62,16 51,12 26,77 34,82 4,75 10,75 0,22 0,93 — — — — - — — 103 100
Ямпільський 5,07 0,77 47,27 34,18 35,12 40,06 12,01 22,92 0,41 1,34 0,12 0,73 — — — — 100 100
У губерні .... 4,60 0,70 34,51 1 21,2 59,45 39,60 19,80 33,52 1,55 4,55 0,9 0,40 “ —— 0,03 100 100
Проф. С. іородецький.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 117
От такий був характер приватно-власницького землеволодіння на-
передодні світової війни.
Щодо надільних земель, які становили 48 °б всього землеволодіння
на Поділлі, то вони за окремими категоріями розміром наділів розподі-
лялися в такий спосіб (табл. 42).
Найбільша частина надільної землі була скупчена в угрупованні
землеволодіння від 3 до 10 десятин (73,12% всієї надільної землі); знач-
ну кількість землі (21,2%) парцельовано на дрібніші наділи розміром від
1 до 3 десятин і зовсім малий відсоток надільної землі припадав на
інші категорії наділів (до 1 десят. з одного боку і від 10 до 15 десят.,
10-25, 25-50 та 50-100 дес. з другого).
Серед різного розміру наділів переважали наділи до 5 десятин,
що їх нараховувалося на Поділлі близько 4/б (78,6%) всієї кількости
наділів, причім серед них від 1 до 3 десятин було 34,5°6, а від 3 до 5
дес. —39,5 % всіх наділів. Далі значно поширені були наділи від 5 до
10 десятин, що їх кількість на Поділлі досягала 20 % всієї кількости
наділів. Більші наділи траплялися дуже рідко (1,6 %).
Типовішим для Поділля наділом напередодні світової війни треба
вважати наділ розміром 3-5 десятин, бо і кількістю землі і кількістю
господарств відповідне угруповання становило відносну більшість—
40% всієї надільної землі й усієї кількости наділів. Це стверджується
також і пересічно губерніяльною нормою надільного землезабезпечення
в 3,8'десятин на господарство
Переходячи до огляду забезпечення надільною землею селян по
окремих частинах Поділля, доводиться відзначити, як вже про те раніш
згадувалося, надзвичайно мале землезабезпечення селян в Кам‘янецькім,
Могилівськім та Ушицькім повітах, де відсоток парцелів (наділів площею
меншою за 1 десятину) досягнув найбільшого виразу, порівнюючи з пе-
ресічною ПОДІЛЬСЬКОЮ НОрМОЮІ в Кам'янецькім повіті—11,2%, в Могилів-
ськім—9%, а в Ушицькім—6% загальної кількости наділів. Крім того
найпоширенішими тут були наділи від 1 до 3 десятин, а не від 3 до 5
десятин, як взагалі на Поділлі, тобто категорія дільниць, які безумовно
належить віднести до парцелів. В кожнім із зазначених трьох повітів
кількість наділів розміром 1-3 десятин досягала 3% (57,5%—62,4%) всієї
кількости наділів у них; із загальної кількости цих наділ'в Поділля
(158.000) на ці три повіти припадала майже половина (72.000).
Щодо наділів у 3-5 десятин, тобто більш-менш типових для губерні,
то вони становили в цих повітах лише близько і загальної кількости на-
ділів (від 22,4% до 26,8%), а наділи більшого розміру були тут зовсім рідкі.
Протилежним характером, тобто порівняльно гарним забезпеченням
надільною землею, відзначалися повіти Балтянський, Голопільський та
Літинський. Тут поширеніше було угруповання наділів на 5-10 десятин:
в Балтянськім ці наділи становили 45,%, в Голопільськім 59,1/о, а в
Літинськім—39,5% всієї кількости наділів. На це угруповання припадає
також і найбільша абсолютними розмірами площа надільного землево-
лодіння. Тому не випадково доводиться констатувати наявність у цих пові-
тах наділів максимального розміру 32 і навіть 58. дес. надільної землі
на господарство. Типові для Поділля наділи (розміром 3-5 десятин) тут
також порівняльно поширені (за винятком хіба Аітинського повіту), а
парцелі (наділи розміром до 3 десятин) зустрічалися досить рідко (10%).
Поширенням типових для Поділля наділів розміром на 3-5 десятин
відзначалися Проскурівський (50%), Гайсинський 59,7 6) та Брац-
лавський повіти (57,1%); серед цих трьох повітів малоземельнішою бу
ла Проскурівщина, бо відсоток парцелів в ній був найбільший (42,1 о),
тоді як, скажемо, Гайсинщина мала 35% парцелів, Брацлавщина 32,5 о.
—^1 . — - - — — І » І » І _.
11 Проф. С. Городецький.
Решта повітів—Вінницький, Лятичівський та Ямпільський поши-
ренням наділів різних категорій більш-менш наближалися до Загально-
Подільської норми, яку вже схарактеризовано.
Після наведених відомостів легко буде орієнтуватися в справі про
те, які райони Поділля слід визнати за відносно багатоземельні, а які
за гостромалоземельні—в справі першорядної ваги, щоб з'ясувати одмінні
риси організації та напрямку головної галузі сільського господарства
на Поділлі—рільництва.
Підбиваючи підсумки всьому зазначеному про поміщицьке та надільне
землеволодіння на Поділлі, доводиться сказати, що напередодні світової
війни, в наслідок земельної політики уряду кол. Росії умови для дрібно-
селянських господарств були неймовірно важкі; що малоземельнішою
треба визнати північно-західню частину губерні. а відносно багато-
земельнішою — південно-західню частину Поділля. Проте зробити звідси
висновок, що малоземелля повинно було найгостріше відчуватися в
першім районі, а найменш гостро в останній частині Поділля було б перед-
часно, . бо брак землі відчувається не лише в разі .абсолютно малих
розмірів землекористування, але й за невідповідно малої продуктивности
рільництва. А до останнього спричинюється переважно стан організації
господарства й агротехніки, тобто вживання більш або менш досконалих
засобів розведення с.-г. рослин, відновлення родючости ріллі й поши-
рення тих або інших, різно прибуткових с.-г. рослин. Тому, характери-
зуючи сільське господарство, треба перш за все висвітлити, наскільки
це дозволяють статистичні відомості, моменти організації та аґротехнікн
рільництва.
9
РОЗДІЛ X.
*
Землекористування.
5 к і про землеволодіння, відомості про землекористування, що на
їх підставі ми можемо скласти більш-менш точну картину про викори-
стовування земельної площі в сільськім господарстві Поділля на пере-
додні світової війни, стосуються переважно 1906 року.
Але ці відомості про землекористування ми вважаємо за певніші
від відомостів про землеволодіння, бо їх зібрала Подільська Управа Зем-
ського господарства на підставі спеціяльної анкети, а не Подільський
Статистичний Комітет, що свої відомості надсилав до Центрального
Статкомітету на підставі офіційних повідомлень адміністративних органів.
Відомості Под. Зем. Управи оголошено в спеціяльних виданнях, а
саме: 1) „Материальї по частному землевладению в Подольской губ.,
собранньїе Подольской губ. Управой по делам земского хозяйства за
1906 год“, що стосуються 2850 приватно-власницьких маєтків загальною
площею 1.435.212 десятин і 2) „Материальї по крестьянскому землевла-
дению, собранньїе Под. губ. Управой по делам земского хозяйства за
1906 год“, що обіймають 471.723 селянські господарства з загальною
площею 1.715.614 десятин, а разом з чиншевим землеволодінням 473.192
двори з 1.751.625 десятин землезабезпечення.
На підставі цих матеріялів ми можемо схарактеризувати розподіл
на окремі вжитки (садибні, орні, сіножаті ліс, пасовисько й непридатні),
так поміщицьких, як і селянських земель, далі схарактеризувати до де-
якої міри спосіб (самостійне чи орендне господарювання на землі) та
систему землекористування (поширення тих або інших сівозмін).
З огляду на те, що зазначені відомості стосуються лише 3.186.837
дес., тобто лише 85,6 % всього землеволодіння на Поділлі (3.722.030 дес.
—див. попередній розділ) і до того далеко не в повній мірі охоплюють
окремі моменти землекористування, ми для відповідних числових показ-
ників визначили на підставі „материалов“ спочатку відсотки, а потім для
повноти картини ці відсотки перевели в абсолютні числа, взявши за 100
всю площу землеволодіння (зокрема селянського й неселянського).
Після такої операції розподіл поміщицької та селянської землі
Поділля на окремі вжитки дає таку картину (див. табл. 43).
Як бачимо, орність земель на Поділлі 1906 року сягала в селян-
ських господарствах 78,8%, а якщо сюди додати й садибні вжитки
(10,1%), що переважно складалися з городів та садків, то будемо мати
близько 90% орности селянських земель. Щодо поміщицьких земель,
то тут % орних земель був значно менший (69,1%), а разом з садиб-
ними вжитками (3,1%) орність тут повинно визначити близько 72%.
Пересічно-губерніяльним відсотком розорювання своїх земель — 78-80%
120
Проф. С. Городецький.
' Т а б п и
/ <
Розподіл території Поділля на земельні вжитки (в абсо
ПОВІТИ Розподіл поміщицької (приватних власників та різних на окремі вжитки
Садиби / Орної Сі пожатій Лісу й при- ват. власн. Лісу дер- жав. удільн. параф. тощо Вигону й пасовиськ
Балтянський %% ....... 20857 6,0 253540 72.9 6976 2,1 23575 6,7 21155 1,6 14897 4,3
Брацлавський 94 °6 ....... 2270 1,9 75430 63,1 2270 1,9 19140 16,0 11000 9,2 6646 5,6
• Вінницький ?0% 3535 2,4 96940 65,4 4272 2,8 32000 21,6 2450 1,7 2209 1,5
Гайсинський °0°0 3661 \ 2,2 128775 78,6 1591 1 16950 10,4 7250 4,4 477 0,3
Кам'янецький ОД 0 0 • 4570 3,0 109140 74,1 1071 0,7 14980 10.1 10580 7,2 2357 1,4
Лятичівський 3515 3,0 58960 50,5 7495 6,4 20530 17,6 16420 14,1 4033 3,5
Літинський 9'6% 4015 2,5 101760 64,3 8904 5,6 24770 15,7 8780 5,5 1445 0.9
Могилівський . °о9о 3647 2,9 94125 73,1 1322 1.0 • 18900 14,7 3690 2,9 2369 1,8
Голопільський 9о % 2693 1,5 107715 60,5 2544 1,4 41825 23,5 8755 4,9 3773 2,1
Проскурівський .... % % 4073 3,3 98285 78,8 3578 2,9 9530 7,6 1050 0,8 2344 1,9
Ушицький . . . °б % :: 3458 2,6 84700 64,8 1493 1,1 21265 16,3 9325 7,1 3201 2,5
Ямпільський °о% * 4917 3,0 121290 75,6 1268 0,7 20795 13,5 2655 1,6 2537 1,5
По Поділлю * °о 96 1 * !І •» х1‘ 61211 3,1 1330660 69,1 І 42784 2,1 267260 13,7 і 103110 5,3 46288 2,8
•
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 121
ц я 4 3.
лютни^ і пропорційний індексам) по окремий повітав
установ) землі Розподіл селянської (надільної та чиншевої) землі
на окремі вжитки
. 1 и О •- « “
* О Садиби Орної і Я1 д £ ==:5 ВСЬОГО 5 о .= .2 = й 3 5 й Я 00 О < ш в < І §
1 * 1 6621 347621 21015 264960 3500 1270 29240 4940 16325 341250
1,9 100 6,2 77,6 1,0 0,4 8,6 1,4 4,8 100
2770 119526 22225 109535 920 1860 1504 5890 6806 Р-8710
2,3 1001 15,0 73,6 0,6 1,3 1,0 3,9 4.6 103 ' і
6777 148183 14830 90260 2400 550 1435 48)0 5650 119915
4,6 100 12,4 75,3 2.) 0,4 1,2 4,0 7,4 100
5094 163798 17420 127290 1300 8С0 2560 5100 7780 162250
3,1 100 10,7 78,5 0.8 0.5 1,6 3,1 4,8 100
і 5307 1ч8О05 1073 ) 85840 400 440 1938 130.) 5287 105935
4,5 100 10,1 81,1 0,4 0,4 1,9 1,2 4,9 100 і 1
5683 116636. 16195 90141 2420 1050 7483 2050 5438 124/77
4,9 100! 12.8 72,2 1,8 0,7 5,8 1,5 4,2 ЮЗ
8671 158345 12900 98915 6700 1450 2230 810 5110 128145
5,5 100 10,1 77,2 5,2 1,2 1,7 0,7 3,9 100
4705 128758 12310 90457 90 410 1217 390 6603 111477
4,6 100 11,0 81,1 0,1 0,4 1,1 0,4 5,9 100 1
10776 178081! 13880 130360 460 420 1911 596 9958 Ю28н9
6,1 100 і 8.5 80,0 0,3 0,3 1,2 3,6 6,1 100
5924 124784 1 0370 100090 540 420 1570 650 4180 117920
4,7 ІСОІ 8,9 84,9 0,4 0,4 1,3 0,6 3,5 100
7301 130743 16573 87430 10 410 3319 770 6016 114258
5.6 100 ‘ 14,5 76,5 0,01 0,3 2,7 0,7 5,3 100
6503 159965 14010 133690 1180 550 843 740 9022 160335
. 4,0 100 8,4 83,2 0,7 0,3 0,5 0,4 6,5 100
76132 19244451 182460 1408968 19860 9630 54950 33130 88192 1797^7
3,9 100 10Д 78,8 1,1 0,5 3,0 1,7 4,8 Ю0
1 <- ' І । . * • 'і • *
122
Проф. С. Городецький.
Поділля посідало перше місце серед всіх інших губерень України, по-
чинаючи ще з 1887 року, що для нього ми маємо перші певні відомості
розорювання земель на Україні, як то видко з такого порівняння:
По губернях Подільська Херсонська Київська Полтавська Катерино- славська ’ . і Таврійська Харківська Чернігів- ська Волинська Донецька
Розораність 1887 р. 1
в % % території Розораність 1912 р. 64 52 59 56 ‘63 43 44 50 42 39 ЗІ
в ?6 ?6 території 79 68 65 63 61 61 54 49 45
Рівнання наведених цифр показує, що Поділля відсотком орних
земель вело перед серед всіх інших частин України й до того темпом
розорювання (5% збільшення протягом 25-ти років) "“поступалося лише
перед двома степовими губернями—Катеринославською, що збільшила
розораність своїх земель на 20% (з 43% до 6396) і Таврійською, де
розорювання земель збільшилося за останні 25 років перед війною на
17% (з 44% до 61%).
Це розорювання звичайно йшло за рахунок переважно сіножатів,
що іхня площа за останні 25 років перед війною на надільних землях
зменшилася майже в такій самій мірі, як збільшилася площа орної землі,
що можна бачити з такого порівнання:
Було на надільних землях Дворів Садибної землі Орної землі Сіножатів • Пасовиська Левад • Лісу Непри- датної Всього 4
1887 р 247982 166631 1280144 143178 56613 22341 4480 99054 1772442
1912 р.*) . . . 492616 182460 1408968 19860 54950 33130 9630 88192 1797587
Збільшення (+) або зменшен- ня (-) +244634 +17829 128824 -123318 -1663 +10789 +5150 -10862 +2514$
Бачимо, що збільшення орної землі (на 128.824 дес.) майже точно
відповідає зменшенню (на 123.318 дес.) площі сіножатів; крім того, по-
мітно змінилася площа левад збільшившися (-{“10.789 дес.) і площа не-
придатних земель, зменшившися на таку саму величину (—10.862 дес.)
і тому можна було б гадати, що саме в такий спосіб (тобто під левади)
було меліоровано й використано частину непридатних земель, якби ми
мали в цій таблиці збігання загальної абсолютної площі/ селянського
землекористування на Поділлі 1887 року (1.772.442 дес.) і 1912 року
(1.797.587 дес.). Але, як бачимо, 1912 року селянських земель нібито
збільшилося на 25.145 десятин і тому рівнання площі окремих вжитків
1887 і 1912 року не може дати точної відповіді, за рахунок яких саме
вжитків збільшилася площа садибної землі, левад і лісу.
*) Статистичні відомості 1936 року для характеристики 1912 року було змінено
на підставі наслідків різних обслідувань та інших матеріялів так по окремих повітах, як
і по всьому Поділлі за останні роки перед війною.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 123
В пояснення ж загального збільшення селянського землекористу-
вання протягом останніх 25 років перед війною на 25.000 десят. маємо
сказати, що таке збільшення сталося тому, що для 1912 року ми до на-
дільних земель (1.754.190 десятин) долучили чиншеві (43.400 десятин)
в той час, як 1887 року площа селянськ. землекористування (1.772.442
дес.) складалася виключно з надільних земель. Коли ж рівняти самі
надільні землі, то 1912 рік дасть зменшення проти 1887 року на 18.250
десятин.
Це зменшення абсолютної площі надільних селянських земель могло
статися в наслідок процесу розверстування поміщицьких і селянських зе-
мель, що тягнувся всенький час з середини 60. років XIX сторіччя й
не був цілком закінчений навіть до 1912 року.
Звичайно, процес розверстування відбивався, як правило, в кон-
фліктний спосіб—боротьби за землю двох основних верств землевлас-
ників—дворян з одного боку та селян з другого, і з огляду на те, що
сила фінансова й влада судово-адміністративна була на боці дворян —
коли розв'язували ці земельні конфлікти, то повинно було мати місце
систематичне зменшення селянського надільного землекористування.
При огляді наведених відомостів про площу окремих вжитків се-
лянського землекористування звертає на себе увагу невелике збіль-
шення площі садибної землі (на 16.829 десятин, або на 10%), рівняючи
до збільшення дворів (на 244.634 двори, або на 100°о) за останнє 25-ти
річ^я перед війною.
Виходить, що розмір двора за останнє 25 ти річчя перед війною
зменшився майже вдвоє, а вся садибна земля становила 10,1 °о всього
селянського (надільного та чиншевого) землекористування, тобто стано-
вила в три рази більшу пропорцію, як садибна земля в поміщицькім
землекористуванні (3,1 %—див. табл. 43).
По окремих повітах Поділля ця пересічно-губерніяльна пропорція
земельних вжитків селянських господарств зазнавала помітних коливань
(див. табл. 43), причім більшим відсотком ріллі відзначалися переважно
наддністрянські повіти—Ямпільський (83%).Могилівський (81 ,о) Голопіль-
ський (80%) та Кам’янецький (7196). а серед надбузьких повітів один
Проскурівський мав більший за пересічний відсоток (85 о) ріллі.
Сіножаті й ліс на селянських землях по всіх повітах (окрім Літин
ського) посідали малу площу, відхиляючись у невеликих межах від пе-
ресічно-губерніяльної пропорції.
землях коливалася в межах 0,6-1.9% і лише
Пасовисько становило помітний відсоток селянського землекори-
стування тільки в двох повітах —Балтянськім —8,6% і Лятичівськім—
5 8%, що завдяки їм пересічно губерніяльна пропорція цього вжитку
піднеслася до 3,0%, бо в решті повітів пропорція пасовиська на селян-
ських землях коливалася в межах 0,64.9% і лише в Ушицькш повіті
пропорція пасовиська (2,7%) майже дорівнювала пересічно прдільськіи.
Саме цей вжиток—пасовисько—майже не змінив своєї площі про-
тягом останніх 25 років перед війною і це свідчить, що на 1 Іоділлі цей
вжиток належав до категорії так званих „абсолютних вжитків , що їх
можна використати лише для цієї одної мети—пасовиська.
Пропорція непридатних земель коливалася на селянських землях в
дуже вузьких межах-від 3,5% (Проскурівський повіт-де було наймен-
ше ярів) до 6.5% (в Ямпільськім і Голопільськім по^*т^(; ,Д"пбоУХгних
більше ярів) близько пересічно-губерніяльної норми (4,8 о) непридатних
земель.
124
Проф. С. Городецький.
Щодо пропорції земельних вжитків на поміщицьких землях, то ми
можемо відразу помітити характеристичну рису цієї пропорції — менший
відсоток усіх ужитків, рівняючи до селянських, окрім лісу й почасти
сіножатів. Під лісом на неселянських землях було 19% або близько 1 □
всієї неселянської землі, Причім поміщицьких лісів було 267.260 десятин
або 13,7%, а державних і удільніх лісів було 103.110, або 5,3%. Треба
відзначити, що державні та удільні землі (107.762 десятин) на Поділлі
складалися майже виключно з лісових вжитків (103.110 десятин).
Найбільше лісів на поміщицьких землях спостерігалося в Голопіль-
ському (41.825 десятин, або 23,5%) та Вінницькому (32.000 десятин або
21,6%) повітах, а найменше було в Проскурівському повіті (9.530 дес.
або 7.6%); значна площа лісу на поміщицьких землях в Балтянськім
повіті (23.575 дес.) становила тут мінімальну пропорцію (6,7%) в зв'язку
з найбільшою абсолютною площею так всієї землі, як і поміщицької
(347.621 дес.) в цім повіті.
Щодо ріллі, то найбільшою пропорцією на поміщицьких землях
вона визначалася в Проскурівськім (78,8 ?о) та Гайсинськім (78,6 %) по-
вітах і найменшою в Лятичівськім (50,5%) і Голопільськім (60,5%) по-
вітах, а в решті повітів її пропорція мало відхилялася (в межах 63-
72 %) від пересічно-губерніяльної норми (69,1 %). Непридатні землі в по-
міщицьких маєтках своєю абсолютною площею та пропорцією мало чим
відрізнялися від непридатних земель по селянських господарствах і по
деяких повітах (у Вінницькім, Голопільськім, Уманськім) їхня площа була
майже тотожня.
Значно менше (в 2 14
рази) непридатних земель у поміщицьких
маєтках рівняючи до селянських господарств було лише в двох повітах
— Балтянськім та Брацлавськім.
Великий % ріллі по селянських господарствах є показником з од-
ного боку культурности сільського господарства в тій або іншій країні,
а з другого боку аграрного перенаселення—так би мовити земельної скрути.
В попередньому розділі ми зазначили один з аграрних шляхів за-
доволення цієї скрути—збільшення селянського землекористування че-
рез купівлю, збільшення землеволодіння; другим шляхом до зм‘якшення
земельної скрути в умовах буржуазного устрою — могла б бути й була
оренда.
З одного боку пересічний розмір селянського надільного землево-
лодіння на Поділлі, що показав мінімум селянського землезабезпечення
серед всіх інших губерень не лише України, але й всього терену кол.
Европейської Росії, а з другого боку відсоток ріллі серед інших земель-
них вжитків на Поділлі, що показав тут максимум розорання земель на
Поділлі, заставляють припустити, що за таких умов повинна була бути
дуже розвинена й поширена оренда поміщицьких земель.
І дійсно, на Поділлі ми спостерігали у великих розмірах оренду-
вання поміщицьких земель.
Треба зазначити, що до поміщицьких (приватно-власнйцьких) зе-
мель в „Материалах було зараховано й усі ненадільні селянські землі,
тобто куплені на підставі персонального та товариського й громадського
землеволодіння.
Таких ненадільних селянських земель, як зазначено в попереднім
розділі було 422.150 десятин, що з них 182.720 десятин придбано в формі
колективного землеволодіння, а решту 239.430—в формі персонального
землеволодіння. Ці селянські персональні господарства щодо землеко-
ристування не відрізнялися від користування по маєтках інших соціаль-
них груп приватних власників ні розміром землезабезпечення (зустріча-
лися ,селянські“ маєтки в кілька сот—понад 500 дес.), ні пропорцією
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 125
земельних вжитків, ні капіталозабезпеченням, ні системою господарства,
ні способом ведення господарства і т. інш. Єдиною характеристичною
рисою цих „селянських" маєтків, рівняючи до дворянських,- купецьких,,
міщанських і т. інш. було те, що селянські маєтки майже ніколи не зда-
валися, як бачимо далі, в оренду, а завжди, по „селянських" маєтках
землевласник був разом з тим і підприємцем-організатором і керівником
свого господарства.
Щодо селянських земель придбаних у формі колективного земле-
володіння (товариств і громад), то воно також в значній мірі відрізня-
лося від землекористування на надільних землях і в значній мірі набли-
жалося до умов землекористування по приватно-власницьких маєтках,
відрізняючись від них, і наближалось до надільних господарств пере-
важно розмірами зЄаМЄльного господарства, як то видко з такого рівнання:
Повіти Розмір землеволод. за його типом Балтян- ський Брацлав- ський Вінницький Гайсин- ський Кам'янець- 1 кий 1 Лятичів- ський Літинський Могилів- ський Голопіль- ський Проскурів- ський Ушицький Ямпіль- ський По Поділлю пересічно 1
Пересічний розмір землеволо- діння (на Наділь- ні 5,3 3,6 4,0 3,3 2,5 • 4,6 5,2 2,8 5,5 3,3 2,8 3,45 3,8
двір у деся- тинах) Колек тивн 5,3 9,1 3,3 2,6 2,5 1 ’ 5,0 5,3 3,0 1 4,4 3,6 2,7 3,2 3,8 *
На жаль, „Материальї по частному землевладению" містять в собі
відомості про землекористування дуже- малого % селянських'господарств
колективного землеволодіння. А саме, відомості щодо пропорції земель-
них вжитків там наведено лише для 80 колективних землеволодінь за-
гальною площею в 8000 десятин, тоді як всіх селянських землеволодінь
у колективній формі, як видко з таблиці 41, було 1.545 з загальною
площею 182.720 дес., тобто ми маємо відомості лише про 6°о госпо-
дарств з 4,5% колективної селянської землевласности.
На підставі цих відомостів пропорція польових вжитків в колек-
тивно-селянських приватно-власницьких (купованих) господарствах пере-
січно на Поділлі (власне пересічно для 6 повітів—3 наддністрянських:
Кам'янецького, Ямпільського й Голопільського та 3 надбузьких: Ля-
тичівського, Літинського й Вінницького) мала такий вигляд:
вжитків
колективно-селянського
Ця пропорція
земельних
землево-
лодіннТ наближалася до пропорції земельних вжитків на надільних зем-
лях лише відсотком орної землі, а відсоток решти вжитків скорше на-
ближався до земельних вжитків на поміщицьких (приватно-власницьких)
126
Проф. С. Городецький.
землях, за винятком пропорції сіножаті в, що нібито відогравдли в се-
лянських господарствах колективно-купованого землеволодіння більшу
ролю, ніж у поміщицьких господарствах з одного боку і надільних
’—з другого.
Про пасовиська треба зазначити, що їх показано в „Материалах“
лише для одного (з 80) земельного товариства площею в 100 десятин,
що в загальній сумі й становило 1,3%.
Отже доводиться сказати, що відмінною рисою землекористування
земельних товариств і громад була відсутність спільного випасу, тоді
як його присутність навпаки характеризувала надільні селянські госпо-
дарства.
Так само відмінною рисою господарювання на землях, придбаних
селянами в формі колективних об'єднань (товариств та громад) була
наявність значної площі лісу (9,4 %), що його пропорція тут наближа-
лася до пересічної пропорції лісу (13,7%) по приватновласницьких ма-
єтках, тоді як на надільних землях лісу майже зовсім не було (всього
яких небудь 0,5% пересічно губерніяльної пропорції надільного лісу).
А непридатних земель в господарствах колективного землеволодіння
було навіть менше (2,5), ніж по приватно-власницьких маєтках (3,9%).
Отже єдиною рисою в пропорції земельних вжитків в господар-
ствах колективного землеволодіння, що наближала їх до селянських го-
сподарств на надільних землях, була пропорція ріллі 77,7 %, а на на-
дільних землях 78,8%').
Крім того спільною з надільним землекористованням рисою земле-
користування на землях колективного землеволодіння була відсутність,
нерозвиненість орендних взаємин.
Власне кажучи ми не маємо підстав говорити щось про оренди на
надільних землях Поділля, бо в передвоєнній статистиці це явище зов
сім не висвітлювано.
Щодо оренди на землях колективного селянського (купованого)
землеволодіння, то в „Материалах“ про це лише зазначено, що госпо-
дарство на своїх.землях товариства й громади ведуть самій нема жод-
ного випадку, де б було зазначено, що земля селянського т-ва чи гро-
мади здавалася в оренду.
Зовсім інша справа з маєтками в формі персонального землеволо-
діння. На підставі відомостів про оренду поміщицьких земель, що їх
зібрано в „Материалах по частному землевладению" Поділля загальною
площею 967.412 десятин, або на 56% всієї поміщицької землі (за ви-
нятком колективного селянського землеволодіння), ми склали таб-
личку кількости заорендованої поміщицької землі по окремих повітах
Поділля (див. таб. 44).
Для того, щоб можна було орієнтуватися, в якій мірі наведені в
цій таблиці числа є надійні, в двох графах ми наводимо загальну площу
маєтків у повіті, що для них використано відомості про оренду в „Ма-
териалах , а також зазначено, який відсоток становить ця площа до
всієї площі приватно-власницької землі певного повіту.
Як видко з цієї таблиці оренда „селянських" маєтків була розви-
нена лише в 3 повітах (Балтянському—19%, Брацлавському—10% і особ-
ливо Кам’янецькому—35%), а в решті повітів селяни—поміщики своїх
маєтків в оренду не здавали.
Зовсім інакше стояла справа з орендою маєтків інших со діяль-
них верств—дворян, міщан, купців та інш.: самостійне господарювання
ці власницькі верстви запрзваджували лише на 55 % загальної площі
їхнього землеволодіння, а 45 % площі (в пересічнс-губерніяльному ви-
сновку) здавали в оренду. 7
Таблиця 44.
Про поширення оренди в приватно-власницький мастка^ різний категорій по окремий повітав Поділля 1906 р.
1 х. Категорії земле- 1 х. власників І Повіти Селяни Не селяни Загалом Абсолютна земельна площа, що до неї стосують- ся відомості про оренду (десятин) % взятої для відомості в про оренду площі до за- гальної пло- щі приватно? власницького землеволо- діння
96 ріллі в самостій- ному госпо- • дарюванні °6 рІЛЛІ здаваної в оренду % ріллі в самостій- ному госпо- дарюванні 9-о ріллі здаваної в оренду селянам 96 ріллі здаваної орендарям інших версто • % ріллі в самостій- ному госпо- дарюванні 96 ріллі здаваної в оренду
Балтянський 81 19 45 . 38 17 И6 54 161.588 54
Брацлавський 90 10 39,3 3,7 57 40 60 101.243 100
Вінницький 100 0 63,5 6,5 ЗО 64 36 112 244 82
Гайсинський 100 0 58 4 38 58 42 69 213 45
Кам‘янецький 65 35 53 7 45 53 47 50.779 39
Лятичівський 100 0 52,3 0,7 47 53 47 28.044 26
Літинський 1С0 0 75 3 / 22 76 24 68.787 50
Могилівський 100 0 68,5 1,5 зо 69 31 65.576 52
Голопільський 100 0 50 9,0 41 51 49 123.880 73
Проскурівський .... 99 1 47 ' 6 47 48 52 68.840 59
Ушицький . . . • 72 2 26 72 28 34 190 зо
Ямпільський 100 0 61,5 6,5 32 61 39 ч 83.035 56
* •
По Поділлю . . . 91 9 , 55 10 35 55,5 44,5 967.412 5
* і
* 1 І
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
128
Проф. С. Городецький.
По окремих повітах цей відсоток самостійного господарювання не-
селян-поміщиків зменшувався до 47 (Проскурівський), 45 (Балтянський)
і навіть 39% (Брацлавський), як про це свідчить допіру наведена таб-
лиця 44.
Коли ж взяти всі категорії власників (селян і неселян), то будемо
мати в загальному висновку, що в цих трьох повітах з найпоширенішою
орендою в оренду здавалося від 52 до 60% поміщицьких земель. Най-
менше була поширена оренда поміщицьких земель в Літинському (24%),
Ушицькому (28'%), Могилівському (31%), Вінницькому (36%) і Ямпіль-
ському (39%) повітах. Причім 10% поміщицької ріллі орендували се-
ляни (найбільше в Балтянськім повіті і найменше в Лятичівськім).
Здебільшого орендну платню вносили грішми й у значно меншій
кількості випадків (по всьому Поділлі в 20 випадках з 600, тобто 3,3%
випадків наведених відомостів про орендну платню) оренду вносили на-
турою (за половину врожаю). За половину врожаю брали землю в орен-
ду виключно селяни, причому в таких випадках земля відзначалася
зменшеними врожаями збіжжя й зниженою прибутковістю одиниці орної
площі. В Балтянському повіті був зареєстрований випадок, коли землю
селяни орендували за 3/5 врожаю (при врожаї озимини в 40 пуд. з деся-
тини, а ярини—35 пуд. причім прибутковість 1 десятини ріллі визначено
було 10 карбованцями).
Щодо грошової платні за оренду, то вона на Поділлі (для 1906 р.)
вагалася в межах від 5 до 25 крб. за 1 десятину, причім максимальну
платню (25 карбованців) показано для оренди землі селянами в ГаЙсин-
ськім повіті.
По інших повітах межі коливань орендної платні були значно мен-
ші й стояли в зв'язку з одного боку з родючістю ґрунту, а з другого
боку, з системою господарювання, тобто з загальною прибутковістю
ріллі від запровадження поліпшених агротехнічних заходів, які звичайно,
повинні були впливати на розмір платні за капіталістичної оренди.
Щодо селянської оренди, то вона мала натуральний характер і роз-
мір платні визначався, звичайно, споживчими потребами селянської ро-
дини, причім такі випадки, як 25 карб, або 3/& врожаю за десятину
свідчать, що і явище „голодної оренди" мало місце на Поділлі.
Статистичні відомості щодо орендної платні по окремих повітах
можна представити в такій таблиці (45).
З загальної кількости 240 господарств, що для них ми знаходимо
в „Материалах по частному землевладению" відомості про орендну платню-
ПО чоі 28 “о) орендну платню брали
в розм. 5-10 крб. за 1 дес.
„ Ю-15 „
„ 15-20 „ „
натурою (земля здавалася за
» 22 ( „ 9„)
половину врожаю), а
»
»
в одному випадку показано, як вже згадувано 25
крб. орендної платні за 1 десятину.
Отже, на підставі цих відомостів, доводиться сказати, що на По-
діллі найпоширенішою, так би мовити, звичайною, нормальною орендною
платнею було від 10 до 15 крб. за 1 десятину.
Пересічно губерніяльний підсумок показує, що орендна платня
збільшувалася чи зменшувалася в зв‘язку зі збільшенням або зменшен-
ням родючосте (врожаю озимини та ярини) ріллі та збільшенню чи змен-
“ пРибУтковости 3 одиниці площі, при чому за натуральної орендної
платні (половина врожаю) спостерігалася найменша родючість ґрунту
та прибутковість з одиниці площі. Очевидно, така форма орендної
системі р'ільництва НаиЄКСТЄНСИВН1ШІЙ> а Раз™ 3 тим найхижацькішій
Таблиця 4 5.
І
Орендна платня в зв'язку з родючістю й прибутковістю ріллі по окремий повітав Поділля.
Загальне число Межі коливань При о рендн. платні При оренди. платні При оренди. платні Прі я оренді за со
* госпо іарств а відомостями орендної платні 5—10 крб. за 1 дес. 10—15 крб. за 1 д. 15—20 крб. за 1 д. половину врожаю **
• Міні- Мак- Врож. Врож. При- В рож. В рож. При- Врож. Врож. При- Врож. Врож. При- СЗ X X Г? X X н О ей
її • X маль- си- озими- бутко- озими- бутко- озими- бутко- озими- бутко- X о
Новіти X X маль- ни ярими вість ни ярими вість ни ярини вість ни ярини вість СП О д с
<9 о. г> о о. -> о ± ної ної (крб.) (крб.) (крб.) (крб.) О ЯЗ
і X X <4
\ О о. О Ь а, 5 (пудів) (пудів) (пудів) (пудів) Кільки оренди
Е с (карбовану.) і ІГ 1 ’ 1 Л е с я т и н и
4 п е р е с 1 ч н о
ч Балтянський 79 І— 46 5 18 83 63 19 78 53 28 160 140 130 44 1 42 16 11
Брацлавський .... 34 7 9 12,6 50 40 ЗО 81 65 16,5 — — 78 62 12,5 2
Вінницький 73 25 9 18 80 66 13 68 61 16 83 83 12,5 — — *— ———
Гайсинський 39 21 7,5 25 73 54 18 77 61 20,5 68 *) 50*) 13*) 125 110 12,75 1
Кам’янецький 43 4 6 15 — — 16 68 65 8 —• — — — — — —
Лятичівський 16 7 7 11 91 75 78 <83 20 — — — — —— —
Літинський 45 17 9 14 95 86 18 95 80 17 — 75 68 8 1
Могилівський . ... 38 17 10 17 110 100 13,5 98 89 18 150 і) 150*) — — * —
Голопільський 97 44 8 21 83 65 13 67 58 17 93 87 зо — —- —
Проскурівський .... 62 29 9 18 81 70 20 89 76 32 61 58 11 — — -—
Ушицький . • • • 99 11 7,5 17 80 67 23 78 53 28 140 130 22 60 50 20 2
Ямпільський ...... 53 12 9 12,5 80-*) 60:0 50 ) 90 73 11 — г~—— 45 . 40 10 5
Но Поділлю . . . 601 240 5 25 83 66 18 81 68 20 109 100 56 58 51 15 22
) Ці відомості стос укуться 1 випа їдку. • \ і І
І
я
о і
я
о
о
н
с
о
я
□
Л
X)
о 1
За
г>
5.
о
а
о
о
с
*- •
К:
X
О
5
130
Проф. С. Городецький.
• По окремих повітах можна натрапити на відходження розміру оренд-
ної платні від цієї засади, що можна пояснити або збільшеним попитом
на землю з боку селян (в разі збільшення орендної платні при меншій
врожайності, як от у Гайсинськім повіті) або іншими системами госпо-
дарювання (в разі збільшення прибутковости при меншій родючости
ріллі, як от у Ямпільськім повіті).
Але можливо такі явища треба з'ясовувати малою кількістю в
падків (всього по 1-му) для певних градацій розміру орендної платні в
тому чи тому повіті.
Рівняючи дві останні таблиці про поширення оренди та розмір оренд-
ної платні по окремих повітах Поділля напередодні світової війни, спо-
стерігаємо цікаве явище, що саме в тих повітах, де найбільше була по-
ширена оренда поміщицьких земель селянами (Балтянський—38%, Го-
лопільський—9%, Ямпільський—6,5%, Вінницький - 6,5% та Проску-
рівський—6%), там ми знаходимо й найвищу орендну платню
'від 15 до 20 крб. за 1 десятину, або найбільше поширення натураль-
ної орендної платні—за половину врожаю).
Це явище цілком зрозуміле, бо селянин у вигляді орендної платні
віддавав землевласникові, як то бувало й буває завжди й усюди, не ли-
ше ренту, але й підприємський прибуток і навіть частину зарплатні. Це
явище остільки закономірне й зрозуміле, що ми на нього не звертали б
і уваги, як би не бажання показати, що те джерело, звідки ми взяли
наші статистичні відомості про землекористування („Материальї по ча-
стному землевладению“) є досить певне й заслуговує на якусь долю
довір'я.
Правда, що ці відомості стосуються 1906 р. і для 1912-13 р. р.,
що до нього ми пристосовуємо свою розвідку, є трохи застарілі, але
нам здається, що загальна картина явищ орендного порядку залишилася
така сама в своїх головних рисах і 1912-13 року, як була й 1906 року
з тою тільки різницею, що піднявся загальний рівень орендної платні
платні за останні 6-7 років перед війною. І ми разом з проф. Яроше-
вичем (стор. 19 в статті „Общий очерк зкономической жизни Ю.-З.
Края“ в Збірнику „Весь Ю.-З. Край“) можемо припустити, що конь-
юнктура економічного життя Правобережжя, а в тім числі й Поділля, в
зв'язку з поширеною тут культурою цукрових буряків, сприяла підви-
щенню орендної платні, яка з 12 крб за 1 десятину на початку 900 ро-
ків піднялася до 20 і більше крб. за 1 дес. останніми роками перед
світовою війною.
В разі самостійного господарювання землевласників ми на Поділлі
зустрічаємо характерну організаційну рису — роздрібнення велико-
панського маєтку на кілька б.-м. самостійних організаційно-госпо-
дарчих одиниць (під назвою фольварків, ферм та економій), причім
пересічний розмір такої організаційно-господарчої одиниці на Поділлі
становив щось до 500 —600 десятин. Пересічний розмір для економій, так
само як і пересічний розмір землеволодіння, збільшувався в напрямку з
північного заходу на південний схід, як побачимо трохи далі.
Поміщицьке господарство на Поділлі здебільша базувалося на
двох головних ринкових (спродувальних) продуктах—пшениці й цукро-
вих буряках.
Поруч з цими основними культурами певна вага належала й деяким
іншим культурам, що здебільшого відогравали в польовій культурі помі-
щицького господарства на Поділлі другорядну ролю, але іноді мали в
бюджеті господарства й першорядне значення, як от: картопля переважно
в Надбузькій частині й кукурудза та ячмінь у Наддністрянській частині.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною 131
Овес і жито відогравали ролю переважно споживчих, а не ринко-
вих культур, а властивості ґрунтів Поділля та малий відсоток сіножа-
тів спонукали до запровадження травосіву взагалі й особливо коню-
шини на більшій частині Поділля (за винятком хіба південно-східнього
окрайку Поділля в складі 2—3 повітів).
В кожному разі поміщицьке господарство Поділля відзначалося
різноманітністю польових культур, причім основною статтею прибутків
було рільництво, а скотарство та інші галузі сільського господарства
відогравали другорядну або й зовсім незначну ролю.
Завдяки цукро-буряковій культурі агротехніка поміщицького гос-
подарства досягала високого рівня, спираючись на вміщення значних
капіталів і застосування так загальних засад аґрономії, як і наслідків
місцевого дослідження різноманітних дослідних установ і організацій,
що працювали на Поділлі.
Всі цукро-бурякові господарства намагалися застосувати в си-
стемі свого польового господарства раціональну плодоперемінну сіво-
зміну, оскільки цьому не стояло на перешкоді нерозверстання земельних
вжитків.
Щороку збільшувалася кількість вживаного угноєння так хлібного,
як і мінерального, а також удосконалювалася обробка ріллі через
збільшення коштів на мертвий та живий реманент у ц.-бурякових гос-
подарствах.
Бувши працевмістною культурою, звичайно, цукрові буряки вима-
гали великих витрат і на робочу силу.
На підставі опису 50 цукро-бурякових поміщицьких господарств
Поділля (з загальною площею понад 100.000 десятин) можна вважати,
що витрати на робочу силу становили 288 крб. на 1 десятину ріллі.
За відомостями тих самих описів („Подільського Т-ва С. Г-ва“,
„Умансько-Ліповецького Т-ва“ та окремих авторів — проф. Сльозкіна,
Любанського, Юцевича та інш.) капіталозабезпечення поміщицьких
цукро-бурякових господарств становило'
1. в будівлях маєтків пересічно 38 крб. на 1. дес.
(з коливанням від 9 крб. 50 коп. до 102 крб.).
2. в мертвому реманенті—12 крб. 50 коп. на 1 дес.
(з коливанням від 5 крб. до 38 крб.).
3. в живому реманенті —15 крб. на 1 дес.
(з коливанням від 6 крб. до 28 крб.).
Приблизно такими самими нормами капіталозабезпечення характе-
ризувались і картопляні господарства, тоді досить поширені на Поділлі,
а надто в Лятичівськім, Вінницькім та Ушицькім повітах. Хоча ці гос-
подарства повинні були відбивати на своїй організації й аґротехниці
вплив атмосфери цукро-бурякового району, що в ньому Поділля посі-
дало одно з перших місць, але картопляні господарства значно посту-
палися своєю аґрикультурою й інтенсивністю перед цукро-буряковими.
ПІе екстенсивніші були, зрозуміло, господарства зернові, поширені
в південно-східній частині Поділля й особливо в Балтянському повіті.
Щодо селянських господарств на надільних землях, то вони яв*
ляли собою, як відомо, зовсім іншу картину. Характеристичною рисою
іхньої організації був незадовільний землеустрій, з його пересмужністю
та далекоземеллям і мізерне капіталозабезпечення.
Хоча на Поділлю селянське господарювання на надільних землях
мало переважно споживчий характер, але тут воно було вже щільно й
у різноманітний спосіб зв‘язано з ринком, бо цей зв язок виявлявся не
_ _ - - _____________- - -
---- г — - — • ~7
132 Проф. С. Городецький.
лише в культ г \ польових рослин, але й у продуктах скотарства та ін-
ших галузів сільського господарства. Треба тут відзначити, що на По-
діллі вже перед війною було досить поширене селянське бурякосіяння,
як про це буде докладніше сказано трохи далі. Крім того, помітне зна-
чення в селянському господарстві Поділля мала культура картоплі—
їстивних і почасти навіть горільничих її сортів (особливо в Ушицькому
повіті). Не цуралося селянське господарство на Поділлі й інших при-
буткових рос мін польової культури, як от стручкових так зернових
(гороху, сочевиці, квасолі і, як і трав'яних конюшини, еспарцет, люцерна)
культур. До цих культур у Наддністрянських повітах приєднувалася
кукурудза, що посідала тут дуже помітну пропорцію засівплощі.
