Author: Конан Дойл А.  

Tags: художня література   англійська література   перекладена література   видавництво львів  

Year: 1922

Similar

Журнал "Молот" №1 за 1923 год

Українська ідеологія революційної доби

Українська ідеологія революційної боротьби

Велика історія України від найдавніших часів Т.2

Text
                    
Ро",ан Д/lЯ ",О/lоді і старших

3 м,апюнмамм Гаррі РаУНТРI і небіщнкз /'I'\enn УаМта.

Jl Ь 5111

" ... "а_о,,", У",раТнс""ої Спіllll.lf

1922


.J~Ре'-l"тмі оо. е.смnінм у ЖО_It_і


І hav~ wroutht ту slmplt рlап
Ifl&:lvtOnfhouroljoy
Ьоу, who', half а тап,
Or tht тап who'l hall. Ьоу.

То th~

~С 1'упие С/lОВО
МІстер Е. д. Мan,"он вважаа своін. обов.зком поnатн по загал,"·
'1І0ГО "Ідома, що проф. Чапенлжер звіЛ,",IНВ

•

также вlJ(хлнкав І всІ попареJlнl

!1ВВНОЮIИМ,

щО коман тарІ та

його віл бережснни

образи. ВІн

критика. вмІщенІ

тайни

вповнІ за.lовопсниА за­
в цlА

кннжцl, не мают,"

на мотl його зневажити І аапсвиив, що не порсшка.о.жатимв свобl.о.ному
іі rlоширеннl'J. РІвночасно "'р. Мал,"он

Пвтрнковl Л. Форбес з Рослlи
нарнсlв,

3

IІИСЛО"ЛIOC

СВОIO

по.о.ику

панові

ПЛ", Гон.стс.о.. за мистец,"ка обробленни

привезоних з пll.о.енноі

Амернкн, а также паиовl В. РаИфОРJl

Ел,"м , Гемсте.о., за знамените .8ик!нчсння фотоrрафlА.

ar,.f«.>l,

1912,.

l'


ЧАСТИНА І.

"Скрізь довкопа нас Е геройські вчинки"
Ії, батько Мр. ГаНІе ртан, був безумовно
тактовною

ЛЮДИНОЮ, яку я

колинебудь

найбільш не­

знав, якесь

довчене какаДу ЛЮДСЬКОr'О роду, З природи

розку­

дуже добре, але

заняте виключно СВОЄЮ, не дуже то мудрою, ОС,:>бою. Копи6

могло мене щось одштовхнути
ктива такого тестя. Я

не

від

rnenic,

то хіба

перспе­

сумнІваюся у ЦЬОМУ. ЩО він був

перек,онаниЙ, ніби то я Дві"!и на

тільки для приємности його

тиждень ходив у Чеснате

товариства, а особливо, щоби

вислухати його думок про біметалізм. (У цьому питанні він

вважав себе авторітетом).
Того памятного вечора я більш години спухав його мо­
НОТОННОГО торохтІння

про фальшиВі грошІ, про те, як ТО вони

все більше 8ипірають добрІ, про докази цінности срібла. про
упадок рупій і фактичне становище на біржі.
~Уявlм собі~

пом

-

викрикував

він

зі слабеньким

.що вийшов наказ негайної сплати

-

усІх

запа­

боргІв на

цілІм світІ. Що сталосяб тоді при сучасних умовах?-

Я перекон:l.НО відповІв, що для мене це булоб великим
нещастям. ВІн схопився І

став докоряти, що я завжди одна­

ково легкодушний і вибіг з хати, щоби

..

масонс кі

сходини,

одягатися на якісь


Нарешті надІйшов бажаний ДЛЯ

мене

з нею у двох. Увесь вечІр я почував
чекав

з

наказу

\ти

непоконаним

в

наступ з надівю

страхом

смерти.

вирізаний профІль одбивався від
80на гарна і яка рівночасно
д06рими,

навіть

дуже

час!

себе

жовнір , що.

перемоги, то

Вона

сиділа, а

червоного

знову

П ніжно'

тла завіс. Яка

недоступна! Мн

добрими

Я ОСТа8СЯ'

ЯК

завжди

приятелями, але

були

я ніколи

не міг перейти границь цієї доброї, щирої товариської при­
язни, такої саМlсію.КОі, яка

моглаб

а

товаришів

першим

Gazette-.
зІ

ліпшим

я не

із

моїх

люблю, коли

мною. Це не комплемент для

ється правдиве

почуття

чивість, наслідок
ство чзсто
ловз,

між

мною,

репортерІв з

• Оаilу

надто

злих днів,

парІ, Докззами

очі, тремтІння у

щира і свобідна

мущини . Там, де

кохання, муснть

минулих

йшли В

спущенІ

завязатися

жІнка

кохання є

голосІ, з

почина­

прийти

КОЛИ любов

недовір­
і насиль­

похилена

не смlлю1

го­

погляд

І сsобlдна та щира поведІнка. Про це я переконався за час
мого короткого

життя.

А може

це

тільки інстинкт, спад­

щина минулих вікІв? Не знаю!

у rлєдіс були всі можливі жІночі
казав, що вона надто холодна

достоїнства. Дехто

! неприступна. Тз це ріШУЧО

брехня! НІжна, майже східна шкіра в тонах сланевої кости,
чорне волосся, глубокl карі ач!, дещо
уста

п овнІ, але прекрасні

все це вказувало на її здібність до кохання. якого

-

на жаль

мені

не

вдалося , ніколи

остаточно порвзти з непевнІстю і
МІг в найгІршому раз!

д[стати

розбудити.

Та

я рІшив

поставити справу ребром.

гарбуза, однак

краще

вже

бути вІдкиненим любком, аніж принятим братом.
Тут обірвалися моі
почаТІ!

думки

і я звернувся до неі, щоби

розмову. коли побаЧИ8 П критичнІ, звернені на мене

оч[, аПвсмІхнене обличча ясно 8исказувало невдоволення .

•Я

певна, Нед, що ви

роБІть цього. Так як

думаете

мені

освідчитися . Не

воно є, справдІ краще. "


я

присівся близше.

~Як ви

догадалися, що я хочу

вам

освlдчитисяil"

_

спитав я справді здивований .

• Хlба

жінки

не

знають,

коли

це

приходить?

Невже

ви думаєте, що в цій справІ хоч раз заскочили неслодівана

якунебудь жіНkУ? Але, Нед, ми вже так довго приятелlOЄМО
І це

так

Невже

було

ви

як це

гарно, так

мило.

Чого

ви

це

попсували?

не вІдчували усієї краси того, що молода

могла цілком
ми

з

своБІдно

говорити з молодим

жінка

чоловіком, так,

вами?

.Не знаю rлєдіс! Бачите, я можу говорити цІлком сво·
БІдно

з начальником стаціі."

-

Не знаю, як менІ прийшло

на ДУМКУ ввести у нашу розмову цього

урядовця, але фак·

ТОМ є, що

у круг

його

І розсмішив
Я хочу
я

образ

нас, як

мати

просто

слІд.

вас у своіх

вдерся
"Та

-

це

мене

обіймах, цІлувати

моіх

не

думок

вдоволяє,

вашу

голову,

хочу.,,"

rлєдlс

скочила

зі

свого

стІльця, немовби я справді

запропонував ій наглядно задемонструзати своі
.Ви вже

отаточно

усе

попсували,

бажання

Нед,"

вона. ~Нашl відношення були так! гарні, та коли приходить
таке,

тодІ всьому кінець."

.Алеж,

rлєдіс, я Цього

не

видумав. Uеж мусить так

бути! Це любов!"

.. Не

знаю. Може воно й

кохаються. Та я

справді так, коли обі сторони

ЦЬОГО нІколи не зїдчувала."

.rлєдlс! Як можна так!

3

вашою душею, з ваwою кра­

сою ... ви мусите любити! Ви сот варенІ для кохання"
.,Значиться, треба ждати, аж

.. А

чому ви

не хочете

цьому мій зверхній

Вона повернулася до
голову,

подивилася

воно само

мене любити? Чи

прийде:'
на перешкодІ

вигляд?"

І

мене, вІдхнлила рукою

dрешті

сказала:

взад мою


.Ні.

це не те.

Ви

взагалі

не надто зарозумІлІ.

отже

'1'Іожу смІло сказати. що це не те. ие слрава глибша."
.МIЙ характер?Вона

суворо

глянула

на

мене

.

• А чому ВИ не J(ОЧClТСІ ІоІClНСІ пюбитиjl"

.,Щож

менІ

робити, щоби

говоримо серіОЗНО. Алеж

Вона глянула

иа

його

змінити? Сідайте,

по-

нІ! СідаЙте.-

мене

недовірчиво, але це

HeAoBipR

було мені далеко миліше, ніж уся її самовпевнена

свобои:а.


'Яке це нІкчемне І звіряче, КОЛИ його 1'ак
напишеш! А може це тІльки

чорне

по білому

мої особисті переживання?

Врешті Глєціс знана сІла.
,А 1'епер скаЖІТЬ,

"Я

чого менІ бракує?"

кохаю когось ин шого "

вІдповіла вона.

Тепер я зірвався мов навІжений.
"О це ніхто спеціяльний! "

С1'8.ла вона

-

і всмlхаючись дивилася на вираз мого обличча. "Це 1'lльки
моя мрія! ДосІ .я ще ніколи такої людини не зустрІла."

.. Розкажіть

мені про неї. Хто вона? ЯК виглядає?"

~ BiH

бути дуже подібний до вас."

мігби

. 0, Глєдіс, як це гарно, що ви таке наже1'С! А тепер,
що

-

він

таке

роби1'Ь,

Абстинент,

чого не робпю я?

ве г етаріянеuь,

літун,

Все

теософ,

одно

нажіть!

надлюдина

я спрібую. т і льки кажіть, що ?"
Вона стала сміятися з гнучкости мого характеру.
"На
6и

мою

ГОВОРИ1'и!

робленою і

не

думку, чогось
Він

повинен

пІддаватися

яка

дивиласяб

мій

людиною

фантазІям

перш зи. все ц е мусить бу1'И
Людина,

подібного

бути

дурної

людина дІла

спокійно

ідеал

не

серіозною,

r

дІвчини.

Mir
ви+
Та

дивних пригод,

смерти у вІчІ. Я н[ноли

не моглаб любити людину, а 1'lльки славу, яну вона здобула,

60

слава ця "Іусілаб осяяти і мене. От, подумайте

чарда

Бертона! Я

недавно

читала

його

про РІ­

БІографІю,

напи­

сану його жІнкою. Ян я розумІю її любов! А Лєдl Станлєй!
8и читали останні розділи книжки про її чоловІка? Це люде,
яких жінка може

боготворити з усієї душі і

НИХ любов статися самій більшою.

Весь світ

через свою до
мусить її ша­

нувати, бо це все вони зробили для неі. "

.Алеж ми всі
нами!"

-

Я знаю, що

не

боронився

можемо
я .• А

в мене такої

дО

бути

1'ого У нас

нагоди

· була, я радо ВИКОРИС1'авби П.·

Станлєями нІ Берто­

ніколи

не

немає
було.

нагоди.
Колиб


.. Ви
власне

й

помиляєтесь!

Нагоди є усюди

характеристична

рис

людини,

довкола
про

нас. Це

яку я

говорю,

що воиа творить сама собі нагоду. Їі повстримати неможливо.
Такоl

людини я нІколи

не бачила, а так

знайома! Ось. наприклад,
лого тижня лолетів
раз оголошено,
у двадцять

що

цей

мnлодий

він полетить,

чотири

вона

мені

години

він

до6ре

француз, що мину­

6альоном. ЗІрвався сильний
не вагався

вІтер, але
і

полетів.

вітер поиіс його тисячу

пятьсот

миль і кинув аж в Росії. Ось. про таку людину я і думаю.
Уявіть

со6і, як заздрили6 инші

жінки

його любови? І якраз

я цього і хочу. Хочу, щоби усі жінки мені заздрили.·
" для вашо!

.. Так!
повиннІ те

приємности І я це зробивби. ~

Але ви зр06или6 це НДля
зробити

моєі приємности. А ви

тому, що не можетlZ

від

цього встри­

матися, бо ціла ваша душа рветься до геройських вчинків.
ас,>,

скажім,

коли

ви

І!І Уі ган. Чи не могли
вважаючи

"Я Ім і
~Ви

минулого

місяця

ВХ самі піти

на дим, допомогти

описували

на місце катастрофи

цим

вибух
І не

людям?-

помагав!·

мені

про це

не казали,"

.Не бул·о чим хвалитися."
~A я про те

не знала.·

І вона

глянула на мене більш

прихильно. ~Цe було гарно з вашого боку!"
.Коли хто справді хоче дати гарний опис, повинен сам
усе

бачити.·

"Пфі, якІ низькі ПРИЧИНИ!· Та якіб там вони не були,
я

рада, що ви

були там, у

80иа подала
тільки

• Можливо,
вони мені
це

шахтІ."

мені руку, але з

такою

гідністю, що я мІг

Ппоцілувати .

такі

ЩО Я

дурна

жінка з

близькі, що я инакше

частина моє! душі.

то тільк"

тІльки

І тому, коли

З людиною, яка булаб

10

відома

примхами. та

не можу. Ці примхи,

вже

маю
на весь

одружитися,
світ. ~


~A чогож

завжди

би ні!" викрикнув я. ~ Такі жінки, як
Підбад~орюють чоловіків. Ви от і мене підба­

;а,ьорили. Дайте мені

тільки

Ми самі повинні творити
От,

нагоду!

Зрештою

це

правда!

свої нагоди , а не ждати

приміром, Клєйв , Звичайний

на них

урядовець, а здобув !ндіЮ ,

На ЮрІя! Я теж доконаю ще щось велике."

rлєдіс т І льки засміялася з моєі ірляндської готовости.
" Розуміється"
усл!вя.

ny»te

сказала

вона .

"Ви

маєте

Молодість, здоровя, силу, енергію,

неприємно,

щО ВИ

поч&ли

цю

І буду дуже рада, як що вона вас

на

те

усі

освіту. Мені було

розмову, але

справді

тепер я рада .

до

чогось

під-

бадьорить! "

. А як ЩО ... ?"

• Ні
повинні

слова

більше, мІй пане! Ви

бути на

вже пів .год и ни

вечірнім заняттю, та мені

тому

Не хотілося вам

проте нагадувати. Колись, як здобудете собі становище, 110 Г080РИМО

ще

раз."

Такі були причини того, що QДИ
чора я

здоганяв

і рішучо

камберуельський

постановив

не

листопадового ве·

трамвай,

пропустити

ні

весь

одного

у

знайтн нагоду, яка зробилаб мене достойним дами

серця. Та хто міг тоді сказати, ЯКИЙ це
дивні

м

буде ПОДВИГ І які

обставини повинні ного підготови ти?
Можливо, що читачі

вважатимуть

од речі, так мало він має спІльного з

Та без нього не булоб
людина Дивиться

f

вогні

дня, щоби

цей
самим

вступ

цілком

оповІданням.

самого оповІдання, бо тількн, коли

на свІт, 8повні переконана, щО

скрізь нагоди до

горить бажанням

!

геройських

вчинків, а

не пролустити

нІ

ще

КРУГОМ неі

й КОЛИ

ВОllа

одноі з них, ТJ]tЬКИ тоді

кажу, вона кидає усе ЇЙ вІдоме і рине в сумерки Невідомих
Країн, де її ждуть спроби і великі нагороди.
А тепер уявіть собі мене серед співробітннкіs

Gazette. ·

я один з найбільш

11

" Dаі!у

незначних, що вперто шукав


ще

Toro

вечора якогось

геройського вчинку, який

повинен

зробити мене гідним r'лєдіс.
Чи це з П боку було достойно, вимагати від мене для
власної

слави нараження життя на небезпеку?

зявляються

значно

пізніше в

життю,

а не тоді,

Такі думки
коли

хтось

· скінчить щойно двадцятьтретиji рік і є У перше закоханий,

12


ЧАСТИНА

11.

n Попробу й те щастя у проф . ЧаЛЕнджера и
я завжди любив Мак Ардля, нашого

згорбленого, ру­

..ого видавця І маю причину думати , що він MeH~ теж любив.
Властиво ТО в редакції

.карасем\{ був БІ)МQНТ, та він осІв

на верхах ОлІмпу І не міг побачити нічого ННШОГО, як і нт ер­
націо н альні комплlкац!і та кабінетнІ крlзи. Нераз

він У своЇй повазі БІля
задивлений
ський

нас

до

свойого

десь у даль, задуманий

залив.

Він, як кажу.

ми знали тільки

с т ояв

проходив

.СSЯТІІ.Я

святих".

про Балкан

над т о

в и соко

а60 Пер­
І через те

Мак Ардпя.

Коли я уВіЙШОВ У його кабінет, Мак Ардль кивнув при­
вітно

головою і

• добриЙ
єтеся·

-

відсунув окуляри на nисе чоло .

вечір, пане

сказав

він

з

Мальон! Чув я, що

чисто

ШКОТСЬКИМ

незле справля­

акцентом

Я подякував .
.,Цей
жар

ваш

вибух

у Саусуорк.

У

знаменито описаний!

вас

описові

здібности.

Так само
ЧИМ

і

по·

МОЖУ вам

служит и ?"
.Я

XOTjB

Він

глянув налякано і старався

вас

просити о одну ласку! ~

мА щож такого?"

ІЗ

не зустріти моіх о ч ей


~Як ви думаєте? Чи не вислаnа6 мене газета з якоюсь
місією? Зроблю

усе

можливе, щоби

виконати її і дати га-

зеті гарний опис!-

.. Якоїж

ви хочете Micii?~

"Все одно, аби тільки були пригоди і

небезпека. Чим

трудніша буде до "иконання, тим краще для

MeHel-

"Так спішно попращатися з життям?М

• Ні,

оправдати моє життя!"

.Бачите,

трудно

пане

виконати.

Мальон, те

чого

ви

Зрештою і час подlбиих

минув. Звичайно

видатки

на всі

бажаєте,

рlчей

"спецlяльнl

доволі

уже

місН"

про·
ледви

чи оправдують їх вартість. А такІ речІ доручаються тільки
досвідченим людям,

ЛЮДЯМ,

у яких в

Іня, що

користується

публичним довірям. ВеликІ БІлі площі на мапах вже запов­
нені,

а

романтичні

пригоди

щезли. Та стрівайте!"

разом

з

невідомим давно

вже

додав він усмІхаючись ... Ті невідомі

площі на мапах піддали мені думку. А як би так здемаску­
вати шарлатана
Ми

сучасного Мюнхавзена і його осмішити?

-

моглиб доказати, який з нього брехун. Це булоб цікаве!

Шо ви на це?·

• Мені

байдуже,

призадумався

• Цікаво,
хоч

-

все одно

яка

справа.·

Мак Ардль

.
чн ви змоглиб на стільки заприязнитися, щоби

поговорити

з

цим типом. У вас є здІбність

настроювати людей .110 себе. СимпатІя, звіРJIIЧИI1
чи може це тільки ваша

моподість.

приємно

маr'нетизм,

Не знаю! Я сам одчу­

ваю це на соБІ."
"Ви дуже ласкаві на мене."

.. Так

чогоб вам не попробувати щастя у проф. Чалвн­

джера з Енморк
Я

Парк?·

мусів мати доволІ здивований вигляд .

• Проф.

Чалвнджер,

череп БпвнделевІ з

той

відомий

.. Telcgraph?"
14

ЗООЛЬО.,

що

розбив


Видавець усміхнувся .

• Не
nя

до вподоби вам! А ви

казали, що шукаєте пригод?~

це все сказав так собі. до речі."

.В тім то й річ. Та я думаю, що
забіяка. Здається, що Бпєндель

він не завжди такий

мусів появитися або у злу

мІнуту, або

підійти до нього в невідповідний спосіб. Може

вам

пощастить, а

краще

може у вас

у нього безумовно знайдете
опрацює

.. Та
я.

буде

більше

щось для себе, а

такту.

~газета·

це

...
я

не

• Памятаю

знаю

нічогісінько

тільки, що

його імя

про

нього"

-

відповів

виступало в судІ за по­

биття Блєнделя, а більш нічого!"

.. Можу
вже слІдкую
ляди

якийсь

вам дати деякі інформації, пане Мальон. Я давно
за професором"

сказав вІн

-

папір .• Ось що

• Чалєнджер

про нього

і виияв зі

шуф­

знаю:

Джордж Едвард народився в Лярr'С

1863

р.

ОсвІта: Ляргс АкадемІ, Універсітет в Едlнбурзl. Брітіш Му­
зеум

помічник

порівнюючоі

1892.

ПомІчник

завідуюче го

1893

антропольогіі в

р. Після

департаменту
довшої,

доволі

злобиоі переписки кіпька піт тому покинув посаду. За зоо­
льогічні праці дістав

Крестон

медаль, Чужоземний член­

тут цілий слисок, добрих три цалі дрібного друку

Belge, American Academy of Sciences, La Plata

-

SocieM

і т. д. І т. Д.

6увший член ПаЛЄОНТОЛЬОГlчного Товариства, СекцІя

tish Association

і т. д. Твори: ~Декілька уваг про

черепи.· "Еволюція хребта,"
рІч,

Н.

Bri-

калмуцькі

"Брехливість Вайсманізму"

-

яка викликала горя чу діскусію на зоольогічнlм конгресі

у ВІдні. Розривки:

Парк, КеніГтон
годня

В.

не маю для

мандрівництво, альпін;зм.

-

Ось І все!

Адреса: Енмор

Заховайте це собі

-

сьо­

вас БІльш нічого."

Я сховав картку.
"Ще

Х8ИЛИНКУ,

пане Ардль~

-

сказав

я,

опамятав­

шися, що маю перед собою лагідний рожевий лисий череп,

15


а не червоне
я

й досі

закукурічене

обличча.

не знаю, про що я

.. Це

-

повинен

все

гар,ю,

T<t

Інтервювати цього до­

бродІя. Що він такого вчинив?"
Мак Ардль розгорячився .

.. Два

роки

тому

він

поіхав

на

саtolотню

експедіцlю­

до ПІвденної Америки. Минулого року повернув. Безумовно
вІн в Америці був, але рІшуче вІдмовився сказати, де. Почав
росказувати

про

свою

подорож,

слова І вІн замкнувся в соБІ
дивного

мов

але стали

його ловити за

черепаха.

Або щось дуже

мусіло йому притрапитися, або цей професор побив

рекорд брехунства.
ЖИВ теж

кождого,

Це друге

попсовані

Через те все

він

хто

БІЛЬШ правдоподібне. Предло­

фотоrрафli,

кажуть,

-

що ПідроблеНі.

став такий образливий і на кидається на

спитає

його

просто скидає зІ сходів

про

цю

справу, а репортерів

На мою думку він хори й H~ остру

манІю наукової

величности. ОСЬ

А тепер ідІть і

пробуйте, що вдасться вам зробити. У вся­

кому разі ви
ців

..

про

забезпечені. Акт про вІдповІдальність УРЯ'цов-

це

знаєте. м

Винятково
звичайних

вам його характеристика!

_

почервоніле

рожевих тонІв;

обличча

знову

повернуло до

інтервю було скІнчене.

-

Я подався до "Клюбу Дикунів", але замість там зайти,
я зупинився на АдеЛЬфі Терас, оперся на залІзну
і

задумчиво

дивився

на

чорну,

ріки. Чогось то найкраще
вітрі.

На

цей

раз я

виняв

професора і став його

немов

думається
список

читати

политу

менІ

на

подвигів

при світлІ

натхнення. Я

наnіст, нІколи

не

інформацІй, які

є

раліст.

І я

по.

страшливого
в моїй

головІ,

був заздалегідь певен, що, як жур­

побачу
в мене,

вирішие

воду

СВіЖОМу

елєктричної лІх­

тарні. І справ~і! Думка, яка промайнула тоді
була мов

огорожу

оливою,

химерного

професора

видно,

це фанатичний

пошукати

приступности.

lб

що

щілини в панцирі

Та з цих
нату­

його

не­


Я

повернув

до

і хоча це не бул8.

клюбу.

саме

після

коли у клюбі

ОДJilН8.ЦЯТО'і

буває

найбільше
КОМННКОМ

я побачив

rодина.

Було

лю.uеЙ, 8сеж таки присутніх було чимало. Перед
високоrо, сухого,

У глибокому
З усіх цих

кістлявого добродія, ЯКИЙ сидів

кріслі з ПОРУЧЧАМ. Я прис!вся
людей

він міг

бути

близше нього .

мені найбільш

корисним

Висушений мов ШК і ра Тарп Генрі, член редакцН nПрироди',
був для вс і х, що його зна,Ли, дуже ПРИХИЛbl-mЙ. Без вступlв
я і

запитав
. Що

його:

ви

знаєте

про

• ЧаЛЕнджер?" -

проф. ЧаЛЕнджера? ~

Тарп здвигнув бровами на доказ на­

укового

непризнання .

Америки

з якоюсь казковою нісенітницею.·

.3

• Він

повернув

неДавно з

Південної

якою? и

.Про якісь невІдомІ досі звІрята, які нІби то там від­
найшов.

дав

РейтеровІ інтервю, та

воно викл~кало

такий

(валт, що він, побачивши. що справа не пІде, перестав взагалі
давати Інформації. Дехто

йому початкова вІрив, але

j тих вІн

швидко прогнав!'
. Як? "
.Своїм

СТітуту
ного

нахаб::твом.

послав

Інстітуту

жатнм е

за

йому

особисту

От,

Уодлей, з

запрошення:

вітає проф.

чемн і сть.

коли

присутнім 'на засіданні iHCTiTYTY ~ .

-

зоольоrічного

.Презідент

Чалєнджера і

ін ­

300льоrlч ­

запевняє, що вва­

зін

зволить

Відповідь

була

бутн
нецен­

зурна. ·

. Невже?"

•У

перекладІ на приличну

мову, вона

.Проф. Чалєнджер здоровить ПрезІдента

стітуту І вважатиме за особисту
реться до

всІх

чортІв."

мГосподи!"
AO~JI~; П РО n. ЩIІ ~ С І!Т

17

звучалаб

так:

ЗООЛЬОГіЧНОГО

чемиість,

коли

вІн

Ін­

забе­


приблизн::,

- Tal<e

розказував УодлеЙ. Памятаю, ЯК вів

'Сварився: .За пятьдесягь

ЛІТ на,УковоІ працІ!" Геть ст арого

при гнобило ...

"Що знаєте ще про Чалєнджера?~Я бактеріольоr і живу в
кроскопі.

Тому

майже

голим оком_ М Й

не

себе не дуже упевнено,
з

уСіми

вами,

ріннями.

Я

признати,

.аж до

маю ні

що про

приходиться
і

проф. Чалєнджера
ВІн

мав

чув.

безумовно

діло

сотва­

та

мушу

Це людина, якої

розумний,

повний

південної Америки."

маняк. Якаж ЙОГО спеціяльна манія?"

На разі остан:oJЯ
в;н на

• Можеб
~Ha

мати

неповоротними

але маняк сварливий І безоглядниЙ. Він дійшов

~Кажете, що він

ВІдні

мІ­

на те, що видно

часу на сплетнl,

ПlдроблюваНtj" фотоrрафіЙ, тих з

• ТисячІ!
у

мені

гоnовн, ні

неможливо,

1 життя,

коли

вели!(~ми, тяжкими

не

ігнорувати

сили

девятьсот-дlяметральнім

звертаю уваги

CEtiT на гран! краіни Відомого і я почуваю

про Вайсманізм і еволюцію,

цю тему страшениий скандал.·

ви мсн! про це розказали б!льш подрІбно?"

разі ні, але В редакЦіі є перекл~д всІєї

тоі 'ІсторІі.

Хочеге подивитися?"

"Ц~oгo мені й треба. Я повинен ІнтеРВlОвати цього до·
6родlя

мушу мати щось, що ВВС:lоб мене до нього. Дуже вам

!

буду SДЯ';ний за поміч. Яt( щО не пІзно, можеб ми зараз пІшли?"

Піз
ЇOMt',",

ГОДИНІ1

пІзніше

я

ВІДЧl1неним на статі

заголоаКЗ)lИ:

сидlа у редзкціі
.ВаЙсман

~Протести у Ві анІ,

versus

родознаВ'іа освіта була доволі обмежена і
мені
Одно

було BiOpOn"lTA,

l>let;1

:lpJ

ЩО

перед великим
Д3.реін"

БУРХЛИВі ПОДІЇ_-

власгиво

там

і

під·

Моя при­

через тс

трудно

сперечалися,

булCJ ~CH~. що англійський професор поставив свої

теЗ·1 nовоnі

"rpeCrlSHO

І що його континентальнІ КОЛІІ:ГИ були

ним дуж~

неg~оволенl.

"Протести,

18

гамІр, загальна


'нтервенцП презіденга~

такІ заr-ОЛ0 8 КИ,

-

були вмІщені на

першій сторІнцІ газети. Та копиб уся стаття була написана
по китайськи, не булаб для мене
_ПерекладІть

менше зрозуміла.

менІ це на звичайну аНІ'лlйську MOBY~

t)езпомічно звернувся я до свого товариша і

• Так
_Тоді

цеж переклад!·
я краще попробую щастя з ОРИІ'іналом. k

кВоно справдІ

дещо трудно для неспецlял[ста. ~

.Колиб я міг знайти х.оч

.. ення,

яке

-

порад н ика .

моглоб

передати

одне зрозуміле змістовне ре-

с т ислу ЛЮДСЬКУ думку,

я бувби

вдоволений. А ось воно. Вже дещо розумію . Зараз

його пе­

репишу. Воно мусить бути лучником між

мною а сварливим

професором ...

• Чи

можу вам ще ЧИМ служити?-

"Так,
скласти

Я

х.очу до нього

написати.

Колиб

я

МІг тут

листа і подати вашу адресу, це Н<І,далоб усій слраві

поваЖН[ШhЙ

• Так
щить усі

вигляд.·

вІн

прибіжить

до нас,

наскандалить

і

поторо­

меблі. м

.Ні! Аврешті побачите листа. Не дасть нагоди до лайки. ~

"Гаразд!

Пишіть! Ось

вам

стіл.

Тут иайдете

папір.

А листа хотівби я переглянути.·
Лист
ности

забрав доволі часу І

мушу

ВрештІ

тільки

Професоре Чалєнджер!

скромний

Вашими

складний.

його недовlрчивому бактеріольоrОВі .

• Дорог;tЙ
Хоч

всій скром­

признати соБІ, що він вийшов доволі

перечитав я

цІкавився

труду, але при

дослідник

поглядами

про

природи,

ріжниці

між

я

завжди

Дарвіном

а Вайсманам. НедавlПІ мав я нагоду відсвіжити свою память
відчитанням .. .

"Ну й брехун

;\ вас· шепнув Тарп Генрі.
- в!дчитанням Вашоі незрlвняноі промови на від'Н­
KOHrpeci. Таке ясне і глибоке представлення справи

~

{;ьк\м

19

2'


мусить бути на мою
є там одно
неможливоі

кожне

думку

останнім

речення, а саме:
до

приняття

окреме І д є

і

.Я

словом

рІшучо

виключно

мІкрокосмом,

догматичноl

qки й

має

свого будівництва, виробпену повільною
Зваживши на найновіші

наукові

в дlскусіі. Та

протестую

проти

тези,

власну

що

Історію

працею поколІнь. ~

досліди,

чи

не

вважалиб

Ви за відповІдне ЗМОДИфікувати це твердження? Чи не вва­
жаєте його за гостро підкресленим? А що

гляди на цю справу j мігби подати
її вияснення, розумієтJ.СЯ при

я

маю

деяк і

певні пропозиціі

особисті!,!"

по­

що до

побаченню, чи не

знайшли б Ви можливим дати мені нагоду для розмови з Вами_
Маю

надію, що

дозволите

менІ

відвідатн

Вас

після

завтра (В середу) о одинацятій годинІ рано.

3

запевненнями найглибшої пошани
Едвард Д. Мальон."

~Що скажете на те?-

-

спитав я трJюмфально.

~Якщо ваша совість вам дозволяє .

• Досі

мене ніколи не завела.·

.А як!

ваш! пляни?"

.Дістатися до нього. А в його каБІнеті я певно найду
якусь фіртку. Можу навіть признатися до всього. Коли у його
спортсменська жилка, то це Йс.го поскобоче."

.А вжеж,

поскобоче! Швидше вІн вас поскобоче. Пан­

цир або американський футбольний костюм, або щось в тІм
роді не завадить.
надійде сюди В

і

Як що він

вам

середу В ранцІ.

вІдповість,

ВІн

то

нагальний,

вІдповІдь
сварливиУ.

небезпечний. Усі, хто тільки з ним зустрінеться, його не­

навидять.

Студенти.

як

тільки

можуть, роблlOТЬ

блазна. Може й краще було6, колнб вк взагалі
від

нього

жадноі відnовідн.

20

З

нього

не отрнмали


ЧАСТИНА ІІІ.

" Він пюцина немож пнва !u
Не судилося здІйснитися надІям

чи страхові мого пр и ­

ятеля.

В

середу

Kensington«.
фо рмою

вранцІ

я

застав

лист

зі

штемплем

.West

На конвертІ виписане моє Іня, нагац.уючи своєю

загороду 3

кільчастого дроту.

Зміст

його був елі-

дуючий:

• Енморк

Парк

8.

ДобродІю'
я

отримав

Вашого

хочете коментуват и

потребують

певноі
Ви
і

мої погляди,

якому

хоч я

міри

тому я

пишете,

образли в е.

Однак

через нет акт І

не зверну на

чення з мого виклад1' І
Я думав, що навіть

це

зм І ст

що

ВОНИ не

кого "НШОГО. ВИ

мого твердження про Дарвінізм

Мушу звернути Вашу увагу, що

завинили

Ви

певен, щО

ко м ентарІв ні від Вас, нІ вІд

ВЖИЛИ відносно
гляди",

листа, в

слова .по­

подібне

сло в о

до

переконує

ме н е,

що

несеlдомlсть, а не через злість

уваги.

Ви

н авел и

одІрва н е

Вам трудно це речення

ре·

зрозумі тн .

пІд- людськІй інтелІгенції воно не мож е

бути незрозуміле. Та коли воно вимагав пояснень, я згоден
іх дати

8

означені)ll

часі, хоча

повинен зазначит и , що

всі­

лякі вІдВідувачі І відвідини мені дуже немилі. Шож до пере-

21


мlнн моіх ПОГЛЯДіВ, то мушу подати до Вашого

не маю звичаю перенlняти
арІй.

Конверту

нойому

цього

слузі, АУСТИНО"і. бо

ласкаво

покажете

вІн

розлорядження

няти всі мІри, аби захистити
~aK, що звуть себе

відома, щ о

моіх дозр і лих і вироблених те·

листа

має

при

входІ

при·

мене вІд напасти цих розби·

• журналістами·.
Ваш
Джордж Едвард Чалєнджер . ~

я

перечитав

цього

листа

ГенрІ

Тарпові,

коли

прнйшов дізнатися, як стоїть справа. Він тільки

завважав :

.Знову щось нового. КутІкура, чи щось нншого. В каждому
разі краще, нІж Арніка. Деякі люде мають своєрідний гум о р. ~

Я отримав листа декілька хвилин по лІв до адина ця тоі ,
але автомоБІль

довІз мене на час. Ми затрималися

великим

з

домом

просторим

ганком.

ЗаслоненІ

вІдчинив

висушений

чорнявий тип ,

літ, у темнІй одежі І шкіряних
що Це шофер,

який

заняв

повтІкали зІ служби. ВІн
І(ИТНИМИ

О'іима

трудно

перед

тяжки м и

заслонами вікна свідчили про заможнІсть професора.

двер І

відгадати яких

гетрах. ПізнІше я дізнався ,

місце

льокаів,

оглянув

мене

котрі

своїми

по

черз і

свlтлобла-

.

• Сподіваиl?" "Так . -

спита['.

. Ваш лист?-

я показав І(онверт .

• Гаразд! -

Тип цей здається був дуже маломовний, Він

повів

мене коридором, у якому заступила нам

ж и ва,

чор н ос.ка жІнка, ніжна,

.Одну хвилину"

-

більш

подібна на

сказала вона .

дорогу мала,
французьку

• ПочекаЙте

Прошу СЮДИ! ВИ стрічалися вже з моїм чоловlком? ­

• Ні,

пані, ще не мав чести! ·

22

АУСТ і н .


такІм

.8

разі МУШУ

вас заздалегІдь пере просити. ВіК

ріШУЧО людина неможлива. Як що

будете БІльш
nВи

.Колиб

вас попередити,

вирозуміл!. ~

надто

чемн!, ласкава

пані. ~

в!н почав сердитися, вийдіть скоренько з Х'lТИ.

Не сперечайтеся з ним. ВІн покаnічив уже декіпька осіб, 110тІм

завжди

виходt:ть

скандал і це Вlдбива
ється на мені та й на

усІх

нас.

Ви

не

про

ПІвденну Америку?U
Я

мІг

запе­

•,Господи!

Не по

речити

вірите

не

.
нІ

одного

сло

ва Та я й не дивуюся.
Та йому цього не ка­
жіть,

бо

буде

біда.

При кидайтеся, що

вІ·

рите І може воно якось

буде.

Памятаl1те,

він

сам

що

каже.

вірить

жете бути
сиlwоі

у

Цього

що
те,

мо­

певиі. Че­

людини

й

П;,аф. ЧillltНПЖС;J у своlІому кМИнат).

не

було на світІ. Ідіть уже, а то догадається! Колиб він здався
вам небезпечним,

подзвоніть, я прийду.

МенІ Зf'ичайно В1а­

ється ЙОГО заспокоіти."

ПІсля такого заспокоюючого вступу мовчазн"й Аустен
повів мене дальше І застукав у двері. З середини
ГОЛОС, мов рев бика j я опиннвся око в
Він сндlв за великим
иап

стол~м,

і .ll.іЯr'рамJв. Коли я увійшов, крісло

23

ot{o

З

відповів

професорnм.

н). якому П081о10 було
його

книг,

позеРНУЛОfЯ


j

я побачив його обличча. Я сподівався чогось незвичайного,

але

вигляд

розміри

професора

мене

оголомшив.

розмІри і опаиовуючий

-

Особливо

погляд.

його

Більшої голови

я У ЛЮДИНИ не бачив. Не сумніваюся, що колиб я осмілився
його

одяrти

ЦИl1lидер,

його

крила

опииилися6 у мене

раменах. Його 0611ичча І 60рода робили

вражіння

СЬКОГО

русява,

6ика. Тільки у цього

вона

проф~сора спадала на груди
лопата.
леие

Волосся у

до

як чорна,

чорних

Зза стопа виростали

чола.

БлаКИТНа-СІрІ

брІв

дуже

'На моі

ревучий,

борода

відтінками

що не приліп­

ясні

0'11

дивилися

рамена,

могутні

мов

чорним волоссям руки. Такий

подібний до гуркоту його гопос склалися

перші вражіння

• Ну?" -

на

асирий­

а

критично і пригноблюючо.

його широчезнІ

бочка груди та великі, ВКРИТі
вигляд і

з сині ми

нього чудернацьке, ледаи

могутнього

з пІд кущів

6ула

про проф. Чалєнджера .

спитав вІн визив&ючим тоном

-

.чого ва,.

треба?"
я

"Іас,

я

мусІв

ПОВСТРИ,'''Іати своє розчарування хоч на якийсь

60 тут бу'J би і кінець інтервю .
• ВИ призначили мені ласкаво побачення" -

ПОКІрно,

витягаючи

Він узяв зІ стола мій лист!

_Ах, це ви
Моі загаЛhні

не

вІдповів

конверт.

розум і єге

поклав

звичайної

біля себе.

ан(лійщини? Що?

ВИСНОВКИ ви ласкаво приймаєте?"

. Uiлковито. цілковито!" заявив я бундючио.
~ГM!

-

це

робиТІ.

шим. 0.:06ЛИ80, коли взяти
гляд. Зрештою ви

моє

становище

під

увагу

значно

сильні­

ваші літа І

ваш ви­

кращ і ніж та череда свиней у Відні, хоча

'іх однодушне хрюкання не

більш

образливе

для

мене, як

індивідуаЛЬНі зусилля першого ліпшого анГ'лійського іжака. ~

І

професор подивився на мене так, якби я в цен мент

згадане звіря .
• Іх поведінка була непристойна~

представляв

24


"Упевняю
раду і

вас, що в моїй

боротьбі я і сам

дам

собі

не хочу жацного співчуття. Залишіть це мені! Джордж

Едвард Чалєнджер почувгє себе найкраще, коли лрипертий
до стіни. Ну, мій пане, кінчаймо візиту, яка не мусить бути
приємна

вам, а

пояснення

Він

до

мені

незисказано

немила.

Ви

хотіли

дати

моїх теорій?"

ставив

справу

ребром

так

гостро, що

можна було викрутитися. Мені не лишалося

ніяк

більш

не

нічого,

як тільки крутити і чекати нагоди, щоби прийти до слова.
Яке воно це все буг.о легке з віддалення! Невже увесь мій
ірляндський

дотеп

не

допоможе

мені

вилізти

А професор все більш і більw пронизував

.,Скоріше,

скоріше!"

"Я, звичайно,

собі

Вайсмана.
зати

-

"Які

його

-

докази?"

суворі

-

відносно
так ска­

тут

не

можна

і спокійно.

говорити

про жадні

в стислім значінню цього слова. Я казав тільки про

загальний
назвати.

напрям

науновоі

-

ВИ

спитав

знаєте , що

о

напрям

скілько це

черепа

він серіОЗНО, стискаючи

nРозуМіЄТЬСЯ! "

n!

думки.

вільно так

"

nГадаю,

зом?"

надто

позиції?

Голос його звучав грізно

~ Розуміється, що

докази

.Не більш, як тільки дослі­

-

що ви були

Невже наукові досліди з того часу не

не зміцнили

очима .

початкуючий в тому предмеТі"

почав я всміхаючись безглуздо .
дувач, та мені здається,

з халепи?

мене

бубонів він.

-

-

є

кінці

завжди

дока-

пальців.

відповів я.

що телєгонія є ще

sub judice?"

"Без сумніву!"
"І

що

зародкова

плязма є

що

иншого,

ніж

партено­

rенетичне яйце?"

"Звісно!"

ВИНРИКНУВ

н, сам

хабсгвом.

25

захоплений своїм на-


~ Та

-

що це все доказує?"

переконуючим

спитав

професор лагідним

голосом.

~A справді, що це все доказує:"
~Сказати вам?"

• Будь

ласка.·

.ие доказує"

-

ший

наУ.а6а у всьому

ліст,

який

3

заревів він
Льондоні.

так розуміється

на

.що ви

Підлий,
науці,

наЙпроклятl.

вліЗЛИ8ИЙ

як І

вміє

журна­

поводитися

людьми.·

По цих словах професор зірвався зі свого крісла. по­
мимо

усього

Професор
мого

напруження я

був

цілком

встиг

малий.

запримітити

Ростом

рамени. Недорослий Геркулес,

вІн

йоrо

ледвн

H~iMOBipHa

ріст.

досяrав

рухливіСть,

якого пронизувала цілу його істоту, всі фіЗИЧНі й духові сили .

• Жаргон!· раючися на стіл.
жарrоном.

3

крикнув він, звернувшися до

-

.. я

до вас весь

час

мене і сп і­

говорю

науковим

Ви гадали, що зрівняєтесь дотепом зі мною? Ви

вашим мІзком

веЛИЧИЮі горіха! Ви думаєте, шо

могучі, ви шкрабачl

прокляті!

хвала може

пІднести ЛЮДИНУ, а

бити? А

всі

мн

ласкаве слово?

Ви

думаєте,

ваша догана

повинн! вам кланятися І
Цього

що

ви

може

старатися

підтримати, а того

все­

ваша
її
о

по­
зrу­
ваше

знищити? Ах ви

нікчемнІ червяки! еи вже забули ваше мІсце? 6ув Ч<іС, КОЛИ
ви надутІ мІхурІ, сидІли

опустивши

вуха! Я

лежне вам мІсце! Так, мІй пане, ще ви не

вам покажу на­

перехитрнли Джор­

джа Едварда Чалєнджера! Є ще людина, яка є
ВІн вас

перестерігав! Та раз ви,

йшли, то зробили це
гаю вІд

гру і

вас

вашим паном.

не вважаючи

на те, при­

на власний риск. Пане Мальон,

відщкодоsання!

Ви

грали в дуже

вима­

небезпечну

боюся, що ви іі програли."
я став біля дверий І вІдчинив іх .

• СлухаЙте
але нападати

на

пане

професор!

Говоріть

мене не смІєте!"

26

собі, що хочете,


"Не смІIO?~

крикнув він і тримаючи руки

-

свого короткого, МОВ

•я

викинув

четвертим

чи

уже кІлька

пятим.

що

пІти

коштував

мене

дорого, та це конечне.

слідом

.

цього дому. Ви будете

вас

ваших

побратимІв?

три

І чогоб

Я

думаю,

мусите!~

ВІн став
иемилим

цІв. Я
в

вас з

Кожний З

фунти пятнадцять шилІнгів
то ви не мали

кишенях

8

хлопячого піджака, вискочив Ізза стола

наближатися,

ходом,

тримаючи

мІг втеКТІі

мене

Підкрадаючися
пальЦІ

в

гору

до
як

мене саоім

учитель

до дверей, та це булоб ганебне.

почало збlратися справжнє обурення. Досі

була моя, але погрози професора почали
~Будь ласка не

трудіться

мене

тан­

ВрештІ

вся Аина

мене оправдувати.

займати,

Я

цього не

втерплю!-

.07- лися І

в

заревів професор. Чорні

його вуса настобурчи­

глумливім усміХОВі показали білІ зуби.

-

"Ви цього

не втерпите7.Професо ре, не дурійтеl Я важу пятнацять стонІв, твер­
дий МОВ цвях і кождоі суботи граю центр три чверти

8

ЛЬОН-

донсько-Ірляндськім мечу. Я не .....
в цей мент він кинувся на меие. На щастя я був од­
чииив двері, а то ми булиб полетіли через них. В коридорІ
ми виконали якийсь дивний
Аустином двері
зачепили

злетім!.

схІдцях

тІла

плентався

при

на

поплуталися, а ще й той

БІля

H!r.

вулицю. По

він покотився

повні його бороди. наші

Bt1AHO

разом

дорозІ
з нами.

рамена

проклятий

Я бачив ЯКОСЬ у цирку

робили щось ПОдlбноrо, та
щоби

млинок і крізь ВідкрИТі уважним

за якийсь стілець і

Мої уста були

малися,

по

обій­

стілець

обох МакІв, які

треба було доброї влрави,

цьому не покалічитися.

Професор

з!рвався на ноги,

махав руками і со лІв

дихавичний.

"Маєте досить?-

-

спитав ві<і

27


· ... !

.іli

nО1l0ТliВСА разом з намн.

28


~Проклятий заб,яка?~

Ми булиб
професор був
нас стояв

напевно
незвичайно

люrиН.

городовик і цей

'ІІА це

мене

чім справа?"

подібного. бо·

На щастє не далеко вІд

виручив.

що таке? Як вам не copOM!~

Наймудрlщі слова, якІ я

,,8

КрИКНУ9 Я. встаючи.

-

виконали ще шось

-

сказав городовик.

чув в Енмср Парк.
звернувся вн до мене.

-

"Ц~Й добродій кину'!ся на мене."
Професор сопів

•1

j

мовчав .

це не лерший раз·

сказав

-

безпеченства, суворо хитаючи головою
мІсяця ви мали

неприємність

цьому молодому

чоловіковІ! Будете

• Ні,

не буду!"

"А цеж чому'"

зважаючи

на

всі

публичного

- . Ще

за це саме.

Ви

минулоrо

Підбили око

на нього жалуватися?"

відповів я.

-

ВИКРИКНУВ городовик.

"Бо я сам соБІ винен. Я увІйшов
не

сторож

до

щ.ого

добродІя,

перестороги."

Городовик сховав сзою книжечку .

• Шоби
-

мені

більше

TaKoro

не було! Ану, РОЗХОl,ьтеся!"

крикиув він до рІзникового хлопця. якоісь

няньки

і двох

прохожих, які вже встигли зlSратися біля нас і подався ву­
лицею в низ, підганяючи

поперед собою це мале стадо.

Професор глянув на мене І щось засмІялося у його очах .

• Ходlм

назадl"-сказав вlн-

.. я

ще з вами не скінчив. а

Це звучало доволІ грІзно, та я все таки

Аустин,

ПІШОВ за ним.

мов деревляна статуя, замкнув З",нами дверІ.

29


ЧАСТИНА ІУ.

"Це найбіпьше звіря у світі іІ
Ледви
і

це стаі10СЯ,

загородила

бут.догові.
але

не

Вона

МОГО

ти лобуре'"

3 їдальнІ

дорогу,

мусlла

заВВ8жала

• Ах,

вибігла

чоловlr<ові

МОВ

бачити, як

повороту

Чалєнджер

я

покинув

курча

іхнlй діМ,

.

стала вона

-

пані

закукурічене

кричати

.ТИ по-

-

калІчив цього молодого чоловіка?"
Чалєнджер показав за себе великим

пальцем.

мОСЬ він там живий і здоровий".
ПанІ Чалвнджер СИЛЬНО збентежилася .

• Вибачте, я
• Вірте паНі,
"Ах,

він

вас не бачила."
що все гаразд, "

вам

з тебе людина! ВІд

набив

МенІ вже

й

"Ue
ву"иuя,
віаійти

--

кінця

Джордже,

яка

тижня

другого

ненавидять

терпеливости

"Власні брудн"

синяка!

одного

тІльки скандал. ВсІ тебе

не

вистає

до

нІщо

.....

буркнув професор.

дпя нікого не тайна. Невже ти думаєш,

весь Льондон, як про те Іде рІч

.. .

нагальна

або з тебе глузують.

Ти дума2Ш. що про тебе не

...

Аустин

говорять

що цІпа
можете
вже усі?

Де твоя честь? Та тиж чоловіче повинен бути професором-

ЗО


регlюсом якогось великого універсітету, де шанувалиб тебе
тисячІ студентІв. Де твоя

честь?~

~A де твоя, моя любко?"

• Ти

довів уже

мене

до краю.

Хам ти

простий, за-

дьорливий хам, ось що з тебе вийшло!"Д)t\ессі спокійніwе!~
.Паскудник ти І

хам!"

"Ну, годІ, за це карний стілець!м
ВІн похилився,
важча вІд

підняз іі

курятка І

начеб

посадив її

то
на

сказав профе:ор

-

вона

справді

сІм

стіп

висоти і

на ньому

такий тоненький ,

вси.ціти. Трудно

не

була

високий пєдестал

ного мармору, який стояв у кутку сіней. ВІн
уявити

з

чор­

був наііменше

що

вона

лед!!и

собі

щось

могла

комічніWого,

як була в цей мент пані Чалєнджер. Ноги звисали, усе тіло
напружене, щоби не впасти, а обnичча скривлене зі
м3дlйми

ЗЛОСТИ.

мене!·

~ ПОПРОСИ."
~ Ти

галабурднику, здійми мене зараз!"

~XoдiM у кабінеr, пане
.,длеж професоре ll

Мальон'"

сказ!l.В Я, дивлячись на жінку.

-

"Пан М,І.ЛЬОН вставляється за тобою, попроси і зараз
здІйму тебе.·

.. Ох,
ВІН

ти лобуре! Прошу тебе пусrи!"
зняв її

відт!ля

мов

пташку.

"Веди себе пристойно,
наліст,

і

вІн

np:Jll'lCTb

історІя

3

це

все

моя мила.

завтра

в ВИСіЖНХ сферах."

сока там

одно

про

Пан

напише

у

Мальон
своій

з десяток чисел серед наших сусід;в.

на 1(01lЬОИ'.

дивне

його роду.

А

Porcus

ех

Тнж почувала ce6~

потІм

ПОДРУЖЖ9.«

ВІн

підзаголовок

ГОnУЄТJ:.ся

grcge diaboli -

"Чудна

досить

,.Вражlння

стер еом

ЯК

ваМі!

годі витримати"

ЗІ

-

ви
пр':!

І УС'

СІН,НЯ з чортіgського

стада. Правда Мальон?"

,,3

жур­

ганЧірul

-

BinnoB1B

я

палко.


Він

зареготався.

~Нічого,

нічого! Зараз прнйдемо до

промовив вІн,

llивлячися то на

ючи величезні

мене то

порозуміння!"

на ж'нку

груди ... Раптом змінив еін тон.

цю дрібну сцену , пане Мальон. Я покликав
важливішого ніж ~,a те, щоби ви

були

і

-

надува­

.. Вибачте

-

вас

назад для

свідком

наших

ін­

тимних жартів. А тепер ти нас жінко облиш!"
В и

поклав

сваТ

"Все, що ти
поступав, як ти
те

не

людей

був

би

величезн і

лапи

на іі

ГОВGрила, є щира

кажеш, н буз би
Джорджам

правда.

кращою

Едвардом

вдоволяйся ним

Він голосно
як його
жував він

Ми

з

-

велнкою

Чалєнджер тільки

так и м, яким

поцілував П,

"Івалти."

Колиб я так

людиною, та за

Чалєнджером, Добрих

на свІтІ багато, а Джордж Едвард

один. Тому й

рамена.

він

є."

що мене більш

засоромило,

"А тепер, пане Мальон"

-

гідністю

повеРliУЛИ у кімнату,

"сюди, як

яку

-

ваш'l

залишили

продов­
ласка. -

перед

два·

цяти хвилинами у таких незвичайних обставинах. Професор
старанно замкнув двері, показав мені
лід ніс скринку з

"Правдиві

крісло і присунув мені

цигарами.

Сан

ІОан

Кольорадо.

-

Таким

запальним

людям, як ви, наркотик добре робить. Та не гризіТЬ зубами!
Обріжте та ще й з пошаною. А тепер сідайте вигідно і уважно
слухайте, що вам

скажу.

Всяку

свою~ увагу

залишіть

при

соБІ аж скlнчу.·
"Перш

усього вІдносно. вашого

повороту

до моєї хати

після того, як я цілком слушно вас з неї ВИКИНУВ ~ ВіН,. немо"

ком

чекаючи

слушно. Це

заперечення

Сlричинила
у

"як

доказ

БІльшої

32

сопів

викинув ціл­

цьому

гото­

побачив, що у вас є якась
всякому

я приаик бачи 1"И серед людців вашої

до вин'"!, ви дали

кажу,

ваша Rідповідь

вому до посnуг городовиковІ. Я
іскорка добрих почувзнь, а

-

разі

її

БІльше,

ніж

професіі. Признаючися

щирини

поглядів

і думок.


і

це притягнуло

ського

мою

роду, до

доброзичливу

якого

ви

маєте

увагу.

Підрозряд

нещастя

належат и ,

люд~

був:

завжди нижче мого Інтеллвктуального горизонту. Ваші слова
зразу пІдняли

вас до нього. І я звернув на вас увагу. І тому

я просив вас зайти у хату, бажаючи бпизше познаЙомитися.
з вами. Попіл покл"дlть,

будь ласка,

на

японську мисочку

на бамбусовlм столику біля вашого лівого ліктя.·
Усе

це сказане

було

тоном

професора,

який

говорив

ДО учнІв. Він знову перекрутив своє крІсло і сидІв переді мною
мов

величезна

надута

жаба,

голову

Відкинув

у зад

І на

впів заплющив очі.
Раптом

обернувся

між паперами.

назад

до стола і

став

нишпорити

Все що я бачнв, це було тільки кудлате во­

лосся І шматок червоноr-о вуха. Повернувwися до мене, вІк

потримав у
книжечки

-

руці

для

• Маю

• тільки. будь
Ubor-o,

що ніщо з

Hor-o

щось

ескізІв

говорити

подібного

дуже

знищено]

про Південну Америку·

ласка, без
що

до

вже

.
-

сказав він

комент3.рlв. 3апамятайте

тут почуєте,

не смІє дІйти

теж,

до загаль­

відома без мого дозволу. якого правдоподібно ніколи не

дістанете. Ясно,"
.Умови

дуже тяжкі. Але

Він поклав
шІй розмовІ

книжечку

може мале справоздання ....

на

кІнець. Бажаю вам

.НІ, ні, сrрівайrе!можливим услівям.

-

стіл.

"Коли так, то на­

-

всього

кращоr-о."

викрикуаав я.

-

.Пlддаюся усІм

ЯК бачу, иншоr-о вибору нема."

.Жаднісінькоr-о!"
"В такім разі обіцюю."
.Слово чести?"
.Слово честн!"
Він глянув на мене з безмежним

• ВлаСТИ80,

недоslрям

що я знаю про вашу честь,~

Дcil"~, ПрсnащкА ,.Іт

ЗЗ


,.Справді

мІй

пане"

~: крикнув я сердито.

~Ви до­

зволяєте соБІ надто багат(.J. Так ще мене ніхто не образив."
Мое обурення більше його зацікавило ніж розсердило .

.. Гопова
очі СірІ,

.я

кругла"

бормотів він.

-

волосся чорне дещо

ходження

• Брахикефалlчна,

-

неr'роічне.

Кельтійського

по­

-Ірлянцець!·

"Ірляндець?"
~ Так, Ірляндець."
.иього доволі. Ви

Мушу

вас

обіцяли

попередити, що

"я готовий дати

вам кілька

мені

воно

шанувати

буде далеко

цікавих

,,8и певно знаєте, що два роки тому я

вІдбув подорож

.до ПІвденної Америки. ПОДОРОЖ ця буде на
в Історії ЗООЛЬОr'іі. Я відбув П, щ:)би
сновки

Уольса І Бетса, а зробити

моє Довіря.

