bondarenko-serhii-zemlia-drevlianska-istorychnyi-narys-pro-ovruchchynu

Similar

Давня історія України. Том 3. Слов'яно-руська доба

Генеалогія династій Рюриковичив і Гедиміновичів

Давня історія України Кн.2

Михайло Грушевский. Твори у 50 томах. Том 13

Text

СЕРГІЙ БОНДАРЕНКО

Історичний нарис
про Овруччину
63.3 (Укр - 4Ж)
9(с273)

Б 81

У цій невеликій книзі спресовано
величезний пласт матеріалу про історію рідної Овруччини,
починаючи від далеких дрсвлянських часів
до сучасного етапу творення української державності,
змальовано роль нащадків древлян у ньому.

Учні загальноосвітніх шкіл, студенти,
знавці й цінителі історії рідного краю
зможуть знайти в ній чимало цікавого
і довідатись про .маловідоме.

Рецензенти:

А. ГІ. Томашсвський — кандидат історичних наук,
начальник Овруцької експедиції ІА НАНУ.

С. В. Гаращук — вчитель історії вищої категорії
Овруцької ЗОНІ 1—111 ст. №2, відмінник освіти України.

С. Б. Ковальчук — вчитель-методист Овруцької ЗОШ
І—ПІ ст. №1, автор книги «З цілющих джерел ріднокраю»,
відмінник освіти України.

г 4306020500 - 912 „

Б--------- - ------Без оголош.

2003

18ВИ 966 655-064-4

© Бондаренко С Д.. 2003
Дружині моїй Тетяні Петрівні,
дітям — Ігорю, Володимиру, Наталії, —
які надихнули мене поринути в історичну глибінь
д ревлянської земл і.

Шановний друже!

У грудні 1988 року вчительською громадою Овруччини мене,
всупереч волі тодішнього керівництва райво і району, було делего-
вано в Москву на І (він виявився и останнім) з'їзд працівників
освіти СРСР. Виступаючи на одному із засідань секції істориків у
величному залі Московського університету на Воробйових горах, я
звернув увагу' колег і працівників МО СРСР на необхідність ви-
вчення історії рідного краю як однієї із складових більш глибоко-
го пізнання історії держави, як наріжного каменя виховання пат-
ріотизму і пропонував виділити до кожної навчальної теми історії
України (чи історії іншої республіки) хоча б по одному уроку
крчєзнавства, всіляко заохочувати людей, які вивчають історію краю
чи створюють музеї свого міста або села. Журнал «Преподавание
истории в школе» за 1989 р. надрукував цей мій виступ.

Змінилися часи. На місці СРСР утворилися суверенні республі-
ки. Але проблема вивчення історії свого роду, своєї сім 7, того бла-
гословенного краю, де ти народився і зріс, залишилася. Хоча, дійс-
но, сьогодні кожна навчальна тема в розширеному курсі історії
України завершується краєзнавчим уроком Та, на жаль, як свід-
чать факти, провести повноцінно ці уроки вдається далеко не всім
- не вистачає опублікованих матеріалів з краєзнавства, бо остан-
ній раз історія Овруччини вийшла друком ще у 60-і роки минуло-
го століття.

Ця публікація - скромна спроба заповнити інформаційний ва-
куум у наших знаннях з історії рідного краю. Ну, а як це мені
вдалося - судити вам, шановні читачі.
О земле рідна,
земле деревлянська!
Ріднішої за тебе не знайти,
Твоя природа - це моя колиска,
Тебе я буду завжди берегти.

Максим Зьолко,

14 років

ЧАСИ СИВОЇ ДАВНИНИ

г-п г\ прадавні часи, 27-28 тисячоліть тому, терито-
\ \ і Р’я НИН*ШНЬО1 Овруччини була густо вкрита
І Щ лісами. Незліченні стада мамонтів - величез-
I П них слоноподібних звірів з густою шерстю і
могутніми бивнями, оленів, шерстистих носо-
II рогів, бізонів, зрідка кабанів привільно броди-
ли по висотах кряжу і зелених луках Прип’ят-
ської низовини. Невеликі групи зарослих шерс-
тю людей, з потужними щелепами, широки-
ми грудьми і міцними руками, буквально гу-
билися в зеленому морі. А тому інтуїтивно
тримались річок, які, практично, були єдини-
ми дорогами і біля яких завжди тримався звір,
що йшов сюди на водопій. Особливо багатим
на нього був басейн р. Норині - свавільної
ріки, що розмивала лесовий грунт південної
частини кряжу і не раз міняла своє русло.
Певно, саме за цей норовистий характер, а,
може, тому, що ліва обривиста сторона її була
густо вкрита норами-гніздами птахів, і про-
звали її Норинь.

Наші предки з давніх-давен селилися на
цих високих місцях, куди не доходили розли-
ви річки, де було вдосталь твердого каменю,
що йшов на виготовлення гостроскошених ка-
м'яних ножів, скребачок, проколок, а пізніше наконечників стріл і
навершшя списів. Ці пізньопалеолітичні пам'ятки прильодовико-
вої зони виявлені на стоянках первісних людей ученими: академі-
ком П. А. Тутковським, археологами І. Ф. Левицьким, В. 1. Кроко-
сом, Д. Я. Тєлєгіним, Д. Ю. Нужним, А. П. Томашевським у районі
сіл Збраньки (близько 1200 прим, крем'яних виробів), Довгиничі,
Шоломки, Норинськ, Нагоряни, в Овручі. Однокультурні епігра-
ветські пам’ятки різного терміну використання у Збраньках, Дов-
гиничах і Шоломках пов’язані переважно із мисливською діяльністю
пізньопалеолітичної людини протягом теплої пори року. Разом з
тим зустрічаються в районі і рештки перших будівель з бивнів,
кісток великих тварин, уламки метальної зброї.

_У невпинній боротьбі з природою за виживання минали століт-
тя і тисячоліття. І в цій боротьбі люди вистояли. Переходячи посту-
пово до осідлого способу життя, на місці стародавніх стоянок вони
будують низькі дерев’яні житла із примітивними грубами, зведени-
ми з синього каменю (пірофілітовий, або шиферний сланець, іцо
його чимало в краї) і в яких топили «по-чорному», без димарів.
Проживали серед густих дерев, дерев'яними були їхні ложки, цебри,
відра, ночви, вила - певно, звідси - і «деревляни» Одягнуті в грубу
лляну тканину, а взимку - в чуні з вичиненої шкіри звірів диких і
свійських, наші предки освоїли колись страшний вогонь і за допо-
могою його відвойовували у лісі важкою працею один шмат поля за
іншим. У цій боротьбі пролетіла доба бронзи, залишивши надто
мало сліду на Поліссі. Про цей період (II тисяч, до н. е.) хіба іцо
свідчить скарб бронзових прикрас, знайдених біля с. Ігнатполя, він
же є свідченням перших ознак майнової нерівності.

Прадавні жителі нашого краю одні з перших у Європі освоїли
виробництво металу з місцевих руд, що мільйонами тонн залягали в
надрах краю Випалене ними ковке залізо, іцо у виробах дійшло до
наших днів (уламки ножів і серпів, наконечники стріл і сокири, на-
вершшя мечів і списів), і сьогодні вражає довершеністю форм і стійкі-
стю до всюдисущої іржі. За допомогою металу люди виграли герць із
життям. Швидко розвивалось і виробництво глиняного посуду.

Щоденній важкій праці і волі богів Дяждьбога, СвЯрога, Перу-
на, уособленням яких були грубі дерев'яні тотеми у священних
гаях, завдячували вони і були «язичниками» Знайдений на роз-
Древлянський оберіг

ораному полі під Прибитками
в 60-х роках священний амулет
(оберіг) - єдиний, до речі, із ві-
домих вченим, що його носили
на грудях наші предки на гру-
бому гайтані в шкіряній ладун-
ці, зображає вирізане на кам’я-
ній плитці серце з намітками
очей і носа, роги до нього і зни-
зу стрілу, що спрямована вниз
(я.? знімку, друкується вперше).
Серце - символ життя, роги -
багатство, стріла - побажання,
щоб майбутні біди відходили від
вас до землі-матінки, яка бага-

то дає людині, але яка за це і забирає потім саму людину. Так що
виходить, що в давні, дохристиянські часи, наші предки були фата-
лістами, а виконаний у своєрідному стилі амулет змушує перегля-
нути погляди щодо новацій XX ст. : певно, авангард у мистецтві -
це давно забуте старе. У ті далекі часи освоїли древляни і виробни-
цтво пряслиць - кам'яних шиферних кілець, без яких неможливо
було прясти лляну чи шерстяну нитку і які довго виконували, по-
руч з худобою, роль своєрідних грошей.

Серед первісних стоянок людини особливе місце займали стоян-
ки в районі нинішнього міста Овруча (на замковій горі з півдня,
по нинішній вулиці Горького з півночі). Пояснюється це ідеаль-
ним. з точки зору господарської доцільності і безпеки, самим міс-
церозташуванням їх: декілька майже обособлених гористих май-
данчиків на лівому березі повноводного і стрімкого Нориня, які зі
сходу омивалися безіменною річкою (ниніщня вулиця Шолом-Алей-
хема), із заходу - річкою Вручай (обидві - притоки Нориня), а з
півночі - непрохідними болотами Прип’ятської низовини, які роз-
починалися прямо за нинішньою вулицею Горького.

На замковій горі виявлено неолітичне поселення (У-ІУ тисяч,
до н. е), досліджено поселення і могильники та знайдено крем'яні
знаряддя праці доби бронзи (І! тисяч, до н. е.). Найдавніша назва
поселення - Збручий, Вручай, а пізніше - Беручій, Вручев, Уручій,
Овручов, Овручій і Овруче.
ДЕРЖАВНІСТЬ

---------

то і коди заснував місто на давніх поселеннях,
на жаль, не відомо. Проте в 946 р. Овруч уже
був центром древлянської землі Постановою
Кабінету Міністрів України № 878 від 29, VII.
2001р. «Список історичних населених місць
України (міста і смт)» Овруч входить у число
20 найстаріших міст України, тобто увійшов
до еліти найдревніших міст нашої держави.

І був Овруч фортецею, обнесеною валом, в
який були щільно забиті дубові колоди, що з’єд-
нувалися зсередини дощатими карнизами, на
яких лежали запаси каміння, смоли тощо. Тут
проживав князь, воїни його дружини, бояри,
розміщалась у глибокому підвалі казна. Нази-
валась гора - Замкова, а на сусідніх селилися
прості люди, ремісники, Ця територія теж була
обнесена спочатку валом з брусами, потім му-
рами і формувалась як місто, що стало одним з
найдавніших у Східній Європі як центр союзу
древлянських племен, що поступово складався
в надрах Житомирського Полісся протягом III -
останньої чверті І тисячоліття н. е.. У «Повісті
минулих літ» про це сказано так: «_. а древляни
теж пішли від слов’ян і називались древляни».
Власне, місто займало площу, яка перевищува-
ла ЗО га, що за тодішніми мірками було досить
значним за розмірами, обмеженим зі сходу без-
іменною річкою по так званій «П’яній долині»
(нині вул. Шолом-Алейхема), із заходу - бурх-
ливим Вручаєм, з півдня - крутояром до Нори-
ня, з півночі - нині вул. Горького.

Вже в IX ст. Овруч славився у Європі (розко-
пки поблизу Новгорода, Варшави, Болгарії, ви-
явлені в Листвині празькі монети (1395 р.), дір-
хеми Арабського халіфату, монета, меч Римської імперії ствер-
джують це) як центр виробництва шиферних пряслиць, які воза-
ми розвозилися по Київській Русі і збувались за її межі. На одно-
му з них, який викопаний у Києві, є підпис «Потворин пряслень».
Напис виконаний кирилицею і свідчить про наявність грамотних
людей і серед ремісників. Цьому сприяв і той факт, іцо повз Овруч
проходив центральний тракт з Києва на Захід, а зупинка на знаме-
нитому ярмарку міста вважалася тоді хорошим тоном і прибутко-
вою справою. На цей шлях, що проходив паралельно повноводно-
му Нориню, як намисто, були «нанизані» Шоломки (зброя і броня
деревлян з ковкого заліза, що не боялось іржі), Норинськ (шифер-
ні пряслиця і посуд), Велідники (пряслиця, бочки з медом), Хайча
(пряслиця, мед, жито) та інші значні поселення древлян, що три-
мались Овруча і платили незначну дань його князеві «мягкою рух-
ляддю» (вичинені шкірки пушного звіра, ведмежі шкури і копчені
окороки, мед з багатющих бортей). Помітної ролі в житті дерев-
лян-землеробів, скотарів, ремісників з вироблення пряслиць (з
Овруча, Черевок, Нагоряй, Коптівщини, Збраньок, Хлуплян, Велід-
ників, Довгиничів) князівська влада не відігравала, хоч створена
нею система адміністративно-економічного управління - волость-
княжіння - була кроком уперед у державотворенні і зумовила
унікальну історію місцевого середньовіччя.

Адже ніде не було таких високотехнологічних видобувно-пере-
робних комплексів, продукція яких тоді була відома в усій Європі.

О---
ВІД КИЄВА ДО ВАРШАВИ

ПП а цей час (рубіж VIII—IX ст.) виникає Київ-
\ ська Русь з центром у Києві. В IX ст. ця дав-
у ньоруська держава починає підкорювати собі
1 східнослов’янські племена. Літопис за Іпатським
списком розповідає про походи військової дру-

жини, очолюваної князем Олегом, на древлян
(от коли сподобилися насипні і дерев’яні укріп-
лення!), сіверян, уличів і приєднання їх земель
до Київської Русі. Древлянська земля однією

з перших була приєднана до її складу, бо осла-
блені взаємною боротьбою за владу між Ов-
ручем та Іскоростенем (перемогли останні)
древляни досить легко потрапили в руки Оле-
га. 1 вже 883 р. він обклав їх даниною. «Почав
Олег воювати проти древлян і, примусивши
їх, став із них данину брати по чорній куни-
ці» (Літопис руський). Древляни, у яких були
ще досить міцні племінні зв’язки, чинили київ-

ським князям опір. Так, зокрема, у 945 році
вони відмовились платити данину наступнико-
ві Олега - Ігореві. Та останній через рік все ж
зламав їх опір і зажадав двічі заплатити дани-
ну. За цю жадібність київський князь поплати-
вся життям, а древляни вкотре знов відокре-
милися від Києва. У відповідь дружина Ігоря
Ольга обложила Іскоростень і, хоч і не без тру-
днощів, спалила його.

«І пішла Ольга по Древлянській землі з
сином своїм і дружиною своєю, встановлюю-
чу . .їдоки». іхсшнп.

вся життям, а древляни вкотре знов відокре-
милися від Києва. У відповідь дружина Ігоря
Ольга обложила Іскоростень і, хоч і не без тру-
днощів, спалила його.

«І пішла Ольга по Древлянській землі з
висоти пташиного лету укріплення його виглядали тоді у формі
обруча, дещо витягнутого зі сходу на захід. Не в кращі часи відро-
дився знову цей центр, бо стояв Овруч між Київськими землями і
землями Турово-Пінського князівства (територія нинішнього Олев-
ського району), що саме ворогували між собою, ведучи нескінчен-
ні війни. Та й інші князі Київської Русі теж частенько хапалися за
мечі в ході міжусобиці. Після трагічної смерті Київського князя
Святослава в цю міжусобну війну було втягнуто й овручан. Після
смерті Святослава його державу було поділено між синами: Київ
отримав Ярополк, Овруч - Олег, Володимирові ж дістався далекий
Новгород. Боярське оточення молодих князів зробило все від них
залежне, щоб «натравити» братів один на одного. Привід для вій-
ни в таких випадках знаходиться швидко. Син військового радни-
ка Ярополка варяга Свенельда Лют узяв собі за звичай полювати
на турів у овруцьких лісах, за що і поплатився життям.

Згоряючи від бажання помститись за сина, Свенельд переко-
нав Ярополка піти війною на брата в 977 р. Ось як засвідчує це
Іпатіївський літопис «Пішов Ярополк на Олега, брата свого, на
Древлянську землю. 1 вийшов супроти нього Олег, і приготува-
лись вони обидва до бою, і коли зіткнулись війська, переміг Яро-
полк Олега, і побіг тоді Олег з воями своїми в город, що зветься
Вручай. А був міст через рів до воріт городських, і люди, давячи
один на одного, спихнули Олега з мосту в урвище» («Повесть
временньїх лет, с. 44»).

Поховали Олега в полі за Овручем і насипали на його могилі
курган (нині це перетин вулиць Фрунзе і Леніна). Син Володими-
ра Ярослав Мудрий переніс прах свого дядька Олега у величавій
гробниці, зробленій з місцевого пірофіліту і прекрасно інкрустова-
ній місцевими майстрами, у Десятинну церкву у Києві. (Цей тра-
урний поїзд ішов по судноплавному Нориню). В 1812 році група
офіцерів Волинського ополчення супроти Наполеона на свої кош-
ти виготовила пам’ятник Олегові - князь на бронзовому коні - і
встановила його на могилі. Цей пам’ятник було знято, як і інші, за
розпорядженням Раднаркому РСФСР. Існуючий - брила з чорного
габро - встановлено в 1962 році.

Трагічна доля Олега лягла в основу створення в 1836 році Т. Г.
Шевченком (він тоді, за переказами, перебував в Овручі як худож-
Курган — .могила Олега Святославовича

ник у складі археологічної експедиції) відомої гравюри «Смерть
Олега, князя древлянського».

Місто-4>ортеця росло, багатіло, його ярмарки входили в число
найпрестижніших у Київській Русі і Східній Європі. Міцніє знову
Київська Русь, хоч язичеська віра («поганська») стримувала розви-
ток міждержавних зв’язків із Західною Європою.

І Володимир - недаремно прозваний Великим - «перейшов Ру-
бікон» і рішуче запровадив християнство на Русі. В 988 р. було
охрещено в Дніпрі киян, через рік, у 989 році - охрещено в Нори-
ні древлян-овручан. На відзнаку цієї події в 997 р. на сусідній із
Замковою горі було споруджено дерев’яну золотоверху церкву іме-
ні св. Василія Великого, ім'ям якого Володимира було наречено
при святому хрещенні у Візантії. Вона простояла понад 100 років,
і при ній ще за життя Володимира було засновано школу для
навчання боярських та священицьких дітей (Грушевський, «Істо-
рія України»), а потім нащадок Володимира князь Рюрик Рости-
славович збудував на тому місці кам’яний Василі вський золотовер-
хий собор, яким милувалися всі люди землі Древлянської. Собор
мав чудову акустику за рахунок вмонтованих у стіни глиняних
глечиків-голосників, золотофонні фрескові описи інтер’єрів, що саме
по собі було унікальним явищем у древньоруському мистецтві.

Та це чудо архітектурного мистецтва зазнало однакової долі
всіх православних храмів Південної Русі. В 1240 і 1299 рр. храм
грабувався і руйнувався татарами, двічі руйнувався литовським
князем Гедиміном як покарання за вперту оборону міста.
З тих пір храм уже більше не піднімався з пустки, хоча всере-
дині його руїн не раз зводились дерев’яні церкви, які, в свою чергу,
палилися численними нападниками. Та зведена з місцевого камін-
ня і плінфи (тонка жовтава цегла), ця священна руїна простояла
(збереглися фрески!) аж до початку XX ст. Вперше про відроджен-
ня храму заговорив архієпископ Антоній у 1904 р., його підтримав
синод, і з його подачі двічі на території від Балтійського моря до
Тихого океану було проведено кружковий збір грошей «на восста-
новление святьіни православна на Руси в г. Овруче Вольїнской гу-
бернии». А потрібно було немало - понад 100 тис золотих рублів.
У травні 1907 р. реставраційно-будівельні роботи розпочались під
керівництвом архітектора О. В. Щусєва та археолога П. П. Покриш-
кіна. Було відновлено всю південну стіну храму з її несиметрични-
ми вікнами-бійницями, реставровано північну стіну, відновлено
купол, який і розписували за зразками Спасо-Нередицької церкви
XII ст. в м. Новгороді художник Блазнов, овручанин Корній Мар-
кевич Савенок, відомий майстер пензля Петров-Водкін (останній
виконав, зокрема, два неканонічні сюжети «Каїн вбиває свого бра-
та Авеля» (Ярополк і Олег?) та «Жертвоприношення Авеля».
О. В. Щусєвим було за-
куплено в Новгороді за
875 руб. 14 ікон у Спасо-
Нередицькій церкві Час-
тина з реставрованих у
1984 році ікон другого
ярусу іконостасу виявилась
творами православної
школи Андрія Рубльова, і,
за свідченням істориків, це
є одним з найбільших від-
криттів XX ст. Окрасою
храму стали і придбані за
особисті гроші царя Ми-
коли II (10.000!) іконостас,
паникадило (хорос) і лам-
пади.

З вересня 1911 р. в
присутності царя Мико-

Свято-Василіпська церква —
пам’ятник архітектури XII ст.

ли II, митрополита Антонія Храповицького та близько ЗО тис жи-
телів повіту і почесної варти Семчинського піхотного полку, учнів
Овруцьких і Любарських двохкласних церковно-приходських та
міністерських шкіл було урочисто відкрито Василівський собор,
який став окрасою міста і є нині єдиним в області пам’ятником
архітектури XII ст. (див. знімок).

Незвичайною окрасою цього величного храму була (і є нині)
рака св. Макарія Овруцького, зроблена в майстерні Олов’яннико-
вих у Петербурзі. В труну (з віконечком) покладено ікону св. Ма-
карія та частину його моїцей. Ікона ця роботи майстра Парилова.
Премученик-архімандрит Овруцький і Канівський, Переяславський
чудотворець народився в Овручі в 1605 р. в родині Токаревських
(можливо, Торських). Прийняв чернецтво в 12 років і в 25 років
поступив до монастиря Успіння Пресвятої Богородиці в Овручі
(під іменем Макарія). Відомий на всю Русь Лазар Баранович у
1660 р. призначив Макарію сан архімандрита і місце настоятеля
Овруцького монастиря, який він і очолював 12 років (показав себе
чудовим організатором і компетентним воєначальником під час
численних нападів татар, литовців). Потім очолив Канівський Ус-
пенський монастир (саме тут він проявив себе як чудотворець-
цілитель, тут він передбачив і свою мученицьку смерть). 7 вересня
1678 р. турки увірвались до монастиря, а Макарія, що намагався
зупинити їх хрестом, закатували і відрубали голову. Спочатку був
похований у Каневі, потім перезахоронений у Черкасах, а частина
мощей - в Овручі. Канонізований. У пам’ять про нього щороку 20
вересня овручани відзначають День св. Макарія.

