ІМААВДВАРІПМ і
ИАІГАВАЙАШИ
Привіт, барвінчата! Кажуть, що листопа-
довий день — як заячий хвіст. Бо ос-
танній місяць осені (а ще його називають
напівзимник, грудкотрус, падолист) ури-
ває дня, а накликає ночі. Так-то воно так,
але той, хто схоче, то і листопадового дня
встигне багато зробити. І в школі п’ятірку
отримати, і вдома допомогти, і мультик
Н подивитися, і «Барвінок» прочитати з
другом. І найголовніше — на пошту схо-
। дити, щоб «Барвінок» передплатити. На-
гадуйте своїм батькам про це щодня -
станьте нагадайликами, аж поки ВОНИ НЄ
зроблять цього.
Листопад приносить нам свята:
8 — святого Дмитра, 21 — святого
архістратига Михайла. А на Михайла зи-
ма на білому коні приїжджає. Бо листо-
пад — зимі рідний брат.
Барвінчата! Хто не встиг взяти участь у «Президентських пере-
гонах», не засмучуйтеся. Бо Л0ТЄрЄЯ ДЛЯ передплатників три-
ває. А тому хапайте маму чи тата за руку і покваптеся з ними на
пошту — ЩОБ ПЕРЕДПЛАТИТИ «БАРВІНОК» НА 2000 РІК,
НАДІСЛАТИ КВИТАНЦІЮ ДО РЕДАКЦІЇ І СПРОБУВАТИ ВИГРАТИ
ОДИН ІЗ 100 ПРИЗІВ. Серед річних передплатників розігрувати-
муться ігрова приставка, фотоапарати, плеєри. Серед тих, хто
передплатить «Барвінок» на півроку, —плеєри, книги.
А знаєте, читачики, скільки призів уже подарував вам
Барвінок? За три роки — 1500! Це і ролики, магнітофони, ігрові
приставки, фотоапарати, плеєри, іграшки, книжки, фломасте-
ри, фарби, олівці. Барвінок завжди виконує свої обіцянки. Як і
належить справжньому другові. Залишайтеся і ви його друзями!
Барвінкуймо разом і в наступному році!
Редакція журналу «Барвінок».

СЛАВА «УКРАЇНІ»!
Т"	Барвінчата!
Напевне, кожному з вас траплялося бачити мамин паспорт чи батьків військовий квиток або
чиєсь свідоцтво про освіту. Погортайте їх уважніше і знайдете віддруковане дрібнесенькими літерами: ПК “Україна Як і на
конвертах з марками, г яких ви шлете нам свої листи. Так, це той самий поліграфічний комбінат, який віддрукував для вас оцей
свіженький примірник “Барвінку
Фабрик, комбінатів, де щось друкують, багато. Та цей особливий. Адже він дбає, щоб усі 50 мільйонів громадян України мали
потрібні документи, щоб працювали різні установи, банки.
І люди тут особливі — дуже відповідальні, тямущі. Тому їхню надзвичайно складну працю схвально оцінює не лише уряд, а й увесь
народ. А недавно Президент України Я. Д. Кучма вручив директорові поліграфкомбїнату Анатолію Васильовичу ШЕВЧУКУ орден
“Слава на вірність Вітчизні". Цією високою нагородою відзначено лише найвидатніших людей нашої держави — політичних і
державних діячів, керівників підприємств.
А ще на комбінаті дуже люблять “Барвінок". Пишаються тилі, що давно його друкують, стараються, щоб він був гарний і
недорогий для вас. Бо знають, що на ньому негоже наживатися, це улюблений дитячий журнал багатьох поколінь українського
народу. Директор так і каже: для “Барвінку"робіть якнайкраще!
У ці дні, а саме 29 жовтня, поліграфкомбінат відзначає своє 20-річчя. Тож, за українським звичаєм, уклонімося його
працівникалі низенько з побажаннями доброго здоров'я і нових звершень в ім'я розбудови України. І гукнемо своїми дзвінкими
голосами так, щоб було чутно на всю державу: “Слава “Україні'!"
Дуже багато барвінчат мріють побувати
у космосі. І не просто мріють, а зуміли
зібрати з уламків, відлагодити ракети.
Листів із правильними відповідями на кон-
курс «Лего» надійшло багато. А тому було
проведено лотерею. Цього разу виграли:
велим > онстоуктори — Володя КУБИ-
НЕЦЬ з Івано-Франківської обл., Сергій
ТРЕТЯК з Київської обл., Марічка
ЧОРНІЙ із Львівської обл., Оля ЯВТУ-
ШЕНКО із Сумської обл.;
середні — Андрій БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ з
Полтавської обл., Владик ШЕРЕМЕТ з
Дніпропетровської обл., Юля ЧУМАК з
І
Криму, Станіслав НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ з Житомирської обл.,
Роман і Ліза РУДЕНКИ зі Львівської обл.;
малі — Іра ТИМОЩУК з Миколаївської обл., Марійка КО-
ЛЕСИ ИК з Одеської обл., Сергій ШПАК з Донецької обл.,
Олексій ХАРЛАМПІЙ з Чернігова, Юля СКРИПНИК з Чер-
каської обл., Аня БОНДАРЕНКО з Дніпропетровської обл.,
Максим БАРАБАШКО з Полтави, Інна ТРУБА з Чернігівської
обл., Олена ЧУШКО з Волинської обл., Андрій ІВАНЧАК з
Харківської обл.
Увага! Фірма «ЛЕГО» збільшила кількість своїх призів
для барвінчат. Тепер у кожного з вас, читачики, є більше
шансів виграти конструктор.
“Барвінок" — національний журнал. Передплачуючи і читаючи його,
ти, барвінчатко, разом із батьками підтримуєш українську культуру.

яр
	:	“‘і
70 - - 1
> •• _ е
2І
— лваркові:
 - На В«м~ея вщтак’оіпр^иції.'
ізащо не мож-( м
Кварк — Шефові: Читаю по складах, Шефе. Ні-за-що! і
І • Нізащо не можна позичати гроші ні однокласнику, ні г,
^знайомому. _
ШеФ-Кваркові:
Не розумію.’
ККЛ-БУ-БУ-ДДТ
Кварк викликає Шефа1,...^'*‘.‘пгм
^у?ДУ.^;Г^ аХНо І
шеф на зв язку. У	Я
/ Кварк — Шефові: Доповідаю, що знову до-
р ' велось поміняти дислокацію. Три дні тому ви-
. явив «хвіст». На щастя, «хвіст» був собачим,
але про всяк випадок з трансформаторної
будки перебрався у ящик з піском біля по- •
жежного щита.
.......................і' 
Шеф - І
- < ку, доповідайте найсуттєвіше.
Кваркові: Бережіть батарейки. Квар-’
ніпяйте найсуттєвіше.	^4
ВИ’ ‘*ва’рк - ІДефові: ЗроХмів^ГДЇ*^*‘
^^^£уттєвіше. З донесень заврпі0 Ф ’ ДОПовіДаю най-
^ПГ "спірин» надсекретна	М”ОЮ агента
країни Школ^рія. Вмикайте факТшСТбп бЄЗПЄКИ
ройку. ГИ-ГИ, ГУ-ГУ, ГЕ-ГЕ ’ Ш фе‘ Даю наст-
•	«нструк^я №Т5.^хТ- 1С=Л^ОВОГО користування.
^25 «ерей яскрава, ГарРна, велика ^"06^“' У “ЧКу
5267е'	,	__________
МІІННН41Л • шефе. Причину заборо- \
Кварк - Шефові.	даруйте, Шефе. .
ни з'ясовую... БУ-М . «ч Зиову 6ачу «хист». Іа
ц^гТраз^тт'чно'несобачий.ґірощаеейтС' ШЄФЄ'	1
Не хвилюйтесь, барвінчата, за Кварка. Він
неодмінно вийде на зв’язок. А до сеансу
зв’язку ми сподіваємося, що барвінчата
самі з’ясують і нам напишуть, чому нікому
не можна відчиняти двері і чому нікому не
можна позичати гроші.
4МЙНМт>»*Тюба швиденько відчиняти двері і
•БАРВІНКУ»
’ИР'ИТ'О'О
Кварк’Шефові- м 1	-- ....
5373б7^-
Шеф — Кваркові:
Дивна інструкція.
Ь^ФОВІ-^а'м’ь'н’Стеі? Подробиці з'ясовую,(
Шефе. Продовжувати?
Шеф — Кваркові:
Я слухаю уважно.
______і
Якось під Новий рік мама принесла Наталочці нову книжечку. Яс-
краву і якусь незвичайну. В ній, як у казковій рукавичці, жили і каз-
ка, і віршики, і загадки, і малюнки. Мама казала, що там є ще й
іграшки, та Наталочка їх не знайшла.
Усі готувалися до свята: прибирали кімнату, прикрашали ялинку.
— А Діда Мороза у нас немає, — сумувала дівчинка.
— Буде, — таємниче усміхнулася мама й дістала доньчину кни-
жечку — а це був «Барвінок». Увесь вечір мама разом із Наталоч-
кою вирізали й клеїли іграшкового Діда Мороза із журналу...