неповне. Та

інформацІй.

це

віки

перевІрити
можна

записана
деякі

було

ви­

тільки

в тих самих умовах, в яких вони повстали. Вже тільки задля
цього подорож моя мала велике значіння, але

заЙШЛt!

ще

й обставини, які н адали їй цілковито ИНШИЙ напрям .

• Знаєте,

а правдоподібно в нашім налів освіченім вІці

не знаєте, що береги Амазонки тілько частиино досліджені
і що велике число її догіЛИВіВ зовсім
Я думав роздивитн
ринниА сві,..
глав

Ця

цю

неВідому

частина

моєї

до монументальної зоольоrіі

Скінчивши

своє

не означене на мапі.

країну І дослідити ії зві­

ПОДОРОЖІ

-

пос,.ачила

кілька

оправдання мого життя.

завдання, я вертав і зупинився на нічлІг

.в IндіЯНСЬКіИ селі, через котре вже був раз проїздив. Село
положене

лри

гирлі ДОПЛИ9У Амазонки, а де саме, Я вам

-назву, залишу це !lЛЯ себе.

Мешканці

племени

підупала

кюкама,

хоча

дуже

цього
раса,

не

села, Індіяне,

апе

дуже

мипl.

Іх Іпеллєк:- у нічІм не низше розуму пересічного Льондонця .

.. ПО

дорозІ, Ідучи в гору рІки я був вилlчив кількох i:;J

..них і залишив після себе дуже сильне вражІння, тому я

34

ні


,.рохи не здивувався,

кликали

до

xoporo.

ко ли

Я

п і сля

повороту

мене

зараз по­

пішов за іх вожаком до одної з хат,

та перед самим мої м приходом пацієнт помер. На моє зди­
вування

дуже

це

не був

білий,

бо

ристичні риси

з

Індіянин а білий,

себе

він

був

альбіноса. Він

можу

нввіть

білявий

був

і

сказати

мав

страшенно

характе­

виснажений

з усіми ознаками довгих трудів. Його одежа була у шмат­
ках. З оповідань Індіян я зрозумІв, що
і що

тиждень

сам однн

тому

назад він цІлком

вІн

ім

усІм

чужий

внснажеНJlЙ прийшов

з лІса.

w Коло нього лежала його торба І я ії переглянув. У се­
редин! було

виписане

його

[мя: Мепл

Уайт,

Лєк

Авеню,

Детроіт, Мікlган. ие імя, перед якнм я завжди СКЛОНlОватиму
гопову.

Не переборщу, що коли

прийдеться

оцінювати за­

слуги, це іня стане на однІй ступені з моїм.
~

3

річей, які я знайшов. ясно, що

тист, який

це

був поет І

шукав вражІнь. Були там уривки віршІв та я

поезії не розуміюся І мені

здається, що

BapTlc'tb

ар­
на

іх незви­

чайно мала. Були там також Д080лl банальні краєвиди ріки,
скриныаa

фарб, скринька

пастелІв.

декІлька

пензликів, ця

загнена кістка, яку бачите ось тут на -І апамарі, том Бакстера
, Метелики і нетлі', дешевий
або инших особистих
лися.

_ Це

револьвер і кілька набоїв. Одежі

річей не було

все, що мав з собою цей

-

може

десь

загуби­

дивний, американський

циган

~Я 8же хоТів було вІдійти, коли побачив у кишенІ його
блюзи цю книжечку. Виглядала

вона

тоді

так, як

r

тепер.

ПовІрте , що рукопис Шекспіра не 6ув611 у такій пошвнl, як
ця книжечка, вІдколи 80на в моіх
П

сторІнка

Він

за

руках. Ось, переГ1t"ньте

сторІнкою. ~

похилився взад,

узяв

цигаР0 І

звернув

на

мене

очІ, приглядаючись, яке вражіння зробнть на мене цей до­
f(YM~HT.

35

З'


Р!ВНИllа І базаЛЬТО8і

Зб

скелі.


Я

взяв книжечку і

відкрив П, ожидаючи

-.влення, якого І сам собі не уявляв. Перша
мене розчарувала.

.з надписом
ючих

Був це

.Джімі

Кольвер

представляло

ЛЬОВАНИЙ

індlян

ВІ;;ЛИКИЙ

якогось обя:­

сторінка ц'лком

малюнок дуже товстого чоловіка

на

та

ТО8СТИЙ

пароплав'". Кілька

іхні

звичаї, далі

священик

у

сліду'

був

плоскім

нама­

капелюсі,

а БІля нього n,уже сухий европеєць. Піп, мал1ОНКОМ було під­
писано:

.Лєнч

Із

Фра

Крістсфером у Роза~lо·.

люнки жІнок І дітей та ціла низка
сненнями:
и Чорн!
а за

• Манатеі

Аджут\

НИМ

двІ

на

під пальмою

МірітІ" ,звіря

сторінки якихось дуже

носих ссавцІв.

Я

не

бачив

Потім

малюнків звірят з

• Черепахи

пІСКУ·,

нічого

та

Іхнl

ма­
лоя­

яйця",

подІбне до свині,

несимпатичних

надзвичайного

І

довго­

сназа8

це професоровІ.

~иe звичайнІ крокодил'?"
"Аліr'аториl Алігатори! Південна Америка ледаи чи знає
правднвого крокодиля.

.я

хотів тІльки

Ріжниця

між

ними

завважити, що

.....

не бачу в них нІчого

надзвичайного. НІчого, що оправдалоб те, про що ви казали.Професор блаженно 8сміхнувся .

• Гl1яньте

на слідуючу .•

я ще не мІг доглянути нічого надзвичайноге. Краєвип,
НА цІлу сторінку. Ескіз мов для

біт.шої

працІ. На першІм

пляні блідо· зелені п·ряСТі рослини, дал! терен Ішов усе вгору
і

на горизонтІ

КІнчився

височезними

скелями

темно

ного колІру, дивно посіченими так, як базальтовІ
які я

баЧИ8.

З

боку,

мов окрема

скеля, а на ній росло
тропікальне

небо, а на

дерево. На
верху

кольока,

заднІм

снель

стояла

плянІ

8УЗКИЙ

черво­

формацІї,
О!1lрвана

бпакитне.

пояс

зеленоі

рослинности.

~Hy й щож?"

-

спитав професор.

~ Воно звичайно формаціЯ дуже цІкава, та я не r'еольоі'
і тому

не

бачу в

нІй нічого надзвичайного.·

37


~Надзвичайного?~
чувана!

-

гукнув він

Нікому навіть І не снилося

гляньте

-

" вона ОДИНОl/а. He~

щось

подІбного. Тепер

на слІдую чу сторінку."

я глянув і ахнув з дива. На цілу
мальоване звІря, яке могло
або як привид у ~арячцl.

сторІнку

було

иа~

уявитися тільки курцеві опіюм

ГОЛОВd мов у

птаха, тіло ящіркн~

хвіст узброєний закривленим' догори шпилями, а через Цi~

я

rIlJlI1Y.

j ахнув з дІІва!

лий закривлений хребет ПРО10ДИВ ряд немов пІвнячих гре­

бенІв. Перед ТИМ страхопудалом стояв малий чоловІчок, чи
карлик

людського

роду.

~A щож скажете на це?"
затираючи

руки

• Потвора

.
-

_.

спи:ав

чудовище!"

~Але чого вІн таке нарисував?­
.Думаю, що з похмІлля.·

38

професор

гордо-


~ Так ДYMaЄTe?~
"Так, а який
~З
вав

ваш погляд?"

цього ясно, що таке

його

з

звіря

живе і що він одрису-

натури. ~

я ледви що не ро:смlявся, та перспектив 1 нового млинка
ло сходах допомогла мен! зберlгти ловагу.
мБез сумніву·
спокоїти дурня.
ця людська

-

сказав я так, як кажеться, щоби за­

~Безсумнlву, Однак мушу

-

наби було його вважати
Алеж це

признати, шо

фігура мене дивує. Колиб це буз Індіянин, мож­

БІлий у

доказом

іхньоі

nereHepauli

раси,

соломянім брилІ. ~

Професор сопІв мов розлючений бик.
~ Ви справді доводите до краю І пІдтверджуєте усі

моі

теорli. ЛІнивство мlзку! БезчиннІсть інтелігенції! Дивне, дуже
дивне!"
Він був надто смІшний, щоби мене розсердити, Зрештою
той, хто хотlвби

на нього сердитися,

розгнІваний, а на те шкода eHeprlї.
дурня, всміхнувся
він дуже

мусівби

бути завжди

Тому й я

вдав з себе

І сказав: м Мені тільки так здавалося,

що

малий"

"Дивіться!·
нок великий

викрикнув 11рофесор і

-

мов

ковбаса і волохатий

там за потворою цю рослину?

Ви

поклав на малю­

лалець.

мабуть

-

.Бачите

думаєте, що це

кульбаба або брюссельська капуста. А це тІльки лальма спо­
невоі кости, а
висоти.

Не

вони доходять до пяти

розумієте,

що

цей

або шести десяти стІп

чоловік

намащ.ояаниЙ

тут

умисне? Розуміється, що він не міг тут стояти і залишитися

живим, щоб його змалювали. Це маляр змалював себе, щоби
дати

поняття

пропорції.

ВІн

мав

певно з

пять

БІльшки. Дерево за ним є В десять раз більше,
джує

маі

стіп

зав­

шо потвер-

висновки. ~

• Господи!· -

викрикнув Я,

-

Крос був6и замалий на його буду!"

39

• Таж

двірець у Черінг


"Поминаючи переборщення, це оказ

гарниЙ·

про-

-

МОВИВ самовдоволено професор .

• длеж
-

не

можна

перечити

цІлому

ВИКРИКНУВ Я І переглянувши

даnьнішl

-

нався, що більше не було нlчо го

люнка

якогось

зробити

досвІдові

людства ~

сторінки,

переко­

.на пІдставі одногс ма­

американського мандрІвника, який міг його

під впливом гашишу або гарячки. Особлнво ВИ, як

учений, не можете боронити подібноі теорії.·
у відповідЬ професор УЗЯВ з поличкн' книжку .

• Це

знамеиита

Лєикастера.

праця

Гляньте на

кавить. Ось І він.

одного Із моіх

цей

ПІдпис

малю IОк;

лід

приятеліВ. Рай

він

певно

малюнком:

вас заці­

,Можлива поява

:в життю юраЗIЙСЬКОГО Дlнозавра-Стеrозавра. Задня його лапа
більша вІд дорослої ЛЮДнни'. що скажете на це?"
Він передав менІ книжку. Глянувши на малюнок, я ОСТОВ­
:пів. ЗВіРя давно
американця

• Це

завмерлого

світа

днвно

нагадувало ескіз

.

без сумнІву незвичайно цiKaBe~

-

сказав я.

"В и не приймаєте це як останній доказ?"
.Я думаю иевиключене й те, що американець міг
чити десь
динІ

в

цей

гарячці

• Цей

малюнок, а потім
це легко

могло

ПОГЛЯД правильний·

нагадати

соБІ

ба­

його. Лю­

трапитися."

-

сказав професор.

• Так

-

ЙОГО й облишимо. Д тепер пригляньтеся цій кістцІ."
ВІн подав мені

кІстку

я вже згадував. Вона. була

зі

спадку

БІля шости

і грубша від мого великого пальця.

небіжчика, про
дюймів

яку

завБІльшки

На іі кінці були сліди

засохлої хрястки.

~Дo
кістка?"

якого

-

відомого

сотворіиня

може

належати

і

старався

нагадати

собі

позабуте.
&

ця

спитав професор.

Я огляув ті уважно

Це моглаб бути дуже груба людська дужка.·

40

да8НО


Професор ЗГІРдЛИВа

• Людська

дужка

махнув рукою .

вигнута

а ця

кІстка

зовсім

проста.

'На поверхні є заглvбина, яка вказує на грубість жили, яка
.проходила через неі. У дужки

.. Тоді

це

не

моглоб

мати

місця.""

я не знаю. що це таке! ""

.Не маєте

чого соромитися вашого незнання, бо упев·

няю вас, що нІхто з Сауз Кенінгтону не мlгби цього сказати."
81н узяв З

шинка.

маленько!'о

пудепоwка

кІсточку

мов

!'оро­

~O скІльки я на цьому розумІюся, ця людська кістка

відповідає

тІй, що у ваших

руках.

Це

вам

повинно

дати

поняття про величину ЗВірини. Хрястка вам докаже, що

не викопали на а цІлком свіжий примірник.

це

ШО ВИ на це?""

~Мабуть у слона .....
Професор скривився немов із болю .

.. Та

не !'оворIН. про слонів У

П івденній Америці. На-

'ВІть У наші часи публичних шкіл .. ""
я перебив Йо. о .

.. ТодІ

може це яке з вепиких

Південно-американських

звІрІв ... скажім тапІр."

.Можете бути
справах

розбіраюся

певні, мій
добре.

Ця

молодий

пан~, що я в цих

кістка не належить до жад­

ного з відомих У зоольогії звірят. Вона належить до вели­
тенського, дуже СИЛЬ!іОГО і

мабуть дуже дикого СОТ80ріния,

яке живе на землі, та не дісталося ще під дослід науки. ВИ
ще не переконанІ?"
~ у всякому разІ я дуже зацІкавлений."
.Як так, то справа не є безнадІйна. Почуваю, що десь
у

вас заХОllа вся

розум І

ми

його

А тепер залишимо американця І

шукатимемо

міг

яснившн хоч

Що до напрямJCУ,

трохи справу.

терпеливо.

повернемо до мого опові­

дання. РозумІєте, що я не

покинути Амазонки, не ви­
з яко!'о при­

йшов цей мандрІвник, то залишилися вказІвки. Iндlянськl лє­
генди мапи бути одинокими провідниками, бо я переконався,

41


що серед усіх племен, якІ

живуть

над

uею рікоlO,

Існують.

лерекази про незвичайну чудну країну. Ви мабуть чули про
Курупурі? ·
~H i ,

ніколи! ·

~ Це дух лІсІв. Шось злісного І страwпи~ого, від якого

треба ут і кати. Ніхто не вміє близше сказати, який віи з себе,
аиl що він таке, але всі

живе .

Звідтіля

щось

погоджуються,

прийшов

жахливого і

менІ

.Шож ви зробили?"
людина

хотіпи

вдалося

говорити

про

цей

рунками, а навіть, мушу

і

щезпа. Ця

пошану.

иехіть

напрям ...

бути

що це таке. ·

балакучісТЬ

мою увагу

перемогти

стороні вІн

повинно

вияснити,

Моя

-

приковувала усю

~ MeHi

в якій

американець. Там

прийшлось

і

індlяи, як і иавіть

не

переконуваннями, да­

признати, погрозами

примусу я зна­

йшов двох провІдників. ПІсля усяких пригод, про якІ не буду
згадувати, ми
прямІ,

якого

перемандрували простір, якнй
ие

згадаю

І

врештІ

увІйшли

не
в

назву. в

країну,

на ­

нІколи

ще неописану, в якІй ніхто, крім ного нещасного попередника,
не

був.

Ось гляньте на це. "

Професор подав мені фОТОІ'рафlЮ, зроблену із поnовини
кліш!.

~Причиною її невдоволяючого
дальше

-

долІ рікою,

.було
наш

иещастя, яке
човен

вигляду·

нас

лени ни клішами розбилася

-

спІткало.

перекинувся І

скринька

Майже усі зістали

казав він
Повертаючи.
з непрояв­

зиищені

-

втрата невідшкодована. Це одна з тих, яку частинно здалось
врятувати. Ласкаво прийміть це як оправдання її недостач
І

иенорма'1ЬНОСТИ.

нема

настрою

Говорили

говорити

на

про фальшування. Та у мене

цр

тему."

Безперечно фотоrрафія була дуже бліда. Зла воля легко

могла ПОЯСНlОвати затерті площІ по свой ому. Фотографlя пред­
ставляла сІрий краєвид. Розд ивля ючи детайлі, я побачив, Щ()
це 6ув довгий ряд височезних скель, немов якась велитек-

42


ська катаракта, а пІд ними широка,

8КРИ7а лісом

рІвнина,

яка постепенно обннжувалася.
~ МенІ
люнкові

здаЄ7ЬСЯ,

що це є 7е саме

місце, що і на

ма­

.•

• Те

саие и

-

сказав

професор.

~Я

віднайшов

сліди

7абору американця. А 7епер гляньте на це."

Рі. І ина у вlдцаlll.

То був tiлизший вид тоі само! околицІ. хоча фотоrра­

фія була теж дуже знищена. Я виразно

бачив

С708Л

.

скелn,

• Тепер

на верху якоі

дерево

я 8же цlлкоsито не сумніваюся"

.Значиться

Чи правду

росло

пролом

зроблено.

кажу? А тепер на

Що на ній?"
иВелнке дерево."
.А на дереві?"

43

Поволи

вершок

цІ ві

-

окрему мов
вІдповів я

Ідемо

вперед.

одірваноі скелІ


·ВелитенськиЙ птах."
Професор подав мені люпу і я став роздивляти детаЙлі .

• Так, на дереві сидить величезний птах. Його дзюб
просто неімовірниЙ. Я

сказав би,

що

це

nellil(aH.·

"Не можу взс поздоровити З вашим ЗОРQМ· -

сказав

, професор .• Це не пелікан, ан! жаден инщий птах. Може
вас зацікавить, що

мІрник.

Це

був

мені

єдиний

який я міг забрати

"Так

він

певний доказ

вдалс-сь

застрелити

справжній

доказ

якраз

моєі

цей при­

подорожи,

з собою. ·

у вас?"

-

спитав

я.

Нарешті

був

якийсь

на підмогу.

~Я мав його. На жаль він З1.пропастився з усім иншим
У човні,

в якім

і

попсувалися

фотоrрафП .

Я схопив

його

серед хвиль, та в моїй руці залишився тільки цей мізерний
шматок лівоrо крила. Мене непритомного викинула вода на

беріг. І цей

шматок

крила

остався

ц і лий. Ось, він п ~ ред

аами."

Він внняв з шуфлядн щось, що мені здаf10СЬ гор і wньо ю
частиною крила кажана, ЗаКРНВЛf:на кістка з болоною могла
мати

що найменше дві стопи .

• ВелитенськиЙ

кажан"

~Нічого подІбного"

-

-

сказа в

я.

відповів профе.::ор

. Не ВИХОДЯЧ.И

з освіченої І наукової атмосфери, я нІяк не міг соБІ уявити ,
що люде можуть так цілковито не мати

поняття про

OChOBH!

підстави зоольогН. Невже ви справдІ не знаєте такоі основ·
ної

речІ

стиво

жені

з

порІвнюючої

розвинена

пальці,

анз,омlі, що крило

лопатка,

стягнені

а

крило

болоною .

Ця

кажана

кістка

птаха
це

не

це вла­

,ри

видов·

може

бути

лопатковою, а можете самі ба ., ити, Щ'J ц е є одноцільна ба­
лона! що

вона висить на однІй

,е

вона не

ан!

кажан,

Мій

може

бути

однісінькІй кістці,

а чt'\рез

частиною кажана. А раз це не птах

так що? u

малий

запас

був

44

ц ілковито

вичерпаний.


.Справді

не знаю"

Професор
казував

книгу,

яку вже раз був мені

.

• Ось· -

сказав

лІтаючу потвору

фодона

відповів я.

-

В'дчинив

або

періоду. На

він,

показуючи

.,ось вам

-

птеродактиля ,
слідуючій

якусь

незвичайну

знаменита репродукція дімор­

ліrаючого

повзуна

сторінці є діяrрама

юрайського

мехаиізму

його

крил. Порівияйте з примlрииком у вашій руці.·
Я

остовпів.

Нарешті я

цього не можна було

цілковито

втекти. Це

повіР-ІВ У

вже був

все.

останній

ВІд

доказ.

Рисунок, фотографії, оповідання а тепер і цей річевнй доказ,

який я тримав у руці

-

не дозволили сумніватися нІ в чому.

Я сказав це і сказав з запалом. бо почував, що
скривдили. А він розсівся
очі

і

знову У своім

кріслі,

професора
прищурив

яснів своім толєрантним усміхом .

.. Це

найвеличніша Із рІчей.

велось бачити ·
налистичного,

колинебудь

до­

сказав я , хоча мій запал був більш жур­

як

які мені

наукового

характеру .

Ви Колюмб наукн І вІднайшли цілий

. Uеж

пропащий

грандіозне!

світ. Мені

незвичайно прикро, що я міг сумніватися. Та все воно таке

нечуване. Однак я розуМіЮ

докази і коли іх бачу , мені це

вистарчає. оо

Професор сопів із вдоволення .

• Щож

ви далі зробили?"

.. Наближалася

дощева

пора,

пане Мальон і моі

при­

паси кІнчилися. Я оглянув частину скелі, та не мІг знайти

місця, куди можнаб було вийти на верх. ОдІрвана скеля, на
якій сидів застрелений птеродактиль, була БІльше доступна.
З

мене незгірший лазун

і

мені

вдалось видряпатнся аж на

гору. Звідтам я краще оглянув скелі і поверхню цієї височини .

• Вона
захід я

не

здалася мені доволІ
міг

доглянути

великою. Ні на схід, ні на

краю

4S

вкритих

зеленню скель.


Внизу окружають її болота повні гадюк, комарів і проnасннцl

_

знаменита загорода

для

~ВИ не завважили

• Ні,

цеі

незвичайно

цІкавої

краіни. м

иншнх слІдів життя?-

не бачив нічого. Та цілий тиждень, що ми його про­

вели БІля скель височини, до нас доходив дивний гаМІр І крик"
~A

що

ви

думаєте

про

цю

потвору,

яку

нари<,ував

американець?"
.Можемо

тільки

догадуватися,

що

він

був

на верху

і там П бачив. Через те десь мусить бутУ. дорога на гору.
Вона мабуть незвичайно трудна, бо инакше усі звірята по­
сходилнб
думаю,

у низ і заселили

всю

країну

довкола

височини.

що це вповні зрозумІле. м

• Та звідкіля вони там узялися?"
~He думаю, щоб це було трудно
вів професор.

• ВІдловідь

може

вияснити"

бути тільки

Америка, як ви мабуть чули, це

гранітний

відпо­

-

одиа. Південна
континент.

Ма

буть у прастарі часи був в цІм місцІ щ.окальниЙ вибух І ви­
двигнув

цей

терен у

гору.

Мушу

підкреслити,

що

скельні

височини базальтовІ, значиться вибухові. Якиwсь вибух ви­
Двигиув
її

Bi.l1

площу

завБІльшки БІльш

решти

стІни

континенту

побудоваНі з

залишає на

них

матерІялу

слідів.

[

менш Сасексу j вІддІлив

прогаллям.

так

які

з

Майже

твердого,

цього

були

стрімкІ

що

його

ерозія не

наслідки? Заві­

шення звичайних законІв природи. Ріжю перепони, як! впли­
вають

на боротьбу

за Існування, були

змінен!. Сотворіння, якІ
иути, заховалися

при

давннм
життю.

родактель так і стегозавр є

повиннІ
увагу,

що

отже

в

юразіЙСЬКі,

порядку незвичайно старі І тільки
їх

при

знейтралізовані

давно

ЗвернІть

штучні

або

були заги­
як пте­

жчттєвJм

умови утримали

життю. ~

• Ваше
висказали

свіДОЦТ80

його перед

ціЛКО8ИТО

переконуюче.

Коли6

компетеитними суддями, вам

повірити. м

46

ви

мусlлиб


~I я так думав у моїй просто~ушности"
' повів професор.
навпаки.

"Можу

На кождім

глупотою

або

вам тільки

повірили

недовіря,

викликане

заздрістю. Не маю привички, "Мій пане,

:хліблятися кому небудь ані
не

гірко Biд~

-

сказати, що було якраз

кроці я зустрічав

на

моє

під­

старатися доказувати щось, чому

слово. Я

показав

був

ці

докази. які

є в мене. Та врешті тема ця мені остогидла і я відмовився
говорити

про неї. Коли до мене приходили такі, як ви, пред­

ставники

публичноі

і

з

цікавости, я не міг зустріти їх

гідністю. Признаю, що

я з

мене спровокують, я не опановую
і

ви

мали

нагоду

спокійно

природи дуже гарячий і коли

себе. На

жаль

про

це

переконатися."

Я мовчки протер своє око.
~ Моя жінка часто докоряла мене за те, однак я гадаю,
що кожда людина

чести

мусить uочувати те саме. Та сьо­

годня я маю замір дати доказ найбільшого
над пристрастями. Запрошую

вас на це."

панування волі
І він подав мені

картку, яку взяв зі стола. "Як бачите мр. Переівал Уольдрон,
загальн.о

,Рекорд

відомий

натуралІст, має

віків'. Мене

постараюся

і тактовно

подати

і

виголосити

запросили, щоби

rентови. Я

при

лекцію

я подякував

про

прелє­

цій нагоді незвичайно делікатно

декілька уваг, які

зацікавлять авдитор!ю

розбудять у неї бажання увійти в справу глибше. Не скажу

нічого

образливого.

дам

тільки

вказівки, що Є ще більші,

досі недосяжні глибини. Я триматиму себе коротко і поба­
чимо,

чи

докажу щось

.А чи

такою тактикою."

можу я бути там присутний?"

"РозуМіЄТЬСЯ!

Приходьте!·

-

спитав я з за-

-

відповів

Він

сердечно.

Його поведінка була незвичайно щира і приковуюча, 'raK, як
і його непогамованість.

Його

прихильний усміх був чимсь

незвичайним. Його щоки тоді надувалися
.:.яблука між

мов два червоні

прищуреними очима і чорною бородою.

47

-

,,6езу-


мовно прнходьте! Мені буде дуже

приємно

мати серед ав­

диторіі хоч одного riрихильника, який би ТО вІн
значний

І незнайомий

з

предметом.

буде велика, бо хоча Уольдрон
він

досить

відомий

Думаю,

І популярний. А тепер,

я присвятив вам більше

не був не­

що

авдиторія

рІШучо шарлатан, та за те

часу, як думав.

пане

Мальон,

Одиниця не сміє

забірати для себе того, що призначене для свІта. Радо по­
бачу

вас на лєкціj. А

вільно використати

~ Та

мр.

зиати, що я

Мак

ще не заб~вайте, що до

нічого з

Ардль,

часу вам

тих матеріялІв, якІ я

видавець

нашоі

ва м

не

дав.·

газети захоче

зробив?~

.Скажіть йому, що хочете. Можете йому заявити, що
колн

при шле до мене

ще когось, я

відвідаю

його з нагай­

кою. А на вашу вІдповІдальність лишаю те, щоби нІчого не
появнпося в пресі. Так! значнться все. Ауля 300льоrlчного
Інститута, сьогодня

восьма трицять.·

я ще раз глянув на його червоне
бороду та нетерПИМі очі і внйшов 3

48

облнчча,

хати.

хвилясту


v-

..r

'"

)_~ ЧАСТИНk У .
пЦе

.r
ще питаННЯ!/'

Вражіння чисто фізичного характеру і
ЙОМ, які я вІдніс

при

моїй

цІлковито здемаскували
одна

за

другою

бнsалася
дження
що

мене як журналіста. У

кружляли

назверх:

моральний під­

зустрічІ з проф. Чалєнджером,

думки,

професор

а

одна

говорив

з

них

правду і

моій головr
вперто

його

про­

твер­

матимуть дуже важні наслідки. Думав я теж про те ,

колиб професор дозволив використати нашу розмову,

зета моглаб

ra-

видати незвичайно цІкаву книжку.

В низу чекав автомоБІль, ЯКИЙ завІз мене в редакцію.
Мак Ардл .. був. як завжди, на своїм мІсцІ .

• Ну

І щож?-

-

гукнув в[н до

мене . • Маю вражіння,

що повертаєте 3 війни. Та думаю, що

він

не

побив вас? "

. Спершу у нас було мале неПОРQзуміння."

"Ну й людина! ШОЖ ви 8ЧИНИЛИ?~
~ Нічого. Згодом вІн заспокоївся І ми поговорили з соБОl()

мирно. Та. вІд нього не видобув я нІчого

-

нІчого для опу-

бліковання ...

.. Ну,

я ЦЬОГО не зовсім такий певний, як ви. Як не як,

а він набив вам доброго синяка а це теж річ, яка надасться
до друку.

Пора

вже

припинити

Мальонl А цьому добродієві
до Й1l~: ПРСПI ЩIІ IІ ~ .IT

треба

49

панування

вказати

террору,

належне

пане­

ЙОМ)!


місце.

Завтра

присвятимо

йому

передову

статейку.

Вона

еже своє зробить! Дайте мені тільки матеріял, а я вже по­
кінчу з ним раз на все. А що скажете ви на такі заголовки,

як ось:

'npotf1ecop

vi\"us',

,КалІостро '

Мюнгавзен',

,Сер Джон

Мандевіль

redi-

або який инший розбишака минулого

-

"іасу. Я йому докажу, який з нього брехун!"
~ Так, але з цього нічого

не вийде. м

.Як нічого?"

•А

через те, що вІн не є брехуи."

~Що?"
рили У ті

заревів Мак Ардль

-

всі

його нісенітниці

.. Та

невже ви пові­

про мамутів,

мастодонтів та

-

якісь там морські гадюки?"
"На жаль я не можу вам
щоб І

професор мав

я знаю

до

них

ніщо сказати та не ДУМАЮ,

,,;кlсь

претенсїі.

Одно

тІльки

це те, що професор має ще щось нового сказати. "

-

"Так ради Бога, чоловіче, пишІть про це!"

• Написати

про

це І

я чув і знаю, сказане було
чого

я

хотІвби, та

ДОВlрочно і

на

жаль

усе,

що

пІд умовою, що ні­

з цього не дІйде до загального відома."

І я кількома реченнями переказав оповІдання професора

"Ось вам і все!"
Мак Ардль ДИВИВСЧ на меие неДОВlрчиво •

• Пане

МаЛЬQН ·

-

промовив він врешті.

-

"Як би там

не було, а це засІдання ніяк не може бути таємне. Я гадаю,
що мнші
дрона

часописи ие будуть ним

писали

Чалєнджер.

вже

нераз, а

ніхто

цікавитися, бо про Уоль­
не

знає,

на

вас до

що

говоритиме

Колиб пощастило, можнаб переЛОSllТИ дещо ці ­

кавого. ВИ там будете, то і напишіть про

це. Я чекатиму

півночІ."

Цього дня у мене було доволі мало часу. П і дчас обіду
у клюбі я розказаа дещо Тарnові. Він

слухаа

мене уsажио

.а Аого сухе обличча ясніло скептичною усмішкою. Почувши
лро те. що Чаr$'нджер переконав мене, він зареготався

50


.. Мій

дорогий·

-

кого не бував, щоби

сказав вІн.
людина

.У життю ніколи

-

зробила

таке

величезне

та­
від­

КРИТТЯ і потІм загубила СЛ·ІДИ. Залишіть це лавІстарям. Цей
тип любить усякі штуки, мов населення павільону малп у зо­
()ЛЬОГічнім СадІ.

Це все дурниці! ~

~A що ви скажете про американського поета?"

.. Такого

ніколи не було.·

~Я бачив його малюнки."

.Робленl Чалєнджером!"
"Ви д.умаєте, що це він змалював

цю потвору?"

.ЗвичаЙно він. А хтожби иншиі\?"
,А фотографії?"

• Там

нічого не було. Ви самІ казали, що бачили тільки

птаха."
. Птеродактиля. ~
~Цe

він

вам

казав. Він

RМОВИВ у

вас,

що

це

птеро-

дактиль."

. А кістки?"
~Перша з

!РЛЯНДСЬКОЇ

юшки, а друга

спеціяльно

під­

роблена для вас, При відповІднІм умІнню й хистІ змайструвати кістку так легко, як

! фотографІю,"

Мен! стало неприємно. Може я таки справді за швидко
йому повірив? Та раптом прийшла

иен\ в голову

щаслива

думка.

~Пlдете на засідання?"
Тарп

призадумався.

-

-

слитав я.

.ЦеЙ геніяльний Чалєнджер

належить до популярних людей.

Баrато

людей

має з

нависна

людина

не
ним

своі розрахунки. Сміло можна сказати, що він найБІльш

не­

у всьому ЛьондонІ. ЯК що там будуть ме­

дики, то може прийти до авантурн, а мен! не хочеться попасти
у

ведмежу

. Ви

яму."

послухалиб його самого. Ц~ бупоб

що

найменше

справедливо .....

51

.'


~ Може

й правда, що це булоб справедливо. Ну гараздt

Піду."
Перед

було більше людей нІж я думав. Низка

.hall"oM

елєк три чних автомобілІв скидала перед

дверми

свій баrаж,

сивих бородатих професорІв, а темна струя піших вкаЗУ8ала,
що а вдиторія складатиметься не тільки з учених, але й зви­

чайних смертних. І спраВдІ. rалєрію І дальнішу частину салі
наповняли молодІ, навіть хлопячl

обличча. Я оглянувся ДOB~

кола себе І побачив, що велику частину присутніх творили
медики. На час лєкц!і опустіли мабуть

усі

великі шпиталі

Льондону. ПоведІнка студентів була весела, але зраджувала
охоту до

бучІ. Лунали

ковито не личили до

уривки

пробивалася

популярних

пісень, які

ціл~

науковоі лєкції. Крім цього У всьому

тенденція до всяких

ЗаповІдався отже дуже

веселttй

особистих
вечІр

для

дошкулювань.
всіх, крІм

тих,

кого чекали небажані иеприемности.
От приМіром появився на естраАі старий доктор Мель­
.арам у своім волохатім капелюсі. З усІх сторін

розляглося

загальне п итання, зв і дки вІн його узяв і

збентежений про­

фесор

пІд крІслом.

мусІв як найскорше

сховати

мого з подаrри проф. Уодля

рlн салі, що чувати з йо г о
зн&в , що З собою

стали

його

8'ІДо­

допитувати з усіх CTO~

пальцем. І бідний професор не

робит и . Та найбільша

демонстрація

бухла, коли проф. Чалєнджер ішов на своє місце.

ви~

Як тільки

появ и лася чорна постать професора, знявся нечуваний КРИК
І галас.

Мені зараз

прийшло на думку,

що

Тарп передба­

чав це І що БІльшість присут н!х прийшла не задля лєкцій,
а тІльки через

те, що

почула

про

запевнену

участь

Ча~

лєнджера.

Демонстрація студентів викликала серед елєrантноі пу ­

бліки, яка засІла у перших
галІ

нагадувало

рядах,

прихильний сміх.

f

вза­

це все галас замкнених у кліТЦі диких зві­

рів, коли сторож приносить ім щоденну іжу. У цьому галасі

52


було безумовно щось

образливого. Та в мене

було

однак

вражіння, що його викликала не ненависть і пого рда, а п росто
веселе зацІкавлення. Чалєнджер приняв

демонстрацІю спо­

кійно, 3 толєрантним усміхам так, неначеб т о не був голос
людей, а дзявкання зграї цуценят. В і н сів не поспішаючи, по­
гладив чорну бороду і глянув своіми бундючннми очима по
сапі. Ще не затнх гамір, колн виступив

брання, проф. Рональд Марей і лектор

вперед голова зІ­

мр. Уольдрон і по­

чалося. засІдання.

Професор Марей

має таку саму

цІлковито не чути,
чому люде,

які

вибачить

хнбу, як

загал

1

коли

мені, коли

вІн говорить. Я

мають щось

скажу, що він

а"rЛійцIВ,

себто, що

нІяк

важного сказати,

не
не

його

розумІю,
завдадуть

собі найменшого труду і не скажуть в цей спосіб, щоби іх
слухачІ почули. Вони

роблять це так,

немовби

релляти цІнний плин з джерела у збірник

хотІли ле·

через

затканий

провІд, а мІж тим одіткати той провІд не так то дуже й важко.

[

так проф. Марей зробив

своН\

J<paBaTui

кілька

та пляшці з

незвичайно

цінних

уваг

водою І звернув на щось увагу

срібному лихтаревІ, який стояв БІля нього і сів. Мр. Уоль,

дрон, загально

відомий

лектор,

встав

! почав читат и. ВІн

був худощавий і суворий , голос У нього був гострий, а по·
ведінка простацька. Та зате він УМіВ присвоїти соБІ знання
инших і

передати

його пуБЛіці у спосіб не

лий для загалу, але й

тільки зрозуМі.

цікавий. Він говорив про все дотепно,

так, що у иього зрівнання

дня і ночі а60 походження хре­

БОВЦі в виходили незвичайно смІшно.

Мовою ясною і зрозумІлою, перепЛlтаною
порівнаннями,

ВІн говорив
бесних

він розвинув

про

просторах.

ПотІм

образовими

перед нами картину сотворення.

кулю огненного

r'азу, яка

змалював

процес

блукала у не ­
ціпнення,

охо·

лодження І морщення поверхні і ф?рмування гір та краплlння
пари

в воду

-

взагапі

про цІ

53

всі

процеси, що

підготовипи


землю до великої Драми

Життя.

Про

походження

самого

життя він ухилився подати якесь певне твердження. Він тільки
не сумнівався в цьому, що

життєві зародки

ніяк не булиб

витримали первІсноі спеки. Зиачиться вони мусіли явитися
не землІ

пізніше. Чи вони повстали з неОРJанічиих елвмен­

тів через охолодження? Чи
нет на якімсь метеорі?
людина, тим вона

може

менше

ДОJматична в

не можемо, а принаймні досі

ми ще не

вати з неорганічних первнів
рійним способом.

прилинули з ииши х пла­

Навряд. А взагалі

чим

цьому

розумніша
питанн і.

Ми

навчилися витворю­

ОРJанічного

життя

ляборато­

Наша хемія досі не знає, як переступити

пропасть поміж мертвою а живою природою. Хемія природи ,
яка довгими епохами творила такі чуда, дійшла до висл і д і в,

які нам неДОСТУПНі. ОСЬ і все, що можна е цій справі сказати.
Опісля
життя,

через

лєктор

починаючи

представив
від

плазунів і риб

живі. Він І являється

великий

молєкул і

аж

до

ряд

слабких

звіринного

морських

щура, якого молоді

прямим

предком

усіх

І стот

родяться

ссавців, отже

правдоподІбно і кождого з присутніх на салІ. (Якийсь скеп­
тичний студент кри"чить: . ні, нН")

Можеб той

моподий до­

брОдій у червоній краватці, який здається думає , що вико­
повся з яйця, затримався

після

лєкції. Я радо

хотів би

пІ­

ЗНаТИ таке див). (СмІх.) Чудно якось і подумати, щоби вінцем
усіх

процесІв

у

природІ

було

сотворення

у червоній краваТЦі. Та чи цей

процес

ц ьо го

уже

добродІя

скІнчився? Чи

мусимо приняти цього добродіЯ як останнє і незмІнне слово?
Маю надІю, щО ВІН не
його

це
є

образиться, але

ч.есноти і його моральна

це скінчена вже

мертва

якіб

там

вартість, мушу

6увби незвичайно марний вІнець
сила,

це

не

були

сказати, що

природи. Евопюuія не
е

СИЛIі

повна

життя

j Т'Ворчости.

Погравшись так на велику
студентом, лектор

ЗНО8У

втіху присутнІх

повернув

5<

до

минулого

нещасним
і

розказав,


як 8исихали

моря

і

виринали

мілини,

говорив про те зло­

сливе життя; щО 8ИТВОРИЛОСЯ на берегах озер і лиманів, про­
стреМПіння морських потвор ховатись у прибережні ~олота,
.це іх чекала велика скількість харчів, що відповідалиб їх ве­

литенському ростовІ.

"Там появились ті страховища, яких:

-

останки заловнили Уільден І Солєнговен і які на наше щастя
вигинули

загодя

перед

появою

.Це ще питання"

-

першо!

людини."

загув чийсь голос з естради.

У мр. Уольдрон було сильно защіплене почуТТЯ дисци­
пліни, закрашене чималим гумором, як це ми бачили на при­
годі зі CTYД~HTOM. Тому зачілати його було небезлечно.

Та

цей вигук здався йому такою нісенітницею, що вІн стратився

І

ие знав, що далІ робити. Так мабуть виглядає приклонник

Шекспіра, заскочений завзятим

астроном,

послідовником

тІм пІднесеним
годя

Бакона,

або

який зустр і не фанатика, КОТРИЙ поза нашою зе­

млею не знає БІльш нічого. Він

перед

голосом

появленнем

.Це ще питання!"

хвилинку зупинився а

помалу
першо!

-

повторив;

.1

по­

вигинули за­

людини.·

загуло знову.

Уольдрон глянув на професорІв і зупинився на Чален­
джерl, який сидів,

похилившись

взад, з веселим

обличчам

j прижмуреннии очнма, неначе всміхався крізь сон .

• Ах, оо
.Це мій
смІху

_

сказав

УОЛЬДРОI!,

здвигаючи

приятель, проф. Чаленджер!"
продовжувати свою лекцІю

CT!lB

раменами.

-

І серед загального

-

так,

неначеб ця

за­

мітка пояснювала усе.

Та

інцlдент

далеко

ще

не

був

полагоджений.

Щоб

тІлькн лектор не сказав про минулІ віки, чи про світ, ЯКИЙ

вже загинув,

зараз М08 рев бика

розлягався

Чалєнджера. Згодом до цього приєдналися

J

г"лос

проф.

слрачі І кождий

раз, як тільки порушилася борода професора І нім ще з його
уст

вийшов

питання! ~

ЯКИЙ

небудь

голос, студенти

а другі. перебивали: . До порядку·

55

реВіЛИ;
або

• Це ще
• Ганьба·


Уольдрон був добрим промовцем І ЯК людина

був виробле­

ний, але подібна поведІнка збентежила І його. Він вагався,
забувався, став

повторюватися, заплутався у якlмсь

ДОl5гlм

реченню, аж врешті лютий звернувся вІн до професора, го­
ловного

виновннка

йог('\ халепи.

~Цеж неможливе!·
професор, заперестати

По салі щ)віяло

крикнув він.

-

цІ

"Будь ласка, пане

-

немудрІ та негідні

вилади.

"

холодом, а студенти аж затихли з ра­

дости, побачивши. що боги з високог~ ОліМПУ сваряться
~1іж собою. Чалєнджер пІднісся звІльна на своім

•А
він
є

я мушу попрохати вас,
"щоб

-

згідні

ви

перестали

подавати

сказав

-

твердження,

якІ

ие

з фактами науки."

Слова професора викликали бурю.
~Вислухати
вости"

крІслі .

пане Уольдрон,"

його!"
чути

-

.ВИКИНУТИ

було

серед

-

його!"

.,Ганьба, ганьба!"

.Геть!"

заГальногО

.Справедли­

крику,

веселости

І обурення.
Голова зборІв

розпачливо

рив собі під носом .• Професор
гляди.. .

махав руками І щось мим­
чалєнджер .... особисті .... по­

пІзнІше ..... Це були єдині

слова,

якІ можна

було

розІбрати серед цього гармидеру. Вимовник уклонився, всмі­
хмувся,

поглаі<ИВ

бороду І

зиову

заглубився у своє крісло.

Червоний І войовничо настроєний Уольдрон
далі.
видав

Коли

приходилось

ЗЇдливин

йому

видвигнути

став говорити
якусь

погляд у сторону противника,

тезу,

котрий

він
зда­

валося дрімав з блаженною усмішкою на обличчі.
Нарешті лєкція скінчилася.

На мою думку це

був кі­

нець переД9чаСIН1Й, бо мова лектора була переривана І без·
ладна, а нитка тверджень

перервалася.

Уольдрон сів І

го­

лова щось промимрив під носом. Встав ПР>jФесор Чалєнджер
і

підійшов на край естради. В Інтересі моєї газети, я подаю

його промову в

цілостІ':.

56


.ПанІ і

панове!~

став

-

здержаного

гомону.

-

Ще раз

прохаю

вибачення,

-

говорити

.Ах, простіть;
що

Чапєнджер

ПаНі, панове

я оминув

серед
І

таку

.0.1

T ~"

вели ку

частину авдиторlї.· (На салІ крик. Професор стоїть на краю
естради

з

величезною

рукою, мов

-

вІдхиленою

владика, який

головою та

збірається

простягненою

благословити

юрбу.)

~MeHe було обібрано, щоби скласти подяку панові Уоль­

дронові за блискучу І образозу лєкцію. Правда, що в нІй були
деякІ

че р ез

те я вважав

своїм обовязком їх пІдчеркнути. А взагалі мр.

точки, з якими я

Уольдрон ви­

вязався

добре зІ

не погоджуюся І

свойого завдання і дав нам зрозумілий

та

цікавий начерк Історіі нашої планети. ПопулярнІ лєкції є най ­
легші,

але

не во

Він глянув
ПО своїй

60

в

гнів

вІзьме

мені

сторону противника)

прнро.!:1

популярна

поверховнІ і

лєкцІя

-

мусит':> бути

-

мр. Уольдрон,·
.коли скажу,

через те ведуть

(тут

що вони

на манівцІ,

пристосавана до уровн!!

публіки:' (lронlчн!

вигуки.) ~Популярнl лєктори це паразІти·

(ГнІвний

Усльдрона.) .Дпя слави або дзвінкої мо­

нети вони
тІв.

протест

використовують працю своіх

менше відомих бра­

Найдрі~нlШий факт, показаний у лябораторli,

кожда це­

глинка вмурована в будинок знання має без порІвнання БІльше
значІння,
тільки

як

таке

марнує

представлення

годину часу

І

до

науки
нlчого

з

другої

руки, яке

конкретного

не до­

водить. Я не говорю цього на те, щоби обнижити особисту
вартІсть мр.
почуття

Уольдрона,

прапорцІ\'

з його учнем.
лові. Цей

і

встав

.-

перемlwав

j в свою

до фляшки з водою.)
вигуки.)

а на те,

не

щ06и загал не затратна
великого

жреця

науки

/Тут Мр. Уольдрон сказав щось пошепки го­

-

чергу

промовив щось

"Та облишмо це.·

дуже суворо

(Голосні

[

довгі

~Переходжу до цікавіllИХ річей. В тім я, як до­

слідник, за.перечи в словам
до сьогоднішнього
ного життя? Я

не

лєктора? В тім, чи затрималися

Дня на нашІй землІ певнІ форми звІрин­
говорю

як аматор, ані навІть як популяр -

57


ний лєктор, а як людин'а, яку п наукова совість примушує
триматися
ється,

стисло

коли

наукових

думає,

що як

рнчноі звірини, то вона
дрои, що

вони

сучасними
енергії і

є

нашими

предками,

фактІв. Мр.

він

не

Уольдрои

бачнв

предками,

бо при

витревалости

не

ніколи

але я

потрІбній

можемо іх

і

помиля­

передісто­

істнує. Добре сказав
додам,

мр.
і

для такого

нині оглядати

Уоль­

нашими

вчинку

у всій

іх

огиді. Сотворіння, які ми вважалн юразійськими потворами
і які легко

пороздиралиб наших

ссавців, існують і

жіть цеJ'А
мене,

по цей

ЯКИМ чином

я

найбільших і

день.·

ви як знаете?'

(КРИI<И:

,Це ще

найлютіших

,Дурниці!'

питання! ')

,дока­

.Питаєте

-

це знаю? Знаю, бо декотрі з них я

чив.~ (Гомін, оплески; хтось крикнув

ба­

.Брехун!")

-

~ Я брехун?" (Загальний галас.) .ХТО назвав мене бре­
хуном?

Прошу

цю особу встати,

познайомитися з нею."
сор!" і група

(Голос:

студентів

щоби я

.Ось

мав

можливість

він

тут, пане профе­

підносить у гору

якогось малень­

кого чоловіка, який старається вирватися ім з

назвали мене брехуном?" (~Hi, ні "
і щез мов

паяц у

пуделочку.)

-

PYI<.) -

.Ви

крикнув обжалований

-

.Як ЩО Є хтось у салі, що

сумнівається у моїй правдомовности, прошу його залишитися

після лєкції." (.Брехун!~)

~XTO це сказав?" (знову якийсь

-

бідолаха метушиться зі студентами, які стараються підняти'
його у гору,)

~Як що Я зійду помІж вас .... " (Голоси:

IІдіть, прийдіть!"
лова

зірвався

музикою.

завжди

Загальний
став

махати

гомін

перериває

~При­

розмову. Го­

не ...toВ

руками

дириГує

цією

Професор ПО'lерзонів, борода у його настовбурчи­

лася, а очі
тованого

І

палали.

ведмедя.)
таке

Тепер він цІлком

-

"Кождого

попав

у стан роздра­

винахІдника

недовіря, певний знак покоління

бракує уяви та інтуіціі, щоби це зрозуміти

зустрічало
дурнІв.

Вам

8и тільки зна­

єте, як кидати болотом на людей, які наражали своє життя,
щоби

про,,:остити дорогу

науці. 8и

58

переслідуєте

прорОКіВ!


rалілєо, Дарвін, я .....

(Довготріваючий

гом!и, ЯКИЙ

чио перервав лєкцію.)

Те, що я тут написав, зложене на підставі моїх
ток з ЛЕ:кціі,

але я

замі­

І тут не в сипІ передати, який хаос зро·

бився серед публІки. Декотрі пані вважали безпечнішим не
дожндати кінця

лєкції. Поважні

професори

теж

поза ражу­

валися від студеНТіВ і Я бачив неодного старшого добродія
з сивою бородою, як він одгрожувався впертому професоро"і
пястукани. Усе зібрання гуло,

мов бжолн. Професор Чалєн­

джер підійшов вперед і підняв руку в гору. Він мав у соБІ
щось такого

перемагаю чого

Він здається хотів

і

сказати

могутнього,

щось

що

стисло

галас

затих.

окресленого. Всі

затихли, щоби вислухати його .

.я

не думаю вас

затримувати·

сказав він

-

.150

і не варто. Правда останеться правдою, а гвалт і КРИКИ мо­
лодих,

а

на великий жаль

мушу

сказати і

старших людей

річи не змінять. Я кажу, що віДКРИ8 нове поле для науки.

Ви цьому пере'{ите.· (Галас.) "Отож я вам скажу. ВиберІть
когось і ПОШ!lіть, нехай провірить це у вашім

Імени."

Серед публІки встав ветеран поріВНЮЮ'{Оі анатоміі, проф.
Самерлі, високий, худощавий з КИСJІИМ
сохлий

виразом облич ча і за­

мов духовний. ВІн спитав проф. Чалєнджера, чи від­

КРИТТЯ, про які він

згадував, були

зроблені

пІдчас остан­

ньої його подорожІ, яку вІн одбув перед півтора роками до
джерел Амазонки?
Проф.
Тоді

Чалєнджер потвердив це.

проф. Самерлі спитав, ЯКИМ

чином проф. Чален­

джер мІг поробити такІ відкриття у краіні, яку досліджували
такІ

мандрівники

І

ВЧ";'І11, як

Уольс,

Бетс і другі

іх

попе­

редники?

Проф. Чалвнджер звернув увагу, що мр. Самерлі зда­
ється

змішав

Амазонку

з

Темзою.

Це

булаб

незвичайно.

велика помилка, бо в дІйсності Амазонка ріка значно більша..

59


j

що правдоподібно зацікавить МР. Самерлі, то факт, що вона

займає раЗО!ll з Оріноко пятьдесять тисяч миль. А в такій
країнІ зовсІм
Проф.

пегко

віднайти те,

Самерпі

всмlхнувся

чого не доглянув другий.
кисло і запевнив,

що

він

вповні оцінює ріжиицю між обома ріками, головно тому, що
твердження відносно Темзи можна легко провірити, що Є ціл­

ком немислиме вІдносно Амазонки. Булоб дуже бажане, колиб
проф. Чалєнджер подав географічну ширину і довжину кра­
їни, в якій находяться

ще доісторИЧНі

звірята.

Професор Чалєнджер відповІв, що подібнІ дрібниці він
з особистих причин залишить для себе, та під деякими за­
стереженнями вІн готов

подати усІ потрібнІ Інформації ви­

браному зборами комітетові.

Рівночасно запитав проф. Са­

мерлі, чи він не поіхавби особисто перевірити.
Мр. Самерлі вІдповів:
.Коли так, ·

• Так,

-

поіду."

промовив Чалєнджер

-

.то я гарантую,

-

що подам вам усі потрібні матеріяли, які допоможуть вам од­
найти цю місцевість. Однак, з огляду на те, що проф. Самерлі
їде, шоби повалити усі

мої твердження, булоб справедливим,

щоби і я мав когось, хто тримавби його в шаху. Я не скри­
ваю, що будуть

великі

труднощі і небезпеки.

Мр.

Самерлі

мусить мати молодшого товариша. Хто на це зголоситься? В життю рішучі моменти приходять цілком несподівано.

Коли я йшов на

це

засІдання, мені й не снилося, що там

я рішуся на експедицІю і

пригоди, про які не марилось мені

навіть у найфантастичніших сна}::. Але, чи

з тих нагод, про які
туди

послала. Я

місця І

брати слів. Мій товариш, Тарп
дайте Мальон ~
дурня, та ще й

-

це

не була одна

згадувала rлєдіс? Вонаб і сама мене

пір ва вся з

говорив,

та

не

сіпав мене за полу.

говорив він шепотом.

-

міг ді­

-

. Сі­

. Не робіть з себе

публично." Рівночасно я побачив, що якийсь

високий худощавий добродій кілька разів

перед

нами

зстав. Він дивився гнІвно на мене, але я не уступав.

60


~Я

поіду, пане голово!-

говорив я вперто.

-

~ Призвище. призвище! ~

реВіла публіка.

-

~EДBapд Данн Мальон, репортер з

Обо­

,Daily Gazette'.

вязуюся бути цілком безсторонним свідком."
~A ваше призвище? -

спитав голова мого соперника.

-

~ Льорд Джон Рокстон. Я був уже над Амазонкою, знаю
добре

місцевість

!

тому маю

усі

потрІбні

кваліфікаціі

для

подібної місП. А
~ Льорд джон Рокстон відомий цілому світові як спортс­
мен "

-

сказав

голова .

~ Добре

однак

булоб,

щоби

серед

учасників був І журналІст."

.я пропоную"

-

сказав

проф. Чаленджер

-

.щоби

з бори обібрали своїми представниками обох цих ланІв. Вон и
вкуп І

з проф. Самерлі Відбудуть цю

точність

подорож і сконтролюють

мої7.: тверджень. '

Так серед вигуків і гомону рішалася наша доля. Люд­
ська хвиля

винесла

постанов, із

БІля мене

салІ.

мене,

Перед

напів

оглушеного

будинком я

щойно

вагою

нових

спостеріг, що

промайнула група студентІв. Раптом

серед

них

появипася чиясь рука, озброєна тяжким парасолем, а потІм
серед веселих криків і зойків елвктричний автомоБІль проф.

Чалєнджера щез на закруті вулицІ. Я опинився сам на РІд­
жент Стріт , освітленІй сріблистим світлом електричних лямп

і задумався про rлвдіс 1 про мою майбутність.
Раптом хтось ухопив мене за рамя. Я огляиувся і по­
бачив перед

собою

веселе

обличча

мого

соперника у цІй

дивнІй експедицІї .

• Пан

Мальон, як не помиляюся? Будемо тепер товаришу­

вати. Я мешкаю ось тут недалеко, в АльбанІ. Є кІлька річей •.
про якІ я хотів6и з вами поговорити. Може знайдете пів го"ннн часу для мене? "

61


ЧАСТИНА УІ.

n я бу в б и чем Б ож н м tt
Ми повернули з пьордом РОКСТОНОМ
це загально
знайомий

відоме

гніздо

ОДЧИНИВ дверІ

і

стон засвІтив електричнІ

аристократіі.

на Blro-Стріт
ВрештІ

мій

-

новий

ми увІйшли У кімнату, Льорд РОК­

лямли у рожевих

абажурах. Вже

біля дверей я замітив, що тут сполучається 6агацтво і елє­
rанція з мужністю і

простотою

достаток

-

багатої людини

з безладдям нежонатого чоловіка. дорогІ футра І касІ та схі­
дні

килими

малюнки

і

застеляли

долІвку. По

стінах

розмІщеНі

rравюри, а [хню вартІсть пІзнав навіть

ціннІ

такий про­

фан, як я. Тут чергувалися ескізи боксерІв, 6алєрнн і пере­

гонів зі змисловими малюнками Фрarонера,
радета а60

суворими Джl­

мрійливими Тернера. Порозкидані то тут то там

трофеї свІдчи пи, що пьорд Джон Рокстон всесвітньоІ слави
спортсмен І
схрещені

атлєт.

Темно-синє

та

вишнево-рожеве

над коминком нагадували давнІ

спорТі в, а розвішені

часи

весла,

оксфордських

під ними рапіри та боксерські рукавиці

вказували на заняття тІєї людини, яка з Іх помІччю здобула

собі сла"у.
Довкола

кімнати

мов

карніЗ

розвішені

були

голови

усякої великої звірини з найдальнІших закутків світа а

ннми гордо пишався білий носоріг з Лєдо Енклєв.

62

над


Посередині на грубім червонім килимІ Стояв

чорний з золотим tTin Люі
шклянки

І

недокурки

ХУ. Його

цигар, а срібна

роскІшний

безчестили
таца

порОЖНі

з Цнгарами

та

блискуча пІдставка для напнткlв доповнювала картину.
Мій

господар

узяв дві високі

горІвкою та содовою
креспі,

водою,

шклянки і наповнив їх

вказав

менІ мІсце у глибокім

поставив передІмною шклянку і

довгу

гаванську

цигару.