Часи Київської Русі характеризуються зростанням господарст-
ва древлянського краю. У зв’язку з потребами зрослого землероб-
ства та потребами військової справи зросло і виробництво ковко-
го металу, побічним свідченням чого є назви сіл: Верхня, Середня,
Нижня Рудні, Рудня Мечня, Рудня поблизу нинішнього с. Усове.
Спочатку тут, у лісах серед боліт, на місцях виходу болотних заліз-
них руд (мінонітів) споруджуються плавильні печі (горни) для ви-
палювання деревного вугілля. Горни складалися з обмащеного гли-
ною дерев'яного каркасу. У верхній частині горна робили отвір для
заповнення його вугіллям і болотною рудою, а щоб горіння було
кращим, горни мали керамічні сопла - продухи. Цим досягалася
температура до +700-800 градусів С. Цього було достатньо, щоб
отримати метал.

Крім певної механізації у виробництві пряслиць, наші предки
випарювали багато дьогтю, виробляли чудовий глиняний посуд, тка-
ли тонкі відбілені лляні тканини, вичиняли тисячі шкір, творили
буквально чудеса з дерева. А ще, як писав Іван Огієнко, «народ
український (а древляни і були частиною цього народу) творив свої
звичаї, як-от - родини, хрестини, похорони, свої вірування і свої
переконання, утворив свої обставини життя, зачісування кіс («хо-
хол» чи «оселедець»), свій музичний інструмент (бандура, ліра, тор-
бан), свої страви, свій танок і все таке, що надає йому оригінально-
сті і одрізняє од інших народів» («Українська культура», 1988 р.).

Що ж до оригінальності, зокрема в мові, то тут предків-древ-
лян не сплутаєш ні з ким. У своїй унікальній роботі «Лексичний
атлас Правобережного Полісся», який Президент України Л. Д.
Кучма вручив як цінний дар урядам більш ніж 100 країн світу,
автор її професор філології М. В. Никончук, який виріс біля самого
витоку р. Нориня у с. Листвин, дає світові безцінні скарби овру-
цьких діалектів - живих нащадків мови далеких древлян. Тож не-
даремно в 1998 р. докторові наук М. В. Никончуку «за серію праць,
присвячених екології та поліській духовній культурі» бібліографіч-
ним Інститутом США було присвоєно титул Людини року, його
праця виставлена на чільному місці в Конгресі США.

Носіями цього розсипу діалектної української мови є нащадки
української дрібнопомісної шляхти. В далекі часи становлення Ки-
ївської Русі з метою зміцнення її північно-західних кордонів тут
було посаджено десятки сімей, дорослі члени яких несли прикор-
донну або військову службу, за що отримали від князів «грунти» і
не сплачували податків. їх особлива роль «служивого стану» пізніше
була визнана і польськими властями, про що є вже і письмові дже-
рела. За одним з них, предком нинішніх Невмержицьких і Левків-
ських, вважається дрібнопомісний шляхтич (дворянин) Ларіон Ва-
левський, який служив на землі нащадків древлян. У 1450 р. він
отримав грамоту на володіння Левківською землею від князя Олель-
ка Володимировича. В ній, зокрема, сказано, що оний Ларіон Ва-
левський «не обязан он служить со слугами, ни платьі платить, ни
каких-бьі то ни бьіло посилок и не должен он в Чернобьіль подво-
дами на сторожу ездить, но служить ему со бояре_». Ці привілеї
давньоруському православному дворянину були визнані і в грамо-
тах київського воєводи Мартина Гаштолода (1471-1482 рр.), кня-
зями Казимиром і Олександром, декретами Сигізмунда Августа
1569 і 1571 рр. Вони ж згадуються в опису Овруцької фортеці
1545 р. як особи, що володіють грунтами ілюстрації 1683 р. Мош-
ківський грунт між Норинем і Жеревом був пожалуваний предку
бояр Мошківських за різні заслуги, по тому підтверджувався декі-
лька разів київськими і литовськими князями (архів ПЗР, т. 1).

Свої грунти були у Верпівських, Можарівських, Стоцьких та
інших славних українських родів, які були «опорою православ’я у
північно-західних окресах Украйни» і ніколи не привели до зміни
віри. Хіба що в ході цієї боротьби народились діалектні говори
(пошлі, поєхалі, колі, девкі, соль, вечорки), свого роду захисний
щит як від ополячення, так і від русифікації.

Князівські міжусобиці призвели до ослаблення Київської дер-
жави, яку можна розглядати і як першу самостійну українську
державу. Овручани відчували це на собі одними з перших, бо напа-
ди ворогуючих князів, татар, литовців на міста і «торгових гостей»
на шляхах зробились нестерпними. Битий шлях із Києва на Захід
через Овруч поступово перемінюється у бік Житомира. 1 хоч Овру-
цький ярмарок все ще приваблював купців, та обсяги його змен-
шувалися з кожним роком.

Не затримувались у місті і князі. В різні роки тут правили Свято-
слав Володимирович, Роман Ростиславович, Рюрик Ростиславович та
Ростислав Всеволодович, який загинув у битві з монголами в 1223 р.
на р. Калка. Небаченого спустошення зазнав Овруч у часи татарсь-
кої навали в 1240 р, і майже сторіччя він перебував у запустінні.
Колись багатолюдні містечка Норинськ, Хайча, Велідники перетво-
рилися на руїни і вже пізніше відродились як селища. Значне, а
можливо, і більше за Овруч, місто Городець (Городок, Городище)
після мужнього опору ворогами було зруйноване, а жителі його
підземними ходами розбіглися по окрузі, породивши пізніше нові
села: Дихарин (нині Тхорин), Бігуни (нині Бігунь), Городець.

Лише на початку XIV ст. Овруч знову став значним центром, а
його фортецю можна було здобути хіба що силами цілої армії.
Тепер тут по верху оновленого вала були зведені потужні стіни з
дубових брусів та городень, наповнених землею і обліплених гли-
ною. Над ними - дерев’яний паркан з бійницями. З’явились і пер-
ші вежі, або башти. Відомо, зокрема, що в Києві їх було 3, а в
Овручі - одна. Було споруджено потаємний підземний хід для взяття
води в бік р. Вручая.

На цей період Овруч входить до складу Галицько-Литовського
князівства. В 1321 р. овручани мужньо і стійко захищалися від
великого князя Литовського Гедиміна, який, захопивши Волинь і
Київ, прийшов у древлянську землю. Проте чинити тривалий опір
великому війську захисники міста не змогли. Захопивши його, Ге-
димін перевів сюди на поселення людей із Литви і залишив свій
гарнізон. Після його смерті в 1341 р. Овруч разом з Києвом та
Житомиром дістався його синові Ольгерду, потім у 1360 р. міста
перейшли до рук князя Володимира Ольгердовича. По тому, через
17 літ, великим князем литовським став Вітовт. Він відібрав у Во-
лодимира Овруч, приєднав до Литви і остаточно позбавив його
самостійності.

Та очікуваного мирного перепочинку Овручу і його жителям це
не принесло. У 1399 р. хан Едигей, завдавши поразки Вітовту, зруй-
нував дощенту місто. 1 минуло чимало часу, поки Овруч знову (вко-
тре!) піднявся з руїн.
Зазнало місто ординських набігів,
Тебе не раз ворожий кінь топтав,
Та наче Фенікс з попелища.
Наш древній Овруч знову оживав.

Тільки тепер було визначено його статус як центр ста|хктатствз.
Спільними зусиллями міщан і населення краю було відбудовано
замок, перш за все, як опорний пункт проти набігів татар. Вони не
забарилися з «візитом» і в 1506 р. приступом взяли місто. 16 років
знадобилось овручанам, щоб знову відбудувати фортецю, обнісши
її на цей раз кам’яним муром, обкопавши ровом і звівши 4 башти.
В місті на той час була церква, декілька десятків дерев’яних будин-
ків, стояв постоєм гарнізон, який і утримували городяни своїм
коштом. А ще платили державі грошову та медову данину, відроб-
ляли 15 днів панщини на рік.

Після Люблінської унії Овруч захопила шляхетська Польща, і
адміністративно він входив до Київського воєводства як повітове
місто. Його населяли переважно міщани, селяни та служиві люди.
Значного розвитку набули ремесла. Відомо, що в місті тоді жило
14 кравців, 6 шевців і кушнірів, 4 лучники, зброярі, гончарі та
кілька ювелірів. По люстрації (перепис населених пунктів) 1523 р.
в Овручі було «домов всех 3 княжеских и панских, 500 ден и
много к тому». А ще т\т було 8 невеликих дерев’яних церков і З
монастирі. Чоловічі православні монастирі були також у с Клинці
та с Левковичах. Після унії в Овручі відбувались провінційні сей-
мики, а населення на 1 половину XVI ст. складало:

Будинків Осіб
міщан панських 33 231
міщан землянських 35 245
людей землянських 22 254
людей церковних 46 222
слуг ординських 26 182
слуг залікових 18 126
землян і бояр 25 175
попів 11 77
Всього 216 1512
Через 20 років у 1571 р.

Будинків Осіб
різних 39 т
ремісників 40 280
городників 17 119
перекупщиків 9 63
гультяїв 8 56
бояр 4 28
духовників 4 28
Всього 143 1001

Зменшення кількості населення пояснюється тим, що «вследс-
твие большого «спокойствия» от татар разошлись по селищам».

Навесні і восени кожного року на площі, що лежала тоді між
собором св. Василя і зоною нинішнього будинку райспоживспілки
і водопровідної каланчі (дорога в місто тоді була дуже крутою, і по
боках її йшли кузні), відбувалися по 2 ярмарки, які тривали по
тижню. Про відроджений авторитет їх свідчить і той факт, що в
1641 р. польським королем Владиславом IV м. Овручу було надано
Магдебурзьке право і герб. Останній пізніше без змін 22 січня
1796 р. було підтверджено царицею Катериною II в такому описі:
«Сему городу дан герб Королем Владиславом IV по привилегии
1641 года. Оквит изображает в красном поле стоящего на облаке
архангела Михайла, державшего в правом руке меч, вниз обращен-
ньій, а в левой весьі» («Волинські губернські відомості», № 67, 22.
IX. 1879 р.) Архангел Михайло завжди вважався покровителем
торгівлі. Виконує цю почесну місію він і сьогодні, бо більших база-
рів, ніж у нас, немає на Північному Поліссі.

Великою подією для нашого краю був перший «Опис Овру-
цького замка» за 1519 рік. В ньому офіційно засвідчено, що місту
належали землі, на яких приписані селяни (та і городяни теж)
вирощували зернові й городні культури, а восени відправляли їх у
розпорядження великокнязівського намісника. В замку були вели-
кі склади, де зберігався одержаний врожай. Туди ж доставлялася
привезена натуральна данина з різних сіл Овруцького повіту.

В цій же люстрації, направленій у копії літа божого 1519 кня-
жати Руському королю Жигмонту, говориться: «Место Овруч ле-

жачеє собою низе Вручаєм ре-
кою, а от другой сторони реки
Нориня, которая протекает под
замком якобьі на стрелб» З
шарпетиньї над великим боло-
том, валом глубоким и остро-
гом со сторон трох. Брам ворот-
нмх - 4, ден болит - 6, а три
вежи великие замковьіе ку
стрелбьі велмьі добрьіе борони-
ти сего места. На гори великої!
двор его королевской МИЛОСТІ!,
полями дубовими и ден сосно-
вими воколо обставленньїй: на
том же месте потайники ден,
на горе также, шарлатанки, га-

Гсрб Овруча

ховницьі и всяка бронь огниста замкова з кулями и порохом нахо-
дятся_ ку обороне на другой стороне рова, также на внсокой горе,
стоит каменная церковь Васильевска, кажут люде старьіе, бьіла
колись золотоверха, но ден от непамятньїх лет неприятелями ог-
нем спалена и совсем зопсована и разбита». До замка належали
села Чоповичі, Олевськ, Сущани, Хочне, Словечна, Гошево, Мошки
та інші. Тягле населення приписаних сіл було зобов’язане викону-
вати різні роботи на замковій землі, ремонтувати оборонні спору-
ди. А ще - добувати залізну руду і виробляти з неї зброю, зокрема
гармати. В опису 1545 р. прямо говориться про «шарпатиньї» (гар-
мати) на колоде приправленньїе». шести пядей» семи пядей» ось-
ми пядей». Належна увага прі!ділялась, зокрема, бортництву, бо
добутий мед йшов, перш за все, на виробництво міцних медів
(популярний вид напою догорілчаної епохи).

Не менш цікавою є і люстрація 1545 р., яка засвідчила розши-
рення зони дії Овруцької фортеці зокрема. Серед новоприписаних
сіл у ній вже згадуються Норинськ, Чернеговщина (Чернігівка),
Виступовичі (8 дворів, які виплачували замку данини, з них п’ять
кадей меду і чотири копи грошей), володіння князя Сенського
с. Гладковичів (платили 25 відер меду, 2 копи і 10 грошів та іншу
дань), Велідниковичів (Велідників): «Как имение Криштофа Кми-
тича - вислуга, людей три потуги, подачку дают копу грошей, а
четьіре кади меда»), через півроку - містечко Веледники, Можари
(«населення яких складається з міщан, які походять від древньору-
ського дворянства»), Словечно, що стояло на пагорбку біля р. Сла-
вечня, з 1694 - Хлопляни (від «холоп»).

Торгові привілеї, надані Овручу, як ярмарковому місту і центру
величезного старостатства (від Чорнобиля і до Олевська, від Єль-
ська аж за Ушомир), зовсім не свідчили про доброту влади Речі
Посполитої, яку роздирала постійна збройна ворожнеча між маг-
натами і яка потребувала українського хліба, льону, бобрових шку-
рок, п’янких медів. Наприкінці XVI ст. наші предки платили 70
грошів данини, відробляли по 2 дні на тиждень панщини (хлопи,
бидло - так презирливо називали їх), крім того, зобов’язані були
працювати один день під час сівби та жнив на замковій землі,
косити та скиртувати сіно. З міщан стягували стацію на утриман-
ня гарнізону в кількості 20 чол., примушували вартувати за ЗО км
на підступах до міста, а також виконувати підводну повинність.
Земля старостатства, крім грунтів Верпівських, Стоцьких, дрібно-
помісних Мошківських, Левківських, Невмержицьких, Можарів-
ських, належала польському панству. А воно на окресах не цере-
монилось.

Соціально-економічний гніт доповнювався і національно-релі-
гійним. Польська мова і граматика стають офіційно-державними,
пріоритет віддається католицькій церкві. Ось чому овручани з при-
ємністю згадували часи Київської Русі і навіть литовської влади,
які самі визнали староруську (українську) мову державною, а пра-
вославну церкву - офіційною. Ген-ген, куди поділись ті славні часи!
Прагнення польської шляхти і католицького духовенства перетво-
рити українські міста в опорні пункти свого панування на Україні
проявились і в Овручі. У відповідності з грамотою короля Сигізмунда
III (1604 р.) католицьке духовенство заволоділо частиною міста,
заснувавши в 1678 р. на Замковій горі єзуїтський монастир з коле-
гіумом. Було споруджено величезну кам'яну споруду і чудовий ко-
стьол, що дало новий поштовх для забудови Замкової гори і прилег-
лих частин міста. Вони проіснували до 1720 р., аж поки не були
зруйновані гайдамаками і більше не відбудовувалися. Та ця госпо-
дарсько-політична експансія на схід натикалась на опір нащадків
древлян, української околичної шляхти зокрема. Документи не-
зворушно засвідчують, що вже в XVI ст. Левковецький чоловічий
православний монастир св. Миколи, заснований на кошти шляхти-
чів Левківських та Невмержицьких, швидко перетворився на сер-
йозного опонента властям, які прагнули до збільшення платежів і
нав’язування населенню Поліського краю католицизму і польської
мови. Облудні спроби ченців-єзуїтів зблизити церковні служби,
спільно відзначати дати, пов’язані з Іменем Ісуса Христа, закінчи-
лися кровопролиттям. У скарзі польській королеві від 17 червня
1682 р. дворян Романа, Михайла, Петра і Прокопа Левківських на
польського багатія Франциска, на Потоку Потоцького, який само-
вільно захопив усі боброві гони і бортні угіддя, говорилось «про те,
що він (Потоцький), запросивши до себе Романа Левківського,
наказав слугам своїм порубати його, причому погрожував зробити
з усіма Левківськими так, як поступив його батько з Антонієм
Невмержицьким, якого він убив, тягав труп, прив'язавши до хвос-
та свого коня, будинок його спалив і землі собі присвоїв його. По
тому Потоцький звинуватив Левківських у переховуванні селян-
втікачів.- »

Щоб зміцнити свої позиції, Левківські і Невмержицькі в 1690 р.
домоглися, що їхній Миколаївський монастир було приписано до
Овруцького монастиря, ігуменом якого був теж вихідець з околи-
чних українських дворян Феодосія Банківський. 8. 02. 1695 р.
околичні шляхтичі з с. Гошович напали і побили королівських емі-
сарів за нечувані здирства з їхнього боку. Подібні антипольські
виступи непоодинокі.

У 1594-1596 рр., коли на Україні розгорілося селянсько-коза-
цьке повстання під проводом С Наливайка, багато міщан пішло в
загони гетьмана Г. Лободи, який приєднався до повстанців. Окремі
овруцькі міщани навіть командували загонами.

На цей же період припадає початок діяльності одного з пер-
ших козацьких ватажків, уродженця Овруча Євстафія (Остапа)
Дашкевича, який своєю звитягою й організаторськими здібностя-
ми досяг постів Литовського воєводи, потім Черкаського та Канів-
ського старости. Під його керівництвом озброєні рушницями і
шаблями козаки були сформовані в сотні і полки - прообраз май-
бутніх військово-адміністративних одиниць у часи Б. Хмельницького.
Овруцькі міщани і селяни взяли активну участь у визвольній війні
1648-1654 рр. Вже в 1648 р. тут було створено козацький полк на
чолі з І. Голотою (понад 6 тис. чол.), який і вигнав поневолювачів з
міста, знищив усі актові книги із записами повинностей і боргів
селян та міщан, брав участь у кровопролитних боях під Загальця-
ми і Лоєвом. У цих же роках очевидець писав, що «і овручан
особливий полковник заставав, до которого усе Полесся належа-
ло». Цим полковником був Наталчич, призначений Б. Хмельниць-
ким. А ще тут частенько бував генеральний писар українського
війська, овручанин Іван Вигівський (с. Вигів, нині Коростенського
району, належало до Овруча), який після визвольної війни був укра-
їнським гетьманом.

Після Андрусівського перемир’я місто знову потрапило під вла-
ду шляхетської Польщі і належало магнату Потоцькому. В цей час
наші предки зазнавали великого лиха від постоїв коронних і шля-
хетських військ, які вони повинні були утримувати. Офіцери, жов-
ніри грабували міське населення і селян-посполитих, відбирали у
них худобу, одяг, гроші, продукти. Посполиті ж, крім того, відроб-
ляли на тиждень по 3 дні панщини, а в першій половині Х\ЛІП ст. - 5
днів, платили в рік 24 злотих оброку, виділяли підводи, а ще влітку
додатково повинні були виходити на роботу: тяглі - два дні, піші й
халупники - один день на тиждень. Життя селян повністю залежа-
ло від сваволі феодала. Так, у 1719 р. дворянин Павша з а Черепків
не тільки знущався із закріпачених селян, але й торгував ними,
насильно примушував їх приймати католицьку віру, міняв кріпа-
ків на породистих собак. Не в кращому становищі перебували і
міщани. Власник міста повністю регулював їх життя. Магдебур-
зьке право залишалося на папері. Старости відбирали у ремісників
значну кількість продукції, примушували безплатно виконувати
їхні особисті замовлення. Міщани платили численні податки, від-
бували до ЗО повинностей: мостили вулиці, ремонтували мости,
греблі, замок тощо.

Переведений у 1678 р. із Ксаверова в Овруч єзуїтський колегі-
ум посилено прищеплював зневагу до всього українського, слаб-
ших духом залучав до католицизму. За цих нестерпних умов знову
запалали поміщицькі маєтки. У скарзі Франциска на Потоку По-
тоцького, на дворян Михайла, Петра і Ремізна Левківських гово-
риться «„ що вони впродовж довгого часу брали участь в козацько-
му повстанні, грабували (а от сам пан Франциск то просто брав!
Авт.) шляхетські маєтки і позбавляли життя шляхтичів; вони на-
падали декілька разів із збройним загоном на містечко Потоцьких
Велідники, били і грабували шляхтичів, бувши там на ярмарку, і
знищували бобрів у лісах Потоцького, і віднімали у нього борті».

До речі, на цей час у Велідниках тричі на рік проводились яр-
марки, де «торгують рогатою худобою, кіньми і різними господар-
ськими товарами». У містечку проживало чимало єврейського і
польського населення, тому тут і були 2 православні церкви, кос-
тьол і 2 синагоги. В 1664-65 рр. в Овручі вибухнуло антипольське
повстання, на чолі якого стояв овруцький же полковник Дем’ян
Васильович Децик. Його повстанські загони визволили багато міст
і сіл Північної України і встановили тут (на жаль, ненадовго) ко-
зацьке самоуправління. В цих же роках стає широко відоме і на
Україні, і в Польщі ім’я Юрія Немирича (1612-1659 рр.) - спо-
движника Івана Виговського, уродженця Овруча, політичного і вій-
ськового діяча, людину рідкісних знань, яка успішно навчалася в
Лейденському, Паризькому і Оксфордському університетах. Був
він Овруцьким старостою, Київським підкоморієм і каштеляном.
Підготував проект Гадяцької (1658 р.) угоди про автономію Укра-
їни. А життя ішло вперед. Року 1684 бургомістр Овруча Герасько
Митюхін-Москаленко, не витримавши образ щодо свого україн-
ського походження, закликав міщан не коритися польській владі,
рішуче винищувати ненависну шляхту. У відповідь селяни с. Яске-
вичів (нині Яцковичі) спалили маєток шляхтича Вентурія Гансько-
го, поранили кількох шляхтичів, а одного вбили. Для придушення
народних виступів у район Овруча були направлені регулярні части-
ни кварцяного війська. Втім, це полум'я народне згасло ненадовго. В
1702-1704 рр. овруцькі селяни і міщани хоробро билися проти
польської шляхти в загонах С Палія. Особливої гостроти набрала
боротьба під час гайдамацького руху в 20-60-х рр. XVIII ст.

