%/інд[йй Зосшіїкн
ВИЗНАЧНІ
ДИПЛОМАТИ
АМЖЕХУ СО8РООУМ
АНДРІЙ ГОСПОДИН
ТНРЕЕ РРОМІШТ 0ІР10МЛИ
Соуег Ьу Р. ХУакиїепко
ТРИ ВИЗНАЧНІ
ДИПЛОМАТИ
Граф М- Тишкевич, Князь І. Токар: кевський-Карашевич
і Барон М. Василько
Обкладинка: Пилип Вакуленко
Проект зі збереження
видавничої спадщини
української еміграції
РиЬІізІїей Ьу ІЛсгаіпіап Ксайіпд Азкосіайоп «Ргозуйа»
\¥ігіпіре§ — МапііоЬа — Сапасіа
У/іпліре£ —	1989	— Сапасіа
Накладом Читальні «Просвіта» у Вінніпегу
Вінніпег —	1989	— Канада

ПЕРЕДМОВА
У нашому народі закорінилася віддавна глибока нена-
висть до всіх панів. Правда, наші пани винуваті, бо самі при-
водили нарід до тієї ненависти своєю поведінкою та знущан-
ням над народом. Але між членами вищої верстви були такі
пани, які були дуже добрі для народу. Але нарід цього не ро-
зумів, бо був не дуже свідомий та слухав ворожої пропаган-
ди, яка змагала до того, щоб завжди була ненависть між на-
родом і його провідною верствою.
Про трьох панів-дипломатів я пишу в цій книжці. Якби
ми мали у 1917 - 1920 рр. ще бодай 15 — 20 таких панів, як
ці, про яких тут пишу, то напевно була б українська самос-
тійна держава. Ми мали багато послів і дипломатів, але мало
їх визнавалося на міжнародно-дипоматичних нормах. Ми бу-
дували українську державу, були великими націоналістами,
ще більшими партійними патріотами — але не державника-
ми. Відомо, звідки постало в нас шкідливе протиставлення
двох понять; пам’ятаємо корифея української державної дум-
ки — Вячеслава Липинського з відразою до націоналізму, що
довела його до активної діяльности будувати українську дер-
жаву на ненаціональних основах.
Уряд Центральної Ради, в якому члени партії. Соціяліс-
тів-революціонерів були в більшості, вперто стояв за феде-
рацію з Росією. Читаємо в Другому Універсалі: «Ми, Центра-
льна Рада, що завжди стояла за те, щоб не відділяти України
від Росії, щоб вкупі з усіми її народами прямувати до розвит-
ку та добробуту всієї Росії і до єдности демократичних сил,
із задоволенням приймаємо заклик правительства до єднан-
ня». А в той час вже на Другому Військовому З’їзді прибуло
2500 делегатів від півтора мільйона добре озброєного укра-
їнського війська, Але для соціялістів-москвофілів це був мі-
літаризм!
Гарна програма адвоката Миколи Міхновського та його
групи була зігнорована. Було українське військо, були деякі
добрі дипломати, але не було уряду. Уряд Директори прий-
шов, як соціялісти-москвофгли розпустили військо. Пороби-
лись різні отаманчики — хаос.
Ми мали багато послів і дипломатів, а тільки деякі з них
визнавалися на міжнародно-дипломатичних нормах. Із всіх
5
наших дипломатів найліпшими були: граф М. Тишкевич, ба-
рон М. Василько та князь Іван Т окаржевський-Карашевич.
Ґраф Михайло Тишкевич поклав своєрідну, рідко бува-
лу, печать на ціле своє життя і діяльність. У початках була
його патріотична еволюція, як він казав, «хлопоманство». Під
грізний гуркіт революцїі, його шляхом пішло багато, але
він був піонером, що проломив тверді політичні скелі.
Ставши твердо на національний шлях самостійности сво-
го народу, граф Тишкевич віддає цій ідеї всю свою небуден-
ну енергію, літературну здібність і великі матеріяльні засоби.
В Европі проломлює загороду байдужості й ворожості до
української справи, спеціяльно французької преси. У роках
від 1914 до 1922 уся швейцарсько-французька преса була за-
повнена підписаними ним інспірованими статтями й заміт-
ками про Україну.
Призначений українським урядом (признаним напів офі-
ціяльним) послом у Парижі, він за короткий час розвинув
велику пропаґандивну роботу, популяризуючи українську
справу — «серед клерикалів і правих», що закидали йому
його ліві противники, а в той час ті «клерикали і праві» були
саме ті, що урядували в Франції та керували Ті міжнародною
політикою.
Тишкевич, відкликаний зі свого посту в Парижі, — не-
зрозуміло з яких причин і зі шкодою для справи, —спокій-
но прийняв долю безчинного вигнанця. Але він не був без-
чинним. Він пише Уривки зі спогадів у Літературно-Науко-
вому Віснику і у Літописі Червоної Калини.
Автор
6
Мати його була з родини Олена Кошиківна. Хрещена
в українській греко-католицькій церкві на Волині. У 1856 ро-
ці рятувала людей в часі страшної епідемії холери. У 1861 р.
зорганізувала українську школу для селянських дітей, але ад-
міністрація довідалась про це і школу закрила. У 1863 р. по-
льські повстанці безперестанно підпалювали його стирти сі-
на та будинки, а місцеві селяни помагали гасити вогонь. По
тих вогневих нападах, вони переїхали до Одеси, але довго там
не були. Михайлові було тоді 6 років. З Одеси вони переїха-
ли до Варшави. Батько перебував вдома на маєтку, але час-
то приїжджав до них. Одного разу застудився в дорозі й по-
мер ще молодим. Після 4-ох років перебування у Варшаві, во-
ни перенеслися до Бильна. Але Михайло не знав про добрі й
гуманні діла його любої матері. Дізнався він аж по її смерті,
яка вона була жертвениа від свящ. ника і лікаря, виконав-
ців її заповіту. Вона кожного року сплачувала вписи до уні-
верситету бідним студентам, а ремісникам купувала верста-
ти. Все це робила анонімно.
У Литві Михайло почував себе литовцем. У 17 році життя
він вертається до рідного дому в Україні. Українська приро-
да зробила на нього незабутнє враження, про що він гово-
рить: «Той день, в котрім я перший раз побачив Україну, мо-
жу порівняти з днем, в котрому я приступав перший раз до
Є*. Тайна.
Тишкевич від молодих років захопився наукою історії,
особливо історії Литовської доби в Україні XV та XVI ст.
Він збирав і записував старі грамоти і нагробні написи своїх
предків, а з тією працею просякало й росло в ньому почуття
української національної свідомости, зв’язане з почуттям ро-
дової гордости автохтонного аристократа. Коли він вписався
в члени Наукового Товариства в Києві і там привітали його,
М Тишкевич відповів щиро на слова Д.М. Дорошенка, що
він «став українцем з гордости».
Під впливом гарної української природи пробудився в
ньому талант до малювання і завів його до Академії Мис-
тецтв у Петербурзі, де молодий Михайло Тишкевич продовж
нецілого року здобув собі срібну медалю. Закінчивши маляр-
ство в Петербурзькій Академії Мистецтв, він пізніше висту-
пав, як мистець-маляр під псевдом Каленик. Майже до кінця
свого життя малював. Його картини в 1911 році на першій
9
виставці в Києві, були нагороджені, особливо малюнок «Про-
давець рушників». Картину «Сон України», на якій янгол на-
шіптує Тарасові Шевченкові його патріотичні думи. Київсь-
кий губернатор заборонив виставити. З цього приводу мати
бельгійського короля, графиня Фляндрії і приятелька М. Ти-
шкевича висловилась: «Певно губернаторові не сподобало-
ся те, що янгол сказав на вухо українському поетові Шев-
ченкові». Картина ця була в Національному Музеї у Львові.
Тишкевич виконав кілька прекрасних олійних малюнків й
акварелів на українську тематику, зокрема акВареля інтер’є-
ру Собору св. Софії в Києві. Коли Тишкевич закінчив науку
малярства, тоді поляки святкували ювілей Крашевеького. Во-
ни звернулися до графа Тишкевича, як до поляка, щоб він
підписав адрес до польського письменника. Граф Тишкевич
відповів їм, заявляючи, «що він почувається членом україн-
ської нації». Тоді поляки накинулися на нього, що він з серві-
лізму відрікся Польщі, а срібну медалю здобув тому, бо во-
на звільнила його від військової служби. Тоді граф Тишке-
вич добровільно вступив до війська в Фінляндії, де відбув
службу в 1879 — 1880 рр.
Михайлова премія
У 1887 році Тишкевич був фундатором при львівській
«Просвіті» так званої «Михайлової премії» за написання
найкращої історичної повісти або драми. В своїм селі та око-
лиці він став меценатом молодих талантів зпоміж місцевих
селян, висилав їх до шкіл та помагав їм аж :До закінчення
високих студій. Його дружина зібрала групу дівчат, навчи-
ла їх давати першу поміч хворим. Вона також зорганізувала
українську дитячу школу, але московський уряд її закрив.