довго

приглядатися

подав

мені лискучу,

ПотІм сам сІв проти

менІ

своїми

дивннми,

мене І став

проннзуючими

очима,

світло блакнтними мов ледяне озеро. КрІзь дим

(ара я

вдивлявся у його обличча.

Воно

було

мені

добре

знайоме зріжних

uи­

фОТОr'рафій

та тепер я приглянувся йому близше. Ніс у нього закрив­
лений, щелепи запаЛі, волосся темне, русяве,

на маків.ц\ до­

волІ рідке, тверді вуса та гостро закінчена борІдка. Він мав
у
а

собі

дещо з

притІм

щось

пана, того

Наполєона
чисто

ІІІ.,

анГлійське,

nриклонника

деякі

риси

з

характерне

Дон

Кіхота,

для сільського

простору, собак І коней.

Вітри та

сонце спалили його обличча, мов червону глину. Густі бро­
ви надавали

його

холодним очам майже жорстокий вигляд.

Хоча й сухий на ТІлІ, він побудований був міцно і витревалий
на усякі

можлzві

невигоди. ростом вІн був трохи більший,

як на шість стіп, та круглІ рамена робили
низшин.

Ось

вам

портрет

відомого

йоrо на вид трохи

льорда

Джона Рок­

стона. Таким я бачив його, як вІн сидів, схрестивши
проти

мене,

курив

Нарешті

.1
мов

так,

одно

що коли

він

цигар0

мовчкн

приглядався

ноги,

мені.

промовив:

молодий

слово)
ВИ туди

і

-

феЛЯГУ'ХЛОГlче~

.ось ма

йшли,

-

і вскочили

(вІн

казав

В роботу.

це так

Думаю,

не ожидали такого Кінця?-

"І не снилося мені щось подІбне!·

• Те

саме й зі мною. Не снилося щось подібного. І ось

ми по шию у цім казані. Три тижні тому я повернув з Уганди.

63


вииаймнв собі хату в Шотляндії, підписав умову і ось ва м!
Гариа робота!"

• Така
в

робота

мені й по душі. Я

журналіст.

Пра цю ю

• Daily Gazette".
~ Так.

8101

це казали. А м іж

иишим.

У м ене

до

вас

справа . Хочете менІ допомогти? "

. Дуже радий!"

. Справа рисковна. Не боїтесь? "

.8 '11м
• Та це
.. НІ. "

справа? "
6аЛінджер .

Ви чули

про нього? "

.молодий фелягу, деж ви жили? Сер Джон 6ал l нджер
найкращий жартун на всій

пІвночІ. На рІвнині я йому пара ,

але там, де треба скочити, вІн

ЗАжене

мене

в

кут.

Вівто­

рок напала на нього гарячка. Біситься, як чорт . Спить над
нами. ЛІкар

Та вІн

каже, що

поклав

мусить

иа ковдру

Істи,

инакше

йому

конець .

револьвер І клянеться, що

шому, хто лІдІйде, зсадить

усі

шість

куль.

Це

пер~

виклн к ало

у прислуги повну неохоту до служби. Джек твердий ЯК за~
л[зо, та трудно доз золити

пропасти людинІ."

.Щож 8101 думаєте зчинити?·

• Думаю,

-

спитав я .

що МИ з вами моглиб кинутися на нього і обез~

броіти його. Можливо, що він дрімає. А врешт І в

найгІршім

разІ він може скалічити тільки одного з нас. Другий зробить
своє . Колиб вдалось притримати його за руки і полlзти лом~
пою

йому в

шлуиок. повечерявби старий як ніколи

Подібна робота спадає

Я не

можу

похвалитися

.і невипр060ване ще

страшнІшим,
труса. Думаю,

людину

великою

уявляється

ніж 801010

ХОВУВАЛИ В зневазі

на

дуже

відвагою.

моій

ще. "

несподІвано.

Усе

невІдоме

іРЛАндСЬКій

фантаз ії

справді є. З другого боку мене ви­

до трусівства і вчили

що колк6

хтось

сумнівався

боятися
в

моій

клейма
відвазІ,

я не за6арився6и СІСОЧНТИ у пропасть, як той Гун у книжці .

64


Та не задля хоробрости, а скорІше задля гордости й страху,
щоби мене назвалн трусом. Тому, хоча моі всі нерви трем­
тіли на саму думку про цього божевільного пяницю, я вІд­
повів так безжурно, як тільки

YBara

льорда

• Балачки

я

готовий

справа доволі

на все.

небезпечна.

мене .

тут нlчого не поможуть - -сказав я.-мХодім.­

Я встав і
по плечах і

міг, що

Рокетона, що це

тільки роздратувала

він теж.

Потім

пхнув назад у

• Добре, добре,

усміхнувся, поклепав

мене

крісло .

хлопчнку-синку. З вами можна почннати. ·

Я глянув на нього зд.нвованиЙ .

•Я

сам справився з Баліиджером ще в ранці. Він пе­

рестрелив м енІ

кімоно, та все таки

кафтан одягли. За який

тиждень буде здоровІсІнький. Маю надІю, що
зле не вІзьмете. Бачите
влюся на цю
тому коли

вІн і

чи

-

І

це

цього менІ за

мІж нами кажучи

пІвденно-американську

lеторlю

дуже

вже хтось має зі м ною їхатн, то нехай

можна

йому

довіряти.

Мушу

признати,

-

Я ди­

поважно,
знаю, хто

що

ваш

екзамен випав добре. А треба сказати, що вся робота впаде
на нас, бо цього Самерлі

прийдеться

няньчити

зараз

вlА

першого АНЯ. Між ИИШИМ, чи ви не той самий Мальок, що
має д.lстати для Ірляндjj нагороду Рагбі?
. Можливо, що дlстану ." Я кажеться вас пІзнав. Ви грали проти Річмонду І пе­
ремогли їх. Кращого мечу я не бачив за весь сезон. Та Я вас
прохав сюди не на те, щоби
ємо

свої

справи

до

вести балачки про спорт. Ма­

полагодження.

пароплавІв . Від середи за ткж .r;t нь
ви з

професором

моглиб ним

успІли

пої хати.

вами? -

полагодить гa~eTa. ~

м Стрlлявте? -

доin .. : Пропащкl с а lТ

65

,Таймс!'

,Booth'
до

Я вже з пароппавним

розуміюся. А як справа з
м Усе

Тут у

їде

приготовитися

є

рух

у Пара. Колиб

цього

часу,

агентством

ми

по­


.,Як ополченець.·

]

.Господи, аж так зле!

liаука стріляння зайва? Виж

чого ви,

усі, мов

молодІ, думаєте, що

ті

бжоли

без

жала.

Цікаво булоб побачити, якби це ви виглядали, колиб хтось
прийшов красти мід. А в Південній Америці прийдеться вам
пильнувати рушниці, бо як що

наш

любий ЧаЛЄНQжер

божевІльний або останнІй брехун, то побачимо

дещо

не

ціка-

вого. Яка у вас рушииця?~
ВІн підІйшов до
чив

ряд рушниць

_Побачимо,

дубової

мов рури

шафи

І

віДЧИНІіВ П І япоба·

органів.

що я зможу вам одступити з мого арсеналу. ­

Льорд Рокстон став виймати одну за другою цІлий ряд
прегарних рушниць. По пробував
:клав

назад

• Це

так

є

пестливо,

як

·Вона дала мені цього

замок

мати

,Блєндсксаресс

кождоі з

дитину

великана

Ще

сказав

і

що

рушниці і того.

знаєте
хто

добре

ними

вам дуже корисне приладдя:
автоматичний замок'. Цею
я

він.

хвилина І вІн

-був мене у своій колєкції. Гостра куля це

шого. НадІюся,

них І по·

.

N-ro 577.' -

вся

r ордона?

сила слаб·

Це

поет

керує. А

тепер

,далекозІр

N-ro 470,

рушницею три

-

мавби

коня

гляньте: ОСЬ
подвійний

роки тому назад

ПОЛlOвав торговцІв невільниками у Перу. Я був там справ­

жнім Божим бичем, хоча про це не знайдете згадки у жад­
ній книжці. Є в життю мінути, коли кожда

люднна мусить

-станути

не

в обороні

права людини

або ніколи

почуватиме

<себе цілком чистою. Через те я І ріШИ8СЯ підняти вІйну на
власну руку. Я сам проголоснз Іі, сам

перевів і сам закін·

чиз. А цІ значки всі в честь переслідування торговцІв. Цей
великий

для

їхнього

ватажка,

Педра Льопес;

я застрелив

його в верхlвцях ріки ПутомаЙо. А ось щось, що булоб якраз
.для

вас·

-

і

він

виняв

роскІшну,

і срІблом рушницю.

-

пять

сміло можете ій довірити

куль в ньому.

~коли

прикрашену

бронзою

замок добре намащений і всІ

бб

життя.·


І він

подав мені рушницю та. замкнув свою шафу.

м Між ИНШИМ· -

сказав він, вертаючи до СВОЙОГО крІспа

~ЩО ви знаєте про проф. Чалєнджера?-

Лloорn РОКСТОН став 9HAMa'tM ОАНУ за npyrolO
цІлий

МЯ

.1

pil'ln

прегаРННJt РУШНИЦ •.

щойно сьогодня його вперше побачив.·

я теж, Дивна рІч, що ми обидва

вибрались на до­

~агання ЛЮДИНИ, якої не знаємо. Чудернацька з ньсго ПТИЦЯ.

67

·5'


Його науковІ побратими здається не дуже то закохані в нього .
Як ви зацІкавилися цІєю справою?М
Я розказав йому коротко

свої

ран і шні

пригоди і в і н>

вислухав їх з зацІкавленням. Потім витягнув
ноі Америки

.я

мапу Півден·

І розклав її на столІ .

думаю,

що

все

те,

що

вІн

казав,

щира

правда .

І я кажу це на певних пІдставах. ПІвденну Америку я дуже

люблю. На мою ДУМКУ, вІд ДарІен до Фуего

тіша, найаеличніша І найкраща частина

то наЙбага·

-

нашої

планети. Іі

досі не знають. НІхто й не уявляє соБІ , що там може бутн.
Я

перейшов ії від

там два сухі

одного

сезони і

чув

кІнця

аж

дещо

про

до

другого І

перебув

це все. Дуже багато

говорять традиціі та перекази індІян. Вже щось там мусить
бути і ЧНМ краще хто знав цю країну, тим

він біпьше пе·

реконаний, що там усе можливе. КІлька вІдомих шляхів, по
котрих ЇЗдят .. а решта усе недосліджене. Приміром тут у МаТ0

і провів він цигарою

rpocco " -

по

цей закуток ось тут, де межують

не здивувапоб. Так, як нам

частині мапи

три

держави,

розказувае

є пятьдесят" тисяч миль водяного

цей

шляху. який

лІсом величинн Европи. Ми моглиб бути

~ аб с>

-

нІщо мен е

добродІй, та м
переходить

віддапені один від

другого так як Шкоцlя від Царгороду, а тим не менше ми
находилисяби у тім самІм бразилійськlм
робили

там

в

пІдноситься

ріцІ

тІльки

стежки
І

або

опадає

лісі . ДосІ люде по ·

царинки. І ие днво. Вода

на добрих сорок стІп і через

те уся країна у БІльшІй своїй частинІ це одно велике багно.
І

чомуб

там

не

могло

скриватнся

щось

ми не змоглиб його Відшукати? Зрештою ·
ним усмІхам на своім худощавіМ
на кождІм

кроцІ

чекають

мнсливські

до старої КУЛ"КИ з r'ольфу, усю

давно. Тепер життя

обличчІ
білу

таємне?

-

. зрештою

пригоди.

фарбу

І

чому

додав він з див­
Я

там

подібни й

здерли

з мене

мож~ кидати мною я·к хоче і сліду не

лишить. Та памятайте молодий фелягу, що мисливські при -

68


годи це сіль

ЖИТТЯ. Так

скучнІ І мягкі й

варто

жити. Ми

всІ

стали

вигіднІ! Я пробував уже й війни

й

такі

ман.nрі­

вак й аеропланІв, але полювати на ці потворн, що здаються
"' ов сонна мара по добрІй

вечер і , то цілком

щось

нового.·

І він аж кректав Із радости.
Може я занадто розписався

про

того

нового

знайо­

мого, та він через довший час має бути моїм постІйним то­
варишем

І

через

те

я

старався

змалювати

його

дивний

характер, мову й думки як мага точніше. ВрештІ я залишив

його, бо мене чекали. Він став намазувати замок своєї улю­
бленої рушницІ І роздумував над пригодами, якІ

1

я ясно

здавав

нас чекали.

со6і справу, що у всІй Ані'ліі я не змlг6н

найти мужнІшої І спокійнІша! людннн, з якою можна 6ул06
і ти на всяку небезпеку.
Хоча я 6ув утомлений подіямн дня, я довго сидІв з на­
шим видавцем, Мак Ардлем і розказував йому про все, що
рІ шив

зясувати

це враНці

сер ДжорджовІ Бомант.

рішили, що я описуватиму все в

Ми ви­

формІ листІв до Мак Ардля

І що іх і'азета друкуватиме, або ванн лежатимуть до нашого
повороту і 6удуть вндані пізнІше вІдповІдно до 6ажань про­
фесора, бо'МН не зналн, якІ вІн може постаанти умови. Ми
пробували до

нього

соковито! лайки

телефоиувати.

на адресу

Та

преси, ми

перший

раз, після

довІдалися,

що коли

повІдомимо його, яким поїдемо кораблем, він при самІм від­
і здl подасть в І дповіднІ вказІвки. Друга спроба не дала жад­
ної відповіди,

крім

жалісного скавуління

її чоловік дуже лютий

шимо

І що

вона

великий трІск,

апарат

пополудни

а телефонічна централя

професора

зІпсутий.

Після

ЙОГО дружини,

надіється, що

його в спокою. Третя спроба

ми

що

зали­

викликала

повІдомила нас,

що

цього ми й не намага-

JJ ИСЯ БІльше з ним Г'озорнти.

А тепер,
т ися

до вас

любі

читачі, я вже

безпосередно.

Як що

69

більше не буду зверта­
дійде

до

вас

яке про-


довження

цього

оповідання, то тільки

rазети. Я лишаю у редактора

вели

до одної

з

І може колись, як нам
свІтло денне

за

посередництвом

цей звІт з випадків, які до­

найцікавІших

експедицій в історіі

науки

удасться повернути, і він побачить

разом з рештою оповідання,

UI

останнІ рядки

я пишу в сальоні пароплава 'tФранцlска". Пільот забере іх
назад і віддасть Мак АрдлевІ для переховання.
Хочу ще

записати одну

подІю, останню, яка

врізалася

в мою память у старім світІ. Це картина холодного, вохкого

ранку

пізною

постати,

весною.

щільно

Падає дрІбний,

закутанІ у блискуч!

зимний

непромокальнІ

Ідуть на мІсток, який веде на пароплав.
на візку цілу

Високий

дощик. Три
плащі

Перед нами везуть

гору чемоданІв, клунків і скринь З рушницями·

І мелянхолlйний

проф.

Самерлі

іде,

похнюпившн

голову і волочить ногами мов людина, яка страшенно себе
жалкує.

ЛЬОРд Джон

Рокстон Іде жваво, а його сухе, ува·

жне обличча сяє мІж коміром плаща І мисливською шапоч­
кою. Що до

мене, то я дуже радий, що врешті скінчилися ці

всІ приготовання І

коли

хтось став

сумнІ пращання. Ми доходили

нас

гукати.

Ue

був проф

до

мІстка,

Чапєнджер. Він

оБІцяв вІдвести нас і додержав слова .

.. Ні,

спасиБІ, я не піду на поклад. Маю сказати кІлька

слІв, а це можна зробити й тут. Тільки не думайте, що вам

в чім
ком

зобовязаний.
байдуже,

чи

жадної вдячности.

3апамятанте
ви

соБІ

добре,

що менІ ціл·

ідете, чи нІ І я не почуваю

Правда є правдою

!

себе до

нІщо з того, ЩО

ви

привезете, її не змінить, хоча зацікавить і заметушить без.
найменшого значіння певну
запеча;ан!

в

скlлькlсть людей. Моі вказівки

цій конверті. Розлечатайте іі

щойно

на

Ама­

зонці в мІсті Манаос, але не скорше, як тІльки в день і го­
дину, якІ написані зверху. Ясно? Виконання

лишаю вашій

моїх умов я за­

чести. НІ, пане Мальон, я не думаю

обмежу­

.ати вашоі коресподенцП, раз цІллю вашоі подорожи є про-

70


вірити всю справу. Прошу вас тільки, не подавати
близших

інформацІй

не появилося

що до напряму

друком

аж до

вашого

виправи

жадних­

і щоби

повороту.

Ви

ніщQo
багатQo

зробили, щоби згладити мою иехіть до цієї обридливої профе·
сії, до якої маєте нещастя належати. Бувайте здорові льорде
Джон.
радІ

за те

будете

полюванню, яке вас чекає. НадІюся, що зможете

Для

вас

розка­

зати в 11 The

наука

Field".

цІлком

чужий світ, та

ЯК ви уполювали дlснорфодона. І ви пра·

щайте, проф. Самерлі. ЯК що ви здібні до поправи, то вернете
в ЛЬОНДОН

значно мудрlш!, як тепер,

коли

його покидаєте .•

Тут вІн обернувся на пяті І ми побачили, ЯК вертав ДQo

потягу. Я довго ще бачив з покладу його квадратову СТрИ·
баю чу

постать.

В останнє

а

А тепер

ми вже

виїхали

дзвонять на листи і пlльот нас

новім шляху.

далеко в канал.
пращає. МИ на

Нехай Бог благословить тих, що залишилися.

нас щасливо нехай поверне назад.

71


ЧАСТИНА

VII.

" Зав т ра уг п у б п яе м ося у незнаЙОNlУ країнуu
Не хочу бути нудним І тому не описую нашої роскtш­
ноі ПО.l10рожі

кораблем. нІ тиждень нашого побуту

Хочу тІльки зазначити

велику

чемнІсть

Сотрапу " , яка нам помогла в оргаНізованню
дицІї. Коротко згадаю і про
нястої

ріки і

ми

іхали нею

подорож в гору
пароплавом,

ніж на океані. ВрештІ ми минули ОбlДQС

маос. Мр. Шартмен, представник

ding

Сатрапу·

8

Пара.

• Регеіга da Pinto
нашої експе­
великої, ГЛИ­

мало що

меншим

опинилися у Ма­

[

• British and

ВгazШап Тга­

став нам у великІй пригоді. Час, ЯКИЙ за­

лишився нам до реченця відчинення листа проф. Чалєнджера,

провели

ми

у

кілька заміток

його
про

гостиннІй

наших

фазенді.

товаришІв і

віз муть участь в експеДl1ц!і. Говоритиму
матеріяли

мусять перейти

через

Тут

хочу

подати

помічників, як\

теж

цілком отверто,

ці

вашІ руки, пане Мак Ардль,

тому залишаю це ваш ій діскрецli, як ви їх використаєте. Нау ­

кова слава проф. Самерлі надто відома, щоби про неі писати·
Виявилося, що вІн краще надається до
ніж я

цього рода подОРОЖі.

це спершу думав. Втома ні труднощІ

ного впливу на його
шІстьдесять

худощаву

шість лІт, я

ніколи

не

мають

особу. І хоча йому
не

чув від

на невигоду. Я дивився на нього як на заваду в нашій

72

жад­

минуло

нього нарікання

по-


.дорожІ, та тепер бачу, що він не менш витрівалий вІд мене.

Характер у нього

скептичний. Від

самого

початку

він не

<:кривав свовї думкн про те, що проф. Чалвнджер пройдисвіт
І що ми вибралися

шукати вІтра

в

полі. Всю

дорогу

від

Саутгемптон аж до Манаос він старався переконати нас про
це. Коли

ми

покинули

тутешнІх птахІв
душею був

пароплав І висІли

та комах трохи

відданий науцІ. ЦІлІ

на беріг,

краса

його потІ шила, бо вІн· усею
дні він

проводнв у лІсІ, то

з рушницею, то сіткою на комах, а вечерами упорядковував

зІбранІ екземплярІ. Дуже недбапо він

вІдносився

до

свого

зверхного вигпяду І чистоти, був незвичайно розсіяний І

на­

погово привязаний до своєї люльки. В молодості брав участь
у кІлькох наукових експедиціях (мІж иншими з Робертсоном
у ПапуасІв) І тому

був

добре

обзнайомлений

з

життям у

таборІ й човнІ.
Льорд Рокстон

нагадує у дечому

проф. Самерлі, але

в инших точках є просто його протилежністю. Він на два·
цять років

молодший, але

збудований

подІбно.

Мені зда­

ється, що я вже описував його зовнішний вигляд У попередній

частині оповІдання . Він завжде дуже чисто І старанно одя·
гнений. 3ВИ'іайно иосить білий спортовиА костюм і бронзові
черевики. Говорить

він

-

як і всІ люде діла

-

дуже ля­

ксніч н о. Радо попадає в задуму, але теж і радо бере участь
у всякій розмов!. А говорить ЯКИМСЬ

п!в серіОЗНО
ПівдеННОі

чудним способом, на­

напlв жартливо. Його знання світа, а особливо

Америки,

незвичайне,

а в

нашу

обlцяnки Чалєнджера вІн так вІрить, що

експедиUlю та

навіть глузування

Самерлі захитати цієі вІри не в силі. Його поведІнка спо­
кійна, голос

лагідний, але з глубини його блакитних очей

пробнвалася

незломна воля та здібнІсть до страшної лютІ,

тим страШНішоі, що

здержуваної на I1РИПОНі. ВІн мало го­

ворить про свій побут у Бразилії та Перу, але треба було
бачити, яке вражІння аробив його приїзд на надрічне насе·

73


лення.

Всі туземцІ вважалн

ронцем. Між ними

жили

його своїм покровителем! обо­

цlл!

лвгенди

але Й сама щира правда була вже
Слава його

жнв якийсь

пішла з того

час у лісі

люмбіі. У тІм лісі
дикий кавчук
тям

населення.

терори:;увати

приневолюв&ла

це

колись

Льорд Джон нераз

зібрав

Конго

усю

громаду

і

тільки

невІльників.

катуваннями

само

жорстоко. як

срібра

уДаріви.

нещасними жертвами. та

погрози

які

мішанців-мулятlв

всякими

так

копальиях

вставлявся за

дІставав

дуже буйно росте

країну

в

подвнги,

льорд Джон

кавчук став проклят­

підлих

Еспанці

то

Бразилії, Перу і Ко­

-

Купка

населення до праці

робили

взамін за те

кордоном

! так само, як у Конго -

мІсцевого

стала

над

так як у

-

про: його

доволІ гідна подиву.

часу, коли

й образу.

повтікали

з

Тоді

він

роБІт у ліси

і формально обявив ватажкові мулятів, Педров! Льопез. війну.
КампанІя закінчилася
застрілив

тим,

що льорд Рокстон

власноручно

мішанця.

Не диво, що ця смаглява людина, з лагідним голосом

і св:>бідною поведінкою викликала таке зацікавлення у пІв­
денній Америці. Правда, що по~уття І відношення були рІжні.
Туземці, яких він брав в оборону, були йому
та за те їхні гнобителі не могл І
нокою

дуже

гдячнl.

йому цього забути. Оди­

користю присутності льорда Джона для нас було те,

що він знаменито

говорив

жаргоном

~ліигоа джероль ~

-

мішаниною португальської та індіянськоі мови. Жаргон цей
знав уся Бразилія.

я вже згадував, що у льорда Рокетана сильно розви­
нена

Південно-американська

манія. Він

говорив про

цю

ве­

лику країну з таким запалом, що цей запал заражував і мене,

S1кий про неї нІчого не знав. Хот[в6и я ТУ7 передати запал
його оповідань, мішанииу точиого знання І фантазП, якІ про­
ганяли навіть
проф. Самерлі.

скептичний і неДОВlрчнвий

усміх з обличча


Він розказував Історію великої ріки, яку в так недов­
гому часІ дослідили, або навіть

уже

декотрі з

перших за~

80ЙО8иикІв Перу пере плили іі усю. Та всеж таки береги ї1
цІлковито невідомі.
рИ8 81Н, указуючи
вІдає, що

там

80ХКОГО ліса, де

3

иа

. шо ми
північ.

скривається?

бачимо

окружає

гово­

-

пуща і баГ!-lО.

на

ніколи не станула

усіх сторін нас

ось тут?"

. Лlс,

-

А там

пІвдень?

нога

Хто

Гущави н а

БІлого

чоловіка.

невІдоме. Хто знає, що лежить

там за вузенькими лінІями рІк? Хто осмілиться сказати, що
є щось

неможливе у такій

країн І.

лєнджер не мав казати правди?"
влялася
хитав

глумлива

головою

та

усмішка
пакав

на

І

-

чому

то старий

Та тут

завжди

обличчі

дальше

свою

Ча­
проя­

проф. СамерлІ, він

люльку.

Та я вже досить писав про своіх.

БІлих товаришІв; їх

характер та іхні здібности, так як правдоподІбно моі

висту­

-

плять ще у ЦЬОІІІУ оповіданнІ. КрІм нас у нашому гурті було
ще кількох
Геракль,

туземцІв. І так

витревалий

мов

негр Замбо,
кінь і

БІльш

справЖНіЙ
менш

і

чорний

рІвно

Інте­

лІгентний. Його нараяла нам пароплавна компанія у Пара.
ВІн служив був У іх І навчився говорити по анrліЙськи.

у Пара ми наияли
тів, які

недавно

тому

теж Г омеза і Мануїла, двох муля­

привезли

з

гори

рІки

транспорт

чер­

воного дерева. Обидва вони були чорнявІ, бородатІ І страшнІ,
а рухливІ та меткі мов пантери. Льорд джон рІшився взяти

іх тому, що вони усе своє життя провели у верх.івях Ама­
зонки, себто там, де

нам

треба

було

їхати, а ще до того

Гонез дуже гарно володів англійською мовою. Вони нанялися
до нас на службу І за пятнацять долярів у місяць зобовяза­
лися варити, веслувати, одним словом робити все, що тільки
тр:ба. У Болівіі мн наняли ще трьох Індіян 3 племени маджо,

дуже зручиих у рибальстві І знаменито оБІзнаних з човном.

Іх ватаЖКIl ми

Alla

другі

назвали

Маджо, після імени його племеии;

звалися Фернандо

(
75

Хозе. Ось і нас

троє

біЛИХ,


двох мулятів, неІР і трьох індіЯн складали експеднціЮ, яка
чекала в Манаос на інструкціі.
Нарешті мин у в тиждень. Настав очікуваний день і
дина. Уявіть соБІ кімнату в фазенді

Санто Іначіо, ,l,ві

го­
милІ

вІд міста Манаос. На дворі усе жовте вІд осліплюючого сонця,

чорнІли

тільки

пальми та іх тІни. Усюди тихо, тільки ко­

машня гуділа M;JB великі органи. Бжола гула басом, а москіти
пищали тоненько високими
стягався садочок,

кущів

!

квітів.

иокопьорові

дискантами. За

окружений

кактусовим

Над квітииками

лІтали

lІерандою

частоколом,

про­
повен

сині мотилі та рlж­

колlбри. У кімнаті сиділо нас троє .

На столІ лежав пакет, а на нім нерівним письмом Чалєн­

джера було написане: .інструкцП для льорда Джона Рокстона
і ного товаришІв. Відчинити у Манаос
ЛьорД

• Ше

джон

поклав

сім хвилин"

біля себе

15

сказав він.

-

липня о

12

год. дня. -

годинник .

-

. Наш старий про­

фесор дуже точний.'

Проф. Самерлі Іронічно всміхнувся, узяв своєю к стлявою

рукою

пакет і

сказав:

. Яка ріжниця, чи отворимо пакет зараз, чи через сім
хвилин? Все одно воно
ства, яким

тісно

звязане з системою ошукан­

вславився той, хто це

. Не вадить М

-

писав. М

відповів льорд Джон.- . Мусимо грати

по правилам. Така фантазІя

старого Чалєнджера,

а що ии

тут тІльки завдяки його добрій волі, то булоб дуже негарно ,
колиб не сповнили його умов. ·

~ Гарна робота! ·

-

викрикнув лютий професор.

-

Вже

у Льон донІ мене неприємно вражала ця експеднцlЯ, а тепер

бачу, що з близька справа ще гірша. Не знаю, що є у тім
пакеті, але я маю велику ОХОТУ застати

в Пара

"Болівію '

І повернути, хіба що там написане щось незвичайне.

У

мене

важні ша робота ніж б і гати і вишукувати відкриття якогось
божевільного.

Рокстоне, вже час. ~

76


" Так,

уже час"

відповів льорд Джон. "Давайте сюди" .

-

Він узяв пакет, одкрив його і виняв чвертку паперу й ста­
ранно поклав його на столі. Папір був чистий. Він обернув
його і знову нічого. Ми остовпіли й

1

лянули на себе. Мов­

чанку перервав неприємний регіт проф . Самерлі.
"Uей папір це його признання. Він

сам

виявив своє

ошуканство. Не залишається нам нічого, як тільки

вернути

і обявити, який З нього брехун"
" Мабуть таємне чорнило"

-

"Не

льорд

думаю"

папір до С5ітла.

-

відповів

-

сказав я.

Рокстон,

" Ні, молодий фfШЯГУ. Нема

підіймаючи
чого манити

себе. Я готов заложитися, що на цьому папері ніхто не писав."
" Чи

можна?~

загуло зверанди.

-

По плямі соняшного сяйва просунулася тінь кремезної
постати. Uей голос! Ця

постать! Ми

зачудовані

зірвалися

зі своіх місць. Чалєнджер у хлопячому брилі зі стрілкою УВі­
йшов У кімнату. Руки тримав у кишенях і елєгантно пІдно­
сив пальц! своіх полотняних черевиків. Голову відкинув взад,
висунув вперед свою асирийську

бороду і

дивився

на

нас

-

"що

своїми нетолєрантними прижмуреними очима.

"Здається мені"

-

сказав він витягаючи годинник

я трохи спІзнився. Мушу признатися, що коли" вам передавав
пакет,

1'0

робив це в тім переконанню, що він не

розірваний, я надіявся бути тут попереду вас.
незручний пlльот попав на мілину

буде

ніколи

На жаль

і тим спричинив

мІй

це сnі­

знення. Боюсь, що це дало колєзі професорові Самерлі оказію
до цуже гострих слів".

"Мушу зазнач.ити, добродію·
сом льорд Джон

-

-

промовив твердим голо­

"що ваша поява тут є для нас дуже потіша­

ючаю, бо ми вже думали, що наша місія передвчасно скінчена.
Та я і тепер не розумію, чого ви це все так дивно устроїли?Не відповідаючи на це питання, проф. Чалєнджер уві­
йшов у кімнату, стиснув руку

77

льордові

Рокстонові

й мені,.


образливо вклонквся проф.

Самерлі і кинувся

крІсло, яке так І затріщало

під

• ЧИ

о Можемо рушити
"То

й

на

його тягаром .

все готове до дороги?"

-

спитав

він.

завтра.·

гаразд. Тепер. коли на .вашу долю

прийшла не­

оцІнена нагода, що я сам вас поведу, вам не треба жадної
карти. Я з самого початку рішив. що сам ·поведу. СамІ прJl.~

Е. д. Mal!~OH.

Проф

СІМ.РЛ!.

проф. Чалснджер.

УЧІI:ННКIІ еКС!1СДllціі.

знаєте, як багато виграєте, маючи
цію замІсть н!кчемноі
дозволив

з

небажаних
мій

карти.

пакетом, то

настоювань

намір, це

А

що

мій

досвІд та інтелlrен­

до

жарту, який я соБІ

це вчинив я тому,

їхати з вами.

щоби уникнути

Колиб ви знали

про

без сумніву булоб мало місце. "

"ТІльки не від мене! "
.Поки щt' можна

-

викрикнув проф. Самерлl.­

знайти на Атлянтику

инший

пароплав!"

Чалєнджер зробив рух своєю великою порослоJQ, воло-

78


.Мусите самі признати, що
нерував своіми

коли став вам

вчинками і

значно краще, щоб я сам

приєднався до

потрІбний. Час такий

вас

щ~йно тоді,

настав. Тепер ви вже

в певних руках. Нема жадного сумніву, що безпечно дійдете
ло ціли. Тепер я оБІймаю

ПОI(lнчити усі

ваші

прОВід І

прошу вас ще сьогодня

приготовання, щоби

вранцІ рушити в дорогу.

М!й

час

ми

дуже

могли

цінний.

завтра

Ваш, хоч

значна менше, але теж свою ціну має; тому пропоную, щоб
ми поспІшали, аж даки я не

представлю те, чого ви шукаєте. ~

ЛЬОРд Рокстон наняв великий пароллав .Есмеральду",
яким

ми мали іхати

в гору ріки. З огляду на те, що літом

і зимою температура тут зм!няtrТься тільки

між

700 -

900

все одно було коли нам рушати. Инше дІло з вохкістю. Від
грудня до травня

40

падають дощі, вода у ріцІ збірає часто на

стіп І заливає беріг геть далеко у глубин", країни. Uей

величезний, залЛЯНИЙ
для пішоі подорожи, і

туземці . Гапо", В

водою простір за ВОХКИЙ j багнистий
надто

червні

мілкий для плавби називають

вода

опадаЄ,

а

найнизша

вона

В листопад!. Наша експедицІя рушила в суху пору, коли ріка
пливе

нормальним

руслом,

Течія ріки дуже поеільна;lспад води виносить не більше
як

8 цалів на милю . ГодІ найти кращу ріку для плавання,
Вітри мають за~жди пlвденно·східнlЙ напрям І через те ві­
трильн! судна лехко пливуть до Перу а повертаються з те­

чією. Знамениті машини
вали течІю

І

ми

"Есмеральди"

плили вперед так

знаменито

скоро

мов

на

поборю­
др!мучІм

ставку, Три дні ми прямували на північний зах!д, а четвер­
того звернули у доплив, у

гирла

мало

що

вузший, як го·

ловна струя. Однак рІка ставала все вузша І по двох днях
МИ доїхали до інд\янського села. Тут професор
цьому,

щоби

ми

вис!ли

та

відіслали

настояS" на

.,Есмеральду"

у Манаос. Він заявн.е, що незабаром пороги

назад

все одно не до·

.звалили б дальше користати з корабля, А до того ми набли-

79


жалися до

воріт Невідомого і

чим

про ціль нашоі подорожи, тим

менше

людей

знатиме

краще. Кождий з нас мусів

дати слово чести, що не виявить

нічого, що

могло6 наве·

СТИ на слІди нашої дороги. ВсІ слуги мусіли теж урочисто­
скласти

цю саму присягу. Через те І я говоритиму про по­

ложення цієї краіни дуж~ неясно І

попереджаю з гори моі){

читачІв, що вІдношення місць не будуть точні, бо я поплу­
тав напрямн так старанно, що ні одна з моїх мап І дlяrра­

мІв ніколи

не

цІєї

Річ

країни.

вимагає

дасть

найменших

погляду,

чи

вказівок

проф.

для

Чаленджер

відшукання
прав,

коли

вІд нас такої тайни. досить, що це його услlвя І що

він скорІше покине експедицІю, ніж її зрадить.

2-го серпня ми порвали останні наші звязки з зовнІш­
ним світом

і вІдіслали

.Есмерапьду· до цому. У цьому селІ

мн перебули ще чотири днІ І викорн(.тапи іх на те, щоби нанятн
два велнкі Індіянськ! човни, зробленІ з бамбукІв і обтягиені

шкІрою. Вони такі легенькі, що без труду можна їх перене­
сти через кожду перешкоду. Ми наняли ще й двох ІндІян, зда­
ється тих самнх, що вже раз цю подорож Відбули. Вони зва­

лися Атака та Ітопу. Обидва індІяне, довідавшися про цІль
подорожи,

дуже налякалися, та

lJ ЦИХ країнах начаnl.НИК має

таку необмежену владу, що людям иншого вибору нема.
Завтра ідемо шукати Невідомого. Я посилаю цього ли­

ста човном, який іде в низ ріки. Може це остаинє слово про
нашу долю. ВідповІдно до нашої
Мр.

умови я адресував до вас

Мак Ардль і вповнІ залишаю це вам, чи ви ЩО в нІм ско­

ротите чи зміните І т. д. Самовпевнення

проф. Чалєнджера

переконує мене, що наш провідник уже 8недовзl дасть докази

своєї правдомовиости

Самерлі ие в силІ

І

навІть

мене

постІйна

спаители'іИТИ.

скептнчність

вже незабаром ждуть нас неlмовlрні пригоди.

во

проф.

Не сумнІваюся, що


ЧАСТИНА УІІІ.

"Перші віщуни НОВОГО (віта ІІ
Наші друзІ 8 дома МОЖУТЬ р3.діти разом з нами, бо ми еже
у

цІли нашої подорожи

І, до певної міри доказали, що твер·

дження проф, Чапєнджера можна прОВірИТН. Правда,
досі не входили на височину, але ось еона перед

ми ще

нами,! на·

віть проф. Самерлі настроєний ПОКірНі ше. ВІн ще не хоче при­
знати слушностн свойому сопарникові, але за те вІн мвнше

сварливий. Весь час він мовчить і приглядається всьому.
Однак треба почати оповІдання там, де ми його псрср"вали.
ВІдсилаємо до ;цому ОДНОГО з наwих Індlяи, який зlстав
ранений

І

його опІцІ я довІряю

ЦЬОГО

листа. Та по

правді

я сильно сумніваюся, чи він колинебудь дІйде у належнІ руки
Коли я писав в останнє

-

МИ мали покинути село, до

ЯКОГО нас довезла ~ Есмеральда ~. Справоздання мушу почати
злими новинами,

бо перше непорозуміння особистого хара­

ктеру (поминаю безконечнІ суперечки
сьогодня вечером І

рив про нашого
ськи.

професорів)

вибухло

могло скінчитися траr'lчно. Я вже гово·

мулята rомеза, ЯКИЙ

Добрий І охочий

з

нього

говорить по аиглій­

роБІтник, та

він

страшне

цІкавий. Серед тих людей це рІч доволі часта.

Попереднього дня вІн заховався БІли хати, де ми об­
говорювали наші

пляни. Наш

Доllnь: ПропаUl.ІІЙ ~.[T

81

великан, негр 3амбо, вlрниУ.


"ЯК пес, ЯКИЙ ненавидить

мішанців

ціпою

ненавистю

його

-раси, побачив його і притягнув перед наш трибунал. Гомез
виняв ножа j колиб не неймовірна сила негра, яка дозвопила

йому одною рукою розброїти мlшанця, бувби він з певнІстю
"його зарізав. Справа скінчилася ТИМ, що оба соперники дl­
;стаnи сувору

догану, мусіли

логодитися І

на разІ

є

надІя,

що й надапі буде добре. Щож торкається змагань обох наших
учених, то ЇМ кінця немає. Правда, ЩО Чаnєнджер не до ви­
-тримаиня провокаційний, апеж і Самерлl

мав

гострокислий

язик І це ще, погіршує слраву.
Минулого вечора Чалєнджер сказав, що йому зовсім

не­

мило ходити по Темс-Ембенкмент, так як ніколи не є приємно
ДИВИТИСЯ

на свою остаточну ціль.

Він

розуміється

наний, що цією остаточною його ціллю є гроби

АбеЙ. Самерлі

BeCT!J]iHcTep

ВідП?ВіВ з кисленькою усмішкою. що о скілько

він знає, вязниця Мільбенк давно вже знищена.
так самовпевнений, що

це

не

могло

його

ваТи. ВІН УСМіхнувся під ВУСОМ і тІльки
'ЯК

переко­

Чалєнджер

справді

сказав:

розгні­

~ Так, так, ~

кажеться для заспокоєння капризної дитини.

ПО правді то вони обидва діти. Один засушений І свар­
ливий, другий могутній і рІвно нетерпеливиЙ. алеоба вони
з

рОЗУМО~I, ЯКИЙ видвигнув іх

Розум

характер

-

-

душ ..

до їхнього життР. видно,

11_<1

У

передові ряди наукових сил.

і тільки ПРИ.llивляючися ближче
вони ріжні І незалежні в:д себе.

На слідуючи~ день ми сП'равді 8ИРУШИЛИ
спедицію.

Виявилося,

у два човни.
міщаючи

що усе

на нашу ек­

наше майно легко

змІст 'лося

Ми сіли теж, по шістьох у 1\0ЖдИЙ човен, по­

спокою

стався до- одного

ради

КаЖДОГО

лрсфеса,а в иншиЙ. Я ді­

човна з Чалєнлжером, який

просто сяяв.

Він був в доброму настрою, і благосклонно дивився кругом,
немов

8

екстазІ. Та я бачив його І "инших

не ЗДИВУЮСЯ,

коли з ясного

неба

зІрветься

настроях ї тому
буря.

Так, ЯК

.3.бсолютно неможливо почуватl"І себе в його 1'оварист"ї ці л-

82


ком спокійно, таксамо неможливо і НУДИТИСЯ з НИМ, бо нІколи

не можна бути певним, що буде через декіпька ХВИЛИН.
два днІ
ярдів

ми плили

широкоі

рІки,

звичайно було

вгору досить великої, на кількасот

темного

видно

кольору, а так

прозорої,

що

дно. Такими є звичайно усі допливи

Амазонки, але деколи іх вода буває мут н а і білява, залеж н о
від терену, через

який

розклад рослинний,

двlчи

вони

а другі

протікають. Темні показують

глинистий грунт.

потрапили ми I~a

сі!!и нести наш і речі доброї

пороги і щоби їх обійти,
пів

милі. Ліс н

му­

по обl сторони

були первісні і лt:гше проходимі, як ті другої генерації, і нам
бе з великого труду вдалось попереносити човни. Чиж можна
забути іх маєстати'!ну таємність?

Висота

їхніх стовбурів пореходила все, що я

дерев і

груБІсть

вихованець міста, міг

соб і уявити. Вони стріляли в небо, як могутні кольони , так
ВИСОI(О,

що

ми

ледви

могли

доглянути,

де

вони

ВИПУСl(али

своє могутнє галуззя в гору, сплітаючи і х з сусіднім У по­
плутану,

збиту,

Цей

був такий

дах

крізь

нього,

як

зелену масу, немов
густий,

золота

який готнцький склеп.

що тільки

стріла

це-не-де продирався

серед

загальної,

зелен о; темряви, пром і нь сонця . Коли ми
то встих, маленьких

килимах н апів струпішlл оі

на нас такий таємний і

повн.ий

пошани

величавої

переходили по цих
зеленІ , напав

настрій,

як часом

бува'" в сумерках-в Абей, І навіть Чалєнджер при ТИХ
зл егка сопІв.

Я не мавби був

поняття

за в е литнl, та наші вченІ вказували

чер воне
вч инили

дерево та иншl
гол о вним

Зз і рят не було

про те,

дари Природи, якІ

п о с.т ач8.ЛЬНИКОМ

там зовсім.

Сорокаті

! тІльки

що це б ули

кедри, шовкове дерево,

цей

рослинного

/(онті н ент
матерІялу

орхідеТ І неlмоаірний

мо х звисали з могутнІх дерев, а де мандрівний прОМіНЬ сонця

,п адав на зол о~'

3.150

темно-син

в но ю І(раіно ю.

аЛRНДУ, на китицю багря н их зірок таксоніі,

",.. ... енею,
Іих

лІс здавався

величезних

8З

сном, якоюсь чарі-

пустелях

лісу, усе

живе,

('


усе що ненавидить

темряви,

пнеться

ВГОРУ

-

до

свІтла

Кожда рослинка, навіть найменша, пнеться І ТЯГ:lеться вгору,

до зелено!

поверхнІ, 06виваючи

пні

своіх

дебелих

браТіВ.

Пнучl рослини тут пребогаті і неймовІрні, та навіть і Ті, які
в других

обставинах

штуки, щоби

тІльки

ростуть

самостійно, тут

учаться

цеі

вирватися з темряви. Часто видно, як

наша проста кропива, жасмІн або пальма ацlтара обвивають
кедри,

!

змагаються досягнути їхніх корон. 3віринного життя

не було видко лосеред тих повних
6езпереривний шум над нашими
сленнІ

гадюки

І

малпи,

птахн

маєстату кольонад, але

голоеами
І

ліняки,

сеlдчив про чи­
якІ

замешкували

зелене склепіння там у горІ І з подивом дивилися на нікчемнІ,
чорні

постати,

що там

у

низу

валися вперед. Удосвіта
вуни

!

повІльно І

при заходІ

з трудом

посову­

сонця верещали ре­

І теРКОТIПИ папуги. А в гарячІ години дня тільки

гули

усякі комахи, мое далекий шум морських хвиль і серед пра­
вlчноі кольонад"l лІса ніщо не перериваЛ0 ТИШИИИ. Раз тІльки

якесь кривоноге сотваріння, мурахоїд або ведмІдь, причаїв­
шись

перебігло у темряві. Це був

єдиний

землі, ЯКИЙ я бачив у цім величезнІм
А все

таки

булн

докази, що

знак

життя

на

лІсІ над Амазонкою.

навІть

людське

життя

було недалеко нас. Третього дня нашоі ПОДОРОЖі ми почули
в повітрі, якісь

ритмічні

поважні

звуки, то

голоснІш!, то

знову тихіші і вони неВМQВК.!І.ЛИ протягом цІлого ранку. Коли
ми іх вперше почули, 06а човин плилн близько себе. Раптом

нашІ індІяне

зацІпенІли

мов

бронзові статуї, і тільки іхн l

обп'~чча прибрали вираз невимовного жаху.
мЩо це таке?-

м6убни ·
єннl

бубни.

-

спитав я.

безжурн:.

-

сказав Льорд Рокстон

-

.Во·

Я іх вже чув . -

~ Так, пане-

-

сказав мlшанець rомез.

-

. Дикі індіяне.

6равос, а не Мансос. Вони стежать за намн миля за милею

І вбють нас, як зможуть."

84


~Якжеж ВОНИ можуть
я,

поглядаючи

лят

здвигнув

в ліс,

де

стежити за нами?М

навіть

спитав

-

листок не ворушився. Му·

!

раменами.

" інд!яне знають. ВОНИ ло свойому. Вони нас

слІдять.

Говорять з собою бубнами. Убють нас, як зможуть. м
Пополудни
рок

18

серпня

мІй щоденник вказував, що це був вівто­

-

що найменше

шість,

або й

перекликалося з рІжних сторІн. Часом вони

сім

бубн[в

били скорше, то

знов повІльніше, часто виразно як питання і відповідь. Один
торохтів високим

стакатто

відповІдав йому після

з пІвночІ.

десь

далеко на сході,

малої павзи

глубоким

Uей невпинний, далекий

невимовно

погрожуючого і

денерауючого,

волі примушувало чути слова
конечности:

.. Вбвмо

а другий

гуркотом десь

гуркіт мав у соБІ щось

мулята

щось,

що

мимо ­

повторювані до без ­

вас, як зможемо, вбємо вас, як зможемо. М

у МОвчазн[м лІсІ нІчого ие ворушилося. Uілий спокій При·
роди

таівся

в цІй

тихій

рослинній

доходило послані є наших братІв
ЯК зможемо·

-

зможемо~

відповідали люде з півночі.

-

Весь день

казали люде

стІнІ, І тІльки

людей.

-

зІ

сходу.

гуркотіли та шептали

-

ізза неі

"Вбємо вас,

"Вбємо вас, як

-

бубни, а іх погрози

відбивалися на обличчах наших кольорових товаришІв.

віть вІдважний rомез "ритих. Та за це
конався, що Чалєнджер І Самерл\

сміливІ. Вони мали відвагу, яку дає наука .
лнвість,

що

утримувала

дарвіна

серед

природа

так

створила

Ue

r'ошів

а 6лляса серед мисливих людсь_ких голов
Милосердна

На­

цього дня я пере­

були в найвишlй степені

-

була та смі·
АРr'ентини,
маляйцlв

людський ум,

що

вІн не всилі рІвночасно думати про дві речІ, отже коли заглу­

биться у иауковий

дослІд, перестає

бути здібиим для зви ­

чайних особистих справ. Весь день цих таємничих І безпе­
реривних

погроз,

обидва

професори

не

переставали ст удІ­

ювати то птахІв, то кущі на березі, а все це не без гострих

85


слів і завжди на глибокий голос Чалєнджер~ заразже від'­
повідало

гостре

глузування

спокійно, без найменшого

Самерлі.

Все

це

Відбувалося

почуття небезпеки, навіть не звер­

таючи уваги на погрози Індіян. так як би ці суперечки мали
місце

В КЛІ@бі

Стріт.

~КОРОЛjВСЬКОГО

Товариства"

Раз тільки висказали згідну
~Людоїди

показуючи

Міранна або Амаюака ~

пальцем

у

~Без сумніву"

-

сторону

на Ст. Джемзес

думку

-

відносно

Індіян.

сказав Чалєнджер

ліса.

відповів Самерлі.

.Не сумніваюся,

-

що так як у всіх подібних, їх мова є полісинтетична і
гальського

мон-

типу."

"Полісинтетична
Чалєнджер.

безумовно"

м Я маю записки

-

толєрантно відповів

-

про більше як сотню туте­

шніх мов, але нема в них ні одного иншого характеру. Що
до

МОНГОЛЬСDкоі теоріі

.я

маю

ПОfolOглоб іі провірити

"Без сумніву

цілком

то

певні

сумніви. ~

гадав, що навіть обмежене знання

льольоrії

слідки.

-

Але

у

инших

обмежене

кого є

.. -

кисло

знання

вичерпуюче

порівнавчої фі­

відповів Самерлі.

мусілоб дати такі на­

знання,

то доходить до

висновків."

Вони дивилися на себе визиваючо, а довкола нас роз­

лягалася невпинно погроза: "Вбємо вас, як зможемо, вбємо
вас, як зможемо."
Цього вечора ми затрималися на ніч на середині струі,
вживаючи тяжю~х камінюк за якорі
рони

Б

раз]

можливого

і

ПРИГОТОБИЛИСЯ дО обо­

нападу.

Та ніч не принесла нам нічого. Ранком ми рушили ttЛі,
лишаючи

за

собою

тороХТіННЯ бубнів. Біля третьої години

пополудни ми доплили до дуже бистрих порогів, які тягнулися

більше як милю. Були це ті

catJIi

пороги, на яких професора

Чалєнджера спіткало нещастя підчас першої його подорожи.
Індіяне

перенесли

чагарником, який у цім

місці

був

дуже

густий, спершу наші човни, а потім речі, а нас четверо білих

8б


йшло

з

РУШНИЦЯМИ

безпекою. Під

вечір

Ііа

ми

раменах

поміж

ними!

оБІйшли щасливо

можливою не­

пороги

;

поплили.

ВОНІІ АlІlИnllСIІ на себе 11113111310'10.

з десять миль у ГОРУ рІки, де І закинули на ніч якор. Я ду­
маю, що ми вІддалилися від ГО,108ноі ріКИ не менш як сто МИЛЬ.

87


Вчасним

Проф.

f(11l

і

передполуднем ми вирушили в дальшу дорогу.

Чалєнджер з самого

ранку

виявляв

великий неспо­

безулииио розглядав обидва береги. Раптом викрикнув

вдоволениЙ.

показуючи

на однім

Із закрутІв

рІки

самотне

.
•що це на вашу nYMKyr.АсаЙська пальма- відповів Самерлі .
• Вона самасказав Чалєнджер. Асайська

дерево,

t6ула

висунене

вперед

моїм знаком. Таємний прохІд в

Серед дерев нема
-таємнІсть.

прогалини.

Там, де побачите

,емнозеленого

.дерев є моі

чагарника,

ворота

до

по другій

пальма

стороні ріки.

В цьому І заключається
св!тлозелені

там

серед

Невідомого.

очерети

великих

уся

замість

бавовняних

Пlдlйдете

близwе

-

.зрозумі8те .•
Це було справдІ чарівне
свІтлозелених очеретІв,

.наш!

мІсце. Коли

мусІли

ми

доплили до

кІлькасот ярдІв перетягнути

човни І вибралися на мілку. спокійну рІчку. що чиста

і прозора протікала по пісчанlм дн!.
цять ярдІв широка І по обох

боках

ленню. НІхто, хто не звернув
.мінили

чагарник,

струмочка

і

про

не

міг

Вона

була

яких два­

поросла розкішною зе­

уваги на те, що очерети ЗІІ­

догадатися

чарівну країну,

яка

про

існування

ПРОСТЯГJ1ася

цього

за ним.

А це справдІ була чарівна країна. щось, що переходило
найкращу
ральну

людську

уяву .

зелену стріху, а

Дерева

спліталися

вгорІ у нату­

попід золотими сумерками ппила

зе­

лена прозора рІчка, чудова сама вже по собі, а ще краща вІд
'ТІней, як!

кидало

живе,

хоча злагоджене стрІхою з

галуззя

світло. Вона простягалася перед нами чиста, мов хрустат.,
нерухома мов шкляна тафля, зелена мов

край ледяної гори

попід зеленою аркою листя. За КОЖДИМ ударом

весла тисяч!

ЗМОРЩин переБІгали їі поверхню.
Індіян не було й сліду, та за те все
валися звірята, такІ

ласкавІ,

що

88

зразу

частІше показу­

мож н а

було

дога-


датися, що вони не бачили ще

мисливця. Малі, мов

мітнl

очками

малпочки

з

глузпивими

акса ­

І сніжноБІлими

зу­

t\а~и кричали на нас. Часам скочив з берега у воду кайма н ,
то знову темний, н еповоротний тапір з прибережних хащі в
витріщив н а нас
жачила своі

0"11

І тяжким

вуси жовта

КРОКОМ

пума І

побіг У лІс або наі­

ненависно

глянула

на

нас

своіми зеленими очима. Світ птахІв був незвичайнр числен­
ний. Особливо усІ родн бродячнх: лелека, чапля, іБІс товпи­
лися

малими

пнІ, який
воді

БІлими, червоними І синімн стадами на кождІм

лежав

гралися

над

берегом, а під

на""н

риби усІх можливих форм

Три днІ пробlралися ми

у криштальнІй

Iколірlв.

крізь цей, осяяний

туманно­

зеленим світлом, тунель. На далеких просторах трудно ста­
вало

відріжнити,

де

кІнчилася

лися зелені аркади. Жаден
тишинн

цього

преднаного

"lндlЯн тут нема"

.•
• Курупурl

зелена

ЛЮДСЬКИЙ

вода, а

голос

де

не

почина­

переривав

шляху.

сказав rонез з лякфм.

-

. Ку­

-

рупурі

це дух лІсів·

-

поясниа льорд Рокстон.­

о Це назва для кождого чорта. Ці бідолахи гадають, що

8

цих

сторонах живе щось страшного і тому сторонять від цих місць.·

Третьогn дня стало ясно, що
попливуть,

бо струмок ставав

застрягли на дні.

Остаточно

у хащі і ми провели ніч на березІ.

стон подались

кІлька

нашІ

надто

човнн

мілкий.

прийшлось

далеко

ие

Два рази ми

витягнути

човни

Ранком я І льорд Рок­

миль у лІс, Ідучи

Переконавши ся, що чим дальше то вона

вздовж
стає

рІчки. Та

більш

мілка,

ми повернули І сказали те, що пlдозрlвав проф. Чалєнджер,
а саме, що

дальше

плисти

човнами

неможливо.

Tor.!y

ми

заховали їх серед кущів І сокирами назначили дерево, щоби
іх краще

було

віднайти.

РушницІ,

амунІцІю,

харчІ,

намет

І дерги навантажили мн на себе І подались у значно тяжчу
дорогу.

89


Суперечка наших двох півнів почала

цей

нашої подорожі. З того часу, як Чалєнджер
нас,

він

став розпоряджатися усІєю

невдоволення

Самерлі. А

тепер,

новий етап

"рнєднався до

експедицією на велике

коли

працю свому колєзі-професоровl, хочби

він

назначив

це

було

якусь

тІльки не·

сення анероідового барометра, справа

погіршала .
• ЧИ вільно мені спитати" - казав зі злlсн%м СПОКОЄМ
- ~Ha як!й підставі ви видаєте прикази?"
.. Роблю це професоре Самерлі, як голова експедиції."
.Я повинен вам заявити, що вас ннм не признаю ...
• Справдl?- - Чалєнджер уклонився з незграбним сар·
казмом. .. Так можеб ви сформул}'вали МОЄ правдиве ста­

G:амерл!

новисько?"

.. Так,

добродію І

Ви

людина, якої

правдомовність ви­

ставлена на пробу. [пете з вашими суддями. "

.. Ого!"

-1;:казав Чалєнджер І сів на один з човнів.­

~B так!м разІ

мусите

Іти

дапьwе самі. Раз я не є провІ­

дником, то хіба не будети вимагати, щоби я вів. Коли
захочеться,

я

вас

мені

дожену,"

На щастя серед нас було двоє
льорД

Рокстон

І я, які

речки

наших учених професорів і

прнтомних

старалися лагоднти

людей

безглузді

--

супе­

не допустити до повороту

з порожніми руками. Скільки то треба було говорити. лере­
конувати

і доказувати, доки ми іх умовили! НареШТі Самерлі

з глумливим усмlхом І люлькою в зубах рушив вперед, а за
нами ПОКОТИВСЯ, жебоніючи щось пІд носом, Чалєнджер. Якось
то

ми

випадково

зауважили, що

обидва

профе"ори

дуже

неприхильно відносилися до др. Jлінrборса з ЕДінбурrа. І тому,
як тІльки

ситуац!я ставала

напружена,

ми

зараз згадували

шкотського вченого, а тоді професори мирилися! заключали
тимчасовнй союз ненавнсти проти спільного соперника.

