УКРАШСЬКИИ ДЕРЖАВНИИ ПЕДАГ0Г1ЧНИЙ
, УН1ВЕРСИТЕТ iMCHi М. П. ДРАГОМАНОВА
l i b

U , -3

На правах рукопису
БША Любов В|лен!вна

СТРУКТУРН0-СЕМАНТИЧН1 ТА ФУНКЦЮНАЛЬН!
ЬСОБЛИВОСТ! АНТР0П0Н1М1В У САТИРИЧНШ ПР031
М.П.БУЛГАКОВА.

10.02.02. - РоЫйська мова

АВТОРЕФЕРАТ
на здобуття наукового ступеня
кандидата фшолопчних наук

КИ1В - 1997

Дисертащя е рукопис.
Роботу виконано на кафедр! росшсько! мови
Украшського державного педагопчного ушверситету
iM, М. П. Драгоманова.
Науковий KepisHHK - доктор фшолопчних наук, професор
1ванова Людмила Петровна.
Оф1ЩЙН1' опоненти; доктор фшолопчних наук, професор
Черторизька Тетяна Куприяшвна;
кандидат фшолопчних наук, доцент
Ковтун Тетяна Валентишвна.
Провщна установа: Ки'шський державний л1нгв1стичний ун!верситет.

Захист в!дбудеться
^/^JZB^^C^
1997 року Of 7 на зас1данн1
спещал!зовано1 вчено! ради К 01.33.04 в Украднському державному
педзгопчному ун1верситет1 ш. М. П. Драгоманова
(252030, Кшв-30, вул. Пирогова, 9).
3 дисертац1ею можна ознайомитися в б1бл1отещ Украшського державного
педагогичного ун1верситету ш. М. П. Драгоманова.
Автореферат роз1слано / jg^^^^^tVu^^g^c^

Учений секретар
cneuianisoBaHoi вчено! ради

1997 року.

^
^0 Ci ^^^ ^'^^•АШииевсъка Г. П.

Актуальн{сть роботи. Антропон1м1ка художнього тексту ста­
ла об'екгом увага Л1НГВ1СТ1Б пopiвнянo недавно - в останн! 25 30 pOKiB (пращ Ю.О. Карпенка, ЛЛ. Колоколово!, В.М. Михай­
лова, Т.В. НемировськоУ, е.Б.Магазаника, Л.И.Ройзензона,
0.1.Фоняково'1 та in.). Дехто з л1нгв1стгв
(зокрема,
Ю.О.Карпенко, М.Т.Зубов) ввахае, що методика анал1зу антропотм1в, спрямована в першу чергу на встановлення йс зв'язку з
характеристикою персонажа-нос{я iMeni, призводить до ономастичного персонажоцентризму. В той же час створено передумови вивчення власних 1мен з позицш когн1тивно1 л!нгв1стики - в
аспект! теори фрейм1в, як1 являють собою пакети 1нформаци, що
збер1гаються в пам'ят! 1ндивща або ж створюються в н1й з уже
вщомих компонент1в (пращ Ч.Фишмора, M.MiHCbKoro, В.К1нча,
Т.А. ван Дейка та 1н.). KpiM того, в л1нгвокраезнавч1й Teopiii сло­
ва, яку розроблякль е.М.Верещапн та В.Г.Костомаров, нам!тилося розумшня власних 1мен як згорнутих нацюнальнокультурнргх текст1в. Таким чином, актуальн1сть дисертащйного
досл1дження зумовлена потребою анал!зування л1тературних антропон1м1в 3 позиц1й KoraiTHBHoi л1нгв!стики та виявлення особливостей 1х функц10нування як згорнутих нащональнокультурних TCKCTIB У рамках культури певноК епохи.
Мета досл)дження - виявити особл1ГВОст1 антропонамхкону
сатирично! прози М.П.Булгакова, встановити його м1сце в
структур! мовленневих засоб1в, визначити характерн! особливост!
особових !мен, що функц1онують у художн!х творах письменника
як факти вщображення культури в певну епоху.
Завдання дослшження зумовлен! його метою. Вони передбачають:
1) виявлення та опис генетичних тип1В антропон1м1в;
2) вивчення прагматичного аспекту антропон1м!в з урахуванням
взаемозв'язгав авторських пресупозиц1й i фонових знань адре­
сата за ступенем вщповщносй/невщповщност! мовн!й норм!;

2

3) проведения багатоаспекгного анал1зу антропон1м1Б у сатиричшй проз! М.П.Булгакова з урахуванням жанровох спе­
цифики текст1в, 1х генетично! приналежност!, структури та
псрюдом створення твору.
Наукова новизна дисертацп полягае в тому, що в н1й уперше антропон1м1КОН сатирично! прози М.П.Булгакова став об'ектом багатоаспекгного анал1зу з позивдй теоретично! л1нгв1стики,
зокрема, стил1стики "вщ автора", стил1стики BHyipiiUHboi побудови самого тексту i стил1стики адресата. Л1тературш антропошми розглядаються як нащонально-культурн! тексти, 1цо входять до фонових знань учаснийв акту комун1каци та становлять
згори[уту модель культури етносу в певну епоху. До уваги беругься також i так! аспекти: генетичний, прагматичний, модальний
та стил1стичний.
Теоретичне й практичне значения дисерташ!. Отриман! результати сприятимуть поглибленню накопичених знань про
особливост! л1тературно1 антропон1мп, дозволять розширити
меж! об'екта досл!1щення антропошм!! художнього тексту та подолати ономастичнии персонажоцентризм, дадугь можлив!сть
визначити м!сце л!тературних антропон1м!в у контексп сучасно!
коптолоп! (В.О.Звепнцев).
Результати спостережень можуть стати фрагментами теорГ!
власного !мен! - роздалу з лйературноК ономастики. Матер!али
дисертащ! доц!льно використовувати п!д час читання спецкурсу
5 лйсуаАурко! aHTponoHiMii при !нтерпретац!1 художнього тексту,
у курс! "Словотв!р" сучасно! pociftcbKoi лйературно! мови.
01фемими фрагментами нашего досл!дження можна скористатися як одним 3 коментар!в до твор!в М.П.Булгакова, що публ!куються, а також п!д час вивчення творчост! письменника в
старших класах середньо! школи.
Методолопчною основою досл!дження слугуе матер!ал1стична концепция мови, мовлення i мисленнл; !де1 гуман!зац!Т та демократизащТ сусп!льного житгя; npiopirer загадь-