Він писав: «Я часом бував у Києві. Чудові його церкви,
наддніпрові краєвиди, спомини, які навівав мені, псувало вра-
ження його повного майже змосковщення: кацапів, ізвоще-
ків і купців, казьонщини на кожному місці. Його загальний
вигляд з пустими огорожами і частими церквами нагадував
слова Теофіля Ґотіє про московські міста: «гаЬог, гаЬог, ха-
Ьог — риіз 8оЬог, еі рпІ8 епсоге гаЬог, гаЬог, гаЬог... 1)
1) ТИ. Сіаипііііег: Уоуа^е еп Кизві»	- • •• 'і
10
Маги його була з родини Олена Кошиківна. Хрещена
в українській греко-католицькій церкві на Волині. У 1856 ро-
ці рятувала людей в часі страшної епідемії холери. ¥ 1861 р.
зорганізувала українську школу для селянських дітей, але ад-
міністрація довідалась про це і школу закрила. У 1863 р. по-
льські повстанці безперестанно підпалювали його старти сі-
на та будинки, а місцеві селяни помагали гасити вогонь. По
тих вогневих нападах, вони переїхали до Одеси, але довго там
не були. Михайлові було тоді 6 років. З Одеси вони переїха-
ли до Варшави. Батько перебував вдома на мастку, але час-
то приїжджав до них. Одного разу застудився в дорозі й по-
мер ще молодим. Після 4-ох років перебування у Варшаві, во-
ни перенеслися до Бильна. Але Михайло не знав про добрі й
гуманні діла його любої матері. Дізнався він аж по її смерті,
яка вона була жертвенма від священика і лікаря, виконав-
ців її заповіту. Вона кожного року оплачувала вписи до уні-
верситету бідним студентам, а ремісникам купувала верста-
та. Все це робила анонімно.
У Литві Михайло почував себе литовцем. У 17 році життя
він вертається до рідного дому в Україні. Українська приро-
да зробила на нього незабутнє враження, про що він гово-
рить: «Той день, в котрім я перший раз побачив Україну, мо-
жу порівняти з днем, в котрому я приступав перший раз до
св. Тайн».
Тишкевич від молодих років захопився наукою історії,
особливо історїї Литовської доби в Україні XV та XVI ст.
Він збирав і записував старі грамоти і нагробні написи своїх
предків, а з тією працею просякало й росло в ньому почуття
української національної свідомости, зв’язане з почуттям ро-
дової гордости автохтонного аристократа. Коли він вписався
в члени Наукового Товариства в Києві і там привітали його,
М. Тишкевич відповів щиро на слова Д.М. Дорошенка, що
він «став українцем з гордости».
Під впливом гарної української природи пробудився в
ньому талант до малювання і завів його до Академії Мис-
тецтв у Петербурзі, де молодий Михайло Тишкевич продовж
нецілого року здобув собі срібну медалю. Закінчивши маляр-
ство в Петербурзькій Академії Мистецтв, він пізніше висту-
пав, як мистець-маляр під псевдом Каленик. Майже до кінця
свого життя малював. Його картини в 1911 році на першій
9
виставці в Києві, були нагороджені, особливо малюнок «Про-
давець рушників». Картину «Сон України», на якій янгол на-
шіптує Тарасові Шевченкові його патріотичні думи, Київсь-
кий губернатор заборонив виставити. З цього приводу мати
бельгійського короля, графиня Фландрії і приятелька М. Ти-
шкевича висловилась: «Певно губернаторові не сподобало-
ся те, що янгол сказав на вухо українському поетові Шев-
ченкові». Картина ця була в Національному Музеї у Львові.
Тишкевич виконав кілька прекрасних олійних малюнків й
акварелів на українську тематику, зокрема аквареля інтер’є-
ру Собору св. Софії в Києві. Коли Тишкевич закінчив науку
малярства, тоді поляки святкували ювілей Крашевського. Во-
ни звернулися до графа Тишкевича, як до поляка, щоб він
підписав адрес до польського письменника. Граф Тишкевич
відповів їм, заявляючи, «що він почувається членом україн-
ської нації». Тоді поляки накинулися на нього, що він з серві-
лізму відрікся Польщі, а срібну медалю здобув тему, бо во-
на звільнила його від військової служби. Тоді граф Тйшке-
вич добровільно вступив до війська в Фінляндії, де відбув
службу в 1879 — 1880 рр.
Михайлова премія
У 1887 році Тишкевич був фундатором при львівській
«Просвіті» так званої «Михайлової премії» за написання
найкращої історичної повісти або драми. В своїм селі та око-
лиці він став меценатом молодих талантів зпоміж місцевих
селян, висилав їх до шкіл та помагав їм аж до закінчення
високих студій. Його дружина зібрала групу дівчат, навчи-
ла їх давати першу поміч хворим. Вона також зорганізувала
українську дитячу школу, але московський уряд її закрив.1
Він писав: «Я часом бував у Києві. Чудові його церкви,
наддніпрові краєвиди, спомини, які навівав мені, псувало вра-
ження його повного майже змосковщення: кацапів, ізвоще-
ків і купців, казьонщини на кожному місці. Його загальний
вигляд з пустими огорожами і частими церквами нагадував
слова Теофіля Ґотіє про московські міста: «гаЬог, хаЬог, ха-
Ьог — риіз ЗоЬог, еі рий епсоге гаЬог. гаЬог, гаЬог... 1)
1) Тії. ОаипіЬіег: Уоуа^е еп Ки&йе
19
Розуміється, на головних вулицях були часто доми ве-
личезні, але такі ж погані, неевропейські, «в русском етиле»,
жовті з зеленим дахом, а коло них маленькі якісь двірки з
«цодєздом і крильцом», теж з московськими «украшеніями».
Перед чудовими, чисто в українському стилі, Собором св. Со-
фії і св. Михайла, я мріяв про площу на взірець площі св.
Марка у Венеції, — з кольонадами поміж двома золотоверхи-
ми соборами, де нарід наш збирався б, як на Форум Романум.
У тих мріях Київ повинен був пишатись, як за часів Володи-
мира, і бути якимсь третім Римом чи другою Візантією... Я
нарисував проект такого українського форуму й дару-
вав його голові міста Київ, українцеві з прізвища, котрий йо-
го прийняв із здивуванням і, здається, неприхильно. Я працю-
вав часом у Центральному Архіві, підлягав проф. Вол. Ан-
тоновичеві, з тої нагоди познайомився з ним. Це був малий,
скромний, тихий чоловік, в його о ах блискав вогонь, а на
устах з'являлася гірка усмішка. Видно, дуже полюбив Укра-
їну і багато за неї витерпів. Наші відносини, спочатку хол од-
ні, скоро потепліли. Щось мене тягнуло до нього і, скільки
ріізів я був у Києві, вечір в його домі, на розі Жилянської
вулиці, був для мене найбільшою приємністю. Познайомив
Мене у себе з О. Кониським (незвичайно симпатичним),з Вов-
Ком-Карачевським і з відомим польським істориком України
О. Яблоновським. Через Антоновича я увійшов у зносини
з «Просвітою» у Львові.»
Згідно з його проектом Київ мав реставруватися в його
староукраїнському стилі, мав створити «Княжий Шлях» від
св. Софії, Михайлівським майданом і Малою Житомирською
вулицею до Хрещатика. Шлях, згідно з проектом, мав бути
тільки для пішоходів, прикрашений статуями князів, виз-
начних людей з української історії.
У 1906 р. Михайло Тишкевич зорганізував «Ліберально-
консервативний Союз шляхти й земельних власників» та
«Крайову Партію в Україні», в якій, між іншим, домагався
Продажі землі тільки місцевим селянам. Пізніше в Києві зор-
ганізував «Товариство Прихильників Мира», стараючись згу-
ртувати в ньому всі ліберальні елементи, без огляду на їхню
Національність, під гаслом: об’єднаної праці для добра Ук-
раїни. Одночасно не переставав піддержувати грошево укра-
їнський культурний рух та оживляти українську пропаганду
11
серед чужинців: 3000 франків призначив університетові в
Ліовен на відкриття відділу українознавства, 20,000 рублів
передав Науковому Товариству ім. Т. Шевченка з нагоди 160
річчя народження Тараса Шевченка, дав поважну суму гро-
шей Олені Пчілці на видання часопису «Рідний Край» та ін»
ші пожертви.
Проф. М. Грушевський написав у часописі «Рада» статтю
про цей дар Тишкевича, а львівське «Слово польське» не за-
було напасти на цей нечуваний «злочин» українського магна-
та, що відважився помагати українській нації. Він видає сво-
їм коштом етнографічну працю поляка Мошинського з подо-
рожі по Україні, «Польсько-Український Новорічник». У тім
виданні молоді київські письменники українці й поляки по-
містили свої гарні новелі й поезії; із старших письменників
дали свої праці Леся Українка і Михайло Коцюбинський.
М. Тишкевич згадує князя Романа Санґушка і графа Во-
лодислава Броницького. У князя трохи заховалася українсь-
ка традиція. Він як приїжджав до Львова, говорив публіч-
но українською мовою. Так само була горда його кузинка
графиня Альфредова Полоцька (Сангушкова), говорила, щ©
вона русинка, а не полька. А її зять граф Володислав Брони-
цький — поляк з походження — був українцем і любив Ук-
раїну. Глибоко в душі відчував кривду вчинену Україні. З М.
Тишкевичем він говорив в Києві в присутності царя і Сто-
липіна українською мовою. Багато грошей видав на вихован-
ня молоді і бідним. Князь Рєпнін признався йому, що його
прадід був гетьман К. Розумовський і від нього він отримав
маєток в Яготипі. Відомо, що Олексій Розумовський був од-
ружений з царицею Єлисаветою, а п’ятеро їхніх дітей було
віддано до манастирів. Княгиня Вяземська, яка походила від
Кирила Розумовського, гордилася тим.