Минуло майже десять років. Наталочка Ляшек — тепер уже семи-
класниця-відмінниця Каришківської середньої школи — і досі не
розлучається із «Барвінком». До гурту барвінчат залучила і молод-
шого братика — другокласника Руслана.
— От якби «Барвінок» приходив щодня чи хоча б раз на тиждень!
— замріяно каже Руслан. — А поки що... Ми із сестричкою зби-
раємо всі номери і підшиваємо. їх у нас уже цілі гори!
Хлопчик акуратно складає підшивки, перев’язані барвистими
стрічками, і усміхається:
— Тут усе є: і казки, і пригоди, і загадки, й іграшки!
Вінницька обл.
з якого можна зробити два ви-
сновки:
в польоті найголовніше — за-
безпечити м’яку посадку;
вмій змовчати, як не знаєш, що
сказати
І тепер, соколику, лети до
мами, і то якомога швид-
ше!
, Козак-сокіл круто за-
клав віраж — і зник. А йо-
му, Богданові, куди ле-
тіти? Просто сказати — до мами, а
якщо мама в
іншому світі? Чи це він,
Богдан, в іншому — незнаному і
чарівному, але не чужому? Он
криницю згори видно — таку, як у
баби з дідом у селі. А біля неї — до-
рога. Отже, десь і люди мусять бу-
ти.
Богдан примірявся сісти на коло-
дязну цямрину, але з незвички про-
махнувся і вдарився об мокру зем-
лю. Вдарився — і раптом, не-
сподівано для себе, знов обернувся
у хлопця. Ледь втримався на ногах.
Пробіг кілька кроків, махаючи рука-
ми, зупинився і почув за спиною
чийсь сміх. Та що це всі сьогодні з
нього сміються?!
— Правильно, соколику, вдаряти-
ся треба об мокру землю. Бо на
сухій тільки пір’я полетить. Тримай-
ся грунту, то не впадеш.
Біля криниці стояв дядечко ни-
зенького зросту — довгі вуса,
батіг у руках. А за ним —
пара волів з довжелезними
рогами, таких Богдан ба-
чив тільки в підручнику
історії. Воли були запряжені
у воза. Де вони всі взялися?
Згори ж їх наче не помітив...
А дядько з батогом уже
вмощувався у сіні на возі.
— Ну, здоров, вчений та не-
довчений, непривчений,нетовче-
ний. Підвезти тебе, чи як? Мабуть,
налітався... Крила не болять?
Віз стиха порипував, воли мотали
головами і відганяли хвостами
мух. А Богдан вже вдруге сьо-
годні почув:
— Ти чий учень будеш? Чи
не Охів часом?
У Богдановій школі не бу-
ло вчителя на прізвище
Ох. Він
так
дядькові
й сказав. Дядько '
почухав потилицю:
— То непорядок. Хлопець
ти здібний, але невмілий: об землю
добряче вдарився. Не штука літати,
а штука — сідати... А зроблю я доб-
ре діло — одвезу тебе до Оха. Він
мені ще по-
дякує за
такого
учня.
за-
дер носа, бо
хвалили його
нечасто. Запишав-
ся, тому й не помітив
одразу, як степ змінився на ліс.
Дерева ставали все вищими, а гу-
щавина — темнішою. А потім якось
одразу — і воли зупинились, і спо-
ночіло. А з темряви з усіх боків щось
голосно заверещало, закричало,
зареготало. Нічого собі «жашок»,
подумав Богдан. Але як цей фільм
жахів вимкнути? З темряви шу-
гонула зграя вороння і, глуз-
ливо каркаючи, пронеслась
над во-
— Не каркай на людей, бо самого
обкаркають! — буркнув дядько
вслід зграї. — Тьху, нечисть! І
звідкіля вона взялася? До криниці
їхав — нічого ж не було... Соб, рябі,
чого стали?
Рябі у відповідь заревли, важко
засопіли, але воза з місця не зру-
шили.
— Нікуди не подінешся — треба
Миху кликати. Гей, Михо, допомо-
жи!
І з темряви вискочив світлий пес
Валерій
і Наталя
Лапікури
— та
де там
пес, вовк!
— і видихнув хмару полум’я. Темря-
ва почала згортатись і ховатися
поміж дерева. Вовк перескочив че-
рез дорогу і погнався за нею.
— Михо! Допомагай! — знову ви-
гукнув дядько. Віз зарипів і рушив з
місця. Спочатку повільно, а потім наглядав.
швидше, швидше, так, що воли пе-
рейшли з ходи на біг
Від побаченого і почутого у Богда-
на крутилась голова. Але запитати,
не. Ох тільки пальцями клацне — і ти
вже там, де треба.
«Я вже один раз клацнув, — поду-
мав Богдан, — і де я опинився? А
може, цього разу буде якраз та, що
треба, кнопочка? Отже — вперед,
до Оха!»
Далі буде.
Художник О. МІХНУШОВ
Ззаду щось
сопіло.
Богдан обернувся — і отетерів:
два великі бурі ведмеді, звівшись на
задні лапи, передніми пхали воза.
Ліс скінчився якось одразу. Тем-
рява давно зникла, стихли й голоси.
Дядько вже спокійно сказав:
— Дякую, Михо, за допомогу. І
слугам твоїм дякую. Хай вертають
до лісу. Ач, натомились.
Ведмеді опустились на чотири,
незграбно повернулися і переваль-
цем почвалали у гущавину.
— Бачиш, соколику, оці ведмеді і
весь їх рід колись людьми були. Але
дуже вже негостинними. Таким про
всіх байдуже, аби їм було. Самі в
лісі жили, полювали, ягоди збира-
ли. Але допомагати нікому не
хотіли, навіть з дітьми не
ділилися. От Миха їх і пока-
рав, обернув у ведмедів,
вони тепер йому слугу-
ють.
— А собака? Чи то був
вовк?
— Вовк. Таки вовк! Той
теж перекинчик — до
кінця днів своїх. Його
зграя з чужих країв прийшла ко-
лись. Теж людьми були. Тільки ли-
хими. Варварами звались. Почали
нападати на дідів наших, добрича-
ми званих, хати їм палили, поля ви-
топтували. От їх за це і покарано.
Тільки то вже Перун послав з неба
блискавку, обернув довічно на
вовків і звелів, щоб Миха за ними
хто такі Миха та Перун,
боявся: а раптом знову
чайником
обізвуть?
А Ох —
той, з бабусиної казки?..
Богдан тихо похилився на сіно і
заснув. А прокинувся вже не на возі,
а під деревом у холодочку, вкритий
дядьковою свитою. Віз стояв на
подвір’ї, воли, випряжені, щось ти-
хо жували... І собі б чогось пожува-
ти!..
А дядько наче почув «внутрішній
вого живо-
та, бо вже йшов з глиняною мискою
і глечиком у руках. Мед! І молоко хо-
лодне! Аж слиною похлинувся Бог-
дан од таких ласощів.1
— То, може, все-таки скажеш,
звідки тебе вітром принесло? Бачу,
що здалеку, бо втомився ти добря-
че.
Богдан заховався за фразу, яка не
раз рятувала його в школі на уроках:
— Не дуже пам’ятаю, бо голова
крутиться.
— То з незвички. А може, нечисть
лісова трохи поробила... їж, спи, а
завтра до Оха поїдемо. Він скаже,
що з тобою робити: чи в нього зали-
шатись, чи додому вертати.
— А я й дорогу додому забув...
— Е, викинь з мислі, що тобі тис-
незрозумілих слів,
позначених у тексті зірочками
ПЕРУН — бог блискавки і грому.
Вважалося, що Перун своєю блис-
кавкою і громом не лише карає лихі
сили, а й воскрешає землю на-
весні, вкриває її зеленню і квітами,
посилає цілющі дощі.
МИХА — цьому богові підкоряли-
ся всі звірі. Був покровителем мис-
ливців, грибників і ягідників. Вчив
звірів розуміти людей і не чинити
їм шкоди.
ОХ — головний чаклун, казковий
вчитель ворожбитів. Його учнів на-
зивали ще віщими людьми або
волхвами.
НАШ СКАРБ — РІДНА ЛЮБА V -
« краінська мова - мова державна.
Емілія САТАЛК1НА
ЗНАЮТЬ ВСІ
ПРАВИЛА
ГРАМАТИКИ
Знають всі,
Як два на два,
Що образливі слова
І на вулиці, і вдома
Вибухають, наче бомба.
Б'ють в лице сильніше вітру.
Ще й забруднюють повітря,
Заважають їсти, спати...
То навіщо ж їх казати?..
А слова ласкаві, добрі
Жити вчать, ведуть ЗО обрІН,
Щирі усмішки дарують,
Пестять, зміцнюють, лікують,
Проганяють чорні хмари...
Говоріть їх — ви ж не скнари!
Анатолій ТЮТЮННИКОВ
ЗБЕРИ З ЧАСТИНОК
Мов сестрички й братики,
Правила граматики.
Всіх суворі правшій
писати правильно.
їх знає назубок,
Той не робить помилок.
Про такого неодмінно
Скажуть: — Грамотна людина.
Хто не вчить граматики,
Б’є у школі байдики,
Зневажає правіла,
Пише той неправильно.
Що не слово — помилки.
Скрізь говорять про таких:
— Хоч великі виросли,
А які невігласи!..
оа-т-ниця
Зазирни в щоденник Гриця.