Але основними рослинами польової культури в селянському гос-
подарстві були озиме жито, овес і ячмінь, і лише в Балтянському по-
віті їхнє місце заступала озима та ярова пшениця.
З інтенсивних культур, крім просапних рослин в польовій куль-
турі, треба згадати про садівництво, що на Поділлі взагалі досягло
особливого розвитку, рівняючи до всіх інших губерень України (окрім
Криму).
Як бачимо, і в селянських господарствах на надільних землях ми
вже перед війною мали на Поділлі досить різноманітний набір рослин
польової культури.
Відповідно до того селянські господарства навіть на надільних
землях Поділля з аґрикультурного боку виявляли значний поступ, рів-
няючи з інш. губернями України. Цей проґрес полягав у більшім за-
стосуванні с.-г. машин та знаряддя (особливо щодо обробки ґрунту), в
значнім поширенні хлівного угноєння в ретельнішій та доцільнішій об-
робці ріллі, вживанні поліпшеного насінньового матсріялу тощо.
Але жвавішому й ширшому застосуванню поліпшених агротехніч-
них засобів на Поділлі перед війною перешкоджала відсутність коштів,
малоземелля й особливо примусовий спосіб землекористування та роз-
поділ землі на 3 або 4 поля (руки).
У з'вязку з тим найгострішою серед організаційних проблем тут
визначалася проблема сівозміни, що в значній мірі гальмувала даль-
ший агротехнічний проґрес. Ламаючи толочне трипілля, селянські
господарства на надільних землях не в силі були запровадити більш-
менш правильні плодоперемінні сівозміни й тому вдавалися до рябо-
пілля (пестрополья).
Ці всі допіру зазначені моменти селянського та поміщицького гос-
подарства й мають бути за об'єкт докладнішого висвітлення в наступ-
них розділах.
РОЗДІЛ XI.
Машинізація рільництва на Поділлю.
Не зважаючи на важливість цього боку сільського господарства,
його не можна тут висвітлити як слід через відсутність належних ста-
тистичних відомостів. Напр., про поширення с. г. знаряддя на Поділлі
ми знаходимо відомості лише в 1-ХХІХ вип. Центр. Стат. Комітету, що
стосуються 1910 р. і викликають багато сумнівів щодо своєї певности
в частині техніки рільництва. Щождо структури сільського госпо-
дарства, то питання з цієї царини можна висвітлити майже виключно
на підставі анкети Цінувально-Статистичного Бюра Погубземуправи
1913 року, яка стосується переважно селянських господарств (понад
000 кореспонденцій) і в дуже малій мірі (близько 100 кореспонденцій)
приватно-власницького. Правда, коли порівняти загальну кількість се-
лянських господарств, яка в бО разів переважає поміщицькі, то ми по-
винні будемо припустити, що ця анкета обслужила селянські госпо-
дарства навіть гірше (відносно), як поміщицькі. Але з огляду на порів-
нюючи одноманітний характер селянського господарства, можна при-
пустити, що зазначена анкета однаково ймовірно висвітлює питання як
селянського, так і поміщицького рільництва на Поділлі. Тут знов-таки
доводиться нагадати, що відомості ці хоч і цікаві, проте викликають
багато сумнівів щодо їхньої певности через деякі нісенітниці, які зустрі-
чаються серед них.
Ось, наприклад, у статистиці с. г. машин та знаряддя ми знахо-
димо цифри, що очевидно не відповідають дійсності, принаймні, щодо
сівників. Про це свідчить таке порівнання кількости та розмірів помі-
щицьких господарств із кількістю сівників у них:
Повіти: Балт. і Брацл. 1 Війн. Гайсин. Лятич. Літин Могил. Голоп. Проск. Ушиц. Ямп. По гу- берні.
Кількість маєтків «... 558 368 492 298 552 1288 1001 779 391 426 564 769 7486
Пересіч. розмір маєтків 393 188 235 346 180 53 97 126 354 155 127 146 178
Кількість сівників . . л 530 583 365 520 415 201 502 555 468 486 251 575 5452
Тобто, беручи пересічну продуктивність сівника навіть в 4—5 де-
сятин на день, а кількість робочих день засівного періоду (весняного)
в 15 день, побачимо, що зазначена в таблиці кількість сівників по де-
котрих повітах (Балтянськім, Вінницькім, Кам‘янецькім, Лятичівськім,
Голопільськім .та Ушицькім) в 1,2—2 рази менШа за потрібний мінімум,
згідно з допіру взятими підставами розрахунку. Проте й з цієї неправ-
доподібности виглядає деяка закономірність: майже всі перераховані по-
віти (за винятком Вінницького) належать до відсталіших с.-г. стороною
134
Проф. С. Городецький.
повітів, де мало поширена культура цукрових буряків. Звідси можна
зробити висновок, що хоча статистичні відомості з наведеного джерела
і дають велике зменшення абсолютної кількости рільничого знаряддя (в
данім разі сівників), проте, яко показник відносної інтенсивности ріль-
ництва, вони всеж таки прислужитися можуть.
На жаль, перевіряти цей висновок відомостями про інше с.-г. зна-
ряддя (за винятком хіба борін) неможливо, бо продукційність його
(зокрема плугів та молотарок) вагається в широких межах від 1/з де-
сятини (14 цалевий) до 2 десятин (скоропашки, багатоскибники). Щож-
до молотарок (ручних, кінних та парових), то амплітуда поміж коливан-
ням їх продукційности прямо таки колосальна Про млинки (сортировки)
доводиться сказати теж саме, що й про сівники, бо кількість цих ма-
шин у поміщицьких господарствах по всіх повітах перебуває в певній
пропорції з сівниками, а саме сортувальних машин завжди менше від
сівників у 1,2—1,4 рази.
Щодо селянських господарств, то, щоб міркувати чи правдиві є ві-
домості Центр. Стат. Комітету про забезпечення їх с.-г. знаряддям, ми
не маємо вже жодної мірки через надзвичайне поширення тут ручної
праці з одного боку й надзвичайне мале землезабезпечення—з другого.
Одно тільки доводиться сказати, що цифрові стовпчики з підзаголовками:
„число косуль„число сох“ для Поділля є якесь непорозуміння, бо
„сохи" на Поділлю ніколи не вживали. Те знаряддя, якому можна було б
надати назву „соха44, на Поділлі є знаряддям значно примітивнішої кон-
струкції, як московська „соха"; зветься воно „ралом" і його можна
вживати не стільки для оранки, скільки для підпушення ріллі, бо воно не
має лемеша, а також „палицьі с платиной44, як у плузі. Вживання „ко-
суль" на Поділлю також є дуже проблематичне й хоча число їхнє тут
зазначено порівняльно не велике—всього 670 (в селянських господар-
ствах—388 і в приватновласницьких—282), але й таке невелике поши-
рення цього знаряддя на Поділлю треба заперечувати. Певніше припустити,
що під назвою „косуль" увійшли в таблиці Центр. Стат. Комітету са-
бани (плуги з дерев‘яними полицями), які хоча й рідко, але все ж таки
на Поділлі траплялися. Треба й про сабани відзначити, що оранка
ними далеко гірша за оранку косулями, якими можна призвичаїтися
майже так само орати, як і плугом.
На Поділлю, згідно з відомостями Центрального Статистичного Ко-
мітету, „сох" та „косуль44 нараховувалося понад 38.000, причім „сохи44
зустрічалися виключно по селянських господарствах'(з 37.668 всіх „сох4'
приватні власники мали тільки 335). Ці знаряддя поруч з деревинними
плугами віднесено до простого знаряддя, а всяке інше знаряддя цієї
категорії, як-от залізні плуги, двоскибові, скоропашки та інші зарахо-
вано до орного знаряддя „удосконаленого".
До простого ж підпушного знаряддя віднесено лише дерев'яні бо-
рони, а решта знаряддя цієі категорії, як от борони з залізними зубами,
драпачі, страпатори, рандалі й т. і.—це все належить до групи знаряддя
удосконаленого. Ці пояснення ми вважали за потрібне зробити раніше,
ніж перейти до розгляду цифрових відомостів табл. 46.
Щодо табл. 47, то вона є зведенням частини відомостів вищезга-
даної анкети Под. Губ. Зем. статистики щодо організаційних елементів
сільського господарства на Поділлі взагалі та рільництва зокрема. Се-
ред цих відомостів ми також зустрічаємо нісенітниці, як-от, показник
парової площі 5. категорії господарств (з максимальним забезпеченням зем-
лею понад 25 десятин на господарство), а саме: тоді як Проскурівський
Т а б л и їх я
Поширення сільсько-господарських машин та знаряддя на Поділлі (за да
Категорії господарств в п ОМІЩИЦЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ •
ЗНАРЯДДЯ Знаряддя для під- няття ґрунту Знаряддя для роз- пушення ґрунту Сів- ники Віялки Жни- варки М о л о т а р к и Сіно- косарки Кінні граблі
ПОВІТИ Площа ріллі в тис. десят На 1 знар. припадає дес. ріллі % прост. знаряддя % удоскон. знаряддя На 1 знар. припадає десят. ріллі % прост. знаряддя % удоскон. 1 знаряддя 1 і На одну машину припадав десятин ріллі На 1 маш. припадає дес. ріллі % ручних молотарок % кінних молотарок % парових молотарок На одну машину припадає дес. ріллі
і Кам'янецький .... 96,8 39 9,3 90,7 18 82,8 17,2 233 253 343 629 — 41 59 794 481
Балтянський 233,3 65 8,2 91,8 37,6 81,0 19 440 500 487 1000 2 46 52 2.845 702
Брацлавський .... 66,3 16,7 2,8 97,2 9,5 66,6 33,4 114 156 231 513 0,8 37,2 62 780 234
Вінницький 82,5 34 0 100 17 70 зо 226 313 313 717 0,9 31,3 67,8 825 485
Гайсинський 95,6 28 3,6 96,4 13,5 65,7 34,3 184 308 235 741 2 23 75 1.385 490
Лятичівський ..... 54,8 35,5 6,0 94,0 19 85,3 14,7 272 344 418 489 —* 54 46 1.767 548
Літинський Могилівський 85,9 81,6 ЗО 26 2,0 0 98,0 100 15 13 67,3 76,5 32,7 23,5 171 147 275 191 312 297 627 618 • 3 43 14 57 83 988 600 505 374
Голопільський .... 108,6 49 10 90 22,8 72,2 27,8 4 228 443 483 961 21 79 1.574 749
Проскурівський . . • • 83,7 28,7 0 100 13,6 82,9 17,1 172 187 270 431 60 43 1.674 452
Ушицький 78,6 40,3 3,2 96,8 23 84,5* 15,5 313 । 349 393 649 — 42 58 827 454
Ямпільський 100,8 29 0,3 99,7 13,5 74,0 26 175 254 290 695 4 27 69 770 383
• —
На всьому Поділлі . 1.168,5 34,4 3,5 96,6 17,4 74,8 25,2 214 288 328 (.82 1 зв 61 1.109 480
% 1 і в X
І
ними Центрального Статистичного Комітету за 1910 р.).
• В СЕ .ЛЯНСЬКИХ ] ГОСПОДАРСТВАХ %
Знаряддя для під- няття ґрунту Знаряддя для роз- пушення ґрунту Сів- ники Віялки Лит- ва рки 4» М о л о т а р к и Сіноко- сарки Кінні граблі
Площа ріллі тис. десят. На 1 знар. припадає дес. ріллі °/') простого знаряддя °/о удоскон. знаряддя На 1 знар. припадає дес. ріллі °/о простого знаряддя • % удоскон. знаряддя На одну машину припадає десятин ріллі На 1 маш. припадає дес. ріллі °/о ручних молотарок % кінних молотарок °/о парових молотарок На одну ма- шину припадає десят. пашні
95,0 4,1 34 66 2,36 94,5 5,5 19.040 73 31.733 8.655 9 82 2 95.000
269 3,7 35,7 64,3 3,0 97 12,5 300 53 ч 182 88 1,7 98 0,3 28.000 1.400
110,0 8,4 3,8 96,2 3,9 81 • 19 2.200 194 5 8.461 1.158 18 82 — 55.000
99,0 7,5 20 80 1 3,2 83,2 16,8 5.882 85 12.590 1.000 4 94 2 50.000 —
122,0 6,16 45 55 3,3 91,4 8,6 348 116 1.409 282 0,2 99,8 — 20.667
91,0 6,0 57,4 42,1 2,5 77,8 22,2 4.789 <83 45.500 576 36 64 ।.
106,0 5,8 51,7 48,3 3,3 94,4 5,6 21.200 99 15.143 462 34,1 65,5 0,4 —
90,0 5,7 29,3 70,7 3,8 82 18 3.912 526 90.0С0 1.304 54 46 — С- —
130,0 4,2 56,9 43,1 4,0 73,8 16,2 1.428 132 1.547 225 10,1 89,4 0,5 10.833 14.444
96,0 6,7 ’52,4 47,6 2,7 84,4 15,6 48.000 90 48.000 578 32 68 — 1
84,0 5,3 48,4 51,6 2,9 98,4 1,6 14.000 132 21.000 1.788 22 69 9 — 4.941
139,0 5,8 18,7 81,3 3,7 85,4 14,5 2.673 145 3.475 521 5;6 94 0,4 17,375 23.166
•
1.470,0 5,5 38,5 61,5 3,3 87,4 12,6 1.003 100 870 281 7,5 • 92,1 А 0,4 46,220 6632
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 135
та Ямпільський повіти дають для цієї групи господарства (приватно-
власницьких) пропорцію пару в 0,30—0,32 (на 1 десятину рілллі), в та-
кому повіті, як Балтянський, парова площа становить всього 0,2 ріллі.
На жаль, в цій таблиці відсутні є відомості про парову площу в 5. ка-
тегорії в Лятичівськім та Голопільськім повітах, що належать доекстен-
сивнішого району; з огляду на це, порівнювання з Балтійським повітом
виходить дуже непевне, а надто, що Балтянський повіт, згідно з цими ві-
домостями, виглядає мало не найінтенсивнішим з-поміж усіх повітів По-
ділля (напр. площа „толоки“ по селянських господарствах тут стано-
вить всього 11% ріллі). Отже щодо пропорції пару, Щ° характеризує
рільництво з дуже цікавого й важливого боку—земські відомості нажаль
дуже непевні. Іншими сторонами,—щодо рабочої худоби, пропорції куль-
тур, врожайности—ці відомості цілком відповідають відомостям 1 одгу .
Стат. Комітету, тобто є досить імовірні. З огляду на те, що відомості
цих джерел єдині щодо цифрового виявлення таких елементів госпо
дарства, як робоча сила, живий і мертвий реманент, угноєння та сіво^
зміни селянських господарств, ми мусимо, на жаль, використовувати
з цього боку якнайбільше.
♦
РОЗДІЛ XII.
Робоча та тяглова сила.
Таблиця 47 дає зведення відомостів про забезпечення окремих ка-
тегорій господарств Поділля робочою силою та угноєнням. У всіх по-
вітах спостерігалося зменшення робочих рук (нормальних робочих оди-
ниць), що припадає на одиницю ріллі в міру того, як збільшується
землезабезпечення господарства. Ясно, що дрібніші господарства (з земле-
забезпеченням меншим за 3 дес. на господарство) терпіли від лишка
робочої сили. На Поділлю найбільше від цього терплять господарства
Могилівського, Ямпільського, Голопільського та Брацлавського повітів,
де на одиницю площі в малоземельніших господарствах припадає 1.67—
1.79 нормальних робочих одиниць тоді, як загально-губерніяльний під-
сумок цієї категорії господарств становить лише 1,41 нормальн. робо-
чих одиниць на одну десятину ріллі.
Щодо типовіших для Поділля селянських господарств розміром
землекористування 3,1 --6 дес. та від 6,1 до 12 дес. на двір, то спів-
відношення повітів з боку забезпечення цих господарств робочою силою
було вже трохи інше. За інтенсівніші ці категорії господарств треба
визнати в Проскурівськім, Лятичівськім, Могилівськім, Ямпільськім, а
почасти Вінницькім та Ушицькім повітах, в цих бо повітах кількість ро-
бочих душ, що припадала на одиницю площі, перевищувала губерні-
яльну норму.
Найменш забезпечені робочою силою були повіти Балтянський,
Гайсинський та Кам‘янецький. Коли ж узяти на увагу пересічний ви-
сновок для всіх селянських господарств, що повинен би бути певніший,
то вийде, що інтенсивніші господарства є характерні для суцільної групи
з 5 центральних повітів Поділля: Брацлавського, Вінницького, Ушицького,
Могилівського та Ямпільського. Окрім них, лише північно-західній кут
Поділля в складі Проскурівського та Лятичівського повітів відзна-
чається великою кількістю робочої сили в селянських господарствах.
Навпаки, південно східня частина Поділля в складі Балтянського й Гай-
синського повітів характеризувалася „екстенсивністю“, бо тут припа-
дала найменша кількість робочих на одиницю ріллі.
Щодо великих господарств (поміщицьких), то відомості про них
дуже неповні й не дають характерних відхилень, що й зрозуміло, бо
організація його спирається не на власну робочу силу господарства, а
на найману працю с.-г. робочих. Тому про забезпечення робочою си-
лою того чи того району Поділля може дати уявлення не облік робочих
у господарстві, який цілком повинен відповідати господарчо-організа-
ційній структурі великих господарств, а рівень заробітної платні в тому
чи тому районі.
Таблиця 23, в якій зібрані відомості про ціни на робочі руки,
дає до деякої міри можливість сказати, що по тих районах, де спосте-
рігався лишок робочої сили, там ціни на робочі руки були менші, а по
повітах з меншою кількістю робочої сили, навпаки, ціни були більші
за губерніяльну норму.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 137
>І ї м зрозуміло, а декілька відхилень з цієї засади не можна
з'ясувати через брак потрібних статистичних матеріялів.
Відомості про забезпечення господарств різних категорій робочою
худобою малюють картину аналогічну до тої, яку ми бачили, огляда-
ючи забезпечення їх робітниками. А. саме, як уже завважено, в міру
того, як збільшується розмір господарства, незмінно зменшується кіль-
сть робочої худоби, що припадає на одиницю ріллі. Більш-менш нор-
ільною кількістю худоби задовольнялася 4. група господарств, бо за
пересічного забезпечення господарства 15 кіньми на 100 десятин ріллі
робоча худоба в таблиці 47 перерахована на коней) робоча худоба в
господарстві використовується найпродуктивніше. Ми кажемо про пере-
січне забезпечення, бо більші або менші відхилення від цієї норми мож-
ливі й потрібні залежно від більшого чи меншого ступеня інтенсифі-
кації господарства.
Щождо решти господарств, то в них наявність робочої худоби не
відповідає потребам рільництва цих господарств: в більших господар-
ствах * трохи бракує робочої худоби, а в дрібніших помічається лишок
робочої худоби. Це, звичайно, пояснюється дрібноземеллям, в наслідок
чого неможна в достатній мірі використати у власнім господарстві на-
явну робочу силу й треба вдаватися до допомічних зарібків.
Наявність зайвої робочої сили та більший або менший попит на
ню в поміщицьких господарствах, залежно від того чи того ступеня ін-
тенсифікації рільництва певного району, і нормують височінь заробітної
платні, а разом з нею і витрат на робочу силу в приватно-власницьких
господарствах.
Згідно з ‘відомостями Под. Т-ва Сільського Господарства більш
за все витрачалося коштів на робочу силу по поміщицьких господар-
ствах Поділля ) в повітах — Брацлавськім, Вінницькім, Лятичівськім,
Ямпільськім і Могилівськім, тобто в центральнім інтенсивнішім районі,
як то видно з такого порівнання зарібку селян на 1 десятину ріллі
приватно-власницьких маєтків по окремих повітах:
В . в в • . .2 . 2 • Ь- 5і х ° 5 к ? 9 к е По губерні. и щ са е-. і— । >> р — — 1
в карбованцях
117.5 35,2 31,7 — —> 26,8 32,3 24,2 27,9 21,5 19,3 28,1 26,5
Тоді як, скажемо, в маєтках Балтянського, Голопілського та
Ушицького повітів витрачалося на робочу силу значно менше (17,5
21,5 крб.) за пересічно-губерніяльну норму (26,5 крб.), Брацлавський, Він-
ницький таЛятичівський повіти переважають нормою витрат на робочу силу.
Рівнання допіру наведених-чисел з відомостями табл. 23, де наве-
дено розмір заробітної платні по окремих повітах Поділля, ще більш під-
креслює інтенсивність рільництва Вінницького і Брацлавського повітів,
де найбільше витрачається на робочих при низькій оплаті їх, і навпаки
— екстенсивність рільництва Балтянського повіту, де найменше витра-
чається на робочу силу при високій заробітній платні.
*) На підставі відомостів 1906 року поданих у розвилці: „Некоторьіе данньїе по
вопросу о яаработках населення Подольской губернии на землях частновладельческих и
в с. х. промьішленньїх предприятиях, собранньїе Подольским О-вом Сельского л-ва и
с. х. промьішленности". Киев, 1907 г.
І
Т а б л и ц я 47.
Забезпеченість основними засобами вирібництва різних категорій сільський господарств Подільської Губерні (1913 р.)
(з розрахунку на 1 десятину поля)
«гі»
Категорія гос-в Нормальних робочих одиниць Голів робочої худоби
розміром земле-
х. користування
1 гр. 2 гр. 3 гр. 4 гр. 5 гр. Пересічно 1 гр. 12 гр. 3 гр. 4 гр. 5 гр. Пересічно
П о в і ти^^Х • «і о , о о о о . о гч см Для всіх За винятком о о о о 6 гн 04 \ Для всіх нятком
сп сп чо сх г-Н Ш с оз катег. 5 гр. сп чО 04 т—< 4 04 та я катег. 5 і Т)
Від До Від до Від до ^2 о Від до Від до Від До ^2 СІ 09 Щ о •
Кам'янецький 1,33 0,61 0,35 0,26 0.04 0,13 1 9 0,80 0,67 0,32 0,21 0,12 0,17 0,16 0,50 С. Го
Балтянський 1,05 0,59 0,32 0,19 0,05 0,16 0,41 0.48 0,28 0,21 0,15 0,13 0;16 0,23 "О
Брацлавський 1,67 0,65 0,42 0,26 0,04 0,18 0,80 0,32 0,34 0,17 0,18 0,13 0,17 0,31 о і*
Вінницький 1,28 0,65 0,45 0,23 0,01 0,08 0,72 0,95 0,41 0,25 0,20 0,08 0,10 0,47 о 15 1
Гайсинський 1,16 0,53 0,35 0,22 0,06 0,21 0,71 0,61 0,33 0,25 0,16 0,18 0,22 0,40 V я
Лятичівський 1,49 0,92 0,52 0,26 — — 0,80 0,94 0,42 0,29 0 20 — 0,39 я 5с і
Літинський 1,04 0,67 0,40 0,19 0,06 0,32 0,51 — 0,26 0,26 0,12 0,12 0,19 0,23 •
Могилівський 1,79 0,75 0,50 0,18 0,02 0,13 1,02 0,20 0,39 0,24 0,11 0,15 0,19 0,27 1
Голопільський 1,57 0,68 0,33 0,29 —— — — 0,42 0,70 0,41 0,16 0,16 — — 0,22
Проскурівський .... 1,43 0,92 0,43 0,25 0,03 0,44 1,00 0,53 0,38 0,24 0,10 0,12 0,23 0,40
Ушицький 1,45 0,67 0,47 0,29 0,13 0,46 108 0,73 0,38 0,25 0,11 0,06 0,24 . 0.55
Ямпільський 1,70 1,06 0*59 0,31 0,06 0,32 1,15 0,83 0,38 0,23 0,16 0,10 0,10 0,50
В цілій губерні . . 1.41 0,71 0,40 0,22 0,03 0,19 0,76 0,57 0,36 .0,23 0,15 0,12 0,17 0,35
1 1
Таблиця 47 (продовження)
Забезпеченість основними засобами виробництва різних категорій сільський господарств Подільської Губерні (1913 р.)
(з розрахунку на 1 десятину поля)
X. Категорія .гос-в X. розміром земле- х. користування П о в і т Пудів угноєння Пудів штучного угноєння Десятина площі пару
о. 2 гр. 3 гр. і і Р-. ГО Пере- січно о. 2 гр. 3 гр. 4 гр. 5 гр. Пересічно • 1 гр. 1 2 гр. 3 гр. 4 гр. 5 гр. Пересічно
До 3 дес. Від 3 до 6 Від 6,1 до 12 Від 12,1 до 25 д. Понад 25 д. Для всіх катег. За винятком] 5 гр. о о СО о Від 3,1 до 6 Від 6,1 до 12 дес. Від 12,1 до 25 дес. Понад 25 д. . і Для всіх катег. Тільки 5 гр. До 3 дес. Від 3,1 до 6 дес. Від* 6,1 До 12 дес. Від 12,1 до 25 дес. Понад 25 Д. Для всіх катег. Тільки 5 гр.
Кам'янецький 434 283 169 181 152 • 156 474 <ь=и> 0,23 0.09 0,09 0,09 0,08 0,06 0,15 0,13 0,03 0,05 0,08 О ?
Балтянський 164 166 131 98 90 102 146 — — — 0,13 0,06 — 0,06 0,10 0,12 0,11 0,20 0,15 0,11
Брацлавський 165 180 228 258 204 209 200 ' "" —• — —— 2,78 — 0,20 0,18 0,13 0,18 0.24 , 0,22 0,18 л 3
Вінницький 396 201 155 121 23 44 254 0,42 0,90 0,43 0,31 0,13 0,18 0,53 0,18 0,16 0,18 0,22 0,20 0,20 0,18 о "О о
Гайсинський 399 159 285 267 260 303 330 — — —— — — — 0,16 0,12 0.14 0,11 0,11 0,12 одз
Лятичівський 387 216 163 118 — — 210 — — 0,09 — - — 0,19 0,23 0,21 0,26 — 0,22 и н*
Літинський 182 154 161 100 116 131 160 — — —— —’*• — 0,20 0,21 0,15 0,13 0,26 0,19 0,17 о СО о
Могилівський 153 159 190 83 434 488 160 ' — —- — - — —— 0,17 0,13 0,18 0,07 0,19 0,18 0,16 3
Голопільський 313 322 155 134 — 190 — ——- — - — — 0,17 0,14 0,12 0,09 * — 0,16 а —- Кс
Проскурівський .... 330 265 217 172 256 230 300 — 0,11 0,03 1 1,69 0.49 0,04 0,18 0,17 0,18 0,09 0.33 0,21 0,17 Я ' о ж
Ушицький 281 185 193 224 71 195 242 — — — — 0,26 0,05 — 0,15 0,14 0,12, 0,09 0,26 0,15 0,14 о
Ямпільський 351 250 137 134 49 109 260 — — — — 1,80 1,00 — 0,14 0,13 0,14 0,20 0,30 0,21 0,13 її
В цілій губерні . . 307 216 178 127 177 193 224 0,03 0,10 0.04 0,04 0,54 0,41 0,05 0,16 0,14 0,14 0,13 1 1 0,18 0,17 0,15 1 1 оо І 1
140
Проф. С. Городецький.
Щодо робочої худоби в приватно-власницьких маєтках, то крім ві-
домостів анкети Подгубземуправи 1913 р., зібраних в ?абл. 47, ми
маємо також відомості в записах кількох прогресивніших поміщицьких
господарств Поділля; але статистично цей бік можна визначити лише
по тих 4 повітах—Ушицькому, Лятичівському, Літинському та Вінниць-
кому, що їх стосувалося згадуване дослідження картопляних госпо-
дарств Київського Агрономічного Т-ва.
З огляду на те, що відомості К. А. Т-ва певніші, але на жаль
стосуються лише 4 повітів, ми будемо ними користуватися тільки для
оцінки відомсстів інших основних джерел, що ними ми досі послуговува-
лися для характеристики сільського господарства на Поділлі. А саме в
частині робочої худоби можна і треба буде доповнити відсутні в табл.
47 відомості для Лятичівського повіту ось-якими вказівками. На одну
десятину ріллі в картопляних господарствах Лятичівського й Літин-
ського повітів припадає однакова кількість робочої худоби—0,12 голови;
таким чином для Літинського повіту відомості К. А. Т-ва і Подгубзем-
управи збігаються. Для Ушицького ж та Вінницького повітів у цих
двох джерелах про робочу худобу ми знаходимо прямо протилежні вка-
зівки. В той час, як згідно з відомостями земської статистики, помі-
щицькі господарства 5. (нетрудящої) категорії господарств у Вінниць-
кім та Ушицькім повітах мали на 1 десятину всього—0,06—0,08 голови
робочої худоби, тобто менше, як в Літинськім повіті й узагалі на По-
діллі, згідно з відомостями К. А. Т-ва в цих повітах на 1 десятину
ріллі нетрудящих господарств припадало 0,15—0,16 голів, тобто вдвоє
більше.
Ми схиляємося до відомостів К. А. Т-ва і вважаємо за правиль-
ніше приватно-власницькі господарства Вінницького та Ушицького по-
вітів визнати за виможніші щодо кількости тяглої сили проти пересічно-
губерніяльної норми.
Коли ми зробимо відповідні корективи щодо робочої худоби в при-
ватно-власницьких господарствах Вінницького та Ушицького повітів, то
побачимо, що найбільша кількість упряжної робочої сили була по при-
ватно-власницьких господарствах Кам'янецького, Ушицького, Могилів-
ського, Вінницького та Гайсинського повітів.
РОЗДІЛ XIII.
Угноєння.
Від кількости робочої і неробочої худоби в господарстві залежить
забезпечення ріллі гноєм; з‘ясувати, в якій мірі гній використовується і
поширюється в рільництві, також чимало важить у питанні про ступінь
інтенсивносте рільництва того чи того району.
Пригадаємо (табл. 24), що найбільше перед війною на Поділлю
держали худоби селянські господарства Ушицького, Проскурівського,
Кам‘янецького, Літинського Та Вінницького повітів, а нетрудящі помі-
щицькі господарства, крім цього, ще й у Брацлавськім та Ямпільськім
повітах.
Звертаючись тепер до відомостів, що характеризували вживання
хлібного угноєння в господарствах різних категорій по окремих повітах
Поділля, доводиться передусім відзначити, що в міру збільшення роз-
мірів польового господарства, кількість хлівного угноєння на одиницю
площі ріллі зменшується. До цього спричинюється, звичайно, відносне
зменшення худоби в міру того, як збільшується землезабезпечення се-
лянського господарства. Тут ми повинні зробити лише пояснення, що ці
відомості про великі приватно-власницькі господарства зовсім непридатні,
хоча числа табл. 47 стосуються їх почасти (5. категорія господарств з
площею ріллі понад 25 десятин), а тому спинімося на відомостях зем-
ської анкети лише остільки, оскільки вони характеризують селянські
господарства. Крім загального х висновку про залежність норми
хлівного угноєння від розміру господарства, треба відзначити, що не
по всіх повітах гній використовувався в однаковій мірі. До повітів, що
в них кепсько його використовували гній у рільництві належали Літин-
ський та Вінницький, де припадало на ріллі селянських господарств
гною менше за губерніяльну норму, тоді як продуктивної худоби тут
тримали' більше за губерніяльну норму.
Навпаки селянські господарства Брацлавського, Гайсинського та
Голопільського повітів "вживали гною наче більше, як про те можна
було б міркувати на підставі порівняльно невеликої кількости продуктивної
худоби, що її тримали тут селяни, тобто гній тут використовується
нібито краще. А в тім цей висновок щодо використання гною, який .здо-
бувається в господарстві, не є вже такий категоричний, бо від цього
застерігає з одного боку непевність статистичних відомостів, а з дру-
гого боку, той факт, що в селянськім господарстві гній скупчується не
завжди пропорційно до кількости худоби: брак підстелювального мате-
ріялу (солома здебільшого йде на пашу худобі) обмежує можливість
скупчувати гній у селянськім господарстві в належній кількості.
З огляду на те, що Гайсинський та Голопільський повіти не від-
значалися особливим напруженням господарства, то скоріше треба ПРИ“
пустити, що умови для скупчення хлівного гною тут були сприятлівіші
за умови, скажемо, Вінницького повіту.
В кожнім разі відомості таблиці 47 свідчать, що хлівне угноєння
напередодні всесвітньої війни в селянських господарствах Поділля
142 Проф. С. Городецький.
було всюди поширене, а в деяких повітах (як от у Кам'янецькім, Брац-
лавськім, Гайсинськім, Проскурівськім та Ушицькім) давалося в значній
кількості—200^300 пуд, на 1 десятину ріллі щорічно. Щоб зважити як
слід цю цифру, треба взяти на увагу відсоток толоки (або пару), бо в
селянських господарствах гній вноситься майже виключно в паровім
полі.
Як видко з наведених у тій же таблиці відомостів щодо пропорції
пару, на Поділлю толоки (пар запроваджували тут селяни майже ви-
ключно у формі толоки) припадало від 12!з (Кам‘янецький та Ушицький
повіти) і до 18% (Брацлавський і Проскурівський) засівплощі. Гайсин-
ський повіт цією стороною посідав середину (14%). Отже беручи це на
увагу й знаючи, що селянське рільництво запроваджувалося майже ви-
ключно в рямках трипілля, ми можемо зробити відповідне перечис-
лення кількости гною на десятину.
Беручи тепер на увагу кількість хлібного угноєння, що повинна
скупчуватися в селянських господарствах, ми знайдемо, яку частину
гною бракувало для належного угноєння селянських полів.
Висновки цих обраховань можна звести в таку табличку:
В повітах: Голопільс. о Я о зн с Кам'янецьк Проскурів. Балтянс. Брацлав. Вінницький Лятичівськ. Літинський — Могил. 111 1 / 1 1 1 •ЯЧрЧУІНМ^ / Ушицький зЯ « < . О С о
і На 100 дес. ріллі. Кількість голів худоби . 55 по 150 125 66 100 125 •105 75 80 125 180 100
Можливе скупч. гною т. п. 22 44 60 50 26 40 50 42 ЗО 32 50 72 40
Фактична дача (в тис. п.) 19 33 37,4 ЗО 14,6 20 25,4 21 16 16 26 24 22
96 використання . . . 90 75 60 60 55 50 50 50 '50 50 50 33 50
Порівнання чисел наведеної таблички говорить нібито про най-
краще використання гною в південно-східній частині Поділля (Голо-
пільщина, Гайсинщина та почасти Балтянщина 55—90%) та про найгірше
використання гною в Ушицькому повіті (33%). Решта ж повітів
цією стороною наближалася до пересічно-губерніяльної норми (50 %
використання гною). Щоб з‘ясувати цифрові відомісті наведеної таб-
лички ми повинні сказати, що в своїх розрахунках, визначаючи
кількість скупченого гною, ми виходили з припущення, що скупчення
гною відбувалося в однакових умовах по всіх повітах Поділля (1 голова
худоби, перечислюючи на велику рогату худобу, дає на рік 400 пуд.
хлібного гною). Але ж чи так воно справді, сказати важко, бо скуп-
чення гною залежить, з одного боку від забезпечення господарства
гуменними кормами, а з другого боку—підстильним матеріялом. Проте
ці матеріяли далеко нерівномірно розподілені по окремих повітах гу-
берні, а тому наведені відомості мають дуже відносне значіння, вияв-
ляючи лише той важливий факт, що на всьому просторі Поділля в се-
лянських господарствах гній напередодні світової війни використову-
вався далеко не в повній мірі, тобто навіть хлівне угноєння не було
конечним, основним моментом техніки селянського рільництва: 15 років
тому селянська рілля могла б одержати вдвоє більшу кількість хліб-
ного угноєння, ніж це було фактично. Це вказує на невисокий рівень
Сільське господарство Поділля перед світовою війною 143
* ' ‘ ' 1 * " ' І іГ . , _ _
техніки рільництва на Поділлі, а надто, що в селянських господарствах
зовсім не вживалося мінеральних туків, як то видно з отої самої таб-
лиці 47. Винятком був Вінницький і почасти Проскурівський повіти, де
поруч з хлівним угноєнням вживали і штучно-мінерального. Наведені в
ці т блиці відомості свідчать, що як збільшується землезабезпечення
господарства, то й норми штучного угноєння в протилежність хлівному
угноєнню збільшуються, і в більшості повітів ми бачимо, що штучно-
мінеральне угноєння вживається лише в 5. найкраще забезпеченій зем-
лею категорії господарств.
Норми хлібного угноєння ріллі поміщицьких маєтків Поділля ми,
крім відомостів наведених в табл. 47, можемо статистично подати ще на
підставі відомостів Київ. Аґр. Т-ва. для 4 повітів Поділля (Ушицького,
Лятичівського, Літинського та Вінницького).^
Наслідки цього обсліду, що, треба зазначити, стосуються пере-
важно прогресивніших і доцільніше організованих приватно власницьких
господарств, можна подати такими числами.
На 1 десятину ріллі дається хлібного угноєння-’
В Ушицькім Лятичівськім Літинськім Вінницькім
повіті повіті повіті повіті
590 пуд. 280 пуд. 370 пуд. 350 пуд.
Пересічно в приватновласницьких господарствах Ушицького повіту
угноювалося 18 °о ріллі, Лятичівського—10 °6, Літинського 10% і Він-
ницького— 14,6%. Беручи за норму хлібного угноєння 2400 пудів на
1 десятину протягом б років, тобто 400 пудів на рік, ми побачимо, що
в Ушицькім та Літинськім повітах виходило гною в І1/-? рази більше
за цю норму, а у Вінницькім та Лятичівськім хлівне угноювання приватно-
власницької ріллі йшло за цією нормою.
Звичайно, таку велику кількість хлібного угноєння, як 3600 пудів
на 1 десятину (в Ушицькім та Літинськім повітах), не можна скупчити
в самім господарстві, а тому ми повинні припустити, що для забезпе-
чення своєї ріллі хлівним угноєнням поміщицьке господарство вдавалося
до селянського гною і це повинно було траплятися не лише по таких
повітах, як Ушицький, де селянську ріллю найгірше угноювали, але це
було характеристичним і для всього Поділля, як про це можна мірку-
вати на підставі такого порівнання:
Має голів худоби . . *•
Дав хлібного угноєння
пудів
100
:2і.бов
44
12.700
100
22.400
17.000
Ознайомлення з відомостями наведеної таблички показує на непро-
порційно велику щодо кількосте худоби- норму угноєння приватно-влас-
Рілля цієї групи господарств одержувала таку саму норму угноєння
100 десятин), як і рілля 3. групи (17.800 пуд.) тоді, як
менше (24 голови на 100 десятин ріллі)
3. групу господарств (62 голови на 100 десятин).
ницької ріллі (5. група).
Г
(17.700 пуд. на
ця група має худоби в 2,5 рази
за ‘
144
Проф. С. Городецький.
Так само, коли :»и порівняємо пересічну норму угноєння селянської
ріллі пересічно з перших 4 груп—22.400 п. на 100 дес—з нормою угноєння
ріллі приватно-власницького господарства (5. група), то побачимо, що
вчетверо менше забезпечення худобою господарств 5. .групи дає ріллі
не в 4, а лише 1,3 рази меншу норму гною, тобто порівнюючи з селянським
господарством ми помічаємо, що поміщицьке господарство в 2,5—3 рази
краще використовувало гній у зв‘язку з кращими умовами його скуп-
чення (через достатню кількість підстилки) та збереження. Що селян-
ське господарство далеко не в повній мірі використовувало в своїм
рільництві ті запаси гною, які можна було б одержати й дійсно одер-
жували в цім господарстві, можна також побачити і з допіру наведеного
маленького порівнання. Виходячи з припущення, що від однієї великої
рогатої худоби можна в селянськім господарстві одержати на рік 400 п.
гною, ми загальну кількість гною на 100 десятин ріллі в селянськім
господарстві повинні визначити в 40.000 пуд., бо на цю площу тут
припадало перед війною 100 голів худоби. Але, як показує наведене
допіру порівнання, селянська рілля одержує на 100 десятин ріллі лише
22.000 пуд., або, як то ми раніш бачили, бл. 50% скупченого гною.
Навпаки, у великопанськім господарстві рільництво одержувало
значно більшу норму хлівного угноєння, ніж його можна було
скупчити в такім господарстві—17.000 пудів, замість -14.000 пудів
(—•24 гол. X 600 пуд.) на 100 десятин ріллі.
А через те, що на Поділлі перед війною приватно - власницьке
землекористування під своїм зарядом мало майже таку саму площу
землі, як і селянське, то звичайно напрошується висновок, що селянське
господарство в той чи той спосіб віддавало тут значну частину свого
гною приватно-власницькому господарству. Виходить, що в буквальнім
розумінні слова поміщицьке господарство підвищувало родючість своєї
ріллі за рахунок селянського господарства.
Цей гній від селян забирався купівлею за гроші, або за солому.
Це, звичайно, можливо було лише там, де сами селяни нс^ досить ціну-
вали значення хлівного угноєння. Проте навіть і в такім разі гною
бракувало помішицьким маєткам, особливо для їхніх картопляних та цукро-
бурякових плянтацій і тому тут хлівне угноєння доповнювали тою чи
іншою кількістю штучно-мінеральних угноєнь.
Про кількість додаткових витрат на штучне мінеральне угноєння
можуть дати уявлення такі відомості вищезазначеного обсліду Київськ.
Аґроном. Т-ва:
В повітах Ушицькім Лятичів- ськім Літинськім Вінницькім
Угноєння на десятину На суму 2 пуд. 1 крб. 40 к. % 1 пуд. 60 коп. 3 пуд. 1 крб. 90 к. 6,5 пуд. 3 крб. 24 к.
Хоча в приватно-власницьких маєтках домагалися ефекту від
угноєння переважно на цінніших культурах, як от цукрові буряки,
картопля, рапс та оз. пшениця, гній та штучно-мінеральні погної давалися
майже виключно під озимину, очевидно, з огляду на технічну зручність
вивозити гній на пар. Щодо мінеральних погноїв, то їх вносилося не
лише під озимину, але й під буряки, картоплю та деяке ярове збіжжя
(яр. пшениця). Серед штучно-мінеральних погноїв на Поділлі поширені
були фосфатові—більш за 80°6 всіх вживаних штучно-мінеральних по-
гноїв, причім суперфосфат і томасівка користувалися однаковою увагою.
Поширення ж салітри характеризувалося 6 % загальноїкількости мінерально-
штучних погноїв, урахованих у Київ. Аґр. Т-ві, звідки ми взяли ці відомості.
РОЗДІЛ XIV.
Мертвий реманент.
Про мертвий реманент, як у приватно-власницьких, так і в селян-
ських господарствах, ми маємо повніші відомості від Центр. Стат. Комі-
тету (див. табл. 46).
Про характер та вагу цих відомостів нам вже доводилося згадувати
трохи вище, а тепер, раніше ніж перейти до їх розгляду, ми зазначимо
лише, що на підставі цих відомостів нижчеподана табличка Поділлю
приділяє таке місце серед інших губерень лісо-степового Правобережжя
та взагалі Европейської Росії:
* Назва машин та с.-г. знаряддя Орне знаряддя Підпушне знаряддя: Скільки дес. ріллі при- падає на:
знаряддя дає ріллі гин) юсконал. о зяа- іудоскон. 0 ДДЯ П'дпуіпне ДДЯ при- ріллі'(д) (ОСКОНЗЛ. ин. зна- і а о о 2 О О г- о* З < м й х а. а а іс а. а н о
Г у б е р н я : _ г* К О ? « о х ь- к ‘“Ос. д о — о. « = = с; а м. * ▼М о
* І С * _ д «С -5 £ К о о о. ,о “ 2 о о 55 « 2 ? ► X я Д- ст с о Е с. < 2 о ’Е п а Г-* о •Иі
В Европ. Росії . . 7,6 34.3 65,7 6,2 5,4 94,6 6*> 381 185 238
На Поділлі . . . '.8,8 65.5 34,5 5,1 14.2 85,8 139 382 505 392
На Київщині . . • 9,3 67,3 32,7 5,3 21,0 79,0 122 364 679 325
На Волині .... 6,3 27,9 72,1 3,8 5,9 94,1 63 583 594 165
виділимо
наведеної
таблички,
засівних і
Розглядаючи відомості
групу орного, підпушного знаряддя та
ми спочатку
сортувальних машин,
що, так^би мовити" є показники культурности власне рільничої техніки.
Щодо збиральних та молотарських машин, то вони не можуть бути по-
казниками інтенсивносте рільництва, бо вживаються не для збільшення
родючосте землі, а для своєчасної реалізації врожаю, наслідком чого най-
більше поширення цих машин спостерігалося по районах екстенсивні-
шого рільництва (Уфімська губерня, Донеччина, Катеринославщина, Хер-
сонщина, Крим тощо). Поширення цього роду машин Поділля поруч з
Київщиною як видко з порівнання вщомостів наведеної таблички, від-
ставало навіть від пересічної для всієї Европейської Росії норми. Проте
треба знов таки зазначити, що, графа „молотарок" не може бути особ-
ливо демонстратйвна з огляду на те, що сюди віднесено всі розряди
ручних, кінних та парових молотарок. От якби Центр. Стат. Комітет,
замість німих відомостів про загальну кількість всіх молотарок, розбив
їх на окремі групи й визначив би поширення парових та кінних моло-
тарок числом десятин, що припадають не на 1 машину, а на 1 кінську
гнлї їх. то тоді ця графа була б цінніша.