Ф. Духінський писав у передмові до своєї книжки «Заса-
ди дзєюф Польскі», що там вперше почув себе українцем. Ду-
хінський переїхав у 1834 р. до Києва, прожив там 12 років в
українських гуртках, брав участь в їх діяльності. «Мч може-
мо потвердити, — писав він, — що коли Україна почуває се-
бе національно зрадженою і переслідуваною, то завдячує ча-
стинно нашій прані». Духінського переслідували і він поїха*
до Парижу, де старався піднести справу України в Сенаті
12
через історика Андрі Мартена і Шарля Делямара, котрий ви-
дав також брошуру, де ставив українську справу в Европі.
Але були й інші типи панів. На Поділлі жив пан помі-
щик Сцібор Махоцький, жив він в домі, Збудованому з стилі
античного храму, а рідня його й селяни вбиралися як греки в
халамиди й сандалі, а сам він ходив, як Гомерівський ко-
роль чи жрець у пурпуровій тозі. Називав себе Дукс і Редукс,
але священики й адміністрація дюка дискредитували — за-
боронили робити ті чуда.
Другий пан мегальоман. Молодецький, що на межах сво-
го маєтку у Барковичах поставив високі стовпи з написом:
«границя держави Барковицької від держави російської».
В неділю і свята він сидів па троні і приймав після Служби
Божої заяви пошани від своєї роді пи, слуг та підданих. А в
Ляхівцях на Волині такі фантазії за провадив був князь Оле-
ксандер Яблонський, який був споріднений з королевою Ма-
рією Ліщинською, одержав французький орден св. Духа і не
знімав його навіть у купелі.
Граф Тишкевич був добре знайомий з Митрополитом
Шептицьким
Певно, вони обидва провели добрі пляни, але нам відо-
мо тільки те, що сказав Митрополит о. Т. Войнаровському й
він записав у своїй книжці «Історичні Постатті Галичини в
XIX — XX ст.»
Граф Тишкевич продав був Митрополитові Шептицько-
Му 14,000 десятин землі з великим лісом, гарними будинками
за 1,200,000 рублів. На цю суму склалися три брати Шепти-
цькі: Митрополит Андрій, Протоігумен Климентій і генерал
Станислав. Митрополит вислав о. Тита Войнаровського, знав-
ця земельних справ, щоб він провірив — головно ліс. Тит
приїхав до села Дзєдзіловичі над рікою Березиною, як німець-
кий купець Дроб. Припадково він стрінувся з двома білору-
сами — адвокатом і артистом, з якими він був добре знайо-
мий. Він думав, що цей артист повідомив міністерство внут-
рішних справ про пляни о. Войнаровського. Міністер розка-
зав це графові Уварову й додав, що концесій Шептицькому
не дамо, а представник його там у корчах загине. Граф Ува-
ров оповів про це знайомому білорусові, який також був
1>
добре знайомий о. Войнаровському. Цей білорус приїхав
до села Дзєдзіловичі, щоб сказати о. Войнаровському, щоб
забрався з села, бо плянують його вбити.
Ще перед викриттям цієї справи російським міністерст-
вом, Митрополит Шептицький і о. Войнаровський їздили до
Парижу, щоб дістати там позичку грошей. Митрополит Шеп-
тицький мав там у Парижі широкі знайомства в духовних ко-
лах й вони дали йому позичку у висоті 20 мільйонів франків,
із застереженням, що позичку вони виплатять тоді, як росій-
ський уряд затвердить статут Акційного (французького) бан-
ку.
Митрополит Шептицький планував переводити парцеля-
ції куплених в Тишкевича маєтків у східній Україні і в кож-
ній такій парцеляційній оселі поселити хоч 10 господарів, виб-
раних із свідомих галицьких селян-патріотів і наділити їх зем-
лею, коло 50 десятин, даром, а за те вони мали б ширити ук-
раїнську національну свідомість між місцевим населенням.
В цих оселях мали будуватися українські католицькі церкви.
Це було б трохи спинило еміграцію до Америки й Канади.
Цей плян не здійснився. Граф Тишкевич віддав гроші Ми-
трополитові, бо Акційного банку не затверджено.
Граф М. Тишкевич обговорював з Митрополитом Шепти-
цьким багато справ, але у своїх спогадах не записав. Тільки
згадує про Митрополита: «Кар’єри робити, ані збирати гроші
він не думав і не потребував, маючи вже найвищі зв’язки та
велике особисте майно, котре віддав разом зі всіми дохода-
ми на релігійно-національні цілі... Мало з українських аристо-
кратів пішло за його прикладом, тернистим і яким тернистим!
— шляхом повороту до своїх».
У 1906 році граф Тишкевич перебував зиму в Римі. Тут
він познайомився і часто розмовляв з одним впливовим мон-
сініором священиком Скирмутом про тяжке становище цер-
кви в Росії. Скирмут розказав про це міністрові Величавому
і нав’язав знайомство Тишкевича з міністром. Тишкевич вис-
ловив недовір’я до релігійної толеранції в Росії. Про цю то-
леранцію, Річард Мотер, бувший брітанський посол в Петер-
бурзі, іронічно говорив у часі переслідування уніятів на Під-
ляшші: «Росія, мов мітологічний бог Янус, має два обличчя:
одно європейське для Европи, друге азійське для своїх під-
14
даних, але, часом, помиляється і своє азійське лице показує
Европі».
Праця графа М. Тишкевича в часі І Світової Війни
Тишкевич не обмежується тільки до фінансової допомо-
ги українським інституціям. Опинившись в Швайцарії в ча-
сі Першої світової війни, Тишкевич, який мав багато знайо-
мих дипломатів з політичного світу, мав з ними особисті та
листовні зв’язки в Лондоні і Парижі. До Тишкевича зверта-
лися німецькі дипломати, думаючи про окремий мир з Росі-
єю, давали йому багато грошей на пропаганду, а після рево-
люції в 1917 р. пропонували Тишкевичеві взяти гетьманство,
але він не прийняв цієї пропозиції. Цю ролю відіграв Павло
Скоропадський.
Граф Тишкевич не вірив, що німці думають щиро про
самостійність України, бо вони були віддавна корінними ру-
софілами.
Литовці запропонували Тишкевичеві, як потомкові Ґеди-
міна, кандидатуру на литовського короля і також робили йо-
му пропозицію бути регентом Литви. Від цих пропозицій Ти-
шкевич відмовився.
Не обминали Тишкевича також і поляки. Польський по-
сол у Швайцарії, граф Ростворовський приїздив до Тишке-
вича в Лозанну з пропозицією, що поляки будуть піддержу-
вати самостійність України за відступлення їм Львова. Тиш-
кевич відповів йому, що не має мандату про це говорити. То-
ді пан Бужинський, представник паризького польського комі-
тету, давав Тишкевичеві мільйон франків річно для україн-
ського представництва в Парижі, щоб погодилися на злуку
України з Польщею. Тишкевич рішуче відмовився дискуту-
вати на тему зрадливих пропозицій.
Тишкевич мав дуже несприятливу атмосферу. В Парижі
Створилося аж три українських політичних делегацій чи по-
сольств. Тишкевич мусів починати працю в обставинах, ко-
ли навіть у французьких дипломатів, прихильних до нашої
справи, утворився погляд, що «Україна не є центр організо-
ваности та порядку... Україна нова Мексіка!» А до того по-
чалася сильна ворожа акція в пресі, організована поляками
15
й росіянами. Але проти цих ворожих статтей виступив орган
самого Клемансо, який знав особисто графа Тишкевича.
Все таки Франція і Брітанія визнали Україну самостій-
ною державою, що треба признати наполегливій праці Тиш-
кевича, бо навіть лист французького посла в Швейцарії, па-
на Бо, до графа Тишкевича, це підтверджує. А в листі він
пише: «...Завдячуючи вашій невтомній праці для Батьківщи-
ни, Франція признала самостійність України». 1)
Тишкевич популяризує і боронить нашу справу
Він увесь час від початку Першої світової війни 1914 р.
популяризує і боронить українську справу, проживаючи в
Швейцарії. Появляються його статті в наступних газетах:
Аікепеит, N6^ ¥огк Негакі, /оигпаї Де Оепехе, Оаяеііе Де Тои-
заппе, Та ТіЬегіе, Те Ветосгаіе, Та ТгіЬипе Де Тоизіаппе, Та
ТгіЬипе Де Сепеге, Тез А ппаїз Де іїаіїопаїіііез, Т' 1/кгаіпе, Кої-
пізске УоІкзїеіїипЕ (голосна стаття про унію і поляків) та ін.
Найбільше враження зробила його стаття в /оигпаї Де
Сепеге, з котрої члени «Антанти» перший раз довідалися про
насильства графа Бобринського над українськими культур-
ними інституціями й їх проводом в Галичині у часі війни. Мо-
сковські порядки він назвав «Зухіет ВоЬгіпзку», яка стала по-
пулярною в пресі Антанти. Цю статтю навів визначний фран-
цузький письменник О. ЬеЬоп у своїй головній книжці, що
скоро розійшлася, а її тираж виносив ЗО тисяч.
