и.
ч
(БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО СЛОВА", Ч. 2.
П. БОГАЦЬКИЙ, М. ШАПОВАЛ, А. ЖИВОТКО.
м аїневка
хаа |
. Хиїв
191
Редактор-Видавець
Павло Богацький
Упорядкував САВА ЗЕРКАЛЬ.
Видала Українська Громада ім. М. Шаповала в Новім Йорну.
-1955-

Бібліотека і Архів
Українського Націонахьного Музею
в Чікаго

БІБЛІОТЕКА "УКРАЇПСКСОГО ГРОМАДСЬКОГО СЛОВА"
Чис. 2.
П.БОГАЦПЬСИЙ, М.ШАПОВАЛ, А.ЖИВОТКО.
УКРАЇНСЬХА
«ХАТА
Київ, 1909 » І914.
Тедактор - Видавець Гавло Богацький
/спогади/
Упорядкував Сава Зеркаль.
Фаб5рогіапа.огд.ца
ВИЛАЛА УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА ІМ, М. ШАПОВАЛА В НОВІМ Йорку.
--І
955-

ПРИЙМАЄТСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 1914 РІК
(РІК ВИДАННЯ ШОСТИМ)
УМ крабчасова Збатхка
літературно-критичний громадський український місячник
Завданнєм журнала ,Українська Хата" є -- по можливости повне освіт-
люваннє процесу ідейного, духового життя України, беручи його під розвагу
національности. Література, як головний виразник його, розкриваючи се
життє в його основі, займе перше ) найповажніше місце на сторінках жур»
нала. ,Українська Хата", обслуговуючи інтереси української івтелігенції, буде
відкликатися на всі важливіші громадські події українського і світового
життя, а також на розвій мистецтва в ріжних його проявах.
Журнал ,Українська Хата" буде мати відділи: а) художньс-литературний
(поезії, нариси, малюнки, оповідання, новели, повісти, романи, драми і т. и.
орігінальні і перекладні); б) критичний (критичні статті, литературні огляди,
характеристики письменників); в) науковий (теорія, історія, | філософія літе-
ратури, псіхологія творчости та ин.); г) публіцистичний (статті, в которих
обговорюватимуться ріжні події українського і світового життя); д) миєтець-
кий (статті про музику, театр, малярство, архитектуру та инше); е) широко
поставлена бібліографія | б) літературна хроніка, що занотовує всі новини
українських видань.
Працюють в турналі кращі літературні сили.
Передплата річна на ,УКРАЇНСЬКУ ХАТУ" 4 руб. (в Австрію 12 корон річноІ
б корон піврічно; в Америку: 31/2 доляра на рік і Її/з» дол.-піврічно) півроку
2 руб. БО коп., 1/4 року-1 р. 25 коп. окрема книжка 35 коп. (з перес. 40 коп.).
Передплата на журнал ,Українська Хата" приймається:
В головній конторі редакції журнала -- Київ, Ділова, 4;
в книгарні ,Л.Н. Вістника" -- Фундуклеєвська, 12;
в крамниці ,Час" -- В.-Володимірська, 58;
в Харькові: ,Українська Книгарня" -- Петровський проул. 18.
в Петербурзі: Пет. Стор. Б-Проспект, д. Ме 1 ,Українська Книгерья".
в Полтаві: ,Українська Книгарня", Петровська пл.;
в Катеринославі: книг. Є. Лозинської, Просієкт, 1, Вебера та ,Укр. книг."
Поліцейська 86;
в Кам-Подільську: Т-во ,Просвітає;
в Одесі: ,Українська Книгарня", ,Діло", Преображенська, 11.
За кордоном: Львів, ,Книгарня Наук, Т-ва ім. Шевченка", Ринок, ч. 10;
8 Станіславові: в ,Народнім Базарі?; ул. Собіс "ого.
в Чернівцях: Равх і Лебединський, Ратушева, 4, Її. гаж ,Бек".
Комплекти ,уУкраїнсько! Хати" за минулі роки (І909- "9ІЗ) пргадаються
в конторі журнала по 4 карб, кожний з переслнсю.
Пробний 24 висилається тільки за три 7-коп. марки.
Адреса контори і редакції журнала: Київ, Ділова, 4.
Ціка окремої книжки 25 Коп,
3 пересилкою 40 коп.
Редактор-Видавець
Павло Богацький
Друкарня Акц. Т-ва «Петро Барський у Київі», Хрещатик, 40.

Від Видавництва:
Павло РКогацький:
Микита Меповалі
Аркедій Хивотко:
Упорядчик:
Прилогил:
у,
УІ.
м пою
ЗМКІСТТ:
УПРАЇНСЬСА ХАРА, ХМРГЯНЕ І ХАТЯГПСТВО. «езооеоономооо Стр. І.
"УПРАЇНСЬКА ХАТА". ооененочосонооононоянненннннинння ся
Ло історіїу української журналістики. Передмова. --- " ГТ.
І. В Гиєві перед "Українською Хатою". «аезочоояомя "5,
2. Олекса Кузьмович Поваленко /І880 - ІО27/. -о-нтя "3.
З. "Терновий | Бінок". зезазенооовочоновомововонняя "4,
4. Молодь гуртується зозезотоонннми МУДРО жо Зб
5. І лідер знайшовся... ---о-нооооозо за нанн на і ко. зюко
6. "Бджола" - "Українська Хата". заезеновеннянамумо "8.
Керівники журналу "Українська Хата", «оопеооособого " 1
Мурнел "Українська Хата", Його видогці Й меценати. " І5.
Співробітники журналу "Українська ато". есечяоноом М 27,
Прозаїни, незеотоононотоя ОР АР
" 29,
Драматичні твори. Лтеретурна критика , Публіцистика. 30.
Наука. Мистецтво. "Технічне виконання. ----7е7» 7" ЗІ.
Критика журналу "Українська Хата". «оееоозооогмомого "СВІ,
Цензура, репресії і закриття "Української Хати".--- " 32.
ДОБА ХАТЯНСТОА. «аоеооон
нн пн
- "36,
Трохи біографічного про "хатян": Микола Євшан. е--- "37.
Андрій Товкачевський. Павло Гогацький, «-езетог їз
Микита Паповал про себе... знонноянояомомвяямноя з 0 ОО
ЗПЕРЛІНОВНОЮ ЗАЛА знана
ра банан юн С зДО
ЗМІСТ ДЕЯХИХ ІУИХОМ МУМРАТИСЬКА ХАТА". «оенонячомоя ПО ІІ
ПОКАЗНИК ІМЕН. зенеооноононононониннмнинновенойино "МО 46.
ПОКАЗСИХ ГАЗЕТ ОЇ ЖУРНАЛІЇ, еоезееннсувоно
ово боти "БО,
Ілюстрації Павла Рогецького і Микити ШПеповала,.

ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ БОГАЦЬКИЙ,
професор, д-р соціології г. к.
- Народився 17 березня н. ст. 1883 р. в м. Купині
Камянецького повіту, Поділля.
Начальник столиці Київа за Української Народньої Республіки
Учений Секретар і професор по катедрі літературознавства
Українського Соціологічного Інституту в Празі, ЧСР.

МИКИТА ЮХИМОВИЧ ШАПОВАЛ
Др. соціології,
міністер земельних справ Української Народньої Республіки.
Народився 8 червня 1882 р. в с. Сріблянці, Україна.
Помер 25 лютого 1932 в м. Ржевницях, біля Праги, Чехи.

ПРО НСЬОЇВ СЛІВ АНЛЯОІ8
ІЕЕ
РЕс
А НРУ
А
о
ЕЕ АЕС.
/ АСТТЯ НОТЕВО
/еякі українські журналісти, публіцисти й письменники беруться написати статтю до
газет, журналів, аливлахів, збірників або й підручників про українську пресу, або
окремих діячів української преси. Па жаль ух намагання часто бувають не то що не пове
ні, вла й часто неправдиві та тенденціїні: одні пресові органи вони вихваляуть до
"небес", хоч і не має завіщо, знову ж інлі » стараються "забути", щоб про них нічого
не згадати.
Можливо, що причиною такого явища не тільки тенденція автора, або незнення тоо,
але її брек популярно масового підручника або справочника, /о тепер з украї ських
підручичків маємо єдиний під назвою ІСТОРІЯ УСРАГІСЬКОЇ ПІГПО" написаній! Лрко-
дієм Хивотиом, чи заз Українського Технічно» Господарського Їнотитуту, виданого типі-
же Інститутом в м,Регенсбурзі /Чімеччина /в І946 році, 196 сторінок, 21 х 30 сг,
"об дати українському фуспільству вичерпуючі відомости про один з журналів, про
який найчастіше "забувають", а саме У"РАЇНСОЬЮГ А Х АТ А, вважаємо за свій
обовязок подати тут записки » спогади головних оргенізаторів, видавців, редакторів і
евторів Української Хати - Павла "огацького та Микити Гаповалао.
Годатком до цих спогадів містимо окремігі відділ зі згадоної виле Історії Україною
кої Преси, а також покажчик імен і організвцій які зустрічаються в пих слогедах, зло-
жених Ікх.С,Зеркалем, редактором "Українського Громадського Слова" в Бовім Іорку.
Сподіваємося, шо ці: в деякій) мірі виповнимо прогалину в українській бібліогра-
фічній літературі і виконаємо добре діло, зокрема про журнал "Українська Їпта" що
виходив у Хитві в ТС09 - ТОТ4 роках.
"Новий Лорк, І січня 1955 року.
|
Видавництво.
Ж.Ж
Х
Павло Гогецький.
ЗШУДРАТНО.И
ХАТА"
1, Го історіу української журналістики.
Передмова:
76 квітня /наст./ 1951 року минуло сорок п'ять літ, як у Чиєві вийшла в світ пер-
ше книжка журнала "Українська Хата". Пеї часогас проіснував до менту оповішення пер-
шої війни, до серпня 1914 р, проіснував майже шість років, коли був периши з упрохи-
ської тодішньої преси закрити! військовою владою Росії, а редактора Його, агтора цих
рядків, заарештовано та заслано САД ВО ОРАЖНОМИМ норрдномо У надинонни, крах, у Сибір,
на ввесь час віїни.,
тккраунська Тата", як мойхе і всі українські видання подібного ролу» не має Й до-
сі вичерпної монографії, а ні ширлої історії ХУ видання. Тим часом овою ролю в істо-
рії розвитку української літератури та журналістики воно відограла., : кі органом
певної групи письменників, т,зв, модерністів, що її носили фея "хатян"
У сві!час якиїсь жартівливі) критик "Української звти" писав, що "як сріт стотуть
на трьох китах, так і "У,7," на трьох підпоручинках" - уПеїімарт був правдою, бо діло-
зно заснозниками та центральними особами в колі "хатян", як у виданні Ух органу, були
три колишні підпоручники роетуавного війська: мкита аловал Ля "Спібленський /, Андрій

Товкачевський та Гарло Гогецький. Трохи згодом до нас приєднався ме один "підпоручник"
- власне поручник української армії - "кола Федюшіа /літературниї псевдонім - М.5юв -
шен/. 5 цих осіб міх живими зостався липе я. Тим то вже віддавна я відчуваю певний обо-
в'язок подати хоча б наїкоротиії опис історії постання й виданно цього журнала. Пиї-
хавши на еміграцію в ІОТ9 році, я змушений був обставинами залишити дома архів і біб-
ліотеку редакції "У,Х," і то в не зовсім певних руках. А там було все листувоанно ре -
докпійне, особливо листи Матповале за час його перебування поза Пиєвом /в рр. ТОТІ «
1974/ та М. Єкшона від першого дня намих літературних зпосин і до закриття часопису.
Тек само листування Андрія Товкачевського як і багатьох співробітників журнала: Ольги
Кобилянської, Гната Хоткевича, Артема Зомика, ПГолодимира Гинниченка, Олександра Неї -
рицького- Грановського і багатьох ітших.
Уже на еміграції в Гбразі я готувався до виконання цього обов" язку 1, маючи в ру -
ках повний конплект журнала, оклав докладну бібліографію "У,.", гробив бібліографіч
ний опис журнала за ввесь час ого існування, подав влфавітний описок опівробітників
/письменників і мистців/ журнала, розкривми всі псевдоніми та анонімя, які лише мені,
як постіїному Й активному редакторові, а одночасно Ї) секретареві та адміністраторові
часопису були відомі; одлочасно я зібрав по змозі повну бібліографії літератури про
"у,Х." в сучаснії У пресі та епістолярнії літературі і особливо бібліоградбію поле -
мічної з "У,Х," літератури в українській та російські періодиці. Але вся моя праця
зосталася не опублікованою і загинуле в Презі, як і київські матерія, 7 зостався ні
з чим, бо їй, навіть, на єдино мо - на свою пам,ять я не можу вже гілком покладатись:
бегато бо забулось, чимало переплутаелось, або було не таким, як то мені видається те-
лер, через простір отих поверх чотирьох десятків літ.
Але як не є, а я таки мушу цю останню для мене дату її нагоду викорнстати та пода-
ти українському громадяноству хоч те, що підкаже мвні моя пам'ять, полягаючи більше на.
зовнішні факти, яких я був зчаста, мохе, навіть єдиним свідком. Падою своєму писанню
не харектеру наукової розвідки, а лише характеру мемуарів, Запишу я тут, що лише ще
можу записати.
т. Б Києві перед "Українською Хатою".
Після револютії 1005 року, ше до офіпійного скасування спеціяльлих для України
цензурних заколів Побто законів ІС76,1ЄСТі ІТСС2 років/ та запровадження тимчасових
мравих /оа березня. 19206 р. 74неродилась українська періодична преса. "Явочним поряд-
ком" в убнях брети РДолодимир та Микола І'ємети почали видавати часопис "ілібороб",
що проіснував дуже коротко /вийшло лише п'ять чисел/. У Полтаві заходами місцевої Гро-
мади та під редакпією Миколи Імитрієва та Гр. Коваленка. почав виходити Ра кА 1905/
популярний журнал "Рідний Грай", перенесениї в 1906 році Оленою тчілкою до Києва
/т90є - Т90ї8/. В їмеві Ж іонувала від ТЄС? року "їЧевская Старина", шо 1907 р. пере»
імендвана була в "Україну" і тим роком закінчила своє З5елітнє існування. Р останні
роки тем /влесне з ТЄ97 року/ працювали наші старші белетристи. Тут же вперте висту-
пив один із талановитімих представників українського письменства Х ст. » Ролодимир
Винниченко. Заходам' бвгена Чикаленка в Чиєві ж почала виходити /Т.1,.1006/ перша газе-
та дод повною мовою - "Громадська Думка", скоро з конечности перейменована. в "Теду"
/т90є - тотА/ . Тут же засповано в Т006 році і місячник "Пова Громада" під редакцією
Б.Грінченка, де працювали наші та галичани. Року 1ї007 "Нову Громаду" припинено, а на-
томість перенесено із Львова до Києва "Лтературно-Паукови! Вісник", що виходив тем
під головною редакцією проф, Іихайле Гругевського.
Гей побіжний перелік головних видань був чималий, як для початків української журе
налістики, На сторінках ух, здавалося 6, могли мати місце всі ті літературні сили,
які вже заявили про своє існування. /ле насправді було не так, бо певного роду (гурт-
ківство" буквально таки замикало доступ туди срімим, молодим силам,
Треба зазначити, що крім видань періодичних післяреволюціїних часів у Києві ви -
никли також і видавництва книг, Почин тому власне зробило видавництво "Вік", що пос-
тало ше 1095 р., 8 ТО00 р. прийняло свою незву та видело епохальні три томи вибраних

з
творів україиської пітератури е- поезії і прози, кілька альманахів та в свотії "укра-
унськії Гібліотеці" багато творів наших клясиків, а в другій серії - із сотню беле-
тристичних і популярно-наукових книмок дл нероднього читання, Пові умови існування
українського слова девали надію на шпоширег ня його - це й піддало охоти дром миївськ
ким видавиям /з походуюнгя українцям/ - Є. Чероповському та ї,Семоненкові видати для
широкого вжитку нозонарогженого українського громадянства антології укратнського
письменства, так звані, декляматори, Мохливо, що думка Ух зладити і видати в прис -
тойному вигляді належить ге видавцям, а саме впорядникам тих декляматорів, що ними
були Череповського - Рорис Грікченко, і Його видання називалось - "/оовітні Оре
ні" осі, е у видавництві Т.Самоненка » "Гозвага" /І905 я перше видання і 1906 р.
- друге /; яку склав Олекса Говаленко, мало ще тоді відомих пост, перекладач та кері.
вник київського видавництва "Ранох", Пі декляматори зробили велике / корисне діло »
вони поширили Й спопуляризували краші твори наших поєтів, а трохи ;; прозаїків, а,
"Розвага", давщи місце на своїх сторікках і нобим силам укретнського слова, піддере
жале уз у Ух починах, піддала духу, одваги. " Розвага" припала до вподоби Її смаку
сучасного читача українського слова, і декляматор тої виданий був другим видегиям,
А слідом за пим метки редактор і видавець 0."рваленко лагодить нові видапия - "Ап
тологію української поезії" за сто літ під назвою "Українська Муза" та новий альма»
нах о» "Терновиї Гінок". Тут присвячуємо сторінку пам'яті Олекси Ховаленка, що, безе
перечно, багато прислужився, хоча її несвідомо, утворенню київського гуртка україн є
ських модерністів та ух органу "Українська 1вта", але сам у нім участи не брав.
2, Слекса Чузьмович Коваленко /ТЄЄО » то27/..
козавльдютьм чатах
Олекса Товаленко неродивсл в селянські" родині в хуторі Гласовому на Гороніжчині.
про його освіту нічого не знаємо. Току 7637 віг був засланиї на Сибір, де пробув два
роки. З Сибіру переїхав до "алуги, з Халуги ІСОО року в Хиїю, де працював у журна
лістиці та літературі. Гував в Галичині, донле перебував у Львові, де поповнював
освіту. Тоді почав друкувати свої вірші Лтобо/ во галицьких виданнях, а по револю -
ції в "иєві - в "Гаді" те, різних альманахах . ТЯ зніше свій поетичний) дорібок ви «
дев у збірках п,назвою - "Спів солов'я" та "Срібні роси", що не вибились на рівень
високого тодішнього поетичного загалу, де а: церювали 0,Олесь, "иколеа Горониї,
Грицько Чупринка та "икола Філянськил, п а поруч їх довга низка молодих ТОланови є
тих поетів, Крім оригінальних творів, 0.Ковалонко чимало праці доклег, переклаючи
московських авторів з українською тематикою, як нагр,., Гилеєва, Гоголя, їатчета,
Л.Мордовця, Рогової.
Але своє ім'я в історію української літератури вписав він, як впрагний та чут є
ливий скледач і видавець згаданого виме декляматоре "Розвага", "модерного" альна -
наху "Терновий Лінок" /тод, пр став наче 6 літературним манійестом нових кадрів
українських письменників» "модерністів", що згодом об! єднеляся біля журнала "у,Х.",
а особливо, видання поетичної анталогії за сто літ « "Українська Туза" /то00» їого/,
де знайшлося місце її наймолодшому з молодих українських письменниківепостів.
"креунською 7"узою" О.Поваленко розворупив творчі сили українського письменни -
цького молодника, що його в нових пореволюційних умовох треба було ме кликати до
праці: зробив наочний підсумок столітньому поетичному доробкові умратнського слова
та дев до рук читача добру, солідну книгуезбірку українського поетичного слова /ще
Й з смаком видану / тоді, коли па Паддніпрянщичі не було ще підручнима літератури
рідною мовою.
"Терновий Вінок" » люксусовим видянням, як на то? час, альманахом поезій Й про
зи, де вміщено праці Й всі Українки, і тих мо вперше бечили себе в: друку Кове» -
ленко, як його редактор, зробив сміливий виклик "учорвшньому дневі" української
літератури, об'єднав літературну молодь під певним мистецьким пралором, що розгоре
нувся не так на сторінках "Тернобого Бінка", як у дебатах з привбоду нього.,, Го
"Терновий Гінок" був першим словом молодих по першій росві?ськії революції, за який
ішла в Геличині "Бджола", "Рудучність" і, наремті, журнал "Укреїнська Хата"

Але ще більша заслуга 0.Поваленчса в тому, шо він утворив за тих глухих часів
живиї центр літературного єдпання, сказати б, певний літературний сальон, де кож е
ний "початківець" міг сміливо зайти, довідатись про всі літературноегромадські ук»
раунські новини: прочитети без сорому свої перші проби пера, почути одверті, ширі,
дружні та підбаедьорливі голоси критики; ознайомитися з новинами україлоької літет»
ретури і, нареглті самому залучитись у літературу, подавши свої твори на оторінках
гарних, модерно, із омагом видевалих альмантахів, збірників чи періодичних видань.
Можна сказати, не перебільшуючи, мо сотпі початківців україхиськохї молоді тих часів
тяглись 13 делеких місць України до привітного огника із певним острахом та сором"
язливістю переступели поріг окромиот і, пабіть, занадто скромної хижкие-обфіцини у
дворі ч,00 по Тургенівській улигі в їиїві, де їх зустрічала духе привітлива Її мила
старенька мати поетова провадила гостеї) у кімнату редактора. Чут зпову зустрічав
ух госпогар, заюкди усміхнениї та уважниї.., А тут уже можна було в хмерах густого
цигаркового диму вгледіти Й стершого поета чи белетриста, і маляра і початківця.
Тут же на 7 7? столах лежали часописи її хсурнали українські з обох боків обруча.
Привсбливі новинки красного письменства нагого: відбитки нових пкнимхокм у шпальтах,
правлені рукописи, коректи тощо, Обстанова, що на лераще настроює, Олекса Ховален»-
ко не був ідеологом нових українських літературно-творчих напрямків того часу -
вони з'явилися згодом з нутра тих самих осередків, що купчились біля нього 200 від
ходили від нього. Гін не був ані метром чи головою якогось напрямку чи їисоли пове
тичної - сама бо Чого поетична творчість була скорше відгомоном тих дужчих, що сає
ме тут бували або з ним стикалис»ь. Але віч був дотепним організатором осередку, де
купчилися ті, го після робили ім'я / господареві, і Його дому; він був наче милою
гостинною господилею одного із славетних в історії літературних сальонів.
Бін умів з'єднати, зорганізувети і навіть гарно, із омаком ридати книгу, скла»
сти новий альманах, навіть організувати новий періодик, Але не більше!.. Так він
з»єднував українські спли її матеріяли для свої декляматорів, антології, альманахів;
так він допоміг виданню кількох популярних творів Михайла /рагомешцога, гарних дитя
чих видань, пізніше видано кількох збірок поетичної творчости Грицька Чупринки, Рін
же допоміг постанню журнала "У,Х.", в якому, через певні натактовності, на другий
день уже не було йому місце, У всьому цьому полягав його талант. У цьому ж і ого
чимала заслуга; її не сміємо ані скреслити, вні забувати. Гомер він на еміграгії
десь у Гтирії року 1077 чи то як простих робітник у невідомого бауєре, чи то як са
мості"їний маленький хазліновитий фармер, але забутий незаслужено українською літе-
ратурою чи україноькою журналістикою...
Лчвите. примітка: по деяких відомостях 0С.Говаленко помер у Бідні, як емігрант, ІЗ.
березня І920, Гидовнимтво/.
3,"Терновий вінок".
Росини 7007 року 0О.Човаленко від імени видавництва "Танок" почав ширити гарну
двокольорову листівку, видану на мовтавому креїдяному папері. Пе був проспект заду
маного нового альманаху "Терновий Гінок", що, обіцялось, буде "модерноемистецькою
новинкою" з усіх поглядів. /о участи в збірнику закликались молоді творчі українсь
кі сили. Б проспекті був малюнок тернового вінка, а з нього густо окрапувала черво
на кров. Альманах присвячувався символічно / трагічній долі українського олова, ук
раїнській літературі... Гим закликом була найбільше заінтересована, літературпа мое
лодь: до неї бо був звернений голос заклику, отож потрапити на сторінки техого не»
бувалого ше видання стало солодкою мрією багатьох початковців,,,
Лесь у квітні або травні І907 р, "Терновий РБінок" вийшов сіз друку. Ге була дій
сно гарно видана книга, розміром великої юісімки, в мистецькій обкладинці, на роз-
кошному папері, з багатьма рисунками пером, деякі навіть двокольогрові, роботи ма -
лярів - Івана Гурячка та Гелентія //псиля Різниченка/. Таких книг на Україні до то
го ше не бачили. Ге був суто літературни: збірник поезії та прози різних авторів,

. сл8
Пометь моя не вдержоло імена усіх учасників ого, але тюердо пом'ятою, що на почетку
книги був твір Лесі Українки, долі М.Слабинського, П.Хапельгородського, Хр.Алчеїської.
Але в переважній більшості це були твори молодих 3.незнаних ще срторівр ніж ними був
і я. Були тут зарепрезентовані мейме сі майбутні ""хатяни"; М.Маповол, учасинк "Розва-
ги" та овтор збірки поезій "они віри", що нийшла з цензуриими перепонами р Харкогі; Юрій
Тищенко, що лрукувався шже у "ЛНісшику", Грицько Чупринко е постійний гість у "Раді",
"ЛНВ" та в інших виданнях, нірнотя Алчевська е орторка поетичи оусабірки "Туга за сонцем",
Юрій Будяк, оютор цікавих "Записок учителя", що друкувалися тоді у "ЛНБіспику", те,
зричоейно, 0.Ковалонко.,
Але сні добором овторію, оні змістом Ух троріш, збірник "Терновий дінок" не робив
врожіння чогось екстропогантного, особлирого. Між учосиикоми Його були і старші, рідо-
мі письменники, що їх пізніше С,Єфремов пазюор "молодочехамі", було й зелена молодь,
що рперше друкувалось. Здебільшого це було т.зв, "поозія в прозі? - трори не більші
сторінки-дрох /не більше "гороб'ячого посика" чи "заячого хюостика", влиеловлюючись з
орсенолу дотепів но нату одресу критиків С.Єфреморва та 0.Білоусенка. /о,тоцького / .
ІЙ творі і своєю формою, і споїм змістом різишилися рід мотеріяллію сроух попередників 'як,
коприклад» "МТХвиля за хотлею" /7900/, або "Зенод хмар та долин"/,,І907/,!"Лубопе листи"
/у902У,"Зповолі" /то06/ Троюи були не ріснучі, оле, безперечно» відмінні гід тих,
що ярукувалнсй масово дотепер, - "модерні". Ота "модерність", що одрозу кидолось і очі,
і дратувало. тоді присячну укроїнську критії у, тобто, головно, С.бремого,. Лле С.бфремог,
пості! ний критик солідної "Митоської Ссторипи ', де він прохопився бую з пердалим риступої
прити "чистого мистецтва" в стотті - "|) гонитві за кросою" , окороромою проти трорію
Ольги Мобиляйської//тобо ЛІР! у пізпіше як критик у. "Роді", ме риступов одрорто і не
критикувог нове видання, лише врядіжгоди то том, то том угошто, було, зочепить зне -
рожливо Й дочкульно "смілирих людей", як сом назирою декого з "хотян",
З ноприхороною критикою видання рмотупир пізніше професор Миколо бумцо; у хоркіше
ській російській газеті "жиий Прай, що, містило його стоетті по українські томи. То-
дідішньої критики зі Йораноу Хати" р мене пома, як немо, й літератури про нет, А
треба було б отут навести кілька сокошитих ширазів порожного профосоро.» що З удіткли»
вими обвинувачениями налодов по редакцію то арторію збірника "Терновий Вінок", дорі-
каючи їм за "літературну пегромотностність", зс. шеликі претепсії, за ошуконстоо упра»
унського читача і за отой злошосниї "модерпізх", По тій-рецензіх рідчуралось, що та
кий собі неспокфіїниї О,Горваленко вчинио не більше Йс'не менше, як: роликий влочин, бо
увірюарвся р спокійне людяпе життя української літератури із овочі" "модорними" вибри»-
ками то ще Й претендує по пошану та увагу публіки, Л троба додати, що "Тернориї рбі-
пок" і критика Його шке були темою одного з голосних шиступів 0.Коволенко ро кит» -
ському "Українському "любі", ого доповідь викликала герячу дискусію між оборопцеми
сторих поглядію на ролю мистецтва р житті, т,зр. "михойлошшини" /ід імени росіїсько-
то критика 1 публішисто. Миколи Михаллошського, що дуже вплинув своєю наукою на С.Єф-
ромова і ток зраних, "народинкії "/.та "модерністоми" /"ніцшсанцями" чи оборонцями
"мистецтва ради мистецтва "/, що їх погляди зоступою 0.Мороленко з товаришоми, Усо це
не було б зле, коли б не гоерячкорвість 0.Коволенко та не то нетоктовність, що він чо-
сом собі дозроляв у тім літеротурнім змагонні, до того ж дуже часто компромітуючи
своїх однодумців і тороришів у праці... Якось трапилась тако пригода: порідомлоння
про одий із токих голосних виступів 0 Коваленка р клюбі моло бути шіщено ю хроніці р
газети "Ради". Але "овалецко, заступоючи о то! день корокторку гозоти /п..Пиногродогру
Козачку/, дозюолив собі замінити прислоний з редакції /номилий Йому/ текст на прихиль-
ний йому. Наступного дпя Б редокції ""Ради" стоося реликиї окандол. Але він поширирся
зе літературні кола, що досі Йшли з Коволенком. Тепер усе молодо, що спірчуюроло Йому,
носрідомо в уяві заголу ідоентифікуюролося з ім'ям то ноетоктовність 0.Королоенка... Що
було в Ниві. Але "добре лежить, о лихо біжить", о тому й но диво, що Харків усе це
чув і вое це вже знов, І не диміо, що сториї професор був у курсі роїх подій те ще
був рідповідно підготовлений до сового виступу і ротряг | у літоротуриї чвари Києво є
ним бо диригуволи з "Ради". Дло факт лишигся бохтом е фронти почомли шрізьблятись.
Зечеплено не лише шидарництро Й гидабця, оле Й усю громаду спірробітників "Терногого

