Author: Левицкій И.Ем.  

Tags: исторія   исторія руси   прикарпатская русь   исторьскыя личности  

Year: 1898

Similar

Галицко-руская библіографія XIX-го столетія съ увзглядненіемъ рускихъ изданій, появившихся въ Угорщине и Буковине (1801-1886). Томъ 1

Галицко-руская библіографія XIX-го столетія съ увзглядненіемъ рускихъ изданій, появившихся въ Угорщине и Буковине (1801-1886). Томъ 2. Часть 1

Галицко-руская библіографія XIX-го столетія съ увзглядненіемъ рускихъ изданій, появившихся въ Угорщине и Буковине (1801-1886). Томъ 2. Часть 2

Матеріалы по исторіи возрожденія Карпатской Руси. Томъ 1. Сношенія Карпатской Руси съ Россіей въ 1-ой половине XIX-аго века

Text 
                    

1
©
©
©
©
©.
©
ТИПОГРАФІЯ СТАВРОПИГІЙСКОГО ИНСТИТУТА.
ПЙДЧЬ управленіемъ Осипа Данилюка.
1898.
ВЫПУСКЪ 1.
ПРИКАРПАТСКА

©
’©.
©
©
©


ВЪ ХІХ-мъ ВЪЦЪ
ВЪ БЮГРАФІЯІЪ И ПОРТРЕТАХЪ 6И ДѢЯТЕЛЕЙ
съ уввг’лйдаекьеи'ь
замѣчательныхъ людей, вбтрыхъ 1772 р. заставъ прн жизни,
на пбдставѣ автобіографичныхъ записокъ и архивально-
библіотечныхъ матеріаловъ
саванъ &лг. Лсаиц&ій,
ЛЬВОВЪ.
©
©
©
«
-©
©
©
©
©
©
©
©
•©
©
©
©
©
•©
©
©

Пренумерата на 10 выпусковъ 10 воронъ; на 5 выпусковъ 6 воронъ.



НГЕЛОВИЧЪ Антоній
[* 1756—| 1814] докторъ
св. богословія, професоръ
университета и ректоръ
духовной геперальноп семинаріи во Льво-
вѣ, оттакъ епископъ въ ГІеремьпшіп,
а вкбнціі архіепископъ льговскій и ми-
трополитъ галицкій, ц. к. тайный со-
вѣтникъ, отзпачеішй великимъ крестомъ
ордера св. Леопольда, мужъ знаиспп-
тыхъ заслугъ для рускоп церкви въ Га-
личинѣ, а при томъ горячій австрійскій
патріотъ, замѣчательный такожь и тымъ,
іцо першій засѣвъ иа бтновлепбмъ пре-
столѣ Галицкихъ митрополптбвъ.
Антоній Ангеловичъ уродився въ
1756 р, въ Гриневѣ, селѣ повѣта бо-
брецкого, где его отецъ, Яковъ, бувъ
парохомъ и заразомъ щирецкимъ дека-
номъ. Зъ першихъ лѣтъ его жмтя не
переховала памъ традиція ніякихъ вспо-
минокъ, а навѣтъ дужс мало полишилось
згадокъ о его родиішыхъ бтпошеняхъ’).
Рбднымъ его братомъ бувъ д-ръ , А п-
‘) О екблько можно дослѣдпти по части
зъ метрикальныхъ записокъ, вббрапыхъ о.
Денисомъ Заиевичемъ, приходникомъ въ
Городиславичахъ и удѣленыхъ меиѣ о. Ива-
номъ Б и л и н к е в ич е ін ъ, приходникомъ зъ
Звииигородз, а по части зъ иивіихъ источни-
ковъ, Антоній Ангеловичъ, кромѣ
брата Андрея, мавъ еще сестру Марту,
зашужну за о. Николаемъ Вас. Станимир-
скимъ [см. Станимирскій Василій].—
Рбкъ смерти о. Якова Аигеловича,
отця Антовія, не звѣстный. Ибсля всен
вѣроятности о. Яковъ померъ около 1773 р.,
Мати Антонія пережила сына, и монархъ
Францъ I по смерти митроп. Антонія удѣ-
ливъ еи пенсію въ сумѣ 400 зр рбчно
[см. І)т. С. ІѴиігЬасЬ. ВіодгарЬізсЪез Бехісоп
Йез Каізстіѣшпз ОевіеітеісЪ. I, ТѴіеп, 1856,
И. 13. Левицкій. Прикарпатски Русь. Томъ I,
дрей Ангеловичъ, котрый, окон-
чивши около 1790 р. богословіе, посвя-
стр. 40]. — Въ Гриневѣ негаа Отъ р. 1756 до
1776 метрикъ, т. е. Отъ часу смерти о. Миха-
ила Сколимовского до часу, въ котрбмъ
наставъ приходникомъ о. Яковъ Домбчевекій,
Пбсля записокъ о. Д. Заневича зъ Городи^
славичъ, въ котрыхъ однако нема згадки
о Антонію, о. Яковъ Ангеловичъ бувъ паро-
хомъ въ Гриневѣ Отъ р. 1757 до 1773. —
Яковъ Ангеловичъ, парохъ Гринева,
пишеся 16 мая 1760 кумомъ Николая Ста-
нимир скоро въ Звинигородѣ. Въ торжествѣ
епровадженя чудотворной иконы св. Спа-
сителя до церкви въ Туринцѣ дня 2 липня
1765 р. брали участь: Яковъ Ангело-
вичъ, парохъ грииевскій и деканъ щи-
рецкійг и Іоанъ Ангеловичъ, парохъ
пбдгородискій [см. Вас. Чернецкій. Туринка
и церковь туринецка. „Дѣло®, Львовъ, 1892,
н-ръ 198]. — Дня 16 червня 1783 р. вѣн-
чавъ въ Гриневѣ о. Степанъ Ковлювскій
згадану высше Марту, дочку декана щи-
рецкого съ Николаемъ Станимирскимъ зъ
Звинигорода, отже въ часѣ, коли въ Гриневѣ
бувъ парохомъ о. Яковъ Домбчевскій. Зъ
сего заключаюсь, що о. Яковъ Ангеловичъ
тогды уже не живъ и вдова мусѣла мешкати
юдесьвъселѣ.— За Антонія Ангелов ича
вспомииаеся въ книзѣ вѣнчаныхъ села Гри-
нева: Дня 12 червня 1791 Симеонъ Анге-
ловичъ, сынъ Іоана, пароха зъ Пбдгородища
и Татіаны, родж. 5 марта 1/65, оженився
съ Катериною, лѣтъ 17, Домбчевскою, доч-
кою Якова Домбчевского зъ Гринева а де-
кана стрѣлиского. Сорніаѵіі Апіопіиз Ап-
§еііотѵіс2 8. 8. ТЪ. І)т. Сап. Сопв. Ьеор.
8. С. К. Сопзііагіиз Кесіог 8етіпагіі С-епегаІіа,
сориіаѵі ех деІе^аНопе ргоргіі Іосі РагосЬі.
Тезіез Зііпеоп Вяерескі, ]игІ8Іа. 8атие1 Ѵиісап,
Сапопісиз В. Сг. Ѵагайіепвіз, Зегаіпагіі Сгепег.
Ьеор. Ѵісе-Весіог. [Самуилъ Булькай ъ,
ромунъ по національности, бувъ за чаебвъ
ректорату Антонія Ангеловича сперва спи-
ритуальнымъ, а бттакъ вице-ректоромъ львбв-
екои’‘духовной генеральной семинаріи. Пбзд-
нѣйше збетавъ епископомъ въ Великбмъ

2	А н г ё л о в и Ч
тився бттакъ юриднчнымъ наукамъ. Зло-
живши строги испыта, Андрей осягнувъ
въ 1796 р. на львбвскбмъ университетѣ
дипломъ доктора правъ, а въ УІ^І р.
збставъ на тбиъ-же университетѣ над-
звычайнымъ професоромъ каноничною
права въ рускбмъ языцѣ, понеже рускй
богословы не могли корыстати зъ ла-
тинскихъ прелекцій д-ра Іоана Ам-
броса Рехтенберга. Д-ръ Андрей бувъ
рбвночасно адвокатомъ, а яко такій
мавъ зіаііит а^епсіі во всѣхъ судахъ
галицкихъ. Въ 1800 р., збставши совѣт-
никомъ шляхотскихъ судовъ въ Тарновѣ,
опустивъ университетску катедру, а его
наслѣдникъ д-ръ Іоанъ Хризостомъ Мо-
хнацкій преподававъ каноничнЬ право
для рускихъ богослововъ уже по поль-
ски*). Въ тогдашнемъ рускбмъ движеню
бравъ д-ръ Андрей участь о стблько, що
въ 1798 р. вписався въ члены Ставропи-
гійского Института
Зъ окрушкбвъ порозкиданыхъ по
рбжныхъ актахъ и публикаціяхъ, можно
дослѣдити, що Антоній Ангело-
в и ч ъ учився въ львбвекбй академіи,
котра була пбдъ управленьемъ оо. іену-
итбвъ, бттакъ вынятковымъ способомъ
збетавъ принятый до іпляхотского кон-
викту. Числячи ледви 16 лѣтъ, тогдаш-
ный львбвекій епископъ Левъ ПІептыц-
кій [см.] ввернувъ на него свою увагу
и почавъ затруднити его въ своей орди-
наріятскбй канцеляріи’). Около того ча-
Варадинѣ въ Угорщивѣ надъ Быстрымъ Ке-
решекъ, где еще и нынѣ есть столица гр. к,
епископа ромунскогэ. Самуилъ Булькавъ
доживъ глубокой старости; уродився 1758 р.,
а умеръ 22 грудня 1840]. — Іоанъ Авге-
ловивъ, парохъ Пбдгородища, бувъ дека-
номъ бобрецкимъ и въ 1782 р. мешкавъ въ
Бббрцѣ. — Въ метрикахъ села Пбдгородища
есть такожь згадка о іеромовасѣ Алим-
пію Авгеловичу, котрый въ 1764 р.
тамжѳ крестивъ. — Послѣдный зъ роду Ан-
геловвчѣвъ, що выдавъ мнтрои. Антонія Аи-
гедовича, бувъ о. Михаилъ Ангеловичъ,
врвходвйкъ въ Троетянцяхъ, бучацкого по-
вѣту, котрый цѣле свое житье бувъ вегета-
ріявиломъ. Уродженый 1817 р, а рукополо-
женый 1842 р, умеръ бнъ безъ потомства
н безъ свояковъ въ простбй линіи дня 9 [21]
мая 1890 въ 73 роцѣ житя а 48 священства.
[См. „Дѣло", Львбвъ, 1890, н-ръ 79, 109; —
„Червовая Русь", Львбвъ, 1890, м-ръ 108].
. *) См. „Рускій университетъ во Львовѣ.
„Слово", Львбвъ, 1866, н-ръ 14; — д-ръ Ом.
Огоповскій. Исторія литературы рускои. Часть
II, Львбвъ, 1889, стр. 53; — йг. Б. Ріпкеі і йг.
81. Зіагяугізкі. Нізіотуа пгшгегзу іеіи Ы’огѵзкіедо,
1, Ілѵбѵ, 1894, стр. 94, 139, 167.
2) См. І)г. Сопвіапі ѵоп УѴигяЬасЬ. Віо-
КгарЬівсЬез Ьехісоп йев КаізегЙіитя Оееіег-
геісЬ. ВЙ. 1, УѴіеп, 1856, стр. 39.
ъ Антоній
су наступивъ першій подѣлъ Польщи,
и область нынѣшнои Галицкои Руси, въ
силу договору заключеного межи Ав-
стріей, Прусами п Россіею, прійшла вт.
1772 р. подъ панованье Австріи. Опла-
каный станъ руского духовенства въ
новопридбанбмъ краю, не лишь пбдъ
взглядомъ соціально-економичнымъ, але
бблыпе еще пбдъ вкладомъ интелекту-
альнымъ, побудивъ австрійску монархи-
ню Марію Тересу до основана въ Вѣдни
въ 1774 р. при св. Варварѣ генеральной
семинаріи, звѣстнои пбдъ именемъ »Бар-
бареумъ« для образована духовенства
въ Галичины, Угоръ, Семиграду и Кро-
аціп. До сеи семинаріи, почавши бтъ
1775 р., высылали діецезіи львбвека
и перемыска разомъ 14 кандидатбвъ ду-
ховною стану, а межи першими еп
питомцами находився такожь Антоній
Ангеловичъ3), котрый окончивъ
тутъ студія философичнй и теологичнй
съ такимъ поступомъ, що зъ той при-
чины, якъ такожь и длятого, що бтзна-
чався прилѣжностію, розвагою а при
тбмъ и скромностію, бувъ ставленый дру-
гимъ за взорецъ. Особливо посвятився
науцѣ греческою языка и то съ та-
кимъ результатомъ, що учивъ бттакъ сего
языка другихъ питомцѣвъ4). Выпосажс-
ный широкими вѣдомостями зъ рбжныхъ
областей наукъ, а головно зъ области
богословія, повернувъ съ дипломомъ до-
ктора св. богословія до Львова, и въ
1780 р. бувъ рукоположеный еп. Пе-
тромъ Бѣлянскимъ на пресвитера5 *).
Пбдъ бокомъ сего владыки почавъ Ан-
тоній Ангеловичъ трудились для добра
церкви и краю.
Майже отъ першои поры вступленя
на публичпу арену, имя Антонія Ангс-
ловича тѣсно звязано съ исторіею па-
шой церкви, котрбй бтдавъ бнъ зиаме-
пптй услуги въ защитѣ еи правъ. Зъ
природы одареный спосббностями, а при
томъ бтзначаючись высокимъ на свбй
часъ клясичнымъ образованьемъ, бувъ
свѣтиломъ межи тогдашнымъ рускимъ
духовенствомъ, котре съ малыми тутъ
и тамъ вынятками, складало ся головно
зъ такъ званыхъ «псалтырниковъ « [апіі-
диае есіисаііопіз], вправдѣ неразъ хо-
3) См А. С. Петрушевичъ. Сводная га-
личско-русская лѣтопись съ 1772 до Бойца
1800 г. Львбвъ, 1889, стр. 55, 78, 261.
*) См. „(Загеіа Ідаоѵгвка", 1814, и-ръ 67;
„ОевІеггеісѣіьсЬ-КаіьегІісЬе ргіѵіііцігіе ІѴіепег-
/еііипц", 1814, в-ръ 246.
5) См. Книга пресвитербвъ, томъ IV,
стр. 20.

Ангеловичъ Антоній
3
рошихъ ритуалистбвъ и отличныхъ слу-
жнтслѣсъ блтаря, що безъ ропоту по-
дѣлали. незавпдну судьбу свого народа,
але не спосббныхъ двпгнутись на ви-
днѣйшіе культурне становище Були бо
то часы, въ котрыхъ цѣсарь Іосифъ П
начавъ вводили въ Галичинѣ пезвычай-
но важни реформы1), що въ послѣд-
ствахъ своихъ сягнули глубоко въ со-
ціяльно-екононичный и умственый роз-
вбй напіого народа.
Одною зъ першихъ и найважнѣй-
шихъ институцій, основапыхъ австрій-
скимъ правительствомъ во Львовѣ въ
силу надворного декрету зъ дня 30
червня 1783, — то була тенеральна се-
минарія для образована руского духо-
венства, розширена въ 1787 р. для всѣхъ
гр. кат. епархій въ Австріи. Организаціею
сеи семинаріи занявся Антоній Ангело-
вичъ вразъ съ еп. П. Бѣлянскимъ. Для
помѣщеня сеи семинаріи, правительство
передало Антонію Ангеловичу пбеля ро-
спорядженя зъ дня 2 серпня 1783 р. зие-
сенъш въ 1782 р. кляшторъ Домини-
канокъ при улици Широкбй, нынѣ Ко-
периика’). Ректоромъ сеи семинаріи, ко-
трои бткрытье послѣдовало 1 падолиста
1783 р.3), бувъ назначеный Антоній
Ангеловичъ. Однако въ рбкъ пбзднѣйше
[1784 р.] передавъ бнъ управленье сеи
семинаріи въ руки заименованого ректо-
ромъ Мих. Щавницкого, а самъ обнявъ
въ новооснованбмъ Іосифомъ II универ-
ситетѣ во Львовѣ катедру догматики,
котру преподававъ пбеля системату
Бертіера*). Того самого року’ бувъ по-
кликаный до комисіи ликвидаційнои
маеткбвъ знесеныхъ монастырѣвъ и кля-
шторбвъ5), и на кождбмъ зъ тыхъ ста-
новищъ розвинувъ таку ревну дѣятель-
нбеть, що для знаменитыхъ своихъ спо-
собностей и обширныхъ вѣдомостей
збставъ заименованый ц. к. совѣтникомъ
и асесоромъ духовной филіяльнои ко-
мисіи [соішпізкіо ессіевіавііса], а зверхъ
і) О тыхъ реформахъ для историчной
звязи згадуеея подробнѣйше при еп. Петрѣ
Бѣлянскбмъ [см.].
’) См. А. С. Петрушевичъ. Сводная га-
личско-русскаа лѣтопись съ 1772 до конца
1800 Г. Львбвъ, 1889, стр. 201.
3)	См. Д-ръ Юліянъ Пелешъ. СезсЬісЫе
<Іег Цшоп йег гШЪепівсЪеп КіхсЬе пііі Еот,
Вй. П, УѴіегі, 1880, стр. 640.
4)	См. Вг. Б. Кіпкеі і йг. йіагхупзкі. Ні-
зіогуа ипнѵегвуіеіи І\ѵо№кіе^о, I, Ілѵбѵ, 1894,
стр. 78.
5)	См. І)г. Сопніаві ѵ. ІѴиггЬасІі. Віодга-
рЫзсѣен Ьехісоп йея Каівегіѣшпв ОезЕеггеісЪ.
I, ІѴіеп, 1856, стр. 39.
того бувъ бтзначеный достоинствомъ
каноника6). Небавомъ однако згадану
комисію розвязано и еп агенды передано
краевому правительству, при коТрбмъ
установлено двохъ мірскихъ совѣтнп-
кбвъ-референтбвъ, одного для справъ
гр. кат., а другого для рим. кат. обряду7).
Въ 1787 р. встрѣчаемъ Ант. Ангело-
вича вновь на становищи ректора львбв-
скои духовной генеральной семинаріи.
Любопытны подрббности о тбй номинаціи
переказавъ грядучимъ поколѣнямъ това-
рищъ Ангеловича, проф. богословія д-ръ
Игн. Феслеръ, котрый въ своей публи-
каціи, выданбй пбдъ заг. „КйскЫіске
аиГ веіпе ьіеЪхі^'аНгіре РіІ^егзсИаіІ"
[Геірхіщ 1851], оповѣдае, що дня 13
мая 1787 прибувъ цѣсарь Іосифъ II въ
товариствѣ князя Кинского и численой
свиты до Львова, намѣряючи зъ-бтеи
удатися до Херсону, где его дожидала
царпця Катерина II. Недавно передъ
тымъ именувавъ бувъ цѣсарь гр. кат.
епископомъ въ Великбмъ Варадинѣ ре-
ктора рускои семинаріи Михаила Щав-
ницкого, котрый своими коварствами
бувъ выперъ зъ той посады Ангеловича,
человѣка гбдного и праведною. Той
клеветникъ, человѣкъ дуже неспокбй-
ного духа, не мавъ за собою доброй
славы, а строгимъ и нелюдскимъ посту-
пованьемъ съ питомцами занепріязнивъ
собѣ ихъ въ найвысшбй степени. Щобы
на нѣмъ пбмститися, списали питомцѣ
на него жалобу, представили въ нѣй
ректора человѣкомъ нелюдскимъ и не-
моральнымъ и передали жалобу цѣса-
реви. Зъ той причины посѣтивъ цѣсарь
обѣ семинаріи, не і'вѣдомивши о тбмъ
напередъ нѣкого. При входѣ до семи-
наріи повитали Іосифа II настоятелѣ
и професоры, межи котрыми бувъ та-
кожь и авторъ згаданои публикаціи, д-ръ
Игн. Феслеръ8), монахъ въ одежи аббат-
скбй, переслѣдованый за свои либераль-
нй погляди, котрый ввернувъ на себе
увагу монарха. Посѣтивши всѣ семинар-
ски комнаты, монархъ наймовъ все въ
ладѣ, лишь ректоръ ему не подобався,
а дня 15 мая 1787 завбзвавъ до себе
д-ра Игн. Феслера и радився его, кто
•) См. „багеіа Ілѵо\ѵзка“, 1814, н-ръ 67; —
Оезіег. Каівег. ргіѵ. 1Ѵіепег-2еііип(5, 1814,
н-ръ 246.
’) См. Д-ръ Юліянъ Пелешъ. (ІевсЬісЬіе
йег Ппіоп йег гиіЬепізсЬеп Кігсііе тіі Еот.
ВЙ. II, "ѴѴіеп, 1880, стр. 653.
8) О д-рѣ Игн. Ф е е л е р ѣ згадано по-
дробнѣйше въ біографіи еп. Бѣлицевого
Петра.

4
Аягеловичъ Антоній
бувъ бы найбтповѣднѣйпіій на ректора.
Д-ръ Феслеръ, не надумуючпсь, предло-
живъ на ректора Ангеловича. Дня 18
мая 1787 отъѣхавъ Іосифъ II съ дружи-
ною аложеною въ 27 осббъ въ 7 пово-
захъ зъ Львова до Россіи. Въ три дни
по его отъѣздѣ оголошено его найвысше
роспорядженье, котрымъ усунувъ ре-
ктора Михаила Щавницкого *) въ прп-
ватне житье на Угорщину, а професора
д-ра Атонія Ангеловича именовавъ ре-
кторомъ семинаріи8).
На чолѣ отже сеи важной инсти-
туціи, котра съ часомъ сталась розсад-
ішкомъ національного культурного жи-
ти на рускбмъ Прикарпатю станувъ по-
новно д-ръ Антоній Ангеловичъ. Съ
посвященьемъ для институціи, котрбй
служивъ, и ревностію для славы рускои
церкви и еи служителѣвъ почавъ спов-
няти повѣреный собѣ урядъ. Зъ подъ
его руководства стало выходити рбкъ-
рбчно значнѣйіпе число молодшого ду-
ховенства, котре своимъ образованьемъ
и товарискою огладою начало уже
значно бтзначатись бтъ своихъ товари-
шѣвъ, такъ званыхъ »псалтырникбвъ«.
Вправдѣ, подъ взглядомъ національнымъ,
въ нынѣшнемъ значѣню, дякуючи тог-
дангной едукаційнбй системѣ и небтрад-
ному соціялыю-економи'шому положеніе
і) Михаилъ Щавницкій, каноникъ гр.
кат. мукачевскои епархіи, бувъ въ 1784 р.
вице-ректоромъ гр. кат. вѣденьскои духовной
семинаріи [см. Петръ Полянскій. Церковь
и приходъ ев. Варвары въ Вѣдвн. „Новый
Галичанинъ”, Львовъ, 1890, н-ръ 6], абттакъ
1 вересня 1784 збетавъ именованый ректо-
ромъ гр. кат. духовной семинаріи во Львовѣ,
и тую девжнбетъ сновиявъ до 1787 р. Іо-
сифъ II именовавъ его въ 1787 р. гр. кат.
велико-варадинскимъ епископомъ, але опо-
сля, уеунувши его по згаданбй причинѣ
въ приватне житье, бткликавъ такожь и но-
минацію на епископа. Пбзднѣйше мавъ Мих.
Щавницкій добиватнеь вразъ съ Аит. Анге-
ловичемъ о перемыске епископство [см. А. С.
Петрушевичъ. Сводная галичско-русская лѣ-
топись съ 1772 до конца 18С0 г. Львбвъ, 1889,
етр. 210]. Портретъ его-переховуесь въ библіо-
тецѣ гр. кат. капитулы въ Перемышли, иа ко-
трбмъ находится слѣдуюча записка: „МісЬаеі
Всзаѵпісяку саіѣ. еееі. Мивкасвіпепвів Песіог еі
саиопісия зв. ТЬеоІо^іае, босіог I. СоНиз бе
ХІвдЬ, ТаЪпІіае Ішіісіагіае Аззевзог еіивйет
СоНив АгсЬібіаеопив еі Еедіі Ерівсораііз Ьісеі
Рго-ІІігесіог сопйат вей а 1 ВеріешЬгів апні
1784 ивдие ай 1 ВеріетЪгіз ііібет 1787 беве-
гаіів ветіпагіі (1г. СаіЬоіісі Ьеороііепвів Ргітиз
Песіог еі іит Ессіевіае асі гііит Сгаесит Ве-
Гогтаіог диат Ветіпагіі Іивіаигаіог”.
а) См. Андрѣйчукъ [д-ръ Юліянъ Целе-
вичъ]. Где-що про Львбвъ передъ 109 роками
и про триразовый приѣздъ Іосифа И до того
мѣста. „Дѣло”, Львбвъ, 1883, н-ръ 17—18.
ыашого народа, не було майже ніякого
прогресового двпженя въ дусѣ нап’* 1"
ноп культуры межи тогдашни
нами. Цѣла тогдашна Русь:
ція п людъ, зіаючп тблЫ	.що
п свѣдомбсть обряду, концеы^ивалась
въ церквѣ, п зъ той стороны давала
признаки свого жптя. Навѣтъ рускй- пре-
лекціи, введенп въ 1787 р. па факуль-
тетахъ фплософичпбмъ п богословскбмъ
львбвекого университету для рускихъ
богословбвъ буди лишь тымъ метеоромъ,
що засѣявъ хвилево яснымъ свѣтломъ,
не загрѣвпш пародпого духа и не по-
будивши до національного дѣла людей
таланту, на котрыхъ межи Русинами нѣ-
коии не збувало и не збувае. Сами тог-
дашни Русины, не маючи свѣдомости
національного достоинства, добачали въ
студіяхъ латинскихъ высшу прикмету
схолястичнои мудрости и поруку ббль-
піого почитаня3), и причинялись опбеля
головно до того, що рускй прелекціи
усупено зъ университета4). Хотя отже,
народпе житье, въ ширтбмъ того слова
значѣню, опочивало еще летаргцчнымъ
сномъ, то все таки загалыіе обра-
зованье межи рускимъ духовенствомъ
пбйшло іпирше бтъ часбвъ ректорату
д-ра Антонія Ангеловича, а причинялась
головно до того та обставила, що число
питомцѣвъ львбвекон семинаріи, озна-
чене первѣстно на 80 цѣлкомъ бѣдныхъ
кандидатбвъ духовного стану, збетало
въ 1787 р. побблыпене на 400, и то не
.лишь зъ рускихъ епархій Галицкихъ,
ало такожь -въ гр. кат. рускихъ и ро-
мупскихъ діецезій Угоръ и Семиграду.
Однако таке значне число питомцѣвъ
не могло помѣститись въ тѣсныхъ семи-
нарскихъ убикаціяхъ, прото певне ихъ
число було падѣлеие стипендіями въ
сумѣ но 150 зр. Въ три роки пбзднѣйше,
Леопольдъ П, добачивши непрактичнбеть
тыхъ генеральныхъ семинарій, знѣсъ
таковй въ 1790 р., а на ихъ мѣстце роспо-
рядивъ запровадитн спархіяльнй семи-
наріи. Питомцѣ латипского обряду були
перемѣщеній того самого року до епар-
хіальныхъ семинарій, а рускй епископы,
львбвекій П. Бѣлянскій и перемыскій М.
Рылло, отнеслись до цѣсаря съ просьбою
о полишенье львбвекои генерашлюи се-
минаріи для гр. кат. обряду. Такожь
3) См. Д-ръ Ом. Огоновекій. Исторія
литературы рускои. Часть II, Львбвъ 1889,
стр. 58.
4) См. Іосифъ Левицкій. Сгаттаіік бег
гпіЪепізсЪеп ойег кІеіпгивзівсЪеп ВргасЬе іп
(Міяіеп. Рггетуйі, 1834, стр. ІЦ—IV.

Ангеловичъ Антоній
5
просили рускй епископы, щобы тую
семинарію, котра находилась пбдъ без-
іюссрсднымъ надзоромъ правительства,
а въ еи устройствѣ що до управленя
давались спостерѣгатн многй недостат-
ки, передано подъ верховный надзоръ
самыхъ епископовъ. Леопольдъ II при-
хилпвся по части до просьбы руского
ешіскоиату и надворпымъ декретомъ зъ
для 4 лішня 1790 затвердивъ що до
полпшеня генеральной духовной семи-
наріи во Львовѣ, означивши число іпі-
томцѣвъ на 320, але Отмовнвъ що до
передачи семинаріи подъ верховный
надзоръ власти еписконбвъ, и такимъ
способомъ пслишнлась львбвска духовна
семинарія подъ безпосереднымъ отправле-
ньемъ правительства’)
Обнявши ректоратъ духовной семи-
наріи, д-ръ Антоній Ангеловичъ не зри-
вавъ звязи съ университетомъ и вплы-
вавъ дальше не подъ однимъ взглядомъ
па поступъ богословскихъ наукъ2), а въ
1787 р., коли введено рускй прелекціи
на философичнбмъ и теологичнбмъ фа-
культетѣ львбвского университету, пре-
подававъ самъ догматику по рускй3).
Румяный, усмѣхненый о. ректоръ — якъ
о Ант. Апгеловичу згадуютъ писателѣ*),
бувъ цѣлою дуіпею и щиро привязанмй
до новыхъ порядковъ. Питомцѣ любили
и почитали его высоко, а власти духовніі
и мірскй Относились до него съ повнымъ
довѣрьемъ. Число его почитателѣвъ
1) См. Д-ръ Мих. Гарасевичъ. Аипаіез
Еесіезіае КиІЪепае, Ьесроіі, 1862, стр. 1139.
а) См. І)г. Ь. Еіпкеі і (Зг. 81. Зіаггуйвкі.
Нізіогуа иппѵегвуіеіи Ътотевкіево, I, Ідѵбѵл
1894, стр. 83- 84.
3) См. Я. Ѳ. Головацкій. 0 первомъ ли-
тературно-умственномъ движеніи Русиновъ
въ Галиціи со временъ австрійского владѣ-
нія въ той землѣ. „Науковый Сборникъ11,
Львбвъ, 1865, стр. 78—79. А. С. Петрушевичъ
въ своей „Сводной галичско-русской лѣтописи
съ 1772 до конца 1800 г. [Львбвъ, 1889, стр.
803] пбдъ 1790 р. говоритъ, що „Антоній
Ангеловичъ, тогда еще клирикъ" препо-
дававъ церковне право. То, пбсля всей
вѣроятности, ошибка друкарка, або — бути
може — коректора, понеже не Антоній Аи-
геловичъ, але братъ его, д-ръ Андрей, пре-
подававъ канонично право. Той самой не
точности допустився такожь авторъ статьи,
напечатапои въ „Словѣ" [Львбвъ, 1866, и-ръ
14] пбдъ заг.; „Рускій университетъ въ Льво-
вѣ", въ котрбй згадуе, що „въ 1790 р. на
богословскбмъ Факультетѣ преподавалъ по
рускй Антоній Ангеловичъ [тогда
клирикъ] церковное право, получавшій за
тое 509 гульд. и имѣвшій 3 слушателей".
•) См. 1>г. Ь. ИикеІ і сіг. 81. Віагауйвкі.
Ніьіогуа ипіѵегзуіеіл Іѵ.ттъкіеко, I, Ілгбіѵ.
1894, стр. 84.
зббльшалось зъ року на рокъ, и гдеко-
трй зъ нихъ писали въ честь его оды
и панегирики5).
Згадуючп о тыхъ часахъ, не можно
поминутп мовчкомъ декрету надворного
зъ дня 4 жовтпя 1890, котрымъ введено
важни реформы въ области публичною
воспитаня на подставѣ автономіи школы,
прнзнаючп становп учительскому вплывъ
па публичне воспитанье. Пбсля згада-
ного декрету, кождому учителеви вблыю
було высказати свое мнѣнье въ спра-
вахъ шкдльныхъ и предкладати проекты
улучшенъ, а управленье школы мало
належати до еи учителѣвъ. Професоры
кождого факультету, кождои гимназіи
и школы нормальной мали творити ра-
зомъ колегія, котрому означеный бувъ
певный кругъ чинности. Колегія тй фа-
культетовъ, гимназій и шкОлъ нормаль-
ныхъ выбирали своихъ репрезентантовъ,
котрй разомъ творили такъ званый »8іи-
с1іеп-СопкеЕз« [сопзеаизз зіийіогит],
котрый бувъ инстанціею, стоячою ме-
жи учительскими колегіями а надвор-
ною канцеляріею, и зносився съ сею
канцеляріею за посередництвомъ губер-
ніи. Комисія надворна наукъ, въ котрбй
дѣйствовали непріязни той реформѣ; зъ
часовъ Іосифа II елементы, перестала
существовати 1 сѣчня 1792.
Не сумнѣватись, що на такъ наглый
перехбдъ до автономіи шкОльнои вилы-
пули не мало идеи, котрй розходилнеь
зъ Франціи; реакція противъ скрайного
тогдашного напряму а такожь лична
соучасть цѣсаря Леопольда II приско-
рили вѣроятно рѣшенье далеко сягаю-
чихъ постановъ. Але не такъ сталось,
якъ гадалось. Выконанье тыхъ постановъ
не отвѣчало ожиданямъ: оказалось, що
легше вмѣнити форму, якъ примѣнити
до иихъ существо рѣчи, що особливо
въ іпкбльництвѣ ббльше значатъ люде,
ихъ образованье и ругана, якъ роспо-
рядженя и организаціи. Копсесъ, осно-
ваньи! на широкой автономіи, стався
властію центральною и абсолютною, що
пе терпѣла нобдчь себе и тѣіш автоно-
міи, властію правительственною, котра
загорпула все въ свои руки. Леопольдъ 11
напувавъ внрочѣмъ дуже коротко, щобы
могъ бувъ ввести въ житье бтмѣшіу си-
3) Межи шипами написавъ въ честь Ант.
Аигелонича три етихотвореия прОФ. Петръ
Лодій пбдъ заг.: „Ономастиконъ пр. г.
Антонію Апгеловичу епископства Львбвско-
Галицко - Каменецкого канонику... на день
14 Апрѣля содѣланъ Петромъ Лодіемъ"
[Львбвъ, 1791, 4-о стр. 8].

6
Ангеловичъ Антоній
стему шкбльну; наслѣдникъ же его, пбдъ
ужасомъ страшныхъ переворотдвъ въ
Франціи, дивився инакше на своббдный
розвдй публичнаго воспитана. Не могло
такожь правительство середъ войнъ, ко-
тріт на довгй лѣта заняли цѣлу его увагу,
много запматися а тымъ меньше еще
выдаватп на школы. Запаковала въ тыхъ
часахъ велика ощаднбсть: гдекотрп ка-
тедры знесено, часъ наукъ скорочено,
щобы зменыпити выдатки. Въ виду по-
требы заповненя многихъ прогалинъ въ
рбжныхъ дикастеріяхъ надано науцѣ
скорѣйшій хбдъ: юридичшг студія по-
зволено кбнчити въ трехъ рокахъ, а фи-
лисофію въ двохъ, т. е. предметбвъ тре-
того року позволено слухатп уже на
другомъ або на першбмъ роцѣ богосло-
вія и правъ.
Выборы репрезснтантбвъ до консесу
бтбулись на початку 1791 р.; нѣмъ однакъ
коисесъ уконституовався, Леопольдъ II
уже не живъ. Въ львбвскбмъ универси-
тетѣ дали тй выборы повбдъ до довгои
и пристрастной сварнѣ, и лишь фа-
культетъ богословія обдаривъ тымъ до-
стоинствомъ одноголосно д-ра Антонія
Аигеловича, котрый безъ Перервы бувъ
репрезентантомъ сего факультету въ
консесѣ до 1795 р.
Канцелярія надворна затведила въ
лютбмъ 1792 складъ консесу1) на три
роки, примѣтивши, що бтповѣдаючн сво-
му поклпканю репрезентанты позбста-
нутъ и дальше па своихъ становискахъ.
Дня 17 цвѣтня 1792 послѣдовала инста-
ляція сеи новой шкбльнои власти въ
присутствѣ губерніяльного совѣтника
Торена. Отъ сеи поры черезъ 10 лѣтъ,
і) Складъ консесу въ 1792 р. бувъ слѣ-
ду ючій: Предсѣдатель, ректоръ Г анъ ; ре-
презентанты Факультетовъ: богословского,
д-ръ Антоній Ангеловичъ; юридичного,
проф. Боржада; шедичного, Прессенъ,
протомеднкъ; философичного, ироф. К о-
дешъ; гимназій, префектъ Мильбахеръ;
шкблъ нормальныхъ, священикъ лат. лбр.
д-ръ Янъ ГоФманъ, организаторъ нормаль-
ныхъ шкблъ въ Галичинѣ и директоръ нор-
мальной школы во Львовѣ, а опбела дире-
кторъ львбвского лицея, першій, що на
львбвскбмъ универсисетѣ осягнувъ 12 падо-
диста 1765 степень доктора правъ, и котрого
губернія по двохъ испытахъ приказала уже
промовати. До згаданыхъ 6 члеибвъ консесу
покликано въ 1792 р. еще двохъ: Генри-
ка Бретшнайдер а, директора библіотеки,
н Ромберга репрезентанта ясидбескихг
шкблъ. Всѣ агенды консесу полагоджувавъ
синдикъ университетскій съ придѣлеиыми
собѣ писарями [см. йг. Ь. Ипкеі і <іт. 81.
Віаггуйвкі. Нівіогуа чшдаегвуіеіп Іииитакіеео,
I, Ъѵ/бте, 1894, стр. 139, 147—148].
т. е. до кбпця 1802 р. стоявъ консесъ
на чо.тѣ цѣлого шкблыпіцтва галнцкого.
Русины однако, при тогдашнбмъ своимъ
положеніе п при аспираціяхъ правитель-
ства, котрс мало на цѣли германиза-
цію и пбддержувало школы въ загалѣ
о стблько, щобы воспитувати и образо-
вати передовсѣмъ добрыхъ урядннкбвъ,
не могли надѣялись для себе на поли
шкблыпіцтва отъ сен паіівысшои краевой
шкбльиои магистратуры піякихъ корп-
стей, мимо того, що въ тбмъ консесѣ
засѣдавъ д-ръ Антоній Ангеловичъ, ко-
трый — якъ всюды, такъ и тутъ, спов-
нявъ совѣстно свбй мандатъ. Въ протягу
тыхъ кблькохъ .лѣтъ, що вязали его съ
университетомъ, успѣвъ онъ своими лич-
ными прикметамн позыскати загальну лю-
бовь и почитанье члеибвъ университету,
котрй выбрали его на 179б|7 ректоромъ
магнификомъ, отже въ пору, коли си-
дѣвъ уже на престолѣ перемыскихъ
епископовъі) 2). То пайлучшій доказъ,
якъ сей достойникъ понимавъ выкону-
ванье принятыхъ на себе обовязкбвъ.:
Въ 1794 р. померъ перемыскій епи-
скопъ Маке. Рылло [см.], котрый еще
за житя свого предкладавъ правитель-
ству свого генеральною викарія, впро-
чѣмъ заслуженою для перемыскои епар-
хіи монаха Юліяна Шпонринга [см.] на
достоинство свого коадъютора3) съ пра-
вомъ наслѣдства, але его заходы не
вѣнчались ніякимъ успѣхомъ и цѣсарь
Францъ II именовавъ дня б лиши 1795
перемыскимъ епископомъ д-ра Анто-
нія Аигеловича за его заслуги, положенм
около воспитаня духовенства. Полу-
чивши потвердженье бтъ кіевскою ми-
трополита Теодосія Ростоцкого, зъ его
делегаціи бувъ Антоній Ангеловичъ по-
2) Въ львбвекбигь іосифинскбмъ уни-
верситетѣ були выбрани ректорами зъ по-за
круга проФееорбвъ, такожь: на 1798 р. Ста-
ниславъ Котлева Гржемскій, президентъ
судбвъ шляхетскихъ; на 1800 р. вицепре-
зидситъ губериіяльиои апеляціи Іосифъ
Свертсъ-Шпоркъ, по нѣмъ львбвекім
архіепископъ рим. кат. обряду Каетапъ
Кидкій, а на р. 1805 рускій львбвекій епи-
скопъ Николай Скороды пскій. Не спов-
вяли они въ университетѣ лично своихъ фун-
кцій, але именовали зъ посередь проФееорбвъ
проректора, сталого свого заступника. Д-ра
Антонія Аигеловича заступавъ въ 1796/7
яко проректоръ д-ръ Михаилъ Тарасо-
вичъ.
3) См. Д-ръ Юліянъ Полешь. Сгсвсьісіііе
йег Нніои бег тиіЬепівсЬеп Кітсѣе шіі Кош.
Вй. II, ѴѴіеп, 1880, стр. 633, 701. — А. С.
Петрушевичъ. Сводиая галичскс-русская лѣ-
топись съ 1772 до копца 1800 г., Львбвъ,
1889, стр. 346.

АнГёлович’ъ Антоній
свяченый на епископа дня 14 лютого
1796 р. во Львовѣ Петромъ Бѣлянскимъ,
епископомъ львбвскимъ, въ сослуженю
Якова Тумановича, архіеп. брменского
и Порфирія Скарбка Важішского, епи-
скопа холмского’). Дня 21 лютого 1796
бтбувъ торжественый въѣздъ до своей
столицѣ, повптаный радо капитулою
и духовенствомъ, и того дня обнявъ въ
свое управленье перемыску діецезію2),
посвятившись бтъ топ поры справамъ
пашой церкви въ шнршбмъ того слова
значѣню.
Передовсѣмъ ввернувъ еп. Ангело-
вичъ свою увагу на справы своей епар-
хіи, хотя администрація н введенье луч-
шихъ порядковъ въ епископскихъ до-
брахъ причиняли ему не малыхъ клопо-
тбвъ. Дотація бо перемыского епископ-
ства въ часѣ передачи темпоралій новому
владыцѣ, складалась переважно зъ дббръ,
котрй находились въ оплакапбмъ станѣ.
Попередникъ его, покбйный еп. М. Рыл-
ло, по причинѣ своей глубокой старости,
не господаривъ самъ, але выпускавъ
добра арендарямъ, котрй старались тя-
гиути зъ тыхъ дббръ якъ найббльшй
корысти, але ые думали о ихъ меліо-
раціи. Не було ніякого слѣду зъ Гипсіиз
іпкігисІиБ, такъ необходимого до веденя
господарки; економичнй будынки були
знищенй и валились, а пбдъ управу при-
значенй грунты стались яловыми, непло-
дородными. Епископъ Ангеловичъ, чи-
слячи тогды доперва 40 лѣтъ житя,
думавъ, що всѣмъ тымъ недостаткамъ
успѣе зарадити, и длятого взявся енер-
гично до раціональной меліораціи сво-
ихъ епископскихъ дббръ. Коштомъ сво-
имъ побудовавъ нови и тревалй еконо-
мичнй будынки, устроивъ ставы съ
млынами, мочары высушивъ и прндбавъ
для культуры значнѣйшу просторенъ
плодородной землѣ, а що поддали въ
епископскихъ добрахъ, но причинѣ дво-
’) См. Чинъ поставленія Антонія Аиге-
ловича епископомъ перемыскпмъ, Петромъ
Бѣлянскимъ епископомъ львбвскимъ и Яко-
вомъ Тумаиовичемъ архіепископомъ армей-
скимъ и Порфиріемъ Скарбкомъ Бакинскимъ
епископомъ холмскимъ [Львбвъ, 1796], въ
листъ, стр. 4; въ языцѣ рускомъ и латин-
скбмъ.
3) См. Архипастырске посланіе еп. Ан-
тонія Аигеловича зъ дня 22 лютого 1796,
котрымъ повѣдомляе духовенство и вѣрныхъ
перемыскои епархіи о своей номинаціи, по-
сваченю на епископа и ннстадядін, примѣ-
чаючи при тбмъ, що съ днемъ 21 лютого
1796 обнявъ епархію въ управленье и пору-
чае споиинати свое имя при богослуженяхъ.
7
лѣтныхъ неурожаѣвъ, були дуже обѣ-
днѣли, владыка закупивъ для нихъ за
8000 зр. робочого скота3). Понятно, що
на то все треба було великихъ вкладо-
выхъ п оборотовыхъ кашггалбвъ, котрй
могли вернутнсь съ злачнѣйшимъ зы-
скомъ доперва въ протягу довшпхъ лѣтъ.
Зъ сего слѣдно, що владыка, вводячи
раціональну господарку въ епископскихъ
добрахъ, старався тымъ способомъ обез-
печити и пбднести доходы не тблько
для себе, але такожь и для своихъ ііа-
слѣдникбвъ на епископскомъ престолѣ.
Епископъ Ангеловичъ любивъ зъ
трехъ своихъ селъ найббльше Страпге-
вичѣ, положени на самббрскбмъ пбдгбрю,
надъ Днѣстромъ, въ бтдалешо около
8 км. бтъ Старого Мѣста и такъ само
бтъ Самбора. Тутъ перебувавъ владыка
найдовше и тутъ запровадивъ бувъ го-
сподарку на велику скалю и самъ нею
управлявъ. На ровнинѣ посередъ села
стояла такъ звана епископска палата,
розббрана опбсля за часовъ еп. Григо-
рія Яхимовича, понеже валилась зъ ста-
рости. Бувъ то старый деревяпый домъ,
що скдадався зъ 5 великихъ комнатъ
незвычайнои высоты и зъ веранды. Во-
кругъ палаты бувъ великій садъ съ хо-
рошими алеями. При входѣ въ подвбрье
стоявъ невеликій домъ, такъ званй офп-
цины для службы, закотрымъ—1840-хъ
рокахъ виднѣлась лѣтомъ покрыта тра-
вою невелика тблько долина, обведена
валомъ. Тутъ за часовъ Антонія Анге-
ловича бувъ ставъ съ рыбами, въ ко-
трыхъ владыка дуже любовався, а осо-
бливо любивъ щупаки. Тамъ где теперь
на пригорбку пасовище, сѣявъ бнъ и вби-
равъ прехорошу пшеннцю. Въ тбмъ
селѣ була основана перша въ Галичинѣ
паперня, въ котрбй выробляли бнбулу,
папѣръ до друку, и хотя не дуже хоро-
шій, але до ужитку въ канцеляріи на
тогдашнй часы досыть добрый папѣръ
до писаня. Епископъ Ангеловичъ любивъ
часами перебувати такожь въ Валявѣ,
где оставивъ по собѣ память тымъ, що
засѣявъ давпый нагій берегъ Сяна, где
стоитъ палата, берестомъ, зъ чего роз-
рѣсся опосля хорошій лѣсокъ’), а въ
сусѣдпбмъ селѣ Вышатичахъ перехова-
лись навѣть до новѣйшихъ часбвъ кблька
3) См. Мих. Малиновскій. Віс КігсЬеп
ігасі 81ааІз-8аІ2Шц>еп ЬегпйііеЪ йез р-. каііі.
Кііиз бег ВпіЬепеп іп баііаіеп, ЬешЬег^, 1661,
стр. 424—434.
*) См. Юстинъ Желеховскій. Іоаннъ Снѣ-
гурскій, его жизнь и дѣятельность въ Га-
лицкой Руси, Львбвъ, 1694, стр. 8—11.