Багато статтей графа Тишкевича про Україну було пе-
рекладено на різні мови. Коли поляки по складенні Берес-
тейського договору піднесли великий крик про Холмщину,
Тишкевич виступив з поясненням тієї справи в швайцарсь-
ких журналах. Статті графа Тишкевича викликали полеміку
в Росії («Новоє Время»). Поляків так нервували його висту-
пи в обороні української справи, що вони в полеміці осмішу-
вали себе і своїх інформаторів, пишучи, що «Україну виду-
мав Тишкевич» (їх інформатор Рейнахер, критик «Фігара»,
писав, що Україну видумав тепер якийсь комітет в Швайца-
рії). В ту полеміку вступили французькі й бельгійські пись-
1) Левко Лукасевич, «Роздуми на схилі життя»
16
мениики, політики, а також бельгійський посол І. Лонгет та
інші.
Філянтропійна діяльність графа Тишкевича в часі війни
заслуговує на окрему згадку. На вістки про знущання і ева-
куації москвином Николаєм Николаєвичем у Галичині, Во-
лині, Холмщині й Литві Тишкевич зібрав для біженців, ломи-
мо бойкоту москалів і поляків, — близько 22,000 корон в од-
ному році, а його син, о. Станислав, опікувався біженцями й
раненими в Інсбрнку. Разом Тишкевич передав на потерпілих
біженців понад 60,000 корон.
Послом при Ватикані від уряду УНР
З початком 1919 р. Тишкевич став першим — офіційно
непризнаним — українським послом при Ватикані. Він був
дуже добре прийнятий папою Бене, митом XV і його прем'є-
ром кард. Ґаспарі. І від Ватикаиу Тишкевич дістав листа до
уряду УНР, в якому була визнана самостійність України. Ти-
шкевич був добрим католиком та кавалером високого папсь-
кого ордену. Він просив папу, щоб його представник на ми-
ровій конференції в Парижі довідався, яке відношення до на-
шої справи є між рішаючими представниками мирової конфе-
ренції. Папа казав телефонувати до представника Ватикану,
монс. Черетті, який відповів словами членів Ради П’ятьох:
«Україна — це велика маса несвідомих селян, якими керує
невеличкий гурток інтелігентів. Справа України не стоїть
добре, але ще не рішена».
З Парижу уряд УНР відкликав посла І. Сидоренка, а на
Його місце призначив графа Михайла Тишкевича на голову
української делегації при мировій конференції. Він вже був
давно членом Історичного Дипломатичного Товариства в Па-
рижі, мав багато знайомих і йому було легко вести україн-
ську справу. Але 20 липня 1920 року граф Тишкевич одержав
телеграму від А. Макаренка з Відня, у якій пропонується йо-
му здати свій пост колегії з чотирьох членів: Тимошенкові,
Шелухінові, Галіпові і Лучицькому. І в тій телеграмі Тишке-
вича знов призначено послом при Ватикані. С. Шелухін по-
відомив пресу, що він нічого не знає про його призначення,
а навіть якби знав, то не прийняв би цього посту. Отаман С.
17
Петлюра на чиїсь домагання заявив, що він не може змінити
пост Тишкевича.
Перебуваючи в Парижі, Тишкевич дістав від французь-
кого уряду дозвіл обзнайомитися з архівом міністерства за-
кордонних справ, де було незвичайно багато джерельного ма-
теріялу для нашої історії. Він призначив пп. Ґаляфрему і Бо-
рщака зібрати матеріал, що відноситься до України і платив
їм своїми грішми. Ґаляфрем зібрав і опрацював книжку, в
якій зібрано всю кореспонденцію французьких міністрів і
також короля Людвика XIV та про гетьмана Мазепу. Ці до-
кументи видало в 1920 р. французьке Історично-дипломатич-
не Товариство. В національній бібліотеці в Парижі знахо-
диться повна історія козаччини, яку Наполеон казав написа-
ти своєму історіографові Лезюрі. Книжка ця була надрукова-
на тільки в трьох примірниках, для його потреби. Тишкевич
думав видати її, але не мав фондів і часу.
Дуже старалися забрати Тишкевича з Парижу, бо він
мав великі знайомства з духовенством і вищою клясою лю-
дей. Тому він не підходив під смак соціялістів-революціоне-
рів: Макаренка, Шаповала, Вітика та інших подібних.
V той час писав А. Ковалевський: «С. Петлюра, який фак-
тично один стояв на своєму пості, бо А. Макаренко, чи тим
більше пан Швець, по своїх інтелектуальних даних, -ані по
своїй вдачі не відповідали тій ролі, яку вони — не розумію-
чи цього — грали в Україні».
Отаманщина дипломатів у Парижі
На доручення уряду УНР Тишкевич поїхав був до Лон-
дону. А. Галіп, Лучицький та І. Борщак дісталися до мешкан-
ня делегації, забрали книжки, печатки, наголовні листи. Пові-
домили чужі представництва й уряди, що вони є легальни-
ми делегатами від УНР.
Але французьке міністерство закордонних справ не прий-
няло їх проголошення, а помешкання посольства віддало під
поліційний догляд і передало його Тишкевичеві після пово-
роту з Лондону.
Тишкевич був добрий маляр, але й завзятий студент ста-
ровинної історії. Він написав три томи історичних дослідів-
розвідок, які залишилися в Україні недрукОвані. Як Тишке-
. 18
аич розмовляв з секретарем Брітанії, Л. Джорджем, він при-
гадав йому, що зв'язки Лондону з Києвом були вже в XI
стол. їхній король Едвард був вбитий в 1016 р., а його сини
Едвін і Едвард виховувалися на дворі Київського князя Яро-
слава Мудрого. Едвард прожив в Києві 40 років і в 1057 р.
повернувся до Англії. За десять років прийшла на Русь-Ук-
раїну Ґета, дочка короля Герольда. Вона була 31 років дру-
жиною Володимира Всеволодовича.
Не вдалося отаманчикам стати «легальними делегатами»
в Парижі, вони ввдали брошуру проти М. Тишкевича п. н.
«Ье8 Мікіійсайоп <1и сотіе МісЬеІ Туяхкіемтсх», яку підписав
якийсь V- Во£оип (псевдо?). На обкладинці брошури вміще-
на відзнака масомів. В цій брошурі пише він, що Тишкевич
є агентом папи, працює для поляків литовців, укранських ре-
акціонерів (?), про якісь секретні документи; в тому числі і
лист кардинала Ґаспарі, секретаря папи, до отамана Симо-
на Петлюри. Але великими українськими патріотами явля-
ються в брошурі: А Гапіи, Борщак та їм подібні. Рецензент
цієї брошури (ред. «Волі» М. Н.) пише: «З чергових диплома-
тичних скандалів... остається лише: викачатися у смолу і в
пір'я і з диким криком явитися на пляці Ля Конкорд або на
пляці Трефальґар.»
Але соціалістично-революційна душа степовика не могла
погодитися із іншопартійними членами. Вони виїхали до за-
хідної Европи і у Відні, Берліні чи Парижі показали нена-
висть татарсько-монгольської породи до інакшедумаючої лю-
дини. Вони писали: «Закордонна делегація Української Пар-
тії Соціялістів-Революціонерів повідомляє, що з партії вик-
лючені Микола Ковалевський за нарушення партійної дисци-
пліни і за службу Петлюрі; Володимир Кедровський за служ-
бу Петлюрі і за нарушення дисципліни; Микола Залізняк за
службу Петлюрі, за нарушення дисципліни і колишню, але
виявлену нині, службу для австрійського уряду в часі війни».
Наш добре відомий журналіст і також делегат, проф. Є.
Онацький, писав про ті часи: «Граф Тишкевич мене давно ці-
кавив, про нього я багато чув, а потім і сам мав нагоду з ним
особисто познайомитися, коли я жив в Льозанні, відвідавши
його в розкішному готелі «Бо Ріваж», де він звичайно прожи-
вав під час свого перебування в Швайцарії.
19
«Це була надто рідна й цінна людина, що зі своїм знан-
ням європейського політичного життя і європейських мов над-
то вирізнялася в саді нашої дипломатії, що набиралася май-
же виключно з незаможної інтелігенції чи дрібної буржуа-
зії, яка за кордоном Росії ніколи не була і чужинецьких від-
носин, ані чужих мов, за винятком російської або польської
не знала». 1)
Наші полонені в Італії
У таборах Італії перебували тисячі полонених українців
з австрійської армії. Всі інші полонені вояки повернули до
своїх країв, тільки українці й югослави залишилися і з ни-
ми поводилися не дуже людяно. Ніхто до них не приходив,
: ані не думав про них. Осип Меркун, старшина, писав з табору
в Італії, що він довідався з італійських газет про приїзд гра-
фа Тишкевича до Риму, щоб обняти пост амбасадора при
папській курії. Він написав до графа Тишкевича, питаючись,
чи і коли наступить відсилка українських полонених додому.
Відповідь була потішаюча. Граф Тишкевич написав сам, що
з кінцем серпня всі українські полонені в Італії будуть віль-
ні. На жаль, це не сталося, але ми були певні, що щось робить-
ся у нашій справі. Щойно в першій половині вересня 2) прий-
шов до команди табору міністерський обіжник, котрим на-
казано збирати українських полонених, що перебувають в
Італії, в таборі «Лецце». Дня 16 листопада зібрано всіх укра-
їнців до згаданого табору, куди незабаром почали приїздити
також ті наші земляки, що перебували по селах і хуторах на
роботі... Зміст цього обіжника був такий: 1. Збирати всіх в
Лецце; 2. Оповістити всім, що можуть їхати до Польщі, Ру-
мунії або до Росії Колчака; 3. Запитати кожного до котрої
із згаданих трьох держав він хоче їхати. Про Україну не бу-
ло згадки. Це було дивно. Недавно ми читали в італійській
пресі про доповіді пані Липовецької (також пані Єремієвої
та д-ра Греніяка — А. Г.) для італійських громадян по більших
1) «Сучасність», лютий, 1963
2) Але таки в серпні 1920 р. приїхало понад 500 полонених з
табору в КаСіио (Італія) до табору в Ліберці, Чехія. — А. Г,
20
містах Італії, котрі викликали овації... публіки, про приїзд
Української Місії: торговельної і кооперативної з п. Себрієн-
ком — головою. Чули також, хоч не знали певно, що в Римі
перебуває стало українська місія для військово - полонених.