- бооч
Вінка". І що найгірше - Ум для слова оборони не було Й місця. Не було де не лише бо-
ронитись, але Й просто ясніше та конкретніме визначити свою позицію... Бо всі видання
просто для власного спокою не радо втручалися в "чуну" Ум справу.
4. ГПололь гуртується.
Павідуючись часом до С.Коваленке, щоб бути в курсі залаштункового упраїнського
життя в Києві, а ще більше поза МКитвом; щоб переглянути часописи з Геличини та літе-
ратурні новинки, я зустрічав том багатьох людої, пізнаючи Ух блимче та довідуючись
про їх працю в минулому, яг і сучасному. Тут я познайомився з Грицьком Чупринкою, що
саме перед тим відбув свої кари то в Лубнях, то в Смоленську, але більше був зацікав-
лений тоді французькими Й російськими символістами, ніж тим, як позбутися поліціїної
опіки, що не дозволяла Йому жити в Києві. Тут він розповідав про славетні "Квіти зла"
("Кіесцпг8 ди таоі") Мерля Бодлера, а таком не менш тоді славні й поширені поеми
американського поста Рота Рігмена чи їдгара По "Чорний крук" та "/звін". Ніхто ж бо
так, як Гр. Чупринка, не смакував тоді сміливі образи Бодлера, ніхто так не любив го-
ворити про поезію, як він /хоч був з знкорорлатних обо ї цитурати старших росіїських
поетів - Теигчева Й Тета, що ух творчістю починалась нова московська поезія.
Дле тут ми також уперше лише знайомилися з творами галицьких "молодомузців". Па»
ше вухо звикло до нових імен, до назв збірок та окремих їх творів. Неібільше уваги
приділялося ліричиймм творам песиміста Петра Карманського та бадьорим візіям Расиля
Печовського, особливо в його "Сон української ночі". 3 новелістів звертав увагу
своїми символістичними мініятюроми, як і мовою Ух, Михайло Яцьків, автор збірок -
"У церстві сатани" та "Адаєіо сопзоїспіс".
Тут же ми зустрічали не раз і не два трохи старшу від нас людину, а саме Юрія
Будяка,що овоїм хрипливим, але сильним голосом покривав зогольнку гутірку та з насо-
лодою оповідав якусь чергову новину. Він саме тоді друхував у "ЛІВ свої "Записки
учителя", бував у редакції цього журнеле, бачився з свілої "професором" та чував про
різні події у Львові, пригоди та новини. Розповідати він умів. Ге бую поет, мо пра-
цював тоді нед своєю поемою "Невільниця» Українка" та твором "Пон Газалей", в трохи
згодом випустив свою збірку поезій "Буруни". Але він мав присиність танах опрацьову-
вати сценки та пригоди 13 свого мандрівного хапттє в стилі ранніх горьковських новель.
З них пам'ятею ліле одну е- "Над Алтою", по друкувалась на сторінкох "Української Ха-
ти". Пізніше він, повторюю, старша людина, приневолює себе до підручичка, складає
метуру, вретупоє до політехнікуму, закінчує Його з дипламом інхенера. ле письменсе-
тва не покидоє їі чимело дає творів для дитячої лектури. Помер 1049 року р Іхієві.
Частенько забігаб сюди Її маляредекоратор Іван Бурячок, ілюстретор видань 0.Що-
валенка. Гін мусів постійно бути в контакті з видегцем. Можна було тут зустріти
Івано Майстренка, пізнішого вдалого стилізатора дитячих народніх казок, постес -
Козачку /Гиноградову/ та молоденьку Олену Гурливу /Пашинківську/..-. Але поза цими
відомими пже нам людьми тут перебувало багато гостеї з-поза Хмєва, що часто приуз-
дили до Коваленка з цілими томоми Й торбами своїх поетичних, є частіше е дроматиче-
них творів.
Ото якось перед великолнем року 1908»-го здається, теки в Юрія Вудяка зродилась
думка видети сатиричний мурнал, но зразок колиннього "Першня" . Це був час З-ї дере
жавної Луми, що так мало обіцяло, а ше шенше давала нашим депутетом. Отож для по -
літичної сатири був багатий матеріял. Але чимело знайшлося тем і з нашого літерату-
рно-громадського життя... Лумка була підхопиЄно. Часопис нозволи "ХРІН", бо найвіде-
нішою Її сезоновою було соме тока назва. Мене обрали на відповідального редактора -
видавця, бо я був найменше зблежниї рід когось то Й незаімарговоний в українських
колех. Робота пішло весело, спільно й жвого. Бойбільше попроціьоли тут Ю,Будяк, 0.
Коваленко то Гг.Чупринко. Зейлетоп дав у гідомому Йому стилі Гиборниї окогоненко
/тобто Модест Левицький /. Поза обов'язковим загально-політичним метеріялом та ді -
ялькістю чергової Луми, чимало дісталося нашим "милим приєтелям" з "Мієглянина"
/Тіхнкові то Савечкові/, а також "норі? чорносотенськії зорі" - прод. Т./октеві з
"Кієва". То. "бомбою" тут були дотепні поезії - сатири Гр.Чупринки, но прислів'я та

зак з
загадки, що злісно Й гостро висміювали "сусідів", факти, осіб і вчинки декого із ста-
ших громадян, написані переважно у формі "листа запорожиів до султана", оле досить
таки прозорі карикатури пера Твана Рудячке,
часопис вийтов у великудну суботу - ІЗ квітня І90Є року. (дно»-єдине число, але
Й воно, мов тої хрін - не одному штрикнуло в ніс і свої наслідки мало. В штроких ук»
рахїнських колех у нік бачили зухвалий бибрик, непошену Й брутальність. Пробі.. Бе-
зіменні молодики зневажають старих, заслужених Украї нойі лівеписьменників іі громадян!
Особливо оброжені були кола "редяну) шо просто Й при!хняли удар на стою вдресу. Але
важливішим часопис був для нас: ге була перша спільна дія нереличкого гуртко моло-
дих людей, що свідомо, ли на герць із старими іменами, то, об'єдноні цим актом, 1
долі виступати проти "олімпійців" українського Парнасу.
54 Ілідер знойшовоя
На Зелені святе з'явився до мене Гасиль Скрипник |Мого! йомілково поплутамла у сво»
ух спогадах про "У,Х." Гоелина Хурба з комі саром Миколою Скрипником / - МОЛОДО, ХІБага,,
завиди усміхнена людина. З ним'я познайїомився раніше. Це був юнак, що до Поро. харак-
теристики тах і хочеться позичити вправ із стороленківських "Зусів" ж, "іду собі, пін
декокую..." У гарні полтавські вишиваній сорочці, з червоною стрічкою, у легкії:
теннозайоні жупані, в елегантських чоботах, у солом'яному шитрококрисім кополюсі він
говорить з ваги та все пританцьовує, та все "підскакує". Деселий, дотепни), мартіве
ливий - це наче тобі Миколо з "Наталки Полтввки"... Бідний хлопець, люби» миття, лі-
тературу Й мистецтво, але сиді: тоді без заробітку. З фоху - лісівиик і згодом пра -
цірбев в одному з терещенківських лісництв но Волині, Та недовго це було є помер від
.сухіт перших: тимнір по великій революції
Так ото: Расиль таємниче сповістив мене, що в ув приухав іпоет рикита Шаповал,
Його товорим із" лісовоу школи, Оселивсля він но Тестральній булиці поруч із школою
Миколи мсепка. У призночену годину я був, де треба було бути. Мейе провели в сод,
в альтанку. Вке при самому імені Микити Шаповала в мене перед очима постою образ
молодої людини в офіперській уніфориї,, ютрижений під йоркика, як то було на срітли»
ні, вміщеній на сторінках декляматора "Розвего". В альтанці вхе було кілька знаних
мені людей: Юрій Гудяк, Юрій Сірий /тоді знаний під іменем Павла. Уварова, о пізніше
«Юрій Тименко » корівник видавництва "ЛНбісник") вопольд Вудей /він же Котик/ - ко-
ректор видавництьє 71Б, та ще дехто
|
- ЧТазустріч меці, з лави підвівся молбдий чоловік, чорнавий, У горній1 полуботківці,
в широких офіцерських шороварех, підперозаний червоним поясої, Це Й був Микито Шапое
вол. Я пізнов Лого очей та зачіски і, головне, з теплої усмішки.
Госиль Скрипник, що мене ві дрекомендушав, звернув; увагу, що 10ї обидва оторши»
ни російської служби і війовново кар' єра наша однакова, Ми розмовились, обміняли»
ся короткими інбормаціями, де Й що тепер поробляємо. Тим часом надіїшал, її інші гос-
ті. Почали рголос' ділитися літероатурни та громадськими нозиноми, 10 з'явилось но-
вого в нас, що в Голичнкі. Тут їаг довідалися про поябу нового літературного часоє
пису - дротивневико, під назвою "Еджола"; Мого поча видовати у Львові при участі.
"найзнаменитіших" /пе викликало в нас всіх уоміх/ укреуповких письменників нерідо-
мий тоді з нас Миколо Ренгюрої /Угрин- Гезгрішни ку Ло учости з часописі арньй ли»
че Й письменників з РБеликотї Украуни. Ге була приєнна новина.
Бле слово взяв Микита Шаповол. Бін коротко нохреолив ті умови, в яких огішились
молоді літературні сили тут в Гиєві при існуванні новіть кількох літературних видань.
Гірше стояло спраово но Лівобережкі, юласне в Хоркові, де Й жодного видоння укроїнсь-
кою мовою не було... Тим часом по різних містох України й поза Україною є чимало
нових, молодих, невправних ще літературних сил, шо потребують друкубетись, потребу»
ють увежноїу Й здорової товариської критикм, прихильсого до себе стаглення та публі-
кування Ухньої продукції. Пе було потребрю ьсіх усюди. М.Шоповал констатував порну
спорідненість тих дуже роз"! єдноних терпторіяльно сил; но доказ цього він норір моте-
ріяли видаль "Розрога", "Українсько Пузо" то особлиро "Терповрий Вінок". Дмлі допорві-
доч призкаься, що несподівано гострий та безпідстарший нопод но це остомиє ридоння

заЯ
його професора /М.Паповол студіював у харкіюському університеті як рільний слухоч /
викликав у ньогопевний протест; цей протест віп оформив у своїй літеротурнії праці,
яку й дозволяє собі запропонурети тут прочитати. їсі фхоче згодились, артор зачитав
тут докладну розправу свою, осрітлємти генезу збірнико "Терповий Гіпок", Його завдан-
ня Й мету. На Його думку, це був не лише неясний, інстиктовний голос норопогрсталого
літерстурного середовишо, оле й певного роду іпстецько літературний маніфест його. Ї
дорма, що дехто не хоче його чути її розуміти сьогодні, він зрозуміє Чого зартро, піс-
лязевтра, бо мо)бутнє налехить тим, що дуть. Лалі він переглянур то оцінив по-оройо-
му кожну річ збірника "Терниорий Рінок", особлиро тих, ще невідомих, початківців, -
що соме тут уперне Й заговорили.
Після закінчения доповіді пішли балочки про те, що треба якнайскоріше видрукува-
ти саме цю розправу М.Шеповоло. А мо вона змістом своїм і розміром не відповідоє іс»
нуючим видомниях, то вирішено зібрати зособи її ше деякі матеріями для окремого, ношо»-
го літературно-критичного збірника. Тут же їлбраоно редакційну колегію на чолі з М.Ю.
Шоповалом та окрему колегію адміністроціїну, що технічно підготоюляло, б видання, а
в першу чергу зібрала 6 засоби для шидоння. Кожний з учасникір мав знести пай е 725
карбованців. Лумалось, що приєдинємо ще когось із "меценатір", і наш задум буде реа-
лізованим... Збірник маю би бути готорійі на осіннії книгоарськиоії сезогп,
6. "Рдмоло! - "українсько. хата".
Теволкція 1905 р. в Росії розворушилао молоді творчі сили ме лпипе надніпрянської
україни, оле Голичини. Почали гони свою працю обме року 7905 у нериличкому ілюєтро-
ваному журнальчику під назвою "Руська Хата". Зовдання цього | місячника було дети
лектуру шпроким колом, де існуючи уже тоді ,Літературно-суковий Віспик" бур затях-
кий. УХурнал виходив за редомпією Сембраторичо і купчию біли себе оті молоді сили.
Пе були: Гасиль Пачовський, Петро Гаріолський, Голодиагр ірчок, Михоїло "цьків, Оо-
топ Луцький то ще дехто. Та виєзвилось, що тих родин, якігі назустріч ішов журнал "ру-
ська Хато", було ток мало, що чосопис ух передплатою не вдержарся і шхе на початку
79С6 р. перестав виходити.
Розбурхані до життя Й проці молоді сили не могли зостетись без свого органу, 1
з занепадом "Руської Хати" р люрім 1906 р. почали видавоти новий місячних п. нозвою
"сьвіт". Часопис ледва (проіспувор 1907 р. і з геликім запізпенням з'яриося це Й у
190: р., коли її перестор ориходити.
Тоді цеї гурт писькенникір зоргонізовує сроє шидоріощтоо п. позрою "Молода Му-
за", дістатши рід цього р історії письмонотіо пазру "молодомузіюцір".
По запоподі "Сьвіту" у Льоорі з'ябляється нори часописемісячник "Бдхола". Пе
були ашитки більшого формату, де текст друкувався па дра стортці, То бур со1о час,
коли р Києгі током уже рорушилось гроподко літеротурної молоді, збудмопа до таття
Й праці "Розрагою", "Українською | Музою" та "Торногіп: Вінком", що їх вридар 0.Кога-
лопко. Ото через нього, голооішгі чином, пор'язоно знос з гостинпною родокцією
"Едноли", шо крім "найзномонитіших" охоче друкували перші проби киїоської молоді.
Том і почали друкуроти сої посзії М.Папорвал, Гр. Чупринке, О.Коволенко, Ю.Будяк
та інші, Ало крім белотристики, "Бдлоло" - "Вудучність" - "Вулучипа" містили током
просторі "Дописи з Києва" М,Бутонка, і вом особлиро цікорили киян з різпих таборір.
Під цим тоємиичіс: посрдопімом довго крирся Микита Шопорол /м.Сріблянський /. Власти»
рим йому /Сріблянському / стилом гостро Й дотопио описурою він події літературпо-гро-
модського хиття в Києві: літоротурпі вечірки р Українському любі, поукорі допоріді,
реТ?ероти та дискусії по них. Не обходилося Й без того, щоб по одроесу того чи того
супротивника не посппалісь часдїи гострі та отруйні стріли смілигого, тобто одрер -
того Й дотспиого дописувочо М.Вутопко, Іі дописи більше, нім самі трори, оформляли
то єдноли гурток однодутщщів М.Шопороло. У нос уоійшло майте в зричку, юдерпогши чер-
горе число "Еджоли", збиратись р помошконні М.епороло то спільно порочитуроти про -
дукцію тороришір, обміркоруючи УУ з рідпорідшогі комонтарями, Чимолій урозі підпода-
ли поззії, бо сом господор, як пост, найбільше шпилі цікоарирся. Алое спрошинім літеро-
турпим орятом було читония то коментуропия "допису з Кієра". ого розбипроли по кіс -

точках.
Коли в Галичині зчинилась літературна буча з приводу сміливого, негіть зухфелого
виступу дев'ятнадцятилітнього юнака, опівробітника "Бджоли" Іиколи Єншане проти Шана
Френко з переоцінкою творчости Ївана "отляревського, тоді киувськиї гурток без розголо-
су привітав цей виступ, солідаризуючися з молодим критиком не так щодо змісту, як го
до духу. А свою однодучність те симпатію ми незабаром скріпили спільним з'їздом на мо-
гилі Пантелеймона "Хуліше в день його народження.
Не тому з'їзді ще більше переконались, що таких, як ми, є чимало, до того ж усюди,
вої вони дихають одним духом та рвуться до вияву себе. Гіддержаці від них, 1 ще білье
ше докладали спл то отарань, щоб тах організувати сві часопис, а в крайньому разі хоч
літературни! збірник. Вибрана давніше редокціїйна комісія нже Й матеріялу до друку приз-
бірали досить, але засобів на рвидання.не було. Ого на одних оходинах я щоб піддати ду-
ху громаді та підтримати намі спільні заміри, оголосив, шо вношу до спільної каси свій
літній взарббіток - 50 карбованців. Мії шест громада зустріла з ептузіявмог, але оспра-
ви Й це не поліпшило. Справа з виданням висіло в повітріі не посувалось ані крок упе-
ред. Те саце тут прийшов на допомогу нашії біді практичних і досвідчений у цих спрарах
Олекса Коваленко.
Лота від усіх він дерніїе дже зєдумав з початком 1909 року видавати в Києві родин-
ний ілюстроганиї часопис під назвою "Українська Пива". На ридецня такого часопису 0.
Коваленко мов уже Й дозвіл від губернатора, мав також горстку передплатників з-поміж
своух прихильників десь з Дуру, що надіслали не лише передплату, бле трохи | похертю,
обіцяючи збирати наделі. Уроховуючи настрії товариства і знаючи добре загальну ситуа»
цію, моло сприятлибу до цих видоль, 0. (овалецпко признається в сроїх намірах і новіть
передати своє видання товариству. сінити хароктер видання, незру видодя та Й назву
видення йогу буде не тяжко, тяхче було б дістоти дозБіл на норе видолия, Громада приї-
няле, пропозицію, хоче її була вражено ого діянням потеа! рід товарипів. .
ухбалено просити дозролу на літературно-критичний те громадський місячник "УКРАЇН»
СЬО ХАТА".
;
ОЗіціїний дозріл на всдання журнала "Українська хато" я дістов лише на початку лю-
того 7909 р. Засоби на видання двох трьох чисел лежали готові. Ти: часом розсилелось
запрошення до співробітництва те передплоти журноле. Метелики оповістки про напрям те
програму нашого ридання поширювалися, як тільки їожиє було. З цією метою я звертався
до всіх київських редокцій своїх і чужих, з проханням надрукувоти ого на сроух сто-
рінках. Овичайно, в першу чергу до редокції газети "Рада". Але, на наше здивовроння
"Радо ооголомення це ридрукувала. Не помогла й моя безпосередня розмова з одміністра-
тором газети, приємні: та логідним поної Мокоймом Спнецьким,. Звича ліо,це не бі; нього
залеге.ло ! Тон дано згори!... Тоді я звернурся до росіїського видання - "Кієвокіє
Огклики", виданпя наших ТУПеірпію; редоктором Його тоді бур Олександер Салікоювський,
російськиї журнолістедемократ, а згодом міністер внутрішніх справ УПР. Але її тут нашої
оповістки не нодрукували; поясихдамлі, "не було місця". А колі я в розмові з редакторої:
зепропонувов оплетити оповістку, як то полежить за тарифої, то їй тоді мені в тім від-
мовили без жодних мотивів. Мом стало лсмо, що по всьому україунофільському Фронті було
кинуте гасло - боїкотувати ух!.., Дле така зустріч нос не злякала, нарпаки, викликомо.
звохочення до боротьби та до оборв'язкобого здіїсиення нпомпіру. Нердача в Гиєрі спопукала
нас звернутись, де можно було, поза їЄвОом» А одночасно в листах на безліч одрес роз-
силано письмові повідойилення про брутальни! вчинок отарих українобілів. Льоів, Стонис-
левів, Терпопіль, Відень, Харків, Одеса, Угсань, Ситомир, Миколотр, Москоао, Петербург,
Томськ... одержали детальні арідомлення про подію в Києві, Оричойно, в зополі бороть-
би ніхто з нао не шкодував гострих впраозів.
Риникає питання: чому саме так не по-батьківському, ногбіть вороже поставились до
нео тодішні старші кола українського громадянства? З яких мотивів рон різнимі способо-
ми нищили нос, ноші заходи, початки нашої роботи?... Пояснення тому, звичасно пізніше,
дер сам "пон" /як Чого звали/ Євген Чикаленко, видавець газети "Теда", у сроїух "Спо-
минох"... бено саме такого стоюлення /поза всякими сентимейитоми українофільськими/
був у тому, що старі коло, уже досвідчені в тяхких ридарничих спророх, були пергкі,

-« ТО-
що українське громадянство, нечисленне тоді та малосвідоме хе, вважаїте, за вісім ро-
ків перед великою револкцією! /ще не могло, як налекить, удегржати передплатою Й тих
кілька видань, що шке існували, А тому, на їх погляд, не було рації розбирати укагу
й метеріяльну спроможність тих, хто вже передплачував досі існуючі видання /наче все
українство одним миром мазане! / ще якимось новим виданням, бо її; існуючих було вже аж
звбагато..,
Можливо, що це була правда, Але ця причина не могла опинити нас, як ніколи не спи-
няла всіх тих, хто будьеколи починав українське видання, Історія намої журналістики
тому свідок. Бож кожне видання, бож то"? чи тої орган потрібний був опершу не так для
читачів, як для його видавців, для того невпличкого покимо гуртка, мо промовляю до чи-
тачів, висловлюючи сової погляди, дуїжої, бажання. Та у випадку з нами були на перешкоді
не лише матеріяльні мотиви, але Й ідеологічій розбіжність двох груп, двох світоглядів
українських, т.зв. українофілів і українців, шо переймли революційну школу й практику,
А це соме Й було тим, що давало нашим супротивпикам у руки "не мир, 6 меч"... А коли
тек, то Й нас вони примушували за всяку ціну озброюватись.,.,.
Тим часом треба було думати й про матеріял для першого числа нашого журнало. Тніці-
ятиву взяв на себе Микита Шаповал, Бін скликав загальні оходини воіх учоспимків нашого
видавництва. ЗЇпилося надо не більше, як то бувало її досі, а саме, лише десяток людей,
що Й були ініціяторами видання. Всі присутні були зобов'язані продумати Її) написати
програмову статтю нашого видання, накреслити плян його і, зекпчайно, злагодити до пер-
шого число, Хто по мое й хоче, щоб не наступних оходинах тої; матеріял перегипнути,
обговорити та оклести перше число, Тим часом ті, що мали зв'язок з молодими письменни-
ками Голичини, т.зв. "молодомузцями" та з редакцією газ. "Рудучність", повинні були
ух усіх запросити до рю співробітництва в "Українській Хаті". Па наступних ре-
дакціїних оходинах М1.Шаповал уже познаїомиюв нас із тим, по було в редакиіїнпому портфелі.
Але ннаЛбільиі торбувале МИеловала перша, вступна, програмова стаття. Но його римо-
гу, кожний із присутніх мав поділитись своєю духкою та прочитати, хто по мав злагодже-
ним. Думки багатьох були подібкі, вле найбільх літературно, яскраво Й чітко викладені
вони були в проєктісаемого Шеповала. Тому то його стаття Й була прийїнато за передову,
за програмову нашого літературное-критичного та публіциєтичного місячника. Па мель, я
тут не можу з пам'яті навести хоча б основні тези того першого двосторінкового елябо-
рату людини, що з того моменту і до часу несильпицького закриття віїськогою владою
нашого видання надавала Йому "печать свого духа" ... То, звичайно, булі горячі, омілі-
ві, еле ще туманні, не скристалізовені в певну систему Його думки, То була фіксація
більше чуття, ніж переконань. Те все воно було нам добре зрозуміле, близьке й рідне;
воно нас запалювало Й гнало вперед у чарівну невідомість..,
У той же час 0.Моваленло готував, а я йому помагав, до всього придивляючись, усе
потрібне до друку: була окледена умова з однією з кроших хитуровких друкоренць, з дру-
карнею п.Григоровичае-Їороького. Гонпе мала велики! вибір українських шрифтів, великі
модерні машини і навіть робітниківеукраїнців. Там уже загніздплось видавництво "ЛНВіс-
ника"... Ми вирішили, що наше видания буде місячником невиликого розміру, всього на
три аркуші друку /а6 сторінок/. Офіційно, тобто відповідальним редокторои»видавцем був
я .Редогувати ж мало колегія учасниців, що для зручности в проці розбились на кілька
груп: поети, белетристи, критики 1 публіцисти. Окремою ділянкою була адміністрація ча-
сопису та техніха Його видання: організація передплати, нагляд у друкарні, коректа,
експедиція тощо. (тже адмініотративновчімдавнича проця випела 0.Повеленкові.
Маючи в руках урядовий! дозвіл на видання журналу, закупинши трохи паперу, умовиюиися
з друкарнею, можна вже було розпочинати друкування часопису. Матерічл брено Й передоно
О.Коваленкові, що де пильнував Ного далі. З велчкою нетерплячкою чекели ми всі на те
вимріяне перме число. І ось 24 БИРОЗНИ/ст.ст./ 1909 Р. воно З СРИЛОСЬ..,
То був тонкий зшиток великого книжкового формату, у блакитні! обгортці, з досить
кострубатим написом:
"УКРАЇНСЬКА ХАТА".
А нижче подано зміст зшитка, нумерація та дато,. На свято народин нешого оргону зіїш-
лися всі учесники видавнихтве, Не пам'ятаю змісту того числа, юврізавоя в пам'ять лише

сумний інцидент того дня... Уже при пегио"ту побіхному перегляді вміщеного тут мате»
ріялу М.Лєповал сконстатував, шо технічимі редактою 0.Коваленко не додержав ухвалетого
редекцією змісту Й порядку ""лтеріялу. Бін самовільно вмістив свою рецепзію на збірку
П.Кармонського, замість призпаченої, а вона Йшла в розріз із поглядоїсі Й оцінкою ре-
декції. Подруге, користуючись тим, по моптуров сторінки він, мовалечко, містить на
одній із сторінок, а сазе на розгортці часопшісу, ового дуже олабенького, приглітивно-
го вірша:
|
-"Татьку, батьку, чом ти вмер?
Чом не вкупі ми тепер.,.",
розгорнувши Його на цілу сторінку, Таке порумення волі відповідальної за оправу біль-
шости, нехтування довіри товариства, наремті, "ого постійні нетакторності, що обридли
вже воім, змусіли товериство під тиском М.Шаповела до рішучих заходів. ому подякували
за співпрацю з проханням усю адиіністративло-техкічну справу видання передсти мені.
З того часу 0.Коваленко ние більле не мар нічого спільного з "українською Хатою". А
для мене почалась нова, переломоюа хвилипе рожитті Й проці.
ІТ. Керівники журналу "украї:унська Хата"
гурпал "Терахиська ато" мов підтитул: "літературно- критичний, громадських україи»
ський місячник! тобто літературно-мистецькі твори, критика і статті на теїп громадсь»
кі, чи: публіцистичні були головніпій оклоадиикоми Його. І такоу програми, чи такого
змісту і пляну (У,Х. додержувалася впоодопи пілого часу ового іспування. Чисто полі-
тичних тем журнал овідомо не торкарся, хоча в ті чості трудио було їх омицути зорсім,
бо як влучно висловитись наші вороги з урядової цензури, по тоді Й доі кроки пад
"У". нко було політика, і в Ух очох дуже серіїозна політика, поли, навіть, в І914 р.
в мент оповіщення вілии, на Укроїні пори ділом було заведено офіційний правопио для
українських видаль, тобто, якроз без і з дроме крапхоми... І дорме нем дорікали такі
часописи, як мареїівський "/звін", що іл слолітичні, шо бохмось політик томо. Політи-
ко в нас була і політт чні, гострі, отверті політичні статті час-від-часу з'яюлялись,
Не дарма ж такий урядовий дозорець, як д-р 0.'оголів у сроуй кипзі «"Укропнопос ди».
женоніз..." /1/ тек густо певодив пргилодив доказ своїх твердхень переважно зі стат».
тей м.ЮЛоловаоло і то саме з "Української Хати", тобто найбільш густо-політичних. ,
Ге? підтитул тобто коротко означені) плян намого видания і намічаюр відділи чі певні
сектори праці і певні ролі в нім: то були - літературпо-худомпі трогі посрізпоменіто-
ніших жопрів, літературна критика, малярство, теєтр, публіцистика та відділ рецопзії..,
за шість років де-що додовалось, але головні сектори мувіли бути оболухені іцамхе здо»
вався б віп не повним, щербатим.
й
На початкох, коли до проці стов гурт пос з десяти осіб так і думалось і, ногіть,
пробовалось, що кожний з-нас обі зе якусь ролю, дістоне ту чи іплу ділянку праці і
буде юести; буде відповідати за неєу, Але охоро, на жаль, дуке скоро, виявилось, що
це ліпше мрія і, реслізованою вопа не поже бути. Перше рсього дві поні - їм може було
та Й можна доручити коректу /тоді ще не було ухвалених "правописі", було лише "Гри-
ве дзерколо" Печуя- Левицького і кожний писав як випобляв"Ї/, бле, виявилось, мо то
відповідельна, 8 головне, спішна робото, а Щі поза домом ніколи зсє займатись, Оота-
лось нао - вісім. Увопольд Вудай - офімійниї корегтор "мтеротурно-Плукового Піснипка",
"Історіу України» Русп'"М.Грушевського і всіх Чого видоаньр Ю,.Оірий - офіційний адмі-
ністратор "ЛІГісиика", управитель Чого домів, «нигорпі - обидва вони, яко урядники,
мусять рости сової складні, нелегкі і відповідальні оборе'язки том, в "У,/." - мохуть
приділяти якусь годинку-доі, уриваючи юр тижні Ух зі своїх. відпочинкових годин. І вони
Не можуть. - Зістелось пас вже ле шестеро. Шрії Будяк саме тоді одруживол з однією
курсанткою, яке дуже пильнпувало овоєх науки і впливоло но свого чоловіка в тім нап-
рямку, щоби й він пробурор витримати матуральні іопити та держа курс на Політєхніку.