8
АкгёловиЧ’ь Антоній
анекдотъ о перебуваіпо владыки въ
Валявѣ1).
Съ рбвиымъ, если пс большимъ
жаромъ — о сколько въ тогдашнихъ
неспокойныхъ часахъ пбзвалялп на то
обставнны — занявся владыка Ангело-
впчъ такожь справами своеп епархіи,
а въ 1798 р. нрпбувъ ему новый татаръ.
Въ тбмъ бо роц-Ь, по смерти еп. Бѣлям-
ского обнявъ въ силу вбзваня галиц-
кои губерніи зъ дня 1 червня 1798 р.
администрацію осиротѣлой львбвскои
епархіи, поставивши своимъ намѣстни-
комъ и офиціаломъ въ львбвскбй кон-
систоріи Николая Скородынского8).
Однако головиу свою чиннбсть посвя-
тивъ дѣламъ епархіи перемыскои. Пе-
редовсѣмъ ввернувъ свою увагу на
выкорѣненье понижаючихъ руске духо-
венство порокбвъ, якъ: уживанье гора-
чихъ напоѣвъ, волоченье по латинскихъ
бтпустовихъ мѣстцевостяхъ и т. д. —
порокбвъ, що запгѣзднлись були межи
духовенствомъ старшой генераціи, а ко-
трымъ пбдпадае еще нынѣ нашъ народъ.
Своимъ свѣтлымъ умомъ владыка до-
гляпувъ, що жерело понижена руского
обряду и духовенства лежитъ головно
въ згадаиыхъ порокахъ, а пороки тй
почали въ тыхъ часахъ выступали бблыпе
яскравѣйше о стблько, о скблько ряды
молодшого духовенства стали поповня-
тись питомцами львбвскои генеральной
семинаріи духовноп, котрй бтъ своихъ
батькбвъ и дѣдбвъ бтзначались уже
высшимъ своимъ образованьемъ и това-
рискою огладою, и малп свѣдомбсть
достоинства свого стану. Не легка то
і) Оповѣдають, що перемыскій епископъ
рим. кат. обряду Антоній Голашевскій лю-
бивъ часто посѣщай! владыку Аит. Ангело-
вича, коли бнъ перебувавъ въ Валявѣ, н то
верхомъ, въ товариствѣ одного або двохъ
канониковъ, котрй — якъ тогды бувъ обы-
чай, такожь на коняхъ верхомъ свому епис-
копови товаришили. Ѣдучи одного разу на
тако посѣщенье черезъ еело Вышатичѣ и зблн-
жаючись до Валяны, встрѣтили они одного
Вышатичанина, Що вертавъ зъ Валявы. Епис-
копъ Голашевскій спытавъ его: „Чи есть
владыка дома?" Мужикъ, склонившись низко,
бтповѣвъ: „есть, ясный пане!“ Епископъ,
будучи въ вееелбмъ настрою духа, додавъ
съ шуткою: „А владычица есть?” На то
бтповѣвъ мужикъ безъ иамыелу подобною
же шуткою: „Нѣтъ еи дома, бо поѣхала на
крестины до польского бискупа до Пере-
мышля!” Смѣючись, розказувавъ еп. Гола-
шевскій самъ опбсля о тбмъ владыцЬ Анге-
ловичу [см. Тамже, стр. 10],
2) См. Архіерейске посланіе еп. Ант.
Ангеловича, выдане во Львовѣ дня 5 червня
1798 р.
була отже задача, котру' еп. Ангеловичъ
задумавъ сповиптп. Цѣліі бо вѣки, се-
редъ неспріяючпхъ для руского парода
обставилъ, зложплпсь па то, що рускіп
обрядъ и руска церковь па коліпппбй
Даниловскбй Руси збстали въ своихъ
правахъ упослѣдженн, образованье и во-
спитанье духовенства занедбане, руске
дворянство и мѣщанство потонуло въ
чужой культурѣ, а консеквентнымъ ію-
слѣдствомъ того всего було, що руске
духовенство въ Галичинѣ пбдъ взгля-
домъ умственымъ и соціальнымъ стояло
на порозѣ XIX вѣку съ незиачиымп
лишь вынятками не богато высшс бтъ
широкихъ масъ теыпого и пошгженого
люду, а пбдъ взглядомъ економичнымъ
находилось въ оплаканбмъ станѣ, и не
рѣдки були — якъ ©повѣдаютъ старо-
жилы — случаѣ, що сельскій душпа-
стырь ходивъ самъ за плугомъ и самъ
власноручно выконувавъ иншй роботы
господарскй...
Не зражаючпсь піякпми трудностями
п противностями, владыка Апгсловпчъ
взявся епергичпо до дѣла, щобы пбднс-
стц повагу ибдчииеиого собѣ духовен-
ства, а тымъ самымъ и повагу рускоп
церкви п руского обряду. Вправдѣ не
мбгь думати о частѣйшнхъ каноничныхъ
визитаціяхъ, особливо подальшпхъ де-
канатовъ, понеже въ тогдашнихъ ча-
сахъ не було такихъ средствъ комуші-
каційішхъ, якй суть нынѣ. Польнй, такъ
званй »польски» дороги, були въ тыхъ
часахъ тыми артеріями комуиикацці-
пымп, котрыми можно було цбстатись
бтъ мѣстцевостп до мѣстцевости, а без-
опасно лишь лѣтною порою, коли ца-
рила хороша погода, а бѣда, коли за-
хопила кого на такихъ дорогахъ слота!
Отже курендами и роспорядженями по-
чавъ поучуватп еп. Ангеловичъ пбдчи-
нене своеп власти духовенство, ста-
раючись тою Дорогою выкорѣнити за-
гнѣздивіпйся межи духовенствомъ поро-
ки. Зъ его препоручена высылала прото
цсремыска консисторія досыть часто
таки курепды въ деканаты, не. зважаючи
па велику недогбдпбсть розсылкп тыхъ
писемъ по причинѣ, що устрбй тогдаш-
нихъ урядбвъ почтовыхъ въ Галичинѣ
бувъ дуже нуждевый и не надавався
до той цѣли3 * * * *). Циркули малп своихъ
э) Въ 1792 р выдавъ Яковъ Ляндшавъ,
„Веііойігіет‘' австрійскихъ почтъ, переглядъ
всѣхъ урядбвъ почтовыхъ въ цѣлбй австрій-
ской монархіи. Зъ того перегляду видно, якъ
мало було въ Галичинѣ пбдъ той часъ уря-
дбвъ почтовыхъ и въ загалѣ якъ нужденвою

Ангёлбвич’ь Айфоиій
».тяпдсдрагонбвъ«, котрыми розсылали
приказы и роспорядженя до доминій,
мандатарій п громадъ, а консисторіи
свопхъ курсоровъ. Въ подальшй дека-
наты Отсылались куренды бтъ-деканату
до деканату, а въ самбмъ деканатѣ
було кблька дорогъ обѣгу. Деканъ, по-
лучивши куренду зъ консисторіи, пере-
ппсовавъ два або три разы, а опбсля
посылавъ признанными громадою пб-
сланцями до найблизшихъ селъ. Обо-
вязкомъ кождого душпастыря було, пе-
реписати таку куренду для приходскихъ
актбвъ, або вписати до призначенои на
тую цѣль книжки, а бттакъ Отослати
Громадскимъ пбсланцемъ до свого су-
сѣда, пбеля того, якъ була означена на
курендѣ дорога обѣгу. Та процедура
повтарялась такъ довго, поки куренда,
не оббйшовпіи всѣ означати села, не
повернула назадъ до рукъ декана.
Не въ іініпОй цѣли, а тОлько яко
памятникъ, а властиво для характери-
стики яко культурный образецъ тыхъ
не дуже давпыхъ а въ безодни вѣкбвъ
безповоротно потонувшихъ часбвъ, по-
даю одну зъ такихъ курендъ, въ ко-
трбй духовна власть выступае рѣзко
противъ тыхъ порокбвъ, що точили
организмъ ііашого духовенства и ста-
лись причиною понижена пашого обряду.
Згадапа куренда есть зъ дня 20 сѣчня
1806 до н-ра 284, и гласитъ: .СЬсцс
копзузіогг хагадгіё, §-ду зіе ргхеко-
пще 1ак2е, іе до іер-о Іиди оЫцкапіа
у ПисЬоіѵіепзіѵѵо }еши родгесжпе
хпасгпіе гѵріугѵа, Ьо Каріапі Рго-
кіасу,... Іепігѵі тѵ дотогѵут гаггцдгіе
у иіггутпапіи ^овройагзітѵа, піесгиіі
па ктлб] оЬотеіцгек, кібгу позхц Ра-
була комулнкація. Въ цѣлбй Галичинѣ було
въ 1792 р. лишь 76 стацій почтовыхъ, такъ
званыхъ „Ро8ізаттеІ8Іе1Іеп“, а где-якй мѣста
окружнй, где були „КгеівЪалрітапп-ы“, не
шали урядбвъ почтовыхъ и муеѣли надавати
н бтбирати пересылки почтовй въ мѣстахъ
бтдаленыхъ на кблька миль. И такій станъ
трепавъ довго, бо ажь въ 1822 р. бткрыто
въ Галичинѣ 21 новыхъ стацій почтовыхъ,
а доперва но 1834 р. заведено пересылку
листбвъ грошевыхъ и пакункбвъ до восточ-
ной Галичины и Буковины, бо до того часу
найдалыие положеною стаціею почтовою, где
можно було надати и бтбирати вартостнй
пересылки почтовй, бувъ Золочѣвъ. Зъ пе-
регляду Як. Ляндшава довѣдуемось, що мѣ-
ста Стрый, Болехбвъ, Долина не Мали блив-
шои стаціи, якъ въ Стрѣлиокахъ; Жовкбвъ
належала до Львова, Бережаны до Книгк-
ничъ, Чорткбвъ до Хорѳеткова, Новый Санчъ
до Бохнѣ, а уже иайтбрше було съ Сокалемъ,
бо належавъ до Замостя. Галичина ие мала
дирекціи почтъ, лишь „Наирі- Ееіі- Роз1аті“,
въ котрбмъ було 9 уряддикбвъ и 9 возьвыхъ.
И. Е. .Левицкій. Прикарпатска Русь. Томъ I.
госѣбіѵ ІиЬ коорегаіогбѵѵ, іакогиі па
оЬудпу гувк теувгикігѵапіа і сіттеуіа-
піа Хіоіе^о па Мзг^... тѵіекц ящ о...
кіікапаёсіе тіі до КоЬуІапкі, 8пи]’ц
зщ тщдгу пасізкіет Іидгі, аЪу гпа-
Іехіі 7а1тиіп^ дас сЬсцсусЬ... гбіпе
іппе г оЬудц зіапи у ОЬгхцдки ро-
реіпіаіц... гдгоіпойсі у рІосЬоісі, а па
озіаіек іако іасу.... у іеЬгасу кіа-
піарі 8щ игц^аіцсети іатесгпети
РгоЪовгсготѵі аЪу іт кііка ИоіусЬ
іѵуггисіі па Мзхе;. 2асгут гаовігга^’цс
зіѵоу гакаг піпіеувгуіп зтѵоіт теуго-
кіет Копзузіогг па кайде^о каріапа
зіапоѵѵі у пакіада каг^ Визрепзу
ватут исгупкіет гасщрііопеу аЪу
іуіко по{гц гѵ КоЬуІапсе зѣапоі, од
кідгеу доіцд іыѵоіпіопут піе Ъедхіе,
дорикі па схіегопіедгіеіпе до Каіе-
дгу Рггетуйкіеу КекоПексуе піезіа-
піе, у опусѣ піе одргаѵѵі, гдодаікіет
іе іегеІіЪу 8І^ до іеу гдгоіпозсі 2и
сЬчѵаІоАс ІиЬ іппе іѵіадху піероѵѵайепіе
икагаіо у Тіізсурііпц ро ріесасЬ \ѵе-
гтіе. Сгду ѵѵщс Іид Ровроіііу ргге-
копа 8Щ рггукіадет ВисЬолѵпусЬ, йе
опі піе Ьіертщ до КоЬуІапкі сгеграб
ггддеі тѵогкотѵусЬ гтѵгбеі до зіѵо-
іек Сегкѵѵі у ихпа \ѵ пісЬ Вора лѵвгеду
Іазкачѵе^о у доЬге^о... “
Рѣзкій н безвзглядный тонъ курендъ
вѣнчався, неоспоримо, пожаданымъ успѣ-
хомъ, але въ своихъ послѣдствахъ по-
родивъ такожь межи тогдашнимъ духо-
венствомъ старшей генераціи традицію,
будто бы часы, въ котрыхъ еп. Ангеловичъ
перемыскою епархіею управлявъ, нале-
жали до пайсумнѣйшихъ, и що станъ рус-
кого клира за его часбвъ погбрпшвея въ
епархіи. За голосомъ сен традиціи по-
шли въ добрбй вѣрѣ такожь гдекотрн
зъ нашихъ писателѣвъ, котрй твердятъ,
що еп. Ангеловичъ, яко епископъ пере-
мыскій, старався >< больше о матеріяльну
корысть для своей личности и о внѣш-
иый блескъ для свого достоинства, якъ
о благо духовенства и руского народа,
и що зъ той причины выродився въ
перемыскбй епархіи за его часбвъ зъ
стороны іерархіи деспотизмъ, а серви-
лизмъ зъ стороны клира, бо владыка
понижавъ консеквентно сельске духо-
венство, щобы коштомъ его возвысшігги-
ся самому въ очахъ правительства и ла-
тинского клира, а тымъ самымъ непо-
хвальнымъ способомъ добивались авто-
ритету крылошане и деканы.... Такожь
примѣчае той самъ авторъ, що за ча-
сбвъ еп. Ангеловича стали появлятись
спорадично въ перемыскбй епархіи мон-
2

10
Ангеловичъ Антоній
странціи, и що бнъ впровадивь запо-
жиченй бтъ латинянъ супликаціи1). Фак-
томъ есть, що супликаціи, котрй були
еще въ уживаню въ перемыскбй епархіи
за часбвъ еп. Іоана Снѣгурского, пре-
поручивъ урядово духовенству владыка
Ангеловичъ для упрошена побѣды ав-
стрійскому оружію пбдъ часъ наполе-
онскихъ войнъ, але монстранціи були
введени въ перемыскбй епархіи — пбсля
всей вѣроятности — о много скорше,
якъ за часбвъ еп. Аигеловича8). Рбвножь
не звѣстный есть зъ житя еп. Ангело-
вича нѣ одинъ фактъ, котрый служивъ
бы доказомъ, що владыка бувъ често-
любивый; а еще меньше можно доказати,
щобы съ ущербомъ або запбзнаітьемъ
интересбвъ духовенства старався дого-
джувати своей амбиціи. Вправдѣ, еп.
Ангеловичъ, стремячи пбднести упавшу
повагу руского обряду, старався ббльше
якъ его попередники внѣшнимъ блес-
комъ и оказальшою выставностію, если
не дорбвнати репрезентаціи богатыхъ
въ доходы латинскихъ епископбвъ, то
по крайнбй мѣрѣ зазначити повагу свого
владычого достоинства, а того требовавъ
въ тыхъ часахъ не тблько интересъ рус-
кого обряду и рускои церкви, але такожь
и интересъ самого духовенства. Однако
блескъ той и выставпбсть владыки не по-
добались тогдашнему рускому духовен-
ству, и не могли подобатись въ тыхъ
часахъ, бо руске духовенство жило
въ бѣдѣ и нуждѣ. Случалось, що не
одинъ зъ сельскихъ душпастырѣвъ, ма-
ючи дѣло до владыки, мусѣвъ перазъ
далеку дорогу бтбувати, якъ тогды було
') См. Воспоминанія изъ минувшостп.
Къ етолѣтной годовщинѣ рожденія пок. вла-
дыки I. Снѣгурского. Собралъ русскій (Щібаіті.
„Новый Проломъ", Львбвъ, 1884, н-ръ 157,
164, 165.
2) По крайнбй мѣрѣ въ львбвекбй епар-
хіи суть слѣды, що монстранціи появились
тутъ о много скорше, якъ въ часахъ, кони
епископомъ перемыекимъ бувъ Ангеловичъ.
Сели уживано шонетранцій вчасяѣйше въ
львбвекій епархіи, то, неоспоримо, були они
въ ужитго такожь и въ перемыскбй епархіи,
Львбвскій владыка Петръ Бѣлянскій въ
евоимъ посланію зъ дня 6 мая 1788 говоритъ
буквально: „'ѴѴузіатапіа ІЯауулѵіеівг.е^о 8а-
кташеніи ЕисЬатузіуі, кгбге рой}и§ ОЬгеайки
пазге^о гѵ Ризгсе гасхеі, піе таз тѵ Мопзігапсуі
Ьуйг ротппо, оргбех Пгосхузіозсі ХтагігѵуеЬ-
теяіапіа, і СіаІа Скгузіизотгеео, Ьез гѵугагпецо
паззево рохѵоіепіа пщ<!у піе скупсіе, і Рго-
сеззуіе з Кггухет іуіко і кгоріепіеш вѵгіесопа
ѵгоДа оЬскоййсіе, іако іезі гтгусгаі ѵг ОЬгиайки
пазгуш". [См. Ьізі Разіогаіпу бо блѵіескіедо
і гакопнеио ВиеЬотеіепзЬѵа... о гпіезіепіи піе-
кібгусЬ хаЬоЬоппозсі і паЙ'ихусіа IV Пичжіе,
1788, етр. 8],
въ звычаю, оказіями, а такожь були —
якъ оповѣдаютъ старожилы — и таки,
що для ощадностп, або не маючи средствъ
на оплату оказій, брали просто коштуръ
въ руки и вандровали пѣхотою до вла-
дыки. Тутъ видѣли они у владыки вы-
ставнбсть и прислугу въ Либеріи, а по-
гадавши на свою долю, бтчували свою
нищету въ цѣлой наготѣ! бще меньше
подобалпсь духовенству зарядженя вла-
дыки въ справѣ пбднесепя поваги рус-
кого обряду. Тогдашный бо рускій
клиръ, пе тблько перемыскои епархіи,
але въ загалѣ въ Галичинѣ, складаючій-
ся еще въ значнбй части ’зъ контигенту,
котрый запамятавъ часы бувшои поль-
ской републики, отже часы, въ котрыхъ
майже нѣкто не журився о судьбу рус-
кого священства, не могъ поняти того,
що при новыхъ порядкахъ муситъ вы-
творптись пове культурпе житье. Жіючи
дальше но патріархальному, клиръ той
индентификувавъ свбй интересъ съ ин-
тересами обряду и церкви, и въ наслѣдъ
того видѣвъ въ зарядженяхъ владыки
мниме нарушенье своихъ интересбвъ.
Въ тыхъ отже моментахъ належитъ шу-
кати зародкбвъ историчными фактами
непопертои традиціи, будто бы часы,
въ котрыхъ на ешгскопскбмъ престолѣ
въ Персмышли сидѣвъ еп. Ангеловичъ,
належали до найсумнѣйшнхъ въ епар-
хіи, и будто бы сей владыка коштомъ
пбдчиненого собѣ духовенства стремѣвъ
возвысіпитнсь въ очахъ правительства
и латинского клира. На ііерекбръ тбй
традиціи згадуютъ чужй намъ памятники
о еп. Апгеловпчу съ великимъ призна-
ньемъ о его дѣятельности и подносятъ,
що «ревность владыки для блага религіи
и церкви, деликатне почутьс выконува-
пя обовязкбвъ, неутомима дѣятелыібсть
и бтзначаючася доброта его ссрдця по-
збетанутъ по вѣчни часы въ памяти
клира и народа перемыскои епархіи, на
чолѣ котрого стоявъ черезъ 13 лѣтъ»* 2 3 * *).
Зъ часовъ, коли на престолѣ цере-
мыскихъ владыкъ сидѣвъ еп. Ангеловичъ,
достбйна згадки такожь справа ка-
лендаря. За австрійскихъ часбвъ пору-
шено першій разъ справу календаря
майже заразъ по прилученіе Галичины
до Австріи. На дотычне запытанье га-
липкои губерніи бтповѣвъ тогдашный
львбвекій; епископъ Левъ .Щеіггыцкій
письмомъ зъ дня. 30 грудня 1773 губер-
з) См! „(Загеіа. Ідаоѵгвка", 1814, н-ръ
67; — „Оезіег. .КііірегІ. ргіѵ. ЛѴіепег-/'.еіЦпід“,
1814, н-ръ 246.	.

Ангеловичъ Антоній
11
наторовп Галичины гр. Пергену, що
римска курія и польске правительство
признали Русинамъ уживаиье іюліян-
ского календаря, и що въ тбй справѣ
не можно теперь нѣчого змѣнитп. Опо-
сля Іосифъ II найвысшііыъ постановле-
ньемъ зъ дня 19 червня 1787 и Лео-
польдъ II въ своимъ дипломЬ зъ 1790 р.
полшіш’іи Русинамъ ужпвапье іюліян-
ского календаря. Не зважаючн на то,
галицка' губернія зажадала 31 серпня
1798 отъ. рускихъ консисторій добро-
мнѣнія въ справѣ введеия у Русинбвъ
грнгоріянского календаря. Консисторіи
высказались противъ проектовапои змѣ-
ны, особливо еп. Ангеловичъ въ своен
апологіи зъ дня 24 грудня 1801 станувъ
въ защитѣ ііоліяпского календаря, по-
кллкуючись передовсѣиъ на то, що якъ
римска курія, такъ и правительства
польске и австрійскіе признала Руси-
намъ ужпванье іюліянского календаря;
бттакъ пояснивъ тй трудности, яки були
бы сполученй съ введеньемъ григоріян-
ского календаря, а вкбнци опрокинувъ
ошибочне мнѣніе, будто бы черезъ под-
двбйный календарь мавъ терпѣти край
пбдъ взглядомъ економичнымъ, дока-
завши, що жителѣ Галичины не свят-
кують, якъ подано, подвбйі-шхъ святъ,
але Русины робятъ въ латински свята,
а Поляки въ свята рускй1). Предста-
вленье еп. Аигеловича приняло прави-
тельство до вѣдомости и справа кален-
даря позбстала въ опокою ажь до но-
вѣйшихъ часбвъ8).
Ч См. Д-ръ М. Гарасевичъ. Аппаіев Ес-
сіезіае Енйіепае, Геороіі, 1862, стр 718—728.
2) Яковъ Ѳ. Головацкій въ своей ста-
тьи, напечатаибй въ „Словѣ" пбдъ заг. „По-
пытки и старанія римской куріи, ввести
григоріанскій календарь у Славянъ право-
славныхъ и уніатовъ", говоритъ, що „въ
1812 году... возобновились попытки, ввести
въ русской церкви въ Галиціи и въ Угорщинѣ
новый календарь и по этому поводу сдѣланъ
былъ запросъ Львовскому митрополиту Ан-
геловнчу. Митрополитъ отвѣчалъ, что отъ
этого могутъ произойдти серьезныя волненія
между народомъ, такъ какъ уже отъ самыхъ
слуховъ о введеніи новаго стиля возника-
ютъ безпокойства..." [см. „Слово", Львбвъ,
1877, н-ръ 129]. Фактъ сей представленый
не згбдно съ историчною правдою. Въ 1812 р.
появились були въ пограничныхъ съ Россіей,
повѣтахъ слухи, розширеиеий иезвѣстными
агитаторами о введеніе грнгоріянского ка-
лендаря, а для утихомирена зворушеныхъ
умбвъ звернулаеь 24 марта 1812 президія
галицкон губерніи до львбвекои митроп. кон-
систоріи съ рескриптомъ елѣдуючого еодер-
жаня: „Іп беп дееен біе гиззізсЬе Сгепае
ЫаЕСІедепеп Кгеізен (Іаііиіепз ѵегЬгеіІеі зісЬ
зеѣг веЬпеІІ ппб аіідеінеіп- бав СгегасЫ, сіакв
Межи тымъ, съ постепеннымъ упо-
рядковапьемъ интересовъ рускои цер-
кви и руского духовенства въ Галичинѣ,
отжила була на ново справа бтновленя
галпцко-рускоп митрополіи. Тою спра-
вою занялся теперь ревно вразъ съ епи-
скопами Бѣлянскимъ п Важинскимъ, пе-
ремыскій владыка Антоній Ангеловичъ.
Уже львбвекій владыка Левъ Шеп-
тыцкіп черезъ каноника Іоана Гудза,
яко свого повномочынка, просивъ 1774 р.
Марію Тересу о бтновленье галицкои
митрополіи8). Опбсля галицка губернія
въ меморіалѣ зъ дня 5 серпня 1779 р.
предложила кабинетовбй канцеляріи,
щобы львбвеке епископство пбднести на
достоинство митрополіи и пбдчинити еи
всѣ гр. кат. епископства Г аличины, Угоръ
и Семиграду. Въ 1779 р. появился бувъ
такожь проектъ, щобы мункачевского
епископа Андрея Бачинского перенести
до Львова и именовати его митропо-
литомъ* 2 * 3 4 * * *). За часовъ панованя Іосифа II
въ справѣ бтновленя галицкои митро-
поліи не предпринято нѣчого, и доперва,
коли Леопольдъ II вступивъ на пре-
столъ, тогдашни рускй епископы, Бѣ-
лянскій и Рылло предложили черезъ
своихъ повномочниковъ просьбу о бтно-
вленье галицкои митрополіи. Начались
ѵоп ЬбсЪзіеп Огіеп сііе Ѵегеіпщшщ без §гіе-
еЪізсЬ-ипігіеп тіі бет ІаіеіпізсЬеп Вііиз Ье •
зсЫоззеп зеі, ипб базн біезе Ѵегеіпщипд іп
Киггет тіі Бігегще іп Ѵоіігіщ бевеігі ѵгегбеп
8011. 1>іе ВсЬпеІІе, тіі іѵеІсЬег біееег ЕиГ зісЬ
ѵегЬгеііеі, Іазві ѵегтиіЬеп, базз ез аЬзісѣііісЬ
(щвсЬеЪе, ит ѴпгиЬе іп беп (ІетйіЬегп бег
дг. каіЪ. Ееіідіопвцеповвеп ги ѵегЬгеііеі, Бав
ЬосЬѵ. Меігороіііап - Сопзізіогіит тгб баЪег
віеѣ апЕеіе§еп Ьаііеп, аиГ баз ЙсЫеипідзіе тіі-
іеіві Сиггепбе Ьекаппі ии тасѣеп, базз біезег
бегйсЪІ бигсЬаиз ипЬецгбпбеі ипб еіпе Ыоззе
Егйпбшщ зеі, ипб базз ЬіепасЬ біе Сигаі§еізі-
ІісЬкеіі іѣгеп бгетеіпбеп біезе иппйіге Ве-
воцщізз ии ЬепеЬтеп ІгасЫеп зоііе". Конеи-
сторія выдала по мысли сего рескрипту сей-
часъ 25 марта 1812 до пбдчиненого собѣ ду-
ховенства куренду [см. д-ръ Мих Гарасевичъ.
Аппаіев Есеіезіае ЕиПіепае, Ееороіі, 1862,
стр. 965].
3) При кбнци першои половины XVII
вѣку — якъ згадуе въ своей рукописи Левъ
Кишка — цѣсарь Фердинандъ II пріобѣцявъ
бувъ холмекому еп. Методію Терлецкому,
котрый много потрудився около уніи, осно-
вати въ Австріи греческо-славяиску митро-
полію [см. А. С. Петрушевичъ. Сводная га-
лицко-русская лѣтопись съ 1600 по 1700 г.,
Львбвъ, 1874, стр. 449). Однако неспріяючй
политичнй обстоятельства були причиною,
що Фердинандъ II не мбгъ свого иамѣреня
ввести въ житье.
») См. А. С. Петрушевичъ. Сводная га-
личско-русская лѣтопись съ 1772 до конца
1800 г., Львбвъ, 1889, стр. 125.

12
Ангеловичъ Антоній
переговоры;’правительство годилось уже,
але все розбилось, коли порушено пы-
танье о вѣнованю капитулы, котрои ла-
стокъ владыка Бѣлянскій запропастивъ.
Въ 1795 р. наступивъ третий роз-
дѣлъ Полыци. Прп томъ тротомъ роз-
дѣлѣ, Австрія получила полудневу часть
епископства холмского и часть бере-
стенского пбдъ управленьемъ холмского
владыки Порфирія Важпнского. Такимъ
дѣломъ булп въ Галичинѣ три рускй
епископства, а кіевскій, галицкій и всей
Руси митрополитъ, Теоцосій Ростоцкій,
позбавленый россійскимъ правитель-
ствомъ безпосереднои власти и вплыву
надъ унитами, остаючими пбдъ пакова-
ньемъ Австріи, проживавъ въ Петро-
градѣ, и до него можно було бтноситись
въ справахъ, належачихъ до его власти
тітппк дипло матичною дорогою черезъ
австрійского амбасадора, резидуючого
въ надневскбй столицѣ.
Така дорога зношеня съ митропо-
литомъ була сполучена съ великими
недогбдностями, якъ то оказалось уже
въ 1796 р.; коли ходило о затвердженье
митрополитомъ Ростоцкимъ Антонія Ан-
геловича на епископа перемыского и де-
легаціи на его поставленье на епископа.
Въ виду того пбдъ днемъ 9 цвѣтня 1796
була завбзвана галицка губернія, щобы
предложила свое добромнѣнье, якимъ
бы то способомъ можно було устроити,
щобы въ будучности не треба було бт-
носитись до кіевского митрополита о за-
твердженье и консекрованье галицко-
рускихъ еписконбвъ. Дня 29 цвѣтня 1796
бтповѣла губернія, що для управильненя
сеи справи, коли іерархія руска въ Га-
личинѣ черезъ прибувше трете холмске
епископство побблыпилась, йена иншого
выходу, тблько основати для Галичины
во Львовѣ митрополію и львбвского
епископа Петра Бѣлянского яко сеніора
и тайного совѣтника именовати митро-
политомъ. Такожь завбзвана була ко-
ролевски угорска канцерія предложити
свое добромнѣнье що до пбдчиненя
угорскихъ греко-уніятскихъ еиископствъ
галицкбй митрополіи. А коли згадана
угорска канцелярія высказалась противъ
такого пбдчиненя, препоручено штат-
- скбй канцеляріи рослѣдитп, чи бтдѣленю
митрополіи галнцкои бтъ кіевской не
стоятъ яки важни перепоны на завадѣ.
Но коли за стараньемъ василіянъ и ла-
тинянъ то пытанье не збстало рѣгпене,
то и справа галицкои митрополіи по-
збстала въ завѣшеню. Такожь и по
смерти еп. Бѣлянского не безъ великихъ
трудбвъ одержано 1799 р. бтъ митропо-
лита Ростоцкого затвердженье Николая
Скородынского и делегацію на его ру-
коположенье на епископа.
Въ такихъ небтрадныхъ обставц-
нахъ стали галицко-рускй епископы,
особливо владыка Антоній Ангеловичъ,
роздумувати надъ тымъ, якъ бы то въ
Галичинѣ управильнити руску іерархію,
п просили митрополита Ростоцкого,
щобы бнъ для выконуваня митрополи-
тальнои юрисдикціи уповномочивъ одно-
го зъ галицкихъ епископбвъ, а то холм-
ского владыку Порфирія Важинского.
Но митрополитъ Ростоцкій не давъ на
тую просьбу ніякои бтповѣди.
Въ 1803 р. по приказу Франца И
занимались цѣсарскй уряды розграни-
ченьемъ епископствъ лат. обряду. Ко-
рыстаючи зъ той случайности, рим. кат.
епископы стали правительству пбддавати
проектъ, щобы галицко-рускихъ вла-
дыкъ пбдчинити латинскимъ, а такожь,
щобы по смерти теперѣишыхъ рускихъ
епископбвъ не именовати новыхъ, але
бтдати руске духовенство и рускій на-
родъ пбдъ вѣдомство латинскихъ епи-
скопбвъ.
Руске духовенство львбвскои діе-
цезіи бтбуло въ 1803 р. синодъ во Львовѣ
пбдъ предсѣдательствомъ владыки Ни-
колая Скородынского. Межи иншимп
предметами парадъ, була такожь справа
о улучшеніе долѣ духовенства и о бтно-
вленю галицко-рускои митрополіи. 36-
бранй на тбмъ синодѣ репрезентанты
духовенства рѣшили въ обохъ тыхъ
справахъ предложити черезъ свого де-
путата цѣсареви просьбу, а на депутата
выбрали одноголосно львбвского гене-
ральною викарія д-ра Михаила Тарасо-
вича. Пбдчасъ синоду перебували такожь
во Львовѣ епископы Ангеловичъ и Ва-
жинскій, и они, вразъ съ епископомъ
Скородынскимъ приступили до того си-
нодальною выбору, и письмомъ зъ дня
12 мая 1803 выбрали згаданого д-ра
Мих. Гарасевича на депутата всего га-
лицко-руского духовенства?).
Владыки Ангеловичъ и Скородын-
скій, довѣдавшись о згаданыхъ высше
затѣяхъ рим. кат. епископбвъ, а маючи
кромѣ того еще и въиншпхъ справахъ
порадитись, съѣхались съ д-ромъ Мих.
Гарасевичемъ до Яжова на нараду. Тутъ
перебуди они у пароха о. Стрѣльбиц-
кого на нарядѣ три дни, и выготовили
') См. „Галичо-рускій Вѣстникъ", Львбвъ.
1850, н-ръ 16.

Ангеловичч. Антоній
13
остаточно меморіалы, що’малп бути пред-
ложенй не только цѣсаревп, але такожь
и апостольскому нунцію. Съ тыми ме-
моріалами выѣхавъ зъ Яжова просто до
Вѣдня яко депутатъ д-ръ Мпх. Тарасо-
вичъ, котрый предложивъ цѣсаревп на
авдіенціп дня 15 червня 1803 р. згада-
ный меморіалъ, а опосля такій же ме-
моріалъ п нунцію гр. Северолп. Щобы
тую справу за свѣжа напередъ посунути,
д-ръ Мих. Тарасовичъ предложивъ дня
11 липня 1803 додатково якъ нунцію,
такъ и пітатскбй канцеляріи, котра
тою справою мала такожь занятись, про-
иамятне письмо, котре содержало въ
собѣ короткій историчный начеркъ га-
лицкои митрополіи и поводы, прома-
вляючи за еи бтновленьемъ. Однако па
скорый успѣхъ сихъ заходбвъ не можно
було числити. Апостольскій нунцій гр.
Североли заявивъ д-ру Мих. Тарасовичу
не двозначно, що головного перепоною
въ справѣ бтновленя галицкои митро-
поліи есть митрополитъ Ростоцкій, ко-
трый якъ довго жіе, або якъ довго не
зречеся самъ свого права, такъ довго
не тоже бути бесѣды, щобы галицку
митрополію можно бтновити, а властиво
бтдѣлптп бтъ кіевской митрополіи. Зъ
той прото причины бтнеслпсь галицко-
рускй епископы поновно до митр. Ро-
стоцкого съ просьбою, щобы свое право
на галицку митрополію передавъ на
епископа Важинского, а коли на тую
просьбу не получили ніякои бтповѣди,
то владыки Ангеловичъ и Скородынскій
еще разъ пбдъ днемъ 26 жовтня 1803
выслали до митрополита письмо, въ ко-
трбмъ просили, щобы - для критичныхъ
обставинъ въ Галичинѣ выбравъ собѣ
на коадъютора митрополіи холмского
епископа Важинского, и щобы въ тбй
справѣ приславъ шісъменне рѣшенье. На
тое письмо бтповѣвъ дня 16 лютого 1804
митр. Ростоцкій, що не тоже до ихъ
желаня прихилитись, понеже мае надѣю,
що царь Александеръ I дастъ нови доказы
своей благосклоности до унитовъ, и що
въ тбй цѣли збставъ завбзваный до Пе-
трограда на конференцію луцкій еп. Сте-
фанъ Ленинскій, а простый розумъ каже
дожпдати кбнця той конференціи, бще
передъ высылкою згадапого высіпе пи-
сьма епископбвъ Ангеловича и Скоро-
дынского до митр. Ростоцкого, владыки
Важинскій и Скородынскій предложили
губернатору Галичины Уерменію1) дня
і) Іосифъ Уерменій бувъ губернаторомъ
Галичины бтъ 1801 до 1806 р.
13 вересня 1803 просьбу о бтновленьэ
галпцкои митрополіи и о именованье
митрополитомъ одного зъ трехъ епи-
скопбвъ, а дня 1 трудна 1803 выслали
Ангеловичъ и Скородынскій впростъ до
цѣсаря Франца II прошенье, щобы холм-
скій епископъ Важинскій бувъ поста-
вленый митрополитомъ ’). Однако справа
не поступила напередъ по причинѣ, що
митр. Ростоцкій не хотѣвъ зречися свого
права що до галпцкои митрополіи. Тым-
часомъ 9 марта 1804 умеръ хрлмскій
епископъ Порфирій Важинскійі) 2 3), а 25
сѣчня 1805 упокопвся митроп. Ростоцкій
въ Петроградѣ, переживши 80 лѣтъ.
Владыки Ангеловичъ п Скородын-
скій донесли заразъ о смерти митроп.
Ростоцкого до кабинетовоп канцеляріи
и просили монарха, щобы на основѣ
мотивовъ, предложеныхъ д-ромъ Мих.
Тарасовичемъ 15 червня 1803, галицка
митрополія була бтновена.
Съ удвоеною енергіею взялися те-
перь Ангеловичъ и Скородынскій до
дѣла, щобы справу бтновленя галпцкои
митрополіи посунути напередъ. Для прн-
прискореня сеи справы установили оии
въ Вѣдни двохъ агентбвъ, и одинъ зъ
тыхъ агентбъ радпвъ въ письмѣ зъ дня
27 марта 1805, щобы одинъ зъ владыкъ
пріѣхавъ до Вѣдая. Но 23 мая 1805
умеръ львбвскій епископъ Николай Ско-
родынскій, въ наслѣдъ чего на цѣлу
Галичину позбставъ лишь одинъ пере-
мыскій епископъ Антоній Ангеловичъ,
па котрого теперъ переіішовъ тягаръ
духовного правлепя трехъ епархій4). Зъ
2) См. Д-ръ М. Гарасевичъ. Аппаіев Ес-
сіевіае ЕніЬепае, Ьеороіі, 1862, стр. 751—764.
3) По смерти еп. Порф. Важинского
обнявъ влад. Ангеловичъ администрацію
холмскои епархіи, о чѣмъ повѣдомивъ ду-
ховенство и вѣрныхъ згаданои епархіи по-
сланіемъ зъ даты: Перемышль дня 11 марта
1804. — При кбици 1804 и около половины
1805 посѣтивъ еп. Ангеловичъ холмску епар-
хію, якъ о тбмъ можно заключити зъ двохъ
его посланій. Перше его посланіе есть зъ
дати: Бѣлополе дня 3 надолиста 1804, и тымъ
посланіемъ повѣдомляе владыка духовенство
о роспорядженяхъ правительства, выданыхъ
по причинѣ упадку моральности межи кли-
ромъ и народомъ; а друге зъ даты: Холмъ
дня- 26 мая 1805, котрымъ повѣдомляе вновь
духовенство и вѣрныхъ о смерти митроп.
Теодоеія Ростоцкого.
4) Д-ръ К. Вурцбахъ въ короткбмъ на-
черку о житю Ант. Ангеловича, напечата-
нбмъ въ публикаціи, выданбй пбдъ заг. „Віо
§гарЫвсЪев іюхіеоп бев КаізегіІшшз Оегіег-
геісЬ“ [томъ I, Вѣдень, 1856, стр. 39—40),
донустився кблька неточностей, мимо того,
що о житю-бытю сего владыки корыстенъ —
якъ самъ примѣчае — зъ обширной руко-

14
Ангеловичъ Антоній
той причины еп. Ангеловичъ и духовен-
ство двократно просили цѣсаря о име-
нованье на осиротили епархіи новыхъ
владыкъ, однако' просьбы по причинѣ
Наполеонскои вбйиы и тайныхъ интригъ
недоброжелателѣвъ руского народа не
вѣнчались успѣхомъ.
Пбдъ часъ вбйны Австріи съ Фран-
ціей), еп. Ангеловичъ выдавъ пбдъ днемъ
25 жовтня 1805 до духовенства и народа
архіерейске посланіе, въ котрбмъ напо-
минавъ до вѣрности для австрійского
престола, до молитвъ за успѣхъ цѣсар-
ского оружія, до несеня помочи Отчинѣ
и до постояности въ своей вѣрѣ'). По-
сланіе то, голошене по церквахъ, най-
шло повне признанье въ найвысшихъ
правительственныхъ кружкахъ, але про-
тивники Австріи а пріятелѣ Наполеона
приняли згадане посланіе съ великимъ
негодованьемъ и постановили за то 6т-
мститись.
Коли по заключенбмъ 26 грудня
1805 мирѣ въ Пресбургу настали троха
спокбйнѣйши часы, руске духовенство
вразъ съ еп. Ангеловичемъ бтнеслось
заразъ съ поновною просьбою до Вѣдня
писи, доставленои еыу д-ромъ Іоаномъ Тара-
совичемъ [см.]. Межи ившимъ говоритъ,
що „ѵого ІаЬге 1789 (?) Ьіз 1809 ѵегваЬ Апдеі-
Іоѵѵісх 9 ВівіЬіітег, ѵоп ЬетЬег^, Наіісг, Ка-
тіепіее-Ройоізкі, Ргзетузі, 8атЬог, Вапоіс,
СЬеіт, Вггезе Ьііеѵѵзкі ип<3 Веіз“. Особливо
пбдъ взглядомъ хронологичнымъ находятся
у Вурцбаха разячй ошибки, згадуе на пр ,
що Ангеловичъ бувъ въ 1789 репрезентан-
томъ богоеловского Факультету въ консесѣ,
що епископомъ перемыскимъ збставъ име-
новаиый 1794 р., а умеръ 1812 р.
О Згадане посланіе появилось во Львовѣ
въ польскимъ языцѣ Въ тбмъ посланію От-
зываюсь владыка до духовенства межи про-
чимъ, якъ слѣдуе: „...Сгупіе роѵгіппізсіе зіе
за згсг^зІЬѵусІі роезуіухѵаб, хе ой іаі іуіи, іа-
кіезшу зі? рой пауіадойпіеізге Ьегіо Аиэігуі
йозіаіі, тѵ іуш закаіки Еитору піергзезхѵапеу
йоЩй игугташу зрокоупозсі, д<1у ргате саіа
Еитора окгорпуш ѵѵоіеп іеаігепі зіаіа зіе
і ^бу пазі ргзойкоте ѵі ІусЪ Іи окоІісасЬ
ргхейіепі йіа ІаіатзкісІіііппусЬ паіагйбѵг цщйу
апі ргатейхптеу зрокоупозсі апі Ьезріесгепзігѵа
піе зпауйогѵаіі... I іак ѵу каріапі і йизззіа-
готѵпіеу! тасіе рггу хѵазгусЬ зіѵщіусЬ Еуіиг-
ВІасЬ ройІПЕ рггеріеапево оЬтаайки, йо Рапа
зазіерб®- ѵѵгах г Іийет гапозіе тойіу, аЪу
лѵзрагі ргатчіе^ Кауіабпіеувхе^о МопагсЪу і йо-
ротб&і тп бо рокопапіа биту, і гисЪгѵаІовсі
піергхуіасіеіа, кібгу сгупі саіа Еигор? піе-
врокоупа, і пазгуеЬ исізкоѵг (иг Іо об Іаі
теіеіи іезі зргаѵгса, а чѵ чѵазхусЬ паикаеЬ 1и-
бочѵі хѵгосхопетпжущзпіастасіе: піепсЬгоп-
повб оЬгопу ктаіп і копіесзпойб ргхукіайапіа
зіе йо Іеуіе, ]иі ргзея зкіайкі і ройаікі, Ьег
кібгеу оЬгопу пікі г паз апі ргзу 2усіи, апі
ргяу чѵіазповсі, Ьезріесзпут Ьуйх Ьу піе-
И Риму о бтновленье галпцкои митро-
поліи. И хотя римскій апостольскій
престолъ черезъ свою нунція велѣвъ
въ Вѣдни освѣдчпти, що не противится
бтновленю галнцкои митрополіи, то
однако за стараньемъ латинскою духо-
венства, щобы рускн епископы не малп
свого митрополита, а були тблько пбд-
чішенй латинскому львбвекому архіе-
иископови, цѣла та справа проволѣка-
лася въ дотычныхъ урядахъ.
Референтъ губерніи во Львовѣ,
Цейсль, рѣхпучій противникъ бѣлою
руского духовенства, въ бтдѣльнбмъ до-
несеніе зъ дня 21 лютою 1806 предло-
живъ кабинетовбй канцеляріи, що якъ
для церкви такъ и для державы буде
корыстно, если галицкй епископы ру-
ского обряду по примѣру угорскихъ бу-
дутъ пбдчинснй вѣдомству львбвекихъ
латинскихъ архіепископбвъ, бо тымъ
способомъ наступитъ сильнѣйше сполу-
ченье и звязь обохъ обрядбвъ. До сего
мнѣнія, кромѣ референта, приступили
еще пять совѣтникбвъ. Однако ббльша
часть совѣтникбвъ, руководячись спра-
ведливостію, була противной гадки. Въ
дотычнбмъ предложеніе заявили они,
щобы, для усторонёня суперечокъ и жа-
лобъ рускихъ спископбвъ о угнетанье
свого обряду, цѣсарь именувавъ зъ ру-
ского клира митрополита, понеже пре-
имущества наданй митрополитамъ па-
пою Климентомъ ѴШ не могутъ каса-
тись латинскихъ архіепископбвъ; щобы
львбвекій епископскій престолъ бувъ
пбднесеный на митрополитальный, и ми-
трополитъ самъ, потвердженый лапою,
потверджавъ своихъ епископбвъ. Въ
обохъ тыхъ предложеняхъ бувъ поста-
вленый на львбвеке епископство васи-
ліянинъ ІОліянъ Шпонрингъ безъ огляду
на то, чп митрополія буде бтповлеиа, чи
нѣтъ, и чи рускй епископы будутъ пбд-
чиненй вѣдомству лат. архіепископбвъ,
або нѣть. На тбй сесіи пропоновано та-
кожь Василіямъ на хомлеку епархію.
Въ такихъ обставинахъ представивъ
еп. Ангеловичъ черезъ свопхъ агентовъ
дня 15 марта 1806 кабинетовбй канце-
ляріи конечну потребу зверненя тыхъ
пропозицій и пересмотреия той справы
въ комисіи, въ котрбй засѣдавъ бы
и администраторъ опорожненыхъ епар-
хій, а 20 цвѣтня 1806 выслало руске
духовенство черезъ своихъ делегатовъ
до цѣсаря просьбу о обсадженье опо-
роженыхъ епископствъ не василіянами,
але мірскими священниками, и о упра-
вильненье рускои капитулы во Львовѣ.