У червні 1720 р. повсталі розгромили Овруцький замок (і не
врятували шляхту ні «бронь огниста», ні башти муровані), костьол
та домініканський монастир. Палали маєтки і в 1750 р.. Злякана
шляхта, побоюючись гайдамацьких засідок на шляхах, відсиджува-
лась за нововідбудованими мурами Овруцького замку. Особливий
страх у них викликав загін на чолі з І. Подолякою. А ще багато
овручан бились у загонах повстанців у Радомишльському повіті.
ПІД ДВОГОЛОВИМ ОРЛОМ

огутній опір поневолених українців і білору-
сів, свавілля магнатів і шляхти вкінець осла-
били Річ Посполиту, і кінець її був немину-
чим. У військових діях Росії проти польських
конфедератів (1768-1769 рр.) перше бойове
хрещення отримав капітан М. 1. Кутузов (з с.
Горошок нині Володарсько-Волинського райо-
ну) при штурмі польських окопів біля Овруча
на р. Норині.

Рота, де він служив, входила до складу Аст-
раханського полку (полк О. В. Суворова). Піс-
ля третього поділу Польщі Правобережна
Україна, і в т. ч. Овруч, відійшли до Російської
держави. З 1794 р. місто увійшло до Ізяслав-
ського намісництва, а з 1797 р. - до складу
Волинської губернії. На той час у ньому налі-
чувалось 539 дворів і 4,5 тис. населення. Під
час Вітчизняної війни 1812 р. у вересні в Овручі
зосередилося народне ополчення Полтавської
губернії, а в листопаді - частини 30-тисячно-
го ополчення Волинської губернії, в складі
якого перебувало багато ратників з Овруча,
що брали по тому участь в закордонному по-
ході 1813 року. По війні наказом Київського
військового генерал-губернатора повітові міста
Волинської губернії були поділені на 2 групи.
Овруч, як і Кременець, Луцьк, Ковель, Рівне,
Острог, Володимир і Старокостянтинів, було
віднесено з 21 серпня 1837 р. до «другоклас-
них міст» з поділом на 3 квартали.

У місті було визначено одного приватного
і 3 квартальних приставів, призваних посили-
ти поліцейський контроль і разом з тим ви-
конувати «функции городничих» на випадок
хвороби останніх, отримуючи жалування з міських доходів». А міські
доходи, як свідчить кошторис за 1850 рік, навіть з урахуванням
доходів з водяних млинів, міських ваг, чвертьпроцентного збору з
об’явлених капіталів, з торгуючих селян, складали аж 1941 руб.
3/4 коп. Цікаві і видатки: на утримання міського магістрату: сек-
ретареві 200 руб. сріблом на рік, 5 канцеляристам - 260 руб. 14
коп., городничому - 100 руб., на харчі 4 пожежним коням з оков-
кою їх - 243 руб. А ось на ремонт доріг - 20 руб., на освіту - ні
копійки. Що ж до медицини, то виділялось 15 руб. на виписку
медичного журналу.

Проте вже багато років міст через Норинь був аварійний, і
скарги купців та населення лились рікою. Тільки втручання ген.-
губернатора і проведення аж 3 торгів дали результат - його взяли-
ся побудувати купці 3-ої гільдії - Станіслав Кашперовський і 2-ої
гільдії - Юнелозин. 26 травня 1837 р. міст було урочисто відкрито,
і по ньому можна було їхати без побоювання провалитись у річку.
Введення в експлуатацію моста до певної міри стимулювало гос-
подарське життя міста. В 1876 р. в Овручі було 6 фабрик і заводів
з виробництвом на суму 2445 руб. Число робітників - 7, а у всьому
повіті - 42 заводи і фабрики, де працювало 164 чоловіки і сума
виробництва складала 34086 руб.

В т. ч. міста сума вироби. робітн.
шкіряних - 3 530 руб. 4 чол.,
свічних - 1 900 руб. 1 чол.,
воскобійних - 1 600 руб. 1 чол.,
пивоварних - 1 415 руб. 1 чол.
У повіті:
шкіряних - 20 5995 руб. 24 чол.,
винокурних - 5 20550 руб. 43 чол.,
смоляних - 10 5025 руб. 49 чол.,
залізних - 4 1216 руб. 34 чол.,
гончарних - 2 350 руб. 4 чол.,
скляних - 1 890 руб. 10 чол.

За кількістю пасік і збираного меду Овруцький повіт займав
перше місце у Волинській губернії. Щодо технічного прогресу, то
він обходив місто стороною. В огляді Волинської губернії за 1876 р.
констатується, зокрема, що «из уездньїх городов не имеет до сих
пор телеграфной связи один город Овруч, которьій, находясь совер-
шенно в стороне, отим самьім является окончательно изолирован-
ньім».

Дещо раніше, в 1831 р., в місті розпочалася епідемія холери,
яка забрала життя 15 чоловіків і 27 жінок з 156 хворих (лікувався
кожен, як міг, в основному часником і димом лісових трав).

Переглядаючи запилені архівні стоси, переконуєшся мимоволі,
що нашому місту в ті роки просто не таланило. Чого коштувала,
наприклад, страшна пожежа 1863 р., коли буквально за 2 години
при сильному вітрові згоріло 670 будинків, у яких проживало 1500
сімей (Збитки склали неймовірну цифру - 796388 руб. 23 1/4
коп.); градобій у 1877 р., наслідки якого оцінили в 10 тис. сріблом.

Предводитель дворянства в донесенні Волинському губернато-
ру писав: «После ?той страшной катастрофи город наш представ-
ляет печальнеє зрелище, все почти его пространство сплошь по-
крито ^>удами развалин и пепла, и едва ли он собственними сила-
ми будет в возможности когда-либо оправиться». Факти не без
інтересу - в місті уціліли православні церкви, костьол, міська в’яз-
ниця (нині поліклініка), казначейство і училищний будинок, а в
місто було командировано генерал-майора графа Бобринського для
роздачі погорільцям 5 тис. руб. На тому і закінчилася царська
ДОПОМОГО.

На низькому рівні перебувала освіта. До 1773 р. в місті існува-
ла єзуїтська колегія, де викладання велося польською мовою. Після
ліквідації її 1796 року створено в Овручі трикласне повітове учи-
лище, що підпорядковувалося Краківській академії (адже більша
частина колишньої Речі Посполитої тоді входила до складу Росій-
ської імперії) та Овруцькому базиліанському монастирю. У ньому
навчалося близько 150 дітей. У 1806 р. трикласне училище було
перетворено на чотирикласне, а ще через піввіку, в 1860 р., з
м. Полонного Новоград-Волинського повіту за вказівкою попечи-
теля Київського навчального округу М. І. Пирогова було переведе-
но в Овруч дворянське училище, в якому здобували освіту 22 учні
із заможних родин повіту.

Саме на цей час припадає діяльність овручанина Віктора Єго-
ровича Граффа (1819-1867) - видатного вітчизняного лісівника,
ПЛАН І ПРОЕКТ ОВРУЧА 1807 р.

Описание публичньїх строєний

І. Монастирі. Базилианский (каменньїй)

2. Костел Домкниканский (кали)

3. Каплица Базилианская (кам.)

4. Богодельня (кам.)

5. Засадний двор (кам.)

6. Дом, принадлежаїций базилианам
(кам.)

7. Церковь Николая Чудотворця (дер.)

8- Церковь Спаса Преображенского
(Дер)

9. Церковь Василия Великого (дер)
Ю. Каплиця Доминиканская (дер.)

11. Присутстпсннмс места (дер.)

12. Епрейская школа (дер.)

13. Лавки (дер)

14. Обивателів кис и еврейскис
дома (дер.)

15. Мучная мельница (дер.)

Вновь назначснньїс стросния

А. Присутственньїс места

В. Гауптвахта

С. Острог

О. Площади

Е. Канали

27
піонера степового лісорозведення. Закінчивши Петербурзький лі-
совий інститут, В. Є. Графф створив і очолив Велико-Анадольське
показове лісництво, довівши можливість розведення лісу в таврій-
ських степах.

Інший овручанин Володимир Германович Богораз (літературний
псевдонім Н. А. Тах, В. Г. Тан; справжнє ім’я - Натан Менделевич)
увійшов в історію багатьох народів як етнограф, лінгвіст, письмен-
ник, громадський діяч (27. IV. 1865—10. V. 1936). Уродженець Овру-
ча, він закінчив Таганрозьку гімназію, Петербурзький інститут і за-
йнявся науковими дослідженнями побуту, мови і релігії народно-
стей Крайньої Півночі (чукчів, юкагирів, якутів), автор перших під-
ручників, словників та граматики чукотською мовою.

Рубіжним для народів царської Росії, в т. ч. і нашого україн-
ського Полісся, став 1861 рік - рік відміни кріпосного права. Про-
ведена за дворянськими правилами реформа боляче вдарила по
селянах, хоча, в цілому, благотворно сприяла розвитку всіх сфер
життя суспільства.

Вже на 1884 рік у місті налічувалось 295 ремісників, ставали до
ладу нові, хоч і невеликі, підприємства- 28, в т. ч. друкарня. Найбіль-
шим серед них був Усівський паркетний завод засновника концесії,
італійського підприємця Педротгі. Для цього заводу і було проведе-
но зі ст. Білокоровичі Південно-Західної залізниці гілку («ус») в лі-
совий масив, а переселенці з Київської, Волинської, Кам’янець-По-
дільської губерній розкорчовували лісові ділянки, зводили собі
житло і корпуси заводу. Так і народилося с. Усове, чудовий дубовий
паркет якого знала до І світової війни майже вся Європа.

Відомим серед промисловців був і лісопильний завод Наймана
в Ігнатполі. А ось на селі земельні проблеми ставали все гостріши-
ми. Так, у Чернеговщині 24 дворам колишніх кріпаків поміщика
Ейсмонта виділили 162 десятини землі за великий викуп: кожному
заплатити 112 руб. за присадибну землю, за польові угіддя - 512
руб. 16 коп., відробити 77 днів влітку та 50 взимку, заплатити
оброку грішми 279 руб. Ейсмонтові ж залишився весь лісовий
масив. Селянам Виступовичів передавалось 965 дес. найгіршої (пі-
сок, «щирець») землі по 176,9 руб. за 1 дес., що перевищувало
ринкову вартість землі у 7 разів. До того ж, поміщиця Козловська
залишила за собою всю площу лісу (а село ж розташоване у лісово-
му масиві1)» випасів і сінокосів, а викупну землю передала селянам
у 413 шматках. Тому-то селяни і не вилазили з боргів.

Раківщина. Тут станом на 1859 р. налічувалось 40 дворів, з
яких у 20 господарів було по 1 коню, а в інших тягла не було
зовсім. За незначні шматки землі селяни повинні були виплатити
хорунжому Тржецяку 1385 руб. 20 коп. та відробити влітку 101 і
взимку 66 днів. За випас худоби теж доводилося відробляти помі-
щикові в жнива по 5 днів.

Невгоди. Через бідність селяни відмовлялись від додаткових
наділів і цілою сільською громадою виявили бажання перейти на
оброк до поміщика А. Питожновського.

Листвин (колишні Раліоновичі, Петраші, Листвин, Рудня Фра-
нківка). Землями тут всеціло володів лейтенант гвард. полку
К. І. Чудовський. У 1861 р. старшина об’явив про волю, і в честь
цієї події три дні дзвонили у дзвони в церкві, цілувались. Проте
передчасно, бо понад 16 тис дес землі так і залишилось у поміщи-
ці Раух, яка перекупила володіння Чудовського за хорошу землю і,
особливо, за могутні дубові гаї, які перепродала італійцям на вар-
варське винищення їх.

Можари (чи не від вироблюваних тут у часи Київської Русі
закритих возів-маж, які використовували чумаки?). В поліцейсь-
ких архівах за 60-і роки XIX ст. збереглася справа Степана Мондж-
ревського, жителя с Можари. «Цей небезпечний бунтар, - гово-
риться в поліцейському донесенні ген- губернатору, - роз’їжджає
по селах і підбурює селян не платити поміщикам за землю, не
відбувати за неї жодних повинностей «так как земля, которой они
ньінче пользуются, их собственная и за нее не следует возмездие
помещику». Степана Монджревського (певно, на польський лад
виписане прізвище Можарівський) - організатора селянських ви-
ступів у сусідніх селах Велідники і Скребеличі, було врешті за-
арештовано і вислано до Сибіру на каторжні роботи.

Подібних фактів було чимало і по інших селах Овруцького по-
віту. Тому-то і був цей благословенний край одним з найбідніших
У Російській імперії. «Кросна» для виробництва домотканої тка-
нини і личаки, як основне взуття, будинки, що топились «по-чор-
ному» (без димаря) - таким було воно, важке селянське життя
наших прадідів.
Мій край, де я зріс і родився,
Знав радощів мало й утіх,
Дивилося в небо Полісся
Крізь дірки солом'яних стріх.

Займаючи за площею перше місце серед 12 повітів Волинської
губернії (9278 кв. верст, бо до Овруцького повіту входили нинішні
Єльський Білорусі, Поліський Київської області, Народицький,
Коростенський, Луганський і Олевський райони), наш повіт був
порівняно малонаселеним та надзвичайно слабо розвинений в еко-
номічному відношенні.

І ось вже світ вступає в XX ст. - століття електрики, автомобіля,
розщеплення ядра, численних революцій, соціальних експеримен-
тів на державному рівні і 2 світових воєн.

У цей новий світ овручани вступили сповнені надій. Зросло
населення міста. В ньому вже проживало 11040 осіб (5427 чол. і
5613 жінок) з числа міщан, купців, ремісників та селян-власників.
317 дворян, 145 представників православного та іудейського духо-
венства складали його еліту. Дещо зросла і промисловість, зокрема
з’явились карликові скипидарні, гуральні (в районі нинішнього
консервного заводу), майстерні з виробництва черепиці, лісопил-
ки, паровий млин, власниками яких були Авринський, Дзердзієв-
ський, Рабинович, Гольдфарб, Залізняк, Кацнельсон. Винокурні за-
води працювали в Піщаниці та Чернігівці, крохмально-патоковий -
у Коптівщині. Успішну торгівлю рибою здійснював купець І гільдії
Лерман. Залізна хватка останнього гідна подиву. Так, початок вій-
ни застав купця в Архангельську, де він уже завантажив рибою
багато вагонів. Коли військовий комендант наказав звільнити ваго-
ни, Лерман організував прес-конференцію, на якій заявив про своє
бажання подарувати вагон сушеної риби доблесній російській ар-
мії безкоштовно. Цей почин було піднято на щит, а ген.-губерна-
тор Архангельська наказав відправити вагони купця-патріота до-
дому, в Овруч.

В листі до Міністерства народної освіти перших років XX ст.
дається така характеристика м. Овручу: «При весьма плохих путях
сообщения и слабом развитии грамотности зкономическое поло-
жение населення стоит на весьма низкой ступени. Лишь несколь-
ко лет тому назад по южной части уезда проведена липня Киево-
Ковельской железной дороги. Промьішленная деятельность вьіра-
жается в примитивной разработке и отправке лесньїх материалов
в необработанном виде и в нескольких винокуренньїх и пивова-
ренньїх заводах. Вследствие такого положення жители в общем
беднм, живут в плохих лачугах и часто вмнужденьї покупать при-
возной хлеб за недостатком собственного». Місто виглядало патрі-
архально-бідно: навіть центральна Велико-Петербурзька вулиця була
немощеною, 4 колодязі на все населення (найбільший - біля в’яз-
ниці, нині магазин № 10, найглибший, з найчистішою водою -
біля нинішніх міської дитячої бібліотеки і вузла електрозв’язку,
так званий будинок Цалка), лічені кам’яні будинки, каналізації
немає. Найбільшими власниками житла були Горбуленко та Цал-
ко, котрий раптово розбагатів після російсько-японської війни, на
якій він був денщиком зниклого безвісти в Маньчжурії російсько-
го генерала. Зате ярмарки і базари знамениті. Певно, архангел
Михаїл з герба допомагав по-старому. Знаменитою, по-своєму, була
і Овруцька в’язниця, в якій, за переказами, свого часу недовго утри-
мувався Устим Кармалюк. Суворим режимом її лякали арештан-
тів імперії. Тож, певно, невипадково, що в роки першої буржуаз-
но-демократичної революції тут відбулись гучні події, якими заці-
кавилась демократична громадськість царської Росії. 27 лютого
1905 р. політичні в’язні П. М. Шевчук, Т. Гримашевич, В. Балєв, І.
Федюк та інші оголосили голодовку в знак протесту проти жорс-
токостей адміністрації. 14 серпня цього ж року у в’язниці вибух-
нуло повстання. Розламавши грати і розібравши цеглу опалюваль-

31
них печей, в’язні вигнали охорону і протягом 2 днів відбивали
атаки жандармів. Тільки прибуле з Києва підкріплення зуміло
приборкати повсталих. Наляканий уряд змушений був, крім 4 іс-
нуючих, створити в Овручі ще один поліцейський стан.

У місті та повіті поширювалась соціально-демократична літера-
тура, в т. ч. через місцевого провізора, газета «Іскра». У. П. Нестор,
Дулін, Чумаченко, П. М. Шевчук, яких революція випустила з-за
грат, на мітингах в Овручі, Гладковичах, Чернігівці закликали до
повалення існуючого ладу. У Чернігівці ж перейшли до практичних
дій. Селяни під керівництвом П. В. Самчука захопили ліс поміщика
Канюки-Савченка і почали ділити, а коли жандармський загін хотів
«навести порядок», дали йому гідну відсіч. Житель с. Рудні Мечні
Й. І. Цалко та П. Д. Демиденко з Листвина стали учасниками повс-
тання на броненосці «Потьомкін». Жителі с. Черепина спалили тік,
скирти хліба та сіна місцевого пана, за що козаки з карального
загону жорстоко відшмагали селян. Поміщицькі землі і сінокоси
захоплювались селянами а Словечного. Революція 1905 р. захлину-
лась, і знову запанували старі порядки. Прем’єр-міністр Столипін
робить спробу розірвати хибне коло проблем, які затримували гос-
подарський розвиток російської держави, але у Києві був застреле-
ний терористом. А проблеми лишилися. Так, у 1912 р. біля с. Город-
ця, в урочищі «Житень», купець Толчинський збудував лісопильний
завод, на якому працювало 2 пилорами і 12 циркулярок, що приво-
дились у рух локомобілем італійської фірми. 10-12-годинний робо-
чий день, нещадні штрафи вимотували місцевих робітників. Не ди-
вно, що в 1913 р. на заводі відбувся економічний страйк. Активна
позиція робітників і зростаючі щодня неустойки примусили капіта-
ліста дещо скоротити робочий день і підвищити зарплату. А в цей
час світ невпинно котився до світової війни.

Прагнучи краще підготуватись до майбутньої війни, власті Ро-
сії більше уваги приділяють її західним рубежам. Стає до ладу
Коростенський залізничний вузол (до речі, спочатку він планував-
ся в Овручі, та овруцькі повітові чиновники не приділили належ-
ної уваги і повага до членів столичної комісії, і ті за щедрі підно-
шення коростенців віддали перевагу саме їм), завершилося будів-
ництво Овруцького Св. -Василі вського собору, який відкрив сам
цар Микола II (до речі, начальником особистої охорони його був
полковник Левківський).

Війна пішла для Росії зовсім не так, як думалось, і затяглась на
довгі роки. Непопулярність її засвідчив бунт призивної селянської
молоді в Норинську 17 серпня 1915 р. Не бажаючи іти на фронт,
вони громили лавки, побили багатьох місцевих чиновників. 20 лип-
ня 1915 р. понад 1000 новобранців розгромили приміщення вій-
ськового пристава в Овручі та 3 горілчаних лавки. Обстановка в
місті була такою «гарячою», що місцеві власті втекли, викликавши
збройну підмогу. Як наслідок, 200 чол молодих людей потрапили на
різні строки до в’язниць та в Сибір, а інших спішно відправили на
фронт (перший залізничний поїзд пройшов через Овруч у 1914 р.).

Яким був Овруч на початку XX століття? Як відмічали сучасни-
ки, місто мало непривабливий вигляд, у ньому налічувалось 24
вулиці й провулки, три площі, проте жодного метра їх не було
вимощено.

Освітлювалися вони 40 гасовими ліхтарями. З 1103 будинків
лише 53 були цегляні, а 110 - криті жерстю. На одне житло при-
падало в середньому 11 жителів. Оскільки вода в Норині малопри-
датна для пиття, має багато домішок, то населення користувалося
колодязною, але кількість криниць була недостатньою.

Бажала кращого й охорона здоров’я. На одне лікарняне ліжко в
1904 р. припадало 1060 жителів, а на одного лікаря - 2830. Зем-
В’їзд до Овруча на початку XX ст.

ська лікарня (нині пологовий будинок), що була збудована на ко-
шти самих же овручан, мала ЗО ліжок і обслуговувала весь повіт,
їхали сюди аж з Єльська.

В 1913 р. працювало 2 земських та 7 приватних лікарів (у т. ч.
три зубних) і дві акушерки. Діяла аптека та 3 аптекомагазини.
Погана вода, лікування хвороб, в основному, силами знахарок, скуп-
ченість населення і пов’язаний з цим педикульоз, відсутність кана-
лізації призводили до частих спалахів епідемій тифу, холери та
інших інфекційних захворювань.