Там із мови — одиниця.
Довжелезна, мов жирафа,
І товстенька, наче шафа.
А чому? Це зрозуміло:
Бо під час диктанту з’їла
Із тарИлки борщ з грЕбами,
ПригАстилась пирАгами.
Ну а потім одЕниця
Воду випЕла з крЯниці.
Лія ВЕСТ
КАЗКА ПРО КНИЖКУ/ГАЗЕТУ
Якось у домі з’явилася нова газета. Її
поклали поряд зі старою книжкою. Газета
огледілася і почала роз-
мову з книжкою:
— Яка ти стара, пошарпана!..
Книжка у відповідь нічого не сказала.
Та газета не вгавала:
— А я новенька, тільки-но віддрукована. На
мене всі чекають, поспішають дізнатися останні
новини.
Книжка мовчала. Але скоро всі в домі прочитали
газету і... викинули геть. А стару книжку читають і
перечитують ще й сьогодні, бо в ній зібрано
мудрість людську.
А тепер, барвінчатко, спробуй
частинок скласти цілі слова.
Д. 1. Музична нота. 2. Міфо-
логічний бог сонця.
Б. 1. Одиниця виміру -^еі
го опору. 2. Со^а частина хе
В. ). Музична нота. 2. Одн .....
одяг, наприклад учнівський чи
військовий. —	г
Ґ.Л^Сота частина гектара«ч2. Му-
зика нота.
з
ІЧНО
зяшяя&жи,
чижляни
яуцияхи!
УЛЮБЛЕНИЦЯ БІЛОСНІЖНА
Мультфільму Уолта Діснея «Білосніжка і сім гномів» уже шістдесят років. Коли
великий мультиплікатор задумав уперше зробити повнометражний фільм за каз-
кою братів Грімм, усі були впевнені, що ніхто не додивиться його до кінця. Дісней
зібрав 40 художників і протягом кількох годин розповідав їм про Білосніжку і сім
гномів, розігруючи казку в ролях. Художники теж були вражені тим, що він зби-
рається робити повнометражну стрічку, бо знали, скільки праці вимагає навіть
10-хвилинний фільм. Робота тривала три роки. За 60 років цей мультик перегля-
нули 500 мільйонів глядачів, а Білосніжка стала улюбленицею багатьох дітей.
ЖАБИ — ГАРНІ СПІВАКИ
Жаби не лише квакають і кумкають. їхні пісні можуть нагадувати сюрчання ко-
ників, крик цесарок, шипіння змій, спів пташок.
Деякі з них мають дуже сильні голоси. Під час завоювання Америки європейця-
ми концерти жаб Фаулера сіяли паніку серед білих поселенців, бо їхнє квакання
нагадувало войовничі крики індіанців.
Декотрі вчені стверджують, що пісні багатьох тропічних жаб кращі й виразніші за
пташині. І багато любителів утримують їх удома заради співу. Гарні жаби-співаки
на ринках Токіо коштують чималі гроші.
ПЕРЧЕНА... ВІВЦЯ
Усі знають, як вовки люблять овечок, яких збитків вони завдають фермам. Щоб
відлякувати сірих розбійників, американські вчені виготовили препарат із сма-
ком перцю. Поласувавши перченою вівцею, сіроманець вже не повертається до
цієї отари.
ФІН-ФІН
Фін-фін — нова віртуальна іграшка, що, як і тамагочі, народилася в Японії. Вона на-
гадує щось середнє між пташкою і дельфіном. Це істота з іншої планети, названої
Тео. Фін-фін — трохи землянин, трохи інопланетянин. Тому він поступово звикає до
господаря. І ніколи не підкоряється йому повністю — залишається дикою твариною
з усіма своїми інстинктами. Звичайно, це гра, але її програма передбачає складні
стосунки між штучним життям і штучним інтелектом з одного боку та природою — з
другого. Фін-фін керується не кнопкою, а звуковими сигналами. Над ним японські
творці працювали вісім років. І вже 5 мільйонів Фін-фінів стали приятелями
дітлахів.
ПЛАНЕТА ЗНАЙОМСТВ
«Привіт усім! Хочу листуватися. Мені дванадцять років. Люблю читати, складаю вірші,
с* пісні, шию, в’яжу, збираю рецепти страв. Олеся ВІНЯВСЬКА. 288371, Вінницька обл.,
Піщанський район, с. Миколаївка».
«Я — Яна, мені одинадцять. Люблю малювати, вишивати. Яна ЧОРНОЙВАН. 256320,
-і Київськаобл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Суворова, 22».
г-з «Мені дванадцять років. Дуже весела. Люблю ловити рибу, малювати, читати, складати кросворди.
Поділюся рецептами смачних страв. Оксана ДУЧКА. 258223, Черкаська обл., Черкаський район, с. Шеле-
пухи, вул. Першотравнева, З».
Барвінчата! Сподіваємося, що ця казка спо-
добається вам усім. Особливу ж увагу на неї
* мають звернути п’ятикласники: казку «Кирило
Кожум’яка» рекомендовано для самостійного
читання у п’ятому класі.
олись був у Києві князь, і бу-
ла в нього дочка, така розумна
та гарна, що й сказати не
можна. І був тоді коло Києва
змій, і щороку кияни йому
данину давали: або парубка
молодого, або дівчину.
От прийшла черга й до дочки само-
го князя. Нічого не вдієш — коли да-
вали городяни, треба і йому давати!..
Плаче князь, бідкається, а дочка йому
каже:
— Не плачте, не журіться, може, я й
сама визволюсь та й від інших біду відвер-
ну.
От і відвезли її до змія. А змій як побачив
красуню князівну, то й полюбив її одразу.
От вона до нього якось прилестилась та й
питається:
— А скажи мені, змію, чи є на світі такий чо-
ловік, щоб тебе подужав?
— Є такий, — каже змій, — у Києві над Дніпром
живе кожум’яка, на ймення Кирило. Як вийде на
Дніпро мочити шкури, то не одну несе, а двана-
дцять разом. Як набрякнуть ті шкури водою в
Дніпрі, то я візьму та й учеплюся за них — чи ви-
тягне? А йому байдуже: як потягне, то й мене з
ними трохи на берег не витягне. Ось того чо-
ловіка тільки мені й страшно.
Князівна все те запам’ятала та й думає, як їй
вісточку додому подати? А був при ній голубок.
Вона його ще за щасливої години згодувала, як у
Києві була. От вона й написала до батька:
«Є, тату, в Києві чоловік, на ймення Кирило Ко-
жум’яка. Він один тільки може змія подолати, ме-
не визволити з неволі, людей від нього захисти-
ти. Благайте його, таточку, і словами, і подарун-
ками, щоб не образився він за яке невдале сло-
во».
Написала вона так, прив’язала голубові під
крильцем та й випустила у вікно. Голубок у небо
полинув та й прилетів додому, до Києва, на
князівське подвір’я. А діти саме бігали по подвір’ї
та й побачили голубка.
— Татусю, татусю! — гукають. — Голубок від се-
стриці прилетів!
— Ой лишечко! — каже князь. — Це вже, видно,
загубив мою дитину клятий змій!
А голубок до нього лине, просто в руки. Узяв йо-
Художник
В. БАРИБА

го князь, глядь — під крильцем щось прив’язано.
Розгорнув князь той лист, прочитав, що дочка пи-
ше, і покликав до себе старшину.
— Чи є такий чоловік, що зветься Кирило Ко-
жум’яка?
— Є, князю. Живе над Дніпром, шкури мне.
— Як же до нього приступитись, щоб послухав-
ся, не образився?
Порадилися й послали до нього найстаріших
людей. Приходять вони до хати, відчинили двері
помалу та й злякалися: сидить сам Кожум’яка
долі, до них спиною, і мне руками дванадцять
шкур, тільки й видно, як коливає отакою довгою
бородою!
Тут один з посланців кахикнув. Кожум’яка жах-
нувся з несподіванки, а дванадцять шкур у нього
в руках тільки — трісь, трісь!.. Обернувся до них,
а вони йому вклоняються:
— Отак і так, — кажуть, — прислав до тебе
князь із проханням..
А він і слухати не хоче: розсердився, що через
них аж дванадцять шкур зіпсував. Просили вони
його, просили та й пішли ні з чим.
Що тут робити? Сумує князь, сумує і вся стар-
шина. Послали молодших людей до Кожум’яки, а
він на них і не дивиться.
Тоді спало князеві на думку послати малих
дітей. Ті як прийшли до Кирила Кожум’яки, як по-
чали просити, як стали навколішки та заплакали,
то й він сам не витерпів, заплакав. А тоді й каже:
— Ну, для вас, для малих діток, я все зроблю.
Пішов Кирило до князя.
— Давайте, — каже, — мені дванадцять бочок
смоли та дванадцять возів конопель!
Дали йому. Він коноплями обмотався, смолою
обсмолився, узяв булаву в десять пудів та й
пішов до змія.
А змій йому й каже:
— Що ж ти, Кирило? Битися прийшов чи мири-
тися?
— Де вже миритися! Битися з тобою, з душогу-
бом клятим!