АигіловиЧ'ь Антоній
Въ слѣдъ за тымъ представленьемъ
еп. Ангеловича и ‘ делегатбвъ руского
духовенства заурговано штатску канце-
лярію, котра бтповѣла, що бтновленю
галіщкои митрополіи пбдъ взглядомъ
политичнымъ не стоятъ ніякй перепікоды
на завадѣ. На тбй пбдставѣ надворна
канцелярія, розслѣдивши цѣлу справу
основно, предложила цѣсареви Фран-
цови I до рѣшена и поставила зъ своей
стороны слѣдуючй внссеня: 1) бтповле-
ньс митрополіи пбдъ взглядомъ цер-
ковнымъ и гражданскимъ есть дуже по-
лезно; 2) ѵоПііті зерагаіигп, щобы ми-
трополитальнй права надъ рускими епи-
скопами вручити лат. архіепископамъ,
отклонено; а при тбмъ рѣшено: 3) мѣсто
Львбвъ означити па митрополитальный
престолъ и 4) конгруу епископску опре-
дѣлити на 10,000 зр. и 2000 зр. до-
датку зъ религійного фонду, доки не бу-
бутъ бтзысканй бтъ родины Скарбкбвъ
добра, о котрй ведеся процесъ. Фраіщъ I
потвердивъ тй предложеня надворной
канцеляріи дня 11 вересня 1806 до н-ра
16239 въ повнбй основѣ и именовавъ
Антонія Ангеловича Галицкимъ митро-
политомъ и ц. к. тайнымъ совѣтникомъ.
Въ наслѣдъ того выслано еще того са-
мого дня до Риму письмо не лишь съ
внесеньемъ о затвсрдженье Антонія Аи-
геловича митрополитомъ, але такожь,
щобы папа львбвску катедральну цер-
ковь возвысіпивъ на митрополитальну
и удѣливъ львбвекому епископови не
лишь по вѣчнй часы достоинство ми-
трополита, але такожь всѣ права и пре-
рогативы, котрй папа Климентій VIII
буллею » Оесеі Котаппга РонІіГісет«
падавъ кіево-галицкимъ митрополитамъ,
и щобы тому-же митрополитѣ епископы
перемыскій и холмскій були пбдчипенй.
Що до именована епископбвъ пе-
ремыского и холмского, то тую справу
бтложено на пбзднѣйше, доки именова-
нной митрополитъ, по наступившемъ за-
тверджешо бтъ римского престола, не
засяде на митрополичбмъ престолѣ.
Коли такъ въ Вѣдни велись пере-
справы дотычно бтновленя галицкои ми-
трополіи для епископствъ львбвекого,
перемыского и холмского, царь Але-
ксандеръ I именовавъ бтручпымъ пись-
момъ зъ дня 24 червня 1806 полоцкого
епископа Ираклія Лисовского митропо-
литомъ греко-унитскихъ церквей въ
Россіи. Хотя тому новому митрополитѣ
титулъ галицкого митрополита не бувъ
доданый и его юрисдикція пбеля самого
царского указу лише на греко-унитски
1В
церкви въ россійскбй имперіи розтяга-
лась, то однако надъ всѣ ожиданя дало
римскому престолови именованье зга-
даного митрополита повбдъ до ставлена
трудностей въ дѣлѣ бтновленя галицкои
митрополіи и бтдѣленя еи бтъ кіевской,
и надѣленя галицкого митрополита та-
кими правами, якими були надѣлены
кіевскій митрополиты.
Стояло богато труда и заходовъ,
щобы ошибочнц интерпретаціи и пео-
сновни замѣты опровергали. Сего труда
пбднявся неутомимый д-ръ Мих. Гара-
.севичъ. На историчныхъ датахъ осно-
ваньи! меморіалъ предложивъ бнъ на-
дворнбй канцеляріи, котра починила до
римского престола сильне представленье.
Римъ пробовавъ еще одного средства,
предложивши, щобы галицко-рускй епи-
скопства вылупити зъ звязи кіевскоп
митрополіи, однако не устанавляти для
нихъ оеббиои митрополіи, але пбдчи-
нити ихъ безпосередно римскому пре-
столови. Сему предложеніе рѣіпучо
оперлася надворна канцелярія, иаляга-
ючи на потвердженье якъ бтновленои
митрополіи, такъ и на тую митрополію
имеповапого епископа Антонія Ангс-
ловича.
Представленя тй Римъ увзгляднивъ
и наконецъ дня 17 цвѣтня 1807 появи-
лись довго ожиданія папски буллѣ въ
справѣ бтновленя галицкои митрополіи
и самого номинала, именно буллѣ: »Іп
ипіѵегзаііз Ессіезіае ге^іиііпе Оіѵіпа
(іізропепіе сіешепііа тегііія ііееі іт-
рагіЪиз со11оса1і«... и »К.отапі Ропіі-
Ясіз фіат Разіог іііе сое1езііз«. Булля
бтновленя галицкои митрополіи мала два
додатки, а го: 1) щобы приписи синода
'замойского удержовати, т. е. щобы на
епископбвъ поставляли лишь монахбвъ-
василіяпъ або такихъ кандидатбвъ, що
маютъ увбльненье бтъ монашескихъ
обѣтбвъ; 2) щобы нунцій написавъ до
митрополита Лисовского, що галицка
митрополія бтновляесь и бтдѣляесь
бтъ митрополіи кіевской. Булля тая, по
причинѣ тыхъ додаткбвъ, не одержала
рІасеТиш герлигп. Рѣшено прото ввер-
нути еп назадъ до Риму для бтповѣднои
змѣпы, а львбвекому латинскому архіеп.
Каетану Кицкому поручити написати
до митроп. Ираклія Лисовского, щобы
зрѣкся свого права на галицку митро-
полію. Въ виду такого для галицко-
рускои церкви не дуже щастливого
обороту дѣла, номиналъ - митрополитъ
Ангеловичъ бтправився въ 1807 р. для
успѣшнѣйпюго поведеия цѣлой справы

%)-ръ €1ытѵній Еінгалоіичъ
[Пбсля портрету, котрый есть власлостію гр. кат, капитулы во Львовѣ].

А й г ё л д в ?. *і ъ А^н т 6 и Н
Г?
до Вѣдня; а опбсля выславъ свого повно-
мочника д-ра Мих. Тарасовича, котрый
въ першихъ дняхъ мая 1808 прибувъ
до наддунайскои столицѣ. Змѣрковавши,
що справа може взяти лихій конецъ,
если булля бтновленя митрополіи для
змѣненя додатковъ буде Отослана до
Риму, и порядившись съ нунціемъ Се-
вероли, предложивъ д-ръ Гарасевичъ
штатской канцеляріи промеморіялъ, въ
котрбмъ заявивъ, що непотребно згоды
кіевского митрополита Лисовского на
бтновленье галпцкои митрополіи, по-
неже бнъ для
Галичины не
именованый, и
не лризнаный
римскимъ пре-
столомъ, и що
бтновленье га-
лицкои митро-
поліи зависло
лишь бтъ цѣ-
саря и рим-'
ского престо-
ла. Вкбнци за-
мѣтивъ, що на
препорученье
римского пре-
стола нунцій
уже увѣдо-
мивъ о тбй
справѣ митр.
Лисовского, и
що такимъ дѣ-
ломъ цѣла та
справа закбн-
чена. Кацеля-
рія же штат-
ска, увзгляд-
няючи выводы
д-ра Мих. Та-
расовича, пре-
дложила Цѣ- [Пболл
сареви буллю
съ представленьемъ, що сеи буллѣ не-
потребно До Риму бтсылати, понеже
можно бгказати ріасеіит геціит обомъ
тымъ додаткамъ. Дня 3 серпня 1808 р.
явився д-ръ Мих. Гарасевичъ на авдіен-
ціи у архикнязя Райнера, котрый засту-
павъ неприсутного тогды цѣсаря, и про-
сивъ о ріасеіит гедіит. Небавомъ за
стараньемъ д-ра Мих. Гарасевича по-
лучила булля ріасеіит ге§тит съ за-
стереженьемъ, що додатокъ о синодѣ
замойскбмъ мае зъ неи выпуститися,
и дня 11 серпня 1808 оставь выданый
цѣсарскій дипломъ бтновленя галицкои
митрополіи, а дня 25 вересня наступивъ
И. Е. Левицкій. Прикарпатска Русь. Томъ. I.
^-ръ Ѳ/нтеніи Ѳ,н-гелс8ичъ
портрету, ваходячогосл въ пузеіо „Народного Дома* во Львовѣ],
трожественный въѣздъ Антонія Анге-
ловича на галицкій митрополичій пре-
столъ.
Згаданого дня зббралися рано всѣ
львбвскй и гдекотрй сусѣдпи приходски
громады съ своими приходниками на
подвбрю генеральной семинаріи, а о 8
годинѣ перешили, черезъ кармелитску
браму до церкви Успенской. Тутъ, уста-
вившись передъ входомъ до церкви,
дожидали номинала. , Митрополитъ, въ
сопроводѣ крылошанъіи бтдѣла кавале-
ріи, надъѣхавъ зъ церкви св.у Петра
и Павла, где
перебувъ дѣлу
нбчь. У входа
церкви Успен-
ской вложивъ
на себе номи-
налъ мантію,
а хоръ бтспѣ-
вавъ «Царю
небесный»,
почѣмъ цѣлый
похбдъ ру-
шивъ черезъ
рынокъ и поіе-
зуитску браму
до катедраль-
нои церкви св.
Георгія при
звукахъ пѣсни
«Днесь благо-
дать святаго
Духа насъ со-
бра«. На пере-
дѣ поступали
львбвскй при-
ходски грома-
ды съ душпа-
стырями свои-
ми, а дальше
слѣдовали пи-
томцѣ духов-
ной семинаріи,
василіяне, приходски поза-львбвскй гро-
мады, представителѣ епископствъ пере-
мыского и холмского, діяконы, пресви-
теры, и наконецъ бтдѣлъ войска.
На площади свято-юрскбй, при пер-
шихъ воротахъ, выйшли на встрѣчу
крылошане съ діяконами. Генеральный
викарій д-ръ Михаилъ Гарасевичъ по-
витавъ архипастыря латинскою бесѣдою,
промовивши:
«Пять столѣтій минае уже бтъ поры,
якъ колишный престолъ галицкои іерар-
хіи оставь устороненый. Якъ много
шкоды принесло то церквѣ и вѣрнымъ,
поучаютъ насъ достаточно нсторичнй
е

Ангеловичъ Антоній'
18
памятники. День нынѣшный заяснѣвъ
для духовенства и народа галицкого,
именно день, въ котрбыт, ты, Преосв.
Архинастоятелю, входишь въ стѣны хра-
ма того и вступаешь на митрополичій
престолъ. Той торжественный твой вхбдъ
приноситъ намъ тымъ бблыну радбсть,
що видимъ на найвысшбмъ достоинствѣ
тебе, колишного члена нашого собору,
достойника, котрый по своей любвѣ до
церкви, стараности и приклоности до
пбдчиненого духовенства, вливае въ
насъ велики надѣѣ. И торжествуе на-
родъ и клиръ галицкій теперь, коли въ
твоимъ лицѣ бтживъ для него насто-
ятель давнои іерархіи. Складае свои
благожеланя въ особенности епархія
перемыска, котрои дотеперѣшный упра-
витель доступае высшои іерархичнои
степени. Радуеся епархія холмска, белз-
ска и берестенска, найббльше однако
ликуе діецезія львбвска, котра теперь
пбднесеною остала до степени Митро-
политальнои. Мы же, соборъ уже той
митрополичои церкви, не можемъ ра-
дости нашои достаточно выразити въ
виду того, що желаня наіпй сповненй,
и що маемъ уже свого архинастоятеля
и отця. Прійми прото, уже тутъ на
порозѣ твоей резиденціи, сынбвску пбд-
чиненбеть, прійми преданбеть цѣлого
клира. Нехай Богъ всевышный задер-
житъ тебе па довгй лѣта для блага
церкви и державы. Ввбйди прото въ
тую церковь, вступи на престолъ ми-
трополичій и управляй нами въ щастли-
вости и справедливости»:.
На тую бесѣду бтповѣвъ митропо-
литъ Ангеловичъ рбвножь по латински:
«Встрѣтивша мене нынѣ приклон-
нбеть и радбсть клира и народа прова-
дитъ мене по мѣрѣ силъ моихъ до при-
няти тыхъ дарбвъ, котрыми мбгъ бы
я принести корысть церквѣ и державѣ.
Съ подякою принимаю и молитвы и за-
явлена собора той моей митрополиталь-
нои церкви. Позбстае лишь упросити
помочи Божои благодати, безъ котрои
нѣчого не може доконатись, щобы бла-
годать тая паши намѣрена благословила
и завсѣіда сопроводжала«.
По тбй бтповѣди ввбйшовъ митро-
политъ въ церковь. Жертвеный хлѣбъ
несли по старому обычаю Лука гр. Ко-
мариицкій, дѣдичъ Золочева, и Яковъ
Кульчицкій зъ Пустомьггъ. Вслѣдъ за
тымъ началась архіерейска литургія,
пбдчасъ котрои выголосивъ д-ръ Ми-
хаилъ Гарасевичъ зъ амвона въ поль-
скбмъ языцѣ слѣдуючу проповѣдь:
«Майже кождому зъ зббраныхъ
тутъ насуваеся пытанье: що мае озна-
чати такъ численне зббранье духовен-
ства и народа ? Якій то святочный
день? Що знаменуютъ тй инны, тутъ
произнесенй ? Що за письма и дипломы
въ рукахъ діяконбвъ ? Отъ коротке объ-
ясненье того всего. Пять столѣтій ми-
нае уже бтъ той поры, коли поникло
достоинство митрополита галицкого.
Рбжнороднй подѣѣ вложились на то,
що іерархія тая прилучена збетала до
іерархіи кіевской. Майже черезъ три
столѣтія не мала тая сторона свого
архипастыря, доперва 1539 р. на жела-
нье клира и народа, назначеный бувъ
заступникомъ митрополичимъ во Львовѣ
Макарій Тучапскій. За нимъ слѣдовало
въ 266 лѣтахъ 13 архипастырей, именно:
Арсеній Балабанъ,. Іоанъ Осталовскій,
Гедеонъ Балабанъ, Іеремій Тисаровскій,
Арсеній Желиборскій, Атанасій Жели-
борскій, Іеремій Свистельницкій, Іосифъ
Шумлянекій, ВарлаамъПІептыцкій, Ата-
насій Шептыцкій, Левъ Шептыцкій,
Петръ Бѣлянскій и Николай-Скородын-.
скій, котрй всѣ пбдчиненй були митро-
политѣ кіевскому, а разомъ и галицкому.
Зъ давна було вагальнымъ желаньемъ,
щобы бтновленымъ було достоинство
митрополита галицкого въ тыхъ земляхъ;
однако перешкоды не допускали довго
сего бтновленя. Доперва передъ двома
роками збетало введеніямъ то достоин-
ство рѣшеньемъ бго Величества Фран-
ца I, а видима голова церкви Пій VII
потвердивъ, на желанье монарха, якъ
бтновленье митрополіи, такъ и имено-
ванье дотычпого лиця. Въ пору отже,
коли покликаный найвысшими властями
досгойникъ Антоній Ангеловичъ всту-
пай торжественно на свбй митрополи-
чій престолъ, въ пору тую зббралось
зъ всѣхъ сторонъ Галичины духовен-
ство и народъ, щобы повитати свого
архипастыря и заявити ему свою пре-
данбеть. То есть отже поводомъ ньшѣш-
ного такъ численного зббраня. При
тбмъ торжественнбмъ актѣ повиннй бы
явитись вправдѣ и пбдчиненй епископы
зъ Перемыпіля-Самбора-Сянока, и Хол-
ма-Белза-Берестя, коли однако тй пре-
столы хвнлево не обсадженй, то замѣ-
чаемъ лишь знамена епископского до-
стоинства, котрй були несенй передъ
представителями тыхъ епархій. Въ виду
того, що предлежачи тутъ грамоты от-
носятся до бтновленя галицкои митро-
поліи, якъ такожь и до самого поми-
ната, хочемъ пбзнати содержанье тыхъ

Ангеловичъ Антоній
19
грамотъ, а именно диплома цѣсарского
и папской буллѣ...«
По сихъ словахъ наступило чита-
нье згаданыхъ грамотъ, почѣмъ пропо-
вѣдникъ выголосивъ Всевышнему бла-
годарственну молитву и подяку Пію VII
за бтновленье галицкои .митрополіи,
а бттакъ говоривъ дальше, якъ слѣдуе:
»Той свѣтлый и торжественный актъ
есть особливо благодѣяньемъ нашого
найлучшого монарха Франца I. Заявѣмъ
отже и ему чувства нашого благодар-
ного сердця. Найяснѣйшій монархъ!
Не можемъ явитись передъ твоимъ пре-
столомъ, длятого стоимъ тутъ передъ
твоимъ образомъ, и увѣряемъ, що па-
мять о тобѣ и твоихъ благодѣяняхъ въ
нашбмъ сердци нѣколи не загине, що
народъ рускій завсѣгда вѣрный своимъ
владѣтелямъ, престолу твому и дому
Габсбурскому искренно есть преданый.
Всепочтеный митрополите галицкій!
Прійми-жь теперь зъ рукъ достойныхъ
архипастырей, представляючихъ един-
ство церкви въ трехъ обрядахъ, прійми
бтъ нихъ митрополичій саккосъ, при-
гадуючій па тую одежь, котру вложено
на Спасителя зъ презрѣня, а котра те-
перь означае высшу власть твого чина
въ церквѣ...«
При сихъ словахъ принявъ митро-
политъ саккосъ зъ рукъ львбвского
лат. архіепископа Кйтки-Кицкого и 6р-
менского архіепископа Іоана Шимоно-
вича, а д-ръ Мих. Гарасевичъ закон-
чивъ свою проповѣдь словами:
«А теперь выслухай нашихъ словъ:
Нехай тебе Всевышный береже во всѣхъ
твоихъ начинаняхъ и стараняхъ и нехай
задержитъ тебе довго на добро іерар-
хіи. Нехай тй всѣ, котрыхъ ты поста-
вишь пастырями народа, глядаютъ въ
тобѣ взбрця и вступаютъ въ твои слѣ-
ды. Нехай пбзднѣйшй столѣтя славятъ
митрополита Антонія, котрый по пяти
столѣтяхъ начинае другу чергу митро-
политбвъ галицкихъ».
По тбй проповѣди продовжалось
дальше богослуженье звычайнымъ спо-
собомъ и закбнчилось пѣснію «Тебе
Бога хвалимъ».
Слѣдуючого дня, т. е. 26 вересня
1808, въ присутствѣ численно зббравшо-
гося духовенства, выголосивъ митроп.
Ангеловичъ въ латинскбмъ языцѣ довшу
бесѣду, въ котрбй, якъ на тй часы, по-
рушивъ безперечно важну справу, ука-
зуючи передовсѣмъ духовенству якъ мае
вести своихъ прихожанъ, а бттакъ по-І
учивъ духовенство о его обовязкахъ
взглядомъ державы зъ становища горо-
жанского. Тогожь дня роздано межи
народъ печатане въ польскбмъ языцѣ
архипастырске посланіе зъ дня 25 ве-
ресня 1808 о бтновленю галицкои ми-
трополіи. Характеристичною есть отже
обставина, що — хотя бтновленье га-
лицкои митрополіи занимае въ исторіи
австрійской Руси видне мѣстце, въ исто-
ріи же рускои церкви на Галицкомъ
Прикарпатю творитъ епоху, але мимо
того, торжество самого акту, кромѣ обря-
довой стороны, не носило на собѣ подъ
взглядомъ національнымъ нѣ знамени,
нѣ печати рускости. Бути може, що въ
глубинѣ душѣ кождый зъ участникбвъ-
Русинбвъ сего торжества бтъ «мала до
велика« чувствувавъ себе Русиномъ, але
руске слово пбдчасъ самого интрониза-
ційного торжества мовчало, якъ бы за-
кляте... Офиціяльнй промовы выголошено
въ языцѣ латинскбмъ1), въ церквѣ
на архіерейскбмъ богослуженіе по по л ь-
ски проповѣдавъ д-ръ Мих. Гарасевичъ,
на польскбмъ языцѣ роздавано межи
народъ архипастырске посланіе о бтно-
вленю галицкои митрополіи, а навѣтъ
питомцѣ рускои генеральной семинаріи
духовной повитали першого руского
митрополита польскимъ панегири-
комъ2).
Представивши труды и заходы га-
лицко-рускихъ іерархбвъ около бтно-
*) Сш. Огйпипй ппй Сегетопіеп, вгеІсЬе
Ьеі сіег ГвуейісЬеп ЕіпЯіЬгпп^ 8. Ехсеіі. Оез Н.
Н. Апіоп Ап^ейотсг ^ііесЬ. каШ. Меігороі.
іп ваіігіеп ап{ зеіпеп Йеігороіііепвііг іп Еет-
Ьещ ат 25 8ерІ. 1808 ЬеоЬаскіеі хѵогйеп віпсі.
ѴѴіеп, 1808, 8°, стр. 31. На стр. 21—30 напечатай
намитр. Ант. Аигеловича въ латинскбмъ
языцѣ держана бесѣда до Русинбвъ. — Ро-
гхаііек і сегетопіе ргяу игосгувіеш ѵурго«а-
йяепін Ехсеіі. 1. IV. I. М. X. Алі. Ап^еГ
іотсаа теігор. <іо Іе&о АгскікаіеОгу іѵгогѵ-
зкіеі сіпіа 25 ЛѴсаезпіа 1808 засЬоѵгапе, Львбвъ,
1808, въ листъ, картовъ 4. Тутъ, находится
д-ра Мих. Гарасевича латинска промова,
вотрою повитавъ митрополита.
3) Отъ заголовокъ згаданого панегирика;
ТІсиисіе а роіѵойи игоезузіеео іѵіагіи па Ме-
ігороііа .Тецо Ехсеііепсуі Лазпіе АѴіеІтогпе^о
КаургаетеІеЪпіеіззе^о Ітсі Хіебха Апіопіе^о
АпдеМотсга, МеігороНіу Наііскіедо, Агсу-
Вівкира Ілѵоѵзкіе^о, Візкира Катіешескіе^о,
Дедо Сез. Кгбі. Арозіоізкіеі Мобсі акіиа1пе§о
Іаупе^о Копзуііаггаеіс. йоіаД Ьугтаге^о Ьізкира
Рггстузкіеео, ВатЬогвкіеео і Ваиоокіедо ргхея
Аіитпбѵг Сез. Кгбі ^епегаіпе^о Бетіпагуит
Вивкіецо Ілѵоіѵзкіе^о \ѵ огиаке паіротаппіеі-
взеео изгапотѵапіа ѵѵ гіхіеп ватеі игоеяувіойсі
па Опіи 25-іут'ѴѴгяейпіа1808 токи о^гѵіаіісио-
пе. IV Ілѵотѵіе, бгикіет (1. 'ѴѴ. ТѴісЬтапа,
1808, 4°, стр. 6.

20
Ангелович’ь Антоній
вленя галицкои митрополіи, необходимо I
для повноты сеи историчной картинки
о дѣятельности митроп. Ангеловича ска-
зати кблька слбвъ о совѣтникахъ и ре-
ферентахъ губерніяльныхъ для справъ
духовныхъ, черезъ вплывъ котрыхъ
немало страдала галицко-руска церковь,
и котрй по причинѣ своей неприхиль-
ности до руского обряду побудили на-
шихъ владыкъ, а особливо влад. Анге-
ловича, до ревнои и енергичнои обо-
роны правъ тогожь обряду.
Уже въ першихъ початкахъ пано-
ваня цѣсаря Іосифа II выйшовъ указъ,
щобы при галицкбй губерніи устано-
влена була комисія духовна, въ котрбй
пересправлялись бы церковнй справы,
а въ котрбй засѣдали бы такожь ду-
ховнй лиця яко члены и совѣтники. На
просьбу руского духовенства появилось
въ 1783 р. найвысше постановленье, въ
силу котрого одинъ членъ зъ руского
клира бувъ покликаный до той комисіи,
а тымъ членомъ бувъ — якъ уже по-
переднѣйше було згадано — д-ръ Анто-
ній Ангеловичъ. Але комисія тая не
довго урядовала и справы духовна зб-
стали придѣленй губерніи, при котрбй
установлено двохъ мірскихъ совѣтни-
кбвъ-референтбвъ, одного для обряду
руского, а другого для латинского, и то
мало по крайной мѣрѣ тую добру сто-
рону, Що латинске духовенство не мало
на тыхъ референтбвъ ніякого безпосе-
редного вплыву.
Коли на просьбу латинскихъ епи-
скопбвъ зъ захбднои Галичины надвор-
нымъ декретомъ зъ дня 1 лютого 1797
при кракбвскбй губерніи була устано-
влена духовна комисія и до неи при-
дѣленый яко референтъ одинъ латинскій
священикъ, подали и наши владыки,
Ангеловичъ и Скородынскій, дня 2 цвѣ-
тня 1799 просьбу до цѣсаря, щобы при
львбвскбй губерніи бувъ рбвножь име-
нованый одинъ рускій священикъ на
совѣтника-референта зъ огляду на то,
що въ другихъ краяхъ коронныхъ ре-
фераты справъ духовныхъ суть порученй
духовнымъ лицямъ. Но просьба рускихъ
епископбвъ збстала вложена до актбвъ1)
по причинѣ, що мала наступити регу-
ляція обохъ Галицкихъ губерній. Коли
переведено згадану регуляцію и цѣлу
Галичину пбдчинено одной губерніи во
Львовѣ, порушили на ново епископы
Львова, Перемышля и Холма за пора- і)
і) См. Д-ръ Мих. Гарасевичъ. Авпаіев
Ессіевіае КиІЬепае, Ьеороіі, 1862, стр. 681.
дою влад. Ангеловича8) тую справу и по-
ручили д-ру Мих. Гарасевичови, котрый
въ 1803 р. яко депутатъ галицко-руского
духовенства бтправився бувъ до Вѣдня
съ просьбою о бтновленье галицкои ми-
трополіи, щобы кромѣ сеи справы; ста-
рався такожь о именованье одного рус-
кого священика на референта при га-
лицкбй губерніи для справъ руского
обряду. Зъ своей стороны уповномочили
епископы д-ра Мих Гарасевича заявити
въ рѣшаючихъ сферахъ, що въ случаю,
если бы тая справа не могла бути пе-
реведена для того, що нема фондбвъ на
удержанье такого референта, то епи-
скопы обовязуются зъ власныхъ фондбвъ
складати до державного скарбу на оплату
дотычного- референта такъ довго, доки
по бтновленю капитулъ не буде ему
обезпечене удержанье при капитулѣ.
Цѣсарь згодився на то, и дотычнй акта
удѣлено губернаторови Уерменію въ
цѣли засягненя опиніи. Але сей губер-
наторъ, будучи черезъ латино-польске
духовенство неприхильно настроепый
для руского клира и обряду, предложивъ
бувъ въ 1803 р., але троха раньше, на-
дворнбй канцеляріи внесенье, щобы ру-
скому духовенству бтмовити жалованье
зъ религійного фонду, тожь и теперь
въ справѣ референта не спѣшився съ
бтповѣдію и проволѣкавъ нарочно спра-
ву, хотя надворна канцелярія назначила
була короткій речинець.
То дало повбдъ рускимъ еписко-
памъ, що 18 жовтня 1803 р. выслали
впростъ до цѣсаря ремонстрацію, щобы
для руского обряду бувъ установленьи
бтдѣльный референтъ а 1 грудня 1803
поновили тую ремонстрацію, покликую-
чись на просьбу галицко-руского клира,
предложену 1783 р. цѣсарскому дворови,
и котру признано за оправдану, въ на-
слѣдъ чого покликаный бувъ тогды до
духовной комисіи рускій священикъ,
а именно д-ръ Антоній Ангеловичъ. И тй
ремонстраціи бтослано губернаторови
Уерменію до засягненя добромнѣня. Дня
22 грудня 1804 р. предложили рускй
епископы зновь цѣсарскому дворови об-
ширну ремонстрацію, въ котрбй дивнѣй-
шими и новѣйшими фактами доказали,
що латино-польске духовенство всѣма
силами стремитъ туда, щобы рускій
обрядъ угнетати, права и власть рускихъ
епископбвъ обмежати и нарушита миръ
2) См. Д-ръ Юліянъ Пслешъ. СвзсЫсМе
бег ІІпіоп бег піИіепіасЬеп КігеЬе шіі Вонь
Вб. П, УѴіеи, 1880, стр. 702.

А н г е л о в и ч ъ Антоній
21
межи духовенствомъ и народомъ обохъ
обрядовъ. Львбвска губернія предложи»
ла 16 марта 1804 надворнбй канцеля-
ріи свое добромнѣнье, заявивши, щобы
просьбы рускихъ владыкъ яко неосновнй
бткинути н лучше не устанавляти нія-
кого референта зъ котрого нибудь обря-
ду. Вслѣдъ за тымъ предложила губернія
30 марта 1804 кандидатбвъ зъ обряду
латинского на референта церковныхъ
справъ для обохъ обрядбвъ, тде межи
нищими бувъ особливо препорученый
священикъ тарнбвскои епархіи Андрей
Цейсль зъ Инвалида.
Надворна канцелярія пр.ихилилась
до добромнѣня львбвскои губерніи, при-
знавши неосновными поводы рускихъ
епископбвъ, котрй требовали установле-
ня осббного референта для обряду ру-
ского. Однако для задобрена рускихъ
епископбвъ запроектовано, щобы въ
справахъ руского обряду и порядку бо-
гослуженій, була при губерніи делего-
вана комисія, до котрои запрошувано
бы львбвского епископа, або его гене-
рального викарія.
Рускй іерархи бтнеслись б марта
1805 еще разъ зъ представленьемъ до
цѣсаря о именованье для руского обряду
бтдѣльного референта, але безплодно.
И такъ 30 цвѣтня 1805 збставъ Андрей
Цейсль именованый совѣтникомъ губер-
ніяльнымъ и референтомъ справъ цер-
ковныхъ, а рускихъ епископбвъ повѣдо-
млено, що ихъ просьба дотычно осбб-
ного референта полишилась безъ успѣха
по причинѣ, що латинска и руска цер-
ковь не маютъ — якъ то въ ихъ просьбѣ
неумѣстно наведено — двѣ религіи, але
двѣ розличнй литургіи. Рбвножь повѣ-
домлено рускихъ епископбвъ, що для
справъ, бтносячихся спеціально до цер-
ковного устава, обряду и порядку ру-
ского богослуженя, буде при губерніи
делегована бтдѣльна комисія, до котрои
буде покликаный львбвскій рускій епи-
скопъ, або его генеральный викарій.
Сей надворный декретъ, въ котрбмъ
галицку церковну область, складаючуся
въ трехъ епархій и числячу кблька ты-
сячъ парохій, названо лишь «ртіесЪівсЪ-
каіЬоІіьсЪе &етет<іе«, надоспѣвъ уже
тогды, коли розстались були съ тымъ
свѣтомъ холмскій владыка П. Важинскій
и львбвскій Н. Скородынскій, а позб-
ставъ въ живыхъ лишь одинъ перемыскій
епископъ Ант. Ангеловичъ. Въ такихъ
обставинахъ годѣ було въ тбй справѣ
тымъ меньше що дальше робити, наколи
вспбльнй представлена трехъ еписко-
пбвъ не вѣнчались пожаданыіиъ успѣ-
хомъ.
Новый губерніяльный совѣтникъ для
справъ духовныхъ кс,-Андрей Цейсль,
обнявши свой рефератъ, збставъ имено-
ваный деканомъ львбвскои рим. кат. ка-
питулы, въ наслѣдъ чого почавъ выно-
сились и поступати супротивъ руского
духовенства въ надменый спосббъ. Гу-
берніяльнй рѣшена зъ тыхъ часовъ, пи-
санй до рускихъ консисторій, лерелов-
ненй легковаженями, а найсправедли-
вѣйшй проекты и предложена консистор-
ски самовбльно бтклонювала губернія,
о чѣмъ находятся численнй доказы въ
архивѣ гр, кат. митроп. консисторіи во
Львовѣ, Лишь оо. василіяне, котрй вся-
кими способами и средствами старались
бтзыскати прерогативу свого прелат-
скою чина, задоволенй були зъ нового
референта, понеже въ Андр. Цейслю
найшли великого покровителя и ревного
защитника своихъ интересбвъ. Коли
однако стало бути загальною тайною,
що Андр. Цейсль, не лишь пбдкопуе
повагу рускихъ ординаріятбвъ, але та-
кожь стараесь впоити въ правительство
недовѣрье до галицко-рускихъ влады-
чихъ престолбвъ, а надто, числячи на
прихильнбсть державною канцлера Ло-
ренца, стремитъ до того, щобы на га-
лицко-рускихъ епископбвъ не поста-
вляли кандидатбвъ зъ мірского духовен-
ства, але тблько монахбвъ-василіянъ,
влад. Ангеловичъ бувъ приневоленый
запобѣгчи дальшимъ тымъ шкбдливымъ
змаганямъ и, предложивши цѣсареви
дня 1 вересня 1806 на фактахъ опертый
меморіалъ, просивъ, щобы совѣтникъ А.
Цейсль бтъ всѣхъ справъ, касаючихся
руского обряду, бувъ усуненый, и щобы
тй справы повѣрени були ишпому мір-
скому референтови. Сей меморіалъ удѣ-
лено вицепрезидентови львбвскои гу-
берніи гр. Вурмсеру въ цѣли засягненя
отъ него добромнѣня. Майже цѣлый
рбкъ перележавъ згаданый актъ у ви-
цепрезидента, и доперва на ургенсъ
бтповѣвъ гр. Вурмсеръ, взявши въ обо-
рону А. Цейсля. Однако, надворна кан-
целярія, не зважаючи на добромнѣнье
вицепрезидента, узнала, що Цейсля не
можливо цѣлкомъ звинити и предло-
жила цѣсареви, щобы его бтъ безпосе-
редного вплыву на рускій обрядъ усу-
нути, а бтносячйся до того обряду
справы передати мірскому референтови.
Цѣсарь затвердивъ предложенье над-
ворной канцеляріи, въ силу котрого кс.
Андрей Цейсль збставъ усуненый бтъ

А н г е л о в инъ Антоній 
реферату для справъ руского обряду,
и такимъ дѣломъ усторонено безпосе-
редный вплывъ латинского духовенства
на справы рускои церкви.
Збставши именованый митрополи-
томъ, влад. Ангеловичъ предложивъ цѣ-
сареви Францови I обширно умотиво-
вану просьбу1) зъ дня 24 грудня 1806,
въ котрбй просивъ, щобы доходы пе-
ремыского епископства були ему черезъ
протягъ 6 лѣтъ полишенй не лишь для
докбнченя роспочатыхъ меліорацій епи-
скопскихъ дббръ, але рбвножь и зъ
той причины, щобы прійти назадъ до
своихъ на тй меліораціи вложеныхъ
капиталбвъ. Такожь просивъ о пере-
дачу пбдъ свбй зарядъ митрополиталь-
ныхъ дббръ, и то такъ, щобы обчисле-
ный тогды дохбдъ зъ тыхъ дббръ на
4861 зр. 27 кр. мбгъ ужити не для себе,
але на меліорацію тыхъ дббръ, и щобы
ему и его наслѣдникамъ мѣсто рбчного
додатку конгруального готбвкою въ сумѣ
7400 зр. бтдано бтповѣднй добра зъ
камералыюго або религійного фонду.
Въ случаю прихильного полагодженя
сеи просьбы, иоминатъ-митрополитъ обо-
вязувався удержувати зъ власныхъ фон-
дбвъ порядочный хоръ при свято-геор-
гіевскбй катедральнбй церкви во Львовѣ
и справити всѣ потребнй церковнй па-
раменты. Въ тбй самбй просьбѣ просивъ
владыка Ангеловичъ о системизованье
суфрагана во Львовѣ и, маючи на взглядѣ
интересъ рускои церкви, промавлявъ
за роздѣлепьемъ львбвскои діецезіи на
двѣ епархіи и за основаньемъ руского
епископства въ Городенцѣ або Снятынѣ.
Просьба номината-митрополита збстала
въ Вѣдни увзгляднена и найвысшимъ
постановленьемъ зъ дня 30 вересня 1807
заряджено, щобы митрополитѣ мѣсто
додатку въ готбвцѣ передано зъ фонду
религійного Унѣвъ съ тымъ однако зъо-
бовязаньемъ, щобы не тблько старався
о удержанье церковного хора и о цер-
ковнй параменты, але такожь, щобы зъ
надвышки доходбвъ сеи дотаціи опла-
чувавъ самъ свого суфрагана.
Обнявши дня 25 вересня 1808 ми-
трополичій престолъ, влад. Ангеловичъ
надѣявся на скоре выкопанье згаданого
найвысшого постановленя, але небавомъ
розчаровався въ своей надѣѣ. Наступивъ
бо нещастливый для Австріи 1809 рбкъ,
') См. Мих. Малиновскій. Юіе КігсЬеп
шій 8іааіз-8аігипееп ЬегіідІісЬ йез дг. каіЬ.
Вііпз йег КиіЬепев іп Саіігіев, БетЬегд, 1861.
стр. 424—430.
а судьбу того нещастя подѣляла такожь
и наша Галичина.
Кабинетъ вѣденьскій, корыстаючп
зъ военною конфликту Наполеона I съ
Ншпаніею и его спорбвъ съ папою, за-
думавъ еще разъ вступились за незави-
симбсть Европы. Але въ тбй пятбй
вбйнѣ противъ Наполеона I мала Ав-
стрія противъ себе не лишь майже цѣлу
захбдну Европу' съ выняткомъ Англіи,
але такожь Россію и новоосноване кня-
жество варшавске’).
Архикнязь Кароль на чолѣ 165000
войска вступивъ до Баваріи, а архкн.
Фердинандъ д’ Есте збставъ призначе-
ный на головнокомандуючого войсками
въ Галичинѣ, и для него була устроена
головна квартира въ митрополичбй па-
латѣ во Львовѣ. Въ силѣ 33000 войска
переступивъ архикнязь Фердинандъ дня
15 цвѣтня 1809 р. границю княжества
варшавскою* * 3), повѣдомивши о тбмъ би-
летомъ начальника войскъ княжества
варшавскою кн. Іосифа Поняювского
съ тою замѣткою, що буде уважати за
непріятеля кождого, кто буде опиратися
его походови. Съ войскомъ своимъ по-
сунувся бувъ архкн. Фердинандъ ажь
пбдъ Нове Мѣсто, бтдалене бтъ Вар-
шавы о 12 миль.
Однако войско архкн. Кароля, ко-
тре вступило до Баваріи, збстало че-
резъ Наполеона по пятидневныхъ би-
твахъ [бтъ 19 до 23 цвѣтня 1809] пбдъ
Абенсбергъ, Ляндсгутъ, Екмиль и Ра-
тисбоною выперте переважно войскомъ,
належачимъ до »ренскою союза®, отже
войскомъ нѣмецкимъ’). Усмѣхалось во-
») См. Ьг. Вгаиг Ктопез. безсЬісЪіе
йег Кеиг.еіі ОевіеггеісЪз, Вегііп, 1879, стр.
518 и слѣд.
3) См. В. Хатогзкі. Роізка ой токи 1807
йо 1816. Ілгбш, 1871, стр. 45. — Куз Ьізіотусгпу
катравуі г Г. 1809, Рогпап, 1869, стр. 13.
*) Коли великій корсиканскій полково-
децъ, Наполеонъ I, покоривъ пбдъ свои сто-
пы державы и народы, нѣмцѣ не гнали нѣ-
чото лучшого вдѣлати, якъ чимъ скорше
подчинились сему модерному Цезару. Щобы
удержатись при власти, нѣмецки герцоги
сами розбрвали Германію, оставили импера-
тора Франца II, покорились Наполеонови
и тымъ способомъ самй погребали ЮОО-лѣтну
римско-германску имперію. Дна 12 липия
1806 р. поддались въ Парижи 16 нѣмецкихъ
герцогОвъ Наполеонови I и утиорили „рен-
скій соювъ“ [КеіпЬипй] подъ покровитель-
ствомъ Наполеона I. Тй принцы були имен-
но: королѣ Баваріи и Виргембергіи [титулъ
королевскій получили они тогды бтъ Напо-
леона], електоръ канцлеръ, алекторъ Ба-
денскій, герцоги Клевскій и Бергскій, лянд-
граФЪ Дармштадекій, князѣ Нассавскій и Го-

АнгёлоѣиЧ'ь А н » о й і й
23
енне щастье Налолеоновп, и бнъ, очи-
стивши Баварію бтъ австрійского войска,
вступивъ самъ до австрійскихъ посѣ-
лостей, а Фридерикъ Августъ, король
саксонскій и зъ волѣ Наполеона князь
варшавскій, выдавъ въ Липску дня 25
цвѣтня 1809 до Полякбвъ княжества
варшавского манифестъ, взываючи до
обороны загроженого краю. Громомъ
рознеслась вѣсть о тбмъ манифестѣ по
краю и Отдѣлы войска польского, сто-
ячого пбдъ командою кн. Іосифа Поня-
товского, почали зъ дня на день поббль-
шатись. Межи тымъ надоспѣла вѣсть,
що Наполеонъ занявъ 13 мая 1809 Бѣ-
денъ, въ наслѣдъ чого архкн. Ферди-
нандъ бувъ приневоленый опустити те-
риторію княжества варшавского и ру-
шивъ въ похбдъ назадъ до границъ
Силезіи и Угорщины. Въ виду такого
обороту справы, кн. Іос. Понятовскій
скликавъ вобнну раду, на котрбй поль-
скій генералъ Генрикъ Домбровскій ска-
завъ: «Коли австрійцѣ прійшли до насъ,
то пбдѣмъ мы до нихъ!» Съ сеи поры
стали выступити Поляки княжества вар-
шавского противъ Австріи, вправдѣ яко
союзники Наполеона I, але высоко пбд-
несли свбй національный прапоръ о цѣ-
ляхъ реставраційныхъ1).
Признати треба, що по причинѣ
сеи рухавки запанувавъ бувъ межи По-
ляками въ Галичинѣ великій ентузіязмъ;
але сей ентузіязмъ затревоживъ бувъ
въ высокбй степени умы межи Руси-
нами. О скблько радовалось польске
сердце на саму гадку, що зближабсь
пора, въ котрбй бѣлый орелъ готовъ
зацарити поновно на рускбп земли,
о стблько ановь Русины, маючи зъ одной
стороны традиційну свѣдомбсть о »зо-
лотбй вольности» для себе за польскихъ
часбвъ, а зъ другой — памятпй на до-
генцоллернскій, три князѣ Сальмекй и князь
Изенбургскій, Лихтенштейнъ, Арембергъ
и травъ Лейенсвій; пбздиѣйше прилунились
до реиского о юза еще 11 князей нѣмец-
кихъ, а межи тыми и електоръ Саксонскій,
котрый бтъ Наполеона получивъ такожь ти-
тулъ королевскій. Въ наслѣдъ того цѣсарь
Францъ П зложивъ римско-гермаиску ко-
рону для 6 серпия 1806 и позбставь яко
Францъ I цѣсаремъ Австріи.
г) Уже въ першбй прокламаціи, выда-
ибй въ головной польскОй квартирѣ въ Вон-
зовнѣ до жителѣвъ Галичины, говоритъ кн.
Іос. Понятовскій межа иншимъ буквально:
„...Му івА йатагіеі гузкаіівту піероб1е0ов<!,
іевіевту Роіакаті, ійАсіе га вавгут рггукіа-
йет, піевіету чѵат Ъавіо іейпойсі і вчѵоЬойу.
Рггуібгсіе ві<‘ йо ѵгіеікіецо йгіеіа вгекггезгепіа
теврбіпе| оз'сгугпу!...“
бродѣйства австрійскихъ монархбвъ, на-
чали бтчувати въ глубинѣ своей душѣ
печаль, однако супротивъ польского
оружного напору не могли нѣчого ин-
шого зробити, якъ лишь заняти бтпорне
становище.
Дня 18 мая 1809 взяли Поляки при-
ступомъ Сандоміръ, где до іюльскихъ
баталіонбвъ прилунилось було 800 лю-
дей зъ австрійской залоги*), а 20 мая
здобули Замоетъ. Посуваючись безъ
бблыпихъ перешкодъ чимъ разъ дальше
въ глубину краю, займали польски ба-
таліоны одно мѣсто за другимъ, а вкбнци
рознеслась по Львовѣ вѣсть, що войско
польске зближаесь до столицѣ галицкои
Руси. Кромѣ Русинбвъ, затревожились
тою вѣстію Нѣмцѣ, котрй въ тыхъ часахъ
становили во Львовѣ численну колонію.
Правительство не мало уже часу ду-
мати надъ средствами обороны столицѣ
краю, але старалось ратовати то, що
було гласностію державы. Передовсѣмъ
рѣшено вывезти всѣ приборы и склады
артилеріи2 3), а опбеля вывезено готовку,
2) См. Еуз Ьівіогусгпу катрапд х г. 1809,
Рогпап, 1869, стр. 60.
3) О сихъ памятныхъ дняхъ во Львовѣ
выдавъ въ 1862 р. Яковъ Ѳ. Головацкій
невеличку брошурку, написану однимъ зъ
высшихъ австрійскихъ урядникбвъ пбдь
заг.: „Сіе 8<ай1 ЬетЬегд іт .Іаііге 1809 ипіег
оевІеггеісЪівсЬег, роіпівсЪег ипй гивзівсііег Ве-
діегипд. ТадеЬисЬ еіпев Аидепгеи^еп. ЬешЬегц,
1862, 8«, стр. ІѴ-|-49. всть то дневникъ не
великои вартости для исторіографа. Кромѣ
сеи брошурки, есть еще другій памятникъ,
котрый находится въ библютецѣ им. Оссо-
линекихъ во Львовѣ до н-ра 1875 въ руко-
писи пбдъ заг.: „ВетЬѳгв чгаЬгепй йег Кгіедв-
еросЬе іт йаЪге 1809. Еіи Ргадтепі веіпег
СгезсЫсЫе паеб Іігкипйеп ипй ВегісЫеп йег
Аіщепгеіщеп ЬеагЬеііеІ”. На першбй сторонѣ
сего памятника находится слѣдуюча завивка:
„Ріваі чѵ токи 1820 чѵ Бпоркоигіе рой Ілѵо
лѵет йап Ьийчѵік й. і. РевіепЬигд, иг. хѵ Мопв,
хѵ №ейегіапйасЬ, Ьуіу ойсег ѵгоівк аивіг.,
хѵ гоки 1809 иггейпік аивйіаскі хѵс іиоиіе,
кібгу тѵ сзазіе окираед Ьтговга ргяег вщівка
роівкіе піе орибсіІ тіазіа і ЬуІ Атайкіет
гйаггеп бксгевпусЬ. — 3 дгийпіа 1870. — Аид.
І,е'игакохѵвкі“. А дальше есть примѣтка ав-
тора : „бевсіігіеЬеп ги Впоркбчѵ ѵот Мау, ипй
гчѵаг: йеп 19 Ьіа 19 йипі, ипй ѵот 14 Ащщві
Ьів 6 ОоіоЬег 1820“. Замѣчательно, що
въ обохъ сихъ памятникахъ иема ніякои
згадки вѣ о митроп. Ангеловичу, нѣ о д-рѣ
Мих. Гарасевичу. О бѣгствѣ зъ Львова и стра-
даняхъ митрополита и его товарища д-ра
Мих. Гарасевича написавъ Николай Л. У сты-
ли они чъ статію пбдъ заг.: Антоній Анге-
ловичъ, митрополитъ галицкій, во время
1809 года“, однако безъ поданя жерелъ и не
безъ ошибокъ. Згадана етатія напечатана въ
„Перемышлянинѣ“ иа годъ 1859, Перемышль,
1859, стр. 59 - 68.