Слабо розвивалася народна освіта. Станом на 1910 рік в місті
не було жодного середнього навчального закладу. Діяли лише 4
нижчі школи, де 15 вчителів навчали грамоті 445 учнів. Існувало З
платні бібліотеки, доступ до яких бідним людям було закрито. Але
оскільки життя вимагало грамотних робітників, то царський уряд
змушений був відкривати одно-дво-трьохкласні школи у волосних
селах: однокласне сільське училище у Виступовичах, церковно-при-
ходську школу в Гошові, де навчалось 40 дітей і де «стан її жахли-
вий», початкову школу на ЗО дітей у Норинську (педкадри - 1
учитель), однокласну земську школу в Покалеві (на неї держава в
рік відпускала 350 руб., а 380 руб. давала община), однокласне
училище в Шоломках (в 1910 р. на 524 жителів лише піп та помі-
щик Якухнов були грамотними), однокласні церковно-приходські
школи в Бігуні, Левковичах, Словечному, Велідниках (1 вчителька,
піп і відставний офіцер навчали до 100 дітей).

34
НА ПЕРЕХРЕСТІ

—----------- —

вістка про Лютневу революцію швидко доко-
тилася до Овруча. Вже 28 лютого 1917 р. в
будинку колишньої чайної (на її місці в 70-ті
роки було споруджено ресторан) відбулися ба-
гатолюдні збори, активну участь у яких взяли
і солдати розквартированих тут військових ча-
стин (переважно з 265-го стрілецько-артиле-
рійського полку, солдатів якого в кількості 4500
чол. видворили з Петрограда за революційні
настрої). Через місяць було створено Раду сол-
датських, селянських і робітничих депутатів
Овруча і повіту. Головою Ради став прапор-
щик Біркін, а до ревкому увійшли переважно
місцеві Ф. Артемчук, С Бондарчук, Я. Шваб, Г.
Башинський, Г. Кравчук, підпрапорщик Мель-
ник, казначей Кректун. Серед членів Ради не
було одностайності щодо політичної обстано-
вки в країні. Характерним у цьому плані було
засідання Ради від 18 червня 1917 р., на яко-
му, зокрема, розглядалися питання розподілу
землі. У прийнятій резолюції зазначалося, що
«вся земля со всеми садами и лесами отходит
в пользу обрабатьівающего народа бесплатно,
недра - в пользу государства, камень - в поль-
зу народа бесплатно, рьіба тоже».

З приводу ставлення до Тимчасового уря-
ду: «Во имя сохранения и укрепления добьі-
той кровью и жертвами лучших сьінов России
свободи мьі призиваєм всех и каждого к укре-
плению зтой свободи и подчинению охраня-
ющей зту свободу власти Временного коали-
ционного правительства».

Що ж до тих, хто ухиляється від військо-
вої служби і дезертирів, - вважати їх ворога-
ми народу. Газета «Известия Советов солдатских, крестьянских и
рабочих депутатов г. Овруча и уезда», перший номер якої вийшов
21 липня 1917 р., закликала до спокою і до очікування Установчих
зборів, інформувала читачів про дообрання в члени Ради Йосипа
Тухмана (від Лугинського відділу демократичного союзу), про пла-
ни щоденних засідань Ради, давала трибуну місцевому священику
Добровольському, який закликав до громадського спокою.

Паралельно з Радою в повіті діяла й адміністрація Комісара
Тимчасового уряду, переважно з числа чиновників колишнього зем-
ства на чолі з Дмитруком. Та спокою вже годі було чекати. Стра-
хіття війни: «похоронки», тисячі калік, голод, воші й тиф стали
буднями. А зростаюча на хвилі всенародного лиха найрадикальні-
ша більшовицька партія В. Ульянова (Леніна) кликала до переділу
землі і власності, до припинення війни. Ці заклики знаходили від-
гук у народу. Влітку 1917 р. Самуїлом Біберманом (парт, кличка
Сожев), відрядженим Київським більшовицьким комітетом у Ов-
руч, було створено більшовицький осередок серед колишніх фрон-
товиків (С П. Корсун, І. Данильченко, А. Радченко та інші), які
розпочали активну пропаганду, особливо в Покалівській волості,
серед селян за реквізицію поміщицької землі і реманенту.

Своє бачення вирішення гострих соціальних проблем було у міс-
цевих поміщиків. Активну агітаційну кампанію за створення «спе-
ціальної армії для захисту повіту» веде серед заможних селян та
дезертирів демобілізований капітан, поміщик цієї ж волості Ш. НІ.
Субоцький, делегат Всеукраїнського зїзду земельних власників, на
якому була фактично ліквідована УНР і проголошено владу гетьма-
на П. Скоропадського. Ним же було розроблено «Конституцію пові-
ту». Протидія Покалівського ревкому й Овруцької Ради зірвали цей
план, і селяни виписались із загону войовничого капітана.

У вересні 1917 р. Овруцький повітовий комісар Тимчасового
уряду вимагає від начальника міліції вжити найрішучих заходів
для приборкання селян, які приступили до переділу поміщицької
власності в багатьох селах повіту. Проти непокірних направили
військові частини.

Звістку про жовтневі події в Петрограді овручани зустріли так
само схвально, як і Лютневу революцію, бо про мир і землю мріяв
кожен поліщук. Тільки не знали вони, що за мир і землю треба
платити кров’ю. Як і за владу. Раднарком у Пітері і Центральна

36
Рада у Києві «перетягують канат», іцо проходив по долях мільйо-
нів людей і призвів до громадянської війни (сучасні «національно-
визвольні» змагання). Вже в грудні 1917 р. в Овруч прибувають
новопризначені Центральною радою керівники повіту, реоргані-
зовують органи влади, які залишив їм Тимчасовий уряд. Але спро-
ба навести «порядок» на селі (адже ЦР не відмінила права прива-
тної власності на засоби виробництва) призвела до справжньої
війни. Центром опозиційних сил стала Покалівська волость, де
більшовицький осередок на чолі з А. Радченком, С. Корсунем ство-
рив збройний загін, який чинив опір новоствореним частинам
Центральної Ради.

Втрутилися в овруцькі події і військові частини Південно-За-
хідного фронту, що дислокувались у сусідніх повітах Білорусії (то-
дішня Російська територія). Вони 9. 01. 1918 р. витіснили з міста
частини ЦР, звільнивши з міської в’язниці політичних в’язнів. Та
Ради недовго утримували владу в Овручі, бо, в свою чергу, їх витіс-
нили війська молодої Української держави. Гетьманці і запрошені
ними австро-німецькі війська в лютому 1918 р. окупували місто і
повіт. Німці примушували населення здавати зерно, худобу, вози-
ти дрова, повертати захоплене селянами майно поміщиків. Так, у
квітні 1918 р. німецький каральний загін реквізує хліб у селян
Норинська Покалівської волості, заарештувавши 25 селян, в Ост-
рові карателі побили шомполами селян за нездачу хліба. Взагалі,
Овруцький повіт, в лісах якого переховувалися сотні озброєних
людей (від дезертирів до «зелених»), був чи не найбільшим «голов-
ним болем» гетьмана Скоропадського.

У відповідь на репресії нової влади овручани брались за зброю.
Центром опору знову стала Покалівська волость. У створеному тут
підпільному комітеті - ревкомі - були зосереджені й опозиційні
сили міста. До складу його входили: С. П. Корсун, А. Радченко, І. К.
Данильченко, У. В. Старовойт, Т. П. Рибінський, А. 3. Видруг (Гель-
фман), С. І. Трохнюк і прибулий влітку 1918 р. з діючої армії М. М.
Пархомчук. Останнього й обрали головою.

У Черепині, Гладковичах, Клинці, Гуничах, Оленичах, Стугівщи-
н,« Чернігівці формувалися партизанські групи. Активну роль у
Цьому відігравали В. Е. Старовойт, Т. А. Гришан (Балахон) А. Н.
Чіпак, С. Й. Богомазюк, І. Д. Шевчук, П. О. Пешко, Ф. П. Дрозд,
О. Г. Самчук та інші.

37
Ревком незабаром встановив зв'язок з білоруськими партизана-
ми, що діяли в районі Мозиря і Калинковичів. Гетьманські власті
створили спеціальний кінний каральний загін проти покалівських
партизан на чолі із Ш. Субоцьким, але він зазнав поразки.

Маючи повні відомості про сили урядових військ і німців в
Овручі (за завданням ревкому в офіцерській дружині служили пра-
порщик військового часу П. Я. Примак, а в гетьманській варті -
Т. Л. Гришан (Балахон), підпільники вирішують захопити Овруч. В
ніч на 1 грудня 1918 р. повстанці з трьох боків атакували місто і
на світанку захопили його, повернувши Радянську владу. Створе-
ний одразу ж ревком на чолі з Ф. Г. Хомутовським бере на себе
всю повноту влади, налагоджує порядок, вирішує продовольчі та
бойові проблеми. Та вже 17 грудня 1918 р. петлюрівські війська
знову відновлюють владу УНР у місті. Відступивши у бік Єльська і
отримавши там допомогу регулярних військ РФСР, овруцькі пар-
тизани 27 січня 1919 р. знову відновлюють Радянську владу в місті.
З лютого 1919 р. поновлено склад повітового ревкому, організова-
но 8 відділів його: управління, продовольства, земельний, праці,
фінансів, народної освіти, юстиції та військовий комісаріат. До
ревкому введено 1. Данильченка, М. Пархомчука та 1. В. Сташкеви-
ча. 15 лютого оновлено більшовицький осередок з 25 чоловік, по-
чала виходити газета «Голос рабочего и крестьянина», відкрито
клуб «Юний комунар», хату-читальню. Відбувся вчительський по-
вітовий з'їзд, відкрито місячні курси вчителів (останніх гостро не
вистачало!). 1919 рік став чи не найтрагічнішим за всю історію
Овруча. В січні-березні полк ім. Симона Петлюри, що дислокував-
ся в районі Слободи-Шоломківської, вів бої з овруцьким парти-
занським і новоствореними міліцейськими загонами Овруча. Сло-
вечанська, Фоснянська волості - повністю під петлюрівським кон-
тролем. Норинська волость теж не виступає проти нього.

Під натиском петлюрівських військ 20 серпня 1919 р. в Овруч
із Житомира (аж до 20-х чисел вересня) евакуюється керівництво
Волинської губернії. Боротьба за владу в нашому повіті була безкомп-
ромісною і кривавою. Під час чергового захоплення міста «зелени-
ми» чи Булах-Булаховичем відбувалися криваві єврейські погроми,
випадково захопленого І. Д Шевчука - командира міліцейського
кінного загону - прив’язали зв’язаного мотузкою до коня і особи-
сто Козир-Зірка протяг його
через усе місто, наказавши не
ховати труп загиблого. У На-
родичах убито С П. Корсуна.

Трагічною була і доля го-
лови ревкому Ф. Г. Хомутов-
ського. Під час радянсько-
польської війни він був облуд-
но оговорений (бо, бачте, прі-
звище носило польський від-
тінок), заарештований ЧК і
посаджений до в’язниці. Піс-
ля детальної перевірки був ви-
пущений, але не зміг перенес-
ти тюремного тифу і помер.
Аж двічі заарештовані і засу-
джені до страти за антикай-
зерівську та антигетьманську
агітацію молоді вчительки з
Овруча Ф. Кипніс і В. Пере-

В БИЛИНКУ ЧКИИ'І
|ЬУВ ІІЛііІБОМУ і
МІСЦІ ВІ02Н<Шг
ЖИВ герой

ГРОМАДЯНСЬКО!

Відгомін громадянської війни —
меморіальна дошка
Г. Котовському

верзена. Та доля зберегла їм тоді життя. Не позаздрити було і тим,
хто опинявся в руках ЧК зі зброєю в руках (а зброя ж була чи не
під кожною стріхою в ті роки). Кінний загін ЧК в кількості 36
чоловік, одягнутих у чорні шкірянки і очолюваний після смерті І.
Д Шевчука колишнім матросом із Сорокопня Т. Л. Гришаном,
«обслуговував» величезну зону між Овручем, Хабно (нині Полісь-
ке), Єльськом, Олевськом, Народичами, Базаром, ганяючись за озбро-
єними формуваннями Струка, Косенка, Мордалевича.

Документи стверджують, що лише до червня 1919 р. Овруч і
повіт 15 разів переходили з рук в руки. В ці грізні роки в місті
побували С Петлюра, Д. 3. Мануїльський, Г. І. Петровський, само-
званий генерал полку «Гуляй, душа» Козир-Зірка, інші не менш
відомі діячі і лідери різної політичної орієнтації.

В цій кривавій круговерті історія вибрала більшовиків і віддала
1М перемогу. Останній великий липневий наступ петлюрівських
військ у нашому краї захлинувся. Та мирне життя довжиною в
декілька місяців тривало недовго. Вже в січні 1920 р. польські

39
власті готують антирадянське повстання в районі с. Лучанки. З
допомогою бойовиків Ш. Субоцького заарештовують голову Пока-
лівської земельної комісії Бондаря Архипа Яковича, але коли остан-
нього босоніж по снігу повели на розстріл, то він, поранений в
руку, втік.

7 січня 1920 р. до рук повстанців потрапив голова Покалівсько-
го ревкому С. І. Трохнюк, якого і спалили живим біля с. Дівошина.
Перший червоний батальйон, сформований в Овручі з молоді, був
розгромлений, і тільки кавалеристи 25-ї Чапаєвської дивізії під
командуванням латиша Ернеста Лепіна зупинили поширення по-
лум’я повстання (в 1937 р. Е Лепіна овручани обрали до Верховної
Ради СРСР). У березні 1920 р. польські війська перейшли у наступ
в районі Олевська і 6 березня захопили Овруч. Проте закріпитись
їм не вдалось. У травні в Овручі і повіті почалось антипольське
повстання, а вже в червні Червона Армія розпочала стрімкий на-
ступ. 21 червня 1920 р. частини 12-ї армії, в числі яких на Овруць-
кому напрямку діяла 44-а дивізія М. Щорса, визволили місто від
інтервентів. Полк В. Боженка надовго розмістився в місті (під штаб
забрано було будинок нинішнього архіву).

Радянська влада, яка пропагувала неминучість перерозподілу
землі і майна, подобалась далеко не всім, що і породжувало зброй-
ний опір частини населення. Так, зокрема, за наполяганнями за-
можнішої частини населення було проголошено Піїцаницьку рес-
публіку. В. Боженко («батько») послав до Піщаниці парламента-
рів-червоноармійців, але останніх відшмагали і вигнали. На такий
«теплий» прийом командир полку відповів артилерійським обстрі-
лом «республіки», після чого вона (республіка) припинила існуван-
ня, а лідери її опинились аж у Польщі (радянсько-польський кор-
дон до 1939 р. проходив лісами по уявній лінії Далета - Усове -
західна частина Олевського району).

Знову відновилась робота ревкому в складі: Бобров - голова,
члени Дубровін та Чужой, партком очолив А. Видруг (тоді в повіті
було всього 18 дійсних і 16 кандидатів в члени більшовицької
партії).

У вересні 1920 р. Овруч відвідав голова ВУЦВКу Г. І. Петров-
ський. Він зустрічався з населенням і виступив з доповіддю, закли-
кавши овручан якнайшвидше відбудувати зруйноване війною (жо-

40
дне підприємство не працювало) місто і розчистити ліси від чис-
ленних бойовиків, які тероризували жителів краю. Особливо до-
шкуляли крупні групи Булах-Булаховича та Козир-Зірки, які мали
великі кінні загони. Для боротьби з ними в Овруч було надіслано
кавалерійську частину Г. 1. Котовського (його штаб розміщався в
нині знесеному будинку по вулиці Радянській, тепер тут книгарня,
гастроном ТОВ «Світанок»), після чого ліси стали більш-менш без-
печними, хоча тут ще і пострілювали в радянських активістів: вби-
ли продінспектора Брусенка біля а Скребеличів, працівника ЧК з
Оленичів Федора Гопанчука (похований у міському парку), заріза-
но серпом на жнивах голову Жолонської сільради Оксенчука, за-
колені багнетами в с. Хлуплянах Федір Шляга та Сава Хоменко.
Грабували кооперативні магазини збройні групи Монджревського
(біля Можарів), «Монарховця» С. Кобилинського (а Монархи за
Дівошином), «Гарася» Г. Кобилинського (біля с. Круків).
НАШ ПАРОВОЗ, ВПЕРЕД ЛЕТИ!

к д □ ова влада переходить до мирного будівництва.
\ Вже в кінці 1920 р. в Овручі було створене
у сільськогосподарське кредитне товариство, яке
] надавало селянам позики на придбання інвен-
иМ таря та насіння, створило прокатний пункт
сільгоспмашин та реманенту (територія в ра-
йоні нинішньої друкарні). Очолив товариство
Я. І. Бондарчук, який і представляв у Харкові
на І Всеукраїнському з’їзді комнезамів наш
повіт.

Відновлюють роботу швейна майстерня (до
революції належала німцеві Штоберу), паро-
вий млин на р. Норині, а також дрібні промар-
тілі - швейна, взуттєва, ковальська і державне
підприємство гнутих меблів (в 1932 р. пере-
творено на деревообробну фабрику) на чолі з
директором Фастовським. Борючись із госпо-
дарською розрухою в своєму краї, овручани
вже в 1921 р. подали братерську допомогу про-
дуктами і грішми голодуючим Поволжя
(908 пудів жита та пшениці, 1388 пудів кар-
топлі), відкрили 4 дитбудинки для 400 дітей з
Поволжя, особливо з Саратовської губернії, яка
потерпіла найбільше.

У березні цього ж року у зв’язку з гострою
паливною проблемою на Україні свідомі гро-
мадяни міста провели недільник, навантажи-
вши 18 вагонів дров. Крім того, було проведе-
но по всьому повіту паливний тринедільник.

Проте донецькі шахти були все іце мертві
і не дивно, іцо на осінь 1921 р. паливне пи-
тання для України залишалось основним. Не
випадково, іцо 24 жовтня 1921 р. йому було
присвячене надзвичайне засідання Овруцько-
го повітового губкому, в роботі якого взяли участь секретар губко-
му Мусульбас, голова Волгубвинкому Карасик та уповноважений
Правобережжя Гольдін. У прийнятому зверненні до жителів пові-
ту, зокрема, вказувалося: «Необходимо к 7-му ноября (традиція
приурочувати всі події до партійних дат залишиться на всі роки
існування Радянської влади. - Авт.) окончить топливную камла-
нню. Волинь должна дать 21. 500 куб. сажней дров. Половина зтой
цифри падает на наш Овручский уезд, как на самий богатьій ле-
сом, как на второй Донбасе в смисле топливньїх ресурсов Украй-
ни». 1 ліс, а отже, і тепло, овручани дали замерзаючим Києву, Хар-
кову та іншим промисловим центрам України.

На кінець осені 1921 р. в місті налагоджується робота коопера-
ції, хоч у документах навіть за 1923 р. відмічається, що «Овруцьке
ЕПО до цих пір не вийшло за межі міста і продовжує торгувати
виключно гастрономічними товарами контрабандного походжен-
ня (називалось воно «Робгорепо Овруча»). Словечанське ж ЕПО
здійснює обороти шляхом залучення приватного капіталу ( а це
вже був гріх’).

У жовтні 1922 р. овручани надіслали лист В. І. Леніну з поба-
жанням одужання.

1923-й - рік нового адміністративного поділу на Україні. Ов-
руч входить до складу Київської області і стає районним центром
Нові завдання і нові проблеми постають перед старовинним міс-
том 14 жовтня 1925 р. тут уперше було організовано сільськогос-
подарську виставку, відбулось урочисте свято врожаю, розширює
свою діяльність Овруцьке ТСОЗ (Товариство спільного обробітку
землі), яке охоплювало 530 чол жителів окраїн міста В районі ж
таких товариств було в 1925 році вже 139.

Значних успіхів досягнуто в галузі охорони здоров’я. На 1925 р. в
Овручі вже функціонувало 2 лікарні на 57 ліжок, де працювало 8
лікарів і 9 чол. середнього медперсоналу та аптека Не випадає з
поля зору керівництва району й освіта Одразу після закінчення
громадянської війни розпочалося навчання дітей у трьох трудових
^-річних школах, в т. ч. двох - другого концентру і одній - першого
(ближче до нинішньої середньої освіти). На базі однієї' з них і виникла
нинішня СШ № 1. В 1924 р. функціонували 2 школи: перша -
Українська 8-річна і друга - єврейська 7-річна (21 вчитель), в районі

43
була 21 школа. На 1925 р. у школах працювало вже 34 вчителі, які
навчали 482 учні вдень, а у вечірній час у них навчались дорослі -
так звані школи лікнепу. В 1924-25 навчальному році в 34 лікнепах
району навчалося 8671 чол. дорослого населення.

З культурних закладів міста можна назвати сельбуд, де були
гуртки художньої самодіяльності, діяв районний будинок селяни-
на, де проводили урочисті засідання, вечори відпочинку і демон-
стрували німі фільми.

У розпорядженні червоноармійського дислокованого тут 3-го
куреня 133-го полку були клуб ім. К. Маркса і бібліотека на 4 тис.
книг, іцо обслуговували і місцевих жителів. З 1900 і до 1922 р.
проводив дослідження Овруцько-Словечанського кряжу видатний
геолог, доктор географії, мінералогії та геогнозії П. А. Тутковський -
автор більше 1000 наукових праць, людина, якій були відомі ко-
жен яр, кожен курган у нашому краї.

Закінчивши відбудовчий період, Овруччина робить нові кроки
вперед. У 1926 р. столярну .майстерню було перетворено на дере-
вообробну (ДОР), реконструйовано виробничі процеси, завдяки
чому виробництво продукції зросло з 40 тис до 450 тис крб.,
запущено електростанцію, що виробила в 1929 р. 199,3 тис кВт., в
1930 р. - 253,3 тис кВт (+27 %), бойню, а в місті працювало аж ._
4 електромотори. 1 відрадно бачити документ про те, що «1927 -
28 рр. є першим роком, коли районна промисловість ввійшла з
прибутком - 5.900 крб. »

У 1929 р. засновано завод з виробництва технічного спирту з
торфу, шкірзавод № 20, маслозавод. А в 30-х роках трудяться про-
мислові артілі шевців - «Об’єднана праця», кравців - «Іскра», ме-
блевиків - «Деревометал», «Харчовик» та 2 кашкетні артілі. В ра-
йоні - 2 кам’яних кар’єри (Ігнатпільський та Руднє-Потаповиць-
кий), валова річна продукція за 1930 р. - 123. 000 крб., робітників
- 149 осіб), три смолокурні та 2 спирто-порошкові артілі (в рік
продукції на 400 тис. крб.). Житловий комунальний фонд в Овручі
складав 41 будинок, житлова площа на 1 особу - 5,5 м2.