3

нолюдських uiHHOCTeft над класовими, парт1йними; розум1ння
людського п!знання як двоединого процесу, в якому поеднано
об'ективне й суб'екгивне в сприйнятт! та В1а;ображенн1 мовцем
НаВКОЛИШНЬО! Д]ЙСН0СТ1'.
Методи досл}дження зумовлен! метою i завданням пращ.
Основним став описовий метод з частковим використанням
симптоматично'!
статистики,
елемент{в
пор1вняльного
i
функционального метод1в.
Джерела
дослшження.
Матер1алом
дисертацшного
дослщження стали акгропон1ми, що функцюнують в нарисах,
оповианнях i фейлетонах письменника, виданих у Г1ер!одичнШ
npeci 1919-1923 рок1в; повштях "Дьяволкада", "Роковые яйца",
"Собачье сердце", в роман! "Мастер и Маргарита". При анал1з1
антропон!м1в Булгакова враховано жанрову специф1ку його
TBOpiB, фшософсью та естетичи! погляди автора, особливост!
творчост! письменника в час створення пов1стей,нарис1в та
фейлетошв, специф{ку антропон1м1кону епохи.
Апробаи1я роботи. Результати дослщження обговорювались
на м1жнародних i репональних наукових конференц1ях, зокрема:
на М1Жнародних Булгаивських читаннях (Ки'ш, 1991), на
репональн1й науковШ конференци "Вивчення творчо! спадщини
проф. Г.Й.Винокура" (Киш, 1991), на М1Жнародшй науковш
конференщ! "Нац1онально-культурний компонент у Mosi та
текст!" (Мшськ, 1994), на IV и V м!жнародних конференцгях
"Мова та культура" (Ки1в, 1995, 1996), на Всеукрашсьйй науковш
конференци "Провщн! л1нгв1стичн1 концепцп XX стол1ття"
(Льв1в,1996). OcHOBHi результати та положения дослщження
в!дображено в 5 статтях i в 5 тезах доповщей.
Положения, як! виносяться на захист.
1 .Л1тературний антропон!м - це згорнутий нац!ональнокультурний текст, який функц1онуе в супертекст! художнъого
твору.
2. У л1терат>'рному твор1 можуть функц!онувати три генетично
в!дм1нних типи антропон!м!в, диференщйованих за ступенем

авторизащ!: власне авторизован! антропонши, антропон1МИ
нульово! авторизаци, опосередковано авторизоваш антропон1ми.
3. У художньому текст! - вторинн1й моделююч1й систем! - творч!
пресупозиц!!', в яких вводяться до супертексту антропон!ми,
розр!зняються за ступенем в!дпов1Дност!/нев!дпов1Дност! фоновим
знаниям ппотетичного читана ! можугь бути квал!ф!кован! як
icTHHHi, кваз!!стинн! та !рреальн!.
4. Нев!цпов!дн!сть пресупозищй л!тературних антропон!м!в
фоновим знаниям читача зумовлюе стил!стичн!, емощйноекспресивн! ix функц!'!, а також слугуе засобом формування
зм!стово-концептуально"1 !нформац11" художнього твору.
Структура роботи. Дисертац!я складаеться !з вступу, трьох
розд!л!в, висновк1в, списку використано! л!тератури та додатив, у
яких подаеться перел!к антропон!м!в у вигляд! таблиць.
Основний зм!ст роботи.
У Bcryni обгрунтовуеться актуальн!сть теми, визначаються
мета, завдання, наукова новизна, теоретичне й практичне
значения досл!дження, формулюються основн! положения
дисертацП, що виносяться на захист.
Перший розщл - "Особливост! функц!онування антропон!м!в
у раншй сатиричшй проз! М.П.Булгакова" - складаеться з трьох
п!црозд!л!в, в яких визначаеться специфика л!тературних
антропон!м!в у структур! художнього тексту, особливост!
функщонування антропон!м!в нульово! авторизащ! та влаги?
аБТОрпзиваних осоЬових !мен персонаже у раншй сатиричшй
проз! М.П.Булгакова (фейлетонах, нарисах та опов!цаннях).
Антропон!ми, як особлив! знаки, входять до фонових знань
етносу, осильки, по-перше, належний власним !менам
нащонапьно-культурний компонент дозволяе !ндив!дов! з
достатньою ч!тк!стю диференщювати антропон!м за принципом
"свое - чуже"; по-друге, в широкому розум!нн! людина е творцем
культури, тому до фонових знань обов'язково входять !мена
реальних ос!б, як! найяскрав!ше заявили про себе в т!й чи !нш!й
галуз! науки, пол!тики, культури i т.д.; по-трете, фонов! знания