146
Проф. С. Городецький.
Що до „культурного44 у вищезазначенім розумінні реманенту орного
та підпушного знаряддя й віялок, то поширення його на Поділлі, а так
само й по всій смузі Правобережжя, значно перевищує загально-російську
норму* (за винятком сівників, яких поширення на Поділлі та Київщині
дорівнювало загально-державній нормі).
Причім краще забезпечення Поділля орним та підпупіним знаряддям
позначається переважно якісною його характеристикою: в той час, як
взагалі по Европейській Росії удосконаленого орного знаряддя перед
війною було всього 34,3%, а невдосконаленого 65,7, на Поділлю нав-
паки—невдосконаленого було 34,5%, а удосконаленого 65,5%. Так само
й підпушного знаряддя на Поділлі відносно було в кілька (3) разів
більше, як узагалі по Росії (по Росії 5,4%, а на Поділлю 14,2%).
Щодо сівників, то наведене в таблиці порівнання свідчить за краще
забезпечення ними Поділля, а так само й узагалі губерень Правобережжя
в числі всіх 50 російський губерень, бо Поділля посідало тут 11. місце,
Київщйна 13. а Волинь—16. місце. Майже те саме доводиться сказати
і про збиральні машини, бо забезпечення жниварками, снопов'язками
тощо становить Поділля в числі 50 губерень Європейської Росії на 17.
місце, Волинську губерню —на 19., а Київську—на 20.
Поширення сортувальних машин на Поділлю вже значно поступа-
лося перед пересічно-російською нормою й відсувало Поділля на 32. місце
в числі європейсько-російських губерень.
Взагалі ж Поділля разом із сусідніми губернями Київською та Во-
линською належало до району значного поширення с.-г^ знаряддя та
машин. Причім поширення різного роду збиральних машин на Поділлю
помічалося переважно в поміщицьких господарствах, а поширення орного
та підпушного знаряддя—в селянських, як про те свідчить таблиця 46.
Щодо машин збирати сіно (сінокосарок та кінних грабель), то про
ступінь їхнього поширення на Поділлі порівняльно з іншими губернями
говорити дуже важко, бо за критерій забезпечення цими машинами
Ц. Ст. Ком. взяв не площу ріллі, яка припадає на 1 сінокосну машину,
а площу луків, тоді як на Поділлі сінокосні машини поширені саме
в повітах, де луків мало. На Поділлі поширення цих машин
пристосовано до районів розвиненого травосіву и тому тут правильніше
було б сінокосарки разом з кінними граблями віднести до ріллі, а не до
сіножатів.
Про це свідчить така, напр., табличка:
35
35 5
гм 5 Ьі
35 5 к т л Д г) д о СО Ї5
X и V*
Л СО •м о.
О • >> а
£ 5 X 51
5 О о 5
Е- о о о. 3
с
35
5
X 5
Д О-
о
А ю
с и.
*-* 0^ °£1
Десятин лук. . 6835 3088 7035 2680 1548 9194
Сінокосарок 91 85 99 69 123 31
Кінних грабель • 515 285 168 201 201 99!
Дес. травзсіву . 3840 4000 18000 5500 21800 1200|
14988 2583 1261 3467 1092
87 136 81 50 95
170 218 154 185 173
4500 18000 1440 5000 5500
1 3544 56239
139 1086
269 2655
8000 102780
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 147
було поширеніше в повітах з поширенішим
сни сик
знаків:
Гкзвіти 5 0іЗ-І.Ч7« всієї
плоди під луклг'
Картограма 4. Поширення луків та травосіву по окремих
повітах Поділля (1912 р.).
ЗПчзпіи 5 12-137. засів-
З-ППОЩІ Під ПІЙЛАМИ
1 і|пи
Зоїищі під П’лвяпи. ру
гЛквігси з 0,8-1,6
Ця таблиця показує, що в повітах з найменшою площею луків
(Кам'янецький і Ушицький) сінокосарки поширені багато більше, як у
повітах з найбільшою площею сінокісних вжитків (Балтянський, Ляти-
чівський і Літинський). Значно більше відповідала кількість сінокосарок
площі травосіву, бо найбільша кількість цих машин припадала на повіти,
що відзначаються поширенішим травосівом (див. картограму 4), Кам'я-
нецький, Могилівський та Ямпільський.
З другого боку, вміщена тут картодіяграма 4. виразно виділяє
район поширенішого луківництва в складі Лятичівсьтого, Літинського й
Вінницького повітів.
Взагалі ж треба відзначити, що на Поділлі природні сіножаті в
сінозабезпеченні важили небагато (максимум 2,6—4,9% засівплощі), по-
рівнюючи з сіяними травами (максимум 12—13% засівплощі); тому то
й сінозбиральне знаря,
травосівом.
До цього спричи-
нялося ще й те, що сіно
-сіяних трав коштовніше
за лукове—це раз, а по
друге сінокосаркою лек-
ціє та зручніше кори-
стуватися на польових
вжитках проти подільсь-
ких природньо-сіножат-
цих вжитків, де вогкість
ґрунту, рел‘єф, корчі та
каміння багато утрудню-
ють застосування сіно-
косарок.
Тому рівняючи відо-
мості про сільсько-гос-
подарське знаряддя і ма-
шини в поміщицьких та
селянських господар-
ствах по різних повітах Поділля, ми сінокосарки та кінні граблі зара-
ховували до ріллі, а не до луків у таблиці 46, до розгляду якої оце ми й
переходимо.
Як видко вже з самого поверхового огляду загальноподільського
підсумку, характер розподілу с.-г. машин та знаряддя зовсім різний по
двох основних категоріях господарств селянських з-одного боку і по-
міщицьких—з другого.
Оскільки для поміщицьких господарств була характеристична велика
кількість засівного та збирального знаряддя, остільки для селянських
господарств—орного та підпушного знаряддя. Особливо ж різким вийде
цей контраст, якщо звернутися до повітових підсумків поширення зби-
ральних машин.
Тоді як забезпечення поміщицьких господарств жниварками по
окремих повітах коливалося, порівнюючи у вузьких межах 431 (Проску-
рівський повіт)—1000 (Балтянський повіт) десятин на одну машину,
в селянських господарствах здебільшого, за винятком трьох південно-
східніх повітів, на 1 жниварку припадало від 3.500 десят. до 90.000 дес.
ріллі. Не так різко, але все ж таки дуже виразно, це явище спостері-
гається й щодо забезпечення сівниками*. тут (за винятком знов таки тих
саме трьох повітів Балтянського, Голопільського та Гайсинського) в се-
лянських господарствах по окремих повітах ми спостерігаємо коливання
148
Проф. С. Городецький.
від 2.700 до 48.000 десятин ріллі на одного сівника, тоді як у
поміщицьких господарствах по окремих повітах коливання ці вміщалися
в межі від 114 (Брацлавський повіт) до 440 (Балтянський повіт) десятин
ріллі на 1 засівне знаряддя.
Звідси виразно виявляється тенденція селянського господарства
якнайбільше вживати ручної,праці в таких малоземельних повітах, як от
Кам‘янецький, Проскурівський та Ушицький. Але коли руками можна
засіяти, зібрати та вимолотити хліб, то за інших с.-г. робіт, як от оранка
та скородження, обійтися без знаряддя не можна й тому в царині цих
робіт ми знайомимося з іншим боком економічної недоцільности мало-
земелля — пересиченням селянського господарства знаряддям орати
та підпушувати ріллю. Бо оскільки б удосконалене орне знаряддя помі-
щицьких господарств не переважало своєю продуктивністю роботу не-
удосконаленого знаряддя селянських господарств, аж ніяк не можна
припустити, щоб ця успішність була в 6 разів більша за успішність
орання та скородження невдосконаленим знаряддям селянських господарств.
А проте губерніяльний підсумок показує, що поміщицькі господарства
мають орного та підпушного знаряддя в 6 разів менше, як селянські.
І коли ми бачимо, що у селян на 1 плуг припадає пересічно 5,5 десятин
ріллі, а на 1 борону 3,2 десятини тоді, яку поміщиків—відповідно 34,4
і 17,4 десятини, то ясно, що потреба провадити господарство на не-
великих земельних дільницях примушувала селян держати реманент в
такій кількості, яку вони далеко не використовували у власнім госпо-
дарстві. Мале забезпечення коштами та індивідуалізація селянського гос-
подарства спричинюється у селян до потреби заводити орне та підпушне
знаряддя, „числом более, ценою подешевле“. 38,5% простого орного
знаряддя у селян і в десять разів менша кількість (3,5 °о) простого
знаряддя—у поміщиків. Удосконаленого підпушного знаряддя було 12,6%
у селян і вдвоє більше—25,2% у поміщиків.
Детальніше ознайомлення з відомостями табл, 46 показує, що по
окремих повітах забезпечення так селянських як і поміщицьких госпо-
дарств с--г. машинами та знаряддям підлягало досить закономірним коли-
ванням. Беручи на увагу, що для міркування про інтенсивність вживання
агротехнічних заходів важливою вказівкою є не тільки кількісна характе-
ристика розміром обслуженої тим чи іншим знаряддям площі, але й
якісна характеристика вживаного знаряддя (відсотком удосконаленого
знаряддя до примітивного) ми повинні будемо прийти до таких висновків.
Поміщицькі господарства найкраще обслуговувалися орним і під-
пушним знаряддям та сівниками в таких повітах: Брацлавськім, Він-
ницькім, Могилівськім, Ямпільськім, Аітинськім, Гайсинськім і почасти
Проскурівськім. Але після огляду розвитку та стану с.-г. індустрії на
Поділлі ми бачили, що всі ці повіти, за винятком Проскурівського, ста-
новлять район переважного розвитку цукро бурякової промисловості:.
Решта ж повітів—і
чівський) та південно-східніх (Голопільський та Балтянський)
чалися відсталішою технікою рільництва з одного боку, і з другого—
найменшим поширенням цукро-бурякової та горільничої промисловости.
Отже зв язок між культурою просапних рослин (коренеплодів), що пере-
важно постачають с.-г. індустрію, і поширенням удосконаленого орного
та підпушного знаряддя позначається в згаданих таблицях чудово.
Цікаво, що переважним поширенням інших машин—жниварок, моло-
тарок та сортувальниць висовувалися на перший плян уже зовсім інші
повіти: Кам янецький, Лятичівський, а особливо, поруч з Гайсинським—
1 олопільський та Балтянський. Ва^е сама ця ознака, крім інших, повинна б
північно-західніх (Ушицький, Кам‘янецький та Ляти-
I відзна-
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. -449
схилити економіста до поділу Поділля на певні с.-г. райони—зернові
з одного боку й промислово рільничі з другого.
У розподілі с.-г. машин і знаряддя в селянських господарствах по
окремих повітах спостерігається аналогічна закономірність: Брацлав-
ський, Вінницький, Могилівський та Ямпільський повіти—то були пере-
важно повіти найзабезпеченіші удосконаленим орним та підпушним зна-
ряддям селянського господарства. Але до зазначеного центрального ядра
оділля цією стороною приєднуються Лятичівський, Голопільський та
Проскурівський повіти (останній, правда, і забезпеченням мертвим рема-
нентом поміщицького господарства приєднувався до центральної групи
повітів Поділля) Щождо збиральних (жниварок, молотарок), сор-
тувальних та засівних машин, то вони своїм поширенням у селянських
господарствах були прив'язані виключно до південно-східньої частини
Поділля—Гайсинщини, Голопільщини та Балтянщини.
Оскільки важили ці три повіти в поширенні машин зазначених
категорій (сівників, жниварок, молотарок, в'язалок) видко з того, що
серед загальної кількости селянських сівників на Поділлі (1485) одному
Балтянському повітові довелося мати більш як половину (860). Пере-
важно Балтянському та сусіднім повітам—Гайсинському й Голопільському
Поділля завдячувало поширенням у селянських господарствах моло-
тарок—3933 штуки, тобто 76°/о всієї їхної кількости в селянських госпо-
дарствах Поділля.
Але особливо були багаті ці повіти порівняльно з іншими повітами
Поділля на жниварки: з загальної кількости 1686 селянських жниварок
у трьох зазначених повітах нараховувалося 1606, тобто 95 Таке по-
порівняльно колосальне поширення їх у південно-східніх повітах Поділля,
виявлене не менш красномовними числами десятин, що припадають на
1 машину цієї категорії в селянських господарствах різних повітів По-
ділля, свідчить про переважно, коли не виключно, зерновий характер
селянського рільництва південно-східньої частини Поділля. Тільки в пів-
денно-західній частині Поділля характер поширення с.-г. машин та зна-
ряддя в поміщицьких господарствах не всіма рисами збігається
з характером забезпечення мертвим реманентом селянських господарств.
Тут, певно, залежність селянського господарства від вимог ринка посту-
палася перед потребами селянського господарства, яко переважно „спо-
живчого" господарства та в наслідок надто розвиненого тут малоземелля.
Про райони поширення сінокосарок та кінних граблів вже згаду-
валося раніш, а тепер лише додамо що їх вживали перед війною майже
виключно поміщицькі господарства.
РОЗДІЛ XV.
Пропорція польовий культур на Поділлі.
Відзначене збігання промислових с.-г. районів з районами поши-
рення різного роду с.-г. знаряддя показує, що на техніці селянських
господарств наявно відбивається загальна коньюнктура с.-г. продукції,
яка теж повинна спричинюватися до тої чи тої структури господарства.
Тому ми повинні шукати певної взаємозалежности поміж тим або тим
видом рільничої техніки з одного боку й системи рільництва з другого.
Система рільництва, сама собою бувши складною похідною функцією при-
родничих та загально економічних умов с.-г. вирібництва в тій або тій
місцевості, найближчим чином визначає собою і характер рільничої тех-
ніки. Вона призводить до певного набору рослин у польовій культурі й
поруч з тим надає певного характеру культурі окремих рослин. Набір
і характер культури польових рослин і є змістом, основним ядром ріль-
ництва. Таблиця 48 виявляє і оцей набір і питому вагу окремих рослин
польової культури в хліборобстві Поділля.
Як можна бачити з цієї таблиці, більшу частину засівплощі По-
ділля (80 °) напередодні всесвітньої війни зайнято збіжжям (озимим та
яровим) і тому основним характером Подільського рільництва треба
визнати зернову продукцію. Цей характер найгостріше виявлений в се-
лянських господарствах '(див. табл. 49), де на долю збіжжя пересічно
по губерні за трьохріччя 1911-1913 р. р. припадало 86,4°° засівплощі,
в поміщицьких господарствах був трохи м'якший (див. табл. 50), бо тут
під збіжжям було 71 засівплощі (озимим та яровим). Цей загальноподіль-
ський підсумок складався в наслідок досить значних коливань напру-
ження зернового характеру рільництва по окремих повітах Поділля, а
саме від 66,3^ засівплощі під збіжжям у Вінницькім повіті до 93?°
у Балтянськім.
І
Ці коливання пересічних повітових підсумків і собі складалися з
різної пропорції збіжжя в рільництві селянського господарства з одного
боку і поміщицького з другого. Більшої амплітуди досягали ці коливання
по окремих повітах в категорії поміщицьких господарств — від БІД0".
(Вінницький повіт) до 90,4’" (Балтянський повіт). Щодо селянських гос-
подарств, то тут коливання пропорції по окремих повітах вміщалися
в значно менші межі амплітути від 77е" в Брацлавськім повіті до 95е*
в Балтянськім.
Розподіляючи повіти за питомою вагою збіжжя в рільництві
так селянських господарств, як і поміщицьких, ми можемо одержати
такі самі межі для хліборобських районів Поділля, які накреслювали
розглядаючи поширення на Поділлі с.-г. машин та знаряддя.
Звертаючись спочатку до селянських господарств (табл. 49) ми
о“ Щ я В ЖОАН'М П°ВІТІ ПР°ПОРЦ’Я збіжжя не знижувалася
остільки, щоб можна було встановити певні угруповання за принципом
ГР а б л и їх я
Пропорція польових культур в окремих повітах Поділля за період 1911—1913 р. р. і
\ /
ПОВІТИ • Посівна площа десят. ПІД озиминою • г 1 І Д я ! Р И І- І 0 ю • • І
Пшениця Жито Ячмінь Усього Пшениця Жито Ячмінь Овес Куку- рудза Просо Гречка Усього
Кам'янецький 169.830 29.271 30.590 3 1 59861 569 5 22.211 20.345 Ч 17.565 591 і • 4.659 65.936
°0 °0 *• 100 17,24 18,01 — 35,25 0,33 — 1’3,08 11,98 10,31 "0.35 2,74 38,82
1 Балтянський 418.653 98.058 41.995 123 141.176 86.721 810 63.268 31.645 58.763 4.896 1.840 247.943
% % 100 23,44 10,03 « . 33,48 20,71 0,19 15,11 7,56 14,04 1,17 0,44 59,22
Брацлавський . . 137.190 28.225 26196 3 54.424 / 321 ЗО 11.887 17.939 1.173 5.162 3.030 ’ 39,542
% % ...... 100 20,57 19.10 39,67 0,23 — 8,66 13,08 0,86 3,76 2,21 28,82
Вінницький 146.520 22.324 31.067 53.391 330 10.246 25.679 39б 3.732 5.001 45 386
% % 100 15,20 21,20 —» 36,44 0,23 * 6,99 17,53 0,27 2,55 3,11 30,97
1
Гайсинський 157.535 42.157 26.933 22 69.112 285 46 19.810 22.335 3.401 8.153 3.354 57 384
%% , : . . . 100 26,76 17,09 0,01 43,86 0,18 0,03 12,57 14.17 2,16 5,17 2,13 36,43
Лятичівський 108.045 20.806 27.281 20 48.107 78 ' 12 9.834 2 5.899 987 2.086 4.358 41 224
9 % 103 19,26 25,25 0,02 '44,52 0,07 0,01 9,07 22,12 0,91 1,93 4,03 38,15
Літинський 157.295 28.793 35.352 369 64.514 179 73 13.504 34.121 190 4.949 8.006 61.022
°060 . . 100 18,31 16,12 0,23 41,01 0,11 0,05 8,59 21,69 0,12 3,15 5,09 38,79
Могилівський 145.175 29.156 21.32 > 7 50.485 419 249 13.350 19.139 10.020 1.081 1.486 45.734
%9о .... 100 20,08 14,69 — 34,77 0,28 0,17 9,19 13,18 6,90 0,74 1,02 31, 0
Голопільський 185.575 51 589 20.998 58 72.645 3.242 29 14.869 20.335 37.077 2.528 ’ 1537 79.617
%°0 .... 100‘ 27,79 11,32 0,03 39,15 1,75 0,02 8,01 10,96 19,98 1,36 0,83 42,90
Проскурівський 136.950 33.853 і 24.948 55.801 168 - 16.426 27.994 1.018 1.361 8.488 55 455
% °0 100 22,53 18,22 — 40,75 0,12 — 11,99 20,44 0,74 0,99 6,20 40,49
Ушицький 126.655 24.786 30.065 25 54.866 379 113 17.192 17.372 9.281 633 2.720 47 689
% °0 ..... 100 19,57 23,73 0,02 43,32 0,29 0,09 13,58 13,72 • 7,33 0,50 2,15 37,65
Ямпільський .... 192.030 48.530 28.147 50 76.727 1.2С0 о 3 21.104 23.079 27.828 1.670 1.516 76.400
0 4 0 І/ . . . . 100 25,57 14,66 0,02 39,95 0,62 — 10,99 12,02 14,49 0,87 0,79 39,78
На Поділлі 2081.455 454.548 344.884 680 800.112 93.872 1.370 233.882 283.882 167.700 » 36.842 4» 45.995 863.332
% ''0 . . . • . . 100 21,84 16,57 0,03 38,44 4,51 0,07 11,23 13,64 8,06 1,77 2.21 41,48
•) За даними Статистич. Отд. Глав.чой Контори Всероссийского О-ва Сахарозаводчиков.
1 Зя ЛЙМ11М1Л Г ПП1 1 К11ТЛ V 1/лАллгтг.ї, пж.,гг,п -ПЧ'ТГІЛ'П ІЛІАло ГТЯГ і » »,Ґ» п оог,г/л’і' ХгГЧ 1 Х^ППЯПи ОЯ 1 П 1 X ГГ1ГГ
(За даними Подільського Губерніяльного Статистичного Комітету).
Загальна ПІД СТРУЧКОВИМИ Під корене та бульбо- Під технічними (прядив‘ян., олійними) Під по-
площа плодами 1 рослинами
під зер- новими хлібами • сівними тра- вами**)
Горох Соче- виця Боби Усього. Буряки*) Кар- топля Усього Сояшн. Коноплі Льон Усього
• 125.800 * 4 257І 3.933 1.130 9.320 5.825 6.642 12.467 654 28 682 21.561
74,07 2,51 і 2,32 0,67 5,49 3,43 3,91 7.34 — 0,39 0,02 0,41 12,69
388.119 4.647 2.244 178 7.067 - 8 245 6.969 15.214 3.306 1.125 93 4.524 3 729
92,71 1,11 0,54 0,04 1,69 1,97 1,66 3,69- 0,79 0,27 0,02 1,08 0,89
93.966 10.245 7,47 2.985 820 14.050 18.345 4.790 23.135 562 10 572 5.467
68,49 2,18 0 59 10,24 • 13,37 3,49 16,86 0,41 — 0,42 3,98
• 1
98.777 5.1(4 1.926 985 8 025 16.656 4.990 21.646 — 403 60 463 17.609
67,42. 3,49 1,32 0.67 5,47 11,37 3,41 14,77 — 0,27 0,04 0,32 12,02
126.469 7.443 1.562 556 9 661 11.142 5381 '16.323 . 704 54 758 4.197
80,29 - 4,73 0,99 0,35 6,07 7,07 3,41 10,48 — 0,45 0,03 0,48 2,67
/ \
89,331 5 374 2.081 517 7.972 5.081 3.373 8.454 . ... 419" 151 570 1.718
82.68 і 4,97 1,94 0,48 7,38 4,70 3,12 7,82 0,39 0,14 0,53 1,59
125.536 4.734 1.724 1.033 7.491 12.158 5.239 17.397 1.198 668 1.866 5 005
79,81 3,01 1,09 0,66 4,76 7,73 3,33 11,06 — 0,76 0,42 1,18 3,18
*
96.219 5.529 3.400 257 9.186 17.171 3.970 21.141 90 497 76 663 17.966
66,28 3,81 2,34 0,18 6.33 11,82 2,74 14,56 0,06 0.31 0,05 0,46 12,37
*
152 262 7.174 1.501 590 9.265 17.511 3.875 21.386 —! - 458 723 1.181 1.481
82,50 3,87 0,81 0,32 4,99 9,43 2,09 11.52 0,25 0,39 0,64 0,79
І 111.256 5.888 2.773 1.169 9.830 5.178 4.537 9.715 962 328 1.290 4.859
81,24 4,29 2,02 0,85 7,18 3,78 3,31 7,09 0,07 0,24 0,94 3.55
102.555 3.456 3.103 388 6.947 2.536 7.295 9.831 591 1.219 1.810 5.512
80,97 2,73 2,45 0,31 5,48 2,00 5,96 7,76 0,47 0,96 1,43 4,35
153.127 5.972 2.635 757 , 9.364 14.486 6.663 21.149 - — 676 55 731 7.659
79,74 3,11 1,37 0,39 4,87 7,54 3,47 11,01 — . 0,35 0,03 0.38 3,99
/663.444 69 833 29.867 8.380 108.080 134.334 63.724 198.058 3.396 8.249 3.465 15.110 96.763
79,92 3,35. 1,43 0,40 5,19 6,45 । 3,06 9,52 0,16 0,40 0,17 0,73 4,65
• • . і 1 ' 1 И Ц Я
Пропорція польових культур в селянських господарствах Поділля (за даними Подільсь
• *
«І п Ід 0 3 1 гі м и н о ІО П і Д Я р и пою 1 о О. ф я
ПОВІТИ а пло О Р<7 і і Куку- Усього ) ПІД 5 клібал
X т • Пшениця Жито Ячмінь Усього Пшениця ктл /пито Ячмінь Овес * Просо Гречка ярини £-
Посії • рудза 1 •я 5 я г>1 С0
— і
Кам'янецький . ... 81.555 10.050 20.776 30.826 7 1 137.90 7.571 9.978 420 2.854 34.620 65.446
% 12,27 25,36 «4-м. 34,63 — ** 16,83 9,25 12,17 0,51 3,48 42,26 79.89
Балтянський . . 244.535 55.235 26.296 •81.531 51.603 216 43.093 18.706 33.113 3.167, 1.266 151.164 232.695
% . . —3 22,59 / 10,45 — 33,34 21,10 0,09 17,62 7,65 13,54 1,30 0,52 61,82 94,16
Брацлавський 84?6О 14.587 23.212 37.799 — 8,810 9.645 750 4.171 2.250 25.626 63.425 75,27
?6 ... 17,30 27,55 — 44.86 — ~~ — 10,46 11,33 0,89 4,95 2,67 30,41
ВІННИЦЬКИЙ ... 68100 8.077 20,78 23.556 31.633 - — - — 5.941 13 871 266 2.426 3.421 25.925 57.558
%. . 34,59 — 46,45; — - — 8.14 20,37 0,59 3,56 5,23. 38,07 84,52
Гайсинський . . . . 89145 18,523 23.070 41.598* 58 *>—— 13.465 12.854 1.250 5.796 2.737 36.160 77.758
% . . 20,78 25,88 — 46,66 0,07 15,10 14,42 1,40 6,50 3,07 40,56 8/,23
Лятичівський . 71.520 9.551 21.792 - - 31.349 7.237 16.670 699 1.543 3.333 29.482 60.825
% . 19,54 30,90 — 44,45 —- — 10,26 23,64 0,99 2,17 4,73 41,80 86.25
Дітинський 6).94О 8.969 22.088 369 31.426 7.255 14.706 . 136 2.635 4.909 29.641 61.067
?0 . 12,82 31,58 0.52 44,93 — — 10,37 21,03 0,19 3,77 7,05 42,38 87,31
Могилівський 0.970 12.042 18.419 - - 30.461 25 240 9.400 8.837 7.187 817 1,12 27.755 58.216
°0 . 16,50 25,24 —— 41,74 0,03 0,33 12,88 12,11 9,85 1,71 38,04 79,78
Голопільський 1(9.940 26.107 17.031 43,138 1.388 3 10.431 10.688 24.930 1.595 1.057 50.092 93.230
96 23,75 15,49 — 39,24 1,26 9,49 9,72 2,68 1,45 0,96 45,56 84.80
Проскурівський .... /5.960 11.214 19.092 30.306 — — 11.529 15.449 567 838 5.355 33 738 64.044
% 14,78 25,13 — 39,90 — —«— 15,18 20,34 0,75 1,10 7,05 44,42 34,32
У НІЦЦЬКИЙ 171-216 9.478 21.940 40^4— 31.418 35 11.238 8.455 5.325 404 1.897 27.354 58.772
>0 13,31 30,81 — 44,12 0,05 15,78 11,74 7,51 0,57 2,66 3,84 82,53
Ямпільський Ц2.990 24.888 23.394 48.282 549 3 14.633 11.936 20.С95 1.134 1.137 49.487 97,769
% ....... 22.12 20,80 — - 42,73 0,49 12,96 10,57 17,78 1,00 1,01 43,80 86 53
По Губерні . . - 96 1.151.525 208.726 260.666 '369 469.761 53,665 462 156.822 149.388 104.296 24.946 31.465 521.044 990.805
— 18,13 22,65 0,03 40,78 4,66 0,04 13,63 12,97 9,07 2,17 2,73 45,25 86,04
♦) За даними „Статистическ)ГО Отдел а Главной конторьі Всероссийского О-ва Сахарозаводчиков“.
; За даними добровільних ^респондентів „Оценочно-Статистического Бюро Подольск. Губерн. Земской Упр / ✓ іавьі за 1913 год .
:ького Губерніяльного Статистичного Комітету) за 1911—1913 р. р.
гпг Під корене й бульбо Під технічними олійними й пря- Під т р а в а м и
11 ід стручковими ' плодами див*яниміі рослинами
Горох Сочевиця Боби й Усього Цукр. Картопля Усього Сояшник Коноплі Льон Усього ошина о» д о 2 *Г* р о ЦЗ
буряки к дг СО —•
квасоля о 2 . са £
г 3 748 2.664 11 3.423 969 4.442 5.411 529 16 545 7.130
0,91 3,25 0,01 4,14 1,18 5,42 6,60 0,65 0,02 0,67 5,56 0,46 2,68 - 8,70
5 1.039 936 32 2,007 1.671 4.429 6.100 1.329 892 9 2.230 — — — 1.503
5 0,43 0,38 0,01 0,83 0,68 1,81 2,49 0,54 0,36 — 0,91 0,07 0,24 0,30 0,61
5 4,561 2.521 • 7.082 5.768 4.036 9.804 — 535 10 545 —- — — 3.404
7 0,54 2,99 — 8,40 6,85 4,79 11,64 — 0.63 0,01 0,65 0,73 0,31 300 4,04
3 1.542 1.501 3.043 2.430 2.696 5.126 — 355 36 391 — —— 1.982
2,26 2,20 — 4,47 3,57 3,95 7,52 — 0,51 0,05 0,57 1,22 0,04 1,65 2,91
5 1.808 1,250 103 3.161 2.112 4.127 6.239 — 643 6 649 - — 1.338
3 2,03 1,40 0,12 3,55 2,37 4,63 7,00 0,71 0,01 0,73 0,27 0,31 0,92 1,50
5 2.018 1.733 — * ‘ 3.733 1.699 2.223 3.922 —- 403 72 475 — — — 1.517
5 2,96 2,46 5,37 2,40 3,15 5,55 — 0,57 0,10 0,67 —1 \ " — 2,15
7 1.180 989 25 2.194 1.812 2.787 4.599 — 932 102 1.034 " — 1.046
1 1,69 1,41 0,04 3,14 2,59 3,95 6,58 1,33 0,15 1,48 1,10 — 0,40 1,50
5 868 3.188 13 4.069 1.121 3.071 4.192 32 479 — 511 — -
3 1,19 4.37 0,02 6.58 1,54 4,21 5,74 0,04 0,66 — 0 70 4,25 0,28 3,67 8,20
3 2.710 772 19 3.501 8.726 3.254 11.980 —• 395 66 461 —- — 11 1 768
3 2,4 0,70 0,02 3.18 7,94 2,96 10,90 — 0,36 0,06 0,42 —— —• 0,70
4 1.463 2,239 3 3.705 1.134 3.233 4.367 — 787 82 869 — 2.975
2 1,93 2,96 — 4,88 1,49 4,26 5,75 1,04 011 015 3 30 0,09 0,53 3,92
2 869 2.372 37 3.278 243 • 4.374 4.617 —• 505 19 524 —— —-’ 4.019
3 1,22 3,33 0,05 4,60 0,34 6,14 6,48 — 0,71 003 0,74 2,61 0,62 2,40 5,64
} 2.058 2.145 23 4,226 3.488 4.585 8.073 —- 600 5 635 — — !» 1 < 2.287
3 1,82 1,90 0,02 3,74 3,09 4,06 7,15 0,56 — ’ 0,56 — 2,02
5 20.894 22 310 266 43.470 31.173 43.257 74.430 1.361 7.085 423 8.869 33.951
1 1,81 1,94 0,02 3,78 2,71 • 3,76 6,46 0,12 0,62 0 04 0,77 ' —• 2,95
Пропорція польових культур у поміщицьких господарствах Поділля за період 1911—1913 р.р.
Засівна II ід 0 3 / и м и н о ю П і • Д я р И Н ( з ю Загальна
Повіти площа в десят. Пшениця Жито Ячмінь Усього Пшениця Жито Ячмінь Овес Кукуру- дза Просо Гречка \ Усього площа під зерно- вими хлібами
Кам'янецький % Балтянський % 87.875 100 174.120 100 12.222 21,87 42.823 24,59 9.814 11,16 15.699 3 123 9,02 29.039 33,05 58.645 33,68 553 0,58 35.118 20,17 5 594 0,34 8.421 9,58 20.175 11,59 12.774 14,57 12.939 7,43 7.5871 8,65 25.650 14,73 171 0,20 1.729 0,99 1.805 2,05 574 0,33 31.316 35,64 96 779 55,61 60.335 68,68 155 424 89,26
Брацлавський % 52.950 100 13.638 25,77 2.984 5,65 3 16.625 31,41 321 0,61 ЗО 0,6 3.077 5,81 8.294 15,67 423 0,80 991 1,87 780 1,47 13.916 26,29 30.541 57,70
Вінницький % 78.420 100 14.247 18,17 7.511 9,58 .—1 21.758 27,75 330 0,42 — 4.305 , 5,49 11.808 15,06 132 0,17 1.306 1,67 1.580 2,01 19.461 24,82 41.219 52,56
Гайсинський % 68.390 100 23.629 34,55 3.863 5,65 22 0,03 . 27.514 40.23 227 0,33 46 0,07 6.345 9,28 9.481 13,87 2.151 3,15 2.357 3,45 6.17 0,90 21.224 31,03 48.738 71,28
Лятичівський % 37.525 100 11.255 29,99 5.489 14,63 20 0,05 16,764 44,67 78 0,21 •12 0,03 2.567 6,84 7.229 19,26 288 0,77 543 1,45 1.025 2,73 11.742 31,29 28,506 75,94
Літинський % 87.355 100 19.824 22,69 13.264 15,18 — 33.088 4 37,89 179 0,20 73 0,08 6.249 7Д5 19.415 22,23 54 0,06 2.314 2,65 3 097 3.55 31.381 35,92 64.469 73,81
Могилівський '% 72.205 100 17.114 23,70 2.903 4,02 7 0,01 20.024 27,73 384 0,52 9 0,01 3 950 5,47 • 10.302 14,27 2.833 3,92 264 0,37 237 0,93 17.979 24,90 38.003 52,63
Голопільський % Проскурівський .... % ........ 75.635 100 60.900 100 25.482 33,68 19,639 32,20 3.967 5,23 5,856 9,60 58 0,08 29.507 39,01 25.495 41,80 1.854 2,45 168 0,28 26 0,03 4.438 5,87 4.897 8,03 9.647 12,75 12.545 20,57 12.147 16,06 451 0,74 933 1,23 523 0,86 480 0,63 3.133 5,12 29.525 32,04 21.717 35,62 59.032 78,05 47.212 77,41
Ушицький % 55.445 100 15.308 27,61 8.115 14,64 25 0,05 23.448 42,29 344 0,62 113 0,20 5.454 10,74 8.917 16,08 3.955 7,13 229 0,41 823 36,68 20.335 78,97 43.783 4,67
Ямпільський ?0 79.040 100 23.642 29,91 4.753 6,01 50 0,06 28,445 35,сі8 651 0,82 . 6.471 8,19 11.143 14,09 7.733 9,78 536 . 0,68 379 0,48 26.913 34,05 55 358 70,04
На Поділлі . . . % 929.930 100 245.823 26,43 84.218 9,06 311 0,03 333.352 35,52 40.207 4,32 908 0,10 76.849 8,26 134,494 14,46 63,404 6,82 11.896 1,28 14.530 1 56 342.288 36,81 672.640 72,33
) За даними „Статисти чесного Стд. главной контори Всероссийского О-ва Сахарозаводчиков14.
) За даними добровільних кореспондентів „Оценочно-Статистического Комитета Подольской Губернской Земской Управи за 1913 год“.
даними Подільського Губерніяльного Статистичного Комітету).
Під стручковими Під корене та бульбо- плодами Під те ІХНІЧ. росл. (пряд. І олійн.). Під
- 1 посів-
Горох Соче- Боби Усього Буряки*) Картопля Усього Сояш- Коноплі Льон Усього ними
• виця ник «• • травами*"'*)
/
3.509 1.269 1.119 5.897 4.856 2.200 7.056 125 12 137 14.430
3,97 1,45 1 1,27 6,71 5,53 2,50 8,03 — 0,11 0,01 0,16 16,42
3.608 1,308 146 5.062 6.574 2.540 9.114 1.977 233 >' 84 2.294 2.226
2,07 0,75 0,08 2,91 3,78 1,46 5,23 1,14 0,13 0,05 1,32 1.28
5.684 464 820 6.968 12.577 754 13.331 27 27 2 063
10,74 0,88 1,55 13,15 23,76 1,42 25,19 0,65 — 0,05 3,90
3 572 425 985 4.982 14.226 2.293 16.520 \ 48 24 1 72 15.627
4,55 0,54 1,24 6,35 18,14 2,92 21,05 — 0,06 0,03 0,09 19,93
5.635 312 453 6.400 2.030 1.254 10.284 61 . 48 109 2 859
8,24 0,46 0,66 9,36 13,20 1,83 15,04 — 0,09 0,07 0,16 4,18
3.326 348 517 4.191 3.382 1.150 4.532 16 79 95 201
8,86 0,93 1,38 11,19 9,01 3,06 12,08 — 0,04 0,21 0,25 0,53
3.554 735 1.008 5.297 10.346 2.452 12.798 266 566 832 3 959
4,07 0,84 1,15 6,06 11,84 2,81 14,65 — — 0,30 0.65 0,95 4,53
4.661 212 244 5117 16.050 892 16.949 58 18 76 152 11.984
. 6,45 0,29 0,34 7,09 22,23 1,25 24,48 0,08 0,02 0,11 0,21 16,60
4.464 729 571 5.764 8.785 621 9.406 — 63 657 720 713
5,92 0,96 • 0,75 . 7,62 11.62 0,81 12,44 — 0,08 0,87 ч 0,95 0,94
4.425 534 1.166 6.125 4.044 1.304 5.348 175 246 421 1.884
7,24 0,88 1,92 10,04 6,63 2,12 8,77 — 0,29 0,40 0,69 3,09
2.587 731 361 3.669 2.293 2.921 5.214 - 86 Г200 1.286 1.493
1,32 0,63 6,61 6,61 2,14 5,27 9,40 — 0,15 2,16 .2,32 2,69
3,914 490 733 5.138 10.998 2.078 13.076 46 50 96 5 372
4,95 0,62 0,93 6,50 19,91 2,63 16,53 — 0,06 0,06 0,12 6,80
48.939 7.557 8.114 64.610 103.161 20.460 123.621 2,035 1.164 3,042 6.241 62 811
5,26 0,81 0,87 6,95 11,09 2.20 13,29 0,22 0,13 0,33 0.67 6,75
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
151
плодозміну, які могли б зазначити межі окремих рільничих си-
стем. Систему рільництва в селянських господарствах по всіх пові-
тах Поділля слід назвати зерновою. Проте й тут можна відзначити ра-
йони з більш або менш виявленим характером зернової продукції. За
принцип розподілу тут може бути пересічно губерніяльна норма (86,4%
засівплощі) пропорції збіжжя серед інших рослин польової культури.
Повіти з меншою пропорцією збіжжя ми віднесемо до району помірно-
зернової продукції а повіти з пропорціями, іцо наближаються до пере-
січно-губерніяльної норми ми зарахуємо до району просто зернової про-
дукції. Поза цими межами залишиться тільки Балтянський повіт з його
94,5% засівплоїці під збіжжям. Це буде район виключно зернової про-
дукції.
Отже помірно-зерновий характер продукції рільництва селянських
господарств напередодні світової війни був властивий повітам, що роз-
ташувалися через всю губерню такою низкою: Проскурівський, Кам'я-
нецький, Ушицький, Могилівський, Вінницький, Брацлавський, Гайсин-
ський. В низці зазначених допіру повітів пропорція збіжжя становила
78% засівплощі. Причім в надністрянській частині цієї низки (Кам'я-
нецький, Ушицький та Могилівський повіти) зм'якшують зерновий характер
продукції переважно годівельні (кормові) рослини (сіяні трави), а в При-
бузькій частині (Проскурівський. Брацлавський, Вінницький та Гайсин-
ський повіти)—коренеплоди, що й виявлялося різницею в поширенні тут
того чи того реманенту: удосконаленим^ с.-г. знаряддям краще, рівня-
ючи з наддністрянською, була забезпечена прибузька частина (за винятком
Гайсинського повіту). Район з 85-88% пропорції збіжжя в селянськім
господарстві розбився на дві відокремлені частині: північно-західню—
в складі Лятичівського та Літинського повітів і південно-східню—в
складі Ямпільського та Голопільського. Тут за рахунок збіжжя розви-
нулася переважно культура просапних рослин, але це відбилося помітно
на рільничій техніці селянського господарства лише в Ямпільськім повіті.
Щодо поміщицьких господарств, то тут коливання пропорції збіжжя
(майже виключно колосковці, бо гречка посідала зовсім незначну частину
засівплощі), як то видно з табл. 50, відбувалися в таких широких межах,,
що кількісні різниці стають виявленням глибоких якісних відмін, харак-
теризуючи собою цілком різні системи рільництва.
Згідно з Крафтом за зернову систему рільництва треба вважати
таку, що в ній площа під збіжжям становить 66 о і більшу частину за-
сівплощі; система ж рільництва, за якої збіжжю приділяється від 33 до
до 66"о засівплощі, кваліфікується вже яко плодозмінна. При ідеальнім
плодозміннім сівозвороті польові культури розміщуються так, щоб одно-
родні рослини (скажемо колоскові) не йшли одна поруч другої, а чергу-
валися й відділялися поміж собою рослинами іншого роду (як от струп-
ові або коренеплоди) За такого принципу збіжжя в плодозміннім сіво-
звороті повинно посідати не більш як 50 .-<> засівплощі. Проте на прак-
тиці цього принципу майже ніколи не додержують цілковито, а це при-
зводить до деяких коливань у пропорції збіжжя в плодозміннім сівозвороті.
Тому ТО доводиться до плодозмінної системи віднести рільництво з та-
кими сівозмінами, де збіжжю приділяються лише приблизно 50% (з ко-
ливанням від 33 до 66%) засівплощі.
От цею межею 65-67 % пропорції збіжжя в засівплощі ми скори-
стуємося, щоб розмежувати рільничі райони Поділля: повіти з меншою
□порцією збіжжя в приватно-власницькім рільництві ми віднесемо до
плодозмінного району, а повіти з більшою—до зернового.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
151
плодозміну, які могли б зазначити межі окремих рільничих си-
стем. Систему рільництва в селянських господарствах по всіх пові-
тах Поділля слід назвати зерновою. Проте й тут можна відзначити ра-
йони з більш або менш виявленим характером зернової продукції. За
принцип розподілу тут може бути пересічно губерніяльна норма (86,4 °6
засівплощі) пропорції збіжжя серед інших рослин польової культури.
Повіти з меншою пропорцією збіжжя ми віднесемо до району помірно-
зернової продукції а повіти з пропорціями, що наближаються до пере-
січно-губерніяльної норми ми зарахуємо до району просто зернової про-
дукції. Поза цими межами залишиться тільки Балтянський повіт з його
94,5% засівплощі під збіжжям. Це буде район виключно зернової про-
дукції.
Отже помірно-зерновий характер продукції рільництва селянських
господарств напередодні світової війни був властивий повітам, що роз-
ташувалися через всю губерню такою низкою: Проскурівський, Кам'я-
нецький, Ушицький, Могилівський, Вінницький, Брацлавський, Гайсин-
ський. В низці зазначених допіру повітів пропорція збіжжя становила
78% засівплощі. Причім в надністрянській частині цієї низки (Кам'я-
нецький, Ушицький та Могилівський повіти) зм'якшують зерновий характер
продукції переважно годівельні (кормові) рослини (сіяні трави), а в При-
бузькій частині (Проскурівський. Брацлавський, Вінницький та Гайсин-
ський повіти)—коренеплоди, що й виявлялося різницею в поширенні тут
того чи того реманенту: удосконаленим с.-г. знаряддям краще, рівня-
ючи з наддністрянською, була забезпечена прибузька частина (за винятком
Гайсинського повіту). Район з 85-88% пропорції збіжжя в селянськім
господарстві розбився на дві відокремлені частині: північно-західню—
в складі Лятичівського та Літинського повітів і південно-східню—в
складі Ямпільського та Голопільського. Тут за рахунок збіжжя розви-
нулася переважно культура просапних рослин, але це відбилося помітно
на рільничій техніці селянського господарства лише в Ямпільськім повіті.
ІПодо поміщицьких господарств, то тут коливання пропорції збіжжя
(майже виключно колосковці, бо гречка посідала зовсім незначну частину
засівплощі), як то видно з табл. 50, відбувалися в таких широких межах,,
що кількісні різниці стають виявленням глибоких якісних відмін, харак-
теризуючи собою цілком різні системи рільництва.