Розпочато силами військових прокладання двох ліній каналіза-
ції (вручну, на глибині 5-8 метрів) і водопроводу з використанням
в районі гарнізонної лазні (вул. Тургенєва) з дубових труб, які
діють і понині, витримуючи тиск до 6 атм. (по вулиці Радянська і
від новобудов - ДОСів).

Зростало значення залізничної станції, депо. В 1930 р. відкрив-
ся рух поїздів по лінії Овруч - Чернігів, а через 2 роки - Овруч -
Білокоровичі. Кількість залізничників сягала 1051 чол. аж до 1941 р.,
більшість з них за прикладом знатних машиністів країни П. Ф.
Кривоноса (після війни - керівник Південно-Західної залізниці,
генерал тяги, частий гість овручан) та М. О. Луніна добивалася
високих показників, не раз завойовувала Перехідні прапори ПЗЗ.
Тільки за 1-шу декаду лютого 1930 р. машиністами станції прове-
дено 11 великовагових поїздів і перевезено понад план 3513 тис.
народногосподарських вантажів. Великих успіхів добивалися ста-
хановці ДОФ.

У складній обстановці вирішувалися селянські проблеми. Земель-
не питання в нашому краї взагалі розв’язувалось важко. «Наскіль-
ки загострена боротьба в даному районі, - говориться в доповіді
губвиконкому Волині за травень 1923 р., - .можна бачити з того,
що в Овруцькій в’язниці, ДОПРі, нам довелося бачити селянина,
який місяць тому вбив на полі свого батька, який не бажав іти на
поділ землі*. В 1929 р. по землі поліській вперше прогуркотів
колісний трактор «Фордзон», встигли створитись і розвалитися сіль-
ськогосподарські комуни в Коптівщині, Оленичах, В. Фосні (на
базі маєтку «Юліно» - колишньої власності коханки мільйонера
Терещенка), в Хайчі. Серйозний опір новому землеустрою і орга-
нізації колгоспу чинили жінки Виступовицької громади, селяни
Гуничів розібрали знову майно і худобу новоствореного колгоспу.
Почастішали випадки розправи з активістами молодої Радянської
влади на селі. Прикладом цього можуть служити постріли з обріза
в голову Великомошківської сільради, вбивство голови сільради в
Черепині в 1929 р., вбивство працівника міліції у Ситовецькій
сільраді, підпал МТФ у Гошові (згоріло 63 гол. худоби). Та зупини-
ти хід колективізації було годі, бо проводилася вона міццю всієї
держави. Цій же меті служили і створені в 1932 р. МТС в Овручі та
Словечному, які отримали тільки того року понад ЗО тракторів з
Ленінграда. Було споруджено електростанції в Оленичах, Коптівщи-
ні, паровий млин у Норинську, хату-лабораторію у В. Фосні, новень-
кі корівники в Піщаниці та Норинську, переведено на постійну
Роботу в село найактивніших робітників і спеціалістів міста

Газета «Шлях колективізації» (вийшла вперше 25. IX. ЗО р.)
подає, як фронтові зведення, звіти про створення нових колгоспів
і зростання охоплених ними господарств, про початок роботи Ов-
руцької школи машинно-тракторного учнівства, про підготовку
районного з’їзду колгоспників (25. ПІ. 1931р.), призначення новим
начальником міліції Марчука, відкликавши його з сільбанку, про
стан українізації в державних установах. На сторінках цієї газети
можна побачити розмаїття форм колективного господарювання.
Спочатку це була спроба спільно трудитися в комуні, в Чернігівці -
в с/г товаристві, у Гладковичах - у садово-городньому гуртку, в
Відунах (нині Веселівка) - у ТСОЗі, в Городці - у с/г артілі (тут
першим прийшов на колективний двір, привів коней і привіз ре-
манент Доман Мінич). А ще ж були кредитно-кооперативне това-
риство у Велідниках, Аиствинсько-Петрашівське машинно-трак-
торне товариство, Лучанківське меліоративне товариство.

Важко сказати, яка з цих форм була б найкращою. Та «великий
грузин» Й. Сталін повелів загнати всіх у колгоспи (а це ж бо найвища
форма кооперування, до якої багато поліщуків не доросли). Примусо-
вій колективізації сприяв і штучно організований голодомор, жертва-
ми якого стали сотні селян з Покалева, Красилівки, більшості сіл
району. Тому-то вже станом на 1931 р. словечанські селяни, в основ-
ному, стали колгоспниками. В районі в тому році було 35 колгоспів, у
яких об’єднались: батраків - 91, бідняків - 822, середняків - 368,
службовців - 156, робітників - 16, кустарів - 32. Матеріальною базою
новостворених господарств було: коней - 4553, волів - 4124, корів -
9837, свиней - 6147, тракторів - 5, самов’язалок - 1, самохідних
лобогрійок - 25, молотарок механічних - 4, двигунів - 3.

Особливу увагу районні газети Овруча і Словечного (до 1930 р.
вони підпорядковувалися Коростенській окрузі) приділяють про-
явам трудового героїзму на селі. Далеко за межами району й обла-
сті гриміла слава молодої льонарки з Хлуплян Уляни Катюшиної,
яка зі своїми жінками вперше в краї зібрала по 12,2 цнт льоново-
локна з гектара, за що першою на Поліссі в 1939 році отримала
орден Леніна. Кавалера нового, найвищого ордена, зустрічав після
Москви на овруцькому вокзалі весь овруцький і словечанський
партійний і господарський актив). (На знімку, зробленому в кін-
ці 70-х років, ви бачите Уляну Катюшину, вона - третя зліва, та ії
подруг-льонарок Федору Бичак, Оксану Хилько, Параску Брейт,
Марію Гришан та Матруну Наконечну. На жаль, жодної з них вже
немає в живих. Знімок взято в музеї Хлуплянської школи. - Авті).
Поліські льонарки з ланки у. Катюшиної

З великою пошаною вимовлялися імена льонарки Марії Мако-
ве й чи к з В. Чернігівки (з 1 га льону дала прибуток в 6720 руб!),
Петручик Пелагеї з Журби, яка зібрала по 338 цнт картоплі з
гектара, доярки Наталії Пінчук з Гуничів (3036 л молока від кож-
ної корови) та багатьох інших славних і скромних героїв праці.

Ллються річеньки молочні
з міста Овруча у світ.
Нескінченним йдуть потоком
хліб, льоночок і кварцит,-

писала поетеса О. Добахова.

Для зміцнення кадрів північних прикордонних районів респуб-
ліки в 1930 р. на Полісся направляють велику групу молодих спеці-
алістів, студентів вузів України. Серед них були М М Попудренко
(направили працювати секретарем КСМУ в Овруч, в роки Великої
Вітчизняної війни - командир Чернігівського партизанського з’єд-
нання, Герой Радянського Союзу); А. С. Малишко - вчитель, завуч
Овруцької зразкової школи колгоспної молоді, потому - автор бага-
тьох книг поезій, лауреат Державної премії СРСР 1942, 1951, 1969
р., Державної премії УРСР, 1964 р. ; Д Г. Бондаренко (директор
Середньоруднянської середньої школи, Лучанківської середньої шко-
ли, райком КСМУ в Словечному, завшкільним відділом в ОК
м. Луцьк), П. М. Поліщук (вчитель Лучанківської СШ) та багато
інших чесних, порядних молодих людей, більшість з яких у роки
війни загинула на фронтах, захищаючи рідну землю.

(На знімку, зробленому в 1933 р., ви бачите учнів 7-го класу
Овруцької зразкової школи колгоспної молоді. Можливо, хтось
упізнає себе, своїх родичів і відгукнеться, за що автор буде щиро
вдячний. Фотографію зі свого сімейного архіву люб’язно надав учи-
тель нашої школи В. П. Павський. - Авт.)

Поліпшилась охорона здоров’я населення. Для міжрайонної лі-
карні в 1926 р. було додатково збудовано двоповерхове приміщен-
ня на 40 ліжок, де розміщались хірургічне, гінекологічне і терапев-
тичне відділення. Було відкрито поліклініку в 1934 р. і на залізни-
чній станції м. Овруча. Крім того, в місті функціонуванні санепіде-
мстанція, дві аптеки, дитячі ясла, практикували 26 лікарів та 46
осіб середнього медперсоналу. В Словечному було 4 лікувальні за-
клади, в яких на одне стаціонарне ліжко припадало 1167 чоловік.

Значний крок уперед зроблено в галузі освіти. В передвоєнному
Овручі працювали перша та друга українські середні школи, одна
єврейська семирічна (загалом 84 вчителі та 2 тис. учнів). Гриміла
слава талановитого педагога Фуксмана Є. 1. з СШ № 1, С Споліта-
ка з Жолонської НСШ, удостоєного ордена Трудового Червоного
Прапора, МОПРівської організації з В. Фоснянської СШ. Всього
ж в Овруцькому районі вже була 51 школа: 7 середніх, 25 НСШ,
19 початкових. Охоплено навчанням всіх дітей шкільного віку
(10.943 чол.). І якщо, скажімо, в Словечному в 1927 р. працювали
профшкола 1-го ступеня, єврейська 4-класна школа, трудова укра-
їнська семирічка, то в 1940 році навчались усі діти як у Словечно-
му, так і по всіх селах району.

В Овручі із спеціальних навчальних закладів діяли обласна шко-
ла медсестер, вечірній педтехнікум, ремісниче училище сільських
механізаторів. Станом на 1938 рік з неписьменністю дорослого
населення було покінчено.

Новий Палац піонерів став хорошим подарунком дітям Впоряд-
ковувалось місто, брукованою вже була не лише центральна Вели-
ка Радянська вулиця, а й інші. Прикрасився Овруч і кінотеатром
ім. Горького (нині будинок культури), спорудженим на кошти дер-
жави і з використанням цегли із зруйнованого спеціально для цього
Андрій Малишко (четвертий праворуч у першому ряду)
серед своїх вихованців

храму на Замковій горі, клубом залізничників. Районна бібліотека
виросла до 15 тис. томів книг, завершено радіофікацію міста.

Активно пройшли вибори до Верховної Ради СРСР 12 грудня
1937 р., в наступному році - до Верховної Ради УРСР. Серед тих,
хто приймав 1-у Конституцію УРСР, був і наш земляк із Хайчі
Т. Є Чадюк - прикордонник, пізніше - замполіт МТС. 39 чоловік
стали депутатами міської Ради.

Та вже погримувала війна на Заході, фашистська партія Гітлера
взяла верх у Німеччині, збройні конфлікти відбулися на Далекому
Сході. Оскільки наш край прилягав до державного кордону, то
вже в 30-х роках розпочинається будівельний бум у прикордон-
них Овруцькому і Словечанському районах. Спішно зводилися ка-
зарми, конюшні для дислокованої в Овручі 195-ої стрілецької ди-
візії та Усівського і Бігунського прикордонних загонів (полків),
зльоти і смуги для авіаційних частин в Овручі і Раківіцині, у тверде
покриття одяглися стратегічні дороги Ігнатпіль - Усове та Овруч -
Словечне. В другій половині 30-х років ціною надлюдського напру-
ження іде спорудження могутніх бойових споруд ДОТІВ І ДЗОТІВ
у лісах від Лучанок аж до Усового - Лугин - Новограда-Волинсько-
го і далі на південь (так званий Коростенський укріплений район
або «Лінія оборони ім. Сталіна», яка в наступній війні зігралхі
мізерну роль).

Розширювався і покривався каменем шлях на Білорусь. Камінь
для нього поставляв спецкар’єр НКВС з нинішнього Першотрав-
невого.

Три останні передвоєнні роки принесли багато горя в сотні
родин овручан і словечанців, Грізний вал страшних репресій НКВС
(«Чому? За що? Адже ми любимо Сталіна!») пройшовся по тися-
чах доль. «Чорні ворони» ковтали вночі людей (учителів, колгосп-
ників, лікарів, військових, рядових працівників і т. д.), і вони зде-
більшого безслідно зникали. А в тирі НКВС, що попід гаражами
нинішнього РАПО (там був ДОПР, а через дорогу - в’язниця),
крізь патефонне танго і працюючі мотори авто чулися постріли»

Соснові посадки вздовж дороги між Шоломками і Папірнею-
Якби-то вони могли говорити! Реабілітаційні списки сьогодення -
то страшне звинувачення тим, хто творив зло в 1936—38 роках
РОКИ ВИПРОБУВАНЬ

П поки ми вирощували хліб, будувалися, вишуку-
вали ворогів з-поміж себе, справжній ворог за-
глянув у наші погано замкнені двері. Підступ-
но, без оголошення війни, фашистська Німеч-

Ш чина вдерлася на землю нашої Вітчизни 22 че-

рвня 1941 року. А вже через день «юнкерси»
бомбардували Овруцький і Раківщинський ае-
родроми. Сержантом Поморіним, який збив у
цей день з кулемета "стерв’ятника”, було від-
крито бойовий рахунок овручан. 195-а стріле-
цька дивізія спішно доукомплектовується ре-

зервістами з наших районів і відбуває на фронт
у район Новограда-Волинського.

Вже з перших днів війни життя овручан
круто змінилося, переводилося на військові
рейки: Овруцький і Словечанський військко-
мати відправили на фронт близько 8 тис чол.,
було укомплектовано 2 винищувальні баталь-
йони для охорони і боротьби з диверсантами,
на дво- і тризмінну роботу переводилися під-
приємства міста, з небувалим напруженням
трудились залізничники (часто під бомбами),

колгоспники перевиконували плани поставок.
У госпіталях (під них були переобладнані
школи № 1 та И? 2) лікували поранених, ева-
куйовували в тил жінок і дітей.

Це була видима грань війни. А вечорами
людно було біля затемненого будинку, що біля
ПТУ-35. Там формувалося партійне підпілля
з числа голів колгоспів, міліціонерів, дирек-
торів шкіл, тобто людей, відомих у районі, -
всього понад 70 чоловік, закладалися бази зі
зброєю і харчами в глухому лісі біля х. Тара-
совичів. Майбутніми командирами були при-
значені другий секретар Ремньов - секретар підпільного райко-
му, командир партизанського загону В. Е. Старовойт, В. Е. Катков
- начальник районного НКВС, К. Г. Дзюба- начальник рудоупра-
вління. Підпільників Словечанщини мав очолити А. П. Саврай -
учасник партизанського руху в часи громадянської війни, голова
Бігунської сільради. Як секретар райкому партії, командиром за-
гону був затверджений А. А. Мелещенко (з органів міліції) та з
ними іце 134 чол.

У цей час гудів, як вулик, будинок нинішнього діагностичного
центру (його дбайливо охороняли), де розміщався розвідувальний
піаділ штабу 5-ої Армії. З перевірених місцевих жителів тут фор-
мувались, зокрема. диверсійні і розвідувальні групи, які й ходили в
глибокий фашистський тил до Рівного, Луцька, Львова. Серед цих
груп значилася й ^^упа ДД-8 під керівництвом ст. лейтенанта НКВС
В. О. Редчиця (уродженця с. Деркачі), укомплектована з жителів
лісової частини району. Певно, командуванням ця група вважа-
лась особливо перспективною, бо близько 20 серпня їй передали
найновітнішу тоді радіостанцію і радиста по кличці «Андрій» і
розмістили їх поблизу Липських Романів.

Фронтові новини тим часом ставали все більш невтішними. Ва-
жкі бої під Малином, Васьковичами вимотували сили 5-ої Армії. І,
врешті, 21 серпня 1941 р. війська залишили Овруч. Напередодні в
район с. Середньої Рудні вийшли словечанські партизани, до х.
Тарасевичів - овруцькі. Правда, останні не знали, іцо їхні безпосе-
редні командири Ремньов і Старовойт виїхали останнім поїздом
на Чернігів у ніч з 21 на 22 серпня.

Із 22 серпня 1941 р. і по 17 листопада 1943 р. тривали чорні
дні окупації. Гітлерівці почали встановлювати так званий «новий
порядок», всі пункти якого завершувались словом «розстріл». Бу-
динок льотного офіцерського гуртожитку в районі нинішнього при-
ладобудівного заводу переобладнали під в'язницю всього гебітско-
місаріату (приблизно зона колишнього повіту). На місці ниніш-
нього будинку райспоживспілки - єврейське гетто, там, де нині
СШ № 3, - концтабір військовополонених «Кошара», в будинку
нинішнього діагностичного центру - польова комендатура і т. д. І
завертілася каральна фашистська машина: виловлювалися комуністи,
активісти, комісари, регулярно розстрілювали затриманих у гетто
біля муру монастиря. Сотні, а може, й тисячі жителів єврейської
національності Єльська розстріляли і зарили в траншеях на півні-
чній окраїні Овруча (талі у 2000 р. відкрили обеліск). Сотні зааре-
штованих розстрілювалися на колишньому аеродромі (між Глад-
ковичами і В. Чернігівкою в урочищі «Латашів березняк»).

Трагічною сторінкою в історію міста увійшло овруцьке партій-
не підпілля. Полишені самі на себе, без зброї і харчів (закладені
бази вони так і не знайшли), патріоти вибрали нове керівництво
на чолі з І. Г. Старухіним, колишнім директором хімлісгоспу. Зни-
щили декілька мостів на шосе Овруч-Мозир, перерізували лінії
зв’язку, розправлялися з поліцаями та старостами.

В жовтні проти них, майже беззбройних, було кинуто караль-
ний загін. Тому 2 листопада 1941 р. було прийнято рішення роз-
осередитись. Загін під командуванням К. Г. Дзюби перемістився в
ровенські ліси, група Ф. Е. Каткова вирушила на схід у напрямку
лінії фронту і благополучно перейшла його, а І. Г. Старухін зали-
шився на території району, бо був одночасно і командиром загону,
і секретарем підпільного райкому партії.

Карателям вдалось натрапити на його слід. 28 листопада 1941 р.
гестапівці схопили його на явці на окраїні Овруча і після катувань
1 грудня розстріляли. Затнули і члени підпільного райкому КП(б)У
М. К. Левандовський (довоєнний директор школи в Черепині) та Р.
О. Березовський (колишній заступник голови колгоспу з Коптів-
щини), інші члени підпільних груп були виявлені і розстріляні в
розвилці біля залізничних мостів через р. Норинь. Не менш трагі-
чна доля і словечанських партизанів, які вийшли в ліси і провели
ряд операцій: біля с. Скребеличі розбили фашистську автоколону,
провели мітинг на честь Жовтневої революції в лісових селах, зби-
рали розвіддані.

А зброї катастрофічно не вистачало. А. Саврая замінили Т. А.
Гришаном- активним учасником громадянської війни: довоєнний
голова Червоноармійського райвиконкому, він мав також пов-
новаження секретаря запасного Житомирського підпільного об-
кому партії. Керовані ним партизани активізували свої дії, але те,
Що не було патронів до польських гвинтівок, рання зима примуси-
ли розійтися по домівках, щоб за зиму підготувати нових бійців.
Командири ж залишились зимувати у землянці поблизу с. Серед-
ньої Рудні. ЗО січня 1942 р. вони були виявлені карателями. У ході
нерівного бою більшість партизанів загинула, Т. Л. Гришан відстрі-
лювався до останнього і теж геройськи загинув. Важкопоранені 1.1.
Подкур, Лєсников й В. Т. Тарановський (секретар підпільного
РККП(б)У) були повішені в парку м. Овруча.

Та хоч партійне підпілля і було розгромлене, боротьба з гітлерів-
цями не припинилася. Бо заявило про себе антифашистське під-
пілля в Овручі, яке виросло на базі колишньої армійської розвід-
групи В. О. Редчиця. Останній, вступивши «на службу» до окупан-
тів, отримав цілодобовий пропуск і швидко зумів згуртувати нав-
коло себе «оточенців» з колишньої 195-ої стрілецької дивізії. Цін-
на інформація про пересування фашистських військ у поліських
районах потекла на Велику землю за допомогою радіостанції Ред-
чиця. В липні 1942 р. командир зустрічається в лісах з надсекрет-
ною групою полковника Д І. Медведєва, яка рухалась під Рівне, іцо
було при гітлерівцях столицею України.

В архівах нинішнього СБУ збереглися радіограми Медведєва
про цю зустріч. У них зазначається, що В. О. Редчиць представляв
«Штаб партизанських загонів Волині» (підпільна кличка «Крилов»),
і військова рада, в яку, крім «Крилова», входили начальник штабу
організації Третьяков - колишній військовополонений, і ряд осіб,
що служили у німецьких установах Овруча: помічник начальника
поліції, начальник пошти та інші; що вони зв’язані з партизан-
ськими загонами в Наровлянському, Ємільчинському, Новоград-
Волинському, Олевському районах, з містами Коростень, Сарни.
Одну з цих партизанських груп у кількості 20 чоловік з колишніх
командирів і червоноармійців, звільнених із «Кошари» і організо-
ваних В. Д. Мазуром з Піщаниці («Батько Василь»), полковник
Медведєв включив до свого загону.

Під час бойових дій, говориться в тих же донесеннях, загін В. О.
Редчиця був розбитий, а сам він у серпні 1942 р. геройськи загинув.

Після цього організацію очолив О. С. Малолєтнєв («Іван Писа-
ренко»).

