Проект зі збереження
спадщини
української еміграції
ПОЛКОВНИК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ
Командир Корпусу’ Січових Стрільці-в.
Командант Української Військової Організаціцм.
Голова Проводу Українських Націоналістів.
ГОЛОВНІШІ ДАТИ з життя вождя
У ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАННЯХ 1918. — 1938.
1918. р.
Січень: — Вождь комендантом Галицько-Буковинсько-
го Куріня.
Лютий: — Звільнення Києва від большевиКів.
Березень: — Командантом Полку Січових Стрільців.
Жовтень: — Командантом Загону Січових Стрільців.
20. листопада: — Перемога під Мотовилівкою.
25. листопада: — Командантом Осадного Корпусу Сі-
чових Стрільців.
14. грудня: — Звільнення Києва від московських
військ.
1919.	р.: — Бої під Гребінкою, Фастовом, Бердичевом,
Полонням, Шепетівкою, Проскуровом,
Староконстаїнтиновом.
Липень: — Перемога під Карабчіївом.
Листопад: — Чотирокутник смерти.
6.	грудня: — Розвязання Групи Січових Стрільців у
Новій Чарторії.
2
1920. р.: — 3 весною виїзд Вождя заграницю. Плян
створення нової української армії. Захо-
ди Вождя в справі перевезення українсь-
кої бригади з Ч. С. Р. в Україну. Лопат-
ки конфлікту з Петрушіевичем на тлі різ-
ного засадничого ставлення справи укра-
їнського визволення.
1920.	р»»'г — В осені перші почини творити УВО в Га-
личині й створення Центрального Револю-
ційного Комітету в Києві. Для цієї спра-
ви Вождь висилає деяких ССів — між ни-
ми Івана Андруха й Миколу Опоку на
Східні Землі.
1921.	р.
Червень: — Вождь вертається до Галичини. Переби-
рає команду УВО й переводить енергій-
ну революційну акцію в краю.
Проти антантофільіської орієнтації Пе-
трушевича Вождь репрезентує концепцію
нових збройних змагань за самостійну,
соборну українську державу.
1922.	р.: — Восені виїзджає заграницю. З цим виїз-
дом справа Проводу вирішується так, що
Верховна Команда УВО має перебувати
заграйицею.
Грудень: — Конфлікт Вождя з Петрушевичем, який
домагається від Нього безумовного під-
порядкування, чому Вождь зогляду на
вповні недоцільну, антиреволюційну полі-
тику Петрушевича рішуче противиться.
1923.	р.: — На вимогу висланої у березні цього1 ж
року делегації Петрушевича до Москви
під проводом сотника Іван Коссака, нама-
гається Петрушевич усунути Вождя від
кермування УВО.
З
Восені Вождь покидає команду УВО до
червня 1924.
1924.	р.; — В червні Вождь знову перебирає верхов-
ну команду УВО під умовою, що УВО,
як соборницько-революційна організація,
не сміє мати з Петрушевичем нічого спіль-
ного.
Тоді теж ведеться акція в Америці. Так
само були представники УВО в других
країнах заграницею.
1925-27. р. р.: — Енергійна бойова діяльність УВО і
заразом, починаючи з 1925. р. повільна
підготовка творення ОУН. Провідна дум-
ка Вождя при тому така, що УВО, як ор-
ганізація, що була досі консиїіратиівно-
замкненіа й віійськово-бойов®, має бути
заступлена світоглядово-революційною
організацією, щоб охопила цілість усьо-
го' національно-суспільного життя нації.
1927.	р.: — 3-7 листопада — 1. Конференція Українсь-
ких Націоналістів і рішення Створити
«Організацію Українських Націоналістів».
Створення «Проводу Українських Націо-
налістів», на якого чолі стає Євген Коно-
валець.
1928.	р.: — 8-9. квітня — 2. Конференція Українських
Націоналістів.
1929.	р.: — 27. січня — 3. лютого^ — 1. Конгрес Україн-
ських Націоналістів вибірае. Вождя Го-
ловою ПУН. Основання ОУН.
Квітень — липень: Вождь відвідує укра-
їнську еміграцію в Америці.
4
Масовий характер націоналістичного
руху як у краю так і на еміграції.
1929-1936. р. р.: — Вождь живе в Женеві.
1936. р.: — Спроба атентату агентів ҐПУ Нормана й
тов. на Вождя в Женеві.
1938. р.: — 23. травня Вождь паде жертвою москов-
сько’-большевицького замаху в Ротердамк
б
Остап Грицай.
НА СМЕРТЬ ВОЖДЯ
(23. V. 1938. р. в РотердамЬ)
Кривавий лиск. І гук
Мов адова навала —
й вогнями бризнула,
Як грім серед дороги,
Пекельна бомба...
Аж земля здрожалд
Й застигли душі ген,
Знімілі із тривоги.
Та хто ж це, хто упав
Й конає ввесь у крові,
Кому й защо та смерть,
Мов грім пекол грімка?
Чиєї крови це
Горять сліди багрові?
Ой леле! Голова
Он, он, а там — рукд.
Дивись, здрігайся, жахнись,
Народе Ротердаму,
Зруш криком гроз свій край
І землю й море вглуб!
Гукни й ввесь світ на суд,
Хай вріжеться у тяму
Народам всіх країн
Оцей подертий труп.
Сам Вождь, керманич це,
Обнов'ець України,
Невінчаний владар
Вкраїнської землі!
6
Могутний лицар їй
На грузищах Руїни,
Пресвітле сонце нам
У горесній імлі.
Вождь українських сил!
Незломний щит завзяття,
Меч помсти Народу,
Живий Тризуб краю.
Вкраїни ворогам
Він пострах і прокляття,
І з ними Він водно
За нарід свій на прю.
Для України жив
І дав життя за Неї,
Засуджений на смерть
Катами з ҐПУ.
його же. голова
Для них — трофей трофеїв,
його, що здав свій люд
Валити в груз Москву.
І знав один лиш клич,
Одно: «Боротись буду»,
Твердий завзяттям сил,
Як Богом кута сталь.
Бо двигав на плечах
Голгофту свого люду:
Переяслав і Січ,
Полтаву і Версай.
Та, серце в Ньому вщерть
Любовію горіло,
Любовїю братів,
Неволених чужими.
В любові і згорів
Він серцем усеціло,
7
Немов захоплені
Любовю Херувими.
І мов Архангел — Вой,
ТІ То провіща: «Помсти к>,
Вождь омофором зброй
Вкраїну угортав,
Він зброєю бажав
З лиця землі змести
Чужацьку наволоч
Іудів таї Варніав.
О, славний був той час,
Коли то наказ Вождя
Творив ряди борц'в
У глибах підземелля!
Коли в огонь за Ним
Ішла чета їх кожна;,
Мов звала б їх з небес
Господня Маріс Стелля.
З заліза й з крови час, —
Час збройної відплати!
УВО й ОУН велять —
Тремти, Москво і ляше!
Скрізь катакомби зброй
І скрізь всечуйні чати:
Що видерли ви нам,
Те є і буде наше!
Так ген отам, куди
Провадив воїв Він,
Де з ворогом ішла
У боротьбі розправа,
Родилася із Ним
І двигалась з руїн
Соборна й вольна в вік
Вкраїнськая держава.
8
І ПОКИ МИ її
Не здвигнемо всеціло
Імперією сил
Від Сяну по Кавказ,
Нас не манитиме
Ніяке інше діло,
Ми наступатимем
На ворогів развраз.
А Вождя помстимо!
Ударом ген на Кремль,
Щоб впала й згинула
Москва на вік'и вічні.
И на грузищах її
Ми святкуватимем
Нові Листопади
І вікопомні Січні.
І з Духом Вождя ми
Знов двигнемось до Доги
Золотоверхого
Добудемо вершин,
й під гомін і грання
Святих Софійських дзвонів
Ми славитимем його
Державнстворчий Чин!
9
Євген Коновалець у дитячих роках.
ТІНЯМ вождя
Немає — каже ХрицтоВий Євангелист •— більшого
подвигу над той, що його довершує брат, віддаючи
своє життя за брата.
Слава ж Тобі Вождю великодушний, Брате сердеш-
ній, Жертвоносцю Народу, любовю безмірною сповне-
ний!
Слаїва!
Часи бурхливим хаосом проминатимуть і довгі віки
минуться, епохи даїлекі будуть чергуватися й століття
минатимуть у безвістя вічности, а Ти Вождю й Вою,
Ти Лицарю й Герою України без догани й без тривоги,
Ти будеш жити вічним життям памяті Народу, який
шануватиме в' Тобі водно й назавжди окличника й твор-
ця нової боротьби за власну державу.
Во істину, Великомученику Нації: Ти й подвиг Твіій
всежертвенний, Ти житимеш у памяті Твойого Україн-
ського Народу так довго, як довго ясні, небеса Украї-
ни над рідною Тобі землею, як довго леготи шовко-
вих блакитів України овіватимуть високі могили Її ге-
роїв, і як довго Дніпро гомонітиме ГОМОНОМ ХІВИЛЬ сво-
їх бурхливих.
Бо все це буде й найдальшому майбутньому одна
— одинока пісня про Тебе.
Геройська пісня про те, як то Ти ще юнаком у рід-
нім Твоїм Зашкові, станув на службу рідному народо-
ві, і як то сорок сім літ Твойого життя минуло Тобі
в совершенній посвяті для нього, поки вибух больше-
вицької бомби не поклав Тебе пошматованим трупом
на вулицях далекого Ротердаму.
11
Бо ще ось як молоденький гімназист Ти турбувався
просвітою брадїв селян у ріднім Тобі селі. І молодень-
ким юнаком несеш Ти світло національної свідомости
в шари селян Зашкова1 й всього львівського повіту.
І вже гімназистом Ти член тайних гуртків у Твоїй Гі-
мназії, ідучи за та,ємним голосом вічного революціо'-
нера в Тобі.
Так:
Юнаком Ти пізнаєш кожен круг, кожну ділянку, ко-
жен відтинок роботи для нації, доступної для Твоїх
молодецьких рук.л І коли Ти в городі Льва кінчаєш
Гімназію, Ти вже ведеш і провадиш. Ти вже ніби чуєш
таймні сурми збройної України, що взивають Тебе вси-
лу призначеної Тобі великої судьби, судьби Вождя На-
роду, на криваві боєвища за Держану України.
Отак у бойових рядах за право- України стояв Ти
вже тоді, коли на барикадах академічної молоді у Льво-
ві боровся зд право Народу на власний університет
і в процесі 101 Твоїх товариші^ свідчив проти ляць-
кого ворога. Бо де тільки розпалювалася яка бороть-
ба проти чужинецьких займанців України, скрізь туди
Ти спішив уже юнаком і служив тут як рядовик, щоб
сповнити опісля всеціло й совершенно завдання вож-
дя української революції, вождя боротьби України за
власну державу.
Один же із перших Ти з вибухом світової війни між
тими, що зо зброєю в руці станули на прю з москов-
ським ворогом і стояли мужньо в окривавлених лавах
оборонців Маківки. Один із перших, Ти тоді між тими,
що добачують у /війні народів змогу порвати кайда-
ни й завершити оконечною перемогою колишні зма-
гання Хмельницького й Мазепи. І один із перших Ти
між організаторами збройної сили народу тоді, коли,
попавши в московський полон — найперше в Чорному
Ярі, а далі в Царицині — з вибухом революції 1917. р.
намагаєшся з полонених братів' витворити насамперед
кадри свідомих українців, а далі бойові ряди, спосіб-
12
ні до охорони щойно вюскреслої української держав-
носте.
І це тоді Ти стаєш незабутнім і незрівняним твор-
цем і командиром Січового Стрілецтва! А з ним Ти в
Євген Коновалецц як матурист.
той час і одиноке збройне забороно кароду в силу
Твойого творчого хотіння вести нарід до бою, до ли-
13
царської розправи з його споконвічними ворогами. 1
простуючи до тієї мети Ти йдеш шляхом Твойого ге-
ройського призначення непохитно й незломно, без ваги
й без. СПОЧИІКку, мучений водно тим вогнем ВІЧНОГО
революціонера в Тобі, отим, тільки Тобі питомим страд-
ницьким неспокоєм, що вражав нас у Твойому обличі
іноді мов скатований мукою вид Христа, і віяв від
Тебе прескорбним подихом почорнілого поля нації.
Бо це ж на Твоїх плечах мали ваготіти предажкі
спадщини Переяслава й Полтави, і на, Твої плечі впа-
ли й крицеві скрижалі Шевченкового заповіту.
О, Ти чув водно- його могутній поклик:
Кайдани порвіте!
І водно Ти чув палючу ганьбу народу-паралітика
на роздоріжжі і ганьбу народу-бидла в бистротечних
поїздах ворожого- панства, і відчув Ти глибоко- сто-
гін великого поета про те, що не наїм провадити на-
род до бою..,.
І оце ось Твій вогнистий, Твій лицарський Дух за-
палав великим протестом і спалахнув жаром визволь-
ного за,м|ислу:
— Слава Україні! Нація понад усе! Гей, вже раз до
збройного бою!
Хай живе революція!
Бо революційним, з небезпекою австрійської шибе-
ниці звязаніим, був уже Твій перший порив утворю-ваг
ти з полонених братів кадри окремої армії для Украї-
ти з весною 1917. р. І там Ти перший Вождю! І рево-
люційним чином невміручої краби й величі було утво-
рене та ведене Тобою сладне Січове Стрілецтво-. Те
видиме й живе здійснення задумів таких теоретиків та
ідеалістів, як Міхновський, що вміли видвигати ідеал
збройної сили й боротьби народу, але не здолали здій-
снити його.
Так ось, як це зуміла зробити Твоя тверда рука
рука революціонера чину й визвольного діла.
Рука залізного командира Січових Стрільців...
1918-1919...
14
Твоїм твором ті Січові Стрільці — в найгрізніший час
революції — тверда збройна підпора уряду молодої
Української Держави. Вони боронять золотоверхий Ки-
їв перед навалою полчищ Мура,вйова та в постійнім
змаганні з червоною заразою в серці столиці України.
Вони стають збройним валом Києва, й в днях боротьби
проти накинених Україні правителів, коли то Ти так
мужньо заявив гетьманові до очей, що завданням Сі-
Є. Коновалець у студентських роках із батьками.
чового Стрілецтва є служити Рідному Краєві та його
законному урядові. Твої Січові Стрільці це ота армія
незрівняних своєю звагою й сміливістю молодих геро-
їв-лицарів абсурду: Отих Черників і Загаєвичів, Ан-
друхів, Рогульських і підбазарських Щербаків, що здо-
бували Київ і врятували Берестейський мир (1918.).
Що створили геройську легенду Мотовилівки, Гребі-
15
нєцеікого та Карабчіївського бою. Водночас ставали
й на криваві Совєти, і на ляхів, і на Денікінців, і на
румунів, і на Антанту, — гей і страху не знали! А на-
ції дають як вічне добро — новий тип українського ге-
роя: тип до одчайдушностп й до жорстокосте невмо-
лимого бойовика,, для якого обовязок вояка України
— це одинокий, найвищий і абсолютний закон. Щось
єдине й святе, незрушиме й вічне. — «Святі якісь лю-
ди ідуть на Київ — говорили тоді, як подають очевйд-
ці, селяни. — Вони нічого для себе не бажають, усе
дають за волю народу».
Нація понад усе!
Отакі карні ряди вояцтва виховував і створив Укра-
їні Твій суворий і люблячий, Твій сторожкий і непри-
миримий, Твій мужний і ясновидючий Дух.
Слав Тобі Вождю незабутній!
Як колись Наполе,’он зо своєю армією одчайдухів'
в Італії довершував чудів вояцької зваги й хоробро-
сте, так і Ти вмів поривати своїм наказом Твоїх бо-
йовиків' до абсолюту, вояцької служби й посвяти для
Нації. Бо хіба Федь Черник — це тоді не абсолют во-
яцького завзяття? А Щербак — не абсолют вояцької
посвяти за нарід? Але їх ряд мав незабаром збільши-
тись в сотеро, після того, як Ти, як провідник народу,
став жадати й від кождого з нас абсолюту зваги й
посвяти для Матері. Чи не Ти перший витворив у нас
кадри борців, для яких і найбільше кривава Голго-
фта стала самозрозумілим чинником визвольної бо-
ротьби України. Твоє імя стало й лишиться на віки
символом визвольної боротьби як національної все-
жертви на. вівтарі Батькіщини. Твій наказ до чину
кинув вогні революційного пожару й в найбільше за-
глухлі закутини наших загуміпків із їх тихомирними
рабами. І потряс їх душами до глибини видовищем ак-
тів кривавої, але святої помсти народу.
Всього, соборного народу України.
Бо Твій яснюмріійний погляд Ти, Батьку укоханий,
погляд Вождя, що зорить будуче народу, бачить рід-
16
Євген Коновалець у час світової війни
ний нарід завжди в усецілім обєднанні. Під прадіором
ідеї того соборництва, того абсолютного зєднання всіх
мільйонів і всіх просторів народу в неволі, що його
й провідники вільних націй не без труднощів і не без
боротьби всилі перевести в життя. Присвічувала То-
бі отаї велика ідея вже тоді, коли Ти молодим студен-
том у Львові станув до праці з українцями-революціо-
нерами Придніпрянщини.. Кермувався Ти нею й тоді,
як Ти організував першу тисячу вояків для револю-
ційної України з полонених українців по цей і той бік
Збруча, і перші ряди Січового Стрілецтва!, підготов-
люючи оттак акт проголошення Соборности України
дня 22. І. 1919. р. не на словах, не на папері, а в ду-
шах розєднадого, розшматованого народу. Отак Ти
перетоплюєш душі загумінкового гуртківства в одну
соборну душу народу. В душу нації, свідомої своєї по-
туги. І твориш нове світовідчування й новий світогляд
української людини — світогляд українського собор-
ника.
Новий, визвольний світогляд народу, з яким та,к про-
памятно обєднюється Твій черговий твір, що йому
грізно — величаве наймення:
У. В. О.
Дійс/но:
Це подвиг подвигів на понурім овиді епохи, коли
Ти зважився створити його.
Це знову акт залізної волі Вождя в Тобі, і акт Твоєї
непримиримости супроти ворогів України — бо ж то-
ді пропада українська армія й пропали всі її уряди, і
пропав і ввесь слід суверенности зруйнованої україн-
ської державности. Та Ти не кидаєш і тоді зброї, не
здаєш бойових прапорів. . . 1921. . . Ти в підземеллях.
В катакомбаїХ нової, водно горіючої революції, якої
вибухи трясуть грабіжницькими владами. І гонили Те-
бе люті вороги по всім світі, але Ти на Твойому шля-
хові ні не хитаєшся, ні не стаєш, не лякаєшся ні своїх
Юдів, ні вражих пекол:
Ти все в бою.
18
Євген Коновалець в час світової війни з батьком
Невидимі руки Твоїх невміручих, безіменних лица-
рів писали ворогам страшне Мене — Текель местників
— ті невмолимі присуди УВО, які мстили ворожі зло-
чини око за око, зуб за зуб. 1 вчили нарід тієї, одино-
ко спасенної моралі чинами за, Твоїми наказами, не-
устрашимий і непримиримий Вожде.
Вожде й Творче УВО!
З цих рядів — тацсамо ось, як і з рядів Твойого
Стрілецтва — вийшли згодом нові люди, нові борці,
нові герої України. Це Головінські й Луцейки, Крупи
й Мельничуки, Шеремети, а й жінки, як ось важко й
люто залучена Ольга Басарабова. Але хіба знаємо іме-
на їх усіх? І всю глибінь їх замислів, і всю тайну чуд-
но-духового звязку, що єднав усіх із Тобою, Ти не-
зломний носімо заповіту великої помсти?