Ми ЙШЛИ один за другим
леремінилася

у

маленький

берегом

струмочок, а

90

річки, яка
врештІ

згодом

цілковито


щезла

нам серед

губчастого, заро­
слого

мохом

чару.

в який

западали

мо

ло

ліна. Хмари
скітІв та

ми
ко­

мо­

инших

комах лІтали над
тим

мІсцем

раді

були,

нарешті

ми

почули

під собою
дий

і

коли

твер­

грунт

І

за­

лишили за собою
мочар.
дів

який

мов

ний

гу­

церков­

орган.

Другого дня пі­
сля

того,

як

залишили
човни,

ми

наші

характер

околицІ

перем іДорога

здіймалаСIІ

асе

вгору,

рІд­

ліси

шали

І

тратили

свою

тропікаль­

ну буйнІсть.

Ее­

л и тенські дерева
аЛ lOвіяльноі

н нн и

ріВ­

Амазонки

уступилн

мІсця

кокосовій та феІ ММ Р""; 6Y~M. на" п""уn" ІІІ; со6"",

91

r"epA"K

ТР1"Т


ніксовій
у

місцях

маВРіціі.

пальм і, які
більше

росли густим, підшитим

Ми йшли

вохких

чарІвно

керуючись

два прийшло до суперечки

до напряму. Коли ми

звисало

виключно

між

кущами, гавм.

галуззя

пальми

к",мпасон. Раз чи

професором та !ндіянами що

вирішили довіритись індіянам, профе­

сор з обуренням заявив, що ми більше віримо звірячому ін­
стінктові 'нерозвинених дикарІв, нІж _найвищому

модерноl европейської науки м.
і

Але

професор признав, що пізнав

третього

краєвиди

продуктовІ

дня

ПОДО Р ОЖі

першої

подорожІ,

а навіть ми знайшли чотири обгорІлі каменюки, мабуть слІди
якоїсь стая н ки.

Терен Ішов усе вгору. Два
паний

скелями склlн.

лося тільки

дні

Рослинність

дерево слоневої кости

серед яких я навчився

пізнавати

ИН

усе

переходили
мінялася

І

заси­

залиши­

І безлІч чудових орхідей,

рІдку

Nuttonia Vexillaria
odontoglossum.

та незрІвняні рожевІ і багряні квіти катляя і

Малі струмочки прот Ікали по камянистім дні байраків і при­
готовляли нам кождого

вечора

вигідне

біля окружених скелями ставочкІв, що
синь,,·хребетньоі
і

запевняли

рибки

завБІльшки

мІсце

для

роілися

вІд

анГ'лlйського

табору
дрібної
пструга

нам смачну вечерю.

Девятого дня ми стали

виходити ~ ліса, який посте­

пенно переходив у низкий чагарннк. А за ним простягалась
пуща бамбуків, така густа, що ми з трудом ішли вперед, про­
мощуючи собі шлях сокирами

та

гаками

Індіян.

МИ йшли

весь день, од сьомої ранку до восьмоl вечора і тіл ь ки двlчи

зупинились на вІдпочинок. Годі соБІ уявити щось більш мо·
нотонного та скучного . В найпросторніших мІсцях було видно

не більше . як на яких

десять

до

дванацять

ярдів, а зви­

чайно я не баЧИ8 перед собою нічого, крІм бавовня н ого під­
жака льорда Рокстона і двох жовтиХ' стін по боках.

пробивалася
.над

маленька

смуга

світла, а на

нашими ['оловами шумІли

92

на

тлі

3

горн

пятнацять

стІп

блакитного неба ко-


рони цих рослин.

Не

знаю,

гущавину, але кілька разІв

що
ми

моглоб
зовсім

замешкувати
близько

таку

ЧУЛИ гомін

великих і тяжких звірят. Льорд Рокстон гадає, що це якась
порода дикої скотини. Під вечір ми вийшли з
і

виснаженІ

цим

безконечним

днем,

табором.

розложилися

.

Раннім

побачити

цієї загороди

зараз

ранком

нову

ми знову

перемІну

були

на

краєвиду. За

ногах

нами

на те, щоби

стояла

стіна

з бамбуків, так рівно відграничена, немов росла попри русло
ріки. Перед нами простягалася легко піднесена рівнина, по­
росла де не-де групами деревистоl папороти; вона була за·
кІнчена хребтом, мов у кита. МИ дійшли до нього біля пІвдня

!

побачили малу царину. що підносмлася знову вверх І кін­

чилася на обрІю горбками.

Коли ми перехС>дили перш! з цих

горбкІв, нас зустрІла досить ЦІкава пригода.
Професор

Чалєнджер. що ЙШОВ з дзома індІянами впе­

реД,·раптом зупинився І схвильовано показав рукою на право
Там

побачили

величезний

ми, як у Вlддаленю приблизно

млею полинуло в
вистоі

милі щось, мов

птах, Піднялося з земл! І рівно, низько

над зе·

даль та щезло з наших очей серед дере·

папороти.

~Ви бачили?"

крикнув утішениіі Чалєнджер.

-

-

.Са-

мерлі, ви бачили?"

Його КОЛЄr'а дивився на Місце, де щезло дивне СОТВОрІння.

-

.що це моглоб бути на вашу думку?м -спитав він.

~ Птеродактиль.·
Самерлі

зареготався.

"Птеро-дудка"

-

відповів

Чалєнджер був надто
кинув свою торбу на

він.

-

.Бузько тай годІ!"

лютий, щоби говорити. Він за-

плечі І рушив

вперед . Але

до

мене

пІдІйшов льорд Рокстон, якого оБЛИЧЧd було більш серіозне
ніж звичайно.

У руцІ тримав вІн свойого

93

"цейса".


w

Я бачие його аж

Та клянусь усією
жаден

з

птахів.

поки

своєю

які

попапались

На цьому і ааl<' нчилася
на краю Невідомого і
так, як

ВІН

не

наш

сховавсІ'І

між дерева

спортовця, що це не БУЕ

мен! У

вічі.·

вся справа. Невже ми справді

зустрічаємо

світа, про який говорить
дент

він

славою

перших

віщунів

новогс

провідник? Я описую цей інці­

скоівся і ви

знаєте

стільки що і я. Він

одірваний, бо ми не бачнли БІльш нічого надзвичайного.
А тепер мої читачі, як що таких
я

матиму колинебудь,

вів вас у гору великоі ріки, через загороди очеретів, КріЗЬ

зелений
ковими

тунель, через бамбукові хащі та порослу папоротии­
деревами

рівнину.

НареШТі наша ціль ось перед нами. Коли ми перейшли

другий хребет, ми побачили нереrулярну, порослу пальмами

рівнину, а за нею лінію червоних скель, ту саму, яку я ба­
чив на малюнку. Ось вона
МНіВУ, що

це

вона

сама.

передімною і
Вона

нема

віддалена

від

жадного су­

нас у своїй

найблизшій точці а яких сім миль і закручує так далеко,

511<

тільки можна сягнути оком. Ще один день і наша цікавість
.заспокоєна.

А поки

що, з огляду на те, що Джон, який ска·

лічнв

руку бамбукою хоче

листа

!

.харту

вертати

хочу надіятися, що він

як тільки трапи ьсн

домів,

нашоі дороги. яка може зробить іі

94

я

попаде, куди

нагода. Рівночасно

посилаю цього

спід. Писатиму,

подаю

приБJ1Н3НУ

більш зрозумІлою.


ЧАСТИНА ІХ.
,,}<ТО міг передбачити?Н
Нас зустріла жахлива пригода. Хто іі міг передбачити?
Я

не бачу

К1НЦЯ

лжен! на те,
доступнІм

нашим

турботам.

щоби усе ЖИТТЯ

мІсцІ.

Можливо, що ми засу­

провести на цім

Я такий оголомшений,

дивнім, не­

що ледви

можу ду ­

мати про наше сучасне І майбутнє становиско. Тепер іш нІсть
така страшна, а майбуТНіСть здається чорНіша від темної ночі.
Ніколи

ще

ніхто

даремне і Відкрити
та

прохати

наша доля
По

не

перед

був

у

мусить

обставинах;

rеоrрафічне положення

вирішитися

правдІ то ми такі далекі

ДОПОМОГИ, як
вилізти з

жахливіших

вами наше

помочи, бо ДОКИ вона дійде у Південну Америку,

t<ошrб

халеrlИ ,

Моі тоеаришl,

були на

від можливости

місяці.

Як

що

нам

людської

судилося

так тільки через нашу власну дотепність .

це люди незвичайноі

ньої відваги. І тІльки, як

сили

розуму

гляну на безжурні

І

непохит­

обличча

моіх

товаришів, майбу rнє здається менІ· не таке вже темне. Маю
надію,

що

на

зовні і я

виглядаю

теж

так

безжурно,

як

J вони, але внутрі я дуже неспокійний. Та треба розказати
усе,

що

скоїлося,

КІнчаючи
на сІм миль від

так

мІй

ПІНО, ЯК тІлько

ос;-а

величеs .

·1.1
го

!І ИСТ,
ряду

95

я

зумію.

писав, що ми вІддале н І
червоних

скель,

які

без


сумніву

ТВОРЯТЬ

височину.

про

котру

говорить

професор

Чалєнджер.
Копи ми підійшли близше,
місцях ВОНИ ще вищІ, ніж
ДЯТ& до тисяч!

казав

стіп. иікаво

ється, базальтові

мені

здалося,

професор

що 8 деякиJt
ден еде дохо·

-

вижолоблені, як усі, менІ зда­

формації. Щось подібного

можна бачити

у Сельсбері Кра!"С БІля ЕдІнбурга. Вершок скель був вкри­
ТИЙ буйною рослинністю, на краю
КИМИ деревами. Жадних

кущаии, а дальше висо­

слідІв життя ми не помічали. Тlєі

ночІ ми розтаборилися під самнми скелями.
тільки

стрімкі,

що ВИЙТИ

місця

прямовісні,

але

навіть

у

на них було неможливо. Більш

годІ

соБІ й уявити.

-

тонка скеля

кольона,

Недалеко

були не

звисали

так,

ДИКОГО і сумного

в;д нас

про яку. мені

ВОНИ

горІ

була

пряма,

здається, я вже зr-а­

дував. Вона подІбна до широкої червоної церковної дзвІницІ ..
а вершок ті є на однім уровеНі з височиною.
неі широка прірва. На їі

вершку

Відділяє ті від

росло високе самотнє де ­

рево. В тім мІсці І скеля І сама височина були доволі низькі.
Мабуть мали з яких пятьсот стІп .

.. На

цІм деревІ сидІв

Чапєнджер

-

ПОЛО8ИНИ

скелІ.

птеродактиль"

-

сказав

проф.

.Перед тим, заки я його застрелив, я в и ліз до
Думаю, що

такий лазун

як

и, вилІзе І

иа

сам верх. Та всеж таки буду вІд самої височини так дапеко~
як

і

тепер."

Коли Чалєнджер говорив про птеродактиля, я ГЛЯНУВ на
Самерлі [менІ здалось, що у перше бачу у нього початки ка­
яття та віри. На обличчу малювався не глум, але подив І СХВИ·
лювания. Чалєнджер замітив це теж j раді8 ,початком по біди
.Розуміється·
казмом

сказав він зі С80ім незграбним сар­

-

.коли я говорю

-

про птеродактиля, проф. Самерлl

розуміє бузька. Та бузько цей не
мов

реМіНЬ,

снJхався

І

60лончатІ

кланявся

має піря, а тільки

крила, а в щоках

так

довго,

96

аж

його

шкіру

зуби." І він
колега

пlд­

вІдІйшов


Ранком після скромного снідання з кави і манІ оки
ми мусіли

60

щадити

нараду, якби то

наші

припаси

ми

-

склали

-

баєву

найкраще вийти Н3. височину.

Проф, Чалвнджер головував з повагою

першого судді

в трибуналІ. Уявіть собі його. як сидить на камінюці, бриль
у нього вІдсунений аж на потилицю, БУНДЮЧНі його очі ди~
вляться

зпід

кожним

його рухом

прижмурених

ацію і пляни

Нижче

і

повік,

чорна

він малює нам

борода

можна було

бачити

нас троє, мене

дого, осмаленого І змІцненого мандрівкою

Самерлі

-

спадає за.

нашу теперІшню ситу~

на майбутнє.

-

моло­

на свіжім

повітрі,

поважного, з невІдступною люлькою, настровного

весь час критично; льорда Рокстона, якого зацікавлення було­

гостріше бритви. За ними сиділи обидва чорняві муляти і не·
величка група Індіян. А перед і понад нами червоніли ребра.
скель, якІ дІлили нас од нашоі ціли.

"Не потребую казати·

говорив наш провідник

-

-

.що

я випробував усі способн, щоби вилізти на скелі. Не думаю,
щоби там, де не вдалося мені,

пощастило

кому

ин~ому, бо

з мене лазун незгірший. ТодІ я не мав з собою жадного при­
ладдя для лаження на скалу. Та тепер є у мене все. При 'іхн!й
помочи я певен, що вилізу на ЦЮ одірвану скелю, але так довго,

як скали височини звисають, даремно і прібувати лізти на них.
ПІдчас мовї першої мандрІвки я мусів поспішати, бо харчі кін­
чилися і надходилн дощі. Це так обмежило мІй час, що я обій­
шов

ної

тільки

височину

шість

миль на схід

дороги на верх. Щож остається

нам

І

не знайшов жад­

тепер

зробити?"

"Здається залишається однн льогічний вихід·

Самерлі.

-

-

сказав

"Раз ви оглянули схіД,-"лишається нам мандрувати

на захІд і найти відповідне місце, шоби вийти на височину.·
11

Так воно і є·

-

сказав льорд Рокстон.

-

.Річ

в тім,

що ця височина невелика, отже або найдемо якийсь легкий
вихід

на гору,

або повериемо, звідки вийшли.·

ДСilJl": ПрспащмА СІ!Т

97


~Я вияснив вже нашому молодому приятеJl~ВI

(він

-

!мав звичай звертатися до мене, як до десятилітньої дитини)

• що

-

легкого

входу

на

гору

не

може

бути, бо инакше

височина не булаб так цІлковито вІдокремлена І не утрима·
З10сяб

на

ній

життя, так

суперечне

загальним

8имірання. Однак я признаю, що мусять
зручний лазун

може вийти на

сотворl ння

зІйти

мІсце, куди

можна

прlнціпам

бути

місця, в ЯКИХ

гору, а всликс

неповоротнс

вниз не зможс. Я цІлком певсН( що є

такс

вийти.·

• Як ви можете це знати?· - гостро спитав Самерлі, '
• Бо мІй лопередник, американець, Мепл Уайт, був иа ,
ropi. Як би він міг инакше побачити страховище, що зма-:

.nьов&не у його книжцІ?·

І

.Резонуєте трохи вперед доказаного·
Самерлl.

.ще не доказує, щоби
.Що ви
мІй

пане,

цс

на ній було

щонебудь живого.·

призиаєте, або чого ви не хочсте
має ду>k.С

мале значіння.

зання !lНСОЧИНИ вразилося у вашу уяву.·

сочину І раптом скочивши зі ск&ли,
лову та звернув його обличча вгору.
.кричав він

рад,

Він глянув н& ви­

і

із неі

-

вперед,

го­

-

.уявляєте

життя?"

скель

виповзло

ви~унулося

існу­

.А тепер, мій пане"

-

Я вже згадув&в, що з верwин

звільна

що хоч

вхопив Самерлі за

захриплим СХВИЛЬОваним голосом

туста смуга зелені.

приз натн,

Я

-

·собl нарешті, що на височині є ЗВlринне

Воно

сказав впертий

-

.Признаю існування височини, бо П бачу, але це

-

щось

зависло

звисала

вузька,

чорне, блискуче.

над

проваллям

ми побачили величезну гадюку зІ своєрідною, ллоскою мов

лалата головою. Вона, гойдалася бlльw мінути над

нашими

головами, а сонце грало ло блискучих її звоях. ВрештІ вона
потя глась назад

і

щезла.

Самерлі так зацІкавився, що

без протесту стояв так,

'як його тримав Чалєнджер. Та коли гадюка щезла, він yainb"Інвся

з

рук свого

колєги

І

повернув до своєі

98

поваги.


_Буду вам незвичайно в:,ячний,~

-

підчас ваших уваг не будете зачіпати

сказав зін

.коли

-

мові бород и . НавІть

звичайний скельний питон не оправдув подlбноі поведІнки.·

• Так,
Чалвджер.

але на височинІ є життя~

заявив з трlюмфом

-

_А тепер. доказавши цей ф].нт усім,

-

якlб то

вони не були тупоголовІ та недовірчив!, я гадаю, що не мо­
жемо зробити нічого
датися

на

захід,

Терен

аж

був

крашого. як скластн наш табор і
доки

тут

не

знайдемо входу

камянистий

на

по­

гору. М

і нерІвний і тему

тяжко

було йти. Та нараз ми побачили щось, що нас незвичайно
врадувало.
шанок

Це було місце колишиього

з

консервів

з

фірмою

.бранді ~,

зламаний

нІж для

Чікаrо,

табору.

Кілька бля­

пляшка

вlдпечатування

з

наліпкою

консервІв

та

ннше подорожне лахміття. Був теж шматок помятоі газети,

виявилося ~Chicago
_Не моя·

Herald"

та число їі було

сказав Чалвнджер

-

ЛьорД Рокстон

затерте.

.Мабуть Мепл УаЙта.

-

приглянувся уважно

величезній

папо-

роти, яка отІнювала наш табор.

_Гляньтеl
до

Я

певен,

перевини був

так, шо загострений

що

це знак."

прибитий

шматок

твердого дереВА

кІнець указував на захІд.

-

_Без сумніву знак М _ сказав Чалєнnжер.

wЗнаючи про

небезпеку. наш Піонір оставив цей знак для тю:,
після його,
ще

якІ

[

щоби вони не блукали.

що підуть

дальше найдемо

вказівки.·

справдІ

ми іх знайшли

вані і рівно страшнІ.
гай,

Може

ПІП

та вонн були

самими

дуже

скелями

неочіку­

ріс бамбуковиіі

подібний до того, ЯКИЙ ми вже бачили.

~

ДеякІ бамбуки були понад двацять стіп високі і так,ЯК ро­
сли, творили сильні списи. Ми проходили біля цього гаю, коли
я

побачив

поміж

рослинами

щось

БІлого.

Глянувши

туд и

ближче,я побачив людськнй череп,Да.пьше лежав цlлнй кІстяк,
але череп одІрвався вІд нього І лежав кІлька стІп, ближче краю.

99

1"


Кількома

ударами

сокир

наших

[нді ян

місце і могли придивитися слідам староі

.Хтоб це міг бути?-

лишилося тільки
ще неДОl'лілі
Евроnеєць.

Ki:JbKa

-

спитав

МИ

очистили

трагедії.

3

одежЬ

льорд Рокетом.

шматинок, але на ногах кістяка були

черевики і

по всьому було видно, що

це

був>

Поміж кістьми лежав золотий годинник від Гуд-

100


зона з Ню Йорку І ланцюшок зі стипьоrрафічним
Крім нкх срІбна папіросниuя, з надписом:
Стан
так

то

металю

дуже

• Хтоб

давно

. 1.

пером.

С. fгom д. Е.

покаЗУ8ав, ШО траrедlя

S."

в'lдогралася не

.

це міг бути?"

спитаз льорд РОКСТОН.

-

.. Усі

-

кости бідолахи поторощені."

"Бамбук

-

поріс мІж усІма ребрамн~

сказаз Самер'пі.

-

~Ue рослина, яка скоро росте, але рІч неможлива, щоби

зони

зиросли

кІстяк тут

до

двацятн

стіп

з

того

часу.

від

коли

цей

лежить. ~

.Що до пнганн", хто зін такий, то я не маю жадних
CYMH!8IB~

-

у Гацієнді,

я старанно

Мепл Уайт&
люнків
снідає
попа.

.. По

дорозі, як я вас дlгн&в

збlрав усі можливі

Інформаціі

про

В Пара не 8міли сказати нІчого. Та серед ма­

Мепл
з

-

сказав Чалвнджер.

Уайта є один,

якимсь

Хоча він

жувався, коли

змальовано, як вІ н

духовнкком У РозарІо. Я відшукав

був
Я

на якому

дуже

йому

балакучий

і смlшн)

доказував, ЯКJіЙ

вплив

цього

скоро

обра­

мусить

мати

сучасна наука на ЙОГО вірування, віи дав меиі бажанІ Інфор­
мацІі . Мепл

два роки

Уайт переізцив Розаріо чоткрі рокн тому, себто

перед тим, як я його

бачив

мертвим. Він також

не був сам. З ннм іхав його приятепь, американець Джемс

Кольвер, ЯКИЙ однак був лишизся на
попа не бачив. І я т пер

не

кораблІ і тому цього

сумнІваюся,

що

маємо

перед

собою останки цього Джемса Кольвера ...

•А

теж сумнівне І те, в Яf\ИЙ

сказав л!.орд Рокстон.

-,--

спосіб

він

"ВІн або впав, або

зги н ув·
його

-

к и нули

з гори І так набили на паль. Бо І як инакше вІн мігби так
поторощити соБІ КОСТИ та весь перерости бамбуками?"
Ми затихлн, бо

зрозумІли

гаразд УСт0 правдивІсть

цнх

слів. Верхівя височини :;;висало понад бамбуковий гай. Без­
перечно він упав звідтіля. Але чи він справді тІльки
Чи це був тільки

випадок? І почали

101

насовуватися

впав?
нам

на


гадку страшливі можливости,

сполученІ з цІєю

загадково»

краіною.

Ми мовчкн рушили
стІни, яка так,

вперед, поб ! ч одноцільноі кам\нноі

мов ті ледов\

ках, що тягнуться

від

гори, як! я бачив на малюн­

ОДНОГО

кінця

горизонту

ДО

другого,

високо понад верхи щоглів розвід чого ко рабля , звнсала по­
над наші голови. За пять хвиль мн не побачили ан! прірви,

ані щlлинн. Аж раптом доглянули

ми

нас новою на~іЄЮ. В захищенІй в ! д
креслена,

звернена на

• Знов

захід стріла

Мепл Уаііт."

сказав

-

~ B!H передчував, що достойні
. А звІдки

ЩОСЬ, ' що наповнило

дощу

щІлинІ, була

.

ноги

проф.

пІдуть

Чалєндже.р.
його

слідами.-

він узяв крейду'? -

. Я знайшов поміж його речами скриночку кольорових
креЙдок. Памятаю, що біла була вся CT~pTa . "
.Це безумовно певний доказ ·
. Залншається нам тільки

сказав

-

Самерлі.

-

приня.ти його лровід І прямувати

далІ на захід.

Пять миль дальше ми знову лобачили
стрілу. Це було в місц І ,

де у перше

ми

на

стіні

білу

побачили у скелІ

вузку щілину. На стінІ щілнни був знову знак, який вказував
просто у іі нутро. ВІстря стрілн було ззєрнене трохи вгору
так, немов вихІд був вище П поверхн!.
Уся щілина була дуже непривl.на. Височезні сті!іИ на
верху зарослІ зеленню, допускали на іі дно дуже мало світла.

Ми доволі довго були

без

їжі

та і трудна, камяниста

рога нас сильно втомила. Та нервове напруження
скало І думн:н про відпочинок. Ми приказали

до·

не допу­

розбити

на­

мети І залишивши Індlян при цІй роботІ, ми з двома муля­
тами подалися щілиною

При входІ щІлина
T~ скоро стала

кою

стрІмкою

чимраз

щІлиною,

вгору.

мала

БІльш ЯК сорок стіп ширини .

вузшою

що

і

Іти

102

кінчилася

дальше

вузенькою

були

і

та­

неможливо .


Без сумнІву, що не цю дорогу вказував нам наш провідник.
повернули. ЦІлий ярок не

Mw

мати більше як чверть милі.

Mlr

Та ось на склонl однlєі з\ стІн ЛЬОРд Рокстон побачив темну
пляму. ПравдоподІбно вхід до печери. Коло стіни було повн~
наваленого

кам\ння і тому

не

тяжко

було

туди

вилізтн.

А там розвіялись усІ сумнlвн. Це був не тІльки вхІд до пе­
черн, але ще й зазначений стрІлою. В цьому мІсцІ без су­
мніllУ

Мепл Уайт і його безталанний

товариw увійшли на

височину .

Ми були аж надто зацікавлені, щоби вертати і рІшили
роздивити

це

місце зараз .

Льорд Рокстон мав у своїй торбі

елєктричну л!хтарку

і вона стала освІчувати нам дорогу. Він ішов

кидаючн перед собою
ним

йшли

один

Печера

45 O/~ .

на руках

нас,

внмнта

водою.

Стіни

рівненькі, а

спід.

камінцями. Вона була доволІ велика і лю­

вона у скалУ, а

Потім

1

попереду

жовтавого свІтла, а за

похнлившися, могnа переЙтн. Майже

втесувалася

том

колесо

ПО одному ми.

була

вкритий круглими
дина,

мале

потім стала

пятьдесить ярдів
йти

Bropy

під ку­

стала така стрімка, що ми мусІли дертися

ногах по камінцях, що сипалися зпІд ніг. Раптом

льорд Рокстон

викрикнув:

~ Завалена!"
Ми підІйшли

близше і побачили на жовтім полІ світла

покришену базальтову скалу, що сягала верху тунелю.

"Стеля рухнула. "
Ми стали вибирати
нюки

стали

камІння та даремне. БІльші камІ­

рухатися І грозили

силах було усунути цю загороду.

завалениям.

Не

в

наших

Дорога Мепл Уайта була

замкнеиа!
При гнобленІ, мовчки повернули ми пІд вечІр до табору_

По

дорозІ

сталася

нам

пригода,' яка

з ТИМ, що трапилось нам пізніще.

103

була у звязку


Ми стояли на дні ярку
'печери, копи БІля нас
!Іас усіх.

біля

сорока стіп од входу до

перекоти вся

камінь, який міг вбитн

Ми самІ не бачили звідкІля

"Та наші мупяти

заявили, що вона

покотилася ця скала,

перекотипася і біпя них,

а впала з верху височини. Ми дивилися довго вгору, та не

побачили ні жаДНJГО слІду життя. Та годі було сумніватися

11

ЦЬОМУ, що камІнь був направлений на нас І що це пока~

-зувало на
'На

присутність

людського

роду і то

ворожого

нам

височинІ.

Ми спІшно

покинули ярок

та

стали

розважувати

це

нове ускладнення ситуації. Коли природні труднощІ були по­
бlльшенl

людською

ворожнечею, то

наша

майже безнадІйною. Та дивлячись на цю
пені там високо на скелях, нІ одному з
.ДУМКУ можливість
перед

справа
чудову

ставала

смугу зе­

нас не прийшла

на

повороту до Льондону, не розвідавши по~

усього.

Після наради ми вирішили, що найкраще б)'де іти далі на
захід І може знайдемо спосіб, як вибратися на височину. Скелі
стали

значно ннзші і

з заходу

повернули

вони

на пІвдень.

ЦІла внсочина мусіла бути не дуже то велика. В найгІршім
разІ через кІлька день ми булиб ЗНОВУ там, звІдкіля вийшли.

Того дня
ситуацІї не
що

з того

ми

зробили

зайшла
часу,

як

жадна
ми

двацять двІ милі, але в нашІй
переміна.

залишили

Наш

човни,

акероїд
ми

вказув,

пІднялися

ие

менше як три тисячі стІп над поверхню моря. Тому то й така
перемІна клІмату і рІстнІ. Ми залишили за собою цІ страшнІ
мочари, які в нещастям

тропІкальних

стуть деякі пальми І багато
вже дерев, якІ

дереаистої

ми зустрІчали

стю побачие прочитан, страетну
дували менІ рідну кра!ну.

Тут po~

папороти

та нема

з приємні~

квІтку І беr'ОНН, що нага­

Особливо

одна

такого самІсінького колІру, як та, що

.віллі у Стрlсам ...

подорожей.

над Амазонкою. Я

червона

росла

беr'онія

на вікні одної

Та я відбігаю до особистих справ.

104


Вечером
.дити

я говорю про день, коли

-

височину

ус! нашІ

сумніви

трапилась

ми почали обхо­

пригода, як& мал& з&спокоіти

відносно див, що

нас окружали.

Побачите, мІй любий Мак Ардль, що г&зета не послала
мене шукати вІтра 8. полІ і що чекає нас дуже цікаве опо­
вІдання

як що розумlЄТЬСR професор дасть згоду на його

-

опубліковання. Я не

смію

оголошувати

цих

статтей, доки

не привезу до АНГлli доказІв, бо Інакше проголосилиб мене
на всІ часи журналlстичним
що ви

тоі сам01 думки

Мюнхавзеном. Не

сумнІваюся,

І що не рискнулиб виставити

репу­

тацію газети на пробу, хіба що зможемо сміло зустріти усяку
МОЖЛИRУ І в такнх випадках
пригода, з таким

дакцийній

неминучу

чудовим заголовком

шуфлядІ.

Вона

критику. І тому ця

мусить полежати в ре­

промайнула

мов

блискавка і ие

лишила по соБІ жадних слІдІв, крІм у наших ЛУМl(ах.
А було це так. Льорд
ратІСО подІбне

до

свники.

Рокстон
Половину

застрелив
віддали

а половину жарили иа вогні для себе.

повітря

стало

холодне І ми всі

Як

тІльки

sгуртувалися

Місяця не було, але зорІ доснть давали світла і

готінню було

досить

далеко

темряви виплило щось

3

видно

на

ажутl, звl­

ми

індІянам,
смеркло,

біля

вогню.

при іх МИ­

ріВНИНі. Раптом Із

шумом аеропляну. Усіх нас покрив

на :хвилину бальдахим шкІряних крил! на хвилину я
чив довгу, мов У гадюки шию, злі,
дзюб повний

-

зубів. Ше мент і
личезна тінь

на моє здивування
воно

п06а­

червоні очі і величезний

-

дрібних блискучих

щезло, а з ним! наша вечеря. Ве­

може на двацять стІп

закривала нам

зорІ, а потім щезла понад краєм височиии
занІмІли з подиву, мов

ВеРr'ілlєвl

на

мент

Якийсь час ми

героі, коли

на

них

на­

пали гарпli. Перший промовив Самерлі .

• Професоре
зворушеним

Чалєиджер ·

голосом.

-

-

. Мушу

промовив

він

урочистим,

прохати

вас

вибачення

Я дуже помилився і прохаю вас забути те, що минуло. ·

105


Раптом із темряви виплило щось із ЩУМОМ асроnляну.


Це сказане було дуже гарно і вперше вони
руки. СтІльки дав нам наш

перший

подали собі

птеродактиль. Та задля

поєднання таких двох людей не жаль було втеряти вечерю.
Як

що

доіс.торичне

у всякім разі не б}'ло
ючих

трьох

днів ми

переходипи

країну

життя

воно
не

існувало

на

височині, то

численне, бо на протязі сліду­

бачили

жадного

пустинну І

І без ознаків ЖИТТЯ, то знову

його

знаl<У.

Ми

непривітиу, то камянисту
болотисту,

повну усякої ди­

кої птиці:
З тоі

сторони

твердий край

краіна

справдІ

недоступна І колиб не

попІд самою стіною прогалини, ми булиб при­

мушені завернути.

Нераз

грузли

ми по сам пояс у болоті

цього тропІкального багновища. А до всього тут було улю­
блене

місце

розплоду

і найнахабн!шоі з усіх
у

раз

цІ

огидні

гадюки

аракака,

наііб!пьш

південно американських

сотвар І ння

повзли

та чаїлнся

їдовитоі

гадюк.

Раз

на нас у гни­

лІм багнІ І ми могли почувати себе безпечними тільки тоді,
коли наші рушннцl були готові до стрІлу. Особливо вбилося
менІ в

память,

мов

жахлива сонна

хом лІйкувате загпублення, яке

мара, одно

просто

роїлося

поросле мо­

від гадюк.

Береги цього заглублення були вкритІ ними і всі вони Л08зпн в нашІм напрЯМі. бо це характерна

черта аракаки, що

вона перша кидається на люltину. Стріляти було неможлнво,
бо гадюк була страшенна сила І тому кинулись ми на втікача
так довго, аж потом или ся.

Я нІколи

не забуду, як ми весь

час оглядалися, чи далеко за нами цІ огидні
аракака ми

зазначили

Рістня

потвари. Багно

на мапІ, яку складаємо.

ПО цей БІк скелі не були

червоні, а шоколядно-гнIДі.

на горі була рІдша, а за те височина далеко не була

така висока, що найбільше мала

триста до чотириста стіл

висоти. Та мимо цього ми ніде не бачили міСЦЯ, куди можна.
булоб вийти на
мянистій

гору.

Фотографія, яку я зробив на цій ка

пустелі, показує іх стрімкість.

107


. А всеж такн·
вати становище

-

сказав я, коли ми стапи обговорю­

" МУСІІТЬ десь бути розмиті водою прІрви.

-

Дощева вода мусить кудись дІватися! "
" Наш МОЛОДИЙ приятель буває

ясновидючий "

ска·

-

зав професор І поклепав мене по рамені .
" Дощ чейже мусить КУДИСЬ діватися? "

повторив я,

-

" Міцно тримається дійсности . Та ОСЬ тІльки біда в ЦЬОМУ.
ЩО

ми

наОЧ:іО

переконалися

про

те,

що

в

скелях

жадних

прірв нема .

• Куднж

він дlваЄТЬСIІ?"

обстоював я своє.

-

" Я гадаю, що справа ясна. Коли
зовні,

то

.в

мусить

вода не спливає. на

стікати усередину. "

такім разі на середин і

мусить бути озеро. ~

" Я теж так думаю."
. Більше як правдоподібно ·
це озеро

міститься у кратері

сказав Самерлі

-

виtаслого

вулькаиу.

-

" ЩО

Уся ця

формацІя здеБІльшого сильно вульканlчна. Та якаб там вона
не була, я певен. що

на

височині є заглублення і що там

мусить бути чимале озерце, яке стІкає десь у аракаче багно."
.Або відларуванням

утримує

рІвновагу ·

-

завважив

Чалєнджер і обидва вчені потонули у я к ійсь муд рій дискусії,
нам грішним смертним так само зрозумілій, як кита.Йщина.
Шостого
і

дня

ми

скінчили

мандрівку

довкола

скель

повернули до першого табору біля одІрваної камяноі скелі .
Ми були невтlшн!. БІльш

докладно шукати, як це ми

робили, було неможливо, а всеж таки нам не вдалось знайти
ні одного місця, де

найзручнІша

людина

мо глаб

видряпа ..

тися на ці недоступні скелІ.
Дорога, яку

вказував Мепл Уайт , була

тепер

ціпком

непроходима.

Шож нам тепер робити? ХарчІв, які
шницями, було доволі. Та

мусІв

прийти

потребуватимуть вІдновлення. Через

108

ми доповняли ру­
час,

к[лька

копи і вони

місяців

наста-


нуть дощі! внпорочуть нас з нашого таборища. Скеля була.
твердіша від мармору і зитесати стежку на таку висоту було
неможливо. Не диво, що коли цього вечора ми лягали спати,
усі так були

при гноблені, що ледви

небудь слово. Пригадую, що

коли я

чи хто замінив з ким­
лягав

на

свою дергу,

останнІм я бачив Чалєнджера. Він сидІв біля вогню мов ве­
личезна жаба, потонув у думках І

цІлком не звернув уваги,

коли я побажав йому доброї ночІ.

Та за те ранком, коли ми зІйшлися на сніданок, r!рИ*
вітав нас

цілком

ннший

Чanєнджер

сяяв вІд самовдоволення.

Він

Чалєнджер, який

-

глянув на нас з фальшивою,

пригноблюючою скромністю в очах, немов казав:

~Я знаю,

-

що заслужив собі на те, що ви маnнб до сказання, але прошу
вас

-

заощадіть

менІ

нагоди

червонІТи

і

не

кажіть

нічого. ~

ЙОГО борода наіжачилась, груди подались вперед, а P)'J'Y

ВСТРОМИ8 він за пІджак. Таким мабут •. він бачить себе у своїй
уяві на Трафальгар

скуер,

на

однІм з вільних

пєдесталlg,

як каже ~ще одно страхопудало Льондонським вулицям".
~EBpeKa!~

-

крикнув він, вищірlOЮЧИ крізь бороду зуби .

• Панове,

можете мене поздоровити І можемо зробити

це собі взаїмно. Загадка розвязана!"
.Ви

в[днайшли

шлях на

гору? ­

'tЯ так думаю. ·

. д.? '

на

Він указав на камяну дзвіницю

-

НашІ обличча, а у всякому разІ

моє, витягнулися. Що

скалу можна вийти,

риша . Та

поміж

• Нам н[коли

нею і

ми

мали

нашого

това­

височиною була страшна пропасть .

не вдастьсяП перейти·

• Так вийдемо
джер. .А там я

скелю.

запевнення

-

принаймні на гору·

сказав я, зітхаючи .

-

відповІв Чалєн­

зможу вам доказати, що джерела вина­

хІдливого розуму не так

легко вичерпуються.·

109


Поснідавши, ми
лвнджер привіз
клубок

розгорнули

свов

гірське

клунок, у якім проф. Ча·

приладдя. Він виняв з нього

мотузка, дуже тонкого І легкого, та

ного з гачкамн,

клямрами і т, и.

3

за те дуже міц­

льорда

Рокстона

був

досвідченнй лазун, проф. Самерл\ теж нераз лазив по горах
І тільки я один був неознайомлений з цІєю штукою.
те

ноя зручність

\

Та за

сила заступали досвІд.

По правді то моє завдання не було з найтрудиІших, хоча

/

пр~знаю, що хвилинами вопосся моє ставало сторчака. Перша
половина дороги була з~всім
чимраз стрімкі ша,

дерлися

аж

по майже

легка, та дальше скеля (,.тавапа

врешті

прямій

останнІх

стІнІ,

пятьдесять

чlПЛЯI)ЧИСЯ

стІп

пальцями

ми

рук

І нІг щІлин. Копиб Чалєнджер не був перший вилІз на гору
І

не ~авязав

росло,

мотузка кругом пня могутнього дерева, що там

ні я, нІ Самерлl нІколи ие булиб там вилІзли. Чудно

було дивитися, як таке незграбие сотворlння, як Чалєнджер,
виявляло

таку

дряпалися

зручність. При такІй

на верх

І опинилися

на

помочи

ми

скоро

малій, порослій

ви­

траВОI)

царинІ, завбільшкн яких двацять пять квадратових стіп.

ЯК тільки я відітхнув, перше що мене вразило, це був
незвичайний

мов уся

вид цілої країнн, яку ми перейшли. Здавалось,

бразилійська рівнина

одного,

повнтого

першІм

пляні

деревистими

синьою

було

довге

простяглась

Імлою

обрІю

і зелеиий гайок бамбуків,
за

ходила у ліс,
двІ тисячі

перед

нами від

до другого. На

папоратями; далІ за с дловатими узгlрями я ба­

чив жовтий
диралися,

а

аж

пlдгіря, усІяне скелями Іденеде

НИМ рlстня

що

через який

ставала чимраз

ми про­

рясніша і

тягнувся десь у безконечнІсть

-

пере·

добрих

миль.

Я ще впивався красою краєвиду, коли тяжка РУКА проф.
Чалєнджера впала на моє рамя .

• Сюди молоди,," друже. Vestigia nulla retrorsum І-І'"оли
не оглядайтеся, а завжди

дивітьсЯ" на нашу славну мету. ~

110


Височииа була якраз на тім

сам!м уровені, що й

мн,

а зелена пава дерев і кущів була так близько, що ми .ніяк
не могли уявити соБІ, що 80на 8се
валля

мапа

з

здалось, ВОНО

яких

дерева, яке росло

чорн !
Стіна

проти

нас

у

і

сорок

але так,

Про­

як

мен!

миль. Я обняв

пень

по середині і глянув у низ. Далеко в до­

лині видно було малі
.лися

иа

таки недоступна.

сорок стіп У ширину,

могло тягнутнся

гору.

постаті
була

наших слуг,
цілком

як;

пряма,

диви­

як

!

ця

нас.

~Цe справд;

дивне-

-

почув я

за собсю

тr-іскучий

голос проф. Самерлі.
Я ОГЛЯНУВСR

І

побачив, що

він пильно пригnядається

-до цього дерева, за яке я тримався.

Гладка кора j дрІбне,

-зубчате листя здавалчся мен! дивно зиаЙомі.
м Так цеж береза·

• Вона
у далекій

лєнджер

-

сама ·

чужині

• Не

-

викрикнув я .

відповів

.але,

-

як що вільно

рівнання і першорядний
.На Юрія! -

_Так,

-

Самерлі

~ товариш-земляк

.

тільки товариш-земляк,

-

мої друзі,

мій

мені

пане,·

-

поширити

союзник. Ця береза

крикнув льорд Ракетон.

нас

-

сказав Ча­

ваше

по­

вирятув!­
~MICT!·

міст. Не ДУРНО сиді! я вчора ЦІЛУ го­

дину І роздумував над нашим положенням. Пригадую, як то
я колись

казав

нашому

молодому

Едвард Чалєнцжер найсильніший
до стіни.

Мусите признати, що

до стіни. Та там, де

!

що джорж
припертий

обєднаються

завжди мусить знайтися
.ний міст

приятелеві,

тоді, коки він

вчора ми

всІ були приперті

розум і

сила

волІ, там

вихІд. Треба було видумати зводже­

кинути його через провалля. Ось віи перед ванн!·

Думка ця була справді (еніяльна

Дерево мало що нан­

менше шістьдесять стіп І колиб правильно впало, легко при·
крилабн пропа.сть. Чалєнджер узяв був з собою сокиру. Тепер
.він подав Ії

мен!.

111


•у

нашого приятеля nобрl МУСКУЛИ. Я думаю, що ПрИ

цій роботі він буде

найкращий.

Тільки

собі не думайте, а роБІть так, як

будь

ласка нічого

вам скажуть. ~

По його вказІвкам я надрубав дерево з обох боків, щоби

воно впало так, як нам цього треба .
хилилося в сторону

височини, так

Воно й само по соБІ

що це

не

було трудне.

Врешті я став серlОЗНО рубати пень на переміну з льордом
Рокстоном. Трохи

БІльше як за

годину

дерево

затріщало,

похитнулося І поваnиnося, вто пивши своє галуззя у хащі
протилежного берега. Зрубаний пень покотився на сам край
царини

і один мент ми

дюймів

вІд краю воно затрималося

гадали, що все пропало.

Та

кІлька

і ось пер-,д нами

лежав

міст до Невідомого.

Без слова ми подали Чалвнджеров! руку, а він скинув
свого соломяного
дому

з нас .
• Думаю,

іну Невідомого п
Історичного

бриля і НИЗЬКО

що мені

сказав

-

вклонився

по черзІ КОЖ-

належить честь першим увІйти в кра­

він.

-

Тема гІдна майбутнього

малюнку.

І він підійшов до прІрви та хотІв вступити
пьорд Рокстон ухопив його за пІджак

~Мі Й дорогий приятелюразі

не

можу на це

"К:>лн

слухатн

-

сказав він

спитав

взад. а борода подалась
р~зкодиrься

я іду з вамн, бо
мене,

ви

на мІст, аnе

затримав.

-

.я в ніяко му

він.

Голова йот

позв:>лити."

~He може:те позволити?"
похилилася

-

і

пр)

вперед,

наукові

справи,

знаєте,

що

людина науки. Та вам остається тlnьки

коли Сlрава торкається мові

.. Вашоі частини').. у кождого З нас

частини.·

своя професія І ось я вонка. На мою

думку ми завойовники в нозій країНі, яка Є~ або може й не
в повна ворогів. І через те я вважаю нерозважним кинутися
через брак холодної крови і тер,еливости сnіпо на небезпеку."

112


Зауваженн" було аж надто влучне, щоби не звернутИ'
НЬОГО

уваги.

Чалєнджер

пок рути в

головою і здвнгнує-

. Ну І щож ви думаєте робити?·

цього що ми знаємо, там серед кущІв може чекати

.3

племя людоід l в на свІй сн іданок ·
дивлячись иад пропастю в низ .

-

-

сказав ЛЬОРд Рокетон

...

~ Краще бути зразу обе·

режнин, а не тоді, коли сидиш У кітпl. Тепер ми

вдоволи­

мося ДУМКОЮ, що там нема жадноі небезпеки, а поводитися
будемо

так,

якби вона була.

Я І Мапьон

рушницями і повернемо з Гомезом та

зІйдемо

инщими.

вниз за

ТодІ

один

з иас перейде иа другий бік під ОХОРОНОЮ готових РУШНИЦЬ,
а там вІн уже побачить, чи безпечно йти другим ·

Чал&:иджер
і я вважали, що

сів І

8

жебонів

з

нетерплячки

та

Самерлf

таких практнчних справах льорд Рокстон

був лІдером І Чалєнджер мусІв піддатися. Тепер сходитн було
значно легше, бо

шнур сягав через УСЮ найтяжчу частину

дороги. Через годину ми поаернули з рушницями. Наші мІ·
шанцІ вийшли з нами І по приказу льорда Рокстона несли
харчІ на

випадок, колиб

довше. Ми мали

•д

наша

перша

експедицІя

тревала

патронташІ з кулями .

тепер, професоре Чалвнджер, як що ви спраВА! хо­

чете там бути

першим ... "

-

сказав

льорд Рокетон, коли

вже все було готове .

•Я

вам дуже зобовязаннй за ласкавий дозвіл ·

-

ска­

зав лихий професор. Я не бачив БІльш нестерпної та обра­
зливоі людини

• Раз

за кожднй

прояв

людського

авторітету.

ви ласкаво на це ДОЗВОЛЯQте, я безумовно

себе роль

-

возьму на

Піонlра в тІм випадку.·

ЧаЛQнджер сів

на

деревІ, звІсив

ноги

над

пропастю, .

з сокирою на плечах і через хвилину був уже на другІм боцІ ...
Він викарабкався на ноги І махаючи руками казав:

. Нарештl, нарештІ!"

ДoA ... ~: Прg"ащмll саlТ

113


Альорд РОКСТОН просто перейшов, таки
не тримаючись

по стовбурі,

114

['Іере~шов,


я неспокійно

огпядався,

чекаючн, щО

ОСЬ

ОСЬ

щось

страшне кинеться на нього з зеленнх кущіВ. Та спокій нз­
рушив тlпьки

якийсь

чудний сірий

птах,

що

схопився

зпід

його ніг і щез за деревами.

Самерлі пlшоз другим. Дивна енерr'ія вміщається у такій
слабкій особі. Він

конче

хотІв УЗЯТИ з собою двІ рушницІ,

так що коли він перейшов, обидва професори були узброєні.

Опісля пішов я і тільки силкувався не дивитися вниз у ст рам
шну пропасть. Самерл\ подав
І

через

мені

прикnад

своєї

рушниці

хвилину я тримав його руку. Альорд Рокстон просто

перейшов не тримаючись по стовбурі! Його нерви хіба залізніІ
І ось
Мепл

ми

опинилися в країні

УаЙта. Цей

трІумфу. Хто

мент

міг

шого нещастя? Та

треба

Ми подались у

дів в глуб, коли
лись назад,
я

був

для

казки, у пропащім світі

нас

ментом

найБІльшого

передбачити, що це якраз був І мент на·
хоч

кіш.кома словами розказати,

хащівник

може на яких пятьдесять яр·

почули

страшенний

лоскІт. Усі

ми

кину·

Моста не було!

глянув

у

низ

І

побачив

купу

п~ломаного

галузя

І розторощений стовбур. Це була наша береза. Неежеж одір·
еався

край скелі? Хвилину ми так пояснювали соБІ це явище.

Слідующа хвилина показала нам на протилежнІй скелі сму­

гляве обличча

нашого

мулята rомеза. Так

це

був rомсз,

але вже не той покІрно вСМіхнений, подібний до маски rомез.

Його обличчя викривила ненависть, очі горіли, а весь він
палав ЯКОЮСЬ злісною радІстю заспокоєноі пімсти .

• Льорде

Рокстоне!"-крикнув він.-~Льорде Рокстоне!"

"Чого?"'

-

спитав наш товариш.

За прірвою

м Так ти

-

.Я ось тут!"

мулят кричав злобним сміхом.

"" М, ти анr'лійський пее! Але і залишишся там!

Я довго чекав

".""'екався. Тяжко вам було йти під гору , та

ще тяжче буде с

а,ити. Попались ви, дурНі nРО}('ЛЯТі. Усі разо,м!"

115

"


Ми занадто остовпІли, щоби говорити і тільки стояли
та

дивилися.

Велика

гиляка

вказувала, ЯК

йому

вдалось

зіпхнути наше дерево. Обличча щезло, але зараз появилася
зиову БІльш божевільне .

• Мн
• Та

ледви вас не вбили

так краще.

камінюкоlO-

кричав він.-

Повільніше І жахливіше. Ваші

лlЮТЬ там на горІ і не

буде

їх

кому

кости побі­

накрити.

конати, пригадайте Льореса, якого ви

Як

застрелили

будете

пять літ

тому назад на ріцІ ПутомаЙо. Це мій брат І нехай діється, що

хоче, а я умру спокійно, бо пімстив

його

память . "

-

Він

погрозив ШІСТУКОМ і щез.
Колиб мІшанеЦІ, був тІльки виконав СВОIO пімсту І втІк,
буаби вийшов цІла. Та йоrо
Імпульс

до

драматичних

дразнити людину, яка

у трьох країнах лрізвище

безглуздий, чисто латинський

жестІв

так

як

згубив

його.

льорд Рокстон

.бича

Божого·.

Небезпечно
зробила собі

Мулят став схо­

дити по другім боці скелі, та доки він встиг досягнути зе­
млІ, льорд

Рокстон

мІсцІ, з якого

було

поБІг

кравм

видно

височини і зупинивСя

мулята.

тільки почули вистріл. крик і

Ми

не

бачилн

на.

нІчого,

тІла. Рокстон повер­

yqaAoK

нув з закамянілим обличчам .

•3

мене був сліпий дурень"

сказав він гірко.

-

-

.Це моя недогадливість стягнула на вас усе лихо. Я пови­
нен був не забувати, що ці люде довго памятають про пім­
сту

І

пильнуватнся

краще."

.А де другий? Вони мусіли ](идати дерево у двох? "

" Я міг застрелити і його. Та може він нееинен. Хоча
може й краще було І його вбити, бо він мусІв йому помагати."
Тепер, коли ми мали ключ загадки, кождий з нас на­
гадував якийсь злий вчинок мулята
знати,

киданІ

крадькома

ненавнсні

-

його цІкавІсть усе

погляди, які

ми нераз

ловили ... Ми говорили про це І старалися ПРИНОР08ИТН себе

до обставин, колн раптом звернула нашу увагу нова подІя

116


Рівниною біг якийсь
ший, як

мулят,

що

чоловік У білій

Вік кинувся на a'tIKa'la І схопи.

<:мерти. Кілька ярдів
негр, наш

одежі,

ніх:то ин·

остався в живих і то так, мов тікає од

за

ним

гнав

Aoro

за шию.

величезний, гебановий

вlрниА- Зам60. На наших очах він кинувся на втІ­

кача і схолив його за шию. Вони покотилися на землю. За

117


хвилину Замбо

пIJl,НЯВСЯ, глянув

на лежачого,

радісно мах­

нув нам рукою і побіг У наш бік. Біла постать осталася не­
рухома на широкій рІвнинІ.

ЗрадникІв БІльше не було в живих, та осталися наслідки
їхньої зради. Не було жадної можливости повернути на скелю.
Ми

були

громадянами світа, а тепер осталися

височини.

ui

громадянами

двІ речі були цілковито ріЖНі, роздІлені . Перед

нами простягалася рІвнина, що вела до наших човнІв. ДалІ
за синім небосклоном річка, шлях до культурного світа. Браку­
вало тільки звязку. ЛlOдський розум не в силІ був придумати
моста через

пропасть, яка ділила нас од колишнього

Одии момеит

перемІнип ус!

обста"ини

у цей момент я пізнав, з чого

нашого

життя.

положення,

побудованІ

мої

това·

ришl. Ванн, правда, були серіозн'l, але спокІйнІ. На разі МН
тІльки

могли

постать

чекати

на

3амбо.

Незабаром

появилася на протилежнІй

його

могутня

скелі і звернула до нас

своє чесне, чорие обnичча .

• Що

я робити? Ви казати мені, що я робити. ·

Та легше

було

було ясно, що вІн

-

спитати,

як

одповісти.

Одно

тільки

це єциннй звязок з зовнішним світом

і що ні за яку ціну не сміє нас кинути .

• НІ,
завжди

ні·

-

вигукував він.

найти мене тут. Я не

казати, багато Курупурl
нема,

я

ие

можу

-

~Я

можу

не іти.
тримати

тут мешкати І вони

індіян. Вони

дому. Вас

тримати. ~

Це була правда. НашІ ІндІя не всякими
казували, що подорож Ім

Ми зрозуміли, що

Що бути, ви

до

Замбо

остогидла І хотять

каже

правду і що

способами по­
вертати домІв.

неможливо їх

довше утримати.·

.НехаЙ почекають до завтра, 3амбо·

rpoBi. -

-

крикнув я НС­

.80НИ візьмуть мого листа. ~

.добре, пана! Я обіцяти, вони чекати до завтра. А що
робитн зараз? -

118


Роботи

найшлось

доволі і він

знаменито

11

виконаs.

Перш за все він одвязав шнур

од дерева і перекинув один

його кІнець нам.

не

Це був шнур

мотузок, на якому вішають
ПотІм він привязав
перетягнул",

до

грубший, як

білизну, та за те дуже міцний.

свого

кІнця

клунок з харчами. Ми

його на свій БІк 1 мали доволі

тиждень навіть тоді, колиб не було БІльш

зійшов знову і винІс на верх ще два
муніціі то що. які

ми

при

звичайний

ПОМОЧI1

харчІв на

який

нічого. ПОТІМ вІн

клунки

усяких річ ей,

нашого шнура

перетягли

на свій бік. Смеркало, як він остаточно зійшов у низ, обі­
цявши затримати

Індlян до

ранку.

Так прОВіВ я першу ніч
пригоди при

на

височииі, списуючи

нашІ

свІтлі одинокої лІхтарні.

Ми розложилися табором і вечеряли над самим бере­
гом провалля. Конче

мусимо вишукати воду, 1'а на сьогодия

мабуть і льорД Рокстои маз досить пригод І тому ми заспа·
коіли спрагу двома пляшкамн

Аполінарlс. Навіть

вогню

ми

не розкладали і старалися не робити зайвого галасу.
Завтра (а влаСТИ90 сьогодня, бо вже

свІтає) зробимо

першу мандрІвку в глуб невідомоі країни. Коли і чи взагалІ
я

матиму

ще

змогу

індІяне чекають І

писати, не

знаю. Тимчасом

мабуть внедовзl

вІрний Замбо

бачу, що
прийде за

листом. Колиб він тІльки дІйшов!
Р.

S.

ЧИМ бlльwе роздумую, тим БІльше безнадІйним стає

наше положення. Копиб на краю височини
дерево, можнаб через пропасть кину тн

росло яке високе

новий

нема

сили не 8нстарчилиб

здійснеl!НЯ цього замІру. А шну·

для

нІчого, та

м!ст. Та на.

пятьдесять ярд!в од краю

!

наш!

обєднанl

рок надто короткий, щ.,6и можна по ньому зІйти. Наше
ложення є цілком, але цlлк)м безнадійне.

119

по·


ЧАСТИНА х.
n дО8 к опа н ас <: а мі див н і дива н
Довкола нас дІються дивні дива.

Весь

мій

запас

па·

це ПЯТЬ старих записних книжечок і цІпа купа обріз·

Elepy,

кІв, до цього ОДИН олів'щь. Але так

довго, як тілыl11 зможе

моя рука, я сп ясуватиму нашІ вражіння й пригоди,
:нам чотиром з усього людського роду довелось

діБНі

речі. Чи

3ам60

я сам, як що якесь

вІднесе

цІ

листи

до

60

тільки

бі1ЧИ Т Н по­

ріки,

чи

може

чудо нас звідтіля увіЛЬНI1ТЬ, іх перевезу,

а може якийсь сміливий дослІдник користаю'{ися удоскона­
лен и м
що

МОНОПЛАНОМ, намс іх тут на височині, я

цьому.

що

пишу.

судилася

несмертельна

переконаний,
слава

nравди­

воі КЛЯСИЧНОЇ пригоди.

Того ранку, коли

нас

замкнув у таку

пас т ку

під л ий

Гамез, почалася нова епоха наших пригод. П ~рша з н нх н е
дала ме н І дуже доброго вражіння

про І(раіну, в

ребувалн.

я

ПРОI(ННУВШИСЬ

раЮІQ'1,

глянув

якій ми

на

мою

пе·

ногу.

ПІдчас сну одна ногавиця моіх штанів відхилилася І е іДl(рила
пару цалlв ноги над Шl(аРПИТI(ОЮ
Ч~РJ'lона

велика

трісла

пальцях,

8

ягода.