Що ж робила ця місія в Римі? Життя в таборах погіршува-
лося. Військова таборойа служба знущалась над полоненими,
епідемічні хвороби, плямистий тиф, червінка. Люди вмирали
масово.
В однім таборі «Касалє д Альтам ура», перебувало 1700
полонених українців, з яких 1000 записалися до армії Пет-
люри. Але уряд відтягав їх висилку. Поляки вислали свого
священика в однострою італійського офіцера, який при спо-
віді полонених українських вояків вмовляв їх, щоб вписува-
лися до польської армії, бо Петлюра віддав Україну Польщі.
М. Тишкевич не тільки договорювався з італійським
урядом про звільнення наших полонених з таборів, він пос-
тарався через знайомого італійського делегата на мирову кон-
ференцію, Титані, 50,000 лір для українських полонених, щоб
покращити їхні харчі та ліки для хворих. Делегат нашого
уряду для полагодження репатріяції полонених в Італії, О.
Севрюк, зовсім нічого не робив в цій справі. Усе, що вдалося
зробити Тишкевичеві для полонених за Ол. Севрюка, треба
признати заслугою Тишкевича за його добре знайомство. Він
був добре знайомий з маршалом Ф. Фошем, а також шефом
його штабу генералом М. Вейганом. В часі прибуття нашого
славного хору Ол. Кошиця до Парижу, під час концерту, в
льожі Тишкевича був гостем генерал М. Вейган з дружиною.
Від’їжджаючи з італійського полону, українські старши-
ни переслали графові М. Тишкевичеві такий артистично ви-
конаний лист з їхніми підписами та спільною фотографією:
Ваша Ексцеленціє! Високоповажаний Пане Графе!
Світова війна загнала в своїх останніх днях кількадесят
тисяч українських старшин і козаків в далеку непривітну
чужину — Італію. В полон попався найкращий цвіт україн-
ського народу в хвилині, коли на українських землях повіяло
волею і все, що живе, стануло до визвольної боротьби, щоб
здобути собі свободу і здійснити велику українську ідею —
21
збудувати свою державу, суверенну Українську Народну
Республіку.
Великі діла і подвиги українського народу у визвольній
боротьбі відбилися радісним гомоном аж в Італії, а полоне-
ні з притишеним биттям серця, з запертим віддихом вслуху-
валися в той величний гомін українського життя в повнім вес-
нянім його розгоні. Серця і душі полонених, були перепов-
нені тугою за своїм рідним краєм, а душевним бажанням бу-
ло вирватися якнайскорше з полону і стати в рядах борців-ка-
менярів, що кували кращу долю своєму народові, рівняли
шлях правди і волі та ставили основи під Українську Держа-
ву. Відтяті від своїх рідних, без опіки нашого правительства,
з яким ми не мали получення, полонені завзято поборювали
чорні думки одчаю і зневіри, що часом находили на них, а ле-
ліяли надію і віру, що і в їхнє віконце засвітить санце волі і
вони помчуть бистрими орлами до своєї Вітчини, на любу
Україну.
З великою радістю і одушевленням прийняли полонені ві-
стку про Ваше прибуття до Італії, причуваючи, що у Вас зна-
йдуть опіку в далекій чужіші і безвихіднім їхнім положенні.
Сподівання полонених сповнилися. З Вашим прибуттям пові-
яло в душах полонених українців теплим леготом. Ваші щи-
рі слова, повні безмежної любови до українського народу,
оживили стужені душі полонених, наче роса цвіти, і несли
з собою розраду й потіху та сталили їхню завзятість і терпели-
вість, сильною волею і вірою в побіду українського народу
й кінець гіркого полону для білих невільників двадцятого
століття. Ваш труд і праця, щоб промостити шлях для Укра-
їнської Держави знайшли в Італії сильний відгомін й серед
полонених.
Любов’ю і вдячністю записане Ваше ‘ім’я глибоко в сер-
цях полонених за Вашу батьківську, за Вашу сердечну по-
міч, за Вашу невсипущу працю так для полонених, як і ці-
лого українського народу. Синівська, гаряча, щиросердечна
подяка Вам. Хай Всевишний додасть Вам сил у Вашій мозо-
льній і успішній праці і нехай очам Вашим дозволить бачи-
ти в щасті й добрі увесь український нарід і самостійну Ук-
раїнську Народну Республіку.
Італія,'Касіно, в дні виїзду на волю,’ 6 липня 1920 р. н. ст.
2.2
За Українську Громаду Полонених Старшин:
Михайло Грингв — голова, Теодор Чорнописький — заст. гол.
і Корнило Крушельницький — писар.
На цей лист, граф Михайло Тишкевич відповів:
Високоповажані й Дорогі Панове Старшини!
Я отримав прегарний лист, який Ви ласкаво переслали
мені, виїжджаючи з італійського полону з висловами Ваших
почувань для мене. Ваші слова були для мене несподіваною
і незаслуженою, але великою, розрадою і потіхою в ці тяж-
кі хвилини, які ми переживаємо, великою нагородою за не-
великі мої заслуги, бальзамом на рани, що в серці, за все,
що я витерпів і терплю — не тільки від чужинців, бо це бай-
дуже, — але від своїх.
Дякую Вам за те, що не забули за того, що хоч так міг
зробити і зробив для Вас, але думкою і серцем завжди був
при Вас під час довгої гіркої неволі.
І тепер звертається та думка сероечна до Вас з неспоко-
єм, турбуючись, що з Вами буде і з краєм нашим, котрого Ви
є найкращий цвіт і ціла надія?
Хай Вам Бог дасть вернутися без перешкод до Ваших оси-
ротілих сімей, нехай сили Ваші береже для боротьби за волю
і благословить Вас, дорогі товариші, брати і діти, разом з
цілим військом нашим від старшини до козака на славу
Україні!
Михайло Тишкевич
На жаль, ці полонені вояки не поїхали додому, тільки
переїхали з нужденного італійського табору Касіно до табо-
ру в Ліберці, Чехія. Було їх понад 500 вояків. Коли остання
частина Української Галицької Армії перейшла до Чехо-Сло-
ваччини з генералом А. Кравсом у вересні 1920 р. і приїхала
до табору в Ліберці, там вже застала «італійців». Тут вони
вже були військовою формацією, а не полоненими. Вони при-
везли з собою гарну бібліотеку — близько 1000 книжок. Тут
почалися різні курси, театр, концерти і спортові змагання. 1)
1) Андрій Господин — «Сліди з моєї дороги». Спогади вояка
УГА, Вінніпег, 1980.
23
Тишкевичеві вдалося було нав’язати знайомство з про-
відним персоналом сталевого тресту Смоф і Ко. Він виєднав
фінансову допомогу українському урядові на умовах, які
прийняли Литва і Латвія. Ці пропозиції були відкинені, як не-
вигідні, на думку міністра фінансів, Хр. Барановського.
Дивно, що Смоф і Ко. хотіла дати нам кредит, в нашій
тяжкій ситуації, а наш міністер вважав це невигідним, коли
Литва і Латвія, що були в кращій ситуації та були вже виз-
нані великими державами, такі кредити прийняли.
М. Тишкевич писав: «...Ненависть до всього, що україн-
ське, я бачив у всіх жидів за кордоном, наприклад, у фран-
цузького сенатора Жозефа Рейниха, якого я пізнав в Пари-
жі. Коли український посол, спочатку Скоропадського, а по-
тім Петлюри, не ховався з ненавистю до всього, що україн-
ське, то він на суді не боронив пам’яти Петлюри ні особисто,
ні на письмі. Погроми не становили специфічно українсько-
го явища, а на Україні появлялися в містах, де, як знаємо,
чернь російська (в Києві, Одусі тощо), а по селах, де насе-
лення чисто українське, погромів не було... Не конче укра-
їнці були спеціальні вороги жидів: в Одесі, щороку на Ве-
ликдень відбувалися бійки жидів проти греків. В Румунії
було те саме...»
У 1918 р. був ухвалений Українською Центральною Ра-
дою закон про національно-персональну автономію польсь-
кої, жидівської та російської меншин і були утворені відпо-
відні національні міністерства. Жидівська меншина, головно
її інтелігенція, пішла до більшовиків, як і російська. Для всіх
цих меншин були відкриті вже в 1917 р. високі школи на дер-
жавний кошт. Поляки мали: 1. Польське Колегіюм Універ-
ситетське (20 професорів і 718 студентів). Деякі підручники
цього колєґіюму вживали польські університети, наприклад,
«Загальна біологія» Вільчинського. 2. З (три!) польські Уні-
верситети Людові.