Є ось багато тайн у душі Героїв, а в Твоїй було їх
найбільше. Але найглибша з Твоїх тайн це сила не-
зломносте в Тобі.
Бо крім УВО Ти ще творцем ОУН. І тут Ти обєдню-
єш во імя ідеї срборности представників усіх сере-
довищ України. А один із Твоїх подвигів тут ще й
в тому, що Ти єднаєш і зводиш до спільних змагань
старшу, й молодшу генерацію народу, збіраючи отак
під прапором визвольного чину щоиайідейніщу мо-
лодь народу та щонайідейніших батьків її. І коли Ти
визндчуєш лінії активности тієї, Тобою востаннє ство-
реної організації, Ти маєш на приміті як збройну бо-
ротьбу за визволення народу, а за цим і революцій-
ні чини як акт національного відпору, так і ідеольо-
ґію нової державносте України — України як вели
кої, панівної імперії, гідної колишньої держави Володи-
мирів, Ярославів і Романів. І як колись молодцем Ти
в Зашкові ніс світло національної свідомосте між
селян, так на вершинах Твойого життя Ти збройним
чином борців із рядів ОУН та словом її діячів тво-
риш ту ідеольогію збройного націоналізму, що обхо-
плює нині ввесь нарід та являється вершком тисячи-
літньої культури України. Ні — не даром лилася ко-
20
лись кров Головінського , не надармо конали Данили-
шин і Білас, і не даром страждають у ляцьких тюрмах
такі передовики ОУН, як Бандера:
«Вмерти, а не зрадити!»
Вони ж гідні вояки Твоєї ОУН, тієї Твоєї третьої й
останньої армії для визволення України. І якщо Тебе
самого досягйа нині окаяна рукаї вбивників з ТНУ,
тобто з большевицького кубла ворогів Твоїх змагань
у Східній Україні, то це знак, що в Твоїй Особі во-
ни боялись наймогутнішого нині репрезентанта ви-
звольних змагань усієї соборної України.
І як невінчаний володар усіієї України Ти в'іадав Твоє
життя за волю й державу Батьківщини, Ти, Єдино До-
рогий і Незабутній.
Але ми з печаттю Твоєї святої крови підемо до остан-
нього бою й в мандрівку віків.
Слава Героям!
Слава Тобі, з Героїв найбільшому!
Др. Остап Грицай.
Присяга у Вишколі С. С. в прияві Головного Отамана
С. Петлюри, за яким з-права стоїть Полк. Є. Коновалець.
(Староконстантинів, літо 1919. р.)
НАД МОГИЛОЮ ТВОЄЮ КЛЯНЕМОСЯ...
Вождь погиб! Є втрати, по яких біль годі вислови-
ти, так жахливо палить він душу. Є зворушення ду-
ші, що їх тільки у чині, у безпосередньому чині, пере-
дати можливо — тимбільше в нас, підпольників, що
говорити не звикли. У нас, що далеко-далеко від Мо-
гили нашого Вождя, тільки думкою над Могилою й
серцем гарячим, сповненим горем над його Мощами
Святими вітати можемо сьогодні.. .
Жахлива звісткд стрясла Землями України й сумлін-
ням усіх без вийнятку українців... Бо погиб Вождь не
тільки наш, націоналістів, але всього Українського На-
роду.
Московський комуністичний бандит убив Його.
Невже ж не побачимо ми більше ніколи-ніколи того
найшляхетнішого усміху його, яким вітав нас, як до
Нього з Земель приходили ми? .. Невже ж не будемо
мати більше від кого вчитися тієї сердешности та
скромности й простоти, що знаменує всіх Великих і
його, найбільшого українця сучасности... Невже ж
не почуємо більше Його наказів?! Усі відчули, що бу-
ло щось безмежно дороге, що вже не повернеться
на віки...
Великих Князів та Гетьманів гідний наслідник, вий-
шов із кривавої революції 18. років на щастя Україн-
ському Народові — Євген. — Вказав йому шлях ре-
волюційної боротьби з усіми окупантами України, за-
кладаючи Українську Військову Організацію, а, потім
перемінюючи та поширюючи її на Організацію Укра-
їнських Націоналістів.
22
Підлий московський злочинець замордував підступно
Вождя, отого організатора та керівника боротьби за
Соборну Українську Державу всього Українського На-
роду. .. Та чи дійсно Вождя вбили? Ні! Вождь живе!
Його Дух вітає над нами! Живуть і проречисто до нас
промовляють Його діла. Хибив цілі московцький че-
кіст. Вождь-Символ ще більше єднає нас, ще могутні-
КОМАНДА «СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ»
В середині сидить Полк. Євген Коновалець, по його пра-
вій руці Полк. Андрій Мельник, по лівій руці Полк.
Роман Сушко.
ше сцілює Український Нарід, зосереджує його енер-
гію й живучу силу довкола Ідеї, що за неї головою
наложив Український Прометей.
В душах наших, у серцях Народу Українського жи-
ве далі Вождь у тій Ідеї, що її створив і залишив ви-
23
конати. Він тільки перейшов із дочасности у вічне жит-
тя України. Вже нематеріальна дійсність — Він. Він на-
ша вже містична, моральна реальність.
Як колись Хмельницький, як відтак Мазепа, так від-
тепер Євген Коновалець буде назавжди уосіблювати
найвеличавішу епоху історії Української Нації. Євген
Коновалець — це вже по віки вічні Символ боротьби
за, вільну соборну могутню Українську Державу! — Це
по віки вічні Символ боротьби й тих всіх поневоле-
них Москвою й Польщею народів за їх суверенність.
Велике імя Твоє, Вожде наш, свята кров Твоя, що
нею зросилася чужа земля, благословить нас на чин.
З імям безсмертним Твоїм на уста,х підемо ми на смерть
за Тебе й Твою Україну. Вже не Людина Ти, Ти наша
Вічність і ми тій Вічності, що життям і геройською
смертю Твоєю Ти створив, по скромних силах наших,
складемо невелику нашу частку: кров нашу та життя
наше у дарі. — Благослови нас! Благослови нас на даль-
ші бої за Святую Святих серця Твойого, за вільну со-
борну могутню Українську Держару.
Над Могилою Твоєю клянемося ми Твій святий За-
повіт виповнити, бо Ти Його своєю кровю освятив,
даючи своєю смертю свідоцтво Великій правді —
Своїй!
Не тішся, враже! Смерть Вождя не розібє вже На-
роду. його дух нас скріпить! Дух Вождя живе, Він нас
веде. Його тіло ти вбив, враже, аде Духа й Ідеї його
ніколи — ніколи!
«Задрижить ще Москва й Варшава» — це над Мо-
гилою Вождя присягаємо. Над Домовиною Твоєю наш
Вожде, що далеко від Рідної Землі, за неї й життя своє
віддав, — вітаємо ми болючим серцем і помсти святої
прагнемо сьогодні...
Із польських тюрем кличемо ми: Зо сердець наших
Вождя й його Ідеї ніхто нам не вирве. Найважче в
тюрмах страждаємо ми, що не маємо змоги чином лю-
бов та пошану здійсняти. .. Та, віримо ми, що прийде
24
день і для нас закутих вязнів... День помсти й від-
плати !..
«І потече сто ріками кров у синє море...»
А Мощі Твої Святі, наш Вожде, побіч саркофагу
Ярослава( Мудрого •— закидані багряним квіттям у Ве-
ликий День Воскресення в Столиці Соборної України
«СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ»
Серед старшинського з'їзду в середині сидить Полк.
Євген Коновалець.
— у Києві, — Матері Городів Руських — під гомін
дзвонів вільної України, — ми як дорожчу від життя
нам святість у покорі перед Твоїм Маєстатом і Без-
смертної України Твоєї покладемо...
25
Не прощаємося з Тобою, бо Ти завжди з нами, зав-
тра — по віки! Прийми у вічності Твоїй цих кілька
незугарних, та кровю й горем накипілого серця ки-
нених на папір наших слів, не слів прощання, а, слів
привітання при Твойому вході у вічне життя України.
Привітання Безсмертному від смертних...
Слава Україні — Вождеві Євгенові Коновальцеві
слава!
Вождь не вмер! Вождь живе!
Панцирні авта «Отаман Коновалець» і «Отаман Мельник»
Автопанцирного Дивізіону Січових Стрільців.
26
РОТЕРДАМ
Вождь був разом із кількома своїми співробітника-
ми ще в неділю, 22. травня до вечора. Двом-трьом
людям було відомо, куди Він має їхати й у якій спра-
ві, але точніше Вождь, як і завжди, так і тепер, ніко-
му нічого не говорив. Це була й є в ОУН річ вповні
самозрозуміла. Ніччю їхав Вождь до Ротердаму й
прибув туди в понеділок в год. 10,16. Дві годині піз-
ніше не жив уже. В год. 3. попол. телефонувала Мос-
ква — як ствердила голяндська поліція — до своєї
агентури в Ротердамі (транспортове бюро Даниїл
Вольф, що м. ін. займається пачкуванням большевиць-
кої зброї до червоної Еспанії). Імовірно питали з
Кремля, чи вдався замах на Євгена Коновальця.
На підставі дотеперішнього поліційного слідства,
зізнань свідків і тих фактів, які могли бути відомі
компетентним чинникам ОУН, в загальному вияснено,
як і серед яких обставин відбувся злочин Москви.
Згаданого 23. травня сталася експльозія на головній
вулиці голяндського міста Ротердаму Колсінгел під
кіном «Ліміє». При вибуху, який було чути на кілька
кільометрів, спалахнуло червоно-сцинє полумя серед
хмари чорного диму. Це вибух пакет, який ніс (в руці
або в кишені) Євген Коновалець. Мертве тіло кинула
сила вибуху на дорогу. З правої ноги й лівого рамені
нічого не осталося — їх розторощила на шматки бом-
ба. Решта тіла була теж жахливо покалічена, за вий-
нятком голови, яка —• облита кровю — заховалася
ціла.
Потріскало багато шиб, а з поблизьких срін пооб
літала оправа. Чотирьох прохожих було ранених, при
27
д0Л,У одному з них вбився в шию зірваний із руки
~°Чдя ручний годинник, дарований Йому «Орґаніза-
Д1ВФ Державного Відродження України» в Америці.
МісЦе, де вибухла бомба, віддалене приблизно пять-
ДЄ(Фть кроків від перехрестя вулиці Колсінгел із ін-
шо<о вулицею. Посередині перехрестя стоїть поліцист,
вкий управильнює рух. В мент вибуху людська сгруя
ИШ;,іа якраз не по Колсінгел, а по вулиці, що її пере-
хРеІцує. Інакше від бомби були б згинули десятки
л!°Аей. Двох людей, зранених бомбою, приглядалося
К1н5вим фото під «Ліміє», двох других ішло в напрям-
ну Згаданого перехрестя. Тіло Євгена Коновальця, ки-
нен^ силою вибуху, впало під колесо, на якому їхала
мо;>ода голяндка, що кілька годин із переляку була
невЬитомною.
При вбитому Вождеві найшли пашпорт на імя йоси-
Фа Новака. Вождь мусів подорожувати під чужими
'мерами, бо йнакше було б імовірно сталося вже дав-
ніше те жахливе, що сталося 23. травня в Ротердамі.
Нрц вбитому найшли теж карточку з готелю «Сен-
тРа-’1ь» (кімната ч. 104), куди прибур Євген Конова-
лев,> цього ж дня в год. 11,15 з залізничного двірця.
" готелі «Сентраль» поліція довідалася, що Вождь,
пРиїхавши туди, обмився, розпакував річі, м. ін. у-
кРаі'нську машину до писання, а на нічному столику
п0КДав хрест, що його мав із собою, і німецьку книж-
КУ„^Історія фашистівського руху». З готелю Вождь.
вии1пов в год. 11,40 і пішов до каварні «Атлянта» при
?УЛ> Колсінгел. Тут чекав Він приблизно до 12. год.
1 ,стЬінувся з людиною дещо понад ЗО років, яку дово-
Л1 точно описав кельнер, що обслуговував Вождя й
незіїаного. Цей останній держав при столику ввесь
час спущену голову й не дивився на кельнера, замовля-
!°ЧІІ для себе в німецькій мові пиво. Цей же кельнер
1 двох гостей у каварні ствердили однозгідно, що лю-
дин^, яка стрінулася з Вождем при столику в каварні,
°ст^вила йому завинений у папір пакет і побувши з
коротко, після яких 5 хвилин вийшла.
28
З цим пакетом Євген Коновалець вийшов із кавар-
ні і після того, як пройшов кількадесяти кроків, зги-
нув від вибуху бомби, що була в пакеті. Коли Вождь
Євген Коновалець (одна з останніх знимок з 1938. р.)
був би кілька хвилин довше задержався в каварні,
бомба була б вбила частину публики в «Атлянта», бо
29
треба взяти під увагу, що вибух серед стін був би мав
куди більшу силу. Під «Ліміє» прибігло зараз багато
людей, які по(доптали найближче окруження довкола
місця екцпльозії •— так, що потім тяжко було устій-
нити рід вибухового матеріялу. Осталі кусники карто-
ну, в якому була загорнута бомба, подібні на лиху со-
вєтську паперову продукцію. Найдено теж кусок мета-
левої цівки, що вказує на те, що бомба була з хеміч-
ним пальником, а не годинникова. Тіло Вождя забра-
ли до трупарні міської лічниці при цій самій вулиці.
Поліція обставила в найближчі години всі ротер*
дамські готелі й заарештувала Ярослава Барановсько-
го, який питав у готелі «Сентраль» за Новаком. Йому
сказала готелева служба зразу, що Новак вийшов,
але оставив число телефону, де можна його заклика-
ти. Барановський не був тим здивований, бо, як зіз-
нав згодом, мав стрінутися з Вождем щойно в 4. год.
попол. Ніби то телефонуючи за Новаком, готелева
служба повідомила поліцію, яка й заарештувала Ба-
рановського. Він був із чеським пашпортом на імя Ля-
дісляв Бора —теж із зрозумілих причин — і прилетів
із Відня в год. 15,20 (разом з 12 пасажирами з Пра-
ги) до Ротердаму, де мав шукати Вождя в одному з
трьох готелів, між ними в готелі «Сентраль». Заареш-
тований 1 Барановський відмовив зразу всяких зізнань,
а коли йому другого дня вранці показали тіло Вождя,
заявив, що вбитий це Вождь Українських Націоналіс-
тів Євген Коновалець, який велів Барановському при-
бути до Ротердаму для спільної зустрічі з звязковим
із Східньо-Українських Земель. Барановський подав,
що правдиве чи прибране прізвище звязкового могло
бути Валюх і що він можливо міг приїхати совєтсь-
ким кораблем.
В Ротердамі справді був від суботи 14. год. до вів-
тірка 18,30 год., отже ще ЗО годин після атентату й
ще довгі години потім, як зізнав Барановсджий, що
Вождя вбили ймовірно большевики, совєтський кора-
бель «Менжинскій», на якому одначе голяндська полі-
30
цІя не перевела ревізії — з дотепер невідомих причин.
Барановський зізнав далі, що Вождь стрічався вже з
«Валюхом» у лютні ц. р. в Ротердамі, діставши від
нього теж пакет із якимись документами й совєтською
Євген Коновалень із Дружиною (квітень 1938. р.)
літературою, яку потребував Вождь і його організація
для студій положення в Совєтах, та передаючи йому
31
з свойого боку націоналістичну пропагандивну літера-
туру й можливо якісь листи.
В суботу, 28. травня ввечері ротердамська поліція,
що в міжчасі перевела слідство разом із німецькою
й другими поліціями (чеська поліція відмовилася
співпрацювати!), видала комунікат для преси, в якому
стверджено, що «Валюх» з доручення ҐПУ вручив
Вождеві пекельну машину, відай кажучи, що це книж-
ки або щось т. п. і можливо заповівши, що прийде
згодом або щось у цьому роді. Тому, що з зізнань
Барановського відомо, що ^тріча була призначена на
4. год. попол., є можливим, що Вождь мав на меті в
12. год. взяти від «Валюхаї» тільки пакет, в якому мож-
ливо мали бути важні документи або листи, і тому не
здивувався, коли цей, можливо, заявив вже пісдя 5
хвилин, що йде геть, а вернеться в 4. год.
26. травня прибула літаком із Риму Дружина Вождя,
Пані Ольга Коновалець, і розпізнала в убитому свойо-
го чоловіка. Хвилини, які ця Многострадальна Жінка
мусіла пережити в моменті, як її завели над пошмато-
ване Тіло Мужа й у довгі години поліційних допитів
— були тим важчі, що цього дня неможливо було ні-
кому з ОУН нацпіти в Ротердам. Щойно день пізніше
прибув до Ротердаму генерал Віктор Курманович і
радник Омелян Тарновецький. Пані Ольга розказала
згодом, що вступили в неї нові сили, коли почула за
дверима кімнати, в якій її переслухували, мужній го-
лос Генерала. При стрічі з Дружиною Вождя на полі-
ції Генерал висловив їй іменем Української Надії га-
ряче співчуття: «Ви Пані й Ваш син — казав Гене-
рал — втратили мужа й батька, а Українська Нація
втратила свойого Вождя». Ці слова з уст тієї вигля-
дом і поведінкою імпонуючої людини, якою є генерал
Курманович вчинили велике враження на голяндців,
які до цього моменту ще дуже нерішено відносилися
й до Особи вбитого Вождя, і до Пані Ольги.
Оба згадані панове — Генерал і Радник — відвіда-
ли в лічниці (двох важче ранених при атентаті голянд-
32
ців і склали їм слова потіхи й співчуття. Зворушена
українським лицарством плакала шпитальна заля.
Скромна грошева жертва цим двом нещасним учасни-
кам горя України мала доказати наші почування су-
проти них.
В суботу вполудне відбувся похорон Вождя — ще
заки довідався світ і Україна, хто це згинув на Кол-
сінгел (бо поліція подала вислід слідства до прилюд-
ного відома щойно цього ж дня ввечері). В міжчасі
Євген Коновалець із сипом (вересень 1937. р.)
прибув до Ротердаму ще керівник «Націоналістичної
Пресової Служби» Ярослав Оршан і двох українських
журналістів — один із Лондону, другий із Берліна.
Похоронний похід у чотирьох закритих автах пере-
їхав на католицький цвинтар «Кросвік». Поліція доз-
волила брати участь у похоронах теж Ярославові Ба-
33
рановському. На похоронах був приявним литовський
генеральний консули п. Гіетер Ненн, який із того при-
воду, що Євген Коновалець був натуралізованим ли-
товським громадянином, дуже активно помагав у
влаштуванні похорону й в усіх справах звязапих із
трагічною подією, зокрема заопікувався Панею Оль-
гою Коновалець.
Пані Коновалець ішла на цвинтарі в супроводі гор-
стки українських націоналістів за домовиною, яку вів
місцевий священик. Обличчя цієї Героїчної
Жінки ушляхотнило до божеськости Її терпіння. Коли
пошарпані нерви відмовляли Іи минулими днями по-
слугу, то примусом волі змушувала себе до спокою
й повторяла; «Це за Україну...»
В час похорону промовляє наперед в українській мо-
ві Генерал Курманович, що висказує гарячу віру, що
Дух Вождя вести нас буде далі на бої й перемогу.