Ангелоничъ Антоній
яка находилась въ ераріяльныхъ ка-
сахъ, а мало бути той готовки 14 ми-
ліонбвъ въ банкоцетляхъ и 500.000 зр
въ серебрѣ и золотѣ1). Вразъ съ готов-
кою вывезено до Угорщины такожь
и машину до стемпльованя паперу. Упо-
раившись съ однимъ и другимъ, выпла-
чено всѣмъ урядникамъ и емеритамъ
тримѣсячну пенсію зъ-горы, а бттакъ
приступлено съ иайббльшимъ поспѣхомъ
до вывозу муки и зббжа зъ войсковыхъ
пекаренъ и амуниціи зъ складовъ.
Дня 23 мая 1809 вырушивъ генералъ
Кеслеръ съ отдѣломъ войска въ силѣ
700 людей и 4 арматами пбдъ Жолкбвъ
противъ приближаючогося войска поль-
ского, а рбвночасно выслано до Ста-
ниславова касу военну и акта генераль-
ной команды. Того самого дня заняла
мѣска милиція, складаючася зъ львбв-
скихъ мѣщанъ, одвахи и почала повнити
службу войскову. Слѣдуючого же дня
опустили Львбвъ остатки австрійского
войска пбдъ командою генерала кн.
Гогенлоге, котрый удався до Станисла-
вова, а въ 2 дни пбзднѣйше рушивъ
туда за нимъ и ген. Кеслеръ, перема-
шеровавши тихо о -2 годинѣ въ ночи
черезъ Львбвъ.
Прибувша о 4 годинѣ рано дня
27 мая 1809 зъ Перемьшіля почта, при-
везла першу вѣсть, що за нею спѣшитъ
до Львова бтдѣлъ польского войска. Въ
пбвъ годины пбзднѣйше надъѣхавъ че-
резъ городецку рогачку поручникъ Стар-
жинскій8) съ 14 кбнными гренадісрами
и 2 уланами и, незатриманый черезъ, нѣ-
кого, удався просто на головну страж-
ницю. Не минула и година, а вѣсть
о прибувшбмъ польскбмъ бтдѣлѣ роз-
неслась скоро по мѣстѣ, и тысячѣ Льво-
вянъ поспѣшили повитати сей бтдѣлъ.
Середъ громкихъ и далеко вокругъ оглу-
шаючихъ окликбвъ въ честь польского
войска и независимой Полыци, выславъ
Старжинскій б гренадіербвъ на рогачкй
на стражъ, щобы нѣкого не выпускали
зъ мѣста, а оставшимъ 8 гренадіерамъ
поручивъ занята невеличку касарню ка-
Ч См. Іііе 81абі ЬетЬещ іт ГаЪгс 1809,
ЬешЬетё, 1862, стр. 3.
’) Авторъ брошуры: „Віе 81абІ ЬетЬег§
іт Іаііге 1809“ ошибочно называе сего по-
ручника Ста розвинскимъ. Дальше при-
мѣчае, Що бтдѣлъ ссго поручника складавея
зъ „14 Мали ии РГегйе иеЬзІ 2 ЬапиепІгА^егп,
гизаштев 17 Мапп“ [см. Сіе 8іабі ЬетЬещ
іт Іаѣге 1809, ЬетЬегв, 1862, стр. 5]. О числѣ
сен военной польской дружины, що перша
заняла Львбвъ, згадуе такъ само въ своей
рукописи и Герардъ Фестенбургъ.
Валеріи, нынѣ такъ звану пикету пожарну
при улици Чарнецкого. Справившись съ
тымъ, выславъ бттакъ 2 уланбвъ, щобы
познимали орлы цѣсарскй зъ всѣхъ уря-
дбвъ. Першою жертвою сего приказу
упавъ орелъ на губерніи, котрого поль-
ски уланы своими пиками зняли, и така
судьба постигла всѣхъ прочихъ орлбвъ
цѣсарскихъ8). Около полудня прибули
до згаданои касарнѣ для повитаня поль-
скихъ кавалеристбвъ нотаблѣ: гр. Те-
одоръ Потоцкій, воевода белзскій вразъ
зъ женою, гр. Валеріанъ Дѣдушицкій’),
Илярій Сѣмяновскій, Францъ Венглин-
скій и Іосифъ Джѣржковскій. За гр.
Потоцкою поспѣшили такожь и иншй
дамы зъ кружка польской аристокраціи,
а нѣ одна зъ нихъ не позабула взяти
съ собою бтповѣдный подарокъ для при-
бувшихъ польскихъ героѣвъ дня. Не
злишно для характеристики такожь зга-
дати, що гр. Потоцка, коли побачила,
що кбнь поручника Старжинского гра-
неный, здоймила зъ себе хутко шаль
и обвязала нимъ рану, обдаровавши
коня поцѣлуемъ3 * 5)... Вечеромъ устроено
илюминацію мѣста, а по улицяхъ не
умовкали глубоко въ нбчь громки оклики
въ честь независимой Полыци, такъ само
и въ театрѣ, котрый бувъ по береги
заповненыи, а въ котрбмъ була пред-
влена нарочно на той вечеръ написана
пьеса съ примѣненьемъ до обставилъ6).
3) Ентузіязмъ для польской справы ме-
жи Поляками во Львовѣ, ошоломленымц
впрочѣмъ и тою обставиною, що 17 поль-
скимъ кавалеристамъ повелось безъ затраты
одного зервятка пороху заняти столицго краю,
бувъ посуленый до той степени, що стали
усуватн все, що пригадувяло имъ австрійске
правительство. Такъ на пр. аптикарь Кржи-
жановскій, на аптицѣ котрого каходився
двоголовый орелъ, усуиувъ его съ поспѣ-
хомъ самъ, вывѣсивши еще того самого дня
напись: „Аріека роівка”, а рбвночасно вла-
ститель дому заѣздного водъ Фирмою „Ноіеі
^аіісуізкі”, приказавъ замазати тую напись,
вмѣнивши на „Ноіеі роівкі".
*) Авторъ брошуры: Іііе ВіасІІ ЬетЬегд
іт Іакге 1809 [стр. 5] ошибочно называе его
„ѴаІеп4т“.
6) Авторъ дотычного памятника говоритъ
дословно:	туогипіег еіп ѵегттбеіез Негй
баз бійск Ьаііе ѵоп <іег бгаНп Роіоска, «геіеке
іЬг НаІзІисЬ аиі <Ііе ТѴипбе іе^іе... еіпеп Сепегі-
Ееп Кпзз ги етріап^еп. 8о &гозз \ѵаг бег
Таптеі бег Егеибе ппб бег АизЬгиск Дез гат-
Іеп СеГііЫз бег роІпізсЬеп 8сЫ>пеп“ [см. Х>іе
81абІ ЬетЬет^ іт ДаЬге 1809, ЬетЬегц, 1862,
стр. 8].
6) Властиный заголовокъ сеи пьесы не
звѣствый. Въ библіотекахъ нема афвша пред-
ставлена театрального зъ дня 27 мая 1809,
а авторы обохъ нѣмецкихъ памятниковъ по-
даютъ заголовокъ той пьесы инакше. Герардъ

•ь Антоніи__________________ 25
що мае найдорозшого. Надъ вечеромъ
выѣхала на повптанье польского войска
депутація съ бурмистромъ на чолѣ, а за
нею сотки шляхты верхомъ на коняхъ
и богато мѣщанъ, рОвножь повозами
много дамъ и громадне число любопыт-
ныхъ. Недалеко за жолкдвскою рогач-
кою встрѣтили львовяне польске войско
въ силѣ 350 людей съ генералами Рож-
нецкимъ и Каминскимъ на передѣ3). По-
витанье дтбулось тутъ пбсля програмы.
При окликахъ загальнои радости кндано
цвѣты4), а опОсля, не задержуючись нѣгде
бдлыие, рушило прибувше войско се-
редъ окликбвъ въ честь независимой
Полыци улицами Львова на свято-юрску
площадь, где розложилось таборомъ,
и где щедро було угощене шляхтою
и мѣщанами, а ген. Рожнецкій занявъ
приготовленій для архкн. Фердинанда
апартаменты въ митрополичдй палатѣ5).
Якъ сего, такъ и слѣдуючого вечера
устроено великолѣпну илюминацію» вда-
валось, що цѣле мѣсто потапае въ огни.
Не бракло рОвножь и численныхъ транс-
парантдвъ, котрй були выразомъ за-
душевныхъ мечтъ тыхъ, що думали
о реставраціи польской державы6).
3) Авторъ памятника „Оіе БіайЬ Ьепі-
Ьеге іт ЛаЬге 1809“ [БетЪег^, 1862, стр. 8]
говоритъ: „Ат 28 Маі егзсѣіепеп ип 12 ІІЬг
МіЙа^з 30 Мапп ѵоп йег Агтее йез роіпізсііеп
(Іепегаіз Вогпіескі, йіе АЬепйз ит 10 ІІЬг ап
веіпег Зрііге ип^еГаЬг 300 Мапп ги РГегй инй
50 ги Риза тіі йет Сепегаі Катіпзкі ...ѵоп
Хбікіехѵ... ЪіеЬег ^екоттеп ізІ“.
4) Въ „Оагеі-Ѣ ѴУагзгалѵзк-6й“ описано
то принятье слѣдуючнми словами: .Сгйу
оййгіаі игодвка роізкіе^о гЫіга? зіе сіо Ьѵѵоіѵа5
ѵѵзгузсу егіовколѵіе Ъуіе§о ^иЬегпіит аизігуа-
скіе^о роисіекаіі (!)^ако іез і еагпігоп, а шіезг-
кайсу оЬоіед ріеі тѵузгіі о шііе га тіазіо ва
рггу^есіе РгаІесгпусЪѵѵзрбЯЬгасі, ггисаз’ас кѵѵіа-
Іу і гайозне окггукі тсуйадо..." [См. „Войаіек
йо Сгаяеіу Ѵ\7агзга\ѵзкіе?“, 1809, д-ръ 47, стр.
820].
6) См. Д-ръ Юліялъ Пелетъ. СгвзсІіісЫе
йег 1ІПІ0П йег гиіЬепізсЬеп КігсЬе тіі Вот.
Вй. ІГ, ѴѴіеп, 1880. стр. 876.
6) Межи рукописями библіотеки им.
Осеолинскихъ во Львовѣ находится опись
транспареиту, котрый бувъ помѣщепый въ
Окнѣ помешканя Іосифа Джѣржковского,
бувшого члена тогдашного „ггай-у ро1зк-огок
въ Галичинѣ. Дотычна записка гласитъ: „Каг-
іа Еигору гозіогопа па киіі гіетзкіе].. рап~
зЬѵа Аизігуаскіе огнасгопе йтѵи^Іоптут от-
чего. Цпіезіопу хѵ ромгіеітги пай піеті гЯоіу
оггеі Ргаисигбхѵ, сізка^с г зѵѵусЬ згропбѵѵ
о^пізіе ріогипу гагй піті аизігуасіаеёо ойа.
Рой иіт ^евіизг ѵѵіеікіе^о ЬоЬаіега, кгпзгасу
кауйапу гпекапе^о іггуйгіезіокіікиіеіпіа иіе-
хѵоіа Оаііеуатпа, ѵггасаі ти хѵуйагіа Ьгой па
оЬопе зиг хѵіазпе.} ]е{*о озегугпу. Зройет Ьуі
паріз: „ѴѴег згаЫ§, кібг^, піе^йуз Воіезіавг
гхѵусіегаі, ОЬуз піа Ьгопіі кгащ, Іесг піе исіе-
4
_Ангелович
Въ полудне слѣдуючого дня, т. е.
28 мая 1809 прибувъ до Львова новый
Отдѣлъ войска польского въ силѣ 30
людей. Отдѣлъ сей приславъ ген. Рож-
нецкій съ письмомъ до львбвского ма-
гистрату, заповѣдаючи, що войска поль-
ски, котрй стоятъ пбдъ его командою,
займутъ того дня Львбвъ и на мурахъ
мѣста застромятъ орлы польски. Въ
тбмъ письмѣ польскій генералъ славивъ
Наполеона I яко того, котрый добувъ
имя Поляка зъ могилы1)- Згадане письмо
було бтчитане на рынку публично въ
присутствѣ бурмистра Лоренца и совѣт-
никбвъ магистрату, а бттакъ розлѣплене
на углахъ всѣхъ улиць. Галицко-польска
шляхта, що зъѣхалась була до Львова,
вразъ съ частною львбвскихъ мѣщанъ
зббралась сейчасъ въ касинѣ мѣщан-
скбмъ'* 1 2) на параду въ справѣ якъ найдо-
стойнѣйшого приняти войска польского
и генералбвъ Рожнецкого и Каминского,
котрй Мали тутъ впровадити на мѣстце
австрійского — польске правительство...
Рѣшено не залишити нѣчого, що могло
бы причинитись до пбднесеня торже-
ствеиного приняти, а выбрана депутація
мала вручити генералови ключѣ бтъ
брамъ мѣста, яко ознаку, що мѣсто сво-
имъ освободителямъ готово бтдати все,
Фестенбургъ шшіе, що „Іт 8іа<ШЬеаіег тігйе
еіп роІпізсЬез беІевепЬеіІззШск „ Ваз аіі^етеіпе
АійвеЬоіЬ“ аиізеПіЬгІ", а авторъ другого па-
мятника говоритъ, що вечеромъ представлено
въ театрѣ еіп „роіпізсѣез ВсЬапзріеІ „Оег аіі^е-
піеіпе АиГзІапгі/, ттіег ВезсНігарГипд бег Юепі-
зскеп...“ [см. Віе 8іайі ЬетЬегд іт йаііге 1809
ЬетЬегк, 1862, стр. 8].
1) Письмо геи. Александра Рожнецкого
до львбвского магистрату гласитъ: „Маш г.а-
згсзуі птайотій піпіедззут Іізіет тоіт зза-
поѵѵпусЬ пггейпікбгѵ тадізігаіи Іѵѵотѵзкіе^о,
іг па Йпіи йгізіеізхут обпгіаі хѵодзка роб йо-
ѵббгіѵет тоіет Ь?баоу, хіцтіе тіазіо Ілѵбтѵ.
ІТгуіасгопа іиіа[ ойегтѵа Йо оЬуіѵаіеІбѵѵ Ста-
Іісуі, тѵудапа рггег пасгеіпе&о котепбапіа
«щзк роІвкісЬ, ретива исгупій зрокощеті
озоѣу тезгеікіево зіапи і тѵугпапіа. Ілѵотапіе!
2аІкпіеІе Ьейа бгізіаа па тигаеЬ ггаззусЬ огіу
роізкіе, гаГагЬотеапе кгта гѵзрбіЬгасі теаззуск,
кібггу зіе рггедгіега;^ до ѵаз рггеи Іісзпе
Ьпйе піерггуіасіеізкіе. Ліе 1ека[еіе зіе тѵоззка
роізкіе^о, Іов [акі пгаіо ораіггпозй доіи]е, оЬ-
сЬодгі паз гбѵгпіе, [ак пазя ѵіазпу. Роіеапу
сезага БТапсигб», ХѴіеІкі Кароіеоп. гаі^ѵгзгу
саіе ЪГіетсу, орапоѵѵатѵзгу ѴѴІедеп, рггеЬуѵгегу
ПитщІ, дІеЬоко тѵкгосгуіѵзгу тѵ СгесЬу і Мо-
гатѵе, гЫіха зіе до $»гапіс тѵазгусЪ. бегеК тѵо[-
зка [едо піегуусіеаопе чѵкгосга гѵ дгапіее хѵа-
зге. тѵзротпііеіе, іе жбдг опусѣ [езі тзсіеіеі
пагоббіѵ оЬгааопусіі, і хе оп дезі іеп зат, со
з«а ргатса йоЬуі ітіе роіака г 8гоЬи“.
’) Тогдашне касино мѣщаиске мѣти-
лось на га.'шцибмъ передмѣстю въ домѣ, зва-
номъ опосля „палатою Бѣсядецкнхъ", тамъ —
где нынѣ устроена мѣска торговиця.
И. Н. Левицкій- Прикарпатска Русь, Томъ I.

26
Ангёлоййчъ Антоній
Ситуація въ краю для Русиновъ,
яко приверженцѣвъ Австріи и полише-
ныхъ самымъ собѣ безъ опѣки власти,
стала бути грозною, особливо, що По-
лякамъ спріяли больше обставины, якъ
богатырство и щастье ихъ оружія. Се-
редъ такой ситуаціи зъявився несподѣ-
вано у митроп. Аигеловича курсоръ пе-
ремыскои консисторіи, Манявскій, съ
письмомъ по информацію въ слѣдуючбй
справѣ, а именно: полковникъ войскъ
польскихъ Казиміръ Турно, занявши
Перемыіпль, приславъ 28 мая 1809 до
тамошнои консисторіи приказъ, жада-
ючи, щобы консисторія поручила епар-
хіальному духовенству вспоминати при
литургіи не Франца I, але Наполеона.
Юдіянъ Шпонрингъ, тогдашный офи-
ціалъ перемыскій [ьесіе ѵасапіе], не
хотѣвши брати на себе такъ великои
отвѣчательности, выславъ згаданого кур-
сора до Львова до митроп. Аигеловича,
яко администратора и управителя пере-
пиской епархіи съ запытаньемъ, якъ
належитъ ему поступити въ тбмъ слу-
чаю. Митрополитъ, маючи на взглядѣ по-
лишеныхъ самымъ собѣ Перемышлянъ,
и не хотячи выставляти ихъ еще па боль -
ше небезпеченьство, отписавъ Шпон-
рингови, щобы здѣлавъ то, що Турно
бтъ него жадае. Кблька хвилинъ пбзд-
нѣйше посѣтивъ митроп. д-ръ Мих. Гара-
севичъ, а дбзнавшись о бтповѣди, данбй
Шпонрингови на его запытанье, здиво-
вався, не розумѣючи того, якъ митропо-
литъ мбгъ згодитйсь на жаданье Турна.
По короткбй нарадѣ выслано пбелан-
цѣвъ за Манявскимъ. На щастье приды-
бано его еще во Львовѣ и приведено
назадъ до митрополита, бтъ котрого
получивъ нову бтповѣдь съ тою директи-
вою, щобы переписка консисторія не
важила повиноватись приказови Турна.
Отъ сеи поры почавъ митр. Анге-
ловичъ, яко голова галпцко-рускои цер-
кви и репрезентантъ галицкои Руси,
боротись во имя австрійского патріо-
тіехаР.—Рбвножь и авторъ-. „І)іе ЗіайіЬет-
Ьеге іт йаііге 1809“ [ГетЬег^, 1862, стр. 10]
примѣчай, що подчасъ той илюминаціи
..... хеісЪпеіе вісЬ... йшш йіе Ве1еисЫип§...
еіпев віеіпегпеи роІпівсЬеи Айіегз аив, «геісЪег
ап йет віайіівеЬеп 2еи§Ьаизе еііщетаиегі
іві; ипіег Йіезет ѵгаг еіпе ігапврагепіе Іп-
веЬгіГІ йев ІпЬаІів хи Іевеп: „КасЬ еіпет ііЬег-
віапйепеп Іапдеп І)гиске ипй Ппдійске хи
УѴаввег ипй хи Ьапйе, іві епйІісЬ йег Аи^еп-
Ыіск йег Егібвищ; декоттсп, йег йіеЬ ѵоп
йег ВІіпйЬеіі йег ЬеиівсЬеп во іапде пісЬі Ье-
тегкі, аив Йег ЮипкеІЬеіі Ъегѵогход. Ггеие ЙіеЬ
деІіеЫег Айіег! Юав іві еіп ігаигщев Еоов Яг
йіе РеиівсЬев, ипвеге ЬівЬегіееп Ипіегйгйскег!"
тизму съ рбжнородными противностями.
Але борьба була не рбвна. По сторонѣ
польскбй була сила оружна п власть,
а по сторонѣ рускбй, предане Австріи
и лишене своей судьбѣ руске духовен-
ство и людъ съ митрополитомъ на чолѣ,
не маючи ишпого оружія, якъ тблько
за одержали добродѣйства вдячне сердце
и неподатливу вѣрнбеть для ыонархбвъ
Австріи. Своею пасивносгію, занявши
яко нѣмй зрѣтелѣ бтпорне становище,
дали Русины въ тбмъ рѣшучбмъ мо-
ментѣ взглядомъ Австріи доказы своей
льояльности, и хотя многй зъ тогдаш-
нихъ Русинбвъ були за свбй австрій-
скій патріотизмъ выставленіі на пере-
слѣдованя, мимо то, галицка Русь позб-
стала вѣрна Габсбургамъ и своею не-
податливостію причинялась не мало до
того, що стоявше пбдъ покровитель-
ствомъ Наполеона польске правитель-
ство не успѣло тутъ глубше загнѣздитись.
Генералъ Рожнецкій, занявши Львбвъ,
покликавъ до себе сейчасъ слѣдуючого
дня, т. е. 29 мая 1809 всѣхъ начальни-
кбвъ мірскихъ и духовныхъ урядбвъ,
жадаючи бтъ нихъ, щобы они признали
нове пбдъ покровительствомъ Наполе-
она стояче правительство. Митр. Анге-
ловичъ бувъ рбвножь покликаный, а коли
польскій генералъ предложивъ ему по-
высше жаданье, бтповѣвъ, що кругъ
его чинности есть чисто " церковной
и духовной природы, а по за сей кругъ,
якъ передъ тымъ, такъ и теперь не
може сягати. Впрочѣмъ — примѣтивъ ми-
трополитъ — нове правительство, якъ
надѣесь, не буде жадати отъ него нѣчого
такого, що противилось бы зложенбй
цѣсареви присязѣ вѣрности и тымъ обо-
вязкамъ урядовымъ, котрй тяжатъ на
нѣмъ. Ген. Рожнецкій запоручивъ ему,
але тое запорученье не було додержане.
 Вслѣдъ за Тымъ всѣ магистратуры
збетали обсадженй сторонниками поль-
скою революційного правительства, а
цѣсарскй урядники, котрй не хотѣли
пбдчинитись . пбдъ власть сего прави-
тельства, збетали усуненй зъ своихъ
посадъ. Вкбпци прійшла черта на ми-
трополита. Сторонники нового порядку,
памятаючй на его посланіе зъ 1805 р.
и перековавшись, щр митр. Ангеловичъ
не дастся наклонити добрымъ спосо-
бомъ до вѣроломства, а якъ довго ми-
трополитъ вразъ съ духовенствомъ*)
*) Нема правилъ безъ выияткбвъ, такъ 
и 1809 р. були иоодинокй случаѣ, що где-
котрй зъ помежи члеибвъ руекого духовой-

Ангеловичъ Антоній
служитъ примѣромъ для народа въ вѣр-1
ности для цѣсаря, такъ долго галицка!
Русь не буде податлива для польскихъ ,
аспирацій, постановили стероризовати
митрополита и силою зробйти его не-
пікбдливымъ для своихъ цѣлей. Зъ той
прото причины нови правителѣ краю
напали и засеквестровали митрополи-
тальнй добра и добра перемыского епи-
скопства, котрй администровавъ митр.
Ангеловичъ. При тбй спосббности, толпа,
що напала була на тй добра, зрабовала
приватный маетокъ митрополита, якъ:
запасы зббжа, скотъ, готбвку и иншй
движимости и то такъ, що митрополитъ
потерпѣвъ тогды страту на 79,000 зр.
Но на тбмъ еще не скбнчилось. Щобы
ненависть и крайне огбрченье польской
партіи противъ руского духовенства,
а особливо противъ митрополита взбу-
дити, его моральну повагу пбдкопати
и народъ рускій привести въ.розстрбй,
почали сторонники польскихъ поряд-
ковъ розносити по цѣлбмъ краю вѣсть,
якобы митр. Ангеловичъ вразъ зъ офи-
ціяломъ д-ромъ Мих. Тарасовичемъ и ни-
щими довѣренными лицями зъ посередъ
пбдчиненого собѣ клира укновали тай-
ный заговоръ не лишь на погибель поль-
ского войска, котре заняло Галичину,
але такожь, що митрополитъ съ своими
заговорщиками намѣряе въ пбдступный
спосббъ вырѣзати въ Галичинѣ все, що
есть польскимъ, и въ тбй цѣли скупуе
оружіе. Розсѣванй вѣсти стали бути го-
лосными, а вкбнци дбйиіли до вѣдомо-
сти самого митрополита, котрый — озло-
бленый тыми клеветами до крайности,
удався до ген. Рожнецкого съ просьбою
о вышуканье и укаранье клеветниковъ.
ства симпатизували съ старыми польскими
порядками. Межи иншимм о. Теодоръ Тур-
чимскій [ѣ 1844], котрый по смерти свого
тестя о. Григорія ІПаницкого обнявъ въ
1812 р. прихбдъ въ Пониковици, бувъ въ
1809 р. военнымъ польскимъ комисаремъ при
арміи ген. Рожнецкого, а въ 1831 р. пбд-
держувавъ чольску революцію и перехову-
вавъ у себо польскихъ эмигрантовъ. Замѣ-
чательно, що рускй прихожане Поииковицѣ
мали Отъ 1749 р. до недавнихъ часбвъ своихъ
рускихъ свящеликбвъ, котрй були сторонни-
ками старой ІІолыци. Одинъ зъ нихъ, о. Іо-
анъ Васьксвичъ [1749—1769], розгоряче-
иый политичнымъ споромъ и старымъ ме-
домъ, убивъ случайно валамаря. Въ иаслѣдъ
того приставъ до конфедератовъ й воювавъ
съ „Москвою", котра, поразивши то войско,
переловленыхъ конфедератовъ, а межи ними
и о. Іоана Васькевича, выслала въ Сибирь
[см. В. М. Площанскій. Поликовица, село
вост. Галиціи. „Слово”, Львбвъ, 1886. н-ръ
69—70].
27
Заледвл митрополитъ прибувъ до ген.
Рожнецкого, котрый свою квартиру пе-
ревѣсъ бувъ зъ митрополичои палаты
до мѣста, а толпа народа зббралась пе-
редъ помешканъемъ генерала, выдаючи
угрожаючи крики ігсІга]'са! гс1га]са'«
Теперь переконався митр. Ангеловичъ
о росположеню польской партіи до сво-
ей особы, а щобы не выставлятись на
непріятности зъ стороны уличнои роз-
дражненои толпы, бувъ примутпеный
выйти зъ помешканя ген. Рожнецкого
затыльными дверьми, до чого радивъ ему
самъ генералъ, додачи: »Ьо ]'а га піе
піе г^ег^'в Мало того. Дня 1 червня
1809 напала вооружена толпа митропо-
личу палату и перетрясла съ великимъ
крикомъ не лишь всѣ комнаты и заку-
тины въ палатѣ, але не пощадила такожь
и катедральну церковь1), іпукаючи за
оружіемъ4) мнимыхъ заговорщикбвъ.
Понятно, що не найдено нѣчого ком-
промитуючого. Однако не конець еще
на тбмъ. Съ проголошеньемъ на мѣстце
галицкои губерніи въ силу приказу кн.
Іосифа Понятовского центральною пбдъ
покровительствомъ Наполеона I стоя-
чого польскою войскового правитель-
ства въ Галичинѣ* 2 3), наступили для митр.
*) См. Д-ръ Юліанъ Пелешъ. ОевсЬісЫе
йег Ппіоп йег гиіЬепівсЬеп КігсЬе тіі Еот,
Вй. II, Ѵ/іеп, 1880, стр. 877.
2) Въ три дни пбздиѣйшо, т. е. 4 червня
1809 появився указъ, въ силу котрого вбз-
вало нове правительство до выдачи „...аііег
Ьеі йев Ргіѵаіеп ѵегзіескіеп ойег <1ег ѵогщеп
оевіеггеісЫвсЬеп Веаіегипв ^еііогі^еп Агта-
іиге шій бгегаіЬвсІіайеп, теіе аиск Біетреі ипй
апйеге Раріеге... ипіег То йеввігаіе...” [см. „Оіе
81айі І.етЬег(; іві ГаЬге 1809”, ЬетЪегд, 1862,
стр. 11].
3) Дотычлый актъ, выданый ки. Іоси-
фомъ Понятовскимъ въ головнбй квартирѣ
въ Тржесни дня 2 червня 1809, въ своихъ
головнѣйшихъ основахъ, гласитъ, якъ слѣ-
дуе: „Агіукиі I. Оіа гавіаріепіа ггайи цаіісу]-
вкіе^о „^иЬегпіит” гѵапе^о, кібге^о овоЬу
га гЫігепіет віе тго]вка пазге^о оривсііу втѵе
тіеівса, ивіалаѵпат іутсгавоѵѵо ѵтощкоѵгу
ггай селігаіпу, рой ргегуйепсуа ЛЛѴ. Огйупаіа
Йатоувкіе^о, хіогопу г ІРапа Іртасе^о
Міасвупвкіеао, Тайеивга Маіивгелѵісга
і г егіегеек іппусЬ егіопкби, кібтусіі тіапо-
иаб рбгліеі воЬіе гаскочгиі^. ОЬоіѵіагкіет іе§о
Іутсгазосѵе^о ггайи сепігаіпе^о Ьейгіе: га-
Ігийпіас віе айтіпівігаеуа кга]осѵа, вайосѵ-
піеічгет, роіісуа, ройаікаті і іейпет віоѵѵет
іет чгвгувікіет, сгет ѵсуйе] ѵтаротпіапу гх^іі
йач'піеівгу „§иЬетіит“ ігийпіі 8І§. — Агіу-
киі II. Міапоѵѵапу сѵ агіукиіе ріепѵвкут ггасі
та паіусЬтіазі иааб віе йо Ьгѵосѵа [ако віо-
Іссгпе^о тіавіа Саіісуі, §йгіе иггейоѵтапіе
всѵоіе піевѵѵіосгпіе гогросгпіе рой пагггівкіет:
„Вздіі июівкоиу іутсгааошу сепігаіпу рой
ргоіексуц Ііа^аіпіеуогедо еезагга Ітсі і кгбіа
Яароіета ІѴіеІкіедо".

28
Ангеловичъ Антоній
Ангеловича р еще прикрѣйшй дни. На
нолѣ сего польского правительства, скла-
даючогося зъ членовъ: Игнатія Мьон-
чинского, Тадея Матушевича, Іо-
сифа Джѣржковского, Максимиліа-
на Левицкого, Иляріона Сѣмянов-
с к о г о и численныхъ комисарѣвъ, бувъ
поставленый президентомъ ординатъ
3 а м о й с к і й, а командантомъ мѣста
Львова збставъ заименованый полков-
никъ войскъ польскихъ Иполитъ БЛе-
щинскій. Комендантъ сей прибувъ 3
червня 1809 до митр. Ангеловича и въ
имени правительства затребовавъ кате-
горично отъ него, щобы поручивъ ду-
ховенству вспоминали при литургіи не
Франца I а Наполеона, загрозивши, що
въ случаю, если митрополитъ не пови-
нуесь сему приказови, буде бтведеный
до обозу Наполеона Въ такъ критич-
номъ для себе момейтѣ, митр. Ангело-
вичъ згаданому командантови неустра-
шимо бтпонѣвъ, що бнъ и руске духовен-
ство вложили присягу вѣрности Фран-
цу I и такъ довго позбстанутъ вѣрными,
поки ихъ самъ цѣсарь не увбльнитъ
бтъ той присяги, а Наполеона не мае
причины опасатись, понеже не можливо,
щобы бнъ Русинамъ бравъ за зле, що
они дотримуютъ такъ вѣрно зложену
присягу владѣтелеви Австріи.
Для заощадженя собѣ прикростей
и непріятностей, на яки майже безпе-
рестанно бувъ выставленый, митр. Анге-
ловичъ задумавъ бувъ выѣхати до сво-
ихъ улюбленыхъ Страшевичъ коло Сам-
бора, и въ тбй цѣли звернувся до поль-
ского войского правительства съ прось-
бою о пашпортъ на выѣздъ зъ Львова.
Просьбѣ его правительство бтмовило,
а тымъ самымъ дало познати, що его
лична свобода ограничена. Вслѣдъ за
тымъ получивъ митрополитъ 5 червня
1809 бтъ команданта мѣста Львова Ип.
Блещинского рбжнй прокламаціи зъ при-
казомъ, щобы поручивъ пбдчиненному
духовенству оголосити народови по цер-
квахъ тй прокламаціи, зъ котрыхъ двѣ
були подписали Наполеономъ и оби-
джали въ высокбй степени австрійскій
дворъ, особливо прокламація зъ дня 15
мая 1809 до Угровъ, взываюча ихъ до
революціи противъ Франца I и выбору
нового короля. Съ обурепьемъ бткло-
нивъ митроп. Ангеловичъ тое жаданье
и сейчасъ б червня 1809 бтнѣсся до
польского войского правительства съ
представленьемъ, зазначуючи, що ду-
ховнй власти не получали до теперь
нѣколи приказбвъ отъ командантбвъ
мѣстъ, але бтъ краевого правительства;
що роспорядженя, бтносячйся до чисто
политичныхъ справъ були оголопіуванй
окружными урядами, котрй теперь суть
заступлена войсковыми, а що найваж-
нѣйше — нѣ одинъ зъ латинскихъ епи-
скопбвъ не получивъ подобного при-
казу. Представленье свое закончивъ
митрополитъ просьбою о взгляды для
себе, понеже рѣшився перетерпѣти
и перенести все найгбрше, якъ вломити
присягу вѣрности. Однако польске ре-
волюційне правительство не увзгляднило
сего представлена и повѣдомило митр.
Ангеловича письмомъ зъ дня 7 червня
1809, що обовязки взглядомъ поперед-
ного австрійского правительства устали,
и зъ той прото причины митрополитъ
мае выкопати безпроволочно приказъ
команданта мѣста, въ противномъ бо
случаю буде поставлеиый передъ воен-
ный судъ!
Въ виду такого становища, занятого
польскимъ революційнымъ правитель-
ствомъ супротивъ Русиновъ и въ загалѣ
супротивъ сторонникбвъ Австріи1), не
порадно було митр. Ангеловичу пере-
бувати довше въ столици и бнъ рѣшив-
ся тайно опустити Львбвъ, щобы найти
для себе больше безпечне мѣстце, зъ-
бтки мбгъ бы крѣпити свою братню
такъ довго, доки станъ рѣчи не вмѣ-
нится. Часъ минавъ скоро, а зъ краю
надоспѣли вѣсти, що гдекотрыхъ ііре-
даныхъ Австріи ревнѣйіпихъ деканбвъ
львбвскои и перемыскои епархіи, межи
иншими Григорія Ганкевича [см.] и Илію
Товарницкого [см.] за мнимый заговоръ
увязнено и бтставлено въ кайданахъ
пбдъ войсковою ескортою до Люблина
для поставленя ихъ передъ военный
судъ, а надто во Львовѣ стали кружити
слухи, що митр. Ангеловичъ и д-ръ Мих.
Гарасевичъ вразъ зъ иншими высшими
австрійскими урядниками маютъ бути
высланй яко закладчики2) пбеля однихъ
*) Польски комисарѣ зажадалп 7 червия
1809 Отъ австрійскихъ урядиикбвъ пОдпиеаия
реверсу, котрымъ Мали выречпсь всякихъ
сношеиь .съ бувшимъ австрійскимъ прави-
тельствомъ и приречи пбдъ словомъ чести
вѣрибсть новому правительству. Реверсъ
сей—говоритъ очевидецъ— „тігсіе ѵоп аііеп
йеиізсЬеп Веатіеп тіі ѴегасЪіипд ѵепѵогіеп"
[см. Піе 81а<іі ЬетЬег^ Йп -ІаЪге 1809, Пет-
Ьегд, 1862, стр. 11].
э) Пбеля воейяоіі практики Наполеона,
высылало на означено мѣстце закладиикбвъ,
щобы опбеля вымѣняти ихъ за сторонниковъ,
що скомиромитувались, попераючи справу
Наполеона. Зъ Львова призлачено 12 червия
1809 и сейчасъ с.іѣдуючого дня о 8 год. рано

А н г е л о в и ч
до Варшавы, а пбеля другихъ до Лю-
блина. Не тратячп даромъ часу, митр.
Ангеловичъ вразъ зъ своимъ офиціяломъ
д-ромъ Мих. Гарасевичемъ выйшли зъ
Львова дня 8 червня 1809 и удалися
черезъ Винники до Лѣсеничъ, где че-
резъ кблька днѣв-ь укрывалися у та-
мошного нароха о. Григорія Жизнев-
ского. Тамъ выдали они важне рѣшенье,
въ силу котрого розвязали львбвску
консисторію въ тбй цѣли, щобы она
пбдъ напоромъ насильства не допусти-
лась якого нерозважного кроку, котрымъ
могла бы була навлечи клонбтъ на себе
и духовенство. Згадане рѣшенье зъ дня
10 червня 1809 було датоване зъ Вой-
нилова нарочно длятого, щобы затерти
слѣдъ свого укрытя и утвердити мнѣнье,
що митрополитъ неребувае въ Войни-
ловѣ, где находилась маленька частина
австрійского войска. Мимо сеи прозор-
ливости, митрополитъ не мбгъ бути
довго безпечный въ Лѣсеничахъ. Сей-
часъ по его бтдаленю зъ столицѣ, поль-
ске революційне правительство лишило
его и д-ра Мих. Тарасовича свободы
и назначило высоку нагороду за вска-
занье мѣстця, або придержанье митро-
полита, за котрымъ роты польского
войска шукали передовсѣмъ въ Унсвѣ,
а бттакъ, получившись съ бурлакуючими
по краю бтдѣлами польскихъ добро-
вольцѣвъ1), стали неретрясати особливо
въ  поближи Львова находящійся села.
Надто революційне правительство, для
вскрѣпленя своихъ военныхъ силъ, вбз-
вало 13 червня 1809 окрестнй доминіи
до приставленя на день 15 червня до
Львова зъ кождого села по одному або
и бблыпе вооруженыхъ людей, бтпо-
вѣдно до числа пбдданыхъ8 * * *). Въ наслѣдъ
були выслаий яко закладники до Люблина
с.чѣдуючл урядники: Митча; Ешиеръ; Коль-
маигуберъ, совѣтникъ губериіялыіый; Берн-
гардъ; Рореръ; Гитерсталь; Циека; Габер-
манъ, регистраторъ табулѣ краевой; Етма-
йсръ, начальникъ палаты обрахуикопои;
Перса, инжинеръ и Б’ Е11е Ѵаих ае Ьітоп,
совѣтникъ двора.
*) Особливо въ окрузѣ стаииславОвекбмъ,
а такожь и въ одной части Подбля потвори-
ллсь були въ 1809 р. дружины польскихъ до-
бровольцѣвъ, котрй атакували навѣтъ австрій-
ски войска, що були тамъ стягпулись. 0 тбй
партизалтцѣ находятся въ библіотецѣ пи.
Оссолинскихъ во Львовѣ до и-рбвъ 1357
и 1473 рукопиеий памятники, котрй —
о скблько менѣ звѣстно —ле були еще дру-
комъ оголошеий.
2)	Приказъ ссй бувъ точно сповиеный
и сама окрестибсть Львова въ такъ корот-
кбмъ часѣ доставила для вскрѣпленя поль-
скихъ баталіонбвъ 300 селянъ. Очевидецъ
ь А н т о н і й	29
того митрополитъ и д-ръ Мих. Тарасо-
вичъ були приневолеными оглянутись за
безпечнѣйшимъ для себе мѣсяцемъ въ
нодальшбй сторонѣ, а щобы не лишати
позбставшихъ во Львовѣ крылошанъ
своей зрѣлой гіорады, треба було обду-
мати средства тайного зношеня съ ними.
Намѣренье тое при подобныхъ обста-
винахъ не легко було выконати, але где
тверда воля, тамъ и найдутся бтповѣднй
средства. Парохъ въ Лѣсеничахъ, о. Гри-
горій Жизневскій, мавъ сына Григорія,
котрый, походивши троха до школы, по-
мававъ опосля свому отцю при госпо-
дарствѣ, и въ тую пору перебувавъ дома.
А въ семинаріи во Львовѣ находився
стрыечный братъ д-ра Мих. Гарасевича,
духовникъ той же семинаріи о. Саватій
Гарасевичъ. Молодый Григорій Жизнев-
скій стався отже посередникомъ межи
митрополитомъ и згаданымъ о. Сава-
тіемъ Гарасевичемъ. Митрополитъ пи-
савъ свои письма подъ адресою моло-
дого Жизневского, а о. Саватій Гара-
севичъ подъ предлогомъ проходу, уда-
вався до Лѣсеничъ, отбиравъ тутъ письма
бтъ Жизневского й доручавъ ихъ кры-
лошанамъ во Львовѣ. За свою прислугу
удостоився молодый Жизневскій наго-
роды. Митроп. Ангеловичъ вставився
пбзднѣйше до Франца I, а узыскавши
цризволенье, высвятивъ его на іерея,
а бттакъ поставивъ капеляномъ ьіийіі
гиіЪепі въ Лѣсеничахъ* * 3 * * * *).
розказув, що „Ат 15 Іипі віпй йет АиГце-
ЬоІЪе 150 Ваиегп ги РГегйе ипй еЬепноѵіеІе
хи Еивв, тіі Еііпіеп, роі. ипй гиввівсѣеп 8а-
Ьеіп ипй Ііедеп Ьеі йет Кгеізатіе апцекот-
гпет, йегеп Наійе ѵоп еіпет еетявеп Еіеіопка,
йет егзіеп ВгаивекорГ, йіе апйеге ѵоп Кигу-
Іоѵгісх аіщейіЬгі хѵигйе [см. „Біе біайі Бет-
Ьегд іт йаЪге 1809“, ЬетЬегд, 1862, стр. 14].
3) Николай Л. Устыяиовичъ, въ своей
статій „Аятоиій Ангеловичъ, митрополитъ
галицкій, по время 1809 года11 [„Перемышля-
нинъ“ на годъ 1859, стр. 63—64] ошибочно
говоритъ, що тогдашиый приходникъ въ Лѣ-
сеиичахъ, о. Григорій Жизневскій, назы-
вайся „Жизяевича". Рбвножь пе вѣрно пере-
дай, що молодпіій о. Григорій Жизневскій
ставъ парохомъ, а взглядно капеляномъ въ
Лѣсеничахъ по смерти свого отця. Не такъ
то було. Молодшій о. Григорій Жизневскій
бувъ свершу администраторомъ въ Пбдбор-
цяхъ, а 1815 р., коли отсць его збставъ спен-
сіонованый, ставъ администраторомъ, а по-
чавши бтъ 1816 р. капеляномъ въ Лѣсени-
чахъ, и упокоився о 4 мѣсяцѣ скорше бтъ
свого отця, а именно 19 цвѣтня 1819 въ 46
роцѣ свого житя, а отець его, о. Григорій
Жизневскій, рукоположеный около 1769р.,
померъ 5 сершія 1819, переживши 88 роки.
[Пбеля выписки зъ приходскихъ актовъ, удѣ-
ленои менѣ письмомъ зъ дня 15 червия 1897
теперѣшлымъ парохомъ въ Лѣсеничахъ, о.

30
АагеаовиЧ'ъ Антоній
Обезпечивши въ згадаиый способъ
свои зношеня съ членами иьвбвскои кон-
систоріи, митр. Ангеловичъ въ товари-
ствѣ д-ра Мих. Гарасевпча удався зъ
Лѣсенмчъ найкоротшою и наименьше
для себе небезпечною дорогою по при
Бббрку, Жидачѣвъ до Бескидбвъ, дума-
ючи дбстатись въ Угорщину.
Въ Юсиптичахъ за Жидачевомъ вы-
почапи годину въ лихбй жидбвскбй
корчминѣ. Въ Дѣдушичахъ малыхъ всту-
пили до пароха о. Николая Пбдгоро-
децкого1) и зажадали бтъ него дальшои
пбдводы. Священикъ, не довѣряючи сво-
му слузѣ, перебрався самъ за селянина
и такъ завѣзъ обохъ достойникбвъ до
Мѣзуня, куда прибули уже змеркомъ
и заночевали у завѣдателя камеральныхъ
лѣебвъ Краля. Слѣдуючого дня, Краль
давъ имъ два конѣ съ провбдникомъ
и выправивъ ихъ съ всходомъ солнца
до Сенечола, крайного въ тбй сторонѣ
Бескидбвъ, майже на саибй галицко-
угорскбй границы, положеного села. Но
зъ Мѣзуня до Сенечола вела лишь лиха
стежка, свѣдома однимъ тблько баку-
нярамъ.
Отъ розсвѣта ишли оба достойники
тыми, бблыие дикою звѣриною, якъ
людскими ногами продоптаными стежи-
иаии, що вели, якъ здавалось, черезъ
Іоаномъ Баковичемъ. Заразомъ примѣтивъ
о. Іоанъ Баковичъ, що въ приходскихъ
актахъ йена ніякого слѣду о тбмъ, щобы
митр. Ангеловичъ и д-ръ Мих. Гарасевичъ
укрывались па приходствѣ въ Лѣсеничахъ,
а слѣдячи, чи иема о тбмъ якого переказу
въ селѣ, довѣдався бтъ одного зъ старожи-
лбвъ, котрый чувъ бтъ свого отця, що митр.
Ангеловичъ укрывався у тогдашиого приход-
ника о. Григорія Жизиевского, але въ день
мавъ пересиджувати въ корчахъ недалекого
лѣску].
*) Пбсля выписки зъ книги усопшихъ та-
мошиого прихода, удѣленои менѣ теперѣш-
нымъ парохомъ о.-Христофоромъ Бобикс-
вичемъ, згадаиый о. Николай ПбдГоро-
децкій бувъ приходникомъ въ Дѣдушичахъ
малыхъ біъ 1801 р. и упокоився тажже 10
падолиета 1815 въ 42 родѣ житя. На мое
запытанье що до памятниковъ и переказбвъ
о переѣздѣ митр. Аигеловича черезъ Дѣду-
шичѣ Мали, о Христ. Бобиксвичъ пись-
момъ зъ дня 21 мая 1897 бтповѣвъ: „Запи-
сокъ въ тбй справѣ не иайшовъ я по ны-
нѣіпный день иіякихъ, анѣ въ актахъ при-
ходскихъ, апѣ на маргинесахъ книгъ цер-
ковныхъ... Ало людс, особливо старшй вѣкомъ,
признавали ссй Фактъ майже всѣ зтбдно,
а навѣтъ цѣлый той спизодъ приписовали
собѣ за родъ особлившои чеети, що то на
ихъ село и на ихъ свящеиика трафило. Коли
я 1858 р. прійшовъ до сего прихода, то опо-
вѣдали менѣ тогдашни провизоры церковлй
съ певиымъ выразомъ гордости...0
непереходіімй карпатски горы, покрыти
отвѣчными незмѣримыми яловыми бо-
рами. То спиваючись зъ верху на верхъ,
то спускаючись зъ дебры въ дебру,
влекли по найбблыпбй части коня на
уздѣ за собою, и робнли собѣ часто
власными руками перехбдъ, заваленый
лѣсовыми зломами. Не привикшій до
такого труду и бблыие лѣтами отяжѣ-
лый митрополііть, утомився бувъ дуже,
а бескидска вода8) потока Мизунки була
выключнымъ покрѣпленьемъ обохъ пут-
никбвъ. Солнце гнало уже до • заходу,
якъ оба достойники съ своимъ провбд-
никомъ выдобулися зъ тыхъ незмѣрп-
мыхъ гбрскихъ борбвъ, и допали поло-
нинныхъ верхбвъ Сенечола. Тутъ опу-
стили майже цѣлкомъ силы архипастыря.
На щастье встрѣтили они тамъ бвчарбвъ
съ чередою овецъ, и зажадали бтъ нихъ
жентыцѣ. Щиродушнй бвчарѣ принесли
чимъ скорше жентыцѣ, грудку свѣжого
сыра и бвеяный пляцокъ, такъ званый
»ощипокъ«, щодневный хлѣбъ верхо-
винця. Но увидѣвши, що ихъ гостѣ надъ
тымъ хлѣбомъ лишь думки- думаютъ,
зловили хутко кбзля, зварилп якъ умѣли,
и погостили обохъ путникбвъ съ щи-
ростію. Покрѣпившись, пустились оба
достойники въ дальшу дорогу и уже
змеркало, якъ прибули до сенечбльского
приходника о. Луки Сачкевича. Було
то дня 18 червня 1809. Въ ту пору
будовався новый приходскій дбмъ въ
Сенечолѣ3), а о. Лука Сачкевичъ бувъ
приневоленый принимати свои незвы-
чайнй гостѣ въ стодолѣ.
ОпинившисЪ въ Сенечолѣ, духъ бо-
дрости ожививъ митр. Аигеловича и его
товарища д-ра Мих. Гарасевича. Оба
достойники, хотя були утомленй до
крайности тою кблькадневною при вся-
а) По дорозѣ зъ Велдѣжа до Вышкова
пероплывае дорогу лѣсовый потбкъ, званьи!
„Свяченымъ потокомъ" тому, що зъ него —
пбсля цародлого переказу — мавъ митроп.
Апгеловичъ въ дорозѣ воду пити и при тбй
пагодѣ освятивъ той потбкъ. Потбкъ сей вли-
вайся до Ильницѣ, доплыву Свѣчи. Вода въ
нѣмъ дуже холодна и здоюова. Говорятъ
люде, що черезъ той потбкъ ис може холера
переступити, и тому въ Сенечолѣ и Вышковѣ
не було нѣколи холеры. [Зъ записокъ д-ра
Володимира Охрымовичц].
3)	Приходетво въ Сенечолѣ стояло въ
1809 р. па иишбмъ мѣстцн, не тамъ где ішпѣ.
Теперь стоитъ близкіе церкви и на долинѣ;
першс находилось дальше бтъ церкви и иа
горбку. На тбмъ мѣстци, где давцѣйше бу-
ло приходетво, стоитъ теперь трираменный
крестъ. [Зъ записокъ д-ра Володимира Охры-
хювича].