Не була людина років СО-ти, але твеюда і вперта. За овою науку він тами взявся, повит-
римував всі іспити і на Політехпіку вступив і кінчив З, за большевиків нле був інше-
нером, ї він поза своєю працею нічим інчим не заїмався. ївсиль Скрипник мусів шукати
заробітку, а вільний час працював у таємніїм допомоговім комітеті укр. політичлим зас
леаниям та каторжанам, яки: керував Уеонід Хебуньов. РГоля Гаспля була - пакувати і від-
силати їм українські книєки. /0о літературної праці він не надавався, а в адміністра -
ції де-то помагав, О(лекса "оваленко через свої нетовариські вчинки був одразу виелеміно»-
ваний з гуртка "хатян". Гр. Чутринка - присилав свої вірші, лаяв не лихе "радян", але
"хатян", особливо адміністрацію, що не давала "ому на похмілля, або на "кручох" горів»
ки. Тобітник з його не був жадниї, хоча чесами щось і від нього перепадало. Т ось вий-
шло, як у тії евангельській притчі: кликав господь на пир госте", але вони одип по оде
ному, кожних з певних причин, відмовились...
Рось зостелось нас ліше двох: Кикита Юхипович ГКаповал і я грішиї. Тут ми якось
без слів і поділили вою працю по виданню "Української Хати" на два сектори: редакцію
і адміністрацію, Фін вів всі редакторські Функції і втручаюся у справи адміністреціу,
кеси тощо. ЛА я, підписуючи видання, з обов'язку й цікавости читав все надіслане до
друку, все, що призчечене було до чергового числа, правив статті, читав поректури рвсі.
Микита Іхимович читав лише коректуру поетичних творів і вов написане ним, "лієнтів
приймав кожний зі своєї ділянки прапі... Тах обсяг праці в "ітратнськії вті" провалив-
ся до мелту виїзду М... еловала з ГПиєва, коли то
всі обов'язки, всю працю, по нео-
бхідкости, мусів перейняти я не себе. Ге почалось від ТОТТ року і тяглось до кіния
існування "української хати" - місягь серпень 1974 року. Пе жадне пегебільмения, мад-
на позировка і хвальба, Пе фамт, і сект без прикрас і перебільмення!,..
Чому відома складна 1 відповідальна праця по виданню, ха); і місячийка, тос зрозуміє
мене. Таким чином задумени? метод колегівльної праці дуже осгпоро спрахував. Гедакціїні
зібрання нежі почали відбуватись все рідше Її рідше і не всіма одпомово акуратно від -
відувались. Особливо, коли виявилось, шо тут треба не критики, ме баочок і жартів, а
навіть не пород, а впертої, буденої праці і по редакції, є ге більле по вдміністрації.
Неї редакційшті сектор працював просто без інтересу, з примусу, а тому її без реаль-
ної допомоги, Геречитувати часто мелограмотні вірмі, тямкі до зрозумінчля, а до того
і луже не читко написані статті наших дописувочів було ттико, окучно і не цікаво. І
ух часто і не читали, в після кількох рядків випосили присуд - "не піде!".. Па таку
роботу і покладатись не можна було, Наведу таки! приклад: бабуся Генла Гарвінок Ло.
Кулішева/ надіслала грубенький ашиток сроїх спогадів "про старлого боприне" свого -
т.Мевчечка та про своє весілля, промальни) "дівичевечір"'. РБиїзд за границю. Прихад д
до Києва на перепутті до Варшави"... Рукопис написани? старечою ругою, на попері, що
проривав письмо. Поплутано події, ІТ страшною нерозбірною рукою. Над рукописю треба бу-
ло пильно, увежно і совісно поїрацювати. Мому м пропонували е ніхто не брався навіть
читати письмо, І М,Ю. попробував і на другиї чи треті) сторіпці отав... Рукопис зава-
лявся на його столі міх купою інмих паперір... Якось переглядаючи ту мертву купу, мо-
би дати тому порядок, я знайшов то? рукопис і махнувся Лого долею: та хо то був рукопис
Генни Гарвінок, нашої відомої письменниці, нехого клясика, того читав і друкував Її.
Куліш... А до того "спомини" про Шевченка, про Чуліка, То все мусить бути цікаве і
цінне, Тідійшонли до рукопису з такою думкою, я почав ого пишьно перечитувати, роз-
шифровувати, студіювати, Перед мною вставали сцени, хоча вхе згрубо відомі з біографії
Т.Шевченка, єле так рясно прикрашені деталяті, так оригінально поебарвінкіюрськи пере-
казані, що я чим далі не міг рід Лого одірветись. Цоли ж опогади торкнулися Мулімша,
то всі спенки набрали такої свіжости, такого аромату її краси і тах миго були передані,
що здевалось, вони були лише вчора-позавчора нею пережиті... Гагато часу ї; праці я
витратив, моб приспособити тої твір до друку, але колії ті спомини були в нас видруко-
вані /(.5,6,7-7, ТОТІ р./, то всі були замиловані і захоплені тою працею старецької
бабусі, то зуміла відтворити перед ної свою і своїх приятелів молодість, Цоли в той
же час треба вже було писати некролог Ївнии Тарбінок, то, напр, киувська росіїська ча-
сопис "х,Мьісль" просто передрукувала з "Української Хати" уу"молодечі" спомини...

Пе приклад того, як уважно, терпиливо і пильно треба було ставитись до редекторсь-
ких обов'язків, тому іп: не могли ТТ далі доручати комусь, хто рішар би справу з нальоту.
Шо менше допомоги мала адміцістроція, бо нею - ХХ працею - просто ніхто 1 не ціка»
вився, Т коли редакція, ще могла дістати від них вірші, подекуди якусь рецензію, за -
мітку , то едиіністрація не мала помочі ані в скучному писанні адрес перодплатників,
ані ношенні пакунків на пошту, по кипгорнях, на залізнищо, як такод; ю читанні корек-
тур, правленню рукописів того. Ге була чорна, нецікава проця і ніхто ге мав па неї
часу, а ще менше охотиі.,, Колетіяльни! метод праці окосхував остаточно . Гезпосередніми
працівниками і відповілальними керівника: журналу "Українська Гата" зосталось нас
двоє: М.Йвповол і я. І то двоє лише до початку ІФІЇЇ-го року, коли Микита Їіиович
виїхав в Орловщину но лісову посаду, Чого ніхто не міг застувихну але поскільки він
міг, то. корувбав виданням і здолеко...
Той бо характерне обличчя "У.Х; наддавали спершу |лиле Його статті на громадські
теми, як також і літературні огляди за мипулі роки, літературні сільветки про наших
клясиків, а подекуди і молодих арторів, як напр. Олексія Плюца, шо самогубством окін»-
чив своє дуже молоде життя, як твір РБащенке - "Сліпий", Але нойібільше зехоплени? був
мШаповал творчістю помої талановитої буковинки - ОльгиЇкобплянської, творчість якої
так зневожливо потрактурав С,бфремов, вожучи, нопр., про ху "Пок ор У » що "це ку»
пе туманних картин, перемішаних обривкамои якоїсь філософії Шише ЛНВ", 1900 р./.
їх лозупг, її життева Філособія - "боротьба за інді відуальність" я.."я чую,» говорить
Порівна /Нателя Геркович/, в собі проблиси якоїсь спли.., то ї3 зопицькує та груба си-
ле, що ее довкола мене всевладно..."/ - стає провідною дужкою багатьох статеі М.
Шеповала. З писиенницею він часто листуварся,. ЇХ то він і запросив до участи в "У,Х,"
А коли вуе і на посаді в лісі, то збйродючи різні підприємства в лісі, він Хздив зна»
йомитись з подібною справою, з багатостороннім лісорим господарством у буковинських
лісах. Тоді ж побував Шоповбол Б гостях у Ольги Юліянівпи, спільцо з нею та панством
ува ЕмиХ хадні р гори но тартаки "олеїкою, Паизяткою тої походки є вірш його
сіїдо в гори". "-, пізніше уведений 0,0, в текот ХХ порісти -"їа оптуаціями" » співає
ли його ка мотио російського, т.зв, циганського рогонсу "А да троїка"! переспівом
якого є вірш М,Ю. Маповоло, Тут додомо, що Ольга Кліямнівна духо любила ці романом 1,
взагалі, російську музику і заниди просила нас нисилоти У налехацо; гонорар лише доб-
рим чаєм та музичним новинками, які У: нагророло тоді пелночка Оля Гурачинсько. Гі-
кову ноуку подало ном, молодим редактора: письмония в тім же І911 році. 1їж річа-
ми, які вона прислало,, нам до друку р журн голі був, і переклад ногелі її улюблегого овтора
денця Т.П.Якобзено - "Тут повинні би рожі отояти".., Написано було то) переклад дуже
зкімченог мовою, густо пересипоно дія лєктизмеми, просто незрозумілим Пк. - слобо-
жонинові, Бін сміливо почар випровлоти стиль О Хобилянської. (дерхошми "Українську
Хату" зі своїм перекладом, вона його моїхе не пізноло і, як пороклодоч, було тяшко
урехена, шо висловила значно пізніше /1970/ в листі до мене /порекожу своїми словами,
бо листа нема, є пам'яті не добіряю/: коли я пишу, то кожне слово, кожний образ я
добго-довго зважую, примірюю, наче б беру ого на вістря голки та вилошу під проміння
сонця, чи годиться воно, чи задовольняє вопо мою риутрімчю зипогу..» А тут тобі прий»
де якийсь молодиї редекторчик і мах-мох, перекреслив одно»-друге слово, а то її цілий
образ знівечиб, зіпсував мені. Тут я не то що протестурати хочу, а хочу кричоти, на
порвни? голос кричати » не рвіть мою душу, но со2гюїте мого серця, моїх нервів пе вп»
моту"те!... Не по вашому?... Бідкиньте, но друкуїте, верніть в цілості... але не ка»
лічте мене... Цей інціндент глибоко заплав мені в пом'ять і в душу, 7, зостаючиось піз-
ніше в ролі редактора і дістаючи рукописи Уї повісти "За ситуаціями" писаний дуже
дрібним письмом, хароктерпихи літероми виведенини їх хворою, опаралізовоною рукою,
завади, думе Й духе уважав, щоби не допустити похибки в читанню і переписці рукопису.
А були тямкі Й дуже тяжкі менпти!..
Чоли я торкнувся питання про вплив на Микиту Юхимовича творчости і особистости
Ольги ГКобилянськоїг, то продовху його згалкою, хто ще помітно вплинув на форпуваення
Його критичноелітеретурного, а то й публіцистичного критерія: я душаю, шо вперму

чергу російський критик і публіцист, лівий соціяліст, Іванов-Гезумнік своєю грубез-
ною "двотомовою історією русокой общественної мислі", яка також всі явища літерату-
ри оцінювала критерієм боротьби за індивідуельність..,. З чужих авторів Микита Кки -
мович найбільше любив і читав Генріка Івсена та Хнута Гемсуна, твори останнього нке
дочитував в Празі чеською мовою. Взагалі, чи добре, чи зле, 8 треба оказати, що кож
на свіжа книга, прочитана шо відбивалась в його статтях. М.Іх. яко публіцист був
не буденним нрнені Паіаа він розтягуюче, але дуже ясно, блискуче і переконуюче«Був
незвичайним стилістом, народню мову знав досконало і виблискував перлами їх, як то
бечимо в його художніх творах "Листки з лісу", його статтях, а особливо в різних на
укових розправах, де виявив себе талановитим синтетиком, що між вченими трапляється
рідше... був одважним, чи як сказав С.Єфремов «"сміливим" в думках і слові і та
смілівість випливала не зі зухвалости, чи з поверховности в думках, а, навпаки з
глибокого переконачня, що тут правда - у його, а не у Його противника, Правда, де -
коли був він за різкий, навіть може переходив межі в полеміці, вле це нке наслідки
Його вулканичного темпераменту. Можна не бути з ним згодним, 8ле не можна відірва е
тись, щоб не прослухати його доказів до краю» Такими блискучими памфлетами я назову
лише дві Його праці написані ним в різні часи, на протязі щоенайменше двох десятків
років в дуже відмінних обетавинах, це "Порожнє місце"/"Українська Хата", кн,4е-5,
І9ТЗр./ і велика розправа написана скоро перед самою омертю "Ляхоманія. Нова ера",:
Соціяльно»- політичний нарис, Прага, І93І, 290 стор. Нас цікавить перша - публіцисти»
ка "У.Х," На блискучу працю проф.М,Грушевського - "ЮМультурноенаціональний рух в ХУТЇ
ст. на Україні" М.Шаповел демонстративно каже: -"Культури в нашій минувшині - н е-
ма! еЗварварством церковних змагань і лаврських друків, з безтямністю колишніх про
водирів, гмупістю і терпиливістю мас, з темнотою попівства і обрядовою заїлістю ту-
пиць, з повним нехтуванням свого національного і людського я, з безпериривним істо-
ричним українським моокофільством, з психологією Ївашки Брюховецького ми не хочемо
мати нічого спільного)... Не вклонимось, як на це кличуть патріоти, нашим предком,
що лишили нам одно наслідство - свою тупість, безпринципюість, варварство і тьму .
Не помануємо їхньої "культури некультурности", не вклонимось перед Ухнім мистецт -
вом. Пе все те, чого нем тепер не треба, 8 того, що нем треба, предки не утворили,
і нам не лишили.
-Історію минувшини приймаємо як факт, без дельичих консеквенцій і наслідування,
як історію некультурности. Ми свідомі того, що почато утворювати в ХІХ от. і нем
годиться продовкувати.
-Ах, ті предки!.л. Годі уже носитися з ними, Хультурного наслідотва ми од їх
не получили і тому окажомо не вагаючись:
-У нас нема предків, гідних пошани, в негідні пошани нам непотрібні!...
-Так, у нас нема достойних предків ні з І5,16,І7 і Іб віків, Різні хами-роз -
бійники гетьмани, полковники, козолупи і шинкарі та інші руїнники нації, запродан
ці і гнобителі своєї свободи » Хай собі спочивають в могилах забуття, І все оміте-
тя ухнього життя, воя рухлядь їхня і зброя нам в тисячу раз менш петрібні,ніж су-
чесний брік»-а-брак... культури наших предків, в образі київських та інших гравюр,
він'єток, заставок і т.,пе - сміло кидаємо в піч...
-Рийшовши з нетрів українського села, глянувши в просторінь минулого, вкрито-
го цвіллю віків, я маку лихень одно сказати: нічого од предків в опадок не дістав:
ні імени, ні науки, ні громадського ладу». Я лише був кріпаком ввержениї ними на
послугу їм, і перепроданий в нову Кафу в невільники. Мюї предки разів кілька прог-
равали мене, селянина, в карти один одному і вимінювали на собак...
-Їстаю, щоби знайти своє імя, утворити собі мову, літературу, науку, форму кра
щого і ідеал справедливого життя|".../сторінка 306/ .
і
І все це було у Його не фразою а глибоююш переконанням, не з метою опанувати
читача, 8 з метою переконати Його р своуй правді, Бо Микита Юхимович був сим пере-
конаний, що людина повинна олухатися тільки внутрішнього ового голосу, не боячися
лишитися самотною відданою на наругу юрбі і на потелу можновладцеві...
Пілковитою протилежністю був Микита Юхимович в приватнім, буданнім життю.
Мягкий, добродушний, завади привітно-усміхнений, він любив з співбесідника покеп-
кувати, пожартувати з ним, Любив товариство, а в товаристві пограти на піяно або ги-

82.
-І5-
тарі. В акомпанімент собі поспівати. Любив Чайковського, його "баркаролю"... Любив
дітей, в Ух немеюр. Любив звірів і пташок.,. В останню осінь стежив зі свого вікна
за великими громадками шпаків, що відлітали на північ в густі хащі неделеких пагорб-
ків, Але понад все любив грубу отопку доброго паперу, нове перо і опокій самітньої
кімнати... Тоді він перетворювався в того "сміливого" Шаповала, що всім і завжди го-
ворив овою думку просто У вічі... якою би вона. не: була гострою; неприємною; навіть
образливою..Але то була Пого правде!..
Й с.поЛьголев - Украйнскоє движеніє как современньії) етап ювноруоскаго сепара-
тизму. | К. ІЗІЇ. ст. 5393.
ІТІ, ХУРНАЛ "УКРАЇНСНА ХАТА".ЛОГО ВИДАВЦІЙ МЕШЕНАТИ,
/ЛІЇ.1909 з УІІТ.І914/
І.
Питання - звідки брелись фонди на видання журнала "Українська Хата" - не позбав-
лені інтересу Й сьогодні, 8 в старих дореволкціїних умовах життя і літературної пра-
ці було б, навіть, поучаюче для наступних поколінь, Вке з попередніх розділів видно,
що ціла громадка "хатян", то були люде не тільки не маєтні; але, навіть, люде, о не
мали постійної платної праці, стелого заробітку, Боки самі ледви. леребивалися з хлі-
бе не воду 1 субоідувати видавництво були не в силі. А тим часом вони УАІ/ Мого поча -
ли і вели впродовж шости років, допровадитии видання журналу до стану, що він міг спо-
кійно існувати, дещо збільшувати ові! розмір, чаотинно оплачувати працю своїх цінних
співробітників та, розпочавши при журналі Її видавництво - Зиття Й Мистецтво" /книжок,
видати довуна десяток їх. |
|
и
булі зумиті ті невеличкі засобл, що булі зібрані. на повевалівюваня видання задуманого
нами "Літературного Збірника" те поже угви Й передплай також невиданого 0.Поваленком
родинного часопису » "Українська Нива", Все то разом "давало якихось піве-тисячі карбо-
ванців /злестиво, російських рублів/.. Тбму то, підготовляючи перший! нумер журналу,
було доложено великих отарань, щоби видрукувати неше проеторе оголошення про передп-
лату не наш журнал в як найбіль"ому числі українських і російських періодичних ви -
день; щоби росповоюдити відомости про наш'намір як неїширме і тим зібрати як найїбіль-
ше число передплатників. І заходи. практикувалися нами і після, щоерічно, а праця ця
себе цілковито оправдувала . . уже часто мало відомі, провіцційні, особливо сибірсь-
кі російські видання: знаходили десь у ведмежому закутку забуту всіма сукраїнську ду»
шу і вона щиро та віддано олужить українські? оправі, посилаючи до далекого Києва
свою і овоїх товаришів передплату і то зразу за цілий рік. ся
Коли видання наших батьків - " Рада" » в Києві, "діло" з у Львові та пара росіїйсь-
ких часописів, де тон "задавали неші "українофіли" : як "Певоків сОтклики", як "Южний
Край". в Харкові те ще "Приднєпровокії Край" « в Катвриноолаві в силу певних причин,
списаних раніше, наші прохання відкинули і наше видання збойкотували, то багато ін-
щих видань в Росіх Й Галичині, навіть в столицях, поставились поетовариськи і прис-
лали нам в обмін свої оголошення. На місці згадати, що солідний "Літературно - Нву-
вий Вісотник" виявив певну безсторонність'і толеранцію, до "Української Хати", подав-
ши на обгортці нашу оповістку /едміністрацію тем вів "хатяний" - Юр.Сірий/, а на сво-
ух сторінках дав місце першій різкій критиці, устами Вол"Дорошенка, по адресі голове
печити сою еечаооминюмоавтюооаапоноото а м паю чацапоптр с амр чапоо ніі й й омт цичопонии а пои а о рипоюю м и Фао а юю юю м поито и тая о аматщопоп щопомипатоо ооо
/1/ То були: Богецький Павло, Вудвії Жвопольд /котик/, Вудяк Юрій /токос /, Коваленко
Олексе, Сірий Юрій /Ю,Лищенко/, Скрипник Василь та його дружина п-і Людміла /лех-
но/, Чупринка Грицько і Шеповал /Сріблянський / Микита і Його дружина п»і Ольга
Щаловел.

- 16-
ного критика "Української Хати" Миколи ,бншана /"ЛНВ", І.І9ІТ/. Правда, коли в тім же
році укратнофіли дали генеральний бій "Українській Хаті ", коли С,ббремов видав свою
Я
- "Феред сміливих людей. З сучасного письменства". Киув І9ІЇ. а 0. Білоусен-
й, Лотоцький / - якусь сатиру на "хатян", то, як нам ероназурамні головний ре -
ло "ЛНВ", проф. Михайло Грушевський підносив свій голос в нашу оборону. (сь сцен-
ка, що відбулась між професором і "паном" - тобто Євгеном Чикаеленком, видавцем газети
Рада". Професор питає » чому "Рада" бойкотує "Українську Хату", а С.Єфремов немило «
сердно нищить "хатян"?
«Те як же з ними мати діло? « викрикує "пан". «Те тах дикуни, розбійники, людоїди!
В них нема нічого святого... Шевченка не визнакть!..
Професор усміхеючись в бороду, іронично: -Та досі щось не було чутно, щоби вони
когось побили, чи з'Ули... А ось Єфремов їх нищить немилосердно та й "Рада" помагає
Йому...
«Але ж вони некультурні, на всіх нападають і пишуть несотпорені речі... Особливо
отоїї Микита Шаповал... всіх лає і то останніми словами...
«Ну, так воно не є!., А, нарешті, хто тому винен,як не Ри?
«Як то?..
«Те то вке Ги краще од мене знаєте... - це професор натякав Чикаленкові. на те, що
М.Шаповал працював в "Раді" коректором. І обидва усміхнулись, але "українські! Хаті"
не стало по тім легше.../ 5 слів коректора "ЛНВ" - Л.Вудоя, шо випадково був свідком
цієї сценки/.
Грім оголошень у пресі, всі учасники і оимпетики "Української Хати" поширювали ще
й метелики про неу в листах до овоух знайомих. І в багатьох містах на Україні, і поза
Україною, знайшлися прихильники нам і щирі люде, що збірели передплатників, пожертви
на видавничий фонд, паширювали журнал, з'єднували співробітників його, Не тільки в
столицях, але ще частіше по провінціяльних містах знаходились чи засновувались "фор-
теці хотянства", які дуже Й дуже значно прислужились матеріяльному і моральному
окріпленню нашого видавництва. Лумаю, не зайвим буде згадати дроетри міста та їх лю-
дей, щоби тим вшанувотия їх громадську відвагу тоді « Йти не за більшістю, а проти
більшости та відданість молодій українській справі. п Здається, першою відізвалась Одеса,
а в нії гурток стоерих українських громадян, т.ов., "тоарасівців" колишніх. Тут були:
Сергій Шелухін /с Просвітянин/ - прокурор одеського окружного суду, старий українець,
торбариш по київському упіверситеті Вол.Сомійленко, поет і публіцист, яко український
сенатор і професор Українського Вільного Університету, помер на еміграції в Празі
26 грудня І938 року. Лра лікарі: Іван Луцепко /згинув від большевицької кулі/ то Іван
Жипа - бідоми"! новеліст, постійний" спігробітник "Української Хати", міністер УНР,
помер у Львові 1023 року/, Боровик, Гордієвськиї, автор популярної історії про Гог-
дана Хмельницького, прирватедоцент одеського університету, окінчир молоде життя саомо-
губством, та Й інші... Одесіти, довіданиись про наш скрутний стан, закладають в Одесі
філію редакції та адміністрації "Української Хати", беруть для кольпортохі більшу
кількість чисел журпало і рід свого імени поширюють прихильні рідомости про "Українсье
ку Хату" між овоух знайомих по різпих містах поза Одесою, А головне розвіюють ті га-
небні відомости, що Ух пошгрюрала па початках митївсько "Рода", і одночасно матеріяль-
но тв морально, як і єрвоуми працями, піддержують нас в першиї рік нашого існозвання...
Другим видатним пунктом зосередження наших симпатиків було м.Томськ на р. Обі,
в Зехідній Сибірі,. Тут бо перебували досить численні та незвичайно уміло зорганізова-
ні студенські українські громоди по вищих школох університеті то Технологічному Їн-
ституті/, звичайно, російських. Студенські українські громади єднались в українській
роботі в загальног-укроїнській Громаді. А на чолі Уї стояв тоді великий україиськиї!
патріот і діяч, інженер Григорій Сидоренко, начальник шляхів сполучення великої сибір-
ської магістралі, а пізніше зо Украхиської Пептральної Гади міністтр пошти і телег-
рафу Укроїни, а згодом посол України у Франції. Помер в Прозі 1525 р. Як студенська
громада об, єднубала і с0бі всі живі сили українство і було незвичайно суцільною та
оригінальною національною організєцією, про яку мало хто знає та її в пресу українсь»
ку, по жаль, ще нічого не попало...

- ЖТє--
Тек і стара Громада об'єдлпувале майте всі українські свідомі сили, го розкидані були
вздоня сибірського шляху, від стрілочника починаючи та інженіроїм кінчаючи... Тому то,
коли я написав в інеки редакції "Української Хати" до незлайомого ме мені тоді інж,
Гр.Сидоренка, ка адресу подану кимось з одеситів /він був родичем когось за них/, все
по-птрости, то Й дістав прихильного нам листа і то з додатком солідної суми громе!її
/9СО рублів/ і обіпяпкою подібної допомоги чес-від-часу, а кфім того повідомлення,цо
як Старе Громада тах і отуденська Громада надішлють те її списки і передплату від
з»єднаних передплатників. Пе була солідка 7 цінна допомога, якої сі не позбавились
зв увесь час існування "Української Хати". Го хо до поГр.Сидоренка особисто та Томесве-
кої Студенської Громади, то вони відогшали цікеру ролю пе лише в дхиттю "Української
Хати", але Й в загально-українському грогадському житті, Я маю на увазі інциндент
Винниченко » Петрамкіл, про що в інлому місці.
Одним із засобів роздобути фонди на видения угпраїнського був старий спосіб - зіб-
рання одобровільпих попертв на цю справу, Зівсмо, шо з тим їздив до Гитва Їван Оран-
ко, що Ух діставав ві; таємних меценатів. "тературно-Пауковийї Бісник" та Й сама
"Тада" лише тим і держалась, хоча мала видавня і "пана Євгена Чикаленка; зо на цю
справу дарев левобу паїку, Ів сороїно було з тим зрернутись до українського гроца-
дянства і "Українській 3аті", Ло цього джерела доводилось пам звертатись два рази:
перше: в літі р, ІСО9-го, тосто окоро тільки ми почали наше видання і друге в р.
ІОТІ-м, коли наше підприємство зпайшло було собі видавця в році ДОТО-у, те якіб:,
розпочатим справу шроко, викидаючи сотні на непотрібне, для Форсу, для своєї рекля-
ми, шхе через пібррогу кидає нас в подвійно»окрутному стані, Лотягнушми тої оскрутии!:
рік майже без змін, перед видавництвом стало руба питання: е"бути, чи не бутиТї"...
бо біда та голод так притиснув нас, "о, навіть, найїблизчі співробітники редахції му-
сіли тікати з Києва, шукаючи заробітку. Тек Микита Юкимович Шаповал хе позбавленіс!
тоді і коректорського заробітку в "Гаді", через посередництоо впливових люде), діс-
тар місце лісничого в маєтках бегатирєя М.Терешенка і переїздить в 1инельське ліс -
ництво на межі Чернигіврнмини і Орловийни. 5 собою забірає в ліс і Андрія Товкачерсь-
кого /товариша по кнагькі" школі в Чугуєві/, мо мусів поклюути срої студії в Львові.
Трохи пізнкіме влухав такох в ролі ліскичого і Респль Скрипник у волинські маєтки то-
го ж теки М.Теременка. Юрій Вудяк готувався до матури, щоби міг вступити до Політех»
ніки, як то собі задумав. Зоставоя в Києві безпосередньо при редакціїнії та адмініо-
тративній роботі в редекції "Українська Хата" лишо автор цих рядків...
Перми;. раз, в році 1900-м звертатись за підтримкою до українського громадянства
було дуже не на часі,..Пвше видання тільки-тільки що почало виявляти своє обличчя,
мало хто зпав Його, а коли Й знав, то мало доброго, бо дивився на пого очима "Тади",
прислухався у всіх справах до голосу поважних провідників "Ради", а разом з тим і
оцінював явища тільки так, як оціпювала "Гадо", думалось, безперечно єдина компетен-
тна р українських справах, А "Реда" отверто писала рукою С.Єбремова, дешо Ді.Дорошен-
ке та інлих,. «"...не вірте Ум, в них нема її гроша логпаного за душою » звідки Ум ви-
дарети часописі.,, Вони мов та булька па воді - сьогодні є, а завтра вхе 7 нема!,,,
Чи вони перші?.."/питую по пам'яти з "Ради", 1009 р./ пророкувала "Рада"... але з
тим більлим завзяттям і впертістю ми змагалися з обставинами та, та часам і опіз-
нюючись, випускали у світ номер за номерої: наше скроміє видання.,,
Па цілій Україні я нікого не знав, але пустирся у світ шукати щастя» Поухав впер.
ше у Голтазу. Був у книгарні Гаркевича, познойомирся зі сторим М. ободовським, який
земісць допомоги а то ї: поради, запропонував мені до друку свою "виправлену" ШМевчен-
кову "Марію", увожамчи твір поета за "фогохульни?",.,. Маркепич же лиле пообіцяв при-
йняти "Українську Хату" не комісоюи продож і то мохе якіціоь десяток примірників.
Але 2 то був успіх, бо в "меєві т,зв, книгарня "Кіеюської Сторини", а,гластипо, того
ож таки"пана" -Чікаленка, відмовлялось розпродувати українське ж видання з причин
того семого бойкоту нас "Радою"... З малої, заслопої, прибитої, "малоросійської",
навіть, а не українофільської Полтави я переїхев у шумний, торгови: Ларків. Я тут