В німецькій мові промовив Радник Тарновецький, який
просив голяндську націю прийняти поки в свою землю
Дорогий Скарб України — Тіло Вождя. Жалібні звуки
«Вічна Память» витискають сльози з очей і приявним
голяндцям. А потім сповнені сльозами слова Дружини
Вождя до приявних; «Ви мусити докінчити, продов-
жуйте Його діло!»...
Тимчасова Могила Вождя в Ротердамі так збудова-
на, що домовину з неї можна буде кожної хвилини ви-
брати її перевезти туди, куди буде рішено. Могила є
глибокою залізною скринею, в Цкій лежить домови-
на. Сама домовина є подвійна - - зверху дубова, а в
середині металева з віконцем, крізь яке видно облич-
чя Вождя, якого забальсамовано. На Моги-
лі складено в час похорону три вінці:
від Дружини, в«Ц Української Нації, складений Гене-
ралом Курмановичем, та від ОУН. Згодом наплинуло
поштою від різних українців з-за кордону, організа-
цій і приватних осіб, багато вінків із лентами й відпо-
відними написами — так, що Могила перемінилася в
одну гору квіття. Теж Родина Вождя з Західньо-Укра-
34
Остання знимка Вождя на день перед смертю
їнрьких земель і різні особи, що після похорону від-
відали Могилу, склали багато вінків. Могила лежить у
тіні квітучих дерев, недалеко цвинтарної огорожі, за
якою пливе ріка. Її положення дуже гарне.
В найближчі дні приявні на похоронах покинули Ро-
тердам — остався Ярослав Барановський, якого 29.
червня засудив був голяндський суд на 2 місяці вяз-
ниці за перехід голяндського кордону з несвоїм паш-
портом, натомість апеляційний с/уд у Газі кілька днів
по засуді зарядив звільнення Я. Барановського, визна-
ючи протизаконним його арешт.
З боку ОУН переведене слідство в справі вбивства
Вождя. Досі стверджено поза всякими сумнівами, що
Євгена Коновальця вбили большевики. Автім на Моск-
ву, як винну в ротердамськомг злочині, вказує — поза
вислідом технічного слідства — цілість відношення у-
країнсьі.ого націоналізму до неї й ті безпереривні ата-
ки, які йшли звідтам, зокрема на Вождя Євгена Коно-
вальця.
Бомба, що зірвалася на Колсінгел, розірвала не тілі -
ки тіло Вождя України, але вона зірвала теж мости
між Москвою й Україною. Українське серце не заспо-
коїться, поки цей одвічний лютий ворог на півночі, що
завдав нам стільки ударів, як ніякий Другий нарід сво-
йому ворогові, не заплатить нам своєю повного руї-
ною. Євген Коновалець залишив у своїх заповітах ясно
накреслені шляхи для нас: як бути Українській Нації,
як боротися з Москвою й другими займаннями, що
йдудь із нею все рука в руку, коли йде про Україну, і
як формувати нове обличчя Сходу Европи — з Києва,
проти Москви!	\
36
Готель «Централь» у Ротердамі, де був замешкав
Євген Коновалець.
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ !
Дня 23. травня 1938. року згинув на вулиці голянд-
ського міста Ротердаму від пекельної машини москов-
ського чекіста Вождь Євген Коновалець. Згинув у роз-
цвіті життя, повний енергії, в розгарі боротьби за
Україну. Серце стискається з болю: Немає в живих Ве-
ликого Сина України Євгена Коновальця...
Майже рівно перед 12 роками, 26. травня 1926. року
пролунав на вулицях Парижа стріл висланця Москви
Шварцбарта, вимірений у грудь Головного Отамана Си-
мона Петлюри, а тепер той самий найлютіший ворог
України, ця ж сама, Москва вбила Твойого другого,
Український Народе, Вож|дя!
Москва знала, кого вбити. Москва розуміла, що Єв-
ген Коновалець це Україна, а Україна — Євген Конова-
лець. Але помиляється ворог, коли думає, що вбив
Ідею, вбиваючи її найбільшого Поборника!
Український Народе!
Євген Коновалець, Вождь Організації Українських
Націоналістів, боровся за Самостійну Соборну Україн-
ську Державу. Євгена Коновальця породив біль катова-
ної України, її жадоба відплати й невміруща воля
боротьби й перемоги.
Вождь остане для Тебе, Український Народе, вічним
дороговказом у боротьбі за Визволення. Ідея Україн-
ського Націоналізму, яку він заступав, остане для Те-
бе найбільшими святощами й повсякчасним зовом до
чину. Дух Вождя вітатиме над нами й над тими, що
прийдуть по нас і Імя його згадуватиме по віки вічні
38
Україна — нині ще поневолена, але вже завтра вільна
й могутня!
Український Народе!
Організація Українських Націоналістів кличе Тебе
над свіжою Могилою Вождя Євгена Коновальця за-
присягнути помсту ворогам! Кличе Тебе боротися до
загину за Ідею, за, яку Він героїчно згинув! Ставай на
фронт Української Національної Революції під прово-
дом Організації Українських Націоналістів!
Від нині знатимеш, Український Народе, тільки один
Прапор — Прапор, освячений кровю Твойого найкра-
щого Сина: Євгена Коновальця. Обєднайся, Україн-
ський Народе, біля цього Святого Прапору. Організа-
ція Українських Націоналістів прирікає Тобі не похи-
лити його ніколи й ніколи його не сплямити!
З імям Євгена Коновальця — на бій і перемогу! Укра
їна скоро вже вибудує йому найкращий Памятник,
якого Вождь міг собі бажати:
САМОСТІЙНУ СОБОРНУ ДЕРЖАВУ!
ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ!
39
ВІДЗИВИ ПРЕСИ
Паризьке «Українське Слово», орган Українського
Народного Союзу у Франції, в ч. 257. з 29. травня 1938.
пише:
Згинув наді Вождь. Згинув із большевицької руки.
Згинув безпосередньо г.еоед річницею іншого подіб-
ного вбивства й також із большевицько-ворожої ру-
ки другого нашого національного Вождя — Симона
Петлюри, Згинув у самому розгарі праці для здійснен-
ня нашого надіонального ідеалу, напередодні великих
подій, не дочекавши здійснення одинокої мети свойо-
го життя, для якої боровся від юних літ, зокрема як
Командант «Січових Стрільців», потім як Командант
«Української Військової Організації», а зчерги як
Вождь «Організації Українських Націоналістів»», що
заразом перебрав у свої досвідчені руки й керму до-
лею цілої Української Нації.
Вороги знали, де нанести удар Україна кій Нації!
Про справжню величину втрати, що її понесла Україн-
ська Нація в смерті Полковника Євгена Коковальця
можуть здавати собі справу тільки гемногі, ті, що
були вповні посвячені в його Велике Діло. Належно
оцінити його, а також належно вшанувати його па-
мять зможе тільки вільний Український Нарід у своїй
вільній Державі. Бо землі наші в неволі й не час роз-
голошувати все про його Діло, коли воно ще неза-
кіпчене. Про його працю від останнього визвольного
зриву до нинішнього дня, а тим самим про справжнє
значення цієї Великої Людини український загал до-
відається не скорше, ніж буде доведене його Велике
Діло до кінця.
40
А воно мусить бути доведене до кінця! Наш Вождь
відійшов від нас тоді, коли поставив нам ясні доро-
говкази й тверді підвалини, коли залишив нам плян
Готель «Атлянта» в Ротердамі де в каварні стрінувся
Євген Коновалець із своїм убивником.
праці-боротьби, коли підібрав для її виконання людей
та створив із них твердий моноліт і коли перевів ши-
року підготовку для досягнення нашої Великої Мети.
41
Печать його Духа вже закріплена на Українській На-
ції. І дарма, що його особи між нами не буде, —
все ж під Його духовою кермою Його й наш спільний
Найкращий Ідеал мусить бути й буде здійснений!
В цю трагічну хвилину, коли то перший удар не дає
як слід опанувати своїх почувань і упорядкувати ду-
мок, схиляючи голови перед неоцінимою кровною
жертвою цієї Великої Людини, що згинула на передо-
вім пості нашої боротьби за волю, ми всеж у найглиб-
ших тайниках нашої душі чуємо жаль до нашого Вож-
дя одиноко за те, що Він сам ризикував своїм жит-
тям якраз на передових лініях, де Його могли засту-
пити інші, віддані йому на життя й смерть люди, і
то ризикував постійно перестеріганий не тільки сво-
їми людьми, але й вчинками вопогів, які не вперше
посягали на його життя, і зокрема перед останньою
поїздкою також перестережений.
Та сталося! І не слід нам тепер безсило розпачати!
Наказом хвилі сильніше зімкнути наші ряди й напру-
жити всі наші сили! Удар ворогів не сміє захитати ні
нашого духа, ні наших фалянґ! Зневірою й опускан-
ням рук нічого не направимо, а тільки можемо змар-
нувати здобутки довголітньої боротьби й праці та ті-
льки підемо на руду ворогам. Бо памятаймо, що вби-
ваючи нашого Вождя, вороги робили це в переконан-
ні, що не тільки нищать життя одної, найціннішої,
людини, але що за одним ударом знищать і Її Діло,
в якому безпосередньо заангажовані десятки тисяч
людей і яке дотичить цілої нашої Нації. Докажім, що
хоч ворогам вдалося знищити людину, але не знищи-
ти їм Її Ідеї й Праці! Докажім, що хоч лифш смертель-
ні, але нація наша несмертельна й що ніякі удари не
зможуть стримати її прагнень до волі! Докажім, що
ніякі пекольні сили не зможуть стримати походу У-
країнського Націоналізму до його кінцевої Мети й
Перемоги!
До цієї Мети й Перемоги вів нас досі наш Вождь—
Полковник Євген Коновалець. Під кермою Його Духа
42
ми до цілі дійдемо: ми мусимо перемогти й перемо-
жемо!
Спи спокійно Вождю! Свята Кров Твоя не піде на
марне! Ми пімстимо Твою смерть і Тобою начате діло
доведемо до кінця. Так нам Боже допоможи!
*♦*
Саскатунський «Новий Шлях», орган «Українського
Національного Обєднання» в Канаді, в ч. 22. з 31. трап
ня 1938. року пише:
Прикрите тіло Вождя на місці, куди кинула його сила
вибуху.
«Червона Москва, що опирається на злочинстві й мо-
рдуванні, змогла позбавити життя нашого Вождя, як
свойого часу змогла замордувати Голову Української
43
Держави, св. п. Головного Отамана Симона Петлюру.
Цим своїм черговим злочинним актом вона завдала
страшний удар непримиримому до займанців, україн-
ському революційному рухові. Бо вбила вождя не ви
борного, вождя не з титулу свойого високого родово-
го походження, а Вождя, що своєю довголітньою, са-
можертвенною працею для волі й слави свойого наро-
ду став могутнім велитнем-провідником того народу.
Смерть Вождя Євгена — це невіджалувана, велитен-
ська втрата для цілої нації! Та помиляється Москва, ко-
ли вірить, що згладивши зо світа його, вбила ніж у
серце українського націоналістичного руху! його цмерть
це страшенна рана для нас, рана, що не загоїться.
доки ворог сторицею не заплатить за свій злочин! Н щ
пошматованим трупом нашого невіджалуваного Вож-
дя перед своєю національною совістю й честю, перед
лицем нації й світу, ми, українські націоналісти, при-
сягаємо жорстоку відплату ворогові! Його смерть не
вбила нас, а зробила нас крицею. Мертве тіло нашо-
го Вождя, але його Дух, Дух найбільшого Героя й Му-
ченика далі очолює українську Національну Револю-
цію й приспішує її хід на погибіль всім ворогам, а на
визволення Україні. З найбільшим запалом виконува-
тимем накази нашого Вождя Євгена! З безмежним жа-
лем у серці по нашому Вождеві, що поляг на фронті
національної революції, але з завзяттям і повною ві-
рою в перемогу його невмірущої ідеї й чину кличемо:
Вождю, наш любий Вождю! Ти не вмер посеред наг!
Ти далі кермуєш нами! На чолі безлічі наших націо-
нальних героїв Ти далі ведеш нас кривавим шляхом до
волі й щастя нації! Хай Твій Дух вічно живе серед на-
ції! Хай Твій Ореол національного геройства й муче-
ництва вічно світить українським поколінням! Слава
нашому сл. п. Вождеві Євгенові! Хай живе Організа-
ція Українських Націоналістів! Хай живе Національна
Революція!»
44
Ню-йорський «Націоналіст», орган «Організації Дер-
жавного Відродження України» в ч. 70. з 1. VI. 1938
пише:
«Націоналісти! У божеській пошані до Памяти Вож-
дя Української Національної Революції, приймім цей
ворожий визов героїчно, з повним спокоєм і гідно Ве-
ликої Ідеї, за яку ляг на полі слави один із найкращих
наших синів, один із піонірів державницького відро-
дження України, Вождь і Провідник Нації - Полков-
Місце зриву бомби під кіном «Люмієр».
ник Євген Коновалець! Ворожа рука посилаючи емер
тоносну бомбу в серце нашого Вождя, показала всім,
чужим і своїм, одну незаперечну істину: український
націоналізм — це смертельна загроза для Москви, за-
гроза для всіх інших окупантів України! Велика жер-
тва нашого Вождя на жертвеннику визволення У краї -
45
ни — це великий знак недалекої перемоги нашої Ідеї,
близького визволення цілої Української Нації. Націо-
налісти! Упав на полі слави Вождь! Однак він не вмер,
він живе й житиме довго, як довго триватиме Ідея,
за яку він віддав своє життя! Трагічна смерть нашого
найбільшого Борця, це визов і поклик нас усіх до бо
ротьби! У цю скорботну сумну годину, приречімо й від-
даймо всі свої здібності для тої Ідеї, за яку боровся
й за яку зложив своє життя наш Вождь і Провідник,
Полковник Коновалець. Поляг Вождь на полі вічної
хвали та не вмерло й не згине його імя. Вмер Вождь •—
Хай живе його великий чин: Українська Національна
Революція! Хай живе безсмертна ідея українського на-
ціоналізму!»
«Український Вістник», орган «Українського Націо-
нального Обєднапня» в Німеччині, в ч. 14. за червень
1938. р. пише:
«Так сталося те, що великою силою своєї віри в не-
зломну могутність Української Нації, славної памягі
Полковник Євген Коновалець винесений був на чоло
українського національного визвольного руху. Обда-
рований Богом провідницькими здібностями та вели-
кою енергією й непохитною завзятістю, Він розвивав
цей рух ширше й ширше, та ріс із його розвитком ви-
ще та вище сам. І ось прийшов час, коли імя Полков-
ника Євгена Коновальця стало авторитетним на всіх
українських землях та серед чужинців, зростаючи до
все більшої й більшої небезпеки для ворогів України.
Зрештою ці вороги стали вбачати в ньому єдиного
Провідника Української Нації в її змаганні за свою на-
ціональну волю й великодержавність. Тому вони кину-
лися на Полковника Євгена Коновальця усіми своїми
силами. Насамперед старалися вороги розпусканням
різних наклепів на загрожуючого їм Провідника Укра-
їнської Нації принизити його в очах українців і чу-
46
жинців. Проте ж цей засдб боротьби проти Полковни-
ка Євгена Коновальця не дав потрібних ворогам успі-
хів, бо вирішуючим чинником у житті є чин, а не сло
ва. Чин же говорив скрізь на користь того, кого побо-
рювалося. Тоді Москва, що звикла вже купатися в рі-
ках людської крови, наказала своїм агентам ГПУ за-
мордували Того, хто став для неї занадто небезпечним
— славного Борця за Україну. Почалося злодійське
полювання. Проте ж різні спроби агентів ГПУ вико-
нати одержаний від Москви наказ не мали успіху як
це наприклад було в Женеві. Та кати були впертими й
нарешті таки добилися срого дня 23. травня у Ротер-
дамі, виконавши свій бомбовий замах на Полковника
Євгена Коновальця.
«Як замахом своїм на славної памяті Головного Ота-
мана Симона Петлюру, так і замахом на славної памя-
ті Полковника Євгена Коновальця, Москва нищила не
особи, а Провід Української Нації. Знищенням цих Ге-
роїв України добивалася Москва обезсилити й заломи-
ти наступ українського визвольного фронту. Та поми-
ливря ворог. Пролита за Україну кров кращих її Си-
нів напоїла с;обою велику Ідею боротьби за українську
національну волю та великодержавність, розвинула її
силу й притягає непереможно (до цієї ідеї кожного, в
кому тече українська кров.
«Нехай ця свіжо пролита за Україну кров буде тим
цементом, який звяже всю Українську Націю в одно
українське національне тіло....»
* *
*
«Наш Клич», орган «Української Стрілецької Грома-
ди» в Аргентині в чч. 21. і 22. пише таке:
«Коли ми приглянемось історії визвольної боротьби
усіх поневолених народів, від найдавніших часів аж по
нинішній день, то побачимо наглядно, що всі вони ски-
дали з себе рабський гнст та чужинецьке ярмо тоді,
47
коли небеса посилали їм генія, що вмів запалити в
їхніх серцях святий вогонь боротьби за рідний край і
нарід. Такого Генія післало небо Українському Наро-
дові в дні його гіркої долі в час тяжкого повоєнного
лихоліття. І тоді, коли всесильна Антанта розшматува-
ла українські землі поміж 4-ох займанців та одним по-
черком пера засудила український нарід на загладу, то-
ді, коли потратили голови високопоставлені дипльома-
ти та військові та кинулись на угоди й вислуги воро-
гам... то наш, Богом даний Геній, не втратив віри в пе-
ремогу! Він будучи кровю з крови й кістю з кости самої
гущі Українського Народу, вірив і знав, що лише доб-
ре організована маса під його святим ідейно чистим
проводом зможе з. ищити займанців та доб . ти 5 кґаїні
волю й незалежне місце в колі великих вільних наро-
дів. І залунав громом його могутній голос на триво-
гу, а в дгомін його голосу понісся від Бескиду аж по
Каспійське море та почули його навіть ті, що бели глу-
хими на народні терпіння ціле своє життя. Зрозуміла
маса свойого Ґенія-провідника. І як буревій зростає й
посилюється під його проводом сила Українського
Революційного Руху. Він один зрозумів, що рятупок
наш це збройна бороті ба з ворогом на життя й смерть.
Не плачем, а мечем було Його єдиним гаслом, яким
Він руководився ціле рзс є геройське життя. І повис
він мечем Дамокля над ворогами ворогів наших. За-
дрижали кровожадні кати Москви й Варшави, бо піз-
нали наглядно, що Українська Націоналі на Революція
це Полковник Коновалець, що Він це державна струк-
тура й авторитет. Тому зрадницьким атентатом забра-
ли з-поміж нас Його дороге для нас тіло.. . Взяли нам
тіло Коновальця, та його Генія не взяли. Він вкорінив-
ся вже дуже глибоко в наших серцях!
«Чи тим скритим, бандитським ударом у чоло Укра-
їнської Нації Москва виграла свою ставку? — Ні! Ні!
Не виграла тому, бо Він наш Великий Провідник вже
не був для нас чоловіком... Він для нас був за
48
життя надчоловіком, який ніколи не гине й тим Він
остається нашим втіленням, кровю помислом і чином.
Ми, і коли б хотіли щось друге творити й зовсім інше
думати, вже не можемо. Він був націоналістичною Ре-
волюцією, а Революція й Нація, то був Він».
Місце вибуху.
49
«Хлібороб», орган Хліборобсько-Освітнього Союзу в
Бразилії в ч. 22. з 1. червня 1938. р. пише таке:
«Не перша це й не остання жертва в боротьбі з мо-
сковсько-ворожими темними силами, які стараються
за всяку ціну знищити сучасну цивілізацію, втопити
культуру людства, творену тисячиліттями, в крові, та
кинути — ограблені, збещещені й зруйновані мораль-
но й матеріяльно народи світа під ноги жорстокому,
кровожадному соціялістичному жидівсько-московсько-
му Молохові.