5
обов'ЯЗКОВО поеднують у co6i 1мена персонаюв прецедентних
TCKCTiB (вербальних i невербальних), що стали фа]сгами культури
внаслщок Тх багаторазово! штерпретаци (концепц1я Л.М.Мурз1на):
Аида, Онегин, Волапд, Швопдер та in.
JliTepaxypHi антропон1ми, будучи формою юнування
загальномовно! антропон1мй, суб'ективно зумовлюються метою та
завданням, яю випливають 13 авторського задуму. В процес!
мовленнево! д1яльност{ письменник зд1йснюе виб!р та обробку
словесного матер1алу, його "авторизащю" (М.О.Карпенко). TepMiH
"авторизац1я" може бути застосований i до Л1тературних
антропон1м1в, В цьому випадку сл1д розулпти не тшьки "обробку"
словесного матер1алу, але й, сп1ввщнесен1сть того чи 1ншого 1меш
3 конкретним денотатом.
Авторизац1я, будучи поняттям яккним, зазнае певнох
1радац{"1. При цьому на р!зних полюсах умовно! шкали авторизац!!
розташовуються антропон1ми нульово! авторизаци та власне
авторизован! антропон1ми. Mix крайними точками шкали
перебувають опосередковано авторизован! антропон!ми.
До фули антропон!м1В нульово! авторизаци входять ыхасн!
1мена реальних людей, ном1наци персонаж1в прецедентних текст1в
(вербальних та невербальних), як! з екстрал1нгБ1стичних обставин
закр!плен1 у фонових знаниях лшгвокультурно! спшьноти.
Фонетична оболонка антропон1м1в нульово! авторизаци не зазнае
трансформаци, i в худож1ий модел! св1ту дан! л!тературн!
антропон!ми е жорсткими десигнаторами.
До групи власне авторизованих антропон!м!в належать вс!
власн! !мена, як! функц!онують як ном!нац!1 для художньо
реальннх денотат!в. У цьому тип! антроцон!м!в наявн! як
оказ!ональн! л!тературн! антропон!ми {Полласухер, Непременова !
т.п.), так ! "готов!", взят! письменником з реального
антропон!м!кону. Останн! квал!ф!куються как омон!ми власних
!мен: вони становлять загальномовну норму, оск!льки авторизац!я
поширюеться передус!м на сферу денотата. Так! ном!нац!! не
мають властивостей жорстких десигнатор!в.

6
Клас опосередковано авторизованих антропон1м1в е
пром1жним, осюльки поеднуе у co6i ознаки aHTponoHiMie
нульовоТ авторизаци та власне авторизованих aHTponoHiMia:
завдявш авторсыай трансформацИ" фонетично! оболоньси власного
1меш, що називае бихьш чи менш вщому читачев! особу, зв'язок з
денотатом не порушуеться {Иешуа Га-Ноцри, Эрендорг, Иоганн из
Кронштадта та iH.)Таким чином, запропонована класиф1кац1я л1тературних
auTponoHiMiB за ступенем авторизацН дозволяе охопити в
npHHunni Bci типи номшащй, як1 функщонують у текст!
художнього твору.
JliTepaTypHi антропон1ми вводяться до контексту художнього
твору в р1зних типах "творчих", "оказюнальних" пресупозицШ
(В.О.Звепнцев) i нерщко ел1м1нують звичн! для об'ективно!"
картини св1ту стосунки. В л1нгв1стичн1й л1тератур1 поняття
"фонов! знания" та "пресу110зиц!я" вживаються як синошм1чн1
(НД.Арутюнова, Г.В.Колшанський). Однак у художньому текст! вторинн!й моделююч!й систем! - зазначен! концепти сл!д
диференщювати, тому що, по-перше, фонов! знания, загальн! та
пост!йн! у cBo'ix рубриках (зм!нюеться лише гх об'ем), належать
вс!м членам даного мовного колективу. По-друге, творч!
пресупозиц!!" - !ндив!дуально-суб'екгивн!, минущ!, бо далеко не
кожна модель св!ту, в!дображувана суб 'екгом, входить до фонових
знань етносу, а лише така, що п!длягае подальш!й !нтепппетяци.
1аким чином, у художньому текст! фонов! знания та
пресупозиц!'! перебувають у стосунках загального та часткового,
об'ективного та суб'ективного, пост!йного та зм!нного
(об'ектившсть фонових знань мае в!дносний характер, оск!льки
зазначен! знания властив! лише певн!й л!нгвокультурн!й сп!льнот!
3 U ментальною специф!кою).
Адекватне сприйнятгя семантики л1тературних антропон1м!в
у художньому текст! забезпечуеться наявн!стю загального коду в
св!домост! учасшшв акту художньо"! комун!кац!1, який в
"абсолютн!й" позиц!! мае вигляд схеми "X" (антропон!м)

передбачае "У" (фонов! знания). В прийнят1й класиф1кацп"
л1тертурню( aHTponoHiMiB абсолюты! позицй становлять:
Антропонти нульово! авторизшш. Компонент "X" е
незм1нним фонетично i актуал!зуе "У" - вщповщний референт у
систем! координат "хто? де? коли?".
Власне авторизоват антропонти. П!д абсолютною позии!ею
даного типу л!тературних антропон!м1в розум!еться зб!г фрейм!в
л!тературного ! загальномовного власного !меш. П1д фреймами,
сол!даризуючись з Ч.Ф!ллмором, ми розум!емо групи сл!в, як!
конституються ТИМ, що вони мотивуються, визначаються та
взаемоструктур^тоться особливими ун!ф!кованими конструкц1ями
знания або схематизац!ями досв!ду. Письменник, моделюючи
ном!нац1'1 персонаж!в, користуеться базою ptanoi мови, тим часом
як читач у процес! сприйняття !нформац!'| ор!ентуеться на
стереотипну антропон!м!чну норму. Фрейми загальномовних
антропон!м!в, таким чином, становлять сугн!сть компонента "У",
який у фонових знаниях рос!ян представлений пр!звищами двох
тип!в: а) стандартними з суф!ксами -ов,-ев,-ова,'ева,-ин,-11на,-ский
(-ской), -ская,-ой,-ых. б) нестандартними - безаф!ксними
пр!звищами, що мають характер пр!звиськ типу Кучер, Зуб i т.п.
Коренева морфема обох тип!в пр!звищ мотивуеться апелятивами.
Кр1м того, до фонових знань рос!ян належать !мена та побатьков!, прийнят! у дан!й мовн!й спшьнот! ! традищйно
сп!вв!цносн! 3 нею. Таким чином, абсолютна позиц!я для власне
авторизованих антропон!м!в визначаеться в1дпов1дн!стю "X" з
названими ознаками компонента "У".
Опосередковано авторизоват антропонти. Особлив!сть цъого
типу лхтературних антропон!м!в полягае в ix абсолютн!й позиц!!,
яку мае на уваз! автор i яка легко реконструюеться адресатом !з
сп!Бв!дношення "X" (фонетично зм!нений антропон!м) лередбачае
" У (конкретний денотат).
Сатиричн! твори легко сприймаються насамперед завдяки
соц!альн!й, конвенц1ональн!й opieHTaiui вторинно! моделюючо!'
систе.ми, яка знаходить св!й вираз у прагненн! !ндив1ца звести