обоє
також нікого не знав і мене ніхто не знав, Хоча, правда, при допомозі нашої співробіт-
ниці, мо я розгукав десь па Суїській вулиці е Христі Алчевської, мені вдалося побачи»-
ся з дежким з молодиого громадянства /Миколою Плеваком, Пиколою Гледким/, щоби почути;
шо херківське стуленство поділяє "уповні" погляди "Ради" і підлержки нам жадної не
дасть... Раз!... Далі вже при їх помочі мені вдалось побачитис, з кількома видатними
"українофілами", а Ух і в день зо свічкою трудно було знаїти,,, та: то, здається,
крім старого Й сліпого Гича- Лубенського мені не вдалося нічого розворушити, як вис-
ловлюється "пан" - Чикалейко, "до глибини кишені",,, А замість доброї поради почали
мої милі опівбесідник: цитувати уступи з "Гади", моби не розбивати видань, г об'єдна-
ти зусилля і засоби з "Радою", тоді буде одна, але міцна і певна справа.,. Я подяку-
вав за несподівану пораду і подумав собії освищуть з голоса "Ради", мов молоді шпаки!
Я перехонався, що Я тут я не здобулу нічого. А взагалі я вілчув, мо цей шлях не для
нас. Б двох великих українських містах я не знайшов ані одного "другаєчитателя", а тів
тяжче було мені знайти людину, тка би потрясла гаманцем... Ми ще не мали тут відгуку!..
Сумио було мені вертатись з нічим... але ні, не нізчим, лише тільки без грошеі,
які нам були так потрібкі, бо бачив і чув я багато... По дорозі до Києва я го вступив
до одного хуторянина, Миха/ла Качура/народ» І866І7/, псевд, Михайло Одинокий, адресу
його З непам'ятаю хто мечі дав. Ге буз оригінальний типьепокруч щирого малороса з
росіїським "меньлевицтвом",. А до того це був і поет, а скорше "гореєпоет". Гін, здає-
ться, попав і на стоімкя "Української Гузи" О.Поваленко.., В Зого хаті частенько
гостювали великі маркомотські росіїські риби, як ДАксельрод з товарішаїи, Але гостював
не раз тут і нап мархсист - Ролодимир Винниченко, ВБував і наш різбар - Мих.Геврилко
/тобом 1919, загинув в боротьбі з большевиками/ і пам'ять по Йому зостелась тут: в са-
ду на клюмбі, між квітами, стояло біле погруддя Т.Певченка... Я: не дивно, а це) ми-
лий оригінал таки допоміг нам дечим... Настрій мій поправлявся - я мав на якусь годи»
ну передюмку, а за тої час, як казав наш Купріяні -"якось то воно буде!" А до того я
переконався в такій прості? та ясній оправі: що неможна одночасно бичувати ноших
"українофілів" ї чекати, мо вони ще | будуть підпомагети тих, мо їх бичують... Пе ,
треба бути наївним!.,.
Іле один раз таки тропилася нам мила несподіванка. Чекою несподіванкою було моє
знайомство у сестри Наталки Пузьминської з її гостею, панею Яневською, Чоловік ХУ,
українськи! дідич з Змівитни, хворий на сухоти часто перебуваю десь на курортах.
Ото через паню, за ХУ посередництвом, чоловік УУ став, хоча хвилевши, бо окоро помер,
нелим мегенатом г ТОЇЇ роцпі,..
Коли додати до списку наших меценатів вже виле згаданого інженіра Го, Сидоренка з
Томського, то список Ух і замикається, Лише додам, то інжкенір ГршСидоренко ге пріси»
лев нам різні святочні дарунки, а заочно симпатизуючи мені, як єдиному скоро керівни.
кові цілої справи, в літі прислав більші суми, наказуючи мені виїхати на відпочинок
на південь до моря, в гори... В літі ж р. І9ІА-го кликав мене до себе у сінляндію в
Теріоки, де провадив з родиною літо, Але присланий ним гріш Йлов у загальну редакції»
ну косу на друк, папір, кліша та інші потреби по виданню, А я або Зшов на заробіток
до Київського Губерніяльного Земотва, яко остудент-агроном, або відбував в Дук'янівсь-
кій тюрмі /оспіваніїй М.Зеровим - Параду/ керу по присудах за літературні провини
"Української Хати", яко її відвічальний редактор.
2.
Описані джерела наших видавничих Фондів були духе тямхкі морально, а знову Ж спо-
радничі, випедкові, непевні, Тому то всі ми, туге з перших моментів існовання Укра-
унськотї Хати" стали на тім, шоби нашому виданию те знати солідного, відомого душею
Й серцем справі, видавця. Оричвіно, мо в успіх налих пощукувань ми її самі мало вірили,
Але тим часом кого можна було розпитувати про маєтних українців, про немих симпетиків,
однодумців, і то поза Києвом, бо Київ увесь був під ідеологічною п'ятою "Твди! і диє
вився на "Українську Хату" лише через окуляри С,ббремова 1 "радян"... /Пе безинтерес-
но і те, що навіть, здевалось би така незалежна у своїх поглядах людипа, як Микола
р

з Тбж
Зеров, недивлячись, навіть, не його признанняї"!...не вважаючи на свід давній), тю кое
лись цілий депь носив мене по місту з книжкою "Української Сати" /ІОЛ0,кн.ЇІІ/, де
вперше було надруковале "Го року" /Олеся/..." він, як Ниходим, таємниче приходив кож
ний раз по чергову книжку, але не хотів, моб Йому вислали поштою на Зого мещкення,
де хив не один... Уа« А а провінції до нашої редакції вряди-годи заглядали більшод -
важні люде. Ото якось під осінь року 1909-го завітав до редакції п.Степаненко Олек-
салпдер, відомий? український кооператор з Харкова, Галуебалу /а поговорити він любить! /
і ми скоро довідались, що він недавно одружився з одною багатої харківською вдовою,
купчихою, літньою мінкою, дістав за нею мало не цілу рулицю крамниць в центрі міста,
А з донькою УУ, тоді ж, одруживоя молоди! харківанин; студент технолог, Ївен Харито-
нович Бойко, який дістав, за нею велики? пансьши) дім з усадьбою в місті по Мироно -
сицькії вулиці, а не побережжі Чорного моря, біля Гелекджеку тамох великий маєтогї:
две доми, велики сад, виноградник, розаріум тощо», І то над сомісеньким морем!..,
Молоді, несподівано багети! пай не знає, як би завоювати собі ім'я та знабти оту
дірочку, в яку котились би його копійочки... Водиться з харківськими газетярами,
артистами і гуляє широко, тратить те, що легко попало у руки,.,» Ось об»'єхт для вашої
уваги!... Попробуйте)...
Пі відомості були семе те, чого ми потрібували.,.» 98 пару день зібрався до Харко-
, ва Микита Таповал, в Його він добре знав, якийсь час там студіював на університеті.
"Збревся роашукувати отого пала Бойка, За кілька день він і повернугся. ОСклипав пле-
нум редакції і таємниче сповістив, мо місія Його увінчалася успіхом... Студент-тех-
нолог, років 27-26, потрохи украунофіл, потрохи поєбт, але ще не друкував своїх тро-
рів, дійсно недавно дістав до овоєї розпорядимости чимале ма!но, згоджується стати
видарцем журпела "Українська Хата". Ідея ця Чому звімпонувалає: оригіпально і без
жедних клопотів, лише видова) певну суму чуших громеії,,,. Він оплачує кошти друкарні.
Оплечує скромний /проєкт оплети Йому маєго предложити / гонорар співробітників, Уї
редокторів, вдміністрацію, поштові видоткі тощо, Бзагалі во) видатки, щоб справа Йше
ле повмим ходом, Ло видавництва приступає негайно, тобто він оплачує дме останні два
числа білучого ТОТО року»... На провадження роботи далі я яке дістав азано з розра-
хунку, грубо, по 250.- карбованців номер.,. Свої втішні інформації закінчив Микита
Юхимович таким сумним закінченням; -все добре, зле лише те, що, як видно, це людина,
яка не переймається нічим глибоко й на довго,» Але певна отрунка слеролюботва в йо»
му помітна і на ній треба заграти... Він буде підписувати видання, яко видавець його,
А щоб його ще більше ув'язати з інтересами і працею видання » він буде опівредогу-
вати відділ поезій. Та Її свої поетичні вправи буде тут друкувати... Але боюсь, що
тої забавки вистане ому на недовгий? часі,,»
з.
Тепер наша праця пішла реселіше, Перше всього ми перенесли редакцію, по тій свмій
Вульварно-Мудрявськії вулиці, з Чис.Об до Чис.І4, у великий, чотирвоповерховий дім,
хоче редакція містилась у сутеренах. Перед домом був гарниї огородець, єдиний, лише
перед цап: домом. Пе гое випадало ійпозантно... Саме редожція займало два покої -
перми? досить велими) задмале редакція, 8 другі, менші), я, яко адміністратор ре-
декції. Гедекція була досить добре умебльована, взаголі робила солідне і відповід-
це врахіння, Нохнийї з нас двох мав срії: стіл, де шле міг розвернутись по вподобі...
- В черговому мовтневому числі журнало Чис»8, І909»го року, ми оповістили передп-
лету не наступний ІОТО»Й рік, Передплету ми підвищили з З карбованців но 4 річно,
але Її пообіцяли збільшити розмір журнолу до 4-х аркушів друку» оби мохно було дова-
ти більші твори і завести нові розділи, Чесопис будемо грикрошати малими вклодними
еркутами - молюйкоми неших художників» Імена багатьох запрошених до участи в "Укра-
унські? Хаті" співробітникір та Ух обіцяні твори ми оголосили завчасу в спеціяльних
метеликах. Тут же опорбістили /це буюр наш гачокі/, що праця в журналі, хоча скромно,
але буде гонорована... По Києву пішов гомін, беззубі дотепи, омішки, поголоски!...

зба
їв рчора сподівалися "неті приятелі - радяне", шо " Українській Хаті" кінець, що вона
і до кінця року не дотягне і, як вони говорили, підприємство напе граопове лопне,
мов бульба на воді. Ча сталось не як мдалось!.,. "Українська Хата" шиє і буде мити,
бо хоче шити... І розумнілі панове з "Гади" спокійно посупнули до нас у співробітни-
ки. Першим прийтов Люторо /орапенко - це тої, шо реферуючи в "Таді" нові журнали,
висміював нему мову, наш "оеминарський" стиль... все, все Йому в "Українській Хаті"
тоді не подобалось. Голи ж йому та інлим дали в нас від коша, "Рада" образилась 5
припинила не лише подібні інформативні реферати про "Українську Хату", але Й зовсім
про нео згадувати... В кеМЖці ІО- 1 за 1909 рік вкке була надрукована стаття Л,/-ка
«ТУгорська Русь" і гонорар /з розрахунку 25 карбованців за друковани? аркуш/ нега»
но було заплачено. Пе були не олова і обіцянки, а факт, про що і свідчив п,/орошен-
ко "радянам". І в черговім році за Д.Д-ом пімли: Маконм Гехте /у нас під криптоні-
мом - М.Григ/, Спиридон Черкасенко, Олександер Гузьміноськи Вечерницький /, бабол «
дир Лв лорський /, Володимир Винниченко та інлі. Б останній книжці біжучого року у
нас з'явимавя також твори Артема Хомика -"Ї державних інтересах"
та літературно-критични? нарис Гната Хоткевича "Камні отметаємия" » перегляд твор-
чости напих буковинців..: Пе освіжило і прикрасило наш часопис.
Гесь в місяці листопаді приїхав до Києва п,Гойко, Завітав до редакції. Знвіїомив-
ся з нами, демо зі справами редакції, а для оправ адміністрації, де я виготовив По-
му шптригоб: доклад, наполягаючи на цифри, на рахунки, на біджет- якось і часу не зна-
Йшлось.., Дін був голодни!, квапився до ресторану. А ресторан вибрав -"Континенталь"
- один з найдорожчих.,.Ми в трійку тут добре пообідали, Овичвійно, було добре вино,
а до закуски і добре горілка... Говорили за обідом про всякі "новини"та пустяковини.
Бін все якось в розмові не давався втягнути його в наші редакційні плями і потреби,
Непі клопоти і журба »- Його не торкалась, не цікавила. По обіді - кава чорна... з
лікерамис і засиділись до темного вечера. Гоби трохи розімятись походили вздонк 2ре-
шатиком і назад, Бін замов до свого готелю передрімати з уїовою, що ми о 9-ій годи-
ні будемо у Його і підемо на музику, на вечеру... Музику слухати повів він нас в
"Дпольо"... Гостили тут не ми Його, нашого гостя, а зпову він нас - вечерею, шампа-
нським та легкою розвагою на сцені ресторану.., Розіїшлись ми таки зовсім пізно.
Прощаючись Їв.Хар. казав, "що і ще/?71/ не переговорили ми, то пишіть листом... в
як що дуже важне - причаджайте..» переїзд і добові на мій рахунок..."
На другий) день нам видавець виїхав з Києва. Врахіння пеше від ого було не ве-
селе. Ми вже побоювасись, щоби не заїхати з ним під дурного хату, Ми бачили, шо п.
Бойко має дурні гроші, і витрачає Ух легко, і не на те, на що би треба було, Як на
довго Йому стечить - ми не знали... Тим часом видання останніх Одех книжок на закін-
чення пертого року видання та організація передплати на новий рік Йнило добре. Реда-
кція "Української Хати" окрилена новими плянами бадьоро йде вперед до їх здіїснення.
Тепер вке "Тада" та ХУ заходи нам не дашкулять!...
Лесь на початку Т9Ї0 року І.Х,Бойко Уде до Гетербургу,. Тем замовляє друк на до-
брому крейїдяному папері багатьох картин художника Сергія Васильківського /свого хар-
ківського приятеля/, що мають бути ілюотраційним додатком до "Української Хати" в
пім році. Видруковано ух по 3000 примірників, так що Ух ми згодом продавали ух ок -
ремо від часопису. Там же була зроблена кліша на нову титульну сторінку журнала ро-
боти того ж С,Дас-го., Зроблено У в суто-упратнофільському стилі, Цеї: неглеасний да»-
з
.
»
.Фо"
рунок Боіїко надсилає до Києва, в редакцію "Української Хати.
г
Тут хе в Петербурзі Іван Харитонович познайомився з Олесем. Видав його другий
том поезій та запросив Його до співробітництва в "Українській Хаті" і то виключно
в "Українськії Хаті". Чаке виключне право друку ого творів в нас Бойко оплачує у
висоті 200 карбованців одноразово, а кожний рядок його поезії) по ТО копіїок, тоб-
то подвійно, бо нормальний гопорар в "Укр.Хаті" поетичних творіг був 5 копійок від
рядка... Олесь згодився і в ІЗ9ІО році друкував всі свої твори, а в тім і свою лірич-
ну поему "Щ року", з якою так "носився" М.Зеров... В цімке році 0,Олесь переїхав
до Києве, де дістав посаду ветеринарного лікаря на київських міських бойнях.

Іронія долі - нейтоюлий, найніжнімиї лірик України мусів працювати в мійськіїй бійні,
Жось на реоні сталась в "мєгі сумла пригода »- ховали Гориса Грінченка, На похое
роси з"?ухались представпики з різних міст. Від Гаркова був і Тв.Роцко. Після похоро-
нів п. Гидавець "Української Хвти" запросив всіх присутніх опівробітників журнала на
спільну фотозніїку, 8 опісля й на обід. готограсувалися рої ті, го на.тої момент бу-
ли в Гиєві крім, здається, Гелини Сурби! пд Пе було перша і єдика ботознимка нашої
редекціу, Гули- тут: Ів.)оїко », з права її, міївлорвал, з ліва я - і навкруги: М,ДрОро-
ний, Гр.Чупринка, Юр.Будяк, 1.Сіри:, здається був і Олесь... По обід ми широко розсі-
лись в головній залі ресторану "Континенталь" на Пиколаєвські вулиці, біля цирку...
Смачно Ули, чимало і пили, а ме більше говорили, Голоршім промовцем, і взагалі мов -
цем був М.О Шаповал. Про боротьбу з літературними ворогами "Україновхої Хати"... з
нелевисним "українофільством". Малював »- мріяв він про широки? розвиток нашого видає
иня, про необхідність мати при журиолі і видавництво книхок.,» Про нових авторів,мое
лодих поетів, але не обійшьлся й без деч-яких гредакці: іних куріозів і, навіть, анекдо-
тів. Атмосфера була. добре, щира, товариська, Дуже пафетично говорив М.Порониї, а ду-
же просто, як камуть, "рубав з-плеча" - Ю.Вудяк, Захотілося говорити і Гр.Чупринці,
але бін був вке в такому стані, ур з уст ого Йшли йе слова, а якесь белькотіння.,.
Немо"пан" злевалось'був задоволений і гр доброму настроєві, Пе знаю чи тої настрій не
зник після одержання рохуйку та оплати ого, бо комтував йому це" репрезентативнийї
обід мо»ено/менше пРЯТЬ соток, є Значить, можна би було видати два пормальних зиптки
4.
Чесопио наш розрвирароя: нже перші дей книжки р. І9ІО-гО мали здечщо іншу обгортку
і титул, а ние, починаючи з книжки: ІХІ-ої він виходив у "прикрасі" худ.0(,Гвсильків -
ського:Його бо була титульна сторінка те ого малюнки » ілюстроційні додатки. Але.
було більше відмін і новим в тексті, Гамо но весні мияне їздили пароплавом но могилу
Шевченка, То була традиція. Дули гості і з Чорнігова, міх ними і Микола Горони!;,
Тут він познейомирся з моєю сестрою, Наталкою Кузьминською, 8 вона позсочно познайо-
мила його з "Українською Хатою" і мною. І коли М,.Гороніп! перенісся на миття да Гиєва,
то поспішив завітати до нашої редакції, І шше на порозі хати голосно і патетично ви-
гукуваев мені не зустрічі: -?2Їввло Олександровичі... пізнаю, пізнаю молодого римлянина.
при праці... дгі каплі води - сестра Пателка рлекоандрівна і брат Павло Слексвндро -
вич..." Пу Й як зричодло, накладав цвікер на ніс, він йому спадаг, розмахуваг рука -
ми і солоденько воміхаюся.,. М.Вороний дув Вороним Микольцьом воюди і задхди "друзя-
кою", Пе було шще'ЯЇому тут де ужити якогось французького речення, яке, напедне, ужи
вав далі, вие балакаючи з Микптою ІЇХхимовичем.., М, Ворониї: дістов запрошення прийня--
ти ближчу участь в намім виданні, Провда, деено зна 'шлося вовну з ним і він
золичив ті поезії в'редокціїт. Так почалось його не богате, але пості. їне співробітни»
цтво з "У..." Незабаром появилися в нас новельки Ольги Побилянської, з якою почав
своє часте листування Микита Кхимович, "великих поклонник творчости її, Пе дало. унам.
згодом релику радість » ми могли друкувати її велику повість "ба онтуаціями. "В
цім зв році почали мої друкувати і твари Долодимиро. Бинниченка 8 теж на особлирих
умовах » сто рублів друкований аркуші... Інтерес видоння вимагав згодитись на ці
тяхкі Його вимоги. Він! видрукував в нас пару новелок: "Талісман", "Таємнича пригода"
і ще щось, по дало притоку "цнотинрій", "Таді" і радяном підняту голас про те, що,
Винниченко пипе, а "Укр,Хата" ує "страшну порнографію",,, Отиланенко р книгарні
мало не побив агтора, 0: нурнал "Укр,Хату"! казав закипути на горішню полицю і ме про
дорати "такого паоскудства"..,. зна шовоя олікун украхнобільс ької моралі?.,.
|
Праця йшла легко і нормально, Війне з "Радою" не згадала, 8 доходила вершка піс»
ля шиходу в світ фрошури б,ббретова «"Серед сміливих людей" то помілета. 0, Білоусен»-
ко. /Ол, отоцького/, бде те скероване було проти "Української Хати", М,Шапобала, як
критико 1 публіциєто. ух, який не спускав з ока всі ходи і олово "Ради". Але це нашії
аальна
мизламі
лани
б
а
б
а

- О2с
спрові пе тільки не перешкоджало, але її допомагало, бо читач починав розбиратись у -
спрарах і за/зав ту, чи ту позицію. Почали з'являтися правдиві "хатяне", тобто лю-
де намих поглядів, люде герячих перекональ та сміливого слова Й чину... Передплат-
киків збільшувалось, попит на хурнал зростав. Навіть Степаненко знайшов місце для
"Украткоької "ати" на прилавках книгарні, бо продавати УУ було вигідло. Перед на -
ми стелились втішні перспективи. Ган Пидазець акуратно посилав нам уморлену суму
на колне чергове число /по 050 карбованців/. Ї- 8число /липельесерпень/ має бути
подвіїним і вийти в кінці серпня, а то і на початку вересня, моби працівники реда-
кціїні могли в липяі місяці дістати відпочинок. А я до того ме був запрошений в
гостину до панства Бойків в їх маєток "Горисово" в Гелендхмку на березі Чорного мо-
ря... Мрю пишну гостину я пе описую, бо зробив це у свої новелі "Гід баштою олоно-
вої шкости" /Прага-ТГерлін, 71923. РД-во "Пова Україна"/. Гуляме миття наше там, наші
розваги та інтереси описано в новелі без прибільшеь. /ієвих осіб такох там легко
пізнати... Перебуваючи в тоденному стикові з Іваном Ларитоновичем, чуючи його і ба-
чучи Чого поступовання, в моїм серці все більше закредався страх і побоювання, як
би цей, просто таки нічим незацікавлениї, пан та в одну з хвилин не роздумав і не
припинив своїх дерунків /не інакше! / "Укр.Хаті". А пан Видавець і оловом ніколи не
прихопиться про неї, нече він УУ і не знає. Це було лихою ознакою!,. Перебування
моє в цім маєтку згодом принесло "УкреХаті" маленьку вигоду. Посилаючи у друкарню
матеріяли, а то і грочіі, я, нехотячи, увів у блуд управителя друкарні, яки! пораху-
вав мене просто власником маєтку, а тому наділив мене великим довіррям, а одночас-
но і кредитом. Ге нам згодом дуже її дуже придалося...
По моїм повороті з побережкя Чорного моря до Чиєва вийшла солідна /правда под-
війна! / книжка "Укр.Хати" за липень-серпень, Проїйшла і осінь в цілковитім спокою
/тільки не літературніц/. І лише в кінці жовтня ми дістали повідомлення від п.Ви -
давця, що через господарчі перешкоди він далі не може, і не буде, надомлати нам
умовленої дотації на видання "Української Хати". Ге не було для нео несподіванкою,
Ми лише чекали його акту, покрайній мірі перед Новим Роком, по закінченні біхучого
річника, Тим часом я поспішно склав подробний звіт, моби тим показати Пидавцеві,мо
на саме видання журналу ним витрачено, порівнуюче, невелика суха біля трьох тисяч
карбованців! / і з тим поїхав до Харкова, "рятувати" справу... Прийшіяв мене Їван 1а-
ритонович з полудня в робочому кабінеті, за письмовим столом заваленим паперами, ра»
хункаеми, листами. Ів ар. почав мене знайомити зр своїми черговими клопотами: він
розбив велику плому маєтку чорноморського і продає окремі участки під віллі Й дачі)
прокладає там дороги і хідники; будує свою пристань - "Борисово" для зручности маі/-
бутніх своїх дачників... і ще, і ще щось... То буле щира правда, з тим проєктом він
носився ме у літі... Я слухав, переглядав пляни, кошториси і нічого не міг оказати
ні за, ні проти,.. Вимучивли мене і себе він зірвався і повів в місцеви) драхатич-
ний театр, де була замовлена льожа і буде чекати його дружина.По театрі ходили ми
не вечерю, не до хати, але в ресторан і тут, як і в театрі, ми не промовили про на-
шу справу ані словечка, Ридно було, по вона в його вже давно порішена і більше во
на його не цікавить. Генеральну балачку відложено до завтра на ІО годин. В умовле-
ний час я застав Ів, Харитоновича в кабінеті за бесідою зо своїм інженером-будівни»
ком, Коли прийшла моя черга, мені пе зоставалось нічого більше до говорення, як ли-
ще парочниро подякувати за все, що ним було зроблено для "української Хвли" і з тим
від'їхати до "мєва... їдучи на останні переговори, я марив, коли би дістати те у
видавця на закінчення річника, Але так воно не отелось, я дістав лиме останню но -
веньку сотпю карбованців на подорожні витрати... Розійшлись ми з ним позприятельсь-
ки, моби більше Й не зустрічатись, Але сувора доля ще нес звела - я бачив Івана Ха-
ритоповича в гурті харківян, го тікали з Харкова перед шах»раєвими большерицькими
бендеми, Але він, здається, з Києва повернув назад до Харкова. Його доля мені негі-
дома, хоча, напегие, пе солодка була.,,
|

Повернувшись до Києва мене вже не лякала справа видання чергових дОх книжок лис
топад 1 груделнь/. Складнішою справою була з тим, чи пробувати. видавати наш журнал в
наступному році І9Т1?.. Пе було питання сьогодні дуже й дуже складнеї після такого
фінансоврого краху, коли в нас запасних рралей не було й шеляга; коли дістати від ко»
гось і мінімальних засобів - було пемохлирим. Пожний міг би резонно заявити: мої па-
нове! ви я мали два роки па пробу, мали допомогу, мели видавця - і за цей час не зак-
ріпились в грунті, в громаді, не стели на ової ноги - значить ви не потрібні, чи пе -
редчасні, чи не відповідаєте потребем українського літературного і громадського шиттяй
Не нам агайтесь, сподобатись, коли вассоке потрібують!... (дається, правда?... Сказать-
би - виданням ми для себе, 8 не для когось... Такі.., Але наше іні ціятивие товариство
калівснороро інертне, нам не поміщке. Ломочі від Його не було та й но буде жодної
"Ловедеться |"знову ном самим перти плуга", - як казав Миките Юхимович їапібрал на на -
шій нараді. Але далі тек як раніле, як досі - не піде, 7 знемігоя тактюх напіпролодним
життям, Але, згаєте, я не сам. Гружнні дещо допомегає батько, але ): того віке доволі.
Далі, тут не дістанеш і гроша... перспектив жадних,.. Ви знаєте, Я почав переговори зз
впливовими людьми з головної кочтори управлінь маєтками И.Терещенка і моні дешо обі-
цяли. Тем є наш приятель, п. Їасил'єв /відоми/ драгоманівець/ та ще впливова людина,
пан Леонтович... Гумаю, що там я таки виграю справу... Покину, хро, що! мов той'орел
Прометеєві, що-дня довбав моє серце, розритав мої груди.» Алеї це їв,Чиє все»... Тов.
Микольцьо єн вн/ писав, що мусить переїхати на студіх до бідня, | а тов. Аедрій Терка-
чевський там,у Львові, не зможе без"Його «триматись »е і повертає до Чиєва.:ї на безро-
біття!... В такій ситуації розпочинати новий рік - абсурді-.. Че Ми на скандал; на
певний провалі... Хто буде працювати в редакції, хто буде дебати основний ідеологічниї
матеріял, головні статті, щоби ми не рвтоюатили ового обличчя, свого протестантського
тону, "хатянського" духа, поших керівних ідеї"
На ці щирі і праюдибі слова Микити Їхимовича я тихо і лагідно відповів: -"Раша.
правда, за Рамі логіка Фектів, Фактів безперечних... . Але проти їас є ме"щось іреальне,
що стеє на дибки проти Ралих ослів... Стільки праці,стільки зусиль, стільки зборених
перешкод 4, роптом, здаватись безборонно .. Пі, якось не омла її подумати про це!...
Ви поїдете в ліс і тах в тишині й стоком, подалі від тутємнього гормідеру буденного,
будете давати ще краг'ї бвої писання... їи без того не прожиєте там... Ги шле до міз-
ку кісток Реших отруєні "хатянським" духом і він там тек легко не вивітриться з Гашо 5
душі, г, навпаки, зи таму Зододоне оннозитьони піднесеться... Ри будете і том з па»-
ми!...
у
-:
Атов,. бишанові годі нке бути Її делі на. послугех професора, / І зПрутевсвкого з -М
Єнпан був в Його особистим секретарем, але,само собою, виконував сотні Й сотні дору-
чень професора. Для куска х: хліба ніс обов'язки адміністратора! "'отуденсвкого дому. Тут
же тулив і помагов тов. Топкочерському, що студіював вільним олухачем на львівському
університеті /. Поре Й Ному:сюжке подумати про докторат 1 наукову працю... і він у Бід-
ні знайде час для любої ому праців "Украхиські? оті". Я певен в тому! ... Зостаєть-
ся ще тов. Андрія... Ну, ну приїде він, тоді і потолкуємо з ні, де 6 йому притулитись,
На кінці зостається "Українська Хата" » Тут моя думка... провадити бю далі, оповійв--
ти, як неледить, передплату на тоттьї. пу и . Переводити як найбільшу економію у видяєт-
ках, щоби було лише чим оплатити папір і друк... Не цьому я стою... і поможе нам в
тім Гог!... вудемб" далі змагатись!... Не дамо потішитись номим противникам занепадом
"украунської Хати".. А потирали б вони руки... на певної. .,"
Час Йнов і чутки не спали. Вістка про те, що нас покинув видаветь і то оттак по-
ред дороги, ровішлинась по великому "иєву.. Зустріла якось оєстра мене: - Го?... "Ук-
реунська Хата! вже не буде виходити?... - А хто тобі козаб?.. - Олександер Павлович
Йчу чоловік, постійний робітник п газеті "Твда" о 15узьминськиї / був вчора на оходинах
в п. Чикаленка... там казали, що це фект...» є я відповіг Гір я ще не чув нічого подіб-
ного... І тішились "радяне": -«"А ми не казали?... А ми пе передтували! Ї.., Те з ними

ніхто довго не поксипанує"... А другий додає: -"Чо який він "хатянин" той Бойко!...
Тосмакувров того майже рік і плюнув... Нарепті!..." При зустрічі зо мною ніхто про це
Й ке заїкнеться. Правда, "ю домі покійника про смерть не говорять"... А дехто вдає,
що нічого і че знає...
Тяжко година, вєле Й таку перебудемо. Я докладаю всіх можливих старань, щоби най»
більи непомітно перейти на сувору економію, Але, наприклад, С,Черкасенкові, що додру-
ковубав у останніх книжках свою доржолезну, скучну 8 моло цікаву драму - "Петро Кири -
люк" /протекція Микити Ккимовича! землячок! / я вважав потрібним оплатити кінець, як оп-
лочено було перших три дії, щоби, не було непотрібної болачки... Але нохабниї "дромо -
роб" заявив, що Його трори такі ж, як і Володимиро Винниченко, о чому йому платять по
сто рублію /то прагдо!/ від аркушо, 6 мені лише по 25 рублів аркуш? Її" - Я ледви когрт -
цув можливи! вибух обурення і сказав маже спокійно: -"така була з ніші умова... умори»
лись би Ви, платили б Рош і по-двісте!" - Г:Ї - прорік і ми розстаолись. Але "ого огид-
но посмішка, як і тон заяви врізались у мою погять і я Ух не маку подарувати йому і на
тому світі... То це був лише перги: "ого цінічний вибрик. Скоро Чеко обернувся в жалю-
гідного "Провінціяла" - придрорного "радянського" блазня - сатирика, які: при ролкій
ногоді, а Фо 7 без нагоди, силкувовося омикнути нас за холоші... Пізніше, на "ого "ар:
та Сатира" /1915/ сказав башан: е"Гупор Чека - це гумор на замовлення .». Нехаї смі-
ється з ких, хто нешоє нічого іншого до роботи. А мені сумно після токої гупористики.
Бідпа українсько літеретура!"../"Українська Хата" І9Т3, кн.4-5/. Це все не зовадило
ЧФоогі на еміграції, в Празі, зголоситись "старім приятелем" і знову рвихорпостовувоти
сптуоцію... Добряк бую покійний Микита Юксо:орвич, і не злопомятни:, як я.,,
6.
Мінець ІЗ9ІО-го року про'шов спокійно, без особлибого клопоту. Оголомена передпла-
те на новий ІОІЇ-Й рік почала надходити. Передплатишка пи порідомили про те, що до-
лі доля журналу в Чого руках. Пр жодних засобів но ридания Чого нема, крім тих, мо на-
дішле нош пильни: читоч, нош однодумець - передплатник. Але жодної трівоги ми не роби-
ли, не били на сполох... (скільки випуск номерів за листопад та грудень бур моїхе за -
безпечений мое Ройком, то все шо впливало у касу я сплачурав оеконто друхарні то попір-
ні. А оскільки в друкарні я мов репутацію багатого пана з маєтком на березі моря, то -
му, коли в початку року управа друкарні зна онилась зі стапом мого рохунку, то діста -
воло від бухголтеро стереотиплу відповідь -"у його паперід заплачено!".. По "напорід"
було рпродопи дрох-трьох мідуців, 8 тем боргував майхе до нової збірки передплати,
обо до якоїсь "милої несподіванки", про які я шке згадував, .. і токІіпЛІ маніпуляціями
я не пілривав моєї солідної платничої репутеції.
Нарешті після різдряних срят І9І0-го року, Микита ЮКкиморич дістав призначення на
посоду лісничого в Хинельські паєтки М.Терещенкао. Лікрідуров срої справи р Києві 1
зібраїоя від'їздити... Над'ухов Лндрії Торкачерський зі Львова... Метнувся тов. Андрії
до дому, у Борзецщину /чернигівиино /- За тиждень-піоторо позернувся. Приріз добрий
кус сало, запеченого по»ечернігіврськи, юр житних кріишкох..» Луке смачне!... то пару бо-
хонців резорого хліба і ми, добре посолонпцююро:им, за пару день впорались з тіпі всім
і крой! Мп» він зо пною при редокції. Пукав роботи.,. якої і до?... Він бур "безпаш-
портний": відбуюши по присуду дюа роки тюрмі, власле каторги, юр харкігоькому центро-
лі, він ще був позбавлений до-яких праг і не дістав пошпорту» А це присуд на голодіве
ку то безробіття... Стан строшии"! і безвихідші)...Но цьому, такому незвиклому для нас
грунті відбувся прикрий домошні: інцидент...
Холодному і голодному т. Торкочерському треба знайти заробіток... Микита Юхио-
вич і заграв тут ролю господоря..., але дуже нердало. Бр час, коли поі мої зусилля бу-
ли скеровані до найбільшої огадностіи у ношому видоазництві, він, щоби пристроїти т.
Андрія, воодин гарній! день пролонує мені передати всі одиіністративні функції "У.Х".