«На перешкоді отим сатаністичним плянам стоять ду-
хові велетні, які цілим серцем СВОЇМ, ЦІЛИМ єством до
безтями полюбили овій нарід і свою скривавлену, зруй-
новану батьківщину; своїм огненим словом та прикла-
дом свойого життя поривають вони за собою маси у
вир боротьби зо злом і ганьбою страшного понево-
лення й пониження. До таких Велетнів Духа, які бо-
ролися за найдорогоцінніший скарб свойого народу,
за ВОЛЮ, належав і Український Національний Вождь,
Покійний Полк. Євген Коновалець. Син Української
Галицької Землі, Організатор Січових Стрільців у Ки-
єві, якими боронить серце України перед червоною
московсько-монгольскою ордою, яка сунула тоді на
Україну».
Подавши про діяльністьь Полк. Коновальця в час ви-
звольних змагань «Хлібороб» продовжує:
«Коли західньо-европейська демократія відмовила
українському народові права на самоозначення й при-
знала розбір України, Полковник Коновалець не йде з
поклоном до своїх ворогів. Він стає на чолі розбудо-
ви Української Нації на всіх її землях. Взиває україн-
ський нарід на всіх займанщинах до дальшої підполь-
ної боротьби з окупантами. Не шукає між окупанта-
ми ліпших або гірших ворогів свойого народу. Для
Нього ваі окупанти є тільки ворогами й більш нічого.
Він підтримує українські маси на дусі, вливає в них
віру в остаточну перемогу святої визвольної справи.
50
Він вказує масам, що не покорою, плачем і жебран-
ням у ворогів можна осягнути природне право до жит-
тя, а тільки лицарською боротьбою з ворогами. І сам
на тому становищі паде героїчною смертю, якраз влас-
не в хвилині, коли всі маци українського народу на всіх
займанщинах перенялися його ідеєю. Коли розправа
двох світів із кожним днем стає щораз ближчою, в
самий рішучий мент, де леда хвиля на полях далекої
України загримлять гармати, Вождя забракло. Та во-
роги української волі можуть не тішитися. Вони вби-
ли Полковника Коновальця, але не його велику Ідею.
Українського визвольного руху ніяка сила не зможе
вбити. Ту ВІРУ і Ідею, що її Великий Вождь посіяв на
українському чорноземі, не є в силах вже вбити ніяка
злочинна рука, якого б то не було окупанта. Вождь
згинув, але Дух його буде гетьманувати всьому укра-
їнському народові. І та віра у Велику ІДЕЮ ВИЗВО-
ЛЕННЯ, яку вщепив ВІН у серцях мільйонів, заведе
може вже невдовзі до святого храму — СОБОРНОЇ
НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ»
* *
*
Харбінський «Далекий Схід», орган Української На-
ціональної Кольонії в Маньчжу-ДіГо в ч. 2. пише таке:
«Ми на Далекому Сході сьогодні ще не знаємо по-
дробиць довершеного злочину, але ми відчуваємо й
розуміємо, що цей удар, звідки він не виходив би, був
напрямлений в Українську Націю — в її невгнуту волю
в боротьбі за свою самостійну й соборну державу. І
треба признати, що удар цей для Української Нації, як
і для кожного українця зокрема, настільки боДщчий,
наскільки дорога й свята сама ідея самостійности й со-
борносте України. Покійний Полковник Євген Коно-
валець — це ПРАПОР Українського Національного
Визвольного Руху, під який горнулося обновлене У-
країнською Національною Революцією, запалене його
Духом усе українство. Покійний був уосібленням у-
51
країнського національного ідеалу •— самостійносте й
соборносте України. І це відчували всі українці без
різниці партійної приналежносте, чи то на Рідних Зем-
лях, чи то на еміграції, хоч не всі ще за його життя
хотіли це явно признати. За те видно, що найкраще
відчував це ворог України, коли кілька разів посягав
сівоєю злочинною рукою на Його життя, аж вкінці
вирвав найдорожче для нас життя бомбою підлого
вбивника.
«Могутність і величність постаті Покійного зарису-
валася ще підчас Української Національної Революції
в 1917-21. р. р., коли Він командував військовою ча-
стиною Січових Стрільців. Уже тоді для Нього, мо-
лодого ледве двадцятькількалітнього старшини Укра-
їнської Національної Армії, в ранзі полковника, само-
стійність і соборність України була святою догмою й
аксіомою, яких не могла порущити ніяка сила, ніякі
обставини. Навіть найбільша трагедія наших визволь-
них змагань і розшматування українських земель між
чотири держави, не захитали Ним ні на одну хвилин-
ку, не заставили Його відступити ні на йоту від укра-
їнського національного ідеалу — Самостійности й Со-
борносте до останнього віддиху. Він виніс Прапор
Української Національної Революції несплямленим і не
схилив його ні на одну мить, піднімаючи його все ви-
ще й вище.
Покійний піаля розбиття й розпорошення україн-
ських сил національною поразкою, незломним своїм
Духом і Вірою організує наново національні сили до
дальшої активної збройної боротьби на всіх займан-
щинах, розпалює нову віру в остаточну перемогу, яку
наближав нестримною енергією свойого чину все бли-
жче й ближче, закладаючи тверді основи під свою ве
личну будівлю. Він організував могутню Організацію
Українських Націоналістів, що стала авангардом Укра-
їнської Національної Революції й уже стала угольним
каменем Визволення Української Нації та її Самостій-
ної й Соборної Держави. Ця невтомна праця Покійно-
52
го зидвигнула його постать на національного Вождя
Героя, і таким зійшов Він у могилу на вічну память
; славу Української Нації. Не судилося йому бачити Пе-
ремоги, зате його смерть наближає цей великий День.
Бо пролита його свята кров загріває нас до ще завзя-
тішої боротьби з ворогами України, і додає нам ще
більшої віри в нашу перемогу. І помилявся злочинний
ворог, коли дамав, що вбиваючи Вождя, убє Сіаму ідею.
I
В найближчих хвилинах після вибуху бомби
Вождь згинув, але ідея, якій Він служив, жива й жи-
тиме вічно. Найкращим памятником для Вож|ця-Героя
буде здійснення Його Ідеалу — Самостійної Соборної
України».
53
Американська «Свобода», орган «Українського На-
роднього Союзу» в ч. 124. з 31. травня 1938. р. пише:
Гинуть. Одні за одними. Передше гинули в бойових
рядах від куль, шрапнелів та багнетів. Потім гинули
(і далі гинуть) на Рідній Землі з рук московської
'чрезвичайки, чи на польських шибеницях. А далі взяв-
ся ворог винищувати й ті провідні сили, що опинили-
ся поза Рідним Краєм. Ось таким чином погиб 25.
травня Петлюра. А тепер надійшла тривожна вістка з
Ротердаму, що тими самими руками московського ка-
та 23. травня 1938. р. позбавлено життя полковника
Євгена Коновальця, голову Проводу Організації Укра-
їнських Націоналістів. Совєти вбили. Але чи це тіль-
ки їх злочин? Ні, Польща тут винувата в рівній мірі.
Бо вона переслідує український націоналістичний рух
не тільки на українських землях під Польщею, але й
слідкує за поодинокими націоналістичними діячами,
що живуть у чужих краях. І там їх переслідує. І там
нацьковує на них чужі держави та вимагає від них від-
мовляти українським націоналістам місця побуту й за-
хисту. Тут важне для нас головно те, що нова Велика
Жертва впала з рук наших національних ворогів. Впа-
ла з боку тих, що бояться українського націоналістич-
ного руху, який виховує наш нарід у безкомпромі-
совім дусі революційної боротьби з окупантами. Ві-
стка про трагічну подію в Ротердамі потряце цілим
українським народом. Це ж бачимо наглядно, що во-
роги завзялися знищити ввесь наш визвольний рух, а
в боротьбі проти українського націоналізму — всі во-
ни йдуть разом... Впала Велика Жертва. І впаде ще
багато інших. Це нам усім треба знати й з тим пого-
дитидя, як із чимсь зовсім природним, і то в такому
розумінні, що кожна така жертва зближає нас до здій-
снення тої Ідеї, за яку ця жертва паде».
54
Львівське «Діло» (31. травня 1938. р.) пише в пере-
довиці п. н. Полк. Євген Коновалець:
«. . . Сьогодні на згук імені Євгена Коновальця кож-
ний поляк думає тільки про акт саботажу, підпали та
вбивства, не знаючи про Євгена Коновальця нічого біль-
ше, як тільки те, що він був головою ОУН. Тимчасом
імя Євгена Коновальця перейшло було вже до історії
українських визвольних змагань надовго перед тим, за-
ки повстала УВО й ОУН. З іменем Євгена Коновальця
Лічниіця в Ротердамі, куди перевезено мертве тіло
Вождя.
звязана найсвітліша сторінка історії боротьби проти
Московщини, його імя для кожного українця означає
передусім творця Січових Стрільців, спершу невелич-
кого куреня, потім корпуцу, тієї єдиної й цілком ви-
няткової української військово-революційної форма-
ції, яка мала де-де більше значення від її чисто вій-
ськових операцій, її перемог і поразок: це була школа
українця-соборника й удраїнця-державника, школа, з
якої виходив ідеальний тип українця, який не знав
партикулярного патріотизму, для якого не існувала Га-
55
личина ані Наддніпрянщина, Буковина ані Закарпаття,
та який думав виключно тільки всеукраїнськими кате-
горіями, хоч би вони в даному моменті йшли позірно
на шкоду тіснішій батьківщині, в якій Січовий Стрі-
лець народився. І тому Євген Коновалець, всеукраїн-
ський діяч-полководець, підтримував Центральну Ра-
ду, яка заключила берестейський мир із німцями та
йшов зо своїми Січовими Стрільцями разом із Гайда-
маками Симона Петлюри — в авангарді німецьких
військ. І тому волів дати себе німцям розброїти, ніж
зрадити Центральну Раду. І тому він згодом прими-
рився із Павлом Скоропадським під умовиною збере-
ження національного змісту української державної са-
мостійносте, і тому підняв повстання проти Скоропад-
ського та німців коли ця передумова завела, і тому
не дав послуху делегатові галицької Національної Ра-
ди та не пішов під Львів, бачучи осередок всеукраїн-
ських подій і свій вояцький обовязок над Дніпром, і
тому до останку витривав при Армії УНР, не вважа-
ючи на тиф, і голод, і холод. І тому з табору інтерно-
ваних у Луцьку, виїхав на Чехословаччину, щоб знову
творити нові українські військові кадри проти Росії
користаючи з резерв, якими були табори українських
інтернованих вояків у Німецькому Яблонному, й тому
по останній день свойого життя залишився фанатиком
української збройної сили, потрібної в часі найбли-
жчого великого міжнароднього зудару.
Євген Коновалець був людиною, якої найбільше ха-
рактеристична прекмета вдачі — вічна активність, ме
тушливість, невсипуча потреба діла... Євген Конова-
лець. .. виробляє себе на справжнього мужа на велику
мірку.. Знаємо, знаємо, що тут відразу зчиниться в
усьому польському таборі й подекуди в нашому укра-
їнському багато крику маленьких людців, які не розумі-
ють, яка різниця між колісцятками в життєвій машині
та індивідуальностями, які самі накручують ту машину.
Можна бути звеличником чи противником Євгена Коно-
вальця, чи навіть його фанатичним ворогом; є такі
56
з-поміж галичан, які по нинішній день не забувають йо-
му історичного рішення Стрілецької Ради в Білій Цер-
кві з 12. листопада 1918. р. (Не йти під Львів, лиш че-
кати гасла на повстання проти Скоропадського й нім-
ців...); інші знову найпалкіші докори роблять йому
чито за його становище до справи польсько-україн-
ського цоюзу у 1920. р. чи за опозицію до віденської
Диктатури д-ра Євгена Петрушевичаї».
«Діло» заявляє; далі, що відноситься негативно до
ОУН і тим самим не погоджується з діяльністю Євгена
Коновальця, як її основника й команданта й пише: «Про-
те це не може вплинути на обєктивне ствердження
факту, що не підлягає ніякому сумніву: що це була ін-
дивідуальність, яку кожний відразу відчував, хто тіль-
ки з ним стрінувся та його пізнав. Індивідуальність не-
пересічної мірки, саме така, яка здібна, до великих діл
і до великої трагедії.
«Євген Коновалець був індивідуальністю рідкою осо-
бливо в українському світі. Довго ще мабуть треба бу-
де ждати, поки українська вдача позбудеться решток
галицької провінціяльщини та наддніпрянського хуто-
рянства. Тимчасом Євген Коновалець був людиною по-
збавленою всяких провінціяльних рисок. Не знаємо, чи
існує хтось із його останнього оточення (якого скла-
ду теж не знаємо), хто зумів би тепер відтворити йо-
го звязки з чужинецьким світом та їх політичний сенс.
Але ризикуємо твердження, що не було, і нема серед
українців людини, яка стільки знала б про куліси між-
народньої політики, що знав Євген Коновалець, яко-
го імені ніхто не стрічав ніколи в європейській пресі
та який від літ провадив на чужині життя змовника.
«Незавидне життя людини, яка живе на щораз ін-
ший паспорт, із щораз іншим прізвищем, якому дер-
жави не дають права побуту та з яким підтримують
звязки найвищі державні діячі різних держав, за по-
середництвом своїх емісарів, а то й безпосередньо, але
завсіди потайки зо збереженням форм. Жив серед ми-
ра в постійній атмосфері війни. Був одним із тих, які
57
вірили у війну та у війні бачили й бачать нову вели-
ку українську шансу. Був одним із тих, які пригото-
вляли війну й впав, як вояк на війні.
«Впав із руки большевицького агента. Коли тільки
прийшла перша звістка про його смерть — відразу,
немов автоматично пронизала всіх нас думка: чергова
московрько-большевицькц .робота!.,. Чим осрба Єв-.
гена Коновальця була саме для Совєтів небезпечна?
Бо хтонебудь його знав, той ніколи не мав ніякого сум-
ніву, що в будучому воєнному конфлікті полк. Євген Ко-
новалець найдеться по стороні тих, які воюватимуть про-
ти Совєтів. .. Зрозумілий стає той страх, що його від-
чували московські большевики. Саме тому вбивство
Євгена Коновальця так страшенне нагадує вбивство Си-
мона Петлюри: в одному й другому випадку безумов-
но грали ролю ті самі мотиви, — той самий страх, щоб
військово-організаційний хист одного й другого та ав-
торитет імені одного й другого серед колишніх україн-
ських військовиків, срред української молоді та серед
широких українських мас в Наддніпрянській Україні не
заважив трагічно на воєнній ситуації Совєтів... Мос-
ква не помилялася. Вона чудово орієнтувалася в сут-
ньому й справжньому підході Євгена Коновальця до
проблем Сходу Европи. Той його підхід робив із ньо-
го для Москви людину найбільш небезпечну. І тому
треба було ту небезпечну людину усунути з цього сві-
та. Атентат на Євгена Коновальця свідчить про вели-
чезну актуальність воєнного конфлікту та про паніч-
ний страх перед ним у совєтській верхівці.
**
«Новий Час» (31. травня 1938. р.) подає життєпис
Євгена Коновальця й пише:
«Вже до війни визначався як невтомний політичний
працівник... так у колах академічної української мо-
лоді, як і в терені, себто народніх масах. Відзивчивість
і рухливість ціхували його працю, а непохитна стій-
58
кість переконань, як теж подивууідна твердість харак-
теру вже тоді предестинували його на одно з чоло-
вих місць не тільки в партійному, але й взагалі націо-
нально-політичному житті українського народу під Ав-
стрією. Вибух світової війни покликав його в ряди
35-го полку краєвої оборони. Як старшина перебував
він зо своєю частиною карпатську кампанію, в якій
мав нагоду власними очима поглянути на звірства, що
ПОХОРОНИ вождя
Над могилою Дружина — Ольга Коновалець. Ген. В.
Курманович прощає Вождя. Крайній зліва ген. П. Пенн,
крайній зправіа радник Тарнавецький
їх допускалися мадярські частини над нашим населенням.
В боях за Маківку... Є. Коновалець як старшина австрій-
ської армії попав у московський полон». Дальша ча-
стина суатті «Нового Часу» сконфіскована.
**
*
Львівська «Мета», орган Українського Католицького
Союзу, в ч. 22. пише: «Підкреслюємо ще раз, що
59
смерть Євгена Коновальця, завдана рукою большевиць-
кого агента, є ударом і визовом для цілого українсь-
кого народу. Злочинний атентат большевиків на орга-
нізатора боротьби з московською окупантською вла-
дою в Україні — це факт, який повинен зактивізува-
ти ціле українське громадянство до дальшої витрива-
лої боротьби за визволення України з-під червоного
ярма».
Ужгородське «Українське Слово» (Закарпаття) при-
несло в числі з 15. червня статтю п. н. «Життя й зна-
чення Полковника Коновальцяі», в якій подавши об-
ширний життєпис Вождя пише:
«Вибух пекельної машини в Ротердамі, що розшма-
тувала тіло Євгена Коновальця, відбився луною тяж-
кого болю в українських серцях. Полковник Конова-
лець так уложив своє життя, що здобув безперечний
авторитет так серед молоді, як і серед старших гро-
мадян. Всі вони знали, що він — людина, яка ціле
своє життя присвятила для цлужби нації та її вели-
ких ідеалів. За націю та її великі ідеали боровся як
командант Січових Стрільців, і за те ж боровся далі,
ставши на чолі націоналістичного руху. Вступив він
на дорогу особистого самовідречення. Гонений із дер-
жави до держави, зазнає всіх тортур політичного виг-
нанця. Однак все палає глибокою вірою в свою ідею
та непереможною волею до її здійснення. Свій вогонь
передавав молодій українській генерації, що готувала
йому чільне місце, на яке своїми подвигами здобув
він безсумнівне) право.
Його довголітні досвіди представляли неоцінену
вартість у боротьбі за здійснення ідеалів українсько-
го народу^ а крім того, мав він особисті знайомства
з рішаючими політичними провідниками деяких дер-
жав, і це мало величезне значення для справи в май-
бутності та головно в рішаючий момент.
«Це все добре знав лютий ворог і звичайною в ньо-
60
го підлістю та підступом позбавив український нарід
великого борця й провідника. Смерть Коновальця є
великою втратою не лише для націоналістичної орга-
нізації, але також і для цілої нації. Отже не диво, що
на вістку про його смерть українські установи в Га-
личині, а також і в інших краях установили націона-
льну жалобу й повідкликували ваі імпрези, забави,
театр, вистави й т. ін. З повним правом можна сказа-
ти, що за цим славним героєм і борцем вся Україна
плаче. Ця нова велика жертва не пропаде марно. Во-
на закликатиме нацією до помсти, до безпощадної бо-
ротьби з лютим ворогом до остаточної перемоги!»
**
*
Ужгородська «Свобода» (Закарпаття) з 7. червня
пише в статті присвяченій Памяті Вождя Євгена Ко-
новальця:
«Майже в самі роковини трагічної цмерти Отамана
Симона Петлюри, рука московського большевика пе-
рервала нитку життя полковника Євгена Коновальця».
Газета подає довший життєпис Вождя, про його ке-
рівництво О. У. Н., його побут у Німеччині, Швайца-
рії й Італії, та продовжує: «Імя Євгена Коновальця
ввійшло до історії українських визвольних змагань.