семантику, що М1ститься в цьому
лможливому CBITI , i
номенклатуру, яка використовуеться для ii кодування, до певних,
прийнятих у даному суспшьств! норм. В icTHHHitx пресупозиц1ях
власне авторизован! антропон1ми та антропон1МИ нульово!
авторизаци зб1гаються з абсолютними позицкми. Формальн!,
матер1альш
i
глобальш
невщповщност!
(класиф1ка1ця
Р.1.Павщьон1са) Л1тературних антропон1м1в абсолютнШ позицг!
в1дображуються в квазистинних та 1рреальних авторських
пресупозицшх.
Глобальн! порушення
мають
М1сце в
1рреальних
пресупозищях, що ел1м1нують умови абсолютних позищй
антропон1м1в нульово! авторизаци (зм1на денотата) i власне
авторизованих антропошм!в (аномальна мотивац1я пр1звищ в
сполученш 3 атипичною аф]ксац1ею).
Формальн!
порушення
реал1зуються
в
квазИстинних
пресупозиц1ях антропон1м1в нульово! авторизац11, що функцюкують як
компоненти того чи 1ншого тропа, та опосередковано авторизованих
aHTponoHiMis, як1 "начебто" в1дпов1дають реальним власним 1менам
(напр., Эрендорг - Эренбург, Ленивцев - Агниецвв, Иуда из Кириафа,
Левий Матвей, Иешуа Га-Ноири).
Матер1альш невцщовщност! стосуються семантичного
кощонента мотивуючих основ 1мен, пр1звищ та по батьков! i
простежуються як у кваз11стинних пресупозиц1ях, так i в
1рреальних (наприклад, у власне авторизованому антропои!:,:!
Полиграф Полиграфович Шариков, який формально в1дповщае
реальн1й норм! конкретного !сторичного пер1оду, семантика ycix
трьох компоненив мае абсурдний характер).
У розглянутих нами текстах функщонуе 234 антропон1ми. 3
них 85 одиниць (36,3%) становлять антропон1ми нульово!
авторизаци та 149 одиниць (63,7%) - власне авторизоваш
антропон!ми.
Антропон!ми нульово! авторизаци актуал1зують таи сегменти
спектру фонових знань: л1тература (39 одиниць), суспшьне життя

9
та пол{тика (28 одиниць), мистецтво (8 одиниць), реали м1ського
побуту (6 одиниць).
В 1стинних пресупозицкх антропон1МИ нульово! авторизащУ
виконують локал1зац1йн1 (в час! та npocTopi) функщк Боровский,
Штреземан, Эррио, Асмолов, Калинкин та 1н. KpiM того, в певних
контекстах антропон1ми нульовоТ авторизац]! тою чи 1ншою м!рою
характеризують образ автора або власне персонажа: "Я не Эренбург
и не театральный мудрый критик..."
Формальн! порушення абсолютно! позищ! антропон1м1в
нульово! авторизацп виявляються на синтагматичному piBHi i
простежуються в тих випадках, коли л1тературний антропон{м
вв'одиться до контексту у. функци компонента р1зних троп1в:
синкретизм MCTOHiMii та уособлення, поеднання MCTOHiMii та
пперболи, зевгма, пор1вняльн1 конструкци. Наприкалад: "7Ь не
Фелия Литвин с оркестром в 100 человек'режет резонанс театра
страшными криками "Лиды", нет, то Василий Петрович Болдин
режет свою жену".
1рреальн1 творч! пресупозици антропон1м1в нульовог
авторизащ! характерн1 для тих випадк!в, коли порушення
абсолютно!'
позицн
зумовлене
аномальним
контекстом
функц1онування 1'мен персонашв прецедентних текст1в, як1
входять до невластиво! т просторово-часово! системи координат.
Така ситуац1Я представлена в двох творах М.П.Булгакова "Багровый остров" i
"Похождения Чичикова", в яких
антропон1ми нульово! авторизац!!, що сп1впадають з 1менами
персонаж1в
прецедентних
текст1в
Ж.Верна,
Р.Юпл1нга,
М.В.Гоголя, пщсилюють сатиричний зм1ст художнього тексту.
Власне авторизован! антропошми в ранн1х сатиричних
творах М.П.Булгакова репрезентован! такими моделями:
1) пр{звище, 2) 1м^я, 3) по батьков!, 4) 1м'я+ по батьков!, 5) npiзвище + !м'я, 6) 1м'я + пр!звище, 7) iu'n + по батьков! + пр1звище.
Нанбшьш продуктивним типом творчих пресупозищй власне
авторизованих антропон1м!в е тип {стинних пресупозиц1Й.