От і почали вони битися — аж земля гуде. Що
розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то
так шматок смоли і вирве, що розбіжиться вдру-
ге, то так жмуток конопель і вирве. А Кирило йо-
го здоровенною булавою як торохне, то так і вже-
не в землю! А змій як вогонь горить, так йому
жарко, — кинеться до Дніпра, щоб напитися, та у
воду вскочить, щоб прохолодитися трохи. А Ки-
рило тим часом вже й обмотався знову конопля-
ми і смолою обсмолився. От вискакує з води кля-
тий змій, кидається знову на Кирила, а той його
знову булавою по голові!.. Билися, билися — аж
іскри скачуть та луна йде.
А тут у городі у дзвони дзвонять, по горах,
по схилах народ стоїть, — завмерли всі,
руки зціпивши, ждуть, що воно буде?!
Коли це востаннє Кирило вдарив, —
змій на землю впав, аж земля задви-
готіла! Народ на горах, на схилах
так і сплеснув руками:
— Слава, слава Кирилові Ко-
жум’яці!
Отак убив Кирило змія і
визволив князівну. Князь
вже не знав, як йому й дяку-
вати, і весь народ дякував,
що не доведеться більш
віддавати молодиків та
дівчат страшному змієві
на поталу. Отож з того
часу й почало зваться те
місце в Києві, де він
жив, Кожум’яками.
Літературна обробка
Наталі ЗАБІЛИ
'/1^ і
— Зараз проведу розминку з твоїми барвінчата-
ми. Хай розгадають значення слів:
Я, король славнозвісної країни Мудрагелії Муд-
рило Перший і Останній, знову вскочив у халепу.
Правильніше, в оту халепу мене вплутав мій ка-
посний сусіда Рдумортих. Якось з’явився він у на-
шому Палаці Мудрості та й каже:
— Щось ти, Мудриле, скапцанів чи то, може, ску-
парем став: гість на порозі, а ти ні до саламахи не
припрошуєш, ні сабадашками чи
санжаркою не розважаєш. Наче в
тебе сквира у душі.
І всміхається зловтішно, бачить,
що нічого не второпаю з його мо-
ви.
— Де ти слова оці знайшов? — пи-
таю його.
— У словнику, — відповідає. І
в’їдливо додає: — Пошукай і ти.
Я до словника — а там тих слів
немає, порожні рядочки за-
мість них. І не тільки ці, а й ще
багато інших слів зникло. Рду-
мортих забрав їх у полон.
— Я, — каже, — приготував
для твоїх розумників-барвінчат
(якщо вони справді розумни-
ки) сюрприз. Проведу на-
ступного року для них «Рду-
мортих-лото». Якщо вони в мене виграють, то всі
слова з полону повернуться.
— А як грати у твоє лото? — запитую його.
— Просто. Ось, наприклад, слово «сабадашки».
Що це: пісні, прибульці з невідомої планети чи де-
рев’яні іграшки? Барвінчата мають вибрати пра-
вильне зі-іаченнй цьОГО Слова.
— Але ж це слово, як і інші, що ти їх украв, мало-
вживані, барвінчата можуть і не знати їх.
— Тоді вони назавжди залишаться у мене, Рду-
мортиха, і зникнуть з мови, — відповідає непроха-
ний гість.
— Е, ні, на це не згодиться жодне барвінчатко, —
кажу йому, — не допустять вони, щоб наша мова
збідніла — упізнають-
— Оце, — каже Рдумортих, — як розумники-
барвінчата правильно вкажуть значення слів, то ці
слова повернуться до твого, Мудриле, словника.
— Та й пішов собі геть.
Тож, любі друзі, знову скликаю вас усіх на мудрагельську
толоку — нумо гуртом рятувати слова, повертати до
життя. Розпитуйте у своїх рідних про значення слів і
пишіть мені листи. І самі запам ’ятовуйте ці слова, вжи-
вайте їх у своїй мові. А найактивніший мій помічник у цій
справі отримає від мене приз — книгу Дмитра Білоуса
«Чари барвінкові» з автографом письменника.
Чекаю листів.
Мудрило ПЕРШИЙ і ОСТАННІЙ
Художник Г. МАЙОРЕНКО
„юіїмм ‘штмпн
Іван СЕНЧЕНКО
Художник В. БАРИБА
Рекомендовано
для читання у
п ’ятому класі.
віник і як почала підмітати!
Кушпелу (стовп пилу) таку
збила, що і в хаті нічого не
видно.
Зайшла мама. Взялася за
серце:
— Лишенько моє, лишенько!
Правду люди кажуть: де сім
господинь, там хата не мете-
нас в хаті
Я небагато
ГЛ дівчаток. Тільки
у Оксана, та Юля, та
7 Марина, та Христя,
та Катря, та Оля, та
ще Ліна...
Порахуйте, скільки
— Оце мені лихо, — захли-
пала Оля. — Все Олько та
Олько! Не хочу я підмітати. Он
Лінка ніколи нічого не робить.
Кажуть: маленька. А яка вона
маленька, коли їй уже п’ять
років? Хай привчається, а то
виросте за нашими спинами і
не знатиме, як мамі допома-
гати. Чуєш, Лінко, віник бери!
Ліна не опиралася. Взяла
Мама каже:
— Оксано, хату підмети!
— Добре, — обзивається Ок-
сана, та тільки мама за двері
— кричить:	/
— Юлько, хату підмети! І |
Кому я кажу!	і
А Юля відповідає:	/
— І не подумаю. Хіба
немає меншого за мене? / Я
Он Христя. Чуєш, Хрис- / №І
те? Хату підмети, мама «м
сказала!
— А чого це мені
підмітати? — розсер-
дилася Христя. — Я
он і місяць тому ШіГшП
підмітала, і ще
раніше — влітку... і /№
минулого року
раз... Я не хочу. Я
не маленька. Он
Катря без діла си-
дить. Чуєш, Катре,
хату підмети!
— Еге, яка, — обізвалася Ка-
тря. — А ось і не підмету. То
тобі Юля сказала, щоб підме-
ла. Так що можеш. Та й Олька у
нас є. Чого це Ольці така по-
легкість, що вона ніколи й за
віник не візьметься? А вже їй
сім років. Чуєш, Олько, кидай
свої ляльки. Віник бери. Хату
підмітай!
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
Володимир СОСЮРА
осінь
ПІДВОДИ
АРСТБ©
Не кожному з вас, барвінчата, пощастило цього по-
бувати на морі. Ліе не засмучуйтеся. Адже у вас є друг —
урнал «Барвінок». А він для своїх друзів-читачів може зроби-
ти що завгодно, навіть запросити у подорож до підводного цар-
ства. Хочете? Тоді сідайте у батискафи (за зразком намалюйте
самі й склейте, щоб не псувати журнал) і рушайте. Під водою на вас
чекає багато і цікавих, і небезпечних зустрічей, тому будьте уважними.
По черзі кидайте кубик і «пливіть» морським дном. Потрапивши на кружечок із числом, прочитайте-
дізнайтеся, з ким із морських мешканців зустрілися і як у цій ситуації слід поводитися (повернутися
назад, пропустити хід чи зробити ще один додатковий). Виграє не тільки той, хто першим дістанеть-
ся до фінішу, а й той, хто дізнається цікавинки про мешканців підводного царства.
Риба-дикобраз невеличка за розміром. Та коли на неї нападає ворог, вона розду-
вається до розмірів футбольного м’яча. Тіло її вкрите голками, наче в дикобраза, —
такий колючий клубок ніхто не наважується проковтнути. Утікай і ти від неї — зроби ще
один хід.
Велика біла акула полює на людей. Вона — найбільша риба-людоїд на землі. Важить
близько 3,75 тонни і сягає 7,9 метра у довжину. Для людей зустріч із нею часто
закінчується смертю. Мерщій повертайся назад за стрілкою.
Ти подумав, що то рослини ростуть просто з морського дна. А насправді це садові ву-
гри. Більшу частину тіла вони ховають у піщаних нірках, а голови піднімають високо
над морським дном, ковтаючи здобич, що пропливає мимо. Затримався біля них — І
пропускай хід.
Риба морський чорт мешкає на великій глибині. Вона має особливу вудочку, на кінці
якої світиться пляма. Світло це — якраз над роззявленим ротом риби, воно приваблює
здобич. Ти не хочеш стати нею — втікай, зроби ще один хід.
А це родич морської зірки — морський огірок. Від своїх ворогів він захищається так:
викидає щупальці, які обплутують хижака, а сам відсовується на безпечну відстань.
Щупальці деяких морських огірків отруйні — повертайся назад за стрілкою.
Морський дракон вкритий довгими відростками, схожими на стебла водоростей. Він
часто маскується серед них. Роздивися його уважно — пропусти хід.
Скат-торпеда небезпечний для тебе, бо може вразити електричним струмом. Напру-
га його розряду сягає 220 вольт, як у нас вдома в електричній мережі. Тримайся від
нього подалі — повертайся назад за стрілкою.
Ти знаєш, що є плоскі риби — камбала, палтус. Але їхній молодняк мало чим
відрізняється від решти риб. Проте вже через кілька тижнів їхнє тіло стає плоским, а
одне око поступово переходить на другий бік тіла. Така риба плаває по дну, сліпим бо-
ком до нього. Камбала зазвичай повертається на правий бік, а палтус — на лівий. Не
поспішай (пропусти хід) і добре роздивись їх.