Крім того Українська Народна Республіка утримувала
для незначної польської меншини: 187 початкових шкіл і 9
ремісничих шкіл. Підручники у всіх цих школах були досить
толерантно трактовані українською владою. Єдина книжка,
що була сконфіскована цензурою (при кінці 1918 р.) — це бу-
ла польська історія для початкових шкіл, де авторка тверди-
ла, що Київської Руси, властиво, не було, а князь Володимир
Великий був поляком і римо-католиком. А поляки в Галичині
викладали всі педагогічні предмети в українських учитель-
ських семінарях польською мовою.
Перебуваючи в Парижі, Тишкевич використав вільний
час, щоб зібрати значне число книжок про масонів. Ці кни-
жки були бібліографічною рідкістю, бо їх зразу викуповува-
ли і нищили. Він був записався до протимасонського това-
риства та передплачував його часопис. Але акція цього то-
вариства не зробила на нього доброго враження. Там він до-
відався, що царі Олександер І, Олександер II і Микола II
були масонами. Були масони й між кардиналами.
Тишкевич знав, що масони працювали проти нашої спра-
ви у визвольних роках, а між ними Галіп, Моркотун та наші
сусід».
Під впливом незвичайної праці Тена «Початок сучасної
Франції» Тишкевича зацікавила історія французької рево-
люції й постання модерної демократичної ідеї. Він зібрав ду-
мки найвизначніших мислителів від Плятона, Арістотеля до
Вольтера, Ґете, Токервілля, Тена, Конта, Ренана та інших і
видав їх під заголовком: «Репзеез де (Шегаліз Аиіеигз зиг 1а
Оепюсгаїіе еі 1е Зосіаіізше».
Граф М. Тишкевич написав ще в Україні 12 книжок, 7 ви-
дав друком, а 5 залишилося в рукописах і, певно, що біль-
шовики їх знищили. З них три томи Історії Руси в польськім
насвітленні. Надрукував багато статтей у різних чужомовних
часописах і журналах, друкував свої цінні спогади у львівсь-
кому Літературно Науковому Віснику, в 1928 - 1929 рр. пи-
сав статті до Літопису Червоної Калини під криптонімом
М. О. Цінна його стаття про «Українські пам'ятки на чужині».
Приготовляв мемуари дипломата, які мав передати Літера-
турно Науковому Вісникові, але смерть перервала ці його
пляни.
З появою журналу «Літопис Червоної Калини», пише ре-
дактор: «Тишкевич привітав журнал і зараз, на початку 1930
року прислав статті: Наполеон і Україна та Українські па-
м’ятки в Парижі. Готовить до друку: Тиждень українських
монархів і володарів, Вибір останнього гетьмана, Українські
магнати на Право- і Лівобережжі в ХУІІІ ст., Латинські єпи-
скопи — українські патріоти Вербицький і Верещинський.
25
Тишкевич жалував, що він рідко бував у Відні і не мав
нагоди познайомитись з членами автрійської цісарської
аристократії. Бачив він у Ніцці цісареву Єлисавету. «Це бу-
ла надзвичайна краса, що рідко буває», каже він. Архикнязя
Вільгельма (Василя Вишиваного), дуже симпатичного, Тиш-
кевич пізнав вже після катастрофи. В нього були не роман-
тизм і не якісь особливі егоїстичні політичні комбінації, а
щось більше й настільки істотне, що навіть наша мілітарна
й політична поразка не зупинила його при всяких можливих
нагодах виступати в обороні нашої справи.
З природи Тишкевич був людиною з мистецькою душею,
людиною чулою та справедливою. Довідавшись, що наш зем-
лячок-комуніст Д. Мануїльський є в Швайцарії і в 1917 р.
був в тяжких матеріальних обставинах, він дав йому гроші
на життя і виїзд до Петербургу. Мануїльський так розчулив-
ся, що поцілував Тишкевичеву руку.
Його голосна публіцистична діяльність, роблення опінії
українській справі серед визначної політичної еліти в тому
часі в Европі, мала велике значення. Його численні меморіа-
ли в українській справі, висипані до різних правительств, та
широка переписка з членами монархічних родин та інші по-
дібні матеріали, акі він не вспів записати, пропали для нашої
історії.
У 1921 році граф Тишкевич покинув представництво пос-
ла в Парижі. Наша справа була в тому часі в доброму поло-
женні. Після відходу Тишкевича головою місії в Парижі став
Ол. Шульгин, який перед тим був послом в Болгарії. Діяль-
ність Ол. Шульгина в Парижі вже була обмежена тому, що
наша справа зійшла з міжнародної арени. Місія в Парижі
проіснувала до Другої світової війни. Ол. Шульгин написав
і видав книжку в 1934 р. про той час і під назвою «Без тери-
торії», але нічого не написав про працю М. Тишкевича, тіль-
ки згадав, що він помер.
У 1930 році помер добрий приятель Тишкевича, бувший
посол УНР в Швайцарії, д-р Євген Лукасевич і він написав
про нього дуже чутливо, не сподіючись, що за кілька місяців
він сам помре. В дні 3 серпня 1930 року він помер на 74 році
життя в Бидґощі, Польща.
26
КНЯЗЬ ІВАН ТОКАРЖЕВСЬКИП КАРАШЕВИЧ
( 1885 - 1954 )
Князь Іван Токаржевський-Карашевгч уродився 24 черв-
ня 1885 року в селі Чабарівці, Ушицького повіту на Поділлі
В родині давньої шляхти. Закінчив університет в Швайцарії
з докторатом філософії й політичних наук. Історик-гераль-
дист, Лицар Малтійського Ордену, визначний політичний та
громадський діяч. Радник українського посольства у Відні.
На прохання посла Олександра Лотонького в Туреччині пе-
реведено князя на радника до Царгороду. Посол Олексан-
дер Лотоцький пише в книжці «Сторінки минулого», част. 4:
Посольству удалося зав'язати досить широкі товарись-
кі стосунки не лише серед представників народних меншос-
тей у Царгороді, але — і головно — з турками. Особливо такі
зносини оживилися з приїздом до Цармгороду, в серпні
1919 р., призначеного до Посольства на становище радника
князя Івана Токаржевського-Карашевича. Щочетверга у мо-
єї дружини відбувалися чайні прийняття, які відвідували до-
сить численно представники місцевого громадянства. При-
сутність на тих прийняттях жіночого елементу з складу По-
сольства — крім моєї дружини та дочки, ще кілька жінок ін-
ших членів Посольства, — давало можність відвідувати наш
еал-ьон і турецьким паням.
Князь Токаржевський-Карашевич прийнявши обов’язки
радника при Посольстві в Царгороді, нав'язав знайомства з
різними визначними людьми й послами, а особливо з папсь-
ким нунцієм, Анджело Дольчі, який часто приїздив до кня-
зя та бував на його прийняттях.
До кінця 1921 року був князь у Царгороді, а в 1922 р.
у Тарнові — заступником міністра і міністром закордонних
справ УНР. У 1924 р. їде до Парижу, пише статті до французь-
ких і англійських газет та журналів про українську справу,
організує французьке товариство українознавства. Він був
головою ради Міжнародного Геральдичного Інституту.
У 1936 році князь перебуває вже в Римі і тут працює го-
ловно в архівах. В 1948 році виїхав князь Токаржевський-
Карашевич до Лондону і тут вже жив до кінця свого життя,
18 листопада 1954 р., стараючись своєю працею принести ко-
ристь українській визвольній справі. Треба згадати про його
27
науково-дослідницьку працю. В нарисах і розвідках з вели-
ким знанням він висвітлював проблеми нашого минулого, з
княжої і козацької доби. Його статті, які друкувалися в жур-
налі «Визвольний Шлях» в Лондоні, заслуговують на окреме
видання, яг.: Козаччина, Хмельниччина з погляду права, Ко-
нституційна історія України, Вплив українців у Литовській
державі, Симон Петлюра в Парижі 1924 — 1925 та інші.
Тяжка була ворожа акція до українського представниц-
тва зі сторони антантських військових чинників в Туреччи-
ні, яка все більше тратила значення, як губила престиж до-
бровольча армія під ударом більшовиків. Цю армію репре-
зентувала єдина Росія. Лнтантські військові провідники віри-
ли все те, іцо їм говорили Вранґель, Денікін чи Колчак, а
українську справу вони зовсім ігнорували.
Пізніше, князь І. Токаржевський-Карашевич, коли вся
вранґельська ентерприза завалилася, почув від п. Дефранса
таке признання: «Ви мали рацію». Так само і маршал Фран-
ціє д Еспере в листі до князя вже в 1927 р., з цілком приват-
ної причини, признався, що «ми всі нічого не розуміли в ук-
раїнських справах і недооцінювали особи Симона Петлюри,
а коли б не це, то, напевно, події пішли б іншим шляхом».
«> *
Лист князя Івана Токаржевського-Карашевича до о. Іва-
на Хоми, з дня 16 лютого 1954 р.
Всечесний і Вельмишановний Пан Отче,
З приємністю відповідаю на Вашого листа з 1-го лютого,
який лише 13-го був мені доручений. Не є Ви для мене, Вель-
мишановний Пан Отче, -невідомою особою, бо згадували ме-
ні про Вас, якраз в розмові про бл. п. О. Дженоккі, мої лон-
донські приятелі о. мітрат Малинський і о. д-р Михальський.
О. Дженоккі я добре знав і він був в дуже близьких сто-
сунках з родиною моєї жінки.
Не знаю, що й де писав п. Онацький, бо, признаюсь, на
читання писань п. Онацького не маю часу.