Згідно з Крафтом за зернову систему рільництва треба вважати
так}, що в ній площа під збіжжям становить 66% і більшу частину за-
сівплощі; система ж рільництва, за якої збіжжю приділяється від 33 до
до 66% засівплощі, кваліфікується вже яко плодозмінна. При ідеальнім
плодозміннім сівозвороті польові культури розміщуються так, щоб одно-
родні рослини (скажемо колоскові) не йшли одна поруч другої, а чергу-
валися й відділялися поміж собою рослинами іншого роду (як от струч-
кові або коренеплоди). -За такого принципу збіжжя в плодозміннім сіво-
звороті повинно посідати не більш як 50% засівплощі. Проте на прак-
тиці цього принципу майже ніколи не додержують цілковито, а це при-
зводить до деяких коливань у пропорції збіжжя в плодозміннім сівозвороті.
Тому то доводиться до плодозмінної системи віднести рільництво з та-
кими сівозмінами, де збіжжю приділюється лише приблизно 50% (з ко-
ливанням від 33 до 66 %) засівплощі.
От цею межею 65-67% пропорції збіжжя в засівплощі ми скори-
стуємося, щоб розмежувати рільничі райони Поділля:, повіти з меншою
пропорцією збіжжя в приватно-власницькім рільництві ми віднесемо до
плодозмінного району, а повіти з більшою—до зернового.
152 - Проф. С. Городецький.
Як видно з табл. 50, в межі першого району (див. також картоді-
яграму 5) потрапляють поміщицькі господарства Могилівського
Вінницького, Брацлавського та Гайсинського повітів, тобто, за 'винятком
Літинського та Ямпільського повітів, та центральна частина Поділля,
де ми відзначали досконаліше устаткування рільництва поміщицького
господарства мертвим реманентом.
Поміщицькі ж господарства решти Поділля характеризувалися вже
зерновим характером їхньої системи рільництва. Причім всі повіти, за
винятком одного Балтянського, можна було б назвати повітами помірно-
зернового рільництва, бо пропорція збіжжя в них не перевищує 78 °°
засівплощі. Тільки Балтянський повіт з його 90,4 °о засівплощі під збіж-
жям навіть у поміщицьких господарствах треба вважати за район майже
виключно зернової продукції. В цім повіті, як ми вже зазначали, спо-
стерігалася й найвідсталіша рільнича техніка.
Ближче ознайомлення з пропорціями польових культур на Поділлі
(таблиці 48—50) дозволяє накреслити деякі деталі щодо значення в
рільництві окремих рослин як по основних категоріях—поміщицьких та
селянських господарств, так і по певних районах Поділля.
Озимина. Щодо озимини, напр., треба відзначити, що на Поділлі
поміж озимим та яровим збіжжям напередодні світової війни була одна-
кова пропорція засівплощі, а саме: під озиминою—38,3% і під яриною
39,2%,*) причім у приватновласницьких господарствах спостерігалася
зовсім тотожня пропорція тої та другої (озимини—34,9 ?о і ярини—34,796)
і більша різниця поміж пропорціями цих культур спостерігалася у селян
(озимини—40,9% і ярини—42,8%). Найбільше відхилення на користь ози-
мини ми знаходимо в Брацлавськім та Гайсинськім повітах, де пропорція
ярового збіжжя дорівнювала лише 3 4 пропорції озимого збіжжя.
Відворотне явище—різке панування яр. збіжжя над озимим спосте-
рігалося лише в Балтянськім повіті, де пропорція ярового майже в 2
(1,74) рази більша за пропорцію озимого збіжжя. З огляду на те, що
по окремих повітах пропорція озимого збіжжя відхилялася від губерніяльної
норми в значно більших межах, (від 33,5 °о в Балтянськім повіті до
44,5% в Лятичівськім), ніж пропорція ярового (від 27,4% в Брацлав-
ськім повіті до 59% в Балтянськім) то, очевидно ступінь виявлення
зернового характеру в рільництві окремих повітів Поділля можна було б
визначати вже на підставі рівнання в них лише пропорцій ярового збіжжя.
Ця ознака краще, як ознака на підставі пропорцій озимого" збіжжя,
дозволяє виділити ті самі основні рільничі райони, які вже в загальних
рисах накреслено раніш: плодозмінний в центрі губерні—-з пропорцією
ярового збіжжя близько 33%—в складі повітів: Гайсинського, Брацлав-
ського, Вінницького, Літинського та Могилівського. Поліпшено-зерновий
район, що має ярового збіжжя понад 33% засівплощі; до нього
належать всі повіти, за винятком Балтянського, який з його 59%
ярового збіжжя є районом виключно зернової продукції. Голопільський
же позіт, що має 43% ярового збіжжя, посідає якраз середину поміж
Балтянським та плодозмінним районом.
Крім того, кожний із зазначених районів відзначався низкою інших
властивостів щодо пропорцій польових культур у них. А саме: в межах
західнього помірно-зернового району в озимині більше ваги мало
.жито, дякуючи переважно селянським господарствам, бо в жоднім повіті
ми не спостерігаємо переваги жита над пшеницею в поміщицьких госпо-
дарствах.
*) Тут завважуємо, що зі. всіх порівнянь озимини та ярини ми звичайно
ч вилучаємо гречку з загальної пропорції ярового збіжжя.
Пропорції 06
до засївплощі) та врожаїв рослин польової культури в поміщицьким господарствам
по окремим повітах Поділля (пересічно 1911—1915 р. р.).
ЗНАКІВ
ПЧЯСНЄНН'Я
з
І
£
X
З
с.
«'і
Літин
£
Павшій З
ПОВСРХПСРССІЧНИИ ОР^АСМ ЗБІММЯ.
Повіти з по всрхпсрс січним вроц\асм стручкова- зярнови*.
Пов«ти з повірхпірєсічним вромйсм цукрових Елряків.
Ьялтя.
ПрОСК’ЗР»
Латиші
Н.^шицд
Кдм’янсць
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
153
В центральнім районі спостерігалася перевага жита лише в північ-
іших повітах (Лі тинськім та Вінницькім), а в південніших (Могилівськім,
* РаЦлавськім та Гайсинськім) навіть у селян пропорція пшениці вища
за пропорцію жита.
Щ°Д° двох на ^південніших повітів Поділля—Голопільського та
Балтянського, то тут пропорція пшениці вже цілком панувала над житньою,
перевищуючи її вдвоє, бо й у селянських господарствах пшенична
пропорція більша за житню.
Ярове збіжжя. В розподілі пропорцій поміж окремими представни-
ками ярового збіжжя також можна побачити певні відміни районового
характеру. А саме: ярова пшениця перед війною розводилася виключно
в Балтянськім повіті, де її пропорція сягала 20%. Крім цього, ярова пше-
ниця мала помітну пропорцію (1,8%) лише в Голопільськім повіті, який
і цією стороною був нібито переходовим районом до сусіднього Ямніль-
ського повіту, де так само як і по всіх інших повітах Поділля пропор-
ція ярової пшениці була вже зовсім незначна й до того ж зустрічалася майже
виключно в поміщицьких господарствах. У Балтянськім же та Голо-
пільськім повітах ярову пшеницю розводили майже в однаковій мірі і
поміщики і селяни.
Пропорція ярового жита по всіх повітах Поділля була мізерна.
Щождо ячменю, вівса, проса та кукурудзи, то ми вже мали нагоду
зазначити характеристичну рису в їхньому поширенні—вівса переважно
в надбузьких позітах, а ячменю та кукурудзи—в наддністрянських.
Лише в двох повітах—Гайсинськім та Голопільськім ми спостерігаємо
однакове поширення вівса та ячменю, тоді як згідно з зазначеною
засадою в першому треба було б сподіватися більше вівса, а в другому
—ячменю. В двох же повітах'—Кам’янецькім та Балтянськім проте ми
бачимо перевагу ячменю над вівсом з тої причини, що в селянських
господарствах ячмінна пропорція здебільша переважала вівсяну.
Але в поміщицьких господарствах овес по всіх повітах переважав
пропорцію ячменю в 1,5—3 рази.
Щодо проса, то треба додати, що його культура була поширена пере-
важно в Брацлавськім та Гайсинськім повітах (5-6%), де воно помітно
переважало гречку. Перевагу проса над гречкою ми знаходимо також
в Голопільськім та Балтянськім повітах, але тут воно було взагалі
мало поширене (1—1,5%).
Поширення кукурудзи підлягало в поміщицьких господарствах тій
самій закономірності, що й у селянських, хоча взагалі кукурудзі помі
щицькі господарства приділяли менше уваги, ніж селянські. Перевагу
кукурудзи над просом та гречкою у приватно-власницьких господарствах
наддністрянських повітів виявлено ще в різкішій формі, як то помічалося
в селянських господарствах, бо в поміщицьких господарствах проса й
Гречки, що були другорядним ринковим продуктом, взагаХі майже не
розводили зовсім. В селянських же господарствах, де просо, гречка й куку
оудза мають першорядне-споживче (харчово-годівляне) значіння, для їхньої
• •--- -----Пересічно по губерні селянська
1,5 рази перевищувала поміщицьку.
Найбільшої переваги селянська пропорція над поміщицькою досягла
- ----- •• ---------------- і 3,9% поміщицької) та
пропорція 17,8%, а поміщицька — 9,8%)
> в і. Серед зернових стручкових найбільшу
ролю на Поділлю перед війною відогравав горох (пересічно 3,4%),
а потім сочевиця (1,4%), щодо бобів та квасолі, то їхня пропорція
позначалася вже зовсім невеликою цифрою—для бобів 0,4 о, а квасоля
культури відводили помітну площу,
пропорція кукурудзи майже в 1
в Могилівськім (9,8% селянської кукурудзи
Ямпільськім (селянська
повітах.
154
П р о ф. С. Городецький.
зовсім не фігурувала серед відомостів Подгубстаткомітету; це пояснюється
правда, тим; що квасоля часами виступає під назвою бобів („турецьких"),
а почасти тому, що її здебільшого розводили селяни в формі сполученої
з кукурудзою культури.
Щодо гороху, то він напередодні війни був властивістю переважно
поміщицьких господарств, бо пропорція в поміщицьких господарствах
(5,3%) в 3 рази переважала селянську (1,8% ), а сочевиця—була навпаки
властивістю селянських господарств, де її пропорція (1,8%) в 2 рази
переважала поміщицьку (0,8%).
Щодо бобів, то вони були поширені майже виключно в поміщицьких
господарствах. Найбільше стручкових зернових розводили в Брацлавщині
(загальна пропорція 10,5%), а найменше в Балтянськім (1,7%). По окре-
мих повітах пропорція стручкових зернових коливалася мало, більш-менш
наближаючись до пересіяно губерніяльної норми (5,1%).
Коренеплоди. У взаємовідносинах поміщицьких та селянських
пропорцій серед групи коренеплодів картопля та цукрові буряки
відогравали таку саму ролю, як у групі стручкових горох та сочевиця.
Це пояснюється різним характером хліборобської продукції—риночної
поміщицької й переважно споживчої селянської. Подібно до того, як у
групі стручкових пропорція сочевиці в 2,5 рази менша (в пересічному
губерніяльному висновку) у поміщицьких господарствах за пропорцію
гороху, так само серед коренеплодів у пересічнім губерніяльнім висновку
пропорція картоплі (3% засівплощі), що розводиться переважно в селян,
у 2 рази менша за пропорцію цукрових буряків (6,5%).
Культура коренеплодів поширена переважно в Брацлавськім (16%),
Вінницькім (16%) та Гайсинськім (15%) повітах; найменші ж розміри
коренеплодів ми знаходимо в Балтянськім повіті (3,3 "6). Решта ж повітів,
давала порівняльно невеликі відхилення від губерніяльної пересічної, причім
незмінно по всіх повітах селянська пропорція цукрових буряків була
нижча за поміщицьку.
Технічні рослини, до яких ми зарахували лише сояшник, льон
та коноплі, на просторі всього Поділля мали незначну пропорцію.
Траво сів ілюструють наведені в таблицях відомості не досить
повно, бо для встановлення пропорцій є відомості для всіх трав разом;
лише для селянських господарств відомості Цінув. Статист. Бюра Под-
губземуправи дозволяють встановити відносну вагу окремих рослин.
З цих відомостів можна побачити, що в селянськім травосіві перева-
жали конюшина та однорічні мішанки (сочевичні, вигові). Конюшину
начебто витискала люцерна в південно-східніх повітах—Голопільськім та
Балтянськім, де й узагалі травосів поширений найменше. За винятком
Проскурівського, Лятичівського та Ушицького повітів, травосів поши-
рений переважно в поміщицьких господарствах. Найбільшу ж передвоєнну
пропорцію травосіву до 12 % ми знаходимо в повітах Кам^нецькім,
Могилівськім та Вінницькім.
Щоб уявити співвідношення рослин у польовій культурі ПОМІ'
щицьких і селянських господарств, ми наводимо дві картодіяграми.
Причім картодіяграма 5 змальовує пропорції культур в поміщицьких
•господарствах на підставі відомостів Подгубстаткомітету, а картодіяграма 6
для селянських господарств використовує відомості Подгубземуправи.
Треба бо взяти на увагу, що трохи інше співвідношення засівплощі
польових культур у селянських господарствах Поділля зазначали відо-
мості відділу поточної статистики Подгубземуправи; їх здобуто через
анкетне обслідування 1913 року понад 1000 селянських господарств
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 155
Поділля. З цих відомостів ми вже користувалися для характеристики
селянських систем рільництва взагалі й зокрема сівозмін та аґротехніки.
. ЦДоДО пропорцій польових культур в селянських господарствах, то
відомості Подгубземуправи малюють таку картину (див. табл. 51).
Таблиця 51.
Пропорція польовий культур (% до засівппощі) в селянськії^ господарства^
по окремий повітав Поділля за відомостями Под. губ. земуправи 1913 р.
'к Пропорції польових культур в повітах 4 \ ' \ і °/о °/о д о з а с і в п л О Щ і % парової площі 1 (до ріллі)
Ози І мих Ярої пше- ниці Ячменю Вівса Проса Кукурудзи Гречки Гороху Ц. буряків Картоплі Однорічних сіяних трав (виги, сочевиці) Довгоріч- них тоав
Жита —: Пше- ниці
Балтянський . . 10 “о 28,8% 16,6 19 5 1,1 6.0 16 0,4 0,9 0,4 1,2 0,1 0,3 11
Брацлавський . . 24 19 — 10,6 17 1,1 4,5 5,0 4,5 3,7 4,5 4 і, 2 0,8 18
Вінницький . . . 27 14 — 14 22 7,0 0,2 1,5 4,4 2,1 1 ,5 0,6 18
Гайсинський 16 22 2,4 13 16 8,1 2,6 10,9 7,0 2,2 1,0 3,6 3,5 3,0 0,5 13
Кам'янецький . . 21 14 13 11 1,5 7,5 0,6 2,0 7,8 8,0 8
Лятичівський . • іЗО 11,6 — 6 28 0,6 — 90 53 1,6 5,3 1 1,1 0,8 22
Літинський . • . 29 13 —— 9 27 3,0 — 7,0 2.0 3,8 4,5 0,4 5,5 0,6 17
Могилівський . . 25 14 2,0 13 12 1,5 12 20 1,2 3,0 1,6 3,0 1 7 16
Голопільський 16 24 7 17 6 1,4 16 3,0 2,5 1,0 2,0 1,0 0,5 16
Проскурівський . Ушицький . . . 27 '28 11 11,8 2,0 17 14 23 11 0,6 0,4 11 6,0 2,6 0,9 1,4 6,8 4,8 3,5 2,5 7 5,8 7,5 17 14
Ямпільський . . 16 25,5 4 16,5 7 1,3 14 2,6 2,6 2,5 0,7 0,0 13
Пересічно по Поділлю . 25 17,0 3,0 13,0 15,0 л 3,0 7 4,5 2,0 2,0 3,0 зл 2,5 15
Рівняючи числа наведеної таблиці з показниками пропорції польових
культур у селянських господарствах за Под. губ. стат. комітетом, бачимо
деякі розходження так по окремих повітах, як і в пересічному висновку
по всьому Поділлю.
А саме в пропорції між вівсом та ячменем відомості Подгубзем-
управи відзначають помітну перевагу вівса в той час, як за відомостями
Стат. комітету перевага належала скоріш ячменеві.
Крім того, за відомостями Под. Губ. Земуправи трохи збільшено
пропорції оз. жита, гречки та однорічних стручкових трав, що за їх
оахунок зменшено (в пересічнім Подільськім висновку) пропорції ярової
пшениці, кукурудзи, цукрових буряків і картоплі. Тобто за1
Пол Губ Зем. Управи селянське господарство на Поділлі виглядає
ТРОХИ менш інтенсивне (зменшення % цукробуряків. картоплі та куку-
Хзи) і Хто =» товарове (збільшення % 03- жита та в.вса,) ніж
за відомостями Под. губ. стат. Комітету.
А втім ми надаємо значної долі ймовірности цим відомостям тим
Цільте то вони походять з певнішого джерела-кореспондентської ме-
режі Подгуб. зем. управа, що нараховувала більшу кількість пунктів
і мала кращих кореспондентів. . па-
Це знаходить собі ствердження і в можливості краще н легше р
йонувати селянське рільництво за відомостями Под губ. • У Р
156
Проф. С. Городецький.
Справді бо, коли ми для наочности переведемо числові показники
допіру наведеної таблички на мапу Поділля, то побачимо, що самі
собою накреслюються певні райони селянського рільництва, (див.
картодіяграму 6).
А саме, перш за все визначаються 3 основні райони —західній в складі
З підрайонів! І, II, і III) центральний—в складі двох підрайонів (V і IV) і
південно - східній (VI). Західня частина Поділля—в складі повітів Ка-
м‘янецького, Проскурівського, Лятичівського, Літинського, Вінницького,
Могилівського й Ушицького характеризувалися значною (в 2 рази) пе-
ревагою пропорції оз. жита над пшеницею в селянськім рільництві.
Центральна частина Поділля (в складі повітів Ямпільського, Брац-
лавського, Гайсинського й Голопільського) характеризувалася рівно-
вагою житньої й пшеничної пропорцій в озимому полі селянських гос-
подарств.
І зрештою південно-східній район (V )—в складі Балтянського по-
віту—відзначався надмірним поширенням пшениці (озимої та ярової), що
її пропорція становила майже половину (45%) засівплощі.
Цей останній район відзначався від попередніх двох також малою
пропорцією коренеплодів, стручкових (зернових рослин і трав) і вели-
кою пропорцією кукурудзи в польовій культурі селянських господарств.
Щодо перших двох районів—західнього й центрального, то вони,
крім пропорції жита, відрізнялися поміж собою ще пропорцією гороху,
цукрових буряків (більшою в центральнім районі) і довгорічних трав—
(більшою в західнім районі). Два повіти західньої частини—Літинський
і Вінницький пропорцією цукрових буряків і довгорічних трав скоріше
наближалися до центрального району, що від нього відрізнялись про-
порцією гороху. Отже ці два повіти були нібито переходовими поміж
західньою й центральною частинами Поділля і тЬму ми виділяємо їх у
окремий підрайон (III).
Крім того, західній і центральний райони й собі виразно поділя-
ються на 2 підрайони —наддністрянський (Г і V. райони) і надбузький
(II і IV райони), як то показує картограма 6.
Наддністрянські відрізняються від надбузьких підрайонів відповід-
них основних районів:
1) Більшою пропорцією засівплощі під ячменем.
2) Присутністю виявленої великим відсотком пропорції кукурудзи.
3) Меншим відсотком картоплі.
4) Невеликим відсотком проса (хоча й у надбузьких підрайонах
часами %. проса був дуже малий, якют у Проскурівськім та Лятичів-
ськім повітах).
Крім того, характеристичною ознакою наддністрянських підрайонів
був менший відсоток парової площі.
А саме, в наддністрянських повітах пропорція пару (% до всієї
°РНОЇ землі) коливалася в межах від 8 (Кам'янецький повіт) до 16%
(Могилівськии та Голопільський повіти), а в надбузьких від 17 (Літин-
I ський повіт) до 22% (Лятичівський повіт). Винятком був лише один
1 айсинський повіт, де пропорція пару (13% ріллі) була скоріш над-
дністрянською, ніж надбузькою.
їх <д р і одіяграліа О.
Районізація селянського рільництва на Поділлі за статистичними відомостями Подгубземуправи 1913 року.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
Отже ми бачимо, що багатьома показниками пропорцій таких ос-
новних культур селянського рільництва на Поділлі, як оз. жито та оз.
пшениця, ячмінь і овес, кукурудза та яра пшениця, сіяні трави й зернові
стручкові, просапні культури (цук. буряк і картопля), Поділля напере-
додні світової війни цілком виразно розбивалося на певні рільничі ра-
йони, в значній мірі наслідуючи фізико-географічну районізацію Поділля.
Звідси можна зробити висновок, що селянська агротехніка Поділля
напередодні світової війни не.була остільки висока, щоб перебороти за
вимогами ринку природньо-історичні (ґрунто-кліматичні) передумови, як
то в значній мірі пощастило зробити поміщицькому господарству в го-
нитві за ринком і за допомогою удоскона^енішої агротехніки. До того ж
очевидно, селянське рільництво не дуже то й ганялося за ринком і не
поспішало задовольняти його вимоги.
РОЗДІЛ XVI.
Темп та напрям зм'якшення зернового характеру рільництва.
Отже зерновий, часами навіть дуже різко виявлений, характер
хліборобства так в поміщицькому, як і в селянському рільниц*] і >-
ділля зм'якшувався підо впливом переважно коренеплодів, що від за-
сівплощі забирали напередодні війни тут майже таку саму пропорцію,
як і стручкові рослини зернові та на пашу разом.
Щоб оцінити як слід ролю неколоскових культур в еволюції ріль-
ництва на Поділлю, ми склали табличку 52, де зібрано відомості щодо
збільшення засівплощі цих культур по окремих повітах Поділля протя-
гом останнього 25-річчя перед війною (1887-1912 роки).
Як легко бачити з наведеної таблички (а також діяграми 7)
протягом всього зазначеного періоду найбільше зросла площа цукро-
бурякових плянтацій, а надто у Вінницькім та Гайсинськім повітах (на
19-20 тисяч десятин); менше за всі повіти збільшилася площа під цук-
ровими буряками в Лятичівськім повіті (на 3-5 тисяч десятин).
В перших двох повітах і пропорція під цукровими буряками зро-
сла за цей період більше, як утроє (з 4,1°° до 12,6°° у Вінницькім по-
віті і з 3,3' до 11,8°^—в Гайсинськім). Найменше змінилася пропорція
під цукровими буряками в Балтянськім (з О,296 до 1,6^) та Ушицькім
(з 1,5 ’о до 2,б96) повітах в той час, як по інших повітах Поділля збіль-
шення пропорції цукрових буряків коливалося в межах від 2,4 °° (Кам‘-
янецький повіт) до 4,7?* (Проскурівський повіт). Пересічно ж на Поділлі
пропорція цукро-бурякових плянтацій збільшилася за всенький зазна-
чений період 1887-1912 р.р. на 4°° (з 3,1^ до 7°°), тобто майже в 21>
рази.
Збільшення засівплощі під іншими „плодозмінними" рослинами
польової культури значно відстає від цукрових буряків. Напр. під кар-
топлею площа збільшилася на 40.000 десятин, під зерновими стручко-
вими на 50.000 десятин і майже настільки саме під стручковими на
пашу (47.000 дес.). Однак, узгляднюючи збільшення ваги травосіву в
рільництві Поділля, треба взяти під увагу, що період, охоплений нашим
порівнянням для стручкових трав—12 років (1901-1913) — вдвоє менший
за період для інших рослин-25 років (1887-1912); а тому можна і тре-
ба зробити висновок, що зріст травосіву не тільки не поступався на
початку XX сторіччя перед зростом культури й цукрових буряків, але
навіть і випереджав її. Справді, порівнюючи пропорцію цукро-бурякових
плантацій „а Поділлі 1901 року (5,5*) з пропорцією їх 1912 р (7 0 ")
л°сГ51ьк??Л Лропор“ія аа °ста“"І 12 Р°™ МРЄД війною збілую
лася тільки на 1,5 ° тоді, як пропорція травосіву за останні 12 ооків
перед війною збільшилася на 2,7^ (з 1,9"» 1901 р. до 4 7"
тобто випередила зріст цукро-бурякової пропорції
Переходячи до детальнішого і------
змінного- характеру, ми побачимо, що збільшення площ? ‘підкартоплею
за винятком ГолопІльського повіту, де помічається навіт, Р
Піення площі під ЇЇ культурою, йшло на Поділлі рівномірніше"0 яГпГд
°й—1913 р.),
__ї майже в 2 рази.
розгляду окремих культур „плодо-
Діяграма 7.
Розвиток елементів плодозміни по окремий повітах Поділля.
І, Зміна пропорції (о/о від всієї
засівплощі) цукровий • буряків
за період:
1887 р. (нижні перехресно за-
іптиховані стовпці).
1912 р, (верхній ступінь просто
заштнхопаних стовпців).
II Зміна пропорції картоплі
за період;
1687 р. (ступені нижніх потрійно
в-’штихопаних стовпчиків).
1912 р. (ступені верхніх потрійно
зашгихованих стовпчиків).
III. Зміна пропорції зерновий
стручковий за період*
1887 р. (нижні ступені потрійно
заттихованих стовпчиків).
1912 р. (верхні ступені подвійно-
заштихованих стовпчиків).
IV. Зміна пропорції сіяних трав
за період;
1901 р. (нижні ступені потрійно-
заштихо аних стовпчиків).
1912 р. (верхні ступені подвійно*
яаштихованих стовпчиків.)
і
11;
1(1
9і
Б ІННИЦІЙ 6р^4ПАВ-ЙйСИМС • ТІМПИЬС- Л ІГПИНС Ґхг?.лІ5С Голсііл Пгоскз?. Л^НЧІ&.КлМСИ^ИИуь/рМТДм- ІЬПддуАі
'2 Н
З
7
б
5
А
З
2
1
5
6
З
4
0
5 .
4
0
І0
ЛЬС Вінниу- ПРССКЗР ГаИСИНС ЛяПИЧІКЛіПіИК- МсП'ЛІВ- Гсгспіл т
43.5
/1В
7
7
ґг.гилііс КАм'адсцУиі'їдк Вінні'-ц.Полалц.Яу.пійс- ЛіПЮТк-
1
0
4
о
А
З
о
4
У
9
Бряцлйв О^т’.ічіа- Гаисинс.Пр:ск
і
12
4/
40
7
12
11
<5
З
5
27
2.3 л
1
0
Кам'янаМагмів Вжиту. Ще Проск^ Лікт Бмцдав Пйхпп Лятпч'бБйг?^Гсг1оп,-/і Падіпля
___ 42
6
5 -
А -
з -
2 -
4 -
Збільшення площі під
Таблиця 52.
неколосовими культурами за період останнього 25-річчя (з 1887 р. по 1912 р.) в окремий повітав.
Повіти Кам'ян. т — Балтян. Брацл. Вінниц. Гайсин. Лятич. Літин. і Могил. 1 1 Гологт. Проскур. Ушицьк. Ямпільськ. По губерні
Період і культура
ч 1 Площа під цукр. буряк. 1912 р. (дес.) 7.648 6.821 17.210 18.800 20.030 5.193 14.199 12.430 14.109 8.727 3.250 19.035 147.452
Збільшення за 1887 — 1912 р. (дес.) 5.242 6.082 7.440 14.354 15.117 3.562 8.690 8.845 5.641 6.936 1.617 10.219 93 750
Площа під картопл. в 1912 ,р (дес.) 6.642 6 969 4.790 4.990 5.381 3.373 5.239 3.970 3.875 4.537 7.295 6.663 63.724
Збільшення за 1887 — 1912 р. (дес ) 4.157 2.342 3.480 4.419 3.312 3.099 4.826 2 445 513 2.537 5 581 4.374 40.060
Площа під зерн. стручх. 1912 р (д.) 9.320 7.062 14.050 8.025 9 050 7.972 7.491 9.256 9.265 9.830 6.947 9.364 107.632
Збільшення за 1887—1912 р.р. (д.) 2.726 6.652 8.260 1.649 4.611 3.471 1.834 3.868 7.579 5.935 319 2.947 49.850
і ' Площа під травами 1913 р (дес.) . 21.800 3.840 4.000 18.000 4.600 1.780 5.100 17.220 1.440 5.000 5.500 8.003 96.280
Збільшення за 1901 —1913 р. (дес.) 15.862 1.938 1.773 14.013 2.259 840 1.889 11.333 * ай 812 183 1 4 1.333 1 3.028 • 47.017
160
П р о ф. С. Городецький
культурою цукрових буряків. Найбільше зросла площа під картоплею
в Ушицькім, Лятичівськім, Літинськім та Вінницькім повітах; відповідно
до цього й пропорція її в цих'повітах змінилася найбільше: з 1,6° до
5,8 в Ушицькім повіті та з 0,3—0,4 до 3,1—3,2°° у двох останніх.
Решта ж повітів дає невелике так абсолютне (в межах від 2.342
дес. в Балтянськім повіті до 3.480 дес. в Брацлавськім), як і відносне
збільшення її пропорції, мало чим відрізняючись ходом цієї еволюції
від загально-губерніяльного темпу—з 1,2 0 в 1887 р. до 3 °--1912року.
Зовсім не збільшилася площа під картоплею, як то ми вже зазначали,
в Голопільськім повіті.
Вже значніші коливання ми помічаємо в збільшенні культури струч-
кових зернових рослин. Найзначніше збільшення абсотютної площі під
цими рослинами ми спостерігаємо в Балтянськім, Брацлавськім, Літин-
ськім, Голопільськім і Проскурівськім повітах (на 6—8 тисяч дес.) і най-
менше в Ушицькім, Літинськім та Вінницькім повітах (від 300 до 2,000
десятин). Найпомітніше збільшилася пропорція під зерновими стручко-
вими в Брацлавськім повіті (з 4,6до 10,5%), Гайсинськім (з 2,9°° до
7,2°^), Голопільськім (з О,9°/о до 5,1%) і Проскурівськім (з 2,8°/о до7%)
повітах.
Щодо трав, то неоднаковим збільшенням площі під ними повіти
Поділля розбиваються на три різні групи. До першої стосуються Кам‘я •
нецький, Вінницький та Могилівський з колосальним збільшенням пло-
щі травосіву від 11 000 (Могилівський) до 16.000 (Кам'янецький повіт)
десятин протягом останніх 12 років перед війною. До другої групи по-
вітів (треба віднести Брацлавський, Гайсинський, Літинський та Ушиць-
кий повіти, де площа травосіву збільшилася не на багато від 1.000 до
2.000 десятин. Нарешті до третьої групи належать повіти, де площа
травосіву не тільки не збільшилася, але навіть часами зменшилася, як
от—Балтянський, Лятичівський, Голопільський та Проскурівський повіти.
Щоб наочно уявити цей темп заміни зернових неколосковими
рослинами в польовій культурі окремих повітів Поділля, зазначені зміни
виявляємо діяграмою 7.
Поширення травосіву мало велике значення для переходу до багато-
пільних сівозмін, особливо культура багаторічних стручкових трав—
конюшини, спарцету та люцерни, тобто для організації польової площі,
мало власне торкаючись техніки рільництва. З цього агротехнічного
боку більшого значення набувала культура коренеплодів і особливо цукро-
вих буряків, що їхня культура, не обмежуючись одною технікою, спри-
чинює і значні зміни в системі так рільництва, як і всього сільського
господарства. Не торкаючись поки що останнього питання, ми повинні
тут відзначити важливіші риси цієї культури, особливо цінні для селян-
ського господарства це: 1) її працевмісткість (трудоемкость), яка дає
можливість повнішої утилізації робочих сил особливо перенаселеного
малоземельного господарства; 2) вага цукрових буряків для забезпе-
чення пашею худоби; 3) цукрові буряки через технічні властивості їх-
ньої належної культури (глибша оранка, чутливість на уґноєння, зни-
щення бур*яну) сприяючи підвищенню родючости ріллі, тим самим спри-
яють запровадженню в польову культуру цінніших рослин. Ці власти-
вості цукро-бурякової культури примушують особливо уважно пригля-
датись до успіхів її поширення.
Поширення цукро-бурякових плянтацій підпадало певній закономір-
ності, яка полягала в тім, що за безупинного зростання абсолютної пло-
щі під цукровими буряками напередодні світової війни помічалося пере-
групування відносної ваги трьох основних категорій цукро-бурякових
Діяграма 8.
Зміна співвідношення цукро-бурякови* плянтацій по окремих
Поділля за 1904—1913 р. р.
І. Зміна 9о селянських
плянтацій за 10-тирічний
період (1904—1913 р. р.).
(Частина стовпчика з по-
двійним штикуванням по-
над потрійним показує
збільшення % 1913 р. —
верхня риса, рівняючи до
% 1904 р. —нижня риса).
II. Зміна % поміщицьких
плянтацій за 10-тирічний
період (1904 -1913 р. р.)
(Частина стовпчика пусто-
порожня показує змен-
шення % 1913 р. (нижня
риса>, рівняючи до 1904 р.
(верхня риса), а частина
стовпчика з простим скіс-
ним штикуванням понад
подвійним штикуванням
показує збільшення %
1913 р. (верхня риса) рів-
няючи до 1904 р. (нижня
риса).
НІ. Зміна % цукровар-
ських плянтацій.
(Частина стовпчика з по-
двійним штикуванням по-
казує збільшення % 1913 р.
(верхня риса) — рівняючи
до 1904 р. (нижня риса),
а частина пустопорожня
показує зменшення %
1913 р. —нижня риса, рів-
няючи до 1904 р.—верхня
риса.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
161
плянтацій—фабричної, поміщицької та селянської, а саме: поруч з без-
упинним підупадом питомої ваги цукроварницьких плянтацій, збільшува-
лася пропорція селянських плянтацій при стаціонарній пропорції велико-
панських цукро-бурякових плянтацій.
Числове виявлення цієї закономірности на просторі цукро-буряко-
вого району кол. Росії протягом останніх 10 років перед війною дає
таблиця 53.
Таблиця 5 3.
Розподіл цукробуряковий плянтацій в окремий районам Росії
за період 1904—1912р.
Плянтації 1904 — 1905 1 1905-1906 1906—1907 1907-1908
X Сц = і 1 . Е (*•> Д о г
9" ° СХ о о. о аі о ьі
Й Ь Д « Н д а н д
Д пі о Ш сО О О аз о “ СО о
О Е- їґ! О 1-Е О Н ш о н я
К Сч Сц Е к а. е . ое а- х в;
Райони * £ < о а к < >» < оі >» < о * к < о
*_ р [ 1 а о гя с о
і
равобережжя .... 29,2 56,3 14,5 26,5 56,3 17,2 25,6 55,5 18,9 26,1 53,1 20,8
Польський 6,4 57,3 36,0 6,4 58,6 35,0 1 3,7 58,2 38,1 3,4 58,1 38,5
Центральний ..... / 61,6 28,8 9,6 60,3 28,4 11,3 54,9 30,9 14,2 53,8 30,2 16,0
Східній район 67,3 26,7 6,0 56,8 31,1 12,1 1 54,1 25,9 20,0 52,0 25,4 22,6
Продовження таблиці 53.
^^Х^^ Плянтації | Райони 1908—1909 1909-1910 1910—1911 1911-1912
Цукровари. Плянтатор. Селянськ. _ Цукровари. і Плянтатор. । —— Селянськ. І. 1 | Цукровари. II ’ Плянтатор. Селянськ. Цукровари. Плянтатор. Селянськ.
Правобережжя 25,8 56,8 22,4 • 25.8 51,3 22,9 24,6 52.8 22,6 24,6 51,0 24,4
Польський 3,1 59,0 37,0 22,5 61,0 33,5 3,7 (0,2 36,1 3,4 59,6 37,0
Центральний 54,0 30,6 15,4 52,8 31,5 15,7 51,0 33,3 15,7 46,7 36,3 17,0
Східній район 57,3 23,8 18,9 55,8 27,1 17,1 61,1 28,0 10,9 54.0 31,0 15,0
Як бачимо, найкращого виявлення ця закономірність набула в
Польщі, яка могла б стати нібито прогнозою того, що мало бути й на
Поділлі з цукро-буряковими плантаціями, коли б революція не дала
зовсім інших шляхів розвитку сільського господарства взагалі й ріль-
ництва зокрема. Про це свідчить числове виявлення цього процесу по
окремих повітах Поділля подане в діяграмі 8.
162
Проф. С. Городецький.
В цій діяграмі повіти Поділля розміщені за шкалою убування пи-
томої ваги кожної з трьох категорій — селянських, великопанських та
цукроварських. І от, як' легко бачити з цієї діяґрами, співвідношення
цукро-бурякових плянтацій по цих трьох категоріях 1904 року було на
Поділлю таке: 13,8% селянських, 60,6% великопанських і 25,6% цук-
роварських.
За 10 років це співвідношення значно змінилося на користь селян-
ських цукро-бурякових плянтацій за рахунок двох других категорій —
великопанських та цукроварських. А саме 1913 року у селян вже було
23,8% загальної площі цукрс-бурякових плянтацій Поділля, у поміщиків
— 52,5%, а в цукроварень—23,7%, тобто за останні 10 років перед вій-
ною роля селянських цукробурякових плянтацій на Поділлю збільши-
лася в 1,73 рази (з 13,8°/о до 23,8°/о), тобто майже вдвоє. Цікаво й те,
що найшвидше йшло це збільшення селянських цукробурякових плян-
тацій у повітах, де перед тим культура цукрових буряків не дуже то
була поширена. Напр. в Голопільськім повіті відсоток селянських плян-
тацій збільшився з 29,3 до 53,1% (тобто на 24%). в Лятичівськім — з
13 8 до 35,8% (на 22%). в Проскурівськім—з 2,9% до 20,9% (тобто на
18%) і Кам'янецькім з 3,3 до 15,6% (на 12%).
З-поміж повітів з розвиненою культурою цукрових буряків дав по-
мітне збільшення пропорції селянських цукро-бурякових плянтацій лише
Брацлавський, де число їхнє за останні 10 років перед війною збіль-
шилося від 15,7 до 31.6% (тобто на 16%) загальної площі під цукро-
вими буряками цього повіту.
З огляду на те, що згідно з наведеним у зазначеній діяграмі по-
рівнанням, саме в цих повітах спостерігалося найшвидше зменшення про-
порції великопанських плянтацій, то можна сказати, що зріст селянсь-
ких плянтацій на Поділлю відбувався за рахунок великопанських.
Щодо цукроварницьких плянтацій, то пересічно на Поділлі їхня
роля зменшилася мало—з 25,6 до 23,7% (тобто на 2%).
В кожнім разі на підставі напрямку та темпу зміни співвідношення
поміж окремими категоріями цукро-бурякових плянтацій на Поділлі мож-
на констатувати, що культура цукрових буряків у селянських господар-
ствах Поділля вже за останні 10 років перед війною зробила остільки
великі успіхи, що навіть за старого соціяльно-політичного ладу наміча-
лася для цукроварень можливість у найближчому майбутньому в своїх
розрахунках цілком спиратися на зацікавленість селян у культурі цукро-
вих буряків.
Огляд передвоєнних пропорцій польових культур на Поділлі ми
закінчимо рівнанням їх за всенький той час, протягом якого є про них
відомості, хоча б лише в губсрніяльнім маштабі, а саме, за останні
ЗО років перед війною (1881 — 1913 р. р. *) що дасть нам можливість
зробити остаточний висновок про напрямок та темп еволюції рільництв а
на Поділлі за передвоєнних умов.
Як бачимо з наведеної далі таблиці (54), за останні ЗО років перед
війною пропорція збіжжя на Поділлі змінилася досить значно, а саме
впала з 90,3до 790/0 засівплощі, причім найбільше скоротилася про-
порція озимини, а особливо пшениці (на 4, 7%). Серед ярових зменши-
лася пропорція вівса, проса та гречки (всіх разом на 7,5^) тоді, як
пропорція ярової пшениці, ячменю та кукурудзи трохи збільшилася (всіх
*) Останній момент перед війною 1913 р. стосується не одного року, а виведений
пересічно з трьох років 1911—13 р., що надає більшої непохитносіи відомостям для ко-
нечного моменту всього 30-ти річного періоду.
Діяграма 9.
Зміни пропорцій рослин польової культури на Поділлі.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною. 163
разом на 4,3%) і от тому то в загальному висновку пропорція ярового
збіжжя підупала менше за озимину (на 3,4%).
Таблиця 54.
Зміна пропорцій польовий культур у Подільській губ. 188і—1913 р. р. *)
Культура, Р о к и:
1881 1887 1900 1911—1913
Вся площа засівів:
1.537.200 д. 1.699.100 д. 1.829.300 д. 2.113.100 д.
£ Пшениці Озимини . \ Жита » Усього /пита Пшениці Ячменю ^-г Вівса Ярини. . Кукурудзи Проса Гречки Усього Усього зернового збіжжя • . . ( Гороху , . . . • • 1-І ' Сочевиці стручкових < Бобів ( Усього їу, ( Картоплі орене- та Ц буряків бульбоплодів) усього ґ Конопель Технічних । Льону рослин . . । Сояшн. ...... ( Усього Годівельн. трав 26,7 96 18,9 45,6 0,2 2,9 10,0 17,0 6,5 3,0 5,0 44,7 90,3 1,7 1,6 0,1 3,4 1,2 3,0 4,2 0,4 0,08 0,48 0,8 26,4 96 18,4 . 44,8 0,2 2,9 9,1 19,1 7,2 2,7 4,4 45,6 90,4 1,4 1,8 0,2 3,4 1,3 3,1 4,4 0,6 0,03 0,06 0,69 0,7 24,3 96 17,6 41,9 0,17 5,7 10,7 15,3 8,7 2,0 2,2 44,8 86,7 2,1 1,8 0,4 4,3 2,7 5,5 8,2 0,5 0,05 0,55 0,55 22 96 16,3 38,3 0,05 4,5 11,3 13,6 7,9 1,9 2,2 41,3 79,6 3,3 1,3 . 0,4 5,0 3,0 7.0 10,0 0,4 0,15 0,16 0,71 4,6
Пропорція зернових стручкових збільшилася небагато (всього на
Т,5^), хоча проти первісного її рівня це збільшення виглядає досить
значним (в 1,5 рази).
Куди більше (і абсолютно і відносно) зросла пропорція корене-
плодів на 5,8"о, тобто-в 2,5 рази. •
-Щодо травосіву на Поділлі, то можна сказати, що він розвинувся
і досяг помітних розмірів (4,7% ріллі) лише за останні 12 13 років
перед війною, бо навіть 1900 року їх пропорція була зовсім незначна.
На підставі цього головну ролю в процесі випирання з ріллі на
Поділлі збіжжя, у зм'якшенні зернового характеру Подільського ріль-
ництва, ми повинні надати коренеплодам і сіяним травам на пашу и уже
насамкінець зерновим стручковим. Діяграма 9 наочно відображає темп
і напрямок цього процесу.
*) Сборник Статист. Зкономич. сведеній по сельскому хозяйству России и ино
странних государств. Год шестой. С. П. Б. 1913 г.
РОЗДІЛ XVII.
9
Сівозміни в поміщицький господарства^ Поділля.
Поруч з сіяними травами й цукрові буряки, як це вже зазначено,
несли з собою цілу низку змін в зернову систему рільництва, спри-
яючи разом з тим збільшенню продукгивности ріллі.
Втручаючись у царину чисто зернової системи, культура цих рос-
лин призводить цілу революцію в системі рільництва, перш за все тому,
що порушує те або інше усталене чергування рослин у сівозміні.
Найповніше ця революція виявилась в господарствах, що вільно
розпоряджалися своєю землею й тому мали змогу міняти усталені сіво-
зміни, йдучи за зміною умов та характеру хліборобства. Це були гос-
подарства приватно-власницькі, що розпоряджалися персонально власною
орендованою або купованою землею. В селянських же господарствах
на надільних землях це ламання звичайного чергування рослин повинно
було йти не так рішуче, бо ці господарства за старого соціяльно-полі-
тичного ладу були в надзвичайній залежності від умов примусової сіво-
зміни. Через це в селянськім рільництві Поділля напередодні світової
війни траплялися дуже недоцільні, прямо таки калікуваті форми земле-
користування не в супереч, а саме в наслідок запровадження в польовій
культурі просапних та довгорічних стручкових рослин.
Щодо поміщицьких маєтків, то тут навпаки часто можна було на-
трапити на ідеальні плодоперемінні сівозміни, що було гарно застосо-
вані для доцільного використання ріллі, щоб одержати найбільшу кіль-
кість найкращої якости врожаю тих або тих польових культур.
Для характеристики сівозмін по поміщицьких господарствах По-
ділля ми маємо відомості як „Материалов по частному землевладению",
так і більш-менш задовільні описи багатьох поміщицьких господарств
Поділля, що їх було зроблено з урядової, суспільно-громадської і при-
ватної ініціятиви різних установ та окремих землевласників протягом -
першого десятиріччя XX сторіччя. В наслідок цього для цілого Поділля
ми маємо характеристику 180 сівозмін, що зустрічалися в різного роду
та напрямку поміщицьких господарствах Поділля з зазначенням чергу-
вання всіх рослин, що складали ту чи ту сівозміну.