А н ѣ е л о в и Ч
кихъ невыгодахъ и недостаткахъ бтбув-
шою дорогою, але ихъ струдженй силы
покрѣпляла сама мысль, що суть уже
цѣлкомъ безпечными въ тбмъ, майже
хатами до Угорщины припираючбмъ
селѣ. Но инакше сталось. Въ Сенечолѣ
бувъ тогды начальникомъ громады Кость
Джуловичъ або якъ его звычайно назы-
вано Костела. Человѣкъ сей, богачъ,
атлетичной поставы и Незвычайнои силы,
буйный, однимъ словомъ мужикъ-арп-
стократъ, а при тбмъ, якъ то найча-
стѣйше бувае, пяниця, повергавъ такожь
того самого дня зъ Долины, где скли-
канымъ вбйтамъ оголосили урядники,
установленого уже и тамъ польского'
революційного правительства, высланый
за митрополитомъ и. его офиціяломъ
обѣжникъ съ пріобѣцяньемъ значнои
грошевой нагороды за ихъ придержанье.
Згадаиый Костела, повертаючи отже до-
мбвъ, дослѣдивъ вправнымъ окомъ вер-
ховинця двохъ высшею стану людей,
що спускалися съ провбдникомъ кру-
тыми стежками въ село. Появленье въ
Сенечолѣ сихъ путникбвъ звернуло енд
увагу тымъ ббльше, що до Сенечола
и найблизшій сусѣдъ-священикъ не лег-
ко рѣпіався бтбувати утяжливу дорогу,
и мимо воли прійшовъ ему на гадку
оголошеный въ Долинѣ обѣжникъ. Зна-
ючи, що въ корчмѣ найде людей, повер-
таючихъ зъ роботы на приходствѣ, по-
ступивъ и бнъ сюда, где оголосивъ се-'
лянамъ, котрй тамъ находились, згадаиый.
обѣжникъ, а при тбмъ замѣтивъ о сво-
имъ пбдозрѣню. Въ ту саму хвилю ми-,
.нали корчму митр. Ангеловичъ и д-ръ-
Мих. Гарасевичъ, и удались на приход-’
ство. Костела, чи то зъ боязни кары,
чи замансный' надѣею нагороды, або
може и зъ обохъ причинъ, рѣшився'
бувъ заразъ Задержати обохъ путни-
кбвъ, але ббльша часть людей, що На-
ходились въ корчмѣ, не допустили его
до той крайности’). Однако Костела не
думавъ бтступити бтъ свого намѣреня;
задержавъ людей въ корчмѣ и почавъ
ихъ гостити. Тымъ часомъ оба путники
прибули на приходетво. А случилося,
якъ тое п нынѣ у верховинского свя-
*) Зъ устъ народныхъ записавъ д-ръ Во-
лодимиръ Охрымовичъ въ Сенечолѣ 1897 р.
о нридержаню митр. Аигеловича Костемъ
Джуловичемъ слѣдуючій ) переказъ: „Анге-
ловичъ утѣкавъ на Угры перебраиый за хло-
па. Кость Джуловичъ пріарештувавъ его коло
корчмы. Ангеловичъ на свою оборону пока-
завъ Джуловичеви крестъ и „коруиу“, котрй
були укрыти нбдъ одежію“.
ъ А н т о н і й	31
щеника неразъ бувае, що у о. Луки
Сачкевнча не було на принятье гостей
нѣ кавалочка хлѣба. Пбславъ отже|о.
Сачкевичъ служницю за хлѣбомъ до
корчмаря-жидовина. Костела, узрѣвши
служницю, розпочавъ съ нею розговоръ,
и довѣдавшись при помочи жндовина,
що ему було потреба, переконався, що
его пбдозрѣнье не есть безосновне, и для-
того рѣшився выкопати свое намѣре-
нье. Погостивши щедро податливыхъ
собѣ селянъ, прикликавъ еще и стражъ,
котра по приказу польского правитель-
ства була розставлена всюда по селахъ
съ косами и вилами, и вразъ съ тою
толпою бтправився вечеромъ на прй-
ходство, где велѣвъ обступити стодолу,
а самъ съ кблькома пяными поплечни-
ками удався передъ архипастыря. Тутъ
наступила' сцена, котра въ исторіи не
мае богато рбвныхъ собѣ примѣрбвъ.
Даремными були представленя мѣстце-
вого душпастыря о. Луки Сачкевича*),
а коли и д-ръ- Мих. Гарасевичъ съ
’) Не знаю на пбдетавѣ якихъ Жерелъ,
Николай Л. Устыяиовичъ въ своей роз-
вѣдцѣ о митр. Аигеловичу, згадуѳ про тог-
дашното приходиика въ Сенечолѣ, товорячи:
„А свящспиикъ Сачкевичъ, котрый якъ ви-
дится воистинну мбгъ цѣлому овому злоб-
ному произшествію плѣненія -митрополита
перешкодити, котрый зналъ добро Костелу,
и о зближающбйся зъ корчмы толпѣ черезъ
власиого слугу былъ переетсрежсиъ, котрый
въ первбй хвили опасности долженъ былъ
гостѣ свои до угорской границѣ, тблько о цс
много стай бтдалениои, бтировадити — Сач-
кевичъ, справедливо бтсуЖдеиъ бтъ своей
посады, коли о рбкъ потому изъ Стрыя вер-
хомъ повергалъ до Сенечола, упалъ напрасно
изъ сполошеипого коия, и влеченъ майже
чверть милѣ за лоту въ стремени высяіцу
умеръ на дорозѣ" [см. Николай Л. Устыя-
иовичъ. Антоній Ангеловичъ, митрополитъ
галицкій, во время 1809 года. „Перемышля-
нинъ“ иа годъ 1869, Перемышль, 1869, стр.
68]. Пбсля актбвъ прихода въ Сенечолѣ, о.
Лука Сачкевичъ, по згадаибмъ епизодѣ,
сновнявъ дальше духовпй функціи и послѣд-
ный вписъ мстрикальиый, доконамый нимъ,
носитъ дату 16 трудна 1811. Въ Сенечолѣ
бувъ бнъ администраторомъ парохіи бтъ
червня 1805 до трудна 1811, и тогдашный де-
канъ скольскій, о. I. Прокоповичъ, визу-
тувавъ сенечбльекій прлхбдъ въ рокахъ 1806,
1810 и 1811. Въ приходскихъ актахъ нсма
ніякого слѣду о тбвгь, щобы о. Лука Сач-
кевичъ бувъ усуненый бтъ прихода, а та-
кожь исма ніякого слѣду о его смерти и не
звѣстно, куда зъ Сенечола псрессливса. Ме-
трики писавъ мѣшаниною, въ языцѣ полъ-
скбмъ и латинскбмъ; знавъ латину и нѣ-
меччину, а письмо его безъ ошибокъ. Въ
метрикахъ пбдписовавса: X. Еикази 8аскіе-
чѵіет а<3. Вепссиочѵзкі, а мѣстцями Ваеикіечпсх.
Жена его называлась Маріанна и була доч-
кою о. Гриневича, нароха екольского.

32
Ангеловичъ Антоній
цѣлою виновностію почавъ Отводити
Костелу и его товаришѣвъ бтъ злобного
ихъ намѣрена, а супокбйный — на си-
лахъ черезъ цѣлодневный надмѣрный
трудъ ослабленый и бблыпе мовчаливый
митрополитъ бтвернувъ верхну свою
одѣжь, и всказавъ на ознаки высокого
свого достоинства, надѣючись, гцо тымъ
способомъ охоронитъ свою особу бтъ
нападу Костелы, бтозвався одинъ зъ
притонныхъ пятыхъ селянъ зъ дочер-
ного села Вышкова, именемъ Маланчукъ:
»Вы то нашу кровь пьете, таки тя ви-
лами пробю!« Оба достойники не отво-
рили бблыпе устъ своихъ. Они заночу-
вали въ стодолѣ пбдъ стражію кблька-
надцяти людей, оруженыхъ желѣзными
вилами и косами, а скоро день засви-
тавъ, усѣли на призначеный для себе
вбзъ, запряженый парою волбвъ, и пбдъ
сскортою оруженыхъ селянъ збстали
завезенй до Вышкова. Тутъ ожидали
уже плѣнникбвъ, повѣдомленй въ ночи:
Госицкій, капитанъ войскъ польскихъ,
и Петрускій, братаничъ Казиміра Пе-
труского, зъ польского рамени старосты
стрыйского округа. Зъ Вышкова на
Княжолуку и Болехбвъ прибули дня
21 червня 1809 до Стрыя и мусѣли яко
плѣнники дня 22 червня ставати передъ
Казиміра ГІетруского до протоколу для
розслѣдженя зъ якой причины опустили
Львбвъ, и куда намѣряли удатись. Но
еще того самого дня падоспѣла до Стрыя
вѣсть, що австрійски войска заняли
Львбвъ и австрійка власть збстала на-
задъ привернена. Все, що Полякамъ
спріяло, начало теперь гадати за себе,
и плѣнникбвъ нашихъ пущено на сво-
боду. Для лучшого безпеченьства дано
имъ еще и пропустку, пбдписану гене-
раломъ Точинскимъ, а староста Кази-
міръ Петрускій для позысканя бтъ ав-
стрійского правительства взглядбвъ для
своей особы, бтвѣзъ ихъ еще самъ въ
своимъ повозѣ до Львова, где 23 червня
1809 прибули. Цѣсарь Францъ I оцѣнивъ
достойно заслуги обохъ тыхъ страдаль-
цѣвъ за интересы Австріи: митр. Анто-
нія Ангеловича украсивъ великимъ кре-
стомъ ордера Леопольда, а офиціяла
д-ра Михаила Гарасевича пбднѣсъ въ
Будучи въ Сенечолѣ, народилось ему двое
дѣтей: Иванъ [30 падолиста 1807] и Анна
[4 лютого 1810]. Кумомъ дочки Анны бувъ
X. ДоиеГ Васгкіеиіеи, РатосЬ Каіпіапвкі. По
о. Луцѣ Сачкевичу наставъ въ 1812 р.
пароходъ въ Сеиечолѣ о. Теодоръ Гумен-
ный, котрый упокоивея тамже 10 мая 1864
въ 82 роцѣ житя. [Пбсля записокъ д-ра Во-
лодимира Охрымовича].
станъ баронства съ придомкомъ »ѵоп
Ыеищегп«, бтзначивши его такожь ор-
деромъ Леопольда. Не минула рбвножь
Заслужена кара Костелу Джуловича
и Маланчука за ихъ чинъ. Судъ кри-
минальный въ Самборѣ засудивъ ихъ
обохъ на однорбчну вязницю. Костела
Джуловичъ*) выйшовъ живый зъ вязницѣ,
але Маланчукъ, не бтсидѣвпш назначено!!
кары, умеръ въ самббрскій вязници*).
НиколайЛ. Устылновн.чъ оповѣдае,
що „Недолго однакожъ потому проживалъ
Костела... Буйный еще завсегда, а до того
пяниця, ишолъ бнъ первого мѣсяца по сво-
емъ освобожденію коло одной хаты въ Се-
нечолѣ, где на подвбрю стояла трушна ново-
изготовленна для померіпого газды той хижн.
Люди стоячи на дворѣ и ожидали священ-
ника. Костела надходитъ и началъ жарто-
вати: „Ано, хлопцѣ! Пи достаточна была бы сія
хата для мене?“ Рекше тое, укладовился въ
трумпу. Въ тбыъ хапле одинъ изъ прието-
ящихъ, веселый верховинецъ, за вѣко, при-
скакуе шибко, прикривае лежащого въ де-
ревищи и прикладае цѣлымъ тягаромъ тѣла
свого. Не долго придержовалъ онъ вѣко, но
Костъ Джуловичъ всталъ зъ трумны блѣдый
до трупа подобный, и въ кблькя длей по
сему случаю сложено его вторый разъ въ
оную темпу комнату, але щобы бблыпе не
всталъ зъ неи николи" [ем. Николай Л.
Устыяиовичъ. Антоній Ангеловичъ, ми-
трополитъ галицкій, во время 1809 года.
„Перемышлянинъ" на годъ 1859, Перемышль,
1859, стр. 67—68]. Д-ръ Володимиръ Охры-
мовичъ записавъ 1897 р. въ Сенечолѣ зъ
устъ народа о смерти Костелы слѣдуючій
переказъ: „Костя Джуловича проклявъ Ал-
геловичъ. Въ наслѣдъ того бнъ умеръ на-
глою смертію. Казавъ зробити собѣ скриию
на свои богатства. Жартуючи, положился въ
скриню и сказавъ: „Не знати, чи добра була
бы для мсце трумпа". Ктось замкнувъ вѣко,
а коли вѣко бтчинили, бнъ уже не живъ".
Пбсля метрики усопшихъ парохіи въ Сене-
чолѣ, томъ I, стр. 31, Кость Джуловичъ по-
меръ 2 мая 1811 р., числячи лѣтъ 60. Въ
рубрицѣ: „Могѣиз еі диаіііаз шотііз" напи-
сало „Каіпгаіпіе". Значитъ, нема въ метрицѣ
міякои пбдетавы до того, щобы бнъ умеръ
наглою смертію. Похоронивъ его о. Лука Сач-
кевнчъ, котрый записавъ его смерть до ме-
трики безъ ніякихъ увагъ про арештовалье
митр. Ангеловича. Доперва въ 1871 р. допи-
савъ бл. п, о. Григорій Гуменный [сынъ
о. Теодора], парохъ зъ сусѣдного села Ро-
жаики, котрый въ 1871 р. адмилиструвавъ
„ех сиггешіо" парохію сенечбльску, въ тбмъ
мѣстци метрики, где записана смерть Костя
Джуловича, слѣдуючу замѣтку: „Примѣчаю:
сей Кость Джуловичъ есть придатель Свя-
тителя Еп. Ангеловича въ руки Льахбвъ на
жеетокбеть съ оффиціаломъ Міхаиломъ Га-
раесвичомъ за вѣрность ко трону Австрій-
скому. Тос примѣчаніе додалъ Іерей Григо-
рій Гуменный, парохъ русскій Рожанки". —
Въ Сенечолѣ жіютъ еще внуки Костелы Джу-
ловича, однако суть бездѣтнй. [Зъ записокъ
д-ра Володимлра, Охрымовича].
’) Въ Вышковѣ жіе еще внукъ Малаи-
чука, котрый бувъ поточный при арештоваию

Аигёлови'і’ь Антоній
за
Недовго однако позбставало поль-
ске революціііне правительство паномъ
ситуаціи по опущеню Львова митро-
политомъ. Въ кблька днѣвъ опбсля роз-
неслася вѣсть, що архкн. Кароль пора-
зивъ дня 21 и 22 мая 1809 Наполеонскй
войска пбдъ Аспернъ и Еслингенъ,
а вслѣдъ за тымъ якъ грбія’ь зъ ясного
неба спала во Львовѣ прокламація го-
ловного команданта войскъ россійскихъ
генерала, кн. Сергія Голицына. Въ своей
прокламаціи заповѣвъ россійскій воена-
чальникъ жителямъ Галичины, що вой-
на, котра межи Фракціею и Австріей
загорѣлась, не могла бути для Россіи
рбвнодушною. Зъ россійской стороны
були ужити всѣ стараня, щобы той
пожаръ угасити, и въ послѣднбмъ мо-
ментѣ заявлено австрійскому дворови,
що въ силу трактатбвъ и союза, заклю-
ченого межи монархами россійскимъ
и французкпмъ, Россія буде поступали
рука въ руку съ Фракціею. Коли за-
ходы не вѣнчались ніякимъ успѣхомъ,
Россія збрвала всѣ зношеня съ Австріею
и приказала своимъ войскамъ прибли-
житпсь до границъ Галичины. Прокла-
мацію свою закбнчивъ кн. Голицынъ
словами: «Вступаючи до сего краю’),
щобы дѣлати противъ видбвъ Австріи
и на бтпертье еи силы поставити силу,
начальный командантъ мае бтъ импера-
тора приказъ освѣдчити спокбйнымъ
жителямъ Галичины и торжественно ихъ
запевнити, що. Россія не мае противъ
нихъ нѣчого непріятельского, и буде
свято перестерѣгати, щобы лична безо-
паснбсть кождого була пошанована и вла-
снбсть неткнена, а внутреный миръ,
щобы не бувъ наругпеный«. Зверхъ того
стали доходити вѣсти, що архкн. Фер-
динандъ занявъ захбднй округи Гали-
чины, а войска, що стягнулись були зъ
гарнизонбвъ всхбднои Галичины до гра-
ницѣ угорской, заняли позицію надъ
Днѣстромъ въ бтдаленю о 8 миль Отъ
столицѣ краю, и лагодятся до походу
на Львбвъ. Въ виду тыхъ обставинъ,
польске войско почало лагодитись 17
митр. Ангеловича. Называйся Олекеа Малан-
чукъ и есть начальникомъ громады. [Зъ за-
писокъ д-ра Володимира Охрымовича].
*) Войска россійски пбдъ начальною ко-
мандою генералакн. Сергія Голицына пе-
реступили граиицю Галичины трема колюм-
идми, а то: кодюмна ген. Левенъ черезъ
Дрогичицъ, кн. Горчакова черезъ Тере-
споль, а ген. Суворова черезъ Владиміръ
[см. „(Іагеіа когезропйепіа хѵагагаѵгвкіево і га-
Егапісгпе§о“, ХѴагззаѵѵа. 1809, н-ръ 5Б, стр.
787].
И, Е, Левицкій. Прикарпатска Русь. Тома I.
червня .1809 до вымаріду зъ Львова,
и слѣдуючого дня опустило Столицю
нашого краю» Вразъ съ войскомъ опу-
стило Львбвъ такожь и польске цен-
тральне правительство, котре вкбнци
опинилось въ Люблинѣ2). Командатъ
2) Польске центрально правительство за
зближеньемъ австрійскихъ, а опосля россій-
скихъ войскъ, було приневолене перенестись
до Люблина, а войска польски уступили зъ
краю, однако правительство тое не переста-
вало уважати Галичину, яко свою добычу.
Межи приходскими актами въ Кунинѣ коло
Крехова находится рукописный зббрникъ ку-
рендъ и роспоряджень, а межи тыми куренда-
ми есть любопытне роспорядженье, выдане
згаданымъ центральнымъ правительствомъ въ
Люблинѣ и—о сколько менѣ звѣстно—не ого-
лошене дотеперь друкомъ. Документъ сей гла-
ситъ: „Кг. 1437. В. С. ЬиЫіп йпіа 1 ѴѴггезпіа 1809.
\Ѵ Ітіепіи Каро Іе опа ѴѴіеІк. СезатгаЕгапсигСтѵ,
Ктбіа Ѵ/Іозкіе^о, Ргоіекіога Іл&і Вепзкіеу еіс.
Кгасі Сепігаіпу ѴРоузкоѵѵу іутсгазотеу оѣу-
йтѵбсЪ Саіісібѵг (!к Во ХѴіеІеЬпусЬ XX; Вгіе-
капбѵѵ оЬггайки іасібзкіе&о у ^гескіе^о йуе-
сегуі Ілѵотѵзкіеу и Рггетузкіеу \ѵ ротѵіесіе
/бікіетѵзкіпі гозіа^асусЪ. Рггетѵѵапа котппі*
касуа г копзузіоггаті Ь’ѵѵоѵѵзкші у Рггету-
зкіт оЬоу^а ОЬггайки гтѵгаса иѵга^і у іго--
зкіітѵозс Вгайи Сепігаіпе^о, аЬу зіап ОисЬо’ѵѵпу
гаутохѵа? зі§ оЬотѵіагкаті зтеоіе^о ротѵоіапіа,
а рггеяіо ѵѵ сгазіе іегагшеузяут рота^аі
йгіеіпіе йо озіа^піепіа теузокіе^о сеіи тѵзгузікіт
гойакот. \Ѵ іут йисЪи Вгай Сепігаіпу йо
XX. Огіекапбѵѵ пазіеридае ѵѵуйаіе гохггабге-
оіа. роіесацс ісЬ изкиіесгпіепіе ^огііѵѵойсі йіа
зхѵоіе^о зіапи у йоЬга оусгугпу. — Іь Хі^ха
Вгіекапі сяиѵѵаё Ьейа пай ПисЬотѵіепзітѵет
іак зѵѵіескіет іако і, гакоппут, аБу кагйу
рогі?ц§ роѵоіапіа зіатѵаі зіе рггукіайет у пайка
йіа Іийи зоЬіе рохѵіеггопе^о, аЬу йайеп гакоп-
пік аато-ѵѵоіпіе піе ѵѵуЬііа! зіе г ройіе^іозсі
зѵѵоіети рггеіохопети, апі іег ргге^огопу піе
рггузуіаі тѵ іппе тіеузса Ьея гегшйепіа Вгіе-
капа у ІІггейи роѵѵіаіотѵе^о, — II.. Віа озіа-
^піепіа іе&о сеіи XX. Вгіекапі козсіо?у ѵг ісЬ
йекапаіасЬ гозіаі^се, гѵНейга тѵейіи^ ртгері-
збѵг ВізкирзкісЬ, па тпіеузси о тѵзгузікіт га-
іпГогтиіа зіе, і іехеіі гпауйа роіггеЬе гага-
йгепіа ту іакотѵеу ѵѵахпеу *око1ісгповсі, іе
Иггейотѵі ротѵіаіотѵети піегтѵіосгше котипі-
котѵас Ьей^. — III. ЬиЬо КаЬо^епзітѵо у рггу-
зі§^а Йіа ВисЬотѵіейзітѵа у Іийи рггурізапа
рой йпіет 7 Ырса г. Ь. г Ззтозсіа ѵдуйапа
ой Вгайи Сепігаіпе^о іиг ро хѵзгузікісЬ ко-
зсіоІасЬ йоре?піопа у ѵѵукопапа гиреІпіе го-
зЫа, г іут тѵзгузікіет гаіеса XX. Вгіекапот,
аЬу о іеу игосгузіозсі па ройгіекоѵѵате Рапи
Во^и йе паз ѵгугѵгоііі г ]аггта Аизігуаскіеео
у о рггузіейге йіа пазге^о ѵѵзкггезісіеіа
Кауіазп. Сезагга у Кгбіа Кароіеопа Ѵ7. ѵѵу-
копапеу, Сггейоѵѵі роѵлаіоѵѵети паузріезгпіеуі
йопіезіі. — IV. Со газ йо ийгіеіепіа Іигузйуксу
затеши Візкирохѵі зІигасусЪ сгуіі хѵ йузреп-
засЬ таіхепзіѵ/а, сяуіі аргоЬаіу, сгуіі іп са-
зіЬиз отйіпагіо тезегѵаііз ѵѵуяпасгу Вг^й Сеп-
ігаіпу іейпа озоЬе г йисЬотѵіепзі'йга оЬггайки
Іасіп., Йти^а г дгеск^ кібге тіес Ьеб% ой копзу-
зіогга зоЬіе \ѵІазсіхѵе§о рогѵѵоіепіа роіггеЬпе.—
V. ОЬтѵіезсі Іігіекап рггег кигзотіе тѵзгузікіт
козеіоіот зѵгоіе^о Векапаіи, іг ѵгзгузісу ка-
ріапі іак зѵпеісе іако і гакоппісу іак оЬггайки
5

34 А нгёловйчъ Антоній
мѣста Львова, полковникъ Ип. Блещин-
скій, передавъ команду 19 червня 1809
о год. 11 въ ночи мѣщанинови Баве-
§г. іако і Іасіпвк., Ибгиу роЫегаІі ге вкагЬи
хе втѵеео Ііхайи репкіе схуіі .іако йейсіепіев,
сгуіі іако коп^гиат до васхирІусЬ йосЪойбтѵ,
таіа хаЬехріесхепіе іеухе, репвіе г кавву ро-
таіочгеу оаЬіегай Ь?да. — VI. ОйеЬгаІу Исхода
роѵіаіоѵѵе гаіесепіе, аЬу тіаіу гѵѵіегхсЬпозс
гіохогсха ай Іетрогаііа пай БисЬотейзЬтет
втеоіеео' ротаіи, йіа іе»о XX. Бхіекапі таіа
віе ийаѵѵай йо ІусЬхе Ѵгхейбиг ротаіоѵѵусЬ ѵіе
ѵѵвгузікісЬ окоІісхповсіасЬ хагхадхепіи тѵіадху
втескіеу ой йаѵѵпе^о Вгайи роййапусЬ. —-
VII. ѴѴ рггурайки гачгакоѵѵапіа іакіе^о Вепе-
Йсіщп, X. Югіекап до сгави ротоіи котти-
пікасуі г копвузіогхаті, аІЬо зат, аІЬо рггег
озоЬ? ргхех зіеЬіе итосоѵгапа адтіпівігоуѵаё
Ьейгіе; рдуЬу гав кгбгети Охіекапст йіа
ві! з&Ьусіі іо піе ргхувіаіо, па іеп схаз 8
капйудаібаг ройа, уѵ коіасіі кгбіевгвкіеу Огхе-
дот ротаіоѵтети, а уѵ ргуиаіпеу до ко§о
іо паіейеё Ь^йхіе йіа потіпогѵапіа айтіпі-
еігаіога. IV оЬгхадки	ровроіісіе ргху
еегкигі іедеп Іуіко ховіаіе рІеЬап, XX. Ьхіе-
капі оЬгхайки рг. а накопи Вахуііапбгѵ ргху-
хпасха па айтіпівігаіога хдоіпе іпйіѵідиит
йо вргауѵоуѵапіа іутсхазоѵѵо ротппозсі ріе-
Ьапа. ВоеЬбд адтіпівігаіога родіир ргхерізбгѵ
датѵпіеуене&о ргаѵ/а уѵ ргорогсуі іпігаіу ріе-
Ьапіі пахпасха ві?, а оЬгхайки рг., ропіеуѵак
доскойу рІсЬапбвг ха ахсхиріе, адтіпівігаіо-
гоѵпе саікотсіе роЬіегас іе Ь?да. — Ха озіа-
іек до ивкиіеехпіепіа ѵѵзхувікіск рипкібте,
Вхай сепігаіпу роіе^а гирсіпіе па віѵіайеу
»ог1іуѵовсі диска саіеро ВисЬоуѵіепвІуѵа, іі ско-
сіах оййхіеіпіе од вуѵоісу хтегхсішобсі Йи-
скотіеу, піергхехіапа схиуѵай пай докгет ро-
тегхопеѵо вокіе Іид'и, кахду хаігийпіас віе
окотахкаті вѵгоіе^о роуѵоіапіа, ргхукіайаё
віе піергхузіапіе до йоЬга кобсіоіа у оусхухпу
зтѵоіеу, ргхуіет XX. Ііхіекапі ІісхЪ^ кобсіоібуѵ
у Иазгіогбѵѵ, гбѵтіей і ІісхЬ? каріапбѵг йте-
скіск і хакоппуск у уувхеікіе доскойу ка2йе$о
кобсіоіа ргхевхіе ІГгх^йот ротаіопгети; а Іо
іак Ь?йа то^П паувріеехпіеу. — Йе^о Сез.
Кгбк Мсі Кароіеопа ѴѴіеІ. Вхади Сепіг. оЬу-
йуубсЬ Оаіісібіѵ (!) Ргехев 81. Огд. Еатоузкі;
Махутіііап Ьетскі В. С. ѴѴ. Т. бепегаіпу
8екгеіагх“. — Приходникъ въ Кунинѣ, о. Ана-
толій Сѣнксвичъ, удовлетворяючи моей
просьбѣ, вьшожичивъ менѣ въ лютбмъ 1898
до ужитку згаданый зббрннкъ, въ котрбмъ
находятся въ значнбй части куренды яко
цѣнный матеріалъ до исторіи нашого краю
першихъ трохъ дееяткбвъ лѣтъ текучого вѣку,
а особливо -що до шкбльиицтва въ иеремы-
скбй епархіи за роки 1815—1829. Зббриикъ
сей складаесь зъ двохъ спорыхъ книжекъ
въ листъ, л обнкиае періодъ бтъ 1798 до
1829 р., але межи роками 1808, а наглядно
1810—1815 есть прогалина, значитъ, що одна
книжка ссго зббрника збстала затрачена,
вѣроятно подчасъ пожару, котрый навѣстивъ
бувъ приходотво, бо одна зъ книжекъ, котра
заключай въ собѣ куренды зъ лѣтъ 1815 до
1829 есть навѣтъ надпалена. Любопытно та-
кожь, що въ згаданбмъ сборнику иема-нія-
кого слѣду, щобы въ тыхъ лѣтахъ [1798 до
1829] була выдана хотя одна зъ курендъ по
руски, а всѣ куренды суть писаки въ язьщѣ
латинскбмъ, польскбмъ або иѣмецкбмъ.
і рови, а адвокатъ Францъ  Венглинскій
зложивъ урядъ Директора полиціи, и бтъ
той поры столица краю позбстала пбдъ
опѣкою милиціи мѣщанской. Въ два дни
пбзднѣйше, т. е. 21 червня 1809 над-
тягнуло рано до’Львова австрійске вой-
ско зъ Янова пбдъ командою ген. Егер-
мана и полковника Мора въ силѣ 4500
людей и 10 арматъ1), и сейчасъ пере-
няло бтъ мѣщанской милиціи службу;
а вечеромъ бтбулась илюминація. Однако
на улицяхъ не видно було — якъ звы-
чайно въ такихъ случаяхъ бувае —
толпы любопытныхъ, бо по мѣстѣ кру-
жили слухи, що прибувше войско на-
мѣряе всѣхъ полякбвъ зрабовати и вы-
рѣзати въ пень. Пбдъ впечатлѣньемъ
тыхъ слухбвъ, многй, що Мали що ни-
будь цѣннѣйшею, закопували въ землю;
жиды черезъ цѣлый день не бтмикали
своихъ склепбвъ, а були такожь и таки,
що затребовали бтъ полиціи стражи
безпеченьства2). Понятно, що ти слухи
не оправдались, хотя войско, на препо-
рученье власти, переводило строги ре-
визіи по скомпромитованыхъ домахъ,
шукаючи за военными приборами, при-
значеными для польского войска. Реви-
зіи тй вѣнчались громаднымъ успѣхомъ.
У совѣтника Вроновского найдено дуже
много мундурбвъ и пикъ, и не мало
найдено такожь и у иншихъ сторонни-
кбвъ Наполеона, вѣрувавшихъ въ него,
що бнъ силою оружія успѣе бтбудовати
на рускихъ земляхъ стару Польщу...'^
ЗалеДви австрійска власть почала
выконувати свого чиннбеть во Львовѣ,
а уже стало бути звѣстнымъ, що россій-
ски войска приближаются до столицѣ
галицкои Руси. Дня 23 червня 1809
получивъ ген. Егерманъ приказъ, щобы
до 3 днѣвъ съ цѣлымъ войскомъ выма-
піерувавъ до Угорщиіпя, а во Львовѣ,
щобы полишивъ лишь одного майора
для передачи команды россійскимъ вой-
скамъ, коли займутъ Львбвъ. Такій самъ
приказъ получили рбвножь всѣ урядники
и емериты съ тымъ додаткомъ, щобы
переселились до Пряшева. Губернаторъ
*) Очевидецъ въ своимъ памятнику пи-
ше: „Ат 21 .Іипі Мог^епз шп ’/28 СЬт всЫщг
йіе ВІипйе дег Егіовищ; 'ипй 1'геиде Гііг йіе
оевіеггеісЪізсЬеп Раігіоіеп, аЬег аисЬ йіе То
дезвіипйе Гііг діе Роіеп, йак,к Тгирреп ипіег
АпіиЬгшщ йев (Зепегаі ГМІ.. Е^егтапп ипй
ОЬгізіеп Йоог тіі ІйгкізеЬег -Миеік.... іп йіе
Зіаді ѵоп йапочѵ Ьегеіпхо<;еп...“ [см. „Ьіе 8іайі
ЬетЪегв іт ЛаЬге 1809“, ЬетЬеге, 1862, отр.
20].
2) См. Тамже, стр. 21.

Ангемовичъ Антоній
краю, гр. Вурмсеръ1), прибувъ 24 червня
1809 зъ головной квартиры архкн. Фер-
динанда до Львова, и заразъ почало
лагодитись войско до вымаршу, выслав-
ши напередъ 26 червня на 145 возахъ
цѣлый шппталь войсковый съ всѣми
знарядамп до Пряшева. Въ полудне 28
червня опустили столпцю послѣднй От-
дѣлы австрійского войска. Того дня уже
о 8 год. рано заняла мѣска милиція
всѣ стражницѣ, а полишеный малый
бтдѣлъ австрійскихъ гусарбвъ пбдъ ко-
мандою майора мавъ порученье заждати
на передну стражъ россійску. Не довго
прійшлось гусарамъ ждати, бо уже о 3
год. пополудни надоспѣли на передѣ съ
ген. Меллеромъ-Закомельскимъ — мѣсто
передней стражи — 4 россійски полки8)
зъ Янова о пмпунуючбй силѣ 6000 лю-
дей, котрй не позабули взяти съ собою
И 12 пушокъ. Губернаторъ гр. Вурмсеръ,
въ униформѣ, яко правительственный
комисарь, выѣхавъ бувъ далеко за мѣсто
на повитанье россійской войска, и вразъ
съ тымъ войскомъ прибувъ до мѣста,
котре сейчасъ переняло Отъ мѣщанской
милиціи всѣ стражницѣ и почало пов-
инти войскову службу, а лишь передъ
палатою губернатора полишилась на
стражи мѣгцанска милиція. Вечеромъ
устроивъ гр. Вурмсеръ для россійскихъ
генералбвъ и штабовыхъ официрбвъ ве-
ликолѣпный пиръ въ россійскомъ го-
телю3 *) и небавомъ потОмъ Отъѣхавъ зъ
Львова.
Съ занятьемъ Львова и значнои
части Галичины россійскими войсками,
антиавстрійске движенье збетало при-
давлене въ краю, и Русины, за свою
вѣрнбеть для Австріи, не потребували
наражатись на переслѣдованя, понеже
россійски войска, гцо заняли були Га-
личину, якъ съ найбблыпою точностію
перестерѣгали свято все то, що гене-
ралъ кн. Голицынъ въ своей проклама-
ціи прирѣкъ бувъ жителямъ Галичины.
Однако, змѣнне военне щастье не
спріяло австрійскому оружію. По бтнесе-
нбй пбдъ Аспернъ и Еслингенъ побѣдѣ
надъ союзными войсками французкои
*) Гр. Христіанъ Вурмсеръ бувъ гу-
бернаторомъ Галичины бтъ 1806 до 1810 р.;
однако въ 1809 р. бувъ короткій часъ губер-
наторомъ такожь архкн. Фердинандъ.
3) Дня 30 червня 1809 прибувъ до Львова
еще пятый полкъ россійского войска, але
одинъ зъ тыхъ полковъ, и то полкъ кава-
леріи, збставъ высланый опбеля до Стани-
славова.	. .
3) Ноіеі бе Впавіе называйся тогды [ажь
до року 1862] ньшѣшиый модель Жоржа.
арміи, потерпѣвъ бттакъ архкн. Кароль
дня 5 и 6 липня 1809 пбдъ Ваграмомъ
пораженье и 12 липня мусѣвъ заклю-
чити въ Знаймѣ перемиріе; а коли не-
удачна англійска експедиція, въ жовтни
1809 противъ Голяндіи, не успѣла фран-
цузски военнй сили бтъ Австріи бттяг-
нути, заключивъ Францъ I съ Наполе-
ономъ дня 17 жовтня 1809 миръ въ
ІПенбрунѣ’). Въ другбй половинѣ па-
долиста 1809 почали россійски войска
уступити зъ Галичины, и вкбнци 14
грудня 1809 вырушила решта россій-
ского войска зъ Львова рано, а по
обѣдѣ прибувъ губернаторъ гр. Вурм-
серъ, и вслѣдъ за тымъ стали повертати
нормальнй бтношеня зъ Галичинѣ.
Въ силу договору, заключеного въ
Шенбрунѣ, Австрія — кромѣ иншихъ
територіяльныхъ стратъ — мусѣла бт-
ступити княжеству варшавскому за-
мостскій округъ, а Россіи округи тер-
нопбльскій и чорткбвекій. Черезъ бт-
ступленье замостского округа, стратила
Галичина холмску епархію, котра одна-
ко не перестала належати до звязи га-
лицкои митрополіи5 * *), и частину пере-
мыскои діецезіи вразъ зъ селами, на-
лежачими до дббръ перемыского епи-
скопства, Буено и Бѣлеполе. Рбвножь
стратила Галичина на своимъ объемѣ
черезъ бтетупленье Россіи окрутбвъ
тернопбльского и чорткбвекого. Тери-
торія львбвскои архіепархіи не збетала
вправдѣ черезъ то на разѣ уменьшена,
але все таки духовые управленье въ
бтетупленыхъ округахъ було дуже утруд-
нене, а опбеля появилась серіозна обава,
що оба тй округи готова утратити львбв-
ска митрополія.
По прилученю територіи холмскои
епархіи до княжества варшавского,
справа опорожненого владычого пре-
стола въ Холмѣ збегала небавомъ упра-
вильнена. Король саксонскій и князь
варшавскій, Фридрихъ Августъ, имено-
вавъ холмскимъ епископомъ протоигу-
мена Фердинанда Цѣхановского"), а митр.
*) См. Юг. Кгапя Ктопев. (ЗевсЬісЫе йег
Пеииеіі ОевіеггеісЬв, Всгііп, 1879, стр. 517.
5) Холмена епархія належала до звязи
галицкои митрополіи и була подчинена вѣ-
домству галицкого митрополита ажь до р.
1830. Папа Пій ѴШ, письмомъ зъ дня 3 ли-
того 1830, повѣдомивъ митр. Михаила Ле-
вицкаго [см.], що холмского епископа вы-
ключае зъ-пбдъ его вѣдомства и пбдчиняе
безпосередио пбдъ ватиканскій престолъ.
•) Епископъ холмскій Фердинандъ Цѣ-
ханевскій походивъ зъ шляхетской роди-
ны. Уродивсд въ 1759.,. а вступивши до мо-

6 Ангеяови чі Антоній 
Ангеловичъ консекровавъ его на епис-
копа во Львовѣ дня 1 падолиста 1810
и 11 сѣчня 1811 передавъ ему духовну
юрисдикцію надъ тою частиною пере-
мыскои епархіи, котра находилась въ
замостскбмъ окрузѣ, однако пбдъ тымъ
условіемъ, що буде администровати лишь
такъ довго, якъ довго згадана область
буде належати до княжества варшав-
ского. Для округовъ же тернопбльского
и чорткбвского, котрй збетали прилу-
ченй до Россіи, була зъ рамени митр. Ан-
геловича основана въ Тернополи конси-
сторія пбдъ предсѣдательствомъ заимено-
ваного почетнымъ каноникомъ и пбдчасъ
варшавской инвазіи тяжко переслѣдова-
ного декана и пароха. зъ Теребовлѣ о.
Григорія Ганкевича [см.], але тую конси-
сторію вскорѣ розвязано и оба округи
пбдчинено пбдъ духовну юрисдикцію
луцкого еп. Григорія Кохановича* *).
Коли по заключенбмъ мирѣ въ
ПІенбрунѣ повернули нормальны бтно-
щеня въ Галичинѣ, митр. Ангеловичъ
уважавъ своимъ першимъ обовязкомъ
завести въ діецезіяхъ львбвекбй и пе-
ремыскбй нарушеній польскою рухав-
кою порядокъ; опбеля же почавъ енер-
гичнѣйше старатись о замѣщенье опо-
рожненого перемыского владычого пре-
стола и о затвердженье капитулъ во
Львовѣ и Перемышли, а такожь и о упра-
вильненье дотаціи галицкои митрополіи.
Зъ тыхъ прото причинъ бтправився
митрополитъ до Вѣдня, где прибувъ 23
лютого 1810 и позбетававъ тамъ до
серпня8). На владычій престолъ въ Пере-
мояастыря Чина св. Василія Вел., бувъ въ
1792 выбраный игуменомъ холмского мона-
стыря, а опбеля протопгумоиомъ. Король
саксонскій и князь варшавскій, Фридрихъ
Августъ, именовавъ его 24 лютого 1810 холм-
скимъ владыкою, а митр. Ангеловичъ поста-
вивъ его епископомъ 1 падолиста 1810 во
Львовѣ. Владыка Цѣхавовскій, хотя похо-
дивъ зъ василіянъ, однако бувъ приклоиый
для мірского духовенства. Онъ установивъ
холмскій соборъ крылошанъ, пе зважаючи
иа то, що василіяне противились, а особливо
нро«есоръ догматики на львбвскбмъ универ-
ситетѣ д-ръ Модестъ Гриневецкій [см.]
умолявъ письменно владыку, щобы.залшпивъ
то .дѣло. Однако еп. Фердинандъ не подѣ-
лавъ въ тбй справѣ погляды Василіямъ, але —
руководились умными радами митр. Ангело-
лича, установивъ капитулу, йгаданый вла-
дыка умеръ въ Холмѣ дня 7 цвѣтня 1828. р.
•) Доперва, коли въ силу постановъ вѣ-
деньекого конгрееу [1815 р.], округи терно-
пбльскій и чорткбвекій повернули назадъ до
Австріи, бтзыскади галицкй митрополиты евою
духовну власть надъ тыми обома округами.
5) См. Лѣтопись прихода св. Варвары въ
Вѣдни, томъ I, стр. 107 и слѣд.
мышли предложивъ митр. Ангеловичъ
яко першого межи кандидатами свого
многозаслуженого генерального викарія
д-ра Михаила Гарасевича, котрый одна-
ко, маючи въ Вѣдни много непріятелѣвъ,
збетавъ зъ незвѣстныхъ причинъ зъ
списку вычеркненый3) и Францъ I име-
нувавъ въ серіши 1810 зъ-поза круга
предложеныхъ кандидатбвъ перемыс-
кимъ епископомъ войскового капеляна,
стаціонованого въ Оломуци, о. Іоана
Костецкого [см.], котрый зновь — маючи
въ Вѣдни въ высокихъ кружкахъ вплы-
вовыхъ покровителѣвъ, до котрыхъ чи-
сла належала такожь и тересіянска ака-
демія’), умѣвъ крутыми и хитрыми до-
рогами допняти своей цѣли. Митроп.
Ангеловичъ, до котрого номинатъ Ко-
стецкій по затвердженье и консекрацію
бувъ бтослапый, выступивъ рѣшучо про-
тивъ сего кандидата, представивши мо-
нархбви въ меморіалѣ зъ дня 26 ве-
ресня 1810, що о. Костецкій зъ всѣхъ
взглядбвъ недостойный заняти то высоке
становище. По причинѣ сего рѣшучого
выступленя, о. Костецкій — безъ сум-
нѣву — приспоривъ въ Вѣдни митро-
политѣ многихъ непріятелѣвъ5), а що
бнъ бувъ цѣсаремъ уже именованый
перемыскимъ епископомъ, то пбсля ка-
ноничного права треба було перевести
каноничный пропесь. Письмомъ зъ дня
21 мая 1811 вбзвавъ прото митр. Анге-
ловичъ вѣденьского пароха о. Іоана
Олыпавского [см.] до бтповѣди по иай-
лучшбй совѣсти на предложены собѣ
пытана, и о. Олыпавскій, знавшій лично
о. Костецкого, выставивъ ему свѣдоцтво
въ чорныхъ краскахъ. То свѣдоцтво
мало вплывъ на хбдъ каноничного про-
цесу, котрый выпавъ для о. Костецкого
дуже некорыстно, и въ наслѣдъ того
цѣсарь Францъ I отступивъ бть сеи но-
минаціи, и именовавъ въ 1813 р. львбв-
ского каноника д-ра Михаила Левицкого
[см.] перемыскимъ епископомъ.
Якъ па обсадженю епископского
престола въ Перемышли, такъ и на
управилъненю соборбвъ крылошанъ во
Львовѣ и Перемышли много залежало
митр. Ангеловичу. Доперва 1813 р. мбгъ
бнъ радоватись успѣхомъ своихъ неуто-
3) См. Д-ръ Юліянъ Пелешъ. СевсЬіеЫе
йег ІІпіоп йег гиІЬепізсЬеп КігсЬе тіі Вот.
В<1. II, ІѴіеп, 1880, стр. 948.
*) См. Лѣтопись прихода св. Варвары въ
Вѣдни, томъ I, стр. 125.
5) См. Д-ръ Юліянъ Пелешъ. СевсЪісЫе
йег Ппіоп йег тиіЬешвсЬеп КігсЬе тіі Вот.
Вй. Ц, ѴѴІеп, 1880, стр. 949, примѣтка 17].

Аигеловичъ Антоній
37
мимыхъ заходовъ. Того бо року цѣсарь
Францъ I дипломомъ выданымъ въ Вѣдни
дня 25 лютого 1813 бтновивъ и упра-
вильнивъ старинный митрополитальный
соборъ*), а инсталяція именованіяхъ по-
передно цѣсаремъ члеибвъ бтбулася 3
жовтня 1813 торжественно въ престоль-
нбмъ храмѣ во Львовѣ').
Не такъ бувъ щастливый митр. Ан-
геловичъ що до управильненя дотаціи
галицкои митрополіи. Дотація галицкои
катедральнои церкви була колись бо-
гата, але съ часомъ збетала запропа-
щена. Уже львбвекій владыка Іосифъ
Шумлянскій за посередництвомъ короля
Яна Собѣского набувъ назадъ дарованій
рускимъ княземъ Теодоромъ Любартови-
чемъ для галицкого престольного храма
добра Перегинско, заплативши однако,
помимо королевской помочи, 70.000 зол.
польскихъ »Ніи1о те1іогаііопит« па-
латцну Яблоновскому, а владыка Левъ
Шептыцкій придбавъ назадъ власнымъ
коштомъ, выносячимъ по-надъ 20.000 зол.
польскихъ, бтняте бтъ галицкои собор-
ной церкви село Пбдгородье. Згаданй
добра Перегинско занимали далеко ббль-
шу просторенъ, якъ теперь. Сюда нале-
жали села Купно, Рбпне, Дуба, Лецбвка,
Дубшара, Ольхбвка и мѣсточко Рожнѣ-
тбвъ. Добра Перегинско були въ 1693 р.
декретомъ люблинского трибунала въ
тбй просторони яко первѣстна влаенбеть
галицкои престольной церкви узнанй
и бтданй львбвекому епископови Шум-
лянскому. Онъ посѣдавъ тй добра черезъ
довгій протягъ лѣтъ; вкбнци однако зб-
етали они оружнымъ насиліемъ выдертй
для родины Конецпольскихъ. Зъ-бтси
повставъ довголѣтный процесъ, веденый
съ Конецпольскимъ и его наслѣдниками,
яко властителями дббръ Рожнѣтова. Про-
цесъ той съ такъ можными польскими
магнатами пбдъ польскимъ правитель-
ствомъ бувъ не легкій, бо его треба
було вести не лишь съ Конецпольскимъ
и его наслѣдниками, яко такожь и съ
оо. іезуитами въ Рожнѣтовѣ, котрй були
зафундованй на тыхъ добрахъ. Отже
справа о тй добра велась не тблько въ
*) См. Д-ръ Мих. Гарасевичъ. Апваіев
Ессіевіае КиІЬепае, Неороіі, 1862, стр. 938—950.
2) Затвсрджемя перемыского собору кры-
лошанъ митр. Ангеловичъ уже не дбждався.
Соборъ сей затвердивъ цѣсарь Францъ I
дипломомъ, выданымъ въ Белюно дня 20
цвѣтня 1816, а конфирмація и инсталяція
членовъ сего собору наступила на пбдетавѣ
декрету митроп. Михаила Левицкого дня 12
червна 1817.
мірскихъ судахъ, але була покликана
такожь передъ трибуналъ папской нун-
ційтуры въ Варшавѣ. Наслѣдники влад.
Шумлянского, епископы Варлаамъ, Ата-
насій и Левъ Шептыцкій вели той про-
цесъ дальше, але пбдъ польскимъ пра-
вительствомъ не могли его до кбнця
довести. Доперва ажь пбдъ австрійскимъ
пакованьемъ допровадивъ влад. Ник.
Скородынскій справу до кбнця, заклю-
чивши договоръ, въ силу котрого зга-
данй села остались при родинѣ Скарб-
кбвъ, на котру въ протягу того часу
були перейшли, и задоволився лишь
малою сумою, котрои бтеотки призна-
ченй збетали на удержанье пароха въ
Крылосѣ, понеже парохъ той въ епис-
копскихъ добрахъ не мавъ ніякои до-
таціи. Договоръ сей заключеный збетавъ
очевидно съ великимъ ущербомъ для
дотаціи львбвекого епископства. Въ по-
ру бо, коли львбвеке епископство пбд-
несене збетало на достоинство митро-
поліи [1806], маетокъ сего епископства
складався зъ дббръ Перегинско, Пбдго-
родье, Крылосъ и кблька домбвъ во
Львовѣ. Доходы зъ тыхъ дббръ и реаль-
ностей були обчисленй на 4600 рск.,
а конгруа зъ религійного фонду выно-
сила 5400 зр., прото дотація львбвекого
епископства не перевысшала въ тыхъ
часахъ сумы 10.000 рск. Въ виду того,
влад. Ангеловичъ, збетавши митропо-
литомъ, не мавъ зъ львбвекого епис-
копства навѣтъ такихъ доходбвъ, яки
мавъ, будучи епископомъ перемыскимъ3),
и длятого рѣшено було додати ему до
тыхъ 10.000 рск. еще 2000 рск. зъ ре-
лигійного фонду.
Митроп. Ангеловичъ, удавшись въ
1806 р. до Вѣдня, щобы лично заявити
цѣсареви вѣрнбеть пбдданства, просивъ,
щобы мѣсто конгруального додатку въ
сумѣ 2000 рск. готбвкою надати для
митрополіи бтповѣдну посѣлбсть земску
зъ дббръ камеральныхъ або фонду ре-
лигійного. Тую свою просьбу поновивъ,
коли въ рокъ пбзднѣйше, збетавши най-
высшимъ постановленьемъ зъ дня 26
червня 1807 именованый тайнымъ со-
3) Навѣтъ вѣденьска урядова часопись
нбднесла тую обставину и примѣтила, що
влад. Ангеловичъ „...Йитсѣ йіеве Веіогйетипц
іп веіпеп Еіпкііпйеп гитііекеевеігі тѵигйе, паЬт
ег Йосѣ кеіпеп Апвіапй, Зет Виіе 5г. Маіе-
віаі ги ГоІ^еп, ипб Йитсѣ тѵеіве 8рагааткеіі
вот^іе ег піеѣі пит ійт веіп ещепев, вешег
ЬоЬеп ТѴіітйе ап^ешеввепев Аивкопнпеп, воп-
Йетп аисЬ Піт Йіе Боіаііоп вешег НасЫо1;;ег
іп Йег Меігоро1іе...“ [См. Оевіегг.-Каів ртіѵ.
1ѴІепег-2еііші§, 1814, и-ръ 246].