Питання, яке Ви мені поставили в цілому, виглядає так:
Ще в літі 1918 р., коли я був у Відні, як Радник Посольс-
тва, з моїм приятелем В’ячеславом Липинським, за згодою
28
католицьких єпископів Луцького, Житомирського і Кам’яне-
цького, спеціально мені доручило Міністерство Закордонних
Справ (Міністром був тоді відомий історик Дмитро Дорошен-
ко) ввійти в стосунки з Нунціятурою в справі виділення Ук-
раїни в окрему провінцію з Архиєпископом в Києві. Це ме-
не привело, через тодішнього Нунція, пізнішого кардинала
— Ляврі та його авдитора, теперішнього кардинала Мікара
до знайомства з Апостольським Візитатором, пізнішим на-
шого, Ратті. Митрополит Шептицький з яким я, від дитинства
майже, був близько зв’язаний, знав про це, бо говорилося теж
про відновлення Кам янецького Генерального Вікаріяту і
єпископство греко-католицьке в Києві. Завдяки політичним
ускладненням Монсіньор Ратті, як збирався, до Києва поїха-
ти не міг.
В літі наступного /9/9 р. я перейшов на становище Рад-
ника Посольства до Царгороду, де послом був Олександер
Дспоцький. їхав я до Царгороду через Італію і пробув цілий
місяць в Римі, де тоді нашим послом при Святім Престолі
був мій старий приятель, граф Михайло Тишкевич, голова
Київського Союзу Украінців-Католиків (розуміється латин-
ського обряду, бо в нас інших не було).
В порозумінні з ним в цій самій справі та низці інших
як, наприклад, справі арешту Митрополита Шептицького, бо
це вже було після оголошення з’єднання українських земель
22.1.1919, обговорював я в Державному Секретаріаті і з кар-
диналом Ґаспаррі і зустрів дуже прихильне відношення і
зацікавлення питаннями, які цікавили нас, не зважаючи на
зміни в уряді.
Папа Бенедикт XV прийняв мене на приватній авдієн-
цп і теж, видно, тим, що я казав, зацікавився, бо тримав ме-
не майже годину, розпитуючи докладно
В Царгороді пробув я від 2-го серпня 1919 до 11 грудня
1921. З того часу до 2Д березня 1920, як Радник, потім після
димісії і від'їзду Посла Лотоцького, як Повірений в справах,
врешті, як останній Посол при останньому Султані.
У Апостольського Делегата був я з обов’язку з візитою,
ллє так ми, видно, один одному до серця припали, що зав’я-
залися тісні і близькі стосунки. Монсіньор Дальні, у якого я
досить часто бував, коли я став Послом, приїздив не раз до
мене, бував на моїх офіційних прийняттях і у мене з ним за-
29
лишилися найліпші стосунки, коли він став кардиналом, аж
оо його смерти.
Розуміється, широко і довго говорив я з ним про те, чо-
го б ми хотіли і він з великим зацікавленням та серцем до
всього цього поставився, тому, гадаю, що його вплив і озна-
йомлення з питанням могли відіграти велику ролю в призна-
ченні 1920 р. О. Дженоккі візитатором. Засадничо могло це
сходитися з акцією Посла графа Тишкевича, якому це було
відомим і з яким я регулярно переписувався, оповідаючи йо-
му про мої розмови з Апостольським Делегатом в Царгороді.
О. Бонна я ніколи не зустрічав. Наскільки собі прига-
дую, він в списках нашого дипломатичного корпусу не зна-
чився. І так само, як собі пригадую, мав в Римі якісь дору-
чення, але не від уряду Української Республіки, а від Дикта-
тора Е. Петрушевича і його уряду вже після сумного зірван-
ня стосунків літом 1919 р. та переходу Галицької Армії до
Денікіна і більшовиків.
Про мої стосунки з Монсіньором Дольчі я в моїх Цар-
городських спогадах, надрукованих в лондонськім «Шляху»,
не згадував, бо цьому питанню і моїм зустрічам з грецькими
православними ієрархами думаю присвятити другу ще не-
написану частину.
Не знаю, чи Вам, Вельмишановний Пан Отче, відомі спо-
гади Посла Олександра Лотоцького «В Царгороді»? Отже
там (надруковано в 1939 р.) на сторінці 78 є таке: «Добрі зно-
сини з Папським Нунцієм в Царгороді мали на меті допома-
гати більш активній участі Ватикану в справі фактичних
зносин з Україною. Монсіньор Дольчі, представник Витика-
ну, в цій справі брав діяльну участь».
В спогадах проф. Лотоцького детально обговорене пи-
тання зносин з грецьким Патріярхатом і його зміст. Після йо-
го від'їзду, я ці зносини, з обов’язку, утримував і на весну
1921 р., отримав від Патріярха грамоту, складену зо всіма
грецькими викрутасами, але закінчену благословенням Голо-
ви Держави, Уряду і Української Православної Церкви. Ро-
зуміється, це було неповне визнання, але крок вперед. Що ж
дивуватися, коли у нас положення все гіршало!
З о. Дженоккі познайомився я в травні 1922 р., коли був
в Римі після мого шлюбу і бачився того ж року восени у Ва-
ршаві. Проф. Лотоцький з ним переписувався.
ЗО
¥ мене'листи папи Пія XI,~ кардиналів Граніто ді Дель-
монте, Камасеї, Мікара, Дольчі, хоч частина пропала, як нас
• 1945 р. в Падові обікрали, не говорячи про листи Митро-
полита. Шептицького. .
Гадаю, що моя відповідь на Ваше питання Вас задоволь-
нить. Вона цілковито потверджує те, що Ви написали у Ва-
шій розвідці про О. Дженоккі. З тою різницею, що Українсь-
ке Посольство (не Місія) в Царгороді не зверталося до Монс.
Дольчі, з якимсь новим проханням та чимось, що лише воно
вигадало, але це була одностайна планова акція наших пред-
ставництв за кордоном. Що мені особисто випало у Відні, і в
Царгороді, і в самім Римі цим займатися, то це випадок, а ті
кроки, які в Римі робив постійно там перебуваючий граф Ти-
шкевич, напевно, не були якимись «перегонами» з кимось
іншим з своїх колеґів.
П. Онацький говорить про це з того, що щось, від когось
чув, але дрібний урядовець Місії при Квіриналі, потім влас-
ник заїзного дому, гадаю, мав мале відношення до того, що
робив, які інструкції отримував, і з ким переписувався Граф
Тишкевич.
Прошу прийняти, Вельмишановний Пан Отче, вислови
моєї глибокої пошани.
Кн. Токаржевський-Карашевич
• * ♦
Всечесний і Вельмишановний Пан Отче,
дуже мене тішить, що деякі мої спогади можуть Вам
стати в пригоді.
Чи не помилився я, пишучи Вам, що нунцієм у Відні в
1918 -1919 був монсіньор Ляурі? Це була б помилка! Нунцієм
у Відні в Тому часі був монсіньор Вальфре ді Бонно, а з
монсіньором Ляурі познайомився я у Варшаві, під час мого
тарнівського міністрування 1922 - 1924. Потім ми бачилися
кілька разів у Римі, коли він був вже кардиналом і вели-
ким пенітенціяріем.
Вертаючись до особи кард. Дольчі, гадаю, що йому мож-
на приписати могутній вплив на становище і відношення Де-
11
ржав ного Секретаріату до України та 5 представництв, бо
він дуже широко брав питання сходу Европи. Зі мною вів
він про це дуже довгі розмови, щось собі занотовував. Все ж
таки ми пробули разом в Царгороді два роки з половиною
і бачилися по два або три рази на місяць.
Прошу, Вельмишановний Пан Отче, прийняти вислови
моєі правдивої пошани*
Кн. Токаржевський-Карашевич
* О. д-р Іван Хома: «Українське посольство .при апостольсь-
кому престолі 1919 — 1921». Рим, 1985
32
У* мене листи папи Пін XI, кардиналів Граніто ді Дель-
монге, Камасеї, Мікара, Дальні, хоч частина пропала, як нас
в 1945 р. в Падові обікрали, не говорячи про листи Митро-
полита Шаптицького.
Гадаю, що моя відповідь на Ваше питання Вас задоволь-
нить. Вона цілковито потверджує те, що Ви написали у Ва-
шій розвідці про О. Дженоккі. З тою різницею, що Українсь-
ке Посольство (не Місія) в Царгороді не зверталося до Монс.
Дольчі, з якимсь новим проханням та чимось, що лише воно
вигадало, але це була одностайна планова акція наших пред-
ставництв за кордоном. Що мені особисто випало у Відні, і в
Царгороді, і в самім Римі цим займатися, то це випадок, а ті
кроки, які в Римі робив постійно там перебуваючий граф Ти-
шкевич, напевно, не були якимись «перегонами» з кимось
іншим з своїх колегіє.
П. Онацький говорить про це з того, що щось, від когось
чув, але дрібний урядовець Місії при Квіриналі, потім влас-
ник заїзного дому, гадаю, мав мале відношення до того, що
робив, які інструкції отримував, і з ким переписувався граф
Тишкевич.
Прошу прийняти, Вельмишановний Пан Отче, вислови
моєї глибокої пошани.
Кн. Токаржевський-Карашевич
• * *
Всечесний і Вельмишановний Пан Отче,
дуже мене тішить, що деякі мої спогади можуть Вам
стати в пригоді.