У шкірі каракатиці є невеличкі мішечки з жовтою, коричневою, жовтогарячою, черво-
ною і чорною фарбою (по-науковому — пігмент). Ці мішечки можуть витягуватися чи
стискатися — так каракатиця змінює свій колір, маскуючись під колір дна чи водорос-
тей. Вона може випустити хмарку чорнила — щоб обманути ворога. Каракатиці з
однієї зграйки одночасно змінюють свій колір. Помилуйся ними — пропусти хід.
Риба-дракон на кінчиках своїх плавників має отруту. Вона ні від кого не ховається, бо
своїми яскравими кольорами попереджає всіх: «Я дуже отруйна». Тобі теж краще не
зустрічатися з нею — повертайся назад за стрілкою.
На мушлі краба-пустельника люблять подорожувати морські анемони. Вони пересу-
ваються разом із ним, харчуються залишками його їжі. Часом на одній мушлі може бу-
ти 10 анемон. Поговори з крабом — затримайся, пропусти хід.
Восьминіг, коли розгнівається чи злякається, швидко і різко змінює свій колір. Ти на-
лякав його — повертайся назад за стрілкою.
А це ще одна родичка морської зірки — ламка зірка. Коли на неї хтось нападає, вона
залишає нападнику свій промінь, а сама втікає. Вона може втратити всі п’ять про-
менів, але швидко поновлює їх. Роздивися, яка вона гарна, — пропусти хід.
Летюча риба вистрибує з води і «летить» уперед, ковзаючи по поверхні. Зі швидкістю
до 64 кілометрів за годину вона може «пролетіти» тисячу метрів. «Лети» і ти разом із
нею — рухайся вперед за стрілкою.

Художник С. ШПАК
гарна, — продовжувала синьйора Равіолі. — А чим,
вибачайте, ви збираєтеся пригощати гостей, що
з’їдуться на свято?
— Ой, лишенько, — ще більше засмутилася коро-
лева Пампушка. — Що ж нам робити? Ми ж, знаєте,
\ по закордонах не їздимо.
— Вам дуже пощастило, дорогенька, що я наго-
дилася. Добре, я вам допоможу. І дитя доведу до
ладу. Тільки певний час вам не можна з нею бачи-
тися.
Королеві ні з ким було порадитись, бо король
саме відбув до сусіднього королівства з візитом, і
вона погодилася. Що поробиш, адже їй так
хотілося, щоб Галушечка всім сподобалася!
І почалося. Замість молока дитині стали /
подавати каву, замість борщу — мале- (
сенькі бутерброди з чудернацькою на-	\
І
Антон АЛАТОН
(для друзів — Алатошка)
§
§
з
і
І
§
а
Ч'
ОТНи 1	олись дуже давно було таке собі
УГМЙ СІЛ Шви [ королівство. І правив там король
гйїмд Н. /у? ВаРеник 3' своєю королевою
Иг/Ач * ійі Пампушкою. Жили вони добре.
->Мали вдосталь худоби, на полях
V щедро родила пшениця. А вже на городі чого
В тільки не було: і капуста, і огірки, і морква —
всілякої городини не перелічити. А які гарбузи
" родили! Треба було добру пару коней запряг-
5) ти, щоб зрушити того гарбуза з місця!
»• Мешканці королівства жили в ситості і достат-
ку. Всі були дуже задоволені мудрим правлінням
^короля та королеви. І панували в країні мир та
злагода.
Була в короля з королевою дочка, гарненька
дівчинка з рум’яними щічками, яку звали Галушеч-
ка. Росла дівчинка на свіжому повітрі, граючись з
іншими дітьми та допомагаючи матері по госпо-
дарству — то город прополоти, то в хаті, чи то пак
у палаці, прибрати. Зовсім не схожа вона була на
королівську доньку. Батьки дуже пишалися нею.
Коли Галушечці мало виповнитися десять років,
королівська родина вирішила влаштувати велике
свято. Почула про це їхня далека родичка синьйо-
ра Равіолі і відразу ж примчала до палацу. Своїх
дітей синьйора не мала, тому полюбляла давати
поради щодо виховання чужих. Як побачила вона
рум’яні щічки юної Галушечки, то аж свій лорнет
мало не втопила у склянці молока, яку їй запропо-
нувала королева.
— Який жах! — заволала вона. — Ви, мабуть,
зовсім не знаєте, що у світі робиться. Хіба ви не
чули, що рум’янець уже давно вийшов з моди? У
такому вигляді її не можна нікому показувати! —
Синьйора Равіолі ковтнула молока. — А це що та-
ке? Не здивуюсь, якщо на обід у вас буде борщ та
якісь пампушки.
Королева розгубилася. Вона справді хотіла за-
пропонувати гості покуштувати їхнього ко-
ролівського борщу, а тоді ще й вареників з си-
ром.
— Не дивно, що ваша дочка виросла така не-
/ :;П	звою «канапе». Синьйора Равіолі не
І	випускала Галушечку з палацу, цілими
днями навчала її робити реверанси та роз-
мовляти іноземними мовами.
Минув місяць, і король повернувся додому. Королева
розповіла йому, що взяла для Галушечки дуже досвідче-
ну закордонну виховательку. Король наказав негайно
привести дочку разом з вихователькою.
Через кілька хвилин до їдальні увійшла синьйора
Равіолі. За нею, ледве пересуваючи ноги, йшло бліде
створіння з темними колами під очима.
— Ой, лишенько, — збентежилася королева. — А де ж
Галушечка?
— Так ось же вона! — вказала на створіння синьйора.
— Що, не сподівалися на таку красуню?
Королева не могла вимовити ані слова, а король
звелів вигнати синьйору Равіолі геть.

Художник л. горошко 3 ЖОРДияхи £)&£)£ЧЯЛ ^ІІЇ'ЛІЇІлЛІ^;іуІ
ПОРЯТУЙ МОРКВУ
Двома прямими лініями розділи
поле так, щоб зайці і морква були
окремо.
КРОСВОРДИ"" КРОС
Сьогодні, барвінчата, маєте знайти ос-
таннє слово речення кросвордного кро-
су. Швиденько знаходьте його, пишіть
усе речення і надсилайте листи до ре-
дакції. Серед учасників кросвордного
кросу буде розіграно 12 дитячих енцик-
лопедій.
1.	Землекоп.
2.	Те, чого не викинеш із пісні.
3.	Ним лякають маленьких дітей.
4.	Жінка, котра заробляє на життя пранням.
5.	У воді купалася, сухою зосталася.
6.	Окраса на шиї коня.
7.	Місце для неслухняних дітей.
8.	Воно є у всіх птахів.
Знайди такі букви, що закінчували б перше і починали
друге слово.
бара ... ка
фут ... ото
на . .. ро
каш ... яг
барба ... ка
гар ... ок
барві ... аут
беге ... ика
макі ... ва
капі ... ок
Ігор СІЧОВИК
КОМУ
ПОВЗТИ?
Жуки розташували-
ся трикутником. Які
з них мають пере-
повзти і куди, щоб
вершина трикутни-
ка була вгорі?
СІВБА, РАН, НА,
СТО, ЛИК, ПРО,
СТОЯК, МЕТЕ, ЛИК.
СКОРОМОВКА-
ГОЛОВОЛОМКА
Перед тобою скоро-
мовка-головоломка.
Написано її незви-
чайно. Спробуй на-
вести у словах лад і
прочитай скоромов-
ку

ГРА
Д/ІЯ ДОРОС/ІИХ
За Костянтином ВАСИЛЬЧЕНКОМ
Кожне із вас, барвінчата, має свій характер.	-
Який він? Звісно, ваші характери ще форму- СДі
ються, виховуються, але ж напевне вже сьо- * *
годні про одного з вас можна сказати — добрий,
про другого — рішучий, про третього —
делікатний... Пограй у гру для дорослих «Характер» — спробуй зазир-
нути у своє «я», дізнайся, які риси характеру допомагають тобі, а	у
які — заважають.
Той, кому не закортить сьогодні грати в цю гру, хай відкладе
її на півроку-рік — рано чи пізно неодмінно захочеться дізнатися
якнайбільше про самого себе. Краще взяти собі в помічники маму чи
тата — вони пояснять незрозумілі поняття.
Уважно прочитай список рис характеру і познач знаком плюс
(+) ті, які ти вважаєш позитивними, тобто гарними, а знаком
мінус (—) ті, які вважаєш негативними.