10

Нейтральну стилктичну зaбapвлeнicть мають: а) пр1звища,
цитоваш письменником з реального антропошмисона - Сидоров,
Вахромеев, Щукин i под.; б) 1мена, що вщповщають
зображувальнШ enoci, - Пахом, Степан, Наташа, Аксинья i под,;
в) 1мена та по батьков! - Анна Тимофеевна, Иван Степанович, Вера
Ивановна та ш. Под1бн1 л1тературн1 антропошми функщонують як
засоби тишзаци.
icTHHHi пресупозицп власне авторизованих антропошм{в за
певних контекстуальних умов у розглянутих художнк текстах
виконують pisHi експресивно-стил1стичн1 функщ1. Пейоративну
забарвлешсть мають власн! 1мена, що функц1онують в тих творах,
як1 репрезентують мовлення: Дунька, Ксюшка, Сысоич, Павловна.
KpiM того, мел1оративна та пейоративна забарвлешсть власне
авторизованих антропотм{в в деяких творах базуеться на
здатноси антропон1ма бути сощальним знаком ("Спиритический
сеанс", "Московские сцены" та т.).
Квазистинш пресупозицп базуються на матер1альних
невщповщностях фрейм1в власне авторизованих антропошмхв та
загальйомовних антропошм1в, що зумовлюе cпeцифiкy
функц1онування тих чи 1нших номшац1Й персонаж1в. Наприклад,
зна»^ення ощнки власне авторизованого антропон1ма створюеться
атиповою мотиващею пргзвища (Мохриков, Хрюзский, Семен
Болдырев та ш.), а також наявн1стю в структур! лхтературного
антропон1ма суф1кс1в субъективно! ошики (Гяяпгпг^гс^г;^ rop:ouiKUh,
Лнорейчик та под.). Експресивн! функци виконують так зван!
"промовляюч!" пр1звища - Порошков, Фенацетинов, Микстурина
(вказ!вка на профес!ю персонажа), Пузырев, Ломкий, Балаболин
(характеристика моральних якостей об'екта ном!нащ1).
Трреальн! пресупозищ! власне авторизованих антропон!м!в
зумовлен! р!зними типами нев1дпов!дностей абсолютн!й позиц!'!:
а) глобальними: творения пр!звищ в!д жаргон!зм!в за допомогою
!ншомовного (щиш) пр!звищного форманта - Гопцер, Дрицер,
Ламца-Дрицер; б) матер!альн! порушення такою м!рою не
в!дповщають фреймам антропон!м!чно1 норми, що ix формальна

11
вщповщн1сть реальному антропошмжону не вщграе виршально?
рол{. Под1бн1 ном1наци сприймаються як аномальн! {Варсонофий
Тыква).
Таким чином, жанрова специф1ка сатиричних твор1в малих
форм етчно! прози, яка полягае в ricHOMy зв'язку з темою дня,
значною м1рою зумовлюе яюсний склад i специфхку
функцюнування
л1тературн11х aHTponoHiMiB у структур!
художнього текста.
Другой розшл - "Особливост! функцюнування антропошм1в у
сатиричних noBicTHX М.П.Булгакова" - присвячений анал1зу
антропон!м!кону творгв "Дьяволиада", "Роковые яйца", "Собачье
сердце". В трьох падроздцтах послщовно i в хронолопчному
порядку анал1зуються художн! тексти в ракурс! лгтературно!
антропоюми.
У проанал1зованих нами текстах трьох пов!стей наявн! 117
антропон1м!в
р1зно1 генетично! приналежност!:
власне
авторизован! антропон1ми - 77 одиниць (69%); антропон!ми
нульово! авторизащ! - 34 единиц! (29%); опосередковано
авторизован! ашропонхми - 6 одиниць (2%).
Якщо в фейлетонах, так чи 1накше пов'язаних з реальним
сусп!льно-пол!тичним життям, антропоньми нульово"! авторизащ!
складають досить значний корпус власних !мен реальних ос!б, що
входять до рубрики "Сусп!льно-пол!тичн! знания", то в
сатиричних пов!стях склад та функщ"! антропошм!в цього типу
мае як!сн! та функциональн! в!дм!нност!. Локал!зац!йн! функц!!'
виконують антропошми нульово! авгоризацН, як! об'еднуються в
рубрику "Реал!! м!ського побугу" {Чичкин, Корш, Зимин, Швабе та
1н.), що в свою черту проектуе фантастичний сюжет пов!стей
"Роковые яйца" ! "Собачье сердце" на сучасну письменников!
реальн!сть.
Характерною особлив!стю функц!онування антропон!м!в
нульово! авторизац!! е використання Ъ. як р!зних деталей:
зображувально!, уточнюючо! {Емельян Иванович Португалов i
Ваня Сытин в "Роковых яйцах"); !мпл!щ1тно1, яка формуе

12

ор1ентащйно-1нтерпретивний пщтекст {"Театр имени покойного
Всеволода Мейерхольда, погибшего, как известно, в 1927 году, при
постановке пушкинского "Бориса Годунова"...").
У низщ випадив антропон1ми нульово! авторизаци
функцюнують як експресивний зас1б, що використовуеться в
мовленн! персонажа: "Ведь родила же в Холмогорах мадам
Ломоносова этого своего знаменитого".
Жанров! особливост! сатири - 1мш11цитна присугн1сть у шй
автора, який критично ощнюе т1 чи inmi явища навколишнього
життя,
найвиразн1ше
актуал1зуються
опосередковано
авторизованими антропон1мами в noBicTi "Роковые яйца".
Номхнацщ Ленивцев, Колечкин, Ардо, Аргуев, Эрендорг, Кухтермаи
експл1кують в контекст! художнього твору авторську позищю
стосовно сучасно! письменников! культури.
Як i у фейлетонах, власне авторизован! антропонхми
вводяться до контексту в трьох типах пресупозищй. IcmuHui
пресупозищ! звичаино репрезентують реальну антропон!м!чну
норму, характерну для рос!йського л!нгвоетносу nepnioi чверт! XX
столхття:
Пантелеймон, Васнецова, Филипп Филиппович
Преображенский, Вяземская, Дроздова, Паикрат та под.
Квазистинш
пресупозищ!
власне
авторизованих
антропон!м!в, зумовлюючи стил!стично-експресивн! функц!'!
ном!нац!й персонаж!в, грунтуються на таких нев!дпов!дностях
фрейм!в л!тературних та загальномовних яктрспонйуав, як: а)
Ы01пш1ц!я малоестетичними апелятивами пр!звшца героя:
Чекушин, Дыркин та !н.; б) поеднання в межах одного контексту
пр1звищ , як! утворюються в!д ном!нащй 'тваринного св!ту Дрозд, Скворец, Мушка, Птаха-Поросюк.
1рреальш пресупозиц!! власне авторизованих антропон!м1в
зумовлен! такими порушеннями абсолютно'! позищ!: а) нетиповою
мотивац!ею пр!звища та оформления його за допомогою
!ншомового суф!кса -ер: Кальсонер, Швондер; б) використання
ном!нац!1 персонажа, яка омон!м!чна до популярних абрев!атур:
Гитис - Государственный институт театрального искусства;