- Р5є
т. Товкачевському з оплатою його прагі, як то було в минули! рік, при видавцеві...
Скільки я, до болю ображений? тим, не доводив,що ота голосна "адмінієтроція "У.Х" з
власне, моя тяжка чорна, вле віддана посля, мої нерви, моя самопожертва, то рос не
вплинуло на Микиту Мхимовича, Бін стояв на вроїому олові. Тоді я, тоюохи охолонунши,
рішуче сказав - "добре!.. т. Андрію, перебірачте Раші функції: секретарстьо по редою
ції, а незабаром і саму редакцію, евіденгію передплати, кольпортаму журналу, коректу
перлу і другу та контролю в друкарні, як і догляд за друкої число, 8 що на'головрніше-
це старання, щоби роздобути засоби на оплоту потреб кожної книмкі. По лише горстку
обов'язків Їви належить від мене перейняти... Чекі.. АД я маю рідічти... Тут мені не
місце далі зоставатись, коли, навіть на/близчий товарии по праці так легковагить ме-
не, так розуміє і цінить мою процю!... Домі, т. Андрію, доведеться охоро на сомоті
провадити вою цю роботу... Їожаю Дам пайбільшого успіху"... 7 демопотретиюно вило-
жив на стіл книжки потрібні, йшитии,. картотеку точщо, підрахував наєрність кос...
-"Прошу" Але більй практични !т.Торкачевськи просто перелякався оитуєвції, в якій
мимоволі огичився 1... рішуче відмовився перебірати мої скроїші, оле числегні і рід-
повідальні функціу. Диходу пе було - я мусів зостатись. І, дійсно, зостатись тепер
на самоті... А за пору день т. Тонкачерські від'їхав разом з Гикитою ШЮхиморвичем в
лісо, а том, як писав мені, стаю "культурні: надзорчим" в лісництві. |
Я зостаюрся сам, Сам -"слугою і хазячном". Як і що зроблю, те 7 так буду мати...
Але. я. тоді не уражар ту праці моєю, але нашою, і страва буле наша, загальна, товеришсь»-
ко. Т я почав сроуї реформи переводити в миття. Пепше, ми мусіли змінити відносио до-
роге і велике рда ана помешкания. З Бульварное Пудрявської пудпаті я переніс редак-
цію в інший бік їмєва. Пора редакція тепер містилась по Діловій вулиці, під ч.4 в
гарній, панській, ізольовані" віллі оточеній содами. Правда, тут ми займали лише не»
великий покоук з однім вікном у сад та тенни" альков /нод яким оїронізувала колись,
відвіданши редакцію, п-і Голина Зурба - "альков повни! гжехую"../, де містились ша-
би з книгами те часописами і, збичеїо, моє ліжко... Тут редакція перебула майже чо-
тири роки.., до її ліквідогіх в ор. ІОХ4см.
Пругим актом моух стораль ременшитя номі виделки-це було зміна паперу, оклодинки і
припинення ілюстровених додатків. "Українська Хата" почала друкуюетись на грубому,
шоршавому, бібулястому папері; обгортку токого ж сіроватого кольору ми дарами з ру-
монів картону, мо його цепьсли під тепетни. Для позого формату і вигляду, що нагодура-
ло. отаровинні ридання українські, мій добрим приятель, художник Іран Созерин, дов ти-
тульний напис в стилі письма гетьманських універсалів /бін, по країні мірі, ток по-
тішов мене.../: див. тут вложку І і 4 сторінки окладинки.
Ця зміна була. оригінальна, дешегае і солідна. Хожна нормальна книхка риподало. тове
стою, а подвійна « просто таким улюбленим в царській Тосії е"толстим журнолог" на
зразок "Юєстника Пвропьі", чи "Гусоко? Мьіслі" « Струве, чи, нарешті, "Русокаго Го»
гатство" - Гол. Короленка... Й такому вигляді "Українське Хата" проіснувала упось
останній свій вік /1.І.Т9ТІ - Т9.УТХІ.ТОЇа/.
Тякче стело з матеріяломг,.. Голоригми співробітнимамі журналу тек 1 здстолись: м.
Шаповал /м. Сріблянський /, дндрії і Торкачевськіс! та Мипола Знлоно Перші две жилі: в Ор-
ловщині, в лісі, а треті? - у Рідні. Топер, моби спроро Шоло нормально, я мусів до.
них майже що-тижня писати, інформувати, часто підганяти, вимагати, ластись і погро-
жувати. Звичайно, бувало, що я їм і теми підскаезував, Хоче вони всі були в курсі умо
реунського життя Й подій, б. тому теми зноходили самі, кожний по овоєму смакові. 10
я в них римегав часто, так це рецензі? на норі видоння... Гагато торішних спіу зробіт-
ників, що працювали в нас тільки ізеза гонорару: Пол.Їмнниченко, вої "радяне" та ще
дех-то - покинули прогю в "Українській Хаті". Але почали з'являтись нові імено, мо»
лоді автори як, напр. МВкоми Рильський « ще реаліст останніх клясів, |Ол, Пеприцьйий»-
Грановський, Я Мріюнтів - обидва студенти то інші. В цім же річну 1пі почали дру е
ком більшу повість Ольги Мобилянської «"За омтуаціясі", яку їм згодом кидали окре юю
клигою.., Загальна кількість передплетникію збільшилось, але з півріччя було моні
дуже прикро і скрутно... Я виїздно но заробітки в літі - дооліджуваю хуторські гоо-

чи
подарства на оМихвщині. Фбробинли щось я мусів не лише прожити, але й покласти части»
ну на потреби журналу. Та чорні дні були передо мною... бувало, го я стояв перед диле-
мою: чи за ті мідяки, мо були в мене в кишоні мав я купити фунт хліба і до хліба, чи
на них вислати людям пару листів 1 сподіватись від них помечі?.
Ото в один з таких понкрих днів я відвідав сестру... Поокаричвся уй на свою біду.
Рона ж розповіла мені те, шо раніш не одважувалась говорити,.. Буваючи на традиційних
понеділках в Н.Х,Чикаленка, вона там наслухалась різного про "Упраїнську Хату", про
мене, Шаповала то-що. е"Ото якось недавно "пан" в припливі якоїсь сф'оптатії до мене,-
каже сестра, - почав співчувати і тобі, казав, що ти зі щляхотних почувань не можеш
отак раптово покинух:: оправу, Лле всі останні вже давно покинули і тебе, і справу на
призволяще, Мені особисто, - казав Чикаленко, - зрозумілі ті почуття завзятости і впе-
ртости, Але вони заведуть його у великі борги і клопоти... Мені шкода доброго, ідей»
"ного хлопця... Можете переказати Йому лише особисто, мо я, навіть, охочій йому допомого
ти якоксь сумою, щоби лиме завчасто справу поміпотити без неприємтостей і уогладнень..,
"Я, « захінчила сестра, - все якось збіралася тобі це переказоти... «- Дле з тим якось
не квапилась, - перерпав я, є "МНіЇ я просто не одюожувалось. « І добре зробило, /време
ні його заходи! Геч, який таємнций приятель знайшовся в насі., НПесподівались!... Го де
якій мовчанці я додав: - Але справи наші таки дуже невеселі!",, Отут то Її сталась
ота несподіванка, з панеїю Яневською, вю вирятувала нас з тяхкої, ше небувалої сптуаціуї,
Грішми пана біневського їсі дотягнули опрабу до нової передплати на ТОЇО ей рік. Але в
це півріччя я добре позпайомирся з голодіювкою, А яка праця з порожнім млунпком?... Але
сяк та так, 8 теки боровся і поборов біду...
Те. й годі було Й далі заглядати комусь у рукл! Тоді було чемати якихось нагол та
щасливих випадків! "оли між українських громадянством не злаходилось ме стільки заці-
кавлених цим органом, щоби віп лишепередплатою себе утримував, то, може, мім пими
знайдеться хоча декілька десятків люде), може, наріть, сотха, яка би мо»-річно вносила
невиликий пай, наприклад 25 карбовацців?.. І тоді оргалізовано було "Товариство на.
"паях". Гибрано було з поміж наших передллетників і співробітників правдивих, щирих
"хатян" » наших однодумців і симпатиків, і 5м запропоновано вности пай, не з метою
якихось метеріяльних вигод, 2 єдино з любови до справи, з метою дети ії твердий, нор-
мальний грунт. Їдея була нове, добра і маслива і воне з'єднела навколо видовництва з
пів-сотні певних і прихильних оправі людей. Ідся ця особливо оподоболась п,їіктору
оДубровському, людині рухливій, передприумчевій, яка закинула свої видавничі справи в
т-ві "Час" і одержала посаду начальника водної сторожі на Дністрі. Грав він на ту ро-
- боту молодих свідомих укразиців, які і стезали по умові з ним членами нашого товарис»-
ва. Подібне завів і Микита Юсмович в своїм лісництві, де приймав тільки оюоїх люде.
"українська Хата" стале твердіше на ноги...
А тим часом оформлювалося в пресі "хатянство", як певна ідеологічна основа укреїн-
ського визвольного руху, як певний національний те соціяльний овітогляд... Почала ||
ним цікавитися студіююча мололь, особливо студенство Гетербургу, Москви, Харкова», Одеч
си і Томська, В українських громадах були заведені т.звані, "українськи мінімуми"
Гей мінімум містив в собі, обов» язкову передплату на власпих кошт таких часописів, як
"Теда" і "Українська Хата". Як що сам стулент не міг це зробити, то Йому підшукують
компаньона, але тоді до Ух обови язку налехало передплатити ще яку-небудь чосопио/Лив:
О.Лотоцькиї » Сторінки минулого, т. ст. дог. їсе це збудило г шштромих колах молод 1
інтерес до журналу, збільшило кількість "ого читечівр і передплатників. "Українська
Хвте" перемучена в ІОТІ році, в ІОТ0 р. ступає бадьоріше вперед, 2 в Ї910 1 І914 ро-
ках вже оплачує себе,
і
|

ж уза
ТУ. СПІБРОБІТТОТОЇ ЛУРПАОУ "УЗТРАЇИСЬКА ХАТА".
Не маючи перед собою ані книжок журналу "Українська Хвта", вні покажчику Його
повного змісту, мені не вдається це розділ опрацювати якби то хотілось. Прдою пріз-
вища співробітників "Української Гати" цілковито по памеяти, але заголовки їх погиь,
друкованих на сторінках журналу, вже чимало Й забулось,. /ілю прізвища на кілька груп
за жанрами іх творів, 8 саме: а/ ричні поезії удокорарови, та перекладні /; 6/ Но-
велі, оповідання та позісти; в/ Граматичні твори; г/ Лтеретурпа критика; г/ Пуб-
лігистика; д/ Мистецтюо і д/ Наука.
Ов шість неповних років /ТІЇ.1909 - УХІ,Т9Ї4/ видоння журналу "Українська Ха-
,
-
й
б
-
є»
та", видавництво вилустило в світ 66 чисел і дего менше книг, 60 дежеякі були подвій»-
ні, тобто більше трьох тисяч сторінок велихої вісімки були заповнепі оригінальним
українським словом у різних жанрах і різпого змісту,
«гадені ашитки журналу подавали в но/більшій гількости поетичні, оригінальні,
а демо і перекладні, твори. Арторами "х були як сталі, відомі нхе в украчиськії лі»
тературі, поети, так " молодші і зовсім молоді, початківці, що, може вперше друку-
вались в нашім часопису, Основюми кадром поетів, що давали, як не до кожного числа
свої твори, то зчаста і то пілими шцикломи, були: Грицько Чупринка/ 17070 «І901/, шо
крім шости збірок поезії /"Огнегвіт", "втеор", "Ураган", |Сон-Траза", "Гілий гарт",
"Контрасти", дов "Українській Даті" більший трір, поему "ЛяареСем'/(073/. Ге? Факт
дав пізніше /1021/ М.Зврору підставу скласти (їдкий сонет під заголовком "Пупрістчин
сад ов Оглаві", "Столітні верби над низьким: парканом" і в сливияку ооломяни! курінь
сто кроків вглиб і сто у штрочінь/ /Тах от де зріс бурхливим урагалом/ Пумир хатян-
ських поколіць8. ("МЗоппефагішци"! сб.157 )мкола Дорониї /ІОТІ » 9/, ввтор модерніс-
тиччого маніфесту/Т001/, ввтор двох збірок, по адресі якого тої хе ї.Зеров кпную ха-
рактеристичний вирез в сонеті "Молода країна" - "...Пі мрійште: без крил /Пороний
дав збірку "Р сяйві мрі?"/, якими тах Поєзія прославилася нала. От Петька Сте, міс-
течковий сіряк; от Вороний, саитиментальна квома"... ( "Зоплобагіш? сб., 156)
-0.О(лось (псевдонім Олександра Кандиби /1СТ/б е 1944/, шо в ТОТО рош » Но Особли
умовах друкувався лише в "Українській Хаті" і дав крім окремих посзії: велику поему
; -року", яка викликала глибоний захват в Миколи Зерова, як він сам признається
. колись цілий день новив мене по місту з кимакою "Українська Мвта", ІІІ.ІФІО"...
"Ж дхорел". Львів, 1943, отор.230/. Микола білянськи:, автор поетичних збірок!
ТУрика", Саїспдагіїті "Цілую землю" та поеми "Гузьковий кущ". Христя Ллчевська
/ІС89-1900/, що друкуволась рідше і дала всього дві збірки: "Туте за оонцеМ у що від-
кинула, ух зразу у табір модернистів і пізнішу -"Пишневиї цвіт". Корі Будяк /поердонім |
Ю.Покос - 1079 з І042/, що дав збірку поезій "Вуруни"/І9Т10/ і поеми: "Певольниця" /1007/
та "Ган Газалоїї" /ІОТІ/. Ох .Неприцький» Грановський Лодин з кількох опівробітциків
в "У,Х", тішиться життям 1 працюють: одпі на РГедянщині - Павло Тичина і вкойм Гильсь-
кий, інші - Галина Їурба, В.Гррлусевич »- па емігроції/. Гоет, що дав Б ТОТО-ІОІТрр.
три збірки посзій на Гіднії Земліє "Пелюстки надії, "Намистечко сліз" та Жкорди" і, ,
з великою перервою чесу, на емігреції в Ст.Парль, Чікаго, 1053 дає збірку " Іскри віри
та лагодить збірку "Осінні узори". Автор писав з реТОГ1о»го на чужині і не друкував
своїх трорів. Писав "лише для себе, для ового власіого відпочинку і задоволення , як
семо каже. Микита Шаповал Сріблянськи! Лева - 1952/, то поза публіцпстикою і кри-
тикою друкував з-честа Її поєзії, /Вг три збіркир "Сни віри"/Т1908/, "Самотність Ллото/
та "Лісові, ритми" /(19177/, Б архівах М.Гвповала, по Лого смерті розібраїих, знайдено
бегето сатиричних поезій, писаних на різні громадські теми, ОСообливо Ух бегато в
"Уоденнику. 1919 - 1909 рр.". Архіви демо збереглося, а більшість пропало.
/о ряду постійних опівробітників журналу "Українська Хата" додаємо ше три
-постаті, які почали свою літературну кар'єру в "У.Х.", а здобули геликого розголосу
на Твдянській Україні. Пе Тввло Тичина, Михайло Семенко та Гахсим Гильськи". Гочинає-
мо З останнього, але з наймолодшого, Пе був гімпазист кихроької гімназії "Обиества
Респространенія Среднього Образованія" в Пиїві /Директор Дол.Пауменио/ - Увксим Та»
з деєвич Вільський /ТС05/.ТРятнапяти-літним кнаком, часто з ранцем за плечима, приходив
АН КЕ РРпн

РЕ
до редакції "У,Х,", скромни", навіть сором'язливи поет. Червоніючи, виймав з поміж
шкільних змитків свої густо « списані листки зі своїми творам. Поезія -ресорт 11.17.
Шеповала і вій з великим зацікавленням приймав ті рядки. Луше 1 дуже урамно та пильно
ух перечитував, делікатно звуважувавр похибки в ритмиці, недодержання г римувалиі, у
невдалих висловах ого. /оволі частими столи ті відвідин в час готування матеріялу
до збірки "ГПа білих островах" /ІОТО/. ПГриносив Гаксим Тадеєвич не лише поезії, сле 7
оповіданнячка,. Дле головне над чілі бони вдрох часто оропили, буми поезії, з яких шив
в ТО70 р. складена була і ридруховапа видавництвом "Хиття Й Іпотептво" /(видагиицтво"ха.
тян"/, збірка, що не принесла ще "ому великої слави, -"Патосої першої збірки 11.Рильсь-
кого, - камхе Ол,Лорогжевич в " яєраунська Література" - стає кнацькв кохання, неподіле-
не кохання, що призводить врешті до супу, почуття самотности, розпачу, зневіри, до ба-
жання втекти "на білі острови" з проханиям: »"хоч думкою освосю, щоб серце чаром спокою
ви уприли",.. Огхе р пермії збірці М.Рільськийї виступає романтиком, поетом статики,
спокою, копкостатуванния, долеким од життєвої боротьби. Глидфоки г ліризм поєднується з
умінням точно означити свої переживання в словесній формі, Але в перші збірці, не
зважаючи на чуття ритму, ще немає високої культури слова /бідкість мета"?ор, невитри-
моність рим/ - це при"шло згодом"... -"і по виданно перпої збірки М,Рільськи: богото
друкував своїх тзорів в журналі "Українсько Хата", з яким, очеридно, ого зр'язуомла
сииатія до загально мистецьких проблем, перевага естетизму над суспільними завдан-
нями поезії"... /там же/.
Пругим початківцем "Української Хати", що після Революції знярся у зпсочінь пое-
тичної творчости був Павло Тичина /ї891/. Почав Тичина свою поетичну діпльшість ще У
перед-рево. люційні часи, друкував він срої поезії в часописах "українська гато "І" Рід-
ний Грай" то чосопису "Реда" і"Поза Годо", де працював функпіонором ХУ. - "Ії перші
Його поезії цілкоїх: повторювали засоби сіпволістичної шипом, з дечями: удилом у бік
стилізовоної народньо-поетичної традиції, нше глибокий" ліризм та мелодійні ознаки
поетичного стилю виділили Тичину з шереги числених Олесерих посліловинків"... кахе
той же історик нової української літтератури /тем же/з
І, нарешті, третій початківець "Української Хати", мор р часах пізніших но Рідних
Землях заїняв рпдатнпе місце в українські) літературі був Михамло /Пихасько/ Семенко
Лтс92г - 1935/, ботько українського футурізу і осногник та провідних групи панфуту-
ристів "Пора Генерація". Б часи "Української хати" видав першу орою збізірку лірики
"Реосіцдо!, але звернув увагу на себе шлише по виданню свого "Кобзаря"... чим
- епатував упраїнське громадянство.
Лалі згадаємо чимале гроно поетів, мо були в "Українській Хеті" лише рідкити
гістьми, скоріше гестрольорами, а не співробітниками. Пе були: Одарка Го:аноюо, оо
торка поезій те оповідонь, шо видані були в 1896 р. під назвою "ЇБсні, мдуми иЯлетен-
ди" і казок для дітей: "Черстви! періжок", "Сватання Мороза" /1895/і "Ган та чабан"
/тоте/. Сергій Гввленко /І86а -1908/ псевдонім Сергія ШМелухіна - поета часів Володи-
мпгра Самійленка, "переважно, на теми суспільні. Микола Чернявеьки; /1868/, автор збі-
рок: "Тісні кохання", "Лонецькі сонети", "Зорі", "'юлодість, але ще придбав собі
почесне іїш'я порістями та оповіданнями. їсі пмоЛлодомузівці": ро Лепкий, РБасиль
учовський, Летро Карианський, (степ Луцький/дав переклад посзії Діло Бі.Дергарна /,
Лтефон Чорнецьгісим, Сидірчір Твердохліб лав переклад поеми Ю,Словацького "Серед зачум-
район тья т
лених"і Уляна Гравченко. о визпачнішіх перекладів наведемо Євгена Типченка Л/тобве/,
що дав "У... переклод твору М.Метерлінка- "Іпфегіог".
Мих.Хук, що дою цикль
сонетів. Спиридон Черкасенко, мо писав поезії під псердонімом Тетро |Стах, про якого
серов оказав - "ІПістечновий сіряк" тобто нерилимої марки поет. седір Тетруненко, поет,
що не вирвався з рамок "рідного Граю", де був секретарем редокціу, а не поетом. 9
того їх осередку вийшов і Тарноградськиї Ралеєріян /18т79 - І9г2/, ортор збірки "Гарвіне
ковий пріт". Лрі молоденькі поетиси: галичанка Оля Березинська, писола поезії ю парод-
ньому ати, на жаль, скоро зашовкла 1 наддніпрянка, Олена.. Зурлирва псевдо - 0, Пашин-
ківської ,2 друкурвалось, маїд хе, У всіх тодішніх часописах, пізніше пидано збірку поерії,
"Металом горно"

- 29є
Василь Алешко - /1889 - І914/ поет - студент Геологічного Їнституту, учень проф, Хв.
Вовка. їено помер. Дав збірку "Степи цвітуть". Савченко Павло /1667 - І920/, поет си-
мволіст, видав збірку "Епілоги". Мринан » паша /псевдо Прижанівського С./, Автоном
пана
аву
У нивнаннном ії1
Худоба, РВ,Павлусевіч, Пилип Капельгородськи», Микола Говаленко - селянський народний
замок аву
дя
Б олаці Абаро
5 ана рвдазь фу нє
|
поет, Поропеай Семен Фітренко С, Петрушевіч М,» Мельників о,, Улагаї, Тащі К., Хв,
ейзни
Новицький...
:
тав ралоСамий забрала дамо 2
Проза ут ки. З поміх прозаїків перше місце займає коріфеї української літе-
ретури, Ольго Кобилянська /1865 - І9472/, що дала "Українські Цаті", крім кількох но-
вель та перекладу з денського новелі І,П.Якобсена - "Тут повинні би рокі стояти",
більший твір, повість - "За ситуаціями", го друкувався в кількох книхках "УХ" р.І9ІЇ
«м і виданий був видавництвом "Лиття Її Мистецтво" окремою кпигою,. Ролодімир Гинничен-
ко /Т8ЄЇ - І951/, шою друкував свої твори в "Українській Хаті" на осодливих, фінансово
"виключних умовах, Він єдиний діставав в нас гонорар ІОО рубліг за аркуш друку.
Видрукував р нас три оповідайня з серії "порнаграфічне", на присуд цнотлигого україн-
ського громадянства, за які Городай, старий дивак викидав Його твори з українських
книгарегь. "Украунське Хата" не посоромилась і не побоялась - друкувала 1 ме добре
платила... Яцків Михайло /1С72 - /, видатний українськи новеліст - символіст. Твори
Його зібрані в збірках ? "В царстві сатани", "Душі кланяються", "Казка про перстень",
"Плазом меча", "Чорні крила", "Смерть бога", "Блискавиці", "Лалекі шляхи", "Горотьба
з головою" 1"Адавіо соп8оїапіе", Повість "Огні горять" та роман "Танець тіней".
"україунська Тата" дістала лише кілька мініатур» Постійною співробітнецею "УХ" була
Гелина Їурба /псевдонім Г.Домбровської - Чавинської / - автор збірки оповідань під наз-
вою "пиття /1909/. В "УХ" вона видрукувала серію новель з циклю "Цвітучий сад", Дра-
матичний нерис "Маленку", Пізніше автор двох премірованих повістей "Зорі світ запо-
відають" те "Революція Йде"/І936/. Пе єдиний співробітник, го через цілий час існован-
ня "УХ" не видрукував поза нею ані одного слова... Хоткевич Гнат /877 - І19547/ - вве.
тор збірки "Поєзія в прозі". Літературни? критик, Один з представників українського
модернізму - дав Гуцульські оповідання "Гірські акварелі", повість "Паш'яна душа" -
написена покутською говіркою "Авірон" та "Герестечко" - уривки з роману "Гогдай Хмель-
ницьки"", Сом роман чи не пропав в Рерліні зі вступом туди большевиків?., Хомик Ар-
тем /І881 - ІО2І/ - автор збіюки новель, під назвою -"Всесильни! доляр'.. УХ' вид-
рукував новелю - хроніку - ж
ююжетом якої було вбивство намісника Галичи-
ни гр. Потоцького, 1909 р, Мирославом Січинським, перенесена на японськи! терен" |
крій Вудяк /1679 » /, як новеліст дав збірку -"На полях «шиття"/1909/ - це Його манд-
"рівні бурлоцькі нариси. Грім кількох поетичних збірок за радянських часів видав чима-
ло дитячих ілюстрованих мавочок. Почав і написав першу частину трилогії -"Боєць із
степу". Іван Ліпа/1865 - І923/ - належить до тих, що в початку нашого. століття": підня»
ли в українські" літературі (прапор модернізму. Він був постійним співробітником "У".
і девав частенько то сімволичні мініатюри, то рецензіїна нові видання. З старших
письменників белятристів працювали в "УХ" ще Н.Кибальчич /Козловська//І678 - І9Т6/,
що видрукувала в "УХ" цікаве оповідання -"Флоренті ські ночі". Наталія Романович -
Лкаченко /І884 - /, то давала новелі з гострим сюхетом. Дала збірки - ")пітя людське"
ї "Чебрець - зілля". Орігінальним автором був Гордій Юрич, довго нерозгадений псевдо-
нім Віктора Лубровоького, чи його дружини музиколога Ніни Трикулєвської.
Автор давав
оповідання в стилі Конан Дойля, В останнім річнику "УХ" почалась друком більша по-
вість -"Їа(ча рісоїс шаге! що розгортала широкі рямці таланту ерторо. До черегу
молодих авторів прозаїків належать: Максим Рильський » дав серію новель з серії "Тие
шина". Яків їомонтів - дав декілька норель. 22 раедянських умов дав дві дромиі, "Рожеве
певутиння" та "Республіка на колесах". Ло початківців належать - П.РБогецький, шо в
революці"ні чеси ридав збірку психологічних акварелів є "Мамелії"7. Ол, Неприцький »
Грановський, Ю,Сіриї, «Леопольд Вудаї), Сабалдир /псевдо - Мейорсьхіг:/ »- сатирик,
М.Сріблянський - ббтор акрарелів "Ммотки з лісу", Сулима Тетяна - гумористичне опові-
дання під псевдонімом » Проскурівна. І,нарешті, кілька випадкових імен мінітюристів:
ж) "Ваївбоп де обаб",
|
|