Щоб мати можливість легально зустрічатися з підпільниками,
О. С. Малолєтнєв («Іван Писаренко») влаштувався директором
кінотеатру «Вікторія». До нього приходили на явку І. Г. Романов,
О. С. Чистяков, О. 1. Шваб, 1. Д Щадило, В. В. Литвинов, Б. М.
Каменський, В. І. Гришнюк, П. І. Редчиць, Ю. 3. Ізраїлов, чехослова-

і
уький капітан Ян Налєпка (Рєпкін). Щоб помститись за В. О. Ред-
чиця, І. Г. Романов замінував кінотеатр. Патріоти хотіли висадити
його в повітря, коли прийдуть фашистські солдати і офіцери на
прем’єру підготовленої підпільниками ж п’єси «Дай серцю волю,
заведе в неволю». Та здійснити операцію не вдалось: зрадник видав
підпільників. Фашисти жорстоко розправилися з ними. 5 вересня
1942 р. 43 чоловіки було розстріляно, а О. С. Малолєтнєва та 1. Г.
Романова повішено.

І знову-таки окупанти прорахувалися, бо саме розгортали роботу
підпільні організації та групи: М. А. Посоха в Словечному, в Сирни-
ці - група Л. Т. Ковтонюка, в Перебродах - група 1. Ю. Соделя, в
Новій Рудні - група М. М. Рудницького, діяли групи І. Волкова у
Нових Велідниках, В. О. Ананкіна в Усовому, І. М. Макарчука в
Кованці. Розвідувальна робота, знищення продукції Велідницького
маслозаводу, листівки (у Словечному підпільниками було вмонтова-
но радіоприймач у швейну машинку), збір зброї, виконання виро-
ків гітлерівським прислужникам - такою була ця невидима діяль-
ність підпілля. Та 25 липня 1942 р. М. А. Посох і його товариші були
заарештовані і виправлені в овруцьку в’язницю. Дорогою біля Скре-
беличів заарештовані зуміли перебити охорону і втекти в ліс, у ра-
йон с. Усове. Важко пораненого розривною пулею Посоха перехову-
вали на горищі будинку німця Шульца (репресованого в 1937 р.),
дружина якого Камінська підтримувала зв’язок із підпільниками.
Потім він був переведений у підсобку словака Ржегака, де його і
лікували лікар Звонников і медсестра Г. Козел. Дещо пізніше М. А.
Посоха переправили літаком до Москви.

З новою силою розгорнулась антифашистська боротьба з при-
ходом у наші ліси партизанського з’єднання О. М. Сабурова, яке в
грудні 1942 р. після кровопролитного бою розгромило ворожий
гарнізон у Словечному (німці перенесли райцентр у с. Хлупляни).
Овруцький підпільник М. П. Поляков передав О. М. Сабурову де-
тальний план міста із зазначенням усіх вогневих точок, окопів і
бункерів ворога. Я. 3. Каплюк та М. І. Каплюк, Г. В. Дяченко піді-
рвали будинок гебітскомісаріату, за що були нагороджені бойови-
ми орденами. О. П. Добахова, Г. П. Овсієнко, Ф. Г. Хомутовська
вели агітаційну роботу серед особового складу 2-ої Словацької охо-
ронної дивізії, яку гітлерівці використовували для охорони кому-
нікацій на території Житомирської і Пінської областей. Під впли-
вом агітації офіцери і солдати групами і поодинці почали перехо-
дити до партизанів. Серед них - і колишній начальник штабу 101-
го Словацького полку капітан Ян Налєпка (Рєпкін), який до цього
співробітничав з підпіллям В. О. Редчиця. Перейшовши на бік на-
родних месників, він очолив сформований у складі з’єднання О. М
Сабурова Словацький партизанський загін.

На початку 1943 р. в овруцько-словечанських лісах десантують-
ся групи розвідвідділу Генштабу Червоної Армії, які швидко пере-
творюються на партизанські загони і цілі з’єднання. За Виступови-
чами в районі Лисих Гір народжується з’єднання О. Невського
(командир - Герой Радянського Союзу В. О. Карасьов), у районі
Усового - Житомирська партизанська дивізія (командир С. Ф.
Маліков), біля Селезівки дислокується з’єднання генерала О. М.
Сабурова. А іце ж діяли десятки дрібніших загонів і груп.

У червні 1943 р. в наших лісах секретар ЦК КП(6)У Д. С
Коротченко та начальник УШПР Т. А. Строкам провели розшире-
ну нараду партизанських командирів, на якій виробили оператив-
ний план дій на літньо-осінній період.

Цей непередбачений гітлерівськими планами всенародний опір
бісив окупантів. Узимку і влітку 1943 р. страшним вогняним ва-
лом прокотилися по багатостраждальній поліській землі каральні
загони фашистів. Тільки у нашому районі ними було спалено до-
тла 34 населених пункти, 10 сіл спалено наполовину, замучено і
розстріляно понад 2 тис. жителів, спалено живцем 3240 стариків,
жінок і дітей, вивезено на каторгу до Німеччини понад півтори
тисячі чоловік.

Та спокою гітлерівцям це не принесло. Вже давно було паралі-
зовано рух на залізниці Овруч - Мозир, Овруч - Коростень та на
автошляху Овруч - Словечне. На осінь 1943 р. територія на захід і
північ від Овруча ними вже не контролювалась.

З мемуарів 3. А. БОГАТИРЯ, комісара з’єднання О. М. Сабурова,
про події 1943-го року:

«На великій території лісової і поліської частин України, знач-
ній частині Білорусії окупаційний режим було зведено майже на-
нівець. Фашистські гебітскомісаріати, районні коменданти і ко-
мандування постійно діючих у цих районах каральних загонів не
спроможні були власними силами чинити якісь рішучі заходи проти
численних угруповань партизанів, які були добре озброєні і майже
безпе{>е6ійно постачалися. Тому ще в кінці травня - на початку
червня окупаційні власті проводили жваве листування зі штабами
великих військових частин про направлення значної кількості військ
для боротьби з партизанами. Водночас різко збільшилася кількість
агентів, яких засилали у розташування партизанів. Шпигуни заси-
лалися з Житомира, Овруча, Коростеня, Єльська, Мозиря, Олев-
ська. Спіймані шпигуни і розкриті агенти на допитах повідомля-
ли, що фашисти хочуть точно встановити кількість, місце розташу-
вання і озброєння партизанів. Безперервно у всіх напрямках про-
водилася і партизанська розвідка.

На початку червня у міста Овруч, Мозир, Єльськ, Петриків,
Олевськ і в прилеглі до них населені пункти почали прибувати
великі сили карателів. На 15 червня у цих пунктах зосередилось до
40 тисяч німецько-фашистських військ і поліції.

Готуючи наступ, (фашистське командування ставило завдання:
розгромити партизанські загони, знищити їхні продовольчі бази,
ліквідувати партизанський аеродром, позбавити партизанів мож-
ливості одержувати з Великої землі зброю, боєприпаси і відправ-
ляти поранених. Крім того, воно мало намір виловити працездатне
населення, що переховувалося в лісах, і відправити його на роботи
у Німеччину, забрати всю велику рогату худобу, зібрати врожай,
спалити села, знищити населення цих районів.

Наступ проводився при підтримці легких танків, танкеток і
авіації. За заздалегідь розробленим планом, танки і танкетки поча-
ли перерізати лісові дороги, щоб відсікти партизанам відхід. Авіа-
ція безперервно проглядала ліс, бомбувала населені пункти, лісові
Дороги і землянки жителів, що пішли від окупантів.

Слід зазначити, що в період цього наступу ще більш різко ви-
значилася прірва між окупантами і місцевим населенням. У боротьбі
ке було й не могло бути нейтральних. Гітлерівці та незначна части-
на поліції і власовців, що все більше морально розкладалися, вини-
щували населення, не шкодуючи жінок, стариків і дітей».

З партизанської листівки, виданої у лютому 1943 року:

«У лютому 1943 року фашистські дітовбивці прибули до села
Селезінка Словечанського району. Фашисти і тут пішли на обман.
Зони примусили свого холуя-стзросту привести жителів у село.
Кілька сімей повірили холую. Цей найманець разом з німцями
погнав односельчан у село Бігунь. Там загнали у хлів 120 чоловік,
розстріляли іх і підпалили хлів. Потілі ніліці розстріляли і самого
старосту. Зрадник одержав від німців нагороду - кулю в лоб».

У жовтні - листопаді 1943 р., форсуючи Дніпро, радянські вій-
ська почали визволення Правобережної України. Прагнучи швид-
ше вигнати окупантів, генерал О. М. Сабуров розробляє зухвалий
план штурму Овруча ще до підходу частин Радянської Армії, на
що явно не розраховував ворог. Хоча фашистський гарнізон і був
ізольований у місті, та був досить спокійний - 8 тис. солдатів і
офіцерів, діючий аеродром, танки.» З’єднання О. М. Сабурова у
взаємодії з партизанською дивізією ім. Щорса (командир С. Ф.
Маліков) 16 листопада 1943 р. розпочало наступ на місто. В штур-
мі брали участь загони ім. С. Будьонного, ім. К. Ворошилова, Слова-
цький, Сарненський, Г. Д. Селивоненка. Після запеклого 20-годин-
ного бою вранці 17 листопада місто і залізничний вузол були виз-
волені. Через 2 дні в Овруч вступили передові частини 4-ої повіт-
ряно-десантної дивізії 13-ої армії генерала Пухова. Партизани зни-
щили 870 гітлерівців, понад 100 автомашин та багато різного вій-
ськового спорядження, захопили склади: один з боєприпасами, 5 -
з продовольчими товарами, 2 - з обмундируванням, а також бен-
зосховище, 60 автомобілів, 5 мотоциклів. Визволено було з в’яз-
ниці 200 громадян, яким загрожував розстріл або відправлення до
Німеччини. Відступ ворога був таким стрімким, що він навіть не
встиг знищити заміновані об’єкти: хлібозавод, депо тощо. В бою за
Овруч партизани втратили 40 чол. убитими і 30 чол. пораненими,
в останні хвилини бою загинув і командир Словацького загону Ян
Налєпка (Рєпкін). 19 листопада в міському парку відбувся вели-
кий мітинг жителів, партизанів за участю бійців і командирів 4-ої
повітряно-десантної дивізії 13-ої армії і було захоронено загиблих
героїв. На честь визволення Овруча Москва салютувала 20 артиле-
рійськими залпами, 145 бійців і командирів з’єднання Сабурова
удостоїлись урядових нагород, Яну Налєпці (Рєпкіну) посмертно
було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а дивізії - Овру-
цькії

Відкотився від міста фронт на захід, і овручани зразу ж присту-
пили до відбудови. До кінця війни було ще далеченько. За наказом
генерала Сабурова головою
Овруцького райвиконкому бу-
ло призначено В. Т. Коровкі-
на, начальником міліції - Гніз-
денка, редактором газети
«Зоря» - Абрукіна, а С. Ф.
Маликов призначив головою
Словечанського райвиконко-
му С С. Помінчука, редакто-
ром газети «Патріот Батьків-
щини» - Ю. П. Куліша, зав-
райво - М. Н. Дідківського.
Вже в наступні дні голова рай-
виконкому В. Т. Коровкін до-
повідає, що «у всіх селах від-
новлено Радянську владу. В
м. Овручі проведено такі за-
ходи по відбудові:

- частково місту дано світ-

ло за рахунок примітивних пристроїв, бо електростанцію зруйно-

Екіпаж прославленого Т-34,
справа — М. Стотланд,
юний танкіст, овручанин

вано;

- відновлено водокачку, лазню, частково хлібозавод (випікає 4-
5 тонн хліба в день). На осінь 1944 р. вже випікали ЗО тонн після
реконструкції 3 механічних 2-ярусних печей), відкрито лікарню
на 75-100 ліжок, працює перукарня, відкрито 2 їдальні (одна в
місті, друга - на залізничній станції), відновлена робота МТС 16
тракторів, частково з переданих військовими частинами, частково
із викопаних схованок 1941 р., 24 активісти проводять мобіліза-
цію населення в РСЧА».

Розпочалося навчання в школах: оскільки СШ № 1 згоріла, її
розмістили в цегляному будинку по вул. Франка, 33, де в роки
війни був чехословацький шпиталь, а по тому - збірний пункт
молоді для відправлення в Німеччину. Під СШ № 2 виділили ін-
ший будинок по цій же вулиці.

Запрацювали районна газета «Зоря» в Овручі і газета у Велідни-
ках (тут до 1950 р. був Словечанський райцентр).

Панувало величезне патріотичне піднесення. Яскравим виявом його
був збір коштів на танкову колону. Газети «Радянська Житомирщи-
Прославлений артилерист-
розвідник М. Сидоренко
з товаришем

на» і «Зоря» за 8 січня 1944 р. по-
відомляли, що трудящими нашого
району у фонд оборони і на будів-
ництво танкової колони зібрано
239800 крб. грошима і 81 тис. облі-
гаціями, зерном - 60 цнт.

В інформації на 1 травня 1944 р
відзначається цінний почин ко-
лективу СШ № 1, де зібрано і
вручено евакогоспіталям № 4652
і № 4231:

яєць - 2540 шт.,
борошна - 116 кг.,
коржиків - 855 шт.,
молока - 35 л.,
махорки - 4 кг.

Передано 3 пересувні бібліоте-
ки, організовано 4 концерти. Було
також передано у фонд Червоної

Армії 27. 110 крб., зароблених на відбудовчих роботах.

Верховний Головнокомандуючий Й. Сталін надіслав учителям і
учням СШ №1 телеграму, в якій виніс їм подяку.

У кривавій борні з фашизмом багато овручан виявили героїзм
і звитягу. Зірки Героїв Радянського Союзу засяяли на грудях
Ц. С Расковинського (1916-1944 рр.), П. А. Росли ка (1919-1956 рр.)
«Поліський Матросов» О. А. Покальчук (1923-1942 рр.) з В. Фосні
у кривавих боях під станицею Клєтською, рятуючи друзів, 18 серпня
1942 р. грудьми закрив амбразуру ворожого дзота разом з товари-
шем П. А. Гутченком з Донеччини, за що були удостоєні орденів
Леніна. Найвищими орденами країни нагороджувались генерал-
лейтенант С. Т. Шмуйло (1907-1955 рр.) - командир кавалерійсь-
кого корпусу, В. О. Кулібабенко - командир танкової бригади, М
В. Сидоренко - фронтовий розвідник, тисячі інших фронтовиків,
партизанів, підпільників з Поліського краю.

Війна дорого обійшлася нашим людям 3 18 тис земляків, що
воювали в діючій армії, близько 8 тис. хлопців з Овруцького і
колишнього Словечанського районів не повернулися з війни, 5705
поліщуків затнули у партизанських загонах і підпіллі, 5797 чол.
було вивезено на каторжні роботи до Німеччини, 32 знищені села,
3,2 тис. спалених живцем і закатованих жінок, дітей, стариків.
Збитки, завдані тільки місту та Овруцькому району (в довоєнних
розмірах), становили близько 500 млн. крб.

Та не опустили рук овручани. Ще до закінчення війни завдяки
самовідданій праці трудящих міста і при допомозі держави були
підняті з руїн підприємства, культосвітні і медичні заклади. В 1944 -
45 рр. в повну силу запрацювали хлібозавод, рай промкомбінат,
харчокомбінат, промартілі ім. 18-річчя Жовтня, «Іскра», хімліс-
госп, електростанція, друкарня. Овруцький залізничний вузол не-
одноразово завойовує Перехідні прапори ПЗЗ.
НЕ ТОРОВАНИМ ШЛЯХОМ

прийшов мир на землю Древлянську. І при-
йшли нові турботи - мирні. Ешелон за ешело-
ном привозив демобілізованих воїнів із захо-
ду, і вони, прикрашені орденами і сполосова-
ні рубцями від ран (всього за роки війни 10246
овручан було удостоєно бойових нагород), зразу
ж, без роздиху, приступали до будівництва
житла, ремонту техніки і реманенту. Л зі схо-
ду надходили верстати до МТС, обладнання
для міської електростанції на 100 кіловат, депо
ст. Овруч і хлібозаводу, шкірсировина для
промкомбінату, виділено для відбудови госпо-
дарства по місту в 1944-46 рр. 6,2 тис м3 лі-
соматеріалів, щорічно асигнувалось 4-5 млн.
крб. Це дозволило промисловим підприємст-
вам успішно виконувати зрослі планові завдан-
ня. Хімлісгосп різко збільшує добування жи-
виці для хімічної і оборонної промисловості
(132,2 %), лісгосп уже 1 серпня 1949 року
виконав п’ятирічні завдання із лісозаготівлі для
відродження шахт Донбасу (туди ж за спец-
наборами відправлялись тисячі молодих хлоп-
ців з Полісся).

Тон у районі задавав колектив 11-ої диста-
нції колії (607 чол.), який одним з перших у
Союзі запровадив гарантійні паспорти безпе-
ки і в 40-50-х рр. неодноразово удостоювався
Перехідних Червоних Прапорів Південно-За-
хідної залізниці. Тож і не дивно, що саме з
цього колективу першими післявоєнними ка-
валерами найвищого тоді ордена Леніна в ра-
йоні стали дорожні майстри М. А. Потар, 1. Й.
Редчиць, О. П. Хавін.
У 1951 році розпочалося будівництво комбінату молочних кон-
сервів. Великий обсяг робіт виконують і словечанські будівельники
по виродженню буквально з нуля свого райцентру (після війни
там лише бовваніли обгорілі кам’яні стіни школи і будинку куль-
тури). 1 вже в 1950 році райцентр знову переміщається з Велідни-
ків у Словечне, в чому велика заслуга тодішнього керівника, полков-
ника у відставці І. Піньковського, ініціатора й організатора споруд-
ження музею Партизанської Слави. Відроджуються з попелу Ан-
тоновичі, Сирниця, Лучанки, Рудні, інші села.

Рік у рік упорядковується місто. До 1948 року було відбудовано
4275 м2 житлової площі, споруджувався міський стадіон, жителів
міста і району обслуговувало 16 .магазинів, 5 їдалень, кафе. На
кінець відбудовчого періоду в місті діяло три середні школи, де 97
вчителів навчали 1802 учні. Діяли також вечірня школа робітничої
молоді, дитбудинок та дитсадок.

З 1946 року відновлює свою роботу міський будинок культури
(в 1949 році він увійшов у нове приміщення), працюють районна
бібліотека, радіовузол. Успішна відбудова господарства створила спри-
ятливі умови для дальшого розвитку промисловості і сільського гос-
подарства. У 1951 році вступив до ладу льонозавод, через рік -
комбінат молочних консервів, овочесушильний завод (6 вересня 1954
року вони об’єднані в один комбінат). І їхня продукція широко
розходиться по колишньому Союзу, молочні консерви ідуть на Край-
ню Північ і в Середню Азію, Москву, Ленінград, незмінними спо-
живачами сушеної картоплі стають Казахстан і Збройні Сили.

В 1954 році у районі працювало 25 підприємств з річним пла-
ном у 107 млн. крб. На них трудиться 5 тис. робітників. Найбільші
підприємства - МКК та промкомбінат.

Помітну роль відігравали колективи Овруцької та Піщаницької
МТС, де на кінець 1953 р. налічувалось 109 тракторів, 39 комбай-
нів, 20 молотарок, 12 льонокомбайнів, 1 картоплекомбайн та бага-
то іншої техніки. Тільки в 1953 році було отримано 36 тракторів,
18 комбайнів (а на початок 1944 р. були лише викопаний з землі
«Фордзон» та два десятки німецьких битюгів (робочі коні), зара-
жених сапом, що їх залишила військова частина). У 1958 році
МТС було реорганізовано в РТС, а в 1961 р. створено райоб’єднан-
ня «Сільгосптехніка», ліспромгосп і хімлісгосп об’єднано у лісгосп-
заг, який почав комплексне ведення лісового господарства - вирубку
стиглих лісів з одночасною посадкою нових. Заслужений лісівник І.
П. Хмелюк, який очолив це господарство, вже в 1966 році був
удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора.

Значні роботи проводилися в ці роки і з благоустрою міста.
Так, лише в 1954 р. було введено до ладу п'ять колонок для водопо-
стачання жителів, обладнано цех для подачі електроенергії, відбу-
довано 20 комунальних квартир, витрачено 125 тис крб. для по-
ліпшення житлових умов городян.

Великою подією було заснування в 1955 р. на східній окраїні
міста міжколгоспної будівельної організації, яка, зростаючи з року
в рік, перетворилася на великий будівельний комбінат, у віданні
якого було 4 заводи: 2 цегельні, щебеневий та залізобетонних ви-
робів, бетонний, столярний, транспортний цехи. Цим, тоді майже
тисячним колективом, очолюваним колишнім фронтовиком Анд-
рієм Тимофійовичем Шмуйлом - чудовим організатором і чуйною
людиною, було споруджено в селах району понад 800 об’єктів ви-
робничого та культурно-побутового призначення. За досягнуті ус-
піхи в праці колектив «Міжколгоспбуду» неодноразово завойову-
вав Перехідні прапори УРСР та СРСР і був нагороджений орде-
ном «Знак Пошани». У 1970 році близько 500 трудівників Овруча,
в т. ч. 117 будівельників, нагороджено медаллю «За доблесну пра-
цю». На підприємствах міста шириться рух за комуністичну пра-
цю, умови якого перегукувались з біблійними заповідями. Перши-
ми звання ударників компраці урочисто удостоїлися Т. Р. Назарук,
О. С. Бухлицький, О. А. Хавін - всього майже 950 чоловік.

60—70-і роки стають роками нових здобутків. У 1967 р. введено
до ладу плодоконсервний завод, цех незбираного молока на МКК,
що дозволяє збільшити випуск продукції в 2,7 раза. Автоматизова-
но цех безалкогольних напоїв на райхарчокомбінаті, у 5 разів збіль-
шує вирюбництво промкомбінат.

Найвищу нагороду - орден Леніна - за досягнення в роки 8-ої
п’ятирічки отримують начальник «Міжколгоспбуду», Почесний гро-
мадянин міста А. Т. Шмуйло, майстер льонозаводу М. 1. Тимошен-
ко, орденом Жовтневої революції нагороджено слюсаря лісгоспза-
гу В. П. Товкача, орденом Червоного Прапора - колійників Д. Г.
Сташкевича та В. П. Петровича. Найбільший в області і республіці
Овруцький район і в роки наступної 9-ої п'ятирічки веде перед
з-поміж районів Житомирщини. Так, у рапорті до Кремля учасни-
Справно возив вантажі по Волзі теплохід «Овруч»
(60-і рр. XX ст.)