13
Соцвоссхий социалистическое
воспитание;
Генриетта
Потаповна Персимфанс - Первый симфонический ансамбль.
Анал!з власне авторизованих aHTpononiMiB засвщчив, що
вщпов1дно до авторського задуму номшаци персонаже можуть
функц1онувати як символ-упод1блення, який актуал1зуе концепт
твору (Александр Семенович Рокк), або як символ-Л4етон1мк, для
якого характерна однозначн1сть тлумачення завдяки ст!йким
коннотац1ям 1мен1-сощального знака {Матрена).
Вказан! особливост! антропотм{кона сатиричних пов1стей
М.П.Булгакова дають певну уяву про 1ндивщуально-авторський
стиль письменника, який був хараклерним для раннього периоду
йОго творчост!.
У третьому роздш! - "Антропон1м1кон роману "Мастер и
Маргарита" - анал1зуються л1тературн1 антропон!ми останнього
твору письменника в план! ix сп!вв1цношення з репрезентованими
трьома моделями св1ту - косм1чним, земним та б1бл1йним.
Антропошм1кон твору охоплюе 150 ном1нащй: власне
авторизован! антропон!ми - 104 одпниц! (69%), антропон!ми
нульово! авторизащ! - 39 (26%), опосередковано авторизован!
антропон!ми - 7 одишгць (5%).
Св!т земний представлений у роман! власне авторизованими
антропон!мами, як! в!дпов!дак)ть мовним нормам учаснигав
коиун!кац!1, ! ном!нац!ями, в яких наявн! р!зноман!тн! порушення
абсолютно! позидй'.
Кореляц!я
"поетики
дев1ац!й" з реальним
св!том
зд!йсшоеться завдяки втслюченню в художн1й текст антропон!м!в в
1стинних пресупозищях. Таку функцтю виконують власне
авторизован! антропон!ми Тимофей Иванович Квасцов, Прасковья
Федоровна, Глухарев, Драгунский, Кузьмин та !н. Кр!м того, ефект
реальност! вимнслу досягаеться введенням до контексту
л!тературних антропон!м!в, що в!дпов!дають певним параметрам
розмовного стилю (Манечка, Кирюшка, Аннушка), а також власне
авторизованих антропон1м!в, я й виконують функц!! !мен!соц1ального знаку (Груня, Анфиса, Дарья, Пантелей).

14

Група мелюративних власне авторизованих антропон1м1в
пор1вняно нечисленна. 1х виразне стил1стичне забарвлення е
наслщком позитивних асощац1й з вщомими реальними особами
{Бернадский, Буре,
Александр Николаевич Стравинский,
Маргарита). Однак в тих випадках, коли мелюративний
антропон1м називае, всупереч спод1ванням читача, негативного
персонажа, експресивн! функции ном1нац1й базуються на
сатиричнШ ipoHi'i: Григорий Данилович Римский, Максимилиан
Андреевич Поплавский, Михаил Александрович Берлиоз.
Найпроду1Сгивн1шим
типом
пресупозицш
власне
авторизованих антропон1м1в, що створюють експресивний або
стил1стичний ефект, е тип кваз11стинних пресупозиц1й, в яких
простежуються так! порушення абсолютно! позицй": а) сполучення
стилютично HecyMicHHX компонент1в - Адельфина Буздяк, Милица
Андреевна Покобатько; б) аномальна мотивацк пр1звищ - Витя
Куфтик, Боба Кандалупский, Пролежнев, Чердакчи, Абабков,
Фанов та т.; в) апелятиви, що мотивують пр1звище, акгуал1зують
свою семантику в контекст! твору. Власне авторизований
антропон!м квал!ф!куеться як "промовляючий" - Подложная,
Богохульский, Степан Богданович Лиходеев, Савва Потапович
Куролесов та 1н.).
1рреальн1 пресупозицГ! власне авторизованих антропон!м!в в
одних випадках засв1дчують ix глобальн! нев!дпов!дност! фреймам
загальномовних антропон!м!в (Алптюл Магарыч, Штурман Жорж
тощо), а в !нших вони не в!цпов!цають ном!нац!! персонажа
прецедентного тексту (наприклад, при ретроспективному
з!ставленн! в еп!лоз! роману ном!нац1й Вол\ман, Вольпер, Володин,
Волох, Ветчинкевич з демонон!мом Воланд).
Тяж!ння до реал!стичного зображування в 6i6mUHwc текстах
зумовлюе функц!онування в них л!тературних антропон!м!в трьох
генетичних тип!в: власне авторизованих антропон!м!в, що
в!цпов!дакггь представленому типов! антично! культури (Толмай,
Низа, Энанта, Марк Крысобой); опосередковано авторизованих
антропон!м!в, як! сформувались трансформащею наименувань