На нозІ лежала якби синьо­

Я схопив іі

розбризrуючи

пальцями,

а вона

ме н І

кругом кров.

На мій I( рИ К

Сl(азав Самерлі

пох и ливwися

приБІгли оба професори .

• НадзвичаЙно
над

цікаве-

-

МОЄIO ногою.- .ВеличезниЙ І(пlщ, здається ще н е "ля­

сифlкова.ниЙ. и

120


~ ПершІ овочі нашої праці"
лєнджер.

педантично сказав Ча­

-

~ Менше зробити як назвати його

-

Ixodes Maloni

1іе можемо. МІй молодий приятелю, мапа прикрІсть укушення,
не

може

рівнатись

з

почестю матн записане імя на несмер ­

тельннх сторінках ЗООl1ьогіі. На жаль. ви роздушили цей гар­
ний оказ у самий

час його насичення."

.. Гидота" Професор
СПОКОЮI()'{Q

.. Ви

лапу

протестуючи

на

повиннІ плекати

погпяди.

для

скажім я,

кліщ а

шлунком

кричав я .

Чапвнджер

поклав

людини з

v.oro

в твором

моє

рамя

підніс

брови

і за-

.

наукове око І визволенІ науков і

фlльософічним

лянцетоватим

природи

рівної

нічна зоря. Прикро мені, що ви

темпераментом, як

жалом!

красн, як

рс.зтягливим
пава

або пів­

його не доЦінюєте. Надіюся,

що при наших заходах ВДАСТЬСЯ нам придбати новий оказ."

.. Про
-

те не може бути й

сумніву·

сказав Самерлі"

-

.бо один власн~ під ковніром вашої сорочки."
Чалєнджер

скочl'~

вгору

і

ревІв

як

6ик,

рівночасно

шарпаючи піджак І сорочку. Самерлі і я так реготалися, що
педви могли

йому

монструальний

допомогти

торс

(мІрка

НарештІ ми осв060ДИЛИ

кравця

цей

показує на пятьдесять

чотирl цалl). Його тіло поростало покудовчеие чорне волосся
j

посеред

покн

він

цієІ

пущІ нам удалося зловити мандруючого кліща,

ще встиг уколоти

професора. Але ясно

стало, що

треба втікати з нашим табором, бо кущІ були ловиі цієї погани.
Перш усього треба

було

умовитись з

вірним иеr}>ОМ.

ВІ н незабаром показався на вершині скали І приніс з собою
більшу скількість
лося

на

пушок какао і сухарів. З того, що лиши­

.полині, ми

казали

лишити

с061

стільки, скІльки

йому треба, щоби продержатнся два мІсяці, а решту

роздати

іидlянам за труди і як заплату за віднесення листа до Ама­
зонки.

Кілька

дрували, ОДИН

годин
за

niзніwе

другим

з

ми

побачили, ЯК

клунками

121

на

голові

вони

ман­

тнм

ш л я-


ХОМ, ЯКИМ ми прийшли. 33.мбо 3!1.HflB наш малий намет у під­

ніжа скелІ! лишився, як наш єдиний звязок зі світом. Треба

ЧаnlНАЖClР СIІ(ЧI/В

8

гору І ре8!В !ІІІ

6.111:.

рівночасно

щврnаlOЧН сороч"у Іnlдж.".

було 81о1рlWИТИ про нашІ найблизшl справи. Мн покинули з&­
клішені кущІ
оточенІй

і йшли, ;1>1( опинилися на мапlй царинцІ, кругом

великими

.tереВ1МИ.

По

122

сереДИНі

лежало

кІлька


великих плоских камінюк а поБІч знаменита криничка. Там ми

вигідно сіли і стали робити лляни, як зайняти нову країну .
у листю перекликалися птахи, особливо один
звернув нашу увагу

-

але крІм

Перш усього ми склали
знати, з

ЧИМ

числитися.

3

тим, ЩО

принІс Зам бо, ми були досить

гукаючий

-

-

них не було й слІду життя.
список

нашого
ми

самі

майна, щоби
винесли

І

що

добре заосмотрені . Головне,

на випадок небезпеки ми мали наші рушницІ і тисячу триста
куль. а також тяжку стрільбу, але тільки сто пядесять набоїв
до неї. ХарчІв було на кілька тижнів, в тому числі значний
запас тютюну. КріМ цього кІлька наукових прнладlв, як те­
лвскоп І добрІ

полеві Шl(ла. Це все ми зібрали на царинку

і для безпечности зрізали сокирою І ножами досить багато
тернових кущів І обгороднли ннми
ярдІв. Це мав
небезпеки
назвали

бути

оборонне

наш

головний

мІсце І склад

площу, якнх пятнацяти
осІдок, а в разІ
наших

рІч ей.

наглоі

Ми

його

~ форт Чалвнджера.·

Доки

ми улаштувалися було полудне, та спеки не було,

взагалІ уся височина мала характер помІркований. 6ук, дуб,
навІть береза творили ліс кругом нашої царинки, одно вели­
чезне

дерево

лузя І дрібне
ми

дЖін(о,

листя

що

переросло усі

инші, розпинало

га·

над нашою твердинею. В ЙОГО холодку

вели розмову, аж льорд Рокстон, який, к?ли

прийшло до

діла, швидко обняв команду. висказав свій погляд .

• Так
ми

довго як нас ніхто не бачив, звlрнна чи людина,

безпечнІ. НашІ клопоти почнуться тІльки тодІ, коли вони

довІдаються про наше Існування. Досі не видно, щоби 80НИ

нас вІдкрили. Тому нам треба сидІти тихо і

підглядати, що

можна. Доки познайомимося, треба добре оБДИВI1ТИ сусідІв ....
~Апеж нам треба йти Bnepeд~

-

~Безумовно

вперед,

синочкуl

Підемо

викрикнув я.
але обережно.

Нам не вільно віддалитися так далеко, щоби не

могти до,...

братися до нашої бази. А над усе, не вільно стрІляти.·

123


"А вчора ви вистрілили"

• Треба

-

сказав

Самерлі .

було. Зрештою був сильний

вітер, і я певен,

що на височині цей вистріл було чути дуже иедалеко. МІж
иишим, я думаю, що треба якось назвати цю височину. На
МОЮ думку це повиннІ ми зробити."

-

Було кілька БІльше

або меише вдалих провктlв, аж рІшив Чалвнджер.

-

"Вона може мати тільки одну назву"

сказав

-

вІн.

~Імя пІонера, що іі вІдкрив. Це краіна Мепл УаЙта."
Так вона
мав появитися

і

лишилася, і носитиме це

Імя

на картІ, яка

моїм заходом. І я надіЮСя, що так зватиметься

вона убудучих геОr'рафlчних атлясах.
Першим нашим завданням було

мирно обдивити країну

Мепл УаЙта. Що цю країну замешкували якісь тавмничі СОТ во·
ріння

ми бачили иа власиl очІ, а рисунок у книжці

-

Мепл

Уайта показував, що можуть появитися ще більші страховища.
Присутність злослнвих людей

стверджував

вбитий на

бам­

букові палl кістяк, який жадним иишин способом не міг там
найтнсь,

хіба

що його

кинули з гори. На височинІ, з якої не

було жадного способу втекти, ми були виставлені на постійну
небе:tпеку, і тому иаша

второпнІсть

підтримувапа усі про­

єкти осторожности, представленІ досвlдчениям льорда РОК­
стана. Та як можна

було

світа тайн, коли уся наша

спокійно сидіти

на краю нового

істота тремтІла з

цікавости за­

глянути у саме його серце.

Тому ми

забарикадували

терновими

кущами

вхід до

нашо! RзеРlби"*) І залишили наш малий табор І припаси пІд
опікою
ми

цього колючого частоколу. дпатім, поволи і обережно

рушипи

ПЛJ.!вав із

вперед

ТРИМRЮЧИСЯ напрямку

струмочка, що

нашої кринички, І який мав довести

ви­

нас назад.

Ледви ми встигли вирушити І пройшли кілька сотень
ЯР.ll.Ів

густим

")

лісом

афркканськкlt

серед якого,

yKp!nnOIiKIt

Самерлі,

побачив

табор. Прнм. пар.

124

цІлком


мен!

невідомі дерева з роду

і

conifera

які давним

cycadacea,

давно загинули на широкім світі. Потім ми вийшли на ширше
місце, де струмок розливався у 'Зиачие багио. Перед иами ро­

-

сли високІ очерети

якІ

. equiseta-

нашІ учеиі визиали за

сеа - себто коняч і хвости

де-не-де пересіяні деревистими

-

папоротями. Аусі вони колихалися у сильнІм Вітрі. Аж раптом
ЛЬОРд Рокстои, що йшов перший, пристав І
wдиаlТЬСЯ "
усіх

вІн.

.. Та

-

цеж

пІдніс руку.

сл І д хІба

батька

птиць.·

На

мягкім

болоті

був

відтисканий

величезний

слІд

трох лальцlв. Сотворіння, якеб воно не було, перейшло мо­
чаром у ліс.

ний слІд.

Ми всі

пристали,

Як що це був

рина лишав
висшала

дІйсно

подІбн І сліди ?

якої він був висоти,
лапу

щоби

обдивити

птах

Льорд

Рокстон

кругом себе І впустив два набої у свою

• На
слІд

не

ЮрІя,

є цілком

а яка

-

страчу

ц і лу

свІжий.

мінут З десять тому назад.

потвор­

инша тва­

як що це був д і йсно птах, то

-

коли його лапа так

струся?

цей

незрівнано
уважно

пере­

оглянувся

стрільбу для слонІв .

свою славу шlкарJ, коли цей

ЗвІря

було

тут

Дивіться, як

не

ще

давнІше

вода

як

запиває

слІди. Ах Юпітре! Та тут були І малl?и
І справдІ. Паралвльно з великими йшли І дріБНlщl слІди .

•А

що

ви скажете иа це"

КРИIJНУВ

-

Самерлl

при­

глядаючись до слІду, як би пяти пальцІ в людської руки по­

серед ТРОХ, пальчатих Відтисків .
• Уільден" - крикнув у екстазі

Чаленджер.

бачив на уільденській глині. Це сотворlния, що
заднІх лапах

типапьцеві

з трьома пальцями, а

переднІ. Це

не

птах,

часом

любий

-

.Я їх

ходить

падав І

Рокстоне,

на

ні

на
ля­

не

птах! "

. Звір?"

.. Не

звір. Плазун

-

дlнозавр.

лишити подІбного сліду .

125

НІщо

ниwе не

могле


• Вони

наробили доброго

клопоту одному достойному

докторовІ з Сасекс, але хто мІг мріяти

хто міг ... •

-

Решта розплилася у ш!поті остовпіння. За слідами ми
вийшли з мочару і перейшли
нами

заслоиу з дерев і кущів. Перед

показалася царинка, а на нІй

пять

нечуваl;lИХ дивннх­

звірів. Ми притаілися в чагарнику І придивлялися їм до схочу.

ЯК кажу, їх було

пять.

Два

ВсІ були величез'іИХ розмірів.

дорослІ і троє молодих.

Навіть

малі були величини

добрих слонів, а дорослі перевишали все, що я коли небудь
бачив.

Всі

пять

і

гойдалися,

а

малими,

галузя

сиділи

на

пlдпираючися
переднІми

дерев і

задніх,

трохпальцятих

широкими

лапах

могутніми

хвостами,

лапами

притягали

Шlтипальчатами

гризли іх.

!хня шкіра була темна, лусковата, шкІра ящірки І вилискувалася

на сонці.

Не знаю,
що ВОНИ

чи зможу краще іх описати, як коли скажу,

були

подібні до

потворних

двайцять стІп і обтягнених
Як довго

ми

мое у

подиаляли

не знаю. ВІтер був у нашу

це

кангурів,

потІм

тяжко

падали· на

батьків не бул(

видовище

-

сторону І тому ми були цІлком

безпечні. Час до часу мал! бавилися коло
І

високих на

крокодил я шкірою.
незвичайне

землю.

батькІв, стрибали

Здавалося,

що силІ тих

міри, бо один з них, коли йому було трудно

досягнути китицю листя иа однІм із БІльших

дерев, обняе

його стовбур передніми лапами і вирвав його мов травинку.
Це

вика~ало

але І малий
упало

не тІльки великий
розвиток

пеЛИIЮСТИ.
риш

розуму,

цілим тягаром йому на

жалісно верещати.
лиця

його

голову,

бо

ного

дерево,

після чого

Доказ, що І у нього

є небезпечиа

нам

і

рушила

.цалІ, а за

з очей.

126

мускулІв,
падаючи,
він

став

були границі

тер­

Правдоподібно мусlла потвора вирішити,

І дІти. Ми бачили, як вони

тім щезли

розвиток

ним

пробіралися

що око­

його
піском

това­
а

по­


Малі бав~л~ся КОПО батькіll , стрибали. з ЛО!\foI тяжко
г, е ,али

Ііа

1 ~7

землю.


я днвнвся на моіх
З

товариш і в.

рушницею; очей мислнвця він

він

Льорд

Рок с том

стояв:

не зводнв зі звірини. Чогоб

не дав за таку голову посер ед

перехрещених

весел

над

коминком в Альбані! Та з огляду на нашу безп е чн І сть, він
здержавс\ol від
утримання

сочини.

вистрілу,

професори

вони схопилися
надував своі

Самерлі

бо уся

нашоі присутности

06а

за

наша

8

залежала

від

тайн і пер е д мешканцями

ви­

стояли

у

виправа

німій екстазІ. Несвідомо

руки, як малі д іти і т ільки

червонІ

щоки серафічним

Чалвнджер

усмІхам а на обличчі

пере мінялись то подив, то набоженство.

~ Nunc dimittis~

-

він нарешті викрикнув.

~I щО нам

-

скажуть на це в Анr'л!Ї? "
~ Мlй дорогий Самерлі "

цілком певно

-

сказав Чалєндже р .

скажу. що вони на те скажуть. Скажуть, що

ви скажений брехун І науковий
сказали

про

. Я вам

-

шарлятан.

Те, що

ви і инш l

мене."

" А фотографії?"
~Фальшовані, Самерлі, невдало фальшовані . "
~ A примІрник] "

"Ось

тут

ми

іх І можемо

мати.

Ще

Мальон

[

ціла

його зr'рая з Фліт-стрlт вибрІхуватимуть нашу славу. Двай­
цять другого серпня ми побачили
Уайта

пять

живих

на царинці

країни Мепл

ігуанодонІв. ЗапишІть це собі молодий

друже та пошлІть вашій шматІ! "
"І будьте ГOTOB~ попробувати, як смаку&: _кіиець редак­
торського чобота за ваш і труди "
~Багато

дечого

инвкше

-

сказав Льорд Рокстон.

предсrавляsться

дІяметру. мій феляг-хлопче, не один

-

з льондонського

мовчить про своі прИм

годи, бо нема надії, щоби йому п о вірили. Та це не їх вина.
За

мІсяць

два

нам

самим воно буде наче сонна мрія.

ЩО

ЗОН0 таке зи казали] "
.lгуанодони·
цілі

-

Гестlнгсовські

сказаз Самерлі.
піскн

покритІ

128

іх

-

~B Кент
слідами.

іСасекс,

АнглІя була..


повна іх так довго, як було досить зеленої паші.

Обставини

змінилися, звірята вимерли. Тут видно обставини лишилися
незмінені,

і

зв!рята ще

живі."

"Як що вийду звідціля живий"
стон

сказав ЛЬОРд Рок­

-

"мушу мати з собою їхню голову, Господи, отоб ця

-

банда з Сомалі

- YraHAa

позеленіла. Не знаю, як ви

-

але­

я маю вражіння, що під нами весь час чорт!всько тонкий лід."
Я так само

мав почуття таємної

дерев

відчувалася

у гору

-

то з

невпинна

погроза,

жах. Правда, ці потвори, що

-

копи

Посеред

ми

глянули

МИ іх бачили, були сонливі со­

творіння, але хто знає, як! тут могли
нулих віків

небезпеки.
а

посеред зепені ліса немов спускався на нас

які

страховища

лишитися

готовилися

нащадки ми­

до скоку

на нас

зі своїх леговищ посеред скелів і лісів? Я знав дуже мало про
лередісторичне життя, але памятаю, що десь
твору, яка жила

А що,

нашими

тиграми

і

читав

левами, як

копи і так! заховалися украіні Мепл

кіт

Ще того самого дня, першого на таємничій
нам судилося

побачити, як! дивні

була така огида, що
льорд Рокстон

шій памяти,

!

про

по­

мишами,

Уайта?"
височині,

пригоди нас чекали.

Це

згадувати про неї не люблю. І як ЩQ

каже, що царинка іrуанодон!в лишиться у на­

як мрія, багна

птеродактилів

не забудемо як

страшливоі мари. Та я опишу усе як слід.
Ми

йшли лісом дуже помалу почасти тому,

Рокстон йшов перед нами, як розвідчик не пускав

що льорд
нас в пе­

ред, аж добре роздивив околицю, а почасти тому, що крок за
кроком котрийсь з професорів попадав в екстазу перед якоюсь­
новою невідомою птицею або рослиною. Ми перейшли мабуть
двІ або три милі

правим берегом ручаю і вийшли

вільне. Чагарник вів до скель
рясно покрита.

Ми

рону скель, коли
здавався

поволи

почули

виходити

ДоЯль: r1роnащ"А с"іт

ось,

-

ціла

переходили

дивний
ось

чагарником

8

сто­

тихий свист і клекіт, що

перед

129

на місце

височина була ними

Льорд РОКС-ТОК


знаком затримав нас, а сам похилився і побіг до скель. Там
він

став j

остовпІв.

позабув за нас.

обережно.

ВІн так задивився у низ, що

НарештІ він дав нам

Його

поведінка

цІлковито

знак підійти та тільки

віщувапа

щось

дуже

дивного

і рІвнож небезпечного.
Ми підповзли до нього і глянули поза скелі. Це була

кітловииа, можливо одна з менших вульканічиих дір. 80на
мала форму кітла, а на дні, пару сотень ярдів вІд нас були
ставочки стоячоі, зеленої вІд розкладу рослин

води, на бе­

регах порослі очеретом. Сама місцевість надавалася на осідок
відьм, а іі мешканці робили з неі сцену Дантейського пекла.
Там гніздилися лтеро:цаКТИЛі, а були Іх сотнІ, иіпе дно
кітповиин

роїлося

молодими

і

іхиіми

матерями,

що

виси­

джували свої поган! шкіряні, жовтаві яйu~. ВІд цього зібраннІ'!
плазунів

якої

йшов

ставало

скелі

сиділи

висушених
цІлком

гомін,

мпісно.

що

звернув

Але

нашу

увагу

вище, кождий

на

І задуха,

своій

високі, сірі, зівялі, подібні скоріше до мертвих,
примірник]в,

нерухомІ,

мов

як

до

живих

закаменіпі

істот,

і тІльки

огидні

котили

червоні очі, або часом клапали дзюбам, копи
лІтала заблукана саранча. ЗагорнеНі у своі
діли

мов

ноліру

від

окремій

самці,

своі

злі

Близы<o про­

крила, вони си­

вепитенські потворні старі баби, окутані хустками

павутиння. Великих і малих

НашІ професори
роздивляючи

було їх не менше тисячІ.

радо пересиділи б

там

передісторичне життя , Вони

І

Цілий

день,

вказували на мер­

твих птахІв І риби порозкидані посеред скель, як на доказ
якости іхньоі іжи, і я чув, як вони себе ВЗ&IМНО поздоровляли,
що

нарешті

дяться

виясняється,

в такій

кІлькости

чому

біля Кембріджа. Тепер стало
.дами,

як

кости

в деяких

цих

мІсцях,

СОТ варінь

як

ось

нахо­

скаж;м

відомо, що і вони жнли ста­

nіН!'віни.

Але Чалєнджер, ЩQ би доказати якесь твердження, якому

лере)'в Самерлі, махнув понад скали рукою І ледви не стяг
ІЗО


Там гн.іЗДИЛI1С<l п'tероnа~"илі.

131

..


на нас усІх нещастя. В ту саму хвилину найблищий самещ.
свиснув

пронизуючим

голосом,

j розпустивши

два цяти сто­

пові болончасті крила, піднявся у гору. Самиці і молоді згур­
тувались у кітлині в одно

стадо,

а самці-стражники

стали

.Аин за другим здІйматися у гору. ие було незвичайне ви­
.овище.

иі

аеликанськl, гидкі

сотваріння

лІтали

в повітрІ

легко мов ластІвки. Але швидко ми побачили, що це все може
нам дорого обійтися. З початку вони кружляли високо в горІ
неиаче

хотіли

і затісняти

оцІнити

круг, аж

небезпеку, потім

нарешті

крутилися

стали

спукатися

понад самими на­

шими головами. ЇхнІ крила робили такий шум, що я почував
себе, ЯК на аеродромІ в день переГОНіВ.
~ Дo лІса і триматися купи

КрИКНУВ льорД Рокстон.

--

~Вони замишляють недобре! Ледаи

ми хотіли рушити, цілий круг

50НИ лІтали так

наших облич. Ми

близько, що крила

торкались

били іх прикладами рушниць, але не зу­

стрічали нІчого твердого анІ такого,

Аж тут

кинувся на нас.

найблищих

витягнупася

огидна

.ругий і третій. Самерлl

шия,

що дапосяб поранити .

а за

нею

дзюбо за ним

крикнув і закрив обличча, по як ім

спливала кров. Мене якась потвора ударила в шию так сильно,

а\О

потемніло

~оби його

менІ

в очах. Чалєнджер

підняти, коли дістав

упав, я похилився,

удар в спину і сам пока­

тився на нього. В ту саму хвилину я почув тріск

стрільби

льорда Рокстана І побачнв одного на землІ з переломаним
крилом, роздзявленим дзюбом і залитими кровю очами, що
плював

! старався кннутись на нас. ЧистиА чорт з середно­
вікового малюнка. Його товариші полетіли вище і кружлялн

Hal(

нашими

ГОловами .

_Кому життя миле~

-

крикнув ЛЬОРд Ракстон

-

"ско­

ріше у л!с!~

Спотикаючися ми пустилися чагарннком в сторону ліса
Ледви ми добігли до перших дерев, ці гарпlі були знов наА

132


I.JМElи.Цжер впав, я похилився, щоби його

п!дtlЯТИ, коли

.а.істав удар в спиt1J і сам покотився ка нього .

lЗЗ


нами

І навіть повалили СамерлІ, але ми

тягнули у ліс. Тут ми були

його видерли І за­

безпечиі, бо серед

було місця для їхніх крил. Ми ше довго

галуззя не

бачили і х на небі

так високо, що були не більші за звичаllних лІсових голубів,
мабуть вони ще сліднли нас, як ми, побитІ , кульгаючи про­

біралися до нашої твердині. Коли

ліс

став густіший , вони

перестали нас бачити, бо залишили нагінку
~ Дуже цікава І

за

-

переконуюча пригода ~

нами .
сказав

лєнджер купаючи в струночку напухле коліно.

Ча­

~ Самерл і,

-

ми мали наглядний приклад, як нападає лютий птеродакти п ь ."

Самерлі обмивав кров з обличча, а

8

яку Я

дістав сильний удар

завязував шию ,

11

Льордові Рокстонов\ вони роз­

перли пІджак на цІлІм раменІ, а на тІлі зуби залишили тільки
малий слід.

"Варто замітити

-

продовжував Чалєнджер

- . що

наш

молодий приятель дістав ясний удар, льорда Рокстоиа в о ни

УКУСИЛИ, а мене побили

криламн. Отже

маємо

ріжн і

спо­

-

по­

соби іхньоі атаки."
v Добре, що ми спасли

життя з

важно сказав льорд Рокстон.-

.1

цІєї

пригоди ~

трудно собі уявити гидкішу

смерть, як бути живцем зідженим через таких поганих гап і в .
Не радо я стріляв, але на ЮПІтера, не було

• Колиб
повів я

9Ін

ВИХОДУ . ~

вн цього не зробили, не булиб мн тут "

-

від-

переконуючо .

• Зрештою воно може нам І не
далІ. .Серед Т'іХ лІсІв часто

гуки як від рушницІ, хочби

віл;

зашкодить·
мусять

падаючих

-

говорив

бути

такі зlл;­

дерев. Ну, та на

МОIe думку, уже досить вражінь, як на один день . Я думаю,
що найкраще нам повернути до

табору

~ лІкамн. Хто знає, яку отруту можуть

зуби І тому трохи

до

нашоі

скринкн

мати тІ їхні огнднl

карболlO не завадить. ~

Та вІдколи свІт св170м. мабуть нІхто не мав подІбного.
J.НЯ. Ще

одна

несподІванка

нас чекала.

134

Коли ми нарешт ~


дійшли до царинки і побачили

наші тернисті

барикади, ми

гадали, що наші пригоди тут скінчилися. Однаково, хоч брама,
ані стІни форту

Чалєнджера

не були порушені,

хтось і то

сильний в ньому був. Звисаюче галузя велетенського дерева
.ІІжінго вказувало дорогу, якою він прибув і повернув, а стан.
у якім ми найшли наші припаси, показував на силу І непри­
хильнІ наміри непрошених

гостей.

Все

було

лорозкидане,

а одна пушка консервів так розторощена, що все з неї вилізло.

Так само скринька патронів і одна з мосяжних мушель

були

розторощені на дрібні шматки. Знов повіяло на нас почуття
невисказаного жаху перед невідомим і ми споглядали. на все

"овші тіни дерев, дивлячися, які

нові

небезпеки там

вали. Якже мило було почути голос Зам бо, і коли ми

чату­
зійшли

на край височини, побачили його чесне обличча, що сміялося
до

нас з

вершин

скелі.

"Усе гаразд, масса Чалєнджер"
гаразд. Я лишитися.

Ви

завжди

-

викрикнув він.

найти

~Yce

-

мене, коли

треба.

Я тут бути.·

Його чесне, чорне обличча і просторий вид,
лягався перед
звідкіля

ми

нами

на

пів

дороги до

прийшли. нагадали

живемо у двацятім

століттю, на нашІй

що роз­

допливу Амазонки,

нам, що

ми

таки

старій

справді

землі ,

а не

е перенесені якимсь чудом на далеку планету у перШій най­
дикшій стадіі ії розвитку. Як тяжко
там за тим

синім

небосклоном, вже

протікала могутня ріка, а на ній

плави і люде
коли

говорили

про

було
не

ходили

дрібниЦі

уявити
так

соБІ, що

дуже

велетенські

свого

життя,

далеко
паро­

підчас

ми, замкнені сотворіннями минулих віків, могли тільки

споглядати у той бік і тужити за всім, що нам було дороге
І

миле.

Ще одно вбилось у мою память і ним хочу закінчити

мій лист. Оба професори правдоподібно подрг.жнеНі ранами
почали оспорювати,

чи

наші

вороги

135

були з роду птсрода.-


'Ктилів чи діморфодонів і з того виникла гостра сварка. Щоби
її УНИКНУТИ Я усунувся на бік і сів
ного дерева.

де тІ

закурити 'На пні зваl'lе·

Льорд Рокстон підійшов до мене.

~Чуєте Мальон~

-

сказав

він

-

"пригадуєте

Місце,

локраки гніздяться?~

.Ясно."
"Ву,nьканічна кітловина, не правда?~

"Вона сама"

•А

відповів я .

-

звернули ви увагу на ГРУНТ?"

"Скелі.~
"Але КРУГОМ ВОДИ, там де росте очерет?"
.Земля була синя. Виглядала як

"Отож то. 8улькаНічна

глина,"

кітловина з СИНЬОЮ

глиною."

"І що з того?"
.Нlчого,
вчених,

нічого Ц

-

відповів

він і подався в СТОРОНУ

голоси ЯКИХ ставали все більш різкі.

Гострі висок!

тони Самерлі чергувалися з басом Чал€нджера. Я став дpi~
мати

і

раптом знову

себе:

"синій грунт

вами

у

вухах

я

і

У

почув,

ЯК

льорд Рокстон бормотав до

вульканічній кітловині ~. з тими сло­

заснув.

136


ЧАСТИНА ХІ.

оНа цей раз я був геРОЕМ((
Гадка л,"орда Рокстона

що

до

п теродактилів

цілком

оправдалася. Слідуючого ранку після нашої пригоди Самерлі
і я горячкували і великі

болі

було так розбите, що він

терпІли. КолІно Чапвнджера

ледви

шкандибав. Весь день ми

не покидали нашого табору, альорд Ракетон використовував
це, і 3 такою
зав висоту і

шої оборони.

помІччю, яку ми могли

Памятаю, що

почуття, неначе
.хто, ані

йому дати, поБIЛl:.шу.

грубість нашої терн истої

мене

загороди,

весь

день

ХТОСЬ слІдкує за КОЖДНИ

звІдкІля, ЦЬОГО я

ніяк не

ЄДИНОЇ на­

переслlдуваnо

нашим

рухом, але

міг відгадати.

Це почуття було таке сильне, що я розказав про НЬОГО
проф. ЧалєнджеровІ, але

він

сказав.

що це ВИННО подраж­

нення мізку, яке спричинило горячку. Раз-у-раз я оглядався

кругом, певний, що щось побачу, але кождий раз мій погляд
падав то на

нашу

тернисту

загороду, то

зиову на високі,

повні поваги дерева. А мнмо цього почуття

чогось слідку­

ючого І злісного не уступало з ноєі думки. Я згадав ІндІян,
і

їхиl забобони про Курупурt

дух лІсів
віщала
ємну

-

тих,

-

цей страшливий причаєний

І мені уявлялося, що це
хто

вдерся у

його

оселю.

137

його присутність на­

найдапьшу І найБІльш та­


Тієї но'!і,

8

(третьої

краінІ Мепп

Уайта)

спіткала нас

страшпива пригода, яка І приневопипа нас бути дуже едя'!­
ними

пьордові

РОКСТОИОВі за ЙОГО

дині. Ми усІ дрімали

будив

праЦr) біпя нашоі твер­

коло зи гасаю чого

скорше вирваз зІ сну

-

зогню, коли нас роз­

наЙстрашн!шv.Й і найБІльш

-

роздираючий крик, який я копинебудь '!У8. Я не знаю крику,
до якого
та ще

можна

йшов

БІЛІ. ше, як

бупоб

парів нати цей розпачливий вереск,

він з якогось

на

сто

машини, тільк и,

мІсця

ярдІв. Цей

що

свист є

віддаленого

крик

вІд

пронизував,

чистий,

гострий

І

нас

мов

не

свист

механІчний,

а цей був глубший, живий І проникаючий стражданням болю.
Ми затулили руками вуха, щоби не чути
чого зойку.

Мене

обпнв

знмний

розпуки слабо. Усі мук и жнття,
сокого

неба,

уся

пІт,

цього

роздираю­

і стало менІ від

цієі

гІдний подиву крик до ВН­

розпука і біль

здавалися

зєднані

у

цім

крику. А крім нього чути було ще другий, глубший, повний,
тихий

смІх,

хрипливе

горляне

рило пекольний акомпан !ямент
кові. Цей дует

тягся

і

птацтзо, від

сп')лоwив

усе

гарчання

раl10СТИ,

яке тво­

тамто му роздираючо му кри­

добрих три, а то й
якого

ожило

чоти ри
галуззя

хвилини
дерев.

Потім крик так нагло, як почався, затих. довwий час
ми

сиділи

мовчки

переняті

жахом

цього,

Рокетон докинув до вогню хмизу І ясне

що

його

чули.

ЛьорД

полумя освl·

тило обличчя моїх товаришів І Відбнлося від великих гиляк
понад

нашими

головами.

"Щоб це могло бути?"

-

~Дізнае:мося враицl"

сказав льорд Рокстон

-

прошепотів я.

-

.вона

було цілком близько, не дальше, як на царинцІ,"

.. Нам

припала честь почути

передісторичну траrедію,

драму таку, які відогривалися на'берегах юразийських ляrун~
де в болоті більшІ страховища били

менших·

лєнджер урочисто. Таким я його нІколи не чув.

- сказав Ча­
- .. Мабуть це

було щастям людини, що вона появилася пізнІше. В перші дні.

138


були на свІті сили,
вага, ані

жадні

перед ЯКИМИ не устоялаб ані його вІд·

пр иладдя. Бо І що

помоглиб йому

праща,

спис або стріли супроти таких сил, які ми бач ипи сьогодияr
Тут не багато варта навіть сучасна рушни ця ."
"А я таки заступлюся за свою

малу

приятельку·

сказав льорд Рокстон І погладнв свого , Експреса' .

-

.Але

-

при знаю, що потвора малаб широке поле до попису.·
Самерлі

~Тихо,

пІдніс руку.

менІ щось при чулося·

розлягався регулярний тупІт,

сказав він.

-

крок якогось

нин вІдгомін тихих, але тяжкнх

звіря

лап, осторожно

В тишин!

-

риТМіч·

етавлених

на мягку землю. Воно лрокрапося БІля нашого табору і за­
трималося при входІ. Тихнй свист значив його вІддих. Тільки
наш слабенький тин віАділяв нас вІд цього нічного страхіття
Кождий вхопив рушницю, Лt>ОрД Рокстон витяг З

частокола

малнй кущ, щоби зробити щілину.

~Ha Юрія·

шепнув вІн. -.Я здається його бачу!·

-

Я похилився і крізь його рамя заглянув у щІли н у. Так,
і я його бачнв. У темнІй тінІ дерева чаілася друга менша,
ще

чорнІша тінь якоісь первІсної неокресленоі тварини, пов­

ноі сили І дикости. Вона ие була БІльша
постать виявляла силу
І

реrулярне,

як

ганІзм. Якось

сопіння

воно

зелені очі. Здавться,

коня, але цІла її

тягар. Тяжке сопіння, таке тяжке

t

машини,

вказувало

на

порушилося І я побачив

що

потвора ловзла

сильнин

його

ор­

зловіщt

до нас, бо трава

шелестІла.

~Мабуть готується
рушницю

етон.

до

скоку·

-

сказав я і внцlлнв

.

.. Т Ільки
- .У

не стр іЛЯТИ !"
нічнІй

-

тиши н l

шепотом відповів льорд Рок­
чути

в и стрІл

цІлими

милями,

лишІть це як остаточні сть .•

нець·

.. Як
-

тІльки

переступить він наш частокІл, буде нам кі­

заторохкоТІв Самерпl з нервовим

lЗ9

сміхом.


.Ні,

Рокстон
я дам

він не

сміє

його

-

переступити ·

сказав льорд

.але залишіть рушницю як остаточн!сть. Може

-

3

соБІ

Більшої

иим раду.

Як не як,

смІливости я

я

не бачив. Він

з огниша розпалену галузь і

_

попробую

просунувся

похилився, взяв

через діру у нашій

брамІ. Потвора гаркнула і наблизилася. Але л!,орд Рокстон
не

чекав.

Він

по морді.

побіг до неї і

вдарив її розпаленею

На хвилину показалася нам

ської ропухи, покрита

бородавками

пика

гиля кою

немов велетен­

з мягкнм

ротом, обма­

заним свіжою кровю. В слідую,",ий момент затріщав

чагарник

І наш страшливий гість щез .

•Я
сказав
ляку

так і думав, Щ<' він

льорд Ракетон, коли

назад

у

вогонь

• Чого ви
• Не було
взаімно

не устоїть

повериув І

перед

во г нем

зо сміхом

_ -

кинув гм­

.

так наражали себе?"
иншого виходу.

перестрілялисяб. А

-

викрикнули

Колмб він

якби

стріляли

через

і зранили його, він бувби зараз на наших плечах
не кажучи про те, що

вндалиб

Зрештою я думаю, що наl-!

тайну

ми всі .

попав до нас , м и

нашої

частокіл

нічого

-

присутностн.

повезла? Що це таке могло бути?-

Наші вчені глянули на себе з левним ваганням .

• Особисто

я не можу сказати нічого певного, до якої

породи воно належить ·

.
• Не

-

сказав Самерлі розпалюючн

свою

люльку

наукової

видаючи

поспішно го осуду, даєте доказ правдивої

обережности"

-

ласкаво

сказав

Чалєнджер.

-

.я сам не пІду далі і тільки думаю, що ми зустріли якийсь
рід мясожерного

д!нозавра.

Я

вже

давніще

згадував

про

правдоподІбну присутність цнх сотворінь на височині .·
.Не сміємо

забувати·

-

завважав Самерлі

є багато форм доісторичного життя,

цілком

що можемо зустріти.-

140

-

.що

невідомих кля­

сифlкаulЙ. Булоб надто смілим наскоро давати

Імя

усьому.


"ШЛКОМ
здогади.

слушно.

3автрішний

Можемо

день

може

тільки
дасть

робити
нам

загальні

точніші

ВКа-

ЛЬОРД РОІІСТОН поБІг ДО нсі І вдарив її розпаленоlO гиnякоJO по мордІ.
зівки.
8аного

На разі

лишається

нам

сну. ц

141

тільки

повернути

до

перер~


мАле не l:ез вартівника ~- рІшучо сказав льорд РОКСТОН.

-

подІБНіЙ краіні не

.8

На

майбутнє

кождий

~ Тоді я

сказаа

можемо наражуватися на небезпеку.

мусить

почну першу

вартувати

чергу і

по дві

години."

СКіНчу свою люльку"

проф . Самерлі, і з того дня

ми

вже

-

нІколи не ля­

гали без варти. ВранцІ ми скоро вІдкрили

причину нічного

гомону.

боротьба і,уано­

На

царинцІ

донів. З початку ми
роздерта, стільки

Відбулася

страшлива

гадали, що більша кількість звірят була

було

баюр

крови

і

порозкиданого

мяса,

але оглянувши останки, ми побачили, що це була одна з тих
незграбних

потвор,

які

ми

бачили,

дословно

пІрвана на

шматкн, якимсь сотворінням, може і не більшим, але більш
лютим.

Наші

професори

wматованих

шматках

_ Мусимо

ще

все

сперечалися, роздивляючи на по­

слІди

моиструальних зу6ів І пазурів.

вздержатися

з

осудом"

-

сказав

Чалєн­

джер тримаючи на колІнах величезний шмат білявого мяса.

.. Те,

-

що ми

бачимо, вказувалоб

тигра, такого, як буває по наших

лах, але тут
і

більш

за

ми

бачили

плазунського

на

wаблисто

- зубатого

печерах в брекш!євих ска­

потвору значно

походження.

більших

Особисто

я

розмірІв

внсказуюся

альозавром.·

.Або мегальозавром"
ЯКИЙ будь із

мясожерних

найдемо більшість

потворів
музеів .•

-

відповів Самерлі.

д!нозаврів

найстрашніших І

Він

вправляв

.. Чим

найБІльш

зареготався з Вl1асного

кровожадних

дотепу,

6()-

хоч не

він сам приду-

його в незрівняний настрІй .

меншеl галасу, тим

льорn. РОКСТОІі.

-

краще "

-

гостро

сказав

.Ми не знаємо, чи хто не слідкує за нами

ЯК що цей феl1ЯГ поверне за своїм

..сміятис"

"Слушно.

звірІв, які бували прокляттям на землі І славою

-

ВІдзначався ним, але найтяжчий жарт, який
мав,

-

пІдходить . Серед них

сніданком, не буде чого

А що це за знак на шкірі цього

142

iryaHonoHa?-


На темносірій
лопатки було
дібним

до

матовій

лусковатій

шкірІ, трохи

вище

якесь дквие колІсцятка, накреслене чимсь по­

асфальту.

Жаден з

нас

не

мІг

догадатися, що

це могло бути, і тІльки Самерлl запевнював, що бачкв щось
подібне на однім
чав І тільки

Із молодих тому два дні.

його помпатична,

Чалєнджер мов­

надута мІна казала, що вІн,

коm:б хотів, мавби дещо до сказання. ВрештІ льорд Рокстон
просто запитав про його погляд .

• Як

що

ваша льордівська

ласкавість

дозволить

промовити, я буду щасливий висказати мІй погляд ·
зав він з вишуканим
до мене звертатися

сарказмом.

.Я

-

не

мені

-

ска­

привик,

щоби

в спосіб, що здається звичайним в

водженнІ вашоі льордlвськоі ласки.

по­

Я не знав, що на усміх

з невинного жарту треба дозволу вашоі ласкавости."
Прийшлось перепроmувати І заспокоювати нашого обра­
ІЛИВОГО приятеля.

вІн звернувся до
немов уділяв

Коли

.. Відносно

нарешті його досить

нас, сидячих

цінних

на

пні

напросилися,

поваленого

вІдомостей тисячній

дерева,

авдитор!і •

знаків, я погоджуюся з поглядом мого друга

колєr'и, проф. Самерлl, що вони є асфапьтовl. Ця височина
по своій
фальт є

що

Bih

прирОА!
одним

з

сильно

вульканічна, а

єлєментlв

вульканlчних,

зваживши,

що ас

я не сумніваюся,

тут мусить бути в вільнІм, плиннІм стані і що з ним

'.\ус!ли зустрІтися ці з вірята. Значно важні ще є питання про
ХИЖАЦЬКУ потвору, що залишила свої сліди иа царинці.

МИ

БІльш-менш знаємо, що ця височина не БІльша вІд пересіч­
ного аНr'лійського r'рафства. На

цій обмеженІй

площІ тисячі

лІт жиауть сотварІння, що давно пощезали там у низу. Для
мене цілком
Ші(ОДИ

ясно, що

плодитися,

аО : IИ

колиб

хижаки

могли тут без пере­

вичерп&либ запас

ложиви і або му­

сlлиб зміиити ЇЇ характер, або ЗН08У вигинулиб з голоду. Як
()ачимо це

не сталося. Отже можемо думати, що рівновага

тут захована

якимись

перешкодами в їх плодженню. І так

143


одннм

З незвнчайно

знатися,

цікавнх

питань,

від чого вона залежна. Я

демо нагоду блище "риглянуrися
.А я

які

нас

чекають, є

ді­

смію надіятися, що най­
хнжацькому дінозаврові. 'с

-

СМію надІятися, що нІ-

завважив я.

Професор пІднІс брови І глянув

на

мене, як учитель

на збиточного школяря.

м Може проф. Самерлі схотівбн
сказав

вІн І обидва

укової диспути

про

щось

завважнтн?-

-

вчені полинулн у рІдку атмосферу на­
можливости

умовин

життя

І як відно­

сяться до себе родючІсть І пожнва в боротьбІ за Існування .
Цього ранку

МН

ОГЛЯНУ)1Н

тІльки

малий

чини, старанно обходячи багно птеродактнлів
лІвого берега струмочка. Ця
лІсом

і

тому ми

посувалися

частина

кутик висо­

трнмаючися

!

була заросла густим

Досі я згадував тІльки

дуже повільно.

про страхіття височини

Мепл

Уайта, та на цей раз образ був цілком иишнЙ. Ми мандру­
вали майже виилючно по квІтах, головннм чином БІлих І жов­
тих,

про як! наші

професори за~вилн,

краски примlтняиих
землю
по

що це двІ нанперші

вІків. В далеких місцях

вони

покривали

густим килимом І коли ми западалися у нього

кістки,

вони

видавали

пресолодкнй

Над ними гула наша англІйська

майже

дурмаиний

запах.

бджола. Багато дерев, які

ми минали, було рясно покритих овочами, часто добре нам
знайомими, але багато було для нас НОВИМИ. Беручи іх МИ
дивились, котрі з них

наддзюбали

отруї, рІвночасно додавали
В цих нетрях ми бачили

звірятами, а на місцях
іхн!х лап, серед яких

вохкнх

часто

асфаЛЬТОВі
означати,

І

находилн
як

ми

не

а

тІльки

мапи

в инших

поняття.

144

так

береглися

нашим харчам.
дикнмУ.

численні відтиски
слІди

IrY8.HOAO-

паслося ціле стадо ЦИХ

пьорД Рокстон упевнив

знаки

і

зитоптанl

повторювалися

нів. В одній діброві ни бачили
сотворіНь,

птахи

ріжноманітности

численн! стежки

нас,

що усІ

вони

мІсцях. Що це

мали

могло.


Ми

зустріли

теж

іжатку, лусковатого

вленими

велике

дерева

горбок, а по нім бігло якесь
зати яке, так скоро воно
олень, ЯК упевняв
вірних посІв,

число

дрІбнІших

панцирника, сіру,

кла.ми, Раз, крІзь

звІріВ, ЯК

дику СВИНЮ з закри­

мн

доглянули

зелений

гніде звіря. Трудно було ска­

бігло, але

"к що справді це був

льорд Рокстон, то величини тих неймо­

що іх ще викопують у

багнах Ірляндlї.

ВІд часу таємних вІдвІдин у нашім таборі, ми завжди

вертали туди з острахом. Та на цей раз найшли все в по­
рядку. Ми склали велику нараду що до дальших наших пля~

нlв. Мушу її описати ширше, бо вона довела до експедиції,
яка помогла нам пІзнати

височину за ОДин раз краще нІж

ми моглиб це зробити за весь тиждень. Самерлl почав ди­

скусІю. Весь день вІн

був

дуже

сварливий. а тепер увага

льорда Рокстона про нашІ пляни на завтра викликала у нього
цІлий вибух жовчІ.

"Що ми повиин! робнтн сьогодня, завтра і
І

кождого

дня оо

сказав вІн

-

-

пастки, в яку ми впали. 8и всі
Іти в глубину
як

країни, а я

.це

шукати

силкуєтеся

вважаю, що

післязавтра
виходу з цієї

придумати, як

треба

помІркувати,

із неі вийти. м

.. Дивує

мене-

поважну бороду

-

-

сказав Чалєнджер і

погладив

свою

.дивує мене, що учений може мати такІ

ганебнІ дукки, 8и находитеся в краінІ, яка дає честилюбному
ПРИРОДНИКОВІ

такий, матерІял, якого

не дала

жадиа

ииша,

відколи світ свІтом, і ви хочете покинути іі, хоч ми щойно
оглянули її тільки в загальних рисах; ну і я сподівався по вас,
професоре Самерлl, чогось кращого.·
,.Ви не повиннІ

-

.що я

маю 8

забувати·

Льондоні

чиною, що моє

-

кисло вІдповІв Самерлl

авдиторію. яка

на ласку дуже невдоволяю"lИХ

тепер

покинута

застуnник!в, Цей факт є при­

положення дуж.е ріжниться вІд вашого, про­

фесоре Чалєнджер, зваживши, ЩО, о ск Ілько менІ відомо, вам

145

10


ніколи

не

була

доручена

жадна

відповідальна

виховаВЧIl

праця. ~

.Зовсім слушно"

відповів 4аленджер

-

був тієі думки, що займати

-

nя завжди

розум, здібний до оригінальної

працІ чим иншим, Є святотатством. Тому я завжди відкидав
усякі

пропозиції шк!льної

.Наприклад?"

праці."

глумливо спитав СамерлІ. але льорд

-

Рокстон поспішився звернути розмову в инший бік.
иЯ мушу сказати"

обізвався він

-

дуже мізерні наслІдки праці

-

nЩО це булиб

повертати до Льондону, не до­

відавшися нічого більше, як знаемо~ ~
"Що до мене, то

я

ніколи

не

посмівби

зайти у ре

дакцію, щоби там не зустріти старого Мак Ардля. (Вибачте
щирість

цього

справоздання, не

простив мені такого
слід

про

це

й

неповного

говорити,

коли

праrща).

Він

ніколиб

Сllравоздання. Зрештою

все

одно

зійти з відс!ля

не
не
не

можемо, хочби й хотіли."
"Наш молодий

приятель

заповняє

численні

свого уму досить добрим запасом здорового погляду·

lacunae
- зав­

важав 4алєнджер.

заняття

-

"Інтереси

його

нас нічого не обходять, але як він

оплаканого

слушно каже, раз ми не

можемо зійти в низ, то чого тратити енерГІю і обгорю вати
неможливе

..

"Втратою енергії є

говорити

про

буркнув ізза своєі люльки СамерЛі,
нагадати, що

ми сюди

приїхали

-

щонебудь инше h

-

nДозвольте мен! вам

в стисло

скреслеНій

місії,

дорученІй нам на засіданні 300льогічного Інституту В Льон·
доні, Метою

Mlcji

було дослІдити правдоnодібність тверджень

проф. 4алєнджера.
твердження
Щож

до

Мушу признати, що сьогодня можемо ці

підтримувати.

деталі в, то

велика і добре
зробити своє,

Наша

Рисочмна

заосмотрена
Колиб

ми

головна

така

взялись за це.

146

праця

скінчена,

величезна, що тільки

експецнція

може

сподІватися

ЄДИНИf-'l наслідком


6улоб те, що ми ніколи не моглнб повернути і скласти на­
уці ті

цінности.

які

ми

знайшов ДОРОГУ

на

цю, недоступну височину, я думаю. що

вже

здобули.

Професор

Чалєнджер

ми повинні зажадати

від нього, щоби дав нам спосіб і зійти

з

ми

неі у світ,

з якого

При знаю,

шо

походи мо.

"

погляди Самерлі

видалися

мені

зовсім

льоr!чні. HaBiT~ Чал~нджер погодився ЩО, колиб ніколи не
прийшла відомість про потвердження його поглядів, ніколlt
його вороги H~ визнали б себе переможеними.

wHa
-

перший погляд

трудне"

сказав він.

зможе розв язати
слушність, що

питання, як звідсіля вийти дУі<е
"Та я

-

його.

Я

покишо,

не

готовий

довше

сумніваюся, щО РОЗУМ

признати

затримання

мойому колєзі
в

країні

Мепл

Уайта є небажане, що незабаром прийдеться зайнятись пи·
танняи, як іІ
мати

покинути. Але

точніших

мапи, ріШУчо

відомостей

на разі, так довго, як не буду

про

відмовляюся її

цю

височину,

чогось

в

роді

покинути."

Професор Самерлі нетерпеливо ГРИМНУВ.
"Ми

вже провели тут два працьовиті дні, і не знаємо

про дійсну r'~Оr'рафію цеї височини
коли

сюди

прийшли.

Uiлком

нічого більше, як знали,

ясно,

що вона

густо заросла

лісом і тому ми мусілиб провести тут цілі місяці, щоби роз­
відатИ відношення
колиб бупа якась

лися, шо всюди
ми ідемо, тим
Тоді
литенськ!::

одної

частини до

центральна

другої. Инша

верховина. але ми

справа.

перекона­

вона обнижається до середини. Чим даю.ше
менше шанс найти

добрий

мені прийшла щаслива думка.
покручене дерево джінго, що

загальний вид."
Я

дивився

кидало

на

на ве­

нас саою

тінь. Раз його галузя розходилося ширше ЯК гаnузя усіх инших

дерев, то

ЗОН0

справді краї

мусіло

перевисшати

височини були

Від малогCl

безшабашного

їх

найвищими її

велитенське перево не малоб

стати

хг.ОПЦЯ Я

147

і

висотою.

ЯК що

місцями, чому це

нашою обсерваторєю.
віД3і-!ачався

'"


по деревах.

женню

по

Маі

дорівняє мені
перших

товариші

могли

скалах, але я був
серед

віДРОСТКі8

гил як.
цього

краще

розумІтися

певний, що

Колиб я тІльки

веЛI1ТНЯ, дуже

на ла­

жаден з них не
мІг

мене

досягнути

ЗДl18увалоб,

колнб я не дістався аж на вершок. Маі товаришІ дуже захо­
пилися

цl8Ю

гадкою.

~Наш молодий лриятель"-сказав Чалєнджер надуваючи
червоне мов яблука обличча

-

"є здІбніший на всІлякі акроба­

тичнІ ШТУКИ як людина БІльше солідно збудована, хоч може
при тІм більш авторітетного вигляду. Я похваляю його думку."
~Ha ЮрІя,

молодий феляг, як рукою зловили·

зав льорд Рокстон І вдарив

мене ло рамени.

второпаю, ЯК я перше про це не

ска­

-

~ Ніяк не

--

попумав. Вже

не більше

години лишилося денного світла, але як 80зьмете зі собою

записну книжку. ще вспlєте зробити малий ескІз місцевости.
Поставимо

під

деревом

оті

три

скринкн

муніцli,

а

з

них

я вас без великого труду висацжу на дерево.·
Він став на скринках і осторожно підносив мене у гору,

обличчам дО ПНЯ, аж підскочив Чалєнджер і своєю величез­
ною лапою так пхнув мене, що я просто влетlв на дерево. ПО­
виснувши обома руками на галузях я так довго
нпами,

аж врештІ

вдалось

менІ

перебирав

ВИТЯГНУТИ на неі спершу

своє тіло, а далі й ноги. Над моєю головою було поплутане
галузя, яке допомогло мені

пробиратися у гору ,ак легко,

що скоро земля щезла з моіх оч.еЙ. t я бачив тільки зелену
гущавину. Від часу до:. часу Я стрІчав перешкоди. раз навІть

мусІв лІзти біля восьми чи десяти стіп по ПНУЧіЙСЯ РОСЛИНі, але
загалом знаменито л Із вперед і незабаром гудячий голос Ча­
лєнджера доходив до мене немов з великого віддалення. Од­
нако дерево було велич.езне і даремно

я

дивився

в

гору:

галузя не рідшало. На одній з гил як, по якій я ліз, лежало
щось худощавого, подібного до паразита. Я вІдхилився щоби
його оглянути, І ледвн не впав з переляку і здивован ня .

148


Не більше, як дві стопи від мене дивилося менІ авіч!
обличча. Сотворіння це лежало причаєне за паразитом і огля-

у "ього

було людське облнчча, а принаймні найбільше
зближене до людського.

нулося, рівночаснр, як j я. У нього

було людське обли'!ча,

а принаймні найбільш зближене до людського з усіх малп,
які я бачив у свому життю. Воно було довге білувате, вкрите

149

•


бородавками,

ніс

вперед, покритий

сплощений,
твердою,

ДОЛІшний

щелеп

щітн.новаТою

висунений

бородою.

ОтіненІ

густими бровами очі, були дикі і звірячі, а коли воно вІдкрило

рота, щобl1 гаркнути на мене, щось М08 ПРОКЛЬОН, я побачив
у нього гострі; закривлені собачі зуби. Хвилину в його очах
малювалася ненавнсть І погроза. ПОТіМ, скоро як блискавка
промайнув вираз неймовірного жаху . Воно скочило У гуща­
вину І тільки
немов

в MOЇ/t

очах

лилось

там скоїлося и

з

вами

руде

~Ми чули

волохате т;ло
І

воно

гукнув льорд Ракетон.

щезло

.

~ Тра-

-

щонебудь?"

.Чи ви бачили?"

це

промайнуло

рудої свиНі, затріщало поламане галузя

• шо

тріск,

спитав я, обіймаючи

-

немов

вам

гиляку.

поскобзнулася

нога.

Що

було?М
Мене так схвилювало

що хвилинку я
затн Дивної

подумав, ЧИ

пригоди

появлення

ці ві

не зійти мені

~алпн

-

людини,

вниз j не розюl.­

,о вари шам. Та я був так ВИСОКО, що

сором було повертати, не ВИJ<оиавши поручення.
Після довшого
я

полІз далі. Раз я

відпочинку

але взагалі лІзти було досить
рідше і я

цілого

легко.

самий

вершок і

вигІдно У вила галузя

Згодом

дивну

j

листя

стало

тільки

тоді

глянув

кругом,

коли

моїм ,ягарем. Там я усів

безпе'IНО гойдався споглядаючи на

панораму.

Сонце якраз доходило захІднього обрІю,
імково

заспокоїтися,

j завис на руках,

ліса. Та я РІШИВ не оглядатисн, аж ви­

найвища гиляка стала гнутися під

дуже

трохи

відчув по Вітрі, якии обвіяв мен!."', що я був внще

всіх дерев
лізу на

щоб"

став на гнилу гиляку

тихий І чистий і 1"ОМУ

ВСЯ ВИСО'lина

веЧір був ви·
лежала як на

долоні. Вона з висока мала вигляд овальний, БІля трицяти
миль

усі

шнрини

боки

~ двацяп.

похилялися

озерце. Озеро

могло

до

довжини

Форму

середини І

,ан

мати біля десяти

150

мала

лійковату,

творили

!УІИЛЬ

чимале

обводу; воно


було ясне і зелене, оточене по боках
верхні

поперернване

няшнlм сяйві

сяяли

пlсковимн

мов золот!.

9черетами, а на по­

лавами, ЯК!
На

тих

лежало кілька 'іорних предметІв, надто

рІв і

в пагіднім

піС'іаних

великих

со­

мІлизнах

на алІгато­

надто довгих на 'іовни. Через шкло Я добре ба'іИВ, що

ВОНИ живі,

апр,

не мІг розпІзнати, якІ

вони справдІ

були .

По нашім боці ВИСО'іИНИ лротягом пяти 'іи шести миль
простягався аж до самого озера лІс

царинками. Майже
а трохи далі

час до часу

пересіяний

пІд ногами я бачив царинку ігуанодонів,

лисину,

яка

вказувала

По другій стороні ВИСО'lина мапа

багно

зовсім

птеродактилів.

инший

вигляд. По

той бік були зовнішні виднІ базапьтові скелІ, на внутр під­
носилися над поверхню на

яких двіста стІп, а потІм обни­

жалися лісистим склоном. Досить високо над землею Я ба­
'іив 'іорні дІри, мабуть гирла печер. Коло одної з них бли­
мало щось білого, що саме
відрисовую'lИ
РЯВі не

я не мІг розІбрати. Я сидіВ,

-

краіну так довго, аж сонце сховалося і

видко

було

детаЙлів.