А для половини всіх поміщицьких господарств (1400 з загальною
площею ріллі 632.186 десятин зі всієї кількости 2. <ч50 господарств на
1.330.660 дес. орної землі) ми можемо мати відомості з „Материалов
по частному землевладению“ про кількість та поширення багатопільних
сівозмін по окремих повітах Поділля (табл. 55) та про пересічний
розмір господарчої одиниці характеристичний для сівозмін з тою чи тою
кількістю полів. (Таблиця 56).
Щоб орієнтуватися в питанні про ймовірність цифр наведених у цих
таблицях, ми в одній графі т. 56 для кожного повіту зазначаємо абсолютну
кількість господарств та загальну площу ріллі, що до них стосується
пропорція різних сівозмін в тім чи тім повіті, а в другій графі цю кіль-
кість відзначаємо у відсотках до всієї орної площі господарств у повіті.
Таблиця 55.
Розподіл орної площі поміщицький господарств по окремий сівозмінай (у %%).
1 Сівозміни І Повіти Трипілля Чотирипілля П'ятипілля Шестипілля Семипілля Восьмипілля і Дев'ятипілля * Десяти П ІЛЛЯ Одинадцяти- пілля Дванадцятипілля Інші багатопілля Вільні • о сХ \О сХ Сільське ГОСПОД
• в 44 0) Т)
І Балтянський • 45 31 — 8 1,2 0,1 1,0 0,6 — 1,7 11,4 — 100 О н {Я О
Брацлавський 40 10 2,7 21,2 — 9,0 1,6 4,3 — - -* 11,1 0,1 100 я о
1 Вінницький 57,5 0,9 0,1 2,3 0,3 3,8 4,4 4,2 2,1 3,3 20,5 0,6 100 >
1 Гайсинський 64,3 8,6 2,2 1 — — 4,3 12,3 — 4,5 3,8 — 100 > а
1 Кам*янецький .... . . • • 22,1 12,5 0,1 4.8 — 5,8 16,7 10,5 0,7 26,7 0,1 100 я а>
І Лятичівсьский ч . 29,5 3,0 4,0 6,0 8,0 26,3 2,0 3,3 — 16,8 1,2 100 о
Літинський 66,5 9,5 3,7 1,2 0,9 2,8 — —— 15,4 100 г> сз
Могилівський 24,6 3,4 2,4 1.8 1,4 9,0 29,6 9,2 2,7 3,2 10,7 2,0 100 О і и !
І Голопільський 58,1 21,7 0,6 6,1 5,8 7,2 — — — 0,5 — 100 О 3
Проскурівський ... . . . 51,5 5,8 0,6 16,3 0,1 0,2 6,8 0,5 1,5 — 11,6 5,1 100 а
І Ушицький 14,2 11,8 - 1 — — 23,1 27,7 — 23,2 — 100 о 3 •
І Ямпільський 43,3 3,1 0,3 0,3 4,2 — Г- — — — 48,8 — 100
І По Поділлю 1 ’ \ 48,0 13,4 1,1 6,0 0,5 3,7 6,1 3,9 0,5 1,3 14,8 0,7 100 Ої Сп
166
Проф. С. Городецький.
Як бачимо з таблиці 55, найбільша кількість — майже половина
всіх сівозмін у поміщицьких господарствах Поділля належала до три-
пільних (пересічно на Поділлі 48%), а в поодиноких повітах, як от Г'ай-
синський та Літинський, трипільна сівозміна рішуче домінувала, посі-
даючи 2/3 (64-66.5%) всієї орної площі поміщицьких господарств.
Але поруч з тим були повіти, де трипілля в поміщицьких госпо-
дарствах було майже зовсім скасоване, як от Ушицький повіт, де три-
пілля посідало лише 14% поміщицької ріллі, або дуже поступалося пе-
ред іншими сівозмінами, як от Кам‘янецький (22° (о) та Могилівський
(24%) повіти.
Взагалі ми бачимо, що по поміщицьких господарствах Наддністрян-
щини багатопільні сівозміни були значно поширеніші, ніж у поміщицьких
господарствах Надб жжя, де лише Лятичівський повіт мав невелику
площу (30%) під трипільними сівозмінами, а в решті повітів Надбужжя
трипілля посідало більшу половину поміщицької ріллі; тільки ще в Брац-
лавському повіті трипільні сівозміни посідали менше половини—4О°/о ріллі-
Серед інших сівозмін найбільше було поширене чотирипілля, зай-
маючи пересічно на Поділлі 13,40/0 поміщицької ріллі й набираючи най-
більшої ваги в Балтянському (опанувало тут ріллю на 31%) і в Голо-
пільськім повіті (21,7% ріллі.) В цих двох повітах трипілля й чотири-
пілля посідали разом 76-80% ріллі, тобто були панівними формами
рільничих систем. Так само 75-76% всієї ріллі належали трипіллю й чо-
тирипіллю в Гайсинськім та Літинськім повітах, але ці два повіти від-
значалися тим, що тут трипілля надмірно (в 7-8 раз) превалювало над
чотирипіллям в той час, як пересічно на Поділлю трипілля над чотири-
піллям превалювало лише в 4,5 разів.
Найбільше сходилися своїм значенням 3-пілля й 4-пілля в Ушиць-
кім (14,2% і 11,8% ріллі) та в Кам‘янецькім (22,1% і 12,5%) повітах.
Серед решти сівозмін відзначалися своїм поширенням у поміщиць-
ких господарствах 6-пільні (пересічно по Поділлі 6% ріллі), що колива-
лися своєю пропорцією по окремих повітах від 0,3 до 16,3% орної землі,,
далі 9-пільні (6,1 % пересічно по Поділлю з коливанням по окремих по-
вітах від 0,9 до 9,6°/о). Досить були поширені 8 і 10-пільні сівозміни—
(3,7-3,9л пересічно на Поділлю з коливанням по окремих повітах від 0,2
до 27 °). Решта сівозмін—5-ти, 7-ми, 11-ти, 12-ти та більш багатопільні
були поширені мало.
До останньої графи „різні багатопільні сівозміни" ми віднесли всі
ті багатопільні сівозміни (з кількістю полів більшою за 5), що кіль-
кости їхніх полів не було зазначено, а лише позначено, що вони багато-
пільна. Крім того ми внесли в цю графу з „Материалов" одну 13-
пільну (в Балтянському повіті) та одну 14-пільну (у Вінницькому
повіті) сівозміни. 7
. ж і „інших багатопільних
) пояснюється просто тим, що ві-
Великий відсоток поміщицької ріллі в графі
сівозмін" в Ямпільському повіті (48,8%
домості про сівозміни цього повіту подано в загальній формі й шГ роз-
членс вано на окремі категорії щодо кількости полів; а коли б це було
зроблено, то і в Ямпільському повіті ми побачили б, що більп Ість ріллі
о п*І^И1^КИ.х господарств припадала з багатопільних сіво-.енч на 6-
Ь, 9 і ІСІ-пільні сівозміни.
ч
Взагалі ж по Поділлю на багатопільні сівозміни з числом полії»
більшим за 4 припадало близько 40% поміщицької ріллі.
Таблиця 56.
Пересічний розмір (в десятина^) поміщицького господарства з різними сівозмінами по окреми? повітав Поділля.
Повіти Сівозміни Для якої площі ріллі зазначено сівозміни (десятин) - % цієї площі ріллі до всієї ріллі Трипілля Чотирипілля П'ятипілля Шестипілля Семипілля Восьмипілля Дев'ятипілля Десятипілля Одинадцяти- пілля к • •-* Е ь сс ЕЯ а к п ^СО к Е О •Ь 03 ю а а Ь-і к 1 .к Е Д 1 < 1 и 1
Балтянський . . . 1 129.734 58 795 775 — 930 775 95 655 734 « 217 745
Браилавський . . • • • • • • • • 41.105 60 294 350 1090 510 — 400 645 355 — 415 35
Вінницький. . . . 62.061 70 340 190 28 200 173 595 465 440 325 1030 635 50 1
Гайсинський . . 56.955 47 440 1625 1273 — •— —* 605 1000 — 1295 715
Кам'янецький . . ж • > . • • • • 30.315 33 320 630 50 360 — 440 460 530 — 200 425 19
Лятичівський . • 13.494 23 360 200 545 135 170 510 260 454 — —— 380 171
Латинський . . . \ 43.736 53 285 190 235 — — 530 400 1220 — 625
Могилівський . . • ••• — •• • 43.686 50 175 250 265 260 200 635 520 505 395 470 885 445
Голопільський . . • • • • • • 86.923 89 710 525 557 5322 — 1675 900 — — — 420
Проскурівський 55.682 62 325 460 310 480 44 115 370 159 410 430 1425
Ушицький .... »••••••• 10.766 15 255 425 — — — 415 595 — — 275
Ямпільський . . « • • 57.730 ... • 1 53 280 445 100 80 815 — —— — * 495
По Поділлю . 632.186 52 395 545 340 550 260 585 515 580 365 • 935 510 290
ільське господарство Поділля перед світовою війною.
168 Проф. С. Городецький.
Ми пробували найти залежність між розміром господарської оди-
ниці (ферми чи економії) та кількістю полів у сівозміні, але, як показує
таблиця 56, такої кореляції на терені Поділля не спостерігалося: часами
малопільні (з короткорічною ротацією) сівозміни розташовано на біль-
шого розміру фермах, а часами на меншого розміру; так само й багато-
пільні (з довгорічною ротацією) сівозміни іноді розташовано на малих,
а іноді на великих земельних площах-
Розмір площі господарчої одиниці (ферми чи економії), як то видно
з табл. 56, в більшій мірі підлягав другій закономірності, а саме відпо-
відно до більшого розміру землеволодінь у південно-східній частині
Поділля (Балтянському.. Голопільському та Гайсинському повітах), поши-
реніший був і більший розмір господарчих одиниць (польових ферм і
економій), а в північно-західній частині (Проскурівський, Кам янецький,
Лятичівський повіти) превалювали господарчі одиниці меншого розміру,
як про це вже зазначалося в розділі землекористування.
Відомості про набір польових культур та їхнє чергування в тих
або тих сівозмінах, що ми знаходили в зазначених вище описах помі-
щицьких господарств, охоплюють, як це вже завважено, 180 різних
сівозмін і дозволяють зробити більш-менш детальну їх характеристику.
Для огляду й характеристики такої великої кількости різноманіт-
них сівозмін доводиться їх клясифікувати за тим або тим принципом.
Перш за все доводиться сказати, що серед цієї загальної кіль-
кости 180 сівозмін ми знаходимо чимало (ЗО) цілком тотожніх
(повторних). Решту сівозмін ми поділяємо за формальною ознакою кіль-
кости полів у кожній сівозміні на відповідні категорії—3, 4, 5-ти і т. ін.
пільні.
Далі кожну з цих груп ми розбиваємо ще на кілька розділів за-
лежно від присутности, або відсутности довгорічних трав (головно
конюшини і, пропорції зернових колосковців та порядку чергування
культур у сівозміні.
Отже кожну з основних груп (за кількістю полів у сівозміні) можна
в першу чергу розбити на 3 головні розділи.
І. Неконюшинові сівозміни.
II. Конюшинові сівозміни.
III. Вільні сівозміни.
Кожний з цих розділів знову ми розбиваємо далі за розміром
(пропорцією) зернових колосковців у неконюшинових сівозмінах, і про-
порцією конюшини—в конюшинових.
В разі, коли в неконюшинових сівозмінах зернові колосковці посі-
дають 70—100 °6 засівплощі, ми відносимо такі сівозміни до зернової
системи (1. група).
Коли в неконюшинових сівозмінах зернові колосковці посідають
50—67 °6 засівплощі, ми за Крафтом, сдносимо такі сівозміни до поліп-
шено-зернової системи (2. група) і зрештою, коли вони посідають 33—
50%, односимо до плодо-перемінної (3. група).
Для клясифікації конюшинових сівозмін, ми беремо на увагу,
що серед конюшинових сівозмін Поділля майже виключно були поши-
рені такі, що в них конюшина чистою культурою посідала 2 поля
(тобто була 3-річною рослиною). Ідеальна ж плодоперемінна сівозміна
вимагає, щоб не то, що одна рослина, ба й навіть рослини однорідної
польово-культурної категорії не посідали поля 2 роки підряд, а тому
за основну конюшинову сівозміну треба було б вважати таку, що в ній
конюшина є 2-річною рослиною (перший рік підсів до вкривної рослини,
а другий рік—чиста культура).
І
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
169
Поруч з тим у Подільських сівозмінах помічається ще одно відхи-
лення від ідеальної плодоперемінної сівозміни, а саме присутність чи-
стого пару.
Крім того, вважаючи на те, що основною польовою культурою навіть
у цукро-бурякових і картопляних господарствах Поділля було збіжжя,
типовими для Поділля треба вважати такі плодоперемінні сівозміни, що
в них зернові колосковці посідали 50% засівплощі, тобто ч£рез р’к
чергувалися з якоюсь іншою культурою—переважно просапними росли-
нами.
На підставі оцих всіх міркувань, хоча за ідеальну конюшинову сіво-
зміну треба було б вважати таку: 1) пар засівний (занятий), 2) озимина,
3) коренеплоди, 4) ярина з підсівом конюшини, 5) конюшина, б озимина,
7) коренеплоди, 8) ярина, проте для поміщицьких господарств Поділля напе-
редодні світової війни треба вважати за основну конюшинову сівозміну
таке чергування й набір рослин: 1) пар (засівний або чистий), 2) ози-
мина, 3) коренеплоди, 4) ярина з підсівом конюшини, 5) конюшина,
6) конюшина, 7) озимина, 8) коренеплоди, 9) ярина, тобто 9-пільну
сівозміну з 22—25% засівплощі під конюшиною, а в разі 8-пілля
з однорічним користуванням сівозміни ми мали б під конюшиною лише
12,5%.
Ті конюшинові сівозміни, що мають меншу пропорцію конюшини,
виглядають нібито переходовими (1. група) від неконюшинових до ко-
нюшинових сівозмін.
Конюшинові сівозміни, що мали 12—27% засівплощі під конюши-
ною, ми відносимо до „основного44 типу конюшинових сівозмін (2. група).
Конюшинові ж сівозміни, що мали 30% засівплощі й більше під
конюшиною—ми кваліфікуємо, яко травопільні (3. група).
Сівозміни з іншими довгорічними травами відносимо до III розділу.
Вільні сівозміни відносимо до IV розділу.
Спеціяльні (насінньові) сівозміни відносимо до V розділу.
Розбивши всі сівозмінні відміни, що їх занотовано в описах помі-
щицьких маєтків Поділля, на зазначені 5 розділів, можемо тепер по-
ширення сівозмін кожної групи подати в такій таблиці, що з неї
видко переважне значення серед багатопільних сівозмін у поміщицьких
господарствах Поділля конюшинових сівозмін (90 з загальної кількості!
150 або 60% всіх описаних сівозмін).
Різних сівозмін І розділу (неконюшинових) 1. групи (зернових)
нарахов. 8 або 5 "о
» я „ „ „ 2. „ поліпш.-
зернових нарахов. 8 „ 5 „
„ „ „ „ „ 3. гр. плодопере-
мінних нарахов. 20 „ 13 „
„ „ II „ (конюшинових) 1. гр. напівконю-
шинових нарахов. 15 „ 10 „
„ „ „ „ „ 2. гр. основного
типу нарахов. . 59 „ 40 „
„ „ „ „ „ 3. гр. травопільн. 16 „ 11 „
„ „ III „ з іншими довгорічн. травами нарахов. 16 „ 11 „
„ „ IV „ вільних сівозмін нараховано ... 5 „ 3 „
„ „ V „ спеціяльно-насінньових............... 2 „ 2 „
Разом.........150 „ 100%
170
Проф. С. Городе цький.
Зважаючи на те, що для опису поміщицьких господарств взято
прогресивніші з них, до того ж спеціяльного напрямку продукції за-
лежно від завдань обслідування поміщицьких господарств тою чи іншою
установою (чи то цукро-бурякові господарства, чи то картопляні, чи то
насінньові), наведена табличка своєю пропорцією не може характеризу-
вати дійсного співвідношення поміж різними типами сівозмін в помі-
щицьких господарствах Поділля.
Ця таблиця показує лише різноманітність сівозмін, що знаходили
собі тут місце; конкретні ж сівозміни, зазначені в описах окремих маєтків,
дозволяють розшифрувати оті позначення 3 — 4 — 5-ти та взагалі
п-ти піяля, що їх наведено в таблиці 55 про поширення різних сіво-
змін по кремих повітах Поділля.
А саме, розбираючи докладніше конкретні сівозміни, ми можемо
змалювати картину про ті різноманітні типи їхні, що вміщалися в рямки
3-пілля, 4-пілля, 5-ти пілля, 6-ти пілля і т. інш.
От тепер ми й спробуємо розподілити всі 150 сівозмін, розбивши
їх на зазначені 5 розділів по всіх тих рямках, що - ними характеризо-
вано сівозміни поміщицьких господарств в табл. 55. Це дозволить нам
краще орієнтуватися в усій тій різноманітності цих сівозмін Поділля
протягом першого десятиріччя XX століття.
В рямках 3-пілля ми знайшли такі розділи сівозмін.
І розд. 1. групи—пар, озима пшениця, ярина.
» „ „ - » —пар, озимина (пшениця, жито), ярина (овес, яч-
мінь, ярова пшениця, кукурудза).
» » » „ —пар, озима пшениця, ярина (овес, ячмінь, цукрові
буряки, коноплі).
, о « >» —пар, озимина, ярина (ячмінь і стручкові).
» „ н „ —пар, озима пшениця, ярина (овес, цукрові буряки).
>> ,» >, » —зелений пар, кукурудза, ярова пшениця.
7. „ „ 2. групи—пар
[ а. неугноєний
< б. угноєний
І в. засіяний конюшиною
[ а. жито |
озимина { б. рапс •' ? ,
[ в. пшениця )
[ а. ячмінь (кукурудза, гречка) |
ярина { б. ярова пшениця > ,
І в. овес (з підсів, конюшини) ]
Ця цікава сівозміна на 9 полів з 3 річним чергуванням (в рямках
3. пілля) є найкращим прикладом рябопілля (пестрополья). Цю сіво-
зміну було зазначено у Проскурівськім повіті.
8. І розд. 3. групи—пар, озимина, просапні (картопля, кукурудза, бо-
би, сочевиця, мак).
» ” " —пар, озима пшениця, цукровий буряк.
» » » пар (засіяний мішанкою, ячменем та вівсом), ози-
ма пшениця, просапні (картопля, цукрові буряки).
„ ” —цукрові буряки, ярина, конюшина (Ямпільський
повіт).
Ю. ’’
11. ІГ
171
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
12. „ » —пар, озимина, конюшина (Літинський повіт).
13. IV 99 її —пар, озимина, просапні.
14. „ » » —конюшиновий півпар, озимина, конюшина.
15- „ V Я — картопля, озимина, ярина.
16. „ п Я Я —пар, капуста, озимина.
Трипільні сівозміни спостерігалися всюди, де не було розверстано
землі поміж поміщиками та селянськими наділами.
Сівозміни І розділу 1. групи (зернові) найчастіше зустрічалися в
Балтянськім повіті, а IV розділу (вільні)в Ямпільському.
В рямках 4-пілля ми знайшли такі сівозміни:
17. І розд. 1. групи—пар, озимина, ярова пшениця, ячмінь.
18. „ „
19.
20.
Обидві
розд.
я
5?
„ „ —пар, озима пшениця, кукурудза, ярина (ячм
пшениця).
ці сівозміни зазначено для Балтянського повіту.
2. групи —пар, озимина, соя, ярина Балтянський повіт),
—пар, озимина, картопля, ярина,
—пар, озимина, цукрові буряки, ярина (овес).
' ц. буряки
картопля
горох
кукурудза .
—пар угн., оз. пшениця, просапні <
розд.
ярина і
а) оз. пшениця, б) ц. буряки,
б) стручкові
4. а) ярина,
»
п
п
пшениця
овес
групи—1. пар угноєн., 2.
3. а) ц. буряки,
б) озимина.
Цю цікаву сівозміну з восьмирічним чергуванням рослин в рямках
4-пілля зазначено для Гайсинського повіту.
Взагалі ж 4-пілля з просапними рослинами були здебільшого по-
ширені в Гайсинському, Брацлавському, Лятичівському, Літинському,
Могилівському, Ямпільському та Голопільському повітах, при чім в Ля-
тичівськім і Літинськім повітах місце просапних посідала здебільша кар-
топля, а в решті повітів—цукрові буряки.
24. II розд. 1. групи — конюшиновий півпар, оз. пшениця, ц. буряки,
овес (з підсів, конюшини)—Ямпільський повіт.
В рямках 5-пілля описано такі сівозміни:
25. І розд. 2. групи—пар, озима пшениця, пар, ц. буряки, ярина (овес,
ячмінь).
26. „ „ 3. „ —угноєний пар, ц.-бурякові висадки, озимина, про-
сапні, стручкові.
27. II „ . 1. „ —пар угноєн., озима пшениця, ц. буряки, ярина
(почасти з підсівом конюшини), горох (почасти
конюшина).
28. II розд. 1. групи — пар зелений, озимина (жито й пшениця), про-
сапні (ц. буряки, годівляні буряки, кукурудза),
( а. овес (з піде, конюшини) )
г І б. ячмінь і
трава
| а. конюшина )
І б. мішанка (овес, ячмінь, вига й сочевиця)/.
172
П р о ф. С. Г о р о д е ц ь к и й.
29. II розд. 3. групи — пар зелений (конюшиновий півпар), озимина, про-
сапні, овес (з піде, конюшини), конюшина.
30 „ „ „ „ — конюшина, оз, пшениця, боби, овес (з піде, коню-
шини), конюшина.
Такі п’ятипільні сівозміни було зареєстровано в Кам янецькім,
Могилівськім, Лятичівськім, Ліонськім та Брацлавськім повітах.
В рямках 6 пілля траплялися такі сівозміни:
31. І розд. 2. групи — пар угн., озимина, ц. буряки, ярина, мішанка,
озимина.
32. І „ 3. групи — пар угноєний, озима пшениця, цукрові- буряки^
пар, ц. буряки, овес.
ґ а. яра пшениця^
33 II „ 1. „ — пар угноєний, ц. буряки, ярина { б. овес (з піде. ї,
* конюшини) |
стручкові (частково конюшина), озимина, ярина.
34. П „ 2. „ — пар угноєний, озима пшениця, коренеплоди,
ярина (з піде, трав), трави, пшениця.
Такі сівозміни було зареєстровано в Кам‘янецькім, Лятичівськім,
Літинськім і Брацлавськім повітах.
В рямках 7 пілля були сівозміни:
35. І розд. 2. групи — пар угноєний, оз. пшениця, цукр. буряки, ярина,
пар, озим. пшениця, ярина (Гайсинський повіт).
. 36. І „
37. „ „
38. „ „
39. II „
40. II розд.
41
49.
р »»
43
44. „ „
45. „ „
46. „ „
— пар угноєний, озимина, картопля, стручкові, ози-
мина, картопля, ярина.
— пар угноєний, озимина, ц. буряки, стручкові
озимина, ц. буряки, ярина.
— пар угноєний, озима пшенипя, ц. буряки, ярина,
стручкові, озимина, ц. буряки.
— конюшиновий пар, озимина, цукрові буряки, горох,
озимина, овес (з піде, конюш.), конюшина.
3. групи — пар угноєний, озимина, ц. буряки, горох, озимина,
конюшина, овес.
— пар, оз. пшениця, цукрові буряки,
І а. з піде, конюшини і ( а. кон
г І б. чиста ) 9 ( б. пар
! а. конюшина )
» л- а } , оз. пшениця.
і б. рапс, ц. буряк ) 9
— пар угноєний, оз. рапс (і мак), озима пшениця,
стручкові, картопля, ярина з підсівом конюшини,
конюшина.
»
- конюшиновий пар, озимина, картопля, стручкові,
озимина, ярина (з підсів, конюшини), конюшина.
— пар угноєний, ц. буряки, ячмінь (з підсів, коню-
шини), конюшина, конюшина, оз. пшениця, овес.
— пар угноєний, озима пшениця, кукурудза, овес
(з підсів, трав), трави, озим. жито, овес.
— пар угноєний, оз. пшениця, просапні (картопля,
корм, буряки, горох), овес і ячмінь (з підсівом
конюшини), конюшина, конюшина, озимина.
ільське господарство Поділля перед світовою війною. 173
47. ПІ розділу —засівний пар, озима пшениця, картопля, овес (з підсівом
конюшини й тимотки , конюшина з тимоткою, конюшина з тимоткою,
озимина (пшениця й жито).
Конюшинові семипілля найчастіше зустричалися в цукробурякових
та картопляних господарствах.
В рямках 8 пілля були сівозміни:
48. І розд. 2. групи — пар угноєний, озима пшениця, горох, ц. буряки»
ячмінь, пар угноєний, оз. пшениця, овес.
50
»
• » У> я
52. 11 3? 2.
53. „ » >5
54. „ П
55. 11 п 2.
56. „ п
57. „ »
58. „ >1 >,
59. „ » 1>
60. „ »>
61. III і 5,
„ — пар угноєний, оз. пшениця, ц. буряки, стручкові»
пар, озима пшениця, ц. буряки, кукурудза.
„ — пар угноєний, оз. пшениця, картопля, овес, пар»
озима пшениця, горох, ячмінь.
„ — пар угноєний, жито, озимина, картопля, горох,
бзимина, картопля, овес.
„ — пар угноєний, озимина, ц. буряки, ярина, коню-
шина, озимина, ц. буряки, ярина.
„ — пар угноєний, озима пшениця, картопля, ячмінь»
конюшина, пар, пшениця, горох
„ — пар, оз. пшениця, ц. буряки (з висадками), овес»
конюшина, конюшина, пшениця, овес.
„ — пар угноєний, оз. пшениця, коренеплоди, ярина,
конюшина, конюшина, пшениця горох.
а пшениця, ( а. пар. (угноєн.)
„ -пар угн.„ озимина б рапс> { б оз пшениця>
овес, конюшина, конюшина, оз. пшениця, овес.
„ — пар угн., озимий рапс, озима пшениця, ц. буряки,
ярина, конюшина, ц. буряки, ярина.
„ — пар угноєний, озим. пшениця, ц. буряки, ярина,
конюшина, конюшина, озим. пшениця, ц. буряки.
„ — пар угноєн., озим. пшениця, ц. буряки, ячмінь,
конюшина, конюшина, озима пшениця, овес
., — пар, озимина, картопля, ярина, конюшина, коню-
шина, озимина, ярина.
„ - - пар угноєний, оз. пшениця, п. буряки, оз. жито,
✓ ярина, пар, оз. пшениця, ярина. Запальна (ви-
відна) руха на кілька років під люцерну (Гайсин-
ський повіт).
„ — засівний стручковими рослинами і угноєний пар,
озима пшениця, просапні (картопля і корАм. буряки),
овес (з піде, конюшини й тимотки), конюшина,
тимотка, оз. пшениця, ярина, (горох, гречка, куку-
рудза, картопля)—Ушицький повіт.
„ — пар угноєний, озима пшениця, оз. жито, просапні
(горох, боби, буряк), ярина (овес, ячмінь), коню-
ч шина з тимоткою, конюшина з тимоткою, яра
пшениця (Кам‘янецький повіт(.
174
Проф. С. Городецький.
) а. рапс !
64. III розд. 2. групи пар угн., озимина | пшениця І
озимина: { ^ито^*} СТРУЧКОВІ КОРМ" бУРяки>’
ярина. конюшина з тимоткою, конюшина з ти-
моткою, озима пшениця.
65. „ • „ »
66. уу уу )у
— пар, озима пшениця, ц. буряки, ярина, конюшина
зі спарцетом, зелений пар, озимина, просапні
(ц. буряки, кукурудза, горох, вига, картопля,
корм, морква, яра пшениця)—Ямпільський повіт.
— пар засівний, оз. пшениця, картопля, ярина, ко-
нюшина з тимоткою, конюшина з тимоткою,
озимина, горох (гречка, кукурудза, картопля)
(Ушицький повіт).
Бачимо, що 8 пілля так само, як і 7 пілля було переважною фор-
мою запровадження конюшиново (трав'яно)—будякових і трав'яно-картоп-
ляних сівозмін.
В рямках 9
67. І розд. 3. групи
пілля ми знайшли такі сівозміни:
— пар, озим. рапс, оз. пшениця (жито), ц. буряки
(картопля), ячмінь, горох, льон (на насіння), куку-
рудза, овес (Балтянський повіт).
68. „ „ „ — пар угноєний, оз. пшениця, ц. буряки, пар, озима
пшениця, ярина, пар угн., ц. буряки, ярина (Ля-
тичівський повіт).
Дуже проста побудова цієї сівозміни складається з трьох 3 пільних
сівозмін—двох бурякових і одної зернової.
69. І розд. 3.
групи — пар угноєний
( а. оз. пшениця) ( а. висадки )
І б. ц. буряки І * 1 б. оз. пшениця і ’
овес, пар, озима пшениця, ц. буряки (і кукурудза),
горох (і картопля), овес.
— кінські боби, (після угноєння) оз. пшениця, ц. бу-
ряки, яра пшениця, ц. буряки, ячмінь, конюшина,
ц. буряки, 03. жито.
„ — пар угноєний, озима пшениця, ц. буряки, овес,
конюшина, ц буряки, пар, озима пшениця, ярина
(Лятич:вський повіт).
„ — пар. угн., оз. пшениця, ц. буряки, ярина, коню-
шина (хлівне угноєння), оз. пшениця, ц. буряки,
пар, ц. буряки (Могилівський повіт).
” пар засівн. (мішанкою), оз. рапс, оз. пшениця,
просапні (корм, буряки та висадки), ярина, коню-
шина, озима пшениця, буряки, овес.
" пар угн., оз. пшениця, картопля, овес, конюшина,
конюшина, оз. пшениця, горох, ячмінь (Вінницький
повіт).
„ пар угн., озима пшениця, картопля, ярина, коню-
шина, конюшина, озима пшениця, кукурудза
(горох, ви< їдки), овес (сівозміна насінньового
г-ва).
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
175
76. II розд. 1 2. групи — пар угн., оз. рапс (кінський біб), озимина, ярина, конюшина, конюшина, озимина, стручкові (горох, квасоля) овес.
77. 99 >’ V — пар угн. (а почасти'засіяний бобом та мішанкою), озимина, просапні (кукурудза, ц. буряки, кар-* топля, мак), ярина, конюшина, конюшина, озимина, кукурудза, овес (Кам‘янецький повіт). -
78. » п » я — Пар. угн., ц. буряки, овес, конюшина, конюшина оз. пшениця, ц. буряки, горох, озимина (або ярина)—Кам'янецький повіт.
79. п Пар, озимина, ц. буряки, ярина, конюшина, коню- шина (пасовисько), озимина, ц. буряки, ярина (Кам'ян. пов.)
80. я V » п < а. ц. буряки | (а. овес . ) ИаР’ 1 б. ц.-б. висадки) ’ І б. оз. пшениця ґ ц. бу- ряки, овес, конюшина, конюшина, оз. пшениця, овес, (Кам‘ян. повіт).
81. » V — Пар угн., оз. пшениця, коренеплоди, ярина, трави’ трави, оз. пшениця, горох, пшениця (Кам'янецький повіт).
82. я » Я » — Пар. угн., оз. пшениця, коренеплоди, ярина, трави, трави, оз. пшениця, стручкові (і кукурудза), оз. жито (і овес)—Лятичівський повіт.
83. п »> Я — Пар угн., оз пшениця, ц. буряки, ячмінь, коню- шина, конюшина, оз. пшениця, ц. буряки, овес (Лятичівський і Голопільський повіти).
Набір і чергування рослин тут є типовіші для буряково - конюши-
нової сівозміни в рямках 9-пілля на Поділлі.
84. я 39 — Пар. угн., оз. жито, ц. буряки, овес, конюшина, конюшина, оз. пшениця, біб, овес (Лятичівський повіт).
85. п V Я — 1 < 1 Пар угн., оз. пшениця, ц. буряки (і висадки), ( а. цукрові буряки ) звес, конюшина, конюшина, | б- озима пшениця ! б) картопля }’бУРяки аб° оз- пшениия (Моги- [ лівський повіт).
86. я »> 93 г — Пар угн. (а почасти зайнятий мішанкою), ц.-б. висадки, боби (і горох), пшениця (і горох), коню- шина, конюшина, оз пшениця, ц. буряки (і ви- садки), овес—(Могилівськ. пов.).
87. Н Я — Пар, оз. пшениця, ц. буряки, ячмінь, конюшина, конюшина, оз. пшениця, ц. буряки, стручкові (або овес) — (Ямпільсіс пов.).
88. » 39 я — Пар, оз. пшениця, картопля, ярина, конюшина, конюшина, озимина, картопля, ярина (Лятичів- ський повіт).
89. я я я 33 — Пар, оз. пшениця, картопля, ярина, конюшина, конюшина, оз. пшениця, горох, ярина (Лятичів- ський повіт).
176
П р о ф. С. Ьо р о д е ц ь к и и.
90, } „ п п — Пар угн., озимина, ц. буряки, горох, озимина,
конюшина, конюшина (або ц.-б. висадки), озимина,
ярина.
91. Ш розділу — Пар угн., ц.-б. висадки, оз. пшениця, ц. буряки,
овес, конюшина (йожа, тимотка), конюшина (йожа
тимотка), оз. пшениця, овес~сівозміна насінньового
т-ва в Карабчіївці Кам'янецького повіту.
92. „ „ — Пар угн., оз. пшениця, ц. буряки, ячмінь, трави
(спарцет і безостий костир), трави (спарцет і
безостий костир), озимина, ц. буряки, стручкові
зернові (і гречка;—Могилівський повіт.
93. IV розділу — вільна сівозміна з вивідним люцерновим полем
і такою пропорцією рослин: ^/о—люцерни, “/9—
—чистий пар, 2/о—ц. буряків, 1 о—стручкових
рослин, ’2/у—озимини (Гайсинський повіт).
Як бачимо рямки 9-пілля давали місце найрізноманітнішим сіво-
змінам (27 одмін) і були після 10-пілля, як побачимо далі, найпоширінішою
формою конюшиново-бурякових сівозмін на Поділлі.
В рямках 10 пілля ми знаходимо такі сівозміни:
94. І розд. З групи — Пар угн.. оз. пшениця, ц. буряки, ярина, пар.,
оз. пшениця, ц. буряки, пар, оз. пшениця, ярина
Гайсинський пов.).
Сівозміна відзначається дуже простою побудовою, складаючись з
одного 4-підля і двох 3-піль—ц-бурякового і зернового.
95. І розд. З групи —Пар угн., озимина, ц. буряки, ярина, пар, озимина,
ц. буряки, пар, озимина, кукурудза (Гайсинський
повіт)
96. „ , ” » п — Пар, оз пшениця, кукурудза, пар угн., оз. пше-
ниця, просапні, ячмінь, пар, оз пшениця, просапні (Гайсинський повіт).
97. II » I „ — Пар угн., оз пшениця (угн.), ц. буряки, овес
/ • , / . (а. конюшинаї (з підсівом по /•> поля конюшини), і а « > " ( б. горох, ) пар, оз. пшениця, пар (почасти зайнятий горохом), ц. буряки, ячмінь—Брацлавський повіт.
98. „ >: >’ » Пар угн., ц. буряки, горох, оз. пшениця, паругн.,
ц. буряки, ячмінь, конюшина, оз. пшениця, овес (ВінниЦьк. пов).
99. ,, Пар угн, оз. пшениця, ц. буряки, ячмінь, 'коню-
шина, пар, оз. пшениця, ц. буряки, ярина, горох (Могилівський повіт).
100. II розд. 1. гр. — Пар угн., озимина < рапс - !, < О3‘ пшениця ) 16. пшениця) ' озиме ЖИТО)
картопля, ярина, конюшина, яра пшениця, овес
(ячмінь, корм, буряк), стручкові (кукурудза), ячмінь (Ушицький пов.).
101. II розд. 3 групи пар угн., оз. рапс, оз. пшениця, ц. буряки, ярина,
конюшина оз. пшениця, ц. буряки, ярина, ц. бу- ряки (Ямп. пов.), 7
І
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
177
102. II розд. 3 групи — пар угн., (вига на зелене угноєння), озимина, ц. буряки, овес, конюшина, пар (угноєний конюши- новою сидерацією) , оз. пшениця, біб, ц. буряки, овес (Лятичівський повіт).
103. „ 2 19 — пар угн. (мінер.-зелене угноєння стручковими), озимина, конюшина, зелений пар (пасовисько), картопля, овес, пар угн. (мінер.-зелене угноєн.), озимина, картопля, овес (Вінницький повіт).
104. П «> V 19 — пар, озимина, просапні, ячмінь, конюшина, коню- шина, оз. пшениця, просапні, стручкові, овес (Вінницький повіт).
105. П П 19 99 --пар угн., оз. пшнниця, ц. буряки, ячмінь (або овес), конюшина, конюшина, оз. пшениця, горох, оз. жито, овес (Вінницький повіт).
106. 19 » V 99 — пар угн. (дефекац. вапною), ц. буряки, ярина, пар угн., озимина, ц. буряки, ярина, конюшина, коню- шина, озимина (Вінницький повіт).
107. П V Н >4. 19 — пар угн., озимина, ц. буряки, ярина, конюшина, конюшина, озимина, пар, ц. буряки, ярина (Він- ницький повіт).
10ч. » Н — пар угн, оз. пшнниця, ц. буряки, яра пшениця, конюшина, конюшина, оз. пшениця, пар, ц. бу- ряки, овес (Літин. пов.).
Сівозміна цікава місцем яр. пшениці після ц. буряків і до того в
північному (надбузькому) повіті Поділля.
*
109. II розд. 2 групи—пар угн., оз. пшениця, ц. буряки, ц. буряки, яри-
на, конюшина, конюшина (-|- хлівне угноєння),
оз пшениця, ц. буряки, ц. буряки (Могилівський
повіт).
Сівозміна надто цікава великою пропорцією ц. буряків (44% засів-
площі) і до того посаджених двічі на те саме поле (2 роки підряд).
110. II розд. 2 групи—пар угн., оз. пшениця, ц. буряки, овес, конюши-
на, конюшина, озимина (або висадки), пар угн.
(дефекац. вапною), ц. буряки, стручкові (Моги-
лівський повіт).
, ( а. рапс . .
111. „ „ „ „ —пар угн., озимина > б пшениця, просапні, (ц. бу-
ряки й картопля), ярина, конюшина, конюшина,
оз. пшениця, пар угн., оз. пшениця, овес (і кор-
мові рослини) — Ямпільський пов.
І
112. „ „ „ „ —пар, пшениця, ц. буряки, ярина, конюшина, коню-
шина, озимина, ц. буряки, горох, пшениця (Він-
ницький повіт).
113. „ „ „
114. „ . „
„ — пар, оз. пшениця, просапні, ярина, конюшина, ко-
нюшина, оз. пшениця, картопля, горох, овес (Він-
ницький повіт).
„ —пар угн., оз. рапс, оз. пшениця, картопля, ярина,
конюшина, конюшина, пшениця, картопля (та ц.-
б. висадки), ярина (Ушицький повіт).
178
П р о ф. С. Городецький.
116. п „ з
99
118. ПІ „ „
119. V „ „
120
,, ,, „
»
— пар, оз. пшениця, ц. буряки, овес (ячмінь), коню-
шина, конюшина, пар угн., оз. пшениця, ц. буря-
ки, овес (Брацлавський повіт).
— засівний пар, оз. пшениця, картопля-, ярина, ко-
нюшина, конюшина, конюшина (на пасовисько),
озимина, стручкові, озимина (Ушицький повіт).
✓
— пар угн , оз. пшениця, ц. буряки, ярина, коню-
шина. конюшина, зелений пар (пасовисько), оз.
пшениця, просапні, ярина (Вінницький повіт).
— засівний (стручковими) пар, оз. пшениця, про-
сапні (картопля, ц. буряки, морква), овес, коню-
шина, тимотка, зелений пар (пасовисько), оз. пше-
ниця, горох, озимина (Ушицький повіт).
— угн. пар, оз. рапс, оз. пшениця, Ц.-б. висадки,
конюшина, конюшина, ц.-б. висадки, ячмінь (або
овес), конюшина біла, висадки (Могилівськ. пов.).
— конюшина біла, оз. рапс, оз. пшениця, ц.-б. ви-
садки, ячмінь, конюшина біла, оз. пшениця, ко-
нюшина червона, ц.-б. висадки, ячмінь (Могилів-
ський повіт).
Як показує перелік 10-пільних конюшино-бурякових і конюшино-
картопляних сівозмін, вони були розповсюджені в центральній частині
Поділля, що відзначалася світло-сірими лісовими землями й помірною
кількістю опадів і тепла. Такі ґрунто-кліматичні умови сприяли тому,
що тут конюшина могла посідати поле 3-4 роки, в зв'язку з чим ми й
бачимо часте використання 10-пілля для культури конюшини з 3-річним
використанням (на сіно, пасовисько, або зелене угноєння).
В рямках 11-пілля зустрічалися такі сівозміни:
121. II розд. З
122. » и 1»
123. II „ 2
124. 99 4 99 »»
125. Г 99 99
126. » » П
групи — Пар, озим. пшениця, ц. буряки, ярина (на Ч» під-
сів конюшина), стручкові ' горохІІИНа, паР’ °3,
пшениця, засіяний горохом пар, ц. буряки, ячмінь,
ярина (Ямпільськ. повіт).
» пар, озимина, ярина, ц. буряки, горох, ярина, ко-
нюшина озимина, ярина, ц. буряки, озимина (Він-
ницький повіт).
пар угн., оз. пшениця, ц. буряки, ячмінь (овес),
конюшина, конюшина, озимина, ц. буряки, горох,
озимина, ярина (Вінницький повіт).
пар угн., оз. пшениця, пар, ц. буряки, овес, ко-
нюшина, . конюшина, । пшениця, пар, ц. буряки,
ярина (Літин. повіт).
пар угн. дефек. вапна), ц. буряки, ц. буряки,
ярина, пар угн. (3000 пуд. гною на 1 дес.), озими-
на, ц. буряки, ярина, конюшина, конюшина, ози-
мина (Вінницьк. повіт).
— пар угн. (4000 п. гною на 1 дес.), оз. рапс, ози-
мина, ц. буряки, ярина, пар угн.—(3000 гною на
дес.), озимина, ц. буряки, ярина, конюшина,
конюшина, (Вінницький повіті.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
179
127. II розд. 2
128. „ „ „
129. „ „ З
130. ПІ „ „
131. „ „ „
132. V „ „
групи — пар, озима пшениця, ц. буряки, ярина, конюшина,
конюшина, озимина, ц. буряки, горох, озимина,
ярина (Вінницький повіт).
„ — пар (чорний), ц. буряки, овес, пар угн., оз. рапс,
озимина, ц. буряки, овес, конюшина, конюшина,
озимина (Лятичівський повіт).
„ — пар, озимина, буряки, ярина, конюшина, коню-
шина, конюшина, ц. буряки, горох, озимина, кар-
топля (Вінницький повіт).
„ —пар угн., оз. пш.ениця, просапні, ячмінь, трави
(конюшина, спарцет, люцерна), трави (1 укос
на сіно, а другий на зелене угноєння), ц. буряки,
ярина, пар, озимина, горох (Могилівський повіт).
„ —пар угн., оз пшениця, жито (горох і біб), кар-
топля, ярина, конюшина з тимоткою, конюшина
з тимоткою, яра пшениця, пар угн., оз. пшениця,
кормові (горох, вига, корм, буряки, овес)—Ушиць-
кий повіт.
„ —конюшина біла, рапс оз., ц.-б. висадки, ячмінь,
конюшина швецька, ц.-б. висадки, яра пшениця,
конюшина червона, ц.-б. висадки (після угноєння),
просо, люцерна (Могилівський повіт).
11-пільні конюшино-бурякові сівозміни зустрічалися в центральній
частині Поділля, особливо у Вінницькім, Могилівськім та Ушицькім по-
вітах. Поруч з конюшиною тут висівали також спарцет, люцерну, тимот-
ку т. ін. довгорічні трави.
В рямках 12-пілля запроваджувалися сівозміни:
133. І розд. З групи — пар угн., оз. рапс, оз. пшениця, ц. буряки, ярина,
пар. оз. пшениця, ц. буряки, ярина, пар, оз. пше-
ниця, кукурудза (Гайсинський повіт).
134. II 1 я — пар угн., оз. пшениця, картопля, ячмінь, коню- шина. чорний пар, оз, пшениця, горох, картопля, засівний пар. оз. пшениця, овес (Вінницький пов.)
135. » 2 — пар угн., оз. рапс, оз. пшениця, картопля, овес, конюшина, конюшиновий пар, озимина, кукурудза, пар, озимина, стручкові (Гайсинський повіт).