- 90-
акубриціька, Фабрикант, Самійленко Віталій... опівробітник Мілюкова в "Речі", Михай-
ло Могилянський, що почав свою прошцю 5 укрезноваай вурналістиці психологічним нарисом
авінничани
«"Згуба", другповеним в "Українській Хаті"
ДДрам,е
оматичні твори: Черкасенко Спиридон в річнику І9ІО-му містить на
сторінках УХ" свою драму не 5 дії під заг» "Пдтро "Кирилюк". блідий! і дужо розтягнениї
твір. Павло Богоцькиї - дає драматичну сцену поз. "Муравочка". Голина урба - дое дро-
матизований твір: - Лоюхід виття"- панораму. Драматичні речі дають В.Євтимович та Г.
Левченко.
"б
Літературна критика, Тут працювало
лише декілька осіб. Перше
місце в цій ділянці зе:ріав Миколо СІ
ло Єніай /псевдонім мМ.Федкшки,, ідеолог українського
модернізіу, робітпих пильниї,шстри", точний. Не було, мае ні одного числа, де би
не було Ййото праці. Вке в ІСТО -му році київське видавництво "миття 1 Гистецтро" р ме
дало збірку лі тературно-критичних нарисів бвшана. Збірка мала в ті часи... дещо
визизну назву-"Під прапором мистецтга"!...монна ввожоти Уї за деклярацію модерніс-
тів; книжка ця своїм титулом різко випадала з усього того, мо виходило тоді окреми-
ми виданькями в царині української літературної критики, То ж, зрозуніло річ, що кри-
тига та зустріло її вороже Ли і Р «-» пише один з пікритиків противиого табору. В році
І9ІЇ те ж видавництво видало книжку Ф.Гумера -"Боротьба поколінь» Зміна літературних
поколінь" р пореклоді М.Єншано. Сьогодні про М.Єзшана і Його літературноекритичту пра-
ці їонує вже чимала література, не зібрана, не розроблена. Товарилувов Йому М.Сріблян»
мак фу
ський, який токах, мае, в кожному числі "УХ" давав то літературний переглял норин.і
ух оцінку, то літературні сильветки про Т.Шевченка -"Вінець Слави", про Б.Гріпчеднка
"Апостол праці", про 0.Кобилянську, Генну Барвінок, про Олексу Плюца та інших і зокіне
чиБ книхкою про футурізм, накінець, рецензії на різні новинки. Його гострі, повні сар -
козму, дотепні і блискучі змістом літературио-суспільні розправи і сьогодня не втрати-
ли інтересу і ціни. Ці розправи поруч з сатиричною поезією ого дали би сильну вналі -
зом, блискучу стилем і черівну мовою лектуру в тії ділянці... бо був М.Сріблянський і
несрівняним публіцистом свого часу. Ло цих двох робітників в ділянці літеротурної
критики приєднуюалося в рядипегоди де-кілька осіб, є саме: Хоткерич Гнат, шо дов док-
ладну стеттю про покутську трійцю під заг. "камні отметоєни". Го .Чупринка (рецензію
на поетичну збірку М.Семенка з"Ргеїшде"; рецензію на збірку М.Боропого "В зна
мрій" та інші. Ів. /мпа » рецензію на оритінальний твір Хоткевича - "Камяна душа"
П.Богацьки? - стоттю про поетичну збірку М.Мапорало "Сомітність" та інше, Фпдло ко.
поьвдю
на літературні твори. Пізніше приєдновся Ол,Коволерський та Михеіло Могилянсь-
Публіцистика. Пеї відділ, під титулом "На громадські теми", на початках
обслужував Українець пе була друмина доценто Гердіовського з Одеського Унірерситета,
що покіпчив самогуботвом/, Чого рекомендувов проф.С Мелухін, який в перший рік існо-
вання журналу багато Йому допоміг в різних справах. Це були звичайні газетні справоз-
дення, шо не пишолись єбні змістом, ані формою. Поруч його, маїхе, в кохнім числі вис»
тупав М.Сріблянськи!. Тарчеї: для його гострих, навіть отруїних стріл, був проф.Т.Ло -
коть, нобе бошестро не чорносотенному росі ському небозводі поруч, 2 проф. Флорінсь -
ким, Пихном то Совенком, Діставалося том і "рідним ношим потріотел" - українофілом.
Ток зиогався М, Оріблянський цілий І909 рік, бо аж в кінці Яого з" явивоя в Києві Анд-
рій Товис черський, одип з підпоручників на яких стояла "Українська. Хата". Пе був пудб-
ліцист- соціолог, праці якого були зарті уваги. Не довго він був у Гиєрві, бо переїхав
но студії до Львоба і звідти нодоилор свої статті. В ІЗІ9 «м році закінчив він свою
процю про Григорія Сковороду, яку хатянське видовництво видоло окремою кингою. Окре-
мою книгою ридало було 3 публіцистичні статті під назвою "Утопія і ді!Зеність", про
яку, наприклад, навіть людіпіа не нашого табору проф. бл, Лотоцьки" - Сторінки мипуло-
го. Том ЇЇ, ст. ІТт/ коле: -"Поли 2.0. Селецький прочитав у студенському гуртку ре-
ферат з приводу книги А.Товкочерського - "Утопія і діїсність" то в наслідок дебатів...

- ЗІ-
виготовлено було пизку рефератів на порушені в тих дебаТтех теми, про інтелігенцію і
нарід і т.інше,.." Притиснутий тяхким матеріяльним станомг А.Товеий мусів виухети па
посаду лісовода на Кубань і том затратився... Б роках перед війпою пе сторінках
"УХ" з»явились публіцистичні статті Л./онцова і малозпаного письменниха студента
«Повалевського . "Моменти політичні",
- каже згаданий виме професор, - в напрямі
семоотійницькому переважали в громаді політехників.,, Ідеологічні настрої сеї групи
схилялись до світогляду київської "Української Хати". Темами суопільно-політичними
займається і молодий публіцист в. Грищинський: Децентралізація сучасної держави.
1 таке нація і подібні » всі вони в світлі соціяльедемократії.
Ца у к а, Наукові розправи на різні теми були в "УХ" випадковими гісьми. В
цій рудриці подано нотку про ціниі спомини А,М.ПКулічх /Гвнне Гарвінок/: - "Згадка
про Т.Гр.Шевченка /т8а7/", "Спомини про Г.А-Пуліша", "Прощальний "дівичевечір",
"Ми внухали за границю", "Причзд до Пиєва на перепутті до РДарлаги" » цікаві змістом,
барвисті, соковиті, наче вчора те все відбулось. ПрофеСтепан Смаль-Стоцький подав
працю на тему мови » "Правописні непорозуміння". Проф. внон Пузеля подав - 'Ягногра-
фічний квестіонар". Євшан М. умістив в пермому півріччі р.191Ї-го "УХ овою більшу
працю - "Тарас Шевченко" . Андрій Товкачевський подав в кн. ІІІ і ІУ«-У. р.Т9Їїо-го
працю -"Григорії Савич Скоборода: І.Світогляд Сковороди. ІТ.Світовідчування Скоро-
роди. ХТІ.Сковорода і Біблія". П,Христюк помістив свій есеї) - "Р.Гинниченко 1 о.
Пішле". Проф. Ді.Лорохенко подав історичний нарис «"Угорська русь",
Мистецтво, На мистецькі теми /малярство, різьбарство, театр, музика/
писалось в "Українській Саті" пе багато, бо Й само мистецтво на тодішньому грунті
литпе починало розвиватись. Про виставку картин українських малярів в Києві та вис-
тавку картин Їванае Северіне писала Пина Трикулевська та П.Б/огацький/; Михайло Гав-
риленко, художник - різбяр писав - 7р оправі конкурсу проєктів на пам'ятнига Т.
Тевченкові"; Ол,Авратинський /псевдо ОСл.Пеприцького» Грановського / писав про "Приро-
ду України в картинах Х.Прона" а також про "Юртетику в житті українського громадян-
ства". Художники, роботи яких ми подавали в "У: Т.Шульга - Його Генна, пастель -
в річнику 1909; 1мх,/" яченко - турецька фортеця в Кам' янегье-Подільському - в річ -
нику 1909; М.Гелімський - Месною і С,Бесильківського » в рогі ТОТО помістили ми
10 робіт: Бстепу, Пе Полтавщині, Скогородинський псальм та інші,
Лільше писалось про театр: М.РВороний дав велику студію "Тевтр і Лрама"з
Я.Стоколос псевдонім П.Богецького / доповнив ЗУ докладно в рецензії, Крім того тої
же єбтор давав, що три місяці "Театральні замітки", де освітлюралась праця театру
Миколи Садовського у Києві.
Про музику писале Шина Трикулевська та М.Григ /ТПревдонім Максима Гехтера/
про "Оперу і Драму", яку тостаттю висміяв Маїорський у свохй оатиричній новелі
під назвою "Бій бушменів". Про постановку в Києві передомертної Лиоенкової опери
"Косбигаз"! писав М.Малорал, в про комедію В.0" Конор-Вілінської » "Сторінки ми»
нулого" - Яків Стоколос:
Технічне виконан н я. Пакінець треба згадати про Денила Посє-
тоя - наш складач і метрентеж, щосклодаг "Українську Хату" юоі шість /0/ річників.
"кладею з рукописів всіх авторів і ніколи не потрібував перепису малинкою. Людина
інтелігентна, прекрасний робітник і свідомий . украунець.
у, КРИТ ЗУРНАЛУ "УПРАЇНСОНІА ХАТА".
Малочисельна укреїнська Наддніпрянська пресе до журналу "Українська Хата"

- Одє
не виявиле ширшого зацікавлення, мабуть тільки тому, що вся вона знаходилася в руках
і під керівництвом тих українців, які далі сового українофільства і романтичних жупанів,
шарогарів, ковбаємй і вишнівки; "|росвіти" і театральних вистав, не цікавилися новими
ідейними шляхами, які торила "Українська Хвта". Тому, інколи регістрували появу нової
книжки, видавали памфлети, але ніколи не підходили критично, з об'єктивною оцінкою
позитивів або негативів "Українськог Хати".
Про українську пресу в Галичині також не приходитьсє говорити, бо вона всеціло
буле під впливом святоюрських отців і вірнопіддеаних цісареві інтелігентів, що твори-
ли собою замкнену касту. Писання "УХ" було для них "ординарне", як любили вони вис -
ловлюватись, про все те, що Ум було не по омаку. Тому тутешня преса тільки р ряди -
годи десь зарегіструє петітом появу якоїсь книжки "УХ між іншою пресою» І більше ні-
чого.
Російська преса не Україні і в столицях, появу "Української Хати" розцінквала по
різному, еле в переважаючій більшости негативно зі свого імперіялістичного становинга,
деяка просто не цікавилася з незнання відносин і тільки і тільки одиниці виявили за-
цікавлення та подали критичну оцінку на "Українську Хату".
Одна з таких оцінок належить перу А.Закриевського, російського критика і Філосо-
фе, в журналі "ОГЧІ", Київ ІЗ912, номер 40, в якій він писав:
",..Представники сучасної української літератури розділилидь не два табори: один-
вірний старим добрим традиціям, табір старої літературної школи, консерративний п
питаннях мистецтва і глухий у відношенню до другого, що стремить до всього нового,
оригінального, що уникає шабльонівр; ця остання течія молодої України, не дивля -
чись на різні перепони, оміливо прикладає нові шляхи у ворожій етмосдері рутини
і застою; вона вже вопіла видати зі оєбого середовища не мало овіхаих сил, які во-
лодіють безумовним талантом і роблять честь цій зформованій на нагих очех школі;
вона ж має свій літературний орган "Українська Хата", який в цей час є найбільш
цікавий, найбільч культурний, одважний в розв'язанию пекучих проблем та оритіналь-
ним ухраїнським журналом. Все, що має своєю метою боротьбу з гнилими традиціями
і догметами старої школи, кожна вільна думка, кожний весняний рух думі, все, що
переслідує зевдання нового мистецтва, нових світів і настроїв в царині літерату-
ри, театра, критики, культури е все це знаходить собі відгук та єсвітлення на
сторінках цього цікагпого журналу..."
Долі автор прихильно оцінює письменників М,Свцана, М,Сріблянського, М.Рильського,
Гр.Чупринку, М,Филянського, М.Вороного та інших і закінчує:
"б загальному - журнал, викликає дуже гарне вражіння, цілком культурного, що Йде
назустріч молодому життю і пекучим проблемам е органа",
УЇ. ЦЕНЗУРА, РЕПРЕСІЇ І ЗАКРИТТЯ "УКРАЇНСЬСОЇ ХАТИ".
Я вже згадував /І/, що до запровадження в Госії Тимчасових Пранйл /24 березня
1906 р./ з'явилась українська періодична преса "явочним порядком", тобто часопис; чи
книга друкується на власне ризико видавця. По видрукуванні певної речі друкарня му-
сить перед випуском її в світ, заслати 20 примірників в Пензуру для перегляду і доз-
волу видати УХ видавцеві, інакше несе кару - більший чи менший штраф.
Київська Пензура була не чисельна урядова установа. На чолі ЗУ стояв добре відо-
мий українцям, ворог їх, проф, Т,.блоринськи?, який новіть і ле рахував нас за окремий
нарід. У Його, як професора славяністе, і жадних Українців не було, були "Малороси"
й тільки. Бін очолював устенову. Цензуру зекордонних видонь вів дер С.ПоШголів, ав-
тор відомого ворожого українотву виданкя - "Укранноков двихеніе, как современньій
етап юєно-русскаго сепаратизму". Українці так і рахували цей твір Мого за підручник
для жандармів і поліції. І, нарешті, секретар установи - "істиноерусокій малорос" -
Опатовський, який вирішав долю місцевих видань. Не раз доводилось бувати у його з

якоксь непевною статтею, і вислухувети Чого прикрі докори » "Ну, что шо, опить бороть»
бе? - До какая там боротьсо1і.., боротьба мгрная, культурная.," зугинавоя я і влов-
лював Чого згодитись зо мкою, а в правій руці вже деркав "красненькую" /10 руб. / 1
шелестів нею. І погомонівли ше трохи п. Секретар примирливо казав е "говорите куль-
турнан.., еслі культурная, то можно... но лучше бьі бьіло і без пея". Прошакмись з
ним бумажка зоставелась у Його руці. Гез того не дав би він дозголу друкарні видати
друк... Їмдко, але ток вже було заведено в царській ТГосії, що за немасну десятку мож-
не було купити совіств будь-якого урядовця.
Тим часом і "Українська Хата" не обійплось без цензурних перешкод. А було їх ли-
ше три, які потягли за собою конфіскату чесолису, судові присуди і кару тюрмою від -
повідального редокторе, яким був текож я. Че пам'ятаю вже я по яких статтях карного
процесу покликали мене, вле пам'ятаю за що саме. Перші було оповідання Гелини урби -
"Коняка", де знайлла Пензура "образу Їрго Величности" в такім уступі: Селянин возив
до пукроварні буряки, дістев зороблениї грім і по дорозі до дому, біля монопольки,
розділює зароблене: це на те, це не се, а на останню частку і дамому цареві. (всь!..
Суд відбувався в кихвськім окружнім суді. На оборону оскарженого редакція журна-
ла /властиво М.Ю Маловал, що був добре знайомий з славним адрокетом/ запросила харків-
ського оборонця, Миколу Міхновського, яки? згодом став постійним нехим оборонцем, ро-
бив на власний кошт теку велику дорогу, тратив свій дорогий час і покривав подорожні
видатки. Але не дивлячись на все, мені вое-таки присуджечо було два тижні одиночної
тюрми, який то присуд я відбував в літі, коли готував подвійну книжку журналу /ли -
пець - серпень/. Це стало згодом звичкою. Ї коли в мене було ме два процеси: зв стат»
тю М.Меповала та отаттю 0.Назврука, пермого за "возбудженіе одної нації проти другої"
і другого - "їр таке народ або нація" - за якийсь необережний вислів, то на суд при-
зздлав той же оборонець і присуджурали мені також по доа тижні одиночки. Мрє знайом-
ство з київською Лензурою на тім і скіччилось, в на зміну грийшог себричний інопек -
тор, який в пеушлі дні по оповішмені війни І9Т4 р. оголосив мені, гпко видаврцеві журна-
ле три вимоги на яких я би міг далі видавати журнал, а саме:
1/ журнел має друкуватись на "общепонятном язьіке,
2/ журнал не може бути висиланий поза кордон російської держави,
3/ вурнал не сміє друкувати нічого про військові події без військової цензури.
Ш вимоги були в силі у нас лише одну добу, бо на другу журнемл припинив своє іс-
нування на вимогу військової цензури за "оношеніє а авотріякаеми, що оголосили нам
війну".
Після цілоденного трусу в редакції, поліція забрала врхів редакції, примірники
журнала, мо лишились після розповсюдження Його і мії власний архів, а мене арештува-
ла і після дво-тихневого перебування в Либедському учаотку, перевели мене в Дум'я -
нівську тюриу. А через місяць з наказу міністра внутрішніх оправ адміністративним по-
рядком було вислано мене г Сибір, в Наримський краї без зазначення термічу перебуван-
ня мого в силці.., Закриття мурнолу 1 мій арест і зсилка викликала протест в росій-
ськім журналі "Тусокоє Гогатотзо" у статті Його редактора, відомого письменника Ро-
лодимира Короленка, що мовляв одною рукою розкидають заклики до под'яремної Тусі
/Теличина і Буковина/ приєднуватись до "ввлікой Госіх", а другою закривають не полі-
тичний чесопис і редактора Його такого-то / засилають в Сибір. Зв цей виступ Моро -
ленка журна був закритий, а на видавця був наложений чималий штраф. Пр редактор
Р.Б. не поухав мене догеняти, це було тому, що це був Володимир Короленко, відомий
і впливбобий російський письменник, так би мовити » совість руського народу... а ме-
ні він зробив : широку рекляму,..
На увагу заслуговує стаття В.Мякотина вміщена в тому ж журналі "Русское Рогатство"
- Петрогред, ІОІТА р., номер 9, ох «394. і далі в якій писалося /окорочений переклад
з російської мови/:
".,Моли над Госією розгуркотіла військога небезпека, знані оргени української
громедоької думки виступили з категоричними заявами про позиції, які вони і ук-
раїнський народ повинні зайняти з приводу подій. Тек "Украннокая Дизнь", Москва,

зМк
914, Номер 7, стор, 4 і далі тоді писала: "В ідеях українців і практичних пос»
тулятів українського суспільства, починаючи від Кирило»-'тодієвського Братства
і включно до нещих днів, національниї розвиток частини українського народа, що
ввійнов у склад Госії, завжди мислився в границях останньої і тіснім союзі з
народами, що населюють ух/Тосію/, ... Українці не піддедуться (провокаційним впли-
ввм і виконають свій обовязок громадянина Росіхт, в цеї тяккий чає до кінця і не
тільки на полі бою, в рядах бійців, що бЮться проти порушників світового миру
та правди, еле і як громадяни обивателі... в найбілни критичні дні іспиту наро-
дів Росії виконають свої повинности перед нею, але в пізнання громадянства і
Його керівних кіл повинна прочикнути думка, що цим народностям будуть доні і
відповідні прага"..,
Делі автор статті додає:
"Те саме, тільки трохи в інших і ще більш категоричних висловах, заявила.
зараз же по оголошенні війни кихрська українська газета "Рада". Практично ук-
рвунське населення Росії якраз і зайняло те становище, яке вказали ці органи,
здавалося б, що цим були відстранені всякі небезпеки існування будь яких вели-
ких сепаретичних тендендій... Тимечасом одначе ми спостерігаємо зовсім шось іние.
В очах керівних кіл і приналежних до них прошарків громадянства. український на-
ціональний рух і українська преса зокрема продовжує знаходитися в підозрінню, і
відповідно до цього на останню в цеї час наносяться тяжкі удери... Хедоктор
"київського українського журнала, "Українська Хате", п, Богецький, арештований
і в адміністративному порядкові висилається в Тобольську губернію. Щі і подібні
їм удари були б чутливими в кожний час, але тепер ще більше чутливішеі ця чут-
ливість буде збільшуватися".
х
х

Микита Ю, Шаповал.
ДОБА |ХАТЯНОСТВА.
Нам тяжко в пам'яти реставрувати минушнину. Спомин бувальшичу не предотавляє адек-
ватно. Так що ми не претендуємо на об'єктивність наших опоминів, Тим більше,, що це
Й неможливо через брак під рукою памятнику тієї буральнини » пряти річників "Украї»-
нської Хати". Коли»б були, то очима, випивеби записані оторінки і тоді пригадавеби
може Я не записвне Піоля закриття "Україунськоу Хати" царською владою в серпні І9Ї4
року минуло багато літ,.,
Про "хатян" я-б сказав чужим слогом: "Їньіх уж нет, а те долече". Але хатянство
продовжується.
Модернізм в українській критиці називають ту течію літературноегромадської думки,
що виявилась в "Українській Хаті". До певнох міри це правильно - модернізм, але тіль-
ки в тому розумінні, як новина, бо ні з декаденством в літературі, ні з модернізмом,
в релігії хатянство не мело нічого спільного. Пеш модернізм Сув переоцінкою україхнсь-
кого руху, відношення до української історії, переоціякою віднашення до намих резо»-
люційних сучасників, що творили "революцію" 1905 року, переоцінкою риздольних ідео-
логій і шукання нової визвольної ідеології .
Як це шукалня виявилось в зі і житті - і розповідає дечо "Українська
Хета" та окремі писання "хатян", але багато де-чого з наших думок і перехивань літе-
ратурних слідів не залишило, через те "Українська Хата" 1 наші тодіщні писання від -
бивають в собі не все, чим мії жили, а головно - вони не дають сотаточнох характерис-
тики ні нешої мети, ні наших шляхів, бо ми ще Й добі живемо автор, м.ЮПаловал, помер
25 лютого 1902 року в Празі, Чехо-Словаччине . .Упорядчі 74.ь Їочаток нашої свідомої
праці не харектеризує завершень. Фундамент можна оцінити по Його власних прикметах,
вле по фундаменту не можна передбачети будинку, який на Йому виведеться. А будинок
виводиться ще Й досі! Принаймі Його детально розроблений проєкт мусить бути перед
очиме, щоб дати оцінку будівничого чи будівничих.
Проєкт вже є, але будинку ще нема, Те й проєкт в овоух навіть важних деталях ще
повсяк час переробляється.
Творямої думки в її критичній преці зупинити не можна. Ми, хатяне, ще Й досі жи-
вемо/Пя стаття написана в грудні місяці 1926 року, в Празі. Улорядчик/. І продогжує-
мо розпочату працю думки і чину. Кожний на своєму місці, в шріжних обставинах. Пемає
між нами тільки Єшлана, що одійтов у вічність, Але я певпий, по ім'я Мого, з оторінок
історії укразиськох думки не зійде. (дійшов і Чупринка, хоч він і не був "ідеологом"
"жатянотва, во він був,до лерної міри носієм Його.
Дкерелом "хатянства" була передовсім творчість Ольги Кобилянської померла 2Ї.ІІІ.
І949 року. Упорядчик /. Гозуміється і ще деякі явіщв нашого письменства підживлювали
неші дусі, еле требе установити генезу нашого духового розбудження ясно: Ольга Ко -
билянське, як розбуджукюча і пориваюче сила.
Тек що основоположником того руху, що не зовсім точно названо було модернізмом,
у нас треба вважати Ольгу Побилянську,. Чому? Тому, що в нешії історії питання про
творчу і активну особистість, індивідуальність постВЯ. вперне з незвичайною силою
вона. Про революційну особистість вже сильно сказав Шевченко, про культуру - Куліш,
вле про революційное-культурну індивідуальність сказала Побиляська.
Я-б хотів, щоб цю вказівку читач зрозумів по можлирости правильно,
Шевченко малював нам револкціонерів, борців, бунтаріз, але воли ніколи не знали
во імя чого бунтують? Бони боролися р бунті, р ручні, еле де Ух муки і праця в бу-
дівництві, в постановці вимих ціле, в шмуканні виного омислу буття Поли Шевченко
хотів говорити про будівничих, він ух бачив у христіянстві /ЧКарія", "Цеофіти",
"Гус" і ін./, ледви зачипаючи боротьбу за свободу /"Павкаж"/ в новому Ху розумінні.
Шевченко був співцем боротьби і резолиціїу, не освітленої новим суспільно- будівничим

- 0бє
ідеалом. Боротьбе проти кріпацтва є одним з кілець великого ланцюга аграрно-се-
лянських бунтів проти помішиків, боротьба проти гніту, але во імя чого? Якого
суспільного ідеалу? Во імя релігіїноеєтичних категорії овободи і оправедлирости?
Селянство протягом тисячоліть повставало, боролось і гинуло,усуваючи тільки гніт,
але не отавлючи позитивного суспільного ідеалу. Шевченко був співцем такої боротьби.
Хоч у Його Й вихоплювалася думка про братолюбіє, вле це братолюбіє розумілось в
релігійних категоріях, а не соціяльно-конотруктивних.
Теке було Й культурництво Куліша. Гатос культурної творчости Гуліша е прослав-
лювання освіти і неуки, мистецтва і правди, але категоріями етичними, не соціяль-
ними. Він вірив у "культурнієть" кожної людини, 8 тому бачив її емпирично у вищих,
пануючих класів, та постепенно прийшог до епології культурного панства. Поміщик
був безумовно "культурніший", ніж селянин - гейдамаке, тому Пулім прийлов до пове
ної негації козаччини і гайдемеччини, як дикого руїнництва, не освяченого сяєвом
якоїсь вищої мети і суспільної моралі.
І Мевченко і Куліш, як і УХ суспільно-політичний сінтез Драгоманів, великі в
своїх титаничних змаганнях. їо /Прагоманів сінтезував у суспільно»-політичнії думці,
те знайшло на мистецько »- літературному полі свій вираз у Кобилянської.
Для Драгоманова освіта, наука і діяльсість мас культурна та політична отели за-
садеми, Те саме щое-до одиниці оказала, показала і показує Кобилянська.
Добре » культура мас. А з чого окладаються народні маси? З одиниць. кими є і
якими мусять бути ті одиниці в живій дійоности? Це показале наочно Кобилянська, як
мистець, ясніше, ніж нам показують Ух соціяльно-політичні і ідеологічні абстракції.
Суспільний теоретик не показує ніколи одиниць, індивідуальність: він показує
лише типову, еботрактну, статистично - "оередню" людину, яка в дійоности не існує.
Побилянська показала нових людей, як індивідуальність. їх "ідзал" не гейдамака
/некультурниї революціонер/, не погіщик /коч би й "культурний" / - Ух ідеал культур-
ний революціонер, що повстає не ли проти свого оточення, 8 проти цілого суспільсо-
тва. ї) герой не класовий, Він інтелігент, що отозть на олукбі культури і суспільно-
етичнох культури.
Текого культурника вона знайде і в белянині, але вищому етичному типі.Навпаки:
вкаже на "некультурність" і в соціял - демократі /напр. Орядинові/. Дона тягнеться
душою до нової людини, але при тім робить безшалісний вналіз ЗУ, а коли відкриє в
ній фальш /цеб-то нопирість, нечесність, суперечністя ХУ поведінки/, то відкидає її.
Культурність: в свідомости неперевершеної вартости людської гідности, цебето
в абсолютній вартости людської особистости. "Плоскі лоби" не є її ідеалом! Перше
оповідоння Кобилянської називається "Людина". Це не гомо сбалено з плоским лобом.
Це свідома своєї гідности особистість, котра в житті на компроміс в питаннях гід-
ностине піде. Це бунтерь /вле не гейдамака/ проти побутового пересічного типу:
він хоче стояти на вершинах науки /бути освіченим і розумішчи закони буття/, на
вершинах краси /розуміти красу як вищу цінність і етрибут овідомої особистости/,
справедливости суспільної, як вимої форми пошенування кожної особистости, осробо-
ди особистої і національної, вселюдської, всесвітної культурности.
Кобелянська не говорить ніяких "економічних вульгарностей", вле вона в числен-
них оповіданнях говорить про правду трудящих, про правду кожної особистости. Ге
значить, що вона не отоїть за "класові інтереси", але відкидає само Ух поняття во
імя вищої людини. Тому овоїм мистецьким шляхом Кобилянська Йде до будучого суспіль-
ства, що є в усіх овоїх основах запереченням сучасного, І тому ми "хатяне" зрозумі»-
ли Кобилянську, як негатора пілого сучасного суспільства: як в Його панах /поміщи-
ки.../, тек і в Його рабах /пролетаріят і селянотво/, коли взяти Ух типологичні
прикмети.
В кожному з нас Кобилянська відкидає сті "групові" чи "класові", цебто тимча-
сові, історичні прикмети, а залишає, розбуджує вічні якости ЛОНІ, культурної 1
єтичної. Бласне ми, молодіж, ледри розкрила очі на початку22 століття, щоб поба-
чити ясний світ, побечили в "революції 1905 року багато такого, що нас штовхнуло
на шлях бунту,
рПтнконяжзКо