ТодІ я

зпіз

у тем­

з дерева до не­

терпеливо чекаючих

товаришІв. ХОЧ раз я був героєм екс­

педиції. Я

придумав І

сам

оден

ОСЬ мапа, яка нам ощадить
невідомими

небезлеками.

сам

один

виконав

з товаришІв

потряс мою руку. Але перше, як роздивляти
розказати

пригоду

з

мБо Я

з

повагою

мапу, я мусів

маллою-людиною.

~BOHa там була весь час"
мЯк ви знаєте "

справу.

мІсячного лаження на ослІп мІж
Кождий

-

-

сказав я.

спитав ль орд Рокстон.

цІлий 'іас мав почуття чогось злосливого, що за

нами слІдкує. Я вам згадував про це, професоре Чалвнджер.·
~Наш молодий приятель
ного. Він один

що робито,

дійсно

посеред нас мав

згадував щось подІб­

кельтийський темперамент,

його здібним відчувати подібнІ вражіння. ~

. Ціла теорІя

свою люльку

--

телєпатlї-

-

почае СамеРЛі,

.є за широка, щоби її зараз

151

набиваючи

обговорити. м


.Безумов но ·
менІ "

-

дІльної школи .

сказав Чалєнджер.

-

додав вІн

тоном

• Чи

-

-

• Тепер

скажіть

епископа, який говорнть до не­

ие

звернули

уваги,

чи

ця

малпа

може схрестити великий палець на долоню?·

.НІ, ніяк,"

• Мала

хвіст?"

.НІ."
.Но ги її гнучкі?-

•я

не думаю, щоб вона могла так скоро щезнути,

либ не помагала соБІ

І

1(04

ногами .·

.В пІвденнІй АмериЦі, як що память мене не завоДИТЬ"

-

встримайте

три цяти шести

свою

увагу,

raTYHKIB

професоре Самерлl

-

.є біля

["Іалп, але малпа антропо1дна є зовсім

невІдома . Однако ясно, що вона Істнує, І не є волохата мов

гориль, що не покидає Африки І Сходу. (дивлячись на нього
я мав охоту завважити, що бачив у Кензінrтонl дуже близь­
кого

його Ро:;Ідича) .

• ЦеЙ

рід е бородатий і безбарвний, і доказує, що він

проводить свої дні на деревах. Тепер питання, чи вІн 6лиз­
ший

до звІрини

чи

до

людини.

В цім другім

випадку, вІн

може 6ути тим, що вуЛЬr'арно прозвали ,пропащий звязок'.
Вияснення цього в першим нашим 060ВЯЗКОМ.·
.Нlчого подІбного" -коротко сказав Самерлl.
пер. КОЛИ через інтелігенцію і зручність

-

.Те­

пана МаЛЬОН8 ( не

можу не навести його слІв) маємо мапу. нашим єдиним і най­
першим обовязком в внд06утися з цього страшливого місця."

• ГОРШКИ цивІлізації" - застогнав Чалвнджер .
• Каламарі ЦИвілізації, мІй пане! Нашим завданням
вести до

загального

експльорацію

відома те, що

лишити

нишим.

ми

в до­

бачили, а дальшу

Перед тим, як

пан Мальои

зд06ув нам мапу, ви всІ погоджувалися зі мною."
.Прнзнаю·

-

сказав Чалвнджер

ний, коли матиму певнІсть, що

152

-

.що буду спокій­

справоздання з нашої екс-


педиціі дІйде до рук
няття,

як

нам

наших

звідси

друзів.

зійти.

Досі

На

разі я не маю по­

мені

не

трапилося

пи­

тання, якогоби мій винахlдчивий розум не розвязав і обіцюю
вам

завтра

про

це

подумати.·

Так ми облишили справу. Вечером
і

єдиноі свічки

ми обробили

Кождий деталь намічений з

першу

при

мапу

світлі

вогню

пропащого світа.

моєі обсерваторії

6ув

110мlще­

ний на належне місце. Олівець Чалвнпжера затримався над
великою

пустою

площею

озера

.Я к МА його назвемо?"

• Чогоб

вам не

свого призвища?"

•Я

спитав він .

-

використати

нагоди і

не увіковlчнити

глумливо спитав CJамерлі .

-

маю надію, що моє імя мав більше особистих прав

для безсмертности"

-

сурово

відповів Чалєнджер.

який дурень може увіковlчнити

свою

-

.Аби

память накидаючи її

рlиі або горl_ Я такого памяrника не потребую .·
Санерлі, кисленько
нападу,

але

• Це

всміхнувся І

готовився

до нового

тому перешкодити .

льорд Рокстон поспІшив

ваше право, молодий

фелягу

назвати озеро·

-

сказав зlн.-.На Юрія, колиб ви хотІли назвати його Рзеро
Мальона' ніхто не має до того більшого права. ·

імя·

• Без сумиіву! Нехай наш молодий приятель дасть йому
- сказав Чалєнджер .
• 8 такім разі" сказав я і почервонів .неха Й

воно зветься ,Озеро rлєдіс'_·
.Не думаєте, що ,Центральне Озеро' 6ул06 більш описово?"

-

.я

завважив СамеРЛі .

волlвби ,Озеро rлєдіс'."

Чалєиджер прихильно глянув на мене і хитнув головою,

.Хлопці завжди будуть однакові"

буде ,Озеро Глєд!с',"

153

-

сказав він

-

.НехаЙ


./

"..
./

.гЧАСТИНА ХІІ.
п У л ісі було дуже (трашноtt
я казав, а може й
собі

з

мене

вариші

-

не казав

бо моя память глузує

-

що я був незвичайно

дякували

мені

гордий, коли

за врятовання, а що

моі

TO~

найменше

за

улекwення нашої експедиції. ЯК МОЛОДИК не тільки роками,
але й

досвідом,

характером

і знанням

я з самого

початку

подорожі ос:тававс:я в тіні. Тепер прийшла черга й на мене
і я радіВ на саму згадку про це. Це самовдоволення, ЦЯ
хітка
що

саМQвпевнення

мені

спричинилася

на сам спомин

стає

до

пригоди

і

кри~

вражінь,

холодно

А сталося воно так. Пригода на дереВі так иене схви­
лювала, що я й не сподівався заснути. Самерлі був на варті.
Він згорблений куняв біля вогнища, МОВ чудернацька угло­

вата
немов

фігурка, з рушницею
козяча

межи

КQлінаr1И. а його

гостра,

борідка колихалася в такт за кожним рухом

голови. Льор,ц: Рокстон лежав зовсім ТJilХО загорнений у своє
південно

американське

• понча" ,

Чалєнджер

хропів, аж

гo~

мін лунав по лісі. Повний мІсяць ясно сяяв, а ніч була суха
і холодна.

Яка

у мене думка:

роскішна

ніч

для

"А чогоб то ні?"

проходу!. І

тут

взялася

Колиб так я викрався сам,

дійшов аж до цеН1'рального озера ! повернув H~ снідання
з певними відомос1'ЯМИ про місцевість чиж я тоді

154


бувби

ще

Самерлі
либ

більше

бажаним

СПівробіТНИКОМ. А. тоді,

побідив і МИ знайшли

до Льондону

з

дорогу в низ,

першорядними

тральну таємницю, яку я один із усіх

rлєдіс і П слова, що

"героїчні

колиб

ми поверну­

відомостями

про

цен­

відкрив. Я думав

про

вчинки є кругом Hac.~ Мен!

здавалося наче чутно, як вона 8имавляє ці слова. Думав я теж

про Мак
Які

Ардля.

підвалини

стати

Яка

стаття на три

карієри! При

кореспондентом. Я

патрОНіВ, і розсунувши

шлальти

першій

вхопив

терНі

великій

для

газети.

війні я мігби

рушницю, кишені мав повні

при вході до нашо!

"зеріби"

тихенько ВИСУНУВСЯ з неї. Ще раз ГЛЯНУВ на Самерлі, най­
більш необачного з вар-rівників, що все куняв та куняв ле·
ред

вогнем

як

-чудацька,

механічна

цяцька.

Я не ПРОЙШОВ і сто ярдів, як став гірко каятися.

Мо­

жливо я вже згадав у цій хроніці, що в мене надто збуджена
фантазія
страх

для

перед

правдивої

хоробрости і ЩО в мене

тим, аби не

подумали, що я боюся.

панічний
Ця сила

гнала мене вперед. Я не міг повернути, не вдіявши нічого.
Навіть

колиб

мої товарищі не побачили

і ніхто не знав про це, в

глибині

душі

моєі відсутности,
лишивсяби

сором

самого себе. Однак я тремтів на думку про моє становище,
І бувби віддав усе на світі, аби тільки якось чесно увільни­

тися від цієї халепи.
у лісі було дуже страшно. Дерева такі високі і густі,
що місячного сяйва j не було
поплутане галузя творило

рями неба. Згодом моі очі
розріжняти усі їі степен!
видно, а ломежи ними

видко, хіба де-не·де,

темну

сітку

на

тлі

високо

усіяного

зо­

ЗВИКЛИ дО темноти і тоді я став

-

деякі

ЧОРНіЛИ

дерева були ледаи-ледви

тіни чорніші

вугля,

немов

гирла печер і я минаючи їх тремтів. Я згадав розпучливий
крик замученого
наповнив

весь

ігуанодона
ліс.

Я

-

згадав

цей

роздираючий

крик, що

теж

бородавчату,

замазану

морду, освІчену розпаленою гилякою льорда Рокстона. А без-

ІСі,


Іменна,

тися
моє

страШЛl~ва

на

клав

мене. Я

палеЦl.
серце

на

потвора

могла

кождоІ

хвилини

пристанув, виняв з кишені
замок

::армерло.

Коли доторкнувся

була

для

Це

стрільба

кину­

патрон І по­

рушниці.

його,

спонів, а не

моя рушниця!

Знов взяла мене охота повернути. Це було зиамеиите
-оправдання

моєі невдачі

мене. Але знову

дурна

-

ніхто не мІг зле подумати про

зарозумІлість

узяла верх. Мені му­

сІло пощастити, я не СМІВ повертати

назад. Правдоподібно

моя рушниця булаб мені так
пеках,

само

непридатна при небез­

ЯК і стрільба. Як що я верну перемінити збрую, на­

вряд чи

вдасться мені повернути І знову вийти незазваже­

ним. Мусілиб

наступити

буде виключно моя. Після
мою вІдвагу, взяв

вияснення І моя спроба більш не
короткого

нездалу рушниuю

вагания я зібрав всю
пІд паху

і

пІшов далі.

ЛІсова темрява була страшна, але ще страшнlша була

біла мертва повінь мІсячного сяйва иа царинці ІгуанодонІв.
Я сховався у кущі І дивився на неі. Великих тварин не було.
Може трагедія одноі з них одІгнала

решту вІд пасовиська.

у туманнІй, білІй ночі не було І слІду життя. Врешті, я від­
важився, перебіг царинку і опинився на другому боці, у пущі.
Там Я зараз віднайшов мого провІдника
дуже милий

як той

товариш, все

любий

безупинно

-

струмок. Це

був

журчаа і шумів, так,

Струмок у Західній Краіні, де я

хпопчиком

Л08И8 пструги. Як пІду за ним у низ, мушу дійти до озера.
а як пІду у гору неминуче поверну у табор. Часто я вІдходив
,вlд нього, щоби обминути прибережнІ хащівники, але завжди
тільки так далеко, як далеко було чути його журчання.
Країна
і

все

обнижалася, а разом з тим

рІдшали ліси

врештІ іх цілком заступив хащівннк, де-не-де засіяний ве­

ликими деревами. МенІ добре було

йти

вперед, бо мІг усе

обачити, а самому бути забезпеченим вІд чиїхсь очей. Я про­
,ходив недалеко

мочару птеродактилів, і десь

156

дуже недалеко


від мене зІрвався

оден з

чатих крил знявся у
стіп

від

одного

них І з сухим лопотінням

гору. Він мусів

краю крил

мати

до другого.

свічувала крІзь оболону ЙОl'о крил і

вІн

болон­

добрих двацять

МІсячне

світло про­

видавався на лоні

білого, тропікальноl'О сяйва, величезним літаючим кІстяком.
Я при чаївся
свист

"'них
я

може

серед

кущів, бо знав з досвіду, як

спровадити

аден його

менІ на потилицю сотню 'його огид-

товаришІв. Тільки, коли

він

знов

сІв

на

своє

мІсце,

пішов далІ.

Ніч була надзвичайно тиха, але десь передІмною я по­
чув тихе-безпереривне
лоснІше, аж

булькотІння.

вреШТі було ясно, що

мене. Коли я затримався, згук

Воно

це

став

ставало все го­

десь

дуже

близько

безпереривний,

немов

його причина була постlЙиа. Цей згук можна порівняти до
кипіння у. кітлІ. Я скоро вІдкрив його причину, бо на малІй
царинці я надибав ставок. чи краще криничку, яка була не
БІльша, як басейн зБІрника на ТрафаЛl.rар Скуер
ЧОРНОI'О як

смола,

а

на

валися бульбашки rазу.

поверхні

KpYI'OM

була така гаряча, що я не
улягало сумніву, що
перед тисячеліттями

міl'

все

чогось

-

пІдносилися

і

розри­

було дуже гарячо, а земля
покласти

величезний

на

нІй руки. Не

ВУЛl.канІчниЙ

вндвигнув цю дивну

внбух, який

внсочину,

ще не

стратив своєї сили. Чорні скелі ля ви я бачив вже ПIJсеред
буйної рОСЛИННОСТИ, але ця асфальтовя
шою ознакою

діяльности, яку ми

криничка була пер­

зустріли на скло нах був­

шого кратеру. Я не мав часу близше її роздивити, бо мусів
поспішати, щоби встигти до табору на снідання. Поки життя
я

не забуду цІєї прогульки. На осяяних

місяцем

царинках

я тримався тінІ краів. У пущі я скрадався вперед, І зі стра­
хом приставав, коли

HOI'O

почув, як то нераз бувало, тріск лома­

хмизу під ногами якогось великого звіря. Час до часу

виринали

велитенські тіни і заразже зникали

-

великі мов­

чазні тіни, що полювали немов на вимощених лапах. Нераз

157


я

пристава в

1

кортІло

мене

поверну,и,

але

навіть тут пе­

ремагала мене гордість і я ішов далі, аж виконав

Нарешті (годинник вказував
бачи!'l

посеред пущі

пізнІше був

першу

свІй

замІр

по півно"!l) я по­

перший 'вlдблиск води. а десять хвилин

серед

очеретів

центрального

чила спрага і тому я ліг на березі
була свіжа і зимна.

Широка

сходила до води: я трапив

на

краю води лежала величезна
на неі, лІг І звідтам

озера. Мене

му­

напився з озера. Вода

стежка з численними слідами

оден

з

водопоів

звірів. На

одІрвана скала ляви. Я виліз

знаменито

бачив

усе

кругом.

Перша

річ вправила мене в подив. Я вже писав, що по другий бік
височини

чориlли

У

скелях

дІри,

немов

Тепер в тІм самім напрямІ у темрявІ

-

я світла

червоні,

вираЗНІ

входи

довкруги

плями,

як

до

печер.

себе бачив

віконця

великого

корабля. Спершу я думав. що це вульканlчні відблески ляви;
але це було

неможливо. Вульканlчн!

сумнівно низько У глубині, а не

відблиски

булиб без­

високо у скелях. Це було

дуже дивне, але безсумніву були це вІдблиски

вогнІв, роз­

палених по печерах рукою людини. В такім раз! були люде
на цІй височииі. О, як достойно

буде

оправдана

моя екс­

педицІя! Яку новину ми завеземо в Льонцон!
Довго я лежав І ДИБИВСЯ
були

на

ті червоні

свІтла. Вони

віддаленІ від мене З яких десять миль, але І З такС'го

вІддалення я бачив, як вони

миготіли І блимали немов хтось

закривав іх собою. Чогоб то я не був дав за те. щоби пlд­
лізти

блнзше, роздивнти іх

І

потІм

переказати

моім това­

ришам про істоти, що замешкували це диаf-{е місце. Наразі
це було ВНl{лючене, та ми не могли

покинути

височини ра­

н!ше, ніж P'l"здобулиб певні вlДМОСНI лро них

ОзеРІ"}

rn

срібп
міЛl(е

бо

в

rихlй !1 верх

'іс, моє
я(;но

еqких

[

власне

Відбивало

озеро, лежало

мов

в

Воно

місцях я бачив

собі

мlсяuь.

пIС'іан:

коси.

На

тафпя
бvло
всій

бул!! виднІ сліди життя. ЗвІльна плили круги

158


і ЗМОРЩКИ, то знову велика сріблиста риба стрибнула в по­

вітря, то виринала темно

сіра

спина якоїсь пот вари. Раз

побачив я на жовтій пісчаній косі, щось немов величезноf'О
лебедя, з

f'нучкою

щиєю

і

величезним

тілом.

Він

чогось

крутився на береЗі а lJOTiM раптом пірнув у воду і я бачив,
як його

шия і

голова

колихалися

над

поверхнею.

Врешті

він зовсім щез під водою і більше я його не бачив.
Скоро вІдтягнули мою увагу вІд тих далеких сотварінь
"Інші у самих

моїх ніг. Прийшли

мов величезні
і

тільки

ними

воду.

язики,

довг!

червоні

стрічки

Велитень·Qлень з розлогими

сотворіння, що поводилася
своєю серною j двома
никІв.

над воду, два сотваріння,

armadillos (черепашник), присіли над водою

висовували

Ніде

мов король, зійшов

малими та стали

на світі не може існувати

і

пили

рогами, чудесне

до

води зі

пити біля панцир­
такий олень, бо ті

лосі, що я іх бачив, навряд, чи сягали йому по плече, Раптом
він

прихнув

очеретів, а

на

чудеРfiацька

Я

пересторогу і

зник

зі

своєю

сімвю

серед

панцирники теж пошукали й собі захисту. Нова

не

потвора

міг

йшла стеЖ'кою.

пригадати, де я бачив

цю

луковату

спину

з трьохкутним гребенем, чудацьку пташину голову. яку він
тримав низько над землею
стегозавр

-

сотваріння,

аж вреШТі пригадав. Це був

-

яке

відмаЛЮf\ав

перше притягнуло увагу Чалєнджера.

Мепл Уайт і

Ось він був

-

яке

може

якраз той самий, якого зустрів американський артист. Земля
пІд ним дріжала, а хлюпання води, яку він
reTb

кругом.

Цілих

ПЯТЬ

хвилин

вІн

був

снелі, що я міг досягнути рукою гребня
він

подався

Мій

геть

і

годинник

щез серед

показував

пив, було чути

тан

БЛИ31(0

моєї

на його спині. Потім

камінюк

пів

до третоі, значить

най­

висший час повертати др таБQРУ. Не ТРУДНО було віднайти
напрям

табору,

бо я все

а він впадав у озер'о

йшов

лівим

кільканацять

159

берегом

кроків

81Д

струмочка,

моєї скелі.


я ВНРУШН8 У дуже гарнІм настрою, бо почував, що виконав
не малу роботу І що ніс товарншам незгірший запас новин ~

ПотІм .Ік nОll3ВСІІ геть І шез ссре.п ка",IНІЖ

Першою були
гльодичноі

освічен!

раси.

печери І

Притім

я

певнІсть присутностн тро­

можу з досвІду

160

говорити

про


центральне Озеро. Я міг ПОСВідчити, що
них

істот, а

до

всього Я

бачив

ВОНО

кілька

звірят, ЯКИХ нам ще не ПРИХОДИЛОСЯ

поене

ДИВ­

земних

перВіСНИХ:

зустрічати.

Вертаючи,

я думав (р бі, що мало хто з ЛJQдей провів

таку дивну

ніч,

або додав більше відомостей модерніЙ науці.
Я йшов під

гору, майже на пів ДОРОГИ до табору і все

передумував отсі ДУМКИ, коли дивний

галас пригадав

мені

моі власні обставини. ие було нето хропІння, нето рев, тихе,
глибоке і

повне погрози.

Щось дивного мабуть

було неда­

леко мене, хоч нічого ще не було видно і я приспішив кроку.
"Іерез більш менш пів

милі Я знов почув

цей

самий

згук,

але голосніший І грізніший, Серце в мене завмерло на саму
я;умку, що ця

потвора, якаб вона не

за мною. Мене
ті потвори

облив

була, напевно гналася

зимний піт і волося стало дуба. Що

взаїмно себе розривали, це БУЛQ право боротьби­

за істнування, але щоби вони переслідували модерну ЛЮДИНУ.
це проймало жахом. Мені знову пригадалася замащена КРОВЮ

морда, яку, як марево найнизших кругів Дантейського пекла
освітив смолоскип
мною, коли
яну

Я

льорда

зупинився

місячним

світлом

на

Рокстона. Ноги
момент і став

стежку

позаду

Усюди тишина, немов весь краєвид
сонна

мрія.

і неминучо

!

з

цієї

тишини

вгиналися

пlді­

вдивлятися в ося­

мене.

почувся

гріЗНИЙ, низы(й,' горляний

-

це була тільки

знову

ще

близший'

РИI(, тільки

голосні·

ший! БЛИЗШ!-1Й ніж перше. Щез УСЯКИЙ сумнів. Щось натра­
пило на мій слід j з кождою
Я

стояв

хвилиною наБЛ!-1жалося до мене.

мов навіщений

параліжем

і

роздивляе дорогу

за собою. Аж врешті побачив! По другім боці ясної цаРИНl(1f
ворушилися кущі. Велика чорна тінь

ви(, трибнула з темряви

у місячне світло. Кажу .ВJ.tстрибнула" в дослівнім значінню,

.

бо потвора порушалася, ЯК

лапах, а передНі
величезна і

тримала

кангур, випростована

зІгненІ

перед

розміром і вагою, як вилростований

До!lIlЬ' ПРОl1ащн~ соl.,.

161

на задніх

собою. Вона була
слон, але

11


помимо ш.ого порушувалася цІлком
хвилинку я
на серцІ,

надІявся, що

бо я

це

своБІдно.

ігуанодон.

Побачивwи іі

Мен!

стало

легше

знав, що вІн дурний І тому нешкlдливий, але

швидко одначе я

переконався, що це було зовсім инше со­

творіння. Замість лагідно!. сернячо\

голівки. трохпальцятого

травоіда, це звІря мало широку, квадратову. по.а.!бну до жаби
голову, яка вже раз налякала нас була у табор!. Дикий крик
і завзята нагІнка переконали

мене, що це

дінозавр, оден з найстраШНіШНх
дили

по земл!. Кождих

падала
хала
j

був мясожерний

звІрІв. як( колинебудь

БІльш менш

хо­

двацять ярдІв, потвора

на передні лапн І спускала нІс на зеМJlЮ. Вона ню­

мій сЛІд.

гналася

Часом погуБИl18.

але зараз

находила

знову

стежкою, якою я йшов.

Спомин цієі мари ще й досі обливає мене зимним по­
том.

Що мені робити? В руці я

поміч з неі?

8

мав рУШНИЦЮ, та якаж мені

розпуці я шукае дерева або скелІ. але в ці­

л!м чагарнику деревця були зовсІм дрібні, а до есього я знае,
що ця потвора виломалабн пересІчне дерево, як очеретину.

Одиноким ратунком була втеча. ПО нерівній дорозі я не мІг
швидко

рухатися, але оглядаючи ся я побачив твердо убиту

.стежку, що бігла перед

бачили кілька

таких

мене. ПІдчас наших

шляхі"

р!жних

диких

мандрІвок, ми

звірів. По

ній

може я І дорівняв6и йому. бо з мене був добрий бігун. Я по­
l{ИНУВ непотрібну

рушниuю і рушив

бігом

якої ніколи ані до того часу, ані опісля

робити. Все

мене

боліло,

грудн

ледви

такої

пів

мнлІ,

мені не прийшлося

дихали, я почував

неначе ось ось горло трісне віа недостачі повітря, але. по·
'1уваЮ'Іиза собоlO це страхІття, я гнав
мент я думав,
том

що втік

велитенськщ[

вІд

лап, з

нього. Та тут з
сопінням

міхіз

потвора доганяла мене. Ос .. ось піймає

Божевілля чекати
він шукав

мене

та

тілько

часу

гнав. Один мо­
трІском
його

мене.

перед

_

втечею. Перше

нюхом і тому посувався доволі

162

І тупо

легень

Я пропав.

ловоли

'

Але


Ось

-

ось піймав моне. Я пропав!

163

..

11'


коли я кинувся тікати, він мене побачив, і з того часу він
зна в

куд и

Тепер,

сяць

г нати, бо стежка вказувала напрям, якнм я тікав.

мину в ши закрут,

освітив

його

він стрибав великими скоками. Мі­

величезні,

банчаті

очі,

ряд

потворних

зуб!в В РОЗДЗЯВ1енім роті І блискучі кігті на його коротких,
могу т ніх
В И ТИЙ

перед н Іх

лапах. Я крикнув з жаху і

мов

несамо­

пустився стежкою. Позаду мене тяжкий віддих ставав

все голосніш и й. ВІн т употІв майже БІля мене. Я тільки ждав
що ось, ось вІн мене вхопить.

Раптом

щось

затріщало­

я поле т ів десь у низ j далі було тіщ,ко темно І тихо.
Коли я прийшов до сс-бе

-

Н И Й БІльше кількох

хвилин

Я потягнув

надибав

руку

і

я не міг буrн непритом­

я

почув

великий

страшливий

шмат

смрід

мяса, а друга.

рука попала на кістку. В горі був кружок зоряного неба, що
по к азувало, що я попав у глибоку яму. Я поволи

пІднявся

і почав дотикати стін кругом себе. Мене все від ніг .оо го ­
ло ви 60ліпо і бупо тверде, але всі частини
і ст а в и згиналися.

Коли

мІй

запаморочений

соБІ усі ооотазини мого упадку, я зі страхом
виглядаючи

над отвором ті н и

тіла слухалися

цеі

мозок

уявив

поглянув,у гору

страшлизої

голови.

Але

пот вори не було і спіду і я не чув ані одного ЗГУК4. Я стаз
ебхоДнти кругом, що це було за місце. у яке ПОПАВ я в сам час
Як я вже
прямовісні

казав, це

була

глибока

яма, стіни

майже

дно плоске, може двацять ярдів ширини. Воно

-

було покрите великими щматами мяса, якого більшість 6ула.
гнила. ПОВіТря було страЩЛИ80 затроєне. Спотикаючись на
тих

рештках

Це був
ликий,
був

падлини, я

раптом

потрапив на щось

твердого.

паль, міцно вбитий по сереДИНІ. ВіН був такий ве·
що я

не

м'г

ДОСЯГ!іУТИ

РУКОЮ

його

верху. а цілий

виt>lазаний товщем.
Тут я згадав, що у мене в

сірників.

Я

запалив одну і

кншени

бляшанка воскових

оглянув місце. куди я

лишалося СУМНіВУ, що це таке.

164

Пастка. зроблена

попав. Не
людськоlС


я запали. О.llИУ А

orn"lty.

165

І'$ісцс, куди" попа •.


рукою.

Паль

посередині

мав

яких

девять

стіп

височини

і був чорний від КРОВИ звІрів, що на нього вбивалися. Рештки
кругом,

лишилися

від

жертв, що

сюди

попали,

все

мише

було винесене, щоби зробити місце для слідуючоі. Мешканці
иисочини, хтоб вони не були, були безпечні вІд велитенських
ЗВірІв у своіх вузьких печерах, а іх

іх робити

такі заКРИТі галузям

розвинений

помагала ані сила, ан! зручність. Людина
НОМ. Я згадую, як Чалєнджер заявив, що
Іст нувати

на

височинІ, бо ЇХНЯ

жили

людині

стІну ЯМИ. Але я довго вагався, локи

1.10

вона

r

можуть

вилізти

цілком ясно,
на

похилену

рішив повернути там,

мене досягти ця страшна потвора. І як я мІг знати,

не

заховалася у найблищих

я покажуся?

Мені

годжуваnися,

що

( мерлІ

не

нічого не вдіє

[обороняли себе.

Не ТЯЖКО було зручній

Ае могла

вчив

завжди була ла­
люде

слаба зброя

проти ЧУДОВИЩ, які заселяли П. Та тепер було
що ВОНИ

розум

пастки, з яких добутися не

пригадалася

кущах і не

розмова

жде, аж

Чалєнджера іСа·

про звичаї тих великих ссавців! я заСПОЇВСА. Оба по·
вони

не

мали

мІсця у своїх

маленьких че·

репах на розум, І як що щезли з поверхні землі, ТО головно
через свою глупоту, яка не давала змоги ім

..о

пристосуватися

зміиених обставин життя, Колиб звІр при чаївся і чекав на

мене, значилоб, що він зрозум[в моє положення. БІльш прав·
.l.оподібно, що безглузде сотворіння, яке керується виключно

1\ інстиктом, після короткого остовпіння, коли я йому щез, ма ­
І" буть покинупо по гоню або пішло у лІс шукатн нншої добич!.
Я вилІз на край ямн і оглянувсп. Зорі БЛідли, небо БІлІло,

а раннІй зимній вІтер

мило овіяв моє обличча. Мого ворога.

анІ було видно ані чути. Не поспІшаючи я зовсІм виЛІЗ і сІв
на з емлі, готовий скочити назад, колиб появилася небезпека
Заспокоєний тишиною, А вІдважно повернув своїми слідами.
Незабаром я наднбав покинену рушиицю, а далі свого провід­
ника

-

ручай. І так трівожно ОГЛЯдАючись А подався до .п.ОМУ.

166


Раптом щось мені пригадало відсутніх товариШіВ. В чи­

стІм, тихім

повітрІ

окремого вистрілу.

почувся

гострий, твердий

згук одного,

Я подумав, що може скоїлася яка иагла

небезпека, але потІм насунупося простіше І БІльш природне
пояснення.

Вже було ясно. БезсумнІву вони завважали мою

ВідсутнІсть, думали, що я загубився у лісі

І дали

цей ста·

вистріл, щоби вказати мені напрям. ПРАвда, ми рІшучо по­
новили не стріляти, але думаючи, що я у не(езпецl, вони не
зважали на це. Тепер я мусІв в свою '!ергу поспішати, щоби
іх заспокоїти.

Я був втомлений І '!ерез це не йшов так скоро, якби

менІ хотІлося. Зате я був у знайомій мені околицІ. Ліворуч
було багно

птеродактилів , навпростещ>

донІв. Тепер лишився

тІльки

ряд

царинка Ilуано·

-

дерев, що

вІдділяв мене

від форту Чалєнджера. Я весело гукнув, щоби їх заспокоїтн.
Ніхто

менІ

не

відповів. Серце в

мен!

появилася така, якою я її кинув, тільки

завмерло.

n3еріба­

ворота були відчи·

ненІ. Я кинувся у неї. В зимнім світлі ранку страшний образ
представився моім

очам. Наші

товаришІ щезли, а

коло догасаючого

речі

були

порозкиданl,

вогню

мої

стояла огидна

калюжа крові.

Я так остовпів, що на час мусів стратити прнтомніСТь.

Пригадую, так ЯК

часом

згаllУЄТЬСЯ

&.\0 я бігав лісом кругом табору, та

lIуже зпу сониу мару,
мов

несамовитий кпи·

кав відсутнІх. З нІмих тіней не діншла до мене жадна від­

.0

повІдь. Страшлива думка, що може я більше їх І не побачу,
Я покинений сам

жливости

жити

і

повороту

один у цім страшливім

місці,

без мо·

н а долину, що може тут мені прийдеться

вмерти, доводила мене до розпуки. Тільки тоді я зро­

зумів, як я

привик довІрятися

моїм

товаришам,

самопевности Чапєнджера, опановуючій, повній

безжурнІй

дотепу

хо­

лоднокровности пьорда Ракетона. Без них я був як дитина

,.

темр'явl, безпомІчна

1

безсила. Я не знав куди обернутнси,

167


ані

що робити. Якийсь час я

рався уявити собі, що ім

сидів

могло

осто!3пілий, а потім CTa~

трапитися. Безладдя у та·

(

Моі ТG-вариші щезли.

борі показувало на
що

вистріл

був

напад, а вистріп

ті"ьки

значив

один, показував, що

168

У.ого

час. Те

все відбулося


а одну мнть. РушницІ

лежали на землі. У рушниці льорда

Рокстона був вистріпений патрон. Дерги Чапєнджера ІСа·
м ерлІ доказували, що іх напали у сні. Скриньки нуНіціі і хар­

чів були порозкидан! довкола разом з нашими нещасливими
апаратами та кпішами, але

не

х арчІ, що були на верху

а їх було чимало

-

бракувало

нІчого. Зате

Значить не люде, а звірІ напали, бо люде не

усі

пощезали.

-

булиб

оста­

вили ні ч ого. Та тільки якщо це були звірі, або може одно
велике ЗВіря, то що з ними сталося? Коли б воно Іх роздерло

-

певно лишмл06 останки. Калюжа крови

говорила про на·

пад. Ті потвори, що мене цІлу нІч ганялн, могли без труду
пІрвати

жертву

та

понести Ті,

як кіт

мишу.

В такІм

разі

иишl погналиб за ними і булиб захопили рушниці. Чим більше

я напружав свІй виснажеиий розум, тим труднІше було найти
мо жливу відповідь.
жадних слІдІв. якІ

Я

перешукав кругом лІс, але не найшов

розвязалиб

мені цю загадку. Раз я згу­

бився, і переблукавши цІлу годину ледви випадково вlдшу·
к ав

дорогу .

НарештІ я впав на гадку, яка

мене хрохи. заспокоїла.

Я ще не був зовсІм сам оаен на свІті. У підніжа скали ждав
н аш

вІрний

Замбо. Я пішов

на

край І

глянув у низ. Там

він м етушився коло своіх дерг біля вогню. Але на диво коло
вогнища сидів ще якийсь чоловІк.

Моє серце радІсно за6и·

л ося, бо я подумав, що один з моїх товаришІв безпечно зіЙ·
шов на долину. Та надія

скоро

в Ідбивалося на червонІй шкірІ

розвіялася. Сходяче сонце

чопові ка. Я гукнув І махнув

ху сткою. 3амбо глянув у гору, вІдмахнув рукою і став лІзти
на

скалу.

сл у хав,

Незабаром

що

• Маса

я

мав

до

Мальон

-

він

проти

вас

мене І з

розпукою

.

Іх взяти чорт"

і 1'И в краІну чорта І вІн

v, aca

сидІв

сказання

-

сказав вІн.

забрати. Ви

-

.Ви

послухати ради,

Мальон, ви скоро на долину, бо він взяти вас також. "

• Та

як я зійду, Замбо'? -

169


• Взяти

багато nовоєвих ростин з дерев, маса

8и кинути мені, я

привязати тут,

і

ви мати

ManbOH

міст."

,. Ми вже про це думали, але тут немає таких сильних. '
.Посnати за шнуром.·
. Куди та кого? "
.Послати до індіян у

ceno.

lнд!яне

мати повно пnете ­

них ременів. Одии на долині. Послати його?"
,.Хто він такнй?"
.Один З наших індІян. Другі його бити І забрати грОш і.

Він радо понести nиста І прннести шнурн , все

- "

Занести лнста! Чогожби ні. Може вІн справді приведе­
помІч, у всяко м у разі

наше життя даремно не пропаде, бо

наші друзі в дома матимуть
науці.

Я

вже мав

два

вІсти про все ,

що

готові. Цей

день

листи

і напишу третій так, ЩО новини

будуть

м и здобули
пересиджу

зовсім свІжІ. Інд і ­

янин віднесе іх у світ. Я казав 3амбо повернути перед ве­
чером і

пересндів цей

сумний

день

над списуванням

мої х

власних пригод з попередньої ночі. У вечерІ я кииув їх 3ам60,

а з НИМН мій гаманець, де були трн аНr'пійські фунти. 8іи іх.
мав передати індІянинов!, і обіцяти йому два рази стільки, як
що поверне зі

Тепер

шнурами.

знатимете, пане Мак

Ардль, знатимете

також

цілу правду, як що ваш нещасннй кореспондент, БІльше до
вас

не

зможе

пнсати. Я

надто

втомлений,

щоби

робити

якінебудь пnяни. 3автра може при думаю, як тримати звязок
з цим табором, а рівночасно шукати

170

cniAiB

моїх товариШіВ


ЧАСТИНА ХІІІ.
п Н і копи не з а б уду ЦЬОГО видовища fl
Сонце заходило, копи я в останнє побачив, нашу єдину
надію,

самотну

постать

розлогу рівнину,

шньоtо

аж

іНD.іяннна,

нареШТі

сяйва туманів,

щез

який

серед

що ділили вІд

Зовсім смеркло, коли я

переходив
рожевих

через

8i.ll.

саня ­

мене далеку рІку.

повернув до нашого нещасного

табору. Останній спомин лишив менІ в!дблеск ВОГНЮ 3амбо

-

€дине світло з тамтого

світа

-

так, як

була вдиною потіхою моій ДУШі. Однако
на серці, бо мило було знат и , що
зробили І що У
,азом з

ВСЯl<ім

разі, хоч

свІт
наші

мені

його

вірність

стало

легше

ДОВідається, що ми
Імена

наt.lИМ ТіЛОм, навпаки лишаться в

не

загинуть

памяті

нащадків

разом з нашими здобутками.

Страшно було спати в нашім нещаснім таборІ. але ще
страшніше !!J пущі.

ОДНО з ДВОХ

мусІло

статися. З

ОДНОГО

'оку обережнІсть перестерlгала мене, що я повинен берег­
тися, а природа заявляла, що нічого з цього не буде. Я ви­
Араl1ався иа галузь великанс ь кого джІнго, але галузь
кругла, не було де опертися і я здрІМнувши, бувби
певно полетів та скрутив
міркувати, що

менІ

зерlби, розпалив три

далІ

собі

шию. Тому я злІз

робити.

окремі

була

цілком
та

Врешті я замкнув

ст а в
браму

вогні трикутником, повечеряв

171


та міцно заснув. досвІта хтось мене сіпнув за рукав. Я з І р
вався, усІ нерви напружені, рукою схопив рушницю і крикиув
від

радости.

Ракетона,

У сірlм

який

коректного І

світлІ

ранку я

клячав коло

ие був він

І

-

бездогаино

побачив

ль орда Джона

мене.

не він.

Я

залишив

одягненого.

його

Тепер

спокійного,

вІн був БЛіди",

очі мав блудні, і тяжко дихав, немов дуже скоро біг. Лице

замащене кровю, одежа по шарпана, капелюх зовсім загубив.
Я витріщнв очі, але вІн не дав

мені

часу

питати. Навіть

коли говорив, збірав наші речі.
,.Скоріше. феляг, скоріше
хвилина важна! Беріть

крикнув він.

-

рушниці, обі. Я

патрони, що зберете! Наповніть

маю

-

~ Кожда

тамтІ двН Всі

кишені! Трохи

харчів! Пів

десятка бляшанок вистачить! Добре! Не думайте, ані не

rCJ-

воріть! Тепер скорІше, бо ми пропали!Напlв заспаний я не мІг зрозуміти, що це значить , т ільки
гиав за НИМ лісом. з рушницею пІд кождою пахою, зр і жними

речами в руках. Він проБІрався, де найгустіший чагарник, аж
нареШТі доБІг до дуже густо зарослого мІсця. Там не зважа­

ючи на терия, він кинувся під галузя І потяг мене за сабо •.
~Нарештl нарешті

вІн зітхнув

--

~Я думаю, що

-

тут

ми

безлечні. Перша річ підуть до табору, нема сумніву.

Це буде іх перша думка. Але цеб іх здивувало. . Що це все значить?-

-

-

спнтав я дІйшовши до себе·

. Де професори? Хто за намн ганяється? "
.Малполюд'е!-

-

викрикнув

худоба. ТІльки тихо, бо в них
о

скілько я

він.

вуха.

-

винюхають. Де ви були, фепяг, це вам
В
-м ною

. На слово! Чиста

довгІ, І очі добрі , але

переконався жадного нюху, тому може нас і не

кІлЬКОх

ро:ченнях я розказаА

повезла!"

те, що

бачив і що зІ

було скоілося.
~ Досить зле -

- . МІсцевІсть

-

завважив віи на дінозавра І на яму .

не дуже відповІдна для вІдпочинку иапружених

172


нервів. Але я собі не уявляв тих обставин, аж у них попаl'J.
Колись мене тримали ЛЮДОlди-папуане, алеж це анrелятка,
як і;: порlsнати з

цІєю бандою. ~

~ Як це все СКОЇЛОСЯ? .Дуже

рано. НашІ

ще сперечатися.

мов яблука

Раптом

вчені

друзІ

навІть і не починали

пlшов маллячиА

дощ. Покотилися

дерева. Мабудь поки темно, збиралися, бо ве­

3

лике дерево було повне іх. Я пlдстрелив одну в черево, та
на БІльше не мав часу
іх малпами, але

себе торохтілн
пнучими

зараз ми лежали на спинах. Я зву

-

80НИ

несли

каміння

значиться

звіря, яке я знаю. Мапполюде
звязок, бодайби

Horo
лися

товариша

ликі

патики, і

піwли

далі

щось

якенебуJl.Ь

кров

-

пропащий

ось що вони

-

текла, як зі

змальований

-

свині

потім рОЗСі­

життю бачив злочин на зимно,

8

иа іх облич чах.

Вонн

досить

так як людина, тільки значно дужчі. Мають

-

до

як

й лишились пропащим. 80НИ понесли рамс­

-

нас і коли я

KpyroM

то він був

і

мов rоворили, нарештІ повязали нам руки

-

рослинами,

шкляннl очі. І кущоватl

рудІ

брови, зрештою

вони

ве­

цікаві
сиділи

та торохТіЛИ без кінця. Чалєнджер не курча, але І він при­
тих.

ПотІм

щоби вже

він

раз

якось

став

на

ноrи,

кінчили. Я думаю, що

та як

це

крикне на них,

все

перекрутило

ному в толові, так скоро скоїлося, бо він БІсився І верещав,
мов божевільний. колиб
налістами, в І н не

80НИ

були йото

улюбленими жур­

міrби краще іх витань6ити."

. А щож вонн? "

-

я ціпком захопився

шептаним

вухо оповІданням товариша, підчас якого його
J!ИВЛ ЯЛИ

•Я

ліс,

а рука не

думав, що тут

0'11

на

все роз­

випускала рушницІ .

буде

нам КІнець, а тимчасом воно

надало справІ ц і лковито новий оборот. Вони знов заторохко­

тіли та заверещали. ПотІм один CТll;В біля Чалєнджера. Смішно
вам буде, молодий феляr, але на слово вони обидва внгля­

дали мов два брати. Яб ніколи й не повірив, копиб не баЧИI!

t7З


на власні очі. Цей

начальником

з

усіми

-

старий

малполюд

був щось в роді

:характерними

рисами

-

вІн був якимсь іх

червоного Чалєнджера

красн

нашого

друга,

-

тj,jl.Ю.о:

більший розмірами. Його тІло коротке. рамена широкІ. Гі>}'ДИ

174


круглІ, зовсІм

не

мав

шиї, руда

борода, такі

і ,чорт- би-вас-побив · чого вам треба'

самі

бров и ,

в ир аз очей професора.

Одним словом цілий катаЛl,ОГ.·
.Коли цей малполюд став БІля 4алєиджера та поклав
йому на рамя лапу. образ був скінчений. Самерлl

мав напад

гістеріl, але і він смІявся до сліз. Малполюде також регота­
лися, досить,

що

чорт ІХ зна ,

чого

вони

КОМ, потім взялися за роботу. Вони
анІ ИНШИХ рІчей, мабуть

не

думали, що

хотіли своім

зачіпали

вони

зате забрали усі наші харчі. ПО дорозі нас

вали, Са.мерлі і мене,

наша

шкіра

трохи потурбу­

І одіж свідком, бо

вели посеред галузя, а їхня шкІра,

кри­

рушниць,

небезпечні, але

нас

як ремінь. Чаленджерові

було добре. Чотирьох несло його на раменах, як Рнмського
Імператора. Шо це?"
Здалека долетів нас

• Ось
рушницю

вони йдуть."

.Експрес·

• ПонабиваЙте
не

дивний

галас

.
усі рушницІ, молодий фелягу. Мій хлопче,

здамося ім живцем і не думайте

верещать, коли
що

іх

3

про те. Вони так завжди

подражнеНі. На Юрія! Тепер матимуть "щось,

подразни: ь, хай

останнього

немов кастанєтів .

сказав мій товариш і наб и в другу

-

тІльки

нас

займуть.

Не

возьмуть

Греіа! ,Рушниці міцно тримали а руках, посеред

круга трупІв і ранених', як

каже

якийсь

поет.

Чуєте іх?"

.Дуже далеко~м
.Ця громадка

нічого не

вдіє, але я думаю, що

.мусить бути повно іхніх розвlдчих відділів. Та я
про наше горе. Внедовзl нас довели до свого
сячу

курінів

З

хмизу

і

листя,

Паскудні бестіі обмацали
немов

-

ніК(1ЛИ

тип, що

ревом

більше

не

над

буду

а

гору.

лицею. Коли кажу

а один

діло

став

нас, значиться

175

на

M~CTa -

краєм

-

Потім

нас

почуваю
повязали

та поклали
варт!

з

з ти­

височини.

боки, І тепер

чистии.

аязав мене, знав своє

пальцІ

самим

мене на всі

по лісІ

вам казав

під де­

великою па­

Самерлl І мене. Старий


Чалєнджер їв

на дереві

в життю. Мушу

горІхи

признати, що

j овочі і бавився, як ніколи

вІн

зумІв

овочів, та власноручно розпустив наші
бачили

дати і иам трохи

пута. Колиб ви

по­

його, як він сидів на дереві та говорнв з цим новим

братом та виспІвував своім басом ,Бийте в дикі дзвони', бо
всяка музика

вправляла іх у добрий

настрІй,

виб усміхну­

лися, та нам, можете соБІ уявити, було не до сміху. до пев­
ної мІри вони

лишали

йому

свободу, але

нас

пильнувалк

гостро. Не мала була для нас потІха, що ви були
боді

і

на

сво-

налн з собою архіви. м

м Тепер молодий фелягу, я вам скажу щось, що вас зди­
вує. Ви казали, що

бачили

то що. А ми бачилн
нята,

спlди

самих

людей, вогні, вовчІ ями,

мешканців.

Вони, біднІ

чорте­

мапі і при гнобленІ, та було чого. Як видно люде во­

лодіють тамтою стороиою височини, а малпи сівю

J

що

між

ними споконвічна війна. Така здається ситуацІя. отже вчора
малпи
Ви

зловили з десяток

людей і

привели їх полоненими.

й в життю не чули такого вереску і

малі, червоні, і такі
Двох

з них малпи

покусанl

та

вбили зарав

крику. Люде були

побиті, що

на м[(.ці

-

ледви

йшли.

одному просто

огидно вирвали руку. А з них молодцІ, майже не йойкнули .
Та нам недобре ставало. Самерлі зомлів, навіть Чалєнджер
мав досить.

Здається, що вони

Ми уважио

вже пішли собl?-

прнслухалися, але

тишІ, тільки птахи перекликаЛИСR.
вав

нічого

не

ЛЬОРД Джон

мВам по везло, фелягу,

мій хлопче. Це

іидіян вибило ім з голови вас, інакше булиб
табору за вами І там
ви

казали, вони від

менито знали, що

вас

самого

одного

нята виключно новою
рій

перериваЛ0
продовжу­

оповідання.

ка

навернули до

початку за нами

стежили і ,зна­

бракує. Однак іх думка була за­

добичеlO і тому

малп. ПотІм скоілося

полювання

прнловили. Розум І ється, так як

щось

176

спав на вас я , а не

страшне. На

слово! що

це


була

за

мара! Памятаєте

бамбуковий

гай, де

ми найшли

кістяк американця. Він лежить під самим малпячим
І вони там спускають своіх вязнів.

містом

Колиб там подивитися,

я певен ми найшлиб повно иншнх кІстяків. На горі є вільне
місце

Jl1!Я

паради

вони

!

порядку. Оден

по

і

тільки

річ

в

тім,

чи

другlм

притримуються

мусять

бідні

розторощаться

церемоніяльного

чортенята плигати

на делині. ЧИ

настро­

мляться на вІстря бамбукіs. Шле племя уставилось над краєм
провалля, а І

нас вивели теж

на

сіло кинутися зараз, І бамбуки

видовище.

лронизали іх

Чотирьох

му­

мов шпильки

Не диво, що поміж усі ребра бlдного Янкес:а поросли бам­
буки. Це
цІкаве. Ми
хоч

І

все

було

страшливе,

огидне ,

ал~ж і

чортівськи

всі були дуже цікавІ дивитись, як вони

думали,

що

зараз

прийде

наша

плигали,

черга.

"Але не прийшла. 80НН затримали шістьох на сього­
ДНЯ рити

я так зрозумІв
головне

-

видовище.

але Самерлl І я були

але на мою думку
Чалєнджероsі

вже намІчені.

ми

могло6

Їхня

мапи

тво­

пощастити,

мова

в

БІльшій

части знаки І тому легко іх розуміти. Тому я вир'шив,
пора зробити

прорив. Я це був трохи

ловІ кілька точок зовсім

що

обдумав, та мав у го­

ясних. 8се' залежало вІд мене. бо

Самерлl був ні до чого, а Чалєнджер не багато кращий. Один
тІльки раз зустрілися і то зараз пересварились. бо не могли
погодитися, що до
Один казав,

що

наукової клясиф!кацП ТИХ червоних

це яванський дріопітек, а другий

це є' пlтекантропус. Божевілля,

я придумав кІлька

рІчей, які

могли

Важливе було те, що ті скотини

нам

не могли

.як людина. НавІть Чалєнджер міг їх

на сотню. А вас, ні

чорТіВ.

казав, що

правда. Але, як я вже казав,

стати у

npHronl.

бігти так

перегнатн

скоро,

кілька ярдів

мене вони ніколи не зловилнби. Друге,

вони нlчого не знали про рушниці. Я думаю, що ВОНИ і досі
не уявляють собі, що сталося тому з НИХ, якого я застрілив.

Колиб тільки здобути рушниці, ХТО знає, чогоб ми не вдlяли."

177

12


.. Тому
рево, тай
і

ось

МИ

я

раненько

гайда

до

втІк; копнув

табору.

мого стражннка в

Там я

найшов

че­

вас! рушниці.

тут. -

.Але професори!"

пригноблено викрикнув я.

-

~Щож ми просто мусимо йти та забратн іх. Я не мІг
забрати іх з собою. Чалєнджер був на дереВі, а Самерлі
в силах був Іти.

Єдиний

вихІд

було

здобути

попробувати .відсІчі. Вони РОЗУМіЄТЬСЯ можуть
раз, з помсти

хоча не

Я не думаю, щ06и вони

Але

зачіПИ!lИ Чалєнцжера.

ручаюсь за Самерлі. Його вони

разІ, того Я певен.
наша

честь

визволити або

І так, тІкаючи, я

обовязув

перейти

молодий фелягу, мІй

цю

нас

не·

рушниці, та
побити іх за­

в6или6 У всякім

не

погІршив

повернути

справи.

до них І або іх

забаву разом з ними. Так, що

хлопче, приготовляйте вашу душу.

60

до вечора буде так або сяк. ~
Я старався наслІдувати мову
роткі,

3

змістовІ

речення,

їх

льорда Джона, його ко­

жартобливий,

безжурний

тон.

нього був уроджений ватажок. Чим БІльша небезпека, тим

свобіднlUJа була його поведІнка, мова скорша., зимні

0'1\

бле­

стіли а дон-кіхотськ! вуси їжилися. Його любов до всяких
небезпек, його розумІння драматичної сторони пригоди, по­
слідовність

8

поглядІ, що

життя

то

ігра з долею,

заплатою смерть, це все робило з нього

HeoU!HeHoro
l!аришІв.

8

8

якІй

подібні хвилини

то.вариша. Колиб не страх за долю наших то­

кинутися

з такою

ЛIOДИНОЮ в

таку

правдива приємнІСТь. Ми ~стаАаЛИ з нашоrо

справу,

булаб

хащlвника, як

сильна' рука схопила мо'" рамя.

~Ha Юрія!"

шепнув він.

-

-

.Ось вони йдуть."

З нашоі схованки ми могли дивитися у брунатну наву .
дерев зі зеленою стелею з

діл малг:. Вони йшли
блені, час до- часу

один

руками

rапузя. Через

за

неІ проходив

другим, ноги

доторкалися

від­

зІгненІ, зrор­

землІ. Згорблений

хід робив їх меншими, але я давби їм з пять стІп, до того

178


мали

sеличезнl

груди

І

предовгі

руки.

У багатьох з

них

були палки, і здалека еони виглядали, як здеформовані і дуже
кудлаті люде. Хвилинку я бачив іх

цілком

ясно.

Потім за·

крив іх хащівник .

• Не

зараз м

сказав льорд Джон, який

-

ставив рушницю.

вже був на­

.Наша найкраща позицІя є лежати тихо,

.аж вони перестануть шукати. ТодІ постараємося дістатися дО

ІХНЬОГО
ще

з

міста, та

годину

часу

вдарити, де
та тоді

Час ми заняли соБІ

найгірше

болить. даймо ім

пІдемо. м

відчиненням

БJlяшанки з консер­

вами, та добрим сн!данкон:. Мій товариш не ів від попере­
.днього

дня

нічого. крім

ось ось вмре з голоду.

-

ред відходом ми старанно

ванки і її

вІдношення

декlпька

овочІв,

І

іВ, як

той, ЩО

Згодом ми рушили на поміч. Пе­
запамятали

до

форту

положення нашої схо­

Чалєнджера. на

випадок,

колиб вона знов була потрІбна. МИ прокралися хащlвником
мовчки, аж дійшли до краю височини, недалеко нашого пер­

шого табору. Там

ми затрималися І льорд Рокстон розказав

мені про свої пляни.

~Поки
нами~

-

ми

сказав

серед
він.

високих дерев, ті

-

мВоии

нас

свинІ нашими

бачать, а ми

па­

не мо­

жемо іх бачити. Та иа вІдкритІй площІ зовсім инакше. Там
мн можемо скорше рухатися, ніж вони. Тому треба трнма­
тl'!СЯ вІдкритого місця. Високі дерева рідше ростуть на краю
височини а більше у середину, тому мусимо триматися краю.
Треба іти помалу, очІ мати добре розплющенІ j рушницю го-

( один

тову. А понад усе не дайте себе взяти в полон,
невистрlлений

патрон,

то вам

поки є ХОЧ

моє останнє слово, мо­

лодий фелягу. ~
ЯК

ми

зійшли на край ВИСОЧИНИ,

бачив нашого доброго старого
на

скелІ

та

курив.

я глянув у низ,

Я бувби дав багато за те, щоби

поздоровити та розказати

йому, як

179

!

по­

чорного Зам бо. як він сидів

стоять

наші

його

справи, та

12'


60

це було небезпечно,

повнені малполюдами
тіння. Тоді

мн

могли нас почути. Ліси були пере­

і

час до часу ми чули іх цікаве торох­

кидалися у перший з краю хащlвник І лежали

тнхо, аж доки еони не віддалилися. Через те ми

посувалися

вперед дуже помалу і пройшло до6рих двІ годині, доки я по·

бачив по осторожних рухах льорда РакеТ0 на, що ми близько
нашої

ціли. Він

зупинив мене знаком а сам підповз вперед.

Через хвилинку повернув з серіозним обличчам.
~Xoдi Tb И
Господа,

сказав він.

_

-

.ходіть та скоро. НадІюсь на

що не запІзно.·

я весь тремтів і упав поруч нього на вохку траву і по·
глянув

на

царину

Цього

перед

видовища

нами.

я

не

забуду до

воно 6уло дивне, неймовІрне, що н[як
сати, не

знаю, як я

сам

через

самоі смерти; таке

не знаю, як його опи­

кІлька піт

поеірю

в

нього, як

що ще судилось мені посидІти в Клюбl Ди«ун!в, та дивитись
иа мlциl перила Ембенкмент. Я знаю, що
менІ

мов

це

здаватиметься

мара, мов якесь горячкове верзіння. Однак я спиwу

все за свіжоі ламяти і хоч одна людина, та що лежала БІля
мене на мокрій траві, знатиме, що я не збрехав.
Перед нами
кілька

простягалася вІдкрита

сотень ярдіе, аж

зеленою травою І

до самого

краю

низькими папоратями.

кругом росли великі

дерева,

а иа

них

площа,

широка на

височини,

пораела

Довкола

повно

неі

було

пів­

хата,:,

з листя. У входІв до тих курінів тоепилися люде-малпи

-

судячи по розмІрам самицІ І малІ. Вони творили тло цієї нар­
тини
і

І дуже

нашу

цІкаво

дивилися

на

образ,

який

прнковузав

увагу.

На краю ппощини буno Зібраних кІлька сотень
дих сотворінь,

декотрІ

величезних

розмlр!в,

вигляду. Серед них панувала

певна

не старався

яка

стояло

вийти

кІлькох

за

Індіян.

лlн!ю,

була

цих ру­

огидного

бо

зроблена.

МаЛІ, о чистих рисах

180

а усІ

дисциплІна.

ТІла,

жаден
Вперед!
червоиі


так, що іх шкіра

ВІДбивала

сонце,

як

полєрована

бронза.

Поруч них стояв один високий сухий БІлий, зІ спущеиою гo~
ловою і

схрещеними руками; ціла постать висказувала огиду

І розпуку.

Не можна було

не

пізнати

довкола цієї розпачливої (рули
найцятьох маллолюдів І

професора

вязнІв

СамерлІ.