136. я я V — пар угн. (4000 п. гною), оз.. рапс, озимина, ц. буряки, ярина,.пар угн. (3000 п. гною), озимина, ц. буряки, ярина, конюшина, конюшина, озимина (Вінницький повіт).
137. » V н Р — пар угн.. оз. пшениця, картопля, ярина. коню- шина, конюшина, пшениця, картопля, ярина. пар, оз. пшениця, ярина (Ушицький повіт).
138. » Я 99 9) — пар угн., оз. рапс. оз. пшениця, картопля, ярина, конюшина, конюшина, пшениця, картопля, струч- кові. пшениця, ярина (Ушицький повіт).
139. п п » я — пар угн., оз. пшениця, ц. буряки, ячмінь, коню- шина, конюшина, конюшиновий пар (пасовисько), оз. пшениця, горох, мішанка, пшениця, овес (Він- ницький повіт).
180
П р о ф. С. Городецький.
140. III розд. 2 групи — пар угн., оз. пшениця, оз. жито (і овес), картоп-
ля, ярина, конюшина з тимоткою. конюшина з
тимоткою. пар угн., оз. пшениця, стручкові (го-
рох і боби), яра пшениця, вига (гірчиця й ко-
ноплі)—Ушицький повіт.
141. „ „ „ „ —пар угн, оз. рапс, оз. пшениця, стручкові (і гір-
чиця), картопля, ярина, конюшина з тимоткою
конюшина з тимоткою, яра пшениця, пар угн.,
оз. пшениця, оз. жито (Ушицький повіт).
Як видко з позначення повітів, що в них були поширені 12-пільні
конюшино-бурякові й конюшино-картопляні сівозміни,' ці сівозміни
так само як 11-пілля, зустрічалися майже виключно в двох повітах—
Вінницькім та Ушицькім; але конюшина в цих сівозмінах не викори-
стовувалася більш як 2 роки, а тому розбивку ріллі на_ багато
полів доводиться пояснювати іншими мотивами — зручністю землекори-
стувгхння в формі багатопільної сівозміни, якщо ферма великого роз-
міру (особливо це стосується Гайсинського повіту) або як розвинений
рельєф, що ми маємо в центральній частині Поділля.
145. II
146. „
147. III
В рямках 13-п Ілля ми знайшли тільки 2 сівозміни: -
142 II розд. 2 групи — пар угн., рапс, оз. пшениця, ц. буряки, овес, ко-
нюшина, конюшиновий півпар, пшениця, пар, ц«
буряки, горох, оз. жито, овес (Вінницьк. пов.) і
143. III „ „ „ — пар угн., оз. пшениця, ц. буряки, ярина, коню-
шина (або люцерна), конюшина (або люцерна),
ц. буряки, ярина, пар, озимина, картопля, ярина,
горох (Могилівський повіт).
В рямках 14-пілля знайдено такі сівозміни:
144. І розд. З групи — пар угн., озима (і почасти яра) пшениця, ц. бу-
ряки, ярина, пар, оз. пшениця, ц. буряки, ярина,
пар, оз. пшениця, стручкові, пар, оз. пшениця,
ярина (Гайсинський повіт).
» 2 „ —пар ,угн., озимина, пар, ц буряки, овес, коню-
шина, конюшина, пшениця, пар, ц. буряки, овес,
пар, оз. пшиниця, ярина (Літинський повіт).
» З » пар угн., озимина, ц. буряки, овес, конюшина,
конюшина, озимина, чистий пар, ц. буряки, овес,
конюшина, конюшина, озимина, ярина (Лятичів-
ський повіт).
( а. рапс І а. пшен.
» » » пар угн., озимина озимі І <-
' 10. пшениця, 1 б. Жито,
картопля, ярина. конюшина, яра пшениця, пар
угн., оз. пшениця, овес (соя, вига), просапні (кар-
топля, корм, буряки, горох), ярина, конюшина з
тимоткою, конюшина з тимоткою (Ушицький пов).
При розгляді цих сівозмін звертає на себе увагу, що в 14-піллі
Гайсинського повіту зовсім відсутня конюшина. Цей факт підкреслює
відсутність потреби довгорічного використання конюшини при запровад-
женні тут багатопільних сівозмін і висовує на перший плян вагу інших
організаційних моментів зв'язаних з багатопіллям на великого розміру
економіях. г
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
181
15-пільних сівозмін на Поділлі не зустрічалося, а найбагатопіль-
ніші були 16-пільні сівозміни, що представниками їх були в опи-
сах поміщицьких маєтків Поділля такі три сівозміни:
148. II розд. 1 групи — пар угн. (1200 пуд.), оз. пшениця (-|-1200 п. гною),
ц. буряки, овес, конюшина, чорний пар, оз. пше-
ниця, ярина, пар угн. (1200 п. гною), оз. пшени-
ця, горох, пар угн. (1200 пуд. гною), оз. пшени-
ця, засіяний горохом пар, ц. буряки, ярина (Ям-
пільський повіт).
149. „ „ 2 „ —пар, озимина, ц. буряки, горох, озимина, картоп-
ля, ярина, конюшина, конюшина, озимина, ц. бу-
ряки, горох, озимина, ярина, конюшина, ц. бу-
ряки (Вінницький вовіт).
150. „ „ „ 3 —- пар угн. (4000 п. гною), оз. рапс, оз. пшениця,
ц. буряки, ярина, пар угн. (ЗОСО п. гною), ози-
мина, ц. буряки, ярина, конюшина, конюшина, ц.
буряки, ярина, конюшина, конюшина озимина
(Вінницький повіт).
Поза цими всіма сівозмінами ще маємо зазначити одну чотири-
пільну власне навіть двопільну сівозміну спеціяльно насінньового
призначення: пар угноєний, цукрові буряки, пар угноєний, цукрові бу-
ряки, що була запроваджена для виховування коріння матірчаного бу-
ряка в Немерчанськім маєтку фірми Бущинського і Лонжинського (Мо-
гилівського повіту).
Коли залишити цю сівозміну, то ми будемо мати 150 сівозмін, що
в належній мірі поповнюють відомості таблиці 55 про поширення в
поміщицьких господарствах Поділля трипільних і різної довжини багато-
пільних сівозмін.
Ми повинні ^ійтй до висновку, що тут навіть трипільні системи
значно зм'якшили свій зерновий характер, причім це зм'якшення відбувалося
за рахунок переважно ярового поля, засіваючи більшу або меншу
частину його просапними або технічними культурами.
У значно меншій кількості разів зустрічався засів парового поля
ранніми культ/рами (переважно мішанкою на сіно чи на пасовицю).
Чисто зернові трипілля зустрічалися майже виключно в Балтян-
оькому й здебільша в Гайсинському повітах. Ці два повіти зберегли
характеристичну рису зернового характеру своїх сівозмін навіть при
багатопіллі.
А саме в Балтянськім повіті ми майже не зустрічали конюшинових
сівозмін, а зм'якшення зернового характеру поміщицького рільництва
у цім повіті відчувалося переважно в наслідок засіву однорічних струч-
кових, почасти просапних культур, що іноді пропорція їхньої засівплощі,
досягаючи дуже великих розмірів, спричинялася в цім повіті до плодо-
перемінних сівозмін.
Щодо Гайсинського повіту, то тут вже з'являлася в сівозмінах
і конюшина, хоча все ж таки не її культура зумовлювала досить іноді
значну кількість полів в багатопільних сівозмінах поміщицьких госпо-
дарств цього повіту. Наприклад, тут ми зустрічаємо навить 14-пільну
плодоперемінну сівозміну (Ч. 139) без конюшини.
Взагалі конюшина не відогравала на І айсинщині помітної ролі в
будуванні багатопільних сівозмін і фігурувала тут майже виключно
в ролі 2-річної (з однорічним використанням) культури.
182
Проф. С. Городецький.
Цікаво зазначити, що наприкінці 90. років тут частіше зустрі-
чалися конюшинові сівозміни й до того здебільшого з 2-річним вико-
ристанням, тобто з 3-річним посіданням поля (звичайно вважаючи за
1. рік підсів до другої—ярової чи озимої культури) конюшиною. Але про-
тягом першого десятиріччя XX століття більшість конюшинових сівозмін
в цім повіті змінено на інші, або безкоиюшинові зовсім, або з одно-
річним використанням конюшини.
Очевидно, ґрунто-кліматичні умови цього району не сприяють,
щоб запроваджувати тут довгорічну культуру конюшини і зм'якшення
зернового характеру рільництва в цім повіті відбувалося в наслідок за-
провадження просапних культур і особливо цукрових буряків.
Відсутність у сівозмінах цього повіту спарцета показує, що й еко-
номічні умови в цім повіті не сприяли запровадженню сівозмін з помітною
пропорцією трав.
Щодо решти повітів Поділля, то тут поміщицькі господарства
зм'якшували зерновий характер за допомогою просапних культур—
переважно цукрових буряків (а почасті й картоплі) разом з культурою
довгорічних трав—переважно конюшини. А тому переважним типом багато-
пільних сівозмін у поміщицьких господарствах Поділля був буряково-
конюшиновий з безроздільним майже пануванням в озимому полі — озимої
пшениці. Озимому житу дуже рідко відводили місце поміщицькі сіво-
зміни Поділля, скоріше надаючи перевагу рапсові, що для його угно-
єння (3000-4000 пуд. гною на 1 десятину в попередньому паровому полі)
створювалися сприятливі умови відгодівлею худоби на такій чудовій
пашовій базі, як покиди цукроварницького вирібництва (жом, меляса)
та конюшинове сіно.
РОЗДІЛ XVIII.
Сівозміни в селянський господарства^.
Про передвоєнні сівозміни та взагалі системи рільництва в селян-
ських господарствах можна говорить лише на підставі цифрових відомостів,
бо бракує відповідних матеріялів про те, які зміни в зернову систему ріль-
ництва -цих господарств запроваджує культура цукрових буряків, а надто
культура сіяних довгорічних трав, що так швидко почали поширюватися
в селянському рільництві за останнє десятиріччя.
Відомості про це, що є в нашому розпорядженні, ми здобули з
анкети Цінув. Статист. Бюра Подгубземуправи 1913 року; їх зібрано
в табл. 57.
Як видно з неї, в селянськім рільництві Поділля взагалі перед
війною панувала трипільна система; відносне значіння її одначе змен-
шувалося в міру кращого землезабезпечення різних категорій селянського
господарства пересічно по губерні від 69% трипільних сівозмін у групі
з найгіршим землезабезпеченням (меншим за 3 десятини надвір) до 60%
трипільних сівозмін з 4. категорії господарств—найкраще забезпеченої
землею. Отже на 4 угрупованнях селянських господарств можемо відзна-
чити закономірність зменшення ваги трипілля в міру збільшення площі
землекористування.
Серед окремих повітів лише в Гайсинськім та Ушицькім спостері-
галися відхилення від цієї закономірносте: там в міру збільшення
розмірів землекористування нібито збільшувалося й відносне значіння
трипілля, а не навпаки, як взагалі по губерні. /
Звертаючись до повітових підсумків щодо всіх категорій селянських
господарств, можемо помітити, що екстенсивніші системи (трипілля)
були поширеніші саме в Гайсинськім повіті та, чого не можна було
сподіватися, в Брацлавськім, де селянські господарства майже зовсім
не знають інших, крім трипілля, систем рільництва.
Але це явище видається чудне тільки на перший погляд, лише
після того, як ми підходимо до цінування селянських господарств на
підставі всього того, що ми вже знаємо з проґресу рільництва в повітах
центральної частини губерні взагалі. Коли ж додержуватися .царини
лише селянських господарств, то повинні будемо визнати, що
воно підлягало деяким своєрідним лише йому властивим обставинам,
умовам чи то законам. Справді, уважно придивляючись до відомостів
останньої серії (пересічні підсумки для селянських господарств) таб-
лиці 57, ми можемо помітити, що по всіх надбузьких повітах спостері-
гається вищесередній за губерніяльйий (64%) відсоток трипільних сіво-
змін, тоді як по всіх наддністрянських (за винятком Могилівського
повіту) нижчесередній їх відсоток. На цей раз навіть Балтянський повіт
подає картину прогресивних систем рільництва.
*
І
184
П р о ф. С. Г о р о д е ць к и й.
Навпаки відсоток 4-пільних сівозмін по всіх надбузьких повітах
не вищий за пересічну губерніяльну норму? а по всіх наддністрянських
—вищий від пересічної норми; так само виходить і з усіма іншими
сівозмінами, причім 7-пільна та більш багатопільні сівозміни зустріча-
лися майже виключно в наддністрянських повітах. Але посутно сівозміни
більш багатопільні, як з 4-ма полями, можна вважати на підставі
відомостів табл. 57 скоріш за виняток для селянських господарств, вони
бо не відогравали помітної ролі серед рямок для вміщення тих нових
плодозмінних культур, якими так енерґійно почала випиратися на Поділлі
ще перед війною культура збіжжя.
Тому на запитання про те, як розташовувалися довгорічні сіяні
трави в рямках селянських сівозмін на Поділлі, відомості наведеної
таблиці відповіді не дають, бо ні трипілля, а ні чотирипілля не можуть
вмістити їх одночасно з тою великою пропорцією збіжжя, які ми зустрі-
чаємо в селянських господарствах.
Проте деякий натяк на розв'язання цієї проблеми дає рівнання
відомостів таблиці 57 з таблицею 47, де зібрано відомості щодо про-
порції пару в різних угрупованнях селянських господарств по всіх
повітах Поділля.
Покладаючись на відомості табл. 57 щодо відсоткової пропорції
різних систем рільництва в селянських господарствах Поділля, ми повинні
чекати приблизно 23% ріллі під паром (толокою); проте таблиця 47
зазначає в 11 2 рази меншин відсоток (14 °о ) пересічно губерніяльн. пропорції
пару. Звідси треба зробити висновок, що близько ’/з парової площі
в селянських господарствах використовували для засіву. Це й був один
із тих шляхів, якими проходили в селянське рільництво нові культури,
а в тім числі й просапні.
На жаль, земська анкета 1913 року не виявила й не визначила
шляхів, якими вкоренялися в селянське рільництво інші плодозмінні
культури, як от багаторічні стручкові. Справді ж ці культури йшли в
селянське рільництво різними шляхами. На випадок, скажемо, багато-
річних стручкових, крім багатопільних сівозмін, запроваджувалися
запільні, поза сівозміною, дільниці, а в разі однорічних—крім використання
парової площі—запроваджували подвійні культури чи то в озимому чи
то в яровому ПОЛЯХ, і коли, приміром, після жита сіяли гречку, після
ячменю кукурудзу, або мішанку на пашу. Але чи зустрічалися на Поділлю
подвійні (післяжнивні) культури яко система, тобто в формі ГЄВНИХ
сівозмін, про те ми не знайшли вказівок ні в літературі, ні серед ста-
тистичних відомостів.
як от квасоля, кабаки,
На випадок деяких просапних культур,
буряки, картопля, то їх на Поділлі здавна сполучували з куль-
турою кукурудзи; так само з кукурудзою на Поділлі сполучували роз-
ведення не лише просапних, а багатьох інших рослин польової та
1 л Р ЬО1. КУЛЬТУР>Ь ЯК от гороху, сояшника, маку, конопель, бобів і т і.
Але частіше такі виможні культури, як коноплі, мак тощо висівають в ози-
мому полі зараз же після пару, відбираючи більш-менш значну площу
па„оЛ“‘ХИ- Щод° бур"КІВ ™ ка(,топлі- ™ здебільшого посідали
парове або ярове поле.
пілп,г?-НаСЛІД0К В :1Х комбіна^ площа під паром скорочується і через
лиця 47Се«-НаЛЄЖНОГО угноЄн.ня Родючість ґрунту виснажується. Таб-
(за виняткоТмог,^ СЄЛЯН<Т господарства всіх наддністрянських повітів
(за винятком Могилівського) шляхом скорочення парової площі йдуть
І
Відсотковий розподіл сівозмін по окремих категоріях господарств І
Категорії господарств роз- мірами землекористування 1. кате горія від 3-х десятин • 2. к атегорія від о т 3,1 до 6 десятин 3. категорія від 6,1 до 12 десятин. 4. категорія від 1 2,1 до 25 десятин
Повіти Відсотковий пільпа міна •пільна міна типільна міна •типільна міна •минільна міна з о м пільна міна пільна мна типільна міна типільна міна ми й більше [а сівозміна 3 0 м пільна міна пільна міна типільна міна типільна міна мипільна міна В 0 м пільна міна пільна міна типільна міна типільна міна ми й більше а сівозміна о
розподіл оп § о ш § чо 2 1 о м о -Ь СО о ш 2 • 3 • Е Д сЗ сА 2 О ' § 2 3 т СО ? _1 п “ о 1 еп п: о чЬ 2 Г'* д Сч
/ сівозмін _ аз Х.О • —« о. о хо “ оХ СО хо — О\ - “ оХ о °/о сів О-* п хо оХ о ХО . _( оХ О) £0 \о . Д СЛ о „ со хо . оч о \О •—< о\ с о.5 оХ у С2 о а хО • — <?Х о СО • — о\ о и О - хр а у сп \о .— с- о \р оч и 'о •ар СЗ
Кам'янецький 60 40 0 0 0 100 40* 40 0 7 7 100 33 ’ 40 13 0 14 *• 100 ЗО — ш зо ЗО X 10 0 100
ч Балтянський 100 0 0 0 0 100 20 40 20 20 0 100 38 50 12 ♦ 0 ’ 0 100 36 48 • 8 8 0 » 100
Брацлавський 100 0 0 0 0 100 94 6 1 0 0 0 100 100 0 0 0 0 100 100 0 0 0 0 100
Вінницький 75 25 0 0 0 100 67 28 5 0 0 100 75 25 0 0 0 100 100 0 0 0 0 100
Гайсинський Лятичівський 71 0 29 100 0 0 0 0 0 0 100 100 75 71 25 29 0 0 0 0 0 0 ь 100 100 82 65 12 ЗО 0 5 0 0 6 0 100 100 83 72 12 14 0 0 0 14 0 100 100
Літинський * 100 0 0 0 0 100 89 11 0 0 ' 0 100 83 17 0 0 0 100 84 16 0 . 0 0 103
Могилівський 83 17 0 ✓ 0 0 100 72 28 0 0 0 100 85 15 0 0 0 100 25 75 0 0 0 100
Голопільський .... 33 67 0 0 0 100 69 31 0 0 0 100 55 36 ' 0 9 0 100 66 17 0 17 0 І -100
Проскурівський .... 67 33 0 0 0 100 75 25 0 0 ‘ 0 100 55 40 5 0 0 100 67 11 1 .1 0 11 100
Ушицький 43 15 15 0 27 100 64 36 0 0 0 100 \ 56 33 6 5 0 100 100 0 0 0 0 100
1 ' Ямпільський 80 20 0 • 0 0 100 41 55 0 0 0 100 21 48 31 0 0 100 56 22 1 .1 11 0 100
На Поділлі . . . 69 * 26 1 9 А* 0 3 100 67 ЗО 1 1 1 100 63 * зо 5 1 1 100 60 26 7 6 1 100 1
І
Поділля за 1913 рік.
5. категорія понад 25 десятин Пересічно в усіх категоріях Пересічно в перших 4-х категоріях до 25 десятин
Чи 3-пільна сівозміна % 4-пільпа сівозміна % 5-типільна сівозміна % 6’типільна сівозміна % 7-мипільна сівозміна Разом 96 3-пільна сівозміна 96 4-пільна сівозміна . - 1 % 5-типільна сівозміни _ — . 1 — 1 1 % б-ти вільна сівозміна - —. % 7-мипільна сівозміна Разом % 3-пільна сівозміна % 4-пільна сівозміна 1 % 5-типільна сівозміна % 6-типільна сівозміна % 7-ми й більше пільна сівозміна - - - - — Разом
40 0 0 20 40 100 40 1 34 10 6 10 100 40 38 11 4 7 100
45 35 5 15 0 100 40 44 9 7 0 100 38 46 11 5 о 100
61 8 8 0 23 100 88 4 0 0 6 100 98 2 0 0 0 100
25 0 25 25 25 100 70 21 2 2 100 74 23 3 0 0 100
60 20 0 10 10 100 76 18 0 9 4 100 80 18 0 0 2 100
— • — —- — —— — — •— — 67 29 2 2 0 100
100 0 0 0 0 100 86 14 0 0 0 100 86 14 0 0 е 0 100
44 33 0 0 23 100 68 28 0 0 4 100 73 27 0 0 0 100
* • —— — — — — — —* —— — 61 33 0 6 0 100
0 100 0 0 0 ' 100 66 зо 3 0 1 100 67 29 3 0 1 1 100
) ♦
25 50 25 0 0 100 55 32 7 2 4 100 58 ЗО 5 2 5 103
50 26 0 12 12 100 54 37 3 3 3 100 54 ; 38 4 9 1 2 100
48 24 6 9 13 100 62 28 4 3 3 100 64 29 4 2 100
• 1 1 • і <
Сільське господарство Поділля перед світовою війною, 185
значно далі за надбузькі: в селянських господарствах наддністрянської
частини Поділля пропорція парової площі коливалася в межах 11-14%
ріллі, а в надбузьких від 14 до 23% ріллі.
По Наддністрянщині ж саме іі поширені сполучені культури,
в зв'язку з поширенням тут кукурудзи та подвійні (пожнивні) культури
в зв'язку з довшим тут вегетаційним періодом порівняльно з прибузькою
частиною Поділля.
Можливо, що в зв'язку з цим була менша врожайність польових
культур наддністрянської частини Поділля порівнюючи з надбузькою,
про що, як побачимо далі, статистичні відомості дають досить певні
й сталі вказівки.
РОЗДІЛ XIX.
Способи культури головніший польовий рослин.
в
Статистичних відомостів, які б освітлювали характер та способи
агротехніки на Поділлі, дуже мало; стосуються вони виключно збіжжя.
Частину цих відомостів зібрано перед війною (як от норми висіву та
сорти збіжжя в приватно-власницьких господарствах), а частина вже
стосується післяреволюційних часів (анкета Подгубземуправління). З
огляду на те, що післяреволюційні відомості освітлюють лише селянські
господарства, які характеризуються дуже великою інерцією й консерва-
тизмом у питанні розведення польових рослин, то ми зовсім не поми-
лимося, коли на підставі деяких післяреволюційних відомостів будемо
характеризувати способи культури польових рослин у селянських госпо-
подарствах напередодні війни.
Про поміщицькі господарства ми можемо навести лише деякі відо-
мості з асортименту озимого та ярового збіжжя.
У зв'язку з більшою вагою оз. пшениці та вівса серед різного
роду ^збіжжя в поміщицьких господарствах, був тут значно більший
асортимент оз. пшениці та вівса, як озим. жита та ячменю. Це від-
билося також на роботі та продукції насінньової справи на Поділлі.
Насінньова справа на Поділлі була поширена перед війною ледве
чи не найбільш, ніж в усіх інших губернях Правобережжя, ба навіть на
всій Україні та колишній Европ. Росії.
Цьому сприяли ґрунтокліматичні умови—найрізноманітніші типи
ґрунтів по різних кліматичних зонах, що помітно відзначалися й кіль-
кістю тепла и кількістю опадів. Тим то гатунки розведені по різних ча-
стинах Поділля могли бути здатними й застосованими до найрізнома-
нітніших природніх умов.
Подруге, щільний зв'язок більшої кількости прогресивніших помі-
щицьких господарств Поділля з Західньо-Европейською аґрикультурою,
завдяки: 1} природньому положенню Поділля й 2) впливу польських помі-
щицьких організацій надвіслянського краю, що відогравав не останню
ролю в розвиткові насінньової справи на Поділлі.
•
Завдяки цьому, Поділля було в поширенні культурно-селекцій-
них гатунків нібито за акліматизаційного посередника для передачі
асортиментів польових рослин Зах.-Европейського підсоння як на Україну,
так і в інші країни хліборобської Росії.
За останні 28—ЗО років перед війною тут значно розвинулася се-
лекція й насінньова справа в галузі не лише цукро-бурякової культури,
але й багатьох інших рослин польової й городньої культури, як-от:
різних сортів зернових колосковців — озимого (пшениці, жита) і ярового
збіжжя (ячменю, вівса, пшениці, проса, кукурудзи, трав — стручкових:
конюшини червоної, конюшини білої, конюшини швецької, спарцету,
люцерни, виги озимої і ярової, чини, любину та колоскових (тимотки,
костиря безостого, йожі збірної, райграсу англійського та французького,
Сільсіїке господарство Поділля перед світовою війною.
187
лисохвосту, вівсяниці, мятлиці, сорга (цукрового), джугари, гаоляну
могара та інш. (шпергель); стручкових зернових (бобу, гороху, соче-
виці, квасолі, сої), кормових сокових рослин—коренеплодів (буряк,
морква) та інш. (кабак); городніх рослин (картоплі, єгипетського буряка,
моркви, редьки, цибулі, капусти, салати, огірків, баклажан (червоних і
синіх), декоративних (квіти), медодайних (фацелія), смакових лікарських
і етерових (тмін, коляндра, мак, ромашка, м‘ята), олійних (рапс—озимий
і ярий, мак, гірчиця, ріпак, конжут, мадія) та інш. технічних.
Звичайно, що ми тут згадуємо лише про такі насінньові господар-
ства, що розводили насіння не лише для потреб власного господарства,
а й на продаж у широкому масштабі, тобто про насінньові господарства
ринкового типу.
Більшість цих господарств ринкового типу продукувала цукро-бу-
рякове насіння за певною угодою (ліценції) з тою чи тою з більших
насінньових фірм ц.-б. насіння (як-от Рабетке і Гізеке, Бущинський і
Лонжинський та інші).
Ці фірми ц.-б. насіння постачали всім цукро-буряковим господар-
ствам не лише на Поділлі, але й далеко поза його межами—на Україні»
Европ. Росії та навіть вивозили в значній кількості закордон.
Щодо розміру продукції цукро-бурякового насіння, то Поділля
своєю площею під ц.-б. висадками (щось до 6000 десятин) посідало
перше місце серед всіх губерень кол Росії.
Площу під ц.-буряковими висадками на Поділлі можна було вира-
хувати досить точно, бо скоро після революції її взяв був на точний облік
Головцукр.
Щодо насінньових господарств продуцентів насіння інших рослин
польової й городньої культури, то зібрані в нас відомості про них далеко не
повні й тому охоплюють, на наш погляд, лише близько половини всієї
площі під насінньовими культурами Поділля. Особливо багато продуку-
валося на Поділлі культурно-селекційного насіння озимого та ярового
збіжжя, і на наш погляд загальна площа під насінньовою культурою
оз. пшениці, оз. жита, ячменю, вівса, ярової пшениці та інших зернових
колосковців, повинна була б бути не менша за площу під ц.-б. висад-
ками, тобто близько 6000 десятин, але ті відомості, що є в нас, зазна-
чають під цими насінньовими культурами вдвоє меншу площу, лише
щось 3000 десятин.
Так само, як і серед цукро-бурякових насінярів, ми й серед насі-
нярів інших рослин польової й городньої культури нараховували, рів-
няючи не багато продуцентів оригінальних сортів власної марки в на-
слідок самостійної більш-менш впертої, ретельної і вдалої селекції
(Бущинський і Лонжинський, Маас, Балашов, Вальков, Бернадський,
Гагарин Щеньовський, Орловський та деякі інші) Але переважно більша
кількість насінярів то були лише репродуценти відоміших і поширеніших
гатунків, переважно закордонного походження.
Деякі з. продуцентів культурно селекційного насіння об'єднувалися
в більш-менш великі насінньові організації, що фігурували під назвою
певних фірм: „Сев“ (фірма ця охоплювала насінньові господарства за-
хідньо-Подільських повітів—Кам‘янецького та Проскурівського повіту),
„Меридіян“ (охоплювала насінньові господарства суміжних повітів По-
ділля та Київщини), „Руссем* (утворилася вже підчас війни з насін-
ньових господарств переважно Гайсинського повіту й почасти кол. Гуман-
ського та Липовецького повітів Київщини) та інші.
Ці фірми (власне акціонерно-насінньові компанії), так само, як і
більші (зазначені допіру) індивідуально-підприємницькі господарства
сполучали продукцію насіння тих або тих рослин з їхньою селекцією,
188
П р о ф. С. Г о р О Л е ц ь к и й.
улаштовуючи для того селекційні лябораторії, польові дільниці та інші
заклади селекційних станцій і забезпечуючи їх належної кваліфікації і
фаху селекціонерами.
Загальна кількість насінньових господарств на Поділлі перед вій-
ною дорівнювала понад 200 і охоплювала насінньовими культурами іцось
зо 20000 десятин, але ми маємо більш-менш певні відомості лише
про площу 12500 десятин, що з них 5800 десятин припадає на цукро-
бурякове насіння, а решта на інші насінньові культури.
Сдіроба виявити ці наші відомості в більш-менш наочному вигляді
цукрових показників привела нас в наслідок різних міркувань і відра-
хувань до такої таблички (58).
Таблиця
58.
Насінярсіво Поділля напередодні світової війни.
Поширення на- сінньових гос- подарств Повіти. Загальна кіль- кістьнасінньов господарств. Площа під насінньовими культурами (десятин)
Ц.-буряков. насіння. Озимого збіжжя Ярового збіжжя. Зернових стручкових — Трав. Кормові ко- ренеплоди ) Городніх , олійних та технічних 1 Разом
Балтянський . . • 6 ПОд 540 д. 300 д. 9 25 д. 9 400 д. 1375
Ьрацлавський . ... 8 330 ? ? 280 ? ? 610
Вінницький ... 13 430 330 285 115 д. 185 90 д. 175 1610
Гайсинський 33 670 9 9 ? 75 зо ? 775
Кам'янецький . . . 10 140 ? 9 9 50 100 9 ' 290
Лятичівський 12 130 275 95 50 80 20 15 665
Латинський 18 280 100 240 120 9 20 760
Могилівський 35 2360 310 230 ? 360 40 40 3340*
Голопільський 3 400 9 ? ? зо 9 85 515
Проскурівський .... 33 360 9 9 ? зо 120 340 850
Ушицький 9 90 100 9 9 570 9 50 810
Ямпільський 33 500 90 120 20 120 X 9 150 1000
Разом на Поділлі . . 207 5800 1745 1270 305 1805 400 1275 12600
Оскільки неповні відомості наведеної таблички, показує те, що
для Кам'янецького та Проскурівського повітів, де саме були розташо-
вані насінньові господарства насінньової акціонерної компанії „Сев“, а
так само для Гайсинського повіту, де були розташовані насінньові
господарства „Руссем“, ми не знаходимо зовсім вказівок про площу
під такими важливими й поширеними насінньовими культурами, як озиме
та ярове збіжжя.
Як би не оця величезна прогалина в наших відомостях щодо по-
ширення насінньових культур на Поділлі, то ми могли би вважати до-
піру наведену табличку за досить близьку до дійсности.
Але оця прогалина у відомостях щодо насінньової справи в Гай-
синському, Кам'янецькому та Проскурівському повітах примушує нас
дуже обережно робити висновки, що нібито випливають після розгляду
цієї таблички про поширення насінньових культур на Поділлі.
Проте можна з певністю встановити, що на Поділлі найширенішою
була продукція цукро-бурякового насіння; цією стороною насінньової
справи визначався на Поділлі Могилівський повіт, де були маєтки
Немерчанської насінньової фірми - „Бущинський і Лонжинський“.
) Разом з картоплею.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
189
Далі треба визнати за найпоширенішу на Поділлі культуру насіння
трав (1805 дес.) і озимого збіжжя (1745 дсс.). Треба тут зазначити, що
серед трав'яного насіння більш за все на Поділлі продукували коню-
шини червоної.
Насіння озимого збіжжя більш за все продукували в Балтянськім,
Вінницькім та Могилівськім повітах, а трав—в Ушицькім і Могилівськім,
де власне найпоширеніше й було травосіяння.
Продукція насіння ярового збіжжя (1270 десятин) забирала на По-
діллі однакову площу з продукцією картоплі (разом з іншими город-
німи та технічними рослинами—1275 десятин), причім насіння ярового
збіжжя найбільш продукували в Балтянському та Вінницькому повіті,
а насінньового матеріялу картоплі та городніх і технічних рослин—в
Балтянськім і Проскурівськім повітах, тобто на двох протилежних (пів-
денно-східнім та північно-західнім) окрайках Поділля.
Взагалі ж насінньових господарств було найбільш у Могилівському
(35), Гайсикському (33) та Проскурівському повітах (ЗО), що в своїй
сумі тут (98) становили майже половину всіх (207) насінньових госпо-
дарств Поділля, а загальна площа під насінньовими культурами на
Поділлі дорівнювала 15—18 тисяч десятин (підсумок таблиці 58.
в 12600 десятин ми вважаємо надто за зменшений). обто на
Поділлі поміщицькі господарства відводили щось до 20.000 десятин
на продукцію культурного (селекційного) насіння різних рослин польової
та городньої культури.
Тому то поміщицькі та в значній мірі й селянські господарства
Поділля відзначалися великою кількістю сортів озимого, ярового
збіжжя, картоплі та інших рослин польової культури.
На підставі відомостів довідника департаменту хліборобства
(„Краткие справочньїе сведения о некоторьіх русских хозяйствах“ 1901 р ).
а також матеріялу, що його зібрав проф. С. О. Воробйов (в його роз-
відці „Сорта главнейших полсвьіх растений, разводимьіх на Украине“),
ми можемо сказати, що серед поміщицьких господарств перед війною
при культурі збіжжя у великій мірі застосовувався чисто сортовий ма-
теріял.
Тим то й пояснюються в значній мірі вищі, як побачимо далі,
врожаї збіжжя поміщицьких господарств проти селянських, що на їхніх
полях сортовий матеріял був поширеніший, ніж у господарствах
селянських.
На Поділлі для збіжжя в поміщицьких господарствах ми маємо
таку кількість вказівок на культурніші сорти: для оз. пшениці 142,
оз. жита—32, яр. пшениці—25. вівса—82 і ячменю—25.
З зазначеної загальної кількосте вказівок для озимої пшениці най-
більше припадало на ,,банатку“ (38), „єгипетську0 (21), „шампан-
ську“(13), „сандомирку“ (12), „донку0 (11), „т р і у м ф П о дгі л л я“ (9)
та „костромку" (8), а тому ці сорти й треба вважати за пошире-
ніші по приватно-власницьких господарствах Поділля напередодні війни,
бо на їхнью долю припадало разом 112, або 80 °6 всіх зазначениих випад-
ків. Решту ж сортів оз. пшениці, як от * високолітовка, генеалогічна,
гор-конкур, американка, данциська, дивидент, червона, куявка, нью-джерсі
плоцька? тейка, трумп т. і, що на кожну з них припадає тільки 7
вказівок і які в сумі становлять лише 20 °о в вказівок, треба
жати за мало поширені сорте оз. пшениці на ііллі.
Серед сортів оз. жита поширенішими приватно-власницьких
господарствах Поділля перед війною були' шл анштедс ьке (6 вказівок)
тростникове (6), шампанське (4), петкуське 3), і пробш-
тейськс (3); на долю цих сортів припадало 22 зазначені випадки,
190
Проф. С. Городецький.
тобто поширення їх можна визначити 70%, тоді як на долю інших 7
сортів — альпійського, Бестегорна, велетенського, многоплодного, саксон-
ського, сацького, тріумфа— припадало на кожний по 1—2 вказівки, а в
сумі 10 або 30% поширення.
З сортів ярої пшениці були тут поширені власне тільки 2: у л ь к а
(19 вказівок) і арнаутка (6), які становили в сумі 80% всіх вказівок,
тоді як на долю решти 5 сортів—Бестегорна, білоколоски, ґарновки,
гірки та інш. припадало лише 6, або 20% всіх вказівок.
Щодо вівса, то ми тут маємо, крім великої кількости всіх вказівок
(82), згадування про велику кількість його сортів—близько 20, яке дорів-
нює подільському асортиментові оз. пшениці (19). З усіх 82 вказівок
найбільшу кількість зібрали такі сорти вівса: шатилівський (24), рихлік
(б), канадський (6), канареєчний (6), Безелер (5) і французький (5), а
всі разом дали 52 випадки, тобто поширення на Поділлі цього асорти-
менту з 6 сортів можна зазначити в 63%; на долю кожного з інших
згадуваних на Поділлі сортів вівса як от: австралійського, Андербек,
Бестегорн, венгерського, голого,изобилйе, желанного, клейдесдаль, кур-
ського, мариенбадського, польського, татарського, тріумф, шведського-
припадає лише від 1 до 3 вказівок, а на всіх разом 37%.
Асортимент ячменю був значно менший і складався всього з 9
гатунків, серед яких поширевіші були: золота диня (13 вказівок)
Шевальє (12), та Ганна (6); всі вони разом зібрали 31 вказівку, або
близько 75%, яка цифра й визначає вагу цих сортів серед всіх інших
сортів (Вебба, гімалайського, датського, моравського, педигри).
Деякі з цих більш-менш культурних сортів потрапляли звичайно й
у селянські господарства, особливо поблизу з тими поміщицькими гос-
подарствами, де розводився той або інший культурний сорт, проте го-
ловна маса селянських господарств обходилася своїм власним місцевим
асортиментом неселекційного насіння.
З огляду на погану якість насінньового матеріялу селянського
збіжжя й до того через ручний спосіб сівби, норма висіву збіжжя по се-
лянських господарствах далеко перевищувала ту, яку можна було б
вважати за довільну при б. м. культурнім веденні господарства. А саме —
пересічно по губерні, як свідчить таблиця 59, озимини висівалося близько
10 пуд. на десятину, а ярини близько 9 (яра пшениця), 10 (овес) пуд.
на десятину. Ці відомості стосуються пересічних селянсько-поміщицьких
норм, а якби навести окремо норми селянські й поміщицькі, то різниця
між ними досягла б не менше як 50—60%. Це видко, напр. з того,
що норма висіву таких рослин, як от горох та боби, що поширені були
перед війною майже виключно в поміщицьких господарствах, дорівню-
вала всього 10—11 пудам для гороху та 12 пуд. для бобів, тобто була,
можна сказати, мінімальна. Це пояснюється з одного боку родючістю
ґрунтів Поділля, а з другого культурним станом ріллі поміщицьких гос-
подарств. Тоді як норма висіву сочевиці (10,2 пуд.), що була поширена
майже виключно на селянській ріллі, в 1 1 рази перевищує звичайну
норму висіву насіння цієї рослини, особливо коли взяти на увагу, що
до останнього часу тут була поширена дрібнозерниста, а не велика
(„тарілочна") сочевиця. Звичайно, що те саме доводиться сказати і про
насіння збіжжя.
Таблиця 59 свідчить, що по окремих повітах Поділля норми висіву
озимини коливаються в значно вужчих межах, ніж норми висіву насіння
ярого збіжжя, причім норми висіву в наддністрянських повітах зде-
більшого менші за норми висіву по надбузьких повітах, що, очевидно,
стояло в зв‘язку з кращими природніми ґрунтокліматичними умовами
Сільське господарство Поділля перед світовою війною
191
наддністрянських повітів порівнюючи з надбузькими. Так само ми помі-
чаємо різницю й щодо інших заходів польової культури по цих двох
частинах Поділля наддністрянській та надбузькій, хоча про це ми мо-
жемо вже говорити на підставі матеріялів, що стосуються виключно
селянських господарств. Напр. рілля Надбужжя краще забезпечується
угноєнням (тут угноювалося від 50 до 100% парової площі), ніж Наддні-
стрянщини, де угноювалося лише 20 = 50% парової площі, причім на По-
діллі по селянських господарствах угноєння йшло не лише під озимину,
а часом і під деякі ярові культури (просо, кукурудза, ярова пшениця,
картопля, цукрові буряки).
Таблиця 59.
Висів на десятину в пуда^ культур хлібів Подільської губ. (за даними цен-
тральн. статистик, комітету М. Вн. Спр. за 1911 р.)
Культура Повіти Оз. жито Оз. пше- ниця о •-Ч со о ^о. Яров. піне- ни ця Ячмінь 1 Гречка Просо Кукурудза 1 Горох Сочевиця Боби Картопля Овес
Кам'янецький 10,2 10,1 10,9 11,5 10,3 8,5 • 2.5 2,0 9,8 10,3 12,5 143,6 10,7
Балтянський . ... 9,2 9,2 9,4 9,6 8,9 8,9 7,2 2,3 1,9 10,5 9,0 11,4 73,2 9,5
Брацлавський 10,0 — 9,6 10,6 9,4 3,3 2,1 11,0 11,3 12,5 88,3 10,2
Вінницький 10 0 10,1 — 11,5 8,9 10,9 9,5 3,7 2,1 10,8 10,4 11,8 128,9 10,7
Гайсинський ... 10,3 9,2 10,0 10,0 8,6 3.2 2,1 10,1 10,8 12,5 102,0 10,3
Лятичівський 10,0 10,3 9,6 10,0 10,6 8,3 3,2 2,1 11,5 9,9 12,9 159,6 10,8
Латинський 11,1 10,6 10,0 10,8 10,4 9,9 2,6 2,5 10,0 9,3 12,5 99,4 10.3
Могилівський 10,0 9,2 10,0 10,2 9,9 8,5 2,2 2,4 10,9 10,8 12,6 113,5 9,7
Голопільський 10,4 10,0 9,6 10,3 10,2 8,2 2,9 2,0 11,1 9,3 11,5 89,4 10,1
Проскурівський .... 11,0 10,8 9,2 10.6 8.4 3,1 1,8 10,9 11,8 12,4 151,9 11,3 3,8
У шицький 9,6 10,2 110,5 10,0 9,6 7,2 1,9 2,1 8,1 8,6 10,6 107,1
Ямпільський 9,9 9,3 8,0 10,2 8,7 6,3 3,0 2,3 11,6 9,0 12,7 91,2 90
По губерні . - . ю.і 9,7 9,7 8,9 9,7 8,7 3,0 2,1 10,6 10,2 12,2 109,2 10,2
Заорювали гній звичайно тоді, як зорювали толоку, здебільшого в
червні, а іноді навіть у травні й лише в разі особливо гострої потреби
у випасі оранка відкладалася до липня, щоб дати змогу худобі перейти
з підніжного випасу в толоці на підніжний випас по стерні.
Початок сівби для озимини по різних місцях Поділля можна за
нормальних умов вкласти в період 15 серпня 15 вересня, причім осіння
засівкампанія на Поділлі розтягувалася на значний період—1 — 1 міся-
ці для Надбужжя та 1 —2 місяці для Наддністрянщини. За пізньої
сівби парове поле тільки раз протягом літа скородили переважно для
того, щоб боротися з бур'яновою рослинністю; крім цього заходу для
боротьби з бур'янами на селянських.землях часами вживали прополю-
вання озимини та ярини; до моментів, що сприяють боротьбі з буря-
ковою рослинністю треба додати також плекання просапних культур.
Щодо самої сівби, то її переводили ручним способом і лише деколи
(2 — 25% загального числа господарств на селі) вживали рядкового сів-
ника. За норму висіву озимини на Поділлі, як вже згадувалося, тре
вважати близько 11 пуд. насіння на 1 десятину; всівали. як вже пх
те також згадували, в селянських господарствах Чже виключно міс-
цеві селянські сорти й лише іноді, по сусідству . ультурнішими осе-
редками, на насіння йшли культурні сорти, як от „банатка“ для оз.
пшениці і „петкуське“ жито.
192
П р о ф. С. Г о р о д е ц ь к и й.
Допіру зазначене інтенсивніше угноєння озимини по Надбужжі
нібито показує, що в цій частині Поділля культурі озимини надавалося
більше уваги ніж у Наддністрянщині; це до деякої міри стверджує і той
факт що на Надбужжі озимину здебільшого весною скородили, тоді як
в наддністрянській частині Поділля озимину скородили весною лише в
невеликій частині (5—15/6) селянських господарств.
Зате на Наддністрянщині наче звертали більше уваги на культуру
ярових рослин, бо саме тут спостерігалася в більшій мірі (5—100% яро-
вої площі того чи іншого села) осіння оранка (на зяблю під ярові куль-
тури, ніж у Надбужжі (2—75°6 ярового поля різних сіл); крім того по
Надністрянщині більше були поширені просапні культури (кукурудза,
картопля). Треба також відзначити, що на просторі всього Поділля, в
зв‘язку з браком пастівників, лущіння стерні майже ніде по селянських
землях не спостерігалося, проте для сівби ранньоїярини (вівса, ячменю,
проса, ярової пшениці) рілля підготовлялася ще з осени (згадувана
оранка на зяблю)- і лише для пізньої ярини (кукурудзи, проса, гречки)
з весни.
Селянська оранка на Поділлі, як і всюди на Україні, великою
глибиною не відзначалася, бо пара малосилих селянських коней не в
силі підняти скиби глинкуватої та суглинкуватої землі (переважний тип
механічного складу ґрунтів Поділля) глибше, як на 1.5—2 і лише в
кращому разі на 2,5—3 цалі.