15
прецедентних TeKCTiB, виступаючи засобом стил1заци вщповщноК
антропон1м!чно1 норми {Иешуа Га-Ноцри, Кайфа, Левий Матвей
та iH.); aHTponoHiMifl нульово! авторизацп, яю локал{зують поди в
час1 та npocTopi i пщсилюють ефект "реальност! вимислу"
(Понтий Пилат, Тиверий, Валерий Грат).
Ceim кослтний - демонолопя - представлений В1Дповщними
ном1нац1ями персонаже (демонон1мами). Своерщшсть композицп
роману - перехрещення реального та косм1чного с в т в - зумовило
й специф1ку функц10нування ном1нашй Воланд, Гелла, Азазелло,
Абадонна, яка полягае, по-перше, в стимулюванн! читача до
пошуку кода, який необхщний для корекгного сприннятгя
1нформаци; по-друге, у використанн! автором демонон1м1В як
1мпл1цитно1 детат!, що дозволяе адекватно сприймати одну з
граней концепту романа: зло караеться хтом.
На BiflMiHy вщ сатиричнюс повютей, у яких антропон1ми
нульово! авторизацц представлен1 кшьюсно обмеженими трупами,
я и важко пцщягають рубрикаци через несистематичн1сть i
нерегулярнють ix функц1онування в художньому текст!, у роман!
"Мастер и Маргарита" ном!нац!1' цього генетичного типу досить
ч1тко розпод!ляються по рубриках, що в!дпов!дають певним
спектрам фонових знань: 1. 1стор!я i фи1ософ!я. 2, М!фолог1я (в
тому числ! демонолог!я). 3. Л!тература. 4. Музика. 5. Гр!шники.
Антропон!ми нульовоТ авторизаци!", як! належать до рубрики
"1стор!я та ф!лософ!я", переважно функц!онують як !мпл!цитна
деталь, що формуе глибинний пласт - пласт концептуально3MicTOBoi
!нформаш1:
Шиллер, Кант,
Тацит, Филон
Александрийский, Герберт Аврилакский, Иосиф Флавий, Штраус (в
контекст! !нтелектуально1 суперечки Берл!оза та Воланда).
Експресивн! функц!"! антропошм!в нульово'! авторизацш у
низц! випадив зумовлен! контекстом. Наприклад, сп!в!снувания у
межах одного контексту в метон!м!чному пор!внянн! досить
далеких одне в!д одного понять (дом - глаза), а також ном!нац!й
р!зного генетичного типу (антропон!ма нульово"! авторизащ!
Облонский та власне авторизованого антропон!ма Поплавский)

16
створюе експресш KOMisMy в такому фрагмент!: "Все смешалось в
доме Облонских, как справедливо выразился знаменитый писатель
Лев Толстой. Все смешалось в глазах у Попдаеского".
Аналопчн! функци також досягаються
{рреальними
пресупозиц1ями, яю ел1м1нують головну особлив1сть цього типу
Л1тературних антропон1м1в - буги жорсткими десигнаторами: в
poMani Коровьев i Бегемот називають себе вщповщно Панаевым i
Скабичевским, намагаючись без пенного документа потрапити до
Грибоедова. Ця обставина залихдаеться непом1ченою, що, з
одного боку, формуе експрес1ю ком1зму, з шшого - передае
сарказм письменника, який розв1нчуе бюрократичш порядки в
Гpибoeдoвi.
У Висновках вщзначаеться, що в художн1й л1тератур1 БТоринн1й моделююч1й систем! - учасники акту комун1кацГ1
користуються природною, первинною мовою, в яюй антропон1ми
е фреймами в тому план!, що вони неминуче ! природно
виникають у процес! когн!тивного розвитку кожного !ндив!да.
Кр!м того, у фонов! знания автора та рещп!ента художнього
тексту входять не тшьки специф!чн! для дано! л!нгвокультурно1
спшьноти антропон!мичн1 модел!, але й власн! !мена конкретних
в!домих людей, що акгуал1зують кластери загальнолюдського
досв!ду, як1 пов'язан! з такими поняттями, як крайни, м!ста,
!сторичн!, пол!тичш та под. под!!.
В сатиричних текстах "поетикя дев'ац1й" псрсдиачае
ь1дсугн!сть зб!гу авторських пресупозищй антропон!м!в з
фреймами, що входять до фонових знань адресата. За ступенем
вщповщност!/нев!цпов!дност! мовшй норм!, характершй для
конкретного 1сторичного пер1оду в житт! сусп!льства, авторськ!
пресупозиц!! л!тературних антропон!м!в квал!ф!куються як
!стинн1, кваз!!стинн!, !рреальн!.
Спостереження над антропон1м!коном сатири Булгакова
дозволяють в!дзначити той факт, що специф!ка жанру
найб!льшою м!рою впливае на яйсний склад та функвдональн!
особливост! антропон!м!в нульово! авторизащь Так, у творах

17
малих форм (нарисах, оповщаннях, фейлетонах) питома вага
антропон1м1в цього генетичного типу, вживаних в 1стинних
пресупозиЦ1ЯХ, вища, н1ж у пов1стях. На такий стан речей впливае
т{сний зв'язок зазначених жанр1в 1з суспи1ьно-пол1тичним
житгям, пер1одичиою пресою та под. KpiM того, в творах малих
форм eniMHOi" прози М.П.Булгакова найб1льш представлена
рубрика "Суспшьно-пол1тичн1 знания", якою охоплююгься
ключов! 1мена культури зображувально! епохи.
В анал1зованих noBicTHx антропон1ми нульово! авторизацп
функц1'онують переважно як назви разного типу художн1х деталей,
яю, маючи широкий спектр асоц1ацш, пов'язаних з денотатом,
дозволяють письменников! зосерелжувати досить великий об" ем
1нформаци на "площинГ' невеликого тексту. В сатиричних творах
середньо! форми також представлен! антропон1ми нульово!
авторизацп, як1 входять до рубрики "MicbKi реал11". Вони
виконують локал1зуючу
функц1ю, що дозволяе проектувати
1рреальний сюжет у певних просторово-часових координатах. Ця
обставина значною .Miporo пвдсилюе сатиричний ефект художн1х
TBopiB.