З іменем Є. Коновальця звязана найсвітліша сторінка
історії боротьби проти Московщини. Не було й нема
серед українців людини, яка стільки б знала про кулі-
си міжнародньої політики, що знав Єв. Коновалець,
якого імені ніхто ніколи не стрічав в европ. пресі, та
який від літ провадив на чужині життя змовника. Це
був українець-соборник, який не знав партикулярного
патріотизму, для якого не існувала Галичина ані Над-
дніпрянщина, Буковина ані Закарпаття. До останньо-
го дня життя залишився фанатиком української зброй-
ної силщ потрібної в часі найближчого великого між-
народнього зудару. Впав від ру^и гнобителя українсь-
кого народу — большевика. Чим Особа Євгена Коно-
ві
вальця була для Совєтів небезпечною? В Москві зна-
ли, що повстання в Україні раз-у раз підносили коли
шні Січові Сфільці, яких створив був Євген Конова-
лець, що полк. Євген Коновалець творець і голова «Ор-
ганізації Українських Націоналісте». Зрозумілий стає ще
страх московських большевиків перед Євгеном Коно-
вальцем, коли згадаємо його останні звязки з протико-
муністичними державами й подіями, а тим самим і укра-
їнською діяльністю на Далекому Сході. В Москві знали,
що ніхто інший, як лише Євген Коновалець випустив
на Далекому Сході протисовєтські летючки в мовах
хінській і ніппонській, підносячи одночасно українське
визвольне змагання. Москва знала, що його військо-
во-орґанізац|ійний хист, авторитет його імені серед
українських народніх мас може трагічно відбитися на
Совєтах, і що ввесь Український Нарід із Євгеном Ко-
новальцем у будучому воєнному конфлікті стане на
сторону тих, що воюватимуть проти Москви. І це все
робило для Москви з Євгена Коновальця людину най-
більш небезпечну, яку требд було конче; усунути з
цього світа. Москва, все одно, чито Москва біла, чи
червона, що сотками літ мучила Український Нарід, та
Москва, що знищила квіт українського народу під Кру-
тами, рукою свого агента положила нову жертву на
престіл українського визволення. Та що все це помо-
же проти несімертельности Українського Народу? !..
**
*
Вінніпегський «Український Голос», орган Союзу
Українських Самостійників, у числі 22. з 1. 6. 1938. пише:
«Хоч ми не були в згоді з організацією, якої про-
відником був полк. Коновалець, ми ніколи не сумніва-
лися про його патріотизм та відданість для справи
визволення українського народу від польського та мо-
сковського ярма. Над його гробом клонимо голову,
як над гробом з видніших синів українського народу
в наших часах».
62
Могила Вождя в Ротердамі
ЖАЛІБНІ ОБХОДИ
ЛЬВІВ
4. червня в год. 8,30 вранці відбулося у Львові в хра-
мі св. Юра торжественне Богослуження та Панахида
за дущу сл. п. Вождя Євгена Коновальця. До заупо-
кійного Богослуження стануло 6 священиків під про-
водом о. пралата Куницького. В лавках перед вівтарем
сиділи члени родини Вождя разом із стареньким його
Батьком. Всю церкву й площу перед нею заповнили
непроглядні маси народу. Після Богослуження співано
революційні пісні.
ЗАХІДНЯ УКРАЇНА
В різних містах Західньої України візвали повітові
старости представників культурно-освітних та економіч-
них установ і подали їм до відома заборону замовляти
Богослуження або робити взагалі якісь маніфестації
з-приводу смерти св. п. Євгена Коновальця. Організа-
ція, яка не примінилася б до такого зарядження буде
розвязана, особи приватні будуть покарані.
Ця заборона розкриває всю нікчемність польського по-
ступовання в обличчі смерти Великого Українця з рук
Москви. Українцям не вільно віддавати Поклону жер-
тві Москви! Ця заборона нагадує недавнє поступован-
ня польської цензури, яка у випадку смерти Матері Во-
ждя, позчеркала українській пресі в некрольогах згад-
ку, що один з її Синів Євген Коновалець!
64
Почесна сторожа біля портрету Полк. Є. Коновальця в Турні — Франція
ПАРИЖ
Перша вістка про вбивство нашого Вождя, одержана
в Парижі в українських колах щойно в пятницю 27.
травня, рознеслась трагічно-могутнім гомоном серед
нашої еміграції. Злочинний акт викликав
співчуття в усіх українських колах. До Редакції «Укра-
їнського Слова» надходили листи переповнені змістом
глибокого жалю по втраченому Вождеві. Зараз же
появився в «У- С.» заклик «Европейського Обєд-
нання» та Управи Союзу. Відкликано всякі ве-
чірки, що були в програмі найближчих днів, при-
ступлено до організування жалібних академій, вла-
штований Панахид, збирання грошей на вінки на мо-
гилу Покійного та збирання грошей на вибудування
йому памятника.
В суботу, 28. травня на Академії в річницю вбив-
ства Петлюри, що її влаштувала Українська Громада
у Франції, голова Союзу п. генерал Капустянський по-
дав до відома присутнім вістку про смерть Полков-
ника Євгена Коновальця. Зміг ледве промовити декіль-
ка слів. Бувають менти такі глибокі й потрясаючі, що
навіть загартовані у війні люди задушуються від жа-
лю й не можуть зберегти своєї твердосте. Всі присут-
ні на цю вістку повстали з місць і миттю заблистіли
очі наповнені сльозами , жінки не могли повстрима-
ти себе від плачу. В цей мент кожний думав: «Ще од-
на велика жертва, ще один провідник нації згинув в
атентаті підготовлюванім Москвою».
В суботу, 4. червня розпочався З’їзд Українського
Народнього Союзу у Франції. В домівці Громади ви-
ставлено портрет нашого Вождя, що завжди найбільше
цікавився національним розвитком та соціяльним ста-
ном нашої еміграції в цілому світі, що завжди уваж-
ливо ставився до кожого прояву еміграції, що завжди
радів із кожного її доброго почину й кожного її добро-
го діла. Він бо вливав через своїх підручних віру в
66
Учасники Академії на пошану Полк. Є. Коновальця в Монлісоні — Франція
мільйони українських емігрантів, національну віру, без
якої наша еміграція не видержала б у чужому морі.
Він бо стояв завжди за те, щоб національне наше жит-
тя розвивалося на еміграції яко мога найліпше, щоб
всюди там, де наші люди мають свободу, цю свободу
використали в першу чергу для праці в користь нашо-
го народу.
Ґен. Капустянський, як голова Союзу, відкриваючи
Зїзд, на який прибуло так багато делегатів та гостей,
що всі тиснулиср в залі, згадав коротко про трагічну
смерть Вождя зазначаючи, що в неділю вранці відбу-
деться жалібна Академія.
В неділю вранці, при виповненій по береги залі роз-
почалася Академія. Портрет нашого Вождя прикра-
шений квітами; по обох боках сторожа з делегатів.
Жалібну Академію розпочав голова Союзу ген. М. Ка-
пусггянський. Видно намагався панувати над собою,
але велике зворушення було сильнішим. «Те, чого не
пощастило Покійному С. Петлюрі, пощастило друго-
му Покійному св. п. Полковникові Коновальцеві. На-
ціонально освідомити, запалити ідеалом мільйони укра-
їнців, напрямити їх до боротьби за Самостійну Собор-
ну Українську Державу. Хто знав Полковника Євгена
Коновальця, хто мав щастя з ним співпрацювати, той
мусів помітити в ньому ті характерні риси, які мають
надпересічні люди, Вожді з ласки Божої. Ось чому Мо-
сква ціляла в Полковника Євгена Коновальця. Та по-
ціл її не .вбив ані тої ідеї, яку нам створив і залишив
наш Вождь, ані не знищив того діла, яке Він уже до-
конав» ...
Далі промовляв голова Української Студенської гро-
мади в Парижі п. Киселиця. «Хай ми прокляті будемо,
коли його Ідеї, Заповітів, його Діла не докінчимо...»
Вкінці забрав олово п. Бойків, намагаючись дЬти
характеристику нашого Вождя, хоч -- як зазначив, —
і теперішні почування, що затьмарують мозок, і обста-
вини та рід праці Полковника Коновальця не дозволя-
ють дати належну оцінку цієї великої людини. Згадую-
68
чи ідейність передвоєнної молоді, до якої належав
Полковник Євген Коновалець, що несла в народ свій
палкий патріотизм і його національно й державно осві-
домляла, вказав, що серед тої молоді вже в часі своєї
ранньої юности вибивався на одне з перших місць Єв-
ген Коновалець, Українська революція дала змогу роз-
винутися цьому великому талантові. Найкращі пережи-
вання ідейної людини — проголошення самостійности
та соборности Української Держави, боротьба за цей
ідеал аж до загину. Але з проголошенням рамостійно-
сти України почалась реакція з боку малоросійства та
Москви, що довела до проголошення федерації Украї-
ни з Москвою. І в менті цих намагань зліквідувати наш
державницький ідеал, виступають на оборону цього
ідеалу Січові Стрільці під керівництвом Полковника
Євгена Коновальця. Бій під МОТОВИЛІВКОЮ вирі-
шує раз назавжди позитивно ідею української неза-
лежносте. Для Коновальця від того часу аж до скону
його життя залишається тільки меч, на вістрі якого
він держав цю ідею.
По руїні, яка наступила, коли то на еміграції опи-
нились уряди без територій, генерали без армій, ко-
зацтво та стрілецтво без зброї, коли сотні тисячі най-
кращих синів по ворожих вязницях, коли вчені, ди-
пльомати, студенти, селянство й робітництво, одним
словом ціла українська нація знайшлась у найважчих
часах, Коновалець організує нові сили до боротьби.
По одиницях стають до боротьби десятки, сотні, тися-
чі, а далі мільйони. Справді отой легендарний Фран-
ків «революціонер» був відтворений Коновальцем:
«Словом сильним, мов трубою, мільйони зве до бою...»
І він заглядав до всіх українських хат, на бій взивав
усіх українців за наші національні права. Для нього
не було відпочинку — всюди цей революціонер бу-
вав, сам чи через своїх відпоручників, зєднював укра-
їнців, давав накази, розпорядки, допомагав. І воскре-
сив націю, надхнув мільйони, надав їм новий життє-
вий змисл. Глибоко віруючий у нашу справу, постій-
69
НИЙ ОПТИМІСТ, був Він твердим у співпраці зо своїми
найближчими: в найважчі моменти, яких не бракува-
ло, Він знав тільки, одне: «видержати!'»
«Революціонер великого творчого горіння й тво-
рець пребагатьох діл, Він надхнув вірою в нашу на-
ціональну справу й найбільш невірних. Ось чому —
як кажеться в стрілецькій пісні — почали дрижати й
Москва й Варшава, ось чому на нього посягла воро-
жа рука. Та запізно. МОТОВИЛІВКА перейшла в кров
і душі цілої української нації.
«Напередодні нових великих подій, коли, як вірив
Вождь, прийде мент вос)кресення України, його забра-
но з наших рядів. Авсеж Він залишається між нами,
його дух буде не тільки зєднювати українців, але й
буде далі вести до боротьби. По Хмельницькім тільки
Йому пощастило включити цілу націю в боротьбу за
її права. Тому й Він революціонер-творець.
Дух Його вітає й далі над нами: наказує, промов-
ляє, взиває до чину; і мільйони підуть, щоб на Його
поранену московською бомбою голову здобути золо-
тий вінок вільної України».
По відспіванні «Не пора...», всі присутні відїзджали
на Службу Божу та Панахиду. В цей день до церкви
прибур наш генералітет, бувші міністри, дипльомати,
інтелігенти, робітники. Всіх обєднала тр-агедія й всі
вони прийшли сюди, щоб віддати останню пошану
свойому Вождеві, бо всі, не тільки організовані, але й
ті неорганізовані, і ті з інших політичних таборів,
відчули, що згинув великий муж, який на вістрі ме-
ча живою держав нашу державну ідею, немов єдиний
спадкоємець Мазепи — «прес саблі маєм права...»
Біля портрету Полковника Коновальця зложили
вінки: Українське Військове Товариство, генерал Ми-
кола Капустянський, делегація Шостого Звичайного
З’їзду Українського Народнього Союзу у Франції,
Управа Союзу, Українська Студеиська Громада в Па-
рижі, редактор Бойків та інші. По обох боках портре-
ту стануло на варту шість прапорів, між якими чоти-
70
Святочна Академія на пошану Полк. Є. Коновальця в Турні — Франція
ри від УНСоюзу у Франції та два від «Українського
Товариства бувших вояків Армії УНР».
Церква швидко заповнилась сотнями українців —
українок •— французами та чужинними кореспонден-
тами. Службу Божу й Панахиду правив о. Перрідон,
співав мішаний хор під управою п. О. Чехівського.
Коли хор почав співати «Вічная Память» всі присутні
впали на коліна. Не було людини, яка могла б пов-
стримати своє глибоке зворушення. По закінчені Па-
нахиди кожний зокрема підходив до портрету Вели-
кого Покійного, клякав, віддаючи пошану й мовчки
відходив. Були й такі, що перед його портретом би-
лись у груди й шепотіли, промовляли свою присягу
помстити смерть Вождя, цілуючи водночас Його
портрет.
По Службі Божій відправлено літаком на могилу
Покійного до Ротердаму вД вінки.
РИМ
Відомість про трагічну смерть полк. Є. Коновальця,
яка наступила в Ротердамі дня 23. травня ц. р., з ру-
ки большевицького заговірника, викликала потряса-
юче враження серед Української Кольонії в Римі. З то"
го приводу відбулися поминальні Богослуження в не-
ділю, дня 29. травня 1938. р. в церкві оо. Василіян, на які
прибула чисельно вся Українська Кольонія в Римі без
огляду на політичні й релігійні переконання. Вістка
про страшний злочин, поповнений на Вождеві укра-
їнського націоналізму, зєднала ціле українське грома-
дянство, в одну українську масу, іцо хотіла помолити-
ся за першого нашого Вождя соборника, що для ньо-
го вді кутки української землі були однаково дорогі.
До панахиди, що була актом останнього поклону
вірному Синові України, станув цілий ряд наших ду-
ховників, які хоч скромно, але щиро відспівали суд-
ний обряд. Серед чужинців можна було запримітити
усіх наших визначних італійських і французьких сим-
патинів.
72
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
Українська Громада в ЧСР влаштувала Жалібну
Академію в честь Вождя Євгена Коновальця, на якій
приявні склали урочисту присягу помстити Смерть
Великого Сина України. 5. червня відправлено в Пра-
зі Панахиду, на яку прибули маси українців без ог-
ляду. на партійні різниці. Святкування по Вождеві
зійшлися в Празі з ювілейним зїздом Української
Громади, так, що в них взяло участь теж багато
українців з усіх сторін ЧСР.
Ювілейні Загальні Збори Громади відкрив голова
Громади Др. М. Ґалаґан промовою, присвяченою вша-
нуванню памяті трагічно згинувшого Вождя Полков-
ника Євгена Коновальця. Зміст її (в скороченні) був
такий:
Святочні Збори! Відкриваю сьогоднішні Ювілейні
Загальні Збори нашої Громади з почуттям великого
суму й глибокого жалю... Саме перед кількома дня-
ми прийшла до нас вістка про трагічну смерть Пол-
ковника Євгена Коновальця, що так болючо діткнула
кожйого українського патріота-соборника. (Всі при-
сутні встають з місць)... Не мушу вам виясняти, хто
був для нас Полковник Євген Коновалець і яку невід-
шкодовану втрату означає Його смерть для Україн-
ського Народу, для усріху боротьби за Самостійну й
Соборну Українську Державу. .. Підступний ворог
Української Нації,, рукою підлого зрадника-злочинця
відобрав життя Тому, що на чолі Січових Стрільців
уже перед 20-ма роками став до збройної боротьби з
цим ворогом і що до останньої хвилини свого життя
очолював легіон найвідважніших із усіх відважних і
найзавзятіших із усіх завзятих борців за свободу на-
шого Народу, за здійснення нашого державно-націо-
нального Ідеалу... Полк. Коновалець за свойого жит-
тя був Лицарем Чину, а впав на полі бою смертю не-
зломного Вояка, що не знає страху перед ворогом...
Велику Жертву принесла Українська Нація на вівтар
73
Свободи. (У багатьох стрільців котяться з очей сльо-
зи). .. Замість вінків і квітів свої чисті сльози прино-
сять стрільці на Твою, Полковнику, домовину! Твій
Дух, що вітає тут між нами, бачить цей вияв щирої
любови й пошани до Тебе та безмежної відданости
Твоїм заповітам!.. В часі національної журби й гли-
бокої нашої жалоби відчуйте нашу спільну велику
втрату ви, по крові нам близькі противники наші, і
разом із нами пошануйте память українського Вояка-
мученика, який упав на передній позиції кривавої бо-
ротьби за свободу нашого Народу, віддаючи своїй
Батьківщині те найбільше, що може віддати їй смер-
тельна людина! . . Чужоязичні ж неприхильники й во-
роги наші нехай знають, що їхнє гадюче сичання й
бризкання отруйною слиною не можуть зневажити пе-
кельною машиною розшматоване тіло Мученика Ідеї...
його тлінні останки будуть покоїтися в нашому май-
бутньому Пантеоні, де їх Українська Нація повіки ша-
нуватиме як свою найдорожчу реліквію, а та Велика
Ідея, за яку Він боровся й згинув, є так високо-недо-
сяжна для всіх тих неприятелів і ворогів, що не мо-
жуть зганьбити своїми блюзнірськими вигуками, ані
не здолають її своїми брудними руками... У найглиб-
шій пошані склонім наші голови перед свіжою й такою
передчасною могилою Провідника нашої національ-
но-визвольної боротьби, але за Його прикладом із
піднесеними чолами йдім до дальшого бою з тайними
й явними ворогами нашої Нації! Він бо нам дав наказ:
«Не ридай, а здобувай», і цей Його наказ мусить бути
для нас святим!.. Вічна память Світлій Постаті Пол-
ковника Євгена Коновальця й хай буде Йому чужа
земля пером!»
БЕРЛІН
3. червня влаштувало «Українське Національне Об-
єднання» в Німеччині врочисту Панахиду за Погибшо-
го Вождя Євгена Коновальця й жалібну академію в
74
Його честь. Панахиду правив о. Д-р пралат П. Вергун
у греко-католицькій церкві, яку заповнили українці
Берліна. Другого дня відправив о. Вергун теж жаліб-
не Богослуження за св. п. Євгена Коновальця. На жа-
лібній Академії виступали пполк. Тиміш Омельченко,
ред. Ю. Артюшенко й ред. Волод. Стахів — перед чи-
сленною публикою з українців, німців, грузинів, тур-
кертанців, хорватів і других народів. У залі «Ляндвер-
Касіно», де відбувалася Академія, виднів на стіні ве-
ликий портрет Вождя, вміщений на жовто-блакитно-
му прапорі з жалібною стяжкою. На трибуні, звідки
промовляли бесідники, сіяв щит з націоналістичним
тризубом на чорному тлі. На руки УНО наспіли числен-
ні заяви спочуття філій, поодиноких осіб — українців
і чужинців, як теж від українських організацій поза
Німеччиною. Філії УНО влаштували теж жалібні Ака-
демії.
ВІДЕНЬ
Грізна й зловісна експльозія бомби скритовбивчих
большевицько-московських агентів на Кользінґель у
Ротердамі, якої жертвою впав Великий Син України —
Її Вождь св. памяти Полковник Євген Коновалець, Вождь
Організації Українських Націоналістів і цілого Укра-
їнського Народу — своєю детонацією сколихнула усім
Українським Народом і викликала безмірне почуття жа-
лю. та зворушила навіть найтвердіші серця.