ки загальноміського мітингу ЗО грудня 1972 року відмічали, що
«держава отримала від овручан понад план 102 тис. м* 3 щебеню, 29
тис. тонн кварцитів, 195 тонн льоноволокна на загальну суму по-
над 2 млн. крб. Державі продано ЗО тис. тонн картоплі, близько

З тис. тонн льоноволокна, 5125 тонн м’яса і 19360 тонн молока,
що значно більше попередніх років. За цими цифрами - величезна
праця поліщуків.

У доповіді на партконференції констатувалося, що тільки в
1970 - 1973 рр. введено до ладу 117 об’єктів будівництва, серед
яких 5 шкіл, 4 клуби, 21 картоплесховище, 15 сінажних траншей
і т. д.. Рекордсменами району стали: за врожаями льону - а Піща-
ниця - по 13,6 цнт волокна з гектара, картоплі - можарівські
рільники - 278 цнт з гектара. За високі показники в праці колгосп
с. Словечного нагороджено Червоним прапором Міністерства сіль-
ського господарства СРСР і ЦК профспілки сільського господар-
ства, 42 передовики села району удостоєні срібних і бронзових
медалей ВДНГ, 92 передовики нагороджені орденами і медалями
СРСР, а доярка з Велідників П. Г. Рожок удостоєна другого ордена
Леніна, таку ж високу нагороду отримав колишній фронтовик,
бригадир з Жолоні (нині Поліське) М. В. Сидоренко.

У 1971 році почав видавати продукцію Овруцький філіал Київ-
ського заводу порційних автоматів, першість по Південно-Захід-
ній залізниці знову завойовують овруцькі залізничники.

Овруч - значний транспортний вузол. Через нього проходять
маршрути Ленінград-Одеса, Ленінград-Кишинів, Хмельницький-
Москва. Місто має сполучення з Гомелем, Черніговом та ст. Білоко-
ровичі на магістралі Київ-Ковель. Регулярно курсують автобуси
від Овруча до обласного центру, міст сусідньої Білорусі - Мінська
та Мозиря, а також до Києва та багатьох інших міст і сіл. Щоден-
но автобуси міського АТП, створеного в 1954 р., перевозили понад
13 тис пасажирів.

Поліпшувались і побутові умови жителів міста і району (з 1964 р.
Овруцький і Словечанський райони об’єднані в єдиний - Овруць-
кий). До послуг овручан і гостей 42 магазини, 9 їдалень, комбінат
побутового обслуговування. Лише за 1966-70 рр. відкрито 6 нових
магазинів, в т. ч. гастроном «Світанок», книжковий магазин «Про-
мінь», вечорами сяяв неоновими вогнями ресторан «Льонок». До
нового корпусу перейшов побуткомбінат, відкрито майстерню з
ремонту меблів. Збільшився житловий фонд міста на 10 тис м2. На
західній і східній частинах його виросли нові мікрорайони з 5-
поверхових будинків, 99 % яких газифіковано, мають воду, каналі-
зацію і центральне опалення. Вступили до ладу 3 нові водонасосні
свердловини, на 17 вулицях прокладено близько 6 км водогону і
встановлено 24 водорозбірні колонки. Понад 520 тис крб. витра-
чено на благоустрій міста. В районі ж було збудовано 1197 будин-
ків житловою площею 42272 м2. У 1972 році споруджено телеві-
зійний 80-метровий ретранслятор. У більшості родин з’явилися
сучасні меблі, телевізори, холодильники, пральні машини. Стає мод-
ною власна бібліотека. Розширюється мережа закладів охорони
здоров’я. Відкрито міжрайонну дитячу лікарню на ПО ліжок, при
райполіклініці (колишня в'язниця) створено водолікарню з новіт-
нім медичним обладнанням, за 1968-72 рр. збудовано лікувальний
корпус протитуберкульозного диспансеру, двоповерхове приміщен-
ня райлікарні на 120 ліжок (на її спорудження заповіла всі свої
заощадження колишня фронтовичка, голова товариства Червоного
Хреста Орлова Р. М.), відкрито дитячі ясла-садки №2 і №3, дитя-
чий комбінат на 140 місць. Діють санепідемстанція, 3 аптеки. У
медичних закладах міста - 52 лікарі та 128 медпрацівників серед-
ньої кваліфікації.

Остаточно формується система народної освіти. В місті працю-
вало 5 середніх шкіл, в т. ч. вечірня школа робітничої молоді, в
яких 182 вчителі навчали 3085 учнів. Серед них - 7 чол. відмінни-
ків освіти і нагороджена орденом Леніна Н. І. Тарасенко - колиш-
ня фронтовичка, завуч СШ N91. Великим авторитетом в області
користувалось реорганізоване в 1953 р. зі школи комбайнерів у
училище з підготовки механізаторів широкого профілю СПТУ N° 5,
яке до кінця 70-х рр. підготувало для сільського господарства близько
6 тис кваліфікованих спеціалістів.

У 1956 р. відкрито музичну школу-семирічку, де навчалось 250
дітей. Овруцький район займав перші місця в області і республіці
по соціально-культурному будівництву. Характерно, що лише в
70-х рр. прийняли дітей нові цегляні корпуси шкіл у Хлуплянах,
Красилівці, Павловичах, Поліському, В. Фосні в загальному на 1680
учнівських місць. Гостинно відчинили двері новенькі клуби в Но-
ринську, Черевках, Думинському, нові медпункти в‘ Дівошині і
Збраньках, магазин у Збраньках, їдальня в Прилуках, магазин у
Нагорянах, універмаг в Овручі, побуткомбінати у Велідниках та
Норинську, дитсадок-ясла в Норинську. Та і, власне, місто не було
забуте: прокладено 24,5 тис. м2 асфальту, встановлено 53 водороз-
бірні колонки, проведено 15,3 км ліній електроосвітлення вулиць.
Що ж до культосвітніх закладів, то вони по праву вважалися кра-
щими в області. Районний будинок культури, очолюваний А. І.
Данчуком (нині народний артист) стаї/ центром культурно-масо-
вої роботи краю, а його самодіяльний оркестр і драматичні колек-
тиви завоювали почесні звання народних колективів.

Стали звичними обмінні концерти з містами Єльськ і Мозир
сусідньої Білорусі, на кордоні з якою і спорудили курган Дружби.
Великою подією став приїзд у місто видатних митців України на
чолі з А. С Малишком та О. Т. Гончаром. Дзвінкі поліські пісні
популяризувала на всю Україну самобутня поетеса, колишня під-
пільниця і партизанка, заслужений працівник культури УРСР, ке-
рівник Кирданівського хору О. П. Добахова.

Чільне .місце у вихованні молоді займали будинок піонерів, Сло-
вечанський музей партизанської слави Полісся, кімнати бойової та
трудової слави, які переросли в СШ № 1 - в музей героя-словака
Я на Налєпки (Рєпкіна), СШ № 4 - в музей героя-генерала О. М.
Сабурова, у В. Фосні - в історико-краєзнавчий музей села. Розмаїття
форм виховної роботи: зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної
війни, написання історії міста і сіл району, встановлення обелісків
спаленим селам і загиблим односельцям, обмінні поїздки школярів
СШ № 1 і словацької гімназії Яна Налєпки з м. Спішска Нова Вес
на безвалютній основі, візити на рівні керівників району до м. Кра-
сний Лиман на Донеччині, цільове направлення призовників, регу-
лярні огляди художньої самодіяльності - така далеко не повна палі-
тра форм цієї діяльності громадського активу міста і сіл району.

До речі, за ці повоєнні роки місто не тільки розрослось, але й
озеленилося каштанами і кетягами горобини, стало чистішим. Тож
недарма сюди на літній відпочинок приїздили сотні гостей з усіх-
усюд Союзу. І в цьому була заслуга міськради, яка через оновлюва-
ний депутатський корпус, керівників усіх рангів прагне зробити
місто по-домашньому чистим і затишним. 80 вулиць, 21 провулок,
З площі вимагають неослабної уваги міської влади.

Та грянуло чорнобильське лихо - і довелося витрачати величез-
ні суми на дезактивацію, на виплати постраждалим. І припини-
лись розмови про можливість спорудження в місті філіалу Ризько-
го радіозаводу ВЕФ чи самостійного цементного заводу на базі
місцевих мергелів. І все ж потенціал району у 80-х рр. був досить
потужним: щебзаводи в Ігнатполі, Норинську, Бондарах, Першо-
травневому, а також Товкачівський давали продукцію для споруд-
ження ГЕС на Волзі, метрополітенів у Москві й Ленінграді, Білору-
ської залізниці: з переробленого Овруцьким льонозаводом волокна
можна було виткати десятки тисяч метрів тканини (її, зокрема,
закуповувала королева Великобританії), динасова сировина для
футерівки доменних печей з кар’єрів Першотравневого користува-
лася величезним попитом металургів усієї України. Ленінград по-
требував пірофіліту зі збраньківської шахти, а маякові горілки з
пірофіліту стояли по всьому Північному морському шляху, продук-
ція харчокомбінату (винзавод) «Дари садів», «Чорносмородинова»
збирала черги покупців в Архангельську, Москві, Сєвєродвінську.
Овруцькі молочні консерви розходились аж до пакистанського ко-
рдону, коли там, в період афганської війни, були радянські війська
(в цій війні загинуло 12 овручан - і стільки ж чорних мармурових
плит на алеї Центру дитячої та юнацької творчості, бо колишній
будинок піонерів займає нині Мала академія народних ремесел).
Овруцькою картоплею забезпечували майже 50 % потреб Донбасу,
гриміла слава нововелідницького колгоспу (багаторічний голова,
колишній депутат Верховної Ради СРСР Я. І. Плітман), піщаниць-
кого колгоспу (колишній депутат Верховної Ради України М. І.
Жила), великофоснянського колгоспу (голова Герой Соціалістич-
ної Праці В. В. Целіков, фронтовик, морський піхотинець), слави-
лись Герої Соціалістичної Праці фронтовичка-пташниця з Лев-
ковичів В. Г. Замишляєва та льонарка з Антоновичів П. М. Кни-
шевич.

З 1958 р., коли в Овруч уперше приїхали брати загиблого Я на
Налєпки (Рєпкіна) Йозеф - колишній посол ЧССР в Югославії та
Андрій - полковник армії ЧССР, обидва - почесні громадяни міс-
та (до того Овруч був закритим містом), встановилися хороші зв’язки
із Спішска Нова Вес, рідними Яна, створилися обмінні групи мо-
лоді. Не раз тут бували колишній партизан-сабуровець, генерал
чехословацької армії Мартин Корбеля, високий урядовець Вільям
Шалгович, представники посольства ЧССР у Москві та консуль-
ства в Києві були в нас щорічно по 2г-З рази.

За досвідом з питання організації роботи свинокомплексу у Під-
рудді в Овруч приїздив білоруський лідер К. Т. Мазуров, у 60-х р.
гостем міста був голова Верховної Ради УРСР Д С. Коротченко,
міністр фінансів, наш земляк із Гошова А. М. Барановський, генерал
О. М. Сабуров, колишній секретар Житомирського підпільного об-
кому КП України, по війні - заступник міністра торгівлі УРСР
С. Ф. Маліков. У 1944 р. послугами овруцького райвузла зв’язку ко-
ристувався командувач І Українським фронтом К. К. Рокоссовський,
штаб якого був у лісі між Гладковичами і Першотравневим. Під час
відомого навчання «Дніпро» у нас був маршал Р. Я. Малиновський.

У період ліквідації чорнобильської катастрофи на овруцькому
аеродромі базувалася вертолітна група та перебувала група провід-
них медиків Радянського Союзу. Сотні овручан брали безпосеред-
ню участь у ліквідації аварії в самому Чорнобилі або в проведенні
дезактиваційних робіт, або у виселенні населення з 13 сіл, внаслі-
док чого з карти України зникли села Будолюбівка, Деркачі, Деревці,
Степки, Переїзд, Маленівка, Соснівка, Грязиве, Ситівка, Жолудів-
ка, Підчашшя, Липські Романи, Журба. У зв’язку з відсутністю
будь-якого правового захисту постраждалих від чорнобильської
катастрофи (Овруч - за 70 км від ЧАЕС), з власної ініціативи
депутатська група у складі Є. Є. Замишляєвої, С. Д Бондаренка,
О. М. Пешко, Ф. К. Лютка, Н. М. Шваб у 1987 р. побувала в найви-
щих урядових установах у Києві, зустрічалась із заступником Голо-
ви Президії Верховної Ради СРСР і союзного уряду в Москві, ви-
магаючи прийняття відповідного чорнобильського законодавства.
Можливо, це була перша народна делегація, яка порушувала поді-
бні питання на державному рівні.
РОЗБУДОВА

одії 1991 року - розвал СРСР і проголошення
незалежності України - в Овручі і районі отри-
мали схвалення, а наступні вибори офіційно

підтвердили це. Проте зміна політичного кур-

су країни, незвіданий шлях переходу від пла-

нового соціалістичного до ринкового господа-
рювання, без належного законодавства, при-
звели до різкого спаду виробництва. І вперше
після 1930 року з’явилися сотні безробітних,
які реєструвалися в комісії з питань праце-
влаштування. Чималу допомогу місту і району
в цей важкий період надавав народний депутат,
заступник міністра економіки В. М Кальник
(уродженець а Антоновичів): розпочалось будів-
ництво нової телевежі висотою 136 м, новими

міськими автобусами поповнився автопарк
ВАТ «Овруцьке АТП-11847», закуплено чима-
ло асфальту тощо.

Велика організаторська робота райдерж-
адміністрацїї та райради з реалізації реформ
і цільової програми «Овруччина-2010» поча-
ла давати конкретні результати вже в перші
роки нового XXI ст. За 2001 рік вироблено:
кварцитів - 824,4 тис. тонн, щебеню - 509,8
тис. куб. м., молочних консервів - 13,5 млн.
умовних банок, ковбасних виробів - 127,6 т.
Освоєно 17 нових видів продукції, особливо
у ВАТ «Приладобудівник». Розпочато будів-
ництво цеху з виробництва казеїну та сухого
молока у ВАТ «Овруцький молочноконсерв-
ний комбінат». Зміна власників, впроваджен-
ня нових інвестиційних проектів дали відчу-
тний економічний ефект у ВАТ «Овруцький
ГЗК «Кварцит», продукція якого - металур-
гімні кварцити для виробництва феросплавів та вогнетривів -
поставляється на металургійні заводи України, Литви, Латвії,
Молдови, Росії, Узбекистану, Білорусі, Польщі, Словаччини. Про-
дукція ВАТ «Овруцький молочноконсервний комбінат» надхо-
дить у Санкт-Петербург, Львів, на всі фабрики цукерок Правобе-
режної України, в СІНА (останні встановили тут новітнє облад-
нання для вилучення з молока радіонуклідів), Овруцького держ-
лісгоспу (пиломатеріали, європолети, фреза тощо) - в Польщу,
Угорщину, Німеччину, Італію, Чехію, Австрію (сума експорту за
рік - 3,7 млн. грн.). Широка географія поставок Словечанського
держлісгоспу. В Москву, Київ іде щебінь з Ігнатполя, докорінно
оновлює асортимент продукції ВАТ «Приладобудівник»: крім мо-
дернізованих дозаторів різних модифікацій на механічній основі
та на тензометрії, він випускає зварювальні напівавтомати, ком-
пактні бетономішалки, деревообробні верстати, побутові прила-
ди з різноманітними насадками для подрібнення зерна, корене-
плодів, запчастини для тракторів тощо. Продукція цього оновле-
ного підприємства відправляється практично у всі міста Росії -
від Санкт-Петербурга до Камчатки, в Грузію, прибалтійські рес-
публіки, нею користувалися всі міста України.

Кардинальні зміни відбулися за 1991-2001 рр. на селі, що по-
в’язано із деколективізацією і зміною власника землі, прийняттям
Земельного кодексу. Колгоспи району спочатку були реорганізова-
ні в КСП, потому селяни обирали для себе СТОВ, ПОСП, ПСП,
СФГ або СГ. Завершено розпаювання землі, створився прошарок
фермерських господарів.

Позитивний вплив реформ по господарствах усіх форм власно-
сті відбився на результатах 2001 р., коли по всіх категоріях госпо-
дарств було вирощено 37,2 тис т зерна, вироблено 288 т льоново-
локна (середня врожайність - 7 ц/га), нарощено виробництво м’я-
са та молока.

«Друге дихання» відкрилося у колективних форм господарю-
вання. Так, у Можарах (колишній керівник СТОВ Д. Д Липко) на
базі колишнього колгоспу запрацював новий автоматизований млин,
що вже обзавівся постійними клієнтами з сусідніх сіл, є своя кру-
порушка, олійниця, працює хлібопекарня, завершено роботи з
монтажу власного міні-льонозаводу, в зв’язку з цим збільшилися
посіви льону-довгунця новітніх сортів. Швейна .майстерня на 15
робочих місць створена у Нових Велідниках. Піддони, тару вироб-
ляють для реалізації селяни з Бігуня.

Пошуки нових форм господарювання на селі тривають. Вели-
ким авторитетом у районі користуються сільські керівники Я. І.
Плітман з Нових Велідників, П. 1. Гавриловський з Великої Фосні,
котрі удостоєні звання заслуженого працівника сільського госпо-
дарства України.

Стабільно запрацювали трудові колективи ВАТ «Овручсільбуд»
та ПМШБК-42. Тільки в 2001 р. збудовано і введено в експлуата-
цію 4 км газових мереж, 2 котельні, першу чергу водопостачання
в Городці, газифіковано 722 квартири, збудовано 26 житлових ін-
дивідуальних будинків загальною площею 1925 м2, продовжується
зведення житла в Овручі, будівництво шкіл у Левковичах та Заріч-
чі, ведеться активна робота зі створення комунальних підрозділів
при сільських радах.

Невпинно зростає малий та середній бізнес, в якому зайнято
нині в районі лише фізичних осіб - 1275. Результати їх діяльності
за рік - 2400 тис грн., відрахованих у бюджет.

Реалізовуючи Закон України «Про запільну середню освіту» та
Закон «Про освіту», колективи 47 загальноосвітніх шкіл успішно
перейшли на навчання дітей з 6-річного віку та на 12-бальну систе-
му оцінювання знань. Чудовий комп’ютерний клас і лінгафонний
кабінет створено в Овруцькій ЗОШ І—111 ст. № 1 (це найбільша
школа в районі, де навчається близько 1200 дітей в одну зміну при
5-денному робочому тижні), за державні кошти збудовано нову школу
в Лучанках та добудовано чудову їдальню при Овруцькій ЗОШ І-І1І
ст. № 2 (всі діти району харчуються безкоштовно за рахунок Чорно-
бильської програми України). У місті діють Мала академія народ-
них ремесел, художня школа, музична школа, ДЮСШ, 2 стадіони, 7
дитсадків. Вихованець ЗОШ І-ПІ ст. № 1 Іван Левківський, захища-
ючи честь України, завоював бронзову медаль Міжнародної олімпі-
ади з фізики на о. Балі (Індонезія) влітку 2002 р. Дипломантами ПІ
етапу Міжнародного дитячого конкурсу з української мови стали в
2001 р. Максим Зьолко та Надія Гаращук з цієї школи, Алла Ми-
хайлишина з Бондарівської ЗОШ - призер Всеукраїнського конкур-
су знавців рідної мови за збірку «На поетичному березі» (1999 р.).
Максим Грищук із Словечанської ЗОШ нагороджений дипломом
ПІ ст. за глибокі знання з географії.
Князь Олег п уяві сучасних
опручан

Археологічна експедиція
Інституту археології НЛНу.

Тут була майстерня, де

‘ОТОВЛЯЛИ шиферні пряслиця.

Село Нагоряни

Свідок сивої давнини —
Свято-Василівська церква.
Сучасний вигляд

Молодь — за комп’ютер! Овруцька ЗОНІ №1. 2003 рік

Продукція
Овруцького
молочно-
консервного
комбінату
відома в багатьох
країнах світу

Дозатор ваговий.
Продукція ВАТ
♦Приладобудівник»

Новозбудонані храми
незалежної України.

Село Можари

Відродженим із небуття
С пято- ГІ реображенськи й
собор

Пам'ятник спаленим селам і Музей партизанської
слави Полісся. Село Словечнс

Найперша новозбудована за роки незалежності
школа в селі Лучанки
Незважаючи на великі складнощі, в районі збережено мережу
медичних закладів. Діють дві районні (в Овручі та Словечному)
лікарні, 53 ФП, 14 ФАПів, 9 сільських амбулаторій, 4 дільничні
лікарні, аптеки та аптечні кіоски. На базі колишньої військової
частини створено діагностичний центр, обладнаний новітньою апа-
ратурою. 157 лікарів та 573 працівники середнього медперсоналу,
в т. ч. заслужені лікарі України В. П. Левківський та Д Ф. Торчин-
ська, надають кваліфіковану допомогу населенню міста і району.

Своє місце займає і колектив 2-ої обласної психіатричної ліка-
рні у Прилуках, амбулаторія для залізничників.

У стадії становлення - система торгівлі, яка переходить до рук
приватних осіб. В Овручі нині діє понад 100 торгових точок у т. ч.
71 магазин, 15 кафе-барів, 18 кіосків тощо.

Новим сучасним обладнанням оснащується центр електрозв’яз-
ку № 9 (новий корпус в центрі міста) «Укртелекому». Поштове
обслуговування населення в районі здійснюють 37 відділень зв’яз-
ку «Укрпошти». Багаторічним досвідом творчої діяльності відзна-
чилися колективи культосвітніх установ з Овруча, Словечного, Кир-
данів, Нових Велідників під час конкурсів «Нові імена України»,
«Лесині джерела», «Співай, моє Полісся», а самодіяльні митці Іри-
на Невмержицька з Першотравневого та Вероніка Воробей з Бігу-
ня представляли Овруччину на головній сцені нашої держави - у
Палаці «Україна».

Плідно працює центральна райбібліотека ім. Андрія Малишка,
дитяча та міська бібліотеки. Сьогодні в місті і районі діють ЗО
осередків політичних партій та 19 громадських організацій.