У ромаш "Мастер и Маргарита" антропон1ми нульово!
авторизацп функцюнують не тЬтьки як локал1затори под!й у
рамках певного просторово-часового континууму, але перед yciM
як зас1б формування глибинного шару твору - зм1стовоконцептуально! шформаци художнього тексту. Ця обставина
детерм1нуеться жанровою, концептуальною i композиц1йною
специфжою роману.
Власне авторизован! антропон1ми малих, середнк i великих
форм сатири Булгакова можна трактувати як суб'екгивш
вщображення антропоньм!чних процессе конкретного {сторичного
пер!оду. До таких процес1в належить ягасна зм1на 1мснника епохи
за рахунок проникнення в нього 1мен-неолопзм1В, я й були
утворен! семантичним (переважно в!д сл1в шеолопчно! тематики)
i морфолопчним (абрев!ац!я) способами. В дослщжених текстах
TBopiB письменника функц!онуе 1П1зка ном{нащй персонаж1в, яю

18

вщображують об'еетивш мовш процеси, що вщбувались у
тогочасн1й реальност! {Крокодил Иванович, Моссельпром,
Соцвосский, Полиграф Полиграфович Шариков та ш.)У сатир! М.П.Булгакова також уживаються антропон1ми
пром1жного генетичного типу - опоссредковано авторизован!, яи
використовуються письменником як сатиричнии прийом пароди
("Роковые яйца") або ж виконують функц1ю стил1заци
1Н0культурних TCKCTIB ("Мастер и Маргарита").
Спостереження над антропон1м{коном сатири М.П.Булгакова
дозволяе зробити висновок, що л!тературн1 антропон1ми як
згорнут! нашонально-культурн! тексти належать до щ!остилю
письменника, який, в свою чергу, представляе собою частину
культури вщповщно! епохи.

OcHOBHi положения дисертацй викладено в публ!кац!ях:
1. Белая Л. В. Лексико-семантические и функщюнальные осо­
бенности антропонимики М.А.Булгакова (на материале романа
"Мастер и Маргарита") //Научн. доклады высшей школы.
Филологические науки. - 1990. -№5. - С.ЮЗ - 110.
2. Белая Л.В . Коннотатхшная функция антропонима и средства ее
актуализации (на материале антропонимики М.А.Булгакова)
//Коммуникативный аспект взаимодействия формы и содержания
языковых единиц. Сборник наз'чт^х статей (иод ред. Беляевой
Е.И.) - Воронеж. - 1992. - С.132 - 134. (депон. от 19.02.1992.
№4605).
3. Белая Л. В. Соотношение понятий "фоновые знания" и
"пресуппозиция"
в
антропонимиконе
художественного
произведения (на материале повести М.А.Булгакова "Собачье
сердце") //Проблемы анализа текста. Сборник научных статей. Харьков. - 1994. - С.7 - 9.
4. Белая Л. В. Роль антропонимов в струкгуре художественного
текста //Русский язык и литература в учебных заведениях. - Киев.
- 1996. - №2. - С.31 - 34.

19
5. Белая Л. В. К вопросу о типах лнтературньк антропонимов
//Система i структура схщнослов'янських мов. 36. наукових
праць. - Ки1в. - 1997. - С.67 - 73.
6. Белая Л. В. Об особен}^остях функционирования антро­
понимов в фельетонах М.А.Булгакова / / Використання спадщини
повернутих i забутих д!яч1'в науки i культури в навчальному
процес! педагопчного вузу та школи. Тези республ1кансько1
м1жвуз1всько1 науково-практично! конференци. - Р1вне. 29 - 31
травня 1991р. -С.86 -87.
7. Белая Л. В. Семантико-стилистические тенденции антро­
понимов в творчестве М.А. Булгакова (на материале фельетонов)
/ / ' Изучение творческого наследия прюф. Г.О.Винокура. Тезисы
докладов региональной научной конференции. - Киев. - 1991. 4.1. - С.18 - 20.
8. Белая Л. В. Фамилии персонажей как национально-культурный
знак в ранней сатирической прозе М.А. Булгакова //Национальнокультурный компонент в тексте и языке. Тезисы докладов
Международной научной конференции. - Минск. - 1994. - Ч.П. С.5 - 7.
9. Белая Л. В. Способы создания сатирического эффекта в
художественном тексте (на материале антропонимикона повестей
Булгакова
М.А.)
//Язык
и культура.
Материалы
IV
Международной научной конференции. - Киев. - 1996. - Ч.ТП. С П - 18.
10. BLfia Л. В. Невщповщн1сть фрейм1В л1тературних та загальномовних антропон1м1в як зас1б утворення сатиричного
ефекту Б художньому текст! (на матер1ал1 роману М.О.Булгакова
"Майстер та Маргарита") / / Пров1цн! л!нгв1стичн1 концепци
инця XX стол1ття. Тези ВсеукрашськоТ науково! конференцц.Льв1в. - 1996.-С.31-32.

Lubov V. Byelaya. Characteristic features of anthroponims in
MA.Bulgackov's satirical prose. Their structure, semantics and
functioning. Dissertation as a manuscript for Candidate of
philological sciences (specialisation 10.02.02. - Russian Language). The Dragomanov Ukrainian State Pedagogical University. - Kiev. 1997. The work contains research on anthroponims in fiction from
the angle of their semantics and functioning. Their major genotypes
are developed and defined.Various anthroponimic models are
approached on the frame theory and hnguoculturology basis.
Anthroponimicon of the small, average and large forms of M.A. Bulgackov's epic prose are being researched and peculiarities of fiction
are taken into consideration. In the process of this analysis the
following aspects are also taken into account: genetic, pragmatic,
modal, stylistic and axiologic.
Белая Л.В. Структурно-семантические и функциональные
особенности
антропонимов
в
сатирической
прозе
М.А.Булгакова. Диссертация {на правах рукописи) на соискание
ученой степени кандидата филологических наук по
специальности 10.02.02 - русский язык. Украинский
государственный
педагогический
университет
им.
М.П.Драгоманова. - Киев, 1997г. Исследуются литературные
антропонимы в семантическом и функциональном плане.
Вьщелены основные типы литературных антропонимов,
исследованы различные антропонимические модели в контексте
теории фреймов и лингвокультурологии. Антропонимикой
малой, средней и крупной фсри зпической прозы
т.А.Булгакова исследован с учетом жанровой специфики
художественных произведений. В процессе анализа во внимание
приняты
генетический,
прагматический,
модальный,
стилистический и аксиологический аспекты.

Ключов1 слова: антропон1м, фрейм, пресупозиц1я, фонов1 знан­
ия, нащонально-культурний текст, загальномовна антропон1м1чна норма, авторизац1я.