Агресивність —, активність —, акуратність —, балакучість —,
безвідповідальність —, безстрашність —, безтурботність —, благородство
боягузтво —, брехливість —, буркотливість —, ввічливість —, веселість —, вит-
ривалість —, відвертість —, вірність —, впертість	гордість —, грубість —,
делікатність —, дисциплінованість	діловитість —, доброта —, довірливість —,
догідливість —, егоїстичність жадібність —, жорстокість —, заздрість —,
запальність —, злорадність —, зухвальство —, лагідність —, лукавість —, мов-
чазність —, мрійливість —, мстивість —, м’якість —, наївність —, наполег-
ливість —, нахабство —, незалежність —, неохайність —, нерішучість —, не-
уважливість —, обережність —, ощадливість —, пильність —, пихатість —,
покірність —, порядність —, працьовитість —, привітність рішучість —,
разе ’язність —, розсудливість —, самовпевненість —, самокритичність —, са-
мостійність —, скритність —, скромність —, слабовілля —, сміливість —, спра-
ведливість —, старанність —, стриманість —, тактовність —, товариськість —,
уважливість —, уразливість —, хвалькуватість хитрість —, хоробрість —,
цікавість —, цілеспрямованість —, чесність
А тепер обведи кружечком (тільки чесно!) плюси і мінуси тих рис ха-
рактеру, які, як тобі здається, є рисами твого характеру. І поглянь, чо-
го в тебе більше: плюсів чи мінусів, тобто позитивного чи негативно-
го, і відразу зрозумієш, як слід удосконалювати свій характер
Можеш перевірити, чи правильно ти себе оцінюєш. Для цього:
Якщо числа, які ти отримав у
пунктах 5 і 6, близькі до 0,5, то твоя
самооцінка нормальна, ти себе не
звеличуєш і не принижуєш. Якщо
число, отримане в пункті 5, ближче до
0, а число, отримане в пункті 6,
близько 1, то ти недооцінюєш себе.
Якщо число, отримане в пункті 5,
ближче до 1, а число, отримане в
пункті 6, ближче до 0, то твоя само-
’ оцінка явно завищена.
Порівняй, чи твоя самооцінка дуже
відрізняється від нормальної.
Поміркуй над цим. Усвідомити, що ти
трохи неправильно оцінюєш себе, — І
уже півсправи на шляху до самовдос-
коналення.
ІІІІШЛ
1 Підрахуй загальну кількість усіх плюсів.
2 Підрахуй кількість усіх мінусів.
3. Підрахуй кількість плюсів у кружечках.
Підрахуй кількість мінусів у кружечках.
ВЧИТИСЯ КОРИСНО ВСІМ
Запитайте, барвінчата, своїх учителів,
— - який навчальний заклад вони закінчували.
Якщо Глухівський педагогічний інститут, то
привітайте їх. Адже цей найстаріший в Ук-
===== раїні педінститут нині святкує свій ювілей.
Про нього у своєму десятому числі роз-
ц	повідає журнал «Початкова школа».
ЧИСЛО, Отримане В пункті З п	А ще часопис вміщує ритмічні вправи, які
отримане В ПVНИТІ 1 V	Р°ЗД,ЛИ на число, допоможуть вчителеві навчити школярів
ВІлПппі	У ТЄ0Є буде ЧИСЛО в проміж™ узгоджувати динаміку руху та почуттів.
*	* 17	Зацікавить батьків та вчителів матеріал про
те, що в одного педагога можуть вчитися і
и	діти, і їхні мами й тата.
исло, отримане в пункті 4 оозліли и	Вправи зазвичай виконують школярі. А в
Отримане в пункті 2	' Н ДІЛИ на число» десятому номері «Початкової школи» є
вправи для... вчителів. Вони навчать їх
спілкуватися на високому професійному
рівні. Вчитися корисно всім, — ще раз
стверджує журнал.
опали раз два брати
в полон. І погнали їх
вороги яругами глибо-
кими, степами широки-
ми. Довго русичів кан-
чуками частували, аж
поки на спочинок ста-
ли. Ось і шепоче серед
ночі темної старший брат мен-
шому:
— А що, братику, може,
спробуємо втікати? Г ризи
мені реміняччя, що ним руки
скручені: ти молодший, зуби
гостріші маєш!
І вирятували вони один од-
ного з біди. Стали тікати, до
трави-ковили припадати. Аж
ось натрапили на коника во-
роного, І поніс їх кінь-ворінь у
сторону руськую. Вихопилися
вони на світанку до річки гли-
бокої, до греблі високої та й
задумали конику перепочи-
нок дати, а самим хоч рогози
пожувати. Коли це чують —
земля двигтить, під копитами
тремтить, погоня по росянім
сліду мчить.
— А що, братику, — каже
старший, — ось і настала нам
лиха година навік розлуча-
тись. Одному треба тут лиши-
тися, з ворогами силою
помірятися. Та й на конику-
воронику вдвох не втекти. А в
мене дітоньки малії, жона, — у
тебе ж нікогісінько! — Та й
скочив на коника.
Навернулися сльози пекучі
меншому брату на очі синії:
— Що ж, так і бути! Навіщо ж
нам обом тут голови класти.
Бо нічого мені, брате, не
жаль... Тільки за одним пе-
чаль... Жодної дівчини я за
рученьку не тримав, жодної
коханою не назвав!..
Зойкнуло старшому бра-
тові серце, зціпив він зуби.
— Скачи! — віддав повіддя
меншому. Та як чухроне гілку
ербову.
Кинулися вороги на хороб-
рого русича, а він як махоне
вербовою довбешкою — так і
летять вони, мов жаби у воду
із загатки високої. Вхопились
тоді вороги за стріли.
Заспівали вони русичеві хо-
роброму пісню прощальну.
Похитнувся він зранений, та
не впав, руки до неба здійняв:
— Господи Боже! Дай мені
на шляху ворожім стати,
рідного брата врятувати!
І в ту ж мить наче вибухнув
на загаті могутній кущ глоду.
Кинулися вороги собі шабля-
ми дорогу сікти. Що відруба-
ють гілку колючу — десять ви-
росте...
На Русі ця рослина назива-
лася іглод, бо знизу й доверху
втикана гострими колючками.
Зламати навіть гілочку глоду
було великим гріхом, бо вва-
жалося, що
це витязь,
який за
о
Іван
ПРОСЯНИК
брата своє життя віддав.
Глід — унікальна цілюща
рослина. Її ягоди — чудовий
кровотворний засіб, анти-
Найсмачніший
і найкорисніший
чан
«Ось кілька рецептів ві-
тамінних та профілактичних
чаїв. Заварюються вони
звичайним способом.
Листя суниці, малини,
чорної смородини — по-
рівну.
По одній частині листя че-
брецю та звіробою, 1/5 час-
тина листя брусниці.
Листя сливи, вишні, об-
ліпихи, шипшини, яблуні — в
рівних пропорціях.
Листя кропиви — 3 части-
ни, плоди чорної горобини
— 1 частина.

Мама Сергія
ПОЛОВОГО,
Дніпропетровська
обл.».
радіант. А квіти — незамінні
ліки при хворобах серця. Во-
ни знімають біль, перевтому,
запобігають інфаркту.
При серцевих нездужан-
нях ще й досі застосовують
давній засіб. Беруть свіжі
квіти глоду й заливають
розігрітим медом (1:1). На-
стоюють 12 днів, а потім
вживають по столовій ложці
тричі на день при стено-
кардії, миготливій аритмії,
загальному атеросклерозі,
різних неврозах, підвище-
ному тиску крові.
Можна скористатися і су-
хим цвітом: 3 столові ложки
в горщику залити 3 склянка-
ми окропу, настоювати в
печі чи духовці 4—5 годин. У
«Я знаю такі рецепти смачних чаїв. їх готує моя
мама. Треба взяти кілька сухих листочків ожини,
залити склянкою окропу і настоювати 15 хвилин.
Одну столову ложку суміші квітів липи, чебрецю і
бузини залити склянкою окропу і настоювати ЗО
хвилин у теплому місці. Пити з калиновим варен-
ням.
Ольга КИРИЛЮК,
Волинська обл.».
«М’яту треба зрізати, доки вона не зацвіла, і за-
сушити в холодку. А взимку пити з нею чай з ме-
дом, можна також додати суху апельсинову
шкірочку. А чай із засушених коренів кульбаби до-
помагає при грипові.
горщику ефірні олії з квітів не
зникають, кислоти, вітаміни,
якими багата рослина, не
руйнуються. А ще глина наче
додає енергії цілющій рос-
лині. Коли горщика немає, то
беруть термос.
Квіти глоду — чудовий засіб
при лікуванні переляку в
дітей. Він заспокоює нервову
систему, навіює міцний сон.
Лише тут до ложки квітів глоду
додають столову ложку глухої * ♦
Кропиви, столову ложку КВІТІВ
валер’яни та чайну ложку лис-
тя конвалії, зібраного у травні.
Все це заливають в горщику 3
склянками крутого окропу, *
настоюють у духовці 7—8 го- 5
дин. Вживати по 2 столові
ложки напару тричі на день до
їди. І неодмінно з медом.
Мед, наче паровозик, дово-
дить усі цілющі речовини >
лікарської рослини до кожної і
клітини організму.
Напар глоду при незначних §
перепадах кров’яного тиску
регулює його: низький під-
німає, а високий понижує.
Глід з успіхом застосовується
як болетамуючий засіб при
суглобовому ревматизмі. Ва- §
рто ТрИ-ЧОТИрИ ДНІ ПОПИТИ ф
звичайний напар квітів, як .
навіть тяжкі болі зникають.
Суміш плодів глоду, гороби- 5
ни та шипшини забезпечить
на вашому зимовому столі $
стовідсотковий набір мікрое-
лементів, вітамінів, який не §
замінять найкращі розрекла- |
мовані пігулки. Не полінуйте- §
ся зібрати ці богатирські яго- §
ди восени, — грип до вас *
взимку не причепиться.
Наталя БРАТІШКО,
Запорізька обл.».