» 37є
Трохи біотрафічного про "хатян"
МИКОЛА Є РШАН, галичанин, з Войнилова /Станіолавівського повіту/
студент Першого курсу Львівського університету, мав 2Ї рік, коли ми розпочали шм-
давети "Українську Хату". Цей молодий студент освічений був тоді вже настільки, то
не раз ми чули відзиєи, що він пише, як "приратедоцент", розуміється не сучасний
і не український прибатедоцент,
Селянський хлопчина, у якого близькі Його - обробляють землю і живуть злиз
денно; який бачив тільки Ух злидні, темноту і лихо » бтає аристократом духа, про-
повідником естетизму і нового погляду не зевдания письменотго, стає інтерпретором
Кобиляйської в области літературно громадської критики! Неї факт вимагає Пиль е
ного вивчення всієї творчости небіжчика Миколи Євшана, то потім був у овітовії:
війні, командував революційним полком, гю брез | Перемийль в обени ТОЇО року від
болтів і що бесною ТОЇ9 року вступив у Гертію Українських Соціялістів - Геволюч-
ціонерів, щоб зі зброєю в руках боротись за землю 1 ролу, переводити соціяльну
революцію на українськійземлі. "Ід прапором мистецтта", "Гуди ми прийшли" , "вве
ченко" і кілька томів Його талановитих літературно - критичних 1 політичних стоте-
тів - такий доробок залишив нам Семан, гр в осини, 23 листопада ІОІ9 року вмер у
Винниці від тифу, 32 літ з роду, як лигарь української революції.
Хей мені тепер українські студенти від 20 до 35 років покожуть щось подібне
в ух праці і творчости, яку виявив Єншон між 211 26 роками двого яиття в "Укра»
унській Хаті", Теких, як Євлан, тепер на жаль не бачу, хоч може вони десь і вирос-
тають, нікому не знані,
АНДРІЙ ТОБХАЧЕВСЬКИЙ, якийв 1909 рогі мав 23 роки, син
бідного селянина з о. Плісок, Рорзенського повіту не Чернигівшині, І906 року скін-
чив Чугуєвську військову школу підпоручником і був на військовій олукбі в місті
Грозному на Передкавкоззі, цероз пірроку служби в полку був зварештований, віддам»
ни" під буд військовиї, який Його за належність до військобо - революційного Сою»-
зу і революційну пропатанду, в військах засудив до позбавлення всіх прав і офіцер-
ської ранги і заключення в "арештанські роти" на 2 роки. Кару відбую у Харьгові,
в тюрмі на Холодні Горі. Рік був у Львові, а з кінця І909 року, г Пихві і потім
у лісі зі мною, ОЗвідци Її писав свої статті до, "Української Хати", яких навіть дві
книжки вийшли окремо: "Утопія і дійскість" і "Сковорода", Після студії марксизму
серйозно штудіював соціологію /спенсер, Михайловський, айони Говалеюськиї і ін і
мріяв написєти перший українськи? куро соціології. В ІІ? році поухав но Губань
лісничим і після закриття "Української Хати" літературно замовк.
Головна тема писань Товкачевського » суспільна морель, фамоозначення осо -
бистости, боротьба з мінрнством,
ПАВЛО БОГАЦЬКИ Ї, син сдяменника з Поділля, родивоя 4/11/ без
резня І089 року в м, Цупині, Комянецького повіту. Перші початки науки П.Р. одер-
жав від дяка Кал.Повельського, на десятому році був відвезений до повітової ду -
ховної школи, до "ам?янця, з якої через 5 років перейшов до духовної семінарії,
там-же в Кам'янці. сля молодечого захоплення орнітологією, П.Б, захопився літе-
ратурою, а нетрапинши на "недозволені" книжки, захопився ще Й револиюціїною акпією,
Вплив гуртка, що купчився біля (Сл, Зданової, вгпипви революційних гуртків 1
літератури /соц. - рев./ - все це зробило охоластичні науки нецікавими, а життя
в бурсі незносиим. Праця в таємному українському гуртку, звязки з невгодними для
начальства людьми, редагування шкільного часопису "Проба сил" опричинились до

- 30є
звільнення П.Б. з 5 кляси /в грудні 1003 р./ семінарії на підставі резолюції ар-
хиєрея "за дух, не соствєтетвукції дух семінарії". Після цього Л.Б. вступив до
військової школи у Вільно, яку скінчив 24 березня ІЗ06 року з рангою підпоручника.
Призначений офіцером до Луцького полку піхоти, до ІО роти, що стояла тоді в м. 1: щ
Ромен на Полтавщині. Революційні знайомства у Вільні дали можливість П,Б. легко
навязати подібні ж знайомства в Ромні, а потім, пе повороті полку до Миїва - і в
Київі. Інтинзивна праця по революційних гуртках, а також провал "Дійськогого Сою-
зу" спричинились до того, мо П.Б. був заарештований і посажений в "Посий Галонір"
київської цитаделі, де Я пробув 5 1/2 місяців, ех до повного звільнення Його з вій-
ськової служби, що Й зберегло Його потім від участи в овітовій війні ІЗ9ТА«1916 р,р.
Потім Г.Б. завзявся до продовження освіти, вле не жаль шлях до університету
був заборонений, тому П.Б. ветупив на агрономічний факультет Мичаськоу Політехніки,
де й був кілька років, але курсу не докінчив через низченаведені причини.
В роках І907 - 6 її.Б, зазнайомигся з покійним поетом Олексоою Кораленком та
іншими молодими письменниками, що почали купчитись в Китві з розвитком української
преси. Газом з М.Ю.Маповалом П.Б. стає організатором і редактором мурналу "Україн-
ська Хата", який видавали з березня 1909 р. вж по серпень ІОЇ4 р., коли "УХ" була.
закрите, в П.Б. був врептований і засланий до Сибіру, звідкіль Його визволила лише
релике ТГеволюція 1017 рогу,
В квітні Т017 р. на першому Українському Неціональному Конгресі П.Р. оби -
рається першим секретарем, а за тим переходить на адміністративну прелю, як ночаль-
ник народної поліції Китхвського повіту, а потім, як начальник м. Гихга, після чого
був арештований німцями і вкинутий в тюрму в звязку зі справою Доброго, де перебу-
вав аж до вибуху другої революції на Україні /листопад 1010 року/. У відновленій
Украунській Народній Геспубліці П.Б. зачяв посаду столичного отамана, 8 по залише-
нні Київа Директорією був прикомандировачий до Корпусу Січових Стрільців і з місяця
березня 1919 р. як отаман Кома Охорони Республіки, промов з ЦКомем вою Волинь та
західне Поділля еж до відступу армії Української Пародньої Геспубліки на територію
Геличини. Весною І922 р. переїхав до Праги для участи в організації упраїнської
культурної праці в Ч.С.Р., де став членом редакції і керівником видання "Нова Ук»-
рауна", а згодом одним з керівників "Селянської Спілки". Року І026 в травні меці
був обраний головою "Українського Громедського Гидавничого бонду" в Празі, а з
1929 - членом Українського Соціологічного Шіституту в Презі з доручепням керувати
Кабінетом Певченкознавства. 3 р. 1930 обраний ученим Секретарем і членом Дирекції
цього Тнституту.
Ллтературна. художня, критична, наукова / - діяльність П.Богацького розпоча»-
лесь ІС06 року, потім 5 років редекційнот і літературно - критичної прагпі в "Укра-
унській Хаті", "Літературно « Науковому Вістнику", "Рідному Краї", "Гджолі", "Пудуч-
ности", "Громадському Голосі", "Огнях", а пізніше "Киигарь", "Шлях", "Наш Млях",
"Єлово", "Паша Думка", а па еміграціх в "Українській Трибуні", "Українськім Житті",
"Записках Наукового Тева ім.Т.Шевченка", "Рібліологічних Бістях", "Повій Укратпі",
"Трудовій Україні" 1 інших.
Помимо белетристичних творів /зібрані в збірнику "амелії", повість "Тбд
бештою зі слонові кости" і інш./, П.Б. написав безліч літературно » критичних за»
ток, рецензій і студій, з яких особливо визначається студія про життя і працю Гр.
Чупринки та оригінальний дослід "Норі літеротурні прямування", Особливо визначною
науковою працею П.Б,. є досліди над творами Тераса Шевченка. Б цій царині веде пос -
тійну бібліографічну працю, яку публікує під титулом "Нове про Шевченка" / а ЛІВ -
1923 - 1026, в збірнику "Перодознаврство" - 1927-1929 р.р./. В бібліології Певченка.
П.Б. має ще багато праць, так що можна з певністю сказати, мо П.Б. став павидатні-
шим о"Мевченкознавцем" нашої доби. В галузі соціології, письменства, бібліології
П.Богацький визначився, як невтомний працівник, редактор, видавець, дослідник літе-
ретурних напрямків і т.п. Голи ще прийняти до уваги величезну громадську працю і
особливф активну участь в організації української культурної і наукової праці в ЧСР,

39-
то перед нами виступить постать практимного соціолога піонерського типу з доби
відродження України, На пошану його Обелітньої громадської і літературної праці
Неукова Рада Українського Соціологічного Їнституту в Празі ІО грудня І9І9 року
іменувале його доктором аоціологіх гоноріс кавза і професором по катедрі літероту-
рознавства,
Фо
ор рр чир
ФрарчоФуРчтФоеФ
Наренті, я в час виходу "Української ати" мав 26 літ. Скінчив лісову школу
/1900/ і військову Чугутвську /1906/ разом з Товкачевським, ІСОЇ року став на рево-
люційни" грунт як укрезнський! соціяліст-револкюціонер. 1906 р. бур зааратлтований
за революційну пропаганду у військах і сидів Ї906 « 7 р. у Даршавськії цитаделі,
був під воєнним судом за приналежність до воєнно»революційного союзу. 1908 року пе-
режив кільке трусів, втік до Гиува, де з П.Гогацьким організували видавання "Укра -
унсько Хата". Тв 1908 р. у Гиуві був Євшан, з яким установлено спільність поглядів
на завдання українського відродження і революційного руху.
Як бачите, "Українську Хату" розпочали і вели три революційних офіцери ви -
пуску і ерештів І006 р, і один студент з Геличини. Розуміється, шр були й ще "ха -
тяни", як співробітники і однодумці, еле "ідеологічне керівництво" належало згеда-
ним чотирьом особам, Песною Т9ЇО року написала до мене листа 0,.Кобилянська, вітею»-
чи наш напрям, як той, ще вона думала все євоє свідоме життя, Це була вролика мораль-
на підтримка,
х
х

-ДО
АХркадії Їмвотко.
УКРАЇНСЬКА ХАТА.
Ідеологічна диференціяція політичної думки, що виявилося вже з початком ре-
волюції /1905 р./ вимагала, крім часописів, розрахованих на широкого читача, та »
кож ідсологічно - провідних органів. Перлу спробу до певної міри в цьому напрямі
робить петербурзька "Пільна Украгна". Після того щойно р р.р. 1909 »- Ї9ЇЗ появля»
ються журнали, шо приносять розроблення ідеологічних основ визвольного руху та на-
хіонального і соціяльного світогляду.
Року І909 з'являється журнал, мо займає в цьому питанні виразно радикальне
становище, Був ним місячник молодих сил пен. "УПРАЇНСЬКСА ХАРА" є за ред. П.Богаць»
кого і при найбликчії участі Микити Шеповала, що був душею того напрямку, який цей
орган зайняв. Риникнення журналу в'яжеться з альманахом "Терновий Гінок" та гурти
ком, що коло нього скупчився, Рули тут крім згаданих /Ті,Богоцького та 11апорала
- Ол.Коваленко, РВ.Скрипник, 1.Будяк, Ю.Сірий /тишенко / те ін. Дрнаслідок полеміки,
що в р.1908 розгорнулася між цим гуртком та передплатниками поміркованих напрямкіз,
речником яких в першу чергу була "Гвда", повотало питання створення огого друкова-
ного органу. Спочатку була думка обмежитися ельменахом. Потім вирішено було вико»
ристати дозвіл ка видоння тижневого журналу, що Чого вже мав Ол,Говаленко. Зміну
періодичности та назви пощестило перевести без всяких перешкод.
24 березня І909 р. появилеся перше книжка журналу пен, "Українська Хата",
Становище хурналу щодо українського визвольного руху визначено було оцими
словеми Микити Шаповала /М,Сріблянського /?
"Національність, » писав він - до якої прагнемо, має величезний етичний
зміст. Ми повинні казати не тільки "так » так", "ні « ні", що ми українці
тай годі. Пі, треба, щоб українство було ще й цінністю загальною... в етич-
ному розумінні мусить стети і оборону істини"... "Украхнство, як життьова
течія - це еманципація від всіх сторонніх морельних, розумових, сооціяльних
і інших впливів. Поно мусить мати свої подібні елементи г соб), ними жити,
ух переформовувати, відкидати, творити і в овоєму митсьовому процесі мусить
опиратися само на себе, в собі мусить зноїйти ту силу, яма дригос вперед і
дає спору в житті,.. мусить видвиткути юпразно свою індивідуальність"...
Виходячи з цього "Українська Хате" виступила з гострою критикою тредицій
дрібних діл та психології решток т.ов. українсідльства з Його помірпованим лі -
бералізмком, повеюховим демократизмом, лояльністю, угодовотьом та оріснтацією в
національно - визвольній спрові на чу»і суспільні сили. Потомість рисувала вимо-
гу поглиблення націокально- політичного світоглялу, його викристслізувоння з формі
рішучої форотьби в напрямі напіонального і соціального визволення, в оспоку якого
клеле погодження особи з суспільством, Завершення цього погодження вбачала вана у
відроджені? Укратні, в якій мусіли б знайти свою синтезу соплялізм і індивідуалізм.
Найгерячілі виступи проти "Україзтської Хати" були га сторінках газети "Гадо"
та ух колах. Ійзпіш, часом, відгукувавоя "Дзвін" та ін. Між "Радою" та "Укроїнською
Хатою" розринулась гостра і жива големіко, що не вгевола впродовж всього часу, вит-
воривши два кола прихильників: "радян" і "хатян".
Біля "Української Хати" гуртувалася перезежно молодь, чимало народніх учи-
телів, подекуди дрібні урядовці. Були це ті, що в перший же рік дали журналу 400
передплатникіо, не рахуючи дрібчого продажу.
З молодих сил склевся і першиї кадр співробітників. Гобіч М.Шелповало та П.
Гогецького були тут: Спшан /Федютка/, А.Торкачегоський, 0,.Олесь, Гр,Чупринка, 0.Ко-
валенко, Гелина Хурба, М,Рільський, П.Тичина, Ольга Побилянська, Ролодимтр Винни -
ченко, М,.Вороний, Сп,Черкасенко; стають до співпраці й ті, мо ще не так давно по
борювали Зого початки, Зі сторійок журналу линув бадьорий, молодий голос. Але осві-
това війна 1014 р., що так боляче вдарила по всі) українській пресі не минула З
"Українську Хату", обірванши Ух існування.
1

41.
апест ДЕЯКИХ КНІО
КНИХО:: ТУкГАЇНСЬКОЇ ХАТИ".
Ми не маємо можливости отудій повними комплектами річників ""Української Хати", щоб
подати повний список авторів і їх творів вміщених в "У.Х'., тут викорнотануєко ті«-
льки ті кникки "У,Х'., які помастило нам дістати,
ПУкраїнська Хата", Герезень ІЗТІ.
І. Авретинський Ол.: Нова течія в мальовництві .-..8..:8-- кьчачачаезькєюе» ОРІЄ5,
2. Аллен усі
Нова драма /з приводу постанови ррехні" Ді.позна 02 ОВ
3. Алчевська Хр.ї Чихо пебо вечорій «зннз'зачкккананк
вал кюжажаюния каси 339
4. П.Б.
Нині одпумаєчі.../пам'яти П.Литецького/ 5... да
5. Родлер Шарль: Пів-світа в голосі, перекл.М.Вороного. ....6.5........ " 145,
6. Будяк Юрій:
Пан Базалеї, поема..........54ннннннн ТЕ КРЕРРНОНКОЙ . "7 146.
7. Євшан М.1
Терас Шевченко. ІІ. .......686336он зала ев вл "154,
6, Рильський М.: іоВТР РР ВАНО ХРНА аа заван, ода ьо РЕЛЕРР 1. ІбА.
9. Липа Їв.:
Де ж Сонце? отрілямть скрізь. Притча.......4.- ог Іво-І4І.
ІО.Семійленко В. Полетіли, полетіли. на «гу ау вна зіфноєюача озна
Ід,
ІІ.Сріблянський М.» На сучасні теми........ МОР РРА РЕНОРУТА оУР ОНР РОМ Нонр "то,
І2.Терноградський В.:В сумнім степу...... на.
А
ІО.Філянський М.з Губаіте ЗКІлфох Зобачажбюенюю яродюнажа дАвЕРОЮИЯ МОРЕ с
І4.Чупринка Гр.!
ровів збо ОРЛА ММБУР ОН ОБРАНІ ПРА ОНР РРО АР ЛИ "144,
І5.Євшан М:
І6.Сріблянський М.:
ІТ.Ол. Гр - ий: С
І8.Б.Ю.:
19.Марія Липа: |
20.Тв. Мапа:
Мотислав Рус. З рідного краю. поезії, І890- 1908. львів,
І9010, стр. І59, гКо ОР ЕОР АМИРО РО РЕ РР РРО ЧИНИ
І96.
Олекса Говаленко. Срібні Роси. безія. Киїтв, ТОІІ,ст.15. І97.
А.Тесленко. Страчене життя. Оповідання. Пакладом Укр.
Рруськ. Вид.Спілки, Китв, ІЗІЇ, стр. 900.........а44-: " 197.
Ридавництво "Український учитель", Київ, ОТО р. вида-
ло такі твори: "Пелеспк" «Неродня казка, стр.8. Андер -
сен о- "Погане качепя", казка, переклале Загірня, отр.
І6. Бр.Грімми -"Хатка р лісі", казка, пер.Шерстюк, ст.
І5. Лебедова -"Урятувала", оповідання, ст.І5. Л.Доде-
"Лядькова коза", оповідання, пер.С.Русова, от.Іб. С,
Черкасенко -"Яма", оповід. СТ 8. А. Гиібов -"Райкарський
дарунок" , ст.352, Ю,Сірий «"Дивні ростини" : ст.І6. б. ій
рий »"Світова подорож краплини води", ст 23.........-. 198.
Б.Д'дмічіс - Гатьки та діти. І і Ії частини, Переклед
Олеком Ліхтяря. ихв, І9ТО....нчннчн
" 199,
Л.Увртович -"Ройт и др. разскази, Переклад з українсь-
кого. Видавництво "Польза", отр'ТЇб, «є нааеначчнекоко« " 800.
Примітка: ТЕд числам 15 - 20 подана бібліографія. Упорядчик.
І. Авраетинський Ол.:
2. Алешко Гас.:
3, Алленуб:
4. РБогацький Павло:
5, Вудай Л.ї
"Українська Хата" Річник ІО13.
І, Твори орігінальні:
Готетика в житті українського громадянства..... стр. 54 «ІІІ.
Земне кохання. Немо погляд сві? покучий. Хтось могут- 554.
ньою рукою... Гілиї голуб. Як яскраво ..Стр.б1Т, 157, 220, 454,
З приводу виставки каргин укр. художників у Гихві....стр.764.
Фрагмент. рінній цвіт /понхологичні арабески/ отр:85, 421,
594, 668.
Фрагменти життя........ ар оре В зорікральвтьєкОТре ЗОЮТЬ
дбала
КОГО;
РНБО
РРОНОР
НЕЗОРЕ
ЕЕЕН
ПРЕ
РРО
РИ
знаблжінх
адмін
ди

РБороний М.ї
Не зустріч ІЗ-му. Не вільно /сонет/ е«енебьооо....СТ.І- 410.
Гетьменець Гр.:
"Підпіжки" російських ліберелів.......4.... зач бе 889:
Д- во /м.з
Як не повинно інформувати про нас Європу........-. й; ЗО
Діброва П.:
Уривок ридення..........- дна вно чна» " рІ9,
. Лонцов Марійка:
рули колись Ї ВНС. є («занзнеках оба вч зно за» З З6БР,
. бишен М.:
Листи з Галичини: І. Література і життє....... КР Р С -
ІТ.Зразок літературної критики....... срррнькзомам. 332 (399
ІІІ. З історії галицького колтунства......-...-. як ПО Т805
ТУ. Соторія одної поцочини і хх мораль,......... " "706.
Над свіжою могилою /памяти М.Хоцюбинського/....... " дБА.
Їван Франко і галицька Україна......... забав ифУ . " 463.
Черні кладку азам сані кькенне ФУ ню во о " 545,
Фіат ароі/памяти Лесі Українки/.....4анчн3ннбнбння "609,
Літературні замітки.............-- пееранрийовчі .зо 691 - 750.
Хихаренко 0.
Поезія. | Порадникам. .««.«снчанннн
336 - |617.
. Хурба Гелина:
Гістерія /новеля/. Похід виття /панор ди " 3, 90,- 158.
925, 41І, 524.
. бвклинський Кор:
Університетська молодіж Австрійської України за
останніх 40 літ.............056нм . Стр. 468 - 555 - 693.
. Кобилянська Ольга: | За ситуаціями/повість/.......а.5.- . |" 577 - 649 - ФІ.
. Коваленко М.:
Р душі на дні. Ївстя. ........-. гене» Стр. 84 - 544.
. Крилач Сара
Поезія. Легенда. ........-4.--: ранкб дя "690 - 749,
. Кудрицька Аа:
Срібна русалка. Інтерієр. Мрія. .... Стр.215 - 216 - 666.
.Ж о:
Літературпі времіння..........--. вісь виб зн» С 98
. Липа Їв.:
пе од ббнця уза банани
сннЯ ЗУЯРОКУ " жа;
Мемонтов Я.:
Прогноз. І ти... В океані тичлі, Б царстві тінів
/карис/. Па зустріч дневі. Стр. 20, 053, 515, 604, 767.
Могилянський М.ї Огубе /пойх.нарис/. Сльози. .....:..:... Стр. 3892 - 5І3.
. Нагірний А.»
Поезія...... ПРООН ОРЕСНЕНООТЕ РР РОН ОУН РУ . ПТ 344.
. Неприцький- Грановськиї Ол.: Дівчині. В Авратинсьшщих горах. В полі. З пі-
сень кохання, Під час прибою/ліричнпоема/. В"Новий
світ" /подорожні вражіння/. Поезії, Стор. ІЗ 82, 213, 410,
та0,443, 597,523, 667.
. Новицький Хв.:
Поезія. Швотя ночі, Нгюд, Дівчина. Весняного ранку.
Стор. 682, 665,226, 11, 409, 608.
. Петруненко Ф.:
Диглюсь круг себе. Смерть. ...«......... Стр. ІЗ - 763.
Порубайміх С,:
Українське никодимство ...........ннн Стр. 497.
Редакція:
Памяти М.Хоцюбинського., Леся Українка. Ольга Поби е
лянська /з нагоди 50 - тя з дня народження / Гемяти
М.Комарова. Стр. 209, 365, 6І2, 641.
. Рильський М.:
Чуплина. Поберехникова дочка Уоповідення / Зграя чор-
них ворін. Поезія, Глас вопікщого /оповідення/.
Земля обітована. Стр. І?5, І57, 214, 397, 419.
Романович Н.:
Акорди. ...... нн
п
Стр. 83.
. Семенко М.:
вруноюу зааозд»
чані мно баян зазна рим ГОД о БО
. Сріблянський М.:
УиСТИИ З ЛІ0У «ньо
ен авеню отр. ЗІ - 2837 -- - 605.
терарурна хзйля, шазїнччхз
нач ккоі анна МОЄ СУи 21
З громадського життя: Чи буде просвіток? .......... б 62.
РРО ревно Мун зад Вані зи "Би,
"Чесність стала казкою минувшини" ........5466нннно "135.
Наро ФОрори 3 ми она ново заіканран пеанні дк " 199,
Прровне місце. зч4 хана
ко» бюжАююЮя " в00.
Літературне упкуйництво...........4.- ПРОВИНИ ЕКОН ", 869.
Юрій Федькович........38566нн здруднівном ЗА У
Українська Менілориина .......65683ннннн замабаа "564.

43.
Проти сентименталізму загойовнивів........-.-.- кабери 569.
Голос з українського тебору 1 голос з яру-...-.-.-. зай б6І8.
Мудьтоврадоа закін
дз нан РЕЯ ухмич ненніВоло б "822
Їван Котляревський .... ....656-1- нежу Ва пов да "63
Зеконопооєкт епископа Никона....... аку нк аа РУ Занько " 968,
33. Стоколос Як.:
Украхнсьсчий театр в І912 року .......5чнннннннно "50,
Театральні замітки. ,..онононнннооно . ст.308 - 975, - 503.
З4. Товкачевський Ан.: Приягелі Її вороги народа. «а.
І20.
Г.С Сковорода, «нано ст. І70 - 058 - 350,-« 479.
35. Трикулевська- Лубровсьго Б.: Нові надії. ... а. пр іо МРУРОНЕРЧ
І86.
36. Фвбрикамт Ів: | ||Тиша.
.........346нннннм
ові
уж ЗрРЮОДЬЯ зо В.
97. Хоттевсті Гнат: Герестечко уривок з роману". бкафзчааачкхю Пре І50 - 248.
36, Христюи П.ї
рн
р РАНИ
ВА НОНННОООАИ
" 275.
39. Худоба Лв.:,
зм бо 17 ЗОН РМР ДНР рда ньо В ззучизеїя овадний " 381,
40. Чупринка Гр.ї
РИ ррруноиЧ совануа и бра З и єї 2.
-
Панінем Сорнв На м р др АНзожожею її «38
Дві душі... чо нрав арка вана задана з5 ЛАЗ.
Дніпрові серенади...... вразінатраньн Валя ПАР Р РОРУРАМИ "27810.
Степові етюди......а.543нм зради вена б «зані ьФІб В
Чари поезії. ......., ча ан пам ЗА ПОРО АС б Р ОДНИХ
Лтературні вражіння...... зазна калв одр аа чо -Я
ЖМцерь - Сам /поема/.......--. ка за наль ою ЗО ОЙ
узо «До РУЧНІ резон Забава аніон обу ра б Ро ой;
Дулеч..... еонаусй Зга забій с Закон
оЙ і ПРИРАЧНУ КОСИНО "593.
1 ЗОБОВ ОКОНН НН БОРНІ ЕНН зало зарнтча
5885,
4Ї. Чуприна Г.:
Поебінь задач вка ча
ВЕНй;"336.
42. Шаповал М.:
Тевтральні замітки "Мокйшемо 1 набу а адм ко Фо 3 об
43. Крич Гордій
Туннелі Унавеле/ з рікьчькам
на зу Юбаньй обі онава ай " 14,
Хвиля за хвилею Дореляй/.. заіеанадннювя зачала, 09
ЇЇ. Переклади:
І. Гербог Арне:
Нори? рік, переклад М.Єнлана......... зн ав " 42.
ІТІ. Бібліографія:
І.Б-0
Багембоє Мазки) книго ТІізко нано
казЗВУ я." 508,
Мальовані казочки: Бідний Ровк. Пап та Барон. Пан Ко-
цьки?. Рукоричко, Ріпка, Соломяни: Вгчок. Привенька.
Гачечка. Червона Хусточка, "Чобзарик" .Т.Певченка. Ко-
лядничок. люстрації Вшарріко та Г.Парловича. В-го
ппднати дітям". ІОІЗ р.
Поза - Гереза" з мал.Г.Павловичо. В-во "Нашим дітям",
Спб. расаісро зр зфалнфчу звновь й евболі зла БО БАРИ " 779,
2. Євшан М,:
Дер Василь Турат.- Літературні начерки. ..... неті " 206.
С.Черкагенко - Харти сатіра...««ачннннннн то зр.
Богдан Лепкий - Маркіян променанм пн а зав авай с1250В.
М.ГіЧо - Проблеми сучаспої естетики, пер. Гурота..... " 510.
В.Винниченко »- Молода кров..........5м- панни з
Чомедія на 4 дії. В - ви "Дзвін" , ув І9ІЗ.
Ом.Керешерич - Співи днів і ночий. Пизка пісень. /1908-
|
Т913/, полония ТОГО 02188. з казка па емНЯ " 7179,
3. їх:
Гр.Гетьманець - Хто такий Т.Шевченко........58353- "319,
4, Коччіц І.:
Микола Орищин- Чяжко заповідь... « "М ОВІ7»
5. Ко ко:
Синявський - Про що співають кобзарі... йно СБІО»

44.
ІО.
ІІ.
ї2,
Липа Тв.:
М.С;
Михайленко В.:
П.Б.:
П.Обль:
Сріблянський М,:
Стоколос Як.:
19. Чупринка Гр.
м.Якимовецький - Університет для селян у Швеції. В - во
"Пове Хиття". Хиув І913.........4-м. за зба .Р 780.
Геврило орннко - Ба межі.........-- іл ее
205.
Володимир Гнатюк - Гаролні казки.......... НРАРОКУСНО " 318.
Микола Чернявський - Богові невідомому............ п І42.
Михайло РБозняк - Хиттє і значіннє Ів.Франка....... "508.
С.В. - Хиттє і твори Їв.Франка. ......66488663н-: "506.
Яким Ярема « Мойсеії,.......ннннннн нн о 608;
М.Япків є Іван Франко зіюо2ч іх кіт назкАфЮюЖЯ "508.
О0.Лобець - Раст. Збірна. поезії. Крнів. 1913, от. 68." "ТІ6
М,Пилипович - Демо про сучасну стадію укр-літ.мови. " 5І0.
їзан Стешенко - Мистецтво в розумінні Винниченка В. " 5174.
Марія Проскурівна.- Уляся. Повість, В - во пРедродо
женне; Китв Т913. бюро. 04 1с5чнскчаса юн є 1 ЗАВ
В.Товстонос - Вічна пісня......... зоре Вей ке 3 143,
Віктор Гіго - Ватерльо..........535нннннн зазна "рот,
Маврикій Метерлінк - Синьобородий і Арияна........." 382.
Мерія Проскурівна - Од сіна до соломи..... зррррчифа 1) (ОТ
АХніцлер - Лтература. Комедія. Пер.М. Грушевського .
В-во "Т»-ва прих. укр. літератури, науки і штуки у
Львові" .ЛЬвів 1919. сезонна
нер ваза вав Ока зоб ЗРІЙУ
А.Шніплер - Останні маски, В - во: як попередне. у
Львові І9ІЗ...... Переклад М.Грушевського......-. РИ А
їван Френко
- Мойсе:........-. зажди я ній зайва ен 75.
с.й.Прголев - Украйнское двикенів.........4.463н зач 79.
Я.Карко - Байки........а636нн КРОРРУ НОРИ задаз " ро5.
В.Товстонос - Червоний вогонь.........58. убюжвнна " рО5,
Д.Дорошенко - З минулого Гатеринословимни .....:.--. 7 206.
М.Яцків - Смерть Бога........ ін з
: " ЗВВІ.
Семенко - Прелюдіє.. 53
зані б БО
С,Васильченко - Недоросток... нан жо: ЗБЧа
Володимир Вирчак - І, ОС0.000..... зафроа еф аг Ж БИ
3,Львицька є При битій дорозі.«.з:.зсчонечнозчяюаюя " 573,
Б.Нольде - Автономія України. ......5536ннн «інкваую зо 94б5
Л.Техоревський - Оповідання. Кн, ІІІ. Київ І9ІЗ. "645.
0.Рогоба - Тиміш Хиельниченко. Історична повість.
Переказале М.Загірня. В - во "Час". Киур 1913. .... " 646.
Гр.Степан Смаль - Стоцький. Моя політика. Черн. І9ІЗ. 648.
П.Савченко - Мій оміх, моя задума... бпілоги. 1913." ТІ6.
М.Карєєв - Умовий рух в другій половині ХІХ століт-
тя. В пегеклалі і з передмовою М.Залізняка. Львів,
912 рр АВ
аворояеВра ви"918,
И, Бодуєн-де-Куртене - Національньій и терроторіяль-
ньій признак - в автономій. Спб, І9ІЗ. Стр. 84..... " 780.
М.Вороний - Театр і дрома.... чно
тт.
Провінціал - Гезетна помилко і Аматори....55х5нн--" 647,
Михайло Жук - Співи землі.......5чннннннннно "0 ЇЇ,
Під прапором овободи.......5335н нболачнолань-" 7знанно ЗБАНМ
Тен МКоломіїцев - Така доля...
0 142,
Геюр.Левченко - Стогін життя. .....5а-: зай рибним " ВІ7,
Х.МеЛотгенко - Рукавички........3нннннннн рокам " 3І8.
Семенко - Прелюдіє, . «ання «ззчОЖІЯ "7 8ВІ:
Хурнал журнолів: стр. 72, ІЗ390, (11. бтературна хропіка: отр: 80, та,208, 320,
ТОЇ. (Лист до редакціу: отр. ТІ5. Листування редакції: 206.
98", ЗІ, 576, ТІ9,