38
Ангеловичъ- Антоній
вѣтникомъ, '’удався до Вѣдня1). для зло-
женя приписанои присяги. Цѣсарь
Францъ I прихилився до той просьбы
и для поббльшеня дотаціи галицкои
митрополіи рѣшивъ бувъ надати добра
уневскои архимандріи, котрй бтъ най-
давнѣйшихъ часбвъ належали до до-
таціи львбвского епископства, а опбеля
бторванй черезъ оо. василіянъ, збетали
по знесеню уневскои архимандріи зачи-
сленй до религійного фонда. Але справу
.тую проволѣкали правительственнй вла-
сти, и митрополитъ принужденый бувъ
задовольнятися мѣрнымъ додаткомъ въ
банкоцетдяхъ. Въ 1810 р. удався митр.
Ангеловичъ зновь до Вѣдня. Тутъ, межи
интимъ просивъ бнъ такожь и то, іцобы
австрійске правительство въ дишюма-
тичнбй дорозѣ склонило княза варшав-
ского до бтшкодованя за страты, нане-
сенй ему на 79.000 рск. пбдчасъ вар-
шавской инвазіи въ 1809 р., и о зво-
ротъ занятыхъ и прилученыхъ до кня-
жества варшавского дббръ перемыского
епископства Бѣлеподе и Буено. Пра-
вительство серіозно занялось було тою
справою, и австрійскій посолъ въ Дрезд-
нѣ, гр. Цстергази, старался склонити
короля Фридриха Августа до звороту
згаданыхъ дббръ и до бтшкодованя для
митрополита, однако заходы австрій-
ского резидента не вѣнчались ніякимъ
успѣхомъ. Межи тымъ наступили нови
вбйны [1812] и митр. Ангеловичъ стра-
тивъ вкбнци всяку надѣто на бтшкодо-
ванье и на ревиндикацію тыхъ дббръ2).
Пбдчасъ сего, побыту въ Вѣдни, ста-
рався митрополитъ такожь и о улучше-
нье дотаціи митрополіи. Въ наслѣдъ
того прійшло вправдѣ до пересправы
про Уневъ, але нѣчого не рѣшено,
и митроп. Ангеловичъ повернувъ лишь
съ крестомъ ордера Леопольда за 1809 р.
*) Пбдчасъ свого побыту въ Вѣдни 1807 р.
рукополагавъ влад. Ангеловичъ въ церкви
св. Варвары питомцѣвъ вѣденьскои духов-
ной семинаріи, а то: Мартина Барвинско-
го, Іоана Снѣгурского и Павла Шиман-
ского въ присутствѣ вѣденьского архіеп.
гр. Гогенварта. Яко окончившимъ 3 рбкъ
богословія, удѣливъ имъ лишь чины субдія-
конскій и діяконскій [см. Петръ Полянскій.
Церковь и приходъ св. Варвары въ Вѣдни.
„Новый Галичанинъ11, Львбвъ, 1890, н-ръ 9].
Пбеля лѣтописи згадаяои парохіи, влад. Анге-
ловичъ, пбдчасъ своихъ побытбвъ въ Вѣдни,
служивъ дуже часто въ церкви св. Варвары
литургіи. На одцбн его архіерейской литургіи
въ день праздника Рождества Христового
явилась була цѣсарева съ дочкою архикняж-
иою [см. Тамже, н-ръ 10].
3) См. Д-ръ Мих. Гарасевичъ. Аппаіев
Есеіезіае ВиіЬепае, Ьеороіі, 1862, стр. 935.
до Львова. Не судилося ему отже видѣти
успѣхбвъ своихъ заходбвъ, бо доперва
ажъ митр. Михаилъ Левицкій бувъ такъ
щастливый, що ему збетали бтданй
добра уневскои архимандріи на поббль-
шенье дотаціи галицкои митрополіи.
Заведеный въ своей надѣѣ, а черезъ
страты въ 1809 р. и черезъ редукцію
конгруи зъ 7400 на 1480 рск. по при-
чинѣ редукціи банкоцетлѣвъ, прійшовщи
въ лихе матеріяльне положенье, рѣщив-
ся митр. Ангеловичъ, коли 1811 р. ка-
меральнй добра Галичъ и Залуковь3 4)
оцѣненй на 66455 рск. вѣд. вал. були
выставлены па спродажъ черезъ лици-
тацію, тй добра купити, разъ длятого,
щобы дотацію митрополіи поббльщити,
а бттакъ зновь по причинѣ, щобы то
историчне мѣсто, въ котрбмъ находи-
лась колись резиденція рускихъ кня-
зѣвъ и давныхъ рускихъ митрополитбвъ,
бтзыскати назадъ для галицкои Руси.
Якъ постановивъ, такъ и зробивъ. На
лицитаціи дня 28 вересня 1811 купивъ
митр. Ангеловичъ Галичъ и Залуковь
за 83.050 рск. вѣд. вал *.*). Заплативши
яко задатокъ 10.000 рск., котрй бувъ
ощадивъ, удався митрополитъ пбдъ днемъ
4 жовтня 1811 р. до правительства съ
просьбою, щобы ему позволено було въ
десятилѣтныхъ ратахъ оплатити нале-
житбеть за згаданй добра, але найвыс-
шимъ рѣшеньемъ бтказано его просьбѣ
и поставлено его на ровни съ прочими
купцами дббръ и реальностей. Въ на-
слѣдъ того, митр. Ангеловичъ бувъ при-
неволеный, щобы еще тыхъ 10.000 рск.
не стратити, заплатити половину цѣны
купна въ сумѣ 41.525 рск., а що цѣлу
свою готбвку сгративъ на соли, котру
закупивъ бувъ въ великбй скблькости
для меліораціи дббръ Перегинска, где
заснувавъ бувъ такожь желѣзну гуту,
а коло неи поселенье Ангелбвъ5 6 * * * * *), прот
з) Въ 1811 р. закупивъ митр. Ангелови '
въ Галмчи пропииацію, кляшторный буды-
иокъ по оо. домииикаиахъ, замкову гору,
право перевозу на Днѣстрѣ и часть села
Залукви. [См. Антоній С. Петру іпевичъ. Свод-
ная галичско-руеская лѣтопись съ 1772 до
конца 1800 г., Львбвъ, 1889, стр. 261].
4) См. КогпеІ Сгешегупвкі. 0 йоЬгасіі ко-
гоппусЪ Ьуіе.і Вгесяуровроіііе] роізкіе]. Г.лѵбѵѵ,
1870, стр. 23В.
6) Згадаиу желѣзну гуту и поселенье
Ангелбвъ, о котрыхъ нолишилась нынѣ одна
тблько исторична згадка, засновавъ бувъ
митр. Ангеловичъ мамже въ половинѣ дороги
межи селами Перегинско а Пбдлюте. Въ
1860-хъ рокахъ сторчали зъ той гуты тблько
звалища мурбвъ. [См. „Слово11, допись зъ
Пбдлютого, Львбвъ, 1864, н-ръ 32]. Въ Цбдлю-

А й і* ё Л 6 в и <і ъ Антоній
не мавъ иншого выходу, якъ тблько
затягеути ножичку за оплатою высо-
кихъ процентбвъ1).
Правительство видячи, якъ митро-
политъ муситъ боротись съ нуждою,
щобы выпожиченый капиталъ выплати-
ти вразъ съ бтсотками, повѣдомило его
письмомъ зъ дня 4 марта 1812, що оно
позволитъ ему затягнути долгъ на ми-
трополичи добра, однако пбдъ условіемъ,
щобы выпожиченый капиталъ вразъ съ
бтсотками оплативъ въ протягу 10 лѣтъ,
и щобы купленй добра Галичъ заипо-
текувавъ на дотацію митрополіи. Въ
своимъ безвыходнбмъ положеню митр.
Ангеловичъ згодився на тое предложе-
нье и дня 13 червня 1812 р. выставивъ
грамоту, въ силу котрои дарувавъ Га-
личъ и Залуковь ва вѣно митрополіи,
и звернувся до цѣсаря съ просьбою,
щобы друга половина цѣны, котру за
тй добра мае еще заплатити, була пе-
ренесена на фондъ религійный, понеже
и такъ пріобѣцяне есть улучшенье до-
таціи для митрополіи. Рбвножь просивъ
цѣсаря, щобы додатокъ до конгруи, зре-
дукованый зъ 7400 на 1480 рск., а рѣ-
шеньемъ правительства зъ дня 20 липня
1811 засистованый2) по причинѣ якоись
тбмъ же намѣрявъ митрои. Ангеловичъ,
пбзнашпи вартбсть тамошныхъ минераль-
ныхъ' жерелъ, засновати купельне заведенье,
однако передвчасна смерть не позволила ему
выкопати тое намѣренье. [См. „Вѣстникъ11,
Бѣденъ, 1856, и-ръ 49].
*) Въ письмѣ зъ дня 30 червня 1813 р.
жалувався митр. Ангеловичъ передъ кадворн.
совѣтникомъ Францомъ бар. Гауеромъ, пбзд-
нѣйшпмъ губернаторомъ Галичины [1815 до
1822], пбдносячи, що „..Ліева поіЬідіе шісЬ,
ит Йіе 10 000 Я. пісЬі ги ѵегііегеп, йіе §апге
КаЩвскіІііпдвк&Ше тіі 41.525 Я. Шг йаз егкаиПе
биі Баіісв гп ЬетісЫі^еа, итоги іеЬ [тѵеіі теіпе
еапге ііЬгіде ВагвскаЙ іп йет гит ВеЬиГе
Эег Меііогігипя йев ТаЫдиіее РегеЬіпвко
аіщекаийеп ип<1 йигск зсЬіеГе Багаіеііипд ве-
дйевігігіеп, зойапп аЬет ггедеп йег ги іалде
йаиегпйеп Зедиевігаііоп, йигск ѴегзсЫерринД
ипй йсіішіпйипд аиГ еіп вект §егіпдев (^иапіит
гейигігіеп За’ге віескеп ЫіеЬ, ипй дгбвзіеп-
іііеіів ѵегіотеп діпд] пакткайе 8иттеп дедеп
коке Ргогепіе іп йег Пой'пигщ аийіакт, йавз
ез йіе Оегескіідкеіі йег Не§іегип§ піе дезіаііеп
ѵгіігйе, йатіі іск ипзскиійщ еіпеп во дговвеп
Ѵегіиві Ьеі йеп Заігеіпкаиіе егіеійеп воіііе,
ипй зотіі іт Зіапйе веіп ягегйе, йіе Зскпійеп
ги ііідеп, йіе иЬгіде КаиівсЫІІіпдвЬаП'і.е аЬег
йигск піеіпе 8рагзаткеіі аив йеп Еіпкййеп
пасѣ ипй пасЪ ги ЬегісЫщеп...а
2) „Іпйевзёп гѵігй тіг — писавъ митроп.
Ангеловичъ дня 30 червня 1813 до надв. со-
вѣтника Франца бар. Гауера — аиск йіевез
Гйпікеіі йев Коп^гий-Хквскизвез ѵоп 1480 Я.
зеіі шеЪт аіз еіпет ГаЪге піскі ѵегаЬіоІді,
шеіі ез еіпет ВисЪкаІіегеіЬеатіеп дейеі, еіпеп
ѵеггаеіпШскеп аііеп ВисккаІІегеіГекІег аиЬи-
Й
рахунковои ошибки, бувъ ему назадъ
выплачуваный въ высотѣ 7400 рск. Од-
нако тбй его просьбѣ не удовлетворено
и въ наслѣдъ того митрополитъ попавъ
въ таке критичне матеріяльне положе-
нье, що — якъ свѣдчитъ его письмо до
д-ра Мих. Гарасевича — хотѣвъ уже
кому нибудь Отступити купленй добра
Галичъ и Залуковь, бо не мавъ навѣтъ
средствъ удатись Карльсбаду, коли лѣ-
карѣ радили ему удатись туда для по-
ратовала здоровя.
Не встрѣтивши въ тогдашнемъ гу-
бернаторѣ Галичины, гр. Гесѣ3) для
своихъ петиціи и просьбъ приклонно-
сти, и борячись зъ дня на день съ не-
достаткомъ и журбою о свбй бытъ, на-
писавъ митр. Ангеловичъ пбдъ днемъ
30 червня 1813 р. до надв. совѣтника
Франца бар. Гауера письмо*), въкотрбмъ
йескеп, ѵогпасЬ тіг, аіз деѵгезепет ВізсЬоГе
ѵоп РггетуЗІ, ап йет Коп^гиа-ХизсЬиззе, хѵіе
ѵѵоЫ ісЬ йепзеІЬеп пісЬі ЬбЬег, аіз теіп ѴогіаЬге
ВуЛо Ьехо^, ит 49В Я. 45 кг. теЬг аіз тіг
§еЬШігіе, зеіі йет йаЬге ^аЬге 1796 ѵегаЬгеісЫ
хѵогйеп веіп зоіі, іѵѳІсЪез пасЬ йег 8са1е іѵог-
5сЬгіЙзѵ7Ійгі§ ЬегесЬпеі [іпйет гііеззі'аііз Ье-
зіѳЬепйе ѴогзсЬНП воІсЬе ГеЫег пасЬ йег
8са1а ги ЬегесЬпеп ѵегЬіеіеі]... 5026 Я, 2 кг.’
аизтасЫ, ісЬ йаііег гит Егзаіге йіезег 8итте
ѵот СиЬегпішп ипіѳг 20 «Гиіі 1811 ап§еѵгіезеп
ѵгигйе. ОЬзсЬоп ісЬ йеп ІТп^гііпй йіезег ЬисЪ-
ЬаІіегІісЬеп Гогйегипе йаг^еіЬап ЬаЬе, зо ізі
йіезез йеппосЬ ЬівЬег . пісЬі епізсЬіейеп, ипй
тіг аисЬ йіезе еіпгі^е НШ’е іп теіпеп §е^еп-
ѵѵагй^еп ІТтзТапйеп епіго&еп ’игогйеп..."
3) Графъ Іоалъ Петръ Гесъ [Сгоез] бувъ
губернаторомъ Галичины бтъ 1810 до 1815 р.
4) Въ згадапбмъ письмѣ писавъ митроп.
Ан. Ангеловичъ межи прочимъ, буквально:
„...Віезе Ьа&е, ѵегЬипйеп тіі йег ЕгГаЬгип^,
йазз теіпе Ьіііі^зіеп СезисЬе оЬпе ЕгГоІ§ зіпй,
тизз ітісЬ ит зо теЬг піейегзсЫа^еп, йа
аисЬ теіпе атШсЬеп Ѵогзіеііип^еп іп ]ейег
Ап&еІе&епЪеіі йаз патіісЬё ВсЬіскзаІ егГаЬгеп,
йег Оейапке, йазв: 1) йег ѵегзіогЬепе ЕггЬі-
зсЬо! Кіскі, йег йосЬ ѵоп зеіпеп 36 ВбгГет
йЬег 109.000 Д. ап ЕіпкііпГіеп ги ЬегіеЬеп, ипй
пісЬі ііЬег 150 КігсЬеп зеіпез Кігсѣепзргеп^еіз
ги Іеііеп каііе, ипй тіі еіпет геісЫісЬ йоііг-
іеп ВоткарііеІ ѵегзеЬеп ізі, посЬ 8000 0. ай
регзопат егкіеіі, — йапп 2) йег агтепізсЬе
ЕггЬізсЬоГ бгутопоѵгісг, йеззеп Вібгезе аиз 5
РГаггеіеп ЬезіеЪі, еіпе ап^етеззепе По1ігип§
іп Веаіііаіеп егЬіеІі, ип^еасМеі йегзеІЬе зраіег
аіз іск йагит апзисЫе, тіг Ьіп§е§еп 3) йег
ісЬ йіе гаЫгеісЬзіе аиГ Ьеі1аиГі& 1200 РГаггеп
зісЬ Ьеіаиіепйе Піёгезе ги Іеііеп ипй йіе теі-
зіеп 8ог§еп ги іга^еп ЬаЬе, посЬ тіі кеіпет
йоіігіеп КарііеІ ѵегзеЬеп Ьіп, нпй еіпеп ййгйі-
§еп Кіегиз ЬаЬе, пісЬі' пиг йіе ѵоп 8еіпег
Ма^езіаі ги^езісЬегіе ап^етеззепе Поіігип§
пісЬі дегеісЫ, зопйегп аисЬ йаз ѵогЫп Гйг
еійеп ВізсЬо? ѵоп ЕетЬег^ Ьезіітті §е\ѵезепе
фиапішп епізо^еп, ипй теіпе гит Везіеп йег
Кеіі^іоп ипй йез 8іааіез ипіегпоттепеп Ве-
тиЬип^еп ипй Апіга&е йЬе! §ейеиіеі ’игегйеп,
ипй ісЬ §аг кеіпе ПпіегзШігипе ѵоп йег- Ее-

40	 Ангелович-ь А а< о а і Й
выложивъ оплаканый станъ и заявивъ,
що рѣшився просити цѣсаря о мѣрну
пенсію, якъ скоро новоименованый пе-
ремыскій епископъ буде консекрованый
и инстальованый, понеже досвѣдчивъ,
що его просьбы и урядовй представленя
не вѣнчаются ніякимъ успѣхомъ, и для-
того постановивъ уступити въ приватне
затище, а свое мѣстце намѣряе поли-
щпти другому, котрый буде бтъ него
щастливѣйшій. Цѣсарь Францъ I, повѣ-
домленый о тбмъ нужденнбмъ положе-
ню митрополита, поручивъ 30 липня
1813 львбвскбй губерніи, щобы зажа-
дала бтъ него добромнѣня, якимъ бы
способомъ можливо було его нуждѣ
зарадити. Въ наслѣдъ того митр. Анге-
ловичъ бтновивъ пбдъ днемъ 24 вересия
1813 свою просьбу съ тымъ, щобы опре-
дѣленый ему додатокъ до конгруи бувъ
оберненый на оплату другой неспла-
ченои еще половины цѣны за купленй
добра Галичъ, и щобы такъ ему, якъ
и его наслѣдникамъ мѣсто додатка до
конгруи були бтданй опбсля на сталу
дотацію митрополіи пріобѣцянй уже
давно цѣсаремъ добра уневскои архи-
мандріи. Просьба тая не позбстала безъ
послѣдства; выйшло бо найвысше рѣ-
шенье, котрымъ доперва позволено було
митр. Ангеловичу затягнути долгъ на
ціегигщ егйеЬеп капп, — тизв Ьеі тіг Два
ІібсЬеІеп (Ігаб МіззтиЦі еггеи^еп, біевв аііез
ипб ѵоггЙвйсЬ біе тіг аиввегві ипегігадІісЬе
ипб беппосЬ, ит беп иеЬбг^еп Апзіапб пісЫ
ги ѵегіеігеп, ипѵегтеібіісѣе Ьазі бег ЗсЪиІ-
беп Иаі теіпе КбгрегкгаПе во зеЬг геггйііеі,
базв ісЬ тіск аиезег 8іапбе ги зеіп ГйЫе,
теіпет ВегйГе (;еЬбгі(; ги спізргесііеп ипб
аиГ теіпет Говіеп Сиіек ги хѵігкеп. ПаЪег
епізіеЬІ іп тпіг бег зеЪпІісІівІе ІѴипзсЬ, тісЬ
^бпгіісіі гигііекгигіеЬеп, ипб теіпеп Розіеп
ретапбет апбегеп, бег ѵіеІІеісЫ вІйскІісЬег
веіп ипб текг Ппіегзйіігип^ егЬаІіеп ѵ/ігб, ги
йЬегіаззеп, пт біе йЬгщеп киггеп Та^е теіпев
ЬеЬепв іп гиЬщег Еіпваткеіі ит во теЪг
яигиЬгіп^еп, аіз аисЬ теіп, пиг тіі 800 Я.
Ьезоібеіег Сепегаіѵікаг, бигсЬ УѴібетѵагііекеі-
(еп деЬеиеі,. ба ег во^аг аиГ ВеГеЫ без Ьап-
без-Ргаезібіитз аиз зеіиег ІѴоЬпип^, ит яа-
зеІЬз! баз Мііііаг еіпгидиагіігеп, ѵегбгйп^І
вгагбе, гѵеІсЬез босЬ кеіпет іаіеіпівсііеп Юот-
Ъеггп лѵібегГиЬг, зісЪ гигйскгіеЬеп гѵоііе, ипб
ісіі пісШ іт Зіапбе Ьіп іЬп бигсЬ ѴегЬевзегип^
ееіпев' йрЬіскваіз яиг Гегпегеп ТЬаГщкеіі аиі-
гитипіегп, ипб іЬт еіпеп бет Іаі. бгепегаі-
ѵікаг акпІісЬеп ПпІегЬаІі хи ѵегвсЬаЙеп. Іп
Ьіп баЬег епівсЫоввеп, зоЬаІб бег пеиегпаппіе
ВівсЬоГ ѵоп Ргхетузі, ит пісЫ баз Папб оЬпе
ВізсЬбЯісЬе СегісЬівЬагкеіІ хи Іаззеп, ѵоп тіг
копвекгігі ипб іпзЫіігІ зеіп гѵігб, 8еіпе Ма-
]евіаі ит еіпе тазвіее Репзіоп хи ЫПеп..."
[См. Михаилъ Малиновскій. 1)іе КігсЬеп ипб
8іааІз-8аіхип^еп Ьегй^Ііск без §г. каіЬ. Вііив
бег КиІЬепеп іп Саііхіеп, ПетЬег^, 1861, стр.
430-434].
ипотеку дббръ Перегинска и Крылоса,
а зъ стороны камеры бткликано екзе-
куцію, спроваджену на него за неза-
плаченье другой половины цѣны за
купленй добра Галичъ и Залуковь1).
Хотя митр. Ангеловичъ находился
въ небтраднбмъ матеріальномъ поло-
женіе и мусѣвъ боро гись съ рбжнород-
ными противностями, мимо того старав-
ся всѣми можливыми способами о улуч-
шенье дѣлъ въ своихъ епархіяхъ. Вправ-
дѣ, многи зъ его плянбвъ не вѣнчались
добрымъ успѣхомъ по причинѣ, що для
своихъ численныхъ предложенъ не мбгъ
позыскати прихильности и попертя въ
сферахъ тогдашного краевого правитель-
ства, на чолѣ котрого стояли чужй ин-
тересамъ краю, а головно съ положе-
ньемъ галицко-рускихъ справъ необзна-
комленй люде. Однако, мимо рбжнород-
ныхъ противностей, повелось ему все
таки завести немаловажнй улучшеня въ
галицко-рускихъ епархіяхъ, и до по-
смѣнныхъ днѣвъ свого житя не пере-
стававъ дѣлати въ корысть рускои цер-
кви и духовенства все то, що могъ здѣ-
лати независимо Отъ иншихъ властей.
За его то стараньемъ повстали въ Бу-
ковинѣ перши гр. кат. приходы, дото-
ванй зъ религійного фонду, именно: въ
Чернбвцяхъ, Сучавѣ и другихъ мѣстце-
востяхъ8), и его то есть заслугою, що
церковь св. Варвары въ Вѣдни збетала
вкбнци надворнымъ декретомъ зъ дня
15 сѣчня 1815 признана для вѣрныхъ
гр. кат. обряду, котрй мешкаютъ въ
обрубѣ мѣста Вѣдня, приходскою, а при-
ходникъ той церкви бтъ той поры могъ
бути названымъ »рагосЪив ргоргіив*’).
Не малу увагу посвячавъ митр. Анге-
ловичъ такожь на улучшенье устрою
*) Пертрактаціи дотычио оплаты другой
половины цѣпы за Галичъ и Залуковь пере-
тирались зъ року на рбкъ, доки ажь надвор-
нымъ декретомъ зъ дня I червня 1815 не
було приказано, щобы згадана друга поло-
вина цѣны въ сумѣ 41525 рск. вразъ съ бт-
еотками, почавши бтъ 1 сѣчня 1812 ажь до
дня смерти митр. Ангеловича, т. е. до 9 серпня
1814, вылосяча 50054 рск. бб1/» кр. була вы-
плачена Фонду камеральному въ религійного
Фонду, и щобы тая сума, яко выпожичена
и поквитована черезъ администратора ми-
трополіи и двохъ крылошанъ, була заипоте-
коваиа не тблько на добрахъ Галичъ и За-
луковь, але такожь на добрахъ Крылосъ
и Перегинско, и оплачена въ 10-лѣтныхъ
ратахъ.
2) См. Д-ръ Михаилъ Гарасевичъ. Аппа-
Ісб Ессіевіае Вибіепае, Ьеороіі, 1862, стр. 959.
3) См. Петръ Полянскій. Церковь и при-
ходъ ев. Варвары въ Вѣдни. „Новый Галича-
нинъ", Львбвъ, 1890, н-ръ 21.

Ангеловичъ Анчгоній
4'1
гр. кат. генеральной духовной семина-
ріи во Львовѣ. Яко довголѣтный ректоръ,
мавъ способность добре цбзнати всѣ
недостатки въ устрою той семинаріи,
и прото, будучи еще перемыскимъ епис-
копомъ, бтнѣсся подъ днемъ 28 грудня
1803 и 24 липня 1804 вразъ съ другими
галицко-рускими владыками до краевого
правительства съ представленьемъ о усто-
роненье самою губерніею узнаныхъ не-
достатковъ, а коли тй представлена не
отнесли ніякого успѣха, тогды владыка
Ангеловичъ звернувся 15 марта 1806
безпосередно до цѣсаря Франца I съ
просьбою не лишь о устороненье въ
устрою семинаріи тыхъ недостатковъ,
котрй узнала губернія, але такожь, що-
бы надзоръ надъ семинаріею передати
епископамъ, бттакъ, щобы безпосередна
кореспонденція начальства семинаріи съ
губерніею була заказана, а вкбнци, щобы
въ семинаріи бувъ установленый спири-
туальный. Цѣсарь Францъ I бтручнымъ
письмомъ призволивъ на послѣднй три
точки іі приказавъ, щобы що до пер-
шои точки заряджене було доходженье.
Делегатъ губерніяльный вразъ съ влад.
Апгеловичемъ провадивъ тй доходженя,
а въ 1807 р. предложено результатъ
тыхъ доходжень надворной канцеляріи
до рѣшеня. Въ наслѣдъ того появився
14 сѣчня 1808 р. до н-ра 39 надворный
декретъ, въ силу котрого передано упра-
вленье рускои семинаріи духовной во
Львовѣ пбдъ взглядомъ дисциплинар-
нымъ и економичнымъ митрополитѣ подъ
его личною бтвѣчательностію. Пбзднѣй-
ше выдано нормы що до виктованя
и моральною воспитаня питомцѣвъ,
а правительству застережено право пе-
реконуватись пбсля потребы черезъ
свои органы о станѣ семинаріи и вы-
сыпати своихъ делегатовъ до испытбвъ.
Митр. Ангеловичъ старався надати се-
минаріи лучіну организацію, особливо
пбдъ взглядомъ дисциплинарнымъ, але
стараня его полиіпились безъ успѣха*).
До семинаріи могли бути приняти кан-
дидаты, котрй пбсля тогдашнею школь-
ного пляну окончили школы нормальнй,
6 клясъ гимназіяльных-ь и 2-лѣтиый фи-
лософичный курсъ, а студія на богосло-
вію тревали спершу 5, а бтъ 1785 р.
4 роки. При кбнци першого десятилѣтя
бѣжучого вѣку почавъ' оказуватись не-
достатокъ клиру* 2), а то головно по
’) Д-ръ Михаилъ Гарасевичъ. Аппаіеа
Ессіевіае КчіЬепае, Ьеороіі, 1862, стр. 805.
2) Хотя недостатокъ руского духовенства
дававса чувствовати въ краю и многй ври-
И. -Е. Лавицкій. Прлкарпатска Русь. Тоггь I.
причинѣ, що для лихои дотаціи руского
духовенства, чимъ разъ меньше зголо-
шалось кандидатбвъ до семинаріи. Пра-
вительство зарядило прото дальшу кон-
центрацію3) рускихъ приходбвъ, щобы
тымъ способомъ прибольшити душпа-
стырямъ доходовъ. Кромѣ недостатку
духовенства давався чувствовати рбв-
ножь недостатокъ пѣвцѣвъ церковныхъ
навѣтъ такъ далеко, що въ многихъ
церквахъ не могли бтбуватись правильно
богослуженя. Для зарадженя тому недо-
статкови порушила перемыска конси-
сторія въ 1805 р. на препорученье влад*
Ангеловича мысль, чи не удалося бы
устроити въ деканатахъ школы для
пѣвцѣвъ церковныхъ, а надто поднесла
гадку, щобы сироты по священикахъ
и сыны тыхъ душпастырѣвъ, котрй для
своихъ слабыхъ талантовъ, або по при-*-
чинѣ недостатку матеріальныхъ средствъ
не могутъ посѣщати высшй школы4),
ходы не були обсадженй душпастырями,
однако правительство, не зважаючи на то,
затребовало бтъ митр. Ангеловича, щобы не
утруднивъ перехбдъ на латинскій обрядъ
тымъ греко-католикамъ, котрй захотятъ по-
святитись духовному станови пбсля латин-
ского обряду, понеже у латинникбнъ бувъ
еще большій недостатокъ • духовенства, якъ
у Русинбвъ. Митроп. Ангеловичъ не ремой-
струвавъ противъ того, а тблько обстававъ,
щобы при переходѣ зъ руского на латинскій
обрядъ посту пати пбсля папского декрету зъ
для 7 лютого 1624. [См. Д-ръ Юліямъ Пе-
ленгъ. СевсЪісЪіе (іег Ппіоп оег гиіЬешвсЬеп
КігсЬе шіі Когп. Вй. II, ѴѴіеп, 1880, стр* 999,
примѣтка 199].
3) бтъ іосифинскихъ часбвъ, а именно
бтъ 1783 р. пануе тенденція концентраціи рус-
кихъ приходбвъ. Хотя иайвысшимъ рѣше-
пьемъ зъ дня 23 серпня 1810 м-ръ 11714 по-
ручено при регуляціи маги на увазѣ мораль-
но добро прихожанъ, ихъ выгоду въ учаща-
ню до церкви и можибсть безпосередного
морального вплыву приходиика па прихо-
жанъ, та легкбеть ихъ взаимныхъ Отношенъ,—
то мимо того, въ однбй лишь архидіецезіи
львбвскбй [вразъ съ теперѣшпою стамисла-
вбвекою], въ котрбй було передъ р. 1783
помадъ 1500 приходбвъ, числено въ 1826 р.
тблько 1211, а въ протягу цѣлого часу стяг-
нело пъ тбй архіепархіи около 650 приходбвъ.
4) Пбдъ днемъ 21 мая 1805 выдало пра-
вительство о школахъ латинскихъ роепоряд-
женье, обвѣщеме духовными консисторіями
для „илѵіасіопгіепіа гоЙгісбтѵ ѵ/г^Іебегп еЙпко-
ѵгапіа втѵусЬ вупбѵг, іі I) $Гіе Ьеба вабаі Ьег
Ьгаки рггуішоѵгапі (Іо згкб? Іасіпзкісй іуіко
сі, кіоггу ріепѵвга г піетіескіск кіазве таіа,
за бо исгепіа віе гйаіпі рггег гбгохѵіе сіаІа,
оЬѵагіойё йоѵгсіри, рііповё исгепіа віе, йоЬге
ѵ/ оЪусяаіаск гаскочгаше віе, у іиі вкопегуіі
ѵгіеки зѵге^о Іаі іебупазсіе; 2) «Гейей гобгіее
за ѣѵ віапіе иіггутапіа вакіабб^ѵ, кібге згкоіу
Іасіввкіе га воЬа	[См. Куренду пе-
ремыскои консисторіи зъ для 29 червня 1805].
6

42
Ангеловичъ Антоній
приспособлялись на пѣвцѣвъ церков-
ныхъ. Тою курендою заповѣла такожь
консисторія, що предпрійме мѣры для
обезпеченя пѣвцѣвъ церковныхъ передъ
рекрутаціею1). Часы бо, въ котрыхъ
влад. Ангеловичъ сидѣвъ на архіерей-
скихъ престолахъ въ Перемышли и Льво-
вѣ, були неспокбйнй и военнй. Части
рекрутаціи поглочали грамотныхъ мо-
лодыхъ людей* 2), и зъ той причины се-
лянинъ не радо бтдававъ свои дѣти до
дяка учити грамоты. Въ тыхъ то въ
*) См. Куренду перемыскои консисторіи
зъ дня 14 верееня 1805, и-ръ 1384.
2) Коли въ 1800-р. появився зъ найвыс-
щои стороны покликъ до упривиліованои
верствы людности, вбльнои бтъ рекрутаціи,
щобы ихъ сыны вступали яко добровольцѣ
въ ряды сильно прорѣдженои арміи, поспѣ-
шила вслѣдъ за тымъ зъ препоручена влад.
Аигеловича рбвножь и перемыска консисто-
рія, выдавши до духовенства пбдъ днемъ 23
серпня 1800 до н-ра 1004 слѣдуючу куренду:
„Йсізпіопа ой піерггуіасіб^ Оусгугпа &бу тасгед
ѵѵута^а ротосу гтеѵтіа пат пауіазкатеіеу
Рапищсе^о, аѣу і казіе Іийи йоЦй ой гекги-
іслѵапіа ѵѵоіпа Йо іеу оѣгопу хѵеглѵаѣ 2 іеу
Іо іѵоіпеуйоіай казіу і кар&тзсу зупоіѵіе, Йо
кібгусѣ віе піпіеузга бйегѵѵа сгупі, аѣу зі§
йоЬгогѵоІніе ѵѵ росгеі Оусгугпу оЬгойебтг сі-
зп§К іут ѣагйгіеу, хе г хѵоіі і сѣесі гасіа^а-
іасут зіе рой гпакі йоіпіегзкіе X С. К. Мозс
рггутгека піе іуіко. ро зкопсгопеу чѵоупіе ой
зіапи го?піегзкіе§;о иѵгоіпіепіе, аіе і лѵгді^йу
рготогѵапіа каййе^о ройіи^ гйоіпозсі йо су-
ѵііпеу па роіет зіигѣу. Хіс Ьоіезпіеузге^о
піе тогпа ѵгібгіс пай іо, іак ^сіу зупбхѵ ка-
рІагізкісЬ йѵюгу і сЫору па гекгиібѵѵ оййаіа,
ІиЬ тизга, аѣу ѵ/угесгаіасу біе ой гоі’шегзЬѵа
пай роййапзілѵо туіесгпе Рапот різаіі зі§.
ѢГіехѵбІа іа па кагкі \ѵоІпусѣ паггисопа іезі
исіахішзга ой затеу зтіегсі. Ніесѣйе іак
зупоѵие каріайзсу, іако ісѣ гойгісе коггузіаіа
2 связи, йорокі іеп іезі ѵѵоіпе^о тѵегчѵоіепіа,
піесѣ піе лѵузіалѵіаіа зоѣіе зіапи йоіпіегзкіе^о
рггукгут, кіейу і зрокоупойс тежузікісѣ іе^о
ѵ/ута^а і йоЬгоѵѵоІпу гасіад ро сгазіе ир?у-
піопут копсгу 8і§, а гасіа^аіасу віе ой хЫ-
піегзкіеу зІихЬу гозіапіе 'ѵѵоіпут ІиЬ ргото-
хѵпіе зщ па іак а сужіпа зІихЬе. Йтіетс піесѣ
піе ойгага. 2оІпіегг піе ійгіе шпіегас аіе
іѵаісхус, ігаГ кібгусѣ ренту сѣ о зтіегс рггу-
ргатѵіа ійгіе га рггегпасгепіет: ѵгагак ба-
Іеко шесеу па зхѵіесіе шпіетаіа Іийгі па
Ібііки, пігеіі гойгіеггу па ріаси Ыііѵу, ро-
піеѵгай зтіегсі исѣгопіс зіе пікі піе гйоіа,
а еѣѵѵа^а га Оусгугпе шпіегас, гаѵѵзге іезі
згасочта. Рггеіо X X. Огіекапі г іусѣ роѵго-
ббхѵ іак XX. Рагосѣот, іако і ісѣ зупот
рггеіой^, аЬу зір йоЬгоѵѵоІпіе йгийгу гасіа§аІі,
а ріегіѵзі обгаі'о'ѵѵаіі зтеусѣ зупбхѵ па оѣгопе
оусгугпу. Ссгупіа іо іак зі§ тб-ѵѵі рго ѣо-
поге ^епііз. X іут хѵвгузікпп ^буѣу йоѣго-
июіпіе іа ойегхѵа г розріесѣет піе Ьга?а га-
тіаги а тиз пазіарй Ьгапіа зупбѵг каріапзкісѣ'
па гекгиібіѵ, таіа Огіекапі ѵг (о зі§ ттбатгаб,'
аѣу іусѣ, кібггу за сегкіеѵтеті тіпізігаті,
Ьег кібгусѣ ротосу копіесгпеу каріапі оѣеузс
зіе піе то^а, гіѵіазгсга рггу ѵіеікіт піейо-
зіаіки зІигеѣпісгеу сгеіайгі, аѣу па гекгиібѵг
піе Ьгапо“.
примитивный спосббъ тутъ и тамъ по
селахъ устроеныхъ школахъ, о судьбу
котрыхъ нѣкто не журився съ вынят-
комъ ровнѣйшихъ сельскихъ душпасты-
рѣвъ, учивъ дякъ по рускй читати и пи-
сати, а такожь не много числити, един-
ственнымъ учебникомъ бувъ »Букварь«,
бттакъ дальшимъ пбдручникомъ науки
»Псалтырь» и »Апостолъ«, а церковь до-
повняла люду образованье. Рускій языкъ
бувъ предметомъ домашней науки, а пу-
блично можно було научились рускои гра-
моты тблько въ тыхъ сельскихъ дякбв-
скихъ школахъ, бо въ нѣмецкихъ, такъ
званыхъ тривіальныхъ школахъ, котрй,
почавши бтъ 1806, збетали бтданй майже
выключно пбдъ вѣдомство латинскихъ
консисторій3), и въ гимназіяхъ не учено
руского языка, хотя до 1808 р. препо-
давалось на львбвскбмъ университетѣ
для рускихъ кандидатбвъ духовного ста-
ну богословіе по рускй.
Хотя митр. Ангеловичъ бувъ уче-
ный и славився яко великій любовникъ
наукъ и прихильникъ народной про-
свѣты4) однако на поли людового шкбль-
ницгва по причинѣ тогдашныхъ обста-
винъ не мбгъ майже нѣчого позитивно?©
зробити, а тй обставі-ты були рбвножь
причиною, що тогдашнй Русины писали
и печатали выключно въ языцѣ поль-
скбмъ, нѣмецкбмъ и латинскбмъ5 * * * * Іо). Смѣло
3)	См. Куренду перемыскои консисторіи
зъ дня 26 лшшя 1806 до н-ра 1261, котрою
подано до вѣдомости духовенства, що „8гКо?у
піетіескіе роѵтагесѣпіе рой йогбг Рагосѣбчѵ
у Кбпзузіоггбѵ? за роййапе г іут озіггеге-
піет, іг ро тіазіесгкасѣ у гѵзіасѣ, ^йгіе оѣоу^а
оЬггайкбѵг за РагосЬоѵйе йо Іасіпзкіедо па-
Іегу у згМу оріека у піеу каіусѣугогѵапіа,
гѵзгакйе гѵоіпо у $гескіе$о оѣггайки Рагосѣо-
тѵі ѵтікас іѵ зрозбѣ у рогпапіе іак зіе Визіпі
исяа Веіщіі. Вуйй тоге, ге зі§ гпауйгіе піе-
тіеска згкоіа у паисгусіеі іѵ тіазіеегки ІиЬ
па ѵѵзі, $йгіе зіе §гескіе§о оѣггайки іуіко
гпауйиде Рагосѣ, йг іут рггурайки згкоіу йо-
гбг у каіусѣугохѵапіе ѵг піед зсізіе йо іе^о Ьу
паіеяаіо оѣоѵпагки. Ха сгут РРХХ. Вгіека-
пбхѵ Ьейгіе рошіппозсіа іе згкейу, кібге хѵЯаяпіе
рой гизкіеті г оніа] а Рагосѣаті, Копзузіоггоші
пгзкагас іак паургейгеу, аѣу погѵо изіапоіѵіопу
ріап ой Хауіазпіеузге&о МадезЫи огаг зро-
збѣ рбігосгпе^о ісѣ орізутеаиіа іакоѵгут ЪуІ
ийгіеіопу. Со зіе па тосу Кауѵѵугзгусѣ кгауо-
шусѣ Вгайбчѵ рой 4 Ьірса г. і. К-го 25390
рггег Копзузіогг чѵута^а. Рап \ѵ Рггетузіи
йпіа 26 Ьірса 1806. Йропгвщ, ОіТісуа?“.
4)	См. Д-ръ Михаилъ Гарасевичъ. Аппаіез
Ессіезіае Виіѣепае, Ьеороіі, 1862, стр. 696—752,
983 и слѣд.
5)	Отъ сплсъ всѣхъ листкбвъ, брошуръ
и книжекъ, выданыхъ австро-угорскими Ру-
синами въ лѣтахъ 1796—1814 [съ выняткомъ
брошуръ митроп. Антонія Аигеловича,
о котрыхъ бесѣда буде ннзше]: Базиловнчъ

Анге-ловичъ Антоній
•43
можно сказати, що на поли руского
ішсьменства панувавъ въ тбмъ періодѣ
Іоанииій. Вгеѵіз Коііііа йхпйаііопіз Тѣеойогі
КогіаШоѵіів... Копшцѣ, 1799—1804, 4°, въ VI
частяхъ]. — Бѣлинскій Щастный Мартинъ. Ка-
заніе па йгіеп оЪіаѵѵіепіа Раіізкіедо... \ѵ Бго-
ІіоЪуску... тіапе [Львбвъ, 1796, 8°, ст. 20]. —
ЛѴІЕВ82... 1§пасехпи ѣг. Ыіасгупзкіехпи... коіа-
іогоѵѵі Гипйизхи па НЫоЬісу йо кіазгіоги Ва-
гу Ііапзкіе^о Ройкогескіедо паіеиаседо, ой іе-
§ог кіазгіоги парізапу [Львбвъ, 1804, 4°, стр.
8]. Гарасевичъ Іоанъ. Розійопез ех ипіѵегзіз
йізсірііпіэ Йіео1о§ісіз„. [Львбвъ, 1805, 4°]. ~
Довговичъ Василій. Сагшеп Ьип^агісит... іп
Іаийез А. Ѵігег. [Бараздішъ, 1807, 4°]; Ойа
гпіЬепіса ай топитепіит Іоаппае КоѵасЪісЬ.
[Буда, 1807, 4°]; Еіедіа рго апотазі I). Іоаппів
Бгіапкоѵісз [Тирнава, 1809, 4°].; Ёрісейіоп
зирег оЫіи.. Апйгеае Васзіпзгку [1810, 4°]",
Іпзсгірііопез рго Сазіго Йоіогіз едизйет Ба-
сзіпзгку [Кошицѣ, 1810, 4°]. — ЕМРЕШБПК-
СЖЯ Ьеу йег АЬгеізе йез... Каз. ІѴоЫГеіЦ ид-
еею... Беѣгегз йег йеиізсѣеп бргасѣе ипй Ра-
йа^о^ік... ѵоп йеп 2беІіп§еп йез §г. каіѣ.
Сепеі’аІ-Ветіпагіптз [Львбвъ, 1801, 16°, стр.
4]. — ІБ1Ы0Х ай... Кісоіаііт ёкогойуйзкі,
ерізсоршп... Сшп ѵегзіопе Сешпапіа [Львбвъ,
1799, 4°, картокъ 12]. — СБАВІ88Ш0... Мой.
Нгупіеіѵіескі... іп іеззегаш йеЬііае ^гаШийшіз
йіе 13 Йипіі [Львбвъ, 1803, 4°, стр. 6]. — Кон-
цевкчъ Мнокеитій. Кагапіа па зѵѵіеіа і піейвіеіе
[Краковъ, 1803, 8°, въ 3 томахъ]; 2Ьібг ка-
гай 2 гбгпусѣ аиіогб'ѵѵ [Краковъ, 1806, 8°, въ
2 томахъ]. ~ Костецкій іоанъ. РозШопез зе-
Іесіае ех ипіѵ. йізсірі. іЪеоІоёісіз... [Олому-
нецъ, 1802, 8° стр. 12]. — Кунольннкъ Василій.
2Ьібг ргатѵійеІ екопошісгпусѣ ройіи§; зіаго-
гуіпеу і Ьегагпіеузгеу екопохпікі аиіогбгѵ...
Ыогопу [Замоетъ, 1800, 8°, стр. 138]. ~ Лав-
ровскій іоанъ. Розіііопез ех ипіѵегзіз йізсіріі-
піз іЪеоІодісіз... [Львбвъ, 1801, 4°]. — Левицкій
Николай. Розіііопез ех ипіѵегзіз йізсірііпіз Йіе-
оіоёісів... [Львбвъ, 1813, 4°, стр. 6]. — Лотоц-
иій Михаилъ. ТѴіегзг а роіѵіпзгоіѵапіет ііпіе-
піп... Мік. Йкогойупзкіеюи... ішіепіет Аішппбѵѵ
йохпи РгезЬуіегіаІпе^о... [Львбвъ, 1798, 4°,
карткн 2]. — Маревкчъ Вннкеитій. Со дез! тѵіеі-
козс сгуіі тѵіегзг 2 рочѵойи потіпасуі па
ЬізкирзБѵо гизкіе Ілѵоѵгзкіе... Мік. Йкогойуп-
зкіе^о... [Львбвъ, 1798, 4°, картки 2]. —Могиль-
иицкій & Керженскій. X. МісѢаЬ Мо§і!піскіе§о
рагосЬа гизкіе^о кагапіе ѵг койсіеіе Ветайу-
пбѵг, хѵ йгіей Віо^озі. Йапа г Бикіі і X. Мі-
сЬа?а Кеггегѵзкіе^о рагосѣа гизкіедо Ого-
йескіе^о кагапіе г іе^ог роѵѵойи па піезгро-
гасЬ [Львбвъ, 1796, 8°, стр. 48]. — ОЕіЖШ'Ш
ипй Сегетопіеп, гѵеІсЪе Ьеі йег ЕіпНіЬтип^...
йез Н. А. Ап^ейоѵѵісг... аиГ зеіпеп Меігороіі-
іепзііг іп ЬетЬетд ЬеоЬасЪіеі ѵѵогйеп зіпй.
[Бѣденъ, 1808, 8°, стр. 31]. — Петрушевичъ
Стефанъ. ЛѴйгі^сгпозс... Мой. Нгупіеѵѵіескіе-
івд... окаяапа... ѵг йгіей ітіепіп [Львбвъ, 1801,
4°, стр. 8] — Р0Б2ДБЕК і сегехпопіе рггу
гѵрі’о\ѵайгепіи X. А. АпдеЭДоіѵіега... йо Агску-
каіейгу Іхѵохѵзкіе]... [Львбвъ, 1808, въ листъ,
партіей4]. — Скородыкскій Николай д-ръ. Вейе,
ѵѵеісѣе ап йіе... МипігіраіНаі йег к. к. Наирі-
зіайі ЬешЬет^, ѵоп йег СеуегНсЬ йигсѣ... Реіег
Віеіапзкі... ѵог§епоішпепеп Еіп\ѵеіЬип^ іЬтег
ЕаЬпеп... §еЬа!іеп хѵогйеп [Львбвъ, 1797, 4°].—
Сточкевичъ Иваиъ. УѴіозпа, тѵіегзя Е. С. КІеузІа..
[Львбвъ, 1802, 8°, стр. 19-|-20]. — Тариавсній
Маріинъ, Кагапіе \ѵ йгіей розхѵіесепіа па Ьіз-
дѣлковптый умственньш застдй, а пока-
зомъ того есть фактъ, що въ рускдмъ
языцѣ выдано друкомъ въ лѣтахъ 1796 до
1814 въ Австро-Угорщинѣ лишь 6 не-
величкахъ публикацій1), а зъ того 4
въ Галичинѣ, котрй выйшли накладомъ
Ставропигійского Института во Львовѣ,
а то: ^Букваръ языка славенскаго чтенія
и писанія^... [1807, 8°, картонъ 40], „Ли-
тургіям св. Іоанна Златоустаго^... [1808,
БЪ листъ, стр. 45], „Псалтырь^ [1808,
4°, картонъ 64-235], и пТипцкъи [1814,
8°, картонъ 95]. Въ наслѣдъ такого за-
стою выдавничого Русины зъ Галичины
були принеьоленй спроваджувати необ-
ходима: для богослуженя книги зъ Поча-
сна, а коли правительство въ 1801 р. за-
боронило спроваджати книжки литур-
гичнй зъ-заграницѣй), тогды рускй конси-
сторіи постарались о позволенье и спро-
ваджали згаданй книжки для потребъ
галицко-рускихъ церквей на свбй раху-
нокъ дальше зъ Почаева, але цѣна тыхъ
книжекъ росла въ гору дтповѣдно до
проценту бтъ вложеного капиталу на
закупно тыхъ книжекъ®).
кира.,. Кегй. СіесЬапоіѵзкіе§о.м [Львбвъ, 1810,
8°, стр. 20]. — 11С2ПСІЕ г ро\ѵойи... шіагйи
па Меігороііа... А. Ап^еЙоіѵісга... рггег Аіит-
пб\ѵ... бетіпагіит Кизкіе^о... [Львбвъ, 1808,
4°, стр. 6]. — Филиповокій Игнатій д-ръ. Кагапіе
о §>ойпоясі, оЬоѵѵіагкасІі і роіггеЬіе каріапбѵѵ...
[Львбвъ, 1800, 8°]. — Вверхъ того напечатавъ
въ 1813 р. д-ръ Іоаннъ Лавровскій на
бткрытбмъ пбвлистѣ: „О^озгепіе ргепшпе-
гаіу па роізкіе Ебшасгепіе йгіеіа о Теоіо^іі
Разіогаіпед Бувъ то перевбдъ пбдручлика,
выданого въ Вѣдни 1812 р. въ 2 частяхъ пбдъ
заг.: „РазІіогаІ-Ап'ѵѵеізипд гшп акайешізсѣеп
СеЬгаисІіе ѵоп Апйге ВеісѣепЬег§;еі’, к. к. Рго-
Геззог ап йег БпіѵегзіШ іп ѴѴіеп“. Однако
ваповѣджеяыйд-ромъI. Лавровскимъ пе-
ревбдъ въ польскбмъ языцѣ не появився
друкомъ.
х) Въ Буковинѣ бувъ выданый въ про-
тягу того самого часу лишь „Качпихисисъ
малый11 въ языцѣ рускбмъ, румунскбмъ и нѣ-
мецкбмъ [Чернбвцѣ, 1804, 8°, стр. 3194-2],
а въ Угорщинѣ ^Инструкція либо наставле-
ніе о должностяхъ каждаго учителя... [Буда-
пештъ, 1809, 16°, стр. 154-1]. Згадану „Ин-
струкціюк выдали пбсля всей вѣроятности
угорски Сербы, але та „Инструкція* * * 14 була
въ уэкитю на угорскбй Руси, якъ рбвножь
кблька иншихъ учебникбвъ для народныхъ
шкблъ, выданыхъ тыми же Сербами.
2) См. Куренду перемыскои консисторіи
зъ дня 6 верееня 1801, н-ръ 16.
3) См. Куренду перемыскои консисторіи
зъ дня 10 серпня 1805 до н-ра 1192, котра
гласитъ: „Ро гогсѣгапіи ріегхѵзгусЪ кзіагек
ѵгуйаггуіо зіе, ге РагосЬоѵѵіе йогпа^аіі зіе
о кзіагкі сегкіеѵѵпе, кібгусѣ рій піеЬуІо, га-
сгуш рі’гу іппуш ѵѵурайки хѵугоЬЙо зіе рогѵѵо-
Іепіе и Егайбіѵ у зргоѵтайгПо зіе г росгаіогѵа
ОкіоісЬо'ѵѵ 2, Тгуіоіоу 1, Еѵгап^еііі ѵѵіеікіеѣ 2,