«Моя бабуся Віра лікує мене так. Бере порівну
липи, багна звичайного, м’яти, ромашки, свіжих
гілочок малини, заливає все окропом і кип’ятить 5
хвилин. Через 40—45 хвилин додає цукор або мед.
Я п’ю, і хвороба втікає.
Ірина БОВГИРЯ,
Рівненська обл.».
Переможцем конкурсу «Найсмачніший і найкорисніший
чай» стала мама Ольги КИРИЛЮК з Волинської області.
Вона нагороджується книгою Івана Носаля «Від рослини — до
людини».
наступне завдання для мам і бабусь — розповісти
про випробувані у вашій родині рецепти боротьби з
грипом. А ви, барвінчата, запишіть ці розповіді й
надішліть до редакції. На переможця чекає приз — кни-
га про лікарські рослини. Будьмо здорові разом!
Гав-няв-му-цвірінь-привіт усім барвінчатам
учасникам конкурсу «Балакучий Мотя»!
Листів на конкурс надійшло так багато, що я аж
тр.шки розгубився. Довелося відпасти ус справи і
читати-читати-читати. А в листах вашп стійки
Цікавих розповідей! Тому я вирішив продовжити конкурс
^іакучии Мотя». Тож, хто ще не надіслав розновІЇ,
ро своїх домашніх улюбленців, може це зробити. Че-
каю нових листів з фото-
графіями й малюнками на
конкурс «Балакучий Мо-
тя».
ЧИТАЧКО КРИХІТКА
Ми із сестрою любимо читати, але читаємо
не самі. Разом із нами повільно походжає п&
рядочках і водить голівкою наша черепашка
Крихітка. Вона ще дуже маленька, але читає
добре і каже, що «Барвінок» — найцікавіший
журнал.
Цілими днями сидить наша Крихітка на
підвіконні, виглядає листоношу, мовляв: «Оце
прийде «Барвінок», залізу в книжкову шафу і
буду його читати, а вам, дівчатка, не дам».
Та як тільки черепашка загавиться, ми ни-
шком забираємо й читаємо найцікавіший
журнал.
БАРВІНОК
Марина і Катруся РУКАМ АР,
Миколаївська обл.
іутк.илсііииьк.сі сімл.
ИЛЯІ ч І їй
КОРОВО ЗІРКО
Коли я влітку приїжджаю в село до
дідуся, то люблю бавитися із Зіркою.
Зірка — гарна та поважна корова, але
часом вона бавиться зі мною. Вранці
я відводжу її на луг. Але вона любить
спершу побігати за мною. Або залізе
в кущі і грається у схованки.
Зірка — дуже розумна корова. Коли
я сумую, вона відчуває це і наче
втішає мене.
Наталка ОЛЬХОВСЬКА,
м. Харків.
КІТ-ПІЛОТ
Кота мені на день народження подарувала бабуся
Женя. Якось із ним стався такий випадок. Кіт сидів на
підвіконні, а вікно було відчинене. Мимо нього про-
летів горобчик. Кіт шугонув за горобчиком і полетів
униз із восьмого поверху. Він летів, розчепіривши ла-
пи й хвіст, як білка-летючка. А сам рудий і трохи пух-
настий — сусіди подумали, що то білка летить. Доб-
ре, що впав на дерево. Воно затримало його. Навіть
нічого не поламав, тільки дуже злякався. Відтоді кіт
боїться землі. Коли виходимо з ним гуляти на вули-
цю, то він повзе по землі.
Ігор ЧЕРВОНИЙ,
0	м. Кіровоград.
ПАПУГАЖАКО
У мене є папуга Жако. Кожно-
го дня він мені каже, щоб я по-
чистив зуби, виконав домашнє
завдання. Цей птах уміє роз-
мовляти так гарно, як і людина.
Якось Жако вилетів крізь
відчинену кватирку і полетів. Я
вже думав, що ніколи не побачу
його. Але минуло кілька днів, і
папуга повернувся.
Жако дуже любить дивитися у
вікно на дорогу, де їздять ма-
шини та автобуси.
Тарас ОМЕЛЯНЧУК,
Хмельницька обл.
г НЕРОЗЛУЧНІ ДРУЗІ
Мої котик і собака дру-
жать змалку. Мицик час-
то приходить до Чарлика
в гості в його буду. Ось і
сьогодні йде і ще здале-
ку:
— Гей, Чарлику, можна у
тебе погрітися?
— Авжеж, — радісно
озивається той.
І Мицик, міцно приту-
лившись до друга, заси-
нає.
Марічка ЧОРНІЙ,
Львівська обл.
А це я зі своєю
кицею Алісою.
Марина
БОНДАРЕНКО,
Вінницька обл.
ФОТО НА ЗГАДКУ
ЗАГУБЛЕНЕ МАЛЯТКО
Руйнуючи старий гараж, ми знайшли кубельце.
У ньому було шестеро маленьких їжаченят. їхні
довгі вушка кумедно стирчали в різні боки. Ми
щільно обклали кубельце запашним сіном.
Повернулася з полювання мама-їжачиха і обе-
режно оглядала все довкола. На мить завагала-
ся. Але любов до діток перемогла страх — їжачи-
ха прийшла до кубельця. І заходилася переноси-
ти по одному своїх малят у кущі картоплі.
Наступного ранку, годуючи кролів, я помітила,
що біля клітки щось ворушиться. Це було
одне з шести їжаченят. Мабуть, воно
загубилося. Я взяла його, загорнула
в ковдру, напоїла молочком через со-
ломинку. Так жило воно у нас три дні.
Потім прийшла мама-їжачиха і забра-
ла своє загублене малятко.
/
У нас є собака Річард. Він та-
кий крутько, що його немож-
ливо сфотографувати. Якось
увечері бачимо, Річард скиг-
лить, тупцюється на одному
місці, засовує ніс у траву і
відскакує, як обпечений. Ми
туди — а там їжачок вийшов на
полювання. Ось ми й сфото-
графувалися з ним. А крутько
Річард залишився за кадром.
Маша і Мишко ДУРНЄВИ,
м. Харків.
АРЯТУААВ ШАРИК
Дуже злий і великий пес вовкодав побіг
до мене. Зі мною був Шарик, мій неве-
личкий собака. Він кинувся на вовкодава,
щоб захистити мене. Злий пес укусив йо-
го. Я забрала Шарика і віднесла додому,
він вижив. Я дуже йому вдячна за те, що
врятував мені життя.
Коли ми із сестрою вирішили
сфотографуватися, то на цей
знімок дуже захотіли потрапити
наші друзі: корова Мальвіна, пес
Тім, півень Ясь і кішка Кетті. А поро-
сятко Тамагочик побоялося і сказа-
ло: «Боюся, боюся, там слизько,
впаду, поб’юся, там холодно, за-
мерзну, простуджуся».
А ТАМАГОЧИК ЗЛЯКАВСЯ
Олеся ЯЩУК,
Київська обл.
Григорій СТОРОЖ,
Хмельницька обл.
Тетяна ПЕРЕЯСЛІВСЬКА,
Дніпропетровська обл.
ив собі колись у підземе-
ллі замку Обу старий-
старезний гном із си-
вою бородою, такою довгою, що
міг нею двічі обперезатися. Мав
той гном десь років із сімсот і,
певне, був найстаріший у тій
місцевості. Адже навіть гном,
який оселився у церкві і якому
теж було років з п’ятсот, звав йо-
го дідусем. А всі інші просто вва-
жали його пращуром гном’ячого
роду.
Той гном був добрий домовик,
хоч і мав свої примхи. Оселився
він у баштовій печері — найглиб-
шому підземеллі, куди в давнину
кидали найгірших і найнебез-
печніших злочинців, що більше
вже ніколи не бачили денного
світла.
Старий гном мав тільки двох
друзів, що їх часом відвідував, —
того гнома, що оселився в
церкві, і колишнього замкового
сторожа Матса Мюрстена.
У церковного гнома старий бу-
вав кожні двадцять років. З Мат-
сом Мюрстеном старий гном за-
знайомився теж давно, ще як
той був дванадцятирічним хлоп-
цем.
Мате якось шукав у замкових
льохах старі кулі і несподівано
застряг у підземному ході.
Добродушний старий витяг *
його з підземелля. ОтакХ-
гном із Матсом і позна- і І
йомилися.	і
Мате не бачив гнома, Д
бо гноми звичайно не-
видимі у своєму сіро-
му одязі і в чорних Ц
смушевих
шапках. Аж .
як гном	[Я
скине	иг	,
ш а п к у,
тоді
його	І;
стає видно. Але гном завжди до-
помагав Матсові.
Минали роки. Мате став сто-
рожем у замку, а потім і сам по-
старівся й передав сторожуван-
ня чоловікові своєї онуки. Тепер
він мав вісімдесят років, але не
розлучався із замком. Цілими
днями він вештався по ньому: то
лагодив поламані вікна, то ски-
дав сніг чи спускав воду, що зби-
ралася на даху. Гном так само
він
собі

дбав про замок,
обидва старі лю
його більше за все на
світі.
Той замок давно ле-
жав би в руїнах, якби
гном не дбав про ньо-
го. А тепер
дістав
вірного поміч-
ника — старого
Мюрстена.