фФаосадбьсякь
озбмч
...
.
ІаШкно
?.
2.
Ольга Кобилянська: За ситуаціями, повість.
(л.Ковалевський:
Іван па:
Я Мамонтов:
Ф.Петруненко:
М.Семенко:
М,Сріблянський:
А,Товкачевський:
М.Філянський:
. Рр.Чупринка:
Михайло Яцпків:
М.Євшані
М,Сріблянський:
Укрбунська Хата", Травень 1914,
І. Твори орігінальні:
Одповідь "/звонові" і кілька Йому запитанць.........
ЛаХ; ПОВВЛН знач вевехуате
а ери
ера б
Веоняні ритми........«еннн
Ялино Й блискавиця..
Мов квітка.........
"Те, що дає радість життя",.,........
Великороси
і ми.............
Ніч над парком,.......-..
Поезія.
Злоба попугая.....
оовеоссососоаоь»
чо озоокь
«в тоєьоггьооонл
оо
чого е
ІІ. Бібліографія:
Фрідріх Міллєр - Поезії. Зі вотупом (стала каваннй з
примітками Ївана Галиновича. Львів І914............-.
Надія Гибальчич - Оповідання. Київ 1914, стр.І46.... "
А.Кащенко - Під Корсунем. Історична повіоть.Київ 1914,"
Олелько Островський - Корсунь. Історичне оповідання.
2 - ге виправлене видання, Харьків 1914. Стр, 6Ї... "
Літературна хроніка: 4... нн
лоз рана З
Чукраунське Хата", Червень 1914.
І. Твори орігінальні:
Віра Гилка:
Я хмарка... рені
ПРО НУ ОАРРТ ро ПОРОЛОН
Д.Лонцові
З приводу двох процесів /реблекоїу/.. зрроукаатонь нео і
Альфред Мюссе: | Співанка. Переспів Ол. Сихаренка 446665 "
П.Карманський: Фінал. РР РИ заболамі РООРУР КРОК
АР-
Ольга Кобилянська: За ситувціями, повість......... тая БАН У РР
Еміль Вергере: | Ліло, переклад (стела Зуцекого зарузала рак приро
Ол, Неприцький - Грановський: Поезія, .......начннннн залуавакомі б
Др.Ст Смаль-Стоцький: Правописні непорозуміння... 4... сан Едн
М.Сріблянський: Мгюд про футуризм. Ї. ...««нннннннн нн ши
.М.С.:
мотки
в збо: ЇХ; заавчакевкьюфекз «сзабдувиціднкої би і
. Гнат Хоткевич: Берестечко, уривок з роману....« ен
ЗУ
Гр.Чупринка:
Став Дніпро...... вав сеча аа заеааьа ПОРУ РР
Ло і після овят......«аннннени КРИ РАЮ РАОРИ ВРУИНЬСУМИЬ
ІІ. Бібліографія:
М.В,
В,Кушнір і А.Попович - Тарас Шевченко. В німецькій
зві; ЗіденьоТОТ4у зате
нач Я пбеділадія б
В.Михайленко: Христя Алчевська - Пісні серця 1 просторів млар. І9тА. б
Сергій Єфремов - Перченко. Збірка. Гитв І914, ст.263. "
М.Сріблянський: Михайло Семенко - Креро-футуризм. Кита 1014, ст.24.. "
Орест Левицький - Волинські оповідання.ЗІтв І914,от.СІ4.
М.Грушевський, 0, Рожков, «Ковалевський, Ф.Пори, Л.Прим-
ський, М.Туган Гарановський, А.Шахматов - "Украйнокій
народ", Спб. І914, отр. 360. Видав М.Славинській..... «У
45.
429.
466.
470.
427.
397.
428,
448,
482.
449.
424.
413.
412.
465.
4ата4.
472.
479.
4ТІ.
410.
4ТА,

ПОКАЗНИК
са ба
ІМЕН
Аленіув ....3ннннн о
Алежко РБасиль.....3 нн
Алчевська Христя «4.444563
зсі оРУДИ Р РЕ
БАта Мои У бан
ГОРИ ОРОС ОК ПР
С
Тарвінок Ганна ки дбулишева о саден ючи яА
РХерезиноька О(ля...........56666
Ал Ролодимир....«.66- РАНИ
- Лубенський. .........
я
осеанній Павло /ТІ.Б., Отоколос Як./: 23,24,
Родлер Парль..... «анна
Ройко Іван Харитонович.........--
Родуєн - де - "ррреко Пух зезювая
Роровик... ...... З норка ДНО біо
Брюховецький ТЇван.... ....4..- а
Будай Уеопольд /Потіяк. бра обл
Будяк Юрій /Покос/....--- обода
ВБуречинська Ольга. .....5866ннн
Бурячок Іван.......4443-
Бутенко М..........466ннн РОН
РОК
расильєв.........-.-.
Басильківський Сергі
пра
расильченко 0. ...«..566600 6
а
їі..
... .
Ращенко .......... РН РРО е
Рергаре їміль..........аачннннн
рігмен Дота.........64565--- лий
рітренко.С
боти бабки
Ринниченко Ролодимир 5. Леде ді РОН
Виноградова. /козачка/.
п
Ровк Хв. 556
«РОДИ
ГОРИ НОРИ ВО
Розняк Михайло, ....4.4.4-- Лад
Толков Ф. ... нан РОРЕСРРНАРУЙ .
Вороний Микола. ...... за зад сі
боропей Семен. .. зданий чн
Гаврилко Михайло. .... .. 145.5
ГалімоькийМ. ...... А
Гамсут "нут. «ан
Гербог Арне. .....
Гвуф В. ...
Гехтер максим щіТриг/. ЧОРНЕ
Гетьманець Гр. ........ 4.65ннн
ІЗЗо Ве заоч ус
пола прю РКО
ІЧНО Му заоч ють и каз Рай
Гилка Гіра, і...
.
РИГА .»
.-.ГИ
«ааа-
.
«о
зов РОКУ РИСОК ВИ О .-є
РРО
.
-«о ГОРУВР
ГИ КО КККК КО
СИР
ПИКА
ОККККО .
чо ооо
ГОРУ ОК КК
ее Фо
РРО КО оон
РОКОКО ОКО
обов аоооооьи»оо
РОСА АСОС Ж СК
РИСОК
РРО РО "не РИСА
РРО ОКУК РО РРО
ВРЖ СО
Фа біо ГОРИ ЗРО АС
ооанооктоке
«чено. 5» 6, Т, 8, ТІ, 5,
о
.
25,29, зо, зт, 37, 38, 99
РИ
І8,
зу бро
5ЯК з 29,
27, 4Ї,
, 20,41, 42,
І,2,5,Н1Т0, ТІ,
РИСИ
КК КО
РК зово
19,
РОКУ
змузато Во
20,2 Я РА
ПОРО Р
чне
7,ТІ, І5, Ів, 29,
І7,21,27,29, 40,
41.
45.
зорова
.. (Хо, 90, ЗІ.
28.
44,
І8.
44.
І5,
41.
24.
44,
І6.
І4.
4І.
4Ї,
ІЗ.
,
8.
РРО ОКОК ОК КО
КК КО
РРО ОККООР КК СККО
аа зенекзаюуюержачновеокуава нео б б
«о оо ооо ооо осо
чо ее
ГОо
о
о
сь
-
ГИРОРОИ УК ЗО КО
РР УКВ КК
КК
РРО ОГО УК
.
з»-
є
.
га ооо
.
.
20, 21,9
"ее
«е
РАКУ
РИОК КККО
РРО
.-
РИ
.
РРО ОО КК
КО ГИРОРИКО
-е
ачє
РРО ОР ОРОО КК
«
РКО
ГОРУ ОО .
РОРОРООУН КО КС
КК
«
за
РР
.
РОКИ ОК КК КК
2, І7,2 0, 2І, 21,25, 29, ЗІ, 420, 42, 44.
йУ
єбнй заажатня Мою РОРИРИРО
ПИРОГА ОСНО РРО РОСС
.
.-
РРО ОКООКОК ОКОК КК КО
РОКОКО
ОК
РЯРИРИ ЯСНО РРО
КК
.
ке
є
Кк
ооо
осоаоогзосоон»оогоооа ооо
чооч є
РОКОМ дано Й 21,27, ЗІ, 32, 40, 41, 42,
«ние РОКОКО
«
.
РР НИОРЖККО КК КК
РРО
.-- ок
оаоооооос
ово ооо
І8,
РОРОРОУЧУ У
Кияк
КККЕки!
РИРОРНИІК ПР КК
РИ КК
КК КК
.
.
моз
оасосє.
об аонсосоктогз ого оо -
.
РК
.
РРОКК РРОКОРИ КО
м
ПОРИ
нов -е
зок РОКОКО чо ке .
. .,РІ,
до
РОКОКО ОСНО
РРО
ВКО РРО КОКО з««5 СЕС
ИГК
.
.
ок з"о
РРО .
о»
РИБОК
РОРОРОКОКИКО РИРОРО ОКУККО .
ГРОРОРИСН є
РОРОРОР РРО ПР
КК ОККК КК
КЕ КК,
.

45. Гладкий "икола. 1... (....43 5
46. Глібов А. ......-..41н яра асучемй
417. Гнатюк Голодимир. .........-.-. 44..
49, Гордієвський ..... усі зо Іб6.
51. Григорович Гарський. ........ о 10;
53, Грищинський ї. . ....- РАРОРОРОИЕОЮНЙ з 8
55. Дророва ПП. «ізлнзонькі вутежроао Аг.
57. ДПАНІФІО По. «анккачантю
ка ванна ат
59, Добрий /ванкир/. зо б 36.
бТ.. ДОЛЬ ХОНОНО «абкечн юю ююя . 89.
63. Донцова Їврійка. .....454463- з йа;
65. Грагоманів Михайло......-... 41,26.
67. Дубровський їйктор /Гордій рич/.
66. Євтимович Бр.
70, Євшан Тикола /Федюика Микола/. «.:--
ТІ; Жедко Я. «накажеюкоя 44.
10. Хивотко А. .........«.«ач6 . ї, 40.
75. Михаренко 0.
. 42,45.
76. Лурба Гелина. г. гомбровська - оно іа
77. Мурлива Олена /Гашківська/. ... 28.
78. Залізняк М. .««..4.---. зеквонье йф,
80. Звклинський Кор. ..... 4-6»: зобоа
92. Зеров Гикола, ........... Іб, І9,20.
88. Ібсен Генрик.. .... ...4- 34 14,
86. Хелинович Іван. .........34анн 45.
26. Кепельгородський ГПилип...... 5, 29.
90. Чарєєвр . ««.ааннннн 24.
92 ївчур Тмхайло /одинокийрада ба ВбЯ
94. Кибальчич Надія/" озловська ?9, 45.
96. Кобець 0, ...... зобі робжн аб МУ , 44,
98, Говаленко Олекса. ........-656бо0о
99. Кобилянська Ольга. ,..а.86583 -
100 ."Ховаленко Микола,.......-. .. 29,42.
ІО7.Мовалевський Сл. ,...... 30, ЗІ, 45.
ІО4,Комаров М. ..--- за ел оо ср да . 42.
ТОбАМОШЮ ск
ри ео 45.
108. Котляревський Тїван..... .--.. 9,43
ТІО.0О "Конор - Шілинська Г......... ЗІ.
ІТ2.Мрижанівський С /Чрижан/.. . 29.
ІТА,Крилач Сава.....6466н6нннннно 42,
ІїбМудритька АД. ....-46636666 «30,42,
ІТе.Пузьминський Олександер /РВечеринцький/,
ІТ9 кузьминська Латалія /роджена Рогацькай/. зала нта рирувеї
бле льсовиал З .І8.
ззонманлачнтм Рбоблнтьния зазовал
ан мзві Да
48. Гоголь Микола. ...... затуречавн . 2.
1. Грінченко Горно, ,.....-.. 2, 2І,30.
з Брицай «Осдел. зазлознньої Дреін» 45.
. Грушевський 11.-2, т, 1, Іб, 23, 44,45.
З Ліхтяр (лекоа. .....48633н 4І,
. Дмитріхь Микола, м. 488 06468: 2.
б.ГрдеКе аденін
4.
. Донпов лотро/лев 2РР ДР 3І, 42,45.
б Горошенко /митро, .. ІТ, 20, ЗІ, 42,
6. Б'яченко Ких. ........4.--- КОРАРЧРНХо
69. Єфремов Сергій... 5, І4, 16-16, з 45.
че 9, Іб6, 23,25, зо, ЗІ, зга, 97, 9, 406 - 44, 45,
12, Жданова Ол. «66833.
37.
кі Хитецький П. ...«анбонннононн 4.
и Миханло со жан
бо я 26,44.
-е 7, СІ, 25,: л9,: 0,9 пра 40, 42.
То, Загірня М. «..аннненннннооо б
8ІЇ. Закржевський АД, «ааа-6б6бннонное 32.
69. Зеркаль С. в. нн
І.
85.
Ге Ко «ання
49.
Корамевич ОМ, ...«анеанннннно 42.
ЧА Карманський пртромно 2 ІЛ, 26,45.
91, Керрік Б... анна
42.
93, Пашенко АД. зозкічьвачє«нюччюеюі» "АБ,
95, К ко, «ан РИРОРОРИ РРО РН 44,
97. Коваленко Грицько «64486 г.
РР З,дуз,6,8,9,хо,ІТ,І»,І5,ТБ,38,40,44.
2,5, І5, 21,25,22, 20, 35, 36, 39, 20, 20, 42, 45.
тО0т.Говалевський Максим ....--. 97, 425.
т05.Коломійцев Данило... .4а8-- 44,
тоз.Пончіц І. .......33ннннннн 43.
І07.Мороленко Ролодимир......-. .25, 33.
т09.Хоцюбинський М.....46448б бо . 62,
ІІІ.Кравченко Уляна...... з
. 28.
ІІЗ,Кримський Ах... 45,
ІТ5.Мрон Х. ..... нан
ЗІ.
ІТ7.Кузеля Зенон, «..абанннннннно ЗІ.
п
А РКОЛИНЕУЛЗИ АК 20.

120. Куліш Гантелеймон....... 9, І2, 95, 36. ІСІ. Гумера О. «аа33нонн но Зо.
102. Гушнір Б. «ання 25.
123, Левицька З. зо. знака
жа ню 44. 124. Левицький Орест.....4648-- 45.
125. Левицький "одест /їиборний уаког. / 6. 126. Левченко Гаррило.........-- 30,44.
126, Лепкий Гогдан...........44--- 28,48. 28; Боби шара Нева 2.
129. Леонтович ............ннннн . б. ІЗО. Липа Тван Ів, 29, 30, 4Ї, 42,44, 45.
тор. Ма ПАрібозозк чтухфрюномОюонох АТ. 192. Лисенко Миколе......54-. .7, ЗІ.
103. Локтев Т./локоть/. .......5--- 6,30. ІЗ4. Лотоцький 0./Пілоувенко/ 5,І6,2І,
125. Лободовський М. ............4--. ІТ.
26, 90.
ІЗ6. Мценко Їван.........-. РРО І6. ІЗ. Луцький Остап. .....---. 2,28,45.
ІЗ. м.р. зяберак
45. І39. Мамонтов Яків........25, 29, 47,45.
ї40, Майстренко тан Пк. заефівраїа б, 44. І4І. Маркевич, книгар в Харкові... І7.
Та?. Мартович Л, ,......... бро внисьсй . 21. 143. Мачтета.......«аба.омг зр рю ОД
рла. Мальників Фіг оанк
оо вон юка цк 29, І45. Метерлінк Маврікій...«.«4.-.- ДА,
126. Міхновський Миколе..........--. 33, ІФ47. Михайленко )......836н 44,45.
148. Михайловський Тикола......... .5, 37. 149, Могилянський Михейло...... 90,42.
І50. Мордовець Д. .......5ннннннн 3. І5Т, Мюссе Альфред... а333нонн 45.
І50. Мякотин 5. ......... ра дач 33.
153. Пагірний А. ....... ПРО РИН. 40. І54, Назарук Осбип......-.- заонабом 33.
І55, Нечуй - Львицький .............- ТІ» -ЗД56» Ніоше Фурсрчавьоаную «У нкОвивннЯ
І57. Никон, елископ..........4453н 43. 156. Новицький Хв. ....666-- 29,42.
Т59:, НОльде б зоба рржок а ен 44. 160. Неприцький - Грановський Олександр
/ол. Гр о- ий, Авратинський Сл. 1.5 8,35, 01,29, 31, 41, 49,45.
ІЄТ. Олесь Олександер иекандиба Олександер/... нн
. 3518,820,21,27,40,
І62. бль П. .....44-- РРО РОН «нон 826, І63, О(патовський ..аа..аа6ннм- . 32,
їбА. Орищин Микола... ......54546нне 43. І65. Орядин ,.....--: рр вн 96.
І66. Островський Олелько.......588.- 45,
І67. Павлович Г. .......5ннннннннно А5. І68. Павлусевич В. .««:--- проза 29.
І6О. Пвхаревський Л. ......5.446нн- 44. І70. Печовський РБасиль........ 6, 6,28.
ІТІ. Пвшенківська. Олена / урлива. о,/ч 6. ІТО2. Петрашкін ....... 4533 І7.
І73. Петруненко бедір....... .. 26,42,45. І74. Петрушевич М. ...-34бннбноно 29.
175, Пилипович М. .....44446нннн 44,45. І76. Пихно ...... «нн
6, 90.
І77. Плевако Микола... ......-4.- сао ЗДО І70, Плює Олеков.......4666466- ІЗ, 90.
ру ПВ ооо 1 м з» УррРРИР РРО Р ПА РУЧРЕ 6. І860. Горубайміх 0. ..«.«ааанннн 42.
ІЄІ. Потоцький, гр ....-. унУифіаюько 29. 182. ТПостоїї Данило. «ана ЗІ.
183. Проскурівна Марія.......4а6н-- . 44. Іб4, їчілка ОСлена .......46565666- З.
185, Різніченко Расиль/Ралентія/..... й «ФО Знлбева оба кава ховання 3.
167, Рильський Махкомм. з...
нн .. 25,27, 29, 32,40 41,42.
І88. Рогова 0. .........ннннн 5,44. 189. Романова Сдерка...«446655-- 28.
190. Романович - Ткеченко Наталія?9, 40,42, ОТ. Рус Мотислов.....646н58б6бос 4І.
зов
а проб
фар іс 44. 193, Саболдир/Майорський/...... 20,29.

- 49є
194, Савченко П, «,.овесоо'» б, 29, 44.
ІО5. Садовський МИМО «оннеоннооое ЗОЇ.
Т96, бавенко зах зарнаюкаюеноЯ 30. І97, Селікорський Олександер........ 0.
196. Самійленко Ролодимир. .. Іб. 26,41. 199. Самійленко Бітеалій......444-- 2390.
800. Семоненко Т, ......... декужюзя . 3. СОТ, Северин Тван......4аб3нбонн . 25.
202. Селецький Ф. ..,....«63н0нн 30, 203. Сембратович. ....-: куфенаціьм 306
204. Семенко Михайль... .28, 30, 42, 44,45. 205, Січинський Мирослав....... зач рО8
206. Синенький Максим....... ...«.о 9е 807. Синявський ..«.6--5-3ннноо рада,
208. Сидоренко Григорій.,,,,, (16, І7, І8. 209. Скрипник РБасиль.....Т» І2, І5, І7, 40.
210. Скрилник Лодміле//охно/......- І5. ЗІ. Скрипник Пиколе.....6555нн3: Я
2І?. Сковорода Григ. ......,. 30, ЗІ,43. ЗІЗ. Славинський Максим.......-... , 5,45.
ота, Словацький Юле......345663н «288. (ВІ5; Опвновро зазоо сазан некфе . 37.
216. Смаль
- Стоцький Степан. .....543неннннннно зе оя зазжзич ЯР Ра
2ІТ. Степаненко Олександер... І9,2Т, 22. СІ8. Степаненко Тван.............-.. 44.
О194 Поруве І; воза нач риска 25. 2820. Сулима Тетяна /Проскурівна/ га 29.
222, Сумцов Миколе............64- 5.
220. Терноградський Юліян....... «28)41.. 226, Тані КК. зано кое кмя .... 89,
225. Твердохліб Федір......44--.- 20): 826. Улагей«кріазнобьчі ночі 29.
227. Терещенко 11. ,.........-.. І7,239,04. 228. Тимченко бЄвген......... 6.8: 28.
229. Тичина Павло. .......... :. 28,40, 250, Товотонод В; «ахохнаіенанк»
44,
23І. Тищенко Юрій/Гр.Сірий, Павло Лавров/. .....55нннннннбоно 7, ІІ, І5, 21,29, 40,41,
292. Трикулевська - Лубровське Нина...... РУК ОР ОО НО ЛО ЛО НО БАКИ 20, 91,43.
233. Товкачевський Андрій, ....4888555336б6бнооо . 2, ІТ, 23, 24,25, 30, ЗІ, 37, 39, 40, 43, 45.
234. Туган- Гервновоький М. «... ... 45. 235. Фотчев,....... не облі оця? 2 ЗВ
236. Угрин - Безгрішний /Гентжин зом понад
ана удо ос еМ зрадізньда ча З
2917. Українка Леся... ....... ... 5,6
238. Улегай. нн
29.
239, Українець /дружине. доцента анонікногь з Одеського Університету/. зла . 30.
240. Фабрикакт Іван... 4...» 30,43. Федькович Юрій .........453нннннно о
9491 «ОЧІ поді
б ни МАЯ . 6. Р43. Філянський Миколе... 3, фао, 41, Я
244, блоринськиї Т.Д. «..... 30, ЗІ, 32. 245. Франко Тван......:.---- 9 40,4
246. Хмельницький Гогдан........-..- .«Іб6. 24Т. Хмельниченко Тиміш ..........-. 46.
248. Хомик Артем.............. 2,20,29. 2049. Хоткевич Гнат.... 2, 20, 29, 30,43, 45,
250. Христюк Павло, ............. 31,43. ?25І,. Худоба Автоном......8::н- 29, 43.
2520. Чайковський АД. ....5666нн3 . бе 253. Чарнецький Степан.....4..544-- 26.
254. Череповський Є. ...448456нн
255. Чернявський Микола. ...-..-- . 28,44.
256. Черкасенко Спиридон /стах га зраабиуньнік «і ав лк ..20, 24, 28, 30, 40, 43.
257. Чикаленко Євген.. 2, 9, І6, 7, Поне
250. Чуприна Г. «..«аннннннннннос 43.
259. Чупринка Грицько....--. ... 9 б, Ру6, 6, 12, І5, 2І, 27, 30, 32, 95, 40, 4, 42, 49, 44, 45.
260. Пеповал Микита мс «: Сріблянський м./. 12,5, 7. 8, 0, ТІ, ТО, 13, 14, 16, ІС, 19, 2ЇІ,
23, 24, 25,26, 27,29, 90, ЗІ, 52, 23, 35, 35, 39, 40,41, 42,43, 44,45.
261. Шахматов А... і. хаанннччо» 45. 262. Шашкевич Маркіян... . 43.
263. Шевченко Тарас. вав ДИ в собою лани І?, І6, 0, ЗІ, 95, 96, 36, 21, 43, 45,
264. Мелухін Сергій р. Просвітянин, СТВОЛИ ас бабака
нора анСг . 28,30.

зва
265. Пемет Ролодимир ......:....-- «Р.
266.,Шемет Тиколе......46ннн сера В
267 Зллер ФрІдріко нон некаАачюя 45. 268. Шніцляєр А. «ана
44.
269. Пульга ТТ. ...-. нн ЗІ.
270. Гоголев С./Теголев/ТІ, 15, ЗІ, 22,44. 2ТІ. Турат Василь .... 466666 43.
218. Крич Гордій... анані«укенюко . 49.
273. Якимовецький М. ......64н-- 44, 274, Якобзен І.П. «б бн3нннн «ІЗ3,29.
275. Якевська ..........46ннн 18,26. 2176. Ярема Яким.......448--- ..... 44,
оЧ93 ЯКІВ МИКАНЛО засіб
нееруеебалабрекєМ
6, 6, 29,44,45.
ПОКАЗНИК
ГАЗЕТ ЇЇ ХУРНАЛІВ.
УА 27оуЛЕО ро ««« 8.7, 8,9, 38. 2. "рібліотечні Бісті"..........-.. 88.
3. "Будучність",.......5-55. . З І0,38.
"
"
||
-п
до "Вік арка адваньса
СО бьСюУабаОЯ ді 5, "Вільна Україна «анна 40,
6. "Громадська Думка" .........5--- дови т. "Громадський Голос"/Львів/......36.
Деві
а кажани о Мобогав; г. с КОРОН
ИН Р РИДЕРИССН зяб
10. "Дніпровський Краї" ..........-- І5. ТІ. "Дровітні Огні" з.аеенонннноо 3,
12. "Життя Й Мистецтво".........-- «15; ІЗ. "Звписки Пеук.Т-ва ім.Шевченка" 38.
ТА, "Нієвлянийоно єсінанююохюакьох 6. зе, пКіевокая Мьісль" уні ню ВО
І6. "Кіевоків Отклики".......... .. 9515. ІТ. "Кіевокая старина".уже РЕ У СУ
РАСИ сок,оДАРИ ОКОЛО Р РР РИ . 38
19. "тературно » Науковий Вістникї....... з бРеати . 2,5, 6, 7, 8, ТО, ІІ, ІЗ, 15, І6, 17, 98.
20. "Толода Муза" ........ зрежувбь ов 2т. "Нова Громада" ........41н- додба
59- "Нова Україні «оон 22,38. 23. "Народознавство" ......68403е 38.
одПВ.УМда
же 38. з52. ви Пл ообк ефеква 38.
зве ТОрИЙ обман зр, 38. о Паном занава рука бан 9, 4.
но29УЧИВООРР бен
а фооЯ 2, З 5» 9» І5 16» ТТ, І8,20,26, 34, 40.
29. "Рідний Край" ... наахочєакніоє 2, 38. 30» "ТХознага зареєнаназ 3, 5, Т, 8.
ЗІ. "Русокое Богатство".......... АР й засо рубьна ЗАФЕ зл озерна
чао Овни 8.
38 "СьВіт анна
норанео ра 8. б пивні оо дар нн ЗР бьН 38.
95, "Терновий Бінок"..... 3,4, 5,7, 8,40.
. "Трудова Україна .....333нннннн Зб
В ЗАРАЗНАОХ оно фан они Ж аб ен "Українська Іібліотека" запам З З;
39. пУкрайнокая Шзнь" ума з :38. 40. "Українське Іиття ...--536363н3о 38.
41. "Українська МуВаМ зючахвм 3, Т, 28. Ябі "Укразновна. того НРОМ Р ЮО «9Ї8.
43. "українська Трибуна" .........-- 38. 4А., "Українка. Хата" зок мн. До 40:
АБО Злі барОб чн боб БА
о, 46. "Хрін" яржроражчи З ой ри зрону вала г
ЛО С: ЗИ ИРИНА УРА ИН РОНОРИ . 26. 18. Чершень",.....-- ЗІРОКНН А
РаПРИух ВОРОН яр РР п
РРО 38. 50. "Юкньій Край" ...5а5533ннннно 5, 15.
зан5нззаззо7оззозьзоанагзззефза'и-о-з

В БІБЛІОТЕЦІ ,ДУКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО СЛОВА" ВИЙШЛИ:
1. ПЕТРО МАРЧЕНКО: МИСТЕЦЬКА АКЦІЯ В ТАНКУ.
50.10
2. П. БОГАЦЬКИЙ, М. ШАПОВАЛ, А. ЖИВОТКО:
УКРАЇНСЬКА ХАТА. 51.00
За цими виданнями і журналом ,,Українське Громадське Слово",
річники 1953, 1954, 1955 (3.50 дол. за річник) писати на адресу:
ЮКВБАЇМІАМ СОММОМІТУ Мово
Роз8і Оббісе Вох 103
ВБООКТУМ 25, КК. У. 0.58.А.