Щодо насінньового матеріялу ярового збіжжя, то як і озиме,
його не можна назвати культурним; ячмені висівали дворядні, вівса в
значній мірі одногриві; сорти ярої пшениці здебільшого належали до
твердих пшениць. Проте по деяких місцях за сприятливих умов і серед
селянського ярового збіжжя можна було натрапити на культурніші гатунки
як от для ячменю траплялися вказівки на „Ганну", для вівса „Шатілов-
ський“, для ярої пшениці „Арнаутка" і для кукурудзи—„Чинквантино".
Про норму висіву насіння ярових культур на Поділлі вже згадувалося,
щождо часу сівби, то можна завважити, що початок ранньої ярини
на Наддністрянщині відзначається трохи ранішими термінами (15—25
квітня), як у Надбужжі (20—ЗО квітня); сівба пізньоїярини за нормаль-
них умов починається на місяць пізніше (15—25 травня на Наддністрян-
щині і 20—ЗО травня у Надбужжі) за початок сівби ранньої ярини.
Характеристичною рисою селянської аґротехніки на Поділлі власне
повітів Наддністрянщини було й є поширення тут сполучених (мішаних)
культур, про які вже згадувано в попереднім розділі, як серед озимого
збіжжя (жито з пшеницею, або так званий „суржик"), так само й серед
ярових годівляних різного рода мішанок, а надто серед просапних
найрізноманітніші комбінації рослин (квасолі, кабака, бобів, картоплі,
буряка, сояшника, коноплі тощо) з кукурудзою в подвійній, потрійній
четверній і багатомішаній комбінації.
РОЗДІЛ XX
Врожайність рослин польової культури.
»
В залежності від усіх отих умов ґрунто-кліматичних та організа-
ційно-технічних, що ними характеризовано рільництво різних категорій
господарств по різних повітах Поділля, була й урожайність рослин польо-
вої культури.
Відомості про врожайність прийнамні головніших з цих рослин
наведено в таблицях 60 та 61.
Як видко з загально-подільського підсумку, врожайність усіх
культур, за винятком гречки та сочевиці, тобто культур, які зустрі-
чалися майже виключно у селян, по поміщицьких господарствах трохи
вища. Уважніша аналіза відомостів про врожайність збіжжя на Поділлю
за трьохріччя 1911 —13 р. р., які навіть порівняльно з десятирічною
пересічною є в значній мірі станівкі й певні, дозволяє зробити такі
висновки.
В поміщицьких господарствах вища врожайність озимини та ярини
(вівса та ячменю) спостерігалася в повітах Могилівськім, Вінницькім,
Брацлавськім, Гайсинськім, Ямпільськім і Голопільськім, серед яких всі,
за винятком останнього, становлять „плодозмінний район" Поділля.
Отже до інших ознак цього району треба віднести й вищесередню вро-
жайність на поміщицьких землях, бо справді: в цих повітах врожайність
оз. жита коливалася від 80 до 87 пуд. на 1 дес , а оз. пшениці від
90,4 до 100 пуд. з 1 дес., тоді як пересічно Подільська врожайність по
поміщицьких господарствах Поділля для оз. жита 78 пуд. і для оз.
пшениці—87 пуд. Врожаї ячменю в цих повітах за винятком Брацлав-
ського та Гайсинського повітів, де вони нижчі, коливалися в межах від
78 до 87, а вівса від 82,5 до 89 пуд. на 1 дес., тоді як подільська пе-
ресічна врожайність у поміщицьких господарствах становила для ячменю
78,5 пуд., а для вівса—80 пуд. на 1 десятину.
Щодо врожайности цих головніших представників збіжжя на селян-
ських землях, то про них доводиться зробити вже трохи інший висновок
а саме: тут врожайність вища по всіх тих повітах, де й пропорція пару
вища (14% і вище) і навпаки врожайність нижча там, де пропорція па-
ру нижча за подільську пересічну. Це будуть всі наддністрянські повіти
(за винятком Могилівського повіту, де пропорція пару вища за 15%).
Цій засаді не підлягали лише Голопільський та Гайсинський повіти,
що в них врожайність жита, пшениці, ячменю та вівса значно вища
(на 15--30М за подільську пересічну, тоді як згідно з відомостями
анкети Цінув. Статист. Бюра, Подгубземуправи пропорція пару дорів-
н ювала пересічній подільській (14 °).
Про врожайність інших поширеніших на Поділлю культур можна
зробити висновок, що врожайність, скажемо, кукурудзи по окремих пові-
194
П р о ф. С. Г О р о д е ц ь к и й.
тах Поділля нібито певним закономірностям не підпадала, тоді як про
горох, картоплю доводиться відзначити таке цікаве явище. Горох по
всіх господарствах і селянських і поміщицьких давав більші врожаї в
наддністрянських повітах Поділля, а картопля начеб навпаки в надбузь-
ких повітах давала більший врожай (за винятком Могилівського повіту).
Справді, в наддністрянських повітах врожай гороху по поміщицьких гос-
подарствах коливався в межах від 71 пуд. (Ушицький повіт) до 94 п.
(Ямпільський повіт), а пересічна губерніяльна врожайність приватно-
власницького гороху 79 пуд. на 1 десят. В селянських же господар-
ствах урожайність коливалася від 66 пуд. (Кам'янецький повіт) до 91
пуд. (Могилівський повіт), а подільська пересічна врожайність селян-
ського гороху—68 пуд. на 1 десятину.
Цю різницю врожаїв гороху в надбузькій та наддністрянській
частинах Поділля не можна зв'язувати з поширенням шкідників гороху.-
Принаймні, пошкодження гороху від головнішого його шкідника — горо-
хового жучка (ВшсИиз різі), згідно з розвідкою проф. О. Савостіянова
збільшувалася не в напрямку з півночі на південь, а в напрямку з пів-
нічного заходу на південний схід.
Найменше пошкодження зразків гороху, що пройшли через кон-1
трольно-насінньову лябораторію у Вінниці, спостерігалося з повітів
Ушицького, Кам'янецького, Проскурівського, Аятичівського та Ліонсь-
кого, а найбільше пошкоджених зразків гороху було з повітів Голопіль-
ського та Балтянського. Тут помічається нібито відворотна залежність
між пошкодженнями гороху від жучка й кількістю опадів, що як було
показано в розділі фізико-географічної характеристики Поділля, збіль-
шуються на Поділлі в протилежному напрямку з південного сходу на
північний захід.
Аналізуючи ближче цю кореляцію поміж ступенем пошкодження
гороху від жучка та кількістю опадів, проф. О. Савостіянов доходить
висновку, що пошкодження гороху від жучка ближче зв'язано з кіль-
кістю опадів і температурою місяців травня та квітня — тобто періоду
спарування та яйцекладки жучка.
Нам здається, що меншу врожайність гороху в надбузькій частині
легше поставити в зв'язок з температурою, надбузька бо частина одержує
менше температури та взагалі соняшної енергії за наддністрянську. Тому-
то Гайсинський повіт серед надбузьких повітів яко південніший мав
і найбільші врожаї гороху
Врожайність же картоплі по поміщицьких господарствах, навпаки, по
наддністрянських повітах Поділля (крім Могилівського та Голопільського
повітів) була менша, коливаючися в межах від 346 до 554 пуд. на 1 дес ,
а в надбузьких від 590 до 708 пуд. при пересічній подільській врожайності
поміщицької картоплі на Поділлю в 556 пуд. з 1 десятини. Врожайність
же картоплі селянських господарств Наддністрянщини коливалася в
межах 332 (Могилівський повіт) 441 (Голопільський п.) пуд. на 1 деся-
тину, за винятком, правда, Ушицького повіту, де врожайність селянської
картоплі (553 п.) перевищувала пересічну; в надбузьких повітах (за
винятком Брацлавського повіту з його 382 п. карт, на 1 десятину) вро-
жайність селянської картоплі коливалася від 471 пуд. (Вінницький
повіт) до 616 пуд. (Літинський повіт) при пересічній Подільській вро-
жайності селянської картоплі на Поділлі в 491 п. на 1 десятину.
Цю різницю врожаїв картоплі по надбузькій та наддністрянській
частині Поділля легше всього поставити в зв'язок з відмінним механічним
Таблиця 60.
Урожаї головніших хлібів у пудах (на 1 десятину) на Поділлі пересічно за трьохліття 1911—1913 р. р. (за даними Цент
________________
ПОВІТИ / Кгм'янецький Балтянський Брацлавський Вінницький Гайсинський Лятичівський Літинський Могилівський Голопільський • Проскурівський .... Ушицький Ямпільський На Поділлі . . . Культури Категорії \ господарств \ Селянськ Приватновл. . . Пересічно • • • Селянськ Приватновл. . . Пересічно . . . Селянськ Приватновл. . . Пересічно . •. . Селянськ Приватновл. . . Пересічно . . . Селянськ Приватновл. . . Пересічно . . . Селянськ Приватновл. . . Пересічно . . . Селянськ Приватновл. . • Селянськ .Приватновл. - • Пересічно . . • Селянськ Приватновл. . • Пересічно . . - Селянськ Приватновл. • • Пеоесічно . - • а Селянськ Приватновл. • • Пересічно . . . Селянськ Приватновл. . . Пересічно . . . Селянськ Приватновл. . . Пересічно . . . Ж1 СЗ х си о СО 60.6 73,8 66,3 61,8 77.] 67,6 77,4 87,0 78,5 86,7 84,8 86,2 87,2 88,1 87,3 80,9 62,5 77,0 78,0 82,2 78,5 80,0 80,0 80,0 70,5 86,5 73,6 85,0 71,4 82,0 70,0 73,2 70,9 67,8 83,7 70,5 75,2 78,2 76,1 О 3 гІТО . V— гч о < 95,4 121,0 103,8 76,4 98,1 84,3 103,5 115,5 104,8 116,1 122,1 116,2 96,7 127,0 101,7 94 3 91,3 93,5 97,4 107,1 100,1 95,2 104,5 96,6 81,6 126,5 90,1 98,2 105,1 102,0 85,6 100,8 89,5 80,7 123,0 87,9 93,4 109,4 97,3 И К Пше я £ О. О сп 64,5 80.5 75,0 28,4 81,4 68,6 76,6 92,4 84,4 80,3 90,4 85,1 91,3 100,0 96,2 80,0 77,4 78,7 75,4 86,5 83,1 76,7 99,0 99,0 75,2 96,0 85,3 71,1 69.0 69,7 66,4 82,8 76,5 67,4 87,4 77,2 70,8 86,7 79,4 4 И ниця •г» *ч Л О 6 о 96,0 124,3 114,6 72,1 96,7| 83,2 106,8 136,7, 121,5 110,3 128,0, 120,9( 102,8 135,7| 122,2 114,6 101,1 107,6 105,6 120,2і 115,5 91,0 127,4 102,7 83,3 131,8 68,2 98,1 90,1 93,2 82,3 112,2 100,8 81,1 134,9 108,1 92,7 119,5, 105,0 Н А Ячл я х си о СП 77,0 50,0 68,2 68,7 —«ь 61,8 66,2 57,6 63,2 68,7 67,6 68,0 !ІНЬ 51 ш-ч <5 о § 80,5 80,0 79,5 76,7 80,0 82,7 83,7 88,0 76,7 80,5 79,9 і Ж1 03 я о. V сп 42,9 66,5 55,0 63,3 83,0 56,0 63,6 57,0 58,6 36,0 76,4 63,0 61,9 70,0 48,8 64,0 54,3 НТО А -Ц Е о < о О 73,6 76,4 70,8 58,6 і 112,7 47,5 85,0 52,0 66,6 70,5 60,5 70,0 64,0 55,3 79,5 70,0 70,0 Пше сі х о. 0) СП 62,0 69,8 69,6 44,6 50,9 47,2 77,3 76,3 62.5 75,6 71,3 42,4 63,8 66,9 80,0 79,0 69,4 59,3 63,8 69,0 80,3 55,0 61,6 60,5 68,0 61,4 45,4 52,7 48,6 Я ничя *"• х •С О < о О 88,9 98,3 96,9 56,1 66,0 60,1 85,8 116,2 102 8 125,4 120,6 58,3 78,2 76,7 104,2 102,1 77,0 81,1 79,9 114,3 89,1 90,4 90,0 78,1 96,5 86,1 56.3 69,3 62,2 Ячл* * X а. о сп 68,1 81,3 73,0 154,2 72.7 60,1 69,0 69,4 69,3 71,5 77,5 74,0 78,5 72,7 76,0 78,0 74,0 76,7 70,5 72,9 71,4 76,9 87,5 79,3 77,2 80,2 78,1 83,9 79,4 82,5 72,6 75,5 73,6 63,8 79,2 68,5 69,7 78,2 72,5 р іінь УМ р-Ц УМ •С о < 83,8 89,4 86,2 54,0 68,1 58,6 88,0 80,2 86.2 90,6 95,6 85,6 79.4 94,3 83,5 90,7 84,6' 86,3 79,7 81,4 80,3 81,0 97,1 97,4 78,1 84,1 80,7 79,8 99,1 83,9 90,1 116,3 101,4 67,5 83,4 72,4 74,3 87,5 78,6 І От Л о. / 0) сп 68,5 82,8 77,4 61,3 75,3 67,3 68,8 78,0 73.3 79.6 87,6 83 2 83.8 89,0 85,4 67,2 79,7 71,1 75,5 75,5 75,5 71,5 82,5 77,6 78,7 88,8 82,9 87 8 79,3 83,9 66,0 71,4 68,7 64,3 80,8 72,3 73,8 80,3 77,6 4 іес Е Е О о О 77,2 103,11 93,4 | 68,2 79,2 72.8 83,4 89,3 84,0 89,1 89,8 89,4 85,5 106,4 94,4 87,6 91,8 90,6 87,6 84,7 85,2 78,9 95,9 87,7 82,6 95,5 89,0 92,4 112,5і 101,4і 90,1 125,3 107,7 76.0 93,6 84,3 83,1 76,9 89,4 Н Пр< 2 о- <10 сп 67,6 76,2 69,6 79,4 65,3 65,1 72,5 66,4 61,5 59,2 60,8 69,1 81,0 72,9 52,9 59,4 5 і ,7 77;7 63,0 70,9 80,1 83.9 81,3 74,0 73,8 73,1 76 5 69,1 79,3 50,7 80,7 61,9 67,3 73,6 69,7 67,8 68,0 67,9 зсо •ГЧ о о О 94,8 73,9 92,2 70,4 72,4 71,5 85,7 79,5 83,8 83,6 98.9 89,8 77,2 91,8 81,6 71,9 62,0 69,2 85,0 70,7 78,4 66,9 93,9 88.0 82,0 69,6 80,6 90,5 92,3 90,0 71,5 118,8 89,6 88,6 87,0 88,3 79,0 82,0 79,9 А Куку[ С0 X (X сп —І. 68,5 72,0 70.3 85,3 82,3 81,2 74,9 79,2 . 80,4 83,7 82,0 108,7 102,9 105,0 67,9 87,7 72,5 72,9 76,7 75.7 70,0 73,5 70,9 97,0 92,0 95,3 87,3 69,8 78,5 71,6 60,0 66,6 82,7 102,0 88,2 82,8 85,6 83,9 >удза уч уч О о О 121,5 103.3 114,6 92,7 99,1 95,6 129,6 119,6і 125,8 116,9 138,5 120,7 117,9 110,9 114,3 75,6 96,1 83,4 105.8 100,0, 105,3 107,6 73,9’ 96,9 117,1 109,3 114,7 111.3 82,4 99,0 104,3 92,9 99,0 108,9 115,9’ 108,4 107,2 101,7 105,1 1 Грс X о. 0) ч'П 51,8 72,3 60,0 <56,2 50,8 54,4 64,6 . 56,7 63,0 67,3 56,3 63,4 65,1 65,4 61,7 55,8 55,9 55,5 547 62,8 63,9 53,3 51,6 57,0 60,2 51,9 58 3 7 і,2 57,2 66,2 53,6 53,5 54,3 59.5 52 3 52,9 61,4 59,5 60,8 чка х о < 68,4 97,5 83,5 75,2 67,3 73,0 89,7 66,5 85,5 77,4 77,6 77,4 76,5 97,3 79,4 73,3 71,7 72,6 76,6 65 5 72,8 70,4 70,0 70,2 83,0 72,0 78,3 74,5 87,3 79,9 68,8 101,8 79,0 89,9 81,1 87,2 76,2 80,0 77,4 СТ Й о о О 1 70,4 56,7 66.0 68,0 68,7 68,6 59,6 73,1 60,9 70,9 64,6 69,7 87,6 78,8 86,3 45Д 52,2 46,1 76,0 42,6 61,0 61,7 82,8 63,4 87,4 75,5 ,81,4 65,8 48,2 62,4 53,5 50,8 52,7 61,0 66,8 64,8 64,6 61,2 63,7 р; /с
І
зьохліття 1911—1913 р. р. (за даними Центрального Статистичного Комітету)
н
ТЕХНІЧНІ РОСЛИНИ
А
СТРУЧКОВІ
Корене та
бульбо плоди
Овес Просо 1 1 Кукурудза Г рсчка _ь (зерно) * / Ц. буряків Картоплі і Сояш- ник \1 Льон Коноплі
Зерна Соломи Зерна Соломи Зерна і Соломи Зерна Соломи Сочевиці Гороху Бобів 1 Зерна Зерна Волокна Зерна Волокна
68,5 77,2 67,6 91,8 68,5 121,5 51,8 68,4 т 70,4 103.8 70,0 733 504,5 1 » 40,4 і 42,4 53,2 55.1
82,8 103,1 76,2 73,9 72,0 103,3 72,3 97,5 56,7 75,5 92,9 865 519,4 — 50,6 44,4 48,2 48,2
77,4 93,4 69,6 92,2 70.3 114,6 60,0 83,5 66,0 80,4 88,1 844 511,8 65,2 48,5 52,3 54,7
61,3 68,2 57,0 70,4 80,0 92,7 56,2 75,2 68,0 (85,8 67,5 853 426.3 63,9 37,3 46,0 49,5 50.3
75,3 67,3 79,2 79,4 72,4 85,3 99,1 50,8 67,3 68,7 78:0 57,5 62,5 1059 346 2 57,7 39,0 35,0 50,3 60,3
72,8 65,3 71,5 82,3 95,6 54,4 73,0 68,6 78,5 1017 402,5 60,2 38,5 37,7 57,3 51,2
68,8 83,4 65,1 85,7 81,2 129,6 64,6 89.7 59,6 60,6 825 382,6 — зо 36,0 58,3 56,0
78,0 89,3 72,5 79,5 74,9 119,6 56,7 66.5 70,1 60,9 74,6 103,1 851 365,2 — —- — 47,3 46,0
73.3 84,0 66,4 83,8 79,2 125,8 63,0 85,5 68,3 843 378,7 — — • 57,3 54,5
79,6 89,1 61,5 83,6 80,4 116,9 67,3 77,4 70,9 60,6 — 795 471,0 —і— 38,3 39,0 61,5 48.2
87,6 89,8 59,2 98,9 83,7 138,5 56,3 77,6 64,6 67,5 88,1 860 616,9 — 33,6 44,0 38.5 38,5
83 2 89,4 63,8 89,8 82,0 120,7 63,4 77,4 69,7 65,5 — 851 542,6 — 36,0 41,1 58,7 47,2
83,8 85,5 69,1 77,2 108,7 117,9 65,1 76,5 87,6 68,3 82,8 833 503,0 29,1 35,6 54,0 50,4
89,0 106,4 81,0 91,8 102,9 110,9 65,4 97,3 78,8 103.2 108,1 996 588,7і — 49', 1 45,8 49,2 45,7
85,4 94,4 72,9 83,6 105,0 114,3 61,7 79,4 86,3 93,2 102,9 965 519,4 — 33,2 40,2 53,5 50,3
67,2 87,6 52,9 71,9 67,9 75,6 56,8 73,3 45,1 63,8 — 489 638,9 —— 40,2 43,7 50,6 41,6
79,7 91,8 59,4 62,0 87,7 96,1 55,9 71,7 52,2 65.8 92,0 851 708,4 — 40,4 40,7 49,1 51,3
71,1 9Л6 51,7 69,2 72,5 83,4 * •"-* 55,5 72,6 46,1 64,8 — 730 650,2 40,3 43,0 50.8 42,1
75,5 87,6 77,7 85,0 72,9 105.8 5)7 76,6 76,0 71,6 93,5 100,0 665 616,3 —— 37,7 40,5 47.9 65,2
75,5 84,7| 63,0 70,7 76,7 100,0 6 2,8 65.5 42,6 68,1 872 595,4 — 40,7 33 8 60,7 61,9
75,5 85,2 70,9 78,4 75.7 105,3 6), 9 72,8 61,0 68,8 99,8 841 608,8 —- 37,8 34,5 50,7 64,0
71,5 82,5 78,9 80,1 66,9 70,0 107,6 53,3 70,4 61,7 91,2 '84,0 730 332,0 102.0 45,4 50,9
95,9 83.9 93,9 73,5 73,9 96,9 51,6 70,0 82,8 83,3 100,0 911 677,3 103 31,5 26,0 46,6 45,2
77,6 87,7 81,3 88 0 70,9 57,0 70,2 63,4 84,8 96,0 899 410,0 103,7 — — 45,4 46,6
78,7 82,6 74,0 8?,0 97,0 117,1 69,2 83,0 87,4 75,8 80,2 785 441,0 " 47,2 49,4 36.0 43,1
88,8 95,5 73,8 69,6 92,0 109,3 51,9 72,0 75,5 92,9 91,8 1077 670,9 — 64,3 54.3 52,7 53,7
82,9 89,0 73,1 80,6 95,3 114,7 58,3 78,3 .81,4 86,7 91,6 931 477,8 — 60,2 54,2 39,8 47,4
87 8 92,4 76.5 90,5 87,3 111.3 7і,2 74,5 65,8 68,0 79,1 796 586,1 52,3 65,3 63,6 60,0
79,3 112,5і 69,1 92,3 69,8 82,4 57,2 87,3 48,2 65,8 83,0 1082 706,5 —- 51,5 57,6 68,3 64,2
83,9 101,4 79,3 90,0 78,5 99,0 66,2 79,9 62,4 66,2 83,0 1020 621,1 г 52,0 59,9 64,6 60,8
66,0 90,1 50,7 71,5 71,6 104,3 53,6 68,8 53,5 66,4 85,0 708 344,7 — 39,0 55,7 48,6 57,6
71,4 125,3 107,7 83,7 118,8 60,0 92.9, 55,5 101,8 50,8 71,3 70,2 704 553,8, 430,6і 46,2 50,4 59,8 59,2
68,7 61,9 89,6 66,6 99,0 54,3 79,0 52,7 70.1 71,0 704 — 41,1 50,6 50,4 57,8
64,3 76,0 67,3 88,6 82,7 108,9 59,5 89,9 61,0 55,2 95,0 665 434.8 —— 38,7 45,6 57,4 56,8
80,8 93,6 73,6 87,0 102,0 115,9 52 3 81,1 66,8 94/) 95,9 911 476,5і — 63,9 74,2 54,8 55,1
72,3 84,3 69,7 88,3 88,2 108,4 52,9 87,2 64,8 80,6 95,9 874 448,7 - " 58,1 64,3 57,3 56,7
73,8 83,1 67,8 79,0 82,8 107,2 61,4 76,2 64,6 68,0 781 766 460,9 61,3 41,2 47,2 52,9 54,6
80,3 76,9 68,0 82,0 85,6 101,7 59,5 60,8 80,0 61,2 78,8 92,7 945 556,1 64,8 52,1 47,2 55,3 35,9
77,6 89,4 67,9 79,9 83,9 105,1 77,4 63,7 75,4 92,2 887 490,3 1 58,9 50,2 47,2 53,2 54,8
жайність
Таблиця 61.
головнішого збіжжя в прибузьких та придністрянських повітах на одиниці площі в % % до губерніальної пересічної
(принятої за 100) пересічно за 1911—13 р.р.
в господарствах селянських
Льон
Коноплі
сЗ
Повіти
а
зі
а
з»
ОС
>0
о
х
ос
О
н
з
У
О
И
О
У
О
<0
о
О
а
о
о
V
О
о
а
<у
о
<
о
о
р;
О.
(V
с
<
о
о
сз
Приватновласницьких
о
Пшениця Пшениця Ячмінь Овес Просо Кукурудза Г речка Горох Сочевиця І Біб Льон Коноііл* Картопля
Зерно 1 Волокно Зерно Волокно
о
6
□
о
Проскурівський 113 100 120 119 128 105 117 100 102 101 128 140 120 109 127 104 91 80 131 101 99 102 81 96 83 80 90 103 122 123 115 \ 127 115 і 1
Лятичівський . . . 108 113 112 91 78 82 92 9-1 70 - " 98 92 96 76 1 132 64 18 89 83 95 100 88 102 94 83 85 100 78 86 89 92 128 90 1
Літинський . . , 104 106 101 102 114 88 97 105 118 120 92 86 90 И9| 34 87 105 100 121 93 94 93 90 105 86 70 108 78 72 ПО ПО 107 92
Вінницький . . . 115 113 102 108 91 — 109 89 110 ——1 92 83 116 88 104 104 108104 145 99 109 87 98 95 85 106 95 ..З 65 93 70 63 111 91
Брацлавський . . 103 108 99 93 96 98 105 89 92 — — 110 102 1 83 108 112107 147 89 98 107 88 95 95 115 111 86 82 66 90
Гайсинський . . . • 116 129 114 113 102 131 106 100 134 106 70 75 102 92 108 104і 113 115 143 93 111 124 120 ПО 130 129 117 94 97 89 82 106 105
По губерні 103 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 103 100 100 100 100 103 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100
Кам'янецький . . 80 91 98 93 103 83 84 153 109 90 98 90 100 109 109 96 94 93 103 111 103 112 84 121 96 92 100 97 94 87 86 93 92
Ушицький .... 93 ; 93 104 89 75 86 87 98 82 109 95 118 92 105 75 141 94 95 104 97 88 119 70 94 90 83 76 89 107 108 106 100 73
Могилівський . . 106 108 109 95 118 84 95 134 96 108 •—» —— 86 93’ 72 95 102 114 152 112 93 124 86 92 105 136 108 69 55 85 81 122 86
Ямпільський . . . 90 95 92 85 99 100 88 81 99 — 94 97 108 104 94 87 107 101 130 ’.ОІ 103 109 119 88 120 109 103 123 157 29 99 86 100
Голопільський . 93 106 111 106 109 117 98 ш 135 102 114 105 68 79 96 103 ПО ПО 112 103 111 109 108 91 119 123 99 124 165 95 96 121 114
Балтянський . . . 82 82 78 83 1 ! 96 92 126 105 86 90 97 93 і 104 92 111 99 93 95 93 94 117 100 86 99 112 62 < 75 74 91 108 62 112
£Р
оз
о
□
о
©
о
X*
о
03
н
о
а
о
з
к
о
З
196
Проф. С. Городецький.
складом ґрунтів цих двох частин Поділля—тяжчих (глинкуватих) по
Наддністрянщині і легших (супіскуватих) у Надбужжі.
Цей загальний огляд врожайности головніших рослин польової
культури Поділля дозволяє здебільшого констатувати зменшення її в
наддністрянських повітах порівняльно з надбузькими, що наочно дово-
дить таблиця 61, де надбузьку й наддністрянську врожайність визна-
чено відсотками проти пересічної губерніяльної врожайности.
На підставі всього зазначеного про економіку та сільське госпо-
дарство Поділля, а також через значні природничі властивості Наддні-
стрянщини й Надбужжя можна зробити висновок, що причинами, які
призводять до різниці врожайности по цих двох половинах губерні, є як
ґрунто-кліматичні відміни Наддністрянщини й Надбужжя так і особли-
вості їхнього, рільництва.
»
І
РОЗДІЛ XXI
Городництво, садівництво та бджільництво.
Звичайно, зазначеними попереду відомостями не можна обмежитися,
характеризуючи сільське господарство, бо поза ними залишаються ще де-
які галузі інтенсивніших за польові культури—городніх та садових. Гостру,
виразну межу для городніх та польових рослин провести було б важко,
бо в залежності від економічних та природніх умов значна кількість
культурних рослин, як от капуста, томати та деякі технічні рослини
(ганус, м'ята тощо), мандрує поміж полем та городом, надаючи ріль-
ництву по тих або інших місцях інтенсивнішого характеру. Серед цих
всіх рослин помітну ролю в польовій культурі Поділля напередодні все-
світньої війни відогравав хіба що тютюн, що під ним 1911 року по
різних місцях Поділля нараховувалося 383 десятини. Загальний врожай
тютюну з зазначеної площі тютюнових плянтацій зазначеного року
досяг 12800 пуд., тобто пересічно—33 пуди на 1 десятину.
На Поділлі розводили тютюн різних сортів від вищих з американ-
ського та турецького насіння, відомий в продажу під назвою басараб-
ського та кримського, до нижчих (т. зв. бакун та махорка). Нижчі
сорти тютюну споживали на місці, а вищі сорти знаходили собі збут
поза межами Поділля в переробленому на тютюнових фабриках вигляді.
Решта ж рослин інтенеявнішої культури знайшли собі на Поділлю
притулок переважно в городництві та садівництві, які, завдяки ґрунто-
кліматичним та економічним умовам, досягли на Поділлю значного роз-
витку, постачаючи свої продукти навіть віддаленішим ринкам—Одесі,
Києву, Москві та Ленінградові.
Городництво на Поділлі було особливо розвинене в Брацлавськім
та Вінницькім повітах. Загальна кількість землі під городами дорівню-
вала 130.000 десятин, причім промислове городництво, звичайно, було
розвиненіше поблизу більших селищ, міст та містечок. Про розвиток
промислового городництва на Поділлі перед війною може промовляти
розмір відсилання з залізничих станцій Поділля овочів (крім буряків та
картоплі), що 1911 року досяг 404000 пуд. Здебільшого відсилали за-
лізниці південно-східньої частини Поділля (Кодима, Крижопіль, Вапнярка,
Попелюхи, Рудниця, Ковбасна, Рибниця).
Продуктів же садівництва значно більше відсилали станції північ-
но-західньої частини Поділля (Деражня, Вінниця, Бар, Комарівці, Про-
скурів). Щороку (пересічно за трьохріччя 1909—1911 роки) перевезено
було залізницями Поділля 82000 пуд. фруктів—плодів та ягід і свіжих
і консервованих.
Загальна кількість землі під садами Поділля напередодні всесвіт-
ньої війни, згідно з відомостями Подгубстаткомітету, дорівнювала 40000
десятин, тобто близько 1 % всієї подільської території, а з огляду на те,
що дрібніших селянських садів, звичайно, не реєстрували, то безперечно
зазначена площа є далеко нижча від дійсної передвоєнної площі під
пами Поділля. Особливо було багато садів тут у Балтянськім, Він-
:м, Кам'янецькім, Лятичівськім, Могилівськім та Ямпільськім пові-
чіеньких садів (площею понад 5 десятин), що здебільшого мали
198
Проф. С. Городецький
промислове значення, на Поділлю нараховували тоді близько 375, з
площею під ними в 4500 десятин. Це були виключно поміщицькі сади.
Розводили тут переважно яблуки, грушки, сливи, вишні, черешні, воло-
ські горіхи, на Наддністрянщині—брослини та морелі, а в селянських
садах переважали вишні та сливи.
З ягід розводили переважно полуниці, малину, порічки та аґрус.
Дерен, байбарис та терен збирали майже виключно з дикорослих кущів
по кам'янистих схилах та скелястих берегах Дністра і його допливів.
Але, крім оцих дикорослих кущів на долині р. Дністра на Поділлі поши-
аайпїкавіша садова культура—виноградництво.
альна передвоєнна площа під винницями 6 наддністрянських
>рівнювала 1.170 десятин, з яких більша частина (675 десятин)
а на долю Балтянського повіту; окрім того мали досить багато
гин) Ямпільський та Голопільський (150 дес.) повіти.
більші й найкращі виноградники були при містечках Кам'янка,
Строїнці Голопільського повіту та в Баштунах, Журі, Рибниці,
і Попелках Балтянського повіту. Розводили на Поділлі пере-
важно так званий „Басарабський“ виноград (різні сорти шасл и) і
лише яко виняток подекуди (Кям'янка) зустрічалися кримські сорти. На
Поділлі було поширене й виноробство, однак задовільної якости вино
виробляли тільки в Голопільськім та Балтянськім повітах, звідки його
вивозили навіть поза межі Поділля. Вищої якости вино (виноробня у
Кам'янці) своєю якістю дорівнювало кращим кримським та кавказьким
винам і продавали його по 10—30 крб. за відро, тоді як ціна звичай-
ного вина хатнього вирібництва для місцевого споживання коливалася
в межах 1,5—2,5 крб. за відро.
1911 року на Поділлі вироблено вина близько 55.000 відер: Бал-
тянський повіт—дав 28.000, Голопільській—16.000, Ямпільський—6.000
відер, а решту—Могилівський та Ушицький повіти. Виноградництво та
риноробство на Поділлі за останній час перед війною прогресувало
більш та більш, а саме: за десять років 1901 — 1911 роки площа під
винницями збільшилася на 500 десятин, тобто на 70%, а продукція ви-
рібництва на 27.500 відер, або на 100%, тобто якраз удвоє.
Повіти, де мало було поширене виноградництво, відзначалися зате
перед війною досить великим розвитком бджільництва. А саме, згідно
з відомостями Подгубстаткомітету 1911 року з загальної кількости
137.2С0 колод більшість (82.000 колод) припадала на такі повіти: Ка-
м'янецький (15 000 колод), Вінницький (14.000 колод), Літинський (18.000
колод), Проскурівський (17.600 колод) та Ушицький (17.500 колод).
1911 року бджільництво дало 50 тис. пуд. меду та 11 тис. пуд. воску.
Найбільше меду зібрано в Літинськім повіті (16.000 пуд.), Проскурів-
ськім (7.000 пуд.) та Кам'янецькім (7.000 пуд.), а по інших повітах збір
меду коливався в межах 1 — 4 тисяч пуд.; щодо воску, то понад тисячу
пуд. дали повіти: Кам'янецький (2170 пуд.), Літинський (1.600 пуд.),
Проскурівський (1.400 пуд.) та Брацлавський (1.100 пуд), а в решті
повітів збір воску коливався в межах 300—900 пудів.
Мед та віск знаходили собі збут переважно на місцевих базарах
та ярмарках, причім ціна на мед 1911 року коливалася в межах 4—12
карб, (пересічно 8 карб.) за пуд, а на віск від 16 до 35 карб, (пере-
січно 24 карб.) за пуд залежно від якости продукту.
РОЗДІЛ XXII.
Передвоєнні сільсько-господарські райони Поділля.
Після всього зазначеного про сільсько господарство Поділля на-
передодні світової війни можна підбити й деякі підсумки загального ха-
рактеру й зокрема щодо районізації.
Характер сільського господарства на Поділлі, бувши в основному
однаковий для всієї губсрні (переважна роля рільництва зернового на-
прямку та порівнюючи мало розвинене скотарство) все ж таки по деяких
більш-менш певних частинах губсрні мав досить істотні відміни, що до-
зволяють і вимагають відокремити в межах губерні три помітно різні
сільсько-господарські райони (див. картограму 10): Західній, Централь-
ний і Південно-східній. Істотнішими властивостями цих районів мають бути,
звичайно, ті, що характеризують рільничі системи цих районів, бо вони
визначають відміни основної і головнішої продукції Поділля—хлібороб-
ської. Але поруч з тим три накреслені райони характеризуються кож-
ний зокрема такою сукупністю рис як загальної природничо-економічної
коньюнктури сільсько-господарської продукції, так і властивостями
рільництва в кожному з них, що поділ губерній на т£ и зазначені с.-г.
райони ніби сам аж напрошується. І справді:
Центральний район Поділля характеризувався найбільшим
розвитком с.-г. промисловости, помірною кількістю продуктивної худоби,
з тенденціями до інтенсивнішого характеру скотарства, хоч про це се-
ред наведених у нас відомостів можна знайти лише побічні вказівки у
вигляді найбільшого розвитку саме в цьому районі свинарства. Ріль-
ництво відзначалося найменш виявленим тут характером зернової про-
дукції, а тому за переважну систему рільництва тут треба вважати
плодозмін. Переважну ролю у зм'якшенні зернового характеру ріль-
ництва цього району відогравала культура коренеплодів і головне цук-
рових буряків. Далі характеристичною для рільнццтва цього району
рисою було найкраще забезпечення його удосконаленим с.-г. реманен-
том, що тісно зв'язано з поліпшеною агротехнікою цього району.
Крім усього зазначеного, цей район характеризується рівновагою в
рільництві культури оз. пшениці та оз. жита в селянських господар-
ствах.
В межі центрального району на підставі всього зазначеного перш
за все треба вмістити кол. Могилівський, Вінницький, Брацлавський і
Гайсинський повіти, а також почасти й Літинський та Ямпільський, де
одначе перераховані властивості центрального району трохи затушовані
сусідством з другими екстенсивнішими районами—у Літинського—за-
хіднім районом помірно-зернової продукції, а в Ямпільського-південно-
східнім районом майже виключно зернової продукції рільництва.
Західній с.-г. район, крім допіру згаданої характеристичної
властивости, відзначався порівняльно невеликим розвитком с.-г. про-
мисловцем й найбільшою кількістю худоби, що супроводжувалося тут
інтенсивним напрямком скотарства й значним розвитком птахівництва.
200 * П ро ф. С. Городецький.
Помірно-зерновій продукції цього району відповідала поліпшена
зернова система, рільництва, причім зм'якшували зерновий характер
цього району коренеплоди та стручкові (на зерно й на пашу) рослини
в однаковій мірі. Властивістю цього району є перевага в озимині селян-
ських господарств оз. жита над оз. пшеницею. В межах району були
Кам'янецький, Проскурівський, Лятичівський та Ушицький повіти.
В обох допіру накреслених районах на підставі властивостів їхнього
рільництва, слід би розрізняти наддністрянські підрайони (Кам'янецький
та Ушицький повіти західнього району й Могилівський з Ямпільським
повітом у центральнім) з одного боку та надбузькі—з другого. Відміни
цих підрайонів полягають у напрямкові скотарства та в інтенсивнішім ха-
рактері селянських господарств Наддністрянщини (менша пропорція
пару, поширення кукурудзи та сполучених культур), але це супроводиться
тут зменшеною врожайністю збіжжя (озимого та ярового) і картоплі.
Нарешті Південно-східній район, що обіймав кол. Голо-
пільський та Балтянський повіти характеризувався найрізкішим харак-
тером зернової продукції на Поділлі. Крім того, цей район від-
значався малим розвитком с.-г. індустрії, малою порівняльно кількістю
худоби та в значній мірі відмінним напрямком скотарства й найменш
досконалою агротехнікою. В рільництві селянських господарств цього
району озима пшениця переважала над оз. житом, а серед ярового збіж-
жя—яра пшениця, особливо в Балтянськім повіті, так само, як і по при-
ватно-власницьких господарствах. Треба одначе зазначити, що ці харак-
теристичні властивості південно-східнього с.-г. району в значній мірі
затушовані на Голопільщині через близьке сусідство з розвиненішим
центральним районом.
\ *
і
і
4
Гиьс^-гогпп^дргьгкі
РЙИОНП
НПЙЖ
Напередодні всесвітньої
війни
>;
4- 1[СіСЧіС ГиЬмиима
С^ИО&НІ О^П£І-ИИ:
(Мірило
#мга дюн-» епіср’І'» -^гї
/,
Віє Іапгініг^сІїаН Родоііепз уоґ сіє пі УУеккгіе^е.
уоп Ргоїе580г Зеприз Ногойеігку].
І
2и£аттепТа85ипд.
□іе паїигііскеп еЬепзо у/іе сііе хуігІзскаШіскеп У/егкаІІпіззе сіег
Епішіскіипд сіег 1_апс1\мігІзскаГі аиі сіет Теггіїогіит Росіоііепз зіпсі зекг
уегзсНіесіеп.
Іп сііезег Маппідїаііідкеіі аиззегі зіск сіоск аЬег еіпе Ьезііттіе
Сезеїгтаззідкеіі ипсі сіетхиіюїде Ьезіекі сііе Модіісккеіі ипсі Моіхуєп-
сіідкеі*: еіпег паїйгііскеп ипсі ІапсІхуІгІзскаГИіскеп Рауопізіе’гипд Росіоііепз.
Оіезе Оезеїгтаззідкеіі аиззегі зісЬ іп сіег Еогт еіпег 2опа1іІаІ
сіег паїйгііскеп Еакіогеп, сіег сііе теїеогоіодізскеп, огодгаркізскеп,
деоіодізскеп, Ьосіепагіїіскеп ипсі Ьоіапізскеп Еіетепіе Росіоііепз ипіег-
у/огіеп зіпсі.
Везопсіегз Іаизскеп сііе теїеогоіодізскеп Еіетепіе ікгеп Ска-
гакіег іп 2\уєі Кгеиггіскіипдеп: Нусігоіодізске, іп сіег Кіскіипд уоп
Ногсі-УМезІеп Росіоііепз, и/акгепсі зіе Ьіег сііе тахітаїе Сігбззе еггеіскеп,
паск ЗисіозШсЬеп Теіі Росіоііепз, \мо сііе Міесіегзскіадзтепде сііе дегіпдзіе
ізі, сііе 2опаІіІаІ Іегтоіодізскег Еіетепіе гісЬіеі зісЬ уоп Могсіеп паск
Зйсіеп.
Огодгаркізске Еідепійтіісккеііеп зіекеп тії сіеп деоіодізскеп
Еіетепіеп іт епдеп 2изаттепкапд ипсі сіетгиіоіде у/ігсі Росіоііеп іп
2\уєі Рауопе-Вокгауоп ипсі Спізіеггауоп еіпдеіеііі.
Сег Вокгауоп Ігаді сіеп Скагакіег еіпез Еіаскіапсіез, уопміедепсі
тії погсідзИіскет АЬкапде, хмеїскег тії еіпег запсіїектідеп Зскіскі
Ьесіескі. ізі, шакгепсі сіег Спізіеггауоп еіп паск ЗйсІ-УМезІеп аЬГаІІепсіез,
уоп текгегеп Таїегп сіигскзскпіііепез Еапсі сіагзіеііі, ууеіскез тії еіпег
текг Іопагіідеп Зскіскі Ьесіескі ізі. Аиззегсіет \уігсі сіег Опізіеггауоп
сіигск Веписіаііоп сіег аііегеп (Іагііагеп) деоіодізскеп Зскіскіеп скагак-
гегізіегі.
□іе 2опа1іІаІ сіег ВосІепЬесіескипд (оїді сіег 2опа1іІаІ сіег Міе-
сіегзскіаае, аЬег еіпе Нпраззипд сіег Восіеп ги еіпег Ьезііттіеп Ніе-
сіегзскіадзтепде Іаззі зіск піскі тегкеп: патііск хуакгепсі сіег зйсідзі-
Ііске Теіі уоп дегіпдзіег Міесіегзскіадзтепде тії Зіеррепзскшаггегсіе
Ьесіескі ізі, ипсі іт гепігаїеп Теііе уоп тіїїеїтаззідег Міесіегзскіад-
зтепде сііе кеіідгаиеп ХМаїсіЬосІеп уогкеггзскеп, егзскеіпі сііе 2оп едег
сіедгасііегіеп Зскхуаггегсіе іп г\меі Зігіскеп: іт Теііе тії сіег дгоззіеп
Гііесіегзскіадзтепде ипсі іт Зйсіеп сіез \уаІсІ5Іеррізскеп Зігіскез Росіо-
Ііепз, г\уізскеп сіеп Зігіскеп сіег дгаиеп, МаІйЬдсіеп ипсі дег Зіеррет
зскчуаггегсіе.
Оіе ууіїсіе ЕІога Ройоїіепз \уігс! іп г\уеі Вгіеп еіпдеіеііі: сііе у/аісі-
зіеррізске іт дгоззіеп Теііе сіез капсіез ипсі сііе зіеррізске іт Зйсіеп
Росіоііепз (йег ‘зскхуаггегсіізске Зігіск). Аиз сіеп оЬепепмакпІеп УМеск-
зеІЬегіекипдеп сіег росіоіізскеп Вбсіеп ипсі Ріогаїогтаїіопеп іазі зіск
сіег Зскіизз гіекеп, сіаз іп Росіоііеп сііе ХМаїсИогтаїіоп уоп сіег МіНе
сііезез Ооиуегпетепіз дедеп Регіркегіе іт Апхуаскзеп ЬедгіПеп ізі.
202
Проф. С. Городецький.
ЛиГ Сгипд дег Кгеигу/ігкипд дег оЬепегу/аЬпїеп паїйгІісЬеп Мо-
тепіе, капп тап Родоііеп іп 7 рЬузізсЬ-деодгарЬізсЬ^ Кауопе еіп-
Геііеп: 3 ВпізГеггауопє, 3 ВоЬгауопе ипсі 1 Зіерргауоп.