Чи не помилився я, пишучи Вам, що нунцієм у Відні в
1918 -1919 був монсіньор Ляурі? Це була б помилка! Нунцієм
у Відні в Тому часі був монсіньор Вальфре ді Бонно, а з
монсіньором Ляурі познайомився я у Варшаві, під час мого
тарнівського міністрування 1922 - 1924. Потім ми бачилися
кілька разів у Римі, коли він був вже кардиналом і вели-
ким пенітенціярієм.
-  Вертаючись до особи кард. Дольчі, гадаю, що йому мож-
на приписати могутній вплив на становище і відношення Де-
31
ржавного Секретаріату до України та її представництв, бо
він дуже широко брав питання сходу Европи. Зі мною вів
він про це дуже довгі розмови, щось собі занотовуваві Все ж
таки ми пробули разом в Царго роді два роки з половиною
і бачилися по два або три рази на місяць.
Прошу, Вельмишановний Пан Отче, прийняти вислови
моєї правдивої пошани*
Кн. Токаржевський-Карашевич
* О. д-р Іван Хома: «Українське посольство при апостольсь-
кому престолі 1919 — 1921». Рим, 1985
32
року. До президії ЗУР входили д-р Кость Левицький — голо-
ва, Ярослав Веселовський, Володимир Темницький, Маріян
Меленевський і Микола Василько. Він також був одним з ор-
ганізаторів «Гуцульського куреня». Виконав важку ролю при
заключенні Берестейського договору центральних держав з
Україною 1918 року. Під час існування Західно-Українсь-
кої Народної Республіки Василько був її представником у
Відні, а від 1920 до 1924 послом Української Народної Рес-
публіки в Швайцарії і Німеччині.
Олександер Лотоцький, посол до Туреччини, пише в
своїй книжці «Сторінки минулого», частина четверта:
У Відні я міг пізнатися з п. М. Васильком, про якого дово-
дилось багато чути та читати в пресі ще до війни і в часі
війни. Це була людина з широким досвідом, з еластичною,
вихованою в парламентарних та дворових умовах вдачею.
Сполучував він невичерпну безодню енергії та ініціативи. В
обставинах більше нормальних та за більшого досвіду й твер-
дішої руки провідних кіл послуги його українській справі
були б значно більші. У Відні, де проходила попередня його
політична діяльність, був він на своєму місці, як риба в во-
ді, і робив неоцінені послуги українському урядові та його
представникам. Своїми старими зв'язками учинив він мені у
віденських бюрократичних колах послугу, що виглядала як
правдиве чудо (завдяки йому виплачено мені австрійською
скарбницею акредити українського уряду, оплату таких ак-
редитів було вже фактично припинено). Коли у Відні, немов
би в якомусь розподільному пункті, зібралася велика кіль-
кість українських дипломатів, Василько дав велике прий-
няття, на якому запала неодному практична думка для на-
шої «молодої дипломатії».
Євген Онацький пише: «Л* Юкрейн» Степанівського в
Льозанні вмістила в числі від 10 квітня світлину М. Василь-
ка, з таким повідомленням:
Вістку, яку подала «Ля Кареспонденс Сляв» і яку повто-
рила швейцарська преса, сповіщає про відкликання д-ра Лу-
касевича і призначення М. Василька міністром Української
Республіки в Берні. Якщо це призначення підтвердиться, во-
но визначить важливу політичну подію, наслідки якої себе
виявлять. Справді бо, М. Василько — одна з визначних пос-
татей України. Його інтелігентність і діяльність здобули йо-
35
му дуже визначне місце в українському русі, і до нього вже
здавна зверталися погляди всіх. Він шеф української націо-
нально-демократичної партії і голова української фракції в
Буковинському соймі, він відогравав відому ролю в політи-
ці колишньої Австро-У горської монархи, як віцепрезидент ук-
раїнського клюбу в Райхсраті. Його вплив і діяльність робили
з нього визначного лідера й небезпечного противника при
Раді Західньої Української Республіки, і йому дуже швидко
доручили представляти цю республіку у Відні.
Усі наші дипломати й делегації за кордоном знають, скі-
льки йому завдячують. Його призначення Директорією на
пост міністра республіки Ставить у Берні одного із справж-
ніх провідників нашої закордонної політики. Всі українці
й патріоти радіють цією подією і бажають М. Василькові ус-
піхів на його новому пості. Його енергія, блискучий розум
і невичерпна добрість будуть усім нам дорогоцінною допо-
могою. 1)
Дня 6 листопада 1920 р., Василько писав до відомого гали-
цького діяча д-ра Костя Левицького, радника Української
Національної Ради:
Хочу Вас коротко поінформувати про погляди, які я маю
на нашу будуччину. Не хочу, щоб ця війна, яка потягнула за
собою такі великі жертви між українцями, закінчилася без
признання суверенної України. Як відомо, то жодна держа-
ва в початках своєї самостійности не розпоряджала всією
своєю Територією; то ж чому мають власне українці, які з
бідою існували в давній Австрії, і самі стоять в своїй націо-
нальній організації нижче персів, які у війні не належали
також до побідників, — ставили жадання, збудувати зараз
державу, яка обіймала б всі Ті етнографічні території?!
Через те, доходжу до Точки погляду, що українці, приму-
шені все те віддати, що зараз перепинає дорогу йти рука в
руку з румунами й поляками, які мають Ті самі стремління,
що й українці, перешкодити в творенні давньої Росії. Чим
скорше рішиться на це Україна, тим скорше буде дана їй
можливість постаратися для своїх громадян, які остануться
1) Євген Онацький в книжці «По похиленій площі». Записки
журналіста і дипломата, част. друга. Дніпрова Хвиля, 1969.
36
під румунським згл. під польським пануванням, про запев-
нення їм національної свободи. А, що Румунія і Польща ці-
єї обіцянки додержусь, дає запоруку самостійна українська
держава, що все ще буде більша, чим Румунія і Польща ра-
зом,. Впрочім, вона буде мати міродайний голос в союзі на-
родів задля своєї економічної вартости.
Відносно русофільської ор’єнтацН: влучення всієї Укра-
їни, цебто і Східної Галичини, в нову могучу Росію доведе до
того, до чого довела нас уже раз судьба по договорі Переяс-
лавськім.
Дорогий, Високоповажаний Пане Товаришу! Відкиньте
від себе всі льокально-патріотичні й сентиментальні почуван-
ня з гадкою, що немає побіди без особистих жертв, а тоді дій-
дете до таких поглядів, що й я.
З щирою приязню Вам відданий... 1)
Тут же і прикрий напад на М. Василька:
«Після наради з послами п. мін. зак. справ Ніковсько-
го можливі деякі зміни на окремих дипломатичних посадах.
Зараз де факто майже всі представництва Великої України
за кордоном обсаджені або буковинцями, або галичанами та
й то другого або й третього сорту. Цим самим діяльність мі-
сії, за браком офіційного визнання, інформаційна по суті,
зведена «ад абсурдум». Бо ні буковинська, ні галицька інте-
лігенція майже зовсім не орієнтується в надзвичайно склад-
них і заплутаних питаннях сходу Европи і не знає наддніп-
рянської України. Та й мало зацікавлена, як вже не раз до-
вели події і на Україні, і за кордоном, у кардинальній зміні
ситуації на Придніпрянщині. Найбільше корисний робітник
із галицьких преставників наддніпрянської України Дм. Ле-
вицький, з незалежних від нього причин, подався до димісії.
Маємо надію, що з поворотом п. міністра до Тарнова справа
значно зміниться на краще». 2)
Левко Лукасевич пише в своїй книжці «Роздуми на схилі
життя», що абсолютна більшість членів місій не володіла
зовсім ніякими чужими мовами. Один з тих, що протесту-
1) Євген Онацький «Під омофором барона М. Василька». Ук-
раїнський Історик. Кн. 1 — 4, 1980.
2) ІЬісі. Кн. 1 — 4. 1987.
37
вали проти буковинців й галичан, член Місії, Калістрат Со-
кольський говорив українською мовою до німецьких кельне-
рів у Відні: «Ти мені, синку, не говори собачою мовою, а ти
так по-нашому та принеси борщику»...
Барон Микола Василько помер 2 серпня 1924 року в иі-
мецькій курортній місцевості Райхенгаль на 56 році життя.
Помер несподівано та передчасно на астму. Був це один з
небагатьох українських політиків, якого ім’я було відоме й
поважане далеко поза границями України.
38
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
Літературно Науковий Вісник, Львів - 1923, > 928, 1929 і 1930
Літопис Червоної Калини, Львів - 1930
О. мітрат Тит Войнаровський: «Історичні постатті Галичини
XIX — XX ст.». НТШ Філадельфія, 1961
Журнал «Воля», Відень, 1920-21
Олександер Лотоцький; «Сторінки минулого», частина 4
39
ЗМІСТ
Стор.
Передмова	5
Граф Михайло Тишкевич	7
Князь Іван Токаржевський-Карашевич	27
Барон Микола Василько	33
Використані джерела	39
* * *
ДРУКОВАНІ ПРАЦІ А. ГОСПОДИНА ЗА ОСТАННІ РОКИ
Ювілейний Альманах 80-літгя Читальні «Просвіта»
у Вінніпеу — 1985
Микола Костомарів — 1986
Комітет Оборони Українських Політичних В'язнів в Краю
— 1986
Слідами моєї дороги — 1986
Мазепа у світовій літературі — 1987
Творці культури і науки — 1988
Три видатні дипломати — 1989
ПРИГОТОВЛЯЄТЬСЯ ДО ДРУКУ
Академік професор д-р Степан Смаль-Стоцький