4.4
Ансёловичъ А н т о н і й
Митроп. Ангеловичъ звѣстный есть
такожь яко авторъ выданыхъ анонимно
брошуръ: ъКІо уезі роішіет йо щупу,
Аазігуа сгу Ргапсуа?« [Львбвъ, 1805, 8°]
и і’Кіо уезі зігопд, еамеріазцсц, Аизігуа
сгу Ргапсуа?* [Львбвъ, 1805, 8°, стр. 54].
Послѣдна брошура есть пбеля всей вѣ-
роятности переводомъ зъ нѣмецкого
языка. Кромѣ сихъ двохъ бропіуръ на-
писавъ и выдавъ митр. Ангеловичъ по-
лемичну брошуру въ французкбмъ языцѣ
пбдъ заг.: ѵОЬзегѵаііопз &’ип раігіоіе
Аиігісіііеп зиг йіѵегз агііеіез іпзегёз сіапз
Іез дагеііез ёігапдегезі [Львбвъ, 1809, 8°,
стр. 22] и переводы сеи брошуры въ
языцѣ польскбмъ и нѣмецкбмъ пбдъ
заг.: ъЦыаді раігуоіу аизігуаскіедо пай
піёкібгеті агіукиіаті дагеі гадгапістусіі*
[Львбвъ, 1809, 8°, стр. 22] и ъВетегІмп-
деп еіпез оезіегг. Т’оігіоіеп йЬег ѵегзскіе-
йепе іп ('гетсіе Аеііиѣдеп еіпдегйскіе Аг-
ігкеи [Львбвъ, 1809, 8°, стр. 16]. Въ
брошурѣ тбй выступивъ митрополитъ
противъ французкихъ часописей: »Сга-
геііе <1е Кгапсе», »]оигпа1 бе Г Ет-
ріге*, >]оигпа1 йе Рагіз« и «РиЪІісізіе»,
котрй начали ширити слухи о близкбй
вбйнѣ съ Австріей, а щобы налякати
Австрійцѣвъ, представляли Австрію вы-
зываючою, але заразомъ безсильною
державою, и що еи безсиліе не може
выкликати для Франціи ніякои опасно-
сти. Митр. Ангеловичъ, выказавши цѣль
и противорѣчіе тыхъ голосбвъ, высту-
пивъ въ защитѣ Австріи и бповѣвъ
французкимъ газетамъ, що Австрія дѣй-
ство лагодится до вбйны, але тблько
для защиты своихъ интересбвъ. Зъ пи-
семъ же, оставшихся по митр. Ангело-
вичу, напечатано въ 50-лѣтну годов-
щину великои битвы пбдъ Липскомъ
въ рускбмъ переводѣ въ »Словѣ« зъ
Ігтоіоіоте 6, ТгеЬпікбіѵ шпіеувгусЬ 20, Рва}-
іѳгзбѵг 4, Вгеѵйаггбш піпіеувгусЬ 10, Сгавовіо-
хѵо\ѵ, «г кібгусЪ мгвиузікіе каріапвкіе расіегиу
роггайкіет ійа 12, МвгаІбтѵѵгіеІкісЬйО, Тгуойу
стѵііпусЪ 2. Огпаутиіе ві? Іо и іут йойаіЙет,
йе сапа оЬок па йги^іёу вігопіе іеві роіойопа,
роѵііиге: Ропіетѵаі за 2 ^игу иаріасопе кві^йкі
йіа иізегепіа (!) сепу у ехрепви рггувуіапіа
сгазікоіѵусЬ зитек, а іа зита біи^іет хасіа-
рпита іиіаі говіаіа: Сепа іа іут іуіко, кібггу
йо Міезіаса ОсіоЬга гозЬіегге аіигуё Ь^йгіе;
а йаіеу тиві гозпаё, ропіелѵай у ргосепі ой
йіирт говпаб Ьу тизіаі. Юап \ѵ РггетуЯи йпіа
10 йіегрпіа 1805. Іепаіу ІѴііобиуйвкі, йе1е§.
копвуві. й^йиіа. — Сепа: Мвааі 52 зіоі. роі-
зкісЬ 6 вговяу; ТгуГоІоу 110 яір. 15 ег.; Окіо-
ісЪ 72 хір. 15 вс; Тгіой св/ііпа 50 гір. 6 щ.;
Еіѵапдеііа 118 хір. 24 §г.; Сгавовіотѵ 40 хір.
24 §г.; Ігшоіоу 32 иір. 10 дг.; Рваііоти 10 иір.
12 §г.; Вгеѵгіагг 21 зір.; ТгеЬиік 10 цір.
12 р."
1863 р.1) опись той битвы пбдъ заг.:
*1)іе Ііеіііде ВедеЪепІъеіі пасіі йег йгеі-
іадідеп 8МаеЫ Ъеі Ьегргід*. Кромѣ зга-
даныхъ публикацій* 2) выдавъ митр. Анге-
ловичъ въ 1807 р. своимъ коштомъ роз-
вѣдку о пчеловодствѣ въ нѣмецкбмъ
языцѣ пбдъ заг. *ВіепеплисМ«, написану
кустосомъ библіотеки университетской
Мартиномъ Куральтомъ3 *), котрый въ 1807
и 1808 преподававъ на львбвекбмъ уни-
верситетѣ, вправдѣ лишь коротко, науку
пчеловодства, а бттакъ помологіи.
Розчарованый и заведеньи! въ своихъ
надѣяхъ, а при тбмъ знеохочеиый и при-
гнобленый неудачами своихъ щирыхъ
заходбвъ, почавъ митрополитъ западати
на здоровю, до чого причинились не
мало труды 1809 р., котрй выкликали
властиво зародокъ слабости. По причи-
нѣ розстроеного свого здоровя, уникавъ
митр. Ангеловичъ въ послѣднихъ часахъ
товариского житя на жаль многихъ, ко-
трй радо шукали его товариства для
бѣглости въ кблькохъ языкахъ и обшир-
ныхъ вѣдомостей майже зъ всѣхъ обла-
стей наукъ’). Неоспоримо, що пбдъ
враженьемъ довголѣтнои своей борьбы
съ переворотностями судьбы высказавъ
митрополитъ памятей слова: «Якась
особливша недоля тяжитъ на насъ Ру-
синахъ, нашй — якобы очарованй; не-
появляются у насъ знаменита духи, если
же кто зъ нашихъ начне бтличатися,
въ самбмъ еще началѣ своихъ подвигбвъ
подавляеся нашою недолею*5). Вкбіщи
’) См. „Слово", Львбвъ. 1863, н-ръ 81.
2) 0 лативскбй иромовѣ митр. Ангело-
вича до духовенства пбдчасъ своей интрони-
заціи на митрополію, ианечатанбй въ „Оггіпип^
ипй Сегешопіеп" була уже згадка па стр. 19.
3) Розвѣдка Мартина Куральта „Віе-
пепиисЫ" мае бути въ значпбй части пля-
гіятомъ Янза. [См. Сг. Ь. Гіпкеі і йг. 8і.
Віаггупзкі. Нівіогуа ипітгегвуіеіи Ічѵоіѵзкіедо,
Ьмгб®, 1894, стр. 180]. За друкъ сеи розвѣдки
въ 3060 иримѣрникахъ заплативъ митроп.
Ангеловичъ друкарни Пиллера во Львовѣ
426 рск. 284г кр. [См. К. ЕзітеісЬег. ВіЫіоега-
йа роівка, іоіп II, Кгакбчі, 1874, стр. 527].
») „8еіпе Кгапкіісіікеіі — пише ѴѴіепег-
Уеііопд — епіхоб іЬп йет Кгеіве йег деійійе-
іегеп МепзсЬепкіавве, йіе іп веіпет Вт^ап^е,
йеп ег йигск Гегіі^кеіі іп теЬгегеп бргасііеп,
ипй йигей зеіпе аизаеіігеііеіеп Кеппіпіззе Газі
іп аііеп «'ІБЗепесЬаШісііеп Гаскегп, апззегзі
апзіеЬепй ипй ІеЪггеісіГ зн таскеп ѵгиввіе,
йазй йгбввіе Ѵегепіівеп Гапй..." а дальше нри-
мѣчае, що „...веіпе ачзбегзі зсНтегѵ.ІісЬе Кгапк-
йеіі іііі ег тіі ипЬебсйгеіЫісЬег Сейиій ипй
еіпег іѵаЬгЬай сЬгівШсѣеп Ніп§еЬипе...“ [См.
„Севіегг. Каіз. ргіѵ. ЛѴіепег-2еііипё“, 1814,
н-ръ 246].
і 8) См, „Вѣстникъ", Бѣденъ, 1856, н-ръ 4.

Ангеловичъ Антоній
45
выѣхавъ до Крылоса5), и тамъ въ сель-
скбмъ затишу переживъ поспѣднй мѣ-
сяцѣ передъ своею кончиною, и вносивъ
съ неподббною до описаня терпеливо-
стію и правдивою христіанскою рези-
гнаціею долеглбсть своей слабости. Чув-
ствуючи, що конецъ его житя зближаесь,
повернувъ до своей резиденціи до Льво-
ва и приказавъ сейчасъ заосмотритись
св. тайнами, що бтбулося публично дня
б липня 1814 при асистѣ всего кате-
дрального клира. Всяка помбчь лѣкарска
була надаремна, и митр. Антоній Анге-
ловичъ заснувъ сномъ вѣчнымъ на шкар-
лятину*) дня 9 серпня 1814 о. год. 7 ве-
черомъ на велику печаль всего духо-
венства и руского народа, якъ такожь
и всѣхъ, котрымъ були звѣстнй его
бтличпй свойства, ученбсть, лагбднбсть
и учиннбсть, а котрыми придбавъ собѣ
загальне поважанье и любовь. Свою би-
бліотеку, складаючуся зъ 8000 томбвъ за-
писавъ гр. кат. митр. капитулѣ во Львовѣ,
а митрополіи архіерейски инсигнія, за-
кушіенй зъ власныхъ фондовъ за 30.000
рск.3), прочій же приватный маетокъ
перейшовъ въ малбй части на родину4).
Похоронъ митр. Антонія Ангело-
вича бтбувся въ пятнііцю дня 12 серпня
1814 пбдъ проводомъ перемыского вла-
дыки Михаила Левицкого и жолкбв-
ского архимандрита .Юліяна Здзюшин-
ского при участи численно зббравшого-
ся духовенства и громадною числа
вѣрныхъ. Вице-президентъ губерніяль-
ный Ехснеръ вразъ зъ цѣлымъ персо-
наломъ губерніи и много инпіихъ до-
стойникбвъ взяли участь въ тбмъ сум-
нбмъ обрядѣ, одно тблько латинске
духовенство, не забувши покбйному
павѣть въ тбй такъ трогателыібй хвили
его щиру и енергичну защиту передъ
посягательствомъ непокликаныхъ чин-
никбвъ на права руского обряду, и не
могучи простити ему, що не бувъ сто-
ронникомъ старой Польщи, бттягиулось
цѣлковито бтъ бтданя послѣдней хри-
стіанской прислуги архипастырю рус-
5) Въ садѣ коло палаты митрополиталъ-
иои въ Крылосѣ находились еще въ другбй
половинѣ 1850-хъ рокбвъ дерева овочевй,
щепленй рукою бл. п. митр. Ангеловича. [См.
„Вѣстникъ", Вѣдеиь, 1858, н-ръ 90].
5) Си. Книгу усопшихъ свято-георгіевско-
го прихода во Львовѣ, томъ IV, стр. 50.
3) См. Ог. Сопвіапі ѵ. УѴнгхЬасЬ. Віо^га-
рЬізсЪев Вехісоп йев КаівегіЬишв Оевіеггеісѣ,
I, ІѴіеп, 1856, стр. 40.
4) Начинье столове порцелянове и скло
закупивъ по смерти митр. Ангеловича пере-
мыскій епископъ Мих. Левицкій.
кои церкви8)... Пбдчасъ богослуженя
проповѣдавъ съ чувствомъ въ церквѣ
крыл. Мохнацкій, а на городецкбмъ
клацбищи, где вложено въ могилу митр.
Ант. Ангеловича, выголосивъ надгробне
слово крыл. и ректоръ львбвскои ду-
ховной семинаріи д-ръ Іоанъ Лавровскій.
Где-же то мѣстце, на котрбмъ усы-
пано на згаданбмъ клацбищи могильный
курганъ надъ тлѣнными останками гіер-
шого галицко-руского митрополита, Ан-
тонія Ангеловича, такъ щиро и ревно
боровіпогося о права рускои церкви ?..
Сего никто нынѣ не знае6 *), и сомнѣва-
5) 0 скблько менѣ звѣстно, ширшу згадку
о похоронѣ съ теплымъ еловомъ о житю
митр. Ант. Ангеловича подала лишь „Сахеіа
Ьхѵохѵзка" и „ЬешЬег^ег Хеііи陸 зъ 1814 р.
„Сіахеіа Ілѵоѵѵика" помѣстила о похоронѣ
митр. Ангеловича слѣдуючу симпатичиу за-
писку: „...Так Іийхкойбіейпево г па]рггуиіа-
хапвхусЪ ргхуіасібі вѵтоісй, Біесегуа і Кіег
внгоіеео паіІервхе§о Агсуравіегха, папка йиіа-
йе^о схсісіеіа і ріеІедпи]асе^о ісЬ Бсхопеёо,
аМопагскуа іейпе^о х паітеіетпіеівхусЪ і па]-
втайеівхусЬ ОЬушаіеІі иігаейу. Йігаіа іакіедо
Меха, тпиеіаіа паіигаіпіе паутеквхе гохЬийхіс
исг^віпіейѵо: І7Ѵ. ѴѴісе-Ггехев {щЪегпіаІпу
каѵгаіег ОесЪвпег х саіеш СиЪетпіит і Іісхпа,
хе. тевхувікіек віапбчг хіохопа РиЫісхповс,
кібгху па ехрогіасуі і родгхеЪолѵуш оЬгх§йхіе
оЬеспеші Ьуіі, окахаіі іо риЫісхвіе. ЛѴ. IX.
МісЬаІ Беѵгіскі, Вівкир Ргхешувкі, кібгу итуйі-
піе Йо Ілѵочга хіескаі, ойгаиіаі ехекѵѵіе, вейо-
Іавіук каіейгаіпу IV. IX. МосЬпаскі івіа! віо-
зоѵпа і сииіа тоѵте ѵ? Сегктеі, а \Ѵ. IX. Ка-
пощк і Векіог Зеіпіпагіит Каѵггошзкі тіа!
Йги^а тоѵг? па степіагхи. Зхсхе^біпіеі гох-
схиіазасу Ьу} хѵійок іуіи Хщіу иЬгапусй \ѵ иго-
схувіе огпаіу, кібгху піе Іщйас рочгоІапі, хдго-
тайхііі ві? хе ѵгвхувікіек вігоп, і и X. Вівки-
рет Ргхетувкіт, іийиіей и Ораіега Йбікіеѵѵвкіш
ѴѴ. IX. Хйхіивхуйвкіт, рготайхііі хтайеео
Агсуразіегха вѵгоіедо ѵг іотѵагхувіигіе ріепѵ-
виусЬ Бгхейпікбѵѵ кга[охѵус1і і япакотіізхусѣ
ОвбЬ х ѵіеікіет гохгхечѵшепіепі па йовуб
ойіс^іу степіагх йо дгоЬо, §гіхіе іако овіего-
сопе йхіесі ріакаіі хѵіеікіеі вігаіу ргхутѵіаха-
пево Оіса вигозе^о. Рокбі іе^о роріоіот. ОЬу
ргхуМай .іе^о Ковеіоіонгі ѵгіеіе іак вогіпѵуей
8Іп(>, а МопагсЫі «іеіи іак ѵпегвуск Роййа-
пусѣ вайагхуі". [См. „Сахеіа Бтпѵвка", 1814,
н-ръ 67].
") Отъ вязанка голоебвъ на тую тему:
„...та годѣ намъ дбждатиеа топ неславы, яка
падае па предкбвъ нашихъ, котрй не знаютъ
всказати мѣетця, где спочивае славный ми-
трополитъ Ангеловичъ!" [См. „Вѣстникъ",
Бѣденъ, 1863, н-ръ 32]. — „Где ость гробъ
митрополита Ангеловича, о томъ вѣроятно
никто пе знаетъ, нѣтъ бо ни слѣда о немъ
на Городецкомъ кладбищи". [См. „Слово",
Львбвъ, 1870, н-ръ 38]. — „Нерадѣніемъ до-
вели мы къ тому, что могилы Ангеловича
сегодня пе найдешь: передъ нѣсколько го-
дами „Слово" сообщало, что па его могилѣ
нѣтъ креста „даже за 5 шеетачковъ", ибо
по могилѣ ведетъ стежка".- [См. „Слово",
Львбвъ, 1880, и-ръ 46]. — Зъ могилою митр.
Ант. Ангеловича шукали уже не разъ. Шу-

46
Ангеловичъ Антоній
тись, чи кбли удастся кому дослѣдитп,
где спочивае згаданый святитель. Стари
кали, коли тлѣніш останки митр. Гр. Яхимо-
вича, Си. Литвиновича, еп. I. Бохеиского и дру-
гихъ достойииковъ рускои церкви перено-
сили въ цвѣтни 1880 р. зъ городецкого клад-
бища на лычакбвске; шукали передъ тымъ,
шукали и по тбмъ, але безъ успѣха. Замѣ-
чательно, що въ поазбучнбмъ списѣ гробовъ
городецкого кладбища нема слѣду о могилѣ
митр. Ангеловича, хотя въ томъ списѣ нахо-
дятся далеко старшй гробы, якъ тыхъ, що
упокоились въ 1814 р. Крылошанинъ львбв-
скои капитулы во Львовѣ, о. Мартинъ Па-
ки жъ, веденый чувствомъ піетизма, задавъ
собѣ въ 1897 р. труду бтшукати могилу за-
служеного и черезъ нерадивбсть иашихъ
предковъ забутого архіерея. Шукавъ отже
въ львбвекбмъ магистратѣ, чи не найдеся
слѣдъ заплачена таксы за призначене на
гробъ мѣстце, зъ чего можно бы було за-
ключатъ хотя въ приближеніе, на котрбй
парцелѣ похороненый; шукавъ дальше въ
посмертныхъ актахъ, котрй хоронятся еще
въ регистратурѣ краевого суда цивильного
во Львовѣ, чи нема якого рахунку за ро-
боты мулярскй, а взглядно камѣнярскй, що-
бы тою дорогою, дослѣдити мѣстце и скон-
статувати, чи не бувъ може поставлены#
якій памятникъ на могилѣ, а вкбнци шукавъ
въ львбвскихъ библіотекахъ, чи не найдеся
яка записка, указуюча, хотя бы въ прибли-
женю, то мѣстце, на котрбмъ похороненый
митр. Ангеловичъ. Однако пошукованя тй
не вѣнчались ніякимъ успѣхомъ. Зверхъ того
о. крыл. М. Лакижъ розпытувавъ о могилѣ
митр. Ангеловича старожиловъ, але ихъ ин-
формаціи були не згбдни съ собою, и кождый
зъ цихъ указувавъ пнше мѣстце, иа погромъ
будто бы похороненый митроп. Ангеловичъ.
Межи тыми стариками бувъ однако одинъ,
котрый заявивъ, що — услугуючи въ своей
молодости дуже часто при богослуженіе бл.
и. о. Юстину Кустыновичу, ходивъ съ
нимъ не разъ иа городецке кладбище. Тутъ
бтмовлявъ бнъ правильно на однбмъ гробѣ
молитвы и за кождымъ разомъ повтарявъ:
„На тбмъ мѣстци лежитъ ^нашъ першій ми-
трополитъ Антоновичъ Отшуканье гробу
митр. Ангеловича набирало вѣроятности, зва-
живпгй, що бл. п. о. Юстинъ Кустыновичъ
бувъ майже 40 лѣтъ приходскимъ сотрудни-
комъ при свято-георгіевской церквѣ во Льво-
вѣ и упокоився 8 [20] жовтня 1880 р. въ
76-мъ роцѣ житя, а 48-мъ священства, прото
не выключалась можливбетъ, що покбйпый
мбгъ знати о мѣстци вѣчного спочинку митр.
Ангеловича бтъ одного зъ очевидцѣвъ его
похорону. При помочи субсидіи, удѣленои
„Народнымъ Домомъ с во Львовѣ зъ Фонду
„на памятникъ для митроп. Ангеловича^,
о крыл. М. Пакижъ рѣшився розкопати
згадану могилу. Розкопка сеи могилы, бтда-
ленои на 90 цмт. зъ правой стороны бтъ
такъ званой „коронаціи*, роспочалась 3 серп-
ня 1897 надъ вечеромъ, а окончилась рано
слѣдуючого дня. По усуненю верхней верствы
землѣ, оказалось, що грббъ мурованый. але
склеплѣлье уже давно завалилось. Докопав-
шись до споду, выложеного центами, були
лишь слѣды темныхъ смутбвъ съ перегпитои
цѣлкомъ трумны, довгои пбсля тыхъ ему-
.гбвъ.1 м. 46 цмт.. а межи тыми смутами, то
лгоде перемерли и не иолпшплп намъ
о тбмъ ніякихъ згадокъ; а городецке
кладбище нынѣ закрыте, и одна его
частина здетала дтдана уже до ужнтку
на пишу цѣль. Прото — пбсля всеп вѣ-
роятности, слѣдъ могилы сего для га-
лицко-рускои церкви ыногозаслуженого
архіерея загинувъ на вѣки...!
АНДРЕЙКО Димитрій [*1864—у 1888]
звѣстный въ нашбй музычнбй литера-
турѣ композиторъ, котрый своимъ та-
лантомъ заповѣдавъ якъ найлучшй иа-
дѣѣ, але неумолима смерть передвчасно
перетяла пасмо его молодого и много-
надѣйного житя.
Бл. п. Димитрій Андрейко уродився
въ Трудовачу, селѣ золочѣвского повѣта,
дня 30 сѣчня 1864 зъ родичѣвъ Андрея
Андрейка, нынѣ уже такожь покбйного
[|24 мая 1894], котрый черезъ 30 лѣтъ
бувъ старшимъ провизоромъ при церквѣ
въ Трудовачу и раднымъ въ селѣ, и Ма-
ріи зъ дому Борухъ, дуже честныхъ,
а не конче заможныхъ селянъ. Отецъ
побачивши, що его сынъ Димитрій мае
велику охоту до науки, зъ власной
иниціативы бтвѣзъ его, коли скбнчивъ
народну школу въ Трудовачу, до гим-
назіи въ Золочевѣ, и мимо своей неве-
ликой заможности, утримувавъ его тамъ
власнымъ коштомъ черезъ 4 роки. По
окбнченю низшои гимназіи въ Золочевѣ,
значитъ въ тбмъ мѣстци, где опочивало тѣло,
находилась жовтаво-сива,. товста и липка
маса, перемѣшана бѣлявыми пасмами, котрй
при близшбмъ розслѣдѣ оказались вапномъ ;
дальше горѣшна часть чашки о высокомъ
лобѣ, щока долѣшна съ всѣми здоровыми
зубами, всказуючими на молодого человѣка,
и нбжий кончины, т. е. пальцѣ бтъ нбгъ, не
захопленй вапномъ. Прочй же кости знищи-
ло вапно цѣлковито. Найдено такожь три
суки, котрй свѣдчили, що трумпа була зъ
мягкого дерева. Зъ металю не найдено ігѣ-
чого въ гробѣ, и въ завалѣ нѣчого такого,
па подставѣ котрого можно бы не то поло-
жительно сказати, але догадуватись, що то
тлѣнмй останки митр. Ангеловича. Розкопа-
пый грббъ бувъ межи стѣнками довгій 2 м.
16 цмт., широкій 1 м. 22 цмт., а глубокій
1 м. 40 цмт. Всѣ чотыри стѣнки въ серединѣ
були выправлеий и не було ббчного отвору
до гробу, значитъ, що зъ санитарныхъ взгля-
довъ, по зложеню трумны, засклоплело до-
перва грббъ. Я, яко участникъ той розкопкп,
сомнѣваюсь, щобы згаданый грббъ бувъ гро-
бомъ митром. Ангеловича. Помянувши тую
важну обставипу, що найдена щока всказу-
вала на человѣка далеко молодшого вѣкомъ
якъ на 57-лѣтного, а увзглядняючи, що митр.
Ангеловичъ померъ на заразливу слабость
шкарлятину, то все таки годѣ допускати,
щобы першого галицко-руского митрополита
мали бы були тайно вапномъ въ такъ ради-
кальный спосббъ „забальсамувати*! ?

АнДрейчИнъ Андрей
перенѣсся бттакъ Димитрій Андрейко
до гимназіи въ Коломыи, и бувъ тамъ
принятый до рускои бурсы на цѣле
утриманье за удѣлянье науки спѣву въ
бурсѣ, а опбсля и въ коломыйскбй гим-
назіи. Скбнчивши въ 1884 р. гимназію
въ Коломыи, зложивъ тамъ съ добрымъ
успѣхомъ испытъ зрѣлости, и того са-
мого року збставъ принятый до рускои
духовной семинаріи во Львовѣ. Мимо
своей молодости, дався скоро пбзнати
ширшому кружкови Русинбвъ зъ своихъ
музыкальныхъ композицій, зъ котрыхъ
одну выдавъ въ 1885 р. пбдъ заг.: Вѣ-
нокъ зг народныхъ мельодій“. Квартетъ
сей, зложеный зъ 14 пѣсень народныхъ'),
знаный бувъ свого часу майже кождому
спѣвочому Русинови. Въ завалѣ занимався
Димитрій Андрейко дуже пильно вби-
раньемъ народныхъ пѣсень, укладавъ
ихъ пбдъ ноты, зъ котрыхъ часть бтдавъ
до ужитку о. Порфирія Бажанского,
а часть осталась межи полишеными
паперами. Вразъ зъ своимъ, на тыжцень
скорше передъ нимъ помершимъ това-
рищемъ Зенономъ Копертынскимъ2) на-
лежавъ въ 1885 р. до выдавництва спѣ-
ванника пбдъ заг.: „Кобзарь, зборникъ
руско-украинъскихъ квартетдвь", въ ко-
трбмъ помѣстивъ одну зъ своихъ компо-
зицій на мотивъ народной пѣсни „Лбта
молоденьки“, и бувъ найдѣятельнѣйшимъ
его членомъ. Вверхъ того, будучи еще
ученикомъ коломыйскои гимназіи, а чу-
ючи въ собѣ талантъ до писана, пробо-
вавъ писати поезіи; кромѣ поезій по-
лишивъ въ рукописяхъ кблька новелетъ,
зовсѣмъ не пбдряднои вартости. Горячій
патріотъ, талантливый, трудячій, широко
на свбй вѣкъ очитаный, съ теплымъ по-
') Въ згаданбмъ „Вѣнку" помѣщенй ме-
льодіи слѣдующихъ народныхъ пѣсень: 1)
Гей на горѣ явбръ зелененькій; 2) Ой на-
висли норнй хмары; 3) До ты идешь, до ты
идешь, мОй чоловѣчсньку; 4) Ой сѣвъ кбсъ
иа покосъ; 5) Ой соколе, соколоньку не
журъ мою головоньку; 6) Тамъ въ полю
корииця, въ нѣй вода блищится; 7) Ой ван-
друютъ вулапчики, щастллва имъ дорога;
8) Ой ты зоре всчѣриая но за иориу хмару
идешь; 9) Сѣно мое, сѣно, до землѣ присѣло;
10) Бодай ся когутъ знудивъ; 11) Перепе-
лонько мала; 12) Якъ нбчь мя покрые; 13)
Вже журавлѣ отлетѣли, де ся мои лѣта
дѣли; 14) Козакъ коня наковавъ.
-) Зенонъ Конертынскій, питомецъ
львбвскои духовной семинаріи и слушатель
ІѴ-го року богословія, упоконвся 2 нов. ст.
червня 1888 по довгбй кблькамѣсячнбй ме-
дузѣ у брата свого, приходского сотрудника
въ Зарваницп, о. Ант. Копсртынского, въ
23-мъ роцѣ житя. [См. „Дѣло", Львбвъ, 1888,
л-ръ 114].
47
етичнымъ сердцемъ, знаменитый спѣвакъ
и бувшій управитель семинарскою хору,
виртуозъ на цитрѣ и скрипкахъ, — всюды
зъеднувавъ собѣ новажанье и симпатію,
особливо-жь межи молодежію-товари-
щами, котрй горнулись до него, очаро-
ванй его незвычайнымъ талантомъ. До
семинаріи вступивъ бувъ Димитрій Ан-
дрейко цѣлкомъ здоровый, та уже въ
другбмъ роцѣ семинарского житя по-
чавъ слабувати на жолудокъ и на груди.
Пбдчасъ вакацій повернувъ бувъ троха
до здоровя, але въ семинаріи слаббсть
жолудкова на ново повторилась, и вкбн-
ци при зовсѣмъ неспріяючихъ обставн-
нахъ, такъ сильно розвинулась, що ста-
лася причиною его передвчаснои смерти,
котра наповнила правдивымъ жалемъ
сердце кождого, кто его лишь знавъ,
бо безперечно, що въ покбйнику утра-
тила прикарпатски Русь одно зъ тыхъ
ранныхъ свѣтилъ, що колись мало за-
свѣтити ясною зорею на горизонтѣ на-
шого національно - культурною житя.
Немаючи средствъ, шукавъ въ послѣд-
нихъ часахъ своей слабости лѣкарской
порады въ львбвекбмъ головнбмъ шіш-
тали, и тамъ упокоився дня 10 нов. ст.
червня 1888 на недугъ жолудка [иісиз
ѵепігіеиіі] въ 24-мъ роцѣ житя, а 12
червня збставъ похороненый на лыча-
кбвекбмъ кладбищи во Львовѣ3).
АНДРЕЙЧИНЪ Андрей Мих. [* 1865],
властитель литографичного заведена во
Львовѣ, уродився 2 вересня 1865 р. въ
Устю рускбмъ, повѣта горлицкого, где
отець его, Михаилъ и мати Наталія зъ
дому Луканинъ, господарили на хоро-
шбй селянскбй реальности. Походячи зъ
роду давнихъ солтысбвъ, Михаилъ Ан-
дрейчикъ не щадивъ трудовъ и захо-
дбвъ, щобы сынови свому обезпечити
лучшу будучнбеть, и прото постановивъ
посылати его до шкблъ. При помочи
родичѣвъ скбнчцвъ Андрей народну
школу въ Г орлицахъ, а бттакъ записавъ
его отець до гимназіи въ Новбмъ Сончи,
але въ зимѣ 1879 р., будучи въ другбй
клясѣ, опустивъ Андрей гимназію и вы-
брався до Кіева, куда по утяжливыхъ
трудахъ безъ всякихъ средствъ прибувъ
пѣхотою. Тутъ, щастливымъ случаемъ
зайшовъ до типо-литографіи Гр. Т. Кор-
чакъ-Новицкого, котрый пбзнавши и по-
3) Пбсля даиыхъ, удѣлеиыхъ менѣ пись-
момъ въ дня 29 мая 1897 приходникомъ въ
Трудовачя, о.Іосифомъ Курмаповячомъ,
и посмертною ягодки, напечатано)! въ „Дѣлѣ",
Львовъ, 1888, н-ръ 121.

48 п Андрейчи
любивши молодого Андрея, заопѣковав-
ся нимъ и бтдавъ его до кіевской школы
артистично-малярскои, котру посѣщавъ
черезъ два роки. Затуживши за родиною,
повернувъ Андрей до Галичины и всту-
пивъ въ 1881 р. спершу на науку до
маляра вывѣсокъ во Львовѣ, а бттакъ
по роцѣ на практику до литографіи
львбвского «Товариства промысловою*.
Техничныхъ управителемъ згаданои ли-
тографіи бувъ звѣстный нынѣ въ Гали-
чинѣ въ своей литографичнои фирмы,
Антоній ГІршишлякъ, и пбдъ его руко-
водствомъ получивъ Андрей Андрей-
чинъ свое фахове образованье, а зверхъ
того записався бувъ до львбвскои школы
артистично-промысловои на науку ри-
сункбвъ, котру съ добрымъ успѣхомъ
скбнчивъ. Отбувши предписаный часъ
практики въ литографіи, выписався въ
1886 р., однако того самого року бувъ
взятый до войска до 20-го полку пѣ-
хоты, и прото мусѣвъ вступити до 3-лѣт-
ной чиннои войсковой службы въ зга-
данбмъ полку, котрый стоявъ тогды гар-
низономъ въ Краковѣ. Пбдчасъ своей
войсковой службы бувъ черезъ два роки
занятый въ литографіи при кракбвскбй
корпуснбй командѣ, а выслуживши свбй
часъ, выѣхавъ въ осени 1889 р. до Вѣдня.
Тутъ однако не пощастилося ему, и для-
того выбрався пѣхотою на Линцъ до
Монахіи. Зъ бттамъ на пбвнбчь черезъ
Баварію до Праги, думаючи, що слявяне
будутъ може для него жичливѣйшй
и межи ними найде скорѣйше для себе
роботу, щобы тымъ способомъ мати
спосббнбсть въ однбмъ зъ великихъ ли-
тографичныхъ заведенъ доповнити свое
фахове образованье въ штуцѣ литогра-
фичнбй. Але заведеньи въ своей надѣѣ,
пустився въ далыпу дорогу до Дрездна,
а зъ-бттамъ до прускои Силезіи и че-
резъ Вроцлавъ и Кракбвъ повернувъ
передъ новымъ рокомъ 1889 до Львова,
и тутъ черезъ одинъ рбюь працювавъ
въ литографіи Ант. Пршишляка. По
роцѣ выѣхавъ вновь до Вѣдня, где че-
резъ пбвъ року трудився яко граверъ-
литографъ въ заведеню литографичнбмъ
ЯсЪіііг-а, бттакъ удався до Буда-Пешту,
где працювавъ рбвножь яко граверъ-
литографъ бблыпе якъ черезъ одинъ
рбкъ въ бднбмъ зъ найбблыпихъ лито-
графичныхъ институтбвъ въ Угорщинѣ
2еІе1-а & ПеиізсЪ-а. Повернувши въ
половинѣ 1892 р. до Львова, трудився
переважно въ литографіи Ант. Прши-
шляка, и того самого року подружився
съ Анною Новакъ, а 1893 р. бткрывъ
нъ Андрей
литографйчне заведенье пбдъ своею влас-
ною фирмою, майже безъ ніякого капи-
талу и въ дуже скромныхъ розмѣрахъ.
Однако своимъ трудолюбіемъ и фахо-
вымъ образованьемъ допровадивъ до
того, що въ рбкъ по бткрытю свого ин-
тересу, бтзначеный збставъ на краевбй
выставцѣ 1894 р. во Львовѣ бронзовымъ
медалемъ за експоноваші роботы, а нынѣ
затрудняе уже 18 людей, мае 1 лито-
графичну машину, 4 ручни прасы и около
300 литографичныхъ каменѣвъ, а кромѣ
того машину до гравированя. Вартбсть
сего инвентаря, не вчисляючи иншихъ
поменьшихъ приборбвъ, доходитъ до
5000 зр.
Зъ помежи роббтъ выконаныхъ въ
литографіи Андрея Андрейчина достой-
нй особливо уваги: «Вышивки всхбднои
Галичины* [выд. Ант. Хойнацкого, 1895]
и «Украінські монстрами для вишивок
хрестиками и гафтом* [1896 р.]. Моно-
грамы тй выдавъ Андрей Андрейчинъ
на вспбльный коштъ .съ Конст. Пань-
кбвскимъ [см.] и обѣ тй роботы пбдъ
взглядомъ техничною и естетичного
выконаня смѣло могутъ конкуровати съ
подббного рода европейскими выдавниц-
твами, а навѣтъ о много перевысшаютъ
подббнй выдавництва кіевски, одескй
и петербургски. Рбвножь уваги достойнй:
«Писанки* [1898] для выдавництва «На-
укового Товариства им. Шевченка*,
«Князѣ гр. кат. церкви бтъ часбвъ бт-
новленя галицкой митрополіи* [1896],
«Етнографична карта Руси-Украйны*
д-ра Гр. Величка въ 4 листахъ [выд.
«Просвѣты*, 1896] и репродукціи исто-
ричныхъ картинъ артиста-живописця А.
П. Пихиловского [1895—1897]: «Кіевски
и галицкй князѣ*, «Гетманы козацкй*,
«Даніилъ Романовичъ, князь галицкій*,
«Романъ Мстиславичъ* и «Календарь
въ изображеніяхъ Святыхъ и праздни-
ковъ* [1896]. Заслугуе такожь на увагу,
що музычни публикаціи для львбвского
«Бояна* выконуе Андрейчинъ въ своей
литографіи, а для Ставропигійского Ин-
ститута образки святыхъ въ значнбмъ
числѣ примѣрникбвъ, доходячбмъ до
60.000. Рбвножь львбвскій университетъ
и школа ветиринаріи поручаютъ ему
выконуванье роббтъ, входячихъ въ кругъ
литографичнои штуки.
Андрей Андрейчинъ бере активну
участь въ національно-культурнбмъ дви-
женіе нашого народа, есть членомъ «Об-
щества им. М. Качковского*, «Просвѣ-
ты*, «Сокола* и «Зорѣ*, а въ обохъ
въ послѣдныхъ товариствахъ бувъ чле-

Андрейчукъ Евсевій
49
номъ выдѣловымъ и занимавъ достоин-
ство мѣстопредсѣдателя.
АНДРЕЙЧУКЪ Евсевій [* 1841], про-
тоіерей и настоятель православною при-
хода въ Новыхъ Мамаевцяхъ на Буко-
винѣ, одинъ изъ голоснѣйшихъ народ-
ныхъ дѣятелей старо-рускои партіи, имя
котрого широко извѣстне такожь въ Га-
личинѣ.
Якъ много иншихъ изъ нашихъ обра-
зованныхъ людей, котрй, уродившись
пбдъ курною селянскою стрѣхою, соб-
ственнымъ трудомъ, дякуючи своей енер-
гіи и природнымъ спосббностямъ, доби-
лись и заняли межи нашимъ народомъ не
такъ по свому чину, якъ скорѣйше по
своей ревности для народныхъ дѣлъ ви-
днѣйшй становища, такъ само и о. Ев-
севій Андрейчукъ, яко сынъ сельскою
пѣвця церковною и хлѣбороба, Петра Н.
Андрейчука, середъ незавидныхъ мате-
ріальныхъ обстоятельствъ,
выборовъ собѣ почетне имя
въ исторіи культурною дви-
женья на рускбмъ Прикар-
патью, а особенно на Бу-
ковинѣ.
Жизнь о. Евсевія не
пбдъ однимъ взглядомъ по-
учительна. бнъ родився 22
червня [4 липня) 1841 р. въ
Хлѣвищахъ, селѣ коцман-
ского повѣта на галицкбй
граници. Пбсля сохранив-
шеюся межи родиною пре-
данія, першій починъ дг
основанья сего села мавъ
дати прадѣдъ о. Евсевія,
именемъ Стефанъ Андрей-
чукъ изъ Іерековцѣвъ [въ письмѣ назы-
ваютъ то село »Реваковцѣ«], котрыіг слу-
живъ при кбннбй пограничнбй стражи
и вразъ съ своими трема товарищами
построивъ надъ пограничнымъ потокомъ
Кулачинъ »хлѣвы«, бтъ чого опбсля на-
звано осаду Хлѣвища. Въ тыхъ Хлѣви-
щахъ есть нынѣ еще численна родина
Андрейчукбвъ.
Не въ богатствѣ узрѣвъ о. Евсевій
сей свѣтъ и не середъ розкоши усмѣ-
халось ему житье. Тяжкимъ трудомъ се-
редъ рбжныхъ недостаткбвъ мусѣвъ до-
биватись того становища, на якбмъ се-
годня находится. Рускои азбуки научився
Евсевій бтъ свого отця, а першимъ уче-
бникомъ була употребляема въ тыхъ
часахъ такъ зовима «Дщица срицатель-
ная«, т. е. родъ стѣнной азбуки, котра
була розвѣшена на стѣнѣ въ хатѣ. На-
учившись пбзнавати и въ слова складати
И. Е, Левицкій- Прикариатека Русь. Товгь I.
поодинокй буквы, почавъ учитись дальше
читати на псалтыри. Въ 1848 р. бтвѣзъ
отецъ свого сына Евсевія до школы въ
Коцмань, но бнъ, затуживши за своимъ
молодшимъ братомъ Иляр іономъ, утѣкавъ
зъ Коцманя до дому и не було иншои
рады, якъ съ слѣдуючимъ школьнымъ
рокомъ, хотя Иляріонъ числивъ заледви
6-ый рбкъ, записати ихъ обохъ разомъ
до школы. Зъ тыхъ дитинныхъ часбвъ
врывся о. Евсевію въ память глубоко пе-
рехбдъ черезъ Буковину россійскихъ
войскъ на Уюрщину. Дня 9 [21] мая
1849 переходили черезъ Коцмань козаки.
Много любопытныхъ выйшло подивились
на тыхъ историчной славы отчайдухбвъ,
а межи любопытными находився также
и малый Евсевій. Одинъ зъ козакбвъ, вдп-
вившись въ его лице, взявъ на свои руки,
а обдаровавши поцѣлуемъ, сказавъ: «Вотъ,
такого ребятишка оставилъ я дома! «Въ
коцманскбй народнбй шко-
лѣ учився Евсевій хорошо.
Хотя ученикбвъ рускои на-
родности въ Коцмани було
майже въ половину ббльше
и цѣла окрестнбсть насе-
лена рускимъ народомъ,
однако учили тамъ тотда —
якъ здаеся -— въ силу на-
киненои «традиціи* ббльше
по польски,1) а меньше по
нѣмецки и троха по рускй.
Священникъ лат. кс. Іосифъ
Тихій часто приходивъ
до школы,®) а не такъ ча-
сто рускій священникъ о.
Іоаннъ Н о с і е в и ч ъ. Всѣхъ
дѣтей-школярѣвъ безъ рб-
жницѣ — чи греко-восточного, чи римо-
*) Польскій языкъ яко обовязковый за-
веденъ въ народнбй школѣ въ Коцмави 1817р.,
а въ рослоряджевью школьною надзора зъ
1825 р. сказано зновь: „І)іе 8сЬц1]и(;епб іві
гигЕгіетипе Зет роІпівсЬеп обег шоібаи-
ізсЬеп ВртасЬе апгиЬаІіеп, ]е пасЪбет біе МеЬг-
яаЫ бег БсЬбІег роіпівсЪе обег тоібаиізсЬе
Кіпбег зеіеп, ба біе МиІіетвртасЬе аів вгипб
гчг Егіегпип^ бег беиізсЬеп ВргаеЬе апаивеЬеп
веі...“. О лауцѣ руского языка, особенно въ
тыхъ окрестностяхъ, где Русины становили
ббльшбсть мешканцѣвъ, нема иіякои згадки,
а ту очевидно Русинамъ нанесену кривду
оправдуеся тымъ: „шеіі ея кеіне іп бег ги-
ЩепівсЪеп ВргасИе аЬ^еГавзіе ВіісЬег §ІЫ, біе
аІзЬеЬгі>йс1іегѵог(;е8сЬгіеЬепѵгагеп“. [См Д-ръ
Ст. Смаль-Стоцкій. Буковиньска Русь. Куль-
турно-історичний образок,Чернівці, 1897, стр.
47; 48. — Ляглеръ. Піе ѴоІквасЬиІе іп Коігтап,
стр. 25, 28].
2) Полонизація и латинизація на Буко-
винѣ мала до 1850 р. широке поле, понеже до
упомянутого року Буковина була вбдчинепа
пбдъ взглядомъ администраційнымъ,яко буко-

Ан дрейчуй’ь Евсевій
БО
католическою вѣроисповѣданья водили
щодневно въ латинскій костелъ, и старшій,
а межи ними и Евсевій, служили латин-
скимъ ксендзамъ »<іо гп8гу«. Подчасъ
своей школьной науки въ Коцмаіш най-
товъ Евсевій вразъ съ своимъ братомъ
Иляріономъ пріютъ у своей тетки Па-
раскевы зъ Проданбвъ Подольской,1)
и въ тбй школѣ позбставъ Евсевій о 2
роки довше, щобы належито пбдгото-
витись до науки въ гимназіи, понеже
родичѣ бажалн, щобы оба ихъ сины були
священниками. На школьнй феріи повер-
гали оба братя пбдъ родинну стрѣху
и Евсевій заступавъ часто свого отця
въ приходской школѣ.
Щобы свонхъ сыновъ научити цер-
ковною пѣнія, а незнаючи самъ пбсля
нотъ спѣвати, хотя пѣніе любивъ, ку-
пивъ Петръ Н. Андрейчукъ, стягнувіпись
зъ послѣднею, великій во Львовѣ вы-
даный »Ирмологіонъ«, зъ котрога пбд-
часъ школьныхъ ферій учився Евсевій
у пѣвця церковною Николая Длужан-
ского въ Лашкбвцѣ.
вивскій округъ, губерніи во Львовѣ. Въ силу
школьной уставы, выданои 11 серпня 1806 а
извѣстной пбдъ пазвою „РоііііьеЬе ЗсЬціѵег-
Газзипв", передано всѣ тривіальна школы бу-
ковилского округа, т. в. цѣлой Буковины пбдъ
управленье латинской консисторіи во Львовѣ,
котра подѣлила край па 3 школьий округи:
черновецкій, радовецкій и сучавскій. Въ 1850
вылучено буковинскій округъ изь-пбдъ адми-
нистраційнои власти гьлицкои губерніи а
взглядно намѣстничества, и переобразоваио
въ воеводство съ краевымъ правительствомъ,
пбдчиненнымъ вѣдевьскбй центральной вла-
сти, однако львбвека лат. консисторія мала
еще и по 1850 р. великій вплывъ па народий
школы въ Буковинѣ. [См. Д-ръ Ст. Смаль-
Стоцкій. Буковивьска Русь, Чернівці, 1897,
стр. 38,43,49]. Въ виду того, народна школа
на Буковинѣ не могла еповпити въ першбй
половинѣ XIX вѣка своей задачи, понеже —
якъ лримѣчав С. Гринбергъ — „ѵетйетЫісЬ
тгігкіе Зіе геН^іозе Опйиійзашкеіі йег Бет-
Ьещег Сопзізіотіитв йигсіі Ѵегбгапдигіз йег
пісЬі каіЪоІізсііеп БеЬгег. Ап іЪге Зіеііе ка-
теп теіві роіпіесѣе Беіігег“. [См. Сигмундъ
Гринбергъ. Баз ѴоікввсЬиіѵтезеп йег Вико ѵпва,
ОезІеггеісЬівсЬ-ипбагізсЪе Веѵие, Томъ V, 1888,
стр 199].
П Параскева Теодоровна Подольска
[ * 14[26] падолиста 1806 р. въ Суховерховѣ],
рбдна сестра оо. Василія и Гавріила Прода-
нбвъ, вышила першій разъ замужъ за Васи-
лія Краеполуцкого, начальника громады въ
Коцмани, а повдовѣвши, Отдалась за Василія
Подольскою, поповича, человѣка жеетокого
и пявицю, котрый провадивъ въ Коцмани
кушнѣрство. Опа черезъ довгій рядъ лѣтъ
держала у себе родъ бурсы въ Коцмани, а
ученики, котрй въ ей домѣ находили пріютъ,
мусѣли щодневно читати молитвы и акаѳи-
сты. Упокоилась она въ домѣ о. Евсевія Ан-
дрейчука въ Дорошовцяхъ дня 29 мая [10
червня] 1890 р.
По скбнченю народной школы въ
Коцмани, родичѣ бтвезли 1 жовтня 1854 р.
Евсевія и Иляріона до гимназіи въ Чер-
нбвцяхъ. Маючи выдатки. по-надъ силы,
мусѣвъ куповати отецъ одежу для сво-
ихъ сынбвъ за деіпевеныаі грошѣ. Пе-
редъ выѣздомъ до Черновецъ купивъ
отецъ на тандитѣ въ Снятпнѣ дешево
чемерку и червону конфедератку для
одного сына, а цля другого нѣмецку ди-
тинячу одежу и кашкеть. Случай хо-.
тѣвъ, що чемерка и конфедератка припали
въ участи Евсевію, а коли пріѣхали до
Черновецъ, то на тбмъ мѣстци, где нынѣ
построенъ дворецъ желѣзницѣ, встрѣ-
тивъ ихъ жандармъ и крикнувъ : »Скинь
заразъ ту шапку !« Евсевій сховавъ без-
проволочно шапку, а находчива мати
зарадила бттакъ тому : позагинала и по-
зашивала роги, а потбмъ закрасила те-
мною краскою. Зъ червонои отже кон-
федератки стала округлава шапочка каво-
вого, а властиво неопредѣленною цвѣта.
А були также и такй часы, що моло-
дый Евсевій носивъ на своей головѣ
старый колпакъ свого вуйка о. Василія
Продана 1
Въ гимназіи учився Евсевій прилѣ-
жно. Директоромъ гимназіи бувъ Ка-
лертъ, а при кбнци 1850-хъ рокбвъ на-
ходилась дирекція въ рукахъ опытною
педагога и покровителя молодежи Стеф.
Вольфа2). Рбвножь и други учителѣ були
хорошими педагогами, якъРесль, учи-
тель филологіи и философіи ; Холява,
котрый учивъ также филологіи ; Л е-
винскій, преподававъ исторію; Лим-
бертеръ, учивъ природничои исторіи
и нѣмецкою языка, д-ръ Выслужилъ
и други. Учителемъ руского языка въ
черновецкбй гимназіи бувъ въ тыхъ ча-
сахъ3) о. Яковъ Мих. Воробкевичъ
[см.], а по его смерти, котра наступила
на веснѣ 1857, ставъ въ низшихъ кля-
сахъ учити руского языка Веніаминъ
Иліюцъ, а въ высшихъ клясахъ пору-
2) СтеФанъВол фъ, школьный совѣтникъ
и бувшій директоръ гимназіи въ Черновцахъ,
котрый воспитавъ кблька генерацій па Буко-
винѣ, належавъ вправдѣ яко родовитый нѣ-
мецъ до приклоииикбвъ германизація, зани-
мавъ однако яко педагогъ виднѣйше мѣстце
въ буковинскбмъ шкбльиицтвѣ. Межи буко-
винскими русинами, старшой особенно гене-
раціи, тѣшився симпатіею. Въ 1887 р. перей-
шовъ на пенсію и живъ постоянно въ Чер-
новцахъ, где упокоивея дня 27 нов. ст. лютого
1898 въ 75 роцѣ житья. [См. „Буковинскй Вѣ-
домости1', Чернбвцѣ, 1898, н-ръ 8;—„Дѣло",
Львбвъ, 1898, н-ръ 39].
3) См. Д-ръ Ст. Смаль-Стоцкій. Буковипь-
ска Русь, Черпівці, 1897, стр. 108—112.