На вістку про цю трагедію, українці на цілому сві-
ті, замість безсилої розпачі й скарг, ще міцніше затіс-
нили лави борців за ідеали провідника, щоб вхопити
ще міцніше в руки прапор боротьби за Самостійну
й Соборну Українську Державу, який дня 23. травня
1938. року в год. 12.15 випав з Його рук. Свою любов
й гаряче признання та віддання до Вождя, заманіфе-
стували українці за границями України численними
Академіями-Тризнами, які відбулися по всіх осеред-
ках української еміграції на цілому світі, по всіх за-
кутинах його, де лише бється живе українське серце!
75
Зокрема у Відні, з ініціятиви «Екзекутиви Українсь-
ких Товариств у Відні» та при помочі Студ. Т-ва «Січ»,
відбулася дня 4. червня б. р. величава Панахида в цер-
кві ав. Варвари, а пізніше Академія-Тризна в «Укра-
їнському Клюбі». Екзекутива Українських То-в у Від-
ні видала жалібний плякат в українській і німецькій
мовах такого змісту: «Потрясені до глибини душ по-
даємо до відома вісьоф українського громадянства,
що в суботу, дня 4. червня 1938. р. в год. 7. ввечері
відбудеться в церкві св. Варвари у Відні Врочиста
Панахида з приводу горесної та жертвенної смерти
Вождя Українського Народу Полковника Євгена Ко-
новальця. Заразом, ушановуючи Память Великого По-
кійника, влаштовуймо цього ж дня після Панахиди
Святочну, Жалібну Академію, яка відбудеться в залях
Українського Клюбу при Банкгассе 1. — Екзекутива
Українських Товариств у Відні». — Участь українсько-
го громадянства як на Панахиді, так і на Академії, бу-
ла небувало велика.
Чин Панахиди відправив парох Відня о. Д-р Горни-
кевич в асисті о. Білінкевича перед великим портре-
том Покійника, овінченим лавровим листям, що на-
ходився на переді катафальку. Навколо катафальку вид-
ніли квіти, вінки від усіх українських товариств Відня
й від Ордену пропамятної відзнаки Української Ар-
мії з військовими емблемами та символами. На лентах
прекрасних вініків видніли написи: «Вождеві Україн-
ської Нації Вічна Слава — Українське Робітниче То-
вариство «Громада» у Відні, — «Вождеві Української
Нації — Центральний Союз Українського Студенства»,
«Вождь не вмер, Вождь живе, бо Ідея Вічної України
живе! — Український Жіночий Союз», «Вождеві Укра-
їнського Народу — Український Клюб», «Вождеві Укра-
їни — У. С. Т. «Січ» у Відні», — на могутньому він-
кові від Капітули Ордену У. А. лежав знак Ордену. —•
З амвони до самої землі звисав — на знак усенаціо-
нальної жалоби, до половини машту спущений — ве-
ликий' ж)звто-блакитний прагіор із націоналістичним
76
В церкві св. Варвари у Відні підчас панахиди по св. п. Вождеві
тризубом на ньому. Біля катафальку держало почесну
сторожу чотирьох студентів-Січовиків у мазепинках
та з обнаженими шаблями в руках. Півколом устави-
лися на середині церкви колишні товариші зброї Вож-
дя, члени Української Армії. Ми бачили там на само-
му правому крилі генерал-четаря Віктора Курманови-
ча, отамана Клюна й багато інших старшин, та стріль-
ців Української Армії. Січовий хор під орудою п. Гна-
тишина співав цілу Панахиду, а коли понеслись жа-
лібні звуки «Вічная Память» та зворушлива мельодія
стрілецької пісні «Видиш брате мій...», ми бачили, як
по обличчях — із затиснутими зубами —українських
людей, так жінок, як колишніх і будучих вояків, ко-
тилися гарячі сльози любови й признання. При кін-
ці Панахиди виголосив о. Др Горникевич промову, за-
кликаючи над символічною могилою Вождя України
до братання й консолідації й концентрації всіх твор-
чих українських сил для закінчення зачатого Покій-
ником Великого Діла — здобуття Україні Соборности
та Самостійности.
З церкви усе громадянство та запрошені чужинці по-
далися до заль Українського Клюбу, де о год. 8. ввеч.
почалася Святочна Жалібна Академія. Заля й сцена
були удекоровані сталево в жалібних тонах. На чолі
сцени виднів могутній портрет Вічної Слави Вождя, а
по його сторонах висіли володимирівський та націо-
налістичний тризуб. Тлом сцени й на її переді були квіти,
багато зелені й вінки. Під портретом Вождя — через
цілу широчінь сцени — виднів напис: «Вождеві Укра-
їни Вічна Слава!»
Академію відкрив ґен. В. Курманович довшою про-
мовою, в якій могутнім, вояцьким голосом зясував
усі етапи життя та творчої, як громадської, так вій-
ськової й політичної, праці Вождя України Євгена Ко-
новальця. його ролю у всіх переломових переходах
найновішої історії України, його величезні, які вічно
даватимуть Україні сил до росту, заслуги для Україн-
ської Нації й його могутнє історичне значення. Кінча-
78
ючи свою промову, чен. Курманович звернувся В сто-
рону портрету Вождя й зворушеним голосом висказав
усі почування пієтизму, що скриті в серцях українських
вояків і цілого Народу, та заприсягнув їх іменем твер-
до, непохитно, вперто та вірно йти вказаним нам шля-
хом Вождя аж до переможнього кінця — до здобут-
тя Самостійної й Соборної Української Держави.
В цей час — неначе б на якийсь невидимий знак —
все громадянство спонтанно повстало з міць, вислу-
хуючи й повторюючи в душі слова присяги, та закарбо-
вуючи їх собі в глибинах своїх сердець.
По двохвилевій мовчанці проголошено 40-днев-
ний період усенаціональної жалоби.
Дальше промовляли представники — П. С. Макси-
мовичова від Українського Жіночого Союзу, від робіт-
ництва та студенства. Промови всіх бесідників були
повні глибокого пієтизму до впавшого в перших рядах
Української Національної Революції Вождя, та повні
віри в те, що хоч вдалось підлим ворогам злочинно
побороти Тіло Вождя, та його Духа — Духа
Української Нації не побороти ніколи, нікому, ніде на
світі.	4
Після відсртівання Січовим хором пісень: «У дві па-
ри. ..», «Коли Ви вмірали...», «Ой що ж бо то за во-
рон. ..» — прогомонів могутній звук національного
гимну. У дальшому п. Н. Гросс із чуттям продеклямува-
ла вірш Д-ра О. Грицая «Вождеві Української Нації». —
Це Жалібне усенаціональне Свято закінчено відспіван-
ням національного гимну та «Не пора...»
По Академії розходилися українські люди, переду-
муючи ротердамську трагедію України:
Вождь згинув — ми осталися.
Як сплатити йому почуття довгу? Як оправдати-
ся перед його памяттю, що Він згинув по геройськи
в боротьбі, а ми живі?
Трудом, в десяте й в соте побільшеним трудом за
його Ідею! Боротьбою з напруженою до краю енер-
гією усіх нас.
79
Здобудьмося на зуцилля, яких світ не бачив!
Докажім неможливих діл!
Будьмо велитнями відваги, енергії й відданости Ідеї!
Бо як інакше заспокоїться наше серце, що ми ли-
шилися на світі, а Вождь поляг?!
ДАНЦІГ.
Дня 5. червня влаштувала данцігська філія «Укра-
їнського Національного Обєднання» Панахиду й Жа-
лібну Академію в честь Вождя Євгена Коновальця. На
Академії промовляли ген. В. Зелінський і сот. Бабій.
На панахиді й академії були приявні майже всі укра-
їнці Данціґа й околиць.
СОФІЯ
Вістка про смерть св. п. Вождя Українського Народу,
Полковника Євгена Коновальця тут, як і вцюди, де пе-
ребувають українці, мала наслідком своїм настрої ціл-
ком відворотні тим, яких сподівалися вбивники. Бо наш
Вождь упав як вояк, він упав у борні за долю Україн-
ського Народу.. Того самого дня, коли дійшла сумна
віщка, по цілому місті розліплені були клєпсидри з
портретом Вождя. Українська кольонія в Софії спо-
віщала болгарську суспільність про смерть Вождя на-
роду, що бореться за свою свободу й певний в її здо-
бутті. Старанням українських емігрантів у важніших ча-
сописах болгарської столиці зявилися прихильні, ві-
стки про ср. п. Полковника. Українське Культурне Об-
єднання того самого дня розіслало до всіх україн-
ців у Болгарії спеціяльного листа, в якому сповіщало
про велику втрату й закликувало вшанувати память
Поляглого влаштуванням жалібних академій.
В неділю, 5. червня в церкві св. св. Кирила й Мето-
дія відбулася Панахида по св. п. Полковникові та Го-
ловному Отаманові. Майже ціла українська кольонія в
Софії зібралася в цей день до церкви. Добре виголо-
80
шеним словом, священик підкреслив те, що має мати
на увазі кожний син рвого народу —- а саме, що тіло
можна вбити — але дух безсмертний. В 3. год. поп.
відбулася жалібна академія, на якій п. Ніцкевич зре-
ферував про обставини атентату в Ротердамі й під-
креслив величезні заслуги св. пам. полк. Коновальця та
Гол. Отамана. Промовець відзначив, що життя обох
борців було на причуд героїчною службою україн-
ському, народові й головно те, що обидва вони, бу-
ли творцями української збройної сили, що єдина ли-
шила світлий спомин із часів революції й по ній. Без
перебільшення можна сказати, що від 12 років укра-
їнська еміграція в Болгарії не почувала себе такою го-
тового служити українському народові, щоб оправда-
ти цмерть Вождів і щоб доказати, що до останньої
краплі крови українці боротимуться за свою свободу.
На цій жалібній академії, як найкраще відчувалося,
що мова крови — це найсильніша мова.
БРЮСЕЛЬ
Українська кольонія плянувала на сороковий день
смерти рв. п. Полковника Коновальця громадну по-
їздку до Ротердаму й відправлення на могилі Панахи-
ди. Однак із причини пашпортових труднощів довело-
ся той проект відложити. Вирішено відправити Пана-
хиди й урядити Святочні Академії в головних центрах
скупчення еміграції в Бельгії.
Сумне свято відбулося у Брюселі 3. липня. В поро-
зумінні з різними українськими організаціями зложе-
но Комітет, який розіслав запрошення до всіх україн-
ців, як також до грузинів та козаків-самостійників.
Запрошено також українців із провінції, які не мали
змоги самі урядити Свята.
Українська греко-католицька каплиця Брюоеля
вщерть заповнилась вірними, як українцями, так і чу-
жинцями. По середині каплиці на аналою поставлено
великий портрет Покійного, убраний національними
81
кольорами й запитий чорним крепом. Крепом запито
панкадило та перенизано чорними стрічками свічки.
Цілий аналой потопав у квітах.
Післн Служби Божої почалась Панахида. Обабіч ана-
лою уставились прапори військових організацій. Непри-
хований сум присутніх створив атмосферу врочистосги
й глибокої жалоби. Під спів «Вічнан памнть» схили-
лись прапори перед образом Покійного. Багато присут-
ніх не могли втримати сліз па вид того зворушуючо-
го моменту, слухаючи жалібного співу хору.
По Панахиді всі перейшли до залі при каплиці. Го-
лова Громади в доповіді, виголошеній по-французьки,
відтворив моральний образ Покійного, далі переказав
діяльність Полковника, як організатора українського
війська, а також, як полководця та тим відзначив вий-
няткову ролю його в історії визвольної війни України.
Пізніше переказав він революційну боротьбу під про-
водом Полковника на ЗУЗ, порівнюючи збройний
спротив українців до змагань сінфайнерів Ірляндії. При
тому підніс великий моральний ефект збройної бо-
ротьби на ЗУЗ для виховання мас та нового поколін-
ня й вплив її на хід української політики, як також її
відгуки на СУЗ. Ще далі застановився докладчик на
політичній діяльності Полковника, як провідника ОУН,
яка мала за предмет цілокупність української пробле-
ми та яка находила глибокий відгук на Східній Укра-
їні. Прикладаючи безпосередньо руку до націоналі-
стичної роботи під Совєтами, впав Покійний, як жер-
тва ненависти й провокації большевиків.
Пісдя цієї промови пошановано память Покійного
хвилиною мовчанки. Потому прийшов до слова пред-
ставник Т-ва був. Вояків, який в українській мові пе-
реказав життєпис та заслуги Покійного. Вкінці промо-
вив представник «Союзу Старшин», закликаючи укра-
їнців зєднати всі сили для поборення відвічного во-
рога України та для здвигнення Української Держави.
Присутні зложили свої жертви на вінок, який із на-
ціональною «тяжкою й написом «Полковникові Коно-
82
Українські Соборницькі кольонії в Лі<єжі і Серан вла-
штували 10. VII. 1938. Службу Божу й Панахиду в церкві
св. Марії.
вальцеві — Українці Бельгії» — вислано до Ротерда-
му. Сумно, але без найменшого пригноблення розхо-
дились українці з цього Свята, скріплені в своїй вірі
в остаточну перемогу, ради якої Українська Нація скла-
дає такі великі жертви, як Покійний Полковник Коно-
валець. Слава йому во віки! Слава Україні!
АМЕРИКА
Все українство в Америці проголосило з-приводу
смерти Вождя Євгена Коновальця всенаціональну жа-
лобу. Центральна Управа ОДВУ видала відозву до всьо-
го українства в Америці, в якій проголосила день 12.
червня Днем Пошани. В цей день всюди відбулися Жа-
лібні Панахиди й Святочні Академії. Замість вінків на
могилу св. п. Євгена Коновальця поплили від різних
організацій і осіб численні грошеві жертви на руки
ОДВУ з призначенням на визвольну боротьбу.
В порозумінні з Канадою рішило націоналістичне
українство Америки перевесгги у відповідь на визов
Москви акцію за зібранням великої суми гроша для
ОУН. ОДВУ видало масові Портрети Вождя й відзна-
ки з його Обличчям.
ДАЛЕКИЙ СХІД
До Харбіна наспіла вістка про смерть Вождя Коно-
вальця якраз в день жалібних обходів Української На-
ціональної Кольонії в Маньджурії по св. п. Головному
Отаманові Симонові Петлюрі. Тому й Панахиду й Жа-
лібну Академію влаштовано дня 29. травня в Память
обох Великих Вождів України — Петлюри й Коноваль-
ця. Правління УНК проголосило жалобу з-приводу зло-
чину Москви в Ротердамі.
Головні жалібні обходи відбулися в 40. день смерти
Вождя, 1. липня, коли то відправлено окрему Панахи-
ду й влаштовано Академію. Бесідники на Академії взи-
вали вступати в лави українських націоналістів. Укра-
84
їнська Далекосхідна Січ видала окрему жалібну ле-
тючку з портретом Вождя.
АРГЕНТИНА
Все організоване українство в Аргентині проголоси-
ло жалобу, по Вождеві й влаштувало Панахиди й Ака-
демії в честь замордованого Москвою Євгена Коноваль-
ця.
В домівці Української Стрілецької Громади устав-
лений був на час жалоби катафальк із Портретом Вож-
дя, біля якого стояла, постійно почесна сторожа й
горіло чвітло.
На 26. червня визначили в Буенос Айрес Масове На-
ціоналістичне Віче зприводу смерти Вождя. Розпочато
акцію за посилення пожертв на визвольну боротьбу.
І
З днів жалоби української кольонії в Аргентині
85
ПАРАГВАЙ
В пралісах Парагваю, в кольонії Сандова, відбулося
дня 13. червня заупокійна літургія й жалібна акаде-
мія в честь Погибшого Вождя. На академії виголоше-
но низку промов, а хор відспівав патріотично-жаліб-
ні пісні. Ці1 жалібні обходи влаштувало т-во «Про-
світа».
БРАЗИЛІЯ
Українське організоване громадянство в Бразилії
проголосило 40-дневну жалобу з-приводу вбивства
Москвою Вождя Української Нації. В Куритибі відправ-
лено 5. червня Торжественну Панахиду. В усіх україн-
ських осередках Бразилії відбувано Жалібні Академії,
на яких переводжувано грошеві збірки на’ визволь-
ний фонд.
КАНАДА
По всій Канаді покотилася хвиля смутку після смер-
ти Вождя. По всіх усюдах, де беться українське серце,
відбулися Панахиди й Жалібні Академії по св. п. Єв-
генові Коновальцеві, в яких брало участь все україн-
ське громадянсто без огляду на партійні різниці. «Укра-
їнське Національне Обеднання» зорганізувало могут-
ню акцію за збіркою гроша на визвольну боротьбу під
кличем: Кидаємо визов! Поодинокі українці склада-
ли суми по сто й двісті долярів, а поодинокі місцево-
сті збирали по 2.000 і більше долярів.
ВИТЯГИ ЗО ЗВІТІВ
Торонто, Онт. — «ГПУ замордувало Вождя Полков-
ника Є. Коновальця» — така вістка громом поразила
всіх українців у Торонто, дня 28. травня б. р. десь ко-
ло 4. год. пополудні. Хто?! Коли?! і т. п. питання сип-
ляться з усіх усюдів. Гарячково працюють приватні
Телефони. Члени УНО згромаджуються в домівці й
засипують членів Управи тисячами запитів; відповідь
86
одна й та сама: ОҐПУ замордувало Вождя Є. Коно-
вальця; пояснення в подробицях бракує. Додзвонити-
ся по телефоні до В. Гультая годі.. . телефон вічно за-
нятий. Членство щораз то більше громадиться в до-
мівці; ще декого бракує, ідуть кликати; симпатикц на-
ших організацій домагаються від Управи членських за-
яв, «бо годі не бути членом, час вимагає» заявляють.
З днів жалоби в Бразилії. Панахида в українській греко-
кат. церкві в Куритибі 5. червня 1938.
Тяжко це все описати, бо слів немає; найкраще кож-
ний відчув це сам на собі, бо враження за нагле й не-
сподіване; кожному тяжко слово добути, серце неса-
мовито товче, в горлі жаль стискає кожне слово, на
очах самовільно виступають сльози... це бачиться в
кожного члена й членкині. Вкінці довідуємося, що
В. Гультай приїде до домівки о 9. год. ввечері —
87
до девятої ще так далеко... наче заніміли! З Ошави
приїхали пп. Л. Стандерт і Ґулєвич, повідомлені телефо-
нічно, хочуть ширших пояснень; відповідь як поперед-
ньо... Вкінці коло 10. год. прибув Гультай; присутнім
годі вже було повздержатись і голосним плачем зари-
дали. Не повстримав себе й Гультай. Вкінці опанову-
ючи себе говорив... ОГПУ замордувало Вождя Є. Ко-
новальця в Ротердамі, Голяндія! З лиць усіх присутніх
можна вичитати відчай, лиш очі палають вогнем, во-
гнем пімсти. І в той час певно кожний присяг собі пім-
ститися.
Неділя вранці 29. травня, церква переповнена вір-
ними, о. Камянецький править Службу Божу. По Служ-
бі Божій перед прертіл вносять портрет Полковника
Є. Коновальця й тризуб. Починається панахида... Вір-
ні моляться й плачуть. Нема ні одного, щоб повздер-
жався від плачу, коли поглянув на портрет Є. Коно-
вальця, Вождя Українських Націоналістів.