Ліз Сгепіе отізсЬеп деп Впізіеггауопеп ипсі ВоЬгауопеп діепі діє
ХМаззегігеппипд іи/ксЬеп Впізіег ипсі ВоЬ аиГ Родоііеп, діє зісЬ уоп
Зйд-Озі пасЬ Могд-ХЛ/езі дигсЬ діє ЕгЬбЬипд уоп Родоііеп (діє МИіе
дез Еапдез) гіеЬі. Вег Зіерргауоп ЬеГіпдеі зісЬ іт ЗйдбзіїісЬеп Теііе
дез Ооиуегпетепіз (ВаІіаЬехігк). Кигіе рЬузісЬ-деодгарЬізсЬе СЬагак-
іегізіік діезег Кауопе ізі Гоїдепде:
Вег ЄГ8ІЄ Кауоп (дег зіідІісЬе ТеіІ дез КатіапеігЬеіігкез) м/ігд
дигсЬ Ьедеиіепде Епілуіскіипд зеіпез пасЬ Зидеп аЬГаїїепдеп КеІіеГз
сЬагакіегізіегі. Віє ВодепЬедескипд ЬезіеЬГ теізіепз аиз дипкеМбпі-
дет. Сігипде (дедгадіегЬе ЗсЬи/апегде ипд дипкеї-дгаие ХЛ/а1дЬбдеп),
дег зісЬ аиГ дег іопагіідеп Ебззе ЬеГіпдеЬ Вег Кауоп \уігд дигсЬ
Ьедеиіепде НіедегзсЬіадзтепде (550 тт. аиГ’з даЬг) ипд \Магте (8 С.
дег іаЬгідеп тіиеїтаззідеп Тетрегаіиг) сЬагакІєгізіегЕ
Вег хи/еіїе Кауоп (пбгдІісЬег ТеіІ дез КатіапекЬеіігкез Ргозки-
гіуЬегігк, пбгдІісЬег ТеіІ дег ЕаІуІзсЬіу—Еііуп—ипд КХ/іппуїхіаЬегігке
у/ігд дигсЬ хуепідег епім/іскеїіез КеІіеГ, даз Ьіег діє дгбззіе НбЬе
еггеісЬі, сЬагакІегізіегі. Віє ВодепЬедескипд ЬезіеЬГ аиз бипкіеп Вддеп
(уоп дипкеїдгаиеп ХА/аІдЬбдеп Ьіз ЗіеррепзсЬумагхегде). діє зісЬ аиГ дег
запдІеЬтідеп Ебззе ЬеГіпдеп. Вег Кауоп \л/ігд дигсЬ діє дгбззіе Міедег-
зсЬІадзтепде (550—600 тт. іаЬгІісЬ) ипд дигсЬ дегіпде Ніг діезез
Ооиуегпетепі ХМагте (7,5°С. іаЬгІісЬег тіііеїтаззідег Тетрегаіиг)
сЬагакіегізіегЬ
Вег дгііїе Кауоп (дег зидКсЬе ТеіІ дез СІзсЬуІ^аЬехігкез ипд .Мо-
ЬуІіуЬегігкез) тії: зеЬг еп^іскеїіет пасЬ Зйдеп аЬГаїїепдет КеІіеГ \уігд
дигсЬ НеІІ-дгаие, аиНопагіідег Ебззеагі епізіапдепе ХМаІдЬодепЬедескипд
сИагакіегізіегі:. Вег Кауоп Ьаі тіїїеїтазіде НіедегзсНІадзтепде (пеЬеп
500 т.т. іагІісЬ) ипд Ьедеиіепде ХМагте (пеЬеп 8° С дег тіііеїтаззі-
деп іагІісЬеп Тетрегаіиг).
Вег уіегіе Кауоп (зидІісЬег ТеіІ дез ЕаіуІзсЬіу—ипд ЕііупЬегігкез,
дез ВгаШауЬегігкез ипд пдгдІісЬег ТеіІ дез Наі'.упЬегігкез) ігаді: деп
СЬагакіег еіпез НасЬІапдез тії: у/епід епЬл/іскеІІет КеІіеГ ипд ууігд
дигсЬ ЬеІІдгаие аиГ запдіеЬтідег Ебззеагі епізіапдепе \Л/а1дЬбдеп сЬа-
гакіегізіегЬ Вег Кауоп ЬаЬ тіііеїтаззіде ПіедегзсЬІадзтепде (500 т.т.
ІакгІісЬ) ипд діє дегіпдзіе Гиг діезез Сіоиуегпетепі ХМагте (пеЬеп 7,5 С°
тіНеітаззідег іакгІісЬег Тетрегаіиг).
Вег їипІЇе Кауоп (діє хуєзНісНє НаІЙе дез датрої—ипд ОІдоріІЬе-
хігкез) у/ігд дигсЬ епідуіскеїіеп пасЬ 5ид-\Мезіеп аЬГаїїепдеп КеІіеГ сЬа-
гакіегізіегЬ, діє КауопЬедескипд ЬезіеЬі: аиз дипкіег, аиГ дег іопагіідеп
Ебззе епізіапдепеп Вбдеп (дипкеїдгаие \А/а1дЬбдеп ипд дедгадіегіе
8сЬ\магіегде). Вег Кауоп Ьаі дегіпде МіедегзсЬІадзтепде (пеЬеп 450
т т. ]аг)ісЬ) ипд тіііеїтаззіде Гйг даз Соиуегпетепі \А/агте (пеЬеп
8°С. іагІісЬег Тетрегаіиг).
Вег зесЬзіе Кауоп (бзНісЬег ТеіІ дез датріі—ипд ОІдорііЬегігкез)
тії ГІасЬет у/епід епіу/іскеііет КеІіеГ лл/ігд дигсЬ Ведєскипд тії дип-
кіеп Вбдеп. дигсЬ дегіпде ГНіедегзсЬІадзтепде (пеЬеп 450 т.т. ]аЬг-
ІісЬ) ипд дигсЬтіНеїтаззіде ХМагте (8 С. тііїеїтаззідег ]аЬг1ісЬегТет-
регаіиг) сЬагакІегізіегЬ
Вег зіеЬепіе Кауоп (ВаІіаЬехігк) ігаді деп СЬагакІег еіпез РІасЬ-
Іапдез; діє ЕІога ипд Вбдеп ігадеп ЗіеррсЬагакіег (діє ЗсЬу/агіегде).
Вег Кауоп у/ігд дигсЬ дегіпде МіедегзсЬІадзтепде (400 т.т. іаЬгІісЬ)
ипд дигсЬ дгбззіе ХМагте (9°С тіііеїтаззідег ]аг1ісЬег Тетрегаіиг) сЬа-
гакіегізіегі.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
203
Оіе ІапсімігізсЬаШісіїе Кауопізі'египд епізргасИ Ьіз хи еіпет де-
игіззеп Огаде дег паііігІісЬеп, йод 2У/аг, діє дгбззіе Ехіепз’іаі Ііезз зіесЬ
іп Зіерргауоп тегкеп, шаЬгепд діє хуаІдзіеррізсЬеп ЗігісЬе Родоііепз
зісЬ дигсЬ тіііеїтаззіде ипсі дгбззіе Іпіепзііаі сЬагакіегізіегіеп.
• Сіє паіигІісЬеп Еакіогеп хуігкіеп Ьедеиіепд те’пг аиГ діє Еапд-
иггізсЬаіі дез Ваиетзіапдз ипд уіеі мепідег аиї діє І_аде дег Еапд-
у/ігізсЬаіі дег Ргіуаіеідепіиетег, депп діє уог дет \А/еІі:кгіеде ЬосЬ-
епіи/іскеїіе ТесЬпік ипд даз епііаііеіє Зузіет Ьезіедіеп паїйгіісЬе Ніп-
дегпіззе ипсі пиігіеп діє екопотізсЬе Коп]ипкіиг )едез Кауопз Ніг діє
Еапдм/ігізсЬаіі аиз.
Лт зіагкзіеп даЬеп зісЬ діє паііігІісЬеп Х/егЬаІіпіззе дег еіпхеїпеп
Кауопе Родоііепз іп дег ВегіеЬипд дег Зузіете дез /АскегЬаиез (діє
Ргорогііоп дег ВгасЬе ипд дег Ееідкиїіигеп) ипд дег ЕгисЬіЬагкеіі дег
ЕеІдрНапгеп (Опізіеггауоп ипд ВоЬгауоп) аиз.
Оіе Еакіогеп дег аіідетеіп' екопстізсЬеп Копіипкіиг, шеІсЬе іт
]’едеп еіпхеїпеп Кауоп діє дгбззіе УМігкипд аиі деп Зіапд дег Еапд-
ипгзсЬаіі Ьаііеп, зіпд іоідепде: діє Епіхуіскеїипд дег ІапдхуігізсЬаШісЬєп
Іпдизігіе, дег ЕгасЬіЬеігіеЬ, діє Сігбззе дег ОгипдЬезіігипд ипд діє
ОісЬіЬеіі дег Веубікегипд.
Оіе УіеЬгисЬі ипд дег /ЛскегЬаи зіпд діє СгипдЬгапсЬе дег Еапд-
улгізсЬаіі Родоііепз; дег ЛскегЬаи зріеііе діє йЬегміедепде КоІІе, и/аЬ-
гепд діє УіехисЬі діє ги/еііе Зіеііе еіппаЬт.
Оетгиіоіде, ізі дег СЬагакіег дез ЕеІдЬаиз еіпхеїпег Теііе дег
Аиздапзрипкі Ьеі дег Кауопізіегипд дег Еапди/ігізсЬаіі Родоііепз.
Віє ТесЬпік дез НскегЬаиез епізргасЬ удіїід дет ЕеІдЬаиззузіет
еіпхеїпег Кауопе Родоііепз.
Оег ЛскегЬ?.и Родоііепз ігид КогпсЬагакіег; уегзсЬіедепе Апзігеп-
дипдеп діезез СЬагакіегз тизз аіз Сігипдіаде дег- ІапдхуігізсЬаНИсЬеп
Кауопізіегипд Родоііепз діепеп.
Оаз Заедгазз ипд МигхеИгйсЬііде епуеісЬегіеп деп КогпсЬагакіег
дез ЕеІдЬаиез уоп Родоііеп.
Оаз Тетро ипд діє Зіиіеп дег Еіпшигхеїипд діезег Ееідкиїіигеп
\уаг іп Ваиегп—ипд РгіуаіеіпдепІитзІапди/ігІзсИаііеп уегзсіїіедеп ипд
уегзсИіедеп шігкіеп зіе аиГ Тескпік ипд Зузіет дез ЕеІдЬаиз діезег
х\уеі Каіедогіеп.
Іп деп ВаиегпмгізсИаГіеп мігкіе діє УегЬгеііипд дег ^/игхеИгйск-
іідеп теЬг аиі ТесЬпік.ипд и/епідег аиі Зузіет дег ХЛ/ігізсЬаЕ^ аіз діє
Еіпитгхеїипд дез Заедгаззез.
Іп дег Ргорогііоп дег Ееідкиїіигеп ипд дег ВгасЬе ііезз зісЬ еіпе
Кгеиххопаїііаі тегкеп: діє Кодеп- ипд Наіегргсдикі’оп \уаг дигсИ \Уеі-
2еп- ипд Оегзіепргодикііоп іп дег КісЬіипд уоп Могд-\Мезі паск Зйд-
Озі ЄГ8ЄІ2І ипд діє Ргорогііоп дег ВгасЬе гісНіеіе зісЬ пас.Ь 2\меі Ваз-
зіпез-ОпізіегЬаззіп ипд ВоЬЬаззіп.
де хуепідег діє Ргорогііоп дег ВгасЬе іт Опізіеггауоп шигде, де-
зіо дгдззег хмигде догі діє Ргорогііоп деь Маізез ипд дезіо гг.еЬг
уегЬгеііеіеп зісЬ діє детізсЬіеп Киїіигеп.
Сіє дгбззіе Іпіепзііаі дег ЕапдшігізсЬаіі Родоііепз \уаг іп деп
Кауопеп Ьедгііїеп, хмеїсЬе дигсЬ діє дгбззіе /АпдезігепдЬеіі дег аііде-
теіп екопотізсЬеп Коп]ипкіиг (Епіхуіскеїипд дег ІапдччгізсЬаііІісЬеп Іп-
дизігіе ипд дез ЕгасЬіЬеігіеЬз) сЬагакіегізіегі у/игдеп.
Лиі Сгипд дег дедепзеііідеп \Мігкипд дег Епіхміскеїипд дег Еапд-
хуігізсЬаТі ипд дег паійгІісЬеп ипд аіідетеіп екопотізсЬеп Уегкаїіпіззе
дег еіпгеїпеп Вехігке капп тап діє ЕапдхуігізсЬаіі Родоііепз Гоїдеп-
депдепуеізе еіпіеііеп:
204
Проф. С. Городецький.
Вег 7епігаІе ІапдхуігізсЬаШісЬе Кауоп Родоііепз, \уе!сЬег еіп Еапд
дег ЬосЬепІ\уіскеІіеп ІапдмігізсЬаЙІісЬеп Іпдизігіе ипд дег тіііеїтаззі-
деп Мепде дез ргодикііуеп \/іеЬез дагзіеіііе и/игде дигсЬ дегіпдзіе Мп-
дезігепдЬеіі дез КогпсЬагакіегз дез ЛскегЬаиз сЬагакіегізієгі; сіег Киї-
іипуесЬзеІ ізі даз Наирізузіет дез ЯскегЬаиз діезез Кауопз. Іп дег
ЗузіетзтеіЬатогрЬозе діезез Кауопз зріеііеп діє ЛМиіхеИгисЬііде
ОЬегЬаирі ипд Ьезопдегз діє ХискеггйЬеп діє у/ісЬіідзіе Коїіе. Віє
ТесЬпік дез РеІдЬаиз Ьаі Ьіег діє ЬдсЬзіе НдЬе еггеісЬі (паіигІісЬ іт
Х/егдІеісЬ тії деп апдегєп Кауопеп Родоііепз). Віє Ваиегпу/ііізсЬаііеп
діезез Кауопз ишгдеп дигсЬ даз СІеісЬдеипсЬі дег тіііеїтаззідеп Ргд-
дикііоп дег Коддеп ипд ХЛ/еіхеп сЬагакіегізієгі. Вег Кауоп Ьезіапд аиз
МоЬуІіу—\Л/іппуіх]а—Вгаіхіау—НаізупЬехігке ипд аиз ЕііупЬехігке уоп
еіпег 5еііе ипд дап ріІЬехігке-уоп дег апдегєп; аЬег іп деп ху/еі Іеіхіе-
геп Вехігкеп хуигдеп діє ЕідепіитІісЬкеііеп дез Сепігаїгауопз, дапк
дег МасЬЬагкеіі дег апдегєп Кауопе. еі\уаз уегзсЬоЬеп: іт ІЛупЬехігке
—дигсЬ діє ГіаЬе дез шезіІісЬеп Когпгауопз ипд іт датріІЬехігкє—
дигсЬ діє ГіаНе дез Ехіепзіугауопз іт Зйдеп Родоііепз.
Вег у/езШсЬе тіііеїтаззіде Когпгауоп \уигде дигсЬ дегіпде Епі-
АУІскеІипд дег Іапд\уігізсЬаШісЬеп дпдизігіе ипд дигсЬ діє дгдззіе Мепде
дез РгодикііууіеЬез сЬагакіегізієгі. Вег тіііеїтаззідеп Когпргодикііоп
діезез Кауопз раззіе Ьіег даз уегедеііе Когпзузіет дез НскегЬаиз ап
ипд іп Егу/еісЬегипд дез КогпсЬагакіегз діезез Кауопз зріеііеп Ьіег
еіпе дІеісЬе Ксііе діє \Л/игхе1ітйсЬііде-ипд діє ЗсЬоіепрНапхеп. Іп дег
Ргодикііоп дег Ваиегпзааіеп ЬеггзсЬіе дег Коддеп иЬег деп \А/еіхеп.
Вег Кауоп Ьезіапд аиз Кат]апеіх—, Ргозкигіу—, ВаіуізсЬіу— ипд
С1зсЬуіх]а-Ьехігке.
Іп Ьеідеп оЬепепуаЬпіеп Кауопеп тизз тап діє НеЬепгауопе
аиззопдет: діє Впіезіеггауопе (Катіапеїх- ипд СІзсЬуІ^аЬехігке іт
\уезШсЬеп Кауопе ипд МоІ.уІіу- ипд датріІЬехігке іт Сепігаїгауопе)
уоп деп ВоЬгауопеп (Ргозкигіу — ипд- ВаІуізсЬіуЬехігке іт у/езНісЬеп
Кауопе ипд Вііуп-, ХМіппііхіа-, Вгаіхіау—ипд На]8упЬехігке іт Сепігаї-
гауопе). Іт Х/егдезісЬе тіі деп ІЧеЬепЬоЬпгауопеп \уигдеп діє НеЬеп-
дпізіеггауопе сІигсЬ дегіпдеге Ргорогііоп дег ВгасЬе, УегЬгеііипд дег
детізсЬіеп Киїіигеп тіі Ьедеиіепдет. °о дег Маізргорогііоп ипд Уег-
тіпдегипд дег РгисЬіЬагкеіі дег Сеігеіде ипд дез Кагіоїіеіз іп деп
ВаиепуігізсЬзііеп сЬагакіегізіеіі.
Вег зйдбзіїісЬе Кауоп, у/еІсЬег аиз ОІЬоріІ—ипд ВаІіаЬехігке Ье-
зіапд. \уигде дигсЬ діє дгоеззіе Ехіепзііаеі дег Еапду/ігізсЬаіі сЬагакіегі-
зіегі. Віє Іапду/ігізсЬаїіІісЬе Іпдизігіе \маг Ьіег атууепідзіеп епіміскеїі,
Ьіег \уаг діє дегіпд^іе Мепде дез ргодикііуеп Х/іеЬез, діє ТесЬпік дез
.РеІдЬаиез зіапд піедгід, даз ЛскегЬаиззузіет іігид КогпсЬагакіег (94 °
дег ЗаеЬасЬе \уигде Гйг Когпкиїіигеп Ьепиіхі). Іп дег Ргорогііоп дег
Реідкиїіигеп іп ВаиегпмігізсЬаііеп іп \Л/іпІег—ипд Зотгпегкогп ЬеггзсЬіе
дег ХМеіхеп ’
Віє ЕідепійтІісЬкеііеп дез зйддзіІісЬеп Кауопз у/агеп іт ОІдоріІ-
Ьехігке у/едеп дег ІЧаЬе дез ЬосЬепіу/іскеІіеп хепігаїеп ІапдмігізсЬаІіІі-
•сЬеп Кауопз оіу/аз уегзсЬоЬеп.
Бібліографічний покажчик використаної літератури.
1. Гульдман В. Подольская губерния. Опьіт географического описання. Каменец-
Подольск 1889.
2. Зешігайхкі І. і йипіко\У8кі Е. З/кіс деоіодіс/пу кг61е\узі\уа Розкіедо, Оаіісуі
і кгаібху ргхуіедіусії (Раті^іпік Пхуодгаііс/пу. Т. IX 1891).
3. Тутковский П. Юго-Западньїй Край. Популярньїе сстественно-исторические
и географические очеркн. Вип. І. Киев 1893 г. Вип. 2. Кнев 1895 г.
4. Акад. Павло Тутківський. Природня районізацїя України. Видання Сільсько-
господарського Наукового Комітету України. Київ 1922 р.
5. Михайловський К. Геологические исследования в Балтском уезде. Известия
Геологического Комитета. Т. XX. Петербург. 1901.
6. К. Пржемьіский. К вопросу о Балтском ярусе. Записки О-ва Подольских
Естествоиспьітатслей и Любителей Природні. Т. III. Каменец-Под. 1915 г.
7. Проф. Ласкарев В. Д. Геологические исследования в Юго-восточной четвертії
17-го листа Известия. Геологического Комитета. XXI том.
8. Проф. Ласкарев В. Д. Геологические исследования в Юго-Западной России
(17-лист общей геологической картьі Европейской России).
9. Ласкарев В. Д Два яруса лесса в Подольской и Вольїнской губ. Записки Под.
О-ва Естествоиспьггателей и Любителей Природи т. II. Каменец-Под. 1912 г.
10. Ласкарев. В. Д. Исследования вдоль Подольской жслезной дороги, прокз-
веденньїе в 1913 г. Изв. Геолог. Комитета т. XXXII СПБ 1914. г.
11. Проф. А. И. Набоких. Краткие заметки о грунтах Подольской губ. и соседних
местностей. Записки Подольского О-ва Естествоиспьітателей и Любителей Природьі т. III.
Каменец-Под. 1915 г.
12. Проф. А. И. Набоких. Состав и происхождение различньїх горизонтов неко-
торьіх южно-русских почв и грунтов. СПБ 1912 г.
13. Проф А. И. Набоких. Светло-серьіе подзолистьіе суглинки лесостепи. Одесса 1913.
14. Проф. А. И. Набоких. Несколько замечаний к схематическоіі почвенной карте
Подольской губ. 1916 г. Одесса.
15. Л. Красівський. Гсольогичні досліди в Гайсинському повіті на Поділлю в 1915 р.
Збірник Українськ. Науков. Т-ва ім. Т. Шевченка. Т. IV. Київ. 1918 р.
16. Л. Красівський. До геольогії Брацлавщини. Вісти природи, секції Укр. Наук.
Т-ва ім. Т. Шевченка. Київ. 1918—1919 р. Ч. І.
17. Л. Красівський. До геольогії Побужжя.
Академії Наук. Київ. 1922 р.
18. А. В. Красовский. Геологические исследования
Наукові записки. Вид. Української
[ е Ольгопольском уезде и
Хащеватской волости Гайсинского у. Подольской губ. в 1921 г. Известия Украинского
Геологического Комитета. Вип. 4. Киев. 1924 г.
19. А. В. Красовский. Геологические исследования в Брацлавсксм уезде Подоль-
ской губернии в 1922 г. Известия Укр. Геолог. Комитета.
20. Л Красівський. До питання геольогичної розвідки і походження запасів по-
дільських фосфоритів. Вістник цукрової промисловості!. Ч. 5. 1923 р. Київ.
21. Л. Красівський. Гідро-геольогична районізацїя України. Укр. Геол. Вісти.
Вип. 2. Київ 1924 р.
22. Проф. Л. Красівський. Уваги, що до новійших грунтоутворюючпх відкладів
Поділля. Одбиток з І т. Зам. Кам. Под. С.-Г. І. Кам.-Под. 1924 р.
23. Г. Махов. Районизація Украиньї на
Харьков 1924.
24. Проф. А. Красюк. Почвьі и грунтьі по линви Подольськой железнои дороги.
Петроград. 1922.
25— 37. Клосовский А. Метеорологичсское обозрение. Грудні мет орологическої
сети Юго-запада России. Вип. І—XV 1897—1911 г. г. .
38__50. Раті^іпік Гі/уРдгаГіс/пу Т. 1. УІІ— XX 1887 — 1910 г. г. Іі/іаі [
Зрозіегіе/епіа гпеїеогоіодіс/пе па зіасуісієїі пг/апсі/опусії зіагапіет 11 зексу хУагзсІї
Осі/. То\у. роріегапіа гнбкедо рг/етузіи і ІіапОІи.
51 Проф. Л. Даиидов. Клімат Поділля. Вінниця 1924 р.
57 Своя работ Плотянской с.-х. оп. ставним кн. П. П. ГруЗецксго за десяті л ті
1895—1902. Одеса 1905 г.
основе характери ее почвогрунтов.
2С6 Проф. С. Городецький
53— 60. Одиннадцатьій—восемнадцатьій годичньїе отчетьі Плотянской с.-х. оп.
станции кн. П. П. Трубецкого за 1905—1912 г. г. Одесса. 1906 — 1913 г. г.
61— 70. Годичньїе отчетьі Отдела полеводсгва Подольського О-ва Сельского Хо-
зяйства и с.-х. промьішленности за 1905—1914 годьі. Винница 1907—1915 г. г.
71. Иосиф Пачосквй. Основньїе чертьі развития флорьі юго-западной России.
Записки Новороссийского О-ва Естествоиспьітателей т. XXXIV. Одесса 1911 год.
72. А. Фортунатов. Несколько страниц из зкономики и статистики сельского хо-
зяйства. Изд. 2-ое. Москва. 1909 г.
73. Торговля и промьішленность Европейской России по районам (по данним
железно-дорож. грузооборота в 1900 г.). СПБ.
74— 86. Обзор Подольской губ. за 1900—1912 г. г. Изд. Под. Губ. Стат. Комит.
Кам.-Под. 1901—1913 г. г.
87. Статистика Российск. Импер. ГІН. Урожай 1901 ч. III. Поссвньїе кормовьіе
трави: лен, конопля. Изд. Центр Стат. Ком. МВД СПБ 1902 г.
88. Статист. Россиск. Импер. БХХХІ. Урожай 1913 г. в Е із роп* и Азиат. России
II яровьіе хлйба. Изд. Центр. Стат. Ком. МВД. СПБ. 1914 г.
89. Главньїй Стат. Ком. МВД. Статистика землевладения 1905 г. Вьш. IX. Подоль-
ская губ. СПБ. 1906 г.
90. Гл. Упр. Земл. и Землеустр. Отд. Ссльск. зкономики и сел.-хоз. статистики.
Сборник статистич. зконом. сведений по сельскому хозяйству России и ииостр. госу-
дарств. Год шестой СПБ 1913.
91. Стат. Рос. Империи БХХІХ. Сельскс-хоз. машиньї и орудия в Европ. и Азиат.
России 1910 г. Изд. Центр. Стат. Ком. СПБ. 1913 г.
92. А. Лисенко. Опьіт предварительного исследования себестоимости вьіраїцивания
сдной шт. крупного рогат. скота п свиней и производства одного пудгі их живого веса.
1915 г. „Подольский Хозяин“. Стр. 16.
93. Волохов Л. Ф. Сахарная промьішленность в России в цифрах. Киев 1913 г.
94. А. П. Запороженко. Картофельньїе хозяйства лессовой полосьі юго-зап. края.
Кисвск. Агрон. О-во. Трудьі Комиссии по изучению юго-зап. края. Вьіп. IV. Киев 1915.
95. Проф. О. Савостіявов. Дика рослинність Поділля. Вінниця. 1925.
96. А. А. Копорский. Торговьій баланс Украиньї в 1913 году. Харьков. 1923.
97. М. Г. Новинский. Винокуренная промьішленность в-Под. губ. Киев. Агроном.
О-во. Трудьі комисси по изучению хозяйств юго-зап. края. Вьш. IV.
98. М. Г. Новинский. Крестьянские свеклов. плантации. Киев. агрон. о-во. Трудьі
комиссии по изучению хозяйства юго-зап. края. Вьш. III. Киев.
99. Некоторьіе данньїе к вопрссу о заработках населення Под. губ. на землях
частновладельч. и в сел.-хоз. промьішл. предприятиях. Под. О-во сел.-хоз. и сел.-хоз. про-
мьішленности. Киев. 1907 р.
1С0. Еремин Н. В. Опьіт разделения Под. губ. на сельско-хоз. районьї. „Зконс-
мическая жизнь Подолии" № 18—19 и № 20. 1913 г.
101 — 133. М. А. Толвьігин. Ежегодник по сахарной промьішленности Рос. Империи
1 ОоО -1 г* * *
с 1883—1915 г. г.
134. Олександр Плевако. З “матеріялів до історії цукрової промисловості! на
Україні. Київ. 1927 р.
135. Белциковскиіі Ф. Д-р. Сел.-хоз. производительность Подолии в сравнении
с Францией. Зтюд из области сравнительной статистики. Киев. 1902 г.
136. Трудьі комитетов о нуждах с.-х. промьішленности Подольской губ. СПБ. 1904.
137. Ракович. Обіцая толока в Ю.-З. Крає. Кам.-Под. 1902 г.
138. Магсгупзкі. Оріз диЬегпіе Родоізкіеі Т. І-ПІ. ХУіІпо. 1919-22.
139. Крьілов. Населенньїе места Подольской губернии. Кам.-Под. 1905 г.
140. Трублаезич М. А. Мелиоративньїе нуждьі Подольской губ. Одесса. 1911 г.
ірудьі 1-го южно-русского мелиоративного с‘езда в Одессе.
141. Тальвинский инж. Материальї для описання рек Днестровского бассейна.
Киев. 1908 г.
142. Синельников С. І. Лесокультурньїе работьі на неудобньїх землях в Подоль
сксй губернии. Трудьі 2-го Южно-русского Мелиоративного С*езда 1912 г. в г. Києве.
СПБ 1902 ^^ГЗЬІ^ЄВСКИ^* инж- Материальї для описання русских рек. Вьіп. І. Днестр-
1^. Материальї по частному землевладению в Подольской губ., собранньїе По
дольской Губернской Управой по делам земского хозяйства за 1906 год.
'* Слезкин П. Р. Описание Шпиковского ймення. Киев 1913 г.
т/’ ” ” Описание и отчетьі им. „Мощенос“ Под. губ. Гайсин
ского у. Б. Ханенко. Киев. 1897 г.
147. Любанским Ф. Описание Голозубинеіікого ймення В. В. Скибневского.
Винница 1911 г.
Д 148-гРПКСание имений Иванковец, Тсклевец, Следов. Трудьі комиссии Киевского
Агроном. О-ва по изучению хозяйств юго-западного края. Вип. 5 (стр. 92) Киев. 191^ г*
149. Материальї по аграрно-зкономическому исследованию юго-зап. края (Гаисин-
ского у. Под. губ.). Изд. Уманско-Липовецкого с.-х. о-ва. Гайсин. 1908 г.
Сільське господарство Поділля перед світовою війною.
207
150. Радкевпч. Картофельное т-во в Мостковском йменні! Под. губ. ліур. „Хо
зяйство" 1908 г. М> 12.
151. Ярошевпч А. И. Что говорят цьіфрьі о крсстьянских заработках.
152. Любапский Ф. Л. Описание имений Подольской губ. Вьіп. І. Винница. 1908 г-
153. Любапский Ф. А. Описание имений Подольской губ. Вип. II. Винница. 1910 г.
154. Юцевмч К. А. Описание Могилев-Под. имений М. М. Устинова. Нсмиров. 1900 г-
155. Чернятинскос имение в Литинском усздс Подольской губернии М. М. Львовой
Десятилетний отчет (1890—1901). Киев. 1902 г.
156. Пфаффиус. Могильиянское имение Гайсинского уезда. Отчет Уманско-Липо-
ьецкого О-ва за 1913 год.
157. Краткие справочньїс сведения о некоторьк: русских хозяйствах. Изд. Департам.
Зсмледелия. Вип. II. Подольская губ. СПБ. 1901.
158. Лещенко. И В. Теплицко-Ситковецкое (заповедпое) имение гр. К. К. Потонкого.
Киев. 1897 г.
159. Лещенко И. В. Описание им. Гришевцьі и Будки Ямпольского и Винницкого
Усздов.
160. Лещепко И. В. Описание Шпиковского ймення Балашова. Немиров. 1896.
161. А. П. Запороженко. Некоторьіе семснньїе хозяйства ІОго-Западного Края.
і»Хозяйство“ 1916 г. №№ 23—42.
162. К. Ф. Мурашко и С. Ц. Рьхтель. Некоторьіе ссменньїе хозяйства юго-за-
їіадиого края. „Хозяйство44 1917 г. 3—10.
163. Трудьі комиссии по описанню имений, состряіп. при Киевском о-ве сельского
хозяйства. Вьш. І Калиновское и Дерсбчинское ймення. Киев. 1893 г.
164. Воробьев. Сорта главнейших полевьіх растений, разводимьіх на Украине.
Харьков 1923 г. Всеукр. Агрон. О-во. 155 стр.
165. Трудьі 1-го совсщания по садовсдству Подольской губернии, состоявшегося
в Виннице 1915 г. Винница 1915 г.
166. Любапский Ф. Нскотсрьіе дакньїс по развитию крестьянсксго садоводства
ь Подольской губ. Винница. 1909 г.
167. Промьішлепіїое садоводство, огородничсство и бахчсводство на Украйно.
Ч. І. Плодоводство. Под ред. А. И. Ярсіясвича. Киев. 1919 г. изд.
1б8. Садоводство в Под. губ. „СПБ. Ведем/’ 1909 г. № 25.
169. Станкевич А К. О современном положений крестьянсксго плодозодства.
В Подольской губ. Кам.-Под. 1915 г.
170. Современное положснис садозодства в Под. губ. „Подольский хозяиа” 1916 г
№ Ц—12.
171. Звержковский А. Краткое ебозрение Подольского садсводства в Подольск. губ.
„Ведом. с.-х. и пром.“ 1902 г. № 1. „Пром. садозод. и огороди.“ 1902 г. № 3.
172. К состоянию садоводства в Подольской губ. „Іорг.-Пром. Газ/4 1911 г.
173. Кичунов. Плодоводство в Подольской губ. (Матсриальї по плодоводству в
России т. IV). Изд. Департамента Земледслия. 1901 год.
174. Аграрсое движение в России 1905—06 г. СПБ. 1908 г. (Анкета Вольно-9ко-
Номического О-ва).
175. Ярошевпч А. И. Очерки зкономич. жизни Юго Зап. Края. Вьш. І. К оезе-
Щениіо хуторского вопроса. Киев. 1908 г.
176. Ярошевпч А Очерки зкономич. жизни Ю.-З. Края. Вьш. V. Крестьянские план-
тации сахарной свекльї.
177. Моцянский. Справочник к карте мельниц винокуренньїх, пивоваренньїх,
маслобойньїх и писчебумажньїх фабрик и заводов губернии: Кисвской, Вольїнской, По-
дольской, Черниговской и Полтавской. Киев 1912 г. Изд. „Треугольник44.
178. Кустарньїе промьісльї Подольской губ. Изд. Под. Губ. Зем. Управьі. Кие і.
1916. стр. 645. 1ОО1
179. С. Городецький.—Цукро-бурякове насінярство на Україні. Київ. 1921 р.
180. Проф. С Городецький. До економічної оцінки післяреволюційного стану
селянської агротехніки на Поділлі. „Записки Київського С.-Г. Інституту Т. І. Кіпв.
181. Проф. С Городецький. Спроба фізико-географічної районізації Поділля.
Записки Кам‘янець-Под. С-Г. Інституту. Т. І. Кам‘янець-Под. 1924. •
182. Сільсько-господарські райони Поділля і громадські сівозміни для них. Вінниця.
1925. Под. Губ Зем. Упр. рт
183. Весь Юго-Западньїй Край. Составлена Ю-3. Отделением дкепортн. Палатьі.
Киев. 1913.
184. Материальї по обследованию животяоводства в
185. Фролов В. И.
Подольской губернии. Под
о\гковолством проф. Устьянцева. Киев. 1916.
185 Фролов В. И. Характеристика крестьянского хозяйства и земельн їй фонд
Подольской губ. Винница. 1917. 1093 г
186 А. Я. Альтерман. Хлебньїе рессурсьі Украяної. Одесса. 1923 г.
187 Проф. А. Ярошевпч. Нариси економічного життя України. Вип. V111. З еко-
номики птахівництва в районі південно-західних залізниць. Київ. 19-8. р.
238
Проф. С. Городецький.
Матеріяли неопубліковані друком.
188—193. Статистика животноводства Ветеринар. Бюро Под. Губ. Зсм. Управьі за
1909—1914 г.
194. Статистич. данньїе Под. губ. на осново апкетьі 1913 г. Отдел тек. статистики.
Оцен.-Статистич. Бюро Под. Губ. Зем. У правій.
195—205. Сборьі корней и вьіходьі сахара в урожаях сахарной свекльт в 1904—
1914 г. Стат. Отд. Глави. Комит. Всер. Общества Сахароводчиков.
206. Список семенньїх хозяиств, находящихся в ведений сахарньїх заводов за да-
ними Агрономічного Відділу Київцукру за 1919 р.).
207. Список маєтків на Україні 1918 р., в яких культивувалося насіння цукрового
буряка і які не були в безпосередньому завідуванню цукроварень (за відомостями Агро-
номічного Відділу Київцукру за 1919 р.).
208. Список господарств України, що розводили насіння городніх та кормових
рослин (Агровідділ Київцукру 1919 р.).
209. Опис насіньових господарств України (Агровідділ Київцукру 1919 р.).
210. Средние поуездньїе продажньїе ценьї на земли в Подольской губ. по данньїм
Департамента Окладних Сборов (таблицю склав проф. А. І. Ярошевич на підставі
архівних матеріялів за 1900—1908 р. р.).
211. Проф. А. А. Савостіянов. По вопросу горохового ссменоводства ,в связи с
распространением жучка в Правоб. Украйно. Вінница. 1928 р.
212. Анкета Подгубземвідділу про селянську агротехніку. Вінниця. 1923.
ДЕ ЩО Є:
Передмова ..............................
Розділ І.—Фізико-географічна характеристика Поділля . 7
Територія Поділля в передвоєнних межах. Поверхня.
Обводнення. Геологічна районізація. Ґрунти. Рослинність.
Метеорологічна характеристика Фізико-географічні райони.
Розділ II.—Людність Поділля................................... 28
Розділ III.—Шляхи й вантагобіг Поділля та місця спожи-
вання (ринки збуту) подільських продуктів . . ЗО
Розділ IV.—Промисловість та економічні райони Поділля . 39
Розділ V.—Продукція с.-г. індустрії........................ 47
Цукрова промисловість. Горільництво і броварництво.
Млинарство на Поділлі.
Розділ VI. — Інші роди індустріального вирібництва, гірнича
та кустарна промисловості на Поділлі .... 58
І
Розділ VII.—Скотарство на Поділлі............................. 64
Розділ VIII.—Напрямок та районізація селянського скотар-
ства на Поділлі............................................... 77
Диференціяція селянського скотарства. Конярство.
Велика рогата худоба. Свинарство. Вівчарство. Птахів-
ництво. Скотарські райони.
Розділ IX.—Землеволодіння на Поділлі...................... 103
Земельна мобілізація. Приватно • власницьке земле-
володіння. Надільні землі.
Розділ X.—Землекористування.............................. 119
Земельні вжитки. Оренда. Капіталозабезпечення.
Розділ XI.—Машинізація рільництва на Поділлі ...... 133
Розділ XII.—Робоча та тяглова сила ....................... 136
Розділ XIII.—Угноєння...................................... 141
Роаділ XIV. — Мертвий реманент.............................. 145
Розділ XV.—Пропорція польових культур на Поділлі . . . 150
Загальний характер рільництва на Поділлі. Озимина.
Ярове збіжжя. Зернові стручкові. Коренеплоди. Технічні
рослини. Травосів. Районізація поміщицького рільництва.
Районізація селянського рільництва.
Розділ XVI.—Темп та напрямок зм'якшення зернового харак-
теру рільництва............................................. 158
210 Проф. ( . Гор о де цьки й.
Розділ XVII.—Сівозміни в помішицьких господарствах Поділля 164
Статистика й клясифікація сівозмін. Сівозміни 3-пільні,
4-пільні, 5-пільні, 6-пільні, 7-пільні, 8-пільні, 9-пільпі.
10-пільні, 11-пільні, 12-пільні, 13-пільні, 14-пільні, 16-пільні.
Розділ XVIII.—Сівозміни в селянських господарствах .... 183
Розділ XIX. — Способи культури головніших польових рослин . 186
Розділ XX. — Врожайність рослин польової культури . . . 193
Розділ XXI. Городництво, садівництво та бджільництво . . 197
Розділ XXII.—Передвоєнні с.-г. райони Поділля.............. 199
Хизаттепіаззипд............................................ 201
Бібліографічний покажчик використаної літератури........... 205
Найголовніші помічені
Надруковано:
обориґенна
подеяких
обориґенної
пробмлему
до 4. десятин
селянськиих
персоналного
рел'єф
До другої групи повітів
(треба віднести
акціонерно-насінньові
компанії
Оріз диЬегпіе..
Рядок
87 6. знизу
5. »
99 22. »
93 15. згори
94 27. знизу
' 101 13. згори
108 2.
147 26. II
160 25. 11
187 3. знизу
206 21. »
помилки:
Треба:
абориґенна
по деяких
аборигенної
проблему
до 4 десятин,
селянських
персонального
рельєф
До другої групи повітів
треба віднести
товариські об'єднання
Орізапіс диЬсгпіі..
Видання Кабінету виучування Поділля
ької Філії Всенародньої Бібліотека Україна при ВУАН
і. л. даанлоп.—Клімат Поділля. (Вичерпано). Ц. 75.
2. Ол. Савостіяпов.—Дика рослинність Поділля. (Вичерпано). ІД. 1 крб. 20 к.
3. Арк. Зекцер.—1905. рік на Поділлі. (Вичерпано). Ц. 80 коп.
4. Проф. В. Храневич.—Ссавці Поділля. З ілюстр. (Вичерпано). Ц. 60 коп.
5. Проф. В. Храневич,—Птахи Поділля. (Вичерпано). Ц. 1 крб.
6. Проф. В. Храневич. Минуле фавни Поділля (Вичерпано) ІД. 50 коц.
7. Його-ж. Нарис фавни Поділля. З ілюстр. та фавн, картою Ц. 1 крб. 60 коп.
8. В. Отамаповський.—Краєзнавство на Поділлі. (Вичерпано). ІД. ЗО коп.
9. Звідомлення Він. Філії Вссиор. Б*ки України та Кабінете виуч. Поділля від І.Х. 25
до 1./Х. 26. Ц. 10 к.
10. М. Білінський.—Вінницький замок. (Вичерпано). Ц. 60 коп.
11. Плакат—Опис Вінницької округи. (Вичерпано). ІД. 80 коп.
12. Є. Сіцінськнй.—Нариси в історії Поділля. Ч. І. Ц. 1 крб. 20 к.
Зміст: Нарис І. Загальний огляд історії Поділля. Нарис II. Передісторія Поділля-
Аизхид. АЬгіззе сісг СсзсІйсЬіс Росіоііспз. Програма і вказівки для вбирання речей
старовини та відомостей про пам<ятки культури.
13. Вінниця, її околиці та Віппицька округа.— Провідник екскурсанта, приїжджого
та краєзнавця. Ч. І. Культура та природа. З 37 ілюстр., плином м. Вінниці та кор“
тою Він. окр. нов. районування. ІД. 75 коп.
Зміст: Розд. І. Положення й поверхня. Р. II. Минуле Він. округи. Р. III. Вінниця
та її минуле. Р. IV. Клімат. Р. V. Обводнення. Р. VI. Геологія та мінеральні багатства.
Р. VII. Ґрунти. Р. VIII. Дика рослинність. Р. IX. Фавна.
14. Акад. С. Єфремов.—Михайло Коцюбинський, український письменник. Зі вступним
словом Ф. Маслюка. Ц. 15 коп.
15. Ювілеіше пвідомловня Вінницької Філії Всенародньої Б-ки та Кабінету виучування
ІІоділля в 1/Х 1923 р. до І'Х 1927 р. з нагоди 10. річн. Жовтневої Революції. Ц- 10к,
16. М. Біліпський Часописи Поділля (в межах УСРР). Відб. ів вб. „Часописи Поділля".
17. ї. Співачевська.—Бібліографія часописів Поділля (в межах УСРР). Відбитка із Збірн.
—„Часописи Поділля".
18. О. Бпруля.—Ріка Бог та її сточище. Матеріяли до гідрології ріки та використання
її енергії. З 14 рисуик., багатьма малюнк. та картою сточиїца р. Бога. ІД. 1 крб. 70 к.
19. І. Кренецький.— Часописи Галицького Поділля. Відб. із Збірн. „Часописи Поділля1*.
20. Часописи Поділля.—Історично-Бібліографічний збірник з нагоди 150-ліття першої
газети на Україні (1776—1926) та 10-ліття існування УСРР. ІД. 2 крб. 80 коп.
Зміст: Переднє слово. ПІ. Біліпсь’снй—Часописи Поділля (в межах УСРР). її. Спі-
вачевська—Бібліографія часописів Поділля (в межах УСРР) їв. ІСревецькпіі—Часописи
Галицького Поділля. Звідомлення бібліогр. секції Кабінста виучує. ІІоділля на 1. IV. 28 р.
21. Звідомлення. Бібліографічи. Секції Кабінста виучування Поділля з 1. IV. 1926 р.
до 1. IV. 1928 р. ІД. 5 к.
22. Проф. Л. Морейпіс. — Етерові Олії. До питання про організацію виробництва у Він-
ниці етерових олій. Ц. 90 коп.
23. М. Храіцевськпй.—Михайло Коцюбинський підчас свого навчання в Бару. До закла-
дин пам’ят.чгка М. Коцюбинському 17 вересня 1929 р. Ц. 20 коп.
Наступним 25. випуском іде видання:
Д-р А. Мерхов.—Нарис санітарного стан}' сучасного Поділля.
З таблицями та схемою поточного санітарно-статистичного дослідження.
Зміст: Передмова. Вступ. 1. Територія та населення. 2. Природній рух населення.
3. Санітарний побут Подільського село. 4. Санітарний побут єврейського містечка.
5. Фізичний стан населення. 6. Загальне захорувення населення. 7. Пошесні яахору-
вапня. 8. Найголовніші висновки. Схема та короткі вказівки щодп санітар но-статистичного
дослідження Поділля. Найюловкіша використана література.