стояло к!лька­

пильнуваЛ0 іх так пильно,

втечу не було чого і мріяти. Трохи

що про

дальше, зовсім відокре­

млені від ин ших, також близько краю скель стояли дві постаті
такі дивнІ і

при инших обставинах такІ

чудацькІ, що цІлком

прикували мою увагу. Одною з них був

наш товариш,

про·

фесор Чалєнджер. Його пошматкований піджак звисав йому
з рамен, але сорочну мав зовсім зірвану, так що чорна бо­
рода мІш ала ся на грудях з
вІн загубив, вітер грався

чорннм густим волоссям.

Бриля

волоссям, яке виросло пІдчас

на­

шві мандрівки. Однн день перемінив його з найвищого ви­
твору модерної

ц!вілізаціі у

найбільш

безнад!йного

динуна

пІвденної Америки. Поруч НЬО1"О стояв його пан, король мал­
пОЛJ('дського

народу. Так, як казав льорд Джон, вlБ був піА

кождим оглядом правдивим образом нашого професора, тільки

з тІєю ріжиицею, що його масть була руда, а не чорна.
Той самий короткий широкий торс, ті самі тяжкі плечІ,
рамена

так

само

подан!

вперед, така

самісьна

наїжачена

борода, що СПЛjталас~ з кудлами грудей. Тільни над бровами,
похилене чоло, і низькиіі вигнутий череп малполюда гострим

контрастом відбивався від широкого чола і величавої

чашки

Европейця. ПІд кожднм иншим оглядом, король був чудацькою лародІєю професора.

Те все, що так довго треба ОПИСУ8ати, вбилось в мою
память протягом декількох секунд. потІм прийшлося думати

про зовсім иншl річи, бо почала РОЗГРИ8атися сама драма.
Двох малполюдlв 8ХОПИЛИ з

посеред групи одного з індІян,

та потягли його на сам край скель. Король пlдиіс руку І да8
знак. Вони схопили

чоловІка за руки

181

й

ноги та розгойдали


три рази взад і вперед зі страшпивою силою. Потім

вики­

иули нещасного поза край пропасти. Вони кинули його так

Потім 811КІ\НУПИ нещасlЮГО поза

сильно,

У

ropi.

що

Коли

перше як

він

зник

почав

край пропасти.

спадати, він

з очей , ціле

182

зігнувся

зібрання

Ві-ІСОКО

кинулося

на


край провалля, хвилинку нІхто не обізвався, потім усі стали
радісно верещати. Вони стали
довгими,
вилися

крутитися І скакати махаючи

волохатими руками. Потім

в лінІю, та

кинулись

назад, уста·

чекали на слід)'ючу жертву.

На цей раз на черзІ був Самерлl. Двох його сторожів

вхопило йего за руки та лотягли на край скель. Його суха
постать, довгІ руки і ноги

трІпоталися

мов курча, яке не·

суть різати, Чалєнджер звернувся до короля та божевільно
махав руками. Він благав, просив, жебрав життя для свого
товариша.

Малполюд грубо

одіпхнув

його та відмовно по­

крутив головою. Це був його останній свІдомий рух на земл!.
Рушниця льорда

Джона

затрІщала і король впав та цІлий

скрівавлениЙ· качався на землІ .

• СтрlляЙ

в тов пу. СтрІляй синку, стріляй!~

крнчав

-

мій товариш.

Дивно КРОВ0жадні глибини таяться
нlшоі

людини.

По

своій

природІ я

крик раненого зайця росив моі очі
гнув

крови.

І

ось

другим, трІскав
і

ревів з

тепер

я

в душі найзвичай·

дуже

нІжний І

сльозами; а тепер

випорОЖНЮВ8В

один

замком набиваючи рушницю

жорстокости та з

[

не раз
я

пра·

магазин

за

знов стріляв

радости знищення, яке сіяв се­

ред них. Наші · чотири рушницІ зробили страшливу різню. Оба
стражники

професора Самерлl

точувався на ногах,

лежали вбиті, а вІн сам за­

мов пяний і не уявляв собі, що це він

справдІ вільний. Густа громада

малполюдів БІгала мов на·

ВlжеН&r не УЯ8ЛЯЮЧИ собі, де була причина
сти І що воно означало. Вони махали
товпилися коло побитих. Потім
до дерев

шукаючи

там охорони

і

такої смертно­

руками,

одним

кричали

та

Імпульсом кинулися

лишаючи поле вкрите

по·

битими. На хвилину вязні лишилися самі посеред ца-рннки.
Бистрий

ум

Чалєнджера

Він схопив Самерлі за

руку, та

відразу

оба

зрозумів

ситуаЦіЮ.

поБІгли до нас. Двох

із іх сторожІв '<инулися іх догаияти та впали від куль л"орда

183


81 .. С~ОnИIІ C'M~pl1l за руку та 06а п06іГ/1И 110 иас.

184


Рокстана. Ми

вибігли

на

відкриту

цари ику ім иа зустрІч

і подали кождому набиту рушницю. Та сили с.:~мерлі поки­
нули його. ВІн ледви стояв. Тимчасом малполюде трохи опа­
мяталися. Вони пройшли

хащівником та грозили

перетяти

нам вІдворот. Чалєнджер І я взяли Самерлі під руки і так
з ним БІгли, а льорд Джон охороняв втечу і стріляв кож.циЙ
раз, як тільки

з гущавини виглянула дика, вищірена голова.

БІльше милі тІ потвори гналися за нами. Далі

погоня слини­

лася, бо нашІ переслідувачІ зрозуміли силу рушницІ і стратили
охоту виставляти себе на їі стріли. Коли ми нарешті допали
нашого табору І оглянулися

-

побачили, що ми нарешті сам!.

Так нам здалося. Ледви ми ЗАГОРОДИЛИ вхід нашоі за­

рlби, та стиснувшися за руки, задиханІ кинулися на землю
БІля струмочка, почувся тупіт ніг та тихий жалІсний зойк.
Льорд Джон кинувся з рушницею в руках до воріт і вІдкрив

іх. За ними, тремтячи від страху лежали чотири малі чер­
воні індіяне, як!

залишилися в живих та благали захисту.

ОДИН з них показав рукою на ліси і тим
дав до зрозуміння,
нувся

що В'jни

вперед та прнпав лицем до

.. На

ЮрІя м

виразним знаком

повні небезпеки. Потім він ки­
нІг льорда Рокстана .

крикнув він І заклопотано скубав вуса.

_

" Що до чорта нам робити з цими людьми?
чику і

забери

c[l;oe:

• Мусимо

Вставай хлол­

обличча від моїх чобіт."

Самерлl сидів і

набивав тютюн у люльку .

відвезти іх у безпечне місце"

-

сказав він.­

"Ви вирвали нас усіх від смерти. На слово! Це була гарно

зроблена робота."

.. Чудова!· -

крикнув Чале:нджер.

-

.. Чудова!

Не тільки

ми, як одиницІ, але ціла европейська наука, як така, винна
вам свою вдячність за цей вчинок.
що зникнення

проф. Самерлі і

-прогалину в Історіі
приятель і

ви

сучасної

Без застережень кажу,

мене, залншилоби

зоольоrії.

справилися незрівняно!

185

"

Цей

наш

серіозну
молодий


ВІн сяяв своїм старим, батькІвським усмІхом, але ев­

ропейська наука була би мабуть трохи здивована побачивши
свою вибрану
нечесаним

дитину, надІю

ВІн КИНУВСJl -,nереll

ВІн мав

майбутности з покудовченим,

волосям, голими грудьми

на

колінах

[

nриn,в лиuем

.110

пушку з МЯСОМ

і пощарпаною:",одежю

нІг /lЬОРIІ' РОlСстон,.

І сидів з великим ку·

сннком зимної австралійської баранини в пальцях. !ндияник
глянув на нього, а

І учіпнвся

Hlr

потім з тихим

льорда РОКСТОНА.

186

криком

припав

до земл:


~ Ти не лякайся, милий хлопче ~

сказав бароиет і по­

-

гладив покудовчеиу ГОЛОВУ БІля своіх ніг.

-

~BiH не перено­

сить вашого вигляду Чалєнджер, і на ЮрІя! не диво. Добре,
добре, хлопчино, він тільки
~ Справді, добродію! "

• По

людина, так само, як

ми усі. "

крикнув професор .

-

правДІ, то це ваше щастя Чалєнджер, що ви є трохи

незвичайні.

• На

Колиб ви

не

були

такі подібні до короля

-

..

моє слово, льорде Джоне Ракстон, ви дозволяєте

соБІ дуж е багато. "
~ Щож, це факт !"
~ Прошу вас, мій

нахабні та

нам робити з цими

.. е

пане,

перемінити

незрозумілІ. Треба

тему . Ваш !

відповІстр

на

уваги

питання, що

ІндІянами. Звичайно, колиб

ми знали,

вони живуть , ми повинн! відставити іх домів. "
. що до

цього трудности нема"

сказав я.

-

-

.. Ванн

живуть у печерах по той бік Центрального озера."

.. Наш
розумІю

молодий

приятель

знає, де

вони

живуть.

Як

це доснть далеко. "

" Добрих двацять миль " - відповІв я. Самерлі <lастогиав
~ Я н І як не зайду так далеко. Без помилки чую, як ці
бестJi ревуть

по наших слідах .·

При ЙОГО словах ми почули торохкотячий крик мапп .
індіяне знов пІдняли тихий зойк зі СТраху .

• Мусимо тІкати, та скоро · - сказав льорД Джон Рок­
- .Ви поможете Самерлі, молодий феляг. ТІ ІндІяне
t[OHecYTb рlчн. Телер ходІм, доки вони нас не побачать."
стои .

Не

пройшло І пІв години, як

ми

допали

нашоі

схо­

ванки У чагарнику та поховалися. Весь день ми ЧУЛИ крики
малпоnюдlв в стороні

нашого

табору, аnе в нашу СТОРОНУ

вони не наближалися і втомпені збігці, як червонІ, так і білі,
заснули довгим,

глибоким сном. Ввечері

:хтось став тягти мене

за

! я задрІмав, коли

рукав, і я побачив : Чалєнджера..

навкоnlшка:х бlnя себе.

187


~Ви

описуєте

усі

ці

випадки

блікувати іх, пане Мальон?~

І

згодом

гадаєте

опу­

спитав він урочисто.

-

"Я тут тільки, як пресовий репортер."
.Зовсlм слушно. Ви

може

джона Рокстона про можливість

чули

-

д.урні

певної

уваги

льорда

подІбности

-"

~ Так, я їх чув."
~ Не потребую казати, що розголос подібної
пегковаження з вашого боку того, що сталося

-

думки

-

булоб дуже

для мене образливим."
~ Триматимуся стислоі правди."

.Уваги льорда Джоиа часто бувають дуже фаитастичні,
віи инколи приписує по честь, яку віддають найменш розви­
нені раси гІдности І характерові, найсмішнlшим

причинам

Розумієте мою думку?"

• Цілковито."
.Лишаю справу вашій дlскрецП."

-

Потім по

довгій

павзі додав. -.UеЙ король малполюдlв був дуже визначноlO
твариною

-

винятково гарна І

інтелігентна

особа. Це .вас

не вразило?"

.НадзвичаЙне сотворіння."
[заспокоєний
ного

професор

сну.

188

знов

поклався

до

перерва­


ЧАСТИНА ХІУ.
"То бупи справжні підБОЇIf
МИ уявляли соБІ, що нашІ вороги нічого не знали про
нашу СХОВАНКУ

у

чагарнику, та 8недовзі

бачити нашу помилку. У пісі
аеревl не задріЖ8.В ні

мене

доля

вміють

не

хитрі

чекати, аж

перша

пригода

ці сотворіння

надійде

чекала, не сумніваюся,

близше смерти, як цього

прийшлося нам по­

чутно було j згука, а на

листочок. Наша

винна була нас навчити, які
пеливо вони

не

ранку. Але

щО

ЇХНЯ

і

Н[КОМ:

розкажу

я

110-

як тер­

черга.
не

Яка
був

вам усе, як

воно скоїлося.
ВраНці
жlннями І

всІ прокинулися

неДОСТ&ТОЧНQЮ

переутомпені

поживою.

вчорашніми вра­

Самерлі

з ослаблення

ледвн держався на ногах, аllе ЙОГО кисла міна ніколи не до
зваляла йому визнати чиюсь
І вир Ішили

а потім

перемогу.

Ми склали нарад.у

ждати ще пару годин у нашій схованцІ, поснlдати,

вирушити

через

височину,

Озера до печер, де як вказували мої

кругом

Uентрального

спостереження, жили

і нд ія не . Ми думали, що можемо сподІватися

доброго слова

від тих, яких ми спасли, і що матимемо запевне добре при­

няття. ТодІ, втаємничені у та:ни країни Мепл Уанта, обер­
немо ус!

наш! думки

ватис)! та повернути

до життєвої

проблєми, як звІдси

назад. Навіть

189

Чалsнджер

8ИР­

признавав,


що

ми

виконали

все,

що

до

нас

належало,

І

що

з

цього

часу нашим першим обовязком є донеети до Ц'IВlлізованого
світа нашІ
МИ

незвичайні
могли

В·lДкриття.

спокІйніше

оглянути врятованих

нами ін­

діян. Вони були низького росту, РУХЛИВ'І, гнучкі j гарио збу~
довані;

чорне,

просте

волося

звязане у них

на

потилиці

реМінцем, іхнl набедрники також були шкіряні, Обличча у них
безволосі,

милі а пошарпані вуха доказували, що були про­

колені для прикрас, видимо вирван,,\х переслідувачами. Мова,
хоч для нас

цілком

незрозумІла, була

плавна,

Показуючи однн на другого, повторювали

~Аркаля~

вироблена.

раз по раз слово

з чого мн зрозумІли, що це було наймення іхнього

народу. Час до часу затиска ли пяетуки і з обличчам викри­
вленним

ненавистю і страхом

~Дoдa, Дода,·

• ЩО
-

8И кажете на них Чалєнджер?м

Рокетон.
голеною

показували на ліси І казали

що видимо означало їхніх ворогІв,

-

спитав льорд

.для мене ясно одно, що тамтой малий з пІд·

чуприною,

то їх

проВідник.·

Віи завжди стояв окремо, а инші ніколи не зверталися
до нього без ознак великоі пошани. Вигляд мав наймолод­

шого, але помимо цьоГО він був такий
нений, що, коли Чалєнджер поклав

гордий І самовпев­

йому

на

голову

свою

велику руку, огні загоріли в його чорних очах, вІн зірвався
мов расовий кінь і став осторонь від професора. ПотІм ви­
прямився з великою гіднІстю, поклав руки на груди та по­
вторив кІлька разів .Mape TI!C~. Не збитий з пантелику про­
фесор схопив за рами найблизшого з [ ндіян та став читати
на ньому свою лекцію, немов це був
понат у

кпясl

• Типи
сом

-

-

карав він своїм

~як ного судити по черепові й

обличча,

чи

законсервований екс-

.

ЦИХ людей ~
по

якій

дивитись, як на тип

иншін

низкого

згучним

голо­

здlбности, чи по кутІ

прикметі, не

можна на нього

розвитку. Навпаки мусимо ного

190


ТІоставити

вище

ніж

численні

південно·америкаНСЬКі

мені

відомі племена. Ніяким чином не можемо

припустити

ЛЮЦІЇ подібної раси у цім місци. До

така

прірва ділить

і

цього

ево ­

величезна

тих малполюдів від инших прНМіТИвних зві­

рят, що ніяким чином не можна допустити, щоби
9ИНУЛИСЯ там, де

ми

вони роз-

їх найшли."

"Тоді звідкиж, до біди, вони злетіли"

спитав льорд

-

Джон Рокстон .

"Питання, яке з пе~ністю живо обговорюватимуть в усіх
наукових товариствах Европи j А/'Іерики·
фесор.

відповів

-

"Моя думка про це, о скілько вона

він роздув груди та безлично глянув на нас
еволюція розвинулася серед виняткових

про­

чого BapTa~

-

"така, що

-

обставин

цієї кра­

ЇНИ аж до хребетної стадії, старші типи лишалися при життю
поруч новітніх. І тан находимо тапіра, сотворіння з цілком
поважним родоводом, великого оленя, мурахоїда в товаристві
великих плазунів юразійськоі епохи. Тепер
полюде

та індіяне. Що має думати

приходять мал­

про іх присутність

кова думка? Я

можу приписати її тільки

Правдоподібно

істнувала в Південній

ЗQВніwній

нау­

інвазії.

Америці

антропоїдна

малпа, яка в иинулі віки знайшла собі дорогу

сюди, і роз­

винулася у сотваріння,

які

ми

бачили, з котрих

він остро вдивлявся В мене

-

сміло це кажу, колиб

мала

вона

"мали

деякі

-

вигляд і форму , яка,

рівну

собі

інтеліr'енцію,

6улаб хвалою кождої живучої раСІ-!. Шож до індіян, не сум­
ніваюся, що

вони

Під натиском
Зустрівши
захисту

творами,

більш

хижаків, яких

у печерах

безсумні ву

ще

недавні

голоду або підбою вони

вони

ніколи

описаних

мусіли

а особливо з

не

наШI1М

мати

еміr'ранти

з долини.

пробралися иа гору.
бачили, вони

молодим

шукали

приятелем, але

тяжку боротьбу з ТИМИ по­

маnполюдами, які

мусіли

дивитись

на них, як на інтруЗів, І безсумніву виповіли ЇМ безпощадну
,війну,

повну хитрощ!в, на

як!

191

не

могли

здобутися

великі


звірі. Тому іх число обмежене. Отже панове, добре я розвя­
зав загадку? Чи може в точки, з котрими ви не погоджуєтеся? '

Професор Самерл! був на
ний,

щоби вести

цей

суперечку, тому

головою. Льорд Джон

пошкрабав

раз

надто пригнобле­

тІльки

рІШучо заперечив

свої

ріденькІ

кучерІ, та

сказав, що вІн не може ставати до боротьби, бо це не його
поле. Що до мене, то я сповнив

свою ролю, І привів

стрій до звичайного практмчного уровня, звертаючи

на­

увагу,

що бракувало одного з Індіям .

•Я
• Дав

послав його по

воду М

.ДО старого табору?"

сказав

-

йому порожню бляшанку з

льорд Джон .

мяса І він пlшов и

спитав я.

-

~HI, до струмочка. ВІн серед тамтих дерев. Не дальше
ста ярдІв,

але він

дійсно чогось

.Я пІду пошукати його! "
дався

в сторону

марудить. И

-

Я ВЗЯВ руwницю, та по­

струмочка, лишаючи

моім

друзям

справу

лриготовання скупо го снІданку. Mo~e вам здається: необач­
иим,

що я

покинув

захист

нашого

чагарника,

такий короткий:.. час, алеж не забувайте, що

хочби І

ми

були

на

від­

далені багато миль від малпячоі столицІ і що о скільки нам
було відомо, вони не впали на слід нашої схованки І врештІ,
що з рушницею в руках я не
знав іхньої хитростн

мав

чого

боятнся. Я ще не

і сили.

Я чув десь попередімною журчання нашого струмочка ,
але гущавина дерев і хащlвника боронила до нього доступу.
Пробираючися через цей 'чагарник, в мІсцІ закритім від моїх
товаришІв я побачив п!д деревом
ного.

Мене це

дуже

серед кущів щось

вразило, бо то

було

тіло

черво­

недостаю­

чого Індія нина. Він лежав на боц І , витягнений, голова обер­
нена в бік пІд якимсь неприродним кутом так, що виглядало
неМ08 81н дивиться

поза

рігти товаришів та поБІг і

рамя. Я крикнув,

щоби

nepecTe-

похилився над трупом. Без жад­

ного сумніву мій ангел хоронитель був дуже близько MeHe~
192


бо якийсь іНСТИНКТО8НИЙ страх, а ,,·lОн-е тихий
спонукав мене глянути у гору. Низько

я

із

зеленої

рук,

!10'lуоао тиснеННІ!, яке обертало мені

гущавини

листя,

спускалася

над

шелест ЛИС"fЯ·
моєю

головою

ГСI1ОВУ 8зад.

пара

мускулярних

вкритих рудим волосям. Ше хвилина і ті страшні ск ра­

даючіся руки тримали6 6Уl1И
ДO~lI~: Проnаш~й світ

мене за горло. Я Кl1нувt:я взад,

193

13


та ЯКИЙ ПРУДКИЙ я не був. ті
наглий рух перешкодJl.В ім
алеж

однаково

одна

накрила обличча
лині

РУКИ

були ще

ВХОПИ Т И

схопила

прудкіщl. МІй

мене, як того бажали,

мене

за

Я закрив руками

потипицю,

горло.

а

і в тІй

дру га

же Х8И­

величезна лапа зсунулась на них та міцно іх тримала.

Мене легко під н есло у гору І я почував тиснення, яке обер ­
тало менІ
темніло

голову взад, так

менІ

що

годі

було

витримати. По­

8 очах, але я все таки старався одірвати руки

від пІдборіддя, аж врештІ це мен\ вдалося. Я глянув вго ру,

моі очі зустрІли неумолимі світло-блакнтні

очі, що диви­

лися просто у мої. Ті страшливl очІ мали 8

і

собі щось гіп­

нотичного.
ючи

Я не міг довше

боротися. Страховище, почува­

моє обезсилення показало в своім

великі собачі зуби, І

затискало все

огиднім усміху два

сильніше

мою

голову

взад та в гору. Очі зайшли мені опалевою імлою, а в вухах
задзвеніли

срібнІ дзвІночки. Туманно і немов здалека я по­

чув ",рlск рушниці та почував напів свідомий, ЯК я впав дол і

і лежав без

PYJl:Y

І без памяти.

Я прокинувся на травІ у нашІй схованц!

в чагарнику.

Хтось приніс зі струмочка води, льорд Рокстон кропив нею
мою
на

голову, а

Чалєнджер і Самерлl

стурбовано

дивилися

мене.

На цю

хвилинку виглянула Із

під іх наукових машкар

людське почуття. По правдІ. то я зімлІв БІльше з переляку,
ЯК зІ справжнього ушкодження і тому через пІв години, хоч

болІла шия

і голова , Я сидів готовий

на

все.

~Hy, МОЛОДИЙ фелягу, мій хлопче, вам удалося~
зав льорд Джон.

"Коли я

ратунок, побачив, ЯК
з напlв відкрученою

почув

гоЙда.лИСА

ваш

вашІ

ноги у повІтрІ, а вас

не

nOTpan'tB

вІн вас такн

не

чекав

так

кинув та більше

тут

мати

ска-

головою; Я був певен, що вже одного

з нас не ста по. З переЛі1КУ я
,:<олиб

-

крИК та внбlг на

з

ПАдесять

194

у

бестію, але

нічого. На

стрільцІв

з

Юрія.

рушницями!


Внннщнлиб цІле це чортівське

кодло

і покииулиб цю к ра­

ІНУ чистІшою, як її найшли.·
Не було більшс жадного сумнІву, що малполюде якось
нас вислІдили

і

завзято стежили

В пень не було

чого

особливо

за

нами

на кождІм

кроцІ.

боятися, але н і ччю можна

було певно чскати іхнього нападу, так що чнмскорше ПОКИ­

немо іх сусІдство, тнм краще. З трьох сторІн був густий ліс,
і там мн

могли

впасти у пастку. Алс четверту, ту, що схо­

дила до озера, заростав НИЗЬКИЙ чагарник, пересІяний

біль­

шими деревами, а де-не-де цілком чистий. Цс була та д?рога,
якою я

Ішов

підчас

мові самотноі виправи, і вона вела про ­

сто у печери індіян. З усІх "ричин це мусІв бути наш шлях.
Дуже прикро було нам

покинути

наш

старий табор,

не тільки задля запасІв, що там залишилися, але особливо
тому, що ми тратили контакт з Замбо нашим єдиним звяз­

КОМ З зовнішним світом. Але ми мали
тронів, так що моглн дати собі
вернути

та

наново

навязати

чималий

запас

па­

раду І надіялися скоро по­
звязок з негром. ВІн

свято

оБІцяв не лишити свого становища І ми могли вірити ному
на

слово.

Ми рушили

в дорогу зараз пІсля

чальник ішов перший
мовився нести
що лишились у

як

якінебудь
живнх і

Ми. БІлі замикали

пІвдня. Молодий на­

лровідник, але з обуренням

вІд­

тягарі. За ним йшлн два індія не.
несли наше

невеличке майно.

похід. Як тільки

мн рушнли

полюдів, крик тріумфу, що

ми забlралися

в до­

-

мал­

геть, або

може

рогу понісся з нетрі в лІса протяглий, довгий крик

КрИК погорди за нашу втечу. Хоч нашІ очі бачили за собою
тільки густу стіну ліса, той голосний крик вказував, як ба­

raTo

наших

BoporiB

мимо цього ми

не

бралися з ліса на
з

пІд ЇХНІ>ОЇ

криється

посеред

бачили! слІду
відкрите

мІсце

його

галузя.

ПО·

погоні і незабаром лро­

-

значиться

вирвалися

влади.

195

ІЗ'


я шкаНАи6аs

останній

чзірки

3

і

помнмоsолі

усмІхнутися, поглядаючи на моіх товаРИluів.

мусів

Невже це той

самий рОЗКіШНИЙ льорд РОКСТОН, щО сидів цього памятного
вечера

серед

своіх

лагІдним свІтлом
тинй

професор,

образів та перських

рожевих

килимів, ОСЯЯНИЙ

лямп? А це той самий rмпозан­

що пишався з за магоневого

стола в солі­

.ІІнім кабінеті Енмор Парк? і нарештІ, хіба можливе, що це
була та сама сувора і бездоганна особа, що встала посере ...
засіАання 300ЛЬОГічного інституту?
w..tоби три волоцюги з Сарейських
обшарпані. ПО

правді, ми

були

Трудно
пІль

на

собі

могли

височинІ

попумати,

бути більше
тільки

один

тиждень, але вся наша запасова одежа була в таборі на
лині, а цей тиждень був для

.. О·

нас дуже тяжкий, хоч з ус\,:(

нас иайлегший для мене, БCJO я не бував у руках малполю­

.. ів.

Моі товариші, усі три погубили

гол"ви

хустками, одежа

висіла в

брилі, та пообвязували

шматках І дІйсно

тяжко

було пІзнати брудні, неголені облич ча. Сtмерлі і Чал€ндже;t
сильно

кульгали,

я також волочнв

ногами

п[сля

I!ІИПадку, а моя шия була ще така гнучка, як
ЖалІсно ми

всі виглядали

час

логлядали

до

часу

в

тверда дошка

і тому не днво, що

нашу

Сонце вже хилилося до

наші

сторону з жахом та

заходу,

коли

раннього

індіяне

подивом

ми нарешті ви­

йшли з кущів, та побачили озеро. Наші червоні друзі з аг.­
моніли ОКЛИКОМ

радости

і

стали

показувати

перед

дійсно дивний образ явився нашим очам. По гладl<'!Й
Із шкла вклитій

воді

гнала

ціла

фльотиля

бачили ІХ за кІлька миль від берега, алеж

себе
немов

човнів. Ми по­
вони гнали

так

ШВИАКО, що скоро лобачили й нас. В той же мент повста­
вали

усІ і

з окриками

веслами. Потім знов

радости

махати

списами

взялись за працю і гнали стрІлою

берега, а причаливши,
моном

стали

привязали

кинулись ниць на землю

НарештІ один з них, старший

човни та з радісним

перед молодим

та

.10
го ­

начальником.

чоловік, рамена в браслєтах.

196


а

на плечах шкІра

якогось

та сердечно обняв
на

нас та став

кождого

по

дикого

юнака, якого

щось

питати

звіря,

ми

та

впере ..

вий шо в

спасли. Потім гля нув

п ідійшов

до нас

І обняв

черзІ.

На його зиак цілий кляи КН нувся перед нами на землю
в

.. оказ

пошани. Мене особисто подібна пошана

соромила,

теж саме почуття Відбивалось на обличчах Ракетона та Са·
мерлі, але зате Чалєнджер сяяв, як квІтка на сонці .

• Може

вони І є недорозвинені-

гладив бороду

.але

-

їхнє

сказав

-

поводжеиня

ві .. себе моглоб служнти наукою

більш

він та по·

супроти

кращих

розвиненим

евро­

пеЙцям. Дивно коректні інстинкти первІсної людини.·

Усе показувало на те, що
кожднй

мав довгого,

стреною кІсткою,

індіяне

бам-5укового

вирушили

вІйною,

списа, закінченого

лук та сагайдак

зі стрІлами і щось

заго·
подіб­

ного до камяного баєвого тапірця. ГрІзні погляди в сторону
ліса та раз

по

раз

що це вибралися

повторюване

слово

походом, щоби спасти

.Дода·
або

вказували,

пімстити

сина

іхнього начальника .

Згодом

усі

сіли в півколо

радити

сіли тільки з краю, на базальтовІй
двох чи трьох вояків

раду, а JIIИ також

скелІ та придивлял ися .

промовляла, аж врешті виступив наш

молодий червоношкірий

приятель і сказав таку горя чу І оду­

шевлену промову, що ми її зрозуміли, немов знапи ЙОГО мову .

•1
ніше

це

чого повертати·

мусить

-

статися.

сказав він.

Ваших

з того, що Я живий, коли всі

є певний свого. Тепер ми готові.·

-

-

Скорше

товаришів

иншl

чи піз·

побили.

Що

мертві. Ніхто з иас не

-

ПотІм вказав на нас,

.Ці чужинці наші друзі. З них великі ВОЯКИ і вони так

ненавидять малполюдів, як і ми. Вони прикаЗУDТЬ"

-

пока·

зав на небо- .громові та бnискавицям. Копи появиться друга
така нагода? Ми повинні йти вперед та вмерти, або жити иам
далі від

BoporiB

забезпеченІ. Інакше як повернемо непосором

~!Лені до наших жlнок?-

197


Червоні войовники пильно слухали
тажка, а коли

вІн скІнчив, загомонlлн

слІв

свойого

признанням, та сталlt

1!Jнма.хувати своєю зброєю, яку хто мав.
Старий

начальннк

звернувся

до нас, щось

локазував лІс. Льорд Рокстон дав

на вІдповідь та звернувся до
~ Ваша річ робити,

що

знак

нас з запитанням.

знаєте, але я

маю стІльки

хункІв з тими малпами, що пІду з червоними.
виправа

скінчилася винищенням

мойону

нема

чого

та вже до кінця. А

тих

землі з того
ви

що

питав та

почекати хвилинку

малп

з

журнтися.

молодий

ра­

Копиб наша

лиця

землІ,

по

Я З ними йду

феляг?~

~3вичайно, пІду з вами.­
~A

ви, Чалвнджер?м

• Буду

помагати.·

.А ви СамерлІ?"
~Здавться ми
ловної

вlддалявмося

трохи

за

цілі нашої експедиції. упевняю вас,

гадав покидати

мою

дал ехо
що я

від

го­

нІколи

ие

катедру в Льондоні на т.е, щ06н вестн

банду дикунІв на кольонію антропоїдних малп."

• Так
-

ми

Р.ЖСТОИ

вже

низько

.Це ще питання~
зброї.
по

-

впали ·

-

відповІв з усміхом

.але ра1 таке сталося, що робити?-

• ТІльки

-

сказав

раз ви всІ

Самерлl, не

йдете, трудно

складаючн

мені лишитис,.

3&.11.у."

• ТодІ

справа рlшена."

Рокстон обернувся

-

до

ста­

рого начальника і дав знак згоди рівночасно показу ючи руш­
ницю. Старий стиснув нам руки, а його

піддані

стали ще

голоснІше гомонІти. Пlзио було рушати того вечора І через

те ІндІяне розбили примІтивний

табор.

3

усІх

боків

зади­

повернули

пог&­

мили та заблимали вогнІ.
КІлькох щезло у лісі, та
няючи молодого

незабаром

IгуаноДона. Так як всі мнші і цей мав на

соБІ асфальтовиА знак, і щойно, коли виступив вперед один.

198


а дикунl8, і з

виглядом

власника. дав дозвіл вбити його, МИ'

зрозуміли значіння тих знаків, Ігуанодони

були

приватною

Незабаром поаер"уnн nоган"ючи молоnого ІГУІІІОІІО ІІІ,

власністю

цих

люпен так,

як скоти на,

а

ці

знаки, що так

нас дивувал~, бvли знаки власників. БеЗПОМіЧНІ, травожерні

199


J(уано.ll.ОНИ, тІлом величезні, але з
такІ лаГlпні, що

дитина

могла

В одну Х9ИЛИНУ його

3

маленьким
ними

мізком, були

робити, що хотіла.

вбили. порІзали

на

шматки та

порозвішувапи Над вогнем разом з кІлькома рибами

що їх

-списами вбиl'JИ В озерІ.
Самерл] лІг

перес пати ся, але ми в:е крутилися

берегом І старалися

довІдатися, хоч

Щ:lнебудь

ПОНЦ

иового про

цю цікаву країну. РазІв два трафили на ями синь-оl вуль-ка­
нічної глини, такі. як ми бачили в багні пт еродактилlв.
були давнІ вулькан!чні крате;::и, І

Ue

чогось- викликали велике

зацІкавлення У льорпа Рокстона. Чалєнджер

знов

захопив

болотний гейзер, з якого виходив на поверхню якийс" див­
ний

газ.

кричав

Професор

в:д

другім

вlткнув

Р1ДОСГИ

кІнці

немов

очеретину

пусту

очеретину у болото

школяр.

сІрника,

коли

вибух, а потім синІй вогник. Апе ще
вало,

коли

ком

наповнивши

і

понісся

він

в гору

з

газом

пустив, а

та
при

доволі силь-ний

бlль-ше

прикрив конець очеретини
капшук

запаливwи

викликав

його

обраду­

шкіряним капшу­
капшук

заразже

неЙМОВіРНОЮ с!(орlстю.

~rаз, М1(ИЙ легко горить і значно легший від повітря.
Не сумнІваюся, що мусять в собі мати багато вІльного ВОДИЯ,
а може якогось легшого (азу ще науці невІдомого. Мій молодий

приятелю, средства ДЖОР'цжа Епвар,Ца Чалєнджера далеко ще

не вичерлані.' Ще вам покажу, як великий розум примушує
цілу природу собі служити . " таємним

пляном, але

Він був весь перенятнй якимс"

не хотів біл .. ш нічого сказати.

На березі не було нічого
з озером.

Наше число І наш

і тільки кілька

.оловами.

птеродактилів

надзвичайного в поріsнанні
гомІн

випопошили

літало

високо

нашими

чекаючи в!дпаДI<IВ на вечерю. Зрештою усюди було

тихо. Але що инше дІялося на рожевих
чого сонця

усе живе

над

водах

иід

сяйва

заходя­

Uентрального озера. Вони кишІли життям.

ВеличезнІ темно сІрі спини та високі

хребетні

плавцІ раа


ОNНО з цих сотворlнь вилізло на беріг, І показало крІм гаnючоі
голоаи і шиї ще!! БОЧl(овате тіло і І(ОЛО шиї sеличезн! nл!sц!.

201


по раз

виринапи з води І знов гинули У

ючи після себе тІльки
роїлися

від

трохи

чудернацьких

дивних ссавців; якесь

дібне

.110

срІбної

чудне,

цІлком

розтягненої на пІску чорної

лава та тіло водяних гадюк, скорим,

малу

перетннала

шкіри,

вилlзпо

голови та шиї, ще й

і

по·

попов·

виринала го·

гнучким, подІбним до

повітря

на беріг,

поволи

часу
і

пІдкову піни, а за нею заворушену

з ТИХ сотварінь

черепах,

плоске сотварІння,

зло з мІлизни У ВО.llУ та щезло. Час до
лебединого, рухом

глиБИНі, лиша·

fi

ліни. Далекі мілизни

плазунІв, велитенських

щезала, ЛИWаючи
воду. Аж коли одно

показало

крім

гадючо'

бочковате тіло та коло шиї величечні

плавці, Чалєнджер І Самерлі

(бо І він

згодом

приєдиався

до нас) загомоніли в один голос •

• Ппвзіозавр!
-

Плєзlозавр!, що

кричав Самерлl.

щасливІшІ з усіх

nМ1й

-

Щойно коли запала

союзників розбивалн

живе у солодкІй

Boдi! ~

дорогий Чаленджер, ми

З00ЛЬОГ!В світа,

TeMfla

вІд

коли

нІч

І тільки

темряву, щойно

він

тоді

най·

почався!"
вогні

наших

ршилися

нашІ

вчені вІдІрватися вІд чудес первІсного озе~а. З наших місць

в таборІ ми все ще
тварин

у

нетрях

чули

хропіння

прибула

поміч з печер, так

тирьох чи

та

плеск

величезних

води.

Як тільки зазоріло, весь
пятьох сотеиь

табор

був

на ногах. НІччю

що ми наступали в числі

люда. Наперед

ми

чо­

вислали роз­

відчикІв, а за ними збитою лавою поступала решта, аж по
сам край ліса. Там вони розкннулися у довгу лін!ю. Рокетон
та Чалеиджер заняли

позиціі

не

правім

крилі

червоних,

а Самерлl і я на лівІм.
Це була справжня внлрава людей камІнного вІку, а по
прн них

ми

-

з

останнІми

новннками

збройовників

зі

Стренду Ta~ Ст. Джемзес Стріт.

Не довго прийшлось

ждати

на

ворога. З

краю

лІса

пІшов проннзуючий г"стрий крик і раптом банда узброd!-tих

202


в довБНі та камІння мапполюдlв кинулася на середину Індlян
Атака

була

смілива, але

дуже

иемудра. Напасникн

були

тяжкі, рухалнся помалу, а зате іх противиикн булн зручні,
ЯК коти. Страшно було Дивитнся
ною,

пики

потворІв, що

на викривлеНі, покрнті пі­

махали

своїми

тяжкнми

довбнями

без жадного наслідку, бо вороги все уникали ударів, а тим~
часом стрІла за стрілою ховалася

Однн з найбільших

60

з двацять стріл

муку КУЛЬКОЮ

в

пр061г

в їхню кудлату шкіру

біля

мене

виючи з болю,

торчало з його тіла. Я скоротие

череп

І

вІн звалився в передсмертних

ЙОГО
судо­

рогах серед альоесів. Але це був єдиний вистріл. Напад був
иаправлений иа ІндІян, І вони не потребували нашоі помочи

Мабуть І один з маЛПОЛІОдІв, що кинулись на відкрите поле,
не повернув

до

ліса.

Справа по гІршала у самім лісі.
галися та ледви могли устояти.

3

добру годину мн зма­

МаЛПОЛlоде

кидалися

між хащlв і часто вбивали трьох чи чотирьох

зпо­

індіян, доки

вдалось іх вбити. Страшливі удари нищили все, на що впалн

Один з НИХ розбив рушницю

професора

Самерлі, а другий

6ув6и розбив йому череп, колиб сусідиий
КОЛ08 своїм списом

ворога.

Ииші

індіяиин ие про­

сипали з lI.ep~8 1(~l"ііння

та КОЛОДИ, а часто й самІ з ннми спадали і бились до остан­
нього. Раз таки нашІ союзники залишилися пеj)ед t-атиском

ворога, та 6улиб
поміч наших
їхню вІдвагу

мали

певно

вони

малполrде І

часу, І

по тріску

почали в свою чергу
я

випорожнюваз

рушииць з другого

раз

не

витрн~

уступати, с.;амерл\
маrазани не гаючи

краю,

чув,

що І

иаші

не чекали. Потім в один момеит наступила паніКА

і втеча. Великі

потвори з

а за НИМИ гиали серед
ротьба І

поле та втікли, колиб не
начальник все підтримував

витримали удар. На цей

був обезброєиий, але

товарищl

кинули

рушниць. Старий
І

неиавнсть

панічним

подібних

поколіиь, усІ

203

вереском стали

криків

червоні.

жорстокости

та

тікати,

Вся

бо­

немило-


сердя іх вузькоі історії були закінчені того памsпного дня.

НарештІ остаточно

заволодІла

пові.цне соБІ місце. Як

людина, а звІр найшоs

не т!каnи

маflпоnюде, нІяк

СКРИТИ ся перед завзятими червоними. Крики
лукІв,

тяжке

падання

не

sin-

могли

побlднl, тріск

nотвор!в з дерев, вказували на вперту

боротьбу.
Я збирався Іти даnl з Індіянами, копи
лєнджер

!

побачив, що 4а­

Рокстон переншли на нашу сторону .

• Скінчено~ -

сказав

лишити тамтнм. ЧИМ

Рокион

менше

• Чистку

-

можемо

будемо її бачити, тим

краще

будемо спати.·
Оч! Чалєнджера блищали від к;>овожадностн .

• Нам випала честь· - .нам випала честь

індик

шаючих

світа.

змагань

історіі,

викрикував він напушений ЯК
бути

тих

при-;уТНіМИ

змагань,

Шож є в "орівнаннlО пі.п.б!Й

що

одного

в однім з рі·

вир!шали

народу

долю

другим?

Він без значІння. Кожпий має тІ самІ наслідки. Але ті зма­
гання, в ЯКІ'Х мешканці леч~ мусІли вІдбиватися вІд тигрів,
або

коли

слонІ

переконалися що й

були правдиві

Підбоі

'1ll'чq

присудом долі

Д1Нl_.И!!l

помогти одній

вони

мають

пана, це

це побіди, ЯКІ мапи перворяд,не зна­
нам прийшлось

з таких перемог. Від нині

ця

бачити

І до­

височина на­

лежить ВИКЛЮЧНО Людині.·

Треба було мати сильну віру в .цобро ціли, щоби оправ­
дати

подібнІ средства. Скрізь по лІсІ

полюдІв

ми бачили трупи мал­

поколених стрілами та списами. П..:ред

нами

неу­

станний гамір вказував напрям нагінки. Мапполюдів виперли
аж

до самого іхнього міста. Там вони

ставити

ошр,

але

ще раз

іх

останню, найстраwнlшу з уСіх
сять, а

може й

сотню самців

в

перемогли

останнє старалися
і

ми

надійшли

на

сцен цієї боротьби. ВіС/МАе­
було

загнано

через

цари н у,

ту саму, де два дні тому ми одІграли нашІ ролі, аж на край
провалля. !ндіяне ЯК раз були окружили Іх півколом І через

204


хвилину все
вмерло на

скінчилося. Триuять

чи

сорок

найсміливіших

місци , а решту КI1НУЛИ у лроваЛЛ<і, це саме про-

д решту КІІНУЛИ у ПРОllалля.

валля, у яке вони кидали своїх
один

другого,

з

роздираючим

вязнів.

криком,

205

Тепер

вони

чіпляючись

полеТІЛИ

вниз


на гострІ бамбукові шпилі. Так, як сказав Чалвнджер, Лю­
дина стала паном

ІХНЄ

мІсто

волю.

височиии

Мепл

УаЙта.

СамціВ вирІзали,

зруйнували, а самиці І молодих

погнали у не·

Це був кровавнй конець боротьби довгнх вІкІв.
Для нас ця побlда принесла багато КОрИСТИ. Ми знову

могли

вІдвІдувати наш старий табор і склади.

змогу бачити нашого вІрного

Знову

мали

3амбо, на смерть заля­

Herpa

каного лявіною малп, яка покотилася з гору .

• Маса!

Тікати!"

кричав він.

-

-

.Вас

чорт

взятн,

КG.ТIИ тут остатн!"

• Голос

МУДРОСТИ"

.досить ми вже мали
характеровІ, ані

-

переконано

пригод, не

сказав СамерЛі.

вІдповідних ані

-

нашому

становищу. Чалєнджер, тримаю вас за слово

Від нині маєте напружити всю свою увагу, щоби вив'аТи нас
3 цієї страшноі

краіни

та

повернути у культурний

206

свІт"


ЧАСТИНА ХУ.
I1 Н а ші очі о гп ядапн дивні дива fl
Пишу ці
що

вреШТі

спомини з дня

зможу

сказати,

на день,

що

і

s

але

наше

маю

всю надію,

віконце

заглянуло

сонце. Тримають нас без найменшої можливости втечі. А все
таки я вповнІ здаю собі справу з того,
ливість

оглянути

дива

цієї

60 воно дало мож­
J СОТВОР!НЬ, які fi

мІсцевости

замеш,<ують

По6іда індіян і зруйнування малпячого міста стали рІ­
шаючою

точкою у нашій

височини, бо
ністю,

цеж

позицІї. Тепер

ми

були

панами

! jн~іяне ДИВИЛИСЯ на нас зІ страхом та вдяч­

Ч,ейже наша дивна сила

одвічного ворога. Може вони радо
могуТНіХ і необчислимих

допомогла ЇМ

ЗНИЩИТИ

лобачили6и вlдїзд таких

людей, як

МИ, алt: зі

СВОГО

боку

не допомогли нам, ані не порвдили, ЯК дістатися на долину.
Все, що ми зрозуміли з іхнlх
зав підземній
як і

знакІв

на

ropy,

та його безталанний товариш
ми

було, що

десь іст ну­

прохід. Цмм проходом безсумнІвно так індІяне,

малполюде діс-талися

а за

ними

ДолІшний вихід

і

Мепл Уайт

Uboro

тунелю

вже бачили, але горішнни запався без сліду пІдчас страш­

ливого

ЧflНу.

землетрусу,

На

раменами.

>lpOCTO

не

всІ наші

який

запитання

Можливо, шо
хотять

навістив

нам

~низ

вони

року висо­

індІя не тільки

справді

допомогти

207

попереднього

не

в силі,

здвига л и
а

може


Після перемоги над малполюдами, індіяне, тих що за­
лишилися в живих із малпячого

голосили!)
вільними

роду

перегнали на другий

-

мІстили недалеко своіх осель.

робітниками

своіх

(як

-

конец!>

вони жалісно

височини І по­

того часу вони

3

стали не­

паНів-переможц і в. ПримІтивне

повторення Іс тор іі жидІв у Вазилоні або Єгипті. Ніччю ми
часто чули
,.овгим

якогось

зоиком

Єзекеіла, який з

H'J80fO

голосив

верхів

дерев

минулу могутність малпячоі столицІ .

В два днІ після битви ми повернули з

нашими союз­

никами на другий конець височини та розбили табор
самих Сf(ель. !ндіяне хотіли, щоб ми дІлили
чери, але

проте

Рокстон

не

_они були зрадливо настроєн!, ми
руках. Через

те

ми

затримали

булиб

СВОIO

біля

з ними їхн і пе­

хотів і згадувати, бо

колиб

цілковито у їхнІх

повну

незалежність.

збрую завжди мали готову, хоча рІвночасно утримували як
найлриязнJшJ

відносини

ВідвІдували іхні

ГJРИРОДИ!,

печери.

чи зидовблен!

з

червоношкірими.

Вони

Раз

надзвичайно

людською

в

paJ

мн

цікаві, але чи

рукою, ми так й не до­

вІдалися. Всі еони були видовблені на одній поверхні з мяг­
кім

камІнню,

який виповняв широку

верству

проміж Ірані­

товим пІпложем І рудими базальтози,,"и скелями, що іх зидно
З долини. ВхС'ди до печер були може з
хнею

землі. До

мІнню

них

вели

східцІ, по яких

жадна

вийти на верх. У нутрІ
прости мм проходами

вузькІ І
велика

печерн

стіп

80

стрімкі,
потвора

були

сух І

над повер­

витесанІ
не

та

в

ка­

могла ніяк

теплі;

рlЖНЬОї довжини вр l зувалися в

вони

горбок.

Сірі, гладкі стіни вкритІ були рисунками зробленими вуглем ,
а як! представляли усякнх звІрят, щ:;о живуть на
Колиб навІть

щезло з поверхнІ

майбутнІй дослІдник найде в цих
"ивноі фавни

землі

усе, що

малюнках

височині.
тут

живе ,

позний

образ

височиии: дінозавр!в, ігуанодонІв,

усяких

ри­

боящ'рок. які -гак недавно замешкували землю і Т. н.
Побачивши, що величезиі іr'уаноДони
ВИМИ

складами

були просто жи­

мяса Сflоіх власників, ми рІшили, що людина.

205


якіб не були

примІтивнІ її засоби, все таки була паном ви­

сочини. Скоро, однак,

прийшлось нам переконатися, що як

не як, а вона ледви могла встояти перед ворогами. Третього
дня

відколи

ми

поселилися

дуюча драма. Чалєнджер

у

пlдніжll.

скель,

скоїлася

елі­

Самерл\ пІшли над озеро, де ін­

r

діяне, після їхніх вказівок ловили ДЛЯ них велечезні ящі~ки.
Льорд Джон Рокстон

! я сидІли в нашім

таборі, а індІяне

були розсипан І по всім склоні горбка; кождий з них заня,ий
своім

дІлом.

Раптом

знявся

крик

тр!воги

І сотнІ

грудей

, з жахом повторили слово ~ Топу~. З усіх сторін ж~нки, діти
і

чоловіки

кинулись

мов шалені до входів печ.ер.

Ми оглянулися

та

побачили, як

ними від страху знаками,

кликали

усі

вони, божевіль­

нас по себе.

Та ми обидва з нашими маrазиновими рушницями
ках побігли

подивитися, з відки

ми шукали, бо з помІж
каючи

що сили

8

дерев

ногах, а

8

експедиuію. Вони

бами, І рухалися як жаби

12

слід за ними

як ЦЯ, що навІдала вже раз наш
мою самотню

ДО

15

двІ

ру­

індіян, тІ­

такІ

табор, а потІм
видавалися

скоками, але

-

8

йшла небезпека. Не довго

вибігло

потвори,

перебила

огидними

жа­

величииою пе­

ревисшали найбільшого з відомих слонІв. Досі мн їх бачили
лише нІччю, бо дійсно вони
зуються
так, як

тільки

нічнІ

звірята, а в день

тоді, коли Іх виполошити з іхніх

8иполошено

цих

двоє .

Ми

стали

пока­

берло гів

здивован!

іхнім

виглядом; їхня порепана ШКіра

видІляла з себе цікаве сві­

тло немов у риб, а де на них

упав

розбивався усіми

барвами

прОМіН!.

сонця, зараз

аеселки.

Не Д08ГО так ми могли ім придивлятися. В кілька се­
КУНД вони нагнали індіян та почали іх нищити. и\ потвори
вбивають

кидаючись

цІлою

своєю

вагою

на жертву

дають іі розтоптану, щоби логнатися за слlдуючою.

І

покн~

Індіяне

тікали з нелюдським КРИКОМ, божевіл .. нl в!д СТІІаху та дарма:
як вони

не

бігли,

ц"Ащ. ; ПРОПl щ нА

CIIT

потвори

гнали

209

скорІше,

І БІднІ чераонl


падали один

3&

другим. Не

БІльше, ЯК

шІстьох, було

в живих, коли ми надбігли з помІччю. Та не
бул!, варта. За пару сотень ярдІв від них

ми

рожнювати магазини наших рушниць і потвор

куль, з таким самим

3

н&слідком, якби

вони

ще

багато

вона

стали

випо­

засипав

були

град

зробленІ

лаперу. Повільне життя плазунІв, без окремого

мізкового

осередка, а тільки розкинене ло численних центрах хребто­
вих нервів, не дбало про рани і сучасна збруя
них безсила.

Maximum

була проти

нашої помочі зводилося до цього, що

грох[ть і вогонь наших рушниць вІдвернули

уваги

ЦИХ

мерз­

КИХ гадІв від їхніх жертв і дозволили нам та інд [янам схо­

ронитися на недосяжні потворам схіДЦі. Та там, де коничн!

вибухові кулі ХХ. століття виявили своє безсилля, там зро­
били своє затроєн! строфантом і падпнною стрІли
для

звичайного

вартости,

мисливого

вони

багато часу, щоби перемомн

дикунІв .

не представляли

бо ділали дуже повільно! звір

мавби

жадної

аж

надто

противника .

Гади кинулися аж на самі сходи, а з гори п осипалася
ціла хмара стріл. Один

момент і

вони

були

нашпіковані. Та не видно було по них ні
тільки

скажену лють, з якою

просто

ними

найменшого болю,

вони старалися

досягти

новнх

жертв. Та·повільно отрута робила с!!оє . Один З них застогнав
і повалився на землю. Другий з роздираючим криком

кру­

тився мов замотиличений І врешті й він повалився та застиг.

З тріумфальним криком КИНУЛИСЯ

інціяне з печер, тан­

цюючи якийсь несамовитий танець побіди над трупами двох
найнебезпечніших сзоїх ворОГіВ. Вечером зони лошматувалн
іх та винесли

геть їх затроєне

мясо, щоби запобігти заразі .

довго ще били серця цих огидних

плазунів своім окремим

життям. Аж врешті й вони затихли і лежали спокІйно. мов
великі

подушки.

Колись, коли матиму вигідніший
від мяса та краще

стіл

ніж

приладдя до писання, чим ЦІІ.)

210

бляшанка


3еnека есдяка гадюка КИliуnася з очеретів і пірвала

в

свої

обійми

керманкча

211

ЧаЛЄН!lжеРО60ГО

1'-


записну КНИЖКУ (пошарпану на шматки)
напишу ширше про !ндіян

• Акаля ~

та

кусюпt олівця

і про наше життя серед

них та про те, що нам удалось побачити з тайн височини
Мепл УаЙта.
Бо скілыбб не прийшлось мені

жити,

всІ

цl~ипадки

остануться у моїй памяти так сильно і ясно вирІзбленІ, ЯК
першІ, дивні пригоди моїх дитинимх літ. НовІ враЖіНня за·
терти їх не в силі. Колись опишу цю
У

нашІ сіти заплута9СЯ молодий

Дмвну мІсячну ніч, КОЛИ

іхтіозавр, чудернацьке

творІння пів риби, пів фоки, а якого

очі

болонкамм: дві по боках морди а третя
завр

ледви

не

перекинув

витягнути його на беріг.

нашого

ч"вна,

Тієї ночі

вкритІ

ДОКИ

зелt:на

ленджерового

човна.

про ЩО

мн

досі

а жило

воно у багні

Й

не

тило фосфоричним
не

було способу

Розкажу й
знаємо,

на

чи

сході

світлом,

про

вдалось

біле

гадюка

звірина

"щось·,

чи

гапюка,

височини. В ночі воно сві­

індіяне

намовити іх

іхтіо­

керманича Ча­

велике

це

нам

водяна

кинулась з очеретів і пірвала у свої обійми

со­

роговими

на чолі. Цей

так

пІти туди,

його

боялися, що

а

хоча

ми

й зро­

били nві виправи в той БІк і і(ожен раз бачили те .щось·,
та ніколи

не

могли пІдІйти

Одно можна тІльки
від

близше через це глибоке багно.

сказати

корови. Розкажу теж

напевно: воно

значно

колись .! про велитенського

що гнався ::Іа Чалєнджером аж на самі схunи

печер.

більше
птаха,

ШасІ.

в роді струся та тільки без порівна'іНЯ більше, а з ГОЛ08И
та шиі

коли

подІбне

до

-

шулІки.

Чалєнджер був уже на сходах,

в'IН одним ударом дзюба

черевика. На цей

раз

дванадцять стІп від нІг

форорахон)

-

вІдрІзав мов ножем nяту ЙОГО

сучасна

збруя

nобідила і велитень

до голови

(професор звав його

упав від кулі льорда Рокстана. Колиб тільки

дожити часу, коли

цей плоский, злісний череп

почесн!м місц! серед трофеів
дона, морську свинку

10

стіп

повисне на

Альбані. Згадаю і про токсо·
завбільшки, яку

вбили біля водопою.

212

ми

досвіт&.


Опишу колись
~ечорі на

докладно

краю ліса, як

ми

все і згадаю 7і чудові

літні

лежали й не анапи, що

поди-

Велитеис~киА птах Гllався за ЧаЛЄНJ1ЖСРОМ аж на С31'-і СХОД}І печер.

вляти, чи незнаного птаха аб~ звірину, що дивилися на нас
зі своїх схованок,

чи

нечувані овочі, яні

213

манили

нас на де-


ревах, чи врешті квІти, про які

нікому й не сннлося, а як['

густо рослн У траві. Не забуду і тих місячних ночей, коли
ми вдивлялись у тиху воду озера, порушену тільки якоюсь
твариною або осяяну зеленим
у темрявІ.

Копись моя

світлом

думка і

чогось, що

мое перо

щезало

згадають

про те

8се до найменших дрібниць.
Та

спитаєте,

чого

нам

зволікати і

відкладати,

я І маі товарншl повинні день і ніч думатн
ЯК зІйти на долину? Можу дати тІльки

НІІД

копи

способом,

одну вІдповІдь:

усі

ми робили все, що можливе, щоби добитися цього та дарма!
Дуже скоро виявилося, що в цій справІ
буде жадноі

помочі. Вони

були

під

шими друзями

-

а навіть сказавби

ал~ як тільки

ми

згадали

перенести

мІсток,

ім

зробитz

нам

від

кождим

оглядом

вІдданими

допомогти

іНДі ян не
на­

рабамн

-

нам, зробити чи

ного з ліян

або

ременів,

нас

завжди зустрічала весела вІдмова. Вони всміхалнся, хитаmс
головами і на тім кінець . Навіть старий начальник був під
ТИМ оглядом невмолимий. Один т і льки Маретас, юнак, якого
ми виззолили,

ясно ВИСК8зував свій жаль, що вони так нех­

тують нашими бажаннями.