СТ. Кетерінс, Онт. Неділя. Все, що живе, спішить на
Богослуження, а відтак на панахиду... Співають «Віч-
ная память». І нема стриму сльозам. Спазматичний
дрож потрясає. Плачемо, плачемо ревніше, як коли
плакали за своїми помершими в родині. Відчуваємо,
що ми втратили в особі свойого Вождя більше, як
когось із власної родини. І не лише плачемо ми, плаче
ціла Україна. Плачуть її вірні сини по цілій кулі зем-
ській за Тим, що волю курав для нас і для наших гря-
дучих поколінь.
Треба надмітити, що смерть Вождя Є. Коновальця
зєднала в нашій околиці майже всіх українців, які на-
лежать до різних церков чи національних товариств,
бо всі вони прийшли віддати йому останню пошану.
Були присутні з таких околиць як Гемілтон, Гримсбі,
Бімсвил, Коовленд, Ніяґра ан де Лейк, Ніягра Фале, Ст.
Дейвиц, Чіпава й ін. Це найкращий доказ, що загал
наш уже вміє оцінити роботу українського націоналіз-
му, якого обновником і провідником був Покійний наш
Вождь.
88
Форт Віліям-Порт-Артур. Старшина Гуртка УСГ в
Форт Віліям дістала вістку з Саскатуну про замордо-
ваний Вождя ОУН 28. травня пополуд. Кожний, що
вчув цю жахливу вістку, якби задеревів, а далі не хо-
тів вірити в правдивість віртки. Одначе коли ствер-
джено її правдивість, кожного охопив жаль і жадоба
помсти. Скоро трагічна вістка облетіла українські ко-
льонії в Форт Віліям, Вест Форт Віліям та Порт Артур.
На українських народніх установах появилися! чорні
прапори, які сказали навіть чужинцям, що впав Вели-
кий Син України... В неділю вранці українська гр.-кат.
церква заповнилася людьми. Всч. о. Шумей відправив
панахиду по погибшому Вождеві. В своїй палкій про-
повіді сказав про заслугц погибшого Вождя, його
трагічну смерть із рук червоної Москви. Підкреслив,
що його смерть не сміє бути дарованою ворогам. З
соток очей котилися сльози, як розляглося сумне «Віч-
ная Память». Ввечері відбулося масове віче.
Принц Альберт, Саск. Церква була виповнена по бе-
реги. Коли почулося останнє похоронне слово «Віч-
ная Память», люди почали втирати гіркі слози й кож-
ний глибоко відчував, що український нарід втратив
Вождя, а Україна Найкращого Сина. По скінченні па-
нахиди Всеч. о. парох мав надзвичайно зворушуючу
промову: «Ми відправляємо на вічну память із цього
світу найкращого Сина Вождя Українського Народу,
найбільшого Мученика за Правду й Волю України! Па-
мять про Нього буде вічною й Дух його не вмре, не
загине між українським народом» — говорив він, по-
чім перед портретом Коновальця затягнув своїм ста-
речим голосом пісню «О, Україно», а за ним всі при-
сутні люди.
Мус Джо, Саск. Коли прийшла вістка до нашої мі-
сцевосте про вбивство доконане московським чекістом
на особі Провідника ОУН і Вождя Української Націо-
нальної Революції Євгена Коновальця — це як гро-
мом приголомшило кожного національно думаючого
89
українця й українку. Жаль огорнув всіх, розпирав гру-
ди, а пясдуки стискались, готові до помсти сторицею
за найдорожчого й улюбленого нашого Вождя. На
день ЗО. травня зарядили були всі місцеві українські
організації інформаційно-жалібне віче. На домівках по-
вивішувано жалібні прапори. В 8. год. ввеч. зійшлося до
церкви поважне число наперед повідомленого грома-
дянства, де о. К. Залізкевич відправив заупокійне Бо-
гослудсення за полк. Є. Коновальця, а на проповіді на-
пятнував злочинну чорну руку Москви, що від віків
убиває нашу провідну верству, бажаючи в той спосіб
знищити нас. Але помиляється ворог, бо нас тисячі
натомість стане і хоч славної памяті Вождя Євгена Ко-
новальця вбито, то Дух Його вічний, його Дух ми
мусимо вщепити в тих наших найменших, щоб і вони
зуміли пімсдитись колись за втрату заподіяну нам,
тямлючи, що найсолодше є емірати за батьківщину.
Ідею, в яку вірив Покійний Євген і вщепив у наші
серця, ми мусимо здійснити. По Богослуженні всі зіб-
рані перейшли до Українського Народнього Дому, де
відбулося жалібне віче.
Содбур'И,, Онт'. Українське суспільство сильно схви-
льоване на вістку про вбивство Вождя. Вранці, 29.
травня вийшов жалібний маніфестаційний похід в си-
лі 500 осіб, з домівки через місто до церкви. Напере-
ді несено портрет погибшого Вождя й терновий ві-
нець. Поліція віддала салют. Пролита кров Вождя
обєднала ціле місцеве українське суспільство. Ввечері
відбулася жалібна академія. Страшний жаль розбив-
ся плачем по домівці й стрясав стінами будинку. Для
заманіфестовання своєї відданости погибшому Вож-
деві й націоналіртичній ідеї зібране громадянство
зложило 2,500 доля,рів на дальшу визвольну боротьбу.
Ми присягаємо помсту ворогам за вбивство нашого
дорогого Вождя. Прагнемо чину! Ми сильні духом!
Слава Вождеві!
Ванкувер, Б. К. Телеграма, яку ми отримали з Сас-
катуну 28. травня про трагічну смерть нашого Вели-
90
кого й Любимого Вождя, поділяла на нас вельми при-
гноблююче. Ми виглядали як приголомшені й не зна-
ли, що один другому казати... Почалась біганина й
метушня. Наскоро повідомили членів, що могли. По-
прохано гр.-кат. пароха о. Шевчука, щоб по Бого-
служенні відправив панахиду по погибшому Вождеві.
Церква була заповнена членами й іншими громадяна-
ми. Підчас панахиди виднів образ нашого Вождя,
обвитий чорною лентою, а по середині образу видні-
ла пропамятна стрілецька відзна'ка. Коли понеслась
сумна пісня «Вічная память», багато з присуніх не
могли стриматися від плачу; кожному покотились
рясні сльози по лиці.
Реджайна, Саск. Блискавкою пронеслась вістка про
смерть Вож(дя ОУН між українцями в нашому місті, як
тільки наспіла з Саскатуну телеграма 28. травня попл.
Особливо в організованого членства сльози, тисну-
тись до очей на першу згадку, ніхто в першому мен-
ті не йняв віри, що це дійсність... Зловіщу телеграму
принесли до кооперативи, а звідси вона понеслась
від хати до хати, всюди, де бється українське серце.
Вже в кілька хвилин після одержання вістки на домів-
ці УНО маяв чорний жалібний прапор, звіщуючи
українській громаді, що нашого дорогого Вождя не
стало в живих. В неділю, 29. травня о. Швалюк після
Служби Божої відправив панахиду в українській бу-
ковинській православній церкві. По год. 3. пополуд.
відбулася жалібна академія в домівці УНО. Вбраний
чорною крепою виднів на сцені образ Вождя Нації
що невтомно вів українські маси до чину, боротьби
за честь, за волю й славу. Гробова тиша запанувала
як тільки піднеслась завіса, на лицях приявних глибо-
кий смуток, в багатьох сльози від самого погляду на
благородну, постать Героя-Вождя. Щирими словами
від глибини серця висказав С. Загарюк жаль і смуток
мільйонів українських мас над свіжою могилою Най-
кращого Сина України. Від перечулення він тільки
з великим трудом міг висловлюватись, а слова до
91
глибини зворушували всіх, витискаючи рясні сльо-
зи не тільки в жіноцтва, але й в чоловіків. Це пла-
кав народ за своїм Батьком.
Саскатун. У пятницю, 27. травня ввеч. наспіла |до
місцевих націоналістів дуже сумна вістка, що червона
Москва вбила улюбленого Вождя Нації. Ніхто не хо-
тів повірити в правдивість цієї вістки, бо вже нераз
такі чутки наспівали. Тому, зараз звернулися до від-
повідних чинників за сгвердженням цієї вістки. В
стані тривожної, гнітючої непевности всі перебували
до суботи ранку. І тоді наспіло потвердження... Вве-
чері заряджено жалібні сходини членства. Вождь
впав у тяжкий для України час! Одначе члени націо-
налісти не впали на дусі. Кожний обіцяв краще вико-
нувати обовязки, щоб посилити організацію й жити
в найбільшій згоді... Все тому, що втрата ВожЦя по-
клала членів віч-у-віч із дійсністю. Боротьба в Укра-
їні стала перед очима. Член-націоналіст засмучений,
але гордий, стиснувши зуби та пястчки приготований
на все. В неділю відбулася жалібна маніфестація.
Промовляли голова Крайової Екзекутиви інж. В. Кот-
сар. голова головної Управи УСГ Д-р І. Гуляй, голо-
ва Крайової Референтури МУН К. Магера. секретарка
Центральної Управи УКО п-ні С. Бубнюк. І. Рурик.
редактор «НШ» М. Погорецький. Останній між ін. ска-
зав: Бандитська рука московської потвори завда-
ла страшно болючий удар воюючій Україні. Знищила
того, хто був душею й символом українського нац.
руху. Того, що двадцять років ні на хвилину не від-
кладав революційної зброї, не уступав ні на крок пе-
ред ворогом. Того, що мав повести Націю {то оста-
точної перемоги. Того, що під шалений рев ворогів
і гидкі викрики своїх зрадників, як той франковий
коваль, розбивав могутнім молотом скелі, торуючи
шлях Волі Нації... Черговий та найогидніший злочин
смертельного ворога став доконаним фактом. Та по-
миляється Москва помиляються всі вороги Українсь-
кої Національної Революції! Нація, що зродила того
92
Вождя, живе, хоче жити й змагається та далі буде
змагатися за життя. Вона видасть із себе нового Про-
відника. Під духовим проводом погибшого Вождя та
фактичним живого Провідника Українська Національ-
на Революція поступатиме незломно вперЦд, до Пере-
моги! Злочинна Москва хай до решти зробить наші
серця закаменілими до ворогів! Кров погибшого
Вождя, його пошматований труп, його безсмертний
Дух Революції кличе до нації: Мобілізуйтесь! Хай
пропаде незгоди проклята мара! Хай буде Нація-Мо-
ноліт! Ідіть шляхом кривавим до Волі, Слави!» Не
плакати нам, бо «плач не дав свободи ще нікому, а
хто бореться, той здобуває світ!» Нам завдано страшну
рану, одначе не смертельну, бо Дух Нації Живущий, не-
вмірущий! Черговий злочин ворога хай кине нас у пого-
тівля! Киньмо визов ворогам, визов боротьби вирі-
шальної, остаточної! Всі на фронт Української Націо-
нальної Революції! Під духовий провід Вождя-Героя!
Слава Вождеві Євгенові Коновальцеві! Слава Україні!
Кіркленд Лейк, Онт. Вже другий тиждень живемо під
гнітучим враженням смерти Вождя Організації Укра-
їнських Націоналістів, Полковника Євгена Коновальця.
Кожна хвилина тих минулих кільканадцятьох днів, а
найбільше самий день смерти Вождя, врізується в на-
шу пдмять, вирізблюється вічним незабуттям у нашій
душі, в цілому єстві. Ми знаємо, що сповнилася саме
в цей час і далі відіграється величня й трагічна дія
героїчної теперішньої історії нашої, а всі ми посеред-
ньо чи безпосередньо, свідомо чи несвідомо, або ми-
мовільно стаємо великими й звичайними акторами її
або лише ближчими й дальшими глядачами.
Що вже пережили ми за тих кільканадцять днів, у
людському житті тад недовгих, буде колись у будучих
світлих днях вільного й державного життя нашої На-
ції завданням таїф може когось із нас описати їх,
щоб наші нащадки знади, чим кипіла душа батьків чи
горіла грудь, чим нило й кривавилося серце й що ви-
пірало всякі гуманні почування супроти наших «сусідів»
93
у часах, як Москва вбила нам Великого Вождя. Може
немає з-поміж нас свідомих націоналістів нікого, щоб у
свойому житті не мав ніяких пеналів, щоб у родині
не забрало любого члена й щоб за, ним не лилися гір-
кі сльози. Але в кожного з нас там були цілком інак-
ші почування. Ми плакали за членом родини й з ко-
жною каплею сліз ставало нам легше, немов би сльо-
зи вливали полегшу на отяжілу болем грудь. Ми зна-
ли, що смерть нашого батька чи матері — це закон
природи незмінний, на якого хіба не можна, мати до-
вгого жалю. Не так плачемо ми за вбитим Москвою
Вождем нашим Полк. Євгеном Коновальцем. Сльозіи
наші не облегшують грудь; вони тільки роблять її ка-
мінною, запеклою й як хочете, то жорстокою надіть
супроти себе самих. Від тих сліз наших пролитих так
і чуємо: плодиться, коріниться, росте з механічною не-
мов силою нецьогосвітнє бажання помсти. Ми мабуть
вскорі станемо молитися до неї — до Помсти, як мо-
лимось до Всемогучого Бога. Нація наща мабуть саме
тепер створить новий міт із новими мстивими богами,
що гірше староукраїнського Перуна громитимуть із
нами ворогів землі нашої. А Помста стане якраз голо-
вним богом — замісником стародавнього Перуна. Ллє-
мо сльози, так! Та не дитинячі чисті й невинні сльози
росичні, не дівочі сльози з тужливих очей, ми ллємо
сльози їді, страшної отрути й цим плекаємо божище
Помсту, що аж тепер зродилося, зявилося на світ наш,
що з пеленок стає вже на ноги й росте з надприродною
скорістю.
5. червень цього трагічного й та,к надійного 1938.
року... Містечко Кіркленд ЛейК спочиває. Копальні
сьогодні під неділю не роблять. Час пополудневий.
Місцеві гірники-українці націоналісти збираються в сво-
їй залі.
Лине присяга перед Духом Вождя, що голошені ним
ідеї стали для над більше, ніж молитвою, стали на-
шою повсякденною мовою аж до сповнення великої
мети. Гірники, ті робітники підземні, що майже що-
94
дня бачать кров, каліцтво^ а то й смерть у своїй ро-
боті, що лише від самої складної копальняної підзем-
ної праці стада нечуйними може на власні болі, пла-
чуть. Гірники плачуть! Ті запеклі ось тут сини Укра-
їнських Земель, що працюють в глибоких надрах чу-
жинецької землі, плачуть! Плачуть жінки, діти. Тут у
невеликій громаді, а зійшлися всі ми: тут зарепрезен-
товані Східні й Західні Українські Землі, Буковина,
Закарпаття, Гуцульщина й Лемківщина. Всі ми й всі
плдчемо. Уявляю, що так плакала Українська Нація,
як домовину Великого Богдана Хмельницького до Су-
ботова везла. З тією тільки різницею, що тоді тіло
Богданове складала на спочинок у вільній державі й
дякувала. Богові, що позволив Йому Україну вільною
лишити. Так плакала Україна, як знеможений боєм із
царем московським катом Петром гетьман Мазепа, у
Бендерах вмірав. Так плакала Україна,, як за Коліїв-
щини ляхи при помочі Москви свою катівню-Кодню
учинили, як національному героєві Гонті шкуру зди-
рали. Ще пла,кала Україна як Запорізьку Січ москалі
зруйнувала... Отак плаче Українська Нація тепер. Істо-
ричні плачі, що не забуваються вовіки. Що не мина-
ють даром ворогам ніколи й навіть за сотки літ «спо-
кою» пригадуються...
Слідує збірка пожертв на Визвольний Фонд. Це не
відчіпне: це моголі, піт і кров довгих днів тяжкої
підземної праці: долярів 150, 100, 50, 25 — ось пооди-
нокі жертви, що віддає гірник націоналіст із залізним
визовом Москві. На місці складено дол. 1.394. — Збір-
ку постановляємо довести до суми двох тисяч доля-
рів. Треба буде, дамо ще, а ще треба буде, то всього
майна нашого й життя не пожаліємо, як не пожалів
Вождь.
Монтреаль, Кв. Члени наших братніх організацій, що
приходили до домівки, спочатку не вірили своїм ухам
і питали щераз про цю сумну вістку, очима своїми про-
вірювали. Чи не хибно часом? Чи це не противник або
зрадник? Впевнившися, що це могло таки статися,
95
спочатку родився жаль, опісля зуби й кулаки ціпеніли,
напружувалися мязи, душі палали жадобою пімсти.
В неділю 29. травня відправлено по церквах панахи-
ди. В середу 1. червня скликано жалібні сходини член-
ства. В неділю 5. червня відбулося велике маніфеста-
ційне віче в домівці УНО. Присутніх коло 1.000 осіб.
Смерть Вождя не припинить нашої боротьби за най-
вищий ідеал нації. Смерть його є знаком, що ми вже
недалеко обіцяної землі — Української Самостійної
Соборної Держави. Матері повинні виховати своїх ді-
тей на борців, а молодь наша мусить озброїтися в но-
ву здорову морадь — людини сильної волі, людини
чину. Обовязком МОЛОДІ є пімстити смерть Вождя, як
і борців, що зложили свої голови на жертівнику Украї
їнської Нації. З пролитої крови Вождя зродиться міль-
йонова підпольна армія, що докінчить почате Ним свя-
те діло.
Канора, Саск. Смерть Вождя Організації Українських
Націоналістів Євгена Коновальця, якого замордовано
23. травня б. р., безперечно на приказ кровожадного
вампіра з червоної Москви, громадяни нашого містеч-
ка та околиці відчули до найбільшої глибини серця.
З-приводу цієї сумної й трагічної події влаштовано в
неділю 12. червня спільними силами маніфестаційне ві-
че, перед яким відправлено в греко-правосларній і гре-
ко-кат. церквах панахиди. Годиться завважити, одно
відрадне явище. А це, що з одної сцени того ж дня ви-
голошували свої промови люди, які належать до різ-
них релігійних віроісповідань та, політичних Груп. Хай
пролита невинна Кров затре наші дрібничкові непоро-
зуміння й сварки. Ми з-за океану хилимо голови й від
даємо поклін нашому погибшому Вождеві та кляне-
мось не зрадити його великої Ідеї. Присягаємо йти
його слідами до наміченої Ним мети! Хай живе Укра-
їнська Національна, Революція.
96
О. ОЛЕСЬ
ТЕРНОВИЙ ВІНОК
і
На гноїщах Европи ми, як черви,
Вємось або без руху лежимо...
Натягнуті, як струни, наші нерви
І люто бє по них життя само.
Не відчуваємо уже ударів,
Не лічимо розбитих струн:
Однаково: з якої хмари
Стрілою кине в нас Перун.
Все дужче сивіє волосся
І гнуться ГОЛОВИ! сумні...
Так гнеться кинуте колосся
І губить зерна запашні.
Куди іти, і де й кого благати?!
Були ми скрізь, благали ми усіх...
Одні вмивали руки, як Пілати,
А другі кидали на сміх.
Молились ми, та з неба Бог великий
Дивився байдуже на нас...
І глузурав ще більше ворог дикий
І кидав камені образ.
З орлів нестриманих, крилатих,
Ставали ми пінгвінами без крил,
97
Серед хрестів, серед борців рознятих
Шукали місця для своїх могил.
Були ми всі безбарвні, рівні, сірі...
Усі однакові: безсилі і смішні...
Ніхто не зважиться летіти в ірій
Крізь хмари чорні і страшні.
II.
Але не всі поволі догнивали, —
Лишалася ще молодь вогняна,
Світили їй, так зблизька^ ідеали,
І снилась їй країна чарівна.