Андрейчукъ Евсевій
31
чено науку руского языка о. Теокти-
стови Блажевичу [см.], тогдашнему
консисторскому асесорови и ректорови
духовной семинаріи, котрый опосля бувъ
митрополитомъ. Въ 1859 и 1860 р. учивъ
руского языка Стефанъ Носіевичъ,
а бтъ 1861 до 1865 о. Іосифъ Бура-
чинскій [см.]. Якъ во всѣхъ тогдаш-
нихъ австрійскихъ гимназіяхъ, такъ само
и въ черновецкбй гимназіи солодѣла гер-
манизаційна система, и если що, то тутъ
лишь съ большимъ увзглядненьемъ ро-
мунского на шкоду руского елементу.
Замѣчательно, що мимо той системы,
особенно въ виду обстоятельства, що
свѣдомбсть національною достоинства
межи русинами на Буковинѣ начала про-
являлись живѣйше пбдъ вплывемъ га-
лицко-руского народного движенья до-
перва въ половинѣ 1860-хъ рокбвъ,
а Евсевій Андрейчукъ уже яко гимна-
зіяльвый ученикъ вразъ съ своими 2 то-
варищами : Георг. Галицкимъ и Мак.
Д. Семакою отвѣчавъ зъ богочестія
всегда по рускй ’) и на руске пере-
водивъ бнъ зъ нѣмецкого, коли други
ученики переводили на ромунске. Кож-
дои суботы сходились ученики двохъ
высшихъ клясъ и катихитъ читавъ и по-
яснявъ имъ евангеліе на слѣдуючу недѣ-
лю, а ученики обовязанй були приносили
въ понедѣлокъ на письмѣ выготовлени
догматичны н моральнй науки бтноси-
тельного евангелія. Тй письменни вы-
робы выготовлявъ Евсевій на рускбмъ
языцѣ, зъ чого ставъ извѣстнымъ навѣтъ
по-за шкбльными стѣнами такъ далеко,
що коли въ 1858 р. Василій Гакманъ,
поповичъ и крестный отецъ Евсевія, изъ-
за спорною куска землѣ съ мѣстцевымъ
парохомъ о. Василіемъ Драбикоыъ, по-
чавъ наклоняли людей въ Орошанахъ
на церковну унію, православна конси-
сторія въ Чернбвцяхъ стала пбдозрѣ-
вати молоденького гимназиста Евсевія,
будто бы бнъ бувъ головнымъ моторомъ
той агитаціи, пбдсуваючи ему гравита-
цію къ уніи для его рускости.* 2)
Съ наукою дававъ собѣ легко раду
Евсевій, но не такъ легко мбгъ собѣ дати
раду пбдъ взглядомъ матеріальнымъ, осо-
бенно бтъ часу, якъ родина Проданбвъ
перестала причинялись до коштбвъ удер-
жанья. Упомянута бо родина запомагала
Евсевія и его брата Иляріона, и имъ жи-
лось въ Чернбвцяхъ на початку досыть
’) Изъ „Хроники села Дорошовцы“, сни-
саиои о. Евсевіемъ Андрейчукомъ.
2) Изъ автобіографичной записки о. Евсе-
вія Андрейчука.
выгбдно. Отецъ помѣстивъ обохъ своихъ
сынбвъ у Стефана Іордана, выслуженною
улана войскъ наполеонскпхъ, котрого
жена Марія, попадянка изъ Коцманя,
вела дѣтей умно. За помешканье вразъ
съ виктомъ плативъ отецъ за обохъ сы-
нбвъ разомъ 88 зр. на рбкъ! Но пбзд-
нѣйше, коли запомоги зъ стороны ро-
дины Проданбвъ устали, мусѣвъ Петръ
Андрейчукъ самъ дбати о матеріяльну
помбчь для обохъ своихъ сынбвъ. Для
улегшенья своимъ родичамъ, Евсевій и
Иляріонъ учили другихъ дѣтей, но ихъ
заробокъ изъ лекцій далеко не выстар-
чавъ имъ на удержанье, и прото не ди-
воватись, що пбдчасъ Рождественскихъ
праздникбвъ ходили вразъ съ другими
бѣдными школярами съ «звѣздою», щобы
заколядовати на — житье. Мешкали межи
бѣднѣйшею верствою людей, а въ школь-
нбмъ роцѣ 1856 далеко за мѣстомъ у
надзирателя вязней Вигарія, кормячись
неразъ хлѣбомъ, бткупленнымъ у вязнѣвъ!
бще гбрше велося имъ обомъ въ 1857 р.
Въ тбмъ бо роцѣ мусѣли мешкати ажь
на Манастырищи у Димитрія Тушин-
скою, шляхтича изъ Михальча, и то зи-
мою въ пивници, а лѣтомъ на стрыху, и
Петръ Н. Андрейчукъ, котрый въ томъ
часѣ переселился на пѣвця церковного
до Ревнои, доносивъ своимъ сынамъ въ
бесагахъ хлѣбъ, сухарѣ и чисге бѣлье.
Троха леппе стало жити Евсевію и Иля-
ріону, почавши бтъ 1858 р. Примѣсти-
лись они вновь въ домѣ Маріи Іорданъ,
но за то не пощастилось Евсевію въ
школьнбмъ роцѣ 1859 на 1860 въ нау-
кахъ. Занедужавши опасно на тифъ, ко-
трый забиравъ въ 1860 р. численнй жер-
твы въ Чернбвцяхъ, не спромбгь удо-
влетворити требованіямъ учителей и му-
сѣвъ повторити 5 клясу, понеже изъ
трехъ предметбвъ получивъ недостаточ-
ный степень. Съ удвоенною ревностію
взявся Евсевій по перебувшбй слабости
до науки и не пожаловавъ свого труду.
Въ 1863 р. получивъ бнъ стипендію изъ
религійного фонду въ сумѣ 120 зр.3 4), но
того самого року стративъ свого отця’),
а въ три роки пбзднѣйше умерла также
и его мати.
3) Стипендію изъ религійного Фонда въ
сумѣ 80 зр. получивъ также Иляріонъ, брать
Евсевія, но о много скорше, бо въ 1860 р.,
будучи въ 4-Ой гнмн. клясѣ,— а вверхъ того
ставъ домашнимъ учителемъ у богатого чер-
новецкого купца.
4) Петръ Николаевичъ Андрейчукъ,
отецъ о. Евсевія, стративши въ дитинячбмъ
вѣдѣ свого родителя, утѣкъ въ 1820-хъ рокахъ
бтъ своей матери-вдовы Татяны и опинивея
въ Коцмани, где пбдъ руководствомъ учителя-

Андрейчукъ Евсевій
52
Скбнчивши гимназію, вступивъ Евсе-
вій Андрейчукъ- до греко-восточной ду-
ховной семинаріи въ Чернбвцяхъ, котру
русина Андрея Оробка скбнчивъ вародву
школу. Зъ Коцманя бтиравився опбеля до
Червонецъ и тутъ, послугуючи у о. Іоакима
Воюцкого, конеисторского асесора, у-
спѣвъ окончити тривіяльну школу, котрои ди-
ректоромъ бувъ русинъ Іоаннъ Варницкій.
Повернувши до Хлѣвищъ, познакомився точно
съ церковнымъ уставомъ у тогдапшого мѣст-
цевого приходника и отливного ритуалиета
о. Василія Галькевнча, и ставъ въ своемъ
родпннбмъ селѣ пѣвцемъ церковнымъ. Коли
о. Василій Га лькевичъ, по причинѣ своихъ
непорозумѣній съ помѣщикомъ, приневоленъ
бувъ переселилась до Раранча, прибувъ въ
1830 р. до Хлѣвищъ на настоятеля прихода
о.Теодоръ Юріевичъ Проданъ, съ котрото
дочкою Тамарою [* 1815] а рбдною сестрою
извѣстныхъ буковинско-рускихъ патріотовъ
оо. Василія и Гавріила Проданбвъ подру-
жився Петръ Н. Андрейчукъ. Новоженцямъ
не дуже усмѣхалось родинне хцаетье. Дбжда-
лнеь они кблькоро дѣтей, но въ живыхъ оста-
лись лишь Евсевій и Иляріонъ [*28 марта
[9 цвѣтня] 1844,1 20 грудня 1874 [1 сѣчия 1875]
приходннкомъ въ Вилавчи]. Не мало гоненій
перевѣсъ на собѣ Петръ Н. Андрейчукъ зъ
стороны брменина-иомѣщнка, котрый нама-
гався въ 1842 р. запровадити въ Хлѣвищахъ
церковку унію. Въ упомянутбмъ селѣ осно-
вавъ въ 1853 р. съ великими усиліями при по-
мочи двбрника [начальника громады] Тео-
дора Николаевича и старшого церковною
брата Георгія Иліевича Андрейчукбвъ тогдаш-
ній мѣстцевый приходннкъ о. Георгій Ко-
закъ приходску школу, не принимавши до
сиовѣди тыхъ, що школѣ не спріяли, и зю-
дивъ пѣвця церковною Петра Н. Андрейчука
на учителя за рбчиою оплатою въ сумѣ 60 зр.
Зъ сен школы выйшло значне число грамот-
ныхъ селянъ, а гдекотрй зъ ученикбвъ Петра
Н. Андрейчука, котрй пбдъ его руководствомъ
научились рускои азбуки и стали опбеля свя-
щенниками, згадуютъ еще нынѣ съ призна-
тельностію о своемъ першбмъ учителю. Въ
лютбмъ 1856 р бтдаливъ о. Георгій Козакъ
изъ службы Петра Андрейчука и бнъ, шука-
ючи за хлѣбомъ, бтправився въ Лашкбвку. где
у свого шурина о. Василія Продана позбетавъ
економомъ. Однако уже въ мартѣ 1857 пере-
сѳлився па пѣвця церковною въ Ревну, а въ
1861 р., коли настоятелемъ прихода въ Хлѣ-
вищахъ наставъ о. Василій Джуромѣй, по-
вернувъ назадъ въ свое родинне село. Петръ
Н. Андрейчукъ бувъ высокою роета съ пра-
вильными чертами лиця и носивъ довгій чер-
ный волосъ Отзначався хорошимъ голосомъ
и, хотя знавъ бтлично церковный уставъ и
любивъ пѣніе, однако не понимавъ ирмоло-
гіона Яко хлѣборобъ-гоеподаръ любивъ зани-
мались особенно садоводствомъ. Засадивъ въ
Хлѣвищахъ великій садъ, а мавъ также и еа-
жавку съ рыбами. Жена его, Тамара, була
роста низенькою, вѣчно шутила и знала мно-
жество шутокъ и пѣсней про Мороза, козака
Ничая и т. п. Въ родинѣ называли еи „ягиичка“
за-для смирной уроды. Умѣла бтлично ткати
и найтяжшй взоры въ 7 нитокъ. Петръ Н. Ан-
дрейчукъ упококвея въ Хлѣвищахъ дня 2[14]
мая 1863 р, а Тамара 23 серння [4 вересня]
1866 на холеру.
окбнчивъ также съ хорошимъ успѣхомъ,
слухавши прелекцій отличныхъ на той
часъ богословбвъ, якими були оо.: Ва-
силій Яновичъ, профессоръ нового за-
вѣта и педагогіи, Евсевій Конст. Попо-
вичъ, Константинъ Поповичъ, Іоаннъ
Калинчукъ, Василій Митрофано-
вичъ и не меньше также оо. Іоаннъ
Стефанелли и Михаилъ Калинов-
скій, а семинарскимъ духовникомъ
бувъ ромунъ-народолюбецъ о. Исидоръ
Прокоповичъ. Мимо того, що рому-
низація поступала уже тогда скорымъ
крокомъ напередъ, то все таки межи пй-
томцями-русинами начала була проявля-
тись въ половинѣ 1860-хъ рокбвъ жи-
вѣйше свѣдомбсть національною досто-
инства. Не мало причинився до розбуд-
женья національною духа на Буковинѣ
загостившій 1864 р. въ Чернбвцѣ львбв-
скій рускій театръ пбдъ дирекціею Ем.
Бачинского [см.]. Кружокъ буковинско-
рускихъ патріотбвъ, на чолѣ котрого
стоявъ 60-лѣтній старикъ о. Вас. Про-
данъ, а до котрого належали молоди
люди, якъ: Іеротей Федоровичъ, Т.
Дронъ, Н. Томюкъ, М. Га липъ, Ев-
севій иИляріонъ Андрейчуки икбль-
кохъ другихъ, задумовавъ основати въ
1866 р. руске товариство въ Чернбв-
цяхъ,1) но не було кому взяти енергично
провбдъ въ свои руки и проектъ остався
на разѣ лишь проектомъ....
На феріяхъ 1866 р. пбзнавъ Евсе-
вій въ домѣ свого вуйка о. Вас. Про-
дана дочь гр. кат. приходника изъ Нево-
чина о. Алексѣя Лукашевича, котру
полюбивъ и съ котрою бувъ заручився.
По тбй причинѣ посѣтивъ 1867 р. Га-
личину и познакомився съ гдекотрыми
Галичанами. По скбнченъю же студій
загостивъ до Львова и 29 червня [11
липня] 1868 посѣтивъ пок. Мих. Ку-
з е м с к о г о, а на другій день бувъ участ-
никомъ торжества принятія нунція Ф а л ь-
чинелли, заявляючи, що прибувъ до
Львова ради протеста изъ стороны пра-
вославныхъ противъ оголошенъя блаж.
Іосафата святымъ.®) Того самого року
познакомився Евсевій также съ бл. п.
о. Иваномъ Наумовичемъ [см.] въ
Стрѣльчи, где мало бтбутись его вѣн-
чанье съ дочкою о. Лукашевича, но га-
лицка полонія зашумѣла на тему »ши-
зма« въ центрѣ края, и зарученй ро-
збшлись___
*) См. „Русска Правда", Вѣдень, 1888, н-ръ 7.
2) Изъ автобіографичной записки о. Евсевія
Андрейчука и списанной нимъ „Хроники села
Дорошовцы".

А вдрейчуи'ъ Евсе в і й
ѲЗ
Помирившись съ судьбою, обвѣн-
чався Евсевій Андрейчукъ 31 жовтня
[12 падолиста] 1868 съ Аспазіею, доч-
кою о. Николая М. Драчинского,
приходника въТовтрахъ и Гликеріи Бал-
мошъ. Сей родинный праздникъ памя-
тный для буковинскои Руси особенно
тымъ, що на тбмъ свадебнбмъ пирѣ рѣ-
шено основати перше руске товариство
на Буковинѣ пбдъ фирмою »Руска Бе-
сѣда* въ Чернбвцяхъ. А случилось то
слѣдуючимъ способомъ: При снѣданю,
котре бтбулося другого дня по вѣнча-
нью, т. е. 1 [13] падолиста 1868, пер-
шій забравъ голосъ архидіаконъ Теок-
тистъ Дронъ [см.] о необходимости
организаціи межи буковинскими Руси-
нами и пбднѣсъ мысль основанья рус-
кого товариства, за нимъ промовивъ те-
плыми словами о. Вас. Проданъ [см.],
а бттакъ и самъ господаръ дому о. Ни-
колай М. Д р а ч и н с к і й, и вкбнци стало
на тбмъ, щобы основати «Руску Бесѣду*
въ Чернбвцяхъ. На знакъ радости мо-
лодѣжъ пустилась въ танецъ, а въдру-
гбй комнатѣ вписовались члены «Рус-
кои Бесѣды* яко перши еи основателѣ
и складали свои лепты1) на цѣли заро-
дившогося товариства, котре мало ста-
тись центромъ и розсадникомъ націо-
нальной свѣдомости для буковинскои
Руси.2)
Поставленный 7 [19] падолиста 1868
діякономъ а 21 падолиста [3 трудна] 1868
пресвитеромъ, опредѣлила черновецка
консисторіа о. Евсевія Андрейчука на
прихбдъ въ Сторонецъ-Путилбвъ, но
на внесену просьбу получивъ завѣда-
тельство прихода въ Дорошовцяхъ, ко-
тре обнявъ 21 лютого [5 марта] 1869,
а бтъ 9 [21] цвѣтня 1872 ставъ насто-
ятелемъ упомянутою прихода.
Выйшовши самъ изъ народа, мавъ
о. Евсевій спосббнбсть пбзнати хорошо
бѣдствія и нужды, котріг розоряють на-
родъ , а будучи перенятый національ-
ными идеалами, взявся прото съ жаромъ
молодой енергіи до. труда надъ повѣрен-
ною собѣ паствою. Не легка то була
однако задача, особенно по причинѣ,
що въ приходѣ не було школы, піян-
ство процвѣтало, прихожане пбдъ взгля-
домъ моральнымъ були запущени, а убо-
жество, яке межи ними царило, явилось
природнымъ послѣдствомъ сихъ пе бт-
>) Всѣхъ грошей на цѣль „Рускои Бесѣды0
собрано того дня въ домѣ о. Ник. М. Драчин-
ского 80 зр. [Изъ автобіографичной записки о.
Евсевія Андрейчука].
а) См. „Слово", Львбвъ, 186В, н-ръ 23.
радныхъ бтношеній и належало прото
взятися енергично до устороненья за-
гнѣздившогося глубоко зла. Щобы на-
лежите сповнити мисію, до котрои о. Ев-
севій бувъ покликанный, уважавъ одною
изъ першихъ своихъ задачъ, постара-
лись о основанье въ своемъ приходѣ
народной школы. Уже въ маю 1869 р.,
бткушівши щастливымъ случаемъ нахо-
дившійся въ Дорошовцяхъ дбмъ бтъ
дочки о. Льва Морозіевича для при-
ходства, призначивъ старый приходскій
дбмъ на школу, но правильне бткрытье
школы по причинѣ перестройки могло
бтбутись доперва въ школьнбмъ роцѣ
1871. На учителя призначено мѣстце-
вого уроженця Василія Радыка [см.],
котрый съ о. Евсевіемъ бувъ одной гадки
и стався щирымъ союзникомъ моло-
дого душпастыря въ поборюваныо тыхъ
порокбвъ, котрй угнетали ихъ меныпу
братію. Школьна власть выразила о. Ев-
севію письмомъ зъ дня 7 [19] вересня
1871 до н-ра 1572 признательнбеть за
его ревнбеть для школьной справы и еи
успѣхбвъ, но то була лишь мала частина
его трудбвъ, понеже головну свою дѣя-
тельнбеть розвинувъ на церковнбмъ по-
прищи. Отъ першого дня свого душпа-
стырства почавъ о. Евсевій проповѣдо-
вали тверезбеть и поученьями зъ церко-
вной амвоны вплывавъ живымъ словомъ
на облагородненье звычаѣвъ и обычаѣвъ
своихъ прихожанъ. Зверхъ того въ ко-
роткбмъ протягу часу управильнивъ по-
сѣданье и влаенбеть ерекціональныхъ
грунтбвъ и занявся щиро Громадскими
справами, особенно защищавъ громаду
въ еи правахъ, а не мало причинився
также до управильненья грунтбвъ, котрй
составляли громадску влаенбеть. Коли
въ осени 1875 р., жиды почали накло-
няли въ Дорошовцяхъ людей, щобы для
скорѣйшого полагодженъя сервитуто-
выхъ справъ шукали для себе помочи
въ Россіи, то о. Евсевій, довѣдавшись
о тбмъ и порозумѣвшись съ краевымъ
правительствомъ въ Чернбвцяхъ, выѣ-
хавъ вразъ съ Никифоромъ Бабуромъ
въ депутаціи до монарха въ Бѣденъ съ
просьбою о скоре полагодженье серви-
тутбвъ. Тутъ пересидѣли оба депутаты
10 днѣвъ, а що монархъ перебувавъ въ
Будапештѣ, бтправились они до мадяр-
скои столицѣ. Монархъ принявъ обохъ
депутатбвъ на авдіеіщіи дня 4 [16] тру-
дна 1875, и заявивъ имъ, що о тбмъ дѣлѣ
прикаже предложити собѣ справозданье.
Ширенье тверезости и освѣдомлю-
ванье людей, а особенно, що о. Евсевій

54
Андр ейчук-ь Ев с е в I й
заступавъ громаду при рбжныхъ коми-
сіяхъ и защищавъ громадскй права, не
подобалось то гдекотрымъ личностямъ,
котрй видѣли въ тбмъ нарушенье своихъ
интересовъ, прото въ 1877 р. тогдашній
дорошовецкій посесоръ Г ольден-
б е р г ъ обжаловавъ о. Евсевія передъ
консисторіею и краевымъ правитель-
ствомъ о агитаційну дѣятельность, при-
мѣтивши въ своей жалобѣ: „Веі сіет
ЕГтзіапйе, аіз зеіп Апіігеіеп іп На-
1ІС2 ’) еіп §епир- реіпІісЬев Аи&еЬеп
етгеді Ьаі, (іакв Гегпег йіе гизнізсЬ-
пйііІізІізсЪе Ргора^-апйа ап Гіітеп-
віоп р-еіѵіппі, тѵаге зеіпе ЕпЧегпипр-
ѵоп йег ^аІігізсЪеп Сггепге еіпе АѴоЪІ-
іЬаѣ, ]‘а еіпе Егіозип^ Гйг А11е“. По
розслѣдженью справы, консисторія пись-
момъ зъ дня 26 падолиста [8 грудня]
1877 до н-ра 2973 поручила о. Евсевію,
щобы ревнбстъ соединялъ съ розсуди-
тельностію, тактомъ и миролюбіемъ. Не
такъ поступило въ тбмъ дѣлѣ краеве
правительство. Оно черезъ консисторію
доручило о. Евсевію рескриптъ, въ ко-
трбмъ межи прочимъ було сказано:
„...Насіійет ез ги егѵгагіеп ізГ, йазз
8іе ѵоп Пігет а§і(аіогізсЬеп ТгеіЬеп
аЬІаззеп тѵёгйеп, зо тѵігй І'ппеп яиг
РйісЪі: й'епіас.Ъі. аиз йет &етеіпйе-
апззсйиззе &еігѵіііі^ апзгизсЬеійеп. .“.
Не зважаючи на подббного рода
перешкоды, котрй могли були погасити
жаръ енергіи не у одного, о. Евсевій,
здобувши собѣ цѣлковите довѣріе у сво-
ихъ прихожанъ, допровадивъ своими на-
уками до того, що народъ отверезѣвъ,
молодѣжь посѣщала численно школу, а
грамотность розширилась въ громадѣ
такъ скоро, що уже въ 1881 р. мбгъ о-
сновати въ Дорошовцяхъ одну изъ пер-
шихъ на Буковинѣ читаленъ8), котра
вправдѣ не могла остоятись, и котру о-
пбсля двократно бтновлявъ. Не мень-
шимъ виновнымъ доказомъ его плодо-
творной дѣятельности есть фактъ, що на
тбмъ мѣстци, где давнѣйше находилась
корчма, стоитъ нынѣ мурована, въ силу
рѣшенья рады Громадской зъ дня 14 [26]
червня 1892, триклясова школа 3), а въ
серединѣ села красуесь нова великолѣпна
мурована церковь, построена коштомъ
13.000 зр., котру 9 [21] мая 1893 побла-
>) На геиералыібмъ собранію члелбвъ Об-
щества имени Мих. Качковского. котре. бтбу-
лося въ Галича дня 12 [24] серпня 1875.
2) См „Дѣло", Львбвъ, 1881, н-ръ 33;
„Слово", Львбвъ, 1881, н-ръ 44.
8) См. „Русское Слово", Львбвъ, 1895,
н-ръ 23.
гословивъ митрополитъ бл. п. Сильве-
стеръ Морарь-Андрѣевичъ. Одночасно
учивъ о. Евсевій умной господарки, тол-
куючи людямъ: »где гною лопатка, тамъ
хлѣба букатка [кусокъ]«. Запровадивши
у себе раціональнѣйше господарство, пб-
шли за его примѣромъ и други въ селѣ
люди, появились лучшей системы плуги,
сѣчкарнѣ и иншй господарскй снаряды.
Маючи на оцѣ добробытъ, заохотивъ о.
Евсевій своихъ прихожанъ, щобы обез-
печились противъ шкбдъ пожарныхъ и
для ихъ выгоды державъ самъ черезъ
певный протягь часу агенцію «Славій».
Такожь за радою о. Евсевія покопали
люди керницѣ, построили пивницѣ, стай-
нѣ, сто долы и нынѣ належатъ Дороіповцѣ
до одной зъ богатшихъ громадъ въ
окрестности. Рбвножь за стараньемъ о.
Евсевія построено въ 1884 р. изъ Тов-
теръ до Дорошовецъ черезъ скалы и вер-
тепы, куда давнѣйше и доброй стежки
не було — дорогу, котру окрестніі люди
не называютъ инакше, якъ «Андрейчу-
кова дорога».
Въ осени 1894 р. переселився о. Ев-
севій Андрейчукъ изъ Дорошовецъ на
прихбдъ въ Нови Мамаевцѣ, где рбвножь
съ тымъ самымъ жаромъ дѣйствуе, якъ
дѣйствовавъ въ Дорошовцяхъ. Тутъ, на
новбмъ приходѣ, кромѣ сповнюванья сво-
ихъ душпастырскихъ обовязкбвъ, ста-
рассь. о построенье новой церкви и о ре-
гуляцію Прута, якъ также о позволенье
на оранье громадскоі-і толоки и о бткры-
тье стаціи желѣзной дороги и почты.
Свою дѣятельнбеть не ограничае о.
Евсевій лишь на свбй приходъ. Будучи
хорошимъ проповѣдникомъ, не пише бнъ
вправдѣ своихъ проповѣдей, но ѣздитъ
майже що року до Сучавы, где при мо-
щахъ св. Іоанна Нового живымъ словомъ
укрѣпляе тысячѣ вѣрныхъ4), а зверхъ
того бере живу участь во всѣхъ важнѣй-
шихъ церковныхъ торжествахъ буко-
винскои Руси. Вѣрный тбй засадѣ взявъ
о. Евсевій также участь въ торжесгвен-
нбмъ освященью нового храма въ Сада-
горѣ, котре 16 [28] серпня 1898 совер-
шивъ митр. Аркадій Чуперковичъ, а на
литургіи выголосивъ о. Евсевій на ру-
скбмъ языцѣ хорошу, глубоко-обдуману
проповѣдь на,, тему значенья церкви въ
загалѣ, а православной въ особенности *).
Межи народно-политичными дѣя-
телями на буковинскбй Руси занимае
*) См. „Селянинъ", Новй Мамаевцѣ, 1895,
н-ръ 2
5) См. „Православная Буковина", Чернбв-
дѣ, 1898, н-ръ 17 ц 18.

А н д рейчукъ Евсевій
ВБ
ставивъ бнъ внесенье, щобы изъ посе-
редъ руского народа въ Буковинѣ вы-
брати депутацію и выслати еи до монарха
съ просьбою о основанье въ Коцмани
середной школы — реальной або гимна-
зіи, съ преподавательнымъ рускимъ язы-
комъ. На ту цѣль пожертвовавъ о. Евсе-
вій 100 зр., а громки рукоплесканья були
нагородою за его патріотичну бесѣду и
щедру жертву?)
Зъ стороны русинбвъ бувъ о. Ев-
севій двократно поставленъ кандидатомъ
изъ сельской куріи на посла въ буко-
винскій соймъ. Першій разъ въ 1877 р.
при дополнительнбмъ выборѣ изъ коц-
манского повѣта,4 5) а другій разъ въ 1884 р.
на повѣтъ Заставну.6) Но нѣ разу не
получивъ абсолютне бблыпенство голо-
сбвъ. Въ 1884 р. выпали выборы на Бу-
ковинѣ для русинбвъ такъ фатально, що
на 8 чисто-рускихъ повѣтбвъ не перей-
шовъ нѣ одинъ русинъ, и буковинска
Русь позбстала безъ свого репрезен-
танта въ краевбмь соймѣ.7) Противъ о.
Евсевія Андрейчука кандидадовавъ 1884
р. въ Заставнѣ д-ръ Зотта, ромунъ, не-
любленный народомъ, бо громадѣ Бо-
ровцѣ бтобравъ толоку, мимо того, зъ
выборной урны выйшовъ посломъ.8)
Памятный, но заразомъ алощастно
въ лѣтописяхъ прикарпатской Руси по
обомъ сторонамъ Карпатъ записанный
1882 р, въ котрбмъ бтбувся великій подъ
именемъ Ольги Грабарь и товарищей
рускій процесъ о государственну измѣну,
не пощадивъ рбвножь домашного спо-
кою и о. Евсевія Андрейчука. При ре-
визіи у бл. п. о. И. Наумовича въ Скалатѣ
найдено було письмо о. Евсевія9). Въ
наслѣдъ того львбвскій краевый карный
судъ предпринявъ ревизію на подставѣ
слѣдуючого, о. Евсевію дорученного су-
дового рѣшенья: „Іп бег Ніга&асйе §;е-
Агіоіѣ Г)оЪг]'ап8кі еі Сошр лѵе^еп
ѴегЪгесЪеп йез НосНѵеггаіѣек тѵігсі
біе НаизбигсЬзпсЬип^ Ъеіпі §т. ог.
РГаггег іп ПоговсЬиіх Е. Аибгусгик
ап^еогсіпеі, тѵеіі ѴегбасЫ ѵогііе§1,
4) См. „Слово", Львбвъ, 1880, н ръ 9).
5) См. „Слово", Львбвъ, 1877, н-ръ 29.
•) См. „Дѣло", Львбвъ, 1884, и-ръ 67
’) См. „Дѣло", Львбвъ, 1884, и-ръ 78 и 79.
8) На Буковинѣ володѣли, володѣютъ
и еще довго будутъ володѣти такй отноше-
нья, що кого правительство не хоче, тбй не
перейде. нѣ до сойму, пѣ до думы державной.
|См. Конеѳлідація на Буковинѣ? „Дѣло",
Львбвъ, 1898, н-ръ 221].
Въ евоей автобіограФичнбй запиецѣ
и „Хроницѣ села Дорошовцы" упомилас о.
Евсевій съ великимъ піетизмомъ о бл. п. о,
Ив. Наумовичу.
о. Евсевій виднѣйпіе становище и въ за-
слугу належитъ' зачислити ему также
и то, що бнъ бувъ першій, котрый пбд-
нѣсъ мысль о необходимости основанья
въ Чернбвцяхъ политичною товариства,
и за его то именно починомъ основано
въ столици буковинскои Руси въ 1870
р. упомянуте товариство пбдъ фирмою
»Руска Рада«, котрого пбзднѣйше бувъ
предсѣдателемъ.’) Въ загалѣ межи стар-
шими буковинскими товарнствами нема
нѣ одного, котрого о. Евсевій не бувъ
бы членомъ основателемъ, и котре не
запомагавъ бы своими лептами. Пбдъ
тымъ взглядомъ тѣшится о. Евсевій изъ
стороны своихъ землякбвъ полною при-
знательностію, а товариство рускихъ сгу-
дентбвъ черновецкого университета «Со-
юзъ» именовало его въ 1878 р. своимъ
почетнымъ членомъ.”)
Въ величавбй народнбй манифеста-
ціи, якою въ полнбмъ того слова зна-
ченью було 2-е генеральне собраніе чле-
нбвъ «Общества им. М. Качковского»,
котре 12 [24] серпня 1875 бтбулося въ
Галичи, взявъ участь также о. Евсевій
Андрейчукъ, а забравши голосъ яко
першій бесѣдникъ, пбднѣсъ значенье бл.
п. о. Ивана Наумовича въ дѣлѣ просвѣ-
щенья руского народа не тблько въ Га-
личинѣ, но также въ Буковинѣ. На тбмъ
собранію бувъ выбранный о. Евсевій до
выдѣлу упомянутаго Общества.3) Рб-
вножь взявъ участь о. Евсевій въ тор-
жествахъ, котрй бтбулись въ жовтни
1875 въ Чернбвцяхъ по поводу 100-лѣт-
нои годовщины присоединенья Буковины
до австрійской монархіи и по тому слу-
чаю основанья университета въ буко-
винскбй столици. При торжественнбмъ
принятью депутацій выголосивъ о. Евсевій
именемъ руского народа по рускй бесѣду,
и належавъ, до депутаціи, состоявшои ме-
жи иншими изъ о. Вас. Продана и
д-ра Кл. Ганкевича, котра предста-
вилась министру ІПтремаеру. Также
взявъ участь въ торжествѣ 100-лѣтного
существованья народной школы въ Коц-
мани. Торжество бтбулося 8 [20] сер-
пня 1880 р. и о. Евсевій выголосивъ на
тбмъ торжествѣ патрібтичну бесѣду о зна-
ченью Коцманя яко центра для руского
народа въ Буковинѣ во всѣхъ бтноше-
ньяхъ и о необходимости основанья въ
тбмъ же мѣстѣ рускои середной школы,
котрои рускй жителѣ сѣверной Буко-
вины уже такъ дожидаются. Оттакъ по-
*) См. „Слово3, Львбвъ, 1881, н-ръ 35
2) Сж „Слово", Львбвъ, 1878, и-ръ 126.
3) Си. „Слово", Львбвъ, 1875, н-ръ 88.

АндрейчуВ’ь Евсевій
Б6
Дазз 8ІСІ1 Ъеі іЬт 8сЬгійеп ипй Сог-
гезропйепгеп ѵог&пйеп, гѵеіске аій
о-етеаіізате І.оягеізяип^ Сгаііхіепз ипй
йег Впкогѵіпа ѵоп йег озіеггеісііізсііеп
МопагсЪіе Ыплѵеізеп". Извѣстна запо-
падливбсть кореспондентбвъ нѣмецкихъ
газетъ за сензаційными, хотя ложными
вѣстями, зробила изъ мухи вола, изъ ре-
визіи увязненье о. Евсевія и Отставле-
нье его до карного суда во Львовѣ. За
нѣмецкими и польскими газетами повто-
рили ту вѣсть также руски газеты1),
котрй однако поскорили съ простова-
ньемъ®), а черновецкій кореспондентъ
»Дѣла« въ относительномъ спростованью
примѣтивъ, що «... у о. Андрѣйчука 6т-
булася ревизія, але. очевидно осталася
зовсѣмъ безуспѣшною и не выкрыла нѣ
найменшого слѣду якого небудь пОдо-
зрѣня, чого кождый мОгъ зъ горы надѣя-
тися, кто лишь знае сего тихого а трудо-
любивого пастыря и отця своей примѣр-
ной громады...» и кбнчитъ словами, що
«о. Андрѣйчукъ проживае собѣ спокбй-
но...«. На вОзванье львдвского краевого
карного суда прибувъ о. Евсевій Андрей-
чукъ до Львова, и дня 15 и 16 нов. ст.
марта 1882 переслухано его яко свѣдка* * 3),
а 27 нов. ст. червня 1882 стававъ яко свѣ-
докъ при головнОй росправѣ. Сго пока-
занія на судѣ не выказали нѣчого нового
и своими отвѣтами побуджовавъ авдито-
рію лишь до веселости4).
Яко руско-народный дѣятель, бравъ
и бере о. Евсевій активну участь въ рбж-
ныхъ народныхъ въѣздахъ и собраньяхъ.
Яко такій взявъ Онъ вразъ съ иншими
священниками такожь участь въ одндмъ
зъ собраній, котре на веснѣ 1892 чи
1893 устроивъ на Буковинѣ Григорій
Ив. Купчанко [см]. Краеве правитель-
ство довѣдавшись о тбмъ и узнавши
зверхь того, що въ маю 1895 р. мае при-
бути на Буковину зновь Гр. И. Куп-
чанко, бтнеслось до православной кон-
систоріи съ рескриптомъ5), въ котрбмъ,
назвавши Гр. И. Купчанка „йег Ъе-
каппіе рапаіаѵіаііасііе А§ііаіог“, за-
требовало, щобы консисторія що до уча-
*) См. „Дѣло", Львбвъ, 1882, н-ръ 8;
„Слово", Львбвъ, 1882, н-ръ 8
®) См „Дѣло", Львбвъ, 1882, н-ръ 12;
„Слово", Львбвъ, н-ръ 12.
3) См. „Дѣло", Львбвъ, 1882, н-ръ 19.
4) См. „Дѣло", Львбвъ, 1882, н-ръ 46, 48;
„Слово", Львбвъ, 1882, н-ръ 65;— Стеногра-
фическій отчетъ изъ судовой росправы по дѣлу
Ольги Грабарь и товаришей.... Львбвъ, 1882,
стр. 229—231.
5) См. Рескриптъ ц. к. буковинскои крае-
вой президін зъ дня 8 мая 1895 до н-ра 1704
ргаез.
сти духовенства въ относительныхъ со-
браньяхъ, устроюванныхъ Гр. И. Куп-
чанкомъ, зарядила зъ своей стороны
бтповѣднй мѣры. Консисторія, повиную-
чись краевому правительству, письмомъ
зъ дня 29 цвѣтня [11 мая] 1895 до н-ра
42 ргаек. запретила межи иншими та-
кже и о. Евсевію явдятись на упо-
мянутыхъ собраньяхъ, а вверхъ того
поручила ему вплынути на своихъ при-
хожанъ, щобы и они не брали ніякои
участи. Чувствуючись бути тымъ заряд-
женьемъ обидженнымъ по причинѣ по-
дозрѣнья въ нелояльности и хотячи за-
разомъ дати гдеякй поясненья въ тбй
справѣ, о. Евсевій звернувся 8 [20] мая
1895 до президента краю съ просьбою
о авдіенцію, а 12 [24] лютого 1896 пред-
ложивъ ц. к. президіи буковинского пра-
вительства просторонне на 24 листахъ
о своей дѣятельности на нѣмецкбмъ языцѣ
написане пропамятне письмо, котре на-
мѣрае оголосити теперь печатью пбдъ
заг.: і>Еіп Ртдтепі яиг СгввеІііеМе йег
Юеіпгивзеп іп йег Викотпа*.
Имя о. Евсевія Андрейчука есть
извѣстне также въ нашбй литературѣ.
Будучи еще въ духовнбй семинаріи пи-
савъ бнъ рускй стишки, а опбеля почавъ
дописовати до львбвскои газеты » Слово»,
где печатавъ свои статьи и кореспон-
денціи [1867—1886] «изъ Буковины»,
«Дорошовецъ», «отъ Черновецъ» без-
именно або пбдъ псевдонимомъ «Пра-
вославный»6). Изъ статей, напечатан-
ныхъ въ «Словѣ», достойнй уваги: „И
у насъ бѣда Русинамъ, а то отъ Рому-
новъ“ [1867, н-ръ 54]; „Выходки Рому-
новъ на Русиновъ, православныхъ на пра-
вославныхъ" [1868, н-ръ 2]; ЯЖ> исторіи
Русиновъ на Буковинѣ" [1879, н-ръ 133
до 136]; „Къ исторіи Русиновъ и русской
православной церкви на Буковинѣ" [1880,
н-ръ 1—6, 8—-11, 23—28]. Кромѣ ко-
респонденцій и статей въ «Словѣ» пе-
чатавъ о. Евсевій плоды свого пера так-
же въ другихъ газетахъ, а то корес-
понденціи «изъ Дорошовецъ» въ «Рус-
ской Радѣ« [Коломыя, 1884, н-ръ 8, 9,
11, 20], статью: „Сѣйте люди конюшину"
въ «Сельскомъ Господарѣ» [Чернбвцѣ,
1879, н-ръ 5], сатиристичного содержа-
нья статейки въ «Лопатѣ» [Чернбвцѣ,
1876] а сатиру „Пророки" въ «Страхо-
пудѣ» [Львовъ, 1888, н-ръ 2]. Къ дню
ангела еп. Евгенія Гакмана написавъ и
напечатавъ о. Евсевій двѣ оды, а то:
6) Иаь упомянутыхъ сторбнъ писали без-
имеино также и други кореспоидеиты.



рокбві доставила прикарпатски Русь злачный йонтиг
споиІ'уем,:: ,звер$ъ того значйе- ЧИСЛО педагогичныхъ «сиі^
‘ \ ''.‘"1.,. 4
Нынѣ мао цршшрпатска 1’усь уже своих'і. писателей, '^
стбвъ-жйвоиисцѣвъ, теіникбвъ, промышленниковъ, уяите^Е^
ликовъ всѣхъ май^кё дикастерій и напѣть доставила европе
стёпеныхъ артистбвъ-гіѣвцѣвъ, межи ними голоснои славы, я^
Евгеній Гушалевичъ, СтеФанъ Волрніко,. котрй высту
европейскихъ сценахъ, а Саломея Крушельницка н"
Океаномъ.	.	.
Почавши бтъ 1772 р., потруднвея на рускбмъ Прй
гіонъ людей надъ розвоемъ руского народа майже во веѣх®^ _______
вленьяхъ. Пбзнатн отже,другъ друга, освѣдомити і:шр<й^Й|й*$ н •'
почтити заслуги численныхъ тыхъ дѣятелей, котрй въ перев'аЙ^д^
лодѣ и холодѣ воспитовались и образовались, а опбеля серёд^Д^^р;
себе обстоятельствъ не-разъ о куску сухого хлѣба потрудили^ідйяйі^
розвою свого-народа, а рбвножь. поставити тымъ труженика^
свѣдомыхъ и національнымъ достоинствомъ дорожачпхъ земл’Я-ѣ^фіЕ
памятникъ въ видѣ вѣрного описанья ихъ жизни и дѣятельности иля
о ихъ дѣлахъ грядучимъ поколѣньямъ — отъ-цѣль 'мого.йа'’
ратурного труда, до выданьи котрого пбдъ заг.:	—* V
паю, и ко.трый бтдаю подъ опѣку цѣлого народа въ тбй падѣи, що ,.І1,н
Русь“ станесь настольною книжкою и буде находитесь въ кОждб^Ц^^Ь^.,.
тымъ бблыие, що майже нѣтъ у насъ интелигёнтнои русійИ;,
нахъ котрои не було бы згадки въ упомянутбвіъ сочиненью.	? '
„Прикарпатска Русь“ буде появлятлсь, почавши бтъ падода-с^
правильно кождого другого мѣсяця выпусками по 7 листовъ
третами замѣчательнѣйшихъ дѣятелей. Кождыхъ 10 выпуСЕЙЙг
ляти томъ а всѣхъ томбвъ буде іпѣсть.
Лренумерата, котру прошу присылати исключительно ;ва руки .уткі
чеиого шиою Антонія Хойнацкого, управителя книгарнѣ Ставройигійс^^' І
тута во Львовѣ, руска улиця н-ръ 3, выноситъ на 10 выпусковъ .10 КО
5 выпусковъ 6 коронъ. Выпуски поодиноко не будутъ продаватйсь
ж

Во Львовѣ, дня 12 падолиста 1898.

Опечатка : На стр. 48, столбецъ 2, стихъ 21 зъ долины вмѣсто А. П.
ского... читай: А. П. Пилиховскбго.