І його сімсот-
літнє серце
розтало — він
не витерпів,
зняв з голови
смушеву шап-
ку, і сторож по-
бачив його.
Щоправда,
Мате Мюрстен
мало не впав зі сходів, як угледів
маленького горбатого дідуся з
довгою сивою бородою, що
приязно всміхався йому. Але,
поговоривши з ним, Мате зро-
зумів, що це — гном. Той запро-
сив його до себе в гості й пока-
зав йому свої скарби.
— А що ти робиш з цими скар-
бами? — спитав Мате.
— Що роблю? Оглядаю їх
удень і вночі, оберігаю їх.
ост
— А
якби хто
пограбував
тебе? — спитав
сторож.
Тоді гном мовчки підвів його до
інших дверей. Там щось вило,
наче тисяча диких звірів.
— Лихі люди не раз посягали
на моє добро, — люто прохрипів
гномик. — Ось вони там сидять,
ті розбійники. Всі вони стали во-
вками.
Потім гном пригостив свого
друга добрим вином і подарував
йому келих на згадку. Сторож за-
просив гнома на весілля до своєї
правнуки.
А тим часом у замку панувала
метушня, бо сторож надумав
улаштувати весілля у просторих
замкових залах.
І — диво дивне! За одну ніч у
замку все було готове. Всі побиті
вікна раптом стали засклені, всі
поламані сходи — полагоджені,
всі повалені димарі — вимуру-
вані наново. Люди чудувалися, а
старий Мате знав, хто доклав до
<47
того рук. Він був і радий і боявся,
що скажуть гості, як гнома поба-
чать на весіллі
Почалося весілля. Та гном хоч і
був серед гостей, але не показу-
вався їм. Як треба було напов-
нити келихи, чиясь невидима
рука наповняла їх; як треба було
прислужитися молодій, хтось
невидимий слугував їй.
Проте найбільше диво сталося
тоді, коли почалось вінчання.
Хтось невидимий надів молодій
на палець каблучку з великим
діамантом, а на голову — корону
з самоцвітами.
І знову люди вражено пере-
мовлялися, казали, що, певне,
сторож знайшов у замку скарб.
А старий Мате і не запе-
речував того. Бо-
явся тільки, що
гном покажеться
гостям і ті мати-
муть сторожа за
брехуна.
Як гості сіли до столу,
старий Мате відчув, що біля ньо-
го начебто примостився гном. А
за деякий час той справді озвав-
ся пошепки:
— Можна мені взяти Мурці
трохи сухариків?
— Бери хоч цілий кошик, —
сказав сторож.
— Та ні, вистачить і цього, адже
вона їсть раз у п’ятдесят років,
— мовив гном. — Бачиш, при-
ятелю, я прийшов на весілля. А
чи до лиця молодій корона?
— Авжеж, вона немов короле-
ва в ній.
— Мені теж так здається. Це
корона давньої фінської короле-
ви, що колись мешкала в замку
Обу. Тільки ти нікому про це не
кажи і взагалі не признавайся,
що бачив мої скарби.
— Я мовчатиму, — пообіцяв
сторож.
— Ну, я вже йтиму, — мовив
гном. — Дякую за гостину. Тут
дуже багато світла, краще піду
до своєї затишної печери.
І гном подався додому.
Усе було б гаразд, якби старий
Мате не випив забагато вина.
Хміль ударив йому в голову, і він
зовсім забув про те, що треба
три-
м а т и
язика
на при-
поні. А
тут як на-
вмисне
біля нього
сіла тітка мо-
лодого, скупа-скупуща жінка. їй
усе не давало спокою, звідки в
молодої корона. Вона-бо шко-
дувала, що то не її син одружив-
ся із сторожевою правнучкою і
не їй дістався той скарб.
— Навіть якщо ти й знайшов
корону в замку, все одно вона
крадена, — почала тітка зачіпати
сторожа.
— Нічого я не знайшов у замку
і не я її подарував, — відповів
сторож.
— Ви тільки послухайте його!
Хто ж іще міг дати молодій такий
коштовний дарунок? — не вга-
вала тітка.
— А вам що до того?
— Як-то що мені до того? Я не
хочу, аби люди казали,
що ми породи-
чалися зі зло-
діями.	/
Старий І
Мате роз-
сердився І
розповів І
про гнома1®*1
та про його Ж]
скарби.
А тітці тільки того було й
треба.
Вона покликала свого сина й
сказала йому, що в баштовій пе-
чері заховані незчисленні скар-
би. Ось і надумали вони вдвох
негайно вирушити туди, боя-
чись, що хтось випередить їх.
Мати й син взяли ліхтаря, ло-
пату, мотузяну драбину і пішли
до башти, звідки можна було
спуститися до печери
У підземеллі було темно. Лам-
па кидала тьмяне світло на сірі
стіни, вкриті пилюкою й паву-
тинням. Коли це раптом лампа
погасла і вони опинилися в такій
темряві, наче в мішку...
— Мабуть, краще нам вернути-
ся, — тремтячи зі страху, проше-
потіла тітка, і її син відразу ж по-
годився.
Та не встигли вони вилізти й на
один щабель, як побачили ма-
ленького горбатого дідуся з
довгою сивою бородою.
— Вітаю вас у своїй господі, —
глузливо мовив він. — Дуже
приємно, що ви заглянули до
мене. Я вас і залишу тут на-
завжди. Хочете вгледіти мої
скарби, що до них ви такі ласі?
Зараз побачите, тільки не діста-
нете. Ти станеш кішкою, а сина
твого я оберну на вовка, і він
сидітиме разом з іншими
злодіями, що зазіхали на моє
добро.
Так тітка з сином залишилися
назавжди в баштовій печері.
Однак гном покарав і сторожа
за його довгий язик. Бо
другого ранку
замість
золотої
корони
його пра-
в н у ч к
знайшла в
скрині іржа
го казанка.
Скорочено.
Переклад зі шведської
Ольги СЕНЮК
23
Ім’я та прізвище
Адреса
Барвінчатко! Щоб не псувати жур-
нал, намалюй купон на окремому
аркуші
Засновник і видавець: редакція журналу
(Барвінок». Свідоцтво КВ № 770, 28.06.94 р
Головний редактор Василь ВОРОНОВИМ
Відповідальний секретар Людмила КОЗІЙ
Редактор відділу літератури Світлана ПРУДНИК
Художній редактор Олександр БАСС
- Коректор Світлана ГАЙДУК
Комп'ютерна верстка Віталія Новікова
Адреса редакції: 254119, м. Київ,
вул. Дегтярівська, 38-44. Тел. 211-04-98.
Тираж 32300 прим.Зам.9-59
Друк - поліграфкомбінат «Україна»
Рукописи не рецензуються і не повертаються.
«Барвінок» - всеукраїнський журнал
для молодших школярів. Видається укра
їнською мовою. Заснований у 1928 році
Барвінчатко!
Візьми участь у
конкурсі і виграй
приз від «Лего»
і «Барвінку».
«Барвінок» розповсюджується у кожному населеному пункті України.
Журнал передплачено для всіх обласних, міських, районних дитячих
бібліотек, а також відповідних відділів народної освіти України.
«Барвінок» надходить до Австралії, Канади, Німеччини, Польщі,
Словаччини, Сполучених Штатів Америки, Росії, Білорусії та інших
країн близького і далекого зарубіжжя.
Якою із намальованої тут
зброї не користуються ніндзі?
Ніндзі не користуються
зброєю__________________
/УВАГА!
конкурсі
Й,..	Фа-соль-привіт, барвінчата! А привіт вам сьогодні привезла
' аж із Відня, столиці Австрії, уславлена оперна співачка Вікторія
XV/ * <1 '	(_ )	‘-"'СЬС——	Лук’янець.
7 У двадцять один рік вона вже була солісткою Київської Національної опери. Нині входить у
десятку найкращих вокалістів світу. Визнана найкращою у світі виконавицею партії (ролі) Віолетти з опери
Д. Верді «Травіата». Провідна співачка Віденської Національної опери. Українка, яку знає увесь світ.
Сьогодні вона в гостях у барвінчат.
— Вікторіє, якою ви були в дитинстві?
— Слухняною, самостійною, організованою, вміла відповідати
за свої вчинки. І... любила лазити по деревах.
“ А коли вперше вийшли на сцену?
— У чотири роки й вісім місяців — грала на фортепіано
вальс.
— І ще з дитинства мріяли стати оперною співачкою?
.?Т—	— Ні, спочатку хотіла бути естрадною — як Софія Ротару.
Та коли у п’ятому класі пішла до оперного театру на «Івана Сусаніна
Глінки й почула спів Євгенії Мірошниченко —
тоді й зробила свій вибір. Закінчила Київське
г*ч музичне училище імені Глієра та консерваторію.
СЗ — А чим займаєтеся у вільний час?
ОП	— Намагаюся бути гарною мамою —
моїй донечці тринадцять років.
Люблю пекти торти, в’яжу, вишиваю.
— Ваша улюблена страва?
— Борщ.
— Музику слухаєте тільки класичну?
— Люблю різну музику: класичну, естрадну, рок—
тільки щоб талановита.
Разом із Камертончиком інтерв’ю провела
Людмила ЛІЩИНСЬКА
І88ЬІ0132-5930