Що їм були і хмари й дні похмурі,
Ворожий гнів і дикий сміх...
Назустріч вітру, грому, бурі
Були1 відкриті груди їх.
І спіла думка їх, з життям зливались мрії —
Ввижалась перемога їм...
Співали дзвони їм то Юра то Софії,
Гремів гармат мацовий грім.
Старих покинули: «не вірите — вмірайте,
Ми ж віримо, ми прагнем боротьби...
Моліться, плачте і благайте,
Нових панів відшукуйте, раби...
А ми ішли і знову йдем без... зброї:
В серцях її кують нам ковалі!
Не родяться,, а творяться герої
В боях за волю рідної землі.
Ти нас веди, досвідчений вояче,
Ми віримо, ми коримось тобі...
Тепер не ми, а ворог наш заплаче
І прокляне останній бій.»
98
III.
В маленьких людях — дух малий...
Вони малі — малого тільки й хочуть.
Ідуть дорогою, не збочуть,
Бояться ночі, навіть мли.
Літати, падати стократ
І знов шукать стежок в незнане, —
В них ні бажань, ні сил не стане, —
Вони родилися — для хат.
Сидіть в тепленькому в зимі,
У холодку дрімати в літі,
Сушить грушки, плекати квіти,
Ходить з ліхтариком в пітьмі.
Наї еміграції вони
Придбали де-що, слава Богу,
І мабуть стане на дорогу,
Як трісне «царство сатани».
А коли — ніхто не зна...
Листи не йдуть, чутки зблудились...
Казали щось та помилились:
Сам мабуть ширить «Сатана».
І так ідуть — пливуть літа...
В колодочки вже вбились діти...
«Що ж будем ждати і терпіти,
Нести, згинаючись, хреста».
IV.
В великих людях — вільний дух
До тіла людського прикутий...
їх вабить крила розгорнути,
їх кличуть простір, воля, рух.
99
Вони не заснуть і в ночі!
їх будить зойк і крик народній,
Вони то в небі, то в безодні,
їм сниться слава і мечі.
Що стіни — мури? розвалить!
Що скелі — гори їм?! розперти!
Перемогти або умерти, —
Однаково: прекрасна мить!
Життя для них — це боротьба,
Вони родилися для чинуь
Розкуть закуту Україну,,
Звільнити вічного раба!
Це — зміст життя їх, це мета,
Це — їм призначена дорога,
А там за нею — перемога,
Квітки і брама золота.
І йдуть вони, і безліч їх
Упало славно на дорозі,
Ні плач, ні ворога погрози
Не здержать радісний потік.
V.
Ой лийся, лийся, річко бурхлива,
Хоч напилася до схочу нива,
Не напилася води, а крові,
Аж страшно стало вже мужикові.
Кровю залита вже кожна хата,
Діти голосять над трупом тата,
Мати, як крейда, лежить зомліла...
Хиба ти, річко, цього хотіла?!
100
VI.
Не спить Отаман... думає думу,
Пильно він слудає нашепти шуму,
Шуму рожевого, хвилі розбитої,
Ниви червоною кровю политої...
«Стане»! — сказав він, «та не спочинемо,
Хвилі розбурхані далі ми кинемо,
Кинем на ворога, ката одвічного,
Втопимо лютого змія північного...»
І через скелі і мури поставлені
Литися стали струмочки скрівавлені,
Стали надії квітами сходити,
Очі заплакані радісно зводити.
VII.
Не спав і гад. Гадючий розум
І дні і ночі працював...
Він вдома правив роги козам,
За домом яструбом літав.
У саме серце цілив з лука,
Але стріла не долетить...
Аж ось повзе якась гадюка
І змій з гадюкою сидить.
Готовий план і всі деталі.
Все точно зважено на грам...
...Радіє змій в кремлівській залі,
...Повзе гадюка в Ротердам.
101
VIII.
І приповзла і Отамана
В обійми юдині взяла.
І не збагнув: чи в серці рана,
Чи це йектар вона влила.
Лежить, не знає він і досі
Вино а чи отруту пє,
Хоч рідний хтось над ним голосить
1 побратим меча кує.
ЇХ.
Курява. Пісня: «... сотня поляже,
Тисяча натомість стане до борби...
йшли діди на муки, підуть і правнуки»...
Пісня стихає!... затихла...
Курява падає... зникл-а...
102
НАЦІОНАЛІСТИ !
23. травня 1938. у Ротердамі впав Вождь Українсько-
го Народу, Голова Проводу Українських Націоналістів
і Комендант Української Військової Організації, На-
чальний Вождь Української Збройної Сили — Євген
Коновалець.
Вождь прибув у Ротердам на зустріч із звязковим
одної Групи націоналістів на Східних Землях України.
З питомою Йому відвагою й бажанням кожну спра-
ву безпосередньо перевірити й за, все нести особисту
відповідальність, хоч би з риском власного життя, —
він зустрінувся самий із згаданим звязковим.
Умовини праці під московсько-большевицьким режи-
мом виключають усяку централізацію націоналістичної
боротьби. Засада децентралізації з природи своєї спри-
чинює, що в гру входить більша кількість людей, із яки-
ми конечно треба держати звязок. Різноманітна мето-
дика й повна ускладнень та дуже- мінлива система орга-
нізаційних форм, практикований у багатьох випадках
валєнродизм — створюють надзвичайно важкі умови-
ни організаційної роботи й звязану з тим постійну не-
безпеку. Вождь і Провід ОУН були свідомі цих небез-
пек та тимнеменш уважали обовязком звязок держати
й ризикувати при цьому, собою.
Девізою Вождя було: Небезпека не сміє буїи пере-
шкодою в революційній роботі.
ҐПУ пощастило в ряди звязкових із націоналістич
ними колами СУЗ всунути свойого члена, якому по
кількакратних зустрічах і обдуманій грі вдалося скри-
товбивство. Всякі заходи Москви, щоб пірвати Сл. П.
103
Вождя та цим робом спробувати видістати те, що їй
потрібне, не дали ніякого висліду завдяки конспіратив-
ному хистові Вождя, що стільки років перехрещував
пляни ҐПУ. Отже рішили вбити. З виявлених прилюд-
но спроб відома підготовка атентату в Женеві 1936. р.
Вкінці прийшов 23. травня 1938.
На 17. році кермування революційною боротьбою
України з усіми окупантами наших земель — Вождь
упав на стійці. 17 років підпольної чинносте, завжди
на найбільше загроженій позиції — це героїчна сто-
рінка в житті Людини, яку важко знайти в історії ве-
ликих індивідуальностей світу.
Скільки докорів бувало в нас на адресу деяких твор-
ців українського історичного минулого, від яких ми
вимагали міту їх крови, а не відступлення від принципу?!
Слушно жадали радше смерти на полі слави від де-
яких наших провідників^ минулого, ніж ломання засади.
Оправдано тужили ми за тією лєґендою, яка відро-
джувала б у людських пережиттях Ідею, — легендою,
що з геройської смерти Провідника — як Фенікс із по-
лумя виростала б.
Ось ісповнилася кривава жертва, на вівтарі України.
Оце зродилася нова легенда.
ЛЄҐЕНДА ПРО ВОЖДЯ
Смерть Вождя-Революціонера, смерть Вождя підполь-
ної Армії — це щось величніше, могутніше за смерть
Вождя регулярної армії у війні, віч-на віч ворога, у че-
сному бою, у рівному бою. Невмолимо, підступно, крок
у крок, тінь у тінь, чигає, визирає з кожного закутка на
Революціонера — ненадійно, скрита смерть...
Оцінку такої смерти Вождя словами дати неможли-
во; її дає страждаюче й горіюче прагненням чину наше
серце.
Тільки в чині можливо здійснити те, що горить у
нутрі!
104
НАЦІОНАЛІСТИ!
Хоч рветься з болю серце, хоч свідомі ви найбіль-
шої втрати, яку понесла наша революційна боротьба
за ввесь час свойого тривання по сьогодні, всеж ви пе-
реконані, що цією великою, безмірною, ціною наш Руд
двигнувся могутньо вперед освятивши своє минуле й
майбутнє кровю Вождя Народу, Необорною, стихійною
силою він став, як лявіна — силою нашої волі — він рве
усе на шляху. І того рода, методи, що в Ротердамі про-
ти Вождя, чи під Львовом-Бібркою проти незабутнього
Команданта УВО Ю. Головінського — не поможуть ні
Москві ні Польщі!
Гряде неминуче, нами наближуваний, термідор Мо-
скви й Варшави. Ніякі удари життя не в силі нас захи-
тати, бо вся істота наша, без решти, зосереджена в Меті.
Трагічна концепція життя, що її ми визнаємо, дає
нам глибину пережить, унеможливляє одчай, бо вона
в засновках своїх чинить нас на все готовими.
Глибока життєрадісність, що коріниться в героїчній
і прометейській етиці життя, у свідомості того факту,
що дано нам жити, щоб могти творити, здійсняти ідеї,
у виповненні нашого післанництва супроти Батьківщи-
ни й обовязку, супроти власного сумління, — дає нам
тверду й незломну надію на остаточну перемогу.
Наша віра, що родиться з містики нашого життя, тим
сильніше зросла тепер, бо джерело її били й відро-
дження лежить у героїзмі нашої боротьби, на шляху
якої впав Вождь. Вміраючи, Він зоставив нам Золотий
Міт про себе й лєґенду героїчних досмертних зусиль
за здійснення Ідеї...
І зміцнив нашу віру, бо вона стоїть у прямому відно-
шенні до культу українських національних Героїв. Ко-
жне нове поповнення Царства наших Героїв, національ-
них Святих, — а тимбільше тепер Постаттю самого Во-
ждя, скріпляє наші афекти й нашу мораль! Нашу віру!
Її немає без культу Героїв.
105
Тому святими е для нас ті місця, де життя своє за
Україну українські Герої давали, тому святими є, свята-
ми нашими є ті дні, коли на вівтарі України догоряли
їх великі серця, тому святинями нашими є ті памятни-
ки, що в їх честь ми здвигнули. Святою обітованою,
[відроджуючою й оживлюючою нас Землею є ті Моги-
ли, що в них Мощі Героїв спочивають, — і тому тричі
святим є все те, коли воно відноситься до нашого Вождя.
Хвилево спочили Мощі Вождя на чужій землі.
Вітайте, Друрі, думкою в підніжжі Великої Могили!
Покладіть у стіп святої Домовини ваші серця!
Хай не лежить самітно Вождь між чужими людьми!
Вже недалекий той час, коли Тлінні Останки його
побіч саіркофагу Князя Ярослава Мудрого в Києві —
Матері Городів Руських — у покорі перед Його Ма-
єстатом ми покладемо!
НАЦІОНАЛІСТИ!
Великих Князів Та Гетьманів годний Наслідник —
Євген Коновалець •— вийшов із кривавої револю-
ції 1917. — 20. р., р.
У тій свідомості, що єдино збройна сила вирішить на-
ше майбутнє, Він зараз після програного 1921. р., пе-
рейшовши в підпілля, творить Українську Військову
Організацію.
Опісля, ідучи на зустріч новим органічним вимогам
життя, завершує її творячи Організацію Українських
Націоналістів.
Він виповідає боротьбу всім окупантам Українських
Земель.
Почався знову нерівний змаг.
Українське націоналістичне підпілля Євгена Коноваль-
ця, що мало єдино гідність і честь вольних людей, які
не знали в свойому серці почування раба, та Його дуд
і зберігання принципу — ось усе по одному боці, а по
другому •— чотирьох окупантів, між ними московська
106
імперія, що займає одну шосту частину світу, озброє-
ні від стіп до голови.
А висліди? По важких 17 роках бачимо їх ми, ба-
чить світ.
Євген Коновалець — став фактично й морально ви-
знаним Вождем Українського Народу й Головою Укра-
їнської Держави.
Колишній Полковник Української Армії й Командир
найкращої української військової частини Корпусу Сі-
чових Стрільців — виріс до некоронованого володаря
одного з найбільших народів світу й бездискусійного
серед усього українського патріотичного громадянства
— Голови Держави.
Важчого за те завдання, що його піднявся Євген
Коновалець і успішно проводив до кінця, не мав на
своїх плечах ніодин із сучасних найбільших державних
мужів усього світу.
Перемогти виключно власними силами московську
імперію й її сателітів, спомагану посередньо чи безпо-
середньо рештою окупантів, визволити всі українські
землі в постійній органічній боротьбі проти всіх оку-
пантів •— це була програма Євгена Коновальця, Лю-
дини віри й чину, найбільшого Українця сучасносте.
Він був фактичним провідником теж боротьби всіх
погіевіоле|них Москвою народів. Бо доля московської
імперії залежить від сили України, зо створенням Укра
їнської Велико-Держави приходить кінець московській
імперії. Отже, хто кермує боротьбою України, то тим
робом і всіх тих, що прагнуть і змагають за розвал
большевизму й Москви — тюрми народів. Тому Євген
Коновалець був Вождем передової лінії в протибольше-
вицькій боротьбі Европи й світу. Без Його волі, без
волі України, немає розвалу большевизму й Росії.
Передусім же поневолені Москвою й Польщею на-
роди, що їх (суверенність залежить вад суверенносте
України, глибоко відчули ротердамську трагедію, тим-
більше, що національний принцип організації світу
107
Україна так твердо — у власній крові стікаючи й Вож-
дя для його здійснення даючи — встановляє й захищає.
РЕВОЛЮЦІОНЕРИ!
Відчувайте й розумієте велич тієї Людини, що зги-
нула, і вагітний зміст того слова, що ним вас звемо, і
ті обовязки, що до носіїв тієї назви звик ставити світ!?
Знаємо, що ви заслужили на нього, без озву. виконую-
чи волю своїх провідників, що була посередньо волею
Вождя, — та ненавидячи неволю, а до загину кохаючи
свободу.
Всі ми з Вождем у кермі творили й тіворимо один ду-
ховий організм провідної верстви, яка однаково відчу-
ває й взаємно себе розуміє. І знаєте ви, які завдання
тепер стоять перед вами.
Наш — відповідальних у сучасному менті за рух у
цілому — заклик до вас: Будьте готові! Грядуть
нові бої!
Москва хибила цілі. Даремно радіє й Польща. Сміш-
ними є й їх сателіти в свойому вдовіллі.
Вождь — Символ ще могутніше нас єднає, сцілює
ввесь український народ, зосереджує його енергію й
живучу силу довкруги Ідеї і тих чинів, які Він як взо-
ри-приклади для дальшої боротьби нам оставив. Він
живе в Ідеї й Чині!
Не залякає нас терор Кремля! Як довго житиме остан-
ній український націоналіст, останній українець, так
довго йт<име Останній бій на землі за Суверенну Со-
борну Українську Державу!
Як буцало в нашій героїчній старовині, так і сьогод-
ні наша, віра, наша любов і ненависть єі така безмежна,
що й по смерті нашій боротимуться наші духи на по-
бойовищах із ворогами! Така прийде в житті, в чині,
не в слові — наша, відповідь Москві!
Ми твердо підемо на зустріч усім небезпекам, ще
могутніше обєднані тією Цінністю, якою стає для нас
упавший Вождь, перейшовши з дочасного у вічне жит-
108
тя України, і створивши містичну, моральну, реальність
і єдність наших душ.
Як колись Хмельничани, як згодом Мазепинці, так
тепер націоналісти Коновальця будуть синонімом ве-
личньої епохи в історії Української Нації, що буде
його епохою.
Вжийтеся, Друзі, в усю велич нашої доби, в у,сю ге
роїку й потужню трагіку наших днів. Усвідоміть собі
те, що про цю епоху легенди колись творитимуться...
До тієї епохи зідхатимуть колись мільйони й знаходи-
тимуть у ній джерело свойого відродження... Про неї
колись народні кобзарі пісні складатимуть... Вона жи-
тиме вічно в народній уяві, як міт, як легенда... Як ду-
ма про добу жорстоку, але світляну, добу могутню, до-
бу великого зусилля, риску життям і погордою емер
ти... Переведіть аналізу свойого сумління, своїх вчин-
ків і задумів — і скажіть у душі собі — чи гідні ви
цьог|о? Станьте отже на висоті завдання, переможіть
і скоріть усі слабості людські, щоб оновлені в тій свя-
тій крові, що в Ротердамі пролилася, ви могли чесно
й сумлінно та щиро-сердно сказати: Ми готові! Ми гід-
ні великого й неоскверненого імені — Коновальцеві
Воїни, Українські Націоналісти!
Особливша бо є це хвилина: головою в ній Вождь
Народу й Голова Держави наложив!
Не взиваємо вас до консолідації, бо це було б про-
фанацією хвилини! Ніяка фраза, ніякі поклики, а гли-
бінню обєднуючими є для нас слова:
ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ.
Ніякий і найгарячіший апель не чинить того, що чи-
нить уже легендарне імя: Коновалець, яке стало програ-
мою нашої чіинности, символом боротьби за Суверенну
Соборну Українську Державу, символом змагу. двох сві-
тів — українського націоналізму проти інтернаціонаї-
лізму, большевизму Москви та її сателітів!
109
І не оформлюємо ми нашого поклику в якісь словні
вказівки. Ні! Це тепер зайве!
Ми віримо, Друзі, у вас, бо знаємо ваші чини, вашу
готовість і посвяту!
- Ми віримо, що ще сильніший ритм боротьби охо-
пить усі українські землі й усі місця, де бється гаряче
українське серце!
Ми віримо, що ще могутніше в один такт битимуться
наші серця і кожен наказ Проводу буде тільки офор-
мленням і усвідомленням вам ваших бажань, розкрит-
тям шляхів, що найуспішніше ведуть до Мети!
У цю хвидину повторюємо єдиний наш апель до вас:
Будьте гідні того, що ви мали честь боротися під кер-
мою великої Людини, що відійшла від нас на віки.
Хай заповіт її, освячений життям та кровю: перемо-
га або смерть — буде назавжди законом вашого серця!
Продовжуйте криваво-блискучу нитку традиції.
Вождь з-за гробу стоїть на сторожі непорочносте й
святосте Ідеї!
Із могили його голос несеться:
Хай бій ваш буде перемогою, а перемога помстою!
Слава Вождеві — Євгенові Коновальцеві!
Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава!
Хай живе Українська Національна Революція!
Хай жйве Організація Українських Націоналістів!
ПРОВІД УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ.
Дано в липні 1938. року.
« РНЕМІЕКЕ ІМРВІМЕКІЕ ЕКВАІМЕННЕ ЕЯ ГКАХСЕ »,
З, гие сій БаЬоі, Рагіз (6е)

ВІД ВИДАВНИЦТВА:
Ця перша книжка про Вождя Єв-
гена Коновальця була складена вже
в серпні 1938. року, але з незалеж-
них від нас причин вона може поба-
чити світ щойно сьогодні. Ми сві-
домі, що піврічна перспектива від
дня ротердамської Трагедії вимага-
ла б уже повнішого й більше істо-
ричного насвітлення Постаті, того
Великого Українця, що склав в Ро-
тердамі своє життя на вівтарі Бать-
ківщини. Але нам відомо, що підго-
товляється низка других, цінних ви-
дань про погибшого Вождя України
й тому видаємо цю нашу кніижку як
вислів тих почувань з першого ча-
су після Ротердаму, коли українську
націю вкривала глибока жалоба й
коли всі ми жили під безпосереднім
враженням жахливого московського
злочину. Тому хай ця наша скромна
книжка остане гарячим документом
з цих хвилин болю і хай буде пер-
шим листком до Вінка Слави, який
сплете Українська Нація найбільшій
Постаті, своєї історії за останні де-
сятиріччя.
Грудень 1938.