Зміцнення інвестиційного потенціалу міста і району, модерні-
зація та структурна перебудова підприємств, ефективне поєднан-
ня досягнень науки, технології та людського фактора з урахуван-
ням наслідків аварії на ЧАЕС - у цьому бачать перспективу Овруч-
чини його керівники. Про ефективність їхньої роботи свідчить 1-
ше місце району в рейтингу серед 22 районів Житомирської обла-
сті за 2001 рік.

Овруч і район багаті на пам’ятники історії та архітектури. В
пам’ять про тих, хто віддав своє життя за незалежність Батьківщи-
ни, вдячні овручани спорудили 14 скульптурних груп, 7 стел, З
гранітні брили, 7 погрудь, 62 обеліски, 7 пам’ятних знаків у вигля-
ді танка Т-34, автомобілів ГАЗ-АА 1932 р., артилерійської гармати
76-го калібру, Кургану Партизанської Слави. На перехресті вулиць
Радянської (центральної) та Сабурова в 1958 році встановлено
танк Т-34 на честь воїнів-танкістів, які дислокувались у нашому
місті. На привокзальній площі в 1963 році збудовано пам’ятник
партизанам-визволителям. Тоді ж у міському парку споруджено
пам'ятник Герою Радянського Союзу Яну Налєпці. В центрі міста
на честь 50-річчя СРСР 29. XII. 1972 року відкрито пам’ятник В. І.
Леніну (скульптор Н. М. Суходолов, архітектори Ф. А. Грінченко та
В. М. Іванченков).

У 1976 році на колишній Ярмарковій площі, перейменованій на
площу Перемога, між церквою св. Василія і корпусами ПТУ-35,
при в'їзді в місто відкрито пам’ятник загиблим у Великій Вітчизня-
ній війні (скульптори С С. Горняк, І. Я. Матвієнко, архітектор П. А.
І Іеревозняк). Це традиційне місце проведення загальноміських за-
ходів: святкування 2000-річчя християнства, відзначення річниць
Перемоги, покладання квітів випускниками шкіл міста тощо.

Після відвідин району експертною групою ЮНЕСКО та озна-
йомлення з місцевістю Овруцько-Словечанського кряжу й полісь-
кими болотами ця міжнародна організація включила до своєї про-
грами розгляд питань про внесення кряжу й боліт до Реєстру сві-
тової природної спадщини.

З архітектурних пам'яток старовини великий інтерес виклика-
ють храм св. Василія - пам’ятка архітектури XII ст. та пам’ятник
древлянському князю Олегу на перехресті вулиць Леніна і Фрунзе
в Овручі. Пам’ятник генералу Сабурову на західному в'їзді в місто
встановлено в 1977 році (скульптор І. Матвієнко, архітектор М. А.
Семененко), на сході, по вул. Правди, - пам’ятник овруцьким під-
пільникам. На будинку ЗОШ №1 - пам’ятна дошка на честь Анд-
рія Малишка, на будинку № 56 по вулиці Радянській - меморіаль-
на дошка на честь Г. 1. Котовського.

На Овруччині народилися В. Е. Графф (1819-1867)- вітчизня-
ний лісівник, піонер степового лісорозведення, М. В. Бєлов - росій-
ський кристалограф, академік ЛН СРСР (1953 р.), лауреат Держав-
ної премії (1952 р.), Мойсей Аронський (1898-1940) - єврей-
ський радянський прозаїк, В. І. Кузьменко - заступник міністра
геології СРСР, І. Н. Федоренко - президент Національного олім-
пійського комітету України, В. М. Кальник - урядовець і дипло-
мат, високі урядовці В. Я. Лузан та Г. П. Чміль, один з тисячі най-
кращих інженерів Росії, будівельник Байконура і найбільших ком-
бінатів СРСР В. П. Вирва. На цій благословенній Древлянській
землі народились і виросли доктор філології і директор Незалеж-
ного інституту екології Полісся М. В. Никончук, талановиті худож-
ники А. І. Костюченко, заслужений художник СРСР В. С. Невмер-
жицький (роботи релігійно-філософської тематики його пензля ви-
ставлялись у Луврі ще в 70-х роках). А найкращою ж із своїх робіт
митець, що народився в с. Лучанках, вважає «Сон в літню ніч, або
Очищення», над якою працює нині. Першу персональну виставку
організувала в 1972 році Марія Курочка-Пінас, уродженка Пока-
лева, член Спілки художників СРСР, яка нині успішно працює в
художній майстерні Львівської кераміко-скульптурної фабрики.

По праву пишаємося ми багатьма нашими земляками, серед
яких П. М. Ковтун - видатний екслібрист, митець книжкового
Знака, В. М. Нелеп - доктор економічних наук, Г. П. Васянович
доктор педагогічних наук, В. Г. Федоренко та І. С. Старовойт -
доктори філософських наук, Я. 1. Дрозд - доктор технічних наук,
А. Й. Гойчук - доктор сільськогосподарських наук, М І. Закусило -
український прозаїк, автор багатьох книг та десятки інших тала-
новитих людей.

У Нових Велідниках знаходиться поховання знаменитого серед
іудеїв та українців ясновидця, праведника Цадика Ісраеля дов Бен
Ейсифа Каца, який жив тут близько 150 років тому, і до цього
священного місця щороку приїздять вклонитися євреї з усього
світу - від Ізраїлю до Камчатки, США та Канади.

В 50-80-х рр. Овруччину на союзному рівні в Москві представ-
ляли: делегати партійних з'їздів М. В. Сидоренко, М. А. Конюшок,
Ф. В. Миленький, делегати комсомольських з’їздів В. В. Ланько, А М.
Калацька (Барановська), М. Грищук та багато ін., делегат 1 Всесоюз-
ного з'їзду вчителів (1988 р.) С. Д Бондаренко. Депутатом Верхов-
ної Ради Союзу обирався Я. 1. Плітман, на республіканському рівні -
В. Д Бухранський (був депутатом ВР УРСР два строки), М. 1. Жила,
В. П. Бондарєв, Г. П. Козак та Н. П. Хилько, делегатом І з'їзду
орендарів СРСР від району був О. А. Корсун, учасником Всесвіт-
нього форуму молоді і студентів у Москві - П. І. Невмержицький,
членом ЦК КП України - П. М. Книшевич, делегатом І з'їзду вчи-
телів України - А. В. Невмержицька, П з'їзду - Т. Б. Мазур та Н. Г.
Волик.

З кожним прожитим роком зеленіє і стає ошатнішим старо-
винний Овруч. У XXI ст. він вступив сповненим надій на краще І
символом його подальшого зростання та оновлення став велича-
вий Спасо-Преображенський собор на Замковій Горі, відродже-
ний руками талановитих місцевих зодчих і урочисто відкритий
митрополитом Київським і всія України Володимиром 25 жовтня
2001 року.

Хай щастить валі, моє рідне місто, моя Овруччино рідна! Хай
багатшими будуть ваші жителі - нащадки древлян!
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...

Словечансько-Овруцький кряж, на якому на висоті 40 м над рів-
нем моря стоїть наше місто, є унікальним височинним пасмом,
що входить до переліку світової природної спадщини ЮНЕСКО і
простягається зі сходу на захід на 60 км. Найвища точка кряжу -
висотою 316 м поблизу с. Городець (найвйща точка в області).
Флора його налічує 604 види судинних рослин, фауна - 19 видів
риб, 11 - земноводних, 7 - плазунів, 180 - птахів та 38 ссавців. 28
видів рослин та 38 видів тварин занесено до Червоної книги Укра-
їни. Збереглися реліктові дуб скельний та азалія понтійська, уніка-
льні плауни та папороті, рідкісна береза темна (чорна), занесені до
Європейського Червоного списку вовк та мурашка руда лісова. До
унікальних належать і осадові породи лесової формації та яружна
система.

Район багатий відкладами кварцитоподібних пісковиків із проша-
рками пірофілітових сланців. Товщина їх відкладів сягає від 260 м
у східній частині кряжу до 930 м у центральній. Цінні породи
каменю червоного, рожевого або зовсім світлого забарвлення при-
датні для виробництва предметів широкого вжитку, виготовлення
архітектурних деталей тощо.

Єдиний в області архітектурний пам’ятник XII ст. - Свято-Василів-
ська церква знаменита і своїми іконами «Господь Ісус Христос»,
«Божа Матір», «Архангел Михаїл», «Василій Великий», «Іоанн Зла-
тоуст», «Дмитрій Солунський», що виконані або знаменитим Анд-
рієм Рубльовим, або учнями його школи.

Багатство краю - його ліси. Колективи Овруцького та Словечан-
ського держлісгоспів, Словечанського міжгосподарського лісгоспу
біля 50% своєї продукції (пиломатеріали, європіддони, техсирови-
ну, будівельний ліс) поставляють в Угорщину, Австрію, Польщу,
Чехію, через посередників - у США. Овруцько-Народицький спец-
лісгосп обслуговує ліси чорнобильської зони та Словечансько-Ов-
руцького кряжу.
Через Овруч проходить автотраса Мінськ - Ізмаїл, а також заліз-
ничні маршрути Санкт-Петербург - Одеса, Санкт-Петербург - Ки-
шинів, Мінськ - Кишинів, Брест - Київ, Санкт-Петербург - Хмель-
ницький, Житомир - Барановичі, Мінськ - Симферополь, Мінськ -
Варна; автобусні маршрути пролягли до всіх сіл району, а також
до Коростеня, Житомира, Бердичева, Чернігова, Києва, Рівного,
Малина, Трускавця, Гомеля.

Найбільшими підприємствами міста є:

Овруцький молочноконсервний комбінат (423 чол. працюю-
чих, річний обсяг реалізації продукції /згущене молоко, масло удо-
стоєні 5 золотих медалей/ - ЗО млн. грн.). Продукція поставляєть-
ся в Росію, Молдавію, США, Республіку Бенін, на черзі - Китай.

Овруцький приладобудівний завод (316 чол. працюючих, річ-
ний обсяг реалізації - 2,5 млн. грн.) Основна продукція - вагові
дозатори.

Швейна фабрика «Овручанка» (до 100 чол. працюючих). Основна
продукція - спецодяг і постільна білизна.

Хлібозавод (238 чол. працюючих, 5,6 млн. грн. від реалізації хлібо-
булочних виробів /15 -17 найменувань щодня/).

Центр електрозв'язку №9 Житомирської дирекції ВАТ *Укр-
телеком» (близько 200 чол. працюючих).

150 малих підприємств, де працюють 1317 чол., а річний обсяг
реалізації - 18,3 млн. грн.

86 підприємств роздрібної торгівлі, в т. ч. 12 барів, кафе і ресторан
«Космос». Кіосків, магазинів - 74. Діє 2 велелюдних ринки.

Сфера побутового обслуговування представлена ремонтними май-
стернями та перукарнями /18/. Є чудова лазня.

Поруч із містом проходить нафтопродуктопровід Росія - Західна
Європа. На в’їзді в місто з півночі, півдня і сходу - автозаправочні
станції. Діє СТО.
Функціонують відділення «Промінвестбанку», «Правексбанку»,
«Ощадного банку», банку «Аваль», на рахунках яких овручани збе-
рігають понад 10 млн. грн. заощаджень.

Понад 3 сотні сімей овручан проживає в м. Москві, понад сотня -
в Санкт-Петербурзі, у Примор'ї, чимало наших земляків мешкає у
США, Ізраїлі, Канаді, Аргентині, Чилі, Англії, Франції.

В роки «холодної війни» НАТО тримало проти нашого міста раке-
ту з ядерною начинкою, оскільки тоді тут дислокувалася найбіль-
ша в Збройних Силах СРСР танкова дивізія, оснащена найсучасні-
шою бронетехнікою.

Овруч - перше прикордонне місто України у північно-західному
напрямку. На під'їзді до нього діє митний пост «Овруч».

Перед Великою Вітчизняною війною через північно-західну окраї-
ну району проходив «Коростенський УР», або «лінія оборони
ім. Сталіна», з могутніми дотами, спорудження яких обійшлося в
сотні мільйонів рублів і з яких не було зроблено жодного пострілу
по ворогу у межах району.

Загальна житлова площа міста 121,3 тис. кв. м. Газифіковано 3600
квартир з-поміж 3712, що є у житловому фонді міста. З 3250
приватних будинків газифіковано 1298, газифікація триває і далі,
а загальна довжина газових мереж міста - 25 км.

Станом на 01. 01. 2002 р. у місті проживало 17600 мешканців.

В Овручі функціонують: 4 загальноосвітніх школи І-III ст. з кількістю
дітей 3527 чол., де працюють 266 учителів; музична школа (255
учнів, 30 педагогів); СПТУ № 35 (501 учень, 70 викладачів та
майстрів) - готує трактористів-машиністів, водіїв категорії «С»,
електромонтерів, електрогазозварювальників, хіміків-лаборантів,
бухгалтерів; 7 дитсадків, де перебуває 650 дошкільнят; райбудинок
культури на 450 місць; будинок дитячої творчості; дитяча спорт-
школа; 2 стадіони; Мала академія народних мистецтв і ремесел.
В установах охорони здоров’я міста працює 107 лікарів з вищою
освітою і 343 чол. середнього медперсоналу. До послуг населення -
райлікарня на 241 ліжко, поліклініка, діагностичний центр, заліз-
нична амбулаторія, райСЕС

Кабельне телебачення з великим діапазоном програм охоплює понад
3200 квартир. Діє 48-метрова телевежа. Споруджується телевежа
висотою 130 м.

У районі проживають понад 90 мешканців віком за 90 років.

У місті знаходяться: Овруцько-Коростенська єпархія (керуючий
архієпископ Віссаріон) і жіночий Свято-Василівський монастир.

80-річний М. 1. Никифоров - єдиний у районі учасник історичного
Параду Перемоги 1945 року.

Найстаріший житель району - Палагся Трохимівна Зінкевич із
села Збраньки; їй понад 100 років.

Діють Свято-Василівська церква і Свято-Преображенський собор.

Споруджені в часи Київської Русі і викладені цеглою поляками в
кінці XVII ст. підземні ходи з’єднували між собою Свято-Василів-
ську церкву і Свято-Преображенський собор; у часи облог ними
поставляли воду з річки Вручай, давали вихід з міста аж за ниніш-
ньою нафтобазою. Нині ці ходи пересипані.

Улюблена примовка начальника Овруцького райсільгоспуправлін-
ня 60-х років Г. Т. Киселюка «Державне в огні не горить і у воді не
тоне» й сьогодні актуальна.

Дуайєном серед керівників району є Я. І. Плітман - його трудовий
стаж на посаді голови Нововелідницького сільськогосподарського
підприємства сягнув за 40 років.
ГОЛОВИ ОВРУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (1939-2002 рр.)

1. Михайлина Олександр Петрович.

2. Мазур Василь Доменович.

3. Михайлина Олександр Петрович.

4. Тетеря Ніна Іванівна.

5. Пасічник Кирило Єфремович.

6. Потєєв Володимир Миколайович.

7. Карманець Павло Лавринович.

8. Потєєв Володимир Миколайович.

9. Новіков Тимофій Григорович.

10. Куничик Василь Іванович.

11. Мізік Ярослав Іванович.

12. Шваб Валерій Володимирович.

13. Муринюк Микола Миколайович.

14. Шваб Валерій Володимирович.
ОВРУЧ, МОЄ МІСТО СВЯТЕ

Слова П. Хобти

Музика В. Мельниченка

лПомірної—^ ।_________________ ЕХ-3*—,_________________

Крізь ту- ма-нм віків. крізь ро- кім си-ви-ну я те-
Крізь тумани віків, крізь років сивину
Я тебе, Овруч мій, з давнини пізнаю.

Ти зберіг у собі древлян заповіт

І стоїш на землі більше тисячі літ.

Приспів: Овруч - моє місто святе,

Овруч - майбуття золоте.
Я вклоняюсь тобі, я молюсь за тебе,
Овруч - моє місто святе.

Хоч цвіли куполи від пекельних заграв,
Перед ігом лихим на коліна не став,
А піднявся з руїн від ординських копит
1 стоїш на землі більше тисячі літ.

Приспів.

У труді і в боях ти, мій Овруч, міцнів,
Партизанським вогнем ти фашиста громив,
Ну а потім одяг свій каштановий цвіт
І стоїш на землі більше тисячі літ.

Приспів.

Усього ти пізнав на своєму віку,
Але все молодів» Мені б долю таку.
Наче квітка, ясний і міцний, як граніт,
Ти стоїш на землі більше тисячі літ.

Приспів.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Баранович А. І. Україна напередодні визвольної війни середини XVII ст.-
М„ 1959, с. 155-191.

2. БСЗ.Т. 15. с. 470.

3. Вінок безсмертя. - К.. 1989.

4. Вребець В. Чорне озеро розкриває таємниці. // Газета «Радянська Укра-
їна» від 17. 12. 1964 р., с. 4.

5. Военно-статистическое обозрение Вольїнской губернии 1887 г.- Жито-
мирський обласний держархів / ЖОДА /, а 354.

6. Газета «Зоря» ( Орган Овруцького РК КПУ ), від 17. 11. 1943 р-, від 20.

11. 1943 р, № 60 від 17. 05. 1980 р.

7. Газета «Нове село» ( м. Коростень) від 19. 12. 1925 р.: ст. «Дні 1905 р.
на Коростенщині».

8. Газета «Трудовая Волинь», № 89 від 15. 06. 1917 р.

9. Газета «Шлях колективізації», № 101, 30. 04. 1941 р.

10. Глаголев Иоанн. Древнейшая святиня в г. Овруче Вольїнской губернии.
1912 г.

11. Грабарь В. История русского искусства. М., без року вид., ст. 153-155.

12. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - Київ-Львів, 1913.

13. Документи по истории гражданской войньї в СССР, М., 1941, а 444.

14. ЖОА ОК КПУ, ф. 131, оп. б/н, спр. 14, с 74.

15. ЖОДА. ф. 2199, оп. 1. спр. 1, а 33.

16. История православного прихода Св. -Николаевской церкви с. Левкови-
чи Овручского уезда Вольїнской губернии.

17. Істпарт при ЦК КПУ, філіал ІМЛ, ф. 1, оп. 10. ох зб. 339, а 6; с. 127;
ф. 65. оп. 1, од. зб. 1, л. 3; с 129, 239.

18. Клспатский П. Г. Очерки по истории Киевской зеліли. - О, 1912, т. 1,
с 207.

19. Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. - Львів: Світ, 1990.

20. Нужний Д ІО. Епіграветські пам'ятки овруцького кряжу. // Археоло-
гія, 2000, № 2.

21. Павлов О. Тисячолітній Овруч. // Газета «Радянська Житомирщина»,
№ 92 від 12. 05. 1965 р.

22. Повесть временньїх лет, ч. 1, с. 247, 251, 304.

23. Полонська-Василенко Н. Історія України. - К.: Либідь, 1992.
24. Постанова Житомирської обласної Ради депутатів трудящих, облпроф-
спілки, № 104 від 25. 04. 1963 р.

25. Рмбаков Б. А. Овручские пряслицьі. // Доклади и сообщения истори-
ческого факультети МГУ, 1946, вьіп. 4.

26. Супруненко Н. И. Украйна в Великой Отечественной войне Советско-
го Союза. - 1956, с 357.

27. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и при-
ходов Волмнской епархии. Т. 1, Почаев, 1988.

28. Ткач С. Салют помсти. // Газета «Радянська Житомирщина», № 92,
від 12. 05. 1965 р.

29. Третьяков П. Н. Древлянскис гряди. // Сб. статей ко дню 70-летия
акад. Б. А. Бокова. -М., 1957.

ЗО. Тутковский П. Побережье р. Норинь в Овручском уезде / геологичес-
кос и географическое описание /, 1911, т. 6.

31. УРЕ, т. 4. с. 128; т. 10; т. З, с 252, 418.

32. ЦДАЖР / УРСР, ф. 2, оп. 1, спр. 53, с 59-60.

Допоміжні матеріали

1. Видання Національної Комісії України у справах ЮНЕСКО «Поліські
болота та Словечансько-Овруцький кряж», червень 2000 р.

2. Відкриття і дослідження археологічної експедиції ІА НАНУ / нач. А. П.
Томашевський /.

3. Ордена Трудового Червоного Прапора Ленінградська бібліотека ім. С Щед-
ріна. Газетний відділ.

4. Підтвердження О. О. Лукіна, колишнього начальника особвідділу парти-
занського з’єднання, письменника.

5. Спогади Я. у. Бондарчука, У. Старовойта, М. Пархомчука.

6. «Спогади» : авторська робота І. П. Корсуна - партизана Великої Вітчи-
зняної війни.

Автором використано також ряд інших історичних матеріалів, офіційних
документів Овруцької міської ради, спогади ветеранів, уривки з віршів
місцевих поетів О. Добахової, Н. Пилипчук, матеріали трьох томів особи-
стого архівного зібрання автора.
Зміст

ЧАСИ СИВОЇ ДАВНИНИ 4

ДЕРЖАВНІСТЬ 7

ВІД КИЄВА ДО ВАРШАВИ 9

ПІД ДВОГОЛОВИМ ОРЛОМ 24

НА ПЕРЕХРЕСТІ 35

НАШ ПАРОВОЗ, ВПЕРЕД ЛЕТИ! 42

РОКИ ВИПРОБУВАНЬ 51

НЕ ТОРОВАНИМ ШЛЯХОМ 62

РОЗБУДОВА 70

Чи знаєте ви, що_ 77

Овруч, моє місто святе 82

Використані джерела 84
Автор ВИСЛОВЛЮЄ
щиру вдячність
за спонсорську
допомогу у випуску
цієї книжки
голові Овруцької
райд ержадміністрацїї
Миколі Івановичу
Болещуку.
БОНДАРЕНКО

Сергій Дмитрович

Історичний нарис про Овруччину

Художньо-технічна редакція Ю. В Рудюка
Коректор Л. В. Гуцало
Комп’ютерна верстка та обробка Я. М. Пструка

Формат 60x84/16. Папір офсетний. Гарнітура Іагиг$кі.
Умови, друк. арк. 5,12+0,47 вкл Обл-вид арк. 4,85+0,75 вкл
Наклад 600 прим. Зам. 912.

Комунальне книжково-газетне видавництво «Полісся».
10008 Житомир, вул. Шевченка, 18а.