Після

перемоги

над

малполю­

дами індіяне днвилися на нас, як ИJ. людей, що носять у своіх

пanицях побіду і вони свято вірили, що так довго, як довго
ми з

ними, іх добра доля

воношкІрих

жінок І

не покине

печери,

колиб

Нам радо далиб і чер­

ми

тількн

погодилися.

забу ти минуле і залишилися мешканцями височини. І

коли

не згадувати наших

най­

протилежних

бажань, ми

булиб

кращими друзями. Та ми бачили ясио, що всякі пляни втечІ
ІІІИ мусіли тримати

8

тайнІ, бо нас

затрималиб

навіть си­

ломіць.

Не звертаючи

уваги

на

дінозаврів,

тижнІ я був двічи у старІм таборІ, щоби
ним негром, який весь час був

за

останні

побачитися

на сторожІ біля

три

з вІр­

скель. Я ди­

вився у безмежну даль І шукав на рівнинІ вимріяної помочl _

214


Та поросла кактусами рІвнина була пуста і безлюдиа аж по
самІ бамбуки

на обрІю.

~Вони тут скоро бути,

масса

Мальон. Тиждень й

ін­

діяне тут і шнури, щоб вас на низ. ~ Так потішав мене Замбо.
Вертаючи другим разом

мене

зустріла

така

пригода.

Може з милю від багна я побачив щось дивного, що йшло

в мою сторону. Була це людина в клІтцІ, подіБНіЙ до дзвона,
зробленій з бамбуків. Я підійшов
більше,

близше І здивувався

ще

побачивши льорда Джона Рокстона у власній особі.

Він відкинув свій дивний панцир І наблизився усмІхнений,
але збентежений .

•1

хтоб вас сподівався тут зустріти?И

-

сказав він_

. А ви чого тут шукаєте? -

• Відвідував

своіх милих

птеродактилlв. "

.Чогож?"

• ЦікавІ.
ські.

Ви не думаєте? Та тільки

Груб і янська

і мужича

цІлком

не товари­

поведінка. Мабуть пригадує т е.

Тому я й зробив цю клітку, щоби забезпечити себе від за йвоі уважливости

цих добродіїв. "

.А чогож вам треба в багні?Він

глянув на мене і

-

спитав я дальше.

я вичитав у цьому

погляді

не­

вдоволення.

• Щож

ви думаєте, що це тІльки професори цікавляться

всячиною? Приглядаюся тим голубяткам. Цього з вас досить!"
. Без образи, льорде!"

-

кажу.

Його веселий гумор повернув І він засміявся .

.. Без

образи,

молодче! Стараюся

чортячих курчат для Чалєнджера.

зловити одно з ТИХ

ОСЬ і все. Ні, ні, вашого

товариства менІ не треба. У цІй клІтцІ я цілком безпечний,
а ви зовсім

ні. В таборІ буду ще перед вечером."

Він завернув і я залишив його на мандрівці в лісі.
ПоведІнка льорда Джона була дуже дивна, але Чалєн­
джера була ще дивніша. Ним захоплювалися Індlянські жІнки

215


і він завжди носив з собою велику
нею своіх

поклонниць, коли

чила. Це була одна

з

пальмову гілку та бив

їхня уважливІсть

йому надоку­

найс~ішнішю: картин, яку я колине­

будь бачив: Чалєнджер зі своєю пальмовою патерицею, чорна
кудлата

борода, чобоття

подане вперед; ходив вІн, як опе­

ретковий султан а за НИМ ціла юрба ІндІянських дІвчат.
<Амерлі захоплювався життям птахів та комах І

весь

свій час (за виїмком часу, який вживав на' сварку з Чалєн­
джером) посаячував

чищенню

та

клясифікацli

нових

при-

мІрникІв.

Чалєнджер
дись і тільки
ним

мав звичку кождого ран!{у

час від часу

мандрувати ку­

повертав у табор з таким

виглядом, як людина, що

несе

вІдповІдальнІсть

важ­

за дуже

важні справи. Однor'о ранку він повів нас ЯК завжди з
вІдступною

пальмовою

патерицею та громадою

до своєі робітні та

втаємничив нас у свої

була на

царинці

серед

маленькій

царинки

був

з

посеред

гейзер

я вже згадував. Кругом

пальмового

подlбннй

нього

до

лежали

не·

поклонниць

лляни.

того,

Робітня

гаю. По·
про

який

порозкиданl ремеНі

IгуаДОНО80і шкіри і якийсь пузир, а властиво шлунок рибо­

ящІрки,

висушений та зшитий так, що тільки з одного боку

був отвір. У цей отвір повтикано кілька бамбукІв, які В СВ:)!О
чергу торчали у глиняних

ліпках. Через ці лlпки

збірався

газ І ствв наповнювати пузир, Незабаром шлунок став рва­
тись з

гору і '-:Іалєнджер

оплітали

до С}СіДНИХ

попривязуваз

дерев. В

мотузки, які

пІв години

пізніше

бальои був повний газу, а напруженє мотуззя
казували

його велику

"ідйомну силу.

дий батько в присутности

його

чималий

та ремІнь до­

Чалєнджер

MOR

гор ­

перзака, самовдоволено дививс.я

на твір свойого розуму та мовчки

гладив

бороду. Перший

перерsаз мовчанку Самерлі .

• Невжеж

ви хочете, щоб ми Ц~M

тав вІн іронІчно.

216

полетіли?"

-

спи­


·я, любий Сам.ерлІ, хочу тІльки показати вам підйом ну
силу цього газу.

А потім

~ Можете це собі

Самерлl.

ви

й

самі довіритеся.·

вибити з голови"

відказав рішучо

-

.Льорде джои, думаю, що й ви

-

не

позволите

на таке божевілля.·

~Дo чорта, дотепно"

відповів наш льорд.

-

.я хо­

-

тівби побачити, як він працює."

.Зараз побачите"
деиь я

сказав

-

напружував свою

йдемо. Ми

Чалєнджер.

увагу, ЯКИМ

ЧИНОМ

ми

.К1лька

-

звідТіля

зі­

переконалися, що зійти з цієі скелі неможливо.

Нема теж жадного тунелю І немає в нас способу покластн
міст через провалля. Щож нам
увагу

нашого

молодого

Тоді й Н!Lр:ЩИ.'1ась
знайти

відповІдний

вляючн тельбухи
думку І ось

робнть? Якось то я звернув

приятеля

думка

пр:>

мішок. Т d

тутешнІх

на

дивну

снлу цього газу.

бальон. Треба

Одну руку професор заклав за

свій

подертии

• Божевілля
сказав

без кІнця!"

,.А як

• Возом
як

з

він

піджак,

бальон шарпав

йс-го вязнили .

бурмотІв СамерлІ.

-

Рокстана ця думка цілком захопила.

тувати І

це на

дивіться на наслідки!·

-

та напружував ремені та мотуззя, які

-

тільки

прнйшло

а другою показав на свій твір. За цей ЧаС

рий·

було

його не було . За те розди­

плазуиІв, мен!

-

.МУIlРНЙ ста·

нишком до мене.

возом?"

-

звернувся він до професора .

займуся пізніше. Я вже обдумав, як його улаш­
його

привязати.

гарно мій апарат видержить

А тимчасом

покажу

вагу каждого

з нас.·

вам, як

.Хіба нас усіх!"

• НІ,
окремо,

після мого лляну кождий З нас спуститься в низ

потІм витягнеться 6альон знову назад способом, який

я легко видосконалю. Як що баJ]ЬОН витримає .вагу
з нас з окрема і легенько

кождого

його спустить на долину

виконає свое завдання. Тепер пока.жу

217

вам

його

-

він

зді6ностн. ~


Він

ви качав велику

базальтову

камІнюку,

яку легко було можна
перевязати

ні.

Ми

його

й

по середи­

перевязали

шнуром, який

у

свій час помІг нам ви­

братися

на

одірвану

скелю і який ми опісля

взяли з собоlO на

ви·

сочину. Професор зро­
бив що,,:ь
ряної

в роді

шлиі,

вІд

шкі­
якої

кругом звисало ремін­
ня. Шлию

він

поклав

на бальон а звисаюче
реМіННЯ зібрав довкола
базальтової

камінюки

так, що тягар був рів­
номірно розложений на

всю поверхню бальоиу.
Кіиці заязав вІн до ку·
ПИ,а решта шнурка три

рази
руку

обаи вала

його

.

• Атепер

покажу вам

підйомну силу мого (а­

зу·

-

сказав

гордий

професор. І перетяв но·
жем

шнури,

три му вали

і!

1111

.1 Horll. Іпе

.тратн! (рукт пlll

ПОЧJ'. ШС

lIorlMII.

218

при·

бальон.

Ще ніколи

Льор.l. ЦжСIІ I~СПIl' меllе

які

не

гро­

зила нашій експедиції


більша небезпека цілковнтого знищення, як у цей момент. Пу­
зир, наповнений r'азом

В один момент

знявся у гору з

Чалєнджера

няпо раз о м з ним. Льорд Джон
почув, що

й він

величезною скорістю.

збило з нІг І потягло в гору.

Я тІльки вел І в ухопитися його ' за

стан, копи й мене

вхопив

втратив грунт пІд ногами.

У моїй

вився образ чотирох мандрІвникІв, якІ лІтали М08
ковбаси над країною своіх пригод. На

під­

мене за ноги, але
уяві

зя­

повязанІ

щастя щнур мІг ви ·

тримати тіпьки обмежений тягар, хоча здається, що не було
жадного обмеження чортівській

силі r'азу. шос!> затріщапо

в горі І ми опинили,:-ь на землІ.

Коли

ми

нарешті

стали

на ноги, побачили високо на блакиті н еба чорну точку, яка
гнала все
нюка

в гору.

UРИ8язана

Це

до

• Чудесно! · кращого.

-

Через

наш

бальон і базальтова

кам!­

.

кричав

ючи стовчену руку.
чогось

був

нього

втішений

Чалєнджер, розтира­

• Надзвичайно!
тиждень,

Я І не уявляв

панове,

матимемо

соБІ

новий

бапьон, який безпечно! вигІдно перенесе нас через перший
етап нашої

потворноі дороги.·

ДосІ я описував усе в

хронольогlчиlм

порядку. Тепер

кІнчу своє оповІдання в таборІ, де так довго ждав

нас наш

вірний Зам бо. ВсІ небезпеки й труди залишилися за нами, мов
якийсь сон

чи

що здІймаються

мрія, там иа верхіВЯх
високо

над нашими

тих червоних скель,

головами.

Ми

зІйшли

з них безпечно І зовсім несподІвано. За шість а може за вІсім
тижнІв ми

будемо в Льондои! і цІлком можливе, що цей лист

дlАде ранІше нас, але не так то знову й дуже. НашІ серця
й думки линуть до великої СТОЛl.fU!, де кождиА з нас оста­
вив стІльки

Як

дорогого. Але якІ

приймуть

наша

нас

пригоди чекають нас

у ЛьондонІ? Думаю

чогось, .що

ще там?

остання

пригода буде з усіх найдивніша І найважніша.

В той день, коли скоїлася
льоном, під

пригода Чаnєнджера з ба ­

вечІр наступила переміна в нашому

219

положенню.


Я

згадував уже, що єдиною людиною, яка прихильно вІдно·

снлася до наших

просьб

повороту

до

дому, був

начальник [НДІЯН, якого ми врятували від
нам

малп.

молодий
Він казав

це ясно своєю мовою знаків.

Коли стемніло, він прийшов
редав менІ

(чогось ТО

-

він

до

може тому, що Я був найблизший
.шматок кори, показав
клавши

урочисто

палець на уста

на

нашого

завжди

йому

на

знак

табору І пе­

звертався
і!іком)

печери

до

мене.
малий

-

на

горІ

тайни, нишком

й

по­

повернув

до своіх.

Я заніс кору до нашого вогнища І
вляти. На ній було

багато

верхнІ. Вони здавалися

ліній

ми стали іі розди­

накреслених иа білій по­

мені якоюсь музичною

гамою.

~ Щоб це не було, воно має для нас велику
сказав Я. -

~Або ми попали на якогось жартуна~

мерлі
витку

-

вагу"

-

• я ба~в це ясно з його обличча. оо

-

відповів Са­

"бо це дуже можливе один з перших. проявів роз­
людей. ~

.Це по всІй правдопод!бности якась мапа"

сказ аа

-

Чалєнджер.
"А подібна до загадки за гвінею·
простягаючи

шию, щоби і собі

-

додав льорд Джон,

подивитися на неі. Раптом

він простяг руку та відгадав загадку .

• На

Юрія!

-

крикнув

він.·

-

.Я

здається

відгадав

П. ОСЬ гляньте! Скільки знаків на папері? Вісімиацять. до­
бре.

Пригадайте собі, що над нами є вісімнацять печер."
"даючи мені це, він показував на печери·

• Значиться
нацять в один

та

бачили. Безсумніву мапа. На
Щоби

додав я .

-

справа ясна. Це плян печер. Всього вісім­

ряд, довшІ

коротші.
ній

Так, як ми їх вже

хрест. З якоіб

він

вказати на глибшу."

• Таку,

яка веде на дру.гиЙ бlк~

220

-

крикнув я.

речі?


~3дається наш молодий

-

сказав Чалєнджер.

приятель

.Як Щ'J

-

розгадав

загадку·

печера не п.:реходить

другий бік, не розумію, чоtоб то ця особа, яка має
чини

ДI1Я

доброзичливостл

відносно

нашу увагу. Але як що вона справці
то нам не останеться більше як

• СТО

стіп!"

нас,

на

всі при­

звертала

на

неї

переходить на той бік,

100

сгlп

зійти в низ .

йойкнув Са:.lерлl .

-

• Нічого! Наш шнур має
- .ЗіЙдемо легко."

ще БІльше, як

сто

стіп·

сказав я,

.А щОЖ індІяне?"

•у
я.

-

цих

все ще не піддавався Самерлl .

-

лечерах над нами

інді ян

нема"

відказав

-

.Це все wпнхліри та. маrазини. А можеб ми

негайно

пІшли й розглянули усе як слІд?"
На

височині росте якесь сухе, легко

запальне дерево:

звичайні смолоскипи індІян. Наш батан:!: приділив ~oгo до
породи аерокарlЙ.
лоскипів і

Кождий з нас набрав оберемок цих смо­

ми пішли

до

печер.

Воии

величезиі кажани били крилами

були

понад

пуСТІ, І тільки

нашими

головами.

Шоби не звернути уваги іНдіЯН, ми йwли якийсь час у тем­
ноті, І тІльки

минувши кілька

закрутІв, ми

стали

світити

смолоскипами. Печера була чудова. ГлаДКі, сірі стІни вкри­
вали

символІчнІ

малюнки,

гами хрустів білий
далІ, аж врештІ
замкнула нам

8

стеля

сходилася дугою, а

пісок. Стримуючи

вІддих, ми

Уся надія

гІрко дивитися на цю

вона в наспідок

першІм тунеЛІ, яким ми

якоїсь

но·

пропала!

нову

"Нічого, друзІ"

--

перешкоду. Не

катастрофи, як

це

було

пробіралися на гору. Ні, всі стіни

булн всюди однаковіські. Це був справжній
ще остається нам

під

йшли все

ОПИНИЛИСfl перед глухою стіною. Дорогу

монолітна скеля.

Ми стали
повстала

-

потІшав нас

моя оБІцянка

Самерлі стогнав.

221

-

cub-de-sac.
-- "Все

Чалєнджер.

бапьон.·


Печера була ЧУД08а. rnaJ.lti,clpl стіIIlIIJКРИlJаЛИ·ЄИМlJолIЧIlі.'маЛIC!НI(И.

222


·А може ми помилилися та пішли в иншу печеру?U_

• Неможливо, фелягуU - відповів Рокстон, показуючн на
'Карту. "Сімнацята з правого кінця, друга з лівого. ие на­
певно

вона

сама. u

Глянувши на карту я радісно гукнув.
~Здається я вже знаю. За мною. ~

І я поБІг назад, освітлюючи собі дорогу смолоскипом .
тут ми світили U

• Ось

сказав я, показуючи

-

на роз-

'Кинені на землі сірники .

• Безсумніву. к
На карті

назначено, що

печера

роздвоєна. Праворуч

ми повинні натрапити на довший рукав."

Моя думка сповнилася. Не
перед

нами

Повні

появилася

чорна

нетерплячки,

Раптом серед

печери

минуло

пляма

ми

йшли

блимнув

Нашу дорогу загородило щось,

трицять ярдів, як

другого

яких

промінь

коридора,

кількасот
червоного

немов полумя.

ярдів.
світла.

Ми кинулися

до нього. Спокійне, рівне світло РО:'lбивало пісок під нашими
ногами на тисяч самоцвітів і сріблом ткало усю печеру. На­
решті ми минули останній закрут .

• Місяць!

На ЮріЯ!"

-

гукнув льорд

Джон.

-

~Пе­

місяць.

Ми всі

рейшли! Перейшли! u
І справді.

В отворі

скелі сяяв

повний

повитягали ШИі, щоби глянути; чи тяжко буде зійти у низ.
Та виявилося, що ні, зовсім не високо. Не диво, що ми не
доглянули

Uboro

входу раніше, бо над

нами

звисали

такі

скелі, шо моrлиб одібрати Відвагу і наЙсміливішим. Ми улев­
НИllИСЬ, що

за

помічю

і раді повернули

нашого

шнура зможемо зійти в низ

підготови тися до слідуючого дня.

Усе те треба було зробити
<:танню мінуту моrли нас індіяне
і патронів,

ми

рішили

скоро і таємно,

залишити

223

бо й в 0-

затримати. Крім рушниць
на

височині.


ТіЛЬКИ У Чалєнджера було

кілька

тів нІяк залишити і з якими
нива

проминув

день

і

клунків, яких він не хо­

ми мали чимало клопоту.

веЧір застав

Лі ·

нас готовими до дороги.

З великим ТРУДОМ ми винесли наші КЛУНКИ по вузеньких
схІдцях, а ПОТ!М в останнє глянули

на височину. Скоро ма­

буть іі збезчестять мисливі та експльоататори, але для нас
вона иа завжди

останеться

країною

сонних

мрій,

країною,

в якій ми багато витерпІли, але й багато дечому навчилися
Вона останеться .Нашою країною·, ЯК це мн ніколн не
рестанемо П називати. Ліворуч
ряву червоне свІтло своїх
ніли та спІвали індІяне.

у темряаl

печери індіян

вогнищ. На

пе­

кидали у тем­

скло ні горбка гомо­

далі простягалися

нетрі, з далека

манячило озеро. Якась тварина дивна, як і її віт­

чина, пронизувала Пl)віТря своїм високим і гострим КРНКОМ.
Це був справдІ голос височини Мепл Уайта, ЯКИЙ пращазся
з нами. Ми оглянулися І ввійшли в печеру, яка вела до ДOM~
Дві

Крім

годині

пізніше

клопоту, який

ми

й

наші

спричинили

речі

нам

булн

клунки

на

рівнині.

Чалєнджера,

усе вJдбулося дуже справно. Залишивши все біля скель, ми
негайно подались у табор. Прийшпи ми там

J

остовпіли,

побачивwи на рівнинІ

зам!сць

щойно досвіта
однооо багаття

з яких дванаЦІПЬ. Це прибула нам поміч. Біля дsaцятн
діян

прийшло

З

сокирами,

щоби зробити мІст.

шнурами

добре, що хоча

і усяким

поворот і

JH-

приладдя"1,

перенесення

баrажу не буде занадто клопІтливе.
З

здячннм

оглядали

дивнІ

серцем я
дива,

а

кінчу

душ!

це

оповІдання.

очистилися

від

НІІШ!
пригод,

очі
якІ

прийшлось нам перетерпіти. КОЖДИl1 з нас на свій спосіб став

кращою людиною. Можливо, що в Бара ми затримаємося, щоби
привести

себе з приличннй вигляд, а тоді цей лист піде впе·

ред, а як ні, то заїде з ЛЬОН дон
ЯК не як, дорогий
снути

вашу

того самого дня, що І

".

Мак Ардль, надіюся в неДО8зі СТИ­

руку.

224


ЧАСТИНА ХУ!.

"ПОltОДОМ! ПОj<.ОДОМ!{(
я хотівби висказати усім
зонці щире спасибі
8ИЯ8лену

нам

нашого

ред іх. Особливо ми дякуємо
гим

урядОВЦЯМ

нашим

приятелям

на Ама·

за [хню доброзичливіСть та гостинність.

підчас

Бразиліі

поворотного

перебуваНі-ІЯ се­

сініорові Панальоцці

за

поміч

у

та дру­

подорожі,

сініорові

Переїрі в Пара за його запопадливість і забезпечення нас
одягом,

приличним для

культурного світа. Нікчемно

ми по­

дякували нашим добрОдіЯМ за стільки чємностей та ІІНШОГО
виходу ми не мали.! можу іх тут одразу запевнити, що не
варто шукати

наших

і трудіВ. Навіть назви

слідів. Це

даремна

витрата

шоі таємної

Ми

МІ!

певні, що

переїздили,

чезну увагу,

миль до на

країни.

були

мандрівкою у тих

наших друЗіВ

грошей

місцевостей усі переМішаНі і скlЛЬ!О1б

хто не ш~'кав, не наблизиться навІть на ТИСЯЧ

зацікавлення,

частинах

мало

з Англії,

Південної

чисто
що

і

яку викликали

місцевий
не

нашою

через

які

характер і запевняю

снилось

відгомони

викликане

Америки,

нам
наших

про

цю вели­

пригод.

Про

те ми дізналися тільки ПRТЬСОТ миль від Саусгемnтон, коли
"lвернJю" засипали радія усіх великих газет і
i:lеличезні гонорарі за хсчби

коротке

225

пропонувапи

звідомлення . з наших

15


пригод. Ми спІльно вирІШИЛИ не
відомостей, аж ДОКИ
ного Інституту.
ми

J

подавати у пресу жадних

не· складемо

ми

звіту членам Зоольоr'іч­

вlдтелвграфували. що

в першу чергу

повинні зложити повідомлення тим, хто нас

вислав. Че­

рез те, хоча Саусгемптон був повний журналІстів, ми рішучо
вІдмовили, якихби не було інформаціЙ
гострили загальну цlкааість

7.

листопада,

Галя
І тільки

та

і тим ще БІльше за­

звернули увагу пуоліки на

день, призначений для нашого

ЗООЛЬОr'lчного Інституту

була

звіту.

рІшучо

за

мала

у квінс,голь найшлося місце для тих (хоча не всіх);

хто хотів взяти участь в засіданнІ. Зрештою то впорядчики
могли

сміло

улаштувати засідання в

j в ньому 6улоб за тісно.

ЗасІдання

Альберт-голь,

та ще

лризначено нз.. другий

день після нашого приїзду. Першого дня кождий З нас по­
лагоджував особисті справи. Про моі я скажу пізніше. Мож­
ливо . що ,годом
Я писав

так

зворушувати.

з самого початку про джерело моіх

аони

ПРИГОд, то го­

диться сказати кІлька

не

будуть

слів і

мене

про

їхнІ

знає, зрещтою можливо, що прийде
мінивби того, що

вийшло, на

слаио на надзвичайнІ пригоди

иище.

наслідки . Хто

ЙОГ J

деиь, коли Я не

пере­

Як

не як,

і вже за це я

а мене

ви­

повинен бутн

вдячний.

А тепер повернемо до нашої

останньої і наЙважливі·

шоі пригоди. Я сидів і ломнв собі
сати, коли

глянув н& чергове

голову. що

чнсло

про неї пн­

моєі газети

з

8.

ли­

стопада. У ньому було вмlщене зві.помлення мого товариша
репортера

Макдони. Накраще, коли

в слово і заголовки
схлібляє,

та

це

"Те, що післапа
.признатн,

що й

і

вже
на

все.

Правда

комплєментн

виправу свого

иишl

газетн

перепншу

його

звІдомлення
r'азетн

це

самій

слово
дуже

собі

не скупилн

похвал

і

конплє­

::.1ентів.

Ось яке звідомлення подав

226

за

кореспондента. Та треба

мій прнятеЛі. Мак.пона:


ПРОПАЩИЙ СВІТ
ВЕЛИЧЕЗНЕ ЗІБРАННЯ В КВІНСГОЛЬ

НЕЗВИЧАЙНО БУРЛИВІ СЦЕНИ
Нез вич а й н апр 11 ГОД а.
нІЧНА

ДЕМОНСТРАЦІЯ

НА

Що

в о н о?

РІДЖЕНТ

СТРІТ

(Від власного кореспондента).
Широко

оБГОВJрюване

заСідання, яке мало вислухати

звідомлення комісП, яка була вислана минулого року в Пів­
денну Америку для провірення тверджень проф. Чапєнджера
про сучасне

істнування

передісторичного

життя

на вище ­

згаданім континенті, Відбулося вчора вечером у веnикїй салі
КвіНСГОЛЬ;

можна сміло

ного значіння

сензаційних

і

в

сказати, що

історП науки і

несподіваних

це

ніхто з

випадків,

був

день

нечува­

присутніх не забуде

які

його

закінчили.

(О брате-скрібе Макдоно! Який стиль, які речення для вступу!)
В теорії
але

вхідні квітки

слово

~друзі~

на

отримали
стільки

перед восьмою годиною усі
Крім ' цього

і

члени

розтягнене,

що

такою

та іх друзі,
заздалегідь

місця великої салі

публіка, обурена

з ВУЛИці двері

турбовано

тільки

були заняті.

системою, штурмувала

навіть викликала метушню, підчас якої по­

декілька

осіб, між

иншими

інспектора

Ско.sля

з Н. дивІзії, якому на жаль зламали ногу. Обраховують , що
на мандрівників ждало понад
усі

місця j проходи, але

цікавих. Нарешті

пять

тисяч

навіть і пьож!

осіб. Не

преси

були

тільки
повні

зявилися мандріВники. Вони заняли місця

на передній плятформі, заповненій

вченими

не

тільки

на­

шо! країни але й ФранцП та Німеччини. Швецію репрезен­

тував проф.

Cepriyc

з Упсальського університету. Мандрів­

ників привітали довго невмовкаючі оплески. Та уважне око
могло доглянути

серед

одушевлення і

знаки

негодування;

почувалося, що зібрання буде бурхливе. Але ніхто не згадавби
був,

як дивно воно скінчиться.

227

",


Про зовнішний вигляд

мандрівників нема що й

гово­

рити. Усі часописи за останній час були переповнені їхнІми
фото(рафіЯМИ.

Труд.1

ніх

Можливо,

обпичях.

ПОДОРОЖі

що

мап0 залишили слідів

борода

на їх­

проф. Чаленджера

більш розкудовч.ена, що прсф. Самерлі має ще

ще

більш аСІ/е­

тичний вигляд, альорд Рокстон став ще більш худощавий,
але всі три ще

чориіші від сонця і виглядають

як

ніколи. Наш

та

інтернаціональний

тренований
усмішка

спеціяльний

мов

нагострена

розяснювала

так здорово.

кореспондент, відомий атлєт

футбалlсr

Раrбі.

бритва.

д.

Е.

Мальон.

ПРИВітна і

ви­

вдоволена

його чесне, хоча і некляснчно

гарне

обличя. (Чекай, Мак, зустрІнемося ще в чотирн очі! )
ЯК тільки
міСця,

дюх

заспокоїлися овації і авдиторія заняла свої

Дергам промовив до зібраних. Він не затримає

слухаЧІв довше як мІнуту. Не знає, що скаже
комітету, проф. Самерлі,

але

загальна

виправа скінчилася нечуваним

ycniXOIi.

слава

відПОРУЧНИК
голосить, ЩО

(Оплески.) Здається,

часи романтизму не минулн і найдикша уява повістяра може

зустрітися з дослідами

вченого і оправдати

його й те, що безсумніву тішить і всіх

себе.

Тішить

присутних. що, ман­

дрівникн вернули жиеі І здорові з цієї небезпеч.ноі виправи,
бо без найменшого сумнІву, це 6улаб неоцінена втрата для
зоольоrїчннх наук. (Бурхлнвl оплески, в яких приймав участь
j

проф. Чалєнджер.)
Публіка довго і гаряче вітала проф. Самерnі, КОЛИ той

Jабрав слово. Не будемо наводити тут усієї промови іп сх­

tento,

через те, що

8

нас ПОЯ8ИТЬСЯ докладний опнс цілої ви­

правн, зроблений через нашого

•

Подамо тут

Самерпl почав від

тільки
генези

спеціяльного кореспондента

кілька

загаш.них

експедиції,

при

заміток. Проф.
чому по джен­

тепьменськи віддав справедливість проф. Чanєнджерові, якого

зустріло копись таке невіря, збите

..ом.

тепер

цІлковито

досві­

Дальше описав усю ПОДОРОЖ, обминаючи старанно все ,

228


що моглоб дати хоч загальну вказівку про положення ДИВ­
воі країни. В коротких словах вів слухачів в гору головноі
ріки,

аж до

підн!жа

скель,

змалював усі

труднощІ

і

пере­

ШКОДИ входу на них. Перешкоди, які коштували життя двох
вірних нам мулятів. (Таке пояснення

справи

було в наслі­

док зусиль проф. Самерлі обминути все, що моглоб викли­
кати якийсь сумнів чи дісонанс) Згодом професор завів слу­
хачів аж на
мосту j
Він

верх

говорив

вав здобутки

багата в рід
на протязі

про особисті

науки

тям тамошн!х

чотири

скель, заграв

на

упадком

та доспіди над незвичайно ц:кавим жит­

і

lepidoptera.

кІлькох тижнів сорок

цілком нових гатунків. Цілковиту

Історія

велиКі"'Х

сумнівався, \ЦО як

YBar'y

слухач:в при­

звірят, особливо

тих, яких

назвати чимале число,

тільки височину краще р~зслідити,

це чиспо значно збільшиться

баЧИШI що найменше з

височина

Першої зустріли вони

шість, а другої девядесять

вважали давно вимерлими. Він міг іх
не

нервах

пригоди, а зате підкреслю­

звірят, птахів та комах. Особливо

coleoptera

кувала Щойно

але

їхніх

rJерейшов до опису страхів та приман дивної країни

мал,,"

12

Професор

та

його товариші

звірів, переважно з далека, ЯКИХ

не можна прирівняти до жадних відомих науці істот. З ч а­
сом іх розслідя'ГЬ і відповідно склясифікують
га.l.ЮУ.У,

яко! темно

фlолвтова

шкіра

Він згадав про

мала з

пядесять стіп

зав.оаш!!:и. Згадав і про біле З8іря, правдоподІбно
що

а темряві

світило

ську білу нетлю, яку
Крім

цих,

чині

жила

ДеЯКі з

Uiлком

фосфоричним свІтлом і про

інціяне

ноаих

велика

них були

вважали

форм

скількість

дуже

звіринного

звірят

навіть з вчаСIfОГО

був

змалював

сміливий

життя,

на висо­

передісторичного

юразійського

як ось стегозавр, якого бачив біля 80ДОПОЮ П.
вже раніше

ссавця,
велитен­

небезпечною.

часу.

перІоду,

MallbOH,

а якого

американець, що

пер~

ший пробрався у той невідомий світ. Описав теж ігу анодо ­
нів, і птеродактиліВ, два перші дива, які ім довелося зустрІти.

229


Жахом переняв він слухачів, розtl'азуючи
вих

нІв

дінозаврІв,

які

нераз

переслlдувалн тнх

виправн. ДалІ розказував

рораха І

здоровенного оленя,

про

про
чи

страшли­

инших

члs­

велитенського птаха фо­

який живе

ще

на

височинІ

А опис тайн Центрального Озера підніс увагу і захоплення

слухачІв

до

найбільших

висот. Нераз

ПРНlішлось

щипати

самого себе, щоби впевнитися, що це справді той спокІйний,
зрІвноважений

професор і ЩО:)

він

рівномірннм тоном розказує про

власне

потвори рнбо

мають троє очей або про велитенськнх
ЖИIlУТЬ у
цікавої

цІй зачарованій водІ. Далі

кольонії

pithecantropus.
ну, але

дуже

лєнджера

та

- ящірки,

1ІК1

водяних гадюк.

що

зближеноі

без гумору

закінчив

свою

до

проф. Ча­

промову

культурного

породи

небезпеч­

спробу

безсмертну

повороту

Індіян та

до

змалював

винахlДЧИIlУ аеронавтичну

нашого несподlваnого

холодним,

перейшов до

малполюдів, досить

ВрештІ не

своїм

описом

світа.

Дехто надіявся, що на тім І скінчиться засідання і що
подяку та гратуляцП, які склав мандрівникам проф, СерГіус

з Упсальського унІверситету, авдіторія

підтрнмає. Та вия­

вилося, що все те так спокійно не скінчиться. Ознаки опо­
знцlї проявлялися на протязі всього вечора, а тепер

.ltp.

Джемс Іллінгворс з Едінбурга І запитав, чи

встав

перед при­

няттям резолюції не слід булоб внести поправку.

Голова;

.0

скІльки поправка потрібна~ ...

Др. Iллlнгворс:
правка

.Ваша Достойність, боюся, що така по­

конечно потрібна. м

Голова:
Проф.

• Тоді

приймемо її зараз."

Самерлl

(схопився)

зазначитн, що вІд дня

of Science'
бистим

нашоі

про походження

.Ваша

Достойність,

ПОЛЕміки в

,batibia',

мушу

,Quaterle Journa]

ця людина є моім осо­

ворогомМ.

Голова: ~Ha жаль в особистІ справи не можу входити.'

230


Промову др.

Іллінгворса чути

було

через сильну опозицію прихильників
навіть спроби, щоби

примусити

його Фізичній силі та грімкому голосові

чити

промову.

Ксли

віи

тільки частинно

членів

виправи. Були

його замовчати. Та завдяки

почав

йому

говорити,

вдалось скіи­

виявилося,

що

в салі, є всеж таки багато його друзів та співчуваючих. Вели­

чезна більшість авдиторії була дуже уважна, але невтральна.
Др.
своє

Іллінгворс почав свою

промову тмм,

глубоке признання для наукових

що зисказав

праць професорів Ча­

лєнджера і Саме рл І. Йому дуже прикро, що там, де зін до­
шукувався тільки наукової

правди, введено

якісь

особисті

натяки. Зрештою, він займає точно те саме становище, яке
на остаинім засіданню заняв був проф. Самерлі. На тім за­
сіданню проф. Чалєнджер видвигнув певні твердження. Протн
них виступив його колєга. Тепер знову виступив той самий
колєга

і 8ИДВИГНУВ

пройдуть
Гамір.

3

без

ті

самі

твердження, в

застережень. Чи

пресової льожі

це

що

вони

розумно? (.Так!"

надії,

.НІ!­

чути, як проф. Чалєнджер

дозволу викинути др. /лл!нгворса за

дверІ.)

Рік

прохав

тому одна

людина висказала певні Істини. Тепер чотирьох сказало ще
дивніші. Невжеж їхнє слово можна вважати рlwаючим у пи­

таннях такого неправдоподібного і революцІйного характеру?
Були вже

випадки, коли

мандрівники

повертали

з

невідо­

мих країн та привозили історіі, якІ нераз принималися з ве­

ликою легковірністю. Невже

льодонський

Зоольогічний Ін­

ститут зважиться на такий легковажний вчинок?
Він признає 'іленам комІтету всі достоїнства. Та люд­
ська натура дуже

днвна. Навіть і

бажання слави поблудити. Всі, як

професори

могли

'іерез

нетлі, летимо до світла.

Мисливі на грубого звіря люблять мати пригоди, які затьми­

либ пригоди їхніх соперників, а журналісти
лісти від усяких

coups,

хочбн

-

це спеція­

навіть і uіною правди. Кож­

дий з членів комітету мав своі причини, щоби добитися як

231


найкращих

наслідків.

(. Ганьба!

цього всього оповідання було

Ганьба!")

справді

Скомпонування

надзвичайне. Та що

його п:дтверджувало? Фотоrрафіі?

Невже в часи так вели­

кої вннахідчиеости можна вірити

якимсь там фотографіям)

Ми

чули

шнурі і1
Це

про втечу та про те,

через те

все дуже. дотепне, але

льорД Рокстон

мав череп

могло бути тільки

Ми

форораха. Та думаю.

Рокстон:

та

.ЦеЙ

добродій

перейдіть до поправки

Іллінгворс:

сказати. але

визнати

справу

ПОВНіщОМУ

~Ваша

П!ДQ,аюсь

такин: подякувати
і

лереконуюче

по

ПРИМIРНИКlе
чули, ЩО

що

8

нього

називає

мене

.до порядку! Проф, Ілл!нrворс. будь ласка, кін·

уваги

Др.

не

грубших

(Гамір.)

Голова:
"Ііть свої

мандрІвники сходили

побажання його побачити.

Льорд Джон
брехуном?"

що

не могли привезти

.•

Достойн ість! Я маю

вашому

розпорядженню.

проф. Самерлі
недоказаною

за

та

ще

дещо

Мій

внесок

цікавий

віДЧIІТ

дуже

доручити

іі

розгляд

ще

комітетові."

ТРУДНО описати метушню, яку викликала ця поправка.
Велика

частина

присутніх, обурена

ням мандрівників, голосно

поправку! Відкликати І

330

подібним

домагалася

легковажен­

відкликання.

"Геть

двер! з ни ... !" А невдоволенІ, яких

завжди чимало, горлали за. поправкою І гукали: ~Ha мІсце!
до порядку!
БІйка

Правильно!~

Навіть

серед

медикІв

счинилася

вони стали щедро обдІляти себе пястука.ми. І тільки

присутнІсть

8еликого

числа жінок

не

допустила до слравж­

ньоі 6учl. Аж раптом ус! стали заМО8Ка.ти. Встав проф. Ча­

nєнджер. Його постать приковузала увагу і тільки lІін під·
няв руку,

запанувала з

салі

тишина

wБагато з присутніх здається
лвнджер

-

"ЩО коли торік вн

пригадує"

мали

честь

авдитс})ія заховувалася так само нерозумно І

232

-

сказав Ча­

слухати

мене,

нечемно. Тод і


головним ЧИНОМ провинився проф. Самерлl
зовсІм

переконаний

-

трудно

це

слухав подІбні, але ще й більш
яка щойно сіла.

1

хоча,

і хоча тепер вІк

забути. Сьогодня я ви­

образливІ уваги від особи.

старатися

зІйти

до

інтелєктуаль­

ного уровеня цієі особи, для мене дуже образливе і вимаГI18"
зусиль, я постараюся це

зробити, щоби

розвіяти

сумиlви,

колиб 80НИ ще в кого були. ( СмІх та перебиваниq.) Не по­
требую згадувати слvхачам, що

сьогодня

промовляв

Саиерлl, як голова комІтету. Але ябув головими
екследицlї І
довІв

цих

вости

вона

вдалася тІльки

панІв аж на місце і там

моіх

слІв. Ми

не

проф.

провlдиико",,"

завдяки менІ.

Я безпечна

переконав Іх у правди­

думали, що

найшлисяб такІ

дypHi~

які ще не повlрилиб. Та навчений досвІдом, я не внбирався.
без доказІв, які
мерлі згадуваз

вистарчилиб
вам, як

розумній

маллолюде

людннl.

Проф. Са­

поторощили

рати та знищили неrативи. (СМіХ. крики .• Ще

нащl

апа­

яку назву!'"

чути з дальших рядІв.) Я згадав малполю.пів і мушу завва­
ЖИТИ, що .пекотрl

голосн, як і

ми

щойно

чули,

дуже

нага­

дують нащі пригапи з цими незвичайно цІкавими звірятами.

(СмІх.) Хоча більша частина безцінних негативІв

зннщена,

нам залишилося кілька фотографІй. якІ иидають цікаве сві­
тло на височину і на умови

життя

на нІй. Обвинувачують.

нас о фальшовані ф.Jтоrрафіі? (~TaK!· ГаМІр. КІлька осІб ВН­
ве.а.ено з салі.) Неrативи представлеНі експертам. Які ж иншl
докази? При наших обставинах, а саме
можл иво забрати

лєкцію

мотилІв І жуків

(ДекІлька голосІв:

втечІ, звичайно не­

БІльше баrажу, та мимо цього маємо ио­

проф. Самерлі.

.НІ!") Хто сказав:

Встає др. !ллlнгsорс:

.М и

-

Чи

ие

не

доказ?

.НІ!?"
вважаємо, що таку КО­

лєкцlю можна було зІбрати й в иншому мІсцІ яи передІсто­
рична височина."

Проф.

(Оплески.)

4алвиджер:

• Мусимо

скоритися

пере.п

вашим

науковнм авторІтетом, хоча не назву його справжним Імям~

2ЗЗ


Залиwимо в такІм разІ фотограф!і та ентомольогlчнl зБІрки
а перейдемо
можемо

до

подати

точних
в

та

ріжноманlтних

питаинях досІ

ще

не

Інформацій, які

вияснених.

Напри­

клад про домашнє життя птеродактилlА. (Голос: .Дурницl!­

ГамІр.) Кажу, що можемо кннути багато свІтла на домашнє
життя

птеро.цактиля. Можу

показати

вам

його

малюнок,

зробпений з натури, який повинен вас переконати.
Др.

IллІн г ворс:

Проф

.НіякиЙ

Чалвнджер:

малюнок иас не

-

переконає. ·

. Ви хочете бачити саме звlря? ­

Др. Iллlнгворс (смІється):
Настав сензаційний

.безумовноl "

момент.

На

знак

проф.

Чалвн­

джера встав наш колєга п. Е. Д. Мальон І вІддалився. Через
хвилину

повернув

з

велитенським

негром

І

у двох

внесли

велику скриню. Вона була доволІ тяжка, бо несли П з тру­
дом і

поставили перед стІльцем професора.

вмерли

дж ер

! СКУПЧИ1НI свою увагу на ц І й скринІ. Проф. Чапвн­

відкрив

іі, заглянув І стрlпнув

преси чули, як в І н

-

На салІ ус! за­

щось

говорив:

затріпотало І

зІ

. Ходи,

скрині

пальцями, а з льожі
ходи, мале! -

показалася

.звІря, яке тІльки можна соБІ уявити. НавІть
що Дюк Дергам

Хвилина

на'Йогиn,ні ш е

дрібний факт,

пока ти вся з естради, не розсіяло уваги при­

сутніх. Жадна гар гойля середнєв!к о вого

рІзьбара

здається

не була огиднІша: щось страшне, злІсне, з двома червоними,
мов розжарене

вугІлля, очима. Довгий дикий дзюб узброє­

ний в два ряди рек'НОВИХ зуБІв. Горбаті рамена
сіра плахта

-

одним словом

обгортала

чорт иаш о го дитинства у вла­

сній особі. Авдиторlя заметушилась, хтось крикнув. да ! пані
у першІм рядІ зомлІли, а на естраді
в

слІд предсlдник& І

попадати

здається

хотІли

пІти

в низ.

Наближалася паніка. Професор підняв рУКИ, щоби успо­
коіти

присутнІх та сполошив потвору. СІра

плахта розrор­

нулася І залопотІли болонч&Ті крила. Чалєнджер хотІв схо­
l1ИТИ йоrо за ноrи та було пізно . Потвора зІрвалася зі скрині

234


і стала кружляти

довкола салі,

виділяючи

гнилі. Знявся крик тих, що сиділи на

Чал;;:нджер хотів СХОПИТІ'! ЙОГО за НОГI!

-наблизила до них

черВОНі очі

та

вонючий

'1<1

було за пізно.

злісний

дзюбо

все скорше і скорше і оббивалася об ліхтарі.

235

смрід

(алєрії, коли потвора

Кружляла

-

fl

Вікно!


Ради

Бога, вікно!- реВіВ професор

t

розпачливо ломмв руки .

Та бупо вже за пізно. Всличсзна потвора кружляла по салІ мов \
НСТЛЯ У свІтлі аж трапила у вІдкрите вІкно протиснулася
і щезла. Проф. Чалєнджер упав на
ками,

а

присутнІ

нарешті

крісло і закрив облич я ру­

одітхнули з великим

вдоволенням _

Не можна описати того, що діялось потІм. Зноплення
противникІв

зєдналося з захопленням новонавернених і в -:апl

зашуміло та заклекотіло.

Усі

форми, щоби усіх чотирьох
гарно

ти

сказав, Мак!) І

кинулися з

героїв

криком

винести

коли з початку

иа

Ао плят­

руках. (ие

присутні не від­

дали належноі пошани мандрівникам. винагородили ц~ потім
своїм

захоаанням.

руками.
лянок.

-

Усі

встали.

говорнли, кричали, тріпали

.Н а РУКИ! Давай качать іх!"

Хвилина і над головами

товпи

ревіли сотні гор·

-

появилнся чотнри ла­

статІ. Вони хотІли висвободитися. але дарма! Іх тримали міцно .

• Ріджент

crpiї! Ріджент стр lт!-

Товпа захвилювала І

далися до дверей. За дверми
тнсяч осІб. Увесь простІр
Сіркус

був

битком

оплескІв .• походом!
кадlллl.

Весь

нотовано

чекала

від

набитиЙ.

Лянгам

теж

сутичок

гороів,

сто

привітав

всі.

по­

Оскфорд
грім

І іовпа

ру­
Пі­

-

гукали

до

Пель Мель, Ст. Джемс Стр т І

рух на центральних вулиuях

багато

xrOCb.

товпа, біля

Готель

МандрівникІв

Походом!"

шила по Ріджент Стр!т,

гукнув

-

поволи ті, що несли

прип иниеся І за­

демонстраНТів з полІ цією та

никами. Добре по півночі товпа

віз­

визволила наших мандрів­

ників від примусов.,ї почести щойно в АльбанІ перед хатою
льорда Рокстона, проспіваеши

Good Fellows"

і

перед

. God Save the

тим

Кing". Так

• They

аге

Jolly

закІнчився uей

вечІр, якого Льондон так легко не забуде.
ОСЬ такий звіт з засідання подав мій

приятель

дона. Хоча воно й прикрашене, але зате зовсІм точне

Мак­
Не·

сподіеанка зготована присутнім, яка так страшно всіх збен·

тежила, була для нас загально

2Зб

вІдома. Читачі

лригадують-


237


соБІ мою зустріч з льордом
ковій кринОЛіНі

ходив

Чалєнцжера.

теж

Я

Рокстоиом, коли

З1 ~чортячим

згадував

скільки

він У бамбу­

курятком"

для

клопоту в

нас

проф .
було

Жо~нір Н3 взрті F1ОКИНУS без ДОЗІІОІІУ своє місце.

3 багажем

професора, коли

ми

покидали

височину. І

лідчас;

нашого повороту ·~ми мали багато мороки, щоби задоволь­
нити ненажерливість

нашого

нового

товариша, який при·


Знавав тільки гнилу рибу. Я
козир, який

згадував

ми везли на виразне

хотів мати в руках несподіваний
на слушний час, щоби

побити

так

мало

про цей

бажання професора.

ар(умент і

Він

залишав його

всіх вороІів.

Ще слово ~po долю льондонського птвродактиля. Пев­
ного не

можна сказати нічого. дві налякані

що протягом кількох годин

На другий день

варті з Кольдстрімськоі
нув без

він

сидів

на

жіНКи свідчать,

даху

Квінсголь.

вечірнІ rазети повідомили, що

дозволу

своє

(вардії

жоВНір

біля Мальборо Гаус

місце і його

передали

на

поки­

віЙСьковому

судові. Він оправдувався тим, що втік, побачивши чорта. Та
суд не приняв його

оправдання. Останню

нашого птеродактиля дав датсько

" Фрісландм. З десять

миль

від

потвора, щось немов літаюча
дуже скоро

і

ВіСТКу про долю

- американський

берега

минула

коза або кажан.

пароплав

його якась
Вона летіла

прямувала на південний захід. І так десь у пу­

стині Атлянтійського океану знайшов свою смерть останній
відомий в

Европі птеродактиль.

А Г'лєдіс

-

ах Г'лєдіс!

rлєдіс таємничого . озера,

-

яке тепер буде зватися Центральним, бо
безсмертности через мене.
твердоІ

не добути вже ій

Чи не добачив я завжди якоїсь

ноти у іІ характері?

Навіть

тоді,

приказу та йшов на

мандрівку, я завжДи

лика це любов, яка

гони,ь

укоханого

коли

радів

з

її

думав, що неве­

на

небезпеку, а то

й смерть. Я весь час проганяв цю думку, але все таки вона

вертала назад.

За красою

облич я

ховалися

душі rлєдіс

s

самолюбність і змінливість. Чи вона любила геройство і ве­
личність задля них самих,

силля зі сього боку

1.fИ

може тільки

бажала добути собі

без

жадного зу­

слави?

думки, це та мудрість, я {а приходить занадто

Невже

ці

піЗно? Як не

як, а цей факт потряс моїм жи'(тям. Зразу він зробив з мене
цині}(а, але вже тепер, коли це пишу, я прийшов трохи до себе.
Ще кілька слів про це, як 80НО

скоїлося.

В Саусгем­

лтон не жда'Вмене ні лИСт ні телєrрама і я в крайній трівозі

239


біля десятої години добрався до вілnі в Стрісам. Жива вона,
чи

мертва! Де

моі мр[ї

про усПіх

нагороди

за те, щQ

ви­

ставляв своє життя на небезпеку задля її химери? З висоти
я

полетів

на землю, та однак не тратив нації, що ЩОСЬ пі­

дійме мене знову на цю висоту . .Бігом я минув садок,
добиватися

до

дверей, одштовхнув

налякану

став

найми'ІКУ,

та

вбіг У вітальню. глєдІс сиділа при фортепянl. Я схопив оБІ

ті РУКИ і кричав:

• ГлєдіС, моя Г'лєдIС!"

Вона здивовано глянула на мене. Якось зміhилася; ви­

раз очей і щось

твердого в оБЛИ'Іі були

для мене новІ.

: ~:д~~ ::а:~:~::Я;-В{lспни;т~оая :Оа::'~~~:~В~И г~~:~c
Гаигертон?"

.НІ!"
йомтеся

з

вІдказала

-

вона.

-

.Я Глєпіс

Тобе.

Позна­

моїм '10ЛОВ[КОМ."

яке це життя безглузде
скав молодому

ЧОЛОВ\КОВИ

Я механічно кланявся І сти­

РУКУ, який тепер

розперся

в ГЛУ­

бокім кріслі, віддаНіМ колись то у виключне моє володіння.
Батько
хату·

залишив

нас

тут,

поки

не

викінчить иашу

- сказала Глєдіс .
.. Еге" - відповІв я .
.. Ви не дІстали в Пара мого ЛlІ'Іста?"
.. Ні, я не дІстав жадного листа! "
fl Яка шкода! Все було вияснене.·
flВже все виясиене~ сказав я.
~ Я Віліямові розказала про вас усе. В нас !іема тай"

Мені .. дуже ПРИКРО, але мабуть ваше

кохания не було глу­

боке. коли ви могли поїхати иа край

світа і 'І1ишити мене

саму.

Ви не ображенІ?"

.. Ні,

нН Треба менІ йти."

"Випийте щонебудь· -сказав рудий чоловіЧQК і додав
зараз конфlденціяльнии тоном:

~ Так завжди буває і tcусить

бути, хіба що ми м&либ полlгамію та тільки :3 другого кінця!"

240


Він сміявся як ідійот, а я обернувся до дверей.
Я
і

я

різко

вже

був

вийшов,

коли

появилася

повернувся до свойого щасливого

"Дозвольте

вам

поставити

одно

я вже був в~йшов" копи появилася у мене
повернувся до своАого шаспивого

в

мене

думка

соперника.

запитання. ~

nYMKa !

я Різко

противника.

і, Розумне? Чомуж ні!"
nЯк ви

добилися

цього? Чи

ви

знайшли

захований

скарб, чи відкрили бігун, воювали з піратами, переплили ка
нал чи що? Де ваше геройство . Де ви

241

ЙОгО взяли?I'


Він глянув на мене з подивом

на добродушнім, хоча

й не дуже й то мудріМ обличі.
~ Чи це не Hanтo вже особисте?-

-

спитав

він.

~Гаразд! Ше одно. Хто ви такий'? Яке ваше заняття?­

.Я урядовець у
у Джонсона і

адвоката

Меріваля

~Добраніч!·

-

41.

відповів

-

Чансері

він

-

зломані, з розбитим

серцем герої, щез у пітьмі ноч і. Горе, злість і сміх
в

мені

немов у якомусь

Ше одна

другий

Лен,-

сказав я і як усі

кипіли

казані.

мапа сцена І закІнчу своє оповідання.

Вчора МИ вечеряли у льорда Рокстона, а потім сиділи,
курили

гарні

циГ'ари

й обговорювали

наші

пригоди. Дивно

було бачити ці знайомі постати у таких змінених обставинах.
ОСЬ ласкаво всміхнений Чалєнджер з прижмуреними, непри­

МИРНМИМ" очима

пояснював

щось

Самерлl. ОСЬ іСамерлі

з н~відступною люлькою між тонким

рідкою

-

знищене обличя

вусом і цапиною

бо­

повне завзяття, КОЛИ він у чімсь

перечив Чалєнджерові. НарештІ наш господар: обличя чорне,
холодНі, синІ мов ледняк очі, в яких завжди грали чортики

гумору і завзяття. Такий останній образ залишився в моїй уяві.
Після вечері у його сапі-храмі, де світла були рожевІ

а стіни обвішанІ килимами

та

трофеями, льорд Джон мав

нам щось сказати. ВІн виняв з шафи

rllp

і

поставив її

• Маю

стару

скринку з ци-

на столі .

до вас одну справу·

-

сказав він.

-

.Мо же й по­

винен був сказати про це раніше, але я хотів бути певним
свого. Чого

розбуджувати

нові

наді і, коли

прийшлосяб їх

знову втратити. Тепер вже певність цього не улягає сумніву,

Памятаєте кітловину птеродактилів? Воиа звернула мою увагу.
Може ви не пригадуєте, тоді вам скажу, Синя глина в був­
шlм вульканічнім кратері. "
Професори кивнули головою .

• Гаразд.

Є одно таке місце з синьою глиною у вуль­

.канічній кітловині. Це копальня діяманТі& у Де Беерс в Кім-

242


6елеЙ. Я, бачите, так вбив собі в голову

діяtfанти, що за·

безпечивши себе перед смердючими потворами, перевів з за­

ступом дуже Пі:ІИ€МНО день У кїгловині. І ась це я знайшов. ~
Він відчинив скринку і

висипав на стіл б;ля трицяти

камінців ріжньої величини від гороху до каштана.
~Ви

може'" думаєте собі, що слід

булоб

про це зараз

тоді й сказати. Бачите, як знаю, що є сила лабет для не­
обережних і що камінчик, хоч і як великий, може
малу ціну, коли взяти

мати дуже

під увагу й:)го кольор і вогонь. Ось

і я зараз першого дня пішов до СП інка І пр:)хав його ошлl-

фувати один камінь й оцінити його."
Сказавши це, він виняв з кишені мале пуделочко і ви­
сипав з нього чудового огню брилянт

один З

-

найкращих,

які я колинебудь бачив.

~ Такий був наслідок ·
цінить усе

мінімально

говорив

на

двіста

він далі.

тисяч

.Слінк

фунтів. Звичайно

рівні части між усіх. І навіть не говоріть

нІчого. Шож ви

Чалєнджер зробите зі своєю?~
.Як

• то

що

я думаю

ви справді

настоєте·

здійснити

свою

сказав

довголітну

професор-

мрію

І закласти

нриватний музей.·

.А ви СамеРЛі?U

~Кину професуру і віддам свій час клясифікацfi вапия­
них

скаменілостеЙ. ~

.А я своєю частиною зорганізую ліпше уряджену експе­

дицію"

-

сказав господар.

-

• Поїду

ще раз глянути на висо­

чину. А, ви молодче, мабуть стратнте свою чаСТІ-ІНУ на одру·
ження?"

.Поки що ні"
що

дозволите,

то

відповів я з сумним усмі(ом

найкраще

прнєднаюся

до

-

.Як

вас ~

Л.орд Джон не відповів нічого, тільки простягнув мені
свою засмалену сонцем руку.

КОНЕЦЬ

243


ЗМІ С Т
Стор,

ВС1'упне СЛОВ?

5

!І. ,Попробу~'Г!: щ.астя у проф. Чал~нджера"

ІІІ •• 8,1'1 людина НС'10ЖЛИВВ"

13
21

ІУ. "Ц~ !іабіль'.i.lС звіря у світі" .

30

У . • Це и,:.!: питання" .

УІ . • Я був бf,чем. St>k'f"""
УІІ. ,З"В'І'ра уrnу6щєt,о{я у незнайому краіну· .

VШ.

"Перші sJшуии НОВОГО світа"

а

З

І. "Скрізь ДОО!{ОЛВ lІас є героиські IН11!Н{И"

49
•

"1

62

12
81

ІХ. "Хто Mlr rн:.рсдба'lНГИ?'

95

х, .дОВКtlЛд І-Ізссамі днв,,1 !;І':вв"

120

ХІ .• На uей раз Іі буs ,ерсєм."

ХІІ .• У лісі 5уло дуже страшн()~

137
154

ХІІІ . • Н'коn'/ не за6у.:у ЦЬОГО ВИДQВИЩЗ"

171

ХІУ . • ТО 6УЛ!1 tnрае.жні ліn60і'

•
ХУ .• Нашl очі оглядали дивнІ IІlІва"

ХУ] . • Похалом! ПОХОДОМ!'

189
207

225


~:,,-,.,

nV,..m.f2('-. ';".мо6~r-но

(УІЮfv/A'-

но..

no~cx.""K]

fOkJ

(,
19чС